ТЕМА 6.

ПРОЕКТУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО УСПІХУ

ЛЕКЦІЯ 12.
1.Основні функції професійної діяльності.
2.Професійна діяльність та професійне самовизначення.
3.Основні поняття: культура праці, професійне становлення
особистості, професійна кар’єра.

1.Основні функції професійної діяльності.

Професі́йна дія́льність — діяльність людини за ознаками певної
сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець.
Фахіве́ць, спеціаліст, професіонал, майстер (рос. мастер, англ. master,
foreman, expert, нім. Fachmann m) — людина, що володіє спеціальними
знаннями й навичками в будь-якій галузі, що має спеціальність; людина, що
добре знає будь що, майстер своєї справи.
Відповідно до первинних посад, що їх може обіймати молодший
спеціаліст підготовлений виконувати функції: дослідницьку, організаційну,
управлінську,технологічну, контрольну та технічну.

2.Професійна діяльність та професійне самовизначення.

«Економіст»
Найменування професії – економіст;
Домінуючий спосіб мислення - адаптація – координація;
Область базових знань № 1 і їхній рівень - політика й економіка, рівень
3 (високий, теоретичний);
Область базових знань № 2 і їхній рівень - математика і статистика,
рівень 2 (середній, практичне використання);
Професійна область – економіка;
Міжособистісна взаємодія - часто по типу "поруч";
Домінуючий інтерес – конвенціональний;
Додатковий інтерес – соціальний;
Умови роботи - у приміщенні, сидячий.
Домінуючі види діяльності:
 - дослідження економічних відносин (відносин, що виникають між
людьми в процесі виробництва);
- збір, обробка, упорядкування інформації про економічні явища і
процеси (для досягнення найвищих результатів підприємств і організацій);
- аналіз ходу і результату економічної діяльності й оцінка її успішності;
- удосконалювання процесу економічної діяльності;
- планування діяльності підприємства;
- визначення системи оплати праці і заохочень для всіх категорій
працівників підприємства;
- планування витрат, використання ресурсів, витрат і прибутку
підприємства;
- контроль над процесом виконання господарської,
хазяйновитої,господарчої, фінансово-господарської діяльності;
- розрахунок потреби підприємства, організації в кадрах;
- аналіз причин перевитрат фонду заробітної плати;
- робота, пов'язана з розрахунками і переробкою великих обсягів
інформації, вираженої в цифрах;
- складання економічних обґрунтувань, довідок, періодичної звітності,
анотацій і оглядів.
Якості, що забезпечують успішність виконання професійної
діяльності:
Здібності: гарний розвиток концентрації і переключення уваги
(здатність протягом тривалого часу зосереджуватися на одному предметі і
швидко переходити з одного виду діяльності на інший); високий рівень
розвитку пам'яті; високий рівень математичних (рахункових) здібностей;
здатність працювати в умовах дефіциту часу й інформації; здатність
тривалий час займатися одноманітним видом діяльності (схильність до
роботи з документами, текстами і цифрами); аналітичне мислення.
Особистісні характеристики і цінності: посидючість; обов'язковість;
чесність і порядність; відповідальність; акуратність; ретельність;
ерудованість; заповзятливість, ділова хватка; емоційно-психічна стійкість;
комунікабельність; впевненість у собі.
Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:
відсутність математичних здібностей; відсутність аналітичних здібностей;
швидка стомлюваність; неуважність, погана пам'ять; недбалість;
імпульсивність, запальність.
Області застосування професійних знань: державні установи, що
займаються економічними проблемами (Міністерство фінансів, сфера
банківської діяльності); підприємства промислової, аграрної галузі; освітні
установи (викладацька діяльність); готельний і ресторанний бізнес;
організації і підприємства малого, середнього і великого бізнесу; фінансові
організації (податкові інспекції, пенсійні фонди, страхові агентства);
науково-дослідні інститути, Академія наук.
Історія професії
Словом "oiconomia" древні греки позначали керування господарством
(oicos - домогосподарство, будинок і nomos - закон). Таким чином, цей
термін можна вживати для позначення теорії і практики найбільш
ефективного ведення господарства. Економіст - фахівець, що займається
аналізом господарської, господарчої, фінансово-господарської діяльності
(підприємства, галузі і т.д.) з метою її поліпшення.
Термін "економіка" вживається і для позначення галузей наукового
знання - політична економія, економіка промисловості, економіка сільського
господарства, економіка торгівлі і т.д.
Велика кількість економістів покликані вивчати економічні процеси,
що відбуваються в суспільстві, і розробляти шляхи і методи досягнення
цілей, які диктує сучасність.

