Всі Практ ФХ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ІМЕНІ ІВАНА КОЖЕДУБА

ШОСТКИНСЬКОГО ІНСТИТУТУ
СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
МЕТОДИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ
ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
З ФІЗИЧНОЇ ХІМІЇ
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106
Розглянуто і схвалено на засіданні Складено викладачем

Циклової комісії загально-хімічних дисциплін
Протокол №____від_______________20 р. _____ Г.І.Кокшайкиною
Голова циклової комісії
_____________ Г.І.Кокшайкина

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
ВИРІШЕНЯ ПРИКЛАДІВ І ЗАДАЧ НА ОСНОВІ ГАЗОВИХ ЗАКОНІВ

ОБЧИСЛЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ГАЗОВОЇ СУМІШІ
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ФІЗИЧНА ХІМІЯ»
ТЕМА: ВИРІШЕННЯ ПРИКЛАДІВ ТА ЗАДАЧ НА ОСНОВІ ГАЗОВИХ ЗАКОНІВ.

ОБЧИСЛЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ГАЗОВОЇ СУМІШІ
ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 ГОДИНИ
МЕТА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ: ЗАКРІПЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ З ТЕМИ
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ОСНАЩЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ: інструкційна картка,
калькулятор, підручники, довідникові дані
Основні газові закони

Для даної маси ідеального газу при постійній температурі добуток тиску на об'єм завжди
постійний:
PV = const Закон Бойля-Маріотта: Об'єм даної маси газу за постійної температури
змінюється оборотно пропорційно тиску, за яким газ знаходиться.
V1 / V2 = P2 / P1
Графічно закон Бойля—Маріотта зображається в координатах Р—V у вигляді симетричної
гіперболи. Криві, що ілюструють закон Бойля—Маріотта, називаються ізотермами.
Із закону випливає наслідок: концентрація та густина газу змінюються прямопропорційно зміні
тиску
C1 / C2 = P 1 / P 2 та 1 /  2 = P1 / P2
Поєднання рівнянь приводить ще до одного узагальнення: для даної маси ідеального газу при
постійному тиску об'єм пропорційний температурі
V = T.const або V / T = const ,
а при постійному об'ємі — тиск пропорційний температурі;
Р = Т.const або P / T = const
Закон Гей-Люссака: При нагріванні даної маси газу на 10С (за постійного тиску) об’єм його
збільшується на 1/273,15 (частину того об’єму, який мав би газ при 00С).
1
V t = V0 1 + --------- t
273,15
Графічно цей закон зображається прямими, витікаючими з початку координат V—Т -діаграми,
званими ізобарами. Коефіцієнт пропорційності в рівнянні закону Гей-Люссака (коефіціент
термічного розширенння) залежить від природи газу, його маси і тиску, що виходить з основного
рівняння кінетичної теорії.
Залежність даної маси ідеального газу при постійному тиску пропорційно температурі описує
закон Ж. Шарля
1
Рt = Р0 1 + --------- t
273,15
Математична залежність, яка виражає закон Гей-Люсака, становится простішою, якщо ввести
абсолютну температуру: об’єм та тиск змінюються прямо пропорційно зміні абсолютної
температури газу V1 / V2 = T 1 / T 2
P1 / P2 = T1 / T2
Із законів випливають наслідки: густина та концентрація газу, який знаходиться під постійним
тиском, оборотно пропорційні абсолютним температурам
C1 / C2 = Т2 / Т1 та  1 /  2 = Т2 / Т1
Графічне зображення його в координатах Р — Т має такий же вигляд, що і ізобари, зображеної
в координатах V — Т. Внаслідок цього обидва закони об'єднують під загальною назвою закону
Гей-Люссака — Шарля. Графічні зображення закону Шарля називають ізохорами. Точно так, як
і в рівнянні закону Гей-Люссака, коефіцієнт в рівнянні закону Шарля залежить від природи газу,
його маси і об'єму і називається термічним коефіціентом пружності пари.
Закон Авогадро: в рівних об'ємах різних газів за однакових температурі та тиску вміщується
однакова кількість молекул. Слідством закону Авогадро є постійність молярних об'ємів різних
газів за однакових зовнішніх умов.
За нормальних умов t = 00С, р = 101325 Па (1атм) кіломоль будь-якого газу займає об’єм 22,4м3.
До такого результату приходять з урахуванням тієї обставини, що число частинок (молекул) в 1
моль будь-якої речовини постійно.
Це число — число Авогадро NA = 6,022045.1023 моль-1; 6,022045.1026 кмоль-1
Рівняння стану ідеального газу (Клапейрона— Менделєєва)

Для 1 моль ідеального газу, незалежно від його природи, маємо PVm / T = R = const
де Vm — молярний об'єм; Р — абсолютний тиск; Т — абсолютна температура даного газу.
Рівняння називається універсальним рівнянням стану ідеального газу, а постійна R цього
рівняння називається молярною газовою постійною.
R = 8,3144 Дж/(моль.К) = 8,3144.103 Дж/(кмоль.К)
Для довільної кількості ідеального газу рівняння стану має вигляд
PV = mRT / M або PV = nRT
де m — маса; М — молярна маса; n — число моль.
Вираз дозволяє експериментально визначати молярні маси легколетючих речовин
(метод Р. Майєру)
M = mRT / PV
а також розраховувати щільність газів ρ за умов, близьких до нормальних:
ρ = m / V = MP / RT
Вирішуючи рівняння щодо тиску, одержимо P = n RT / V = cRT
де c — молярна концентрація даного газу.
Використовуючи рівняння стану ідеального газу для однієї і тієї ж кількості газу за нормальних
умов P0,T0,V0, а потім за завданих умов P,T,V, можна вивести формулу для приведення об’єму
даної маcи газу до нормальних умов: P0V0 / T0 = PV / T
Аналогічно можна вивести формулу, яка дозволяє провести перехід від одних завданих для газу
умов P1,T1,V1 до інших умов P2,T2,V2 : P1V1 / T1 = P2V2 / T2
Швидкість поступальної ходи частинок ідеального газу

Для 1 моль ідеального газу маємо PVm = RT = 1/3 NAmU2, де NA— число Авогадро.
Але добуток маси однієї частинки на їх число в 1 моль речовини рівний молярній масі цієї
речовини: NAm = М. Отже: RT = 1/3 MU2
Звідси середня квадратична швидкість поступального руху частинок ідеального газу, м/с,
дорівнює:
U = √ 3RT / M
Середня арифметична швидкість поступального руху частинок ідеального газу, м/с, дорівнює:
U = √ 8RT /  M
З рівняння витікає, що середня швидкість поступальної ходи частинок ідеального газу росте з
зростанням температури. Протилежний вплив робить маса частинок: чим важче вони, тим менша
їх швидкість.
Способи виразу складу суміші ідеальних газів
Об'ємна частка (об. частка) rі компоненту i в суміші — це відношення його об'єму Vі до
загального об'єму суміші Vcум
ri = Vi / Vcум.
Mасова частка (мас. частка) gi компоненту i в суміші — це відношення його маси mi до загальної
маси суміші mсyм
gi = mi / mсyм
Mолярна частка (мол. частка) xi компоненту i в суміші — це відношення його числа молей ni до
загального числа молей суміші nсyм
xi = ni / nсyм
Сума часток дорівнює одиниці.
Залежно від точності вимірювань, перераховані величини можуть бути виражені простими
долями, а також долями: сотими (відсоток, рс або %), тисячними (промілле, рm або 0/00),
десятитисячними (пропроцент, ррс), мільйонними (пропромилле, ррm).
Згідно закону Авогадро, молярні долі компонентів газової суміші рівні їх об'ємним долям.
Іншими словами, для будь-якої суміші газів, що складається з довільного числа компонентів,
маємо:
х1 = r1; x2 = r2 і т.п.
У хіміко-технологічній практиці склад газової суміші часто характеризується молярною
або масовою концентрацією її компонентів;
Mолярна концентрація ci компоненту i — це відношення його числа моль ni до об'єму суміші
Vсyм
ci = ni / Vсyм (моль/м3)
Mасова концентрація рi компоненту i — це відношення його маси mi до об'єму суміші Vсyм
рi = mi / Vсyм (кг/м3)
Газові суміші. Закон Дальтону

Основним законом газових сумішей є закон Дальтону:
Загальний тиск газової суміші рзаг рівний сумі парціального тиску всіх вхідних в неї газів р1, р2, р3
рзаг = р1 + р2 + р3 ... + рn
Парціальний тиск — це частина загального тиску в газовій суміші, яка обумовлена даним газом
або парою. Парціальний тиск рівний тому тиску газу, яким він володів би, займаючи один весь
об'єм суміші.
Рівняння стану стосовно суміші ідеальних газів
RT
pзаг = ( n1 + n2 + n3 +... ) ------
Vзаг
або
pзаг. Vзаг = n RT
де n — сума числа молей газів в суміші.
Крім парціального тиску у газових сумішей розрізняють парціальний об'єм кожного з газів V1,
V2, V3 і т.д.
Парціальним називається об'єм, який займав би окремий ідеальний газ, що входить до складу
суміші ідеальних газів, якби при тій же кількості він мав тиск і температуру суміші.
Сума парціальних об'ємів всіх ідеальних газів, що входять в суміш, рівна загальному об'єму
суміші
Vзаг = V1 + V2 + V3+ ...
Склад газових сумішей виражають у масових і об'ємних відсотках, в мольних частках і молярних
відсотках.
Закон Дальтону використовують для обчислення величин парціального тиску газів, що
становлять дану суміш.
р1 n1 n1
----- = ------ або р1 = ------ рзаг
рзаг n n
Отже, парціальний тиск будь-якого компоненту газової суміші рівний мольній частці його в
суміші, помноженій на загальний тиск суміші.
Відповідно, парціальний тиск будь-якого компонента газової суміші дорівнює молярній частці
його в суміші, помноженій на загальний тиск суміші.
Формула взаємозвязку між молярною концентрацією та мол.(об.) часткою компонента газової
суміші
ni Pзаг
ci = ni / Vзаг = ----- . ----- = xi Pзаг / RT = ri Pзаг / RT
nзаг RT
Формула взаємозвязку між масовою концентрацією та мол.(об.) часткою компонента газової
суміші
gi = mi / Vзаг = niMi / Vзаг = ci Mi = Pзаг / RT .xi Mi
Реальні гази
Для характеристики реальних газів використовується рівняння Ван-дер-Ваальса

a
(р + ---- ) ( V – b) = RT
V2
Значення сталих a, b, які залежать від природи газу, знаходяться в довіднику.
Стала а враховує сили міжмолекулярного тяжіння.
Стала b враховує власний об’єм молекули газу.
Приклади розв’язання задач
Задача 1 Газ масою 1, 236г за температури 200С і тиску 1атм займає об’єм 512см3. Обчислити
відносну молекулярну масу газу
Розв’язання: Підставляючи в рівняння Менделеєва-Клапейрона значення для числа молів
n=m/M
(де m – маса речовини,г; М-її молярна маса) дістаємо рівняння
m
pV = ---- RT
M
Рівняння дає змогу, для відомих маси і обєму газу, за певних значень температури і тиску,
обчислити його молярну масу. Оскільки М = Мr г.моль-1, одержаний результат відповідає
відносній молекулярній масі Мr
Підставляючи в рівняння усі наведені і умові задачі значення величин в системі СІ, знаходимо
mRT (1,236г)(8,314 Дж.К-1.моль-1)(293,15К)
M = ------ = --------------------------------------------------- = 58 г/моль
pV (101325 Дж.м -3)(0,000512м3)
Задача 2 Визначте густину пентану для обраних вами умов

Розв'язання. Необхідно підібрати умови, за яких пентан є газом і не піддається термічному
розкладу.
Приймемо Т = 200 °С і р = 100 кПа. 1 моль газуватого пентану за цих умов займає об'єм
V = RТ / р = 8,314 • 473 / 100 = 39,31л, а густина  = m / V = 72 / 39,31 = 1,83 г/л.
Задача 3 Газ, добутий у результаті прожарювання 4,9г бертолетової солі, змішали в посудині
місткістю 4 л з газом, добутим у результаті взаємодії 6 г кальцію з водою. Визначте тиск газової
суміші в посудині при температурі 27 °С.
Розв'язання Запишемо рівняння реакції розкладання бертолетової солі і взаємодії кальцію з водою:
2KClO3 = 2KCl + 3O2 (1)
Са + 2Н2О = Са(ОН)2 + H2 (2)
В результаті розкладання 4,9 / 122,5 = 0,04 моль KClO3 в результаті реакції (1) утворюється
0,06 моль О2;
за реакцією (2) 6 / 40 = 0,15 моль Са дають змогу добути 0,15 моль Н2.
Отже, в посудині місткістю 4 л було внесено 0,21 моль суміші газів. Підставляючи всі значення в
рівняння Клапейрона-Менделєєва, знаходимо
nRT 0,21 • 8,314 • 300,15
p = ------- = ----------------------------- = 131 кПа.
V 4
Задача 4 Розрахувати тиск, який утворює 1кмоль СО2 за 500С, об’єм якого 1м3, за рівнянням
Ван-дер-Ваальса та Менделеєва-Клапейрона. Порівняти отримані результати
Розв'язання RT a
З рівняння Ван-дер-Ваальса отримаємо р = ---------- - ----
V–b V2
Значення сталих a, b для СО2 знаходяться в довіднику
Підставляючи всі значення в рівняння Ван-дер-Ваальса, знаходимо
8,314.103 .323 0,365
р = -------------------- - ------- = 2804999,6Па = 2805кПа
1 – 0,0427 1
Підставляючи всі значення в рівняння Клапейрона-Менделєєва, знаходимо
RT 8,314.103.323
р = ------- = ------------------- = 2685 кПа
V 1
Розбіжність в результатах складає 4,27%. Точніші результати дає рівняння Ван-дер-Ваальса
Задача 5 Газова суміш складається з 3м3 СО2, взятого під тиском 95940Па, 4м3 О2 під тиском
106600Па, 6м3 азоту під тиском 93280Па. Об’єм суміші 10м3. Визначити парціальні тиски газів у
суміші та загальний тиск суміші. Температура постійна
Розв’язання: Парціальні тиски кожного з газів розраховуються з використанням закону Бойля-
Маріотта P1/P2 = V2/V1 95940. 3
PCO2 = ------------ = 28782 Па
10
.
106600 4 93280. 6
PO2 = ---------------- = 42640 Па PN2 = ------------ = 55968 Па
10 10
Згідно закону Дальтона Рзаг = Р1 + Р2 + Р3... + Pk
Рзаг = 28782 + 42640 + 55968 = 127390 Па
Задача 6 В ємності об’ємом 2000м3 змішуються 1кг азоту, 2кг кисню, 3кг водню. Обчислити
парціальні об’єми і тиски складових суміші, а також загальний тиск газової суміші при 170С.
Розв’язання Розраховуємо кількість кмоль газів за формулою n = m / M
1 2 3
nN2 = -------- = 0,03569кмоль; nO2 = ------- = 0,00625кмоль; nH2 = -------- = 1,485кмоль
28,02 32 2,02
n = 0,03569 + 0,00625 + 1,485 = 1,583 кмоль

T = 273 + 15 = 290K
З рівняння Р заг V заг =  nRT визначаємо загальний тиск суміші газів Р заг
nRT 3
1,583. 8,314.10 .290
Р заг = ----------- = ---------------------------- = 1908 Па
V заг 2000
За рівнянням Pk = ( nk /  n) Р заг розраховуємо парціальні тиски газів в суміші
n N2 0,03569
PN2 = -------- Р заг = ------------ 1908 = 42,93 Па
n 1,583
n H2 1,485
PH2 = -------- Р заг = ------------ 1908 = 1789,89 Па
n 1,583
n O2 0,00625
PO2 = -------- Р заг = ------------ 1908 = 75,18 Па
n 1,583
За рівнянням Vk = Pk V заг / Р заг розраховуємо парціальні об’єми газів в суміші

PN2 V заг 42,93 .2000
VN2 = ------------- = --------------- = 45,11м3
Р заг 1908
PO2 V заг 75,18 .2000

VO2 = ------------- = --------------- = 78,79 м3
Р заг 1908
PH2 V заг 1789,89. 2000
VH2 = ------------- = ------------------ = 1876,19 м3
Р заг 1908
Приклад 7 Якщо при кімнатній температурі і тиску 1 • 105 Па повітря містить 14,5 - 26,8 об'ємних
часток (%) амоніаку, то такі суміші називаються вибуховими. У яких межах змінюється парціальний
тиск амоніаку у цих сумішах?
Розв'язування. Оскільки парціальні тиски газів прямо пропорційні до їх об'ємних часток у суміші, то
найменший Р(NН3) дорівнює 1 • 105 • 0,145 = 14500Па = 14,5 кПа,
а найбільший Р(NН3) дорівнює 1 • 105 • 0,268 = 26800 Па = 26,8 кПа (1 кПа = 103 Па).
Приклад 8. Який тиск потрібний для того, щоб зібрати в об'ємі 100 м3 при температурі 27 °С карбон
(IV) оксид, виділений повним термічним розкладанням вапняку масою 5 т, в котрому масова частка
кальцій карбонату складає 80 %?
Розв'язування. Маса розкладеного кальцій карбонату визначається відношенням:
5000 * 80
m (СаСО3) = ------------- = 4000 кг.
100
Із пропорції, складеної згідно з рівнянням реакції СаСО3 —> СаО + СО2, знаходять:
а) об'єм СО2(н.у.), або б) масу СО2, залежно від того, чи буде далі використане рівняння приведення
газу до (н.у.) або рівняння Менделєєва - Клапейрона:
а) 100 кг СаСО3 - 22,4 м3 СО2
4000 " - " - х "- "
3
х = V(СО2) = 896 м
Оскільки
VP V0P0 V0P0T
--- = ------ або P = ---------- , то
T T0 VT0
896м3 . 1.013.105 . 300К
Р(СО2) = -------------------------------- = 9,97.105 Па = 0,997 МПа = 1МПа
273К . 100м3
б) 100 кг СаСО3 - 44 кг СО2

4000 " - " - х " - "
x = m(CO2) = 1760 кг
PV = (m / M) RT
mRT 1760кг . 8,31Н.м.моль-1 . К-1 .300К
P = ----------- = ---------------------------------------------- = 9,07.105 Па = 1МПа
MV 44.10-3 кг.моль-1. 100м3
Приклад 9 Визначте відносну молекулярну масу органічної речовини, якщо вона масою 1,3г у
пароподібному стані займає об’єм 0,6л при 870С і тиску 0,83 .105 Па?
Розв'язування. Об’єм газу (н.у.) V0 = VPT0 / P0T , звідки

0,6. 0,83.105 . 273
V0 = ------------------------- = 0,373 л
1,013.105 . 360
Пара масою 1,3г займає об’єм 0,373л

“–“ x - “ – “ 22,4л
1,3 . 22,4
х = М = ----------------- = 78,2 г/моль; або Мr = 78,2
0,373
Приклад 10 Визначте масу кисню об'ємом 10 л за нормальних умов.

Розв'язування. Розраховуємо кількість молів молекулярного кисню:
VH (O2) 10 л
n(О2) = --------- = ---------------- = 0,45 моля, де VH -об'єм кисню за нормальних умов.
Vm(О2) 22,4 л/моль
Визначаємо масу кисню:
m(O2) = n(O2) * М(O2); m (О2) = 0,45 моль • 32 г/моль = 14,4 г.
Задача 11 . Визначте масу та об'єм, який за нормальних умов займають 2.1024 молекул водню.
Розв'язування. Визначаємо кількість речовини водню n(Н2) за формулою:
N(Н2)
n(Н2) = ——— ,
NА
де N(Н2)- число молекул Н2, NA = 6,02 • 1023 моль-1 - стала Авогадро.
2 . 1024
Отримуємо: N(Н2) = -------------- = 3,33 (моль).
6,02 . 1023
Масу газу m (Н2) обчислюємо за формулою:
m (Н2) = n (Н2) * М(Н2);
m (Н2) = 3,33 моль • 2 г/моль = 6,66 г.
Обчислюємо об'єм Н2 за нормальних умов (н.у.): V(Н2) = V m • n (Н2);
V(Н2) = 22,4 л / моль • 3,33 моль = 74,6 л (н.у.).
Задача 12. Визначте кількість молекул карбон (IV) оксиду СО2 об'ємом 11,2 л за нормальних умов.
Розв'язування. Обчислюємо кількість речовин молекулярного СО2 :
V(СО2) 11,2л
n (СO2) = --------------- = --------------- = 0,5 моль.
VМ(СО2) 22,4 л/моль
Визначаємо кількість молекул СО2 за формулою:
N (CO2)
n (CO2) = ——— ,
NА
де N(СО2) - число молекул СО2; NA = 6,02 • 1023 моль-1 - стала Авогадро.
Одержуємо: N(СО2) = n(СО2) • NА.
N(СО2) = 0,5 моль • 6,02 • 1023 моль-1 = 3,01 • 1023 молекул.
Задача 13. Густина газу за повітрям дорівнює 2. Знайти молярну масу невідомого газу.
Розв'язування. Знаючи густину за повітрям, молярну масу газу, Dп визначаємо за виразом:
М = 29Dп.
М = 29 • 2 = 58 (г/моль).
Задача14. Густина газу за азотом дорівнює 2,5. Визначте густину цього газу за воднем.
Розв'язування. Знаючи густину газу за азотом DN2 , знаходимо молярну масу газу:
М = 28 • DN2 = 28 • 2,5 = 70 г/моль.
Густина цього газу за воднем становитиме:
М(газу) 70
DN2 = ------------- = ------ = 35
М(Н2) 2
РЕАКЦІЇ ЗА УЧАСТЮ ГАЗОПОДІБНИХ РЕЧОВИН
У даному розділі виділено такі групи задач:

Група 1. Задачі на знаходження складу газової суміші, якщо в умові є дані, які дозволяють
розрахувати молярну масу суміші, і задачі на знаходження відносної густини газової суміші за її
складом з наступним використанням одержаних даних для проведення розрахунків за хімічними
рівняннями.
Група 2. Задачі, пов'язані з добуванням чи використанням сумішей озону і кисню, необхідних для
проведення реакцій горіння органічних та неорганічних речовин.
Група 3. Задачі на встановлення складу газової суміші за наявних даних про зміну об'єму газової
суміші в результаті реакції.
Група 4. Задачі на використання газових законів.
Група 5. Задачі з використанням поняття «ступінь перетворення (конверсії)».
При проведенні хімічних розрахунків за хімічними рівняннями за участю газоподібних речовин
потрібно пам'ятати, чио об'єм газу повинен бути приведений до нормальних умов.
Нормальні умови: температура 0°С або 273 К, тиск— 1,013.105Па, або 760 мм рт. ст., або 1 атм.
Для приведення об'єму газу до нормальних умов (н.у.) користуються формулою об'єднаного
газового закону:
PV / T = P0V0 / T0
де Р, V, Т— тиск, температура та об'єм за певних умов,
а Р0, V0, Т0 — тиск, температура та об'єм за нормальних умов.
Часто зручно користуватись формулою Менделєєва — Клапейрона: mRT
PV = -------- = ν RT
M
де V — об'єм газу, Р — тиск, Т — абсолютна температура (К), М — молярна маса газу,
m — маса газу, ν — кількість речовини, R — універсальна газова стала.
л . атм Дж мл . мм рт ст
R = 0,082 ---------- = 8,314 ----------- = 62360 ------------------
моль . К моль . К моль . К
* Примітка: Підкреслені задачі є тренувальними вправами і розв'язки їх наводяться.
Група 1. Задачі на знаходження складу газової суміші, якщо в умові є дані, які дозволяють
розрахувати молярну масу суміші, і задачі на знаходження відносної густини газової суміші за її
складом з наступним використанням одержаних даних для проведення розрахунків за хімічними
рівняннями.
І РІВЕНЬ
1.1 * Обчисліть густину за воднем газової суміші, що містить за об'ємом 20% метану, 40% карбон
діоксиду, решта — чадний газ.
1.2 Суміш амоніаку та азоту має густину за гелієм 6. Обчисліть: а) об'ємну частку азоту (%) у
суміші; б) масову частку (%) амоніаку в суміші.
1.3 Газова суміш складається з 20 л карбон діоксиду, 40 л кисню та 60 л водню. Розрахуйте
відносну густину суміші за амоніаком.
1.4 Газова суміш складається з метану, азоту та амоніаку, об'єми яких відносяться відповідно як
2:1:2. Обчисліть відносну густину суміші за гелієм.
1.5 Густина за воднем суміші метану та ацетилену становить 9. Обчисліть: а) об'ємні частки
газів (%) у суміші; б) масові частки газів у суміші (%).
1.6 Густина за повітрям суміші карбон діоксиду та карбон монооксиду становить 1,3. Обчисліть
об'ємні частки (%) газів, що входять до складу суміші.
1.7 Обчисліть густину за воднем газової суміші, що містить 0,4 моль вуглекислого газу, 0,2 моль
азоту та 1,4 моль кисню.
1.8 Обчисліть густину за повітрям еквімолярної газової суміші, що містить азот та кисень.
1.9 Обчисліть густину за воднем газової суміші, що містить 100 мл азоту, 300 мл кисню та 400 мл
карбон діоксиду. Виміри об'ємів проводились за однакових умов.
1.10 Обчисліть густину за амоніаком суміші, що містить карбон монооксид, карбон діоксид та
водень, об'єми яких відносяться відповідно як 1:4:5.
1.11 Густина за воднем суміші кисню та азоту становить 15,5. Обчисліть масові частки газів (%)
у суміші.
1.12 Розрахуйте густину за воднем газової суміші (н.у.), що утвориться при термічному розкладі
алюміній нітрату.
1.13 Суміш метану та сірководню важча за водень в 14,43 разу. Як відносяться кількості речовин
компонентів суміші?
II РІВЕНЬ
1.14 Густина за повітрям суміші кисню та .карбон діоксиду 1,24. Обчисліть об'єм цієї суміші, що
витратиться на спалювання 5 м3 водню (н.у.).
1.15 Розрахуйте об'єм повітря необхідний для спалювання 20,0л суміші чадного газу та водню
(н.у.). Густина за амоніаком цієї суміші становить 1,2.
1.16 Обчисліть густину за воднем суміші пропану та метану, якщо відомо, що суміш містить 40%
метану за об'ємом. Який об'єм кисню піде на спалювання 20 л (н.у.) цієї суміші?
1.17 Густина за воднем суміші метану та чадного газу 10. Обчисліть об'єм кисню (н.у.), який
витратиться на спалювання 5 моль вихідної суміші.
1.18 При взаємодії суміші чадного газу та азоту зі стехіометричною кількістю речовини кисню
утворилась двохкомпонентна газова суміш об'ємом 120 дм3 з густиною за повітрям 1,1. Знайдіть
об'ємний склад вихідної суміші.
1.19 При термічному розкладі суміші амоній карбонату та амоній гідроген карбонату масою 120 г
з масовою часткою амоній карбонату 30% утворилась двохкомпонентна газова суміш, яку привели
до нормальних умов. Розрахуйте густину цієї суміші за воднем.
1.20 При нагріванні суміші магній карбонату та калій перманганату утворилось 11,2 дм3 газової
суміші (н.у.), що має густину за повітрям 1,27. Обчисліть: а) масовий склад вихідної суміші солей;
б) об'ємні частки компонентів газової суміші (%).
1.21 При нагріванні 81,3 г еквімолярної суміші аргентум нітрату та калій нітрату утворилась
газова суміш, яку привели до нормальних умов. Розрахуйте: а) об'ємні частки (%) компонентів
газової суміші; б) густину утвореної суміші за повітрям.
1.22 Суміш ацетилену та метану має густину 0,8 г/л (н.у.). Розрахуйте: а) відносну густину суміші
за воднем; б) об'ємну частку (%) метану в суміші.
1.23 Який об'єм метану потрібно добавити до 20л (н.у.) карбон діоксиду, щоб густина одержаної
суміші становила 1,34 г/л?
III РІВЕНЬ
1.24 Який об’єм кисню потрібно використати для повного спалювання 120 м3 газової суміші (н.у.),
що містить чадний газ та водень, об’єми яких відносяться як 1:4? Розрахуйте густину за воднем
вихідної суміші.
1.25 Розрахуйте об'єм повітря (н.у.), що піде на спалювання 40 см3 еквімолярної суміші метану та
чадного газу. Обчисліть густину вихідної суміші за амоніаком.
1.26 Обчисліть густину за воднем газоподібної суміші, яка утвориться при термічному розкладі
сульфур триоксиду, якщо в момент встановлення хімічної рівноваги розкладеться 4% вихідної
речовини.
1.27 Обчисліть густину за повітрям газової суміші (н.у.), що утвориться при термічному розкладі
купрум (II) нітрату.
1.28 При термічному розкладі суміші натрій гідрогенкарбонату та амоній гідрогенкарбонату
масою 49,4 г утворилось 13,44 л (н.у) газової суміші. Обчисліть: а) густину утвореної газової
суміші за воднем; б) масові частки солей (%) у вихідній суміші.
1.29 Після повного гідрування суміші метану та етену густина утвореної суміші за воднем
збільшилась на 0,25. Обчисліть об'ємну частку етену (%) у вихідній суміші.
1.30 До 5 л суміші нітроген монооксиду та нітроген діоксиду (н.у.), що має густину за воднем 19,
додали 3 л (н.у) кисню. Розрахуйте: а) густину за воднем утвореної суміші; б) на скільки
зменшився загальний об'єм газів після реакції.
1.31 Змішали 0,8 л нітроген монооксиду та 2,5 л повітря (н.у.). Обчисліть: а) об'ємний склад
утвореної газової суміші; б) відносну густину утвореної газової суміші за повітрям.
1.32 Газова суміш, що складається з метану, водню та карбон діоксиду, має густину за амоніаком
1,27. Для спалювання одного об'єму суміші витратили три об'єми повітря. Обчисліть об'ємний
склад вихідної суміші (%). Усі виміри проводились за однакових умов. Об'ємна частка кисню в
повітрі становила 20%.
1.33 Обчисліть об'ємний склад (%) суміші карбон (IV) оксиду, карбон монооксиду та водню,
густина якої за метаном становить 1,56. Відомо, що при пропусканні 300 см3 цієї суміші крізь
надлишок баритової води об'єм газової суміші зменшився до 210 см3. Усі виміри проводились за
однакових умов.
1.34 Густина за воднем суміші, що складається з водню, ацетилену та етену, дорівнює 12. Для
спалювання 89,6 дм3 цієї суміші використали 224 л кисню. Обчисліть об'ємний склад вихідної
суміші (%). Усі виміри проводились за однакових умов.
1.35 Густина за воднем суміші, що містить метан% водень та карбон діоксид, становить 8,0. На
спалювання 200 мл вихідної суміші витратили 500 мл повітря. Обчисліть об'ємний склад вихідної
суміші (%). Усі виміри об'ємів проводились за однакових умов. Об'ємна частка кисню в повітрі
становила 20%.
1.36 Суміш метану, пропену та пропану об'ємом 180 мл пропустили крізь водний розчин брому. У
реакцію вступило 385,6 г брому. Густина за повітрям вихідної суміші 1,21. Обчисліть об'ємні
частки компонентів вихідної суміші (%).
1.37 Суміш етану, етену та бутену має густину за воднем 18. До 2 л суміші додали 2 л водню і
пропустили одержану суміш над нагрітим каталізатором. У результаті об'єм її зменшився на 1000мл.
Обчисліть об'ємні частки компонентів вихідної суміші (%). Виміри об'ємів проводились за
однакових умов.
1.38 Суміш метану, етану та ацетилену має густину за воднем 11,8. До 0,4 л вихідної суміші
додали 1 л водню і пропустили одержану суміш над нагрітим каталізатором. При цьому об'єм її
зменшився до 1,24 л. Обчисліть об'ємні частки газів (%) у вихідній суміші. Усі виміри об'ємів
проводились за однакових умов.
1.39 Газ, одержаний при спалюванні 17,92 л (н.у) суміші чадного газу та метану з густиною за
воднем 12,5, пропустили крізь розчин натрій гідроксиду із вмістом лугу 0,9 моль. Розрахуйте: а)
об'ємні частки компонентів вихідної суміші (%); б) масу та склад утвореної суміші солей.
1.40 При спалюванні 350л суміші метану та ацетилену в кисні одержали 775 л суміші карбон
діоксиду та кисню, що має густину за повітрям 1,424. Обчисліть об'ємні частки (%) газів у вихідній
суміші. Усі виміри проводились за однакових умов.
1.41 До 4 л суміші карбон монооксиду та нітроген діоксиду добавили за нормальних умов такий
же об'єм кисню. Суміш спалили, а утворену газову суміш привели до початкових умов. Обчисліть
об'ємний склад (%) утвореної газової суміші, якщо відносна густина вихідної суміші за воднем
дорівнює 17.
1.42 Суміш пропану, бутану та пропену (н.у.) об'ємом 4,48 л (н.у.), що має густину за воднем 23,
прореагувала з 0,1 моль брому. Обчисліть об'ємні частки компонентів (%) вихідної газової суміші.
Група 2. Задачі, пов'язані з добуванням чи використанням сумішей озону і кисню, необхідних для
проведення реакцій горіння органічних та неорганічних речовин.
І РІВЕНЬ
2.1 Кисень об'ємом 25,0л (н.у.) пропустили через озонатор. У реакцію вступила 1/5 його частина.
Розрахуйте об'єм одержаної суміші (н. у).
2.2 Через озонатор пропустили 80 мл (н.у) повітря. Прореагувало лише 4% наявного в повітрі
кисню. Розрахуйте об'ємні частки (%) компонентів утвореної газової суміші.
2.3 Обчисліть, який об'єм водню (н.у.) згорить у 2 л суміші озону і кисню з об'ємною часткою
озону 5%?
2.4 При пропусканні повітря через озонатор об'єм газової суміші зменшився на 2%. Обчисліть
об'ємні частки речовин (%) в одержаній .суміші.
2.5 3000 мл кисню, виміряного при 20°С і тиску і 5 атм, повністю перетворили в озон. Яку
кількість молекул озону одержали?
2.6 Який об'єм чадного газу згорить у 2л (н.у.) суміші озону і кисню з об'ємною часткою озону 8%?
2.7 Суміш озону і кисню має густину 1,61 г/л (н.у.). Обчисліть об'ємну частку (%) озону в суміші.
Який об'єм нітроген монооксиду можна окиснити даною газовою сумішшю об'ємом 20 л (н.у.)?
2.8 Обчисліть об'єм суміші озону і кисню з об'ємною часткою озону 15%, який витратиться на
спалювання 10 дм3 водню (н.у.).
2.9 При озонуванні 40 л кисню утворилась газова суміш об'ємом 38,5 л (н.у.). Яка об'ємна частка
озону (%) в утвореній газовій суміші?
2.10 Розрахуйте об'єм суміші озону і кисню з об'ємною часткою озону 10%, який витратиться на
спалювання 200 мл еквімолярної суміші карбон монооксиду та карбон діоксиду (н.у.).
2.11 Який об'єм суміші озону і кисню з об'ємною часткою озону 10% витратиться на спалювання
42 л пропану (н.у.)?
2.12 При озонуванні кисню відбулось зменшення об'єму на 25 мл. Який об'єм кисню проозонувався?
Обчисліть об'єм озону, що утворився. Усі виміри проводились за нормальних умов.
ІІ РІВЕНЬ
2.13 На спалювання 28 л суміші метану та чадного газу витратили 21,1л суміші озону і кисню
(н.у.) з об'ємною часткою озону 12%. Обчисліть об'ємну частку метану (%) у вихідній суміші.
2.14 Обчисліть об'єм суміші озону і кисню, що містить 4% озону, необхідний на спалювання 200 л
(н.у) суміші вуглекислого газу, азоту, водню та кисню, об'ємні частки яких у суміші становлять
відповідно 20%, 30%, 40% та 10%.
2.15 Який об'єм суміші озону і кисню з густиною за воднем 19 потрібно використати для
окиснення 4,0 л нітроген монооксиду (н.у.)?
2.16 Який об'єм суміші озону і кисню з густиною за повітрям 1,3 необхідно використати для
спалювання 260 см3 метану, який містить домішки азоту, об'ємна частка яких становить 25%?
2.17 Із 300 мл повітря з домішками озону після розкладу озону одержали 312 мл газової суміші.
Виміри об'ємів проводились за однакових умов. Обчисліть: а) об'ємну частку озону у вихідній
суміші (%); б) об'ємні частки компонентів утвореної газової суміші (%). Врахуйте, що об'ємна
частка кисню в повітрі з домішками озону становила 18%.
2.18 Через озонатор пропустили 10 л газової суміші, що містить азот та кисень в однакових
об'ємах. Відомо, що 5% кисню перетворилось в озон. Обчисліть об'ємні частки газів (%) в
утвореній суміші. Виміри об'ємів проводились за нормальних умов.
2.19 Зі 140мл суміші озону і кисню після розкладу озону утворилось 160 мл кисню (н.у.).
Обчисліть: а) масову частку озону (%) в суміші озону і кисню; б) об'єм суміші озону і кисню, який
витратиться на спалювання 8,00 л етану (н.у.).
2.20 Який об'єм водню (н.у.) потрібно використати для перетворення у воду 2 л суміші озону і
кисню з об'ємною часткою озону 0,1?
2.21 При пропусканні повітря через озонатор його об'єм зменшився на 4%. Обчисліть об'ємні
частки газів в утвореній суміші (%). Який об'єм утвореної суміші витратиться на спалювання 4 м3
(н.у.) суміші карбон монооксиду та азоту з об'ємною часткою азоту 20%?
2.22 40 мл суміші пропану і бутану спалили у 200 мл суміші озону і кисню, що містила 3% озону.
Обчисліть об'ємні частки газів (%) у вихідній суміші (н.у.).
III РІВЕНЬ
2.23 Після озонування кисню об'єм одержаної суміші озону і кисню виявився на 120 мл меншим за
вихідний об'єм кисню (н.у.). Одержану газову суміш пропустили крізь водний розчин калій йодиду
масою 200 г з масовою часткою солі 15%. Яка маса йоду при цьому виділилась?
2.24 Який об'єм суміші озону і кисню з об'ємною часткою озону 25% необхідно використати для
повного спалювання 120л суміші карбон монооксиду та водню (н.у.)?
2.25 Який об'єм суміші озону і кисню з об'ємною часткою озону 20% потрібно використати для
спалювання 50,0 л суміші, що містить водень, метан та кисень, об'єми яких відносяться відповідно
як 2:2:1? Виміри об'ємів проводяться за нормальних умов.
2.26 Розрахуйте об'єм суміші озону і кисню з об'ємною часткою озону 20%, який витратиться на
спалювання 20 л (н.у.) суміші метану і пропану, що має густину за воднем 18.
2.27 Обчисліть об'єм суміші озону і кисню, густина якої за повітрям становить 1,4, що витратиться
на спалювання 150 дм3 суміші метану і бутану, що має густину за воднем 18.
2.28 Який об'єм суміші озону і кисню з об'ємною часткою озону 12% потрібно використати для
добування 120 г олеуму з масовою часткою сірчаного ангідриду 40%, виходячи з піриту?
Група 3. Задачі на встановлення складу газової суміші за наявних даних про зміну об'єму газової
суміші в результаті реакції.
І РІВЕНЬ
3.1 До 300 мл суміші карбон монооксиду та карбон діоксиду добавили 500 мл кисню (н.у.). Після
спалювання суміші і приведення до нормальних умов Об'єм утвореної суміші склав 700 мл.
Обчисліть об'ємні частки (%) компонентів утвореної газової суміші.
3.2 До 400 мл суміші азоту та водню додали 200 мл кисню. Суміш підпалили. Об'єм одержаної
суміші склав 375 мл. Усі виміри проводились за нормальних умов. Визначте об'ємні частки
компонентів вихідної та утвореної суміші (%).
3.3 Після вибуху 30 дм3 суміші водню та кисню виявили 9 дм3 газу (н.у.), що підтримує горіння.
Визначте об'ємні частки (%) газів у вихідній суміші.
3.4 Суміш метану та чадного газу об'ємом 70 см3 прореагувала з 0,55 л повітря. Розрахуйте об'ємні
частки (%) газів у вихідній суміші. Виміри об'ємів проводились за нормальних умов. Об'ємна
частка кисню в повітрі становила 20%.
3.5 При спалюванні б л суміші етану та чадного газу в стехіометричній кількості речовини кисню
утворилось 14л газопарової суміші. Після конденсації водяних парів залишилось ще 8л газу. Усі
виміри проводились за однакових умов. Розрахуйте об'ємну частку (%) чадного газу у вихідній
суміші.
3.6 Які об'єми водню та кисню прореагували, якщо в результаті реакції об'єм суміші після
приведення до попередніх умов зменшився на 120 см3? Врахуйте, що вода перебувала в
пароподібному стані.
3.7 На повне гідрування суміші етену та ацетилену об'ємом 370 л витратили 620 л водню (н.у.).
Визначте масову частку ацетилену (%) у вихідній суміші. На скільки зменшився загальний об'єм
газів у результаті проходження хімічних реакцій?
3.8 Стехіометричну суміш азоту та водню об'ємом 1700 мл пропустили над нагрітим
каталізатором. Після реакції об'єм газів склав 1600 мл. Виміри проводились за однакових умов.
Обчисліть об'ємні (%) частки компонентів в утвореній суміші.
3.9 До 10 л суміші метану та ацетилену додали такий же об'єм водню. Після пропускання суміші
над нагрітим нікелевим каталізатором об'єм суміші став 16 л. Розрахуйте об'ємну частку (%)
ацетилену в суміші. Усі виміри проводились за однакових умов.
3.10 Суміш азоту і водню спалили у стехіометричній кількості речовини кисню. Після закінчення
реакції та приведення газової суміші до початкових умов (вода сконденсувалась) встановили, що
об'єм газової суміші зменшився на величину, яка дорівнює об'єму вихідної суміші.
Як відносились об'єми газів у вихідній суміші?
3.11 Після спалювання в кисні суміші карбон монооксиду та карбон діоксиду об'ємом 120 мл об'єм
суміші зменшився на 40 мл. Визначте об'ємну частку (%) вуглекислого газу у вихідній суміші. Усі
виміри проводились за однакових умов.
3.12 Підпалили 50 мл суміші карбон монооксиду та кисню. Одержані продукти пропустили крізь
розчин лугу. Об'єм газу у що не поглинувся, склав 20 мл. Відомо, що газ підтримує горіння.
Визначте об'ємну частку (%) карбон монооксиду у вихідній суміші. Усі об'єми вимірювались
за однакових умов.
3.13 Підпалили 300 дм3 суміші водню і кисню. Після завершення реакції залишилось 30 дм3 газу,
що підтримує горіння. Обчисліть об'ємну частку водню (%) у вихідній суміші. Виміри об'ємів газів
проводились за однакових умов.
ІІ РІВЕНЬ
3.14 До 200 мл суміші ацетилену і бутану додали 1 л кисню (н.у.). Після спалювання суміші і
приведення до початкових умов об'єм утвореної суміші склав 720 мл. Визначте об'єм ацетилену в
суміші.
3.15 Суміш кисню та чадного газу об'ємом 200 мл (н.у.) привели до умов реакції. Після
приведення утвореної суміші до початкових умов її об'єм склав 150 мл (н.у.). Визначте
об'ємний.склад суміші, що утворилась, якщо відомо, що в ній спалахує тліюча скіпка.
3.16 Суміш об'ємом 400 мл (н.у.), що містить карбон монооксид та надлишок кисню, привели до
умов реакції. Після приведення утвореної суміші до початкових умов її об'єм зменшився на 50 мл.
Розрахуйте об'ємні частки (%) компонентів утвореної суміші.
3.17 Суміш азоту та етану об'ємом 28 л (н.у.) спалили. Продукти спалювання пропустили крізь
надлишок вапняної води. При цьому одержали 85 г солі. Обчисліть об'ємну частку азоту (%) у
вихідній суміші.
3.18 До 500 мл суміші водню та карбон монооксиду додали 600 мл кисню і привели до умов
реакції. Об'єм утвореної газової суміші склав 700 мл. Усі виміри проводились за нормальних умов.
Визначте об'ємний склад вихідної суміші.
3.19 До 25 мл суміші метану та етану добавили 100 мл кисню (н.у.). Суміш підпалили. Після
приведення утвореної суміші до початкових умов її об'єм склав 70 мл. Визначте об'ємну частку
метану (%) у вихідній суміші.
3.20 В евдіометрі спалили 80 мл суміші (н.у.) метану в надлишку кисню. Після поглинання
вуглекислого газу та води і приведення утвореної суміші до початкових умов її об'єм склав 20 мл.
Визначте об'ємні частки газів (%) у початковій суміші.
3.21 До 200 мл суміші етану та етену добавили 400 мл водню. Суміш пропустили над нагрітим
платиновим каталізатором. Об'єм утвореної суміші склав 550 мл. Усі виміри проводились за
однакових умов. Обчисліть об'ємні, та масові частки (%) компонентів вихідної суміші.
3.22 В евдіометрі спалили 120 мл суміші етану з киснем. Після поглинання води та вуглекислого
газу залишилось30 мл газу, що підтримує горіння. Усі виміри проводились за однакових умов.
Визначте об'ємний склад вихідної суміші.
3.23 Суміш чадного газу та пропану об'ємом 80 мл змішали з 350 мл кисню (н.у.) і привели до
умов реакції. Об'єм суміші після приведення до нормальних умов склав 240 мл. Суміш підтримує
горіння. Визначте об'ємний склад вихідної та утвореної суміші.
3.24 До суміші пропану і пропену об'ємом 12 мл добавили 10 мл водню (н.у.) і пропустили над
нагрітим нікелевим каталізатором. Після приведення продуктів реакції до початкових умов об'єм
суміші склав 14 мл. Обчисліть об'ємну частку (%) пропену у вихідній суміші.
3.25 Підпалили 100 мл (н.у.) суміші бутану і кисню. Після закінчення реакції і приведення газів до
початкових умов об'єм суміші зменшився на 35,0 мл. В утвореній суміші спалахує тліюча скіпка.
Розрахуйте об'ємні частки компонентів (%) вихідної та одержаної газової суміші.
3.26 До 560 мл суміші етену та ацетилену додали водень до утворення 2л суміші. Після
пропускання цієї суміші над нагрітим платиновим каталізаторам її об'єм зменшився на 33,6%.
Обчисліть об'ємні частки компонентів (%) у вихідній суміші.
3.27 На суміш об'ємом 40 мл, що містить амоніак, азот та водень, подіяли електричним струмом.
Об'єм газів став 56 мл. Цю суміш пропустили над нагрітим купрум (II) оксидом. Об'єм газу, що
залишився, склав 9 мл. Усі виміри проводились за однакових умов. Визначте об'ємний
склад вихідної суміші.
3.28 Газову суміш об'ємом 600 мл, що містить нітроген монооксид, азот, нітроген діоксид,
пропустили крізь воду. Об'єм газів, які не поглинулись, склав 300 мл. До них додали 200 мл кисню,
у результаті чого об'єм склав 450 мл. Усі виміри об'ємів проводились за однакових умов.
Розрахуйте об'ємну частку нітроген монооксиду у вихідній суміші (%).
ІІІ РІВЕНЬ
3.29 До суміші об'ємом 200 мл, що містить азот, водень та метан, добавили 300 мл кисню (н.у.).
Суміш підпалили. Після закінчення реакції одержану газову суміш привели до початкових умов,
при цьому її об'єм склав 210 мл. Цю суміш пропустили крізь надлишок розчину натрій
гідроксиду. Об'єм утвореної суміші зменшився до 110мл. Визначте об'ємний склад вихідної суміші.
3.30 До 60 мл суміші, що містить азот, карбон монооксид та етан, додали 150 мл кисню (н.у.).
Суміш спалили. Після приведення утворених продуктів до початкових умов об'єм суміші склав
125 мл. При пропусканні утвореної газової суміші крізь надлишок розчину лугу об'єм суміші
зменшився на 80мл. Суміш газів, яка залишилась, підтримує горіння.
Визначте об'ємний склад вихідної суміші газів.
3.31 До 375 мл суміші азоту, карбон діоксиду та ацетилену добавили 500 мл кисню. Суміш
привели до умов реакції. Після закінчення горіння і приведення продуктів до початкових умов
одержали 687,5 мл газової суміші, яку пропустили крізь надлишок розчину натрій гідроксиду. При
цьому об'єм суміші зменшився до 337,5 мл. Усі виміри проводились за нормальних умов. Визначте
об'ємний склад вихідної суміші.
3.32 До суміші етену та ацетилену об'ємом 150 мл добавили 350 мл водню і пропустили над
нагрітим платиновим каталізатором, після чого об'єм утвореної суміші склав 250 мл. Усі виміри
об'ємів проводились за нормальних умов. Визначте: а) об'ємний склад вихідної суміші;
б) масу водного розчину брому з масовою часткою речовини 10%, яку може знебарвити вихідна
суміш.
3.33 До 70 мл суміші етену, азоту та етану добавили ЗД5 мл кисню (н.у.). Суміш підпалили. Об'єм
утвореної суміші після приведення її до початкових умов склав 270 мл. Після поглинання
вуглекислого газу лугом залишилось 170 мл газової суміші, яка містить 11,77% газу, що не
горить. Визначте об'ємний склад вихідної суміші. Усі виміри проводились за нормальних умов.
3.34 До 80 мл суміші етану, ацетилену та азоту добавили 145 мл кисню (н.у.). Суміш підпалили.
Після приведення до початкових умов об'єм утвореної суміші склав 130 мл. Продукти реакції
пропустили крізь надлишок розчину лугу, при цьому об'єм газової суміші зменшився на 100 мл.
Газ, що залишився, не горить і не підтримує горіння. Визначте об'ємний склад вихідної суміші. Усі
виміри об'ємів проводились за нормальних умов.
3.35 Суміш об'ємом 120 мл, що містить азот, ацетилен та амоніак, змішали з 240 мл кисню та
спалили. Після приведення утвореної газової суміші до початкових умов її об'єм склав 220 мл. Цю
суміш пропустили крізь надлишок розчину лугу. Об'єм газової суміші зменшився до 100 мл.
Обчисліть: а) об'ємні частки компонентів у суміші (%), яка утворилась після спалювання вихідної
суміші; б) відношення об'ємів газів у початковій суміші. Усі виміри проводились за нормальних
умов.
3.36 Суміш етану, етену та пропену об'ємом 19,04л (н.у.) має масу 27,1 г. До цієї суміші добавили
20 л водню (н.у.) і пропустили над нагрітим нікелевим каталізатором. Об'єм утвореної суміші за
цих же умов склав 25,6 л (н.у.). Обчисліть молярні частки компонентів (%) вихідної суміші.
3.37 До 600 мл суміші водню, карбон діоксиду та азоту добавили 45 мл кисню, необхідного для
повного спалювання суміші. Об'єм утвореної суміші склав 510 мл. Цю суміш пропустили крізь
надлишок розчину калій гідроксиду. Об'єм суміші зменшився до 310мл. Визначте об'ємний склад
вихідної суміші. Усі виміри проводились за нормальних умов.
3.38 До 100 мл суміші водню, азоту та кисню (н.у.) добавили такий же об'єм кисню. Суміш підпалили.
Після закінчення реакції і приведення суміші до початкових умов об'єм газів склав 110 мл. Об'ємна
частка кисню в утвореній суміші дорівнює 72,73%. Розрахуйте об'ємні частки:
а) компонентів вихідної суміші (%); б) речовин, що містились в утвореній суміші (%).
3.39 До 600 мл суміші водню, карбон монооксиду та карбон діоксиду добавиш 400 мл кисню. Суміш
підпалили. Після приведення утвореної газової суміші до нормальних умов її об'єм склав 750 мл.
Газову суміш пропустили крізь надлишок розчину калій гідроксиду. Не поглинулось 250 мл газу, що
підгримує горіння. Усі виміри проводились за нормальних умов. Визначте об'єми газів, які входили
до вихідної суміші.
3.40 До 200 мл суміші нітроген монооксиду з нітроген діоксидом добавили 500 мл повітря, об'ємна
частка кисню в якому становила 20,0%. Після окиснення нітроген монооксиду вміст азоту в
утвореній суміші склав 64,516% (за об'ємом). Усі виміри об'ємів проводились за однакових
умов. Визначте склад утвореної суміші в об'ємних відсотках.
3.41 Змішали 400 мл суміші азоту, карбон монооксиду та карбон діоксиду з 600 мл повітря, об'ємна
частка кисню в якому 20%. Після спалювання карбон монооксиду і приведення системи до
початкових умов об'єм суміші зменшився на 60 мл. Об'ємна частка азоту в утвореній суміші склала
72,34%. Визначте об'ємний склад початкової та утвореної суміші (%). Усі виміри проводились за
нормальних умов.
Група 4 Задачі на використання газових законів.
І РІВЕНЬ
4.1 Обчисліть об'єм (н.у.) певної маси газу, якщо відомо, що ця маса газу при 40°С і тиску
720 мм рт. ст. займає об'єм 180 см3.
4.2 Який об'єм за нормальних умов займе 6,4.10-2 м3 газу, що перебуває при 50°С і тиску 9,54.104 Па?
4.3 Який об'єм займе 40 г азоту при 30°С і тиску 0,94 атм? Розв'яжіть задачу двома способами.
4.4 Який об'єм займе 1кг карбон діоксиду при тиску 1,64 атм і температурі 9°С?
4.5 Обчисліть молярну масу газу, 50 мл якого при температурі 17°С і тиску 103,4 кПа має масу
0,222 г.
4.6 При якій температурі (тиск не змінюється) 1 г азоту займе об'єм 1 л?
4.7 Обчисліть масу 1000 л карбон діоксиду при температурі 27°С і тиску 1,5 атм.
4.8 Розрахуйте масу 50 л метану при 15°С і тиску 8 атм.
4.9 Об'єм 1 г невідомого газу при тиску 770 мм рт. ст. і температурі 0°С становить 760 мл. Обчисліть
молярну масу цього газу. Температура не змінюється.
4.10 Певний газ при тиску 740 мм рт. ст. та певній температурі займає об'єм 50 мл. Як зміниться
температура, якщо тиск і об'єм будуть подвоєні?
4.11 Суміш цинку та міді масою 1 г помістили у склянку з надлишком хлоридної кислоти.
Виділилось 200 см3 водню, виміряного при температурі 27°С і тиску 740 мм рт. ст. Розрахуйте
масову частку міді (%) у вихідній суміші металів.
4.12 Який об'єм водню, виміряний при температурі 21°С і тиску 765 мм рт. ст, необхідно
використати для відновлення купрум (II) оксиду масою 16 г?
4.13 З калій хлорату масою 2,8.10-3 кг одержали 0,7.10-3 м3 кисню, виміряного при 20°С і тиску
111,9 кПа. Обчисліть масову частку домішок (%) у калій хлораті.
4.14 Обчисліть масу міді, що утворилась при відновленні купрум (ІІ) оксиду, якщо на її відновлення
використали 40 дм3 водню, виміряного при 17°С і тиску 103,4 кПа.
4.15 Який об'єм при температурі 27°С і тиску 1,2 атм буде займати водень, одержаний при
розчиненні 3 г цинку в надлишку хлоридної кислоти?
II РІВЕНЬ
4.16 У закритій посудині при температурі 200°С міститься суміш ацетилену і кисню. Об'єми
компонентів суміші відносяться відповідно як 1:2. Як зміниться тиск (збільшиться чи зменшиться) у
посудині у відсотках до початкового, якщо ацетилен спалити за рахунок кисню, що міститься в
посудині, і температуру привести до початкової ?
4.17 У закритій посудині при температурі 200°С міститься суміш етану та кисню. Об'єми
компонентів суміші відносяться відповідно як 2:3. Як зміниться тиск (збільшиться чи зменшиться) у
посудині у відсотках до початкового після спалювання етану та приведення температури до
початкової?
4.18 У закритій посудині міститься 40 л еквімолярної суміші етану з киснем при температурі 120°С і
тиску 2,5 атм. Яким стане тиск у посудині, якщо етан спалити і температуру привести до початкової?
4.19 Який об'єм газової суміші, виміряний при температурі 300°С і тиску 1,3 атм, утвориться при
повному термічному розкладі амоній гідрогенкарбонату масою 1,58 г?
4.20 У посудині об'ємом 1,5 л, наповненій повітрям, провели повне перетворення наявного кисню в
озон. Як змінився тиск (збільшився чи зменшився) у посудині у відсотках до початкового, якщо
температура в посудині не змінилась?
4.21 Обчисліть об'єм газової суміші, що утвориться при повному термічному розкладі амоній
гідрогенкарбоиату масою 7,9 г при температурі 150°С і тиску 120 кПа.
4.22 Провели термоліз: а) алюміній нітрату масою 100 г при 160°С і тиску 50 кПа; б) 100 г аргентум
нітрату при 150°С і тиску 80 кПа. Визначте, в якому випадку виділиться більший об'єм газової
суміші, виміряний за умов проведення реакції?
4.23 У закритій посудині при температурі 150°С міститься суміш двох об'ємів пропану та семи
об'ємів кисню. Як зміниться тиск {збільшиться чи зменшиться) у посудині у відсотках до
початкового, якщо пропан спалити за рахунок кисню, що міститься в посудині, а температуру
привести до початкової?
4.24 При дії на 10 г суміші міді та алюмінію надлишком хлоридної кислоти виділився газ об'ємом
5,44л при температурі 20°С і тиску 168 кПа. Обчисліть масову частку міді (%) у вихідній суміші.
4.25 Для спалювання 2л суміші етану та пропану, яка перебуває під тиском 103,3 кПа і при
температурі 0°С, витратили 7,6л (н.у.) кисню. Розрахуйте об'ємні частки (%) компонентів вихідної
суміші.
4.26 Відношення кількостей речовин кальцій карбонату, кальцій гідрогенкарбонату та кальцій
нітрату в суміші масою 199,7 г становить 1:2:3. Суміш прожарили. Який об'єм займуть утворені
газоподібні продукти реакцій при температурі 1200°С і нормальному тиску?
4.27 При прожарюванні суміші аргентум нітрату та калій нітрату одержали суміш газів, густина
якої при 15°С і тиску 2 атм становить 3,386 г/л. Обчисліть масову частку аргентум нітрату (%) у
вихідній суміші.
4.28 У закриту сталеву посудину при температурі 150°С помістили 56л суміші етану та кисню.
Об'єми компонентів суміші відносяться як 2:5. Початковий тиск у посудині становить 20 атм.
Визначте тиск у посудині після спалювання етану та приведення газової суміші до початкової
температури.
4.29 У закритій посудині місткістю 2 л (н.у.) міститься 300 мл розчину сульфатної кислоти з
масовою часткою кислоти 10% (ρ= 1,14 г/см3). У посудину помістили 9,75г цинку. Визначте тиск у
посудині після закінчення реакції. Температура не змінюється. Зміною об'єму розчину, а також
об'ємом твердої речовини знехтуйте.
4.30 У закритій сталевій посудині при тиску 120 атм міститься 100 моль суміші карбон монооксиду
та кисню. Кількості речовин компонентів суміші відносяться як 1:3. Визначте тиск у посудині після
того, як 50% карбон монооксиду окисниться (температура не змінюється).
4.31 Який тиск створиться в закритій посудині об'ємом 2л в результаті вибуху 1 л тринітрату
гліцерину (ρ = 1,596 г/мл), якщо температура в момент вибуху сягає 2600°С? Рівняння реакції
розкладу тринітрату гліцерину: 4С3Н5О3(NО2) 3 = 12СО2 + 10Н2О + 6N2 + О2.
4.32 Еквімолярна суміш ацетилену, етану та етену повністю реагує з 14,42 л водню. Об'єм водню
виміряний при температурі 20°С і тиску 14 атм. Обчисліть об'єм ацетилену у вихідній суміші.
ІІІ РІВЕНЬ
4.33 Суміш карбон монооксиду та метану об'ємом 5,28 л при температурі 27°С і тиску 3,75 атм має
масу 19,4 г. Обчисліть об'єм повітря (н.у.), що витратиться на спалювання даної суміші.
4.34 Обчисліть об'ємні частки компонентів газової суміші (%), що складається з чадного газу та
повітря, якщо відомо, що 20 г суміші при температурі 27°С і тиску 5 атм займає об'єм 3,446 л.
Об'ємна частка кисню в повітрі становить 0,2.
4.35 У закритій посудині об'ємом 500 мл міститься 0,32г суміші карбон монооксиду та водню при
температурі 22°С і тиску 1013 кПа. Обчисліть молярні частки компонентів (%) вихідної суміші.
Який об'єм повітря (н.у.) витратиться на спалювання вихідної суміші?
4.36 У закритій посудині при тиску 300 атм міститься 100 моль суміші азоту та водню. Кількості
речовин компонентів суміші відносяться як 1:3. Обчисліть об'ємні частки компонентів суміші і тиск
у посудиш після того, як 10% азоту прореагує і газову суміш приведуть до початкової температури.
4.37 У закриту посудину об'ємом 5 л, заповнену киснем при тиску 1 атм, помістили 10г кальцій
карбонату. Визначте тиск у посудині після термічного розкладу солі і охолодження посудини до
початкової температури. Об'ємом твердих речовин можна знехтувати.
4.38 У закриту сталеву посудину при тиску 200 атм помістили 240 моль суміші, що містить метан та
карбон діоксид. Кількості речовин компонентів суміші відносяться як 1:5. Визначте молярний склад
утвореної суміші і тиск у посудині в момент, коли прореагує 40% метану, а температура буде
приведена до початкової.
4.39 Купрум (II) нітрат масою 37,6 г прожарили в закритій посудиш об'ємом 2 л. Початковий тиск у
посудині становив 1 атм. Визначте тиск у посудині після закінчення реакції і охолодження посудини
до початкової температури (25°С). Об'ємом твердих речовин можна знехтувати.
4.40 У закриту посудину об'ємом 1,12 дм3 помістили 3,31 г плюмбум (II) нітрату і прожарили.
Початковий тиск у посудині становив 2 атм. Визначте тиск у посудині після закінчення реакції і
охолодження посудини до початкової температури (25°С). Об'ємом твердих речовин
можна знехтувати.
4.41 У закритій посудині об'ємом 10 л, заповненій киснем (тиск 1атм), спалили фосфор, одержаний
із 31г кальцій фосфату. Визначте тиск у посудині після закінчення реакції та охолодження посудини
до початкової температури (0°С).
Група 5. Задачі з використанням поняття «ступінь перетворення (конверсії)».
І РІВЕНЬ
5.1 Приготували 2 м3 (н.у.) еквімолярної суміші метану та карбон діоксиду і привели до умов
реакції. Ступінь перетворення метану 15%. Визначте об'ємні частки компонентів в утвореній суміші
(%) після приведення її до початкових умов.
5.2 При пропусканні стехіометричної суміші водню та азоту через контактний апарат виявили, що
прореагувало 12% азоту. Розрахуйте: а) ступінь перетворення водню (%); б) вміст компонентів в
утвореній суміші (%).
5.3 До чадного газу об'ємом 200 мл добавили 150 мл повітря (н.у.). Суміш привели до умов
реакції. Обчисліть ступінь перетворення чадного газу (%). Об'ємна частка кисню в повітрі
становить 20%.
5.4 Під час пропускання сірководню об'ємом 5,6 л (н.у.) крізь надлишок розчину купрум (II)
сульфату одержали осад масою 17,2 г. Розрахуйте ступінь поглинання (%) сірководню.
5.5 До суміші нітроген монооксиду та нітроген діоксиду об'ємом 400 мл, у якій об'єми
компонентів відносяться відповідно як 3:1, додали 400 мл повітря, об'ємна частка кисню в якому
становила 20,0%. Обчисліть: а) ступінь перетворення нітроген монооксиду (%); б) об'ємні
частки (%) газів в утвореній суміші; в) на скільки зменшився загальний об'єм суміші після реакції.
5.6 Яку масу піриту, що містить 10% домішок, потрібно переробити, щоб з одержаного сірчистого
газу добути 200 кг розчину сульфатної кислоти з масовою часткою кислоти 98%. Ступінь
перетворення сульфур діоксиду в сульфур триоксид 80%.
5.7 Еквімолярну суміш метану і водяної пари привели до умов реакції. Утворена суміш містить
24 л водню (н.у.). Визначте ступінь перетворення метану.
5.8 Після пропускання над нагрітим каталізатором 10 моль еквімолярної суміші азоту та водню
виявили, що не прореагувало 10% водню. Визначте: а) на скільки зменшився загальний об'єм
суміші; б) об'ємнучастку амоніаку (%) в утвореній суміші.
5.9 Стехіометричну суміш метану та водяної пари піддали конверсії. В утвореній суміші виявили
20% метану за об'ємом. Обчисліть ступінь перетворення метану (%).
II РІВЕНЬ
5.10 500 л суміші метану та водяної пари, у якій об'єми компонентів відносились як 2:3, піддали
конверсії. Ступінь перетворення метану становить 10%. Розрахуйте об'ємні частки (%)
компонентів утвореної суміші після закінчення реакції і приведення газової суміші до початкових
умов.
5.11 Еквімолярну суміш водню та азоту об'ємом 200 мл пропустили над нагрітим каталізатором.
Після завершення реакції та приведення утвореної суміші до початкових умов її об'єм став на
60 мл меншим від об'єму вихідної суміші. Обчисліть ступінь перетворення азоту (%).
5.12 Суміш однакових об'ємів метану та карбон діоксиду піддали конверсії. Об'єм газової суміші
після закінчення процесу та приведення суміші до початкових умов збільшився на 50%.
Розрахуйте ступінь перетворення метану (%).
5.13 Змішали 20 л метану та 20 л карбон діоксиду і привели до умов реакції. Утворену суміш
привели до початкових умов. Виявилось, що її об'єм на 30% більший за об'єм вихідної суміші.
Обчисліть: а) ступінь перетворення метану; б) об'ємний склад (%) утвореної суміші газів.
5.14 У контактний апарат для окиснення сульфур діоксиду ввели 200 м3 повітря, в якому
містились домішки сірчистого газу, об'ємна частка яких становила 20,0%. Визначте об'ємний склад
утвореної суміші (%), якщо відомо, що прореагувало 90% сульфур діоксиду.
5.15 Суміш метану та карбон діоксиду, у якій об'єми компонентів відносяться як 1:4, привели до
умов реакції. Визначте об'ємний склад (%) утвореної газової суміші після приведення до
початкових умов. Відомо, що прореагувало 1/4 частина метану.
5.16 Суміш однакових об'ємів метану та водяної пари піддали конверсії. Об'єм газової суміші після
приведення до початкових умов збільшився в 1,6 разу. Обчисліть ступінь перетворення (%) метану.
5.17 Еквімолярну суміш сульфур діоксиду та кисню об'ємом 400 мл, що має температуру 100°С,
привели до умов реакції. Після завершення реакції та приведення утвореної суміші до початкових
умов її об'єм склав 360 мл. Обчисліть: а) ступінь перетворення сульфур діоксиду (%); б) об'ємні
частки (%) компонентів в утвореній суміші.
5.18 Після змішування 140 дм3 суміші нітроген монооксиду та азоту з 100 дм3 повітря одержали
газову суміш об'ємом 220 дм3, об'ємна частка азоту в якій склала 72,73%. Обчисліть: а) ступінь
перетворення нітроген монооксиду (%); б) об'ємну частку нітроген монооксиду (%) в утвореній
суміші. Об'ємна частка кисню в повітрі становить 20%.
5. 19 Змішали 4 л амоніаку та 2 л хлороводню при кімнатній температурі. Обчисліть об'ємний
склад газової суміші в момент, коли прореагувало 80% хлороводню. Тиск і температура
підтримувались постійними. Визначте ступінь перетворення амоніаку (%) в цей момент.
III РІВЕНЬ
5.20 До 150 мл суміші карбон монооксиду з карбон діоксидом додали кисень об'ємом 50 мл і
підпалили. У результаті реакції загальний об'єм газів зменшився на 25%. Утворену газову суміш
пропустили крізь надлишок розчину барій гідроксиду. Об'єм газу, що не поглинувся лугом, склав
30 мл. Усі виміри об'ємів проводили за однакових умов. Визначте; а) об'ємний склад початкової
суміші (%); б) ступінь перетворення чадного газу (%).
5.21 Через апарат для одержання водню пропустили суміш чадного газу та водяної пари, у якій
об'єми компонентів відносились як 2:5. В утвореній суміші об'ємна частка чадного газу склала
10%. Обчисліть ступінь перетворення (%)чадного газу.
5.22 Через апарат для добування водню пропустили 112л еквімолярної суміші чадного газу та
водяної пари. Обчисліть ступінь перетворення чадного газу (%), якщо відомо, що при пропусканні
одержаної газової суміші крізь розчин гашеного вапна одержали 1 моль кальцій
карбонату та 0,5 моль кальцій гідрогенкарбонату.
5.23 Суміш двох об'ємів хлору та трьох об'ємів водню освітили розсіяним світлом. Через деякий час
об'ємна частка хлору в суміші зменшилась на 10%. Визначте: а) ступінь перетворення хлору (%); б)
об'ємну частку (%) НС1 в утвореній суміші.
5.24 300 м3 суміші метану та водяної пари, у якій об'єми компонентів відносяться як 1:2, привели до
умов реакції. Після закінчення реакції і приведення утвореної суміші до початкових умов виявили,
що об'ємна частка метану в ній становить 15,8%. Визначте ступінь перетворення метану (%).
ПРИКЛАДИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАДАЧ
Задача 1.1 Обчисліть густину за воднем газової суміші, що містить за об'ємом 20% метану, 40%
карбон діоксиду, решта — чадний газ.
Рішення
D = M(сум) / M(Н2).
Так як об’ємні частки компонентів газової суміші дорівнюють відповідним молярним часткам, то в
1моль суміші міститься 0,2моль СН4 , 0,4моль СО2 та 0,4моль СО.
М(сум) = 16 . 0,2 + 44 . 0,4 + 28 . 0,4 = 32 (г/моль). D Н2 = 32 / 2 = 16
Задача 1.3 Газова суміш складається з 20 л карбон діоксиду, 40 л кисню та 60 л водню.

