АКАДЕМІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ПРАВА

КАФЕДРА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

НА ТЕМУ
«Інформаційно-пошукові мови. Електронні бібліотеки України та
інших країн світу. Міжнародні агенції новин CNN, BBC, Reuters та інші.
Національні та міжнародні аналітичні центри»

Виконала:
Студент 4.1-ДКз
Дегелевич Марія
Перевірила:
Редчук Р.О.

ЛУЦЬК-2019
 2

ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. Інформаційно-пошукові мови 4
2. Електронні бібліотеки України та інших країн світу 12
3. Міжнародні агенції новин CNN, BBC, Reuters та інші 30
4. Національні та міжнародні аналітичні центри 44
ВИСНОВКИ 56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 57
 3

ВСТУП
Людина створює інформаційно-пошукові мови для уніфікації
пошукового образу документа і пошукового образу запиту. В основі ІПМ
лежить природна мова. Необхідність у створенні штучної мови виникла
тому, що природна мова має ряд властивостей, котрі є перепоною для
використання її в процесі пошуку інформації. Основне призначення ІПМ –
встановити приналежність того чи іншого документа і запита до визначеної
групи понять, а також, щоби при пошуку за визначеним запитом
інформаційно-пошукова система видавала всі документи, що відносяться до
тієї самої групи понять.
Новий історичний етап розвитку суспільства в 80-90-х роках ХХ ст.
докорінно впливає на розвиток бібліотечної справи, вимагає не лише
відповідних змін у науково-практичній діяльності сучасних наукових
бібліотек, а й вдосконалення та розвитку окремих положень
бібліотекознавства, узгодження бібліотечної теорії та практики з основними
сучасними вимогами до бібліотечного та науково-інформаційного
обслуговування науки та суспільства.
 4

1. Інформаційно-пошукові мови

Інформаційно-пошукова мова (ІПМ) — штучна мова, призначена для

вираження семантичних аспектів інформаційних джерел (частіше всього,
документів) і запитів у формі, придатній для здійснення пошуку інформації.
За своїми знаковими системами та правилами синтаксису ІПМ різняться.
Процес пошуку інформації передбачає взаємодію у режимі «запит –
відповідь» користувача та інформаційно-пошукової системи через
посередництво заздалегідь узгодженої ІПМ. Таким чином, передумовами для
проведення інформаційного пошуку є:
а) попереднє індексування інформаційного масиву, тобто створення
пошукового образу кожного інформаційного джерела в масиві;
б) переклад інформаційного запиту користувача визначеною ІПМ.
Формалізація лексики і створення різних ІПМ викликано необхідністю
усунення «надмірності» і «недостатності» природної мови для цілей
інформаційного пошуку. Як і в природних мовах, в інформаційно-пошукових
мовах використовується лексика, тобто свій словниковий склад. Лексичні
одиниці (слова) ІПМ можуть бути простими (елементарними) або складними,
тобто ІПМ може мати або не мати свої кошти словотворення. Основними
елементами ІПМ є алфавіт, лексика і граматика. Алфавіт ІПМ – система
знаків, що використовуються для запису слів і виразів ІПМ.
Метою будь-якої ІПМ є надання користувачеві можливості пошуку
інформації за відомими даними, або необхідною йому тематикою,
вираженою спеціальними запитами. Процес складання запиту допускає
багатоваріантність і є свого роду мистецтвом. Крім того, процедура пошуку
має чітко визначену етапність: від визначення інформаційної потреби та
області пошуку до аналізу результатів та вибору пертинентних об’єктів.
На першому етапі визначається мета пошуку, його стратегія та область
проведення (каталоги, бази даних). Наступна, оперативна частина пошукової
 5

процедури – це багатоваріантність підходів та рішень при формалізації

запитів у процесі їх відпрацювання.
Подальший етап – робота з документами, отриманим списком
релевантних документів. Від вірного вибору переліку документів-
першоджерел залежить результат роботи всіх трьох етапів пошукової
процедури. У процесі пошуку необхідних документів ми орієнтуємось не на
повні тексти документів, а на дані, що дозволяють отримати уявлення про їх
зміст. Це можуть бути класифікаційні індекси, перелік бібліографічних
даних, тематичні рубрики тощо. При переході від документа до його
скороченого опису з метою використання для подальшого пошуку, ми ніби
перекладаємо зміст документу на інформаційно-пошукову мову, тобто
здійснюємо процес індексування інформації.
Правила індексування добре погоджені між собою і забезпечують
тісний взаємозв’язок багатьох технологічних і лінгвістичних рішень,
прийнятих при побудові й використанні основних елементів системи в ряду
«комплектування – програмне забезпечення – індексування інформації –
процес проведення пошуку». Опис змісту документа за допомогою ІПМ – це
пошуковий образ документу (ПОД), а опис змісту запиту – пошуковий образ
запиту (ПОЗ). Саме від вміння правильно їх представити багато в чому
залежить якість роботи всієї ІПС. Тому при розробці автоматизованих ІПС
велику увагу необхідно приділяти вибору інформаційно-пошукових мов.
Нині однією з проблем каталогізування є опис електронних ресурсів,
тобто документів на машиночитних носіях, які все активніше
запроваджуються в інформаційному просторі. Зараз ця проблема виділилась
у спеціалізовану галузь знань, що розвивається досить динамічно. Існує
кілька методів та підходів, розробники яких намагаються врахувати всі
особливості електронних видань. До низки найбільш значимих міжнародних
розробок входять випущене ІФЛА «Международное стандартное
библиографическое описание для электронных ресурсов» (International
Standard Bibliographic Description for Electronic Resources ISBD (ER) та проект
 6

«Дублинское ядро» (Dublin Core), ініціатором якого є OCLC. Ці розробки

демонструють протилежні точки зору на бібліографічний опис ресурсів
Мережі. Документ ІФЛА служить для каталогізаторів, забезпечуючи їх
інструментарієм для професійного обліку електронних матеріалів.
Проект «Дублінське ядро», навпаки, призначений всім авторам сайтів:
згідно з концепцією, кожний web-майстер має включати в структуру web-
сторінки (область метаданих) визначений набір елементів, за допомогою
яких описуються зміст та вихідні дані ресурсу. У Росії в галузі
бібліографічного опису електронних видань також проведена значна робота.
Своєрідним відображенням міжнародного стандарту ІФЛА став створений
Російською державною бібліотекою та «Информрегистром» ГОСТ 7.82 –
2001 «Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных
ресурсов: Общие требования и правила составления». Він був прийнятий
Міждержавною радою із стандартизації, метрології та сертифікації 22 травня
2001 р. Укладачі фактично взяли за основу ГОСТ 7.1 – 84
«Библиографическое описание документа. Общие требования и правила
составления» і зробили спробу максимально наблизити опис Інтернет-
ресурсів до опису традиційних документів, у результаті чого опис
електронних видань набув вигляду, близького до бібліографічних записів на
друковані видання.
Слід відмітити, що даний стандарт українські бібліотекарі теж не
можуть використовувати, оскільки Держстандартом України йому не надано
чинності. Натомість бібліотекарі України вивчають і намагаються
впровадити у бібліотечну практику практику Дублінський комплект даних. В
Україні першою спробою надання інформації про новий стандарт метаданих,
який сприяє ефективнішому пошуку інформаційних ресурсів в Інтернет, став
матеріал, підготовлений ініціативною групою Української бібліотечної
асоціації, представлений на сайті Публічної бібліотеки імені Лесі Українки.
У 1999 році працівниками Кіровоградської обласної наукової бібліотеки
розпочато проект «МЕТАДАТА», головною метою якого є вивчення
 7

стандартів метаданих з наступним використанням на сервері бібліотеки. З

початку 2000 р. усі html-сторінки, що публікуються на сайті бібліотеки,
забезпечуються описом Dublin Core. На сьогоднішній день сайт містить
більш ніж 900 html-сторінок з метаданими Dublin Core.
По області або по сфері застосування інформаційно-пошукових мов
можна виділити:
 комунікативні (загальносистемні) ІПМ – призначені для
забезпечення взаємодії між різними (інформаційними, бібліотечними та ін.)
системами (у тому числі розподіленими по державної, відомчої або
територіальної приналежності);
 локальні (внутрішні) ІПМ – призначені для використання в
рамках окремої системи;
 зовнішні ІПМ – використовувані в інших системах і призначені
для взаємодії тільки з ними.
Розрізняють мови опису (декларативні мови), які в свою чергу
поділяються на мови предкординатні (класифікаційні) і
посткординатні(дескрипторні), а також процедурні мови – мови запитів і
маніпулювання даними.
Інформаційно-пошукові мови поділяються на два основні типи:
 ІПМ класифікаційного типу
До мов цього типу відносяться ієрархічні, алфавітно-предметні та
фасетні класифікації. Наприклад, ББК та УДК.
 ІПМ дескрипторного типу
Інформаційно-пошукові каталоги, засновані на класифікації відомостей
за певною предметної області, були першими системами інформаційного
пошуку документів. Початкові підходи до класифікації тематики документів
ґрунтувалися на формуванні списку предметних аналогів, розташованих в
алфавітному порядку. Кожна предметна рубрика отримувала певний
цифровий або буквенно-цифровий код. Зміст документа індексувалися
перерахуванням кодів тих рубрик, які відображали теми документа. Це
 8

перечислювальна класифікація. Особливістю систем перечислювальної

класифікації є можливість індексування документів будь-якою кількістю
рубрик, що відображають зміст документ. Для здійснення пошуку
необхідних документів за класифікатором визначаються коди, що цікавлять
користувача рубрик і далі відбираються з сховища ті документи, які
проіндексовані відповідними кодами. Відсутність систематизованих зв’язків і
відносин між предметними рубриками є основним недоліком
перечислювальної класифікації. При систематизованій класифікації список
предметних рубрик будується як ієрархічна структура, у вигляді
перевернутого дерева. Вся предметна область розбивається на ряд
взаємовиключних (не перетинаються) рубрик. Кожна рубрика, у свою чергу,
може включати кілька підрубрик. Таким чином, при систематизованій
класифікації враховуються вже деякі семантичні основи предметної області,
що виражаються в родовидових відносинах основних категорій, понять і
класів.
Зміст документа індексується кодами відповідних рубрик, однак при
цьому відпадає необхідність в вказівці загальніших рубрик, до яких
відносяться виділені піврубрики. В результаті індексування і пошук
документів на основі ієрархічної класифікації дозволяють більш адекватно
відображати зміст документів і забезпечують більшу точність пошуку.
Перечислювальний і ієрархічний підходи до класифікації
використовуються в алфавітному порядку – предметних каталогах бібліотек.
Недоліком як перечислювальної, так і ієрархічної класифікації є принципова
неможливість заздалегідь перерахувати всі можливі теми документів.
В основі побудови дескрипторних інформаційно-пошукових мов
лежить принцип координатного індексування, який передбачає, що основний
смисловий зміст документа може бути виражено списком ключових слів. До
ключових слів відносяться так звані повнозначні слова – іменники,
прикметники, дієслова, прислівники, числівники, займенники. Ключовими
 9

словами не можуть бути прийменники, сполучники, частки, вигуки.

