МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА БОТАНІКИ
Спецкурс. Модуль «Регуляція росту і розвитку»

РЕФЕРАТ

«БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ РОСЛИН

ВИДУ ВАЛЕР`ЯНА ЛІКАРСЬКА»

Студентки ІІ курсу
денної форми навчання
спеціальності 091 Біологія
Ткач Анастасії Сергіївни

Викладач: к.б.н., доцент

Ружицька О. М., к.б.н., доцент
Якуба І.П.

Одеса – 2020
 Зміст
1. Систематичне положення та морфологічна будова рослин виду
Валер`яна лікарська (Valeriana officinalis L.).
2. Характеристика життєвого циклу рослин виду Валер`яна лікарська
(Valeriana officinalis L.).Фенологічні фази.
3. Особливості розмноження рослин Валер`яна лікарська (Valeriana
officinalis L.).- Цвітіння, запилення, запліднення, утворення насіння.
Вегетативне розмноження.
4. Хімічний склад насіння та плодів виду Валер`яна лікарська (Valeriana
officinalis L.). Їх розповсюдження. Органічний спокій насіння.
5. Характеристика ювенільного етапу розвитку рослин виду Валер`яна
лікарська (Valeriana officinalis L.): умови, необхідні для проростання
насіння, тип проростання та ріст проростку. Ріст молодої рослини та
перехід до репродуктивного етапу.
6. Значення рослин виду Валер`яна лікарська (Valeriana officinalis L.) у
господарській діяльності людини. Обробка регуляторами росту з
метою регулювання продуктивності, стійкості рослин та якості
продукції.
7. Список використаної літератури.
Систематичне положення та морфологічна будова рослин виду
Валер`яна лікарська (Valeriana officinalis L.)

Валер'яна або Валеріана (лат. Valeriána) — рід багаторічних трав'янистих

рослин підродини валер'янові (лат.Valerianoideae)
родини жимолостеві (лат. Capr
ifoliaceae), що включає більше
двохсот видів. Латинська
родова назва походить від лат.
valere — бути здоровим. Воно
було вперше вжито в книзі
італійського ботаніка Маттео
Сільватіко (1285—1342).

Найбільш відомий
вид — валер'яна лікарська (лат. Valeriana officinalis L.), широко
використовуваний як лікарський засіб.

Царство: Plantae
Відділ: Tracheophyta
Клас: Magnoliopsida
Ряд: Dipsacales
Родина: Caprifoliaceae
Рід: Valeriana

Валер`яна лікарська (Valeriana officinalis L.)— багаторічна трав’яниста

рослина. Кореневища із численними придатковими коренями, короткі, товсті,
з тугою чи м’якою, іноді пустою серцевиною, з поперечними суцільними або
перерваними перегородками. У дикорослої В. кореневища 2–3 см завд., у
культивованої — до 5 см завд. та до 3 см завт. Корені циліндричні 1–2 мм
завт., гладенькі, у дикорослої — до 8 см, а в культивованої — до 20 см завд.
На кореневищах помітні залишки столонів. Стебло 30–100 см завв.,
прямостояче, циліндричне,
борозенчасте, порожнисте, голе або опушене, у верхній частині розгалужене.
Листки супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетоподібними
сегментами; нижні — черешкові з 4–5 парами сегментів, стеблові — сидячі з
6–8 парами сегментів. Край сегментів пилчастий, рідше — цілісний. Квітки
двостатеві, неправильні, дрібні, білі чи рожеві, зібрані в щіткоподібні
напівзонтики на верхівці стебла і в пазухах верхніх листків. Плід — сім’янка.
Цвіте в травні–червні, плоди дозрівають у липні–серпні. Росте майже по всій
території України в заболочених низинах, на суходільних луках, по берегах.
Формула квітки: К0or∞С(5)А5G(3)

