ЛЕКЦІЯ 5.

1.Технологія опрацювання інформації друкованих та електронних

інформаційних джерел.
2.Електронний спосіб аналізу та компонування інформації для
проекту.
3.Сутність написання рефератів. Технологія написання
навчальних, контрольних, службових та творчих рефератів. Структура
реферату.
4.Складання бібліографії за темою проекту.
5.Збереження ресурсів і адрес Інтернету.
6.Презентація результатів роботи як один з видів
перетворювальної діяльності людини.
7.Технологія створення публікації. Добір необхідної інформації.

1.Технологія опрацювання інформації друкованих та електронних

інформаційних джерел.
Безперервне збільшення потоку електронної інформації, кількості
електронних документів і виникнення електронних бібліотек — характерні
ознаки сучасного стану розвитку бібліотечно-інформаційної сфери
суспільної діяльності. Необхідність задоволення нових інформаційних
потреб сучасних користувачів за рахунок використання переваг, які надає
застосування електронних документів та нового електронного інформаційно-
комунікаційного середовища, ставлять перед книгозбірнями завдання
комплектування фондів електронних документів (ЕД) та забезпечення
техніко-технологічних умов введення їх в суспільний обіг.
Специфічні властивості електронного середовища, яке будується на
комп'ютерному обладнанні, програмному забезпеченні та інформаційних
мережах і в якому електронні документи існують, зберігаються та
використовуються, вимагають вирішення завдань формування в бібліотеках
нового виду фондів - фондів ЕД, принциповою відмінністю яких від
традиційних бібліотечних фондів є комп'ютерно-програмна техніко-
технологічна база.
Фонд електронних документів: загальні поняття
За функціональним призначенням фонд електронних документів
повністю відповідає традиційному визначенню бібліотечного фонду та є
найважливішим системоутворюючим елементом електронної бібліотеки, що
є новою системою організації, розвитку та використання електронних
інформаційних ресурсів (ЕІР) [13, 15].
За визначенням Ю. Н. Столярова, бібліотечний фонд — це
систематизована сукупність документів, яка відповідає завданням, типу,
профілю бібліотеки, також інформаційним потребам її абонентів та
призначена для використання та збереження документів. За якісними
характеристиками бібліотечний фонд — цілісна, відкрита, стохастична,
керована, надійна система [11, 12].

Фонд електронних документів повинен мати ті самі ознаки, які

притаманні бібліотечному фонду взагалі: наявність документів, множину
зосереджених у фонді документів (обсяг фонду), профіль фонду,
упорядкованість масиву документів, готовність до використання, бути
призначеним для абонентів бібліотеки та використовуватися ними [11].
Основним фондоутворюючим елементом бібліотечного фонду є
документ. Документом вважається будь-яка нооінформація (інформація, яка
створена розумом людини, на відміну від інформації, котра зафіксована в
явищах неживої природи або біології), що зафіксована на фізичному носії з
метою її використання, передачі та зберігання. Форма та засіб фіксації
припускаються будь-які, тобто на папері, плівці, стрічці, диску тощо [11].
Одиницею збереження фонду електронних документів є електронний
документ: електронне видання, Інтернет-публікація, електронний аналог або
електронна копія друкованого видання або публікації. ЕД надається у вигляді
одного або декількох файлів у відповідних вмісту документа форматах
(текстових, графічних, векторних, мультимедійних) [3, 14]. Для фіксації та
відображення інформації, яку містить ЕД, застосовуються комп'ютерне
обладнання та програмні засоби [1, 7, 8]. Таким чином, специфічною ознакою
одиниць збереження фонду електронних документів є специфіка
матеріальних носіїв документів — це електронні носії інформації.
З усього потоку ЕД, які вже надходять до книгозбірень як на окремих
фізичних носіях (компакт-диски, магнітні стрічки, гнучкі диски), так і через
комп'ютерні мережі, слід виокремити ті документи, використання котрих має
бути забезпечене організацією онлайнового доступу (онлайнові документи).
Особливістю фонду онлайнових документів є те, що він може бути
побудований лише на базі комп'ютерного обладнання, автоматизованих
бібліотечно-інформаційних систем та мережевих інформаційних технологій.
Таким чином, до основної матеріально-технічної бази традиційних
фондів книгозбірень додається обов'язкове для орга-нізації фондосховищ ЕД
програмно-апаратне комп'ютерне та мережеве обладнання, спеціалізоване
обладнання для захисту електронної інформації й збереження ЕД на різних
носіях, автоматизовані програмно-апаратні комплекси та мережеві системи
для обслуговування користувачів електронними документами.
Під формуванням бібліотечного фонду розуміють створення, постійний
розвиток та підтримку його в працездатному стані [11]. Кількісні та якісні
перетворення — об'єктивно неминучі динамічні процеси розвитку
бібліотечного фонду — повною мірою притаманні й фонду електронних
документів і пов'язані з бібліотечними інформаційними технологіями.
Бібліотечна технологія — цілеспрямовані, послідовні дії з документами
або відомостями про них — являє собою комплекс взаємопов'язаних циклів:
формування бібліотечного фонду, довідково-бібліографічного апарату,
обслуговування користувачів тощо. Цикли поділяються на процеси
(моделювання, комплектування, облік, обробка, розташування фонду тощо),
а процеси Бібліотечна технологія — цілеспрямовані, послідовні дії з
документами або відомостями про них — являє собою комплекс
взаємопов'язаних циклів: формування бібліотечного фонду, довідково-
бібліографічного апарату, обслуговування користувачів тощо. Цикли
поділяються на процеси (моделювання, комплектування, облік, обробка,
розташування фонду тощо), а процеси — на етапи, процедури, стадії,
операції, прийоми [3]. на етапи, процедури, стадії, операції, прийоми [3].
Значна кількість бібліотечних циклів — це інформаційні технології,
тобто виробничі процеси, де основною продукцією, яка обробляється, є
інформація [9]. Взагалі інформаційна технологія — це цілеспрямована
організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів
обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних,
швидкий пошук інформації, роззосередження даних, доступ до джерел
інформації незалежно від місця їх розташування [11]. Автоматизовані
бібліотечно-інформаційні технології, які базуються на спеціалізованих
бібліотечно-інформаційних системах, є програмно-технологічною основою
формування довідково-пошукових апаратів бібліотек та інформаційних
складових електронних бібліотек: бібліографічних, реферативних,
повнотекстових інформаційних ресурсів та лінгвістичних засобів.
Формування фонду електронних документів — це нова бібліотечна
технологія. Основна відмінність від традиційної технології формування
фондів пов'язана зі специфікою онлайнових документів — відсутністю
окремого для кожного документа фізичного носія, новими джерелами
комплектування [3, 5] (зокрема, з глобальної мережі Інтернет) та шляхами
надходжень (комп'ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв'язку),
файловою структурою електронних документів тощо. Тому етапи та операції
окремих процесів технологічного циклу формування фонду електронних
документів відрізняються від традиційних бібліотечних процедур
опрацювання вхідного документального потоку, зокрема друкованих видань.
Але набір процесів залишається постійним [12].
Отже, загальний цикл формування фонду електронних документів
повинен включати наступні процеси:
моделювання фонду;
комплектування (виокремлюються технології збору електронних
документів та технології оцифровування фондів);
облік;
технічна або формальна обробка файлів документів та аналітико-
синтетичне наукове опрацювання вмісту документів;
розташування документів у файловому сховищі;
зберігання та захист інформації та носіїв;
забезпечення умов використання (онлайновий доступ та локальне
використання);
 аналізування інформації та моніторинг використання фондів
електронних документів (у комплексі з іншими інформаційними ресурсами
електронної бібліотеки).
Практично усі ці процеси технологічного циклу формування фондів
електронних документів знаходяться в стадії досліджень, розробок та перших
апробацій [9]. Різні бібліотеки світу мають певні досягнення та
напрацювання в реалізації того чи іншого процесу, про що свідчать матеріали
міжнародних конференцій з питань розвитку бібліотечно-інформаційних
технологій, електронних інформаційних ресурсів та електронних бібліотек.
Зокрема, на сьогодні у процесі формування наукової електронної
бібліотеки НБУВ маємо певні результати стосовно розробки та
впровадження таких технологічних процесів, як комплектування, зокрема,
мережевого збирання електронної інформації, технологічного опрацювання
електронних онлайнових документів, систематизованого розташування їх у
файловому сховищі та забезпечення онлайнового доступу до них.
Фонд електронних документів НБУВ (www.nbuv.gov.ua/eb/)
Фонд електронних (онлайнових) документів [5], який формується в
Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського в рамках проекту
"Національна електронна бібліотека" [9] відповідає наведеним вище ознакам
бібліотечного фонду та є повнотекстовою інформаційною складовою
наукової електронної бібліотеки.
Фонд формується з 1998 року. Це універсальне за видовим і
тематичним складом зібрання електронних документів, яке включає: книги,
надані авторами; статті з періодичних видань, отримані від редакцій
журналів; автореферати дисертацій, захищених в Україні в 1998 і наступних
роках; публікації з бібліотечної справи та інформаційної діяльності, зібрані в
Інтернет; твори класиків української літератури (Івана Котляревського,
Тараса Шевченка та ін.); електронні копії раритетів Національної бібліотеки
України імені В. І. Вернадського, інші повнотекстові електронні матеріали.
У технологічному режимі здійснюється комплектування фонду
законодавчими документами в галузі бібліотечної справи, електронними
версіями авторефератів дисертацій та статей з ряду періодичних видань,
збірок наукових праць та матеріалів наукових конференцій вітчизняних
наукових установ та вищих нав-чальних закладів.
Основними джерелами комплектування фонду є:
надходження від інтелектуальних власників публікацій (авторів,
наукових видавництв та видавничих установ);
загальнодоступні Інтернет-документи;
матеріали, отримані при скануванні історико-культурних фондів
бібліотек.
Пошук електронних документів та доступ користувачів до електронних
документів забезпечено гіпертекстовим середовищем Web-сайту НБУВ та
Web-інтерфейсом на основі WWW-IRBIS.
Обсяг фонду складає 12 тисяч одиниць зберігання (станом на липень
2002 р.). Щомісячні надходження до фонду складають близько 500
електронних документів. Щодня через глобальну мережу фондом
користуються до 500 користувачів з унікальними IP-адресами (у тому числі
наукові установи, навчальні заклади), яким надається до 10 тисяч файлів. Ці
показники мають стійку тенденцію до збільшення.

