МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Д’яченко Н.М., Савранська А.В.

ПРАКТИКУМ І ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

З МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ.

ВСТУП ДО ТЕОРІЇ МНОЖИН.

ПРИНЦИП МАТЕМАТИЧНОЇ ІНДУКЦІЇ.

Для студентів 1 курсу математичного факультету

денної і заочної форми навчання

Затверджено
Науково-методичною радою ЗДУ
Протокол №__ від «__»__________2003 р.

Запоріжжя
ЗДУ 2003
 УДК 517

Практикум і індивідуальні завдання з математичного аналізу. Вступ до

теорії множин. Принцип математичної індукції. Для студентів 1 курсу матема-
тичного факультету денної і заочної форми навчання. / Укладачі
Д’яченко Н.М., Савранська А.В. – Запоріжжя, ЗДУ, 2003. – 44 с.

Посібник призначений для студентів 1 курсу математичного факультету,

що вивчають математичний аналіз, і охоплює першу частину «Вступ до теорії
множин. Принцип математичної індукції» і включає такі теми: множини та
операції над ними, взаємно однозначні відповідності між множинами, потуж-
ність множин, точна верхня і нижня межи множин, принцип математичної
індукції, біном Ньютона.
Математичний аналіз – фундамент математики. Перша тема цього розді-
лу не дуже просто дається студентам, які тільки що прийшли зі школи. З де-
якими труднощами вони зустрічаються при розв’язанні задач і прикладів. Ме-
тою цього посібника є спроба допомогти студентам у подоланні цих проблем.
Друга мета даного посібника – видача типового індивідуального завдання
для кожного студента. Тільки самостійна робота забезпечує проникнення в
суть математичного аналізу, особливо на початковій стадії його вивчення. У
посібнику приведені всі необхідні означення і теореми, зразки розв’язування
задач, а також типові індивідуальні завдання, що складаються із 13 варіантів.
Номер варіанта типового індивідуального завдання визначається як за-
лишок від ділення номера прізвища студента в журналі на число 13.
Типове завдання складене так, що дотримується принцип однакової скла-
дності для усіх варіантів. Кожний варіант містить завдання з кожної теми різ-
ного рівня складності для дотримання принципу диференційованого навчання.
Викладач, що веде практичне заняття, вказує на необхідний рівень задач для
обов’язкового вирішення, який доступний середньому студенту, а інші завдан-
ня студент вирішує для заглиблення своїх знань і підвищення атестаційної
оцінки.

Іл. 18, біблиогр. - 16 назв.

2
 ЗМІСТ

Вступ 4
Тема 1. Множини й операції над ними 7
Тема 2. Взаємо однозначні відповідності 17
Тема 3. Потужність множин 20
Тема 4. Верхня і нижня грані множин 26
Тема 5. Принцип математичної індукції 32
5.1. Метод математичної індукції 32
5.2. Елементи комбінаторики 34
5.3. Біном Ньютона 37
Типове індивідуальне завдання 40

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Натансон И.П. Теория функции вещественной переменной. – М.: Наука,

1974.
2. Ильин В.А., Садовничий В.А., Сендов Бл.Х. Математический анализ. – Ч.
1. –М.: Наука, 1979.
3. Ильин В.А., Позняк З.Г. Основы математического анализа. – Ч.1. – М.:
Наука, 1973.
4. Фихтенгольц Г.М. Курс дифференциального и интегрального исчесления.
– Т. 1. – М.: Наука, 1969.
5. Фихтенгольц Г.М. Основы математического анализа. – Т. 1. – М.: Наука,
1968.
6. Александров П.С. Введение в общую теорию множеств и функций. – М.-
Л.: Гостехиздат, 1948.
7. Бурбаки Н. Теорим множеств. – М.: Мир, 1965.
8. Зорич В.А. Математический анализ. – Ч. 1. – М.; Наука. 1981.
9. Кудрявцев Л.Д. Математический анализ. – Т. 1. – М.: Высш. шк., 1970.
10. Никольский С.М. Курс математического анализа. – Т.1. – М.: Наука, 1973.
11. Очан Ю.С. Сборник задач по математическому анализу. Общая теория
множеств и функций \ Под ред. Бокштейна М.Ф. – М.: Просвещение, 1981.
12. Кудрявцев Л.Д., Кутасов А.Д., Чехов В.И., Шабунин М.И. Сборник задач
по математическому анализу. Предел, непрерывность, дифференцируе-
мость. – Ч. 1. – М.: Наука, 1984.
13. Демидович Б.П. Сборник задач и упражнений по математическому анали-
зу. – М.: Наука, 1977
14. Ляшко И.И., Боярчук А.К., Гай Я.Г., Головач Г.П. Математический анализ
в примерах и задачах. Введение в анализ, производная, интеграл. – Ч. 1. –
К.: Вища школа, 1974.
15. Берман Г.Н. Сборник задач по математическому анализу. – М.: Наука,
1971.
16. Сборник задач по математике для ВТУЗов. Линейная алгебра и основы
математического анализа / Под редакцией Єфремова А.В., Демидовича
Б.П.. – Ч. 1. – М.: Наука, 1986.

3
 ВСТУП

Теорія множин (наївна) – вчення про властивості множин, переважно не-

скінченних. Поняття множини належить до числа початкових математичних
понять, воно не визначається, а поясняється тільки за допомогою прикладів.
Так, можна говорити про множину студентів у групі, про множину книг у біб-
ліотеці ЗДУ, про множину планет Сонячної системи, про множину точок даної
геометричної фігури, про множину розв’язків даної нерівності. Студенти в
групі, книги в бібліотеці ЗДУ, планети Сонячної системи, точки даної геомет-
ричної фігури, розв’язки даної нерівності є елементами відповідної множини.
Множина вважається заданою, якщо вказано характеристичну властивість
елементів цієї множини, тобто таку властивість, яку мають всі елементи цієї
множини і тільки вони. Якщо характеристичною властивістю множини не
володіє жодний елемент, то множина є порожньою. Наприклад, множина
розв’язків нерівності cos x > 2 – порожня.
Теорія множин була створена в роботах математиків 19 ст. У перших
своїх роботах у цій області Б. Больцано1 (B. Bolzano), П.Дюбуа-Реймон2 (P. Du
Bois-Reymond), Р. Дедекинд3 (R. Dedekind) при розгляді числових множин або
множин функцій, ставили питання про кількісне порівняння нескінченних
множин. Чи існують нескінченні множини різної кількісної сили, різної поту-
жності? Відповідь на це питання дав Г. Кантор4 (G. Cantor), який представив
майже сучасний виклад теорії кардинальних чисел і порядкових чисел і теорії
цілком упорядкованих множин. Можливість порівняння кількісної оцінки
множин спирається на поняття взаємно однозначної відповідності. Між двома
множинами можна установити взаємно однозначну відповідність, якщо вони
складаються з однакового числа елементів. В узагальненні цього факту Г. Кан-
тор визначив кількісну еквівалентність, або рівнопотужність, як можливість

1
Больцано Бернард (5.10.1781 – 18.12.1848) – чеський математик, філософ і логік. Народився в
Празі. В 1800 закінч. філософ., в 1835 – теолог. факультет Праз. ун-ту з присудженням наукового
ступеня доктора філософії. В 1805-20 займав кафедру історії релігії в Праз. ун-ті. За виступ проти
австр. уряду відсунений від роботи (1820), відданий під таємний нагляд поліції і отримав заборону на
публ. виступи. Б. Больцано надрук. (анонімно) тільки 5 невеликих матем. робіт і ряд філософ. праць.
Основну частину великого рукоп. спадщини Б. Больцано чеські вчені дослідили після його смерті.
Велика праця Б. Больцано “Вчення про функції” побачила світ у 1930 р. В ньому він випередив своїх
послідовників К.Т.Вейєрштрасса, О.Л.Коши у великій кількості питань сучасного мат. аналізу.
2
Дюбуа-Реймон Пауль Давид (2.12.1831- 7.04.1889) –німецький математик. Народ. в Берліні. Закін-
чив Берлінський університет (1859). Працював в Фрейбурзі та Берліні. Осн. праці з матем. фізики,
мат. аналізу, теорії функцій, варіаційного числення, теорії диф. рівнянь в частинних похідних.
3
Дедекинд Ричард Юліус Вільгельм (6.10.1831- 12.02.1916) – німецький математик, чл.. Берлин. АН
(1880). Народ. в Браунштейті, навчався у К.Гауса і П.Дирихле в Гьотінгенському ун-ті. Прац. там же і
в Цюріх. ун-ті, з 1862 – проф. Вищої техн. школи в Браунштейті. Осн праці з теорії алгебр. чисел,
теорії упорядкованих множин, теорії функцій дійсної змінної з обґрунтуванням з теоретико-
множинної точки зору та ін. Він сформулював систему аксіом арифметики (мають назву аксіом
Піано), що містить зокрема принцип повної математичної індукції.
4
Кантор Георг – (3.03.1845 – 6.01.1918) – німец. математик, що створив теорію множин. Народ. в
Петербурзі. В 1867 закінчив Берлін. ун-тет. Учень К.Т.Вейєрштрасса. В 1872-1913 проф. ун-та в
Галлі. Розробив теорію нескінченних множин і теорію трансфінітних чисел. Створена Г.Кантором
теорія множин (деякі її ідеї зустрічались у його попередників, зокрема, порівняно докладно розроб.
Б.Больцано) не тільки лежить нині в основі мат. аналізу, але і стала причиною загального перегляду
логічних основ матем. і вплинула на всю сучасн. структуру математики.

4
установити між множинами взаємно однозначну відповідність. Якщо множина
A рівнопотужна множині B , то ці множини мають те саме кардинальне чис-
ло. Цінність поняття потужності множини полягає у виявленні нерівнопотуж-
них нескінченних множин, якими є множина натуральних і множина дійсних
чисел. Перша є зчисленною множиною, а друга – потужності континуум.
У кожній нескінченній множині міститься підмножина, яка рівнопотужна
даній множині, тобто в ній існує її правильна частина. Цієї властивості не ма-
ють скінченні множини. Саме тому нескінченна множина визначається, як
така, що містить у собі правильну частину.
При розгляді множин довільної природи математики зустрілися з двома
проблемами. По-перше, були отримані суперечності, антиномії5 в наївній тео-
рії множин, що привело до створення на початку 20 ст. аксіоматичної теорії
множин. По-друге, у теорії множин з'явилися нерозв'язні проблеми, такі як
континуум-гіпотеза.
Континуум-гіпотеза – це гіпотеза, сформульована Г. Кантором, і полягає
в тому, що всяка нескінченна підмножина континуума R рівнопотужна або
множині натуральних чисел, або R ; іншими словами, гіпотеза про неіснуван-
ня проміжної потужності між зчисленною і континуум. В межах традиційного
теоретико-множинного розв’язування проблема не піддавалася вирішенню.
Лише після того, як були формалізовані логічні засоби виводів доведень на
основі виявлення аксіом теорії множин, стало можливим говорити про форма-
льну нерозв’язність континуум гіпотези. В 1939г. К.Гьодель встановив недові-
дність заперечення континуум-гіпотези, а в 1963г. П.Коен показав невивід-
ність самої континуум-гіпотези в припущенні несуперечності вказаної форма-
льної системи. Чи є це остаточним результатом у проблемі континуума? Від-
повідь залежить від відношення до посилки про несуперечність формальної
системи.

5
Антиномія, парадокс, – ситуація, коли в теорії множин доводяться два взаємовиключні один одне
судження, причому кожне з цих суджень виведено переконливими засобами з точки зору даної теорії.
На відмінність від софізму, навмисно невірного умовиводу з замаскованою помилкою, антиномії, як
правило, свідчать про більш глибокі недоліки розглядуваної теорії. Часто виявлення антиномій при-
водить до істотного перегляду усієї теорії в цілому, звертає увагу на нові явища, і в кінцевому підсу-
мку, служить стимулом подальших досліджень.
Антиномія “сільського цирульника”. Розглянемо сільського цирульника, котрий голить усіх тих
та тільки тих мешканців свого селища, які не голяться самі. Чи голить він сам себе? Пропонується
читачу логічно довести дві протилежні ситуації: цирульник голиться сам і цирульник не голиться
сам. Поясніть у чому парадокс!
Вже в ант. філос. обговорюв. антиномії, відомі під назвою апорій. Наведемо одну із відомих
апорій Зенона із Елеї (5с.д.н.е.) “Ахіллес і черепаха”. Нехай у пункті А знах. Ахіллес, а в пункті В на
відстані 100 м. від А – черепаха. В один і той же момент Ахіллес рушає бігом із А в напр. до В і
прямує наздогнати черепаху, а черепаха прямує із В геть від А з швидкістю, скажемо, в 100 р. мен-
шою за швидкість Ахіллеса. Дійсність свідчить, що в подібному випадку Ахіллес достатньо швидко
наздожене черепаху. З іншого боку, можна, як би встановить, що Ахіллес ніколи не наздож. черепаху
(і навіть не досягне пункту В). Дійсно, до моменту, коли Ахіллес досягне середину С1 маршруту АВ,
черепаха нехай на більшу відстань, а все ж віддалиться від В. Далі, Ахіллес добіжить до середини С2
відрізку С1В, потім до середини С3 відрізку С2В і т.д. Весь цей час черепаха буде віддалятися від В.
Щоб досягти В, Ахіллесу, таким чином, необхідно побувати в кожному із нескінченної послідовності
пунктів С1, С2, С3,..., Сn,... Однак, представляється вірним, що неможливо за скінченний час побувати
в нескінченній кількості різних пунктів. Отже, Ахіллес ніколи не досягне пункту В і не наздожене
черепаху. У чому парадокс? Бажаємо успіху!

