Показники платіжного балансу США в останні роки: чи

падають небеса?
Показники платіжного балансу США за останнє десятиліття можуть
бути охарактеризовані в такий спосіб:
- у платіжному балансі США зафіксований значний річний дефіцит
по рахунку поточних операцій;
- у платіжному балансі США зафіксований значний річний профіцит
по рахунку операцій з капіталом (розмір профіциту практично дорівнює
розміру дефіциту по рахунку поточних операцій);
- зміна обсягу державних резервів було незначним стосовно
дефіциту по рахунку поточних операцій.
На підставі перерахованих фактів можна скласти два сценарії
сформованої ситуації:
1) небеса падають на землю. Галузі економіки США
неконкурентоспроможні на міжнародному ринку (що підтверджується
першим фактом); іноземці захоплюють країну, купуючи коштовні
внутрішні ресурси США й перетворюючи країну в найбільшого боржника
у всесвітній історії (що підтверджується другим фактом);
2) все прекрасно. Іноземці зачаровані майбутніми перспективами
на американському ринку (який фактично являє собою демонстраційний
стенд економічної демократії), тому вони охоче інвестують капітал в
економіку США (другий факт). З іншого боку, єдиний спосіб, яким вони
можуть це зробити, - це підтримка дефіциту по рахунку поточних
операцій у США (перший факт).
Немає необхідності говорити, що ці два сценарії суперечать один
одному, хоча вони обоє погодяться з даними платіжного балансу США.
Ці сценарії відображають політичне протистояння в США, що має місце
між прихильниками політики протекціонізму й політики вільної торгівлі,
між компаніями індустріальної півночі й крайнього півдня США, між
лібералами й консерваторами, а також між компаніями, орієнтованими
на експорт продукції, і компаніями, на діяльності яких імпорт товарів із
закордонних країн позначається негативно.
Люди, які переконані в тім, що «небеса падають на землю»,
доводять необхідність скорочення торговельного балансу Сполучених
Штатів. Вони стверджують, що американські компанії стають усе більше
й більше неконкурентоспроможними на світовому ринку, а також що їхня
конкурентоспроможність необхідно підвищити за допомогою здійснення
агресивних мір з боку держави, зокрема за допомогою реалізації програм
професійної підготовки робітників, збільшення обсягу капіталовкладень в
інфраструктуру, а також введення податкових знижок на науково-
дослідні роботи й капітальні витрати. Ці люди заявляють, що
американські компанії стали жертвою нечесних методів торгівлі,
використовуваних іноземними компаніями й урядами. Вони пропонують
ввести більш тверді тарифи й квоти на імпорт товарів і переконані в тім,
що федеральному уряду варто вживати більш рішучі дії, спрямовані на
підтримку експорту продукції американських компаній і обмеження
обсягу іноземної власності на внутрішні активи США.
Люди, на думку яких у країні склалася прекрасна ситуація,
стверджують, що найкращою політикою є збільшення привабливості
економіки США для інвестування капіталу. Підтримка ставок
оподатковування на низькому рівні, а також помірне втручання держави
в економіку дозволить залучити іноземний капітал у Сполучені Штати. У
такому випадку галузі економіки США, американські споживачі й
робітники одержать вигоду від більшого обсягу капіталовкладень, а
також від підвищення ефективності економіки, обумовленого цими
капіталовкладеннями. Американські споживачі одержать вигоду від
доступності дешевих, високоякісних імпортних товарів і послуг. Крім того,
у процесі суперництва з іноземними конкурентами американські компанії
змушені будуть знизити ціни на свою продукцію.
Одна із цікавих інтерпретацій такої точки зору належить лауреатові
Нобелівської премії Мілтону Фрідману (Milton Friedman), активному
прихильникові вільного ринку із Чиказького університету. На думку
Фрідмана, японці енергійно займаються виробництвом
відеомагнітофонів, автомобілів «Toyota Camry» і плеєрів «Sony», які вони
обмінюють на американські грошові банкноти, які отримують від
споживачів США. У такому випадку, якщо японці отримують
задоволення, добровільно обмінюючи свої товари на шматочки паперу
(інакше кажучи, доларові банкноти), а американці, у свою чергу,
задоволені тим, що обмінюють шматочки паперу на товари, хіба тут є
причина для занепокоєння?
Зважуючи ці суперечливі точки зору, необхідно усвідомлювати тім,
що вони сформовані на підставі підходів, що різняться, до розуміння суті
дефіциту платіжного балансу. Люди, що песимістично сприймають цю
ситуацію, акцентують увагу на балансі торгівлі товарами, а також на
оцінці здатності американських компаній продавати іноземцям стільки
товарів, скільки іноземці здатні купити. Навпроти, оптимісти
підкреслюють можливість здійснення операцій на ринку за принципом
вільного вибору. На їхню думку, якщо громадяни США вважають, що їм
вигідно купувати тільки іноземні товари, а іноземці вважають, що їм
вигідно купувати тільки активи США, тоді в чому проблема?
Статистичні дані платіжного балансу впливають на всезростаючу
внутрішньополітичну боротьбу навколо політики в сфері міжнародної
торгівлі. Саме тому інформація, що публікується в платіжному балансі,
має велике значення практично для кожної американської компанії.
Компанії, орієнтовані на експорт продукції, а також їхні працівники
одержують вигоду від політики вільної торгівлі, підтримуваної
прихильниками оптимістичної точки зору на сформовану ситуацію; до
оптимістично настроєної частини громадськості ставляться також люди,
що одержують вигоду від створення робочих місць у результаті припливу
прямих іноземних інвестицій. Компанії і їхні працівники, благополуччю
яких загрожує імпорт товарів іноземних компаній або продукція нових
підприємств, побудованих на території США іноземними конкурентами,
настроєні більш песимістично.

Питання до кейса.
1. Що має більше значення для економіки - експорт товарів або
приплив іноземного капіталу? Поясніть відмінності, переваги та недоліки
кожного з варіантів.
2. Який зв'язок існує між дефіцитом платіжного балансу США по
рахунку поточних операцій і профіцитом по рахунку операцій з
капіталом?
3. Яка із груп, перерахованих нижче, підтримає песимістичну точку
зору на платіжний баланс США і з яких причин:
- компанії, благополуччю яких загрожує імпорт товарів (такі як
виробники текстильних виробів);
- працівники текстильних підприємств;
- каліфорнійська компанія, що займається біотехнологіями й має
недостатньо готівки;
- інвестиційна компанія Merrill Lynch;
- компанія Boeing Aircraft, один з найбільших експортерів країни;
- споживачі.