2.Електронний спосіб аналізу та компонування інформації для

проекту.
Одиницею комплектування фонду повнотекстових документів виступає
електронний документ (стаття, монографія тощо), який має відповідні
вихідні дані (автора, назву, інформацію про місце та рік опублікування тощо)
та специфічні характеристики файлів та носія інформації [14]. Це потребує
організації процесів опрацювання інформаційного вмісту документа, також
опису файлової структури та носія інформації (зокрема, для документів на
окремих фізичних носіях).
З огляду на той факт, що введення документа в науковий обіг пов'язано
з його науковим опрацюванням, а інформаційні атрибути аналітичного опису
документа (вихідні дані, анотація або реферат, зміст тощо) є компонентами
довідково-пошукового апарату бібліотечних і пошукових систем,
технологічна обробка електронного документа повинна здійснюватися за
аналогією з традиційною бібліотечною технологією опрацювання вхідного
документального потоку.
Електронний документ мусить пройти шлях традиційного
бібліотечного опрацювання — комплектування, каталогізацію,
систематизацію, аналітичне опрацювання. До технологічного опрацювання
онлайнового електронного документа додається процес обробки файла
документа — кодування назви файла, архівування, розміщення в
відповідному каталозі файлового сховища. Цей "шлях" завершуватиме
програмно-технічне забезпечення умов мережевого використання
електронного документа та архівне зберігання. Процес технологічної
конвертної обробки електронного (онлайнового) документа відображено на
схемі.
 Формування фонду електронних документів НБУВ — це одне з
завдань, що вирішується в процесі створення наукової електронної
бібліотеки в комплексі з формуванням бібліографічно-реферативних
інформаційних ресурсів, які є основою пошукового апарата електронної
бібліотеки [2, 4].
 З метою уникнення дублювання робіт та рутинних операцій і
досягнення ефективності технологічного процесу формування електронної
бібліотеки в умовах обмеження усіх виробничих ресурсів при розробці
технології формування фонду електронних документів покладались на
наступні принципи:
застосовування існуючої автоматизованої бібліотечної технології
опрацювання поточних надходжень до книгозбірні;
виконання конвеєрного технологічного опрацювання документів з
послідовним нарощуванням інформації на кожному наступному етапі
обробки;
кооперативне наповнення реферативних та повнотекстових ресурсів
електронної бібліотеки виробниками інформації країни;
використання єдиних бібліографічних стандартів, правил створення
бібліографічних описів та рефератів, класифікаційних схем.

Отже інформаційна технологія формування фонду електронних

документів НБУВ базується на автоматизованих технологічних процесах
обробки поточних надходжень до книгозбірні й ефективно використовує
інформацію, яка створюється на кожному технологічному етапі. Записи ЕК
та реферативної бази даних використовуються для формування пошукового
апарату фонду повнотекстових ЕД. До цих записів додається URL-адреса
документа, яка сформована при технологічному опрацюванні файла.
Кодована інформація імені файла відповідає вихідним даним друкованої
публікації. Обробка ЕД здійснюється з врахуванням міжнародних стандартів
ISBD(ER), UNIMARC, ISO-2709.

Розроблені технологічні процеси, що розширюють автоматизовану

технологію аналітико-синтетичної обробки друкованих видань на
опрацювання електронних документів:
процес мережевого кооперативного наповнення реферативної бази
даних та комплектування фонду повнотекстових ЕД, включаючи
автоматизовану технологію опрацювання електронної інформації
(надходження від редакцій періодичних видань), яка заснована на
автоматичній конвертації слабо структурованих текстів у записи БД;
процес опрацювання електронних варіантів публікацій - це створення
аналітичних записів із електронних змістів та рефератів комп'ютерних версій
періодичних видань (відпрацьовано на електронних версіях наукових
збірників НБУВ та Інтернет-версіях матеріалів міжнародних конференцій);
процес обробки файлів ЕД, які надаються інтелектуальними
власниками, - це кодування назв файлів згідно з вихідними даними
документа, архівування файлів, розташування у відпо-відних каталогах
файлового сховища, формування URL-адреси документа;
для комплектування фонду повнотекстових електронних документів
комп'ютерними версіями примірників з фондів книгозбірні апробована
технологія оцифровування раритетів, історичних та рідкісних документів,
видань з нотного фонду книгозбірні та формування їх електронних копій або
гіпертекстових версій;
організовано процес систематичного страхового копіювання
електронних інформаційних масивів та їх архівування для довгострокового
зберігання.

Наступним завданням є створення робочого міста каталогізатора ЕД,

які не мають друкованих аналогів.
Формування фонду електронних, зокрема онлайнових, документів стає
невід'ємною складовою процесу формування загального фонду книгозбірні.
Однак, якщо формування фондів бібліотек забезпечується відповідною
законодавчою базою держави (www.nbuv.gov.ua/eb/law/), то комплектування
бібліотек електронними документами потребує законодавчої підтримки та
відповідної нормативно-методичної бази.
Для формування фонду електронних документів та довідково-
пошукового апарату електронної бібліотеки оптимальним є технологічний
процес, що ґрунтується на конвеєрній обробці документального потоку з
використанням автоматизованої бібліотечної інформаційної технології, на
технологічних етапах якого здійснюється доповнення бібліографічних
записів рефератами наукових публікацій, систематичними індексами та
електронними адресами документів.
Застосування інформаційної технології конвеєрного формування
інформаційних ресурсів електронної бібліотеки дозволяє здійснювати
технологічну обробку мережевих надходжень електронних документів.
Технологічні рішення, які запропоновано для формування електронної
бібліотеки НБУВ, дозволяють заощадити усі виробничі ресурси та уникнути
дублювання робіт й забезпечують ефективне наукове опрацювання
документів для введення їх у суспільний обіг та бібліотечно-інформаційне
обслуговування споживачів.
Формування фонду електронних документів НБУВ — це одне з
завдань, що вирішується в процесі створення наукової електронної
бібліотеки в комплексі з формуванням бібліографічно-реферативних
інформаційних ресурсів, які є основою пошукового апарата електронної
бібліотеки [2, 4].
З метою уникнення дублювання робіт та рутинних операцій і
досягнення ефективності технологічного процесу формування електронної
бібліотеки в умовах обмеження усіх виробничих ресурсів при розробці
технології формування фонду електронних документів покладались на
наступні принципи:
застосовування існуючої автоматизованої бібліотечної технології
опрацювання поточних надходжень до книгозбірні;
виконання конвеєрного технологічного опрацювання документів з
послідовним нарощуванням інформації на кожному наступному етапі
обробки;
 кооперативне наповнення реферативних та повнотекстових ресурсів
електронної бібліотеки виробниками інформації країни;
використання єдиних бібліографічних стандартів, правил створення
бібліографічних описів та рефератів, класифікаційних схем.

