Енциклопедія 2 том 2 видання PDF

2-ге видання, доповнене
Схвалено для використання

у загальноосвітніх навчальних закладах
УДК [51:37.016](07)
З-38
Серія «Енциклопедія тестових завдань»
заснована у 2011 р.
Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах
(лист Інституту модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України
від 08.11.2016 р. № 2.1/12-Г-820)
Захарійченко Ю. О.
З-38 Повний курс математики в тестах : У 2 ч. Ч. 2 : Теоретичні
відомості. Тематичні та підсумкові тести / Ю. О. Захарійченко,
О. В. Школьний, Л. І. Захарійченко, О. В. Школьна. —
2-ге вид., доповн. — Х. : Вид-во «Ранок», 2018. — 192 с. — (Серія
«Енциклопедія тестових завдань»).
ISBN 978-617-540-281-8 (ч. 1)
ISBN 978-617-09-3131-3 (ч. 2)
Видання містить короткі теоретичні відомості, тематичні й під-
сумкові комбіновані тести, структура яких відповідає структурі тестів
ЗНО з математики. Матеріал посібника подано за тематичними блоками,
які відтворюють змістові лінії сучасного шкільного курсу математики
(5–11 класи). До всіх завдань наведено відповіді, до найбільш типових
завдань, а також тих, що мають додаткове методичне навантаження, по-
дано повні розв’язання з коментарями.
Посібник є складовою навчально-методичного комплекту «Повний
курс математики в тестах» серії «Енциклопедія тестових завдань».
Призначено для учнів закладів загальної середньої освіти, абітурі-
єнтів і тих, хто хоче систематизувати й повторити матеріал шкільного
курсу математики; вчителів математики.
УДК [51:37.016](07)
Н а в ч а л ь н е в и д а н н я Т229009У. Підписано до друку 09.07.2018.

Серія «Енциклопедія тестових завдань» Формат 70×90/16. Папір офсетний.
Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Захарійченко Юрій Олексійович
Ум. друк. арк. 14.
Школьний Олександр Володимирович
Захарійченко Ліліана Ігорівна ТОВ Видавництво «Ранок»,
Школьна Олена Володимирівна вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071.
Повний курс Математики в тестах Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
У 2 частинах ДК № 5215 від 22.09.2016.
Частина 2 «Теоретичні відомості. Для листів: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145.
Тематичні та підсумкові тести»
E-mail: office@ranok.com.ua
2-ге видання, доповнене
Тел. (057) 701-11-22, 719-48-65,
Редактор О. В. Костіна тел./факс (057) 719-58-67.
Технічний редактор С. В. Яшиш З питань придбання продукції
видавництва «Ранок»: (057) 727-70-80.
E-mail: commerce@ranok.com.ua
www.ranok.com.ua
Разом дбаємо © Захарійченко Ю. О., Школьний О. В.,

про екологію та здоров’я Захарійченко Л. І., Школьна О. В., 2016
© Захарійченко Ю. О., Школьний О. В.,
ISBN 978-617-540-281-8 (ч. 1) Захарійченко Л. І., Школьна О. В., доповнення, 2017
ISBN 978-617-09-3131-3 (ч. 2) © ТОВ Видавництво «Ранок», 2018
Передмова
В затінку чуда, в світлі надії

так і живемо. Веснам радієм.
Рано встаємо — будні чи свята.
В сінях у нас завелись ластів’ята.
Після дощу багряніють черешні.
Рак з-під місточка вистромив клешні.
Коник приспить нас, а півник розбудить.
в світлі надії, в затінку чуда.
Сонях старенький смутно згорбатів.
Будем під осінь добрі й багаті.
Витопим грубку. Книги розкриєм.
В затінку чуда, в світлі надії.
Ірина Жиленко
Шановні читачі!
Пропонований посібник є продовженням і природним доповненням видання
«Повний курс математики в тестах. Різнорівневі завдання» серії «Енциклопедія
тестових завдань» і утворює з ним навчально-методичний комплект, покликаний
допомогти під час підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання (далі —
ЗНО) з математики.
Обидва видання структуровані за тематичними блоками: «Числа і вирази»,
«Функції та їх графіки», «Рівняння та системи рівнянь», «Нерівності та системи
нерівностей», «Текстові задачі», «Елементи математичного аналізу», «Планіме-
трія», «Стереометрія», «Вектори і координати», «Елементи комбінаторики і сто-
хастики».
У першій частині посібника, який ви тримаєте зараз у руках, подано ко-
роткі теоретичні відомості за всіма змістовими лініями шкільного курсу мате-
матики. Теоретичний матеріал наведено у тому обсязі, який, на нашу думку,
дозволяє на належному рівні систематизувати та повторити шкільний курс мате-
матики. Ми намагалися подати теорію, з одного боку, стисло і компактно, а з ін-
шого — зрозуміло і доступно для учнів навіть із невисоким рівнем математичної
підготовки.
Після теоретичних відомостей у посібнику наведено 10 тематичних тестів
відповідно до вказаних вище тем. Кожний тест подано в двох варіантах, один
із яких учень може розібрати з учителем, а інший — виконати самостійно. Ці
тести дозволять визначити рівень засвоєння учнем матеріалу тієї чи іншої теми
і, в разі необхідності, скорегувати процес підготовки до ЗНО, приділивши увагу
тим питанням, які на даному етапі засвоєні недостатньо.
3

Далі йдуть чотири комбіновані підсумкові тести, структура яких відпові-

дає тестам ЗНО з математики. Ці тести призначені для підсумкового повторення
після завершення систематизаційного курсу, а також для проведення тренін-
гу учнів перед тестуванням з математики в умовах, так би мовити, близьких
до «бойових».
У всіх тестах подано всі чотири форми тестових завдань, які використову-
ються під час ЗНО з математики: із вибором однієї правильної відповіді з кіль-
кох запропонованих альтернатив, із короткою відповіддю, на встановлення
відповідностей (створення логічних пар) і з розгорнутою відповіддю (з повним
поясненням). До всіх тестових завдань наприкінці посібника наведено відповіді.
До найбільш типових завдань, а також таких, що несуть додаткове методичне
навантаження, наведено повні розв’язання з коментарями. Особливу увагу при-
ділено розв’язанню завдань з розгорнутою відповіддю, оскільки вони довгий час
були вилучені з тестів ЗНО.
Зауважимо, що в посібнику завдання з короткою відповіддю дібрано таким
чином, щоб відповідь до них записувалась лише десятковим дробом або цілим
числом, оскільки такі завдання є типовими для тесту ЗНО. Звернемо також ува-
гу читачів на те, що всі рисунки в посібнику є схематичними, тобто, наприклад,
довжини відрізків і градусні міри кутів не обов’язково збігаються з наведеними
в умовах завдань числовими даними.
Ми щиро сподіваємося, що пропонований посібник стане в пригоді як
учням, які готуються до тестування з математики, так і вчителям та репетито-
рам, що здіснюють цю підготовку.
Все у Вас вийде! Вірте в себе!
Юрій Олексійович Захарійченко,

канд. фіз.-мат. наук
Олександр Володимирович Школьний,

канд. фіз.-мат. наук, доктор пед. наук
Ліліана Ігорівна Захарійченко,

канд. фіз.-мат. наук
Олена Володимирівна Школьна
4
Розділ 1. Числа і вирази
1.1. Цілі й дробові раціональні вирази

Числові множини
Множина натуральних чисел — це всі числа, які використовуються при
лічбі, позначається N ; N = {1, 2, 3,...} .
Множина цілих чисел складається з усіх натуральних чисел, їм протилеж-
них і числа 0 (нуль), позначається Z ; Z = {0, ± 1, ± 2, ± 3,...} . Усі натуральні числа
є цілими числами. Нуль не є натуральним числом!
Множина раціональних чисел складається з тих чисел, які можна подати
m 
у вигляді звичайних дробів, позначається Q; Q =  , m ∈ Z, n ∈ N  . Скінченні та
 n 
нескінченні періодичні десяткові дроби є раціональними числами. Усі цілі числа
є раціональними числами.
Множина ірраціональних чисел складається з чисел, які не є раціо
нальними, позначається I . До ірраціональних чисел відносять, наприклад, чис-
ла π, e , 3 , 3 7 .
Множина дійсних чисел складається з усіх раціональних та ірраціональних
чисел, позначається R ; R = Q ∪ I . Натуральні, цілі, раціональні та ірраціональні
числа є дійсними числами.
Дроби й пропорції
a
Дріб ( a ∈ N , b ∈ N ) називають правильним дробом, якщо a < b ; непра-
b
вильним дробом, якщо a b . Правильні дроби менші від 1, неправильні — біль-
ші або дорівнюють 1.
a m
Рівність двох відношень (дробів) називають пропорцією. Наприклад, = ,
b n
або a : b = m : n , — це пропорція, причому a і n — крайні члени пропорції,
b і m — середні члени пропорції.
Основна властивість пропорції. Добуток крайніх членів пропорції дорівнює
добутку її середніх членів, тобто a ⋅ n = b ⋅ m .
5
Формули скороченого множення

1. a2 − b2 = ( a − b ) ( a + b ) — формула різниці квадратів.
2. ( a + b )2 = a2 + 2ab + b2 — формула квадрата суми.
3. ( a − b )2 = a2 − 2ab + b2 — формула квадрата різниці.
(
4. a3 + b3 = ( a + b ) a2 − ab + b2 ) — формула суми кубів.
(
5. a3 − b3 = ( a − b ) a2 + ab + b2 ) — формула різниці кубів.
6. ( a + b )3 = a3 + 3a2b + 3ab2 + b3 = a3 + b3 + 3ab ( a + b ) — формула куба суми.
7. ( a − b )3 = a3 − 3a2b + 3ab2 − b3 = a3 − b3 − 3ab ( a − b ) — формула куба різниці.
Степені
Властивості степенів
При a > 0 , b > 0 , x ∈ R , y ∈ R :
1
1. a0 = 1 , a − x = x
, 1x = 1 .
a
x
a ax
2. ( ab )x = ax ⋅ bx , b = x .
  b
ax
( )
y
3. ax ⋅ a y = ax+ y , y
= a x−y , a x = ax⋅y .
a
1.2. Ірраціональні вирази

Модуль дійсного числа
Модулем невід’ємного числа є саме це число, а модулем від’ємного числа
a, якщо a 0,
є число, йому протилежне, тобто a = 
−a, якщо a < 0.
6
1.2. Ірраціональні вирази
Геометричний зміст модуля: модуль числа — це відстань на числовій пря-

мій від точки, яка позначає це число, до початку координат.
Модуль різниці a − b — це відстань між точками на числовій прямій, які
позначають числа a і b.
Властивості модуля
a a
1. a 0. 5. = , b ≠ 0.
b b
2. − a = a . n
6. an = a .
3. − a a a .
4. a ⋅b = a ⋅ b . 7. a+b a + b .
Корінь n-го степеня

Арифметичним коренем n-го степеня ( n ∈ N , n > 1 ) з невід’ємного числа a
називають невiд’ємне число b = n a , для якого має місце рівність bn = a . Тобто
( a)
n
n n
a 0 і = a для всіх a 0.
Для непарних n розглядають також корінь n-го степеня з від’ємного числа:
якщо n — непарне і a 0, то n −a = −n a .
Властивості кореня n-го степеня
( a) ( )
2k 2k+1
2k 2k+1
1. = a для всіх a 0; a = a для всіх a ∈ R .
2k+1
2. 2k
a 2k = a ; a2k+1 = a для всіх a ∈ R .
3. nk
a = n⋅k a для всіх a 0.
( a)
k
4. n
= n ak для всіх a 0.
5. n
am = n⋅k am⋅k для всіх a 0.
n
6. ab = n a ⋅ n b для всіх a 0, b 0.
n
a a
7. n = n
для всіх a 0, b > 0 .
b b
7
Зв’язок кореня зі степенем із раціональним показником: для n ∈ N , m ∈ N

m
n
і a 0 за означенням am = a n .
1.3. Тригонометричні вирази

Радіанна міра кута
Нехай задано коло радіуса R. Радіан — центральний кут, якому відповідає
довжина дуги, що дорівнює радіусу; позначається α = 1 рад
рад або α = 1.
Зв’язок між радіанною і градусною мірами кута виражається формулою
180° π
2π рад = 360° , звідки 1 рад = ≈ 57,3° , 1° = рад .
π 180
Тригонометричні функції кута

Нехай M ( xα ; yα ) — точка на одиничному колі y
( R = 1) ,яка відповідає куту α (див. рисунок). Тоді за 1
ya
M
yα
означенням: sinα = yα , cosα = xα , tg α =
xα
( xα ≠ 0 ) , –1 a 1
xα 0 xa x
ctg α = yα ≠ 0 .
yα
Знаки тригонометричних функцій –1
y y y y
+ + – + – + – +
– – x – + x + – x + – x

sinα cosα tgα ctgα
Парність і непарність тригонометричних функцій

sin ( −α ) = − sin α ; tg ( −α ) = −tgα ;
cos ( −α ) = cos α ; ctg ( −α ) = −ctgα .
Періодичність тригонометричних функцій

sin ( 360° + α ) = sin α ; tg (180° + α ) = tgα ;
cos ( 360° + α ) = cos α ; ctg (180° + α ) = ctgα.
8
1.3. Тригонометричні вирази
Таблиця значень тригонометричних функцій

основних кутів
π π π π 3π
α рад 0 π 2π
6 4 3 2 2
α° 0° 30° 45° 60° 90° 180° 270° 360°
1 2 3
sinα 0 1 0 –1 0
2 2 2
3 2 1
cosα 1 0 –1 0 1
2 2 2
1
tg α 0 1 3 не існує 0 не існує 0
3
1
ctg α не існує 3 1 0 не існує 0 не існує
3
Формули зведення
Загальний вигляд: F ( X ± α ) = < знак > G ( α ) , де F і G — тригонометричні
функції; X — один із кутів 90°, 180°, 270°, 360°; < знак > — знак «+» чи «–»;
α — кут першої координатної чверті ( 0° < α < 90° ) .
Правило 1. Визначаємо < знак > як знак функції F у тій чверті, в якій
розташований кут X ± α .
Правило 2. Якщо X = 180° або X = 360° , то G = F (функція не змінюється).

Якщо X = 90° або X = 270° , то G = coF (функція змінюється на кофункцію: си-
нус на косинус, косинус на синус, тангенс на котангенс, котангенс на тангенс).
9
Зв’язок між тригонометричними функціями одного кута

1. sin2 α + cos2 α = 1 — основна тригонометрична тотожність.
sin α cos α
2. tg α = , ctg α = , tgα ⋅ ctgα = 1.
cos α sin α
1 1
3. 1 + tg2α = 2
, 1 + ctg2α = .
cos α sin2 α
Формули додавання
1. sin ( α + β ) = sin α cos β + cos α sin β ,
sin ( α − β ) = sin α cos β − cos α sin β .
2. cos ( α + β ) = cos α cos β − sin α sin β ,
cos ( α − β ) = cos α cos β + sin α sin β .
tgα + tgβ
3. tg ( α + β ) = ,
1 − tgα tgβ
tgα − tgβ
tg ( α − β ) = .
1 + tgα tgβ
Формули подвійного кута
1. sin 2α = 2 sin α cos α .
2. cos 2α = cos2 α − sin2 α .
2tgα
3. tg2α = .
1 − tg2 α
Формули пониження степеня
1. 1 − cos 2α = 2 sin2 α . 2. 1 + cos 2α = 2 cos2 α .
10
1.4. Логарифмічні вирази
Формули перетворення суми в добуток

α+β α −β
1. sin α + sin β = 2 sin cos — формула суми синусів.
2 2
α+β α −β
2. sin α − sin β = 2 cos sin — формула різниці синусів.
2 2
α+β α −β
3. cos α + cos β = 2 cos cos — формула суми косинусів.
2 2
α+β α −β
4. cos α − cos β = −2 sin sin — формула різниці косинусів.
2 2
Обернені тригонометричні функції

 π π
Арксинусом числа A ∈  −1; 1 називають кут x ∈  − ;  , синус якого дорів-
 2 2
 π π
нює A, тобто sin ( arcsin A ) = A при A ∈  −1; 1 і arcsin ( sinx ) = x при x ∈  − ;  .
 2 2
Арккосинусом числа A ∈  −1; 1 називають кут x ∈ 0; π  , косинус якого до-
рівнює A, тобто cos ( arccos A ) = A при A ∈  −1; 1 і arccos ( cosx ) = x при x ∈ 0; π  .
 π π
Арктангенсом числа A ∈ R називають кут x ∈  − ;  , тангенс якого до-
 2 2
 π π
рівнює A, тобто tg ( arctg A ) = A при A ∈ R і arctg ( tgx ) = x при x ∈  − ;  .
 2 2
Арккотангенсом числа A ∈ R називають кут x ∈ ( 0; π ) , котангенс якого до-

рівнює A, тобто ctg ( arcctg A ) = A при A ∈ R і arcctg ( ctgx ) = x при x ∈ ( 0; π ) .
1.4. Логарифмічні вирази

Логарифмом додатного числа b за основою a ( a > 0 , a ≠ 1) називають по-
казник степеня x, до якого треба піднести число a, щоб отримати число b, тобто
log a b = x , якщо ax = b .
Логарифми за основою 10 називають десятковими логарифмами і позна-
чають log10 b = lg b .
11
Розділ 2. Функції та їх графіки
Логарифми за основою e називають натуральними логарифмами і позна-

чають log e b = ln b (число e — ірраціональне число, e ≈ 2,71 ).
Основна логарифмічна тотожність. З означення логарифма випливає, що
aloga b = b при a > 0 , a ≠ 1, b > 0 .
Властивості логарифмів
При a > 0 , a ≠ 1, b > 0 , c > 0 :
1. log a 1 = 0 , log a a = 1.
2. log a ( b ⋅ c ) = log a b + log a c — формула логарифма добутку.
b
3. log a = log a b − log a c — формула логарифма частки.
c
4. log a bn = n ⋅ log a b — формула логарифма степеня.
log b c
5. log a c = — формула переходу до нової основи логарифмування.
log b a
1
6. log a b = .
log b a
1
7. log b= ⋅ log a b .
ak k
n
8. log bn = ⋅ log a b .
ak k
9. log bn = log a b .
an
Властивості 1–5 є основними, з них випливають допоміжні властивості 6–9.
12
2.1. Функція
Нехай задано дві числові множини X і Y, а також правило f, яке кожному
елементу x ∈ X ставить у відповідність єдиний елемент y ∈ Y . Тоді кажуть, що
задано функцію y = f ( x ) . Змінну x при цьому називають аргументом (незалеж-
ною змінною), а змінну y — функцією (залежною змінною).
Зауважимо, що літери для позначення правила, аргумента й функції мо-
жуть бути не лише f, x і y, а й інші: наприклад, x = f ( t ) , v = ϕ ( s ) .
Множину X називають областю визначення функції y = f ( x ) і позначають

D ( f ) або D ( y ) .
Множину Y називають множиною значень функції y = f ( x ) і позначають

E ( f ) або E ( y ) .
(
Графіком функції y = f ( x ) називають множину точок x; f ( x ) ) на коорди-
натній площині.
Задати функцію можна:

1. Аналітично, тобто записати формулу, яка виражає залежність функції від
аргумента (наприклад, y = x2 ). Тоді область визначення та множина зна-
чень цієї функції визначаються як множини допустимих значень x і y для
записаної формули.
2. Графічно, тобто зобразити на координатній площині лінію, в якій кожному
значенню x відповідає єдине значення y. Не всі лінії на площині є графіками
функцій. Наприклад, коло не є графіком функції.
Основні властивості функцій

Функцію y = f ( x ) називають парною, якщо для всіх x ∈ D ( f ) має місце
рівність f ( −x ) = f ( x ) .
Функцію y = f ( x ) називають непарною, якщо для всіх x ∈ D ( f ) має місце
рівність f ( −x ) = −f ( x ) .
Функцію називають періодичною з періодом T ≠ 0, якщо для всіх x ∈ D ( f )
має місце рівність f ( x + T ) = f ( x ) .
13
Періодична функція має нескінченну кількість періодів, оскільки якщо

число T є періодом функції, то й числа ±T , ±2T , ±3T ... будуть періодами цієї
функції. Серед усіх періодів функції виділяють найменший додатний, який на-
зивають основним періодом функції.
Функцію y = f ( x ) називають зростаючою на деякому проміжку, якщо для
будь-яких x1 < x2 з цього проміжку f ( x1 ) < f ( x2 ) .
Функцію y = f ( x ) називають спадною на деякому проміжку, якщо для
будь-яких x1 < x2 з цього проміжку f ( x1 ) > f ( x2 ) .
Точку x0 ∈ D ( f ) називають точкою локального максимуму функції y = f ( x ) ,
якщо ця функція є зростаючою на проміжку ( x0 − ε; x0 ) і спадною на проміжку
( x0 ; x0 + ε ) ( ε — деяке невелике додатне число).
Точку x0 ∈ D ( f ) називають точкою локального мінімуму функції y = f ( x ) ,
якщо ця функція є спадною на проміжку ( x0 − ε; x0 ) і зростаючою на проміжку
( x0 ; x0 + ε ) ( ε — деяке невелике додатне число).
Точки локального максимуму та мінімуму функції називають точками ло-
кального екстремуму функції.
2.2. Лінійна функція

Лінійна функція задається рівнянням y = kx + b .
Графіком є пряма.
Геометричний зміст коефіцієнтів:
• b — ордината точки перетину з віссю Oy;
• k = tg α , де α — кут між прямою графіка і додатним напрямком осі
абсцис.
На рисунках зображено графіки лінійної функції для певних значень k і b.
y y y y
b
b
a a a
0 x 0 x 0 x 0 x
b

k > 0, b ≠ 0 k < 0, b ≠ 0 k > 0, b = 0 k = 0, b ≠ 0
Властивості
• Область визначення: D ( y ) = ( − ∞; + ∞ ) .
• Множина значень: E ( y ) = ( − ∞; + ∞ ) для k ≠ 0 і E ( y ) = {b} для k = 0.
14
2.3. Квадратична функція
• Функція ні парна, ні непарна при k ≠ 0, b ≠ 0 ; непарна при k ≠ 0, b = 0 ;

парна при k = 0, b ≠ 0 ; і парна, і непарна при k = 0, b = 0 .
• Функція неперіодична при k ≠ 0. При k = 0 функція періодична, причому
періодом є будь-яке дійсне число T ≠ 0. Найменшого додатного періоду
не існує.
• Функція зростаюча на D ( y ) при k > 0, спадна на D ( y ) при k < 0, стала
при k = 0.
• Функція не має точок локального екстремуму.
2.3. Квадратична функція

Квадратична функція задається формулою y = ax2 + bx + c , a ≠ 0 .
Графіком є парабола.
Геометричний зміст коефіцієнтів:
• c — ордината точки перетину з віссю Oy;
• a і b визначають координати вершини параболи — точки ( x0 ; y0 ) , де
b b2 − 4ac
x0 = − ; y0 = ax02 + bx0 + c , або y0 = − ;
2a 4a
• a визначає напрямок віток параболи — при a > 0 вітки напрямлені вгору,
при a < 0 — униз.
Наведемо графіки квадратичної функції для певних значень коефіцієнтів.
b2 − 4ac > 0 b2 − 4ac = 0 b2 − 4ac < 0

y y y
x0
a>0
0 x 0 x0 x x0 0 x
y y y
x0 x0
a<0
0 x0 x 0 x 0 x
• Множина значень: E ( y ) =  y0 ; + ∞ ) для a > 0 і E ( y ) = ( − ∞; y0  для a < 0 .
15
• Функція ні парна, ні непарна при b ≠ 0 , парна при b = 0 .

• Функція неперіодична.
• При a > 0 функція спадає на проміжку ( − ∞; x0 ) і зростає на проміжку
( x0 ; + ∞ ) ; при a < 0 функція зростає на проміжку ( − ∞; x0 ) і спадає на
проміжку ( x0 ; + ∞ ) .
• При a > 0 точка x0 є точкою мінімуму, при a < 0 точка x0 є точкою
максимуму.
2.4. Степенева функція

Степеневою функцією є функція виду y = x α ( α — деяке дійсне число).
Найпоширеніші види степеневих функцій (залежно від значення α )

1. α = n , де n ∈ N , n > 1, тобто y = xn .
Графік наведено на рис. 1.
y y
O x O x

n — парне число n — непарне число *
(крива — парабола)
Рис. 1
• Множина значень: E ( y ) = 0; + ∞ ) при парному n і E ( y ) = ( − ∞; + ∞ ) при
непарному n.
• Функція парна при парному n і непарна при непарному n.
• При парному n функція спадає на проміжку ( − ∞; 0 ) і зростає на проміж-
ку ( 0; + ∞ ) , при непарному n функція зростає на проміжку ( − ∞; + ∞ ) .
• При парному n точка x0 = 0 — точка мінімуму, при непарному n екс
тремумів немає.
* Графік функції y = x3 називають кубічною параболою.
16
2.4. Степенева функція
1
2. α = −n , n ∈ N , тобто y = x −n = .
xn
Графік наведено на рис. 2.
y y
O x O x

n — парне число n — непарне число
(крива — гіпербола)
Рис. 2
• Область визначення: D ( y ) = ( − ∞; 0 ) ∪ ( 0; + ∞ ) .
• Множина значень: E ( y ) = ( 0; + ∞ ) при парному n і E ( y ) = ( − ∞; 0 ) ∪ ( 0; + ∞ )
при непарному n.
• Функція парна при парному n і непарна при непарному n.
• При парному n функція зростає на проміжку ( − ∞; 0 ) і спадає на проміжку
( 0; + ∞ ) , при непарному n функція спадає на проміжках ( − ∞; 0 ) і ( 0; + ∞ ) .
1
3. α = , n ∈ N , n > 1, тобто y = n x .
n
Графіком є одна або дві вітки параболи (рис. 3).
y y
O x O x

n — парне число n — непарне число
Рис. 3
17
• Область визначення: D ( y ) = 0; + ∞ ) при парному n і D ( y ) = ( − ∞; + ∞ ) при
• Множина значень: E ( y ) = 0; + ∞ ) при парному n і E ( y ) = ( − ∞; + ∞ ) при
• Функція ні парна, ні непарна при парному n і непарна при непарному n.
• При парному n функція зростає на проміжку ( 0; + ∞ ) , при непарному n
функція зростає на проміжку ( − ∞; + ∞ ) .
2.5. Дробово-лінійна функція

ax + b
Дробово-лінійна функція задається формулою y = , де ad ≠ bc .
cx + d
Графіком є гіпербола (рис. 1).
d a
Позначимо x0 = − , y0 = .
c c
y
y0
0 x0 x
Рис. 1
• Область визначення: D ( y ) = ( − ∞; x0 ) ∪ ( x0 ; + ∞ ) .
• Множина значень: E ( y ) = ( − ∞; y0 ) ∪ ( y0 ; + ∞ ) .
• Функція непарна при a = 0 , d = 0 ; при всіх інших значеннях коефіцієнтів
функція ні парна, ні непарна.
18
2.6. Тригонометричні функції
• Залежно від значень коефіцієнтів функція або спадає на проміжках

( − ∞; x0 ) і ( x0 ; + ∞ ) , або зростає на проміжках ( − ∞; x0 ) і ( x0 ; + ∞ ) .
d a
• Вертикальна асимптота * x = x0 = − ; горизонтальна асимптота y = y0 = .
c c
При a = 0 , d = 0 дробово-лінійна функція є оберненою пропорційністю, що

k b
задається формулою y = , де k = .
x c
Графік оберненої пропорційності залежно від знака k (рис. 2):
y y
O x O x

k<0 k>0
Рис. 2

Функція y = sin x
Графіком є синусоїда (рис. 1).
y
1
–2p – 3p –p – p2 0 p p 3p 2p x
2 2 2
–1
Рис. 1
* Асимптотою графіка функції називають таку пряму, до якої цей графік необмеже-
но наближається при необмеженому зростанні аргумента (похила чи горизонтальна
асимптота) або функції (вертикальна асимптота).
19
• Область визначення: D ( y ) = ( −∞; + ∞ ) .
• Множина значень: E ( y ) =  −1; 1 .
• Функція непарна: sin ( −x ) = − sin x.
• Функція періодична, найменший додатний період T = 2π.
 π π 
• Функція зростає на проміжках  − + 2πn; + 2πn  , n ∈ Z ; спадає на про-
 2 2 
π 3π 
міжках  + 2πn; + 2πn  , n ∈ Z .
 2 2 
π
• Точки локального мінімуму xmin = − + 2πn , n ∈ Z , f ( xmin ) = −1; точки ло-
2
π
кального максимуму xmax = + 2πn , n ∈ Z , f ( xmax ) = 1.
2
Функція y = cos x
Графіком є синусоїда, її ще називають косинусоїдою (рис. 2).
y
1
–2p – 3p –p – p2 0 p p 3p 2p x
2 2 2
–1
Рис. 2
• Область визначення: D ( y ) = ( −∞; + ∞ ) .
• Множина значень: E ( y ) =  −1; 1 .
• Функція парна: cos ( −x ) = cos x .
• Функція періодична, найменший додатний період T = 2π.
• Функція зростає на проміжках ( −π + 2πn; 2πn ) , n ∈ Z ; спадає на проміж-
ках ( 2πn; π + 2πn ) , n ∈ Z .
• Точки локального мінімуму xmin = π + 2πn , n ∈ Z , f ( xmin ) = −1; точки ло-
кального максимуму xmax = 2πn , n ∈ Z , f ( xmax ) = 1.
20
Функція y = tg x
Графіком є тангенсоїда (рис. 3).
y
–2p – 3p –p – p2 0 p p 3p 2p x
2 2 2
Рис. 3
 π π 
• Область визначення: D ( y ) =  − + πn; + πn  , n ∈ Z .
 2 2 
• Множина значень: E ( y ) = ( − ∞; + ∞ ) .
• Функція непарна: tg ( −x ) = −tg x.
• Функція періодична, найменший додатний період T = π .
 π π 
• Функція зростає на кожному з проміжків  − + πn; + πn  , n ∈ Z .
 2 2 
π
• Прямі x = + πn , n ∈ Z , є вертикальними асимптотами.
2
Функція y = ctg x
Графіком є тангенсоїда, її ще називають котангенсоїдою (рис. 4).
y
–2p – 3p –p – p2 0 p p 3p 2p x
2 2 2
Рис. 4
21
• Область визначення: D ( y ) = ( πn; π + πn ) , n ∈ Z .
• Функція непарна: ctg ( −x ) = −ctg x .
• Функція періодична, найменший додатний період T = π .
• Функція спадає на кожному з проміжків ( πn; π + πn ) , n ∈ Z .
• Прямі x = πn , n ∈ Z , є вертикальними асимптотами.
2.7. Обернені тригонометричні функції

Обернені функції
Функцію y = g ( x ) називають оберненою до функції y = f ( x ) на деякому
(
проміжку, якщо для всіх x із цього проміжку f g ( x ) = x . )
Функція, обернена до функції f ( x ) на деякому проміжку, існує, якщо
функція f ( x ) на цьому проміжку є монотонною (зростаючою чи спадною).
Наприклад, для зростаючої на множині R функції f ( x ) = 2x − 2 оберненою
1 
буде функція g ( x ) =
1
( )
x + 1, оскільки f g ( x ) = 2  x + 1  − 2 = x .
2 2 
2
Для функції y = x на множині R оберненої функції не існує, оскільки
функція y = x2 не є монотонною на цьому проміжку. Але існують обернені функ-
ції на проміжках 0; + ∞ ) і ( − ∞; 0  . Це функції y = x і y = − x відповідно,
( x ) = (− x )
2 2
оскільки = x.
Графіки функції f ( x ) та оберненої до неї функції g ( x ) симетричні відносно
прямої y = x .
Функція y = arcsin x
y
Функція y = arcsin x є оберненою до функції y = sin x на p
2
 π π  π π
проміжку  − ;  , тобто arcsin ( sinx ) = x для всіх x ∈  − ;  . –1
 2 2  2 2 0 1 x
Зауважимо, що sin ( arcsinx ) = x для всіх x ∈  −1; 1 .
– p2
Графік є частиною синусоїди (рис. 1). Рис. 1
22
2.7. Обернені тригонометричні функції
• Область визначення: D ( y ) =  −1; 1 .
 π π
• Множина значень: E ( y ) =  − ;  .
 2 2
• Функція непарна: arcsin ( −x ) = − arcsin x .
• Функція зростає на D ( y ) .
Функція y = arccos x
Функція y = arccos x є оберненою до функції y = cos x на y
проміжку 0; π  , тобто arccos ( cosx ) = x для всіх x ∈ 0; π  . p
Зауважимо, що cos ( arccosx ) = x для всіх x ∈  −1; 1 .

p
Графік є частиною синусоїди (рис. 2). 2
Властивості x
–1 0 1
• Область визначення: D ( y ) =  −1; 1 .
Рис. 2
• Множина значень: E ( y ) = 0; π  .
• Функція ні парна, ні непарна, arccos ( −x ) = π − arccos x .
• Функція спадає на D ( y ) .
Функція y = arctg x
Функція y = arctg x є оберненою до функції y = tg x на проміжку − π ; π , ( 2 2 )

 π π
тобто arctg ( tg x ) = x для всіх x ∈  − ;  .
 2 2
Зауважимо, що tg ( arctg x ) = x для всіх x ∈ R .
23
Графік є тангенсоїдою (рис. 3).

y
p
2
0 x
– p2
Рис. 3
 π π
• Множина значень: E ( y ) =  − ;  .
 2 2
• Функція непарна: arctg ( −x ) = −arctg x.
• Функція зростає на D ( y ) .
Функція y = arcctg x
Функція y = arcctg x є оберненою до функції y = ctg x на проміжку ( 0; π ) ,
тобто arctg ( tg x ) = x для всіх x ∈ ( 0; π ) .

Зауважимо, що ctg ( arcctg x ) = x для всіх x ∈ R .
Графік є тангенсоїдою (рис. 4).
y
p
p
2
0 x
Рис. 4
24
2.9. Логарифмічна функція
• Множина значень: E ( y ) = ( 0; π ) .
• Функція ні парна, ні непарна, arcctg ( −x ) = π − arcctg x .
• Функція спадає на D ( y ) .
2.8. Показникова функція

Показникова функція — це функція виду y = ax , a > 0 , a ≠ 1.
Графіком є експоненційна крива, її ще називають експонентою (див. рисунок).
y y
1 1
0 x 0 x
a >1 0 < a <1
• Множина значень: E ( y ) = ( 0; + ∞ ) .
• Функція ні парна, ні непарна.
• При a > 1 функція зростає на множині R ; при 0 < a < 1 функція спадає
на множині R .
2.9. Логарифмічна функція

Логарифмічна функція — це функція, задана формулою y = log a x , a > 0 , a ≠ 1.
Графіком є експонента.
y y
0 1 x
0 1 x

a >1 0 < a <1
25
• Область визначення: D ( y ) = ( 0; + ∞ ) .
• Функція ні парна, ні непарна.
• При a > 1 функція зростає на проміжку (0; + ∞ ) ; при 0 < a < 1 функція
спадає на проміжку (0; + ∞ ) .
2.10. Побудова графіків функцій

методом геометричних перетворень
Геометричні перетворення
Для побудови графіків функцій використовують такі геометричні перетворення.
1. Паралельне перенесення вздовж осі абсцис (Ox) на d одиниць (вправо-
вліво): точка M ( x; y ) переходить у точку M ′ ( x + d; y ) .
2. Паралельне перенесення вздовж осі ординат (Oy) на d одиниць (вгору-
вниз): точка M (x; y) переходить у точку M ′ ( x; y + d ) .
3. С иметрія відносно осі абсцис (Ox): точка M ( x; y ) переходить у точ-
ку M ′ ( x; − y ) .
иметрія відносно осі ординат (Oy): точка M ( x; y ) переходить у точ-
4. С
ку M ′ ( −x; y ) .
5. Стискання (розтягування) вздовж осі абсцис (Ox) у p разів: точка M ( x; y )
переходить в точку M ′ ( px; y ) .
6. Стискання (розтягування) вздовж осі ординат (Oy) у p разів: точка M ( x; y )
переходить в точку M ′ ( x; py ) .
Якщо при виконанні перетворень 5 і 6 p > 1, то перетворення називати-
мемо розтягуванням у p разів, а якщо 0 < p < 1 , то перетворення називатимемо
1
стисканням у разу. Наприклад, при p = 3 матимемо розтягування у 3 рази,
p
1
а при p = — стискання у 2 рази.
2
Побудова графіків
Нехай графік функції y = f ( x ) вже побудовано. Використовуючи цей гра-
фік, за допомогою геометричних перетворень можна побудувати графіки таких
функцій та рівнянь.
26
2.10. Побудова графіків функцій методом геометричних перетворень
№ з/п Функція Перетворення
1 y = f (x) + A Паралельне перенесення на A одиниць уздовж осі Oy
2 y = f (x + a) Паралельне перенесення на −a одиниць уздовж осі Ox
3 y = −f ( x ) Симетрія відносно осі Ox
4 y = f ( −x ) Симетрія відносно осі Oy
5 y = K ⋅ f (x) Стискання (розтягування) уздовж осі Oy в K разів

1
6 y = f ( kx ) Стискання (розтягування) уздовж осі Ox в разу
k
Симетрія відносно осі Ox тієї частини графіка, яка розта
7 y = f (x) шована нижче від осі Ox; частина графіка вище від осі Ox
залишається без змін
Симетрія відносно осі Oy тієї частини графіка, яка роз
8 y=f x ( ) ташована справа від осі Oy; частина графіка, що була
зліва від осі Oy, вилучається. Частина графіка справа від
осі Oy залишається без змін
Симетрія відносно осі Ox тієї частини графіка, яка розта
шована вище від осі Ox; частина графіка, що була нижче
9 y = f (x)
від осі Ox, вилучається. Частина графіка вище від осі Ox
залишається без змін
Послідовність виконання перетворень: спочатку слід виконати всі симетрії,
потім — стискання, а лише після них — паралельні перенесення. Паралельні
перенесення вздовж обох осей можна виконувати одночасно. Для функцій, що
містять знак модуля, питання про послідовність виконання перетворень ви-
рішується для кожної функції окремо.
27
Розділ 3. Рівняння та системи рівнянь
3.1. Основні терміни
Рівняння та його розв’язки
Рівнянням з однією змінною називають вираз, який можна звести до ви-
гляду F ( x ) = 0 , де F ( x ) — деяка функція. Залежно від виду функції F ( x ) рів-
няння поділяють на цілі, дробові раціональні, ірраціональні, тригонометричні,
показникові, логарифмічні тощо.
Коренем (розв’язком) рівняння F ( x ) = 0 називають число, яке після під-
становки у рівняння замість змінної x перетворює це рівняння на правильну
числову рівність.
Зауважимо, що для всіх наведених нижче рівнянь, якщо не обумовлено
інше, традиційно знаходять лише дійсні їх корені. Якщо рівняння не має дій-
сних коренів, то вважають, що воно не має їх взагалі.
Розв’язати рівняння F ( x ) = 0 означає знайти всі його корені або довести,
що їх немає.
Рівняння називають рівносильними, якщо множини їх розв’язків збігаються.
Системи рівнянь з однією змінною

Якщо метою є знаходження спільних коренів кількох рівнянь F1 ( x ) = 0 ,
 F1 ( x ) = 0,

 F ( x ) = 0,
F2 ( x ) = 0 , ..., Fn ( x ) = 0, то розв’язують систему рівнянь  2

 Fn ( x ) = 0.
Отже, розв’язати систему рівнянь означає знайти всі спільні корені цих рів-
нянь або довести, що їх немає.
Рівняння з двома змінними

Рівнянням з двома змінними називають рівність, яку можна звести до ви-
гляду F ( x, y ) = 0, де F ( x, y ) — деякий вираз, що залежить від змінних x і y
(його також називають функцією двох змінних).
Розв’язком рівняння F ( x, y ) = 0 називають пару чисел ( x; y ) , які після під-
становки їх у рівняння замість змінних x і y перетворюють це рівняння на пра-
вильну числову рівність.
Розв’язати рівняння F ( x, y ) = 0 означає знайти всі його розв’язки або до-
вести, що їх немає.
28
3.2. Цілі та дробові раціональні рівняння
Системи двох рівнянь з двома змінними

Якщо метою є знаходження спільних розв’язків двох рівнянь F1 ( x, y ) = 0
 F ( x, y ) = 0,
і F2 ( x, y ) = 0 , то розв’язують систему двох рівнянь з двома змінними  1
 F2 ( x, y ) = 0.
Отже, розв’язати систему двох рівнянь з двома змінними означає знайти
всі спільні розв’язки цих рівнянь або довести, що їх немає.
3.2. Цілі та дробові раціональні рівняння

Цілі рівняння — це рівняння виду P ( x ) = 0 , де P ( x ) — многочлен.
Лінійні рівняння — це рівняння виду ax = b .
b
Якщо a ≠ 0 , то лінійне рівняння має єдиний корінь x = .
a
Якщо a = 0 і b = 0 , то будь-яке дійсне число є коренем цього рівняння.
Якщо a = 0 і b ≠ 0 , то рівняння не має коренів.
Квадратні рівняння — це рівняння виду ax2 + bx + c = 0 , a ≠ 0 .
Дискримінантом квадратного рівняння називають число, яке є значенням
виразу D = b2 − 4ac .
Якщо D < 0, то рівняння не має коренів.
b
Якщо D = 0, то рівняння має один корінь x = − .
2a
−b + D −b − D
Якщо D > 0, то рівняння має два корені: x1 = і x2 = .
2a 2a
Теорема Вієта. Якщо зведене квадратне рівняння x2 + px + q = 0 має коре-
ні x1 і x2 , то x1 + x2 = − p і x1 ⋅ x2 = q .
Теорема, обернена до теореми Вієта. Якщо два числа x1 і x2 задоволь-
няють умови x1 + x2 = − p і x1 ⋅ x2 = q , то вони є коренями квадратного рівняння
x2 + px + q = 0 .
Цілі рівняння вищих степенів

Якщо степінь многочлена P ( x ) у рівняннях P ( x ) = 0 більша за 2, то ці
рівняння називають цілими рівняннями вищих степенів.
Розв’язування таких рівнянь найчастіше зводиться до зведення їх до ліній-
них, квадратних і двочленних рівнянь методом розкладання на множники та
методом підстановки (заміни змінної).
29
Двочленні цілі рівняння вищих степенів

Двочленні цілі рівняння вищих степенів — це рівняння виду xn = a .
Якщо n — непарне число, то рівняння має лише один корінь x = n a .
Якщо n — парне число, то при a > 0 рівняння має два корені x1 = n a
і x2 = −n a , при a = 0 — один корінь x = 0, а при a < 0 коренів немає.
Дробові раціональні рівняння

P(x)
Дробові раціональні рівняння — це рівняння виду = 0 , де P ( x )
Q(x)
і Q ( x ) — деякі многочлени.
Розв’язування таких рівнянь зводиться до розв’язування рівняння P ( x ) = 0
за умови Q ( x ) ≠ 0. Остання умова визначає область допустимих значень (ОДЗ)
рівняння.
3.3. Ірраціональні рівняння

Найпростіші ірраціональні рівняння
Найпростіші ірраціональні рівняння — це рівняння виду f (x) = g (x)
і f ( x ) = g ( x ) . Для їх розв’язування найчастіше використовують такі
способи.
I спосіб. Спочатку звільняються від ірраціональності, підносячи ліву та
праву частини рівняння до квадрата, потім розв’язують отримане раціональне
рівняння, а після цього виконують перевірку шляхом підстановки отриманих
коренів у початкове рівняння.
ІІ спосіб. Спочатку записують ОДЗ рівняння. Для обох найпростіших рів-
f ( x ) 0,
нянь ОДЗ має вигляд  Далі перевіряють, чи є ця ОДЗ непорожньою
 g ( x ) 0.
й у випадку позитивної відповіді підносять ліву та праву частини рівняння до
квадрата. Потім знаходять корені отриманого раціонального рівняння і викону-
ють перевірку їх належності до ОДЗ шляхом підстановки в ліву частину кожної
з нерівностей.
Складніші ірраціональні рівняння розв’язують, використовуючи підходи,
аналогічні до описаних у способах 1 і 2. Крім того, використовують метод роз-
кладання на множники, метод заміни змінної (підстановки) та графічний метод.
30
3.4. Тригонометричні рівняння
3.4. Тригонометричні рівняння

Найпростіші тригонометричні рівняння
1. sinx = A .
Якщо A < −1 або A > 1, то рівняння не має розв’язків.
Якщо −1 A 1 , то рівняння має безліч розв’язків, усі вони виражаються
формулою x = ( −1) arcsin A + πn , n ∈ Z .
n
Для окремих випадків формули розв’язків простіші:

π
• sinx = 1, x = + 2πn , n ∈ Z ;
2
π
• sinx = −1, x = − + 2πn , n ∈ Z ;
2
• sinx = 0 , x = πn , n ∈ Z .
2. cosx = A .
Якщо A < −1 або A > 1, то рівняння не має розв’язків.
кщо −1 A 1 , то рівняння має безліч розв’язків, усі вони виражаються
Я
формулою x = ± arccos A + 2πn , n ∈ Z .
Для окремих випадків формули розв’язків простіші:
• cosx = 1, x = 2πn , n ∈ Z ;
• cosx = −1, x = π + 2πn , n ∈ Z ;
π
• cosx = 0, x = + πn , n ∈ Z .
2
3. tg x = A .
При будь-якому A рівняння має безліч розв’язків, усі вони виражаються
формулою x = arctg A + πn , n ∈ Z .
4. ctg x = A .
При будь-якому A рівняння має безліч розв’язків, усі вони виражаються
формулою x = arcctg A + πn , n ∈ Z .
Прості тригонометричні рівняння

Прості тригонометричні рівняння — це рівняння вигляду: sin ( kx + b ) = A ,
cos ( kx + b ) = A , tg ( kx + b ) = A , ctg ( kx + b ) = A .
Такі рівняння зводяться до найпростіших рівнянь шляхом заміни змінної
t = kx + b .
Інші тригонометричні рівняння
Це рівняння, які зводяться до найпростіших або простих методом розкла-
дання на множники або методом заміни змінної (підстановки).
31
У багатьох випадках доречно застосовувати універсальну тригонометричну

підстановку:
x x x
2tg 1 − tg2 2tg
x 2 2t 2 = 1 − t2 2 = 2t .
tg = t , sinx = = , cosx = , tg x =
2 x 1+ t 2 x 1+ t 2 x 1 − t2
1 + tg2 1 + tg2 1 − tg2
2 2 2
3.5. Показникові та логарифмічні рівняння

Найпростіші показникові рівняння
1. ax = b ( a > 0 , a ≠ 1).
Якщо b 0, то це рівняння не має коренів; якщо b > 0 , то рівняння має
один корінь x = log a b .
2. a ( ) = a ( ) ( a > 0 , a ≠ 1).
f x g x
Щоб знайти корені цього рівняння, потрібно розв’язати рівняння f ( x ) = g ( x ) .

