Відділ освіти Карлівськоїрайдержадміністрації

Карлівський районний методичний кабінет

Костишак Л.В.
вчитель фізики та
інформатики
Карлівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1
Полтавської обл..

Карлівка 2014
Укладач Костишак Лілія Віталіївна.: Підготовка до
олімпіади з астрономії, 183 с.
 Пропонований посібник містить теоретичний матеріал по
астрономії для підготовки до олімпіад. Також, наведено
багато задач із розв’язками різної тематики, які можна
використовувати для проведення шкільного туру
астрономічної олімпіади, при підготовці завдань для
екзамену з астрономії, для підготовки до районної та
обласної олімпіади, для позакласних заходів з фізики та
астрономії, астрономічних гуртків.
А також, завдання з розв’язками ІІ та ІІІ етапів
астрономічних олімпіад 2010-2013 р.р. у Полтавській обл..

ПЕРЕДМОВА

2
 Астрономія – наука, що вивчає рух, будову і розвиток
небесних тіл та їх систем. Нагромаджені нею знання
застосовуються для практичних потреб людства.
Астрономія - щаслива наука: вона, за висловом
французького вченого Араго, не потребує прикрас. Досягнення її
настільки захоплюючі, що не доводиться докладати особливих
зусиль для залучення до них уваги. Однак наука про небо
складається не тільки з дивних одкровень і сміливих теорій. Її
основу складають факти повсякденні, що повторюються день у
день.
Ми живемо в епоху освоєння космічного простору. Першою
людиною в світі, яка проклали шлях у космос, був Юрій
Олексійович Гагарін. Його політ на космічному кораблі
«Восток» 12 квітня 1961 року увійшов в історію людства як
визначна подія.
Але ще до польоту Гагаріна весь світ захоплювався першим
штучним супутником Землі, запущеним в Радянському Союзі. А
зараз численні супутники літають навколо Землі, міжпланетні
автоматичні станції відвідують не тільки Місяць, але і Марс і
Венеру. І хіба не вражаючі досягнення наших міжпланетних
автоматичних станцій «Венера-9» і «Венера-10», які повідомили
багато нових відомостей з поверхні загадкової планети і
передали на Землю її панорамні фотографії.
А яку велику наукову роботу виконують наші льотчики-
космонавти під час польотів на космічних кораблях і
довготривалих орбітальних станціях! Але завоювання
космічного простору тільки починається. Попереду ще велика
робота. І той, хто захоче присвятити себе завоювання космосу,
повинен вже тепер до цього готуватися.
Майбутнє України значною мірою залежить від сучасного
стану освіти, від сьогоднішніх учнів та молоді. Країна потребує
різнобічно та гармонійно розвинених, національно свідомих,
високоосвічених, життєво компетентних, творчих особистостей,
здатних до саморозвитку і самовдосконалення.
Протягом багатьох років астрономія, з незапам'ятних часів
викладання у школах, не мала "своєї" предметної олімпіади.
3
Іноді астрономічні завдання пропонувалися на олімпіадах з
фізики, але це траплялося рідко. Лише в Москві з 1947 року
проводилася Московська астрономічна олімпіада. В 1993 році в
Санкт-Петербурзі пройшла найперша експериментальна міська
олімпіада з астрономії. А у 1994 році відбулася перша Російська
олімпіада з астрономії та фізики космосу. Якщо відразу після
виникнення олімпіад їх завдання мали "класичний" характер, то
до настання XXI століття олімпіади стали істотно більш
«астрофізичними". В Україні астрономічна олімпіада почала
своє життя з 2011 року.
Предметна учнівська олімпіада з астроомії є однією з
традиційних і добровільних форм роботи сучасної шкільної
освіти, що реалізують бажання школярів перевірити свої знання,
здібності, уміння.
Метою запровадження учнівської олімпіади з астрономії є
пропаганда природничо-наукових знань, формування в учнів
інтересу та наукового підходу до вивчення астрономії і
пов'язаних із нею наук; виявлення та розвиток в учнів творчих
здібностей до науково-дослідницької діяльності, активізація всіх
форм позакласної та позашкільної роботи з учнями; підвищення
рівня фахової підготовки вчителів.
В даному виданні подано теоретичний матеріал по
астрономії для підготовки до олімпіад. Також, наведено багато
задач із розв’язками різної тематики, які можна використовувати
для проведення шкільного туру астрономічної олімпіади, при
підготовці завдань для екзамену з астрономії, районних та
обласних олімпіад, для позакласних заходів з фізики та
астрономії, астрономічних гуртків; завдання з розв’язками ІІ та
ІІІ етапів астрономічних олімпіад 2010-2014 р.р.
Якщо Ви вчитеся в 10-11 класах школи, то астрономічні
олімпіади чекають Вас. На них Ви зможете блиснути
астрономічною ерудицією, проявити свої творчі здібності, та й
просто отримати задоволення. Бажаю Вам успішно виступити на
олімпіаді
РОЗДІЛ 1. ТЕКСТОВИЙ МАТЕРІАЛ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ

4
КОРОТКИЙ ОГЛЯД БУДОВИ ВСЕСВІТУ
Сукупність досліджуваних астрономією об`єктів складає
Всесвіт.
Земля – тверде тіло, майже кулеподібної форми, оточене
атмосферою. Середній радіус 6370км, середня висота атмосфери
над поверхнею Землі 3000км. Обертається навколо осі, що
проходить через її центр і навколо Сонця. Відстань від Землі до
Сонця приблизно рівна 150000000 км приймається за одиницю
вимірювання і називається астрономічною одиницею (а. о.).
Місяць — тверде кулеподібне тіло, що обертається навколо
Землі, натуральний супутник. Розміри в 4 рази менше за розміри
Землі (1738 км). Відстань від Місяця до Землі 60 радіусів Землі.
Зовнішній вигляд Місяця з Землі постійно змінюється внаслідок
зміни взаємного розміщення Сонця і Місяця (це явище
називається фази Місяця).
Планети. Навколо Сонця на різних відстанях обертається 8
твердих кулеподібних тіл, подібних до Землі, які називаються
планетами. Планети розміщені ближче ніж Земля до Сонця
називаються нижніми (Меркурій 0.38а.о., Венера [♀] 0.72 а.о.).
Решта планет розміщені далі від Землі і називаються верхніми
(Марс [♂] 1.52 а.о., Юпітер 5.2 а.о., Сатурн 9.5 а.о., Уран 19.2
а.о., Нептун 30.1 а.о., Плутон 40 а.о.).
Меркурій, Венера, Марс за фізичними властивостями близькі до
Землі, тому носять назву планети земної групи. Решта, крім
Плутона дорівнює Землі, великі в порівнянні з Землею
утворюють групу планет-гігантів. Всі планети обертаються
навколо осей, що проходять через їх центри. Планети-гіганти
обертаються швидше навколо своєї осі, ніж планети земної
групи, внаслідок чого їх форма більше відрізняється від
сферичної. Швидкість руху планет по орбіті тим більша, чим
ближче планета до Сонця (за 1 рік Меркурій здійснює 4 оберти,
Юпітер здійснює 1 оберт за 12 років, Плутон 1 оберт за 250
років).
Супутники. Більшість планет мають по одному або декілька
супутників: Марс - 2, Юпітер - 12, Сатурн - 9, Уран - 5, Нептун -
2, у Плутона поки не знайдено, у Меркурія і Венери супутників
5
немає. Розміри супутників значно менші розмірів відповідних
планет. Наприклад супутники Юпітера Ганімед і Калісто, а
також супутник Сатурна - Титан (5070, 4750, 4850 км відповідно)
в порівнянні з планетою діаметри їх (0.036, 0.034, 0.042), тоді як
діаметр Місяця складає 0.27 діаметра Землі. Крім супутників,
навколо Сатурна обертається велика кількість маленьких
твердих частинок, що утворюють кільце Сатурна. Площини
орбіт супутників утворюють з площинами орбіт планет
невеликий кут (виняток: супутник Урана рухається в площинах
майже перпендикулярних площині орбіт планети). Напрямок
обертання супутників в більшості співпадає з напрямом руху
планети навколо Сонця (деякі супутники Юпітера, Сатурна і
Нептуна мають зворотній рух).
Астероїди. Малі планети з неправильною формою. Орбіти
астероїдів розміщуються переважно між орбітами Марса і
Юпітера, деякі близько підходять до орбіти Венери, а рідше
орбіти Сатурна. Діаметр самого більшого — Церери — 770 км.
Відомо більше 1600 астероїдів.
Комети. Навколо Сонця обертаються комети, що