Основними елементами ДІПМ є:
 словник лексичних одиниць;
 правила застосування ІПМ (граматика), що визначають
процедуру перекладу текстів документів і запитів з природної мови на ІПМ;
 правила побудови ІПМ.
Словники лексичних одиниць діляться на дві групи:
1. основні лексичні словники, складові лексики ІПМ;
2. морфологічні словники, що забезпечують морфологічний аналіз і
нормалізацію слів.
Як лексичні одиниці основних словників використовуються ключові
слова, словосполучення та дескриптори. «Дескриптор» - поняття, що означає
групу еквівалентних або близьких за змістом ключових слів. Дескриптор – це
ім'я класу синонімів. Дескриптори можуть використовувати код, слово або
словосполучення. Розробка дескрипторної мови фактично зводиться до
розробки інформаційно-пошукового тезауруса (ІПТ). Тезаурус (від грец.
«сховище», «скарбниця») у вузькому сенсі являє собою спеціальний словник-
довідник, в якому перераховані ключові слова - дескриптори певної
предметної області, вказані їхні синоніми, встановлені способи усунення
синонімії, омонімії, полісемії, визначені родовидові і асоціативні зв’язки
дескрипторів. Найважливішими парадигматичними відносинами ІПТ є:
 супідрядність;
 рід-вид;
 частина-ціле;
 причина-наслідок;
 функціональна схожість.
Узагальнена структура ІПТ включає як мінімум три складових:
словарну частину, семантичну карту, керівництво по використанню.
Словникова частина - алфавітний список дескрипторів з їх словниковими
 10

статтями. Семантична мапа - система тематичних класів дескрипторів,

представлена у вигляді графічної схеми або таблиці. Керівництво по
використанню ІПТ містить правила переказу ключових слів і словосполучень
на ІПМ, правила лексикографічного контролю і редагування пошукового
образу документа і пошукового образу запиту, а також правила ведення ІПТ.
Відзнакою інформаційно-пошукових скарбниць від інформаційно-пошукових
каталогів на основі предметної ієрархічної рубрикації є те, що в тезаурусах,
крім класифікаційної схеми, присутні самі ключові слова та дескриптори, що
об'єднані під назвою класів, рубрик і т. д. В каталогах присутні лише
позначення (назви) класів.
Головна ідея інформаційно-пошукових скарбниць полягає в підвищенні
ефективності індексування документів в рамках дескриптивного підходу.
Однак у процесі індексування враховуються семантичні зв'язки між
дескрипторами, що, в кінцевому рахунку, забезпечує більш адекватний
змісту документа пошуковий образ і підвищує ефективність пошуку
документів.
В даний час відбувається розширення сфер застосування автоматичних
скарбниць. При цьому тезауруси виступають складовою частиною сучасних
систем підготовки текстів, здійснюючи лінгвістичну підтримку процесу
підготовки і обробки текстів природною мовою. Серед найперспективніших
напрямків розвитку автоматичних скарбниць можна вказати наступні:
1. отримання довідки до речі. Вказавши слово, як ключ для запиту,
користувач у відповідь отримує відповідний фрагмент словника, що містить
лінгвістичну інформацію про цьому слові. Наприклад, автоматичний
тезаурус отримує від користувача деякий іменник і у відповідь видає
сукупність стійко поєднаних з ним дієслів або які найбільш часто
супроводжують його визначення. При цьому автоматично виконується
процедура нормалізації вхідного слова (тобто приведення іменника до
іменного падежу).
 11

2. контекстні заміни на вимогу користувачів. В даному випадку

тезаурус не тільки підбирає замість одного словосполучення інше, яке
користувач визнав відповіднішим контексту за смисловим або стилістичним
міркувань, але й автоматично переоформляє параметри слів (наприклад, опис
прикметника) відповідно до контексту. Це означає, що синтаксичні операції,
за тезаурусом, істотно ускладнюються.
3. автоматична оцінка стилю. Якщо слова і словосполучення в
тезаурусі забезпечити стилістичними позначками, то він може
використовуватися для стилістичної оцінки тексту з виділенням слів і
словосполучень, що випадають, із загального стилю документа.
Процес створення пошукового образу документа для інформаційно-
пошукової системи (тобто вираження основного змісту документу в термінах
певної ІПМ) називається індексуванням. Існують методи автоматизованого
індексування (наприклад, веб-індексування). До методів ручного і
напівавтоматизованого індексування відносяться, наприклад, процеси
бібліотечної каталогізації: створення бібліографічних описів, систематизація,
предметизація тощо.
Традиційні бібліотечні інформаційно-пошукові системи включають
систему каталогів і картотек, бібліографічні покажчики та інші джерела
вторинної інформації про бібліотечний фонд. Закономірно, різні
інформаційно-пошукові системи мають різні ІПМ (як класифікаційного, так і
дескрипторного типу). Так, ІПМ алфавітного каталогу є бібліографічний
опис документа. Основною одиницею ІПМ систематичного каталогу є індекс
відповідної бібліотечної класифікаційної системи (набір цифр, літер та/або
інших символів, які умовно характеризують основні та додаткові ознаки
певної галузі знання або проблеми). В середині індексів можливі різні
варіанти групування документів. В основному, використовуються два
основні варіанти групування: алфавітний або зворотно-хронологічний. ІПМ
предметного каталогу складається з предметних рубрик.
 12

Завдяки впровадженню у бібліотечну діяльність інформаційних

технологій сфера розробки ІПМ значно розширилася.

2.Електронні бібліотеки України та інших країн світу

У сучасному інформаційному суспільстві бібліотеки відіграють

надзвичайно важливу роль не тільки в просвітницькій та навчальній
діяльності, але й у формуванні громадянського суспільства, що є дуже
вагомим аспектом реалізації демократичних реформ. На відміну від системи
засобів масової інформації та освіти, які пропонують громадянам вибірковий
принцип доступу до інформації, бібліотеки є тими інституціями сучасного
суспільного процесу, де надбання культури та знань подаються вільно у
найбільш широкому розмаїтті. Завданням бібліотек та їхніх працівників є
найбільш повне розкриття змісту наявних ресурсів шляхом створення
бібліографічних баз даних, каталогів та картотек, котрі значно скорочують
користувачам шлях до інформації. Новітні інформаційні технології у
сучасних бібліотеках надають можливість значно полегшити та розширити
цей шлях, зокрема, за допомогою доступу до бібліографічних ресурсів через
мережу Інтернет та розміщення їх на веб-сторінці бібліотеки [14, c.19].
Соціальні і економічні зміни, що відбуваються в суспільстві, знаходять
своє відображення і в діяльності бібліотек, як установ, що стоять на
перехресті інформаційних потоків. Реалії сьогодення свідчать про відсутність
єдиного інформаційного простору, втрату стійкого і достатнього
фінансування, необхідного для комплектування бібліотечних фондів.
Різке подорожчання і, як наслідок цього, мала доступність традиційних
каналів зв'язку і друкованих видань призвели до необхідності створення
 13

нових умов для забезпечення користувачів своєчасною, достовірною та

повною інформацією шляхом широкого застосування новітніх технологій.
Трансформація функцій книгозбірень відбилась i в професійній
термінології. З'явилися нові поняття - віртуальна бібліотека, цифрова та
електронна, запозичені з інформатики. Сьогодні вони не є усталеними,
досить часто їx навіть вважають синонімами. Тому доцільно звернути увагу
на трактування цих термінів.
Назва «віртуальна бібліотека» (Virtual library) використовується для
визначення комплексу інформаційних джерел, доступних через глобальні
комп'ютерні мережі, що в сукупності утворюють Internet. Віртуальна
бібліотека не має єдиного місцезнаходження - її ресурси розподілені по
всьому світі, а інформаційний потенціал на кілька порядків перевищує
документні ресурси будь-якої книгозбірні.
Під «цифровою бібліотекою» (Digital library) розуміється бібліотека, в
якій вся інформація зберігається в оцифрованому вигляді та не передбачає
наявності документів на традиційних носіях.
В електронній бібліотеці (Electronic library) основні процеси
здійснюються з використанням комп'ютерів, однак у таких бібліотеках
документи на машинних носіях співіснують з аудіо-, аудіовізуальними та
іншими матеріалами.
Отже, електронна бібліотека включає в себе й цифрову, в ній, окрім
суто дискретного подання документів, допускається і їх відбиття в іншій
електронній (наприклад, аналоговій) формі. Цифрова та електронна
бібліотеки, на відміну від віртуальної, являють собою сукупність документів,
що мають конкретне місцезнаходження.
Електронні бібліотеки, в цілому, можна класифікувати за декількома
ознаками, такими як:
- засновник електронної бібліотеки, тобто ініціатор процесу її
створення;
 14

- вид (види) літератури, представленої в колекції, і коло читачів, на

яких вона розрахована;
- принципи комплектування (відбір видань);
- характер наданих послуг (у т.ч. наявність і якість електронного
каталогу);
- формати представлених електронних видань.
Електронна бібліотека (digital library) – інтегрована інформаційна
система, яка дозволяє накопичувати, зберігати та ефективно використовувати
різноманітні колекції електронних повнотекстових та мультимедійних
документів, що доступні в зручному для користувача вигляді. Крім
електронних документів об’єктами опрацювання в ЕБ є також бази даних,
мапи, карти користувача, посилання, інші ЕБ тощо.
За функціональною спрямованістю розрізняють ЕБ загального
характеру та спеціалізовані. Перші зберігають інформаційні ресурси по
багатьох напрямках знань і використовують переважно мінімальний
інструментарій, що забезпечує реалізацію стандартних функцій
інформаційної системи. Спеціалізовані ЕБ зберігають та надають доступ до
інформаційних ресурсів в певній предметній області. Вони
багатофункціональні і, поряд з набором стандартних послуг, надають
можливість нетрадиційного характеру обробки, задоволення специфічних
вимог (зберігання результатів та архівів експериментів, підтримка часових та
просторових характеристик даних, спеціальні форми задання вхідних та
вихідних даних – картографічні, графічні, оцифровані фотографії,
звукозаписи тощо).
Ресурс (resource) – все, що має ідентифікатор. Прикладами можуть бути
документи, електронні об’яви, колекції ресурсів. Не всі ресурси можуть бути
досягнуті в комп’ютерній мережі (наприклад, людські ресурси, зв’язка книг в
бібліотеці), але їх опис теж може розглядатися як ресурс.
Інформаційний ресурс (information resource) – будь-яка сутність
(електронна чи інша), яка спроможна передавати чи підтримувати (зберігати)
 15

інтелектуальну інформацію або знання; наприклад, книга, лист, картина,

скульптура, база даних. Інформаційний ресурс – це одиниця інформації, яка є
унікально іменованою сукупністю даних, структурованих у вигляді
іменованих атрибутів.
Електронний інформаційний ресурс (electronic information resource) –
інформаційний ресурс, що зберігається в електронному чи
комп’ютеризованому форматі і може бути досягнутий, знайдений та
перетворений засобами електронної мережі або іншої електронної технології
обробки даних (наприклад, CD-ROM).
Кожному інформаційному ресурсу відповідає певна множина сервісів,
що забезпечують доступ до ресурсу та його опрацювання в інтересах
користувача ресурсу.
Сервіс (service) – система, що реалізує (забезпечує) одну або декілька
функцій, які мають цінність для кінцевого користувача [2, с 61].
На даний час одним із ефективних засобів підтримки наукових
досліджень є використання автоматизованих бібліотечних систем. У цьому
аспекті актуальною є проблема створення в наукових організаціях
електронних бібліотек. Вони значно підвищують рівень надання фахівцям
бібліотечних послуг, а саме:
- сприяють ефективному доступу до існуючих на даний час
електронних інформаційних ресурсів в мережі Інтернету,
насамперед до бібліотек та періодичних видань, а також до
зарубіжних електронних ресурсів;
- забезпечують якісно новий рівень задоволення інформаційних
потреб науковців завдяки використанню новітніх бібліотечно-
інформаційних технологій (кількість доступних інформаційних
джерел, ступінь їх релевантності, актуальність, повнота й
оперативність отримання інформації) [1, с 27].
Переважна більшість сучасних видань має електронний аналог у
вигляді оригінал-макету, підготовленого до друку за допомогою
 16

комп'ютерного верстання. У більшості ці аналоги втрачаються одразу або

через певний час після публікації видання.
Термін зберігання друкованих видань обмежується строком
експлуатації паперу, з якого виготовлено видання, і залежить від умов його
зберігання й інтенсивності використання. Електронний аналог друкованого
видання може зберігатися безстроково і експлуатуватися без обмежень за
умови періодичного перезапису його на нові носії інформації і ретрансляції в
актуальні формати представлення даних. З електронного аналогу у будь-який
час може бути здійснено перевидання особливо цінних, рідкісних та
наукових видань.
Такий спосіб поповнення національного інформаційного фонду має
суттєві переваги як для держави, суспільства в цілому, так і для суб'єктів
видавничої справи зокрема.
Переваги для суспільства:
1. оперативне забезпечення повнотекстовою електронною інформацією
про сучасну видавничу продукцію України.
2. забезпечення однієї точки доступу (електронного депозитарію) до
електронних версій всіх видань України.
3. полегшення пошуку повних текстів видань за допомогою
інформаційно-бібліографічної системи, створеної Книжковою палатою
України.
4. збереження можливості відтворення через великий проміжок часу
найцінніших видань у їх первісному вигляді.
Переваги для держави:
1. значне зменшення витрат з Державного бюджету на оцифрування
фондів бібліотек та архівів.
2. презентація вітчизняної видавничої продукції світовому
співтовариству.
3. інтеграція в європейське суспільство, рівень інформатизації якого
значно випереджає Україну.
 17