5
 Ще одна важлива властивість множин – їхня обмеженість або необмеже-
ність. Вивчення цієї властивості допомагає відповісти на питання про обмеже-
ність послідовностей і функцій, оскільки зводиться до дослідження на обме-
женість їхньої множини значень. Уміння досліджувати на обмеженість мно-
жини є необхідною умовою вирішення всіх прикладних задач з точки зору
відповідності їхнього результату фізичному змісту, апріорі – відповідності
моделі задачі реальності.
У математиці часто необхідно доводити справедливість деякого твер-
дження (предиката) P(x ) для всіх невід’ємних цілих x . У цьому випадку
застосовується принцип математичної індукції (аксіома індукції). Один з ре-
зультатів, що можна отримати за допомогою цього принципу – біном Ньюто-
на, який представляє собою формулу розкладу довільної натуральної степені
двочлена в многочлен. В цьому посібнику буде наведена формула бінома
Ньютона для піднесення до натурального степеня. При довільному дійсному
чи комплексному степені розклад представляється біноміальним рядом. По-
ступове засвоєння формули бінома Ньютона починається з її простіших част-
кових випадків (формул “квадрата суми” та “куба суми”) почалося ще в 11 ст.
Заслуга І. Ньютона (I. Newton), власне кажучи, полягає в відкритті біноміаль-
ного ряду.

6
 «Множество есть многое, мыслимое
нами как единое»
(Г. Кантор)

ТЕМА 1. МНОЖИНИ Й ОПЕРАЦІЇ НАД НИМИ

Під множиною розуміється будь-яка сукупність об'єктів, що називаються

елементами множини, об'єднаних за якоюсь ознакою.
Запис a ∈ A означає, що об'єкт a є елементом множини A (належить
множині A ); у противному випадку a ∉ A . Множина, що не містить жодного
елемента, називається порожньою і позначається ∅ . Запис A ⊂ B ( A міс-
титься в B ) означає, що кожний елемент множини A є елементом множини
B ; у цьому випадку множина A називається підмножиною множини B .
Множини A і B називають рівними ( A = B ), якщо A ⊂ B і B ⊂ A .
Існують два основних задання множин:
а) множина A визначається безпосереднім перерахуванням всіх елемен-
тів a1 , a2 ,… , an , тобто записується у вигляді

А = {a1 , a2 ,… , an } ;

б) множина A визначається як сукупність тих і тільки тих елементів із

деякої основної (універсальної) множини E , які мають загальну властивість
α . У цьому випадку використовується позначення
А = {x ∈ E : α( x )},

де запис α( x ) означає, що елемент x має властивість α .

Приклад 1.1. Описати перерахуванням елементів множин:

{ }
а) А1 = x ∈ Z : x 3 + 5 x 2 − 6 x = 0 ∧ x ≥ 0 ,

б) A2 = {x ∈ R : cos 2 x = 1 ∧ 0 < x ≤ 2 π} .
2

Розв’язання. а) Розв’язком рівняння x 3 + 5 x 2 − 6 x = 0 є множина

{− 6;0;1} . Оскільки A1 - множина усіх цілих невід’ємних коренів рівняння, то
А1 = {0,1}.
⎧ πn ⎫
б) Розв’язком рівняння cos2 2 x = 1 є множина ⎨
, n ∈ Z ⎬ . Обира-
⎩ 2 ⎭
ючи з отриманої множини лише ті числа, що задовольняють нерівності
0 < x ≤ 2π , одержимо

7
 ⎧π 3π ⎫
A2 = ⎨ ; π; ; 2π ⎬ . 
⎩2 2 ⎭
Приклад 1.2. Зобразити на координатній площині множини

{ 2
а) ( x, y ) ∈ R : x ∈ R, x + y = 2};
б) { ( x, y ) ∈ R : x + y ≤ 2 x } .
2 2 2

Розв’язання. а) Дана множина є графіком функції f ( x ) = x − 2 (див.

рис. 1.1).
б) Оскільки нерівність x2 + y2≤ 2x рівносильна нерівності
2 2
( x − 1) + y ≤ 1 , то дана множина – це коло радіуса 1 з центром у точці (0,1)
(див. рис. 1.2). 

Рис. 1.1 Рис. 1.2

Об'єднанням множин A і B називається множина

А ∪ B = {x ∈ E : x ∈ А ∨ x ∈ B} .
Перетином множин A і B називається множина

А ∩ B = {x ∈ E : x ∈ А ∧ x ∈ B} .

Різницею множин A і B називається множина

А\ B = {x ∈ E : x ∈ А ∧ x ∉ B} .
Якщо, зокрема, A - підмножина деякої універсальної множини E , то рі-
зниця E \ A позначається А і називається доповненням множини A (до
множині E ).
Прямим або декартовим добутком множин A і B називається мно-
жина

8
 A × B = {( x, y ) : x ∈ A, y ∈ B} .

Наприклад, якщо A = {1,2}, B = {2,3} , то

A ∪ B = {1,2,3} , A ∩ B = {2} , A \ B = {1} , B \ A = {3} ,

A × B = {(1,2), (1,3), ( 2,2), ( 2,3)} .
Приклад 1.3. Зобразити на координатній площині
A ∩ B, A ∪ B, A \ B, B \ A , де

{ } {
A = ( x, y ) ∈ R 2 : y 2 ≤ 2 x + 1 , , B = ( x, y ) ∈ R 2 : x ≥ 1 . }
Розв’язання. Зобразимо спочатку обидві множини на одній координатній
площині (див. рис. 1.3). На рис. 1.4-1.7 зображені множини
A ∩ B, A ∪ B, A \ B, B \ A відповідно. 

Рис. 1.3 Рис. 1.4 Рис. 1.5 Рис. 1.6 Рис. 1.7
Приклад 1.4. Довести справедливість наступної рівності для будь-яких
множин A , B і C

(А ∩ B ) \ C = ( А \ C ) ∩ ( B \ C ) .

Розв’язання. Нехай x ∈ ( А ∩ B ) \ C , тоді з означення різниці і перетину

отримуємо
( x ∈ А ∧ x ∈ B) ∧ x ∉ C . (1.1)

Останнє є рівносильним наступному висловлюванню:

( x ∈ А ∧ x ∈ B) ∧ ( x ∉ C ∧ x ∉ C ) . (1.2)

З властивості комутативності й асоціативності кон’юнкції випливає, що (1.2)

еквівалентно

( x ∈ А ∧ x ∉ C ) ∧ (x ∈ B ∧ x ∉ C ) .

9
Це означає, що з означення операцій перетину і різниці випливає наступне

x ∈ (А \ C ) ∩ (B \ C ) .
Отже, ми довели включення

( А ∩ B) \ C ⊂ ( А \ C ) ∩ ( B \ C ) .
Оскільки при переході від одного висловлювання до іншого ми одержу-
вали рівносильні висловлення, то одночасно ми довели і зворотне включення.
У такий спосіб доведена необхідна рівність. 
Легко довести, користуючись властивостями логічних операцій співвід-
ношення:
10 A = A ;
20 А ∪ B = A ∩ B ; А∩ B = A∪ B ;
30 А ⊂ B ⇒ А ⊃ B ;
40 ( А ∪ B ) ∩ C = ( А ∩ C ) ∪ ( B ∩ C ) ;
50. ( А ∩ B ) ∪ C = ( А ∪ C ) ∩ ( B ∪ C ) .

Співвідношення 20 і 30 називаються законами двоїстості, а 4 0 і 5 0 - за-

конами дистрибутивності.
Приклад 1.5. З'ясувати яке з включень виконане X ⊂ Y або Y ⊂ X , або
X = Y , якщо
а) X = A \ ( B ∪ C ) , Y = A \ ( B \ C ) ;
б) X = ( A × B ) ∩ (C × B ), Y = ( A ∩ C ) × B .
Розв’язання. а) Доведемо спочатку здійсненність висловлювання
x∉B ∪C ⇒ x∉B \C
Дійсно, нехай x ∉ B ∪ C , або, що те ж саме, x ∈ B ∪ C . Тоді, в силу за-
кону двоїстості x ∈ B ∩ C , а за означенням перетину x ∉ B ∧ x ∉ C . Отже,
x ∉ B . В силу властивостей операцій кон’юнкції і диз'юнкції справедливий
ланцюжок перетворень

x ∉ B ⇔ ( x ∉ B ∨ x ∈ ∅ ) ⇔ (x ∉ B ∨ ( x ∉ C ∧ x ∈ C ) ) ⇔
⇔ (( x ∉ B ∨ x ∉ C ) ∧ ( x ∉ B ∨ x ∈ C ) ) ⇒ ( x ∉ B ∨ x ∈ C ) ⇔
⇔ (x ∈ B ∧ x ∉C) ⇔ x ∈ B \ C ⇔ x ∉ B \ C .
Отже,

x ∈ Х ⇔ x ∈ А \ ( B ∪ C ) ⇔ (x ∈ А ∧ x ∉ ( B ∪ C ) ) ⇒
⇒ (x ∈ А ∧ x ∉ B \ C ) ⇔ x ∈ А \ ( B \ C ) .

10
 Таким чином, Х ⊂ Y .
Доведемо, що включення X ⊃ Y не виконане. Для цього досить навести
приклади множин A, B, C , для яких Y не є підмножиною X . Нехай
A, B, C – відрізки числової прямої:

А = [1,4]; B = [2,4]; C = [3,4]

Тоді

B ∪ C = [2,4]; B \ C = [2,3);
А \ ( B ∪ C ) = [1,2 ), А \ ( B \ C ) = [1,2 ) ∪ [3,4]

Значить, Y ⊄ X .
б) Користуючись означеннями відповідних операцій, одержимо
( x, y ) ∈ X ⇔ ( x , y ) ∈ A × B ∧ ( x , y ) ∈ C × B ⇔
⇔ (( x ∈ A ∧ y ∈ B ) ∧ ( x ∈ C ∧ y ∈ B ) ) ⇔
( x ∈ A ∧ x ∈ C ) ∧ ( y ∈ B ∧ y ∈ B) ⇔ ( x ∈ A ∧ x ∈ C ) ∧ y ∈ B ⇔
x ∈ A ∩ C ∧ y ∈ B ⇔ ( x, y ) ∈ ( A ∩ C ) × B ⇔ ( x, y ) ∈ Y .
Таким чином, X = Y . 
Приклад 1.6. Довести рівності

а) А \ B = А ∪ B ;
б) А ∩ ( А \ B ) = А ∩ B .

Розв’язання. а) Доведемо спочатку, що

A\ B = A∩ B . (1.3)

Дійсно,

( x ∈ А \ B) ⇔ ( x ∈ А ∧ x ∉ B) ⇔ ( x ∈ А ∧ x ∈ B) ⇔ ( x ∈ А ∩ B) .
Це доводить рівність (1.3).
Користуючись властивостями 1 0, 2 0 і (1.3), маємо

А\ B = А∩ B = А∪ B = А∪ B . (1.4)
0
б) Користуючись рівністю (1.4) і властивістю 4 , одержимо

А ∩ ( А \ B ) = А ∩ ( А ∪ B ) = ( А ∩ А) ∪ ( А ∩ B ) = ∅ ∪ ( А ∩ B ) = А ∩ B . 

11
 Операції ∪ і ∩ природно узагальнюються на випадок довільної (скін-
ченної або нскінченної) сім’ї множин. Нехай, наприклад, задана сім’я множин
Аn , n ∈ N . Тоді визначимо ∪ An і ∩ An ;
n∈N n∈N

∪ Аn = {x ∈ E : ∃n ∈ N : x ∈ Аn } ;
n∈N

∩ Аn = {x ∈ E : x ∈ Аn ∀n ∈ N } .
n∈N
Цілою частиною числа x називається найбільше ціле число, що не пе-
ревищує x , і позначається [x ] .
Наприклад: [3] = 3; [1,2] = 1; [ −4] = −4; [ −2,4] = −3 .
У прикладах 1.7 - 1.9 для заданої сім’ї множин Аn , n ∈ N знайти

∪ Аn , ∩ An .
n∈N n∈N
⎡ 2 n + 2⎤
Приклад 1.7. Аn = ⎢ , ⎥.
⎣n + 2 n + 3⎦
Розв’язання. Крок 1: побудуємо на числовій прямій (рис. 1.8) скінченну
кількість відрізків Аn :
⎡2 3⎤ ⎡1 4⎤ ⎡2 5⎤ ⎡1 6⎤
А1 = ⎢ ; ⎥; А2 = ⎢ ; ⎥; А3 = ⎢ ; ⎥; А4 = ⎢ ; ⎥ .
⎣3 4⎦ ⎣2 5⎦ ⎣5 6⎦ ⎣3 7⎦
Крок 2. Доведемо, що ∪ Аn = (0,1) .
n∈N
⎡ 2 n + 2⎤
Крок 2.1. Нехай x ∈ ∪ Аn , тоді ∃n ∈ N : x∈⎢ , ⎥ . Оскіль-
⎣n + 2 n + 3⎦
n∈N
ки

2 n+2
0< ≤x≤ <1 ∀n ≥ 1 ,
n+2 n+3
A1 , A2 , A3 , A4 ,..., An

0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0 ,7 0,8 0,9 1

Рис. 1.8
тобто 0 < x < 1 , то x ∈ (0,1) .

