ТЕМА 12

Планування та контроль у фізичному вихованні

ПЛАН
1. Планування у фізичному вихованні.
2. Педагогічний контроль та облік у фізичному вихованні.

1. Планування у фізичному вихованні.

Планування фізичного виховання – це попередня розробка та
визначення на майбутню діяльність цільових установок та задач, змісту,
методики, форм організації методів учбово-виховного процесу із конкретним
контингентом.
За строками планування розрізняють наступні його види:
- перспективне планування – це планування на довгий строк
(наприклад: в загальноосвітній школі на декілька років з розділенням
програмного матеріалу по рокам навчання);
- поточне (теперішнє/етапне) планування – охоплює етапи роботи
(наприклад: в загальноосвітній школі – це планування на учбову чверть або
семестр);
- оперативне планування – здійснюється на найближчий час (на
майбутнє (наступне) заняття).
Планування вимагає глибоких різносторонніх професійних знань та
практичного досвіду, завжди пропонувати творчий підхід, так як воно не
визначається жорсткими рамками методичних приписань.
Вимоги до планування у фізичному вихованні:
1. Цільова спрямованість педагогічного процесу заключається у
вимогах визначення кінцевої мети цього процесу та підпорядкованістю
(підбору) всього його змісту, методів та форм організації досягнення
поставленої мети. Інакше кажучи, із методичного арсеналу викладача
(тренера) використати те, що безпосередньо служитиме реалізації мети.
Намічена мета повинна бути реальною. Тому викладачу (тренеру)
необхідно тверезо оцінити можливість її досягнення (підготовленість учнів,
затрати учбового часу, наявність матеріально-технічної бази, тощо).
Основою для розробки цільових установок є програмно-нормативне
положення системи фізичного виховання (розпорядні норми та вимоги
спортивної класифікації, вимоли державних програм з фізичного виховання
для різних контингентів населення). З встановленням мети складається
конкретна перспектива в педагогічній роботі.
 Мету конкретизують цілою системою підпорядкованих (часткових,
проміжних) педагогічних задач з визначенням послідовності та строків їхньої
реалізації. Усі передбачені планом задачі треба формулювати ясно,
однозначно та так, щоб вони легко піддавалися оцінки та контролю. Тому їх
конкретизують, якщо є можливість в кількісних показниках (учбових
нормативах, тестових результатах), які дозволяють використовувати
математико-статистичні методи оцінки досягнень (отриманих) результатів.
2. Всесторонність планування задач педагогічного процесу. Вимоги
полягають (заключаються) у тому, що виходячи із поставленої мети
достатньо повно передбачити освітні, оздоровчі та загально-виховні задачі та
намітити відповідні їм засоби, методи та форми організації занять.
3. Облік закономірностей фізичного виховання. Планування тільки тоді
ефективне, коли воно будується:
а) на об’єктивних закономірностях фізичного виховання (на
закономірностях формування рухових умінь та навичок, розвитку фізичних
якостей та паралельно засвоєння знань даного предмету).
б) відповідних педагогічних принципів (систематичність, доступність,
індивідуалізація, прогресування та інше).
У плануванні процесу фізичного виховання треба також:
в) врахувати біологічні закономірності зростання та розвитку організму
людини, вікові психологічні особливості.
4. Конкретність планування. Вимоги заключаються в суворій
відповідності задач, які намічаються, засобів та методів фізичного виховання,
підготовленості вихованців та умов занять (учбово-матеріальна база,
кліматичні умови тощо).
Ступінь конкретизації залежить від часового періоду, на який
складається план. Чим менший відрізок, на який складається план, тим він
більше конкретизується. Найбільш конкретним (детальним) планом є план-
конспект одного уроку (заняття).
Методична послідовність планування.
Під час розробки будь-якого плану бажано дотримуватися такої
послідовності головних операцій:
1. Насамперед, перед тим як розпочинати планування, треба мати певні
відомості про контингент, для того щоб скласти вірний план (стан здоров’я,
рівень фізичного та спортивно-технічної підготовленості та інше). Без таких
відомостей неможна повноцінно здійснити планування. Крім цього, дані
необхідні для комплектування однорідних за станом здоров’я та рівнем
підготовленості груп для проведення курсу фізичного виховання в
загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих учбових закладах та
інших організаціях.