Переваги для суб'єктів видавничої справи:

1. отримання прибутку як видавцем, так і автором за використання
електронних документів.
2. зменшення витрат на комп'ютерну техніку для зберігання
електронних оригінал-макетів видань.
3. уникнення ризику втрати електронних оригінал-макетів видань у разі
виникнення аварійних ситуацій на виробництві.
4. безплатна реклама продукції видавництва.
5. можливість у будь-який час отримати електронний оригінал-макет
свого видання для перевидання твору.
6. гарантія дотримання авторських прав під час використання
електронних оригінал-макетів видань.
Становлення інформаційного суспільства створило умови для
трансформації бібліотечних установ в системоутворюючу ланку
інформаційної сфери. Засвоєння бібліотеками інтернет-технологій, вивчення
інформаційних потреб користувачів у мережі Інтернет дозволило бібліотекам
запровадити нову форму інформаційної діяльності – обслуговування
віддалених користувачів. Зараз переважна більшість вітчизняних бібліотек
вже не є пасивними користувачами інформації Інтернету, а займається
створенням власних інформаційних ресурсів і наданням їх широкому колу
користувачів всесвітньої глобальної мережі. Значною мірою це реалізується
через створення веб-сайтів, покликаних всебічно представляти бібліотеку в
світовому інформаційному просторі. Їх використання дозволяє зробити
бібліотеку відкритою для кожного потенційного користувача, значно
розширити коло споживачів послуг і таким чином зайняти визначальне місце
в світовій інформаційній інфраструктурі.
Необхідність створення веб-сайтів бібліотеками обумовлена тим, що
вони є:
- ефективним засобом рекламування бібліотеки в міжнародному
інформаційному співтоваристві Інтернет;
 18

- забезпечують доступ до власних бібліотечних продуктів

широкому колу користувачів у мережі;
- сприяють розвитку нових інформаційних послуг;
- сприяють ефективній реалізації інформаційної та культурно-
освітньої функції бібліотеки;
- підвищують інформаційну культуру користувачів.
Зміст сайту, його структурне формування визначається бібліотечними
працівниками в співпраці з програмістами. Для ефективної роботи веб-сайт
має бути добре структурованим, змістовним і зрозумілим для користувача.
Зрозуміло, що створення бібліотечних сайтів не є одноразовою акцією:
сайти повинні постійно підтримуватись в робочому стані, про що свідчать
дати їх останього оновлення. Кількість відвідувань сайтів певною мірою
говорить про їх затребуваність, але в той же час не є свідченням належного
задоволення інформаційних запитів користувачів.
Бібліотечні веб-ресурси фахівці характеризують за двома ознаками:
- структурою;
- інформаційним наповненням.
У свою чергу за структурою веб-сайти поділяються на
- багаторівневі корпоративні (повнофункціональні ресурси з
власним доменним іменем);
- багаторівневі розділи на веб-сайтах (як, правило, таким чином
побудовані ресурси відомчих бібліотек);
- веб-сайти, які мають мінімум довідкової інформації про
бібліотеку та доступ до електронних ресурсів (з власним
доменним іменем).
За інформаційним наповненням веб-ресурси можна розподілити на:
ілюстративні (в лаконічній формі наводяться дані про бібліотеку), та
інформативні (де, крім інформації про бібліотеку, користувачам доступні
вторинні і первинні інформаційні ресурси).
 19

За цими критеріями можна визначити, що веб-сайти обласних

універсальних наукових бібліотек є багаторівневими, інформативними, а веб-
сайти Централізованої бібліотечної системи у своїй більшості частіше
ілюстративні, тобто такі, що представляють інформацію про наявні ресурси,
але не надають їх у користування.
Фахівці зі сайтобудування вважають основними критеріями побудови
веб-сайтів такі:
- глибина змісту (на веб-сайті повинна бути представлена:
бібліографічна, фактографічна, реферативна повнотекстова
інформація);
- зовнішні динамічні зв’язки (відсилки до інших електронних
документів, джерел, сайтів);
- надійність (ознаками надійності і значимості веб-сайту як
джерела інформації є знак копірайту та інформація про
поновлення);
- стабільність інформаційних ресурсів (вважається, що навіть ті
матеріали, які втратили актуальність, повинні переводитися в
архівну частину сайту. Це забезпечує необхідну інформаційну
міцність);
- оперативність відновлення інформації (створення сайту – це
безперервний процес, який триває доти, поки веб-сайт
знаходиться в Інтернеті);
- мовні критерії (коректним вважається наявність іншомовних
версій);
- наявність зворотного зв’язку з користувачем;
- легкість навігації та доступність для користувачів;
- єдиний дизайн (найпростіше, лаконічніше оформлені сторінки
сайтів, на думку фахівців, є більш привабливими для
користувачів, ніж ті, у яких використана велика кількість
мультимедійних та графічних додатків, що уповільнює доступ.
 20

Необхідний розумний баланс між об’ємами графічної та

текстової інформації) [3, с 275-278].
Поступово розвиток веб-сайтів набуватиме в діяльності бібліотек все
більшого значення. Тому дуже важливо визначити основні напрямки цього
розвитку і намагатися координувати та кооперувати запровадження нових
видів сервісів таких, «як віртуальна довідка», електронна доставка
документів.
Одним із перших проектів створення зібрання електронних версій книг
є проект «Гутенберг», започаткований 1971 р. М.Хартом у Лабораторії
дослідження матеріалів Іллінойського університету(США). В його основу
покладено технологію відтворення, тобто все, що введено в пам’ять
комп’ютера, може бути відтворено у будь-який час, у будь-якому місці.
Проект закладений на аматорських засадах та існує при незначній
спонсорській підтримці.
У 1995 р. створено Національну федерацію цифрових бібліотек, в яку
об’єдналися 15 університетських бібліотек і Бібліотека Конгресу США.
Головний її результат у цьому напрямку - банк даних «Пам'ять Америки» (44
історичні колекції загальним обсягом понад 1 млн. документів, які всебічно
відбивають етапи становлення і розвитку США). Необхідно сказати, що
проект «Пам'ять Америки» свідчить лише про високий рівень розвитку
інформаційних технологій у країні. Однак визначних колекцій пам'яток
писемності та друку, що становили б особливу цінність для світової
культури, це історичне зібрання не має. В ньому переважають електронні
копії фотографій визначних діячів США, архітектурних споруд тощо.
Суттєво відрізняється проект - DLI (Ініціатива цифрових бібліотек),
започаткований у США за підтримки NSF (Національний науковий фонд),
DARPA (Відділ агенції перспективних досліджень у галузі оборони) і NASA
(Національна агенція з аеронавтики і космічного простору). Метою цього
проекту є встановлення більш досконалих зв'язків між фундаментальними
науковими дослідженнями та інноваційними технологіями. Слід відзначити,
 21

що перша фаза проекту (1994-1998) мала шість багатогалузевих наукових

напрямків, на які виділялось $24 млн., та залучались групи дослідників,
робота яких координувалась одним з шести університетів - визнаних
провідними в певному напрямку. Також понад 75 різних організацій США у
рамках роботи над проектом виступали партнерами. І серед них - провідні
фірми в галузі виробництва комп'ютерної техніки і телекомунікаційного
обладнання, навчальні заклади всіх рівнів, бібліотеки, видавничі організації,
урядові та державні агенції, професійні асоціації та інші установи,
зацікавлені у створенні та підтримці великих сховищ інформації і знань.
Друга фаза проекту, розпочата в 1999 p., передбачала початок
використання інформаційних ресурсів цифрових бібліотек у всіх суспільно
значущих сферах діяльності суспільства.
Потрібно зазначити, що кінцевий результат проекту не відповідав
великому обсягу фінансування, оскільки навіть університети, що
координували проект, створили інформаційні сховища обсягом лише в кілька
десятків тисяч документів. Причиною цього стали обмеження, що
випливають з авторського права [13, с 13-15].
В Європі здійснюється проект «Bibliotheca Universalis», що ставить за
мету створення глобальної мережі електронних бібліотек. Започаткований
під егідою Ради Європи у 1995 р., проект реалізується під проводом країн
«Великої сімки». Було заплановано сформувати велику, розподілену
колекцію наукових знань, і забезпечити можливість надання доступу до неї
користувачам через всесвітню мережу. Основною концепцією проекту
«Bibliotheca Universalis» є міжнародна співпраця провідних бібліотек країн
«Великої сімки». Однак, у рамках цього проекту, як і американського
«Ініціатива цифрових бібліотек», поки що не досягнуто вагомих результатів,
оскільки не розв'язано проблему авторського права [13, с. 23].
Певного прогресу досягнуто в Росії, де є досить «ліберальний» підхід
до проблеми авторського права. Наприклад, «Библиотека Максима
Мошкова», створена на аматорських засадах, є однією з найбільших
 22

електронних бібліотек Росії й світу. Започаткована у 1994 році, бібліотека

поповнюється електронними документами, що надсилаються авторами,
зацікавленими довести свою інтелектуальну продукцію до світової спільноти
засобами Інтернету та користувачами-ентузіастами. Також можна відзначити
«Публичную электронную библиотеку Евгения Пескина», що нараховує
близько 1 тис. творів класиків російської літератури та бібліотеку
«Российская фантастика», яка існує з 1996 p. і має понад 1,5 тис. книг 280
авторів.
Варта уваги і «Национальная электронная библиотека» Росії -
найбільший у світі електронний архів російськомовних документів,
матеріалів газет, журналів, радіо- і телестанцій, а також інформаційно-
аналітичних агенцій Росії, країн СНД, Балтії та далекого зарубіжжя. Проект
зародився в 1994 р. як проект Національної служби новин Росії, і проблема
авторського права розв'язувалася в рамках єдиного інформаційного
об'єднання. Як технологічний засіб для роботи з фондами придбано систему
повнотекстового пошуку Textract, програмне забезпечення, що було
розроблене для аналітичних систем правозахисних органів США, Європи та
Австралії. Основна інформація надається користувачам Національної
електронної бібліотеки на комерційних засадах, де бібліотека виступає
посередником. Постачальники самостійно визначають вартість своїх
матеріалів [4, с 16].
В Україні роботи з формування електронних бібліотек лише набирають
обертів.
Однією з перших ініціатив у цьому напрямі стало рішення
інформаційно-бібліотечної ради Національної Академії Наук, в якому
доручили Науковій бібліотеці України ім. В.Вернадського організувати
передачу в науково-дослідні установи НАН України копій електронного
каталогу і відповідно установам організувати передачу до НБУВ своїх
загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів (каталоги і
картотеки, комп'ютерні файли-верстки академічних журналів, електронні
 23

версії праць співробітників науково-дослідних установ НАН України) для

створення електронної наукової бібліотеки НАН України [2, с 204].
Ще одним кроком у розвитку ЕБ в Україні є створення Національної
системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу, складової
Національної програми інформатизації. Це передбачало, в свою чергу,
формування зведених електронних каталогів відомчих і територіальних
об'єднань бібліотек, баз даних ретроспективної національної бібліографії
України та комплексу тематичних баз даних з реферативною,
фактографічною, оглядово-аналітичною інформацією; забезпечення доступу
до інформаційних ресурсів системи через Інтернет і входження українських
бібліотек до глобальної мережі електронних бібліотек.
Більша частина робіт з інформатизації у межах НПІ спрямована на
створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади.
Важливим напрямком роботи є координація діяльності владних структур
різного рівня з питань виконання НПІ, у тому числі забезпечення сумісності
та інтеграції відповідних мереж.
Ще один проект, "Створення регіональних інформаційних порталів та
інформаційних центрів на базі публічних бібліотек", здійснюють спільно
Міжнародний фонд "Відродження" та Міністерство культури і мистецтв
України. У рамках цього проекту було визначено, що загальний обсяг баз
даних, створених науковими бібліотеками, сягає понад 2,5 млн. записів. З них
понад 1,2 млн. складають електронні каталоги. В 11 бібліотеках читачі мають
можливість самостійно користуватися наявними в цих установах базами
даних. Власні веб-сайти розробили 14 бібліотек. Електронні видання наявні у
фондах 21 бібліотеки. Представлені вони як електронними аналогами
друкованих видань (75%), так і самостійними електронними виданнями
(25%). Основну масу електронних видань у бібліотеках розміщено на CD-
ROMax та DVD-ROMax загальною кількістю понад 2,2 тис. дисків.
Слід відзначити інформаційно-аналітичну правову базу даних "Ліга-
Закон", яку використовують 16 бібліотек, та сайт Верховної Ради України,
 24

