Professional Documents
Culture Documents
06 Kgaspr
06 Kgaspr
УДК 811.581’373
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ТА СТРУКТУРНО-СТИЛІСТИЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ СЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ КИТАЙСЬКИХ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИХ
РЕАЛІЙ
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ - 2006
2
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі китайської, корейської та японської філології Інституту філології
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Д 26.174.02
кандидат філологічних наук О.О. Хамрай
3
4
частина слів на позначення реалій-неологізмів, які потрапили в мову за останні 2-3 роки, є
такими поняттями, що пов’язані з прогресом науки і техніки, розробкою нових технологій, а
також із впровадженням мережі Інтернету.
Найменування реалій – це слова, які передають національну специфіку та колорит, вони є
важливою складовою відтворення культурної атмосфери й національної своєрідності, зокрема в
художніх творах. Часто власне слова на позначення соціально-побутових реалій, які розкривають
специфіку повсякденного життя та традицій народу, що передаються з покоління в покоління, є
цінними лінгвокраїнознавчими концептами. Наше дослідження сприяє усвідомленню фахівцями
з китайського мовознавства важливої ролі лексичних одиниць-реалій у китайському тексті,
визначенню їхнього місця у загальній системі китайської лексики; проведенню чіткої семантико-
стилістичної межі між словами-реаліями і термінами, між найменуваннями реалій та
спорідненими з ними єдиною сферою вжитку неетноспецифічними лексичними одиницями,
такими, як узуальні використання та іншомовні запозичення; вивченню також специфічних
особливостей слів на позначення реалій на різних щаблях мовної системи; їхніх фонетичних,
граматичних і семантико-стилістичних характеристик.
Дослідженню безеквівалентної лексики, яка включає слова на позначення реалій, визначенню
їх місця в загальному мовознавстві присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних учених
(Жоу Цзумо [1959], Ковганюк С.П. [1968], Федоров А.В. [1968], Жомнір О.В. [1971], Гальцев І.Н.
[1982], Єрмагамбетова А. [1972], Коптілов В.В. [1972], Вайсбурд Л.М. [1972], Іванов В.В. [1973],
Лівий І. [1974], Виноградов В.С. [1975], Сапогова Л.І. [1978], Мікуліна Л.М. [1979], Комісаров
В.М. [1980], Шусян [1980], Фролова О.П. [1981], Жень Селян [1981], Ван Цзунянь [1981], Сюй
Цін [1982], Ван Дечунь [1983], Лю Шує [1983], Флорин С. [1983], Гао Цінци [1984], У Чжанкунь
[1984], Бао Кеі [1985], Ге Бені [1985], Шумагер Є.І. [1985,1986], Влахов С., Флорин С. [1986],
Бурбак Є.Ф. [1986], Верещагін Є.М., Костомаров В.Г. [1987], Зорівчак Р.П. [1987], Семенас А.Л.
[1992], Міньяр-Білоручів Р.К. [1996] та ін.).
Проте цей прошарок лексики все ще залишається недостатньо дослідженим, оскільки вчені-
лінгвісти, що займалися цим питанням, не враховували фактору бінарного зіставлення мов при
окресленні межі слів на позначення реалій, не визначали їхні морфологічні і семантичні
особливості, не враховували етноспецифіку. Таким чином, актуальність дослідження
зумовлюється недостатнім рівнем вивченості слів-реалій як міжмовного феномена, що
становить важливу частину безеквівалентної лексики, його структурно-граматичних, лексичних
та культурних особливостей, а також важливістю їх у процесі оволодіння китайською мовою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибір напрямку дослідження
безпосередньо пов’язаний з методичними програмами з курсу лінгвокраїнознавства (спецкурс
“Лінгвокраїнознавство країн першої східної мови”) та програмами загального курсу китайської
6
позначає соціально-побутові реалії китайської мови з огляду на їхні фонетичні, граматичні, структурно-стилістичні
особливості, а також розроблено детальну класифікацію лексики на позначення китайських соціально-побутових
реалій на підставі урахування часового, місцевого та тематичного критеріїв.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у:
- можливості використання тематично розподілених автентичних зразків слів на позначення реалій соціально-
побутового характеру у практиці навчання студентів-синологів за спеціальністю “Китайська мова та література” в
рамках нормативних курсів та спецкурсів з китайського лінгвокраїнознавства та лінгвокультурології;
- укладанні лінгвокраїнознавчих довідників та словників;
- написанні посібників та підручників з лінгвокраїнознавства Китаю. Результати дослідження
впроваджено у навчальний процес в Інституті філології на кафедрі китайської, корейської та японської
філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, у навчальний процес на кафедрі мов і
цивілізацій Близького та Середнього Сходу Київського національного лінгвістичного університету.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є наслідком самостійної роботи дисертанта. Наукових
робіт, написаних у співавторстві немає.