Розрахуйте відносну густину суміші за амоніаком.
Рішення
φ = V(речов.) / V(сум).
V(сум).= 20 + 40 + 60 = 120л. φ(СО2) = 20 / 120 = 0,1667; φ(О2) = 40 / 120 = 0,3333;
φ(Н2) = 60 / 120 = 0,5. Так як об’ємні частки компонентів газової суміші дорівнюють відповідним
молярним часткам, то в 1моль суміші міститься 0,1667моль СО2, 0,3333моль О2 та 0,5моль Н2.
М(сум.) = 0,1667 . 44 + 0,3333 . 32 + 0,5 . 2 = 19 (г/моль).
D NH3 = М(сум) / М(NH3) = 19 / 17 = 1,12.
Задача 1.5 Густина за воднем суміші метану та ацетилену становить 9. Обчисліть: а) об'ємні
частки газів (%) у суміші; б) масові частки газів у суміші (%).
Рішення
ν = m / М; χ = ν (реч.) / ν (сум.); w = m (речов.) / m (сум.)
М(сум) = 2 DН2 = 2 . 9 = 18 (г/моль).
Припустимо, що 1моль суміші містить х моль СН4 та (1 – х) моль С2Н2.
Тоді можна записати 18 = 16х + 26 (1 – х). Звідси х = 0,8.
φ(СН4) = χ(СН4) = 0,8 / 1 = 0,8. φ(С2Н2) = χ (С2Н2) = 0,2 / 1 = 0,2.
Розрахуємо масу метану, що міститься в 1моль суміші: m(СН4) = 0,8 . 16 = 12,8 (г).
Тоді w(СН4) = 12,8 / 18 = 0,7111≈ 71,1%. w(С2Н2) = 100 – 71,1 = 28,9%.
Задача 1.7 Обчисліть густину за воднем газової суміші, що містить 0,4 моль вуглекислого газу,
0,2 моль азоту та 1,4 моль кисню.
Рішення
χ = ν (реч.) / ν (сум.); ν (сум.)= 0,4 + 0,2 + 1,4 = 2(моль).
Розрахуємо молярні частки кожного газу в суміші:
χ(СО2) = 0,4 / 2 = 0,2; χ(N2) = 0,2 / 2 = 0,1; χ(О2) = 1,4 / 0,2 = 0,7.
В 1моль суміші міститься 0,2моль СО2, 0,1моль N2 та 0,7моль О2, а її молярна маса становить
М(сум.) = 0,2 . 44 + 0,1 . 28 + 0,7 . 32 = 34 (г/моль).
DH2 = М(сум)/ М(H2) = 34 / 2 = 17.
Задача 1.12 Розрахуйте густину за воднем газової суміші (н.у.), що утвориться при термічному
розкладі алюміній нітрату.
Рішення
4Al(NO3)3 = 2Al2O3 + 12NO2 + 3O2.
З рівняння випливає, що з 4моль солі утвориться 12 + 3 = 15(моль) газової суміші.
Молярні частки кожного газу в суміші становитимуть
χ = ν (реч.) / ν (сум.). χ (NO2) = 12/15 = 0,8(моль), χ(О2) = 1 – 0,8 = 0,2(моль).
В 1моль суміші міститься 0,2моль О2 та 0,8моль NO2 і її молярна маса становить
М(сум.) = 0,2 . 32 + 0,8 . 46 = 43,2 (г/моль).
DH2 = М(сум)/ М(H2) = 43,2 / 2 = 21,6.
Задача 1.13 Суміш метану та сірководню важча за водень в 14,43 разу. Як відносяться кількості
речовин компонентів суміші?
Рішення
М(сум.) = 2 . 14,43 = 28,86 (г/моль).
Припустимо, що в 1моль суміші міститься х моль СН4 та (1 – х) моль H2S.
Тоді 28,86 = 16х + 34 – 34х. Звідси х = 0,2856 (моль).
ν (H2S) = 1 – 0,2886 = 0,7144(моль). ν (СН4) : ν (H2S) = 0,2856 : 0,7144 = 1 : 2,5 = 2 : 5.
Задача 1.14 Густина за повітрям суміші кисню та .карбон діоксиду 1,24. Обчисліть об'єм цієї
суміші, що витратиться на спалювання 5 м3 водню (н.у.).
Рішення
М(сум.) = 1,24 . 29 = 35,96 (г/моль).
Припустимо, що в 1моль суміші міститься х моль О2 та (1 – х) моль СО2.
Тоді 35,96 = 32х + 44 . (1 – х). Звідси х = 0,67.
χ (О2) = 67%. φ(О2) = χ (О2) = 67%.
2Н2 + О2 = 2Н2О. З рівняння випливає: V(О2) = ½ V(H2) = ½ . 5 = 2,5(м3).
Можна записати: 2,5 м3 О2 становить 67%, у м3 О2 становить 100%.
Звідси у = 3,73(м3).
Задача 1.18 При взаємодії суміші чадного газу та азоту зі стехіометричною кількістю речовини
кисню утворилась двохкомпонентна газова суміш об'ємом 120 дм3 з густиною за повітрям 1,1.
Знайдіть об'ємний склад вихідної суміші.
Рішення
2СО + О2 = 2СО2. Утворена суміш містить карбон діоксид та азот.
М(сум.) = 1,1 . 29 = 31,9 (г/моль).
Припустимо, що в 1моль суміші міститься х моль СО2 та (1 – х)моль N2.
Тоді 31,9 = 44х + 28. (1 – х).
Звідки х = 0,2438(моль).
χ (СО2) = 24,38%. φ(СО2) = χ (СО2) = 24,38%.
Задача 1.20 При нагріванні суміші магній карбонату та калій перманганату утворилось 11,2 дм3
газової суміші (н.у.), що має густину за повітрям 1,27. Обчисліть: а) масовий склад вихідної суміші
солей; б) об'ємні частки компонентів газової суміші (%).
Рішення
MgCO3 = MgO + CO2. 2KMnO4 = K2MnO4 + MnO2 + O2.
М(сум.) = 1,29 . 29 = = 36,83 (г/моль).
Припустимо, що в 1моль суміші міститься х моль СО2 та (1 – х)моль O2.
Тоді 36,83 = 44х + 32. (1 – х). Звідки х = 0,4025(моль).
χ (СО2) = 40,25%. φ(СО2) = χ (СО2) =24,38%.
φ(О2) = χ (О2) = 100 – 40,25 = 59,75%.
Об’єми газів в утвореній суміші становитимуть: V(СО2) = 11,2 . 0,4025 = 4,508(л).
V(О2) = 11,2 – 4,508 = 6,692(л). За рівнянням реакцій розрахуємо масовий склад вихідної суміші:
аг 4,508л 84 . 4,508
MgCO3 = MgO + CO2 а = --------------- = 16,9(г).
84г 22,4л 22,4
bг 6,692л 316 . 6,692

2KMnO4 = K2MnO4 + MnO2 + O2 b = ----------------- = 94,4(г).
316 г 22,4л 22,4
Задача 1.21 При нагріванні 81,3 г еквімолярної суміші аргентум нітрату та калій нітрату
утворилась газова суміш, яку привели до нормальних умов. Розрахуйте: а) об'ємні частки (%)
компонентів газової суміші; б) густину утвореної суміші за повітрям.
Рішення
Припустимо, що в суміші містилось по х моль АgNO3 та KNO3.
Тоді 179х + 101х = 81,3. Звідки х = 0,3(моль).
Запишемо рівняння реакцій термічного розкладу солей: АgNO3 = 2Аg + 2NO2 + О2 (1).
КNO3 = 2 КNO2 + О2 (2).
З рівняння (1) випливає: ν(NO2) = ν(АgNO3) = 0,3моль. ν(O2) = ½ ν(АgNO3) = 0,15моль.
З рівняння (2) випливає: ν(O2) = ½ ν(КNO3) = 0,3моль. ν(O2) = ½ . 0,3 = 0,15моль.
Сумарна кількість речовини кисню складає 0,15 + 0,15 = 0,3(моль).
Отже, утворена суміш містить 0,3моль О2 та 0,3моль NO2.
χ (NO2) = χ (О2) = φ (NO2) = φ (О2) = 50%.
В 1моль газової суміші міститься 0,5моль O2 та 0,5моль NO2 .
Тоді М(сум.) = 0,5 . 32 + 0,5 . 46 = 39 (г/моль).
D пов. = М(сум.) / М(пов.) = 39 / 29 = 1,34.
Задача 1.22 Суміш ацетилену та метану має густину 0,8 г/л (н.у.). Розрахуйте: а) відносну
густину суміші за воднем; б) об'ємну частку (%) метану в суміші.
Рішення
М(сум.) = 0,8 . 22,4 = 17,92 (г/моль).
Припустимо, що 1моль суміші містить х моль С2Н2 та (1 – х) моль СН4.
Тоді 17,92 = 26х + 16. (1 – х). Звідси х = 0,192 (моль).
ν(СН4) = 1 – 0,192 = 0,808 (моль). χ (СН4) = φ (СН4) = 0,808, або 80,8%.
DH2 = М(сум.) / М(H2) = 17,92 / 2 = 8,96.
Задача 1.26 Обчисліть густину за воднем газоподібної суміші, яка утвориться при термічному
розкладі сульфур триоксиду, якщо в момент встановлення хімічної рівноваги розкладеться 4%
вихідної речовини.
Рішення
2SO3 = 2SO2 + O2. Припустимо, що маємо 1моль SO3.
Тоді розкладеться 0,04 моль SO3 і при цьому утвориться 0,04моль SO2 та 0,02моль O2.
Таким чином, рівноважна суміш міститеме: 0,02моль O2, 0,04 моль SO2 та (1 – 0,04) = 0,96 (моль)SO3.
Загальна кількість речовини суміші становить 0,02 + 0,04 + 0,96 = 1,02 (моль).
χ = ν (реч.) / ν (сум.).
χ(O2) = 0,02 / 1,02 = 0,0196, χ(SO2) = 0,04 / 1,02 = 0,0392,
χ(SO3) = 0,96 / 1,02 або 1 – 0,0196 – 0,0392 = 0,9412.
В 1моль суміші міститься 0,0196моль O2, 0,0392моль SO2 та 0,9412моль SO3.
М(сум.) = 64 . 0,0392 + 32 . 0,0196 + 80 . 0,9412 = 78,4 (г/моль).
DH2 = М(сум.) / М(H2) = 78,4 / 2 = 39,2.
Задача 1.32 Газова суміш, що складається з метану, водню та карбон діоксиду, має густину за
амоніаком 1,27. Для спалювання одного об'єму суміші витратили три об'єми повітря. Обчисліть
об'ємний склад вихідної суміші (%). Усі виміри проводились за однакових умов. Об'ємна частка
кисню в повітрі становила 20%.
Рішення
М(сум.) = 1,27 . 17 = 21,59 (г/моль).
Припустимо, що 1моль суміші містить х моль СН4 , у моль Н2 та (1 – х – у) моль СO2.
Тоді 21,59 = 16х + 2у + 44. (1 – х – у).
СН4 + 2О2 ---> CO2 + 2H2O (1) 2H2 + O2 = 2H2O (2)
За рівнянням (1) на спалювання х моль СН4 витратиться 2х моль О2, а за рівнянням (2) на
спалювання у моль Н2 витратиться 0,5у моль О2 . З іншого боку, на спалювання одного об’єму
суміші витрачаєтьсч 3 . 0,2 = 0,6 об’єму O2, а на спалювання 1моль суміші витратиться 0,6моль O2.
Можемо скласти ще одне рівняння: 0,6 = 2х + 0,5у.
Маємо систему двох рівнянь з двома невідомими: { 21,59 = 16х + 2у + 44. (1 – х – у);
{ 0,6 = 2х + 0,5у.
Звідси х = 0,2, у = 0,4. χ (СН4) = φ (СН4) = 0,2, або 20%.
χ (Н2) = φ (Н2) = 0,4, або 40%. χ (СО2) = φ (СО2) = 0,4, або 40%.
Задача 1.34 Густина за воднем суміші, що складається з водню, ацетилену та етену, дорівнює
12. Для спалювання 89,6 дм3 цієї суміші використали 224 л кисню. Обчисліть об'ємний склад
вихідної суміші (%). Усі виміри проводились за однакових умов.
Рішення
DH2 = М(сум.) / М(H2); χ = ν (реч.) / ν (сум.); ν = V / Vm
.
M(сум.) = 12 2 = 24(г/моль).
Припустимо, що 1моль суміші містить х моль Н2 , у моль С2Н2 та (1 – х – у) моль С2Н4.
Тоді 24 = 2х + 26у + 28. (1 – х – у). Звідки у = 2 – 13х.
Кількість речовини вихідної суміші становить 89,6 / 22,4 = 4 (моль).
На її спалювання використали 224 / 22,4 = 10(моль) кисню.
На спалювання 1моль вихідної суміші витратиться 10 / 4 = 2,5(моль) кисню.
2H2 + O2 = 2H2O (1) 2С2Н2 + 5О2 ---> 4CO2 + 2H2O (2)
С2Н4 + 3О2 ---> 2CO2 + 2H2O (3).
З рівняння (1) випливає: ν(O2) = 1/2 ν (H2) = 0,5х моль.
З рівняння (2) випливає: ν(O2) = 5/2 ν (С2H2) = 2,5у моль.
З рівняння (3) випливає: ν(O2) = 3 ν (С2Н4) = 3 – 3х – 3у моль.
Загальна кількість речовини кисню, що витратилась на спалювання 1моль вихідної суміші,
становить: 0,5х + 2,5у + 3 – 3х – 3у = 3 – 2,5х – 0,5у (моль).
Можемо скласти рівняння: 2,5 = 3 – 2,5х – 0,5у.
Маємо систему двох рівнянь з двома невідомими:
{у = 2 – 13х;
{2,5 = 3 – 2,5х – 0,5у. Звідси х = 0,125, у = 0,375.
χ (Н2) = φ (Н2) = 0,125 / 1 = 0,125, або 12,5%.
χ (С2H2) = φ (С2H2) = 0,375/ 1 = 0,375, або 37,5%.
χ (С2H4) = φ (С2H4) = 100 – 12,5 – 37,5 = 50%.
Задача 1.36 Суміш метану, пропену та пропану об'ємом 180 мл пропустили крізь водний розчин
брому. У реакцію вступило 385,6 г брому. Густина за повітрям вихідної суміші 1,21. Обчисліть
об'ємні частки компонентів вихідної суміші (%).
Рішення
Dпов = М(сум.) / М(пов); χ = ν (реч.) / ν (сум.); ν = m / М; ν = V / Vm
M(сум.) = 1,21 . 29 = 35,09(г/моль). ν(сум.) = 180 / 22,4 = 8,0357 (моль).
ν(Br2) = 385,6 / 160 = 2,41 (моль).
З бромною водою буде реагувати лише пропен: С3Н6 + Br2 = С3Н6Br2.
З рівняння реакції випливає: ν(С3Н6) = ν(Br2) = 2,41 (моль).
χ(С3Н6) = 2,41 / 8,0357 = 0,3 або 30%.
Припустимо, що в 1моль суміші міститься х моль СН4, 0,3моль С3Н6 та (1 – 0,3 – х) моль С3Н8.
Так як молярна маса суміші відома, то можна скласти рівняння:
35,09 = 16х + 42 . 0,3 + 44 . (0,7 – х). Звідси х = 0,3.
φ (С3H6) = χ (С3H6) = 30%. φ (СH4) = χ (СH4) = 30%. φ (С3H8) = χ (С3H8) = 40%.
Задача 2.1 Кисень об'ємом 25,0л (н.у.) пропустили через озонатор. У реакцію вступила 1/5 його
частина. Розрахуйте об'єм одержаної суміші (н. у).
Рішення
Перетворилось на озон 25/5 = 5(л) О2. 3О2= 2О3. З рівняння випливає:
.
V(О3) = 5 2 / 3 = 3,3(л). Залишилось 25 – 5 = 20(л). О2.
Загальний об’єм суміші озону і кисню становить 20 + 3,3 = 23,3(л).
Задача 2.3 Обчисліть, який об'єм водню (н.у.) згорить у 2 л суміші озону і кисню з об'ємною
часткою озону 5%?
Рішення
У 2л суміші озону і кисню міститься 2 . 0,05 = 0,1(л) озону та 2 – 0,1 = 1,9(л) кисню. При нагріванні
озон розкладається згідно рівняння реакції 3О2= 2О3.
З рівняння випливає, що при розкладанні 0,1л О3 утвориться 0,1. 3 / 2 = 0,15(л) О2.
Загальний об’єм кисню становитиме 1,9 + 0,15 = 2,05(л) О2.
З рівняння реакції горіння 2Н2 + О2 = 2Н2О випливає:
V(Н2) = 2V(О2) = 2 . 2,05 = 4,1(л).
Задача 2.5 3000 мл кисню, виміряного при 20°С і тиску і 5 атм, повністю перетворили в озон.
Яку кількість молекул озону одержали?
Рішення
ν = V / Vm; ν = N / NA;
З формули PV/ T = P0V0/ T0 визначимо, який об’єм займе кисень за нормальних умов:
PV T0 1,5 . 3000 . 273
V0 = --------- V0 (О2) = ------------------- = 4193(мл).
P0T 1 . 293
З рівняння реакції 3О2= 2О3 випливає, що:
4,193. 2
V0 (О3) = ------------- = 4193(мл).
3
ν(О3) = 2,8 / 22,4 = 0,125(моль). N(О3) = 0,125 . 6,02 . 1023 = 7,5 . 1022.
Задача 2.7 Суміш озону і кисню має густину 1,61 г/л (н.у.). Обчисліть об'ємну частку (%) озону
в суміші. Який об'єм нітроген монооксиду можна окиснити даною газовою сумішшю об'ємом
20 л (н.у.)?
Рішення
M(сум.) = 1,61 . 22,4 = 36,06 (г/моль).
Припустимо, що 1моль суміші містить х моль озону та (1 – х ) моль О2.
Тоді можна записати 36,06 = 48х + 32. (1 – х ). Звідки х = 0,254 (моль).
χ (О3) = φ (О3) = 0,254.
У 20л суміші озону і кисню міститься 20 . 0,254 = 5,08(л) озону та 20 – 5,08 = 14,92(л) кисню.
З 5,08л озону, згідно з рівнянням 2О3 = 3О2, можна одержати 5,08 . 3 / 2 = 7,62(л) кисню.
Тоді загальний об’єм кисню становитиме 7,62 + 14,92 = 22,54(л).
З рівняння реакції окиснення 2NO + O2 = 2NO2 випливає : V(NO) = 2V(O2) = 2 . 22,54 = 45,08(л).
Задача 2.13 На спалювання 28 л суміші метану та чадного газу витратили 21,1л суміші озону і
кисню (н.у.) з об'ємною часткою озону 12%. Обчисліть об'ємну частку метану (%) у вихідній
суміші.
Рішення
V(О3) = 21,1 . 0,12 = 2,532(л). V(О2) = 21,1 – 2,532 = 18,568(л).
При розкладанні озону згідно з рівнянням 2О3 = 3О2, утвориться 2,532. 3 / 2 = 3,798(л) кисню.
Тоді загальний об’єм кисню становитиме 18,568 + 3,798 = 22,366(л).
Припустимо, що вихідна суміш містила х л метану та (28 – х) чадного газу.
З рівняння реакції горіння СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О випливає V(O2) = 2х (л).
З рівняння реакції 2СО + О2 = 2СО2 випливає V(O2) = (28 – х) / 2 = (14 – 0,5х) (л).
Тоді 2х + 14 – 0,5х = 22,366. Звідси х = 5,58(л). φ(СН4) = 5,58 / 28 = 0,1993 ≈ 20%.
Задача 2.14 Обчисліть об'єм суміші озону і кисню, що містить 4% озону, необхідний на
спалювання 200 л (н.у) суміші вуглекислого газу, азоту, водню та кисню, об'ємні частки яких у
суміші становлять відповідно 20%, 30%, 40% та 10%.
Рішення
V(Н2) = 200 . 0,4 = 80(л). V(О2) = 200 . 0,1 = 20(л).
Вуглекислий газ та азот не горять. З рівняння реакції горіння водню 2Н2 + О2 = 2Н2О випливає, що
на спалювання 80л водню потрібно 40л кисню. У складі вихідної суміші є 20л кисню, отже,
потрібно добавити ще 20л кисню. У 100л суміші озону і кисню міститься 4л озону та 96л кисню.
При розкладанні 4л озону за рівнянням реакції 2О3 = 3О2 утвориться 4 . 3 / 2 = 6(л) кисню.
Тоді загальний об’єм кисню становиттиме 96 + 6 = 102 (л). Можна записати:
зі 100л суміші озону і кисню одержують 102 л О2,
з х л суміші озону і кисню одержують 20 л О2. Звідси х = 19,6 (л).
Задача 2.16 Який об'єм суміші озону і кисню з густиною за повітрям 1,3 необхідно використати
для спалювання 260 см3 метану, який містить домішки азоту, об'ємна частка яких становить 25%?
Рішення
M(сум.) = 1,3 . 29 = 37,7 (г/моль)
Припустимо, що 1моль суміші озону і кисню містить х моль озону та (1 – х ) моль О2.
Тоді можна записати 37,7 = 48х + 32. (1 – х ). Звідки х = 0,3563.
χ (О3) = φ (О3) = 0,3563, або 35,63%.
φ (СН4) = 100 – 25 = 75%. V (СН4) = 260 . 0,75 = 195 (см3).
З рівняння реакції СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О випливає, що на спалювання 195 см3 метану
витратиться 2 . 195 = 390 (см3) кисню.
У 100 см3 суміші озону і кисню міститься 35,63 см3 озону та 64,37 см3 кисню.
При розкладанні 35,63 см3 озону за рівнянням реакції 2О3 = 3О2 утвориться 35,63 . 3 / 2 = 53,45(см3)
кисню. Загальний об’єм кисню становитиме 64,37 + 53,45 = 117,82 (см3).
Можна записати:
зі 100 см3 суміші озону і кисню одержують 117,82 см3 О2,
з х см3 суміші озону і кисню одержують 390 см3 О2. Звідси х = 331 (см3).
Задача 2.19 Зі 140мл суміші озону і кисню після розкладу озону утворилось 160 мл кисню
(н.у.). Обчисліть: а) масову частку озону (%) в суміші озону і кисню; б) об'єм суміші озону і кисню,
який витратиться на спалювання 8,00 л етану (н.у.).
Рішення
w = m (речов.) / m (сум.); ν = m / М; ν = V / Vm
2О3 = 3О2. З рівняння реакції випливає, що при розкладанні 2 об’ємів озону утвориться 3 об’єми
кисню і відбудеться збільшення об’єму суміші на 1 об’єм.
Так як об’єм збільшився на 20мл (160 – 140 = 20), то прореагувало 40 мл озону.
Отже, до складу вихідної суміші входило 40мл озону і 100мл кисню.
ν(О3) = 0,04 / 22,4 = 0,001796(моль). m(О3) = 0,001796 . 48 = 0,0857 (г).
ν(О2) = 0,1 / 22,4 = 0,004464(моль). m(О2) = 0,004464 . 32 = 0,1428 (г).
m(сум.) = 0,0857 + 0,1428 = 0,2285 (г).
w (О3) = 0,0857 / 0,2285 = 0,375 = 37,5%.
Розрахуємо об’єм кисню, що витратився на спалювання 8л етану: 2С2Н6 + 7О2 = 4СО2 + 6Н2О.
V(О2) = 8 . 7 / 2 = 28(л). Можна записати:
зі 140л суміші озону і кисню одержують 160 л О2,
з х л суміші озону і кисню одержують 28 л О2. Звідси х = 24,5 (л).
Задача 2.27 Обчисліть об'єм суміші озону і кисню, густина якої за повітрям становить 1,4, що
витратиться на спалювання 150 дм3 суміші метану і бутану, що має густину за воднем 18.
Рішення
M(сум. СН4, С4Н10) = 18 . 2 = 36 (г/моль).
Припустимо, що 1моль суміші містить х моль СН4 та (1 – х ) моль С4Н10.
Тоді можна записати 36 = 16х + 58. (1 – х ). Звідки х = 0,5238.
χ (СН4) = ν (С3Н6) = 0,5238, або 52,38%.
V(СН4) = 150 . 0,5238 = 78,58 (дм3). V(С4Н10) = 150 – 78,58 = 71,42(дм3).
СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О (І),
2С4Н10 + 13О2 = 8СО2 + 10Н2О (ІІ).
З рівняння (І) випливає: V(О2) = 78,58 . 2 = 157,16 (дм3).
З рівняння (ІІ) випливає: V(О2) = 71,42 . 13 / 2= 464,23 (дм3).
Загальний об’єм кисню становитиме 157,16 + 464,23 = 621,39 (дм3).
M(сум. О2, О3) = 1,4 . 29 = 40,6 (г/моль).
Припустимо, що 1моль суміші озону і кисню містить у моль О2 та (1 – у ) моль озону.
Тоді можна записати 40,6 = 32у + 48. (1 – у ). Звідки у = 0,4625 (моль).
ν (О3) = 1 – 0,4625 = 0,5375 (моль).
χ (О3) = ν (О3) = 0,5375, або 53,75%.
В 100 дм3 суміші озону і кисню міститься 53,75 дм3 озону та 46,25 дм3 кисню.
При розкладанні озону за рівнянням реакції 2О3 = 3О2 утвориться 53,75 . 3 / 2 = 80,625(см3) кисню.
Загальний об’єм кисню становитиме 46,25 + 80,625 = 126,875 (дм3). Можна записати:
зі 100 дм3 суміші озону і кисню одержують 126,875 дм3 О2,
з а дм3 суміші озону і кисню одержують 621,39 дм3 О2. Звідси а = 490 (дм3).
Задача 3.1 До 300 мл суміші карбон монооксиду та карбон діоксиду добавили 500 мл кисню
(н.у.). Після спалювання суміші і приведення до нормальних умов Об'єм утвореної суміші склав
700 мл. Обчисліть об'ємні частки (%) компонентів утвореної газової суміші.
Рішення
Δ V теор. = (2 + 1) – 2 = 1(мл). Δ V практ. = (300 + 500) – 700 = 100 (мл).
х мл z мл у мл 100 мл
2СО + О2 = 2СО2
2мл 1мл 2мл 1мл
Звідси х = 2 . 100 / 1 = 200(мл), у = 2 . 100 / 1 = 200(мл), z = 1 . 100 / 1 = 100(мл).
φ (СО2) = V(СО2) / V(сум) = 300 / 700 = 0,429 = 42,9%.
φ (О2) = 100 – 42,9 = 57,1%.
Задача 3.2 До 400 мл суміші азоту та водню додали 200 мл кисню. Суміш підпалили. Об'єм
одержаної суміші склав 375 мл. Усі виміри проводились за нормальних умов. Визначте об'ємні
частки компонентів вихідної та утвореної суміші (%).
Рішення
Δ V практ. = (400 + 200) – 375 = 225 (мл), Δ V теор. = (2 + 1) = 3 (мл).
х мл у мл 225 мл
2Н2 + О2 = 2Н2О
2мл 1мл - 3мл
Звідси х = 2 . 225 / 3 = 150(мл), у = 225 / 3 = 75(мл).
Склад вихідної суміші: V(Н2) = 150мл, V(N2) = 400 – 150 = 250мл.
φ (Н2) = V(Н2) / V(сум) = 150 / 400 = 0,375 = 37,5%.
φ (N2) = 100 – 37,5 = 62,5%.
Склад утвореної газової суміші: V(N2) = 250мл, V(О2) = 200 – 75 = 125мл.
φ (N2) = 250 / 375 = 0,667 = 66,7%. φ (О2) = 100 – 66,7 = 33,3%.
Задача 3.12 Підпалили 50 мл суміші карбон монооксиду та кисню. Одержані продукти

пропустили крізь розчин лугу. Об'єм газу у що не поглинувся, склав 20 мл. Відомо, що газ
підтримує горіння. Визначте об'ємну частку (%) карбон монооксиду у вихідній суміші. Усі об'єми
вимірювались за однакових умов.
Рішення
Залишився кисень. Весь СО згорів, СО2 поглинувся лугом.
Δ V практ. = 50 – 20 = 30 (мл), Δ V теор. = 2 + 1 = 3 (мл).
х мл 100 мл
2СО + О2 = 2СО2
2мл 1мл - 3мл
.
Звідси х = 2 30 / 3 = 20(мл)
φ (СО) = V(СО) / V(сум) = 20 / 50 = 0,4 = 40%.
Задача 3.14 До 200 мл суміші ацетилену і бутану додали 1 л кисню (н.у.). Після спалювання
суміші і приведення до початкових умов об'єм утвореної суміші склав 720 мл. Визначте об'єм
ацетилену в суміші.
Рішення
Δ V практ. = (200 + 1000) – 720 = 480 (мл). Зміна об’єму газової суміші відбулася за рахунок
реакцій горіння ацетилену (І) та бутану (ІІ).
Для реакції (І) Δ V теор. = (2 + 5) – 4 = 3 (мл).
Для реакції (ІІ) Δ V теор. = (2 + 13) – 8 = 7 (мл).
Припустимо, що вихідна суміш містила х мл С2Н2 та (200 – х) мл С4Н10.
х мл а мл
2С2Н2 + 5О2 = 4СО2 + 2Н2О (І).
2мл 5мл 4мл - 3мл
а = 3х / 2 = 1,5х (мл).
(200 – х)мл b мл
2С4Н10 + 13О2 = 8СО2 + 10Н2О (ІІ).
b = 7 . (200 – х) / 2 = (700 – 3,5х) мл.