база даних якого налічує близько 70 тис документів. Сучасний стан

функціонування веб-сайтів бібліотек засвідчує їх готовність бути гідними
партнерами зарубіжних бібліотечних систем мережі Інтернет [22, с 31-34].
Історія суспільного розвитку людства супроводжувалася декількома
інформаційними революціями, кожна з яких впливала на способи оброблення
й використання інформації та сприяла кардинальній зміні суспільних
відносин. Це винахід писемності, друкарства, радіо та телебачення,
електроннообчислювальних машин. Сьогодні людство переживає п’яту
інформаційну революцію, пов’язану з формуванням і розвитком
транскордонних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, що
охоплюють всі континенти й одночасно впливають як на кожну людину, так і
на суспільство в цілому. Інформаційне суспільство, в якому широко
використовуються інформаційно комунікаційні технології, дозволяє:
– досягти нового рівня забезпечення прав і свобод громадян;
– встановити високі темпи економічного розвитку;
– надавати громадянам якнайширший доступ до суспільної інформації,
освіти, культури;
– забезпечити їхню участь у виробленні та реалізації державної
політики.
Безсумнівно, формування структур інформаційного суспільства
вимагає підтримки всього суспільства, а таке розуміння і підтримка в Україні
є. Про це свідчать і урядові рішення, й активність громадськості, що бере
участь у формуванні нормативно-правової бази, розробці національної
стратегії побудови інформаційного суспільства. В Україні діє ряд
нормативно-правових актів, що стосуються інформаційної сфери: Цивільний
кодекс, закони «Про інформацію», «Про телекомунікації», «Про авторське
право і суміжні права», «Про Національну програму інформатизації», «Про
Концепцію Національної програми інформатизації», а також постанови
Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади [3,
c.4]
 25

Створення електронних бібліотек в Україні було розпочато в 1998 році.

Першими на цей шлях на основі повнотекстового розширення електронного
каталогу стала НБУВ, пізніше, з 2000 р., – бібліотеки ВНЗ та науково-
дослідних установ України. Вивчення електронних ресурсів свідчить, що
створення наукових електронних бібліотек в Україні відбувається, в
основному, на національному і галузевому рівнях, і розвиваються вони як:
- складні інформаційно бібліотечні системи;
- повнотекстові бази даних;
- мультимедійні бібліотеки;
- віртуальні бібліотеки;
-або являють собою повнотекстове розширення електронного каталогу
[2, c.23]
Для того щоб розглянути розвиток та використання електронних
бібліотек ми проаналізуємо електронну бібліотеку імені В. І. Вернадського та
електронну бібліотеку України.
Найбільша бібліотека України, головний науково-інформаційний центр
держави. Входить до числа десяти найбільших національних бібліотек світу.
Заснована 2(15) серпня 1918 року як Національна бібліотека
Української держави, з 1988 року носить ім'я В. І. Вернадського.
Обсяг фондів — близько 15 млн. одиниць зберігання. Це унікальне
зібрання джерел інформації, що включає книги, журнали, продовжувані
видання, карти, ноти, образотворчі матеріали, рукописи, стародруки, газети,
документи на нетрадиційних носіях інформації. Бібліотека має найповніше в
державі зібрання пам'яток слов'янської писемності та рукописних книг,
архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та
культури. Складові фондів — бібліотечно-архівна колекція "Фонд
Президентів України", архівний примірник творів друку України з 1917 р.,
архівний фонд Національної академії наук України.
Щорічно до фондів надходять 160-180 тис. документів (книг, журналів,
газет тощо). Бібліотека комплектується всіма українськими виданнями,
 26

отримує примірник дисертацій, які захищаються на території України, веде

міжнародний книгообмін з понад 1500 науковими закладами і бібліотеками
80 країн світу. До Бібліотеки як депозитарію документів і матеріалів ООН в
Україні надсилаються публікації цієї організації та її спеціалізованих
установ. З 1998 р. здійснюється цілеспрямоване комплектування
електронними документами, з 2005 — вибіркове архівування науково-
інформаційних ресурсів Інтернет.
Пошуковий апарат Бібліотеки має в своєму складі систему
бібліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних видань
обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає документи нормативного
характеру (закони, укази, постанови тощо), енциклопедії, тлумачні словники,
довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і
картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і
систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів
бібліотеки. З 1994 р. наповнюється електронний каталог, з 1998 —
загальнодержавна реферативна база даних "Україніка наукова".
У локальних інформаційних мережах Бібліотеки знаходиться 700
комп'ютерів; на Інтернет-порталі — 3,5 млн. бібліографічних і 320 тис.
реферативних записів, а також 300 тис. повних текстів документів; у
Інтранет-середовищі — 700 тис. публікацій.
Універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується
близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5 млн. документів.
Інтернет-портал Бібліотеки щодоби відвідують 40-50 тис. користувачів.
Особлива категорія абонентів — інформаційні служби органів державної
влади, серед яких Верховна Рада України, Адміністрація Президента України
і Кабінет Міністрів України [9, c.2]
Електронна бібліотека України (БібліотекаUA)-це багатофункціональна
інформаційна Пошукова система, яка містить текстову інформацію в
електронному вигляді з різних джерел (книги, журнали, газети і т. п.) в різних
областях (архітектура, біологічні, ветеринарні, військові, географічні,
 27

геолого-мінералогічні, державне управління, мистецтвознавство, історичні,

медичні, національна безпека, педагогічні, політичні, психологічні,
сільськогосподарські, соціологічні, технічні, фармацевтичні, фізико-
математичні, фізичне виховання і спорт, філологічні, філософські, хімічні,
економічні, юридичні, інші) .
Електронна бібліотека України представляє собою зібрання текстів
(джерел, дослідницької та довідкової літератури), а також ефективний
інструмент для їх аналізу.
Електронна форма подання інформації бібліотеки Україну разом з
новітнім програмним забезпеченням надають дослідникам і читачам якісно
нові, у порівнянні з традиційними, засоби роботи з величезними
інформаційними базами даних і масивами.
Електронна бібліотека України створена для повного відображення
інформації по введених в неї матеріалами. Використовуються самі нові
способи та методи пошуку, які не вимагають від користувача додаткових
знань, і є інтуїтивними.
Електронна бібліотека України - динамічна система, яка поповнюється
новими надходженнями кожен день.
Електронна бібліотека України покликана виконувати такі функції:
- збереження в електронному вигляді інформаційних ресурсів і
акумуляція результатів наукових досліджень;
- надання усьому науковому співтовариству і всім користувачам мережі
Інтернет швидкого доступу до інформаційних ресурсів;
- створення багатофункціональної програмно-інформаційного
середовища для активного пошуку необхідної і зберігання зібраної
інформації;
- сприяння гуманітарної освіти всіх рівнів;
- підвищення ефективності використання наукових досліджень за
рахунок високошвидкісного доступу до них і зменшення обсягу рутинних
робіт, характерних для роботи в бібліотеці.
 28

Проект БібліотекаUA є комерційним і розрахований на надання

інформаційно-бібліотечних послуг найбільшої в Україну бібліотеки [1, c.2]
Структура Бібліотек:
На сайті Національної електронної бібліотеки України імені В. І.
Вернадського розміщені інформаційні ресурси, до яких входять:
- система каталогів і картотек;
- електронний фонд;
- тематичні зібрання;
- Фонд Президентів України;
- Аналітичні матеріали СІАЗ;
- Бібліотечні новини;
- Наукова періодика України;
- Передплачені ресурси;
- Реферативна база даних;
- Наукові бібліографії вчених;
- Наукові установи;
- Про бібліотеку.
До інтернет путівників входять:
- Пошукові системи;
- Електронні бібліотеки;
- Енциклопедії, словники;
- Газети та Інтернет-видання;
- Органи державної влади;
- Національні університети;
- Бібліотеки України;
- Національні бібліотеки.
Також розміщені Національні доповіді НАН України:
- Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015;
- Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та
держави.
 29

У бібліотеці Вернадського відіграє важливу роль зовнішній вигляд

сайту, його структура та неяскравість стилю. Важливим є те, що інформацію
про бібліотеку користуваці можуть прочитати на трьох різних мовах -
українській, російській та англійській. Добре розташовано пошукову систему
Інтернету. І насамкінець розміщено статистику використання інформаційних
ресурсів портала.
Сайт електронної бібліотеки України містить рядок пошуку, нижче
розміщено категорії пошуку, сортування готових робіт.
Головна;
Про нас;
Послуги;
Новини;
Корисне;
Контакти.
На головній сторінці сайту розміщена інформація про бібліотеку та
інформація про правильність подання запиту. Також є силки на сайти
партнерів бібліотеки:
- Аспирант Украины;
- Научная степень;
- Аспирантура Украины;
- Кандидат наук;
- Доктор наук.
Проаналізувавши структуру даних електронних бібліотек, можна
зробити висновок, що Націнальна біблітека України імені В. І. Вернадського
містить більшу кількість інформації, в ній легко орієнтуватися та на відміну
від Електронної бібліотеки України є зручнішою та доступнішою у
використанні.
Електронні бібліотеки в умовах впровадження сучасних інформаційних
технологій у бібліотечно-інформаційну діяльність зазнає істотних змін.
Виникають та одержують розповсюдження у науковому товаристві нові
 30

засоби і форми електронних ресурсів. Науковцям надається інформація на

друкованих носіях та в електронному вигляді. Передусім це стосується
наукових журналів. Практично, всі провідні зарубіжні наукові видавництва
та наукові товариства представляють свої видання в електронному вигляді.
Крім цього, все більшого значення в системі інформаційного забезпечення
науки набувають електронні бібліотеки (ЕБ), що як інформаційні ресурси
нового типу виступають базою для проведення досліджень на новому рівні.
Використання інформації в електронній формі дозволяє обмінюватися
нею як в межах регіону, так і між різними регіонами. Internet надає нові
можливості для розвитку всіх процесів бібліотечної технології —
комплектування фондів (активізація використання електронної пошти при
проведенні внутрішньо державного й міжнародного книгообміну; залучення
онлайнових технологій; використання можливостей Internet при формуванні
інформаційних ресурсів книгозбірень), каталогізація, довідково-
бібліографічне інформування. Internet надає можливість отримувати не лише
вторинну (бібліографічну) інформацію, а й тексти першоджерел. Також
важливим напрямом інформаційного обслуговування першоджерелами з
використанням Internet, є електронна доставка документів. В технологічному
аспекті електронна доставка документів передбачає онлайновий пошук
потрібної інформації у віддалених ЕК, замовлення необхідних першоджерел,
передачу документа за допомогою факсимільних апаратів або створення його
ASCI- чи Image-копії з подальшою доставкою замовнику електронною
поштою.
Сьогодні є очевидним, що електронне і друковане середовище має різні
цільові направлення. Бібліотека ж повинна об’єднати і те і друге, хоча
віртуальність електронного світу дозволяє їй не тільки виконувати функції
зберігання, але й і орієнтувати читачів в інформаційному середовищі,
забезпечуючи вільний доступ, давати допомогу в пошуку необхідних знань.
Таким чином, вивчення літературних джерел і практичного досвіду
створення та використання електронних бібліотек свідчить, що електронні
 31

бібліотеки, доповнюючи традиційні форми, стають все ефективнішим

засобом наукової комунікації, сприяють реалізації як індивідуального
творчого потенціалу, так і наукової колективної співпраці, впливають на
сучасного науковця, надають можливість швидко здійснювати обмін ідеями,
знайомитися з результатами наукових досліджень колег із різних країн світу,
що створює умови для формування наукового товариства без кордонів.

