АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Інтеграційні процеси
в суспільстві та політичний
вибір особистості
Під науковою редакцією
доктора психологічних наук, професора
В.П. Казміренка

Київ 2008
УДК 316.4.063.3+323.212

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту соціальної та політичної

психології АПН України, протокол №10/08, від 30 жовтня 2008 р.

Наукові рецензенти: Яковенко С.І. – доктор психологічних наук, професор

кафедри практичної психології Київського національного
університету внутрішніх справ

Татенко В.О. – Головний науковий співробітник

Інституту соціальної та політичної психології АПН
України, доктор психологічних наук, професор

І 73 Інтеграційні процеси в суспільстві та політичний вибір особистості:

Монографія./ Під ред. В.П.Казміренка – К., СПД Ятченко, 2009 р. - 350 с.

У монографії представлено результати соціально-психологічного дослідження

проблем політичного вибору особистості, сфери соціально-політичної свідомості
та факторів, що зумовлюють її прояви в суспільно значущих сферах функціо-
нування – тобто в інтеграційних процесах. Значну увагу приділено вивченню
психологічних механізмів, що забезпечують включення особистості в процеси
соціальної життєдіяльності, в процеси розбудови громадської участі в
суспільствотворенні та становленні соціально-психологічної ідентифікації.
Розкрито проблему вивчення такого складного явища, як соціально-
психологічна готовність, враховуючи основні її складові та чинники. Розглянуто
особливості інтеграційних процесів в освітньому середовищі та досліджено їх
вплив на формування політичної культури.
В роботі приділена значна увага дослідженню самоврядування та процесам
розвитку громадської активності молоді. Здійснено низку комплексних
конкретних емпіричних досліджень мобілізаційних технологій в молодіжних
організаціях політичного спрямування, що здійснюються у процесі формування
визначальних обсягів соціального впливу.
Суттєвий доробок складають аналітичні узагальнення, присвячені вивченню
інтеграційних процесів в територіальних Громадах, а також матеріали про
особливості середнього класу як суб’єкта суспільно політичних процесів.
Представлений матеріал може становити професійний інтерес для викладачів
соціальної та політичної психології, політології, студентів, які опановують
відповідний курс. Представлені розробки також можуть бути корисними для
спеціалістів-практиків, активістів громадських організацій, які займаються
вивченням питань формування та розбудови громадянського суспільства.

© Інститут соціальної та політичної

психології АПН України, 2008
 ЗМІСТ
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Вплив організаційних середовищ на соціальний світогляд особистості . . . . .6
РОЗДІЛ 1. Психологічні механізми, що забезпечують розвиток і формування
індивідуальної готовності до участі в процесах перетворення суспільства та
інтеграційних процесах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .28
1.1. Особливості інтеграційних процесів у сучасному
українському суспільстві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29
1.2. Політичний вибір особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
1.3. Механізми політичного вибору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .40
1.3.1. Ролі та ідентифікації як механізми вибору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41
1.3.2. Національні механізми вибору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42
1.3.3. Ціннісний і прагматичний вибір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .45
1.3.4. Усвідомлення політичних інтересів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46
1.3.5. ІнтуїтивноGпочуттєві механізми вибору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .46
1.4. СоціальноGорганізаційні процеси в територіальних громадах
як чинники психологічної детермінації політичного
вибору особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47
1.5. Середовищні характеристики, які визначають особливості
електоральної поведінки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67
1.6. Готовність до здійснення політичного вибору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .75
1.7. Особливості політичної міфологічної свідомості та вплив
рекламного політичного міфу на мотиваційноGціннісну
сферу виборців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .86
1.8. Мотивація політичного вибору особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .109
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .127
Література до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .128
РОЗДІЛ 2. Вплив інтеграційних процесів в освітньому середовищі на
формування політичних вимірів Громадянської культури . . . . . . . . . . . . . . . . . .131
2.1. Актуальність та концептуальні засади дослідження . . . . . . . . . . . . . . . .131
2.2. Інтеграційні процеси в професійноGосвітніх середовищах
та організаційна культура. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .137
2.2.1. Феноменологія організаційної культури професійноGосвітніх
середовищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .137
2.2.2. Сприйняття і категоризація реальності організаційної
культури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .141
2.2.3. Феномен дзеркальності та технології відтворення та розвитку
організаційної культури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .143
2.3. Організаційна культура в професійних освітніх середовищах як
чинник політичних настанов та політичного вибору особистості. . . . .147

3
 2.3.1. Порівняльний аналіз організаційної культури в освітніх
професійних середовищах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .147
2.3.2. Організаційна та політична культура в професійних освітніх
середовищах: взаємодія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .157
2.3.3. Політичні настанови та політичний вибір в різних
професійних освітніх середовищах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .159
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .182
Література до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .185
РОЗДІЛ 3. Інтеграційні процеси в середовищі молодіжних політичних
і Громадських рухів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .186
3.1 СоціальноGпсихологічне підґрунтя залучення молоді до організацій
політичного та громадянського спектру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .187
3.2 МобілізаційноGінтеграційні впливи молодіжних організацій політичного
та громадського спрямування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .201
3.3 Партійна ідентифікації як механізм інтеграційних процесів у просторі
політичних та громадських рухів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .211
Література до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .222
Розділ 4. Інтеграційні процесі в територіальних Громадах –
діалоги з владою і особливості політичного самовизначення . . . . . . . . . . . . . . .226
4.1. Розвиток територіальних спільнот та використання їх проблем
у політичних кампаніях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .227
4.2. Емоційні стани учасників масових політичних акцій в контексті
інтеграції різних територіальних спільнот . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .247
4.3. Мотивація політичного вибору в контексті міграційних процесів і
розвитку української громади за кордоном . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .263
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .280
РОЗДІЛ 5 Особливості когнітивних мотивів політичного вибору
підприємців та їх міфологічна складова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .282
РОЗДІЛ 6. Прикладні аспекти перспективних практичних завдань
по розробці спрямованого розвитку суспільно@інтегруючих процесів . . . . . . . .299
6.1. Професійні середовища та реалії суспільних трансформацій:
гіпотези та прогнози. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .299
6.2. Готовність до участі в суспільно перетворюючих процесах
та політичні настанови: перспективи досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . .307
6.3. Оцінка динаміки мотивації політичного вибору громадян
України у 2004G2007 роках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .310
ЗАКЛЮЧЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .328

4
 ЗАМІСТЬ ВСТУПУ
Наша робота – комплексне соціальноGпсихологічне дослід-
ження широкого об'єктного спрямування за темою "СоціальноGор-
ганізаційні процеси як чинники психологічної детермінації полі-
тичного вибору особистості", яку виконувала протягом 2003G2007
років лабораторія фундаментальних і прикладних проблем спілку-
вання Інституту соціальної та політичної психології АПН України.
У фокусі дослідницької уваги перебували як індивідуальноGпсихо-
логічні, так і групові явища та феномени. Аналізувалися інтерак-
тивні та інтраактивні процеси, стани, властивості, що мають як
персональну, так і надперсональну природу. Усе це зумовило струк-
туру загальних завдань і вибір теоретичних засад, покладених в ос-
нову методології побудови дослідницьких програм. Монографія
поєднує в собі шість змістовних блоків.
Така структура дослідження потребує додаткового пояснення
та обґрунтування використаного наукового, і методичного інстру-
ментарію. Значною мірою функцію такого розширеного пояснення
виконує вступна стаття керівника теми доктора психологічних на-
ук, професора В .П .Казміренка.
Авторський колектив складався із співробітників лабораторії
фундаментальних і прикладних проблем спілкування, які й підго-
тували розділи цієї монографії:
розділ 1 – підготовлено кандидат психологічних наук, стар-
ший науковий співробітник В. М. Духнович; кан-
дидат психологічних наук, старший науковий спів-
робітник І. В. Жадан; молодший науковий співро-
бітник С. М. Глазунова;
розділ 2 – науковий співробітник В. І. Гордієнко
розділ 3 – підготовлено кандидат психологічних наук, стар-
ший науковий співробітник Г. В. Циганенко;
5
 розділ 4 – психологічних наук, старший науковий співробіт-
ник Л. А. Найдьонова, кандидат психологічних
наук, старший науковий співробітник М. В. Тоба;
розділ 5 – науковий співробітник Л. А. Царюк; молодший
науковий співробітник С. М. Глазунова;
розділ 6 – спільно творчі групи співробітників лабораторії
відповідно до змісту суміжних тем: підрозділ
6.1 – В .І. Гордієнко і С. М. Глазунова; підрозділ
6.2– Г. В. Циганенко. і В. М. Духневич. Підрозділ
6.3 – Л. А Найдьонова. і Л. А Царюк.
Наша щира вдячність вельмишановним рецензентам – , а
також вченій раді рідного Інституту соціальної та політичної пси-
хології за їхню доброзичливу критику і допомогу в підготовці мо-
нографії.

Вплив організаційних середовищ

на соціальний світогляд особистості
Двадцяте століття поряд з бурхливим розвитком науковоGтех-
нічного прогресу, в якому так яскраво і широко виявилися творчі
потенції людини, активізує інтерес до практики створення різних
за формою і змістом функціонально складних організацій. Життє-
діяльність людини, її соціалізація, навчання, праця значною мірою
пов'язані з потребою залучення індивіда до різних соціальних
об'єднань, організаційних структур, стосунків тощо. Утім, якщо го-
ворити про людину як про суб'єкт діяльності, то вона передусім є
суб'єктом організованої діяльності. І нехай це не завжди їй вдаєть-
ся, однак щоб набути досвіду організованої діяльності, треба хоч у
якійсь формі пройти шлях того діяння, котре організовує. Поза
сумнівом, проблеми взаємодії людини та організаційного середо-
вища надто складні, а їх значення на життєвому шляху особи важ-
ко переоцінити. Більше того, різноманітність соціальної поведінки
особистості реалізовується в структурі організаційно опосередко-
ваних систем цінностей, норм, цілей, тобто належить організації,
причетна до її мети і завдань, способу життєперебігу тощо. У зв'яз-
ку із цим перед сучасною наукою постають актуальні питання, що
вимагають конкретних, обґрунтованих пояснень:

6
 – Якими мають бути організації, щоб якнайповніше відпові-
дати людській природі?
– Які закони і технології треба покласти в основу цих соціаль-
них конструкцій, щоб не придушувати, а тим паче не знищувати
людську індивідуальність?
– Що потрібно для реалізації можливостей індивідуальності в
самореалізації і саморозвитку, для нормального соціального фун-
кціонування і збереження психологічного здоров'я особистості за
умов організаційної життєактивності?
Роль організації особливо зростає тоді, коли процеси іннова-
ційних перетворень і реформування набувають у суспільстві най-
більш кричущих значень напруження і динамізму. Тоді в соціаль-
них структурах спостерігається надзвичайно високий рівень акуму-
ляції стимулювального й регулювального потенціалу суспільних
перетворень і соціальної діяльності. Здебільшого в цей період ви-
никають численні і різноманітні (за формою і функціями) соціаль-
ні стосунки, спільноти та інститути, котрі зрештою оформляються
як різноманітні організації. Такі утворення у своєму підґрунті ма-
ють нові або відмінні порівняно з існуючими раніше принципи
функціонування, що формує у соціумі відповідні системи зв'язків,
відносин і взаємозалежностей, а відтак створює новий соціальноG-
психологічний радикал життєдіяльності суспільства.
Отже, організації як середовище соціально і психологічно
впливового оточення виконують безліч інтегральних, спричиню-
вальних, компенсувальних та інших функцій у найскладнішій сис-
темі – "людина – суспільство", а наукове дослідження процесів со-
ціальноGпсихологічної регуляції діяльності організацій є завданням
важливим й актуальним. Сучасні умови з усією очевидністю став-
лять такі основні питання:
– Якими ж мають бути організації в нових соціальноGкультур-
них спільностах, котрі народжуються і формуються? Які їхні фун-
кції?
– Які суспільноGпсихологічні знання мають стати підґрунтям
управління ними ?
Сучасні наукові і прикладні дослідження психології організації
та управління, практика організаційного консультування окреслю-

7
ють коло таких питань, що пов'язані з необхідністю розширення
предмета соціальної психології організації. У зв'язку із цим варто
розглянути низку концептуальних положень, покликаних доповни-
ти вже існуючі уявлення, спираючись на аналіз механізмів впливу
організацій як суспільних утворень на соціальний світогляд особис-
тості та груп, котрі є суб'єктами організаційної життєдіяльності.
Процес такої впливової дії має складний характер. Головну
роль у ньому відіграють когнітивна, емотивна та волітивна складо-
ві регуляції соціальної поведінки та діяльності особистості. Інтег-
рувальним психологічним механізмом у цьому процесі є суб'єктив-
на побудова образу організації, пов'язана з певними експектаціями
– соціальними очікуваннями, які мають щодо організацій суб'єкти,
що їх утворюють. З на загальнотеоретичні положення відомо, що
перцепція (сприймання) не є процесом пасивного утворення "пев-
ного образу", а завжди здійснюється за безпосередньої участі осо-
бистості як активного суб'єкта сприймання. Цю думку обстоює О.
М. Леонтьєв.
Побудову образу організації з позиції розуміння суб'єктом
структурної складності соціальноGпсихологічних механізмів регу-
ляції організаційної діяльності можна означити як процес, що має
як інтерG, так і інтрапсихологічні параметри.
Оскільки соціальноGпсихологічні механізми регуляції діяль-
ності організації виступають провідними, поряд із правовими, еко-
номічними або політичними, пропонуємо предмет побудови соці-
ально психологічного образу організації розглядати інтегровано в
площині трьох вимірів:
1) організації завжди являють собою своєрідний вид соціаль-
ного середовища, що визначає умови життєдіяльності людей,
об'єднаних єдиною організаційною структурою;
2) організації є формою об'єднання спільної діяльності різних
суб'єктів на основі супідрядності індивідуальних цілей і їх подаль-
шого організаційноGопосередкованого узагальнення;
3) організації – це функціональноGдинамічні структури, діяль-
ність яких породжує, формує й генерує складні комплекси соціаль-
ноGпсихологічних процесів і явищ, визначаючи особливості взає-
модії й відносин підструктур і суб'єктів організації.

8
 Кожен вимір може бути представлений системою основних
груп чинників.
1. Чинники просторово)утворювальної природи, що визначають:
а) структурні особливості взаємодій, взаємин, розмаїтість
функцій спілкування й комунікацій суб'єктів організації;
б) місце (локус) кожного суб'єкта в просторі організаційних
взаємозв'язків і взаємозалежностей, рівень і ступінь його автоном-
ності, міру самостійності тощо;
в) рівень і характер соціальноGпсихологічної цілісності як гар-
монії організаційної структури; міру рефлексивної однорідності
суб'єктів, підструктур і цілого.
2. Чинники регуляції інтенсивності організаційної життєдіяль-
ності, що оформляються як:
а) механізми вирішення та зняття внутрішньоорганізаційних
суперечностей, управління напруженістю й ефективністю органі-
заційних взаємодій і взаємин, стійкістю до зовнішніх дезорганізу-
ючих впливів і т. ін.;
б) механізми соціальноGпсихологічної організованості, упо-
ряд ку ван ня різ но ма ніт тя зв'яз ків, вза є мо дій і вза є мин між
суб'єк та ми ор га ні за ції; со ці аль ноG пси хо ло гіч ні про це си,
пов'язані з можливостями компенсації функціональних станів у
періоди, коли динамічно змінюються зовнішні чи внутрішні
умови, що регулюють взаємодії між суб'єктами організації; меха-
нізми зняття й оптимізації напруженості, побудови адаптацій-
них програм; збереження форми й архітектоніки будівлі органі-
заційних структур;
в) механізми формування цілей, що є організаційно прийнят-
ними; соціальноGпсихологічні процеси, що забезпечують цілеспря-
мованість і цілепокладання суб'єктів організаційної діяльності.
3. Чинники соціально)психологічної регуляції активності суб'єк-
тів організаційної діяльності, що реалізуються через:
а) мотивацію спонукання організаційно корисної діяльності й
досягнень, особливості творчої активації і т. ін.;
б) мотивацію організаційно значимої поведінки, спрямованої
на збереження організаційних форм відносин і співпраці, взаємо-
допомоги; формування відносин партнерства; реалізацію мотивів

9
влади і соціальноGпсихологічного впливу в регуляції організаційної
життєдіяльності;
в) механізми формування мотивації організаційного менталі-
тету, мотивації організаційного престижу і належності до організа-
ційних цілей і цінностей, формування організаційної культури, ло-
яльності й мотивації професіоналізму; соціальноGпсихологічні
процеси, що формують мотивацію змісту життя особистості як
суб'єкта організаційної життєдіяльності.
Розглянуті чинники за своїм змістом мають високий рівень осо-
бистісної психологічної насиченості і можуть слугувати за інструмен-
тальні параметри дослідження рефлексивного образу організації,
який у такому розумінні й утворює провідну систему інтегрованих
умов та потенційних сил впливової дії організаційного середовища.
Організаційне середовище, особливості діяльності в організації
впливають на формування й динаміку "мотиваційних полів" (В. К.
Вілюнас) як актуалізованих мотиваційних стосунків і стимулів, уза-
гальнених та взаємодіючих у єдиній гнучкій і динамічній системі.
Слід виділити три найбільш значущі психологічні фактори,
які опосередковують мотивацію організаційної поведінки і діяль-
ності:
– адаптація як функція психологічного пристосування під час
вибору і зміни цілей, ролей найближчого оточення і характеру про-
фесійних завдань у цілому, як необхідність регуляції напруженості
в ході освоєння та удосконалення організаційної поведінки і діяль-
ності;
– влада@підпорядкування як функція засобів спонукання, ак-
тивізації і контролю організаційної поведінки, координації і кон-
центрації багатосуб'єктних дій, збереження структурної цілісності
та ієрархії організаційних відносин, формування програм усвідом-
леної залежності і відповідальності суб'єктів організації;
– патерналізм як функція забезпечення соціального захисту,
справедливості розподілу, упевненості в майбутньому, можливості
саморозвитку і самоактуалізації кожного суб"єкта організаційної
діяльності.
В узагальненому вигляді ці фактори, відображають культуру
організаційного середовища як умови життєдіяльності його суб'єк-

10
тів. Крім того, ці фактори формують експектації як особистісно
структуровані (комплексні, особистісно диференційовані, підпо-
рядковані або дифузні, складноінтегровані чи, навпаки, поверхо-
возв'язні) соціальні очікування. Такі особистісні малюнки та фор-
мули структурування, виражають генералізовані вимоги, що різні
суб'єкти ставлять до своїх організаційних середовищ.
Найчастіше ці прояви втілюються в персоніфікованих фор-
мах "приписувань" когнітивного, емотивного чи конотативного
характеру, що очікується та вважається необхідним, як умови
прояву їх ставлень. Експектації акумулюють у собі своєрідні не-
формальні санкції та актуальні норми, що упорядковують життя
в організаційних спільнотах, регулюють стосунки та взаємини,
взаємодію щодо правил і можливих форм рольової поведінки та
спілкування.
З позицій цілісності природи регуляції організаційної діяль-
ності слід виділити три взаємопов'язані сфери.
Першу ми визначаємо як сферу організаційноGпрактичної
(утилітарної) мотивації. Вона охоплює три мотиваційних блоки:
мотивацію трудових функцій; мотивацію творчої активності; моти-
вацію кар'єрних досягнень, винагороди. Усі три блоки пов'язані
безпосередньо з трудовою діяльністю, особливостями її предмет-
ноGпрактичної організації і, звісно, із системою потреб, які вона
дає можливість задовольнити. Ця сфера відображає групу механіз-
мів активізації, що діють "зараз" і "тут". Вони конкретні, найтісніше
пов'язані з вигодою, враховують безпосередню практичну користь
чи корисність результату, який досягається.
Функція цієї сфери – підтримання безпосередньої трудової
активності в належному організаційно заданому творчому темпо-
ритмі, створення умов високої чи достатньої самовіддачі суб'єкта в
трудовому процесі. З іншого боку, саме процеси активізації цього
рівня опосередковують розвиток численних професійно важливих
властивостей і якостей суб'єкта організаційної діяльності.
Навички і вміння актуалізуються в процесі безпосередньої
трудової діяльності, і через їх спрямоване підкріплення досягаєть-
ся відповідний розвиток і розгортання в структурі особистих здіб-
ностей.

11
 Друга сфера окреслює поле організаційноGінституційної мо-
тивації. Кожен суб'єкт організаційної діяльності належить до ор-
ганізаційного середовища з його законами, умовами, нормами то-
що. Інституціональність, як відомо, – неодмінна властивість
будьGякої цільової соціальної системи. Вона відображає стан від-
носної замкненості і забезпечує внутрішню стійкість, згуртова-
ність, реалізацію численних соціогенних потреб, які дають мож-
ливість суб'єктам організаційної діяльності зберегти належну інс-
титуційно опосередковану цілісність як необхідну форму об'єд-
нання спільної діяльності. Однак така цілісність досягається ли-
ше в тому разі, коли вона суб'єктивно визнана, дає можливість
кожному членові організації задовольняти потреби в особистій
свободі, можливості "відстоювати свою індивідуальність" (0. Г.
Асмолов).
З погляду соціальної психології функція цієї сфери полягає у
формуванні стійкого соціальноGорганізаційного досвіду спільної
діяльності, в активізації групових, підструктурних і міжгрупових
відносин і зв'язків. Інституційна мотивація забезпечує активізацію
механізмів реалізації впливових рішень, самоорганізації, відпові-
дальної залежності, самоконтролю і саморозвитку, що веде до стій-
кості організаційних станів, зниження конфліктності, оформлення
і розширення зон співпраці, активного інформаційного і ділового
обміну, взаємодопомоги.
Отже, інституційна мотивація обіймає широкий спектр явищ
соціальної життєдіяльності організації. Така різноманітність потре-
бує конкретизації принципів, на яких будується структурна компо-
зиція цієї сфери.
Серед механізмів, які забезпечують різноманітність форм інс-
титуціональної мотивації, найбільший інтерес становить соціаль-
ноGпсихологічна природа трьох глибинних мотивів: мотиву афіліа-
ції, мотиву допомоги і мотиву влади. Вони утворюють фундамен-
тальні гуманістичні основи організаційної поведінки, розкриваючи
різні аспекти її проявів, співпраці, співпереживання, взаємовпливу.
Кожен з них має повноцінне значення в структурі організаційної
діяльності і відображає різноманітність соціальноGпсихологічних
процесів життя організації.

12
 Друга група механізмів може бути окреслена під кутом зору
динаміки соціогенних потреб і пов'язана з утворенням полімотива-
ційних сфер, що мають певні властивості і конкретні параметри.
Найважливішими тут є потреби в партнерстві, визнанні та неза-
лежності.
І, зрештою, третя група механізмів опосередковується систе-
мотвірною функцією серіального контролю як провідного соціаль-
ноGпсихологічного фактора упорядкування інституціональних від-
носин і формування динамічної структури інституціональної моти-
вації.
Саме у функціонуванні цієї структури знаходить відображен-
ня розгорнутий вплив цих процесів і механізмів на соціальну сві-
домість особистості специфіки їх організаційного опосередкування
і функціонування.
Остання, третя, сфера об'єднує механізми спонукання, котрі
ми визначили як сферу організаційного менталітету Під поняттям
"менталітет" (від, лат. mentaly – розумовий, духовний, психічни) ми
розуміємо духовність; характерний для особистості чи суспільної
групи спосіб мислення, його суспільну, соціальну і біологічну зу-
мовленість; склад розуму.
СоціальноGпсихологічні механізми регуляції поведінки і ді-
яльності в організації, з одного боку, ніби "уніфікують" цю спільно-
ту, формують схожі стилі та ознаки організаційної поведінки, по-
дібність мотивів і соціальних настроїв тощо. Поряд із цим виника-
ють соціальноGпсихологічні феномени, які дають можливість цій
спільності виокремлювати, обособлювати, протиставляти себе що-
до інших у формі специфіки і престижу своєї діяльності, традицій,
ритуалів, звичаїв чи за іншими ознаками і властивостями.
Природа організаційного менталітету має ще один важливий
аспект, суть якого полягає у взаємозв'язку індивідуального і колек-
тивного "змістів" (В. Франкл). Існують три досить самостійні сфери
мотивації організаційної поведінки, в основі яких лежать прояви її
ментальних форм. ПоGперше, мотивація організаційної належності.
Задоволення потреб і мотивів належності – провідний фактор ста-
більності розвитку організації, гармонії, взаємної відповідальності
суб'єктів, цілісності, стійкості і пластичності організаційного кліма-

13
ту, мотивації впевненості в майбутньому, соціального захисту і спра-
ведливості, стабільності та ефективності механізмів соціального уп-
равління тощо. ПоGдруге, мотивація престижу соціальної діяльнос-
ті організації, що відповідно опосередковує задоволення потреби в
соціальному значенні своєї ролі, упевненості в собі, самоповаги, са-
моорганізації тощо, нарешті, мотивація смислу життя особистості
через присвоювання соціально схвалюваних в організаційній жит-
тєдіяльності цінностей. Мотивація організаційної належності знач-
ною мірою визначається ступенем соціальноGпсихологічної вклю-
ченості. За основні її характеристики можна означити:
– рівень адаптованості суб'єкта в системі організаційних зв'яз-
ків, .стосунків, цілей і конкретних функцій;
– прагнення до розширення горизонтальних зв'язків, масшта-
бу, універсальності і широти професійного досвіду, його валентнос-
ті в організаційній діяльності;
– характер статусного просування, спрямованість на освоєння
ієрархічних систем зв'язків, пошук відповідного локусу в просторі
організаційних відносин і цілей;
– ступінь референтного включення в конкретні соціальноG-
психологічні підструктури, що відповідно відображає інтенсив-
ність міжособових стосунків, комунікацій і взаємодій.
І, зрештою, говорячи про мотивацію належності, слід наголо-
сити на тих потенційно важливих функціях, які кожен суб'єкт реа-
лізує у своїй організаційній діяльності:
1) організаційна належність розширює сферу особистих пов-
новажень у системі складних соціальних відносин, до того ж не
тільки в організаційному середовищі, а й за його межами;
2) співучасть і співпраця в організаційній діяльності розширю-
ють сферу особисто значущих цілей через присвоєння цілей орга-
нізації;
3) відбувається збагачення засобів і можливостей досягнення
мети завдяки різноманітності мотивів соціальної діяльності органі-
зації;
4) актуалізуються численні функції і ролі, що веде до урізно-
манітнення форм соціальноGпсихологічної активності суб'єкта як в
усередині, так і за межами організаційних відносин;

14
 5) організаційна належність є важливим фактором і гарантом
упевненості суб'єкта в соціальному захисті і справедливості, забез-
печуючи формування мотиваційних відносин упевненості в май-
бутньому, задоволення життям, мотивацію активної життєвої пози-
ції тощо
Відповідно, всі перелічені функції є конкретними параметра-
ми аналізу впливовості векторів організаційного середовища на со-
ціальну свідомість особистості і можливими якісноGкількісними
характеристиками рівня впливовості менталітету організації на її
суб'єктів.
З погляду психологічної композиції мотивація престижу
пов'язана насамперед з проблемою оцінювання, механізмами ви-
бору, регуляції поведінки з допомогою атрибутів належності. Спря-
мовано керуючи цією важливою стороною організаційної життєді-
яльності, можна впливати на соціальноGпсихологічні процеси осо-
бистих експектацій та інтеційних побудов до створення позитив-
ного образу організації: стабілізувати організаційні структури, під-
вищувати рівень резистентності до факторів (зовнішніх і внутріш-
ніх) і дезорганізуючого впливу, динамічність та активність органі-
заційних досягнень тощо.
Важливу роль у життєдіяльності людини відіграє потреба в
смислі життя (К. 0. АбульхановаGСлавська, К. Обухівський, В.
Франкл). Розуміння людиною смислу життя – неодмінна умова,
актуалізації і концентрації здібностей, їх максимального викорис-
тання. Звідси випливає , що задоволення потреб у смислі життя
можна розглядати як процес спрямований і організований. Отже,
потреба змісту життя є обов'язковою властивістю кожної людини,
що обрала активну позицію життєдіяльності, самовизначення, са-
морозвитку і самотворчості. Змістову основу такої позиції станов-
лять цінності, які надають смислу життю людини або без яких вона
не може бути соціально адекватною.
Отже, мотивація смислу життя постає, поGперше, як функція,
що визначає специфіку і стійкість життєвих позицій особистості.
ПоGдруге, вона забезпечує синтез, чи цілісність, мети, цінностей і
життєвих ресурсів людини. І, поGтретє, функція мотивації смислу
життя полягає в забезпеченні спрямованої активності особи у фор-

15
мі вираження "себе", саморозвитку і самодетермінації, пластичної
регуляції настанов і спонукань.
Без сумніву, стаючи суб'єктом організаційної діяльності, лю-
дина стає спроможною реалізувати мотиви організаційної належ-
ності, розширити сфери мотивації престижу своєї діяльності. Задо-
волення потреби смислу життя стає могутнім фактором полімоти-
вації організаційної життєдіяльності, розширює діапазон суб'єк-
тивних цінностей, котрі слід розглядати як обов'язкові "універсалії
смислу" (В. Франкл).
Серед найбільш значущих слід виділити професіоналізм як
своєрідну смислотвірну концепцію життя. У персоніфікованому
вигляді він оформлюється в такі складні мотиваційні сфери, як слу-
жіння обов'язку, ідеалу, нації, народу, культурі, суспільству, причо-
му організації як соціальноGцільові системи (спільноти) виконують
тут складні функції.
Не менш важливим психологічним механізмом мотивації
смислу життя є його безпосередній і тісний зв'язок з причинноGча-
совою детермінацією поведінки (Є.І.Головаха, О.О.Кронік). "Де-
термінація майбутнім" становить провідну регулювальну вісь моти-
вації смислу життя. Сам факт визначення цього смислу завжди сві-
домо включений у координати перспективних програм цілепокла-
дання життєдіяльності, бо "нинішнє" у всій різноманітності його
переживань завжди підпорядковується причинною зумовленістю
"майбутнім". Природа цих процесів, потребує передусім, оптиміза-
ції взаємодії суб'єкта з організаційним середовищем. Можна озна-
чити ще один аспект організаційного опосередкування мотивації
смислу життя. Він знаходить відображення у формі генералізації
соціальноGпсихологічних властивостей як складних комплексів,
що являють собою особисті стилі життя. Формування таких стилів
є неодмінним атрибутом регулювання організаційної поведінки,
причому самі феномени організаційного менталітету не слід трак-
тувати як певні складові цих індивідуальних особистих властивос-
тей та особливостей у вигляді простої суми чи ізоморфізму.
Ще раз підкреслю, що основою особистих стилів життя зав-
жди є трансцендентне відбиття ментальних цінностей організації
як значущої соціальної спільноти та середовища, що актуалізує

16
життєві програми. Крім того, сам факт наявності чи формування
стилю завжди передбачає розвиток механізмів компенсації тих чи
інших властивостей, пошук життєво важливих психологічних засо-
бів і відповідно потенціалізацію особистого функціонування і роз-
витку. У цьому процесі важко переоцінити роль організації, її ду-
ховного середовища, цілей та цінностей її соціальної діяльності.
Групу найбільш значущих цінностей при формуванні стилю
можуть утворювати: а) цінності форм соціальної активності (гоме-
остатичність, антигомеостатичність, споживацтво, творення); б)
цінності моральних авторитетів та імперативів (обов'язку, служін-
ня, соціальної відповідальності); в) цінності колективної творчості
як форми організаційної спільної діяльності; г) цінності влади; д)
цінності престижу і соціальної значущості діяльності організації; е)
цінності професіоналізму як життєвого стилю.
Підсумовуючи, можна з певністю стверджувати, що організа-
ційна життєдіяльність людини має величезний вплив як на проце-
си формування мотивації смислу життя, так і на способи реалізації
цієї потреби. Завдяки організаційній діяльності, стосункам і цін-
ностям людина залучена до активного пошуку багатоваріантності
цих смислів. УрештіGрешт, це і дає їй змогу прийти до усвідомлення
самого життя як неповторної цінності. Належачи до організаційно-
го середовища, людина активно формує свою сутність, своє Я, виз-
начає своє місце в структурі суспільства, ідентифікує свої права та
обов'язки і визначає таким чином основні напрямки і шляхи реалі-
зації провідної людської потреби в смислі життя.
Продуктивне вирішення управлінських завдань у системі со-
ціального конструювання та впровадження технологій конструк-
тивного розвитку вимагає інтегративного розуміння структурної
цілісності, коли йдеться про механізми регулювання організаційної
діяльності.
Усі ці теоретичні положення покладено в основу наукових обґ-
рунтувань та узагальнень, обраних для вирішення завдань дослід-
ження.
Сьогодні можна впевнено стверджувати, що організовані
об'єднання (і формальніGцільові, і неформальні) стають важливим
чинником формування системи впливових дій як на життєдіяль-

17
ність суспільства, так і безпосередньо на суспільну, політичну або
економічну свідомість особистості – головного суб'єкта інтеграцій-
но конструктивних або деструктивних процесів.
Періоди активного інтегрування, як правило, супроводжуються
зростанням соціальної напруженості, розгортанням зовнішніх су-
перечностей, позиційної боротьби, конфліктів і жорстокої конку-
ренції. Зважаючи на соціальну значущість цих процесів завжди іс-
нує потреба в їх бездоганно точній науковій експертизі, діагности-
ці та зваженій кваліфікації щодо конструктивної/деструктивної
форми чи фазового стану.
Безперечно, усі ці процеси здійснюють значний соціальноG-
психологічний вплив на особистість, прояви її суспільного життя,
творче конструювання перспективного майбутнього, на соціаліза-
цію чи акмеологічні фази особистісного розвитку. Одним з найсут-
тєвіших соціально детермінованих психологічних механізмів, який
реагує на ці процеси, безумовно, є формування мотивації політично-
го вибору, вибір форм участіGактивності та здійснення безпосеред-
ньої електоральної дії.
Таким чином, дослідження, представлене в колективній мо-
нографії, є продовженням теми "Соціальнопсихологічні чинники і
тенденції розвитку електоральної активності громадян України",
що виконувалась авторським колективом лабораторії протягом
2000G2002 років. Попередня робота дала змогу обґрунтувати мето-
дологічні і методичні засади організації дослідження, зібрати та
узагальнити накопичений емпіричний матеріал, створити вагомий
доробок для можливого продовження дослідження вже на новому
рівні.
Сьогочасне наше дослідження присвячене на соціальноінтег-
раційним процесам у суспільстві та їх впливу на політичну свідомість
громадян України.
У поле аналізу і пошуку введено процеси детермінації політич-
ного вибору, які виявляються в просторі організаційних впливів і
чинників, що є невід'ємною рисою життєдіяльності організаційних
середовищ.
Важливим аспектом дослідження стало вивчення та узагаль-
нення соціальноGпсихологічних процесів і механізмів регулювання

18
організаційної діяльності, феноменів соціальної поведінки суб'єк-
тів організації, а також тих складних процесів і явищ, що мають
надперсональну соціальноGпсихологічну природу загальнооргані-
заційного рівня.
У цьому науковому ракурсі предметом наукового пошуку ста-
ли соціальноGпсихологічні чинники, що формують соціогенні пот-
реби в організаційноGінтеграційних новоутвореннях; форми впли-
ву організаційних середовищ на соціальний світогляд особистості;
чинники детермінації розвитку суспільноGполітичної свідомості
громадян як суб'єктів політичного вибору. Крім того, в поле аналі-
зу введено особливості впливу організаційноGінтеграційних проце-
сів на загальний соціальноGпсихологічний стан формування сус-
пільствотворення, громадянської належності, суспільних процесів
"побудови перспективного бачення майбутнього".

Вибудовуючи програму дослідження, ми ставили за мету: роз-

робити концептуальну систему показників і соціальноGорганіза-
ційних чинників, що зумовлюють політичний вибір особи та її
електоральну поведінку; з'ясувати особливості впливу організацій-
них освітніх середовищ на становлення функцій політичної свідо-
мості особи та формування, особливо у молоді, психологічної го-
товності до політичного вибору; виявити соціальноGпсихологічні
механізми мобілізаційних впливів, що забезпечують формування
електоральної бази політичних партій.

Отже, в програмі визначено головні завдання дослідження:

1. Усебічно розглянути сучасні соціальноGпсихологічні інтег-
раційні процеси, визначити коло актуальних питань, що є специ-
фічними для українського суспільства.
2. Вивчити соціальноGпсихологічні механізми, на яких базу-
ються мобілізаційні впливи, спрямовані на формування електо-
ральної бази політичних партій, громадських організацій та рухів.
3. З'ясувати особливості впливу організаційних освітніх сере-
довищ на становлення функцій політичної свідомості та формуван-
ня в молоді готовності до електоральної дії мотивації політичного
вибору.

19
 Наші напрацювання мають декілька ознак наукової новизни:
1. В історії вітчизняної психологічної науки це перша наукова
спроба дослідження, яке безпосередньо спрямовувалося на роз-
криття соціальнопсихологічних механізмів становлення та перебі-
гу інтеграційних процесів що супроводжують динаміку суспільного
розвитку.
2. Уперше із застосуванням наукового апарату пояснення та
побудови емпіричної дослідницької програми розглянуто вплив ін-
теграційних процесів на формування ознак громадянської культури,
особливостей політичної свідомості, готовності до участі у творчих
процесах суспільствотворення.
3. Уперше дослідницький інтерес спрямовувався на аналіз ор-
ганізаційної культури та особливостей різновидів організаційних сере-
довищ: підприємницьких середовищ, молодіжних політичних партій і
громадських рухів, територіальних громад та осередків і діаспор,
освітніх середовищ. Саме останнім у дослідженні було відведено
особливе місце.
На наш погляд, заслуговують на увагу робочі положення, покла-
дені в основу Новизни науковопрактичних засад та спрямувань дос-
лідження:
1. Організації як соціальні інститути і спільноти виконують
функції соціального захисту, підтримки, соціальної адаптації, ак-
туалізації ресурсів соціалізації та розвитку особи і тим самим по-
роджують численні очікуванняGсподівання, мотиви і соціогенні
потреби.
Трансформація суспільних процесів завжди створює значний
потенціал соціальної напруженості, що під кутом зору соціальноG-
психологічного клімату виконує функції актуалізації соціогенних
потреб, розширення їх мотиваційного репертуару та сили. Процеси
стабілізації стосунків, формування потреб у продуктивній життєді-
яльності спрямовуються на пошук засобів і розширення форм розвит-
ку самокерованості, самоорганізації, актуалізації особистої відпові-
дальності за перспективне майбутнє. За цих умов найближчим ото-
ченням, де можуть реалізуватися та відповідним чином формувати-
ся ці соціальноGпсихологічні чинники, стають організаційні середо-
вища і притаманні їм процеси інтеграції.

20
 Організації як соціальноGпсихологічні оточення і носії ознак
значущої професійної культури утворюють різноманіття та різно-
види залежності (як позитивної, так і негативної форми), зумовлю-
ють психологічні детермінанти політичного вибору і формування
впливу на свідомість особи, особливо політичну.
2. Продуктивне формування і спрямований розвиток суспіль-
ноGтворчих настанов мають враховувати особливості інтеграційних
процесів, їхні фазові форми перебігу, природу та об'єктивно конструк-
тивну заданість.
3. Освітні середовища являють собою напружені і дуже чутли-
ві форми соціальноGпсихологічного оточення. Такі здатні до інтен-
сивних конформуючих впливів і психологічної ідентифікації висо-
кого рівня, тому завжди потребують ретельної уваги, що має вияв-
лятися в організації соціальноGпсихологічної профілактики та
конструктивного супроводу.
Отже, як уже зазначалося вище, монографія, підготовлена ав-
торським колективом лабораторії фундаментальних і прикладних
проблем спілкування, є комплексним соціальноGпсихологічним
дослідженням широкого об'єктного спрямування. Це зумовило
структуру загальних завдань і вибір теоретичних засад методології
побудови дослідницьких програм. Відповідно, роботу було струк-
туровано на шість розділів.
Перший розділ "Психологічні механізми, що забезпечують роз-
виток і формування індивідуальної готовності до участі в процесах пе-
ретворення суспільства та інтеграційних процесах" розкриває теоре-
тикоGметодологічні засади дослідження індивідуальноGпсихологіч-
них явищ і феноменів.
Висвітлюються проблеми формування світоглядних програм
особи та різні аспекти становлення її політичної культури. Теоре-
тичними засадами для тем усього дослідницького комплексу стали
аналітичні обґрунтування та нарацювання. Ідеться насамперед про
модель впливу середовища на політичний вибір особистості та ме-
ханізм впливу рекламного політичного міфу на мотиваційноGцін-
нісну сферу особистості.
У цих змістових аспектах представлено теоретикоGметодоло-
гічні засади вивчення психологічних механізмів, що забезпечують

21
залучення особи до процесів соціальної життєдіяльності, розбудо-
ви громадської участі в суспільствотворенні та становленні соціаль-
ноGпсихологічної ідентифікації. Значну увагу приділено опрацю-
ванню як загальних, так і спеціальних принципів дослідження пси-
хологічних феноменів готовності.
Важливе місце посідають питання питання побудови діагнос-
тичного інструментарію в програмуванні емпіричного вивчення
соціально@інтеграційних процесів, пов'язаних із становленням і роз-
витком суспільствотворення.
Теоретичні напрацювання та узагальнення достатньою мірою
розкривають проблему дослідження такого складного явища, як по-
літична свідомість, особливості її формування. З'ясовуються також
особливості соціальноGпсихологічної готовності, враховуючи ос-
новні її складові та чинники.
Автори напрацювали основи операціонального та інструмен-
тального визначення дослідницьких конструктів, виділення інди-
каторів, що становить важливу методологічну і психодіагностичну
базу для ґрунтовного аналізу та інтерпретації масштабних емпірич-
них даних в обраній сфері.
Безумовним досягненням авторів є узагальнення тенденцій ді-
агностичного аналізу емпіричних показників готовності як психоло-
гічного механізму регулювання соціальної поведінки.
Показано, що психологічні механізми інтеграційних і суспіль-
них процесів можуть досліджуватися крізь призму мотиваційної
сфери особистості. Представлено досліджені ефекти (особливості)
мотивації політичної участі та політичного вибору як складових і
чинників соціально@інтеграційних процесів сучасного українського
суспільства.
У другому розділі "Вплив інтеграційних процесів в освітньому се-
редовищі на формування політичних вимірів громадянської культури"
розглядаються інтеграційні процеси в професійних освітніх сере-
довищах та їх організаційна культура як системний показник про-
цесів інтеграції. Виокремлено проблемне поле формування органі-
заційної культури в професійних спільнотах, представлено дослід-
жені ефекти впливу професійноGосвітніх середовищ на розвиток
настанов особи, якими визначається її професійна, суспільна ак-

22
тивність і політичний вибір зокрема. Крім того, аналізується фено-
менологія та узагальнені портрети професійноосвітніх культур, а
також способи їх становлення і розвитку.
Загальним спрямуванням дослідження стало вивчення інтег-
ративних характеристик організаційної культури вузівського про-
фесійноGосвітнього середовища та складових культур (окремих
професійних освітніх культур). Автори також провели низку екс-
периментальних процедур, щоб дослідити емпіричну феномено-
логію організаційної культури професійних освітніх середовищ та
її політичноGсуспільну складову. Усе це дало змогу сформувати
методичний апарат дослідження організаційної культури та суп-
ровідних соціальноGпсихологічних феноменів – соціальної орієн-
тації та поведінки студентів і молодих фахівців у процесі здій-
снення політичного вибору в контексті політичної суспільної
культури.
Особливу увагу було приділено аналізові особливостей органі-
заційної культури в професійних освітніх середовищах. Розгляда-
лося їх сприйняття різними категоріями молоді та відповідна кате-
горизація, а також функціонування і їхні інтеграційні впливи та
ефекти.
До участі в дослідницькому проекті залучалися студенти кіль-
кох провідних українських вузів. Це були переважно студенти стар-
ших курсів, які відзначилися високою успішністю, практичним
досвідом роботи за фахом, участю в різних проектах фахового і сус-
пільного спрямування. Запршуючи студентів старших курсів і ма-
гістрів, ми виходили з того, що вони максимально вплетені в кон-
текст своєї професійної культури, а це дає змогу максимально наб-
лизитися до визначеної нами мети. Дослідження проводилося із
січня 2002 по червень 2007 року. Усього в ньому взяли участь 1800
осіб, представників різних професійноGосвітніх середовищ.
Третій розділ дістав назву "Інтеграційні процеси в середовищі
молодіжних політичних і громадських рухів". У цьому широкому за
змістом і масштабами напрямі зроблено перші кроки і проведено
низку комплексних емпіричних досліджень. Конкретно йдеться
про мобілізаційні впливи молодіжних організацій політичного спряму-
вання, що здійснюються під час формування електоральних баз.

23
 Зроблено висновок, що участь у різноманітних політичних ру-
хах та організаціях можна розглядати як один із засобів політичної
соціалізації молодого громадянина. Наголошено, що молодіжні ор-
ганізації політичного спрямування відіграють важливу роль у сус-
пільних процесах країн. Такі організації убезпечують суспільне
життя від необґрунтованого втручання держави, сприяють зрос-
танню громадської активності, залученню молодих громадян до
формування інтегрованої громадянської свідомості. Молодіжні ор-
ганізації зараховано до важливих факторів соціалізації підлітків і
молоді, адже вони озброюють молодих людей відповідними органі-
заційними світоглядними баченнями та оцінками. Зауважимо, що
молодь зазвичай прагне до активнї брати участі в суспільноGполі-
тичному житті, але не хоче працювати в політичних партіях. Моло-
діжні об'єднання можуть задовольняти актуальні для юнацького ві-
ку потреби в спілкуванні, належності до референтної групи.
У розділі зроблено також наукову обґрунтування значущості
важливого політикоGпсихологічного феномена – партійної іденти-
фікації. Остання сприяє не тільки розгортанню процесів соціаль-
ноGпсихологічної інтеграції в молодіжному громадському середо-
вищі, а й формуванню настанов молоді на залученість до організа-
цій політичного спрямування та політичне самовизначення. Нага-
даємо, що в західній політичній психології партійна ідентифікація
розглядається як позиційна змінна, пов'язана з відчуттям належ-
ності індивіда до референтної політичної групи. Вітчизняні полі-
тичні психологи розширюють це поняття, доповнюючи його фено-
меном "лояльності" до політичних лідерів уподобаної партії в кон-
тексті певних "особливостей самоідентифікаційних стратегій із
<…> ціннісними і світоглядними орієнтаціями цієї персони".
Мобілізаційні впливи – засоби, за допомогою яких люди орга-
нізовуються і спрямовуються на вирішення тих завдань і досягнен-
ня тих цілей, які ставлять перед собою ті, хто їх (організації полі-
тичного спрямування) створює.
Заслуговує на увагу визначення основної структури мобіліза-
ційного призову (під мобілізаційним призовом розумітимемо діян-
ня (вплив) політичних організацій і лідерів щодо громадян з метою
мобілізації їх підтримки). Структура, за Дж. Розенау, містить два

24
компоненти: призов агента мобілізації і призов суспільної пробле-
матики. І. Л. Морозов долучає до названих ще призов за технологі-
єю "образ ворога", який, завдяки заходам агітаційноGпропаган-
дистського характеру дає змогу послабити внутрішньодержавний
конфлікт по лінії "влада – суспільство" та компенсувати помилки
керівництва в економічній і соціальній сферах.
У четвертому розділі ("Інтеграційні процеси в територіальних
громадах – діалоги з владою та особливості політичного самовизначен-
ня") з'ясовується феноменологія процесів інтеграції територіальних
спільнот у контексті політичного вибору. Дослідження охоплює два
напрямки: а) територіальний, місцевий, принцип у використанні
організаційних впливів на політичну активність виборців; б) особ-
ливості територіальних спільнот у сучасних умовах великого україн-
ського міста. Це знайшло відображення в дослідницьких темах "Со-
ціальнопсихологічні феномени процесів інтеграції територіальних
спільнот мешканців великого міста в контексті політичного вибору
особистості" та "Соціальнопсихологічні механізми інтеграції тери-
торіальних спільнот у значущих політичних подіях". Емпіричне дос-
лідження спрямовувалося на опис феноменів інтеграції первинних те-
риторіальних спільнот у взаємозв'язку з аналізом групових соціально@-
психологічних феноменів поведінки, членства та прийняття рішень.
Отже, ще раз засвідчено вагомість соціальноGінтеграційних
чинників територіальних громад регіонального масштабу в психо-
логічній детермінації політичного вибору, опосередкованій медіа-
тором системи особистісної мотивації. Виявлені особливості моти-
ваційної системи можуть бути використані і для подальших прик-
ладних досліджень, і як орієнтири в майбутніх регіональних вибор-
чих кампаніях.
У п'ятому розділі "Особливості когнітивних мотивів політично-
го вибору підприємців та їх міфологічна складова" аналізуються со-
ціальноGпсихологічні умови формування ознак середнього класу
як суб'єкта суспільноGполітичних процесів. У середовищі підпри-
ємців як представників середнього класу виявлено цікаву тенден-
цію: не зважаючи на зменшення включеності представників під-
приємницьких середовищ в політичне життя, їхня поінформова-
ність щодо політичних подій зростає.

25
 З'ясовано структуру мотивації політичної участі представників
підприємницьких середовищ. Наголошено, що провідним мотивом
політичної участі підприємців є прагматичність вибору. Другий
фактор – незгода з тим, що перемога тих чи тих парламентських
сил жодним чином не впливає на життя. Третій фактор – потреба
спрямованого вибору через розуміння ситуації, що склалася. Отже,
зафіксовано формування суто прагматичної позиції середнього
класу в питаннях політичного вибору, потреби створювати умови
для розвитку бізнесу. Введено поняття "підприємницькі середови-
ща". Визначено соціально@психологічні характеристики представни-
ків середнього класу (власників малого та середнього бізнесу, що од-
ночасно є його керівниками) як найбільш активного прошарку і го-
ловної рушійної сили, коли йдеться про реалізацію суспільних
трансформацій політичного вибору, потребу створення умов для
розвитку бізнесу.
"Прикладні аспекти перспективних практичних завдань з розроб-
лення спрямованого розвитку інтеграційних процесів у суспільстві" –
назва шостого розділу. Отримані тут результати конкретизовано в
кількох аспектах.
У першому підрозділі "Професійні середовища та реалії суспіль-
них трансформацій: гіпотези і прогнози" показано, що знання та ін-
формація, якими володіють професіонали,є потужним чинником
розвитку соціальних інститутів сучасного суспільства, оскільки са-
ме знання та інформація набувають значення символічного капіта-
лу. Наголошено, що освітні заклади є формувальною силою профе-
сійних світів, тому їхня роль в інтеграції, інституціоналізації та мо-
дернізації професійних серидовиш і всього суспільного життя зрос-
татиме. На думку авторів, у функціонуванні освітніх професійних
середовищ відображаються процеси суспільної модернізації, тому
вивчення цих середовищ, їх міфології, культури є надзвичайно пер-
спективним напрямом наукових пошуків та соціального прогнозу-
вання.
"Оцінка динаміки мотивації політичного вибору громадян Украї-
ни у 2004@2007 роках" – другий підрозділ останнього блоку. У ньо-
му означено часову динаміку структури мотивації політичного ви-
бору, яка проявляється в зміні рейтингів і частот використання рес-

26
пондентами запропонованих мотивувань. Зафіксовано спільні і
відмінні характеристики мотивації політичного вибору згідно з
екологічними змінними регіонального плану і місця мешкання
(урбаністичноGселищні). Виявлено феномени зворотної редукції
динаміки в структурі мотивації і регіональної інверсії окремих мо-
тивів (протестної мотивації та орієнтації на міжособову довіру).
Дається оцінка соціальноGідентифікаційному типові мотива-
ції, похідному від механізмів інGгрупового фаворитизму, і належ-
ності до національних, релігійних, територіальних (у формі зем-
ляцтва) спільнот, у т. ч. в регіональному розрізі.
Зроблено висновок про вагомість соціальноGінтеграційних
чинників територіальних громад регіонального масштабу в психо-
логічній детермінації політичного вибору, опосередкованій медіа-
тором системи мотивації особи.
Показано, що виявлені особливості мотиваційної системи мо-
жуть бути використані для подальших прикладних досліджень і як
орієнтири у вибудовувані регіональних виборчих кампаній.
У третьому підрозділі "Готовність до участі в процесах перетво-
рення суспільства і політичні настанови: перспективи досліджень" по-
казано, що політичні настанови, що закладаються в сім'ї, визнача-
ють особливості формування готовності особи до участі в суспільс-
твоперетворювальних процесах. Визначено та описано коло май-
бутніх перспективних досліджень, пов'язаних з вивченням інтегра-
ційних процесів у сучасному українському суспільстві.

27
 РОЗДІЛ 1.
Психологічні механізми,
що забезпечують розвиток і формування
індивідуальної готовності до участі
в процесах перетворення суспільства
та інтеграційних процесах
СоціальноGекономічні, політичні, соціальноGпсихологічні
процеси, які набули розмаху в українському суспільстві останнім
часом, піднесли на нову висоту цінність особистого вибору загалом
і політичного вибору особи зокрема. Упродовж півтора десятка ро-
ків наші співвітчизники мали нагоду кілька разів брати участь у ви-
борах. Не так давно, 2004 року, країна обирала Президента (три ту-
ри голосування). Незабаром, 2006 року, відбулися вибори до Вер-
ховної Ради України і вибори до місцевих органів влади. Уже нас-
тупного, 2007Gго, року були проведені позачергові вибори до Вер-
ховної Ради, а 2008 року – позачергові вибори київського міського
голови. Саме під час таких спеціально організованих виборів реалі-
зується право людини впливати на політичну, а по суті і на еконо-
мічну ситуацію в країні. Саме під час виборів кожен з нас має мож-
ливість і повинен зробити особистий вибір, щоб вплинути на пере-
біг подій.
Без перебільшення можна стверджувати, що виборчі перегони
– це той психологічний механізм, який дає новий поштовх соціаль-
ним змінам запускає, активізує та регулює інтеграційні процеси в
суспільстві. Адже саме навколо ідей, політичних лідерів, програм-
них засад політичних партій об'єднуються люди, коли роблять свій
політичний вибір.

28
 Наскільки процеси, що відбуваються в сучасному українсько-
му суспільстві, сприяють його інтеграції? Які особливості інтегра-
ційних процесів, що відбуваються нині в суспільстві? Що впливає
на політичний вибір особи? Якими мотивами керуються українці,
роблячи вибір на користь тієї чи іншої політичної сили чи лідера?
Що визначає характер та особливості такого вибору? Ці та інші пи-
тання становлять зміст нашого дослідження.

1.1. Особливості інтеграційних процесів

у сучасному українському суспільстві
Сьогодні Україна розбудовує громадянське суспільство. Ця
форма суспільної організації передбачає створення належних умов
для розвитку як окремої особистості, так і суспільства в цілому. Од-
ним із показників демократизації суспільства є поява численних
громадських організацій, які стають своєрідними індикаторами
суспільних процесів і настроїв. Чим більше громадських організа-
цій, які об'єднують громадян (не менше трьох осіб, за українським
законодавством), тим більше можливостей репрезентувати права
цих громадян. Адже громадські організації покликані здійснювати
представництво і захист законих інтересів і прав громадян як у сво-
їй країні, так і за її межами.
За даними Міністерства юстиції України, станом на січень
2005 р. в Україні загалом було зареєстровано 1963 громадських ор-
ганізації, з них всеукраїнських – 1520, міжнародних – 443. Серед
цих організацій за метою, завданнями і напрямами діяльності пере-
важають об'єднання професійного (346), фізкультурноGспортивно-
го (270), науковоGтехнічного (144), освітнього, культурноGвиховно-
го (151) спрямування. Значну їх кількість складають організації
міжнаціональних і дружніх зв'язків (125), молодіжні (124), жіночі
(44) організації, об'єднання ветеранів та інвалідів (63), товариства
охорони природи (52) та ін. На 1 лютого 2005 р. на території Украї-
ни загалом діяло понад 22 тисячі громадських організацій місцево-
го статусу.
Як відомо, офіційні статистичні дані зазвичай розходяться із
кількістю реально діючих громадських організацій, що функціону-
ють системно і постійно. Найкраще відомі громадськості і найшир-
29
ше залучені до справ місцевих органів влади організації суспільноG-
політичного або аналітичного спрямування (нерідко це відділення
відомих загальноукраїнських організацій або ж "дочірні структури"
політичних партій, місцевих бізнесGгруп).
Громадські організації не завжди є альтернативою державним
утворенням. Історія знає достатньо прикладів, коли в тоталітарних
країнах (Німеччина 1933G1945 років, СРСР та ін..) громадські орга-
нізації були повністю інтегровані в систему влади та служили допо-
міжними інструментами впливу.
Разом з тим важко переоцінити роль громадських організацій
у демократизованому громадянському суспільстві, де вони є поміч-
никами держави, внутрішніми регуляторами чи, точніше, механіз-
мами регулювання відносин у державі. Така специфіка громад-
ських організацій дає їм можливість бути залучиними в такі сус-
пільні процеси, у які, через різні причини не можуть втручатися
державні органи та служби.
Існує два основних різновиди громадських організацій та гро-
мадськоGполітичних об'єднань:
• організації, які захищають інтереси окремих груп
(галузеві об'єднання, об'єднання за статевими ознаками та
ін.).
• організації, які пропагують ідею, що становить цінність для
широких верств населення (політичні партії, екологічні ор-
ганізації та ін.).
Проблема створення та розвитку громадських організацій в
сучасному українському суспільстві – це насамперед проблема го-
товності наших співвітчизників до сприйняття таких організацій як
інструменту захисту власних інтересів (або інтересів населення) та
як можливості для самореалізації. Громадська організація слугує
певним інструментом, який ретранслює державним структурам
громадську думку із суспільно значущих питань, чим сприяє роз-
виткові громадянського суспільства.
СоціальноGполітичні, соціальноGпсихологічні, соціальноGе-
кономічні процеси, процеси трансформації, які відбуваються в су-
часному українському суспільстві, започаткували розбудову тк. зв.
громадянського суспільства. Перебудова, а згодом і здобуття Укра-

30
їною незалежності стали поштовхом для розвитку тих психологіч-
них феноменів, які лежать в основі громадянського суспільства.
Не викликає сумніву, що без широкої участі населення неможливе
досягнення громадської згоди. Саме тому ми вважаємо за можли-
ве говорити про те, що за реалізацією цінностей громадянського
суспільства стоять власне психологічні сутності – злагода, конвен-
ціальна згода, політична участь та політичний вибір, мотивація ви-
бору, саморегуляція суспільних процесів, готовність до участі в про-
цесах перетворення суспільства і т.ін. Саме ці феномени та явища
становлять психологічну основу інтеграційних процесів у сучасно-
му суспільстві.
Усталилася думка, що ключовим фактором, який впливає на
характер і спрямованість політичної участі, є рівень політичної
культури суспільства. Він виражається насамперед у прийнятті й
засвоєнні демократичних цінностей та інститутів. Можемо припус-
тити, що чим вища у суспільній свідомості вага демократичних цін-
ностей і свобод, тим вищий рівень політичної участі громадян. І
навпаки, низька оцінка значення демократичних прав і свобод
здатна викликати в значної частини населення апатію й відмежу-
вання від політичної сфери.
На користь такої думки може служити той факт, що, скажімо,
в США основним механізмом управління територіальними грома-
дами є різноманітні громадські організації. Законодавчі та вико-
навчі інститути влади вступають в дію лише тоді, коли суспільні
процеси на рівні громад не вдається врегулювати через різноманіт-
ні громадські об'єднання та організації.
Отже, громадські організації можуть безпосередньо впливати
на життя суспільства, його окремих верств. Але оскільки вони за
своїм характером не є ані комерційними, ані владними органами, а
самодіяльними організаціями, то їхня робота у суспільстві більшою
мірою здійснюється через вплив на владні державні й муніципаль-
ні органи, бізнесGструктури та інші організації, які мають у своєму
розпорядженні значно більші матеріальноGфінансові ресурси.
Ефективність діяльності громадських організацій значною мірою
залежить від того становища, яке вони займають у структурі суб'єк-
тів громадянського суспільства.

31
 Загалом громадські організації виникають тоді, коли перед людь-
ми, місцевою громадою постають проблеми, які легше вирішити
спільними зусиллями.
Тож наше дослідження спрямоване передусім на техніки і ме-
ханізми конструювання, соціокультурну адаптацію та застосування
методів і методик формування готовності населення до діяльності в
громадських організаціях, територіальних і громадськоGполітичних
об'єднаннях.
Для нас як дослідників безпосередній інтерес становлять соці-
альноGпсихологічні механізми і засоби практичного застосування
різних методів і технологій формування готовності населення до ді-
яльності в громадських організаціях та громадсько@політичних об'єд-
наннях. На підтвердження актуальності такого дослідження можна
навести думку Р. Краплича: "Насправді переважна більшість,
близько 80%, за даними Ліги ресурсних центрів України, громад-
ських і благодійних організацій (НДО) нестабільні у своїй діяль-
ності й розвитку. За таких умов суспільне лідерство належить чис-
ленним політичним партіям та об'єднанням, більшість яких, як і
сектор НДО, неструктуровані, з нерозвиненою інфраструктурою та
початковими навичками роботи з громадами. Переважна біль-
шість(близько 75%) політичних партій, а відтак політиків різного
рівня не визнають громадські організації за суспільний сектор,
який варто й потрібно підтримувати. З одного боку, це відбувається
через те, що самі політичні партії шукають прихильності й підтрим-
ки в громади і вважають при цьому своїми конкурентами саме гро-
мадські і благодійні організації. З іншого боку, на відміну від пар-
тій, НДО, окрім місцевих джерел фінансування, шукають кошти
ще й у міжнародних донорів і таким чином намагаються стати фі-
нансово незалежними. Отже, політичні структури в дійсності через
свою слабкість і нерозвиненість на нинішньому суспільному етапі
розвитку України не готові до партнерства з третім сектором (НДО)
в соціальній сфері" [18].
Так чи інакше, живучи в суспільстві, людина, а також громад-
ські організації, які представляють інтереси цієї людини, не можуть
залишатися поза суспільними процесами. Однією із складових су-
часного суспільного життя в Україні, як і в усьому світі, є відкриті і

32
прозорі вибори. Чи можуть при цьому громадяни або організації,
які представляють інтереси громадян, захищають їхні права, бути
абсолютно аполітичними? Звичайно, ні! Адже навіть відмовляю-
чись голосувати, ми робимо вибір, а вибір неодмінно відповідає тим
чи іншим політичним поглядам. А відтак має і конкретні політичні
наслідки.
У більшості регіонів України громадські організації активно
співпрацюють з політичними партіями. Саме тому традиційно час-
тина громадських організацій у кожному з регіонів України є "сате-
літами" різних політичних сил. Особливо це стосується молодіжних
організацій, оскільки більшість партій намагаються створити у сво-
єму регіоні "дружні" для себе структури, насамперед молодіжне
крило: "Потужні і структуровані політичні організації намагаються
тримати біля себе молодіжні, жіночі, ветеранські, культурологічні,
екологічні, бізнесові асоціації. До недоліків такої співпраці слід
віднести нерідко фінансову і кадрову залежність громадських орга-
нізацій від політичних партій… Зазначені недоліки не дають змогу
на повну потужність використовувати закладені в громадських ор-
ганізаціях потенційні можливості щодо залучення громадян до сус-
пільних дискусій та участі в управлінні. Однак завдяки громад-
ським організаціям деякі партії (наприклад, КУН завдяки Братству
"ОУНGУПА" і "Пласту", УНП та НРУ завдяки "Просвіті") отриму-
ють ширші можливості для своєї діяльності і популяризації своїх
ідей, чим успішно користуються" (С. Штурхецький, Рівненська
обл.).
Крім таких форм поєднання політичних і громадських струк-
тур, громадські організації нерідко залучають партійні кошти для
реалізації окремих проектів, подекуди спільно працюють у дорад-
чих органах над проектами рішень і розробляють рекомендації що-
до політики місцевих органів влади з тих чи інших питань.
Професійну співпрацю з політичними партіями, при цьому за-
лишаючись повністю незалежними, зазвичай організовують у пері-
оди виборчих кампаній такі організації, як Комітет виборців Укра-
їни. Їхня діяльність активна, професійна і добре відома як серед
професіоналів, так і в широких колах громадськості.
У взаємих громадських організацій і політичних партій часом

33
простежуються й інші сценарії. Наприклад, бувають ситуації коли
громадські організації переростають у політичні партії. Так, Всеук-
раїнська громадська організація (об'єднання) "Нова генерація",
створена у липні 1999 року, уже 2002 року взяла участь у виборах як
політична партія з аналогічною назвою. Це ж стосується "Пори".
Існують і абсолютно протилежні тенденції. Так, співпраця
громадських організацій і політичних партій може виявитися "ко-
роткотривалою". Це трапляється тоді, коли лідери та активісти гро-
мадських організацій стикаються з недотриманням обіцянок, коли
декларації підтримки від політиків та партій так і залишаються дек-
лараціями… У цілому можна говорити, мабуть, про те, що лідери й
активісти громадських організацій часом нездатні передбачити всі
наслідки передвиборної співпраці з політиками чи політичними
партіями.
А втім, переважна більшість громадських організацій узагалі
уникає активності в передвиборний період, віддаючи тим самим
увесь простір для політичних баталій. "Найпростіше пояснити таку
ситуацію елементарною необізнаністю щодо можливостей скорис-
татися передвиборним періодом для того, щоб, зберігаючи полі-
тичну незалежність, вимагати від політиків і політичних партій
внести у свої передвиборні програми положення про підтримку
НДО та першочергове розв'язання тих проблем громади, які нама-
гаються розв'язувати громадські організації чи благодійні установи"
[18]. Можна говорити, що така "необізнаність" лідерів та активістів
громадських організацій призводить до того, що власне вплив гро-
мади на вирішення нагальних потреб явно нівелюється. З іншого
боку, ідеться, імовірно, про недостатньо сформовану готовність ак-
тивістів громадських організацій впливати на суспільно@політичні про-
цеси в суспільстві і брати на себе відповідальність за вчинені дії.
Які ж особливості громадської участі в суспільному житті?
Якими засобами володіють громадські організації для здійснення
свого впливу на ситуацію?
Інтеграційні процеси в сучасному українському суспільстві
можуть реалізовуватися насамперед у різноманітних формах міс-
цевого самоврядування. Під кутом зору психології інтеграція пе-
редбачає організацію таких форм взаємодії для реалізації завдань

34
самоврядування, які задовольняли б інтереси, потреби, мотиви,
цінності тощо певної територіальної громади. Однак не забувай-
мо що, можливі форми такої взаємодії визначено на законодав-
чому рівні в Законі України "Про місцеве самоврядування в Ук-
раїні".
Загалом можна виокремити такі механізми громадської участі в
суспільному житті:
• громадські слухання – це офіційні засідання міської (се-
лищної, сільської, районної) ради, органу місцевої влади
чи місцевого самоврядування, на яких депутати і посадові
особи ознайомлюються з думками, враженнями, зауважен-
нями та пропозиціями мешканців міста (села, селища, ра-
йону) щодо проблеми чи заходу, які органи влади збира-
ються реалізувати;
• загальні збори громадян за місцем проживання – це зібран-
ня всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для ви-
рішення питань місцевого значення;
• місцеві ініціативи – члени територіальної громади мають
право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціати-
ви) будьGякого питання, віднесеного до відання місцевого
самоврядування;
• місцеві референдуми – це форма прийняття територіальною
громадою рішень з питань, що належать до відання місцево-
го самоврядування, шляхом прямого голосування;
• "круглі столи";
• мітинги;
• пресGконференції;
• семінари.
Серед перелічених нами механізмів в українському суспільстві
найбільше поширені останні чотири. Саме через ці форми участі в
публічній політиці громадські організації намагаються впливати на
перебіг подій. Чому саме ці? Це пов'язано з тим, що інші форми
участі вимагають від лідерів громадських організацій певного рівня
правової компетенції.
Як би там не було, тільки глибоке розуміння сутності і можли-
востей форм участі дає змогу лідерам громадських організацій

35
впливати на рішення, які приймаються "політичною елітою", чи
певну проблемну ситуацію.
Насправді ж зауважена вище залежність громадських організа-
цій від політичних партій і сил в українському політикумі призво-
дить до того, що саме через ці структури громадянського суспільс-
тва політичні партії впливають на перебіг подій чи ситуацію. Імо-
вірно, з часом така картина змінюватиметься. Адже саме в громад-
ських організаціях найбільшою мірою проявляються ті інтеграцій-
ні процеси, які відбуваються наразі в сучасному українському сус-
пільстві. Як уже зазначалося вище, саме завдяки громадським орга-
нізаціям реалізується механізм саморегуляції сучасного суспільства та
набирають сили інтеграційні процеси. В основі цього механізму ле-
жить феномен відповідальності активістів і лідерів цих організацій
за результати свого впливу на громадськість та електоральний вибір
як на одну з форм участі громадян у житті суспільства.
Що стоїть за феноменом відповідальності? На чому ґрунту-
ються механізми формування готовності до участі в інтеграційних
процесах? Вважаємо, що відповіді на ці запитання пов'язані із пси-
хологічним змістом категорії політичного вибору особистості. А ще
– з поняттям готовності до здійснення політичного вибору і полі-
тичного діяння взагалі. На нашу думку, саме особливості політич-
ного вибору особистості й ті умови, що впливають на цей вибір, а
отже, готовність до свідомого політичного вибору і пояснюють ме-
ханізми формування готовності до участі в інтеграційних процесах.

1.2. Політичний вибір особистості

З часів здобуття Україною незалежності ми спостерігали до-
сить цікавий процес. Поступово зростало число політичних партій;
відповідно збільшувалася кількість партійців, які брали участь у ви-
борах. Тож, як бачимо, з тих чи тих причин зростала чисельність
політичних утворень, що брали участь у виборчому процесі як його
суб'єкти. Такій динаміці сприяла і зміна самих принципів виборів –
перехід від мажоритарної системи до партійної.
У парламентських перегонах 2006 р. брала участь рекордна
кількість політичних утворень (партій і блоків) 45. Наразі в Мініс-
терстві юстиції України зареєстровано 126 політичних партій (щоп-

36
равда, далеко не всі вони однаковою мірою відомі виборцям). Для
порівняння: в парламентських виборах 2002 року суб'єктів вибор-
чого процесу нараховувалося загалом 33 (власне, тоді у виборчих
перегонах у багатомандатному виборчому окрузі взяла участь 61
політична сила, що йшла на вибори самостійно або в складі полі-
тичних блоків).
Під час позачергових виборів 2007 р. означена динаміка дещо
змінилася: восени цього року у виборчих перегонах брали участь
уже тільки 20 партій і блоків. Така ситуація має пояснення: резуль-
тати попередніх виборчих кампаній показали, що на вибір суттєво
впливають мотиви, якими керується особа. Тож можна припустити,
що змінилося ставлення людей до самого процесу виборчих перего-
нів та різних політичних суб'єктів у цьому процесі. Що ж являє со-
бою політичний вибір як психологічна категорія?
Насамперед зауважимо, що свідомий вибір особи завжди опосе-
редкований її особистими уподобаннями, мотивами, очікуваннями від
результату такого вибору, з одного боку, та ситуацією, в якій він здій-
снюється, з іншого. Вибір особи завжди зумовлений прогнозуванням ре-
зультатів такого вибору, співвіднесенням очікувань і домагань особи
та можливістю за допомогою певного вибору їх реалізувати. Вибір заз-
вичай робиться з урахуванням попередніх виборів, що їх робила особа.
Коли ми говоримо про життєвий вибір особи, то завжди розу-
міємо, що він зумовлений належністю людини до певного соціуму
і в певному розумінні її залежністю від тих впливів, яких вона заз-
навала (чи зазнає) в процесі соціалізації. Важливою особливістю
суто людського життя є "здатність робити самостійний вибір, який
цілепокладає якість майбутнього життя" [22]. На нашу думку, полі-
тичний вибір особи можна розглядати як різновид її життєвого ви-
бору. Тут ми виходимо з певних міркувань.
Вибір, який особа робить свідомо, завжди для неї особисто
значущий: він дає змогу суб'єктивно впливати на той чи інший
процес, ситуацію, розвиток подій. Саме людська особистість є тим
активним началом, яке привносить смисли в ситуацію, робить її
значущою.
З позицій соціальної і політичної психології категорія вибору
набуває особливого значення, що пов'язано з особливостями ситу-

37
ації, в якій відбувається акт вибору. У понятті власне політичного
вибору важливо розрізняти дві складові:
1. вибір як акт прояву електоральної активності індивіда під
час проведення виборів у державні органи влади;
2. вибір як позицію індивіда щодо соціальноGполітичної дій-
сності.
Отже, таке змістове розрізнення в межах категорії політично-
го вибору дає нам підстави говорити про складовість цього понят-
тя. Спробуємо розкрити сутність виокремлиних складових.
Коли ми говоримо про вибір особи як акт прояву електоральної
активності (і різновид політичної активності), слід окреслити коло
чинників, що є обов'язковими умовами здійснення такого вибору:
1) альтернативні об'єкти вибору. Ніхто не заперечуватиме, що
суб'єкт вибору заздалегідь обмежений визначеними альтернатива-
ми (партії і блоки, що беруть участь у виборчих перегонах; канди-
дати на пост Президента чи голови міста). Специфіка ж вітчизня-
ної політичної ситуації полягає в тому, що суб'єкти вибору не зав-
жди бачать значущі розбіжності між тими чи іншими альтернатив-
ними об'єктами вибору (див. нижче підрозділ 1.8 "Мотивація полі-
тичного вибору особистості");
2) суб'єкти, зобов'язані зробити вибір із запропонованих полі-
тичних альтернатив;
3) організатори ситуації політичного вибору, які забезпечують
наявність альтернатив вибору, умови для того, щоб особа могла
зробити свій вибір.
Отже, про політичний вибір (як акт) варто говорити тоді, коли
має місце спеціально організована ситуація, в якій індивід зо-
бов'язаний використати об'єктивно існуючу ситуацію (зробити ви-
бір), прийняти рішення і відповідальність за це рішення.
Коли ж ідеться про вибір особи як її позицію щодо існуючої со-
ціально@політичної дійсності, то розглядається насамперед долуче-
ність індивіда до інтеграційних і суспільноGполітичних процесів
суспільства. Така долученість індивіда має континуальний харак-
тер: від максимальної до мінімальної. Суттєвим при цьому є те, що
рівень долученості може характеризуватися також певним її зна-
ком. З одного боку, індивід може активно підтримувати існуючий

38
соціальноGполітичний устрій, сприяти реалізації існуючих суспіль-
ноGполітичних і соціальних програм тощо. З іншого боку, долуче-
ність до суспільноGполітичних та інтеграційних процесів може ви-
являтися в різноманітних формах протестної мобілізації (страйки,
демонстрації тощо).
Обидва ці вибори взаємозалежні. Рівень психологічної і прак-
тичної долученості людей до суспільного життя впливає на визна-
ченість і послідовність їхнього ідейноGполітичного вибору: чим
менше людина цікавиться політикою, тим більш аморфні, безсис-
темні, нестійкі її політичні погляди.
Як справедливо зазначає Г. Г. Дилігенський у праці "Соціаль-
ноGполітична психологія", "…рівень долученості людей до суспіль-
ноGполітичного життя зумовлюється досить складною системою
факторів. Звичайно, він зростає в періоди бурхливого оновлення
суспільних відносин, коли відбувається піднесення соціальних очі-
кувань мас, що створює психологічні передумови для політичної
мобілізації навколо нових цілей. Такі ситуації складалися в СРСР у
20Gх – на початку 30Gх років минулого століття, у Західній Європі по
закінченні Другої світової війни, у ряді країн "третього світу" після
здобуття ними незалежності. У періоди стабілізації системи, коли
політичне життя набуває рутинного характеру, а також під час важ-
ких криз звичайно відбувається спад масової політичної активності.
У першому випадку тому, що вона не знаходить точок опертя, у дру-
гому – через тягар матеріальних турбот, що тисне на людей" [6].
Крім таких ситуаційних факторів, на масштаби долученості до
громадського життя впливають ще й фактори структурні. Вони
пов'язані з особливостями соціальної діяльності, властивими кож-
ному суспільству. У країнах, де ця діяльність є монополією політич-
ної влади й здійснюється винятково під її контролем "долученість
набуває інструментального характеру. Частково вона збігається зі
звичайною службою в бюрократичних інститутах партійноGдер-
жавної влади й підлеглих їй псевдосуспільних організаціях, частко-
во – виконує функцію політичного й ідеологічного контролю, "ва-
желя" апаратного впливу в товщі суспільства. Чим ширші контин-
генти людей охоплює така долученість, тим більше вона є формаль-
ноGсимволічною, практично зводиться до демонстрації відданості

39
владі. Такою була долученість мільйонів рядових членів КПРС і со-
тень тисяч її низових "активістів" [там само].
Зазначимо тут ще деякі особливості протестної мобілізації на-
селення. Аналіз цього феномена показує, що насамперед слід роз-
межувати поняття протестної мобілізації як активуючого впливу
зовні і протестної мобілізації як характеристики самого суб'єкта. У
нашому випадку, йдеться про феномен протестної мобілізації як
приклад цілеспрямованої поведінки суб'єкта (власне мобілізаційні
технології ми не розглядаємо).
Головним у структурі феномена протестної мобілізації є про-
тиставлення власного бачення суспільноGполітичного розвитку іс-
нуючому устрою та пов'язана із цим соціальноGполітична актив-
ність особистості. Тож долученість до інтеграційних суспільноGпо-
літичних процесів може набувати форм участі в політичних парті-
ях, громадських організаціях, суспільних об'єднаннях тощо, а та-
кож у страйках і демонстраціях, що організовують ці політичні чи
громадські утворення.
Говорячи про вибір як позицію особи щодо існуючої дійснос-
ті, зазначимо, що така позиція фактично являє собою ні що інше,
як один з різновидів політичної активності. "Під політичною участю
розуміють властивість політичної чи іншої керівної чи самокерів-
ної діяльності людей, яка є одним із засобів вираження і досягнен-
ня їхніх інтересів. Політичною участь стає тоді, коли індивід чи гру-
па залучаються у владні політичні відносини, у процес прийняття
рішень та управління, що мають політичний характер" [20].
Значний інтерес в аспекті висвітлення досліджуваної пробле-
ми становить доробок В. П. Казміренка, який створює досить ви-
черпну картину існуючого проблемного поля досліджень феномена
політичного вибору особистості. Так, зокрема, він порушує питан-
ня особистісного прийняття відповідальності в політичному вибо-
рі [12], мотивів електорального вибору [13], а також, розглядає гру-
пи чинників, що формують власне політичний вибір, і.т.ін.

1.3. Механізми політичного вибору

Що визначає і детермінує політичний вибір особистості? Які
чинники зумовлюють політичний вибір особистості та її участь у

40
політичному житті суспільства? Що задає, формує характер сус-
пільноGполітичних та інтеграційних процесів у той чи інший пері-
од розвитку держави? На нашу думку, відповіді на ці питання слід
шукати в просторі проблематики механізмів політичного вибору.
Зауважимо, цікавий і досить глибокий аналіз цієї проблемати-
ки вже зроблено. Якщо читач має потребу більш ґрунтовно ознайо-
митись із цією проблематикою, можемо відіслати його до праці Г. Г.
Дилігенського "СоціальноGполітична психологія" [6]. Самі хочемо
схематично означити певні принципові, на нашу думку, моменти,
без яких цей аналіз зв'язку і взаємних впливів особистості та сус-
пільноGполітичних та інтеграційних процесів у суспільстві був би
неповним.
На переконання Г .Г .Дилігенського, існує ціла низка механіз-
мів політичного вибору.

1.3.1. Ролі та ідентифікації як механізми вибору

У своєму житті особистість завжди є носієм численних соці-
альних ролей: батька чи матері, учителя чи учня, викладача чи ро-
бітника, підприємця чи службовця тощо. Під кутом зору психоло-
гії роль – це співвідношення прав та обов'язків, які привласнює чи
бере на себе людина. Тож маємо підстави стверджувати, що іденти-
фікація особистості з певними соціальними функціями може бути зна-
чущим чинником прийняття нею різних рішень. Адже особистість не
просто покладає на себе певні функції, права чи обов'язки, а й
конструює власне перспективне майбутнє, спираючись на ті цін-
ності, норми, правила, які пов'язані з тією чи іншою роллю. Прий-
няття таких цінностей чи норм ще не визначає політичний вибір,
але може бути важливим індикатором у системі цінностей конкрет-
ної особистості, а отже, впливати на прийняття рішення в ситуації
вибору. Більше того, відомо, що як сімейні, так і професійні ролі
суттєво впливають на ставлення людини до тих суспільно@політичних
процесів, що відбуваються в суспільстві.
Не можна не погодитися з Г. Г. Дилігенським, що "ідентифіка-
ція індивіда з великою соціальною групою в будьGякому суспільстві є
могутнім фактором політичного вибору" [6]. Ця ідентифікація вип-
ливає з однієї із фундаментальних особливостей людської психології
– потреби індивіда у виокремленні з усієї маси людських істот – ви-
41
окремленні не тільки індивідуальному, а й груповому; потреби у сво-
єму власному "ми", у належності до певного соціального середови-
ща. Цей вид виокремлення детально дослідив французький соціолог
П. Бурдьє. Він показав, що ідентифікація з групою, демонстрація
групової належності впливають на надзвичайно широке коло пере-
ваг і потреб людей, їхні культурні норми, погляди, форми споживан-
ня і спілкування[5]. Під впливом макро групової, чи "середовищної",
ідентифікації складаються і політичні переваги: така ідентифікація
являє собою механізм екстраполяції масових потреб у політичну
сферу. Ці переваги не визначають жорстко політичну орієнтацію, але
окреслюють межі її вибору. Так, люди, що ідентифікують себе з гру-
пою власників, бізнесменів, як правило, відкидають орієнтації, що
допускають скасування чи обмеження приватної власності, високі
податки з прибутку. У ряді капіталістичних країн люди, які ідентифі-
кують себе з робітничим класом, підтримують партії і течії, що про-
голошують себе захисниками найманих трудящих. У зв'язку з еконо-
мічними і соціальними зрушеннями останніх десятиліть у розвине-
них країнах збільшилася кількість людей, що ідентифікують себе із
середнім класом. Це призвело до розширення впливу помірних, по-
закласових, "компромісних" орієнтацій, що відмежовуються від
крайнощів і тяжіють до центру політичного спектра.
Групова ідентифікація з класом чи іншою соціальноGеконо-
мічною групою – лише один з можливих її видів. У сучасних сус-
пільствах групова ідентифікація індивіда плюралістична; він іден-
тифікує себе зазвичай не з однією, а з кількома великими групами:
нацією, професійною спільнотою, локальною групою, демографіч-
ною (жінки, молодь), етнічною, культурною спільнотами і т.ін. Ви-
бір політичної орієнтації пов'язаний з відносною значущістю різ-
них груп для суб'єкта: на нього впливає ідентифікація з тією гру-
пою, з якою у цей момент він відчуває найбільшу психологічну
близькість. Отже, можна сказати, що вибір орієнтації зумовлений
вибором найбільш значимої групи." [6, с. 281G282].

1.3.2. Національні механізми вибору

Цей психологічний механізм особливо актуальний для сучас-
ного українського суспільства. Адже переважна більшість дезін-
теграційних процесів, що мають місце сьогодні, ґрунтуються саме
42
на національних почуттях як найбільш природному різновиді гру-
пової ідентифікації. Саме політичні технологи найчастіше вда-
ються до цього механізму, щоб залучити симпатиків до тієї чи ін-
шої політичної сили. Питання, пов'язані з мовними чи національ-
ними аспектами, широко використовують останнім часом різно-
манітні політичні сили, аби посилити вплив на потенційний елек-
торат. Крім того, апелювання до загальнонаціональних інтересів
– найбільш зручний спосіб ігнорувати реальне різноманіття соці-
альноGгрупових інтересів, що існують у суспільстві
Сутність цього механізму полягає в тому, що людина просто
"відчуває" себе українцем, росіянином чи ще кимось. І таке "від-
чуття" закладається ще на ранніх етапах соціалізації особистості,
стаючи тим началом, що може суттєво впливати на особливості
взаємодії як у межах однієї національності чи етносу, так і між
етносами. Без сумніву, значну роль при цьому відіграють і тради-
ції, що існують у межах певного етносу. На нашу думку, традиції
можна розглядати як окремий механізм чи різновид механізмів ви-
бору в рамках національних механізмів вибору, про що скажемо
окремо.
Традиція – набір уявлень, звичаїв, навичок і звичок практич-
ної діяльності чи суспільного буття, що передаються з покоління
в покоління. Традиція – це насамперед все те, що створено інди-
відом і не є продуктом його власної творчої діяльності. Традиція
не належить одній людині, а є наслідком засвоєння, інтеріориза-
ції нею певних норм тощо. Сутність традиції як механізму вибору
полягає в тому, що індивід привносить у ситуацію вибору ті цін-
ності й ідеали, які були засвоєні ним раніше як норми певної
спільноти чи, у нашому випадку, етносу чи національності.
Саме тому психологічна сутність національних особливос-
тей полягає, власне, в інтеграційних складових суспільного жит-
тя. А дезінтеграційними психологічні особливості національної
ідентичності стають під впливом технологій. Більше того, саме в
традиціях, на нашу думку, слід шукати психологічні корені готов-
ності до участі в процесах перетворення суспільства та його інтегра-
ції. А політичний вибір і політична участь є лише формами прояву
цих процесів.

43
 Отже, особливості національної ідентичності здатні значною
мірою впливати на формування у людини системи різноманітних
політичних переваг та уподобань. Без сумніву, такі уподобання мо-
жуть приводити до вибору як адаптивних, так і дезадаптивних моде-
лей поведінки, політичного вибору чи політичної участі. Націона-
лістична орієнтація може живити в суспільстві як інтеграційні, так і
дезінтеграційні процеси та явища. Причому на рівні певного етносу
такі орієнтації можуть бути інтеграційними чинниками, а на рівні
держави – дезінтеграційними. Наприклад, з одного боку – єднання
навколо "національної ідеї", а з іншого – протест проти національ-
ної нерівноправності і прагнення націй чи етносів, що не мають
власної держави, до незалежності; міжнаціональні конфлікти тощо.
На жаль, трапляються випадки, коли національне підґрунтя
стає базисом, чи основою, для ірраціональних, не зумовлених ре-
альними інтересами суспільних процесів. Чинниками націоналіз-
му можуть бути:
• переживання людей і груп, що не мають достатніх можли-
востей для вироблення власних групових ідентичності і са-
мосвідомості. Як наслідок – потреба в належності до вели-
кої соціальної спільноти реалізується в переживанні "наці-
онального почуття";
• низький рівень когнітивних та інтелектуальних можливос-
тей людини. Людині, що не здатна раціоналізувати, аналі-
тично опрацювати й осмислити певну ситуацію, притаман-
на схильність до спрощеного сприйняття дійсності, при-
писування цій дійсності власних смислів і значень. Причо-
му інколи за економічними і соціальними явищами, які
відбуваються в суспільстві і визначають власне становище,
вбачаються "підступні" дії інших націй чи держав;
• гіпертрофована національна самоідентифікація, що є ре-
зультатом маргінального становища людини в соціальноG-
груповій структурі суспільства. Для таких маргіналів націо-
налістична орієнтація є способом відновлення – хоча б ілю-
зорного – втрачених психологічних зв'язків із суспільством.
Отже, власне ін тег ра цій ні про це си не су міс ні з на ці о на ліз -
мом, ос кіль ки бу ду ють ся на прин ци пах зла го ди і зго ди, вза єм но го

44
по год жен ня со ці аль них ін те ре сів, ство рю ють умо ви для су ве ре ні -
те ту осо бис тос ті, а не її під по ряд ку ван ня за галь но на ці о наль ним
ін те ре сам.