Матеріал дослідження становить близько 7000 словникових статей, які охоплюють найбільш
уживані слова-реалії китайської мови, відібраних методом компонентного і кількісного аналізу із
таких словників: китайсько-російський словник (Шанхайського видавництва) 汉俄词典, великий
словник китайської мови (укладач Ван Туні) 汉 语 大 词 典 , великий словник нової лексики
китайської мови 汉语新词汇词典, ієрогліфічний словник китайської мови Сіньхуа 新华汉语字典,
словник з граматики та стилістики китайської мови (укладач Чжан Діхуа) 汉语语法和修辞学词典,
зворотній словник китайської мови (під редакцією Ван Цічжи) 汉语双词典, словник запозиченої
лексики китайської мови 汉语借用词汇词典, словник нових слів та нових значень китайської мови
(під редакцією Хуан Хуа) 汉 语 新 词 和 新 意 义 词 典 , словник пекінського діалекту (укладач Сюй
Шипун) 北京方言词典, словник приказок китайської мови 汉语成语词典, словник “Цихай” (море
слів) 辞 海 词 典 , словник сучасної китайської мови 现 代 汉 语 词 典 . Також у роботі
використовувалися: словник транскрипції китайських слів, словник сучасної китайської мови з
термінології та граматики, словник вживання іменників китайської мови, словник лічильних слів
сучасної китайської мови. Ці словники використовувалися для відбору масиву лексики на
позначення реалій та співставлення прийомів її лексикографічної репрезентації в залежності від
цільової настанови словника.
Апробація роботи. Основні матеріали й результати дисертаційного дослідження відображено у доповідях автора
на внутрішньо-вузівській студентській науково-практичній конференції (Київський національний університет ім.
Тараса Шевченка, 20 квітня 2001 р.), міжнародній науковій конференції за участю молодих вчених: “Мовно-культурна
комунікація: напрямки і перспективи дослідження (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,
Інститут філології, 9 квітня 2003 р.), міжнародній науковій конференції “Мови та літератури народів світу в контексті
глобалізації” (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут філології, 12 квітня 2005р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у чотирьох одноосібних статтях автора,
опублікованих у фахових виданнях та в тезах доповідей конференцій.
8
Структура та обсяг дисертації зумовлюється її цілями й завданнями. Робота обсягом у 246 сторінок містить вступ,
три основні розділи, висновки, список використаних джерел (з 294 найменувань, з них 68 китайською мовою), та
додатку обсягом 52 сторінки.
відображають явища чи поняття, які характерні не лише для однієї країни, а притаманні багатьом
країнам одного етнічного регіону. Прикладом таких інтернаціоналізмів можуть бути найменування
реалій, які характеризують спосіб китайського життя загалом, китайську ідеологію та космогонію
на зразок: “інь-ян” (阴阳 yin yang), “дао” (道 dao), “чань-буддизм” (佛教 fojiao) та ін. Вагомість
співвідносних денотатів, високий параметр частотності, міжнародні контакти, у тому числі і через
засоби масової інформації, зумовили їхнє поширення у багатьох мовах; це поняттєві еквіваленти,
хоча вони й не мають безпосередніх відповідників у багатьох лінгвокультурах.
Для перекладу вони не становлять труднощів, оскільки у вихідних мовах є відповідні реєстрові
слова, зафіксовані в словниках. Зрозуміло, що слова на позначення реалій ідеологічного плану
більш активно поширюються через пресу, закріплюючись в іншомовних словниках внаслідок своєї
актуальності.
Таким чином, у семантичному аспекті істотною рисою слів на позначення реалій є характер їх
предметного змісту, тобто тісний зв’язок референта – позначуваного словом-реалією предмета або
явища з народом – носієм мови (рідше з певною соціальною або діалектною спільнотою
всередині етносу), що має історико-діахронну детермінованість. Це створює як відповідний
національно-місцевий колорит ( 河 南 坠 于 henanzhuiyu – “хенаньський музична балада”), так і
історично- часове забарвлення(科举 keju – “система державних іспитів на посаду чиновника у
середньовічному Китаї”).