Отже інформаційна технологія формування фонду електронних

документів НБУВ базується на автоматизованих технологічних процесах
обробки поточних надходжень до книгозбірні й ефективно використовує
інформацію, яка створюється на кожному технологічному етапі. Записи ЕК
та реферативної бази даних використовуються для формування пошукового
апарату фонду повнотекстових ЕД. До цих записів додається URL-адреса
документа, яка сформована при технологічному опрацюванні файла.
Кодована інформація імені файла відповідає вихідним даним друкованої
публікації. Обробка ЕД здійснюється з врахуванням міжнародних стандартів
ISBD(ER), UNIMARC, ISO-2709.
Розроблені технологічні процеси, що розширюють автоматизовану
технологію аналітико-синтетичної обробки друкованих видань на
опрацювання електронних документів:
процес мережевого кооперативного наповнення реферативної бази
даних та комплектування фонду повнотекстових ЕД, включаючи
автоматизовану технологію опрацювання електронної інформації
(надходження від редакцій періодичних видань), яка заснована на
автоматичній конвертації слабо структурованих текстів у записи БД;
процес опрацювання електронних варіантів публікацій - це створення
аналітичних записів із електронних змістів та рефератів комп'ютерних версій
періодичних видань (відпрацьовано на електронних версіях наукових
збірників НБУВ та Інтернет-версіях матеріалів міжнародних конференцій);
процес обробки файлів ЕД, які надаються інтелектуальними
власниками, - це кодування назв файлів згідно з вихідними даними
документа, архівування файлів, розташування у відпо-відних каталогах
файлового сховища, формування URL-адреси документа;
для комплектування фонду повнотекстових електронних документів
комп'ютерними версіями примірників з фондів книгозбірні апробована
технологія оцифровування раритетів, історичних та рідкісних документів,
видань з нотного фонду книгозбірні та формування їх електронних копій або
гіпертекстових версій;
організовано процес систематичного страхового копіювання
електронних інформаційних масивів та їх архівування для довгострокового
зберігання.

Наступним завданням є створення робочого міста каталогізатора ЕД,

які не мають друкованих аналогів.
Висновки
Формування фонду електронних, зокрема онлайнових, документів стає
невід'ємною складовою процесу формування загального фонду книгозбірні.
Однак, якщо формування фондів бібліотек забезпечується відповідною
законодавчою базою держави (www.nbuv.gov.ua/eb/law/), то комплектування
бібліотек електронними документами потребує законодавчої підтримки та
відповідної нормативно-методичної бази.
Для формування фонду електронних документів та довідково-
пошукового апарату електронної бібліотеки оптимальним є технологічний
процес, що ґрунтується на конвеєрній обробці документального потоку з
використанням автоматизованої бібліотечної інформаційної технології, на
технологічних етапах якого здійснюється доповнення бібліографічних
записів рефератами наукових публікацій, систематичними індексами та
електронними адресами документів.
Застосування інформаційної технології конвеєрного формування
інформаційних ресурсів електронної бібліотеки дозволяє здійснювати
технологічну обробку мережевих надходжень електронних документів.
Технологічні рішення, які запропоновано для формування електронної
бібліотеки НБУВ, дозволяють заощадити усі виробничі ресурси та уникнути
дублювання робіт й забезпечують ефективне наукове опрацювання
документів для введення їх у суспільний обіг та бібліотечно-інформаційне
обслуговування споживачів.