1.3.3. Ціннісний і прагматичний вибір

У соціальному житті людина керується певними конструктами
суспільних, соціальноGполітичних цінностей. Порівняно з розгля-
нутими вище механізмами ціннісний і прагматичний вибір як психо-
логічний механізм політичного вибору передбачає певне аналітичне
пророблення ситуації, тобто дії, пов'язані з рефлексією та усвідомлен-
нях цінностей, на яких будуються ті чи інші умови, ситуація вибору.
Можемо говорити про те, що цінності вбудовуються в політичну
свідомість людини і можуть визначати особливості політичної мо-
тивації чи політичної орієнтації індивіда.
Зазвичай про ціннісний і прагматичний вибір можна говорити
тоді, коли йдеться про рівень долученості індивіда до суспільноGпо-
літичного життя і суспільноGполітичних процесів. Якщо розгляда-
ти долученість континуально, то, з одного боку, йдеться про люди-
ну, у якої цінності є головним чинником, що визначає готовність до
участі в процесах перетворення суспільства та інтеграційних проце-
сах. Це ідейна особистість, суспільноGполітичні цінності якої ма-
ють характер досить чітких і твердих особистих переконань. Най-
більш яскравим прикладом такої людини може бути особистість
переконання якої ґрунтуються на релігійній ідентичності. Належ-
ність до певної релігійної конфесії визначатиме специфіку психо-
логії політичного вибору чи політичної участі. При цьому особисті
прагматичні інтереси людини порівняно незалежні від її ціннісних
переконань. Загалом ціннісний вибір політичної орієнтації де-
монструють активісти політичних партій і течій. Якою мірою цін-
нісні переконання і готовність до участі в суспільноGполітичних
процесах залежать одне від одного? На нашу думку, саме ціннісні пе-
реконання можуть бути основою для формування готовності особис-
тості до участі в інтеграційних прцесах та процесах перетворення сус-
пільства.
З іншого боку, суто прагматичні підстави можуть визначати
особливості політичного вибору особистості. Це означає, що вибір
певної політичної орієнтації, прийняття рішення про підтримку ті-
45
єї чи іншої політичної партії чи організації, участь у діяльності пев-
ної громадської організації спираються на рефлексивну оцінку
можливостей, що дає людині такий вибір чи участь. Тож індивід ви-
будовує прогностичну оцінку результатів свого вибору, визначаючи
якою мірою результати цього вибору задовольнятимуть його інте-
реси чи потреби. Цінності теж відіграють важливу роль у виборі,
але не як його визначальний фактор, а в інструментальній якості –
як спосіб усвідомлення, самовиправдання (психологічної легітимі-
зації) і підкріплення зробленого вибору. Основу прагматичного ви-
бору становить соціальний інтерес. Вибір, що здійснюється на цій
основі, спрямований, на відміну від вибору ціннісного, не тільки
на мету політичної діяльності, а й на засоби її досягнення.
Отже, прагматичний вибір передбачає усвідомлення індивідом
власних політичних інтересів, глибоке когнітивне пророблення си-
туації, визначення засобів реалізації цих інтересів тощо.

1.3.4. Усвідомлення політичних інтересів

Цей психологічний механізм вибору передбачає глибоку реф-
лексивну роботу, що полягає в раціоналізації суспільно@політичних
процесів у суспільстві. Когнітивні зусилля людини з осмислення
всього проблемного поля, в якому приймається рішення чи ро-
биться вибір, спрямовані на виокремлення суспільно значущих по-
літичних чинників і факторів, передумов виникнення цих факто-
рів, формування зваженої оцінки та опрацювання ситуації, внут-
рішнє зіставлення різних політичних альтернатив і раціональне ус-
відомлення та прийняття рішення. Суттєве значення має також
рефлексія всіх складових цього процесу – "усвідомлення політич-
них інтересів".
Визначальними в цьому механізмі є власне рефлекс суспіль-
ноGполітичної, соціальної ситуації, а також рефлексія суспільних і
соціальноGполітичних цінностей, які детермінують суспільну ситу-
ацію.

1.3.5. Інтуїтивно7почуттєві механізми вибору

У більшості випадків люди несхильні глибоко аналізувати си-
туацію, політичні програмові засади чи концепції політичних пар-
тій і сил. Причому це характерно не тільки для нинішньої ситуації
46
– так було за різних історичних чи суспільноGполітичних умов. Для
більшості людей вибір є персоніфікованим: певні політичні орієнтації
пов'язуються з конкретним лідером чи організацією або командою, об-
раз яких відповідає уявленням людини про можливі переваги. Образи,
якими оперує людина, фактично заступають внутрішню аналітич-
ну роботу з аналізу програм та політичних орієнтацій політичних
партій.
Отже, оцінка політичних інтересів підміняється асоціативним
образом лідера чи політичної партії. Зазвичай такі образи залежать
від почуттєвих вражень і навряд чи є раціоналізованими. Хоча пот-
реби й інтереси лежать в основі вибору, але їх усвідомлення заміща-
ється емоцією з приводу лідерів чи "команд", а таке заміщення мо-
же взагалі звести нанівець роль інтересів у виборі. Негативну емо-
цію може викликати, наприклад, непорядний в етичному плані
вчинок лідера, і хоча суспільні інтереси можуть при цьому навіть
виграти, проте образ такого політика вже формуватиметься на ос-
нові такого вчинку, що відтепер суттєво впливатиме на вибір осо-
бистості.
Окрім власне психологічних механізмів політичного вибору
особистості, існують різноманітні чинники, що так чи інакше здат-
ні впливати на політичний вибір і політичні орієнтації. У наступно-
му розділі ми спробуємо звернутися до зовнішніх щодо людини
факторів – характеристик середовища – та їх впливу на електо-
ральний вибір особистості.

1.4. Соціально7організаційні процеси

в територіальних громадах як чинники
психологічної детермінації політичного вибору
особистості
Сучасна політична психологія пропонує кілька популярних
моделей, які обґрунтовують детермінацію політичного вибору і де-
монструють перехід від одних провідних психологічних концептів
до інших. Найбільш цікавими видаються результати американ-
ських досліджень, які не тільки мають прикладний характер, спря-

47
мований на підвищення ефективності виборчих кампаній, а й на-
магаються створити загальну картину здійснення політичного ви-
бору і визначити тенденції змін його механізмів.
Мічиганська модель детермінації політичного вибору (раціо-
нальний вибір)
Найбільш відома сьогодні мічиганська модель детермінації
політичного вибору [1]. Вона пояснює, яким чином ліберальні чи
консервативні цінності, що стосуються ідентифікації і лояльності
виборців щодо політичних партій, детермінують результати голосу-
вань. Автори цієї моделі виходять із припущення, що американці
мають інтегровану ментальну мапу політичної системи, що склада-
ється з окремих елементів національної політики. Ця система являє
собою набір дискретних, непов'язаних об'єктів. Проте в реальному
світі означені елементи є частинами єдиної політичної системи і
пов'язані численними зв'язками. Як бачимо, виборці використову-
ють певні когнітивні категорії, щоб спростити і відобразити в зро-
зумілих американську політику.
Залежно від того, якою мірою особа обізнана з політикою,
наскільки стійкий її інтерес до політичної інформації і чи ґрунту-
ється її вибір на персональних і групових інтересах і цінностях, бу-
ло виділено рівні концептуалізації ставлення до політичного вибо-
ру (рівні софістичності виборців). У 50Gті роки минулого століття
ідеологічний рівень (усвідомлення відмінностей між ліберальними
і консервативними цінностями, уміння визначити локалізацію
партій та окремі підходи до розв'язання проблем, використання
ідеологічних аспектів для пояснення своїх намірів щодо голосуван-
ня) осягнуло лише 2,5% населення Америки. Дещо більше грома-
дян (9,5%) мали уявлення про ідеологічні принципи, але практич-
но не вдавалися до аналізу та артикулювання (цей рівень наближа-
ється до ідеологічного; його найчастіше долучають до нього). Нас-
тупний рівень ("групової вигоди") об'єднував людей, які мали пев-
не уявлення про загальну соціальну і економічну структуру сус-
пільства та причинноGнаслідкові зв'язки (частка таких громадян
становила 42%).
Нижчий рівень концептуалізації було названо "природою ча-
сів". Ці люди (24%) не мали ідеологічних концептів, не розпізнава-

48
ли групові інтереси, а коли розмірковували про політику, то корис-
тувалися лише уявленнями про те, гарні чи погані теперішні часи
для них і їхньої родини. Останній рівень – "без проблемного зміс-
ту" об'єднував 22,5% громадян, які були надзвичайно далекими від
політичних проблем, від будьGякого розуміння особливостей пар-
тій чи кандидатів.
З часом розподіл виборців за описаними типами концептуалі-
зації мало змінюється і залишається порівняно стабільним. Так,
1988 року "ідеологічний" і наближені до нього рівні зросли на 6% і
становили 18%, "групової вигоди" – знизився до 36%, "природи ча-
сів" – стабільно 25%, "безмістовний" – 21% (за даними R. Niemi &
W. Weisberg [2]). Механізми вибору дістали назву "тунелю казуаль-
ності". У ньому розрізняють досить стабільні довготермінові (при-
хильність до партії чи партійна ідентичність, групові інтереси) і ко-
роткотермінові чинники (поточні проблеми і риси кандидатів). За-
галом американські дослідники дійшли висновку, що ідеологічний
чинник детермінації раціонального політичного вибору є досить
обмеженим для загальної популяції населення країни і стабільно
поступається іншим. Саме тому так важливо осмислити ці, інші,
психологічні чинники, що впливають на голосування громадян. У
розділі 6.3 ми спробуємо визначити рівні концептуалізації власно-
го політичного вибору громадянами всіх регіонів України на осно-
ві аналізу особливостей мотивації (за даними всеукраїнських опи-
тувань, проведених у 2004G2007 роках). Мотивація – головна пси-
хологічна детермінанта політичного вибору, що відповідає теорети-
коGметодологічним засадам української соціальної психології.
БудьGякі зовнішні детермінанти політичного вибору мають непря-
мий характер, опосередкований мотивацією вільного вибору осо-
бистості.
Максималістська модель детермінації політичного вибору
Альтернативна мічиганській школі модель дістала назву мак-
сималістської [3], оскільки передбачає постійне зростання поін-
формованості публіки щодо політичної сфери. Основою цього нап-
ряму стали уявлення про те, що не тільки в концептуалізації, а й у
реальності зв'язок проблем політичного вибору не є лінійним у ви-
мірі "лібералізмGконсерватизм". Когнітивний психосемантичний

49
простір електорального вибору має значно більше вимірів і це ней-
мовірно ускладнює раціональну мінімалістську модель. Отож пот-
рібно враховувати когнітивну структуру, асоціативні зв'язки, особ-
ливості опрацювання інформації тощо. Головна ж відмінність мак-
сималістської моделі полягає в тому, що додається емоційний чин-
ник, тобто обстоюється думка, що політичний вибір не є суто раці-
ональним. Вивчення модальності емоцій у зв'язку з політичним ви-
бором показало відмінності впливу масового емоційного фону на
електоральну поведінку: тривога мобілізує публіку на пошук ін-
формації, а переживання ентузіазму – на зростання прихильності
до кандидата [4]. Глибокий аналіз динаміки емоційних станів учас-
ників масових політичних акцій, що проходили в контексті різних
територіальних спільнот, дав змогу розкрити роль масового емоцій-
ного фону як психологічного чинника детермінації політичного
вибору особистості (див. розділ 4.3).
Узагальнюючи найбільш інтегративні американські моделі
психологічної детермінації політичного вибору, зауважимо, що для
них характерне є пряме перенесення закономірностей, виявлених
під час масових дослідженнях, на індивідуальний рівень без опосе-
редкування соціальноGорганізаційними чинниками. Взаємодія со-
ціальних чинників, здавалось би, залишається поза увагою дослід-
ників, не відображається в їхніх висновках, тим більше не розгля-
даються соціальноGорганізаційні процеси, зумовлені життям тери-
торіальних громад. Незважаючи на таке враження від дуже корот-
кого вступного огляду, спробуємо виокремити чинники, дотичні до
життя територіальних громад, які й раніше привертали увагу дос-
лідників складних психологічних зв'язків у політичній царині сус-
пільства. Варто зробити більш детальний аналіз прикладних дос-
ліджень психологічної детермінації політичного вибору особистос-
ті, щоб на цьому фоні обґрунтувати спрямування уваги дослідників
на соціальноGорганізаційні процеси в територіальних громадах.
Головне завдання нашого теоретичного аналізу – висвітлити
історичні передумови і сучасні тенденції в розумінні психологічної
детермінації політичного вибору особистості в контексті її належ-
ності до комюніті, тобто певної територіальної (локальної) спіль-
ноти, або громади. Для цього ми плануємо розглянути відомі моде-

50
лі і концепції політичного (електорального) вибору з огляду на їх-
ній внесок у розуміння детермінуючої ролі соціальноGорганізацій-
них процесів у територіальних громадах. Цей внесок може бути до-
сить периферійним, фоновим, оскільки теоретикоGметодологіч-
ним підґрунтям більшості політикоGпсихологічних концепцій були
індивідуалізм і позитивізм, у межах яких соціальноGорганізаційні
чинники є вторинними. Проте проведення такого науковоGісто-
ричного екскурсу в досягнення політичної психології дало б змогу
означити головні зони "білих плям" і з'ясувати перспективи даль-
ших досліджень.
Ми зовсім не ставимо за мету визначити впливовість тієї чи ін-
шої концепції або результатів емпіричного дослідження на форму-
вання "Гольфстриму" домінуючої течії в тлумаченні психологічної
детермінації політичного вибору. Головне в цьому аналізі – зібрати
знахідки (інколи навіть "побічні продукти", за висловом класика
психології творчості О. Я. Пономарьова) дотичних до нашої проб-
лематики відомих досліджень, які, щоб поглянути на них у новому
світлі.
Споживацька модель політичного вибору
Відомо, що розвиток політичної психології пов'язаний з ува-
гою науковців до прикладних соціальноGпсихологічних дослід-
жень, спрямованих на забезпечення перемоги на виборах. Які ж
чинники і як саме впливають на політичний вибір людей? У 30Gх
роках минулого століття на основі ранніх досліджень П. Лазар-
фельда сформувалася відома споживацька модель політичного ви-
бору: люди обирають політика так само, як вибирають продукцію,
коли купують її. Неважко помітити за цими схемами провідну на
той час психологічну модель стимулуGреакції: пропаганда і реклама
уособлюють стимули, а політичний вибір особистості – реакцію.
Експозиція (тривалість сприйняття стимулу) і повторення політич-
них стимулів активізують схильність до певного політичного вибо-
ру. Виборчі кампанії, на думку Лазарфельда, спрямовуються на те,
щоб активізувати байдужих, підсилити прихильних і переробити
тих, хто сумнівається [5]. Головний задум досліджень того часу –
вивчити вплив кампанії на політичні предиспозиції, які формують-
ся під впливом поточного соціального оточення (членів родини,

51
релігійної спільноти, колег по роботі) та досвіду прийняття полі-
тичних рішень під час попередніх голосувань.
Соціальноорганізаційні чинники детермінації політичного вибо-
ру в моделі "двоповерхової комунікації"
СоціальноGорганізаційні чинники детермінації політичного
вибору розглядаються в перших політикоGпсихологічних розвідках
під кутом зору впливу соціального оточення на споживацький по-
літичний вибір. Саме для витлумачення соціального впливу як тис-
ку соціального оточення було запропоновано відому модель "дво-
поверхової комунікації", яка враховувала рівень інтересу людини
до політики. Ця модель стала класичною для психології пропаган-
ди і нині широко використовується, проте ми досі мало поінфор-
мовані про те, за яких обставин вона створювалась і яке місце посі-
дали в цих дослідженнях феномени територіальних спільнот.
Коротко суть моделі можна описати так: політичні ідеї з масG-
медіа (на той час – газети і радіо) на першому етапі комунікації
сприймаються лідерами думок, а на другому – розповсюджуються
в середовищі безпосереднього фізичного спілкування. Щоб переві-
рити цю модель, П. Лазарфельд і його колеги 1945 року провели со-
ціометричне дослідження: мешканців невеликого містечка Decatur,
штат Іллінойс ропитували, кому вони дають і від кого дістають по-
ради із широкого кола питань (щодо магазинів, моди, кіно, політи-
ки). Виявилося, що персони, яких можна було б назвати лідерами
думки, визначаються залежно від теми спілкування: Кожна тема
мала своїх лідерів. Інтерв'ю, проведені з виявленими лідерами ду-
мок щодо громадськоGполітичної сфери, підтвердили, що біль-
шість із них дійсно мають значний вплив. Сьогодні можемо кон-
статувати: найвідоміша модель соціального впливу на політичний
вибір особистості описує соціальну реальність територіальної
спільноти маленького містечка із сталою мережею міжособових
стосунків. Але наскільки сьогодні середовище великого міста від-
різняється від цієї емпіричної моделі? Наскільки соціальноGоргані-
заційні чинники сучасних територіальних спільнот відповідають
моделі "двоповерхової комунікації"?
Дозволимо собі залучити до обговорення ще один аспект відо-
мих досліджень П. Лазарфельда щодо виявленої категорії природ-

52
них інформаційних посередників. Лідери думок відрізнялися від
загальної маси досліджуваних вищим соціальним статусом, вищо-
мим рівнем освіти, більшим доступом до інформації, значними
витратами часу на медіа та особистісною комунікабельністю
(схильністю до життя "у зграї"). Ці люди виявляли також більшою
мірою космополітичність, оскільки були ознайомлені не тільки з
місцевою пресою.
Оскільки мішенню дослідження Лазарфельда став жіночий
електорат, було виявлено особливості лідерів думок для жіночої
частини містечка. У заміжніх жінок найвпливовішим лідером ду-
мок чоловічої статі виявився чоловік, у незаміжніх – батько. Тобто
(і це природно!) найбільш впливові соціальноGорганізаційні чин-
ники локалізувалися в межах родини. Проте серед осіб жіночої ста-
ті лідером для жінок могла стати особа із середовища друзів, колег,
сусідів. Зважаючи на особливості зайнятості жінок американського
містечка (більшість із яких були домогосподарками), серед сусідів
лідерів думок було навіть більше, ніж серед колег. Фактично саме в
ранніх дослідженнях Лазарфельда чи не вперше було зафіксовано
згадку про сусідство як чинник впливу на електоральну поведінку.
Цей екскурс в історію зародження однієї з перших теорій соціаль-
ного впливу на політичний вибір особистості наштовхує на думку
про місце сусідства в процесі опосередковування громадськоGполі-
тичної комунікації. На теоретичному рівні роль найближчих сусідів
у психологічній детермінації політичного вибору особистості досі
залишається білою плямою, хоча в прикладному аспекті досить
широко використовується.
Загалом феномен територіальної спільноти не вичерпується
лише аспектами сусідства, за яким стоїть безпосередня фізична
близькість мешкання. Не менш цікавим є розгляд впливу такого
аспекту існування територіальної громади, який може виявлятися в
більш віртуальній формі сусідства в історичному минулому, а саме:
земляцтва. Цей надзвичайно цікавий феномен у соціальноGпсихо-
логічному плані може бути операціоналізований через найбільші в
межах держави диференційні територіальні утворення – регіони.
Земляцтво, як прояв належності до певної територіальної громади,
засноване на механізмі власної ідентифікації з нею. На прикладі

53
феномена земляцтва бачимо можливість складної декомпозиції те-
риторіальної громади як соціальноGпсихологічного явища, що іс-
нує не лише у фізичному, а й у психологічному часі і просторі. Зем-
ляцтво як важливий чинник політичного вибору – ще одна "біла
пляма", що потребує зусиль дослідників.
Узагальнюючи світовий досвід вивчення соціального впливу
як детермінації політичного вибору, підкреслимо, що згадані моде-
лі охоплюють три великі групи значущих змінних: класову іденти-
фікацію, етнічну (включаючи релігійну і расову) ідентифікацію та
екологічні чинники, під якими розуміють регіональні розбіжності
та особливості мешкання (зокрема урбаністичноGселищні). У полі-
тичній царині традиційно розглядається перша група чинників –
як самовизначення щодо влади. Ми ж зосередимо свою увагу на ос-
танніх двох групах змінних, які спробуємо розглянути в контексті
сучасного розвитку територіальних спільнот в Україні та викорис-
тання проблем громади в політичних кампаніях. Етнічні аспекти
актуалізуються у зв'язку з міграційними процесами, що й зумовлю-
ють зміни в мотивації політичного вибору. Аналіз електоральної
мотивації українців, що мешкають в іншій країні, зробила М. Тоба
(див. розділ ?). Його метою було з'ясування впливу етнічних змін-
них у контексті інтеграції української громади за кордоном. Вплив
на мотивацію політичного вибору особистості таких чинників, як
національність, віросповідання, земляцтво, групові інтереси, ра-
зом з ідеологією та короткочасовими змінними (проблеми, особис-
ті риси кандидатів тощо) досліджується на базі результатів репре-
зентативних всеукраїнських досліджень. Екологічні змінні також
стали предметом аналізу регіональних та урбаністичноGселищних
особливостей мотивації політичного вибору в Україні (див. наступ-
ні розділи).
Аналіз знахідок прикладних досліджень
Від розгляду базових політикоGпсихологічних теорій, де було
визначено передумови дослідження соціальноGорганізаційних
чинників територіальних громад у політичному виборі особистості,
відтак перейдемо до аналізу прикладних аспектів проблеми. У по-
літичній психології практика забезпечення виборчих кампаній є
зоною соціального замовлення на прикладні дослідження, що

54
значною мірою просувають нас у розумінні загальних закономір-
ностей детермінації політичного вибору. Аналіз знахідок приклад-
них досліджень вибудовуватимемо в тій же логіці окреслення ролі
територіальної громади в електоральних процесах.
Дослідження ролі дискусії в формуванні електоральних намірів
ПоGперше, зауважимо, що ранні спроби вивчення електораль-
них намірів і формування громадської думки в політичних кампа-
ніях теж проводилися на рівні емпіричного дослідження окремої
територіальної спільноти. Візьмемо, для прикладу, відомі дослід-
ження ролі дискусії у формуванні електоральних намірів, проведе-
ні на базі міста Ельміри, штат НьюGЙорк [6]. Дослідники постано-
вили за мету з'ясувати, як саме соціальний вплив трансформує
електоральні наміри особистості в остаточний політичний вибір
при голосуванні. Виявилося, що в результаті дискусій із прихиль-
никами певної ідеї (чи партії) змінив своє ставлення на протилеж-
не лише 1% респондентів, тоді, як у ході дискусії з опонентами –
майже 13%. Спираючись на відкриті соціальноGпсихологічні зако-
номірності, організатори кампанії підсилюють і закріплюють елек-
торальні наміри. Для цього вони збирають разом для контактів у
фізичному просторі людей зі схожими соціальними позиціями та
інтересами. Якщо ж ставиться завдання реконструкції, формується
різнорідна аудиторія для дискусії.
Використовуючи ці класичні закономірності, ми часто випус-
каємо з уваги те, що дискусії, які ми розглядали вище, організову-
валися серед членів однієї територіальної спільноти. Проте сьогод-
ні, в епоху телекомунікацій та інтервенцій в інформаційному прос-
торі, основним полем, на якому розгортаються виборчі кампанії,
стають територіальні спільноти різних масштабів.
Вивчення процесів масової мобілізації
Серед сучасних досліджень детермінації політичного вибору,
спрямованих на пошук засобів підвищення ефективності політич-
них кампаній, варто відмітити цікаві в аспекті нашого дослідження
роботи з вивчення процесів масової мобілізації. В американській
політології усталилося поняття "grassroots mobilization" (від англ.
grass – "трава", roots – "коріння"), тобто мобілізація з низів, повна,
всеохопна, народна. В Енциклопедії американських політичних

55
партій і виборів цей термін трактується як масова політична актив-
ність, тобто будьGяка політична активність, що залучає велику кіль-
кість реальних людей; як поняття, протилежне активності, яку ви-
являють переважно політичні еліти [7]. Група волонтерів, що йде
від дверей до дверей, від сусідів до сусідів, розглядається як суб'єкт
проведення такої кампанії з масової мобілізації. На відміну від цьо-
го телефонні дзвінки, зроблені безпосередньо кандидатом, не мож-
на вважати рівнем масової політичної кампанії. Саме поняття ма-
сової мобілізації, масштабоване згідно з різними рівнями територі-
альних спільнот (від первинної сусідської до регіону країни), є най-
більш цікавим з погляду вивчення соціальноGорганізаційних чин-
ників детермінації політичного вибору.
ПолітикоGпсихологічні дослідження розглядають ефектив-
ність різних способів досягнення масової мобілізації, і ми можемо
відмітити, що більшість із них пов'язані із життям локальної тери-
торіальної спільноти. Так, у виданні "Американське суспільство і
політика" соціальноGорганізаційний феномен мобілізації виборців
описується так: "Політична мобілізація – це процес, через який по-
літики чи активісти організовують і згуртовують потенційних ви-
борців на підтримку кандидата чи програми <...> Навіть у демокра-
тичному суспільстві мобілізація – це не спонтанний процес. Полі-
тична система не є зібранням рівних громадян, які просто скупчу-
ються навколо спільного почуття. Це владна система, в якій полі-
тики й активісти, що мають драматично нерівну владу, змагаються,
щоб здійснити події, отримуючи певні наслідки, а інші події зроби-
ти неможливими" (цит за: [8, с. 216]).Як бачимо, організаційні
впливи перетворюються на механізм конвертування влади різних
спільнот у мобілізуючий вплив на окремого виборця.
Загальну схему мобілізації виборців, що спирається на вико-
ристання соціальноGорганізаційних механізмів,напрацьовано до-
сить давно, задовго до інституціоналізації самої політичної психо-
логії. Практичні основи механізму було закладено в Америці в
1870G1930Gх роках, коли відбувалося залучення трудових організа-
цій до політичного процесу. На той час політичні зусилля навіть
найбільшого заводу були значно меншими за владним ресурсом,
ніж одне слово члена міського управління; навіть скромні політич-

56
ні зусилля вимагали значної екстенсивної організаційної підтрим-
ки. "Організаційні зусилля стартували із жменьки активістів, спря-
мовувалися на подолання причини, що ображає людей в окремій
майстерні (частині цеху), і, спираючись на малу перемогу, поступо-
во будували успіх, який притягував усе більше послідовників, вибу-
довуючи довіру" [там само, с. 217].
Старт мобілізації
Феномен довіри виборця в сучасному політичному процесі, у
розгляді соціальноGорганізаційних механізмів впливу на політичне
самовизначення займає ключове місце в політикоGпсихологічних
дослідженнях. Як привід для старту мобілізаційних зусиль заслуго-
вує на особливу увагу орієнтація на події місцевого значення, звич-
не оточення. Аналіз використання у виборчих компаніях подій міс-
цевого значення, зокрема проблем локальної територіальної спіль-
ноти, наводиться в розділі 4.2.
Загальна схема організаційного впливу
Відома загальна схема організаційного впливу – прив'язуван-
ня до місцевих проблем і вибудовування саморозширюваної мере-
жі довіри всередині спільноти – зберігається як модель мобілізації
активності електорату до сьогодні.
Процеси мобілізації та інтеграції спільноти взаємодіють як
обопільно опосередковані: політична свідомість є і результатом по-
літичної мобілізації,
і її причиною. Прикладом цього зв'язку можна вважати проце-
си доместикації ("одомашнення") політики, пов'язані із залучен-
ням до політики жінок. Саме жінки вдавалися до методів впливу на
керівництво держави за межами електоральних каналів, спрямову-
ючи свої зусилля на поліпшення добробуту жінок, дітей родини,
громади в цілому.
Методи мобілізації, які використовували жіночі організації
Жіночі рухи в Америці, акцентуючи питання моралі, мате-
ринства, турботи, як інтегруючі сили поєднували представників
різних рас і страт. Методи мобілізації, до яких вдавалися жіночі ор-
ганізації, спрямовувалися насамперед на запобігання негараздам,
що вимагало збирання та аналізу даних, неупередженого спостере-
ження. Так відбувалося становлення руху "дружніх візитерів", що

57
надалі професійно оформлюється як сфера соціальної роботи. Зау-
важимо, що жіноча культура Америки часів залучення до політики
жінок (кінець XIX – початок XX століть) значною мірою відрізня-
ється від її аналогів у сучасних умовах життя. Так українські жінки,
сьогодні зовсім інакше залучені до суспільноGполітичних процесів
– насамперед через трудові відносини. Саме тому розрахунок на
активність жіночих рухів за аналогією з американською історією
був би помилковим (подальший аналіз феномена влади спільнот це
проілюструє). Хоча розгляд ролі жінок у розвитку первинної сусід-
ської територіальної громади як чинника детермінації політичного
вибору залишається актуальною темою політикоGпсихологічних
досліджень.
У сучасному світі на фоні інституціональної фрагментарності
все більшої ваги з погляду впливу на політичні рішення набувають
корпоративні утворення та бізнесGспільноти. Проте збільшення ва-
ги цих соціальноGорганізаційних чинників не означає, що не пот-
рібно приділяти увагу закономірностям життя територіальних
спільнот. Розгортаючи аналіз практики і концептуалізації процесів
масової мобілізації, і надалі наголошуватимемо передусім на зв'яз-
ках із громадою.
Теорія колективних дій
У середині 60Gх років ХХ ст. почала складатися теорія мобілі-
зації ресурсу в межах сучасних суспільних рухів, яка в 70Gх роках
оформилася як теорія колективних дій [9]. Групова організація виз-
нається за головну детермінанту процесу мобілізації. Традиційно
ця теорія розглядає колективних діячів, які змагаються за владу, в
контексті функціонування різних інституцій суспільства, тобто
процеси описуються на рівні їх макроаналізу. Лише у 80Gх роках
предметом аналізу стають і мікропроцеси, а саме логіка прийняття
колективних рішень. Один із напрямів досліджень – висвітлення
процесу рекрутування в організації, наприклад, релігійні: як саме
людина приймає рішення, яким чином організація викликає бажа-
ні зміни в особистості потенційного члена тощо. Розглядаються та-
кі чинники процесів мобілізації: а) добирання і селекція вигод, які
надаються раціонально налаштованому індивідові; б) зменшення
чисельності групи, щоб вигода, яка надається індивідові, була ви-

58
щою, ніж витрати на захист "колективного добра"; в) надання гру-
пі певних привілеїв, які зменшують витрати на створення і захист
колективного добробуту.
У теорії мобілізації, як бачимо, аналізується насамперед ба-
ланс ресурсів індивіда і спільноти. Щоб суспільний рух розвивався,
вважають послідовники Г. Олсона, мають бути підприємці руху –
особисто умотивовані, (наприклад, кар'єрними можливостями) ін-
дивіди. Впливати на потенційних учасників руху такі підприємці
можуть змальовуючи "колективне зло" – ситуацію, яка ще не існує,
але може бути: наприклад, екологічні катастрофи, насильство над
правами людини, фальсифікація виборів тощо. У таких ситуаціях
відмінність між колективним та індивідуальним злом стирається і
баланс може бути досягнутий значно легше, ніж коли змальовуєть-
ся колективне добро. Основною перешкодою для розвитку руху тут
буде відчуття придушення свободи, яке може охоплювати індиві-
дів, коли йдеться про їхній реальний внесок у діяльність руху.
Відмінності між комунальними та асоціативними
організаціями
Порівняння різних спільнот, зроблене в ході експериментів на
підтвердження теорії мобілізації, виявлило відмінності між кому-
нальними та асоціативними організаціями [8]. Громада (як локаль-
на територіальна спільнота), будучи малою неформальною солідар-
ною групою, демонструє свою реактивну характеристику, тобто
спрямованість на захист власної автономності супроти нових ба-
жань індивідів. На противагу цьому великі асоціації частіше виявля-
ються інноваційними, оскільки орієнтуються на впровадження
змін. Використання великими асоціаціями засобів масової інфор-
мації, на відміну від спілкування "обличчя до обличчя" в громаді, за-
безпечує баланс ресурсів індивіда і спільноти на користь асоціацій.
Другим важливим феноменом, пов'язаним із територіальністю
спільнот, є інертність громади, яка проявляється саме як звичка її
членів, як потреба зберігати сталість свого буття. Традиційно харак-
теристика інертності пов'язувалась із сільськими мешканцями, із
селянством як класом [10], але дослідження мешканців міст і мега-
полісів саме в аспекті територіальної спільності означило інер-
тність як їхню загальну характеристику.

59
 Технологія масової мобілізації через забезпечення контактів
Однією з найпопулярніших сучасних технологій масової мобі-
лізації є забезпечення масових контактів представників партій із
членами територіальних спільнот. Так, 2004 року, за звітами Демок-
ратичного національного комітету Америки (дані Wielhouwer [7],
2006), партія рекрутувала більш як 25 тис. тренерів для роботи з
працівниками виборчих дільниць, провела 530 організованих збо-
рів по всій країні, мобілізувала
233 тис. волонтерів, які постукали в 11 млн дверей, зробили 38
млн волонтерських і 56 млн платних телефонних дзвінків. У резуль-
таті за цю партію проголосувало на 2,5 млн більше афроамерикан-
ців, на 2,1 млн – американців іспанського походження, на 2,2 млн
– молоді. За даними Національного комітету республіканців, 2004
року 2,6 млн лідерів команд і 7,5 млн еGактивістів здійснювали за-
ходи від імені партії та її кандидатів. Було зроблено 102 тис. дзвін-
ків на теле– і радіоGшоу, відіслано 412 тис. листів до редакторів, 467
тис. виборців було зареєстровано через інтернет, а також відчинено
9,1 млн дверей, зроблено 27,2 млн дзвінків громадянам. Американ-
ська організація з вивчення національних виборів, оцінюючи ос-
танні виборчі перегони, констатувала, що 44% дорослих американ-
ців персонально контактували з працівниками, які представляли
кандидатів. Це був найвищий рівень такої "близькості" за весь час
спостережень від 1952 року. Отже персональні контакти в середо-
вищі мешкання стають чи не найпопулярнішим засобом ведення
політичної кампанії, який забезпечує масову мобілізацію та електо-
ральну ефективність.
Сплеск масової мобілізації в Україні
В Україні 2004 рік також відзначився потужним всплеском
масової мобілізації. Ми, на жаль, не маємо точних звітів провід-
них політичних партій щодо залучення волонтерів, бригадирів,
навіть проведених зборів і навчань, проте володіємо інформаці-
єю про участь громадян України в масових політичних акціях. За
даними соціологічних досліджень, майже кожен п'ятий дорослий
житель України (18,4%) особисто взяв участь у мітингах і демонс-
траціях протесту восени 2004 року, що в кількісному вимірі ста-
новить більш як 5,5 млн осіб. Абсолютна більшість учасників

60
протесту (15%) були прихильниками В. Ющенка і лише 3% (утім,
це теж майже мільйон осіб) – прибічниками В. Януковича [11, с.
59].
Найбільш активною участю в акціях протесту відзначилися
жителі Західного регіону (Волинська, Закарпатська, ІваноGФран-
ківська, Львівська, Тернопільська і Чернівецька області), де до
них особисто приєдналися 35% опитаних, а також ЗахідноGЦен-
трального – 23% (м. Київ, Київська, Вінницька, Житомирська,
Кіровоградська, Хмельницька і Черкаська області). Найактивні-
шу підтримку В. Ющенку виявили мешканці ІваноGФранківської
(69% опитаних) і Львівської (46%) областей. Менш активним ви-
явився Східний регіон (Донецька, Луганська і Харківська облас-
ті) – 15% опитаних, хоча в Донецькій області на підтримку В.
Януковича особисто виступили 22% дорослих громадян. Най-
меншою (8%) була підтримка акцій протесту в Південному регіо-
ні (Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та АР
Крим).
Для України такий масштаб участі в політичних акціях є без-
прецедентним і тому становить значний інтерес для дослідників.
Ідеться про вплив такого рівня колективної участі мешканців гро-
мад у політичному процесі на особливості психологічної детермі-
нації політичного вибору особистості. Одним із беззаперечних ре-
зультатів цього впливу можна вважати зміни в ставленні до полі-
тичної сфери життя суспільства, хоча стабільність цих трансфор-
мацій потребує дальших досліджень. Так, через півроку після опи-
саних подій близько третини громадян України (31,5%) погоджу-
валися з думкою, що Помаранчева революція вселила в людей ві-
ру в те, що ситуація в країні залежить саме від них, а не від того,
як домовляться у вищих ешелонах влади [12]. Найбільш оптиміс-
тичними щодо цього виявилися мешканці Західного регіону
(58,6%), зокрема Галичини (53,7%), і м. Києва (47,1%). У північ-
ноGсхідних (36,7%) і центральних областях (35,6%), у Південному
регіоні (32,8%) відповідні показники перевищували середні, і ли-
ше на Сході України (15,6%), у Криму (11,5%) і на Донбасі (10,2%)
вони помітно знижувалися. Високий рівень участі в масових полі-
тичних акціях, розширивши прямі контакти з електорату канди-

61
датами і відомими політиками, створив той особливий емоційний
фон, що є характерним для стану масової мобілізації.
Американські дослідники, що набули значно більшого досвіду
у вивченні виборчих кампаній, обстоюють думку, що більшість ви-
борців, які контактують протягом кампанії, уже мають предиспо-
зицію участі (беручи до уваги безліч інших індивідуальних і контек-
стуальних факторів). У них вищий соціоекономічний статус, вони
збираються голосувати за певного кандидата і, що особливо цікаво
для нас, соціально пов'язані із своєю територіальною спільнотою.
Виборці, які безпосередньо мали персональні контакти протягом
кампанії, з більшою імовірністю активізуються в політичній сфері
життя суспільства. Значно слабший активізуючий ефект спричиня-
ють особисті телефоні контакти (при цьому прокручування записів
по телефону не змінює імовірність активізації політичної участі).
Загалом дослідники виявили, що соціальні зв'язки з громадою є
важливим посередником, коли йдеться про впливовість найбільш
поширених мобілізаційних засобів, що використовуються для ро-
боти в територіальних громадах.
Досить детальний опис окремих досліджень ми навели для то-
го, щоб показати, яке саме місце належить соціальноGорганізацій-
ним чинникам територіальної громади. Інакше кажучи, висвітлено
природний фон досліджуваної емпірії: як ми зазвичай не помічає-
мо найбільш потрібних і буденних речей (наприклад, повітря, яким
увесь час дихаємо), так і теорії досі нехтували найбільш сталими
контекстними зв'язками і закономірностями. Вивчаючи "хвилі" ви-
борчих кампаній, дослідники не помічали "океан" територіальної
спільноти. Власне, опосередкування соціальноGорганізаційними
чинниками територіальної громади завжди, від самих витоків полі-
тикоGпсихологічної науки, містилося в ній у невідрефлексованому
вигляді як складова звичних для нас концептів і теорій. І тільки ос-
таннім часом, у зв'язку з глобалізаційними процесами, становлен-
ням психології ком'юніті, бумом кроскультурних досліджень,
прийшло розуміння того, що слід, нарешті, окреслити коло питань,
пов'язаних із розвитком територіальних спільнот як соціальноGор-
ганізаційних чинників психологічної детермінації політичного ви-
бору особистості.

62
 Досвід психології спільнот у дослідженні соціальноорганізацій-
них чинників
Виникнення психології спільнот, на методологію якої ми спи-
раємося в нашому дослідженні, має свої історичні особливості в
різних країнах, але майже всюди воно пов'язується із соціальноGпо-
літичним контекстом змін у суспільстві. Галузь психології спільнот
є однією з наймолодших у психології, бо формально її виокремлен-
ня, розпочавшись у 1960Gті роки в США у межах клінічної психоло-
гії, остаточно завершилося у світовому масштабі наприкінці мину-
лого століття.
Уперше термін "психологія спільнот" увів в ужиток у 1945 році
канадський психолог Вільям Лайн, президент Канадської психоло-
гічної асоціації [13]. Проте сама галузь у Канаді, як і в Австралії,
Південній Африці, Новій Зеландії, Великобританії та більшості
країн Центральної Європи сформувалась у 80Gті роки. Розвиток
психології спільнот на той час був уже пов'язаний не тільки з проб-
лематикою психічного здоров'я, а й із розвитком так званої критич-
ної психології. Це не окрема галузь, а скоріше альтернативний пог-
ляд на всю психологію, принаймні прикладну психологію. Такий
підхід є синтезом різних критичних поглядів із феміністичних, ан-
тирасистських, антиколоніальних та інших позицій, узагальнений
у парадигмі якісних методів дослідження [14]. У цей час визнача-
ється психологічний сенс спільноти, сформульований Сеймуром
Сарасоною так: спільнота допомагає відчути людські потреби в під-
тримці і зв'язках чи ізоляції; психологічні проблеми життя є похід-
ними від незадоволення цих потреб. Місія психології спільнот по-
лягає не тільки в тому, щоб досліджувати, а й у тому, щоб створюва-
ти психологічний сенс спільноти.
У 90Gті роки психологія спільнот розвивається в Латинській
Америці, країнах Азії та Африки під впливом насамперед суспіль-
ноGполітичних змін, які відбуваються в цих країнах. Саме тому пси-
хологія спільнот тут найбільше зорієнтована на соціальну дію, роз-
виток спільнот через високу участь, соціальне втручання, що наб-
лижає її до політичної психології. Великий вплив на розвиток пси-
хології спільнот у цих регіонах справили роботи бразильського пе-
дагога і філософа Паоло Фрієре, який увів в ужиток поняття добро-

63
чесності (усвідомлення власної совісті). Доброчесність, за Фрієре,
передбачає формування в ході освіти обізнаності щодо психологіч-
них і соціополітичних обставин, які пригнічують людину. Заразом
учений опрацьовує нині широковикористовуване поняття пракси-
су як поєднання теорії і практики, як циклу "критичної рефлексії та
дії у світі з метою трансформувати цей світ" [15, с. 33].
Загалом у праксисі психології спільнот виділяється два тісно
пов'язаних напрями – організації соціальної дії і розвитку терито-
ріальних громад [16]. Перший напрям характеризує масову участь
територіальної громади, спрямовану на вирішення спільних проб-
лем задля досягнення соціальних змін. Практика територіальної
громади концептуалізується досить широким колом термінів:
представлення інтересів (адвокація), громадська участь, масові по-
літичні акції, програмний розвиток, соціальні дії, побудова коалі-
цій, соціальні рухи тощо. Звичайно, існують термінологічні і кон-
цептуальні нюанси, але головне, що відображено в цьому напрямі
розвитку психології спільнот, – це об'єднання людей для того, щоб
переконати або примусити зовнішніх суб'єктів, які приймають рі-
шення, враховувати колективні цілі, діяти певним чином, зупини-
ти чи модифікувати свою діяльність.
Головне припущення цього напряму полягає в тому, що члени
територіальної спільноти є пригніченими, а більшість їхніх проб-
лем – наслідк соціальної несправедливості. Спроби привнести со-
ціальні зміни – це насамперед досягнення змін у владних стосун-
ках через подолання спротиву владних інституцій. Організація ко-
лективних акцій і самоадвокація потрібні для того, щоб кожен член
спільноти відчув необхідність розбудови владних інструментів зад-
ля зміни дій політичних еліт.
Другий напрям – розвиток територіальних спільнот – нато-
мість, залучає учасників до конструктивної діяльності, до процесів
створення нових можливостей, структур, послуг, добробуту і якості
життя. Практика цього напряму виходить із припущення, що
будьGякі проблеми громади можуть бути успішно розв'язані через
підсилення відносин між членами спільноти, що збираються для
кооперативної праці заради інтересів загалу. Самодопомога Gклю-
чова ідея підходу до розвитку територіальних громад. До зовнішніх

64
інституцій спільнота вдається для забезпечення спільних цілей, як-
що вони неефективні і потрібні стратегія переконання, більш гли-
бока співпраця і кооперація.
Шлях української психології територіальних спільнот тісно
пов'язаний із політичними процесами, розвитком демократичного
суспільства, вивченням соціоінтеграційних чинників політичного
вибору. Активізація розвитку територіальних спільнот в Україні
потребує аналізу ситуації в обох позначених напрямах – протестно-
му і кооперативному. Без розгляду соціальноGорганізаційних про-
цесів, що відбуваються в територіальних спільнотах унаслідок залу-
чення механізмів масової мобілізації в сучасних політичних кампа-
ніях, дослідження психологічної детермінації політичного вибору
особистості в сучасному суспільстві не може вважатися достатнім.
Інтеграція територіальних спільнот в Україні
Інтеграція територіальних спільнот в Україні та зв'язок цих
процесів із контекстом політичного вибору становлять головні
напрями наших емпіричних досліджень, обговоренню яких прис-
вячено подальші розділи цієї монографії. Аналіз змісту інформа-
ційних звернень до мешканців протягом окремої виборчої кампанії
дає можливість побачити, якою мірою тематика життя територіаль-
ної громади залучена в політичний контекст. З іншого боку, слід ос-
мислити перебіг соціальноGорганізаційних трансформацій, що від-
буваються в спільнотах у ході демократичних змін і розбудови гро-
мадянського суспільства. Особливості соціальноGорганізаційних
характеристик первинних територіальних спільнот, заснованих на
найближчому сусідстві, показують перспективу того шляху розвит-
ку локальної громади, який ще потрібно пройти, відновлюючи і
створюючи комюніті у великих містах, сприяючи громадській ак-
тивності неформальних об'єднань та організації інтеграційних ко-
лективних дій. Слід зауважити, що наше дослідження виконано в
новому контексті визначення соціальноGорганізаційних чинників
детермінації політичного вибору особистості, який виходить за ме-
жі аналізу ефективності окремої політичної кампанії.
Це дослідження спрямоване на вивчення процесів демократи-
зації суспільства, що трансформується, долаючи свій посттоталі-
тарний стан.

65
 Мотивація як медіатор соціальноорганізаційних чинників
Теоретичною основою дослідження, присвяченого соціальноG-
організаційним чинникам психологічної детермінації політичного
вибору, стала модель В. П. Казміренка. Вона передбачає, що саме
мотивація вибору опосередковує вплив будьGяких чинників. У цій
моделі враховуються як раціоналістичні аспекти формування моти-
вації (прогноз виграшу, спектр вигоди), так і ступінь ідентифікації із
завданням та об'єктом вибору, роль, цінність вибору і відповідаль-
ність за нього. Концепт мотивації дає змогу відобразити такі психо-
логічні детермінанти політичного вибору, як задоволення соціоген-
них потреб, розширення комунікативних відносин, самостверджен-
ня тощо [17, с.184]. Доцільність висунення мотивації як медіатора
соціальноGорганізаційних чинників стала ключовою позицією і для
вивчення впливу територіальної громади. З огляду на необхідність
дослідження цих реалій екологічна складова мотивації політичного
вибору висувається на передній план дослідження соціальноGорга-
нізаційних процесів як психологічних чинників детермінації полі-
тичного вибору. Першочерговим завданням видається об'єднання
трьох описаних вище джерел вивчення соціальноGоганізаційних
чинників: політикоGпсихологічних теорій, досягнень практики по-
літичних кампаній, досвіду розвитку праксису психології спільнот.
Отже, у ході теоретичного аналізу нам вдалося визначити по-
зитивні сторони кожної з окреслених моделей, що відбивають важ-
ливі аспекти детермінації політичного вибору. У межах мічиган-
ської моделі це роль раціуму, чинник ідеології та рівня її концепту-
алізації, виділення довготривалих і короткотермінових чинників
детермінації. Максималістська модель базується на розгляді склад-
ності когнітивних схем і врахуванні емоційних чинників політич-
ного вибору. Споживацька модель дає змогу з'ясувати механізми
соціального впливу (лідерів думок, варіантів організації дискусії) і
найбільше наближається до розгляду мережі сусідських стосунків у
контексті політичного вибору. Розроблення базових політикоGпси-
хологічних моделей має за емпіричне підґрунтя соціальну реаль-
ність локальної територіальної спільноти, тож постає потреба в
рефлексії змін у розвитку сучасних громад для підтвердження реле-
вантності класичних моделей.

66
 Практика політичних кампаній виокремлює серед чинників
впливу на політичний вибір передусім масову мобілізацію, медіато-
рами якої є зв'язки виборців із громадою. Соціальні зв'язки з гро-
мадою – важливий посередник впливовості найбільш поширених
мобілізаційних засобів, зокрема масових контактів.
І, нарешті, досвід вивчення психології спільнот дає змогу піз-
нати соціальноGорганізаційні чинники колективної участі, іденти-
фікації і сенсу спільноти. Ці чинники тісно пов'язані з емоційною
сферою особистості, що робить політичний вибір. Колективна дія
постає як інтегральний соціальноGорганізаційний чинник .
Розгляд соціальноGорганізаційних процесів у територіальних
громадах як чинників психологічної детермінації політичного ви-
бору особистості має спрямовувати емпіричні студії на таке:
1) дослідження інтегративних процесів створення первинних
міських територіальних спільнот і досвіду використання проблем
територіальної спільноти як короткотермінових чинників політич-
ного вибору в політичних кампаніях;
2) вивчення колективних дій громади і динаміки емоційних
станів учасників масових політичних подій у різних територіальних
спільнотах;
3) з'ясування мотивації політичного вибору громадян України
з огляду на національну, релігійну, територіальну ідентифікацію,
регіональні та урбаністичноGселищні параметри;
4) висвітлення мотивації політичного вибору в контексті міг-
раційних процесів і розвитку української громади за кордоном.
Результатом емпіричних досліджень має стати з'ясування того,
яким чином соціальноGорганізаційні чинники розвитку територі-
альних громад впливають на політичний вибір особистості в умовах
демократичних перетворень сучасного українського суспільства.

1.5. Середовищні характеристики,

які визначають особливості електоральної
поведінки
Українське суспільство, набувши досвіду здобуття незалежнос-
ті і трансформації системи влади, розбудовує сьогодні нові соціаль-
ноGполітичні відносини. Поява нових політичних сил і персоналій,
67
утворення нових партійних блоків та фракцій у парламенті потребу-
ють перегляду сформованих упродовж останніх років уявлень укра-
їнців про політичне життя. Перед кожним членом українського сус-
пільства постала потреба дослідження нової суспільноGполітичної
ситуації, її оцінювання та здійснення політичного вибору.
Проблеми орієнтації в політичному просторі і політичного ви-
бору особливо гострі в молодому віці, оскільки це ще й період осо-
бистісних трансформацій, пов'язаний з початком дорослого життя,
професійним та особистісним самовизначенням. Молодь електо-
рального віку являє собою одну з найбільш політично активних
верств населення, проте саме молоді люди найбільшою мірою під-
даються впливу зовнішнього середовища: повідомленням ЗМІ,
оцінкам та уявленням, що панують у референтних групах, думкам і
судженням найближчого оточення.
На думку дослідниківGполітологів, для будьGякої держави важ-
ливим завданням є створення умов для входження молоді в полі-
тичну систему, забезпечення лояльного ставлення до держави, а та-
кож формування у молодих людей адекватних моделей електораль-
ної поведінки. Саме тому сьогодні до особливо актуальних віднесе-
но питання вивчення зовнішніх, тобто середовищних, чинників,
які вливають на електоральну поведінку. Ми хотіли б запропонува-
ти наше бачення моделі середовищних характеристик, які визнача-
ють особливості електоральної поведінки (рис. 1). Ця модель нас-
правді є спробою систематизувати й описати характеристики зов-
нішнього середовища, які певним чином впливають на електораль-
ну поведінку громадян і визначають політичний вибір особистості.
Одним із центральних понять цієї моделі є поняття "середовище".
Ми надаємо йому значення "зовнішній, незалежний від людини,
об'єктивний щодо суб'єкта електоральної поведінки бік ситуації".
Це існуючі на певний момент обставини соціального і матеріально-
го світу, в якому перебуває особа, що має зробити політичний ви-
бір.
Під "середовищними характеристиками", або чинниками
електоральної поведінки, розумітимемо виокремлені на основі те-
оретичного аналізу аспекти зовнішнього світу, здатні впливати на
політичний вибір людини.

68
 Інформаційні Змістові характеристики Статуснорольові Динамічні і
характеристики середовища характеристики спрямувальні
середовища Зміст уявлень (ієрархічні) характеристики
про явища та Зміст норм середовища
об'єкти
Культурно Дефіцит  наявність Зміст образів Загальнокультурні Належність Актуалізовані
історичний потрібної норми до соціальних в суспільстві
вимір інформації і професійних потреби
та інших груп, страт,
класів
Об’єктивність Значення Загальнокультурні Статус у соціумі Соціальна
і вірогідність цінності напруженість
інформації
Рівень довіри Концепти Загальнокультурні Ролі в соціумі Настрої
до інформації в правила в суспільстві

Макросередовище
суспільстві поведінки
Судження Оцінки
Зміст уявлень
Групова Дефіцит – наявність Зміст образів Групові норми Належність Фази групової
культура потрібної до соціальних динаміки
інформації і професійних
та інших груп
Об’єктивність Значення Групові цінності Статус у групі Актуалізовані
і вірогідність в групі потреби
інформації
Рівень довіри Концепти Групові правила Ролі в групі Настанови, що
до інформації в поведінки переважають у

Мікросередовище
суспільстві Судження Оцінки групі
Зміст уявлень

Рис. 1. Модель середовищних характеристик, що визначають особливості електоральної поведінки

69
 Розробляючи модель середовищних характеристик, що виз-
начають особливості електоральної поведінки особистості, ми спи-
ралися на такі ідеї:
1) концепція соціальних уявлень С. Московічі. На переконан-
ня Московіті, індивід сприймає соціальну реальність крізь призму
своїх уявлень про світ. Ці уявлення, з одного боку, є умовою сприй-
няття світу, а з іншого – соціальноGкогнітивними структурами, що
впорядковують вхідну інформацію. Саме вони визначають, як лю-
дина повинна мислити, і в такий спосіб зумовлюють її поведінку;
Згідно з концепцією соціальних уявлень, "будьGяка інформа-
ція про об'єкти, яку має індивід, – це інформація, "препарована"
уявленнями; вони класифікують одержувані "дані", відносять їх до
тієї або тієї категорії, дають їм найменування й перетворюють в
об'єкт комунікації. У людини немає іншого способу спілкуватися із
зовнішнім світом (тобто світом, що перебуває по той бік "уявлюва-
ної" реальності), тільки як за допомогою вже існуючих і знову ство-
рюваних уявлень" [28];
2) праці Є. В. Якимової присвячені соціальним уявленням.
Дослідниця виокремлює групову культуру як основну умову фор-
мування соціальних уявлень. У межах цієї культури функціонують
цінності, образи й інваріанти;
3) розробки психолога Оксфордського університету М. Арга-
ла. Дослідник увів в ужиток поняття "соціальна ситуація" й описав
дев'ять факторів, що її визначають. У найзагальнішому вигляді со-
ціальна ситуація тлумачиться як "природний фрагмент соціального
життя, зумовлений людьми, що існують у ньому, місцем дії і харак-
тером дії, що розгортається, або діяльністю" [27]. Своїм завдання
Аргайл і його послідовники вважають виявлення системи універ-
сальних факторів, що простежуються в будьGякій ситуації соціаль-
ної взаємодії і задають її визначеність. Ситуація розглядається як
"сукупність характеристик соціальної події, що впливають на інди-
віда" [там само]. Зазначимо, що виділення факторів і їх системати-
зація здійснювалися на основі аналізу феномена гри як певного со-
ціального ритуалу.
Згідно з Аргайлом, соціальну ситуацію описують дев'ять фак-
торів: мета, правила, роль, набір елементарних дій, послідовність

70
поведінкових актів, концепти, фізичне середовище, мова, трудно-
щі і навички;
4) праці Г. М. Андреєвої. Розглядаючи детермінацію процесу
політичної соціалізації, дослідниця виокремлює такі його чинни-
ки: психологічні, соціокультурні, демографічні, статусні [1];
5) доробок із соціального когнітивізму Форгаса. У своїх пра-
цях учений зазначав: "Адекватне і всеосяжне вивчення соціально-
го пізнання повинно містити в собі соціокогнітивні аспекти інди-
відуального розвитку, афективні й моральні параметри пізнаваль-
ної діяльності, її конвенціальні норми, а також колективні фор-
ми" [28].
Спираючись на висвітлені вище наукові ідеї, ми виокремили
чотири основні групи характеристик, що детермінують політичний
вибір і належать до зовнішнього середовища:
• інформаційні;
• змістові;
• ієрархічні (статусноGрольові);
• динамічні (спрямувальні);
а також два параметри характеристик, що стосуються:
• макросередовища;
• мікросередовища.
Оскільки кожна людина одночасно є і членом суспільства, що
має певний культурноGісторичний контекст, і членом малої групи
(родина, організація і т. ін.), чинники було розподілено на дві вели-
кі групи – характеристики макро– і мікросередовища.
Під макросередовищем і його характеристиками ми розуміти-
мемо суспільство в цілому, а також ті уявлення, образи, спряму-
вальні сили, що актуалізовані в суспільному просторі в певний мо-
мент часу. Усі вони впливають на індивіда, визначаючи його уяв-
лення про світ і відповідно його поведінку.
Під мікросередовищем і його характеристиками матимемо на
увазі малу групу, членом якої є індивід, а також уявлення, норми,
значення, динамічні характеристики, притаманні цій групі.
Характеристики макросередовища можна виокремити й опи-
сати крізь призму культурноGісторичного буття, а характеристики
мікросередовища – у контексті групової культури.

71
 Характеристики макро– і мікросередовища можуть не збігати-
ся за своїми якісними, кількісними і змістовими параметрами. Так,
цінності малої групи часом не відповідають або збігаються лише
частково із загальнокультурними цінностями, що існують упрдовж
певного проміжку часу. Прикладом можуть бути радикальні агре-
сивні молодіжні угруповання панків, гопників, різних релігійних
сект, норми і цінності яких найчастіше суперечать загальноприй-
нятим у суспільстві. Тому, аналізуючи середовищні чинники слід
враховувати не тільки окремі характеристики, а і їх співвідношення
на рівні макро– і мікросередовища, оскільки в одному випадку во-
ни можуть повністю або частково збігатися, в іншому – суперечи-
ти одна одній, а в третьому – взагалі не мати точок дотику.
Перша група середовищних характеристик – інформаційні.
Ідеться про параметри характеристик інформації стосовно подій та
об'єктів, що існують у середовищі. Змістові характеристики інфор-
мації до уваги не беруться.
Перший параметр – наявністьGдефіцит інформації – дає
суб'єктам політичного вибору уявлення про те, чи можна в певно-
му середовищі знайти інформацію в потрібній кількості, щоб об'єк-
тивно оцінити ситуацію та прийняти адекватне рішення. Або ж,
навпаки, спостерігається дефіцит такої інформації. Якщо інформа-
ції і знань про ситуацію бракує, швидше за все можна очікувати ви-
никнення чуток, міфів та інших явищ, які компенсують нестачу
потрібної інформації. У суспільстві, яке забезпечує вільний доступ
громадян до інформації, підвищується ймовірність формування ре-
алістичних уявлень про події або об'єкти суспільного життя та
прийняття адекватних ситуації рішень.
Другий параметр – об'єктивність і вірогідність інформаці ї–
описує якісні характеристики інформації, від яких залежить фор-
мування уявлень, що можуть бути повністю адекватними подіям
або частково, а то й зовсім не відповідати дійсності. Оскільки біль-
шість людей не є безпосередніми свідками чи учасниками політич-
них подій, то основні знання про них черпаються із засобів масової
інформації. У медіа інформація про події найчастіше подається з
певними акцентами й оцінками, що диктуються власниками ЗМІ,
або віддзеркалюють уявлення чи суб'єктивні погляди репортера чи

72
редактора. Це значною мірою може викривляти інформацію та
зменшувати її об'єктивність і вірогідність, що, у свою чергу, впли-
ватиме на політичний вибір людини.
Третій параметр – рівень довіри до інформації в суспільстві
або групі– описує загальне ставлення до певної інформації, що
транслюється кожному індивідові, який перебуває в інформацій-
ному полі певного макро– або мікросередовища. Якщо інформація
сприймається як правдива, достовірна, то індивід керуватиметься
нею у своїх діях. Якщо ж інформація розглядається як така, що не
заслуговує на довіру (нехай навіть вона і є достовірною та об'єктив-
ною), то відповідно виявлятиметься зовсім інша модель поведінки.
Друга група середовищних характеристик об'єднує змістовні
середовищні характеристики, до яких належать зміст уявлень про
явища та об'єкти і нормативні характеристики – норми, цінності,
оцінки й правила поведінки, розглянуті під кутом зору змісту.
Характеристику "зміст уявлень про явища та об'єкти" склада-
ють зміст образів, концепти, знання, значення, судження і т. ін.,
тобто зміст існуючих на певний момент часу соціальноGкогнітив-
них утворів.
За Ф. Тенбруком, "...усі уявлення, ідеї, світогляди, переко-
нання, вірування тощо є діючими через їх активне прийняття або
пасивне визнання. Це ті ідеї, уявлення і т. ін., які в сукупності
постають як генеральне визначення ситуації нашого життя" [9].
Завдяки уявленням людина не тільки отримує знання про світ, а й,
на думку С. Московічі, ці соціальноGкогнітивні репрезентації
примушують індивіда інтерпретувати події певним чином і відпо-
відно діяти.
До змістової нормативної характеристики слід віднести зміст
норм, цінностей, правил поведінки, які характеризують макрорі-
вень – конкретний історичний період, і мікрорівень – певну групу.
Потрібно відзначити досить умовний поділ на "зміст уявлень
про явища та об'єкти" і "зміст норм", оскільки обидві складові мо-
делі насправді є соціальними уявленнями й обидві виконують нор-
мувальну функцію. Однак нормування поведінки через уявлення і
через норми має різні механізми. У першому випадку регулювання
має опосередкований характер, оскільки індивід засвоює певний

73
спосіб поведінки. У другому – через норму відбувається пряме при-
писування того, якою має бути поведінка.
Третя група середовищних характеристик – ієрархічні, або ста-
туснорольові. Цими характеристиками описується вплив статусу
(економічного, політичного, правового, професійного, особистого)
на формування політичного вибору особистості. Кожній соціальній
групі (класові, страті, спільноті, малій групі) притаманні свої уяв-
лення, цінності, моделі поведінки, ролі. Їх розподіл і визначатиме
електоральну поведінку індивіда, що належить до цієї групи.
Виконувана індивідом у групі роль, як певна групова функція,
впливатиме на політичний вибір особистості. Прикладом того, як
роль детермінує електоральну поведінку на макрорівні, може слу-
жити поділ електорату на провласний і протестний. У цьому випад-
ку люди, що належать до кожної із цих груп виборців і виконують
певні ролі, матимуть відповідні до цих ролей уявлення про свої ці-
лі, кандидатів і діятимуть відповідно до цих репрезентацій.
Четверта група середовищних характеристик – динамічні, або
спрямовувальні. Ці характеристики описують готовність діяти пев-
ним чином, спрямованість дій, емоційний фон, на якому, власне,
здійснюється політичний вибір. У макросередовищі крізь призму
динамічних характеристик можна побачити детермінанти, які фор-
мують настрої соціуму, впливають на напруженість у спільноті, ак-
туалізують потреби суспільства. У мікросередовищі до четвертої
групи чинників можна віднести фази групової динаміки, актуалізо-
вані в групі потреби, настанови, що переважають у цій групі.
Наприкінці розгляду моделі середовищних характеристик хо-
тілося б відзначити таке. Аналізуючи умови зовнішнього середови-
ща, важливо розглядати його характеристики в цілісному взає-
мозв'язку та співвідношенні. Так, наприклад, цінності макроG й
мікросередовища можуть не збігатися за змістом і навіть суперечи-
ти одна одній. Тоді індивід (або навіть ціла група) може опинитися
в ситуації внутрішнього конфлікту цінностей або протистояння з
іншою групою, що впливатиме на електоральну поведінку. Ми не
зупинялися на можливих варіантах комбінування середовищних
чинників, однак у майбутньому ця проблема потребуватиме даль-
шого розроблення.

74
 Запропоновану модель можна взяти за методологічну основу,
досліджуючи особливості впливу середовищних характеристик на
електоральну поведінку як окремої особи, так і різних спільнот.
Крім того, розглянута модель може прислужитися в розроблені
програм чи методичних рекомендацій з оптимізації входження мо-
лоді в політичну систему суспільства, а також у формуванні адап-
тивних моделей електоральної поведінки. Наша модель могла б
стати основою подальших розробок прогностичних критеріїв оці-
нювання та аналізу впливу факторів зовнішнього середовища на
готовність до політичної участі та політичного вибору, а також
впливу зовнішнього середовища на електоральну поведінку. Крім
того, модель доцільно використовувати для виявлення та констру-
ювання ефективних каналів впливу на молодь з метою формування
належного рівня політичної культури.

1.6. Готовність до здійснення

політичного вибору
Викладене вище бачення специфіки та умов політичного ви-
бору дає нам підстави говорити про ще одну категорію, яка визна-
чає особливості інтеграційних процесів. Це поняття готовності до
здійснення політичного вибору і, урештіGрешт, готовності до учас-
ті в процесах перетворення та інтеграції суспільства.
Зауважимо насамперед, що поняття готовності доцільно роз-
глядати під кутом зору феномена настановлення (Д. М. Узнадзе, О.
В. Імедадзе, О. С. Прангішвілі, О. Г. Асмолов, Н. І. Сарджвеладзе).
За Узнадзе, настановлення охоплює всю особистість цілком.
Настановлення, на переконання дослідника, є найважливішим
моментом у діяльності людини, тією основою, на якій вона – ця
діяльність – виростає. Відповідно до теорії Узнадзе, у разі існуван-
ня потреби і наявності ситуації її задоволення (ці поняття розгля-
даються як утворювальні фактори настановлення) суб'єкт набуває
специфічного стану, який можна охарактеризувати як схильність,
спрямованість, як готовність його до здійснення акту, що може за-
довольнити цю потребу. У цілому вся активність особистості зале-
жить від дії того чи того існуючого настановлення. Настановлення
здійснює "спрямовувальний" вплив на всю життєдіяльність осо-
75
бистості. Активність особистості, її діяльність, пов'язана з вирі-
шенням посталого завдання, являє собою, власне кажучи, не що
інше, як процес реалізації її настановлення. Настановлення є мо-
дусом суб'єкта в кожний конкретний момент його діяльності, ці-
лісним станом, що принципово відрізняється від усіх його дифе-
ренційованих психічних сил і здібностей. Настановлення слід тлу-
мачити як конституювальний фактор внутрішньої психічної орга-
нізації індивіда.
Узнадзе стверджує, що настановлення не може належати до
категорії вроджених, оскільки поняття "потреба" і "середовище" ут-
ворюють групу явищ, що визначаються мінливими умовами існу-
вання організму. Тому, зрозуміло, раз і назавжди визначених, нез-
мінних, непорушних настановлень не існує. А проте настановлення
слід розглядати як фактор негентропійного порядку. Уособлюючи
собою порядок, організацію, воно є основою визначеності повод-
ження, адже, якщо настановлення не реалізується, порушується сам
порядок організації переживань і дій суб'єкта, під час його діяльнос-
ті, що призводить до дезорганізації і конфліктів. Настановлення –
фактор, первісно орієнтований завжди негентропійно, щоб мінімі-
зувати ймовірність виникнення "безладдя" як у відносинах між лю-
диною і світом, так і у внутрішньому світі самої людини [4].
Отже, будучи диспозицією до певної форми реагування – пси-
хологічною організацією внутрішнього середовища індивіда, нас-
тановлення характеризує цілісний стан суб'єкта психічної діяль-
ності в кожен дискретний момент його активності. Це означає, що
практично всі дії суб'єкта в проблемній ситуації підпорядковують-
ся регулювальній функції настановлення – вищого рівня організа-
ції процесів переживань і дій. Іншими словами, в основі процесу
виконання рішення лежить настановлення. Але водночас рішення
є переживанням зміни настановлення [див., наприклад, 4].
Учні Д. М. Узнадзе Т. Т. Іосебадзе, Т. Ш. Іосебадзе характери-
зують настановлення як "конкретний стан цілісного суб'єкта, його
модус, певну психофізіологічну організацію, його модифікацію в
тій чи іншій конкретній ситуації, готовність до здійснення якоїсь
діяльності, спрямованість на задоволення актуальної потреби. Ві-
дображаючи суб'єктивне (внутрішнє) і об'єктивне (зовнішнє), а та-

76
кож будучи цілісним станом суб'єкта, настановлення постає як
опосередкувальна ланка, "принцип зв'язку" як між окремими його
станами, функціями, елементами (в інтрасуб'єктній сфері), так і
між цими останніми (чи ж цілісним суб'єктом) і транссуб'єктною
реальністю. Настановлення містить не тільки "каузальний" (спону-
кання до діяльності, потреба), а й "цілепокладальний" компонент у
вигляді загальної проспективної, нерозгорнутої моделі майбутньої
діяльності, що своєрідно відбиває її кінцевий результат" [10].
Значний внесок у розвиток політичної психології поглядів
зробив Ш. А. Надірашвілі, який поглибив і збагатив наукову спад-
щину Д. М. Узнадзе.
За даними сучасних психологічнихдосліджень, до списку ос-
новних факторів, що актуалізують настановлення, входять:
1) фактор потреби. Детальний розгляд цього фактору дає змо-
гу побачити в ньому: а) потребу у вузькому розумінні, тобто потре-
бу в предметах і явищах; б) бажання людини; в) цілі, до яких праг-
не людина;
2) психологічний автопортрет. Це думка людини про саму се-
бе, що дає їй стимул до одних дій і утримує від інших, що не відпо-
відають, як вона вважає, її особистості;
3) предметна дійсність. Те, настановлення якої поведінки
формується в людини в кожному конкретному випадку, залежить
передусім від предметної дійсності, у якій їй доводиться перебува-
ти. Цей фактор поведінки охоплює такі феномени: а) матеріальні
предмети і явища, що актуально, "тут і зараз", впливають на індиві-
да; б) абстрактні і загальні об'єкти, пережиті у вигляді реально да-
них, що існують незалежно від неї; етнічні і моральні цінності, що
сприймаються соціально орієнтованою особистістю у вигляді
об'єктивно існуючих явищ;
4) соціальні вимоги. Висуваються до людини: а) загальним со-
ціальноGкультурним середовищем; б) окремими соціальними гру-
пами;
в) малою референтною групою, до якої належить особистість.
Ці вимоги, зрозуміло, постають перед людиною у вигляді одного
цілісного фактора. Однак, як би там не було, один із них набуває
домінуючого значення.

77
 Відповідно до теорії настановлення, коли на людину вплива-
ють зазначені зовнішні і внутрішні фактори, вона переходить у ці-
лісний особистісний стан, стан готовності до поведінки, що визна-
чає напрям її подальшої особистої активності. Після того, як у лю-
дини сформувалося настановлення, особливості її пізнання, її
оцінки і дії визначаються цим настановленням. Під його впливом
вона зауважує і враховує лише ті предмети і явища, котрі якимсь
чином пов'язані із цим настановленням, мають певне значення для
її поведінки. Індиферентні предмети і явища, що не мають для нас-
тановлення, залишаються для людини непоміченими.
Настановлення або ж орієнтує людину на певні об'єкти, або,
навпаки, примушує її ухилятися від них. Це подвійне спрямування
настановлення часто зовсім не усвідомлюється людиною. Якщо ж
виробити в неї загальноGметодичне настановлення на політичні і
соціальні питання в неоднозначних і складних ситуаціях, то їй лег-
ше буде зайняти визначену ідеологічну позицію [19].
О. Г. Асмолов розглядає поняття настановлення під кутом зо-
ру діяльнісного підходу [2]. "Загальна функція настановлення
будьGякого рівня в регулюванні діяльності характеризується трьома
такими моментами:
а) настановлення визначає стійкий цілеспрямований характер
перебігу діяльності і постає як механізм стабілізації діяльності осо-
бистості, даючи змогу зберегти її спрямованість у ситуаціях, що бе-
зупинно змінюються;
б) настановлення звільняє суб'єкта від необхідності приймати
рішення і довільно контролювати перебіг діяльності в стандартних,
що раніше вже переживалися, ситуаціях; в) (фіксоване) настанов-
лення може бути фактором, що зумовлює інерційність, відсталість
динаміки діяльності і перешкоджає пристосуванню до нових ситу-
ацій. Настановлення як готовність до реагування є свого роду носі-
єм, формою вираження того чи іншого змісту в діяльності суб'єкта.
Настановлення ж постає як форма вираження в діяльності людини
того чи іншого змісту – особистісного змісту чи значення, що мо-
же бути як усвідомленим, так і неусвідомленим. Функція настанов-
лення в регулюванні діяльності – це забезпечення цілеспрямовано-
го і стійкого характеру перебігу діяльності особистості" [3].

78
 Поняття готовності можна розглядати також під кутом зору
атитюду, чи соціального настановлення (більше відповідає традиці-
ям західної психологічної науки).
У. Томас і Ф. Знанецький вкладають у соціальне настановлен-
ня суб'єктивні орієнтації індивіда як члена групи або спільноти,
суспільства на ті чи інші цінності, що означують певні соціально
прийнятні способи поведінки [34; 35]. Готовність людини діяти
певним чином у різних ситуаціях обумовлена ціннісними орієнта-
ціями. Соціальне настановлення перетворюється на активну діяль-
ність під впливом мотиву.
М. Оллпорт підкреслює, що попередня готовність (готовність
"заздалегідь") до відповіді є важливою детермінантою соціальної
поведінки. Він вважає на те, що людина прагне викликати в інших
людях такі настановлення, які вона хотіла б бачити в інших щодо
себе. Зазвичай людина організовує свою поведінку таким чином,
щоб інші люди побачили очікуване. Соціальні настановлення Олл-
порт розглядає як несвідомі спонуки, як такі впливи, що певною
мірою регулюють поведінку людини.
У цілому настановлення, за визначенням Оллпорта, має при-
наймні п'ять аспектів: "це щирий і нервовий стан готовності до від-
повіді, що організується за допомогою досвіду і справляє і/чи спря-
мовує динамічний вплив на поведінку" [29].
У сучасній західній психології соціальне настановлення тлу-
мачать як орієнтацію індивіда на якийсь соціальний об'єкт, котра
виражає його схильність діяти певним чином щодо цього об'єкта.
Отже, під кутом зору політичної психології поняття настанов-
лення, чи атитюду, може бути однією з пояснювальних моделей по-
ведінки суб'єктів політичного вибору. Крім того, категорія наста-
новлення в загальних рисах пояснює формування готовності осо-
бистості до участі в процесах перетворення та інтеграції суспільства.
А втім, готовність до здійснення політичного вибору можна розгля-
дати як варіант готовності до дії. Під готовністю до дії слід розуміти
"настановлення, спрямоване на виконання тієї чи іншої дії" []. Го-
товність до дії, як сказано в Психологічному словнику, "припускає
наявність певних знань, умінь, навичок; готовність протидіяти пе-
решкодам, що виникають у процесі виконання дії; приписування

79
якогось особистісного смислу виконуваній дії" [30 с. ].
Заразом можливість чи готовність до здійснення політичного
вибору можна розкласти на три векториGможливості:
• готовність "політичних об'єктів" вести політичну боротьбу і
впливати на інших суб'єктів політичного вибору;
• готовність суб'єктів політичного вибору здійснювати такий
вибір;
• готовність організаторів політичного вибору ефективно
спрямовувати процес виборів.
Важливим з огляду на це нам видається поняття наміру суб'єк-
та вибору. Адже весь комплекс суб'єктивних факторів (до яких на-
лежать і наміри), що впливають на вибір, може підпадати під вплив
і видозмінюватися в результаті дії політичних об'єктів (політичної
боротьби) на свідомість суб'єктів вибору.
Згідно з Ю. Кулем, намір складається з ряду елементів, об'єд-
наних у цілісну мережу [33]. Ключовими елементами цієї мережі є
когнітивні репрезентації сьогодення, майбутнього, а також поточ-
ного стану. Генерування повноцінного наміру суб'єкта забезпечу-
ється однозначним зв'язком між мотивом, метою і способом досяг-
нення цієї мети.
У ситуації політичного вибору намір суб'єкта також постає в
поєднанні цих трьох компонентів. Так, альтернатива вибору по-
винна бути особистісно (мотиваційно) привабливою, значимою: у
результаті дії (акту вибору) суб'єкт вибору має дістати певний зиск
від своєї дії. Тож мета – отримання певного зиску в результаті
вчиненого вибору. Способом досягнення мети (зиску) є участь у
виборах.
Якщо ж бракує хоч одного із цих елементів або він представ-
лений недостатньо, суб'єкт приділяє йому підвищену увагу (усві-
домлено чи неусвідомлено) і додатково переробляє пов'язану з ним
інформацію. Це, на думку Ю. Куля, найбільш імовірна причина
формування неповноцінного наміру, що персевує (тобто відновлює
сам себе, "зациклюється"), але не втілюється в дії. У ситуації полі-
тичного вибору з неповноцінним наміром ми стикаємося тоді, ко-
ли суб'єкт вибору не знає (або недостатньо упевнений), яку із зап-
ропонованих йому альтернатив слід вибрати. У крайніх своїх проя-

80
вах такий суб'єкт вибору голосує (здійснює акт вибору) проти всіх
або ж узагалі не використовує свою можливість вибору. Здебільшо-
го це пов'язано з низькою політичною свідомістю суб'єкта вибору,
недостатнім чи неефективним впливом політичних об'єктів на
суб'єктів вибору. Якщо навіть вибір робиться, його не можна вва-
жати конструктивним.
Отже, готовність до здійснення політичного вибору – це варто
розуміти сукупність рис, знань, навичок, мотивів особистості, що за-
безпечують здійснення суб'єктом вибору акту вибору із запропонованих
йому політичних альтернатив, з одного боку; і сукупність об'єктивних
умов вибору (ситуації, наявності альтернатив вибору і т. ін.), забез-
печених організаторами ситуації політичного вибору, з іншого.
Відповідно до запропонованого вище тлумачення у структурі
готовності можна виокремити три компоненти: когнітивний (усві-
домлення об'єкта), афективний (емоційна оцінка об'єкта) та пове-
дінковий (послідовна поведінка щодо б'єкта).
Когнітивний компонент готовності до здійснення політично-
го вибору поєднує в собі ряд факторів, пов'язаних із свідомим ви-
окремленням в образі об'єкта вибору певних суб'єктивно значущих
структур. Насамперед за наявності ситуації вибору в особистості
актуалізується потреба в отриманні інформації про окремих об'єк-
тів вибору, проблемну ситуацію в цілому. Відбувається пошук та
аналіз інформації про існуючі політичні альтернативи; вони зістав-
ляються, оцінюються, з'ясовуються переваги та недоліки тієї чи ін-
шої альтернативи. На цьому етапі формуються певні образи, по-
няття, уявлення про політичні об'єкти. Оперування цими конс-
труктами дає змогу аналізувати ситуацію, моделювати ймовірні ва-
ріанти її розвитку. У цілому прогнозуються переваги вибору тієї чи
іншої політичної альтернативи.
Завдяки такому внутрішньому опрацюванню інформації,
якою оперує індивід, йому вдається накреслити певний попередній
план рішення, який надалі може бути реалізований у побудові кон-
кретного наміру чи рішення, а саме виборі певної політичної аль-
тернативи.
Зазначимо, що навіть коли інформацію про політичні об'єкти
вибору зібрано, індивід продовжує шукати та аналізувати якісь но-

81
ві повідомлення стосовно цих об'єктів, що підтверджує чи спросто-
вує його попередній план рішення. Тож попереднє рішення зазнає
корекції відповідно до нових інформаційних надходжень.
Отже, індивід, навіть маючи інформацію про різні об'єкти
вибору, і далі оперує образами, що стосуються об'єктів вибору і,
зіставляючи окремі властивості цих образів, уточнює, коригує
власне бачення. Залежно від переднього плану рішення, прий-
нятого індивідом щодо тих чи тих альтернативних об'єктів вибо-
ру, та зайнятої позиції індивід може вирішувати, якою має бути
його власна участь (активна чи пасивна) в політичних процесах
суспільства.
Ще одним суттєвим моментом, на якому варто було б зосере-
дити увагу, є поняття зиску як ключової категорії когнітивного
компонента. Це пов'язано з тим, що конкретний вибір особистості
повинен мати для неї певні (очевидні для неї!) переваги. Скажімо,
вибір саме цієї політичної альтернативи (а не іншої), дає індивідо-
ві, що робить вибір, змогу реалізувати ті можливості, яких не обіцяє
вибір іншої альтернативи. Тільки ретельно зваживши всі запропо-
новані альтернативи та виокремивши всі їхні переваги і, що важли-
во, недоліки, індивід зможе реалізувати певні наміри, цілі, чого не
можна було зробити раніше.
Суттєвими факторами, що впливають на оперування образами
та формування уявлень щодо окремих об'єктів вибору, є настанов-
лення атитюди, що існують у свідомості суб'єкта вибору. Відповід-
но до цих настановлень може відбутися певний "зсув", коли індивід
нібито "звільняється" від необхідності приймати рішення стосовно
доцільності вибору і переваг певної політичної альтернативи і ро-
бить вибір більшою мірою інтуїтивно, під впливом наявного наста-
новлення.
У зв'язку із цим постає питання про афективний компонент
готовності до здійснення політичного вибору. Схильність до оці-
нювання (тобто до формування настановлень) є невід'ємною час-
тиною людської природи. Особистості завжди притаманна потреба
шкалювати навколишній світ, приписуючи явищам та феноменам
певні значення. Завдяки цьому механізму шкалювання особистість
здатна швидко адаптуватися до оточення. Саме тому згадані вище

82
настановлення й атитюди є основними структурними елементами
афективного компонента готовності.
Хочемо зазначити, що афективна реакція внаслідок існування
настановлення – симпатія чи антипатія – може сформуватися на-
віть тоді, коли ментальна репрезентація не підтверджена ані факта-
ми, ані переконаннями. Тому постає питання про упередження
стосовно конкретного соціального чи політичного явища чи про-
цесу. Це особливо актуально при розгляді специфіки ситуації вибо-
рів, коли на вибір особистості може впливати упередження щодо
певного об'єкта вибору.
У цьому випадку вибір, який робить особистість, не є свідо-
мим. Крім того, упередженість щодо запропонованих до вибору
об'єктів вибору чи власне наявність настановлення про те, що "мій
голос нічого не змінить", можуть вплинути на готовність зробити
такий вибір. Часом людина вдається до різноманітних форм про-
тестної мобілізації (страйків, демонстрацій, узагалі не йти на вибо-
ри тощо).
Крім того, наявність настановлень чи упереджень щодо пев-
них об'єктів вибору чи самої ситуації вибору може впливати і на
сприйняття власне політичної реклами, самої ситуації виборних
перегонів та суб'єктів, що організують ситуацію виборів. Пов'яза-
ність таких упереджень чи настановлень з певною соціальною гру-
пою чи територіальною спільнотою, до якої належить суб'єкт вибо-
ру, дає підстави говорити як про можливість додаткового форму-
вання настановлень щодо об'єктів політичного вибору, так і про,
власне, можливі прояви соціальної та політичної активності інди-
віда в період передвиборних перегонів.
Зважаючи на те, що настановлення є готовими узагальненими
оцінками, сприймання об'єктів політичного вибору і готовність
зробити політичний вибір людиною можуть залежати від того, які
саме оцінки і наскільки ці існуючі узагальнені оцінки узгоджують-
ся із самою ситуацією організації виборів.
Особливим проявом настановлень, що впливають на готов-
ність особистості здійснити політичний вибір, дослідники вважа-
ють когнітивні реакції. До них віднесять переконання, думки та ідеї
щодо об'єкта настановлення (політичного об'єкта вибору). Скажі-

83
мо, можна припустити, що якщо у свідомості суб'єкта вибору сфор-
мувалося переконання, що організація виборів непрозора і неде-
мократична, то готовність особистості зробити свій політичний ви-
бір зменшуватиметься, оскільки невіра в результат врахування кон-
кретного вибору індивіда послаблюватиме цю готовність. Такі пе-
реконання можуть стосуватися різних аспектів політичних виборів
та передвиборних перегонів.
До того ж переконання, думки та ідеї, які сповідує якась одна
людина, можуть нав'язуватися чи просто перейматися іншими че-
рез дію різноманітних психологічних механізмів. Такий, без сумні-
ву, взаємний вплив у цілому впливатиме на загальну готовність до
здійснення політичного вибору. А проте внаслідок такого взаємно-
го впливу в процесі спілкування (через механізми переконання,
наслідування тощо) актуалізуватиметься власне когнітивний ком-
понент готовності особистості до здійснення політичного вибору.
Так, своєрідна форма прояву когнітивних реакцій спостеріга-
лася під час останніх виборів Президента України. Переконаність у
непрозорості виборів, що відбувалися, призвела в деяких випадках
до зростання готовності людей здійснити політичний вибір. Це
знайшло свій вияв у феномені "Майданів" у столиці та інших містах
України. Водночас закономірності функціонування психологічних
механізмів впливу цілком природно призвели до поширення пере-
конань серед електорату, суттєво вплинувши на формування гро-
мадської думки.
Крім того, актуалізувалися значною мірою різноманітні ме-
ханізми вибору: ролі та ідентифікації особистості, ціннісного та
прагматичного вибору, усвідомлення певних політичних інтере-
сів, інтуїтивноGпочуттєві і національні механізми вибору. Так,
наприклад, можна говорити про те, що під час останньої прези-
дентської кампанії суттєвим був вплив таких механізмів, як іден-
тифікація особистості, інтуїтивноGпочуттєві та національні меха-
нізми вибору. Використовувалися гасла типу "вчителі за...", "шах-
тарі за...". Суттєвим був вплив механізму ідентифікації людини з
певними територіальними спільнотами ("Донецьк за Януковича",
"Київ за Ющенка" тощо). Частина людей "персоніфікувала" свій
вибір – голос віддавався не просто за певну політичну партію чи

84
силу, а за "свого" політичного лідера, проти іншого "чужого". Ви-
користовувалися ідеї, пов'язані з національними гаслами (зокре-
ма ідея державної мови).
Наш аналіз афективного компонента готовності до здійснення
політичного вибору був би неповним, якби залишилися поза ува-
гою реакції, що є наслідком дії настановлень, тобто конотативного,
поведінкового компонента. До них відносяться належать та цілі по-
ведінки чи схильності до певних вчинків.
Як відомо, результати дослідження мотивів і цілей поведінки
виборців широко використовується під час передвиборних перего-
нів. Спираючись на ці дані, кандидати і політичні партії та рухи ви-
будовують власну програму дій, коригують зміст політичної рекла-
ми тощо. У свою чергу мотиви поведінки виборців суттєво вплива-
ють на їхню готовність здійснити свій політичний вибір. Залежно
від того, якою мірою запропоновані для вибору політичні альтерна-
тиви відповідають мотивам виборця, у кожного конкретного інди-
віда формується готовність зробити такий вибір. Ідеться, власне,
про загальну мотивацію виборця, причому деякі мотиви є неусві-
домлюваними і можуть суттєво впливати як на готовність зробити
вибір, так і на самі результати виборчих перегонів.
Схильність людини до тих чи тих вчинків проявляється в тому,
як вона реагує на якісь стандартні ситуації. Якщо під час виборчих
перегонів складається ситуація, за якої індивідові складно визначи-
ти своє місце чи роль у тому, що відбувається (це необов'язково має
бути активна участь, часто достатньо просто осмислити те, що від-
бувається), однією з імовірних реакцій буде зниження готовності
брати участь у голосуванні.
Отже, настановлення – це ціннісна диспозиція щодо того чи
іншого об'єкта. Як цілісний утвір, настановлення може впливати
на готовність індивіда зробити вибір із запропонованих йому полі-
тичних альтернатив.
Ще один компонент готовності до здійснення політичного ви-
бору – поведінковий. Ідеться, власне, про готовність індивіда прий-
ти на виборчу дільницю і зробити вибір. У цьому зв'язку із цим особ-
ливої актуальності набувають питання, що стосуються здатності ор-
ганізаторів політичних виборів створити належні умови для прове-

85
дення виборних перегонів і самих виборів. Можна припустити, що в
разі недостатньої організації або організації виборів не на належно-
му рівні готовність індивіда зробити свій вибір зменшуватиметься.
На поведінковий компонент готовності до здійснення полі-
тичного вибору впливатиме також здатність політичних об'єктів
вести політичну боротьбу і впливати на суб'єктів політичного вибо-
ру. Отже, готовність суб'єкта вибору під впливом політичної бо-
ротьби об'єктів вибору прийняти рішення стосовно певного вибо-
ру значною мірою залежить від того, наскільки конструктивним та
ефективним був вплив політичних об'єктів вибору на виборців у
процесі такої боротьби. А проте характер цієї боротьби залежить не
тільки від самих політичних сил, що ведуть її, а й від умов,
у яких вона розгортається, а отже, від здатності організаторів
виборчих перегонів створити умови для конкурентної боротьби та
можливостей організації впливу на виборців.
Зі сказаного виходить, що готовність до здійснення політич-
ного вибору є складним феноменом, що містить у собі ряд компо-
нентів. Якщо розглядати ці компоненти в їх єдності, то за ключову
категорію, що поєднує всі прояви та особливості цього феномена,
слід визначити поняття мотивації. Адже саме мотивація політично-
го вибору є тією активувальною, регулювальною і спрямовуваль-
ною силою, що формує характер взаємодії особистості та соціуму
під час виборчих перегонів. Саме мотивація особистості визначає
умови особистісно значущого вибору як готовності до участі в проце-
сах перетворення та інтеграції суспільства.
Однак перш ніж аналізувати особливості мотивації політично-
го вибору особистості, розглянемо ще один фактор, що зумовлює
особливості інтеграційних процесів. Тут ми маємо на увазі політич-
ну міфологічну свідомость.