а + b = 480. 1,5х + 700 – 3,5х = 480, звідки х = 110мл. V (С2Н2) = 110мл.
Задача 3.28 Газову суміш об'ємом 600 мл, що містить нітроген монооксид, азот, нітроген діоксид,
пропустили крізь воду. Об'єм газів, які не поглинулись, склав 300 мл. До них додали 200 мл кисню,
у результаті чого об'єм склав 450 мл. Усі виміри об'ємів проводились за однакових умов.
Розрахуйте об'ємну частку нітроген монооксиду у вихідній суміші (%).
Рішення
Вода увібрала лише NО2, бо це кислотний оксид, який взаємодіє з водою.
V(NО2) = 600 – 300 = 300(мл). У газовій суміші об’ємом 300мл залишився азот та нітроген
монооксид, який і прореагував з киснем.
Δ V практ. = (300 + 200) – 450 = 50 (мл). Δ V теор. = (2 + 1) – 2 = 1 (мл).
х мл 50 мл
2NО + О2 = 2NО2
Звідси х = 2 . 50 / 1 = 100(мл)
φ (NО) = V(NО) / V(сум) = 100 / 600 = 0,1667 = 16,67%.
Задача 3.29 До суміші об'ємом 200 мл, що містить азот, водень та метан, добавили 300 мл кисню
(н.у.). Суміш підпалили. Після закінчення реакції одержану газову суміш привели до початкових
умов, при цьому її об'єм склав 210 мл. Цю суміш пропустили крізь надлишок розчину натрій
гідроксиду. Об'єм утвореної суміші зменшився до 110мл. Визначте об'ємний склад вихідної суміші.
Рішення
Δ V практ. = (300 + 200) – 210 = 290 (мл).
Розчин лугу поглинає лише карбон діоксид, який утворився при спалюванні метану.
V(СО2) = 210 – 110 = 100(мл). V(СН4) = V(СО2) = 100мл.
100 мл а мл
СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О
.
а = 100 2 / 1 = 200 (мл).
Зміна об’єму газів у результаті горіння водню становить 290 – 200 = 90 (мл).
х мл 90 мл
2Н2 + О2 = 2Н2О
2мл 1мл - 3мл
Звідси х = 2 . 90 / 3 = 60(мл). V(N2) = 200 – 100 – 60 = 40 (мл).
Задача 3.33 До 70 мл суміші етену, азоту та етану добавили ЗД5 мл кисню (н.у.). Суміш
підпалили. Об'єм утвореної суміші після приведення її до початкових умов склав 270 мл. Після
поглинання вуглекислого газу лугом залишилось 170 мл газової суміші, яка містить 11,77% газу,
що не горить. Визначте об'ємний склад вихідної суміші. Усі виміри проводились за нормальних
умов.
Рішення
Δ V практ. = (70 + 315) – 270 = 115 (мл). V(СО2) = 270 – 170 = 100(мл).
V(N2) = 170 . 0,1177 = 20 (мл). Сумарний об’єм етену та етану становив 70 – 20 = 50 (мл).
Припустимо, що об’єм етену становив х мл. Тоді об’єм етану становив (50 – х) мл.
Розрахуємо Δ V практ. для реакцій горіння етену та етану:
х мл а мл
С2Н4 + 3О2 = 2СО2 + 2Н2О (І).
а = 2х (мл).
(50 – х)мл b мл
2С4Н10 + 7О2 = 4СО2 + 6Н2О (ІІ).
b = 5 . (50 – х) / 2 = (125 – 2,5х) мл.

а + b = 115. 2х + 125 – 2,5х = 115, звідки х = 20мл.
Отже, вихідна суміш містила 20мл С2Н4, 20мл N2 та 30мл С2Н6.
Задача 3.36 Суміш етану, етену та пропену об'ємом 19,04л (н.у.) має масу 27,1 г. До цієї суміші
добавили 20 л водню (н.у.) і пропустили над нагрітим нікелевим каталізатором. Об'єм утвореної
суміші за цих же умов склав 25,6 л (н.у.). Обчисліть молярні частки компонентів (%) вихідної
суміші.
Рішення
χ = ν (реч.) / ν (сум.); ν = V / Vm
ν (сум.) = 19,04 / 22,4 = 0,85 (моль). З воднем реагують етен та пропен:
С2Н4 + Н2 = 2С2Н6 (І). С3Н6 + Н2 = 2С3Н8 (ІІ).
З рівнянь реакцій випливає, що загальна зміна об’єму газів дорівнює об’єму алкенів, що були в
суміші, і становить Δ V = (19,04 + 20) – 25,6 = 13,44 (л).
Тоді об’єм етану в суміші становив V(С2Н6) = 19,04 – 13,44 = 5,6(л).
ν(С2Н6) = 5,6 / 22,4 = 0,25 (моль).
ν(С2Н4) + ν(С3Н6) = 13,44 / 22,4 = 0,6 (моль).
m (С2Н6) = 0,25 . 30 = 7,5 (г).
m (С2Н4) + m (С3Н6) = 27,1 – 7,5 = 19,6 (г).
Задача 3.40 До 200 мл суміші нітроген монооксиду з нітроген діоксидом добавили 500 мл
повітря, об'ємна частка кисню в якому становила 20,0%. Після окиснення нітроген монооксиду вміст
азоту в утвореній суміші склав 64,516% (за об'ємом). Усі виміри об'ємів проводились за однакових
умов. Визначте склад утвореної суміші в об'ємних відсотках.
Рішення
У повітрі містилось 500 . 0,2 = 100(мл) О2 та 500 – 100 = 400(мл) N2.
Розрахуємо об’єм утвореної суміші: V(сум.) = 400 / 0,64516 = 620 (мл).
Δ V(практ.) = 700 – 620 = 80 (мл).
х мл а мл b мл 80 мл
2NО + О2 = 2NО2
. .
Звідси х = 2 80 / 1 = 160(мл); а = 1 80 / 1 = 80(мл); b = 2 . 80 / 1 = 160(мл).
Склад утвореної газової суміші: 400мл N2, (100 – 80) = 20мл О2, (200 – 160 ) + 160 = 200мл NО2
φ (NО2) = V(NО2) / V(сум) = 200 / 620 = 0,3226 ≈ 32,3%.
φ (N2) = 64,5%, φ (О2) = 100 – 32,3 – 64,5 = 3,2%.
Задача 4.11 Суміш цинку та міді масою 1 г помістили у склянку з надлишком хлоридної
кислоти. Виділилось 200 см3 водню, виміряного при температурі 27°С і тиску 740 мм рт. ст.
Розрахуйте масову частку міді (%) у вихідній суміші металів.
Рішення
ν(Н2) = PV / RT = 740 . 200 / 62400 . 300 = 0,0079 (моль).
Zn + 2HCl = ZnCl2 + H2
З рівняння реакції випливає: ν(Zn) = ν(Н2) = 0,0079 (моль).
m(Zn) = M . ν = 65 . 0,0079 = 0,514 (г).
m(Cu) = 1 – 0,514 = 0,486 (г).
w = m (речов.) / m (сум.); w(Cu) = 0,486 / 1 = 0,486 або 48,6%.
Задача 4.12 Який об'єм водню, виміряний при температурі 21°С і тиску 765 мм рт. ст, необхідно
використати для відновлення купрум (II) оксиду масою 16 г?
Рішення
ν = m / М; ν = m(CuО) / М(CuО) = 16 / 80 = 0,2(моль). CuО + Н2 = Cu + Н2О
З рівняння реакції випливає: ν(Н2) = ν(Cu) = 0,2(моль).
V (Н2) = ν RT / P = 0,2 . 62400 . 294 / 765 = 4796 (мл), або 4,8л.
Задача 4.16 У закритій посудині при температурі 200°С міститься суміш ацетилену і кисню.
Об'єми компонентів суміші відносяться відповідно як 1:2. Як зміниться тиск (збільшиться чи
зменшиться) у посудині у відсотках до початкового, якщо ацетилен спалити за рахунок кисню, що
міститься в посудині, і температуру привести до початкової ?
Рішення
2С2Н2 + 5О2 ---> 4CO2 + 2H2O. Припустимо, що суміш містить 1л ацетилену та 2л кисню. При
використанні 2л О2 згорить 2 . 2 / 5 = 0,8 (л) С2Н2 і утвориться 2 . 4 / 5 = 1,6 (л) CO2 та
2 . 2 / 5 = 0,8 (л) водяної пари. Склад утвореної суміші: 1,6л CO2, 0,8л H2O, (1 – 0,8) = 0,2л С2Н2.
V(сум.) = 1,6 + 0,8 + 0,2 = 2,69(л). Можна записати:
3л газової суміші створює тиск Р атм,
2,6л газової суміші створює тиск х атм. Звідси: х = 0,8667 Р (атм).
Тиск зменшився на Р – 0,8667 Р = 0,1333 Р (атм), або на 13,3%.
Задача 4.18 У закритій посудині міститься 40 л еквімолярної суміші етану з киснем при
температурі 120°С і тиску 2,5 атм. Яким стане тиск у посудині, якщо етан спалити і температуру
привести до початкової?
Рішення
Так як суміш еквімолярна, то V (О2) = V (С2Н6) = 20л. 2С2Н6 + 7О2 ---> 4CO2 + 6H2O.
З рівняння випливає, що С2Н6 в надлишку. Прореагує 2. 20 / 7 = 5,71 (л) С2Н6
Утвориться 4 . 20 / 7 = 11,43 (л) CO2 та 6 . 20 / 7 = 17,14 (л) H2O.
Склад утвореної суміші: 11,43л CO2 , 17,14 л H2O, (20 – 5,71) = 14,29 (л) С2Н6.
V(сум) = 11,43 + 17,14 + 14,29 = 42,86 (л). Можна записати:
40л газової суміші створює тиск 2,5 атм,
42,86 л газової суміші створює тиск х атм. Звідси: х = 2,86 (атм).
Задача 4.20 У посудині об'ємом 1,5 л, наповненій повітрям, провели повне перетворення
наявного кисню в озон. Як змінився тиск (збільшився чи зменшився) у посудині у відсотках до
початкового, якщо температура в посудині не змінилась?
Рішення
Розрахуємо склад повітря: V(О2) = 1,5 . 21 = 0,315(л). V (N2) = 1,5 – 0,315 = 1,185 (л).
.
2О3 = 3О2. З рівняння реакції випливає: V(О3) = 2 0,315 / 3 = 0,21 (л).
Утворена газова суміш містить 0,21л О3 та 1,185л N2 . Їх об'єм становить 0,21 + 1,185 = 1,395 (л).
1,5л газової суміші створює тиск Р атм,
1,395л газової суміші створює тиск Р1 атм. Звідси: Р1 = 0,93 Р (атм).
Тиск зменшився на Р – 0,93 Р = 0,07 Р (атм), або на 7%.
Задача 4.27 При прожарюванні суміші аргентум нітрату та калій нітрату одержали суміш газів,
густина якої при 15°С і тиску 2 атм становить 3,386 г/л. Обчисліть масову частку аргентум нітрату
(%) у вихідній суміші.
Рішення
Запишемо рівняння реакцій термічного розкладу солей:
АgNO3 = 2Аg + 2NO2 + О2 (1), КNO3 = 2 КNO2 + О2 (2).
Визначимо молярну масу утвореної газової суміші:
М = mRT / PV = 3,386 . 0,082 . 288 / 1 . 2 = 39,98 (г/моль).
Припустимо, що в 1моль утвореної суміші містить х моль О2 та (1 – х ) моль NО2.
Тоді можна записати 39,98 = 32х + 46 . (1 – х ). Звідки х = 0,43 (моль). Отже,
χ (О2) = 43%. χ (NО2) = 57%. Припустимо, що за рівняннями (1) та (2) утворилось 1моль газової
суміші, тобто 0,47 моль О2 та 0,57 моль NО2 .
З рівняння (1) випливає:
ν(АgNO3) = ν(NO2) = 0,57моль, ν(O2) = ½ ν(NO2) = 0,57 / 2 = 0,285 моль.
За рівнянням (2) утворилось: 0,43 – 0,285 = 1,145 (моль) кисню.
З рівняння (2) випливає:
ν(КNO3) = 2ν(O2) = 2 . 0,145 = 0,29 (моль).
m(АgNO3) = M . ν = 170 . 0,57 = 96,9 (г).
m(КNO3) = M . ν = 101 . 0,29 = 29,29 (г).
Маса суміші солей становитиме: m (сум.) = 96,9 + 29,29 = 126,19 (г).
w = m (речов.) / m (сум.); w(АgNO3) = 96,9 / 126,19 = 0,7679 або 76,79%.
Задача 4.29 У закритій посудині місткістю 2 л (н.у.) міститься 300 мл розчину сульфатної
кислоти з масовою часткою кислоти 10% (ρ= 1,14 г/см3). У посудину помістили 9,75г цинку.
Визначте тиск у посудині після закінчення реакції. Температура не змінюється. Зміною об'єму
розчину, а також об'ємом твердої речовини знехтуйте.
Рішення
ρ = m / V; w = m (речов.) / m (сум.); ν = m / М; ν = V / Vm
.
m (розчину H2SO4) = 300 1,14 = 342 (г).
m (H2SO4) = 342 . 0,1 = 34,2 (г).
ν (H2SO4) = 34,2 / 98 = 0,349 (моль).
ν (Zn) = 9,75 / 65 = 0,15 (моль).
Zn + H2SO4 = ZnSO4 + H2
З рівняння реакції випливає, що кислота в надлишку.
ν (Zn) = ν (H2) = 0,15 (моль). V(H2) = 0,15 . 22,4 = 3,36 (л).
V(повітря) = 2 – 0,3 = 1,7 (л).
Загальний об'єм газів після реакції становить 1,7 + 3,36 = 5,06 (л). Можна записати:
1,7 л газової суміші створює тиск 1 атм,
5,06 л газової суміші створює тиск х атм. Звідси: х = 2,98 (атм).
Задача 4.33 Суміш карбон монооксиду та метану об'ємом 5,28 л при температурі 27°С і тиску 3,75
атм має масу 19,4 г. Обчисліть об'єм повітря (н.у.), що витратиться на спалювання даної суміші.
Рішення
ν = m / М; ν = V / Vm; m / М = V / Vm;
З формули РV / T = Р1V1 / T1 розрахуємо об'єм газової суміші за нормальних умов.
V = 273 . 3,75 . 5,28 / 300 = 18,02 (л).
Припустимо, що у вихідній суміші містилось х л СО та (18,02 – х) л СН4.
ν(СО) = х / 22,4 (моль); ν(СН4) = (18,02 – х) / 22,4 (моль).
m(СО) = 28х / 22,4 = 1,25х (г); m(СН4) = 16 . (18,02 – х) / 22,4 = (12,87 – 0,7143х) г.
Тепер можна записати: 19,4 = 1,25х + 12,87 – 0,7143х . Звідки х = 12,19 (л).
V(СН4) = 18,02 – 12,19 = 5,83 (л).
СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О (1) 2СО + О2 = 2СО2 (2)
З рівняння (1) V(О2) = 2 . 5,83 = 11,66 (л).
З рівняння (2) V(О2) = ½ . 12,19 = 6,095 (л).
Загальний об'єм кисню становитиме: 11,66 + 6,095 = 17,755 (л).
Тоді об'єм повітря становитиме: 17,755 / 0,21 = 84,5 (л).
Задача 4.37 У закриту посудину об'ємом 5 л, заповнену киснем при тиску 1 атм, помістили 10г
кальцій карбонату. Визначте тиск у посудині після термічного розкладу солі і охолодження
посудини до початкової температури. Об'ємом твердих речовин можна знехтувати.
Рішення
ν = m / М; ν = V / Vm;
СаСО3 = СаО + СО2.
ν(СаСО3) = 10 / 100 = 0,1 (моль).
З рівняння реакції випливає: ν(СО2) = ν(СаСО3) = 0,1 (моль).
V(СО2) = 0,1 . 22,4 = 2,24 (л).
Тоді загальний об'єм газів у посудині становитиме 5 + 2,24 = 7,24 (л).
5л газової суміші створює тиск 1 атм,
7,24 л газової суміші створює тиск х атм. Звідси: х =1,45 (атм).
Задача 5.1 Приготували 2 м3 (н.у.) еквімолярної суміші метану та карбон діоксиду і привели до
умов реакції. Ступінь перетворення метану 15%. Визначте об'ємні частки компонентів в утвореній
суміші (%) після приведення її до початкових умов.
Рішення
φ = V(речов.) / V(сум). Так як ν(СН4) = ν(СО2), то V (СН4) = V (СО2) = 1м3.
Метану прореагувало 1 . 0,15 = 0,15 (м3).
СН4 + СО2 = 2СО + 2Н2. З рівняння реакції випливає: V(СН4) = (СО2) = 0,15м3.
V(СО) = V(Н2) = 2 V(СН4) = 0,3 м3.
Склад утвореної газової суміші: 0,3 м3 Н2 , 0,3 м3 СО , (1 – 0,15) = 0,85 м3 СО2.
Загальний об'єм суміші становитиме 2,3 м3.
φ (СН4) = φ (СО2) = 0,85 / 2,3 = 0,3696 ≈ 37%.
φ (СО) = φ (Н2) = 0,3 / 2,3 = 0,13 = 13%.
Задача 5.2 При пропусканні стехіометричної суміші водню та азоту через контактний апарат
виявили, що прореагувало 12% азоту. Розрахуйте: а) ступінь перетворення водню (%); б) вміст
компонентів в утвореній суміші (%).
Рішення
Припустимо, що вихідна суміш містила 1л азоту та 3л водню. Прореагувало 0,12л азоту.
N2 + 3H2 = 2NH3. З рівняння реакції випливає: V(Н2) = 0,36 (л). V(NН3) = 0,24 (л).
Ступінь перетворення водню становитиме 0,36 / 3 = 0,12 = 12%.
Склад утвореної газової суміші: 0,24 л NН3, (1 – 0,12) = 0,88 л N2, (2 – 0,36) = 2,64 л H2.
V(сум). = 3,76 л.
φ (NН3) = 0,24 / 3,76 = 0,0638 ≈ 6,4%.
φ (Н2) = 2,64 / 3,76 = 0,7021 ≈ 70,2%.
φ (N2) = 0,88 / 3,76 = 0,234 ≈ 23,4%.
Задача 5.9 Стехіометричну суміш метану та водяної пари піддали конверсії. В утвореній суміші
виявили 20% метану за об'ємом. Обчисліть ступінь перетворення метану (%).
Рішення
СН4 + Н2О = СО + 3Н2. Припустимо, що вихідна суміш містила 1л метану та 1л водяної пари.
Якщо прореагувало х л СН4, а значить, і х л Н2О, то утворилось х л СО та 3х л Н2.
V(сум). = 4х + 1 – х + 1 – х = (2 + 2х) л.
0,2 = (1 – х) / (2 + 2х), звідки х = 0,429 (моль).
V(СН4) що прореагував 0,429
α (СН4) = --------------------------------- = --------- = 0,429 ≈ 43%.
V(СН4) вихідний 1
Задача 5.16 Суміш однакових об'ємів метану та водяної пари піддали конверсії. Об'єм газової
суміші після приведення до початкових умов збільшився в 1,6 разу. Обчисліть ступінь
перетворення (%) метану.
Рішення
Припустимо, що вихідна суміш містила 1л метану та 1л водяної пари. Об'єм утвореної суміші
становить 2 . 1,6 = 3,2 (л). Δ V(практ.) = 3,2 – 2 = 1,2 (л).
х мл 1,2л
СН4 + Н2О = СО + 3Н2
1л 1л 1л 3л 2л
Звідси х = 0,6 (л). α (СН4) = 0,6 / 1 = 0,6, або 60%.
Задача 5.18 Після змішування 140 дм3 суміші нітроген монооксиду та азоту з 100 дм3 повітря
одержали газову суміш об'ємом 220 дм3, об'ємна частка азоту в якій склала 72,73%. Обчисліть: а)
ступінь перетворення нітроген монооксиду (%); б) об'ємну частку нітроген монооксиду (%) в
утвореній суміші. Об'ємна частка кисню в повітрі становить 20%.
Рішення
V що прореагував
α = -------------------------; φ = V(речов.) / V(сум).
Vвихідний
У повітрі міститься 100 . 0,2 = 20 (дм3) О2 та 100 – 20 = 80 (дм3) N2.
2NО + О2 = 2NО2
Так як в утвореній суміші міститься 220 . 0,7273 = 160 (дм3) N2, то у вихідній суміші містилось
160 – 80 = 80 (дм3) N2. Тоді об'єм нітроген монооксиду у вихідній суміші становив
140 – 80 = 60 (дм3) NО. Киснем, що містився в повітрі, окиснилось 20 . 2 = 40 (дм3) NО.
Не прореагувало, тобто увійшло до складу утвореної газової суміші 60 – 40 = 20 (дм3) NО.
α (NО) = 40 / 60 = 0,6667 ≈ 66,7%.
φ (NО) = 20 / 220 = 0,0909 ≈ 9,1%.
Задача 5.21 Через апарат для одержання водню пропустили суміш чадного газу та водяної пари,
у якій об'єми компонентів відносились як 2:5. В утвореній суміші об'ємна частка чадного газу
склала 10%. Обчисліть ступінь перетворення (%) чадного газу.
Рішення
СО + Н2О = СО2 + Н2.
Припустимо, що вихідна суміш містила 2л СО та 5л водяної пари.
З рівняння реакції випливає, що об'єм утвореної суміші дорівнює об'єму вихідної суміші (7л).
В утвореній суміші міститься 7 . 0,1 = 0,7 (л) СО. Отже, прореагувало 2 – 0,7 = 1,3 (л) СО.
V(СО) що прореагував 1,3

α (СО) = --------------------------------- = --------- = 0,65 або 65%.
V(СО) вихідний 2
ТЕСТОВЕ ОПИТУВАННЯ
1 Який закон формулюється таким чином: за постійної температури тиск, який добувається
даною масою газу, зворотно пропорційний об’єму газу:
1) Бойля-Маріотта; 2) Гей-Люссака; 3) Авогадро; 4) Клапейрона –Менделєєва
2 Формулювання закону: при постійному об’ємі тиск газу змінюється прямо пропорційно
абсолютній температурі:
1) вірне; 2) не вірне
3 Формула об’єднаного закону Бойля-Маріотта та Гей-Люссака має вигляд:
1) PV/T = P0V0/T0; 2) P2/P1 = V1/V2; 3) V1/T1 = V2/T2
4 Формула закону Гей-Люссака має вигляд:
1) PV / T = P0V0 / T0; 2) P2 / P1 = V1 / V2; 3) V1 / T1 = V2 / T2
5 Який закон формулюється таким чином: в однакових об’ємах різних газів за однакових умов
(температури та тиску) міститься однакове число молекул
1) Бойля-Маріотта; 2) Гей-Люссака; 3) Авогадро; 4) Клапейрона –Менделєєва
6 Рівняння Клапейрона-Менделєєва має вигляд:
1) PV/T = P0V0/T0; 2) PV = nRT; 3) V1/T1 = V2/T2
7 Як необхідно змінити умови, щоб зростання маси даного газу не призвело до зростання його
об’єму:
1) знизити температуру; 2) збільшити тиск; 3) неможливо добрати умови
8 Які значення температури та тиску відповідають нормальним умовам для газів:
1) t = 250С, Р = 760мм рт. ст.; 2) t =00С, Р = 1,013*105 Па; 3) t =00С, Р = 760мм рт.ст.
Індивидуальна робота за варіантами
ВАРІАНТ 1
1 Привести до нормальних умов газ, який при -330С і 4,052.105 Па займає об’єм 12м3
2 Розрахувати середню арифметичну швидкість руху молекул хлору при 00С
3 Обчислити тиск, який утворює 1кмоль сульфуру диоксиду, який знаходиться в об’ємі 10м3 за
1000С, використавши для цього рівняння стану ідеального та реального газів. Порівняти отримані
результати
4 В балоні ємністю 20л за 180С знаходиться суміш з 28кг кисню і 24г амоніаку. Визначити
парціальні тиски кожного з газів та загальний тиск суміші
ВАРІАНТ 2
1 За н.у. об’єм газу дорівнює 82м3. Який об’єм займе ця ж кількість газу при -150С і 99280 Па?
2 Розрахувати середню арифметичну швидкість руху молекул водню при 200С. За якої
температури таку ж швидкість будуть мати молекули гелію
3 За рівнянням Ван-дер-Ваальса обчислити тиск 1кмоль амоніаку за 2000С, який знаходиться в
сосуді ємністю 500л. На скільки (%) знайдений тиск відрізняється від обрахованої величини за
рівнянням стану ідеального газу
4 В балоні ємністю 5000м3 за 470С знаходиться суміш з 10кг азоту і 1кг амоніаку та 2кг водню.
Визначити парціальні об’єми і тиски кожного з газів та загальний тиск газової суміші
ВАРІАНТ 3
1 В газовий холодильник коксовий газ надходить при 800С і 100600 Па. Який об’єм буде займати
1 м3 цього газу за н.у.?
2 Порівняти між собою середні арифметичну та квадратичну швидкості руху молекул водяної
пари за 1270С
3 За рівнянням Ван-дер-Ваальса обчислити температуру, за якої об’єм 1кмоль метану буде
дорівнювати 2м3 під тиском 2,0265.106Па
4 Розрахувати парціальні тиски та парціальні об’єми газів в газовій суміші, що складається з 40г
етилену і 30г метану та яка знаходиться в сосуді місткістю 100л за 250С
ВАРІАНТ 4
1 В газовий холодильник коксовий газ надходить при 800С і 100600 Па, а виходить при 350С і
92280 Па. У скільки разів зміниться об’єм цього газу?
2 Розрахувати середню квадратичну швидкість руху молекул водню при 200С. За якої
температури середня арифметична швидкість руху молекул досягне цієї величини
3 Обчислити тиск 1моль сульфуру диоксиду за 1000С, який знаходиться в сосуді місткістю 1л,
використавши для цього рівняння Ван-дер-Ваальса та стану ідеального газу.
Порівняти оба результати
4 В сосуді ємністю 3000м3 за 670С міститься суміш з 5кг СО2, 3кг СО і 1кг О2. Розрахувати
парціальні об’єми газів у газовій суміші
ВАРІАНТ 5
1 В подігрівач надходить коксовий газ при 500С і 120900Па. Тут він підігрівається до 700С.
Обчислити об’єми газу, що надходить та виходить за даної температури та тиску, якщо об’єм
його за н.у. складає 37500м3
2 Розрахувати середню квадратичну швидкість руху молекул метану при 5000С. За якої
температури таку ж швидкість будуть мати молекули кисню
3 Обчислити тиск, який утворює 1кмоль водню, який знаходиться в об’ємі 448л за 00С,
використавши для цього рівняння стану ідеального та реального газів. Порівняти отримані
результати з дослідною величиною 5,228.106Па
4 В балоні ємністю 7л за 00С знаходиться суміш з 0,4г водню і 3,15г азоту. Визначити парціальні
тиски кожного з газів та загальний тиск суміші
ВАРІАНТ 6
1 За 200С і 98600Па об’єм водню дорівнює 2,5м3. Розрахувати об’єм цього газу за н.у. Визначити
густину водню при заданих температурі та тиску
2 Розрахувати при 00С співвідношення середніх квадратичних швидкостей руху молекул водню і
хлору
3 За рівнянням Ван-дер-Ваальса розрахувати температуру, за якої об’єм 1кмоль сірководню при
тиску 6,66.106Па стане дорівнювати 500л
4 В балоні ємністю 4000м3 за 270С знаходиться суміш з 1кг азоту і 3кг вуглекислого газу та 9кг
чадного газу. Визначити парціальні об’єми і тиски кожного з газів та загальний тиск газової суміші
ВАРІАНТ 7
1 За н.у. об’єм газу дорівнює 100м3. До якої температури необхідно нагріти цей газ, щоб при
9,852.104 Па об’єм його став дорівнювати 122м3
2 За якої температури середня арифметична швидкість руху молекул карбону монооксиду буде
дорівнювати 900м/с?
3 Обчислити тиск 1моль карбону диоксиду за 3000С, який знаходиться в сосуді місткістю 1л,
використавши для цього рівняння Ван-дер-Ваальса та стану ідеального газу. Порівняти оба
4 В сосуд, об’єм якого 6л, під вакуумом ввели по 1г води і гексану С6Н14, нагрітих до 2500С.
Обчислити парціальні об’єми газів у суміші
ВАРІАНТ 8
1 До якої температури необхідно нагріти карбон диоксид, щоб при 2,253.105 Па він зайняв об’єм
137м3, якщо при 150С і 100600 Па його об’єм дорівнює 290м3
2 За якої температури середня квадратична швидкість руху молекул сірководню буде
3 Обчислити тиск, який утворює 1моль сірководню, який знаходиться в об’ємі 500см3 за 1270С,
використавши для цього рівняння стану ідеального та реального газів. Порівняти отримані
4 Взяті 5л азоту, 2л кисню, 3л карбону диоксиду під тиском відповідно 2,3.105; 2,7.105 і 5,6.105 Па
та перемішані, причому об’єм суміші дорівнює 15л. Обчислити парціальні тиски, парціальні
об’єми газів у суміші та загальний тиск газової суміші
ПІСЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТ ПОВИНЕН:

ЗНАТИ:
1 Формулювання та математичний вираз закону Бойля – Маріотта

2 Формулювання та математичний вираз закону Гей – Люссака
3 Формулювання та математичний вираз закону Шарля
4 Формулювання та математичний вираз закону Клапейрона – Менделєєва
5 Формулювання та математичний вираз закону Дальтона
6 Формулювання та математичний вираз закону Ван – дер – Ваальса
7 Графічне вираження газових законів
8 Вираження складу газових сумішей
УМІТИ:
1. Знаходити за довідником константи закону Ван – дер – Ваальса

2. Розраховувати парціальний тиск компонентів газової сумуші
3. Розраховувати парціальний об’єм компонентів газової сумуші
4. Розраховувати склад газової суміші
5. Проводити розрахунки параметрів стану реального газу
6. Проводити розрахунки параметрів стану ідеального газу
ЛІТЕРАТУРА
1 Гамеева О.С. Физическая и коллоидная химия.- М.: Высшая школа, 1974. С 44 – 64.
2 Ахметов Б.В., Новиченко Ю.П., Чапурин В.И. Физическая и коллоидная химия. -Л.: Химия, 1986.
С 9 – 26.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.-Л.: Химия,1988. С14 – 32.
4 Гамеева О.С. Сборник задач и упражнений по физической и коллоидной химии.- М.: Высшая
школа, 1980. С 4 – 23.
5 Краткий справочник физико-химических величин. Под редакцией К.П.Мищенко, А.А.Равделя.
Л.Химия,1974.
6 Балезин С.А. Практикум по физической и коллоидной химии – М.: Просвещение,1980.
∫

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОЄМНОСТІ РЕЧОВИН Й ТЕПЛОВИХ ЕФЕКТІВ РЕАКЦІЙ ЗА

ЕМПІРИЧНИМИ ФОРМУЛАМИ З ВИКОРИСТАННЯМ ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОЄМНОСТІ РЕЧОВИН Й ТЕПЛОВИХ ЕФЕКТІВ РЕАКЦІЙ ПО

ЕМПІРІЧНИМ ФОРМУЛАМ, КОРИСТУЮЧИСЬ ДОВІДКОВОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ
Теплоємність речовин
Молярна і масова теплоємності зв'язані співвідношенням С = сМ.
Масова, об'ємна і молярная теплоємності зв'язані між собою співвідношеннями:
с = С / М, с' = С / 22,4, с' = С 0; о — щільність газу за н. у.
У газів розрізняють теплоємність при постійному об'ємі (ізохорну) Сv, cv і при постійному тиску
(ізобарну) Ср, ср; Cp > Cv і cp > cv на величину роботи розширення C p = Cv + А
Cp = Cv + R, a cp = cv + R' де R' = R / M, кДж/(кг.К).
Тоді середня теплоємність С = Q / (Т2 – Т1)
Істинна теплоємність Сіст є межею середньої теплоємності, коли різниця температур T2- T1 стає
нескінченно малою величиною T: Сіст = dQ / dT
При розрахунках теплових балансів виробничих проців, як правило, користуються табличними
величинами середніх теплоємностей речовин від 0 до t° С.
Ця залежність виражається ступеневими рядами двох видів:
Сіст = а0 + а1Т + а2Т2 або Сіст = а0 + а1Т + а'2Т-2
де а0, а1, а2, а'2 - коефіціенти , залежні від природи речовини.
З формули витікає: dQ = Cіст . dT
При підвищенні температури від Т1 до Т2 кількість теплоти, що поглинається обчислюють за
формулою:
Т2
Q = ∫ (а0 + a1T1 + a2T2 + ...) dT
Т1
З формули можна визначити ту ж кількість теплоти Q, враховуючи середню теплоємність С:
a1 а'2
С = а0 + --- (Т2 + Т1) + -------
2 Т2Т1
Для визначення дійсної (істинної) теплоємності по середній в межах від 0 до Т Сіст = (d / dT) (C t)
Теплоємність газових сумішей суспензій, емульсій, якщо між їх частинами не спостерігається
хімічна взаємодія є адитивною величиною і для розрахунків можна використовувати правило
змішення 1
Ссум = ----- (m1(%)c1 + m2(%)c2 +...)
100
1
Ссум = ------ (r1(%)C1 + r2(%)C2 +...)
100
де m1,m2(%), ... - вміст компонентів в суміші в мас.частках,% ); с1, c2, ... - масові теплоємності
відповідних речовин; r1(%), r2(%). ... — молярні (а для газів те ж, що і об'ємні) долі (%) складових
частин суміші; С1, С2 ... — молярні теплоємності.
Теплоємність твердих речовин обчислюють по емпіричній формулі, згідно якої теплоємність
твердих сполук дорівнює алгебраїчній сумі теплоемкостей елементів, що входять в дане з'єднання:
Среч = nСі ,
де Среч — теплоємність твердої речовини; n— частка елементу у речовині;
Ci — теплоємність даного елементу у речовині.
Приклади розв'язання задач
Задача 1 Визначити теплоту, яку віддадуть 100кг пари метанолу при охолоджені від 200 до
1000С за нормального тиску
Розв'язання: Кількість теплоти, що виділяється, можна розраховувати двома способами:
1) використовуючи значення середньої (масової) теплоємності між 200 та 1000С ( з врахуванням
маси спирту); 2) визначивши середню масову теплоємність пари метанолу від 0 до 200 та від 0 до
1000С. Підрахувавши відносні кількості теплоти при t = 2000с і при 1000С ( з врахуванням маси
пари), віднімають одне від одного. Використаємо варіант 2.
З довідника знаходимо для метанолу середні молярні теплоємності за нормального тиску:
С1200 = 57 кДж/кмоль.К і С2100 = 53,7 кДж/кмоль.К
Визначаємо середні масові теплоємності
с1200 = С1200 / М = 57 / 32 = 1,78 кДж/кмоль.К
с2100 = С2100 / М = 53,7 / 32 = 1,68 кДж/кмоль.К
Визначаємо кількість теплоти
Q = 100 (с1200 .200 - с2100 .100) = 100 (1,78.200 – 1,68.100) = 18800 кДж
Задача 2 Обчислити теплоту, яка поглинається при нагріванні 100г карбон діоксиду від 15 до
1000С за постійного об'єму, якщо СVСО2 = 27,24 + 0,00809t Дж/моль.К
Розв'язання: Використовується формула Т2
Q = ∫ (а0 + a1T1 + a2T2 + ...) dT
Т1
Температуру можна взяти в градусах Цельсію
100 100 100 0,00809
Q = ------ ∫ (27,24 + 0,00809t )dt = ------ [27,24 (100 -15) + ---------- (1002 –152)] = 5353 кДж
44 15 44 2
Термодинаміка. Термохімія
У будь-якому процесі приріст внутрішньої енергії якої-небудь системи U = U2 – U1 дорівнює
кількості повідомленій системі теплоти Q мінус кількість роботи А, здійснюваною системою:
U = Q - А
При нескінченно малому прирості об'єму одержимо нескінченно малу роботу розширення газу
dA = p dV
Для ізохорного процесу V = const, то dV =0, dA = 0;
Для ізобарного процесу p = const; A = p(V2 – V1), А = R (Т2 – Т1),
При ізотермічному процесі Т=const, p і v — змінні величини.
A = 2,303 RT lg V2 / V1 та A = 2,303 RT lg p1 / p2
При адіабатному процесі одночасно змінюються тиск, температура і об'єм газу, причому
теплообмін з навколишнім середовищем не встигає відбутися (наприклад, при явищі вибуху),
тобто Q = const, а dQ = 0. A = - U = U1 – U2
Напишемо рівняння першого початку термодинаміки для розглянутих термодинамічних процесів,
підставивши відповідне значення роботи розширення газу.
Для ізобарного процесу
Qp = U + p (V2 – V1 )
Для ізохорного процесу
QV = U
Для ізотермічного процесу V2
QT = A = 2,303 RT lg —
V1
p1
QT = A = 2,303 RT lg —
p2
Термохімічні розрахунки
Хімічні реакції можуть проходити як з виділенням теплоти (екзотермічні реакції), так і з

поглинанням теплоти (ендотермічні реакції).
Кількість теплоти, яка виділяється чи поглинається, називається тепловим ефектом реакції і
позначається ΔН. Тепловий ефект реакції залежить від температури і тиску.
Якщо всі продукти реакції та вихідні речовини перебувають у стандартному стані (Т= 298 К,
р = 101,3 кПа), то ΔН називають стандартним тепловим ефектом реакції і позначають ΔН°.
Рівняння реакції, в якому вказано тепловий ефект, називають термохімічним рівнянням реакції.
У таких рівняннях коефіцієнти біля формул означають число молів відповідних речовин і тому
можуть бути дробовими числами. Тепловий ефект реакції записується після хімічного рівняння і
відділяється від нього крапкою з комою. Значення ΔН стосується того числа молів речовин, яке
зазначено рівнянням реакції. У термохімічних рівняннях також зазначається стан речовин:
кристалічний (к), рідкий (р), газуватий (г).
Під час екзотермічних процесів значення ΔН від'ємне, і під час ендотермічних — додатне.
Наприклад, термохімічне рівняння реакції горіння водню має вигляд:
2Н2 (Г) + О2 (Г) = 2Н2О (Г) ; ΔН ° = - 483,6 кДж.
Наведене термохімічне рівняння вказує, що дана реакція є екзотермічною і при спалюванні
2-х моль водню в 1 моль кисню виділяється 483,6 кДж теплоти.
Теплота утворення (кДж/моль) — це тепловий ефект реакції утворення одного моль речовини зі
стійких простих речовин при тиску 101,3 кПа і температурі 298 К. Тепловий ефект реакції утворення
стійких простих речовин за стандартних умов приймається рівним нулю.
У 1840 р. Г. І. Гесс відкрив важливий закон термохімії: тепловий ефект реакції залежить від стану
вихідних речовин і кінцевих продуктів, але не залежить від проміжних стадій реакції.
Із закону Гесса витікає, що тепловий ефект реакції (ΔН°) дорівнює різниці сум теплових ефектів
реакцій утворення кінцевих продуктів реакції (ΔН° кінц) і вихідних речовин (ΔН° вих).
Теплота згоряння — це кількість теплоти, яка виділяється при повному згорянні палива.
Теплота згоряння, віднесена до одиниці маси (кг), або об'єму (м3), називається питомою теплотою
згоряння палива.
Із закону Гесса витікає три наслідки:

І Тепловий ефект розкладання якої -небудь хімічної сполуки рівний по абсолютній величині і
протилежний за знаком тепловому ефекту його утворення
Qрозкл = - Qутвор, Qрозкл + Qутвор = 0
II. Якщо здійснюються дві реакції, що приводять з різних початкових станів до однакових
кінцевих, то різниця теплових ефектів цих реакцій є тепловим ефектом переходу з одного
початкового стану в інший початковий.
Наприклад: С(гр) + О2 = СО2 + 393,77 кДж;
С(алм) + О2 = СО2 + 395,65 кДж.
Віднімаючи перше рівняння з другого, одержимо
С(алм) — С(гр) = 1,88 кДж або С(алм) = С(гр) + 1,88 кДж.
Величина 1,88 кДж на 1 г-атом карбону і є тепловим ефектом переходу одного початкового стану
(алмаз) в інший початковий стан (графіт).
III. Якщо здійснюються дві реакції, що приводять з однакових початкових станів до різних
кінцевих, то різниця між їх тепловими ефектами є тепловим ефектом переходу з одного кінцевого
стану в інший кінцевий стан.
Наприклад:
С + О2 = СО2 + 393,77 кДж;
С + ½ О2 = СО + 110,62 кДж
Віднімаючи друге рівняння з першого, одержимо:
½ О2 = СО2 — СО + 283,15 кДж або
СО + ½ О2 = СО2 + 283,15 кДж.
Величина 283,15 кДж і буде тепловим ефектом переходу з одного кінцевого стану (СО) в інший
кінцевий (СО2).
Чинники, що впливають на теплові ефекти реакцій

Ізохорний термодинамічний процес характеризується рівнянням
Q = U або QV = U2 —U1.
У термохімічному позначенні ці рівняння потрібно записати так:
QV = - U і QV = U1 – U2
тобто тепло, що виділяється в результаті хімічної реакції при постійному об'ємі (ізохорний
тепловий ефект) дорівнює спаду внутрішньої енергії системи.
Для ізобарного процесу (p=const) використовуємо термодинамічне рівняння
Qp = U + р(V2 – V1) =U + p V.
Для термохімічних процесiв
Qp = - U - p V або Qp = (U1 – U2) – pV
Згідно рівнянь U1 - U2 = QV , тоді
Qp = QV – p V
Для ізобарно-ізотермічних процесів рівняння стану можна записати у вигляді
pV = nRT. Qp = Qv — nRT,
де n — приріст числа молей, що є алгебраїчною сумою числа молей газів, що беруть участь в
реакції.
Для знаходження n число молей газів, що утворюються при реакції, беруть із знаком плюс, а
кількість молей, вступаючих в реакцію — со знаком мінус.
Якщо зміни в числі молей газів не відбувається, то n = 0 і Qp = QV.
У системах, де беруть участь в реакції тільки тверді і рідкі речовини, зміни об'ємів малі і можно
рахувати Qp та QV чисельно рівними.
Теплові ефекти реакцій залежать від температури. Ця залежність виражається законом Кирхгофа.
Для практичних розрахунків зручно використовувати рівняння у вигляді
Qp = Qp + Cp (T2 – T1)
або в загальному вигляді
QpT = Qp0 + Cp ( T – 298 )
де Q0p — стандартний ізобарний тепловий ефект реакції;
QpT — ізобарний тепловий ефект реакції при температурі Т.
Згідно рівняння Кирхгофа, зміна теплового ефекту реакції при зміні температури процесу залежить
від зміни теплоємності системи, що відбувається в результаті реакції. Знак зміни теплового ефекту
реакції визначається знаком співмножника СР, званого в технологічній практиці температурним
коефіцієнтом теплового ефекту реакції. Якщо СР > 0, то тепловий ефект екзотермічної реакції
при підвищенні температури зменшується, а ендотермічної — збільшується.
Якщо СР < 0, то тепловий ефект екзотермічної реакції при підвищенні температури зростає, а
ендотермічної — убуває.
Тоді, коли теплоємність системи в ході реакції не змінюється, тепловий ефект реакції не залежить
від температури.
Якщо врахувати, що теплоємність сама залежить від температури, то рівняння Кирхгофа набуває
складнішого вигляду
QpT = Qp0 + a (T - 298) + b (T2 – 2982) + c (T3 – 2983),
де a, b, c – зміна коефіціентів рівняння Срm = a + bT + cT2, зумовлені реакцією:
a = (caC + daD) – (aaA + baB)
b = (cbC + dbD) – (abA + bbB)
c = (ccC + dcD) – (acA + bcB)
Для практичних цілей цілком досить скористатися середніми теплоємностями, відповідними
даному температурному інтервалу; вони приведені в довідниках.
ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ
Приклад 1 Визначити теплоту згоряння етилену С2Н4 + 3О2 = 2СО2 + 2Н2О(р) + Q

виходячи з наступних даних: 2С(гр) + 2Н2 = С2Н4 – 62,01 кДж/моль (а)
С(гр) + О2 = СО2 + 393,9 кДж/моль (б)
Н2 + ½ О2 = Н2О(р) + 284,9 кДж/моль (в)
Рішення: В даному випадку можна використовувати два методи:

1-й метод. Комбінуючи задані термохімічні рівняння, виключаємо водень та вуглець, які не приймають
участь в реакції горіння етилену.
Для цього рівняння (б) домножимо на 2 та віднімемо з нього рівняння (а):
2С(гр) + 2О2 = 2СО2 + 787,8 кДж/моль
2С(гр) + 2Н2 = С2Н4 – 62,01 кДж/моль
2О2 – 2Н2 = 2СО2 – С2Н4 + 849,81 кДж/моль
Отриманий результат додаємо почленно до рівняння (в), попередньо домножив його на 2:
2О2 – 2Н2 = 2СО2 – С2Н4 + 849,81 кДж/моль
2Н2 + О2 = 2Н2О(р) + 569,8 кДж/моль
3О2 = 2СО2 + 2Н2О(р) – С2Н4 + 1419,61кДж/моль
або С2Н4 + 3О2 = 2СО2 + 2Н2О(р) + 1419,61кДж/моль
QЗГС2Н4 = 1419,61кДж/моль
2-й метод. Використаємо наслідок закону Гесса, оскільки всі наведені в умовах задачі теплові ефекти є
теплотами утворення відповідно етилену, диокиду карбону та води з простих речовин: графіту, водню,
кисню. Теплоти утворення простих речовин (кисню) дорівнюють нулю.
Q = Q утв. прод. - Q утв. вихідн реч.
Q = 2. 393,9 + 2. 284,9 – (- 62,01) = 1419,61кДж/моль
Приклад 2 Визначити теплоту утворення ацетилену за енергіями зв’язків окремих його атомів:
2Сгр + Н2 = С2Н2 + Q утв. Порівняти отриманий результат з табличним значенням.
Рішення: В молекулі ацетилену Н – С = С – Н є два зв’язки С – Н та один зв’язок С = С.