Найпростіші логарифмічні рівняння
1. log a x = b ( a > 0 , a ≠ 1). Рівняння має єдиний корінь x = ab .
2. log a f ( x ) = log a g ( x ) ( a > 0 , a ≠ 1). Щоб знайти корені цього рівняння, слід
перейти до рівняння f ( x ) = g ( x ) і вибрати лише ті його корені, які задо-
f ( x ) > 0,
вольняють ОДЗ вихідного рівняння: 
 g ( x ) > 0.
3. log g ( x) f ( x ) = b . Щоб знайти корені цього рівняння, слід перейти до рів
( )
b
няння f ( x ) = g ( x )
і вибрати лише ті його корені, які задовольняють ОДЗ
f ( x ) > 0,

вихідного рівняння:  g ( x ) > 0,
 g ( x ) ≠ 1.

Показниково-степеневі рівняння
Такі рівняння містять змінну як в основі, так і в показнику степеня. На-
приклад, показниково-степеневим рівнянням є рівняння виду f ( x ) = h(x) .
g (x)
Щоб розв’язати ці рівняння, слід прологарифмувати ліву та праву частини рів-

f ( x ) > 0,
няння за зручною основою й урахувати ОДЗ вихідного рівняння: 
h ( x ) > 0.
Інші показникові та логарифмічні рівняння
Розв’язують такі рівняння з використанням методу розкладання на множ-
ники і методу заміни змінної (підстановки). При цьому рекомендується ОДЗ
рівняння виписувати перед початком перетворень.
32
Розділ 4. НЕРІВНОСТІ ТА СИСТЕМИ НЕРІВНОСТЕЙ
4.1. Нерівність та її розв’язки
Нерівністю з однією змінною називають запис, який можна звести до ви-
гляду F ( x ) < 0 , або F ( x ) > 0 , або F ( x ) 0 , або F ( x ) 0 , де F ( x ) — деяка функ-
ція. Перші дві нерівності називають строгими нерівностями, а дві останні — не-
строгими нерівностями.
Залежно від виду функції F ( x ) нерівності поділяють на цілі, дробові ра-
ціональні, ірраціональні, тригонометричні, показникові, логарифмічні тощо.
Розв’язком нерівності з однією змінною називають число, яке після під-
становки замість змінної x у цю нерівність перетворює її на правильну числову
нерівність.
Розв’язати нерівність означає знайти всі її розв’язки або довести, що їх немає.
Дві нерівності називають еквівалентними, або рівносильними, якщо
множини їх розв’язків однакові.
Системи нерівностей з однією змінною

Якщо метою є знаходження спільних розв’язків кількох нерівностей, то
розв’язують систему нерівностей.
Отже, розв’язати систему нерівностей означає знайти всі спільні розв’язки
цих нерівностей або довести, що їх немає.
Властивості числових нерівностей
Під час розв’язування нерівностей можна використовувати такі властивості.
1. Якщо a > b і b > c , то a > c .
2. Якщо a > b і c∈ R , то a + c > b + c .
3. Якщо a > b і c > 0 , то a ⋅ c > b ⋅ c .
4. Якщо a > b і c < 0 , то a ⋅ c < b ⋅ c .
5. Якщо a > b і c > d , то a + c > b + d .
6. Якщо a > b , c > d , a > 0 , b > 0 , c > 0 , d > 0, то a ⋅ c > b ⋅ d .
1 1
7. Якщо a > b , a > 0 , b > 0 , то < .
a b
8. Якщо a > b , a > 0 , b > 0 і n ∈ N , то an > bn .
n
9. Якщо a > b , a > 0 , b > 0 , n ∈ N , n > 1 , то a >nb .
Далі в цьому розділі для позначення довільної нерівності (>, <, , )
будемо використовувати знак <> .
33
Розділ 4. Нерівності та системи нерівностей
4.2. Цілі та дробові раціональні нерівності

Лінійні нерівності
Найпростішими лінійними нерівностями є нерівності x > b , x < b , x b
і x b . Множинами розв’язків цих нерівностей є проміжки ( b; + ∞ ) , ( − ∞; b ) ,
b; + ∞ ) і ( − ∞; b  відповідно.
Лінійна нерівність — це нерівність, яку можна звести до вигляду ax <> b .
Якщо a = 0 , то залежно від <> і знака b нерівність ax <> b або не має
розв’язків, або її розв’язком є будь-яке дійсне число.
Якщо a ≠ 0 , то для розв’язання нерівності слід звести її до найпростішої
шляхом ділення лівої та правої частин цієї нерівності на a, урахувавши при
цьому властивості числових нерівностей щодо зміни знака.
Квадратичні нерівності та довільні цілі нерівності

вищих степенів
Квадратична нерівність — це нерівність, яку можна звести до вигляду
ax + bx + c <> 0 , де a ≠ 0 .
2
Ціла нерівність вищого степеня — це нерівність, яку можна звести до ви-

гляду f ( x ) <> 0, де f ( x ) — деякий многочлен степеня n 2.
Цілі нерівності розв’язують методом інтервалів.
Алгоритм методу інтервалів

1. Знайти корені квадратного тричлена ax2 + bx + c або многочлена f ( x ) .
2. Нанести ці корені на вісь абсцис, розбиваючи її на інтервали.
3. Встановити знак квадратного тричлена ax2 + bx + c або многочлена f ( x ) на
кожному з цих інтервалів.
4. Записати відповідь, ураховуючи знак нерівності.
Дробові раціональні нерівності

Дробова раціональна нерівність — це нерівність, яку можна звести до ви-
f (x)
гляду <> 0 , де f ( x ) і g ( x ) — деякі многочлени.
g (x)
Розв’язування дробових раціональних нерівностей зводять до розв’язування

( g ( x ))
2
цілих нерівностей шляхом множення лівої та правої частин на вираз
із урахуванням ОДЗ: g ( x ) ≠ 0 .
34
4.3. Ірраціональні нерівності
4.3. Ірраціональні нерівності

Найпростіші ірраціональні нерівності
До найпростіших ірраціональних нерівностей можна віднести нерівності
виду n f ( x ) <> a , де a — деяке число.
Якщо n — непарне число, то ця нерівність еквівалентна нерівності f ( x ) <> an .
Якщо n — парне число, то ця нерівність еквівалентна системі нерівностей
f ( x ) <> a ,
n
 для a > 0 . Для a < 0 нерівність n f ( x ) < a розв’язків не має; нерівність
f ( x ) 0
n f ( x ) > a еквівалентна нерівності f ( x ) 0.
Метод рівносильних систем для окремих

ірраціональних нерівностей
f ( x ) <> g ( x ),

Нерівність виду f ( x ) > g ( x ) еквівалентна системі нерівностей f ( x ) 0,
<
 g ( x ) 0.


f ( x ) 0,
Нерівність виду f ( x ) g ( x ) еквівалентна системі нерівностей  g ( x ) 0,

f ( x ) g ( x ) . ( )
2
Нерівність виду f ( x ) g ( x ) еквівалентна сукупності двох систем нерівностей:


f ( x ) 0, f ( x ) 0,
 g ( x ) 0, або 
  g ( x ) < 0.
(
f ( x ) g ( x ) )
2
Для розв’язування ірраціональних нерівностей застосовують метод інтервалів.
Алгоритм методу інтервалів для ірраціональних нерівностей

1. Звести нерівність до вигляду F ( x ) <> 0 .
2. Знайти ОДЗ нерівності — область визначення функції F ( x ) .
3. Знайти корені рівняння F ( x ) = 0 (якщо вони існують).
4. Зобразити на числовій осі ОДЗ і розбити її на інтервали коренями рів
няння F ( x ) = 0 . Встановити знак функції F ( x ) на кожному з утворених
інтервалів.
35
Розділ 4. Нерівності та системи нерівностей
5. З
аписати відповідь залежно від знаку нерівності: якщо маємо нерівність
F ( x ) > 0 , то записати інтервали, для яких знак функції F ( x ) додатний;
якщо маємо нерівність F ( x ) < 0 , записати інтервали, для яких знак функції
F ( x ) від’ємний.
4.4. Тригонометричні нерівності

Найпростіші тригонометричні нерівності
Найпростіші тригонометричні нерівності — це нерівності sinx <> A , cosx <> A ,
tg x <> A , ctg x <> A , де A — деяке дійсне число.
Такі нерівності можна розв’язувати за алгоритмом.
Алгоритм розв’язування найпростіших
тригонометричних нерівностей
1. Побудувати графік функції у лівій частині нерівності.
2. Побудувати пряму y = A .
3. Знайти точки перетину прямої і графіка функції (п. 1) та визначити
такі частини графіка і точки на осі абсцис, для яких виконується задана
нерівність.
4. Записати відповідь, ураховуючи період функції у лівій частині нерівності.
Прості тригонометричні нерівності

До простих тригонометричних нерівностей відносять нерівності виду
F ( kx + b ) <> A , де A — деяке дійсне число, а F ( x ) — одна з функцій: sinx , cosx ,
tgx , ctgx .
Ці нерівності зводяться до найпростіших за допомогою заміни t = kx + b .
Розв’язування інших тригонометричних нерівностей зводиться до розв’я
зування найпростіших і простих тригонометричних нерівностей здебільшого
методом розкладання на множники або методом заміни змінної (підстановки).
Крім того, складніші тригонометричні нерівності можна розв’язувати,
використовуючи універсальну тригонометричну підстановку, описану раніше
(с. 32).
4.5. Показникові та логарифмічні нерівності

Найпростіші показникові та логарифмічні нерівності
До найпростіших показникових та логарифмічних нерівностей відносять
нерівності виду a ( ) <> a ( ) і log a f ( x ) <> log a g ( x ) .
f x g x
36
4.5. Показникові та логарифмічні нерівності
Ідея їх розв’язання базується на властивостях функцій y = ax і y = log a x ,

а саме: якщо a > 1, то функції y = ax і y = log a x зростають на своїх областях
визначення, а якщо 0 < a < 1, то ці функції спадають на своїх областях ви
значення.
З цієї властивості випливає правило розв’язування найпростіших показни-
кових і логарифмічних нерівностей:
1) якщо a > 1, то нерівність a ( ) < a ( ) еквівалентна нерівності f ( x ) < g ( x ) ,
f x g x
а нерівність a ( ) > a ( ) еквівалентна нерівності f ( x ) > g ( x ) ;

f x g x
2) якщо 0 < a < 1, то нерівність a ( ) < a ( ) еквівалентна нерівності f ( x ) > g ( x ) ,

f x g x
f(x) g(x)
а нерівність a >a ( )
еквівалентна нерівності f x < g x ; ( )
3) якщо a > 1, то нерівність log a f ( x ) < log a g ( x ) еквівалентна системі нерів
 f ( x ) < g ( x ),

ностей f ( x ) > 0, а нерівність log a f ( x ) > log a g ( x ) еквівалентна системі
 g ( x ) > 0,

 f ( x ) > g ( x ),

нерівностей f ( x ) > 0,
 g ( x ) > 0;

4) я кщо 0 < a < 1 , то нерівність log a f ( x ) < log a g ( x ) еквівалентна системі
 f ( x ) > g ( x ),

нерівностей f ( x ) > 0, а нерівність log a f ( x ) > log a g ( x ) еквівалентна
 g ( x ) > 0,

 f ( x ) < g ( x ),

системі нерівностей f ( x ) > 0,
 g ( x ) > 0.

Іншими словами, якщо a > 1, то знак нерівності не змінюється, а якщо
0 < a < 1, то знак нерівності змінюється на протилежний. При цьому для лога-
рифмічних нерівностей слід ураховувати ОДЗ.
Інші показникові та логарифмічні нерівності зводяться до найпростіших
методом розкладання на множники та методом заміни змінної (підстановки).
Крім того, як і для ірраціональних нерівностей, для їх розв’язування можна
застосовувати й метод інтервалів.
Зауважимо також, що під час розв’язування складніших логарифмічних
нерівностей ОДЗ нерівності слід записувати перед виконанням перетворень ло-
гарифмічних виразів із використанням властивостей логарифмів.
37
Розділ 5. Текстові задачі
5.1. Математичне моделювання
Математичні моделі
Процес побудови математичної задачі на основі даних реального практич-
ного завдання називають математичним моделюванням, а математичну задачу,
яка відповідає практичному завданню, називають її математичною моделлю.
Як математичні моделі практичних задач можуть виступати вирази, рів-
няння, нерівності, їх системи тощо.
Процес розв’язування практичної задачі за допомогою математичного моде-
лювання складається з таких етапів.
1. Розпізнавання змінних і постійних величин, які стосуються умови та ви-
моги розглядуваного практичного завдання і є суттєвими для неї, а також
встановлення залежностей між цими змінними та постійними величинами.
2. Формулювання математичної задачі, яка є математичною моделлю прак-
тичного завдання, тобто запис умови та вимоги практичного завдання
у вигляді рівнянь, нерівностей, їх систем тощо.
3. Розв’язування математичної задачі.
4. Тлумачення результатів розв’язування математичної задачі з позицій почат-
кового практичного завдання й отримання відповіді до практичного завдання.
Типи текстових задач
Єдино можливої і загальної класифікації всіх текстових задач на сьогодні
немає, але можна виділити найбільш типові:
• задачі на арифметичні співвідношення між об’єктами;
• задачі на рух і на роботу;
• задачі на відсотки;
• задачі на подільність.
Задачі практичного змісту можуть бути комбінованими, тобто поєднувати
в собі методи, притаманні задачам різних типів.
5.2. Задачі на арифметичні співвідношення між об’єктами

Це здебільшого задачі, де відбувається порівняння характеристик різних
об’єктів або одного об’єкта, але в різні проміжки часу. Найчастіше такі задачі
розв’язують за допомогою рівнянь або їх систем. Під час побудови математичної
моделі таких задач важливо знайти основне співвідношення, яке дозволяє склас-
ти на його основі відповідне рівняння або систему рівнянь.
У багатьох випадках задачі на арифметичні співвідношення між об’єктами
можна розв’язати й без рівняння, застосовуючи прості арифметичні дії та логічні
міркування.
38
5.3. Задачі на рух і на роботу
5.3. Задачі на рух і на роботу

Задачі на рух
У більшості задач цього типу розглядають рівномірний рух, тобто рух без
прискорень та сповільнень. Під час розв’язування задач на рух традиційно ви-
користовують такі формули:
s s
s = v ⋅t , v = , t= ,
t v
де s — пройдений шлях, t — час проходження цього шляху, v — швидкість
руху тіла.
Якщо два об’єкти одночасно починають прямолінійний рух назустріч один
одному (у протилежних напрямках) і рухаються зі швидкостями v1 і v2 відпо-
s
відно, то відстань s між ними вони подолають за час t = . Іншими словами,
v1 + v2
швидкість зближення двох об’єктів під час руху назустріч один одному дорівнює
сумі їх швидкостей.
Якщо два об’єкти одночасно починають прямолінійний рух з однієї точки
один за одним (в одному напрямку) і рухаються зі швидкостями v1 і v2
s
відповідно ( v1 > v2 ) , то відстань s між ними вони подолають за час t =
v1 − v2
.
Іншими словами, швидкість зближення двох об’єктів під час руху в одному
напрямку дорівнює різниці їх швидкостей.
Задачі на роботу
Задачі цього типу за математичною моделлю подібні до задач на рух,
оскільки під час їх розв’язування використовують аналогічні формули:
A A
A = z⋅t , z = , t= ,
t z
де A — обсяг виконаної роботи, z — швидкість виконання роботи (продуктив-
ність праці), t — час виконання роботи.
У багатьох задачах на роботу доцільно приймати A = 1. Крім того, в біль-
шості задач цього типу аналогічно до задач на рух вважається, що робота ви-
конується рівномірно, тобто без зниження чи підвищення темпу виконання.
У задачах на спільну роботу загальну продуктивність праці обчислюють
як суму або різницю продуктивностей праці кожного з робітників залежно від
«напрямку» виконання роботи кожним із них, а час t виконання роботи для
A A
двох працівників визначають за формулами t = або t = , де A — об-
z1 + z2 z1 − z2
сяг роботи, z1 і z2 — продуктивності праці кожного працівника.
39
Розділ 5. Текстові задачі
5.4. Задачі на відсотки

1
За означенням 1 % = 0,01 = .
100
Основні задачі на відсотки
• Знаходження відсотка від числа. Щоб знайти відсоток від числа, потріб-
но спочатку перетворити відсотки у дріб, а потім число помножити на цей дріб.
• Знаходження числа за його відсотком. Щоб знайти число за його
відсотком, потрібно спочатку перетворити відсотки у дріб, а потім число по-
ділити на цей дріб.
• Знаходження відсоткового відношення двох чисел. Щоб знайти, скіль-
ки відсотків число a становить від числа b, потрібно поділити a на b і результат
помножити на 100 %.
Остання задача може подаватися в модифікованій формі, коли потрібно
знайти, на скільки відсотків одне з чисел більше чи менше за інше. У цьому
випадку слід звертати особливу увагу на те, від якого числа беруться відсотки.
Задачі на суміші та сплави

Для розв’язання задач такого типу рекомендують від відсотків переходи-
ти до натуральних одиниць, обчислюючи вміст «чистої речовини» в суміші чи
сплаві.
Формули нарахування відсотків за внеском

Нехай P — початкова сума внеску, i — переведений у дріб відсоток, який
нараховується при одній конверсії (процедурі нарахування відсотків), n — кіль-
кість конверсій, S — кінцева сума на рахунку після n конверсій.
Якщо під час кожної конверсії відсотки обчислюють від початкової суми P,
то такий спосіб нарахування називають простим нарахуванням відсотків, а фор-
мулу S = P (1 + i ⋅ n ) — формулою простих відсотків.
Якщо під час кожної конверсії відсотки обчислюють від попередньої суми,
то такий спосіб нарахування називають складним нарахуванням відсотків,
а формулу S = P (1 + i )
n
— формулою складних відсотків.
5.5. Задачі на подільність цілих чисел

Означення подільності, теорема про ділення з остачею
Ціле число a ділиться на ціле число b (іноді позначають ab ), якщо
a = b ⋅ q , де q — деяке ціле число. При цьому число a називають діленим,
число b — дільником, а число q — часткою. Числа, які діляться на число b,
мають вигляд b ⋅ q .
40
5.5. Задачі на подільність цілих чисел
Теорема (про ділення з остачею). Для будь-яких цілих чисел a і b ( b ≠ 0 ) іс-

нує єдина пара чисел q і r, для яких виконується рівність a = b ⋅ q + r , де 0 r < b .
Число a називають діленим, число b — дільником, число q — неповною часткою,
а число r — остачею. Числа, які при діленні на число b дають в остачі r, мають
вигляд b ⋅ q + r .
Найбільший спільний дільник і найменше спільне кратне

Нехай a і b — натуральні числа, кожне з яких ділиться на натуральне
число d. Тоді число d називають спільним дільником чисел a і b. Серед усіх
спільних дільників чисел a і b існує найбільший. Його називають найбільшим
спільним дільником чисел a і b і позначають НСД ( a; b ) .
Число 1 є спільним дільником будь-яких двох натуральних чисел. Якщо
ніяких інших спільних дільників числа a і b не мають, то ці числа називають
взаємно простими. НСД взаємно простих чисел дорівнює 1.
Натуральне число називають простим, якщо воно має лише два дільни-
ки — 1 і саме це число. Якщо натуральне число має більш ніж 2 дільники, то
його називають складеним. Число 1 не є ні простим, ні складеним, оскільки має
лише один дільник — 1. Будь-які два прості числа є також взаємно простими,
але не навпаки.
Нехай a і b — натуральні числа, на кожне з яких ділиться натуральне
число K. Тоді число K називають спільним кратним чисел a і b. Серед усіх спіль-
них кратних чисел a і b існує найменше. Його називають найменшим спільним
кратним чисел a і b і позначають НСК ( a; b ) .
Число a ⋅ b завжди є спільним кратним натуральних чисел a і b, але це спільне
кратне не завжди найменше. Якщо числа a і b взаємно прості, то a ⋅ b = НСК ( a; b ) .
У загальному випадку має місце формула НСК ( a; b ) ⋅ НСД ( a; b ) = a ⋅ b .
Ознаки подільності
• На 2 діляться лише ті числа, остання цифра яких є парною;
• на 3 діляться лише ті числа, сума цифр яких ділиться на 3;
• на 4 діляться лише ті числа, у яких число, утворене останніми двома
цифрами, ділиться на 4;
• на 5 діляться лише ті числа, остання цифра яких 0 або 5;
• на 6 діляться лише ті числа, які діляться і на 2, і на 3;
• на 8 діляться лише ті числа, у яких число, утворене останніми трьома
цифрами, ділиться на 8;
• на 9 діляться лише ті числа, сума цифр яких ділиться на 9;
• на 10 діляться лише ті числа, останньою цифрою яких є 0.
41
Розділ 6. Елементи математичного аналізу
6.1. Числові послідовності. Прогресії

Означення послідовності, види послідовностей
Послідовністю називають пронумерований набір чисел. Тобто кожному еле-
менту послідовності ставиться у відповідність її номер.
Щоб задати послідовність, можна записати формулу її n-го елемента.
Можна також задавати послідовності рекурентними співвідношеннями. Напри-
клад, послідовність Фібоначчі ( fn ) : 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34 і т. д. задається
таким чином: f1 = 1 , f2 = 1, fn = fn−1 + fn−2 для n > 2 .
Послідовність ( xn )
називають зростаючою, якщо xn+1 > xn для всіх зна-
чень n, і спадною, якщо xn+1 < xn для всіх значень n.
Послідовність ( xn ) називають обмеженою, якщо xn A , де A — деяке
додатне число.
Границя послідовності (інтуїтивне розуміння)

Число A називають границею послідовності ( xn ) і позначають A = lim xn ,
або xn → A ( n → ∞ ) , якщо xn ≈ A при досить великих n.
n→∞
Арифметична прогресія
Послідовність, кожний наступний елемент якої відрізняється від попере-
днього на те саме число d, називають арифметичною прогресією.
Іншими словами, якщо ( an ) — арифметична прогресія, то an+1 = an + d для
всіх значень n. Число d називають різницею арифметичної прогресії, d = an+1 − an .
Щоб задати арифметичну прогресію, досить вказати її перший елемент
і різницю, оскільки для всіх значень n справедлива формула n-го елемента
an = a1 + d ( n − 1) .
Суму перших n елементів арифметичної прогресії Sn = a1 + a2 + ... + an об-
a1 + an 2a1 + d ( n − 1)
числюють за формулою Sn = ⋅ n , або Sn = ⋅n .
2 2
Щоб встановити, чи є якась послідовність арифметичною прогресією, мож-
на використати ознаку (характеристичну властивість) арифметичної про-
гресії: кожний елемент арифметичної прогресії є середнім арифметичним двох
an −1 + an +1
сусідніх з ним елементів, тобто an = , де n 2.
2
42
6.2. Похідна та її застосування
Геометрична прогресія
Послідовність, кожний наступний елемент якої відрізняється від попере
днього в ту саму кількість разів q, називають геометричною прогресією.
Іншими словами, якщо ( bn ) — геометрична прогресія, то bn+1 = bn ⋅ q для
bn +1
всіх значень n. Число q називають знаменником геометричної прогресії, q = .
bn
Щоб задати геометричну прогресію, досить вказати її перший елемент
і знаменник, оскільки для всіх значень n справедлива формула n-го елемен-
та: bn = b1 ⋅ q n−1 .
Суму перших n елементів геометричної прогресії Sn = b1 + b2 + ... + bn об
числюють за формулою Sn =
(
b1 q n − 1 ).
q −1
Якщо геометрична прогресія містить нескінченну кількість елементів, а її
знаменник задовольняє умову q < 1, то таку геометричну прогресію називають
нескінченно спадною.
b
Для нескінченно спадної геометричної прогресії Sn → 1 (n → ∞ ), 1− q
а тому можна вважати, що сума всіх елементів такої прогресії дорівнює:
b1
S = b1 + b2 + ... + bn + ... = .
1− q
Щоб установити, чи є якась послідовність геометричною прогресією, можна
використати ознаку геометричної прогресії (характеристичну властивість):
кожний елемент геометричної прогресії є середнім геометричним двох сусідніх
з ним елементів, тобто bn = bn−1 ⋅ bn+1 , де n 2.

Означення похідної, таблиця похідних
Нехай задано функцію y = f ( x ) і точку x0 , яка належить її обла
сті визначення D ( f ) . Нехай також точка x0 + ∆ x належить D ( f ) . Величину
∆ y = ∆ f ( x0 ) = f ( x0 + ∆ x ) − f ( x0 ) називають приростом функції y = f ( x ) у точці x0 ,
а величину ∆x — приростом аргумента у цій точці.
∆f ( x0 )
Число, до якого наближається відношення при необмеженому на
∆x
ближенні ∆x до нуля, називають похідною функції y = f ( x ) у точці x0 і запи
∆ f ( x0 )
сують f ′ ( x0 ) = lim .
∆ x→0 ∆x
43
Якщо похідна функції y = f ( x ) може бути обчислена в довільній точці

x ∈ D ( f ) , то ця похідна є функцією від x і позначається y′ = f ′ ( x ) .
Процедуру обчислення похідних називають диференціюванням.
Для найпростіших функцій вже знайдено похідні у довільній точці їх об-
ласті визначення. Для зручності наведемо ці факти у вигляді таблиці, яку на-
зивають таблицею похідних.
Функція Похідна функції
y = c = const y′ = 0
y = xα , α ∈ R y′ = α ⋅ x α −1
1
y= x y′ =
2 x
y = ax y′ = ax ⋅ ln a
y = ex y′ = ex
1
y = log a x y′ =
x ⋅ ln a
y = ln x 1
y′ =
x
y = sin x y′ = cos x
y = cos x y′ = − sin x
1
y = tg x y′ =
cos2 x
1
y = ctg x y′ = −
sin2 x
44
Правила диференціювання
u = u ( x ) і v = v ( x ) — деякі функції, c = const :
1. ( u + v )′ = u′ + v′ — похідна суми.
2. ( u − v )′ = u′ − v′ — похідна різниці.
3. ( c ⋅ u )′ = c ⋅ u′ — винесення сталого множника за знак похідної.
4. ( u ⋅ v )′ = u′ ⋅ v + u ⋅ v′ — похідна добутку.
u ′ u′ ⋅ v − u ⋅ v′
5.   = — похідна частки.
v  v2
( )
Якщо задано складену функцію y = f g ( x ) , де y = f ( g ) — зовнішня функ-
ція, а g = g ( x ) — внутрішня функція, то похідну складеної функції обчислюють
(( ))
′
за формулою f g ( x ) = f ′ ( g ) ⋅ g ′ ( x ) .
Геометричний зміст похідної

Нехай задано функцію y = f ( x ) і точку x0 , яка належить її області визна-
чення D ( f ) . Тоді рівняння дотичної до графіка цієї функції у точці M0 x0 ; f ( x0 ) ( )
має вигляд y = f ( x0 ) + f ′ ( x0 ) ( x − x0 ) .
Як видно з рівняння, f ′ ( x0 ) = k = tg α (див. рисунок).
y = f(x)
M0
f(x0) a
на 0 x0 x
т ич
до
Геометричний зміст похідної: похідна функції y = f ( x ) у точці x0 є кутовим

коефіцієнтом дотичної, проведеної до графіка цієї функції у точці M0 x0 ; f ( x0 ) , ( )
або тангенсом кута нахилу цієї дотичної до додатного напрямку осі Ox.
45
Механічний зміст похідної

Нехай деяке тіло рухається по прямій, на якій вибрано початок відліку.
Тоді функцію x = x ( t ) , яка показує, на якій відстані x від початку відліку пере-
буває тіло в момент часу t, називають законом руху цього тіла.
Механічний зміст похідної: швидкість тіла, яке рухається прямолінійно
за законом x = x ( t ) , у момент часу t0 є похідною функції x ( t ) у точці t0 , тобто
v ( t0 ) = x′ ( t0 ) .
Якщо задано закон зміни швидкості v = v ( t ) тіла, що рухається прямолі-
нійно, то прискорення тіла (швидкість зміни швидкості) в момент часу t0 є по-
хідною функції v ( t ) у точці t0 або другою похідною функції x ( t ) у точці t0 ,
тобто a ( t0 ) = v′ ( t0 ) = x′′ ( t0 ) .
Застосування похідної до дослідження функцій

1. Для знаходження проміжків зростання функції y = f ( x ) потрібно знайти
множину розв’язків нерівності f ′ ( x ) > 0 , а для знаходження проміжків
спадання функції y = f ( x ) потрібно знайти множину розв’язків нерівності
f ′ ( x ) < 0.
2. Для знаходження точки екстремуму (максимуму та мінімуму) функції
y = f ( x ) потрібно спочатку знайти критичні точки, тобто точки області
визначення функції, для яких f ′ ( x ) = 0 або не існує. Потім — встановити
знак похідної «недалеко» зліва і справа від критичних точок. Якщо при
«переході» через критичну точку зліва направо знак похідної змінюється
з «–» на «+», то ця критична точка є точкою мінімуму; якщо знак
похідної змінюється з «+» на «–», то ця критична точка є точкою мак-
симуму; якщо при такому «переході» знак похідної не змінюється, то ця
критична точка не є точкою екстремуму. Екстремумами функції назива-
ють значення функції в точках екстремуму.
3. Для знаходження найбільшого й найменшого значень функції на відріз
ку a; b  потрібно спочатку знайти критичні точки функції y = f ( x ) , які
належать відрізку a; b  . Потім — знайти значення функції у цих критич-
них точках і значення функції у точках x = a і x = b та вибрати серед усіх
цих значень найбільше і найменше.
6.3. Первісна та інтеграл

Первісна для функції
Функцію F ( x ) називають первісною функції f ( x ) на проміжку ( a; b ) ,
якщо для всіх x ∈ ( a; b ) має місце рівність F ′ ( x ) = f ( x ) .
46
6.3. Первісна та інтеграл
З означення випливає, що коли функція F ( x ) — первісна функції f ( x ) на

проміжку ( a; b ) , то будь-яка функція виду F ( x ) + C , де C ∈ R — деякий сталий
доданок, також є первісною функції f ( x ) на проміжку ( a; b ) .
Аналогічно до таблиці похідних існує таблиця первісних найпростіших
функцій.
Функція Первісна функції
f (x) = 0 F ( x ) = C = const
f (x) = 1 F (x) = x + C
α +1
f ( x ) = x α , α ≠ −1 F (x) = x +C
α +1
f (x) = 1 F ( x ) = ln x + C
x
f ( x ) = ex F ( x ) = ex + C
x
f ( x ) = ax F (x) = a + C
ln a
f ( x ) = sin x F ( x ) = − cos x + C
f ( x ) = cos x F ( x ) = sin x + C
f (x) = 1
F ( x ) = tg x + C
cos2 x
f (x) = 1
F ( x ) = −ctg x + C
sin2 x
Правила обчислення первісних

Функції F ( x ) і G ( x ) — первісні функцій f ( x ) і g ( x ) відповідно.
1. Функція F ( x ) ± G ( x ) є первісною функції f ( x ) ± g ( x ) .
2. Функція k ⋅ F ( x ) є первісною функції k ⋅ f ( x ) .
1
3. Функція F ( kx + b ) є первісною функції f ( kx + b ) .
k
47
Первісну застосовують, зокрема, для знаходження закону прямолінійно-

го руху матеріальної точки x ( t ) , якщо задано закон зміни її швидкості v ( t ) .
Справді, оскільки v ( t ) = x′ ( t ) , то за означенням первісної функція x ( t ) є пер-
вісною для v ( t ) .
Інтеграл (спрощене розуміння)

Інтегралом від функції f ( x ) на відрізку a; b  називають число, яке об-
числюють за формулою Ньютона — Лейбніца:
b
b
∫ f ( x ) dx = F ( x ) a = F ( b ) − F ( a ) .
a
Геометричний зміст інтеграла

Криволінійною трапецією називають гео- y
метричну фігуру, обмежену графіком функції f(x)
y = f ( x ) , який лежить у першій або/та другій
координатній чверті, віссю абсцис і прямими
x = a і x = b (див. рисунок).
Площу криволінійної трапеції обчислю-
b
a 0 b x
ють за формулою S = ∫ f ( x ) dx .
a
Узагальненою криволінійною трапецією називають геометричну фігуру, об-
межену графіками функцій y = f ( x ) (зверху) і y = g ( x ) (знизу) та прямими x = a
і x = b.
Площу узагальненої криволінійної трапеції обчислюють за формулою
b
( )
S = ∫ f ( x ) − g ( x ) dx .
a
Фізичний зміст інтеграла

Нехай матеріальна точка рухається прямолінійно і її швидкість змінюється
за законом v = v ( t ) . Тоді шлях s, який подолала ця матеріальна точка за час від
t2
моменту t1 до моменту t2 , обчислюють за формулою s = ∫ v ( t ) dt .
t1
48
Розділ 7. Планіметрія
7.1. Аксіоматична будова планіметрії

Основними неозначуваними геометричними фігурами планіметрії є точ-
ка і пряма. Точки позначають великими латинськими літерами, а прямі — або
малими латинськими літерами, або двома великими.
Основними неозначуваними відношеннями планіметрії є відношення «на-
лежати», «лежати між», «лежати по один бік», «лежати по різні боки».
Аксіоми планіметрії
1. Н
алежність точок прямій. Яка б не була пряма, існують точки, що на-
лежать цій прямій, і точки, що їй не належать. Через дві точки можна
провести лише одну пряму.
2. Про три точки. З трьох точок на прямій одна і лише одна лежить між
двома іншими.
3. П
ро довжину відрізка. Будь-який відрізок має довжину, більшу за нуль.
Довжина відрізка дорівнює сумі довжин відрізків, на які він розбивається
будь-якою його точкою.
4. П
ро півплощини. Будь-яка пряма розбиває площину на дві півплощини.
5. П
ро градусну міру кута. Будь-який кут має градусну міру, більшу за
нуль. Градусна міра кута дорівнює сумі градусних мір кутів, на які він
розбивається будь-яким променем, що проходить між його сторонами.
Градусна міра розгорнутого кута дорівнює 180 градусів.
6. П
ро відкладання відрізків. На будь-якому промені від його початкової
точки можна відкласти відрізок заданої довжини, і тільки один.
7. Про відкладання кутів. Від будь-якого променя в задану півплощину
можна відкласти кут заданої градусної міри, і тільки один.
8. Про існування рівного трикутника. Яким би не був трикутник, існує
єдиний рівний йому трикутник, побудований у заданому розміщенні від
заданого променя (мається на увазі, що одна з вершин трикутника роз-
ташована в початку променя, друга належить променю, а третя лежить
у заданій півплощині відносно цього променя).
9. Аксіома паралельних, або п’ятий постулат Евкліда. Через точку, яка не
належить даній прямій, можна провести паралельну їй пряму, і тільки одну.
49
Основні означення
• Відрізок — частина прямої, яка складається з тих і лише тих точок, що
лежать між двома точками цієї прямої — кінцями відрізка.
• Промінь — частина прямої, яка складається з тих і лише тих точок, що
лежать по один бік від даної точки — його початку.
• Кут — геометрична фігура, утворена двома променями зі спільним по-
чатком. Якщо ці промені доповнюють один одного до прямої, то такий кут на-
зивають розгорнутим кутом.
7.2. Трикутники та їх властивості
Довільний трикутник
Трикутником називають геометричну фігуру,
що складається з трьох точок, які не лежать на од-
ній прямій, і трьох відрізків, які їх сполучають. Ці B
точки називають вершинами трикутника, а відріз-
ки — сторонами трикутника. Внутрішніми ку- b a
c
тами трикутника називають кути, які утворюють
його сторони. g
a C
Традиційно трикутник позначають трьома A b
його вершинами. Наприклад, на рис. 1 зображено
трикутник ABC, точки A, B, C — його вершини; Рис. 1
числа a, b, c — довжини його сторін BC, AC, AB
відповідно; числа α , β , γ — градусні міри його
кутів з вершинами в точках A, B, C відповідно.
Основні поняття, факти і формули

для довільного трикутника
1. Сума внутрішніх кутів трикутника: α + β + γ = 180° .
2. Теорема косинусів (для сторони а): a2 = b2 + c2 − 2bc cosα .
a b c
3. Теорема синусів: = = = 2R , де R — радіус кола, описаного
sin α sin β sin γ
навколо трикутника.
50
7.2. Трикутники та їх властивості
1 1 abc
4. Формули площ: S = a ⋅ ha ; S = b ⋅ c ⋅ sinα ; S = r ⋅ p ; S = ;
2 2 4R
S = p ( p − a ) ( p − b ) ( p − c ) (формула Герона). Тут ha — висота трикутника,
проведена до сторони a; r — радіус кола, вписаного в трикутник; R —
a+b+c
радіус кола, описаного навколо трикутника; p = — півпериметр
2
трикутника.
5. М едіана. Відрізок, що сполучає вершину трикутника із серединою
протилежної сторони, називають медіаною.
а) Усі три медіани трикутника перетинаються B
в одній точці, яку називають центром мас
трикутника (рис. 2).
б) Центр мас ділить кожну з медіан на два від- M
різки, довжини яких відносяться як 2:1,
рахуючи від вершини. Наприклад, на рис. 2
BM : MK = 2 : 1. A K C
в) Медіана ділить трикутник на два рівновели- Рис. 2
кі трикутники.
6. Бісектриса. Відрізок, що є частиною бісектриси кута трикутника і сполучає
вершину з точкою протилежної сторони, називають бісектрисою.
а) Усі три бісектриси трикутника перетинаються в одній точці, яку назива-
ють інцентром трикутника. m
б) Інцентр є центром вписаного в трикутник
кола. b
n
в) Бісектриса ділить протилежну сторону на
відрізки, пропорційні сторонам, між якими
b m c
вона проходить, тобто = (рис. 3).
c n Рис. 3
7. Середня лінія трикутника. Відрізок, який сполучає середини двох сторін
трикутника, називають середньою лінією трикутника. Середня лінія пара-
лельна стороні, з якою не має спільних кінців, і дорівнює половині її довжини.
Прямокутний трикутник
Якщо один із кутів трикутника дорівнює 90 гра-
дусів, то такий трикутник називають прямокутним три- c
кутником. Сторони, які утворюють прямий кут, назива- a
ють катетами, а сторону, що лежить навпроти прямого
a
кута, називають гіпотенузою. На рис. 4 зображено пря- b
мокутний трикутник із катетами a і b, гіпотенузою c та
гострим кутом α . Рис. 4
51
Для прямокутного трикутника справедливі всі твердження і всі формули

для довільного трикутника. Однак існують і особливі властивості прямокутного
трикутника.
Особливі властивості прямокутного трикутника
1. Теорема Піфагора: a2 + b2 = c2 .
a b a b
2. Тригонометричні функції кута: sinα = , cosα = , tg α = , ctg α = .
c c b a
1
3. Формула площі: S = ab .
2
a+b−c c
4. Радіуси вписаного та описаного кіл: r = , R= = mc .
2 2
Рівнобедрений і рівносторонній трикутники
Якщо дві сторони трикутника рівні між собою, то його називають рівно-
бедреним трикутником. Якщо ж рівні всі три сторони трикутника, то його на-
зивають рівностороннім, або правильним, трикутником.
У рівнобедреного трикутника рівні сторони називають бічними сторонами,
а третю сторону — основою.
Особливою властивістю рівнобедреного трикутника є те, що кути при його
основі рівні між собою, а висота, проведена до основи, є медіаною та бісектрисою.
Особливі властивості рівностороннього трикутника

a2 3
1. Формула площі: S = , де a — сторона трикутника.
4
a a
2. Радіуси вписаного та описаного кіл: r = , R= , звідки R = 2r .
2 3 3
Рівні та подібні трикутники

Два трикутники називають рівними, якщо вони суміщаються при накла-
данні. У рівних трикутників відповідні сторони та кути рівні між собою.
Ознаки рівності трикутників
1. З а двома сторонами і кутом між ними. Якщо дві сторони і кут між
ними одного трикутника відповідно дорівнюють двом сторонам і куту
між ними іншого трикутника, то такі трикутники рівні.
2. За стороною і двома прилеглими кутами. Якщо сторона і два прилеглі
до неї кути одного трикутника відповідно дорівнюють стороні та двом
прилеглим до неї кутам іншого трикутника, то такі трикутники рівні.
3. За трьома сторонами. Якщо три сторони одного трикутника відповідно
дорівнюють трьом сторонам іншого трикутника, то такі трикутники рівні.
52
7.3. Чотирикутники, многокутники та їх властивості
Два трикутники називають подібними, якщо в них відповідні кути рівні

між собою, а відповідні сторони пропорційні.
Якщо трикутники ABC і A1B1C1 подібні, то ∠ A = ∠ A1 , ∠ B = ∠ B1 , ∠ C = ∠ C1
AB AC BC
і = = = k . Число k називають коефіцієнтом подібності трикутників.
A1 B1 A1C1 B1C1
Периметри та площі подібних трикутників мають таку властивість: якщо
PABC SABC
трикутники ABC і A1B1C1 подібні з коефіцієнтом k, то =k і = k2 .
PA SA
1B1C1 1B1C1
Ознаки подібності трикутників

1. За двома сторонами і кутом між ними. Якщо відповідні сторони двох
трикутників пропорційні, а відповідні кути між цими сторонами рівні
між собою, то такі трикутники подібні.
2. За двома кутами. Якщо два кути одного трикутника дорівнюють двом
кутам іншого трикутника, то такі трикутники подібні.
3. За трьома сторонами. Якщо три сторони одного трикутника відповідно
пропорційні трьом сторонам іншого трикутника, то такі трикутники
подібні.