12
 Висновок: ∪ Аn ⊂ (0,1) .
n∈N
Крок 2.2. Нехай x ∈ (0,1) , тобто
0 < x <1 . (1.5)
⎡ 2 n + 2⎤
Доведемо, що ∃n0 ∈ N : x ∈ ⎢ , 0 ⎥.
n
⎣ 0 + 2 n0 + 3 ⎦
План розв’язку.
2
1) Спочатку знайдемо номер n1 ∈ N такий, що ≤ x ∀n ≥ n1 .
n+2
n+2
2) Знайдемо номер n2 ∈ N , починаючи з якого ≥ x (n ≥ n2 ) .
n+3
3) Шуканий номер n0 = max{n1 , n2 } буде задовольняти нерівності
2 n +2
≤x≤ 0 .
n0 + 2 n0 + 3
Для здійснення п. 1) із запропонованого плану розв’яжемо нерівність
2
≤ x відносно n . Одержимо, знаючи з (1.5), що x > 0
n+2
2
n ≥ −2 .
x

⎡2⎤ − 2 2
−2 ⎡ 2 ⎤ −1 ⎡2⎤
⎢⎣ x ⎥⎦ x ⎢⎣ x ⎥⎦ ⎢⎣ x ⎥⎦
Рис. 1.9
Ціле число, починаючи з якого виконується остання нерівність, – це
⎡2 ⎤ ⎡2⎤
⎢ x − 2⎥ + 1 = ⎢ x ⎥ − 1 (рис 1.9), але вона також виконується для будь-якого
⎣ ⎦ ⎣ ⎦
більшого числа. Подбаємо про те щоб це ціле число було натуральним, тобто
не меншим за 1, для цього в якості n1 візьмемо

n1 = ⎡⎢ ⎤⎥ + 1 .
2
⎣x⎦
n+2
Тепер реалізуємо п. 2). Розв’яжемо нерівність x ≤ відносно n . Пере-
n+3
творимо її:
n(1 − x ) ≥ 3x − 2 .

13
 3x − 2 1
Оскільки x < 1 (див. (1.5)), то n ≥ , тобто n ≥ − 3 . Для вибору
1− x 1− x
шуканого числа n2 , керуємося тими ж міркуваннями, що і вище. У результаті,

n2 = ⎡⎢
1 ⎤
+1 .
⎣ 1 − x ⎥⎦
Отже, відповідно до п. 3), для будь-якого x ∈ (0,1) для
⎧ 2 1 ⎤⎫
n0 = max ⎨⎡⎢ ⎤⎥, ⎡⎢ ⎬ +1
⎩⎣ x ⎦ ⎣ 1 − x ⎥⎦ ⎭
2 n +2
виконується нерівність ≤x≤ 0 .
n0 + 2 n0 + 3
⎡ 2 n + 2⎤
Висновок: (0,1) ⊂ ∪ ⎢ , ⎥ . Разом із підсумком кроку 2.1 це
n∈N ⎣ n + 2 n + 3 ⎦
доводить необхідне.
Що стосується перетину, то тут усе виявляється просто, якщо помітити,
що всі множині з розглянутої сукупності { An } містять A1 (тобто An ⊃ A1 ).

∩ An = ⎡⎢⎣ 3 , 4 ⎤⎥⎦
2 3
Тому цей перетин буде співпадати з A1 : .
n∈N

Приклад 1.8. Аn = − 1,
⎡ 1⎤
.
⎢⎣ n ⎥⎦
Розв’язання.
Крок 1. Побудуємо на числовій прямій (рис. 1.10) скінченну кількість від-

А2 = ⎡⎢ − 1, ⎤⎥, А3 = ⎡⎢ − 1, ⎤⎥, А4 = ⎡⎢ − 1, ⎤⎥ і т.д.

1 1 1
різків An : А1 = [− 1,1],
⎣ 2 ⎦ ⎣ 3⎦ ⎣ 4⎦
A1 , A 2 , A 3 , A 4 ,..., A n

-1 -0 ,8 -0 ,6 -0 ,4 -0 ,2 0 0 ,2 0 ,4 0 ,6 0 ,8 1
Рис. 1.10
Знайдемо спочатку об'єднання даних множин. Оскільки А1 = [− 1,1] , а всі
інші множини включаються в [− 1,1] , тобто ∀n > 1 Аn ⊂ [− 1,1] , то
∪ Аn = [− 1,1] .
n∈N
Тепер знайдемо перетин даних множин.
Крок 2. Можна припустити, що

14
 ∩ Аn = [− 1,0] . (1.6)
n∈N
1
Крок 2.1. Нехай x ∈ [− 1,0] . Оскільки ≥ 0 для будь-якого n ∈ N , то
n
1 ⎡ 1⎤
∀n ∈ N −1 ≤ x ≤ 0 ≤ . Тому ∀n ∈ N x ∈ ⎢ − 1, ⎥ .
n ⎣ n⎦
Таким чином, доведене включення [− 1,0] ⊂ ∩ Аn .
n∈N
Крок 2.2. Нехай x ∈ ∩ Аn . Припустимо супротивне: x ∉ [− 1,0] . Випа-
n∈N
док, коли x < −1 , неможливий, тому що x ∈ Аn ∀n ∈ N , і тоді x ≥ −1 ∀n .

Випадок, коли x > 0 також неможливий, оскільки тоді для n =

⎡ 1 ⎤ + 1 вико-
⎢⎣ x ⎥⎦
1 1
нана нерівність x ≥ , а це суперечить тому, що x ≤ ∀n .
n n
Отже, ∩ Аn ⊂ [− 1,0] , це разом з підсумком кроку 2.1 доводить (1.6). 
n∈N
⎡ 5n + 1 ⎤
Приклад 1.9. Аn = − n, .
⎢⎣ n ⎥⎦
Розв’язання. Знаходимо спочатку декілька перших множин:

А1 = [− 1; 5 + 1], А2 = ⎡⎢ − 2, 5 + ⎤⎥, А3 = ⎡⎢ − 3, 5 + ⎤⎥ і т.д. Рисунок пропону-

1 1
⎣ 2 ⎦ ⎣ 3⎦
ється намалювати читачу самостійно! Можна припустити, що

∪ Аn = (− ∞,.6] , ∩ Аn = [− 1,5] . (1.7)

n∈N n∈N
Доведемо перше із співвідношень (1.7). Нехай x∈ ∪ Аn . Тоді
n∈N
1 1
∃n ∈ N : − n ≤ x ≤ 5 + . Оскільки 5 + ≤ 6 для всіх n ∈ N , то x ∈ (− ∞,6] .
n n
Таким чином, виконане включення в один бік: ∪ Аn ⊂ (− ∞,.6] .
n∈N
Для доведення включення в інший бік необхідно для кожного
x ∈ − ∞,6] знайти номер n0 ∈ N такий, що
(

15
 1
− n0 ≤ x ≤ 5 + . (1.8)
n0
Розглянемо два випадки: x ∈ (− ∞,−1] і x ∈ (− 1,6] .
1) Якщо x ∈ (− ∞,−1] , то для n0 = [− x ] + 1 виконана нерівність
− n0 ≤ x , а тому (1.8).
2) Якщо x ∈ (− 1,6] , то нерівність (1.8) задовольняється для n0 = 1 .
Отже, ми довели першу з рівностей у (1.7) цілком.
Тепер покажемо справедливість другої. Нехай x ∈ [− 1,5] . Оскільки нері-
1
вності −n ≤ −1 і 5 ≤ 5+ виконані для всіх n ∈ N , то
n
1
−n ≤ x ≤ 5+ ∀n ∈ N . Останнє означає здійсненність включення
n
∩ Аn ⊃ [− 1,5] .
n∈N
Доведення включення в інший бік проведемо від супротивного. Припус-
тимо, що x ∉ [− 1,5] , однак x ∈ ∩ Аn . За означенням перетину маємо:
n∈N
5n + 1
−n≤ x ≤ ∀n ∈ N . (1.9)
n
Розглянемо два випадки: x < −1 або x > 5 . 1) Випадок, коли x < −1 , немож-
ливий, тому що для n0 = 1 виконана нерівність − n0 > x , що суперечить (1.9).

2) Випадок, коли x > 5 , неможливий, тому що для n0 =

⎡ 1 ⎤ + 1 виконана
⎢⎣ x − 5 ⎥⎦
1 5n + 1
нерівність n0 > , яка рівносильна (для x > 5 ) нерівності x > 0 ,
x −5 n0
що суперечить (1.9). Отже, ми цілком довели другу рівність у (1.7). 

16
 “Нельзя быть настоящим математиком, не будучи
настоящим поэтом”
(К. Вейерштрасс)

ТЕМА 2. ВЗАЄМНО ОДНОЗНАЧНІ ВІДПОВІДНОСТІ МІЖ

МНОЖИНАМИ

Нехай А и В дві множини. Правило ϕ , за яким кожному елементу a

множини A співвідноситься один і тільки один елемент b множини B , до
того ж, кожний елемент b ∈ B виявляється співвіднесеним одному і тільки
одному a ∈ А , називається взаємно однозначною відповідністю між множи-
нами A і B . Якщо між множинами A і B можна установити взаємно одно-
значну відповідність, то говорять що ці множини еквівалентні або що вони
мають однакову потужність (рівнопотужні) і пишуть A ~ B .
На рис. 2.1 і 2.2 установлюється взаємно однозначна відповідність між
двома колами різних радіусів і двома відрізками різної довжини.

B
A
B

A
Рис. 2.1 Рис. 2.2
Зауваження 2.1. Бієкцію між відрізками [a , b] і [c, d ] можна установи-
d −c
ти за допомогою функції ϕ( x ) = ( x − a ) + c , графіком якої є пряма, що
b−a
проходить через точки з координатами ( a, c ) і (b, d ) , тому ця функція відо-
бражає відрізок [a , b] на відрізок [c, d ] . Побудована відповідність є взаємно
однозначною, оскільки кожному елементу x ∈ [a , b] співвідносить один і
тільки один елемент y = ϕ( x ) ∈ B , до того ж, кожний елемент y ∈ B виявля-

ється співвіднесеним одному і тільки одному x = ⎜

⎛ b − a ( y − c ) + a ⎞ ∈ [a , b] .
⎟
⎝d −c ⎠
Приведемо властивості рівнопотужних множин (доведіть їх самостійно!):
10 A ~ A ∀ A
20 A ~ B ⇒ B ~ A
30 A ~ B ∧ B ~ C ⇒ A ~ C
Ці властивості говорять про те що групи рівнопотужних множин утворюють
класи еквівалентності.

17
 У наступних прикладах встановимо взаємно однозначну відпо-
відність між множинами А і В.
Приклад 2.1. A - множина точок кола радіуса r , B = [0, 2πr ) .
Розв’язання. Зафіксуємо деяку точку q на колі. Розглянемо деяку точку
x ∈ A . Вимірявши довжину a дуги ∪qx , поставимо у відповідність точці
x ∈ А точку y ∈ B , відстань до якої від 0 дорівнює a . Така точка y ∈ B
єдина. Кожній точці y ∈ B співвіднесена єдина точка x ∈ A , для якої довжи-
на дуги ∪qx дорівнює довжині півінтервала [0, y ] . Отже, відповідність є
взаємно однозначною. 
Приклад 2.2. A – множина точок кола радіуса r , В – півінтервал [0,1) .
Розв’язання. Вище було показано, як встановити взаємно однозначну
відповідність між точками відрізків різної довжини. Аналогічно встановлюєть-
ся відповідність між півінтервалами. Тому [0,1) ~ [0, 2πr ) . У прикладі 1.1 ми
довели, що множина точок кола радіуса r і відрізка [0, 2πr ) еквівалентні.
Властивості 20 і 30 доводять еквівалентність A і B . 