За енергіями зв’язків визначаємо теплоту утворення ацетилену q із вільних атомів карбону та гідрогену,
що знаходяться у газуватому стані: 2С(г) + 2Н = С2Н2 + q
Із довідника знаходимо енергії зв’язків: С – Н 358,2 кДж, С = С 536 кДж.
q = 2. 358,2 + 536 = 1252,4 кДж/моль.
Відповідно, 2С(г) + 2Н = С2Н2 + 1252,4 кДж/моль.
Перетворимо отримане рівняння: С2Н2 = 2С(г) + 2Н – 1252,4 кДж/моль.
Визначимо теплоту утворення ацетилену з простих речовин: 2Сгр + Н2 = С2Н2 + Q утв
Знаходимо за довідником енергії зв’язків реагуючих речовин.
Запишемо рівняння всіх процесів:
2С(г) = 2Сгр + 2.525
2Н = Н2 (Н – Н) + 430
С2Н2 = 2С(г) + 2Н – 1252,4
Склавши відповідно ліві та праві частини рівнянь та скоротивши однакові члени знайдемо:
С2Н2 = 2Сrp + Н2 + 227,6 кДж/моль або
2Сrp + Н2 = С2Н2 - 227,6 кДж/моль
Теплота утворення ацетилену, яка розрахована за енергіями зв’язків, дорівнює
Q утв = - 227,6кДж/моль.
Таблична величина H0298 = 226,75кДж/моль, а Qр = - 226,75кДж/моль (за стандартних умов)
Приклад 3 Розрахувати H i Qp за 250Сдля реакції за рівнянням

СаС2 + 2Н2О(р) = Са(ОН)2 + С2Н2 + Q
Рішення: Зміна ентальпії для реакції визначається алгебраїчним додаванням H0298 речовин, що
приймають участь в реакції з урахуванням стехіометрічних коефіціентів (H0298 продуктів беруть зі
знаком «+», а вихідних речовин – зі знаком «-»):
H0298 реакції = H0Са(ОН)2 + H0С2Н2 - H0СаС2 - 2H0Н2О
За довідником знаходяться значення H0298 всіх речовин, що приймають участь в реакції
H0298 = - 986,2 + 226,75 + 62,7 + 2.285,84 = - 125,07 кДж.
H0298 = - Qр утв
Qр = 125,07 кДж на 1моль СаС2.
Приклад 4 Розрахувати тепловий ефект згоряння диетилового етеру за енергіями розриву зв’язків за
298К. Теплота випаровування етеру q вип ет = 26,2 кДж/моль, а теплота випаровування води
q вип Н2О = 44,0кДж/моль.
Рішення: Реакція згоряння диетилового етеру відбувається за рівнянням
(С2Н5)2О(р) + 6О2 = 4СО2 + 5Н2О(р) + Q зг
Тепловий ефект реакції дорівнює різниці теплот випаровування та енергій розриву зв’язків продуктів
реакції та вихідних речовин. В молекулі етеру є зв’язки: 10 С – Н, 2 С – С, 2 С – О.
За довідником знаходимо енергії окремих зв’язків та розраховуємо Q зг ет:
Q зг ет = 8Е С=О + 10Е О-Н + 5q вип Н2О – 10 ЕС-Н – 2ЕС-С – 2 ЕС-О – 6ЕО=О – q вип ет
Q зг ет = 8.702,9 + 10.460,0 – 5.44,0 – 10. 358,2 – 2.262,8 – 2.374 – 6.490,4 – 26,2 = 3144,6кДж/моль.
Приклад 5 Яка кількість тепла виділяється при розчиненні 200г моногідрату Н2SО4 в 350см3 води?
Рішення: Для розрахунку q розч (кДж/моль) використовується емпірічна формула: для
Н2SО4 + nH2O 74,8n
Q розч Н2SО4 = --------------
n + 1,7983
Попередньо визначається кількість молей води та кислоти за формулою: n = m / M
n H2O = 350 / 18 = 19,4моль, n Н2SО4 = 200 / 98 = 2,04моль.
На 1моль кислоти приходиться 19,4 : 2,04 = 9,5моль води.
74,8 . 9,5
q = ----------------- = 62,88кДж/моль.
9,5 + 1,7983
При розчиненні 200г кислоти у воді виділиться теплоти:
Q розч Н2SО4 = 62,88 . 2,04 = 128,28 кДж.
Приклад 6 Розрахувати теплоту згорання гексану Qр за 250С, використовуючи формулу Коновалова
Рішення: Горіння відбувається за постійного об’єму в калориметричній бомбі за рівнянням:
С6Н14 + 9,5О2 = 6СО2 + 7Н2О(р).
Формула Коновалова: QV = 204,2n + 44,4m + x
За довідником х = 0; з рівняння n = 19, m = 7.
QV = 204,2.19 + 44,4.7 + 0 = 4194,7кДж/моль.
Значення Qр розраховується за формулою Qр = QV - nRT
При підрахунку n враховуються тільки газуваті речовини:
n = - 10,5 + 6 = - 4,5
Qр = 4194,7 + 4,5 (8,314 / 1000) . 298 = 4205,8 кДж/моль.
Приклад 7 Тепловий ефект згоряння СО до СО2 за 250С дорівнює 283кДж/моль. Визначити

залежність теплового ефекту цієї реакції від температури та його значення за 2000К. Температурні
залежності молярних теплоємностей речовин, що приймають участь в реакції, виражаються
наступними рівняннями:
для СО2 Сv = 21,39 + 0,02975 Т – 0,000007793 Т2 Дж/моль,
для СО і О2 Сv = 18,92 + 0,00419 Т Дж/моль
Рішення: Запишемо термохімічне рівняння горіння монооксиду карбону:

СО + ½ О2 = СО2 + 283 кДж/моль
Для реакції з участю речовин, у яких залежність теплоємності від температури виражається
ступеневим рядом С = а0 + а1Т + а2Т2 + ...
тепловий ефект реакції при заданій температурі розраховується за формулою
QT = Q298 – [a0 (T – 298) + ½ a(22982)1/3a2 (T3 – 2983) ]
Для Т = 2000К
Qv = Qv298 – [a0 (2000 – 298) + ½ a(200022982)1/3a2 (20003 – 2983) ] (1)
Визначимо a0, a, a2враховуючи числа молей газу і знаки
a0 = - 18,92 – ½ 18,92 + 21,39 = - 6,99;
a= - 0,00419 – ½ 0,00419 + 0,02975 = 0,02347;
a2 = 0 – 0,000007793 = - 7,793.10-6.
Підставивши отриманні значення в рівняння (1), отримаємо залежність теплового ефекту горіння
монооксиду карбону від температури:
6,99 (Т – 298) 0,01173 (Т2 – 2982) 2,598.10-6 (Т3 – 2983)
298
Qv = Qv + ------------------- - ------------------------- + ---------------------------- кДж/моль
1000 1000 1000
Визначимо тепловий ефект даної реакції за Т = 2000К:
6,99 (2000 – 298) 0,01173 (20002 – 2982) 2,598.10-6 (20003 – 2983)
Qv = 283,0 + ---------------------- - ------------------------------ + ------------------------------- =
1000 1000 1000
= 269,75 кДж/моль.
Приклад 9 Розрахувати тепловий ефект реакції, що відбувається за рівнянням СО + Н2О = СО2 + Н2

за 6000С за ентальпіями речовин.
Рішення: Використовуються довідникові дані ентальпій речовин

Н600СО - Н25СО = 18300 – 2880 . 0,25 = 17580 Дж/моль;
Н600Н2О - Н25Н2О = 21740 – 3320 . 0,25 = 20910 Дж\моль;
Н600СО2 - Н25СО2 = 27300 – 3920 . 0,25 = 26320 Дж/моль;
Н600Н2 - Н25Н2 = 17620 – 2900 . 0,25 = 16,895 Дж/моль.
Н вих.реч. = 17580 + 20910 = 38490 Дж/моль;
Н прод = 26320 + 16895 = 43215 Дж/моль.
За теплотами утворення речовин, що приймають участь в реакції, розраховується тепловий ефект Q298
за стандартних умов за рівнянням: Qреакц = Q утв прод - Q утв вих.реч.
Для цього знаходимо в довіднику Н0298 та визначаємо Q утв з урахуванням того, щоН0298 = - Q298
Q298 = Q утв СО2 + Q утвН2 - Q утвСО - Q утвН2О(пара)
Q 298 = 393,51 + 0 – 110,5 – 241,84 = 41,17 кДж/моль (41170 Дж/моль)
Підставляємо Q298, Н вих.реч. та Н прод в рівняння QT = Q25 - (Н прод - Н вих.реч.)
Q600 = 41170 – 43215 + 38490 = 36445 Дж/моль
Q600 = 36,445кДж/моль.
Приклад 8 Обчислити тепловий ефект реакції за 6000С, що відбувається за рівнянням

СО + Н2О(пара) = СО2 + Н2, використовуючи температурні залежності теплоємностей реагентів
(Дж/моль.К): СрСО = 28,41 + 4,1.10-3Т – 0,46.105 Т-2
СрН2О = 30,0 + 10,71.10-3Т – 0,33.105 Т-2
СрСО2 = 44,14 + 9,04.10-3Т – 8,53.105 Т-2
СрН2 = 27,28 + 3,26.10-3Т – 0,502.105 Т-2
Рішення: За теплотами утворення речовин, що приймають участь в реакції, розраховується тепловий

ефект Q298 за стандартних умов за рівнянням: Qреакц = Q утв прод - Q утв вих.реч.
Для цього знаходимо в довіднику Н0298 та визначаємо Q утв з урахуванням того, щоН0298 = - Q298
Q298 = Q утв СО2 + Q утвН2 - Q утвСО - Q утвН2О(пара)
Q 298 = 393,51 + 0 – 110,5 – 241,84 = 41,17 кДж/моль (41170 Дж/моль)
Визначимо a0, a, a2|враховуючи числа молей газу і знаки
a0 = - 28, 41 – 30,0 + 44,14 + 27,28 = 13,01
a1 = ( - 4,1 – 10,71 + 9,04 + 3,26).10-3 = - 2,51.10-3
a|2 = (0,46 – 0,33 – 8,53 + 0,502)105 = - 7,898.105
Для реакції з участю речовин, у яких залежність теплоємності від температури виражається
ступеневим рядом С = а0 + а1Т + а|2Т -2 + ...
тепловий ефект реакції при заданій температурі розраховується за формулою
QT = Q298 – [a0 (T – 298) + ½ a(22982)a|2 (1/T – 1/298) ]
Для Т = 873К
QT = Q298 – [a0 (873 – 298) + ½ a(87322982)a|2 (1/873 – 1/298) ]
Q873 = 41170 – 13,01. 575 + 1,255.10-3 (8732 – 2982) – 7,898.105 (298 – 873) / 873 . 298 = 36,28кДж/моль
ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ЗА ВАРІАНТАМИ
ВАРІАНТ 1
1 Середня масова теплоємність пари бензолу в межах температур 85 – 1150С (за нормального
атмосферного тиску) дорівнює 1,257 кДж/кг.К. Обчислити середні молярні теплоємності бензолу за
постійного тиску та об’ємі та їх співвідношення Ср/СV
2 Визначити зміну внутришньої енергії при випаровуванні 90г води за температури її кипіння.
Скрита теплота пароутворення води 40714,2 Дж/моль, питомий об’єм водяної пари 1,699 л/г. Тиск
нормальний, об’ємом рідини знехтувати
3 Знайти різницю між Qp i Qv за температури 250С для наступних реакцій
2SO2 + O2 <==> 2SO3; NH4Cl(тв) <==> NH3 + HCl
ВАРІАНТ 2
1 Молярна теплоємність азоту за н.у. дорівнює 20,95 кДж/кмоль.К. Визначити
масову та об’ємну теплоємності азоту за тих же умов
2 Визначити зміну внутрішньої енергії при випаровуванні 200г бензолу при 200С, прийнявши, що
пара бензолу підпорядковується законам ідеальних газів і об’єм рідини незначний порівняно з об’ємом
пари. Скрита теплота випаровування бензолу 30,92 кДж/моль
3 Обчислити за формулою Д.П.Коновалова теплоту згорання газуватого ацетальдегіду
СН3СНО + 5/2 О2 = 2СО2 + 2Н2О + Qзг та порівняти з експериментально отриманою величиною
1192 кДж/моль
ВАРІАНТ 3
1 Температурна залежність дійсної молярної теплоємності гематиту Fe2O3 виражається рівнянням
Cp = 103,58 + 67,21.10-3 T – 17,74.105 T-2. Визначити кількість теплоти (кДж), яка необхідна для
нагрівання 1кг гематиту від 16 до 15380С
2 Визначити зміну внутрішньої енергії при нагріванні 5кг повітря від 0 до 5000С, якщо теплоємність
його за постійного об’єму в межах від 0 до 10000С виражається лінійним рівнянням
Cv = 0,7084 + 0,00018698t кДж/кг.К
3 Тепловий ефект реакції ½ N2 + 3/2 H2 <==> NH3 за постійного тиску Qp = 46,26 кДж/моль за 250С.
Визначити Qv для цієї реакції при цій же температурі
ВАРІАНТ 4
1 Температурна залежність молярної теплоємності пари ацетону від температури виражається
рівнянням Cp = 31,59 + 154,94.10-3 T – 30,38.10-6T2. Визначити кількість теплоти (кДж), яка необхідна
для нагрівання 116,2г ацетону від 298 до 5000С
2 Під тиском 1,325.106 Па 200г повітря займають об’єм 80л. Визначити проведену повітрям
роботу, якщо об’єм його за постійного тиску підвищився в два рази
3 Визначити теплоту згоряння спирту С2Н5ОН + 3О2 = 2СО2 + 3Н2О(рід) + Q
виходячи з наступних даних: С + О2 = СО2 + 394 кДж/моль; Н2 + ½ О2 = Н2О(р) + 285 кДж/моль;
2С + 3Н2 + ½ О2 = С2Н5ОН + 278,2 кДж/моль
ВАРІАНТ 5
1 Середня масова теплоємність водяної пари в межах температур 100 –5000С (за нормального
тиску) дорівнює 2,01кДж/кг.К. Обчислити середні молярні теплоємності водяної пари за постійного
тиску та об’ємі та їх співвідношення Ср/СV
2 Визначити зміну внутрішньої енергії при випаровуванні 50г толуолу при 300С, прийнявши,
що пара толуолу підпорядковується законам ідеальних газів і об’єм рідини незначний порівняно з
об’ємом пари. Скрита теплота випаровування толуолу 347,8Дж/г
3 Обчислити різницю між Qp і Qv при 250С для реакції повного згоряння бензолу С6Н6,
нафталіну С10Н8 та етилену С2Н4 з утворенням карбон діоксиду і води (в рідкому стані)
ВАРІАНТ 6
1 Температурна залежність дійсної молярної теплоємності повітря виражається рівнянням
Cp = 27,2 + 0,0042 T . Визначити: а) дійсну молярну та масову теплоємності повітря за постійного
тиску та об’єму при 4000С, якщо співвідношення Ср/СV для повітря дорівнює 1,4;
б) середню теплоємність в інтервалі температур 200-5000С. Молекулярна маса повітря 28,96
2 Визначити зміну внутрішньої енергії при охолодженні 1кг кисню від 200 до 00С, якщо
теплоємність його за постійного об’єму в межах від 0 до 10000С виражається лінійним рівнянням
Cv = 0,6527 + 0,00025448t кДж/кг.К
3 Обчислити за формулою Д.П.Коновалова теплоту згорання рідкого етилового спирту
С2Н5ОН + 3О2 = 2СО2 + 3Н2О + Qзг та порівняти з експериментально отриманою величиною
Qр298 = 1366,91 кДж/моль. Теплота випаровування спирту 41,68 кДж/моль
ВАРІАНТ 7
1 Температурна залежність дійсної молярної теплоємності кристобаліту b - SiO2 виражається
рівнянням Cp = 71,61 + 1,9.10-3 T – 37,59.105 T-2. Визначити кількість теплоти (кДж), яка необхідна
для нагрівання 1кг кристобаліту від 16 до 15380С
2 Нагріваються 2м3 кисню за постійного тиску 98340 Па. Визначити проведену газом роботу, якщо
об’єм його досяг 7м3
3 Тепловий ефект згоряння нафталіну до діоксиду карбону і води (в рідкому стані) за постійного
об’єму та 180С дорівнює 5162 кДж/моль. Визначити тепловий ефект згоряння нафталіну за постійного
тиску тa цій же температурі
ВАРІАНТ 8
1 Обчислити кількість теплоти, що поглинається, (кДж) при нагріванні 1кг етилового спирту від
127 до 3270С (за постійного тиску), якщо температурна залежність дійсної молярної теплоємності
[кДж/кмоль.К] виражається формулою Cp = 19,07 + 0,2127 T – 0,1086.10-3 T2
2 Обчислити яку роботу можуть провести 12кг водню при підвищенні температури на 120С за
постійного тиску
3 Визначити теплоту згоряння фосфіну 2РН3 + 4О2 = Р2О5 + 3Н2О(р) + Q
використовуючи наступні термохімічні рівняння: 2Р + 3Н2 = 2РН3 – 48,69 кДж/2 моль
2Р + 5/2 О2 = Р2О5 + 1508,4 кДж/моль; Н2 + ½ О2 = Н2О(р) + 285 кДж/моль
Різнорівневі завдання
І РІВЕНЬ
1.1 При взаємодії 9,18 л (н.у.) хлору з надлишком водню виділилось 75 кДж теплоти. Напишіть
термохімічне рівняння реакції. Розрахуйте значення теплоти утворення хлороводню.
1.2 Термохімічне рівняння реакції горіння вуглецю: С(т) + О2(г) = СО2(г); ΔН° = 402 кДж.
Обчисліть: а) кількість теплоти, яка виділиться при спалюванні 0,5 кг вугілля, масова частка
Карбону в якому становить 99%, б) масу вугілля, яке згоріло, якщо при цьому виділилось 2000 кДж
теплоти.
1.3 Теплота утворення амоніаку становить -46 кДж/моль. Скільки теплоти виділиться при взаємодії
80 л водню (н.у.) з надлишком азоту?
1.4 Визначте теплоту утворення цинк оксиду; якщо відомо, що при взаємодії 5,6 л (н.у.) кисню з
надлишком цинку виділилось 175,3 кДж теплоти.
1.5 При спалюванні 8,86 г алюмінію виділилось 275 кДж тепла. Визначте теплоту утворення
алюміній оксиду.
1.6 При добуванні кальцій оксиду масою 44,76 г із простих речовин виділилось 508,0 кДж теплоти.
Напишіть термохімічне рівняння реакції окиснення кальцію.
1.7 Скільки теплоти виділиться при взаємодії алюмінію масою 5,4 г з надлишком кисню, якщо
теплота утворення його оксиду становить -1650 кДж/моль?
1.8 Термохімічне рівняння реакції утворення гідроген йодиду:
Н2(Г) + І2 (Г) = 2НІ(Г) ; ΔН° = 51,88 кДж
Розрахуйте: а) скільки теплоти поглинеться під час взаємодії йоду масою 60 г з надлишком водню;
б) теплоту утворення гідроген йодиду.
1.9 При спалюванні сірки одержали 11,2л сульфур діоксиду (н.у.). При цьому виділилось 148,5кДж
теплоти. Складіть термохімічне рівняння реакції окиснення сірки.
1.10 При окисненні магнію одержали 20,27 г магній оксиду. При цьому виділилось 305 кДж
теплоти, а) складіть термохімічне рівняння реакції; б) визначте теплоту утворення магній оксиду;
в) розрахуйте кількість теплоти, яка виділиться при окисненні магнію масою 0,02 кг.
1.11 Скільки теплоти виділиться при взаємодії 1,12 г фтору (н.у.) з надлишковою кількістю водню,
якщо відомо, що теплота утворення гідрогенфториду становить -150 кДж/моль?
1.12 Розрахуйте об'єм сірководню, який утворився при взаємодії сірки та водню, якщо при цьому
виділилось 108 кДж теплоти. Теплота утворення сірководню становить -20,9 кДж/моль.
1.13 Скільки теплоти виділиться під час вибуху 9 моль гримучої суміші, якщо теплота утворення
газоподібної води складає -241,8 кДж/моль?
1.14 Термохімічне рівняння реакції горіння фосфору:
4Р(Т) + 5О2 (г) = 2Р2О5 (Т) ; ΔН° = - 3010кДж
Визначте: а) масу фосфору, який згорів, якщо виділилось 1000 кДж теплоти; б) скільки теплоти
виділиться при взаємодії фосфору з 10 л (н.у.) кисню; в) теплоту утворення фосфор (V) оксиду.
1.15 Термохімічне рівняння реакції горіння ацетилену:
2С2Н2 (Г) + 5О2(г) = 4СО2 (г) + 2Н2О (г); ΔН° = -2610 кДж
Скільки теплоти виділиться при спалюванні: а) 4 л (н.у.) ацетилену; б) 2,5 моль ацетилену;
в) 0,12 кг С2Н2?
1.16 Термохімічне рівняння реакції, окнснення азоту:
N2 (г) + O2(г) = 2NO (г); ΔН° = 180,7 кДж.
Розрахуйте теплоту, яка поглинулась при утворенні 5,6 л (н.у.) нітроген (II) оксиду.
1.17 При спалюванні магнію масою 30т виділилось 751,5 кДж теплоти.
а) складіть термохімічне рівняння реакції горіння магнію; 6) розрахуйте масу магній оксиду, яка
утворилась при реакції окиснення магнію; якщо при цьому виділилось 1500 кДж теплоти.
1.18 При розкладі 24,4 г кальцій карбонату поглинулось 35,4 кДж теплоти.
Напишіть термохімічне рівняння реакції розкладу кальцій карбонату.
II РІВЕНЬ
2.1 У кисні спалили еквімолярну суміш алюмінію та цинку масою І8,4 г. Розрахуйте, скільки
теплоти при цьому виділилось. Теплоти утворення алюміній оксиду та цинк оксиду становлять
відповідно -1675,7 кДж/моль та -350,6 кДж/моль.
2.2 Розрахуйте тепловий ефект реакції горіння пропану С3Н8 , якщо теплоти утворення пропану,
карбон діоксиду та води становлять відповідно -103,8 кДж/моль, -393,3 кДж/моль та
-286,2 кДж/моль.
2.3 Теплоти утворення карбон діоксиду та карбон монооксиду становлять відповідно
-393,3 кДж/моль та -110,4 кДж/моль. Скільки теплоти виділиться при спалюванні 112 л (н.у.) карбон
монооксиду?
2.4 Скільки теплоти виділиться при спалюванні 1,5 м3 ацетилену С2Н2, взятого за нормальних умов?
Теплоти утворення карбон діоксиду, водяної пари та ацетилену становлять відповідно
-393,3 кДж/моль, - 286,2 кДж/моль та 226,8 кДж/моль.
2.5 Розрахуйте тепловий ефект реакції, що описується рівнянням
С2Н6О (г) + 3О2 (г) ---» 2СО2 (г) + ЗН2О (г), якщо теплоти утворення С2Н6О, СО2 та Н2О
становлять відповідно -277 кДж/моль, -3933 кДж/моль та - 286,2 кДж/моль.
2.6 Обчисліть теплоту утворення фосфор (V) оксиду, якщо відоме термохімічне рівняння реакції
2РН3 (г) + 4О2(г) = Р2О5 (г) + ЗН2О (г); ΔН° = 2400кДж,
а теплоти утворення РН3 та води становлять відповідно 5,4кДж/моль та -286,2 кДж/моль.
2.7 Тепловий ефект реакції горіння етену становить -1400 кДж. Скільки літрів етену С2Н4,
виміряного за нормальних умов, потрібно спалити, щоб одержати 140 кДж теплоти?
2.8 Розрахуйте питому теплоту згоряння етену, якщо відоме термохімічне рівняння реакції:
С2Н4(Г) + 3О2(Г) = 2СО2(Г) + 2Н2О; ΔН° = -1411,3 кДж.
2.9 Розрахуйте питому теплоту згоряння етану за рівнянням:
2С2Н6 (г) + 7О2 (г) = 4СО2 (г) + 6Н2О; ΔН° = -3120 кДж.
Скільки теплоти виділиться, якщо спалити 600 г етану?
2.10 Розрахуйте тепловий ефект реакції відновлення ферум (III) оксиду алюмінієм, якщо теплоти
утворення ферум (III) оксиду та алюміній оксиду становлять відповідно – 821,5 кДж/моль та
-1675,7 кДж/моль. Скільки теплоти виділилось, якщо відновилось 2,5 моль заліза?
2.11 Теплота утворення ферум (ПІ) оксиду становить -821,3 кДж/моль. Скільки теплоти виділилось
при спалюванні в чистому кисні заліза, якщо утворилось: а) 80 г ферум (III) оксиду;
б) 4,5 моль ферум (ІІІ) оксиду?
ІІІ РІВЕНЬ
3.1 Розрахуйте теплоту утворення хром (III) оксиду, якщо відомо, що при
відновленні 5,33 г цього оксиду коксом виділився карбон монооксид і при цьому поглинулось
28,38 кДж теплоти. Теплота утворення карбон монооксиду становить -110,4 кДж/моль.
3.2 Розрахуйте тепловий ефект реакції 2С (т) + О2 (г)= 2СО (г), якщо відомі такі термохімічні рівняння
реакцій: С(т) + О2(г) = СО2(г); ΔН° = -393,3 кДж,
СО2(г) + С(т) = 2СО(г); ΔН° =172,42 кДж.
3.3 Розрахуйте, скільки теплоти поглинулось при утворенні 0,25 моль нітроген монооксиду, згідно з
рівнянням реакції N2(г) + O2(г) = 2NО(г),
якщо відомі такі термохімічні рівняння реакцій:
2NO(г) + O2 (г) = 2NO2 (г); ΔН° = - 112,94 кДж,
N2(г) + 2O2(г) = 2NO2(г); ΔН° = 67,64 кДж.
3.4 Розрахуйте теплоту утворення метану СН4, якщо відомі такі термохімічні рівняння реакцій:
СН4 (г) + 2О2 (г) --> СО2 (г) + 2Н2О; ΔН° = - 890,3 кДж,
С(г) + О2(г) = СО2(г); ΔН° = -393,3 кДж,
Н2(г) + 1/2О2 (г) ---»Н2О(р); ΔН° = -286,2 кДж.
3.5 Розрахуйте теплоту утворення ферум (II) оксиду, якщо відомо, що при взаємодії 120 г ферум (II)
оксиду з карбон монооксидом виділилось 30 кДж теплоти, а при спалюванні 10 л (н.у.) чадного газу
виділилось 126,3 кДж теплоти.
3.6 При окисненні певного об'єму суміші, що містила нітроген монооксид та карбон діоксид,
виділилось 28,25 кДж теплоти. При пропусканні такого ж об'єму вихідної суміші газів крізь надлишок
вапняної води випало 25 г осаду. Розрахуйте: а) об'єм вихідної суміші газів; б) об'ємні частки (%)
компонентів вихідної суміші. Термохімічне рівняння реакщї окиснення нітроген монооксиду:
NО (г) + 1/2О2 (г) = NО2 (г); ΔН° = -56,5 кДж.
3.7 Скільки теплоти виділиться при спалюванні 40л (н.у.) еквімолярної суміші метану та чадного
газу? Теплоти утворення речовин, що беруть участь у реакщї, становлять:
ΔН°(СН4) = -74,9 кДж/моль, ΔН°(СО) = -110,5 кДж/моль, ΔН°(СО2) = -393,3 кДж/моль,
ΔН°(Н2О) = -286,2 кДж/моль.
3.8 Спалили 241,4 г суміші метанолу з етанолом. Кількості речовин компонентів суміші відносились
відповідно як 3:1. Теплоти утворення метанолу, етанолу, карбон діоксиду та води становлять
відповідно -239,3 кДж/моль, -277,0 кДж/моль, -393,3 кДж/моль та -286,2 кДж/моль. Скільки теплоти
при цьому виділилось?
3.9 Теплоти розчинення безводного купрум (II) сульфату та мідного купоросу при 18°С становлять
відповідно -66,3 кДж/моль та -11,7 кДж/моль. Розрахуйте теплоту утворення мідного купоросу з
купрум (II) сульфату.

ЗНАТИ:
1 Формулювання теплоємності речовин

2 Види теплоємності
3 Формули зв’язку між різними теплоємностями
4 Формулювання закону Гесса та наслідків з нього
УМІТИ:
1 Знаходити за довідником теплоти утворення речовин за стандартних умов

2 Проводити розрахунки різних видів теплоємності
3 Проводити розрахунки теплового ефекту реакції
1 Гамеева О.С. Физическая и коллоидная химия.- М.: Высшая школа, 1974. С81 – 100.
2 Ахметов Б.В., Новиченко Ю.П., Чапурин В.И. Физическая и коллоидная химия. -Л.: Химия,
1986. С43 – 82.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.-Л.: Химия,1988.С 43-68.
школа, 1980. С 27 – 59.
Л.Химия,1974.

МЕТОДИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО
ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
з фізичної хімії
« ОБЧИСЛЮВАННЯ ЗМІНИ ЕНЕРГІІ ГІББСА В РЕЗУЛЬТАТІ ХІМІЧНОГО ПРОЦЕСУ

З ВИКОРИСТАННЯМ ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
РОЗРАХУНКИ ЗМІНИ ЕНТРОПІЇ ПРИ ЗМІНІ ЗМІНІ ПАРАМЕТРІВ ГАЗУ ПРИ
ФАЗОВИХ ПЕРЕХОДАХ »
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

Протокол №____від_______________20 р. ___ Г.І.Кокшайкиною

ТЕМА: ОБЧИСЛЮВАННЯ ЗМІНИ ЕНЕРГІЇ ГІББСА В РЕЗУЛЬТАТІ ХІМІЧНОГО ПРОЦЕСУ
З ВИКОРИСТАННЯМ ДОВІДНИКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ. РОЗРАХУНОК ЗМІНИ
ЕНТРОПІЇ ПРИ ЗМІНІ ПАРАМЕТРІВ ГАЗУ ТА ПРИ ФАЗОВИХ ПЕРЕХОДАХ
ЕНТРОПІЯ, ЕНЕРГІЯ ГІББСА ТА НАПРЯМЛЕНІСТЬ ПРОЦЕСІВ
Кількісною мірою невпорядкованості системи є ентропія S.Чим більша ентропія, тим вищий ступінь
невпорядкованості даної системи. У разі переходу речовин з початкового стану в кінцевий зміна
ентропії виражається рівнянням S = S кін – S вих = R ln (  кін /  вих).
Так, під час плавлення кристалів (частинки розміщені у вузлах кристалічних ґраток) утворюється
рідина з ближнім порядком розміщення частинок.
Це означає, що р > к, тому під час плавлення кристалів ентропія зростає на величину
Sпл = Sр - Sк = К 1n (  р /  к).
Отже, зміна ентропії як під час плавлення Sпл так і під час пароутворення Sпар позитивна.
Зміну ентропії в хімічних процесах обчислюють як різницю між ентропіями кінцевого і початкового
станів системи. Розрахунок S аналогічний обчисленню H за законом Гесса.
Однак слід мати на увазі, що для простих тіл S = 0 (на відміну від H°298 ).
Для того щоб значення ентропій можна було порівняти, їх прийнято відносити до певних умов.
Найчастіше значення S подають за Р = 101 кПа.
Ентропія за цих умов позначається літерою з індексом S° і називається стандартною ентропією.
Bеличина S (S°) кожної речовини збільшується з підвищенням температури і в даному інтервалі
температур тим більше, чим більша теплоємність речовини, а S (S0) із зміною температури
змінюється мало.
Перехід системи в стан з мінімальною енергією можливий лише тоді, коли S = 0; якщо H = 0, то
система самовільно переходить у найбільш невпорядкований стан.
Кожна з цих протилежних тенденцій, виражених величинами H і S, залежить від природи
речовини та умов перебігу процесу.
Добуток TS (кДж/моль) є ентропійним чинником процесу, а H— ентальпійним.
У стані рівноваги, коли ентальпійний H і ентропійний ТS чинники компенсують один одного,
справедлива рівність: H = TS.
Хімічні процеси також характеризуються своїми певними потенціалами. Подібно до механічних
потенціалів вони зменшуються в процесах, які відбуваються самочинно.
Потенціал, який є рушійною силою хімічних процесів, що відбуваються за Р, Т = соnst, називають
енергією Гіббса G на честь американського вченого Дж. У. Гіббса, який ввів у термодинаміку цю
функцію, а також ізобарно-ізотермічним потенціалом, або вільною енергією за сталого тиску.
Умовою принципового здійснення процесу, тобто можливості самочинного перебігу реакції у
прямому напрямку, є нерівність G p,T < 0 (зменшення енергії Гіббса).
Нерівність  G p,T > 0 означає принципову неможливість перебігу процесу.
Зміна енергії Гіббса під час перебігу реакції за сталих тиску і температури дорівнює
G = H – TS,
тобто зміна енергії Гіббса G відображає сумарний ефект двох протилежних тенденцій у процесах,
що відбуваються за сталих температури і тиску.
Подібно до ентальпії Н, енергію Гіббса G визначити неможливо, проте можна точно обчислити
різницю G для різних процесів.
Часто користуються величиною Gf (аналогічною Hf) — енергією Гіббса утворення сполук із
простих речовин.
Значення G реакції обчислюють за методом, аналогічним методу обчислення H і S реакції.
Перебігу процесів сприяють умови: H < 0; S > 0.
За низьких температур множник Т малий, і абсолютне значення добутку TS також мале.
В цьому разі для реакцій, що відбуваються із значним тепловим ефектом ( |H| > |TS| ), у виразі
G = H – TS можна знехтувати другим членом. Тоді G = H.
Отже, за низьких температур ймовірність перебігу реакції визначається знаком і величиною H.
Зокрема, за звичайних температур величина добутку ТS для більшості реакцій значно менша,
ніж H.
Тому за таких температур екзотермічні реакції (H<0) відбуваються самочинно, а ендотермічні
(H > 0) — вимушено. За цих умов напрямок процесу визначається за різницею міцності хімічних
зв'язків у продуктах реакції і вихідних речовинах.
За достатньо високих температур справедливе обернене співвідношення |H| << |TS|, тому в цьому
разі G = - TS.
Це означає, що за високих температур ентропійний чинник (прагнення до розриву зв'язків)
пересилює ентальпійний (прагнення до утворення зв'язків), тобто за низьких температур самочинно
можуть відбуватися екзотермічні реакції, а за високих — реакції, що супроводжуються збільшенням
ентропії.
У разі проміжних температур між високими і низькими на знак і величину G одночасно впливають
ентальпійні та ентропійні чинники.
Зміну енергії Гіббса для процесів, в яких кожна з речовин перебуває за стандартних умов, прийнято
позначати G° (аналогічно S°), стан таких речовин називається стандартним станом.
Подібно до теплових ефектів і ентропій складено спеціальні таблиці, де наведено стандартні зміни
енергії Гіббса утворення речовин G0f (найчастіше G°298).
Зміна енергії Гіббса та ентропії системи, як і зміна ентальпії, не залежить від стадій процесу.
Тому G і S дорівнюють різниці значень G і S відповідно продуктів реакції і вихідних речовин.
Друге начало термодинаміки встановлює можливість за даних умов проведення процесу, до якої
межі він може відбуватися і яка найбільша корисна робота при цьому виконується.
Термічний коефіціент корисної дії (ккд)машини розраховується за формулою
A Q1 – Q2 T1 – T2
η = ---- = ------------- = -----------
Q1 Q1 T1
Зміна ентропії при оборотному процесі переходу одного молю ідеального газу із одного стану в
інший залежить від характеру і розраховується за заданими параметрами:
S2 – S1 = R ln (V2/V1) + CV ln (T2/T1)
S2 – S1 = R ln (p1/p2) + Cp ln (T2/T1)
S2 – S1 = Cv ln (p2/p1) + Cp ln (V2/V1)
Зміна ентропії при нагріві одиниці маси речовини, яка знаходиться в рідкому або твердому станах,
розраховується за формулою:
S2 – S1 = C ln(T2/T1)
При переході речовини із одного агрегатного стану в інший зміна ентропії розраховується за
формулою:
S2 – S1 = L / T [S] = Дж/моль.К
Приклади розв’язання задач

Задача 1 При охолодженні 12л кисню від 200 до – 400С одночасно підвищується тиск від 105 до
6.106 Па. Розрахувати зміну ентропії, якщо СрО2 = 29,2 Дж/моль.К. Кисень вважати ідеальним газом
Розв’язання: Із рівняння стану ідеального газу розраховується кількість молей кисню
PV 105 .12.10-3
n = ------ = -------------- = 0,3052
RT 8,314.473 105 233
Розрахувати зміну ентропії S2 – S1 = 0,3052.2,303 (8,314 lg ------- + 29,2 lg ------) = - 16,77 Дж/моль.К
6.106 473
Задача 2 Визначити зміну ентропії S при нагріванні 30г льодяної оцтової (етанової) кислоти від
температури плавлення до 600С. Тпл.= 16,60С, теплота плавлення 194 Дж/г. Масова теплоємність
кислоти в межах 0 – 800С виражається формулою с = 1,96 + 0,0039t
Розв’язання: Загальна зміна ентропії S дорівнює сумі змін ентропій при плавленні льодяної
оцтової кислоти S1 та при нагріванні рідкої оцтової кислоти від температури плавлення до заданої
температури (600С) S2 S = S1 + S2
Розраховуємо зміну ентропії при плавленні за формулою S2 – S1 = L / T
S1 = L / T, L = l M = 194 . 60 = 11640 Дж.моль
S1 = 11640 / 298,6 = 40,20 Дж/моль.К
Для 30г (0,5 моль) СН3СООН S = 20,10 Дж/моль.К
Для визначення S2 попередньо визначаємо масову теплоємність СН3СООН при 600С:
с60 = 1,96 + 0,0039 . 60 = 2,194 Дж/г.К
Розраховуємо S2 за формулою: S2 – S1 = C ln(T2 / T1)
S2 = 2,303. 30. 2,194 lg (333 / 289,6) = 9,20 Дж/моль К
Визначаємо зміну ентропії S
S = S1 + S2 = 20,10 + 9,20 = 29,30 Дж/моль К
Задача 3 Визначити стандартну зміну ізобарного потенціалу для реакції

C2H2 + 5/2O2 = 2CO2 + H2O(p) + G0, використовуючи довідкові значення H 0298 i S 0298
Розв’язання: Знаходяться за довідником стандартні значення ентальпій та ентропій речовин, які
приймають участь в реакції.
Для стандартних умов (250С, 101325Па) використовується формула G0 = H0 – TS0
Н реакц = 2Н0СО2 + Н0Н2О - Н0С2Н2 = 2(-393,51) – 285,84 – 226,75 = -1299,61кДж/моль
S реакц = 2S0СО2 + S0Н2О - S0С2Н2 – 2,5S0O2 = 2.213,6 + 69,96 – 200,8 – 2,5. 205,03 =
- 216,21Дж/моль.K = - 0,2162 кДж/моль.K
G0 = - 1299,61 – (- 0,2162.298) = - 1235,19 кДж/моль
Задача 4 Визначити зміну ентропії та ізобарно-ізотермічного потенціалу (енергії Гіббса) за

стандартних умов для реакції Fe3O4 + CO = 3FeO + CO2 та визначити можливість самочинного
протікання її за вказаних умов: G0СО2 = - 394,89 кДж/моль, G0 FeO = -246,0 кДж/моль,
G0СО = 137,4 кДж/моль, G0 Fe3O4 = - 1010 кДж/моль
Розв’язання: Значення S0 реакц , G0 реакц розраховуються за законом Гесса.
Значення величин S0 знаходяться в довіднику.
S0 реакц = 3 S0 FeO + S0СО2 - S0 Fe3O4 - S0 СО
S0 реакц = 3.58,79 + 213,6 – 151,46 – 197,4 = 39,11 Дж/моль.K
G0 реакц = 3 G0 FeO + G0СО2 - G0 Fe3O4 - G0 СО
G0 реакц = 3(- 246,0) – 394,89 + 1010 + 137,4 = 14,51 Дж/моль
G0 реакц > 0, тому за стандартних умов самочинний процес відновлення Fe3O4 карбон оксидом
неможливий
Приклад 5. Виділенням чи поглинанням тепла супроводжується термічне розкладання амоній хлориду?

Розв'язування
Реакція виражається рівнянням NН4С1—> NH3 + НCl, тому для неї
Н0298 = Н0298 (NH3) + Н0298 (НCl) - Н0298 (NН4С1) = = (-46,2 - 92,2) - (-314,2) = + 175,8 кДж/моль.
Таким чином, термічне розкладання NН4С1 є реакцією ендотермічною.
Приклад 6. Чому дорівнює зміна внутрішньої енергії U при випаровуванні води масою 100 г при 20 °С,
якщо прийняти, що водяна пара підлягає законам ідеальних газів, а об'ємом рідини, який є незначним у
порівнянні з об'ємом пари, можна знехтувати. Питома теплота пароутворення води q = 2445 Дж/г.
m
Розв'язування. U = Q - рV; оскільки Q = qm і рV = — RТ,
100 M
то U = 2,445 . 100 — ---- 8,31 • 10 -3 • 293 = 244,5 - 13,53 = 230,97 кДж.
18
Таким чином, внутрішня енергія збільшилась на 230,97 кДж.
Приклад 7. Чи можливе здійснення процесу поновлення металічного заліза із оксиду Fе2О3 дією водню
при стандартних умовах Fе2O3(к) + ЗН2(г) ---» 2Fе(к) + 3 Н2O(р)?
Розв'язування.
З таблиць термодинамічних величин виписують значення Н0298 і S298 для всіх речовин, які беруть
участь в реакції. За законом Гесса обчислюють Н0298 реакції:
Н0298 = 3Н0298 (Н2O)(р) - Н0298 (Fе2O3)(к) = 3(- 285,8) – ( - 822,0) = - 857,4 + 822,0 = - 35,4 кДж/моль.
Для даної реакції обчислюють S0298 :
S0298 = 3S0298 (H2O)(p) + S0298 (Fе) (к) - [S0298 (Fе2O3) (к) + 3S0298 (Н2)(г) ]=
= (3 • 70,1 + 2,27 • 2) - (87,0 + 3 • 130,5) = -213,8Дж/(К-моль).
За найденими даними обчислюють G реакції:
G = Н0298 - ТS0298 = -35,4 + 213,8 • 10 -3 • 298) = 28,34 кДж/моль.
Додатне значення G вказує на неможливість відновлення Fе2О3 воднем при стандартних умовах.
ВАРІАНТ 1
1. Обчислити коефіціент корисної дії ідеальної машини Карно, яка отримує пару за 1400С та
випускає її за 1050С
2. Розрахувати сумарну зміну ентропії при нагріванні 1моль води від температури плавлення до
повного випаровування за температури кипіння. Теплота плавлення льоду 335,2 Дж/г, теплота
пароутворення води 2260 Дж/г, масова теплоємність води 4,188 Дж/г.К
3. Визначити зміну ізобарно – ізотермічного потенціалу для рівняння реакції
N2 + 2H2O(p) = NH4NO2 + G0 та дати висновок про можливість її протікання за стандартних
умов, якщо G0 Н2О = - 237,5 кДж/моль, G0 NH4NO2 = 115,94 кДж/моль
ВАРІАНТ 2
1. До газу при круговому процес і підведено 270 кДж теплоти. Термічний коефіціент корисної
дії дорівнює 0,48. Визначити роботу циклу та кількість теплоти, яка передана теплоприймачу
2. При охолодженні 42г азоту від 150 до 200С тиск підвищується від 5.105 до 2,5.106 Па.
Визначити зміну ентропії в даному процесі, якщо ср = 1,039 Дж/г.К
3С2Н2 = С6Н6 + G0 та дати висновок про можливість її протікання за стандартних умов.
Значення G0 реагуючих речовин знайти в довіднику
ВАРІАНТ 3
1. Ідеальна машина Карно, яка працює в інтервалі між 350 і 50 0С, дає 33,52 кДж роботи за цикл.
Яка кількість теплоти передається машині та віддається теплоприймачу за ций цикл?
2. Визначити зміну ентропії для 1кг повітря при нагріванні його від -50 до +50 0С. При цьому
проходить зміна тиску від 106 до 105 Па. Масова теплоємність повітря 1,005Дж/г.К. Середня
молекулярна маса повітря 29
3. Обчислити стандартну зміну ізобарного потенціалу для реакції горіння ацетону:
СН3СОСН3(г) + 4О2 = 3СО2 + 3Н2О(р) + G0 . Необхідні величини H0 i S0 реагуючих речовин
взяти з довідника
ВАРІАНТ 4
1 В циклі Карно 1кг повітря в межах температур 800 – 273 К проводить роботу, яка дорівнює 50,28
кДж. Визначити коефіціент корисної дії цикла та кількість відведеної теплоти
2 Визначити різницю ентропії 1г води за 0 і 100 0С (тиск нормальний), вважаючи теплоємність
води постійною, яка дорівнює 4,19 Дж/г.К
3 Визначити зміну ізобарно – ізотермічного потенціалу для рівняння реакції
С3Н8О = С3Н6 + Н2О(р) + G0 та дати висновок про можливість її протікання за стандартних
умов. Значення G0 реагуючих речовин знайти в довіднику
ВАРІАНТ 5
1. Максимальна температура у двигуні внутрішнього згоряння 1800 0С, а мінімальна, з якої гази
виходять із циліндру, 300 0С. Визначити максимально можливий термічний коефіціент корисної
дії, якщо двигун буде працювати за циклом Карно
2. Середня масова теплоємність заліза в межах температур 0 – 200 0С дорівнює 0,486 дж/г.К.
Визначити зміну ентропії при нагріванні 1кг заліза від 100 до 150 0С
3. В якому напрямку може відбуватися реакція крекінгу циклогексану за 7270С
С6Н12 <==> 3С2Н4 якщо за даної температури G С6Н12 = 402,2 кДж/моль, G С2Н4 = 114,0 кДж/моль.
ВАРІАНТ 6
1. В результаті проведення кругового процесу отримана робота, яка дорівнює 70 кДж, а віддано
теплоприймачу 47 кДж теплоти. Визначити термічний коефіціент корисної дії циклу та кількість
теплоти, яка передана робочому тілу від тепловіддавача
2. Визначити зміну ентропії при охолодженні 5 моль алюмінію від 0 до -100 0С. Середня масова
теплоємність алюмінію у вказаному інтервалі температур 0,8129 Дж/г.К
3. Обчислити стандартну зміну ізобарного потенціалу G0 для реакції хлорування метану:
СН4+ Cl2 = СH3Cl + НCl+ G0 . Необхідні величини H0 i S0 реагуючих речовин взяти з довідника
ВАРІАНТ 7
1. В оборотному циклі Карно від тепловіддавача при 00С віднімається 419 кДж теплоти і
передається теплоприймачу з температурою 770С. Визначити роботу, яка витрачається на
проведення цього циклу
2. Чому дорівнює зміна ентропії 1моль нафталіна при нагріванні від 0 до 80,4 0С (температура
плавлення), якщо теплота плавлення 149,6 Дж/г, а середня масова теплоємність кристалічного
нафталіну 1,315 Дж/г.К
СО2 + 2NН3 = (NH2)2CO + H2O(p) + G0 та дати висновок про можливість її протікання за
стандартних умов. Значення G0 реагуючих речовин знайти в довіднику
ВАРІАНТ 8
1. Обчислити коефіціент корисної дії ідеальної машини Карно, яка отримує пару за 1400С та
випускає її за 950С
2. Обчислити сумарну зміну ентропії при нагріванні 1моль бензолу від температури плавлення
(5,490С) до повного випаровування за температури кипіння (80,2 0С). Теплота плавлення бензолу
126,54 Дж/г, теплота пароутворення 396 Дж/г, масова теплоємність бензолу 1,94 Дж/г.К
3 Визначити зміну ізобарно – ізотермічного потенціалу  G 0 за стандартних умов для рівняння
реакції 2СН3ОН = (СН3)2О + Н2О(р). Значення H0 i S0 реагуючих речовин знайти в довіднику

ЗНАТИ:
1 Суть енергії Гіббса

2 Формули розрахунку енергії Гіббса за різних умов
3 Формули розрахунку енергії Гіббса за різних фазових переходах
УМІТИ:
1 Знаходити за довідником H; S; G речовин за стандартних умов

2 Проводити розрахунки зміни енергії Гіббса за різних умов
3 Проводити розрахунки енергії Гіббса за різних фазових переходах
4 Роботи висновок за даними величини енергії Гіббса про можливість та напрям протікання
реакції
1986. С82 – 102.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.-Л.:Химия,1988. С68-85
школа, 1980. С59 – 66.
Л.Химия,1974.

«КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1»
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.091617, 5.091618

ВАРІАНТ 8
1 Розрахувати середню квадратичну швидкість руху молекул водню при 200С. За якої температури
середня арифметична швидкість руху молекул досягне цієї величини
2 В сосуді ємністю 3000м3 за 670С міститься суміш з 5кг СО2, 3кг СО і 1кг О2. Розрахувати парціальні
об’єми газів у газовій суміші
3 В циклі Карно 1кг повітря в межах температур 800 – 273 К проводить роботу, яка дорівнює 50,28 кДж.
Визначити коефіціент корисної дії цикла та кількість відведеної теплоти
4 Визначити різницю ентропії 1г води за 0 і 100 0С (тиск нормальний), вважаючи теплоємність води
постійною, яка дорівнює 4,19 Дж/г.К
С3Н8О = С3Н6 + Н2О(р) + G0 та дати висновок про можливість її протікання за стандартних умов.
Значення G0 реагуючих речовин знайти в довіднику
6 Температурна залежність молярної теплоємності пари ацетону від температури виражається
рівнянням Cp = 31,59 + 154,94.10-3 T – 30,38.10-6 T2. Визначити кількість теплоти (кДж), яка необхідна
для нагрівання 116,2г ацетону від 298 до 5000С
7 Під тиском 1,325.106 Па 200г повітря займають об’єм 80л. Визначити проведену повітрям роботу, якщо
об’єм його за постійного тиску підвищився в два рази
ВАРІАНТ 3
1 В подігрівач надходить коксовий газ при 500С і 120900Па. Тут він підігрівається до 700С. Обчислити
об’єми газу, що надходить та виходить за даної температури та тиску, якщо об’єм його за н.у. складає
37500м3
2 В балоні ємністю 7л за 00С знаходиться суміш з 0,4г водню і 3,15г азоту. Визначити парціальні тиски
кожного з газів та загальний тиск суміші
3 Максимальна температура у двигуні внутрішнього згоряння 1800 0С, а мінімальна, з якої гази виходять
із циліндру, 300 0С. Визначити максимально можливий термічний коефіціент корисної дії, якщо двигун
буде працювати за циклом Карно
4 Середня масова теплоємність заліза в межах температур 0 – 200 0С дорівнює 0,486 Дж/г.К. Визначити
зміну ентропії при нагріванні 1кг заліза від 100 до 150 0С
В якому напрямку може відбуватися реакція крекінгу циклогексану за 7270С С6Н12 ↔ 3С2Н4 , якщо за
даної температури G С6Н12 = 402,2 кДж/моль, G С2Н4 = 114,0 кДж/моль.
5 Середня масова теплоємність водяної пари в межах температур 100 –5000С (за нормального тиску)
дорівнює 2,01кДж/кг.К. Обчислити середні молярні теплоємності водяної пари за постійного тиску та
об’ємі та їх співвідношення Ср/СV
6 Визначити зміну внутрішньої енергії при випаровуванні 50г толуолу при 300С, прийнявши, що пара
толуолу підпорядковується законам ідеальних газів і об’єм рідини незначний порівняно з об’ємом пари.
Скрита теплота випаровування толуолу 347,8Дж/г
7 Обчислити різницю між Qp і Qv при 250С для реакції повного згоряння бензолу С6Н6, нафталіну С10Н8
та етилену С2Н4 з утворенням карбон діоксиду і води (в рідкому стані)
ВАРІАНТ 2
1 За 20 С і 98600Па об’єм водню дорівнює 2,5м3. Розрахувати об’єм цього газу за н.у. Визначити густину
0
водню при заданих температурі та тиску

2 За рівнянням Ван-дер-Ваальса розрахувати температуру, за якої об’єм 1кмоль сірководню при тиску
6,66.106Па стане дорівнювати 500л
3 В результаті проведення кругового процесу отримана робота, яка дорівнює 70 кДж, а віддано
теплоприймачу 47 кДж теплоти. Визначити термічний коефіціент корисної дії циклу та кількість теплоти,
яка передана робочому тілу від тепловіддавача
4 Визначити зміну ентропії при охолодженні 5 моль алюмінію від 0 до -100 0С. Середня масова
теплоємність алюмінію у вказаному інтервалі температур 0,8129 Дж/г.К
Обчислити стандартну зміну ізобарного потенціалу G0 для реакції хлорування метану:
СН4+ Cl2 = СH3Cl + НCl+ G0 . Необхідні величини H0 i S0 реагуючих речовин взяти з довідника
5 Температурна залежність дійсної молярної теплоємності повітря виражається рівнянням
Cp = 27,2 + 0,0042 T . Визначити: а) дійсну молярну та масову теплоємності повітря за постійного тиску
та об’єму при 4000С, якщо співвідношення Ср/СV для повітря дорівнює 1,4; б) середню теплоємність в
інтервалі температур 200-5000С. Молекулярна маса повітря 28,96
6 Визначити зміну внутрішньої енергії при охолодженні 1кг кисню від 200 до 00С, якщо теплоємність
його за постійного об’єму в межах від 0 до 10000С виражається лінійним рівнянням
Cv = 0,6527 + 0,00025448t кДж/кг.К
7 Обчислити за формулою Д.П.Коновалова теплоту згорання рідкого етилового спирту
С2Н5ОН + 3О2 = 2СО2 + 3Н2О + Qзг та порівняти з експериментально отриманою величиною
Qр298 = 1366,91 кДж/моль. Теплота випаровування спирту 41,68 кДж/моль
ВАРІАНТ 1
1 За н.у. об’єм газу дорівнює 100м3. До якої температури необхідно нагріти цей газ, щоб при
9,852.104 Па об’єм його став дорівнювати 122м3
2 За якої температури середня арифметична швидкість руху молекул карбону монооксиду буде
3 В сосуд, об’єм якого 6л, під вакуумом ввели по 1г води і гексану С6Н14, нагрітих до 2500С. Обчислити
парціальні об’єми газів у суміші
4 В оборотному циклі Карно від тепловіддавача при 00С віднімається 419 кДж теплоти і передається
теплоприймачу з температурою 770С. Визначити роботу, яка витрачається на проведення цього циклу
5 Чому дорівнює зміна ентропії 1моль нафталіна при нагріванні від 0 до 80,4 0С (температура
плавлення), якщо теплота плавлення 149,6 Дж/г, а середня масова теплоємність кристалічного нафталіну
1,315 Дж/г.К
СО2 + 2NН3 = (NH2)2CO + H2O(p) + G0 та дати висновок про можливість її протікання за стандартних
умов. Значення G0 реагуючих речовин знайти в довіднику
7 Тепловий ефект згоряння нафталіну до діоксиду карбону і води (в рідкому стані) за постійного об’єму та
180С дорівнює 5162 кДж/моль. Визначити тепловий ефект згоряння нафталіну за постійного тиску тa цій
же температурі
ВАРІАНТ 4
1 До якої температури необхідно нагріти карбон диоксид, щоб при 2,253.105 Па він зайняв об’єм137м3,
якщо при 150С і 100600 Па його об’єм дорівнює 290м3
2 Обчислити тиск, який утворює 1моль сірководню, який знаходиться в об’ємі 500см3 за 1270С,
використавши для цього рівняння стану ідеального та реального газів. Порівняти отримані результати
3 Обчислити коефіціент корисної дії ідеальної машини Карно, яка отримує пару за 1400С та випускає її
за 950С
4 Обчислити сумарну зміну ентропії при нагріванні 1моль бензолу від температури плавлення (5,49 0С)
до повного випаровування за температури кипіння (80,2 0С). Теплота плавлення бензолу 126,54 Дж/г,
теплота пароутворення 396 Дж/г, масова теплоємність бензолу 1,94 Дж/г.К
5 Визначити зміну ізобарно – ізотермічного потенціалу  G 0 за стандартних умов для рівняння реакції
2СН3ОН = (СН3)2О + Н2О(р). Значення H0 i S0 реагуючих речовин знайти в довіднику
6 Обчислити кількість теплоти, що поглинається, (кДж) при нагріванні 1кг етилового спирту від 127 до
3270С (за постійного тиску), якщо температурна залежність дійсної молярної теплоємності [кДж/кмоль.К]
виражається формулою
Cp = 19,07 + 0,2127 T – 0,1086.10-3 T2
7 Визначити теплоту згоряння фосфіну 2РН3 + 4О2 = Р2О5 + 3Н2О(р) + Q
використовуючи наступні термохімічні рівняння: 2Р + 3Н2 = 2РН3 – 48,69 кДж/2 моль
2Р + 5/2 О2 = Р2О5 + 1508,4 кДж/моль; Н2 + ½ О2 = Н2О(р) + 285 кДж/моль
ВАРІАНТ 5
1 Привести до нормальних умов газ, який при -33°С і 4,052.105 Па займає об'єм 12м3
2 Обчислити тиск, який утворює 1кмоль сульфуру диоксиду, який знаходиться в об'ємі 10м3 за 100°С,
використавши для цього рівняння стану ідеального та реального газів. Порівняти отримані результати
З Середня масова теплоємність пари бензолу в межах температур 85 - 115 0С (за нормального
атмосферного тиску) дорівнює 1,257 кДж/кг.К. Обчислити середні молярні теплоємності бензену за
постійного тиску та об'ємі та їх співвідношення Ср/Сv
4 Визначити зміну внутришньої енергії при випаровуванні 90г води за температури її
кипіння. Скрита теплота пароутворення води 40714,2 Дж/моль, питомий об'єм водяної
пари 1,699 л/г. Тиск нормальний, об'ємом рідини знехтувати
5 Обчислити коефіцієнт корисної дії ідеальної машини Карно, яка отримує пару за 140°С та випускає її за
105°С
6 Розрахувати сумарну зміну ентропії при нагріванні 1моль води від температури плавлення до повного
випаровування за температури кипіння. Теплота плавлення льоду 335,2 Дж/г, теплота пароутворення води
2260 Дж/г, масова теплоємність води 4,188 Дж/г.К
7 Визначити зміну ізобарно - ізотермічного потенціалу для рівняння реакції
N2 + 2Н2О(р) = NH4NО3 + G° та дати висновок про можливість її протікання за
стандартних умов, якщо G° Н2О = - 237,5 кДж/моль, G° NH4NО3 = 115,94 кДж/моль
ВАРІАНТ 6
1 В газовий холодильник коксовий газ надходить при 80°С і 100600 Па. Який об'єм буде займати 1 м3
цього газу за н.у.?
2 Розрахувати парціальні тиски та парціальні об'єми газів в газовій суміші, що складається з 40г етилену
і 30г метану та яка знаходиться в сосуді місткістю 100л за 25°С
З Температурна залежність дійсної молярної теплоємності гематиту Fе2О3 виражається рівнянням
Ср = 103,58 + 67,21.10 -3 Т - 17,74.105 Т -2. Визначити кількість теплоти (кДж), яка необхідна для
нагрівання 1кг гематиту від 16 до 1538°С
4 Визначити зміну внутрішньої енергії при нагріванні 5кг повітря від 0 до 500°С, якщо теплоємність його
за постійного об'єму в межах від 0 до 1000 0С виражається лінійним рівнянням
Сv = 0,7084 + 0,00018698 t кДж/кг.К
5 Ідеальна машина Карно, яка працює в інтервалі між 350 і 50 °С, дає 33,52 кДж роботи за цикл. Яка
кількість теплоти передається машині та віддається теплоприймачу за цeй цикл?
6 Визначити зміну ентропії для 1кг повітря при нагріванні його від -50 до +50 °С. При цьому проходить
зміна тиску від 106 до 105 Па. Масова теплоємність повітря 1,005Дж/г.К. Середня молекулярна маса
повітря 29
7 Обчислити стандартну зміну ізобарного потенціалу для реакції горіння ацетону: СН3СОСН3(г) + 4О2 =
ЗСО2 + ЗН2О(р) + G° . Необхідні величини Н° і S° реагуючих речовин взяти з довідника
ВАРІАНТ 7
1 За н.у. об'єм газу дорівнює 82м3. Який об'єм займе ця ж кількість газу при -15°С і 99280 Па?
2 За рівнянням Ван-дер-Ваальса обчислити тиск 1кмоль амоніаку за 200°С, який знаходиться в сосуді
ємністю 500л. На скільки (%) знайдений тиск відрізняється від обрахованої величини за рівнянням стану
ідеального газу
З Визначити зміну внутрішньої енергії при випаровуванні 200г бензолу при 20°С,
прийнявши, що пара бензолу підпорядковується законам ідеальних газів і об'єм рідини незначний
порівняно з об'ємом пари. Скрита теплота випаровування бензолу 30,92 кДж/моль
4 Обчислити за формулою Д.П.Коновалова теплоту згорання газуватого ацетальдегіду
СН3СНО + 5/2 O2 = 2СО2 + 2Н2О + Qзг та порівняти з експериментальнo отриманою величиною
1192 кДж/моль
5 До газу при круговому процес і підведено 270 кДж теплоти. Термічний коефіцієнт
корисної дії дорівнює 0,48. Визначити роботу циклу та кількість теплоти, яка передана теплоприймачу
6 При охолодженні 42г азоту від 150 до 20°С тиск підвищується від 5.105 до 2,5.106 Па. Визначити зміну
ентропії в даному процесі, якщо ср = 1,039 Дж/г.К
7 Визначити зміну ізобарно - ізотермічного потенціалу для рівняння реакції ЗС2Н2 = С6Н6 + G° та
дати висновок про можливість її протікання за стандартних умов. Значення G° реагуючих речовин
знайти в довіднику

«РОЗРАХУНОК КОНСТАНТ РІВНОВАГИ ТА ВИХОДУ ЦІЛЬОВОГО ПРОДУКТУ.

РОЗРАХУНОК ХІМІЧНОЇ РІВНОВАГИ З ВИКОРИСТАННЯМ РІВНЯННЯ ІЗОТЕРМИ»
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106


ТЕМА: РОЗРАХУНОК КОНСТАНТ РІВНОВАГИ ТА ВИХОДУ ЦІЛЬОВОГО ПРОДУКТУ.

РОЗРАХУНОК ХІМІЧНОЇ РІВНОВАГИ З ВИКОРИСТАННЯМ РІВНЯННЯ ІЗОТЕРМИ
ХІМІЧНА РІВНОВАГА
Хімічні реакції бувають необоротні й оборотні. Необоротні реакції відбуваються доти, доки не
витратиться одна з реагуючих речовин, тобто до кінця.
Оборотні реакції відбуваються не до кінця, при цьому жодна з реагуючих речовин не витрачається
повністю. Оборотна реакція може відбуватися як у прямому, так і в зворотному напрямках.
Стан системи реагуючих речовин (оборотної реакції), за якого швидкості прямої та зворотної реакцій
стають однаковими, називається хімічною рівновагою.
Отже, в момент встановлення хімічної рівноваги відношення добутку рівноважних концентрацій
продуктів реакції до добутку рівноважних концентрацій вихідних речовин є сталою величиною.
Для оборотної реакції в загальній формі k1
mA + nB <===> pC + qD
k2
константа рівноваги записується так: [C]p [D]q
Kc = k1/ k2 = -------------
[A]m [B]n
Для реакцій за участю газів константа рівноваги виражається через парціальні тиски, а не через їх
концентрації, визначають Кр. Якщо концентрації речовин виражені у молярних долях (%), а газів – у
об’ємних долях, то визначається KN. RT Σn
Формули зв’язку: Кр = Kc (RT) Σn Кр = KN ------
V
Σn = q + p – n – m
Для гетерогенних реакцій у вираз константи рівноваги, аналогічно виразу закону дії мас, входять
концентрації тільки тих речовин, які перебувають у газовій або рідкій фазі.
Знаючи величину К, можна обчислити теоретично можливий вихід продуктів реакції.
Виходом реакції називають відношення кількості добутого практично продукту до тієї кількості, яку
можно було б добути, якби реакція протікала до кінця.
Зміни, що відбуваються в системі в результаті зовнішніх впливів, визначаються принципом рухомої
рівноваги – принципом Ле Шательє.
Кількісна залежність константи хімічної рівноваги від температури виражається рівняннями ізохори та
ізобари реакції, які дозволяють теоретично розрахувати константу рівноваги реакції за заданої
температури, якщо є її значення за іншої температури та тепловий ефект.
По двум константам рівноваги за двох температурах розраховується середнє значення теплового ефекту
реакції в заданому інтервалі температур.
Рівняння ізохори хімічної реакції
KC2 QV 1 1
lg ---- = -------- ---- - ----
KC1 2,303 T2 T1
Рівняня ізобари хімічної реакції
Kр2 Qр 1 1
lg ---- = -------- ---- - ----
Kр1 2,303 T2 T1
Хімічна спорідненість – здатність речовин вступати в хімічну взаємодію.
За міру спорідненості за заданої температури приймають зміну ізобарно – ізотермічного (енергія Гіббса)
GT та ізохорно – ізотермічного (енергія Гельмгольца) FT термодинамічних потенціалів.
Рівняння ізотерми дозволяють визначити напрям реакції: FT <0 , GT <0 вказує на можливість
самочинності прямої реакції.
[C]p [D]q
FT = RT ln ------------- - ln KC
[A]m [B]n
PCp PD q
GT = RT ln ------------- - ln Kp
PA m PB n
Для порівняння хімічної спорідненості у різних реакцій використовують величини стандартної хімічної
спорідненості, коли концентрації вихідних речовин та кінцевих продуктів дорівнюють одиниці:
FT = - RT ln KC FT = - 2,303 RT lg KC

концентрації речовин і Кс виражено у кмоль/м3 або в моль/л;
парціальні тиски і Кр виражені в Па
GT = 2,303 n RT lg 1,0133.105 – 2,303 RT lg Kp
Задача 1 При нагріванні водню і йоду в закритому посуді до 4440С оборотно відбувається реакція по
рівнянню Н2 + І2 <==> 2НІ. Рівноважна суміш за цієї температури містить 5,64моль НІ, 0,12моль І2 і
5,28мольН2. Обрахувати константу рівноваги вказаної реакції та вихідні концентрації водню і йоду.
Рішення: С2НІ
Константа рівноваги розраховується за формулою КС = --------------
СН2 . СІ2
Так як дана реакція відбувається без зміни об’єму, то значення константи буде однакове при всіх
способах вираження рівноважних концентрацій речовин. Замість концентрацій СНІ, СІ2, СН2 можна
підставити числа молей цих речовин:
К = 5,642 / (0,12 . 5,28) = 50,19.
Визначаємо вихідні концентрації йоду і водню. Згідно рівняння реакції на утворення 2моль НІ
витрачається по 1моль водню і йоду. До моменту досягнення рівноваги в суміші утворилось 5,64моль
НІ. Відповідно, прореагує 5,64 / 2 моль Н2 і І2. Враховуючи рівноважні концентрації Н2 і І2, розрахуємо
вихідні концентрації цих речовин додаванням:
СН2 = (5,64 / 2) + 5,28 = 8,1моль,
СІ2 = (5,64 / 2) + 0,12 = 2,94моль.
Задача 2 Константа рівноваги КР реакції синтезу амоніаку N2 + 3H2 <==> 2NH3 за 3500С дорівнює
2,32.10-13. Розрахувати КС для цього процесу за тієї ж температури.
Рішення: КР КР
Константа рівноваги КС розраховується за формулою КС = ---------- = --------- = KP (RT)2
(RT) n (RT) -2
Визначаємо n = 2 – 1 – 3 = - 2.
Т = 350 + 273 = 623К.
КС = 2,32.10-13 (8,314 . 103 . 723)2 = 6,224
Задача 3 Обчислити хімічну спорідненість аргентуму до кисню за 250C:

2Ag + ½ O2 <==> Ag2O. Початковий тиск кисню 101325Па, а пружність дисоціації оксиду аргентуму
за 250C 5,066.10-9 Па.
Рішення:
Реакція утворення оксиду аргентуму гетерогенна. тому у вираз для константи рівноваги записують
тільки тиск газу – кисню:
1 1
КР = ------- = ----------------- = 1,406.104
Р О2 ½ 5,066.10 -9
Для обчислення хімічної спорідненості використовуємо формулу
PCn3 . PDn4
GT = RT ( ln --------------- - ln KP)
PAn1 . PBn2
Р О2 ½
GT = 2,303 RT (lg Р О2 ½ - lg KP ) = 2,303 RT lg ----------
KP
½
(101325)
GT = 2,303 . 8,314 .298 lg ---------------- = - 37950 Дж/моль.
1,406.104
GT < 0, тому реакція відбувається в прямому напрямку, тобто за стандартних умов можлива взаємодія
срібла з киснем з утворенням оксиду аргентуму.
Задача 4 Константа рівноваги КР реакції І2 <==> 2І за t = 6770С дорівнює 1,149.102, а за t = 7770С

7,413.102. Розрахувати константу рівноваги реакції за 7270С.
Рішення. Використовуючи рівняння ізобари по двох приведених величинах КР обчислимо середнє

значення теплового ефекту реакції термічного розкладання йоду в інтервалі 677—777° С:
KP2 T2 . T1
QP = 2,303 R lg ------- -----------;
KP1 T1 – T2
T1 = 950 K; T2 = 1050 K; T3 = 1000К
7,413.102 1050. 950

QP = 2,303. 8,314 lg -------------- -------------- = - 154600 Дж/моль.
1,149.102 (- 100)
Визначимо KР3
KP3 QP 1 1 QP T1 – T3
2,303 lg ------- = ------ ( ---- - ---- ); lg KР3 = ---------- ----------- + lg KP1
KP1 R T3 T1 2,303R T1 T3
(-154600) (-50)
lg KР3 = ----------------- -------------- + lg 1,149.102 = 0,4250 + 2,0603 = 2,4853;
2,303 . 8,314 950 . 1000
KР3 = 3,057.102
Задача 5 Пружність дисоціації карбонату кальцію при 881° C 80380 Па, а при 891 — 91 177 Па.
Розрахувати, при якій температурі пружність дисоціації карбонату кальцію буде дорівнювати
101 325 Па.
Рішення.
Реакція термічного розкладання карбонату кальцію СаСОз = СаО + СО2 є гетерогенною. Для цієї
реакції можна записати, що КР = р СО2. Отже, у формулу ізобари хімічної реакції можна підставити
значення пружності дисоціації при відповідних температурах:
P2 QP 1 1
lg ------- = --------- ( ---- - ---- );
P1 2,303R T2 T1
Розрахуємо тепловий ефект реакції Qp в інтервалі 881 — 891° С:
2,303 RT1T2 P2
QP = ----------------- lg —
Т1— Т2 P1
2,303. 8,314. 1154 .1164 91177

QP = -------------------------------- lg ---------- = -140500 Дж/моль.
( - 10) 80380
Визначимо температуру, при якій P3 = 101325 Па, тобто температуру розкладання карбонату
кальцію: КР = р3 = 101 325 Па.
З рівняння ізобари одержимо
1 2,303R lg(P3 / P2) 1 2,303. 8,314 lg(101 325/ 91 177) 1

--- = ------------------------ + --- = ------------------------------------------ + -------
Т3 Qp Т2 (—140500) 1164
T3 = 1172K; t3 = 1172 — 273 = 899°С
Задача 6 Розрахувати константу рівноваги КР при 250С і 101325Па для реакції

2H2S(г) + SO2(г) <==> 2H2O(р) + 3S(тв), використовуючи довідникові дані стандартних величин
термодинамічних функцій.
Рішення:
Обчислюємо зміну стандартного ізобарного потенціалу за формулою:
G = H – TS / 1000
Значення H0298 , S0298 знаходимо з довідника.
H0298 = 2H0 H2O(р) 3H0S2H0H2SH0SO2
H0298 = - 2. 285,84 + 3. 0 + 2. 20,15 + 296,9 = - 234,48 кДж.
S0298 = 2S0 H2O(р) 3S0S2S0H2SS0SO2
S0298 = 2. 69,96 + 3. 31,88 – 2. 205,64 – 248,1 = - 423,82 Дж.
298 (- 423,82)
G0 = - 234,48 - ------------------- = - 108,18 кДж.
1000
Реакція за стандартних умов відбувається в прямому напрямку, так як G0 < 0.
Константу рівноваги розраховуємо з формули розрахунку хімічної спорідненості
G0T = 2,303 nRT lg101325 – 2,303lgKP0 . Звідки
2,303 nRT lg101325 – G0T

0
lgK = ----------------------------------------
P
2,303 RT
n = - 3 + 0 = -3
2,303 (-3) (8,314 / 1000) 298 lg101325 + 108,18

lgKP0 = -------------------------------------------------------------- = 3,946.
2,303 (8,314 / 1000) 298
KP0 = 8,83.103.
Задача № 7. Чому дорівнює масова частка Н2 і І2, які перетворюються на гідроген йодид, якщо вони
узяті в реакцію кількістю речовини 1 моль кожний, а константа рівноваги при температурі досліду
дорівнює 4?
Розв'язування. Взято моль/л: Н2 + І2 <=> 2 НІ

1 1
До моменту рівноваги
прореагувало х х
Залишилось 1-х 1-х
Утворилось 2х
Якщо рівноважні концентрації Н2 і І2 становлять (1 - х), а HI 2 х моль/л, то
[HI] (2x)2
К = --------------- = ---------- = 4;
[Н2][I2] (1-х)2
звідки х = 0,5 моль/л.
Таким чином, масова частка Н2 і I2, що перетворились на НІ складає 50 %.
Задача № 8. Якими способами у системі 2SО2 + О2 <=> 2SО3 - Н можна зміщувати рівновагу у бік
більшого виходу SО3 при заданій концентрації SО2?
Розв'язування. Згідно з правилом Ле Шательє це досягається: а) підвищенням концентрації О2; б)
зменшенням концентрації SО3 (видалення із сфери реакції); в) підвищенням тиску; г) пониженням
температури до такого її значення, при котрому швидкість реакції є ще достатньою для відносно
швидкого досягнення рівноваги.
Задача № 9 Як впливатиме підвищення тиску на хімічну рівновагу в оборотній системі:

Fе (т) + Н2О (г) <=> FеО (т) +Н2(г)
Розв'язування. Запишемо вирази для швидкостей прямої (v1) і зворотної (v2) реакцій:
v1 = К[Н2O]; v2 = К[Н2].
Швидкості прямої і зворотної реакцій не залежать від концентрацій твердих речовин. За підвищення
тиску удвічі в таке саме число разів збільшуються концентрації Н2О і Н2. Отже, швидкості прямої і
зворотної реакцій збільшаться в однакове число разів, і рівновага в системі не зміститься.
Задача № 10. У системі 2Н2 + О2 <=> 2Н2О (г); Н0298 < О; всі речовини - гази. Як впливатимуть на
рівноважну концентрацію речовини Н2О (г): а) підвищення тиску; б) збільшення концентрації кисню;
в) підвищення температури?
Розв'язування. а) Під час перебігу реакції загальне число молів газуватих речовин зменшується
з 3 до 2. Відповідно до принципу Ле Шательє підвищення тиску призведе до зміщення рівноваги у бік
меншого числа молів газуватих речовин (тобто у бік утворення води), отже, концентрація Н2О
збільшиться, б) Збільшення концентрації кисню призведе до зміщення рівноваги у бік утворення Н2О,
тобто її концентрація збільшиться, в) Оскільки Н0298 < О, теплота виділяється, реакція - екзотермічна.
Зворотна реакція буде ендотермічною. Підвищення температури завжди сприяє перебігу реакції з
поглинанням теплоти у бік речовин Н2 і О2, і концентрація води зменшиться.
Задача №11. Під час синтезу амоніаку Н2 + 3Н2 <=> 2NН3 рівновага встановилась при наступних
концентраціях реагуючих речовин: [N2] = 4 моль/л; [Н2] = 2 моль/л; [NН3] = 6 моль/л. Розрахуйте
константу рівноваги цієї реакції і необхідну концентрацію азота та водню.
Константа рівноваги цієї реакції дорівнює:
[NH3]2 62
K = --------------- = --------- = 1,1
[N2]. [H2]3 4 . 23
Початкові концентрації азоту та водню знаходимо на основі рівняння реакції. На утворення 2 молей
NH3 витрачається 1 моль азоту, а на утворення 6 молей амоніаку потрібно: 6/2=3 моля азоту.
Враховуючи рівноважну концентрацію, знаходимо:
Cпоч (N2) = 4 + 3 = 7 моль/л.
На утворення двух молей NН3 необхідно використати 3 моля водню: 3 . 6/2 = 9 моль/л. Таким чином,
реакція починалась при концентраціях С(N2) = 7 моль/л; С (Н2) = 11 моль/л.
Задача № 12. Реакція проходить за рівнням Н2 + Вr2 = 2НВr. Визначте рівноважні концентрації
реагуючих речовин, якщо початкові концентрації Н2 та Вr2 відповідно дорівнюють 4 і 6 моль/л, а
константа рівноваги К = 1.
До моменту рівноваги концентрація водню і брому понизиться, а концентрація гідроген броміду
збільшиться. Зменшення Н2 та Вr2 позначимо через х молей, тоді збільшення концентрації НВr буде
2х молей. Рівноважні концентрації реагуючих речовин: [Н2] = (4 - х) моль/л; [Вr2] = (6 - х) моль/л;
[НВr] = 2х моль/л;
[НВr]2 4х2 4х2
К = -------------- = ---------------- = ----------------
[Н2]. [Вr2] (4 – x )(6 – x) 24 -10x + x2
4х2
1 = ----------------
24 -10x + x2
2
Зх + 10x - 24 = 0; х = 1,9.
Звідки рівноважні концентрації реагуючих речовин дорівнюють:
[Н2] = 4 - 1,9 = 2,1 моль/л; [Вr2] = 6 - 1,9 = 4,1 моль/л; [НВr] = 3,8 моль/л.
Задача 13 Обчислити константу рівноваги і рівноважні концентрації водню і йоду в реакції, що

відбувається у відповідності з рівнянням Н2 + І2 <==> 2НІ, якщо їх початкові концентрації складали 0,5 і
1,5моль/л відповідно, а рівноважна концентрація йодиду водню дорівнює 0,5моль/л.
Рішення [HI]р2
Константу рівноваги можна виразити з виразу: К = ---------------
[H2] р . [I2] р
В цей вираз входять рівноважні концентрації, але в умовах задачі наведені вихідні концентрації йоду і
водню [H2] 0 та [I2] 0
Для того, щоб знайти рівноважні концентрації, визначаємо кількість речовини йоду і водню, що
прореагували до моменту настання рівноваги. З рівняння реакції виходить, що 2моль йодистого водню
утворюються при взаємодії 1моль водню і 1моль йоду, тобто продукт реакції утворюється в кількості,
що вдвоє більше витрат вихідних речовин.
Так як [HI]р = 0,5 моль/л, то витрата йоду і водню складає 0,25 моль/л.
Рівноважні концентрації представляють собою різницю між вихідною кількістю речовини і кількістю
речовини, що вступила в реакцію:
[H2] р = 1,5 – 0,25 = 1,25 моль/л;
[I2] р = 0,5 – 0,25 = 0,25 моль/л.
Тепер з виразу для константи рівноваги знаходим її значення:
[HI]р2 0,5 2
К = --------------- = -------------- = 0,8.
[H2] р . [I2] р 0,25 . 1,25
Задача 14 Обчислити константу рівноваги реакції 2SO2 + O2 <==> 2SO3, що відбувається в сосуді
ємністю 2л, якщо початкова маса кисню була 3г, сірчистого газу – 4,3г і до моменту рівноваги
прореагувало 20% кисню.
Рішення [SO3]р2
Константу рівноваги можна виразити з виразу: К = -------------------
[SO2] 2 р . [О2] р
Необхідно знайти рівноважні концентрації речовин, що приймають участь в процесі.
Обчислимо початкові концентрації SO2 і О2 :
[SO2] 0 = m / (M . V)
[SO2] 0 = 4,3 / 64 . 2 = 0,034 моль/л;
[O2] 0 = 3 / (32 . 2) = 0,047 моль/л.
Далі визначається, яка кількість кисню прореагувала до настання моменту рівноваги:
0,047 моль О2 – 100%
х – 20%
.
х = 0,047 20 / 100 = 0,0094 моль.
Рівноважна концентрація кисню:
[О2] р = 0,047 – 0,0094 = 0,0376 моль/л.
З рівняння реакції видно, що з 1моль О2 реагує 2моль SO2. Тому оксиду сульфуру (IV) прореагувало
вдвоє більше, ніж кисню. Звідси знайдемо рівноважну концентрацію оксиду сульфуру (IV):
[SO2] р = 0,034 – 2 . 0,0094 = 0,015 моль/л.
Аналогічно знаходиться рівноважна концентрація оксиду сульфуру (VI), що вдвоє перевищує витрату
кисню: [SO3] р = 2 . 0,0094 = 0,0188 моль/л.
Підставивши знайдені значення рівноважних концентрацій, обчислимо константу рівноваги:
[SO3]р2 0,0188 2
К = ----------------- = --------------------- = 41,78.
[SO2] 2 р . [О2] р 0,0152 . 0,0376
Задача 15 Фосфор пентахлорид дисоціює при нагріванні по рівнянню PCl5 <==> PCl3 + Cl2. Обчислити
константу рівноваги цієї реакції, якщо з 4моль PCl5, що знаходиться в закритому сосуді ємністю 10л,
підверглося розкладенню 1,5моль.
Рішення [PCl3]р . [Cl2] р

[PCl5] р
Обчислимо рівноважні концентрації вихідних речовин і продуктів реакції.

По умовам задачі розклалося, тобто прореагувало 1,5моль PCl5 в об’ємі 10л.
Відповідно, молярна концентрація PCl5, що вступив в реакцію, складає:
[PCl5] = 1,5 / 10 = 0,15 моль/л.
Початкова концентрація фосфор пентахлориду дорівнює: [PCl5] 0 = 4 / 10 = 0,4 моль/л.
Рівноважна концентрація представляє собою різницю цих чисел:
[PCl5] р = 0,4 – 0,15 = 0,25 моль/л.
З рівняння реакції видно, що при розкладанні 1моль PCl5 утворюється 1моль PCl3 і 1моль Cl2. Відповідно
їх концентрації дорівнюють: [PCl3]р = [Cl2] р = 0,15 моль/л.
Знаходимо константу рівноваги: К = (0,15)2 / 0,25 = 0,09.
Задача 16 При температурі 5000С в реакційному сосуді встановилась рівновага НСНО <==> Н2 + СО.
Обчислити константу рівноваги, якщо початкова концентрація формальдегіду дорівнює 1моль/л, а
рівноважна концентрація водню складає 0,2моль/л.
Рішення [Н2]р . [CО] р

[НСНО] р
При знаходженні рівноважних концентрацій формальдегіду і карбон оксиду (ІІ) враховуємо, що
розкладання 1моль формальдегіду призводить до утворення 1моль водню і 1моль карбон монооксиду,
тобто при утворенні 0,2моль Н2 утворюється 0,2моль СО і витрачається 0,2моль НСНО:
[Н2]р = [CО] р = 0,2моль/л;
[НСНО] р = 1 – 0,2 = 0,8моль/л.
К = 0,2 . 0,2 / 0,8 = 0,05.
Задача 17 За деякої температури константа рівноваги реакції СО + Cl2 <==> СОCl2 дорівнює 40.
Рівноважні концентрації Со і СОCl2 дорівнюють 0,2 і 0,8 моль/л відповідно. Обчислити вихідну
концентрацію хлору.
Рішення
Із виразу для константи рівноваги реакції визначаємо рівноважну концентрацію хлору:
[СОCl2] р 0,8
К = -------------------; 40 = --------------
[СО]р . [Cl2] р 0,2. [Cl2] р
Звідки [Cl2] р = 0,1 моль/л.

Вихідна концентрація хлору буде складатися з кількості хлору, що вступив в реакцію, а також що
знаходиться у рівноважній суміші.
По рівнянню реакції при утворенні 1моль фосгену витрачається 1моль хлору.
Відповідно, при утворенні 0,8моль фосгену було витрачено 0,8моль хлору:
[Cl2] 0 = 0,1 + 0,8 = 0,9 моль/л.
ВАРІАНТ 1
1. Визначити константу рівноваги реакції за рівнянням СО2 + Н2 <==> СО + Н2О та вихідні
концентрації СО2 і Н2, якщо при 8000С рівноважна суміш має (по об’єму) 4%СО, 64%Н2О та
по 16% Н2 і СО2
2. За стану рівноваги системи N2 + 3H2 <==> 2NH3 концентрації реагуючих речовин були
(моль/л):
С N2 = 0,3; СН2 = 0,9; С NH3 = 0,4. Розрахувати, як зміняться швидкості прямої і зворотної реакції,
якщо підвищити тиск у 5 разів? В якому напрямку буде зміщуватись рівновага?
3 В якому напрямку зміститься рівновага реакції при: а) при підвищенні температури, б) при
підвищенні тиску. Як змінити концентрації речовин, щоб добитися зміщення рівноваги реакції
праворуч NH4Cl (тв) <==> NH3(г) + HCl(г) – Q
4 Для реакції СО + С12 <==> СОС12 за 6000С Кс = 6,386. В якому напрямку буде відбуватись реакція
при наступних концентраціях реагуючих речовин: 1моль СО, 1моль С12, 4моль СОС12
ВАРІАНТ 2
1 Хлорид фосфору (V) дисоціює при нагріванні за рівнянням РС15 <==> РС13 + С12. За деякої
температури з 1моль РС15, який знаходиться в закритому сосуді ємністю 10л, розкладається
0,75моль. Визначити константу рівноваги Кс за цієї температури
2 Для реакції N2О4 <==> 2NО2 константа рівноваги Кр = р2 NО2 / р N2О4 за 00С дорівнює 1,56.103, а
при 18,30С – 7,35.103. Розрахувати константу цієї реакції за 250С
праворуч 2СО + 2Н2 <==> СH4 + CО2 + Q
4 Для реакції СН3СООН + С2Н5ОН <==> СН3СООС2Н5 + Н2О за 250С Кс = 4. В якому напрямку
відбувається реакція, якщо змішати при250С 50г етанової кислоти, 27г спирту, 37г естеру і 54г
води?
ВАРІАНТ 3
1 При нагріванні оксиду нітрогену (IV) в закритому сосуді до деякої температури рівновага
реакції 2NО2 <==> 2NО + О2 устанавлюється при концентрації NО2 0,3моль/л; NО 1,2
моль/л; О2
0,6 моль/л. Обчислити константу рівноваги даної реакції для цієї температури і вихідну
концентрацію оксиду нітрогену (IV)
2 Розрахувати Кр для реакції СО + 2Н2 <==> СН3ОН + 113,13кДж за 500К, якщо за 400К
lg Kp400 = -10,411
праворуч Н2 + І2(г) <==> 2НІ – Q
4 Для реакції РС13 + С12 <==> РС15 за 500К Кр = 2,962.10-5. Чи буде відбуватися утворення РС15 у
газовій суміші, яка має РС13, С12, РС15, якщо парціальні тиски реагуючих речовин:
Р РС13 = 10132,5Па, Р РС15 = 50662,5Па, РС12 = 202650Па
ВАРІАНТ 4
1 Якщо нагріти 1492г йоду і 32,4г водню в закритому сосуді ємністю 2л до 693К, то при
досягненні рівноваги утворюється 1442г йодоводню. Розрахувати константу рівноваги даної
реакції за цієї температури
2 Константа рівноваги Кр для реакції SO2 + ½ O2 <==> SO3 + 94,27кДж за 1000К дорівнює
5,845.10-3. Розрахувати Кс для даної реакції за 975К
праворуч MgCO3 <==> MgO + CO2 – Q
4 Для реакції СО + Н2О(пара) <==> СО2 + Н2 за 8000С Кр = 1. В якому напрямку буде відбуватись
реакція, якщо газова суміш за вказаної температури має наступний склад (oб.частки,%): СО 24,
Н2О(п) 18, СО2 46, Н2 12?
ВАРІАНТ 5
1 При змішуванні оцтової кислоти і спирту відбувається реакція за рівнянням
СН3СООН + С2Н5ОН <==> СН3СООС2Н5 + Н2О. Визначити константу рівноваги даної реакції та
вихідні концентрації кислоти і спирту, якщо в момент рівноваги в реакційній суміші міститься по
1/3 моль кислоти і спирту і по 2/3 моль етеру і води
2 При синтезі фосгену СО + С12 <==> СОС12 рівноважні концентрації реагуючих речовин
були (моль/л): С С12 = 0,2; ССО = 0,1; С СОС12 = 2,0. Розрахувати, як зміняться швидкості прямої
і зворотної реакції, якщо підвищити тиск у 10 разів? В якому напрямку буде зміщуватись
рівновага?
праворуч 2H2S <==> 2H2(г) + S (пара) – Q
ВАРІАНТ 6
1 За станом рівноваги системи N2 + 3H2 <==> 2NH3 концентрація азоту 0,3моль/л, водню
0,9моль/л, амоніаку 0,4моль/л. Розрахувати константу рівноваги реакції і вихідні
концентрації азоту і водню
2 Для реакції SO2 + ½ O2 <==> SO3 константа рівноваги за 900К Кр1 = 0,043.10-2, а за 950К
Кр2 = 1,062.10-2 . Розрахувати константу рівноваги цієї реакції за 930К
3 В яку сторону зміститься рівновага реакції N2О4 <==> 2NО2 – 56 кДж при:
а) зниженні температури, б) зниженні тиску?
4 Визначити зміну ізобарно – ізотермічного термодинамічного потенціалу при перетворенні 1моль
оксиду карбону, взятого під тиском 303975Па, 1моль С12 під тиском 202650Па і 1моль СОС12 під
тиском 50662Па за 6000С. Для реакції СО + С12 <==> СОС12 Кр600 = 1,678.10-6
ВАРІАНТ 7
1 При нагріванні йоду і водню в закритому сосуді до температури 4440С відбувається реація
Н2 + І2 <==>2НІ. Рівноважна суміш за цієї температури складається із 9,48моль НІ, 0,56моль І2 і
3,2моль Н2. Розрахувати константу рівноваги даної реакції за 4440С і визначити вихідні
концентрації водню і йоду
2 Константа рівноваги для системи N2 + 3H2 <==> 2NH3 + 92,51 кДж Кр при 823К і 1,013.107
Па дорівнює 7,144.10-14. Визначити Кс за 850К
3 В яку сторону зміститься рівновага реакції N2 + 3H2 <==> 2NH3 при:
а) зниженні температури, б) зниженні тиску
4 Для реакції РС13 + С12 <==> РС15 за 500К Кр = 2,962.10-5. Чи буде відбуватися утворення РС15
у газовій суміші, яка має РС13, С12, РС15, якщо парціальні тиски реагуючих речовин:
Р РС13 = 101325Па, Р РС15 = 60795Па, РС12 = 15198,8Па
ВАРІАНТ 8
1 В сосуді за 3860С відбувається реакція за рівнянням 4НС1 + О2 <==> 2Н2О(пара) + 2С12.
При змішуванні 1кмоль НС1 з 0,48кмоль О2 утворилось 0,402кмоль хлору. Тиск в системі
101325Па. Розрахувати Кр реакції за вказаної температури
2 Визначити константу рівноваги Кс за 1060К для реакції 2СО <==> С + СО2, якщо за 10000С
lgКр = -7,0915, а Qр = 109,5 кДж/моль
3 В яку сторону зміститься рівновага реакції N2 + О2 <==> 2NО – 181 кДж
при: а) зниженні температури, б) зниженні тиску
при наступних концентраціях реагуючих речовин: 1моль СО, 1,565моль С12, 10моль СОС12

ЗНАТИ:
1 Суть стану рівноваги
2 Формулу розрахунку константи рівноваги через концентрацію реагентів
3 Формулу розрахунку константи рівноваги через тиск газуватих реагентів
4 Рівняння ізотерми
5 Фактори, що впливають на зміщення рівноваги процесу
УМІТИ:
1 Знаходити за довідником H; S; G речовин за стандартних умов
2 Проводити розрахунки за рівнянням ізотерми
3 Визначати напрямок реакції при зміні параметрів процесу
4 Роботи висновок за даними рівняння ізотерми про можливість та напрям протікання реакції
5 Розраховувати величину константи рівноваги
6 Розраховувати вихід цільового продукту
1 Гамеева О.С. Физическая и коллоидная химия.- М.: Высшая школа, 1974. C 141 – 161.
1986. С131 – 152.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.-Л.:Химия,1988. С96-112.
школа, 1980. С115 – 133.
Л.Химия,1974.

«Визначення константи швидкості хімічних реакцій, періоду напіврозпаду.

Розрахунок температурного коефіцієнту, енергії активації.
Розрахунок часу, необхідного для отримання заданого продукту»
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106


ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТАНТИ ШВИДКОСТІ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ, ПЕРІОДУ
НАПІВРОЗПАДУ. РОЗРАХУНОК ТЕМПЕРАТУРНОГО КОЕФІЦІЄНТУ, ЕНЕРГІЇ АКТИВАЦІЇ.
РОЗРАХУНОК ЧАСУ, НЕОБХІДНОГО ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЗАДАНОГО ПРОДУКТУ
ХІМІЧНА КИНЕТИКА
Закон дії мас. Реакції першого і другого порядків
Під швидкістю хімічної реакції розуміють зміну концентрації однієї з чих речовин за одиницю
часу за незмінного об'єму системи.
Для реакції, що описується рівнянням aА + bB = dD (1) , можна записати
|ΔC(A)| |ΔC(B)| |ΔC(D)|
u = ------------ = ------------ = ----------- ,
a Δt b Δt d Δt
де а, b, d — стехіометричні коефіцієнти;
ΔC - зміна концентрації (в моль/л) певного компонента реакції (А, В, D) за проміжок часу Δt.
Одиниця вимірювання швидкості реакції — моль / л. с.
Швидкість реакції весь час змінюється, тому розраховують середнє значення швидкості.
Згідно із законом дії мас для реакцій, що відбуваються внаслідок зіткнень молекул, швидкість
хімічної реакції прямо пропорційна добутку концентрацій реагуючих речовий.
Тоді для реакції (1) можна запнсати кінетичне рівняння:
u = k • C a (А) • С b (В), де
C(А) та С(В) — молярні концентрації речовин А та В;
а,b — стехіометричні коефіцієнти в хімічному рівнянні;
k — константа швидкості.
Хімічна кінетика вивчає швидкість і механізм протікання хімічних реакцій, а також залежність
швидкості від різних чинників. Про швидкість хімічних реакцій судять по зміні концентрацій
реагуючих речовин в одиницю часу.
Швидкість реакції змінюється в часі, що пов'язано із зміною концентрацій речовин в ході реакції.
Середню швидкість реакції u у визначеному проміжку часу розраховують за формулою
u = + (С2 – С1) / ( 2 –  1)
де С1,С2 — концентрації речовини в моменти часу  1 і  2.
Дійсна швидкість u д, тобто швидкість реакції в даний момент часу, виражається першою похідною
концентрації за часом:
u д = + (dC / d)
(Знак « + » означає, що концентрація речовини збільшується у часі, а « — » - що вона зменшується;
швидкість же завжди додатна величина.)
Залежність швидкості реакції від концентрацій реагуючих речовин виражається законом дії мас:
швидкість хімічної реакції прямо пропорційна додатку молярних концентрацій реагуючих речовин,
узятих в ступені, рівному стехіометричному коефіцієнту даної речовини в рівнянні реакції.
Для реакції загального вигляду
n 1А + n 2В + n 3С ---» n 4D + n 5F + ...
закон дії мас математично записується так:
u д = - (dC / dт) = - k CAn1CBn2CCn3
де СА, Св, Сс — молярні концентрації речовин А, В, C в даний момент часу, моль/л (кмоль/м3);
k — константа швидкості реакції, час-1
За механізмом протікання розрізняють реакції: одномолекулярні, двомолекулярні і тримолекулярні.
Швидкість одномолекулярної реакції пропорційна концентрації узятої речовини
— (dC/d ) = k'C
де k' — константа швидкості одномолекулярної реакції. По закону одномолекулярних реакцій
протікають багато реакцій розкладання, ізомеризації, реакція інверсії тростинного цукру, активний
розпад елементів, дифузія.
Швидкість двомолекулярних реакцій в загальному випадку прямо пропорційна добутку
концентрацій двох речовин С1 і С2 : — (dC/d ) = k'' С1С2
де k" — константа швидкості двомолекулярної реакції.
При умові, якщо C1 = C2 = C3
— (dC/d ) = k'' С2
Швидкість тримолекулярних реакцій в загальному випадку прямопропорційна добутку концентрацій
трьох реагируючих речовин:
Якщо C1 = C2 = C3 = C, то — (dC/d ) = k''' С3
де k"' — константа швидкості тримолекулярної реакції.
Реакції, в яких беруть участь більше трьох молекул, протікають ступенчасто, по стадіям. Загальна
швидкість таких стадійних реакцій визначається швидкістю (і законом) протікання найбільш
повільної з стадій.
Окрім молекулярності механізм протікання характеризує порядок реакції. Порядок реакції
формально визначається сумою показників ступеня n1 + n2 + n3 + ... концентрацій речовин в виразі
закону дії мас.
Реакції бувають першого, другого, третього і дробного порядків. Є також реакції, у яких швидкість
процесу не залежить від концентрацій реагуючих речовин (реакції нульового порядку). Порядок
реакції визначають дослідним шляхом. Для обчислення констант швидкостей реакцій першого,
другого і третього порядків диференціальні рівняння інтегують.
Для реакцій першого порядку
2,303 a
k' = ----------- lg -------
 a–x
Для реакцій другого порядку
2,303 1 b (a – x)
k'' = --------- -------- lg -------------,
 a–b a (b – x)
де а — початкова концентрація першої речовини; b — початкова концентрація другої речовини;

х — кількість речовини, що вступила в реакцію до моменту часу т від початку досліду.
Якщо початкові концентрації речовин однакові, тобто C1 = C2, то при інтегруванні одержують
простіший вираз для k ":
1 х
k" = --- -------------- .
 а (а — х)
При рівності концентрацій всіх трьох речовин в результаті інтегрування одержують вираз для
підрахунку константи швидкості тримолекулярної реакції k"':
1 1 1
k''' = --- ----------- - -----
2 (а – х)2 а2
Іноді про швидкість хімічної реакції судять по величині періоду половини перетворення  ½ , який
виражається часом, протягом якого зазнає перетворення половина узятої речовини.
Для  1/2 х = а / 2, тоді формули можна записати так:
2,303
k' = ----------- lg 2
½
1
k" = ----------- .
 ½. а
Період половини перетворення  1/2 для реакцій першого порядку не залежить від початкової
концентрації речовини, а для реакцій другого порядку він обернено пропорційний початковій
концентрації.
Ця особливість використовується для визначення порядку реакції дослідним шляхом.
Приклади розв' язання задач

Приклад 1.
Реакція розкладання пероксиду гідрогену у водному розчині протікає як реакція першого порядку.
Період половини перетворення Н2О2 за заданих умов рівний 15,86 мин. Визначити, який час буде
потрібно для розкладання (за тих же умов) 99% Н2О2.
Рішення.
По періоду половини перетворення, обчислюємо константу швидкості розкладання перекису водню:
2,303 2,303
k' = ----------- lg 2; k'= --------- 0,3010 = 0,0437 хв -1
½ 15,86
Визначаємо час, за який розкладеться 99% пероксиду гідрогену:
2,303 a
 = ----------- lg -------
k' a–x
а = 100%, а – х = 100 – 99 = 1%
2,303 100 2,303

 = ----------- lg ------ = --------- 2 = 105,4 хв = 1г 54,6 хв
0,0437 1 0,0437
Приклад 2
Записати вираз для швидкості реакції Н2 + І2 <==> 2НІ через зміни молярних концентрацій кожної з
речовин.
Рішення
В результаті перебігу реакції кількість речовини водню та йоду зменшується на одну й туж
величину, водночас кількість речовини НІ за цей період зростає вдвічі, тому
[H2]  [I2]  [HI]
u1 = - --------; u2 = - ------- ; u3 = -------- ; u 1 = u 2 = ½ u3
t t t
Приклад 3
Як зміниться швидкість реакції А2 + 2В —> 2АВ,що відбувається безпосередньо між молекулами
в закритій посудині, якщо тиск збільшити у 6 разів?
Розв'язання
За законом діючих мас швидкість гомогенної хімічної реакції пропорційна добутку молярних
концентрацій реагуючих речовин у степенях, що дорівнюють їх стехіометричним коефіцієнтам.
Збільшувати концентрації реагуючих речовин можна, підвищуючи тиск у посудині.
Позначимо початкові концентрації молекул А2 і В через а і b відповідно: [А2] = а, [В] = b.
Швидкість реакції дорівнює:
u1 = k • [А2] • [В]2 = k • а • b2.
Під час збільшення тиску у 6 разів концентрація кожної з речовин також зростає у 6 разів.
У такому випадку:
u2 = k • (ба) • (6b)2 = 216k • а . • b2 = 216 u1
В і д п о в і д ь. Швидкість реакції зросте у 216 разів.
Приклад 4
У скільки разів потрібно збільшити тиск у системі Н2 + І2 <==> 2НІ , щоб швидкість утворення НІ
збільшилась у 25 разів?
Якщо вихідні концентрації Н2 та І2 становлять відповідно, а моль/л та b моль/л, то можна
записати кінетичне рівняння: u = k • а • b. Припустимо, що для збільшення швидкості реакції у 25
разів тиск у системі необхідно збільшити в х разів. Тоді
u1 kx2ab
u = k • ха • хb ---- = --------- = x2 . 25 = x2 . Звідси х = 5
u kab
Приклад 5
Початкова концентрація хлору в реакції Н2 + С12 <==> 2НС1 становить 1,6 моль/л. У скільки
разів зменшиться концентрація цієї речовини через 10 хвилин, якщо середня швидкість реакції
становить 0,1 моль/л.хв.
Зміна концентрації за 10хв складає (прореагувало хлору)  С (С12) = 0,1.10 = 1моль/л
Залишилось хлору С(С12) = 1,6 – 1 = 0,6 моль/л
Концентрація хлору зменшиться у 1,6 / 0,6 = 2,67 разів.
Приклад 6
Середня швидкість перетворення озону в реакції 2О3 = 3О2 дорівнює 9,0.10-5 моль/л.с. У деякий
момент концентрація озону в газовій суміші складала 1,33.10-3 моль/л.Знайти концентрацію озону
в цій суміші через 60 хвилин.
Розв'язання.
|  c (O3) |
u = |-----------| звідки  c (O3) = (u .  t )
| t |
У ході реакції концентрація озону зменшується.
 c (O3) = - (9,0.10-5 . 300) = - 3,2.10-4 моль/л;
 c (O3) = c2 (O3) - c1 (O3) звідки
c2 (O3) = c1 (O3) +  c = 1,33.10-3 - 0,32.10-3 = 1,01 моль/л
Задача 7 . Як зміниться швидкість реакції