«Бухгалтер»
Найменування професії – Бухгалтер;
Домінуючий спосіб мислення - додаток – регуляція;
 Область базових знань № 1 і їхній рівень - фінансовий менеджмент,
бухгалтерський облік, рівень 3, високий (теоретичний);
Область базових знань № 2 і їхній рівень - математика і статистика,
рівень 2, середній (практичне використання знань);
Професійна область – економіка;
Міжособистісна взаємодія - часто по типу "поруч";
Домінуючий інтерес – конвенціональний;
Додатковий інтерес – підприємницький;
Умови роботи - у приміщенні, сидячий.
Домінуючі види діяльності:
- облік основних ресурсів, товарно-матеріальних цінностей, витрат на
виробництво, облік реалізації продукції, результатів фінансово-господарської
діяльності (визначення розміру прибутку), розрахунок з постачальниками і
замовниками, за надані послуги і т.д.;
- здійснення прийому і контролю первинної документації по
відповідним ділянкам бухгалтерського обліку (перевірка законності їхнього
складання, повноти записів, правильності зазначених вимірників, вірності
підписів) і підготовка їх до рахункової обробки;
- розгруповування отриманих документів по визначених ознаках;
- проведення економічного аналізу господарської діяльності і надання
інформації про діяльність окремих підрозділів і підприємства в цілому;
- виявлення резервів підприємства і джерел витрат на базі звітів;
- ліквідація втрат і невиробничих витрат;
- нарахування і перерахування платежів у державний бюджет, внесків
на державне соціальне страхування, засобів на фінансування капітальних
вкладень, заробітної плати робітників та службовців, податків і інших виплат
і платежів, а також відрахування засобів у фонди економічного
стимулювання й ін.;
 - здійснення функції попереднього контролю (з'ясування доцільності і
необхідності здійснення операцій по видачі і прийому грошей, товарно-
матеріальних і інших цінностей);
- складання щомісячних, щоквартальних, річних звітів за результатами
роботи й оформлення їх у балансову таблицю;
- участь в інвентаризаціях (зіставлення наявних матеріалів, коштів,
розрахунків і платіжних зобов'язань за даними бухгалтерських документів);
- забезпечення схоронності бухгалтерських документів, оформлення їх
відповідно до встановленого порядку для передачі в архів;
- використання в роботі сучасної комп'ютерної техніки.
Якості, що забезпечують успішність виконання професійної
діяльності:
Здібності: високий рівень розвитку математичних (рахункових)
здібностей; здатність до аналізу, синтезу, узагальненню отриманої
інформації; гарний розвиток концентрації, стійкості і переключення уваги
(здатність протягом тривалого часу зосереджуватися на одному предметі,
займатися визначеним видом діяльності, а також здатність швидко
переходити з одного виду діяльності на інший); гарні мнемонічні здібності
(гарний розвиток короткочасної і довгострокової пам'яті); здатність тривалий
час займатися одноманітним видом діяльності (схильність до роботи з
документами і цифрами); висока поміхостійкість; технічна підготовка
(навички роботи на персональному комп'ютері).
Особистісні якості, інтереси, схильності: посидючість, терплячість;
обов'язковість; відповідальність; акуратність; емоційно-психічна стійкість
(здатність до самоконтролю); наполегливість; педантизм у роботі; чесність;
справедливість.
Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:
відсутність математичних здібностей; відсутність аналітичних здібностей;
швидка стомлюваність; неуважність; відсутність схильності до роботи з
цифрами; недисциплінованість; відсутність морально-етичних норм.
 Області застосування професійних знань: сфера банківської
діяльності; фінансові організації (податкові інспекції, пенсійні фонди,
страхові агентства); будь-які державні установи, що не відносяться до сфери
економіки і фінансів (сфера промисловості, сільського господарства,
медицини й охорони здоров'я, сфера торгівлі, сфера транспорту і т.д.);
недержавні підприємства малого і великого бізнесу.
Історія професії
Професія бухгалтера відноситься до однієї з найстарших. Вже в
Древній Індії існували бухгалтери по обліку ведення сільськогосподарського
виробництва. Перші друковані книги з'явилися в XIV-XV століттях, і серед
них "Трактат про рахунки і записи" італійського математика Луки Пачолі -
перша книга по бухгалтерському обліку.
Посада бухгалтера була офіційно заснована Петром I на початку XVIII
століття.
У перекладі з німецького слово "бухгалтер" означає "книгознавець",
тому що раніше надходження і витрати товарно-матеріальних цінностей і
коштів записували в спеціальну книгу.