Приклад 2.3. А = ⎜ −
⎛ π;π⎞, B = R.
⎟
⎝ 2 2⎠
Розв’язання. Необхідну відповідність можна задати рівністю y = tgx , де
x ∈ А , а y ∈ B . Ця відповідність – взаємно однозначна (обґрунтування, ана-
логічне зауваженню 2.1, надається зробити читачу!). 
Приклад 2.4. A = [0,1], B = [0,1) .
1
Розв’язання. Розглянемо послідовність an = . Відповідність між
n
2
елементами послідовності задамо за правилом (див. рис. 2.3).
A
0 1 1
16 8 a2 = 1
4 a1 = 1
2 a0 = 1

0 1 1
16 8 a2 = 1
4 a1 = 1
2 a0 = 1
B
Рис. 2.3
1 = a0 ∈ А ↔ a1 ∈ B; a1 ∈ А ↔ a2 ∈ B
a2 ∈ А ↔ a3 ∈ B;… an ∈ А ↔ an +1 ∈ B

18
Усім іншим точкам множини A поставимо у відповідність точки з множини
B з такою же координатою. Побудована відповідність є взаємно однознач-
ною. 
Приклад 2.5. A - множина точок кола радіуса r з виколотою точкою р,
B = R.
Розв’язання. I спосіб. 1) Аналогічно прикладу 2.1 можна установити вза-
ємно однозначну відповідність між колом з виколотою точкою й інтервалом
(0,2πr ) . 2) Аналогічно рис. 2.2 встановлюється еквівалентність (0,2πr ) і
⎛ − π , π ⎞ . 3) В прикладі 2.3
⎜ ⎟
⎝ 2 2⎠
⎛ π π⎞
доведено, що ⎜ − , ⎟ ~ R .
⎝ 2 2⎠
4) Із властивості 30 одержи-
мо: A ~ B .
II спосіб. На рис. 2.4 по-
казано, яким способом точці
Рис. 2.4 m ∈ A ставиться у відповід-
ність точка m1 ∈ B . Очевидно, що при такому відображенні точка q ∈ A ∩ B
залишається на місці. 
Задача 2.1. Побудуйте взаємно однозначну відповідність між сферою з
виколотою точкою і площиною.
Приклад 2.6. A - множина точок
круга, B - множина точок квадрата.
Розв’язання. Аналогічно доведенню
еквівалентності множин точок кіл різних
радіусів можна довести, що множини точок
кругів різних радіусів, а також квадратів
різних розмірів, еквівалентні. Тому досить
довести лише еквівалентність множини
точок круга радіуса 1 і квадрата зі сторо-
ною 2. Опишемо такий квадрат навколо
круга.
Нехай m1 ∈ A , m ∈ B , a1 ∈ ∂A ,
Рис. 2.5 a ∈ ∂B , де ∂A , ∂B – межі кола і квадрата
відповідно. Кожній точці m1 ∈ A поставимо у відповідність таку точку
Om1 Oa1
m ∈ B , що m1 і m лежать на прямій Oa , і = . Очевидно, що
Om Oa
точки дотику перейдуть у себе, а точки межі кола в ті точки границі квадрата,
що лежать на радіальній прямій. 

19
 Задача 2.2. Відповідність між множинами A = (0,1) × (0,1) і B = (0,1)
встановлюється за правилом: елементу (0, a1a 2 ...a n ...;0, b1b2 ...bn ...) ∈ A ста-
вимо у відповідність елемент множини B виду 0, a1b1a 2 b2 ...a n bn ... . Чи є
побудована відповідність взаємно однозначною?

20
 “Есть в математике, вызывающее человече-
ский восторг”
(Ф. Хаусдорф)

ТЕМА 3. ПОТУЖНІСТЬ МНОЖИНИ

Потужність множини A – це така властивість цієї множини, яка при-

таманна будь-якій множини B , що еквівалентна A . Потужність – це те зага-
льне, що є у всіх, еквівалентних множин. Оскільки у всіх еквівалентних між
собою скінченних множин цим загальним є кількість елементів, то в застосу-
ванні до нескінченних множин поняття потужності є аналогом поняття кілько-
сті. Потужність – фундаментальне поняття теорії множин, що належить Г.
Кантору.
Множина А, еквівалентна множині натуральних чисел N називається
зчисленною.
Для того, щоб множина A була зчисленною необхідно і досить, щоб її
можна було «перенумерувати», тобто представити у формі послідовності
А = {a1 , a 2 ,… , a n ,...} .
Позначимо через a потужність зчисленної множини, а скінченної – n .
Властивості зчисленних множин можна записати за допомогою мнемонічних
схем:
a − n = a , a + n = a , a + a + ... + a = na = a ,
n1 + n2 + ... + ns + ... = a , a + a + ... = aa = a .
Значеннєве навантаження цих записів зрозуміле. Наприклад, запис « a − n = a
» позначає: “різниця зчисленної і скінченної множин є зчисленною множи-
ною”; запис « a + a + ... = aa = a » позначає: “зчисленне об'єднання зчислен-
них множин є зчисленною множиною”.
Теорема 3.1. Якщо елементи множини A визначаються n значками, ко-
жен із яких незалежно від інших, пробігає зчисленне число значень
{ } { }
А = a x1, x2 ,..., xn , xn ∈ xk(1) , xk( 2) ,..., xk( j ) ,... , k = 1,2,..., n ,
то множина A – зчисленна.
Потужність множини A позначається card A = A .

Теорема 3.2. Множина раціональних чисел зчисленна, тобто Q = a .

Теорема 3.3. Множина точок сегмента [0,1] – незчисленна.
Якщо множина A еквівалентно сегменту [0,1] , то говорять, що A має
потужність континуума, або, коротше потужність c .
Усякий сегмент [a , b] , інтервал ( a, b) , півсегмент [a, b) або ( a, b] має
потужність c . Схематично властивості множин потужності c можна записати
у вигляді:

21
 c + c + ... + c = cn = c ; c + c + ... + c + ... = ca = c ; cc = c ; R = c .
Теорема 3.4. Якщо елементи множини A визначаються n значками, ко-
жен із яких, незалежно від інших значків, приймає c значень
{
А = a x1, x2 ,..., x ,
n
}
то множина A має потужність c .
Теорема 3.5. Множина T усіх послідовностей вигляду ( a1 , a 2 ,..., a k ,...) ,
де ak незалежно одна від одної, приймають значення 0 і 1 , мають потуж-
ність c .
Теорема 3.6. Множина S усіх послідовностей натуральних чисел
S = {(n1 , n2 ,..., nk ,...)} має потужність c .
Порівняння потужностей. Нехай A і B – множини, що мають відпо-
відно потужності α і β : А = α , B = β . Якщо множини A і B не еквівален-
тні і в множині B є частина B * , що еквівалентна множині A , то говорять, що
множина B має більшу потужність, а множина A - меншу, і пишуть
α < β або β > α .
Наприклад, якщо А = {a1 , a 2 ,..., a15 }, A = 15 ;
B = {b1 , b2 ,..., b72 }, B = 72 , то A не еквівалентно B , але A ~ B* , де
B = {b1 , b2 ,..., b15 } а тому 15 < 72 . Точно так само будь-яке натуральне число
n менше, ніж кожна з потужностей a і c .
Оскільки множина N натуральних чисел не еквівалентна сегменту [0,1]
⎧ 1 1 1 ⎫
(теорема 3.3), але N ~U* , де U * = ⎨1, , ,..., ,...⎬ ⊂ [0,1] ,
⎩ 2 3 n ⎭
N = a, [0,1] = c , то a < c .
Теорема 3.7. Множина T , що є множиною всіх підмножин деякої мно-
жини M , має потужність, більшу ніж потужність множини M , тобто
T ≥ M . Потужність множини T всіх підмножин множини M позначають

2М .
a
Теорема 3.8. Справедлива формула c = 2 .
Теорема 3.9 (теорема про проміжну потужність). Нехай А ⊃ B ⊃ C .
Якщо C ~ A , то і B ~ A .
Теорема 3.10 (Э.Шредер - Ф.Бернштейн). Нехай A і B дві множини,
до того ж, кожна з них еквівалентна деякій частині іншої, тоді вони еквівален-
тні між собою.

22
 У наступних прикладах знайдемо потужність множин.
{
Приклад 3.1. А = (x, y ) ∈ R 2 : x ∈ R ∧ y = x − 2 . }
Розв’язання. Як показано в прикладі
1.2, множина A складається з точок пря-
мої. На рис. 3.1 показано як установити
взаємно однозначну відповідність між A і
R . Отже A = R = c . 
Приклад 3.2. а) Множина A точок
( x, y ) площини з раціональними коорди-
натами; б) множина B комплектів
( n1 , n2 ,..., nk ) , що складаються із k на-
туральних чисел.
Розв’язання. Множини A і B зчис-
ленні. Це випливає з теореми 3.1 і того
Рис. 3.1 факту, що card N = card Q = a . 
Приклад 3.3.
а) А = { ( x, y ) : x ∈ [0,1], y ∈ [0,1] }= [0,1] × [0,1] ;
б) B = {(x1 , x2 ,..., xn ) : xi ∈ R ∀i ∈ {1,2,..., n}} = R .
n

Розв’язання. Множини A і B мають потужність c , що випливає з тео-

реми 3.4. 
Приклад 3.4. Множина A усіх многочленів з раціональними коефіцієн-
тами.
Розв’язання. Розглянемо множини An ( n ∈ N ) і еквівалентні їм:
{ }
Аn = a0 x n + a1 x n −1 + ... + an , ai ∈ Q, i ∈ {1,..., n} ~
~ {(a 0 , a1 ,..., a n ), ai ∈ Q , i ∈ {1,..., n}} .
Множина, яка еквівалентна множині An – зчисленна, що випливає з теореми
3.1, тому і вона сама також зчисленна. Оскільки А = ∪ Аn , і aa = a (зчис-
n∈N

ленне об'єднання зчисленних множин – зчисленна множина), то A = a . 

Оскільки кожний многочлен має скінченну кількість коренів, то з при-
клада 3.4 випливає, що множина алгебраїчних чисел зчисленна.
Приклад 3.5. Множина кіл з раціональними координатами центру ( a, b)
( a ∈ Q , b ∈ Q ) і радіусом r ∈ Q .
Розв’язання. Ця множина зчисленна, як еквівалентна множині
B = {(a, b, r ), a ∈ Q , b ∈ Q , r ∈ Q} , зчисленній відповідно до теореми 3.1. 
Приклад 3.6. Множина A точок кола радіуса r .

23
 Розв’язання. З приклада 2.2 випливає, що дана множина еквівалентна
півінтервалу [0,1) потужності c . Отже, card A = c . 
Приклад 3.7. Множина A точок круга радіуса r .
Розв’язання. З приклада 2.6 випливає, що множина A еквівалентна мно-
жині точок квадрата B = {( x , y ) : x ∈ [0,1], y ∈ [0,1]}. В силу приклада 3.3 а)
множина B має потужність континуум, отже, таку ж потужність має і дана
множина. 
Приклад 3.8. Множина A усіх скінченних підмножин числової прямої.
Розв’язання. Справедлива рівність:
А = {(a1, a2 ,..., an ) : ai ∈ R, i ∈ {1,..., n}, n ∈ N } =
= ∪ {(a1 , a2 ,..., an ) : ai ∈ R, i ∈ {1,2,..., n}} = ∪ R n .
n∈N n∈N
З приклада 3.3 б) і властивості ac = c (зчисленне об'єднання множин потуж-
ності континуум – множина потужності континуум) одержимо, що дана мно-
жина має потужність континуум. 
Приклад 3.9. Множина A усіх скінченних десяткових дробів.
Розв’язання. Запишемо A у вигляді
А = {a 0 , a1 ,..., an : a0 ∈ Z , ai ∈ {0,1,...,9}, i ∈ {1,2,..., n}, n ∈ N } =
= ∪ {(a0 , a1,..., an ) : a0 ∈ Z , ai ∈ {0,1,...,9}, i ∈ {1,2,..., n}} = Аn ,∪
n∈N n∈N
An = {(a0 , a1 ,..., an ) : a0 ∈ Z , ai ∈ {0,1,...,9}, i ∈ {1,2,..., n}}.
Розглянемо множини
Bn = {(b0 , b1 ,..., bn ), bi ∈ Z , i ∈ {0,1,..., n}} .

Із теореми 3.1. випливає, що Bn = a . Оскільки An ⊂ Bn , то An ≤ a . Мно-

жина A - зчисленна, як зчисленне об’єднання не більш, ніж зчисленних мно-
жин. 
Приклад 3.10. Множина A усіх послідовностей раціональних чисел Q .
Розв’язання. Відповідно до теореми 3.2 множина Q – зчисленна, отже,
її можна перенумерувати: Q = {rn } . Побудуємо взаємно однозначну відповід-
ність між множиною A і множиною S всіх послідовностей натуральних чи-
сел. Нехай x = (a1 , a2 ,..., an ,...) ∈ А . Оскільки
∀n ∈ N ∃! k n : an = rkn ,
то x = ( rk , rk ,..., rk ,...) . Елементу x ∈ A поставимо у відповідність єдиний
1 2 n
елемент y ∈ B : y = (k1 , k 2 ,..., k n ,...) .
Побудована відповідність між A і S є взаємно однозначною, тому ці
множини еквівалентні. Оскільки множина S має потужність континуум (тео-
рема 3.6), то і дана множина має ту ж потужність. 