3. Міжнародні агенції новин CNN, BBC, Reuters та інші

Сучасний розвиток світового комунікаційного простору

характеризується кардинальними змінами у відносинах між учасниками
світових інформаційних потоків та співвідношенні сил на глобальних
інформаційних ринках. Бурхлива еволюція інформаційних технологій,
політичні трансформації в країнах Центральної та Східної Європи, процеси
концентрації власності та зміни в інформаційному та антимонопольному
законодавстві деяких країн світу істотно вплинули і на діяльність світових
інформаційних агентств. 
Сьогодні найбільші інформаційні агентства світу відіграють провідну, а
в деяких питаннях і виключну роль у функціонуванні глобальних
комунікаційних потоків. У зв’язку з цим можна згадати, наприклад, що на
долю агентств Reuters, UPI, AP та AFP ще недавно припадало більше 80%
всіх новин, які щоденно розповсюджувались світовими ЗМІ. За останні 10 -
15 років найбільші інформаційні агентства вдало трансформували свою
діяльність (шляхом диверсифікації послуг та виходу на нові ринки),
ефективно використовували досягнення інформаційних і комунікаційних
технологій та виступали головними акторами на світовому ринку інформації
та даних різного роду, зокрема міжнародних новин, інформації про
комерційні угоди, відомостей про стан справ на фінансових ринках тощо.
 32

Історія діяльності інформаційних агентств світу налічує близько 160

років, але впродовж більшої частини цього періоду інформаційні агентства
були позбавлені належної уваги з боку наукових кіл світу. Піком
зацікавленості науковців світу в діяльності інформаційних агентств слід
вважати початок 80-х років ХХ століття, оскільки саме цей період
характеризувався появою низки досліджень, що розглядали інформаційні
агентства в рамках протиборства концепцій вільних інформаційних потоків
та нового міжнародного інформаційного і комунікаційного порядку
(НМІКП). Сьогодні вивчення інформаційних агентств світу
опосередковується такими чинниками, як:
а) новітні відкриття у сфері інформаційних та комунікаційних
технологій, розвиток мережі Інтернет і становлення електронної торгівлі;
б) процеси концентрації власності, дерегулювання антимонопольного
законодавства в деяких країнах світу, широка приватизація ЗМІ і
комерціалізація їх діяльності;
в) глобалізація інформаційних потоків, конвергенція ЗМІ,
комп‘ютерних технологій і засобів зв‘язку;
г) поява нових інформаційних ринків, утворених внаслідок
кардинальних політичних змін в країнах Центральної і Східної Європи тощо.
Сучасна система найбільших інформаційних агентств світу сформована
агентствами Reuters (Великобританія), Associated Press (США) та Agence
France-Presse (Франція). Головною особливістю 90-х років можна вважати
остаточне виокремлення і технологічний відрив цих утворень від решти
інформаційних агентств світу. В той же час на глобальному інформаційному
ринку з‘явилася низка інших утворень, які також займаються збиранням і
продажем міжнародних новин, мають розгалужену мережу власних
кореспондентів, надають інші інформаційні послуги, а отже складають
конкуренцію інформаційним агентствам та істотно впливають на їх
функціонування. Зокрема, до складу цієї групи нині входять інформаційні
агентства, наближені за статусом до світових (Kyodo, Xinhua, DPA, EFE,
 33

ANSA); деякі з найбільших світових газет, що підтримують власні

інформаційні служби (Times, Financial Times, Le Monde, Washington Post,
Wall Street Journal); деякі з телевізійних систем мовлення (CNN, BBC, ABC);
інформаційні агентства телевізійних новин; фінансові інформаційні агентства
(Dow Jones, Bloomberg, European Business News, Commodity News Service) і
медіа конгломерати (AOL - Time Warner, Viacom, News Corporation, Walt
Disney, Bertelsmann).
Аналіз економічної діяльності найбільших інформаційних агентств
світу дає підстави виділити кілька панівних тенденцій в їхньому
функціонуванні впродовж 90-х років ХХ століття. По-перше, всі найбільші
інформаційні агентства відзначилися ефективною економічною політикою,
закріпили свої позиції на інформаційних ринках світу і вдало користувалися
можливостями нових інформаційних технологій, що дало їм змогу значно
підвищити свої прибутки і оптимізувати свою діяльність. По - друге,
агентство Reuters залишилось найпотужнішим інформаційним агентством
світу, а його відрив від решти інформаційних агентств постійно зростав. По -
третє, діяльність найбільших інформаційних агентств у 90-х роках була
пов‘язана з постійним пошуком певних конкурентних переваг перед іншими
інформаційними агентствами, а запровадження нових інформаційних послуг
майже завжди починалося із значних збитків. У зв‘язку з цим, звертають на
себе увагу як мінімум три такі аспекти їх функціонування:
а) постійний ризик щодо своєчасності і економічної доцільності
запровадження нових послуг і виходу на нові ринки,
б) намагання найбільших агентств встановити співробітництво з
невеликими інноваційними компаніями для перевірки ефективності нових
технологій в невеликих масштабах;
в) “правильність вибору”, завдяки чому агентства “Великої трійки”
характеризуються стійким економічним розвитком впродовж останніх 20
років.
 34

Використання останніх інновацій у сфері телекомунікацій,

комп‘ютерних технологій, супутникового зв‘язку і нових технологій обробки
інформації стало одним з чинників, які зумовили бурхливий розвиток
найбільших інформаційних агентств світу в 90 - ті роки і дали їм змогу
зберегти свої позиції на інформаційних ринках світу. Світові інформаційні
агентства самі беруть участь в наукових розробках і вдосконаленні
телекомунікаційних мереж, фінансують науково-дослідницьку роботу в цій
сфері і плідно співпрацюють з дослідницькими інститутами і компаніями
різних країн світу.
Завдяки новим інформаційним технологіям, світові інформаційні
агентства не тільки спростили систему збирання і поширення міжнародних
новин, а й сприяли зниженню редакційного контролю над змістом і формою
подачі новин. Використання нових технологій дало можливість
інформаційним агентствам добитися більшої спеціалізації своїх
інформаційних послуг задля задоволення потреб різних читацьких і
глядацьких аудиторій. Головною метою інвестицій світових агентств в
подальше вдосконалення інформаційних технологій є збільшення швидкості
збирання і опрацювання міжнародних новин, вихід на нові інформаційні
ринки, зменшення витрат на збирання і поширення новин і здобуття
конкурентних переваг над іншими утвореннями, що діють в цій сфері.
Вдале використання нових інформаційних технологій спричинило
зміни у самих принципах збирання і поширення міжнародних новин. Ще
декілька років тому інформаційні повідомлення найбільших агентств світу
характеризувалися переважанням текстової інформації, а недостатній
розвиток технологій передачі даних не давав можливості передавати текст,
відеосюжети і голосові повідомлення одночасно. Використання можливостей
мережі Інтернет разом із збільшеною пропускною можливістю каналів
зв‘язку уможливили інтегровану передачу інформаційних повідомлень, що, у
свою чергу, економить час і призводить до більш насиченого інформування
клієнтів.
 35

Початок роботи інформаційних агентств у мережі Інтернет

кардинально трансформував уявлення про них як про утворення, що
займаються “гуртовим” збиранням і поширенням міжнародних новин і
продають їх засобам масової інформації або іншим клієнтам. Завдяки цьому
нововведенню, інформаційні агентства вийшли на абсолютно новий для себе
ринок, пов‘язаний з масовим продажем або поширенням новин серед
кінцевих споживачів.
Використання нових інформаційних технологій сприяло вдалій
диверсифікації діяльності інформаційних агентств і привело до їх виходу за
межі традиційного ринку світових новин. До складу нових ринків входять,
зокрема, фінансові ринки світу, глобальний ринок телевізійних новин та
інформаційні ринки, утворені національними сегментами мережі Інтернет.
Диверсифікація діяльності інформаційних агентств та їх вихід на нові ринки
співпали з поступовим зниженням частки прибутків, отримуваних ними від
збирання і поширення світових новин.
На фінансових ринках світу найбільш розповсюдженими послугами
інформаційних агентств є наступні види діяльності:
а) надання оперативної інформації про перебіг подій на фондових
біржах світу;
б) аналітичні дослідження головних тенденцій на фінансових ринках
світу;
в) фінансові консультації компаніям, які лише починають свою
діяльність на фінансових ринках;
г) аналіз портфелів цінних паперів та фінансових можливостей окремих
компаній;
ґ) рейтингові експертизи цінних паперів та окремих компаній.
Робота на фінансових ринках кардинально відрізняється від
традиційної діяльності інформаційних агентств, оскільки вони не виступають
в ролі творців інформаційних повідомлень, а лише координують потік
біржових новин і здійснюють загальний контроль над розміщенням і
 36

технічною підтримкою встановлених відеотерміналів і комп‘ютерів. На

фінансових ринках світу традиційні інформаційні агентства зіткнулися з
більш жорсткою конкуренцією, порівняно з тією, що існує на ринку
міжнародних новин. Серед головних конкурентів інформаційних агентств
варто відзначити такі компанії, як Bloomberg, LEXIS-NEXIS, McGraw-Hill,
Bridge Information (Telerate), CDA/Weisenberger, Datastream Systems, Dow
Jones, Hoover’s та SunGuard Data Systems.
        На додаток до збирання і поширення міжнародних новин та фінансової
інформації найбільші інформаційні агентства світу активно втрутились у
споконвічну царину телевізійних каналів – передачу відеосюжетів та
аудіовізуальної інформації. На сьогоднішній день провідну роль в цій сфері
посідають два інформаційні агентства – Reuters та Associated Press, які
здійснюють діяльність на телевізійних ринках світу за допомогою таких
агентств телевізійних новин, як Reuters Television (RTV) та Associated Press
Television News (APTN). Світовий ринок телевізійних новин характерний
найбільшими розбіжностями в діяльності інформаційних агентств “Великої
трійки”, оскільки можливості агентств Reuters та АР значно переважають
можливості агентства AFP в цій сфері. Навіть незважаючи на появу
потенційних конкурентів з числа потужних медіа конгломератів (Microsoft,
General Electric, Disney, AOL - Time Warner) і окремих телевізійних каналів
(CNN International, BBC), світовий ринок телевізійних новин відзначається
найменшою конкуренцією для діяльності традиційних інформаційних
агентств порівняно з усіма іншими ринками, на яких діють згадані утворення
(традиційні ринки міжнародних новин, Інтернет, фінансові ринки світу
тощо). Налагодження відносин з найбільшими інформаційними агентствами
світу повинно стати одним з основних завдань інформаційної політики
України сьогодні, оскільки слабкість національного інформаційного
простору і відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері
призводять до формування негативного іміджу України у світі. В той же час,
навіть незважаючи на порівняно невелику зацікавленість агентств “Великої
 37

трійки” в українських новинах, нині в Україні вже склалися умови для

покращення умов співпраці українських і світових інформаційних агентств.
За роки незалежності Україна створила власну систему інформаційних
агентств, відзначилася збільшенням числа недержавних агентств і зробила
перші кроки на шляху до створення адекватної правової бази для
забезпечення поточної діяльності цих утворень. Позитивними факторами
також можна вважати початок роботи українських агентств в мережі Інтернет
і вдалу диверсифікацію їх інформаційних послуг.
В той же час, загальний прогноз щодо ефективної діяльності
українських інформаційних агентств в майбутньому є далеким від
оптимістичного, оскільки відсутність чітко сформульованої державної
політики щодо покращення іміджу України у світі не дозволить українським
агентствам помітно збільшити свою міжнародну впливовість і зменшити
їхню залежність від агентств “Великої трійки” у питанні поширення
міжнародних новин.
Перше інформаційне агентство було засноване в 1835 р. у Франції й
називалося «Гавас». Після реорганізації у вересні 1944 р. воно дістало своє
нинішнє найменування «Франс Прес». Спочатку «Франс Прес» було
офіційним урядовим агентством і утримувалося з державного бюджету.
Згодом було прийняте рішення відділити його від державного апарату й
надати «кооперативний статус». Згідно зі статутом, прийнятим 10. 01.1957 р.,
«Франс Прес» є автономним органом, що користується правами юридичної
особи і діє на комерційній основі. Сьогодні «Agence France Press» – одна з
найбільш інформаційних агентств світу (і єдина всесвітня франкомовна
агенція), яка має 150 представництв у всьому світі. У ній працюють понад
1200 професійних журналістів (зокрема 200 фотокореспондентів) і понад дві
тисячі кореспондентів за контрактом у 165 країнах світу [2].
Кореспондентська мережа агентства поділена на п’ять великих
географічних зон (Північна Америка з центром Вашингтоні, Латинська
Америка з центром у Монтевідео, Азіатсько-Тихоокеанський регіон із
 38