«Комерсант»
Професійна діяльність комерсанта здійснюється в сфері виробництва і
товарного обертання і спрямована на забезпечення функціонування
підприємств всіх організаційно-правових форм із метою раціональної
організації комерційної діяльності з обліком галузевої, регіональної і
номенклатурної специфіки підприємства. Комерсант повинний на основі
професійних знань забезпечити ефективну комерційну діяльність і тим самим
сприяти рішенню важливої соціально-економічної задачі - задоволенню
потреб покупців.
Об'єктами професійної діяльності комерсанта є матеріальні товари і
нематеріальні блага і послуги, що підлягають купівлі-продажу чи обміну в
сфері обертання.
 Основні види професійної діяльності комерсанта:
" організаційно-комерційна;
" товарознавчо-експертна;
" маркетингова;
" торгово-економічна;
" аналітична;
" торгово-закупівельна.
Професія комерсанта сьогодні стає усе більш популярною. Якщо
раніше людей, що займаються комерційною діяльністю, називали «купцями»,
сьогодні вони — професіонали в області торгівлі. Основним завданням
комерсанта є доставка товару клієнтові і своєчасне якісне надання послуг.
Залежно від діяльності компанії, в якій працює комерсант, специфіка його
роботи може сильно розрізнятися. Комерсант повинен добре знати і уміти
аналізувати ринок, грамотно планувати діяльність компанії, щоб складати
хорошу конкурентоспроможність.
Соціальна значущість професії в суспільстві: Професія комерсанта
сьогодні дуже популярна, зажадалася і пропонує хороші перспективи для
подальшого кар'єрного зростання. Зазвичай кар'єра в області комерції
починається з посади простого асистента комерсанта або з комерційної
діяльності в невеликій торгівельній компанії з середньою зарплатою, що
згодом дає можливість перспективного кар'єрного зростання, аж до керівника
компанії з гідною заробітною платою.
Масовість і унікальність професії: Для успішного ведення комерційної
діяльності необхідна наявність вищої економічної або середньої спеціальної
освіти. Комерсант має бути активним і комунікабельним, добре володіти
роботою з персональним комп'ютером, уміти вести переговори з
потенційними клієнтами.
Ризики професії: Для роботи в цій професії необхідно бути
наполегливим, упевненим в собі, заповзятливим і метким, мати добре
розвинену інтуїцію і уміння самостійно приймати вірні рішення. Робота,
перш за все, пов'язана з постійним спілкуванням з людьми, тому необхідно
володіти стриманістю, ввічливістю і стрессоустойчивостью.
Де отримати професію: Сьогодні підготовку фахівців для ведення
комерційної діяльності здійснюють багато вищих учбових закладів країни.
Комерсант в своїй роботі повинен добре знати основи ринкової економіки,
організацію діяльності комерційних підприємств, основи ціноутворення, а
також маркетинг, менеджмент і діловодство.
Історія професії: Аж до кінця дев'ятнадцятого століття вчення комерції
не користувалося популярністю, і для опанування навиків комерсанта
доводилося вчитися методом власних проб і помилок. І лише з початком
бурхливого розвитку промисловості і торгівлі виникла гостра необхідність в
професійних кадрах для ведення комерційної діяльності. Сьогодні комерція
дуже популярна, тому в країні існує безліч навчальних закладів, які ведуть
освітню діяльність за фахом комерсант.

«Фахівець з інформаційної діяльності»

