МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІКТА
кафедра ЗІ

ЗВІТ
до лабораторної роботи №015
з курсу: «Схемотехніка»
на тему: «Дослідження лінійних електричних кіл на підставі принципу накладання
і теореми про активний двополюсник»

Підгрупа №4

Виконала: ст. гр. КБ-207

Нестеренко Р.Р.

Прийняв: Гамола О.

Львів – 2022
 Мета роботи: Експериментально дослідити принцип накладання й теорему про активнй
двополюсник стосовно лінійного електричного кола. Експериментально визначити
параметри структурних елементів електричного кола.

1. Порядок виконання роботи

1.1. Ознайомитися з універсальним лабораторним стендом лабораторної роботи,
засвоїти правила користування вимірювальною апаратурою стенду.
1.2. Зібрати електричне за схемою рис.1, дотримуючись полярності джерел
електричної енергії та вимірювальних приладів.
1.3. Виміряти ЕРС Е1 і Е2 обох джерел живлення. Результати записати в табл.1.
1.4. Підтвердити на підставі експерименту відповідність принципу накладання, а
для цього потрібно виключити дію джерела:
Е2 та виміряти струми в усіх вітках схеми, а також напруги U1та Uab при увімкненому
джерелі Е1;
Е1 та виміряти струми в усіх вітках схеми, а також напруги U2 та Uab при увімкненому
джерелі Е2.
1.5. Увімкнути в коло джерела напруги Е1 і Е2 та виміряти струми у всіх вітках та
напруги U1, U2, й Uab. Результати вимірювань записати в табл.1.
1.6. Перевірити на підставі експерименту відповідність теореми про активний
двополюсник щодо значення струму третьої вітки І3. Для цього треба провести
досліди:
а) неробочого режиму активного двополюсника за схемою рис.2. Виміряти напругу
неробочого режиму Uнр і записати її в табл.4;
б) короткого замикання активного двополюсника за схемою рис.3. Виміряти струм
короткого замикання Ікз і записати його в табл.4.
1.7. Зняти вантажну характеристику активного двополюсника шляхом зміни опору
третьої вітки R3 з допомогою потенціометра. Виміряти струм І3 і напругу U3 й
записати їх в табл.5.

Таблиця 1
Струми та напруги при реалізації принципу накладання
Виміри Обчислення

I1, I2, I3, U1, U2, Uab, ΣI, Ri1, Ri2, R1, R2, R3, Uab,
A A A В В В A Ом Ом Ом Ом Ом В
E1 = 22 В 0,262 -0,209 0,052 21,984 - 6,281 0,0 0,061 - 59,93 30,05 120, 6,32
01 5 2 788 8
E2 = 16 В -0,152 0,228 0,076 - 15,979 9,131 0 - 0,092 60,07 30,03 120, 9,15
2 5 145 5
Е1, Е2 0,109 0,019 0,129 21,993 15,998 15,42 - 0,064 0,105 60,24 30,10 119, 15,4
вимірюванн 6 0,0 8 5 581 31
я 01
Е1, Е2 0,110 0,019 0,128 21,984 15,979 15,41 0,0 0,145 1,105 59,74 29,84 120, 15,5
розрахуно 2 01 5 2 406 09
к

∑ I =0; I 1+ I 2−I 3=0 .

Перший рядок:

Ri 1=( E 1−U 1 ) / I 1;

U ab
R1=( U 1−U ab ) / I 1; R2=( U 2−U ab ) /I 2=( 0−U ab ) /I 2; R3=
I3
U ab = E1
( 1
R i1 + R1
+ E2
1
/
)( 1
+
1
+
1
R i 2 + R 2 R i 1 + R 1 Ri 2 + R 2 R 3 )(
= E1
1
)( /
1 1 1
+ +
R i 1 + R 1 R i 1+ R 1 R 2 R 3 )
Другий рядок:

Ri 2=( E 2−U 2 ) / I 2;