центром у Гонконзі, Європа-Африка з центром у Парижі, Близький та

Середній Схід з центром у Нікосії). Регіональна мережа у Франції має сім
бюро (Бордо, Лілль, Ліон, Марсель, Ренні, Страсбург і Тулуза). Агенція
передає 2 млн слів на добу на шести мовах і 70 тис. фотографій на рік. Її
клієнтами є 650 газет, 400 радіо- і телевізійних станцій, 1500 державних
установ та підприємств, 100 національних агенцій друку. Прямо чи
опосередковано інформацією агенції користується 3 млрд осіб і 10 тис.
органів масової інформації. Окрім новинної стрічки, агенція також пропонує
хроніки та репортажі для радіо, комп’ютерну графіку й мультимедійні
послуги для мережі Інтернет [3, с. 255].
У 1848 р. було засноване в Нью-Йорку інформаційне агентство США
«Ассошіейтед Прес» (АП), яке є кооперативним об’єднанням газетних
видавців. Зараз АП нараховує біля дев'яти тисяч абонентів. Серед них 1400
щоденних газет, 350 тижневих газет та інших видань, а також 466 радіо- й
телестанцій у США і 4500 різних видань і радіостанцій за межами США.
Річні прибутки цього інформаційного агентства становлять 100 млн. доларів
США.
На сьогодні провідними міжнародними інформаційними агентствами,
які спеціалізуються виключно на наданні економічних новин, вважаються
такі інформаційні агентства, як «Bloomberg», «Thomson Reuters», фінансово-
інформаційна компанія «Dow Jones & Company» та ін.
«Bloomberg» є провідним інформаційним агентством, що надає
фінансову, економічну та інші види інформації професійним учасникам
ринку. За допомогою сервісів «Bloomberg» користувач має можливість
ознайомитися з новинами, котируванням цін на світових біржах, працювати
із системами торгівлі цінними паперами та ін. Так, новини агентства зі 146
бюро у 72 країнах світу представляються разом з графіками, новинами
компаній та аналітичним матеріалом. Агентство також надає найширший
огляд тенденцій світової економіки і фінансових ринків.
 39

Зокрема, сервіс «Bloomberg Professional» є потужною і гнучкою

платформою для управління активами, що дає змогу отримувати необхідні
дані, новини та аналітичну інформацію для прийняття обґрунтованих рішень
[3, с. 245].
Інформаційне агентство «Bloomberg» було засноване Майклом
Блумбергом у 1981 р. після злиття «Salomon Brothers» з компанією «Phibro».
Майкл Блумберг, головний партнер «Salomon», втративши роботу, отримав
за угодою 10 млн дол. США. На ці гроші Блумберг створив власну компанію
«Innovative Market Systems», яка займалася збиранням, аналізом та продажем
інформації про стан фінансових ринків. У 1986 р. компанія була
перейменована в «Bloomberg L.P.». Успіх компанії Майкла Блумберга
пов'язаний з розробкою і впровадженням комп'ютерних систем аналізу
інформації для фондових трейдерів та відкриттям онлайнової служби для
торгівлі акціями. На той час на ринку цінних паперів комп’ютерні технології
майже не використовувалися, і це дозволило компанії Майкла Блумберга
зайняти одну з провідних позицій серед інших провайдерів інформації на
ринку цінних паперів.
Імперія Блумберга складається із всесвітньої комп'ютерної мережі
фінансових новин, а також низки телеканалів та радіостанцій. На сьогодні
компанія є одним з головних провайдерів фінансових новин у світі,
чисельність працівників компанії сягає близько 9,5 тис. осіб у 130 країнах
світу.
Для інвесторів надається інформація стосовно інвестування в країнах,
що розвиваються, рішення для хедж-фондів; для компаній – новини, ринкові
дані та дослідження, що впливають на них та їх інвесторів, вартість акцій
тощо. Сервіс Bloomberg Professional також надає можливість моніторингу,
оцінювання та управління ризиками на складних і взаємозалежних ринках. За
допомогою цього сервісу користувач має доступ до науково-дослідних
ресурсів від брокерів і незалежних експертів, а також прямий доступ до
мережі експертів та аналітиків «Bloomberg».
 40

Застосування фінансового аналізу, запропонованого фахівцями

агентства, дає змогу розвивати торгові стратегії, зокрема розробляти моделі
для визначення точок входу та виходу. Аналіз компаній агентства охоплює
діяльність 45 000 компаній у всьому світі.
Рішення «Bloomberg Portfolio & Risk Analytics» забезпечує користувача
інструментами для реалізації оптимального портфеля та цільових стратегій
ризику [3, с. 76].
«Thomson Reuters» – компанія, що є провідним світовим
постачальником інтелектуальної інформації для підприємців і фахівців, яка
охоплює фінанси і ризики, питання оподаткування, юридичні аспекти,
наукові дослідження та питання, що стосуються аспектів інтелектуальної
власності.
Компанія «Thomson Reuters» була утворена в 2008 р. у результаті
придбання компанією «Thomson» інформаційного агентства «Reuters», корені
якого сягають середини XIX ст., коли Пол Джуліус Ройтер заснував у
Лондоні інформаційну службу новин, яка надавала інформацію стосовно цін
на акції. Ця служба використовувала телеграфні кабелі та поштових голубів,
яких налічувалося більше 200. Ця служба також передавала інформацію про
котирування на ринку акцій та новини між Лондоном і Парижем,
використовуючи підводний телеграфний кабель. У 1858 р. компанія вже мала
свої філіали в усій Європі.
У 1865 р. після 12 днів перетину Атлантики, перехопивши човен пошти
Ірландії та телеграфувавши до Лондона, Ройтер перший повідомив про
вбивство президента Лінкольна, що перетворило європейські фінансові
ринки на хаос [1, с. 93].
«Рейтер» – одне з найбільших інформаційних агентств, що
спеціалізується на поширенні новин, міжнародної інформації, інформаційних
послуг у сфері фінансів і бізнесу, інформаційних продуктів у системі on-line,
систем управління інформацією, бізнес бюлетенів, фотоновин; на проведенні
валютних операцій.
 41

Агентство має приватний характер зі статусом офіційного агентства

Великобританії. Загалом «Рейтер» надає у міжнародні інформаційні потоки
суто інформаційні новини, ділову інформацію підприємствам, фірмам та
іншим установам, з впровадженням нових технологій надає свої мережі для
операцій з валютою у глобальних фінансових потоках, переважно
спеціалізується на наданні оперативних інформаційних послуг за допомогою
комп'ютерних терміналів, які повідомляють про котировки валют на
міжнародних біржах.
«Рейтер» заснована 1851 р. як інформаційне агентство, що відразу
стало характеризуватися незалежністю, оперативністю, точністю подання
новин і на сьогодні залишається одним із світових лідерів у поширенні
міжнародних новин. Основна частина діяльності агентства «Рейтер»
припадає на забезпечення інформацією банків, брокерів та інших учасників
фінансових ринків.
Протягом доби «Рейтер» оновлює новини і фінансові дані з 180
основних бірж та ринків світу. Агентство спеціалізується на розповсюдженні
програмних продуктів та технологій мультимедіа безпосередньо у торгових
залах у системі електронних торгів, а також у системі інформаційних послуг
при укладенні контрактів. Взагалі всі інформаційні послуги, що надає
«Рейтер» можна поділити на чотири основні блоки:
1) блок новин – оперативні новини, збір, накопичення та аналіз
інформації для ЗМІ; блоки новин від Рейтер(власні репортажі, тексти та відео
тексти);
2) інформаційно-фінансові новини і бізнес-новини. Корпорація
збирає та аналізує новини про рух валют, котування цінних паперів, операції
з цінними паперами, надає можливість клієнтам укладати оперативні
контракти з терміналів корпорації. Крім того, розповсюджує інформацію про
валютні операції та операції з цінними паперами прямо з комп'ютерного
терміналу;
 42

3) рейтер – телебачення. Постачання телевізійних новин як

загального так і бізнесового плану. Інформація про курси валют,
спеціалізовані теленовини про торгівельні контракти, ділові переговори.
Агентство здійснює збирання інформації, її архівацію для подальшого
використання протягом п'яти років;
4) дилерські послуги. Здійснення торгових операцій через торгову
мережу Рейтер у будь-якій країні світу. Рейтер створює систему електронних
анонімних торгів і обслуговує систему електронних торгових брокерів, що
зв'язують трейдерів США-Європи-Японії (25% прибутку корпорації). До того
ж, система електронних біржових торгів забезпечує можливість цілодобового
підключення до здійснення операцій їх у не біржовий час [3, с. 80].
Велику кількість клієнтів «Рейтер» складають страхові компанії,
експерти з майнових витрат та збитків, юридичні особи, що користуються
послугами мереж Рейтер для прогнозування своєї діяльності, отримання
інформації про нові ринки, ціни та акції, про всі види діяльності страхових
компаній на міжнародних торгах або про торги у рамках національних
територій.
Сьогодні компанія «Thomson Reuters» з питань фінансів та бізнесу
обслуговує більше ніж 40 000 клієнтів та 400 000 кінцевих користувачів по
всьому світу.
«Thomson Reuters» пропонує широкий вибір рішень для бізнесу та
професійних учасників фінансового ринку. Зокрема, «Thomson Reuters
Eikon» – потужне рішення для професійних учасників фінансового ринку, що
дає змогу торгувати на ринку, встановлювати контакти з колегами і
партнерами, управляти ризиком та ін. За допомогою такої платформи клієнти
можуть отримувати новини з ринків, аналітику, котирування цін та
коментарі. Торговельний модуль забезпечує користувачам доступ до торгів
на ринку, надає набір послуг для своїх клієнтів, що базується на уніфікованій
платформі, яка включає робочий стіл «Thomson Reuters Eikon», «Thomson
Reuters Elektron» (платформа для підприємств), інтеграцію змісту й
 43

технологій управління, базу даних та інфраструктуру транзакцій. Така

комбінація рішень підтримує торговельну діяльність продавців і покупців на
сировинному й енергетичному ринках та на ринку цінних паперів.
Так, за допомогою рішення «Thomson Reuters Eikon» поширюється 2
мільйони оновлень цін за секунду на фінансових ринках, забезпечується
поточна та історична інформація з-поміж 400 ринків, включаючи валютні
ринки, альтернативні торговельні майданчики та позабіржові ринки [3, с.
255-261]
Американська видавнича та фінансово-інформаційна компанія «Dow
Jones & Company» була заснована у 1882 р. трьома репортерами: Чарльзом
Доу, Едвардом Джонсом та Чарльзом Бергстресором. Флагманом компанії є
щоденна американська газета «The Wall Street Journal», що висвітлює
комерційну діяльність і фінансові новини й проблеми США та міжнародного
співтовариства [1, с. 9].
CNN – одне з найбільших американських агентств, що спеціалізується
на розповсюдженні міжнародних новин, і особливістю його є діяльність в
усіх регіонах світу з метою збору інформації та її подальшого поширення
через ЗМІ. СNN – одне з чотирьох найбільших агентств світу. На сьогодні
методи його діяльності (об'єктивна інформація і обов'язковий коментар до
неї) зробили СNN постачальником новин не тільки для широкого загалу, а
навіть і для керівників держав.
Єдиною інформаційною агенцією в Республіці Корея є «Єнхап
Тхонсін», що утворилася шляхом злиття кількох корейських інформаційних
агенцій у грудні 1980 р. Після звільнення Кореї співробітники-корейці
інформагенції «Домей», яку до цього контролювали японці, створили першу
корейську інформаційну агенцію «Хебан Тхонсін» («Вільна преса»).
4 вересня 1945 р. виникла ще одна корейська агенція – «Чосон
Тхонсін», а на основі корейських відділень агенції « Домей» у Сеулі та
Пусані – агенція «Кукче Тхонсін», що перебувала під контролем
«Інтернешнл Пресс». Нарешті, наприкінці 1945 р. засновано агенцію «Енхап
 44