Думка про те, що найменування реалій обов’язково є запозиченнями, суперечить дійсності:
запозичення є елементами лексики конкретної мови, тому слово, одноразово уведене до тексту
перекладу (а таких серед слів на позначення реалій чимало, наприклад, запозичення з санскриту:
袈裟 jiasha – “буддистська фелонь” (вбрання), 舍 利 塔 shelita – “буддистська ступа”
(архітектурна релігійна споруда, яка за формою нагадує ступу), з європейських мов – 维 他 命
weitaming – “вітамін”, 阿斯匹林 asipilin – “аспірин”, 可乐 kele – “кока-кола”, 汉堡包 hanbaobao
– “гамбургер”, 香槟色 xiangbingse – “шампанське”, 可卡因 kekayin – “кокаїн”), можна назвати
реаліями лише умовно. Реалії тісно пов’язані з вираженням національної форми. Сучасна
семасіологія, лінгвокраїнознавство, зіставна стилістика, когнітивна лінгвістика акцентують
культурну зумовленість змістового плану слова, історичну, соціальну, національну
співвіднесеність мовних одиниць із явищами конкретної культури.
Виникнення слів-реалій не залежить від наших уподобань, вони зумовлені суспільною
необхідністю, позамовними чинниками. Слова на позначення реалії належать до багатоаспектних
мовних явищ. Ідейно-естетична цінність, пізнавальне значення цього розряду лексики як
репрезентатива змісту твору є надзвичайно важливою, бо вона тісно пов’язана з національним
колоритом, національною самобутністю, “національним обличчям”.
11
Суттєвим є питання про критерії відмежування слів-реалій від термінів, адже вони мають єдине
етимологічне джерело – мову веньянь (стародавню китайську писемну мову, яка була мовним
інструментом найвищих щаблів китайської аристократії), проте між сферою функціонування слів-
реалій і термінів є відмінність – терміни утворено внаслідок звуження значення слова, вони
позбавлені національно-культурного компонента, водночас найменування реалій, навпаки, є
відображенням етнічної та культурної специфіки. Однак слід відзначити, що одне й те ж слово
може використовуватися і як термін, і як слово на позначення реалії в залежності від
функціонального стилю китайської мови ( 普 通 话 putonghua – загальнонаціональна китайська
мова). У цьому полягає суттєва особливість функціонування найменувань китайськомовних реалій
порівняно із словами-реаліями, притаманними іншим мовам світу.
Слово-реалія значною мірою пов’язана з художньою літературою, де воно виступає одним із
засобів передачі місцевого та часового колориту, терміни ж переважно функціонують у науковій
літературі. Термін зазвичай поширюється разом із предметом або явищем, найменуванням якого
він виступає. Від терміна неможливо вимагати "національної приналежності”: незалежно від
свого походження він, як правило, стає здобутком усього людства. Слово-реалія ж належить
народу, у мові якого воно виникло. На відміну від терміна, воно проникає в інші мови незалежно
від ступеня обізнаності відповідного народу з об’єктом, який воно позначає. Найчастіше цей
об’єкт зустрічається в художній літературі, або в засобах масової інформації. Більше того, є досить
багато слів-реалій, які не є термінами, але при цьому мають міжнародне поширення. Але й в
такому разі від останніх їх відрізняє сфера вжитку, як було вже зазначено, і “нездоланний”, навіть
якщо він є ледь помітним, національний чи історичний відтінок. Від китайського слова-реалії
китайський термін відрізняється й походженням. Багато термінів у китайській мові створюються
штучно для позначення предметів. Так, наприклад, як будівельний матеріал для термінотворення
часто використовуються засоби мови веньянь, щоправда вони можуть утворюватися шляхом
свідомого переосмислення вже існуючих слів (що характерно і для інших мов світу), а слова на
позначення реалій виникають завжди шляхом природного словотвору. Другий розділ
“Особливості слів на позначенняреалій соціально-побутового характеру в китайській мові на
різних рівнях мовної системи” має наступні підрозділи: особливості функціонування китайської
лексичної системи; фонетичні характеристики слів на позначення реалій; граматичні та структурні
характеристики слів на позначення китайських реалій; семантико-стилістичні ознаки слів на
позначення реалій; лексикографічні джерела слів на позначення китайських соціально-побутових
реалій. Специфічні характеристики слів на позначення реалій розглянуто через призму китайської
лексичної системи. Для розуміння цих особливостей потрібно насамперед звернутися до вихідної
одиниці лексичного аналізу.
12
Аналіз китайського слова розпочато з розподілу його на склади, які, як правило, на письмі
позначено окремими ієрогліфами. Ієрогліфи є мінімальними одиницями, яким властива фонетична
й змістова єдність. Власне, вони і є первинними одиницями лексикологічного аналізу або
первинними лексемами (ПЛ). Характерною ознакою ПЛ є граматична невизначеність – вона
може бути номінативною, дієслівною, ад’єктивною тощо. Що стосується найменувань реалій, то
тут ПЛ виступає лише у називній функції через предметне значення денотата ( 檀 香 扇
tanxiangshan – “віяло з сандалового дерева”). Водночас ПЛ є сегментною одиницею, яка має
тонову характеристику. Такі одиниці є суттю китайської мовної реальності й зберігаються у
мовній свідомості народу.