зображають собою сукупність малих, твердих частинок (пилюка)
і газів. Особливістю багатьох комет є "хвіст" — витягнуте
утворення, що відходить від основної круглої частини ("голови")
комети. Маси і густини комет малі в порівнянні з планетами.
Орбіти комет зображаються дуже витягнутими еліпсами.
Метеорні тіла. Навколо Сонця по замкнутим орбітам
обертаються також невеликі тверді тіла — метеори. Вони
утворюються в просторі цілі потоки і деколи при своєму русі так
близько підходять до Землі, що падають на поверхню, а при
проходженні через атмосферу метеорне тіло сильно нагрівається
і згоряє (явище "падаюча зірка"). Деякі тіла досягають поверхні
Землі (називаються вони метеоритами).
Сонце — самосвітне тіло, яке посилає в світо1вий простір
велику кількість променевої енергії. Діаметр 1.4 106 км,
температура поверхні біля 60000, в центрі досягає 15 млн. град.
В надрах Сонця проходять ядерні реакції внаслідок високої
температури. Обертається навколо осі, що проходить через
6
центр і майже перпендикулярна до площини орбіти Землі
(повний оберт за 25 діб). Напрям співпадає з напрямом
обертання планет навколо Сонця.
Сонячна система. Сонце, планети і їх супутники, астероїди,
комети і метеорні тіла утворюють єдину систему тіл, динамічно
зв’язану силами притягання. Центральне тіло Сонце (mc= 1.98
1030 кг). Сумарна маса всіх тіл сонячної системи складає
0.0013mc. Більшість тіл сонячної системи розміщуються
приблизно в одній площині всередині кола радіусом 50а.о.
Зорі — самосвітні тіла, подібні до Сонця, розміщені за
межами сонячної системи. Найближча до Сонця зірка
знаходиться на відстані більше 200 000 а.о. Тому вводять нову
одиницю "світловий рік" — відстань на яку поширюється світло
за один рік 1 св.р. = 63204 а.о. = 9.463109 км. Розміри зір
різноманітні: в сотні раз більші і менші діаметра Сонця. Маси: в
першому наближенні їх можна рахувати однаковими, тому
густини дуже різні. Поверхнева температура лежить в діапазоні
від 3000 — 300000 і рідко 150000о. В надрах зір температура
вимірюється десятками мільйонів градусів. В залежності від
поверхневої температури зорі мають різний колір. Самі гарячі
мають голубуватий колір, менш гарячі — білий, подібні до
Сонця (60000 оС) — жовтий і найменш гарячі з поверхневою
температурою 4000 — 30000 — оранжеві і червоні. Відношення
кількості енергії, що випромінює Зірка, до енергії, що
випромінює Сонце називається світністю. Світність зірок
лежить в межах від 1/600000 до 400000.
Нестаціонарні зорі — у яких блиск, температура, діаметр
міняються з часом. Якщо ця зміна періодична, то зорі називають
цефеїдами. Якщо відстань між двома зорями є зрівняною з
розмірами сонячної системи, то такі зорі утворюють пару, або
подвійну зірку. Якщо три і більше, то маємо кратну зірку.
Більше половини всіх зір в околі Сонця подвійні, або кратні.
Туманності: величезні скупчення газу і пилу в світовому
просторі. Розміри різні і вимірюються тисячами і мільйонами
а.о. Деякі туманності мають правильну сферичну форму