Тхонсін», яку контролювала американська військова адміністрація. У кінці

60-х рр. 20 ст. у країні діяли три великі національні інформаційні агенції, але
політична та економічна доцільність вимагала їх злиття (за умови
добровільної згоди всіх сторін), що й було реалізовано за наполяганням
уряду Південної Кореї.
Нині акціонерами агенції «Єнхап Тхонсін» є всі щоденні газети та
радіотелевізійні компанії. У центральному офісі цієї інформагенції в Сеулі
працює близько 300 штатних репортерів і редакторів; ще 100 кореспондентів
забезпечують роботу компанії в усіх провінціях країни. Агенція має широку
кореспондентську мережу зі збору інформації за кордоном (надходження
новинної інформації забезпечують 12 корпунктів та 14 власних
кореспондентів). «Єнхап Тхонсін» має угоди про обмін новинами з усіма
провідними інформагенціями світу, видає низку альманахів корейською та
англійською мовами, а також ілюстрований щомісячник та інформаційний
бюлетень англійською мовою (щотижнево) [2, с. 154].
«Дойче Прес Агентур» (ДРА) – світове агентство новин, що
функціонує як акціонерне товариство і спеціалізується на поширенні
переважно міжнародної інформації. ДРА є співзасновником концерну
«Дойчетелеком» і бере участь у поширенні інформації економічного,
рекламного та дилерського характеру.
Провідні економічні інформаційні агентства надають інформацію щодо
моніторингу стану ринків, аналітичні огляди основних економічних
тенденцій, трендів на міжнародних та національних фондових ринках у
режимі онлайн. На сьогодні учасниками фондового ринку найбільш активно
використовуються дані про курси валют, фондові індекси, кредитні рейтинги,
корпоративні звіти, огляди економік країн світу, динаміку цін товарів, які
торгуються на біржах, тощо.
Таким чином, сучасна система найпотужніших інформаційних агентств
світу сформована саме агентствами Reuters (Великобританія), Associated
Press(США) та Agence France-Presse(Франція).
 45

4. Національні та міжнародні аналітичні центри

Аналітичні центри (також дослідницькі центри, мозкові центри,

фабрики думок, дослідницькі осередки, осередки дослідження державної
політики, англ. think tanks) — дослідницькі організації, які здійснюють
дослідження та адвокацію в галузі державного управління.
За даними інтернет-проекту «Мережа аналітичних центрів України»
станом на 1 лютого 2002(2005) р., в Україні діяло близько 60 (115) «мозкових
центрів». Ядром українських Think Tanks виступає Київ — 38 (67) центрів.
Далі йде Львів — 14 (32), Донецьк — 8 (28), Харків — 10 (23), Закарпаття
(15), Волинь, Дніпропетровськ, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці — по 14
на 2005 р., Луганськ, Полтава, Івано-Франківськ, Крим, Вінниця, Херсон,
Запоріжжя, Чернігів — по 13-10 центри на 2005 р.
Понад два десятки Think Tanks утворено при вузах України, зокрема,
Дніпропетровському, Київському, Львівському, Таврійському,
Тернопільському та Чернівецькому національних університетах, УАДУ при
Президентові України, Харківській національній юридичній академії та ін.
Крім того, в Україні діють аналітичні центри окремих олігархів,
бізнесових структур, політичних партій.
До найавторитетніших неурядових аналітичних структур України
можна віднести:
 Інститут економічних досліджень та політичних консультацій
(ІЕД),
 Інститут суспільно-економічних досліджень
 Український центр економічних і політичних досліджень ім.
О. Разумкова (УЦЕПД),
 Фонд "Демократичні Ініціативи" ім. Ілька Кучеріва
 Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва
 46

 Центр політико-правових реформ (ЦППР),

 Молодіжний Центр політики та інформації,
 Центр воєнної політики та політики безпеки,
 Агентство гуманітарних технологій (АГТ),
 Асоціацію молодих українських політологів і політиків
(АМУПП),
 Атлантичну Раду України (АРУ),
 Інститут політики (ІП),
 Академію економічних наук України,
 Український культурологічний центр (УКЦентр) (Донецьк),
 аналітично-інформаційний журнал «Схід» (журнал) (Донецьк),
 Культурологічний часопис «Ї»,
 Київський центр інституту Схід-Захід (КЦІСЗ),
 Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД),
 Український незалежний центр політичних досліджень
(УНЦПД);
 Центр європейських та міжнародних досліджень (ЦЄМД),
 Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України
(ЦМКЗПУ),
 Інститут трансформації суспільства (ІТС),
 Агентство Стратегічних Досліджень (http://sd.net.ua).
 НТШ зокрема Донецьке відділення НТШ
 Український інститут публічної політики
 Всеукраїнську експертну мережу (ВЕМ),
 Наукове товариство ім. Шевченка,
 Центр міжнародних та порівняльних досліджень
 Стратегічна група радників з підтримки реформ
 Центр досліджень енергетики (EIRCenter.com)
 47

 Аналітичний центр CEDOS (колишній Центр дослідження

суспільства)
 Аналітичний центр "Ad Astra"
Потенційно потужними організаціями є Інститут Євро-Атлантичного
Співробітництва (ІЄАС), Інститут Європейської Інтеграції (ІЄІ), Товариство
зовнішньої політики України (ТЗПУ), Центр стратегічних досліджень (ЦСД),
Асоціація розвитку та безпеки (АРБ), Аналітичний центр "Ad Astra".
Фінансування просунутих українських Think tanks, як і в Польщі та
Чехії в основному зовнішнє.
Окремі аналітичні центри
 Інститут економічних досліджень та політичних консультацій
(ІЕД) — український незалежний аналітичний центр у сфері сфері економіки
і економічної політики.
 Український центр економічних і політичних досліджень ім.
О. Разумкова — неприбуткова громадська організація. Здійснює дослідження
у сферах внутрішньої політики, соціально-економічному розвитку України,
державного управління, міжнароднлї економіки, зовнішньої політики,
національної безпеки і оборони тощо. У УЦЕПД працюють експерти у
галузях історії, політології, філософії, соціології, права, міжнародних
відносин, економіки, енергетики та воєнної безпеки.
 Центр політико-правових реформ здійснює дослідження щодо
інституційної організації держави у таких напрямках: конституційний лад,
публічна адміністрація, судівництво, кримінальна юстиція, доступ до
публічної інформації та електронне урядування. ЦППР об'єднує провідних
експертів з питань публічного права. Головний офіс ЦППР знаходиться у
Києві, є відділення у Львові. E-mail: centre@pravo.org.ua
 Український науковий клуб — громадська неприбуткова
організація. Об'єднує українських вчених на основі вимог щодо компетенцій
та відповідальності моральним стандартам.Український науковий клуб
 48

(УНК) є неурядовою організацією заснована у 2007 році в Києві. УНК

працює за аналогією "мозкового центру".
 Міжнародний центр перспективних досліджень здійснює
аналітичні дослідження економіки України, прогнози розвитку та оцінку
можливих ризиків, а також проводить щоквартальний моніторинг української
економіки на мікрорівні. Фінансування в основному міжнародне.
 Інститут демократії ім. Пилипа Орлика займається дослідженням
державного самоуправління та місцевого самоврядування, громадянського
суспільства, національної безпеки, прав людини та національних меншин,
охорони довкілля. Джерела фінансування — в основному міжнародне.
 Інститут трансформації суспільства здійснює дослідження в
галузі економічних реформ, політичної трансформації суспільства, соціології,
державного управління і національної безпеки, геополітики. Видає журнал
«Економічний часопис». Джерела фінансування внутрішньоукраїнські та
міжнародні.
 Центр інновацій та розвитку у свій дільності сприяє розвитку
«третього сектору» в Україні. Видає свій журнал.
 Аналітичний центр CEDOS (раніше — Центр дослідження
суспільства) — незалежний, позапартійний, некомерційний аналітичний
центр. Організація діє з 2009 року. Раніше діяльність центру спеціалізувалася
на дослідженнях державної політики та суспільних процесів у сферах освіти,
міграції та міського розвитку. З 2018 року центр змістив та розширив фокус
на проведення інтертематичних міждисциплінарних досліджень у сферах
гуманітарних і соціальних питань України. Цінності центру: соціальна
справедливість, рівність всіх людей в їхніх правах, обґрунтоване прийняття
рішень. E-mail: info@cedos.org.ua
Серед регіональних можна виділити Політологічний центр «Генеза»,
Український культурологічний центр у Донецьку, Кримський центр
незалежних політичних дослідників та журналістів, Асоціацію Політичних
Наук у Кропивницькому.
 49

Прикладами авторитетних аналітичних центрів є інститут Брукінгса,

корпорація RAND, центр Вудро Вілсона, The Heritage Foundation, Chatham
House, в Польщі — CASE, в Україні — Національний інститут стратегічних
досліджень, центр Разумкова.
Вперше словосполучення «brain trust» вжив американський журналіст
Аллен Уайт 21 березня 1903 року в своїй статті в журналі Saturday Evening
Post. Крилатим вислів став після того, як інший американський журналіст
Джеймс М. Кіран в газеті Нью-Йорк Таймс опублікував статтю, назвавши
«мозковим трестом» групи професорів-радників, які сприяли
перемозі Франкліна Рузвельта на президентських виборах 1932 року. Після
цього «мозковим трестом» стали іменувати ту саму групу радників і взагалі
будь-яку спільноту експертів, що спільно розробляють нові проекти, які в
свою чергу пропонують нові ідеї для пошуку способів вирішення
поставлених завдань.
За країнами
США
В США працює близько 1200 аналітичних центрів. Мозкові центри
самого уряду США нараховують близько 5000 працівників і мають
фінансування близько 1,5 млрд дол. щорічно. При університетах працює
майже 600 Think Tanks. Ще 600 є незалежними громадськими організаціями.
Більшість найвпливовіших Think Tanks працюють у Вашингтоні.
Засновниками і опікунами аналітичних центрів є відомі політики, скажімо,
Інституту за підтримку демократії (National Endowment for Democracy),
заснованого у 1983 р., — З. Бзежинський, М. Олбрайт. Найвпливовішими
аналітичними центрами США є The Heritage Foundation («Спадщина»), Центр
міжнародних приватних підприємств (Center for International Private
Enterprise), Інститут Брукінґс: Національний інститут передових досліджень,
Інститут міжнародної економіки (Institute for International Economics), САТО-
Institute, Інститут міста (The Urban Institute), Центр міжнародного приватного
підприємництва (Center for International Private Enterprise (CIPE), Центр
 50

фундацій (The Foundation Center), Рада фундацій (Council of Foudations).

Зважаючи на важливу роль, яку відіграють ці Think tanks США, зупинемося
на них докладніше.
RAND Corporation («Research ANd Development») — американський
стратегічний дослідницький центр (аналітичний центр) заснований 14 травня
1948 року в Санта-Моніка (Каліфорнія). Абреавіатура RAND corporation
походить від скорочення «Research and Development» («Дослідження і
Розробка»), що є також близьким до терміну на українській мові — НДДКР
(Науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, роботи) або на
російській мові — НИОКР (Научно-исследовательские и опытно-
конструкторские работы, разработки) — вважається першою у світі
«фабрикою думок» (Think Tank). Цілями організації проголошено: сприяння
науковій, освітній і добродійній діяльності на користь суспільного
благополуччя і національної безпеки США. Багато дослідників вважають
головним переможцем у холодній війні RAND Corporation, а не політиків і
спецслужби.
Одним з найвпливовіших аналітичних центрів США є The Heritage
Foundation («Спадщина»). Це стратегічний дослідницький інститут, що
займається широким спектром питань громадської політики. Зокрема
Heritage Foundation розробив моделі пенсійної системи, модель
американської економіки, модель родини. Ідея інституту — побудувати
статистичну модель суспільства і забезпечити доступ до неї широкої
громадськості. Фундація видає ряд аналітичних досліджень, з
найвідоміших — щорічний «Index of Economic Freedom», «Мандат на
лідерство» (рекомендаційні матеріали для кандидатів у президенти США).
Фундація має близько 200 працівників, 35-40 дослідників, з яких 15-20 PhD.
Бюджет організації — близько 30 млн дол. річно. Організація має унікальну
систему фінансування, яка включає до 200 тис. спонсорів, гроші від яких
(суми 20-40 дол.) залучаються шляхом прямого листування. Близько 3000
жертводавців офірують на потреби фундації по 1000 дол., а члени
 51