ПЛ виступають будівельним матеріалом для побудови багатокомпонентних слів-реалій ( 针
zhen – “акупунктура”, 褂 gua – “китайський халат”, 爵 jue – “цзюе”, кубок на трьох ніжках).
Слова на позначення реалій переважно належать до багатоскладових лексем, які складаються з
кількох семантично навантажених елементів, що зумовлює подолання розвинутого у китайській
мові явища омонімії та забезпечує потребу у чіткому вираженні предметного значення. При цьому
лексичне значення складових елементів цієї групи може розкриватися по-різному. Слово-реалія
може складатися з кількох ПЛ, при цьому якщо вони не є семантично неподільними словами,
кожен елемент цієї багатокомпонентної структури, тобто кожен склад, є семантично повноцінним.
Наприклад: 黄 表 纸 huangbiaozhi – “жовтий папір для жертвоприношень”; семантична будова
цього багатокомпонентного слова розкривається таким чином: (жовтий+таблиця+папір), 双 簧
shuanghuang (два+тростина) – “шуанхуан”, виступ пари артистів (китайський атракціон, у якому
один артист жестикулює, а інший співає чи говорить за нього), 燧火镜 suihuojing
(кремінь+вогонь+дзеркало) – “вогняне дзеркало” (у давньому Китаї – бронзовий рефлектор для
видобування вогню від сонячних променів). Слід зазначити, що в китайській мові не завжди
вдається вивести сумарне лексичне значення зі значень окремих компонентів багатоскладового
слова. Проте існують двокомпонентні етимологічно нерозкладні прості слова, які являють собою
найменування реалій: 馄饨 huntun “дрібні пельмені у бульйоні” (китайська національна страва).
Для найменувань реалій, як і для інших лексем предметного значення китайської мови,
характерний словотворчий суфікс er 儿 ( 豆 饼 儿 doubinger – “бобовий млинець”, 山 楂 片 儿
shanzhapianer – “пластівці, виготовлені з промаринованого плоду гірської сарептської гірчиці”, 炕
桌儿 kangzhuoer – стіл “кан” (цегляна піч, яку одночасно використовували і як кухню, і як ліжко, і
як стіл), 水 葫 芦 儿 shuihuluer – “пляшка для рідини, виготовлена з гарбуза-горлянки”), який в
китайській мові передає значення предметності і є специфічним словотворчим суфіксом
пекінського діалекту.
У китайській мові переважна більшість слів є багатоскладовими. Значну частину цих слів
складають найменування двоскладових реалій ( 快 书 kuaishu – “куайшу”, різновид сценічного
13
собою сполучення в межах одного слова декількох понять (北大 beida – “Пекінський університет
(замість 北京大学); 国语 guoyu – “національна мова путунхуа” (замість 国家语言)).
Для того, щоб охарактеризувати фонетичні особливості найменувань реалій, необхідно
звернутись до звукової будови китайської мови. Звукова будова коренеізолюючих мов істотно
відрізняється від звукової будови мови флективної або аглютинативної. Якщо найменшими
одиницями флективних та аглютинативних мов є фонеми, то для коренеізолюючих мов відомий
лінгвіст-сходознавець Є.Д. Поліванов вважав доцільним увести таку основну одиницю звукової
будови мови як силабему [Є.Д. Поліванов; 1968]. Поняття силабеми стосовно в’єтнамської мови
розробили петербурзькі мовознавці М.В.Гордіна та І.С. Бистров. Київський фонетист П.С. Вовк
вважає, що в коренеізолюючих мовах існують дві найменші одиниці звукової будови – силабема і
тонема, бо обидві реалізуються на тому самому відрізку мовленнєвого потоку. Якщо
найменування реалій складається з первинної лексеми, то їх звукова будова характеризується
однією силабемою та однією тонемою. Якщо є дві лексеми, які зберігають свою семантичну
самостійність і можливість окремо вживатися у мовленні, то відповідно звукова будова такої
реалії складається з двох силабем, кожній з яких відповідає своя тонема. Кількість силабем і тонем
визначається кількістю первинних лексем на позначення реалій і кількістю складів в її
найменуванні. Проте поняття звукової будови і звукової форми не є тотожним. З погляду звукової
матерії в китайській мові також є голосні і приголосні, які входять до складу цілісних одиниць –
силабем як їх компоненти. Приголосні можуть бути ініціалями або фіналями, голосні ж
централями. У китайському мовознавстві склалася традиція у складі первинної лексеми визначати
лише консонанто-ініціалі та тоно-фіналі. Джерелом первинної лексеми є давня китайська
односкладова мова веньянь. За європейською традицією будову китайської силабеми доцільно
було б описати як консонанто-ініціаль+вокало-централь+-сонанто-фіналь.