Викладач отримує необхідні попередні відомості під час співбесіди із
тими, з ким доведеться вести заняття, проведення серед них анкетування,
контрольний іспит (тестування), використовування даних лікарсько-
фізкультурного обстеження.
2. Визначаються та конкретизуються мета та задачі учбово-виховного
процесу відповідно до конкретного контингенту вихованців та конкретних
умов проведення занять.
3. Виходячи із постановлених задач встановлюються нормативи та
вимоги, які повинні бути виконані вихованцями на відповідних етапах.
4. Визначають розділи програми занять та розрахунок учбового часу на
розробку теоретичного та практичного змісту програми, її проходження.
5. Намічається раціональна послідовність проходження учбового
матеріалу (теоретичного та практичного) за періодами, етапами, окремими
заняттями та уточнюється об’єм та інтенсивність навантаження.
6. Визначається загальна організація роботи по реалізації плану,
підбираються методи та форми занять для рішення поставлених педагогічних
задач.
7. В заключні приступають до збірного текстово-описувального або
табличного оформлення плану. При цьому розглядаються і погоджуються усі
пункти, розділи, параметри навантаження і т.п. Коли це можливо, зміст
планів рекомендується виражати в наочній формі, використовуючи засоби
графічного зображення, різні кольори. Очні форми планів дозволяють цілісно
сприймати різні елементи змісту, показники та уявити взаємний зв’язок між
ними.
Таким чином, планування носе послідовний характер та здійснюється
за ознакою від узагальненого до більш детального.
Характеристика головних документів планування в фізичному
вихованні
Головними документами у фізичному вихованні є:
1. Навчальний (учбовий) план;
2. Навчальна (учбова) програма;
3. План-графік навчального (учбового) процесу;
4. Робочий (тематичний) план;
5. Розклад занять;
6. План-конспект (уроку) заняття.
Усі документи планування логічно та змістовно пов’язані між собою.
Кожен наступний документ більш часткового характеру розробляється в
відповідності до попереднього. Разом з тим кожен документ має своє
призначення в системі планування, виконує певну функцію. В цілому ж
реалізація головних документів планування повинна забезпечити необхідну
організацію, оптимальний вибір засобів та методики педагогічного процесу з
даним (обраним) контингентом вихованців.
За своїми функціональними призначеннями усі документи планування
діляться на три типа:
1. Документи, які визначають головну спрямованість та зміст
навчального процесу в загальноосвітніх школах, коледжах професійної
освіти, середніх та вищих спеціальних навчальних закладах. До них
відносять навчальний (учбовий) план та навчальна (учбова) програма. Ці
документи є державними та обов’язковими для виконання.
2. Документи, які визначають порядок організації процесу фізичного
виховання – план-графік навчального (учбового) процесу та розклад занять.
3. Документи методичного характеру, в яких переважно відображена
методика фізичного виховання – робочий (тематичний) план та план-
конспект заняття.
Навчальний (учбовий) план та навчальна (учбова) програма з фізичного
виховання для загальноосвітніх шкіл, середніх та вищих спеціальних
навчальних закладах, спортивних шкіл та інших організацій розробляються
державними органами (міністерствами, комітетами).
Плани-графіки начального (учбового) процесу, робочі (тематичні)
плани та плани-конспекти заняття розробляються самими викладачами
виходячи із відправних офіційних документів – навчального (учбового)
плану та навчальної (учбової) програми.
1. Навчальний (учбовий) план є основним документом, на основі якого
здійснюється вся багатогранна робота з фізичного виховання в державних
закладах усіх рівнів.
Навчальним (учбовим) планом установлюються:
а) загальна тривалість заняття з фізичної культури в загальноосвітній
школі, навчальному закладі; спортивній спеціалізації в ДЮСШ та інших
спортивних школах;
б) розділі (види) програмного матеріалу з вказівкою годин на їхнє
проходження по рокам навчання.