Валеріана лікарська:
1-кореневище;
2 - лист;
3 - плід;
4 - стебло з суцвіттями;
5 – квітка
6 - квітка в подовжньому розрізі
Поперечний зріз кореня валеріана:
1 - епіблема;
2 - гиподерма;
3 - клітини кори з крохмалем;
4 - ендодерма;
5 - перицикл;
6 - луб;
7 - ксилема (деревина)

Характеристика життєвого циклу рослин виду Валер`яна лікарська

(Valeriana officinalis L.).Фенологічні фази
Подвійне запліднення — процес у Valeriana officinalis  протягом відтворення,
при якому один спермій зливається з яйцеклітиною , а інший - з диплоїдною
центральною клітиною . Зерно пилку приклеюється до приймочки і вирощує
пилкову трубку, яка проникає у насінний зачаток через крихітну пору,
мікропіле.Одна з двох клітин сперми запліднює яйцеклітину,
формуючи диплоїднузиготу або ембріон, також відому як насінний зачаток.
Друга клітини сперми зливається з двома гаплоїдними полярними ядрами в
центрі ембріонального мішечка. В результаті формується триплоїдна клітина
(3n). Ця клітина поділяється через мітоз і формує ендосперм — багату на
поживні речовини тканину насіння. 
Протягом того, як розвиток ембріона і ендосперми протікає в межах мішечка
ембріона, його стіна збільшується і звичайно поглинає ядро (яке також
збільшується), формуючи оболонку насіння. Стінка насінного зачатку також
розвивається, формуючи плід, структуру, тісно пов'язану з розповсюдженням
насіння. Часто запліднення впливає на інші частини квітки, які беруть участь
в утворенні плоду. Функція оболонки насіння подвійна — захисту ембріона і
допомоги в розповсюдженні, вони також можуть безпосередньо допомагати
проростанню. Якщо плід розкривається і тому насіння буде залишене
незахищеним, оболонка забезпечує захист ембріона і, можливо, також
розповсюдження. Якщо плід не розкривається, оболонка насіння майже не
розвивається.

Гаметофіт. Чоловічий гаметофіт — це пилкове зерно. Воно містить

вегетативну клітину, з якої проросте пилкова трубка, та два спермії,
вкрите двома оболонками. Жіночий гаметофіт – зародковий мішок,
тобто жіночі органи статевого розмноження.
Гамети. З гамет, що сформувалися в гаметофітах, утворюється зигота,
внаслідок подвійного запліднення. Вода для запліднення не потрібна.
Насінина. Із зиготи формується зародок, який міститься у насінині.
Спорофіт. З насінини розвивається спорофіт. На спорофіті наявні
спорангії (пилкові мішки та насінні зачатки), у яких формуються
спори.
Спори. Покритонасінні — різноспорові рослини. У їх спорангіях
формуються різні за будовою спори, зокрема мікроспори, з яких
розвиватиметься чоловічий гаметофіт – пилкове зерно, та мегаспори, з
яких розвиватиметься зародковий мішок – жіночий гаметофіт.

Фенологічний розвиток рослин – це закономірне чергування і щорічне

повторення феноциклів (вегетації і спокою, росту пагонів і його завершення,
появи та опадання листя, цвітіння, дозрівання плодів і насіння). В межах
циклів відбувається послідовне проходження фенологічних фаз росту і
розвитку.
Фенологічна фаза –це такий етап в річному циклі розвитку рослини і його
окремих органів, який характеризується явно вираженими зовнішніми
морфологічними змінами (ріст, цвітіння, плодоношення тощо).

Особливості розмноження рослин Валер`яна лікарська (Valeriana

officinalis L.).- Цвітіння, запилення, запліднення, утворення насіння.
Вегетативне розмноження.
Валеріані лікарській властива висока екологічна  пластичність. Укорінені
сходи і розвинені рослини витримують тривалу нестачу вологи, але для
одержання високої врожайності кореневищ її посіви краще розміщувати на
пониженнях, достатньо зволожених ділянках.