Молодший спеціаліст з інформаційної діяльності підприємства на
первинних посадах самостійно виконує здебільшого стереотипні, частково
діагностичні завдання, за усталеними алгоритмами робить економічні
розрахунки, збирає, систематизує, нагромаджує первинну інформацію як для
виконання закріплених за ним посадових обов’язків, так і для потреб
структурного підрозділу, де він працює.
Спеціальність «Інформаційна діяльність підприємства» дає
можливість опрацьовувати внутрішню та зовнішню інформацію, що
використовується для управління підприємствами, вивчати структури та
етапи побудови інформаційних систем і технологій на підприємствах,
аналізувати закони, принципи управління соціально-економічними
системами.
Відсутність інформації викликає інформаційну потребу як усвідомлене
розуміння відмінності між індивідуальним знанням про предмет і знанням,
накопиченим суспільством. Будь-яка діяльність людини являє собою процес
збору та обробки інформації, прийняття рішень на її основі та їх виконання. З
появою сучасної обчислювальної техніки інформація виступає в якості
важливого ресурсу науково-технічного прогресу.
Спеціальність «Інформаційна діяльність підприємства» спирається на
методологічні положення суміжних економічних дисциплін – планування та
організація виробничої діяльності підприємства, нормативна база
інформаційної діяльності підприємства, інтернет-технології в інформаційної
діяльності.
Фахівці можуть займати первинні посади:
- фахівець з інформаційних технологій
- технік з планування
- фахівець з корпоративного управління
- технік-програміст.

3.Основні поняття: культура праці, професійне становлення

особистості, професійна кар’єра.
Культура праці — уміння і звичка працівника раціонально планувати,
організовувати і обліковувати свою роботу, творчо використовувати трудові
навички, розвивати свою трудову концепцію, погоджуючи мотиви і
результати праці зі стратегією розвитку організації.
«Культура праці – це вищий рівень праці, який забезпечується
органічним сплавом всіх ділових і моральних якостей працівника. Це вміння,
помножене на високу свідомість та організованість, точність і акуратність,
високу дисциплінованість й любов до обраної справи» [Щербак Ф.Н.

Профессионально-нравственная культура труда. – М.: Знание, 1985. – 64с. ].

Необхідно розглядати професійне становлення як процес, який триває

все життя.
Професійний шлях людини і його основні етапи нерозривний пов'язані
з віковим розвитком і загальним становленням особистості.
Етапи професійного шляху за Сьюпером
 Весь професійний шлях Сьюпер розділив на п'ять етапів. В першу
чергу автора цікавило з'ясування індивідом своїх схильностей і здібностей і
пошук відповідної професії, актуалізуючій професійну «Я-концепцию».
1. ЕТАП ЗРОСТАННЯ (від народження до 14 років).У дитинстві
починає розвиватися «Я-концепція». У своїх іграх діти програють різні ролі,
потім пробують себе в різних заняттях, з'ясовуючи, що їм подобається і що у
них добре виходить. У них виявляються інтереси, які можуть вплинути на
майбутню професійну кар'єру.

2. ЕТАП ДОСЛІДЖЕННЯ (від 15 до 24 років). Хлопці і дівчата

намагаються розібратися і визначитися у своїх потребах, інтересах,
здібностях, цінностях і можливостях. Грунтуючись на результатах такого
самоаналізу, вони розглядають можливі варіанти професійної кар'єри. До
кінця цього етапу молоді люди звичайно підбирають відповідну професію і
починають її освоювати.
3. ЕТАП ЗМІЦНЕННЯ КАР'ЄРИ (від 25 до 44 років). Тепер працівники
прагнуть зайняти міцне положення у вибраній ними діяльності. В перші роки
свого трудового життя вони ще можуть змінювати місце роботи або
спеціальність, але в другій половині цього етапу спостерігається тенденція до
збереження вибраного роду занять. У трудовий біографії людини ці роки
часто виявляються найтворчимішими.
4. ЕТАП ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОСЯГНУТОГО (від 45 до 64 роки).
Працівники прагнуть зберегти за собою те положення на виробництві або
службі, якого вони добилися на попередньому етапі.
5. ЕТАП СПАДУ (після 65 років). Фізичні і розумові сили тепер уже
немолодих працівників починають убувати. Характер роботи змінюється.
Врешті-решт трудова діяльність припиняється.