2. Навчальна (учбова) програма – це документ планування навчальної
роботи, в якому визначається:
а) цільова установка та загальні задачі педагогічного процесу: в
загальноосвітній школі – курсу фізичного виховання, в ДЮСШ спортивного
тренування з обраного виду спорту;
 б) об’єм знань, умінь та навичок, якими повинен оволодіти вихованець
в запланований строк заняття та перелік основних фізичних вправ та інших
засобів, які забезпечують рішення поставлених задач;
в) рівень теоретичної, загально фізичної та спортивної підготовленості,
відображений в залікових вимогах та учбових нормативах (тестові
показники), які повинні досягти вихованці кожного року та по закінченню
навчання в освітньому закладі.
Програма з фізичного виховання складається в основному із 4-х
розділів:
1) уроки з фізичної культури,
2) фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня,
3) фізична культура в позаурочний час,
4) фізкультурно-масові а спортивні заходи.
Навчальні (учбові) програми мають наступні типові структури:
1. Пояснювальна записка, в якій розкривається мета та задачі курсу
фізичного виховання, указуються особливості контингенту вихованців,
характеризується структура програми, рекомендуються методи та форми
занять, даються вказівки з планування та обліку та інше;
2. Навчальний матеріал з теоретичного та практичного розділу (перелік
основних теоретичних тем для вивчення, описування усіх фізичних вправ, які
треба освоїти по рокам навчання), а також залікові вимоги та учбові
нормативи із засвоєння дій та розвитку фізичних якостей;
3. Додатки, в яких приводиться список літератури, яку рекомендують,
зразок планів, заявок, типовий табель спортивного інвентарю та обладнання,
необхідного для забезпечення занять з фізичної культури, зразки карти
фізичної підготовленості та розвитку вихованців та інше.
Навчальна програма розробляється у відповідності з встановленими
навчальним (учбовим) планом, змістом та об’ємом годин, які відведені на
кожний розділ та в цілому на всі розділи занять.
3. План-графік навчального (учбового) процесу визначає найбільш
доцільну послідовність проходження матеріалу теоретичного та практичного
розділів навчальної програми по місяця та тижням протягом одного року
(навчального – в загальноосвітній школі та річного циклу спортивного
тренування в ДЮСШ). У плані-графіці також вказують кількість відведених
годин на кожен розділ та розподіл годин на проходження матеріалу розділів
по тижням протягом року.
План-графік складається для однорідних учбових груп (наприклад: у
школі для кожної паралелі класів, вузі для груп одного і того ж курсу та
навчального відділення).
 Порядок проходження видів практичного розділу навчальної програми
залежить від сезонних умов та наявності спортивних споруд. Але, головним у
визначені раціональної послідовності проходження навчального матеріалу
програми є педагогічні закономірності процесу фізичного виховання
(формулювання рухових навичок спрямованого розвитку фізичних якостей,
тощо). Програмний матеріал розподіляється по навчальним тижням в
порядку поступового нарощування вимог до вихованців як за складністю
техніки виконання вправ, так і по фізичному навантаженню.
У плані-графіці визначаються номери уроків, на яких планується
прийняття заліків або контрольних змагань за кожним розділом програми.
План-графік – це тільки організаційний документ (методика фізичного
виховання у ньому не відображена). Він дає лише загальне, цілісне уявлення
про проходження програмного матеріалу протягом року.
4. Робочий (тематичний) план складається на основі навчальної
(учбової) програми та річного плану-графіку проходження програмного
матеріалу та представляє собою послідовний виклад змісту кожного уроку
навчальної чверті (семестру). У практиці фізичного виховання робочий план
має різні назви – тематичний план, на одну чверть або семестр. У робочому
плані в більш конкретному вигляді, ніж у плані-графіці навчального
(учбового) процесу, представлені засоби, які використовують та відображена
методика навчання руховим діям та виховання фізичних якостей.