7
(планетарні туманності). Густина туманностей дуже мала: 10-
23—10-24 г / cм3.
Галактика: сукупність туманностей і зірок, до якої
належить Сонце являє собою обмежену систему (150 млрд. зір).
Форма Галактики: від центра (сукупність зір сферичної форми)
відходять дві гілки (зорі і туманності) спіральної форми і
розміщені в одній площині, яка називається галактичною.
Наближено рахують, що всі зорі, що входять до складу
Галактики обертаються навколо його геометричного центра. Рух
з швидкістю 250 км/c і здійснює повний оберт (галактичний рік)
за 180 — 200 млн. років.
Інші Галактики. Крім нашої Галактики відомо біля 1010.
Сукупність всіх відомих галактик називають Метагалактикою.

*******

1. ЗОРЯНЕ НЕБО ТА РУХИ СВІТИЛ

1.1. ЗОРЯНЕ НЕБО, ЙОГО ВИДИМЕ ОБЕРТАННЯ.

8
 СУЗІР’Я
Сузір’я - це певна ділянка зоряного неба всередині деяких
встановлених меж.
Усе небо поділено на 88 сузір’їв, з яких 31 розташоване в
Північній півкулі, 48 в Південній, а решта 9 (Риби, Кит, Оріон,
Єдиноріг, Секстант, Діва, Змія, Змієносець та Орел) лежать по
обидва боки від небесного екватора. Їх назви пов’язані із:
Грецькою міфологією (Андромеда, Персей, Пегас, Кассіопея,
Цефей, Оріон… )
Назвами тварин ( Лев, Рак, Скорпіон, Кит, Орел, Лисичка,
Вовк, Дракон… )
Назвами предметів, які уявляють люди на візерунках
конкретної групи зір (Стріла, Трикутник, Терези, Ліра, Корона,
Щит, Чаша, Корабель…)
Найбільш відомі сузір’я: Велика та Мала Ведмедиці, Персей,
Пегас, Кассіопея, Цефей, Андромеда, Оріон, Північна та
Південна корони, Волопас, Малий та великий пси, Орел,
Дельфін,Геркулес, Ліра, Дракон, Центавр, Візничий, Кентавр …

ЗОРЯНІ ВЕЛИЧИНИ
Вдень небо здається блакитним тому, що флуктуації
густини повітря (внаслідок руху молекул) найсильніше
розсіюють голубі промені сонячного світла. За межами земної
атмосфери небо завжди чорне, і на ньому з кабіни космічного
корабля можна водночас бачити і зорі, і Сонце.
Зорі мають різний блиск і колір: білий, жовтий, червоний. Чим че-
рвоніша зоря, тим вона холодніша. Наше Сонце належать до
жонтих зір. Яскравим зорям стародавні араби дали власні імена.
Білі зорі: Вееа в сузір'ї Ліри, Альтаїр у сузір'ї Орла (їх
видно влітку і восени), Сіріус — найяскравіша зоря неба (його видно
взимку); ч е р в о н і зорі: Бетельгейзе в сузір'ї Оріона, Альдебаран
у сузір'ї Тельця (видно взимку), Антарес у сузір'ї Скорпіона
(видно влітку); жовта Капелла в сузір'ї Візничого (видно
взимку).
Видима зоряна величина - характеризує світловий потік, що
надходить на Землю від зорі.