U ab
R1=( U 1−U ab ) / I 1=( 0−U ab ) / I 1; R2=( U 2−U ab ) /I 2; R3=
I3

U ab = E1( 1
R i1 + R1
+ E2
1
/ )(
1
+
1
+
1
Ri 2 + R2 Ri 1 + R1 Ri 2 + R2 R3
=¿ E 2) ( 1
/
1
)(
+
1
+
1
R i 2+ R 2 R1 Ri 2+ R 2 R3
¿ )
Третій та четвертий рядок:

Ri 1=( E 1−U 1 ) / I 1; Ri 2=( E 2−U 2 ) / I 2;

U ab
R1=( U 1−U ab ) / I 1; R2=( U 2−U ab ) /I 2; R3=
I3

U ab = E1( 1
R i1 + R1
+ E2
1
/ )(1
+
1
+
1
Ri 2 + R 2 Ri 1 + R 1 R i 2 + R 2 R3 )
Таблиця 2
Вхідні та взаємні провідності віток
G11, G22, G33, G12, G13, G21, G23, G31, G32,
Провідності
См См См См См См См См См
Дослід 0,012 0,014 - -0,009 - -0,009 - 0,002 0,005
Обчисленн 0,012 0,014 - -0,009 - -0,009 - 0,002 0,005
я

( Ri 1 + R1 + R3 ) I k1 + R3 I k 2=E1;
R3 I k1 +( Ri 2 + R2 + R3 ) I k 2=E2.

Запишемо цю систему рівнянь в матричній формі

‖R i 1 + R 1 + R3
R3
R3
R i2 + R2 + R3 ‖‖ ‖ ‖ ‖
I k1
I k2
E
= 1 ,
E2

де

∆=
|
Ri 1 + R1 + R 3
R3
R3
R i2 + R2 + R3
. |
Δ 11 =Ri 2+ R 2+ R 3=149,791;

Δ 12=−R3; Δ 21 =−R3=−120,406 ;

Δ 22=Ri 1+ R 1+ R 3=179,8 93;

 2
Δ=( Ri 1 + R1 + R3 ) ( Ri 2 + R2 + R3 )−R 3=12646,7368 ;

Δ11 Δ Δ Δ Δ Δ Δ
G11= ; G12=G 21= 12 ; G22= 22 ; G31= 11 + 21 ; G32= 12 + 22
Δ Δ Δ Δ Δ Δ Δ

Рядок табл.2 вимірювання

G11= I1’/E1; G12 = I1’’/E2; G22= I2’’/E2; G21 = I2’/E1; G31= I3’/E1; G32 = I3’’/E2.

Таблиця 3
Експериментальні та обчислені значення струмів під час експерименту за принципом
накладання
Струми І1, А І2, А І3, А
Дослід 0,110 0,019 0,128
Обчислення 0,12 0,026 0,124

I 1=G11 E1 +G12 E 2;

I 2=G21 E1 +G22 E 2;

I 3=G31 E1 +G32 E 2,

Таблиця 4
Параметри еквівалентного генератора
Uн.р 18,003
Виміряно
Ік.з 0,898
дослід 18,003
Ег, В
обчислення 18,044
Обчислено
дослід 20,365
Rг, Ом
обчислення 20,404

EГ = Uн.р

E 1−E2 E1 ( R i 2+ R 2) + E2 ( R i1 + R1 )
U ab н . р =E1−
R i 1 + R 1+ R i 2 + R 2
( R i 1 + R 1 )=
R i 1+ R 1 + R i 2+ R 2

( 1
+
1
R i 1+ R 1 R i 2 + R 2 )
U abн. р =E1
1
Ri 1 + R 1
+E2
1
R i 2+ R 2
.