Кваліфіковано складений робочий (тематичний) план у значній мірі виконує
функцію методичного забезпечення навчального процесу.
Робочі (тематичні) плани складаються у текстовій та графічній формах.
У змісті робочого (тематичного) плану входять:
- конкретні навчально-виховні задачі уроків (загальні та часткові);
- теоретичні відомості (знання) з фізичного виховання;
- основні засоби (фізичні вправи), способи їхнього використання та
величини навантаження (з вказівкою їхнього об’єму та інтенсивності на
кожен урок);
- контрольні вправи (тести) для визначення успішності засвоєння
програмного матеріалу та рівня фізичної підготовленості учнів.
Під час розподілу в робочому (тематичному) плані навчального
матеріалу по урокам необхідно керуватися наступними методичними
положеннями:
1. Дотримуватися дидактичного правила від простого до складного, але
при цьому приймати до уваги, що в процесі систематичних занять рівень
фізичної підготовленості учнів підвищується.
 2. Під час розучування рухових дій недоцільно робити великі перерви
між уроками, тобто треба використовувати концентроване в часі навчання.
3. Всіляко використовувати позитивний взвємозв’язок вправ із різних
розділів програми та уникати розучування на одному уроці негативно
взаємнодіючих рухових дій (негативний переніс).
4. На тих заняттях, на яких заплановано навчання руховим діям, треба
повідомити основі знання про техніку рухової дії, її вплив на організм,
правила виконання дії та дотримання техніки безпеки під час виконання
вправи.
5. Для вирішення задач фізичного виховання необхідно
використовувати на уроці засоби, які різнобічно впливають на фізичний
розвиток вихованців.
6. Кількість та зміст задач на одному уроці повинні відповідати
можливостям учнів на навчально-матеріальному забезпеченню уроку.
В робочому (тематичному) плані фіксується методична послідовність
проходження навчального матеріалу та одночасно розкривається зміст
кожного конкретного уроку.
5. Розклад занять повинен бути, по можливості, постійним, стабільним
та передбачати приблизно рівні відрізки часу між заняттями з фізичної
культури.
6. План-конспект (уроку) заняття розробляється на кожне конкретне
заняття на основі робочого (тематичного) плану та представляє собою
повний деталізований сценарій майбутнього уроку. В ньому вказується
номер заняття за робочим (тематичним) планом основні та часні задачі уроку,
підбираються необхідні засоби для їхнього рішення з уточненням параметрів
навантаження (кількість повторень, інтенсивність, тривалість) та інтервали
відпочинку за всіма правилами, розробляються організаційно-методичні
вказівки.

2. Педагогічний контроль та облік у фізичному вихованні.

Педагогічній контроль – це система заходів, які забезпечують
перевірку запланованих показників фізичного виховання для оцінки засобів,
методів та навантаження, які використовуються.
Головна мета педагогічного контролю – це визначення зв’язку між
чинниками впливу (засоби, навантаження, методи) та тими змінами, які
відбуваються в здоров’ї вихованців, фізичному розвитку, спортивної
майстерності, тощо (чинники змін).
На основі аналізу отриманих даних в ході педагогічного контролю
перевіряється правильність підбору засобів, методів та форм занять, що
створює можливість, якщо буде необхідно, вносити корективи в хід
педагогічного процесу.
В практиці фізичного виховання використовують п’ять видів
педагогічного контролю, кожен із яких має своє функціональне призначення:
1. Попередній контроль проводиться на початку навчального року
(навчальної чверті, семестру). Він необхідний для вивчення складу
вихованців (стан здоров’я, рівень фізичної підготовленості, спортивна
кваліфікація) та визначення готовності учнів до майбутніх занять (до
засвоєння нового навчального матеріалу або виконання нормативних вимог
навчальної програми). Дані такого контролю дозволяють уточнити навчальні
задачі, засоби та методи рішення.