Многокутники
Многокутником (або n-кутником) називають замкнену ламану без самопе-
ретинів, тобто геометричну фігуру, яка складається з точок A1 , A2 , A3 , ..., An
і відрізків A1 A2 , A2 A3 , ..., An−1 An , An A1 , які їх сполучають, причому жодні два
сусідні відрізки не лежать на одній прямій і жодні два несусідні відрізки не
мають спільних точок. Точки A1 , A2 , A3 , ..., An називають вершинами много-
кутника, а відрізки A1 A2 , A2 A3 , ..., An−1 An , An A1 — сторонами многокутника.
Многокутник називають опуклим, якщо він розташований у одній півпло-
щині відносно будь-якої прямої, яка проходить через його сторону. У протилеж-
ному випадку многокутник називають неопуклим. Далі розглядатимемо лише
опуклі многокутники.
Основні поняття, факти і формули для довільного многокутника
1. Сума внутрішніх кутів n-кутника дорівнює 180°⋅ ( n − 2 ) .
2. Сума зовнішніх кутів n-кутника дорівнює 360°.
n ( n − 3)
3. Кількість діагоналей n-кутника дорівнює .
2
Якщо у многокутнику всі сторони рівні між собою і всі внутрішні кути
рівні між собою, то такий многокутник називають правильним многокутником.
53
Специфічні властивості правильного многокутника

180° ( n − 2 )
1. Внутрішній кут правильного многокутника: αn = .
n
писане й описане кола. У будь-який правильний n-кутник можна впи-
2. В
сати коло і навколо нього можна описати коло, причому центри цих
an
кіл збігаються, а радіуси обчислюються за формулами r = ,
180°
2tg
n
an
R= , де r, R — радіуси вписаного й описаного кіл відповідно,
180°
2 sin
n
an — сторона правильного n-кутника.
n 360° n
3. Формули площі: S = ⋅ R 2 sin , S= ⋅ r ⋅ an .
2 n 2
Чотирикутники
Позначимо α , β , γ , δ — внутрішні кути опуклого чотирикутника, d1
і d2 — його діагоналі, ϕ — кут між діагоналями (рис. 1).
g a
d
d d1
j
b b
d2
a c
Рис. 1
Основні поняття, факти і формули

для довільного чотирикутника
1. Сума внутрішніх кутів: α + β + γ + δ = 360° .
1
2. Формула площі: S = d1 ⋅ d2 ⋅ sinϕ.
2
3. У мова можливості вписати коло. У чотирикутник можна вписати коло
тоді і лише тоді, коли a + c = b + d .
4. Умова можливості описати коло. Навколо чотирикутника можна описа-
ти коло тоді і лише тоді, коли α + γ = β + δ = 180° .
54
Розрізняють декілька видів чотирикутників. B C

Трапеція — чотирикутник, у якого дві сторони O
паралельні, а дві інші — непаралельні (рис. 2). Пара- K L
лельні сторони називають основами трапеції. Непара- h
лельні сторони називають бічними сторонами трапеції.
Середньою лінією трапеції називають відрізок, A D
що сполучає середини її бічних сторін. Рис. 2
Особливі властивості трапеції
1. Середня лінія трапеції паралельна основам і дорівнює їх півсумі, тобто
1
KL =
2
( AD + BC ) .
2. Сума прилеглих кутів: ∠ A + ∠ B = ∠ C + ∠ D = 180° .
1
3. Формула площі: S = h ⋅ ( AD + BC ) = h ⋅ KL .
2
івновеликі «діагональні» трикутники. Якщо O — точка перетину
4. Р
діагоналей AC і BD, то SAOB = SCOD .
Якщо бічні сторони трапеції рівні між собою, то таку трапецію називають
рівнобічною трапецією. Кути при основах рівнобічної трапеції рівні між собою.
B C
Паралелограм — чотирикутник, у якого про-
тилежні сторони попарно паралельні. O
h j
Позначимо на рис. 3 AC = d1 , BD = d2 , AD = a ,
AB = b , ∠ BAD = α , ∠ COD = ϕ .
A D
Особливі властивості паралелограма Рис. 3
1. П
ротилежні сторони і кути. У паралелограма протилежні сторони рівні
та протилежні кути рівні, тобто AB = CD , BC = AD , ∠ A = ∠ C , ∠ B = ∠ D .
2. Властивість діагоналей. У паралелограма діагоналі точкою перетину
діляться навпіл, тобто AO = OC , BO = OD .
1
3. Формули площі: S = a ⋅ h , S = a ⋅ b ⋅sinα, S = d1 ⋅ d2 ⋅ sinϕ.
2
Прямокутник — паралелограм, у якого всі
кути рівні (рис. 4). B C
Особливі властивості прямокутника
O
1. Рівність діагоналей. Діагоналі прямокутни- b
ка рівні між собою, тобто AC = BD .
2. Формула площі: S = a ⋅ b .
3. Описане коло. Навколо прямокутника завжди A a D
можна описати коло, радіус якого дорівнює Рис. 4
половині діагоналі прямокутника.
55
Ромб — паралелограм, у якого всі сторони рів- C

ні (рис. 5).
Позначимо AC = d1 , BD = d2 , ∠ BAD = α .
Особливі властивості ромба
1. В
ластивості діагоналей. Діагоналі ромба O
B D
перпендикулярні між собою і є бісектрисами
внутрішніх кутів ромба. a
1
2. Формули площі: S = a2 sinα , S = d1 ⋅ d2 .
2
3. В
писане коло. У ромб завжди можна вписати A
коло. Рис. 5
Квадрат (правильний чотирикутник) — пря-
мокутник, у якого всі сторони рівні, або ромб,
у якого всі кути прямі (рис. 6).
d a
Особливі властивості квадрата
1. Формула довжини діагоналі: d = a 2 .
2. Формула площі: S = a2 .
3. Вписане й описане кола. Навколо квадрата Рис. 6
a
завжди можна описати коло радіуса R =
a 2
і вписати коло радіуса r = .
2
7.4. Коло, круг та їх елементи

Означення
Коло — геометричне місце точок, рівновіддалених від даної точки. Цю точ-
ку називають центром кола, а відстань від центра до довільної точки кола на-
зивають радіусом кола.
Радіусом також називають відрізок, який сполучає центр кола з довільною
точкою кола.
Круг — це частина площини, обмежена колом. Центр кола при цьому на-
зивають також і центром круга, а радіус кола — радіусом круга. Усі точки круга
розташовані від його центра на відстані, яка не більша за його радіус.
Дуга — частина кола, обмежена двома точками, які належать колу. Дуга
визначається плоским кутом, який утворюють радіуси, що сполучають кінці
дуги з центром. Цей кут називають центральним кутом, якому відповідає дана
дуга. Тому дугу вимірюють у тих самих одиницях, що і відповідний їй централь-
ний кут — у радіанах або градусах. Наприклад, на рис. 1 дугам AmB і CnL
відповідають центральні кути α і ϕ відповідно.
56
7.4. Коло, круг та їх елементи
Хорда — відрізок, що сполучає дві точки, які на-

лежать колу. Хорду, яка проходить через центр кола, на- A
зивають діаметром кола. Наприклад, на рис. 1 відрізок m
CL — хорда, відрізок CD — діаметр. C
a B
Вписаний кут — кут, вершина якого лежить на
j
колі, а обидві сторони проходять через точки, що лежать n O
на цьому колі. При цьому кажуть, що цей вписаний кут D
спирається на хорду або дугу з кінцями в цих точках.
L k
Центральний кут, що відповідає дузі, на яку спирається
вписаний кут, називають відповідним центральним ку- Рис. 1
том вписаного кута. Наприклад, на рис. 1 кут LCD —
вписаний, він спирається на дугу LkD, а центральним
кутом, що йому відповідає, є кут LOD.
Сектор — частина круга, обмежена дугою та двома радіусами, проведеними
у її кінці. Сектор однозначно визначається центральним кутом, який відповідає
дузі, що обмежує сектор. Наприклад, на рис. 1 сектор, обмежений радіусами OA,
OB і дугою AmB, однозначно визначається кутом α .
Сегмент — частина круга, обмежена дугою і хордою, що її стягує. Сегмент
також однозначно визначається центральним кутом, утвореним радіусами, що
сполучають кінці хорди з центром. Наприклад, на рис. 1 сегмент, утворений
хордою CL і дугою CnL, визначається кутом ϕ .
Дотична — пряма, яка має з колом лише одну спільну точку.
Січна — пряма, яка перетинає коло у двох точках.
Основні факти та формули

1. Довжина кола радіуса R: C = 2πR .
2. Площа круга радіуса R: S = πR 2 .
3. Властивість вписаного кута. Кут, вписаний у коло, удвічі менший за

1
відповідний йому центральний кут. Наприклад, на рис. 1 ∠ LCD = ∠ LOD .
2
4. Довжина дуги, яка відповідає куту α радіан: lα = R ⋅ α .
1
5. Площа сектора, який визначається кутом α радіан: Sα = R2 ⋅ α .
2
1 1
6. Площа сегмента, визначеного кутом ϕ радіан: Sϕ = R 2ϕ − R 2 sin ϕ .
2 2
57
7. В ластивість дотичної. Дотична до кола перпендикулярна до радіуса,

проведеного в точку дотику.
8. Властивість відрізків дотичних. Якщо дві дотичні, проведені з точки S
поза колом, дотикаються до кола у точках A і B, то SA = SB (рис. 2, а).
9. Властивість хорд. Якщо хорди AB і CD перетинаються в точці O, то
AO ⋅ OB = CO ⋅ OD (рис. 2, б).
10. Властивість січних. Якщо дві січні AB і CD проведено через точку S поза
колом, то SA ⋅ SB = SC ⋅ SD (рис. 2, в).
11. Властивість дотичної і січної. Якщо через точку S поза колом проведено
дотичну SC і січну SA, то SA ⋅ SB = SC2 (рис. 2, г).
С
S
S S
A B C C
B O A A
D
A
D
B B
а б в г
Рис. 2
58
Розділ 8. Стереометрія
8.1. Аксіоматична будова стереометрії

Основними неозначуваними геометричними фігурами стереометрії
є точка, пряма і площина. Точки позначають великими латинськими літерами,
прямі — або однією малою латинською літерою, або двома великими, а площи-
ни — грецькими літерами.
Основними неозначуваними відношеннями стереометрії є відношення
«належати», «лежати між», «лежати по один бік», «лежати по різні боки».
Усі аксіоми планіметрії мають місце також і в стереометрії.
Особливі аксіоми стереометрії

1. Про належність точок площині. Яка б не була площина, існують точ-
ки, які належать цій площині, і точки, які їй не належать.
2. Про перетин двох площин. Якщо дві площини мають спільну точку, то
вони перетинаються по прямій, яка проходить через цю точку.
3. Про побудову площини. Через будь-які дві прямі, що перетинаються,
можна провести площину, і до того ж тільки одну.
Оскільки дві прямі у просторі називають паралельними, якщо вони ле-
жать в одній площині й не перетинаються, то можна вважати, що через дві
паралельні прямі також можна провести площину, і до того ж тільки одну.
Наслідки з аксіом стереометрії

1. Через пряму і точку, яка не належить цій прямій, можна провести пло-
щину, і до того ж тільки одну.
2. Через три точки, що не лежать на одній прямій, можна провести площи-
ну, і до того ж тільки одну.
3. Якщо дві точки прямої належать площині, то вся пряма належить цій
площині.
4. Будь-яка площина розбиває простір на два півпростори. Якщо точки A
і B належать різним півпросторам, то відрізок AB перетинає площину.
Якщо ж точки A і B належать одному півпростору, то відрізок AB не
перетинає площину.
8.2. Прямі та площини у просторі

Дві прямі у просторі
Дві різні прямі у просторі можуть перетинатися, бути паралельними,
бути мимобіжними.
59
Якщо дві прямі у просторі мають лише одну спільну точку, то вони пере-
тинаються.
Якщо дві прямі у просторі лежать в одній площині і не перетинаються, то
вони паралельні.
Якщо дві прямі у просторі не лежать в одній площині і не перетинаються,
то вони мимобіжні.
Кутом між двома прямими, що перетинаються, називають нетупий кут,
який утворюється при їх перетині.
Кутом між двома мимобіжними прямими називають кут між прямими, які
перетинаються і відповідно паралельні даним мимобіжним прямим.
Якщо дві прямі перетинаються під прямим кутом, то їх називають пер-
пендикулярними.
Відстанню між двома мимобіжними прямими називають довжину відрізка,
що перпендикулярний до кожної з них, кінці якого належать цим прямим. Цей
відрізок називають спільним перпендикуляром до мимобіжних прямих.
Ознака паралельності прямих. Дві прямі, паралельні третій, паралельні
між собою. Тобто якщо a b і a c , то b c .
Пряма і площина у просторі

Пряма може належати площині, перетинати площину і бути паралель-
ною площині.
Якщо всі точки прямої належать площині, то пряма належить площині.
Якщо пряма має з площиною лише одну спільну точку, то вона перетинає
площину.
Якщо пряма не має з площиною спільних точок, то вона паралельна пло-
щині.
Якщо пряма перпендикулярна до будь-якої прямої, що лежить у даній пло-
щині, то вона перпендикулярна і до всієї площини.
Властивість перпендикулярної прямої. Через точку, яка належить або
не належить площині, можна провести єдину пряму, перпендикулярну до даної
площини. І навпаки, через будь-яку точку, що належить або не належить даній
прямій, можна провести єдину площину, перпендикулярну до даної прямої.
Властивість прямих, перпендикулярних до однієї площини. Будь-які дві
прямі, перпендикулярні до деякої площини, паралельні між собою.
Ознака перпендикулярності прямої і площини. Якщо пряма a перпенди-
кулярна до двох прямих b і c, які лежать у площині π і перетинаються, то
пряма a перпендикулярна до площини π.
Відрізок прямої, перпендикулярної до даної площини, який сполучає точку
поза площиною з точкою на площині, називають перпендикуляром, проведеним
60
8.2. Прямі та площини у просторі
із точки до площини. Будь-який інший, відмінний від перпендикуляра, відрізок,

який сполучає точку поза площиною з точкою на площині, називають похилою.
Відрізок, що сполучає основи перпендикуляра і похилої, називають проекцією
цієї похилої на цю площину.
На рис. 1 MA — перпендикуляр, MB — по- M
хила, AB — проекція похилої MB на площину π.
Теорема про три перпендикуляри. Якщо
пряма, що належить площині, перпендикулярна
до похилої, проведеної з деякої точки до цієї пло-
щини, то вона буде перпендикулярною і до про- c A
екції похилої на цю площину. І навпаки, якщо p B
пряма, що належить площині, перпендикулярна
до проекції похилої, проведеної з деякої точки Рис. 1
до цієї площини, то вона буде перпендикулярною
і до самої похилої.
Наприклад, якщо зображена на рис. 1 пряма c ⊥ MB , то c ⊥ AB , і навпаки:
якщо c ⊥ AB , то c ⊥ MB .
Якщо через кожну точку прямої a провести прямі, перпендикулярні до
даної площини π , то площина δ , яка проходить через ці паралельні прямі,
перетне площину π по прямій b, яку називають проекцією прямої a на пло-
щину π .
Кутом між прямою і площиною називають кут між цією прямою та її про-
екцією на цю площину.
Відстанню від точки до площини називають довжину перпендикуляра, про-
веденого з цієї точки до цієї площини.
Властивість прямої, паралельної площині. Усі точки прямої, паралельної
даній площині, розташовані від неї на однаковій відстані. Цю відстань назива-
ють відстанню від прямої до площини, якій вона паралельна.
Ознака паралельності прямої і площини. Якщо пряма a, яка не належить
площині π, паралельна деякій прямій b, яка належить площині π, то пряма a
паралельна площині π.
Площини у просторі
Дві різні площини у просторі можуть перетинатися по прямій або бути
паралельними.
Якщо дві площини не мають спільних точок, то вони паралельні.
Якщо дві площини мають хоча б одну спільну точку, то вони перетина-
ються по прямій, яка проходить через цю точку.
61
Властивості паралельних площин

1. У сі точки площини, паралельної даній площині, розташовані від неї на
однаковій відстані. Цю відстань називають відстанню між паралельними
площинами.
2. Через точку, що не належить площині, можна провести паралельну їй пло-
щину, і до того ж тільки одну.
3. Якщо пряма перетинає одну з паралельних площин, то вона перетинає
й іншу.
Властивість площин, перпендикулярних до однієї прямої. Площини, пер-
пендикулярні до однієї прямої, паралельні між собою.
Ознака паралельності площин. Якщо дві прямі, що перетинаються і ле-
жать в одній площині, відповідно паралельні двом прямим, що перетинаються
і лежать в іншій площині, то ці площини паралельні.
Якщо до прямої перетину двох площин π і δ провести перпендикулярну
до неї площину, то вона перетне ці площини по двох прямих. Кут між цими
прямими називають кутом між площинами π і δ .
Якщо кут між двома площинами є прямим, то ці площини називають пер-
пендикулярними площинами.
Ознака перпендикулярності площин. Якщо пряма a перпендикулярна до
площини π та належить площині δ , то площини π і δ перпендикулярні.
Двогранним кутом називають геометричну
фігуру, яка складається з двох півплощин (граней)
і спільної прямої (ребра ) , яка їх обмежує.
Лінійним кутом двогранного кута називають
кут між півпрямими, що утворюються в результа-
ті перетину граней цього двогранного кута площи- a
ною, яка перпендикулярна до його ребра.
На рис. 2 зображено двогранний кут, лінійний
Рис. 2
кут якого дорівнює α .
8.3. Призми і паралелепіпеди

Основні поняття
Многогранником називають геометричне тіло, поверхня якого складається
зі скінченної кількості плоских многокутників. Їх називають гранями много-
гранника.
62
8.3. Призми і паралелепіпеди
Призмою називають многогранник, який скла- A1 B1

дається з двох однакових плоских многокутників,
що лежать у паралельних площинах і суміщаються
паралельним перенесенням, та всіх відрізків, які C1
сполучають відповідні точки цих многокутників
(рис. 1). Плоскі многокутники називають основами
A B
призми; відрізки, що сполучають відповідні верши-
ни многокутників, називають бічними ребрами
призми; вершини многокутників основ — вершина- C
ми призми. Рис. 1
Повна поверхня призми складається з многокутників основи і бічної по-
верхні, яка, у свою чергу, складається з паралелограмів, кожний із яких утво-
рений двома відповідними сторонами основи і двома сусідніми бічними ребрами.
Висотою призми називають відстань між площинами її основ.
Діагоналлю призми називають відрізок, який сполучає дві вершини при-
зми, що не належать одній грані.
Призму називають прямою, якщо її бічні ребра перпендикулярні до пло-
щини основи. У прямій призмі довжина висоти дорівнює довжині бічного ребра,
а всі бічні грані є прямокутниками.
Пряму призму називають правильною, якщо її основа — правильний мно-
гокутник.
Паралелепіпедом називають призму, основи
якої є паралелограмами. Усі грані паралелепіпеда
є паралелограмами.
Прямокутний паралелепіпед — прямий пара-
лелепіпед, основою якого є прямокутник. Усі грані d
прямокутного паралелепіпеда є прямокутниками. c
На рис. 2 зображено прямокутний паралелепіпед
зі сторонами основи a і b, висотою c і діагоналлю d.
b
Куб також є прямокутним паралелепіпе-
дом, бічні ребра якого дорівнюють стороні основи, a
а отже, усі грані куба є квадратами. Рис. 2
Основні властивості та формули
лоща повної поверхні призми: Sповн = Sб + 2Sосн , де Sб — площа бічної
1. П
поверхні, Sосн — площа основи.
2. П лоща бічної поверхні прямої призми. Якщо призма є прямою, то
Sб = Pосн ⋅ l , де Pосн — периметр основи призми, l — бічне ребро призми.
3. Об’єм призми: V = Sосн ⋅ h , де h — висота призми.
63
4. Властивість діагоналей паралелепіпеда. Усі діагоналі паралелепіпеда

перетинаються в одній точці і цією точкою діляться навпіл.
5. Довжина діагоналі прямокутного паралелепіпеда. Усі діагоналі прямокут-
ного паралелепіпеда рівні між собою, а їх довжина d = a2 + b2 + c2 . Якщо
прямокутний паралелепіпед є кубом, то d = a 3 , де a — ребро куба.
6. Площа повної поверхні прямокутного паралелепіпеда: S = 2 ( ab + ac + bc ) .
7. Об’єм прямокутного паралелепіпеда: V = a ⋅ b ⋅ c . Якщо прямокутний парале
лепіпед є кубом, то V = a3 , де a — ребро куба.
8.4. Піраміди і зрізані піраміди

Основні поняття
Пірамідою називають многогранник, який складається з плоского много-
кутника (основи піраміди), точки, яка не належить площині многокутника (вер-
шини піраміди), і всіх відрізків, які сполучають цю точку з точками плоского
многокутника.
Відрізки, які сполучають вершину піраміди з вершинами многокутника
основи, називають бічними ребрами піраміди.
Часто піраміду називають n-кутною пірамідою відповідно до кількості сто-
рін многокутника основи. Трикутну піраміду часто називають тетраедром.
Повна поверхня піраміди складається з многокутника основи та бічної по-
верхні, яка, у свою чергу, складається з трикутників (бічних граней), утворених
сторонами основи та вершиною піраміди.
Висотою піраміди називають перпендикуляр, про-
S
ведений з вершини піраміди до площини її основи.
Піраміду називають правильною, якщо її основа є
правильним многокутником, а основа висоти збігаєть-
ся з центром цього многокутника. На рис. 1 зображено
h l
правильну трикутну піраміду SABC, SO = h — її висо-
та, а точка O є центром трикутника ABC, тобто цен- B
тром вписаного в трикутник ABC кола та описаного
навколо трикутника ABC кола. A
O K
Усі бічні грані правильної піраміди є рівними
рівнобедреними трикутниками. Висоту бічної грані
правильної піраміди, проведену з вершини піраміди,
називають апофемою. Наприклад, на рис. 1 SK = l — C
апофема правильної трикутної піраміди SABC. Рис. 1
64
8.5. Тіла обертання
Якщо всі бічні ребра правильної трикутної пірамі- S

ди дорівнюють стороні її основи, то таку піраміду на-
зивають правильним тетраедром. Усі грані правильно-
го тетраедра — рівні рівносторонні трикутники. B1
Зрізаною пірамідою називають частину піраміди A1
O1
між її основою та площиною перерізу піраміди, па-
C1 B
ралельною площині основи. На рис. 2 зображено зрі-
зану трикутну піраміду ABCA1B1C1 ; A1B1C1 — пере-
A
різ піраміди SABC, паралельний основі ABC. Подібні O K
трикутники ABC і A1B1C1 називають основами зріза-
ної піраміди ABCA1B1C1 , а трапеції ABB1 A1 , ACC1 A1
і BCC1B1 — її бічними гранями. C
Висотою зрізаної піраміди називають відстань Рис. 2
між площинами її основ. На рис. 2 O1O = H — висота
зрізаної піраміди ABCA1B1C1 .
Основні властивості та формули

лоща повної поверхні піраміди: S = Sосн + Sб , де Sосн — площа основи
1. П
піраміди, Sб — площа бічної поверхні піраміди.
2. П лоща бічної поверхні правильної піраміди. Для правильної піраміди
1
Sб = l ⋅ Pосн , де l — апофема, Pосн — периметр основи піраміди.
2
1
3. Об’єм піраміди: V = Sосн ⋅ h , де Sосн — площа основи піраміди, h — висо-
3
та піраміди.
лоща повної поверхні зрізаної піраміди: S = Sб + S1 + S2 , де Sб — пло-
4. П
ща бічної поверхні зрізаної піраміди, а S1 , S2 — площі основ зрізаної
піраміди.
1
( )
5. Об’єм зрізаної піраміди: V = H S1 + S1 ⋅ S2 + S2 , де H — висота зрізаної
3
піраміди, S1 , S2 — площі основ зрізаної піраміди.

Циліндр
Циліндром називають тіло, що складається з двох кругів, які лежать у па-
ралельних площинах і суміщаються паралельним перенесенням, і всіх відріз-
ків, які сполучають відповідні точки цих кругів. Круги називають основами
циліндра, а відрізки, які сполучають відповідні точки кіл основи, називають
твірними циліндра.
65
На рис. 1 зображено циліндр. Відрізок O1O2 , який

сполучає центри основ циліндра, називають висотою O2
(віссю) циліндра і позначають h, радіуси основ цилін- A2
дра O1 A1 і O2 A2 називають радіусами циліндра і по-
значають R. Відрізок A1 A2 = l — твірна циліндра.
Циліндр можна утворити обертанням прямо-
кутника O1O2 A2 A1 навколо прямої, що містить висо-
ту O1O2 . O1
Основні властивості та формули для циліндра A1
1. П лоща бічної поверхні циліндра. Бічну поверх- Рис. 1

ню циліндра можна розгорнути у прямокутник,
площа якого Sб = 2πRh .
2. Площа повної поверхні циліндра. Повна поверхня циліндра складається
з двох однакових кругів основ і бічної поверхні, її площа: Sповн = 2πR 2 + 2πRh .
3. Об’єм циліндра: V = πR 2h .
Конус і зрізаний конус

Конусом називають тіло, яке складається з круга (основи конуса), точки,
яка не належить площині круга (вершини конуса), і всіх відрізків, які сполуча-
ють вершину конуса з точками його основи.
Відрізки, які сполучають коло основи з вершиною, S
називають твірними конуса. Усі твірні конуса утворю-
ють його бічну поверхню.
Відрізок, що сполучає вершину конуса з центром
його основи, називають висотою (віссю) конуса.
На рис. 2 зображено конус із вершиною S і висо-
тою SO = h . Відрізок OA = R — радіус конуса, відрізок
SA = l — його твірна. O
Конус можна утворити обертанням прямокутного
A
трикутника SOA навколо прямої, що містить його ка-
тет (висоту) SO. Рис. 2
Основні властивості та формули для конуса

1. П
лоща бічної поверхні конуса. Бічну поверхню конуса можна розгорнути
у сектор круга радіуса l, площа якого Sб = πRl .
2. П
лоща повної поверхні конуса. Повна поверхня конуса складається з кру-
га основи і бічної поверхні, її площа: Sповн = πR 2 + πRl .
1
3. Об’єм конуса: V = πR 2h .
3
66
Зрізаним конусом називають частину конуса, об-

межену його основою і площиною, паралельною площи-
ні основи конуса.
На рис. 3 зображено зрізаний конус, основами O2
якого є круги з центрами O1 і O2 . Відрізки O1 A1 = R1 A2
і O2 A2 = R2 — радіуси основ зрізаного конуса, відрізок
O1O2 = h — його висота (вісь), відрізок A1 A2 — твірна. O1
Усі твірні зрізаного конуса утворюють його бічну по-
верхню. A1
Зрізаний конус можна утворити обертанням пря- Рис. 3
мокутної трапеції O1O2 A2 A1 навколо прямої, що міс-
тить бічну сторону трапеції, перпендикулярну до її
основ.
Об’єм зрізаного конуса обчислюють за формулою V =
1
3
( )
πh R12 + R1R2 + R22 ,
де R1 і R2 — радіуси основ.
Сфера і куля
Сферою називають геометричне тіло, що складається з усіх точок простору,
які розташовані від даної точки (центра сфери) на однаковій відстані R (її на-
зивають радіусом сфери).
Кулею називають частину простору, обмежену сферою.
Усі перерізи кулі є кругами, а всі перерізи сфери є колами. Переріз кулі,
який проходить через її центр, називають великим кругом, а переріз сфери,
який проходить через її центр, називають великим колом.
Сферу можна отримати обертанням великого кола навколо прямої, яка мі
стить діаметр цього кола, а кулю можна отримати обертанням великого круга
навколо прямої, яка містить діаметр цього круга.
Основні формули для сфери та кулі радіуса R

1. Площа сфери: S = 4πR 2 .
4
2. Об’єм кулі: V = πR 3 .
3
67
Розділ 9. координати і вектори
9.1. Системи координат на площині та у просторі
Координати на площині
Прямокутною декартовою системою координат на площині називають су-
купність двох взаємно перпендикулярних прямих x і y, які перетинаються у точ-
ці O і на кожній із яких вибрано додатні напрямки та рівні між собою одиничні
відрізки.
Прямі x і y називають осями координат: вісь x (або Ox) — вісь абсцис,
вісь y (або Oy) — вісь ординат. Точку O називають початком координат.
Осі координат розбивають площину на чотири координатні чверті, які
нумеруються проти годинникової стрілки римськими цифрами І, ІІ, ІІІ і ІV.
Координатами точки M на площині називають упорядковану пару чисел
( x0 ; y0 ) , де абсциса x0 — проекція точки M на вісь Ox, а ордината y0 — про-
екція точки M на вісь Oy.
Координати у просторі
Прямокутною декартовою системою координат (або просто системою коор-
динат) у просторі називають сукупність трьох взаємно перпендикулярних пря-
мих x, y і z, які перетинаються в точці O і на кожній із яких вибрано додатні
напрямки та рівні між собою одиничні відрізки.
Прямі x, y і z називають осями координат: вісь x (або Ox) — вісь абсцис,
вісь y (або Oy) — вісь ординат, вісь z (або Oz) — вісь аплікат. Точку O нази-
вають початком координат.
Площини, визначені осями координат, називають координатними площи-
нами: xy (або xOy), xz (або xOz) і yz (або yOz). Вони розбивають простір на вісім
координатних октантів, нумерацію яких практично не використовують.
Координатами точки M у просторі називають упорядковану трійку чисел
( 0 0 ; z0 ) , де абсциса x0 , ордината y0 і апліката z0 — проекції точки M на
x ; y
відповідні осі координат.
z
Для визначення координат точки у просторі
K
зручніше спочатку побудувати її проекції на коорди- 6 z Kyz
натні площини, а вже потім — на осі координат. На Kxz
рисунку зображено точку K ( 4; 8; 6 ) ; точки Kxy , Kxz
K
K y
і Kyz — проекції точки K на відповідні координатні 0 8 y
4
площини, а точки Kx , Ky , Kz , які визначають коор- Kx Kxy
динати точки K, є проекціями цієї точки на відповід- x
ні координатні осі.
68
9.1. Системи координат на площині та у просторі
Основні властивості та формули для систем координат

на площині та у просторі
1. Координати середини відрізка. Якщо точка C ( x0 ; y0 ; z0 ) є серединою
x1 + x2
відрізка з кінцями в точках A ( x1; y1; z1 ) і B ( x2 ; y2 ; z2 ) , то x0 = ;
2
y1 + y2 z1 + z2
y0 = ; z0 = .
2 2
ідстань між двома точками. Відстанню між точками A ( x1; y1; z1 )
2. В
і B ( x2 ; y2 ; z2 ) є довжина відрізка AB, яку обчислюють за формулою
AB = ( x2 − x1 )2 + ( y2 − y1 )2 + ( z2 − z1 )2 .
Формули координат середини відрізка та відстані між точками для випадку
системи координат на площині аналогічні просторовим, але не містять аплікати z.
Основні множини точок площини та простору й рівняння, що їх задають
1. Р івняння прямої на площині. Рівняння Ax + By + C = 0 задає пряму на
площині. Це рівняння називають загальним рівнянням прямої. Якщо B ≠ 0 ,
то загальне рівняння прямої можна звести до рівняння виду y = kx + b , яке
називають рівнянням прямої з кутовим коефіцієнтом.
2. Окремі випадки рівняння прямої на площині. Якщо пряма на площині
паралельна осі абсцис, то її рівняння можна звести до вигляду y = a ; зокре-
ма, рівняння y = 0 є рівнянням самої осі абсцис. Якщо пряма на площині
паралельна осі ординат, то її рівняння можна звести до вигляду x = b ; зо-
крема, рівняння x = 0 є рівнянням самої осі ординат.
3. Взаємне розташування двох прямих на площині. Якщо пряма m1 задана
рівнянням y = k1x + b1 , а пряма m2 задана рівнянням y = k2x + b2 , то вони бу-
дуть паралельними тоді і лише тоді, коли k1 = k2 , а перпендикулярними —
тоді і лише тоді, коли k1 ⋅ k2 = −1 .
4. Рівняння координатних площин у просторі. Координатна площина xOy
задається рівнянням z = 0 , координатна площина xOz — рівнянням y = 0 ,
координатна площина yOz — рівнянням x = 0.
5. Рівняння кола на площині. Коло з центром у точці S ( x0 ; y0 ) і радіусом R
задається рівнянням ( x − x0 ) + ( y − y0 ) = R 2 . Зокрема, якщо центром кола
2 2
є початок координат O ( 0; 0 ) , то рівняння кола набуває вигляду x2 + y2 = R 2 .

6. Р івняння сфери. Сфера з центром у точці S ( x0 ; y0 ; z0 ) і радіусом R
задається рівнянням ( x − x0 )2 + ( y − y0 )2 + ( z − z0 )2 = R2 . Зокрема, якщо цен-
тром кола є початок координат O ( 0; 0; 0 ) , то рівняння сфери набуває ви-
гляду x2 + y2 + z2 = R 2 .
69
Розділ 9. Координати і вектори
9.2. Вектори та дії над ними

Означення вектора
Вектором називають напрямлений відрізок, тобто відрізок, у якого взято
до уваги, яка точка є початковою, а яка — кінцевою. Вектор позначають дво-
ма великими латинськими літерами, щовідповідають
початку й кінцю вектора,
зі стрілкою і записують, наприклад, AB . Вектори можна позначати й мали-

ми латинськими літерами зі стрілками, наприклад, a , b , x , y тощо. Вектор,
у якого початкова
точка збігається з кінцевою, називають нульовим вектором
і позначають 0.
Довжиною (модулем, абсолютною величиною) вектора називають довжину

відрізка, який його зображує. Записують: AB = AB . Довжина нульового векто-
ра дорівнює нулю.
Колінеарні та рівні вектори

Два вектори називають колінеарними, якщо вони лежать на паралельних

прямих або на одній прямій, і позначають a b .
Серед колінеарних векторів виділяють однаково напрямлені (або співна-

прямлені) та протилежно напрямлені вектори. На рис. 1 вектори a і b одна-

ково напрямлені, а вектори a і c — протилежно напрямлені.
Два вектори називають рівними, якщо вони співнапрямлені і мають одна-
кові довжини.
Будь-який вектор можна відкласти
від будь-якої наперед заданої точки,
тобто для довільного
вектора AB і довільної точки M завжди існує така точ-
ка K, що MK = AB (рис. 2).
c
B K
a b
A M
Рис. 1 Рис. 2
Дії над векторами

1. Д одавання.
Сумою векторів AB і BC називають вектор AC , тобто
AB + BC = AC (рис. 3). Це правило називають правилом трикутника. Век-
тори можна додавати правилом паралелограма: якщо ABCD — пара-
і за
лелограм, то AB + AD = AC (рис. 4).
70
9.2. Вектори та дії над ними

2. В
іднімання. Різницею
двох векторів a і b називають вектор
c = a −b ,

який в сумі з b дає a , тобто c + b = a . Зокрема, OB − OA = AB (рис. 5).
A
B C B C
B
A A D O
Рис. 3 Рис. 4 Рис. 5

3. Множення на число. Добутком вектора a на число λ називають вектор

p = λ ⋅ a , який задовольняє такі умови:

а) p a , причому p співнапрямлений з a при λ > 0 і протилежно напрям-

лений до a при λ < 0;

б) p = λ ⋅ a , тобто довжина вектора p відрізняється від довжини вектора

a у λ разів.
4. Скалярний
добуток векторів. Скалярним добутком двох ненульових векторів

a і b називають число a ⋅ b , яке обчислюють за формулою a ⋅ b = a ⋅ b cosα,

де α — кут між векторами a і b . Якщо один із векторів нульовий, то ска-
лярний добуток вважають рівним нулю.
Властивості дій над векторами

1. a + b = b + a — переставна для додавання.

2. ( ) ( )
a + b + c = a + b + c — сполучна для додавання.

3. ( )
λ ⋅ a + b = λ ⋅ a + λ ⋅ b і ( α + β ) ⋅ a = α ⋅ a + β ⋅ a — розподільні для додавання.

4. α ⋅ ( β ⋅ a ) = ( α ⋅ β ) ⋅ a — сполучна для множення вектора на число.

5. a ⋅ b = b ⋅ a — переставна для скалярного добутку.

6. ( )

( )
a ⋅ α ⋅ b = α ⋅ a ⋅ b — сполучна для скалярного добутку.

7. ( )
a + b ⋅ c = a ⋅ c + b ⋅ c — розподільна для скалярного добутку.
8. Знак скалярного добутку.

Нехай вектори a і b — ненульові.