24
 Зауваження 3.1. Для розв’язання наступного приклада нагадаємо пред-
ставлення числа x у виді n -кового дробу. У випадку, якщо такий дріб скін-
ченний, то
x = xk ⋅ n k + xk −1 ⋅ n k −1 + ... + x1 ⋅ n + x0 + y1 ⋅ n −1 + y2 ⋅ n −2 + ... + y m ⋅ n − m ,
(3.1)
а якщо нескінченний, то
x = xk ⋅ n k + xk −1 ⋅ n k −1 + ... + x1 ⋅ n + x0 + y1 ⋅ n −1 + y 2 ⋅ n −2 + ... + y m ⋅ n − m + ...
, (3.2)
де xi , y j ∈ {0,1..., n − 1} ( i ∈ {0,1,..., k } , а j ∈ {1,2,..., m} або j ∈ N в залеж-
ності від нескінченності або скінченності дробу). Очевидно, що скінченний
дріб (3.1) ( y m ≠ 0 ) можна представити у вигляді нескінченного двома спосо-
бами:
k −1 −m
1) x = xk ⋅ n + ... + x1 ⋅ n + x0 + y1 ⋅ n + ... + y m ⋅ n +
+ 0 ⋅ n − m −1 + 0 ⋅ n − m −2 + ... , (3.3)
k −1 −m
2) x = xk ⋅ n + ... + x1 ⋅ n + x0 + y1 ⋅ n + ... + ( y m − 1) ⋅ n +
+ ( n − 1) ⋅ n − m −1 + ( n − 1) ⋅ n − m −2 + ... . (3.4.)
Приклад 3.11. Множина A точок відрізка [0,1] , у яких у десятковому
записі відсутня цифра 7.
Розв’язання. Нехай B - множина дев’яткових дробів відрізка [0,1] .
Установимо відповідність між множинами A і B . Числу
a = 0, a1a2 ...an ... ∈ A , що представлене нескінченним десятковим дробом,
поставимо у відповідність число a = 0, b1b2 ...bn ... ∈ B за правилом: якщо
a n ∈ {0,1,2,3,4,5,6} , то bn = an , якщо a n ∈ {8,9} , то bn = an − 1 , числу 1 із A
ставимо у відповідність 1 із B . Побудована відповідність буде взаємно одно-
значною, якщо домовиться в представ-
леннях чисел із множин A і B в не-
скінченні дроби не використовувати
розкладів вигляду (3.4). Отже, B = c ,
тому A = c . 
Приклад 3.12.
A = {( x, y ) ∈ R 2 : x − y = x − y ,
.
x 2 + y 2 ≤ 1}
Розв’язання. Множина точок ко-
ординатної площини, що задовольняють
Рис. 3.2 рівнянню x − y = x − y , знаходяться

25
на прямій y = x при x < 0 , на координатних осях і в першій чверті. Множина
точок, що задовольняють нерівності x 2 + y 2 ≤ 1 , представляється кругом
радіуса 1 з центром в точці O (0,0) . Дана множина є перетином описаних
множин і зображена на рис. 3.2.
Скористаємося теоремою про проміжну потужність. Розглянемо дві мно-
жини:
B = R 2 , C = [0,1 / 2] × [0,1 / 2] .
Очевидно, що мають місце включення C ⊂ A ⊂ B . Аналогічно прикладам 3.3
а), б) можна довести, що множини C і B мають потужність континуум. От-
же, із теореми про проміжну потужність випливає, що дана множина має ту ж
потужність. 

{ }
Приклад 3.13. A = ( x, y ) ∈ R 2 : x ∈ [0,1], y ∈ Q ∩ [0,1] .
Розв’язання. Даний одиничний квадрат, що містить точки з другою раці-
ональною координатою, є частиною координатної площини B = R 2 і містить

{ }
відрізок C = ( x, y ) ∈ R 2 : x ∈ [0,1], y = 0 , що лежить на осі абсцис. Обидві
ці множини мають потужність континуум, тому за теоремою про проміжну
потужність, дана множина потужності континуум. 
Приклад 3.13. A – множина точок числової прямої, відстань між якими
більше 1.
Розв’язання. Поставимо у відповідність кожному елементу a ∈ A його
цілу частину [a ] . Кожному a ∈ A відповідає єдине ціле число, що є його ці-
лою частиною. Навпаки, якщо n ∈ Z є цілою частиною деякого елемента
a ∈ A , то не знайдеться жодного іншого елемента b ∈ A , що має цілу части-
ну, яка дорівнює n , тому що відстань між будь-якими двома елементами даної
множини більша за 1.
Множина B = {n ∈ N : n = [a ], a ∈ A} є частиною множини всіх цілих
чисел, тому може бути не більш, ніж зчисленною. Відповідність між множи-
нами A і B – взаємно однозначна, тому card A ≤ a . 
Ще один приклад (приклад 4.10) про знаходження потужності множини
буде вирішений у рамках наступної теми. Наступна тема стоїть на межі
тем «Теорія множин» і «Теорія дійсних чисел». На останній темі ми
докладно зупинятися не будемо, оскільки це не є метою даного посіб-
ника, а вивчимо лише деякі питання, що відносяться до теорії множин.

26
 “Великие математики действуют по принципу “Divinez avant de
demonter” («Сначала угадать, а затем доказать»); и действительно,
именно так совершены почти все важные открытия» (Э. Каснер)

ТЕМА 4. ВЕРХНЯ І НИЖНЯ МЕЖІ МНОЖИН

Нехай A - довільна непорожня множина дійсних чисел. Число

M = max A називається найбільшим (максимальним) елементом множини
A , якщо M ∈ A і для будь-якого x ∈ A виконана нерівність x ≤ M .
Аналогічно визначається поняття найменшого (мінімального) елемента
m = min A множини A . Множина A називається обмеженою зверху, якщо
існує дійсне число a таке, що x ≤ a для усіх x ∈ A . Будь-яке число, що має
таку властивість, називається верхньою межею множини A . Для заданої
обмеженої зверху множини A множина усіх його верхніх меж має найменший
елемент, який називається точною верхньою межею множини A і
позначається символом sup A . Очевидно, що sup A = max A тоді і тільки
тоді, коли sup A∈ A , тобто точна верхня межа досягається. Аналогічно
визначається поняття обмеженої знизу множини, нижньої межі і точної
нижньої межі множини A . Точна нижня межа позначається inf A .
Множина, обмежена і зверху і знизу називається обмеженою.
Дамо наступне зведення означень:
A - обмежена зверху ⇔ ∃M ∈ R : ∀x ∈ A x ≤ M ;
A - необмежена зверху ⇔ ∀M ∈ R ∃ x ∈ A : x > M ;
A - обмежена знизу ⇔ ∃m ∈ R : ∀x ∈ A x ≥ m ;
A - необмежена знизу ⇔ ∀m ∈ R ∃ x ∈ A : x < m ;
f (x ) - обмежена зверху на E ⊂ D ( f ) ⇔ ∃M ∈ R : ∀x ∈ E f ( x ) ≤ M ;
f (x ) - необмеж. зверху на E ⊂ D ( f ) ⇔ ∀M ∈ R ∃x ∈ E : f ( x ) > M ;
f (x ) - обмежена знизу на E ⊂ D( f ) ⇔ ∃m ∈ R : ∀x ∈ E f ( x ) ≥ m ;
f (x ) - необмеж. знизу на E ⊂ D ( f ) ⇔ ∀m ∈ R ∃x ∈ E : f ( x ) < m ;
{xn }∞n=1 - обмежена зверху ⇔ ∃ M ∈ R : ∀n ∈ N xn ≤ M ;
{xn }∞n=1 - необмежена зверху ⇔ ∀M ∈ R ∃n ∈ N : x n > M ;
{xn }∞n=1 - обмежена знизу ⇔ ∃ m ∈ R : ∀n ∈ N xn ≥ m ;
{xn }∞n=1 - необмежена знизу ⇔ ∀m ∈ R ∃ n ∈ N : x n < m ;
M = sup A ⇔ 1) x≤M ∀x ∈ A 2) ∀x < M ∃x ′ ∈ A : x ′ > x

або 1) x ≤ M ∀x ∈ A 2) ∀ε > 0 ∃x ∈ A : x > M − ε ;

m = inf A ⇔ 1) x ≥ m ∀x ∈ A 2) ∀x > m ∃x ′ ∈ A : x ′ < x
або 1) x ≥ m ∀x ∈ A 2) ∀ε > 0 ∃x ∈ A : x < m + ε

27
M = sup f ( x ) ⇔ 1) f ( x ) ≤ M ∀x ∈ E 2) ∀ε > 0 ∃x ∈ E : f ( x) > M − ε ;
x∈E
m = inf f ( x ) ⇔ 1) f ( x ) ≥ M ∀x ∈ E 2) ∀ε > 0 ∃x ∈ E : f ( x ) < m + ε ;
x∈E
M = sup xn ⇔ 1) xn ≤ M ∀x ∈ E 2) ∀ε > 0 ∃n ∈ N : x n > M − ε ;
m = inf xn ⇔ 1) xn ≥ m ∀x ∈ E 2) ∀ε > 0 ∃n ∈ N : x n < m + ε .
Якщо множина (функція, послідовність) необмежена зверху, то говорять, що її
точна верхня межа дорівнює +∞ , а якщо множина (функція, послідовність)
необмежена знизу, то говорять, що її точна нижня межа дорівнює −∞ .

У наступних прикладах знайти точну верхню і нижню

межі множин.
⎡ 2 , n + 2⎤
Приклад 4.1. A = ∪ ⎢ ⎥
n∈N ⎣ n + 2 n + 3 ⎦
Розв’язання. Крок 1. Спрощуємо, позбавляючись від запису множини у
вигляді зчисленного об'єднання, так, як це ми робили в темі 1. З приклада 1.7
випливає, що A = (0,1) .
Крок 2. Робимо припущення щодо значень точної верхньої і нижньої ме-
жі. У даному випадку –
sup A = 1 , inf A = 0 .
Крок 3. Перевіряємо зроблене припущення за означенням точних меж.
Здійсненність перших умов у означеннях випливає з поняття інтервалу (0,1) ,
як множини точок x числової вісі, що задовольняють нерівності 0 < x < 1 . В
другій умові означення точної нижньої межі в якості x′ можна взяти
x
а) x ′ =, якщо 0 < x < 1 , і б) x ′ = 1 / 2 , якщо x ≥ 1 ,
2
у цьому випадку 0 ≤ x ′ < x і x ′ ∈ A . У другій умові означення точної
верхньої межі
x +1
а) якщо 0 < x < 1 , то в якості x′ візьмемо середину відрізка [x,1] : x ′ = ,
2
б) якщо x ≤ 1 , то x ′ = 1 / 2 ,
тоді x < x ′ ≤ 1 і x ′ ∈ A , що і потрібно за означенням. 
⎡ − n, 5n + 1 ⎤
Приклад 4.2. A = ∪ ⎢ n ⎥⎦
n∈N ⎣
Розв’язання. Крок 1. Із приклада 1.9 випливає, що A = (−∞,6] .
Крок 2. Припустимо, що sup A = 6 , inf A = −∞ .
Крок 3. Доведемо справедливість припущення. З означення замкненого
променя (−∞,6] числової осі, як множини точок x , що задовольняють
нерівності x ≤ 6 , і того факту, що 6 ∈ A випливає, що 6 = max A = sup A .