Насіння валеріани проростає при температурі 3-5°С, а сходи і молоді рослини

легко витримують заморозки. Дорослі рослини характеризуються високою
зимостійкістю. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин у
період вегетації 20-25°С.

Щодо світла валеріана також пластична і у фазі 1-2 пар справжніх листків
позитивно реагує на притінення, що дозволяє висівати її під покрив озимих і
ярих зернових культур.

Кращі ґрунти для вирощування валеріани – структурні, з достатньою

кількістю вологи і поживних речовин чорноземи легкого механічного складу,
окультурені торфовища. Малопридатні – важкі глинисті, заболочені і
перезволожені ґрунти. Сходи з’являються на 12-20 день після сівби. Через
14-20 днів після з’явлення сходів починає формуватися розетка листків.
Пізно восени листя відмирає. На другий і послідуючі роки життя відростання
валеріани починається при температурі 4-5°С; початок бутонізації через 30-
50 днів, цвітіння – 45-57 днів, дозрівання насіння – 90-100 днів.

В перший період вегетації валеріана найбільше потребує фосфору, в другий –

азоту і калію.
Технологія вирощування. Кращі попередники – чорний або зайнятий пар,
озимі зернові, зернобобові, рання картопля, вовчуг польовий, подорожник
великий, мак олійний. Для одержання повних дружніх сходів, знищення
бур’янів і збереження вологи повинен бути проведений ретельний обробіток
ґрунту в залежності від попередника і строку посіву.

Перед основним обробітком ґрунту вносять 40-50 т/га гною і мінеральні

добрива N45Р60К45.

Передпосівний обробіток ґрунту включає культивацію на глибину 5-6 см з

одночасним боронуванням, вирівнюванням і коткуванням, або проводиться
комбінованими агрегатами ВМП-5,6; РВК-3,6; “Славутич-8,8”, “Комбінатор”,
“Європак” та ін.

Сіють валеріану рано навесні, в другій половині липня або під зиму, з
одночасним внесенням в рядки суперфосфату в дозі 10-15 кг/га д. р. або
нітрофоску, нітроамофоску в дозі 5-7 кг/га д. р., овочевими сівалками СОН-
2,8; СКОН-4,2; СО-4,2, устаткованими приладами для сівби дрібного насіння
і обмежувачами глибини, з шириною міжрядь 45 см, глибиною заробки
насіння 0,5-1,0 см. Норми висіву: 7-8 кг/га стратифікованого насіння при
ранньовесняному та літньому строках сівби, 9-10 кг/га сухого свіжозібраного
насіння при сівбі під зиму. Оптимальна густота рослин перед збиранням має
становити 250-300 тис на гектар.

У післяпосівний період проводять роботи, пов’язані з розпушуванням

верхнього шару ґрунту, захистом посівів від бур’янів, шкідників та хвороб.

Догляд за посівами другого року вегетації включає ранньовесняне

боронування в 2-4 сліди, дві-три культивації з підживленням N30-45 рослин,
підгортання на 5-7 см, коли рослини досягнуть висоти 20-25 см. У фазі
масового стеблування обов’язковим є зрізання верхівок (вершкування), яке
сприяє суттєвому збільшенню урожаю сировини. Його проводять жатками
ЖРС-4,9; ЖВН-6,0; механізмами типу Е-280 або іншою спеціальною
технікою на висоті 10-15 см від поверхні ґрунту. Після цього проводять
окучування на 5-7 см.

Кореневище з коренями викопують восени (жовтень-листопад) або рано

навесні на початку відновлення вегетації. Перед збиранням надземну масу
скошують, потім пускають гичкозбиральні машини. Копають коріння
валеріанозбиральним комбайном ВК-3 або переобладнаним
картоплезбиральним комбайном.