• a ⋅ b > 0 тоді і тільки тоді, коли кут між векторами a і b гострий;

• a ⋅ b < 0 тоді і тільки тоді, коли кут між векторами a і b тупий;

• a ⋅ b = 0 тоді і тільки тоді, коли кут між векторами a і b прямий, тобто

вектори a і b перпендикулярні.
71
Розділ 9. Координати і вектори
2 2
9. Скалярний квадрат. a ⋅ a = ( a ) = a , звідки a = ( a )2 .

a ⋅b
10. Кут між векторами. cosα = , де α — кут між векторами a і b .
a ⋅ b
Координати вектора, дії над векторами в координатній формі

Якщо A ( x1; y1; z1 ) , а B ( x2 ; y2 ; z2 ) , то координатами вектора AB вважають

числа ( x2 − x1 ) , ( y2 − y1 ) , ( z2 − z1 ) і записують AB ( x2 − x1; y2 − y1; z2 − z1 ) . Напри-

клад, якщо A ( 2; 1; 4 ) , B ( 3; − 3; 0 ) , то AB ( 3 − 2; − 3 − 1; 0 − 4 ) , тобто AB (1; − 4; − 4 ) .

Властивості векторів a ( a1; a2; a3 ) і b ( b1; b2; b3 )

1. Якщо a = b , то a1 = b1 , a2 = b2 , a3 = b3 — рівність координат рівних векторів.

2. a + b = m ( a1 + b1; a2 + b2 ; a3 + b3 ) — додавання векторів.

3. a − b = k ( a1 − b1; a2 − b2 ; a3 − b3 ) — віднімання векторів.

4. λ ⋅ a = p ( λa1; λa2 ; λa3 ) — множення вектора на число.
a a a
5. Якщо a b , то 1 = 2 = 3 — пропорційність координат колінеарних
b1 b2 b3
векторів.

6. a ⋅ b = a1 ⋅ b1 + a2 ⋅ b2 + a3 ⋅ b3 — скалярний добуток векторів.

7. a = a12 + a22 + a32 — довжина вектора.
Для випадку векторів на площині всі формули є аналогічними просторо-

вим, але в них відсутня третя координата.
72
Розділ 10. Елементи комбінаторики і стохастики
10.1. Класичне, геометричне і статистичне означення ймовірності

Події, види подій
Спостережувані нами явища (події) можна поділити на три типи: вірогідні,
неможливі та випадкові.
Вірогідними будемо називати події, які за певної сукупності умов обов’яз
ково відбуваються. Вірогідну подію позначають літерою Ω .
Неможливими будемо називати події, які за певної сукупності умов не мо-
жуть відбутися. Неможливу подію позначають символом ∅ .
Випадковими будемо називати події, які за певної сукупності умов можуть
як відбутися, так і не відбутися. Випадкові події позначають великими латин-
ськими літерами: A, B, C, ... .
Сукупність умов, у результаті яких виникають події, називають випро-
буванням, або стохастичним експериментом. Події можна вважати наслідками
стохастичного експерименту.
Простір елементарних подій

Серед усіх наслідків деякого випробування виділяють, у певному розумін-
ні, «найпростіші» наслідки, які називають елементарними подіями. Вони мають
такі властивості:
• вони рівноможливі;
• принаймні одна з них обов’язково відбувається;
• ніякі дві з них одночасно не відбуваються.
Множину всіх елементарних подій називають простором елементарних по-
дій і позначають літерою Ω . Самі елементарні події позначають ω1 , ω2 , ... . Із
кожним випробуванням можна пов’язати певний простір елементарних подій.
Події, які не є елементарними, складаються з певної кількості елементар-
них подій. У цьому випадку кажуть, що ці елементарні події є сприятливими
для певної неелементарної події.
Різні означення ймовірності

Імовірність події A, яка є результатом певного випробування, — це числова
характеристика ступеня можливості її здійснення.
Залежно від простору елементарних подій, пов’язаних із випробуванням,
у результаті якого відбувається подія, використовують різні означення ймо
вірності.
73
Класичне означення. Нехай простір елементарних подій скінченний і скла-

дається з n елементарних подій, тобто Ω = {ω1, ω2 , ..., ωn } . Тоді ймовірністю по-
k
дії A називають число P ( A ) , яке обчислюють за формулою P ( A ) = , де k —
n
кількість елементарних подій, сприятливих для A.
Геометричне означення. Нехай простір елементарних подій Ω є частиною
прямої або площини, або простору, а подія A міститься в Ω (це позначають
A ⊆ Ω ). Тоді ймовірністю події A називають число P ( A ) , яке обчислюють за
l( A ) S( A) V ( A)
формулою P ( A ) = або P ( A ) = , або P ( A ) = , де l, S, V — довжи-
l(Ω) S(Ω) V (Ω)
на, площа та об’єм відповідно залежно від того, частиною прямої, площини чи
простору є Ω .
Статистичне означення. Якщо простір елементарних подій Ω важко
описати або він є складним і не відповідає класичному та геометричному озна-
ченням, то використовують такий підхід. Нехай проведено n однакових випробу-
k
вань, причому подія A відбулася в результаті k з них. Число ωn ( A ) = назива-
n
ють відносною частотою події A в цій серії випробувань. Для досить великих n
можна вважати, що ймовірність події A — число P ( A ) — наближено дорівнює
k
її відносній частоті ωn ( A ) , тобто P ( A ) ≈ = ωn ( A ) .
n
10.2. Елементи комбінаторики та її застосування

до обчислення ймовірностей
Правила комбінаторики
Правило додавання. Якщо об’єкт X можна обрати a способами, а об’єкт Y
можна обрати b способами, то вибір «X або Y» можна зробити ( a + b ) способами.
Правило множення. Якщо об’єкт X можна обрати a способами, а об’єкт Y
можна обрати b способами, то вибір «X і Y» можна зробити ( a ⋅ b ) способами.
Зауважимо, що обидва правила поширюються і на більшу ніж два кіль-
кість об’єктів.
Сполуки, види сполук та їх кількості

Комбінаторика в основному вивчає підмножини деякої скінченної множи-
ни. Ці підмножини називають сполуками.
74
10.3. Основні теореми теорії ймовірностей
Якщо кожний елемент початкової множини входить до сполуки один раз,

то такі сполуки називають сполуками без повторень, а якщо кілька разів — то
сполуками з повтореннями.
У комбінаториці розглядають два види множин — впорядковані і невпо-
рядковані. Для впорядкованих множин важливим є не лише їх склад, а й по-
рядок елементів.
Нехай задано деяку множину B = {b1, b2 , ..., bn } , яка складається з n еле-
ментів.
ерестановками з n елементів називають усі впорядковані множини, які
1. П
містять усі елементи множини B; їх кількість позначають Pn .
2. Розміщеннями з n елементів по k елементів називають усі впорядковані
k-елементні підмножини множини B; їх кількість позначають Ank (k  n ) .
3. Комбінаціями з n елементів по k елементів називають усі невпорядковані
k-елементні підмножини множини B; їх кількість позначають Cnk (k  n ) .
Формули для обчислення кількості сполук (без повторень)

1. Pn = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅ ... ⋅ n = n ! — кількість перестановок. (Вважають, що 0! = 1.)
n!
2. Ank = , або Ank = n ⋅ ( n − 1) ⋅ ... ⋅ ( n − k + 1) , — кількість розміщень.
(n − k)!
n!
3. Cnk = — кількість комбінацій.
k !(n − k)!
10.3. Основні теореми теорії ймовірностей

Дії (операції) над подіями
Нехай задано дві довільні події A і B.
1. Сумою подій A і B називають подію A + B , яка відбувається тоді і тільки
тоді, коли принаймні одна з подій A або B відбувається (рис. 1).
2. Добутком подій A і B називають подію A ⋅ B , яка відбувається тоді і тільки
тоді, коли відбуваються обидві події A і B (рис. 2).
A B A+B A B A⋅B

Рис. 1 Рис. 2
ротилежною подією до події A називають подію A , яка відбувається тоді
3. П
і тільки тоді, коли НЕ відбувається подія A.
75
Теорема додавання та наслідки з неї

Теорема додавання. Для будь-яких подій A і B справедлива рівність
P( A + B) = P( A ) + P( B) − P( A ⋅ B) .
Якщо події не можуть відбуватися одночасно, то їх називають несуміс-
ними і позначають A ⋅ B = ∅ . Для несумісних подій A і B виконується рівність
P ( A ⋅ B ) = 0. Тому для несумісних подій теорему додавання можна подати у про-
стішому вигляді.
Теорема додавання для несумісних подій. Для будь-яких несумісних по-
дій A і B справедлива рівність P ( A + B ) = P ( A ) + P ( B ) .
Теорема додавання для несумісних подій правильна і для випад-
ку, коли цих подій більше ніж дві. Якщо події A, B, C несумісні, то
P( A + B + C ) = P( A ) + P( B) + P(C ) .
Теорема про ймовірність протилежної події. Для довільної події A спра-
( )
ведлива рівність P A = 1 − P ( A ) .
Залежні та незалежні події, умовні ймовірності

Дві події A і B називають незалежними, якщо здійснення або нездійснення
однієї з них ніяким чином не впливає на ймовірність іншої. У протилежному
випадку ці події називають залежними.
Імовірність події B після того, як подія A відбулася, називають умовною
ймовірністю і позначають P B A .( )
Теореми множення
Теорема множення для незалежних подій. Для будь-яких незалежних по-
дій A і B справедлива рівність P ( A ⋅ B ) = P ( A ) ⋅ P ( B ) .
Теорема множення для незалежних подій поширюється і на випа-
док, коли цих подій більше ніж дві. Якщо події A, B, C незалежні, то
P( A ⋅ B ⋅ C ) = P( A ) ⋅ P( B) ⋅ P(C ) .
Теорема множення для залежних подій. Для будь-яких залежних подій A
( ) ( )
і B справедлива рівність P ( A ⋅ B ) = P ( A ) ⋅ P B A , або P ( A ⋅ B ) = P ( B ) ⋅ P A B .
Схема Бернуллі і теорема Бернуллі

Нехай проводиться n однакових незалежних випробувань, у кожному
з яких та сама подія A відбувається з однаковою ймовірністю P ( A ) = p і не
( )
відбувається з однаковою ймовірністю P A = q = 1 − p . Таку сукупність умов на-
зивають схемою Бернуллі з параметрами n, A, p, q.
76
10.4. Елементи математичної статистики
Імовірність того, що у схемі Бернуллі подія A відбудеться рівно k разів,

позначають Pn ( k ) .
Теорема Бернуллі. У схемі Бернуллі з параметрами n, A, p, q справедлива
рівність Pn ( k ) = Cnk ⋅ pk ⋅ q n−k . Цю рівність називають формулою Бернуллі.
Теореми для залежних подій

Теорема про формулу повної ймовірності. Нехай події H1 , H2 , ..., Hn
мають такі властивості:
1) хоча б одна з них обов’язково відбувається;
2) жодні дві з них одночасно не відбуваються, тобто вони попарно несумісні.
Тоді для будь-якої події A справедлива формула повної ймовірності:
( ) ( ) ( )
P ( A ) = P ( H1 ) ⋅ P A H1 + P ( H2 ) ⋅ P A H2 + ... + P ( Hn ) ⋅ P A Hn .
Теорема про формулу Байєса. В умовах теореми про формулу по-
вної ймовірності для будь-якої з подій Hk справедлива формула Байєса:
P ( Hk ) ⋅ P ( A Hk )
(
P Hk A = ) P( A )
, k = 1, 2,..., n , де P ( A ) обчислюють за формулою по-
вної ймовірності.
10.4. Елементи математичної статистики

Математична статистика — це наука, яка вивчає методи отриман-
ня й обробки статистичної інформації від її носіїв з метою встановлення
закономірностей і тенденцій для здійснення прогнозів та прийняття прак-
тичних рішень.
Варіаційні ряди
Однорідну відносно досліджуваної ознаки в умовах певного випробування
скінченну множину всіх її носіїв називають генеральною сукупністю. Будь-яку
частину генеральної сукупності називають вибіркою. Кількість елементів гене-
ральної сукупності або вибірки називають її об’ємом.
Нехай із генеральної сукупності взято вибірку об’єму n, причому значен-
ня ознаки x1 повторюється n1 разів, ознаки x2 — n2 разів, ..., ознаки xk —
nk разів. Тоді значення ознаки x1 , x2 , ..., xk називають варіантами, а числа n1 ,
n2 , ..., nk — відповідними їм частотами, причому n1 + n2 + ... + nk = n . Послідов-
ність записаних у порядку зростання варіантів і відповідних їм частот назива-
ють варіаційним рядом.
77
Варіаційні ряди зручно записувати у вигляді таблиць. Наприклад, такої:
Варіанти ( xi ) x1 x2 ... xk
Частоти ( ni ) n1 n2 ... nk
Однак іноді варіаційний ряд зручно подавати й у вигляді впорядкованого
набору варіантів без наведення їх частот, повторюючи відповідні значення.
Числові характеристики варіаційних рядів

1. Розмах вибірки (R) — різниця між найбільшим і найменшим варіантами.
2. Мода ( Mo ) — варіант із найбільшою частотою.
3. Медіана ( Me ) — варіант, який ділить варіаційний ряд навпіл за кількістю,
тобто половина значень вибірки не більші за медіану, а половина — не
менші. Якщо кількість варіантів непарна, то медіаною є «середнє» чис-
ло у впорядкованому їх наборі, а якщо кількість варіантів парна, то —
середнє арифметичне двох «середніх» чисел у цьому наборі.
4. С ереднє арифметичне ( x ) — число, яке обчислюють за формулою
x1 ⋅ n1 + x2 ⋅ n2 + ... + xk ⋅ nk
x= , де n = n1 + n2 + ... + nk . Якщо всі значення вибірки
n
x1 + x2 + ... + xn
різні, то n1 = n2 = ... = nk = 1 і формула дещо спрощується: x = .
n
Оскільки ніяких інших середніх значень, окрім середнього арифметично-
го, у посібнику не розглядається, то далі будемо називати середнє арифме-
тичне просто середнім значенням без додаткових уточнень.
Графічне зображення варіаційних рядів

Для більшої наочності сприйняття результатів статистичного дослідження
варіаційні ряди подають у вигляді статистичних графіків і діаграм. Най-
більш популярними з них є:
• полігон частот — ламана, яка в системі координат, де по осі абсцис від-
кладаються варіанти, а по осі ординат — відповідні їм частоти, послідовно спо-
лучає точки з координатами ( x1; n1 ) , ( x2 ; n2 ) , ..., ( xk ; nk ) ;
• гістограма частот — стовпцева діаграма, яка кожному варіанту xi ста-
вить у відповідність стовпець висоти ni , де i = 1, 2,..., k .
78
Тематичні тести
Тематичний тест № 1 «Числа і вирази»
Варіант А
У завданнях 1–6 виберіть правильну, на вашу думку, відповідь.
1 1
1. + =
3 4
А Б В Г Д
2 11 7 1 1
7 34 12 12 7
2. Укажіть число, яке належить проміжку ( 2; 3 ) .

А Б В Г Д
32
32 sin2 3
32 log3 20
23
x −1
3. Скоротіть дріб .
x2 − 1
А Б В Г Д
1 −1 1 −1 1
x +1 x −1 x x +1 x −1
4. Відомо, що x ∈ ( 0; 1) . Тоді x − 1 + x =
А Б В Г Д
–1 1 2x − 1 2x + 1 1 − 2x
5. sin2 α − cos2 α =
А Б В Г Д
–1 1 − cos ( 2α ) sin ( 2α ) cos ( 2α )
6. Відомо, що log2 5 = a. Тоді log2 10 =

А Б В Г Д
1 1
2a a +1 a −1
a +1 a −1
79
У завданні 7 до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть один відповідник,

позначений літерою.
7. Установіть відповідність між виразами (1–4) і тотожно рівними їм вира
зами (А–Д).
1 43 ⋅ 23 А 23
Б 46
2 43 : 23
В 83
3 2
3 4 ⋅4
Г 45
(4 )
2
3
4 Д 86
У завданнях 8–10 запишіть відповідь ДЕСЯТКОВИМ ДРОБОМ.

 3π 
8. Відомо, що α ∈  π;  і tgα = 0,75 .
 2 
1. Знайдіть cosα .
2. Знайдіть sin ( 2α ) .
1 46
9. Обчисліть: − .
2+ 3 7+ 3
10. Спростіть вираз a2 ( a − 3 ) − (1 − 3a ) і обчисліть його значення при a = 1,2 .
Розв’язання завдання 11 повинно мати обґрунтування. Запишіть послідовні логічні

дії та пояснення всіх етапів розв’язання завдань, зробіть посилання на математичні
факти, з яких випливає те чи інше твердження. Якщо потрібно, проілюструйте
розв’язання завдань рисунками, графіками тощо.
11. Обчисліть:
 1
а) ctg  arcsin  ;
 4
б) arccos ( sin4 ) .
80

Варіант Б
У завданнях 1–6 оберіть правильну, на вашу думку, відповідь.
1 1
1. + =
2 3
А Б В Г Д
11 1 2 5 1
23 6 5 6 5
2. Укажіть число, яке належить проміжку (1; 2 ) .

А Б В Г Д
13
4
12 log3 14 sin3 13
4
x+2
3. Скоротіть дріб .
x2 − 4
А Б В Г Д
−2 2 1 −2 1
x −2 x−4 x −2 x+4 x+2
4. Відомо, що x ∈ ( 2; 3 ) . Тоді x − | x − 2 | =
А Б В Г Д
2x + 2 –2 2x − 2 2 2 − 2x
5. 1 − cos 2α =
А Б В Г Д
2sinα 2 sin2 α 2 sin ( 2α ) 2 cos2 α 2cosα
6. Відомо, що log2 3 = b . Тоді log2 9 =
А Б В Г Д
1
3b b+2 b+6 2b
2b
81

7. Установіть відповідність між виразами (1–4) і тотожно рівними їм вира
зами (А–Д).
(2 ) А 2−1
4
3
1
3 4
Б 68
2 2 ⋅2
В 27
3 4
3 2 :2 Г 64
4 24 ⋅ 34 Д 212

π 
8. Відомо, що α ∈  ; π  і ctgα = −0,75 .
2 
1. Знайдіть sinα .
2. Знайдіть cos ( 2α ) .
31 1
9. Обчисліть: − .
6+ 5 2− 5
( ) ( )
10. Спростіть вираз b b2 + 3 − 3b2 + 1 і обчисліть його значення при b = 0,9 .

11. Обчисліть:
а) cos ( arctg3 ) ;
б) arcsin ( cos5 ) .
82
Тематичний тест № 2 «Функції та їх графіки»
Варіант А
cos x
1. Укажіть область визначення функції y = .
x +1
А Б В Г Д
( − ∞; − 1) ∪ ( −1; + ∞ ) ( −1; + ∞ ) ( − ∞; + ∞ )  −1; 1 ( − ∞; 1) ∪ (1; + ∞ )
2. Укажіть парну функцію.
А Б В Г Д
y = 2x y = 2x − x 4
y = 2x 3
y = 2−x 4
y = −2x
3. Укажіть ескіз графіка функції y = log 0,5 x .
А Б В Г Д
y y y y y
O x O x O x O x O x
4. Укажіть властивість функції y = sin x .
А Б В Г Д
Функція є спад Функція Функція є зро
D ( y ) =  −1; 1 E ( y ) = ( − ∞; + ∞ )
ною на D ( y ) є непарною стаючою на D ( y )
5. Укажіть функцію, обернену до функції y = 2x − 3.
А Б В Г Д
1 1 3 1 3 1 1
y= y= x+ y = −2x + 3 y= x− y= x−
2x − 3 2 2 2 2 2 3
83
6. Графік функції y = x симетрично відобразили відносно осі абсцис, а потім

отриманий графік паралельно перенесли на 3 одиниці вправо. Укажіть функ-
цію, графік якої отримали в результаті виконання цих двох перетворень.
А Б В Г Д
y = − x +3 y = 3− x y = −x + 3 y = 3 + −x y = − x −3

7. Установіть відповідність між періодичними функціями (1–4) та їх наймен-
шими додатними періодами (А–Д).
Періодична функція Найменший додатний період
π
1 y = 2tg x А
3
1 π
2 y = cos x Б
2 2
x В π
3 y = ctg
3 Г 2π
4 y = sin ( 6x ) Д 3π

x
8. Задано функцію f ( x ) = .
x +1
1. Знайдіть f ( −5 ) .
1
2. Знайдіть значення x0 , якщо f ( x0 ) = .
3
9. Знайдіть найбільше значення функції y = −x2 + 4x + 11.
10. Знайдіть площу S круга, обмеженого колом, яке задане рівнянням

S
x2 + y2 − 2x + 4y − 7 = 0 . У відповідь запишіть значення .
π
11. Задано функцію f ( x ) = x + 3 − x . Зобразіть графік цієї функції в прямокут-
ній системі координат. За побудованим графіком знайдіть:
а) область визначення і множину значень функції f ( x ) ;
б) інтервали монотонності функції f ( x ) .
84

Варіант Б
sin x
x −1
А Б В Г Д
( − ∞; − 1) ∪ ( −1; + ∞ )  −1; 1 ( − ∞; + ∞ ) (1; + ∞ ) ( − ∞; 1) ∪ (1; + ∞ )
2. Укажіть непарну функцію.
А Б В Г Д
y = 3x2 y = 3x + x3 y = − x2 y = 3 − x3 y = −3
Укажіть ескіз графіка функції y = ( 0,5 ) .

x
3.
А Б В Г Д
y y y y y
O x O x O x O x O x
4. Укажіть властивість функції y = ctg x .

А Б В Г Д
Функція Функція Функція
D ( y ) = ( − ∞; + ∞ ) E ( y ) =  −1; 1
є непарною є спадною на D ( y ) є парною
5. Укажіть функцію, що є оберненою до функції y = 3x + 2.

А Б В Г Д
1 2 1 1 1 2 1
y= x− y= x+ y = −3x − 2 y= x+ y=
3 3 3 2 3 3 3x + 2
85
6. Графік функції y = x симетрично відобразили відносно осі ординат, а потім

отриманий графік паралельно перенесли на 2 одиниці вгору. Укажіть функ-
цію, графік якої отримали в результаті виконання цих двох перетворень.
А Б В Г Д
y = 2− x y = − x −2 y = −x − 2 y = 2 + −x y = −x + 2

7. Установіть відповідність між періодичними функціями (1–4) та їх наймен-
шими додатними періодами (А–Д).
Періодична функція Найменший додатний період
π
1 y = ctg ( 2x ) А
4
2 y = 4sin x π
Б
x 2
3 y = tg
4 В 2π
x Г 4π
4 y = cos
4 Д 8π

x
8. Задано функцію f ( x ) = .
1− x
1. Знайдіть f ( 3 ) .
1
2. Знайдіть x0 , якщо f ( x0 ) = .
4
9. Знайдіть найменше значення функції y = 2x2 − 4x − 9 .
S
x2 + y2 + 4x − 6y − 3 = 0 . У відповідь запишіть значення .
π
11. Задано функцію f ( x ) = x + x − 2 . Зобразіть графік цієї функції в прямокут-
86
Тематичний тест № 3 «Рівняння та системи рівнянь»

Варіант А
1. Розв’яжіть рівняння 5x = 2x + 4 .
А Б В Г Д
4 4 7 3 4
x= x= x= x= x=
7 3 4 4 10
2. x1 і x2 — корені рівняння x2 − 4x − 1 = 0 . Укажіть правильну рівність.
А Б В Г Д
x1 ⋅ x2 = −1 x1 + x2 = −4 x1 ⋅ x2 = −4 x1 + x2 = 1 x1 ⋅ x2 = 1
3. Укажіть корінь рівняння cos x = −0,5.
А Б В Г Д
5π 5π 2π π π
x=− x=− x=− x=− x=−
6 3 3 3 6
4. Укажіть рівняння, яке має лише два дійсні корені.
А Б В Г Д
3
x3 = −1 x =1 x3 = 1 3
x2 = −1 3
x2 = 1
5. Розв’яжіть рівняння 3x = 4 .
А Б В Г Д
4 3
x = log 4 3 x= x = log3 4 x= x = 34
3 4
Укажіть кількість коренів рівняння log0,5 x = ( x + 3 ) .

2
6.
А Б В Г Д
Жодного Лише один Лише два Лише три Більше трьох
87

7. Установіть відповідність між системами рівнянь (1–4) і твердженнями про
кількість їх розв’язків (А–Д).
Система рівнянь Твердження про кількість розв’язків
 x + y = 2, x + y = 0, А Система рівнянь не має розв’язків.
1  2 2 3  2 2
 x + y = 2; x − y = 0; Б Система рівнянь має безліч розв’язків.
В Система рівнянь має лише один
x + y = 9, x + y = 1, розв’язок.
2  2 2 4  2 2
x + y = 9; x + y = 9 Г Система рівнянь має лише чотири
розв’язки.
Д Система рівнянь має лише два розв’язки.
8. Задано функцію f ( x ) = 4x − 5 .

1. Знайдіть корінь рівняння 2 ⋅ f ( x ) = 1 .
2. Знайдіть суму всіх коренів рівняння f ( x ) = 3 .
9. Розв’яжіть рівняння lg2 x + lg x − 6 = 0 . Якщо це рівняння має один корінь,

то запишіть його у відповідь; якщо це рівняння має кілька коренів, то за-
пишіть у відповідь їх суму.
2x + y = 3,
10. Знайдіть розв’язок ( x0 ; y0 ) системи рівнянь  У відповідь запи-
4x − 3y = −4.
шіть значення x0 + y0 .

11. Задано рівняння 9x − 4 ⋅ 6x + a ⋅ 4x = 0 .

а) Розв’яжіть рівняння при a = 3.
найдіть усі значення параметра а, при яких задане рівняння має два
б) З
різні дійсні корені.
88
Варіант Б
1. Розв’яжіть рівняння 7x = 2x + 4 .
А Б В Г Д
9 5 4 4 4
x= x= x= x= x=
4 4 14 5 9
2. x1 і x2 — корені рівняння x2 − 3x − 2 = 0 . Укажіть правильну рівність.

А Б В Г Д
x1 + x2 = 2 x1 ⋅ x2 = −3 x1 + x2 = 3 x1 ⋅ x2 = 2 x1 + x2 = −3
3. Укажіть корінь рівняння sin x = −0,5.

А Б В Г Д
7π 4π 5π 2π π
x= x= x= x= x=
6 3 6 3 6
4. Укажіть рівняння, яке має лише один дійсний корінь.

А Б В Г Д
3 3
x3 = −1 x3 = 1 x4 = 1 x2 = 1 x2 = −1
5. Розв’яжіть рівняння 4x = 3 .
А Б В Г Д
4 3
x = log 4 3 x= x = log3 4 x= x = 43
3 4
Укажіть кількість коренів рівняння log3 x = ( x − 2 ) .

2
6.
А Б В Г Д
Жодного Лише один Лише два Лише три Більше трьох
89

7. Установіть відповідність між системами рівнянь (1–4) та твердженнями про
кількість їх розв’язків (А–Д).
Система рівнянь Твердження про кількість розв’язків
x − y = 2, x − y = 4, А Система рівнянь не має розв’язків.
1  2 2 3  2 2
 x + y = 2;  x + y = 4; Б Система рівнянь має безліч розв’язків.
В Система рівнянь має лише два розв’язки.
x − y = 0, x − y = 1,
2  2 2 4  2 2 Г Система рівнянь має лише один
x − y = 0; x + y = 4 розв’язок.
Д Система рівнянь має лише чотири
розв’язки.
8. Задано функцію g ( x ) = 5x + 2 .

1. Знайдіть корінь рівняння 2 ⋅ g ( x ) = −1 .
2. Знайдіть суму всіх коренів рівняння g ( x ) = 4 .
9. Розв’яжіть рівняння lg2 x − lg x − 2 = 0 . Якщо це рівняння має один корінь,

то запишіть його у відповідь; якщо це рівняння має кілька коренів, то за-
пишіть у відповідь їх суму.
x + 2y = 4,
10. Знайдіть розв’язок ( x0 ; y0 ) системи рівнянь  У відповідь запи-
3x − 4y = 7.
шіть значення x0 + y0 .

11. Задано рівняння 4x + 3 ⋅ 6x − a ⋅ 9x = 0 .

а) Розв’яжіть рівняння при a = −2 .
найдіть усі значення параметра а, при яких задане рівняння не має
б) З
коренів.
90
Тематичний тест № 4 «Нерівності та системи нерівностей»

Варіант А
1. Відомо, що 2 < a < 5 , 3 < b < 8 . Укажіть правильну подвійну нерівність.
А Б В Г Д
−3 < a − b < −1 5 < a − b < 13 −1 < a − b < 3 −6 < a − b < 2 1< a−b < 3
2. Укажіть нерівність, розв’язком якої є проміжок ( − ∞; 2 ) .

А Б В Г Д
3x > −6 −3x < −6 −3x > 6 −3x > −6 3x < −6
3. На рисунку зображено ескіз графіка функції y

f ( x ) = 4 − x . Користуючись цим ескізом, розв’я
жіть нерівність 4 − x 2 . 2
А Б В Г Д
0; + ∞ ) 0; 2 0; 4  ( − ∞; 2 2; 4  0 4 x
2−x
4. Розв’яжіть нерівність > 0.
x+3
А Б В Г Д
( − ∞; − 3) ∪ ( −3; + ∞ ) ( − ∞; 2) ( − ∞; − 3) ∪ (2; + ∞ ) ( − ∞; − 3) ∪ ( −3; 2) ( −3; 2)
5. Укажіть рисунок, на якому зображено множину розв’язків системи нерів
cos x > 0,
ностей 
tg x < 0.
А Б В Г Д
y y y y y
1 1 1 1 1
–1 0 1x –1 0 1 x –1 0 1 x –1 0 1 x –1 0 1x
–1 –1 –1 –1 –1
6. Розв’яжіть нерівність log0,2 x > −1.

А Б В Г Д
( 0; 5) ( − ∞;5) ( 0; 0,2) ( 0,2; + ∞ ) (5; + ∞ )
91

7. Установіть відповідність між нерівностями (1–4) та множинами їх роз
в’язків (А–Д).
Нерівність Множина розв’язків
2
1 x 9 А ∅
2 x3 27
Б ( − ∞; + ∞ )
В  −3; 3
3 x2 − 9
Г  −3; + ∞ )
( − ∞; 3
3
4 x − 27 Д

8. Задано функцію g ( x ) = −6 − 2x .
1
1. Знайдіть найбільший цілий розв’язок нерівності 0.
g (x)
2. Знайдіть найменший розв’язок нерівності g ( x ) 3.
9. Розв’яжіть нерівність

( x + 3 )( x − 6 ) 0 . У відповідь запишіть кількість ці
( x − 2 )2
лих розв’язків цієї нерівності на проміжку ( −8; 8 ) .
10. Знайдіть найбільше значення параметра a, при якому нерівність sin ( 3x ) 4a
має розв’язки.

11. У прямокутній системі координат задано множину F точок, координати
x − 1 0,

яких задовольняють систему нерівностей y 0,
2x + y − 8 0.
а) Зобразіть множину F у прямокутній системі координат.
б) Знайдіть площу F, якщо це можливо.
92

Варіант Б
1. Відомо, що 2 < x < 3 , 5 < y < 7 . Укажіть правильну подвійну нерівність.
А Б В Г Д
2 x 3 5 x 7 2 x 5 5 x 7 2 x 3
< < < < < < < < < <
5 y 7 2 y 3 3 y 7 3 y 2 7 y 5
2. Укажіть нерівність, розв’язком якої є проміжок ( 3; + ∞ ) .

А Б В Г Д
−2x < −6 −2x > −6 2x < −6 −2x > 6 2x > −6
3. На рисунку зображено ескіз графіка функ y
ції f (x) = 9 − x . Користуючись цим ескізом,
3
розв’яжіть нерівність 9 − x 3 .
А Б В Г Д
0 9 x
0; + ∞ ) 0; 9 3; + ∞ ) ( − ∞; 0 0; 3
x+2
4. Розв’яжіть нерівність < 0.
3−x
А Б В Г Д
( −2; 3) ( − ∞; 3) ∪ (3; + ∞ ) ( − ∞; − 2) ∪ (3; + ∞ ) ( − ∞; − 2) ∪ ( −2; 3) ( − ∞; − 2)
5. Укажіть рисунок, на якому зображено множину розв’язків системи нерів
sin x > 0,
ностей 
ctg x < 0.
А Б В Г Д
y y y y y
1 1 1 1 1
–1 0 1x –1 0 1 x –1 0 1 x –1 0 1 x –1 0 1x
–1 –1 –1 –1 –1
6. Розв’яжіть нерівність log0,5 x < −2 .
А Б В Г Д
( 0; 4 ) ( − ∞; 4 ) ( 0,25; + ∞ ) ( 0; 0,25) ( 4; + ∞ )
93

7. Установіть відповідність між нерівностями (1–4) та множинами їх роз
2
1 x 4 А ∅
2 x3 8
Б ( − ∞; + ∞ )
В ( − ∞; − 2
3 x2 − 4
Г 2; + ∞ )
( − ∞; − 2 ∪ 2; + ∞ )
3
4 x − 8 Д

8. Задано функцію f ( x ) = 4 − 2x .
1
1. Знайдіть найменший цілий розв’язок нерівності 0.
f (x)
2. Знайдіть найбільший розв’язок нерівності | f ( x ) | 3 .
9. Розв’яжіть нерівність

( x − 1)2 0 . У відповідь запишіть кількість ці
( x + 3 )( x − 5 )
лих розв’язків цієї нерівності на проміжку ( −8; 8 ) .
10. Знайдіть найменше значення параметра a, при якому нерівність cos ( 2x ) 5a

11. У прямокутній системі координат задано множину G точок, координати
x − 2 0,

x + 2y − 12 0.
а) Зобразіть множину G у прямокутній системі координат.
б) Знайдіть площу G, якщо це можливо.
94
Тематичний тест № 5 «Текстові задачі»

Варіант А
1. У двох ящиках лежать огірки, причому в першому ящику їх удвічі більше,
ніж у другому. Якщо з першого ящика перекласти у другий 12 огірків, то
в обох ящиках їх стане порівну. Скільки огірків у двох ящиках разом?
А Б В Г Д
144 72 48 36 24
1
2. Студентка Анна підрахувала, що своєї стипендії вона витрачає на харчу
1 2
вання, стипендії становлять транспортні витрати, а решту 260 грн Анна
4
витрачає на власний розсуд. Визначте, яка стипендія в Анни.
А Б В Г Д
780 грн 910 грн 1000 грн 1040 грн 1300 грн
3. Учитель фізкультури підрахував, що перші 100 м забігу на 200 м Іван про
біг із середньою швидкістю 6 м/с, а другі 100 м — із середньою швидкістю
8 м/с. Знайдіть середню швидкість Івана протягом усіх 200 м забігу.
А Б В Г Д
1 6
6 м/с 7,2 м/с 6,5 м/с 7 м/с 6 м/с
3 7
4. Домогосподарка Мотря змішала 300 г 10%-го і 200 г 20%-го розчинів оцто
вої кислоти. Знайдіть концентрацію оцтової кислоти в отриманій суміші.
А Б В Г Д
12 % 12,5 % 14 % 15 % 17,5 %
5. Для того щоб надрукувати весь наклад посібника з математики, викори
стовують 3 різографи однакової продуктивності, які безперервно працюють
протягом 10 год. Скільки годин безперервної роботи потрібно, щоб на
друкувати вдвічі більший наклад посібника, якщо використати для цього
5 таких самих різографів?
А Б В Г Д
12 год 9 год 10 год 8 год 15 год
6. Маленький хлопчик отримав від Діда Мороза в подарунок пакунок цуке
рок. Хлопчик з’ясував, що ці цукерки можна розкласти в 4, 6 і 5 рядів
так, щоб у кожному ряду була однакова кількість цукерок. Яка найменша
кількість цукерок могла бути в пакунку?
А Б В Г Д
24 30 48 60 120
95

7. До кожного початку речення (1–4) доберіть його закінчення (А–Д) так, щоб
утворилося правильне твердження.
Початок речення Закінчення речення
1 Число 94 А є простим числом.
Б ділиться націло на 5.
2 Число 185
В ділиться націло на 4.
3 Число 123 Г ділиться націло на 3.
4 Число 89 Д є парним числом.

8. У магазині побутової техніки придбали холодильник вартістю 9260 грн
в розстрочку. За угодою щомісяця необхідно сплачувати 10 % від вартості
холодильника. Угода діє протягом 12 місяців.
1. Знайдіть розмір щомісячного платежу (у грн).
2. З
найдіть, на скільки гривень більше, ніж вартість холодильника, буде
сплачено всього за цією угодою.
9. Патрульний човен рибінспектора Сидора Недрімайла пройшов 17 км за те
чією річки на 2 год швидше, ніж 75 км проти течії річки. Знайдіть швид
кість течії річки (у км/год), якщо власна швидкість патрульного човна
дорівнює 32 км/год.
10. Журналіст-початківець Спиридон вирішив придбати 1 набір, який скла
дається з ручки із золотим пером та блокнота зі шкіряною обкладинкою.
Знайдіть вартість такого набору (у грн), якщо відомо, що на китайській
оптовій базі вартість 5 ручок і 3 блокнотів становить 500 грн, а вартість
2 ручок і 4 блокнотів становить 340 грн.

11. Три подруги Віра, Надія та Любов збирали суниці на галявині. Визначте,
за який час вони зберуть усі ягоди на галявині утрьох, якщо відомо, що
Віра й Надія зроблять це вдвох за 20 хв, Надія й Любов — за 12 хв, а Віра
й Любов — за 15 хв.
96

Варіант Б
1. У двох ящиках лежать яблука, причому в першому ящику їх удвічі більше,
ніж у другому. Якщо з першого ящика перекласти в другий 15 яблук, то
в обох ящиках їх стане порівну. Скільки яблук у двох ящиках разом?
А Б В Г Д
30 45 60 90 120
1
2. Студент Ярослав підрахував, що своєї стипендії він витрачає на хар-
2
1
чування, стипендії становлять транспортні витрати, а решту 320 грн
6
Ярослав витрачає на власний розсуд. Визначте, яка стипендія в Ярослава.
А Б В Г Д
640 грн 800 грн 960 грн 1120 грн 1280 грн
3. Учитель фізкультури підрахував, що перші 50 м забігу на 100 м Марічка
пробігла із середньою швидкістю 4 м/с, а другі 50 м — із середньою швидкі
стю 6 м/с. Знайдіть середню швидкість Марічки протягом усіх 100 м забігу.
А Б В Г Д
2 1
4,8 м/с 5 м/с 4 м/с 4,5 м/с 5 м/с
3 3
4. Радіоаматор Грицько сплавив 200 г 40%-го і 300 г 20%-го сплавів олова.
Знайдіть відсотковий вміст олова в отриманому сплаві.
А Б В Г Д
25 % 28 % 30 % 32 % 35 %
5. Щоб надрукувати весь наклад посібника з фізики, використовують 4 різо-
графи однакової продуктивності, які безперервно працюють протягом 6 год.
Скільки годин безперервної роботи потрібно, щоб надрукувати вдвічі менший
наклад посібника, якщо використати для цього 3 таких самих різографи?
А Б В Г Д
4,5 год 3,5 год 5 год 6 год 4 год
6. Маленька дівчинка отримала від Діда Мороза в подарунок пакунок цуке-
рок. Дівчинка з’ясувала, що ці цукерки можна розкласти в 3, 6 і 5 рядів
так, щоб у кожному ряду була однакова кількість цукерок. Яка найменша
кількість цукерок могла бути в пакунку?
А Б В Г Д
18 36 30 72 90
97

1 Число 115 А є простим числом.
Б ділиться націло на 5.
2 Число 73
В ділиться націло на 4.
3 Число 122 Г ділиться націло на 3.
4 Число 129 Д є парним числом.

8. У магазині побутової техніки придбали пральну машину вартістю 8540 грн
в розстрочку. За угодою щомісяця необхідно сплачувати 10 % від вартості
пральної машини. Угода діє протягом 12 місяців.
1. Знайдіть розмір щомісячного платежу (у грн).
2. Знайдіть, на скільки гривень більше, ніж вартість пральної машини,
буде сплачено всього за цією угодою.
9. Катер для романтичних прогулянок пройшов 13 км за течією річки на
1 год швидше, ніж 30 км проти течії річки. Знайдіть швидкість течії
річки (у км/год), якщо власна швидкість катера для прогулянок дорів-
нює 23 км/год.
10. Молода телеведуча Жозефіна вирішила придбати для виступу 1 костюм,
який складається з модної блузки та міні-спідниці. Знайдіть вартість та-
кого костюму (у грн), якщо відомо, що на китайській оптовій базі вартість
4 блузок і 2 спідниць становить 420 грн, а вартість 3 блузок і 5 спідниць
становить 630 грн.

11. Буратіно, Лисиця Аліса і Кіт Базіліо вирішили скопати Поле Чудес. Ви
значте, за який час вони скопають усе Поле Чудес утрьох, якщо відомо,
що Буратіно та Аліса зроблять це вдвох за 12 хв, Буратіно та Базіліо — за
15 хв, а Аліса та Базіліо — за 20 хв.
98
Тематичний тест № 6 «Елементи математичного аналізу»

Варіант А
1. Четвертий член арифметичної прогресії дорівнює 12, її різниця дорівнює 3.
Знайдіть п’ятий член цієї прогресії.
А Б В Г Д
9 36 15 4 123
2. Сьомий член геометричної прогресії дорівнює 5, а її восьмий член дорів
нює 11. Знайдіть знаменник цієї прогресії.
А Б В Г Д
11 5
–6 55 6
5 11
3. Знайдіть похідну функції y = 5x4 + 2 .

А Б В Г Д
y′ = 20x y′ = x 5
y′ = 20x + 23
y′ = x + 2x
5
y′ = 20x3
4. На рисунку зображено дотичну, проведену до
графіка функції y = f ( x ) у точці з абсцисою y
x0 = 2 . Знайдіть f ′ ( 2 ) .
3
А Б В Г Д
7 3 7 3
− 2 − –7 0 x
3 7 3 7
5. Укажіть первісну F ( x ) функції f ( x ) = cos ( 6x ) .