3.Сутність написання рефератів. Технологія написання навчальних,

контрольних, службових та творчих рефератів. Структура реферату.
Багато студентів злегка помиляються, коли вважають, що реферат — це
самостійний твір на задану тему.
Насправді реферат — це не твір, а огляд публікацій, доступних по
заданій темі. Огляд, на відміну від твору, не вимагає ні фантазії, ні
оригінальності мислення, ні вислову нових ідей. Зрозуміло, в рефераті можна
приводити власні твердження і вислови, але, по-перше, це зовсім не
обов'язково, а по-друге, доречно не у всіх розділах роботи. Можливо, якби
все учні добре знали, що реферат — це зовсім не твір, то і охочих писати
реферати було б більше.
Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно
від того, яка роль відводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже
важлива інформація може подаватися у вигляді цитат. Викладання має бути
стислим, точним, без зайвих слів і суб'єктивних оцінок. Не рекомендується
скорочувати слова, використовувати абревіатури, які будуть незрозумілі
іншим учасникам дослідження.
Виписки із книги краще подавати зонами, тобто фіксувати інформацію,
яка стосується одного конкретного питання. Якщо у джерелі, навіть у одному
абзаці або фразі, є інформація з іншого питання плану дослідження, то на
аркуші залишають певний інтервал для запису. При застосуванні карток у
реферуванні джерел кожне питання фіксується на окремій картці. Все це
сприяє систематизації інформації згідно з планом дослідження. Крім того,
якщо будь-які дані передбачається використати в інших розділах, то
відповідну виписку необхідно заповнити у двох примірниках.
 Створення рефератів дуже схоже на колекціонування поштових марок.
Уявіть собі, що перед вами лежить десяток поштових марок, і ваше завдання
акуратно їх розташувати. Одна людина розташує їх в хронологічному
порядку, інший — за збільшенням номіналів, третій — в порядку зростання
геометричних розмірів, четвертий — по країнах, а п'ятий згрупує марки по
темах: «спорт» - в одну групу, а «природу» - в іншу. Звернете особливу увагу
на те, що кожен проведе при цьому невелике дослідження. Хтось уважно
вивчить вміст мазкий, а хтось обмежиться їх обміром за допомогою лінійки,
але кожен проявить творчість і отримає результат, відмінний від інших. По
цьому результату можна багато що сказати про дослідницькі здібності і
творчий підхід автора.
Так само відбувається і підготовка реферату. Спочатку збираються
початкові матеріали на задану тему (книги, статті, замітки, ілюстрації), а
потім витяги з них групуються в тому порядку, який зручний авторові. Як і у
всякій справі, успіх залежить від наявності початкових матеріалів і
практичних навиків. З початковими матеріалами може дуже допомогти
Інтернет, а з практичними навиками вам ніхто не допоможе, окрім вас самих.
Раніше для підготовки реферату доводилося або ходити в бібліотеку,
або мати бібліотеку будинку. Сьогодні потрібну кількість публікацій по
будь-якій темі можна підібрати в Інтернеті швидше, ніж дочекатися в
бібліотеці виконання свого замовлення. А що стосується практичних
навичок, то вони тому і називаються «практичними», що сформувати їх
можна тільки в роботі. Можна завантажити з Інтернету десятки готових
рефератів і все їх успішно здати. Можливо, при цьому в журналі обліку
успішності з'являться хороші бали, однак рівень практичних навичок не
зросте.
Існують різні типи рефератів і, відповідно, до них підходять різні
моделі підготовки. Якщо говорити узагальнено, то можна виділити чотири
основні типи: навчальні, контрольні, службові і творчі реферати.
Навчальні реферати – це, як правило, ті, які нам задають як самостійні
роботи в школі. У них одна мета – навчити учнів працювати ефективно.
Ефективність – це не об'єм, а максимум результату при мінімумі витрат сил і
часу. Хтось може подумати, що найефективніший підхід полягає в тому, щоб
знайти в Інтернеті готову роботу і здати її як власну. Проте, це не зовсім так.
Якби мета реферату полягала в тому, щоб тільки його здати, то це було б
вірно, але оскільки насправді мета полягає в тому, щоб навчитися працювати,
то ефективність виявляється нульовою.
Слід звернути увагу на особливість навчальних рефератів. Від них не
вимагається практичної віддачі. Однак у тих, хто не навчився виконувати
навчальні реферати, вже не буде ні часу, ні навичок для розробки практичних
рефератів. Отже, навчальний реферат слід розглядати як безкоштовну
можливість придбати квиток на хороші місця у власне майбутнє. Не хочете
їм скористатися – не треба. Тільки пам'ятаєте, що той, хто здає чужий
реферат як свій, нагадує героя відомого анекдота, що обдурив кондуктора.
Він купив квиток, а сам не поїхав.
 Контрольні реферати використовують для перевірки готовності
людини до виконання тієї або іншої роботи. Якщо в навчальному рефераті
автор представляє тему, то в контрольному рефераті він представляє себе
(через своє представлення теми).
Дуже важливо відрізняти контрольний реферат від навчального,
оскільки на перший погляд різниця не завжди помітна. Вчитель, охочий
виділити з групи учнів двох-трьох чоловік, з якими варто займатися
індивідуально, може запропонувати всій групі написати навчальні реферати.
При цьому більшість учнів і не здогадуються, що насправді їх реферати
розглядатимуться як контрольні, а потім дивуються, чому деякі їх товариші
раніше інших залучилися до практичної роботи, чому їм довірили написання
статей в журнали, запрошують на конференції і направляють на навчання за
кордон.
Сьогодні при влаштуванні на престижну роботу у претендентів також
можуть вимагати надання реферату по темі, якою займається фірма. Це
особливо важливо, коли на роботу влаштовується молода людина. У фахівців
із стажем можна запитати звіт про результати їх минулих проектів, «резюме»
або рекомендацію, а у молодої людини, що тільки що закінчила навчальний
заклад, нічого цього немає. За допомогою реферату можна перевірити
мотивацію працівника, з'ясувати, наскільки він знайомий з цим видом
діяльності, чи представляє вона для нього особистий інтерес, і чи не кине він
роботу незабаром після того, як набуде перших навичок. Сучасні працедавці
не мають наміру за свій рахунок учити практичним навикам людей, які
можуть покинути їх у будь-який момент.
При підготовці рефератів, що надаються для працевлаштування, треба
звернути увагу не тільки на широту і глибину знань, але і на оперативність
роботи. Приведемо приклад. Молодий та здібний автор робіт з комп'ютерної
тематики Віктор, що мав публікації в технічних журналах, звернувся в
комп'ютерну фірму з проханням про постійну роботу у відділ маркетингу.
Глава фірми попросив його підготувати аналітичний огляд на тему «Основні
джерела безкоштовних програм в Інтернеті». На питання про об'єм і терміни
виконання роботи йому було оголошено, що все це на особистий розсуд.
Зрозуміло, глава фірми міг його протягом п'ятнадцяти хвилин
встановити адреси найбільших джерел безкоштовних програм в Інтернеті,
але йому було важливо перевірити, як працівник мобілізується на рішенні
поставленої задачі. Коли через три дні Віктор подзвонив і повідомив про
готовність огляду, йому відповіли, що необхідність в його послугах відпала.
Не дивлячись на очевидні здібності і хороший рівень знань, Віктор
продемонстрував свою неготовність вписатися в напружений графік робіт.
Для того, щоб готувати контрольні реферати швидко і чітко, треба мати
досвід. Тому знову нагадуємо про навчальні реферати, без яких цей досвід не
знайти.
Службові реферати готують як службові завдання. Зазвичай вони
пов'язані з тим, що керівництву треба терміново вивчити якесь питання, а
часу на це немає. Тоді завдання доручається помічникові (референтові,
секретареві або фахівцеві). Глибину опрацьовування і час на розробку задає
керівник, причому часу ніколи не буває достатньо, так що розгойдуватися і
вчитися ніколи. Якщо час не обмежили, це не радість, а горе. Це сигнал
тривоги: вас перевіряють! В цьому випадку треба самому собі поставити
такий жорсткий бар'єр за часом, який тільки можна, виходячи з того, що в
даній організації вважається пристойним. Якщо це навчальний заклад, то
пристойним можна вважати тижневий термін. Якщо це комерційна
організація, треба укладатися в добу. Якщо при цьому доведеться
попрацювати вночі удома — це в порядку речей. Інтернет тим і зручний, що
їм можна користуватися цілодобово.
Творчий реферат – це найцікавіший вид рефератів. Творчі реферати
готуються для себе і не мають конкретної мети, хоча насправді цілі у них,
звичайно, є, причому дуже масштабні.
Перш ніж приступати до розробки творчого проекту бажано спочатку
розробити серію рефератів по близьких темах. Теми цих рефератів ніхто і
ніколи вам задавати не буде, і контролювати роботу теж нікому — це справа
творча і особиста.
Чому роботу над творчими матеріалами краще починати з рефератів?
Тут є, принаймні, чотири причини.
Перша причина полягає в тому, що творчі роботи краще всього
виконувати не тоді, коли дано завдання, а тоді, коли є бажання. Це набагато
ефективніше. Робота проходить швидко та цікаво. Приводом для написання
реферату може стати знайомство з цікавою статтею в журналі, освітлення
якоїсь теми по телебаченню, знайомство з цікавою публікацією в Інтернеті,
цікаве повідомлення, отримане по електронній пошті від інформаційних
серверів. Якщо відкласти цю працю до того часу, коли на неї з'явиться
завдання, зміст вивітриться з голови, первинний заряд пропаде, робота вийде
натягнутою і нецікавою.
Друга причина в доцільності підготовки самостійних творчих рефератів
полягає в тому, що навіть досвідчені автори рідко можуть написати хорошу
роботу з першого разу. Звичайна більшість авторів говорять, що якби їм
довелося виконати ту ж роботу ще раз, вони зробили б її інакше. Постійна
незадоволеність результатами своєї праці – невід'ємний елемент творчості. У
творчості немає стандартів і еталонів. Кожен оцінює свій результат
суб'єктивно. Якщо є незадоволеність і бажання все переробити – це
нормально. А ось щоб не переписувати свої роботи нескінченне число разів,
починати їх треба не на порожньому місці, а на основі заздалегідь
підготовлених рефератів.
Ще одна причина полягає в тому, що в будь-якій творчій діяльності є
суперечність між структурою роботи і її змістом. Досвідчені автори добре
знають, що тема володіє властивістю «вести» автора. Він замислює одне, а
виходить щось зовсім інше. Щоб з цим боротися, дослідники заздалегідь
продумують структуру (пишуть план). Проте робота, побудована по чіткому
плану, може бути схожа на стройовий статут. Деякі намагаються працювати
без плану – тоді робота виходить живою і безпосередньою, але, на жаль,
далеко не науковою.
Особливо важко готувати матеріали для публікації в Інтернеті. Вони
повинні бути цікавими, мати чітку структуру, яка потім реалізується за
допомогою гіперпосилань. Тому часто роботу роблять в два прийоми.
Перший раз статтю пишуть так, як пишеться, а потім її переписують, щоб
вийшла струнка структура, що не суперечить змісту. Якщо є заздалегідь
підготовлений реферат, то все виходить швидко і ефективно.
Четверта причина бажаності попередніх рефератів полягає в тому, що
звичайна людина не може умістити в голові зміст великої праці. Якась
частина роботи при цьому обов'язково залишиться непотрібною і піде у
сміттєву корзину, але без цього не обійтися. Робота тільки тоді стає
творчістю, коли її пропускають через «сито» суворого відбору. Суворий
відбір – це основа будь-якої творчості, а щоб було, з чого відбирати, треба
мати початкові матеріали. Творчі реферати дуже добре для цього підходять.
Окремо розглянемо як необхідно компонувати зібрану інформацію, яка
буде використана для розробки рефератів. Спочатку необхідно підготувати
місце для матеріалів, які ми будемо завантажувати з мережі.
Найбільш простий спосіб – це створити папку на комп’ютері і складати
всі матеріали (текстові документи, зображення, креслення тощо), які
стосуються теми проекту. Відразу зазначимо, що така папка може бути
використана під час виконання нескладних короткотермінових завдань. Коли
мова йде про більш складне завдання – проект, в основі якого знаходиться
певна проблема, то фрагментарними відомостями завантаженими в окрему
папку, справі не зарадиш.
Для того щоб швидко систематизувати та скомпонувати знайдену
інформацію використовують спеціальні програмовані розширення для
браузерів, за допомогою яких можна об’єднувати процес завантаження
інформації та їх одночасну каталогізацію. Серед таких програм – це GrabNet
(www.blewsquirrel), iHarvest One (www.iharvest.com). Однак, вони
розраховані на великі за обсягом та складні за структурою та змістом наукові
дослідження. Причому багато часу буде витрачено на те, як зібрану
інформацію систематизувати та яку назву дати відповідній папці. Тому існує
більш спрощений («учнівський») спосіб каталогізації інформації для проетку,
який виконують у наступній послідовності.
1.Завчасно перед підключенням до Інтернету створіть дев’ять папок на
Робочому столі (комп’ютера) і назвіть їх найпростішими іменами: 1, 2, 3,
4, ..9 (див мал.).
2.Для створення папки клацають правою клавішею миші і вибором
відповідної опції Створити Папку.
3.Коли з’явиться значок з ім’ям Нова папка , натисніть клавішу з
цифрами від 1 до 9, а потім клавішу Enter.
4.В кожну з цих папок ми будемо складати корисні для проекту Web-
сторінки з різних серверів. Під час переходу від одного сервера до іншого
будемо відкривати для збереження сторінок кожну наступну папку.
 Такий підхід в компонуванні інформації для реферату є найбільш
зручним, оскільки є можливість послідовно переглядати інформацію з кожної
сторінки, що була завантажена до відповідної папки. Якщо матеріал не
підходить його відразу відправляють до корзини. Так, переглянувши дев’ять
серверів ви обов’язково потрапите на потрібну інформацію для проекту.
Розглянемо компонування та створення на цій основі реферату з
дослідження певної теми. Наприклад, нам потрібно знайти інформацію, яка
стосується механічних механізмів, історії винахідництва у цій галузі. За
консультацією вчителя один із напрямків пошуку може бути здійснено за
працями вчених і, зокрема, Х. Гюйгенса. Зробимо припущення, що ми не
знаємо хто це і чим він займався. Як би нам було відомо, що це голландський
фізик XVII століття, то могли б скористуватись одним з пошукових каталогів
біографій фізиків (www.atrus.ru або www.yahoo.com ). Але оскільки нам це
невідомо то варто скористуватись пошуковим покажчиком, наприклад
www.google.ru.
Для тих хто успішно володіє і читає документи англійською мовою,
можна рекомендувати пошуковий покажчик «Northern Light»
(www.northernlight.com). Вважається, що для дослідницької роботи це
найбільш зручна пошукова система.
Розкриємо послідовність роботи:
1.Підключаємоь до мережі, заходимо на сайт пошукової системи
«Google», вводимо в поле пошуку слово «Гюйгенс» і натискаємо кнопку
Знайти. Через деякий час одержуємо результат (див мал.)
2.Переглядаємо одержані посилання, наприклад відкриваємо «Гюгенс
Хрістіан» (див мал. 5). Зберігаємо цей документу папці з номером 1, що
знаходиться на Робочому столі, далі використовуємо всі інші посилання.
Через декілька хвилин використовуючи наступну сторінку одержуємо
бібліографічну довідку про цього вченого (див мал. 6). На ступний матеріал
дає змогу з’ясувати, що Гюйгенс був не лише фізиком, а й математиком,
астрономом та винахідником. Він став відомим саме завдяки механічним
винаходам і, зокрема винайшов маятниковий годинник. Про це відкриття він
повідомив у своїй статті Годинник (Horologium, 1658). Решту років після
винаходу він присвятив питанням механіки, що власне співзвучно із тією
проблемо, над якою ми працюємо у нашому проекті.
 Мал. 5 Результати пошуку в пошуковій системі «Google»

