Sententiae

Латинські крилаті вислови

1. A capite foetet piscis. — Риба гниє з голови.

2. Adhibenda est in iocando moderāto. – У жартах повинна бути міра.
3. Ad poenitendum propĕrat, cito qui iudĭcat. — Хто швидко приймає рішення, швидко потім кається.
4. Ad virtūtem via ardua est. — До доброчесності шлях тернистий.
5. Alĕre lupōrum catŭlos. — Вигодовувати вовченят.
6. Aliēna vitia in ocŭlis habēmus, а tergo nostra sunt. — Недоліки інших ми маємо перед очима, а свої – за
спиною.
7. Aliēnos agros irrĭgas,tuis sitientĭbus. — Зрошуєш чужі землі, а твої залишаються спраглими.
8. Altissĭma quaeque flumĭna minĭmo sono labuntur. — Найглибші річки течуть з найменшим шумом.
9. Amantes – amentes. — Закохані – безумні.
10. Amantium irae amōris integratio (Terentius). — Гнів закоханих – це відновлення кохання (Теренцій)
11. Amat victoria curam. — Перемога любить старанність.
12. Amicitia inter pocŭla contracta plerumque vitrea est. — Дружба, зав’язана за чаркою, ламка, як скло.
13. Amīcus Plato, sed magis amīca verĭtas. — Друг мені Платон, однак істина дорожча.
14. Amor, ut lacrĭma, ocŭlis orĭtur, in pectus cadit (Syrus) . — Любов, як сльоза, з очей народжується, на серце
падає(Публілій Сір).
15. Amor vincit omnia. – Любов перемагає все
16. Amōris vulnus sanat idem, qui facit (Syrus). — Рану, заподіяну коханням, лікує лише кохання (Публілій
Сір).
17. Ante victoriam ne canas triumhum. — Не оспівуй тріумф до перемоги.
18. Arcus nimium tensus rumpĭtur. — Надто натягнута струна рветься.
19. Asĭnus stramen mavult quam aurum. — Осел віддає перевагу підстилці перед золотом.
20. Audendo virtus crescit, tardando timor (Syrus). — Мужність росте завдяки сміливим вчинкам, страх – від
зволікання(Публілій Сір).
21. Audīre disce,si nescis loqui. — Вчися слухати, якщо не вмієш говорити.
22. Aut inveniam viam, aut faciam. — Або знайду дорогу, або прокладу її сам.
23. Aut odit, aut amat mulier, nihil est tertium. — Жінка або ненавидить, або кохає, третього не дано.
24. Bis dat, qui cito dat (Syrus). — Хто швидко дає, той подвійно дає (Публілій Сір).
25. Brevis esse labōro, obscūrus fiо. – Якщо я намагаюся бути стислим, я стаю незрозумілим.
26. Caecus non iudĭcat de colōre. — Сліпий нехай не судить про кольори.
27. Calamĭtas virtūtis occasio (Seneca). — Нещастя – пробний камінь доброчесності (Сенека).
28. Canis timĭdus vehementius latrat, quam mordet. — Боязка собака сильніше гавкає, ніж кусає.
29. Саrре diem (Horatius). – Лови день (користуйся кожним днем; не відкладай на завтра те, що повинен
зробити сьогодні (Горацій)
30. Cave ne cadas. — Остерігайся, щоб не впасти.
31. Cognosce te ipsum. — Пізнай самого себе.
32. Conscientia mille testes. — Сумління – тисяча свідків.
33. Consuetūdo est аltĕrа natūra. — Звичка – друга природа.
34. Contraria contrariis curantur. — Протилежне лікується протилежним.
35. Contra spem spero. — Сподіваюсь всупереч надії.
36. Contra vim mortis nоn est medicamen in hortis. — Проти смерті немає ліків у садах.
37. Corruptio optĭmi pessĭma. — Найгірше падіння – падіння найкращого.
38. De gustĭbus et colorĭbus non est disputandum. — Про смаки і кольори не сперечаються.
39. De mortuis aut bene aut nihil. — Про мертвих або гарно, або нічого.
40. Divīnum opus sedāre dolōrem. — Божественна справа – заспокоювати біль.
41. Donec eris felix, multos numerābis amīcos(Ovidius). – Доки будеш щасливий, будеш налічувати багатьох
друзів (Овідій)
42. Ducunt volentem fata, nolentem trahunt. — Охочого доля веде, неохочого тягне.
43. Duōbus litigantĭbus tertius gaudet. — Коли двоє сперечаються, третій радіє.
44. Е fructu arbor cognoscĭtur. — Дерево пізнається по плоду.
45. Elephantum ех musca facis. — Робиш з мухи слона.
46. Epistŭla nоn erubescit (Cicero). — Лист не червоніє (Ціцерон)
47. Eruditio aspĕra optĭma est. — Суворе навчання – найкраще.
48. Est modus in rebus (Horatius). — Все має свою міру (Горацій)
49. Ex parvis saepe magnārum rerum momenta pendent . — Результат великих справ часто залежить від
дрібниць (Тіт Лівій)
50. Ех ungua leonem cognoscĭmus, ех aurĭbus asĭnum. — Лева ми пізнаємо по кігтям, а осла по вухах.