«Президенського клубу» — понад 1000 дол. Донорам надається пріоритет у

висвітленні питань, які їх цікавлять.
Центр міжнародних приватних підприємств (Center for International
Private Enterprise) провадить та розповсюджує дослідження з реформування
ринку та розвитку демократії. Бере участь у фінансування більш ніж 90
новостворених проектів розвитку ринку. Пріоритетними галузями
досліджень в країнах пострадянського простору можуть бути «молодь і
бізнес», «старопромислові регіони», «корупція і шляхи її подолання.
Інститут Брукінгс: Національний інститут передових досліджень.
Поєднує академічні та громадські стратегії. Веде дослідження в галузі
економіки, політики, законодавчої сфери та «третього сектору». Видає
журнал накладом 12000 примірників. Відстежує ситуацію і розвиток Think
Tanks у світі.
Інститут міжнародної економіки (Institute for International Economics) —
приватний некомерційний незалежний дослідний інститут, створений для
вивчення міжнародної економічної політики. Займається економічним
аналізом, проблемою глобалізації, перспективним прогнозуванням. Відома
робота інституту «Запобігання апокаліпсису (дві Кореї)» Річний бюджет
інституту — 6 млн дол.
САТО-Institute — одна з провідних дослідних неполітичних організацій
у Вашингтоні. Досліджує проблеми економіки, видає книги, журнали,
проводить конференції. Приклад доробку — книга «Глобальний капіталізм».
Стоїть на жорстких позиціях по відношенню до МВФ, USAID та ін.
організацій, які опікуються трансформаційними процесами в країнах
пострадянського простору. Позиція САТО — менше опікати «нові
демократії» на теренах колишнього СРСР. Партнери САТО в Україні — The
Ukrainian Center for Independent Political Research (1991).
Інститут міста (The Urban Institute) — засновано у 1968 р.
Некомерційна організація, яка зосереджує увагу на проблемах суспільства,
зокрема, проблемі житловлаштування, демографії, експертному
 52

обслуговуванні. В інституті працює 400 працівників. Річний бюджет

організації — 70 млн дол. Дуже цікавим явищем Think tanks-простору в США
є наявність окремих НДО, які не будучи «чистими мозковими центрами»
виконують допоміжні консультативні та комунікативні функції, зокрема для
грантодавців і між грантодавцями, а також вивчають НДО-простір і
розробляють питання створення грантів. Очевидно, що наявність цих
організацій говорить про розвиненість громадянського суспільства як такого.
До згаданих організацій належать Центр фундацій і Рада фундацій.
Центр фундацій (The Foudation Center) має місію збору, організації,
аналізу та розповсюдження інформації про фундації, корпоративне надання
грантів. Розробляє питання створення грантів та розробки пропозицій.
Рада фундацій (Council of Foudations) — об'єднує близько 2000
організацій-грантодавців у всьому світі. Головна діяльність пов'язана з
різноманітною інформацією для давачів грантів. Приклад діяльності —
проект «Крила» (всесвітня ініціатива для підтримки творців грантів). РФ —
не є аналітичним центром, але члени РФ фінансово підтримують АЦ.
Аналогом Ради фундацій в Європі є Європейський центр фундацій.
Ще одним цікавим явищем є наявність цільових Think tanks, які
розповсюджують у США, зокрема цільовим чином — в урядових структурах,
в Конгресі, серед мас-медіа тощо аналітичну інформацію про Україну. Це,
зокрема, Національна інформаційна служба України та фундація Україна-
США.
Українська національна інформаційна служба (Ukrainian National
information service — UNIS) — недержавна некомерційна організація,
заснована в США, метою якої є збір інформації, проведення досліджень та
розповсюдження інформації про Україну в США. Приклад діяльності —
організація і проведення у 2000 р. конференції «Прагнення України до зрілої
державності» (80 доповідей).
Фундація Україна-США (US-Ukraine Foundation) — недержавна
некомерційна організація, заснована в 1991 році з метою сприяння розвитку
 53

демократії, стимулювання реформуванню вільного ринку та зміцненню прав

людини в Україні. Має 12 штатних працівників у Вашингтоні і 30 — в Києві.
Фундація виходить з розуміння України як ключової ланки стабільності в
регіоні Східної Європи. Програми US-Ukraine Foundation: заснування і
підтримка Інституту ім. П. Орлика (Київ), розвиток в Україні НДО (програма
партнерства громад). Планує підтримку кредитних спілок в Україні.
Think tanks Сполучених Штатів Америки слід вважати орієнтиром для
інших демократій. Не скидаючи з шальок терезів вагу національних
особливостей, які присутні в будь-якому суспільстві, зауважимо, що
структура, алгоритми фандрейзингу, політична, економічна, антикорупційна,
правозахисна роль, лобістська, аналітична, дослідницька, інформаційна та ін.
функції Think tanks США, їх місце і роль, яку вони виконують у суспільстві, є
орієнтиром і для українських, порівняно молодих «мозкових центрів», які
тільки розпочинають свій шлях.
Чехія
В Чеській Республіці можна виділити 12 найкрупніших аналітичних
центри: Громадянський інститут, клуб «Медіато», Фонд «Патріє», Центр
підтримки демократії та вільного підприємництва — зосереджуються на
питаннях демократизації суспільства та економічного розвитку; Інститут
економіки АН Чеської Республіки, Ліберальний інститут, Центр економічних
досліджень і післявузівської освіти при Карловому університеті, Центр
ліберальних досліджень, Чеський інститут прикладної економіки — на
питаннях економічного розвитку, Інститут природоохоронної політики та
Центр природоохоронних досліджень — розробляють екологічні проблеми, а
Інститут міжнародних відносин (Чехія) — проблеми безпеки. Всі Think tanks
знаходяться в Празі, і тільки Центр природоохоронних досліджень — в
Деціні.
Польща
В цій країні працює близько 10 відомих у світі недержавних «мозкових
центрів». Це — Інститут досліджень основ демократії, Інститут польської
 54

політики, Інститут приватного підприємництва і демократії, Міжнародний

центр розвитку демократії, Фонд підтримки місцевої демократії, Гданський
інститут ринкової економіки, Дослідницький центр ім. Адама Сміта, Фонд
CASE — Центр соціальних та економічних досліджень, Інститут сталого
розвитку та ін. Всі ці організації окрім Гданського інституту розташовані у
Варшаві.
Європейський форум (Forum Europejskie) — незалежний студентський
аналітичний центр при Європейському Центрі Варшавського Університету.
Займається дослідженням міжнародної та внутрішньої політики
Європейського Союзу, її впливу на ситуацію в країнах-членах та зв'язку з
партнерськими державами (США, країни Східного Партнерства і тд.).
Джерела фінансування: внутрішній та міжнародні.
Інститут досліджень основ демократії засновано в 1995 р. Сфера
досліджень: політичні партії в нових демократичних державах, ставлення до
демократії та ринкової економіки, родинні цінності та структура сім'ї.
Інститут є приватною некомерційною організацією, яка ставить собі за мету
вивчення філософських, історичних, соціальних, політичних і культурних
передумов виникнення і функціонування демократичних систем у сучасному
суспільстві. Джерела фінансування — внутрішні (польські) і міжнародні.
Річний бюджет — бл.4-6 тис. дол. Інститут має 13 працівників, в тому числі
4 — постійних.
Інститут польської політики — незалежна некомерційна установа,
заснована у 1992 р, метою якої є публікації про розбудову демократії,
зокрема з тематики сучасної історії та національних конфліктів в Україні,
Білорусі, Росії, Румунії, Естонії, а також з питань економіки та соціального
захисту в Польщі, самоврядування в Польщі та Німеччині. Джерела
фінансування — гранти від фондів. Постійних співробітників Інститут не
має, асоційованих — 3 чол.
Інститут приватного підприємництва і демократії (1993) — незалежна
фундація, яка досліджує розвиток приватного сектора в Польщі. Інститут
 55

ініціює внесення поправок до існуючого законодавства, розробляє стандарти

економічних відносин, бере участь в громадських обговореннях. Джерела
фінансування — внутрішні та зовнішні. Річний бюджет — 130 тис. дол.
Інститут організує національні та міжнародні брифінги, конференції длта
семінари для політиків і журналістів.
Міжнародний центр розвитку демократії (МЦРД) заснований у 1992 р
спільно Ягеллонським університетом та Економічною академією і працює в
напрямках: європейські та східні дослідження, дослідження питань безпеки,
громадянське суспільство. До складу Центру входить Інститут стратегічних
досліджень. До Ради Директорів входить, зокрема, Лєшек Бальцерович.
Дослідження стосуються ЄС, НАТО, питань громадянського суспільства,
ринкової економіки, конституції. При МЦРД створена Депозитна бібліотека
Ради Європи — відділ Європейської бібліотеки. Фінансування — внутрішнє
(польське) та міжнародне (приблизно порівну). Річний бюджет — 225 тис.
дол. Центр має 55 співробітників, у тому числі 10 — постійних.
Фонд підтримки місцевої демократії працює з 1989 р. Основні
напрямки діяльності — розвиток громадського самоврядування, підтримка
місцевих органів влади та місцевих адміністрацій, місцеве самоврядування.
Фонд підтримує розвиток демократії в країнах Східної Європи, зокрема в
Україні, Білорусі, Литві, Румунії та країнах СНД. Фінансування — внутрішнє
(польське) та міжнародне (приблизно порівну). У Фонді працює бл. 30 чол, з
яких 23 — постійні професійні працівники.
Гданський інститут ринкової економіки, який засновано у 1989 р —
одна з провідних польських дослідницьких фундацій в галузі економіки.
Сприяє трансформації польської економіки в систему вільного ринку.
Фінансування на 2/3 — внутрішнє. Річний бюджет — бл. 1,5 млн дол.
Інститут має понад 120 співробітників, переважна більшість яких —
сумісники. Інститут має філії у Варшаві та Любліні, співпрацює з
досліджницькими установами Європи та Амеерики. Засновник Гданської
банківської академії.
 56

Фонд CASE — Центр соціальних та економічних досліджень працює з

1991 р. Основні напрямки діяльності: державний бюджет та фінанси, процес
приватизації, банківська справа, економічні перетворення в
посткомуністичних країнах. Річний бюджет Фонду — бл. 1 млн дол. Фонд
активно друкує наукові розвідки з питань трансформації економіки. Має
близько 90 співробітників, головним чином сумісників.

ВИСНОВКИ
Інформаційна агенція, інформаційне агенство (інформагентство) —
спеціалізований суб'єкт інформаційної діяльності, зареєстрований як
 57

юридична особа у формі інформаційного підприємства — організації,

служби, центру, що діє з метою надання інформаційних послуг для ЗМІ.
Функціонування інформаційної агенції орієнтоване на збір новин — її
основною функцією є забезпечення оперативною політичною, економічною,
соціальною, культурною інформацією редакцій газет, журналів, телебачення,
радіомовлення, а також інших установ, організацій, приватних осіб, які є
передплатниками її продукції.
Аналітичні центри або дослідницькі центри, також «мозкові центри»,
«фабрики думок», інститути політики, науково-дослідні інститути або
науково-дослідні центри (англ. think tank, think factory, policy institute,
research institute, research center) — дослідницькі організації, які здійснюють
дослідження, адвокацію та консалтинг у таких сферах як міжнародні
відносини, політична стратегія, економіка, техніка, військова справа,
екологія, культура. Більшість із них є незалежними від держави і
неприбутковими організаціями, проте серед них є і такі, що отримують
державне фінансування або прибутки від консалтингової діяльності. Провідні
аналітичні центри можуть чинити великий вплив на вироблення урядами
рішень і на стан світу у різних сферах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 58

1. Василенко О. М. Електронні ресурси як чинник оптимізації довідково-

бібліографічного обслуговування / О. М. Василенко // Наук. праці Нац.
б-ки України ім. В. І. Вернадського. — 2000. — Вип. 5. — С. 204—211.
2. Вилегжаніна Т. Україна в інформаційно-бібліотечному просторі / Т.
Вилегжаніна // Бібліотеч. планета. – 2006. – № 3. – С.4–7.
3. Електронні інформаційні ресурси бібліотек України: [За результатами
дослідження] // Бібліотечна планета. – 2002. - №2. – С.20-21.
4. Павлуша І. Електронні бібліотеки: зарубіжний досвід, питання,
розробки української концепції / І. Павлуша // Бібліотечний вісник. –
1999. - №4. – С.13-23.