Мал. 6 Інформація із сторінки сайту для однієї з папок на Робочому

столі

Мал. 7 Сайт на якому є інформація про винахідницькі здобутки

Гюйгенса
Знайдену сторінку зберігаємо в папці з номером 2.
3.Щоб не повертатись до сторінки із знайденими посиланнями (мал. 5)
можна скористатись таким прийомом роботи. Під час перегляду сторінки із
посиланнями наводимо мишку на посилання і натискаємо праву кнопку
миші. У розгортці знаходимо функцію «Відкрити у фоновій вкладці»
(Открыть в фоновой вкладке Ctrl+Shift+Enter) (див мал 7)
 Так створюємо 8-10 вкладок, посилання на які розташовані у верхній
частині сторінки браузера:

Мал. 8
Натискаючи почергово на кожну вкладку будемо одержувати кожну
наступну сторінку з відповідного посилання. Вкладки не зникають, тому
можна миттєво перейти до потрібної сторінки не повертаючись до сторінки із
посиланнями.
4.При бажанні можна дізнатись, що відомо про Гюйгенса та його
відкриття в світових ресурсах Web. Знаючи ключове слово Huygens, на
сервері «Northern Light» можна одержати близько 30 тис. посилань.
Після зібраних матеріалів проводять первинну зачистку. Суть роботи
полягає в тому, що за допомогою миші виділяють потрібні фрагменти з
тексту на Web-сторінках, а потім копіювати їх в документ Word. В результаті
на заміну великої кількості завантажених з мережі файлів, по яких розкидана
інформація, ми одержуємо один файл Word, в якому не буде нічого зайвого,
крім тексту (див рис.9)
Безпосередньо процес обробки матеріалів для реферату методом
компоновки здійснюється наступним чином:
1.Запускають текстовий процесор і створюють в ньому документ (поки
що пустий). Потім запускають браузер і відкривають в ньому першу з раніше
зібраних Web-сторінок.
2.Спочатку на Web-сторінці виділяють текст протягуванням миші.
Якщо весь текст сторінки може знадобитись для теми реферату, його можна
виділити
 Мал. Компоновка знайдених матеріалів в одному документі

Мал.9 Компоновка матеріалів в одному документів комбінацією клавіш

CTRL+A.
3.Після цього необхідно клацнути на виділеному тексті правою
клавішею миші і у створеному контекстному меню вибрати команду
Копіювати (Копировать)
4.На Панелі задач переключаються у вікно текстового процесора.
5.Встановлюють покажчик миші у те місце документу, куди буде
копіюватись інформація, і дають команду Правка Спеціальна вставка
Невідформатований текст.
Спеціальна вставка потрібна для того, щоб відокремити другорядний
матеріал, яким наповнена Web-сторінка – таблиці, гіперпосилання, рисунки,
рекламні тексти та ін. Якщо зробити звичайну вставку, то вони перейдуть у
документ де готується реферат і будуть заважати.
6.На цьому етапі роботи за допомогою Пані задач знову
переключаються у вікно браузера і виконують всі операції як було описано
вище.
7.Після обробки одного Web-документа, завантажують наступний і так
обробляють всі 9 чи більше сторінок.
8.Після завершення роботи над папкою 1 переходять до наступної
папки і так далі обробляють і компонують матеріал кожної тимчасової
папки, що розміщені на Робочому столі.
Отже, в підсумку ми одержимо великий за обсягом документ, який є
робочою основою де будемо створювати реферат. Розмір цього документу у
декілька разів більший за потрібний розмір реферату. І це не дивно, адже
інформація зібрана з різних серверів Інтернету і, не виключено, що деяка
інформація повторюється по декілька разів. Отже, перше завдання після
зібраної інформації в одному документі – провести ревізію на предмет того,
що є. Для цього відкривають файл в текстовому процесорі і прочитують
зібрані тексти. Після кожного прочитаного блоку інформації ставлять
заголовок, що характеризує його зміст. Наприклад, Походження та освіта
(це про ранні пори року з життя Гюйгенса); Дослідження хвильових
властивостей світла; Винаходи у галузі механіки; Маятниковий годинник;
Література (іноді на веб-сторінках поруч із текстами наводиться
використана література). Якщо деякі заголовки повторюються не викидайте
їх відразу а прочитайте всі нумеруючи кожен, наприклад: Винаходи у галузі
механіки-1, Винаходи у галузі механіки-2 і т.д.
Коли всі зібрані матеріали прочитані і заголовки розставлені, необхідно
поглянути на документ так, щоб бачити лише одні заголовки (без тексту).
Для цього в текстовому процесорі Microsoft Word є спеціальний засіб, який
називається режим перегляду структури документа. В програмі Microsoft
Word 2007 переключення в режим перегляду структури документа
виконують командою Вид Схема документа. В такому режимі можна
охопити поглядом весь документ і швидко проаналізувати, який матеріал є
зайвим, які його частини необхідно відразу видалити.
Тексти, які дослідник зміг зібрати під час підготовки вихідних
положень матеріалів, складають зміст документа. Однак зміст – це ще не
весь документ. Оскільки збір матеріалів здійснювався з різних серверів, то
структура документа на цьому етапі компоновки є хаотичною. Для того щоб
виправити ситуацію, в тому самому режимі перегляду документа є кнопки із
стрілками. Якщо курсор миші навести на заголовок який хочемо перемістити
і клацати на стрілки то матеріал буде відразу переміщуватись, що буде видно
по заголовку. Тобто, разом із заголовком перейде і текст, який до нього
прикріплений. Така технологія роботи дає змогу значно економити час і
компонувати матеріал швидко, не переглядаючи зайвий раз раніше
прочитаний текст.
Наступним кроком є більш докладна компоновка структури реферату
відповідно до його теми. Так, якщо у змісті реферату розглядатимуться
історичні аспекти досліджуваної теми (приклад з Гюйгенсом), то логічно
розташовувати розділи відповідно до біографії вченого.
Якщо реферат присвячений певній події (наукове відкриття, суспільне
перетворення тощо), то послідовність розташування розділів реферату може
бути дещо іншою. Спочатку викладають передумови, які підготували подію,
потім огляд чи аналіз ситуації яка склалась. У випадку з науковим чи
технічним відкриттям, необхідно обов’язково розглянути суть проблеми у
даній галузі наук чи технічне протиріччя, що згодом було розв’язане, і
визнане в історії техніки як відомий на сьогоднішній день об’єкт чи
пристрій.
Якщо реферат присвячений технічному об’єкту або процесу, то
порядок як правило хронологічний, і відповідає розвитку знань про даний
технічний об’єкт, явище чи процес.
 Після завершення вище описаного компонування та правки структури
початкових матеріалів реферату, слід перейти в один з режимів перегляду
документу: Вигляд > Звичайний або Вигляд > Розмітка сторінки. На екрані
монітору з’явиться майже готовий документ - реферат. Проте у нього є дві
суттєві ознаки: по-перше, він перевантажений інформацією, оскільки в
ньому багато ще повторюється певна інформація по кілька разів, а по-друге,
це не самостійна робота, оскільки все, що тут зібрано – з інших джерел
інформації. Тому, слід ще раз переглянути реферат і видалити все, що
повторюється по кілька разів. Окремо необхідно звернути увагу на переходи
від однієї теми до іншої. Такі переходи необхідно доповнити власними
думками чи ідеями, якщо такі будуть з’являтись.
Для остаточного завершення роботи над рефератом складають два
розділи – вступ і висновки. Традиційно вважається, що написання вступу до
реферату найбільш складна частина його роботи, і це зрозуміло, оскільки
починати з цього роботу над рефератом не варто. Вступ пишуть, коли роботу
над змістовим наповненням завершено.
У вступі може бути самостійна тема – актуальність проблеми чи
проекту. Під актуальністю розуміється значення того, про що написано в
рефераті, для науки, техніки, культури, освіти тощо. Якщо діяти
нестандартно, тему вступу можна зробити більш різноманітною до змісту
реферату. Наприклад, якщо реферат присвячений винахідникові механічних
пристроїв Гюйгенсу, то вступ можна присвятити розповіді про прилад, який
він винайшов – маятниковий механізм. Такий підхід зручний для творчих
рефератів.
Заключну частину рефератів оформляють, як правило, у вигляді
висновків. У висновках не варто розглядати ті питання чи положення, яких
немає у тексті реферату. Отже, висновки можна швидко підготувати на
основі готового матеріалу, особливо варто звертати увагу на висловлені
думки чи короткі узагальнення, які є у змісті реферату. Ще важливо –
висновки не повинні бути об’ємними, але обов’язково чіткими та
лаконічними без зайвих відступів щодо актуальності теми дослідження.
Під час роботи над проектом написання реферату допомагає
узагальнити теоретичні або наукові положення, систематизувати досвід вже
відомих розробок або наукових праць з досліджуваної проблеми і, є
складовою частиною портфоліо проекту.
Якщо тема складна, то може бути складено декілька рефератів,
особливо, якщо проект колективний. До зібраної та скомпонованої
інформації можна неодноразово звертатись та використовувати для
уточнення певних теоретичних положень у продовж всього терміну роботи
над проектом.
 4.Складання бібліографії за темою проекту.
Обов’язковою структурною частиною реферату є списки використаних
літературних джерел. Бажано щоб було два списки літератури – один
відповідав знайденим у бібліотеці книжкам та журналам, інший –
додатковий, для джерел знайдених в мережі Інтернет.
Треба відзначити, що під час оформлення проектної роботи необхідно
також правильно складати бібліографічний список: Джерелами для
формування бібліографічного списку можуть бути:
 списки обов’язкової та рекомендованої літератури з навчальної
дисципліни;
 бібліографічні списки в підручниках і монографіях з даної теми;
 предметні каталоги бібліотек;
 Інтернет-ресурси.
До бібліографії та списків літератури, що складають в рефераті чи до
проектної роботи необхідно:
 розміщувати списки джерел за алфавітним порядком;
 вказувати рік видання
 вказувати місце видання та видавництво, в якому вийшла книга;
 зазначити кількість сторінок в даній книзі чи монографії;
 якщо використовуються матеріали Інтернет-ресурсів, то
необхідно вказати їхню електронну адресу, а також дату перегляду Веб-
ресурсу.