Що стосується фонетичної форми передачі слів на позначення реалій, то вона відтворюється за
допомогою транскрипції. Транскрипція має забезпечити перенесення слова до тексту перекладу у
формі, що є максимально наближеною, якщо не ідентичною тій, яку це слово має у мові-джерелі.
Вирішення питання про форму реалії-запозичення залежить від того, чи фігурує вона в словниках
мови перекладу (словникова реалія) чи ні. Словникові реалії входять до лексичного складу мови
перекладу, отже, вони мають певну форму, що встановилася згідно з правилами фонетики та
орфографії даної мови. Ця форма, однак, може тією чи іншою мірою відрізнятися від первиннної
через неоднакові фонетичні системи мов, різне письмо тощо. Фонетичні особливості слів на
позначення реалій проявляються, наприклад, у важкості транскрибування засобами мови
перекладу соціально-побутових реалій китайської мови через сталість складів китайської мови,
що унеможливлює вільне сполучення звуків між собою. Натомість існує факт несприйняття
китайською мовою фонетичних запозичень з європейських мов і відсутність в китайській мові
15
монет) у 1000 штук (українці, навіть давні, не нанизували монети у вигляді намиста на кільця),
燧火镜 suihuojing – “вогняне дзеркало” (у давньому Китаї – бронзовий рефлектор для
видобування вогню від сонячних променів), 兽 头 shoutou – “голова звіра” (різновид фігурного
посуду та кровельної черепиці), черепиця в Україні не має фігурного забарвлення або візерунків).
Прикладом спроби віднайдення адекватного відповідника є переклад такого найменування реалії:
双 位 shuangwei – “пара таблиць предків” (у храмовому чи домашньому кіоті). Дійсно, їхній
вигляд досить абстрактно нагадує арифметичні таблиці, до яких ми звикли, але в даному випадку
укладачі двомовного словника [Великий китайсько-російський словник; 1990] намагаються
знайти компроміс між реалією рідної культури і чимось досі незнайомим, тим, що вимагає
створення асоціативних кореляцій. Ще декілька прикладів: 骨 牌 gupai – “гупай”, китайське
доміно (гра у 32 кістяних пластинки, на зовнішній поверхні яких є очки), у Європі доміно є досить
розповсюдженою грою, і для того, щоб дати читачеві уявлення про давню китайську гру, її
доводиться порівнювати зі знайомою, освоєною реалією. Те ж саме стосується слова 四 合 房
sihefang – “сихефан”, типова будова давньої китайської архітектури з квадратним подвір’ям та
розташованими навколо нього флігелями у кількості чотирьох штук. Тут лексикографи
актуалізують асоціативні уявлення, супроводжуючи найменування реалії докладним описовим
коментарем.
Встановлено, що в китайській мові предметно-логічне (номінативне) значення слова відіграє
надзвичайно важливу роль. Воно незмінно домінує над формально-логічними ознаками лексичної
одиниці. При цьому необхідно зазначити, що китайське складне слово у переважній більшості
випадків характеризується ясністю та зрозумілістю внутрішньої форми, чіткістю смислової
структури. Узагальнююче предметне значення слова, означення ним поняття про предмет значною
мірою зумовлює можливості синтаксичного використання конкретної лексичної одиниці.
Звичайно, синтаксичне використання слова допускається в межах певної норми, воно обмежене
віднесеністю слова до одного чи декількох лексико-граматичних класів.
Третій розділ “Системи класифікації слів на позначення реалій соціально-побутового
характеру в сучасній китайській мові” складається з підрозділів: загальноприйнята система
класифікації та альтернативна система класифікації слів на позначення китайських соціально-
побутових реалій.
Тут викладено три можливих способи класифікації слів-реалій з опорою на місцевий, часовий,
предметний критерії, а також на новий структурно-семантичний підхід до класифікації
найменувань реалій.