4НС1 + O2 = 2 С12 + 2Н2O, що відбувається у газовій фазі, якщо збільшити у три рази:
1) концентрацію кисню і концентрацію гідроген хлориду; 2) тиск?
Розв'язування. 1) Позначимо концентрації НС1 і О 2 відповідно через а і b, і вираз для швидкості
реакції прийме вигляд:
u 1 = к [НС1]4 [О2] = k а4 b.
Після збільшення концентрації утричі вони будуть дорівнювати За для НС1 та Зb для О2, тому швидкість
реакції прийме вигляд: u 2 = k [3a]4 [3b] = k 35 а4 b.
Збільшення швидкості реакції відносно початкової величини визначається відношенням:
u2 k 35 а 4 b
---- = ------------- = 35 = 243
u1 k а4 b
2) Збільшення тиску приводить до зменшення об'єму, тобто у стільки ж разів збільшує

концентрацію газоподібних реагуючих речовин, тому i в цьому випадку: u 2 / u 1 = 243.
Вплив температури на швидкість хімічної реакції
На швидкість хімічних реакцій істотний вплив робить навіть незначна зміна температури.
У більшості гомогенних реакцій при підвищенні температури на 10 °С швидкість зростає
в 2 — 4 рази (наближене правило Вант-Гоффа).
З рівняння виходить, що збільшення швидкості реакції при підвищенні температури пов'язане із
зростанням константи швидкості реакції; концентрації реагуючих речовин при цьому практично не
змінюються. Співвідношення k t + 10
-------- = 
kt
називається температурним коефіцієнтом швидкості реакції,
де k t + 10 , k t — константи швидкості при температурах t + 10 і t °C.
Для різних реакцій  коливається в межах від 2 до 4.
Mожна записати, що
k t2 / k t1 =  (t2 – t1) / 10
Логарифмуючи одержимо
(t2 – t1)
lg (k t2 / k t1) = ---------- lg 
10
де k t2 ,k t1 — константи швидкості при температурах t1 і t2.
Точніша залежність константи швидкості (а отже, і швидкості реакції) від температури виражається
рівнянням Арреніуса k = А е -(Еакт / RТ) або
k T2 Eакт 1 1
2,303 lg ------- = ------- ( ----- - ----- ) ,
k T1 R T1 T2
де k T1, k T2 - константи швидкості реакції при температурах T1 і T2 (К);
E акт — енергія активації даної реакції (залежить від природи реагуючих речовин), Дж/моль.
Приклад 8
Використовуючи наближене правило Вант-Гоффа, обчислити, на скільки потрібно підвищити
температуру, щоб швидкість реакції зросла в 80 разів?
Температурний коефіцієнт швидкості прийняти рівним 3.
Рішення
Використовуємо рівняння (t2 – t1)
lg (k t2 / k t1) = ---------- lg 
10
t2 – t1
lg 80 = -------- lg 3 = (t2 – t1) 0,04771
10
lg 80 1,9031
t2 – t1 = ----------- = --------- = 39,89 0C
0,04771 0,04771
Відповідь: щоб швидкість реакції зросла в 80 разів, необхідно підвищити температуру приблизно на
40° С.
Приклад 9.
Скориставшись наближеним правилом Вант-Гоффа, обчислити, при якій температурі деяка реакція
закінчиться за 25 хвилин, якщо при 200С на це потрібно 2 години.
Температурний коефіцієнт швидкості реакції 3.
Рішення
Між константами швидкостей і часом завершення реакції існує обернено пропорційна залежність.
(k t2 / k t1) =  1 /  2
Тоді рівняння можна записати так
( t2 – t1)
lg ( 1 /  2) = ---------- lg 
10
звідки
10 lg ( 1 /  2) 10 lg ( 1 /  2)
t2 – t1 = -------------------- ; t2 = --------------------- + t1
lg  lg 
10 lg (120 / 25)
t2 = -------------------- + 20 = 34,280С
lg 3
Приклад 10
Для однієї з реакцій були визначені дві константи швидкості: при 443°С 0,00670 і при 497°С 0,06857.
Визначити константу швидкості цієї ж реакції при 508 °С.
Рішення.
По двох значеннях констант швидкості реакції визначаємо величину енергії активації реакції,
використовуючи рівняння Ареніуса
2,303 RT1T2 lg(k T2 / k T1)
Eакт = --------------------------------
T2 – T1
2,303 . 8,314 . 716 . 770 . lg( 0,06857 / 0,00670 )

Eакт = -------------------------------------------------------------- = 197400 Дж /моль
770 – 716
Розраховуємо константу швидкості реакції за t = 5080С.
Використовуєм в розрахунках константу швидкості при 4970С та рівняння Ареніуса
k T3 Eакт 1 1
2,303 lg ------- = ------- ( ----- - ----- ) ,
k T2 R T2 T3
Eакт Т3 – Т2
lg k T3 = ------- ----------- + lg k T2
2,303 Т3 . Т2
197400 781 – 770 -

lg k T3 = ---------------- ------------- + lg 0,06857 = 1,0247
2,303. 8,314 781 . 770
k T3 = 0,1059
Приклад 11
В колбу ємністю 2л помістили суміш газуватих водню та йоду. В результаті реакції утворення
йодоводню кількість речовини йоду зменшилась на 2.10-3 моль за 25с.
Розрахуйте швидкість реакції за змінами концентрацій кожної з речовин
Р о з в ' я з а н н я.
Для реакції Н2 + І2 <==> 2НІ
 v (I2) - 2.10-3 моль

u1 = u2 = - ----------- = - ------------------ = 4.10-5 моль.л-1.с-1
V.  t 2л . 25с
 v (HI) -3
4.10 моль
u3 = ----------- = ---------------- = 8.10-5 моль.л-1.с-1
V.  t 2л . 25с
Приклад 12
Як зміниться швидкість реакції утворення бромоводню, якщо концентрацію брому збільшити у
два рази, а водню – у чотири рази?
Рішення.
Для реакції утворення бромоводню H2 + Br2 <==> 2HBr закон дії мас має вигляд
u = k C(H2) C(Br2).
Враховуючи зміни концентрацій речовин закон дії мас можна записати у вигляді
C2(Br2) = 2C1(Br2)
C2(H2) = 4C1(H2)
Визначаємо зміну швидкості реакції
u2 [C2(Br2) . C2(H2)] [2C1(Br2) . 4C1(H2)]
--- = ----------------------- = --------------------------- = 8
u1 [C1(Br2) . C1(H2)] [C1(Br2) . C1(H2)]
Відповідь: швидкість зросте у 8 разів
ВАРІАНТ № 1
1 Визначити час, протягом якого прореагує 90% мурашиного альдегіду, якщо змішати при 600С 1л
1М Н2О2 з 1л 0,5М розчину мурашиного альдегіду, kсер = 0,7544 г-1. моль-1
2 Визначити, на скільки градусів необхідно підвищити температуру, щоб швидкість реакції зросла у
50 і у 100 раз, якщо температурний коефіцієнт швидкості реакції дорівнює 3
3 Константа швидкості двомолекулярної реакції омилення етилового естеру оцтової кислоти їдким
натром за 9,40С дорівнює 2,37, а при 14,40С – 3,204. Розрахувати за рівнянням Арреніуса, за якої
температури константа швидкості буде дорівнювати 15
1. Скільки грамів мурашиної кислоти утворюється через 3г після початку реакції, якщо
змішати 1л 1М розчину мурашиного альдегіду з 3л 1М Н2О2? Константа швидкості двомолекулярної
реакції
НСНО + Н2О2 = НСООН + Н2О за 600С дорівнює 0,7544 г-1.моль-1
2 Температурний коефіцієнт швидкості реакції розкладання йодистого водню в області
температур 356 – 3740С дорівнює 2. Використовуючи наближене правило Вант –
Гоффа, обчислити константу швидкості реакції за 3740С, якщо за 3560С вона дорівнює
8,09.19-5
3 Константа швидкості реакції інверсії цукру з тростини за 250С дорівнює 9,67.10-3, а за
400С –
73,4.10 хв . Визначити константу швидкості реакції цієї реакції за 350С
-3 -1
натром за 100С дорівнює 2,38 (концентрація виражена у моль/л, час – у хв). Який час необхідний для
омилення 80% етеру, якщо змішати за 100С 1л 0,04Н розчину оцтовоетилового естеру з 1л 0,04Н
NaOH? Як зміниться час реакції, якщо вихідні розчини будуть розведені в 10 раз?
2 Мурашина кислота розкладається на карбон диоксид та водень на поверхні золота. Константа
швидкості цієї реакції за 1400С дорівнює 5,5.10-4, а за 1850С – 9,2.10-3.Розрахувати температурний
коефіцієнт швидкості реакції у вказаному інтервалі температур
3 Для реакції розкладання пари оцтового альдегіду константа швидкості за 4600С дорівнює 0,035, а
за 5180С – 0,343 (концентрація виражена у моль/л, а час – у секундах). Визначити константу
швидкості цієї рекакції за 4860С. Порівняти отриманий результат з результатом, знайденим з
використанням наближеного правила Вант – Гоффа
1 За 200С 0,01М розчин оцтовоетилового естеру омиляється 0,02М NaOH протягом 23хв на 10%. Як
зміниться цей час, якщо зменшити концентрації реагуючих речовин у 5 разів?
2 У скільки разів зросте час, необхідний для завершення реакції, якщо підвищити температуру на
450С? Температурний коефіцієнт швидкості реакції прийняти рівним 3
3 За 25 і 400С константи швидкості реакції розкладання гіпохлориту натрію в розчині дорівнюють
відповідно 0,0093 і 0,0342. Обчислити за рівнянням Арреніуса, наближеним правилом Вант – Гоффа,
константу швидкості цієї реакції за 500С
1 Визначити час, протягом якого прореагує 90% мурашиного альдегіду, якщо змішати при 600С 1л
1М Н2О2 з 1л 0,5М розчину мурашиного альдегіду, kсер = 0,7544 г-1.моль-1
2 За 1500С деяка реакція закінчується за 16 хв. Прийнявши температурний коефіцієнт швидкості
реакції 2,5, розрахувати, через скільки хвилин закінчилась би ця ж реакція за 180 і 1300С
3 Термічне розкладання оксиду етилену є реакцією першого порядку. За 378,50С період половини
перетворення оксиду етилену дорівнює 363хв. Визначити константу швидкості реакції за 450С.
Енергія активації даної реакції 217 кДж/моль
1 Скільки грамів мурашиної кислоти утворюється через 3г після початку реакції, якщо змішати 1л
1М розчину мурашиного альдегіду з 3л 1М Н2О2? Константа швидкості двомолекулярної реакції
НСНО + Н2О2 = НСООН + Н2О за 600С дорівнює 0,7544 г-1.моль-1
2 Скориставшись наближеним правилом Вант – Гоффа, обчислити за якої температури реакція
закінчиться протягом 20хв, якщо за 200С на це потрібно 3г. Температурний коефіцієнт швидкості
реакції дорівнює 2
3 Константа швидкості реакції розкладання органічної кислоти у водному розчині за 200С
4,75.10-4, а за 400С – 5,76.10-3 (час виражений у хвилинах). Визначити період половини перетворення
кислоти за 300С, якщо розкладання її відбувається за законом реакції першого порядку
натром за 100С дорівнює 2,38 (концентрація виражена у моль/л, час – у хв). Який час необхідний для
омилення 80% етеру, якщо змішати за 100С 1л 0,04Н розчину оцтовоетилового естеру з 1л 0,04Н
NaOH? Як зміниться час реакції, якщо вихідні розчини будуть розведені в 10 раз?
2 У скільки разів зросте час, необхідний для завершення реакції, якщо знизити температуру на 450С?
Температурний коефіцієнт швидкості реакції прийняти рівним 3
3 Сіль діазонію у водному розчині розкладається за рівнянням
CH3C6H4N2Cl + H2O = CH3C6H4OH + N2 + HCl. Процес розкладання при великому надлишку води є
реакцією першого порядку. Константи швидкості реакції за 24,70С і 300С відповідно дорівнюють
9.10-3 та 1,3.10-2 хв-1. Розрахувати константу швидкості цієї реакції за 350С та час, протягом якого за
цієї температури розкладеться 99,9% солі діазонію
0
1 За 20 С 0,01М розчин оцтовоетилового естеру омиляється 0,02М NaOH протягом 23хв на 10%. Як
2 Константа швидкості омилення етилацетату їдким натром за 9,40С дорівнює 3,27, а за 14,40С –
3,204. Розрахувати температурний коефіцієнт швидкості реакції у вказаному інтервалі температур та
енергію активацію
3 Константа швидкості двомолекулярної реакції омилення етилового естеру оцтової кислоти
їдким натром за 9,40С дорівнює 2,37, а при 14,40С – 3,204. Розрахувати за рівнянням Арреніуса, за
якої температури константа швидкості буде дорівнювати 25

ЗНАТИ:
1 Закон дії мас

2 Закон Вант – Гоффа
3 Формулу Ареніуса
4 Формулу для розрахунку часу реакції
5 Формулу для розрахунку константи швидкості хімічної реакції
УМІТИ:
1 Проводити розрахунки за рівнянням закону дії мас

2 Визначати період напіврозпаду
3 Визначати час, необхідний для отримання продукту
4 Розраховувати величину константи швидкості хімічної реакції
5 Розраховувати вихід цільового продукту
6 Розраховувати енергію активації хімічної реакції
1 Гамеева О.С. Физическая и коллоидная химия.- М.: Высшая школа, 1974. C107 – 124.
С152 – 168.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.- Л.:Химия,1988. С112-139.
школа, 1980. С105 - 115.
Л.Химия,1974.
«Розрахунок осмотичного тиску, розрахунки з використанням законів Рауля.

Розрахунок процесів перегонки, розчинності газів у рідинах»
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

Циклової комісії загально-хімічних дисциплін ______ Г.І.Кокшайкиною
Протокол №____від_______________20 р.
ТЕМА: РОЗРАХУНОК ОСМОТИЧНОГО ТИСКУ. РОЗРАХУНОК З ВИКОРИСТАННЯМ

ЗАКОНІВ РАУЛЯ. РОЗРАХУНОК ПРОЦЕСІВ ПЕРЕГОНКИ, РОЗЧИННОСТІ ГАЗІВ У РІДИНАХ
Розчини газів в рідинах

На розчинність газів в рідинах впливають багато чинників: природа газу, природа розчинника,
присутність сторонніх речовин, температура, тиск.
Залежність розчинності газу від тиску при незмінній температурі виражається законом Генрі, згідно
якому в одиниці об'єму розчинника за постійної температури розчиняється однаковий об'єм даного
газу незалежно від тиску.
Кількість розчиненого газу в рідині (Ср) пропорційна його тиску над розчином р: Ср = k р
де k — коефіцієнт пропорційності, що характеризує розчинність, не залежить від тиску, але
змінюється з температурою.
При розчиненні в рідинах суміші газів маса кожного з газів в розчині пропорційна парціальному
тиску його в газовій фазі (закон Дальтону).
Розчинність газів в рідинах найчастіше виражають одним з наступних способів:
а) об'ємом газу, що розчиняється в 1об'ємі розчинника при загальному тиску (газу і пари рідини),
101325 Па (коефіцієнт розчинності s); .
б) об'ємом газу, приведеним до н. у. і що поглинається 1 об'ємом розчинника, при парціальному
тиску газу 101325 Па (коефіцієнт абсорбції  );
в) кількістю грамів газу, що розчиняється в 100 г розчинника при загальному тиску 101325 Па
(позначається q);
г) кількістю газу (г або міліграма) в 1 л розчинника
д) об'ємом газу в см3 (приведеним до н. у.), поглиненим 1л розчинника за вказаної температури і
парціального тиску газу 101 325 Па (позначається р).
Під розчинністю газів, званої також коефіцієнтом розчинності, розуміють відношення концентрації
газу в рідині Ср до концентрації газу в газовій фазі Сг:
s = Ср / Сг
Залежність між розчинністю і коефіцієнтом абсорбції визначається співвідношенням
s /  = Т / 273.
Звідки s =  (Т/273).
Приклади розв‘язання задач
Приклад 1
Коефіцієнт розчинності діоксиду карбону у воді при 00С рівний 1,713. Яка кількість діоксиду карбону
(г) розчиниться в 5л води при 0°С і тиску 2,026.106 Па?
Рішення
Дане завдання може бути вирішене двома способами.
1спосіб. У 1 л води при 101325 Па розчиняється 1,713 л діоксиду карбону.
У відповідності із законом Генрі в одиниці об'єму розчинника розчиняється один і той же об'єм газу,
незалежно від тиску. Отже, і при тиску 2,026.106 Па розчиниться такий же об'єм, тобто 1,713 л. Цей
об'єм при нормальном тиску (101325 Па) буде рівний Vо Його можна визначити виходячи із закону
Бойля — Маріотта:
1,713 / Vо = 1,01325.105 / 2,026.106 Звідки Vо = 34,26 л.
Один моль СО2, тобто 44,01 г, займає при н. у. 22,4 л. Склавши пропорцію, отримаємо, що маса 34,26 л
СО2 рівна (34,26 * 44,01) / 22,4 = 67,31 л.
Ця кількість газу міститься в 1 л Н2О, а в 5 л С' р =67,31 . 5 = 336,55 г.
2-й спосіб. З формули s = Ср / Сг визначимо Ср = s Сг.
Визначимо Сг з рівняння стану
р 2,026.106
Сг = ------- = --------------------- = 0,8928 кмоль/ м 3 або моль/л
RT 8,314.103 . 273
Концентрація газу у воді (моль/л) рівна
Ср = s Сг = 1,713 .0,8928 = 1,529 моль/л.
Число грамів діоксиду карбону, що містяться в 5 л води, рівне
С|р = Ср М = 1,529 . 44,01 .5 = 336,5 г.
Приклад 2
При н. у. 1 л кисню збовтується в закритій судині з 10л води. Обчислити кінцевий тиск кисню, що не
розчинився, і об'єм кисню, поглинений водою, виміряний при 0°С і 101325Па. Коефіцієнт розчинності
кисню у воді при 0° С рівний 0,0489.
Рішення
Позначимо кінцевий тиск 1л нерозчиненого кисню через рО2.
При цьому тиску 1л води, по умові, розчиняє 0,0489 л кисню.
Отже, 10 л води розчиняють 0,0489.10 = 0,489 л О2 при рО2.
При н.у. цей об'єм буде рівний
0,489 рО2
V О2 = ------------ = 0,4827 рО2 10-5
|
1,013.105
об'єм кисню, що не розчинився, приведений до н. у.,
1 . рО2
V1 = ------------ = 0,9872 .рО2 .10-5.
1,013.105
Cума V|О2 + V1 рівна об'єму узятого кисню, тобто 1 л

V|О2 + V1 = (0,4827 + 0,9872) рО2 10 -5 = 1.
Звідки
1
рО2 = ----------------------------- = 68030 Па
(0,4827 + 0,9872).10-5
Знаходимо об'єм кисню, що розчинився:
V|О2 = 0,4827 . 68030 .10-5 = 0,3283 л.
Приклад 3
У газометрі над водою є суміш газів складу (об. долі, %): Н2 0,20; СН4 0,70; СО 0,10. Який склад
(об. долі) газової суміші, розчиненої у воді, при н. у.? Коефіцієнти розчинності Н2, СО і СН4 відповідно
дорівнюють 0,0217, 0,0354 і 0,0556.
Рішення
Парціальний тиск (Па): водню 0,2.101325; метану 07.101325; оксиду карбону 0,1.101325.
У 1 л води міститься водню (0,2.101325. 0,0217) л; СН4 (0,7.101325. 0,0556) л, СО (0,1.101325. 0,0354) л.
Отже, об'єм суміші газів рівний
101325 (0,2. 0,0217 + 0,7. 0,0556 + 0,1. 0,0354) = 101325 . 0,0468 л.
Обчислимо склад газової суміші в розчині (об. долі):

0,2. 101325. 0,0217
С/Н2 = ------------------------ = 0,0927 (9,27%)
101325. 0,0468
0,7. 101325. 0,0556
/
С СН4 = ------------------------ = 0,8316 (83,16%)
101325 . 0,0468
0,1. 101325 . 0,0354
С/СО = --------------------------- = 0,0757 (7,57%)
101 325. 0,0468
Осмотичний тиск розчинів

Осмотичним тиском називається сила на одиницю площі (Па), що примушує розчинник переходити
через напівпроникну перегородку в розчин, що знаходиться при тому ж зовнішньому тиску, що і
розчинник.
Осмотичний тиск розбавлених розчинів підкоряється законам ідеального газу. Осмотичний тиск
розбавлених розчинів при постійній температурі прямо пропорціональний концентрації розчиненої
речовини С (закон Бойля — Маріотта):
 = соnst.С або  /С= соnst при t = соnst. Осмотичний тиск розбавлених розчинів при постійній
концентрації прямо пропорціонально абсолютній температурі (закон Гей-Люссака) :
 = соnst'.T або  /T = соnst' при C = соnst.
Два розчини різних речовин при однакових температурі і молярній концентрації володіють однаковим
осмотичним тиском і називаються ізотонічними (закон Авогадро) . До розбавлених розчинів також
застосовно рівняння стану ідеального газу Клапейрона — Менделєєва:  = CRT
де C — концентрація розчину, кмоль/м3 або моль/л; R — молярна газова постійна.
У розчинах електролітів унаслідок електролітичної дисоціації і збільшення числа частинок дослідний
осмотичний тиск завжди більше, ніж теоретично обчислений по рівнянню.Ступінь відхилення
спостережуваного осмотичного тиску  д від теоретично обчисленої величини  об виражається
ізотонічним коефіцієнтом і =  д /  об.
Тому при обчисленні осмотичного тиску розчинів електролітів в рівняння
вводять поправочний (ізотонічний) коефіцієнт і, що враховує збільшення числа частинок в розчині,
унаслідок електролітичної дисоціації молекул розчиненої речовини:
 = і CRT.
Для розчинів неелектролитів ізотонічний коефіцієнт дорівнює 1. Ізотонічний коефіцієнт і залежить
від природи електроліту і ступеня дисоціації його молекул.
У загальному випадку при розкладі електроліту з утворенням К-іонов
і = 1 + (К – 1) 
Якщо при дисоціації молекули утворюється два іона (К= 2) формула приймає простіший вигляд:
і=1+
Молекули сильних електролітів навіть в концентрованих розчинах дисоційовані повністю. Проте при
дослідному визначенні ступінь дисоціації завжди виявляється менше 100%. Це пояснюється проявом
електростатичного тяжіння між іонами, унаслідок чого активність їх зменшується і створює видимість
неповної дисоціації. Тому при обчисленні ступені дисоціації сильних електролітів говорять не про
істинну, а про «уявну» ступені дисоціації речовини в розчині.
Приклад 1
Осмотичний тиск 0,1 н. ZnSО4 при 0°С дорівнює1,59.105 Па. Визначити уявну ступінь дисоціації солі в
даному розчині.
Рішення
Концентрація розчину сульфату цинку дорівнює 0,05 моль/л, і 0,05 кмоль/м 3. Для розчинів
електролітів застосовуємо формулу  = і CRT , з якої знаходимо ізотонічний коефіцієнт:
 1,59.105
і = -------- = ------------------------- = 1,401
CRT 0,05. 8,314.105. 273
Сіль ZnSО4 при дисоціації утворює два іони (К=2). і = 1 +
Звідси  = і —1 = 1,401 - 1 = 0,401 або  = 40,1%.
Приклад 2
Визначити концентрацію розчину глюкози, якщо розчин цієї речовини при 18°С ізотонічний з
розчином, що містить 0,5 моль/л хлориду кальцію.Уявна ступінь дисоціації СаС12 в розчині при
вказаній температурі складає 65,4%.
Рішення
 гл = Cгл RT, а  СаС12 = і CСаС12 RT
Оскільки обидва розчини ізотонічні, то  гл =  СаС12 , а Cгл = і CСаС12
При диссоції молекули солі СаС12 утворюється три іони (К=3)  = 0,654.
Згідно формули і = 1 + (К – 1)
і = 1 + (3 -1) . 0,654 = 2,308.
Отже, Сгл = 2,308 . 0,5 = 1,154 моль/л.
Тиск пари розбавлених розчинів. Закон Рауля

Тиск пари над розчином нелеткої речовини в будь - якому розчиннику завжди нижче, ніж над чистим
розчинником при одній і тій же температурі.
Згідно закону Рауля, відносне зниження тиску пари розчинника над розчином (депресія розчину)
дорівнює молярній частці розчиненої речовини Nb:
(pA0 – pA ) / pA0 = nb / (na + nb) = Nb
0
де pA – тиск пари над чистим розчинником за даної температури; pA – парціальний тиск пари
розчинника над розчином за тієї ж температури; na – число молей розчинника; nb – число молей
розчиненої речовини.
Таким чином, відносне зниження тиску пари розчинника над розчином (депресія розчину) залежить
тільки від концентрації розчину, але не залежить від температури. Для розбавлених розчинів nb по
порівнянню з na мало і тому його величиною в знаменнику рівняння можна нехтувати.
Тоді (pA0 – pA ) / pA0 = nb / na
При дисоціації молекул розчиненої речовини у формули перед nb ставлять ізотонічний коефіцієнт:
(pA0 – pA ) / pA0 = і nb / (na + і nb)
(pA0 – pA ) / pA0 = і nb / na
Приклад 1
Тиск пари чистого ацетону при 20°С 23940 Па. Тиск пари розчину камфори в ацетоні, що містить 5 г
камфори на 200 г ацетону при тій же температурі, рівно 23710 Па. Визначити молекулярну масу
камфори, розчиненої в ацетоні.
Рішення
Розчин розбавлений, тому можна скористатися спрощеною формулою
(pA0 – pA ) / pA0 = nb / na З цієї формули розраховуємо число молей камфори:
pA0 – pA m 200
nb = na ---------- ; М СО(СН3)2 = 58 ; na = ----- = ------
pA0 M 58
200 (23940 – 23710)
nb = ----- --------------------- = 0,03313
58 23940
nb = mкамф / Мкамф
mкамф 5
Звідки Мкамф = ---------- = ------------ = 151,0
nb 0,03313
Приклад 2
Тиск пара розчину, що містить 5 г їдкого натра в 180 г води, при 100° C 99000 Па. Обчислити уявну
ступінь дисоціації їдкого натра в даному розчині.
Рішення
Використаємо спрощену формулу (pA0 – pA ) / pA0 = і nb / na і визначимо ізотонічний коефіцієнт і:
і = (pA0 – pA ) na / pA0 nb
За 100°С для води р0А =101325 Па; число молей води na = 180/18= 10; число молей NаОН nb = 5/40
(101325 - 99000).10. 40
i = ------------------------------ = 1,837
101325. 5
Для визначення  використовуємо рівняння i = 1 + 
 = i — 1 = 1,837 — 1 = 0,837;
Уявна ступінь дисоціації NaОН в розчині складає 83,7%.
Приклад 3
Визначити атмосферний тиск, якщо 0,1М NаС1 кипить при 99,8°С. Уявна ступінь дисоціації 0,1М NаС1
84,4%. Тиск насиченої пари чистої води при 99,8°С 100600 Па. Щільність розчину = 1.
Рішення
При температурі кипіння тиск пари розчинника над розчином дорівнює атмосферному тиску. Отже,
використавши формулу (pA0 – pA ) / pA0 = і nb / na
і розрахувавши рА, можна визначити і атмосферний тиск рА = ратм
З формули (pA0 – pA ) / pA0 = і nb / na
і nb pA0
0
pA = pA – -----------
nа
Знаходимо і та nа
і = 1 + 0,844 = 1,844
В 1л 0,1М NаС1 міститься 5,85г NаС1.
Число молей води дорівнює nа = (1000 – 5, 85) / 18 = 55,2 моль
1,844 . 0,1.100600
рА = ратм = 100600 – ----------------------- = 100264 Па
55,2
Замерзання і кипіння розчинів
Внаслідок зниження тиску пари розчинника над розчинами нелетких або малолетких речовин
температури замерзання розчинів нижчі, а температури їх кипіння вищі, ніж у чистих розчинників.
Зниження температури замерзання розчину Тз, яке дорівнює різниці температур замерзання
розчинника і розчину, прямо пропорційне моляльній концентрації С розчиненої речовини:
Тз = Тз розчинника - Тз розчину
Тз = Ез С або Тз = Ез (g / M )
де Ез – молекулярне зниження температури замерзання розчинника або кріоскопічна стала,
М – молекулярна маса розчиненої речовини,
g – маса розчиненої речовини у 1000г розчинника.
Для розчинів електролітів у формули вводять ізотонічний коефіцієнт і
Тз = і Ез С або Тз = і Ез (g / M )
Звичайно беруть не 1000 г розчинника, а значно меньшу його кількість G (г) і розчиняють в ньому
невелике навішування речовини m.
Тоді формули записують так:
Тз = Ез m 1000 / G М Тз = і Ез m 1000 / G М
Визначивши дослідним шляхом зниження температури замерзання розчину і використовуючи формулу

Тз = Ез m 1000 / G М, можна розрахувати молекулярну масу розчиненої речовини — неелектроліту
або по формулі Тз = і Ез m 1000 / G М ізотонічний коефіцієнт і по формулі і = 1 + (К – 1) уявну
ступінь дисоціації електролітів (метод кріоскопії). Формулу Тз = Ез m 1000 / G М можна
використовувати також для визначення температури плавлення сплавів.
Підвищення температури кипіння розчину Тк , рівне різниці між температурами кипіння розчину
(Тк розчину) і розчинника (Тк розчиннника), прямо пропорційне моляльній концентрації розчиненої речовини:
Тк = Тк розчину - Тк розчинника
Тк = Ек С або Тк = Ек (g / M )
де Ек – молекулярне підвищення температури кипіння розчинника або ебуліоскопічна стала,
М – молекулярна маса розчиненої речовини,
g – маса розчиненої речовини у 1000г розчинника.
Для розчинів електролітів у формули вводять ізотонічний коефіцієнт і
Тк = і Ек С або Тк = і Ек (g / M )
Визначивши дослідним шляхом підвищення температури кипіння розчину порівняно з чистим
розчинником, з формули Тз = Ез m 1000 / G М для неелектроліту або Тз = і Ез m 1000 / G М для
електроліту обчислюємо молекулярну масу розчиненої речовини (метод ебуліоскопії).
Кріоскопічні і ебуліоскопічні сталі Ез , Ек є сталими розчинників, наведені в довідниках. За відсутності
довідникових даних Ез , Ек розраховують за формулами
Ез = RTз2 / 1000 l пл Ек = RTк2 / 1000 l випар
де Tз – температура замерзання розчинника,К,
Tк - температура кипіння розчинника,К,
l пл - питома теплота плавлення розчинника, Дж/г,
l випар - питома теплота випаровування розчинника, Дж/г.
Приклад 1
Визначити концентрацію водного розчину гліцерину С3Н8О3 у мас. частках, якщо він замерзає за
-0,520С. Е3 для води 1,86.
Рішення
Визначим зниження температури замерзання:
Тз = Тз розчинника - Тз розчину = 0 – (-0,52) = 0,520С
З формули Тз = Ез С розраховуємо моляльну концентрацію розчину:
Тз 0,52
С = ------ = ----- = 0,280 моль в 1000 г води.
Е3 1,86
Мгліцерину = 92.
Отже, в 1000 г води міститься m = n M = 0,280.92 = 25,76 г гліцерину.
Загальна маса розчину рівна 1000 + 25,76 = 1025,76 г.
Розрахуємо масову частку гліцерину в розчині: W = m р.р.100 / m р-ну
W = 25,76 / 1025,76 = 0,0251 (2,51%).
Приклад 2
При якій приблизно температурі замерзатиме водний розчин етилового спирту концентрації 0,4
(40%) мас. долі С2Н5ОН.
Рішення.
Використовуємо формулу Тз = Ез m 1000 / G М :
Ез m1000 1,86.40.1000
Тз = ------------ = ----------------- = 26,95° С
GМ 60.46
Тз = Тз розчинника - Тз розчину = 0 — 26,95 = - 26,95°.
Розчин почне замерзати приблизно при — 27° С.
Приклад 3.
Розчин, який містить 1,70 г хлориду цинку в 250 г води, замерзає при — 0,23° С. Визначити уявний
ступінь дисоціації хлориду цинку в цьому розчині.
Рішення.
Обчислюємо Тз даного розчину:
Тз = Тз розчинника - Тз розчину = 0 — (— 0,23) = 0,23°. М ZnCl2 = 136
З формули Тз = і Ез m 1000 / G М знаходимо ізотонічний коефіцієнт:
Тз G М 0,23. 250. 136
і = -------------- = ------------------- = 2,473
Ез m 1000 1,86.1,70.1000
Використовуючи формулу і = 1 + (К – 1)  , обчислимо  солі в розчині (К=3):

і–1 2,473 – 1
 = ------ = ------------- = 0,7365 (73,65%)
К–1 3–1
Приклад 4.
Визначити температуру кипіння розчину їдкого калі, що містить в 100 г води 14 г КОН. Уявна ступінь
дисоціації КОН в розчині дорівнює 60%.
Рішення.
Розрахуємо ізотонічний коефіцієнт і (К =2):
і = 1+  = 1+ 0,6 = 1,6; Мкон = 56.
Моляльність розчину С = 140 / 56.
Використовуємо формулу Тк = іЕк С Ек = 0,516
Тк = іЕк С = 1,6. 0,516.140 / 56 = 2,064°
Визначаємо температуру кипіння розчину Тк = Тк розчину - Тк розчинника
Тк розчину = Тк розчинника + Тк = 100 + 2,064° = 102,064° С.
Перегонка рідких сумішей
Якщо є суміш двох летких рідин А та В, то в пару переходить як одна, так і інша рідина. Загальний тиск
пари Рзаг визначається підсумовуванням парціальних тисків рідини А (рА) і рідини В (рВ):
Рзаг = рА + рВ.
Для ідеальних розчинів спостерігається лінійна залежність парциального тиску від молярної частки
кожної рідини в суміші, тобто в даному випадку при будь-якій концентрації застосовується закон Рауля:
na
PA = ------------ PA0 = NA pід PA0
na+mb
na
PВ = ------------ PВ0 = NВ pід PA0
na+mb
n a і m b — числа молей рідини А і В в суміші; рА° і рВ° — тиски пари чистих рідин А і В при заданій
температурі; NA pід і NВ pід — молярні долі рідин А і В в рідкій суміші. Загальний тиск пари над сумішшю
рідин розраховують по рівнянню
Рзаг = рА + рВ = NA pід PA0 + NВ pід PВ0
Парціальні тиски речовин А і В в парах згідно наслідку закону Дальтону:
PA = Рзаг NA п та PВ = Рзаг NВ п
Дані дозволяють визначати кількості компонентів А і В в парах над рідкими сумішами будь-якого
складу при заданих температурах:
NA pід PA0 = Рзаг NA п ; NВ pід PВ0 = Рзаг NВ п . Звідки
п pід 0 п pід 0
NA = NA PA / Рзаг ; NВ = NВ PВ / Рзаг
Кількість пароподібної і рідкої фаз при заданій температурі визначають по фазових діаграмах,
використовуючи правило важеля. Якщо рідини практично не розчиняються одна в одній, то при будь -
якому складі суміші парціальний тиск кожного з компонентів над сумішшю дорівнює тиску їх пари в
чистому стані при тій же температурі (рА° і рВ°):
рА = рА° та рВ = рВ° , а Рзаг = рА + рВ.
Склад пари і конденсату для суміші практично не розчинних одна в одній рідин при даній температурі
не залежить від складу рідкої фази і визначається із співвідношення
n'а / n'b = рА° / рB°,
де n'а , n'b — числа молей компонентів А і В (у парах і в конденсаті);
або m1 / m2 = MA PA0 / MВ PВ0
Для обчислення кількостей пари рідин, що перегоняться або вмісту рідин в конденсаті (у мас. долях)
формулу перетворюють:
mA MA PA0
GA = ------------ = ------------------------
mA + mB MA PA0 + MВ PВ0
звідки GB визначають по різниці GB = 1 — GА.

Приклад 1.
Розрахувати при 30° загальний тиск і склад пари (у молярних долях) над сумішшю, що складається з
117,2 г бензолу і 884,5 г толуолу (суміш бензолу і толуолу є ідеальною). При 30° С тиск пари чистого
бензолу 15756 Па, а толуолу 4892 Па.
Рішення.
Визначимо кількість молей бензолу С6Н6 і толуолу С6Н5СН3
Мб =78,11; Мт = 92,14;
n = m / M; nб = 117,2 / 78,11 = 1,5моль,
nт = 884,5 / 92,14 = 9,6моль.
За формулами визначаємо парціальний тиск бензолу і толуолу в парі
na 1,5
PA = ------------ PA0 = ------------ 15756 = 2130 Па
na+mb 1,5 + 9,6
na 9,6
0
PВ = ------------ PВ = ------------- 4892 = 4232 Па
na+mb 1,5 + 9,6
Загальний тиск пари бензолу і толуолу при 30° С над рідкою сумішшю заданого складу дорівнює
Рзаг = Рб + Рт = 2130 + 4232 = 6362 Па.
Обчислимо молярні долі рідин в суміші:
1,5
Nбрід = ------------ = 0,1352 (13,52%)
1,5 + 9,6
9,6
рід
Nт = ----------- = 0,8648 (86,48%)
1,5 + 9,6
По формулах Nб п = Nб pід Pб0 / Рзаг ; Nт п = Nт pід Pт0 / Рзаг
розрахуємо молярні долі бензолу і толуолу в парах:
15756 . 0,1352
Nбп = -------------------- = 0,3351 (33,51%),
6362
4892 . 0,8648
Nтп = ------------------ = 0,6649 (66,49%).
6362
Таким чином, в порівнянні з рідкою сумішшю пар багатший більш летючим
(низькокиплячим) компонентом бензолом:
t C6H6кип = 80,100C; t C6H5CH3кип = 110,630C
ЗАВДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ
Варіант 1
1 Коефіцієнт розчинності кисню у воді за 0°С 0,0489. Скільки розчиниться кисню у1л води за
цієї ж температури та тиску 2,532.106Па?
2 Визначити осмотичний тиск за 25°С водного розчину, який містить 225г цукру у 5л
розчину
3 Обчислити за 25°С тиск пари розчину глюкози С6Н12О6, концентрація якого 0,2 мас. частк.
(20%). Тиск пари води за вказаної температури 3167,73Па
4 Визначити концентрацію (мас.частк.,%) водного розчину глюкози, якщо він замерзає за — 1
°С
5 Обчислити середнє значення коефіцієнта розприділення хінона між водою та етером за
19,5°С, якщо концентрація хінона (моль/л) у воді 0,002915 і 0,008415, а у етиловому етері відповідно
0,00893 і 0,02714
Варіант 2
1 Обчислити за 27°С осмотичний тиск розчину цукру С12Н22О11, концентрація якого 0,025
(2,5%) мас. частки. Густина розчину 1
2 Обчислити тиск пари розчину 6,4г нафталіну С10Н8 у 90г бензолу С6Н6 за 20°С.
Тиск пари бензолу за даної температури 9953,82Па
3 Визначити концентрацію (мас.частк.,%) сахарози у водному розчині, якщо він закипає за
100,5 °С
4 Визначити загальний тиск і склад пари у молярних долях над сумішшю бензолу і ксилолу
за 20°С. Молярна доля бензолу у суміші 0,6. Тиск пари ксилолу за 20°С 1339,7Па, а тиск пари бензолу
9953,82Па
5 Концентрація янтарної кислоти (г/л): у воді 43,4; 43,8; 47,4, а у етері відповідно 7,1; 7,4; 7,9.
Довести, що для янтарної кислоти і вказаних розчинників використовується закон розприділення у
простій його формі
Варіант З
1 Розчинність хлористого водню за 20°С дорівнює 442. Яка концентрація отриманого

розчину у масових частках (%)?
2 Розрахувати за 18°С осмотичний тиск розчину магнію хлориду концентрації 0,005
мас.часток. Густина розчину 1, а уявна ступінь дисоціації солі у розчині 75%.
3 У 150г водного розчину утримується 34,2г цукру С12Н22О11 . Обчислити тиск пари
цього розчину за 30°С, якщо тиск пари води за цієї температури 4242,30Па
4 Яку кількість гліцерину необхідно додати до 1000 г води, щоб розчин не замерзав до - 5°С?
5 Коефіцієнт розприділення йоду між аміловим спиртом і водою за 25°С СІ2 у сп / С І2 у воді = 230.
Обчислити: а) концентрацію йоду у аміловому спирті, якщо рівноважна концентрація йоду у водному шарі
0,2 г/л; б) розчинність йоду у аміловому спирті, якщо розчинність йоду у воді за 25°С 0,340 г/л
Варіант 4
1 Коефіцієнт розчинності сірководню за 0°С дорівнює 4,67. Під яким тиском необхідно
розчинити сірководень, щоб отримати розчин з концентрацією 0,1 (10%) мас. часток?
2 Обчислити осмотичний тиск 0,01Н К2SО4 за 18°С. Уявна ступінь дисоціації солі у розчині 87%
3 У 200г розчину нафталіну С10Н8 у бензолі С6Н6 міститься 60г нафталіну. Обчислити тиск пари
даного розчину за 40°С. Тиск пари бензолу за вказаної температури 24144,6Па
4 При якій приблизно температурі буде замерзати розчин метанолу СН3ОН у воді, концентрація
якого 0,45мас.часток
5 Коефіцієнт розприділення йоду між водою і сірковуглецем 0,0017. Водний розчин, який містить
0,2г/л йоду, збовтали з 60см3 сірковуглецю. Визначити ступінь екстракції йоду (%) при однократному
вилученні всією порцією сірковуглецю та трьохкратному збовтуванні порціями по 20см3 сірковуглецю.
Йод має нормальну молекулярну масу у воді і сірковуглеці
Варіант 5
1 Обчислити осмотичний тиск морської води за 27°С, якщо її склад (г/л): NаСІ 27,2; МgС12 3,4;
МgSО4 2,3; СаSО4 1,3; КС1 0,6. Уявний ступінь дисоціації солей 1
2 Обчислити за 20°С тиск пари розчину аніліну С6Н5NН2 у етері (С2Н5)2О, концентрація аніліну
дорівнює 0,05 мас.часток (5%). Тиск пари чистого етеру за цієї температури 58920 Па
3 Який з розчинів буде замерзати за більш низької температури: 5% (мас.часток) розчин
гліцерину або 5% (мас.часток) розчин глюкози? Дати мотивовану відповідь, не проводячи розрахунків
4 Загальний тиск пари над сумішшю бензолу і толуолу 8691,2Па за 30°С. Обчислити молярні долі
бензолу і толуолу в рідкій суміші і в пару за вказаної температури. Тиск пари бензолу і толуолу за 30°С
відповідно дорівнюють 15758,6 і 4892,92Па
5 Коефіцієнт розприділення масляної кислоти С3Н7СООН між хлороформом і водою С CHCl3 / С H2O
=
0,52 за 25°С. Яку кількість масляної кислоти можна вилучити з100см3 0,5М розчину масляної кислоти у
хлороформі при збовтуванні його однократно з 100см води та при чотирьохкратному збовтуванні,
використовуючи всякий раз по 25см3 води?
Варіант 6
1 За н.у. 1л сірководню збовтали у закритому посуді з 5л воді. Обчислити кінцевий тиск

нерозчинного остатку та об'єм поглиненого водою сірководню, виміряний при н.у. Коефіцієнт
розчинності сірководню у воді за 0°С 4,67.
2 Розрахувати молекулярну масу сечовини, якщо водний розчин, який містить 0,3680г
сечовини у 200см3, за 20°С має осмотичний тиск 74630 Па
3 Обчислити за 100°С тиск пари розчину натрію хлориду з концентрацією 0,01 мас.частки
(1%). Уявна ступінь дисоціації солі дорівнює 1
4 Яка температура плавлення сплаву заліза з вуглецем, якщо сплав містить 0,06% (6%)
мас.часток Карбону
5 Коефіцієнт розприділення молочної кислоти за 20°С між хлороформом і водою СCHCl3/СH2O =
0,0203. Яку кількість молочної кислоти можна вилучити з 100см3 0,8М молочної кислоти у хлороформі
100см3 води?
Варіант 7
1 Осмотичний тиск розчину, який містить у 500см3 1,55г аніліну, за 21 °С 8,104.104Па.