А Б В Г Д
sin ( 6x ) sin ( 6x )
F ( x ) = −6 sin ( 6x ) F ( x ) = F ( x ) = 6 sin ( 6x ) F ( x ) = − F ( x ) = sin ( 6x )
6 6
5
1
6. ∫ x dx =
4
А Б В Г Д
5 4
ln   1 ln20 –1 ln  
4 5
99

1 Числа 18, 6, 2 є трьома А арифметичної прогресії з різницею –3.
послідовними членами
Б геометричної прогресії зі знаменником –3.
2 Числа –7, –4, –1 є трьома
послідовними членами В арифметичної прогресії з різницею 3.
3 Числа –2, 6, –18 є трьома
1
послідовними членами Г геометричної прогресії зі знаменником .
3
4 Числа 11, 8, 5 є трьома
послідовними членами Д геометричної прогресії зі знаменником 3.

8. Матеріальна точка рухається прямолінійно вздовж осі абсцис за законом
1
x ( t ) = t2 + (час t вимірюється в секундах, а відстань x — у метрах).
t +1
1. Знайдіть швидкість (у м/с) цієї матеріальної точки в момент часу t0 = 1 .
найдіть прискорення (у м/с2) цієї матеріальної точки в момент часу
2. З
t0 = 1 .
9. Працьовитий студент Микола вивчав японську мову за такою методикою:
першого дня він запам’ятовував 5 ієрогліфів, а кожного наступного дня —
на 3 ієрогліфи більше, ніж попереднього дня. Скільки ієрогліфів запам’ятав
Микола за 30 днів?
10. Знайдіть площу S фігури, обмеженої графіками функцій y = ( x − 2 ) + 3
2
і y = 4 . У відповідь запишіть значення 3S .

11. Знайдіть проміжки монотонності та екстремуми функції f ( x ) = 2x3 − 9x2 − 24x + 10
f ( x ) = 2x − 9x2 − 24x + 10 і на основі цієї інформації побудуйте ескіз її графіка. Знайдіть
3
усі значення параметра a, при яких рівняння f ( x ) = a має лише два дій
сні корені.
100

Варіант Б
1. Третій член арифметичної прогресії дорівнює 12, її різниця дорівнює 4.
Знайдіть четвертий член цієї прогресії.
А Б В Г Д
48 16 8 3 124
2. Шостий член геометричної прогресії дорівнює 8, а її сьомий член дорів
нює 3. Знайдіть знаменник цієї прогресії.
А Б В Г Д
8 3
5 24 –5
3 8
3. Знайдіть похідну функції y = 4x3 + 5 .

А Б В Г Д
y′ = 12x 2
y′ = x + 5x
4
y′ = 12x y′ = x 4
y′ = 12x3 + 5
4. На рисунку зображено дотичну, проведену до
y
графіка функції y = f ( x ) у точці з абсцисою
x0 = 1. Знайдіть f ′ (1) .
2
А Б В Г Д
5 5 2 2 –5 0
− 1 − x
2 2 5 5
5. Укажіть первісну F ( x ) функції f ( x ) = sin ( 4x ) .

А Б В Г Д
cos ( 4x ) cos ( 4x )
F (x) = F ( x ) = 4 cos ( 4x ) F ( x ) = − F ( x ) = − cos ( 4x ) F ( x ) = −4 cos ( 4x )
4 4
3
1
6. ∫ x dx =
2
А Б В Г Д
2 3 ln6
ln   1 ln   –1
3 2
101

1 Числа –10, –7, –4 є трьо А арифметичної прогресії з різницею –3.
ма послідовними членами
Б геометричної прогресії зі знаменником –3.
послідовними членами В арифметичної прогресії з різницею 3.
1
послідовними членами Г геометричної прогресії зі знаменником .
3
4 Ч
исла 1, –3, 9 є трьома
послідовними членами Д геометричної прогресії зі знаменником 3.

8. Матеріальна точка рухається прямолінійно вздовж осі абсцис за законом
1
x ( t ) = t3 + (час t вимірюється в секундах, а відстань x — у метрах).
t +1
1. Знайдіть швидкість (у м/с) цієї матеріальної точки в момент часу t0 = 1 .
найдіть прискорення (у м/с2) цієї матеріальної точки в момент часу
2. З
t0 = 1 .
9. Працьовита студентка Ірина вивчала китайську мову за такою методикою:
першого дня вона запам’ятовувала 4 ієрогліфи, а кожного наступного
дня — на 3 ієрогліфи більше, ніж попереднього дня. Скільки ієрогліфів
запам’ятала Ірина за 30 днів?

2
і y = 7. У відповідь запишіть значення 3S .

11. Знайдіть проміжки монотонності та екстремуми функції f ( x ) = 2x3 + 3x2 − 36x + 10
f ( x ) = 2x + 3x2 − 36x + 10 і на основі цієї інформації побудуйте ескіз її графіка. Знайдіть
3
усі значення параметра a, при яких рівняння f ( x ) = a має лише два дійсні
корені.
102
Тематичний тест № 7 «Планіметрія»

Варіант А
1. Кути α і β суміжні, причому β = 4α . Знайдіть градусну міру кута α .
А Б В Г Д
72° 45° 144° 90° 36°
2. Серед зображених трикутників укажіть той, у якого центр описаного кола
розташований на одній із його сторін.
А Б В Г Д
3. Сторона квадрата дорівнює a. Укажіть формулу, за якою обчислюють

радіус R кола, описаного навколо цього квадрата.
А Б В Г Д
a a a
R=a 2 R= R=a R= R=
2 2 2 2
4. У деякого правильного n-кутника градусна міра внутрішнього кута більша

за 140° і менша від 145°. Знайдіть n.
А Б В Г Д
n =7 n=8 n=9 n = 10 n = 11
5. Довжина кола дорівнює C. Укажіть формулу, за якою обчислюють площу S
круга, обмеженого цим колом.
А Б В Г Д
2 2
C C πC2
S= S = 4πC2 S= S = πC2 S=
π 4π 4
6. Укажіть неправильне твердження.

А Діагоналі будь-якого паралелограма точкою перетину діляться навпіл.
Б Будь-які два кола можуть мати не більше однієї спільної точки.
В Сума градусних мір внутрішніх кутів будь-якого трикутника дорівнює 180°.
Г Будь-які дві прямі можуть мати не більше однієї спільної точки.
Д Діагоналі будь-якого ромба перпендикулярні.
103

7. Установіть відповідність між геометричними фігурами (1–4) на площині
і формулами (А–Д), за якими обчислюють їх площі.
Геометрична фігура Формула площі
рикутник, сторона якого дорівнює πx, а ви
1 Т А 4πx2
сота, проведена до цієї сторони, дорівнює 2x
Б 2πx2
2 Круг, радіус якого дорівнює 2x 3
В πx2
2
рямокутник, сторони якого дорівнюють πx
3 П
і 2x Г πx2
1
4 Ромб, діагоналі якого дорівнюють x і πx Д πx2
2

8. У рівнобічній трапеції ABCD нижня основа AD дорівнює 22 см, cередня
лінія LP дорівнює 15,5 см, а кут при основі дорівнює 45°.
1. Визначте довжину (у см) верхньої основи BC.
2. Визначте довжину (у см) висоти трапеції ABCD.
9. Дано правильний трикутник. У нього вписано коло і навколо нього описано
коло. Знайдіть відношення площі круга, обмеженого вписаним колом, до
площі круга, обмеженого описаним колом. B
10. На рисунку зображено трикутник ABC, DE —
його середня лінія, а F — точка перетину діа D E
гоналей чотирикутника ADEC. Знайдіть площу
трикутника ABC (у см2), якщо площа трикутни F
ка AFC дорівнює 12 см2. A C
11. Трикутник ABC, у якого сторона AB дорівнює 4 см, а кут A дорівнює 60°,
вписано в коло радіуса 2 3 см. Знайдіть:
а) довжину сторони BC;
б) довжину середньої лінії трикутника, паралельної стороні AC;
в) відстань між точками перетину кола з прямою, що містить середню лінію
трикутника ABC, паралельну стороні AC.
104

Варіант Б
1. Кути α і β суміжні, причому β = 3α . Знайдіть градусну міру кута α .
А Б В Г Д
60° 120° 45° 90° 135°
2. Серед зображених трикутників укажіть той, у якого центр описаного кола
розташований поза трикутником.
А Б В Г Д
3. Діагональ квадрата дорівнює d. Укажіть формулу, за якою обчислюють

радіус r кола, вписаного в цей квадрат.
А Б В Г Д
d d d
r= r= r= r =d 2 r =d
2 2 2 2
4. У деякого правильного n-кутника градусна міра внутрішнього кута більша

за 130° і менша від 140°. Знайдіть n.
А Б В Г Д
n =7 n=8 n=9 n = 10 n = 11
5. Площа круга дорівнює S. Укажіть формулу, за якою обчислюють довжину C
кола, що обмежує цей круг.
А Б В Г Д
S S
C =2 C = π⋅S C = 2π S C= C = 2 π⋅S
π π
6. Укажіть неправильне твердження.
А Два кола можуть мати не більше двох спільних точок.
Б Сума градусних мір внутрішніх кутів будь-якого трикутника дорівнює 180°.
В Протилежні кути будь-якого паралелограма рівні між собою.
Г Коло і пряма можуть мати не більше однієї спільної точки.
Д Діагоналі будь-якого прямокутника рівні між собою.
105

7. Установіть відповідність між геометричними фігурами (1–4) на площині
і формулами (А–Д), за якими обчислюють їх площі.
Геометрична фігура Формула площі
1 Прямокутник, сторони якого дорівнюють a і 2a 1

А a2
4
2 Квадрат, сторона якого дорівнює 2a 1
Б a2
2
a
3 Круг, діаметр якого дорівнює В a2
π
Г 2a2
4 Ромб, діагоналі якого дорівнюють a і 2a Д 4a2

8. У рівнобічній трапеції ABCD верхня основа BC дорівнює 9 см, середня лі
нія LP дорівнює 15,5 см, а кут при основі дорівнює 45°.
1. Визначте довжину (у см) нижньої основи AD.
2. Визначте довжину (у см) висоти трапеції ABCD.
9. Дано правильний шестикутник. У нього вписано коло і навколо нього опи
сано коло. Знайдіть відношення площі круга, обмеженого вписаним колом,
до площі круга, обмеженого описаним колом. B
10. На рисунку зображено трикутник ABC, DE —
його середня лінія, а F — точка перетину діа
D E
гоналей чотирикутника ADEC. Знайдіть площу
трикутника ABC (у см2), якщо площа трикутни F
ка DEF дорівнює 2 см2. A C
11. У прямокутну трапецію ABCD ( AB CD ) вписано коло. Бічна сторона BC
ділиться точкою дотику кола на відрізки 4 см і 9 см, рахуючи від верши
ни B. Знайдіть:
а) висоту трапеції;
б) відношення довжин відрізків, на які центр кола ділить середню лінію
трапеції;
в) кут, під яким сторону BC видно з центра кола.
106
Тематичний тест № 8 «Стереометрія»

Варіант А
У завданнях 1–6 оберіть правильну, на вашу думку, відповідь. B1 C1
1. На рисунку зображено куб ABCDA1B1C1D1 . Укажіть
пряму, яка є мимобіжною з прямою C1D1 .
A1 D1
А Б В Г Д
AB BC BD1 A1C1 CD1 B C
2. Дано куб ABCDA1B1C1D1 , ребро якого дорівнює 1 см.
Знайдіть синус кута γ між прямою A1C і площи A D
ною грані ABCD.
А Б В Г Д
1 1 2 1 3
sin γ = sin γ = sin γ = sin γ = sin γ =
3 2 3 2 2
3. Площа основи правильної чотирикутної піраміди дорівнює Q. Укажіть

формулу, за якою обчислюють площу S бічної поверхні цієї піраміди, якщо
її апофема дорівнює l .
А Б В Г Д
1 1
S = 4l Q S= l⋅Q S = 2l Q S = 2l ⋅ Q S= l Q
3 2
4. Квадрат зі стороною 2 см обертають навколо його діагоналі. Знайдіть
об’єм V утвореного тіла обертання.
А Б В Г Д
2 2 4 2 8
V= π см3 V = 4π см3 V= π см3 V = 2π 2 см3 V= π см3
3 3 3
5. Навколо якого з наведених геометричних тіл не завжди можна описати кулю?

А Б В Г Д
Циліндр Куб Правильний тетраедр Призма Конус
6. Укажіть правильне твердження.
Якщо дві прямі в просторі перпендикулярні до третьої прямої, то вони
А
паралельні між собою.
Б Якщо пряма має з площиною спільну точку, то вона належить цій площині.
В Якщо прямі a і b мимобіжні та прямі b і c мимобіжні, то прямі a і c мимобіжні.
Г Якщо прямі a і b мимобіжні та прямі b і c мимобіжні, то a || c .
Якщо дві прямі перпендикулярні до однієї площини, то вони паралельні
Д
між собою.
107

7. Установіть відповідність між тілами обертання (1–4) та способами їх утво
рення (А–Д).
Тіло обертання Спосіб утворення
1 Конус А Прямокутник, що не є квадратом, оберта
ється навколо своєї діагоналі
2 Циліндр Б Рівносторонній трикутник обертається на
вколо своєї медіани
3 Д
ва конуси зі спіль В Квадрат обертається навколо своєї діагоналі
ною основою Г Прямокутник, що не є квадратом, оберта
ється навколо своєї більшої сторони
4 Ц
иліндр і конус зі Д Прямокутна трапеція обертається навколо
спільною основою своєї більшої основи
8. Основою прямої призми є прямокутний трикутник ABC ( ∠ C = 90° ) ,
AC = 12 см, AB = 13 см. Бічне ребро призми дорівнює найменшій стороні
її основи.
1. Знайдіть довжину (у см) висоти цієї призми.
2. Знайдіть об’єм (у см3) цієї призми.
9. У правильній чотирикутній піраміді діагональний переріз є рівнобедреним
прямокутним трикутником, площа якого дорівнює 32 см2. Знайдіть площу
основи (у см2) цієї піраміди.
10. Капелюх ляльки має форму конуса, радіус основи якого дорівнює 12 см,
а висота дорівнює 9 см. Маленький хлопчик під час дослідження будови
ляльки розрізав капелюха по твірній конуса й отримав сектор круга. Знай
діть градусну міру центрального кута цього сектора.

11. У правильній трикутній піраміді SABC бічне ребро нахилене до площини
основи під кутом β , сторона основи дорівнює а, SH — висота піраміди.
а) З’ясуйте, якою геометричною фігурою є переріз цієї піраміди площи
ною, що проходить через точку H паралельно ребрам SA і BC.
б) Знайдіть площу цього перерізу.
108

Варіант Б
У завданнях 1–6 оберіть правильну, на вашу думку, відповідь. B1 C1
1. На рисунку зображено куб ABCDA1B1C1D1 . Укажіть
пряму, паралельну прямій A1B .
A1 D1
А Б В Г Д
C1D1 AC D1C DC1 CC1 B C
2. Дано куб ABCDA1B1C1D1 , ребро якого дорівнює 1 см.

Знайдіть косинус кута ϕ між прямою B1D і площи A D
ною грані ABCD.
А Б В Г Д
1 3 2 1 1
cosϕ = cosϕ = cosϕ = cosϕ = cosϕ =
3 2 3 2 2
3. Периметр основи правильної чотирикутної піраміди дорівнює P. Укажіть

формулу, за якою можна знайти об’єм V цієї піраміди, якщо її висота дорівнює h.
А Б В Г Д
1 1 1 1 1
V= P2h V= P⋅h V= P2h V= P⋅h V= P2h
16 2 12 3 48
4. Квадрат зі стороною 2 см обертають навколо його діагоналі. Знайдіть пло
щу S повної поверхні утвореного тіла обертання.
А Б В Г Д
4 2 2 2
S = 4π 2 см2 S= π см2 S = 4π см2 S= π см2 S = 2π 2 см2
3 3
5. У яке з наведених геометричних тіл не завжди можна вписати кулю?
А Б В Г Д
Куб Циліндр Правильний тетраедр Октаедр Конус
6. Укажіть правильне твердження.
А Якщо прямі a і b мимобіжні та прямі b і c мимобіжні, то прямі a і c мимобіжні.
Б Якщо прямі a і b мимобіжні та прямі b і c мимобіжні, то a c .
В Якщо дві прямі паралельні одній площині, то ці прямі паралельні між собою.
Якщо дві прямі в просторі паралельні третій прямій, то вони паралельні
Г
між собою.
Якщо дві площини паралельні одній прямій, то ці площини паралельні
Д
між собою.
109

7. Установіть відповідність між способами утворення (1–4) та тілами обер
тання (А–Д).
Спосіб утворення Тіло обертання
1 Прямокутний трикутник обертається А Циліндр
навколо одного зі свої катетів
Б Конус
2 Прямокутна трапеція обертається
навколо своєї більшої основи В Зрізаний конус
3 П
рямокутний трикутник обертається Г Два конуси зі спіль
навколо своєї гіпотенузи ною основою
4 П
рямокутник обертається навколо однієї Д Циліндр і конус зі
зі своїх сторін спільною основою

8. Основою прямої призми є прямокутний трикутник ABC ( ∠ C = 90° ) ,
AC = 12 см, AB = 15 см. Бічне ребро призми дорівнює найменшій стороні
її основи.
1. Знайдіть довжину (у см) висоти цієї призми.
2. Знайдіть об’єм (у см3) цієї призми.
9. У правильній чотирикутній піраміді діагональний переріз є рівносторон
нім трикутником, площа якого дорівнює 8 3 см2. Знайдіть площу основи
(у см2) цієї піраміди.
10. Капелюх клоуна має форму конуса, радіус основи якого дорівнює 9 см,
а висота дорівнює 12 см. Під час вистави клоун розрізає капелюха по твір
ній конуса і демонструє глядачам сектор. Знайдіть градусну міру централь
ного кута цього сектора.

11. Основою піраміди ABCD є правильний трикутник ABC. Грань ABD перпен
дикулярна до площини основи. Відомо, що AD = BD = 7 , AB = 8. Знайдіть:
а) довжину ребра CD;
б) площу перерізу піраміди, паралельного ребру AB, якщо відомо, що цей
переріз є квадратом.
110
Тематичний тест № 9 «Координати і вектори»

Варіант А
1. Укажіть рисунок, на якому може бути зображено точку M ( −2; 3 ) .
А Б В Г Д
y y y y M M y
M
O x M O x O M x O x O x
2. Укажіть точку, яка належить координатній площині yOz.

А Б В Г Д
A ( 3; 0; 0 ) B ( 4; − 3; 0 ) C ( −3; 0; 2 ) D ( 0; − 3; 2 ) E (1; 2; − 5 )

3. Укажіть рисунок, на якому правильно зображено векторну рівність b = c − a .
А Б В Г Д

b = c −a b = bc −= ac − a b =bc=−ca− a b = bc =
−ac −a b = bc =
−ac −a b = c −a

b = c −a b = c −a b = c −a b = c −a b = c −a
4. На рис. 1 зображено паралелограм ABCD, точ B C

ка O — точка перетину його діагоналей. Укажіть
O
правильну векторну
рівність, якщо DO = x ,
DA = y , AB = z .
A D
А Б В Г Д Рис. 1
1 1 B1 C1
z = x + 2y z = 2x − y z = x + y z = x − y z = 2x + y
2 2

5. На рис. 2 зображено куб ABCDA1B1C1D1 , AB = m , A1 D1

AD = k , AA1 = p . Укажіть вектор, який дорів
B C
нює вектору s = m − k − p .
А Б В Г Д
A D
D1B B1D C1 A A1C BD1 Рис. 2
111

6. Дано куб ABCDA1B1C1D1 , a = CC1 ⋅ AA1 , b = BD ⋅ BB1 , c = BC ⋅ D1 A1 . Укажіть
правильну подвійну нерівність.
А Б В Г Д
a<b<c c<b<a a<c<b c<a<b b<a<c
7. У прямокутній системі координат задано точку P ( 3; 4; 5 ) . До кожного по
чатку речення (1–4) доберіть його закінчення (А–Д) так, щоб утворилося
правильне твердження.
1 Точка P1 ( 3; 4; 0 ) А є проекцією точки P на вісь Oz.
Б симетрична точці P відносно осі Oz.
2 Точка P2 ( 0; 0; 5 )
В симетрична точці P відносно початку координат.
3 Точка P3 ( 3; 4; − 5 ) Г є проекцією точки P на площину xOy.
4 Точка P4 ( −3; − 4; − 5 ) Д симетрична точці P відносно площини xOy.

8. Дано вектори a ( 3; − 5 ) і b ( −5; 12 ) .

1. Знайдіть довжину вектора b .

(
2. Знайдіть скалярний добуток a ⋅ a + b . )
9. У прямокутній системі координат задано координати вершин трикутни
ка ABC: A ( −4; − 5 ) , B ( 3; 7 ) , C ( −1; 5 ) . Знайдіть квадрат довжини медіани AK
цього трикутника.

10. Знайдіть значення параметрів a і b, при яких вектори x ( a; 3; 5 ) і y ( 4; − 6; b )
будуть колінеарними. У відповідь запишіть суму a + b .
11. Задано прямокутний паралелепіпед ABCDA1B1C1D1 , у якому AB = 2 , AD = 6 ,
AA1 = 4 . Точка K — точка перетину діагоналей прямокутника ABCD, точ
ка M — середина ребра B1C1 . Уведіть у просторі прямокутну систему коор
динат і знайдіть:
а) координати точок K і M у цій системі координат;
б) довжину відрізка MK;
в) кут між прямими MK і B1D .
112

Варіант Б
1. Укажіть рисунок, на якому може бути зображено точку M ( −3; − 5 ) .
А Б В Г Д
y y y y M M y
O x M O x O M x O x O x
M
2. Укажіть точку, яка належить координатній площині xOz.

А Б В Г Д
A ( 0; 5; 0 ) B ( 4; − 3; 0 ) C ( −3; 0; 2 ) D ( −4; 3; 2 ) E ( 0; 2; − 7 )

3. Укажіть рисунок, на якому правильно зображено векторну рівність c = b − a .
А Б В Г Д

b = c −a b = bc −= ac − a b =bc=−ca− a b = bc =
−ac −a b = bc =
−ac −a b = c −a

b = c −a b = c −a b = c −a b = c −a b = c −a
4. На рис. 1 зображено паралелограм ABCD, B C

точка O — точка перетину його діагоналей.
O
Укажіть
правильну
векторну рівність, якщо

AB = x , AO = y , BC = z .
A D
1 1 B1 C1
z = 2y − x z = 2x + y z = x − 2y z = x + y z = x − y
2 2
5. На
рис. 2 зображено куб ABCDA1B1C1D1 ,
A1 D1
AB = m , AD = k , AA1 = p . Укажіть вектор, який
B C
дорівнює вектору s = m + k − p .
А Б В Г Д
A D
CA1 B1D C1 A A1C BD1
Рис. 2
113

6. Дано куб ABCDA1B1C1D1 , a = AC ⋅ AA1 , b = AD ⋅ C1B1 , c = BB1 ⋅ DD1 . Укажіть
А Б В Г Д
a<c<b a<b<c c<a<b b<c<a b<a<c
7. У прямокутній системі координат задано точку S ( 2; 3; 4 ) . До кожного по
чатку речення (1–4) доберіть його закінчення (А–Д) так, щоб утворилося
правильне твердження.
1 Точка S1 ( −2; 3; 4 ) А є проекцією точки S на вісь Ox.
Б симетрична точці S відносно осі Ox.
2 Точка S2 ( 2; − 3; − 4 )
В симетрична точці S відносно початку координат.
3 Точка S3 ( 0; 3; 4 ) Г є проекцією точки S на площину yOz.
4 Точка S4 ( 2; 0; 0 ) Д симетрична точці S відносно площини yOz.

8. Дано вектори c (12; − 16 ) і d ( −6; 9 ) .

1. Знайдіть довжину вектора c .

(
2. Знайдіть скалярний добуток d ⋅ c + d . )
9. У прямокутній системі координат задано координати вершин трикут
ника ABC: A ( 3; − 2 ) , B ( −2; − 4 ) , C ( −5; 6 ) . Знайдіть квадрат довжини
медіани BM цього трикутника.

10. Знайдіть значення параметрів a і b, при яких вектори x ( −8; a; 2 ) і y ( 4; − 3; b )
ка M — середина ребра BB1 . Уведіть у просторі прямокутну систему коор
в) кут між прямими MK і A1C .
114
Тематичний тест № 10 «Елементи комбінаторики і стохастики»

Варіант А
1. Знайдіть імовірність того, що навмання вибране натуральне число виявить
ся цілим.
А Б В Г Д
1 1 3
0 1
4 2 4
2. У класі a хлопців і b дівчат. Учитель навмання викликає одного з учнів

цього класу до дошки. Знайдіть імовірність того, що це буде хлопець.
А Б В Г Д
1 b 1 a a
a a+b b a+b b
3. У квадраті зі стороною a = 4 навмання вибрано точку. Знайдіть імовірність
того, що ця точка опиниться всередині вписаного в даний квадрат круга.
А Б В Г Д
2 π 1 π 3
π 4 2 6 4
4. Із Києва до Львова існує k різних автобусних рейсів, m різних залізничних

рейсів і p різних авіарейсів. Скількома способами можна добратися з Києва
до Львова або автобусом, або потягом, або літаком?
А Б В Г Д
k⋅m ⋅ p Ck3+m+ p k+m+ p Ak3+m+ p (k + m + p )!
5. Четверо подруг Дарина, Марта, Вероніка і Юлія купили квитки до філар
монії в одному ряду на місця з номерами 2, 3, 7 і 8. Скількома способами
вони можуть зайняти свої місця в філармонії, якщо Дарина і Марта хочуть
обов’язково сидіти поруч?
А Б В Г Д
4 6 8 12 24
6. Одним із видів статистичної діаграми чи графіка є…
А Б В Г Д
полігон імовірність вибірка поліном розмах
115

7. У конкурсі стрибунів зі скакалкою взяли участь 15 осіб. Кожному учасни
ку цього конкурсу було запропоновано зробити якомога більшу кількість
стрибків за 10 секунд. Результати виявилися такими: 8, 11, 15, 19, 20, 9,
10, 14, 12, 13, 16, 18, 17, 21, 12. Установіть відповідність між числовими
характеристиками даної вибірки (1–4) та їх значеннями (А–Д).
Числова характеристика вибірки Значення числової характеристики
1 Мода А 12
Б 13
2 Медіана В 14
1
3 Розмах варіації Г 14
3
1
4 Середнє арифметичне Д 14
2
8. Зі спостережень відомо: імовірність того, що продавець Марія обважить
покупця, дорівнює 0,2, а імовірність того, що продавець Надія обважить
покупця, дорівнює 0,3.
1. Знайдіть імовірність того, що під час контролю Марія обважить покуп
ця, а Надія — ні.
2. Знайдіть імовірність того, що під час контролю принаймні одна з цих
продавців НЕ обважить покупця.
9. Знайдіть кількість різних трицифрових чисел, які можна отримати із
цифр 0, 2, 4, 6, 8, якщо кожну з цих цифр можна використовувати лише
один раз.
10. Таксист за перші 10 днів вересня проїжджав щодня в середньому по 87 км,
а за наступні 20 днів вересня проїжджав щодня в середньому по 78 км.
Скільки кілометрів цей таксист проїжджав у середньому щодня протягом
усіх 30 днів вересня?

11. Із проміжку 0; 3 навмання обирають два дійсні числа x і y. Знайдіть:
а) ймовірність того, що x + y 2 ;
б) ймовірність того, що x ⋅ y 1.
116

Варіант Б
1. Знайдіть імовірність того, що навмання вибране непарне число ділиться на
ціло на 2.
А Б В Г Д
1 1 3
0 1
4 2 4
2. У класі a хлопців і b дівчат. Учитель навмання викликає одного з учнів

цього класу до дошки. Знайдіть імовірність того, що це буде дівчина.
А Б В Г Д
a 1 b 1 b
a+b a a+b b a
3. У крузі радіуса R = 4 навмання обирають точку. Знайдіть імовірність того,

що ця точка опиниться всередині вписаного в цей круг квадрата.
А Б В Г Д
2 π 1 1 2
π 4 2 π 3
4. Із Києва до Одеси існує a різних автобусних рейсів, b різних залізничних

рейсів і c різних авіарейсів. Скількома способами можна добратися з Києва
до Одеси або автобусом, або потягом, або літаком?
А Б В Г Д
a ⋅b ⋅c (a + b + c)! Ca3+b+c a+b+c Aa3+b+c
5. Четверо друзів Максим, Данило, Олег і Микита купили квитки до театру

в одному ряду на місця з номерами 5, 6, 7 і 8. Скількома способами вони
можуть зайняти свої місця в театрі, якщо Олег і Микита хочуть обов’язково
сидіти поруч?
А Б В Г Д
4 6 8 12 24
6. Одним із видів статистичної діаграми чи графіка є…
А Б В Г Д
імовірність гістограма вибірка медіана варіація
117

7. У конкурсі з підтягування взяли участь 12 осіб. Кожному учаснику цього
конкурсу було запропоновано виконати якомога більше підтягувань на тур
ніку за 20 секунд. Результати (кількість підтягувань) виявилися такими:
11, 14, 10, 12, 9, 8, 15, 7, 13, 9, 6, 16. Установіть відповідність між число
вими характеристиками даної вибірки (1–4) та їх значеннями (А–Д).
Числова характеристика вибірки Значення числової характеристики
1 Мода А 8
Б 9
2 Медіана В 10
1
3 Розмах варіації Г 10
2
5
4 Середнє арифметичне Д 10
6

8. Зі спостережень відомо: імовірність того, що студент Григорій проспить
першу пару, дорівнює 0,3, а імовірність того, що студент Микола проспить
першу пару, дорівнює 0,4.
1. Знайдіть імовірність того, що Григорій проспить першу пару, а Мико
ла — ні.
2. Знайдіть імовірність того, що принаймні один із цих двох студентів НЕ
проспить першу пару.
9. Знайдіть кількість різних трицифрових чисел, які можна отримати з цифр
0, 2, 4, 6, 8, якщо цифри в цих числах можуть повторюватися.
10. Студент протягом перших 10 днів квітня витрачав щодня в середньому
по 84 грн, а протягом наступних 20 днів квітня витрачав щодня в середньо
му по 75 грн. Скільки гривень цей студент витрачав у середньому щодня
протягом усіх 30 днів квітня?
11. Із проміжку 0; 2 навмання обирають два дійсні числа x і y. Знайдіть:
а) ймовірність того, що x + y 1;
118
Комбіновані тести
Комбінований тест № 1
(2n )
3
4
1. =
А Б В Г Д
12 7 12 7
2n 6n 6n 8n 8n12
2. Знайдіть п’ятий член геометричної прогресії, якщо її шостий член дорів

нює 16, а знаменник дорівнює 2.
А Б В Г Д
5 8 14 18 32
x
 1  −3
3. Розв’яжіть нерівність   < 12 .
 12 
А Б В Г Д
(3; + ∞ ) ( −3; + ∞ ) ( 0; 3) ( − ∞; − 3) ( − ∞; 3)
4. Обчисліть: log9 312 .
А Б В Г Д
24 4 6 36 12
5. Укажіть функцію, фрагмент графіка якої може y

бути зображено на рис. 1.
А Б В Г Д
y = tg x y = 0,5x y = log 0,5 x y= x y = x2 O x
Рис. 1
6. Знайдіть скалярний добуток векторів, зображе

них на рис. 2, якщо площа однієї клітинки
дорівнює 1 см2.
А Б В Г Д
–6 –1 5 1 6
Рис. 2
119
7. Якому значенню серед наведених може дорівнювати радіанна міра гострого

кута?
А Б В Г Д
π 3π π 3π
π
5 2 2 4
8. За який час велосипедист подолає 15 км, рухаючись зі швидкістю 10 км/год?

А Б В Г Д
1 год 10 хв 1 год 15 хв 1 год 30 хв 1 год 50 хв 2 год
1
9. Знайдіть значення виразу 1 + tg2α , якщо cos2 α = .
5
А Б В Г Д
1 1
1 5 25
25 5
10. Розв’яжіть нерівність ( )

3 − 2 ( x − 1) < 0 .
А Б В Г Д
( − ∞;1) ( − ∞; − 1) (1; 2) ( −1; + ∞ ) (1; + ∞ )
11. Знайдіть координати середини відрізка MN, якщо M ( −3; 5 ) , N ( 3; 1) .

А Б В Г Д
( 0; 3) ( 0; 6 ) (6; − 4 ) ( −6; 4 ) (3; − 2)
π 
12. Задано функцію y = tg x . Знайдіть y′  .
6 
А Б В Г Д
4 3 4
4 − –4
3 3 3
13. Укажіть непарну функцію.

А Б В Г Д
x 4 3
y=3 y=x y = 3+x y=x y = log3 x
120
14. Протягом літнього періоду в певній місцевості була зафіксована найви

ща температура повітря +32 °C і найнижча температура +15 °C. Якому
значенню серед наведених може дорівнювати середня температура в цій
місцевості протягом літнього періоду?
А Б В Г Д
+32 °C +35 °C +14 °C +15 °C +23 °C
15. Кут між висотою ромба, проведеною з вершини тупого кута, і його меншою
діагоналлю дорівнює 20°. Знайдіть більший кут ромба.
А Б В Г Д
40° 60° 70° 140° 160°
16. Функція y = f ( x ) періодична з найменшим додатним періодом T = 3 . Знай
діть найменший додатний період функції y = f (5x ) .
А Б В Г Д
5 3
8 3 15
3 5
17. Розв’яжіть рівняння 3 − lg x = 0 .

А Б В Г Д
3−10
10
3 1000 30 0,001
6 − y2
18. =
y+ 6
А Б В Г Д
1 1
y− 6 6 −y y+ 6
6 −y y− 6
1
19. Знайдіть множину значень функції y = 2 − .
x
А Б В Г Д
( − ∞; 2) ∪ (2; + ∞ ) ( − ∞; + ∞ ) ( − ∞; 0 ) ∪ ( 0; + ∞ ) ( 0; + ∞ ) ( − ∞; − 2) ∪ ( −2; + ∞ )
20. Металевий циліндр з площею основи 40 переплавили в конус, висота якого
у 2 рази більша за висоту циліндра. Знайдіть площу основи конуса.
А Б В Г Д
20 40 60 80 120
121
У завданнях 21–22 до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть один

відповідник, позначений літерою.
21. На рис. 3 PABCD — правильна чотирикутна піраміда, РО — висота пірамі

ди, PO = 4 , AB = 6 . Установіть відповідність між відрізками (1–4) та їх до
вжинами (А–Д).
Довжина
Відрізок
відрізка P
1 Апофема піраміди PABCD А 4
2 Д
іагональ основи пірамі Б 5
ди PABCD B C
В 6 O
3 Ортогональна проекція
ребра PC на площину ( BPD ) A D
Г 3 2 Рис. 3
4 О ртогональна проекція
ребра AB на площину ( BPD ) Д 6 2
22. Установіть відповідність між нерівностями (1–4) і множинами їх роз


1 x >4 А ( − ∞; − 4 )
2 x2 < 16 Б ( − ∞; 4 )
3 log2 x < 2
В ( − ∞; − 4 ) ∪ ( 4; + ∞ )
Г ( −4; 4 )
x−4
4 <0
x2 + 4 Д ( 0; 4 )
23. Під час відправлення автобуса з’ясувалося, що число вільних місць у ньому
відноситься до числа зайнятих як 2 : 3 .
1. Н
а скільки відсотків число зайнятих місць більше за число вільних
місць у цьому автобусі?
2. Скільки відсотків від усіх місць у цьому автобусі зайнято?
122
24. На рис. 4 зображено прямокутний паралелепі B1 C1

пед ABCDA1B1C1D1 , у якому AB = 12, AD = 5,
AA1 = 20 . Через ребро A1B1 під кутом 60° до
площини основи ABCD проведено переріз. A1 D1
Знайдіть площу цього перерізу.
25. Розв’яжіть рівняння 3x2 − 3x − 14 = 1 − x . Якщо

рівняння має один корінь, то запишіть його
у відповідь. Якщо рівняння має кілька коре B C
нів, то у відповідь запишіть їх суму.
26. У трикутник ABC вписано коло з центром

у точці O, BC = 16 см. Площа трикутника BOC A D
дорівнює 52 см2. Знайдіть радіус кола (у см). Рис. 4
27. Усі грані головоломки «пірамідка» (рис. 5)

мають різні кольори. Скільки всього різноко
льорових моделей цієї головоломки плануєть
ся випустити, якщо кожна грань може бути
синього, жовтого, червоного, білого, зеленого,
жовтогарячого або блакитного кольору?
5
∫ (3x )
+ f ( x ) dx , якщо гра
2
28. Обчисліть інтеграл Рис. 5
0
фік первісної функції y = f ( x ) проходить через
точки ( 0; − 8 ) і (5; 20 ) .
Розв’язання завдань 29–30 повинно мати обґрунтування. Запишіть послідовні логічні

29. Точка перетину бісектрис тупих кутів при меншій основі трапеції належить
її більшій основі. Знайдіть площу цієї трапеції, якщо довжини її бічних
сторін дорівнюють 10 см і 16 см, а довжина висоти — 6 см.
3x2 + 9x − 12
30. Розв’яжіть рівняння = ax + 4a залежно від значень параметра a.
x2 + x − 2
123
(3m )
2
3
1. =
А Б В Г Д
9m6 9m5 6m6 6m5 3m6
2. Знайдіть п’ятий член арифметичної прогресії, якщо її шостий член дорів

нює 18, а різниця дорівнює 3.
А Б В Г Д
5 6 15 21 54
x
 1  −4
3. Розв’яжіть нерівність   > 15 .
 15 
А Б В Г Д
( 4; + ∞ ) ( −4; + ∞ ) ( −4; 0 ) ( − ∞; − 4 ) ( − ∞; 4 )
4. Обчисліть log8 212 .
А Б В Г Д
24 4 6 36 12
y
5. Укажіть функцію, фрагмент графіка якої може
бути зображено на рис. 1.
А Б В Г Д
y = ctg x y = 0,5x y = log5 x y= x y = x2 O x
Рис. 1
6. Знайдіть скалярний добуток векторів, зображе

них на рис. 2, якщо площа однієї клітинки до
рівнює 1 см2.
А Б В Г Д
–6 –5 1 5 6
Рис. 2
124
7. Якому значенню серед наведених може дорівнювати радіанна міра тупого

кута?
А Б В Г Д
2π π 2π π π
3 5 9 6 4
8. Яку відстань проїде велосипедист за 1 год 20 хв, рухаючись зі швидкістю

12 км/год?
А Б В Г Д
12,2 км 14,4 км 15 км 16 км 18 км
1
9. Знайдіть значення виразу 1 + ctg2α, якщо sinα = .
3
А Б В Г Д
1 1
9 1 3
3 9
10. Розв’яжіть нерівність ( )

5 − 3 ( x + 1) > 0 .
А Б В Г Д
( −1; 3) ( − ∞;1) ( − ∞; − 1) ( −1; + ∞ ) (1; + ∞ )
11. Знайдіть координати середини відрізка MN, якщо M ( 2; 6 ) , N ( 4; − 6 ) .
А Б В Г Д
(1; − 6 ) ( −2; 12) (2; − 12) (3; 0 ) (6; 0 )
π 
12. Задано функцію y = ctg x . Знайдіть y′  .
6 
А Б В Г Д
4 4
–4 3 − 4
3 3
13. Укажіть парну функцію.

А Б В Г Д
y=4 x
y=x 4 y =4+x y=x 3 y = log 4 x
125
14. Протягом зимового періоду в певній місцевості була зафіксована найви

ща температура повітря +8 °C і найнижча температура –25 °C. Якому
значенню серед наведених може дорівнювати середня температура в цій
місцевості протягом зимового періоду?
А Б В Г Д
–30 °C +8 °C +10 °C –25 °C –14 °C
15. Кут між висотою ромба, проведеною з вершини тупого кута, і його меншою
діагоналлю дорівнює 10°. Знайдіть менший кут ромба.
А Б В Г Д
160° 80° 30° 20° 10°
16. Функція y = f ( x ) періодична з найменшим додатним періодом T = 2 . Знай
x
діть найменший додатний період функції y = f   .
3
А Б В Г Д
3 2
1 6 5
2 3
17. Розв’яжіть рівняння 2 + lg x = 0 .

