Людський вимір війни: демографічні зміни в УРСР

Після Другої світової війни чисельність населення УРСР скоротилася з 41 млн 657 тис. осіб станом
на червень 1941 р. до 27 млн 382 тис. на початок 1945 р., тобто на 14 млн 275 тис. Більшу частину
скорочення – близько 9 млн осіб – становлять безповоротні втрати: фронтові втрати
військовослужбовців, мобілізованих на території УРСР у Червону армію, втрати учасників руху Опору,
втрати цивільного населення під час боїв і бомбардувань, через голодне виснаження та епідемії, від
цілеспрямованого нищення окупантами військовополонених, геноциду євреїв і ромів. Частина людей,
евакуйованих у східні регіони СРСР і вивезених до Німеччини, не повернулася на батьківщину.

Дані про кількість населення України

Після визволення
На 01.07.1941 р. На 01.05.1944 р. залишилось населення
Область, місто
(у тис.) (у тис.) (у % до кількості на
1941 р.)
Місто Київ 899,4 318,0 35,4
Київська 2319,4 1845,7 65,5
Чернігівська 1788,6 1227,0 68,6
Сумська 1720,0 1184,0 68,8
Полтавська 2227,6 1546,1 69,4
Харківська 2643,1 1668,3 59,1
Ворошиловградська 2041,3 1094,3 53,6
Сталінська 3388,5 1803,9 53,2
Дніпропетровська 2344,6 1417,1 60,4
Запорізька 1450,0 926,6 63,9
Житомирська 1736,2 1105,1 68,7
Кам’янець-Подільська 1786,0 1282,1 69,0
Вінницька 2406,0 1666,5 69,3
Кіровоградська 1193,3 811,4 68,0
Одеська 1852,5 1102,5 58,6
Миколаївська 766,2 519,8 67,8
Херсонська 780,8 502,8 64,4
Волинська (по 6 районах) 240,5 147,9 61,5
Рівненська (по 27 районах) 1103,2 759,6 68,9
Чернівецька 879,7 555,0 63,1
Станіславська 691,9 465,0 67,2
Тернопільська (по 29 районах і
1327,1 818,0 61,6
2 містах)

Демографічний розвиток України в повоєнний період характеризується скороченням трудових

ресурсів (на території республіки під час окупаційного режиму було знищено майже 3,9 млн мирних
жителів, вивезено понад 2,2 млн осіб до Німеччини, частина з них загинула, а 200 тис осіб, побоюючись
сталінського режиму, так і не повернулися).
Закінчення війни дало поштовх значним міграціям населення. Основними формами цих міграцій
були демобілізація (звільнення військовослужбовців із збройних сил), реевакуація (повернення
населення у місцевість, звідки воно було вивезене у зв’язку із загрозою воєнних дій), репатріація
(повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, що опинилися за межами своєї країни
внаслідок війни), депортація (примусове виселення з місця проживання осіб, які визнані соціально
небезпечними; це були виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та інших).
Депортації 1944 – 1947 рр.:
 180 014 кримських татар депортовано під час головної хвилі депортації 18 – 20 травня 1944 р.;
 за офіційною статистикою, до Польщі з УРСР до жовтня 1946 р. було переселено 812 688
поляків, а до УРСР до березня 1947 р. – 472 635 українців;
  під час проведення операції «Захід» (21 жовтня 1947 р.) протягом доби із Західної України до
Казахстану та віддалених районів Сибіру було депортовано 76 192 особи, серед яких 22 174
дитини. До 26 жовтня кількість депортованих зросла до 77 791 особи.

Значний відбиток на демографічному розвитку України залишили процес входження до складу

СРСР західноукраїнських земель та голод 1946 – 1947 рр. (жертвами голоду стали близько 1 млн
осіб).

Значний вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості,

які прискорили процес урбанізації і призвели до скорочення кількості сільських жителів.

Отже на демографічну ситуацію в Україні впливали такі фактори:

 втрати у війні;
 міграція населення;
 входження до складу УРСР західноукраїнських земель;
 голод 1946-1947 рр.;
 відбудова народного господарства.

Значно змінився й етнічний склад населення УРСР. Зменшилася кількість єврейської, польської,
німецької та інших національних меншин, натомість збільшилася частка російської меншини.

На демографічній ситуації в Україні позначилася репресивна політика:

 арешти і страти колаборантів (близько 90 тис. осіб);

 репресії проти репатріантів (понад 300 тис. осіб було вислано до Сибіру нібито за державну
зраду).

Наслідки післявоєнного опору ОУН і УПА радянізації західних областей були трагічними. У
Постанові Президії ЦК КПРС «Про політичний і господарський стан західних областей Української
РСР» від 26 травня 1953 р. вказувалося, що за період з 1944 до 1952 рр. різним репресіям у регіоні було
піддано до 500 тис. осіб, у тому числі заарештовано понад 134 тис., убито – понад 153 тис., вислано за
межі УРСР – понад 203 тис. Майже третина висланих на спецпоселення до Сибіру загинула.

У с/г станом на 1948 р. чисельність працездатного населення УРСР не перевищувала 5,6 млн осіб,
проти 7,2 млн перед війною; 80 % колгоспників становили жінки.

Через демографічні зміни 40-х рр. населення республіки становило в 1951 р. 37,2 млн осіб, що на 4,1
млн менше, ніж у довоєнному 1940 р.