9
 Зорям з найбільшим блиском приписують 1- у зоряну
величину ( їх всього 13 ). Дещо яскравішим 2-у і т.д. (їх близько
27).
Зорі, ледь помітні неозброєним оком, отримали 6-у зоряну
величину ( їх всього 6000). Сучасні методи спостереження дають
змогу виявити зорі до 28-ї зоряної величини.
Зоряні величини позначати літерою т, що
проставляється як показник степеня справа вгорі біля цифри,
яка вказує її числове значення . Таким чином, замість того, щоб
говорити про освітленість, яку створює зоря, астрономи
говорять: «блиск зорі дорівнює т зоряним величинам»
Встановлено, що зоряна величина т і освітленість Е
пов'язані залежністю
m = - 14m – 2.5 lg E
Абсолютна зоряна величина (М) — це така зоряна
величина, яку б мала зоря, якби перебувала від нас на відстані 10
пк (32,6св.р) М = m + 5 – lg r, де відстань до зорі, виміряна в
парсеках.
Найяскравіші зорі на небі: Найяскравіші зорі у сузір”ях
позначають грецькими буквами ( α, β, γ, δ і т.д. ).
 Найяскравіша зоря нічного неба – Сіріус (в перекладі з
грецької означає – виблискує), або ще її називають Альфа
Великого Пса. Розташована від нас на відстані 8,6 світлового
року, – одна з найближчих до нас зірок і сьома в порядку
віддаленості від Сонця. Діаметр цієї зорі майже вдвічі
більший від сонячного, температура на поверхні Сіріуса
складає близько 10 тисяч градусів (на видимій поверхні
Сонця вона рівна приблизно 6000 Кельвінів). Освічуваність
Сіріуса в 24 рази перевищує сонячну. Із-за відносної
близькості Сіріуса до нас, переміщення цієї зірки по небесній
сфері значно помітніше, ніж інших зірок: за останні дві
тисячі років зірка Сіріус змінила своє положення на небі
приблизно на 44 кутових хвилини.
 Дене́б Альфа Лебедя— найяскравіша зоря в сузір'ї Лебедя та
одна з найяскравіших зір на нічному небі, з зоряною
величиною +1,25m. Разом із зірками Вега й Альтаїр Денеб
10
 утворює "Літній трикутник", який добре видно у північній
півкулі літніми й осінніми ночами.
Точні вимірювання виявили, що є зорі, яскравіші за зорі
першої величини. Їх назвали зірками нульової зоряної величини:
Вега (α Ліри) має блиск 0m,14m, Альтаїр (α Орла) 0m,89, Рігель
(β Оріона) 0m,34. Але дві зорі ще яскравіші. Канопус (α Кіля) та
Сіріус (α Великого Пса) мають від'ємні зоряні величини, -0m,89
і -1m,58 відповідно.
 Ле́бідь (лат. Cygnus) — сузір'я північної півкулі неба.
Розташоване в смузі Чумацького Шляху. Інші назви: грец.—
курка, також іноді називають Північний Хрест.

ДОБОВЕ ОБЕРТАННЯ ЗОРЯНОГО НЕБА

Добове обертання зоряного неба (приміром із сходу на
захід) - позірне явище, що відбиває дійсне обертання земної кулі
навколо осі (із Заходу на схід).
Спостерігаючи за зоряним небом протягом певного часу
можна помітити, що воно обертається з усіма світилами
навколо уявної осі, яка проходить через точку, де
знаходиться спостерігач і деяку нерухому точку - полюс
світу, біля якої знаходиться Полярна зірка. За одну годину
небесна сфера обертається на 15 о , а за 4 хвилини - на
1о. Положення Полярної зорі прийнято вважати північним
полюсом світу Р. Діаметрально протилежна йому точка
називається південним полюсом світу Р′.
Якщо полюс світу P знаходиться в зеніті Z (рис.1), то зорі
рухаються по колах, паралельних горизонту. Тут зорі не
заходять і не сходять, їх висота над горизонтом незмінна.
На середніх широтах (рис.2) зорі сходять і заходять, але є й
такі, що ніколи не опускаються під горизонт. Якщо схилення
світила δ > (90 – φ) градусів, то воно перебуває над
горизонтом цілодобово (не заходить). Якщо δ < - (90 – φ)
градусів, то світило на горизонті зовсім не з’являється
(не сходить).

11
 Рис.1 Рис.2
На екваторі (рис.3) якби вдень не заважало Сонце, за добу
можна було б побачити сузір’я всього зоряного неба.