28
 Для доведення того факту, що inf A = −∞ , необхідно обґрунтувати
необмеженість знизу множини A . Число x = − m − 1 для будь-якого m ∈ R
задовольняє означенню, тому що x < m , до того ж, воно є елементом множи-
ни A , оскільки x ≤ 6 . 
3
Приклад 4.3. A - множина раціональних розв’язків нерівності x > 3 .
Розв’язання. Доведемо, що sup A = +∞ . Для обґрунтування
необмеженості зверху даної множини візьмемо в означенні, наприклад,
[ ]
x = M + 3 (для довільного M ∈ R ). Це число є цілим, а значить
раціональним, а також задовольняє нерівності x 3 > 3 . Отже, x ∈ A і x > M
(як потрібно за означенням).
Доведемо, що inf A = 3 3 . Усі числа із даної множини задовольняють
нерівності x ≥ 3 3 , необхідній за умови 1) означення. Із теорії дійсних чисел
відомо, що між двома дійсними числами 3 3 і x існує раціональне число x′ .
Маємо: 3 3 ≤ x ′ < x і x ′ ∈ A , тому умові 2) означення задоволено. 
Зауваження 4.1. В останньому прикладі ми скористалися теоремою про
існування між будь-якими двома дійсними числами раціонального числа.
Аналогічне твердження справедливо для ірраціонального числа. Рекомендуємо
користуватися цими фактами для розв’язання прикладів про знаходження
точних верхніх і нижніх меж множин, що складаються з раціональних або
ірраціональних чисел.
Поміркуйте, чому не можна в прикладі 4.3 для доведення умови 2) озна-
чення inf A = 3 3 взяти в якості x′ середину відрізку [3 3; x], тобто
( 3
)
x′ = x − 3 2 . 
⎧ m ⎫
Приклад 4.4. A = ⎨ x ∈ R : x = ; m, n ∈ N ∧ m < n ⎬ .
⎩ n ⎭
Розв’язання. Дробі, що складають дану множину мають додатний
чисельник і знаменник, причому чисельник менше знаменника, тому
0< m < 1 . Природно припустити, що
n
sup A = 1 , inf A = 0 .
З приведених міркувань відразу ж випливає, що перша умова в означеннях
точних меж виконується.
Перед тим, як перейти до обґрунтування другої умови помітимо, що для
1 ⎡1⎤
0 < x < 1 із нерівності < + 1 випливає той факт, що
x ⎢⎣ x ⎥⎦
1
0< <x , (4.1)
[1 / x ] + 1

29
 1
а із нерівності (вона є наслідком (4.1) ) < (1 − x ) , одержимо
[1 /(1 − x )] + 1
оцінку:
[1 /(1 − x )]
x< <1 . (4.2)
[1 /(1 − x )] + 1
Оцінювані дроби в нерівностях (4.1) і (4.2) є правильними раціональними
дробами із даної множини.
Таким чином, із (4.1) і (4.2) одержимо, що в другій умові означення
точної нижньої межі в якості x′ можна взяти
1
а) x ′ = , якщо 0 < x < 1 , і б) x ′ = 1 / 2 , якщо x ≥ 1 ,
[1 / x ] + 1
а у означенні точної верхньої межі
[1 /(1 − x )]
а) якщо 0 < x < 1 , то x ′ = , б) якщо x ≤ 1 , то x ′ = 1 / 2 .
[1 /(1 − x )] + 1
У наступних прикладах знайти точну верхню і
нижню межі функцій на множині E .
x
Приклад 4.5. f ( x ) = , E=R.
2
x +1
Розв’язання. Для будь-якого дійсного числа виконується нерівність
( x − 1)2 ≥ 0 , звідки x 2 + 1 ≥ 2 x , тому f ( x ) ≤ 1 / 2 ∀x ∈ R . Значення 1 / 2
є максимумом функції, що досягається в одиниці, тому
sup f ( x ) = max f ( x ) = f (1) = 1 / 2 .
x∈R x∈R
Очевидно, що f ( x ) ≥ 0 ∀x ∈ R . У точці нуль досягається мінімум,
тому inf f ( x ) = min f ( x ) = f (0) = 0 . 
x∈R x∈R
Приклад 4.6. f ( x ) = min{x, arctg x}, E = R .
Розв’язання. Оскільки
x > arctg x для x > 0 і x ≤ arctg x для
x ≤ 0 , то
⎧ x, якщо x > 0
f ( x) = ⎨ .
⎩arctg x, якщо x ≤ 0
Графік даної функції зображений на рис.
4.1, звідки можна припустити, що
sup f ( x ) = +∞ , inf f ( x ) = − π / 2 .
x∈R x∈R
Рис. 4.1 Доведемо перше співвідношення в
означенні необмеженості зверху функції:

30
візьмемо 1) x = M + 1 для M > 0 , тоді f ( x ) = M + 1 > M ;
2) x = 0 для M ≤ 0 , тоді f ( x ) = 0 > M .
Перша умова означення точної нижньої межі випливає з властивості
арктангенса: arctg x > − π / 2 . В другій умові знайдемо x ≤ 0 , розв’язавши
нерівність
arctg x < ε − π . (4.3)
2
1) Якщо ε ≥ π , то будь-який x ≤ 0 задовольняє (4.3). 2) Якщо 0 < ε < π / 2 ,
2
то нерівність (4.3) рівносильна x < tg ( ε − π / 2) або x < − ctg ε . Можна вказа-
ти яке-небудь число, що задовольняє останній нерівності, наприклад,
x = − ctg ε − 1 . 
У наступних прикладах знайти точну верхню і нижню
межі послідовностей.
Приклад 4.7. xn = sin tg 1 .
n +1
Розв’язання. Оскільки
0 < sin tg 1 < sin tg 1 (4.4)
n +1 2
(довести (4.4) надається зробити читачу!), то можна припустити, що
sup xn = sin tg1 / 2 , inf xn = 0 .
З (4.4) і рівностей sup xn = max xn = x1 = sin tg1 / 2 випливає перше з
припущень. Із (4.4) і ланцюжка нерівностей xn = sin tg1 / n < tg1 / n < 1 / n
випливає, що для n = [1 / ε] + 1 виконана нерівність 1 / n < ε , а, отже, і
необхідна за означенням inf xn = 0 нерівність xn < ε . 
n
Приклад 4.8. xn = n ( −1) .
Розв’язання. Розглянемо дві підпослідовності даної послідовності:
x2k = 2k і x2k −1 = 1 .
2k − 1
Перша підпослідовність є необмеженою зверху, тому що для будь-якого
M ≥ 2 і для номера k = [M / 2] + 1 , а також для M < 2 і будь-якого номера
(наприклад, k = 5 ) виконується нерівність x2 k > M , що вимогає означення.
Оскільки підпослідовність необмежена зверху, то і вся послідовность також
має цю властивість. Для акуратного обґрунтування в означенні необхідно
взяти номера n = 2k для зазначених вище k . Із отриманого випливає, що
sup xn = +∞ .
Усі члени послідовності задовольняють нерівності xn ≥ 0 , до того ж,
члени підпослідовності x2 k −1 = 1 необмежено наближаються до нуля,
2k − 1

31
тому можна припустити, що inf xn = 0 . Дійсно, для будь-якого ε > 0 і для
1+ ε⎤ 1+ ε⎤
номера k = ⎡⎢ ⎥ + 1 , а тому n = 2k − 1 = 2 ⎡⎢ + 1 здійснюється
⎣ 2ε ⎦ ⎣ 2ε ⎥⎦
нерівність: x2 k −1 = xn < ε . Отже, обидві умови точної нижньої межі
задовільняються.
Цю задачу можна розв’язати інакше, але для цього необхідна додаткова
інформація із теорії послідовностей. 
Приклад 4.9. Знайти точну верхню і нижню межі функції
f ( x ) = ln x ⋅ sin 2 π на множині E = (0,1) .
x
Розв’язання. Очевидно, що f ( x ) ≤ 0 , тому
sup f ( x ) = max f ( x ) = f (1 / 2) = f (1 / 3) = ... = 0 .
E E
2 π
Розглянемо послідовність xn = . Одержимо sin 2 = 1 , тому
1 + 4n xn
f ( xn ) = − ln (1 / 2 + 2n ) . Ця послідовність є необмеженою знизу. Дійсно,
вирішимо для m < 0 відносно n ∈ N нерівність
− ln(1 / 2 + 2n ) < m , (4.4)

одержимо n > 1 / 2 ⋅ e −m − 1 / 4 . Останньому співвідношенню задовольняє,

−m
наприклад, номер n = [e ] + 1 . Нерівності (4.4) для m ≥ 0 задовольняє будь-
який номер.
Оскільки функція необмежена на підмножині {xn }∞ n =1 множини E , то
вона необмежена на всій цій множині. Якщо захотіти акуратно це
обґрунтувати, то в даному випадку в означенні необмеженої знизу функції в
якості x ∈ E потрібно взяти елемент послідовності з зазначеним вище
номером. 
Повернемося до теми «Потужність множин» і розв’яжемо таку задачу.
Приклад 4.10. Знайти потужність множини відрізків числової прямої, що
взаємно не перетинаються.
Розв’язання. Із теорії дійсних чисел відомо, що між будь-якими двома
дійсними числами існує раціональне число. Поставимо у відповідність
кожному елементу даної множини, що є відрізком, одне раціональне число,
що обов'язково лежить між кінцями цього відрізка. Раціональне число, що
належить одному відрізку даної множини, не може належати іншому, тому що
відрізки множини взаємно не перетинаються. Отже, ми бієктивно поставили у
відповідність даній множині деяку підмножину множини Q всіх раціональних
чисел. Оскільки Q – зчисленна, то дана множина не більш, ніж зчисленна.

32
 “Математика имеет свои «последние квартеты
Бетховина», которые существуют только для
посвященных, но в ней существуют и свои «Шубертовы
песенки», доступные непосредственно всем»
(Г. Хассе)

ТЕМА 5. МЕТОД МАТЕМАТИЧНОЇ ІНДУКЦІЇ. КОМБІНАТОРИКА.

БІНОМ НЬЮТОНА

5.1. Метод математичної індукції

При доведенні тверджень, які справедливі для довільного натурального

числа, іноді застосовують метод математичної індукції, який складається з
наступних пунктів.
1. Безпосередньою перевіркою встановлюється справедливість твер-
дження для декількох значень n (n = 1,2, …) .
2. Припускається справедливість твердження для n = k , де k дові-
льне натуральне число.
3. Якщо з цього припущення випливає справедливість даного твер-
дження для n = k + 1 , то це вважають доведеним для усіх n ∈ N .
Приклад 5.1. Довести справедливість формули
1− q n
s n = a1 (5.1)
1− q
для суми перших n членів геометричної прогресії
a1 , a 2 = a1 q , a 3 = a 2 q 2 , …, a n = a1 q n −1
зі знаменником прогресії q ≠ 1 .
Розв’язання. Ясно, що ця формула є вірною для n = 1 і n = 2 .
Припустимо, що вона є вірною і для n = k , тобто.
1− q k
s k = a1 .
1− q
Тоді
1− q k 1 − q k +1
s k +1 = s k + a k +1 = a1 + a1 q k = a1 . (5.2)
1− q 1− q
Якщо в (5.2) позначити k +1 = n , то знов прийдемо до (5.1), що доводить цю
формулу.
Приклад 5.2. Довести, що при всіх натуральних значеннях n число
n 3 + 5n ділиться націло на 6.
Розв’язання. 1) Перевіримо справедливість твердження при n = 1 :

33
 13 + 5 ⋅1 =6 і 6 : 6 = 1 .
Твердження справедливе.
2) Припустимо, що твердження справедливе при n = k , тобто
3
k + 5k ≡ 6 p , p - натуральне число. Покажемо, що із зробленого припущен-
ня випливає справедливість твердження при n = k + 1 , тобто що
(k + 1)3 + 5(k + 1) ділиться націло на 6.
Враховуючи припущення, перевіримо
(k + 1)3 + 5(k + 1) ≡ (k 3 + 5k )+ 3k (k + 1) + 6 ≡ .
≡ 6 p + 6 + 3k (k + 1) ≡ 6( p + 1) + 3k (k + 1)
Оскільки з двох послідовних натуральних чисел завжди одне парне, то
k (k + 1) ≡ 2q , де q - натуральне число; тоді
(k + 1)3 + 5(k + 1) ≡ 6( p + 1) + 6q ≡ 6( p + q + 1) ,
що й доводить справедливість твердження при n = k + 1 , а разом з тим і при
будь-якому n .
Приклад 5.3. Довести, що при n ≥ 4 справедлива нерівність 3 n > n 3 .
Розв’язання. 1) При n = 4 маємо 3 4 > 4 3 , або 81 > 64 . Нерівність
справедлива.
2) Припустимо, що при n = k (k > 4 ) нерівність справедлива, тобто

3k > k 3 .
Покажемо, що буде справедливою нерівність
3 k +1 > (k + 1)3 ,
тобто
3 k +1 > k 3 + 3k 2 + 3k + 1 .
Враховуючи припущення, маємо
3 k +1 = 3 ⋅ 3 k > 3k 3
або
3 k +1 > k 3 + 2k 3 .
Покажемо, що 2k 3 > 3k 2 + 3k + 1 при k > 4 ; остання нерівність рівносильна
⎛⎛ 1⎞
2
3⎞
до нерівності k 3 + (k − 1) > 6k , або (2k − 1) ⎜ ⎜ k − ⎟ + ⎟⎟ > 6k . Оскільки
3
⎜⎝ 2⎠ 4⎠
⎝
⎛⎛ 1⎞ 3⎞
2
при k ≥ 4 вірно 2k −1 > k (k − 1 > 0) і ⎜ ⎜ k − ⎟ + ⎟ > 6 , то розгляду-
⎜⎝ 2⎠ 4⎟
⎝ ⎠
вана нерівність справедлива.

34
 Тоді
3 k +1 > k 3 + 2k 3 > k 3 + 3k 2 + 3k + 1 ,
або 3 k +1 > (k + 1) , що й доводить початкову нерівність.
3

Приклад 5.4. Довести нерівність Бернуллі (1 + α )n > 1 + nα , де

α > −1 , α ≠ 0 і n - натуральне число, більше за 1.
1) При n = 2 маємо (1 + α ) = 1 + 2α + α 2 > 1 + 2α . Нерівність спра-
2

ведлива.
2) Припустимо, що при n = k (k > 2 ) .
(1 + α )k > 1 + kα ,
і покажемо, що тоді
(1 + α )k +1 > 1 + (k + 1)α .
Дійсно, враховуючи припущення, маємо
(1 + α)k +1 = (1 + α)k (1 + α) > (1 + kα)(1 + α) = 1 + (k + 1)α + kα 2 > 1 + (k + 1)α.
Нерівність Бернуллі доведена.