5.Збереження ресурсів і адрес Інтернету.

Інтернет випливає із сутнісних функцій, що властиві глобальній
комп’ютерній мережі, а саме [17, 18, 77]:
Інтернет — загальнодоступне сховище інформації, всесвітня
бібліотека, архів, інформаційне агентство;
Інтернет — глобальний комунікаційний канал, що забезпечує у
всесвітньому масштабі передачу мультимедійних повідомлень;
Інтернет — допоміжний засіб соціалізації й самореалізації
особистості та соціальної групи шляхом спілкування із зацікавленими
партнерами, всепланетний клуб зацікавлених партнерів.
Інтернет — глобальна соціально-комунікаційна комп'ютерна мережа,
що призначена для задоволення особистих і групових комунікаційних потреб
за рахунок використання телекомунікаційних технологій.
Інтернет-ресурси — новий комунікаційний канал. Інформаційний
ресурс глобальної комп’ютерної мережі розглядається як сукупність
документів, що існують в електронній формі та системно взаємопов’язані
між собою як різновидові інформаційні джерела, що оприлюднюються через
мережу Інтернет і використовуються для виконання їх функцій.
На сьогодні в Інтернеті з'являється все більше зібрань публікацій,
доступ до яких безоплатний для користувачів. Зародилася ініціатива під
назвою «Open Access» — «Відкритий доступ». Ця ініціатива набуває все
більшого розповсюдження. Станом на вересень 2009 р. в Registry for Open
Access Repositories — ROAR (Реєстр сховищ відкритого доступу до наукових
публікацій) таких архівів вже понад 1,4 тис.
Виникнення інформаційно-комунікаційних технологій, особливо
мережі Інтернет, обіцяє істотно розширити можливості рівного поширення
знання. Ідеал загального сховища світових знань (Global Knowledge
Partnership, http://www.globalknowledge.org/gkps_portal/index.cfm?&
menuid=8) вже не здається недосяжним.
Важливі світові ініціативи, такі як World Summit on the Information
Society — WSIS (Світовий Саміт інформаційного суспільства,
http://www.itu.int/wsis/index.html), прагнуть виявити можливості нових
технологій, що дозволять ліквідувати інформаційну нерівність і досягти
мети, проголошеної Millennium Development Goals. Водночас декларація
WSIS закликає об'єднати зусилля в побудові інформаційного суспільства без
меж. Один із підходів базується на феномені «відкритого контенту» , під
яким розуміють будь-які інтелектуальні продукти (текстові документи,
мультимедійні матеріали, комп’ютерні програми тощо), що подані в
Інтернеті і припускають їхнє вільне копіювання та використання за умов
посилання на автора інформації.
Коли мережевий користувач має доступ до мережі та здійснює
відповідний пошук, то існують певні мережеві інформаційні ресурси, здатні
задовольнити його потреби. Власники глобальної мережі повинні
забезпечувати з’єднання користувача з мережевими ресурсами, щоб воно
було настільки зручним, легким та швидким, наскільки це можливо.
Відповідна систематизація документів на веб-сайтах також є важливим
засобом для досягнення мети цього закону.
Якщо веб-ресурс публікується, розповсюджується, розширюється
мережевим сайтом таємно, даний ресурс не може бути легко знайденим і
використаним для пошуку, то в даному випадку користувач може просто
випадково наштовхнутися на нього, а в іншому, — мережевий ресурс
залишається дуже довго недоступним.
Як власник мережі знаходить свого користувача для своїх ресурсів?
Для цього існує багато шляхів, наприклад: розповсюдження нових
мережевих ресурсів через списки адресатів, поштові реєстри та дискусійні
групи; створення списку мережевих ресурсів на базовій веб-сторінці сайту;
представлення веб-ресурсів у пошукових машинах і каталогах, які є
розповсюдженим шляхом індексування нових ресурсів веб-сайту тощо.
Також необхідно застосування структурованої, добре організованої і
найбільш категорійної карти (схеми) сайту, оскільки це гарантує
уніфікованість обробки різних мережевих інформаційних ресурсів за
однаковими темами. Він (сайт) повинен бути простим і легким у
використанні. Важливим є правильний зв’язок з веб-ресурсом.
Для допомоги користувачам необхідно також використовувати
навігаційні зв’язки.
Будь-який архів відкритого доступу можна конфігурувати так, щоб він
забезпечував глобальну інтероперабельність, з використанням протоколу,
розробленого міжнародним співтовариством у межах Open Archive Initiative
(Ініціатива відкритих архівів), і відомий як Open Archive Initiative Protocol for
Metadata Harvesting (OAI-PMH). У всіх архівах цього типу можна вести
пошук за допомогою таких програм, як OAIster, Google, Яндекс, Мета тощо.
Станом на вересень 2009 р. OAIster індексував понад 23 млн записів з понад
1 тис. організацій.
Крім демонстрації величезних можливостей програми пошуку, ці
цифри свідчать про те, що в архівах є безліч документів, неопублікованих у
виданнях. Всі вони проіндексовані по певними полями, їх легко знайти за
допомогою ключових слів. Це дозволяє авторам інших країн стати частиною
міжнародного співтовариства, а їхнім роботам — частиною світової
бібліотеки.
Таким чином, наслідком розвитку інтернет-технологій стала поява
інтернет-публікацій, що не вписуються у звичайні класифікації традиційних
ресурсів, які мають трохи інші характеристики.
Тобто завдяки Інтернету, з'явився широкий доступ до ресурсів, які в
традиційному середовищі належали до видань, що не публікуються.
Саме цим пояснюється поява терміна «ресурси Інтернет» або
«інтернет-ресурси», що поєднує всі різнорідні документи, подані в
глобальній мережі, які можуть бути використані для вирішення різних
інформаційних завдань.