Розрахувати молекулярну масу аніліну
2 Обчислити за 40°С тиск пари розчину, який містить 1,5моль поварної солі у 1500г води.
Уявна ступінь дисоціації солі у розчині 70%; тиск пари води за 40°С 7375,37 Па
3 Яка температура плавлення сплаву заліза з силіцієм, якщо сплав містить 1,5% (мас.частки)
силіцію
4 Рідка органічна речовина, практично нерозчинна у воді, перегонялася з водяною парою за
нормального атмосферного тиску за 98,4°С. Вміст органічної рідини в конденсаті 0,231 мас. частки.
Визначити молекулярну масу речовини та тиск її пари за даної температури, якщо тиск насиченої
пари води в цих умовах 95665 Па
5 Розчин, що містить 1,7г цинк хлориду у 250г води, замерзає при – 0,23 0С. Визначити уявну
ступінь дисоціації ZnCl2 в цьому розчині.
Варіант 8
1 Газова суміш складу 0,35 об. часток N2О і 0,65 об. часток NO розчиняється у воді за 17°С і
постійному тиску до повного насичення. Визначити склад розчиненої у воді суміші газів, якщо
розчинність N2О за 17°С складає 0,69, а NO за тієї ж температури -0,050.
2 Осмотичний тиск розчину, який містить 7,5г цукру у 625см3 розчину, 8,307.104 Па за 12°С.
Визначити молекулярну масу цукру
3 Скільки грамів гліцерину С3H8О3 необхідно розчинити у 90г води за 30°С, щоб знизити тиск
пари на 266,5Па? Тиск пари води за 30°С 4242,3 Па
4 Визначити температуру затвердіння сплаву заліза з силіцієм, якщо сплав містить
0,145 (14,5%) мас.частки силіцію
5 Коефіцієнт розприділення йоду між аміловим спиртом і водою за 25°С СCHCl3/СH2O = 230.
Обчислити: а) концентрацію йоду у аміловому спирті, якщо рівноважна концентрація йоду у водному
шарі 0,2 г/л; б) розчинність йоду у аміловому спирті, якщо розчинність йоду у воді за 25°С 0,340 г/л

ЗНАТИ:
1 Закон Рауля
2 Закон Вант – Гоффа
3 Закон Генрі – Дальтона
4 Формули для розрахунку процесу перегонки
5 Формулу для розрахунку ізотонічного коефіцієнту
УМІТИ:
1 Проводити розрахунки за рівнянням закону Вант – Гоффа

2 Проводити розрахунки за рівнянням закону Рауля
3 Проводити розрахунки за рівнянням закону Генрі – Дальтона
4 Розраховувати величину розчинності газів
5 Розраховувати масу речовини при процесі екстракції
6 Розраховувати молекулярну масу речовини за кріоскопічним або ебуліоскопічним методом
1 Гамеева О.С. Физическая и коллоидная химия.- М.: Высшая школа, 1974. C 181 – 225.
С 200 – 232.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.-Л.:Химия,1988.С152-186.
школа, 1980. С77 – 104.
Л.Химия,1974.
«КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2»
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.091617, 5.091618

Варіант 1
2 За стану рівноваги системи N2 + 3H2 <==> 2NH3 концентрації реагуючих речовин були (моль/л):
СN2 = 0,3; СН2 = 0,9; СNH3 = 0,4. Розрахувати, як зміняться швидкості прямої і зворотної реакції, якщо
підвищити тиск у 5 разів? В якому напрямку буде зміщуватись рівновага?
3 Визначити осмотичний тиск за 250С водного розчину, який містить 225г цукру у 5л розчину
4 Обчислити за 250С тиск пари розчину глюкози С6Н12О6 , концентрація якого 0,2 мас. частк. (20%).
Тиск пари води за вказаної температури 3167,73Па
5 Визначити концентрацію (мас.частк.,%) водного розчину глюкози, якщо він замерзає за – 10С
Варіант 2
1 Обчислити за 270С осмотичний тиск розчину цукру С12Н22О11, концентрація якого 0,025 (2,5%) мас.
частки. Густина розчину 1
2 Обчислити тиск пари розчину 6,4г нафталіну С10Н8 у 90г бензолу С6Н6 за 200С. Тиск пари бензолу за
даної температури 9953,82Па
3 Визначити концентрацію (мас.частк.,%) сахарози у водному розчині, якщо він закипає за 100,50С
4 У скільки разів зросте час, необхідний для завершення реакції, якщо знизити температуру на 450С?
Температурний коефіцієнт швидкості реакції прийняти рівним 3
праворуч 2СО + 2Н2 <==> СH4 + CО2 + Q
Варіант 3
1 Розчинність хлористого водню за 200С дорівнює 442. Яка концентрація отриманого розчину у
масових частках (%)?
2 Розрахувати за 180С осмотичний тиск розчину магнію хлориду концентрації
0,005 мас.часток. Густина розчину 1, а уявна ступінь дисоціації солі у розчині 75%.
3 У 150г водного розчину утримується 34,2г цукру С12Н22О11 . Обчислити тиск пари цього розчину за
300С, якщо тиск пари води за цієї температури 4242,30Па
4 Скориставшись наближеним правилом Вант – Гоффа, обчислити за якої температури реакція
закінчиться протягом 20хв, якщо за 200С на це потрібно 3год. Температурний коефіцієнт швидкості
реакції дорівнює 2
праворуч Н2 + І2(г) <==> 2НІ – Q
Варіант 4
1 За 1500С деяка реакція закінчується за 16 хв. Прийнявши температурний коефіцієнт швидкості
реакції 2,5, розрахувати, через скільки хвилин закінчилась би ця ж реакція за 180 і 1300С
2 Обчислити осмотичний тиск 0,01Н K2SO4 за 180С. Уявна ступінь дисоціації солі у розчині 87%
3 У 200г розчину нафталіну С10Н8 у бензолі С6Н6 міститься 60г нафталіну. Обчислити тиск пари
даного розчину за 400С. Тиск пари бензолу за вказаної температури 24144,6Па
4 При якій приблизно температурі буде замерзати розчин метанолу СН3ОН у воді, концентрація якого
0,45мас.часток
5 Константа рівноваги Кр для реакції SO2 + ½ O2 <==> SO3 + 94,27кДж за 1000К дорівнює 5,845.10-3.
Розрахувати Кс для даної реакції за 975К
Варіант 5
2 Обчислити за 200С тиск пари розчину аніліну С6Н5NH2 у етері (С2Н5)2О, концентрація аніліну
дорівнює 0,05 мас.часток (5%). Тиск пари чистого етеру за цієї температури 58920 Па
3 Який з розчинів буде замерзати за більш низької температури: 5% (мас.часток) розчин гліцерину або
5% (мас.часток) розчин глюкози? Дати мотивовану відповідь, не проводячи розрахунків
праворуч 2H2S <==> 2H2(г) + S (пара) – Q
Варіант 6
1 Мурашина кислота розкладається на карбон диоксид та водень на поверхні золота. Константа
швидкості цієї реакції за 140 0С дорівнює 5,5.10-4, а за 185 0С – 9,2.10-3.Розрахувати температурний
коефіцієнт швидкості реакції у вказаному інтервалі температур
2 Розрахувати молекулярну масу сечовини, якщо водний розчин, який містить 0,3680г сечовини у
200см3, за 200С має осмотичний тиск 74630 Па
3 Обчислити за 1000С тиск пари розчину натрію хлориду з концентрацією 0,01 мас. частки (1%).
Уявна ступінь дисоціації солі дорівнює 1
4 В яку сторону зміститься рівновага реакції N2О4 <==> 2NО2 – 56 кДж при:
а) зниженні температури, б) зниженні тиску?
5 Визначити зміну ізобарно – ізотермічного термодинамічного потенціалу при перетворенні 1моль
оксиду карбону, взятого під тиском 303975Па, 1моль С12 під тиском 202650Па і 1моль СОС12 під
тиском 50662Па за 6000С. Для реакції СО + С12 <==> СОС12 Кр600 = 1,678.10-6
Варіант 7
1 Осмотичний тиск розчину, який містить у 500см3 1,55г аніліну, за 210С 8,104.104Па. Розрахувати
молекулярну масу аніліну
2 Обчислити за 400С тиск пари розчину, який містить 1,5моль поварної солі у 1500г води. Уявна
ступінь дисоціації солі у розчині 70%; тиск пари води за 400С 7375,37 Па
3 Константа рівноваги для системи N2 + 3H2 <==> 2NH3 + 92,51 кДж Кр при 823К і 1,013.107 Па
дорівнює 7,144.10-14. Визначити Кс за 850К
4 В яку сторону зміститься рівновага реакції N2 + 3H2 <==> 2NH3 при:
а) зниженні температури, б) зниженні тиску
5 Температурний коефіцієнт швидкості реакції розкладання йодистого водню в області температур
356 – 3740С дорівнює 2. Використовуючи наближене правило Вант – Гоффа, обчислити константу
швидкості реакції за 3740С, якщо за 3560С вона дорівнює 8,09.19-5
Варіант 8
натром за 9,40С дорівнює 2,37, а при 14,40С – 3,204. Розрахувати за рівнянням Арреніуса, за якої
температури константа швидкості буде дорівнювати 15
2 Осмотичний тиск розчину, який містить 7,5г цукру у 625см3 розчину, 8,307.104 Па за 120С.
Визначити молекулярну масу цукру
3 Скільки грамів гліцерину С3Н8О3 необхідно розчинити у 90г води за 300С, щоб знизити тиск пари на
266,5Па? Тиск пари води за 300С 4242,30Па
4 В яку сторону зміститься рівновага реакції N2 + О2 <==> 2NО – 181 кДж
при: а) зниженні температури, б) зниженні тиску
при наступних концентраціях реагуючих речовин: 1моль СО, 1,565моль С12, 10моль СОС12
«Розрахунки з використанням законів Фарадея.

Розрахунки електропроводності розчинів – електролітів.
Розрахунок рівноважних електродних потенціалів та електрорушійної сили»
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

ТЕМА: РОЗРАХУНКИ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАКОНІВ ФАРАДЕЯ. РОЗРАХУНКИ

ЕЛЕКТРОПРОВОДНОСТІ РОЗЧИНІВ ЕЛЕКТРОЛІТІВ. РОЗРАХУНОК РІВНОВАЖНИХ ЕЛЕКТРОДНИХ
ПОТЕНЦІАЛІВ ТА ЕЛЕКТРОРУШІЙНОЇ СИЛИ

Електроліз – це сукупність хімічних реакцій, які відбуваються під впливом електричного струму
на електродах, занурених у розчин або розплав електроліту.
Важливу роль в процесі електролізу відіграє матеріал, з якого виготовлено електроди,
особливо анод. Такі матеріали, як платина та графіт, є інертними, тобто самі не
окиснюються під час електролізу, окиснюються ж тільки компоненти електроліту. Якщо аноди
виготовлено з міді, цинку, заліза, нікелю тощо, то в процесі електролізу матеріал анода може
окиснюватись (електроліз з розчинним анодом).
Під час електролізу розплавлених електролітів з інертними електродами на катоді завжди
відновлюються катіони металу, а на аноді окиснюються аніони.
Наприклад, під
+
час- електролізу розплаву хлориду натрію відбуватимуться такі процеси:
NаСl == Nа + Сl (дисоціація електроліту в розплаві);
Na+ -+ е = Nа (відновлення, реакція на катоді);
2С1 - 2е = Сl2 (окиснення, реакція на аноді).
Загальне рівняння реакції одержимо, якщо зрівняємо число електронів, що беруть участь в
катодному і анодному процесах, тобто помножимо рівняння реакції на катоді на 2:
Na+ + e = Na |2
-
2Cl - 2e = Cl 2 | 1
електроліз
+ -
2Na + 2Cl --------------> 2Na + Cl2
або електроліз
2NaCl --------------> 2Na + Cl2
Отже, під час електролізу розплаву хлориду натріюна катоді виділяється металічний натрій, на
аноді- газоподібний хлор.
Під час електролізу водних розчинів з інертним електродами поряд з катіонами та аніонами в
електрохімічних реакціях можуть брати участь молекули води. Щоб визначити, які
частинки братимуть участь в катодному процесі, необхідно врахувати значення потенціалів
електродів, яким відповідають іони, наявні в розчині. Доцільнo скористатись рядом
стандартних електродних потенціалів.
Можливі на катоді такі варіанти:

+
1 2+Якщо
3+
в розчині містяться іони металів, для яких Е0 < 1,18В (наприклад, іони
К ,Са ,Аl ) відновлюватись будуть молекули води:
2Н 2О + 2е = Н2 + 2ОН-
2. Якщо в розчині містяться іони металів з Е° >0 (Сu2+, Аg+ тощо), то вони легко
відновлюються, наприклад:
Сu2+ + 2e = Сu.
3. У розчині, що містить іони металів з -1,18< E° <0 (наприклад, Zn 2+, Fе 2+), під час
електролізу відбуваються одночасно два процеси — відновлення катіонів металу і молекул
води:
Zn2+ + 2е = Zn;
2Н2О + 2e = Н2 + 2ОН-.
У реакціях на аноді можуть брати участь аніони деяких безкисневих кислот (Сl-, Вr-, І-, S2-) і
гідроксид-іони ОН-, наприклад:
2Сl- - 2е = Сl2;
4ОН- - 4e = Н2O + O2.
Якщо ж у розчині наявні аніони F - , SO 4 2- , NO 3 - ,СО32-, то окиснення зазнає не аніон, а вода:
2Н2О - 4е = 4Н+ + О2.
У процесі електролізу з розчинними електродами на аноді окиснюється метал, наприклад,
якщо анод нікелевий:
Ni - 2е = Nі2+.
Електроліз знаходить широке застосування в промисловості, в першу чергу він
використовується для добування різних речовин (металів, газів та ін.).

Приклад 1 Складіть рівняння електролізу розплавленого йодиду натрію з графітовими
електродами.
Розв'язок. 1. В розплаві йодид натрію NaI дисоціює на іони: NaI <==> Na+ + I-
Катіони натрію під впливом електричного струму зміщуються до катода (негативного
електрода), йодид-іони — до анода (позитивного електрода).
2. На катоді відбувається відновлення катіонів натрію:
Катод (-) Nа+ + е = Nа.
3. Йодид-іони віддають електрони аноду, тобто окиснюються. Внаслідок цього
утворюється молекулярний йод:
Анод (+) 2I- - 2e = І2.
4. Загальне рівняння процесу електролізу одержимо, підсумовуючи рівняння реакцій
окиснення та відновлення. Перед цим множимо кожне рівняння на такий коефіцієнт, щоб
зрівняти число електронів, які беруть участь у катодному та анодному процесах:
Na+ + e = Na | 2
2I- - 2e = I2 | 1
2Na+ + 2I- ---------------> 2Na + I2
або в молекулярній формі: 2NaI ----------------> 2Na + I2
Приклад 2 Складіть рівняння електролізу водного розчину сульфатної кислоти з

інертними електродами.
Розв'язок. 1. У водному розчині сульфатна кислота практично повністю дисоціює на іони за
двома ступенями:
перший ступінь Н2SО4 <==> Н+ + НSО4-; другий ступінь НSO4- <==> Н+ + SO42-.
2. Під час проходження крізь розчин кислоти постійного електричного струму іони
гідрогену переміщуються до катода і відновлюються з утворенням молекулярного во дню;
Катод (-) 2Н+ + 2е = Н2.
3. Поблизу анода накопичуються сульфат-іони, проте у водних розчинах легше
окиснюється вода:
Анод (+) 2Н2О - 4е = 4Н+ + О2.
4. Складаємо загальне рівняний електролізу:
2Н + + 2е = Н 2 |2
2Н 2 О - 4е = 4Н + + О 2 | 1
----------------------------------------
4Н+ + 2Н 2 О --------------> 2Н 2 + 4Н + + О 2
Виключаємо з правої та лівої частин однакове число одноіменних іонів і одержуємо:
2Н 2О -------------> 2Н2 + О2
Отже, під час електролізу розчину сульфатної кислоти розкладається вода з утворенням
водню та кисню.
Приклад 3 Складіть рівняння реакцій, що відбуваються під час проходження постійного

електричного струму крізь водний розчин хлориду цинку (електроди виготовлено з інертного
матеріалу) .
Розв'язок. 1. Пишемо рівняння електролітичної дисоціації солі у водному розчині:
ZnС12 <==> Zn2+ + 2С1-.
2. Стандартний електродний потенціал цинкового електрода дорівнює: E°(Zn2+ | Zn) = -0,76 В,
отже, на катоді відбуваються дві реакції — відновлення катіонів цинку і молекул води:
Катод (-) Zn2+ + 2е = Zn; 2Н2О + 2е = 2ОН- + Н2.
3. На аноді окислюються хлорид-іони:
Анод (+) 2Сl - - 2e = С12.
4. Загальне рівняння в даному випадку скласти не можна, оскільки невідомо, яка частина
електрики витрачається в катодному процесі на відновлення води, а яка — на відновлення іонів
цинку.
Приклад 4 Які реакції відбуватимуться на електродах під час електролізу водного розчину
сульфату купруму (II) з мідним анодом?
Розв'язок. 1. Складаємо схему електролітичної дисоціації солі у водному розчині:
CuSO4 <==> Cu2+ + SO42-
2. На катоді відбувається відновлення катіонів міді (II), оскільки
2+
E °(Сu2+ |Сu) = + 0,34 В:
Катод (- ) Сu + 2e = Сu.
3. Через те що анод виготовлено з міді (розчинний), анодний процес буде пов'язаний з
окисненням металу:
Анод (+) Сu - 2е = Сu2+
Отже, внаслідок електролізу мідь розчиняється на аноді, але така сама кількість міді (виключаючи
невеликі втрати) виділяється на катоді. Загальне рівняння в даному випадку написати не можна.
Приклад 5 Під час електролізу водного розчину броміду натрію на аноді, виділився бром, маса
якого становила 5г. Обчисліть об'єм газу (нормальні умови),який виділився при цьому на
катоді.
Розв'язок. 1. Складаємо схему процесу електролізу, враховуючи, що катіони натрію не
відновлюються у вoдному розчині:
Катод (-) 2Н2О + 2е = Н2 + 2ОН- |1
Анод (+) 2Br - - 2e = Br2 |1
-----------------------------------------------------------------
2Br - + 2H2O ---------------> Br2 + H2 + 2OH-
або 2NaBr + 2H2O ---------------> Br2 + H2 + 2NaOH
Отже газ, що виділяється під час електролізу на катоді - водень.
2 Обчислюємо кількість речовини брому, який утворився внаслідок електролізу
m(Br2) 8г
n (Br2) = ------------; n (Br2) = --------------- = 0,05 моль
M(Br2) 160 г/моль
3 З рівняння електролізу випливає:
n(H2) = n(Br2); n(H2) = 0,05 моль
4 Знаходимо обєм водню, що виділився, приведений до нормальних умов:
V(H2) = n(H2) Vm; V(H2) = 0,05моль . 22,4моль = 1,12 л.
Електроліз. Закони Фарадея
При електролізі на електродах безперервно протікають окиснювально-відновні процеси; на катоді

—процес відновлення, на аноді — окиснення. Продукти цих реакцій або відкладаються на
електродах, або виступають у вторинні реакції (взаємодіють між собою, з молекулами розчинника або
з речовиною електроду), або накопичуються в розчині у електродів. Протікання первинних
анодних і катодних процесів підкоряється законам, встановленим англійським ученим М. Фарадєєм
(1834).
1. Маса речовини m, що виділяється на електроді електричним струмом, прямо пропорційна
кількості електрики Q, що пройшла через електроліт:
m = kQ Q = kI
де I — сила струму, A;  — час пропускання струму,c; k — електрохімічний еквівалент, рівний
кількості речовини (кг), що виділяється при проходженні 1 кулона (Кл) або 1 ампер-секунди
(А-с) електрики:
m = kI
2 Маси різних речовин, що виділяються однією і тією ж кількістю електрики, прямо
пропорційні їх хімічним еквівалентам:
m 1 / m 2 = E1 / E 2.
Для виділення I кг-eкв речовини потрібно пропустити через електроліт одну і ту ж кількість
електрики. Його позначають буквою F і називають числом Фарадея (фарадеем).
F = 9,65. 107 Кл. Для 1 г-eкв F = 9,65.104 Кл.
З пропорції E / F = k / l можна визначити величину електрохімічного еквівалента k = E / F.
Химичний еквівалент Е визначають по формулі E = M/n,
де М — молекулярная маса; п — заряд іона. ( Точніше п — зміна заряду іона під час
електролізу).
Тоді формула k = (M/n) (1/F) є математичним виразом другого закону Фарадея: електрохімічні
еквіваленти різних речовин прямо пропорційні їх хімічним еквівалентам.
Підставив у в рівняння значення k одержимо формулу, яка об’єднує обидва закони Фарадея:
m = (M / nF) I
При практичному проведенні електролізу завжди деяка частка електричної енергії витрачається
на побічні процеси, наприклад, на виділення разом з металом водню тощо.
Важливою характеристикою рентабельності роботи установки для проведення електролізу є
вихід по струму (  % ):
 = (m пр / m теор) 100 ,
де mпр— маса фактично виділеної речовини на електроді при електролізі;
mтеор — маса речовини, яка повинна була виділитися відповідно до закону Фарадея.
Для обчислення виходу по струму можна користуватися і іншою формулою
 = (Qтеор / Qпр ) 100 ,
Qтеор — кількість електрики, необхіднa за законом Фарадея для виділення даної кількості
речовини;
Qnp — кількість електрики, практично витрачена на виділення тієї ж кількості речовини.
На процес електролізу істотно впливає щільність струму, тобто величина струму, що доводиться
на одиницю робочої поверхні електроду.
Звичайно щільність струму i виражають в А/см2 або А/дм2:
і = І/S
S- площа поверхні електроду.
Приклад 6. Струм, проходячи через розчин кислоти, виділяє за 6 хв 120 см3 водню, зміряних при
17°С під тиском 98910 Па. Розрахувати силу струму.
Розв’язок 1Обчислюємо масу водню, що виділився, по рівнянню Менделєєва.
M(H2) pV 2,016. 98910 . 0,12.10-3

m(H2) = ------------- = ------------------------------ = 9,924.10-3 г
RT 8,314 . 290
2 Силу струму визначаємо за формулою
m(H2) 9,65.104 9,924.10-3 . 9,65.104

І = -------------------- = --------------------------- = 2,64A
E(H2)  1,008 . 360
Приклад 7. При електролізі розчину хлориду натрію було одержане 400 см3 розчину, що містить
18,00 г NaOH. За той же час в кулонометрі виділилось 0,20 г міді з розчину сульфату купруму.
Визначити вихід по струму.
Розв’язок. 1 Хімічний еквівалент міді 31,77, а NaOH 40,01.
Згідно другого закону Фарадея
m(NaOH) / m(Cu) = E(NaOH) / E(Cu). Теоретична кількість лугу, що виділиться, складає:
m(Cu) E(NaOH) 20,20 . 40,01

m(NaOH) = ----------------------- = ------------------ = 25,44г.
E(Cu) 31,77
2 Визначаємо вихід по струму:

 = (18,00 / 25,44) 100 = 70,76%.
Приклад 8 При силі струму 0,2А за 50хв із наважки сплаву 1,8356г на катоді виділилась мідь, а
на аноді – свинець у вигляді РbО2. Визначити вміст міді і свинцю у сплаві (мас.частк.).
Розв’язок 1 Визначаємо кількість пропущеної електрики Q = I = 0,2. 3000 = 600 Кл
2 Знаходимо маси виділених міді та оксиду плюмбуму за формулою m = (Е / F)Q = (M / nF)Q
E(Cu) . 600 31,77 . 600

m(Cu) = -------------- = --------------- = 0,1976 г
9,65.104 9,65.104
E(PbO2) 600 M(PbO2) 600 239,2 . 600

m(PbO2) = ----------------- = -------------------- = ---------------- = 0,7439 г
9,65.104 n 9,65.104 2 .9,65.104
3 Знаходимо масу свинцю в PbO2

0,7439 . 207,2
m(Pb) = -------------------- = 0,6443 г
239,2
4 Знаходимо вміст речовин

0,1976. 100
X(Cu) = ---------------- = 10,76%,
1,8356
0,6443 . 100
X(Pb) = ------------------ = 35,10% .
1,8356
Приклад 9 При кулонометричному титруванні 25см3 розчину дихромату калію електролітично
генеруємими у розчині іонами Fe2+ на відновлення іонів Cr2O72- необхідно 20хв при силі струму
0,25А. Визначити нормальну концентрацію досліджуємого розчину дихромату калію.
Розв’язок 1 Визначаємо кількість електрики, яка пройшла крізь розчин

Q = I  = 0,25 . 20 . 60 = 300Кл, що відповідає
4
300 / 9,65.10 = 0,0032 г-екв
2 Визначаємо концентрацію розчину
0,0032
N(K2Cr2O7) = --------- 1000 = 0,128 г-екв/л.
25
Задача 10 Скласти схему електролізу розплавів: а) СаС12; б) натрій гідроксиду.
Рішення.
а) У розплаві кальцій хлорид дисоціює на йони:
СаС12 = Са 2+ + 2С1-
Під час проходження крізь розплав електричного струму до негативного електрода (К – катода)
будуть переходити катіони Са2+ і приєднувати електрони (відновлюватись). До позитивного
електрода
(А – анода) будуть надходити аніони С1- і віддавати електрони (окиснюватись).
Схема процесу набуває вигляду:
К: Са 2+ + 2е = Са | 1
А: 2С1- -2е = С12 |1
Са 2+ + 2С1- --------------> Са + С12
або СаС12 ---------> Са + С12
б) У розплаві натрій гідроксид дисоціює на іони:

NaOH <=> Na+ + OH -
Схема процесу електролізу:
К: Nа + + е = Nа |4
-
А: 4OH - 4е = O2 + 2H2O | 1
4 NaOH --------------> 4Nа + O2 + 2H2O
Задача 11 Скласти схему електролізу водних розчинів: а) купрум (ІІ) хлориду; б) кальцій хлориду;
в) натрій сульфату. У всіх випадках використовується вугільний електрод.
Рішення.
а) У розчині купрум (ІІ) хлорид дисоціює на йони:
СuС12 = Сu 2+ + 2С1-
Йони купруму (ІІ) можуть відновлюватись на катоді у водному розчині.На аноді у водному розчині
окиснюються йони хлору.
Схема електролізу:
К: Сu 2+ + 2е = Сu | 1
А: 2С1- -2е = С12 | 1
Сu 2+ + 2С1- --------------> Сu + С12
або СuС12 ---------> Сu + С12
б) У водному розчині кальцій хлорид дисоціює на йони:

СаС12 = Са 2+ + 2С1-
Йони Са 2+ не можуть відновлюватись у водному розчині, оскільки мають малий стандартний
електродний потенціал. а замість них відновлюються молекули води, хлорид – йони окиснюються.
К: 2Н2О + 2е = Н2 + 2ОН- |1
А: 2С1- - 2е = С12 |1
2Н2О + 2С1- --------------> Н2 + С12 + OН-
2Н2О + СаС12 --------------> Н2 + С12 + Са(OН)2
в) Дисоціація натрій сульфату у водному розчині:

Na2SO4 <=> 2Na+ + SO42-
Йони Na+ і сульфат – йони SO42- не можуть розряджатись на електродах у водному розчині, отже, на
катоді відбуватиметься відновлення, а на аноді – окиснення води.
К: 2Н2О + 2е = Н2 + 2ОН- |2
+
А: 2Н2О - 4е = 4Н + О2 |1
6Н2О --------------> 2Н2 + 4Н+ + 4OН- + О2
або враховуючи, що 4Н+ + 4OН- = 4Н2О, тоді
2Н2О --------------> 2Н2 + О2
Тобто у водному розчині Na2SO4 на катоді виділяється водень, а на аноді – кисень.
Задача 12 Скласти схему електролізу водних розчинів: а) купрум (ІІ) хлориду; б) NiSO4.
У всіх випадках використовується мідний катод і анод.
Рішення.
а) У розчині купрум (ІІ) хлорид дисоціює на йони:
СuС12 = Сu 2+ + 2С1-
Йони купруму (ІІ) Сu 2+ відновлюються на катоді у водному розчині, оскільки стандартний
електродний потенціал купруму більший, ніж у гідрогену. А оскільки анод є розчинним, то під час
електролізу сам піддається окисненню, тобто надсилає електрони у зовнішнє коло.
К: Сu 2+ + 2е = Сu | 1
А: Сu - 2е = Сu2+ | 1
2+
Сu + Сu --------------> Сu + Сu 2+
або СuС12 + Сu -----------> Сu + Сu С12
Анод при електролізі розчиняється, а на катоді осаджується чиста мідь.
б) Дисоціація сульфату нікелю у водному розчині:

NiSO4 <=> Ni 2+ + SO4 2-
Йони нікелю Ni 2+ при електролізі на катоді відновлюються одночасно з молекулами води
(стандартний електродний потенціал менший, ніж у гідрогену, але більший, ніж у алюмінію), а
розчинний анод під час електролізу сам піддається окисненню.
К: Ni 2+ + 2е = Ni |1
-
2Н2О + 2е = Н2 + 2ОН |1
А: Ni А - 2е = Ni 2+ |2
Ni + 2Н2О + 2 Ni А --------------> Ni К + Н2 + 2ОН- + 2Ni 2+
2+
NiSO4 + 2Н2О + 2 Ni А --------------> Ni К + Н2 + Ni (ОН)2 + NiSO4

На катоді одночасно виділяються нікель і водень, а анод з нікелю розчиняється з утворенням нікель
гідроксиду та нікель сульфату у водному розчині.
Задача 13 Електролізом розклали 3,5моля води. Підрахувати скільки отримано: а) молей кисню,
б) грамів кисню, в) молекул кисню, г) який об’єм зайняв би отриманий кисень при температурі 290К
та тиску 2,36атм?
Рішення.
У результаті електролізу води утворюється водень та кисень: Н2О --------------> Н2 + 0,5О2
З 1моля води утворюється 0,5 моля О2.
З 3,5моля води утворюється 0,5 . 3,5 = 1,5моль О2 , що становить 1,75 . 32 = 56г,
або 6,02 . 1023 . 1,75 = 1,05. 1024 молекул.
При температурі 290К та тиску 2,36 атм отриманий газ займає об’єм, котрий обчислюють за
рівнянням стану ідеального газу pV = nRT, де
p – тиск, Па;
T – температура, К;
V – об’єм, л;
n – число молей, моль;
R – газова стала, R = 0,082 л . атм / град
0,5 . 0,082 . 290
V = --------------------- = 18,58 л.
2,36
Задача 14 Яке залізо кородує швидше – те, що перебуває у контакті з оловом , чи те, що
контактує з міддю? Поясніть.
Рішення.
Стандартні електродні потенціали Е0 (Fe2+ /Fe) = - 0,44В; Е0 (Sn2+ /Sn) = - 0,14В;
Е0 (Cu2+ /Cu) = + 0,34В.
Два метали у контакті утворюють гальванічну пару.
Якщо залізо – К(катод) у контакті з оловом, то залізо є активнішим і буде розчинятись, а олово –
А(анод) буде збирати на своїй поверхні електрони:
ЕРС = ЕК – ЕА = - 0,14 – ( - 0,44) = 0,36В.
Якщо залізо – К(катод) у контакті з міддю, то залізо є активнішим і буде розчинятись, а мідь –
А(анод) буде збирати на своїй поверхні електрони:
ЕРС = ЕК – ЕА = 0,34 – ( - 0,44) = 0,78В.
Залізо у контакті з міддю буде кородувати швидше, тобто ЕРС цієї гальванічної пари є більшим
майже удвічі від гальванічної пари залізо – олово.
Задача 15
Електролізу піддали 125кг 8% розчину натрій гідроксиду. Через деякий час концентрація розчину
збільшилась до 9,345%. Визначити, які речовини, в якій кількості повинні виділитись на
електродах при 100% їх виходу від теоретичного.
Рішення.
Схеми електродних процесів Н2О
NaOH ------------> Na+ + OH-
На катоді: Е0 = - 2,71В Na+

Е0 = - 0,83В 4Н2О + 4е ---> 4ОН- + 2Н+
На аноді: Е0 = - 0,40В 4ОН- - 4е ---> 2Н2О + О2
Сумарно: 2Н2О ---> 2Н2 + О2
Таким чином, при електролізі водного розчину NaOH іде розклад води, а NaOH не витрачається і
концентрація його збільшується.
1 Знаходимо масу NaOH в розчині 1
m (p1) . w(p1) 125 . 8
m (NaOH) = ------------------ = -------------- = 10 кг
100 100
2 Знаходимо масу розчину 2
m (NaOH) . 100 10 . 100
m (р2) = ----------------------- = -------------- = 107 кг
w(p2) 9,345
3 Знаходимо масу води, що розклалась під час електролізу
 m (Н2О) = m (р1) - m (р2) = 125 – 107 = 18 кг, тобто 1 кмоль.
4 1моль води складається з 1моль Н2, 0,5моль О2, тобто, коли розкладається 1кмоль води, то на
катоді виділяється 1кмоль Н2 або 2кг Н2; а на аноді – 0,5кмоль кисню або 16кг О2 .
Електрична проводимість розчинів. Закон розведення
Електрична проводимість характеризує здатність речовин проводити електричний струм під дією
електричної напруги. Електрична проводимість – величина, оборотна опору (1/R). За одиницю
електричної проводимості прийнято сименс (См). Сименс дорівнює електричній проводимості
проводника опором 1 Ом.
Питомою електричною проводимістю проводників другого рода називається електрична
провідимість 1 м3 електролива, розміщеного між платиновими електродами з поверхнею 1 м2 на
відстані 1 м один від одного. Якщо площа електродів S, а відстань між ними l, то питому
електричну проводимість обчислюють за формулою
 = (1/R) (l/S),
де R — загальний опір електроліту, Ом. Розмірність [ ] = См / м.
Дослідним шляхом за допомогою моста Кольрауша, який питається високочастотним змінним
струмом, визначають опір R розчину, налитого в спеціальну судину з впаяними платиновими
електродами.
Для моменту, коли міст врівноважений, справедливо співвідношення
R / Rвимір = а / b або R = Rвимір.a / b
де Rвимір - відомий опір моста; а — відрізок реохордного дроту, відповідний опору судини, см;
b- інша частина реохордного дроту, см; b = 100—а; 100 см - довжина реохордного дроту.
Постійну судини l /S визначають по розчину КС1 відомої концентрації. Електричну проводимість
цього розчину КС1 беруть з таблиці, а опір R КС1 визначають за допомогою моста опору.
l / S = RKCl .  KCl
Еквівалентною електричною проводимістю  v називається проводимість стовпа розчину, що
містить 1 кг-екв електроліту, який знаходиться між електродами великої площі, і які знаходяться
один від одного на відстані 1 м.
Еквівалентна електрична провідність в V раз більше питомої, тобто v =  V
де V — об'єм (м3), в якому міститься 1 кг-екв розчиненого електроліту.
Його називають розведенням розчину (м3 / кг-екв).
См м3
Розмірність [ v ] = ----- --------- = См .м2 .кг-екв-1
м кг-екв
Розведення — величина, зворотна концентрації С (кг-екв/м3).
Отже  v =  / С.
Еквівалентна електрична проводимість розчинів зростає з розбавленням розчину.
Згідно закону Кольрауша, еквівалентна електрична проводимість електроліту при безкінечно
великому розбавленні рівна сумі рухливостей катіона lк і аніона 1а: ∞ = lк + la
або ∞ = F ( Uк + Ua),
де F — число Фарадея; Uк і Ua — абсолютні швидкості руху катіона і аніона;
Uк і Ua визначають експериментально, найчастіше вимірюванням чисел перенесення іонів, що є
відносними швидкостями руху іонів.
Для електролітів, які диссоціюють на два іони nк = Uк / (Uк + Ua)
na = Ua / (Uк + Ua)
де nк — число перенесення катіона, тобто частка електрики, яка переноситься катіонами;
na — число перенесення аніона;
nк + na = 1.
Для розчинів багатьох електролітів зв'язок між ступенем дисоціації  і електричною
проводимістю розчину заданої концентрації (розведення)  v виражається рівнянням
 =  v / ∞
У слабких бінарних електролітів з разбавлением розчинів збільшується ступінь дисоціації і
еквівалентна електрична проводимість, а константа дисоціації Кдис при постійній температурі є
постійною величиною (закон розведення Оствальда).
Співвідношення Кдис =  2С / (1 - v )
 v2C
Кдис = ----------------------
∞ (∞ - v)
 v2
Кдис = ---------------------
∞ (∞ - v ) V
є математичним записом закону розведення.
Сильні електроліти не підкоряються цьому закону. Спостерігаючи зміну електричної провідності
в ході титрування, графічно можна точно визначати момент еквівалентності і розраховувати
концентрацію речовини в розчині (метод кондуктометричного титрування).
Приклад 10. Опір 0,01 н. КС1 в судині для вимірювання електричної провідності при 18° C дорівнює
408 Ом. Якщо цю ж судину заповнити дистильованою водою і включити опір 50 000 Ом, то відлік по
містку, відповідний опору судини з водою, складе 71,43 см. Обчислити питому електричну
проводимість води.
Рішення. 1 З таблиці довідника знаходимо 0,01 н. КС1 при 18° С і обчислюємо постійну
електролітичної судини по рівнянню l/S = RKCl .  KCl
l/S = 0,1224 . 408 = 49,95м-1,
b =100 — а = 100 — 71,43 = 28,57 см.
2 Загальний опір води обчислюємо за формулою R = Rвимір.a / b
RH2O = 50000 . 71,43 / 28,57 = 125000 Ом.
3 За рівнянням  = (1/R) (l/S) визначаємо питому електричну проводимість води.
1 . 49,95
 Н2О = ------------------ = 3,995. 10-4 См /м
125000
Приклад 11 При 180С питома електрична проводимість розчину Mg(NO3)2 концентрації 5%

дорівнює 4,38 См/м. Густина його 1,038 г/см3. Розрахувати уявну ступінь дисоціації Mg(NO3)2 в
даному розчині.
Рішення 1 Розраховуємо нормальність розчину Mg(NO3)2

m ρ 1000 5. 1,038 . 1000
С = ------------------- = -------------------- = 0,6997 г-екв / л.
100. E Mg(NO3)2 100 . 74,17
2 Знаходимо еквівалентну електричну проводимість
 v = χ / C = 4,38 / 0,6997 = 6,261 См.м2.кг-екв-1
3 Розраховуємо  ∞ за формулою ∞ = lк + la .
Рухливості іонів знаходяться в довідниках.
∞ = 4,46 + 6,26 = 10,72 См.м2.кг-екв-1
4 За формулою  =  v /  ∞ розраховуємо ступінь дисоціації
 = 6,261 / 10,72 = 0,5841 (58,41%).
Приклад 12 Абсолютні швидкості іонів К+ та СІО4- при 180С відповідно дорівнюють 6,604.10-8 та
6,122.10-8 м2/с. Визначити числа переносу іонів К+ та СІО4- та еквівалентну електричну
проводимість при безкінечному розведенні розчину перхлорату калію КСІО4 за вказаної
температурі.
Рішення 1 Визначаємо числа переносу одного із іонів, наприклад СІО4-

U ClO4- 6,122.10-8
n ClO4- = -------------------- = ----------------------------- = 0,4809
U K+ + U ClO4- (6,604 + 6,122) 10-8
2 Числа переносу іона К+ можна визначити таким же чином, але простіше розрахувати за
формулою
n K+ = 1 - n ClO4- = 1 - 0,5809
3 Еквівалентну електричну проводимість розраховуємо за рівнянням
 v ClO4- = F(U K+ + U ClO4- ) = 9,65.107 (6,604 + 6,122)10-8 = 12,28 См.м2.кг-екв-1
Приклад 13 При 180С питома електрична проводимість насиченого розчину йодиду аргентуму
дорівнює 4,144.10-6 См/м, питома електрична проводимість чистої води, визначеної в цих же
умовах, 4.10-6 См/м. Визначити концентрацію АgІ (кмоль/м3) в насиченому розчині (розчинність).
Рішення 1 Насичений розчин важкорозчинної речовини можна вважати безкінечно розведеним.

За таблицею рухливостей іонів знаходиться еквівалентна електрична проводимість при
безкінечному розведенні
∞ AgI = l Ag+ + lI- = 5,32 + 6,68 = 12,00 См.м2.кг-екв-1
Розраховується питома електрична проводимість солі
χ AgI = 4,144.10-6 - 4.10-6 = 0,144.10-6 = 1,44.10-7 См/м
3 З формули  = χ / С визначається концентрація

1,44.10-7
САgI = ------------ = 1,2.10-8 кг-екв/м3 (моль/л).
12,00
Електродні потенціали і е. р. с. гальванічних елементів
Гальванічний елемент є хімічним джерелом постійного струму. Його схематично можна записати
так:
Електрод I | розчин I || розчин II | електрод II
Е1 Едиф Е2
Різниця потенціалів між електродом і розчином називається електродним потенціалом, а між
двома різними розчинами—диффузионним потенціалом.
Е.р. с. гальванічного элемента визначається в основному різницею між електродними
потенціалами.
Потенціал металевого електроду, зануреного розчин солі того ж металу з активністю іонів а Меn+ ,
розраховують за формулами:
для 25° С
0,059
E Me/Men+ = E0 Me/ Men+ + ----------- lg a Men+
ne
для 180C
0,058
n+ 0 n+
E Me/Me = E Me/ Me + ----------- lg a Men+
ne
де Е° Me/ Men+ — нормальний електродний потенціал;

ne — число електронів, що беруть участь в електрохімічній реакції.
Для достатньо розбавлених розчинів активність a Men+ в рівняннях можна замінювати
концентрацією іонів. У довіднику приводяться середні коефіцієнти активності  ± сильних
електролітів в розчинах різної моляльності .
Оскільки активності окремих іонів часто бувають невідомі, то при розрахунках користуються
середніми значеннями активностей а± і коефіцієнтів активності  ± іонів даного електроліту:
де m± — середня іонна моляльність електроліту: а± = m± .  ±
Для електролiту типу КС1 ZnSO4 середня іонна моляльність співпадає з моляльністю розчину
(моль/1000 г Н2О). Для інших типів электролитiв середню іонну моляльність m± обчислюють за
відповідними формулами.
E. p. с. гальванічного елементу при 25° C розраховують по формулі
0,059 0,059
1 11
Е = Е1 — Е2 = E0 - E0 + ------- lg a1 - ---------- lg a2
ne1 ne2
де E01 і E011—нормальнi потенціали електродів (знаходять по таблиці ряду напруг);

a1 і а2— активності (для розбавлених розчинів концентрації) іонів в розчинах.
Якщо ne1 = ne2 = ne , то при 25° С
0,059 а1
1 11
Е = E0 - E0 + ------- lg -----
ne a2
при 18°С
0,058 а1
1 11
Е = E0 - E0 + ------- lg -----
ne a2
При обчисленні е.р.с. Е від більшого потенціалу віднімають меньший, керуючись даними таблиці
ряду напруг. Таким чином, у всіх випадках Е>0.
На досліді вимірювання е.р.с. гальванічних елементів звичайно виконують компенсаційним
методом. При використанні містка потенціометра, з реохордним дротом обчислення е. р. с.
проводять за формулою Ex = Ew (AKx / AKw)
де Ех — e. p. с. досліджуваного елементу; Ew — e. p. с. нормального елементу Вестону: АКx —
відрізок реохордного дроту при компенсацiї e.p.с. випробовуваного елементу; AKw — відрізок
реохордного дроту при компенсації е.р.с. елементу Вестону.
При 20°С Ew = 1,01830 В; при 25°С Еw = 1,01807 В. Прі дослідному вимірюванні потенціалу
окремого електроду його сполучають в гальванічну пару з електродом порівняння (з нормальним
водневим або каломельним) і визначають е.р.с. складеної гальванічного ланцюга. Змірявши е.р.с.
цього ланцюга методом компенсації і знаючи величину потенціалу електроду порівняння, по
різниці знаходять потенціал досліджуваного електроду. Потенціал нормального водневого
електроду умовно приймають рівним нулю Е 0 Н2 / Н+ = 0.
Потенціал каломельного електроду при заданій температурі і відповідній концентрації розчину
КС1 знаходять з таблиці.
Оборотний гальванічний елемент, складений з двох пластинок одного і того ж металу, занурених
в розчини солей того ж металу, але з різною концентрацією (активністю) іонів металу,
називається концентраційним елементом.
Е. р. с. концентраційного елементу при 180С обчислюють за формулами:
0,058 а1
Еконц = -------- lg ----
ne a2
0,058 С1
Еконц = ------- lg -----
ne С2
де - ne — заряд іона; C1 і С2 — концентрації іонів металу в розчинах солей, г-іон/л (C1>C2);

a1 і а2—активності іонів в розчинах (а1 >а2).
Концентраційний ланцюг може бути складений з водневих електродів, занурених в розчини з
різним вмістом іонів Н+. Потенціометрично можна точно визначати концентрацію іонів водню і
рН розчину. При цьому використовуються різні гальванічні ланцюги. Якщо ланцюг складається
із водневого електроду, зануреного в досліджуваний розчин та каломельного електроду, то при
25°С
рН = (Ел – Е к.е) / 0,059
де Е к.е - потенціал каломельного електроду (з 1 н., 0,1 н. або насиченим розчином КС1) при
25°С.
Для розчинів, рН яких не перевищує 8, можна застосовувати хінгідронно-водневий, хінгидронно-
каломельний або хінгидронно -хінгідронний ланцюги. При хингидронно-водневому ланцюзі
рН розчину обчислюють за формулою (t =18° С)
рН = (0,6940 — Ел) / 0,058.
Якщо замість водневого електроду застосований насичений каломельний електрод, то при 18°С
рН = (0,4457 — Ел) / 0,058.
При хінгидронно-хінгидронному ланцюгу водневий показник одного з розчинів повинен бути
відомий. Звичайно застосовують буферну суміш (10 см3 0,1 н. НС1+ 90 см3 0,1 н. КС1), рН якої 2,08.
Тоді при 18° С рН = 2,08 + Ел / 0,058.
Концентрацію речовин в розчині можна з великою точністю визначати методом
потенціометричного титрування. При цьому в ході титрування безперервно вимірюють е. р. с.
ланцюга, складеного з індикаторного електроду (iндикаторним називається електрод, потенціал
якого залежить від активності (концентрації) іонів, які визначаються), зануреного в
досліджуваний розчин, і електроду порівняння. Момент еквівалентності визначають по різький
зміні (скачку) е. р. с. (безіндикаторне титрування).
Приклад 14 Обчислити потенціал мідного електроду в розчині, який містить 0,16г СuSO4 в
200см3 води при 250С.
Рішення 1 За довідником знаходиться коефіціент активності  ± для 0,005m CuSO4:  ± = 0,573
2 Знаходимо середню активність іонів a Cu2+
a Cu2+ = CCuSO4 .  ± = 0,005 . 0,573 = 0,002865.
3 Розраховуємо електродний потенціал за формулою
0,059
E Me/Men+ = E0 Me/ Men+ + ----------- lg a Men+
ne
4 За довідником знаходиться значення E0 Cu / Cu2+ = 0,34B та визначається електродний потенціал:
0,059
E Cu / Cu2+ = 0,34 + -------- lg 0,002865 = 0,34 – 0,075 = 0,265B.
2
Приклад 15. Обчислити е. р. с. гальванічного елементу при 25° С:

( + ) Cu | CuSO4 || T1Cl | Т1(-)
0,1моль/1000 г Н2О 0,01 моль/1000 г Н2О
Рішення. 1 По таблиці довідника знаходимо нормальні електродні потенціали для міді і талія.
У довіднику знаходимо середні коефіцієнти активності солей CuSO4 і Т1С1 вказанної
моляльності. Для CuSO4  ± = 0,154; для Т1С1  ± = 0,876.
2 Знаходимо середні активности іонів міді і талія:
а Cu2+ = 0,1. 0,154 = 0,0154;
а Т1+ = 0,01 . 0,876 = 0,00876
3 Розраховуємо е.р.с. за формулою
0,059 0,059
1 11
Е = Е1 — Е2 = E0 - E0 + ------- lg a1 - ---------- lg a2
ne1 ne2
0,059 0,059
Е = 0,34 + 0,335 = + ------- lg 0,0154 - ---------- lg 0,00876 = 0,741В.
2 1
Приклад 16 Обчислити при 18° С е. р. с. концентраційного елементу, який складається з срібних

електродів, занурених в 0,1 н. і 0,01 н. розчини AgNO3. При цій температурі еквівалентна
електрична провідність 0,1 н. AgNO3 9,43 См.м2.кг-екв-1, а 0,01 н. AgNO3 — 10,78 См.м2.кг-екв-1.
Рішення. 1 Для AgNO3 ne = 1. По електричній проводимості визначаємо ступінь дисоціації
0,1 і  0,01 розчинів AgNO3.
∞ = l Ag+ + l NO3- = 5,32 + 6,26 = 11,58 См.м2.кг-eкв-1,
 0,1 = 9, 43 / 11, 58 = 0,814;  0,01 = 10,78 / 11,58 = 0,931
2 Е. р. с. концентраційного елементу обчислюємо за формулою
0,058 С1 0,1 . 0,814
Еконц = ------- lg ----- = 0,058 lg --------------- = 0,0546 B.
ne С2 0,01 . 0,931
Приклад 17 При 25° C відлік на містку потенціометра, при включенні елементу Вестона рівний
73,7 см, а для елементу, що складається з нормального каломельного електроду і водневого,
зануреного в досліджуваний розчин, — 30,2 см. Обчислити водневий показник розчину.
Рішення 1 Для розрахунку використовуємо формулу: рН= (Ел — Ек.е) /0,059

2 Е25к.е. для 1 н. КС1 знаходимо по таблиці довідника: Е к.е. =0,2828 В.
3 Згідно формули Ex = Ew (AKx / AKw) розраховуємо е.р.с. досліджуємого елемента
АKx 30,2
Ел = Ew ------- = 1,01807 ------ = 0,4171 В.
AKw 73,7
рН = (0,4171 — 0,2828) / 0,059 = 2,27.
Приклад 18 Обчислити ДPAgІ при 25°, якщо потенціал срібного електроду, зануреного в
насичений розчин иодида срібла, рівний 325 мВ (щодо водневого електроду).
Рішення. 1 Потенціал срібного електроду рівний
Е Ag/Ag+ = Е0 Ag/Ag+ + 0,059 lgCAg
2 Знаходимо концентрацію іонів
0,325 = 0, 799 + 0, 059 lg CAg
0,474
lg CAg = - -------- = - 8,0339 = 9,9661
0,059
CAg+ = 9,249 .10-9 г-іон/л. Така ж концентрація і іонів йоду в розчині: СІ- = 9,249.10-9 г-іон/л.
3 Знаходимо добуток розчинності

ДP(AgI) = [CAg+ ] [C I- ] = (9,249.10-9)2 = 8,555.10-17.
Таблична величина ДР (AgI) = 8,500.10-17.
Приклад 19 Розчин нітрату аргентуму потенціометрично титрують 0,5 н. NaCl.