Що стосується місцевого розподілу, то, на нашу думку, він є досить умовним, оскільки найменування реалій
відносяться до тієї чи тієї рубрики не тільки за місцевими ознаками, а й на підставі національної приналежності назви
реалій і мов, у яких вони функціонують. Така класифікація прив’язує назву реалії до певної країни, народу, етнічної
18
групи, але цей розподіл не передбачає того, що слова на позначення реалій, які вже освоєні у мові, можуть бути
запозиченими з іншої культури. Найбільш доцільною основою для розподілу видається не місцевий, а мовний
принцип, який дозволяє розглядати слова-реалії у площині пари зіставлюваних мов. Треба, однак, чітко визначити
походження таких слів, щоб не потрактувати за найменування реалії оказіоналізм чи неологізм.
Аналіз показав, що спираючись на місцевий критерій, слова-реалії можна розподілити на інтернаціональні (道教
dao jiao “даосизм”), національні ( 阴 阳 yinyang “інь та ян” (жіноче та чоловіче начало у давній китайській
філософії), регіональні ( 四胡 sihu “монгольський чотирьохструнний музичний інструмент у формі лука”), і локальні
(壮剧 zhuangju “джуаньська опера”).
Часовий розподіл досить умовно класифікує лексику на позначення реалій на сучасну: 电 汽 碗 dian qi wan
“пароварка” (у давньому Китаї рис не варили у воді, а готували на парі, у спеціальних бамбукових кошиках,
розташованих один над одним таким чином, щоб через них крізь невеличкі отвори проходила пара; в сучасному Китаї
цей винахід вдосконалили, створивши електричну пароварку) й історичну: архаїзми та історизми: 词 ci – “давній
поетичний жанр “ци” , 玉 yu – “нефритова дощечка для поховального ритуалу”). Певні проблеми створює те, що
архаїзми ще й досі можуть зустрічатися у творах письмово-книжного стилю і нерідко використовуються в якості
експресивного засобу, виконуючи стилетворчу функцію, до того ж вони є показниками високого стилю. Історизми,
подібно до архаїзмів, характеризуються обмеженим вжитком. Вони належать до пасивного словникового складу мови,
проте вони є важливим чинником створення необхідної історичної атмосфери.
Класифікація, яка пропонується у даному дослідженні, є альтернативною схемою класифікації, яка спирається на
предметно-тематичний розподіл реалій. Такий розподіл за тематичними рубриками є доцільним і обґрунтованим. У
межах тематичної класифікації предметність значення слова на позначення реалії зумовлює його тематичну
приналежність.
Тематичний розподіл застосовувався навіть при укладанні таких авторитетних словників і
перлин китайської та світової лексикографії, як словник “Ер Я” 尔雅, який доступно і послідовно
розміщує найменування реалій китайської мови за предметно-логічними ознаками. Для кожного
тематичного класу чи підгрупи слів на позначення реалій характерні словотворчі префікси, які
змінюються в залежності від предметного значення кожного найменування реалії. Наприклад, для
найменувань реалій, що позначають діячів або назви специфічних професій чи посад характерний
суфікс 家 jia, який використовується для означення людей; для предметів круглої форми, що
належать тематичній категорії їжі – і виробів з тіста – суфікс 头 tou; для предметів побуту і меблів
– суфікс 子 zi, який є також універсальним словотворчим суфіксом китайської мови. На жаль, на
базі місцевого чи часового розподілу акцентувати увагу на граматичних показниках лексики на
позначення реалій буде неможливо. Предметно-тематична класифікація лексики на позначення
реалій не обмежена у кількості рубрик, дозволяє включати як інтернаціональні, так і локальні
реалії, як архаїзми, так і реалії-неологізми. Ця схема є наочною і може бути застосована при
укладанні лінгвокраїнознавчих посібників з китайської мови та культури. Наша класифікація
розподіляє лексику на позначення реалій за 29 предметно-тематичними рубриками, що охоплюють
більшість сфер соціального та побутового життя Китаю, включаючи ту лексику, що ідентифікує
найменування реалій, притаманні і національним меншинам, яких в Китаї налічується 56.