51. Faber est suae quisque furtunae (Sallustius). — Кожен сам коваль свого щастя (Салюстій).
52. Facĭle aliis ignoscet, qui sua vitia novĕrit. — Легко прощає інших той, хто знає свої недоліки.
53. Factum obiit, monumenta manent (Ovidius). — Події минають, пам’ять про них залишається (Овідій)
54. Facundus est error, cum simplex sit verĭtas. — Брехня – красномовна, правда –проста.
55. Facta sunt verbis difficiliora. — Дії важчі, ніж слова.
56. Falsus in uno, falsus in omnĭbus. — Невірний в одному, невірний в усьому.
57. Famam curant multi, pauci conscientiam (Syrus). — Багато хто піклується про славу, мало хто про сумління
(Публілій Сір)
58. Fax mentis incendium gloriae gignit. — Полум’я думки народжує пожежу славу.
59. Feci, quod potui, faciant meliora potentes. — Я зробив те, що зміг, нехай зроблять краще ті, що можуть.
60. Feriunt summos fulgŭra montes (Horatius). — Блискавки потрапляють у найвищі гори (Горацій).
61. Festinatio improvĭda est et caeca. — Поспішність неуважна і сліпа.
62. Festinatiōnis comĭtes sunt error et poenitentia. — Супутники поспішності – помилка і каяття.
63. Fides facit fidem. — Довіра народжує довіру.
64. Finis corōnat opus. — Кінець увінчує справу.
65. Fortis cadĕre, cedēre non potest. — Хоробрий може впасти, але не відступити.
66. Fortĭter malum qui patĭtur, idem post potĭtur bonum (Plautus). — Хто мужньо переносить горе, той
досягає щастя (Плавт).
67. Fortūna vitrea est, tum, cum splendet, frangĭtur (Syrus). — Щастя ламке, як скло, коли сяє, тоді й
розбивається (Публілій Сір)
68. Frons anĭmi ianua. — Обличчя – двері душі.
69. Fungus una nocte nascĭtur (Cicero). — Гриб росте за одну ніч (Ціцерон).
70. Fur furem cognoscit, lupus lupum. — Злодій пізнає злодія, а вовк – вовка.
71. Gutta cavat lapidem non vi, sed saepe cadendo (Ovidius). — Капля точить камінь частим падінням (Овідій).
72. Hoc est vivĕre bis, vita posse priōre frui (Martialus). — Вміти насолоджуватися прожитим життям –
значить жити двічі (Марціал).
73. Honōres mutant mores, sed raro in meliōres. — Почесті змінюють людину, але рідко на кращу.
74. Iactantius maerent, quae minus dolent. — Виставляють на вид своє горе найбільше ті, хто найменше
страждають.
75. Ignoscito saepe alteri, nunquam tibi (Syrus). — Іншим прощай часто, собі – ніколи (Публілій Сір).
76. Imperāre sibi maxĭmum imperium est. — Влада над собою – найвища влада.
77. In pace leōnes, in proelio cervi (Tertullianus). — Під час миру – леви, у битві – олені (Тертулліан).
78. Is fecit, cui prodest. — Зробив той, кому вигідно.
79. Littĕra occĭdit, spirĭtus autem vivificat. — Буква вбиває, а дух животворить.
80. Mala herba cito crescit. — Погана трава швидко росте.
81. Margarītas ante porcas. — Перли перед свинями (метати)
82. Medĭce, cura te ipsum! — Лікарю, зцілися сам!
83. Mel in ore, verba lactis, fel in corde, fraus in factis. — Мед на язиці, молоко у словах, жовч у серці, обман
на ділі.
84. Mendāci homini verum quidem dicenti credĕre nоn solēmus. — Брехливій людині ми не віримо, навіть
якщо вона говорить правду.
85. Militat omnis amans, et habet sua castra Cupido. — Всякий закоханий – воїн, і є у Купідона свій військовий
табір.
86. Misĕris succurrĕre disce. — Вчися допомогати нещасним (хворим).
87. Multum vinum bibĕre, nоn diu vivĕre. — Багато вина пити – не довго жити.
88. Mundus universus exercet histrioniam. — Весь світ займається лицедійством.
89. Nascuntur poetae, fiunt oratōres. — Поетами народжуються, ораторами стають.
90. Ne accessĕris in consilium nisi vocātus. — Не ходи на зібрання, якщо тебе не запросили.
91. Nemo nascĭtur doctus. — Ніхто не народжується вченим.
92. Ne noceas, si iuvāre nоn рotes. — Не нашкодь, якщо не можеш допомогти.
93. Nigra in candĭda vertĕre (Iuvenalis). — Перетворювати чорне на біле (Ювенал)
94. Nitĭmur in vetītum semper, cupimusque negāta (Ovidius). — Ми завжди прагнемо забороненого і
бажаємо недозволеного (Овідій)
95. Non est discipŭlus super magistrum. — Учень не вщее вчителя свого (Єв. від Матвія).
96. Non licet in bello bis peccāre. — На війні помиляються лише один раз
97. Non omnis error stultitia est. — Не всяка помилка – безглуздість.
98. Non progrĕdi est regrĕdi. — Не йти вперед, значить йти назад.
99. Nulla dies sine linea (Plinius). — Жодно дня без рядка (Пліній)
100.Nulla regŭla sine exceptiōne. — Нема правил без винятків.