1.7. Особливості політичної міфологічної

свідомості та вплив рекламного політичного
міфу на мотиваційно7ціннісну сферу виборців
Соціально@психологічні особливості політичних міфів як факто-
ра політичного вибору. Не секрет, що в періоди складних соціальноG-
політичних перетворень у суспільстві активізуються різноманітні
86
чутки, плітки, розголоси, пересуди тощо. За цими феноменами
стоїть потреба в структуруванні навколишнього світу відповідно до
зрозумілих і знайомих схем та конструктів сприйняття оточуючого
світу. Адже саме в періоди соціальних потрясінь актуалізується ме-
ханізм міфологічної свідомості, за рахунок чого індивід пристосо-
вується до тих процесів, що відбуваються у суспільстві.
Відомо, що "інформаційноGсенсорна депривація" спонукає ін-
дивіда до дії, до пошуку відсутньої інформації про невідомий об'єкт
чи явище. У людській психіці існує своєрідний захисний механізм
– потреба в поясненні словом (зрозуміти, що відбулося, пояснити,
відшукати аналогії) і, як правило, підсвідомий процес пошуку від-
повіді завершується введенням у свідомість якогоGнебудь образа,
зазвичай такого, що створюється на основі подібності або збігу
якихGнебудь фактів у часі й просторі. Загадкове явище може персо-
ніфікуватися в образ, наділений фантастичними, але запозичени-
ми з минулого досвіду рисами. Такі загальноприйняті на сьогодні
механізми формування міфу. У зв'язку із цим міф прийнято розгля-
дати як якусь область, де людиною все якимсь чином "освоєне" і
пояснено, де вона почуває себе досить комфортно у зв'язку з від-
сутністю необхідності в інтенсивному пошуку насущного рішення"
[31]. Отже, специфіка міфу полягає в тому, що міф виражає потре-
би й інтереси людини як синкретична, дорефлексивна, суб'єктив-
ноGсуб'єктивна, ірраціональна, почуттєва форма свідомості люди-
ни.
З психологічної точки зору, міфологізація політичної свідо-
мості може виступати умовою для розгортання процесів, пов'яза-
них із політичною активністю чи політичною участю громадян в
житті суспільства. Яким чином це відбувається? В чому полягає
природа та функції міфу? Спробуємо окреслити проблемне коло, в
якому розгортаються особливості міфів в сучасному українському
суспільстві.
Проблема. Не дивлячись на видиму раціоналізацію масової та
індивідуальної свідомості, міф сьогодні продовжує грати значно
більшу роль у житті суспільства і окремого індивіда, ніж це прийня-
то вважати. В умовах здійснення політичного вибору, високий рі-
вень міфологізації свідомості призводить до неможливості зробити

87
саме усвідомлюваний вибір та досягти очікуваних цілей. Здійсню-
ючи політичний вибір, що ґрунтується на міфологічних уявленнях,
людина буде очікувати досягнення саме міфологічних цілей, які, як
правило, не відповідають реальності. На рівні індивіда це може
призвести до руйнування системи цінностей та орієнтирів, появи
розчарування, а на рівні суспільства – спрямування країни до хиб-
ного шляху розвитку.
В той же час, навряд чи можна сьогодні говорити про існу-
вання загальноприйнятої і несуперечливої концепції впливу по-
літичного міфу на мотивацію політичного вибору. Таке знання
могло б стати теоретичною основою для розробки програм фор-
мування гармонійного співвідношення раціональної і міфологіч-
ної складової свідомості в контексті соціальноGорганізаційних
процесів.
Відомо, що інтерес до міфів виник ще в епоху еллінізму. Вже
Платон говорив про міф як про знаряддя політики, хоча античність
не ставила перед міфом специфічних політичних завдань і цілей
(цит. за [15, с.60]). Символічний напрям вивчення природи міфу
представлено працями Е.Кассірера, який розглядає політичні міфи
як техніку соціального управління великими масами людей за до-
помогою уяви (цит. за [14]). Клод ЛевіGСтросс здійснив перехід від
символічної до структурної теорії міфу, вважаючи, що міфи досить
близько відтворюють універсальні структури несвідомого. Дослід-
ник Ф.Кессіді, розглядаючи міф, підкреслював, що основна його
функція – соціальноGпрактична, спрямована на забезпечення єд-
ності й цілісності колективу [16, c.44].
Представники політологічної інтерпретація міфів (В.Парето,
Ж.Сорель, А.Вінер) вважають, що міфи – це складова частина іде-
ології політичної системи суспільства, яка спрямована як засіб на
маніпулювання масовою міфологічною свідомістю. Як стверджує
В.Г.Ібрагімова, політична міфологія є "метод і зміст ідеологічного
впливу на суспільну свідомість, характеризується помилковим,
мінливим тлумаченням фактів" [8]. Таким чином, суттю ідеологіч-
ного феномена міфу є те, що він є спосіб і зміст латентного ідеоло-
гічного впливу на суспільство як система помилкових, перекручено
зрозумілих масами фактів." [32].

88
 Узагальнюючи й систематизуючи існуючі знання, можна при-
пустити, що міф, представляє собою особливу форму організації ін-
формації у вигляді повідомлення або образу, що має наступні риси:
1. Багатошаровість значень. У міфі завжди присутні три скла-
дові, що утворюють його структуру: форма – образ, що презентує
зміст; концепт – головна ідея, яка презентується; зміст (значення)
– відношення між особистим переживанням і дискурсом.
2. Міф завжди є інтенціональним, тобто вказує, як діяти, має
спонукальний характер.
3. Міф пов'язаний з емоційночуттєвим, ірраціональним пізнан-
ням світу.
4. Міф не усвідомлюється як міф, віра – одна з умов його існу-
вання.
5. Абстрактність, суспільна тематика і зв'язок з найзагальні-
шими людськими цінностями образів міфологічного повідомлення.
6. Двоїстість: у міфі соціальне й індивідуальне сплетені в єди-
не ціле: однією своєю стороною міф занурений у потреби суспільс-
тва, а іншою – в потреби індивіда. Тобто міфологічні образи одно-
часно тісно пов'язані і з потребами групи, і з емоційноGмотивацій-
ною сферою людини. Така двоїстість міфу може існувати завдяки
багатошаровості його значень (форма, концепт, значення), оскіль-
ки така структурна будова міфологічного повідомлення дає змогу
одночасно задовольняти як суспільні, так і індивідуальні інтереси.
Особлива форма організації інформації в міфі дозволяє вико-
нувати йому на суспільному та індивідуальному рівні цілу низку
важливих функцій. Їх аналіз та зіставлення дасть змогу глибше зро-
зуміти природу міфу та виявити особливості взаємовідношення
між індивідуальним та соціальним у міфологічному повідомленні.
Міф виконує в суспільстві такі головні функції:
• соціальноGорганізаційну, або інтегративну функції, – міф
координує дії членів суспільства, дає змогу інтегрувати їх,
регулюючи таким чином життєдіяльність людської спільно-
ти;
• пізнавальну – міф виникає як спосіб пояснення і осмислен-
ня навколишнього світу там, де людина стикається з неста-
чею знань про світ і соціальне середовище;

89
 • об'єктивуючу – у міфах віддзеркалюються колективні уяв-
лення, потреби, бажання, цінності, надії і сподівання соці-
альної спільноти;
• нормативну – міф транслює і навіює певні моделі поведін-
ки.
На рівні індивіда міф виконує наступні функції:
• пізнавальна – будучи "чуттєвим, синкретичним, образним
способом осмислення і пояснення складної і незрозумілої
дійсності", міф виникає там, де існує серйозна нестача знань
про світ і компенсує її;
• зв'язуюча – міф є однією з тих ланок, які дають змогу під-
тримувати взаємозв'язок індивіда і групи. Через прийняття
цінностей, ідей, образів, що містяться в міфі, стає можли-
вим включення індивіда у життєдіяльність соціуму.
• аксіологічна – міф, як зазначалося, є носієм очікувань, пот-
реб, надій як суспільства в цілому, так і індивіда. Міфологіч-
ні образи, будучи співзвучними з цінностями та очікування-
ми окремої особи, будуть взаємодіяти з ними, спрямовуючи
поведінку до певних цілей та нормуючи її.
Зупинимось докладніше на одній із функцій міфу, а саме соці-
альноGорганізаційній або інтегративній. В умовах, що склалися
сьогодні в українському суспільстві – зміна політичної системи,
конфліктна природа відносин між західними та східними областя-
ми, нестабільність ситуації у владних структурах, недостатня ін-
формованість населення, особливої важливості набуває саме інтег-
ративна функція міфу.
З давніх часів міф виступав засобом інтеграції між людьми та
окремими групами, він забезпечує єдність та цілісність людської
спільноти, що сприяє досягненню цілей, зниженню рівня конфлік-
тності, підвищення лояльності до держави. Міф є однією з тих ла-
нок, які дають змогу підтримувати взаємозв'язок індивіда і групи,
що передбачає прийняття єдиних ідей і цінностей, об`єднання нав-
коло них, та спрямування людей до визначений цілей.
Іншими словами, міфологічні образи – це своєрідний засіб
комунікації між суспільством та індивідом, це "спільна мова" у
спілкуванні колективного й індивідуального суб'єктів, завдяки якої

90
стає можливим побудова єдиного когнітивного простору групи.
Через прийняття цінностей, ідей, образів, що містяться в міфі, стає
можливим включення індивіда у життєдіяльність соціуму.
Загальне уявлення про механізм реалізації соціальноGінтегра-
тивної функції міфів може дати теорія соціальних уявлень Сержа
Московічі. Спираючись на цю концепцію, можна припустити, що
міф (в тому числі і політичний) представляє собою забарвлене емо-
ційно уявлення про світ, що поділяє певна спільність людей. Поді-
ляючи такі спільні уявлення, група починає сприймати світ через їх
призму, тобто схожим чином. За думкою Московічі С. такі соціаль-
ноGкогнітивні репрезентації те тільки обумовлюють бачення світу, а
ще й приписують відповідні моделі поведінки. Якщо завдяки робо-
ті ЗМІ, розповсюдженню чуток, або роботі соціальних інститутів
(церква, система освіти, традиції) міфи поділяються багатьма
людьми і носіями таких уявлень стає велика спільність, то міф по-
чинає виконувати інтегративну функцію, оскільки громадяни
об`єднуються на основі спільних цінностей, поглядів та цілей.
Об`єднавши людей навколо єдиних цілей (побудова комуністично-
го суспільства, перевага арійської нації, освоювання цілинних зе-
мель, ідеї національної єдності) і координуючи таким чином дії
членів суспільства, міф дозволяє інтегрувати членів суспільства, ре-
гулювати його життєдіяльність.
Однак, сьогодні важливо розуміти, що виконуючи соціальноG-
організаційну функцію у суспільстві міф може допомагати розвит-
ку та саморегуляції суспільства та індивіда, а може гальмувати або
порушувати гармонійне протікання цих процесів.
Будучи необ`єктивним уявленням про світ, міф може значно
викривити уявлення про соціальну дійсність, що сприятиме поста-
новці неадекватних цілей та спрямування суспільства до хибного
шляху. На рівні індивіда високий рівень міфологізації свідомості
підвищує ризик дезадаптації, низької ефективності у діях, розчару-
ваннях та виникнення ілюзорних цілей та орієнтирів.
Міф, будучи достатньо впливовим засобом на масову та інди-
відуальну психіку може бути використаний в негуманних цілях.
Міф – це лише особлива форма організації інформації, це повідом-
лення, що має особливу природу. Тому, враховуючи дієвість такого

91
засобу комунікації, треба особливу увагу приділяти змісту, або як це
прийнято казати у PR – massage, що закладається у повідомлення.
Міфи можуть використовуватися для досягнення цілей, що не зав-
жди є гармонійними та узгодженими з суспільними та індивідуаль-
ними інтересами, особливо часто це можна спостерігати під час пе-
редвиборчих кампаній.
Таким чином, політичні міфи можуть розглядатися, як один
способів реалізації сучасних соціальноGінтеграційних процесів, що
розгортаються сьогодні в Україні. Один із психологічних феноме-
нів, через якій можуть знаходити вияв соціальноGінтеграційні про-
цеси, пов`язані з політичним міфом – це феномен мотивації полі-
тичного вибору.
Відомий дослідник міфу Лосєв А. неодноразово підкреслював,
що теорія міфу, що не захоплює культуру аж до її соціальних коре-
нів є дуже поганою теорією міфу. Міф, як було зазначено вище, за
своєю природою є двоїстим, тобто однією свою частиною він зану-
рений у потреби індивіда, а іншою – у потреби суспільства, тому
вивчати його вплив треба в системі "індивід – соціальноGполітичне
середовище". Іншими словами, вивчаючи вплив політичного міфу
на мотивацію політичного вибору, необхідно розглянути проблему,
як у психологічному вимірі, так і на соціальному та макросоціаль-
ному рівнях. Тому спочатку проаналізуємо особливості соціальноG-
політичної ситуації, в якій розгортається сьогодні електоральна по-
ведінка українського громадянина, а потім розглянемо модель ме-
ханізму впливу рекламного політичного міфу на мотиваційноGцін-
нісну сферу особистості.
Давно відомим є той факт, що активна поява нових і відрод-
ження старих міфів відбувається у періоди соціальних катаклізмів,
різких суспільноGполітичних змін, а також порушення гармонійних
відносин у суспільстві.
Загальним фоном на якому існує сьогодні українське суспільс-
тво є, з одного боку, руйнування старої політичної системи, а з ін-
шого – активні інтеграційні процеси, що спрямовані на побудову
нової. Тобто в Україні сьогодні відбувається зміна політичної сис-
теми, яка супроводжується руйнуванням старої та побудови нової
структури суспільноGполітичних відносин та зміни складу їх учас-

92
ників. Цей процес почався з моменту набуття Україною Незалеж-
ності, і триває дотепер.
Сучасні трансформації не є суто політичними, вони торкнули-
ся і психологічної сфери – глибинних уявлень, стереотипів, цін-
ностей, норм, цілей, переконань більшості населення України.
Які ж саме обставини соціальноGполітичного середовища, а
саме їх аспект пов`язаний з інтегративними процесами є сприятли-
вими для активізації міфів та підвищення рівня міфологізації інди-
відуальної та масової свідомості?
1. Різка зміна системи соціальноGполітичних відносин, і як
наслідок руйнування старих уявлень, цінностей та орієнтирів біль-
шості населення країни за умови несформованості нових.
У суспільному просторі сьогодні іде переструктуризація полі-
тичної системи: виникають нові політичні сили та партії, громад-
ські та суспільноGполітичні організації, зникають старі. Це вимагає
від людини формування нових когнітивних структур (знань, уяв-
лень, навичок) для сприйняття нових політичних цінностей та ро-
зуміння і оцінки нових диспозицій сил. Більше того, трансформа-
ції в українському суспільстві відбуваються на фоні дефіциту об`єк-
тивної інформації про політичне життя. Ці обставини будуть спри-
яти зменшенню рівня адаптації людей до соціальноGполітичних ре-
алій, та поширенню міфів, і як наслідок підвищенню рівня міфоло-
гізації свідомості.
2. Поширення європейських цінностей.
Сьогодні взято офіційний курс на євроінтеграцію і активно
пропагуються європейські цінності та цілі. Однак, Україна є держа-
вою, що знаходиться на межі між Сходом та Заходом. В нашій куль-
турі співіснують цінності як західної, так і східної культур. Тому
бездумне поширення та неосмислене прийняття виключно захід-
них цінностей сприятиме виникненню зайвої напруженості і, зно-
ву таки, зниженню рівня адаптації громадян до умов сьогодення.
3. Нестабільність ситуації у владних структурах.
За думкою експертів, процеси переструктуризації виконавчої
влади, неодноразова зміна складу кабінету міністрів, затяжна ситу-
ація з формуванням більшості у парламенті та неврегульованість
законодавчої бази призводить до дестабілізації влади як структуру-

93
ючого інституту та загальної політичної та економічної нестабіль-
ності у країні.
Перелічені обставини породжують сприятливі умови, для ви-
никнення, поширення міфів та міфологізації індивідуальної і масо-
вої свідомості. Зниження загального рівня адаптованості населен-
ня до умов існування внаслідок різкої зміни цінностей, орієнтирів,
системи відносин, а також дефіцит необхідної інформації, активі-
зують у людей потребу у появі ясної, зрозумілої, прийнятної, ста-
більної картини світу. Проте, в умовах суспільних трансформацій,
поява необхідних когнітивних структур потребує достатньої кіль-
кості часу для їх формування, а також сприятливих умов. І тоді у
якості інструменту, що дозволяє формувати зрозумілий образ світу
починають виступати міфи, які, з одного боку, відповідають потре-
бам громадян, з іншого – виконують соціальноGорганізаційні фун-
кції у суспільстві.
Особливо сильно активізуються міфи під час виборчих кампа-
ній, в ході яких використовується ціла батарея засобів впливу на
політичний вибір особистості.
Одним із засобів впливу на виборців у процесі передвибор-
ної боротьби є політична реклама з використанням міфів. Незва-
жаючи на те, що дискусія навколо політичних міфів ведеться дав-
но, сьогодні навряд чи можна говорити про існування загальноп-
рийнятої і несуперечливої концепції їх впливу на мотиваційну
сферу людини.
Основними носіями неформалізованих знань про природу
впливу міфу на політичний вибір сьогодні є рекламісти, PRGфахів-
ці, кліпмейкери та працівники ЗМІ. В науці міф розглядається пе-
реважно в соціокультурному аспекті, а його соціальноGпсихологіч-
ний аспект дотепер залишається без належної уваги. Саме тому ме-
тою дослідження стало створення моделі механізму впливу міфів
що використовуються в політичній рекламі на мотиваційноGцін-
ністну сферу особистості.
Модель механізму впливу рекламного політичного міфу на моти-
ваційно@ціннісну сферу особистості
Описані вище характеристики класичного міфу, безумовно,
стосуються і рекламного політичного міфу, хоча останній має низ-

94
ку особливостей. У структурі рекламного політичного міфу, так са-
мо як і в структурі класичного, можна виділити такі складові: фор-
му, концепт і значення. Форма рекламного політичного міфу зазви-
чай є максимально абстрактною і апелює до вищих загальнолюд-
ських та соціальних цінностей (єдність, наша країна, світ, діти,
майбутнє і т. ін.). Концепт містить у собі ідею вибору цінностей, що
озвучені формою. Значення виникає в процесі ідентифікації індиві-
да із загальнолюдськими цінностями, про які йдеться в міфі, і
пов'язане із прийняттям цінностей та можливістю задоволення
потреб, які описуються озвученими міфом цінностями.
Крім того, характер рекламного політичного міфу є вузькома-
ніпуляційним, оскільки має специфічні політичні цілі, визначені
його творцями. Кінцеве завдання рекламного політичного міфу –
спонукання аудиторії до здійснення певної дії, зокрема політично-
го вибору певного кандидата, блоку або партії. Можна сказати, що
рекламний політичний міф у чистому вигляді є технікою соціаль-
ного управління.
Відрізняються класичний та рекламний політичний міфи за
своїм походженням. Класичний міф – це результат несвідомої ко-
лективної діяльності та уяви, а політичний усвідомлено створюєть-
ся фахівцями відповідно до поставлених цілей і не є плодом вільної
уяви та несвідомої діяльності.
Досліджувані міфи мають різні канали розповсюдження. Кла-
сичний міф транслювався через писемність та усні повідомлення,
каналом же передачі рекламного політичного міфу є, зазвичай, за-
соби масової комунікації, що накладає на міфологічні образи пев-
ний відбиток. Такі міфи мають відповідати вимогам до інформації,
яку передають засоби масової комунікації.
Оскільки рекламний політичний міф виконує рекламну фун-
кцію, то природно, що образ буде "огранований" за допомогою
рекламних технологій, що, очевидно, буде відсутнім у класично-
му міфі.
Наступна специфічна риса рекламного політичного міфу –
точна відповідність тематики образу так званим "чутливим точкам"
цільової аудиторії, на яку він спрямований. Якщо класичний міф –
це синкретичні уявлення про явища природи й суспільного життя

95
характерні для надзвичайно великої кількості людей, то в політич-
ному міфі будуть представлені образи, до яких є чутливою досить
вузька цільова аудиторія.
Особливо яскраво виявляється в рекламному політичному мі-
фі двоїстість його природи, що поєднує і соціальні, й індивідуальні
інтереси. Вона полягає в тому, що за формою міф є аполітичним,
хоча по суті має винятково політичні цілі. Двоїстість політичного
рекламного міфу виявляється і в тому, що, з одного боку, він є засо-
бом досягнення цілей групи, яка створила його, і в ньому відобра-
жаються потреби цієї групи. З іншого боку, в міфі відображаються
потреби й цінності, актуальні для цільової аудиторії, на яку спря-
мована реклама. Отже, "неправдивість" і ілюзорність політичного
міфу полягає в тому, що індивід, вибираючи свої цінності й потре-
би, в кінцевому підсумку голосує за потреби групи, що створила
цей міф. Тобто рекламний політичний міф робить соціальноGполі-
тичні реалії привабливими для індивіда.
Продовжуючи аналіз особливостей вивчення впливу реклам-
ного політичного міфу треба зауважити, що вплив міфу на виборця
– це окремий випадок масової комунікації, в якій реципієнт (вибо-
рець) представлений індивідуальним суб'єктом, а комунікатор
(партія або блок) – груповим. Тому явище, що вивчається, об'єдну-
ватиме в собі властивості й характеристики як масової, так і міжо-
собистісної комунікації.
Вже зазначалося, що міф є двоїстим за своєю природою і вив-
чати його вплив треба в цілісній системі взаємовідносин "людина –
соціальноGполітичне середовище". Таку можливість дає нам струк-
тура соціальноGпсихологічного впливу, запропонована М.Варій.
[5]. Елементами цього конструкту виступають: суб'єкт, об'єкт, сере-
довище, способи, засоби і механізми впливу.
У нашому випадку суб'єктом впливу – будуть виступати по-
тенційні кандидати, тобто група людей, об'єднаних загальними
економічними й політичними інтересами та цілями. Об'єктом
впливу буде виборець. Середовище буде представляти собою ін-
формаційне поле, в якому перебуває виборець. Спосіб впливу – це
політична реклама, в якій використовуються політичні міфи. Засо-
бом впливу буде рекламний політичний міф.

96
 Спираючись ідеї М.Варій та наведені вище знання про міф
можна припустити, що ситуація соціальноGпсихологічного впливу
рекламного політичного міфу виглядатиме наступним чином.
Основна мета суб'єкта впливу (кандидата) – отримати макси-
мальну кількість місць в органах влади. Для цього зусиллями імід-
жмейкерів, ідеологів і рекламістів створюється певний образ партії
або блоку, який презентується виборцеві за допомогою повідом-
лень політичної реклами. Цей образ є "ярликом", символом, що
представляє політичну силу, а не об'єктивним повідомленням про її
цілі, завдання та наміри. Як правило структура такого рекламного
повідомлення відповідає структурі організації інформації у міфі.
Основне завдання цього рекламного повідомлення – спрямувати
індивіда до вибору саме цієї партії, тому інформація відповідатиме
потребам, очікуванням, настановам відповідної цільової аудиторії.
Об'єкт впливу (виборець), з одного боку, зазнає сильного ак-
тивуючого впливу середовища внаслідок активної дії ЗМІ. З іншо-
го боку, внутрішній світ індивіда, включеного у виборчий процес,
насичений очікуваннями і надією на позитивні зміни та задоволен-
ня своїх потреб у майбутньому. Ці дві обставини призводять до ак-
тивації у виборця потреби у об'єктивній достовірній інформації для
прийняття електорального рішення, оскільки від його вибору зале-
жить вірогідність задоволення його інтересів у майбутньому.
Проте в інформаційному середовищі ми можемо спостерігати
водночас і підвищення активуючої дії на виборця, і дефіцит кон-
кретної достовірної інформації про потенційних кандидатів. Він
виникає через те, що громадяни здебільшого мають доступ не до
реальних фактів та подій, а тільки до їх відображень у ЗМІ. Брак
знань не про задекларовані, а про реальні цілі й наміри кандидатів,
а також характерна для нашого часу вузькість соціального мислен-
ня внаслідок відсутності досвіду існування у демократичному прос-
торі, роблять майже нереальною можливість для виборця глибоко
проаналізувати і без того складну соціальноGполітичну ситуацію в
країні.
Суб'єкт впливу, тобто потенційні кандидати, в ситуації активо-
ваної потреби в інформації і водночас її дефіциту пропонує вибор-
цеві максимально узагальнені, ціннісно значущі рекламні образи.

97
Вони не несуть об'єктивної, конкретної, достовірної інформації,
проте образно, емоційно і просто пояснюють складну соціальну
дійсність.
В описаних умовах яскраво буде себе проявляти така особли-
вість міфологічного повідомлення як двоїстість і багатошаровість
його значень. Мета рекламного повідомлення по суті полягає в за-
безпеченні максимальної кількості голосів на виборах і проходжен-
ні до органів влади певних політиків. Проте за формою політична
реклама закликає проголосувати за те, що є цінним для виборця.
Тобто досліджуване рекламне повідомлення водночас задовольняє
потреби і комунікатора (пройти до органів влади), і реципієнта (за-
доволення актуальних потреб).
Одним із засобів комунікації, що здатний задовольнити ці два
запити одночасно, – є міф. Він являє собою багатошарове повідом-
лення, яке несе в собі безсумнівну інформацію про значущі й цінні
для людини явища, наказує дію – певний вибір, заряджений пози-
тивними емоціями, дає змогу просто і ясно побачити соціальноG-
політичну ситуацію, виводить свідомість з буденного рівня на ви-
щий рівень буттєвих цінностей.
Це положення може бути проілюстровано результатами про-
веденого автором аналізу текстів рекламних роликів, що транслю-
валися в телевізійному ефірі в період парламентських виборів у
2002р. Практично у 90% відеореклами були використані значущі і
привабливі для більшості людей цінності: світ і сила національної
єдності ("За єдину Україну"); належність до національноGтериторі-
альної спільності ("Кримський блок Грача"); життя та оновлення
("Партія зелених України"); зміна життя на краще, діти, національ-
на ідея, Батьківщина ("Наша Україна"); материнство і турбування
про дітей ("Жінки за майбутнє"); сила і зміни ("Нова генерація");
біблійні істини ("Всеукраїнське об'єднання християн"); духовна
краса, щасливе дитинство, задоволеність з рівня життя і праці
("Комуністична партія України оновлена"). Всі зазначені цінності є
загальнолюдськими, а отже, привабливими для більшості людей.
Перелічені поняття мають достатньо високий рівень узагальнення
та абстракції, конкретної інформації про наміри кандидатів у роли-
ках бракує.

98
 Виявлені в ході теоретичного аналізу факти дали змогу виділи-
ти головні складові механізму впливу політичного рекламного міфу
на мотиваційну сферу виборця: значущі цінності (привабливість
інформації) суб'єкта, очікування індивіда, міра достовірності та рі-
вень узагальнення інформації.
Значущі цінності є однією із складових інформаційного впли-
ву. Як зазначав радянський дослідник Ю.А.Шерковін, "у будьGяко-
му вигляді і на будьGякому рівні комунікативної дії пропонована ау-
диторії інформація спрямована на те, щоб викликати у свідомості
індивідів асоціації з певними цінностями. Це викликає або інтерес
до досягнення цих цінностей і ідентифікацію з ними, або негатив-
ний інтерес і заперечення тих цінностей, які є контрастними його
власній орієнтації" [26].
Наступна змінна – очікування як психологічне поняття
вперше з'являється у працях Толмена, а трохи пізніше – у Левіна.
Толмен вводить це поняття як вивчене знання про співвідношен-
ня засобів і мети. Левін спочатку пов'язує його із структуризацією
областей оточення, тобто воно містилося у сприйнятті обраного,
провідного щодо цільової області шляху дії. І тільки пізніше, під
час аналізу формування рівня домагань, поняттям "потенціал" бу-
ла виділена вірогідність досягнення мети як особливий конструкт.
Причому і Толмен, і Левін від початку однозначно визначили
змінну "цінність" як центральну для будьGякої мотиваційної теорії
привабливості: Левін поняттям "валентність", а Толмен – понят-
тям "потрібність" мети. Разом з валентністю (цінністю), на думку
Левіна, вірогідність досягнення мети (очікування) визначає "дію-
чу силу" (цит. за [23]).
Дослідник Боллс пов'язав із співвіднесеною з метою змінною
"цінність" два види очікувань: поєднання "ситуаціяGнаслідок" та
"діїGнаслідок" (цит. за [24, с.225]).
Дж.Хоманс виходив з того, що цілі людини (задоволення пот-
реб, або винагорода) можуть бути досягнуті тільки за соціальної
взаємодії. Процес взаємодії він розглядає як постійний обмін ді-
яльністю (вигодами, або цінностями) між людьми. Кожна людина,
за Хомансом, прагне до максималізації винагороди своїх дій і міні-
малізації витрат; регулярний обмін породжує в людях систему вза-

99
ємних очікувань; велику роль в регулюванні обмінів виконує цін-
нісноGнормативна система.
У суспільноGполітичних і соціологічних дослідженнях вплив
міфу також пов'язується з очікуваннями і надіями. Так, Альфред
Сові у праці "Міфологія нашого часу" підкреслює, що "джерела мі-
фу – в неуцтві людей, у використанні їхніх надій політичними пар-
тіями" (цит. за [17]). Дослідник Ф.Х.Кессіді також підкреслював,
що сприймати світ міфологічно означає ототожнювати бажане з
можливим.
У рамках нашого дослідження під очікуванням ми розуміти-
мемо стан мотиваційної системи, яка оцінює отримання бажаної
винагороди як можливе. Для цього стану характерна емоція очіку-
вання, що спрямовує поведінку в певне русло.
Третя змінна – інформація та її характеристики. Як уже зазна-
чалося, за умов актуалізованої потреби в об'єктивній і достовірній
інформації міф оперує значущими поняттями високого рівня уза-
гальнення.
Для побудови моделі механізму впливу міфу на мотиваційноG-
ціннісну сферу особистості треба простежити взаємозв'язок і зако-
номірності взаємовідношення описаних елементів. З цього приво-
ду звернімося до раніше сформульованих дослідниками і доведе-
них двох положень.
Перше стверджує існування прямої залежності між позитив-
ною привабливістю, або цінністю, об'єкта і рівнем очікувань. Взає-
мозв'язок між очікуванням і цінністю (значущістю, валентністю,
привабливістю) мети, як зазначалося вище, описаний багатьма
дослідниками: Левіним, Толменом, Халлом, Спенсом, Шеффіл-
дом, Маурером. За цими теоріями можна зробити припущення, що
значущі цілі приводять до появи очікування, яке є емоцією, що
спрямовує поведінку. В нашому випадку значущими цілями висту-
пають досягнення тих цінностей (задоволення потреб), про які
йдеться у міфологічних повідомленнях. Загальнолюдський харак-
тер таких цінностей обов'язково передбачає значущість цих образів
для виборця. Крім того, висока привабливість таких цінностей
приводить до ідентифікації з ними реципієнта, а отже, до їх прий-
няття. Хіба цінність світу, батьківщини, дітей може викликати сум-

100
ніви? І ще одне спостереження – такі цінності пов'язані з найсиль-
нішими базовими потребами людини. Так, знімається чинник не-
довіри – і в реципієнта легко виникає високий рівень очікувань, а
також запускаються емоції очікування, що спрямовують поведінку.
Саме вони впливатимуть на вибір певної партії.
Друге положення пояснює залежність специфіки очікувань від
характеру інформації, яка є у виборця. Як пояснювальна основа у на-
шій ситуації пропонується одна із закономірностей, описана в конс-
трукті аффіліативних диспозицій А.Мехрабяна і С.Ксендзького:
МА = (1GF)(R1Ge1R2)+ F(r1Ge2r2),
де F – рівень певних очікувань і ступінь знайомства;
r1 – значення і рівень позитивної привабливості партнера, яка
ґрунтується на специфічних очікуваннях (інакше кажучи, вона
включає деякі загальні цінності й досвід);
r2 – значення і рівень негативної привабливості, що ґрунту-
ється на специфічних очікуваннях;
e1, e2 – коефіцієнти, які мають значення 0<е 1 і вводяться для
позначення явища, коли орієнтація на аффіліацию завжди переви-
щує рівень орієнтації на відкидання;
R1, R2 – значення узагальнених очікувань, відповідно, пози-
тивних (R1) і негативних (R2) результатів аффіліативної поведінки.
Наведена формула розкриває положення про те, що рівень зна-
чень узагальнених очікувань (R1@e1R2) зменшується із зростанням
ступеня знайомства і вірогідності прогнозування позитивних результа-
тів партнерської поведінки, причому відповідно підвищуються значен-
ня і роль специфічної привабливості (r1@e2r2) [24, с.296].
Інакше кажучи, А.Мехрабян і С.Ксендзький керуються тим,
що однозначно існує коваріація узагальненого очікування та уза-
гальненої привабливості. На підставі цього твердження можна зро-
бити висновок про те, що за аффіліативної дії низькому ступеню
знайомства при високій привабливості відповідає високий рівень
узагальнених очікувань.
У ситуації впливу рекламного політичного міфу маємо
низький ступінь знайомства особи з об'єктом комунікації (дефі-
цит інформації, узагальненість рекламних образів) і високий рі-
вень його привабливості (відповідність головним людським цін-
ностям). Відповідно до вказаної закономірності, в досліджува-
101
ному явищі можна очікувати появи високого рівня узагальнених
очікувань у виборця.
Отже, можна припустити, що механізм впливу рекламного полі-
тичного міфу на мотиваційно@ціннісну сферу виборця може виглядати
наступним чином: абстрактні значущі образи політичних рекламних
міфів, які є малоінформативними (в розумінні конкретної об`єк-
тивної інформації як основи вибору), але достатньою мірою при-
вабливими для виборця, будуть породжувати високий рівень уза-
гальнених очікувань. Поява останніх, своєю чергою, запускатиме
емоції, які спрямовуватимуть поведінку виборця на вибір тієї полі-
тичної партії, блоку, чи персони, чия реклама зумовила виникнен-
ня таких очікувань.
Крім цього, приведене припущення про механізм впливу міфу
дозволяє пояснити його надзвичайне широке поле дії. Використан-
ня у рекламних міфологічних повідомленнях загальнозначущих
цінностей значимих для великої кількості людей і поява у відповідь
узагальнених очікувань дає змогу авторам міфу включати у вибор-
чий процес великі аудиторії.
Для перевірки теоретичних положень, викладених вище бу-
ло проведено емпіричне дослідження. Його метою стала пере-
вірка припущення про виділення таких складових моделі меха-
нізму впливу рекламного політичного міфу на мотиваційноGцін-
нісну сферу особистості як: значущі цінності суб'єкта, очікуван-
ня індивіда, характеристики інформації (міра достовірності та
рівень узагальнення). Для реалізації цієї мети було використано
метод вербального семантичного диференціалу у класичному ва-
ріанті. У дослідженні приймали участь 60 студентів психологів
обох полів.
У ході дослідження шкалювалися 3 рекламних міфологізова-
них тексти, що використовувалися під час передостанніх парла-
ментських виборів по 28 двополярним п`ятизначним шкалам.
Шкали були розроблені на основі моделі "Середовищні характе-
ристики як чинник електоральної поведінки молоді". У якості сти-
мульного матеріалу студентам були запропоновані рекламні пові-
домлення, що відповідають особливостям міфологічних повідом-
лень приведеним вище.

102
 1. Наш план простий – змінити життя на краще. Не словом, а
ділом!
2. Що таке вибори для віруючого? Це можливість відібрати
достойного. Не тих, хто думає тільки про себе, а й про ін-
ших. Живи та працюй за Біблією.
3. Час жінкам об`єднатись. Подумай про дітей! Зроби пра-
вильний вибір!
Отримані результати були піддані факторному аналізу. Ста-
тистична обробка даних була зроблена за допомогою програми
SPSS. При аналізі використовувався метод ротаціі за принципом
Varimax. У результаті обробки даних вихідних матриць були виок-
ремленні факторні структури та визначені навантаження по факто-
рам для кожного рекламного тексту.
Вибір метода ґрунтувався на тому, що він дозволяє:
• вимірити стани, що виникають за сприйняттям символаG-
подразника, і, як наслідок, поведінкову реакцію на слово,
• вивчати передуючи політичному вибору процеси сприйнят-
тя, обробки інформації та прийняття рішення які включа-
ють в себе, як раціональні складові, так і чуттєву тканину, а
також неусвідомлювані або слабо усвідомлювані, включаю-
чи і міфологічні.
Факторний аналіз у поєднані з методом вербального семан-
тичного диференціалу дозволяє залишити зайву конкретну інфор-
мацію про об`єкт і отримати узагальнені смислові інваріанти. Та-
ким чином, ми отримуємо змогу перейти від змісту явища, у нашо-
му випадку оцінок рекламного політичного міфу, до сутнісних йо-
го характеристик, тобто до категоріальних структур свідомості, че-
рез призму яких відбувається сприйняття людиною міфологічного
повідомлення.
Таким чином, отримані в ході застосування семантичного
диференціалу сукупність факторів, що представляють собою ка-
тегоріальні структури свідомості можуть використовуватися для
перевірки положення про складові моделі механізму впливу рек-
ламного політичного міфу на мотиваційноGціннісну сферу осо-
бистості.

103
 Результати:
Таблиця 1
Дис
Назва
персія, Назва шкал, та їх навантаження, %
фактору
%
Шкалювання тексту: “Наш план простий – змінити життя на краще. Не словом, а ділом!”
достовірність і 28.6 усталений – мінливий 0,81; туманний – зрозумілий 0,69; не викликає довіри 
надійність викликає довіру 0,62; порожній – інформативний 0,6; конкретний – абстрактний 
повідомлення 0,54; аморфний – структурований 0,56; нещасний – щасливий 0,53
привабливість 10.7 тьмяний – яскравий 0,79; некоректний – вірний, 0,67; слабкий – сильний, 0,64;
незначущий – цінний, 0,57; неживий – живий, 0,55; не вартий підтримки – вартий
підтримки, 0,51
реалістичність 7.76 рекламне повідомлення – програма дій, 0,84; фантастичний – об`єктивний, 0,66;
брехливий – чесний, 0,53; неживий  живий, 0,5
цінність 6.8 жорстокий – добрий, 0,71; поганий – добрий, 0,65; спрямований у минуле –
інформації пов`язаний з майбутнім, 0,57; моральний – аморальний, 0,52; хитрий –
очевидний, 0,5.
активність 5.6 песимістичний – оптимістичний, 0,59; пасивний – стимулюючий, 0,41
Шкалювання тексту: „Що таке вибори для віруючого? Це можливість відібрати достойного. Не тих, хто думає
тільки про себе, а й про інших. Живи та працюй за Біблією”
відповідність 32,7 не має нічого спільного з настроями людей – відповідає настроям людей, 0,8;
настроям неживий – живий, 0,69;
людей тьмяний – яскравий, 0,63; поганий  добрий, 0,63; слабкий  сильний, 0,59;
залишає байдужим – народжує надію, 0,53; аморфний – структурований, 0,51
Надія 9,1 залишає байдужим – народжує надію, 0,76; брехливий – чесний, 0,71;
некоректний – вірний, 0,67; незначущій – цінний, 0,63; невартий підтримки –
вартий підтримки, 0,54
складність 7,5 складний  простий,  0,77; фантастичний – об`єктивний, 0,73; пасивний 
інформації стимулюючий 0,67; конкретний – абстрактний, 0,58
характеристик 6,5 сталий  мінливий,  0,78; конкретний  абстрактний,  0,61; туманний 
и інформації зрозумілий, 0,60; аморфний  структурований, 0,5
Шкалювання тексту: “Час жінкам об`єднатись. Подумай про дітей! Зроби правильний вибір!”
цінність 44,9 незначущій  цінний, 0,83; невартий підтримки – вартий підтримки, 0,81;
спрямований у минуле – пов`язаний з майбутнім, 0,76, залишає байдужим –
народжує надію, 0,64, жорстокий  добрий, 0,60; некоректний  вірний 0,51
оцінка 7,3 емоційний  раціональний, 0,75, сталий  мінливий,  0,61, викликає довіру – не
викликає довіри 0,58; поганий  добрий, 0,58; непотрібний  необхідний, 0,54,
рекламне повідомлення – програма дій, 0,53; хитрий  очевидний, 0,52
відповідність 5,8 складний  простий, 0,7; не має нічого спільного с настроєм  відповідає настрою
настрою людей, 0,64; нещасний  щасливий, 0,62; слабкий  сильний, 0,60; неживий 
людей живий, 0,59; брехливий – чесний, 0,53
Інформативніс 4,9 конкретний  абстрактний,  0,80; фантастичний – об`єктивний, 0,67; аморфний 
ть структурований, 0,57; пустий  інформативний, 0,57.

104
 Таким чином, проведене дослідження дозволило крім класич-
них осгудовських факторів "Оцінка", "Активність" отримати нас-
тупні: "Достовірність і надійність повідомлення", "Привабливість",
"Реалістичність", "Цінність", "Відповідність настроям", "Надія",
"Складність інформації".
Всі отримані фактори можна згрупувати таким чином:
1. Характеристики інформації у повідомленні: "Достовірність
і надійність повідомлення", "Реалістичність", "Складність
інформації".
2. Цінність повідомлення: "Цінність", "Привабливість",
"Оцінка".
3. Відповідність емоційному стану людей: "Надія", "Відповід-
ність настроям".
4. Спрямовуюча складова: "Активність".
Результати емпіричного дослідження продемонстрували мож-
ливість виокремлення 4Gх груп чинників, які бачиться можливим
співвіднести зі складовими моделі механізму впливу рекламного
політичного міфу на мотиваційноGціннісну сферу виборців наступ-
ним чином:
Таблиця 2
Групи чинників, отриманих в результаті Складові складовими моделі механізму
емпіричного дослідження впливу рекламного політичного міфу на
мотиваційноціннісну сферу виборців
Характеристики інформації Характеристики інформації
(«Достовірність і надійність повідомлення»,
«Реалістичність», «Складність інформації»)
Цінність повідомлення («Цінність», Значущі цінності суб’єкта
«Привабливість», “Оцінка”)
Відповідність емоційному стану людей Очікування індивіда
(«Надія», «Відповідність настроям»)
Спрямовуюча складова (“Активність”) Відповідна складова у моделі відсутня

Якщо сукупність отриманих факторів дійсно відображує сис-

тему значень через призму яких відбувається сприйняття людиною
рекламних міфологізованих повідомлень, то можна зробити при-

105
пущення, що у ситуації політичного вибору, виборець буде чутли-
вим до повідомлень, що відповідають цій системі значень.

Методичні рекомендації по формуванню адаптивних

моделей електоральної поведінки молоді
Сьогодні, так само як і століття тому, міфи існують у соціаль-
ному просторі життя людини. Не дивлячись на тенденцію раціона-
лізації суспільної свідомості, міф продовжує відігравати значну
роль у житті як суспільства в цілому, так і кожного його члена. З од-
ного боку, він виконує інтегруючу функцію у суспільстві, полегшує
адаптацію людини до мінливих умов існування, активізує творче
мислення, нормує поведінку, а з іншого викривляє соціальну дій-
сність, перешкоджаючи досягненню гармонійних відносин у сус-
пільстві та у житті індивіда.
Як було показано вище, міфи є багатогранним явищем і роль,
яку вони грають у суспільстві та житті кожної людини сьогодні не-
можливо оцінити однозначно. Саме тому сьогодні варто зосереди-
ти увагу не на боротьбі з міфологізованістю психіки, а на форму-
ванні на гармонійного співвідношення раціоналістичної і міфоло-
гічної складової індивідуальної. За думкою російських дослідників
Зобова Р. і Келасьєва В. "домінування міфологічної частини веде до
відриву від реальності, а раціональної – до збіднення емоційності,
звуження розумового горизонту" [7], тому варто спрямувати зусил-
ля на пошук рівноваги цих двох складових.
Керуючись міфологічними уявленнями при здійсненні полі-
тичного вибору індивід виключає для себе можливість зробити ус-
відомлюваний вибір та досягти очікуваних цілей. Такий неусвідом-
люваний або слабоусвідомлюваний вибір, і як наслідок очікування
здійснення міфологічних надій, що не відповідають реальності, мо-
же призвести до появи розчарування.
І навпаки, при відсутності міфологічної складової можна очі-
кувати підвищення рівня тривожності у ситуації дефіциту інформа-
ції, ускладнення активації та включення у виборчий процес електо-
рату, орієнтацію виборців на виключно на особисті інтереси.
Враховуючи вищесказане, проблема формування у молоді гар-
монійного співвідношення міфологічної та раціональної складових
у структурі електоральної поведінки, виходить на передній план.
106
 В умовах сучасних соціальноGполітичних трансформацій на
Україні, можна очікувати, що міфологізованість свідомості, буде
сильно вираженою і надалі зростатиме. Тому робота з молоддю має
бути спрямована у двох напрямках:
І. Деміфологізація свідомості. Цей напрямок передбачає робо-
ту спрямовану на зменшення рівня міфологізованості індивідуаль-
ної та суспільної свідомості і розширення, таким чином, горизонту
мислення молоді.
ІІ. Орієнтація на необхідні для існування міфи. Беручи до ува-
ги високий рівень міфологізації мислення громадян України треба
іти до деміфологізації поступово, орієнтуючись на початковому
етапі на міфи, без яких важко адаптуватися у сучасному світі.
Знизити міру міфологозації свідомості в межах першого нап-
рямку можна за рахунок здійснення наступних кроків:
1. Формування навичок рефлексивного мислення. Для того
щоб подолати міфологічність мислення необхідно доповнити мі-
фологічне мислення рефлексивним. Це можливо зробити завдяки
включенню у навчальний процес блоку знань і тренінгів, що спри-
ятимуть формуванню навичок рефлексивного мислення.
2. Формування у молоді об'єктивного відображення себе і сві-
ту можливо за рахунок:
• Розширення кругозору завдяки включенню в програму нав-
чання блоку знань про сучасну політику, що сприятиме по-
яві необхідних для орієнтації у соціальноGполітичному прос-
торі когнітивних структур.
• Формування когнітивної самостійності, тобто здатності
спираючись на власне сприйняття, оцінки, враження буду-
вати своє індивідуальне бачення, розуміння ситуації.
• Розуміння альтернативності, багатоплановості світу, можли-
вість сприймати світ таким як він є, незалежно від власних
симпатій або антипатій.
• Прийняття не ідеальності, реальності та світу.
3. Розширення спектру поведінкових реакцій у різних ситуа-
ціях за рахунок проведення різноманітних соціальноGпсихологіч-
них тренінгів і як наслідок підвищення адаптативних можливос-
тей молоді.

107
 4. Опора на традиційні цінності, що зафіксовані у релігії, мис-
тецтві, літературі, сприятиме поверненню до історично вироблених
механізмів гармонізації раціональної та міфологічної компонент. За
думкою Зобова Р. та Келас`єва В. "Ці механізми реалізовані у пам`ят-
ках культури, мистецтва, літератури; у структурі історичного проце-
су, у традиціях, релігійних уявленнях і т.і. Оволодіння цим матеріа-
лом є необхідною умовою переборення міфологізму нашого мислен-
ня. Практично це буде виражатися у підвищенні культурного рівня,
слідування релігійним заповідям, відновлення традицій" [7].
Робота в межах другого напрямку, може бути спрямована на
підтримку міфів, пов`язаних з ідеєю національної єдності, культур-
ними і релігійними цінностями, міфами, що існують у молодіжно-
му середовищі.
Засобами деміфологізації свідомості молоді можуть бути: ін-
теграція блоку відповідних знань у навчальний процес, формуван-
ня у педагогів, що працюють зі студентами, необхідних якостей та
компетенцій, безкоштовні тренінги за місцем навчання, різні ос-
вітні програми у ЗМІ.
Отже, 1) політичний міф, представляє собою особливу форму
організації інформації у вигляді повідомлення, що існує в певному
соціальноGполітичному просторі та часі. Особливості політичного
міфу: багатошаровість значень інтенціональність, зв`язок з емоцій-
ноGчуттєвим, ірраціональним пізнанням світу, не усвідомлюється
як міф, абстрактність тем, суспільна тематика і зв'язок з найзагаль-
нішими людськими цінностям, двоїстість.
2) Структура політичного рекламного міфу є багатошаровою і
має настурні складові: форму, концепт і значення. Форма політич-
ного рекламного міфу зазвичай є максимально абстрактною і апелює
до вищих людських та соціальних цінностей (єдність, наша країна,
світ, діти, майбутнє і т. ін.) Концепт містить у собі ідею вибору цін-
ностей, озвучених формою. Значення виникає в процесі ідентифі-
кації індивіда із загальнолюдськими цінностями, про які йдеться в
міфі, і пов'язане із прийняттям цінностей та можливістю задово-
лення потреб, які описуються озвученими міфом цінностями.
3) На перший план сьогодні виходить соціальноGорганізацій-
на, або інтегративна функція політичного міфу. Політичний міф

108
може виступати засобом інтеграції між людьми та окремими група-
ми, завдяки тому, що він здатен стимулювати прийняття єдиних
ідей і цінностей, об`єднання навколо них, та спрямування людей до
визначений цілей.
4) Модель механізму впливу рекламного політичного міфу на
мотивацію політичного вибору може виглядати наступним чином:
абстрактні значущі образи політичних рекламних міфів, які є мало-
інформативними (в розумінні конкретної вірогідної інформації як
основи вибору), але достатньою мірою привабливими для виборця,
породжуватимуть високий рівень узагальнених очікувань. Поява
останніх, своєю чергою, запускатиме емоції, які спрямовуватимуть
поведінку виборця на вибір тієї політичної партії чи блоку, чия рек-
лама зумовила виникнення таких очікувань.
5) Проведене емпіричне дослідження, підтвердило можливість
виділення складових запропонованої моделі механізму впливу рек-
ламного політичного міфу на мотиваційноGціннісну сферу особис-
тості.
6) Сьогодні політичні міфи з одного боку, він виконують інтег-
руючу функцію у суспільстві, полегшують адаптацію людини до
мінливих умов існування, активізують творче мислення, нормують
поведінку. З іншого – викривляють соціальну дійсність, перешкод-
жаючи досягненню гармонійних відносин у суспільстві та у житті
індивіда. Тому варто зосередити увагу не на боротьбі з міфологізо-
ваністю психіки, а на формуванні на гармонійного співвідношення
раціональної і міфологічної складової індивідуальної та масової
свідомості. Ця проблема може стати темою для наступних науко-
воGприкладних досліджень.
Наступним логічним кроком нашої роботи стало вивчення
особливостей мотивації політичного вибору особистості.

1.8. Мотивація політичного

вибору особистості
Феноменологія мотивації особистості – надзвичайно складна
та багатоскладова. Адже саме в мотиваційній сфері особистості ле-
жать причини тієї чи іншої поведінки особистості та політичної ак-
тивності зокрема. Перш ніж рухатися далі, ми вважаємо за необхід-
109
не розмежувати поняття мотивації політичної активності та моти-
вації політичного вибору.
Як справедливо відмічає Д.В. Ольшанський, "сама по собі види-
ма політична участь ще не дозволяє судити про ступінь власної,
внутрішньої активності громадян й їхньої добровільності в цій учас-
ті. Реально розуміти все це дає тільки знання внутрішніх психологіч-
них мотивів участі громадян у політиці. Згідно даних численних дос-
ліджень мотиваційної сфери рядових учасників політичного проце-
су, виділяються наступні основні види мотивів політичної участі…:
1. Мотив інтересу й привабливості політики як сфери діяль-
ності. Для певного типу людей політика просто цікава як сфера за-
нять. Відповідно, вони й обирають її як сферу прикладення влас-
них сил.
2. Пізнавальні мотиви. Політична система дає людині стійку
картину світу. Це зручна пояснювальна схема, до того ж доступна
далеко не всім. Відповідно, вона й приваблює допитливі розуми,
особливо в дитячому й підлітковому віці. Політичні знання дають
їм перевагу над однолітками, гірше орієнтованими в політиці.
3. Мотив влади над людьми. Один з найбільш древніх, гли-
бинних, і тому, не потребуючих докладних коментарів.
4. Ідеологічні мотиви. Це стійкі мотиви, засновані на збігу
власних цінностей людини, її ідейних позицій з ідеологічними цін-
ностями політичної системи.
5. Мотиви перетворення світу. Це дуже сильні мотиви, пов'яза-
ні з розумінням недосконалості існуючого світу й наполегливим
прагненням поліпшити, перетворити його. Як правило, мотиви цьо-
го роду властиві для людей, що настроюються на професійні заняття
політикою. Для них політика і є інструмент перетворення світу.
6. Традиційні мотиви. Дуже часто люди беруть участь у полі-
тиці тому, що так просто прийнято в їхній місцевості, серед роди-
чів, друзів і знайомих.
7. Меркантильні мотиви. Політика, як й інша сфера діяльнос-
ті, являє собою, на певному рівні, оплачувану працю. Відповідно,
для певних людей заняття політикою – просто спосіб заробити, по-
чинаючи від розклеювання передвиборних листівок, кінчаючи
постом партійного функціонера.

110
 8. Помилкові псевдомотиви. Це ті квазіGмотиви, які активно
формує пропаганда будьGякої політичної системи – починаючи від
"За Батьківщину, за Сталіна!" до вимог "відстояти цінності щирої
демократії".
Різні мотиви спонукають до різних варіантів політичної участі.
Звичайно прийнято виділяти "мобільні" (активні) і "іммобільні" (па-
сивні) форми політичної участі. Серед активних форм виділяється,
як мінімум, шість основних варіантів. ПоGперше, це найпростіші
реакції (позитивні або негативні) на імпульси, що виходять від по-
літичної системи, її інститутів й їхніх представників, не пов'язані з
необхідністю високої особистої активності людини. Грубо говорячи,
це реакція глядача в театрі або перед телевізором, що сприймає
якісь новини. ПоGдруге, участь у діях, пов'язаних з делегуванням
власних повноважень. Найбільш яскравий приклад – електоральна
поведінка. ПоGтретє, особиста участь у діяльності політичних орга-
нізацій, відвідування зборів й інших заходів. ПоGчетверте, виконан-
ня не разових доручень, а вже постійних конкретних політичних
функцій у рамках інститутів політичної системи або опозиційних їй.
ПоGп'яте, пряма дія – вихід з товаришами на мітинг, допомогу в бу-
дівництві барикади, участь у політичних зіткненнях і т.п. ПоGшосте,
активна, у тому числі керівна діяльність у позаGінституціональних
політичних рухах, спрямованих проти існуючої політичної системи,
що домагається її зміни або кінцевої перебудови. Часто це участь
(лідерство) у натовпі, що йде на зламування політичної системи.
Серед "іммобільних" (пасивних) форм політичної участі виді-
ляються чотири основні форми. ПоGперше, це повна виключеність
із політичних відносин, обумовлена низьким рівнем суспільного
розвитку. ПоGдруге, політична виключеність як результат зайвої
бюрократизованості самої пануючої політичної системи, низької
ефективності зворотного зв'язку між цією політичною системою й
громадянським суспільством у цілому, розчарування людей у полі-
тичних інститутах, ПоGтретє, політична апатія як форма неприй-
няття політичної системи, нав'язаної людям ззовні – наприклад, у
результаті програшу війни й завоювання країни ворогом. ПоGчет-
верте, політичний бойкот як вираження активної ворожості до по-
літичної системи і її інститутів" [20].

111
 У відповідності до такого розуміння ми розгортали наше
власне дослідження мотивації політичного вибору. Цей феномен є
більш конкретним, вузьким по відношенню до категорій "мотива-
ція політичної участі" та "готовність до участі в суспільноGперет-
ворючих процесах". В феномені мотивації політичного вибору
проявляється весь комплекс потреб, очікувань, сподівань, пере-
живань і т.д. особистості щодо конкретного акту вибору тієї чи ін-
шої політичної сили чи політика з запропонованих політичних
альтернатив.
Методика організації дослідження
В цій частині роботи ми б хотіли представити матеріали нашо-
го експериментального дослідження мотивації політичного вибо-
ру1. Метою дослідження було здійснити аналіз основних мотивів
політичного вибору під час виборних перегонів.
Завдання дослідження:
1. виявити ведучі, ключові мотиви політичного вибору україн-
ців під час виборних перегонів.
2. проаналізувати та описати динаміку мотивації політичної
участі та політичного вибору громадян.
На першому етапі, для того, щоб виконати ці завдання ми про-
аналізуємо динаміку мотивації політичного вибору жителів одного
з обласних міст України. Перше дослідження проводилося в грудні
2005 року, а друге – в серпні 2007р. Отже фактично, ми маємо змо-
гу проаналізувати динаміку мотивації політичного вибору напере-
додні парламентських виборів. Оцінка ведучих мотивів політично-
го вибору проводилася за допомогою спеціально сконструйованої
анкети. В обох дослідженнях приймало участь близько 4000 рес-
пондентів, що повністю репрезентує жителів міста.
На другому етапі ми проаналізуємо мотивацію політичного
вибору жителів одного з районних міст України напередодні пар-
ламентських виборів 2006 року. Дослідження проводилося у січні
2006 року. В якості інструменту для дослідження мотивації полі-
тичного вибору та інтеграційних процесів було обрано метод фо-
кусGгруп.

1 Даслідження була виконана спільно з Казміренко В.П. та Хаїровою С.І.

112
 Результати експериментального дослідження та їх узагальнення.
Перший етап дослідження
В обох дослідженнях індикатором для дослідження мотивації
політичного вибору виступило питання "Що в більшій мірі буде
визначати Ваш політичний вибір?". Результати наведено у таблиці 1.
Таблиця 1.
Що в більшій мірі буде визначати Ваш політичний вибір?
1
Що в більшій мірі буде Частота відповідей у %
№ визначати Ваш політичний Грудень Серпень
вибір? 2005 р 2007
1. Головне, щоб лідер політичної 31,73 28,88
партії визивав у мене симпатію
2. Я можу підтримати лише ту 24,51 27,31
партію, яка виступає проти
політики діючого Президента
3. Я можу віддати свій голос тільки 11,02 9,16
за ту партію, яка підтримує
політику діючого Президента
4. Партія, за яку я проголосую, 9,87 7,66
повинна бути центристського
характеру
5. Я можу проголосувати тільки за 6,92 7,51
партію, яка представляє ліві
політичні сили
6. Я переконаний прихильник 3,22 3,84
політичних сил правого крила
7. Інше 5,50 12,04
8. Важко відповісти 26,50 26,53

Отже, відповіді респондентів на питання про те, чим буде виз-

начатися їхній політичний вибір, схожі з тими, які минулого отри-
мані нами в грудні 2005р. А саме. політичний вибір жителів міста у
значній мірі визначається:
• симпатіями до того або іншого політичного лідера й
• оцінками того, наскільки політична партія виступає проти
політики діючого Президента.

2 Сума більше 100%, оскільки респондент мав право вибрати декілька варіантів відповіді.

113
 У цілому, можна констатувати, що, значна частина населення
не проявляє високої політичної компетентності й не диференціює
глибоких розходжень в ідеологічних платформах партій. Разом з
тим, мотивація політичного вибору жителів міста практично не
змінилася. СкількиGнебудь суттєвих розбіжностей між результата-
ми досліджень 2005 та 2007 року не виявлено.
Звертає на себе увагу той факт, що більше четвертої частини жи-
телів міста незадоволені політикою діючого Президента. І відповідно,
в основі мотивації політичного вибору лежить "протест" проти політики,
яку реалізує Президент. Зважаючи на ті соціальні, суспільноGполітич-
ні та економічні процеси, які відбуваються сьогодні в українському
суспільстві можна сказати, що для значної частини жителів міста
Президент не представляє собою ту фігуру, яка сприяє єднанню жи-
телів міста. На користь такого припущення говорить також той факт,
що основним мотивом вибору громадян лишаються симпатії чи ан-
типатії до конкретних політичних фігур в українському політикумі.
Для того щоб підтвердити таке наше припущення ми також
проаналізували відповіді респондентів на питання "Що Вас най-
більш привабило в цій партії чи блоці?". Це питання було включе-
но до анкети під час дослідження у серпні 2007 року. Результати
розподілу відповідей наведені у таблиці 2.
Таблиця 2.
Розподіл відповідей на питання
"Що Вас найбільш привабило в цій партії чи блоці?"
№ Варіанти відповіді Частота відповідей
1
у%
1. позиція цієї партії по важливим для мене
42,44
питанням
2. особистість лідерів 40,51
3. представляє інтереси таких людей, як я 29,47
4. має реальні шанси перемогти на виборах 19,01
5. користується широкою підтримкою серед
18,05
виборців
6. грає важливу роль в регіоні, де я живу 16,62
7. робота депутатів в попередньому
14,16
парламенті
8. її (його) підтримує людина, яку я поважаю 6,83

2 Сума більше 100%, оскільки респондент мав право вибрати декілька варіантів відповіді.

114
 Як видно з таблиці 2 ведучими чинниками вибору виступають
три: "позиція цієї партії по важливим для мене питанням", "особис-
тість лідерів", "представляє інтереси таких людей, як я". Цікавим є
той факт, що образ лідерів партії чи блоку займає в структурі префе-
ренцій громадян значне місце і, як свідчать результати опитування,
суттєво впливає на політичний вибір, що робить особистість.
Отже, можна припустити одним з основних механізмів політич-
ного вибору жителів міста є так званий інтуїтивно@почуттєвий меха-
нізм вибору. Тобто, вибір політичної орієнтації пов'язаний з вибо-
ром персоніфікованим: орієнтація персоніфікується в політичному
лідері чи організації, образи яких асоціюються з тими перевагами,
у яких виражаються політичні інтереси.
Таким чином, узагальнюючи результати обох опитувань мож-
на сказати наступне. На готовність особистості зробити політичний
вибір суттєво впливають оцінки, установки та загалом ставлення до
політичних лідерів. Суттєвим є те, що близько третини опитаних в
своєму виборі керується симпатіями чи антипатіями до окремих
політичних лідерів. У відповідності до цього, можна припустити,
що симпатії та антипатії до політичного лідера можуть сприяти фор-
муванню готовності до участі в суспільно@перетворюючих та інтегра-
ційних процесах.
Ще одним значущим фактором в структурі мотивації політич-
ного вибору особистості відіграє оцінка позиції партії по окремим
питанням, що знаходяться в зоні актуальних ціннісних чи мотива-
ційно значущих елементів, за допомогою яких особистість конс-
труює своє бачення перспективного майбутнього. Останнім значу-
щим чинником, що впливає на мотивацію політичного вибору гро-
мадян є оцінка того, наскільки партія (блок) чи окремий політич-
ний лідер представляє інтереси людини.
Ймовірно, можна припустити, що в основі такого вибору ле-
жить механізм ціннісного або прагматичного вибору. Зважаючи на
картину, що була змальована вище, на нашу думку, доцільно гово-
рити про те, що цей механізм доповнює особливості політичного
вибору, пов'язані з інтуїтивноGпочуттєвими механізми вибору.
Таким чином, ведучими факторами політичного вибору напе-
редодні позачергових парламентських виборів 2007 року були:

115
 • позиція партії по важливим для людини питанням
• оцінка особистості політичного лідера і симпатії до нього
• оцінка того, наскільки партія чи блок готові представляти
інтереси людини
• мотивація, пов'язана з неприйняттям політики діючого
Президента.
В основі інтеграційних процесів, що відбуваються у суспільс-
тві, лежать інтуїтивно@почуттєві механізми вибору та механізм цінніс-
ного або прагматичного вибору.

Результати експериментального дослідження та їх узагальнення.

Другий етап дослідження
При аналізі електоральної поведінки неминуче виникає проб-
лема вибору методу. Те, якому методу віддає перевагу дослідник за-
лежить від завдань, поставлених перед дослідженням і від засобів,
які має дослідник. У відповідності до завдань дослідження в якості
методу дослідження було обрано метод фокусGгруп. Дослідження
проводилося в одному з міст, що є районним центром.
Спочатку в дослідженні приймали участь члени однієї з гро-
мадських організацій міста. Для участі в дослідженні була сформо-
вана група з 12 учасників, які з одного боку репрезентували всі ра-
йони міста, а з іншого – виступали в якості експертів щодо "геогра-
фії міста".
В результаті нами було отримано комплексну характеристику
міста, та окремих його районів. Було виділено 4 райони міста, які
мали свої специфічні ознаки та характеристики та електорат яких
мав свої специфічні особливості. Отримані характеристики райо-
нів, образи цих районів та образи типових виборців району, висту-
пили основою для формування "карти" або "географії міста". У від-
повідності до цих "карт" чи образів було організоване власне дослід-
ження мотивації виборців та специфіки тих інтеграційних процесів, які
відбуваюся в місті.
У відповідності до отриманих образів районів нами було орга-
нізовано і проведено 4 фокусGгрупи серед жителів – представників
районів. Експерти, що приймали участь в дослідженні повністю
репрезентували жителів цих районів та міста в цілому.

116
 Нижче наведені результати нашого дослідження. Для того,
щоб з'ясувати особливості власне інтеграційних процесів, що від-
буваються в суспільстві ми організували дослідження таким чином,
щоб виявити відношення жителів не тільки до "великої політики",
але й до тих процесів і ситуації, яка існує в місті. Такий наш хід був
пов'язаний з тим, що, провести дослідження на загальноукраїн-
ському рівні ми не мали змоги. Крім того, на нашу думку, досліди-
ти специфіку власне інтеграційних процесів можна лише через
з'ясування суті тих процесів, що відбуваються на місцях. Ми вважа-
ємо, що на цьому рівні "картинка" містить більше елементів, що
репрезентують специфіку та особливості власне громади як осеред-
ку та механізму формування і функціонування громадянського сус-
пільства.

РАЙОН 1
Майбутні вибори сприймалися жителями району подвійно.
Серед людей пенсійного віку існувала думка про те, що ходити на
голосування безглуздо, оскільки результати заздалегідь визначені.
Існувало невір'я у вибори: помаранчева революція не принесла очі-
куваних результатів, влада так і залишилася корумпованою й не ви-
рішує існуючих проблем.
У той же час, поряд з розчаруванням у попередніх виборах, іс-
нувала готовність йти на майбутні вибори. Ця готовність була зу-
мовлена надією на зміни до кращого, з однієї сторони, й необхід-
ністю вирішення існуючих проблем міста ,з іншої.
Очікування від виборів зв'язувалися із приходом лідера, що
наведе порядок, організує життя в місті, буде займатися рішенням
конкретних завдань, актуальних для міста.
Для людей всіх вікових категорій були характерні очікування,
пов'язані із приходом до влади людини (сили) відповідальної, ви-
конуючої свої обіцянки, такої, що не дає нездійсненних обіцянок.
Відповідальність розумілася з однієї сторони як якість людини, а з
іншого боку – як готовність представника влади відзвітуватися за
пророблену роботу.
Серед представників молоді існували надії, пов'язані із прихо-
дом до влади представників їхньої вікової групи. Це пов'язувалося

117
з можливістю реалізації нових підходів і поглядів, розширенням
перспектив для молодих людей. Крім того, сама участь у виборах
зв'язувалася з можливістю одержання в майбутньому шансу на ре-
алізацію своїх сил і можливостей.
Існували уявлення про обмежену на даний момент перспекти-
ву молоді. Ці уявлення розділялися представниками різних вікових
і соціальних груп (пенсіонерами, службовцями, бізнесменами й
т.д.)
Існували очікування, загальні для всіх соціальних і вікових
груп у районі. А саме:
• поява відкритого й зрозумілого механізму взаємодії пред-
ставників влади й народу;
• прихід нової молодої команди з новим мером, що буде
швидко й динамічно реагувати на запити людей ("молода"
команда в мера міста як механізм реагування на запити лю-
дей і зняття проблем);
• ефективна організація виконавчих структур влади, що буде
зрозуміла й відкрита для контролю.
Відношення до виборів у жителів району багато в чому було
обумовлено переживанням образи, гніву, роздратування, розчару-
вання по відношенню, як до діючої влади, так і до результатів "по-
маранчевої" революції. Ці почуття суттєво впливали на готовність
жителів району брати участь у виборах.
Значна частина представників різних соціальних груп жителів
району брала участь у виборах у надії на поліпшення у своєму жит-
ті.
Серед молоді існувало, принаймні, 2 ведучих цінності, які виз-
начали вибір. Для одних це кар'єра й престиж, для інших – мате-
ріальне благополуччя. Тобто на вибір впливали оцінки можливості
самореалізації, з однієї сторони, і оцінки ймовірності забезпечення
необхідними благами себе й своєї родини, з іншої.
Отже, прогнозування ймовірних змін у результаті свого вибо-
ру мало вплив на вибір конкретних персон або сил.
Серед людей пенсійного віку провідною цінністю, що визна-
чала вибір, є турбота про соціально незахищені категорії населення
(пенсіонерів, ветеранів війни).

118
 Цінностями людей середнього віку, що впливали на вибір, є
діти й турбота про них (організація дозвілля молоді, можливість ре-
алізації молодих). Істотний вплив на вибір мали уявлення про те,
наскільки здійсненними будуть передвиборні обіцянки кандидатів.
Існували уявлення про те, що "нехай обіцяють менше, нехай не обі-
цяють золотих гір, але те, що обіцяють – роблять".
В цілому на вибір жителів району впливали:
• оцінка імовірності змін у добробуті міста в результаті вибо-
ру, що вони зроблять,
• оцінка імовірності реалізації очікувань, що зв'язують із ді-
яльністю міської влади.

РАЙОН 2
Серед жителів району існувало неоднозначне відношення до
виборів. Було досить поширене уявлення про те, що на виборах від
голосу конкретної людини нічого не залежить – невір'я у вибори.
Це зв'язувалося з підтасуваннями та фальсифікаціями, які мали
місце на минулих виборах. Люди відчували тривогу за те, як будуть
проходити нинішні вибори. З іншого боку, існувала надія на те, що
в результаті цих виборів відбудуться якісь зміни.
У той же час, існували уявлення, що активність населення в
майбутніх виборах буде визначати власне майбутнє й майбутнє міс-
та. Демонструвалася певна відповідальність за те, що власний вибір
буде визначати життя в майбутньому. В основі цього лежало бажан-
ня жити краще, уявлення про те, що жителі гідні кращого життя.
В основному вибори розглядаються як обов'язок, який необ-
хідно виконати. Крім цього, існували уявлення про те, що на вибо-
ри необхідно йти хоча б для того, щоб зменшити можливість фаль-
сифікації. Фальсифікації самі по собі викликали тривогу серед жи-
телів району.
Однак невір'я в можливість вплинути своїм голосом на резуль-
тати голосування, перекладання відповідальності за майбутнє на
інших приводить до того, що знижується готовність відстоювати
своє право на голосування (це більшою мірою властиво представ-
никам молоді) у ситуаціях, коли це необхідно (наприклад, якщо в
списку виборців неправильно зазначені паспортні дані).

119
 Жителі пенсійного віку зв'язують свої очікування від виборів з
можливими поліпшеннями. Такі поліпшення бачаться в можливих
пільгах для пенсіонерів.
Жителі району чекають виконання передвиборних обіцянок.
Єдиною умовою поліпшення життя в місті бачать прихід до влади
людини, що буде відповідальною стосовно міста й до своїх обіця-
нок. Тому їхнє завдання – вибрати відповідальну людину.
Відповідальність розуміється як якість керівника, що буде ме-
ром, а також – як можливість запитати з нього за пророблену робо-
ту. Існують припущення, що якщо буде працювати механізм відпо-
відальності – і завдяки цьому можливі зміни на краще.
Серед людей середнього віку (від 35 до 55 років) існували уяв-
лення про те, що "послугами депутатів, необхідно користуватися до
виборів". Ці уявлення пов'язані з невір'ям в обіцянки, що дають де-
путатами різних рівнів, зробити щось після виборів. Хоча в цілому,
жителі району очікували, що з виборами будуть вирішені конкрет-
ні проблеми їхнього міста:
Серед представників середньої вікової групи існували побою-
вання, пов'язані з тим, що подачки соціальноGнезахищеним кате-
горіям населення (пенсіонерам, матерямGодиначкам, багатодітним
родинам і т.д.) приведуть до того, що їхній вибір не буде обміркова-
ний, що не буде обрана досвідчена людина, комунальник, госпо-
дарник, що знає, як вирішити існуючі в місті проблеми.
Існувало насторожене відношення до обіцянок кандидатів у
депутати й мери міста вирішувати актуальні для міста проблеми. Це
пов'язане з тим, що подібного роду обіцянки звучать на кожних ви-
борах, однак ніяких реальних дій не вживається.
Жителі району хотіли бачити депутатів міськради більш дос-
тупними. Існували надії на те, що їхня робота буде видна. Були на-
дії на прихід нового мера. Із його приходом зв'язувалися можливі
поліпшення для жителів району, наведення порядку, надії на спра-
ведливість на підприємствах, поліпшення в школах, зниження ха-
барництва в навчальних закладах.
Існували очікування того, що в бюджеті міста буде залишати-
ся більше грошей. Жителі району негативно ставилися до того, що
гроші, зароблені містом, ідуть у Київ і обласний центр.

120
 У молоді існували очікування про необхідність створення екс-
пертних груп як механізму фільтрації актуальних проблем для їхній
наступного рішення: "Створити групи експертів, щоб, поGперше,
знати думку людей й, поGдруге, уже виділити основні й тоді вже як
би вирішувати…"...
Любов до міста, радість за його досягнення, з одного боку, і пе-
реживання непотрібності, відкинутості, тривоги за майбутнє своїх
дітей, з іншої, впливали на готовність людей брати участь у вибо-
рах.
Існували переживання незахищеності, тривоги за своє май-
бутнє й майбутнє своїх дітей. Однією із провідних цінностей, що
визначала вибір людей, у яких є діти, а також людей пенсійного ві-
ку, є майбутнє дітей (турбота про дітей). Можливість побачити пер-
спективу змін ставлення міської влади до проблем молоді, реальна
турбота про молодь, організація їхнього дозвілля і якісного навчан-
ня, могли суттєво вплинути на вибір жителів району.
Серед людей пенсійного віку провідною цінністю, що визна-
чала вибір, була турбота про соціально незахищені категорії насе-
лення.
Мотивами вибору людей середнього віку були необхідність
змін, прихід нової влади, що дозволить жити краще.
Однією із провідних цінностей, що визначають життя жителів
району, була трудова зайнятість. Оцінка можливостей кандидата в
створенні нових робочих місць, відновленні виробництва мало
значний вплив на вибір представників робітників.
Істотний вплив на вибір мати уявлення про те, наскільки здій-
сненними будуть передвиборні обіцянки кандидатів. Оцінка ймо-
вірності реалізації кандидатами своїх обіцянок визначала готов-
ність жителів району віддати за них голос.
Існували очікування, що до влади прийде людина, що буде
шанобливо ставитися до мешканців міста, буде будувати людські
відносини з жителями. Крім того, існувала незадоволеність діяль-
ністю міської влади, викликана нерозумінням її дій. Це пов'язува-
лося з відсутністю діалогу між владою й народом.
Головним критерієм, яким керувалися жителі району, роблячи
вибір була оцінка реальних, уже зроблених (відомих) справ, учин-

121
ків, дій кандидатів з одного боку, і оцінка ймовірності, можливості
реалізації починань, що сприяють розвитку міста й росту благопо-
луччя його жителів, з іншої.

РАЙОН 3
Відношення до виборів жителів району визначалося їх став-
ленням до політичних процесів, що відбувають у країні. У цьому
плані можна виділити кілька категорій населення.
З одного боку – це люди, що важко переживають конфлікт, що
розгорнувся між західною й східною Україною під час президент-
ських виборів. В основному це ті, хто голосував за В.Януковича.
Атмосферу в місті вони сприймали як агресивну, напружену й не-
демократичну. Сумніви у виборах у цієї категорії полягають у тім,
що "Помаранчева влада" буде всіляко маніпулювати законами й на-
явними ресурсами, щоб утриматися на плаву.
Іншу категорію представляли ті, хто голосував за В.Ющенко,
але розчаровані процесами, що розгорнулися згодом. Стосовно ви-
борів вони більшою мірою переживали розгубленість і непевність,
пов'язану з тим, що "незрозуміло, кому тепер можна вірити".
Ще одна категорія представлена тими, хто нейтральний сто-
совно політичних течій, але незадоволений загальним соціальноGе-
кономічним станом у країні. Розчарування цієї категорії населення
обумовлене тим, що замість очікуваних змін на краще, відбулися
зміни на гірше. Вони більш оптимістично настроєні, готові експе-
риментувати. Однак також відчувають труднощі з тим, щоб розіб-
ратися, хто реально може забезпечити їм зміни на краще.
Часто говорячи про майбутні вибори, представники всіх трьох
категорій говорять про свою повну дезорієнтованість в політичній
ситуації, що склалася, плутанині, інформаційному хаосі. Виража-
ють недовіру до усіх (партій і персон, що балотуються у Верховну
Раду). Прямо говорять, про те що не знають як і кого вибирати, на
що орієнтуватися, де шукати правдиву інформацію, як відрізнити
правду від неправди, як розібратися в сформованій ситуації, як зро-
зуміти, хто правий, хто винуватий, на кого робити ставки.
Слід зазначити, що гостре невдоволення всього населення ра-
йону викликає рішення президента В.Ющенко дати депутатську

122
недоторканність представникам місцевої влади. Цей крок розгля-
дається як негативний, що створює умови для розгулу свавілля
влади, викликає розчарування й здивування. Додаткові свободи
депутатам розцінюються як додаткова погроза для простого наро-
ду. Подібні рішення не тільки знижують рейтинг нинішнього ке-
рівництва країни, але породжують установки, що "Влада" – це
"ошуканці, які роблять все, щоб забезпечити собі існування й ут-
риматися нагорі", навіть маніпулюють законами.
На рівні міста існує недовіра до місцевих міських лідерів, які
"терміново перефарбувалися під "помаранчевих" і прикриваються
"помаранчевою символікою". Існує уявлення про них, як про "без-
принципних хамелеонів, готових пофарбуватися в що завгодно,
аби тільки залишитися на плаву".
Ситуація в місті сприймається як пряме відбиття ситуації в
країні: плутанина, запустіння. Розгубленість і розчарування пород-
жують недовіру до всіх, "хто йде у владу".
Вихід з даної ситуації (у випадку, якщо помиляться з вибором)
бачать у встановленні іспитових термінів. Основна проблема цієї ка-
тегорії людей полягає в тому, що їхній вибір заснований на вірі, а не
на критичному аналізі й позиції активного контролю. Така позиція
обумовлена низьким рівнем компетентності й електоральної актив-
ності. У зв'язку із цим у них одне завдання – не помилитися у виборі.
Серед певної частини молоді відзначається високий рівень
включеності в процес виборів. Високий рівень компетентності.
Прагнення вникнути в події, що відбуваються, розібратися в них.
Вони демонструють наявність зрілих суджень і позицій відносно
питань влади, політики, закону. При виборі орієнтуються на ком-
петентність кандидата, виражають думку, що Верховна Рада – це
законодавчий орган, у якому повинні працювати юристи, еконо-
місти, політологи, журналісти, а не спортсмени й співаки. Значи-
мими критеріями вибору для них можуть стати минуле й особисте
життя кандидата. Однак слід зазначити, що дана категорія нечис-
ленна і являє собою скоріше одиничні випадки, розчинені в масі
зневірених і розгублених людей.
При всьому вираженому розчаруванні й розгубленості дивним
повинен був би виглядати твердий намір людей іти на вибори. Од-

123
нак дивним це здається на перший погляд. Дослідження показує,
що вибори в людей пов'язані з надіями на зміни до кращого. Неза-
лежно від віку люди чекають практично того самого – що до влади
прийдуть люди, які будуть більше піклуватися про людей і змінять,
нарешті , економічну ситуацію в країні до кращого.
Слід зазначити різницю в природі цих очікувань у різних ка-
тегорій населення. Для більшості старших поколінь, це нічим не
обґрунтовані очікування, обумовлені просто вірою, що "от повезе
й усе зміниться". Вибори для них, це – своєрідна лотерея, що дає
шанс "виграти гарного керівника". Тому єдина можливість зміни-
ти ситуацію й забезпечити своє майбутнє – це зіграти в неї. Слід
зазначити, що більшість даних категорій становлять робітники й
пенсіонери.
Однак є й категорія жителів, для якої майбутні вибори – це до-
леносна подія, і "до неї варто підійти з усією відповідальністю". Ця
категорія нечисленна й представлена в основному студентською
молоддю й людьми середнього віку.
Узагальнюючи можна сказати, що основними мотивами учас-
ті жителів Району 3 у виборах була зміна сформованої соціальноGе-
кономічної ситуації, забезпечення за рахунок "правильного вибо-
ру" гідного життя собі, своїм дітям й онукам, турбота про своє май-
бутнє й майбутнє країни, як умови власного благополуччя.
У цілому слід зазначити досить низький рівень соціальної й
політичної компетентності, а також низький рівень електоральної
активності, характерний для жителів Району 3, у тому числі й для
основної маси молоді.

РАЙОН 4
Серед жителів району спостерігається двояке відношення до
виборів. З однієї сторони вибори пов'язуються з надією на майбут-
нє й упевненістю, а з іншої вибори асоціюються з фікцією, спек-
таклем і відсутністю впевненості (особливо для людей старшого ві-
ку). Що цікаво, окремі представники району розділяють обидві
точки зору.
Для представників молоді більшою мірою характерне відно-
шення до виборів як до зобов'язань перед державою. Серед молоді

124
також існують одиничні думки, пов'язані зі сприйняттям майбутніх
виборів як боротьби, що дозволить поліпшити життя.
Отже, існує дві суперечливих тенденції, пов'язаних з вибора-
ми. З одного боку, вибори – це фікція, а з іншого боку – надія. Іс-
нує бажання вплинути на хід виборів й одержати певні блага в ре-
зультаті свого вибору, але самостійності свого впливу жителі райо-
ну не бачать. Це підтверджується також тим, що громадські слухан-
ня, що пройшли в місті, не принесли очікуваного результату. На-
віть ті, хто безпосередньо брав участь у громадських слуханнях не
бачать кінцевого результату подібного роду акцій (оскільки ніяких
видимих змін не відбулося) і як наслідок виникає невір'я в можли-
вість вплинути на владу.
Існуюче невдоволення діяльністю міської влади, нерозв'язан-
ня актуальних для міста проблем, знаходять вираження в окремих
проявах активності жителів району, спрямованої на відстоювання
своїх інтересів. У цілому, жителі району схильні займати пасивну,
інертну позицію: роздратування, гнів, невдоволення не знаходять
свого виходу в активних діях. Відповідальність за існуюче положен-
ня, з одного боку, розділяється, але, з іншого боку, основну актив-
ність очікують від вищих державних органів влади. Існують думки,
пов'язані з тим, що активність у відстоюванні інтересів народу не-
обхідно проявляти, але потрібні активісти, а "де б їх взяти"?
Слід зазначити, що відповідальність за діяльність, як нинішніх
органів влади, так і за можливу діяльність влади в майбутньому (у
тому числі діяльність комітетів народного контролю) не приймаєть-
ся й перекладається на когось, хто може й буде впливати на владу.
Невір'я в можливість досягти результату, відсутність кінцевого
результату власної активності також підсилює інертну позицію жи-
телів району. Самостійність, відповідальність проявляється тільки в
тому, що вибір, що буде відбуватися при голосуванні, буде "мій", "я
сам прийму рішення".
Серед жителів старшого віку існують думки про необхідність
залучати молодь до керування містом, рішенню проблем міста. Од-
нак представники молоді вважають, що подібного роду активність
може й повинна проявляти більше доросла частина міста, що має
необхідний досвід.