Після збирання корені очищають від землі і швидко, щоб не втрачати

екстрактивні речовини, промивають у воді на мийних машинах, потім їх
розстеляють під навісом шаром 10-15 см і при активній вентиляції протягом
1-2 діб пров’ялюють, час від часу перегортаючи, щоб вони не запліснявіли і
не самозігрілися, потім досушування проводять у спеціальних сушарках при
температурі 35-40°С. Висушені корені повинні мати буре забарвлення зовні і
біле всередині, сильний валеріановий запах і солодко-гіркуватий смак.
Готову сировину зберігають при вологості 14-15%, строк придатності 3 роки.
Урожайність сухих коренів 15-25 ц/га.

Насіння валеріани збирають із посівів третього року життя, коли загальний

фон посівів набуде жовто-зеленого забарвлення. Квітконосні стебла зрізають,
сушать і обмолочують комбайнами. Урожайність 0,5-2,0 ц/га. У звичайних
умовах зберігання насіння валеріани швидко втрачає схожість. Уже через 5
місяців вона становить 60-70%, через 10 – 40-50%, а через 12-15 місяців – 0-
10%. Тому його слід зберігати у сухому приміщенні у щільно закритій, без
доступу повітря тарі.

Хімічний склад насіння та плодів виду Валер`яна лікарська (Valeriana

officinalis L.). Їх розповсюдження. Органічний спокій насіння.
У коренях переважно міститься до 2% ефірної олії, у кореневищі — вільна
ізовалер’янова кислота. Компонентом ефірної олії є складний ефір борнеола з
ізовалер’яновою кислотою — борнілізовалер’янат. Крім того, до складу
ефірної олії входять ізовалер’яновая кислота і борнеол, монотерпеновий
алкоголь мертинол у вільному стані й у вигляді ефіру ізовалер’янової
кислоти. Є біциклічні монотерпени (камфен, a-пінен), моноциклічні терпени
(L-лимонен, D-терпінеол). Містяться сесквітерпени, трициклічний
сесквітерпеновий спирт (кесиловий алкоголь або проазулен). У сировині
міститься біля 1% валепатріатів.

Рис. 1. Борнілізовалер’янат

Насіння валеріани не має стану спокою, тобто здатне проростати протягом

року.

Характеристика ювенільного етапу розвитку рослин виду Валер`яна

лікарська (Valeriana officinalis L.): умови, необхідні для проростання
насіння, тип проростання та ріст проростку. Ріст молодої рослини та
перехід до репродуктивного етапу.
Багаторічна рослина заввишки 2 м. Цвіте з травня по серпень, насіння
достигає в липні-вересні. Маса 1000 насінин — 0,5 г.
Насіння валеріани лікарської швидко втрачає схожість (за шість місяців цей
показник знижується з 99 до 50–60%). Стратифікація насіння не збільшує
його схожості, але прискорює проростання. Насіння валеріани не має стану
спокою, тобто здатне проростати протягом року.
У перший рік після висіву валеріана утворює прикореневу розетку, а на
другий — цвіте і дає насіння. Достигає воно нерівномірно, тому збирають
насіння за два-три заходи. На другий рік вегетації врожайність насіння
становить 0,8–1,4 ц/га; на третій — 2 ц/га, за умови, що рослини вчасно
прорідили через 30 см у рядку.
Валеріана витривала щодо морозів і не вимерзає навіть у зими без снігового
покриву. Чудово росте на родючих грунтах з добрим дренажем та високим
рівнем стояння грунтових вод, особливо за нейтральної або лужної реакції
грунту. Також валеріана добре росте на окультурених торфовищах та лучно-
болотних грунтах. Глинисті (як і легкі, бідні) грунти не придатні для
вирощування валеріани лікарської.
Для  отримання лікарської сировини валеріану вирощують один рік, на
насіння — два. Орють відразу ж після збирання попередників з добрим
обертанням пласта грунту на глибину 25–27 см. Навесні поле боронують у
два сліди, перед сівбою культивують, а після сівби боронують у разі масових
сходів бур’яну.
Під оранку вносять 20–40 т/га перегною, 60 кг/га фосфорних, 30–45 кг/га
азотних та калійних добрив (за діючою речовиною). Навесні під час
обробітку міжрядь валеріану підживлюють повним мінеральним добривом у
дозі 25 кг/га д.р. Удруге вносять лише фосфорні та калійні добрива перед
цвітінням.