Етапи професійного шляху за Хейвігхерсгом

 Набуття установок і трудових навиків, які дозволяють людям стати
повноцінними працівниками, є критеріями визначення етапів професійного
шляху:
1. ІДЕНТИФІКАЦІЯ З ПРАЦІВНИКОМ (від 5 до 10 років). Діти
ідентифікуються зі своїми працюючими батьками і матерями, і намір
працювати в майбутньому стає частиною їх «Я-концепциі».
2. НАБУТТЯ ОСНОВНИХ ТРУДОВИХ НАВИКІВ І ФОРМУВАННЯ
ПРАЦЬОВИТОСТІ (від 10 до 15 років). Школярі вчаться організовувати свій
час і зусилля для виконання різних задач, наприклад, домашніх завдань або
роботи по хазяйству. Вони також починають в певних обставинах слідувати
принципу: спочатку робота, а потім — гра.
3. НАБУТТЯ КОНКРЕТНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ (від 15
до 25 років). Людина вибирає професію і починає себе до неї готувати. Вона
набуває певний трудовий досвід, який допомагає їй зробити вибір в почати
кар'єру.
4. СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛА (від 25 до 45 років). Дорослі
удосконалюють свої професійні здібності і майстерність в рамках
можливостей, які надаються роботою, і починають просуватися вгору, по
службовим сходам.
5. РОБОТА на благо СУСПІЛЬСТВА (від 40 до 70 років). Працівники
досягають піку своєї професійної кар'єри. Вони реалізують свою цивільну і
соціальну відповідальність, з якою зв'язана їх праця, і виконують свої
зобов'язання перед суспільством.
6. РОЗДУМИ про ПРОДУКТИВНИЙ ПЕРІОД ПРОФЕСІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ (після 70 років). Виходячи у відставку або на пенсію, люди
обкидають поглядом пройдений шлях і із задоволенням згадують про свої
професійні досягнення.

Етапи професійного шляху за Е. А. Клімовим

 У професійній діяльності становлення особистості відбувається
особливо інтенсивно, оскільки вона концентрує на собі основну активність
суб'єкта. Е. А. Клімовим виділені основні фази розвитку професіонала, які
дають уявлення про цілісний життєвий шлях і про системні відносини,
характеризуючі особу.
Оптант (фаза оптанта, оптації). Це період, коли людина заклопотана
питаннями вибору професії або її вимушеної зміни і робить цей вибір.
Точних тимчасових меж цієї фази, як і інших, немає, оскільки вони задаються
умовами життя, культурою.
Фазі оптації передує професійна орієнтація. Її вікові межі визначаються
соціальними чинниками (діти з неблагополучних сімей виховуються в
школах-інтернатах, відносно рано, вже в підлітковому віці, визначають своє
професійне майбутнє, поступаючи в професійні училища; закінчуючи
короткочасні курси, приступають до роботи на виробництві).

Адепт — людина, яка стає на шлях прихильності до професії і освоює

її (студенти професійних училищ, середніх і вищих учбових закладів, а також
навчаються через систему короткострокових форм професійної підготовки на
виробництві — слухачі, курсанти, учні майстрів-наставників). Залежно від
типу професії фаза адепта може бути багаторічною або зовсім
короткочасною (простий інструктаж).
Адаптант (або фаза пристосовування, звикання молодого фахівця до
роботи). Молодий фахівець пристосовується до норм колективу, в який він
потрапить, звикає вирішувати різноманітні професійні задачі.
Інтернал (або фаза інтернала) — це вже досвідчений, може
самостійно справлятися з основними професійними функціями.
Майстер (або фаза майстерності, яка продовжуватиметься надалі, а
характеристики основних фаз як би додаються до її характеристик).
Працівник може вирішувати і прості, і найважчі професійні задачі. Він
виділяється спеціальними якостями, уміннями або универсалізмом, широким
орієнтуванням в професійній області, або тим і іншим. Він знайшов свій
індивідуальний, неповторний стиль діяльності, його результати стабільно
хороші, і він має підстави вважати себе в чомусь незамінним. Звичайно він
вже має деякі формальні показники своєї кваліфікації (розряд, категорію,
звання).
Авторитет (або фаза авторитету). Він, як і фаза майстерності,
підсумовується також з подальшою. Це майстер своєї справи, вже добре
відомий, як мінімум, в професійному колі або навіть за його межами.
Залежно від прийнятих в даній професії форм атестації працівників він має ті
або інші формальні показники кваліфікації (розряд, категорію, вчений
ступінь і ін.). Професійні задачі він вирішує за рахунок великого досвіду,
умілості, уміння організувати свою роботу, оточити себе помічниками.
Наставник (фаза наставництва, наставника в широкому значенні слова
як людини, у якої колеги готові повчитися, перейняти досвід). Авторитетний
майстер своєї справи в будь-якій професії «обростає» однодумцями, учнями,
послідовниками.