125
 Існує деяка невизначеність серед жителів району. Розмитість
уявлень про політичні сили й кандидатів, які будуть брати участь у
виборах, з одного боку, і прагнення зробити прагматичний вибір
(вибирати того, хто щось дасть, вирішить проблеми) з іншої приво-
дять до того, що рішення про підтримку конкретного кандидата не
приймається. Істотний вплив на вибір конкретної персони мають
існуючі оцінки діяльності нинішньої міської влади. При цьому всі
категорії населення району при виборі конкретного кандидата бу-
дуть ураховувати те, що вже зроблено кандидатом.
При виборі конкретного кандидата значна увага приділялася
оцінці його щирості доступності, відкритості, самостійності, про-
фесіоналізму, а також оцінці професіоналізму команди кандидата.
Здатність кандидата відстояти інтереси жителів району, а не тільки
свої власні, імовірно може оцінюватися по тому, що вже зроблено й
що ще може бути зроблено кандидатами.
Таким чином,
Ведучими мотивами вибору виступили
o прагнення змінити власне життя на краще;
o очікування, пов'язані з організацією діалогу між владою та
мешканцями міста;
o очікування приходу до влади відповідальної людини.
Основні очікування від вибору пов'язуються з діяльністю міс-
цевої влади. Отже цінність прагматичного вибору для жителів вис-
тупала основою для прийняття рішення про підтримку того чи ін-
шого кандидата.
На формування готовності до свідомого політичного вибору в
більшій мірі впливали такі механізми політичного вибору як цін-
нісний та прагматичний вибір та інтуїтивноGпочуттєві механізми
вибору.
Як показує аналіз емоцій, мотивів, мотивації та намірів жите-
лів, в основі інтеграційних процесів, що відбуваються в місті, ле-
жать уявлення про життя міста і своє життя в цьому місті. "Велика"
політика бачиться як дещо відсторонена. Саме життя в місці, оцін-
ка цього життя, ставлення жителів міста до соціальноGполітичних
процесів, що відбуваються в місті є тим центруючим началом, нав-
коло котрого можливе об'єднання та інтеграція мешканців. Потре-

126
ба в стабільності, розробці зрозумілих механізмів взаємодії жителів
міста та влади проявляється в тому, що відповідальність депутатів та
міського голови є тією центруючою силою, яка об'єднує мешканців
всіх районів міста. Крім того, покращення життя в місті пов'язуєть-
ся власне з діяльністю місцевих органів влади.
Все це дозволяє нам говорити про те, що інтеграційні процеси
відбуваються навколо життя міста, проблем та здобутків цього міс-
та. Адже саме через життя в місті та окремому районі реалізуються
потреби, мотиви, наміри, очікування та відношення мешканців
громади міста.

Висновки до розділу
1. За реалізацією цінностей громадянського суспільства стоять
власне психологічні сутності – злагода, конвенціальна згода, полі-
тична участь та політичний вибір, мотивація вибору, саморегуляція
суспільних процесів і т.д., які і визначають психологічну суть інтег-
раційних процесів.
2. Психологічні механізми, що забезпечують розвиток та фор-
мування індивідуальної готовності до участі в суспільно перетво-
рюючих та інтеграційних процесах можна дослідити через вивчен-
ня феноменології мотивації політичного вибору та мотивації полі-
тичної участі.
Виявлено тенденцію, що стосується особливостей мотивації
політичного вибору, яка заключається в тому, що основними моти-
вами вибору громадян лишаються симпатії чи антипатії до кон-
кретних політичних фігур в українському політикумі. Це пов'язано
з орієнтацією виборців на образ лідера чи партії (блоку), яку він
очолює.
3. Проведені дослідження показали, що в основі готовності до
участі в суспільноGперетворюючих та інтеграційних процесах в су-
часному українському суспільстві лежить інтуїтивноGпочуттєві ме-
ханізми вибору та механізм ціннісного або прагматичного вибору.
4. В основі формування готовності, прийняття індивідом рі-
шення про участь в громадських об'єднаннях чи перетворюючих
процесах лежать емоції, потреби, мотиви, наміри, очікування та

127
ставлення індивіда. Через них індивід формує образ перспективно-
го майбутнього та рефлексує чи оцінює своє місце в суспільноGпо-
літичних процесах, що відбуваються. Саме в ці психологічні реалії
визначають особливості та специфіку протікання інтеграційних
процесів сьогодні. Образ перспективного майбутнього зв'язується з
життям в конкретному місці, а отже і визначає умови інтеграції те-
риторіальних громад.
5. Аналіз емоцій, потреб, мотивів, намірів, очікувань, праг-
нень, цінностей та ставлень, що існують в електоральному просто-
рі дозволяє говорити про наступні тенденції. Індивід конструює об-
раз свого перспективного майбутнього, спираючись на ті процеси
та реалії сьогодення, які відбуваються в першу чергу на місцевому
рівні. "Велика" політика вбачається як така, що відсторонена від
людини. Значна частина населення не проявляє високої політичної
компетентності й не диференціює глибоких розходжень в ідеоло-
гічних платформах партій.
6. Все це дозволяє нам говорити про те, що психологічні меха-
нізми інтеграції найбільш повно реалізуються саме на рівні терито-
ріальних громад міста. Адже побудова образу перспективного май-
бутнього можлива лише на підґрунті ціннісноGмотиваційної сфери
особисті.
7. Розпочата нами робота може виступити підґрунтям для
• розробки методичних засад та науково обґрунтованих тех-
нологій та засобів формування готовності населення до ді-
яльності в громадських організаціях та громадськоGполітич-
них об'єднаннях з урахуванням соціальноGпсихологічних та
соціокультурних особливостей;
• розробки аналітичних програм оцінки змісту, процедур та
технік підготовки спеціалістів в галузі роботи з громадськи-
ми організаціями та громадськоGполітичних об'єднань.

Література до розділу
1. Андреева Г.М. К проблематике психологии социального познания // Мир пси-
хологии. Научно)методический журнал. 1999, N 3, с. 15)23.
2. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. – М., 1979.
3. Асмолов А.Г. На перекрестке путей к изучению психики человека: бессозна-
тельное, установка, деятельность. В кн.: Бессознательное. Природа, фун-

128
 кции, методы исследования. Под общей редакцией А.С.Прангишвили,
А.Е.Шерозия, Ф.В.Бассина. Тбилиси: Издательство "Мецниереба", 1985. Том
4, с.83)90.
4. Бассин Ф.В., Прангишвили А.С., Шерозия А.Е. О перспективах дальнейшего
развития научных исследований в психологии (к проблеме бессознательного и
собственно психологической закономерности). Вопросы психологии, 1979, №
5, с.82)96.
5. Варій М.Й. Психологія та виборчі технології: Наук.)метод. посібник. – Л:
Вид)во "СПОЛОМ", 2002. – c.47
6. Дилигенский Г.Г. Социально)политическая психология. – М.: Новая школа,
1996. – 352 с.
7. Зобов Р., Келасьев В. Мифы российского сознания / km.ru
8. Ибрагимова В.Г. Современная политическая мифология дисс. кан. фил.наук.
– Москва, 1993г. – С.6.
9. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие: учебное посо-
бие. Изд. 3)е, перераб.и доп. – М.: Издательская корпорация "Логос", 2000. –
432 с.
10. Иосебадзе Т.Т., Иосебадзе Т.Ш.. Проблема бессознательного и теория уста-
новки школы Узнадзе. // В кн. Бессознательное. Природа, функции, методы
исследования. Под общей редакцией А.С.Прангишвили, А.Е.Шерозия,
Ф.В.Бассина. Тбилиси: Издательство "Мецниереба", 1985. Том 4, с. 37.
11. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: Монография. – К.:
МЗУУП, 1993., c.297
12. Казміренко В.П. Особистісне прийняття відповідальності в політичному ви-
борі. // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. –
К.: ТОВ "Міленіум", 2003. – Вип. 7 (10). – сс. 186)198.
13. Казміренко В.П. Психологічні особливості мотивів електорального вибору. //
Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К.: ТОВ
"Міленіум", 2002. – Вип. 6 (9). – сс. 179)190.
14. Кара)Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – К.: Оріяни, 2000., с.113
15. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу (Становление греческой философии). – М.:
Мысль, 1972.
16. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу (Становление греческой философии). – М.:
Мысль, 1972., c.44
17. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу (Становление греческой философии). – М.:
Мысль, 1972., с.57
18. Краплич Р. Громадський сектор у виборах. Коротка антологія дій. – Рівне,
2002. – 108 с.
19. Надирашвили Ш.А. Психология пропаганды. Тбилиси: "Мецниереба", 1978, сс.
12 – 15.
20. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии Екатеринбург, из)во
"Деловая книга", 2001 г., 496 с.
21. Петренко В.Ф. Основы психосемантики: Учеб. пособие. – М.: Изд)во Моск.

129
 Ун)та, 1997. – 400 с.
22. Титаренко Т.М. Соціально)психологічні передумови та детермінанти осо-
бистісного вибору // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб.
статей. – К.: ТОВ "Міленіум", 2003. – Вип. 7 (10). – сс. 55)66.
23. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: Пер. с нем.: В 2 т. / Под ред. Б.М.
Величковского: – М.: Педагогика, 1986. – Т.1., с.224
24. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: Пер. с нем.: В 2 т. / Под ред. Б.М.
Величковского: – М.: Педагогика, 1986. – Т.1.
25. Чудова Н.В. Ст. Мифологическая составляющая образа "Я". – Психологи-
ческий журнал. – 1999. №5. – с.45)50.
26. Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых информационных про-
цессов. – М.: Мысль, 1973., с.12
27. Шихирев П.Н. Современная социальная психология. – М.: ИП РАН; КСП+;
Академический Проект, 1999. – 448 с.
28. Якимова Е.В. Теория социальных представлений в социальной психологии:
дискуссии 80)х – 90)х годов: Науч.)аналит. обзор / РАН. ИНИОН. Лаб. со-
циологии. – М.: ИНИОН, 1996. – 115 с.
29. Allport, G. W. Attitudes. In: C. Murchison (ed.), Handbook of Social Psychology.
Worcester, Mass: Clark Univ. Press. Pp. 798)884, 1935.
30. http://psi.webzone.ru/st/023600.htm
31. http://www.ecsocman.edu.ru/db/msg/307725.html
32. http://www.situation.ru/app/j_art_500.htm
33. Kuhl J. Motivation, Konflikt und Handlungskontrole. Heidelberg: Springer, 1983.
34. Thomas, W. I. And Florian Znaniecki. Social Environment, Attitudes, and Values.
In: Hollander, Edwin P., and Raymond G. Hunt (eds.) Classic Contribution to So-
cial Psychology. New York: Oxford University Press/London: Toronto, 1972.
35. Thomas, W. I., and F. Znaniecki. The Polish Peasant in Europe and America. Bos-
ton: Badger, 1918.

130
 РОЗДІЛ 2.
Вплив інтеграційних процесів
в освітньому середовищі на формування
політичних вимірів Громадянської
культури
В розділі розглядаються інтеграційні процеси в професійних ос-
вітніх середовищах та їх організаційна культура як системний показ-
ник процесів інтеграції, окреслено проблемне поле досліджень органі-
заційної культури в професійних спільнотах, представлено досліджені
ефекти впливу професійно освітніх середовищ на розвиток настанов
особистості, якими визначається її професійна, суспільна активність
та політичний вибір зокрема. В дослідженні представлено феномено-
логію та узагальнені портрети професійно)освітніх культур, а та-
кож способи їх установлення та розвитку.

Ключові слова: професійне освітнє середовище, організаційна

культура, феноменологія організаційної культури, політичний ви-
бір особистості.

2.1. Актуальність та концептуальні засади

дослідження
Актуальність дослідження організаційної культури професій-
них освітніх середовищ зумовлена реформаторськими задумами
притаманними суспільним групам, що приймають участь в проце-
сах оновлення суспільного життя і в сучасний період формують
свою культуру з "чистої сторінки", намагаючись задати нові виміри
стосункам між організацією та особистістю.

131
 В охопленому модернізацією українському суспільстві, вини-
кають нові організаційні культури, що представляють собою недос-
татньо пізнаний, мало усвідомлюваний об'єкт управління. В нашо-
му дослідженні вивчається вплив професійного освітнього середо-
вища на розвиток соціальних настанов особистості, якими визна-
чається її політичний вибір. Як чинник політичного вибору осо-
бистості розглядається саме організаційна культура професійних
освітніх середовищ.
Проблемі організаційної культури професійних та освітніх
спільнот дослідники приділяли надзвичайно мало уваги, оскільки
підхід до професійноGосвітніх спільнот як до об'єктів соціального
пізнання розроблений фрагментарно. В проведених дослідженнях
було показано, що організаційна культура впливає на успішність
діючої організації (процвітаючі організації відрізняються високим
рівнем культури) та має важливі наслідки: визначає поведінку і рі-
вень компетентності членів організації в широкому колі соціальних
ситуацій [1,2,3,4,5,6,7,8]. Слід очікувати, що організаційна культу-
ра має важливі наслідки не лише в тому типі поведінки, який дос-
лідники визначають як "організаційна поведінка", а визначає пове-
дінку і рівень компетентності членів організації в широкому колі
соціальних ситуацій. Нові організаційні культури професійних се-
редовищ зумовлюють формування нових форми свідомості та орі-
єнтації особистості, нові форми її соціальної компетентності, в які
входить, як слід очікувати, і компетентність щодо ситуації політич-
ного вибору. Такий концептуальний підхід до організаційної куль-
тури як чинника політичних орієнтацій і компетенцій особистості
сприймається як обґрунтований, однак на емпіричному рівні даних
на його підтвердження недостатньо. В практичному ж аспекті пе-
ретворити освітні середовища у високо організовані спільноти з
прогресивними системами цінностей, розвинутою діяльністю,
умовами особистісного розвитку без визначення закономірностей
культури організації малоймовірно.
В нашому дослідженні ставиться в центрі проблема специфіч-
них наслідків організаційної культури – ефектів орієнтації особис-
тості як в цінностях, реаліях професійної діяльності та її оптималь-
них параметрів, так і в реаліях політичного процесу та здійсненні

132
свідомого політичного вибору. Здобутки вже проведених вітчизня-
них досліджень [1,6,7,8] дозволяють продовжити пошуки у визна-
ченому нами напрямі.
Для розгортання емпіричного дослідження необхідно здійснити
наступні кроки: проаналізувати можливості використання поняття
організаційної культури щодо характеристики вузівського профе-
сійноGосвітнього середовища, виділити особливості феноменів ор-
ганізаційної культури освітніх середовищ, створити методичний
апарат дослідження організаційної культури та супроводжуючих йо-
го соціальноGпсихологічних феноменів: соціальної орієнтації та по-
ведінки студентів та молодих фахівців. Реалізація такої багатоаспек-
тної мети дозволить перейти до більш широкого дослідження про-
фесійних і освітніх середовищ, ніж це відбувається на даний час.
На основі проведеного понятійного аналізу можна зробити
висновок, що організаційна культура – це унікальна складна компо-
зиція важливих припущень (аксіом), що інколи важко піддаються
визначенню, без доказів приймаються та поділяються членами гру-
пи: філософія життя спільноти, ідеологія управління нею, припу-
щення щодо природи реальності, вірування, очікування, норми в
основі стосунків, взаємодії та сама система моделей поведінки в
найважливіших соціальних ситуаціях.
Концептуальні засади дослідження. Організаційна культура за-
безпечує інтеграційні функції в спільнотах, що утворюють її та під-
тримує сталі інтеграційні ефекти. Вона представляє собою той "со-
ціальний клей", який з'єднує розрізнені спільноти, що діють в від-
повідному середовищі, створює "спільне почування", протидіючи
таким чином процесам диференціації, які є неодмінною частиною
життєдіяльності спільнот. Організаційна культура пропонує спіль-
ну для членів різних груп систему понять, яка слугує основою ко-
мунікації і взаєморозуміння. Якщо ці інтеграційні функції порушу-
ються, руйнується життєдіяльність організацій, вони втрачають
своє значення. Організаційна культура твориться тривалий час і є
усталеною, протидіючи змінам та процесам диференціації, і сама
мало піддається змінам. Стимулюючі політичний вибір організа-
ційні культури можуть появитись завдяки тим самим шляхам, які
найбільш дієвим чином формують і розвивають культуру.

133
 Мета і завдання дослідження: Дослідити інтегративні характе-
ристики організаційної культури вузівського професійноGосвітньо-
го середовища та утворюючих її складових культур (окремих про-
фесійних освітніх культур), дослідити емпіричну феноменологію
організаційної культури професійних освітніх середовищ та її полі-
тичноGсуспільну складову, сформувати методичний апарат дослід-
ження організаційної культури та супроводжуючих його соціаль-
ноGпсихологічних феноменів: соціальної орієнтації та поведінки
студентів і молодих фахівців в контексті політичної суспільної
культури в процесі здійснення політичного вибору.
Предмет дослідження: особливості організаційної культури в
професійних освітніх середовищах, їх сприйняття, категоризація,
функціонування, їх інтеграційні впливи та ефекти.
Об'єктом дослідження стали студенти одного з провідних укра-
їнських вузів (м. Київ). Дослідження стосувалось студентів старших
курсів, яких відзначають висока успішність, практичний досвід ро-
боти за фахом, досвід участі в різних проектах фахового та суспільно-
го спрямування. Під час вибору студентів старших курсів та груп ма-
гістрів ми виходили з того, що вони максимально залучені до кон-
тексту своєї професійної культури, що обумовлює можливість досяг-
нення визначеної мети дослідження. Дослідження проводилось з
січня 2002 по червень 2007 року. Всього дослідженням охоплено 1800
осіб, представників різних професійноGосвітніх середовищ.
В нашому дослідженні було поставлено завдання знайти такі
способи емпіричного визначення організаційної культури, які б
дозволяли вивчати організаційну культуру як формалізованими ме-
тодами, так і спиратись при розкритті організаційної парадигми на
спільне активне дослідження разом з членами групи (через індиві-
дуальні та групові інтерв'ю з формалізованими індикаторами). Са-
ме такий підхід дозволяє можливість збереження цілісного образу
організаційної культури, та разом з тим дає можливість користува-
тись статистичними методами.
Емпірична оцінка організаційної культури в нашому дослід-
женні проводилась за допомогою різних методів, що в результаті
привело до створення авторського методу оцінки параметрів орга-
нізаційної культури професійного освітнього середовища.

134
 Розроблений Експрес опитувальник забезпечує сукупність
ін фор ма ції про пси хо ло гіч ну фе но ме но ло гію ор га ні за цій ної
культури професійно освітніх середовищ та про залученність
студентів в політичну сферу суспільного життя (в політичну
культуру), особливості їх політичних настанов та їх особистої
політичної культури. Експрес опитувальник включає два базові
методи: опитувальник для визначення характеристик політич-
них настанов та різних компонентів політичної культури та опи-
ту валь ник для виз на чен ня ос нов них ви мі рів ор га ні за цій ної
культури.
В процесі роботи з першою частиною опитувальника дос-
ліджувані описували свої уявлення про різні аспекти політично-
го життя, характеризували зміст уявлень про політичні реалії, які
властиві його друзям (однокурсникам), українському суспільс-
тву та членам його родини. Також досліджуваних просили відпо-
вісти про особливості своєї участі в політичному житті та осо-
бисті враження щодо цієї участі, вказати політиків, які виклика-
ють особисте позитивне, а також негативне ставлення, пояснити
своє ставлення до ідеології та особистих рис обраних політиків.
Також в опитувальнику потрібно було зазначити, які на думку
опитуваного потрібні бути створені умови для того, щоб він став
більш активним в політичному житті.
В процесі роботи з другою частиною опитувальника дослід-
жувані висловлювали свої судження про особливості життя в
професійному оточенні (на факультеті); які установки, цінності
та норми поведінки характеризують навчання та відношення
студентів (зокрема ті, що сприяють ефективній майбутній робо-
ті за фахом, також ті, що заважають ефективній майбутній робо-
ті за фахом); аналізували, як, на їх думку, викладачі заохочують
бажані установки, цінності та норми поведінки студентів та які
саме установки, цінності, норми поведінки.
Характер залежностей між організаційною культурою та
особливостями політичних настанов (особистісних концепцій
політичного життя, форм політичного залучення та активності,
оцінці персон політичного процесу) вимагає таких методичних
прийомів, що дають можливість одночасно визначати та порів-

135
нювати особливості як організаційної культури в професійних
освітніх середовищах, так і особливості політичних настанов їх
членів (в одному методичному прийомі). Визначені концепту-
альні змінні (організаційна культура, політичні настанови) пре-
зентують надзвичайно складні реалії, тому їх емпірична репре-
зентація, як правило, можлива лише частково. Розроблена мето-
дика Експрес опитувальника дозволяє отримати сукупність суд-
жень щодо змісту політичних настанов, оцінки політиків, особ-
ливостей політичної активності, провідних цінностей особистої
політичної ідеології, особливостей політичної поведінки, отри-
мати окремі показники особистої залученості в політичний про-
цес, описати політичний досвід молодих людей, які адаптуються
до свого професійного оточення, визначити особливості органі-
заційної культури і опосередковано визначити характер залеж-
ностей між цими змінними.
Для вивчення організаційної культури професійних освітніх
середовищ та їх політичної культури необхідним є комплекс мето-
дик, в який входять методи дослідження особистого та професій-
ного самовизначення (дозволяють визначити структуру особистої
ідентичності та здійснити порівняльний аналіз різних видів осо-
бистої ідентичності: психологічної, соціальноGрольової, профе-
сійної, сімейної та політичної в різних професійноGосвітніх сере-
довищах), методика психологічного портрету (як метод виявлен-
ня базових цінностей професійного середовища та типових моде-
лей поведінки); методика Харисона (дозволяє порівнювати орга-
нізаційні культури в освітніх середовищах. рольова культура,
культура влади, культура діяльності, культура індивідуальності) та
авторські методики.
З використанням визначеного комплексу методик нами от-
римані та підтверджені результати, що представлені в наступних
розділах.

136
 2.2. Інтеграційні процеси
в професійно7освітніх середовищах
та організаційна культура.

2.2.1. Феноменологія організаційної культури

професійно7освітніх середовищ
2.1.1.1. Портрети організаційної культури в різних професійних ос-
вітніх середовищах.
З метою вивчення психологічної феноменології організацій-
ної культури професійно освітніх середовищ було проведено опи-
тування за допомогою розробленого нами опитувальника та ряду
діагностичних експериментів (2003G2005роки). Досвід проведеного
дослідження свідчить про те, що емпіричні прийоми та процедури,
які спрямовані на осмислення професійної організаційної культу-
ри викликають інтерес у студентів. Вони активно приймали участь
у визначенні базових цінностей свого професійного середовища,
проявили високу активність та зацікавленість на всіх етапах дослід-
ження. Відповідно були виявлені такі специфічні групи цінностей і
особливості організаційної культури.
ПрофесійноGосвітнє середовище економічного профілю під-
готовки функціонує на основі цінності розвитку особистої відпові-
дальності, домінуючого прагнення до максимальної повноти осо-
бистої влади та відповідальності, цінується особиста ініціатива, ви-
сокий професіоналізм та індивідуальноGсвоєрідні стилі високого
професіоналізму, а також така характерна риса як незалежний та
самостійний склад мислення, незалежність поведінки в організації
(соціальна дистанція та нонконформізм), домінування професій-
них підходів над усіма іншими точками зору, цінуються конкурен-
тність та індивідуалізм. (Організаційна культура була визначеною
як культура підтримання індивідуальної своєрідності незалежних
соціально дистанційованих інтелектуалів).
ПрофесійноGосвітнє середовище студентів гуманітарного про-
філю підготовки підтримує функціонування таких цінностей як до-
сягнення високого культурного рівня, повага до ерудиції, постійна
ініціація творчого характеру діяльності, уникання залежності від
137
організації та її членів, підтримується можливість уникати вияву
своєї соціальної позиції, схвалюється помірна соціальна актив-
ність, усвідомлюється цінність індивідуальної неповторності та
оригінальності поведінки, домінуючою є орієнтація на особисті до-
сягнення. (Організаційна культура була визначеною як культура
особистісної самоактуалізації та соціальної втечі).
ПрофесійноGосвітнє середовище студентів правничого про-
філю функціонує на основі пріоритету таких цінностей: стабіль-
ність правил поведінки, стримування індивідуальної ініціативи
та підпорядкування правилам професійної культури, орієнтація
на корпоративні цінності, довіра до правил, позитивне сприй-
няття обмежень, як необхідний усвідомлюється принцип віднос-
ності моральних підходів, має місце позитивне сприйняття пресу
правил діяльності та обмежень в особистій ініціативі, експресії,
позитивне сприйняття рутинного характеру діяльності та усві-
домлення цих обмежень як цінності своєї специфічної професій-
ної культури, підкреслюється цінність опори саме на таку корпо-
ративну культуру. (Організаційна культура була визначеною як
культура підпорядкування індивідуальності корпоративним цін-
ностям, професійним правилам та особисто прийнятим обме-
женням).
ПрофесійноGосвітнє середовище студентів, що вивчають сус-
пільні науки, відрізняється за організаційною культурою в профе-
сійних групах, що його складають.
Для соціальних працівників пріоритетом є довір'я в професій-
них та особистих стосунках, цінність підтримки професійним това-
риством діяльності, довір'я до контролю та авторитету, толерантне
сприйняття рутинного характеру діяльності, цінність правила об-
межень особистої експресії, прийняття як професійно цінної моде-
лі стриманої врівноваженої поведінки, позитивне прийняття ціло-
го ряду інших професійних обмежень. (Організаційна культура бу-
ла визначеною як соціально орієнтована культура довір'я та під-
тримки).
Для студентівGсоціологів пріоритетними виступили цінності
закритості та відокремленості професійної групи, високий профе-
сіоналізм, цінність правил, важливість професійної культури, від-

138
даність професійній культурі, позитивна оцінка усталених профе-
сійних правил та підходів, цінність престижності та орієнтація на
суспільне визнання діяльності. (Організаційна культура була виз-
наченою як культура професійної унікальності, особистих амбіцій
та специфічної комунікації).
Для групи студентів політологів притаманними виявились
цінності: соціального престижу, кар'єрний ріст, нехтування норму-
ванням соціальної поведінки (волюнтаризм), особиста незалеж-
ність, висока експресивність висловлювань, дій та вчинків, енер-
гійність та життєвість поведінки, приймається, цінується парадок-
сальний характер мислення та дій, приймається релятивізм мо-
ральних оцінок, особливо у випадку соціальних високих досягнен-
нях особи. (Організаційна культура була визначеною як культура
соціальної професійної дієвості).
ПрофесійноGосвітнє середовище студентів, що вивчають
природничі науки, орієнтовано на цінність канонів наукової
культури, специфічний професійний характер мислення, толе-
рантність до політичних та суспільних подій, висока орієнтація на
товариський характер професіонального оточення, цінність пра-
цьовитості, особистої скромності. (Організаційна культура була
визначеною як культура наукової працьовитості, зразковості та
доброзичливості).
ПрофесійноGосвітнє середовище студентів, що вивчають ін-
формаційні науки та технології, орієнтовано на професіоналізм,
особисту самостійність і незалежність, відокремленість (аутич-
ність) професійної культури, індивідуальний спосіб виконання ді-
яльності і високу значущість професійного середовища як середо-
вища апробації в першу чергу соціальних, а не професійних моде-
лей поведінки, специфічні правила спілкування та експресії, цін-
ність гумору та його своєрідний "професійно заглиблений" харак-
тер. (Організаційна культура була визначеною як культура профе-
сійної та соціальної аутичності).
В процесі дослідження було виявлено ряд особливостей організа-
ційної культури в професійно@освітніх середовищах.
1. ПрофесійноGосвітнє середовище вузу відзначається неодно-
рідною організаційною культурою, що включає домінуючу (загаль-

139
ну) освітню культуру та окремі (локальні) професійні організаційні
субкультури, які поGрізному спрямовані і мають свої власні специ-
фічні ціннісні та поведінкові пріоритети.
2. Студенти високо цінують значну інтегрованість у професій-
ну організацію та можливість підтримки організацію в інтересах
здійснення координованої діяльності, надають перевагу таким цін-
ностям як особиста незалежність, престиж діяльності, її креатив-
ний характер, високий професіоналізм, корпоративний підхід в по-
єднанні з можливість реалізації власних цілей незалежно від інших,
тому студентське середовище орієнтовано на організаційні культу-
ри, що підтримують такі цінності.
Портрети організаційної культури в різних професійних освітніх
середовищах. Отримані в нашому дослідженні дані дозволили
створити узагальнені портрети організаційної культури в різних
професійних освітніх середовищах. На основі визнаних цінностей
досліджувані визначили такі своєрідні організаційні культури:
культура підтримання індивідуальної своєрідності незалежних со-
ціально дистанційованих інтелектуалів (економісти); культура
особистістної самоактуалізації та соціальної втечі (філологи);
культура підпорядкування індивідуальності корпоративним цін-
ностям, професійним правилам та особисто прийнятим обмежен-
ням (правники); соціально орієнтована культура довір'я та під-
тримки (соціальні працівники); культура професійної унікальнос-
ті та специфічної комунікації (соціологи); культура соціальної
професійної дієвості (політологи); культура наукової працьови-
тості, зразковості та доброзичливості (природничники); культура
професійної та соціальної аутичності (студенти, що вивчають ін-
формаційні науки та технології).

2.1.1.2. Особливості особистої ідентичності в різних професійноос-

вітніх середовищах.
В різних професійно освітніх середовищах формується відпо-
відна своєрідна особиста ідентичність, яка має специфічні змістов-
ні та формальні характеристики. В представників всіх освітньоG-
професійних культур система Я концепції, її структура утворена та-
кими категоріями: психологічна (особистісна), професійна, соці-

140
альноGрольова, сімейна та політична ідентичність. Політична іден-
тичність займає найнижчий статус в структурі особистих ідентич-
ностей представників всіх професійних освітніх середовищ. Соці-
альні ідентичності досліджуваних поступаються за кількісними по-
казниками особистісній та професійній ідентичності. Встановле-
но, що політична ідентичність є властивою студентам, що відзнача-
ються більш розвинутою структурою ідентичності та високим рів-
нем розвитку професійної ідентичності. Політична ідентичність є
мінімально наповненою за кількісною характеристикою суджень,
що її утворюють, тому ймовірно, що вона має слабкий регулятив-
ний вплив на реальну поведінку студентів. Політичне життя сус-
пільства не входить в пріоритетні сфери інтересів більшості студен-
тів в результаті домінування їх професійних інтересів та їх орієнта-
ції на професійне самовизначення, особливо на початковому етапі
навчання. Отримані дані показують: якщо професійні інтереси
членів організації пов'язані з інтеграцією в суспільний та політич-
ний контекст, то політична ідентичність розвивається і починає
проявлятись не лише у окремих представників даної культури, а й
всіх діючих учасників в контексті даної освітньої професійної куль-
тури. У будьGякому випадку психологічна структура ідентичності
членів спільноти виявляє міру інтегрованості даної спільноти з сус-
пільством в цілому.

2.2.2. Сприйняття і категоризація реальності

організаційної культури
Першим моментом аналізу виступили ті особливості, які на
думку студентів, є настільки яскравими, що легко виділяються ін-
шими, новачками, які вступають в спілкування з викладачами та
представниками студентських груп факультету. Всі отримані відпо-
віді були проаналізовані та структуровані з виділенням домінуючих
категорій. Домінуюча категорія представляє собою узагальнення
групи суджень близьких за змістом. На основі домінуючих катего-
рій вдалось створити узагальнені портрети організаційної культури
у сприйнятті студентами (таблиця 1).

141
Таблиця 1. Найбільш яскраві риси організаційної культури, які в пер-
шу чергу визначаються іншими, що виступають в ролі спос-
терігачів.
№ Професійно освітнє Яскраві риси організаційної культури
середовище
1. Професійний жаргон, складність діяльності,
Іінформаційні науки гордість своєю неординарністю, дружні
демократичні стосунки між викладачами та
студентами, підтримка та приязний характер,
працьовитість та професійна залученість,
енергійність та піднесеність, неохайний зовнішній
вигляд, відстороненість від політичного життя
2. Економічні науки Відкритість та легкість спілкування, професійна
зацікавленість, інтелектуальність та демонстрація
зверхності, розумні розмови, благополучність.
3. Гуманітарні науки Заглибленість в професійну культуру, родинність та
теплота стосунків, ліберальні цінності,
плюралістичність поглядів та поведінки,
інтелектуальна насиченість контактів, надмірна
балакучість, «всі професори», постійне читання та
цитування класиків, аудиторії нагадають бібліотеку,
легкий постійний гумор, яскравість особистостей.
4. Природничі науки Професійна схибленість, професійна лексика,
дружність, взаємодопомога, спокійність,
аполітичність, незацікавленість в громадському
житті.
5. Правничі науки Конкурентна відчуженість та незалежність, відчуття
єдиної тісної корпорації, стриманість, формальний
«холодний» характер спілкування, корисливість,
веселість, спрямованість на майбутні досягнення,
«клановість».
6. Суспільних науки Конкурентність, групування, велика кількість малих
(політологи) груп спілкування, амбіційність з проявами
агресивності, високий рівень інтелектуальних
дискусій, різнобічність інтересів, незалежність та
розкутість
7. Суспільні науки Хороші обличчя, веселість, демократичні стосунки з
(соціальні працівники) викладачами, готовність до спілкування, ентузіазм,
позитивна ірраціональність

*Студенти відзначають, що культури факультетів є неоднорідними. Так наприклад гру-

пи студентів "економістів " та "фінансистів" відзначаються, на їх думку, відмінними рисами:
економісти більш колективістичні, а фінансисти ідеалістичні.

142
 Представлені дані свідчать про те, що особливості організа-
ційної культури значною мірою потрапляють в сприйняття, осмис-
люються, піддаються рефлексії і в якості атрибутів організаційної
культури детермінують поведінку членів спільноти в відповідних
соціальних ситуаціях. На основі показаних фрагментів можна по-
бачити, що професійно освітні середовища в своїй культурі можуть
містити певні приписи до утримання від політичної активності.
Студенти факультету інформатики та факультету природничих на-
ук характеризують себе як мало зацікавлених в політичній актив-
ності, або вони розуміють, що виступають представниками най-
менш політично дієвих середовищ.
Організаційна культура "власних" професійно освітніх середо-
вищ сприймається студентами як стабільна та відмінна від інших. В
якості носіїв та відтворювачів культури професійного середовища
визнаються переважна більшість викладачів, або в достатньо знач-
ній кількості відповідей – всі викладачі. Культура визнається як
стало функціонуюча та об'єднуюча реальність цінностей, взаємоза-
лежностей, стосунків, моделей поведінки. Студенти демонструють
обізнаність в сфері цінностей своєї професійно освітньої культури
та підкреслюють відданість цим задекларованим цінностям.

2.2.3. Феномен дзеркальності та технології відтворення

та розвитку організаційної культури
В процесі аналізу емпіричних даних було визначено особли-
вості, які можна характеризувати як феномен дзеркальних відобра-
жень в професійних культурах. Даний феномен привернув нашу
увагу і заслуговує подальшого більш детального вивчення.
Феномен дзеркальності професійної культури: проявляється в
тому, що цінності, які є частиною ідеалів професійної культури ви-
являються в домінуючих моделях поведінки, підтверджуються ни-
ми. Дзеркальність професійної культури проявляється в характері
взаємодії між викладачами і студентами: заохочувані викладачами
цінності та установки виступають в якості саме тих, які студенти
вважають найголовнішими яскравими поведінковими проявами в
контексті своєї професійної культури. В цьому феномені дзеркаль-
ності виявляться зобов'язуючі розвиваючі функції організаційної
культури.
143
 В якості своєрідних рис культури, що проявляються на поведін-
ковому рівні і виділяються іншими при спілкуванні з даною профе-
сійно освітньою культурою виділяються як позитивні особливості
(відповідні професійним цінностям), так і негативні (протилежні
та невідповідні професійним цінностям). Наприклад, позитивними
рисами своєї культури, які сприяють майбутній ефективній роботі
за фахом студенти факультету інформаційних наук вважають такі:
конкуренція, контроль викладачів, відносна свобода вибору пог-
либлення знань, взаємодопомога, необхідність в постійному само-
навчанні, демократичність, хороша атмосфера в стосунках студен-
тів, можливість вибору цікавих дисциплін, досвідчені викладачі.
Негативними рисами своєї культури студенти факультету інформа-
ційних наук визначають: лінь студентів, дилетантство та лінь з бо-
ку викладачів, нездатність викладачів швидко сприймати щось но-
ве, широкі "демократії" навчального процесу, застарілість деяких
курсів, недостатній фаховий рівень викладачів, надзвичайна довіра
студентам, списування, халтура, часто некрасива конкуренція, зам-
кненість викладачів щодо порад та допомоги знаходження напрям-
ку діяльності, суб'єктивне негативне ставлення деяких викладачів,
низький рівень вивчення новітніх технологій, надмірна свобода,
слабкий контроль, слабкий індивідуальний підхід, відсутність
практики, відсутність кмітливості, "халявність".
В контексті даного фрагменту виявляється взаємна залежність
поведінкових проявів викладачів (як носіїв культури) та студентів
(як засвоювачів культури), єдність поведінкових проявів негатив-
ного та позитивного аспекту цінностей. Аналогічний характер між
поведінковими проявами позитивних та негативних цінностей
властивий всім досліджуваним освітнім професійним середови-
щам, що дозволяє зробити певні узагальнення. Позитивні цінності
підтримують членів спільноти, їх потенціал самореалізації. Нега-
тивні цінності та поведінкові прояви є теж поширені в контексті
будьGякої професійної культури. Негативні цінності втілюють су-
перечливість життєвих прагнень членів спільноти, засвідчують ро-
зуміння своєї мінливості, непостійності і непослідовності картини
світу, яка формується в культурі, взаємодію між реальною та ідеаль-
ною формою культури.

144
 Позитивні та негативні поведінкові прояви в межах професій-
ної культури взаємодіють між собою і є джерелом активності членів
спільноти в розвитку культури та її цінностей, тож моменти відсту-
пу членів спільноти від власних визнаних цінностей відіграють
конструктивну роль в становленні позитивної концептуальної ці-
лісної ідеології професійної культури.
Основними технологіями підтримання та відтворення професій-
ної культури у досліджуваних середовищах можна визначити нас-
тупні:
Демонстрація викладачами власного досвіду та професійного ус-
піху
Заохочення та підтримка успіхів студентів
Інформування (розширення світогляду)
Мотивування (професійне "зваблення", зацікавлення)
Допомога у оволодінні діяльністю
Створення атмосфери швидкого професійного зростання
Викладачі є активним дієвими особами в створенні та підтри-
манні професійної культури. На думку студентів, вони здійснюють
це "всіма можливими шляхами", вказують на цікаві ідеї, допомага-
ють у пошуку проектів і роботи, охоче відповідають на питання,
підтримують, заохочують, допомагають подолати труднощі та па-
сивність студентів.
Системні принципи технологій підтримання організаційної куль-
тури. Визначені технології формування організаційної професійної
культури базуються на демонстрації переваг свого професійного
світу. Така демонстрація переваг є одним із системних принципів
відтворення організаційної культури. Другим системним принци-
пом відтворюючих технологій виступає забезпечення відокремле-
ності та унікальності культури.
Технології відтворення організаційної культури мають спільні
утворюючі елементи: демонстрація досвіду, заохочення, спосіб
викладання, демонстрація ентузіазму, переконання, особистий
приклад викладача. Разом з тим технології мають специфічний ха-
рактер і відрізняються в кожному професійному середовищі.

145
Таблиця 2. Специфічні технології відтворення
професійної культури
Професійне освітнє
середовище
Інформаційні науки
Економічні науки
Гуманітарні науки
Правничі науки
Природничі науки
Суспільні науки (політологи
Суспільні науки (соціальні
працівники)
146
Технології відтворення професійної
культури
Створення атмосфери швидкого
професійного зростання
Демонстрація викладачами власного досвіду
та переваг
Заохочення та підтримка успіхів
Інформування
Мотивування (професійне «зваблення»,
зацікавлення)
Допомога в діяльності
Психологічна підтримка
Вказівка на напрями майбутньої діяльності
Координація дій студентів
Високі стандарти навчання
Практичний успіх викладачів в бізнесі
Творчий характер викладання
Контроль результатів
Заохочення конкуренції та індивідуальної
успішності
Емоційність в спілкуванні з студентами
Захопленість творчими спробами студентів
Кожний викладач особистість
Харизматичність викладачів
Особисті професійні та творчі досягнення
викладачів
Утвердження професійної етики
Демонстрація власного досвіду, рофесійних
можливостей та переваг
Демонстрація зразкової моделі поведінки
(самоконтроль, нормативність, формальний
характер спілкування)
Високі стандарти професійної діяльності
Демонстрація зразкової моделі поведінки
(працьовитість, самообмеження, дружній
характер стосунків)
Заохочення та підтримка
Відсутність технологій («жодних цінностей,
жодних установок»)
Професіоналізм викладачів
Діалогічний характер навчального процесу
Неформальне спілкування з викладачами
Заохочення до розвитку власної точки зору
Демонстрація високого професіоналізму в
спілкуванні
Творчі діалогічні методи навчання
Ентузіазм та зацікавленість викладачів
 В контексті кожної культури, як показують дані, є частина
"незалучених", які скептично сприймають "реальність своєї культу-
ри", її цінності та технології відтворення. Така конфронтація пред-
ставляє собою своєрідне контактування з цінностями професійної
організаційної культури. Оскільки дані показують, що частина цієї
групи досліджуваних в цілому ряді аспектів перебувають під впли-
вом організаційної культури свого професійного середовища.
Структура цінностей організаційної культури в різних професій-
них групах. При аналізі отриманих відповідей на питання про те,
які цінності саме підтримуються та заохочуються в контексті куль-
тури можна прийти до висновку, що цінності, специфічні для кож-
ної окремої культури, поділяються на такі категорії:
Принципи та ідеології
Професійно важливі якості
Особистісні якості, які особливо цінуються, спеціально визнача-
ються та утверджуються.
Моделі поведінки, що репрезентують цінності.
Організаційні принципи як такі (в чистому вигляді).
Організаційна культура професійного освітнього середовища
проявляється у особливостях визнання та функціонування ціннос-
тей професійної культури та їх структуризації у вигляді певного ти-
пу культури, а також в усвідомленні особливостей реальної органі-
заційної культури студентами як учасниками освітнього процесу.
На основі усвідомленого сприйняття та орієнтації на власну органі-
заційну культуру розвиваються орієнтації представників даної
культури в інших аспектах реальності, зокрема їх політичні наста-
нови, емоційна оцінка політичного суспільного контексту, полі-
тична компетентність та практична політична поведінка.

2.3. Організаційна культура в професійних

освітніх середовищах як чинник політичних
настанов та політичного вибору особистості.

2.3.1. Порівняльний аналіз організаційної культури

в освітніх професійних середовищах.
Порівняння професійноGосвітніх середовищ в дослідженні
здійснювалось на основі наступних показників організаційної
культури, які розглядаються нами як базові:
147
 1) рівень ініціативності та самостійності в контексті культури;
2) рівень можливостей для особистої відповідальності;
3) орієнтація на високі стандарти якості та продуктивності;
4) стимулювання через заохочення та визнання заслуг;
5) оптимальність часових параметрів організаційної культури;
6) рівень теплоти та підтримки в стосунках в контексті культури;
7) довіра до носіїв цінностей та досвіду професійної культури.
Загальна характеристика організаційної культури всіх професій-
них освітніх середовищ (таблиця 3). В контексті всіх організаційних
культур проявляється збалансований підхід щодо регламентації ді-
яльності студентів (середній показник 6,4) та надання можливос-
тей для розширення зони особистої відповідальності (середній по-
казник 6,1), підтримується орієнтація на високі стандарти вико-
нання діяльності та продуктивності (7,2). Всі культури визнані не-
достатньо справедливими щодо заохочення та визнання заслуг
(6,2), а також невпорядкованими в часовому вимірі (4,7). Навчаль-
ний процес в контексті всіх професійних культур оцінюється як не-
достатньо ритмічний та впорядкований. Всі культури визнані по-
мірковано (скоріше недостатньо) підтримуючими та теплими (5,8),
однак рівень довіри до своєї професійної культури та визнання но-
сіїв професійних цінностей досить високий (7,2).

Таблиця 3 Параметри організаційної культури в різних професійно@-

освітніх середовищах
№ * інфор еконо правники культу філософи політологи біологи
матики місти рологи
1 6,4 6,3 7,0 5,6 6,6 6,3 7,3 6,0
2 6,1 5,5 7,0 5,3 5,7 6,8 6,6 6,0
3 7,2 6,9 8,0 6,4 6,4 5,8 7,7 8,0
4 6,2 6,6 7,3 5,4 6,2 6,3 5,1 6,3
5 4,7 5,2 6,0 3,4 3,0 4,9 5,5 5,2
6 5,8 6,3 6,3 4,7 5,4 5,6 5,7 6,4
7 7,2 8,1 7,5 6,7 7,5 6,9 6,6 8,3
** 6,0 7,2 5,4 5,8 6,1 6,4 6,6
*** 5 1 7 6 4 3 2

* значення середнього показника параметру різних аспектів культури по професійних групах

** середнє значення позитивності організаційної культури в цілому
*** рейтинг організаційної культури по позитивності

148
 Характеристика організаційної культури в окремих досліджува-
них професійних освітніх середовищах. В плані оцінки окремих про-
фесійно освітніх середовищ можна зробити такі узагальнення на
основі отриманих даних.
Студенти, які вивчають інформаційні технології, висловили
оцінки, що їх можна узагальнити так: досліджувана освітня культу-
ра орієнтована на високі стандарти продуктивності та якості, зба-
лансована щодо регламентування діяльності та створення можли-
востей для власних ініціатив, жорсткіша та обмежуюча в порівнян-
ні з усіма іншими, помірковано справедлива та підтримуюча, зба-
лансована в часовому вимірі. Найбільш яскрава та домінувальна
риса даної культури: високий рівень визнання та довіри до носіїв
професійної культури (8,1).
Студенти економічного напряму підготовки оцінюють своє
професійне середовище так: досліджувана освітня культура орі-
єнтована на високі стандарти продуктивності та якості (8,0), від-
значається високим рівнем можливостей для власних ініціатив
студентів, стимулює розширення зони їх особистої відповідаль-
ності, найменш жорстка та обмежуюча в порівнянні з усіма ін-
шими, справедлива та підтримуюча, впорядкована в часовому
вимірі, з високим рівнем визнання та довіри до носіїв професій-
ної культури. Найбільш яскрава та домінувальна риса даної
культури – її орієнтованість на високі стандарти якості та про-
дуктивності (8,0).
Студенти, які вивчають правничі науки, оцінюють своє про-
фесійноGосвітнє середовище так: досліджувана професійна культу-
ра щодо всіх вимірів має тенденцію до низьких значень, чітко рег-
ламентує діяльність та ініціативи, відзначається найбільшою жорс-
ткістю і обмеженнями в порівнянні з усіма іншими, недостатньо
справедлива (5,4) та підтримуюча (4,7), незбалансована в часовому
вимірі, з поміркованим рівнем визнання та довіри до носіїв профе-
сійної культури (6,7). Найбільш яскрава та домінувальна риса даної
культури: її тенденційно критичний характер, всі показники є най-
нижчими серед досліджуваних культур, особливо звертає на себе
увагу нижчий в порівнянні з іншими середовищами рівень довіри
до знань, досвіду та настанов викладачів.

149
 Студенти гуманітарного напряму підготовки (філософія) вис-
ловили оцінки, які дають можливість зробити такі узагальнення:
досліджувана професійноGосвітня культура найменш орієнтована
на високі стандарти продуктивності та якості в порівнянні з інши-
ми, стимулює ініціативність та спрямована на розширення зони
особистої відповідальності студентів, помірковано справедлива і
підтримуюча, збалансована в часовому вимірі. Найбільш яскраві та
домінувальні риси даної культури: менш високий рівень визнання
та довіри до носіїв професійної культури в порівнянні з іншими
досліджуваними середовищами (6,9) та знижений (в порівнянні з
іншими досліджуваними середовищами) рівень стимулювання ви-
соких стандартів якості та продуктивності (5,8).
Студенти гуманітарного напряму підготовки, спеціальністю
яких є культурологія, висловили оцінки, які дають можливість зро-
бити такі узагальнення: досліджувана професійноGосвітня культура
близька за своїми параметрами до культури філософів, порівняно
незначною мірою орієнтована на високі стандарти продуктивності
та якості, недостатньо стимулює ініціативність та особисту відпові-
дальність студентів, розбалансована в часових вимірах (найнижчий
показник в досліджуваних середовищах 3,0), помірковано справед-
лива та підтримуюча, з високим рівнем довіри до знань, настанов та
досвіду викладачів. Найбільш яскрава та домінувальна риса даної
культури: розбалансованість часових вимірів.
Студенти, які вивчають суспільні науки (політологія) вислови-
ли оцінки, які дають можливість зробити такі узагальнення: дослід-
жувана професійноGосвітня культура орієнтована на високі стан-
дарти продуктивності та якості (7,7), має найвищий рівень можли-
востей для власних ініціатив студентів (7,3), відзначається збалан-
сованим підходом до зони особистої відповідальності (6,6), най-
менш жорстка та обмежуюча в порівнянні з усіма іншими, най-
менш справедлива (5,1) та помірковано підтримуюча, впорядкова-
на в часовому вимірі, з середнім рівнем визнання та довіри до носі-
їв професійної культури. Найбільш яскраві та домінувальні риси
даної культури: орієнтованість на високі стандарти якості та про-
дуктивності (7,7), зняття обмежень в діяльності студентів (7,3) та
найнижчий рівень справедливості у визнанні заслуг (5,1).

150
 Студенти, які вивчають природничі науки (біологи) вислови-
ли оцінки, які дають можливість зробити такі узагальнення: дослід-
жувана професійноGосвітня культура орієнтована на високі стан-
дарти продуктивності та якості (8,0) збалансована щодо регламен-
тування діяльності та створення можливостей для власних ініціа-
тив студентів, відзначається поміркованою справедливістю та під-
тримкою, збалансована в часовому вимірі. Найбільш яскраві та до-
мінувальні риси цієї культури: високий рівень визнання та довіри
до носіїв професійної культури (8,3) та орієнтованість на високі
стандарти якості та продуктивності (8,0).
Освітня професійна культура системно може бути описана та-
кою характеристикою організаційної культури як її позитивна
спрямованість, яку можна визначити через такі параметри: рівень
ініціативності та самостійності в контексті культури; рівень мож-
ливостей для особистої відповідальності; орієнтація на високі стан-
дарти якості та продуктивності; стимулювання через заохочення та
визнання заслуг; оптимальність часових параметрів організаційної
культури; рівень теплоти та підтримки в стосунках в контексті
культури; довіра до носіїв цінностей та досвіду професійної культу-
ри.

2.3.2. Організаційна та політична

культура в професійних освітніх
середовищах: взаємодія.
Для аналізу розвитку політичних настанов в професійноGосвіт-
ньому середовищі нами були вибрані показники: важливість знань
про політичне життя в Україні; рівень власного інтересу до політич-
них подій та процесів; політична компетентність, політичні знання;
активність в політичних дискусіях; активність в політичних діях.
Дані показники в дослідженні мають самооцінковий характер, од-
нак якраз усвідомленість таких аспектів презентує таку характерис-
тику як рефлексивність даної культури щодо суспільноGполітичного
контексту. В цілому визначені показники презентують політичну
культуру в даному професійному середовищі, оскільки параметр
"політична компетентність, політичні знання" є відповідним когні-
тивним аспектам політичної культури, показники "важливості
151
знань" та "рівень власного інтересу" відображають емоційний ком-
понент політичної культури, "активність в політичних дискусіях"
презентує політичну комунікативність, а "участь в політичних діях"
– поведінкові аспекти політичної культури. Два останні показники
"активність в політичних дискусіях" та "участь в політичних діях" ві-
дображають різні аспекти поведінкового компоненту політичної
культури, однак можна вважати, що вони презентують практичну
політичну культуру (аспекти її комунікативності та дієвості).

Таблиця 4. Політичні настанови та поведінка в суспільно@політичному

контексті в різних професійно@освітніх середовищах
Показник * Інфор Еконо Прав Культу Філо Політо Біологи
політичних матики місти ники рологи софи логи
настанов
1 важливість 7,1 6,5 7,2 7,1 7,0 6,2 9,4 6,0
знань
2 власний інтерес 6,4 5,0 7,5 6,2 6,2 6,2 8,6 5,0
до подій
3 політичні 5,7 4,4 6,7 6,6 5,0 5,7 7,0 4,7
знання
4 активність 4,3 3,1 5,5 4,3 3,8 3,2 6,5 3,5
в політичних
дискусіях
5 активність 3,4 2,9 4,3 3,6 3,3 2,1 5,2 2,3
в політичних діях
Сумарний 26,9 21,9 31,2 27,6 22,3 23,4 36,7 21,5
показник по
досліджуваних
групах
** 6 2 3 5 4 1 7
* Середній показник параметрів політичної культури по різних освітніх професійних середовищах
** Рейтинг розвитку елементів політичної культури в контексті даного освітнього середовища

Проведене дослідження показує, що в контексті всіх освітніх

середовищ має місце загальна тенденція: студенти є мотивовани-
ми на орієнтацію в політичному житті (важливість для Вас знань
про політичне життя в Україні – середній показник 7,1), однак це
мотиваційне прагнення носить суперечливий характер. Це видно
з того, що існує певна розбіжність між загальними показниками –
важливістю знань про політичне життя та оцінкою власного інте-
ресу до політичних подій відповідно 7,1 і 6,4. Загальний показник
політичної компетентності по всіх досліджуваних середовищах –
5,7. Показник компетентності тримається середніх значень, од-

152
нак оскільки показник важливості політичних знань значно пере-
вищує оцінку власної компетентності, то можна зробити висно-
вок, що сучасні студенти (із усіх професійних груп) відчувають се-
бе недостатньо компетентними до того рівня, який вони визначи-
ли для себе як важливий. В цілому по всіх досліджуваних профе-
сійних групах активність в політичних дискусіях визначена на рів-
ні 4,3, а активність в політичних діях – 3,4. Політична компетен-
тність визнана як значно більш визначальною в поведінці студен-
тів, ніж практична поведінкова політична компетентність. Тож
має місце нерівномірність в розвитку компонентів політичної
культури: розвиток мотиваційних та емоційних компонентів від-
бувається більш інтенсивно, а когнітивні та поведінкові компо-
ненти значно менш розвинуті. В поведінковій компоненті полі-
тична комунікативність визначається як більш розвинута, ніж
практична (поведінкова) політична компетентність. Можна дати
наступну інтерпретацію отриманим даним: молоді люди вважають
для себе важливим багато знати про політичне життя країни, ли-
ше частково вносити в спілкування свої знання (те, про що зна-
ють) і не вважають за необхідне діяти на основі власних знань.
Значення цих показників ніби утворюють певний контур дій і за-
микають політичну культуру особистості власним існування, ос-
кільки виникає суперечлива колізія: для чого забезпечувати важ-
ливі знання, якщо вони не входять в реальне спілкування та не
визначають реальні дії. Можливо знання, що стосуються процесів
політичного життя мають якісь обмежувальні функції щодо спіл-
кування та реальної поведінки.
Студенти, які вивчають інформаційні науки, відзначаються
середнім значенням показника важливості знань про політичне
життя в країні (6,5), найнижчим рівнем власного інтересу до полі-
тичного життя (5,0), низькою самооцінкою власної політичної
компетентності та обізнаності, низькою активністю в політичних
дискусіях (3,1) та низьким рівнем участі в політичних діях (2,9).
Визначені в досліджені показники дозволяють представити в ціло-
му такий портрет політичної культури даного професійноGосвіт-
нього середовища: політична культура є неактуальним аспектом
життя в ньому, досліджувана політична культура "некомунікатив-

153
на", недієва, з низькою самооцінкою власної компетентності в ці-
лому. В порівнянні з досліджуваними одна з найменш розвинутих
(близькою до даної є політична культура студентів, що вивчають
природничі науки).
Студенти, які вивчають економічні науки, відзначаються ви-
соким значенням показника важливості знань про політичне жит-
тя в країні (7,2), високим рівнем власного інтересу до політичного
життя (7,5), тенденцією до високої самооцінки власної політичної
компетентності та обізнаності (6,7), середнім показником актив-
ності в політичних дискусіях (3,1) та низьким рівнем участі в полі-
тичних діях (4,3). Слід сказати, що на фоні інших досліджуваних
середовищ показник участі в політичних діях є вищим і поступа-
ється лише групам студентів, що вивчають суспільні науки (5,2).
Сукупність отриманих даних дозволяє представити такий портрет
політичної культури даного освітнього середовища: політична
культура є актуальним аспектом життя даного середовища, дана
культура є політично комунікативною, з оптимальним рівнем са-
мооцінки та більш дієвою в порівнянні з іншими. В порівнянні з
досліджуваними це одна з найбільш розвинутих в політичному ви-
мірі культур (поступається в сумарному показнику лише професій-
ній групі політологів).
Студенти, що вивчають правничі науки, високо оцінюють
важливість знань про політичне життя в країні (7,1), відзначаються
інтересом до політичного життя (6,2), високою самооцінкою влас-
ної політичної компетентності та обізнаності (6,6), низькою актив-
ністю в політичних дискусіях (4,3) та низьким рівнем участі в полі-
тичних діях (3,6). Дані в цілому дозволяють представити такий пор-
трет політичної культури даного професійноGосвітнього середови-
ща: політична культура є актуальним аспектом життя даного сере-
довища, однак вона недостатньо комунікативна, малодієва, разом з
тим це "політично впевнена культура" – більшість представників
даної досліджуваної групи відзначаються високою самооцінкою
власної політичної компетентності. В порівнянні з досліджуваними
організаційними культурами одна з найбільш розвинутих, по зна-
ченню показників поступається лише професійним середовищам
політологів та економістів.

154
 Студенти, що вивчають гуманітарні науки (філософи) відзна-
чаються середнім рівнем важливості знань про політичне життя в
країні (6,2), середнім рівнем власного інтересу до політичного жит-
тя (6,2), тенденцією до високої оцінки власної політичної компе-
тентності та обізнаності (5,7), низькою активністю в політичних
дискусіях (3,2) та низьким рівнем участі в політичних діях (2,1). Да-
ні в цілому дозволяють представити такий портрет політичної куль-
тури даного професійноGосвітнього середовища: політична культу-
ра є мало актуальним аспектом життя даного середовища, вона "не-
комунікативна", недієва, "політично впевнена", з високою самоо-
цінкою власної компетентності в цілому. Поєднання таких показ-
ників можна позначити як політична неадекватність або практична
непідтвердженість політичної культури, оскільки низький рівень
участі в політичних діях та участі в політичних дискусіях одночасно
поєднуються з високою впевненістю у власній політичній компе-
тентності. В порівнянні з досліджуваними одна з найменш розви-
нутих за рейтинговим показником (сумарний та рейтинговий по-
казники близькі до значень груп природничників та факультету ін-
форматиків.
Студенти, які вивчають гуманітарні науки (культурологи),
відзначаються високим рівнем важливості знань про політичне
життя в країні (7,0), середнім рівнем власного інтересу до політич-
ного життя (6,2), середньою самооцінкою власної політичної ком-
петентності та обізнаності, низькою активністю в політичних дис-
кусіях (3,8) та низьким рівнем участі в політичних діях (3,3). Отри-
мані дані в цілому дозволяють представити такий портрет політич-
ної культури даного професійноGосвітнього середовища: політич-
на культура є актуальним та важливим аспектом життя даного се-
редовища, відповідна політична культура "некомунікативна", не-
дієва, з середньою самооцінкою власної компетентності в цілому.
Дана культура, що професійно близька до групи філософів, в по-
рівнянні з іншими досліджуваними одна з найменш розвинутих
(сумарний та рейтинговий показники обох груп гуманітарів близь-
кі до значень природничників та інформатиків. Як особлива риса
цю культуру відрізняє визнання на високому рівні важливості
знань про політичне життя в країні на фоні співпадаючих низьких

155
показників з іншими так само мало розвинутими в плані політич-
ної культури професійними середовищами. Можливо це зумовле-
но професійним сприйняттям цілісності суспільної культури як
такої (професійним баченням реалій суспільного життя як аспекту
культури). Дана деталь показує специфічний характер політичної
культури та її професійну детермінацію, а також взаємозалежність
аспектів професійної та політичної активності представників про-
фесійної групи.
Студенти, які вивчають суспільні науки (політологи) відзнача-
ються найвищим показником важливості знань про політичне жит-
тя в країні (9,4), максимально високим рівнем власного інтересу до
політичного життя (8,6), тенденцією до високої самооцінки власної
політичної компетентності та обізнаності (7,0), високим показни-
ком активності в політичних дискусіях (6,5) та високим рівнем
участі в політичних діях (5,2). Всі показники є найвищими на фоні
інших досліджуваних середовищ. В світлі отриманих даних дане се-
редовище можна віднести до найбільш яскравих в аспекті політич-
ної культури. Отримані в дослідженні дані дозволяють представити
такий портрет: політична культура є надзвичайно актуальним ас-
пектом життя даного середовища, дана культура є політично кому-
нікативною, з високим рівнем самооцінки політичної компетен-
тності, що можна вважати обґрунтованим на фоні високої залуче-
ності в політичні дискусії та участі в політичних діях. Це найбільш
розвинута в аспекті політичної культури група, що складає її уні-
кальність в досліджуваних нами аспектах. Політична культура да-
ного професійного середовища розвинута, це "політично впевне-
на", комунікативна, дієва компетентна культура політичного роз-
витку та вдосконалення.
Студенти, які вивчають природничі науки (біологи) відзнача-
ються середнім рівнем показника важливості знань про політичне
життя в країні (6,0), найнижчим рівнем власного інтересу до полі-
тичного життя (5,0), низькою самооцінкою власної політичної
компетентності та обізнаності (4,7), низькою активністю в політич-
них дискусіях (3,5) та дуже низьким рівнем участі в політичних ді-
ях (2,3). Отримані дані в цілому дозволяють представити такий
портрет: політична культура є мало актуальним аспектом життя да-

156
ного середовища, ця політична культура "не комунікативна", з
низьким рівнем практичної політичної компетентності, з низькою
самооцінкою. В порівнянні з досліджуваними одна з найменш роз-
винутих (разом з групами інформатиків) та найменш зацікавлених
політичними процесами професійних культур.
Порівняння сумарних показників оцінки політичної культури в
професійно@освітніх середовищах. Отримані дані дозволили визна-
чити та порівняти міру залученості представників різних професій-
но освітніх середовищ в політичну сферу суспільного життя, особ-
ливостей їх політичних настанов та особистої політичної культури.
Найнижчий сумарний показник розвитку політичної культури
на природничому факультеті та факультеті інформаційних техно-
логій 21,5 і 21,9. Найвищий даний показник (36,7) – на факультеті
суспільних наук у політологів, чого власне слід було очікувати. До
рівня розвитку політичних настанов, комунікативності та дієвості
факультету суспільних наук досить близько знаходяться економіч-
ний та правничий факультет, сумарний показник відповідно 31,2 і
27,6. До середовищ з мало розвинутою складовою політичної куль-
тури відносяться як факультет природничих наук, факультет ін-
формаційних наук та технологій, так і обидві професійні групи гу-
манітарного факультету культурологи та філософи. Звертає на себе
увагу те, що мало залучені в політичну культуру групи є надзвичай-
но високо професійно орієнтованими та позитивними організацій-
ними культурами. Можна прийти до висновку, що в цих професій-
ноGосвітніх середовищах має місце ефект професійно зумовленої
відстороненості від суспільноGполітичного контексту. Тож помітно,
що розвинута політична культура як складова культури функціонує
лише в позитивних організаційних культур, до яких (таблиця 3)
відносяться факультет економічних (рейтинг позитивності органі-
заційної культури 1) та факультет суспільних наук (рейтинг пози-
тивності організаційної культури 3). Однак сам розвиток організа-
ційної культури не приводить до розвитку політичної культури, ос-
кільки одні з найбільш позитивних організаційних культур (фа-
культет природничих наук (рейтинг позитивності організаційної
культури 2) знаходяться на дуже низькому рівні в аспекті політич-
ної культури. Отримані в досліджені дані показують, що негативні

157
організаційні культури не можуть розвивати та підтримувати полі-
тичну культуру. Разом з тим не всі позитивні організаційні культу-
ри відзначаються високим розвитком політичної культури.
Отримані дані засвідчили, що мало залучені в політичну куль-
туру групи можуть бути разом з тим надзвичайно високо професій-
но орієнтованими та знаходитись в контексті позитивної організа-
ційної культури. В таких розвинутих, "технологічних" (тобто силь-
них та зобов'язуючих) культурах проявляється професійно зумов-
лена відстороненість від суспільноGполітичного контексту. Можна
пояснити це таким чином: заглибленість в професійну культуру не
дозволяє сприйняти інші "непрофесійні" реальності. Тож високий
розвиток організаційної культури не приводить спонтанно до роз-
витку політичної культури: не всі позитивні організаційні культури
відзначаються відповідним розвитком політичної культури. Отри-
мані дані свідчать, що для розвитку політичних настанов потрібні
більш досконалі форми організаційної професійної культури, які
не стимулюють "автономізацію" даної культури, а навпаки сприя-
ють залученню в суспільноGполітичне життя суспільства.
Отримані дані дозволяють сформулювати висновки щодо ха-
рактеру взаємодії між організаційною та політичною культурою.
1. Залученню в професійне та суспільне життя сприяють орга-
нізаційні культури, які є позитивними та відзначаються такими ха-
рактеристиками як: орієнтація на високі стандарти продуктивності
та якості, високий рівень можливостей для власних ініціатив сту-
дентів, стимулювання розширення зони особистої відповідальнос-
ті, справедливі та підтримуючі норми, впорядкованість в часовому
вимірі, високий рівень визнання та довіри до носіїв професійної
культури. Негативні організаційні культури, які є жорсткими, об-
межуючими, несправедливими, незбалансованими в часових вимі-
рах, відзначаються низьким рівнем визнання та довіри до носіїв
професійної культури, формують тенденції відстороненості від
професійного та суспільного життя, низький рівень інтересу до
професійного та суспільного життя, не здатні створити умови для
розвитку професійної та соціальної компетентності особистості.
Для розвитку соціальних настанов і компетентності особистості
необхідні досконалі форми організаційної професійної культури,

158
які не підтримують процес автономізації даної освітньої професій-
ної культури.
2. Певні організаційні культури більшою мірою сприяють за-
лученню в суспільно політичне життя. Позитивні організаційні
культури сприяють розвитку політичної компетентності та обізна-
ності, прагнення до знань про політичне життя в країні, формуван-
ню інтересу до політичного життя, формують обґрунтовану самоо-
цінку власної політичної компетентності, підтримують активність
в політичних дискусіях та участь в політичних діях. Однак сам роз-
виток організаційної культури не приводить до розвитку політич-
ної культури. Отримані дані показують, що навіть достатньо пози-
тивні і розвинуті організаційні культури не можуть підтримувати та
розвивати адекватну політичну культуру. Для розвитку політичних
настанов потрібні більш досконалі форми організаційної профе-
сійної культури, які не стимулюють автономізацію даної культури,
а сприяють залученню її носіїв в суспільноGполітичне життя країни.
Чинники, які детермінують такий розвиток, як можна передбача-
ти, стосуються більш широкого соціального контексту і не включе-
ні в саму організаційну культуру.
3. Політична компетентність спільнот та розвиток особистої
політичної культури з більшою ймовірністю досягаються в профе-
сійних освітніх середовищах з розвинутою своєрідною організацій-
ною культурою, що дозволяє відрізняти дану професійну спільноту
від інших та створює атмосферу ідентифікованості для членів орга-
нізації. В таких спільнотах завдяки організаційній культурі підтри-
мується відданість професійним цілям, вони виступають як чинник
соціальної стабільності та створюють умови для розвитку профе-
сійно специфічних політичних субкультур.

2.3.3. Політичні настанови та політичний вибір в різних

професійних освітніх середовищах.
Аналіз отриманих в дослідженні даних свідчить про те, що одні
організаційні культури більшою мірою сприяють залученню в сус-
пільно політичне життя, ніж інші. Загальна позитивність організацій-
ної культури є базою для розвитку політичної культури:. Однак сам
розвиток організаційної культури не приводить до розвитку політич-
159
ної культури. Навіть достатньо позитивні і розвинуті організаційні
культури можуть не підтримувати та не розвивати адекватну політич-
ну культуру. Чинники, які детермінують такий розвиток, як можна
передбачати, стосуються більш широкого соціального контексту –
загальної політичної культури. Якщо створення позитивної організа-
ційної культури є завершенням інтеграційних процесів внутрішньо
групового характеру, то формування позитивної політичної культури
вимагає інтеграційних чинників більш високого надгрупового рівня.
Як важливий показник політичних настанов відповідних ос-
вітньоGпрофесійним середовищам оцінювались особливості за-
гальних уявлень про політику та політичне життя в країні (загальна
концепція політики); зміст настанов особистості щодо політичної
активності, соціальні позиції та відповідний політичний досвід.
Джерелом даних про концепцію політики, політичний досвід та
цінності студентів стали висловлювання студентів, отримані за до-
помогою методики незавершених речень (варіант методики сконс-
труйований відповідно завдань дослідження).

2.3.3.1. Узагальнена особиста концепція політики

При аналізі змісту висловлювань студентів всіх досліджуваних
груп, отриманих за допомогою методики незавершених речень, бу-
ло встановлено, що значення поняття політики є специфічним в
таких контекстах "моя власна особиста концепція політики", "сус-
пільство в цілому", "моя сім'я", "мої однокурсники".
Особистісна концепція політика була визначена в дослідженні
на основі групи суджень з методики незавершених речень, а саме
фрагменту "Я думаю, що політика...". Судження, що стосувались
фрагменту "Більшість громадян в нашому суспільстві..." та фраг-
менту "В моїй сімї вважають, що політика..." узагальнювались як
суспільна та сімейна концепції політики. Судження, що отримані
за допомогою фрагменту "Мої однокурсники вважають..." узагаль-
нені як групова концепція політики.
В узагальненій концепції можна виділити такі змістовні еле-
менти:
1. Політика осмислюється як визначальна сфера суспільного
життя ("визначає майже всі суспільні процеси"), як сфера напрацю-

160
вання важливих суспільних рішень та узгодження інтересів різних
конкурентних суспільних груп.
2. Політика є дзеркалом суспільства ("віддзеркалює суспільні
процеси", "відображає рівень культури та моральності як політиків,
так і громадян"; "рухає суспільство")
3. Політика осмислюється як частина суспільного життя, яка
вимагає від залучених в неї людей непересічних здібностей, висо-
кої моралі ("мистецтво керувати державою", "політика – справа
талановитих особистостей"), є надзвичайно важливою для сус-
пільства, незнання та нерозуміння в цій сфері суспільного життя
має серйозні негативні наслідки для самої особистості та сус-
пільства.
4. Політика приваблює людей, які борються за владу ("Гасло
політиків: "мета виправдовує засоби"; "справа тих, хто вміє грати на
публіку").
5. Політика – це конкурентне середовище, використання
брудних технологій ("громадяни ніколи не отримують достовірної
інформації про те, що відбувається за лаштунками").
6. Політика – це сфера аморальності та брудних інтриг ("бруд-
на боротьба за владу", "брудний шлях до влади", "публічна діяль-
ність, яка вимагає досить часто говорити неправду", "болото, в яко-
му дуже мало порядних людей");спосіб реалізації амбіцій, здобуття
влади та просування власних інтересів ("лайно").
7. Політика – це сфера маніпуляції суспільством, "гра між
представниками владної еліти, де виграшем є вплив, влада та задо-
волення власних інтересів"; "спосіб задоволення власних інтересів
за рахунок інших"; "засіб впливу та підпорядкування більшістю
меншості"; "брудна гра вищих посадовців країни".
В узагальненій концепцій мали місце менш поширені групи
суджень, однак їх можна вважати достатньо характерними і важли-
вими (судження щодо особливостей політичного життя в Україні,
ідеальних моделей політичної культури, футурологічні проекти,
судження особливого особистісного плану). Можна представити ці
менш поширені судження теж відповідно до їх ролі в загальній
структурі концепції.

161
 1. В узагальнену концепцію політики включають негативні
оцінки реалій української політики:
"Це театр абсурду (принаймні в нашій країні").
"Дуже відрізняється в Україні і світі. В Україні спосіб піару та
заробляння грошей. У світі – утвердження іміджу країни і народу,
співпраця з іншими націями".
"В нашій країні можливість заробити великі гроші. Культури
політики в нас нема, викорінити корупцію буде дуже важко".
"Брудна справа в такій країні, коли політиків цікавлять лише
гроші".
2. В контексті тлумачення поняття політики студенти одно-
часно визначали свої можливості до занять політикою ("це не для
мене") та вказували на суперечливий нестандартний, на їх думку,
характер політичного процесу в Україні.
Відстороненість від політичного життя, неможливість прий-
няти особисту участь обґрунтовується тим, що політична діяльність
є лише маскування для корисливих людей, яким властиве це перш
за все прагнення заробити великі гроші ("спосіб заробляти величез-
ні гроші, паралельно даючи заробити іншим"; "справа, на якій
можна заробити гроші, якщо вміти"; "спосіб заробити гроші та за-
безпечити своє майбутнє", "джерело прибутків"). Тож компетен-
тність в сфері політики надзвичайно важлива для кожної людини
("справа, в якій кожен повинен мати особисту думку"; "брудна
справа, з якою треба бути обізнаним"), однак саме тому певна час-
тина студентів, досить нерівномірно представлених по досліджува-
них групах вважають себе нездатними особисто зорієнтуватись та
діяти в сфері політичного життя.
Другою причиною відсторонення студенти розглядають так
звані "особливості національної політики". Значну частину аргу-
ментацій складають висловлювання про своєрідність політичних
процесів в Україні ("я вважаю, що політика в нашій країні недос-
татньо розвинута, особливо соціальна та економічна, в Україні не
використовується досвід цивілізованих держав щодо впровадження
якісно нової політики"; "політика – брудна справа, особливо в ук-
раїнському контексті"; "в Україні політикою займаються дилетан-
ти, а не професіонали").

162
 3. Характерну, хоч мало поширену групу, складають судження
щодо ідеальних моделей політичної культури, футурологічні про-
екти, своєрідні юнацькі "ідеалізації".
Такими є визначення концептуального плану, якою має бути
політика. Політика має бути спрямована на вдосконалення сус-
пільного життя. В результаті суспільного прогресу, перемоги ви-
щих цінностей вона можливо поступово зникне ("політичне жит-
тя і політики за умови перемоги добра і світла перестануть існува-
ти"). Політика має бути сферою діяльності підготовлених людей,
це виключно професійна діяльність, нею не повинні займатись
дилетанти. Політика має відповідати суспільним ідеалам, вона
має бути відкритою, прозорою, в ній мають діяти чесні та благо-
родні люди, вона повинна проводитись в інтересах народу ("полі-
тика, це те, що мають робити уряд, посадовці, щоб задовольнити
потреби громадян").
До цієї групи можна віднести судження про можливість іде-
ального особистісного залучення (це цікаво, складно, це мистец-
тво, мистецтво обраних, спосіб реалізації власних поглядів, пере-
конань різними формами політичної активності).

2.3.3.2. Особиста концепція політики

Особистісні концепції політики знаходяться під впливом про-
фесійного середовища та його організаційної культури.
Якщо студенти факультету інформатики акцентують значен-
ня політики як важливої для суспільства сфери діяльності, до якої
вони особисто не мають здібностей, оскільки вона дуже складна,
особливо в Україні. Студенти гуманітарного факультету, при тому
що частина з них теж визначають політику як важливу суспільну
діяльність, досить відсторонено відзначають, що це сфера бруду,
корисливості, інтриг та вважають, що в цій сфері стосунки людей
ґрунтуються на конкурентності та маніпулюванні свідомістю.
Особиста концепція політики в гуманітарів є значно негативні-
шою, ніж у інформатиків. Можна помітити, що гуманітарі в своїх
визначеннях (в особистістній концепції) політики більш однос-
тайні один з одним. При визначенні політики гуманітарі викорис-
тали меншу кількість категорій, тож особистісна концепція вияви-

163
лась у них більш когнітивно простою і одноманітнішою в порів-
нянні з іншими досліджуваними групами.
Значна частина опитуваних проявили упереджене ставлення
до політики. Визначивши, що це брудна справа, переважна біль-
шість студентів, не вказали, чим зумовлена їх оцінка. Характерно,
що студенти економічного факультету відзначивши, що сфера по-
літики є суперечливою і аморальною, зазначали, що це разом з тим
сфера напрацювання суспільних рішень, погодження суперечли-
вих суспільних інтересів, конкурентних груп, особистості та сус-
пільства. Студенти природничого факультету зазначили, що полі-
тична сфера не тільки брудна, але й, на їх погляд, небезпечна діяль-
ність.
Із всієї сукупності суджень по кожній групі можна виділити
основний визначальний смисловий чинник, який об'єднує осо-
бисті концепції політики, виступає певною формою їх узгодження
– "груповим смислом" або інтеграційним ефектом. Схожість осо-
бистих концепцій в межах професійних груп дозволяє визначити
ці смислові детермінанти (номінувати їх). Особиста концепція по-
літики в студентів економістів є структурованою, лаконічною, в
ній більш виявлений теоретичний компонент, тобто окреслені сут-
тєві аспекти цієї сфери суспільної практики. Економісти дають
визначення політики за смислом "об'єктивності", в ньому поєдну-
ються дві думки "це суспільно важливий спосіб пошуку рішень" і
разом з тим "це брудна боротьба за вплив, владу, інтереси". В той
же час інформатики більше спрямовані на оцінку психологічних
якостей, які дозволяють людині займатись політичною діяльніс-
тю; їх визначення за смислом "дистанціювання"("це не для мене").
Визначення гуманітарів за смислом "негативно емоційне", політи-
ка – це важливо, однак суттєві ознаки непрокоментовані, а вказа-
но на негативні атрибути – конкуренція, інтриги, маніпуляції.
Певні професійні спільноти формують концепції одностайні
(включають одні і ті ж категорії), інші – менш одностайні когні-
тивно складні, які включають багато різних за змістом категорій
(інформатики). Особистісна концепція політики у студентів при-
родничників є достатньо когнітивно простою і нейтральною в
емоційному аспекті: "це брудна справа, не варто її осмислювати і

164
звертати на неї увагу, це справа професіоналів, вона далека від ме-
не"; "брудна гра, маніпуляції та великі гроші".
Особистісні концепції політики у правників є найбільш інди-
відуалізованими та включають елементи концептуально ідеологіч-
ні. Культура правників включає як загальну, так і індивідуалізовані
концепції: судження, які є спільними для більшості членів групи,
доповненні індивідуальними нюансами. В правників найбільш по-
ширені судження концептуального плану, зокрема позитивного ба-
чення реалій політики: політика – це мистецтво, мистецтво немож-
ливого, часом цікава річ, мистецтво обраних, спосіб реалізації
власних поглядів, переконань різними засобами. Група правників
окреслила особистісне залучення в політичну сферу: спосіб реалі-
зації власних поглядів, переконань різними засобами. На особис-
тісне залучення в політичну сферу вказують судження про те, що
політика – це мистецтво, цікава та складна діяльність, наука та
мистецтво досягнути неможливого. Концепції правників також
містять судження концептуально теоретичного плану: політика має
бути відкритою та прозорою, це дуже складна річ, вчення про те, як
використати наявні ресурси.
Особистісна концепція політиків у політологів є макси-
мально когнітивно складною з усіх досліджуваних груп, вона та-
кож базується на значно більшій кількості категорій в порівнян-
ні з ними, також вона є однією з найбільш позитивних концеп-
цій за своїм змістом. Особистісні концепції політики у політоло-
гів максимально індивідуалізовані. Можна зробити висновок,
що в цій сфері група немає відповідного культурного стереотипу,
тож концепції членів групи максимально індивідуалізовані. За
своїм смислом – це концепції формування та визначення осо-
бистісного смислу в політичній сфері суспільного життя. В виз-
наченнях політологів також значно більше з іншими групами
визначені аспекти ідеальної моделі політичного життя: "мистец-
тво використання можливостей", "справа мого життя", "справа
честі та відповідальності (справжня політика)", "мистецтво", "фі-
лософія".
Особистісна концепція політики у соціальних працівників
має специфічну домінуючу рису: вона спрямована на осмислення

165
політики в аспекті суспільних ідеалів: політика має слугувати сус-
пільству, бути прозорою, благородною, слугувати суспільству, її
мають вершити благородні люди. За смислом ця концепція є кон-
цепцією перфекційною, ідеалізованою та романтичноGальтруїс-
тичною.
Особисті концепції першокурсників менш стереотипні,
більш індивідуалізовані, більш когнітивно складні, в них відсутні
базові культурні судження. Порівняння груп першокурсників та
старшокурсників показує своєрідне втягування в професійну
культуру та сприйняття політичних реалій відповідно до неї, до
тих зобов'язуючих суджень, які належить поділяти більшості гру-
пи.
Узагальнені особистісні визначення політики або особистісні
концепції політики (відповідно професійноGосвітніх середовищ).
*Найбільш поширені судження в контексті груп виділені курсивом.
Інформатики. Політика – це соціально важлива діяльність уп-
равління державою, яка вимагає високих моральних якостей та об-
дарованості, яку довіряють найбільш шанованим членам суспільс-
тва, результати якої мають значення для людини, тому знання та
компетентність в сфері політики їй необхідні, особливо в реаліях
української політики, яка значно відрізняється від світових норм
та і в цілому політика це досить суперечлива і негативна сфера, від
якої краще відсторонитись, оскільки вона надто складна для розу-
міння, вимагає багато часу та зовсім інших рис особистості, ніж у
мене.
Гуманітарі. Політика – це соціально важлива сфера, діяль-
ність, яка сповнена аморальності та корисливих інтриг, далека від
мене сфера, без якої я прекрасно проживу, яка мене абсолютно не
цікавить і яку я не хочу коментувати, це сфера науки та інтелекту-
ального суперництва, боротьби та конкуренції соціальних груп та
спрямована на маніпулювання свідомістю інших.
Економісти. Політика – це процес напрацювання важливих
суспільних рішень щодо управління суспільством та сфера узгод-
ження суспільних та особистих інтересів, діяльність, яка визначає
майже всі суспільні процеси, характеризує суспільство, відобра-
жає рівень культури та моральності як політиків, так і громадян,
брудна боротьба за владу з метою реалізації інтересів суспільних
166
груп та окремих осіб, компетентність в цій сфері надзвичайно
важлива і кожен повинен мати свою особисту думку, маніпуля-
тивна гра суспільством нечесними та корисливими людьми, в ре-
зультаті суспільного прогресу, перемоги вищих цінностей посту-
пово зникне.
Природничники. Політика Gце важлива, але брудна справа,
пов'язана з великими грошима та маніпулюванням свідомістю,
спрямована на узгодження різних інтересів, нею повинні займа-
тись професіонали, це наука про покращання життя людини, од-
нак в цій сфері все відбувається без урахування моїх бажань та
прагнень.
Правники. Політика це важлива, але брудна справа, особливо
в українському контексті, боротьба за владні повноваження, спо-
сіб заробляти величезні гроші, забезпечити своє майбутнє, пара-
лельно даючи заробити іншим, нечесні маніпуляції, разом з тим
це наука і мистецтво, політика має змінюватись, нею мають зай-
матись чесні люди, ця діяльність для обраних і знаючих, захопли-
ва, цікава, складна діяльність, можливість реалізувати власні пе-
реконання.
Політологи. Політика – це невід'ємна сфера життя людини,
всеохоплююча сфера, в межах якої існують всі інші суспільні від-
носини, боротьба за здобуття та здійснення влади, сфера узгод-
ження інтересів суспільних груп, суперечлива, сповнена амораль-
ності та бруду, важливе явище, в якому громадяни повинні бути
компетентним, це маніпуляції свідомістю, це моя майбутня про-
фесія, заглиблення в політику небезпечне, робить людину хво-
рою, справжня політика це філософія, справа честі та відповідаль-
ності, мистецтво.
Соціальні працівники. Політика – це складна суперечлива
сфера, в якій мені важко досягти компетентності, сфера, яка
сповнена аморальності та корисливих інтриг, боротьба за владу
всіма засобами, в Україні не в кращому стані, вона повинна бути
відповідною суспільним ідеалам, політика заплутана і складна,
але як учасника цього процесу вона мене цікавить і деколи захоп-
лює.

167
Таблиця 5. Зміст особистої концепції політики в різних освітніх професій-
них середовищах (особистий стереотип політики в базових категоріях).
Професійно
освітнє Зміст базових особистісних категорій в визначенні політики
середовище (в порядку домінувальності)
Інформаційні науки Діяльність, яка сповнена аморальності та корисливих інтриг
Соціально важлива діяльність (без визначення її суті)
Негативна оцінка реалій української політики
Оцінка своєї компетентності та можливих професійних досягнень в
сфері політики.
Гуманітарні науки Діяльність, яка сповнена аморальності та корисливих інтриг
Соціально важлива діяльність(без визначення її суті)
Сфера інтелектуального, соціального суперництва та маніпуляцій
Економічні науки сфері політики
Сфера напрацювання важливих суспільних рішень
та узгодження інтересів
Брудна боротьба за владу
Визначальна сфера суспільного життя
Дзеркало суспільної культури і моралі
Сфера, яка зникне з поступом суспільства
Природничі науки Соціально важлива діяльність(без визначення її суті)
Діяльність, яка сповнена аморальності та корисливих інтриг
Великі гроші
Маніпулювання свідомістю інших
Сфера напрацювання важливих суспільних рішень
та узгодження інтересів
Діяльність лише для професіоналів
Сфера, яка спрямована проти моїх життєвих інтересів
Правничі науки Соціально важлива діяльність(без визначення її суті)
Негативна оцінка реалій української політики
Брудна боротьба за владу ,
Великі гроші
Маніпулювання свідомістю інших
Діяльність лише для професіоналів
Діяльність, яка вимагає обдарованості та високих моральних
якостей
Захоплива діяльність, мистецтво, спосіб реалізації власних
переконань
Суспільні науки Соціально важлива діяльність(без визначення її суті)
(політологи) Сфера узгодження інтересів суспільних груп
Маніпулювання свідомістю інших
Сфера боротьби та конкуренції соціальних груп
Діяльність, яка сповнена аморальності та корисливих інтриг
Визначальна сфера суспільного життя
Значимість знань та компетентності в сфері політики
Майбутня професійна діяльність
Небезпечна діяльність для політика
Захоплива діяльність, мистецтво, філософія, справа честі та
відповідальності
Суспільні науки Складна суперечлива сфера, в якій важко досягти компетентності
(соціальні працівники) Ідеали політики
Діяльність, яка сповнена аморальності та корисливих інтриг
Брудна боротьба за владу
Негативна оцінка реалій української політики
Захоплива діяльність, цікавить мене

168
 Дані наведені в таблиці 5 підтверджують тези про залежність
особистої концепції політики від впливу організаційної культури
професійних освітніх середовищ, її професійну змістовну зумов-
леність (акцентованість) та своєрідність. Студенти, що вивчають
інформаційні технології, акцентують реальність політичного
життя як сферу своєї некомпетентності та через психологічне
дистанціювання до неї. Студенти, що вивчають гуманітарні нау-
ки, акцентують реальність політичного життя як сферу амораль-
них інтриг, маніпулювання, науки та інтелектуального суперниц-
тва. Студенти, що вивчають економіку, акцентують реальність
політичного життя як сферу напрацювання важливих рішень, уз-
годження суспільних інтересів та боротьби за владу. Студенти, що
вивчають правничі науки, акцентують реальність політичного
життя як сферу боротьби за владні повноваження, матеріальної
зацікавленості та захопливу сферу самореалізації, науки і мис-
тецтва. Студенти, що вивчають природничі науки, акцентують
реальність політичного життя як сферу аморальних та корисли-
вих інтриг. Студенти, що вивчають суспільні науки (політологи),
акцентують реальність політичного життя як захопливу сферу са-
мореалізації і водночас сферу маніпуляції іншими людьми з ме-
тою здійснення корисливих інтересів. Студенти, що вивчають
суспільні науки (соціальні працівники), акцентують сферу полі-
тичного життя як сферу своєї компетентності та реалізації сус-
пільних ідеалів.
Особисті концепції політики відрізняються в професійних
групах мірою концептуальності (наявністю теоретичного компо-
ненту, логічності, структурованості), домінуванням певних кате-
горій (зміст базових категорій), когнітивною складністю чи прос-
тотою (різноманітність та одноманітність), одностайністю та мі-
рою індивідуалізованості, мірою сформованості групового та ін-
дивідуального смислу (розвиток, поєднання та взаємодія загаль-
ної групової та індивідуальних смислових концепції), мірою про-
коментованості (лаконічна чи розгорнута), емоційним знаком
(позитивна, негативна, нейтральна), смисловою спрямованістю
(прагнення групи до об'єктивності, групове відсторонення, про-
яви групової афективності).