Сіють валеріану напровесні, пізно восени або проти зими з міжряддями 40–
45 см, через 15–20 см у рядку. Норма висіву насіння — 7–8 кг/га, у разі сівби
проти зими — 9–10 кг/га. На легких грунтах сіють на глибину 2–3 см, на
важких — 1,5–2 см. У підзимових посівах насіння не загортають, але якщо
зима безсніжна, виникає загроза, що його визбирають птахи.
Валеріана добре росте у затіненні, що дає змогу вирощувати її під покривом
інших культур: вико-вівсяних сумішок на зелену масу, вівса на зерно тощо.
При цьому врожай коренів достигає майже такий самий, як і за чистої
культури валеріани. За даними ВІЛАР, урожай коренів (повітряно-сухих)
валеріани під вико-вівсом становив 21,3 ц/га, а на полі з чистою валеріаною
— 21,7 ц/га. В іншому досліді (під вівсом) одержали 30 ц/га коренів
валеріани та 27 ц/га зерна вівса, а чисті посіви валеріани дали 33,1 ц/га.
Покривні культури слід висівати одночасно з валеріаною у її міжряддях,
тільки різними сошниками на більшу глибину

Значення рослин виду Валер`яна лікарська (Valeriana officinalis L.) у

господарській діяльності людини. Обробка регуляторами росту з метою
регулювання продуктивності, стійкості рослин та якості продукції.
У медицині застосовують
відвар кореневищ з
коренями валеріани
лікарської, сухий екстракт,
настойку та комплексні
препарати: валокормід,
кардіовален, кардіофіт, краплі Зеленіна, конвалієво-валеріанові краплі, краплі
шлункові, зубні краплі. Сировина входить до заспокійливого і шлункового
зборів. Галенові препарати В.л. знижують збудливість ЦНС, регулюють
серцеву діяльність, знижують АТ, виявляють спазмолітичну і слабку
жовчогінну, десенсибілізувальну, глистогінну, вітрогінну дію, підсилюють
секрецію залоз травного тракту; їх застосовують при хронічних
функціональних розладах ЦНС, істерії, епілепсії, судомах, гострих
збудженнях із приводу психічної травми, при легких формах неврастенії та
психастенії, маніакально-депресивних станах, невралгії, нейродермітах,
хронічному розладі коронарного кровообігу, для лікування та профілактики
стенокардії, артеріальної гіпертензії, екстрасистолії, при пороках серця,
хворобах печінки та жовчовивідних шляхів, пов’язаних з порушенням
секреторної функції, клімактеричних розладах, при розумовій та фізичний
перевтомі, бронхіальній астмі, запаленні легень, спазмах шлунка, кишкових
коліках, діареї; у дерматології — при екземі, нейродерміті, свербінні шкіри,
кропив’янці, псоріазі; у стоматології — при превалюванні нервового
компонента в розвитку пародонтозу, у комплексній терапії хвороб ротової
порожнини. При передозуванні препаратів валеріани лікарської можливі
порушення серцевої діяльності, збудження нервової системи, головний біль,
надмірна сонливість, відчуття пригніченості, зниження працездатності.
Застосовують у гомеопатії та косметиці.

