2. Adhibenda est in iocando moderāto. – У жартах повинна бути міра. 3. Ad poenitendum propĕrat, cito qui iudĭcat. — Хто швидко приймає рішення, швидко потім кається. 4. Ad virtūtem via ardua est. — До доброчесності шлях тернистий. 5. Alĕre lupōrum catŭlos. — Вигодовувати вовченят. 6. Aliēna vitia in ocŭlis habēmus, а tergo nostra sunt. — Недоліки інших ми маємо перед очима, а свої – за спиною. 7. Aliēnos agros irrĭgas,tuis sitientĭbus. — Зрошуєш чужі землі, а твої залишаються спраглими. 8. Altissĭma quaeque flumĭna minĭmo sono labuntur. — Найглибші річки течуть з найменшим шумом. 9. Amantes – amentes. — Закохані – безумні. 10. Amantium irae amōris integratio (Terentius). — Гнів закоханих – це відновлення кохання (Теренцій) 11. Amat victoria curam. — Перемога любить старанність. 12. Amicitia inter pocŭla contracta plerumque vitrea est. — Дружба, зав’язана за чаркою, ламка, як скло. 13. Amīcus Plato, sed magis amīca verĭtas. — Друг мені Платон, однак істина дорожча. 14. Amor, ut lacrĭma, ocŭlis orĭtur, in pectus cadit (Syrus) . — Любов, як сльоза, з очей народжується, на серце падає(Публілій Сір). 15. Amor vincit omnia. – Любов перемагає все 16. Amōris vulnus sanat idem, qui facit (Syrus). — Рану, заподіяну коханням, лікує лише кохання (Публілій Сір). 17. Ante victoriam ne canas triumhum. — Не оспівуй тріумф до перемоги. 18. Arcus nimium tensus rumpĭtur. — Надто натягнута струна рветься. 19. Asĭnus stramen mavult quam aurum. — Осел віддає перевагу підстилці перед золотом. 20. Audendo virtus crescit, tardando timor (Syrus). — Мужність росте завдяки сміливим вчинкам, страх – від зволікання(Публілій Сір). 21. Audīre disce,si nescis loqui. — Вчися слухати, якщо не вмієш говорити. 22. Aut inveniam viam, aut faciam. — Або знайду дорогу, або прокладу її сам. 23. Aut odit, aut amat mulier, nihil est tertium. — Жінка або ненавидить, або кохає, третього не дано. 24. Bis dat, qui cito dat (Syrus). — Хто швидко дає, той подвійно дає (Публілій Сір). 25. Brevis esse labōro, obscūrus fiо. – Якщо я намагаюся бути стислим, я стаю незрозумілим. 26. Caecus non iudĭcat de colōre. — Сліпий нехай не судить про кольори. 27. Calamĭtas virtūtis occasio (Seneca). — Нещастя – пробний камінь доброчесності (Сенека). 28. Canis timĭdus vehementius latrat, quam mordet. — Боязка собака сильніше гавкає, ніж кусає. 29. Саrре diem (Horatius). – Лови день (користуйся кожним днем; не відкладай на завтра те, що повинен зробити сьогодні (Горацій) 30. Cave ne cadas. — Остерігайся, щоб не впасти. 31. Cognosce te ipsum. — Пізнай самого себе. 32. Conscientia mille testes. — Сумління – тисяча свідків. 33. Consuetūdo est аltĕrа natūra. — Звичка – друга природа. 34. Contraria contrariis curantur. — Протилежне лікується протилежним. 35. Contra spem spero. — Сподіваюсь всупереч надії. 36. Contra vim mortis nоn est medicamen in hortis. — Проти смерті немає ліків у садах. 37. Corruptio optĭmi pessĭma. — Найгірше падіння – падіння найкращого. 38. De gustĭbus et colorĭbus non est disputandum. — Про смаки і кольори не сперечаються. 39. De mortuis aut bene aut nihil. — Про мертвих або гарно, або нічого. 40. Divīnum opus sedāre dolōrem. — Божественна справа – заспокоювати біль. 41. Donec eris felix, multos numerābis amīcos(Ovidius). – Доки будеш щасливий, будеш налічувати багатьох друзів (Овідій) 42. Ducunt volentem fata, nolentem trahunt. — Охочого доля веде, неохочого тягне. 43. Duōbus litigantĭbus tertius gaudet. — Коли двоє сперечаються, третій радіє. 44. Е fructu arbor cognoscĭtur. — Дерево пізнається по плоду. 45. Elephantum ех musca facis. — Робиш з мухи слона. 46. Epistŭla nоn erubescit (Cicero). — Лист не червоніє (Ціцерон) 47. Eruditio aspĕra optĭma est. — Суворе навчання – найкраще. 48. Est modus in rebus (Horatius). — Все має свою міру (Горацій) 49. Ex parvis saepe magnārum rerum momenta pendent . — Результат великих справ часто залежить від дрібниць (Тіт Лівій) 50. Ех ungua leonem cognoscĭmus, ех aurĭbus asĭnum. — Лева ми пізнаємо по кігтям, а осла по вухах. 51. Faber est suae quisque furtunae (Sallustius). — Кожен сам коваль свого щастя (Салюстій). 