169
2.3.3.3. Суспільна, сімейна та групові концепції політики та їх чинники
Обидві концепція політики (суспільна та сімейна) не відзнача-
ються специфічністю. За своїм змістом обидві концепції ("суспіль-
на" (так думають більшість громадян в нашому суспільстві) і "сімей-
на" (так думають в моїй сімї) відмінні між собою та разом з тим поз-
бавлені характерної професійної своєрідності. Можна дійти вис-
новку, що ці концептуальні визначення політики є незалежними
від організаційної культури. Залежність та професійну своєрідність
демонструють лише особиста концепція політики ("я думаю, що
політика...") та групова концепція ("мої однокурсники вважають,
що політика...").
Особистісна концепція політики формується під впливом ор-
ганізаційної культури, а "сімейна" та "суспільна" детерміновані ін-
шими чинниками. Це поза культурно організаційні феномени, во-
ни вписані в загальну суспільну політичну культуру та політичну сі-
мейну культури і залежні від них.
Узагальнений зміст суспільної концепції політики в різних освіт-
ньо@професійних середовищах (соціальний стереотип "так думають
більшість громадян"): політика – це сфера боротьби можновладців
за власні інтереси та збагачення, це брудна боротьба, в якій ми
програємо, і в якій ми не можемо розібратись, вона хаотична, аб-
сурдна, безнадійна, ми не можемо на неї вплинути, фактично ми не
залучені, хоча повинні впливати на неї і приймати участь. Базови-
ми категоріями суспільного стереотипу є наступні: значимість (виз-
нання політики важливою сферою суспільного життя), негатив-
ність всіх її аспектів (принципів, політиків, технологій), непідвлад-
ність змінам на краще (неможливість здійснювати контроль та змі-
нювати політику).
Групова концепція політики вказує на міру охопленості членів
групи загальною концепцією, відображає культуру одностайності
свого середовища перебування. Приблизно третина студентів в
кожному окремому середовищі стверджує, що "політика не ціка-
вить моїх однокурсників", "не має до них жодного стосунку". В гру-
повій концепції важливими є такі деталі. В правників та економіс-
тів значимо більша кількість стверджує, що не знає, яким чином
визначають категорію політики їх однокурсники. Тож виходить, що

170
в політично активних культурах це має місце більшою мірою. В по-
літично менш дієвих культурах впевненість в тому, що однокурсни-
ки думають подібним чином щодо політичного життя, є більш по-
ширеною. Можливо, що в політично активних культурах активні-
ше протікає дослідження індивідуальних позицій з важливого пи-
тання, реалізується вимога щодо формування цієї позиції, тому і
судження щодо того, як думають однокурсники, висловлюються з
більшою обережністю.
На це вказують зобов'язуючі категорії групових концепцій в
політично активних культурах. Зобов'язуючими ми називаємо ка-
тегорії, які визначають, як мають діяти члени групи ("Політика сто-
сується нашого майбутнього, ми маємо стати майбутнім нашої кра-
їни і змінити все найкраще"; "Політична ситуація в Україні потре-
бує поліпшення", "Політична реальність. зміниться в Україні і буде
схожа на світову політичну практику"). За цим критерієм групові
концепції принциповим чином відрізняються. В більш активних
політичних культурах групова концепція містить зобов'язуючі кате-
горії щодо майбутнього та перспектив та імперативів діяльності. В
відсторонених від політичної активності культурах такого роду гру-
пові концептуальні фрагменти відсутні. Таким чином, самою спе-
цифічною для групової концепції є базова категорія "майбутнього
та перспектив" та "імперативів політичних дій".
Узагальнена концепція політики в сімейному контексті (" в
моїй сімї вважають, що політика...") не відзначається специфічніс-
тю в освітньоGпрофесійних спільнотах, вона виступає загальною. Її
зміст визначається такими базовими спільними для всіх груп кате-
горіями: "Політика – це важливе явище суспільного життя, це бо-
ротьба за владу, справа можновладців, вона зачіпає інтереси всіх
членів суспільства; політичні реалії необхідно розуміти і треба вмі-
ти орієнтуватись в цій сфері, треба прагнути все більшої компетен-
тності в цій сфері, однак краще уникати залучення в політичну ді-
яльність. Політика є небезпечною і не надто бажаною сферою для
самореалізації молодої людини". Функціональне призначення та-
кої концепції є очевидним. Вона спрямована на визначення певної
бездоганної соціальної поведінки, застереження від помилок, вона
є своєрідним тлумаченням молодою людиною настанов від своїх

171
батьків. Певні відмінності "сімейна" концепція політики має в се-
редовищі правників та політологів. В цих професійних групах вона
є близькою до особистісної та групової концепції у значної части-
ни досліджуваних.
Узагальнений зміст сімейної концепції політики (на основі
висловлювань студентів) з різних освітньоGпрофесійних середовищ
("сімейний стереотип") утворено такими базовими категоріями: не-
гативна оцінка реалій української політики; важлива сфера сус-
пільна життя, в якій потрібна серйозна компетентність; бажане
дистанціювання від сфери політики, сімейний політичний вибір.
Остання категорія зафіксована в значної кількості досліджуваних з
груп правників, політологів і дещо меншої кількості з груп еконо-
містів.
Порівнюючи суспільну, сімейну та групові узагальнені кон-
цепції політики можна дійти таких висновків:
В особистому визначенні політики ("я думаю...") домінуючим
є ідеалізовано нормативне уявлення про політику: важлива сфера
діяльності талановитих моральних людей, покликаних змінювати
суспільне життя на краще. У визначенні політики від суспільства
("Більшість громадян думають...") молоді люди акцентують загаль-
но поширені уявлення про політику як про сферу діяльності амо-
ральних корисливих людей, які спрямовують свої зусилля на досяг-
нення власних цілей. У визначенні політики від сім'ї ("в моїй сім'ї
думають...) домінуючим є визначення політики як невизначеної,
складної для розуміння реальності, компетентність в якій є дуже
необхідною, однак залучення в політичну діяльність є небажаним.
В групі своїх однокурсників формується саме відповідне професій-
ноGосвітній культурі уявлення про політику. В кожному професій-
ному оточенні звичайно є більш політично залучені молоді люди,
як і менш залучені. Однак лише в групах політологів більшість дос-
ліджуваних стверджували наступне "більшість моїх однокурсників
вважають, що політика – це частина їхнього життя".

2.3.3.4. Форми участі в політичному житті та політичний вибір

Як форми участі в політичному суспільному житті досліджува-
ні зазначили:

172
 Участь у виборах (в процесі голосування).
Участь у виборчому процесі (спостерігачем, членом ТВК).
Участь в подіях Помаранчевої революції.
Участь в зборах, мітингах.
Участь в роботі партійних осередків.
Події Помаранчевої революції викликали масове залучення
студентів із всіх професійних спільнот в політичне життя. Участь в
революції стала для більшості студентів найбільш значимою подією
їх політичного особистого досвіду, найбільш сильним "політичним"
переживанням. Одночасно ці події стали єдиною формою політич-
ної участі для більшості студентів ("Хіба що була на Майдані рік то-
му. Насправді в мене є більш цікаві справи"). Характерно, що хоча
самі події Помаранчевої революції оцінюються як масштабні зна-
чимі події, разом з тим більшість студентів визначають свою участь
як – "брав скромну участь" (75% всіх досліджуваних) та "прецеден-
тну" ("більше нічого подібного не стану робити" – 50% всіх дослід-
жуваних).
Студенти в усіх професійних спільнотах категоризують свої
враження від участі в подіях Помаранчевої революції перебування
в атмосфері піднесеності, психологічного єднання ("Враження
найприємніші від єднання сердець"); домінування доброзичливого
взаємного ставлення людей; атмосфера позитивних емоцій ("Всім
просто було весело"), сприйняття унікальності події, їх виходу за
повсякденні виміри ("Враження як від перегляду вистави").
В результаті події Помаранчевої революції осмислені з різни-
ми психологічними наслідками.
1. Висока оцінка подій та своєї причетності до них (" відчув себе
людиною, а не масою, переконався, що можу творити історію влас-
ної країни"). Частина студентів визначають свою участь в револю-
ції як закономірну для себе, яка не зазнала ніякої переоцінки:
"Помаранчева революція. Це був свідомий вибір, але він ви-
лився для мене в самоусвідомлення себе як громадянина своєї дер-
жави, а не в суто політичну річ").
"Спочатку відчувала свою значимість (при голосуванні), потім
був стан: "Невже я звичайна мурашка, голосом якої можна знехту-
вати?" Саме тому були дні на Майдані, про які я зовсім не шкодую".

173
 2. Стан розчарування та спустошеності
"В часи революції був на піднесенні., але явно на цей день роз-
чарувався в результатах зусиль".
"Участь в минулорічних подіях. Розчарована";
"Як і решта мерзла на Майдані, сьогодні я би вже туди не пішла"
"Підтримували людей, що жили в наметах, відвідували де-
монстрації. Зараз з'явилось розчарування, бо все те за що ми стоя-
ли, фактично виявилось марним"
3. Дистанціювання від політичної суті подій Помаранчевої рево-
люції.
Значна кількість студентів в оцінці подій Помаранчевої рево-
люції підкреслює такий аспект як домінування психологічного ас-
пекту подій над політичним: саме пережитих емоційних вражень,
подій спілкування та взаємодії, особливого унікального суспільно-
го досвіду з усвідомленим протиставленням політичній суті подій:
"Найкращі враження, гарні спогади, піднесений настрій, від-
чуття єдності"
"Майдан відвідувала під час Помаранчевої революції, сподо-
балось, однак не політика і не політичні діячі, а насамперед те, що
більшість українців є справді українці та люблять свою країну"
"Це був свідомий вибір, але він вилився для мене в самоусві-
домлення себе як громадянина своєї держави, а не в суто політич-
ну річ".
Можна визначити таку позицію рефлексії особливостей своєї
мотивації та особистого досвіду як неполітична участь в подіях По-
маранчевої революції: "Майдан відвідувала під час Помаранчевої
революції, сподобалось, однак не політика і не політичні діячі, а
насамперед те, що більшість українців є справді українці та люб-
лять свою країну".
Ряд студентів підкреслюють неоднозначні оцінки побаченого
та пережитого: "Майдан, враження, суперечливі"; "Відчувала біль і
щиру жалість до свого народу"; "Був активістом і спостерігачем під
час виборів 2004. Враження різні, відповідають реаліям. Найкраще
враження – дух єдності, бажання кращого, всі позитивні настрої
кінця 2004 року. Найгірше те, що політика в Україні майже не змі-
нилась".

174
 Для частини студентів досвід участі в подіях Помаранчевої ре-
волюції став основою для категоризації набутого досвіду як нега-
тивного і визначення своєї позиції щодо дальшої участі в політич-
ному житті: ("Єдине, що я зробила, була на Майдані. Було класно,
але я незадоволена результатами, тому більше нічого подібного ро-
бити не буду").
Частина студентів свою участь в помаранчевих подіях оціню-
ють як "прецедентну" – певну випадковість, яка в подальшому жит-
ті є малоймовірною.
Частина студентів, які приймали участь в подіях Помаранче-
вої революції, усвідомили еволюцію своїх поглядів в процесі роз-
гортання подій. Участь на перших етапах Майдану студенти виз-
начають як повноцінну: "днювали та ночували, поїли змерзлих ча-
єм, лізли на барикади, розповсюджували газети. На початку гарне
враження відчуття спільності з багатьма незнайомими людьми,
відчуття правильності того, що відбувається. Наприкінці все пе-
ретворилось на фарс – музичка, пиво, голі заяви, наче в болото
завели".
Найбільш активними в політичному житті виступають студен-
ти політологи (1 позиція), економісти (2 позиція), правники (3 по-
зиція). Висока активність політологів проявляється в їх участі у ви-
борах як спостерігачів, членів виборчих комісій, участь в роботі ор-
ганів самоврядування, членство в партіях, участь в роботі молодіж-
них організацій, агітація, участь у виборах різного рівня, членство в
громадських організаціях, участь в партійних з'їздах, мітингах. Сту-
денти політологи залучені нерівномірно в різні форми політичної
активності. Охопленість всіма зазначеними формами активності
встановлена лише в 10 % обстеженої групи політологів. Разом з тим
навіть в цій групі студентів 30 % зазначають, що є далекими від по-
літичного життя, і ніякі умови не можуть це змінити. З іншого бо-
ку, навіть дуже активні студенти висловлюють свою критичну оцін-
ку до тих форм політичних дійств, в які вони були залучені. Нап-
риклад студентка політолог так коментує свою участь у з'їзді полі-
тичної партії: " Переживала незадоволення бутафорським характе-
ром подій, якесь роздвоєння реальності, все відбувається в чиїхось
інтересах".

175
 Події Помаранчевої революції по різному сприймались та пе-
реживались досліджуваними з різних професійних спільнот, однак є
змістовні особливості, які дозволяють зробити деякі узагальнення.
Важливим подією досліджувані у всіх професійних спільнотах
визначають участь в Помаранчевій революції. Переживання та вра-
ження від участі в подіях Помаранчевої революції – це найбільш
емоційні та змістовні переживання, пов'язані з залученням в різні
форми політичної активності. Досліджувані характеризують свої
переживання та враження як почуття гордості ("Я можу тепер гор-
до встати і сказати, що я українка і не соромлюся цього"); почуття
єдності з іншими людьми ("Такі моменти у житті єднають народ");
незвичайні екзистенційні переживання ("У такий час можна було
повірити у неможливе і вважати, що так воно і станеться";"Кров
швидше мандрувала жилами"), особливого емоційного стану ("Це
були моменти піднесення").
Можна помітити, що висловлювання досліджуваних про пере-
жите під час революційних подій, мають елементи вершинного пе-
реживання. Як відомо вершинні переживання є особливими мо-
ментами самоактуалізації та розвитку особистості в концепції А.
Маслоу. Вершинні переживання характеризуються А.Маслоу як
особливий тип емоційного досвіду, що властивий самоактуалізова-
ній особистості. Вершинні переживання являють собою особливі
екстатичні стани, які переживаються в кульмінаційні моменти лю-
бові, інтимності, творчих відкриттів, пізнання, розуміння, злиття з
природою. Вершинні переживання – це моменти сильного хвилю-
вання та високого напруження. Вершинні переживання в певних
аспектах схожі з містичним або релігійним досвідом, хоча їх здобу-
вають не через звернення до релігії. В стані вершинного пережи-
вання самоактуалізовані люди відчувають свою гармонію із світом,
втрачають відчуття свого "Я" і ніби виходять за межі свого "Я". Ха-
рактерними моментами вершинного переживання є особливе від-
чуття своєї могутності і одночасно своєї безпорадності, а також
втрата почуття місця і часу. В результаті вершинного переживання
особистість змінюється.
Проаналізовані нами висловлювання молодих людей з різних
професійноGосвітніх середовищ свідчать, що переживання ними

176
участі в подіях Помаранчевої революції співпадає з представленим
А.Маслоу описом вершинного переживання. Наявність вершин-
них переживань в процесі участі в політичному житті є, на наш пог-
ляд, однією з досить важливих особливостей, з якими ми зустрілись
в досвіді нашого дослідження як новим аспектом політичного дос-
віду особистості, що раніше не був зазначений іншими дослідника-
ми. Найбільш яскравий характер висловлювань екзистенційного
плану щодо своїх вражень та переживань в період Помаранчевої ре-
волюції притаманні студентам факультету гуманітарних наук. Хоча
окреслені особливості вершинних переживань властиві досліджу-
ваним з усіх професійних груп, в спільнотах фахівців гуманітарних
наук (філософів, культурологів) особиста участь в політичних поді-
ях переживається та категоризується в характеристиках вершинних
переживань значно частіше, ніж в інших професійних групах.
Особливості ставлення до політиків. В політичних симпатіях
студентів різних професійних середовищ проявляються такі тен-
денції.
Максимальна кількість політиків, які привабливі для студен-
тів, характерна студентам політологам. Серед студентів різних про-
фесійних груп які стверджують, що не відзначають позитивно жод-
ного політика: 30% фахівців інформаційних технологій, 60% сту-
дентів гуманітарів, 50% студентів природничників. В інших профе-
сійних групах такого типу судження складають менше або 25 % дос-
ліджуваної групи.
В цілому більша орієнтація на пошуки політика як яскравої
особистості властива студентам гуманітаріям. Студентам політоло-
гам (найбільшою мірою), економістам та правникам характерна
спрямованість на ідеологію політика (систему його ідей) більшою
мірою, ніж його психологічні якості. В окреслених професійних
групах пошук політичних орієнтацій позбавлений персонологічної
оцінки: шукають та оцінюють ідеологію, а не особистість. В усіх
професійноGосвітніх середовищах молодим людям є властивою не-
довіра до політиків, особливо провідних, як носіїв політичної мас-
ки, імітаторів політичних переконань.
Частина досліджуваних (приблизно 25% у окремих групах) да-
ли відповідь, що з українських політиків їм не подобається жоден і

177
вони не довіряють жодному українському політику: всі політики
однаково не заслуговують на довіру ("Не вірю тому, що нікого не
знаю особисто, а офіційній інформації вірити не можна"; "Ні з ким
особисто не знайомий, не можу вірити теле і газетним образам по-
літиків"; "Звичайні люди мають нульову інформацію про справжній
стан справ та особистість політиків"; "Здається, брешуть всі. Хтось
більше, хтось менше").
Можна визначити, що найбільш довірливою групою (тобто та-
кою групою, в якій найчастіше зустрічаються висловлювання про
довіру тому чи іншому політику) є соціальні працівники. Найбільш
недовірливою (в плані поширення висловлювань про неможли-
вість довіри політикам) є гуманітарі.
Отримані дані свідчать, що у молоді, що готується до своєї
професійної кар'єри, вибір політика (політика, який подобається) є
"ідеологічно" пов'язаний з концепцією відповідної професійної ді-
яльності. Проте, для правників, економістів та інформатиків є ха-
рактерними переконання, що їх професійна діяльність ніяким чи-
ном не залежить від політичних обставин і має стабільний характер
Перспективи щодо підвищення політичної активності визна-
чаються в професійних середовищах по різному. При визначенні
умов, які можуть вплинути на їх політичну активність студенти заз-
начили такі:
1. Переконливі успішні результати політичної діяльності політи-
ків ("Я маю побачити якісь важливі та вагомі дії наших політиків")
2. Покращання моральної атмосфери в українській політиці. ("Я
маю бачити, що політики гідні мого вибору", "Політики мають ста-
ти поміркованішими, розумнішими, щоб можна було їм вірити, до-
віряти", "Умови, за яких всі політики були б високо моральними та
освіченими людьми").
3. Наявність інформації, яка б допомогла забезпечити орієнтацію
в політичних подіях ("Більше інформувати про політичні заходи.
"Більше чесності відкритості"; "Більше правдивої інформації")
4. Екстраординарні суспільні події.
Разом з тим дані вказують на чинники утримання від політич-
ної активності, що діють в усіх середовищах, що дало нам можли-
вість виділити та описати такі характерні феномени як феномен

178
свідомого дистанціювання від політичного життя та феномен ла-
тентної політичної активності.
Феномен свідомого дистанціювання від політичного життя. Час-
тина студентів твердо переконані, що ніякі умови не можуть впли-
нути на їх небажання проявити політичну активність ("Тут справа не
в умовах. Я не є активною, бо не вбачаю в цьому сенсу" "Жодних
умов, мою аполітичність "ні замучити, ні вбити";"Я не цікавлюсь
політикою").
Характерно, що навіть екстраординарні події в суспільстві
визначаються як недостатня умова зміни в своїх політичних наста-
новах значною кількістю студентів ("Я субпасіонарій, тобто надто
спокійна людина, тому мені потрібен сильний поштовх (екстре-
мальні, несподівані події, рішучий переконливий заклик), та навіть
тоді я ще подумаю"; "Я думаю, що таких умов не має, бо не люблю
політики, хіба якісь кризові ситуації, але бажано, щоб їх не було").
Найбільш чисельною група, що свідомо зайняла позицію від-
стороненості від політичного життя, є в середовищі студентів, що
вивчають інформаційні технології, ("аполітична позиція як свідомо
обрана").
Небажання приймати участь в політичному житті пояснюється
психологічними причинами ("я надто спокійна людина"), відсутніс-
тю зацікавленості ("я не цікавлюсь політикою"), негативним став-
ленням до політики ("я не люблю політики") або переконаністю в
тому, що політика має бути сферою діяльності лише професіоналів.
Досить незначна група студентів (політологів, правників, еко-
номістів) вважає, що всі необхідні їм умови для участі в політично-
му житті вже існують і достатні ("Всі умови вже створено").
Феномен латентної політичної активності. Частина студенів
вказують, що вони готові були б приймати активнішу участь в по-
літичному житті, якби існували певні спонукальні чинники ("Хтось
має мене до цього спонукати"). Можна визначити цю позицію як
"латентна політична активність". Можна зробити висновок, що
певній частині студентів в усіх професійно– освітніх середовищах є
притаманна "латентна політична активність".
Серед студентів, яких можна віднести до "латентно політич-
но активних", можна виділити різні групи відповідно до вказа-

179
них причин, які утримують їх в такому суперечливо невизначе-
ному стані.
Серед умов, які могли б їх активізувати студенти зазначають,
що в першу чергу найвагомішими за спонукальною дією є зростан-
ня переконаності в покращанні моральних якостей політиків, без-
доганність їх рішень і дій, їх освіченість, покращання атмосфери
вітчизняної політики в цілому ("неможливість наживатись на своє-
му народі, закладені в законодавчі акти").
В якості умов своєї політичної активності студенти визнача-
ють дію спонукань та заохочень психологічного характеру, наяв-
ність певного роду професійної зацікавленості, наявність матері-
альної зацікавленості.
Як можливу причину участь в політичному житті студенти
вказують на наявність матеріальної зацікавленості або важливість
політичних дій в аспекті професійної діяльності ("Треба, щоб полі-
тика якось більше пересікалась з моєю спеціальністю"). Тож існу-
вання "особливої професійної зацікавленості" теж можна розгляда-
ти як прояв латентної політичної активності студентів.
Важливою умовою посилення політичної активності студенти
(у всіх професійних групах) вважають визначеність цілей та прио-
ритетів політичного процесу.
На думку значної групи студентів в кожному професійному се-
редовищі дуже часто активність в політичному процесі є долею нев-
дах, тих, хто не має професійних перспектив або має певні проблеми:
не знає, чим займатись; "це цікаво тим, хто немає себе куди подіти".
Студенти "природничники" підкреслюють, що для політичної
активності їм потрібна інформація про всіх суб'єктів політичного
процесу, наявність вільного часу та можливість контролю над полі-
тичними подіями і конкретні результати. Студенти політологи та-
кою умовою вважають збільшення кількості різноманітних моло-
діжних організацій, які представляли б інтереси молоді. Політоло-
ги стали б більш активними, якби більш відкритою і публічною ста-
ла діяльність організацій, партій ("можливість прийти з вулиці і
прийняти безпосередню участь").
Можливості спілкування в різноманітних молодіжних органі-
заціях вважають стимулюючим чинником політичної активності

180
студентиGправники. Правники серед умов їх залучення в політичну
активність визначають як умову – здобуття більш високого соці-
ального та економічного статусу, це дозволить, на їх думку, прийма-
ти участь в політичному житті з максимальною ефективністю.
Студенти гуманітарного факультету принципово орієнтовані
на відстороненість від політичної активності ("уникаю політики") та
наполягають, що їх залучення до політичного життя є неможливим.
Однак їх позицію може змінити поява цікавого харизматичного по-
літика, забезпечення їх особистого впливу на події та відомих полі-
тиків, підвищення рівня освіченості і культури публічних політиків.
Таким чином можна зробити висновок, що як форми політич-
ної активності, так і умови посилення мотивації політичної актив-
ності є детерміновані організаційною професійною культурою.
Для студентів, що вивчають інформаційні науки, провідними
умовами є сильні та екстраординарні суспільні події та переконли-
ві результати політичної діяльності окремих політиків.
Для студентів, що вивчають гуманітарні науки, провідними є
прозорість політичного процесу, наявність інформації, точна орі-
єнтація в подіях, можливість їх повного осмислення та розуміння.
Для студентів, що вивчають правничі та економічні науки,
провідними є такі умови як перспективи професійного зростання,
критичний характер суспільних подій, умови матеріального заці-
кавлення та особисті значні досягнення.
Для студентів, що вивчають природничі науки, провідними є
такі умови як переконливі результати діяльності політиків, можли-
вість контролювати наслідки політичних дій, політичну ситуацію, а
також цікавість до певного політика.
Для студентів, що вивчають суспільні науки (політологи), про-
відними є умови активізації політичного життя, широкі можливос-
ті участі в різних політичних об'єднаннях, покращання моральної
атмосфери в суспільстві.
Для студентів, що вивчають суспільні науки (соціальні праців-
ники), провідними є такі умови як прагнення сприяти гуманізації
суспільства, необхідність виконання своїх професійних обов'язків
(досягнення суттєвого покращання становища різних людей, соці-
альних груп, необхідність їх підтримки та захисту).

181
 Висновки до розділу
1. В професійних освітніх середовищах формується та узагаль-
нюється соціальний, професійний та політичний досвід особистос-
ті. В кожній професійній групі через характеристики організацій-
ної культури віддзеркалюється та акумулюється досвід всіх пред-
ставників даної культури, що зумовлює формування відповідної
даному професійному середовищу своєрідної освітньої професій-
ної культури.
2. Професійні освітні середовища відзначаються розвинутою
своєрідною організаційною культурою, що дозволяє відрізняти
приналежні до даної культури спільноти від інших та створює ат-
мосферу ідентифікації для їх членів, генерує їх відданість професій-
ним цілям, здійснює інтегративні функції в спільнотах, формує їх
психологічну стабільність, слугує контролюючим механізмом, кот-
рий направляє і формує стосунки та поведінку як професіоналів,
так і молодих фахівців в широкому колі соціальних ситуацій. Всім
окресленим аспектам впливу організаційної культури професій-
ноGосвітнього середовища підпорядковані соціальні ситуації,
пов'язані з політичною активністю і здійсненням політичного ви-
бору членів відповідних професійних спільнот.
3. Особливості функціонування організаційної культури про-
фесійних освітніх середовищ, способи підтримання та розвитку ор-
ганізаційної культури в цих середовищах сприймаються та усвідом-
люються молодими фахівцями в процесі адаптації до них.
4. Вплив професійного освітнього середовища на розвиток
настанов особистості, якими визначається спрямованість та особ-
ливості самореалізації, її професійна, суспільна, політична актив-
ність, проявляється в таких інтеграційних ефектах:
А) феноменології поведінки в контексті культури в цілому та
відповідної політичної субкультури;
Б) особистісних концепціях політичного життя та активності;
В) формах політичного залучення та активності;
Г) умовах і мотивації політичної активності та динаміки цієї
мотивації;
Д) в сприйнятті та оцінці діючих персон політичного процесу
– носіїв політичних ідеологій.

182
 5. Характерними ефектами впливу організаційної культури
професійних освітніх середовищ на орієнтації, настанови студентів
в контексті політичного вибору на основі порівняльного дослід-
ження функціонування різних професійних культур є наступні:
А) Своєрідність та професійна акцентованість особистісних
концепцій політичного життя. Студенти, що вивчають інформа-
ційні технології, акцентують реальність політичного життя як сфе-
ру своєї некомпетентності та через психологічне дистанціювання
до неї. Студенти, що вивчають гуманітарні науки, акцентують ре-
альність політичного життя як сферу аморальних інтриг, маніпулю-
вання, науки та інтелектуального суперництва. Студенти, що вив-
чають економіку, акцентують реальність політичного життя як сфе-
ру напрацювання важливих рішень, узгодження суспільних інтере-
сів та боротьби за владу. Студенти, що вивчають правничі науки,
акцентують реальність політичного життя як сферу боротьби за
владні повноваження, матеріальної зацікавленості та захопливу
сферу самореалізації. Студенти, що вивчають природничі науки,
акцентують реальність політичного життя як сферу аморальних та
корисливих інтриг. Студенти, що вивчають суспільні науки (полі-
тологи), акцентують реальність політичного життя як захопливу
сферу самореалізації і водночас сферу маніпуляції іншими людьми
з метою здійснення корисливих інтересів. Студенти, що вивчають
суспільні науки (соціальні працівники), акцентують сферу політич-
ного життя як сферу своєї компетентності та реалізації суспільних
ідеалів.
Б). Нерівномірність представленості форм політичної актив-
ності в різних професійноGосвітніх середовищах.
В студентів та фахівців в сфері гуманітарних наук має місце
феномен неполітичної участі в політичних подіях, який полягає в
дистанціюванні від політичної суті подій і домінуванні психологіч-
ного аспекту подій над політичним: пережитих емоційних вражень,
подій спілкування та взаємодії, особливого унікального суспільно-
го досвіду, протиставленні особистого емоційного, когнітивного,
мотиваційного досвіду політичній суті подій та визначенні цієї суті
як другорядної в системі всіх оцінок.
Найбільш різноманітні форми політичної активності властиві

183
майбутнім фахівцям в сфері політології, що проявляється в їх ак-
тивній участі у виборах (як спостерігачів, членів виборчих комісій),
в роботі органів самоврядування, членстві в політичних партіях та
громадських організаціях, участі в роботі молодіжних організацій,
політичній агітації, участі у виборах різного рівня, участі в партій-
них з'їздах, мітингах, демонстраціях. Охопленість всіма зазначени-
ми формами активності є мало поширеною (скоріше персональ-
ним винятком) в усіх інших професійних групах.
В) Умови і мотивації політичної активності є специфічними в
професійноGосвітніх спільнотах.
Для студентів, що вивчають інформаційні науки, провідними
умовами є сильні та екстраординарні суспільні події та переконли-
ві результати політичної діяльності окремих політиків.
Для студентів, що вивчають гуманітарні науки, провідними є
прозорість політичного процесу, наявність інформації, точна орі-
єнтація в подіях, можливість їх повного осмислення та розуміння.
Для студентів, що вивчають правничі та економічні науки,
провідними є такі умови як перспективи професійного зростання,
критичний характер суспільних подій, умови матеріального заці-
кавлення та особисті значні досягнення.
Для студентів, що вивчають природничі науки, провідними є
такі умови як переконливі результати діяльності політиків, можли-
вість контролювати наслідки політичних дій, політичну ситуацію, а
також цікавість до певного політика.
Для студентів, що вивчають суспільні науки (політологи), про-
відними є умови активізації політичного життя, широкі можливос-
ті участі в різних політичних об'єднаннях, покращання моральної
атмосфери в суспільстві.
Для студентів, що вивчають суспільні науки (соціальні праців-
ники), провідними є такі умови як прагнення сприяти гуманізації
суспільства, необхідність виконання своїх професійних обов'язків
(досягнення суттєвого покращання становища різних людей, соці-
альних груп, необхідність їх підтримки та захисту).
Г) Сприйняття та оцінка діючих персон політичного процесу
– носіїв політичних ідеологій. Визначення політичної ідеології по-
літика є властивим членам спільнот з вищим рівнем політичної

184
культури та залученості і є нехарактерним явищем в більшості дос-
ліджених нами професійноGосвітніх середовищ.
Таким чином, в дослідженні емпірично досліджено та підтвер-
джено феномен існування своєрідних організаційних культур про-
фесійно освітніх середовищ, визначено інтегральні характеристики
різних професійноGосвітніх культур та зафіксовано специфічні нас-
лідки організаційної культури: орієнтації особистості в цінностях,
реаліях політичного життя суспільства. Як свідчать дані нашого дос-
лідження, професійні освітні середовища здійснюють потужний
вплив на розвиток настанов особистості, якими визначається її про-
фесійна та суспільна активність. ПрофесійноGосвітні спільноти в
умовах сучасного українського суспільства, розвиваючи нові форми
соціальної інтеграції, відіграють особливу роль в підвищенні адапта-
ційних можливостей суспільства в цілому, сприяють його інтеграції.

Література до розділу
1. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами. 8)е издание /
Перев.с англ. под ред. С.К.Мордовина. – СПб.: Питер, 2005. – 832 с. – (Се-
рия "Классика МБА")
2. Виханский О.С, Наумов А.И. Менеджмент: человек, стратегия, организация,
процесс. М.,1995.
3. Гордієнко В.І. Організаційна культура професійно)освітнього середовища //
Наукові записки НАУКМА. Педагогічні, психологічні науки та соціальна робо-
та. Т.33. – Видавничий дім "КМ Академія" 2004. – С.55)60.
4. Гордієнко В.І Аналіз методів дослідження організаційної культури професійно
освітніх середовищ. // Наукові записки НАУКМА. Психологічні, педагогічні
науки та соціальна робота. Т.47. – Видавничий дім "КМ Академія", 2005. –
С.60)67.
5. Гордієнко В.І., Копець Л.В. Феноменологія професійної діяльності в групі у
контексті стабільності та динаміки організаційних форм // Наукові записки
НАУКМА. Психологічні, педагогічні науки та соціальна робота. Т.47. – Ви-
давничий дім "КМ Академія", 2006. – Т.59. С.55)60.
6. Занковский А.Н. Организационная психология: Учебное пособие для вузов по
специальности "Организационная психология" – М.: Флинта: МПСИ, 2000. –
648с.
7. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. – К., 1993. – 382с.
8. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти. – К.: Ні-
ка)Центр, 2000. – 330с.
9. Липатов С.А. Организационная культура: концептуальные модели и методы
диагностики // Вестник Московского университета. – Сер.14. Психология. –
1997. – №4. – С.55)65.
185
 РОЗДІЛ 3.
Інтеграційні процеси в середовищі
молодіжних політичних
і Громадських рухів
Розділ присвячено теоретичним та емпіричним дослідженням
соціального та соціальноGпсихологічного підґрунтя інтеграції мо-
лоді до існуючої соціальноGполітичної структури суспільства. В
першому підрозділі інтеграція молоді розглядається як елемент в
системі суспільного відтворення соціальної системи. Аналізуються
соціальна та соціальноGпсихологічних база, що сприяє інтеграцій-
ним процесам у молодіжному середовищі. Особлива увага приділя-
ється розгляду особистісних чинників, що детермінують залучення
та участь молоді в організаціях політичного спрямування, громад-
ських рухах. Аналізуються провідні механізми, дається інтерпрета-
ція та пояснення дії цих механізмів для різних рівнів соціальноGпо-
літичної активності молоді.
Другий підрозділ присвячено розгляду мобілізаційних дій, які
сприяють залученню молоді до різноманітних громадських рухів та
політичноGорганізаційних середовищ. З'ясовано, що молодіжні
організації політичного спрямування відіграють важливе значення,
оскільки можуть перешкоджати необґрунтованому втручанню дер-
жави в суспільне життя, сприяти зростанню громадянської актив-
ності, залученню молодих громадян у політику для формування
більш інтегрованої громадянської свідомості. Емпірично виявлено,
що за допомогою певних організаційноGмобілізаційних впливів
молодіжні організації виступають в якості одного з важливих фак-
торів соціалізації підлітків і молоді, і забезпечують молодих людей

186
відповідними організаційними світоглядними баченнями та вимі-
рами. Обґрунтовано роль молодіжні об'єднання у задоволені акту-
альної для юнацького віку потреби у спілкуванню, приналежності
до референтної групи.
У третьому підрозділі аналізуються основні фактори партійної
ідентичності як одного з механізмів, що можуть інтенсифікувати
інтеграційні процеси в суспільстві. Детально розглядаються сут-
ність партійної ідентичності як чинника структурування політич-
них орієнтацій громадян, виділяються рівні її ідентифікації, стій-
кості та артикульованості. Особливої цінності набувають виділені
емпіричні показники партійної ідентичності. Під час розгляду
впливу партійної ідентичності на політичні поведінку та на схиль-
ність до мобілізації в організовані структури виділяються основні
підходи до її аналізу: раціональноGінструментальний, соціологіч-
ний та соціальноGпсихологічний та запропонований Г.Диліген-
ським ще один, який можна вважати надбанням засобів масової
комунікації, а саме маніпулятивний підхід. Детально з'ясовуються
їх сутнісні характеристики.

3.1 Соціально7психологічне підґрунтя

залучення молоді до організацій політичного
та громадянського спектру
Дослідження питань участі молоді в громадських організаціях
є необхідними з кількох причин, як для з'ясування того, як відбува-
ється інтеграція молоді до соціальноGполітичної сфери, так і з точ-
ки зору того, як і у яких формах проявляється соціальноGіндивіду-
альні механізми, як сприяють самоорганізаційним процесам у мо-
лодіжному середовищі.
Реалізуючи свою потребу в соціальній і політичній активності
молодь має змогу проявляти свою соціальну природу, що розкрива-
ється в різних соціальних взаємодіях, в ідентифікаціях з різними
соціальними групами, в організації свого життєвого світу через за-
лучення до політичного життя. Іншими словами, через власну гро-
мадську участь молодь засвоює досвід життєдіяльності різноманіт-
них організованих структур, сприяє відтворенню суспільноGполі-
тичної структури того типу, який є на момент їх входження до цих
187
структур, відчуває свою приналежність до певної соціальної систе-
ми, засвоює навички організації як свого життя, так й інших. Через
входження до суспільноGполітичних організованих структур мо-
лодь не лише відтворює, вона їх оновлює привносячи новий соці-
альний досвід і своє бачення їхнього розвитку, визначаючи таким
чином характер суспільноGполітичного розвитку на роки. І від того,
наскільки буде активна молодь у цьому процесі, на що буде спря-
мована її відтворююча і конструююча діяльність, може залежати ха-
рактер суспільного розвитку країни вцілому. Тому дослідження мо-
лодіжного руху, його соціальноGпсихологічного підґрунтя має нау-
ковий інтерес з точки зору розуміння процесів, які протікають все-
редині цієї вікової групи, так і пояснення перспектив розвитку сус-
пільства в цілому. Особливого значення набуває ця тема в ситуаці-
ях змін або стагнаційному періоді. І від того, наскільки вдасться ак-
тивізувати перетворювальну енергію молоді, через залучення її по-
тенціалу до соціальноGполітичної сфери, в такій мірі можуть визна-
чатися перспективи стійкості та інтеграції суспільства.
Для того, щоб показати рівень актуальності для молоді участі в
громадськоGполітичних об'єднаннях додамо дещо статистики. За
даними Міністерства юстиції України, станом на кінець 2007 року в
Україні офіційно було зареєстровано більше 2,5 тис громадських ор-
ганізацій всеукраїнського статусу, 141 політична партія. Проте до-
сить красномовним є наступні показники, а саме рівня безпосеред-
ньої участі молодих громадян у діяльності цих організацій. За дани-
ми соціологічного дослідження, здійсненого Державним інститутом
розвитку сім'ї та молоді, на запитання "Чи є ви членом політичної
партії?" лише 4 % опитаних відповіли згодою. ЗGпоміж тих, хто брав
участь у опитуванні лише 2 % підтвердили свою участь у громад-
ських молодіжних організацій, і, 4 % інколи відвідують заходи, які
проводяться громадськими організаціями [ПресGреліз за результа-
тами...]. Тобто, можна констатувати, що рівень залучення молоді до
мережі громадських організацій є дуже низьким. Причин тут є бага-
то, і частина з них безсумнівно належить до психологічної та соці-
альноGпсихологічної, проте беззаперечним є факт, що молоді полі-
тика та молодіжні політичні організації в тому вигляді в якому вони
представлена тепер, в більшості випадків для молоді є нецікавими.

188
 Спираючись на виявлену картину бачимо, що неабиякий від-
соток молодих людей не є членами молодіжної організації і біль-
шість з них не проявляють такого бажання. Проте, варто все ж зау-
важити, що участь у молодіжних організаціях позитивно познача-
ється на формуванні особистості. Молодіжні організації громад-
ського та політичного спектру можуть, а у більшості європейських
країн вони такими і є, ефективними організаційними структурами
через які відбувається взаємодії нових поколінь з суспільством. В
рамках цих об'єднань і рухів молодь здобуває нові, раніше не відо-
мі для неї політичні знання, засвоює політичний досвід, особистіс-
но і соціально самореалізується, успадковує локальну організацій-
ну культуру та інтегрується до певних стилів життя. Такі організа-
ційні осередки можна розглядати "як середовища соціально і пси-
хологічно впливового оточення, що виконують безліч інтеграль-
них, спричинювальних, компенсувальних та інших функцій у
найскладнішій системі – "людина ? суспільство" [В.П.Казміренко],
і вивчення соціальноGпсихологічних чинників, що сприяють залу-
ченню до цих осередків є на нашу думку важливим завданням для
політичної психології.
Проте, об'єктивним є той факт, що настанови на зацікавлену
участь в політичних та громадських організаціях ? невід'ємний ком-
понент демократичної політичної культури, а участь ? важливий
елемент функціонування демократії, за допомогою якого громадя-
ни здійснюють владу.
Залучення молоді до громадської активності та діяльності
впливає на розвиток лідерських навичок, що насамперед впливає
на пізнавальний та емоційний розвиток. Дослідник Роджер Гарольд
виділив близько 30 специфічних умінь, які можуть бути розвинуті
через членство, участь в молодіжних організаціях та суспільній ді-
яльності. Значна кількість умінь формується під час реальної діяль-
ності в цих організаціях, і що саме позитивно, вони можуть знадо-
битися як для поточної участі, так і в подальшій професійній робо-
ті. Серед умінь, які Гарольд виділяє, особливої значущості набува-
ють лідерські здібності, навички міжособистісної взаємодії, вміння
планувати свій час, здобуття і напрацювання здібностей в прийнят-
ті рішень, вирішенні проблем, навички вирішення конфліктів,

189
здатність до критичного мислення, здатність до постановки цілей,
делегування повноважень, управління фінансами, залучення до
співробітництва, здатність до суспільної роботи [Harrold R.]. Як ба-
чимо, ці всі здібності можуть бути важливі для успішної професій-
ної та управлінської кар'єри і далеко не завжди вони можуть бути
розвинуті під час навчального процесу.
Слід також визнати, що потреба і ступінь залученості до сус-
пільноGполітичного життя залежать як від конкретної ситуації у
країні, особливостей політичної системи та культури, так і від самої
людини. Такій особистості характерна, на думку Г.Дилігенського,
"здатність почуватися самодостатньою та автономною, присутність
потреби на конструктивну взаємодію з іншими особистостями за-
ради загальних цілей, інтересів, цінностей, а також здатність підпо-
рядковувати свої власні інтереси та способи їхнього досягнення,
заради загальних благ" [Дилигенский Г.Г. 1997 С.87].
У західній політикоGпсихологічній науці до 60Gх років ХХ ст.
існувала традиція обережного ставлення до участі громадян у полі-
тиці та управлінні (за виключенням участі у виборах). Таке ставлен-
ня не випадкове, оскільки було викликано досвідом революцій, фе-
номеном радянського тоталітаризму, а також теоріями З. Фройда,
Г.Лассуела, В. Парето ін., в яких політичність людини розглядалася
через врахування її ірраціональних та психопатологічних настанов.
Соціальна участь та соціальна поведінка, за Фройдом, почина-
ється з моменту усвідомлення дитиною можливості відстоювати
свої інтереси у найближчому ядерному середовищі – сімейному
[Фрейд З., Буллит У.]. Політику ж дитина починає здійснювати за-
собом впливу на інших, маніпулюванням ними та здійснення влад-
них функції. Цей процес за Фройдом, розпочинається ще в ранньо-
му дитинстві, коли формується одна з підструктур особистості –
"НадGЯ", що виступає як інтерналізована сторона суспільних норм
і стандартів поведінки. Формування "НадGЯ" пов'язане як із зни-
женням впливу Едипового комплексу, так і з з'ясуванням місця ди-
тини в сімейному середовищі, де вона отримує перший досвід "по-
літичної" діяльності. Цей досвід проявляється у бажанні бути ак-
тивним стосовно батьків, балувати їх, командувати ними і безумов-
но "відомстити за себе" [Фрейд З., Буллит У., с.52]. Взаємостосунки

190
між батьками, розподіл сімейних ролей та влади в сім'ї багато в чо-
му визначають у майбутньому сприймання влади політичної.
На відміну від Фройда, який наголошував на домінуванні не-
усвідомлених прагнень при формуванні потреб та потягів, які про-
тиставляють людину суспільству, А. Адлер виокремив почуття
спільності з іншими людьми, як головну силу, що стимулює соці-
альні контакти і орієнтацію на інших, визначає поведінку і життя
людини у соціальноGполітичному просторі [Адлер А.]. Серед ос-
новних потреб Адлер увиразнив потребу "вписатися" у соціальне
середовище, через адаптацію до контактних соціальних груп. Він
акцентував увагу на аналізі дитячих переживань і залежності від
батьків, що можуть впливати на появу комплексу неповноцінності.
Поява раннього відчуття неповноцінності означає початок трива-
лої боротьби за досягнення зверхності над оточенням, а також
прагнення до досконалості. Саме владні домагання батьків, "підпо-
рядкування" сімейному оточенні, привілеї молодших неминуче
викликають у дитини прагнення до влади та участі в активній полі-
тиці. Риси честолюбства, прагнення до влади над іншими не є
вродженими та незмінними, вони прищеплюються дитині з ран-
нього віку [Хьелл Л., Зиглер Д.].
Ідею З.Фройда про трансформацію індивідуальних мотивів в
процесі соціалізації продовжив Г.Лассвелл у своїй роботі "Психопа-
тологія політики" [цит. за Короткова Н.В.]. Дослідник розглядав
політичну діяльність як результат особистісних мотивів, які пере-
носяться на соціальний об'єкт та раціоналізуються суспільними ін-
тересами. Автор вважав, що прагнення влади компенсує низьку са-
мооцінку людини і виступає інструментом, за допомогою якого
особистість прагне підвищити свій престиж і перебороти почуття
власної неповноцінності.
Психоаналітична спрямованість досліджень прослідковується
і в роботах Е.Фрома, Т.Адорно, С.Ліпсета. Так Ліпсет вважав пере-
думовою участі в політиці авторитарні настанови особистості [Лип-
сет С.]. Він переконливо доводив, що потреба у політичній діяль-
ності виникає на базі витіснених внутрішньоGособистісних кон-
фліктів, що знаходять своє втілення у суспільній активності. Ліпсет
прив'язував прихильність до певних політикоGідеологічних ціннос-

191
тей з матеріальним статком у сім'ї, так, наприклад, матеріально за-
безпечені є носіями більш ліберальних цінностей, а бідніші верстви
населення зазвичай тяжіють до інтолерантних (нетерпимих) наста-
новлень [Липсет С.].
Потреба влади, володіння нею, на думку Адорно, дає змогу
людині компенсувати відчуття меншовартості [Адорно Т.]. Дос-
лідник доводив, що в структурі особистості з раннього дитинства
закладається психологічна схильність до певних політичних орі-
єнтацій.
Згодом психопатологічний підхід у пояснені феномена участі в
політичних рухах змінюється теорією, в які зазначається, що у по-
літиці беруть участь люди зі здоровою, урівноваженою психікою,
які здатні розрахувати і раціонально осмислити свої цінності, інте-
реси і потреби, які усвідомлено беруть участь у прийнятті рішень
стосовно політичної та інших суспільних сфер [Lane R.E.].
Г.Кантріл та К.Кеністон вважали основною причиною залу-
чення до політичних рухів пошук смислу того, що відбувається
навколо, а основним мотивом участі ? відданість цінностямGцілям
рухів, схожість цінностей особистості та цих рухів [Здравомыслова
Е.А.]. Е. Еріксон, Р.Нісбет, виділяли пошук ідентичності, як інди-
відуальної так і колективної, як значущий особистісний фактор,
що штовхає до участі в громадських (політичних) об'єднаннях
[Эриксон Э.Г.]. Процес формування культури політичної участі
починається, на думку Еріксона, у дитинстві, коли інтенсифіку-
ється процес формування автономності. В шкільному віці, на дум-
ку авторів, формується почуття міжособистісної компетентності –
впевненості в тому, що в пошуках важливих індивідуальних та сус-
пільних цілей індивід може здійснювати позитивний вплив на сус-
пільство. Таким чином, психосоціальна компетентіость є основою
для ефективної участі в соціальному, економічному та політично-
му житті. В юності ідеологічна структура суспільства (ідеологія, у
термінології Еріксона має специфічне політичне значення) стає
для молодого індивіда значущою, "як потреба в повітрі і їжі"
[Эриксон Э.Г., с. 48], оскільки без ідеологічного спрощення світу
юнаку складно організувати старий і новий груповий досвід відпо-
відно до своїх конкретних можливостей і дедалі більшої залученос-

192
ті до реальних політичних подій., егоGінтеграція стає можливою за
умов активного життєвого залучення, зокрема в різні види полі-
тичної діяльності [Эриксон Э.Г.].
Аналізуючи причини участі в політичних та громадських орга-
нізаціях Дж. Гешвендер, Л.Зурхер формулюють модель відносної
депривації. Вони вважали, що причиною залучення до організова-
них політичних структур є соціальноGпсихологічний стан, який ха-
рактеризується невідповідністю експектакцій особистості і тому
соціальному стану, який вона займає реально. "Відповідно до цієї
моделі, люди приймають участь у суспільних рухах тоді, коли роз-
рив між бажаним і дійсним досягає максимально допустимого зна-
чення" [Здравомыслова Е.А., с 45G47]. Ряд авторів, а саме Р.Тернер
и Л.Кілліан, критикували уявлення про те, що участь в суспільних
рухах можна пояснити існуванням одного мотиву. Вони обстоюва-
ли думку про те, що "мотиви участі в рухах дуже різноманітні. Вони
можуть пояснюватися прагненням до самореалізації, орієнтаціями
на пошук спільних цілей з певними рухами, честолюбність, корис-
ні інтереси та ін. Люди, які беруть участь в громадських організаці-
ях мають різну мотивацію, різні обставини життя, різні переконан-
ня" [Здравомыслова Е.А., с. 49].
Г. Алмонд і Дж.Пауел під час розкриття сутності феномену
групової політичної участі згадували про роль індивідуальних акто-
рів у політиці, але при цьому і зазначали, що зона автономної ак-
тивності індивіда, як політичного суб'єкта, досить обмежена в по-
рівнянні з межами діяльності "груп за інтересами", в які інтегрова-
но більшість дій індивідів [Алмонд Г.].
У ряді праць вітчизняних та російських політологів, соціоло-
гів, психологів розглядаються різні аспекти групової політичної
участі. До праць, в яких інтерпретуються і популяризуються різні
аспекти політичної участі, можна віднести дослідження, соціологів
Є. Головахи, Н. Паніної, В. Степаненко, психологів В.Васютин-
ського, С.Грабовської, Н.Хазратова, політичних психологів та полі-
тологів Л. Гозмана, О. Шестопал, Г. Дилігенского, О. Мелешкиной
[Головаха Є., Пухляк В.]. Погоджуємося з авторами, які наголошу-
ють, що для визначення дієвих методів залучення молоді до участі
в політичних рухах та інших громадських організаціях необхідно

193
вивчити соціальноGполітичну ситуацію в якій відбувається станов-
лення молоді, як майбутнього актора політичних стосунків. Проте
вважаємо, що крім зазначених зовнішніх умов, які впливають на
участь молоді можна виділити і внутрішні, як ті, якими наділена са-
ма особистість (стать, вік, соціальний статус, певні особистості та
соціальноGпсихологічні чинники й характеристики).
Для вивчення цих особистісних і міжособистісних чинників
схильності до участі в організаціях політичного спрямування було
проведено пілотажне психологічне обстеження. У ньому взяли
участь 49 осіб (26 юнаків та 23 дівчини) – учні 10Gх класів спеціа-
лізованої школи №57 м. Києва.
До дослідження ми залучили старшокласників тому, що саме в
цьому віці, на думку багатьох дослідників (К.Манхейма, Е.Еріксо-
на та ін.), формується світогляд особистості, її уявлення про смисл
життя, ідеологічні настанови та переконанням, молодь цього віку
внутрішньо відпрацьовує уявні моделі поведінки [Эриксон Э.Г.
Манхейм К.]. Юність є тим періодом, протягом якого засвоюється
досвід покоління. Події, які переживає і осмислює молода людина
в цьому віці, стають базовими детермінантами ціннісних диспози-
цій, які можуть впливати на формування особистісних чинників
схильності до участі в організаціях політичного спрямування.
В якості діагностичних інструментів було використано мето-
дики "Інтерактивної спрямованість старшокласника" та "Опиту-
вальник визначення рівня політикоGідеологічного самовизначен-
ня" [Вольфовська Т.О.; Циганенко Г.В.]. Перша методика дає змогу
виявити поведінкові прояви процесу інтерактивної взаємодії: ак-
тивність, автономність, успішність тощо. СоціальноGперцептив-
ний блок моделі складають: індивідуальні стилі взаємодії та інте-
рактивні навички та вміння. Серед індивідуальних стилів поведін-
ки автор методик виділяє такі як, партнерство, пристосування,
ухилення, авторитарність. До інтерактивних навичок автор мето-
дики відносить ті, які можуть бути пов'язані з особистісними чин-
никами, що сприяють залученню молоді до суспільноGполітичного
життя (здатність відстоювати свої права та впливати на владу, вмін-
ня самостійно приймати рішення та взаємодіяти з представниками
влади тощо).

194
 Друга методика дає змогу зреалізувати підхід за яким на схиль-
ність до участі в політичних рухах та організаціях впливають певні
соціальноGпсихологічні чинники, за допомогою яких відбувається
саморегуляція особистості в процесі та під впливом інтерсуб'єктної
взаємодії. До таких чинників можна віднести соціальноGпсихоло-
гічних механізми "позиційна конкуренція", "політична ідентифіка-
ція", "домінантна автономізація", "владне самоствердження",
"прагматична раціоналізація", "нормативної непоступливість".
За показником залученості до суспільноGполітичного життя
випробувані були розділені на три групи, з низьким, середнім та
високим рівнем. До групи з низьким рівнем була віднесена молодь,
яка за означеним показником набрала від 1 до 4 балів (серед випро-
буваних таких виявилося дев'ять осіб), до групи з середнім рівнем
– від 5 до 7 балів (тридцять три особи), з високим рівнем – від 8 до
10 балів (таких – сім осіб).
Взявши цей розподіл за відправну точку нашого дослідження,
ми провели математичноGстатистичний аналіз отриманих даних з
використанням непараметричного критерію МаннаGУітні. Для
цього ми послідовно порівняли між собою статистичні дані трьох
отриманих груп.
Спираючись на виявлені особистісні характеристики, які про-
явилися під час процедури попарного порівняння показників ви-
користаних методик між низьким, середнім і високим рівнями
прояву настанов на залученість до суспільноGполітичного життя
отримуємо три типи їхньої міжособистісної поведінки як суб'єктів
соціальної взаємодії.
Старшокласники з групи з низьким рівнем схильності до сус-
пільноGполітичної залученості характерне достатньо пасивне став-
лення до суспільноGполітичної дійсності, у системі ціннісних дис-
позицій громадянська активність займає нижні позиції, або ж вза-
галі не присутня (табл.1G2.). Молодь налаштована швидше прояв-
ляти конформні позиції, адаптуватися до партнера по соціальній
взаємодії, налаштована підлягати соціальному оточенню, зорієн-
тована на соціальне схвалення, має, як правило, низьку соціальну
ініціативність. За допомогою кореляційного аналізу (критерій
Спірмена) була виявлена пряма кореляція між показником низько-

195
го рівня залученості до соціальноGполітичного життя та спрямова-
ністю на адаптацію (R=0.42, p<0.01)

Табл. 1. Порівняння показників використаних методик між низьким і

середнім рівнем залученості до суспільно@політичного життя.
сума значень у U
групі з рівнем значення рівень
Показники критерію статистичної
низьким середнім Манна значущості
Уінтні
інтерактивна спрямованість 106,50 796,50 61,50 <0,01
позиційна конкуренція 125,00 778,00 80,00 <0,05
домінантна автономізація 121,50 781,50 76,50 <0,05
загальний показник рівня
політикоідеологічного
самовизначення 129,00 774,00 84,00 <0,05

Табл. 2. Порівняння показників методик між групою з низьким і висо-

ким рівнем залученості до суспільно@політичного життя

сума значень у U
групі з рівнем значення рівень
Показники критерію статистичної
низьким високим Манна значущості
Уінтні
інтерактивна спрямованість 50,50 85,50 5,50 <0,01
політична ідентифікація 56,00 80,00 11,00 <0,05
загальний показник рівня
політикоідеологічного
самовизначення 56,00 80,00 11,00 <0,05

Група старшокласників з низьким рівнем суспільноGполітич-

ної та інтерактивної спрямованості не лише проявляють пасивні
настанови щодо участі у громадському житті, для них проблемним
є перебіг самого процесу самовизначення стосовно політикоGідео-
логічних цінностей. Результати порівняння середніх значень по-
казників соціальноGпсихологічних механізмів, які сприяють інтен-
сифікації цього процесу виявили значуще нижчу дію механізмів
"позиційна конкуренція", "політична ідентифікація" та "домінан-
тна автономізації". Таким чином старшокласники цієї групи часті-

196
ше відчувають себе об'єктом впливу найближчого соціального ото-
чення (батьків, вчителів, референтної групи однокласників), ніж
суб'єктом власної активності. Низькі показники механізмів "пози-
ційної конкуренції" та "домінантної автономізації" можуть свідчи-
ти про відсутність виразної потреби чи потенції відстоювати своїх
позицій через конкурування з іншими (або ж ця потреба має неус-
відомлений характер). Низька інтенсивність дії цих механізмів мо-
же призводити до стану утрудненої, іншими словами, "спутаної"
ідентичності (за Е.Еріксоном). Для молодої особи зі спутаною іден-
тичністю заскладним є процес вписування в різні соціальні стосун-
ки, інституції так визначення свого місця в соціумі, розпливчасті і
не зрозумілі є відповіді на ряд простих запитань: "Хто я? Який я?
Що і хто є мені симпатичний? З ким я?".
Невиразна дія механізму "політичної ідентифікації" може свід-
чити про складність процесу самоототожнення молоді групи з
низьким рівнем з іншою людиною (громадським або політичним
лідером), групою (якою може бути громадська організація, партія
або політичний рух), зразком політичної поведінки, політичною
роллю.
Юнаки групи з низьким рівнем соціальноGполітичної та інте-
рактивної спрямованості далеко не завжди можуть визначити пер-
спективні для себе цілі або шляхи реалізації цих цілей, спостеріга-
ється невизначеність життєвих пріоритетів, загальна незрілість.
Найбільш чисельною є група старшокласників з середнім рів-
нем схильності до суспільноGполітичної участі. Порівняння серед-
ніх значень між низьким і середнім та середнім і високим рівнями
дав змогу виділити такі особистісні характеристики, як потенційні,
для формування схильності до участі в громадських організаціях.
Вцілому молодь цього рівня має помірний вияв настанов на
комунікативну взаємодію, середній за значенням показник за шка-
лою спрямованості на автономізацію наводить на думку про недос-
татню впевненість молоді цього рівня у правильності своєї позиції,
певний конформізм і несамостійність у прийнятті рішень, невпев-
неність у ситуаціях, які вимагають особистої відповідальності. Бе-
зумовно, як у молоді групи з низьким, так і в групі з середнім рів-
нями соціальноGполітичної та інтерактивної спрямованості, погля-

197
ди та настанови на політичну участь й активність можуть зазнати
змін. Ці зміни можуть відбутися, з одного боку, під впливом (корек-
цією) індивідуальноGпсихологічних якостей, так і під дією зовніш-
ніх факторів (найближчого оточення, соціальноGполітичної ситуа-
ції, тощо).
Старшокласники групи з високим рівнем суспільноGполітич-
ної та інтерактивної спрямованості мають яскраво виражене праг-
нення самостійно приймати рішення щодо участі у суспільноGполі-
тичному житті, націлені самостійно вибудовувати власні моделі по-
літичної поведінки (табл.2 та 3.). В молоді з цієї групи дія механіз-
му "політична ідентифікація" досить інтенсифікована, тобто можна
сказати, що молодь зацікавлена у виборі певної політичної плат-
форми, певних політичних поглядів і асимілюванню їх до свої влас-
них, спостерігається чітке бажання прилучитися до діяльності (або
хоча б "співчування") "своїх" політичних сил, усвідомлення особли-
востей свого політичного Я, своєї ролі у політичному житті сус-
пільства.

Табл.3. Порівняння показників використаних методик між середнім і

високим рівнем залученості до суспільно@політичного життя
сума значень у U
групі з рівнем значення рівень
Показники критерію статистичної
середнім високим Манна значущості
Уінтні
Спрямованість на автономізацію 195,50 624,50 63,50 <0,05
політична ідентифікація 217,00 603,00 42,00 <0,01

Спрямованість на автономізацію та інтерактивну взаємодію

може проявлятися як у не завжди усвідомлюваному прагненні вла-
ди, бажанні домінувати в колі однолітків, так і в бажанні обстоюва-
ти свої права, навіть перед особами, які займають вищі статусні по-
зиції (батьки, вчителі, інші дорослі). Обізнаність зі сферою політи-
ки, соціальна та громадськоGполітична участь дає змогу молоді цієї
групи підвищити свою самооцінку та активізувати почуття власної
значущості, підтвердити свою "дорослість" зокрема і за допомогою
участі в діяльності суспільноGполітичних та громадських й органі-

198
зацій. Спрямованість на автономізацію як соціальноGпсихологіч-
ний компонент особистісної свободи передбачає розвиток "якос-
тей пов'язаних з ініціативністю, здатністю до самостійного навчан-
ня й діалогічної взаємодії з партнерами, прийняття рішень і взяття
на себе відповідальності за них" [Балл Г. О., с. 2].
За допомогою кореляційного аналізу була виявлена пряма ко-
реляція між показником високого рівня схильності до участі у соці-
альноGполітичному житті та інтенсивністю комунікативної взаємо-
дії (R=0.52, p<0.01), а також механізмами: "позиційна конкуренція"
(R=0.30, p<0.05), "домінантна автономізація" (R=0.24, p<0.09) та
високим рівнем прояву механізмів, що сприяють політикоGідеоло-
гічному самовизначенню (R=0.34, p<0.05). Зважаючи на вираз-
ність дії специфічних для процесу політикоGідеологічного само-
визначення механізмів, можна з високою долею ймовірності сказа-
ти, що у молоді групи з високим рівнем схильності до політичної
участі відбувається процес упорядкування психологічних способів
регуляції та корекції особистістю своїх когнітивних, мотиваційних
і поведінкових настановлень політикоGідеологічного спрямування
в процесі та під впливом інтерсуб'єктної взаємодії.
Високий рівень комунікативної взаємодії, прагнення розши-
рювати межі власної активності, пошук нових взаємостосунків має
прямий кореляційний зв'язок з механізмом "домінантна автономі-
зація", що передбачає прагнення особистості самостійно обирати
коло спілкування, пов'язано з високим рівнем самоповаги, резуль-
тативності.
Серед індивідуальноGтипологічних якостей у молоді цієї групи
виразно проявляються екстравертованість та спонтанність, як
прагнення до самоствердження, наступальність та лідерські якості,
що виражається у високій пошуковій активності й сильному інтег-
рованому "Я".
Формування у молоді інтересу до соціальної активності може
спиратися, насамперед, на прагненні самої молоді до пізнання сус-
пільства, його норм і законів розвитку. Очевидно, що роль пасив-
ного спостерігача, об'єкта впливу не цікава і менш ефективна для
подальшої соціалізації і повноцінної інтеграції до громадськоGпо-
літичної діяльності. Зростає значення різноманітних форм актив-

199
ності – ділових ігор, рольових тренінгів, занять, проблемних, що
сприяють залученню до соціальноGполітичної участі тощо. Участь в
таких активних формах дає змогу інтенсифікуватися процесу зас-
воєння навичок, знань реальної суспільноGполітичної, управлін-
ської ситуації, ознайомлює з особливостями виборчих технологій
та способами політичної взаємодії.
Порівняння середніх значень показників методик між група-
ми юнаків та дівчат дав змогу виявити значущі відмінності за по-
казниками дії механізмів "політична ідентифікація", "прагматична
раціоналізація" і загальними рівнем прояву механізмів політикоGі-
деологічного самовизначення (табл.4.).

Табл. 4. Порівняння показників між представниками жіночої та чоло-

вічої статі
сума значень у Uзначення рівень
Показники критерію статистичної
дівчат юнаків
МаннаУінтні значущості
політична ідентифікація 564,00 661,00 213,00 <0,05
прагматична раціоналізація 515,00 710,00 164,00 <0,01
загальний рівень прояву
механізмів політикоідеологічного
самовизначення 550,50 674,50 199,50 <0,05

Таким чином, за проявом механізму "прагматична раціоналі-

зація" у юнаківGстаршокласників домінує раціональний, практич-
ний стиль взаємодії з оточуючими, на відміну від емоційного та
чутливого жіночого стилю. Дівчата значно рідше, ніж юнаки гово-
рять про свою готовність брати участь у політиці, визначатися у ца-
рині політикоGідеологічних цінностей. Цей стереотип штучно об-
межує можливості участі жінок в політиці, різко знижує їхні мож-
ливості досягти, відповідним чоловічим, кар'єрних сходинок у по-
літичній діяльності. Дівчата і жінки апріорі визнають політичний
простір як "чоловічий", жорсткий і домінантний, і шукають інші
сфери життя для самореалізації.
Теоретичне та емпіричне дослідження взаємозв'язку залуче-
ності до молодіжних організацій політичного спрямування та інди-
відуальноGтипологічних якостей (соціальноGпсихологічних меха-
нізмів) дало змогу з'ясувати не лише провідних особистісні чинни-

200
ки, які найбільш значущі для організаційного залучення молоді,
але й закласти основу в побудові моделі соціальноGорганізаційних
дій, які будуть формувати соціальноGпсихологічне підґрунтя само-
організаційним процесам у молодіжному середовищі.

3.2 Мобілізаційно7інтеграційні впливи

молодіжних організацій політичного
та громадського спрямування
Участь громадян у політичних та суспільних процесах є показ-
ником розвиненості громадянського суспільства. Проте цей процес
є двохстороннім, оскільки важливою умовою становлення грома-
дянського суспільства є політична активність окремого індивіда. Ос-
танній може виступати і самостійний суб'єкт політичного життя, і у
складі колективних та організованих суб'єктів політичного життя.
Серед колективних організованих суб'єктів політичного життя
традиційно у політології виділяють: політичні партії, блоки, коалі-
ції; соціальноGполітичні рухи; громадськоGполітичні організації;
політичні консультативні ради; молодіжні організації політичного
спрямування. Ці партії, рухи, об'єднання та організації, виконують
різноманітні функції, від, на думку М.Дюверже, завоювання влади
через встановлення домінуючої ролі у суспільстві [М.Дюверже] до
інтеграції суспільства для реалізації тих чи тих завдань. Для цього
вони інформують населення про програму чи можливості кандида-
тів від своєї партії, рухи, об'єднання та організації. Цією інформа-
цією і активними діями стимулюють електоральний вибір того чи
того кандидата, мобілізують свої людські ресурси (членів, симпати-
ків) задля досягнення певних політикоGідеологічних цілей, задово-
лення партійних чи політичних інтересів.
Зазвичай під поняттям "мобілізація" в політології та соціології
розуміють "процес зростання готовності до колективної поведінки
засобом забезпечення лояльності тої чи тої групи до організації чи
лідера" [Скакунов Э.И., 15], або ж "організація партіями та рухами
високого рівня політичної участі своїх прихильників для перемоги
на виборах" [Мобилизация политическая].
Вперше до поняття "мобілізація" звернувся Е.Юнгер, який
вважав, що соціальні біди (війни, реформи та ін.) "під'єднують"
201
особу до процесу співпереживання, формують засадничі життєві
принципи і тотальним чином організують життя ? від політики та
економіки до психологічного складу людини [Юнгер Э.].
У західній соціологічній науці розквіт теоретичних та практич-
них досліджень мобілізаційних впливів був викликаний револю-
ційними та соціальними рухами початку 50G60 років ХХ ст. Вважа-
лося, що мобілізаційні впливи масових рухів ? соціальний протест,
колективне насилля і революції є показником дисфункції соціаль-
ної системи. Такий вияв масової депривації і, пов'язані з ними мо-
білізаційні впливи, є результатом суми індивідуальних схильностей
(ступінь депривації) і тенденцій в індивідуальній поведінці (незадо-
волення, протест) та достатньо спонтанне перетворення їх в ту чи
іншу "форму колективного насилля" [Davies J.Ch., 417]. Мобіліза-
ційні впливи розглядаються як засоби за допомогою якого люди
організовуються і направляються на вирішення тих задач і досяг-
нення тих цілей, які ставлять перед собою ті, хто їх організовує. мо-
білізація політична – активні дії населення, що спрямовані на до-
сягнення якихGнебудь цілей, як наслідок впливів зі сторони лідера,
політичних еліт і організацій.
Г.Лассвелл у своїй роботі "Психопатологія політики" висунув
теорію, що пояснювала прагнення до політичної участі та полі-
тичного організованого залучення [Короткова Н.В.]. Автор вва-
жав, що прагнення влади компенсує низьку самооцінку людини і
виступає інструментом за допомогою якого особистість прагне
підвищити свій престиж та подолати відчуття власної неповно-
цінності. Проте ця точка зору хоч і є дуже поширеною, проте не
отримала наукового визнання. Були висунуті і інші підходи, за
якими занижена самооцінка гальмує залучення до політичного
процесу, знижує особистісні можливості під час активної політич-
ної діяльності.
Дослідник Г. Блумер розглядаючи сутність колективних рухів
наголошував, що особистісний контекст є лише одним із факторів,
що впливає на колективну поведінку [Блумер, Г.]. Більш значущи-
ми є форми колективності, суттєву роль в яких відіграють соціаль-
на взаємодія та групова структура. Блумер в пояснені феномену мо-
білізації йде від процесів ціннісноGсвітоглядного самовизначення

202
та групової згуртованості до процесів колективного конструювання
проблемної ситуації.
Новий сплеск досліджень мобілізаційних впливів колектив-
них рухів був викликаний розробкою "моделі раціонального вибо-
ру" в контексті парадигми мобілізації ресурсів. В рамках цієї пара-
дигми мобілізація розглядалась як певні раціональні дії акторів
(учасників рухів) для досягнення ціннісноGартикульованих фіксо-
ваних цілей з застосуванням ресурсів як власних так і організації.
Послідовники ресурсноGмобілізаційної парадигми Дж. МакGКар-
тні, М. Залд, Е. Обершаль схилялися до дослідження проблем ор-
ганізації, рекрутування, вибору ефективних стратегій та реперту-
ару дій, обґрунтовували значущість ролі державних структур для
регулювання групової активності [McCarthy J., Zald M.].
Актуальність теоретичної розробки теми мобілізаційних
впливів на пострадянських просторах викликана появою нових
держав, які потребували формуванням як нових національних
ідентичностей, так і подолання масової відстороненості суспільс-
тва від держави [Obershall A.]. Так в 80G90Gх роках з'являється ряд
досліджень, присвячених проблемам молодіжних суб– і конт-
рGкультур.
Під мобілізаційними впливами вони розуміють певні органі-
заційні, інформаційні та інші дії політичних лідерів або організацій
на індивідів, що базуються на тиску чи викривлені вільних і раціо-
нальних політичних пріоритетів цих індивідів [Голосов Г. 2000].
Проте на думку К.Дейча, сутність мобілізації полягає також у дос-
тупі до нових форм соціалізації, до нових структур соціальних ро-
лей [Deutsch K.W.].
Мобілізації, як колективній участі, деякі автори протиставля-
ють автономну участь, яка розуміється як результат раціонального
і не зумовленого будь якими зовнішніми факторами самовизначен-
ня індивідів у політикоGідеологічній царині [Гончаров Д.В., 1995].
Рухаючись за цією логікою, особа, що самовизначалися не піддас-
ться мобілізаційним впливам організаційних структур політичного
спрямування. Проте, ми припускаємо, що це не зовсім так. Ми вва-
жаємо, що особа, що самовизначилась може мати певну схильність
до мобілізаційних дієвпливів.

203
 Під поняттям автономної участі часто розуміється дії, які
здійснює чи не здійснює особа, для того щоб підтримати політичні
вимоги пов'язані з реалізацією всезагальних, всенаціональних ці-
лей, продемонструвати підтримку того чи того лідера чи інституту,
які претендують на реалізацію цих цілей. Передумовою, що дає
змогу виділити політичну активність в окрему галузь досліджень, є
наявність відмінного від системи державного управління чи грома-
дянського суспільства політичного поля. Іншою передумовою є со-
ціальна активність населення, яка пов'язана з усвідомленням гро-
мадянами своїх особистих інтересів як інтересів своєї групи. Ще
однією передумовою формування практики політичної активності
є наявність механізму делегування повноважень від соціальної гру-
пи до їх політичного представництва. Таким чином, соціальна ак-
тивність населення є лиши однією із передумов політичної актив-
ності. На основі проведених опитувань можна з певною долею ві-
рогідності говорити про взаємозв'язок соціальної та політичної ак-
тивності громадян. При відсутності соціальної активності відсутня
і базова передумова політичної активності населення (Гончаров
И.А., 2005).
СоціальноGпсихологічна сутність самовизначення індивідів
у політикоGідеологічній сфері була предметом низки наших дос-
ліджень [Циганенко Г.В.]. Емпірично були виділені соціальноG-
психологічні механізми політикоGідеологічного самовизначення,
ними виявилися механізми "позиційної конкуренції", "політич-
ної ідентифікації", "домінантної автономізації", "владного самос-
твердження", "прагматичної раціоналізації", "нормативної не-
поступливості". Таким чином завданнями емпіричного дослід-
ження стали:
• з'ясування провідних мобілізаційних впливів молодіжних
організацій політичного спрямування на які відгукуються
особи з різним рівнем політичної активності та залученості;
• виявлення провідних спонук і мотивів залучення до моло-
діжних організацій політичного спрямування;
• з'ясування уявлень молоді про ефективні акції, масові захо-
ди для залучення населення до певної громадської чи полі-
тичної сили;

204
 • з'ясування відмінності індивідуальноGтипологічних якостей
та дії соціальноGпсихологічних механізмів у молоддю з різ-
ною залученістю до організацій політичного спрямування.
Емпіричне дослідження провідних мобілізаційних впливів мо-
лодіжних організацій політичного спрямування проводилося про-
тягом двох етапів, перше – у вересні 2004 року, другий – у січні/лю-
тому 2005 року, загалом опитано 222 особи віком від 18 до 31 року
(на першому етапі було опитано 120 осіб, з них юнаків – 45, дівчат
– 75; на другому – 102 особи, юнаків і дівчат порівну) .
Для виявлення рівня політичної активності випробуваних та
з'ясування провідних мобілізаційних впливів організацій політич-
ного спрямування було розроблено анкету, що дала змогу діагнос-
тувати наявність чи відсутність потреби бути залученим до полі-
тичних процесів, розкрити провідні спонуки такої залученості та
з'ясувати мотиви участі молоді у організаціях політичного спряму-
вання (апробація анкети була здійснена протягом першого етапу
дослідження). На другому етапі, окрім зазначеної анкети, було зас-
тосовано ще два опитувальника (для з'ясування соціальноGпсихо-
логічного підґрунтя схильності до мобілізаційних впливів), пер-
ший – опитувальник вимірювання рівня прояву соціальноGпсихо-
логічних механізмів політикоGідеологічного самовизначення (ОР-
ПІС), другий – індивідуальноGтипологічний опитувальник (ІТО)
Л. Собчик [Собчик, Циганенко Г.В. ].
За рівнем політичної активності випробуваних було розділено
на дві групи, до першої групи ми віднесли тих, які тією чи іншою
мірою брали участь у акціях, організованих молодіжними організа-
ціями політичного спрямування (Українська соціалGдемократична
молодь (СДПУ(о)), політичної партії "Молода Україна"), до другої
– молодь, яка не приймала участі у таких акціях (пересічна молодь,
студенти).
Увиразнити провідні мобілізаційні впливи організацій полі-
тичного спрямування дала змогу процедура порівняння середніх
значень показників за tGкритерієм Ст'юдента, тобто, ми співставля-
ли середні показники виборів молоді з першої і другої груп.
Порівняння відповідей випробуваних першої і другої груп дав
змогу отримати значущу різницю за 11 твердженням (табл.1.).

205
 Таблиця 1
Порівняння відповідей на запитання: "Що з переліченого ниж-
че ти, насамперед, міг би зробити, щоб виявити свою прихильність до
політичної партії чи політичної організації?"
1 2 Середнє Рівень
група група значення значущості
Стати її членом 0,59 0,06 6,86 0,001
Роздавати або клеїти листівки, газети, агітаційні
матеріали 0,47 0,14 3,89 0,01
Організовувати і проводити масові заходи 0,31 0,08 3,10 0,01
Брати участь у мітингах, акціях, семінарах,
тренінгах 0,49 0,14 4,11 0,001
Працювати офіційним спостерігачем на
виборах від цієї партії 0,35 0,14 2,59 0,01
Збирати підписи на підтримку кандидата від
цієї політичної партії 0,27 0,12 2,02 0,05
Проводити тренінги для політичної активації
населення 0,37 0,04 4,52 0,001
Агітувати на підтримку цієї політичної партії 0,27 0,08 2,66 0,01
Голосувати за неї під час виборів 0,27 0,33 (0,64 0,52
Залучати до політичної партії своїх родичів,
друзів, колег 0,35 0,10 3,20 0,01
Підтримувати Інтернет – ресурс цієї політичної
партії 0,14 0,02 2,24 0,03
Не згодився б допомагати 0,00 0,12 (2,58 0,01
Важко відповісти 0,02 0,33 (4,51 0,001

Найбільш привабливими для політично активної молоді вия-

вилися: членство в громадській (чи політичній) організації, органі-
зація і проведення масових заходів на її підтримку, участь у мітин-
гах, акціях, семінарах, тренінгах, проведення тренінгів для полі-
тичної активації населення на підтримку цієї політичної партії.
Третина політично неактивна молодь вибирала відповідь "важко
відповісти"
На рішення взяти участь у політичних акціях випробуваних з
першої групи може вплинути палкий заклик лідера партії та симпа-
тія до нього, прагнення підтримати своїх товаришів, власні полі-
тичні погляди (переконання), бажання виявити свою громадянську
позицію (табл.2.)

206
 Таблиця 2
Порівняння відповідей на запитання: Що з переліченого нижче
насамперед могло б спонукати тебе взяти участь у таких акціях?
Середнє Значуща
1 група 2 група
значення різниця
Бажання розважитися,
“приколотися” 0,00 0,20 3,49 0,01
Шанс заробити 0,04 0,41 4,98 0,01
Палкий заклик лідера 0,18 0,04 2,27 0,03
Симпатія до лідера партії 0,33 0,20 1,57 0,12
Бути схожим на авторитетну
людину 0,00 0,02 1,00 0,32
Прагнення підтримати своїх
товаришів 0,16 0,02 2,49 0,01
Власні політичні погляди
(переконання) 0,43 0,08 4,43 0,01
Бажання виявити свою
громадянську позицію 0,49 0,24 2,75 0,01
Ніщо не може спонукати 0,00 0,10 2,33 0,02
Важко відповісти 0,00 0,08 2,06 0,04

Для випробуваних з другої групи таким спонукаючим факто-

ром може бути шанс заробити гроші, бажання розважитися.
Як бачимо випробувані з першої групи більш вмотивовані цін-
нісними та емоційними чинниками, які стосуються політикоGідео-
логічних поглядів і переконань, на відміну від опитуваних з другої
групи, яких спонують експресивні та матеріальні чинники.
Для з'ясування уявлень молоді про ефективні акції, масові
заходи для залучення населення до певної громадської чи полі-
тичної сили ми запропонували їм визначити такі з запропонова-
ного переліку. На думку політично активної молоді таким ефек-
тивними заходами є мітинги, демонстрації, які проводять гро-
мадським організаціями або політичними партіями, а також ін-
формування через передвиборчі листівки, газети, плакати, рек-
ламні щити. На думку політично неактивної молоді ефективни-
ми є зустрічі з політиками, громадським активістами, застосуван-
ня так званого адміністративного ресурсу, споживання політич-
них теле– та радіопередач, читання газет суспільноGполітичного
змісту акції.

207
 Наступним важливим чинником, вплив яких мав бути просте-
жений стало визначення факторів, що можуть бути визначальни-
ми на етапі прийняття рішення про вступ до молодіжної організа-
ції чи політичної партії. Для молодих людей з першої групи значу-
щою при вступі до молодіжної організації чи політичної партії є
думка ровесників, однолітків, керівників країни, які є членами цієї
організації чи партії та засобів масової інформації (ЗМІ). Колеги по
роботі також могли вплинути на прийняття рішення про вступ до
організації політичного спрямування або політичної партії.
Випробувані з другої групи при прийняття рішення про вступ
до організації політичного спрямування швидше б прислухалися б
до друзів, сусідів, власного серця й розуму. Таким чином найближче
референтне оточення, керівникиGлідери, засоби масової інформації
можуть виступати тим мобілізуючим ресурсом яких може суттєвим
чином вплинути на прийняття рішення про вступ до партійної
структури або до молодіжної організацій політичного спрямування.
Далі було виявлено провідні мотиваційні чинники участі у діяль-
ності молодіжних організацій політичного спрямування. Для випро-
буваних з першої групи мотивуючими факторами стали: відчуття
приналежності до певної групи (р<0.01), можливість розвивати здіб-
ності і нахили (р<0.01), відчуття приналежність до формування істо-
рії в країні (р<0.01), можливість керувати своїм життям (р<0.01) й ре-
алізувати свій лідерський потенціал (р<0.01). Зазначені показники
можуть виступати не лише як мотиви участі в акціях, членстві в пар-
тійних і громадських структурах, так і можуть слугувати певними по-
казниками, які дають смогу вести мову про політичну ідентифікацію.
Сутність політичної ідентифікації полягає як у раціональному виборі
певної політичної платформи, певних політичних поглядів і асимілю-
ванню їх як своїх власних, прилучення до діяльності (або хоча б "спів-
чування") певним політичним силам, усвідомлення свого політично-
го Я, своєї ролі у політичному житті суспільства, але й може включа-
ти також неусвідомлені мотиви, настановлення.
На інтенсифікацію дії механізму політичної ідентифікацію
можуть впливати певні соціальноGпсихологічні особливості осо-
бистості. Їх ми з'ясовували за допомогою опитувальника (ОРПІС)
та індивідуальноGтипологічний опитувальник (ІТО) Л. Собчик. У

208
випробуваних, які брали участь у акціях, заходах молодіжних орга-
нізацій виявлено високий рівень кореляції між цією участю (0,85) і
високим рівнем політикоGідеологічного самовизначення . Таким
чином, можна передбачити, що в процесі залучення до організацій
політичного спрямування політично активна молодь може здій-
снювати особистісну фільтрацію політикоGідеологічних цінностей,
У випробуваних з першої групи яскраво проявляються такі со-
ціальноGпсихологічні механізми, як "позиційна конкуренція", "по-
літична ідентифікація" та "владне самоствердження" (табл. 3).

Таблиця 3
Порівняння відмінностей між показниками соціально@психоло-
гічних механізмів і індивідуально@типологічними якостями у випробу-
ваних з різними рівнем політичної участі
Середнє
1 група 2 група Рівень значущості
значення
Екстраверсія 5,92 4,53 3,33 0,01
Спонтанність 4,96 3,69 3,63 0,01
Агресивність 4,63 4,04 1,87 0,06
Ригідність 4,94 5,25 0,96 0,34
Інтроверсія 3,00 5,53 7,32 0,01
Сензитивність 5,61 6,88 3,66 0,01
Тревожність 4,96 4,16 2,57 0,01
Лабільність 6,25 5,29 3,02 0,01
Лідерство 10,88 8,22 4,09 0,01
Конфліктність 9,63 9,29 0,69 0,49
Індивідуалізм 7,96 10,78 5,79 0,01
Залежність 9,76 11,14 3,03 0,01
Конформність 11,82 9,76 3,87 0,01
Компромісність 11,25 9,43 3,80 0,01
Комунікативність 12,25 9,84 3,90 0,01
Позиційна конкуренція 74,27 59,49 7,14 0,01
Політична ідентифікація 68,82 33,29 25,42 0,01
Домінантна автономізація 30,98 30,71 0,35 0,73
Владне самоствердження 29,73 21,06 6,50 0,01
Прагматична раціоналізація 14,06 14,08 0,03 0,98
Нормативна непоступливість 12,25 11,67 1,21 0,23

209
 Для них характерні також такі досить суперечливі індивідуаль-
ноGтипологічні якості як: екстравертованість, спонтанність (прояв-
ляється як прагнення до самоствердження, наступальності, лідерс-
тва, виражається у високій пошуковій активності й сильному "Я")
та тривожність і лабільність (що проявляється в мінливості емоцій-
ного настрою і активності, в сильній залежності від референтної
групи), неконформність.
Політично активним випробуваним характерна поведінка і
настановлення спрямовані на відстоювання своїх ціннісноGідеоло-
гічних орієнтацій, вони, як правило, мають активну життєву пози-
цію, здатні до конкуренції, цілеспрямовані, водночас вони можуть
бути різкими і агресивними, тривожними і зорієнтованими на со-
ціальне схвалення, можуть мати однозначні судження і бути нетер-
пимими до протилежних цінностям, думкам. Випробувані мають
досить стійкий інтерес до соціальноGполітичної інформації, праг-
нуть формувати певне ставлення до неї, мають потребу визначити
політикоGідеологічні або партійні преференції, формувати політи-
коGідеологічну/партійну ідентичність, мають достатньо чіткі орієн-
тації на суспільне визнання. Для них характерні особистісні наста-
новлення на сприймання соціальних категорій і політичних подій,
явищ у крайніх межах (тобто відбувається процес "Я" категоризації,
як солідарування з соціальними групами, категоріями, ідеалами
[Мелешкиной Е.Ю.]).
Для випробуваних з настановленнями на пасивну, низьку по-
літичну активність характерними є інтровертованість, індивідуа-
лізм, залежність, сенситивність (проявляється в якості орієнтації
на авторитет більш сильної особистості).
Таким чином, для політично пасивної молоді характерними є
зовнішня соціальна пасивність і залежність від думок найближчого
референтного оточення. Проте така молодь може мати високу інт-
рапсихічну активність, прагне пізнавати світ свого "Я", котрий
суб'єктивно сприймається як більш значущий, порівняно з навко-
лишньою дійсністю.
Таким чином, молодь, як соціальна група виконує ряд важли-
вих функцій серед яких особливо можна виділити функцію відтво-
рення соціальної системи. Ця функція розкривається через наслі-

210
дування та інтеграцію в існуючі організаційні соціальні та політич-
ні структури, що сприяє тому, що кожне нове покоління забезпечує
збереження цілісності суспільства і приймає участь у його удоско-
налені.