А Б В Г Д
10 −10
0,01 2 –20 2 100
y+ 5
18. =
5 − y2
А Б В Г Д
1 1
y− 5 5 −y y+ 5
5 −y y− 5
1
19. Знайдіть множину значень функції y = − 3.
x
А Б В Г Д
( − ∞; 3) ∪ (3; + ∞ ) ( − ∞; + ∞ ) ( − ∞; 0 ) ∪ ( 0; + ∞ ) ( − ∞; − 3) ∪ ( −3; + ∞ ) ( 0; + ∞ )
20. Металевий конус із площею основи 90 переплавили в циліндр, висота якого
в 3 рази більша за висоту конуса. Знайдіть площу основи циліндра.
А Б В Г Д
10 60 30 9 90
126

21. На рис. 3 PABCD — правильна чотирикутна піраміда, РО — висота пірамі

ди, PO = 8 , AB = 12. Установіть відповідність між відрізками (1–4) та їх
довжинами (А–Д).
Довжина
Відрізок
відрізка P
1 Апофема піраміди PABCD
А 6 2
2 Діагональ основи пірамі
ди PABCD Б 12 2
B C
3 Ортогональна проекція ре O
В 8
бра PA на площину ( BPD ) A D
Г 10
4 Ортогональна проекція ре Рис. 3
бра AD на площину ( BPD ) Д 12
22. Установіть відповідність між нерівностями (1–4) і множинами їх роз


1 log3 x < 1 А ( − ∞; − 3 )
2 x2 > 9 Б ( − ∞; 3)
3 x <3
В ( − ∞; − 3) ∪ (3; + ∞ )
Г ( −3; 3)
x −3
4 <0
x2 + 9 Д ( 0; 3 )
23. Під час відправлення маршрутного таксі з’ясувалося, що число вільних

місць у ньому відноситься до числа зайнятих як 1 : 4 .
1. Н
а скільки відсотків число вільних місць менше від числа зайнятих
місць у цьому маршрутному таксі?
2. Скільки відсотків від усіх місць у цьому маршрутному таксі вільні?
127
24. На рис. 4 зображено прямокутний паралелепі B1 C1

пед ABCDA1B1C1D1 , у якому AB = 10, AD = 4 3 ,
AA1 = 20 . Через ребро A1B1 під кутом 30° до
площини основи ABCD проведено переріз. A1 D1
Знайдіть площу цього перерізу.
25. Розв’яжіть рівняння 3x2 + x − 13 = 1 − x . Якщо

рівняння має один корінь, то запишіть його
у відповідь. Якщо рівняння має кілька коре B C
нів, то у відповідь запишіть їх суму.
26. У трикутник ABC вписано коло з центром

A D
у точці O, BC = 20 см. Площа трикутника BOC
дорівнює 54 см2. Знайдіть радіус кола (у см). Рис. 4
27. Усі грані головоломки «кубик Рубіка» мають

різні кольори (рис. 5). Скільки всього різноко
льорових моделей цієї головоломки планується
випустити, якщо кожна грань може бути си
нього, жовтого, червоного, білого, зеленого,
жовтогарячого, блакитного або коричневого
кольору?
2
∫ ( 4x )
+ f ( x ) dx , якщо гра
3
28. Обчисліть інтеграл Рис. 5
0
фік первісної функції y = f ( x ) проходить через
точки ( 0; − 10 ) і ( 2; 30 ) .

29. Точка перетину бісектрис тупих кутів при меншій основі трапеції належить
її більшій основі. Знайдіть периметр цієї трапеції, якщо довжини її бічних
сторін дорівнюють 13 см і 20 см, а довжина висоти — 5 см.
2x2 − 4x − 6
30. Розв’яжіть рівняння = ax − 3a залежно від значень параметра a.
x2 + 5x + 4
128
1. Укажіть числовий вираз, значення якого є більшим за 1.

А Б В Г Д
1 1 1 1
5− 3 + 2 − log3 5 : sin π + cos π
2 3 2 3
2. Укажіть ескіз графіка функції y = x .

А Б В Г Д
y y y y y
O x O x O x O x O x
3. Яке з наведених рівнянь має лише один дійсний корінь?

А Б В Г Д
3 3 3 2 3 2
x +x =0 x −x =0 x +x =0 x −x =0 x + x4 = 0
3
4. Іванна купила в магазині ковдру і дві однакові подушки. Коли мама запи
тала дівчинку, скільки коштувала вся покупка, та відповіла: «Я витратила
x гривень! А якщо серйозно, то я точно не пам’ятаю, але ковдра коштувала
від 300 до 350 гривень, а кожна з подушок — від 150 до 170 грн». Укажіть
А Б В Г Д
450 x 520 640 x 650 750 x 870 600 x 690 450 x 520
5. Морозиво «Сніговичок» коштувало 12 грн за брикет. У зв’язку з підвищен

ням попиту на це морозиво реалізатор підняв його ціну на 5 %. Знайдіть
ціну брикета морозива «Сніговичок» після її підвищення.
А Б В Г Д
17 грн 12 грн 06 к. 11 грн 40 к. 18 грн 12 грн 60 к.
129
6. Перший елемент арифметичної прогресії a1 = x , а різниця цієї прогресії

d = −3 . Укажіть формулу, за якою обчислюють десятий елемент цієї про
гресії a10 .
А Б В Г Д
a10 = 10x − 3 a10 = x − 27 a10 = 9x − 3 a10 = x − 30 a10 = x + 27
7. У трикутнику ABC проведено бісектрису CK C
(рис. 1). Знайдіть BC, якщо AK = 3 см, BK = 5
BK = 5 см, а периметр трикутника ABC дорів
нює 24 см.
А Б В Г Д A K B
10 см 9 см 6 см 12 см 15 см Рис. 1
8. У паралелограмі ABCD точка O — точка
B C
перетину діагоналей

AC і BD (рис. 2), AD = a , O
AO = b , BD = c . Укажіть правильну рівність.
А Б В Г Д
A D

c = 2b − 2a c = a − b c = 2a + 2b c = a + b c = 2a − 2b Рис. 2
9. Акваріум має форму прямокутного паралелепіпеда, дно акваріума є прямо
кутником зі сторонами 20 см і 30 см. Знайдіть висоту стовпа води в цьому
акваріумі після того, як в порожній акваріум було налито 6 літрів води
(1 літр = 1000 см3).
А Б В Г Д
6 см 60 см 10 см 12 см 24 см
10. Для написання підсумкової контрольної роботи клас був поділений на
дві групи за рівнем підготовки. Для першої групи середній бал за конт
рольну роботу становив 8,5 балу, а для другої групи середній бал становив
10,5 балу. Знайдіть середній бал за цю контрольну роботу для всього класу,
якщо в першій групі було 12 учнів, а в другій — 8 учнів.
А Б В Г Д
9,7 10 9,3 9,5 9
a
11. Відомо, що a > 0 . Тоді =
3
a
А Б В Г Д
4 5 4 5 3
− −
a5 a6 a 5 a 6 a4
130
lg x
12. Знайдіть область визначення функції y = .
x2 − 4
А Б В Г Д
0; 2 ) ∪ ( 2; + ∞ ) 0; + ∞ ) ( − ∞; − 2) ∪ ( −2; 2) ∪ (2; + ∞ ) (0; +∞) (0;2) ∪ (2; +∞)
3
13. Розв’яжіть рівняння sin ( 2x ) = .
2
А Б В Г Д
2π π π πn π π πn
x = ( −1) + 2πn , x = ( −1) + πn , x = ( −1)
n n n
+ 2πn , x = ± + , x = ± + ,
3 6 6 2 12 12 2
n∈Z n∈Z n∈Z n∈Z n∈Z
14. Розв’яжіть нерівність 3x 9 .

А Б В Г Д
( − ∞; 2 ( 0; 2 ( − ∞; 3  9
( 0; 3 ( − ∞; 3
15. На змаганнях Григорій прийняв естафету, відстаючи від Романа на a метрів.
Відомо, що Роман біжить зі швидкістю 6 м/с, а Григорій — зі швидкі
стю 8 м/с. Скільки метрів пробіг Григорій з моменту прийняття естафети
до того моменту, як наздогнав Романа?
А Б В Г Д
4 3
a метрів 4a метрів 5a метрів 3a метрів a метрів
7 7
16. Знайдіть рівняння дотичної, проведеної до графіка функції y = −x2 у точці

з абсцисою x0 = −3 .
А Б В Г Д
y = 6x − 9 y = −6x − 9 y = 6x + 9 y = −6x − 27 y = 6x − 27
17. Два кола радіусів r1 = 4 см і r2 = 9 см доти

каються зовні одне до одного та до прямої l
у точках A і B відповідно (рис. 3). Знайдіть
довжину відрізка AB.
B A l
А Б В Г Д
Рис. 3
6 2 см 10 см 4 6 см 12 см 6 3 см
131
18. У прямокутній системі координат задано точку M ( 3; 4; 12 ) . Знайдіть від

стань від цієї точки до осі ординат.
А Б В Г Д
5 160 15 153 13
19. Площа бічної поверхні циліндра з радіусом основи r і висотою h = 3r

r
дорівнює площі сфери радіуса R. Знайдіть відношення .
R
А Б В Г Д
2 2 3 3 4
3 3 2 2 9
20. У кафе «Ранкова бадьорість» є x видів кавових напоїв, y видів чайних

напоїв і z видів тістечок. Богдан зайшов у це кафе і бажає поснідати
чаєм з тістечком або кавою з тістечком. Скільки існує варіантів сніданку
Богдана?
А Б В Г Д
x⋅z + y⋅z x⋅y⋅z x⋅y + z x+y+z (x + z) ⋅ ( y + z)

21. Установіть відповідність між функціями (1–4) та їх властивостями (А–Д).
Функція Властивість
1 y = log3 x А D(y) =  −1; 1
Б E(y) =  −1; 1

2 y = sin x
В Функція парна
y = ( 0,5 )
x
3
Г Функція спадна на проміжку ( 0; + ∞ )
4 y = arccos x Д Функція зростаюча на проміжку ( 0; + ∞ )
132
22. На рис. 4 зображено куб ABCDA1B1C1D1 . До кожного B1 C1

початку речення (1–4) доберіть його закінчення (А–Д)
так, щоб утворилося правильне твердження. A1 D1
Початок речення Закінчення речення B C

1 Пряма B1D А утворює з площиною ABCD
кут α = 45° . A D
2 Площина ( A1BC ) Б утворює з площиною ABCD Рис. 4
кут β = 60° .
3 Пряма A1C1 В утворює з площиною ABCD
кут γ = arcctg 2 .
4 Площина ( ADD1 )
Г перпендикулярна до пло
щини ABCD.
Д паралельна площині ABCD.

23. Задано функцію f ( x ) = 4x3 .
1. Знайдіть F ( 2 ) , якщо F ( x ) — первісна функції f ( x ) , причому графік
функції F ( x ) проходить через точку M (1; − 1) .
3
2. Обчисліть: ∫ f ( x ) dx .
2
24. Обчисліть: 103−2⋅lg 20 .
x2
25. Розв’яжіть нерівність 0 . У відповідь запишіть кількість ці-
( x − 3 )( x + 4 )
лих розв’язків цієї нерівності, які належать проміжку ( −9; 9 ) .
26. У правильному n-кутнику є 54 діагоналі. Знайдіть градусну міру внутріш

нього кута цього правильного n-кутника.
27. Туристична група вирушила у триденний похід. Першого дня вона про
2
йшла усієї довжини запланованого маршруту. Другого дня ця група
9
4
пройшла відстані, що залишилося пройти, а третього дня — останні 18 км
7
маршруту. Скільки кілометрів пройшла туристична група другого дня?
133
x2 + y2 = 36,
28. Знайдіть усі значення параметра a, при яких система рівнянь  2
2x − y = −a
має лише три розв’язки. Якщо таке значення параметра одне, то запишіть
його у відповідь, якщо таких значень параметра кілька, то запишіть у від
повідь їх суму.

−x + −x3
29. Задано функцію g ( x ) = .
−x
а) Знайдіть область визначення функції g ( x ) .
б) Побудуйте графік функції g ( x ) .
в) За побудованим графіком знайдіть множину значень функції g ( x ) .
30. Дано куб ABCDA1B1C1D1 , ребро якого дорівнює 1. Точки M і K є середина

ми ребер AD і CD відповідно. Побудуйте переріз цього куба, який прохо
дить через точки M, K і B1 , та з’ясуйте, якою геометричною фігурою є цей
переріз. Знайдіть його площу S.
134
1. Укажіть числовий вираз, значення якого є меншим від ( −1) .
А Б В Г Д
3π 1 1  1  1
sin + cos π ( log3 2) − 1 − − 4 : 3 2− 3
2 3 4  
2. Укажіть ескіз графіка функції y = 3x .
А Б В Г Д
y y y y y
O x O x
O x O x O x
3. Яке з наведених рівнянь має лише три дійсні корені?

А Б В Г Д
3 3 3 2 3 2
x +x =0 x −x =0 x +x =0 x −x =0 x + x4 = 0
3
4. Дмитрик купив у магазині шорти і три однакові футболки. Коли тато за
питав хлопчика, скільки коштувала вся покупка, той відповів: «Я витратив
y гривень! А якщо серйозно, то я точно не пам’ятаю, але шорти коштували
від 500 до 550 гривень, а кожна з футболок — від 100 до 110 гривень».
Укажіть правильну подвійну нерівність.
А Б В Г Д
830 y 850 600 y 660 800 y 880 610 y 650 850 y 880
5. Шоколадний батончик «Солодун» коштував 15 грн. Під час акції реалізатор
знизив його ціну на 10 %. Знайдіть ціну шоколадного батончика «Солодун»
після її зниження.
А Б В Г Д
14 грн 85 к. 16 грн 50 к. 13 грн 50 к. 15 грн 15 к. 14 грн 90 к.
6. Перший елемент геометричної прогресії b1 = y , а знаменник цієї прогресії q = 2 .
Укажіть формулу, за якою обчислюють десятий елемент цієї прогресії b10 .
А Б В Г Д
b10 = 2 y 10
b10 = 2y 9 b10 = y + 18 b10 = 2y 10
b10 = 29 y
135
7. У трикутнику ABC проведено бісектрису CK

C
(рис. 1). Знайдіть AC, якщо AK = 3 см,
BK = 5 см, а периметр трикутника ABC
дорівнює 32 см.
А Б В Г Д A K B
15 см 20 см 10 см 12 см 9 см Рис. 1
8. У паралелограмі ABCD точка O —точка B C

перетину
діагоналей
AC і BD (рис. 2), AB = x ,
O
BO = y , CA = z . Укажіть правильну рівність.
А Б В Г Д A D

z = 2x − 2y z = 2x + 2y z = x − y z = −2x − 2y z = −x − y Рис. 2
9. Садовий басейн має форму прямокутного паралелепіпеда, а дно басейну
є прямокутником зі сторонами 4 м і 5 м. Знайдіть висоту стовпа води в цьо
му басейні після того, як у порожній басейн було налито 35 м3 води.
А Б В Г Д
2,25 м 1,25 м 2м 1,75 м 1,5 м
10. Для написання підсумкової контрольної роботи клас був поділений на дві
групи за рівнем підготовки. Для першої групи середній бал за контрольну
роботу становив 7 балів, а для другої групи середній бал становив 10,2 бала.
Знайдіть середній бал за цю контрольну роботу для всього класу, якщо
в першій групі було 10 учнів, а в другій — 15 учнів.
А Б В Г Д
8,6 8,92 8,5 8,75 8,96
4
b
11. Відомо, що b > 0 . Тоді =
b
А Б В Г Д
5 7 4 7 5
− − −
b6 b 8 b 5 b8 b 6
ln x
12. Знайдіть область визначення функції y = .
x2 + 9
А Б В Г Д
0; 3 ) ∪ ( 3; + ∞ ) 0; + ∞ ) ( − ∞; − 3) ∪ ( −3; 3) ∪ (3; + ∞ ) ( 0; + ∞ ) ( 0; 3) ∪ (3; + ∞ )
136
2
13. Розв’яжіть рівняння cos ( 4x ) = .
2
А Б В Г Д
π π π πn π π πn
x = ( −1) + 2πn , x = ( −1)
n n
+ πn , x = ± + , x = ± + 2πn , x = ± + ,
4 4 16 4 16 16 2
n∈Z n∈Z n∈Z n∈Z n∈Z
14. Розв’яжіть нерівність ( 0,5 ) 0,25 .

x
А Б В Г Д
( − ∞; 2 ( 0; 2 ( −∞; (0,5) 0,25 


( − ∞; 0,5 2; + ∞ )
15. На змаганнях Надія прийняла естафету, відстаючи від Віри на x метрів.

Відомо, що Віра біжить зі швидкістю 4 м/с, а Надія — зі швидкістю 6 м/с.
Скільки метрів пробігла Віра з моменту прийняття естафети Надією до того
моменту, як Надія її наздогнала?
А Б В Г Д
0,4x метрів 2x метрів 5x метрів 3x метрів 0,6x метрів
16. Знайдіть рівняння дотичної, проведеної до графіка функції y = −x3 у точці

з абсцисою x0 = −2 .
А Б В Г Д
y = 12x − 30 y = −12x − 30 y = −12x − 16 y = −12x + 16 y = 12x − 8
17. Два кола радіусів r1 = 4,5 см і r2 = 12,5 см доти

каються зовні одне до одного та до прямої l
у точках A і B відповідно (рис. 3). Знайдіть
довжину відрізка AB.
B A l
А Б В Г Д
Рис. 3
9 2 см 8 см 17 см 15 см 8 3 см
18. У прямокутній системі координат задано точку P ( 3; 12; − 4 ) . Знайдіть від

стань від цієї точки до осі абсцис.
А Б В Г Д
5 160 8 153 13
137
19. Площа бічної поверхні конуса з радіусом основи r і твірною l = 3r дорівнює

r
площі сфери радіуса R. Знайдіть відношення .
R
А Б В Г Д
2 3 3 4 9
3 2 4 3 16
20. У кафе «Вітамінчик» є a видів соків, b видів тістечок і c видів пирогів

із фруктами. Валерія зайшла в це кафе і бажає поснідати соком з тістечком
або соком зі шматочком пирога. Скільки існує варіантів сніданку Валерії?
А Б В Г Д
( a + c) ⋅ (b + c) a ⋅b ⋅c a + b⋅c a+b+c a ⋅b + a ⋅c

Функція Властивість
1 y= x А Функція зростає на проміжку ( 0; + ∞ )

2 y = arcsin x Б Функція спадає на проміжку ( 0; + ∞ )
В Функція періодична
3 y = log 0,5 x
Г D ( y ) =  −1; 1
4 y = ctg x
Д E ( y ) =  −1; 1
22. На рис. 4 зображено куб ABCDA1B1C1D1 . До кожного B1 C1
початку речення (1–4) доберіть його закінчення (А–Д)
так, щоб утворилося правильне твердження.
A1 D1
B C
1 Пряма BB1 А утворює з прямою CC1
кут α = 45° .
2 Площина ( ABC ) Б утворює з прямою CC1
A D
кут β = 60° . Рис. 4
3 Пряма A1D
В містить пряму CC1 .
4 Площина ( ACC1 ) Г перпендикулярна
до прямої CC1 .
Д паралельна прямій CC1 .
138

23. Задано функцію f ( x ) = 3x2 .
1. Знайдіть F ( −2 ) , якщо F ( x ) — первісна функції f ( x ) , причому графік
функції F ( x ) проходить через точку M (1; 3 ) .
4
2. Обчисліть: ∫ f ( x ) dx .
3
24. Обчисліть: 3 ⋅ 5lg 4 ⋅ 2log100 16 .
25. Розв’яжіть нерівність 2

( x + 6 ) 0 . У відповідь запишіть кількість цілих
x ( x − 5)
розв’язків цієї нерівності, які належать проміжку ( −10; 10 ) .
26. У правильному n-кутнику градусна міра внутрішнього кута дорівнює 157,5°.
Знайдіть кількість діагоналей цього n-кутника.
27. Збір урожаю картоплі на дачній ділянці тривав три дні. Першого дня було
2 1
зібрано усього врожаю, другого дня зібрали решти, а третього дня
5 3
зібрали 350 кг картоплі. Скільки кілограмів картоплі зібрали другого дня?
x2 + y2 = 64,
28. Знайдіть усі значення параметра a, при яких система рівнянь  2
2x − y = a
має лише один розв’язок. Якщо таке значення параметра одне, то запишіть
його у відповідь, якщо таких значень параметра кілька, то запишіть
у відповідь їх суму.

3
3
−x + −x 4
29. Задано функцію ϕ ( x ) = .
3
−x
а) Знайдіть область визначення функції ϕ ( x ) .
б) Побудуйте графік функції ϕ ( x ) .
в) За побудованим графіком знайдіть множину значень функції ϕ ( x ) .
30. Дано куб ABCDA1B1C1D1 , ребро якого дорівнює 1. Точки K, L, P є середи
нами ребер AD, CD, B1C1 відповідно. Побудуйте переріз цього куба, який
проходить через точки K, L, P, і з’ясуйте, якою геометричною фігурою
є цей переріз. Знайдіть його площу S.
139
1. Під час опитування учасників Клубу любителів кіно одного зі столичних
університетів стосовно того, скільки фільмів кожен учасник переглянув за
останній місяць, було отримано такі результати: 4, 2, 3, 5, 7, 10, 8, 4, 4, 6.
Знайдіть медіану цієї вибірки.
А Б В Г Д
3 4 4,5 5,3 10
2. Відомо, що log a b = 3, а log a c = 2. Тоді logb c =

А Б В Г Д
2 3
8 9 6
3 2
3. Укажіть ескіз графіка функції y = 3x −2 .

А Б В Г Д
y y
y y y
O
O x x
O x O x
O x
4. Послідовність (an ) є арифметичною прогресією, у якій a1 = x , a2 = 3x . Знай

діть a10 .
А Б В Г Д
19x 10x 21x 11x 18x
5. Розв’яжіть нерівність log 1 ( x − 1) < −1.
2
А Б В Г Д
1   1
( − ∞; 3) (3; + ∞ ) (1; + ∞ )  2 ; + ∞  − ∞; 2 
6. Розв’яжіть рівняння 4x−1 = 3.

А Б В Г Д
7 7
x= x = log 4 12 x = log 4 7 x = log 4 3 x=
4 3
140
7. Лижник піднявся на гору пішки зі швидкістю 3 км/год, потім спустився

з гори зі швидкістю 48 км/год. Відомо, що довжина шляху під час підйому
була вдвічі більшою за довжину шляху під час спуску. Знайдіть середню
швидкість лижника за описаний проміжок часу, якщо вважати, що на вер
шині гори він не відпочивав.
А Б В Г Д
4 1
8 км/год 21,5 км/год 16 км/год 4 км/год 5 км/год
11 7
8. Дано паралелограм ABCD. Укажіть правильну векторну рівність.

А Б В Г Д

AB + BD = DA CA − CB = BA AC + BD = AB BA − BC = BD CD + BD = BC
9. На клумбі бабусі Килини росте 12 червоних і 8 білих тюльпанів. Одного

разу її романтичний онук Феофан попросив для своєї дівчини три квітки
з цієї клумби. Бабуся виконала прохання, зірвавши квітки навмання. Знай
діть імовірність того, що букет Феофана буде складатися лише з червоних
тюльпанів.
А Б В Г Д
12 ! C83 1 3
C12 12
20 ! 3
C20 2 3
C20 20
10. Металева заготовка має форму циліндра з радіусом основи r і висотою h.

Цю заготовку планують переплавити в металеву кулю радіуса R. Виразіть R
через r і h (втратами металу під час переплавки знехтуйте).
А Б В Г Д
4r 2 h rh 3r 2 h rh
R=3 R= R=3 R= R = 3 r 2h
3 2 4 2
11. У прямокутнику ABCD точка K належить стороні BC, причому BK : KC = 3 : 2.

Знайдіть відношення площі трикутника ABK до площі трапеції AKCD.
А Б В Г Д
1: 3 2:3 2:5 3 :7 2 :7
141
2
x −3
А Б В Г Д
[0; + ∞) [0; 9) ∪ (9; + ∞) [0; 3) ∪ (3; + ∞) ( − ∞; 9) ∪ (9; + ∞ ) ( − ∞; 3) ∪ (3; + ∞ )
13. У прямокутній декартовій системі координат задано точку M ( −2; − 4; 5) .

Укажіть відстань від цієї точки до осі ординат.
А Б В Г Д
4 20 7 45 29
14. На обідку круглого годинника позначено такі точки: A — на позначці 12 го

дин, B — на позначці 5 годин і C — на позначці 7 годин. Знайдіть градусну
міру кута ABC.
А Б В Г Д
150° 45° 120° 60° 75°
15. Маленький хлопчик Василько колекціонував іграшкові фігурки вікінгів.

Одного разу він помітив, що всіх його вікінгів можна розставити на столі
рядами по 8, по 12 або по 14 фігурок у кожному ряді, при цьому у кожно
му випадку не буде жодного неповного ряду. Знайдіть найменшу кількість
фігурок, яка може бути в колекції Василька.
А Б В Г Д
24 84 168 56 336
2x
x −1
А Б В Г Д
( − ∞; − 1) ∪ (1; + ∞ ) ( −1; + ∞ ) ( −1; 1) ( − ∞;1) ( − ∞; 1) ∪ (1; + ∞ )
sin (4α )
17. =
cos (2α )
А Б В Г Д
tg (4α ) sin (2α ) 2 cos (2α ) 2 sin (2α ) tg (2α )
142
18. Укажіть формулу, за якою можна обчислити площу S фігури, обмеженої

графіками функцій y = 2x і y = x2.
А Б В Г Д
2 4 2 2 4
( ) ( ) ( ) ( )
S = ∫ 2x − x2 dx S = ∫ x2 − 2x dx S = ∫ 2x + x2 dx S = ∫ x2 − 2x dx S = ∫ 2x − x2 dx ( )
0 0 0 0 0
19. Знайдіть значення виразу x12 + x22 , якщо x1 і x2 — корені рівняння

x2 + 3x − 7 = 0.
А Б В Г Д
–5 9 23 43 55
20. Дано прямокутний паралелепіпед ABCDA1B1C1D1 , у якому AB = 3 см,
BC = 4 см, AA1 = 12 см. Знайдіть тангенс кута між діагоналлю B1D і пло
щиною грані ABCD.
А Б В Г Д
12 12 13 5 5
5 13 5 12 13

Рівняння Кількість дійсних коренів

1 |x| −3 = 0 А Жодного
2 tgx = −3 Б Лише один
3 sinx = −3 В Лише два

Г Лише три
4 3| x | = 1
Д Більше трьох
22. Зі статистичних спостережень відомо: імовірність того, що касир Петро
прийде на роботу вчасно, дорівнює 0,8, а імовірність того, що охоронець
Микола прийде на роботу вчасно, становить 0,9. Відомо також, що обидва
працівники приходять або не приходять на роботу вчасно незалежно один
від одного. Установіть відповідність між подіями (1–4) та їх імовірностя
ми (А–Д).
143
Подія Імовірність події

1 Обидва працівники вчасно прийдуть на роботу. А 0,08
2 Петро прийде на роботу вчасно, а Микола запізниться. Б 0,26
В 0,36
3 Принаймні один із двох працівників прийде вчасно.
Г 0,72
4 Лише один із двох працівників прийде вчасно.
Д 0,98

23. У прямокутній декартовій системі координат задано точки A ( −1; 4) і B (3; 6) .
1. Знайдіть квадрат відстані від середини відрізка AB до початку координат.

2. Знайдіть скалярний добуток векторів OA і BO , де точка O — початок
координат.
 1   23 7 
24. Знайдіть значення виразу  2 −  ⋅  + .
 11   24 8 
25. Дано функцію y = −4x2 + 4x − 9 . Якщо ця функція має найбільше значення,
то запишіть його у відповідь; якщо функція не має найбільшого значення, то
запишіть у відповідь число 100.
26. До 300 грамів 10%-го розчину солі додали x грамів 25%-го розчину тієї
самої солі та отримали 20%-й розчин. Знайдіть x.
27. У прямокутному трикутнику менший гострий кут у 3 рази більший за кут
між бісектрисою та висотою, проведеними з вершини прямого кута. Знай
діть градусну міру більшого гострого кута цього трикутника.
28. Знайдіть тангенс кута між дотичною, проведеною до графіка функції
2x2
y= у точці з абсцисою x0 = −3 , і додатним напрямком осі абсцис.
x +1

29. Дано правильну чотирикутну піраміду SABCD з ребром основи a і апо
фемою b. Через вершину S піраміди та середини ребер AB і AD основи
ABCD проведено площину α. Установіть, якою геометричною фігурою
є переріз піраміди SABCD площиною α. Знайдіть площу цього перерізу.
30. Розв’яжіть нерівність a sin x + cos x 1 при всіх значеннях параметра a.
144
1. Під час опитування учасників Клубу шанувальників театру одного зі сто

личних університетів стосовно того, скільки вистав кожен учасник пере
глянув за останній місяць, було отримано такі результати: 10, 4, 6, 3, 5, 7,
4, 8, 4, 2. Знайдіть моду цієї вибірки.
А Б В Г Д
3 4 4,5 5,3 10
 b
2. Відомо, що log a b = 2, а log a c = 5. Тоді log a   =
 c
А Б В Г Д
2 2 5
3 − –3
5 5 2
3. Укажіть ескіз графіка функції y = −2x3 .

А Б В Г Д
y y y
y y
O
x
O O x O
x O x
x
4. Послідовність (bn ) є геометричною прогресією, у якій b1 = y , b2 = y3 . Зна

йдіть b8 .
А Б В Г Д
16 17 14 18
y y y y y15
5. Розв’яжіть нерівність log2 (1 − x ) < 3 .

А Б В Г Д
( −7; + ∞ ) ( −8; + ∞ ) ( −7; 1) ( −8; 1) ( − ∞; − 7)
145
6. Розв’яжіть рівняння 3x+1 = 12.

А Б В Г Д
1
x= x = log3 12 x = log3 4 x = log3 11 x=4
4
7. Батискаф спускався на дно западини зі швидкістю 4 м/с, а піднімався

звідти іншим шляхом зі швидкістю 6 м/с. Довжина шляху під час спуску
була вдвічі меншою від довжини шляху під час підйому. Знайдіть середню
швидкість батискафа, якщо відомо, що на дні западини він не зупинявся.
А Б В Г Д
1 4
5 м/с 5 м/с 5,5 м/с 5 м/с 10 м/с
7 7
8. Дано прямокутник ABCD. Укажіть НЕправильну векторну рівність.
А Б В Г Д

AB + BD = AD CA − CB = BA BC + BA = DB BA − BC = CA BA − BC = CA
9. У саду діда Панаса розквітли 10 червоних і 15 білих троянд. Одного разу

він вирішив привітати свою сусідку, бабусю Килину, з днем народження
і навмання вибрав для неї 5 троянд. Знайдіть імовірність того, що отрима
ний святковий букет буде складатися лише з білих троянд.
А Б В Г Д
5 5
1 15 ! 15 C10 C15
5 5
2 25 ! 25 C25 C25
10. Металева заготовка має форму кулі радіуса R. Цю заготовку планують пере
плавити в циліндр, радіус основи r якого удвічі менший від його висоти h.
Виразіть r через R (втратами металу під час переплавки знехтуйте).
А Б В Г Д
4 1 2
r=R r = R3 r = R3 r = R3 r=R 2
3 3 3
11. У паралелограмі ABCD точка K належить стороні BC, причому BK : KC = 2 : 5 .

Знайдіть відношення площі трапеції ABKD до площі трикутника KCD.
А Б В Г Д
9:5 2 :1 6 :5 5:3 7:4
146
3
12. Укажіть область визначення функції y = 3
.
x +2
А Б В Г Д
[0; + ∞) [0; 8) ∪ (8; + ∞) ( − ∞; + ∞) ( − ∞; − 8) ∪ ( −8; + ∞ ) ( − ∞; − 2) ∪ ( −2; + ∞ )
13. У прямокутній декартовій системі координат задано точку M (5; − 2; 4) . Ука
жіть відстань від цієї точки до початку координат.
А Б В Г Д
11 20 29 45 7
14. На обідку круглого годинника позначено такі точки: K — на позначці

12 годин, L — на позначці 3 години і M — на позначці 10 годин. Знайдіть
градусну міру кута KLM.
А Б В Г Д
15° 45° 30° 60° 20°
15. Маленька дівчинка Даринка колекціонувала морські мушлі, які вона тричі
приносила до дитячого садочка для гри й роздавала всім присутнім у групі
дітям порівну. Знайдіть найбільшу можливу кількість дітей у групі Дарин
ки, якщо першого разу вона принесла 96 мушель, другого разу — 80 му
шель, а третього разу — 64 мушлі.
А Б В Г Д
16 8 32 20 12
3x
16. Розв’яжіть нерівність < 2.
x +1
А Б В Г Д
( − ∞; − 1) ∪ ( −1; 2) ( − ∞; 2) (2; + ∞ ) ( −1; 2) ( − ∞; − 1) ∪ (2; + ∞ )

2 sin α cos α
17. =
cos (2α )
А Б В Г Д
1
ctg (2α ) 2sinα 2tgα sinα tg (2α )
2
147
18. Укажіть формулу, за якою можна обчислити площу S фігури, обмеженої

графіками функцій y = 4 і y = x2.
А Б В Г Д
4 2 2 2 4
(
S = ∫ 4 − x2 dx ) S= ∫( )
4 − x2 dx S = ∫( )
x2 − 4 dx S = ∫( )
x2 + 4 dx (
S = ∫ x2 − 4 dx )
0 −2 −2 −2 0
19. Знайдіть значення виразу x12 + x22 , якщо x 1 і x2 — корені рівняння

x2 − 7 x − 5 = 0 .
А Б В Г Д
59 11 39 25 49
20. Дано прямокутний паралелепіпед ABCDA1B1C1D1 , у якому AB = 4 см,
BC = 12 см, AA1 = 3 см. Знайдіть косинус кута між діагоналлю B1D і пло
щиною грані CDD1C1.
А Б В Г Д
5 4 12 3 5
12 5 13 5 13

21. Установіть відповідність між рівняннями (1–4) та кількістю їх дійсних ко
ренів (А–Д).
Рівняння Кількість дійсних коренів

1 ctg x = 5 А Жодного
Б Лише один
2 4
x =5
В Лише два
3 x2 + 5 = 0 Г Лише три
|x|
4 5 = 125 Д Більше трьох
22. Зі статистичних спостережень відомо: імовірність того, що прибиральниця
Марія прийде на роботу вчасно, дорівнює 0,7, а імовірність того, що касир
ка Тамара прийде на роботу вчасно, становить 0,9. Відомо також, що обидві
працівниці приходять або не приходять на роботу вчасно незалежно одна від
одної. Установіть відповідність між подіями (1–4) та їх імовірностями (А–Д).
148
Подія Імовірність події

1 Обидві працівниці запізняться на роботу. А 0,63
2 Марія прийде на роботу вчасно, а Тамара запізниться. Б 0,37
3 Принаймні одна з двох працівниць запізниться. В 0,34
4 Лише одна з двох працівниць прийде вчасно. Г 0,07

Д 0,03

23. У прямокутній декартовій системі координат задано точки A (2; − 3) і B (4; − 9) .
1. Знайдіть відстань від середини відрізка AB до осі абсцис.

2. Знайдіть скалярний добуток векторів OC і AB , де точка O — початок
координат, а точка C — середина відрізка AB.
 11   5
24. Знайдіть значення виразу  3 +  ⋅  0,875 −  .
 15   7
25. Дано функцію y = 2x2 − 6x + 13. Якщо ця функція має найменше значення,
то запишіть його у відповідь; якщо функція не має найменшого значення,
то запишіть у відповідь число 100.
26. До 200 грамів 20%-го розчину кислоти додали y грамів 10%-го розчину тієї
самої кислоти та отримали 12%-й розчин. Знайдіть y.
27. У прямокутному трикутнику більший гострий кут у 4 рази більший за кут
між бісектрисою та медіаною, проведеними з вершини прямого кута. Знай
діть градусну міру меншого гострого кута цього трикутника.
28. Знайдіть тангенс кута між дотичною, проведеною до графіка функції
3x
y= у точці з абсцисою x0 = −2 , і додатним напрямком осі абсцис.
x2 + 1

29. Дано правильну трикутну призму ABCA1B1C1 з ребром основи a і бічним ре
бром b. Через точку A1 та середини ребер AB і AC основи ABC проведено площи
ну α. Установіть, якою геометричною фігурою є переріз призми ABCA1B1C1
площиною α . Знайдіть кут ϕ між площиною α і площиною ( ABC ) .
30. Розв’яжіть нерівність a cos x − sin x − 1 при всіх значеннях параметра a.
149
1. Укажіть від’ємне ціле число.
А Б В Г Д
–8,3 0 17 − 16 −π
2. Розв’яжіть рівняння 2 x = 8 .
А Б В Г Д
x = ±4 x=4 x=6 x = 0,25 x = ±0,25
105
3. Обчисліть: .
26 ⋅ 54
А Б В Г Д
5 1 2
10 1
2 10 5
4. На рис. 1 зображено шість точок M, N, P, L, Q і K y

у прямокутній системі координат. Відомо, що лише N P
дві з них належать графіку парної функції y = f ( x ) .
L M
Однією такою точкою є точка P. Укажіть другу точку.
0 x
А Б В Г Д Q K
K M L N Q
Рис. 1
bn
5. Укажіть другий член геометричної прогресії (bn ) , якщо b1 = 5 2 , bn+1 = .
2
А Б В Г Д
5 10 2 2,5 4 2
6. Закінчіть речення так, щоб утворилося правильне твердження: «Графік
5
функції y = можна отримати внаслідок паралельного перенесення
x −2
5
графіка функції y = …».
x
А Б В Г Д
вниз на 2 оди вгору на 2 оди вправо на 2 вліво на 2 оди вгору на 5 оди
ниці уздовж ниці уздовж одиниці уздовж ниці уздовж ниць уздовж
осі Oу. осі Oу. осі Oх. осі Oх. осі Oу.
150
x 6
7  6
7. Розв’яжіть нерівність   <   .
 6 7
А Б В Г Д
( − ∞; 6) ( − ∞; − 6) ( −6; + ∞ ) (6; + ∞ ) (0; 6)
8. Довжина радіуса основи конуса дорівнює 6, а довжина його висоти дорів
нює 8. Знайдіть площу бічної поверхні конуса.
А Б В Г Д
96π 80π 48π 288π 60π

9. Знайдіть косинус кута між векторами a і b , якщо відомо, що a = 3,

b = 5, a⋅b = 7 .
А Б В Г Д
15 8 2 7 7
7 7 7 8 15
10. Яка найменша кількість шестилітрових порожніх балонів потрібна, щоб

розлити в них 100 л води?
А Б В Г Д
15 16 17 18 19
11. На рис. 2 зображено графік неперервної на проміжку y
[0; 8] функції y = f (x) . Площі геометричних фігур А, y = f (x )
В і С, обмежених віссю Oх та графіком цієї функції, A
дорівнюють 6 кв. од., 5 кв. од. та 3 кв. од. відповідно. C
8 0 8 x
Обчисліть ∫ f (x)dx . B
0
2 4 8 9 14
12. На рис. 3 зображено рівнобедрений прямокутний три M
кутник ABC і пряму MN, яка проходить через вер A
шину A і лежить в одній площині з трикутником, N
∠ BAN = 20° . Знайдіть градусну міру кута CAM.
А Б В Г Д C B
135° 115° 120° 90° 160° Рис. 3
151
13. Укажіть число, що є розв’язком нерівності cosx < 0.

А Б В Г Д
π π –4p 7π 3π
−
5 7 4 4
14. За перший, другий, третій та четвертий дні канікул Вероніка виготовила
відповідно 12, 8, 8 та 20 звірят із паперу технікою «орігамі». Скільки зві-
рят у середньому за день виготовляла дівчина протягом цього періоду?
А Б В Г Д
20 8 24 16 12
( )
15. Розв’яжіть рівняння lg x2 − 5x = lg (4 − 5x ) .
А Б В Г Д
Рівняння
не має коренів x=5 x=2 x = −2 x = ±2
16. За душову кабіну, її доставку та встановлення разом заплатили m грн.
Вартість доставки та встановлення душової кабіни дорівнює 10 % від її
вартості. Знайдіть вартість душової кабіни (у грн).
А Б В Г Д
9m 10m 11m 10m
9m
10 11 10 9
17. Довжни радіусів двох концентричних кіл дорівнюють 2 і 5. Знайдіть площу
кільця, обмеженого цими колами.
А Б В Г Д
9π 16π 21p 29π 6π
18. Прямі а і b мимобіжні. Які з наведених тверджень є правильними?
І. Якщо пряма а перетинає площину α, то пряма b не перетинає площину α.
ІІ. Якщо пряма c паралельна прямій а, то прямі b і c мимобіжні.
ІІІ. Якщо точка H належить прямій а, то точка H не належить прямій b.
А Б В Г Д
Лише І Лише ІІ Лише ІІІ Лише І і ІІ Лише ІІ і ІІІ
19. Знайдіть координати точки, симетричної точці A (4; 5) відносно прямої y = 3.