E 1 / ( R i 1+ R 1 ) + ¿ E 2 / ( R i 2+ R 2 )
I к . з= ¿
1 1 .
1/ ( Ri 1+ R 1 )+ ¿ 1/ ( R i 2+ R 2) ( 1/ ( R i 1+ R 1) +1 / ( R i 2+ R 2) ) =E 1 + E2 =0,884 ¿
R i 1+ R 1 R i 2 + R2

RГ = Uн.р/Iк.з

R Г =( R i1 + R1 ) ( Ri 2 + R2 ) / ( Ri 1 + R1 + Ri 2 + R2 )
 Таблиця 5
Характеристика активного двополюсника
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
I3, A 0,691 0,473 0,321 0,243 0,196 0,173 0,155
Виміри
U3, B 4,147 8,517 11,563 13,129 14,082 14,534 14,893
R3,Ом 6,001 18,006 36,021 54,029 71,84 84,012 96,084
7
Обчислення
I3, A 0,683 0,470 0,320 0,242 0,196 0,173 0,155
P3, Вт 2,799 3,978 3,689 3,164 2,760 2,514 2,308

R3=U 3 / I 3, де U3, I3 – з досліду табл.5

I 3=E Г / ( R Г + R3 ), де EГ, RГ – з табл.4 (обчислені)

P3=R 3 I 23.

Рис.1. Схема електричного кола

 Рис. 2. Схема неробочого режиму активного двополюсника

Рис. 2. Схема режиму короткого замикання активного двополюсника

2.Оброблення результатів експериментів

2.1. За даними вимірювань табл.1 обчислити внутрішні опори джерел напруги Ri1, Ri2, опори
R1, R2 і R3. Перевірити виконання першого закону Кірхгофа  I . Обчислити напругу Uab за
методом вузлових напруг та значеннями параметрів електричного кола, обчисленими в
табл.1.
2.2. За даними вимірювань табл.1 обчислити вхідні та взаємні провідності віток і записати їх
в табл.2.
2.3. За значеннями резистансів Ri1, Ri2, R1, R2 і R3, обчисленими в п.2.1, визначити
розрахункові значення вхідних і взаємних провідностей віток й записати в табл.2. Пояснити
розбіжності між експериментальними й розрахунковими значеннями цих величин.
2.4. За обчисленими в п.2.3 значеннями вхідних і взаємних провідностей віток і принципу
накладання, розрахувати значення струмів у всіх вітках електричного кола й записати їх в
табл.3. Порівняти отримані значення струмів із експериментально виміряними й пояснити їх
розбіжність.
2.5. За даними експериментів табл.4 обчислити параметри еквівалентного генератора Ег, Rг.
2.6. За значеннями резистансів Ri1, Ri2, R1, R2, обчисленими в п.2.1 та виміряними значеннями
ЕРС Е1 і Е2 обчислити теоретичне значення ЕРС еквівалентного генератора і його внутрішній
опір. Результати розрахунку записати в табл.1. Пояснити розбіжність експериментально
отриманих та теоретично обчислених параметрів еквівалентного генератора.
2.7. За даними табл.5 і обчисленим резистансом R3 розрахувати значення струму І3 на
підставі теореми про активний двополюсник. Обчислити потужність, що споживається
елементом з опором R3.
 Висновок
На даній лабораторній роботі ми експериментально дослідили принцип накладання:
«струм у будь-якій вітці лінійного електричного кола дорівнює алгебраїчній сумі струмів у
цій вітці, зумовлених дією кожного джерела енергії зокрема» й теорему про активний
двополюсник стосовно лінійного електричного кола: «активний двополюсник може бути
еквівалентно замінений джерелом напруги, е.р.с. якого дорівнює напрузі неробочого режиму
активного двополюсника, а внутрішній опір – вхідному опору цього двополюсника».
Також ми навчився експериментально визначати параметри структурних елементів
електричного кола.
Під час виконання лабораторної роботи вкотре переконались, що під час
користування вимірювальними приладами при проведенні вимірювань виміряна величина
завжди буде відрізнятися від її дійсного значення (це пояснюється неточністю самих
вимірювальних приладів, неможливістю провести більш точні виміри за даних умов і
іншими факторами). Тому будь-які вимірювання проводяться з певною точністю (похибкою).
Дійсне значення величини буде відрізнятися від виміряного на величину похибки.