5.2. Елементи комбінаторики

Комбінаторика вивчає кількості сполук, які підкоряються певним

умовам і які можна утворити з елементів заданої скінченної множини.
Нехай E деяка скінченна множина, яка складається з n елементів:
{a1 , a 2 , … , a n } .
Означення 5.1. Множина E називається впорядкованою, якщо між її
елементами встановлено деяке співвідношення, що має такі властивості: 1) для
будь яких двох різних елементів a l і a m справедливе одне і тільки одне: або
a l передує a m , або a m передує a l ; 2) для будь-яких трьох елементів, a m і
a k з того, що a l передує a m і a m передує a k , випливає, що a l передує
ak .
Означення 5.2. Будь-яка підмножина множини E , що містить k еле-
ментів, (k = 0,1,2, … n ) , називається комбінацією з даних n елементів по k
елементів.
З означення випливає, що дві різні комбінації з даних елементів по k
елементів відрізняються принаймні одним елементом.
Добуток перших n натуральних чисел прийнято позначати символом
n!:
1⋅ 2 ⋅ 3… n = n !

35
Символ n ! читають «ен факторіал». Це слово походить від латинського factor,
що означає множник. Приймається (як визначення), що 0! = 1 .
Число різних комбінацій з n елементів по k позначається символом
C nk (Combinatio від Combinare (лат.) – з’єднувати).
Теорема 5.1. Число комбінацій з n елементів по k , де 0 ≤ k ≤ n до-
рівнює:
n! k n(n − 1) ⋅ … ⋅ (n − k + 1)
C nk = або C n = .
k ! (n − k ) ! 1⋅ 2 ⋅… ⋅ k
Доведення. При k = 0 , k = 1 і k = 2 формула є справедливою. Дійс-
но,
n! n! n! n(n − 1)
C n0 = = 1 , C 1n = = n , C n2 = = .
0 !n ! 1 ! (n − 1) ! 2 ! (n − 2 ) ! 2
Припустимо, що складені всі можливі комбінації з n елементів
{1,2, … , n} по k − 1 , де k ≤ n . Якщо до кожної з цих комбінацій приєднати
послідовно (по одному) кожен з n − k + 1 елементів, що не увійшли до неї, то
складуться всі можливі комбінації, взяті по k елементів, причому будь-яка з
цих останніх комбінацій виявиться взятою k разів. Дійсно, розглянемо дові-
льну комбінацію, що містить k елементів. Наприклад: {1,2, … , k − 1, k }. Ця
комбінація може бути отримана з комбінації по k − 1 елементу, k способами:
До комбінації {2,3, … , k − 1, k } приєднаємо 1,
до комбінації {1,3,…, k − 1, k } приєднаємо 2,
………………………………………………
до комбінації {1,2,…, k − 1} приєднаємо k .
Таким чином, кожна з C nk −1 комбінацій по k − 1 елементів дає
n − k + 1 нових комбінацій: усього складеться (n − k + 1) Cnk −1 комбінацій по
k елементів, причому кожна з нових комбінацій увійде k раз, тому,
n − k + 1 k −1
C nk = Cn .
k
Нехай формула числа комбінацій є вірною для комбінацій по k − 1
k −1 n!
елементів: C n = , тоді формула буде вірною і для числа
(n − k + 1)! (k − 1) !
комбінацій по k елементів, так як
n − k + 1 k −1 n ! (n − k + 1) n!
C nk = Cn = = .
k (n − k + 1) ! (k − 1) ! k (n − k ) ! k !

36
 За методом математичної індукції, з того, що формула є вірною при
k = 0 і k = 1 та з припущення, що вона є вірною при k − 1 , випливає, що
вона є вірною при k . Значить, вона є вірною для будь-якого k : 0 ≤ k ≤ n .
Приклад 5.5. Знайти число діагоналей опуклого десятикутника.
Розв’язання. Вершини десятикутника утворюють множину з 10 точок
площини, з яких будь-які три не лежать на одній прямій. З’єднуючи будь-яку
пару цих точок відрізком прямої, одержуємо
2 10 ⋅ 9
C10 = = 45
1⋅ 2
відрізків, 10 з яких є сторонами многокутника, а інші 35 – його діагоналями.
Означення 5.3. Якщо переставити елементи множини, яка складається
з n елементів: {a1 , a 2 , … , a n } різноманітними способами, залишаючи не-
змінним їх загальне число, одержимо кілька послідовностей, кожну з яких
називають переставленням з даних елементів.
Теорема 5.2. Число всіх можливих переставлень, які можуть бути
утворені з n елементів, дорівнює: n ! = 1 ⋅ 2 ⋅ … ⋅ n .
Доведення (за індукцією).
Теорема є вірною при k = 1 . Припустимо, що вона є вірною при
k = n − 1 . Доведемо, що вона є вірною при k = n .
Для k = n − 1 число переставлень дорівнює (n − 1) ! . Додамо новий
елемент до кожного переставлення. В кожному переставленні новий елемент
може займати одне з n місць, тобто. для кожного переставлення з n − 1 еле-
мента отримаємо n переставлень. Таким чином, число переставлень з n еле-
ментів дорівнює n ⋅ (n − 1) ! = n ! .
За методом математичної індукції теорема доведена. 
Приклад 5.6. Скількома способами можна розсадити 8 глядачів в ряду
з 8 місць?
Розв’язання. P8 = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4 ⋅ 5 ⋅ 6 ⋅ 7 ⋅ 8 = 40 320 . 
Означення 5.4. Кожна впорядкована множина, що містить k елемен-
тів даної множини n елементів, називається розміщенням з n елементів по
k елементів.
Таким чином, два різні розміщення з даних n елементів по k відріз-
няються одне від одного або складом елементів, що входять до них, або поряд-
ком їх розміщення.
Число розміщень з n елементів по k позначається символом Ank . (від
франц. Arrangement – розміщення).
Теорема 5.2. Число всіх можливих розміщень, які взяті з n елементів
по k , визначається за формулою:

37
 k!
Ank = n(n − 1)(n − 2 )… (n − k + 1) = .
(n − k ) !
Доведення. Число комбінацій з n елементів по k дорівнює C nk . Кож-
ну комбінацію можна впорядкувати k ! способами. Таким чином, число роз-
k k n !k ! n!
міщень з n по k дорівнює An = k ! C n = = .
(n − k ) ! k ! (n − k ) !
Приклад 5.7. У класі 10 навчальних предметів і 5 різних уроків на
день. Скількома способами можуть бути розподілені уроки на день?
Розв’язання. Можливі розподіли уроків на день є, очевидно, можливими
розміщеннями з 10 елементів по 5; тому всіх способів розподілу буде
5 10!
A10 = = 10 ⋅ 9 ⋅ 8 ⋅ 7 ⋅ 6 = 30 240 . 
5!

5.3. Біном Ньютона

Означення 5.5. Формула, що представляє вираз (x + a ) при натура-

n

льному n у вигляді приведеного многочлена, називається формулою бінома

Ньютона. Многочлен, що стоїть в правій частині формули, називається роз-
кладом бінома. Коефіцієнти розкладу біному називаються біноміальними.
Теорема 5.1. Розклад бінома Ньютона має вигляд
n
(x + a )n = x n + Cn1 x n −1a + … + Cnk x n − k a k + … + a n = ∑ Cnk x n − k a k .
k =1
Доведення (за індукцією).
Теорема вірна для n = 2 :
(x + a )2 = (x + a )(x + a ) = x 2 + 2 xa + a 2 = x 2 + C 12 x1a1 + a 2 .
Припустимо, що теорема вірна для степеня бінома, рівного n − 1 , до-
ведемо, що при цьому припущенні вона буде вірна для степеня n . За припу-
щенням маємо:
(x + a )n −1 = x n −1 + Cn1 −1x n − 2 a + … + Cnk−1x n −1− k a k + … + a n −1 .
Помноживши останню рівність на (x + a ) , одержимо:

(x + a) (x + a) = (x + a)(xn−1 + Cn1−1xn−2a + … + Cnk−1xn−1−k ak + … + an−1 ) ,

n −1

(x + a )n = x n + Cn1 −1x n −1a + … + Cnk−1x n − k a k + … + a n −1x + x n −1a +

+ Cn1 −1x n − 2 a 2 + … + Cnk −1x n −1− k a k +1 + … + a n =
( ) ( )
= x n + Cn1 −1 + Cn0−1 x n −1a + … + Cnk−1 + Cnk−−11 x n − k a k + … + a n =
= x n + Cn1 x n −1a + … + Cnk x n − k a k + … + a n .

38
 За індукцією теорема доведена.
Приклад 5.8. Знайти розклад біному Ньютона (x + a ) .
5

(x + a )5 = x5 + C51 x 4a + C52 x3a 2 + C53 x 2a3 + C54 xa 4 + a5 =

= x5 + 5 x 4 a + 10 x3a 2 + 10 x 2 a 3 + 5 xa 4 + a 5 .
Властивості біноміальних коефіцієнтів.
1. Загальний член розкладу біному має вигляд
n(n − 1)…[n − (k − 1)] n − k k
Tn +1 = Cnk x n − k a k = x a .
1 ⋅ 2 ⋅ 3… k
2. Коефіцієнти членів, однаково віддалених від кінців розкладу, рівні між
собою, тобто
Cnk = Cnn − k .
3. Для одержання коефіцієнтів наступного члена досить помножити коефі-
цієнт попереднього члена на показник букви x в цьому члені і поділити
на число членів, які передують визначуваному, тобто
Cnk −1 (n − k + 1)
Cnk = .
k
4. Сума всіх біноміальних коефіцієнтів дорівнює 2 n , тобто
1 + C1n + Cn2 + … + Cnk + … + Cnn −1 + 1 = 2 n .
5. Сума біноміальних коефіцієнтів, які стоять на непарних місцях, дорівнює
сумі біноміальних коефіцієнтів, які стоять на парних місцях, тобто
1 + Cn2 + Cn4 + … + Cnk + … = Cn1 + Cn3 + Cn5 + …
Властивості 2, 4, 5 пропонується читачеві довести самостійно!
6. З чисел Cnk можна скласти таблицю, яка має назву трикутника Пас-
каля. Трикутник Паскаля є симетричним відносно вертикалі, що прохо-
дить через його вершину.
1
1 1
1 2 1
1 3 3 1
1 4 6 4 1
1 5 10 10 5 1
1 6 15 20 15 6 1
1 7 21 35 35 21 7 1
1 8 28 56 70 56 1 28 8
k
На k -ому місці в n -му рядку таблиці стоїть значення Cn , причому
крайні числа відповідають значенням Cn0 = C1n = 1 . Починаючи з третього
рядка будь-який внутрішній елемент таблиці дорівнює сумі двох найближчих
до нього елементів попереднього рядка.

39
 n
⎛ 1 ⎞⎟
Приклад 5.9. У розкладі ⎜ x + коефіцієнт п’ятого члена відно-
⎜ 3 2 ⎟
⎝ x ⎠
ситься до коефіцієнта третього члена, як 7:2. Знайти той член цього розкладу,
який містить x у першому степені.
Розв’язання. Біноміальний коефіцієнт п’ятого члена дорівнює Cn4 , ко-
ефіцієнт третього члена дорівнює Cn2 . Тоді, за умовою,

Cn4 7 n(n − 1)(n − 2)(n − 3) ⋅ 1 ⋅ 2 7

= ; = ,
Cn2 2 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ 4 ⋅ n(n − 1) 2
звідки n = 9 .
Нехай тепер номер члена, який містить x у першому степені, дорівнює
k + 1 . Тоді
k 2k 9−k 27 − 7 k
⎛ 1 ⎞
Tk +1 = C9k ⎜
⎜3
⎟
2 ⎟
( x )9−k = C9k x − 3 x
−
2 = C9k x 6 .
⎝ x ⎠
27 − 7k
За умовою показник степеня x повинен дорівнювати 1. Звідси =1 і
6
k = 3 . Отже, член, який містить x у першому степені, є четвертим членом
розкладу і дорівнює T4 = C93 x . 