19
Кіль-
Лексичне Грама- Кількість
Внутрішня кість
Назва значення тичне силабем Транс-
№ форма (значення тонем
реалії (українською значення і (звукова крипція
ієрогліфа) (звукова
мовою) форма форма)
форма)
триструнний
三 san“три”+ 弦 xian
1 三弦 щипковий іменник 2 2 san xiao
“струна”
інструмент
宝 bao “скарб”+ 塔 ta
2 宝塔 пагода іменник 2 2 baota
“башта ”
假 jia “фальшивий ”+
3 假山 альпінарій іменник 2 2 jiashan
山 shan “ гора ”
茶 cha “чай ”+ 馆 guan
4 茶馆 чайна іменник 2 2 chaguan
“ресторан ”
茶 cha “чай ”+ 碗 wan
5 茶碗 піала іменник 2 2 сhawan
“чаша”
бойове
武 wu “зброя”+ 术 shu
6 武术 мистецтво іменник 2 2 wushu
“мистецтво ”
“ушу”
7 龙井茶 різновид 龙 long “дракон”+ 井 іменник 3 3 longjin
рідкісного jin “колодязь”+ 茶 cha cha
зеленого чаю “чай”
“драконовий
21
колодязь”
“лаохуден”,
老 lao “старий”+ 虎
різновид laohu
8 老虎凳 hu “тигр”+凳 deng іменник 3 3
знаряддя для deng
“лава”
тортур
пагода, вкрита
琉璃 liuli “глазурь”+
9 琉璃塔 глазурованим іменник 2 3 liuli ta
塔 ta “башта”
склом
хатина
滚 gun “
“плазуючий gun di
скочуватись”+ 地 di
10 滚地龙 дракон” з іменник 3 3 long
“земля”+ 龙 long
очерету або
“дракон”
бамбуку
китайський
水 shui “вода”+ 缸
посуд з shui gang
11 水缸盖儿 gang “чан”+ 盖儿 іменник 3 4
кришкою для gaier
gaier “кришка”
питної води
竹 zhu “бамбук”+ 八
восьмигранний
ba “вісім”+ 方 fang zhu ba
12 竹八方桌 бамбуковий іменник 4 4
“сторона”+ 桌 zhuo fang zhuo
столик
“стіл”
狍 pao “косуля”+ 皮 pi
китайський paopi
狍皮长袍 “шкіра”+ 长 chang
13 довгий халат з іменник 4 5 chang
儿 “довгий”+ 袍儿 paoer
хутра косулі paoer
“халат”
唐 tang “династія
Тан”+ 三 san “три”+
трикольорова tang san
彩的 caide
唐三彩的 глазурована caide
14 “кольоровий”+ 装 іменник 6 7
装饰品 кераміка zhuang
zhuang “вбрання”+ 饰
династії Тан shi pin
shi “прикраса”+ 品
pin “товар”
2. Слід враховувати відмінність найменування реалії від терміна. Слова на позначення реалій можуть набувати у
процесі мовного розвитку вузькоспеціалізованого характеру, тобто термінологізуватися. Однак, термін не відбиває
етноспецифіку лінгвокультурного середовища і має суто функціональне навантаження, у той час як слово-реалія
передає специфіку конкретної культури.
3. Аналіз фонетичних та структурно-граматичних особливостей функціонування слів на
позначення реалій пов’язаний із усвідомленням того, що є основною одиницею лексичної системи
китайської мови, а саме первинна лексема, або так званий „юйсу” 语 素 , мовний елемент, адже
китайська мова кардинально відрізняється передусім тим, що первинна лексична одиниця є
одночасно і морфемою, і складом, і словом, що графічно втілюється відповідним ієрогліфом.
Первинні лексеми можуть бути одно- і багатоскладовими. Більшість із них у процесі словотвору
використовують словотворчі суфікси. За своєю частиномовною природою слова на позначення
реалій є іменниками через денотативність значення.
5. Аналіз структури найменувань реалій на морфемному рівні показав, що вони можуть
реалізовуватися не тільки як однокомпонентні, але й як багатокомпонентні мовні одиниці. Значну
частину складають саме двокомпонентні слова. Багато слів-реалій утворилося за рахунок
додавання до вихідного слова спеціального граматичного елемента – суфікса. Найбільш
розповсюдженим суфіксом є суфікс 子 zi з загальним значенням предметності. У службовій
суфіксальній функції часто виступає суфікс 头 tou, який пов’язаний з предметами круглої або
циліндричної форми, та суфікс 儿 er.
6. В основу розробленої класифікації лексики на позначення соціально-побутових реалій китайської мови
покладено предметно-тематичний критерій. Предметно-тематична класифікація найменувань реалій здатна охопити
величезний масив слів-реалій, які чітко і послідовно розподіляються за рубриками. Окрім того, предметний розподіл є
основним при укладанні лінгвокультурологічних посібників та культурознавчих лексикографічних джерел, адже він
не має обмежень ані за часовими, ані за місцевими факторами. У дослідженні запропонований також новий підхід до
класифікації слів-реалій китайської мови, який грунтується на їх структурно-семантичних характеристиках. З огляду
на самобутність типології та графічної системи китайської мови цей підхід може виявитися перспективним щодо
подальшої розробки.