6.Презентація результатів роботи як один з видів

перетворювальної діяльності людини.
Мультимедійна презентація (від латів. praesentatio — суспільна вистава
чого-небудь нового, такого, що недавно з'явився, створеного) —
інформаційний або рекламний інструмент, що дозволяє користувачеві
активно взаємодіяти з ним через елементи управління. Мета мультимедійної
презентації — донести до цільової аудиторії повноцінну інформацію про
об'єкт презентації в зручній формі.
Презентація є поєднанням тексту, гіпертекстових заслань,
комп'ютерної анімації, графіки, відео, музики і звукового ряду (але не
обов'язково всі разом), які організовані в єдине середовище. Крім того,
презентація має сюжет, сценарій і структуру, організовану для зручного
сприйняття інформації. Відмітною особливістю презентації є її
інтерактивність, тобто створювана для користувача можливість взаємодії
через елементи управління.
Залежно від місця використання презентації розрізняються певними
особливостями.
Презентація, створена для самостійного вивчення, може містити всі
властиві нею елементи, мати розгалужену структуру і розглядати об'єкт
презентації з усіх боків. Реалізується, як правило, з використанням елементів
гіпертексту.
Презентація, створена для підтримки якого-небудь заходу або події
відрізняється більшою мінімалістічностью і простотою в плані наявності
мультимедіа і елементи управління, зазвичай не містить тексту, оскільки
текст промовляється таким, що веде, і служить для наочної візуалізації його
слів. Презентація, створена для відеодемонстрації, не містить інтерактивних
елементів, включає відеоролик про об'єкт презентації, може містити також
текст і аудіодоріжку. Різновидом такої презентації є рекламний ролик.
Презентація, створена для електронної рекламної розсилки,
створюється з мінімальним вживанням інструментів мульті-медіа в цілях
зменшення об'єму листа. Презентація у форматі додатка для мобільних
телефонів і смартфонов створюється з врахуванням перегляду на
портативних пристроях (невеликий розмір екрану, обмеження за об'ємом
пам'яті і т. п.) і може розсилатися через в Mms-повідомленнях або по каналу
bluetooth. Є і інші типи презентацій. Але незалежно від виконань кожна
самостійна презентація повинна чітко виконувати поставлену мету:
допомогти донести необхідну інформацію про об'єкт презентації.

7.Технологія створення публікації. Добір необхідної інформації.