Кризові моменти в періодизаціях вікового розвитку, частково

співпадають з кризами професійного розвитку. Так, перша нормативна криза
дорослого життя, випадаюча на період ранньої дорослої, пов'язана із задачею
переходу до самостійного життя і незалежності від батьків. На цей же період
випадає і початок самостійної професійної діяльності, по суті, «криза
народження професіонала». Він включає цілий ряд складнощів: трудність
входження в жорсткий режим, невпевненість у своїх можливостях,
необхідність доучуватися, а іноді і перенавчатися, пристосовування до
професійних взаємостосунків.
Після завершення періоду пристосовування молодому фахівцю
потрібне деяке реальне підтвердження його професійних досягнень у вигляді
надбавки в зарплаті, підвищення статусу або пропозиції цікавих перспектив.
Якщо це не відбувається після 4—5 років роботи, з'являються емоційний
дискомфорт, неусвідомлена незадоволеність працею, подальше збереження
ситуації стає заставою більш важкого протікання наступної нормативної
психологічної кризи — кризи тридцятиліття, одного з найгостріших криз
нормативного розвитку. З професійної сторони основним його змістом стає
потреба в підведенні проміжних підсумків, відчуття деякого застою, потреба
в деяких відчутних змінах.
Можливі 5 основних шляхів розв'язання цієї кризи: 1 — припинення
професійного зростання; 2 — стабілізація на досягнутому рівні; 3 —
обмеження професійних домагань; спрощення однієї із сторін професійної
діяльності; 4 — пошук нових шляхів розвитку, виводить на більш високий
професійний рівень; 5 — деструктивний дозвіл—конфлікт, зміна роботи,
спроба почати все спочатку.
Нормативна криза середини життя (40—44 роки) в професійній
діяльності сприймається як можливість останнього ривка в досягненні
бажаного професійного рівня. В цілому проходження криз професійного
розвитку робить істотний вплив на весь професійний цикл.

Кар’єра у бізнесі – це просування людини по службі, процес зміни

рівня професійної кваліфікації або майнового статусу, а також позиції та
поведінки, пов”язані з досвідом роботи і трудової діяльності.
Розрізняють такі види кар’єри: професійна, посадова (службова),
внутрішньоорганізаційна, майнова.
Професійна кар’єра передбачає процес досягнення високої
кваліфікації у рамках певної професії. Як вид трудової діяльності професія
об’єднує комплекс знань і навичок , отриманих шляхом навчання та
практики.
Працівник оцінюється не тільки за професією, але і за спеціальністю.
Спеціальність – це сукупність знань та навичок для виконання
спеціального кола робіт у межах конкретної професії. Зростання професійної
кар’єри передбачає отримання розряду, категорії, вченого знання. Для
професійної кар’єри характерна перевага спеціалізації – роботи в одній
предметній галузі. Так, у сфері управління людина з дворічним курсом
навчання може займати посади виробничого майстра, агента з
обслуговування споживачів, а з чотирирічним – керівника відділу,
управляючого функціональним підрозділом.
У сфері маркетингу для працвника є можливість працювати на посаді
фахівця з оптових закупівель, менеджера з маркетингу, агента з розміщення
реклами, представника туристичного агенства.
У сфері фінансів людина із середньою спеціальною освітою може
займати такі посади: консультант по кредитах, страховий агент, банківський
службовець; а з вищою – економіст, штатний бухгалтер, фахівець по
кредитах.
Посадова кар’єра - це просування по службі у рамках організаційної
ієрархії підприємства. Посадова кар”єра відображає зміни переважно
посадового статусу працівника, його соціальної ролі, ступінь посадового
авторитету на підприємстві. Посадову кар’єру можна поділити на потенційну
та реальну.
Потенційна кар’єра – це особисто вибудований трудовий та життєвий
шлях на основі планів, потреб, здібностей, цілей. Це кар’єра-мрія, бажання.
Реальна кар’єра – це те, що людині вдалося реалізувати впродовж
певного часу, у певній сфері діяльності, у конкретній організації.
Внутрішньоорганізаційна кар’єра – це послідовна зміна стадій
розвитку працівника у рамках однієї організації. Вона охоплює такі основні
напрямки:
- вертикальний -сходження на більш високий ступінь структурної
ієрархії;
- горизонтальний – переміщення в іншу функціональну область
діяльності або виконання певної службової ролі, яка не має оформленого
закріплення в організаційній структурі (тимчасове виконання ролі керівника
його заступником);
- доцентровий – швидкий рух до центрального керівництва організації.
Майнова кар’єра – процес зміни майнового статусу людини. Майнова
кар’єра набуває більш високого рівня розвитку потенційних можливостей у
бізнесі, забезпечує зростання обсягів активів фірми.