Визначити зміст AgNO3 (міліграм) у титруючому розчині.
Гальванічний ланцюг Ag | AgNО3 | KNО3 | KC1 | Hg2Cl2 | Hg
Рисунок - Потенціометричне титрування нітрату аргентуму хлоридом натрію
Об'єм доданого розчину NaCl, см3 . . . . 1,0 1,8 1,98 2,00 2,02 2,2 3,0
EAg/Ag+ щодо нормального
каломельного електроду, мВ . ....... 383 342 283 224 165 106 64
Рішення. 1 Масу AgNO3 можна обчислити за формулою

mAgNO3 = T NaCl /AgNO3 VNaCl
N NaCl E AgNO3 0,5. 169,88
T NaCl /AgNO3 = ------------------ = ---------------- = 0,08494 г/см3
1000 1000
2 Об'єм розчину NaCl, відповідний точці еквівалентності (VNaCl т.е.) знаходим по графіку з
координатами Е Ag/Ag+ — VNaCl : VNaCl т.е. = 2,0 см3
3 Визначаємо вміст m AgNO3 = 0,08494 . 2, 0 = 0,16988 г, або 169,88 мг.
* Розчинність AgI надзвичайно мала, тому активність іонів Ag+(aAg + ) у насиченому розчині
можна прийняти рівній концентрації цих іонів CAg+ . Те ж відносно іонів I-.
ПРИКЛАДИ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЗА ВАРІАНТАМИ
ВАРІАНТ 1
1 Складіть рівняння реакцій, що відбуваються під час електролізу розплавів таких солей:
а) K2S, б) CaCl2, в) AlCl3.
2 Які процеси відбуваються на електродах при електролізі розчину NiSO4, якщо обидва
електроди виготовлені з нікелю? Як зміниться маса аноду після пропускання струму силою 3,2А
протягом 30хв.?
3 Питома електрична проводимість розчину KNO3 концентрації 15% (мас.частк.) при 180С
дорівнює 11,86 См/м, густина розчину 1,096г/см3. Обчислити ступінь дисоціації KNO3 в розчині.
4 При 250С потенціал мідного електрода, який занурений в розчин Cu(NO3)2 з активністю іонів
купруму 0,0202, дорівнює 0,29В. Обчислити нормальний електродний потенціал міді по
відношенню до нормального водневого електроду.
ВАРІАНТ 2
1 Які реакції відбуватимуться, якщо в розчин хлориду купруму (ІІ) занурити графітові
електроди і пропускати постійний електричний струм?
2 Скільки грамів сульфатної кислоти утвориться при електролізі розчину мідного купоросу
протягом 3г 10хв при силі струму 0,56А?
3 Посудина для вимірювання електричної проводимості, яка заповнена 0,02Н КСl, при 200С
має опір 82,4 Ом, а заповненa 0,005Н К2SО4 – 326 Ом. Обчислити еквівалентну електричну
проводимість розчину К2SО4.
4 Обчислити потенціал срібного електрода в 1m AgNO3 за 250С.
ВАРІАНТ 3
1 Напишіть рівняння реакцій, що відуватимуться під час електролізу водних розчинів йодиду
натрію і сульфату калію з інертними електродами.
2 Крізь розчин FeCl2 пропускали струм силою 3А протягом 12хв, а крізь розчин FeCl3 – струм
силою 4А (за той же час). В якому з розчинів виділиться більше заліза?
3 Питома електрична проводимість розчину CaCl2 концентрації 10% (мас.частк.) при 180С
дорівнює 11,4 См/м. Густина розчину 1,08 г/см3. Обчислити ступінь дисоціації CaCl2 у вказаному
розчині.
4 Обчислити за 250С потенціал цинкового електроду, який занурений у 150 см3 розчину, який
містить 0,2г сульфату цинку; ступінь дисоціації солі в розчині прийняти рівній одиниці.
ВАРІАНТ 4
1 Які продукти утворюються внаслідок електролізу таких солей з інертними електродами: а)
FeSO4, б) NiCl2, в) AgNO3. Напишіть рівняння відповідних реакцій.
2 Крізь з’єднані послідовно розчини SnCl2 і SnCl4 пропускали протягом 10хв струм силою 3А.
Обчислити кількість олову та хлору, які виділились з кожного розчину окремо.
3 Посудина для вимірювання електричної проводимості, яка заповнена 0,02Н КСl, має при 180С
опір 35,16 Ом, а заповнена 0,1Н СН3СООН – 179 Ом. Обрахувати ступінь електролітичної
дисоціації та константу дисоціації СН3СООН.
4 Обчислити за 250С потенціал свинцевого електроду, який занурено в 200 см3 розчину, який
містить 0,1г нітрату плюмбуму. Ступінь дисоціації Pb(NO3)2 в розчині прийняти рівній одиниці.
ВАРІАНТ 5
1 Складіть рівняння процесів, що відбуваються під час електролізу водних розчинів хлоридної
кислоти та гідроксиду барію (електроди інертні).
2 Обчислити кількість PbO2, яка виділиться на аноді при електролізі солі свинцю в
азотнокислому розчині струмом силою 0,16А протягом 45хв.
3 Питома електрична проводимість розчину КОН концентрації 4,2% (мас.частк.) при 180С
дорівнює 14,64 См/м. Густина розчину 1,038 г/см3. Обчислити еквівалентну
електропроводимість та концентрацію іонів ОН- , яка здається.
4 Обчислити е.р.с. гальванічного елемента при 250С:
Ag | AgNO3 || NiSO4 | Ni
C1 C2
Концентрація розчину AgNO3 С1 = 0,005 моль/1000г Н2О, а розчину NiSO4 С2 = 0,1 моль/1000г Н2О.
ВАРІАНТ 6
1 Які речовини можна добути внаслідок електролізу водного розчину хлориду калію з
інертними електродами? Напишіть рівняння реакцій.
2 Крізь розчин йодиду барію пропускають 18хв струм силою 5,2А. Які реакції
відбуваються на електродах? Які речовини і в яких кількостях виділяються на електродах?
3 Обчислити ступінь електролітичної дисоціації та константу дисоціації розчину оцтової
кислоти, концентрація якої 4,33% (мас.частк.), якщо при 180С питома електрична проводимість
розчину 0,12 См/м, а густина 1,005 г/см3.
4 Обчислити при 250С е.р.с. елемента, який утворений цинковим електродом, зануреним
у 0,05m ZnSO4, та мідним електродом, зануреним у 0,02m CuSO4.
ВАРІАНТ 7
1 Складіть рівняння реакцій, що відбуваються під час електролізу водних розчинів таких
речовин: а) MgCl2, б) Na2CO3, в) HBr.
1 Скільки грамів КОН утворюється при електролізі розчину КСl, якщо на аноді виділося
10,85л хлору, об’єм якого виміряно за 220С та 99975Па?
2 Обчислити ступінь електролітичної дисоціації та константу дисоціації розчину мурашиної
кислоти, концентрація якої 4,94% (мас.частк.), якщо при 180С питома електрична проводимість
розчину 0,55 См/м, а густина 1,012 г/см3.
3 Обчислити при 250С е.р.с.гальванічного елементу Cd | CdSO4 | | ZnSO4 | Zn
C1 C2
Концентрація сульфату кадмію в розчині С1= 0,1моль/1000 г Н2О, а сульфату цинку
0,2 моль/1000 г Н2О
ВАРІАНТ 8
1. Які процеси будуть відбуватися під час електролізу водного розчину сульфату
кобальту(ІІ) з графітовими і з кобальтовими (розчинними) анодами? Напишіть рівняння
відповідних реакцій.
2. Струм силою 2,2А проходить крізь розчин мідного купоросу протягом 2 годин. Яка
маса міді виділилася ?
3. При 180С абсолютні швидкості іонів Ag+ i Cl- відповідно дорівнюють 5,7.10-8 та
6,9.10-8 м2/с.В. Обрахувати числа переносу іонів та еквівалентну електричну проводимість
безкінечно розведеного розчину хлориду аргентуму.
4. Електрорушійна сила гальванічного елемента
Ag | AgNO3 || Cd(NO3)2 | Cd
2+
0,1моль/1000г Н2О а Cd -?
за 250С дорівнює 1,156В. Визначити активність іонів кадмію в розчині Cd(NO3)2 .

ЗНАТИ:
1. Математичний вираз та формулювання законів Фарадея
2. Математичний вираз та формулювання питомої електропроводності
3. Математичний вираз та формулювання еквівалентної електропроводності
4. Математичний вираз та формулювання закону Нернста
УМІТИ:
1. Проводити розрахунки за законами Фарадея
2. Проводити розрахунки електропроводності розчинів
3. Проводити розрахунки рівноважних електродних потенціалів
4. Проводити розрахунки електрорушійної сили гальванічного елементу
1 Гамеева О.С. Физическая и коллоидная химия.- М.: Высшая школа, 1974. С225 – 286.
С 232 -268.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.-Л.:Химия,1988. С186-209.
школа, 1980. С134 – 159.
Л.Химия,1974.
Алгоритм «Електроліз водних розчинів солей»
1 На яких електродах відбувається процес? На інертних?

Так Ні
2 На катоді. Чи знаходяться в розчині катіони одного з Електроди мідні?

металів, розташованих від Li до Аl в електрохімічному ряду?
Так Ні Так Ні
На катоді Чи знаходяться в розчині

відновлюється водень з води: катіони одного з металів,
розташованих від Mn до
4Н2О + 4е ---> 2Н2 + 4ОН- Pb в електрохімічному Чи знаходяться в розчині
ряду? тільки катіони Сu2+ ?
Так Ні Так
На катоді: Сu2+ + 2е --> Сu0

На аноді: Сu0 – 2е --> Сu2+
3 На аноді. Чи знаходиться в розчині один з аніонів
-
безоксигенних
На катоді кислот, крім FЧи
відновлюється ? знаходяться в розчині Не розглядаються в
Так
метал або водень: Ні
катіони одного з металів, даному алгорітмі
4 Загальне рівняння процесу електролізу
розташованих від– Сu до Аu в
Ме +n + nсумарне рівняння
е ---> Ме 0
реакційелектрохімічному
окиснення і відновлення,
ряду? що відбуваються на аноді і катоді
4Н2О + 4е ---> 2Н2 + 4ОН-
На катоді відновлюється метал
Ме +n + n е ---> Ме 0
Окиснюються аніони
безоксигенних кислот Чи знаходяться в розчині тільки гідроксид – іони?
до простих речовин: Так Ні
- 0
2Cl – 2e ---> Cl2
2Br - – 2e ---> Br20
2I- – 2e ---> I20
S2- – 2e ---> S0 Окиснюються Чи гідроксид
знаходиться
– в розчині один з
іони: іонів оксигеновмісних кислот
4ОН- – 4е ---> Оабо 2Н2ОF- ?
2 + іон
Так
Окиснюються молекули води,

виділяється кисень:
2Н2О – 4е ---> О2 + 4Н+

« Розрахунок адсорбції на межі розділу фаз.

Будова міцели колоїдної часточки »
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

ТЕМА: РОЗРАХУНОК АДСОРБЦІЇ НА МЕЖІ РОЗДІЛУ ФАЗ. БУДОВА МІЦЕЛИ КОЛОЇДНОЇ

ЧАСТОЧКИ

Колоїдна хімія вивчає властивості дисперсних систем. Дисперсні системи гетерогенні і мають
сильно розвинену поверхню. Ступінь подрібненості речовини характеризується величиною питомої
поверхні S0, що дорівнює відношенню загальної поверхні частинок S до об’єму речовини V, яка
подрібнюється.
S0 = S / V
Питома поверхня – це загальна поверхня всіх частинок речовини, загальний об’єм яких складає 1см3.
Якщо прийняти форму частинки у вигляді кубу з ребром l см, то питома поверхня складає
S0 = S / V = 6 l 2 / l 3 = 6 / l.
Для частинок у вигляді кулі радіусом r питома поверхня складає
S0 = S / V = 4r2 / 4/3r3 = 3 / r
По мірі подрібнення речовини швидко зростає кількість частинок, одночасно зростає загальна і
питома поверхня, а також запас вільної поверхневої енергії в системі. Тому в дисперсних системах
самочинно відбуваються адсорбційні процеси, які знижують вільну енергію систем.
В розчинах адсорбція супроводжується зміною поверхневого натягнення. Адсорбція Г на кордоні
розчин – газ кількісно характеризується надлишком речовини (кмоль/м2) в поверхневому шарі.
Поверхневий надлишок Г ,кмоль/м2, визначають за зміною поверхневого натягнення, використовуючи
рівняння Гіббса:
Г = – (С / RT) (d / dC) ,
де С – концентрація розчину, кмоль/м3;
R – молярна газова стала, Дж/ кмоль.К;
Т – абсолютна температура, К;
d / dC – зміна поверхневого натягнення з концентрацією при незмінній поверхні, м2.Н/кмоль.
Для приблизних розрахунків можна користуватися формулою Гіббса у вигляді
Г = – (С2 / RT) (2 – 1 ) / (C2 – С1).
При адсорбції на межі розділу тверде тіло – рідина із – за неможливості дослідного визначення
поверхневого натягнення кількість адсорбованої речовини розраховують за зміною концентрації
розчину.
Залежність кількості речовини, що адсорбована 1г адсорбенту, від рівноважної концентрації за
постійної температури виражається емпірічною формулою Фрейндлиха
x / m = a C 1/ n,
де х – кількість адсорбованої речовини, г;
m – кількість адсорбенту, г;
С – концентрація розчину при досягненні рівноваги;
а, 1/n – сталі величини, що визначаються дослідним шляхом.
Постійна 1/n для багатьох адсорбентів та адсорбатів коливається в межах від 0,1 до 0,5.
Константа а залежить від природи адсорбату і змінюється в широких межах.
Постійні а, 1/n можна визначити графічно. Логарифмуючи рівняння Фрейндлиха, отримуємо рівняння
прямої lg (x/m) = lg a + 1/n lg C.
Визначивши значення x/m за двох концентраціях та побудувавши графік в логарифмічних координатах,
визначають константи а і 1/n: lg a = ОА, 1/n = tg 
Колоїдна частинка має складну будову. У центрі частинки знаходиться ядро, що є скупченням великої
кількості молекул або атомів речовини, що уворює золь.
На поверхні ядра з дисперсійного середовища адсорбуються иони того або іншого знаку. Сукупність
ядра з адсорбованими на поверхні іонами називається колоїдною частинкою або гранулою.
Звичайно адсорбуються головним чином іони, у складі яких є елементи або атомні угрупування, що є
у речовині ядра частки (правило Пескова — Фаянса). Іони, що адсорбуються на поверхні ядра й що
обумовлюють величину його електричного заряду частинки, називаються потенціалвизначаючими
іонами. Вони утворюють так званий адсорбційний або нерухомий шар іонів.
Іони протилежного знаку (противоіони) частково адсорбуються на поверхні ядра частинки (тобто
входять в склад нерухомого шару), а частково розташовуються в рідині поблизу гранули (дифузійний
або рухомий шар іонів).
Совокупність гранули з дифузійною хмарою противоіонов називається міцелою.
При написанні формул міцел необхідне враховувати, які іони присутні в розчині й які з них можуть
адсорбуватися ядром частинки відповідно до правила Пескова — Фаянса.
Приклад 1 Визначити загальну площу поверхні частинок, якщо при подрібненні 1г сірки отримані
частки: а) кубічної форми з довжиною ребра 10-5 см; б) частинки сферичної форми з диаметром
2.10-6 см. Густина сірки 2,07 г/см3.
Рішення: а) Для часток кубічної форми використовується формула S0 = S / V = 6 / l.
S0 = 6 / 10-5 = 6.105 см -1
Об’єм сірки розраховується за формулою V = m / 
V = 1 / 2,07 = 0,4831см3
Загальна площа поверхні складає
S1 = 6.105 . 0,4831 = 2,9 . 105 см2 = 29м2.
б) Для часток сферичної форми використовується формула S0 = S / V = 3 / r
S0 = 3 / r = 3 / 1.106 см -1
Загальна площа поверхні складає
S2 = 3.106 . 0,4831 = 1,45 . 106 см2 = 145м2.
Приклад 2 Визначити число частинок, що утворюються при подрібненні 0,2см3 ртуті на кубики з
довжиною ребра 8.10-6 см. Густина ртуті дорівнює 13,546 г/см3.
Рішення:
Розраховуємо масу ртуті m = V. = 0,2 . 13,546 = 2,709 г.
Визначаємо об’єм однієї частинки v = l3 = (8.10 -6)3 = 5,12 .10 -16 cм3.
Маса однієї частки буде дорівнювати m1 = 5,12 .10 -16 . 13,546 = 6,94 . 10 -15 г.
Число частинок буде складати N = m / m1 = 2,709 / 6,94 . 10 -15 = 3,9 . 10 14.
Приклад 3 Визначити поверхневий надлишок (кмоль/м2) при 100С для розчину, що містить 50 мг/л
пеларгонової кислоти С8Н17СООН. Поверхневе натягнення розчину, що досліджується, 57,0 .10-3 Н/м.
Рішення:
З довідника знаходиться величина Н2О при 100С: 10Н2О = 74,22 .10-3 Н/м.
Визначається концентрація кислоти в розчині С2 = 0,05 / 158 кмоль/м3, С1 = 0.
Визначається поверхневий надлишок за формулою Г = – (С / RT) (d / dC)
0,05 57,0 .10-3 – 74,22 .10-3
Г = – ---------------------------- ------------------------------ = 7,318 . 10 -9 кмоль/м2
158 . 8,314 . 10 3 . 283 0,05 / 158
Так як Г > 0, то адсорбція додатна.
Приклад 4 До 100см3 розчину оцтової кислоти різної концентрації за 200С додали 3г активованого
вугілля. Кількість кислоти до і після адсорбції визначали титруванням 50см3 розчину 0,1н NaOH.
Визначити співвідношення x / m для кожного з розчинів, використовуючи дані титрування:
Об’єм NaOH, що використаний на титрування до адсорбції,см3 5,5 10,6 23,0
Об’єм NaOH, що використаний на титрування після адсорбції,см3 1,2 3,65 10,2
Визначити коефіціенти рівняння Фрейндліха та записати його вираз для даного випадку.
Рішення:
Визначається молярна концентрація еквівалента, титр і вміст кислоти (г) у 100см3 розчину до і після
адсорбції.
Формули розрахунку:
Vл . Nл Nк . Ек
Nк = -----------; Тк = ---------- = г/см3;
Vк 1000
С0к = Тк . 100 = г (у 100см3 розчину).
Еквівалент кислоти 60.
5,5 . 0,1 N1. 60
N1 = ----------- = 0,0111; Т1 = ---------- = 0,00066 г/см3;
50 1000
С01 = Т1 . 100 = 0,0660г (у 100см3 розчину).
10,6 . 0,1 N2. 60
N2 = ----------- = 0,0212; Т2 = ---------- = 0,001272 г/см3;
50 1000
С02 = Т2 . 100 = 0,1272г (у 100см3 розчину).
23 . 0,1 N3. 60
N3 = ----------- = 0,0460; Т3 = ---------- = 0,00276 г/см3;
50 1000
С03 = Т3 . 100 = 0,2760г (у 100см3 розчину).
Після адсорбції
1,2 . 0,1 N|1. 60
|
N 1 = ----------- = 0,0024; Т 1 = ---------- = 0,000144 г/см3;
|
50 1000
С01 = Т|1 . 100 = 0,0144г (у 100см3 розчину).
3,65 . 0,1 N|2. 60
|
N 2 = ----------- = 0,0073; Т 2 = ---------- = 0,000438 г/см3;
|
50 1000
С02 = Т|2 . 100 = 0,0438г (у 100см3 розчину).
10,2 . 0,1 N|3. 60
|
N 3 = ----------- = 0,0204; Т 3 = ---------- = 0,001224 г/см3;
|
50 1000
С03 = Т|3 . 100 = 0,1224г (у 100см3 розчину).
Визначається кількість кислоти, що адсорбована 1г вугілля.
х1 С01 – С1 0,0660 – 0,0144
0
х1 = С 1 – С1 ; ----- = -------------- = ----------------------- = 0,0172 г;
m 3 3
х2 С02 – С2 0,1272 – 0,0438
0
х2 = С 2 – С2 ; ----- = -------------- = ----------------------- = 0,0278 г;
m 3 3
х3 С03 – С3 0,2760 – 0,1224
х3 = С03 – С3 ; ----- = -------------- = ----------------------- = 0,0512 г;
m 3 3
Знаходимо логарифми С та х / m. Будуємо графік в координатах lg х/m – lgС. Відрізок ОА є lg а в
рівнянні, а 1/n є tg .
З графіка знаходимо, що lg а = 0,9 ; відповідно а =8,15.  =150 , tg  = 0,27; 1/n = 0,27. .
Для даного випадку рівняння Фрейндлиха можна записати так: х/m = 8,15 С 0,27.
Приклад 5 Для отримання золю хлориду аргентуму змішали 15 см3 0,025 н. КС1 та
85см3 0,005 н. АgNО3. Написати формулу міцели одержаного золя.
Рішення. Визначаємо, який з розчинів узятий в надлишку:

число мг-екв КС1 15 . 0,025 = 0,375 мг-екв
число мг-екв АgNО3 85 . 0,005 = 0,425 мг-екв
У розчині є надлишок АgNО3. Ядром колоїдних частинок золя АgNО3 будуть адсорбуватися
переважно іони Аg+ і частково іони NО3-.
Формула міцели золя хлориду аргентуму буде {(mAgCl)n Аg+ (n – x) NО3-}x + x NО3-
ЗАВДАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
При повільному введенні речовини В в розведений розчин речовини А можливе утворення гідрозоля
речовини С.
Написати формули міцел та вказати знак електричного заряду колоїдних часточок цього золя.
Яка з рекомендованих речовин є найбільш економічним коагулянтом цього золя?
Варіант А В С Коагулянт
1 NaCl KH2SbO4 NaH2SbO4 NH4Cl K2SO4 FeCl3

2 NaI AgNO3 AgI NaF Ca(NO3)2 K2SO4
3 MgCl2 NaOH Mg(OH)2 KCl (CH3COO)2Zn AlCl3
4 NH4CNS AgNO3 AgCNS KNO3 CH3COONa Na2SO4
5 CaCl2 H2SO4 CaSO4 ZnCl2 AlCl3 NaCH3COO
6 BaCl2 CaSO4 BaSO4 NH4Cl AlCl3 Zn(CH3COO)2
7 BeCl2 NH4OH Be(OH)2 Na2SO4 ZnCl2 KNO3
8 (NH4)2S AgNO3 Ag2S Ba(NO3)2 CH3COOK Na2SO4
9 AlCl3 NaOH Al(OH)3 Na2SO4 KNO3 CaCl2
10 CrCl3 NH4OH Cr(OH)3 Na2SO4 KCl BeCl2
11 ZnCl2 NaOH Zn(OH)2 CH3COONa Na2SO4 SrCl2
12 ZnCl2 (NH4)2S ZnS (NH4)2SO4 NaCl Ca(NO3)2
13 MgCl2 (NH4)2S MgS BaBr2 K2SO4 NaCl
14 FeCl3 NaOH Fe(OH)3 Na2SO4 KNO3 MgCl2
15 K2SO4 Ba(CH3COO)2 BaSO4 NH4Cl AlCl3 Zn(CH3COO)2
16 CoCl2 (NH4)2S CoS NaCl K2SO4 CaCl2
17 NiCl2 (NH4)2S NiS NH4Cl Na2SO4 SrCl2
18 SnCl2 (NH4)2S SnS Na2SO4 Ca(CH3COO)2 KCl
19 CdCl2 H2S CdS (NH4)2SO4 CaBr2 NaCl
20 AgNO3 HCl AgCl Al(NO3)3 NH4NO3 K2SO4
21 AgNO3 KI AgI NaF Ca(NO3)2 K2SO4
22 FeCl3 K4[Fe(CN)6] Fe4[Fe(CN)6]3 K2SO4 NH4NO3 AlCl3
23 Hg2(NO3)2 H2SO4 Hg2SO4 KNO3 NH4NO3 Zn(CH3COO)2
24 K2CrO4 AgNO3 Ag2CrO4 NH4NO3 Zn(NO3)2 NaCH3COO
25 Hg2(NO3)2 KI Hg2I2 KNO3 Zn(NO3)2 NaCH3COO
26 Pb(NO3)2 HCl PbCl2 NaNO3 ZnCl2 KCH3COO
27 Pb(NO3)2 KI PbI2 Ca(OH)2 NH4NO3 AlBr3
28 Na2SiO3 HCl H2SiO3 Na2SO4 Al(NO3)3 NH4Cl
29 Pb(NO3)2 H2SO4 PbSO4 Zn(NO3)2 NaCH3COO (NH4)2SO4
30 AgNO3 (NH4)2S AgS Ba(NO3)2 Ca(CH3COO)2 KNO3
31 Pb(NO3)2 (NH4)2S PbS NaCH3COO Ca(NO3)2 Al(NO3)3
32 Na3AsO4 AgNO3 Ag3AsO4 Na2SO4 NH4NO3 HNO3
33 AgNO3 (NH4)2C2O4 Ag2C2O4 NaNO3 HCH3COO KCH3COO
34 NaF BaCl2 BaF2 FeCl3 Ca(NO3)2 KBr
35 Bi(NO3)2 NaOH Bi(OH)3 NaNO3 NH4NO3 NaCH3COO
36 NaF SrCl2 SrF2 ZnCl2 NH4NO3 NaCH3COO
37 Bi(NO3)2 H2S Bi2S3 NH4CH3COO NaNO3 HCl
38 Hg(NO3)2 H2S HgS Ba(NO3)2 Ca(NO3)2 NH4CH3COO
39 CuSO4 H2S CuS HCl CaCl2 Na2SO4
40 Na2S NiSO4 NiS NH4Cl Na2SO4 SrCl2
41 Hg(NO3)2 KI HgI2 KNO3 Zn(CH3COO)2 NH4NO3
42 TiCl4 NaOH TiO(OH)2 NH4OH K2C2O4 AlCl3
43 Zn(NO3)2 K3[Fe(CN)6] Zn3[Fe(CN)6]2 NaCl K2SO4 NH4NO3
44 FeSO4 K3[Fe(CN)6] Fe 3[Fe(CN)6]2 KNO3 NH4NO3 NaCl
45 (NH4)2S Pb(CH3COO)2 PbS NaNO3 Ca(CH3COO)2 Al(NO3)3
46 K4[Fe(CN)6] AgNO3 Ag4[Fe(CN)6] NH4NO3 NaCH3COO H2SO4
47 K3[Fe(CN)6] AgNO3 Ag3[Fe(CN)6] KNO3 NaCH3COO (NH4)2SO4
48 Na3AsO3 H2S Ag 2S3 NH4Cl Na2SO4 CaCl2
49 Na2SiO3 AgNO3 Ag 2SiO3 HCH3COO NH4Cl KNO3
50 SnCl2 Na3AsO3 Sn 2S3 K2C2O4 (NH4)2SO4 KNO3
51 AgNO3 KBr AgBr Na2SO4 NaNO3 Ca(NO3)2
52 KMnO4 Na2S2O3 MnO2 NaNO3 (NH4)2SO4 CuCl2
ВАРІАНТ 1
1 Обчислити сумарну площу поверхні 2 г платини, подрібненої на правильні кубики із завдовжки
ребра 10-6 см. Густина платини 21,4 г/см3.
2 Поясніть, чому при збовтуванні бензолу з водою спостерігається швидке розшаровування рідин, а
при збовтуванні цих же рідин у присутності лужного мила (С17Н35СООNа) виходить стійка емульсія.
Яку роль виконують молекули мила? Яким методом одержана емульсія? Дайте схему краплі
емульсії бензолу у воді.
ВАРІАНТ 2
1 Золь ртуті складається з частинок кулястої форми діаметром 6.10-6 см. Чому дорівнює сумарна площа
поверхні часток, що утворилися з 0,5 см3 ртуті?
2 Свіжоосаджений осад гідроксиду алюмінію чи обробили невеликою кількістю хлоридної кислоти,
недостатньою повного розчинення осаду. При цьому утворився золь А1(ОН)3.
Написати формулу міцели золя гідроксиду алюмінію, враховуючи, що в електричному полі частинки
золя переміщуються до катоду.
ВАРІАНТ 3
1 Обчислити сумарну площу поверхні 1 г золота, подрібненого на правильні кубики із завдовжки
ребра 5.10-7 см. Густина золота 19,3 г/см3.
2 Золь сульфату барію одержаний змішуванням рівних об'ємів розчинів нітрату барію і сульфатної
кислоти. Чи однакові були початкові концентрації електролітів, якщо в електричному полі
гранули переміщувалися до анода? Написати формулу мицели золя.
ВАРІАНТ 4
1 Допускаючи, що в колоїдному розчині срібла кожна частка є кубом із завдовжки ребра 4 • 10-6 см й
густиною 10,5 г/см3, розрахувати: а) скільки колоїдннх частинок можна отримати з 0,1 г срібла;
б) чому дорівнює загальна площа поверхні всіх срібннх частинок.
2 Золь броміду аргентуму одержаний змішуванням 25 см3 0,018н КВr і 18 см3 0,0096 н. АgNO3.
Визначити знак заряду частинок та скласти формулу міцели золя.
ВАРІАНТ 5
1 Золь ртуті складається з кульок діаметром 6.10-6 см. Чому дорівнює: а) сумарна площа поверхні
частинок; б) загальне число частинок в розчині при подрібненні 1г ртуті? Густина ртуті 13,546 г/см 3.
2 При пропусканні надлишку сірководню в підкислений хлоридною кислотою розчин солі арсену
(III) утворився золь трьохсірчистого арсену. Написати формулу міцели золя і визначити
знак заряду його частинок.
ВАРІАНТ 6
1 Розчин колоїдної камфори містить в 1 см3 200 млн. кульок камфори діаметром близько 10-4 см.
Підрахувати загальну площу поверхні частинок камфори в 200 см3 такого розчину.
2 При тривалому стоянні сірководневої води в результаті окиснення Н2S киснем повітря
утворюється сірка в колоїдному стані. Написати формулу міцели золя сірки і визначити знак
заряду її частинок. Яким методом одержаний золь?
ВАРІАНТ 7
1 Визначити поверхневий надлишок (кмоль/м2) для водних розчинів фенолу при 10°С на підставі
наведених даних:
Концентрація фенолу, кмоль/м3 . . . 0,0156 0,0625
. -3
Поверхневе натягнення, Н/м . . . 58,2 10 43,3.10-3
З довідника знаходиться величина Н2О при 10 С:  Н2О = 74,22 .10-3 Н/м.
0 10
2 Золь диоксиду стануму утворився в результаті дії невеликої кількості хлоридної кислоти на
станнат калія. Написати формулу міцели золя.
ВАРІАНТ 8
1 Визначити поверхневий надлишок (кмоль/м2) для водних розчинів ізовалер’янової кислоти при
10°С, користуючись наступними даними:
Концентрація кислоти, кмоль/м3 . . 0,0312 0,25
Поверхневе натягнення, Н/м . . 57,5.10-3 35,0.10-3
З довідника знаходиться величина Н2О при 10 С:  Н2О = 74,22 .10-3 Н/м.
0 10
2 Які об'єми 0,029 (мас. частки, %) розчину NaCl та 0,001 н. АgNO3 необхідно змішати, щоб одержати
незаряджені частинки золя АgС1? Густину розчину NаС1 прийняти рівною одиниці.
ВАРІАНТ 9
1 Визначити поверхневий надлишок (кмоль/м2) для 20%розчину Н2SО4 при 18° С, якщо поверхневе
натягнення цього розчину 75,2.10-3 Н/м, а води — 73,05.10-3. Густина розчину сульфатної кислоти 1,143
г/см3.
2 Золь сірки був одержаний додаванням 5см3 розчину сірки в спирті до 10см3 дистильованої води.
Яким методом одержаний золь? Чим пояснюється, що в світлі, що проходить, золь має червонувато-
оранжевий відтінок, а у відбитому — голубуватий?
ВАРІАНТ 10
1 Визначити поверхневий надлишок (кмоль/м2) для 20% розчину їдкого натра при 10° С, якщо
поверхневе натягнення цього розчину 85,8 .10-3 Н/м. Щільність розчину їдкого натру 1,219 г/см3.
З довідника знаходиться величина Н2О при 100С: 10Н2О = 74,22 .10-3 Н/м.
2 Який об'єм 0,005 н. АgNО3 треба додати до 20см3 0,015 н. КІ, щоб одержати позитивний золь
иодида аргентуму. Написати формулу міцели.
ВАРІАНТ 11
1 Визначити поверхневий надлишок (кмоль/м2) при 15°С водного розчину, що містить 29 г/л ацетону,
якщо поверхневе натягнення розчину 59,4 .10-3 Н/м.
2 Золь иодида аргентуму одержаний при поступовому добавленні до 20 см3 0,01 н. розчину КІ
15 см3 0,2%-ного розчину нітрату аргентуму. Написати формулу міцели золя, що утворився,
визначити напрям руху частинок його в електричному полі. Густину розчину нітрату аргентуму
прийняти рівній одиниці.
ВАРІАНТ 12
1 Золь гідроксиду феруму (III) одержаний при добавленні до 85 см3 киплячої дистильованої води
15 см3 2%-ного розчину хлориду феруму (III). При цьому сіль частково піддається гідролізу:
FеС13 + ЗН2O == Fе (OН)3 + 3НС1
Написати можливі формули міцел золя Fе(OН)3, враховуючи, що при утворенні частинок
гідроксиду феруму (III) у розчині були присутні наступні іони: Fе3+, FеО+ , Н+ , С1-.
2 Визначити графічно константи а і 1/n в рівнянні ізотерми адсорбції Фрейндліха, якщо
С, ммоль/см3 .... 0,018 0,031 0,062 0,0126
х/m ........... 0,467 0,624 0,801 1,11
Речовина, що адсорбується – оцтова кислота, адсорбент – вугілля.
ЗНАТИ:
1 Математичний вираз закону Гіббса

2 Математичний вираз рівняння Фрейндліха
3 Правило Пескова – Фаянса
4 Методи одержання колоїдних часток
5 Властивості колоїдних часток
УМІТИ:
1 Проводити розрахунки за законами Гіббса та Фрейндліха

2 Визначити сталі рівняння Фрейндліха графічно
3 Записувати будову міцелли зол
С268 – 280.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.-Л.:Химия,1988.С209-218.
школа, 1980. С159 – 167.
Л.Химия,1974.

« Визначення порогу коагуляції.

Визначення електрокинетичного потенціалу »
СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ПОРОГУ КОАГУЛЯЦІЇ.

ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕКТРОКИНЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Коагуляція. Поріг коагуляції
Процес укрупнення колоїдних частинок в результаті їх злипання, що приводить зрештою до

випадання речовини в осад або до утворення холодців, називається коагуляцією.
Коагуляцію можна викликати підвищенням температури, додаванням електролітів, додаванням до
золя іншого золя з протилежним по знаку зарядом частинок (взаємна коагуляція).
Для початку явної (тобто помітної оком) коагуляції необхідно додати до золя деяку мінімальну
кількість електроліту С, звану порогом коагуляції.
При концентраціях електроліту, менших порогу, коагуляція протікає в прихованому стані.
Коагуляцію викликають ті з іонів електроліту, що додається, заряд яких протилежний по знаку
заряду колоїдних частинок.
Величина, зворотна порогу коагуляції, називається коагулюючою здатністю іона Р: Р = 1 / С.
Коагулююча дія іона в значній мірі залежить від величини його заряду. Чим більший заряд
коагулюючого іона, тим сильніше виражена його коагулююча здатність і тим менше поріг коагуляції
(правило Шульце — Гарді).
На коагулюючу здатність іонів однакового заряду впливає гідратація іонів. Чим больше гідратація,
тим більше поріг коагуляції і нижче коагулююча здатність іона. Поріг коагуляції у золів невеликий і
виражається в ммоль/л або в мг-екв/л.
Приклад 1 У три колби налито по 100 см3 золя Fе(ОН)3. Щоб викликати явну коагуляцію золя,
потрібно було додати в першу колбу 10,5 см3 1 н. КС1, в другу — 62,5 см3 0,01 н Nа2SО4,
в третю — 37,0 см3 0,001 н Nа3РО4.
Обчислити пороги коагуляції і визначити знак заряду частинок золя.
Рішення.
Визначаємо, скільки мг-екв КС1 міститься в 105 см3 1 н КС1:
10,5 . 1= 10,5 мг-екв КС1
Загальний об'єм розчину (золь + розчин електроліту)
100 + 10,5 = 110,5 смЗ.
Обчислюємо поріг коагуляції (мг-екв на 1 л золю) для КС1
С КС1 = (10,5 / 110,5) . 1000 = 95 мг-екв/л.
Аналогічно розраховуємо пороги коагуляції для Nа2SО4 і Nа3РО4:
62,5 . 0,01 = 0,625 мг-екв Nа2SО4,
С Nа2SО4 = (0,625 / 162,5) . 1000 = 3,8 мг-екв/л
37,0 . 0,001 = 0,037 мг-екв Nа3РО4,
С Nа3РО4 =(0,037 / 137) . 1000 = 0,27 мг-екв/л.
Електроліти КС1, Nа2SО4 і Nа3РО4 містять катіони однакового заряду, заряд їх аніонів різний. Чим
заряд аніона більше, тим поріг коагуляції стає меншим. Самий найменший поріг коагуляції і, отже,
найвища коагулююча здатність у іонів РО43-. На підставі одержаний даних можна зробити
висновок, що частинки золя Fе(ОН)3 заряджені додатно.
Явище електрофорезу
Явище переміщення частинок золя в електричному полі до електроду, знак якого протилежний
знаку заряду частинок, називається електрофорезом.
Спостерігаючи електрофоретичний рух частинок, можна встановити знак заряду частинок, а також
визначити електрокинетичний потенціал (-потенциал), від якого залежить стійкість золя.
Розрахунок  -потенциала проводять по формулі (для частинок циліндричної форми)
U 
де — в'язкість середовища; U— електрофоретична швидкість частинки; — діелектрична
проникність; H — градієнт потенціа ла;
Градієнт потенціа ла обчислюють по рівнянню Н = Е / l;
де Е — електрорушійна сила, В; l — відстань між електродами, м.
Для часток сферичної форми для розрахунку  -потенциалу використовують формулу
6U 
Величина електрокінетичного потенціалу залежить від концентрації іонів електролітів в розчині і
від їх заряду. Чим більша концентрація електроліту, тим менша товщина дифузійної частини
подвійного електричного шару і тим менше  -потенциал.
Коли всі іони дифузійного шару перейдуть в адсорбційний,  = 0.
Приклад 2 Електрокинетичний потенціал частинок гідрозоля 50 мВ. Прикладена зовнішня е. р. с.

240 В, а відстань між електродами 40 см. Обчислити електрофоретичну швидкість частинок золя,
якщо форма їх цилиндрична. В'язкість води 0,001 Па.с, а діелектрична проникність середовища 81.
Рішення
З формули U  знаходимо електрофоретичну швидкість частинок U =  Н/.
Градієнт потенціа ла обчислюють по рівнянню Н = Е / l;
Н = Е / l = 240 / 0,4 = 600 В/м
0,05 . 81 . 600 1
U = ------------------- --------- = 2,15 . 10-5 м/с
4 . 3,14 . 0,001 9.109
1/9 109 — коефіцієнт, що виражає діелектричну проникність  в одиницях системи СІ, Ф/м.
.
ЗАВДАННЯ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ВАРІАНТ 1
1 Обчислити  -потенциал частинок глини, якщо при градієнті потенціалу 10 В/см частинки
проходять 5 ділень шкали за 5 с (60 діленням шкали відповідає 1 мм). В'язкість
середовища 0,001 Па.с, діелектрична проникність дорівнює 81. Форма частинок сферична.
2 Золи яких речовин: гідроксиду феруму (III), силікатної кислоти, трьохсірчистого арсену, иодида
аргентуму (позитивний золь), иодида аргентуму (негативний золь) слід змішати, щоб відбулася
взаємна коагуляція?
ВАРІАНТ 2
1 Обчислити  -потенциал частинок суспензії, якщо електрофоретична швидкість їх є 1,99.10-4 см/с.
Падіння потенціалу складає 0,57 В/см. Діелектрична проникність рівна 81, в'язкість середовища
1 . 10-3 Па. с. Частинки рахувати циліндрової форми.
2 Коагуляція негативного зола трьохсірчистого арсену викликається катіонами. Пороги коагуляції
для електролітів КNО3, МgСl2 і АlСl3 відповідно рівні 50,0; 0,72; 0,93 ммоль/л.
Як відносяться між собою коагулюючі здатності катіонів різної валентності?
ВАРІАНТ 3
1 Обчислити  -потенциал частинок зола Fе(OН)3 , використовуючи наступні дані досліду:
зовнішня е. р. с. 200 В, відстань між електродами 22 см, зсув межі золя відбувається на 2 см за
15 хв. Діелектрична проникність 81, в'язкість 1. 10-3 Па. с. Форму частинок вважати сферичною.
2 Для позитивного золя А1(ОН)3 коагулюючими іонами є аніони. Пороги коагуляції солей з
однозарядними аніонами близькі між собою і складають в середньому 10,69 ммоль/л. Солі з
двузарядними аніонами мають теж близькі між собою пороги коагуляції 0,200 ммоль/л.
У скільки разів коагулююча здатність двозарядних аніонів більша за однозарядних?
ВАРІАНТ 4
1 Для вивчення явища коагуляції були узяті золь Fe(OH)3 i 0,01 н K2SO4.
Розчин електроліту розбавили водою у відповідності 1:1, 1:2, 1:4, 1:6, 1:7, 1:8, 1:15. У сім пробірок
відміряли по 10 см3 золя і додали по 5см3 відповідного розбавленого розчину K2SO4, збовтали, дали
постояти. При цьому спостерігали:
Розбавлення .... 1:1 1:2 1:4 1:6 1:7 1:8 1:15
Коагуляція . . . осад осад осад осад муть — —
Обчислити поріг коагуляції для K2SO4 (г-екв/л).
2 Електрофорез золя Fе(OН)3 відбувався за наступних умов: градієнт потенціалу 500 В/м,
переміщення частинок за 10 хв на 12 мм, діелектрична проникність рівна 81, вязкість —
1.10-3 Па.с. Обчислити  -потенциал частинок золя. Форма частинок сферична.
ВАРІАНТ 5
1 Обчислити  -потенциал частинок золя Аs2S3, якщо при вимірюванні електрофоретичної
швидкості частинок прикладена зовнішня е. р. с. 240 В, відстань між електродами 30 см,
переміщення частинок за 10 хв 14,36 мм. Діелектрична проникність 81, в'язкість 1,005.10-3 Па.с.
Форма частинок циліндрова.
2 Золь иодида аргентуму одержаний змішенням рівних об'ємів розчинів иодида калія і нітрату
аргентуму. Пороги коагуляції с для різних електролітів і даного золя мають наступні значення
(ммоль/л): CCa(NO3)2 = 315; CNaCl = 300; CMgCl2 = 320; CNa3PO4 = 0,6; CNa2SO4 = 20; CAlCl3 = 330.
У якого з електролітів: КI або АgNO3 — концентрація більше? Дайте обгрунтовану відповідь.
ВАРІАНТ 6
1 Обчислити градієнт потенціалу, якщо  -потенциал частинок зола Fе(OН)3 рівний 52,5 мВ,
електрофоретична швидкість частинок 3,74.10-4 см/с. В'язкість середовища 1,005.10-3 Па.с, а
діелектрична проникність 81. Форма частинок циліндрова.
2 До 100 см3 0,03% (мас. частки, %) розчину хлориду натрію додано 250 см3 0,001 н. АgNО3. Для
отримання коагуляції до одержаного золю хлориду аргентуму додані наступні електроліти: КВr,
Ва(NО3)2, К2СrО4, МgSО4, АlСl3. Який з добавлених електролітів має найменший поріг коагуляції:
найменшу коагулюючу здатність?
ВАРІАНТ 7
1 Обчислити електрофоретичну швидкість частинок золя золота, якщо градієнт потенціалу рівний
1000 В/м, а  -потенциал складає 58,мВ. В'язкість середовища 1,14.10-3 Па.с, а діелектрична
проникність 81. Частинки мають циліндрову форму.
2 Пороги коагуляції електролітів для золя АgI (ммоль/л):
СКС1 = 256,0; CBa(NO3)2 = 6,0; CAl(NO3)3 = 0,067; СKNO3 = 260,0; C Sr(NO3)2 = 7,0.
Визначити знак заряду частинок зола і обчислити коагулюючу здатність кожного з електролітів.
ВАРІАНТ 8
1 Обчислити електрофоретичну швидкість частинок глини, якщо  -потенціал частинок 48,8 мВ.
Різниця потенціалів між електродами рівна 220 В, а відстань між ними 44 см, в'язкість 10-3 Па.с,
діелектрична проникність 81. Форма частинок сферична.
2 Пороги коагуляції електролітів (ммоль/л) для даного золя виявилися рівними:
СKNO3 = 50,0; CMgCl2 = 0,717; CAlCl3 = 0,093; CNaCl = 51,0; CMgSO4 = 0,810; CAl(NO3)3 = 0,095.
Визначити знак заряду частинок золя.
ВАРІАНТ 9
1 Обчислити електрофоретичну швидкість частинок золя трьохсірчистого арсену, якщо
 -потенціал частинок рівний 89,5 мВ; різниця потенціалів між електродами 240 В, відстань 20 см;
в'язкість 0,001 Па.с; діелектрична проникність 81. Формулу частинок прийняти циліндровою.
2 Золь хлориду аргентуму одержаний змішенням рівних об’ємів 0,0095 М КС1 і 0,012 Н АgNО3.
Який з електролітів: К3[Fе(СN)6], К4[Fе(СN)6] або МgSО4 — володітиме найменшою коагулюючою
здатністю?
ВАРІАНТ 10
1 У якому напрямі переміщатимуться в електричному полі частинки золів Fе(ОН)3, силікатної
кислоти, трьохсірчистого арсену, а також частинки суміші рівних об'ємів позитивного і
негативного золів броміду аргентуму?
2 Яка кількість 0,01 М К2Сr2О7 (см3) потрібно додати до 1 л золя А1(ОН)3, щоб викликати його
коагуляцію? Поріг коагуляції 0,63 ммоль/л.
ВАРІАНТ 11
1 Написати формулу міцели золя золота, стабілізованого KAuO2 . У якого з електролітів: NaCl,
BaCl2, FeCl3 – порог коагуляції матиме найменшу величину?
2 У три колби налито по 50 см3 золя Fе(OН)3. Щоб викликати коагуляцію золя, потрібно було
додати в першу колбу 5,30 см3 1 н. КС1, в другу —31,5 см3 0,01 н. Na2SO4, в третю 18,7 см3 0,001 н.
Na3PO4. Обчислити пороги коагуляції електролітів і визначити знак заряду золя.
ВАРІАНТ 12
1 Обчислити градієнт потенціалу, якщо  -потенциал частинок зола Fе(OН)3 рівний 52,5 мВ,
електрофоретична швидкість частинок 3,74.10-4 см/с. В'язкість середовища 1,005.10-3 Па.с, а
діелектрична проникність 81. Форма частинок циліндрова.
2 До 5 см3 золя Fе(OН)3 для початку явної коагуляції необхідно додати один з наступних розчинів:
4 см3 3 н. КС1; 0,5 см3 0,01 н. К2SО4; 3,9 см3 0,0005 н. К4[Fе(СN)6].
Обчислити пороги коагуляції і визначити, у якого з електролітів найбільша коагулююча здатність.

ЗНАТИ:
1 Визначення коагуляції
2 Вплив різних факторів на процес коагуляції
3 Правило Шульце – Гарді
4 Суть явища електрофорезу
УМІТИ:
1 Проводити розрахунки порогу коагуляції
2 Проводити розрахунки коагулюючої здатності
3 Проводити розрахунки електрокинетичного потенціалу
4 Записувати формули міцел золей
С280 – 305.
3 Ахметов Б.В. Задачи и упражнения по физической и коллоидной химии.- Л.: Химия,1988. С209-218.
школа, 1980. С167 – 171.
Л.Химия,1974.

Всі Практ ФХ

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Всі Практ ФХ

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ІМЕНІ ІВАНА КОЖЕДУБА

МЕТОДИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ

СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

Розглянуто і схвалено на засіданні Складено викладачем

МЕТОДИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ

ВИРІШЕНЯ ПРИКЛАДІВ І ЗАДАЧ НА ОСНОВІ ГАЗОВИХ ЗАКОНІВ

СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

Розглянуто і схвалено на засіданні Складено викладачем

ТЕМА: ВИРІШЕННЯ ПРИКЛАДІВ ТА ЗАДАЧ НА ОСНОВІ ГАЗОВИХ ЗАКОНІВ.

Основні газові закони

Рівняння стану ідеального газу (Клапейрона— Менделєєва)

Швидкість поступальної ходи частинок ідеального газу

Газові суміші. Закон Дальтону

Для характеристики реальних газів використовується рівняння Ван-дер-Ваальса

Приклади розв’язання задач

Задача 2 Визначте густину пентану для обраних вами умов

n = 0,03569 + 0,00625 + 1,485 = 1,583 кмоль

За рівнянням Vk = Pk V заг / Р заг розраховуємо парціальні об’єми газів в суміші

PO2 V заг 75,18 .2000

б) 100 кг СаСО3 - 44 кг СО2

Розв'язування. Об’єм газу (н.у.) V0 = VPT0 / P0T , звідки

Пара масою 1,3г займає об’єм 0,373л

Приклад 10 Визначте масу кисню об'ємом 10 л за нормальних умов.

РЕАКЦІЇ ЗА УЧАСТЮ ГАЗОПОДІБНИХ РЕЧОВИН

У даному розділі виділено такі групи задач:

Група 4 Задачі на використання газових законів.

Група 5. Задачі з використанням поняття «ступінь перетворення (конверсії)».

Задача 1.3 Газова суміш складається з 20 л карбон діоксиду, 40 л кисню та 60 л водню.

bг 6,692л 316 . 6,692

Задача 3.12 Підпалили 50 мл суміші карбон монооксиду та кисню. Одержані продукти

b = 7 . (200 – х) / 2 = (700 – 3,5х) мл.

b = 5 . (50 – х) / 2 = (125 – 2,5х) мл.

Звідси х = 0,6 (л). α (СН4) = 0,6 / 1 = 0,6, або 60%.

V(СО) що прореагував 1,3

ПІСЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТ ПОВИНЕН:

1 Формулювання та математичний вираз закону Бойля – Маріотта

1. Знаходити за довідником константи закону Ван – дер – Ваальса

МЕТОДИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОЄМНОСТІ РЕЧОВИН Й ТЕПЛОВИХ ЕФЕКТІВ РЕАКЦІЙ ЗА

СПЕЦІАЛЬНОСТІ: 5.05130105, 5.05130106

Розглянуто і схвалено на засіданні Складено викладачем

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОЄМНОСТІ РЕЧОВИН Й ТЕПЛОВИХ ЕФЕКТІВ РЕАКЦІЙ ПО

Приклади розв'язання задач

Хімічні реакції можуть проходити як з виділенням теплоти (екзотермічні реакції), так і з

Із закону Гесса витікає три наслідки:

Чинники, що впливають на теплові ефекти реакцій

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ

Приклад 1 Визначити теплоту згоряння етилену С2Н4 + 3О2 = 2СО2 + 2Н2О(р) + Q

Рішення: В даному випадку можна використовувати два методи:

Рішення: В молекулі ацетилену Н – С = С – Н є два зв’язки С – Н та один зв’язок С = С.

Приклад 3 Розрахувати H i Qp за 250Сдля реакції за рівнянням

Приклад 7 Тепловий ефект згоряння СО до СО2 за 250С дорівнює 283кДж/моль. Визначити

Рішення: Запишемо термохімічне рівняння горіння монооксиду карбону:

Приклад 9 Розрахувати тепловий ефект реакції, що відбувається за рівнянням СО + Н2О = СО2 + Н2

Рішення: Використовуються довідникові дані ентальпій речовин

Приклад 8 Обчислити тепловий ефект реакції за 6000С, що відбувається за рівнянням

Рішення: За теплотами утворення речовин, що приймають участь в реакції, розраховується тепловий

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ЗА ВАРІАНТАМИ

ПІСЛЯ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТ ПОВИНЕН:

1 Формулювання теплоємності речовин

1 Знаходити за довідником теплоти утворення речовин за стандартних умов

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

« ОБЧИСЛЮВАННЯ ЗМІНИ ЕНЕРГІІ ГІББСА В РЕЗУЛЬТАТІ ХІМІЧНОГО ПРОЦЕСУ