Науково-дослідна та інноваційна робота студентів є найважливішим
аспектом формування особистості майбутнього вченого та фахівця високої
кваліфікації, слугує потужним засобом селективного відбору кадрів для
підготовки молодих учених, збереження і відновлення наукових шкіл. У
Бердянському університеті менеджменту і бізнесу студенти мають
можливість не лише набувати знання та високу професійну кваліфікацію, але
й розвивати свої інтелектуальні здібності та лідерські якості.
Науково-дослідна робота студентів є однією з найважливіших форм
навчального процесу. Наукові лабораторії і гуртки, студентські наукові
товариства і конференції, - все це дозволяє студенту почати повноцінну
наукову роботу, знайти однодумців по ній, з якими можна порадитися і
поділитися плодами своїх досліджень. Дослідницькою роботою займаються
всі студенти вузів. Написання рефератів, курсових, дипломних робіт
неможливе без проведення певних, навіть найпростіших досліджень. Але
ґрунтовна наукова робота, займатися якою студента не зобов'язує навчальний
план, захоплює лише частину. Студент, який займається науковою роботою,
відповідає лише за себе; лише від нього залежить тема дослідження, терміни
виконання, а також, що досить важливо, чи буде робота використана взагалі.
Витрачаючи свій вільний час, студент розвиває такі важливі для майбутнього
дослідника якості, як творче мислення, відповідальність та вміння
відстоювати власну точку зору.
При виборі напрямку науково-дослідницької роботи, по-перше, треба
врахувати, що пошуково-дослідницька тема повинна бути:
а) актуальною як з практичної, так і з теоретичної точок зору;
б) посильною для виконання;
в) перспективною для подальшого продовження роботи в цьому
напрямку у студентському науковому товаристві;
г) достатньо забезпеченою відповідним первинним матеріалом;
 д) безумовно, цікавою для дослідника, що стимулює пошукову
ініціативу.
Намітьте план та етапи основних заходів подальшої роботи над темою.
Для їх реалізації передбачте:
- обґрунтування теми, вибір об'єкта і визначення мети дослідження;
- добір і аналіз наукової літератури з обраної теми, розробка гіпотези;
- складання плану та структури роботи, розробка програми і методики
дослідження;
- створення своєї картотеки, проведення науково-дослідницького
експерименту в лабораторіях, пошукових експедиціях, партіях тощо;
- по можливості створення своєї експериментальної бази;
- використання інформації міжнародної мережі INTERNET та ін.;
- проведення дослідження і узагальнення його результатів, висновки;
- оформлення пошуково-дослідницької роботи;
- рецензування роботи, захист одержаних результатів.
Написання наукової статті вимагає передусім чіткого уявлення про
рівень розробки досліджуваної теми в науці. Ось тому потрібно
ознайомитись із основною літературою, що стосується обраної теми
(монографії, статті). Пошукові цієї літератури допоможуть систематичний та
алфавітний збірники, а також різноманітні бібліографічні покажчики.
Літературу доцільно записувати на окремі картки чи в зошиті, зазначаючи всі
дані про працю - прізвище та ініціали автора, назву монографії, статті чи
збірника статей, тез, місце, рік видання, назву видавництва, кількість
сторінок, маленький зміст або цитати.
Посилює достовірність одержаних результатів комбіноване
використання джерел різних типів, але дуже важливо, щоб ці джерела точно
відповідали поставленим завданням і співвідносились із темою наукової
роботи. Фактичний матеріал найзручніше записувати на окремих картках із
обов'язковим наданням джерела (назва твору, журналу, газети, словника і
сторінки тощо). Записаний на картки фактичний матеріал зручно аналізувати,
класифікувати. Результати проведених експериментів можуть подаватись у
графіках, таблицях, формулах. Без цього неможлива, наприклад, жодна
робота природничо-математичного циклу.
Традиційно структура наукової роботи містить такі компоненти: вступ,
основну частину, висновки, перелік використаної літератури. Можливі також
перелік умовних скорочень, перелік використаних джерел і додатки. Для
зручності користування зміст доцільно подавати відразу після титульної
сторінки роботи із зазначенням сторінок. Зауважимо: він може бути
оформлений як простий чи розгорнутий план.
Наукова стаття - один із основних видів наукової роботи. Вона містить
виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження,
висвітлює конкретне окреме питання за темою дослідження, фіксує науковий
пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.
 Наукова стаття подається до редакції в завершеному вигляді відповідно
до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у
вигляді пам'ятки авторам.
Оптимальний обсяг наукової статті - 6-12 сторінок (0,5 - 0,7
друкованого аркушу.).
Рукопис статті, як правило, має містити повну назву роботи, прізвище
та ініціали автора, анотації трьома мовами (українською, російською,
англійською) на окремій сторінці, список використаної літератури. Стаття
має просту структуру, її текст, як правило, не поділяється на розділи і
підрозділи.
Умовно в тексті можна виділити такі структурні елементи.
1. Вступ - постановка наукової проблеми, її актуальність, зв'язок з
найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для
розвитку певної галузі науки або практичної діяльності (1 абзац або 5-10
рядків);
2. Основні (за останній час) дослідження і публікації, на які спирається
автор; сучасні погляди на проблему; труднощі при розробці даного питання,
виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим
присвячена стаття (0,5 - 2 сторінки машинописного тексту через два
інтервали);
3. Формулювання мети статті (постановка задачі) - висловлюється
головна ідея даної публікації, яка суттєво відрізняється від сучасних уявлень
про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається
увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій,
закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених.
Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних
публікацій з теми (1 абзац, або 5-10 рядків).
4. Виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній
висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження,
особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, виявлені закономірності,
зв'язки, тенденції, програма експерименту, методика отримання та аналіз
фактичного матеріалу, особистий внесок автора в досягнення і реалізацію
основних висновків тощо (5-6 сторінок).
5. Висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст
висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна
значущість; коротко накреслюються перспективи подальших розвідок з теми
(1/3 сторінки).
Жанр наукової статті вимагає дотримання певних правил:
* У правому верхньому куті розміщуються прізвище та ініціали автора;
за необхідності вказуються відомості, що доповнюють дані про автора;
* Назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (якомога менше
слів, краще - до п'яти);
* Ініціали ставлять перед прізвищем;
* Слід уникати стилю наукового звіту чи науково-популярної статті;
 * Недоцільно ставити риторичні запитання; мають переважати
розповідні речення;
* Не слід перевантажувати текст цифрами 1, 2 та ін. при переліках тих
чи інших думок, положень; перелік елементів, позицій слід починати з
нового рядка, відокремлюючи їх одне від одного крапкою з комою;
* У тексті прийнятним є використання різних видів переліку: спочатку,
на початку, спершу, потім, далі, нарешті; по-перше, по-друге, по-третє; на
першому етапі, на другому етапі.
* Цитати в статті використовуються дуже рідко; необхідно зазначити
основну ідею, а після неї в дужках указати прізвище автора, який уперше її
висловив;
* Усі посилання на авторитети подаються на початку статті, основний
обсяг статті присвячують викладу власних думок; для підтвердження
достовірності своїх висновків і рекомендацій не слід наводити
висловлювання інших учених, оскільки це свідчить, що ідея дослідника не
нова, була відома раніше і не підлягає сумніву;
* Стаття має завершуватися конкретними висновками і
рекомендаціями.
Рукопис статті підписується автором і подається до редакції у двох
примірниках: на папері та на електронному носії.
Особливо цінними є статті, опубліковані у фахових наукових виданнях,
затверджених ВАК України. Обов'язковою вимогою до наукових публікацій
дослідника є відображення в них основних результатів наукової роботи, а
також наявність в одному випуску журналу не більше однієї статті автора за
темою дослідження.
Статті, опубліковані до появи відповідних Переліків ВАК України,
вважаються лише такими, що додатково відображають наукові результати.
Кожний дослідник прагне довести результати своєї праці до читача.
Підготовка публікації - процес індивідуальний. Одні вважають за необхідне
лише коротко описати хід дослідження і детально викласти кінцеві
результати. Інші дослідники поступово вводять читача у свою творчу
лабораторію, висвітлюють етап за етапом, докладно розкривають методи
своєї роботи. Висвітлюючи весь дослідницький процес від творчого задуму
до заключного його етапу, підбиваючи підсумки, формулюючи висновки і
рекомендації, учений розкриває складність творчих пошуків. При першому
варіанті викладу автор зважає на порівняно вузьке коло фахівців. Він
користується ним при написанні монографії, статті. Такий варіант викладу
дає змогу краще оцінити здібності науковця до самостійної науково-
дослідницької роботи, глибину його знань та ерудицію.
Суттєвою допомогою в підготовці публікацій стане володіння
дослідником певною сумою методичних прийомів викладу наукового
матеріалу.
Використовують такі методичні прийоми викладу наукового матеріалу:
* послідовний;
* цілісний (з наступною обробкою кожної частини, розділу);
 * вибірковий (частини, розділи пишуться окремо за будь-якою
послідовністю). Залежно від способу викладу різним буде темп і кінцевий
висновок.
Послідовний виклад матеріалу логічно зумовлює схему підготовки
публікації: формулювання задуму і складання попереднього плану; відбір і
підготовку матеріалів; групування матеріалів; редагування рукопису.
Перевага цього способу полягає в тому, що виклад інформації здійснюється в
логічній послідовності, що виключає повтори та пропуски.
Його недоліком є нераціональне використання часу. Поки автор не
закінчив повністю черговий розділ, він не може перейти до наступного, а в
цей час матеріал, що майже не потребує чистового опрацювання, чекає на
свою чергу і лежить без руху.
Цілісний спосіб - це написання всієї праці в чорновому варіанті, а потім
обробка її в частинах і деталях, внесення доповнень і виправлень. Його
перевага полягає в тому, що майже вдвічі економиться час при підготовці
білового варіанта рукопису. Разом з тим є небезпека порушення
послідовності викладу матеріалу.
Вибірковий виклад матеріалу досить часто використовується
дослідниками. В мірі готовності матеріалу над ним працюють у будь-якій
зручній послідовності. Необхідно кожний розділ доводити до кінцевого
результату, щоб при підготовці всієї праці їх частини були майже готові до
опублікування.
Кожний дослідник вибирає для себе найпридатніший спосіб для
перетворення так званого чорнового варіанта рукопису в проміжний або
біловий (остаточний).
У процесі написання наукової праці умовно виділяють такі етапи:
формулювання задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка
матеріалів; групування матеріалів; опрацювання рукопису.
Формулювання задуму здійснюється на першому етапі. Слід чітко
визначити мету даної роботи; на яке коло читачів вона розрахована; які
матеріали в ній подавати; яка повнота і ґрунтовність викладу передбачається;
теоретичне чи практичне спрямування; які ілюстративні матеріали необхідні
для розкриття її змісту. Визначається назва праці, яку потім можна
коригувати.
На етапі формулювання задуму бажано скласти попередній план
роботи. Інколи необхідно скласти план-проспект, який вимагає видавництва
разом із замовленням на видання. План-проспект відбиває задум праці і
відтворює структуру майбутньої публікації.
Відбір і підготовка матеріалів пов'язані з ретельним добором вихідного
матеріалу: скорочення до бажаного обсягу, доповнення необхідною
інформацією, об'єднання розрізнених даних, уточнення таблиць, схем,
графіків. Підготовка матеріалів може здійснюватися з будь-якою
послідовністю, окремими частинами, без ретельного стилістичного
відпрацювання. Головне - підготувати матеріали в повному обсязі для
наступних етапів роботи над рукописом.
 Групування матеріалу - вибирається варіант його послідовного
розміщення згідно з планом роботи.
Гранично полегшує цей процес персональний комп'ютер. Набраний у
текстовому редакторі твір можна необхідним чином структурувати.
З'являється можливість побачити кожну з частин роботи і всю в цілому;
простежити розвиток основних положень; домогтися правильної
послідовності викладу; визначити, які частини роботи потребують
доповнення або скорочення. При цьому всі матеріали поступово розміщують
у належному порядку, відповідно до задуму. Якщо ж комп'ютера немає, то
рекомендується кожний розділ писати на окремих аркушах або картках з
однієї сторони, щоб потім їх можна було розрізати і розмістити в певній
послідовності.
Паралельно з групуванням матеріалу визначається рубрикація праці,
тобто поділ її на логічно підпорядковані елементи - частини, розділи,
підрозділи, пункти. Правильність формулювань і відповідність назв рубрик
можна перевірити на комп'ютері. За інших умов це можна зробити через
написання заголовків на окремих смугах паперу. Спочатку вони
розкладаються в певній послідовності, а потім приклеюються до відповідних
матеріалів.
Результатом цього етапу є логічне поєднання частин рукопису,
створення його чорнового макету, який потребує подальшої обробки.
Опрацювання рукопису складається з уточнення його змісту,
оформлення і літературної правки. Цей етап ще називають роботою над
біловим рукописом.
Шліфування тексту рукопису починається з оцінки його змісту і
структури. Перевіряється і критично оцінюється кожний висновок, кожна
формула, таблиця, кожне речення, окреме слово. Слід перевірити, наскільки
назва роботи і назви розділів і підрозділів відповідають їх змісту, наскільки
логічно і послідовно викладено матеріал. Доцільно ще раз перевірити
аргументованість основних положень, наукову новизну, теоретичну і
практичну значущість роботи, її висновки і рекомендації. Слід мати на увазі,
що однаково недоречними є надмірний лаконізм і надмірна деталізація у
викладі матеріалу. Допомагають сприйняттю змісту роботи таблиці, схеми,
графіки.
Наступний етап роботи над рукописом - перевірка правильності його
оформлення. Це стосується рубрикації посилань на літературні джерела,
цитування, написання чисел, знаків, фізичних і математичних величин,
формул, побудови таблиць, підготовки ілюстративного матеріалу, створення
бібліографічного опису, бібліографічних покажчиків. До правил оформлення
друкованих видань висуваються специфічні вимоги, тому слід керуватися
державними еталонами, довідниками, підручниками, вимогами видавництв і
редакцій.
Заключний етап - це літературна правка. Її складність залежить від
мовностильової культури автора. Одночасно з літературною правкою автор
вирішує, як розмістити текст і які потрібні в ньому виділення.
 Слід зважати на те, що написану від руки роботу важко редагувати. В
машинописному або комп'ютерному тексті легше виявити упущення і
недогляди.

Питання для самоконтролю

1.Для чого використовують реферат під час роботи на проектом?
2.Які ви знаєте види рефератів?
3.Розкрийте основні етапи створення реферату з використанням
Інтернет-ресурсів.

Практична робота 4
Розробка реферату з теми проекту
Послідовність виконання роботи
1. Використовуючи мережу Інтернет або систематичні каталоги
бібліотеки знайдіть початкові джерела на основі яких можна компонувати
реферат: Інтернет-ресурси, довідники, книги, та інші публікації з теми
дослідження;
2. Підготуйте комп’ютер до збирання та обробки даних (створіть на
Робочому столі відповідні документи);
3. Здійсніть збір необхідної інформації в інтернеті використовуючи
ключові слова проекту
4. Проведіть аналіз та компоновку зібраних матеріалів.
5. Проведіть остаточне редагування тексту творчого реферату з теми
проекту.
6. На основі змісту реферату напишіть вступ та висновки.
7. Складіть списки використаних джерел, здійсніть оформлення
реферату.