Під зяблеву оранку вносять 40 т/га гною, що значно збільшує урожай

коренів валеріани. Мінеральні добрива з розрахунку 15 кг/га азоту, 45 кг/га
фосфору і 45 кг/га калію також підвищують урожай коренів. Якщо валеріана
йде по неудобреному попереднику, рекомендується вносити З0—40 т/га
перепрілого гною разом з мінеральними добривами в кількості: фосфоту - 40-
50 кг/га, азоту і калію — по 25—30 кг/га.
Догляд за валеріаною простий: після
появи сходів міжряддя потрібно
розпушити, стежити, щоб не було
бур’яну, шкідників та хвороб. Удруге
культивують міжряддя після утворення у
валеріани 2–3 листків. Густі сходи
проріджують (боронуванням упоперек
рядків або вручну), залишаючи рослини
через 8–15 см. Протягом літа міжряддя обробляють тричі.
Існує розсадний спосіб вирощування валеріани: розсаду вирощують на
грядках, а потім пересаджують у поле. Цей спосіб значно підвищує врожай
коренів, але через трудомісткість він не набув масового застосування.
Валеріану уражують грибки Sclerotinia minor jos. та S.sclerotiorum (Liber)
Masse. Хвороба ушкоджує стебла (утворюється біле кільце внизу, стовбур
жовкне, листя в’яне і обвисає), а також коріння: воно гниє, тому рослини
легко можна висмикнути. За високої вологості повітря, що зберігається
тривалий час, хвороба уражує до 13% рослин.
На другий рік валеріану найчастіше уражує іржа (Uromyces valeriana Winter).
На нижніх листках та стеблі з’являються жовто-оранжеві плями. Для
боротьби з цією хворобою посіви обробляють бордоською сумішшю на
початковій стадії захворювання, повторюючи обробку через  15 днів, до
остаточного зникнення симптомів.
Валеріану уражує також борошниста роса (Erysiphe cichoracearum valeriana)
— білі плями на листі. Проти цієї хвороби посіви обпилюють порошком
сірки,  повторюючи обробку через 15 днів.
Щоб запобігти хворобам, валеріану не слід вирощувати на одному полі понад
три роки.
Валеріані завдають шкоди хрущі —травневий та західний. У травні жуки
відкладають яйця в середину стебла, після чого надземна частина рослини
гине. Щоб уникнути збитків, за перших ознак ураження шкідником сухі
стебла збирають і спалюють.
Валеріана вегетує довго, тому врожай збирають за два-три тижні до
замерзання грунту картоплезбиральними машинами або підорюють і
вибирають вручну. Перед збиранням низько скошують стебла.
Урожайність коренів валеріани становить 20–25 ц/га, а за найбільш
сприятливих кліматичних і агротехнічних умовах цей показник може сягати
понад 100 ц/га. Під час сушіння маса коренів зменшується у 4–5 разів.
Зібране коріння очищують від землі (витрушують), обрізають біля кореневої
шийки стебло. Після миття товсті корені розщеплюють на 2–3 частини.
Миють їх у проточній воді та провітрюють 1–2 дні розстеленим шаром 10–15
см завтовшки. Потім досушують у сушарнях за температури 35...40°С. За
вищої температури леткі олії випаровуються, що знижує якість сировини.
Вологість висушених коренів має бути 25–30%; ламкість під час згинання є
ознакою досягнення потрібної вологості.

Список використаної літератури

1. Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп.
ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана,
1991 р.).
2. Компендіум 2003 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н.
Коваленко, А.П. Викторова. — К., 2003; Корнієвська В.Г., Лесик І.П.
Ефірна олія валеріани лікарської // Фармац. журн. — 2000. — № 3;
Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический
состав, использование. Семейства Caprifoliaceae — Plantaginaceae. —
Л., 1990; Фурса Н.С., Зотов А.А., Дмитрук С.Е. Валериана в
фитотерапии. — Томск, 1998; Фурса Н.С., Корниевский Ю.И., Мазур
И.А. Валериана — корень жизни. — Запорожье, 1996.
3. https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1660/valeriana
4. https://propozitsiya.com/ua/z-polya-do-apteki
5. https://osvita.ua/vnz/reports/biolog/22700/