52. Facĭle aliis ignoscet, qui sua vitia novĕrit. — Легко прощає інших той, хто знає свої недоліки. 53. Factum obiit, monumenta manent (Ovidius). — Події минають, пам’ять про них залишається (Овідій) 54. Facundus est error, cum simplex sit verĭtas. — Брехня – красномовна, правда –проста. 55. Facta sunt verbis difficiliora. — Дії важчі, ніж слова. 56. Falsus in uno, falsus in omnĭbus. — Невірний в одному, невірний в усьому. 57. Famam curant multi, pauci conscientiam (Syrus). — Багато хто піклується про славу, мало хто про сумління (Публілій Сір) 58. Fax mentis incendium gloriae gignit. — Полум’я думки народжує пожежу славу. 59. Feci, quod potui, faciant meliora potentes. — Я зробив те, що зміг, нехай зроблять краще ті, що можуть. 60. Feriunt summos fulgŭra montes (Horatius). — Блискавки потрапляють у найвищі гори (Горацій). 61. Festinatio improvĭda est et caeca. — Поспішність неуважна і сліпа. 62. Festinatiōnis comĭtes sunt error et poenitentia. — Супутники поспішності – помилка і каяття. 63. Fides facit fidem. — Довіра народжує довіру. 64. Finis corōnat opus. — Кінець увінчує справу. 65. Fortis cadĕre, cedēre non potest. — Хоробрий може впасти, але не відступити. 66. Fortĭter malum qui patĭtur, idem post potĭtur bonum (Plautus). — Хто мужньо переносить горе, той досягає щастя (Плавт). 67. Fortūna vitrea est, tum, cum splendet, frangĭtur (Syrus). — Щастя ламке, як скло, коли сяє, тоді й розбивається (Публілій Сір) 68. Frons anĭmi ianua. — Обличчя – двері душі. 69. Fungus una nocte nascĭtur (Cicero). — Гриб росте за одну ніч (Ціцерон). 70. Fur furem cognoscit, lupus lupum. — Злодій пізнає злодія, а вовк – вовка. 71. Gutta cavat lapidem non vi, sed saepe cadendo (Ovidius). — Капля точить камінь частим падінням (Овідій). 72. Hoc est vivĕre bis, vita posse priōre frui (Martialus). — Вміти насолоджуватися прожитим життям – значить жити двічі (Марціал). 73. Honōres mutant mores, sed raro in meliōres. — Почесті змінюють людину, але рідко на кращу. 74. Iactantius maerent, quae minus dolent. — Виставляють на вид своє горе найбільше ті, хто найменше страждають. 75. Ignoscito saepe alteri, nunquam tibi (Syrus). — Іншим прощай часто, собі – ніколи (Публілій Сір). 76. Imperāre sibi maxĭmum imperium est. — Влада над собою – найвища влада. 77. In pace leōnes, in proelio cervi (Tertullianus). — Під час миру – леви, у битві – олені (Тертулліан). 78. Is fecit, cui prodest. — Зробив той, кому вигідно. 79. Littĕra occĭdit, spirĭtus autem vivificat. — Буква вбиває, а дух животворить. 80. Mala herba cito crescit. — Погана трава швидко росте. 81. Margarītas ante porcas. — Перли перед свинями (метати) 82. Medĭce, cura te ipsum! — Лікарю, зцілися сам! 83. Mel in ore, verba lactis, fel in corde, fraus in factis. — Мед на язиці, молоко у словах, жовч у серці, обман на ділі. 84. Mendāci homini verum quidem dicenti credĕre nоn solēmus. — Брехливій людині ми не віримо, навіть якщо вона говорить правду. 85. Militat omnis amans, et habet sua castra Cupido. — Всякий закоханий – воїн, і є у Купідона свій військовий табір. 86. Misĕris succurrĕre disce. — Вчися допомогати нещасним (хворим). 87. Multum vinum bibĕre, nоn diu vivĕre. — Багато вина пити – не довго жити. 88. Mundus universus exercet histrioniam. — Весь світ займається лицедійством. 89. Nascuntur poetae, fiunt oratōres. — Поетами народжуються, ораторами стають. 90. Ne accessĕris in consilium nisi vocātus. — Не ходи на зібрання, якщо тебе не запросили. 91. Nemo nascĭtur doctus. — Ніхто не народжується вченим. 92. Ne noceas, si iuvāre nоn рotes. — Не нашкодь, якщо не можеш допомогти. 93. Nigra in candĭda vertĕre (Iuvenalis). — Перетворювати чорне на біле (Ювенал) 94. Nitĭmur in vetītum semper, cupimusque negāta (Ovidius). — Ми завжди прагнемо забороненого і бажаємо недозволеного (Овідій) 95. Non est discipŭlus super magistrum. — Учень не вщее вчителя свого (Єв. від Матвія). 96. Non licet in bello bis peccāre. — На війні помиляються лише один раз 97. Non omnis error stultitia est. — Не всяка помилка – безглуздість. 