2. Оперативний контроль призначений для визначення термінового
тренувального ефекту в рамках одного навчального заняття (уроку) з метою
доцільного чергування навантаження та відпочинку. Контроль за
оперативним станом вихованців (наприклад: за готовністю до виконання
наступної вправи, наступної спроби у бізі, стрибках; до повторного
проходження відрізку дистанції, тощо) здійснюється показниками, як
дихання, робото здатність, самопочуття, ЧСС і т.ін. Дані оперативного
контролю дозволяють оперативно регулювати динаміку навантаження на
заняття.
3. Текучий (плинний) контроль проводиться для визначення реакції
організму вихованців на навантаження після занять. З його допомогою
визначають час відновлення робото здатності вихованців після різних (за
величиною, спрямованістю) фізичних навантажень. Данні текучого
(плинного) стану вихованців служать основою для планування змісту
наступних занять та величини фізичного навантаження на них.
4. Етапний контроль слугує для отримання інформації про
кумулятивний (сумарний) тренувальний ефект, отриманий протягом однієї
навчальної чверті або семестру. За його допомогою визначають вірність
вибору та використання різних засобів, методів дозування фізичного
навантаження для вихованців.
5. Підсумковий контроль проводиться в кінці навчального року для
визначення успішності виконання річного плану-графіка навчального
(учбового) процесу, ступені вирішення поставлених задач, виявлення
позитивних та негативних сторін процесу фізичного виховання та його
складових. Дані підсумкового контролю (стан здоров’я вихованців,
успішність виконання ними залікових вимог та навчальних нормативів,
рівень спортивних результатів, тощо) являються основою для наступного
планування навчально-виховного процесу.
 Порівняння результатів у попередньому, текучому (плинному) та
підсумковому контролі, а також, порівняння їх з вимогами програми
фізичного виховання дозволяє судити про ступінь вирішення відповідних
навчальних задач, про зрушення в рівні фізичної підготовленості вихованців
за певний період. А це полегшує диференціювання засобів та методів
фізичного виховання та підвищує об’єктивність результатів навчальної
роботи.
Методи педагогічного контролю. В практиці фізичного виховання
застосовують наступні методи контролю:
- педагогічне спостереження;
- контрольні та інші змагання;
- опитування (усне, письмове);
- прийняття навчальних нормативів;
- тестування;
- прості лікарські методи (заміряння ЖЄЛ, маса тіла, станова сила та
інше);
- хронометрування заняття;
- визначення динаміки фізичного навантаження на занятті за ЧСС та ін.
Більше інформації викладач отримує за допомогою методу
педагогічного спостереження. Спостерігаючи в ході заняття за учнями,
викладач звертає увагу на їхню поведінку, проявлення зацікавленості,
ступінь уваги (зосередженість, неуважність), зовнішні ознаки реакції на
фізичне навантаження (зміна дихання, колір та вираз обличчя, координація
рухів, збільшення пітливості, тощо).
Метод опитування передбачає можливість отримати інформацію про
стан учнів на основі власних показників про самопочуття до, під час та після
занять (про біль у м’язах і.т.п.), про їхні прагнення та бажання.
Суб’єктивні відчуття – це результат фізіологічних процесів у організмі.
З ними треба рахуватися і в той же час пам’ятати, що вони не завжди
відображають істині можливості учнів.
Контрольні змагання та тестування дозволяють отримати об’єктивні
дані про ступінь тренованості та рівень фізичної підготовленості вихованців.
Вони дуже показові та на їхній основі роблять відповідні висновки та
коректування в планах. Так, наприклад, якщо рівень фізичної підготовленості
не підвищується або стає нижчим, то переглядають зміст, методику занять,
фізичне навантаження. Для контролю за засвоєнням техніки фізичних вправ
можуть використовувати деякі підводящи вправи, які використовують на
даному етапі навчання.
 Головним методом контролю по засвоєнню знань є усне опитування,
яке вимагає відповідей у вигляді:
а) оповідання (наприклад: про значення занять фізичними вправами);
б) опис (наприклад: зовнішньої форми та послідовності рухів, які
складають рухову дію);
в) пояснення (наприклад: біомеханічних закономірностей конкретних
рухів);
г) показника варіантів виконання фізичної вправи або її окремих
компонентів.