3.3 Партійна ідентифікації як механізм

інтеграційних процесів у просторі політичних
та громадських рухів
На перший погляд, вплив партійної ідентифікації на електо-
ральний вибір наших співгромадян є не значним, і в переважній
більшості, поведінка виборця зорієнтована на актора електораль-
ного змагання, тобто лідера, персону, що представляє політичну
партію. В той же час, спираючись на результати означеного опиту-
вання, навіть за умови досить низької довіри до партійних струк-
тур, третина опитаних все ж вважає, що Україні потрібна багато-
партійна система, а отже свій електоральний вибір вони будуть ро-
бити під впливом партійноGідеологічних уподобань.
Поняття партійна ідентифікація в західній політичній психо-
логії розглядається "як позиційна змінна, що означає відчуття при-
належності індивіда до референтної політичної групи" [16, с.124].
Російські політичні психологи схильні згоджуватися з даним виз-
наченням, доповнюючи його феноменом "лояльності" до політич-
них лідерів уподобаної партії [там само].
Щодо ролі партійної ідентифікації, як одного з провідних чин-
ників структурування політичних орієнтацій громадян стосовно
політичних об'єктів (партій, об'єднань), західні та російські психо-
логи не такі одностайні. Перші вважають, що для того щоб перед-
бачити, спрогнозувати результати голосування, слід виявити пар-
тійну самоідентифікацію виборця та встановити її інтенсивність.
Російські дослідники [12, 17, 18] жорстко критикують ідею вико-
ристання концепції партійної ідентифікації стосовно дослідження
поведінки виборця на теренах пострадянських країн. Вони мотиву-
ють своє твердження "абсолютною відсутню тривалого існування
електоральних традицій" [цит. за 16, с.193] та недостатнім розвит-
ком політичної і електоральної культури [18]. Не можна не погоди-
тися з наведеними аргументами, втім очевидним є і протилежне
211
твердження, яке видається теж істинним, що "особливістю самоі-
дентифікаційних стратегій з певної ідеологічною течією" сучасних
українців, та і росіян, є ідентифікація не з певною політикоGідеоло-
гічною течією, "а з ціннісними і світоглядними орієнтаціями пер-
сони", що представляє цю течію [цит.за 16, с.194].
Партійну ідентифікацію виборця можна характеризувати за
критеріями: зовнішньої/внутрішньої орієнтації та рівнем стійкості
[16] (ситуативна і надситуативна).
Для багатьох людей інтерес до політики і партійна ідентифіка-
ція не є важливою стороною їхнього життя. Участь у політичних ак-
ціях, виборах, активна політична діяльність є способом підвищення
соціального статусу, задоволення матеріальних потреб. Особа з зов-
нішньою партійною ідентифікацією може бути активним партійцем
в даний економічно чи статусно вигідний момент. Коли ж ситуація
змінюється не на користь підтримуваної ним партії, то такий "пар-
тійний функціонер" змінює на іншу (без особливої особистісної
кризи і трансформації ціннісноGдиспозиційної структури), тобто
такий вид партійної ідентифікації прагматично використовується
для особистої зручності і вигоди. Внутрішня партійна ідентифікація
не є способом завоювання авторитету, не є засобом кар'єрного зрос-
тання і задоволення прихованих бажань, не є формою боротьби зі
страхом, не виступає в якості механізму сублімації відчуття прини-
ження, не є формою соціабельності. Всі ці мотиви виступають як
вторинні. Первинним для такої особи є мотив соціальної компетен-
тності, до певної міри інтелектуалізований і емоційно забарвлений.
Така внутрішньо вмотивана особа може не бути членом партії, але
вона відповідально і аргументовано буде здійснювати свій електо-
ральний вибір. Ідентифікація з певною партією чи політикоGідеоло-
гічною течією буде слугувати інструментом, а особа буде жити у від-
повідності до цінностей цієї політичної ідеології.
За рівнем стійкості партійну ідентифікацію можна розділити
на ситуативна і над ситуативну. Перша пов'язана з актуальною по-
літичною ситуацію, вона реагує на маніпулятивні впливи профе-
сійних гравців політики, які можуть "грати" на насущних потребах
значної частини населення. Надситуативна партійна ідентифікація
пов'язана з набутим політичним досвідом людини, і на відміну від

212
ситуативної не так швидко змінюється, і чинить спротив маніпуля-
тивним впливам ЗМІ, влади.
Серед найбільш поширених емпіричних показників з допомогою
яких можна визначити партійну ідентифікацію можна виокремити
наступні:
• визначення персональних і соціальних ідентифікацій за до-
помогою тесту "Хто Я в суспільстві";
• розміщення власних ідеологічних цінностей на континуумі
"правіGліві";
• готовність віддати за визначену партію свій голос відповіда-
ючи на запитання типу: "Якби вибори відбулися на наступ-
ному тижні за яку партії (блок) ви б віддали свій голос";
• близькість особистісних цінностей з програмними цілями та
ідеологічними поглядами певної партії;
• самоідентифікація з певною ідеологічною течією;
• співвіднесення і узгодженість когнітивної, емотивної і пове-
дінкової складових політичної орієнтації.
Партійна ідентифікація не означає формальної приналежнос-
ті до партії, сплати внесків, активної участі в мітингах, зібраннях,
акціях партії. Елементи партійної ідентифікації можуть розміщува-
тися в просторі думок, оцінок, визначені переваг певної партійної
ідеології з однієї сторони і реальною поведінкою під час волевияв-
лення. Адже особа може симпатизувати певній партії чи блоку пар-
тій, але не голосувати на неї, оскільки дана партія може мати мало
шансів на перемогу, як наслідок низької популярності даної ідеоло-
гічної течії. Те ж відбувається, якщо останні дії лідерів партії не за-
довольняють симпатиків чи прихильників, і тому більшість їх голо-
сують за іншу партію, лідера.
Поняття партійна ідентифікація в західній політичній психо-
логії розглядається "як позиційна змінна, що означає відчуття при-
належності індивіда до референтної політичної групи" [Попова
О.В., 2002, с.124]. Російські політичні психологи схильні згоджува-
тися з даним визначенням, доповнюючи його феноменом "лояль-
ності" до політичних лідерів уподобаної партії [там само].
Щодо ролі партійної ідентифікації, як одного з провідних чин-
ників структурування політичних орієнтацій громадян стосовно

213
політичних об'єктів (партій, об'єднань), західні та російські психо-
логи не такі одностайні. Перші вважають, що для того щоб перед-
бачити, спрогнозувати результати голосування, слід виявити пар-
тійну самоідентифікацію виборця та встановити її інтенсивність.
Російські дослідники [Голосов Г.В. Гельман В. Артемов Г. П.] жорс-
тко критикують ідею використання концепції партійної ідентифі-
кації стосовно дослідження поведінки виборця на теренах постра-
дянських країн. Вони мотивують своє твердження "абсолютною
відсутню тривалого існування електоральних традицій" [Попова
О.В., с.193] та недостатнім розвитком політичної і електоральної
культури [Артемов Г. П.]. Не можна не погодитися з наведеними
аргументами, втім очевидним є і протилежне твердження, яке ви-
дається теж істинним, що "особливістю самоідентифікаційних
стратегій з певної ідеологічною течією" сучасних українців, та і ро-
сіян, є ідентифікація не з певною політикоGідеологічною течією, "а
з ціннісними і світоглядними орієнтаціями персони", що пред-
ставляє цю течію [Попова О.В., с.194].
Партійну ідентифікацію можна характеризувати за критерія-
ми: зовнішньої/внутрішньої орієнтації та рівнем стійкості [Попова
О.В.] (ситуативна і надситуативна).
Для багатьох людей інтерес до політики і партійна ідентифі-
кація не є важливою стороною їхнього життя. Участь у політичних
акціях, виборах, активна політична діяльність є способом підви-
щення соціального статусу, задоволення матеріальних потреб.
Особа з зовнішньою партійною ідентифікацією може бути актив-
ним партійцем в даний економічно чи статусно вигідний момент.
Коли ж ситуація змінюється не на користь підтримуваної ним пар-
тії, то такий "партійний функціонер" змінює на іншу (без особли-
вої особистісної кризи і трансформації ціннісноGдиспозиційної
структури), тобто такий вид партійної ідентифікації прагматично
використовується для особистої зручності і вигоди. Внутрішня
партійна ідентифікація не є способом завоювання авторитету, не є
засобом кар'єрного зростання і задоволення прихованих бажань,
не є формою боротьби зі страхом, не виступає в якості механізму
сублімації відчуття приниження, не є формою соціабельності. Всі
ці мотиви виступають як вторинні. Первинним для такої особи є

214
мотив соціальної компетентності, до певної міри інтелектуалізова-
ний і емоційно забарвлений. Така внутрішньо вмотивана особа
може не бути членом партії, але вона відповідально і аргументова-
но буде здійснювати свій електоральний вибір. Ідентифікація з
певною партією чи політикоGідеологічною течією буде слугувати
інструментом, а особа буде жити у відповідності до цінностей цієї
політичної ідеології.
За рівнем стійкості партійну ідентифікацію можна розділити
на ситуативна і над ситуативну. Перша пов'язана з актуальною по-
літичною ситуацію, вона реагує на маніпулятивні впливи профе-
сійних гравців політики, які можуть "грати" на насущних потребах
значної частини населення. Надситуативна партійна ідентифікація
пов'язана з набутим політичним досвідом людини, і на відміну від
ситуативної не так швидко змінюється, і чинить спротив маніпуля-
тивним впливам ЗМІ, влади.
Проаналізуємо провідні підходи до дослідження впливу пар-
тійної ідентифікації на поведінку виборця через розгляд провідних
підходів до самого терміну поведінка виборця (електоральна пове-
дінка). Політичною психологією він був запозичений з методології
біхевіоризму [Tingsten H. Merriam Ch., Gosnell H.F.], де означав ви-
диму, дієву поведінку, тобто поведінку, за якою можна спостерігати.
Такий контекст феномену електоральна поведінка залишав за ме-
жами дослідження її ціннісні та диспозиційні складові, а саме полі-
тичні погляди, настанови, орієнтації та переконання. Втім очевид-
но, що таке змістове (якісне) вихолощення не сприяло цілісному
дослідженню даного феномена, оскільки в самому понятті "електо-
ральна поведінка" сконцентровані не лише поведінкові складові,
що можуть бути зумовлені рівнем соціальноGекономічного розвит-
ку країни, конкретної особи та особи (за О.Шестопал це "інстин-
кти, навички та розумні дії") [Шестопал Е.], а й просліджується
вплив мотиваційноGпотребнісної сфери, на основі якої можуть бу-
ти сформовані настанови, цінності, орієнтації.
В сучасній політичній психології прийнято розрізняти раціо-
нальноGінструментальний, соціологічний та соціальноGпсихологіч-
ний [Голосов Г.В., Шевченко Ю.Д.] підходи до аналізу електораль-
ної поведінки. Відомий політичний психолог Г.Дилігенський [Ди-

215
лигенский Г.Г., с.294] до вище перелічених підходів додає ще один,
який можна вважати надбанням засобів масової комунікації, а саме
маніпулятивний підхід.
Підхід раціональноGінструментальний представляють Е.Даунс
та Ґ.Хімельвейт, які розглядали виборця як "раціонально діючу лю-
дину" [Downs A.] та як "споживача" [Himmelveit H.T., Humpheys P.,
Jaeger M., Katz M.]. Цей виборець робить свій вибір незважаючи на
настанови та вплив об'єктивних факторів, а діє лише рефлектуючи
(раціонально осмислюючи) політичну ситуацію, керується лише
власними інтересами. Слідкуючи за виборчою компанією, автори
зазначають, такий виборець оцінює реальні кроки претендента, йо-
го досягнення, програмні позиції конкуруючих партій чи кандида-
тів з точки зору тих вигод, які він отримує при перемозі тої чи тої.
При цьому він (виборець) вираховує, наскільки один із можливих
варіантів вигідніший для нього, на відміну від іншого, тобто в термі-
нах Даунса, обчислює своєрідний "диференціал виборів". Цей ди-
ференціал стає провідним чинником для електорального вибору,
тобто має в своїй основі не емоційний (експресивний), а поведінко-
вий (дієвий, інструментальний) компонент. Зрозуміло, що для пере-
січного виборця такий "диференціал вибору" вимагає значного ког-
нітивного зусилля, мобілізації інтелектуальних ресурсів, навичок
рефлексивного мислення. Такий осмислений вибір не завжди здій-
снюється навіть в життєво важливих ситуаціях, не говорячи вже про
віддалений у часі політичний вибір, що, на перший погляд, не сто-
сується безпосередніх вітальних потреб людини. І тут на поміч раці-
ональному виборцю приходить політична ідеологія, провідниками
якої є політичні партії, громадські об'єднання, рухи, коаліції. Вибо-
рець, який має більшGменш стійке уявлення про те, яким він хоче
бачити облаштування суспільства, співвідносить свої уявлення з
програмними цілями партій, і, якщо вони є релевантними, робить
вибір на користь цієї партії. Отже раціональноGінструментальний
підхід почав розглядати електоральну поведінку як вибір, що детер-
мінований політикоGідеологічними уявленнями, партійними упо-
добаннями раціонально діючої, рефлексуючої особистості.
До розробників соціологічного підходу належать вчені П.Ла-
зарсфельд, С.Липсет, С.Роккан, Р.Престус, Б.Берелсон [Lipset

216
S.M., Rokkan S. Lazarsfeld P.F., Berelson B., Gaudet H.], які вважали,
що провідною детермінантою формування партійних систем та по-
ведінковим проявом особистісних симпатій до цих партійних сис-
тем є розподіл за статевою етнічною, соціальною та конфесійною
приналежністю, тобто соціальноGстатусна обумовленість політич-
ного вибору індивіда. Емпіричні дослідження, які були проведені
цими науковцями, зафіксували чітку взаємозалежність між класо-
вою приналежністю і партійними симпатіями виборців. Так пред-
ставники привілейованих класів в багатьох випадках під час вибо-
ру певного політичного лідера чи групи будуть зацікавлені в збере-
женні правлячого режиму, стабільності існуючих порядків, пред-
ставники робітничих професій зупинять свій вибір на радикально-
му кандидаті. Тобто, як ми бачимо основою соціологічного підходу
в поясненні політичного вибору лежать механізми ідентифікації за
ознаками гендерної, класової та статусної подібності. Немає жод-
ного сумніву, що цей підхід є важливим (це підтверджують резуль-
тати дослідження політичного світогляду основних соціальноGде-
мографічних груп України, проведених Інститутом соціальної та
політичної психології АПН України [Психологія масової політич-
ної свідомості і поведінки. Київ, 1997]), але він не є визначальним,
оскільки існує значне коло соціальноGполітичних проблем, де при-
належність до певного класу не відіграє суттєвої ролі. Особливо це
стосується плюралістичноGдемократичних суспільств, в яких певні
соціальні питання можуть об'єднувати як представників владної та
фінансової еліти, так і носіїв маргінальних цінностей.
Соціологічних підхід відіграє важливу роль в пояснені соціаль-
ної бази певних політикоGідеологічних течій, партійних ідентетів,
дозволяє простежувати їх динаміку, однак він не вирішує проблеми
психологічного пояснення суті того чи того політикоGідеологічно-
го електорального рішення. Дану прогалину заповнив соціальноG-
психологічний підхід, який ми розглянемо трохи нижче.
Основу запропонованого Ділігенським маніпулятивного під-
ходу складають уявлення про залежність політикоGідеологічних
позицій, настановлень та орієнтацій людей як від переконуючого
друкованого/електронного впливу ("обробки" засобами масової
комунікації), так і від ступеня контролю електорального вибору

217
владними інституціями, які можуть впливати на нестійкого вибор-
ця. Одна з перших спроб дослідження маніпулятивного впливу
владних інституцій і ЗМІ була здійснена Лазерсфельдом [Lazarsfeld
P.F., Berelson B., Gaudet H.] в 1940 році за результатами президент-
ської кампанії. Дослідник вважав, що політичним маніпулюванням
владні органи можуть досягти того, що поGперше, індивіди у своє-
му виборі можуть обмежитися лише запропонованою ними альтер-
нативою, поGдруге, інтенсивний цілеспрямований зовнішній тиск
може вплинути на електоральний вибір. У результаті проведених
досліджень було розроблено методику, завдяки якій, можна було
розрізнити виборців залежно від стійкості/нестійкості їхніх ідеоло-
гічних орієнтирів, окрім того, використовуючи методику можна
було виявити навіть причини зміни електоральних намірів під час
виборчої кампанії та навіть в самий момент голосування.
В той же час людині властиво не лише піддаватися впливу,
тобто виступати в якості об'єкта на якого направлений інформацій-
ний вплив, але й бути реальним дієвим суб'єктом, який протидіє
цьому впливу засобом "фільтрації" інформації, яку він сприймає.
Матеріалом для фільтрів служать уявлення, так звані політичні дис-
позиції [Авдиенко Д.А.], які засвоєні в процесі соціалізації, тобто
сформовані під дією батьківського впливу, впливу оточення ровес-
ників, референтних груп та є особистим прижиттєвим надбанням
особи. Зрозуміло, що маніпулятивний чинник не є вирішальним,
якщо виборець є соцільно компетентним, володіє сумою відповід-
них знань, якщо він може вичленити важливе для себе, та те, що є
радикальним, пропагандистським, ситуативним.
Таким чином, маніпулятивний підхід дозволяє нам виділити
два провідні типи сприймальної політичної активності людини:
об'єктну і суб'єктну. Людина виступає як об'єкт, коли вона не може
чи не прагне протидіяти впливу політичних рішень чи дій суб'єктів
політики (вождів, лідерів, президентів, політиків). Людина висту-
пає суб'єктом – "коли вона вважає себе автором власного життя і
починає активно боротися за свої соціальні права, за устрій, владу,
курс і напрям соціального розвитку, які, на її думку, є найбільш
прийнятними і перспективними для неї" [Татенко В.О.]. Зрозуміло,
що таке оптимально активне ставлення до політичного життя лю-

218
дина займає залежно від багатьох чинників, до них можемо віднес-
ти соціальноGіндивідні, статусні, статевоGрольові, вікові, матері-
альноGстаткові, рівень освіченості, відповідні поведінкові навички.
У однієї людини соціальні чи політичні негаразди можуть збурхува-
ти зовнішню соціальну (політичну) активність, інша ж вибирає
шлях пасивної вербальної чи внутрішньої незгоди з політичними
діями гравців політикуму.
СоціальноGпсихологічний підхід, до прибічників якого можна
віднести Т.Адорно, Ґ.Айзенка, А. Кемпбела, Ф. Конверса, Г.Ол-
порта, Е.Фромма, С.Томкінса, характеризується припущеннями
про те, що певні політичні уподобання, настановлення та орієнта-
ції зумовлені усвідомленими чи неусвідомленими індивідуальноG-
психологічними характеристиками (як про це влучно писав Гордон
Олпорт в книзі "Особистість у психології": "існує всього лише кіль-
ка, – можливо, з півдюжини – принципових цінностей, базуючись
на які, я приймаю рішення,... майже будьGяке рішення обумовлене
однією з цих цінностей" [Олпорт Г. с.107]). ПоGдруге, на прихиль-
ність до певної політикоGідеологічної течії впливає понятійна
простота чи складність когнітивного стилю людини (складність
когнітивного стилю характеризує людей здатних виділяти більш
різноманітні відтінки в політикоGідеологічних позиціях, простота –
характеризує людей не гнучких, догматичних, які тяжко сприйма-
ють нове). ПоGтретє, існує зв'язок між політикоGідеологічними
уподобаннями і домінуючим емоційним настроєм людини (за Том-
кінсом, "від того, як людина навчається відчувати самого себе й ін-
ших людей, залежить її загальний ідеологічний вибір"). ПоGчетвер-
те, основним фактором формування, структурування політичних
орієнтацій і позицій стосовно певної політикоGідеологічного
об'єкту є емоційна прихильність до тієї чи іншої партійної партії
(Кемпбел називає її партійна ідентифікація). Важливою інноваці-
єю цього підходу є трансляція особистісноGпсихологічних чи соці-
альноGпсихологічних чинників на сферу політики, на політичний
(електоральний) вибір. Ось як про ці чинники говорив Кемпбел:
"партійний вибір, який робить індивідуальний виборець, безпосе-
редньо залежить від сили і спрямованості елементів, які становлять
поле психологічних сил, до речі, елементи ми визначаємо як наста-

219
новлення щодо сприйманих виборцем об'єктів національної полі-
тики (під останніми автор розумів політичні партії)" [Голосов Г.В.,
2001, с.226].
Отже, як бачимо, всі вище перелічені підходи до дослідження
феномену електоральної поведінки: і раціональноGінструменталь-
ний в контексті політикоGідеологічної ідентифікації; і соціологіч-
ний в контексті соціальної, регіональної, статусної, гендерної та ін.
ідентифікації; і соціальноGпсихологічний в контексті дії особистіс-
ноGпсихологічних факторів (неусвідомлені мотиви, настрій, когні-
тивна складність/простота), і навіть маніпулятивний підхід в кон-
тексті ситуативної/надситуативної ідентифікації, так і чи інакше
пояснюючи електоральну поведінку торкаються питань впливу на
неї механізму партійної ідентифікації.
Партійна ідентифікація, як суспільний феномен, крім того,
що він впливає на електоральну поведінку, виконує дві важливі
функції, а саме сприяє мобілізації прихильників, членів партії залу-
чаючи їх певних дій та виконує функції легітимації існуючого ре-
жиму, впливає на стабільність цього режиму.
Партійна ідентифікація виступає свого роду маркером, що
обумовлює думки, дії, настанови політично активних виборців, є
немовби екраном через який відфільтровується інформація щодо
кандидата чи партій, що суттєвим чином впливає не тільки на елек-
торальний вибір, а на стійкість політичних поглядів. З іншої сторо-
ни, для неактивного виборця зі слабо відрефлексованими політич-
ними орієнтирами і цінностями, партійна ідентифікація служить
чи не єдиним мотиватором електорального вибору.
Невміння значної частини виборців пристосуватися до нових
умов політичного життя пояснюється, на думку західного дослід-
ника В.Розембаума [Rosenbaum W., с.15], як стійкістю первинної
політичної соціалізації, так, як уже було зазначено, відсутністю на-
вичок громадянської політичної культури. Оскільки електоральну
поведінку, як і будьGяка іншу, можна коригувати, залучаючи грома-
дян до інституцій громадянського суспільства (громадських органі-
зацій, аналітичних центрів, громадянських рухів тощо). Таке актив-
не формування політикоGідеологічних орієнтацій в рамках нової
політичної культури буде сприяти виділенню цілісної, політичної

220
ідентичності. Адже людині, крім задоволення вітальних потреб,
для внутрішньої гармонії важлива соціальна самореалізація і са-
моствердження. Ідентифікація з іншими в сфері політичних сто-
сунків може виступати як один із каналів цієї самореалізації.
Таким чином, перед вітчизняними політичними психологами
розкривається значний простір для дослідження соціальноGпсихо-
логічної сутності цілої низки проблем пов'язаних з низькою дові-
рою до політичних партій та громадянських рухів, недостатнім рів-
нем їхнім мобілізаційних впливів, неактуалізованістю соціальноG-
особистісних чинників, які визначають зацікавленість в політикоG-
ідеологічній анґажованості "пересічного суб'єкта політики" і на
формування яких мали б спрямувати свої інтелектуальні та дієві си-
ли структури громадянського суспільства (громадські організації,
мозкові центри, недержавні аналітичні організації).
Сучасна молодь не відрізняється високою громадянською і
політичною активністю, оскільки була неодноразово обдурена по-
літичними режимами і в більшості своїй не вірить у можливість
свого впливу на процес прийняття рішень, не прагне до активної
участі в політичному житті країни. Політичний нігілізм проявля-
ється і в політичних орієнтаціях молоді і в її ставленні до структур
влади і в ігноруванні молодіжних рухів та об'єднань. В той же час не
можна не враховувати й ситуацію фактичної відсутності традиції
демократичного відстоювання своїх інтересів як молодими грома-
дянами, так і іншими віковими групами.
Відповідний стан не міг не відобразитися на характері моло-
діжного руху в Україні. Можна сказати, що зараз молодь фактично
не приймає участі в прийнятті ключових рішень стосовно соціаль-
ноGекономічної, політичної сфери сучасного українського сус-
пільства. Молоді громадяни у більшості своїй далекі від реальної
демократичної участі, не мають суттєвого впливу на політику, від-
чувають труднощі у сферах освіти, працевлаштуванні тощо, почи-
нають поступово маргіналізуватися, відчувати розчарування і апа-
тію. Така ситуація суттєвим чином відобразилася на характері соці-
ального розвитку молоді, її інтеграції до сучасного суспільства. Мо-
лодь залишається в більшості своїй розрізненою, не об'єднаною ні
ідейно, ні організаційно. Разом з тим, як і будь якій соціальній сис-

221
темі, молоді належні самоорганізаційні риси. Молодець хоча і
спонтанно, але все ж шукає виходи для подолання невизначеності,
по своєму добудовує соціальноGполітичну реальність таким чином
дослідження особливостей і динаміки молодіжних рухів як важли-
вого механізму відтворення суспільної структури набуває особливої
актуальності.

Література до розділу
Авдиенко Д.А. Опыт изучения политических диспозиций: методы и результаты
исследования http://politanalysis.narod.ru/avdiyenko1.html
Адлер А. Наука жить. – К.: Port)Royal, 1997. ? 288 с.
Адорно Т. Типы и синдромы. Методологический подход. Главы из книги "Автори-
тарная личность".// Социс. ? 1993. ? № 3.
Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис,
1992, № 4.
Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегод-
ня. ? Москва: Аспект Пресс, 2002
Артемов Г. П. Мотивация электорального выбора http://politanalysis. narod.ru/art-
yomov1.html
Балл Г. О. Внутрішня свобода особи і особистісна надійність у контексті гумані-
зації освіти // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №9. –
С. 1 – 7.
Барежнев В.А., Тиой И. Электоральное поведение: основные подходы и аналити-
ческие модели в Западной социологии http://www.soc.pu.ru:8101/publicati-
ons/conf97)1/tez11.html
Бекешкіна І.Е. Партійні преференції та вибір кандидатів // Загальнонаціональні
опитування exit poll: Парламентські вибори)1998. Президентські вибо-
ри)1999. Парламентські вибори)2002. – К.: Заповіт, 2002. – С.69)73.
Блумер, Г. Социальные проблемы как коллективное поведение / Пер. И. Ясавеева
// Контексты современности)II: Актуальные проблемы общества и культу-
ры в западной социальной теории: Хрестоматия / Сост. и общ. ред. С. А.
Ерофеева; 2)е изд., доп. и перераб. ? Казань: Изд)во Каз. ун)та , 2001. – С.
150)159.
Васютинський В.О. Інтерактивний контекст ідеологічного вибору студентської
молоді // Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх
розв'язання: Зб. наук. статей. – Т. 1. – Одеса, 2000. – С. 163)168. Мелешки-
на Е.Ю. Политический процесс: основные аспекты и способы анализа.?
М.,2001.?С.152)190;
Вишняк О.І. Динаміка ідеологічних ідентифікацій та електоральна поведінка //
Соціокультурні ідентичності та практики. – К.: ІС НАНУ, 2002. –

222
 С.247)258.
Вольфовська Т.О. Інтерактивна спрямованість школяра як чинник набуття дос-
віду політичних взаємодій // Наукові студії із соціальної та політичної пси-
хології. – К.: ТОВ "Міленіум", 2005. – Вип. 10 (13). – С.195)208
Гельман В.Я. Политическая культура, массовое участие и электоральное поведе-
ние// Политическая социология и современная российская политика/Под ред
Голосов Г.В., Мелешкина Е.Ю. – СПб, 2000.
Головаха Є., Пухляк В. Політична соціалізація в посткомуністичній Україні
//Політична думка.)1994.)№2.– С.26)29.; Українське суспільство
1994)2004: соціологічний моніторинг / За ред. Н.Паніної. – К., 2005. – С.14.
Голосов Г. Поведение избирателей в России: теоретические перспективы и резуль-
таты региональных выборов//Выборы и партии в регионах России/Под ред.
Г. Люхтерхандт)Михалевой, С. Рыженкова. М.; СПб., 2000.
Голосов Г.В. Сравнительная политология. – Спб.: Изд)во Европ.ун)та в С.)Пе-
тербурге, 2001. – 368 с. Голосов Г.В. Поведение избирателей в России: Теоре-
тические перспективы и результаты региональных выборов // Полис. – 1997.
– №4. – С. 44)56.
Гончаров Д.В. Политическая мобилизация// Полис. – 1995. – № 6.
Гончаров И.А. Бедность и факторы, влияющие на социально)политическую ак-
тивность населения// Журнал ПОЛИТЭКС, 2005, N 3 с.232)246
Дилигенский Г.Г. Социально)политическая психология. – М.: Новая школа, 1996.
– 352 с.
Дилигенский Г.Г. Что мы знаем о демокpатии и гpажданском обществе?// Pro et
Contra. ? 1997. ? № 2. ? C. 87)97.
Здравомыслова Е.А. Парадигмы западной социологии общественных движений. ?
СПб., 1993. ? 172 с.
Каротерс Томас. Критический взгляд на гражданское общество. 2001. –
http://www.academy)go.ru/Site/GrObsh/Publications/Karoters.shtml //
Короткова Н.В. Трактовка Г.Д. Лассуэлом понятия политической власти как
центральной категории политической науки // Вестник Моск. ун)та. Сер.
18. Социология и политология. 1999, № 2. С.108)116.
Короткова Н.В. Трактовка Г.Д. Лассуэлом понятия политической власти как
центральной категории политической науки//Вестник Моск. ун)та. Сер.
18. Социология и политология. ? 1999. ? № 2. ? С.108)116.
Липсет С. Политическая социология // Американская социология: Перспективы.
Проблемы. Методы / ред. Смелзер Н. ? М., 1972. ? С. 203)219.
Манхейм К. Избранное: Социология культуры. ? М.; СПб.: Университетская кни-
га, 2000. ? 501 с.
Мобилизация политическая//Мир словарей. Посилання на Інтернет)джерело.
http://mirslovarei.com /content_pol/MOBILIZACIJA)POLITICHESKA-
JA)3948.html

223
Олпорт Г. Личность в психологии. – М.: КСП, СПб:"Ювента", 1998. – 345 с.
Оцінка загальнополітичної ситуації http://www.agency.org.ua/index.php?mod=de-
mo12_2
Павленко В.Н., Корж Н.Н. Трансформация социальной идентичности в Украине и
России // Психологический журнал. ? 1998. ? №1.? С. 75)89.
Подгорна В.В. Формування партійної системи в Україні http://www.ni-
isp.gov.ua/vydanna/panorama /issue.php?s=s)pp0&issue=2001_1)2
Политический процесс: основные аспекты и способы анализа: Сборник учебных
материалов / Под ред. Мелешкиной Е.Ю. – М., 2001.
Попова О.В. Политическая идентификация в условиях трансформации общес-
тва. – СПб.:С.)П.ун)та, 2002. – 258 с.
Прес)реліз за результатами загальнонаціонального опитування "Політичні партії
України" проведеного з 11 по 23 грудня 2003 року соціологічною службою На-
ціонального інституту стратегічних досліджень http://www.niss.gov.ua
Прес)реліз за результатами загальнонаціонального опитування// Одномірний
розподіл відповідей респондентів на запитання соціологічної анкети "Молодь
України: червень 2007"
Скакунов Э.И. Политическая оппозиция и период модернизации в России // Соци-
ологические исследования. ? 1999. ? № 8. ? С. 13)19.
Собчик Л.Н. Диагностика индивидуально)типологических свойств и межличнос-
тных отношений: Практическое руководство.? Спб "Речь", 2003. ? 91 с.
Татенко В.О. Психологічна реабілітація пересічного суб'єкта політики//Неза-
лежний культурологічний часопис "Ї". – Львів, 2003. – №30. – С.86)110
Фрейд З., Буллит У. Томас Вудро Вильсон. 28)й президент США. Психологическое
исследование. – М.: ИГ "Прогресс", 1999. – С.51)64.
Хазратова Н.В. Психологія відносин особистості й держави. – Луцьк: РВВ "Ве-
жа" Волин. держ. ун)ту ім. Л. Українки, 2004. – 276 с.
Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и при-
менение). – СПб.: Питер Пресс, 1997. ? С.178)180
Циганенко Г.В. З досвіду розробки методики оцінки механізмів політико)ідеоло-
гічного самовизначення молоді // Наукові студії з соціальної та політичної
психології. – К.: ТОВ "Міленіум", 2003. – № 6 (9). – С.150)162
Шевченко Ю.Д. Между экспрессией и рациональностью: Об изучении электораль-
ного поведения в России // Полис. – 1998. – № 1. – С. 130)136.
Шестопал Е. Психологический профиль российской политики 1990)х. Теорети-
ческие и прикладные проблемы. – М.: "РОССПЭН", 2000. – 431 с.
Шестопал Е.Б. Психологический профиль российской политики 1990)х.? М.,
2000.;
Эриксон Э.Г. Детство и общество. – СПб.: Ленато, 1996. – 592 с.
Юнгер Э. Тотальная мобилизация// Юнгер Э. Рабочий. Господство и гештальт/
пер. с нем. Михайловского А.В.; под ред. Скляднева Д.В. ? М.: "Наука", 2002.

224
 ? С. 441)470
Campbell A., Converse P., Miller W.E., Stokes D. The American Voter. – Wiley and
sons, 1960
Davies J.Ch. Maslow and Theory of Political Development. Getting to Fundamen-
tals//Political Psychology. 1991. Vol. 12. №3. P. 417.
Deutsch K.W. Social Mobilization and Political Development. – "American Political Sci-
ence Review". №.55 (Sep. 1961).
Downs A. An Economic Theory of Democracy. – N.Y.: Harper and brother, 1957.
Harrold R. Curricular and Extra)curricular Work // The Bulletin. March. 2002
Himmelveit H.T., Humpheys P., Jaeger M., Katz M. How Voters Deside. )Academic
Press. 1981
Lane R.E. Political Life: Why People Involved in Pokitics. – Glencoe, 1959.
Lazarsfeld P.F., Berelson B., Gaudet H. The People's Choice: How the Voter Makes up
his Mind in a Presidential Campaign. – N.Y., 1948.
Lazarsfeld P.F., et al. Voting: A Study of Opining Formations in a Presidential Campa-
ign. – Chicago, 1954
Lipset S.M., Rokkan S. Cleavage Structures, Party Systems and Voter Aligments. –
N.Y., 1967
McCarthy J. & Zald M. Recource Mobilization and Social Movements: A Partial The-
ory// American Journal of Sociology. Vol. 82. №6. P. 12)27
Obershall A. Theory of social conflict // Annual Review of sociology. 1978. Vol.4. P.
291)315.
Roscnau J.N. Citizenship between Elections. Ли Inquiry into the Mobilizable American.
N. Y.)L., 1974.
Rosenbaum W. Political culture. – N.Y., 1975.
Tingsten H. Political Behavior, 1937; Merriam Ch., Gosnell H.F. Non)Voting: Causes
and Methods of Control. – Chicago, 1924. http://www.soc.pu.ru: 8101/publicati-
ons/ conf97)1/tez11.html

225
 РоздІл 4.
Інтеграційні процесі в територіальних
Громадах – діалоги з владою
і особливості політичного
самовизначення
Інтеграційними процесами (від латинських integratio – від-
новлення, integer – ціле) позначають такі перетворення реальнос-
ті, що приводять до об'єднання окремих компонентів чи частин в
одне ціле. Соціальна інтеграція досягається встановленням опти-
мальних зв'язків між відносно самостійними й інколи мало
пов'язаними між собою соціальними сутностями (індивідами,
групами, спільнотами) з подальшим перетворенням їх у єдину ці-
лісну систему, в якій взаємно узгоджено і навіть узалежнено окре-
мі частини соціуму на основі спільних цілей, інтересів, цінностей.
Психологічною складовою соціальних інтеграційних процесів
виступають феномени злагоди, конвенції, участі – всього того,
що психологічно згуртовує людей, перетворює їх на колективного
суб'єкта свого власного життя.
СоціальноGінтеграційні процеси в демократичному суспільс-
тві тісно пов'язані із само організаційними аспектами розвитку
громадянського суспільства, яке протистоїть жорсткій ієрархії ав-
торитарного та знищувальній однозначності тоталітарного сус-
пільства. Сьогодні одними з якнайширше обговорюваних тем у
політично активному середовищі є розбудова громадянського
суспільства, яка передбачає децентралізацію влади та розвиток
місцевого самоврядування. Саме горизонтальні виміри демокра-
тії, завдяки яким і може розвиватися здорове громадянське сус-

226
пільство, розгортаються на рівні окремої територіальної громади.
Вивчення феноменів інтеграції територіальної громади локально-
го масштабу може виявитись ключем розуміння соціальноGінтег-
раційних процесів та їх принципового зв'язку із політичною сис-
темою і політичним вибором особистості. Територіальні громади
– це саме та ланка, що поєднує індивідуальний і соціальний по-
верхи існування людства. Для індивіда територіальна громада
виступає природним соціальним середовищем, для соціуму – ос-
новою, ґрунтом, базовою клітиною, з яких вибудовується і само-
відновлюється цілісний соціальний організм.
Для вивчення інтеграційних процесів територіальна громада
виступає дуже важливою емпіричною моделлю, в якій за терито-
ріальним принципом поєднуються освітні, професійні, політичні
та інші організаційні середовища. Індивіди, структуровані своєю
належністю до різних групових суб'єктів та ідентифіковані з ни-
ми, врешті решт мають взаємодіяти і взаємоузгоджуватись як
мешканці певної території заради створення спільного добра гро-
мади. В цих процесах якнайяскравіше проявляються особливості
інтеграції окремих суб'єктів до цілісності, якою виступає громада
– спільнота, що усвідомлює існування спільного інтересу, ство-
рює загальне добро, розвивається задля збільшення спільного
блага на певній території.
В даному розділі здійснено спробу визначити концептуальні
засади вивчення інтеграційних процесів у територіальних грома-
дах на основі досвіду психології спільнот, проаналізовано фено-
мени створення територіальних громад та психологічні особли-
вості їх колективних дій, розглянуто технологічні аспекти органі-
зації діалогу влади з громадою в ході виборчих компаній.

4.1. Розвиток територіальних спільнот

та використання їх проблем у політичних
кампаніях
Розвиток місцевих територіальних громад є неодмінною скла-
довою поступу до демократичного громадянського суспільства. В
історії людства громадянське суспільство виникло для того, щоб на

227
договірних засадах гарантувати кожному своєму члену відносну
безпеку і захищеність від ворожих дій інших. Демократичні цін-
ності громадянського суспільства вимагають такого розвитку
місцевих спільнот, який був би спрямований на забезпечення не
тільки захищеності, але й вищих потреб самореалізації і самороз-
витку кожного із своїх членів.
Складність організації сучасного суспільства поGновому ста-
вить проблему розвитку територіальних громад як колективних
суб'єктів, чинників їх формування, становлення, саморозвитку.
Якщо на рівні людства в цілому теза про самоорганізацію як до-
мінуючий чинник розвитку людства не викликає сумніву, то при
переході до розгляду спільнот меншого масштабу (місто, район,
мікрорайон), перетворюється не на таке очевидне питання. Соці-
альноGпсихологічні механізми існування і самоорганізації тери-
торіальних громад досі залишаються недостатньо вивченими су-
часною наукою. Попри сплеск різноманітних досліджень місце-
вих громад в багатьох країнах світу, які інтегруються в новій галу-
зі – психології ком'юніті [1; 2], – концептуальний пошук продов-
жується і стає все більш актуальним.
Предметом цього дослідження виступають процеси інтегра-
ції в первинних територіальних спільнотах: об'єднанням за посе-
леннями людей. Найменшою одиницею інтеграції є громада
співвласників багатоквартирного будинку. Саме така територі-
альна спільнота може бути розглянута як модель територіальної
інтеграції, в якій відбувається розвиток свідомості громади. Які
суттєві характеристики територіальної спільноти можна виділити
на стику правового і соціальноGпсихологічного простору її існу-
вання. Адже сьогодні територіальна громада не є лише фізичною
територією, не є лише скупченням мешканців, вона існує саме
завдяки соціальноGперетину психологічних, побутово– еконо-
мічних та юридичних засад.
Територіальна спільнота
Територіальна спільнота [3, 4] визначається як населення,
що поєднане спільною діяльністю, інтересами та цілями щодо за-
доволення потреб, пов'язаних із побутом, середовищем мешкан-

228
ня, відпочинком, навчанням, спілкуванням. Члени територіаль-
ної спільноти постійно мешкають, володіють нерухомістю, спла-
чують комунальні податки. Якісно нове становище населення,
яке здійснює місцеве самоврядування, тобто, має об'єкт управ-
ління, здійснює ефективну і стійку горизонтальну взаємодію.
Неодмінною умовою дієздатності територіальної громади є від-
чуття членства, тобто почуття приналежності, яке дає емоційну
безпеку, відчуття впливовості та єднання з іншими через здій-
снюваність особистих бажань, почуття спільності доль /6/.
В офіційному правовому полі в нашій державі вживають по-
няття "територіальна громада". Так, Конституція України розгля-
дає її як первинний суб'єкт місцевого самоврядування. Слід заз-
начити, що Основний Закон визнає право самостійно вирішува-
ти питання місцевого значення лише за жителями адміністратив-
ноGтериторіальних одиниць, тобто поселень або населених пун-
ктів (сіл, кількох сіл, селищ, міст та їх районів). Отже, мешканців
кількох багатоповерхових будинків або мікрорайону в місті, кот-
рі мають якісь спільні інтереси або вирішили здійснити якусь ак-
цію, виявити якусь ініціативу, формально громадою не вважають.
На відміну від цього, термін територіальна спільнота, який
використовується в соціальній психології, стосується саме таких
територіальних структур, які описують об'єднання людей, які
мешкають в одній географічній місцевості різного масштабу
(включаючи й окремий будинок). Прикладом може бути тради-
ційна єврейська громада в українських містах, оскільки євреї се-
лилися у визначених для них межах, але не складали собою окре-
мої адміністративної одиниці. Але поняття територіальної спіль-
ноти ширше, ніж поняття територіальної громади, яка формуєть-
ся на її основі.
Громада як якість соціального утворення
На думку Т. Семигіної громада може бути як територіальна,
так і за інтересами. Використання самого терміну "громада" вже
визначає певну якість соціального утворення. Так, аби бути гро-
мадою, а не просто формально нею називатися, об'єднання по-
винно мати кілька ключових ознак:

229
 1. Спільна ситуація: ті, хто належать до громади, мають
спільні ознаки, що пов'язують їх одне з одним; це може
бути місце проживання або клас, етнічність, релігія чи
щось інше.
2. Мережа взаємовідносин: громади включають усі можливі
відносини, не обмежені тільки роботою, або тільки полі-
тикою, або тільки спортом. Для територіальної громади
важливу роль відіграє мережа сусідських взаємовідносин.
3. Cформована ідентичність: людина в громаді отримує гро-
мадську ідентичність, з якою настає певна емоційна від-
повідальність, почуття належності до більшої одиниці і
певна лояльність стосовно неї.
4. Колективна дія: люди усвідомлюють спільний інтерес і
спроможні на організацію колективної дії (так, громада
одного будинку може організуватися задля унеможлив-
лення будівництва автостоянки замість дитячого майдан-
чика під вікнами цього будинку тощо). Передумовами до
колективної дії може виступати ряд проблем культурного
та соціального розвитку, занедбаність житловоGкомуналь-
ної сфери, які у вітчизняному та зарубіжному досвіді ви-
рішувалося з допомогою організованих заходів протесту,
колективних звернень, мітингів і т.п. [5, 9].
Соціальний капітал територіальної спільноти
Існує своєрідний потенціал спільноти, який визначається її
згуртованістю, і дозволяє покращувати благополуччя її членів
через синергію зв'язків і об'єднань, взаємну довіру, смисл спіль-
ноти та спільні дії. Розрізнюється фізичний, персональний і со-
ціальний капітал як поняття, що відносяться відповідно до фі-
зичних об'єктів, до якостей індивідів та до зв'язків між індивіда-
ми, тих "соціальних мереж і норм взаємності і довіри, які вирос-
тають із них" [6, 19]. Соціальний капітал складається із чотирьох
складових: сенсу спільноти, сусідства, колективної ефективнос-
ті та громадської участі [7]. Соціальний капітал – це колектив-
ний ресурс, який складається із громадської участі, мережі зв'яз-
ків, норм взаємності, а також різноманітних організацій, які

230
просувають довіру між громадянами і діють на покращання
спільного благополуччя [8]. Низка досліджень підтверджують,
що згуртовані спільноти, які активно залучаються до громад-
ської діяльності (волонтерські організації, політичні партії, ло-
кальні та професійні асоціації тощо) мають кращі умови існу-
вання (здоров'я, освіта, добробут), більше благополуччя в аспек-
ті такої соціальної патології як злочинність. Ці результати пов-
торюються в дослідженнях різних країн та їх адміністративних
одиниць (провінцій, штатів) [8].
Перелік складових соціального капіталу показує близькість
цього феномену до ознак сформованої територіальної громади.
Нажаль, в Україні вищеназвані показники громадської участі,
колективної ефективності соціальноGпозитивних організацій є
низькими: більшість населення не залучена до діяльності у
будьGяких об'єднаннях громадян. ПостGрадянський контекст, у
зв'язку із яким громадська робота асоціюється із ідеологічною
заангажованістю тоталітарного суспільства, звичайно негативно
вплинув на цей бік розвитку соціального капіталу українських
локальних спільнот. Разом з тим, створюються умови для розбу-
дови первинних територіальних спільнот на засадах спільного
володіння комунальною власністю, що сприяє демократичним
перетворенням в українському суспільстві і потребує спеціаль-
них досліджень.
Таким чином, постановка проблеми розвитку територіальної
громади полягає в пошуку механізмів формування на основі те-
риторіальної спільноти таких її якостей, що перетворять її на
особливе соціальне утворення – здатну до самоорганізації і само-
управління самоідентифіковану громаду. Лише перший компо-
нент громади – спільна ситуація – є заданим для територіальної
спільноти за визначенням; наступні компоненти потребують
особливої уваги і операціоналізації в емпіричному дослідженні.
Ми зосередимо свою увагу на аспектах сенсу спільноти, який, на
нашу думку, тісно пов'язаний із ідентифікацією до територіальної
спільноти, та мережею сусідських стосунків з їх потенціалом со-
ціальної підтримки і впливу.

231
 Феномени сусідства в громаді
Насамперед, необхідно чітко простежити зв'язок і розбіж-
ності між поняттями сусідства і громади як певного рівня розвит-
ку соціальноGпсихологічних феноменів територіальної спільно-
ти. Найчастіше використання поняття сусідства передбачає на-
самперед територіальну (географічну) близькість, а ком'юніті
стосується соціальних відносин [9]. Тим не менш, особливості
дизайну сусідства можуть сприяти розвитку ком'юніті. Енверон-
менталісти виділяють десять властивостей сусідства, які сприя-
ють розвитку громади: 1) притягувати і об'єднувати людей для
зменшення стресу поодинокості; 2) мати певні організації, що
надають послуги і сприяють колективним діям; 3) полегшувати
зустрічі, зібрання і взаємодію людей; 4) владнувати і оформлюва-
ти домівку і навколишній простір таким чином, щоб створювати
сенс і можливості контактів; 5) створювати умови, при яких ко-
жен окремий мешканець отримує вигоду від успіху колективу і
втрати від невдач загалу; 6) мати достатній розмір для широко-
форматних організацій з представленим членством; 7) бути здат-
ною підтримувати колективну пам'ять про певні події; 8) обслу-
говувати наміри довготривалого перебування на території укорі-
нених членів, що мають власність; 9) забезпечення умов для про-
ве ден ня віль но го ча су; 10) чіт кі фі зич ні ме жі те ри то рії [9,
274G275]. Із цих десяти ознак розвиваючого спільноту сусідства
лише чотири стосуються характеристик фізичної близькості чи
дизайну, інші ж описують відносини. Саме тому мережа сусід-
ських зв'язків є настільки важливим чинником формування і роз-
витку територіальної громади.
Мережі сусідських стосунків у сучасному мегаполісі
Для того, щоб охарактеризувати стан мережі сусідських сто-
сунків у сучасному мегаполісі Оцалюком А.М. було проведено
дослідження стану сформованості первинних територіальних
спільнот у окремих будинках одного із районів міста Києва. Ме-
тою цього дослідження було визначення провідних самоорганіза-
ційних чинників формування первинної територіальної громади
в формі організації об'єднання співвласників багатоквартирного

232
будинку (ОСББ). Розроблений опитувальник включав у себе ін-
дикатори щільності стосунків, афективного компоненту іденти-
фікації себе до сусідської спільноти різних рівнів (будинок і ок-
ремий під'їзд), готовності до спільної дії, змістовні характеристи-
ки сусідських відносин. В дослідженні брали участь мешканці се-
ми будинків, в яких існували ініціативні групи, що прагнули
створити ОСББ, але збори мешканців будинку, які передбача-
ються Законом, проведені на момент обстеження ще не були.
Методом "від дверей до дверей" в кожну квартиру цих будинків
було запропоновано опитувальник (загалом 600 примірників),
які повертались інтерв'юеру при повторному візиті. Вибірку для
подальшого аналізу склали 130 анкет (від 15 до 27 анкет на один
будинок), що склало 21,67% повернення. Менше чверті повер-
нення анкет є невисоким рівнем участі в дослідженні, проте ми
можемо розглядати лояльність респондентів до дослідження як
певний прояв їх загальної активності стосовно справ громади.
Надалі всі висновки, які ми будемо робити із отриманих даних,
необхідно опосередковувати цією умовою.
Аналіз щільності стосунків серед мешканців показав відмін-
ність в залежності від територіального масштабу: в під'їзді сто-
сунки виявилися більш щільними, ніж у будинку в цілому. Так, на
питання "Які саме стосунки з сусідами у вашому під'їзді у вас
склалися?" варіант відповіді "стосунки рівні, спокійні, не заважа-
ємо один одному" обрали 50% респондентів (див. Табл. 1). На
аналогічне питання щодо будинку в цілому такий варіант відпо-
віді теж обирають найчастіше, але кількісно це складає всього
29,4% респондентів (див. Табл. 2). Порівнюючи рейтинги відпо-
відей на аналогічні запитання, що надані нижче, можна із впев-
неністю стверджувати, що мережа стосунків між мешканцями
одного під'їзду є більш щільною, ніж між мешканцями всього ба-
гатоквартирного будинку.

233
Таблиця 1. Рейтинг відповідей на питання
Які саме стосунки з сусідами у вашому під'їзді у вас склалися1?
Рівні спокійні стосунки, не заважаємо один одному 50%

Знаємо в обличчя один одного, але не спілкуємось, бо нема часу 26,5%

Допомагаємо один одному у важкі часи 11,8%

Маємо невеличкі конфлікти з різних приводів, але стосунки задовільні 11,2%

Нема бажання ближче знайомитись 8,8%

Байдужі стосунки 6,2%

Емоційно підтримуємо один одного 5,9%

Не знаю сусідів в обличчя 3,1%

Таблиця 2. Рейтинг відповідей на питання

Які саме стосунки з сусідами у вашому будинку у вас склалися?

Рівні спокійні стосунки, не заважаємо один одному 29,4%

Знаємо в обличчя один одного, але не спілкуємось, бо нема часу 26,5%

Не знаю сусідів в обличчя 23,6%

Байдужі стосунки 11,7%

Допомагаємо один одному у важкі часи 8,8%

Емоційно підтримуємо один одного 5,9%

Нема бажання ближче знайомитись 5,8%

Маємо невеличкі конфлікти з різних приводів, але стосунки

3,1%
задовільні

Із отриманих результатів ми бачимо, що в межах окремого

під'їзду люди більшGменш знають одного, у них рівні спокійні сто-
сунки, на фоні яких іноді виникають невеликі конфлікти (що само
по собі вже є показником того, що люди взаємодіють). В межах бу-
динку загалом ситуація виявляється такою, що люди не те що в
більшості не спілкуються, але часто навіть не знають один одного.
І це лише в межах одного будинку, не кажучи вже про взаємосто-

234
сунки між мешканцями кількох будинків, які територіально знахо-
дяться в складнішій ситуації налагодження взаємостосунків. І хоча
кожен десятий із мешканців обирає відповідь про підтримку у важ-
кі часи, а кожен п'ятнадцятий – про емоційну підтримку, маємо
констатувати досить високий рівень агрегатності територіальної
спільноти. З одного боку, це дає високий рівень свободи окремого
члена спільноти. Але з іншого – відсутність сталої мережі стосунків
між сусідами не дає можливості їх використання як ресурсу соці-
альної підтримки. Низький зв'язок із первинною територіальною
спільнотою стає чинником невисокої ефективності впливу лідерів
думок, та й прийомів масової мобілізації в розвинутій спільноті.
Рівень ідентичності до первинної міської територіальної
спільноти розкривається через ступінь емоційної задоволеності на-
лежністю до сусідської громади в уявній ситуації розлуки із нею
(див. Таб.3). Як відомо, сформована і розвинена ідентичність від-
різняється високою вираженістю афективної складової належності
до громади.

Таблиця 3. Розподіл відповідей на питання: Припустимо, з певних

причин ви змушенні залишити громаду. Наскільки засмучені чи щасли-
ві ви від цього будете? (Оцініть по шкалі від 1 до 10 балів, де 1 бал –
"буду дуже щасливим", 10 балів – "буду дуже засмученим")

1
2 бали 23,5%

3
4 бали 32,4%

5
6 бали 14,7%

7
8 бали 8,8%

9
10 бали 5,9%

Як бачимо, основне навантаження відповідей припадає на ін-

тервал 3G4 та 1G2 бали (в сумі 55,9%). Тобто, полюс позитивного
емоційного ставлення до розриву із громадою охоплює більшість
мешканців. Позитивне ставлення до розриву свідчить Набагато
менша кількість відповідей потрапляє в інтервали 7G8 та 9G10 балів
(14,7%), що відбивають високий рівень афективного показника на-

235
лежності респондентів до громади. Таким чином, більшість меш-
канців обстежених будинків, що взяли участь в опитуванні, мають
досить низький рівень емоційної належності до сусідської громади,
що збільшує рівень ентропії в територіальній спільноті. Виходячи із
цього можна стверджувати, що самоорганізаційний чинник, засно-
ваний на емоційному єднанні в стихійних умовах існування міської
територіальної спільноти дуже слабко виражений.
Нарешті, індикатор, який згідно нашої гіпотези має свідчити
про найбільш актуальний самоорганізаційний чинник – колектив-
ну дію, враховуючи загальний фон політичних подій і масових ак-
цій, детальному аналізу яких присвячено наступний розділ. Як ми
бачимо в таблиці 4, сумарний показник готовності до дії – 79,5%,
тобто, переважна більшість активних респондентів виражають го-
товність приєднатися до об'єднаних мешканців будинку для спіль-
ної справи. При цьому, варто наголосити на високій частоті (50,1%)
відповідей, які демонструють ідентифікацію себе із категорією
мешканців: "справи мешканців – мої справи".

Таблиця 4. Розподіл відповідей на питання: Якби мешканці вашого

будинку об'єдналися для вирішення спільних проблем (захисту спіль-
них інтересів, досягнення спільної мети тощо), чи приєдналися б
ви до них?

Так, оскільки справи мешканців будинку  мої

50,1%
справи
Так, якщо в мене не буде інших справ 29,4%
Ні оскільки це нічого не дасть, марна трата часу 5,7%
Ні, оскільки цим завжди хтось користується у
3,2%
власних інтересах
Важко відповісти 11,6%

Таким чином, цілком явною є перевага вираженості готовнос-

ті до колективної дії серед інших індикаторів. Нажаль, одного цьо-
го самоорганізаційного чинника виявляється недостатньо для по-

236
долання інертності територіальних спільнот у їхньому посуванні
до формування громад ОСББ. Статистика свідчить, що після
прийняття Закону України про "Об'єднання співвласників бага-
токвартирного будинку", по всій Україні створено лише 5000
об'єднань співвласників, що складає 3% житловоGкомунального
сектору. Попри наявність об'єктивних економічних факторів, що
гальмують процес реформування самоуправління житловоGкому-
нальною сферою, маємо чітко усвідомити існування соціальноG-
психологічних причин пригнічення самоорганізаційних чинників
розвитку територіальних громад. Цей пригнічений стан громади
не є суто українським феноменом, проблема стосується загалом
урбаністичної складової нашої цівілізації, що робить дослідження
в нарямі пошуку шляхів віднослення і розвитку місцевих громад
вельми актуальним.
Згідно мети вивчення впливу громади на політичний вибір
її членів необхідно проаналізувати зміст взаємодії в середовищі
сусідів. Можна відмітити певне збіднення такого впливу, хоча
загалом 56,7% опитаних мешканців будинків відмічають значу-
щість впливу сусідів на них щодо хоч одного із запропонованих
питань (крім класичних для виявлення лідерів думок моди, мага-
зинів, політичних подій, виховання дітей, було включено питан-
ня впорядкування спільної території, оплату комунальних пла-
тежів, ряд питань, що виступають приводом для перманентних
сусідських конфліктів, наприклад, вигул собак тощо). Сусіди,
що мешкають в тому ж під'їзді, не виявляються більш впливови-
ми – всього 48,5% дають позитивну відповідь на питання про
вплив сусідів. Переважна більшість опитуваних зону впливовос-
ті сусідів обмежує суто побутовими питаннями збереження по-
рядку в будинку (28,8% всіх респондентів). Значно менше впли-
вають сусіди в таких питаннях, як релігійні уподобання (6,1%), і
навіть сплата комунальних платежів (3,0%), хоча відомо, що ін-
коли практикується колективна відповідальність будинку за нес-
плату. Питання політичного вибору, як і виховання дітей, сліду-
вання моди в одязі, вибору способів відпочинку та інші знахо-
дяться на периферії сусідського впливу (мають лише поодиноке
згадування). Змістовний аналіз показує, наскільки слабко інтег-

237
рованим є сусідство в сучасному великому місті, впливовість є
досить обмеженою, насамперед, внаслідок мінімальності часу
спілкування.
Таким чином, за результатами проведеного дослідження
можна підтвердити думку про пригніченість соціоGінтеграційних
процесів в міській спільноті. Найменше представлені чинники
ідентифікації та мережі сусідських стосунків. Чинник готовності
до колективної дії, натомість, показує наявний потенціал можли-
вої мобілізації мешканців, хоча рівень його розвитку свідчить про
досить високу потребу організаційних зусиль з цього приводу.
Безпосередній вплив мережі сусідських стосунків на політичний
вибір особистості в сучасному великому місті є незначним. Про-
те, соціоGорганізаційні чинники територіальної спільноти не ви-
черпуються лише сусідськими стосунками. Крім того, ми досить
мало знаємо про ті інтеграційні процеси, які розгортаються при
створенні об'єднань.
Ретроспекція створення сусідської громади
Вивчення ретроспекції шляху створення і здобутків одного із
товариств співвласників житла в м. Києві (Оболонський район)
через цикл глибинних інтерв'ю лідера об'єднання і проведенні
трьох фокусованих інтерв'ю (35 осіб) мешканців району по визна-
ченню ставлення до створення об'єднань. Аналіз показує, що пот-
реби збереження власності та забезпечення комфортності побуту
є провідними в усвідомлені можливостей громади мешканців бу-
динку. Рівень поінформованості мешканців щодо власних прав і
можливостей дуже низький. Взагалі уявлення про складові життє-
забезпечення громади спрощені: мешканці, зокрема, не орієнту-
ються в наявності різних суб'єктів виконання комунальних пос-
луг, викривлено сприймають ЖЕКи – як єдиного виконавця пос-
луг, який концентрує на собі більшість негативних емоційних ре-
акцій. Існує помітна диференційованість між мешканцями за
критерієм сплати комунальних послуг, забарвленість ставлення
характеризується безпорадністю: як з боку представників тих, хто
не сплачує, так і з боку тих, хто не знає як вплинути на них. Колі-
зія ще не набрала явно конфліктного перебігу, але напруженість
досить висока. Результати проведених інтерв'ю показують, що ін-

238
формування про реальні здобутки окремих товариств сприяють
формуванню довіри, активізації підприємців організації об'єд-
нань, але тільки інформаційна кампанія є недостатньою для запо-
чаткування ОСББ.
Для фіксації феноменів і вивчення ефективних механізмів
створення первинних територіальних спільнот нами проведене
окреме дослідження а) проблем молодіжних житловоGкомуналь-
них комплексів (МЖК) на етапі завершення будівництва і по-
дальшої експлуатації; б) проблем створення та управління об'єд-
нання багатоквартирних будинків. Емпіричною базою виступа-
ли: а) дані оргGдіяльнісної гри, проведеної в м. Свердловську
(Єкатеринбург) в 1989 році за соціальноGпедагогічною проблема-
тикою МЖК та спостереження за двома зборами громад міста
Києва; б) три групові та три індивідуальні глибинні інтерв'ю з
мешканцями і управлінцями співвласників багатоквартирних бу-
динків в Оболонському районі м. Києва, та три – з мешканцями,
що мешкають в інших будинках. Порівняння соціоGінтеграцій-
них процесів має на меті визначити особливості, які сприяють
активізації мережі сусідських сідносин і розвитку територіальної
громади загалом.
Громада МЖК (молодіжного житлового комплексу)
Форма колективної праці, яка існувала в межах організовано-
го молодіжного руху "побудуємо собі житло власними руками",
спиралась на відчуття колективної ефективності, спільну дію. Мо-
лодіжне будівництво завершувалось розподіленням житла – і нада-
лі рух як соціальноGпсихологічне масове явище – переходив на
етап завершення, вмирання. Відбувається розпорошення емоцій-
ного фактору єднання, наростає диференціація учасників: частина
– зберігають діяльність, залишаючись в сфері професійного будів-
ництва, частина – переходять до інших сфер професійної праці, за-
лишаючись пов'язаними лише територією мешкання.
На основі аналізу проблем МЖК на етапі експлуатації житла
виділено феномен розпорошення спільноти, який особливо гостро
проявляється у проблемі не приєднання нащадків (молодого поко-
ління, дітей) до здобутків єдності будівників. Дійсно, те ціннісне
єднання, що склалось у спільному будуванні житла (спільному і за

239
процесом і за результатом), розпорошується при розподілі терито-
рії та подальшій ізольованій експлуатації. Форми єднання в терито-
ріальній спільноті винесені за межі продуктивної діяльності – в
сферу відпочинку чи освітню, що перетворює і характер відчуття
спільності. Емоційне забарвлення єдності утримує МЖК у сфері
міжперсонального спілкування, яке поновлюється в святах і зни-
кає в буденності, в побуті. На фоні конфлікту поколінь, характер-
ного для 1989 року, неприєднання молоді до відчуття спільності
батьків було цілком закономірним.
Як виглядає феномен розпорошеності в сучасному МЖК,
яке по суті первинною територіальною спільнотою, хоча юридич-
но ще не називається в деяких випадках об'єднанням співвласни-
ків багатоквартирних будинків. Аналіз проводився в межах акцій
виборчих кампаній, як спостереження за зборами мешканців.
Відбулося переакцентування єдності – із зони загалом позитивно
забарвлених емоційних зв'язків в зону прагматично забарвлених
"постійних локальних конфліктів" на базі минулих образ. Тобто,
форма конфліктів не пов'язана вже, як правило, із конфліктом
поколінь, а проходить як відреагування образ за несправедливий
розподіл загальних ресурсів, або заздрощів, що хтось може вико-
ристовувати ці ресурси ефективніше. Парадоксально, але саме
функціонування негативних емоцій слугує фактором інтеграції
спільності в територіальній спільноті, забезпечує внутрішнє пози-
ціонування всередині територіального контексту. Феномен наяв-
ності "постійних локальних конфліктів" сусідів є одним із проявів
соціальноGпсихологічного становлення й існування територіаль-
ної спільноти. Осмислення і дослідження загальності феномену
для всіх типів спільнот, засобів врегулювання тощо – задача по-
дальшого дослідження.
Створення первинних територіальних спільнот
Другий клас феноменів зафіксований при дослідженні проце-
сів створення первинних територіальних спільнот, який розгорта-
ється як боротьба . Нами виявлено, що в ситуації створення сучас-
них об'єднань існує спільний чинник, який стосуються особливос-
тей лідерів: це феномен розширеної ідентифікації лідера (ініціато-
ра створення об'єднання) із проблемами спільноти, який другою

240
своєю складовою має поширення індивідуальної відповідальності
за спільну територію. Без цього переносу власної наднормативної
активності на вирішення проблем, що заважають власному ком-
фортному існуванню ("у квартирі в себе я все повилизую, а на те,
що в під'їзді, у дворі – не можу вплинути, а терпіти – не сила") і
персоніфікації себе із всією спільнотою (привласнення влади впо-
рядкування [10] від імені всіх мешканців) процес боротьби за ство-
рення територіальної спільноти не розпочинається.
Важливою складовою запуску процесу інтеграції є проблема
дефіциту ресурсів, насамперед – ресурсів лідера. Додаткові ін-
терв'ю, проведені із мешканцями, не інтегрованими формально в
ОСББ, показують, що потенційні лідери не вкладають в терито-
ріальний тип спільноти свій ресурс часу через зайнятість у про-
фесійній спільноті та неактуальності проблем побуту (для біль-
шості чоловіків). Таким чином, можна зафіксувати феномен дру-
горядності (меншовартості) територіальної спільноти, інколи –
навіть активного відторгнення не інтегрованої громади в осмис-
ленні життєвого шляху особистості. Найбільш яскраво цей фено-
мен проявляється в успішних чоловіків середнього віку, проте ці
попередні висновки потребують перевірки на статистично значу-
щій вибірці.
Якщо описати типовий портрет лідера створення ОСББ – це
жінка на початку пенсійного віку, яка переживає професійну кри-
зу втрати роботи і, маючи навички організації та управління (за
попередньою роботою), як вивільнені ресурси, та здорові амбіції
(які не може задовольнити роль бабусі, та навіть – господині), а та-
кож достатній рівень фізичного здоров'я, – береться за нову сус-
пільно корисну справу. Маємо припущення, що ситуація буде змі-
нюватись, адже активне залучення ОСББ до економічної сфери
(бізнес на основі експлуатації колективної власності, розвиток но-
вих професій – наймані професійні майнові управлінці), політики
(підтримка ОСББ депутатами як частка їх політичної програми) –
це фактори, що приведуть до зміни портрету лідерів та механізмів
взаємодії в спільноті.
Залучення спеціалістів із муніципального, майнового уп-
равління (молодих, перспективних) до роботи в територіальній

241
спільноті в теперішніх умовах – як зоні професійної реалізації
поза межами розширеної ідентифікації – стикається із пробле-
мами бар'єрів "психології заробітчанства". Ці бар'єри проляга-
ють з обох боків: з боку професіоналаGуправлінця і з боку грома-
ди. З боку професіоналаGуправлінця бар'єри сприймаються як
невідтворення того рівня активності (наднормативного), який є
необхідним для отримання відчутного спільноті додатка до доб-
робуту. В умовах невизначеності правового простору існування
спільнот, неврегульованих протиріч між суб'єктами та часто вик-
ривлених очікувань на надприбуток молодих управлінців, біль-
шість із претендентів не переходять на рівень наднормативної
активності і втрачають мотивацію найманої праці. З боку спіль-
ноти бар'єри виражаються – як недовіра до управлінця, заснова-
на на підозрі в неправомірному використанні коштів громади
для власних потреб, засоби контролю громадою за коштами не
сприймаються як такі, що можуть зняти заздрощі та недовіру, ре-
конструювати розуміння мотивації управлінця лише як крадія
власності громади.
Таким чином, в результаті дослідження феноменів територі-
альності виділені дві основних групи феноменів: на рівні існуван-
ня і на рівні створення територіальних громад. До першої групи
можна віднести феномен наявності "постійних локальних кон-
фліктів" сусідів та феномен другорядності територіальної спільно-
ти, які на етапі створення і легітимізації громади також ж діють.
До другої – феномен розширеної ідентифікації та відповідальнос-
ті лідера та феномен бар'єрів заробітчанства. Крім двох основних
груп соціальноGпсихологічних феноменів створення первинних
територіальних спільнот можна навести перелік менш узагальне-
них: феномен боротьби за владу упорядкування і маскування пот-
реби влади узалежнення; феномен неконструктивного незадово-
лення від "ущемлення прав" як основа локального конфлікту; фе-
номен бар'єру енергетичного і часового дефіциту в створенні те-
риторіальної спільноти; феномен бар'єру узгодження інтересів як
необхідного етапу створення територіальної спільноти. Аналіз
феноменів показує необхідність подальшого дослідження соці-
альноGпсихологічних механізмів і умов управління територією за

242
межами створення територіальної спільноти як інституціалізова-
ної форми, в якій актуалізуються процеси взаємодії суб'єктів і ус-
відомлення цих процесів.
Досвід використання проблем територіальної спільноти в полі-
тичних компаніях
Друга частина дослідження процесу інтеграції територіаль-
них спільнот в сучасному місті стосується вивчення досвіду вико-
ристання проблем територіальної спільноти в політичних компа-
ніях. Звертаючись до сучасного стану українського суспільства,
завважимо, що реальність громад, основаних за принципом об'єд-
нання мешканців, що проживають на одній локальній території,
використовується як мобілізаційний ресурс впливу на політичне
самовизначення особистості. Яскравим прикладом цього висту-
пає включення в програми кандидатів на виборчих перегонах
2002 року суттєвої кількості тем, пов'язаних із потребами вибор-
ців саме як мешканців.
Метод спільної поштової скриньки громади
Емпіричний аналіз змісту текстів програм і рекламних матері-
алів кандидатів, що мали місце у конкурентній боротьбі в межах од-
ного із округів міста Києва показує використання в діалозі із ви-
борцем акцентування їх потреб саме як мешканців, членів однієї
територіальної громади. Природно, що акцент місцевих потреб пе-
реважає в друкованій агітаційній продукції кандидатів в органи
місцевого самоврядування, зокрема, в Київраду. Наведемо резуль-
тати аналізу матеріалів одного виборчого округу до Київради (№ 7)
Голосіївського району: зареєстровано кандидатів – 21. Для збору
матеріалів емпіричного дослідження було запропоновано новий
метод "спільної поштової скриньки громади", який передбачав збір
примірників агітаційних матеріалів, що доставлялися у поштові
скриньки виборців двох багатоквартирних будинків округу. Протя-
гом виборчої кампанії було зібрано друковані матеріали 14Gти кан-
дидатів, всього 38 одиниць аналізу.
Потреби мешканців територіальної спільноти
В матеріалах лише двох кандидатів не позиціонувались прямо
потреби, пов'язані із територією проживання. Варіанти формулю-
вань, що стосуються потреб мешканців:

243
 – ремонт і належний рівень експлуатації житлового фонду,
покращення транспортного забезпечення, створення місць відпо-
чинку в промисловій зону (А.Андрієвський);
– створити будинкову раду, обраного голову зарахувати в штат
своєї фірми, після обстеження затвердити на архітектурноGмістобу-
дівній раді проектноGкошторисну документацію по ремонту, допо-
можу оформити необхідні документи на право користування зем-
лею (М.Арсєєнко);
– реалізація програми технічного оснащення будинків, благо-
устрій куточку відпочинку, ремонт парадних, фасаду, заасфальтува-
ти прибудинкову територію (Н.Ахмадова);
– розпочати комплексний ремонт комунальної інфраструкту-
ри (каналізації, тепло– і водопостачання). Досягти рівня не менше
18 градусів вище нуля в кожній оселі виборця взимку (І.Баленко);
– здійснити благоустрій прилеглих до будинків територій, їх
додаткове озеленення та освітлення, заміну контейнерів для сміття,
побудувати бювети, обладнати у дворах сучасні майданчики для сі-
мейного та дитячого відпочинку, окремо обладнати місця для вигу-
лу собак (І.Баленко);
– створити території, в тому числі підземні, для паркінгу авто-
мобілів. Які б своїм шумом та вихлопними газами не зашкоджува-
ли мешканцям виборчого округу, особливо у нічний час, та влаш-
товували б водіїв (І.Баленко);
– встановити в кожній квартирі газові, теплові та водолічиль-
ники, що дозволить зекономити Ваші кошти (Ю.Боженко);
– у всіх будинках округу завершити заміну старих водостоків
на нові; прийняти до комунальної власності району будинки, які
належать відомствам, та провести необхідні ремонтні роботи
(В.Бутко);
– запровадити систему жорсткого депутатського контролю за
якістю наданих ЖЕКами комунальних послуг, активізувати діяль-
ність домових комітетів (рад). Жодне питання щодо будинку чи
прилеглої території не повинно вирішуватись без активної участі
мешканців (Н.Поліщук).
Як бачимо, більшість формулювань можуть бути придатні
до першого, ситуативного засобу мобілізації – через змальову-

244
вання конкретних негараздів, або до другого – змальовування
"колективного добра", але без розгляду балансу між індивідуаль-
ним і колективним. До третього варіанту "залякувальної" моделі
мобілізації звертаються окремі кандидати, але звернення це
спрямовується громадянам, а не мешканцям: "Эти "мешки с
деньгами" не будут думать о нас, сытый никогда не поверит го-
лодному, они никогда не увидят, как заслуженные врачи и учите-
ля ... разбив сектора на Республиканском стадионе, по оконча-
нии матчей собирают бутылки, роются в мусоросборниках, что-
бы не умереть с голоду." (О.Моспан). Проте, агітаційні матеріа-
ли "протестного" кандидату теж торкаються проблем мешканців
– саме як власників комунального майна, якому загрожує роз-
крадання. Таким чином, звернення до мешканців, змальовуван-
ня їх потреб з наміром викликання почуттів має місце в діалозі
виборця і кандидата.
В якому ж стані знаходиться свідомість територіальної грома-
ди, чи достатньо інтегрована спільнота для того, щоб впливати на
окремого виборця, чи виступає вона суб'єктом політичного проце-
су, яка саме динаміка процесів інтеграції відбувається в зв'язку із
створенням в державі нових можливостей завдяки прийняттю но-
вих законів про територіальне самоврядування, об'єднання спів-
власників, реформою комунальної власності. Нажаль, маємо кон-
статувати досить слабкий рівень розвитку зв'язків в територіальній
громаді, низький соціальний капітал, невисоку рефлексію проблем
територіальної громади її членами. Це і визначає напрями подаль-
ших перспективних досліджень.

Висновки
Головні висновки цієї частини проведеного дослідження,
спрямованого на визначення стану розвитку сучасної територі-
альної громади великого міста, можна сформулювати наступним
чином:
Рівень розвитку територіальної громади сучасного міста мож-
на вважати пригніченим. Серед теоретично виділених чинників ін-
теграції громади, об'єднаних поняттям соціального капіталу, мере-
жа сусідських відносин і емоційноGідентифікаційноGсенсові чин-
ники розвинуті набагато слабше, ніж готовність до колективної дії.
245
Виділені з використанням якісних методів дослідження численні
феномени існування і створення територіальних громад потребу-
ють подальших студій.
Аналіз змісту впливів у мережі сусідських стосунків первинної
міської громади показує низький рівень залученості цієї соціаль-
ноGпсихологічної структури в опосередкуванні політичного вибору.
Провідним самоорганізаційним чинником розвитку територі-
альної громади є готовність до колективної дії, яка не досягає рів-
ня, достатнього для самоорганізаційних процесів, потребує органі-
заційної підтримки.
Самоорганізаційні чинники розвитку територіальних громад
знаходяться у пригніченому стані, що ставить проблему розробки
наукового забезпечення для спеціальних муніципальних програм
як організаційних чинників відновлення територіальних громад в
сучасному місті на шляху розбудови громадянського суспільства.
Використання проблем територіальних громад в політичних
кампаніях є досить активним, що підтверджує актуальність вивчен-
ня взаємозв'язку між політичним і громадським аспектом як в
прикладному, так і в теоретичному плані визначення соціальноGор-
ганізаційних чинників психологічної детермінації політичного ви-
бору особистості.
З огляду на ці висновки виглядає логічним зосередити увагу на
вивченні компоненту колективних дій в межах різних територіаль-
них спільнот, з акцентом на емоційних станах учасників, що тісно
пов'язані із переживанням сенсу спільності, ідентифікації з певним
рівнем спільноти, опосередкування цими інтеграційними механіз-
мами політичного вибору особистості.

Література
1. Campfens, H., ed. Community Development Around the World: Practice, Theory,
Research, Training. Toronto, Ontario: University of Toronto Press, 1997.
2. Nelson, G. & Prilleltensky, I. Community Psychology in pursuit of liberation and
well)being. – N.Y.: Palgrave Macmillan, 2005.
3. Найдьонова Л.А. Соціально)психологічні феномени створення територіаль-
них спільнот //Практична психологія та соціальна робота, – 2004, № 6. –
19)22.
4. Найдьонова Л. Соціальний та рефлексивний капітал територіальних спіль-
нот як чинник суспільних перетворень // Актуальні проблеми психології. –

246
 вип. 26, 2005, т. 3., с.195)203.
5. Семигіна Т. Робота в громаді: практика й політика / Національний ун)т
"Києво– Могилянська академія". Школа соціальної роботи ім. В.І.Полтавця.
– К. : Видавничий дім "КМ Академія", 2004.
6. Putnam, R. Bowling alone: The collapse and revival of American community. –
N.Y.: Simon & Schuster, 2000.
7. Perkins, D. & Long, A. Neighborhood sense of community and social capital: A mul-
ti)level analysis. // Psychological sense of community: research, application, and
implication. – N.Y.: Kluwer Academic / Plenum Publishers, 2002. – pp. 291)318.
8. Stone, W. & Hughes, J. Social capital: Empirical meaning and measurement vali-
dity. Research paper. – Melbourne: Australian Institute of Family Studies, 2002. –
No. 27.
9. Brower, S. Community)Generating Neighborhoods // Designing Social Innovation.
Planning, Building, Evaluating / Ed. by Bob Martens & Alexander G. Keul. – Cam-
bridge: Hogrefe & Huber Publishers. – 2005, с. 273)280.
10. Васютинський В.О. Домінування і підпорядкування на терезах інтерсуб'єк-
тивної взаємодії // Соціальна психологія. – 2003. – №1.

4.2. Емоційні стани учасників масових

політичних акцій в контексті інтеграції різних
територіальних спільнот
Традиційно інтеграційні процеси в суспільстві пов'язують із
двома тенденціями: активізація мобілізаційних процесів, суб'єкта-
ми яких виступають політичні сили (партії, об'єднання тощо), та
розвиток громадянського суспільства, прообразом якого є активна
самоорганізаційна робота різноманітних громадських організацій.
В широкому розумінні поняття інтеграційних процесів відбиває
різноспрямовані тенденції в житті суспільства, враховуючи динамі-
ку не тільки посилення, але й ослаблення інтеграції. Інтеграція
при цьому розуміється як забезпечення цілісності, згуртованості,
єдності людей в окремих спільнотах і загалом в суспільстві.
Інтегрованість суспільства може бути розкрита на соціальноG-
психологічному рівні через охоплення не стільки суспільних про-
цесів різного рівня, скільки взаємозв'язку, взаємовпливу і співGіс-
нування індивідів – учасників цих процесів. Такий підхід дає змогу
вийти за межі традиційного структурного підходу у вивченні інтег-
раційних процесів, який реально робить наголос не на процесі, а на
247
його результатах і наслідках. Вивчення ж перебігу суспільних змін
через динаміку станів індивідів, залучених до цих процесів у своїй
міжперсональній і міжгруповій взаємодії, розгортає іншу перспек-
тиву розуміння інтеграційних процесів в суспільстві. Саме така
перспектива, на наш погляд, відповідає соціальноGпсихологічному
підходу до вивчення чинників детермінації політичного вибору
особистості.
Обгрунтування відповідних індикаторів суспільної інтег-
рації, які давали б можливість оцінки динаміки інтеграційних
процесів, причому могли б масштабуватись відносно різних рівнів
аналізу: суспільство, окремі спільноти (в тому числі соціальні ка-
тегорії), окремі територіальні (локальні) спільноти, окремі часові
періоди, окремі суспільні події, окремі індивіди тощо. Одним із
інструментів вивчення стану суспільства в динаміці змін, які з
ним відбуваються, є систематичне дослідження громадської дум-
ки, яке дає можливість узагальнення оцінок громадянами тих чи
інших суспільно значущих об'єктів і подій. Іншим варіантом інс-
трументального вирішення методичної проблеми вивчення сус-
пільних інтеграційних процесів може бути відстеження динаміки
психологічних переживань, насамперед емоційних станів учасни-
ків масових подій, адже первинно інтеграція і єднання здійсню-
ється не на рівні думки, а на рівні безпосередньо пережитого емо-
ційного єднання.
Афективна компонента колективної участі
Афективна компонента колективної участі, що нерозривно
пов'язана із створенням сенсу спільноти, займає важливе місце се-
ред чинників формування територіальної громади. Опрацювання
теоретичних засад вивчення емоційних станів учасників масових
політичних акцій, як індикаторів інтеграційних процесів в сус-
пільстві, принаймні в контексті значущих для територіальних гро-
мад окремих політичних подій, стало передумовою емпіричного
дослідження.
Для позначення механізму, який забезпечує зростання інтег-
раційного потенціалу спільноти завдяки згуртованості її членів, ви-
користовується поняття "соціальний капітал". В соціології та полі-
тичних науках поняття соціальний капітал стало досить вживаним,

248
проте в психології спільнот воно активно розвивається лише в ос-
танні п'ять років . Поняття капітал дотичне за своєю сутністю до
поняття потенціал, але в більшій мірі придатне для ресурсного під-
ходу. Капітал – це не просто ресурс, але такий ресурс, який при пе-
реході із потенційної його форми здатен самовідтворюватись і са-
мовідновлюватись. Потенціал будьGякої спільноти, зокрема ло-
кальної, визначається її згуртованістю, що дозволяє покращувати
благополуччя її членів через синергію зв'язків і об'єднань, взаємну
довіру, смисл спільноти та спільні дії. Кожна із виділених складо-
вих потенціалу спільноти може бути відбита в концептах, які вира-
жають емоційний бік сприйняття учасниками значущих подій і
зв'язків.
Сутнісність об'єднання
Найвищий рівень сенсу або сутності об'єднання з іншими має
вираженість в переживаннях і психологічних (в тому числі емоцій-
них) станах. Поняття справжність, сутнісність групи (entitativity)
розроблено в дослідженнях дії та взаємодії соціальних груп [3]. За-
давши собі питання щодо ознак, які визначають спільноту як соці-
альну групу, Чарльз Стенгор дійшов висновку, що хоча низка ознак
(схожість членів, взаємодія та взаємозалежність, групова структура,
норми, ролі, статус) є важливими для створення групи, жодна не є
визначальною. В якості важливої частини визначення соціальної
групи Стенгор використав термін сутністності, для якого ключо-
вим є переживання людьми стану "спільності" (про це говорили та-
кож Кемпбел [4], Гамільтон і Шерман [5], Лікелем та ін. [6]), тобто
відчуття чи сприйняття того, що саме ця сукупність індивідів пред-
ставляє собою спільність.
При емпіричній оцінці за цією характеристикою сутністності
груп, найвищий рейтинг отримують спортивні професійні коман-
ди, члени родини, члени рокерських банд, друзі, що роблять щось
разом. Виявилось, що саме емоційне відчуття єдності себе із інши-
ми, яке лежить в основі визначення сутністності групи, може вва-
жатись основою того, що набір (колекція) індивідів сприймається
як група чи спільність. Виявились також інші похідні від цього фе-

1 До речі, у вітчизняній психології ми також спостерігаємо тенденцію використання поняття капітал,

наприклад, персональний капітал (Б.П. Лазоренко), персональний професійний капітал (М.І.Найдьонов).

249
номени: якщо ми вважаємо якусь групу сутністною, то знаючи
якості одного із її членів, ми віримо, що інші будуть на нього схожі
(феномен атрибуції). Якщо група сприймається як сутністна, по-
легшується формування стереотипів щодо неї завдяки уявленням
про її згуртованість і уніфікацію. Саме ті індивіди, сукупність яких
відчувається ними самими чи іншими як спільність, можуть вважа-
тися групами. Виходячи із цього, ми можемо припустити, що існує
психологічний стан, характерний для відчуття себе спільнотою,
який може бути впізнаний суб'єктом через свої переживання і через
фіксацію своїх емоційних станів.
Дотичні до цього висновку положення ми знаходимо в дослід-
женнях процесу смислоутворення в організаціях [7]. Карл Вейк
розглядає смислоутворення як зобов'язуючу інтерпретацію: з одно-
го боку смисл утворюється завдяки тому, що власна поведінка по-
чинає розглядатись людиною як зобов'язання і стає незмінним ас-
пектом його персонального світу, над яким налаштовуються інтер-
петації (насамперед, ретроспективні), з іншого – поведінка стає
точкою відліку відповідальності завдяки публічності, остаточності і
вольовому зусиллю [7, 13].
Застосування концептуального апарату вітчизняної психології
дозволяє трактувати ці складові не просто як поведінку чи окрему
дію, але як вчинок, завдяки якому і формуються подальші інтер-
претації та створюється смисл в організації. Одним із чинників
формування зобов'язаності, від якої відштовхується формування
смислу організації, є переживання почуття відданості, віри в те, що
хтось має на тебе надію, тобто залучення соціальної сутності. Як
бачимо, при аналізі механізму смислоутворення організації емо-
ційно насичені психологічні стани є невід'ємною складовою про-
цесів інтеграції людей.
Обидва описані концепти (сутністність групи та її смисл) на
рівні аналізу локальної спільноти об'єднуються поняттям сенсу
спільноти, що є першою складовою соціального капіталу [8]. Саме
цю складову соціального капіталу можна операціоналізувати, на
наш погляд, через визначення модальності емоційних переживань
її членів, через безпосереднє упізнавання наявності чи відсутності
справжнього смислу переживання сенсу спільноти.