40
 “Все доказуемое не должно быть принемаемо в
науке на веру без доказательства” (Р.
Дедекинд)

ТИПОВЕ ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

1. Довести рівність множин
2. Визначити, в якому співвідношенні ( X = Y , X ⊂ Y , X ⊃ Y ) знаходяться
множини X і Y .
3. Встановити взаємно однозначну відповідність між множинами A і B .
4, 5. Визначити потужність множини
6, 7. Знайти inf M , sup M . З'ясувати чи досягаються inf M і sup M .
8. Знайти inf xn і sup xn , n ∈ N 9. Знайти inf f ( x ) , sup f ( x ) .
x∈R x∈R
10, 11. Довести справедливість твердження для всіх n > n0 (якщо додатково не
оговорено, то n0 = 1 )
Варіант 1 Варіант 2
1 ( A ∩ B) ∪ ( A \ B) = A 1 A ∩ ( B ∪ C ) = ( B \ A) ∪ (C \ A)
2 X = A ∪ (B \ C) ; 2 X = ( A ∩ C ) ∪ ( B ∩ D) ;
Y = ( A \ B) ∪ ( A \ C ) Y = ( A ∪ B ) ∩ (C ∪ D )
3 A - множина усіх квадратів на 3 A - множина усіх правильних
площині зі сторонами, які пара- трикутників на площині з основою,
лельні осям координат, B - яка паралельна осі Ox , B - множина
множина всіх кіл на площині всіх кіл на площині
4 Множина усіх парабол 4 Множина усіх точок, що належать
2 колу
y = ax + bx + c
5 Множина усіх літер Г на площині 5 Множина усіх послідовностей цілих
чисел
6 M – множина усіх чисел 6 M – множина всіх ірраціональних
вигляду n / m , де n і m - цілі чисел x, для яких
числ, причому 2 | n |<| m | | x − 3 | + | x + 3 |= 6
7 7 1+ n ⎞
∪ ⎡⎢
1 ⎤
∩ ⎛⎜ −
1
M= ; M= ;n ⎟
n∈N ⎣ n + 2 n + 1 ⎥⎦ n∈N ⎝ n ⎠
8 n 8
xn = ln ⎛⎜1 + ⎞⎟
(−1) 1
xn =
n ⎝ n⎠
9 f ( x ) = th x 9
f ( x ) = sin x 2
10 10 1 1
⎛1 − 1 ⎞⎛1 − 1 ⎞...⎛⎜1 − 1 ⎞⎟
= + +
⎜ ⎟⎜ ⎟ a ⋅ (a + 1) ( a + 1) ⋅ ( a + 2)
⎝ 4 ⎠⎝ 9 ⎠ ⎜⎝ ( n + 1) 2 ⎟⎠
1 n
n+2 + ... + =
= ( a + n − 1)( a + n ) a ( a + n )
2n + 2
( a > 0)
11 11
n
( 2n − 1)!! < n , n > 1 n! > n n / 2 , n > 1

41
 Варіант 3 Варіант 4
1 ( A \ B ) ∩ (C \ D ) = ( A ∩ C ) \ ( B ∪ D ) 1 A | ( B \ C ) = ( A \ B) ∪ ( A ∩ C )
2 X = A \ ( B ∪ C ) ; Y = ( A \ B) \ C 2 X = A ∪ ( B \ C ) ; Y = ( A ∪ B) \ C
3 3
A = {( x, y ) ∈ R 2 :| x | + | y |= 1} ; A = {( x, y ) ∈ R 2 : x 2 + y 2 < 1} ;
2 2 2
B = {( x, y ) ∈ R : x + y = 1} B = {( x, y ) ∈ R 2 : x 2 + y 2 ≤ 1}
4 4 Множина усіх паралелограмів на
A = {( xy ) ∈ R 2 : x + y = 1} площині
5 Множина точок відрізка [0,1] , у 5 A = {( x , y ) ∈ R 2 : | x | + | y |≥ 1,
десятковому записі яких відсутні
цифри 3 і 6 x 2 + y 2 ≤ 1}
6 M – множина усіх дійсних 6 M – множина ірраціональних
коренів рівняння sin 1 / x = 0 розв’язків рівняння | x + 1 | − | x |= 1
−1
∪ ⎛⎜⎝ n ; n ⎞⎟⎠ ∩ ⎡⎢⎣ n + 1 ; n + 1 ⎤⎥⎦
1 2 n
7 M = 8 xn = arctg n 7M = 8 xn = tg (1 / n )
n∈N n∈N
9 9
f ( x) =
x f ( x ) = ⎧⎨arctg x, x > 0
1+ x 2 ⎩sin x, x ≤ 0
12 22 n2 n( n + 1) 1 1 1 n
+ + ... + = + + ... + =
1⋅ 3 3 ⋅ 5 ( 2n − 1)( 2n + 1) 2( 2n + 1) 1⋅ 4 4 ⋅ 7 (3n − 2)(3n + 1) 3n + 1
11 11
n! > 2 n −1 , n > 2 ( 2n )!< [n ( n + 1)]n , n > 1
Варіант 5 Варіант 6
1 ( A \ B) \ C = A \ ( B ∪ C ) 1 ( A \ B) ∩ C = ( A ∩ C ) \ ( B ∩ C )
2 X = ( A \ B) ∪ C ; 2 X = ( A \ B) ∩ C ;
Y = ( A ∪ C) \ B Y = ( A ∩ C) \ B
3 A = [0,1] , B = (0,1) 3 A = [0,1] × [0,1] , B = (0,1) × (0,1)
4 Множина усіх комплексних 4 Множина кіл на площині з
чисел раціональним радіусом
5 Множина усіх коренів рівняння 5 Множина усіх коренів рівняння
{1 / x} = 1 / 2 , де { y} - дробова {100 sin x} = 0 , де { y} - дробова
частина числа y частина числа y
6 M – множина раціональних 6 M – множина раціональних
розв’язків нерівності ln x > 2 розв’язків нерівності | arctg x |< 1

( −1) n −1 n + 1 ⎤
∩ ⎡⎢⎣ n + 1 ; xn = ln ⎛⎜1 −
1 ⎞
∪ ⎡⎢⎣ n ; n ⎤⎥ 8 xn = exp
1 M=
7M = ⎟
⎦ n n∈N n ⎥⎦ ⎝ n +1⎠
n∈N
9 9
⎧e , x ≤ 0
x ⎧− e x , x ≥ 0
⎪ ⎪
f ( x) = ⎨ 1 f ( x) = ⎨ 1
⎪⎩ x + 1 , x > 0 ⎪⎩ cos x , x < 0
1 1 1 n 1 1 1 n
+ + ... + = + + ... + =
1⋅ 3 3⋅ 5 ( 2n − 1)( 2n + 1) 2n + 1 1⋅ 5 5 ⋅ 9 ( 4n − 3)( 4n + 1) 4n + 1
11 11 1 1 1
3 ⋅ 7 ⋅11 ⋅ ... ⋅ ( 4n − 1) 3 1+ + + ... + <2
<
5 ⋅ 9 ⋅ 13 ⋅ ... ⋅ ( 4n + 1) 4n + 3 2 2 32 n2

42
 Варіант 7 Варіант 8
1 ( A ∪ B) \ C = ( A \ C ) ∪ ( B \ C ) 1 ( A ∩ B) \ C = ( A \ C ) ∩ ( B \ C )
2 X = ( A | B) ∩ C ; 2 X = ( A ∪ B) ∪ C ; Y = ( A \ C ) ∪ ( B ∪ C )
Y = ( A ∩ C) \ (B ∩ C)
3 A = [0,+∞) ; B = [0,1) 3 A = (0,+∞) ; B = [0,1)
4 Множина усіх кругів на площині 4 Множина усіх трикутників на площині
5 Множина точок площини, у яких 5 Множина всіх інтервалів (a, b) , де
хоча б одна координата a<b
раціональна
6 M – множина раціональних 6 M – множина раціональних розв’язків
розв’язків рівняння [arctg x ] = 0 , рівняння [ln x ] = 0 , де [ y ] - ціла
де [ y ] - ціла частина числа y частина числа y
7 1− n n ⎞ 7 n +1 ⎤
M= ∪ ⎡⎢⎣ ; ⎟
n n +1 ⎠
M= ∩ ⎡⎢⎣0; n ⎥⎦
n∈N n∈N
n n
8. xn = 9. f ( x ) = e −| x | 8. xn = ⎛⎜ −
2 ⎞
n2 + 1 ⎟ 9 f ( x ) = ln( π + arctg x )
⎝ e +1 ⎠
10 10
1 ⋅ 2 2 + 2 ⋅ 32 + ... + ( n − 1)n 2 = x n +1 − 1
1 + x + x 2 + ... + x n =
= n( n 2 − 1)( 3n + 2) / 12 x −1
11 n +1
n +1 < n n , n > 2 11 n
n + 1 < n −1 n , n > 2

Варіант 9 Варіант 10
1 ( A \ B ) ∪ ( B \ A) ∪ ( A ∩ B ) = A ∪ B 1 ( B \ A) ∪ (C \ A) = ( B ∪ C ) \ A
2 X = A \ C ; Y = ( A \ B) ∪ ( B \ C ) 2 X = ( A \ C) \ (B \ C) ; Y = A \ C
3 A = R 3 , B - множина всіх кіл на 3
A = R 2 , B - множина всіх кіл
площині радіуса 1
4 Множина усіх скінченних наборів 4 Множина усіх скінченних наборів
раціональних чисел відрізка [0,1]
5 Множина точок інтервалу (0,1), у 5 Множина точок відрізка [0,1] , у де-
десятковому записі яких на сятиковому записі яких відсутня
другому місці стоїть цифра 3, і цифра 8
більше ця цифра не зустрічається
6 M – множина усіх раціональних 6 M – множина ірраціональних
чисел інтервалу (0,1) розв’язків нерівності | x | +x > 2
n +1⎤
∪ ⎡⎢⎣ n ;1⎤⎥⎦ ∩ ⎡⎢⎣− n + 1 ;
1 n n
7. M = 8. xn = 7. M =
n +1 n ⎥⎦
n∈N n∈N
9. f ( x ) = sin x + cos x 8. xn = sin(1 / n ) 9. f ( x ) = arctg x
10 1 ⋅ 2 + 2 ⋅ 3 + 3 ⋅ 4 + ... + ( n − 1) ⋅ n = 10 1 ⋅1!+2 ⋅ 2!+3 ⋅ 3!+... + n ⋅ n! =
= (n − 1)n(n + 1) / 3 = ( n + 1)!−1
11 n 11 n
⎛ n +1 ⎞
n!< ⎜ ⎟ , n >1 (n!)2 < ⎛⎜ (n + 1)( 2n + 1) ⎞⎟ , n >1
⎝ 2 ⎠ ⎝ 6 ⎠

43
 Варіант 11 Варіант 12
1 ( A \ B) \ C = ( A \ C ) \ ( B \ C ) 1 ( A ∪ B ) \ ( A ∩ B ) = ( A \ B ) ∪ ( B \ A)
2 X = A ∩ (B ∩ C) ; 2 X = A ∪ ( B \ C ) ; Y = ( A ∪ B) \ ( A ∪ C )
Y = ( A ∩ B) ∪ ( A ∩ C )
3 A = R ; B = (0,1] 3 A = R ; B = [0,1]
4 Множина всіх алгебраїчних мно- 4 Множина всіх алгебраїчних
гочленів ступеня не вище n з многочленів ступеня не вище n з
раціональними коефіцієнтами ірраціональними коефіцієнтами
5 {
A = ( x, y ) ∈ R 2 : x ∈ Q ∩ [ −1,1], y ∈ [0,1] } 5
A = {( x, y ) ∈ R 2 : y = y sin x,
x 2 + y 2 ≤ 1}
6 M – множина раціональних 6 M – множина ірраціональних
розв’язків нерівності 2 > 3 x
розв’язків нерівності 3 x +1 > 9
7 ⎡ 1 ⎞ 7
∩ ⎡⎢⎣− 1; n ⎤⎥⎦
1
M= ∪ ⎢⎣ n 2 ; n 2 ⎟⎟⎠ M=
n∈N n∈N
8 1 1 1 8 n2
xn = 1 + + + ... + xn =
2 4 2n 2
n +1
9 f ( x ) = tg (sin x ) 9 f ( x ) = arctg (cos x )
10 1 + 2 2 + 32 + 4 2 + ... + ( 2n − 1) 2 = 10 1 + 23 + 33 + 43 + ... + n 3 =
= n ( 4n 2 − 1) / 3 = (n ( n + 1) / 2 )2
11 2 n −1 n!< n n , n > 2 11 3n n!> n n , n > 2

Варіант 13
1 A = ( A ∪ B ) \ ( B \ A) 2 X = A \ ( B \ C ) ; Y = ( A \ B) ∪ C
3 A - квадрат; B - прямокутник 4 Множина усіх відрізків на числовій
прямій
5 A = {( x , y ) ∈ R 2 : x + y = x + y , 6 M – множина раціональних розв’язків
x + y ≤ 1} рівняння [ sh x ] = 0 , де [ y ] - ціла
частина числа
7 8 1
∪ ⎡⎢⎣ n + 2 ; 2 ⎞⎟⎠
1 1 xn = arccos
M = [0,1] \
n
n∈N
9 1 11 ( 2n − 1)!< n 2 n −1 , n >1
f ( x) =
ch x
10 1 − 22 + 32 − 42 + ... + ( −1) n −1 ⋅ n = ( −1) n −1 ⋅ n ( n + 1) / 2

Вказівка. В деяких прикладах необхідно скористатися такими

n
нерівностями 2 < ⎛⎜1 + ⎞⎟ < 3 ;
1 1 1
< ∀n > 1 .
⎝ n ⎠ n 2 n(n + 1)

44
 Методичне видання

Д’ЯЧЕНКО НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА

САВРАНСЬКА АЛЛА ВОЛОДИМИРІВНА

ПРАКТИКУМ І ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

З МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ.
ВСТУП ДО ТЕОРІЇ МНОЖИН.
ПРИНЦИП МАТЕМАТИЧНОЇ ІНДУКЦІЇ

Для студентів 1 курсу математичного факультету денної і

заочної форми навчання

Рецензент Величко І.Г.

Відповідальний за випуск Д’яченко Н.М.

45