А Б В Г Д
(4; 1) (4; 2) (2; 5) (1; 5) (4; 8)
152
20. Секцію настільного тенісу відвідують 14 студентів-спортсменів. Скільки

всього існує варіантів вибору 2 спортсменів для участі в змаганнях, якщо
одному з них доведеться змагатися у Києві, а другому — в Одесі?
А Б В Г Д
14 27 91 182 196
21. Установіть відповідність між виразом (1–4) та його значенням (А–Д).
Вираз Значення виразу
3 А − 3
1 4
81 1
Б −
2− 2 3
2 3
6 − 12 В
2
3 tg 300° 1
Г
3
4 6log36 3
Д 3

22. У прямокутній системі координат на площині зображено вектори a і b (рис. 4).
Установіть відповідність між вектором (1–4) та його координатами (А–Д).
Вектор Координати вектора
y
1 b А (2; 3)
a
2
1
a
Б (1; 0) b
2 В ( −2; − 1) 1

3 a+b Г (0; 1) 0 1 x

4 a−b Д ( −2; 1) Рис. 4

( )
23. Задано функцію f ( x ) = x2 − 6x + 5 9 − x .
озв’яжіть рівняння f ( x ) = 0. Якщо рівняння має один корінь, то запи-
1. Р
шіть його у відповідь; якщо рівняння має кілька коренів, то запишіть
2. Розв’яжіть нерівність f ( x ) 0. У відповідь запишіть суму усіх цілих її
розв’язків, які належать проміжку [ −10; 10] .
153
24. У непрозорому пакеті лежать кубики трьох кольорів: синього, жовтого та

зеленого. Кубики відрізняються лише кольором. Кубиків синього кольору
в 5 разів більше, ніж зеленого. Кубиків зеленого кольору в 4 рази менше,
ніж жовтого. Не заглядаючи в пакет, з нього навмання виймають один ку-
бик. Знайдіть імовірність того, що він буде жовтого кольору.
24
25. Знайдіть найбільше значення функції y = .
5 + 2 sin (5x ) cos (5x )
26. У першому ряду лекційної аудиторії 6 місць, а в кожному наступному ряду
на 4 місця більше, ніж у попередньому. Всього в аудиторії 15 рядів. Скіль-
ки всього місць у цій аудиторії?
27. Основою піраміди є ромб, у якому один із кутів дорівнює 120°. Дві бічні
грані піраміди, що містять сторони цього кута, перпендикулярні до площи-
ни основи. Дві інші бічні грані піраміди утворюють із площиною її основи
кути по 45°. Висота піраміди дорівнює 5 3 см. Визначте об’єм цієї пірамі-
ди (у см3).
28. Відстань між станціями А і В дорівнює 140 км. Пасажирський потяг ви
йшов зі станції А із запізненням на 20 хв. Для того щоб прибути до станції В
вчасно, машиніст потягу збільшив заплановану за розкладом швидкість на
14 км/год. Складіть рівняння для знаходження запланованої швидкості по-
тяга (у км/год), позначивши її через x. Знайдіть x. Під час розв’язування
квадратного рівняння можна використати рівність 23 716 = 154.

log2 (4 − x ) log2 (4 − x )
x ⋅2 −2
29. Задано функцію y = .
x −1
а) Знайдіть область її визначення.
б) Побудуйте графік функції.
в) Визначте область її значень.
30. У трапеції ABCD ( BC AD ) діагональ BD є бісектрисою гострого кута D

і перетинає середню лінію трапеції в точці L.
а) Доведіть, що трикутник CLD прямокутний.
бчисліть площу трапеції ABCD, якщо BC = 6 см, AD = 14 см, площа
б) О
трикутника CLD дорівнює 6 см2.
154
1. Укажіть ціле додатне число.
А Б В Г Д
7,1 362 − 121 6 –456
3
2. Розв’яжіть рівняння = 6.
x
А Б В Г Д
x = ±2 x=2 x = 18 x = 0,5 x = ±0,5
38 ⋅ 710
3. Обчисліть .
219
А Б В Г Д
7 1 3
1 21
3 21 7
4. На рис. 1 зображено шість точок M, N, P, L, Q і K y
у прямокутній системі координат. Відомо, що лише N P
дві з них належать графіку непарної функції y = f ( x ) . L M
Однією такою точкою є точка K. Укажіть другу точку. 0 x
Q K
А Б В Г Д
P M L N Q Рис. 1
3
5. Укажіть другий член послідовності (xn ) , якщо x1 = 3 , xn+1 = .
4xn
А Б В Г Д
1 3 4
2 12
4 4 3
6. Закінчіть речення так, щоб утворилося правильне твердження: «Графік

2
функції y = можна отримати внаслідок паралельного перенесення
x+6
2
графіка функції y = …»
x
А Б В Г Д
вниз на 6 оди вгору на 6 оди вправо на 6 оди вліво на 6 оди вгору на 2 оди
ниць уздовж ниць уздовж ниць уздовж ниць уздовж ниці уздовж
осі Oу осі Oу осі Oх осі Oх осі Oу
155
x 2
 2  3
7. Розв’яжіть нерівність   >   .
 3  2
А Б В Г Д
( − ∞; 2) ( − ∞; − 2) ( −2; + ∞ ) (2; + ∞ ) (0; 2)

8. Довжина радіуса основи конуса дорівнює 3, а довжина його твірної дорів-
нює 5. Знайдіть об’єм конуса.
А Б В Г Д
9π 12π 15π
24π 36π

9. Знайдіть косинус кута між векторами a і b , якщо відомо, що a = 7 ,

b = 2, a ⋅ b = 3.
А Б В Г Д
3 1 6 14
3
14 3 7 3
10. Школа замовила екскурсію для 130 дітей. Яка найменша кількість 12-міс-
них автобусів потрібна для їх перевезення?
А Б В Г Д
14 13 12 11 10
11. На рис. 2 зображено графік неперервної на проміжку
y = f (x )
[0; 7] функції y = f (x) . Площі геометричних фігур А, y
B
В і С, обмежених віссю Oх та графіком цієї функції, 7
дорівнюють 9 кв. од., 8 кв. од. та 5 кв. од. відповідно. 0 C x
7
A
Обчисліть ∫ f (x)dx .
0
22 –4 –6 4 6 M
A
12. На рис. 3 зображено правильний трикутник ABC
і пряму MN, яка проходить через вершину A і ле- N
жить в одній площині з трикутником, ∠ CAM = 105° .
Знайдіть градусну міру кута BAN.
А Б В Г Д C B
10° 15° 20° 25° 30° Рис. 3
156
13. Укажіть число, що є розв’язком нерівності sinx > 0.

А Б В Г Д
π 9π 9π 8π
− π −
8 8 5 5
14. За перший, другий, третій, четвертий та п’ятий дні канікул Василь вивчив
5, 5, 7, 3 та x японських ієрогліфів відповідно. Визначте x, якщо відомо, що
в середньому за день протягом цього періоду хлопець вивчав 7 ієрогліфів.
А Б В Г Д
3 5 7 10 15
( )
15. Розв’яжіть рівняння log4 81x − x2 = log4 (81x − 9) .
А Б В Г Д
x=3 x = ±3 x = −3 x=9 Рівняння не має коренів
16. У магазині квадроцикл коштує 13 тис. грн. Вартість доставки товару
дорівнює m % від вартості його купівлі. Знайдіть вартість квадроцикла
з доставкою (у тис. грн) в цьому магазині.
А Б В Г Д
13m  m 
13(1+ m ) 13  1 +  13m 13 + m
100  100 
17. Довжини діаметрів двох концентричних кіл дорівнюють 6 і 8. Знайдіть

площу кільця, обмеженого цими колами.
А Б В Г Д
2π 7π 25π 28π 4π
18. Прямі а і b паралельні. Які з наведених тверджень є правильними?

І. Якщо пряма а перетинає площину α, то пряма b перетинає площину α.
ІІ. Якщо пряма a перетинає пряму с, то пряма b перетинає пряму с.
ІІІ. Якщо прямі а і n мимобіжні, то прямі b і n мимобіжні.
А Б В Г Д
Лише І Лише ІІ Лише ІІІ Лише І і ІІ І, ІІ, ІІІ
19. Знайдіть координати точки, симетричної точці A ( −3; 2) відносно прямої x = −1.
А Б В Г Д
( −4; 2) (0; 2) (1; 2) ( −3; − 4) (5; 2)
157
20. Секцію художньої гімнастики відвідують 10 студенток-спортсменок. Скіль-

ки всього існує варіантів вибору 3 спортсменок для участі у змаганнях?
А Б В Г Д
3 27 120 720 1000
21. Установіть відповідність між виразом (1–4) та його значенням (А–Д).
Вираз Значення виразу
1 cos135° А − 2
10 − 10 1
2 Б −
5 − 50 2
1
5 В
32 2
3
2 1
Г
log49 2 2
 1
4  7  Д 2

22. У прямокутній системі координат на площині зображено вектори a і b (рис. 4).
Установіть відповідність між вектором (1–4) та його координатами (А–Д).
Вектор Координати вектора
y
1 b А (0; 1)
a
2 2a Б (0; − 1)
b
3 a+b В (2; − 1) 1

4 b −a Г (4; 0) 0 1 x
Д (4; − 1) Рис. 4

( )
23. Задано функцію f ( x ) = 18 + 7x − x2 x − 6 .
озв’яжіть рівняння f ( x ) = 0. Якщо рівняння має один корінь, то запи-
1. Р
шіть його у відповідь; якщо рівняння має кілька коренів, то запишіть
2. Розв’яжіть нерівність f ( x ) > 0. У відповідь запишіть кількість усіх ці-
лих її розв’язків, які належать проміжку [ −10; 10] .
158
24. У непрозорому пакеті лежать кульки трьох кольорів: білого, синього та

червоного. Кульки відрізняються лише кольором. Кульок білого кольору
у 12 разів більше, ніж червоного. Кульок червоного кольору у 7 разів мен-
ше, ніж синього. Не заглядаючи в пакет, з нього навмання виймають одну
кульку. Знайдіть імовірність того, що вона буде синього кольору.
48
25. Знайдіть найменше значення функції y = .
9 − sin (4x ) + cos2 (4x )
2
26. В амфітеатрі концертного залу 20 рядів, у кожному наступному ряду кіль-

кість крісел на 2 більше, ніж у попередньому. Знайдіть кількість крісел
в останньому ряду, якщо в першому ряду 5 крісел.
27. Основою піраміди є рівнобедрений трикутник, у якому кут при основі
дорівнює 75°. Дві бічні грані піраміди, що містять сторони цього кута,
перпендикулярні до площини основи. Третя бічна грань піраміди утворює
з площиною її основи кут 30°. Висота піраміди дорівнює 6 см. Визначте
об’єм цієї піраміди (у см3).
28. Відстань між станціями А і В дорівнює 120 км. Пасажирський потяг ви
йшов зі станції А із запізненням на 10 хв. Для того щоб прибути до станції В
вчасно, машиніст потягу збільшив заплановану за розкладом швидкість на
10 км/год. Складіть рівняння для знаходження запланованої швидкості по-
тяга (у км/год), позначивши її через x. Знайдіть x. Під час розв’язування
квадратного рівняння можна використати рівність 28 900 = 170 .

x  x 
log3  +1 1+ log3  +1
 3   3 
x ⋅3 −3
29. Задано функцію y = .
x −3
а) Знайдіть область її визначення.
б) Побудуйте графік функції.
в) Визначте область її значень.
30. У рівнобічній трапеції ABCD ( BC AD ) діагоналі взаємно перпендикулярні,
точки A1 і C1 — проекції точок A і C на прямі BC і AD відповідно.
а) Доведіть, що чотирикутник AA1CC1 є квадратом.
б) Обчисліть площу трапеції ABCD, якщо периметр чотирикутника AA1CC1
дорівнює 68 см.
159
Зразки розв’язування тестових завдань з коментарями

Варіант Б
4. Відомо, що x ∈ ( 2; 3 ) . Тоді x − x − 2 =
А Б В Г Д
2x + 2 –2 2x − 2 2 2 − 2x
Розв’язання. За означенням модуля при x ∈ ( 2; 3 ) x − 2 = x − 2, тому

x − x − 2 = x − ( x − 2 ) = x − x + 2 = 2 і правильною є відповідь Г.
Коментар. Зауважимо, що це завдання не є елементарним і правильно його
розв’язати можуть лише ті учні, які добре розуміють означення модуля. Дистрак-
тори до цього завдання підібрано так, щоб вони враховували типові учнівські
помилки. Дистрактор А отримують внаслідок таких неправильних міркувань:
x − 2 = −x + 2, x − x − 2 = x − ( −x + 2 ) = x + x + 2 = 2x + 2. Дистрактор Б отримують
так: x − 2 = x − 2, x − x − 2 = x − ( x − 2 ) = x − x − 2 = −2 . Дистрактор В отримують
так: x − 2 = −x + 2, x − x − 2 = x − ( −x + 2 ) = x + x − 2 = 2x − 2 . Нарешті, дистрактор Д
отримують так: x − 2 = −x − 2, x − x − 2 = x − ( −x − 2 ) = −2x + 2. Як бачимо, кожен
із дистракторів дає вчителю досить точну інформацію, що саме не вміє робити
учень: розкривати модуль або перетворювати цілі вирази.
( ) ( )
10. Спростіть вираз b b2 + 3 − 3b2 + 1 і обчисліть його значення при b = 0,9 .
Розв’язання. Розкриємо дужки і застосуємо формулу скороченого множен-
( ) ( )
ня: b b2 + 3 − 3b2 + 1 = b3 − 3b2 + 3b − 1 = ( b − 1) . При b = 0,9 шукане значення ви-
3
разу дорівнює ( 0,9 − 1) = −0,001 .

3
Коментар. Формули, пов’язані з кубами, є досить складними для розпізна-

вання й запам’ятовування учнями. Їх використовують у тотожних перетворен-
нях виразів значно рідше, ніж формули, пов’язані з квадратами. Тому природно,
що дане завдання орієнтоване на «сильних» учнів.
11. Обчисліть: A
а) cos ( arctg3 ) ; б) arcsin ( cos5 ) .
Розв’язання
а) І спосіб. Використаємо прямокутний три-
кутник ABC з катетами AC = 1 і BC = 3 С B
(рис. 1). Рис. 1
160
Тоді tg ∠ A = 3 і ∠ A = arctg 3 . Тому cos ( arctg3 ) = cos ∠ A . За теоремою Пі-

AC 1
фагора AB = 12 + 32 = 10 , отже, cos ( arctg3 ) = cos ∠ A = = .
AB 10
π
І І спосіб. Нехай arctg3 = α . Тоді tg α = 3 і 0 < α < . За формулами тригоно-
2
1 1 1 π
метрії 1 + tg2α = , звідки cos2 α = = і, ураховуючи, що 0 < α < ,
2
cos α 1+ 9 10 2
1
маємо: cosα = .
10
3π 3π 3π
б) Оскільки < 5 < 2π , то 5 = + β , де β = 5 − є кутом першої чверті. Тому
2 2 2
 π
3 
cos5 = cos  + β  = sin β . Для кутів першої чверті правильною є рівність
 2 
3π
arcsin ( sinβ ) = β , тому arcsin ( cos5 ) = 5 − .
2
Коментар. При оцінюванні цього завдання, очевидно, за кожен із пунк-
тів «а» і «б» має бути нараховано по 2 бали. При цьому способи розв’язання І
і ІІ пункту «а» містять по 2 логічні кроки, а тому можуть вважатися рівноцін-
ними. Розв’язання пункту «б» також містить два логічні кроки і не має очевид-
них альтернатив. Тому вчителю легко проводити оцінювання цього завдання,
не зважаючи на його відкриту форму.
Зауважимо, що обернені тригонометричні функції та дії над ними традицій-
но є складними для сприйняття учнями, але наш досвід показує, що завдання,
подібні до завдання пункту «а» навіть учні середнього рівня підготовки почина-
ють досить легко розв’язувати після демонстрації їм способу І.

Варіант Б
5. Укажіть функцію, що є оберненою до функції y = 3x + 2.
А Б В Г Д
1 2 1 1 1 2 1
y= x− y= x+ y = −3x − 2 y= x+ y=
3 3 3 2 3 3 3x + 2
1 2
Розв’язання. Виразимо змінну x через змінну y: x = y− . В одержаній
3 3
рівності поміняємо місцями y і x та отримаємо формулу оберненої функції
1 2
y= x− , тобто правильною є відповідь А.
3 3
161
Коментар. Це завдання, як і завдання тесту № 1, не є елементарним

і розв’язати його можуть лише ті учні, які добре розуміють суть загального
означення оберненої функції. Досвід показує, що більшість учнів розуміють,
що функція y = 3 x є оберненою до функції y = x3 , а функція y = log2 x є обер-
неною до функції y = 2x , але далеко не всі знають загальне правило знаходжен-
ня всіх обернених функцій на тих проміжках, де вона існує. Цілком можливо,
що окремі вчителі опускали це загальне правило або не привертали до нього
належної уваги учнів.
У дистракторах до цього завдання знову враховані типові учнівські помил-
ки. Дійсно, дистрактори Б і Г отримують внаслідок неправильного вираження
змінної x через змінну y, а дистрактори В і Д розраховані на тих учнів, які не
розуміють суті поняття «обернена функція» і записують у відповідь вираз, що
є протилежним або оберненим до виразу, що задає початкову функцію.
S
x2 + y2 + 4x − 6y − 3 = 0 . У відповідь запишіть значення .
π
Розв’язання. Виділимо повні квадрати у лівій частині рівняння:
2 2
x + 4x + 4 + y − 6y + 9 − 3 − 4 − 9 = 0 , ( x + 2) + ( y − 3)
2 2
= 16 . Отже, центр цього кола
розташований у точці O ( −2; 3 ) , а радіус R = 4 . Тоді площа круга, обмеженого
S
даним колом, S = πR 2 = 16π , а = 16 .
π
Коментар. Авторський досвід показує, що виділення повних квадратів є не-
простою операцією не лише для учнів, а навіть для багатьох студентів молодших
курсів. Вимога записати у відповідь не значення площі, а пов’язаний із нею ви-
раз також утруднює дане завдання. Окремі учні плутають формули площі круга
і довжини кола, і відповідь 8 має сигналізувати вчителеві про це. Інші учнівські
помилки передбачити складно, тому це завдання і сформульовано у формі за-
вдання з короткою відповіддю, а не з альтернативами.
11. Задано функцію f ( x ) = x + x − 2 . Зобразіть графік цієї функції в прямокут-

Розв’язання. Розкриємо обидва модулі на проміжках ( − ∞; 0  , ( 0; 2 і ( 2; + ∞ ) .
За означенням модуля на проміжку ( − ∞; 0  x = −x , а x − 2 = −x + 2; на проміж-
ку ( 0; 2 x = x, а x − 2 = −x + 2; на проміжку (2; + ∞ ) x = x, а x − 2 = x − 2.
162
y
У підсумку отримаємо функцію 8
−2x + 2, x ∈ ( − ∞; 0  , 6

f ( x ) = 2, x ∈ ( 0; 2 , Ескіз графіка 4
2x − 2, x ∈ ( 2; + ∞ ).
 2
цієї функції зображено на рис. 2.
Очевидно, що D ( y ) = R . За графіком –4 –2 0 2 4 x
–2
встановлюємо: а) E ( y ) = 2; + ∞ ) ; б) функ
ція зростає на проміжку ( 2; + ∞ ) і спадає Рис. 2
на проміжку ( − ∞; 0 ) .
Коментар. Оцінювання цього завдання відбувається за такою схемою. Учень
одержує 1 бал за отримання правильного аналітичного виразу функції f ( x ) . За
правильну побудову графіка функції f ( x ) учень отримує ще 1 бал. За виконан
ня завдань пунктів «а» і «б» учень отримує ще по 1 балу.
Таким чином, за повне і правильне розв’язання цього завдання учень отримує
4 бали. Наведені в умові завдання підказки фактично ведуть підготовленого
учня до правильного розв’язання, причому сам учень розуміє, за які етапи
розв’язання йому будуть нараховані бали. Варто звернути увагу учнів на те, що
під час розв’язування завдань із повним поясненням слід виконувати завдання
навіть у тому випадку, коли повне і правильне розв’язання йому недоступне.
Увагу учнів також варто зосередити ще й на тому, що всі етапи розв’язання, за
які нараховуються бали, мають бути належним чином обґрунтовані з посилан
нями на означення, теореми тощо.

Варіант А
3. Укажіть корінь рівняння cos x = −0,5.
А Б В Г Д
5π 5π 2π π π
x=− x=− x=− x=− x=−
6 3 3 3 6
І спосіб. За формулою коренів тригонометричного рівняння cosx = A має
2π
мо: x = ± arccos ( −0,5 ) + 2πn , n ∈ Z ; x = ± + 2πn , n ∈ Z . При n = 0 маємо корені
3
2π
x=± , отже, правильною є відповідь В.
3
163
ІІ спосіб. Підставимо числа з альтернатив А–Д у ліву частину рівняння.

 5π   5π   π π 3
А cos  −  = cos  6  = cos  π − 6  = − cos  6  = − 2 .
 6       
 5π   5π   π π
Б cos  −  = cos  3  = cos  2π − 3  = cos  3  = 0,5 .
 3       
 2π   2π   π π
В cos  −  = cos  3  = cos  π − 3  = − cos  3  = −0,5 .
 3       
 π  π
Г cos  −  = cos  3  = 0,5 .
 3   
 π π 3
Д cos  −  = cos   = .
 6 6 2
Отже, правильною є відповідь В.
Коментар. У подібних завданнях підстановка значень змінної в рівняння
або нерівність не веде до суттєвого спрощення розв’язання. Такий висновок мож
на зробити практично для всіх тригонометричних рівнянь. Ми радимо звернути
увагу учнів на цей факт, розв’язавши дане завдання двома способами. Після цьо
го можна зробити акцент на тому, що для якісно складених тестових завдань на
розв’язування типових рівнянь і нерівностей простіше і швидше отримати пра
вильну відповідь традиційним шляхом, ніж шукати альтернативне розв’язання
або застосовувати прийоми вгадування.
8. Задано функцію f ( x ) = 4x − 5.
1. Знайдіть корінь рівняння 2 ⋅ f ( x ) = 1 .
2. Знайдіть суму всіх коренів рівняння f ( x ) = 3.
1. Підставимо у ліву частину рівняння замість f ( x ) вираз 4x − 5 і розв’яжемо
одержане рівняння: 2 ( 4x − 5 ) = 1 ; 8x − 10 = 1 ; 8x = 11; x = 1,375 .
2. Розв’яжемо рівняння 4x − 5 = 3 . При 4x − 5 0 маємо рівняння 4x − 5 = 3 ;
x = 2 . При 4x − 5 < 0 маємо рівняння 4x − 5 = −3 ; x = 0,5 . Оскільки 4 ⋅ 2 − 5 = 3 ,
3 > 0 і 4 ⋅ 0,5 − 5 = −3 , −3 < 0 , то обидва знайдені корені є коренями початко
вого рівняння, а їх сума дорівнює: 2 + 0,5 = 2,5.
Коментар. Структуровані завдання з’явилися в тестах ЗНО з математики
лише кілька років тому і можуть бути незвичними для українських випускни
ків. Традиційно структуровані завдання бувають двох типів:
164
• о бидві частини завдання, що стосуються спільної умови, є незалежними,

тобто відповідь до другої частини можна отримати, не розв’язуючи першої;
• під час розв’язування другої частини завдання використовується розв’язок
першої.
У нашому випадку маємо справу зі структурованим завданням першого
типу. Фактично це два однобальні досить прості тестові завдання, пов’язані
спільною умовою. Віднесення даного завдання саме до такого типу, а не до за
вдань із альтернативами зумовлене насамперед тим, що при такому формулю
ванні досить важко прогнозувати, які саме типові помилки допустить учень під
час його розв’язування.
Для структурованих завдань другого типу важливо, щоб перша частина
завдання була простішою, ніж друга. У протилежному випадку «слабші» учні
можуть знати, як розв’язувати другу частину, але не матимуть для цього по
трібних числових даних, що містяться в розв’язку першої. У підсумку такі учні
отримають за структуроване завдання 0 балів замість потенційного 1 балу, що
не буде адекватно відображати реальний рівень їх знань.
11. Задано рівняння 9x − 4 ⋅ 6x + a ⋅ 4x = 0 .
а) Розв’яжіть рівняння при a = 3.
б) Знайдіть усі значення параметра а, при яких задане рівняння має два
різні дійсні корені.
а) При a = 3 маємо рівняння 9x − 4 ⋅ 6x + 3 ⋅ 4x = 0. Поділимо ліву і праву частини
рівняння на 4x . Оскільки 4x > 0 при всіх x ∈ R , то отримаємо рівносильне
2x x x
3 3 3
рівняння   − 4 ⋅   + 3 = 0 . Зробивши заміну змінної  2  = t, отримуємо
2 2  
квадратне рівняння t2 − 4t + 3 = 0 . За теоремою Ф. Вієта t1 = 1, t2 = 3 . Повер
нувшись до змінної x, отримуємо, що x1 = 0 , а x2 = log1,5 3 .
б) Після ділення обох частин даного рівняння на 4x отримаємо рівносиль
2x x x
3 3 3
не рівняння   − 4 ⋅   + a = 0 . Зробивши заміну змінної   = t,
2 2 2
отримуємо квадратне рівняння t2 − 4t + a = 0 . Воно матиме два різні дійсні
корені за умови D > 0, тобто 16 − 4a > 0 , або при всіх a < 4 . Однак для того
щоб початкове рівняння також мало два різні дійсні корені, потрібно, щоб
обидва корені квадратного рівняння були додатними. Оскільки за теоремою
Ф. Вієта t1 + t2 = 4 , а 4 > 0 , то для забезпечення додатності обох коренів до
сить, щоб виконувалась умова t1 ⋅ t2 = a , a > 0 . Отже, в підсумку маємо, що
початкове рівняння матиме два різні дійсні корені при всіх a ∈ ( 0; 4 ) .
165
Коментар. Схема оцінювання цього завдання є такою. За правильне зве

дення рівняння з пункту «а» до квадратного шляхом ділення і заміни змінної
учень отримує 1 бал. За правильну остаточну відповідь до завдання пункту «а»
учень отримує ще 1 бал. За висновок щодо умови a < 4 у завданні пункту «б»
учень отримує ще 1 бал. За отримання остаточної правильної відповіді до за
вдання пункту «б» учень отримує ще 1 бал. Таким чином, за повне і правильне
розв’язання цього завдання учень може отримати 4 бали.
Як бачимо, в даному завданні реалізована схема явних підказок способу
розв’язування. Після своєрідного тренування в знаходженні способу розв’язування
рівняння для конкретного значення параметра учневі пропонується дослідницьке
завдання стосовно визначення множини значень цього параметра, яке базується
на знанні властивостей квадратного тричлена. Зауважимо, що учень може спро
бувати одразу розв’язувати рівняння з параметром, але швидко помітить, що
завдання пункту «а» не є частковим випадком завдання пункту «б» і, скоріш
за все, повернеться до схеми, яку йому диктує умова завдання.

Варіант А
2−x
x+3
А Б В Г Д
( − ∞; − 3) ∪ ( −3; + ∞ ) ( − ∞; 2) ( − ∞; − 3) ∪ (2; + ∞ ) ( − ∞; − 3) ∪ ( −3; 2) ( −3; 2)

І спосіб. Застосуємо метод інтервалів. Спочат
– + –
ку знайдемо ОДЗ змінної x: x + 3 ≠ 0, x ≠ −3 . Потім
–3 2 x
знайдемо нулі функції з лівої частини нерівності:
Рис. 3
2 − x = 0 , x = 2 . Зобразимо на осі абсцис ОДЗ і нане
семо на неї нуль функції (рис. 3).
Перевіривши знак на кожному з отриманих інтервалів, визначимо, що пра
вильною є відповідь Д.
ІІ спосіб. Спробуємо застосувати прийом угадування відповіді шляхом під
2−4 2
становки значень змінної в ліву частину нерівності. При x = 4 маємо: =− ,
4+3 7
2
− < 0 , тобто нерівність не виконується. Тому відповіді А і В можна відкинути,
7
бо значення x = 4 належить проміжкам із цих альтернатив. При x = –4
0 маємо:
166
2 − ( −4 )
= −6 , −6 < 0 , тобто нерівність знову не виконується. Тому відповіді Б і Г
−4 + 3
також можна відкинути. Залишилося переконатися, що при якомусь значен
ні змінної з проміжку ( −3; 2 ) нерівність виконується. Дійсно, при x = 0 маємо:
2−0 2 2
= , > 0 . Отже, правильною є відповідь Д.
0+3 3 3
Коментар. У цьому завданні підстановка значень змінної в рівняння або
нерівність не веде до суттєвого спрощення розв’язання. Такий висновок можна
зробити практично для всіх простих нерівностей (зокрема, дробово-раціональ
них). Ми радимо звернути увагу учнів на цей факт, розв’язавши дане завдання
двома способами.
10. Знайдіть найбільше значення параметра a, при якому нерівність sin ( 3x ) 4a

Розв’язання. Оскільки −1 sin ( 3x ) 1, то для того щоб нерівність sin (3x ) 4a
мала розв’язки, необхідно, щоб виконувалася нерівність 4a 1 , тобто a 0,25 .
Тому шукане найбільше значення параметра amax = 0,25 .
Коментар. Традиційно учні із середнім та початковим рівнями підготовки
відчувають невпевненість одразу після того, як тільки прочитають в умові слово
«параметр». Це слово психологічно впливає на таких учнів і асоціюється в них
зі складними та громіздкими завданнями, розв’язувати які, можливо, зовсім не
слід, щоб зекономити час. Завдання, подібні до цього, покликані зламати цей
помилковий стереотип.
11. У прямокутній системі координат задано множину F точок, координати

x − 1 0,

2x + y − 8 0.
а) Зобразіть множину F у прямокутній системі координат.
б) Знайдіть площу F, якщо це можливо.
а) Кожна з нерівностей системи задає в прямокутній системі координат пів
площину, обмежену відповідною прямою. Спочатку побудуємо прямі x = 1
(пряма, паралельна осі ординат), y = 0 (вісь абсцис) і y = 8 − 2x (пряма, що
проходить через точки ( 0; 8 ) і ( 4; 0 ) ). Щоб визначити, яку саме півплощину
задає нерівність, використовують так звану «тестову точку», координати
якої підставляють у нерівність і визначають, чи є вона правильною. Якщо
167
координати «тестової точки» задовольняють нерівність, y

то потрібно обрати ту півплощину, якій належить ця
точка, а якщо ні, — то іншу півплощину. У нашому
прикладі як «тестову точку» виберемо точку A ( 2; 2 ) ,
8
координати якої задовольняють усі три нерівності: L

x −1 0 , y 0 і 2x + y − 8 0 . Тому шукана множина F
є прямокутним трикутником KLM (рис. 4). A
б) Користуючись рис. 4, визначаємо, що KM = 3. Щоб с M
знайти довжину відрізка KL, визначимо координа 0 1 4 x
ти точки L. Для цього розв’яжемо систему рівнянь
x − 1 = 0, x = 1,
2x + y − 8 = 0. Отримуємо, що y = 6, отже, L (1; 6 ) . Тоді Рис. 4
 
1
KL = 6 і шукана площа дорівнює: KL ⋅ KM = 9 (кв. од.).
2
Коментар. Схему оцінювання цього завдання не наводимо, оскільки вона
є очевидною і зумовлена будовою самого завдання, у якому знову реалізовано
принцип явних підказок щодо його розв’язування. Ці підказки, фактично, не
дають можливості розв’язати завдання іншим способом, а отже, всі учні пере
бувають в рівних умовах щодо його оцінювання. Зауважимо також, що геомет
ричний зміст лінійних нерівностей з двома змінними вивчається в шкільному
курсі математики лише на поглибленому рівні. Тому для всіх інших учнів під
час повторення та систематизації відомостей з теми «Нерівності» варто дати ал
горитм побудови множини точок, заданої нерівністю з двома змінними. Цей ал
горитм наведено в розв’язанні даного завдання. Він містить два етапи: побудова
прямих, які обмежують дану множину і визначення потрібних півплощин за
допомогою «тестової точки».

Варіант А
3. Учитель фізкультури підрахував, що перші 100 м забігу на 200 м Іван про
біг із середньою швидкістю 6 м/с, а другі 100 м — із середньою швидкістю
8 м/с. Знайдіть середню швидкість Івана протягом усіх 200 м забігу.
А Б В Г Д
1 6
6 м/с 7,2 м/с 6,5 м/с 7 м/с 6 м/с
3 7
168
sзаг
Розв’язання. За означенням середньої швидкості vсер = , де sзаг — загаль
tзаг
ний шлях, а tзаг — загальний час, протягом якого подолано цей шлях. За умовою
100 100 700 200 48 6
задачі sзаг = 200 м, а tзаг = + = (с). Отже, vсер = = =6 (м/с),
6 8 24 700 7 7
і правильною є відповідь Д. 24
Коментар. Задачі на обчислення середньої швидкості традиційно приво
дять до типових помилок в учнів із середнім і початковим рівнями підготовки.
З
ауважимо, що такі завдання природніше подавати як завдання з короткою
відповіддю, оскільки типові помилки учнів важко передбачити. З іншого боку,
далеко не завжди відповідь вдається подати у вигляді десяткового дробу. Тоді
для визначення дистракторів можна провести експеримент з певною кількістю
учнів, який покаже, які неправильні відповіді найчастіше дають учні. Саме та
ким чином ми і визначили дистрактори в цьому завданні.
10. Журналіст-початківець Спиридон вирішив придбати 1 набір, який скла
дається з ручки із золотим пером та блокнота зі шкіряною обкладинкою.
Знайдіть вартість такого набору (у грн), якщо відомо, що на китайській
оптовій базі вартість 5 ручок і 3 блокнотів становить 500 грн, а вартість
2 ручок і 4 блокнотів становить 340 грн.
Розв’язання. Нехай вартість однієї ручки — x грн, а вартість одного
5x + 3y = 500,
блокнота — y грн. За умовою задачі  Виразимо з другого рів
2x + 4y = 340.
няння змінну x: x = 170 − 2y . Підставимо отриманий вираз у перше рівняння:
5 (170 − 2y ) + 3y = 500 ; −7y = −350 ; y = 50. Тоді x = 170 − 100 = 70, а шукана вартість
набору становить x + y = 120 (грн).
Коментар. На перший погляд, розв’язання цього завдання є досить громізд
ким. Але існує й інший спосіб отримання правильної відповіді. Після складання
системи додамо два рівняння, а потім поділимо обидві частини отриманої рівності
на 7: 7x + 7y = 840 , x + y = 120 — і відповідь готова. Ми спеціально закладали в це
завдання такий альтернативний спосіб для того, щоб під час його аналізу показа
ти, що на тестуванні до правильної відповіді бажано йти найкоротшим шляхом.
11. Три подруги Віра, Надія та Любов збирали суниці на галявині. Визначте,
за який час вони зберуть усі ягоди на галявині утрьох, якщо відомо, що
Віра й Надія зроблять це вдвох за 20 хв, Надія й Любов — за 12 хв, а Віра
й Любов — за 15 хв.
Розв’язання. Приймемо всю роботу за 1, а продуктивності праці Віри, Надії
та Любові позначимо через z1 , z2 і z3 відповідно. Відомо, що під час спільної
A
роботи продуктивності праці додаються. Оскільки z = , де A — робота, а t —
t
169
 1
z1 + z2 = 20 ,

 1
час, то за умовою задачі маємо систему рівнянь: z2 + z3 = , Додамо всі три
 12
z + z = 1 .
 1 3 15
1 1 1 3+5+4 1
рівняння системи. Отримаємо: 2 ( z1 + z2 + z3 ) = + + = = , звідки
20 12 15 60 5
1 1
z1 + z2 + z3 = . Це означає, що втрьох дівчата за 1 хв зберуть всіх суниць.
10 10
Отже, всі дівчата разом зберуть усі суниці на галявині за 10 хв.
Коментар. Схема оцінювання завдання є такою. Якщо учень позначив усю
роботу через 1 або через A і правильно з’ясував, що під час спільної роботи
продуктивності додаються, то він отримує 1 бал. Якщо учень правильно склав
систему рівнянь, то він отримує ще 1 бал. Якщо учень або правильно розв’язав
систему рівнянь, або правильно знайшов суму всіх трьох продуктивностей, то
він отримує ще 1 бал. Якщо учень отримав правильну остаточну відповідь до
задачі, то він отримує ще 1 бал. Таким чином, за повне і правильне розв’язання
цього завдання учень отримує 4 бали.
Зауважимо, що задачі на спільний рух і спільну роботу є подібними і під
час підготовки до ЗНО варто розглядати їх паралельно. Корисним при цьому
є розв’язування задач на рух і на роботу з однаковими числовими даними, але
різним тлумаченням умови і відповіді. Однак це стосується лише випадку, коли
мова йде про рух або роботу двох учасників. У випадку спільної роботи трьох
і більше учасників аналогія із задачами на рух «не працює», а спосіб розв’язання
залишається тим самим, хоч і приводить до більш складних систем рівнянь.

Варіант А
5. Укажіть первісну F ( x ) функції f ( x ) = cos ( 6x ) .
А Б В Г Д
sin ( 6x ) sin ( 6x )
F ( x ) = −6 sin ( 6x ) F ( x ) = F ( x ) = 6 sin ( 6x ) F ( x ) = − F ( x ) = sin ( 6x )
6 6
Розв’язання. За таблицею первісних і за правилом знаходження первісної

складеної функції правильною є відповідь Б.
170
Коментар. Досить часто під час складання тестових завдань виникає за
питання: «Яку найбільшу кількість знань, умінь і навичок учнів можна пере
вірити одним завданням із альтернативами?». Відповідь на це запитання зале
жить від конкретного тестового завдання. За рекомендаціями тестологів бажано,
щоб кожне завдання з альтернативами перевіряло лише одне знання, вміння
чи навичку. Однак іноді цю кількість можна збільшувати грамотним підбором
дистракторів.
У даному завданні перевіряється знання і таблиці первісних, і правил знахо
дження первісної складеної функції. Дистрактор А учень отримає, якщо плутає
поняття похідної і первісної, але враховує складеність функції для обчислення
похідної. Дистрактор В учень отримає, якщо вміє шукати первісну, але непра
вильно застосовує правило для первісної складеної функції. Дистрактор Г вихо
дить, якщо правильно застосувати правило для первісної складеної функції, але
неправильно обчислити саму первісну. Нарешті, дистрактор Д отримується, якщо
взагалі не застосовувати правило первісної складеної функції. За обраним учнем
дистрактором учитель добре орієнтується, якої саме помилки припустився учень.
2
і y = 4 . У відповідь запишіть значення 3S .

Розв’язання. Якщо виконати рисунок, який ми тут не наводимо, стає зро
зуміло, що шукана геометрична фігура обмежується згори прямою y = 4 , а зни
зу — параболою y = ( x − 2 ) + 3 . Щоб знайти межі інтегрування, розв’яжемо рів
2
( ( ))
3 3
няння ( x − 2)2 + 3 = 4 ; ( x − 2)2 = 1 ; x1 = 1 , x2 = 3 . Тому S = ∫ 4 − ( x − 2 ) + 3 dx = ∫ −x2 + 4x
2
(
1 1
3
))  x3 
3
2
+ 3 dx = ∫ ( 2
)
−x + 4x − 3 dx =  −
 3 
 1
 3
 1
+ 2x2 − 3x  = ( −9 + 18 − 9 ) −  − + 2 − 3  = + 1 =
 3
4
3
(кв. од.),
1  1
а 3S = 4 .
Коментар. На перший погляд, розв’язання цього завдання знову є досить
громіздким. Однак його можна значно спростити, якщо виконати паралельне пе
ренесення графіків функцій y = ( x − 2 ) + 3 і y = 4 на 2 одиниці вліво і на 3 оди
2
ниці вниз. Очевидно, що площа геометричної фігури від цього не зміниться, але
вона вже буде обмежена графіками функцій y = x2 і y = 1. За рахунок парності
1
1
 2x3 
(
обох функцій S = 2 ⋅ ∫ 1 − x dx =  2x −
2
 )
3
2 4
 = 2 − =
3 3
(кв. од.). Як бачимо, тех
0   0
нічна складність обчислень при застосуванні цього способу значно зменшується.
Ми закладали такий варіант розв’язання в умову завдання, свідомо не розкрива
ючи дужки в першій функції. Під час аналізу тематичного тесту варто показати
«сильним» учням цей спосіб.
171
11. Знайдіть проміжки монотонності та екстремуми функції f ( x ) = 2x3 − 9x2 − 24x + 10

f ( x ) = 2x3 − 9x2 − 24x + 10 і на основі цієї інформації побудуйте ескіз її графіка. Знайдіть усі
значення параметра a, при яких рівняння f ( x ) = a має лише два дійсні
к
орені.
Розв’язання. Обчислимо похідну
f ′ ( x ) = 6x2 − 18x − 24 . Похідна визначена для всіх
дійсних чисел, тому всі її критичні точки бу + – +
–1 4 x
дуть стаціонарними. Знайдемо стаціонарні точки:
Рис. 5
6x2 − 18x − 24 = 0 ; x2 − 3x − 4 = 0 : x1 = −1 , x2 = 4 . Ско
ристаємося методом інтервалів і визначимо знак
похідної на кожному з них (рис. 5).
Отже, функція f ( x ) = 2x3 − 9x2 − 24x + 10 зростає на проміжках ( − ∞; − 1)
і ( 4; + ∞ ) , спадає на проміжку ( −1; 4 ) . Вона має локальний максимум у точ
ці x1 = −1 , причому f ( −1) = 23 , і локальний мінімум у точці x2 = 4 , причому
f(4) = −102 . Ескіз графіка цієї функції зображено на рис. 6.
y
150
100
50
6
–4 –2 0 2 4 x
–50
–100
–150
–200
Рис. 6
Щоб знайти ті значення параметра, для яких рівняння f ( x ) = a має лише
два дійсні корені, потрібно зобразити в прямокутній системі координат сім’ю
прямих y = a (ці прямі паралельні осі абсцис). Після цього потрібно підібрати
такі значення a, при яких пряма і графік функції f ( x ) мають лише дві спільні
точки. Очевидно, що такими значеннями є a1 = −102 і a2 = 23 .
172
Коментар. Схема оцінювання цього завдання є такою. Якщо учень пра

вильно обчислив похідну, то він отримує 1 бал. Якщо учень правильно знайшов
критичні точки і правильно визначив знаки похідної, то він отримує ще 1 бал.
Якщо учень правильно зобразив ескіз графіка функції, то він отримує ще 1 бал.
Якщо учень правильно знайшов потрібні значення параметра, то він отримує
ще 1 бал. Таким чином, за повне і правильне розв’язання цього завдання учень
отримує 4 бали.
Принциповим у даному завданні є акцент в умові на тому, що для побудови
ескізу графіка функції учень має користуватися лише інформацією про моно
тонність та екстремуми функції. Справді, якби в умові цього не було сказано,
то багато сумлінних учнів почали би намагатися знайти нулі функції, слідуючи
традиційній схемі повного дослідження, а це для даної функції досить складно.
Ця підказка спрямовує розв’язування в потрібному напрямку і дає можливість
об’єктивно оцінити знання учнів.