101.Nullum malum sine alĭquo bono. — Нема лиха без добра.
102.Odĕro si potĕro, si non, invītus amābo. — Буду ненавидіти, якщо зможу, а не зможу – буду любити проти
волі.
103.O imitatōres, servum pecus! (Horatius) — О імітатори, рабське стадо! (Горацій)
104.Omne ignōtum pro magnifĭco est. — Все невідоме нам здається великим.
105.Omnia mea mecum porto. — Все своє ношу з собою.
106.Omnia praeclāra rara. — Все прекрасне рідкісне.
107.Optĭmum medicamentum quies est. — Спокій – найкращі ліки.
108.Panem et circenses! — Хліба і видовищ!
109.Pericŭlum in moro (Titus Livius). — Небезпека у зволіканні (Тіт Лівій).
110.Per risum multum cognoscĭmus stultum. — Пo безпричинному сміху ми пізнаємо дурня.
111.Plenus venter nоn studet libenter. — Повний живіт не вчиться охоче.
112.Pulchra res homo est, si homo est. — Прекрасне створіння людина, якщо вона — людина.
113.Qui scribit, bis legit. — Хто пише, той двічі читає.
114.Quid brevi fortes iaculāmur aevo multa? (Horatius) — Для чого нам у швидкоплинному житті бажати так
багато? (Горацій)
115.Quis homĭnum sine vitiis. — Хто з людей народився без вад.
116.Quod licet Iovi, nоn licet bovi. — Що дозволено Юпітеру, те не дозволено бику.
117.Radīces litterārum amārae sunt, fructus dulces. — Корені наук гіркі, а плоди солодкі.
118.Rem tene, verba sequentur. — Тримайся суті справи, а слова самі прийдуть.
119.Repetitio est mater studiōrum. — Повторення – мати навчання.
120.Sapienti sat (Plautus). — Розумному досить (Плавт).
121.Si etiam omnes, ego non. — Навіть якщо і всі, то я – ні.
122.Similia similĭbus curantur. — Подібне лікується подібним.
123.Sine prece, sine pretio, sine poculo. — Без прохання, без підкупа, без гульні.
124.Singŭla de nobis anni praedantur euntes. — Роки йдуть, крадучи у нас одне за іншим.
125.Si vis pacem, para bellum. — Якщо хочеш миру, готуйся до війни.
126.Sí vivis Romae, romāno vivĭto more. — Якщо живеш у Римі, живи за римськими звичаями.
127.Solitudĭnem faciunt, pacem appellant (Tacitus). — Вони створюють пустелю і називають це миром (З
промови британського вождя Калгака, який закликав своїх співвітчизників виступити проти римлян-
інтервентів. Тацит).
128.Sublāta causa, tollĭtur morbus. — Якщо усунути причину, то пройде хвороба (Гіппократ).
129.Temerĭtas est florentis aetātis. — Легковажність властива цвітучому віку (Ціцерон).
130.Tempŏra mutantur, et nos mutāmur in illis. — Часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними.
131.Tempŏri parce. — Бережи час.
132.Tertium nоn datur. — Третього не дано.
133.Timeo danaos et dona ferentes. — Боюся данайців, навіть якщо вони приносять подарунки.
134.Trahit sua quemque voluptas (Vergilius). — Кожного тягне своя пристрасть (Вергілій).
135.Transeat a me calix iste (Matth.). — Нехай омине мене чаша ця (Єванг. від Матвія 26:39).
136.Ubi nihil vales, ibi nihil velis. — Де ти не маєш жодного впливу, там ти нічого не бажай.
137.Umbram suam metuit. — Боїться своєї тіні.
138.Una hirundo nоn facit ver. — Одна ластівка не робить весни.
139.Unus dies gradus est vitae. — Один день – крок у сходах життя.
140.Usus est optimus magister. — Досвід - найкращий вчитель.
141.Veni, vidi, vici (Caesar). — Прийшов, побачи, переміг (Цезар).
142.Venienti occurre morbo. — Попереджуй прихід хвороби.
143.Verba volant, scripta manent. — Слова спливають, написане залишається.
144.Verbum movet, exemplum trahit. — Слово схвильовує, приклад захоплює.
145.Vestigia semper adōra. — Завжди шануй сліди минулого.
146.Video meliōra probōque, deteriōra sequor. — Бачу і схвалюю краще, а слідую поганому.
147.Virtūtem primam esse puta compescĕre linguam (Dion. Cato). — Вважай першою доброчесністю вміння
приборкувати язик (Діонісій Катон).
148.Vita sine libertāte, nihil. — Життя без свободи – ніщо.
149.Viva vox alit plenius. — Живе слово впливає сильніше.
150.Vox clamantis in deserto. — Голос волаючого в пустелі.