250
 Введення такого індикатора безпосереднього впізнавання
емоційного переживання сенсу спільноти потребує обов'язкової
триангуляції отриманих даних, поєднання безпосередньої фіксації
суб'єктивного емоційного стану і його розгорнутого вербального
опису та інтерпретації носієм і різними спостерігачами. Мова іде
про те, що суб'єктивна оцінка власного стану часто вважається не-
досконалою, оскільки не підлягає об'єктивному вимірюванню.
Проте, інформацію про суб'єктивні переживання людини навряд
чи можна замінити будьGякою іншою, якщо метою є дослідження
саме суб'єктивних переживань смислу спільності. Тому попри мож-
ливість помилки в інтерпретації власного стану (яка, наприклад,
може стати очевидною в ретроспективній рефлексії), в процесі
участі суб'єкта в окремій події в своїй поточній поведінці він врахо-
вує свій стан так, як він його упізнає саме в цей час. З огляду на це
суб'єктивне впізнавання власного емоційного стану або модаль-
ності емоційного переживання (навіть якщо припустити помилку
самосприйняття) стає об'єктивною складовою масового процесу.
Об'єктивний характер суб'єктивної помилки мас
Думка про об'єктивний характер суб'єктивної помилки не но-
ва, вона широко обговорюється в економічних науках, зокрема в
одному із бестселерів Дж. Сороса "Алхімія фінансів" [9] обґрунто-
вується думка про те, що психологія учасників будьGякого історич-
ного процесу є його невід'ємною компонентою, і знаходячись в
безперервній взаємодії з реальністю, створює рефлексивний про-
цес: реальна ситуація впливає на мислення і поведінку учасників, а
їх мислення впливає на розвиток ситуації, визначають природний
перебіг події, її принципову невизначеність. Хто першим розуміє
джерела і тенденції невизначеності та робить свої внески в подію,
той і досягає успіху.
Емпауермент як переживання спільноти
Відповідно до ідеї розгляду емоційних переживань в ході полі-
тичної події в якості індикатора сенсу спільноти варто звернути
увагу на досвід дослідження в психології спільнот такого явища як
емпауермент з акцентом на емоційній його складовій. Поняття ем-

* Триангуляція ) метод забезпечення надійності результатів, отриманих за допомогою якісних методів

дослідження, який полягає в необхідності порівняння даних про одне і те ж явище, отриманих із різних
джерел і різними методами

251
пауерменту досить популярне в англомовній психології спільнот,
дослівно empowerment перекладається як уповноваження. Аналіз
словотворення показує походження його від кореня power, влада,
префикс em– використовується для створення дієслів, які познача-
ють приведення до якогось стану, тобто до стану влади. Тому в су-
часних українських перекладах використовується термін насна-
ження. Феномен емпауерменту (наснаження) виділено при вив-
ченні процесів суспільного опору діскримінації, боротьби з утис-
ком і приниженням окремих верств населення [10]. Коли люди
включаються у боротьбу замість терпіння і переживання себе жер-
твою, коли вони відстоюють не лише власні індивідуальні інтереси,
а починають упізнавати власні негаразди як результат суспільної
системи і виступають проти пригноблення, захищаючи спільноту,
виникає емпауермент. Цей феномен полягає в тому, що відчуваючи
себе уповноваженим від спільноти, людина змінює своє відчуття
жертви, почуває себе сповненою додаткової енергії, сили, сенсу,
ресурсу – здатною до влади.
Емпауермент досліджувався у різних соціальних контекстах:
Р.Грегоїром та Ф. Перльманом – у робітничоGстудентських акціях у
Франції в травні (1968), Л.Пелтоном – у психології безсилості та
ненасильства (1974), Ф. Півеном, Р.Кловард – щодо руху бідних
людей, причин його успіху і провалу (1977), Д.Мак Адамом – при
вивченні біографічного впливу активізму в межах політичних про-
цесів та розвитку чорних заколотів 1930G1970 років у Чікаго (1982),
Б. Гарфордом та С.Хопкінс – щодо жіночих рухів (1984), К. Келлі,
С.Брінлінгер – у соціальній психології колективних акцій, ролі
ідентичності і несправедливості в участі жінок в колективних акці-
ях у Лондоні (1996), Р.Бенфордом, С.Хантом – щодо драматургії
соціальних рухів, соціальних конструкцій та комунікацій влади
(1997), К. Баркером – у вивченні трансформуючих політиків, взає-
модії влади та супротиву (1999) та ін.
Емпауермент визначається як соціальноGпсихологічний стан
довір'я, віри у власну здатність кинути виклик існуючим владним
відносинам, які домінують в суспільстві [11]. Як результат колек-
тивної дії емпауермент відображує ступінь, в якому людина влас-
ну дію розуміє як актуалізацію своєї соціальної ідентичності. Вва-

252
жається, що в протестній акції при зіткненні двох протилежних ко-
лективних ідентичностей народжується нова персональна ідентич-
ність, наснажена відчуттям уповноваженості за долю зіткнення ко-
лективних ідентичностей. Друрі та Рейчел показали тісний зв'язок
між емоційними станами учасників протестних акцій і особливос-
тями виникаючої в процесі колективної участі розвивальної сталої
ідентичності.
Вивчаючи протестні акції в локальних територіальних спіль-
нотах при зіткненні інтересів різних верств населення (наприклад,
щодо будівництва дороги, для якого необхідне знищення дерев у
парку) американські дослідники виявили дуже важливі закономір-
ності взаємозв'язку емоційних станів, колективних дій та емпауер-
менту. Сам факт колективної участі стає основою породження дуже
сильних емоційних переживань, при чому конструюються образи
спільнот, які протистоять і відносно яких можна зафіксувати когні-
тивну асиметрію, схожу на явище інGгрупового фаворитизму –
аутGгрупової дискримінації. Колективні акції енергетизують їх
учасників, ентузіазм надихає і наснажує. Досвід емпауерменту важ-
ливий в обох напрямках – щодо перетворення індивідуального
життєвого світу, та щодо колективу як цілого, – і типово супровод-
жується позитивним афектом.
Особливістю колективної участі є висока емоційна насиче-
ність, переживання значущості ситуації, почуття єдності, відпо-
відальності, надії та протистояння. Зміст емоційних станів зосе-
реджується навколо відчуття справедливості щодо спільнот. Пе-
режитий суб'єктом стан емпауерменту включається до найбільш
значущого, справжнього, насиченого смислом (навіть можна
сказати екзистенційного) особистого досвіду, що залишає свій
енергетизуючий ресурсний потенціал довгий час після завер-
шення подій.
Власна дія сприймається людиною не просто як дія окремого
індивіда, але особи, уповноваженої виразити інтерес всієї спільно-
ти – в цьому полягає афективна складова феномену емпауерменту.
Формується особлива "поточна ідентичність", завдяки якій учас-
ник колективної дії набуває додаткового особистого ресурсу, нас-
нажується силою спільноти, яка діє і завдяки його особистим

253
внескам. Це відбивається в емоційних станах учасника, в пережи-
ванні ним моральних почуттів віри, додаткової сили, гордості, ра-
дості, піднесення.
Експрес@методика оцінки емоційного стану протестної маси
Виходячи із того, що існує тісний зв'язок між емпауерментом
та емоційними переживаннями, ми вважаємо можливим викорис-
тання концепції емпауерменту в якості методологічного підгрунття
для розробки експресGметодики оцінки емоційного стану протес-
тної маси в окремій події. При цій оцінці існує обмеження: окремі
індивідуальні суб'єкти, розпізнаючи й ідентифікуючи свої емоційні
стани, відображають їх інколи відокремлено, а інколи – у злитті із
тими емоціями, що циркулюють в юрбі завдяки навіюванню, нас-
лідуванню і зараженню. Проте завдання фіксації й оцінки емоцій-
ного стану маси в цілому (а не окремого її учасника), необхідне для
розуміння інтеграційного характеру впливу окремої події на ло-
кальну спільноту, знімає, на наш погляд, сформульоване вище об-
меження.
В залежності від того, які саме емоційні стани, характерні для
емпауерменту, переважають в масі протягом колективної акції, нас-
кільки охоплюють одні й ті ж емоції всіх учасників, можна робити
висновки про інтегруючий потенціал події для локальної спільно-
ти. Вплив колективної участі ми розглядаємо в якості медіатора по-
літичного вибору особистості, залученої в подію як представника
місцевої громади.
ЕкспресGметодика самооцінки емоційних станів , розробле-
на і апробована в дослідженні масових політичних акцій полягає
в пропозиції учасникам бланку із завданням відмітити "Що ви за-
раз відчуваєте". Самооцінка емоційного стану проводиться учас-
никами в формі вибору серед запропонованих 30 слів, що відби-
вають різні за модальністю емоційні стани (див. Таблицю 1а). За
модальністю емоційні стани, включені до переліку можуть бути
розділені на позитивні, негативні та нейтральні. До переліку бу-
ли включені 9 основних модальностей почуттів: інтерес, радість,
по див, страж дан ня, гнів, від ра за, зне ва га, страх, со ром (за
К.Ізардом, 1980) [13]. Список був доповнений емоційними ста-
нами, які згадувались в різних характеристиках масових подій в

254
наукових і публічних джерелах і могли стати значущими для ро-
зуміння особливостей стану учасниківм масової події.
ЕкспресGметодика дає можливість проводити дослідження в
ході масових подій, оскільки відрізняється простотою процедури.
Рівень відокремленості й автономності учасника щодо масового
настрою юрби експресGметодика не дає можливості оцінити. Мета
використання експресGоцінки полягає в тому, щоб відобразити на-
самперед стан маси в цілому, а не окремого її учасника. Об'єкти, які
викликають наявні емоції, експресGметодика також не дає можли-
вості аналізувати, для цього необхідно використовувати додаткові
методи (інтерв'ю, анкетування, спостереження, дискурсивний,
контент– та інтент– аналізи комунікації в події, ситуаційний ана-
ліз контексту події тощо).

Таблиця 1а. Бланк експрес@оцінки емоційних станів юрби

Інтерес Подив Гнів Страждання Відразу Страх
Радість Обурення Агресію Зневагу Злість Заздрість
Втому Провину Пригнічення Піднесення Гордість Натхнення
Спокій Єднання Любов Протистояння Силу Безнадію
Сором Збудження Виваженість Приниження Гідність Віру

Серед слів, які пропонувались для вибору учасникам масо-

вих подій, були включені такі, що відповідають опису стану ем-
пауерменту: сила, гордість, гідність, радість, піднесення, нат-
хнення, віра, любов, єднання (в позитивній модальності) та обу-
рення, протистояння, гнів, сором, злість (в негативній). Крім то-
го, в негативній модальності позначені стани, що пов'язані із фа-
зою, яка передує виникненню емпауерменту, – пригнічення,
приниження, безнадія, провина, зневага, страх. Через співвідне-
сення цих груп емоційних станів між собою в межах окремої по-
дії можна дати кількісну і якісну оцінку самої події як осередку
реалізації емпауерменту її учасниками, вивести спеціальний ін-
декс модальності емпауерменту. Переважання емоційних станів,
пов'язаних із позитивною модальністю феномену емпауерменту,
стане підтвердженням інтеграційного впливу масової події на
стан локальної спільноти.

255
 За результатами політикоGпсихологічних досліджень масGме-
діа [14] відомо, що модальність емоцій, які продукуються засобами
масової комунікації впливає на політичний вибір певного кандида-
та. При провокуванні емоцій негативного (тривожного) полюсу
людина розвиває орієнтувальну активність, спрямовану на пошук
інформації. При впливі, що викликає позитивний полюс емоцій
(ентузіазм), збільшується підтримка кандидата, з яким асоціюють-
ся емоційні стани. Тому дослідження емоційних станів в межах
оцінки індексу модальності емпауерменту певної масової події мо-
же стати достатньо важливим прогностичним інструментом, хоча
при цьому можуть бути не задіяні медіа.
Головні напрями обробки отриманих даних – підрахунок час-
тот представленості тих чи інших емоційних станів (їх модальнос-
тей), оцінка динаміки змін розподілу частот протягом події. Для
аналізу рівня охоплення певним емоційним станом маси учасників
нами був запропонований принцип кваліфікації частоти його зга-
дування опитаними учасниками: домінантний (якщо охоплення
перевищувало 50 відсотків учасників), масовий (від чверті до поло-
вини всіх учасників), секторальний (від 10 до 25 відсотків), частко-
ве (від 10 до 3) і поодиноке. Домінантні та масові стани характери-
зують усю юрбу в цілому, вони самовідтворюються і підтримуються
циркулярними реакціями. Секторальні емоційні стани не функціо-
нують постійно, не відновлюються циркулярними реакціями масо-
во, вони охоплюють або окремі сектори маси, її підгрупи, або ви-
никають як тимчасові реакції, що не мали постійного підкріплен-
ня. Часткове і поодиноке охоплення включає емоційні стани, які
досить мало представлені в гамі масових переживань. Проте, наяв-
ність такої різноманітності дуже важлива, на наш погляд, бо про-
тистоїть тезі тотального знеособлення індивіду в масі. Наявність ін-
дивідуальних емоційних станів, що не витісняються масово пред-
ставленими емоціями, показує відносну незалежність, автономію
індивідуальних переживань.
Наснаження й емоційні стани учасників масових акцій
Масові події 2004G2005 років, пов'язані із виборами Прези-
дента України, які супроводжувались значною участю громадян в
протестних акціях на майданах, складають емпіричну модель на-

256
шого дослідження. Індикаторами формування емпауерменту як
соціальноGпсихологічного механізму інтеграції спільноти через
колективну участь в протестній масовій акції виступала самооцін-
ка учасниками власних емоційних станів за методикою експресG-
оцінки.
Вивчення динаміки емоційних станів будувалось за схемою
моніторингу : було проведено 12 замірів з періодом в 1G1,5 доби се-
ред учасників масових подій в період з 22 листопада до 4 грудня
2004 року в Києві (аналізуються відповіді на 915 заповнених учас-
никами анкет) та три заміри з періодом в одну добу з 15 до 17 січня
2005 року в м. Донецьку (аналізуються відповіді на 103 заповнених
учасниками анкети). Строге статистичне порівняння динаміки
емоційних станів учасників в цих двох подіях не може бути прове-
дене досконало через досить велику кількість змінних, які вплива-
ли на учасників цих двох масових подій. Проте в межах досліджен-
ня зв'язку емоційних станів із інтеграційними процесами, важливо
зафіксувати їх модальність, щоб визначити чи сприяли ці пережи-
вання наснаженню і, тим самим, інтеграційним тенденціям в сус-
пільних трансформаціях.
Аналіз розподілу частоти впізнавання запропонованих емо-
ційних станів у питанні "Що ви зараз відчуваєте?" у двох масових
акціях приводиться відповідно у таблиці 1 і 2. В дослідженні на Ки-
ївському майдані взяли участь учасники віком від 16 до 78 (серед-
ній вік – 32 роки), чоловіків 59%, жінок 41%. Соціальний склад був
досить різноманітний: студенти G23%, службовці, ІТП – 17%, ро-
бітники – 10%, підприємці – 10%, учителі та викладачі – 4%, пра-
цівники сфери обслуговування G3%, пенсіонери – 3%, безробітні –
2%, селяни, військові, домогосподарки (до одного відсотка) та ін-
ші. В Донецьку соціальний склад майданів дещо різнився: служ-
бовці – 24%, робітники – 16%, студенти – 15%, підприємці – 8%,
пенсіонери – 8%, сфера обслуговування – 7%, домогосподарки –
6%, вчителі та викладачі – 5%, безробітні – 1%, інші – 8%. Хоча за
соціальним складом вибірки дещо різняться, проте в них достатньо
представлено основні категорії учасників масових подій.

Висловлюємо подяку Боришпольцю О.Т., Циганенко Г.В., Хаїровій С.І., Царюк Л.А., Крючковенку Р.В.,
Найдьоновій Л.М., Оцалюку А.А., Черниш Л.П., іншим дослідникам, аспірантам, студентам та співро-
бітникам, які на волонтерських засадах взяли участь у даному проекті.

257
 Розподіл частот ідентифікованих емоційних станів приво-
диться в таблиці 2 та 3.
В масовій події, що відбувалась в Києві виділяються домінан-
тні стани (віра, єдність, гордість), які на донецькому майдані мають
також найвищу частотність. Проте в донецькій масовій події жоден
емоційний стан не досягає такої частоти, щоб потрапити в катего-
рію домінантних.

Таблиця 2. Частотні* групи емоційних станів Київського майдану (на

основі відповіді учасників на питання "Що Ви зараз відчуваєте?")
Домінуюча Секторальна Часткова Поодинока
Масова
Віра 64,7 Радість 42,2 Обурення 19,9 Гнів 6,6 Страждання 3,0
Єднання 58,8 Піднесення 40,4 Протистояння 16,5 Втома 6,4 Безнадія 2,2
Гордість 57,0 Сила 36,8 Інтерес 13,0 Спокій 6,4 Агресія 2,1
Гідність 36,4 Збудження 13,0 Сором 5,1 Пригнічення 2,1
Любов 31,8 Виваженість 11,8 Зневага 4,6 Злість 1,9
Натхнення 30,4 Подив 4,3 Відраза 1,8
Приниження 4,2 Провина 1,7

*Частоти наводяться у відсотках

відповідей. Страх 1,1

**Сума перевищує 100% тому, що респонденти могли обирати більше однієї відповіді. Заздрість 0,4

Таблиця 3. Частотні* групи емоційних станів Донецького майдану

(на основі відповіді учасників на питання "Що Ви зараз відчуваєте?")
Масова Секторальна Часткова Поодинока
Віра 37,86 Сила 21,36 Агресія 10,68 Страждання 4,85 Зневага 2,91
Обурення 36,89 Сором 20,39 Протистояння 9,71 Спокій 4,85 Заздрість 1,94
Єднання 31,07 Піднесення 19,42 Любов 9,71 Злість 4,85 Втома 1,94
Гордість 25,24Радість 18,45 Збудження 8,74 Відраза 4,85 Пригнічення 0,97
Гідність 17,48 Виваженість 8,74 Безнадія 4,85 Провина 0,97
Інтерес 15,53 Натхнення 8,74 Подив 3,88 Страх 0,97
Гнів 14,56 Приниження 7,77

258
 Порівняння частот охоплення тим чи іншим емоційним ста-
ном маси в двох досліджуваних подіях дозволяє виділити стани, що
мали найбільші відмінності (вони виділені в таблиці 3). Насампе-
ред, виділимо два стани негативної модальності емпауерменту, які
значно частіше трапляються в Донецьку, ніж в Києві, це – обурен-
ня та сором (відмінність більше 15%); і два стани позитивної мо-
дальності – любов і натхнення (відмінність більше 20%). Іще два
стани, хоча мають меншу відмінність частот, змінюють категорію
охоплення: протистояння – секторальне в Києві і часткове в До-
нецьку, агресивність – поодинока в Києві і часткова в Донецьку
(відмінність більше 5%).
При порівнянні середніх значень частот емоційних станів у
двох подіях з урахуванням їх віднесення до феномену емпауермен-
ту, ми бачимо істотні відмінності (див. Таблицю 4).

Таблиця 4. Порівняння середніх частот емоційних станів різних мо-

дальностей емпауерменту в масових подіях двох міст

м. Київ м. Донецьк
Емоційні стани передумови емпауерменту 7,14 2,93
Позитивна модальність емпауерменту 44,28 21,04
Негативна модальність емпауерменту 10,0 17,28

Емоційні стани, що характеризують передумову виникнення

емпауерменту в масових політичних акціях, які відбувались в Киє-
ві, мають значно більше вираження. Це пов'язано також із контек-
стом протистояння, оскільки в Києві одночасно із акцією на май-
дані Незалежності відбувались акції на підтримку іншого кандида-
та. Саме ці стани викликали зростання орієнтаційної активності,
потребу в об'єднанні для отримання справжньої інформації. Про-
тест проти фальсифікацій виборів був спрямований на подолання
існуючих характеристик владних стосунків за принципом заляку-
вання "колективним злом". Вираженість позитивної модальності
сприяла підтримці кандидатів помаранчевого табору (ініціаторів
подій). В той час, як акції в Донецьку носила скоріше реактивний

259
характер, збурення проти результатів попередніх протестних акцій.
В цьому випадку негативна складова емпауерменту спрацьовувала
на зростання потреби в інформації. Крім того, в силу реактивності
Донецьких майданів, потенціал позитивної модальності емпауер-
менту не отримав достатньої персоналізації із лідером синьоGбілого
табору, адже діючим співрозмовником від політиків на цих майда-
нах були представники прогресивних соціалістів. Не дивно, що са-
ме в Донбасі Н.Вітренко має найвищий рейтинг довіри у 2005 році:
59,8%, в той час, як в Криму(34,4%) і на сході (38,8) більш ніж на
третину на третину нижче, при загальноукраїнському від'ємному
значенні у G30,3% (Див. Бюлетень ІСПП за вересень 2005 року).
Яскравим є порівняння позитивних і негативних станів, які
характеризують емпауермент двох майданів. Як бачимо, в Києві
позитивні стани переважають над негативними більше, ніж в 4 ра-
зи. В той час, як в Донецьку відмінність між ними досить малень-
ка, можна сказати, що негативні й позитивні складові врівноваже-
ні. Позитивні переживання дають ресурсний потенціал особистос-
ті, сприяють наснаженню в більшій мірі в ході Київських акцій, що
характеризує виникнення позитивної поточної ідентичності. Як
показують результати аналізу інтерв'ю, проведених на майданах ін-
шими дослідниками [15], це був досвід ідентифікації себе із наро-
дом, нацією, українством. Масштаб територіальної спільноти в
цьому випадку співпадає із межами країни, тому може розгляда-
тись як чинник національного розвитку, чуттєвий досвід сенсу на-
ціональної спільноти.
В Донецьких подіях позитивний потенціал представлений
майже вдвічі меншою частотою емоційних станів, поточна ідентич-
ність стосувалась регіонального рівня. Не дивлячись на представ-
леність емоційних станів негативної модальності, емпауермент на
регіональному рівні уповноваженості мав місце, хоча і не таке ви-
разне. Проте для інтеграційних процесів в територіальній спільно-
ті такий досвід може бути навіть більш результативним, оскільки
масштаб поточної ідентичності стосується локального рівня. Інтег-
раційні тенденції на локальному рівні, які започаткувались в кон-
тексті противаги київським майданам, можуть стати досвідом про-
тистояння загальнонаціональним тенденціям. Відголос цієї тен-

260
денції ми ще досить довго будемо спостерігати в громадськоGполі-
тичній динаміці в Україні, особливо при технологічній підтримці
цих процесів у виборчих кампаніях.
Висновки із проведеного дослідження емоційних станів як по-
казників інтеграційних процесів в контексті різних територіальних
спільнот полягають в наступному:
1) масова участь в спільних подіях є провідним чинником
формування сенсу локальної спільноти і може бути показ-
ником інтеграційних процесів в ній;
2) характеристики модальності емоційних станів учасників та
масштаб феномену емпауерменту є важливими для порів-
няльної оцінки масових акцій як окремих показників інтег-
раційних процесів;
3) розроблена методика експресGоцінки емоційних станів на
основі концепції емпауерменту може використовуватись
для вивчення інтеграційних процесів в локальній спільноті;
4) модальність емоційних станів учасників масових політич-
них подій виступає чинником, що опосередковує вплив
сенсу належності до спільноти на політичний вибір особис-
тості: позитивна модальність емпауерменту сприяє під-
тримці кандидата, негативна – розвитку пошукової і орієн-
таційної активності, виступає самоорганізаційним чинни-
ком активізації політичної участі.
Панорамно розглянути зв'язок масових політичних акцій По-
маранчевої революції ми можемо на фоні змін в мотивації політич-
ного вибору, що відбулися протягом 2004G2007 року, яким присвя-
чено розділ 6.3.

Література
1. Nelson, G. & Prilleltensky, I. Community Psychology in pursuit of liberation and wel-
l)being. – N.Y.: Palgrave Macmillan, 2005.
2. Ryan, W. Blaming the victim. – N.Y.: Random House, 1971.
3. Stangor C. Social group in action and interaction.– New York and Hove: Psychology
Press, 2003. – 426 pp.
4. Campbell D.T. Common fate6 similarity, and other indices of the status of aggregate
persons as social entities / Behavioral Science, 1958. )No 3. – pp. 14)25.
5. Hamilton D.L., Sherman J.W. Stereotype / Handbook of social cognition / Ed. By
R.S. Wyer & T.K.Srull. – 1994. – Vol. 2. – pp. 1)68.

261
6. Lickel B., Hamilton D.L., Wieczorkowska G., Lewis A., Sherman J.W., Uhles A.N.
Varieties of groups and the perception of group entitativity / Journal of Personality and
Social Psychology. – 2000. – No 78 (2). – pp. 223)246.
7. Weiсk K.E. Making Sense of the organization. – London: Blackwell Publishing, 2000.
– 483 pp.
8. Perkins, D. & Long, A. Neighborhood sense of community and social capital: A mul-
ti)level analysis. // Psychological sense of community: research, application, and
implication. – N.Y.: Kluwer Academic / Plenum Publishers, 2002. – pp. 291)318.
9. Soros G. The Alchemy of Finance. Reading the Mind of the Market. John Wiley &
Sons, Inc. 1994.
10. Friere, P. Pedagogy of the oppressed. – N.Y.: Seabury Press, 1970.
11. Drury J. & Reicher S. Explaining Enduring Empowerment: A Comparative Study of
Collective Action and Psychological Outcomes // European journal of social psycho-
logy. 35)1 January)February 2005.– pp. 35)58.
12. Найдьонова Л., Найдьонов М. Феномен майдану: динаміка емоційних станів
учасників // Політичний портрет України. Часопис фонду "Демократичні іні-
ціативи". N 32, 2005. – с. 46)58.
13. Изард К. Э. Психология эмоций. – СПб.: Питер, 1999. – 464 с.
14. Craig S.C. The electoral challenge. Theory meets practice. Washington: CQPress. –
2006. – 270 pp.
15. Naydonov M. I. Ukrainian maydan: Participants reflection, researchers reflection, a
reflection from the outer stand // 9th European Congress of Psychology, July 2005,
Granada, Spain. Book of Abstracts. (http://www.ecp2005.org.es).

262
4.3. Мотивація політичного вибору в контексті
міграційних процесів і розвитку української
громади за кордоном

Актуальним видається вивчення впливу громадських об'єд-

нань на політичний вибір емігрантів, в контексті взаємозв'язку,
взаємовпливу і співіснування індивідів – учасників цих спільнот.
Важливо зрозуміти, наскільки громада виступає ресурсом забез-
печення психологічного захисту особистості, елементом її психо-
логічного благополуччя в умовах міграції.
В ряді досліджень показано, що психологічним замінником,
який дає відчуття етнічної приналежності, (яка може бути пору-
шеною в емігрантів і як правило є такою), може виступити грома-
да. Постає проблема обгрунтування відповідних індикаторів, які
допомагають самоорганізуватися етнічній громаді на чужій землі,
чинників, які сприяють або перешкоджають етнічній мобілізації,
як процесу зростання відчуття своїх етнічної приналежності.
Громада – це локальна територіальна спільнота, яка досягла
інтеграції завдяки поділянню та усвідомленню цілей упорядку-
вання спільного життя та самовідновлення спільних цінностей.
Етнічна громада – це активна частина діаспори, яка має не тільки
чітку етнічну самоідентифікацію, але і є згуртованою групою, яка
вирізняється груповою ідентичністю, тобто сприймає себе як гру-
пу представників даного етносу, що об'єднані між собою ідентифі-
кацією своїх інтересів з інтересами даного етносу. Зауважимо, що
під терміном "діаспора", як правило, розуміють частину народу,
який проживає за межами країни свого походження. В якості мо-
делі нашого дослідження було обрано українську діаспору в Шве-
ції.
Наукові розвідки показують, що на території Королівства
Швеції українські громади створені за етнічною ознакою (нап-
риклад, громадські об'єднання Українська громада, Союз украї-
нок Скандинавії). На фоні важливих політичних подій, які відбу-
лись і продовжують відбуватись на Україні (президентські, парла-
ментські вибори), спостерігається підсилення усвідомлення обра-

263
зу "ми– українці", і в цьому процесі активну участь беруть існую-
чі на території громадські об'єднання. Причому, політично актив-
ними членами громади стають мігранти, які до цього часу не були
навіть її членами.
Процес функціонування етносу за межами своєї рідної землі
є свого роду взаємодією різних внутрішньо етнічних груп, які мо-
жуть мати навіть різні ціннісні орієнтації, які часто конфліктують
між собою, але діють, не дивлячись ні на які непорозуміння, син-
хронно. На думку американського соціолога Льюсена Пай, це
можна пояснити тим, що члени того чи іншого суспільства, кож-
ний самостійно і без експліцитного узгодження, виробляють спо-
сіб відношень між собою, такий , що їх дії будуть сприяти ефек-
тивності організації. Учений стверджує, що мова йде не просто
про відчуття кооперації і бажання знайти гармонію у міжособис-
тісних відношеннях. Це набагато глибше почуття, що робить
можливим ефективне життя організації, навіть серед людей, які
не приймають один одного і, навіть, агресивно налаштовані один
до одного.
Згідно з дослідженнями ученого імпліцитно узгоджені дії в
рамках однієї культури різних груп (або культурних підсистем),
які знаходяться по відношенню один до одного в ситуації латен-
тного або відкритого конфлікту, – закономірне явище. Цей меха-
нізм лежить в основі спонтанної самоорганізації етносу. Самоор-
ганізація може мати консервативний або креативний тип, які вза-
ємодоповнюють обох, при домінуванні одного з них. Консерва-
тивний тип самоорганізації є модифікованою схемою розподілу
етнічної культури, створення такої внутрішньоетнічної організа-
ції, яка ставить між собою і світом додаткові завіси, що дозволяє
більшій частині її членів взагалі ігнорувати зміни умов свого істо-
ричного існування. Така організація формується в основному на
основі внутрішньоетнічних традицій.
Креативний тип самоорганізації етносу пов'язаний із зміною
образу "ми" (автотрансфера) і, як наслідок, знаходженням нових
об'єктів трансфера, які вимагають повної зміни способу життя ет-
носу і створення особливих, можливо масштабних громадських
інституцій, в результаті чого трансфер поступово стає адекват-

264
ним. При цьому загальні представлення про принципи колектив-
ності, які властиві для етносу, залишаються незмінними.
Усвідомлювані мотиви дій етнічних громад пов'язані з попе-
редніми ціннісними орієнтаціями, спосіб дії і умови дії задані ет-
нічними константами, що допомагає внутрішньоетнічним група
зрозуміти мотиви вчинків один одного, які є не зрозумілими для
інших етнічних груп. Для глибинного розуміння мотивації членів
громади, важливо враховувати природу еміграції, як такої.
Еміграція, або зовнішня міграція населення України, –
складний процес, який зазнає впливу значних економічних, пра-
вових, соціальних, психологічних чинників. Трансформація соці-
альноGекономічної системи, входження України до європейсько-
го і світового економічного співтовариства, а також економічна
криза та пониження життєвого рівня більшості населення Украї-
ни спричинили значний відтік інтелектуального потенціалу. Нап-
риклад, статистика свідчить, що міграційне сальдо України з ін-
шими державами складає понад 700 тис. чоловік і понад 10G12
млн. українських громадян працюють на сезонних або тимчасо-
вих роботах за кордоном. Але на жаль, статистичний облік осіб,
які емігрують за кордон і особливо на тимчасові сезонні роботи не
дає адекватних реальностей і даних, суттєві похибки відзначають-
ся в більшості країн, навіть тих, де діють регістри населення.
Вивчаючи міжнародну міграцію українців в історичному роз-
різі О.Субтельний зазначає, що вона носить хвилеподібний ха-
рактер [, с.46ЗG478]. Основними причинами масового переміщен-
ня українців за кордон рідної землі були соціальноGекономічні та
політичні. Кожна "хвиля" емігрантів стикалася за кордоном із
низкою соціальних, культурологічних і психологічних проблем.
Перша хвиля української еміграції припадає на період до
1914 року. Основними мотивами переміщення людей було споді-
вання знайти дешеву й доступну землю і зайнятись на ній сіль-
ським господарством, утекти від бідності, заробити гроші й по-
вернутись додому. Перші емігранти переселялись до США, Бра-
зилії, Канади. Адаптація до нової реальності проходила досить
важко: українці не знали мови, з відсталих сіл потрапили у вир
міського життя, заробляли мало, а працювали по 9G10 годин на

265
добу, проживали в переповнених бараках, харчувались і одяга-
лись досить убого. Взаємодіяти з місцевим населенням не хоті-
ли, оскільки їх міграція носила тимчасовий характер; вони нех-
тували громадянством, не брали участі в громадському та полі-
тичному житті. У Бразилії емігранти важко акліматизовувались,
зіткнулись із ворожістю місцевого населення (індіанців), не ма-
ли належної медичної допомоги й найчастіше помирали на чу-
жині. З часом перспективи життя в США та Канаді ставали все
привабливіші, і українські мігранти залишались у цих країнах на
постійне проживання.
Друга хвиля еміграції українців припадає на період між дво-
ма світовими війнами (1914G1945 рр.). Ця хвиля не була такою ма-
совою, як перша, оскільки у США наступив період Великої деп-
ресії та безробіття, мігрантам важко було знайти роботу. Вони по-
чали освоювати нові землі (Аргентину, Францію, Південну Афри-
ку). Цей період характеризується появою нового типу українсько-
го переселенця – політичного емігранта. До даної категорії входи-
ли люди, що постраждали через свої переконання, значну їх час-
тку складали військові та інтелігенція. Більшість часу вони прис-
вячували боротьбі за незалежність України, тому й оселялися в ос-
новному в Польщі та ЧехоGсловаччині, щоб жити ближче до рід-
ної землі. Проте частина молоді в США, зазнавши сильного дена-
ціоналізуючого впливу американської школи, роздратована пос-
тійними чварами у своїй громаді, стала байдужою до всього укра-
їнського й швидко асимілювалась в американське успільство.
Третя хвиля еміграції припадає на період після Другої світо-
вої війни, коли на території Німеччини та Австрії залишились
мільйони іноземців – в'язнів, робітників, біженців. Серед україн-
ців переважали "остарбайтери", насильно вивезені на примусові
роботи до Німеччини. Протягом процесу репатріації більшість із
них повернулась до Радянського Союзу, але значна астина зали-
шилась за кордоном. Цих людей почали називати "переміщені
соби". У 1945 році ООН для допомоги біженцям створила Агент-
ство допомоги та реабілітації. "Переміщені" жили в окупаційних
таборах, розташованих в американській, британській та фран-
цузькій зонах. У таборах українців переважали представники ін-

266
телігенції, які втекли на Захід від переслідувань радянської вла-
ди, представники грекоGкатолицької та православної церков,
студенти, що навчалися в Німеччині, колишні в'язні концтабо-
рів, бійці інтернованої дивізії СС "Галичина", солдати УПА. Для
багатьох з них перебування в таборах стало роками творчого під-
несення, вони активно розгорнули культурноGосвітню та полі-
тичну діяльність. Однак серйозні соціальні, культурні та психо-
логічні відмінності між західними й східними українцями, між
грекоGкатоликами й православними, між бандерівською та мель-
никівською фракціями ОУН призводили до виникнення неспри-
ятливого психологічного клімату, спричинювали конфліктні си-
туації в середовищі українських емігрантів.
Четверту хвилю еміграції пов'язують із сучасним періодом
української історії, в основному це трудова еміграція. На думку
деяких учених, тривожним симптомом даного періоду є масовий
виїзд інтелігенції за кордон (інтелектуальна міграція), що прово-
кує явище "розтрати розуму". Відтік висококваліфікованих кадрів
підриває здатність країни до соціальноGекономічного розвитку,
призводить до зниження в ній рівня життя населення.
Важливим для розуміння мотивації політичного вибору чле-
нів діаспори є психологічний аспект готовності особистості до
тих змін, які її очікують в іншій країні, проблем міжкультурної
адаптації. Ці явища також виступають предметом дослідження
при вивченні теми діаспор, громад, різного роду організацій, які
існують за кордоном і мають відношення до того чи іншого енто-
су, і ми вважаємо за необхідне інтегрувати цей досвід. Багатьма
дослідниками акцент робиться на чинниках, які впливають на
процес адаптації до нового культурного середовища, на пробле-
мах психологічної аккультурації людей, які виїжджають за кор-
дон. Безперечно, даний процес можна зробити психологічно лег-
шим для особистості, якщо провести підготовку індивідів до між-
культурної взаємодії, підвищити їх міжкультурну сензитивність.
Інтерес до проблеми міжкультурної адаптації з'явився в пси-
хологічній науці на початку ХХ століття. Р. Редфілд, Р. Лінтон, М.
Херсковіц визначають поняття аккультурація, яке трактують як
результат тривалого безпосереднього контакту груп з різними

267
культурами, який змінює паттерни культури даних груп. Заува-
жимо, що хворобу нудьги за батьківщиною, яку швейцарський
лікар І. Хофер назвав ностальгією, досліджували ще в 17 столітті.
Сучасними дослідниками, зокрема Т. Стефаненко, Н. Лебедє-
вою, Л. ОрбанGЛембрик, М.Пірен, С. Еніколоповим, О. Шлягі-
ною, Ю.Платоновим, В. Криськом та ін.
Психологічна аккультурація здебільшого розглядається як
входження індивіда в нову для нього культуру, що супроводжу-
ється зміною його ціннісних орієнтацій, рольової поведінки, со-
ціальних установок. В етнопсихологічній літературі виокремлю-
ють три категорії людей, які виїжджають за кордон: переселенці
– назавжди покидають батьківщину, візитери – довший час жи-
вуть в чужій країні (дипломати, ділові люди, студенти) і третя ка-
тегорія – це туристи. Зрозуміло, що найважчий процес міжкуль-
турної адаптації спостерігається в переселенців, яким потрібно
повністю інтегруватися в іншу культуру, стати повноцінним гро-
мадянином даної країни і навіть трансформувати свою соціальну
ідентичність.
У психології виокремлюють два основні види адаптації – ко-
роткочасну й довготривалу. Короткочасна поділяється на три ос-
новні типи залежно від завдань, які мігранти ставлять на кожному
етапі [, с.269]:
1. Інструментальна адаптація спрямована на вирішення різно-
манітних завдань: відмежуватися на певний час від повсякденних
рутинних справ, випробувати себе, підвищити свій статус, побував-
ши в найбільш розвиненій країні, навчитися чомусь тощо.
2. Соціальна адаптація проявляється у бажанні вивчити іно-
земну
мову, проявити громадську активність, мати нові соціальні
зв'язки.
3. Адаптація типу "посланець своєї культури" або "місіонер-
ська" притаманна, як правило, представникам високорозвинених
країн із глибокими традиціями та історією, з високим показником
колективізму. Мігранти цього типу намагаються зберегти прина-
лежність до власної культури, розширити та пропагувати її поза ме-
жами батьківщини.

268
 Час перебування в нових культурних умовах не пов'язаний
прямо із ступенем адаптованості, адже і через три роки можна зали-
шатись аутсайдером і не досягнути глибокого розуміння й відчуття
іншої культури. Залежно від мети, яку ставить перед собою мігрант,
довготривала адаптація може перерости в тотальну асиміляцію, що
характеризується відчуттям "як вдома", ідентифікацію з іншою
культурою, культурну й рольову компетентність. І короткочасна, і
довготривала адаптація відбувається тоді, коли активізуються про-
цеси, що містять поведінку, яка долає труднощі. Інакше мігранти
відступають із відчуттям невдачі у виконанні поставлених завдань.
Цікавим видається вивчення мотивів політичного вибору міг-
рантів, які свідомо зробили свій вибір відносно виїзду за межі бать-
ківщини. Насамперед важливо зрозуміти, що спонукає цих людей
приймати участь в голосуванні?
ТеоретикоGметодологічними засадами такого дослідження
виступають досягнення української політичної психології. Інститу-
том соціальної та політичної психології АПН України проводилось
дослідження соціальноGорганізаційних процесів, що зумовлюють
політичний вибір особистості та її електоральну поведінку. Зокре-
ма, вивчення психологічних особливостей мотивів політичного ви-
бору [2], психологічної готовності до політичного вибору [1], дос-
лідження впливу феномену членства в суспільних організаціях та
спільнотах на політичний вибір особистості [4], аналіз освітнього
середовища як чинника, який впливає на формування свідомого
політичного вибору молоді [6], про політичні партії, як суб'єкти
мобілізаційних дій, що впливають на інтеграційні процеси в сус-
пільстві [7].
Теоретичною основою дослідження виступили праці В.П.
Казміренка про психологічні особливості мотивів електорального
вибору. Зокрема, вчений виокремлює чотири групи чинників, які
впливають на характер політичних виборів:
1. Значущість ситуації вибору, яку суб'єкт визначає, співвід-
носячи свої уявлення із необхідністю майбутнього полі-
тичного вибору, усвідомлюючи в результаті власну роль,
роль вибору, вибудовуючи модель відповідальності за цю
дію.

269
 2. Індивідуальний прогноз виграшу – потреба "виграшу" свого
кандидата стає інколи важливішою, аніж раціоналізація об-
міну. В цій ситуації відбувається перенесення та ідентифіка-
ція "він виграв – я виграв". Якщо ситуація складається так,
що кандидат не переможе, індивід намагається раціоналізу-
вати свій виграш, змістивши свій вибір на іншого кандидата.
3. Раціональність вибору – здійснюючи соціальну дію вибору,
людина передбачає спектр вигод, які він їй дасть.
4. Ступінь ідентифікації суб'єкта вибору із завданням вибору.
Цінність вибору зумовлюють активність суспільної позиції
особистості, її спрямованість (запропоновані альтернативи,
участь у процесі перетворення, можливість самоактуалізації
у виборі та ін.).
На думку В.П.Казміренка, політичний вибір слід розглядати
як елемент особистісного конструювання соціальної реальності, як
реальний особистісний внесок у схему соціального устрою і фун-
кцій влади суспільства, в якому перебуває особа. Автор виокрем-
лює соціальноGпсихологічні сили, які причинно зумовлюють інди-
відуальні сценарії вибору:
1. зняття збудження (релаксація) – причина (комплекс при-
чин), що викликає збудження, завжди залишається в полі
емпіричного пошуку;
2. прагнення задовільнити потреби (передусім соціогенні);
3. розширення зон комунікативних відносин (контактів, вза-
ємодій, захисту тощо) за схемою "це наш кандидат, він дос-
тупний для народу, до нього можна піти";
4. самоствердження (сам факт вибору створює мотивацію
свободи власної соціальної дії);
5. виконання ритуальних дій як припису [ 2, ст.184].

МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Досліджуваними виступили українці, що проживають в Шве-
ції, і приймали участь у голосуванні до парламентських виборів
2006 року 26 березня, які відбувались при посольстві України в Ко-
ролівстві Швеції. Для обробки результатів анкетування введення
даних здійснювалось за допомогою засобів реляційної бази даних

270
dBASE. Дані аналізувались і систематизувались за допомогою Ex-
cel, пакета SPSS.
Респондентам потрібно було відповісти на запитання "Чому
вони приймають участь в голосуванні?" (варіанти відповідей місти-
лись в опитувальнику), в результаті ми отримали такі відповіді
(табл 1).
Аналіз таблиці показує, що основним мотивом політичного
вибору мігрантів виступає етнічна ідентифікація на що вказують
наступні відповіді: "мене хвилює все, що відбувається на Україні",
"я – українець і цим все сказано" (71,64% опитаних). Крім того,
психологічним механізмом, який впливає на вибір є емоційність:
"мене хвилює доля рідних, які живуть в цій державі", "голосуючи за
ту чи іншу політичну партію, я сподіваюсь, що в житті українців
відбудуться зміни на краще".
Нагадаємо, що етнічна ідентифікація – це результат когнітив-
ноGемоційного процесу усвідомлення себе представником етносу,
ототожнення себе з ним і відособлення від інших етносів. В струк-
турі етнічної ідентичності виокремлюють когнітивний та афектив-
ний компоненти. Звертаємо увагу на афективний компонент, який
містить оцінку, значущість для індивіда членства в своїй етнічній
групі. Названий компонент проявляється в етнічних аттитюдах, які
можуть бути як позитивними, так і негативними. Зокрема, пози-
тивні аттитюди включають задоволеність членством в етнічній
спільноті, бажання належати їй, гордість за досягнення свого наро-
ду, негативні, відповідно, протилежні характеристики. Загалом, для
українців властива тенденція вихваляти чуже і не помічати свого, в
більшості існує етнічний стереотип "в них краще, ніж в нас". Але
зовсім інакше може виглядати (і, як правило, виглядає) ситуація
для індивіда в новому ентічному середовищі: етнічна приналеж-
ність, яка на батьківщині була, можливо, номінальною, загостри-
лась на "чужині". Тобто, мігранти сприймають свою групу як більш
привабливу, з'являється почуття патріотизму, тенденція до підви-
щення етносоціального статусу свого народу.
Бажання зберегти позитивну етнічну ідентифікацію, можна
пояснити і як можливість відчути мігрантам психологічну безпеку
й стабільність.

271
Таблиця 1 Мотиви політичного вибору українців, які проживають в
Королівстві Швеції
стать
Мотиви політичного вибору чол. Жін.
% ранг % ранг
1 Хвилює все, що відбувається на Україні 53,85 2 82,93 1
2 Яукраїнець і цим все сказано 69,23 1 39,02 4,5
3 Голосуючи за ту чи іншу політичну партію, я сподіваюсь, що 38,46 4 41,46 2,5
в житті українців відбудуться зміни на краще
4 Обрана мною партія сприяє міжнародній співпраці України 50 3 24,39 8,5

5 Хвилює доля рідних, які живуть в цій державі 15,38 9,5 41,46 2,5

6 Відчуваю громадянську відповідальність 26,92 6 31,71 7

7 Хвилює власна доля і доля моїх дітей 15,38 9,5 39,02 4,5
8 Це дає можливість відчути, що від мого голосу залежить 11,54 14 36,59 6
доля держави

9 Обрана мною партія, захищає національні традиції 23,08 7 21,95 10

українського народу

10 Приваблює політика цієї партії відносно входження України 34,62 5 12,2 11

в Євросоюз

11 Приваблює політика цієї партії відносно прийняття закону 15,38 9,5 24,39 8,5
про подвійне громодянство

12 Партія, яку я обираю, підтримує закон про українську мову, 15,38 9,5 9,76 13
як єдину державну мову

13 Передвиборча програма партії, яку я обираю, передбачає 11,54 14 7,32 15

змінити законодавство відносно еміграційної політики
України

14 Лідер політичної партії, яку я оберу, мені симпатичний 11,54 14 7,32 15

15 Лідером політичної партії, яку я оберу, є жінка 3,85 18 9,76 13

16 Імпонує програма партії, за яку я віддав свій голос 7,69 16 4,88 17

17 Лідером політичної партії, яку я оберу, є чоловік 11,54 14 2,44 18

18 Обрана мною політична сила дає почуття захищеності 4,88 17
українців, які проживають за кордоном
19 Голосують всі і я теж, хоча з програмою жодної із партій не 3,85 18
знайомий
20 Обрана політична сила може посприяти відкриттю
української школи

21 Кількість 38,81 61,19

272
Таблиця 1 Мотиви політичного вибору українців, які проживають в
Королівстві Швеції
вік разом
до 21
30 31
40 41
50 більше 51
21
% ран % ранг % ранг % ранг % ранг % ранг
г
1 100 3 59,26 1,5 83,33 1 75 1 77,78 1 71,64 1
2 59,26 1,5 61,11 2 33,33 6 33,33 7,5 50,75 2
3 100 3 40,74 3,5 33,33 6 33,33 6 55,56 2 40,3 3

4 25,93 6,5 38,89 3,5 41,67 2,5 44,44 4 34,33 4

5 100 3 25,93 6,5 33,33 6 33,33 6 33,33 7,5 31,34 5

6 40,74 3,5 38,89 3,5 8,33 14,5 11,11 14 29,85 6,5

7 33,33 5 33,33 6 25 9,5 22,22 11 29,85 6,5
8 18,52 9 22,22 10 41,67 2,5 44,44 4 26,87 8

9 100 3 7,41 14 27,78 8,5 25 9,5 44,44 4 22,39 9

10 14,81 10 16,67 11,5 33,33 6 33,33 7,5 20,9 11

11 7,41 14 27,78 8,5 33,33 6 33,33 7,5 20,9 11

12 100 3 22,22 8 5,56 14,5 11,94 12

13 11,11 11,5 16,67 12 11,11 14 8,96 14

14 7,41 14 16,67 12 22,22 11 8,96 14

15 3,7 16,5 16,67 11,5 8,33 14,5 7,46 15

16 11,11 11,5 5,56 14,5 5,97 17

17 3,7 16,5 11,11 13 11,11 14 5,97 17

18 16,67 12 2,99 18

19 11,11 14 1,49 19

20

21 1,5 40,3 26,87 17,91 13,43 100

273
 Відповідно до соціальноGпсихологічних закономірностей, в
складних умовах, на перший план для регуляції міжгрупових сто-
сунків в суспільстві висуваються ті чи інші фактори, наприклад
етнічний, як більш давній, що виконує функцію групового вижи-
вання в процесі філогенезу. Оскільки аналіз соціальноGпсихоло-
гічної, етнопсихологічної літератури з проблем психологічних
особливостей міжкультурної адаптації особистості до нового ет-
нічного середовища показує, що ідентифікація, крім функцій со-
ціальної орієнтації й самореалізації, виконує захисну функцію
збереження "ЯGконцепції" мігранта, тоді, можливо, участь у вибо-
рах і виконує в якійсь мірі дану функцію.
Наголосимо, що рядом авторів, зокрема В. Казміренком,
В.Духневичем та ін., саме ідентифікація індивіда з певною соці-
альною групою, виокремлюється як один із чинників політично-
го вибору особистості.
Крім того, спостерігаються гендерні відмінності у відповідях
респондентів (рис.1). Зокрема, в чоловіківGмігрантів переважає
потреба етнічної ідентифікації. Очевидно, порушення "яGконцеп-
ції" чоловіками переживається значно важче, ніж жінками. В ре-
зультаті загострюється потреба посилення єдності "ми", що може
виступати соціальноGпсихологічним механізмом захисту, а не
свідченням компетентного політичного вибору, як провідної ге-
нералізованої характеристики політичного вибору. Серед відпові-
дей чоловіків зустрічається відповідь "голосують всі і я теж, хоча з
програмою жодної із партій я не знайомий", чого не зафіксовано
у відповідях жінок.
Психологічним механізмом, який визначає характер полі-
тичного вибору жінок, виступає емоційний вибір – опора на кон-
кретні почуття (хвилює все, що відбувається на Україні, хвилює
доля рідних, які живуть на Україні, їх власна доля і доля їх дітей);
особистісні потреби – вибори дають їм відчути, що від їх голосу
залежить доля держави.
Під час бесід з виборцями на виборчій дільниці було також
виявлено, що емоційності до політичного вибору мігрантів додає
такий емоційний стан, як нудьга за батьківщиною.
274
 У 1678 році Іоан Хофер видав під керівництвом свого вчите-
ля Іоана Як Хардера в м. Базелі (Швейцарія) в якості дисертації
маленьку роботу на латинській мові, де він і розглядає таку хворо-
бу як ностальгія (від грец.повернення і страждання, біль – боліс-
на туга за батьківщиною). В 12 Gти тезах описуються в точній фор-
мі його думки, які за методом і результатом є вираженням спосо-
бу роботи вчених того часу. І. Хофер відзначає, що до ностальгії
схильні більшим чином молоді люди, особливо ті, які жили дома
з своїми рідними і ніколи "не виходили в люди". Вони не могли
звикнути до чужих традицій, день і нічь нудьгували за домівкою,
і, якщо їх бажання не здійснювалось, вони хворіли. Зміна спосо-
бу життя, зміна атмосфери і чужі звичаї сприяють ностальгії. В
якості основних ознак він називає антипатію до чужих звичаїв,
схильність до меланхолії, відсторонення від "чужих" розваг. Сим-
птомами ностальгії є: тривалий смуток, думки тільки про батьків-
щину, порушення сну, втрата апетиту, почуття страху, постійна ли-
хоманка.
Карл Ясперс, відомий німецький психіатр, в 1909 році захис-
тив дисертаційне дослідження "Ностальгия и преступления", в
якому намагався з'ясувати мотиви злочинності і проводить аналіз
еволюції поняття "ностальгія". В своїй роботі автор вказує, що
завдяки праці психіатра К.Вільманса "Ностальгия и импульсив-
ный психоз", вчені знову розглядають значення названого стану
для здійснення злочинів і його психіатричної оцінки. В результа-
ті ряду досліджень йшла мова про те, що існують розлади на осно-
ві нудьги за домівкою, які ведуть навіть до злочинів, при цьому
злочинці не є інтелектуально або морально недорозвиненими. У
ряді досліджень XVIIGXVIII століття ностальгія розглядається як
важке, часто смертельне страждання [8].
Розглядаючи проблему політичного вибору, слід пам'ятати,
що даний вибір, на відміну, наприклад, від особистісного вибо-
ру, характеризується ситуативністю поведінки і це може вплину-
ти на вибір електорату. Така ситуативність вибору простежується
і в мігрантів, оскільки значна частина людей зайняті влаштуван-

275
ням свого особистого життя і проблеми політики для них не є
актуальними.
Хоча при вивченні проблеми адаптації мігрантів до нового
етнічного середовища, виокремлюється етнополітична адаптація.
Зокрема, на думку Р.О.Костіна, на відміну від етносоціальної
адаптації, яка вимагає від мігрантів швидкого реагування на ото-
чення, зміни попередніх життєвих установок і т.ін., етнополітич-
на адаптація передбачає триваліший часовий проміжок, оскільки
в політичне життя люди входять більш повільно. Крім того, назва-
на адаптація залежить від того, який правовий статус має мігрант,
чи може він претендувати на громадянство тієї країни, в якій пе-
ребуває. Отримавши громадянство іншої країни, мігрант втрачає
можливість брати участь у політичному житті власного народу і
стає чужоземцем у власній країні. Неможливість брати участь у
виборах, референдумах, інших політичних процесах дезорієнтує і
знижує правовий імунітет мігратнів [3].
Загальновідомо, що серед основних потреб людини (біоло-
гічних, матеріальних, духовних) виокремлюють і соціальні. Неза-
доволеність потреби в предметно– суспільній діяльності, відсут-
ність усвідомлення свого місця в суспільстві може заважати пов-
ноцінному проходженню соціальноGпсихологічної адаптації інди-
віда до нового етнічного середовища.

276
 277
0
10
20
30
40
50
60
70
80
90

Ɍɟɛɟ ɯɜɢɥɸɽ ɜɫɟ, ɳɨ ɜɿɞɛɭɜɚɽɬɶɫɹ ɧɚ ɍɤɪɚʀɧɿ

Ƚɨɥɨɫɭɸɱɢ ɡɚ ɬɭ ɱɢ ɿɧɲɭ ɩɨɥɿɬɢɱɧɭ ɩɚɪɬɿɸ, ɹ
ɫɩɨɞɿɜɚɸɫɶ, ɳɨ ɜ ɠɢɬɬɿ ɭɤɪɚʀɧɰɿɜ ɜɿɞɛɭɞɭɬɶɫɹ ɡɦɿɧɢ ɧɚ
ɤɪɚɳɟ
Ɍɟɛɟ ɯɜɢɥɸɽ ɞɨɥɹ ɪɿɞɧɢɯ, ɹɤɿ ɠɢɜɭɬɶ ɜ ɰɿɣ ɞɟɪɠɚɜɿ
Ɍɟɛɟ ɯɜɢɥɸɽ ɬɜɨɹ ɞɨɥɹ ɿ ɞɨɥɹ ɬɜɨʀɯ ɞɿɬɟɣ
Ɉɛɪɚɧɚ ɦɧɨɸ ɩɚɪɬɿɹ, ɡɚɯɢɳɚɽ ɧɚɰɿɨɧɚɥɶɧɿ ɬɪɚɞɢɰɿʀ
ɭɤɪɚʀɧɫɶɤɨɝɨ ɧɚɪɨɞɭ
Ɍɟɛɟ ɩɪɢɜɚɛɥɸɽ ɩɨɥɿɬɢɤɚ ɰɿɽʀ ɩɚɪɬɿʀ ɜɿɞɧɨɫɧɨ ɩɪɢɣɧɹɬɬɹ
ɡɚɤɨɧɭ ɩɪɨ ɩɨɞɜɿɣɧɟ ɝɪɨɦɨɞɹɧɫɬɜɨ
ɉɟɪɟɞɜɢɛɨɪɱɚ ɩɪɨɝɪɚɦɚ ɩɚɪɬɿʀ, ɹɤɭ Ɍɢ ɨɛɢɪɚɽɲ,
ɩɟɪɟɞɛɚɱɚɽ ɡɦɿɧɢɬɢ ɡɚɤɨɧɨɞɚɜɫɬɜɨ ɜɿɞɧɨɫɧɨ
ɟɦɿɝɪɚɰɿɣɧɨʀ ɩɨɥɿɬɢɤɢ ɍɤɪɚʀɧɢ

Рис.1.Гендерні відмінності мотивів політичного вибору мігрантів

Ʌɿɞɟɪɨɦ ɩɨɥɿɬɢɱɧɨʀ ɩɚɪɬɿʀ, ɹɤɭ ɹ ɨɛɟɪɭ, ɽ ɠɿɧɤɚ
Ʌɿɞɟɪɨɦ ɩɨɥɿɬɢɱɧɨʀ ɩɚɪɬɿʀ, ɹɤɭ ɹ ɨɛɟɪɭ, ɽ ɱɨɥɨɜɿɤ
ɠɿɧɤɢ
ɱɨɥɨɜɿɤɢ
Ƚɨɥɨɫɭɸɬɶ ɜɫɿ ɿ ɹ ɬɟɠ, ɯɨɱɚ ɡ ɩɪɨɝɪɚɦɨɸ ɠɨɞɧɨʀ ɿɡ
ɩɚɪɬɿɣ ɧɟ ɡɧɚɣɨɦɢɣ
 ɛɿɥɶɲ 50 ɪɨɤɿɜ

278
41-50
Ƚɨɥɨɫɭɸɬɶ ɜ ɫɿ ɿ ɹ ɬɟɠ, ɯɨɱɚ ɡ ɩɪɨɝɪɚɦɨɸ ɠɨɞɧɨʀ ɿɡ ɩɚɪɬɿɣ ɧɟ ɡɧɚɣɨɦɢɣ
ɜɿɞ 31 ɞɨ 40 ɪɨɤɿɜ
ɜɿɞ 21 ɞɨ 30 ɪɨɤɿɜ
Ʌɿɞɟɪɨɦ ɩɨɥɿɬɢɱɧɨʀ ɩɚɪɬɿʀ, ɹɤɭ ɹ ɨɛɟɪɭ, ɽ ɱɨɥɨɜ ɿɤ
ɞɨ 20 ɪɨɤɿɜ

Ʌɿɞɟɪɨɦ ɩɨɥɿɬɢɱɧɨʀ ɩɚɪɬɿʀ, ɹɤɭ ɹ ɨɛɟɪɭ, ɽ ɠɿɧɤɚ

ɉɟɪɟɞɜ ɢɛɨɪɱɚ ɩɪɨɝɪɚɦɚ ɩɚɪɬɿʀ, ɹɤɭ Ɍɢ ɨɛɢɪɚɽɲ, ɩɟɪɟɞɛɚɱɚɽ ɡɦɿɧɢɬɢ

ɡɚɤɨɧɨɞɚɜ ɫɬɜ ɨ ɜ ɿɞɧɨɫɧɨ ɟɦɿɝɪɚɰɿɣɧɨʀ ɩɨɥɿɬɢɤɢ ɍɤɪɚʀɧɢ

Ɍɟɛɟ ɩɪɢɜ ɚɛɥɸɽ ɩɨɥɿɬɢɤɚ ɰɿɽʀ ɩɚɪɬɿʀ ɜ ɿɞɧɨɫɧɨ ɩɪɢɣɧɹɬɬɹ ɡɚɤɨɧɭ ɩɪɨ
ɩɨɞɜ ɿɣɧɟ ɝɪɨɦɨɞɹɧɫɬɜ ɨ

Ɉɛɪɚɧɚ ɦɧɨɸ ɩɚɪɬɿɹ, ɡɚɯɢɳɚɽ ɧɚɰɿɨɧɚɥɶɧɿ ɬɪɚɞɢɰɿʀ ɭɤɪɚʀɧɫɶɤɨɝɨ ɧɚɪɨɞɭ

Ɍɟɛɟ ɯɜ ɢɥɸɽ ɬɜ ɨɹ ɞɨɥɹ ɿ ɞɨɥɹ ɬɜ ɨʀɯ ɞɿɬɟɣ

Ɍɟɛɟ ɯɜ ɢɥɸɽ ɞɨɥɹ ɪɿɞɧɢɯ, ɹɤɿ ɠɢɜ ɭɬɶ ɜ ɰɿɣ ɞɟɪɠɚɜ ɿ

Ƚɨɥɨɫɭɸɱɢ ɡɚ ɬɭ ɱɢ ɿɧɲɭ ɩɨɥɿɬɢɱɧɭ ɩɚɪɬɿɸ, ɹ ɫɩɨɞɿɜ ɚɸɫɶ, ɳɨ ɜ ɠɢɬɬɿ

ɭɤɪɚʀɧɰɿɜ ɜ ɿɞɛɭɞɭɬɶɫɹ ɡɦɿɧɢ ɧɚ ɤɪɚɳɟ

Ɍɟɛɟ ɯɜ ɢɥɸɽ ɜ ɫɟ, ɳɨ ɜ ɿɞɛɭɜ ɚɽɬɶɫɹ ɧɚ ɍɤɪɚʀɧɿ

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100

2 ɿ ɿ ɛ ɿ ɿ ɿ ɛ ɿ ɿ
Рис.2. Вікові особливості мотивів політичного вибору мігрантів.
 Ми спробували простежити вікові особливості мотивів полі-
тичного вибору мігрантів (рис.2). В результаті було виявлено, що
до 21 року механізмами є емоційність вибору (хвилює доля рід-
них; все, що відбувається в Україні; сподівання, що в житті укра-
їнців відбудуться зміни на краще). Також простежується раціо-
нальність вибору, тобто, молоді люди більшим чином, звертають
увагу на конкретні дії з боку тої чи іншої політичної сили.
Від 21G30 років переважає емоційність, етнічна ідентифіка-
ція та почуття громадянської відповідальності. З позиції різних
періодизацій, які існують у віковій психології (Г.Гаулд, Д.Левін-
сон, Д.Вейлант, Г.Шихі, Ш.Бюлер та ін.), даний період характе-
ризується самоутвердженням особистості, в людини формується
чітке уявлення про місце, яке вона посідає або хотіла б посісти в
житті; для цього періоду властива різка зміна життєвого курсу;
ставляться чіткі цілі [5]. Від 31G40 років – це період, коли всі си-
ли людина віддає роботі, спостерігаються значні успіхи в профе-
сійній сфері, важливими стають різні форми її соціальної актив-
ності, можливе зростання соціальної відповідальності.
У віці 41G50 років участь у політичних виборах дає відчути
електорату, що від їх голосу залежить доля держави. Можливо, це
пов'язано з віковими особливостями названого періоду. Зокрема,
у віці від 40G42 років досягнуті результати здаються людині не-
достатніми, виникає відчуття, що життя проходить даремно, час-
ті депресивні стани; 43G50 років – нова рівновага; в цьому віці
для більшості людей притаманна стабільність, можливе творче
піднесення.
Більше 50 років мотивом політичного вибору не виступає ет-
нічна ідентифікація, а емоційність, відчуття, що залежить доля
народу, а також партія, яку буде обирати електорат даної вікової
групи, повинна захищати традиції українського народу. Це пері-
од зрілості, коли людина дійшла згоди із собою; це період, коли
людина намагається уникати будьGяких конфліктів.

279
 Висновки
В результаті опитування було з'ясовано:
Основним індикатором мотивів політичного вибору україн-
ців, які проживають в Королівстві Швеції, виступає етнічна іден-
тифікація. Також психологічним механізмом, який визначає ха-
рактер політичного вибору виступає емоційність (хвилює все, що
відбувається на Україні, хвилює доля рідних, які живуть на Укра-
їні, їх власна доля і доля їх дітей). Додатковою соціальноGпсихо-
логічною силою, яка зумовлює емоційність до політичного вибо-
ру мігрантів, є ностальгія – нудьга за батьківщиною.
Виявлені вікові особливості мотивів політичного вибору:
1) до 21 року мотив етнічної приналежності відсутній, мож-
ливо, це можна пояснити тим, що молоді люди швидше адапто-
вуються до нового середовища або ентічна ідентифікація на бать-
ківщині не була сформована, перебувала на низькому рівні.
Участь у виборах, більшим чином, може виступити засобом де-
монстрації власної незалежності молодих людей, аніж свідчен-
ням свідомого політичного вибору.
2) вік від 21– 40 років – домінуючими мотивами політично-
го вибору є етнічна ідентифікація та почуття громадянської від-
повідальності, що підтверджує думку про те, що для даного віко-
вого періоду значущою є соціальна інтегрованість людини. З ін-
шого боку, це може свідчити про неадекватний процес аккульту-
рації особистості в чужу культуру.
3) у віці 41G50 років характерною особливістю мотивів полі-
тичного вибору виступає емоційність; електорат хвилює все, що
відбувається на Україні. Очевидно, це та категорія мігрантів, які
успішно інтегрувались в нову культуру, але при цьому нудьга за
батьківщиною, рідними, зумовлюють індивідуальний сценарій
вибору.
4) більше 50 років – мотивами їх політичного вибору керу-
ють сподівання, що в житті українців відбудуться зміни на краще.
Для мігрантів даної вікової групи пріоритетними є соціальноG-
психологічна стабільність, збалансованість дій суб'єктів політи-
ки, які дають відчуття безпеки, спокою, впевненості, створюють

280
оптимальні умови для повноцінного життя українців; виборцями
презентуються очікування, пов'язані з питаннями національних
традицій, певних зрушень і кроків, скерованих на повноцінне
представлення України на міжнародному просторі.

Література.
1. Духневич В.М. Психологічна готовність до політичного вибору // Соціальна
психологія. Український науковий журнал. К.,2004.– № 2(4).– С.70)76.
2. Казміренко В.П. Психологічні особливості мотивів електорального вибору //
Наукові студії із соціальної та політичної психології. – К., 2002. – Вип. 6(9).
– С.179)189
3. Костин Р.А. Миграция. Социологические очерки. – СПб, 1997.
4. Найдьонова Л.А. Інтеграція територіальних спільнот як групових суб'єктів де-
мократичних перетворень// Соціально)психологічний вимір демократичних
перетворень в Україні. – К.,Український центр політичного менеджменту,
2003. – С.172)183.
5. Орбан)Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Соціальна
психологія особистості і спілкування. – К.,2004.)С.172)186.
6. Тоба М. Соцільно)психологічні особливості політичного самовизначення стар-
шокласників // Збірник наукових праць: Філософія. Соціологія. Психологія.)І-
вано)Франківськ:Плай,2004.)Вип.9.)Ч.1. С.35)45.
7. Циганенко Г.М. З досвіду розробки методики оцінки механізмів політико)ідео-
логічного самовизначення молоді // Наукові студії з соціальної та політичної
психології. – Київ, 2003. – № 6 (9).
8. http://psyho.ru/books/Z/z6.htm – Ясперс К. Ностальгия и преступления.

281
 РОЗДІЛ 5
Особливості когнітивних мотивів
політичного вибору підприємців
та їх міфологічна складова
Інтеграційні процеси, що тривають сьогодні в українському
суспільстві спрямовані на зміну соціальної структури: зникають
суспільні групи, що існували раніше та з'являються нові – кожна
спільність формується як цілісність, визначаючи свої цілі, вимо-
ги, проявляючи свою динаміку.
Особливий інтерес у дослідників викликає сьогодні інтегра-
ційні процеси, що розгортаються у суспільній групі підприємців,
оскільки цей клас має найбільший вплив на економічний і полі-
тичний розвиток України.
Як було зазначено вище інтеграційні процеси можуть реалі-
зовувати себе через психологічні феномени мотивації політично-
го вибору та групової консолідації. Мотиви, що визначають елек-
торальну поведінку можуть проявляти себе поGрізному в залеж-
ності від зовнішньої соціальноGполітичної ситуації, рівня розвит-
ку політичної свідомості індивіда, від усвідомлення себе в системі
політичних відносин, а також від належності до певної суспільної
групи. У нашому дослідженні буде розглянуто особливості когні-
тивних мотивів політичного вибору українських підприємців, а
також окремо проаналізована їх міфологічна складова.
Актуальність вивчення когнітивних мотивів політичного ви-
бору та їх міфологічної складової полягає у необхідності розробки
інструментарію, який дозволив би вивчати умови, фактори та тен-
денції розвитку електоральної поведінки в умовах побудови де-

282
мократичного суспільства з одного боку, а з іншого – постійного
підвищення інформаційного тиску на виборців, який ми можемо
спостерігати у сучасній Україні.
Фактичним початком досліджень політичного вибору в на-
шій країні стали перші демократичні вибори кандидатів у депута-
ти до Верховної Ради, які відбулися у 1989 році. З тих пір відрахо-
вується час появи перших досліджень в Україні, розробки кон-
цепцій, вивчення тенденцій електоральної поведінки.
Оскільки Захід має давню історію демократичних виборів, то
відповідно проблема електоральної поведінки представлена в за-
хідній науці достатньо великою кількістю і більш широкою проб-
лематикою досліджень. У вивченні політичної свідомості на Захо-
ді лідирує школа психологівGкогнітивістів. Вона представлена
дослідженнями політичного мислення (Ж.Піаже, Л.Кольберг,
Дж.Адельсон), яке пов'язувалося з віковими можливостями
сприйняття певних політичних смислів і з характером політичної
інформації. Вивчалася нерівномірність розвитку політичних
структур особистості на різних етапах соціалізації (Дж.Адельсон),
зв'язок та розбіжність між політичним вихованням та політичною
соціалізацією (Г.Яхода, А.Моррисон, Д.МакGІнтайр).
Останнім часом в країнах Заходу на перше місце вийшли так
звані контекстуальні теорії. Їх виникнення пов`язується з появою
необхідності пояснення механізмів впливу соціального середови-
ща на політичну поведінку. Контекстуальні теорії описують ін-
формаційноGмережеву природу впливу соціального оточення на
електоральний вибір. Відповідно до контекстуальних теорій, ро-
зуміння виборцем політичних подій складається в першу чергу під
впливом безпосереднього оточення людей, хоча головним інфор-
мації джерелом все ж таки виступають ЗМІ. Соціальне оточення
(або соціальний контекст) розглядається як таке, що допомагає
індивідам формувати думку про поточні події, наділяти їх особли-
вим змістом. Іншими словами, контекстуальні впливи є результа-
том структурування політичної інформації соціальним середови-
щем. [Burnbank 1995].
З'ясувалося також, що індивід грає активну роль у комуніка-
ційних процесах, він сам, у відповідності зі своїми політичними

283
установками, створює мережі, по яких одержує політичну інфор-
мацію. Крім того, людина не є пасивним "поглиначем" інформа-
ції, а її вибір формується на перетині, з одного боку, його особис-
того наміру, особистого знання й індивідуальних переваг, а з ін-
шого боку – тих можливостей і обмежень, що створюються його
оточенням [Huckfeldt, Sprague 1987, 1991].
Дослідження проблеми раціонального вибору та когнітив-
них обмежень, що ставлять межу людської раціональності приве-
ло до появи концепції обмеженої раціональності [Саймон] та мо-
делі "виборця, що міркує," (reasonіng voter), дії якого спираються
на "раціональність, що базується на неповній інформації" (lowGіn-
formatіon ratіonalіty) [Popkіn 1991].
Сьогодні в політологічній літературі формується новий тео-
ретико – методологічний підхід до пояснення мотивації електо-
рального вибору і, у більш широкому плані, політичної дії. У його
основі, за думкою Пушкарєвої Г.В., лежить принцип інтеграції ін-
формаційного впливу навколишнього середовища і когнітивних
здібностей індивіда, тому його можна визначити як когнітивний
тобто такий, що описує індивідуальні механізми сприйняття,
оцінки, обробки інформації, що надходить із зовнішнього середо-
вища [Пушкарева Г.В. Изучение электорального поведения: кон-
туры когнитивной модели // Полис. – 2003. – N 3(74). –
С.120G130.]. Дана модель фокусує увагу на власній роботі людини
з політичною інформацією, оскільки при всій значимості зовніш-
ніх структурних факторів, соціального оточення індивіда і полі-
тичного нормативного порядку – а саме внутрішні когнітивні
процеси, пережиті кожним суб'єктом, задають його поведінку в
контексті політичних подій.
З історією дослідження другої складової нашої проблеми –
міфологічної можна познайомитися на ____стр. цього видання.
Отже, сьогодні проблема когнітивних мотивів політичного
вибору представлена широким спектром західних досліджень, хо-
ча говорити про існування загальноприйнятої працюючої кон-
цепції все ж таки рано. Крім того, існує пробіл у цій сфері знання,
що стосується українських реалій. До того ж проблема міфологіч-

284
ної свідомості залишається мало вивченою, як в зарубіжній науці,
так і у вітчизняній. Враховуючі ці обставини проблема когнітив-
них мотивів та їх міфологічної складової викликає науковий інте-
рес і має реальну актуальність сьогодні в українській науці.
Ні в кого не викликає сумніву, що проблема мотивації полі-
тичного вибору не є суто психологічною, а носить міждисциплі-
нарний характер. До неї звертаються не тільки політичні та соці-
альні психологи, а й політичні соціологи та політологи.
Дослідженнями когнітивних аспектів політичних виборів
займається, здебільшого соціологія та когнітивна психологія.
Когнітивісти наполягають на вивченні усвідомлюваних намірів та
політичних орієнтацій. Складність тут полягає в тому, що мотива-
ція вибору та електоральна поведінка виборця досить далека на
сьогоднішній день від раціональної. Особливо яскраво це прояв-
ляється якщо до мотивів політичного вибору залучається міфоло-
гічна складова, що робить його слабо усвідомлюваним, або взага-
лі неусвідомлюваним для виборця.
Таким чином, метою даної статті буде дослідження когнітив-
них мотивів політичного вибору і їх міфологічної складової укра-
їнських підприємців в контексті сучасних інтеграційних процесів.
Розглянемо спочатку особливості та природу феномена під-
приємництва, а також його місце суспільної структурі.
Дослідниця Заславська Т.І. виділяє такі складові, або про-
шарки суспільства: верхній, середній, базовий та нижній, а також
десоціалізоване "соціальне дно". [Заславская Т.И. БизнесGслой
российского общества: понятие, структура, идентификация //
Экономические и социальные перемены: мониторинг обществен-
ного мнения. 1994. №5, с.7].
Верхній прошарок, представляє собою реально керуючий
клас, який є основним суб єктом реформ. До нього авторка від-
несла елітні та субелітні групи, які займають найбільш важливі
позиції в системі державного управління, в економічних та сило-
вих структурах.
Базовий соціальний прошарок кількісно найбільший. За
думкою Заславської Т.І., головними цілями цього прошарку є, в

285
першу чергу, пристосування до умов що змінюються, з метою ви-
жити. Неможливість реалізувати життєвоважливі цілі мобілізує
представників базового прошарку суспільства на прояв масового
соціального протесту, у тому числі у самих гострих формах. На ме-
жі цієї планки в нас знаходиться більшість населення. [Заславская
Т.И. БизнесGслой российского общества: понятие, структура,
идентификация // Экономические и социальные перемены: мо-
ниторинг общественного мнения. 1994. №5, с.7].
"В рамках сучасного трансформаційного процесу, нижній
прошарок виступає скоріше як жертва, ніж як її активний учас-
ник", – зазначає Заславська Т.І. [Заславская Т.И. БизнесGслой
российского общества: понятие, структура, идентификация //
Экономические и социальные перемены: мониторинг обществен-
ного мнения. 1994. №5, с.7]. Визначними рисами його представ-
ників є низький діяльністний потенціал та неспроможність адап-
туватись до жорстких соціальноGекономічних умов. В основному,
цей прошарок складається або з літніх, малоосвічених, не дуже
здорових і сильних людей, які не мають достатньої пенсії, або з
тих, хто не має професій, а часто й постійної справи, безробітних,
біженців та вимушених мігрантів з районів міжнаціональних кон-
фліктів.
Що стосується "соціального дна", то головною його харак-
теристикою, вважає Заславська Т.І., є "ізольованість від інститу-
тів великого суспільства, яка компенсується включенням до спе-
цифічних кримінальних та напівкримінальних інститутів. "Соці-
альне дно" майже стикається з нижнім прошарком, різниця між
ними не у зовнішніх соціостатусних характеристиках, а в ступе-
ні легітимності діяльності та образу життя, в типі суб єктивної
ідентифікації". [Заславская Т.И. БизнесGслой российского об-
щества: понятие, структура, идентификация // Экономические
и социальные перемены: мониторинг общественного мнения.
1994. №5, с.7].
Середній клас можна умовно розташувати між верхнім про-
шарком та базовим. На відміну від Заходу середній клас в країнах
СНГ є малочисленим. Крім цього, на думку дослідниці, "біль-

286
шість представників середнього прошарку не мають ані капіталу,
який забезпечує особистісну незалежність, ані рівня професіона-
лізму, який би відповідав вимогам постіндустріального суспільс-
тва, ані високого соціального престижу". Саме тому середній клас
сьогодні виконувати свою функцію, а саме бути гарантією соці-
альної стабільності не може. [Заславская Т.И. БизнесGслой рос-
сийского общества: понятие, структура, идентификация // Эко-
номические и социальные перемены: мониторинг общественного
мнения. 1994. №5, с.7].
Інший дослідник Лепехін В.А. підкреслює, що саме середній
клас "є суб'єктом технічного й соціального прогресу, адже відомо,
що численний і стабільний середній клас є основною умовою по-
літичної стабільності суспільства, наявність в ньому ефективних
інститутів демократії й забезпеченням порядку. В свою чергу ос-
новною умовою зростання ролі середнього класу є "народний ка-
піталізм", тобто соціальноорієнтована ринкова економіка". Лепе-
хин В.А. Стратификация в современной России и новый средний
класс // ОНС №4, 1998р. .
Як зазначалося вище, на пострадянському просторі, середній
клас і його представники підприємці, поки що не можуть повно-
цінно виконувати основну свою функцію – стабілізуючу. Проте,
сьогодні середній клас виконує іншу важливу функцію – виступає
активним суб`єктом інтеграційних процесів.
ПоGперше, не тільки у країнах Заходу, а й в Україні середній
клас є найбільш активним прошарком, і саме він є головною ру-
шійною інтеграційних процесів в українському суспільстві, які
реалізуються, в основному, його зусиллями.
ПоGдруге, середній прошарок забезпечує функціонування
економіки країни, яка є матеріальним підґрунтям (а в деяких ви-
падках і метою) для розгортання інтеграційних процесів в Україні.
ПоGтретє, сьогодні представники середнього класу не мають,
за думкою більшості дослідників, капіталу, достатнього рівня про-
фесіоналізму та соціального престижу. Однак в умовах триваючих
інтеграційних процесів поступово іде процес появи необхідних
знань, накопичення або перерозподілу матеріальних цінностей,
287
формування бізнесGкультури та відточування професійних нави-
чок. Тобто середній клас виконує сьогодні функцію потенціюван-
ня можливостей для майбутнього суспільного розвитку.
ПоGчетверте, більшість представників середнього класу вис-
тупають носіями цінностей вільної ринкової економіки та демок-
ратичних свобод, що сприяє не тільки інтеграційним процесам в
українському суспільстві, а й виникненню громадянського сус-
пільства в Україні.
За своїм складом середній клас не є однорідним. За думкою
Заславської Т.І. Заславская Т.И. Социоструктурный аспект
трансформации российского общества. Социс №8. – 2001., с.7
середні прошарки складаються з:
• середньої ланки бюрократії;
• бізнесGпрошарку, що складається з дрібних та середніх
підприємців – власників та менеджерів підприємств та
фірм, професіоналів ділового профілю (банківських ро-
бітників, рієлтерів, комерсантів, дилерів, брокерів тощо);
• професіоналів – найбільш кваліфікованої та соціально
затребуваної частина спеціалістів технічного, соціального
та гуманітарного профілю.
Згідно з думкою іншого дослідника – Юрьєва О.І. кістяк
середнього класу складається перш за все, з кваліфікованих
спеціалістів й дещо в меншому ступені з "синіх комірців" – ква-
ліфікованих робітників та керівників й підприємців та пред-
ставників сімейного бізнесу та індивідуальної трудової діяль-
ності. Юрьев А.И. Введение в политическую психологию.
СПб., 1992. с.187 .
Об`єктом нашого наукового інтересу з перелічених складо-
вих середнього класу виступають найбільш активні його пред-
ставники – підприємці, до яких можна віднести власників та
менеджерів індивідуальних, малих та середніх підприємств та
фірм, професіоналів ділового профілю та "синіх комірців".
Підприємницька діяльність в останні два десятиліття стала
для багатьох представників середнього прошарку не тільки за-
собом вирішення матеріальних проблем, а скоріше індивідуаль-

288
ним стилем життя, можливістю реалізації життєвих цінностей.
Агеєв А.І. визначає підприємництво як економічну та соці-
альноGпсихологічну категорію. Вчений підкреслює, що "най-
більш популярні точки зору на підприємництво – це володіння
капіталом, поєднання та комбінування факторів виробництва,
орієнтація на витяг прибутку й капіталізацію доходу, викорис-
тання ринкових й інших можливостей, самостійність, прийнят-
тя ризику, ініціативність та творчість, здатність долати опір се-
редовища, своєрідне керівництво виробництвом тощо". Агеев
А.И. Предпринимательство: проблемы собственности и культу-
ры. М.: Наука, 1991. – 112с.
Рощин С.К. розглядаючи феномен підприємництва, заува-
жує, що це такий тип діяльності, який є базою для виникнення й
розвитку відповідного соціального прошарку. Ознаками, що
конституюють останнього є діяльність, що спрямована на отри-
мання прибутку, свобода та автономність економічних рішень,
самостійний характер діяльності, що знаходить свій вираз в осо-
бистісному ризикові й особистісній відповідальності. Рощин
С.К. Предпринимательская деятельность: психология и идеоло-
гия // Психологический журнал, Т. 16, №1, 1995. С. 31G42].
Враховуючи досвід існуючих досліджень підприємництва,
можна виокремити наступні його соціальноGекономічні фун-
кції, які він виконує на рівні суспільства: створення бізнесу з
метою отримання прибутку, і накопичення капітальних ціннос-
тей, організація робочих місць, наповнення ринку товарів та
послуг, формування професійної культури праці, збільшення
доходної частини бюджету, формування нових суспільних від-
носин, що побудовані на цінності праці та матеріальних благ. З
точки зору психологічної науки підприємець – це людина с ба-
лансом творчої та споживчої мотивації.
Функції, які реалізують підприємці визначаються існуван-
ням певного набору соціальноGпсихологічних характеристик
представників цього прошарку.
На основі досвіду вивчення рис, притаманним українським
і російським підприємцям (Донченко Е.А., Злобіна Е.Г. та Тихо-
нович В.А., Головаха Є.І., Агєєв В.С.), можна зробити припу-
289
щен ня, що со ці аль ноG пси хо ло гіч ний про філь пред став ни ків
цього прошарку буде виглядати так:
1. Високий рівень активності, спрямований на перетворюючи
дії;
2. Високий рівень адаптації до умов існування, що може
включати: добре розвинуті комунікативні навички, вели-
кий репертуар поведінкових реакцій і т.і.;
3. Орієнтація на досягнення успіху, а не на уникнення невдачі;
4. Підвищений рівень домагань;
5. Когнітивна самостійність;
6. Інтернальність;
7. Есктравертованість;
8. Адекватний рівень самооцінки;
9. Висока спрямованість на самореалізацію, низька на групу;
10. Перевага владноGлідируючого типу.
Переходячи до проблеми міфологічної складової когнітивних
мотивів політичного вибору підприємців варто зауважити, що ми
будемо використовувати сучасний когнітивний підхід до вивчення
мотивації електоральної поведінки. В основі застосованого підходу
лежить принцип інтеграції інформаційного впливу навколишнього
середовища і когнітивних здібностей індивіда. В його межах опису-
ються індивідуальні механізми сприйняття, оцінки, обробки ін-
формації, що надходить із зовнішнього середовища тобто вивча-
ється робота людини з політичною інформацією.
В якості методологічної основи для аналізу досліджуваної
проблеми використана наступні положення когнітивної моделі
електоральної поведінки Пушкарєвої Г.В. [Пушкарева Г.В. Изуче-
ние электорального поведения: контуры когнитивной модели //
Полис. – 2003. – N 3(74). – С.120G130].
1. Людина може робити електоральний вибір тільки в інфор-
маційному середовищі, в якому представлені різного роду повідом-
лення (про вибори, що наближуються, про дату їхнього проведен-
ня, про ступінь їхньої значимості, про кандидатів, що вступають у
конкурентну боротьбу, їхніх передвиборних заявах і т.п.). Це сере-
довище, створюване різними комунікаторами, формує об'єктивно
значення, символічне поле, що впливає на індивідів, які знаходять-
290
ся в ньому.
2. Людина повинна мати визначеною "внутрішню інформа-
цію" – інтеріоризованими в ході політичної соціалізації знаннями
і уявленнями, що дозволяють їй орієнтуватися в політичній сим-
волічній реальності, розпізнавати інформацію про передвиборчу
кампанію, що ведеться, розрізняти уявлення на політичній арені
кандидатів, партії і виражати своє ставлення щодо того, що відбу-
вається.
3. Існують особливі когнітивні механізми "стикання" зовніш-
ньої і внутрішньої інформації, що забезпечують сприйняття, розу-
міння, оцінку інформації, що надходить, дають людині можливість
інтерпретувати чекання інших людей, створюють відчуття необхід-
ності реагувати, приймати рішення. У таких механізмах з'єднують-
ся до кінця неусвідомлювані ментальні процеси з активною, кон-
трольованою свідомістю мисленевою діяльністю.
Таким чином, розглядаючи проблему міфологічної складової
когнітивних мотивів політичного вибору підприємців нам необхід-
но визначити, у якому інформаційному середовищі знаходяться
виборці, які в них склалися когнітивні структури (знання, уявлен-
ня, установки, стереотипи і т.д.), а також який спосіб обробки ін-
формації що надходить ззовні вони виберуть.
Враховуючи, що ми розглядаємо когнітивні мотиви політич-
ного вибору та її міфологічну складову доцільно використати як ос-
нову для аналізу модель способів обробки інформації, що була зап-
ропонована Р.Петти і Д.Качоппо. Вона отримала назву модель най-
більшої імовірності (elaboratіon lіke lіhood model). Дослідникам
вдалося експериментально виявити й описати два підходи, що
властиві людям при сприйнятті соціальної інформації: пасивний і
активний, які було названо відповідно названо периферійним та
центральним.
Центральний спосіб обробки зовнішньої інформації передба-
чає всебічне обмірковування змісту отриманого повідомлення, ос-
мисленню логіки аргументів, оцінці їх дієвості. Людина докладає
зусиль для аналізу отриманої інформації, актуалізації уявлень.
Периферійний спосіб обробки інформації відрізняється тим,
що індивід просто приймає повідомлення, а не глибоко вникає в
291
його зміст. Якість аргументації не перевіряється, виявляється дові-
ра до джерела інформації, істинність прийнятого повідомлення не
ставиться під сумнів.
На вибір способу переробки інформації впливає її суб'єктивна
значимість. Очевидно, що якщо повідомлення торкається інтере-
сів індивіда, імовірність вибору центрального способу зростатиме.
Коли інформація виявляється дуже складної для реципієнтів, у них
відсутні навички роботи з таким матеріалом, то скоріш за все люди-
на зупиниться на периферійному способі.
Р.Петти і Д.Качоппо зауважують, що перехід від периферійно-
го способу обробки інформації до центрального і назад відбуваєть-
ся як правило, непомітно для людини, що не усвідомлює якісного
стрибка у ставленні до сигналів, що ззовні надходять.
Периферійний спосіб обробки інформації властивий для ситу-
ації, коли у прийнятті рішення задіяна міфологічна складова. Як
правило міфологічна свідомість актуалізуються у випадках, коли в
оточуючому середовищі існує дефіцит інформації і присутні пові-
домлення, що мають міфологічну структуру, реальність виявляєть-
ся дуже складною для осмислення, у індивіда відсутні необхідні
когнітивні структури, тобто знання, концепти, уявлення або на-
вички для раціонального осмислення ситуації, і одночасно, актуа-
лізовані певні потреби.
Як зазначалося вище, в інформаційному середовищі в період
перевиборчої кампанії ми можемо спостерігати високий активую-
чий вплив на виборця, і водночас дефіцит конкретної достовірної
інформації про потенційних кандидатів. Потенційні кандидати, в
ситуації активованої потреби в інформації і одночасно її дефіциту
насичують інформаційний простір максимально узагальненими,
ціннісно значущими міфологічними повідомленнями. Вони не не-
суть об'єктивної, конкретної, достовірної інформації, проте образ-
но, емоційно і просто пояснюють складну соціальну дійсність.
Враховуючи, що досвід існування багатопартійної системи на
Україні не має достатньо довгої історії, а також триваючу реструк-
туризацію соціальноGполітичної системи, можна припустити, що
зовнішні обставини не будуть сприятливими для формування у
когнітивних структур, що дозволяють всебічно і критично розгля-
292
нути ситуацію. Проте, вивчаючи соціальноGпсихологічні особли-
вості українських підприємців ми відмічали у їх психологічному
профілі такі риси як високий рівень адаптації до умов існування,
когнітивна самостійність, спрямованість на результат, що свідчить
про наявність передумов для якісної перевірки аргументації.
Беручи до уваги насиченість інформаційного поля міфологіч-
ними повідомленнями, а також особливий їх характер (безумовна
цінність та виникаюча довіра), а також відсутність досвіду глибоко-
го і всебічного аналізу політичної ситуації можна припустити, що
такі умови будуть сприятливими для виникнення саме периферій-
ного способу обробки інформації, особливо на більш ранніх етапах
історії демократичних виборів.
У 2003 році було проведено емпіричне дослідження (Дані на-
дані Царюк Л.) особливостей уявлень про політику, в межах якого
досліджувалася і мотивація політичного вибору. Вибірка склада-
лась з представників середнього класу, приведені нижче дані стосу-
ються тільки підприємців: керівників та власників фірм, менедже-
рів вищого та середнього щаблю з доходом не нижчим трьохсот
умовних одиниць на місяць. Отримані дані були піддані факторно-
му аналізу.
Головним мотивом політичного вибору для підприємців вия-
вилась прагматичність вибору. Віддаючи свій голос на підтримку
певної партії, підприємці очікують, що вона буде відстоювати їх ін-
тереси.
Другим фактором стала незгода з тим, що перемога тих чи тих
парламентських сил ніяк не вплине на життя.
Третій фактор отримав назву необхідність спрямованого вибо-
ру через розуміння ситуації, що склалася.
Четвертий чинник пов'язаний з необхідністю враховувати
ймовірність перемоги певної партії на виборах.
П ятий фактор – голосувати будуть за тих, за кого голосувати-
муть друзі. Цікаво, що пріоритетність демократичного устрою вия-
вилась у тільки сьомому факторі.
Отже основною особливістю мотивації політичного вибору у
представників підприємницького середовища є суто прагматична
орієнтація на створення умов для ведення бізнесу (тобто "вигід-
293
ність" вибору), вигоду й подальшого розвитку конкурентних умов.
Ситуація, коли підприємницький прошарок суспільства почи-
нає формувати для себе умови власного існування та розвитку мо-
же слугувати показником виходу з системної кризи, в якій знахо-
диться наша країна, поступового зняття напруженості. Ці обстави-
ни також можна розглядати як появу мотивації реалізації спільних
групових інтересів, і як початок тенденції до групової консолідації,
утворення саме середнього прошарку, а не протопрошарку, який ще
не усвідомлював свої інтереси в державотворенні.
Той факт, що у підприємців демократичні цінності виявились
у сьомому факторі може говорити про те, що на сьогоднішній день
важливішим питанням є збереження можливостей функціонуван-
ня власного бізнесу, ринкової економіки, а демократія розглядаєть-
ся як похідна від економіки.
Друга частина емпіричного дослідження була проведена у 2004
та 2006 роках, в ході якого було проведено опитування стосовно
того, на які аргументи спирається підприємці при вирішенні за ко-
го голосуватиме. Отримані результати приведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Спираються Спираються
на нього на нього
Ранг Аргумент серед усіх Аргумент серед усіх
підприємців, підприємців,
% %
2004 рік 2006 рік

Він відстоює інтереси Він очолює партію,

1 78,7 74,1
таких, як я яку я підтримую

Позитивної оцінки Партію очолює

2 заслуговує його 77,3 політик, якому я 71,3
попередня діяльність довіряю

3 Він наведе порядок 70,3 Він наведе порядок 69,8

Приваблюють Він відстоює

4 68,1 67,2
особистісні якості інтереси таких, як я

294
 З ним ми зробимо Він підтримує
5 Україну європейською 65,8 ідеологію, яку я 67,2
державою поділяю

Приваблюють
6 Він є найменшим злом 61,3 57,8
особистісні якості

Він підтримує
Він є найменшим
7 ідеологію, яку я 61,1 54,8
злом
поділяю
Має найбільші
Під його керівництвом
8 60,8 шанси бути 52,6
буде краще
обраним

Виступає проти Щоб не переміг

9 53,3 51,7
існуючої влади ніхто інший

Має найбільші шанси Він дбає про

10 51,9 49,1
бути обраним інтереси народу

10 осіб, яким я
Виступає проти
11 довіряю, збираються 51,4 49,1
існуючої влади
голосувати за нього
10 осіб, яким я
Щоб не переміг ніхто довіряю,
12 46,7 42,2
інший збираються
голосувати за нього
Він тієї ж
13 34,2
національності, що і я

Він орієнтується на
14 32,4
Захід

Він орієнтується на
15 31,9
Схід

Він того самого

16 20,5
віросповідання, що і я

Він очолює партію, яку

17 19,7
я підтримую

У 2004 році більшість підприємців спиралися на аргумент "Він

відстоює інтереси таких, як я", важливою також є позитивна оцін-
ка його попередньої діяльності. Найменше обирався аргумент "Він
очолює партію, яку я підтримую". Отже, партійна належність кан-
дидата у 2004 році не була важливим фактором, на відміну від при-
вабливості особистості кандидата.