7. Підсумком дослідження є нижчевикладене:
- визначення типових характеристик слів-реалій на різних рівнях мовної системи китайської мови;
- аргументація розподілу масиву найменувань реалій китайської мови за критеріями;
- створення предметно-тематичної класифікації лексики на позначення китайських соціально-побутових реалій.
8. Проведене дослідження не претендує на остаточне розв’язання проблеми лексики на позначення реалій у
системі безеквівалентної лексики. Одержані результати доводять необхідність подальшого теоретичного й
експериментального дослідження даної проблеми. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані
у подальших дослідженнях, пов’язаних з проблемами класифікації безеквівалентної лексики в системі китайської
мови, а саме: у функціонуванні лексики на позначення реалій у контексті літературного твору, у дослідженні
стилістичних функцій; у визначенні асоціативних кореляцій безеквівалентної лексики в китайській культурі; у
способах перекладу безеквівалентної лексики з китайської українською. Крім того, запропонований матеріал
23
(практична частина роботи – додатки) може бути використаний при створенні посібників і підручників з
лінгвокраїнознавства та лінгвокультурології Китаю.
АНОТАЦІЯ
Карпенко Г.А. Лексико-граматичні та структурно-стилістичні особливості слів на позначення китайських
соціально-побутових реалій. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.13. – мови народів
Азії та Африки, аборигенів Америки та Австралії. Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Київ,
2006.
Дисертацію присвячено питанням окреслення понятійних меж терміна “cлово-реалія”, дослідженню його
походження і місця серед інших етноспецифічних лексичних утворень, відмежуванню слова-реалії від
близькоспоріднених лінгвістичних термінів. Виявлені шляхи походження лексики на позначення реалій і термінів в
китайській мові, визначені фонетичні, структурно-семантичні, граматичні, лексичні та стилістичні особливості слів
на позначення китайських соціально-побутових реалій, встановлені можливі критерії їх класифікації та виконано
розподіл значного масиву найменувань реалій за предметно-тематичними групами. У роботі висунуто також вимоги
щодо виокремлення лексики на позначення реалій з-поміж безеквівалентної лексики. Визначено специфічні
структурно-граматичні характеристики тієї чи іншої тематичної групи найменувань соціально-побутових реалій
китайської мови. Доведено доцільність класифікації корпусу найменувань реалій за предметно-тематичним
принципом, а не за часовим або місцевим критеріями. Надано рекомендації щодо найкращого способу передачі
лексики, яка позначає реалії, а саме щодо їхнього транскрибування.
Ключові слова: слова на позначення реалій, термін, безеквівалентна лексика, національно-культурний компонент,
національний колорит, ченьюї (сталі фразеологічні словосполучення), діалектна лексика.
АННОТАЦИЯ
Карпенко А.А. Лексико-грамматические и структурно-стилистические особенности слов, обозначающих
китайские социально-бытовые реалии. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.13 – языки
народов Азии и Африки, аборигенов Америки и Австралии. Институт востоковедения им. А.Крымского НАН
Украины. Киев, 2006.
24
ABSTRACT
Karpenko G.A. Lexico-grammatical and structural-stylistic peculiarities of the words denoting
Chinese daily-routine realias. – Manuscript.
Thesis for the degree of Candidate of Philological Studies on the speciality 10.02.13. – The languages
of peoples of Asia and Africa, natives of America and Australia. – A. Krymsky Institute of Oriental
Studies of NAS of Ukraine. Kyiv, 2006.
The thesis deals with the problem of clarifying the limits of the linguistic term “realia”. In the work
the research of its origin has been provided, the niche of the words defining realias among other ethno-
specific lexical formations has been defined, differentiation between words denoting realias and other
imminent linguistic categories, such as terms has been analyzed. The ways of non-equivalent vocabulary
and terms penetration into the Chinese language and these linguistic units origin has been researched.
The thesis also deals with definining of phonetic, structural, semanthic, grammar, lexical and stylistic
peculiarities of the words nominating Chinese social and daily-routine realias. Finally possible criteriae
of classifying this specific vocabulary has been stated. It has been proved that the most appropriate
criteria of systematization and classification of words denoting realias is the thematic\topic (subject)
criteria. The work also provides demands in order to differentiate words denoting realias from non-
equivalent cultural vocabulary. Specific structural and grammar characteristics of certain thematic groups
of the vocabulary identifying Chinese social and daily-routine realias have been described. Subject
(topic) criteria has been given given preference over local (geographical) and time ones.
Recommendations concerning the best way of interpreting non-equivalent words (realias) have been
presented, e.g. transcription.
Key words: word denoting realia, term, non-equivalent vocabulary, national-cultural component,
national colouring, fixed phraseologic construction (Chinese chengyu), dialect vocabulary.