В практиці фізичного виховання використовують письмове опитування
за допомогою програм контролю знань з вибірковими варіантами відповідей
(програмний контроль знань).
Здійснюючи фізичне виховання необхідно систематично перевіряти та
враховувати стан здоров’я вихованців, рівень їхнього фізичного розвитку,
результати спортивної діяльності, старанність, поведінку.
До обліку пред’являють ряд вимог: своєчасність, об’єктивність,
повнота, простота та наочність.
Розглянемо наступні види обліку:
- попередній (до початку організації педагогічного процесу);
- текучий (плинний) безперервний процес роботи, від заняття до
заняття. У зміст цього обліку входе регестрація: відвідування занять;
пройденого матеріалу та виконання об’єму та інтенсивності навантаження,
виконання учбових вимог та норм; даних про оцінку знань, умінь та навичок;
відомості пр. стан здоров’я учнів
- підсумковий – по закінченню періоду роботи (наприклад: навчального
року).
Головним документом обліку служить журнал обліку навчальної
роботи групи (класу).
Значення роботи з обліку, яку виконує викладач, не зводиться до
формального регестрування відомостей для офіційного звіту. Ці дані повинні
піддаватися систематичному аналізу, творчому осмисленню та узагальненню,
використовуватися в майбутній роботі. Саме на такій основі впровадження
нового можливе постійне покращення якості навчального процесу,
забезпечення його засобів та раціоналізація методики.

ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ КІНЦЕВОГО РІВНЮ ЗНАНЬ

1. Дати характеристику планування.
2. Описати види планування залежно від роботи, яка здійснюється:
загально та частково.
 3. Охарактеризуйте види планування залежно від термінів дій.
4. Назвіть вимоги до планування у фізичному вихованні.
5. Розкрийте суть контролю та обліку в процесі фізичного виховання.
6. Перелічити документи планування навчальної роботи з фізичного
виховання у загальноосвітній школі.
7. На які типи поділяються документи планування за своїми
функціональними призначеннями?
8. Навчальний (учбовий) план його призначення у процесі фізичного
виховання.
9. На що спрямована за своїми характеристиками навчальна (учбова)
програма?
10. Особливості план-графіка навчального (учбового) процесу.
11. Характерна особливість робочого (тематичного) плану.
12. План-конспект (уроку) заняття.
13. Назвіть види контролю, які використовуються на уроках фізичної
культури.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Блеер А.Н. Терминология спорта. Толковый словарь-справочник /
А.Н. Блеер, Ф.П. Суслов, Д.А. Тышлер. – М. : Издательский центр
«Академия», 2010. – 464с.
2. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания / Т.Ю.
Круцевич. – К. : Олимпийская литература, 2012. – 392с.
3. Курамшин Ю.Ф. Теория и методика физической культуры :
Учебник / Ю.Ф. Курамшин. – 4-е изд., стереотип. – М. : Советский спорт,
2010. – 464с.
4. Сергієнко Л.П. Терміни і поняття у фізичній культурі : навчальний
посібник / Л.П. Сергіенко. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011. –
264с.
5. Теорія і методика фізичного виховання: підручник для студ. вищ.
навч. закладів фіз. виховання і спорту: у 2 т. / [Т.Ю. Круцевич,
Н.Є. Пангелова, О.Д. Кривчикова та ін.; за ред. Т. Ю. Круцевич]. – [2-ге вид.,
переробл. та доп. ]. – К. : Національний університет фізичного виховання і
спорту України, вид-во «Олімп. Література», 2017. – Т. 1. Загальні основи
теорії і методики фізичного виховання. – 384 с.
6. Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания и
спорта / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнецов. – М. : Издательский центр
«Академия», 2001. – 480 с.
7. Шамардина Г.Н. Основы теории и методики физического
воспитания / Г.М. Шамардіна. – Днепропетровск: Пороги, 2015. – 445с.
8. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів.
Частина 2. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2007. – 248 с.