295
 Більшість підприємців вказала на те, що їх не цікавить, чи
має шанси кандидат бути обраним. Меншість не зважає на оцін-
ку попередньої діяльності та на можливість зробити Україну Єв-
ропейською державою.
Третє місце і четверте місце займають судження "Він наве-
де порядок" та "Приваблюють особистісні якості", що можуть
служити індикаторами, виникнення периферійної обробки ін-
формації для якої характерна довіра та відсутність якісної пере-
вірки аргументації, що властиво міфологічній свідомості. У пер-
шому аргументі не визначено критерії порядку, тому він має до-
сить абстрактну але привабливу і малоінформативну форму.
Другий аргумент теж базується на емоційній привабливості та
немає відношення до конкретної програми дій політичної сили,
що представляє кандидат.
У 2006 році картина дещо змінилася. Так, більшість підпри-
ємців вказали як важливий для них аргумент "Він очолює пар-
тію, яку я підтримую", що є прямо протилежним минулому дос-
лідженню. Однак слід зазначити, що дослідження проходило
вже після "Помаранчевої революції", яка істотно вплинула на
обізнаність людей стосовно політики, політичних ідей. Крім
цього, в цей період був прийнятий закон, який передбачав голо-
сування тільки за партійними списками.
Другий аргумент "Партію очолює політик, якому я дові-
ряю" спирається знов таки на довіру, а не на всебічний аналіз
програми дій партії, третій аргумент стосувався наведення по-
рядку.
Найменша кількість підприємців спиралась на думку свого
референтного оточення. Цей показник ще раз підтвердився в
тому, що більшість підприємців не спирається на цей фактор
при прийнятті рішення щодо свого вибору.
Таким чином, можна констатувати перехід від орієнтації на
зовнішні риси кандидата до аналізу політичних платформ пар-
тії, до якої належить кандидат. Цей факт свідчить про більш
глибоке усвідомлення політичних процесів, аналізу та прогнозу
майбутніх подій. З точки зору когнітивних механізмів виявля-

296
ється тенденція переходу від периферійного способу обробки
інформації до центрального, хоча міфологічна складова зали-
шається присутньою.

Висновки

У розділі були розглянуті особливості інтеграційних процесів у се-

редовищі підприємців, що реалізують себе через психологічні фе-
номени мотивації політичного вибору. Дослідження когнітивних
мотивів електоральної поведінки та їх міфологічної складової доз-
волило зробити наступні висновки.
Головним мотивом політичного вибору для підприємців вия-
вилась прагматичність вибору тобто "вигідність" вибору, орієнтація
на створення умов для ведення бізнесу, а також подальшого розвит-
ку конкурентних умов.
Була зафіксована тенденція до групової консолідації, утворен-
ня саме середнього прошарку, а не протопрошарку, який ще не ус-
відомлював свої інтереси в державотворенні, а також мотивація ре-
алізації спільних групових інтересів.
У процесі політичного вибору у підприємців проявляється пе-
риферійний спосіб обробки інформації, що базується на довірі до
джерела інформації і відсутності всебічного обмірковування ситуа-
ції, тобто проявляються якості міфологічної свідомості. Однак, по-
рівняння результатів опитувань 2004 р. та 2006 р. виявило появу
тенденція переходу від периферійного способу обробки інформації
до центрального, тобто якісної перевірки аргументації, а отже зни-
ження рівня міфологізованості свідомості.
Наявність такого протиріччя – з одного боку орієнтація на ви-
гідність вибору та усвідомлення своїх інтересів у державотворенні,
а з іншого присутність опори на міфологічні аргументи можна по-
яснити відсутністю традицій існування демократичного суспільс-
тва, і як результат достатнього індивідуального досвіду в аналізі со-
ціальноGполітичних ситуацій, тобто відсутність необхідних для ос-
мислення відповідних когнітивних структур. Сьогодні також існу-
ють зовнішні обставини, що сприяють прояву міфологічної свідо-
297
мості. Це стрімкі та часті зміни у українському політикумі, які уск-
ладнюють орієнтацію навіть такого активного прошарку як підпри-
ємці, відсутність достатньої кількості не міфологічних повідом-
лень, а якісної достовірної інформації про кандидатів, а також
спадщина минулого.

Література
1. Пушкарева Г.В. Изучение электорального поведения: контуры когнитивной
модели // Полис. – 2003. – N 3(74). – С.120)130.
2. Заславская Т.И. Бизнес)слой российского общества: понятие, структура,
идентификация // Экономические и социальные перемены: мониторинг об-
щественного мнения. 1994. №5, с.7.
3. Лепехин В.А. Стратификация в современной России и новый средний класс //
ОНС №4, 1998.
4. Заславская Т.И. Социоструктурный аспект трансформации российского об-
щества. Социс №8. – 2001., с.7.
5. Юрьев А.И. Введение в политическую психологию. СПб., 1992. с.187.
6. Агеев А.И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры. М.:
Наука, 1991. – 112с.
7. Рощин С.К. Предпринимательская деятельность: психология и идеология //
Психологический журнал, Т. 16, №1, 1995. С. 31)42.

298
 РОЗДІЛ 6.
Прикладні аспекти перспективних
практичних завдань по розробці
спрямованого розвитку суспільно7
інтегруючих процесів

6.1. Професійні середовища та реалії

суспільних трансформацій: гіпотези
та прогнози.
Феномен професіоналізму в сучасному суспільстві значно
модернізований і набув ряд специфічних рис. Професіоналізм
містить як раціоналізм притаманний сучасному суспільству. З ін-
шого боку в ньому зберігаються елементи, властиві середньовіч-
ним корпораціям: підпорядкованість ідеології професійної ети-
ки, самоорганізація.
Класичні підходи до вивчення професій представлені в ро-
ботах В.Зомбарта, Г.Зіммеля, М.Вебера, Т.Парсонса, Т.Веблена,
У.Гуда, Р.Міллса, Д.Міллерсона, Б.Барбера. В контексті цих під-
ходів аналізуються такі важливі поняття як професія, напівпро-
фесія професіоналізація, професіоналізм, професійний кон-
троль, професійна влада, професійна монополія, професійна мо-
більність. Слід зазначити, що термін професія вперше з'явився в
Оксфордському англійському словнику в 1541 році. На думку
дослідників A.M. CarrGSaundersa та Р.А. Wilsona професіонали в
Середньовіччі отримали ті специфічні риси, які дозволи їм зай-
няти важливі місця в соціальній структурі, чому особливо сприя-

299
ли такі чинники як виникнення університетів та гільдій. Почат-
ково професіонали були пов'язані з діяльністю університетів та
церковними організаціями та згодом здобули все більшу самос-
тійність. В умовах сучасного суспільства принципи існування
професійних організацій значно трансформувались. Професія
перетворилась в заняття в певній сфері практичної діяльності,
що ґрунтується на тривалій спеціалізованій освіті.
Так Е.Грінвуд сформулював важливі критерії розрізнення
професії (profession) та заняття (occupation). Для того, щоб певне
заняття розглядалось в якості професії необхідна відповідність
таким критеріям:
1. Наявність систематичної теорії, організованого система-
тизованого знання як наукової бази діяльності. Наявність такої
теорії дозволяє професіоналам формувати власне інтелектуальне
середовище.
2. Професійна влада. В професійній діяльності існують пев-
ні межі дії професійної влади. Професіонали мають власні крите-
рії якості діяльності, тому оцінку діяльності проводять колеги по
професії, які при цьому виступають як більш авторитетні, ніж са-
мі клієнти, які користуються послугами професіоналів. Тоді як
при непрофесійних заняттях той , хто користується послугами,
має більший контроль над ситуацією; він може вимагати грошей
за неякісну роботу, повернути товар і таке інше.
3. Наявність санкцій. Професійне товариство може наклада-
ти певні санкції на своїх членів. Професійні товариства намага-
ються контролювати процес підготовки майбутніх професіона-
лів, якість та зміст навчальних програм, функціонування профе-
сійних шкіл, регулюють доступ до професійної діяльності (серти-
фікація діяльності, кваліфікаційні рівні).
4. Регулятивний етичний код, на основі якого поведінка
професіоналів визначається як відповідна чи невідповідна з точ-
ки зору виконання своїх обов'язків. Професійний етичний код
включає як формальні та неформальні компоненти. Таким прик-
ладом неформалізованого етичного коду виступає наприклад
клятва Гіппократа.

300
 5. Професійна культура. Існування розвинутої професійної
культури базується на професійних цінностях, нормах, символах.
Професійні цінності визначають сенс професійної діяльності і
складають елементи "віри професіоналів в свою місію". Норми
професійної діяльності визначають рольові варіанти поведінки
професіоналів в різних ситуаціях. До символів професійної ді-
яльності відносяться історія, фольклор, сленг, наративи про ге-
роїв та злих геніїв професії. На думку Е.Грінвуда в професійній
культурі особливе місце займає концепт професійної кар'єри,
який виражає успішність професіонала.
Таким чином спираючись на визначення Е. Грінвуда мож-
на пояснити конфлікти між професіоналами та управлінцями в
організаціях. В сучасній психології цей конфлікт привів до роз-
різ нен ня ор га ні за цій як про фе сій них та на пів про фе сій них.
Зробити свою діяльність ефективною можуть професіонали,
які здійснюють свою діяльність в умовах вільних від соціально-
го тиску, однак професіоналам для ефективної діяльності пот-
рібні ресурси, обслуговуючий персонал, тож опора на організа-
цію важлива для професіоналів і заради ефективного здійснен-
ня сво єї ді яль нос ті во ни ви му ше ні ін тег ру ва тись з про фе сій ни -
ми організаціями.
При аналізі таких внутрішньо організаційних конфліктів ви-
никли нові знакові класифікації професіоналів. Зокрема виділя-
ють існування повних професіоналів (fullGfledgedGprofessional) та
напівпрофесіоналів (semiGprofessional). Напівпрофесіонали від-
значають меншим терміном навчання, як правило менше 5 років.
Повні професіонали отримують ґрунтовну тривалу освіту (як
правило освітній цикл триває більше 5 років), володіють більшою
свободою приймати рішення, користуватись інформацією. Го-
ловна відмінність в тому, що повні професіонали створюють нові
знання та визначають способи їх використання , тоді як напів-
професіонали здебільшого транслюють та використовують знан-
ня за правилами визначеними повними професіоналами.
Таким чином, можна говорити про професійні та напівпро-
фесійні організації, які відрізняються мірою внутрішньо органі-

301
заційної свободи. Повні професійні організації займаються ство-
ренням та використанням знань, широкими можливостями ко-
мунікації в межах середовища, рівнем відповідальності рішень.
Характерно, що професіонали мають переваги в зайнятті високих
позицій та інституційних діях. Влада професіоналів поширюєть-
ся на сфери професійної діяльності, однак звичайно таке стано-
вище може змінюватись і їх контроль може охопити певні сус-
пільні сфери незалежні від їх основної діяльності. Такі тенденції
можна помітити у проявах політичного лобіювання або ж солі-
дарності професійних організацій з певними політичними ідео-
логіями, партіями, цінностями. З іншого боку суб'єкти політич-
ного процесу намагаються монополізувати вплив на пені профе-
сійні спільноти, освітні та культурні середовища.
В понятті професіоналізму фіксується система соціальної та
психологічної феноменології, що аналізується дослідниками [], в
якій ми можемо виділити такі моменти. Професіоналізм має по-
зитивний смисл. Бути професіоналом – це схвалювана поведін-
ка, в професіоналізмі існує можливість соціальної незалежності,
принаймні незалежності від адміністративної бюрократичної
системи. Особливу роль відіграє професіоналізм в сучасному сус-
пільстві, яке характеризують як постіндустріальне суспільство.
Постіндустріальним називають стабільне суспільство з ефектив-
ною економікою та сильним державним апаратом (Д.Белл). В та-
кому суспільстві влада ґрунтується на знанні та компетентності.
Саме професіоналізм, а не власність визначає можливості соці-
альної мобільності за П.Сорокіним який запропонував для ха-
рактеристики цих процесів поняття "соціальний ліфт". Представ-
ники таких груп як інженери, педагоги чи лікарі, працівники
культури, менеджери формують в своїх професійних середови-
щах свої інтереси та претензії до механізмів соціальної мобіль-
ності, які тісно пов'язані з ресурсами влади.
Професійні світи – це середовища, в яких велике значення
має колегіальність, ідентичність, цінності та спільна мова. Виз-
начити особливості професійних спільнот не так легко, однак
можна принаймні відзначити такі важливі особливості.

302
 1. Члени професійних спільнот відзначаються почуттям
спільної ідентичності.
2. Професійна діяльність характеризується певною трива-
лістю.
3. Професійні спільнотам притаманні спільні цінності.
4. Професійне середовище має певний контроль (владу) над
своїми членами.
Соціальні перспективи та вплив професійних спільнот на
суспільні процеси визначається мірою їх інтеграції та розвитком
організаційної культури, яка підтримує та забезпечує їх функціо-
нування.
Оскільки, як ми вважаємо, не всі заняття відповідають по-
няттю професіоналізації, то рівень впливу на суспільні процеси
та активність в політичному процесі професійних спільнот виз-
начається особливостями професіоналізації, хоча не лише ними.
Класичні професії отримують певний рівень влади в порівнянні з
заняттями, що ще не професіоналізовані. Влада класичних про-
фесій проявляється автономністю, можливістю контролювати
професійну освіту, самостійний характер діяльності та оцінюван-
ня діяльності. Можна сказати, що професіоналізація стає певним
владним ресурсом. Чим більшою мірою організоване професійне
середовище, чим більш інтегровані його спільноти, тим більше
можливостей відкривається для цих спільнот і середовища в ці-
лому для концентрації влади.
З іншого боку державна влада намагається контролювати
професіоналів (видача сертифікатів, ліцензій на діяльність в та-
ких сферах як медицина, право, управління), а професіонали са-
мі вимушені враховувати інтереси держави щодо контролю ін-
ших соціальних груп.
Професійні спільноти в своїй діяльності можуть сприяти
інституціоналізації професійних світів і таким чином самі мо-
жуть відігравати певну соціальну роль. Домінування тих чи інших
професійних груп виступає індикатором певних політичних про-
цесів (зародженням тоталіризму, культурного розквіту чи занепа-
ду). Так наприклад А.Вебер вказує, що певний соціальний тип

303
чиновника виступив передвісником тоталітарної держави та ві-
дображенням загального занепаду культурного та громадського
життя країни [].
Таким чином в функціонування професійних світів коду-
ються суспільні процеси, суспільні трансформації, тож вивчення
соціальної психологічної феноменології професій є надзвичайно
перспективним напрямом для прогнозування суспільних проце-
сів та політичного життя.
Професіоналізм відповідає головним суспільним тенденціям
та модифікується відповідно до них. Професіонали відзначають-
ся в будьGякому суспільстві перебуванням в суперечливій ситуа-
ції. ПоGперше професійна діяльність ґрунтується на раціональ-
них підходах до дійсності (професіонали діють раціонально, тому
що добре знають правила соціального життя). Однак, з іншого
боку професіонали покликані до певного служіння, вони вико-
нують свій обов'язок, дотримуються професійної етики. Профе-
сіонали виступають як ідеальний тип соціальної групи в сучасно-
му суспільстві, як характеризує цей аспект діяльності професій-
них груп Т.Парсонс. Можна вказати на такі аспекти, що підтвер-
джують позицію цього дослідника. Професійна етика виступає
як засіб протидії "чиновницькій етиці", зобов'язуючим аспектом
поведінки є групова їх солідарність, розвиваються системи сим-
волічної ідентифікації.
В самому професійному виборі зафіксовані певні чинники і
політичного вибору членів професійних спільнот. До того ж про-
фесіонали піднімаючись по кар'єрних щаблях, приймаючи участь
в процесах інституціоналізації, оволодівають символічним капі-
талом (освіта, досвід, соціальні зв'язки). Сучасні професіонали
мають претензії на моральний і інтелектуальний вплив на сус-
пільство. Підтримуючи свою експертну роль вони здійснюють
вплив на суспільство, вказують суспільству, що для нього добре
чи погано, як слід думати та в певній сфері суспільного життя.
Число цих контрольованих сфер зростає і професійний ентузіазм
іноді заходить надто далеко, стає небезпечним.
Професіональні спільноти здобувають і відстоюють профе-

304
сійну владу завдяки не тільки розвитку професійної діяльності, а
й процесам інституціоналізації, організаційним та інтегративним
процесам. Професіоналізм підтримується в окремих групах зав-
дяки інтеграційним тенденціям самоорганізації середовища, по-
зитивних та негативних санкціях, професійній етиці Такими ас-
пектами професійні спільноти на даний момент захищені від
претензій дилетантів. Претензії бізнесу та управлінців на певні
інтелектуальні техніки є виявом прагнення до професіоналізації,
та разом з тим навряд чи на даний момент це можна розглядати
як серйозні досягнення. Незважаючи на помпезність освітніх
проектів в сфері підготовки бізнесменів та управлінців, зміст ос-
віти викликає здебільшого пароксизми гумору. Відомі феномени
розчарованості від залучення до бізнесGнавчання та управлін-
ських тренінгів свідчать, що досягнення професіоналізму є важ-
ко досяжним для певних груп і вони здійснюють наполегливі
спроби професіоналізації.
Знання та інформація, якими володіють професіонали вис-
тупають потужним чинником розвитку соціальних інститутів су-
часного суспільства, оскільки саме знання та інформація набува-
ють значення символічного капіталу. Тож роль професійних
спільнот та професіоналізації зростатиме. Важливо зазначити,
що професіонали є залежними від професії більшою мірою, ніж
від організації, тому формування професійних світів буде досить
масштабним явищем в майбутньому. Враховуючи, що наряду з
цим розширюються і сфери діяльності напівпрофесіоналів, мож-
на гіпотетично зазначити, що в майбутніх суспільних конфліктах
будуть задіяні ті спільноти, які мають уявлення що таке профе-
сійна діяльність та ті, чиї заняття є напівпрофесійними і вони
втрачають перспективі підтвердити чи сформувати свою профе-
сійну культуру. Можливим є зіткнення професійного корпорати-
візму з носіями інших організаційних уявлень.
Підводячи підсумки, слід зазначити, що освітні заклади є
формуючою силою професійних світів тому їх роль в інтеграції,
інституціоналізації та модернізації як професійних світів так і
всього суспільного життя зростатиме. Сучасні університети фор-

305
мують обличчя країни. В університетах виховують майбутніх
професіоналів носіїв наукових знань, які в своїй діяльності ма-
ють неухильно дотримуватись етичних принципів та сприяти гу-
манізації соціального життя, здійснюючи свою професійну діяль-
ність. Тенденції функціонування освітніх професійних середо-
вищ відображають процеси суспільної модернізації, тому вивчен-
ня цих середовищ, їх міфології, культури складає надзвичайно
перспективні напрями наукових пошуків та ефективних соціаль-
них прогнозів.
Література
1. Батыгин Г.С. Профессионалы в расколдованном мире // Этика успеха: вестник
исследователей, консультантов и ЛПР., Випуск 3. Тюмень)Москва, 1994.
С.9)19.
2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнози-
рования. М.: Academia, 1999.
4. Вебер А. Чиновник // Социологические исследования, 1988. №6.
5. Вебер М. Наука как призвание и профессия // Вебер М. Избранные произведе-
ния. М.: Прогресс, 1990.
6. Гордієнко В., Копець Л.В. Основні проблеми дослідження професіогенезу особис-
тості в сучасній психології. Соціологічні науки. Наукові записки Національно-
го університету Києво)Могилянська Академія. Т.20. 2002. С.59)64
7. Парсонс Т. Система современных обществ. М.: Аспект Пресс, 1997.
8. Сорокин П.А. Влияние профессии на поведение людей и рефлексология професси-
ональньїх групп // Сорокин П.А. Общедоступный учебник социологии. Статьи
разных лет/ Ин)т социологии. М.: Наука, 1994. С. 333)356.
9. Хьюз 3. Исследование занятий // Социология сегодня: проблемы и перспективы.
М.: Изд)во Прогресс, 1965– С. 499)501.
10. Wilenski H., The Professionalisation of Everyone.// American Journal of Sociology,
LXIX (Sep., 1964).
11. Greenwood. E. Attributes of a Profession // Social Work, Vol.2., July 1957, pp.
45)55.
12. Carr)Saunders A.M., Wilson P.A. Professions/ Encyclopaedia of the Social Sciences,
New York: The Macmillan Company, 1944, Vol.12, pp.476)480.

306
 6.2. Готовність до участі в суспільно
перетворюючих процесах та політичні
настанови: перспективи досліджень
Проведені дослідження особливостей мотивації політичного
вибору та та мотивації політичної показали важливість та необхід-
ність організації відповідних наукових досліджень готовності гро-
мадськосьті у участі в суспільноGперетворюючих процессах.
Кожен з нас є соціальним суб'єктом – носієм відповідних по-
літичних настанов, певних політичних очікувань і переконань,
формує і відстоєю чи реалізує свої мотиви та наміри в тій чи іншій
ситуації політичного вибору. Найбільною мірою політична актив-
ність може бути реалізована через участь у різноманітних політич-
них або ж громадьких організаціяїх і рухах. Однак не кожен стає
суб'єктом таких організацій. Більше того, існує значна частка лю-
дей, цінності і мотиви яких лежать поза протором громадських або
ж політичних об'єднань, партій чи рухів. Навпаки, в ситуації необ-
хідності зробити вибір та прийняти відповідальність за результати
такого вибору на перший план виступають інтуїивноGпочуттєві ме-
ханізми політичного вибору. Реальне осмислення, інтеллектуальна
робота з аналізу ситуації, побудови програм перспективного май-
бутнього заміняється "вибором по повелінням душі". І тоді здій-
снюється несвідомий політичний вибір – без вразхування наявних
факторів та чинників. А отже готовність до здійснення такого вибо-
ру фактично перетворюється на настанову діяти певним чином і
акт політичного вибору з запропонованих політичних альтернатив
перетворюється на дію, яку можна умовно назвати як "поставити
галочку" чи "викреслити номер в виборчому бюлетені". Більше то-
го, результати такого вибору вбачаються як відсторонені і особисто
не значущі, оскільки за вибором стоїть настанова "мій голос нічого
не вартий і нічого не міняє". Відповідно до цього, відповідальність
за ті політичні, соціальні та економічні процесси також переклада-
ється на інших – політичні партії та блоки, ініціативні громадські
організації, окремих політиків чи публічних діячів.
А отже, особливо актуальною прикладною задачею є форму-
вання настанов на активну, відповідальну позицію щодо соціальної

307
дійсності. Задачею, яка вимагає свого вирішення є формування го-
товності до участі в суспільно перетворюючих процесах. За рахунок
яких важелів може бути організовано процесс формування такої го-
товності?
Насамперед ми вважаємо, що така робота повинна базуватися
на вивченні мотивів політичного вибору та мотивів політичної
участі, дослідженні настанов на вибір певних політичних альтерна-
тив, на вивченні процесу формування таких настанов. Варто зазна-
чити, що розробка програм досліджень мотивації політичного ви-
бору та політичної участі має включати в себе пункти, пов'язані з
організацією досліджень динаміки мотивації під впливом різнома-
нітних чинників.
Основними напрямками подальших досліджень ми вбачаємо
вивчення механізмів, що визначають формування та перебіг моти-
вації політичного вибору та політичної участі. Знання сутності цих
механізмів дозволить будувати відповідні плани та програми орга-
нізації досліжень окремих територіальних громад, плани та програ-
ми організації досліжень різноманітних громадських організацій,
плани та програми організації досліжень діяльності політичних
партій та блоків.
Подальшими кроками ми вбачаємо організацію напрямку
досліджень та експериментальних робіт з розробки соціальноGпси-
хологічних технік та технологій формування готовності у населен-
ня до участі в діяльності громадських організацій.
На нашу думку одним з центральних напрямів робіт має стати
вивчення особвостостей механізмів залучення громадян до участі в
суспільному та політичному житті. Провідною ідеєю, яка повинна
визначати хід та напрями цих досліджень має стати необхідність
формування в окремих соціальних, професійних чи інших середо-
вищах готовності прийняття відповілальності за свій політичний
вибір.
Ще одним напрямком подальших досліджень має стати роз-
робка та реалізація планів та програм організації досліджень особ-
ливостей функціонування та формування міфологічної свідомості
в політичному дійстві. Очевидно, що напрямки робіт майбутніх
дослідників повинні стосуватися особливостей впливу політичної

308
міфологічної свідомості на готовність до участі в суспільноGперет-
ворюючих процессах. Вочевидь, спеціальним питанням має стати
вивчення особливостей політичної міфологічної свідомості в гро-
мадських об'єднаннях.
Без сумніву, процес формування готовності до участі в полі-
тичних процесах має вивчатися і через організацію досліджень
впливу різноманітних організаційних середовищ на членів цих се-
редовищ. Важко переоцінити вплив окремих параментрів організа-
ційних середовищ (як то – організаційна культура, традиції, особ-
ливості організаційної коммунікації, соціальноGпсихологічний
клмімат організації і т.д.) на процес формування такої готовності.
Вже зараз можна говорити, що потребують розробки та реалі-
зації плани та програми організації прикладних досліджень з вив-
чення взаємного впливу організацій (зокрема громадських органі-
зацій) та членів (актівістів) цих організацій на процес формування
готовності до активної політиної участі.
Спеціальним питанням має стати дослідження особливостей
коммунікації між різноманітними суб'єктами політичного дійства
та особливості впливу цих коммунікацій на формування готовнос-
ті у громадян до участі в суспільних процессах.
Відкритим є питання про особливості формування взаєморо-
зуміння та соціаьлної злагоди між громадськістю і владою. А отже
потребють розробки спеціальні соціальноGпсихологічні технології,
направлені на розробку питань налагодження діалогу між владою
та представниками громадськості. Адже саме в такому ефективно
організованному, керованому діалозі можливим постає формуван-
ня основи для взаємного розуміння та вироблення рішень, які б
враховували максмально можливу кількість інтересів різинх суб'єк-
тів, а не лише інтереси окремих сторін.
Отже, формування в представників громадських організацій
відповідних соціальних навичок організації ефетивної комунікації
– однин з найбільш перспективних напрямеків прикладних дослід-
жень. І проведення таких робіт є завданням саме соціальних та по-
літичних психологів, як технологів соціальної реальності. Тільки
через організацію продуктивних діалогів між громадськістю і вла-
дою є можливим по справжньому реалізація цінностей та норм гро-

309
мадянського суспільства, організаціє взаємовигідної співпраці гро-
мадськості і влади.
Крім того, регуляція відносин між предсатвниками владних
структур і представиками громадських організацій через діалог бу-
де сприяти більшому залученню громадьскості до політичної учас-
ті, зняття існуючої соціальної напруги та по справжньому формува-
ти готовність до участі в суспільноGперетворюючих процесах і фор-
муваит наставнови на активну свідому політичну участь.

6.3. Оцінка динаміки мотивації політичного

вибору громадян України у 200472007 роках
Емпіричний матеріал для аналізу динаміки мотивації політич-
ного вибору складають результати масових всеукраїнських опиту-
вань, здійснених протягом 2004 – 2007 років Інститутом соціальної
та політичної психології АПН України. Кожен із щорічних циклів
проводився на репрезентативній вибірці, що представляла доросле
населення України за параметрами статі, віку, рівня освіти, а також
екологічних характеристик типу мешкання (міське, сільське) по
всіх регіонах країни.
В межах моніторингового дослідження електоральних намі-
рів громадян респондентам пропонувалось оцінити набір різно-
манітних варіантів дискурсу, залученого в якості імовірних при-
чин політичного вибору особистості. Серед запропонованих мо-
тивувань містились індикатори рівнів концептуалізації (зокрема,
ідеологічного) та певних вимірів політичного простору (Орієнта-
ція на СхідGЗахід, просування до Європи), варіантів ідентичності
(національна, релігійна, територіальна, групова), короткотривалі
чинники (особисті риси кандидатів, поточні проблеми), сценарі-
їв вибору (прогнозування шансів, орієнтація на довіру, на най-
менше зло, оцінка результатів діяльності політичної сили) тощо.
Питання сформульовано таким чином: "Якщо Ви маєте намір
проголосувати на ... виборах за певну партію (виборчий блок), то
чи керуєтеся в своєму виборі наведеними нижче міркуваннями та
аргументами?" Аналіз отриманих даних спрямовано на підкрес-
лення екологічних змінних: характеристик мешкання, регіональ-
них відмінностей.

310
 Насамперед, важливо описати раціоналістичні компоненти, а
саме: стан ідеологічної концептуалізації та її місце в мотивації по-
літичного вибору сучасних громадян України. Для цього зверне-
мось до результатів опитування, проведеного у жовтні 2004 року,
напередодні масових політичних акцій.
Розподіл вибору мотивування "ця партія (блок) обстоює іде-
ологію, політичні погляди, які я поділяю". Формулювання запи-
тань в період парламентських виборів мають дещо інше формулю-
вання: "підтримує ідеологію, яку я поділяю". В таблиці 1 представ-
лено регіональні розбіжності в кількості респондентів, які вико-
ристовують це мотивування, здійснюючи свій політичний вибір
при голосуванні.

Таблиця 1. Регіональний розподіл вибору респондентами мотивування

"ця партія (блок) обстоює ідеологію, політичні погляди, які я поділяю"
в 2004 році (у %)
Правоб Северо Восток Гали Захід Південь Крим Донбас Київ Всього
Центр восток чина
50.1 62.9 56.4 73.9 59.2 61.0 43.6 49.8 59.0 56.9

Порівняно із даними класичних американських досліджень,

описаних в розділі 4.1., в яких наводиться 20Gтивідсотковий рівень
вибору даного мотивування українські дані у 43G74% можуть зда-
тись дуже високими. Проте, зважаючи на відмінності методології
дослідження (в американському дослідженні враховувались варіан-
ти спонтанного дискурсу, а в нашому дослідженні – пропоновані
мотивування), ствердження про більший рівень ідеологізованості
українських громадян має бути досить обережним. Тим не менше,
в регіональному розрізі ми бачимо, що можна виділити місцевості
України, де ідеологічні міркування більше використовуються ви-
борцями і такі, де цей мотив менше виражений. Максимальна регі-
ональна розбіжність в межах цього варіанту мотивації – 30,3%.
Найбільш ідеологічно спрямований регіон – Галичина, найменш –
Крим. Якщо розглянути весь спектр мотивації згідно рейтинговому

311
принципу, немає жодного регіону, в якому мотивація поділяння
ідеології увійшла би до групи найвищого рейтингу.
Яким же чином розподіляються рейтинги серед запропонова-
них індикаторів мотивації політичного вибору? На загальноукраїн-
ському рівні найвищі рейтинги (за кількістю громадян, що вико-
ристовують дану мотивацію при голосуванні), набирає мотивація,
яка відноситься до короткочасових чинників політичного вибору:
"він наведе порядок" (76,6%), "позитивної оцінки заслуговує попе-
редня діяльність" (74,4%), "захищає інтереси таких, як я" (72,4%),
"приваблюють особисті якості" (69,9%). Більше, ніж дві третини
всіх опитаних використовують цю мотивацію, здійснюючи свій по-
літичний вибір.
Регіональні відмінності найбільш рейтингових мотивувань не
стосуються місця ідеологічного індикатора: в жодному із регіонів у
2004 році він не був вищим за п'ятий. У всіх регіонах в групу най-
вищого рейтингу увійшли індикатори орієнтації на наведення по-
рядку і оцінки попередньої діяльності. Мотивація орієнтації на гру-
повий інтерес була представлена у всіх регіонах, крім Сходу, Донба-
су і Криму, де замість цього мотиву до групи рейтингових потрапи-
ло мотивування "бо це найменше зло". В південному регіоні та в
центрі до рейтингових віднесено обидва індикатори: "найменше
зло" і груповий інтерес. На відміну від перелічених п'яти регіонів,
на заході України мотивація "найменше зло" не входить до групи
високого рейтингу, натомість, до неї потрапляє протестний індика-
тор "проти влади" (нагадаємо, що на момент обстеження влада пер-
соніфікувалась в особі Кучми). До яскравих регіональних відмін-
ностей мотивації можна також віднести включення до високо рей-
тингової мотивації орієнтацію на європеський напрям розвитку
країни (найвищий рейтинг на Галичині) та орієнтацію на Схід
(приєднання до Росії) – другий рейтинг в Криму. Крім цих двох ре-
гіонів більше в жодному мотивація геополітичної орієнтації не на-
буває високого рейтингу.
Варто також звернути увагу, що загальний рівень використан-
ня запропонованих варіантів мотивації теж має регіональні відмін-
ності: найвищим він був на Галичині, і найнижчим – в Криму, що
загалом можна інтерпретувати не тільки як активність мотивацій-

312
них чинників, але й рівень усвідомлення. Чим більший відсоток
людей здатен звітувати про використання мотивувань, тим вищим
може бути рівень усвідомлення власної мотивації політичного ви-
бору. Разом з тим, про високий рівень усвідомлення може говорити
і рівень відторгнення певних варіантів мотивації. Усереднений рі-
вень вибору варіанту "важко визначитись" характеризує недостат-
ньо усвідомлену мотивацію і нераціоналістичний варіант вибору.
Найчастіше дають таку невизначену відповідь на питання про мо-
тивацію голосування респонденти Криму і південних областей Ук-
раїни.
Таким чином, ми можемо констатувати наявність деяких регі-
ональних відмінностей в мотивації політичного вибору громадян
України за параметрами: геополітичної орієнтації (проєвропейська
в Галичині і проросійська в Криму), протестної мотивації (харак-
терної для західних регіонів), вибір найменшого зла (характерний
для всіх регіонів крім західних).
Втім, загальна орієнтація населення на мотиви впорядкування
і оцінку попередньої діяльності при здійсненні політичного вибору
є переважаючою і не має регіональних відмінностей у 2004 році.
Тобто, загальні мотиваційні чинники політичного вибору виявля-
ються більш значущими і високорейтинговими, ніж регіонально
відмінні.
Другим напрямом аналізу мотивації було виявлення рівня со-
ціоGінтеграційних орієнтацій при здійсненні політичного вибору,
похідних від феномену інGгрупового фаворитизму (по параметрам
національної, релігійної та територіальної ідентичності). Аргумен-
тацією вибору кандидата "тому, що земляк" користується лише
19,4% громадян. Проте щодо цього мотиву маємо дуже яскраві ре-
гіональні відмінності: на Донбасі ця мотивація важлива для 58,6%
виборців, що дещо перевищує орієнтацію на мотивацію "тієї ж на-
ціональності" (46,1%). В Західних областях і Криму орієнтація на
земляцтво найнижча (відповідно 4,6% і 5,3%), що набагато (в 3G5
разів) менше за орієнтацію на національну ідентичність (відповід-
но 25,3% і 15,8%). Загалом 45,3% українських громадян вважають,
що при здійсненні вибору (голосуванні) вони користуються моти-
вацією, пов'язаною із національністю кандидата в порівнянні із

313
власною. Можна виділити регіони, в яких національна складова
мотивації представлена більш яскраво. Так, для 74,5% мешканців
Галичини, 62,6% північноGсхідних областей, 48% киян і 46,3% жи-
телів правобережного центру України питання національності вра-
ховується при здійсненні політичного вибору. Розбіжність між мак-
симальним показником використання цієї мотивації і мінімальним
складає більше 50 пунктів.
Менші регіональні розбіжності виявлені стосовно мотивації,
пов'язаної із релігійною ідентичністю "того ж віросповідання"
(всього цей аргумент використовують 34% респондентів). Найвищі
значення цього показника на Галичині (46,7%), в східних (42,7%) і
північноGсхідних областях (42,2%); найнижчі – в Криму (12,8%);
максимальна розбіжність – біля 33 пунктів.
Якщо розглянути соціальноGдемографічні відмінності вико-
ристання мотивації, пов'язаною із інGгруповим фаворитизмом (на-
данням переваги представникам тієї ж групи, до якої зараховує се-
бе сам виборець), то варто відмітити відсутність зв'язку викорис-
тання національноGідентифікаційної мотивації із віком, статтю, ос-
вітою. Більш актуальною ця мотивація виявляється для росіян (ви-
користовують 36,4%) і менш актуальною для українців (25,8%), при
середньому положенні серед представників інших національностей
(28,8%). Використання територіальноGідентифікаційної мотивації
(земляцтва) не залежить від статі, віку та освіти (відмінності різних
груп не перевищують 3%). Проте, можна простежити зв'язок із рів-
нем освіти – при зростанні освіченості рівень орієнтації на земляц-
тво знижується: серед громадян із вищою освіту використовують
цю мотивацію 13,7%, а серед тих, хто має незавершену середню
21,9%. Робітники більше використовують цю мотивацію (26,4%),
ніж селяни (15%).
Розглядаючи екологічні змінні соціальноGідентифікаційної
мотивації політичного вибору в залежності від типу мешкання,
можна відмітити явну тенденцію її переваги серед мешканців посе-
лень міського типу (маленьких містечок) перед селянами і жителя-
ми великих міст (див. Табл. 2).

314
Таблиця 2.
Розподіл вибору респондентами соціально@ідентифікаційних мотиву-
вань в залежності від типу мешкання в 2004 році (у %)

Індикатори Село Містечко (ПМТ) Місто

мотивації
Національність 49,3 51,3 41,1
Віросповідання 31,8 39,4 33,4
Земляцтво 13,7 24,7 21,2
Групові інтереси 71,8 68,8 73,7
Мотивація довіри 58,1 59,0 60,3

В той же час, орієнтація на групові інтереси в маленьких міс-

течках (поселеннях міського типу) є найнижчою. А рівень мотива-
ції довіри (люди, яким я довіряю, голосують за нього) практично не
залежить від збільшення масовості і урбанізації поселення, залиша-
ючись в межах похибки. Відмінності не є кількісно значущими, але
звертають на себе увагу, як певні тенденції.
До соціальноGорганізаційних чинників віднесено нами моти-
вацію з орієнтацією на людей, яким респондент довіряє. Розгляд
саме цього індикатора в регіональному розрізі може дати, на наш
погляд, картину потенційних можливостей впливу територіальної
громади на психологічну детермінацію політичного вибору (див
табл. 3).

Таблиця 3.
Регіональний розподіл вибору респондентами мотивування "люди,
яким я довіряю, збираються голосувати за нього" в 2004 році (у %)
Правоб Півн Схід Гали Захід Південь Крим Донбас Київ Всього
Центр Схід чина
56.1 49.7 64.3 69.4 62.8 52.3 48.4 67.0 46.7 59.4

315
 Представлені дані можуть мати подвійну інтерпретацію: з
одного боку, вони відбивають рівень орієнтації на інших людей
при здійсненні власного вибору, певний конформізм, з іншого
боку, непрямим чином свідчать про наявність людей, яким рес-
пондент довіряє, в його безпосередньому оточенні, про електо-
ральні наміри якого поінформований. Не ставлячи на меті роз-
ведення цих складових в нашому аналізі, відмітимо, що ком-
плексний характер питання дозволяє охопити суб'єктивну кар-
тину орієнтації політичного вибору на довіру людям.
На відміну від попередніх соціоGідентифікаційних варіан-
тів мотивації, що передбачають належність до певних груп, в да-
ному питанні охоплюється не феномен інGгрупового фавори-
тизму, а довірчі міжособистісні стосунки. В даному питанні
охоплюються як механізми конформізму і навіюваності, змен-
шення автономізації і незалежності власного вибору, так і меха-
нізми, пов'язані із явищем емпауерменту, соціального єднання,
що базується на образі довіри найближчому соціальному ото-
ченню. За рейтингом цей варіант мотивації потрапляє в серед-
ній рівень. Загалом у 2004 році 59,4% громадян використовують
це мотивування при здійсненні політичного вибору. Регіональ-
ні розбіжності щодо цієї мотивації найменші – ледве досягають
20 пунктів. Найбільше представлена орієнтація на людей, яким
до ві ря ють, се ред меш кан ців Га ли чи ни (69.4%), Дон ба су
(67.0%), в східних (64.3%), і західних областях (62.8%). Як бачи-
мо, цей чинник об'єднує регіони, відмінні за багатьма іншими
со ці аль ноG і ден ти фі ка цій ни ми ха рак те рис ти ка ми мо ти ва ції.
Найменше представлена мотивація довіри в Криму (48.4%) і в
місті Києві (46.7%).
Загалом можна зробити проміжний висновок за результата-
ми аналізу мотивації намірів голосування за Президента України
на виборах 2004 року, як медіатора, що опосередковує вплив со-
ціоGінтеграційних чинників на психологічну детермінацію полі-
тичного вибору особистості. СоціальноGідентифікаційні та мі-
жо со бис тіс ноG ко му ні ка цій ні ме ха ніз ми со ці аль но го впли ву
представлені в системі мотивації. Найбільш вагомою і високо-
рейтинговою є мотивація, пов'язана із усвідомленням групових

316
інтересів і спобіваннями, що політик буде "захищати інтереси
таких, як я". Саме цей ідентифікаційний чинник потрапляє в
групу найвищого рейтингу майже у всіх регіонах і має мінімаль-
ні розбіжності. Орієнтація на приналежність до тієї ж національ-
ної, релігійної і територіальної спільноти відіграють менш масо-
ву роль у політичному виборі, але мають більш значні регіональ-
ні розбіжності.
Наступним етапом нашої роботи стало простеження дина-
міки змін в системі мотивації політичного вибору, що відбулися
протягом останніх трьох років. Головним чинником впливу на ці
зміни, як ми спробуємо обґрунтувати, були самоорганізаційні
процеси в територіальних громадах, викликані поштовхом масо-
вих політичних акцій осені 2004 – зими 2005 року, перебіг яких
описано в попередньому розділі, та подальше переосмислення
громадянами цього досвіду. Не вдаючись в політологічний аналіз
подій і наслідків Помаранчевої революції, ми спробуємо на со-
ціальноGпсихологічному рівні зрозуміти ті зрушення в суспільс-
тві, які відбулися. Інструментом для такого аналізу слугуватиме
порівняння мотивації політичного вибору жовтня 2004 (передо-
день виборів Президента України) і березня 2006 років (парла-
ментські вибори). Попри відмінності типів виборів та великої
кількості ситуаційних короткотермінових чинників, ми вважає-
мо за можливе провести аналіз зсуву в системі мотивації з точки
зо ру опо се ред ку ван ня со ці оG ор га ні за цій них те ри то рі аль них
чинників. До порівняльного аналізу залучено варіанти мотива-
ції, що були запропоновані в обох дослідженнях і можуть бути
порівняні.
Насамперед, опишемо зміни рейтингів використання зап-
ропонованих мотивувань. Найвищий відсоток громадян вико-
ристовують в якості аргументу власного політичного вибору мо-
тивування "очолює партію людина, якій я довіряю" (76,4%).
Чинник особистої довіри лідеру партії чи блока не може бути
адекватно порівняний із мотивуваннями вибору Президента Ук-
раїни, тому подальше порівняння не буде враховувати такі моти-
вування, що специфічні для типу виборів. В таблиці 4 наводять-
ся значення за рейтингами всіх запропонованих відповідей.

317
Таблиця 4.
Рівень використання мотивів політичного вибору в жовтні 2004 р. і бе-
резні 2006 р.
Індикатори Жовтень 2004 Індикатори Березень 2006
мотивації % (N=2008) мотивації % (N=2011)
за рейтингом за рейтингом (2006)
(2004)
1  Він (вона) наведе порядок 76,6 1. Цю партiю очолює 76,4
полiтик, якому я довiряю
2  Позитивної оцінки 74,4 2. Захищає інтереси таких, 74,6
заслуговує його (її) попередня як я
діяльність
3  Він (вона) виражає й 72,4 3. Обстоює iдеологiю, 72,3
захищає інтереси таких полiтичнi погляди, якi я
людей, як я подiляю
4  Мене приваблюють 69,9 4. Позитивної оцiнки 72,2
особисті якості кандидата заслуговує попередня
дiяльнiсть партiїї
5  Серед усіх кандидатів він 66,9 5. Ця партiя наведе 70,7
(вона) є найменшим злом порядок
6  Під його керівництвом 65,6 6. Приваблюють особистi 67,7
будуть краще працювати якостi кандидатiв вiд цiєї
партiї
7  З ним зробимо Україну 61,1 7. Ця партiя має добрi 64,1
Європейською державою шанси на обрання
8  Люди, яким я довіряю, 59,4 8. Ця партiя є найменшим 56,7
збираються голосувати за злом
цього кандидата
9 – Він (вона) обстоює 56,9 9. Представники цiєї партiї 55,1
ідеологію, політичні погляди, дбають про iнтереси
які я поділяю народу та держави бiльше,
нiж про власнi
10  Він (вона) має найкращі 56,7 10. Хочу, щоб не перемогла 50,8
шанси на обрання якась iнша партiя
11  Хочу, щоб не переміг 55,8 11. Люди, яким я довiряю, 50,7
хтось інший збираються голосувати за
цю партiю
12  Він (вона) виступає проти 51,3 12. Ця партiя виступає 45,6
нинішньої влади проти нинiшньої влади

Найбільш яскравою зміною в системі мотивації за окреслений

період є значне зростання рейтингу ідеологічної мотивації: з вось-
мої позиції у 2004 році вона переміщується на третє місце і входить
до групи найвищого рейтингу (в абсолютних значеннях зростає із
56,9% до 72,3%). Протилежні зміни відбуваються з мотивацією на-
ведення порядку – з першого рейтингового місця вона зміщується
аж на п'яте (з 76,6% до 70,7%), виходячи за межі групи найбільш
рейтингових чинників. Зниження рейтингу і абсолютних значень

318
(з 59,4% до 50,.%) спостерігається також у використанні мотивації
довіри (конформізму) в міжособистісному спілкуванні при здій-
сненні політичного вибору. Ми можемо побачити, що в Донбасі,
Криму і на Півдні України зниження цього показника не є таким
значущим, в той час як на Галичині набуває просто катастрофічно-
го характеру: з найбільшого по вибірці 69,4% до чи не найменшого
39,2%. Менший рівень спостерігається лише в зоні традиційно
найнижчих показників цього мотиву (в Києві – 32,3%). Пояснення
цього феномену падіння чинника довіри (конформізму) в політич-
ному виборі потребує додаткових глибоких досліджень. В якості
попереднього пояснення, на нашу думку, може бути використаний
концепт розчарування найбільш радикально проєвропейськи на-
лаштованого регіону в оцінці досягнень країни в цьому напрямі.
Крім того, на рівень довіри, безумовно, впливають такі вчинки по-
літиків, які масова свідомість може кваліфікувати як зраду виявле-
ній довірі. Мабуть, найбільш вагомим в цьому плані для Галичан
міг стати вчинок Тараса Чорновола, який почав працювати в си-
ньоGбілому таборі в штабі Партії регіонів. Ми можемо продовжити
наводити попередні роздуми щодо причин падіння ваги чинника
довіри при здійсненні політичного вибору галичанами, проте вони
будуть носити попередній гіпотетичний характер і потребувати до-
даткового глибинного дослідження. В якості особливостей динамі-
ки системи мотивації галичан, відмітимо висування ідеологічної
мотивації на перше місце в рейтингу (78,5%). Аналогічні зміни від-
булися іще в східному регіоні (75,6%) і в Криму (з трохи нижчими
абсолютними значеннями використання цього мотиву 65,6%).
Окремо необхідно зупинитись на динаміці мотивації в Донба-
сі. Особливістю цього регіону є значне зростання свідомості моти-
вації. Так, рівень використання найбільш рейтингових варіантів
мотивації за абсолютними значеннями набагато випереджає будьG-
який з інших регіонів (перші три мотиви мають безпрецедентні
значення на рівні 90% і вище). Перше місце займає груповий інте-
рес (91,4%), на другому залишається орієнтація на впорядкування
(90,7%), на третьому – ідеологія (90,0%). Орієнтація на порядок за-
лишається в зоні найвищих рейтингів іще в двох регіонах: в Києві
(70,6%) і на півдні (81,4%). Загалом для Півдня характерним є ди-

319
наміка мотивації, схожа за зростанням усвідомлення на тенденції
Донбасу. Якщо в 2004 році найвищі рейтинги мотивації в цьому ре-
гіоні знаходились на рівні 64,1– 61,3%, то в 2006 році 85,2 – 80,3%
(майже досягають найбільшого рівня усвідомленості і активності
мотивації 2004 року, який був зафіксований в Галичині). Цим зага-
лом підтверджується висновок про важливість локального емпау-
ерменту протягом масових акцій, як предиктора соціального єд-
нання й територіальної інтеграції, про що докладніше розказується
в розділі 4.3. Фактично сплеск позитивних емоцій в Києві не ви-
лився в зростання довіри як чинник мотивації політичного вибору,
в той час як при регіональній спрямованості емпауерменту в Дон-
басі не тільки упереджується тенденція зниження довіри, але й
зростає активність і усвідомленість мотивації політичного вибору.
Моніторинговий режим вивчення динаміки мотивації перед-
бачав проведення наступного зрізу, який припав на позачергові ви-
бори до Парламенту України. Які ж зміни мотивації відбулися за
період з березня 2006 до вересня 2007 року? В цьому році ми спро-
бували провести модифікацію методики опитування, яка дозволи-
ла вивчити вплив форми питання на визначення особливостей мо-
тивації. При традиційній формі, коли респондентів просили оціни-
ти кожний із варіантів мотивації (користуюсь, не користуюсь, важ-
ко відповісти) ми отримали таку структуру рейтингів, яка була ха-
рактерною для заміру 2004 року. Виключення складає лише специ-
фічне для парламентських виборів мотивування " Цю партiю очо-
лює полiтик, якому я довiряю", яке залишається на рівні найвищо-
го рейтингу (72,7%). Другий рейтинг займає мотив "Позитивної
оцінки заслуговує попередня дiяльнiсть партiїї" (але разом із підви-
щенням рейтингу на один пункт зменшується абсолютне значення
до 67,4%). Третій рейтинг займає мотивування, яке посунулось на-
верх із п'ятої позиції "Ця партiя наведе порядок " (проте значення
67,2% менше, ніж при замірі 2006 року 70,7%). Нагадаємо, що в
2004 році ця мотивація мала найвищий рейтинг і складала 76,6%.
Тобто, тенденція повернення до минулої структури мотивації не
супроводжується поверненням до такого ж рівня активності і усві-
домленості цього мотиву. Стабільно залишається в зоні найвищих
рейтингів мотивація групових інтересів, займаючи в 2007 році чет-

320
верте місце (67,1%), що дає змогу кваліфікувати групову ідентифі-
кацію через спільні інтереси найвагомішим і найстабільнішим со-
ціальноGорганізаційним чинником психологічної детермінації по-
літичного вибору особистості.
Досить цікавою є тенденція зниження рівня ідеологічної мо-
тивації (шостий рейтинг при значенні 63,2%), особливо після під-
вищення ваги цього чинника в 2006 році. Відбувається подальше
зниження значення мотивації довіри (48,8%) при незначній зміні
рейтингу із 11 на 10 позицію.
Загалом можна вважати, що зміни в структурі мотивації, які
відбулися в період з 2004 до 2006 року отримали зворотній розви-
ток.
Регіональні відмінності в групі найвищих рейтингів мотивації
полягають в тому, що повернення до мотивації впорядкування не
розповсюджується на західні регіони (хоча в 2004 році цей мотив
був тут характерним). Тобто, для західних регіонів структура моти-
вації не зазнає зворотної редукції за цією ознакою. Другою відмін-
ністю є відсутність включення в групу найвищого рейтингу моти-
вації оцінки попередньої діяльності, найбільш раціоналістичного
мотивування, в південних регіонах (хоча у 2004 році ця мотивація
була загальною для всіх регіонів України). Тобто, аналіз регіональ-
них відмінностей показує, що тенденція відновлення мотиваційної
структури залежить від соціальноGорганізаційних чинників терито-
ріальної громади регонального масштабу, і повернення не є тоталь-
ним. Зміни мотивації в західних і південних регіонах не поверта-
ються до попереднього стану структури мотивації.
Звертає увагу новий аспект, що з'являється у групі найвищих
рейтингів мотивації в Криму – вихід протестної мотивації (проти
влади) на другу за рейтингом позицію (і зросла майже в 2 рази, до-
сягши 64,2%). В 2006 році Крим виявився єдиним регіоном з висо-
корейтинговою протестною мотивацією, хоча, як ми пам'ятаємо, у
2004 році така мотивація була характерною виключно для західних
регіонів України і досить слабо представленою для Криму (пере-
достанній показник – 31,9%, нижче лише в південних регіоних –
31,6%). В 2007 році протестна мотивація мешканців Криму залиша-
ється найвищою серед усіх інших регіонів, хоча її рівень змешуєть-

321
ся до 53,2%. Тобто, ми можемо констатувати інверсійну динаміку
протестної мотивації між західним і південним регіонами (особли-
во Кримом). Причини зростання протестної мотивації в цих регіо-
нах необхідно додатково вивчати, хоча можна гіпотетично припус-
тити, що описану динаміку викликає рівень недолугість розв'язан-
ня владою земельних питань, зокрема щодо врахування потреб
кримськоGтатарської етнічної спільноти.
Особливої уваги заслуговує аналіз динаміки мотивації довіри в
регіональному зрізі. За період з 2006 до 2007 року ми можемо зафік-
сувати цікаву тенденцію зниження цього типу мотивації в східних
регіонах (до 47,9% порівняно із 51,4% – в 2006 та 64,3% – в 2004 ро-
ці). Натомість, в південних регіонах спостерігається протилежна
тенденція: після незначного зниження від 52,3% в 2004 році до
50,8% в 2006, спостерігається набирання сили цієї мотивації до
60,6% в 2007 році (досягаючи найвищого рівня серед всіх регіонів
України). Це характеризує відмінність тенденції розвитку мотивації
в південному регіоні: зростає не раціоналістична мотивація вибору,
з орієнтацією на оцінку діяльності партії, а саме міжособистісна
складова соціального впливу. Таке спостереження може стати ос-
новою прогнозу про переміщення соціальноGорганізаційних акти-
візуючих чинників інтеграції України на традиційно досить інер-
тний в цьому плані південь. Принаймні, варто звернути увагу на
процеси, що відбуваються саме в територіальних громадах півден-
ного регіону, які залишались осторонь найбільш яскравих протис-
тоянь і відмінностей між сходом і заходом України. Не виключено,
що особливості впливу територіальних чинників на політичний ви-
бір особистості тут опосередковано резонансними неполітичними
подіями в житті громади (наприклад, масштабні лісові пожежі літа
2007 року), що викликають необхідність єднання громади для по-
долання спільної біди, і це впливає й на особливості мотивації по-
літичного вибору особистості.
Для завершення аналізу динаміки мотивації вважаємо необ-
хідним розгорнути іще один аспект, що носить насамперед методо-
логічне навантаження. При розгляді ідеологічної мотивації (дивись
розділ 4.1) ми спробували провести порівняння наших результатів
із класичними американськими дослідженнями мічіганської шко-

322
ли. Значне розходження рівня мотивації ідеологічного плану (до-
сить стабільні 20% в американській популяції і значно більші зна-
чення в українському контексті) наштовхнули нас на думку, що від-
мінності методології дослідження (опитування і аналіз дискурсу)
робить порівняння некоректним. Тому ми спробували для аналізу
відмінностей мотивації ввести варіювання методу.
Методична змінна в опитуванні щодо мотивації стосувалась
способу оцінки варіантів. Традиційною методикою була оцінка
кожного із мотивувань. Варіативною – вибір із запропонованого
списку тільки тих, якими респондент користується, здійснюючи
вибір. Розуміючи, що завданням опитувальника запускаються різні
процеси усвідомлення мотивації, ми передбачали, що вибір із
списку є менш активуючою процедурою. Фактично для відповіді
на варіативну методикою необхідне лише впізнавання мотивації, в
той час, як оцінка кожного із варіантів відповідей потребує більшо-
го завантаження рефлексивного процесу. Разом з тим, природне
здійснення вибору може носити досить спонтанний характер, без
розгорнутої рефлексивної оцінки власної мотивації, тому варіант
впізнавання мотивації може більш адекватно відображати механіз-
ми вибору, без примусового її зсуву в раціоналістичність.
Дійсно, порівняння рівня активності й усвідомленості мотива-
ції вибору в традиційній та варіативній методиці вибору із списку
показало значно нижчі показники. Так, найбільш рейтингові моти-
вування в варіативній методиці ледве переходили через рівень 30%
використання, на відміну від попередніх кількісних даних, що ся-
гали за 70%. Така кількісна розбіжність підтверджує думку про те,
що загалом мотивація політичного вибору є слабко усвідомленою, а її
рефлексування провокується завданням оцінки кожного із варіантів
мотивувань. Наскільки цей вплив є важливим ми можемо побачити,
порівнявши рейтингову структуру мотивації, отриману за допомо-
гою різних методик.
До групи найбільш рейтингової мотивації за варіативною ме-
тодикою ввійшли наступні індикатори: 1) найменше зло (користу-
ються 33,3%), 2) оцінка діяльності (32,6%), 3) ідеологія (28,5%), 4)
групові інтереси (27,1%). Групу найменших рейтингів склали інди-
катори: 12) щоб не перемогла інша партія (15:1%), 11) проти влади

323
(16,5%), 10) мотивація довіри (19,9%), 9) особисті якості кандида-
тів (21,3%). Звертає увагу, що при зменшенні вимог щодо рефлек-
сивного рівня обробки відповіді найвагомішою мотивацією стає
вибір по принципу найменшого зла, який при традиційній методи-
ці ввійшов у групу найвищих рейтингів тільки в місті Києві. Непря-
мим чином цей факт може свідчити про те, що для територіальної
громади Києва характерним є вищий рівень рефлексії мотивації
політичного вибору, який не викликає значних розбіжностей в да-
них по структурі мотивації при зміні методики. Рефлексивний по-
тенціал громади виявляється вищим ніж бар'єр між оцінкою і впіз-
нанням окремих варіантів мотивувань.
Цікавим є результат порівняння даних за двома методиками
щодо ідеологічної мотивації. Якщо в рефлексивно насиченому ва-
ріанті опитування ми констатували регрес цієї мотивації, то в більш
спонтанному варіанті методики цього регресу не спостерігається,
ідеологічна мотивація залишається в групі найвищих рейтингів на
третьому місці. Це може свідчити про те, що в структурі мотивації
цей чинник залишається досить активним, проте слабо рефлексо-
ваним. Свідома оцінка ідеологічної мотивації сприяє розширенню
складності когнітивної структури, яка відображає політичну сферу
суспільства і в цій складності ідеологія перестає виконувати свою
провідну функцію. Таким чином, ми можемо стверджувати, що са-
ме ідеологічна мотивація є найбільш чутливою до рівня задіяності реф-
лексивних процесів. Можливо саме тому, при наданні свободи само-
визначення щодо рівня рефлексування у вільному нерегламентова-
ному дискурсі (як в американських дослідженнях), поза пропозиці-
єю вибрати чи оцінити запропоновані мотивування (а на основі
кваліфікації експертом якості висловлювань), ідеологічний рівень
виявляється зниженим до 20%. Зафіксований феномен мінливості
ідеологічної мотивації в залежності від особливостей рефлексуван-
ня системи мотивації потребує додаткового вивчення.
Порівняння регіональних відмінностей щодо мотивації довіри
за двома варіантами методики теж дає простір для побудови додат-
кових гіпотез. Так, в межах традиційної методики ми відмічали, що
розподіл частоти використання цього типу мотивації був на ко-
ристь південних регіонів: 60,6% Gпівдень, 47,9% – схід, 47,1% –

324
центр і 44,0% – захід. В новому варіанті методики розподіл дещо
відмінний: 19,9% Gпівдень, 17,3% – схід, 11,4% – захід і 10,2% –
центр. Попри незначний кількісний рівень відмінностей, звертає
увагу збільшення кроку розбіжностей між сходом і заходом в друго-
му, більш спонтанному, варіанті методики і зменшення кроку від-
мінностей між півднем і сходом. При зростанні рівня рефлексова-
ності мотивації довіри ці регіональні відмінності нівелюються.
Щодо особливостей мотивації довіри в центрі, тут найбільш яскра-
во продемонстровано зростання ваги механізму соціальної бажа-
ності при зростанні рівня рефлексованості мотивації.
На завершення коротко підсумуємо основні результати емпі-
ричного дослідження:
1. Найбільш вагомою і високорейтинговою є мотивація,
пов'язана із усвідомленням групових інтересів і сподівання-
ми, що політик буде "захищати інтереси таких, як я". Саме
цей ідентифікаційний чинник потрапляє в групу найвищо-
го рейтингу майже у всіх регіонах, має мінімальні розбіж-
ності та високу стабільність протягом всього періоду дос-
лідження.
2. Орієнтація на приналежність до тієї ж національної, релі-
гійної і територіальної спільноти відіграють менш масову
роль у політичному виборі, але мають більш значні регіо-
нальні розбіжності. Можна констатувати наявність деяких
регіональних відмінностей в мотивації політичного вибору
громадян України також за параметрами: геополітичної орі-
єнтації (проєвропейська в Галичині і проросійська в Кри-
му), протестної мотивації (характерної для західних регіо-
нів), вибір найменшого зла (характерний для всіх регіонів
крім західних). Втім, загальні мотиваційні чинники полі-
тичного вибору виявляються більш значущими і високо-
рейтинговими, ніж регіонально відмінні.
3. На основі аналізу динаміки мотивів політичного вибору
підтверджено висновок про важливість локального емпау-
ерменту протягом масових акцій, як предиктора соціально-
го єднання й територіальної інтеграції. Сплеск позитивних
емоцій в Києві під час масових акцій не вилився в зростан-

325
ня довіри як чинника мотивації політичного вибору, в той час як
при регіональній спрямованості емпауерменту в Донбасі не тільки
упереджено тенденцію зниження довіри, але й зростає активність і
усвідомленість мотивації політичного вибору.
4. Найбільш яскравою зміною в системі мотивації під впли-
вом масових колективних дій (від 2004 до 2006 року) є знач-
не зростання рейтингу ідеологічної мотивації, і зниження
мотивації наведення порядку, яка спирається на патерна-
лістські тенденції, характерні для авторитарно орієнтовано-
го суспільства.
5. За результатами аналізу динаміки мотивації політичного
вибору, що відбулась до 2007 року виявлено тенденцію по-
вернення до минулої структури мотивації (характерної для
2004 року), що не супроводжується поверненням до такого
ж рівня активності і усвідомленості ідеологічного мотиву.
Зміни в структурі мотивації, які відбулися в період з 2004 до
2006 року, отримали зворотній розвиток. Аналіз регіональ-
них відмінностей показав, що тенденція відновлення моти-
ваційної структури залежить від соціальноGорганізаційних
чинників територіальної громади регонального масштабу,
так зміни мотивації в західних і південних регіонах не по-
вертаються до попереднього стану структури мотивації 2004
року.

Підводячи підсумки аналізу регіональних особливостей дина-

міки мотивації політичного вибору, можна зробити наступні вис-
новки:
G виявлено часову динаміку структури мотивації політичного
вибору, яка проявляється в зміні рейтингів і частоти використання
запропонованих мотивувань;
G зафіксовано спільні і відмінні характеристики мотивації
політичного вибору згідно екологічних змінних регіонального пла-
ну і місця мешкання (урбаністичноGселищні);
G проведено оцінку соціальноGідентифікаційного типу моти-
вації, похідного від механізмів інGгрупового фаворитизму і належ-
ності до національних, релігійних, територіальних (у формі зем-

326
ляцтва) спільнот, в тому числі в регіональному розрізі;
G виявлено феномен зворотної редукції динаміки в структурі
мотивації та феномен регіональної інверсії окремих мотивів (про-
тестної мотивації і орієнтації на міжособистісну довіру),
G розкрито опосередковуючу функцію рефлексивних проце-
сів у формуванні структури мотивації політичного вибору.
Це свідчить про вагомість соціальноGінтеграційних чинників
територіальних громад регіонального масштабу в психологічній
детермінації політичного вибору, опосередкованій медіатором
системи мотивації особистості. Виявлені особливості мотивацій-
ної системи можуть бути використані для подальших прикладних
досліджень і в якості орієнтирів побудови регіональних виборчих
кампаній.

327
 ЗАКЛЮЧЕННЯ
Проведене теоретична та практична робота з розробки теми
"Психологічні механізми що забезпечують розвиток та формування ін-
дивідуальної готовності до участі в суспільно перетворюючих та інтег-
раційних процесах" дозволила зробити наступні висновки:
1. За реалізацією цінностей громадянського суспільства стоять
власне психологічні сутності – злагода, конвенціальна згода, полі-
тична участь та політичний вибір, мотивація вибору, саморегуляція
суспільних процесів і т.д., які і визначають психологічну суть інтег-
раційних процесів.
2. Психологічні механізми, що забезпечують розвиток та фор-
мування індивідуальної готовності до участі в суспільно перетво-
рюючих та інтеграційних процесах можна дослідити через вивчен-
ня феноменології мотивації політичного вибору та мотивації полі-
тичної участі.
Виявлено тенденцію, що стосується особливостей мотивації
політичного вибору, яка заключається в тому, що основними моти-
вами вибору громадян лишаються симпатії чи антипатії до кон-
кретних політичних фігур в українському політикумі. Це пов'язано
з орієнтацією виборців на образ лідера чи партії (блоку), яку він
очолює.
3. Проведені дослідження показали, що в основі готовності
до участі в суспільноGперетворюючих та інтеграційних процесах
в сучасному українському суспільстві лежить інтуїтивноGпочут-
тєві механізми вибору та механізм ціннісного або прагматично-
го вибору.
4. В основі формування готовності, прийняття індивідом рі-
шення про участь в громадських об'єднаннях чи перетворюючих
процесах лежать емоції, потреби, мотиви, наміри, очікування та
ставлення індивіда. Через них індивід формує образ перспективно-

328
го майбутнього та рефлексує чи оцінює своє місце в суспільноGпо-
літичних процесах, що відбуваються. Саме в ці психологічні реалії
визначають особливості та специфіку протікання інтеграційних
процесів сьогодні. Образ перспективного майбутнього зв'язується з
життям в конкретному місці, а отже і визначає умови інтеграції те-
риторіальних громад.
5. Розпочата нами робота може виступити підґрунтям для
– розробки методичних засад та науково обґрунтованих тех-
нологій та засобів формування готовності населення до діяльності
в громадських організаціях та громадськоGполітичних об'єднаннях
з урахуванням соціальноGпсихологічних та соціокультурних особ-
ливостей;
– розробки аналітичних програм оцінки змісту, процедур та
технік підготовки спеціалістів в галузі роботи з громадськими орга-
нізаціями та громадськоGполітичних об'єднань.
Проведене теоретична та практична робота з розробки теми
"Вплив інтеграційних процесів в освітньому середовищі на формуван-
ня політичних вимірів Громадянської культури" дозволила зробити
наступні висновки:
1. В професійних освітніх середовищах формується та узагаль-
нюється соціальний, професійний та політичний досвід особистос-
ті. В кожній професійній групі через характеристики організацій-
ної культури віддзеркалюється та акумулюється досвід всіх пред-
ставників даної культури, що зумовлює формування відповідної
даному професійному середовищу своєрідної освітньої професій-
ної культури.
2. Професійні освітні середовища відзначаються розвинутою
своєрідною організаційною культурою, що дозволяє відрізняти
приналежні до даної культури спільноти від інших та створює ат-
мосферу ідентифікації для їх членів, генерує їх відданість профе-
сійним цілям, здійснює інтегративні функції в спільнотах, формує
їх психологічну стабільність, слугує контролюючим механізмом,
котрий направляє і формує стосунки та поведінку як професіона-
лів, так і молодих фахівців в широкому колі соціальних ситуацій.
Всім окресленим аспектам впливу організаційної культури профе-
сійноGосвітнього середовища підпорядковані соціальні ситуації,

329
пов'язані з політичною активністю і здійсненням політичного ви-
бору членів відповідних професійних спільнот.
3. Особливості функціонування організаційної культури про-
фесійних освітніх середовищ, способи підтримання та розвитку ор-
ганізаційної культури в цих середовищах сприймаються та усвідом-
люються молодими фахівцями в процесі адаптації до них.
4. Вплив професійного освітнього середовища на розвиток
настанов особистості, якими визначається спрямованість та особ-
ливості самореалізації, її професійна, суспільна, політична актив-
ність, проявляється в таких інтеграційних ефектах:
А) феноменології поведінки в контексті культури в цілому та
відповідної політичної субкультури;
Б) особистісних концепціях політичного життя та активності;
В) формах політичного залучення та активності;
Г) умовах і мотивації політичної активності та динаміки цієї
мотивації;
Д) в сприйнятті та оцінці діючих персон політичного процесу
– носіїв політичних ідеологій.
5. Характерними ефектами впливу організаційної культури
професійних освітніх середовищ на орієнтації, настанови студентів
в контексті політичного вибору на основі порівняльного дослід-
ження функціонування різних професійних культур є наступні:
А) Своєрідність та професійна акцентованість особистісних
концепцій політичного життя. Студенти, що вивчають інформа-
ційні технології, акцентують реальність політичного життя як
сферу своєї некомпетентності та через психологічне дистанцію-
вання до неї. Студенти, що вивчають гуманітарні науки, акценту-
ють реальність політичного життя як сферу аморальних інтриг,
маніпулювання, науки та інтелектуального суперництва. Студен-
ти, що вивчають економіку, акцентують реальність політичного
життя як сферу напрацювання важливих рішень, узгодження сус-
пільних інтересів та боротьби за владу. Студенти, що вивчають
правничі науки, акцентують реальність політичного життя як
сферу боротьби за владні повноваження, матеріальної зацікавле-
ності та захопливу сферу самореалізації. Студенти, що вивчають
природничі науки, акцентують реальність політичного життя як

330
сферу аморальних та корисливих інтриг. Студенти, що вивчають
суспільні науки (політологи), акцентують реальність політичного
життя як захопливу сферу самореалізації і водночас сферу маніпу-
ляції іншими людьми з метою здійснення корисливих інтересів.
Студенти, що вивчають суспільні науки (соціальні працівники),
акцентують сферу політичного життя як сферу своєї компетен-
тності та реалізації суспільних ідеалів.
Б). Нерівномірність представленості форм політичної актив-
ності в різних професійноGосвітніх середовищах.
В студентів та фахівців в сфері гуманітарних наук має місце
феномен неполітичної участі в політичних подіях, який полягає в
дистанціюванні від політичної суті подій і домінуванні психологіч-
ного аспекту подій над політичним: пережитих емоційних вражень,
подій спілкування та взаємодії, особливого унікального суспільно-
го досвіду, протиставленні особистого емоційного, когнітивного,
мотиваційного досвіду політичній суті подій та визначенні цієї суті
як другорядної в системі всіх оцінок.
Найбільш різноманітні форми політичної активності властиві
майбутнім фахівцям в сфері політології, що проявляється в їх ак-
тивній участі у виборах (як спостерігачів, членів виборчих комісій),
в роботі органів самоврядування, членстві в політичних партіях та
громадських організаціях, участі в роботі молодіжних організацій,
політичній агітації, участі у виборах різного рівня, участі в партій-
них з'їздах, мітингах, демонстраціях. Охопленість всіма зазначени-
ми формами активності є мало поширеною (скоріше персональ-
ним винятком) в усіх інших професійних групах.
В) Умови і мотивації політичної активності є специфічними в
професійноGосвітніх спільнотах.
Для студентів, що вивчають інформаційні науки, провідними
умовами є сильні та екстраординарні суспільні події та переконли-
ві результати політичної діяльності окремих політиків.
Для студентів, що вивчають гуманітарні науки, провідними є
прозорість політичного процесу, наявність інформації, точна орі-
єнтація в подіях, можливість їх повного осмислення та розуміння.
Для студентів, що вивчають правничі та економічні науки,
провідними є такі умови як перспективи професійного зростання,

331
критичний характер суспільних подій, умови матеріального заці-
кавлення та особисті значні досягнення.
Для студентів, що вивчають природничі науки, провідними є
такі умови як переконливі результати діяльності політиків, можли-
вість контролювати наслідки політичних дій, політичну ситуацію, а
також цікавість до певного політика.
Для студентів, що вивчають суспільні науки (політологи), про-
відними є умови активізації політичного життя, широкі можливос-
ті участі в різних політичних об'єднаннях, покращання моральної
атмосфери в суспільстві.
Для студентів, що вивчають суспільні науки (соціальні праців-
ники), провідними є такі умови як прагнення сприяти гуманізації
суспільства, необхідність виконання своїх професійних обов'язків
(досягнення суттєвого покращання становища різних людей, соці-
альних груп, необхідність їх підтримки та захисту).
Г) Сприйняття та оцінка діючих персон політичного процесу
– носіїв політичних ідеологій. Визначення політичної ідеології по-
літика є властивим членам спільнот з вищим рівнем політичної
культури та залученості і є нехарактерним явищем в більшості дос-
ліджених нами професійноGосвітніх середовищ.
Отже, в дослідженні емпірично досліджено та підтверджено
феномен існування своєрідних організаційних культур професійно
освітніх середовищ, визначено інтегральні характеристики різних
професійноGосвітніх культур та зафіксовано специфічні наслідки
організаційної культури: орієнтації особистості в цінностях, реалі-
ях політичного життя суспільства. Як свідчать дані нашого дослід-
ження, професійні освітні середовища здійснюють потужний
вплив на розвиток настанов особистості, якими визначається її
професійна та суспільна активність. ПрофесійноGосвітні спільноти
в умовах сучасного українського суспільства, розвиваючи нові фор-
ми соціальної інтеграції, відіграють особливу роль в підвищенні
адаптаційних можливостей суспільства в цілому, сприяють його ін-
теграції.
Проведене теоретична та практична робота з розробки теми
"Інтеграційні процеси в середовищі молодіжних політичних і Громад-
ських рухів" дозволила зробити наступні висновки:

332
 1. Молодіжні організації громадського сектору є однією з
форм організованої соціальної та політичної активності, за допо-
могою яких молодь має змогу як краще адаптуватися до соціальної
дійсності, так і реалізовувати свої життєві плани.
2. Одним із засобів політичної соціалізації молодого громадя-
нина є участь в різноманітних політичних рухах та організаціях.
СоціальноGпсихологічним феноменом, який сприяє формуванню
настановлень на залученість до організацій політичного спряму-
вання є партійна ідентифікація
Партійна ідентифікація, як феномен, впливає на електоральну
поведінку та виконує дві важливі функції, а саме (1) сприяє мобілі-
зації прихильників, членів партії залучаючи їх певних дій та (2) ле-
гітимізує існуючий режим, впливає на його стабільність.
3. При прийнятті рішення про участь в політичних акціях по-
літично активна молодь орієнтується на ціннісні та емоційні чин-
ники , які стосуються політикоGідеологічних поглядів і переконань.
А політично пасивну молодь спонукають експресивні та матеріаль-
ні фактори.
4. Провідні мотиваційні фактори участі у діяльності молодіж-
них організацій, це:
• відчуття приналежності до певної групи,
• можливість розвивати здібності і нахили,
• відчуття приналежності до формування історії в країні,
• можливість керувати своїм життям й реалізувати свій лідер-
ський потенціал.
Зазначені показники можуть виступати не лише як мотиви
участі в акціях, членстві в партійних і громадських структурах, так і
можуть слугувати певними організаційними та особистісними по-
казниками, які дають смогу вести мову про партійну ідентифікацію.
5. Серед чинників, які значуще зумовлюють ступінь залуче-
ності до молодіжних організацій виділяють ті, які розміщуються на
межі зовнішнього (соціального) і внутрішнього (психологічного)
світів. До соціальноGпсихологічних чинників, що сприяють органі-
заційному залученню можна віднести високий рівень ціннісноGсві-
тоглядного самовизначення, спонтанність, прагнення до групової
згуртованості, екстравертованість.

333
 Проведене теоретична та практична робота з розробки теми
"Інтеграційні процесі в територіальних Громадах – діалоги з владою і
особливості політичного самовизначення" дозволила зробити нас-
тупні висновки:
1. Рівень розвитку територіальної громади сучасного міста можна
вважати пригніченим. Серед теоретично виділених чинників інтеграції
громади, об'єднаних поняттям соціального капіталу, мережа сусідських
відносин і емоційноGідентифікаційноGсенсові чинники розвинуті на-
багато слабше, ніж готовність до колективної дії. Виділені з викорис-
танням якісних методів дослідження численні феномени існування і
створення територіальних громад потребують подальших студій.
2. Аналіз змісту впливів у мережі сусідських стосунків первинної
міської громади показує низький рівень залученості цієї соціальноG-
психологічної структури в опосередкуванні політичного вибору.
3. Провідним самоорганізаційним чинником розвитку територі-
альної громади є готовність до колективної дії, яка не досягає рівня,
достатнього для самоорганізаційних процесів, потребує організаційної
підтримки.
4. Самоорганізаційні чинники розвитку територіальних громад
знаходяться у пригніченому стані, що ставить проблему розробки нау-
кового забезпечення для спеціальних муніципальних програм як орга-
нізаційних чинників відновлення територіальних громад в сучасному
місті на шляху розбудови громадянського суспільства.
5. Використання проблем територіальних громад в політичних
кампаніях є досить активним, що підтверджує актуальність вивчення
взаємозв'язку між політичним і громадським аспектом як в прикладно-
му, так і в теоретичному плані визначення соціальноGорганізаційних
чинників психологічної детермінації політичного вибору особистості.
6. Висновки із проведеного дослідження емоційних станів як по-
казників інтеграційних процесів в контексті різних територіальних
спільнот полягають в наступному:
a) масова участь в спільних подіях є провідним чинником форму-
вання сенсу локальної спільноти і може бути показником інтеграцій-
них процесів в ній;
b) характеристики модальності емоційних станів учасників та
масштаб феномену емпауерменту є важливими для порівняльної оцін-

334
ки масових акцій як окремих показників інтеграційних процесів;
c) розроблена методика експресGоцінки емоційних станів на ос-
нові концепції емпауерменту може використовуватись для вивчення
інтеграційних процесів в локальній спільноті;
d) модальність емоційних станів учасників масових політичних
подій виступає чинником, що опосередковує вплив сенсу належності
до спільноти на політичний вибір особистості: позитивна модальність
емпауерменту сприяє підтримці кандидата, негативна – розвитку по-
шукової і орієнтаційної активності, виступає самоорганізаційним чин-
ником активізації політичної участі.
7. Основним індикатором мотивів політичного вибору україн-
ців, які проживають в Королівстві Швеції, виступає етнічна ідентифі-
кація. Також психологічним механізмом, який визначає характер
політичного вибору виступає емоційність (хвилює все, що відбува-
ється на Україні, хвилює доля рідних, які живуть на Україні, їх власна
доля і доля їх дітей). Додатковою соціальноGпсихологічною силою,
яка зумовлює емоційність до політичного вибору мігрантів, є нос-
тальгія – нудьга за батьківщиною.

Проведене теоретична та практична робота з розробки теми "Со-

ціально@психологічні формування ознак середнього класу як суб'єкта сус-
пільно політичних процесів" дозволила зробити наступні висновки:
1. Головними чинниками, які визначають політичні преференції
представників середнього класу є:
• протест,
• ідентифікація з певним політичним напрямом,
• раціональний вибір певних вигод.
2. Провідними мотивами політичного вибору підприємців як
представників середнього класу є прагматичні.
Особистісні риси кандидатів для представників середнього класу
є вторинними при визначенні їх політичних преференцій.
3. Виявлено тенденцію: в ситуації політичного вибору для біль-
шості підприємців важливо, до якої партії належить той чи інший кан-
дидат, хто саме очолює цю партію.

335
 Наукове видання

Інтеграційні процеси в суспільстві

та політичний вибір особистості
Під науковою редакцією
доктора психологічних наук, професора
В.П. Казміренка

Редактор – Т.А. Кузьменко

Комп'ютерна верстка – М.В. Бородчак

Підписано до друку 8.11.2008 р. Формат 84х108 1/32.

Друк офсетний. Гарнітура NewtonC. Ум. друк арк 16,7.
Наклад – 300 прим.

СПД Ятченко.
Свідоцтво про внесення об'єкта видавничої справи до державного реєстру
видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК №535 від 19.07.2001 р.
Адреса: м.Київ, вул. Фрунзе, 60. Тел./факс: 462-51-52, 222-73-15