Варіант А
5. Довжина кола дорівнює C. Укажіть формулу, за якою обчислюють площу S
круга, обмеженого цим колом.
А Б В Г Д
2 2
C C πC2
S= S = 4πC2 S= S = πC2 S=
π 4π 4
Розв’язання. Відомо, що C = 2πR, а S = πR 2 , де R — радіус кола і круга. Тому

2
C  C  C2
R= і S = π  = . Отже, правильною є відповідь В.
2π  2π  4π
Коментар. Трудність цього завдання зумовлена тим, що воно не містить

числових даних, отже, вимагає певного рівня абстрактного мислення. Дистрак
тори до такого завдання підібрати непросто, оскільки важко передбачити, яких
саме помилок припуститься учень під час його виконання. Ми здійснили апро
бацію цього завдання на невеликій вибірці, подавши це завдання як «звичайну
задачу», тобто завдання відкритої форми з повним поясненням. Найбільш типові
неправильні відповіді ми й обрали як дистрактори.
173
B
10. На рис. 7 зображено трикутник ABC, DE —
його середня лінія, а F — точка перетину
D E
діагоналей чотирикутника ADEC. Знайдіть
площу трикутника ABC (у см2), якщо площа F
трикутника AFC дорівнює 12 см2. A C
Рис. 7
DE 1
Розв’язання. За властивістю середньої лінії трикутника = . Оскільки
AC 2
трикутники DEF і CAF подібні за трьома кутами, то їх площі відносяться як
SDEF 1
квадрати відповідних лінійних розмірів, тобто = , звідки SDEF = 3 см2.
SCAF 4
Для довільного опуклого чотирикутника ADEC з діагоналями AE і DC, які
перетинаються в точці F, справедлива рівність SDEF ⋅ SCAF = SDAF ⋅ SECF . Крім того,
за властивістю трапеції SDAF = SECF = S , тому S2 = 12 ⋅ 3 = 36 , звідки S = 6 . Отже,
площа трапеції ADEC дорівнює: 12 + 3 + 2 ⋅ 6 = 27 (см2).
DE 1
Трикутники BDE і BAC подібні за трьома кутами. Оскільки = , то
AC 2
SBDE 1 3 4
= , звідки SADEC = SABC . Таким чином, SABC = ⋅ 27 = 36 (см2).
SBAC 4 4 3
Коментар. Для учня з належним рівнем математичної підготовки ця задача
не є надмірно складною, оскільки не вимагає громіздких обчислень. Однак наш
досвід показує, що далеко не всі учні під час вивчення чотирикутників у 8 класі
звернули увагу на згадані в розв’язанні властивості опуклих чотирикутників та
трапеції. Під час підготовки до ЗНО варто нагадати учням ці властивості, оскіль
ки вони значно спрощують розв’язання цілого класу типових задач планіметрії.
11. Трикутник ABC, у якого сторона AB дорівнює 4 см, а кут A дорівнює 60°,
вписано в коло радіуса 2 3 см. Знайдіть:
а) довжину сторони BC;
B
б) довжину середньої лінії трикутника, паралель
ної стороні AC; L
в) відстань між точками перетину кола з прямою, K
що містить середню лінію трикутника ABC, па M
A P
ралельну стороні AC.
Розв’язання. На рис. 8 зображено даний трикут
ник ABC, відрізок KM — його середня лінія, відрі C
зок LP — хорда кола, описаного навколо трикутни
ка ABC, пряма LP містить середню лінію KM. Рис. 8
174
а) Щоб знайти довжину сторони BC, скористаємося теоремою синусів, за якою

BC
= 2R , де R — радіус описаного кола.
sin ∠ A
Отже, BC = 2 ⋅ 2 3 ⋅ sin 60° = 6 (см).
1
б) Оскільки KM — середня лінія трикутника ABC, то BM = BC = 3 см,
2
1
BK = AB = 2 см і KM AC . Тому ∠ BKM = ∠ A = 60° як відповідні кути
2
при двох паралельних прямих KM і AC та січній AB. За теоремою коси
нусів із трикутника BKM маємо: BM 2 = BK 2 + KM 2 − 2 ⋅ BK ⋅ KM ⋅ cos ∠ BKM ;
32 = 22 + KM 2 − 2 ⋅ 2 ⋅ KM ⋅ cos 60o , звідки маємо рівняння KM 2 − 2KM − 5 = 0 .
2 + 4 + 20
Отже, KM = = 1 + 6 (см).
2
в) Позначимо LK = a , MP = b . За властивістю хорд кола LK ⋅ KP = AK ⋅ KB
і LM ⋅ MP = BM ⋅ MC , звідки 
 (
a ⋅ 1 + 6 + b = 4,
)
Розв’яжемо цю систему
(
 a + 1 + 6 ⋅ b = 9.
 )
рівнянь: 
(
ab = 4 − a 1 + 6 ,
 )
отже, b − a =
5
= 6 − 1, тобто b = a + 6 − 1.
 (
ab = 9 − b 1 + 6 , ) 1 + 6
Після підстановки b у перше рівняння останньої системи маємо:

( ) ( )
a a + 6 − 1 + a 1 + 6 − 4 = 0 ; a2 + 2a 6 − 4 = 0 ; a = − 6 + 10 .
Тоді b = − 6 + 10 + 6 − 1 = 10 − 1. Таким чином,
LP = a + KM + b = − 6 + 10 + 6 + 1 + 10 − 1 = 2 10 (см).
Коментар. Схема оцінювання цього завдання є такою. Якщо учень правиль
но знайшов довжину сторони BC, то він отримує 1 бал. Якщо учень правильно
знайшов довжину середньої лінії KM, то він отримує ще 1 бал. Якщо учень
правильно склав систему рівнянь для знаходження a і b, то він отримує ще
1 бал. Якщо учень правильно знайшов довжину відрізка LP, то він отримує
ще 1 бал. Таким чином, за повне і правильне розв’язання даного завдання учень
може отримати 4 бали.
У ході аналізу цього завдання з учнями слід наголосити, що під час оціню
вання бали нараховуються не лише за отримання правильної відповіді на кожно
му етапі, а й за обґрунтування всіх етапів розв’язання. Наприклад, якщо учень
для пункту «б» не обґрунтує, чому саме ∠ BKM = 60° і не зробить посилання на
175
теорему косинусів, то бал йому не буде зараховано навіть за умови отримання

правильного значення довжини відрізка KM.
Зауважимо, що пункт «б» має альтернативне розв’язання: можна спочатку
з трикутника ABC знайти довжину сторони AC, а потім використати властивість
середньої лінії. Цей спосіб є рівноцінним до авторського, оскільки також ви
користовує теорему косинусів. При цьому способі розв’язування для отримання
балу обов’язковим є посилання на властивість середньої лінії трикутника та тео
рему косинусів.

Варіант А
4. Квадрат зі стороною 2 см обертають навколо його діагоналі. Знайдіть
об’єм V утвореного тіла обертання.
А Б В Г Д
2 2 4 2 8
V= π см3 V = 4π см3 V= π см3 V = 2π 2 см3 V= π см3
3 3 3
Розв’язання. Унаслідок обертання квадрата навколо його діагоналі утворю

ється геометричне тіло, що являє собою два однакові конуси зі спільною осно
вою. І радіус r, і висота h кожного конуса дорівнює половині діагоналі квадрата.
2 2 1 2 4 2
Тому r = h = = 2 , а шуканий об’єм: V = 2 ⋅ πr 2h = ⋅ π ⋅2⋅ 2 = π (см3),
2 3 3 3
і правильною є відповідь В.
Коментар. Трудність цього завдання полягає в тому, що воно, крім знання
відповідних формул, перевіряє ще й сформованість просторової уяви учнів. Фор
мування просторової уяви під час вивчення стереометрії традиційно є непростим
завданням. Для полегшення сприйняття умов подібних завдань можна або кори
стувалися прикладним програмним забезпеченням на кшталт GRAN-3D, або вико
ристовувати моделі, виготовлені з підручних матеріалів (паперу, пластику тощо).
10. Капелюх ляльки має форму конуса, радіус основи якого дорівнює 12 см,
а висота дорівнює 9 см. Маленький хлопчик під час дослідження будови
ляльки розрізав капелюха по твірній конуса й отримав сектор круга. Знай
діть градусну міру центрального кута цього сектора.
Розв’язання. За відомими радіусом основи r і висотою h знайдемо твірну
конуса: l = r 2 + h2 = 144 + 81 = 15 (см). Унаслідок розгортання поверхні конуса
після розрізу по твірній отримаємо сектор круга, радіус якого R = l = 15 см. При
176
цьому довжина дуги, що обмежує сектор круга, дорівнює довжині кола основи
24π 8π 8 ⋅ 180°
конуса. Отже, 15 ⋅ α = 2 ⋅ π ⋅12 , звідки α = = = = 288° .
15 5 5
1
Коментар. Формули довжини дуги lα = R ⋅ α і площі сектора Sα = R 2 ⋅ α ,
2
які відповідають центральному куту α радіан, технічно простіше застосовувати,
πR ⋅ α° πR 2 ⋅ α°
ніж відповідні формули lα = і Sα = , де центральний кут α вимі
180° 360°
рюється в градусах. Однак наш досвід показує, що перші формули менш відомі
учням, ніж другі. Цей факт зумовлений тим, що у шкільному курсі математи
ки радіанну міру кута вивчають пізніше, ніж формули довжини дуги та площі
сектора. З цієї причини вчителі під час вивчення кола і круга та його частин
дають громіздкі формули з градусною мірою. Після вивчення радіанної міри
кута природно було б дати учням більш прості формули довжини дуги і площі
сектора, але далеко не всі вчителі це роблять. Тому ми вважаємо, що під час
підготовки до ЗНО з математики варто акцентувати увагу і на цьому моменті.
11. У правильній трикутній піраміді SABC бічне ребро нахилене до площини
основи під кутом β , сторона основи дорівнює а, SH — висота піраміди.
а) З’ясуйте, якою геометричною фігурою є переріз цієї піраміди площи
ною, що проходить через точку H паралельно ребрам SA і BC.
б) Знайдіть площу цього перерізу. S
Розв’язання. На рис. 9 зображено дану піраміду.
Проведемо через точку H пряму, паралельну сторо
ні BC основи піраміди. Ця пряма перетне сторони
основи AB і AC у точках K і P відповідно. Через точ L M
ки K і P у площинах граней ABS і ACS відповідно
проведемо прямі, паралельні ребру SA. Нехай ці пря D
B C
мі перетинають ребра SB і SC у точках L і M відпо K H P
відно. Чотирикутник KLMP є шуканим перерізом,
оскільки його площина паралельна ребрам SA і BC A l
за ознакою паралельності прямої і площини. Рис. 9
Оскільки трикутники AKP і ABC подібні за трьома кутами, а піраміда
є правильною, то AK = AP і BK = PC . Із правильності піраміди також випли
ває, що ∠ BKL = ∠ CPM , ∠ LBK = ∠ MCP. Отже, LBK = MCP за другою озна
кою рівності трикутників. Тоді LK = MP і за ознакою паралелограма чотири
кутник KLMP є паралелограмом. Проведемо в площині основи піраміди через
точку A пряму l, паралельну прямій KP. Із правильності піраміди випливає, що
AH ⊥ KP , а тому AH ⊥ l . За теоремою про три перпендикуляри SA ⊥ l . Оскільки
LK SA за побудовою, то LK ⊥ KP і шуканий переріз є прямокутником.
177
Знайдемо площу перерізу. Відрізок AH є радіусом кола, описаного на

вколо основи піраміди, а відрізок DH — радіусом кола, вписаного в цю
a a
основу. Тоді AH = , DH = і AH : DH = 2 : 1, AH : AD = 2 : 3, звідки
3 2 3
2 2
AK = KP = BC = a . Трикутники KBL і ABS подібні за трьома кутами, причому
3 3
LK BK 1
= = . Кут між бічним ребром і площиною основи піраміди ∠ SAH = β .
SA BA 3
AH a
Із прямокутного трикутника ASH ( ∠ H = 90° ) маємо: SA = = , тому
cos β 3 ⋅ cos β
1 a 2a2
LK = SA = . Отже, шукана площа перерізу: SKLMP = LK ⋅ KP = .
3 3 3 cosβ 9 3 cosβ
Коментар. Схема оцінювання цього завдання є такою. Якщо учень пра
вильно вказав і обґрунтував алгоритм побудови перерізу, то він отримує 1 бал.
Якщо учень показав, що побудований переріз є паралелограмом, то він отримує
ще 1 бал. Якщо учень показав, що побудований переріз є прямокутником, то він
отримує ще 1 бал. Якщо учень правильно знайшов площу перерізу, то він отри
мує ще 1 бал. Таким чином, за повне і правильне розв’язання даного завдання
учень може отримати 4 бали.
Зауважимо, що в цьому завданні найбільш важливим елементом розв’язання
є саме обґрунтування способу побудови перерізу та його форми. Після доведення
того, що цей переріз є прямокутником, обчислювальне завдання для учнів з на
лежним рівнем математичної підготовки здебільшого проблем не складає. На
жаль, за 4 роки відсутності в тестах ЗНО з математики завдань із повним по
ясненням багато вчителів стали приділяти значно менше уваги навчанню учнів
належному оформленню розв’язання таких завдань.

Варіант Б

6. Дано ABCDA1B1C1D1 , a = AC ⋅ AA1 , b = AD ⋅ C1B1 ,
куб B1 C1
c = BB1 ⋅ DD1 . Укажіть правильну подвійну нерів
ність.
A1 D1
А Б В Г Д
a<c<b a<b<c c<a<b b<c<a b<a<c B C
Розв’язання. Зобразимо куб ABCDA1B1C1D1 (у тесті

він зображений в умові попереднього завдання). Оскіль A D

ки AC ⊥ AA1 (рис. 10), то a = AC ⋅ AA1 = 0 . Оскільки Рис. 10
178
2 2

( )
AD = −C1B1 , то b = AD ⋅ C1B1 = − AD = − AD < 0 . Оскільки BB1 = DD1 , то
2 2
( )
c = BB1 ⋅ DD1 = BB1 = BB1 > 0 . Отже, b < a < c і правильною є відповідь Д.
Коментар. Це завдання вимагає не стільки вміння обчислювати скалярний
добуток векторів, скільки розуміння його властивостей. Технічні обчислювальні
навички тут є менш важливими, ніж розуміння суті.

10. Знайдіть значення параметрів a і b, при яких вектори x ( −8; a; 2 ) і y ( 4; − 3; b )
Розв’язання. За відомою властивістю два вектори будуть колінеарними, якщо
−8 a 2
їх відповідні координати є пропорційними, тобто = = . Звідcи за основ
4 −3 b
4a = 24,
ною властивістю пропорції  Тому a = 6 , b = −1 і шукана сума a + b = 5 .
−8b = 8.
Коментар. Як уже зазначалося, лише наявність в умові завдання слова «па
раметр» для багатьох учнів є сигналом того, що завдання є складним і, можли
во, варто його просто пропустити і зекономити час. Завдання, подібні до даного,
демонструють помилковість такого судження, а тому надзвичайно корисні під
час підготовки до ЗНО.
ка M — середина ребра BB1 . Уведіть у просторі прямокутну систему коор
в) кут між прямими MK і A1C .
Розв’язання. Зобразимо даний прямокутний паралелепіпед (рис. 11).
а) Уведемо систему координат так, щоб початок
координат збігався з точкою B, а осі абсцис,
B1 C1
ординат і аплікат містили ребра паралелепіпе
да BA, BC і BB1 відповідно. У цій системі ко
ординат за умовою задачі B ( 0; 0; 0 ) , D ( 2; 6; 0 ) , A1 M D1
B1 ( 0; 0; 4 ) , A1 ( 2; 0; 4 ) , C ( 0; 6; 0 ) . Оскільки за
B C
властивістю діагоналей прямокутника точ
ка K є серединою відрізка BD, то за форму K
A D
лами координат середини відрізка K (1; 3; 0 ) .
За умовою задачі точка M є серединою від Рис. 11
різка BB1 , а тому M ( 0; 0; 2 ) .
б) За формулою довжини відрізка MK = (1 − 0 )2 + (3 − 0 )2 + ( 0 − 2)2 = 14 .
179
в) Кут
між
прямими
MK і A1C дорівнює куту ϕ між вектора
ми MK і A1C або доповнює
цей
кут
до розгорнутого. У введеній си
стемі координат MK (1; 3; − 2 ) , A1C ( −2; 6; − 4 ) . За відомою формулою

MK ⋅ A1C −2 + 18 + 8 24 6
cosϕ = = = = . Оскільки cosϕ > 0, то кут
MK ⋅ A1C 14 ⋅ 4 + 36 + 16 14 ⋅ 56 7
між векторами гострий, отже, це і є шуканий кут між прямими MK і A1C .
Коментар. Схема оцінювання цього завдання є очевидною і випливає з бу
дови самого завдання. Зауважимо, що застосування векторно-координатного ме
тоду в багатьох випадках робить розв’язання стереометричних задач простішим,
ніж традиційні методи. Знаходження кута між мимобіжними прямими тради
ційними методами у даному випадку призведе до значних труднощів (і техніч
них, і змістових), у той час як наведений вище спосіб є універсальним. З іншого
боку, далеко не всі учні під час навчання в школі належним чином опанували
векторно-координатний метод, а тому його застосування не здається їм природ
ним. Під час підготовки до ЗНО варто на прикладі подібних завдань показати
ефективність цього методу й ознаки доцільності його застосування.

Варіант Б
5. Четверо друзів Максим, Данило, Олег і Микита купили квитки до театру в од
ному ряду на місця з номерами 5, 6, 7 і 8. Скількома способами вони можуть за
йняти свої місця в театрі, якщо Олег і Микита хочуть обов’язково сидіти поруч?
А Б В Г Д
4 6 8 12 24
Розв’язання. Оскільки місця 5, 6, 7 і 8 містяться поруч, то можна сприйма
ти Олега і Микиту як один об’єкт. Якби троє друзів розташовувалися на трьох
місцях у театрі, то кількість можливих способів зайняти свої місця дорівнюва
ла б кількості перестановок із трьох елементів, тобто 3 ! = 6 . Але потрібно також
врахувати, що для кожного з цих 6 варіантів у парі Олег — Микита можливі
2 ! = 2 варіанти розташування. Тому за комбінаторним правилом множення шу
кана кількість способів дорівнює 3 ! ⋅ 2 ! = 12 , і правильною є відповідь Г.
Коментар. Комбінаторні задачі складні тим, що під час їх розв’язування потріб
но бути дуже уважними і враховувати найменші деталі умови. Дистрактори до цьо
го завдання є природними і прогнозують типові помилки учнів. Зауважимо також,
що це завдання можна було б сформулювати і як завдання з короткою відповіддю.
10. Студент протягом перших 10 днів квітня витрачав щодня в середньому
по 84 грн, а протягом наступних 20 днів квітня витрачав щодня в середньо
му по 75 грн. Скільки гривень цей студент витрачав у середньому щодня
протягом усіх 30 днів квітня?
180
Розв’язання. За означенням середнього арифметичного за перші 10 днів квіт

ня студент витратив 84 ⋅10 = 840 (грн), а за наступні 20 днів квітня він витратив
75 ⋅ 20 = 1500 (грн). Отже, за всі 30 днів квітня студент витратив 840 + 1500 = 2340 (грн).
Тому щодня протягом квітня він витрачав у середньому 2340 : 30 = 78 (грн).
Коментар. Це завдання спрямоване, у першу чергу, на перевірку розумін
ня суті поняття «середнє арифметичне». У статистиці середнім значенням на
зивають таке значення ознаки, при заміні на яке всіх індивідуальних значень
вибірки загальний обсяг усього явища не змінюється. У даному випадку за
гальний обсяг явища, очевидно, дорівнює сумі індивідуальних значень, а тому
застосовується саме середнє арифметичне. Готуючи учнів до тестування, варто
наголосити, що, крім середнього арифметичного, у багатьох конкретних зада
чах можуть розглядатися інші види середніх значень. При цьому вид середньо
го значення залежить від способу знаходження загального обсягу явища: у ви
гляді суми, добутку, суми квадратів значень ознаки тощо. Після цього бажано
навести ці конкретні приклади, у яких середнє значення відрізняється від
середнього арифметичного. y
11. Із проміжку 0; 2 навмання обирають два дійсні 2
числа x і y. Знайдіть:
а) ймовірність того, що x + y 1; 1
Розв’язання. Простором елементарних подій Ω в цьо
му завданні є множина всіх пар чисел ( x; y ) , де x ∈ 0; 2 , 0 1 2 x
y ∈ 0; 2 (рис. 12). У прямокутній системі координат цей Рис. 12
простір є квадратом зі стороною 2.
а) Нехай подія A — множина всіх пар чисел із Ω , для яких виконується не
рівність x + y 1. Геометрично ця подія є частиною квадрата, яка розташо
вана вище від прямої y = 1 − x , оскільки «тестова точка» ( 2; 2 ) задовольняє
S( A)
нерівність x + y 1. За геометричним означенням імовірності P ( A ) = .
S(Ω)
Очевидно, що S ( Ω ) = 4 . Для знаходження площі події A потрібно від площі
квадрата зі стороною 2 відняти площу рівнобедреного прямокутного трикут
1 3,5 7
ника з катетом 1, тобто S ( A ) = 4 − ⋅1 ⋅1 = 3,5 . Отже, P ( A ) = = .
2 4 8
б) Нехай подія B — множина всіх пар чисел із Ω , для яких виконуєть
1
ся нерівність x ⋅ y 1. На рис. 12 зобразимо гіперболу y = . Оскіль
x
ки точка (2; 2) задовольняє нерівність x ⋅ y 1, то подія B склада
ється з усіх точок квадрата, які розташовані вище від гіперболи.
181
Відповіді до тематичних і комбінованих тестів
S ( B)
За геометричним означенням імовірності P ( B ) = , причому S ( Ω ) = 4 .
S(Ω)
Для знаходження площі події B використаємо інтегральне числення.
1
Подія B обмежена згори прямою y = 2, а знизу — гіперболою y = .
x
1 1
Оскільки = 2 при x = , то межі інтегрування такі: a = 0,5 , b = 2. Тоді
x 2
2
 1
∫  2 − x  dx = (2x − ln x ) 0,5 = 4 − ln 2 − 1 + ln 0,5 = 3 − 2ln 2 = 3 − ln4 .
2
S ( B) = Отже,
0,5
3 − ln 4
за геометричним означенням імовірності P ( B ) = .
4
Коментар. Схема оцінювання цього завдання також природно випливає
з його будови: учень отримує по 1 балу за правильне визначення множин, які
відповідають подіям A і B, і ще по 1 балу за отримання правильних відповідей
до завдань пунктів «а» і «б». Таким чином, за повне і правильне розв’язання
цього завдання учень може отримати 4 бали.
Зауважимо, що не слід вимагати від учнів отримання відповіді до завдан
ня пункту «б» саме в поданому вигляді. Максимальний бал, зокрема, можна
3 − ln 2 + ln 0,5 3 − 2 ln 2
зараховувати і за відповіді на кшталт або тощо. Дійсно, го
4 4
ловна мета цього завдання — перевірити вміння обчислювати ймовірності подій за
геометричним означенням, зокрема, застосовуючи для цього інтегральне числення.

Тематичний тест № 1
Варіант А
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–В; 2–А; 1. –0,8.
В Д А Б В Г –5 0,008
3–Г; 4–Б 2. 0,96
π
11. а) 15 ; б) 4 − .
2
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Д; 2–В; 1. 0,8.
Г А В Г Б Д 8 –0,001
3–А; 4–Г 2. –0,28
1 3π
11. а) ; б) 5 − .
10 2
182
Варіант А
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10
1–В; 2–Г; 1. 1,25.
А Г Д Г Б Д 15 12
3–Д; 4–А 2. 0,5
11. а) D ( y ) = R , E ( y ) =  −3; 3 ; б) функція зростає на проміжку ( −3; 0 ) , проміж-
ків спадання немає. Ескіз графіка зображено на рис. 1.
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Б; 2–В; 1. –1,5.
Д Б Б В А Г –11 16
3–Г; 4–Д 2. 0,2
11. а) D ( y ) = R , E ( y ) = 2; + ∞ ) ; б) функція зростає на проміжку ( 2; + ∞ ) і спадає
на проміжку ( − ∞; 0 ) . Ескіз графіка зображено на рис. 2.
y y
4 6
2 4
–2
2
–6 –4 0 2 4 x
–2
–4 –2 0 2 4 x
–4 –2
Рис. 1 Рис. 2
Варіант А
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–В; 2–А; 1. 1,375.
Б А В Д В Б 100,001 2,5
3–Б; 4–Д 2. 2,5
11. а) x1 = 0 , x2 = log1,5 3 ; б) a ∈ ( 0; 4 ) .
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Г; 2–Б; 1. –0,5.
Г В А Б А В 100,1 3,5
3–А; 4–В 2. –0,8
11. а) ∅ ; б) a ∈ ( − ∞; 0  .
183
Варіант А
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–В; 2–Д; 1. –4.
Г Г В Д В А 9 0,25
3–Б; 4–Г 2. –4,5
11. а) Множина F є прямокутним трикутником, обмеженим прямими x = 1,
y = 0 , 2x + y − 8 = 0 ; б) 9 кв. од.
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Д; 2–Г; 1. 3.
Д А Г В Б Д 7 –0,2
3–А; 4–В 2. 3,5
11. а) Множина G є прямокутним трикутником, обмеженим прямими x = 2 ,
y = 0 , x + 2y − 12 = 0 ; б) 25 кв. од.
Варіант А
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Д; 2–Б; 1. 926.
Б Г Д В А Г 2 120
3–Г; 4–А 2. 1852
11. 10 хв.
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Б; 2–А; 1. 854.
Г В А Б Д В 3 150
3–Д; 4–Г 2. 1708
11. 10 хв.
Варіант А
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Г; 2–В; 1. 1,75.
В А Д Б Б А 1455 4
3–Б; 4–А 2. 2,25
11. Значення параметра a1 = −102 , a2 = 23 . Ескіз графіка наведено на рис. 3.
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–В; 2–Д; 1. 2,75.
Б Д А Г В В 1425 32
3–А; 4–Б 2. 6,25
184
11. Значення параметра a1 = −34 , a2 = 91. Ескіз графіка наведено на рис. 4.
y y
150 150
100 100
50 50
6 2 6
–4 –2 0 2 4 x –6 –4 –2 0 4 x
–50 –50
–100 –100
–150 –150
–200 –200
Рис. 3 Рис. 4
Варіант А
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Г; 2–А; 1. 9.
Д А Г Г В Б 0,25 36
3–Б; 4–Д 2. 6,5
11. а) 6 см; б) 6 + 1 см; в) 2 10 см.
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Г; 2–Д; 1. 22.
В Б А Б Д Г 0,75 24
3–А; 4–В 2. 6,5
11. а) 12 см; б) 12 : 13; в) 90°.
Варіант А
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Б; 2–Г; 1. 5.
Б А В В Г Д 64 288
3–В; 4–Д 2. 150
2a2 3
11. а) Переріз є прямокутником; б) S = .
27 cosβ
185
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Б; 2–Д; 1. 9.
В В Д А Б Г 16 216
3–Г; 4–А 2. 486
2
 72 
11. а) 9; б)   .
 17 
Варіант А
1 2 3 4 7 5 6 8 9 10
1–Г; 2–А; 1. 13.
Д Г В Б А Б 146 –12
3–Д; 4–В 2. –41
11. а) Один із можливих варіантів: M ( 0; 3; 4 ) , K (1; 3; 0 ) ;
б) MK = 17 ;
9
в) arccos .
238 Варіант Б
1 2 3 4 7 5 6 8 9 10
1–Д; 2–Б; 1. 20.
Б В Б А Г Д 37 5
3–Г; 4–А 2. –99
11. а) Один із можливих варіантів: M ( 0; 0; 2 ) , K (1; 3; 0 ) ;
б) MK = 14 ;
6
в) arccos .
7
Варіант А
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–А; 2–В; 1. 0,14.
Д Г Б В В А 48 81
3–Б; 4–Г 2. 0,94
2 8 − ln 9
11. а) ; б) .
9 9
Варіант Б
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1–Б; 2–Г; 1. 0,18.
А В А Г Г Б 100 78
3–В; 4–Д 2. 0,88
7 3 − ln 4
11. а) ; б) .
8 4
186
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Д Б А В Г А Б В Г Д
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
А Б Г Д Г Д Б В А В
21 22 23 24 25 26 27 28
1–Б; 2–Д; 1–В; 2–Г; 1. 50.
120 –2,5 6,5 35 153
3–А; 4–Г 3–Д; 4–Б 2. 60
(
29. 6 22 − 55 ) см2.
30. Рівняння має один корінь x = −4 при всіх a ∈ {−1,5} ∪ {0} ∪ {1} ; рівняння має два
3 − 2a
корені x1 = −4 і x2 = при всіх a ∈ ( − ∞; − 1,5 ) ∪ ( −1,5; 0 ) ∪ ( 0; 1) ∪ (1; + ∞ ) .
a
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
А В Д Б Д Д А Г Б В
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Г А Б Д Г В А Б Г А
21 22 23 24 25 26 27 28
1–Г; 2–Б; 1–Д; 2–В; 1. 75.
80 –3,5 5,4 28 56
3–В; 4–А 3–Г; 4–Б 2. 20
29. 87 − 5 15 см.
2 2
30. Рівняння має один корінь x = 3 при всіх a ∈ {0} ∪   ∪   ; рівняння має
7  3 
2 − 4a  2 2 2 2 
два корені x1 = 3 і x2 = при всіх a ∈ ( − ∞; 0 ) ∪  0;  ∪  ;  ∪  ; + ∞  .
a  7   7 3   3 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Г В А Г Д Б А Д В В
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Б Д В А Б В Г Г Б А
187
21 22 23 24 25 26 27 28
1–Д; 2–Б; 1–В; 2–А; 1. 14.
2,5 10 150 24 –6
3–Г; 4–А 3–Д; 4–Г 2. 65
y
29. а) D ( f ) = ( − ∞; 0 ) ; б) графік функції зображено
на рис. 5; в) E ( f ) = (1; + ∞ ) .
30. Переріз є п’ятикутником. Побудову перері-
2
зу можна здійснити методом слідів, де слідом
1
7 17
є пряма MK. Площа перерізу S = кв. од.
24
–1 0 1 x
Вказівка. Для обчислення площі перерізу ско-
ристайтеся теоремою про площу ортогональної про-
екції многокутника. Рис. 5
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
А А Б В В Д Д Г Г Б
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Б Г Д А Б В Г Б А Д
21 22 23 24 25 26 27 28
1–А; 2–Г; 1–Д; 2–Г; 1. –6.
12 10 104 175 –8
3–Б; 4–В 3–А; 4–В 2. 37
29. а) D ( f ) = ( − ∞; 0 ) ∪ ( 0; + ∞ ) ; б) графік функції зобра- y
жено на рис. 6; в) E ( f ) = ( − ∞; 1) ∪ (1; + ∞ ) .
30. Переріз є шестикутником. Побудову перері-

зу можна здійснити методом слідів, де слідом 1
3 3
є пряма KL. Площа перерізу S = кв. од.
4 –1 0 1 x
Вказівка. Для обчислення площі перерізу ско-
ристайтеся теоремою про площу ортогональної про-
екції многокутника.
Рис. 6
188
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
В А Д А Б Б Г Б Г В
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Г Б Д Д В А Г А В А
21 22 23 24 25 26 27 28
1–В, 2–Д, 1–Г, 2–А, 1. 26.
3,5 –8 600 56,25 1,5
3–А, 4–Б 3–Д, 4–Б 2. –21
1
29. Переріз є рівнобедреним трикутником, його площа дорівнює a 8b2 − a2 .
8
30. При a = 0 розв’язком нерівності є будь-яке дійсне число; при a ≠ 0

 1 
розв’язком є проміжки вигляду  − π − 2 arcsin + 2πn; 2πn  , де n ∈Z.
 a2 + 1 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Б Г А Д В В Б В Д Г
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
А Г Г В А Г Д Б А Д
21 22 23 24 25 26 27 28
1–Д, 2–Б, 1–Д, 2–Г, 1. 6.
0,6 8,5 800 30 –0,36
3–А, 4–В 3–Б, 4–В 2. 42
a 3
29. Переріз є рівнобедреним трикутником; ϕ = arcctg .
4b
30. При a = 0 розв’язком нерівності є будь-яке дійсне число; при a ≠ 0
  a   −1  
розв’язком є проміжки вигляду  − arccos   − arccos   + 2πn; − arccos 
  a2 + 1   a2 + 1  
−1   a   −1  
 + 2πn; − arccos   + arccos   + 2πn  , де n ∈Z.
a +1 
2
 a +1 
2
 a2 + 1  
189
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Г А А Г А В Б Д Д В
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Б Б Д Д Г Б В В А Г
21 22 23 24 25 26 27 28
1–Г, 2–Б, 1–В, 2–Г, 1. 15.
0,4 6 510 250 70
3–А, 4–Д 3–Д, 4–А 2. 24
y
29. а) D ( y ) = ( − ∞; 1) ∪ (1; 4).
б) Графік функції наведено на рис. 7.
3
в) E ( y ) = (0; 3) ∪ (3; + ∞ ).
1
30. б) 40 см2. –10 1 x
Рис. 7
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Б Д В Г А Г Б Б А Г
11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
В Б Д Д А В Б А В В
21 22 23 24 25 26 27 28
1–Б, 2–А, 1–В, 2–Г, 1. 13.
0,35 4,8 43 216 80
3–Д, 4–Г 3–Д, 4–Б 2. 9
y
29. а) D ( y ) = ( −3; 3) ∪ (3; + ∞ ) .
б) Графік функції наведено на рис. 8. 2
1
в) E ( y ) = (0; 2) ∪ (2; + ∞ ).
–3 –10 1 3 x
30. б) 289 см . 2
Рис. 8
190
ЗМІСТ
Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Розділ 1. ЧИСЛА І ВИРАЗИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.1. Цілі й дробові раціональні вирази . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
1.2. Ірраціональні вирази . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
1.3. Тригонометричні вирази . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.4. Логарифмічні вирази . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Розділ 2. ФУНКЦІЇ ТА ЇХ ГРАФІКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.1. Функція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
2.2. Лінійна функція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
2.3. Квадратична функція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
2.4. Степенева функція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
2.5. Дробово-лінійна функція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
2.6. Тригонометричні функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
2.7. Обернені тригонометричні функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
2.8. Показникова функція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
2.9. Логарифмічна функція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
2.10. Побудова графіків функцій методом геометричних перетворень . . . . . . 26
Розділ 3. РІВНЯННЯ ТА СИСТЕМИ РІВНЯНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
3.1. Основні терміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
3.2. Цілі та дробові раціональні рівняння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
3.3. Ірраціональні рівняння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
3.4. Тригонометричні рівняння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
3.5. Показникові та логарифмічні рівняння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
Розділ 4. НЕРІВНОСТІ ТА СИСТЕМИ НЕРІВНОСТЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
4.1. Нерівність та її розв’язки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
4.2. Цілі та дробові раціональні нерівності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
4.3. Ірраціональні нерівності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
4.4. Тригонометричні нерівності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
4.5. Показникові та логарифмічні нерівності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
Розділ 5. ТЕКСТОВІ ЗАДАЧІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
5.1. Математичне моделювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
5.2. Задачі на арифметичні співвідношення між об’єктами . . . . . . . . . . . . . . . 38
5.3. Задачі на рух і на роботу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
5.4. Задачі на відсотки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
5.5. Задачі на подільність цілих чисел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Розділ 6. ЕЛЕМЕНТИ МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
6.1. Числові послідовності. Прогресії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
6.2. Похідна та її застосування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
6.3. Первісна та інтеграл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Розділ 7. ПЛАНІМЕТРІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
7.1. Аксіоматична будова планіметрії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
7.2. Трикутники та їх властивості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
7.3. Чотирикутники, многокутники та їх властивості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
7.4. Коло, круг та їх елементи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Розділ 8. СТЕРЕОМЕТРІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
8.1. Аксіоматична будова стереометрії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
8.2. Прямі та площини у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
8.3. Призми і паралелепіпеди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
8.4. Піраміди і зрізані піраміди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
8.5. Тіла обертання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Зміст
Розділ 9. координати і вектори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

9.1. Системи координат на площині та у просторі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
9.2. Вектори та дії над ними . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
Розділ 10. Елементи комбінаторики і стохастики . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
10.1. Класичне, геометричне і статистичне означення ймовірності . . . . . . . . . 73
10.2. Елементи комбінаторики та її застосування до обчислення
ймовірностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
10.3. Основні теореми теорії ймовірностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
10.4. Елементи математичної статистики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
Тематичні тести . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Тематичний тест № 1 «Числа і вирази» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Тематичний тест № 2 «Функції та їх графіки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
Тематичний тест № 3 «Рівняння та системи рівнянь» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
Тематичний тест № 4 «Нерівності та системи нерівностей» . . . . . . . . . . . . . . 91
Тематичний тест № 5 «Текстові задачі» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Тематичний тест № 6 «Елементи математичного аналізу» . . . . . . . . . . . . . . . . 99
Тематичний тест № 7 «Планіметрія» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
Тематичний тест № 8 «Стереометрія» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107
Тематичний тест № 9 «Координати і вектори» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111
Тематичний тест № 10 «Елементи комбінаторики і стохастики» . . . . . . . . . . 115
Комбіновані тести . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Комбінований тест № 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Зразки розв’язування тестових завдань з коментарями . . . . . . . . 160
Тематичний тест № 1 «Числа і вирази» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160
Тематичний тест № 2 «Функції та їх графіки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161
Тематичний тест № 3 «Рівняння та системи рівнянь» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163
Тематичний тест № 4 «Нерівності та системи нерівностей» . . . . . . . . . . . . . . 166
Тематичний тест № 5 «Текстові задачі» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168
Тематичний тест № 6 «Елементи математичного аналізу» . . . . . . . . . . . . . . . 170
Тематичний тест № 7 «Планіметрія» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
Тематичний тест № 8 «Стереометрія» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176
Тематичний тест № 9 «Координати і вектори» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
Тематичний тест № 10 «Елементи комбінаторики і стохастики» . . . . . . . . . . 180
Відповіді до тематичних і комбінованих тестів . . . . . . . . . . . . . . . . . 182
Папір, на якому надрукована ця книга,
безпечний для здоров’я з оптимальною білизною, вибілювався

та повністю рекомендованою без застосування
переробляється офтальмологами хлору
Разом дбаємо про екологію та здоров’я

Енциклопедія 2 том 2 видання PDF

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Енциклопедія 2 том 2 видання PDF

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

2-ге видання, доповнене

Схвалено для використання

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я Т229009У. Підписано до друку 09.07.2018.

Разом дбаємо © Захарійченко Ю. О., Школьний О. В.,

В затінку чуда, в світлі надії

Далі йдуть чотири комбіновані підсумкові тести, структура яких відпові-

Все у Вас вийде! Вірте в себе!

Юрій Олексійович Захарійченко,

Олександр Володимирович Школьний,

Ліліана Ігорівна Захарійченко,

Олена Володимирівна Школьна

1.1. Цілі й дробові раціональні вирази

Формули скороченого множення

2. ( a + b )2 = a2 + 2ab + b2 — формула квадрата суми.

3. ( a − b )2 = a2 − 2ab + b2 — формула квадрата різниці.

6. ( a + b )3 = a3 + 3a2b + 3ab2 + b3 = a3 + b3 + 3ab ( a + b ) — формула куба суми.

7. ( a − b )3 = a3 − 3a2b + 3ab2 − b3 = a3 − b3 − 3ab ( a − b ) — формула куба різниці.

1.2. Ірраціональні вирази

Геометричний зміст модуля: модуль числа — це відстань на числовій пря-

Корінь n-го степеня

Властивості кореня n-го степеня

Зв’язок кореня зі степенем із раціональним показником: для n ∈ N , m ∈ N

1.3. Тригонометричні вирази

Тригонометричні функції кута

Парність і непарність тригонометричних функцій

Періодичність тригонометричних функцій

Таблиця значень тригонометричних функцій

α° 0° 30° 45° 60° 90° 180° 270° 360°

Правило 2. Якщо X = 180° або X = 360° , то G = F (функція не змінюється).

Зв’язок між тригонометричними функціями одного кута

sin ( α − β ) = sin α cos β − cos α sin β .

2. cos ( α + β ) = cos α cos β − sin α sin β ,

cos ( α − β ) = cos α cos β + sin α sin β .

Формули подвійного кута

1. sin 2α = 2 sin α cos α .

2. cos 2α = cos2 α − sin2 α .

Формули пониження степеня

1. 1 − cos 2α = 2 sin2 α . 2. 1 + cos 2α = 2 cos2 α .

Формули перетворення суми в добуток

Обернені тригонометричні функції

Арккотангенсом числа A ∈ R називають кут x ∈ ( 0; π ) , котангенс якого до-

1.4. Логарифмічні вирази

Логарифми за основою e називають натуральними логарифмами і позна-

Властивості 1–5 є основними, з них випливають допоміжні властивості 6–9.

Множину X називають областю визначення функції y = f ( x ) і позначають

Множину Y називають множиною значень функції y = f ( x ) і позначають

Задати функцію можна:

Основні властивості функцій

Періодична функція має нескінченну кількість періодів, оскільки якщо

2.2. Лінійна функція

• Функція ні парна, ні непарна при k ≠ 0, b ≠ 0 ; непарна при k ≠ 0, b = 0 ;

2.3. Квадратична функція

b2 − 4ac > 0 b2 − 4ac = 0 b2 − 4ac < 0

• Функція ні парна, ні непарна при b ≠ 0 , парна при b = 0 .

2.4. Степенева функція

Найпоширеніші види степеневих функцій (залежно від значення α )

2.5. Дробово-лінійна функція

• Залежно від значень коефіцієнтів функція або спадає на проміжках

При a = 0 , d = 0 дробово-лінійна функція є оберненою пропорційністю, що

2.6. Тригонометричні функції

2.7. Обернені тригонометричні функції

Зауважимо, що cos ( arccosx ) = x для всіх x ∈  −1; 1 .

Функція y = arctg x є оберненою до функції y = tg x на проміжку − π ; π , ( 2 2 )

• Функція ні парна, ні непарна при k ≠ 0, b ≠ 0 ; непарна при k ≠ 0, b = 0 ;

• Залежно від значень коефіцієнтів функція або спадає на проміжках

Нерівність виду f ( x ) g ( x ) еквівалентна сукупності двох систем нерівностей:

2) якщо 0 < a < 1, то нерівність a ( ) < a ( ) еквівалентна нерівності f ( x ) > g ( x ) ,