98. Non progrĕdi est regrĕdi. — Не йти вперед, значить йти назад. 99. Nulla dies sine linea (Plinius). — Жодно дня без рядка (Пліній) 100.Nulla regŭla sine exceptiōne. — Нема правил без винятків. 101.Nullum malum sine alĭquo bono. — Нема лиха без добра. 102.Odĕro si potĕro, si non, invītus amābo. — Буду ненавидіти, якщо зможу, а не зможу – буду любити проти волі. 103.O imitatōres, servum pecus! (Horatius) — О імітатори, рабське стадо! (Горацій) 104.Omne ignōtum pro magnifĭco est. — Все невідоме нам здається великим. 105.Omnia mea mecum porto. — Все своє ношу з собою. 106.Omnia praeclāra rara. — Все прекрасне рідкісне. 107.Optĭmum medicamentum quies est. — Спокій – найкращі ліки. 108.Panem et circenses! — Хліба і видовищ! 109.Pericŭlum in moro (Titus Livius). — Небезпека у зволіканні (Тіт Лівій). 110.Per risum multum cognoscĭmus stultum. — Пo безпричинному сміху ми пізнаємо дурня. 111.Plenus venter nоn studet libenter. — Повний живіт не вчиться охоче. 112.Pulchra res homo est, si homo est. — Прекрасне створіння людина, якщо вона — людина. 113.Qui scribit, bis legit. — Хто пише, той двічі читає. 114.Quid brevi fortes iaculāmur aevo multa? (Horatius) — Для чого нам у швидкоплинному житті бажати так багато? (Горацій) 115.Quis homĭnum sine vitiis. — Хто з людей народився без вад. 116.Quod licet Iovi, nоn licet bovi. — Що дозволено Юпітеру, те не дозволено бику. 117.Radīces litterārum amārae sunt, fructus dulces. — Корені наук гіркі, а плоди солодкі. 118.Rem tene, verba sequentur. — Тримайся суті справи, а слова самі прийдуть. 119.Repetitio est mater studiōrum. — Повторення – мати навчання. 120.Sapienti sat (Plautus). — Розумному досить (Плавт). 121.Si etiam omnes, ego non. — Навіть якщо і всі, то я – ні. 122.Similia similĭbus curantur. — Подібне лікується подібним. 123.Sine prece, sine pretio, sine poculo. — Без прохання, без підкупа, без гульні. 124.Singŭla de nobis anni praedantur euntes. — Роки йдуть, крадучи у нас одне за іншим. 125.Si vis pacem, para bellum. — Якщо хочеш миру, готуйся до війни. 126.Sí vivis Romae, romāno vivĭto more. — Якщо живеш у Римі, живи за римськими звичаями. 127.Solitudĭnem faciunt, pacem appellant (Tacitus). — Вони створюють пустелю і називають це миром (З промови британського вождя Калгака, який закликав своїх співвітчизників виступити проти римлян- інтервентів. Тацит). 128.Sublāta causa, tollĭtur morbus. — Якщо усунути причину, то пройде хвороба (Гіппократ). 129.Temerĭtas est florentis aetātis. — Легковажність властива цвітучому віку (Ціцерон). 130.Tempŏra mutantur, et nos mutāmur in illis. — Часи змінюються, і ми змінюємося разом з ними. 131.Tempŏri parce. — Бережи час. 132.Tertium nоn datur. — Третього не дано. 133.Timeo danaos et dona ferentes. — Боюся данайців, навіть якщо вони приносять подарунки. 134.Trahit sua quemque voluptas (Vergilius). — Кожного тягне своя пристрасть (Вергілій). 135.Transeat a me calix iste (Matth.). — Нехай омине мене чаша ця (Єванг. від Матвія 26:39). 136.Ubi nihil vales, ibi nihil velis. — Де ти не маєш жодного впливу, там ти нічого не бажай. 137.Umbram suam metuit. — Боїться своєї тіні. 138.Una hirundo nоn facit ver. — Одна ластівка не робить весни. 139.Unus dies gradus est vitae. — Один день – крок у сходах життя. 140.Usus est optimus magister. — Досвід - найкращий вчитель. 141.Veni, vidi, vici (Caesar). — Прийшов, побачи, переміг (Цезар). 142.Venienti occurre morbo. — Попереджуй прихід хвороби. 143.Verba volant, scripta manent. — Слова спливають, написане залишається. 144.Verbum movet, exemplum trahit. — Слово схвильовує, приклад захоплює. 145.Vestigia semper adōra. — Завжди шануй сліди минулого. 146.Video meliōra probōque, deteriōra sequor. — Бачу і схвалюю краще, а слідую поганому. 147.Virtūtem primam esse puta compescĕre linguam (Dion. Cato). — Вважай першою доброчесністю вміння приборкувати язик (Діонісій Катон). 148.Vita sine libertāte, nihil. — Життя без свободи – ніщо. 149.Viva vox alit plenius. — Живе слово впливає сильніше. 150.Vox clamantis in deserto. — Голос волаючого в пустелі.