Рис. 3
РЕФРАКЦІЯ, ЇЇ ВИДИ
Рефракція — викривлення напрямку поширення світлових
променів, звукових, електромагнітних чи інших хвиль, що
зумовлена відмінностями у швидкості їх розповсюдження через
неоднорідність параметрів середовища (оптичну неоднорідність,
зміну температури, діелектричну проникність та ін.).
Стосовно світлових променів розрізняють такі види рефракції:
 астрономічну (відхилення променя від світила земною
атмосферою в напрямі більш щільних її шарів, в
результаті чого видимі зенітні відстані завжди здаються
меншими за істинні);
 земну, що відбувається в нижніх шарах атмосфери і
відчутно впливає на результати високоточних
геодезичних вимірювань;

12
  диференціальну, що виявляється як різниця впливу
загальної рефракції на візирні лінії під час вимірювання
відстаней далекомірами подвійного зображення.
1) Атмосферна рефракція, яка включає:
- Спотворення небесних координат світил;
- Необхідність поправки екваторіальних координат небесних
світил на рефракцію;
- Спотворення форми і кутових розмірів небесних світил по
висоті на сході й заході;
- Мерехтіння зірок;
- "Зелений промінь".
2) Розсіювання світла в атмосфері Землі, яке включає:
- Блакитний колір денного неба;
- Синій, бузковий колір вечірнього (ранкового) неба;
- Сутінки.
- Тривалість світлового часу доби (дня) завжди перевищує
проміжок часу від сходу до заходу Сонця;
- Білі ночі; полярний день і полярна ніч на високих широтах;
- Світіння нічного неба;
- Зоря; червоний колір зорі;
- Почервоніння дисків Сонця і Місяця на сході й заході.

1.2. АСТРОНОМІЧНІ ОДИНИЦІ ТА ВИМІРЮВАННЯ.

13
 ОДИНИЦІ ВІДСТАНЕЙ В АСТРОНОМІЇ
Геометричний спосіб
визначення відстаней грунтується
на явищі паралактичного зміщення.
Паралактичне зміщення –
уявне зміщення світила внаслідок
дійсного переміщення
спостерігача.
Горизонтальний паралакс –
кут, під яким із світила видно
радіус Землі, перпендикулярний до променя зору.
Відстань від центру Землі до світила D визначається за
формулою:
D = R / sin е .
Річний паралакс – кут, під яким із зорі видно радіус земної
Рис.4 орбіти.
Добовий паралакс – кут між напрямом на світило М з
будь-якої точки С земної поверхні й напрямком із центра О
Землі .
Астрономічна одиниця (а.о.) дорівнює середній відстані від
Землі до Сонця. 1 а.о. = 149 600 км.
Парсек (пк) – відстань, з якої середній радіус земної орбіти
під кутом ( одна секунда).
Світловий рік (св.р.) – відстань, яку проходить світло за
один рік, поширюючись зі швидкістю 300 000 км/с.
Зв’язок між астрономічними одиницями
1 пк = 3,26 св.р. = 206 265 а.о. = 3·1016 м.
1 св.р. = 0,03066 пк = 63240 а.о. = 9,5·1015м.

ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРІВ СВІТИЛ

14
 На малюнку Т – центр Землі, М – центр світла лінійного
радіуса r. За визначенням горизонтального паралакса, R – радіус
Землі із світила видно під кутом ρ. А радіус світила r видно із
Землі під кутом е.
sin e
r R
sin  .

Якщо ρ і е малі, то синуси пропорційні кутам, і можливо

e
r
написати  радіусів Землі. Цей спосіб можна застосовувати

лише тоді, коли видно диск світила. Знаючи відстань до світила і

вимірявши його кутовий діаметр, можна обчислити його
лінійний діаметр.
Якщо диск світила не видно, наприклад у астероїдів, то
діаметр його оцінюють наближено іншими способами.

15
 1.3. ПРАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ

ВИЗНАЧЕННЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ ШИРОТИ

Так як Земля має форму
кулі, вигляд зоряного неба в
місцевостях з різними
географічними широтами
(φ) різний і визначається
теоремою про висоту
полюса світу: кутова
к
відстань полюса світу від
горизонту , а для північної
півкулі полюс світу співпадає з Полярною зіркою, дорівнює
географічній широті місцевості h=φ.
Щоб визначити географічну широту місцевості, досить
визначити висоту Полярної зірки над горизонтом.

ОРІЄНТУВАННЯ
За компасом. Якщо ви, вирушаючи до лісу не забули
компас, якщо, входячи в ліс, відзначити напрямок руху і
погодити його з показаннями компаса проблем у вас не буде. І у
випадку втрати орієнтування, вважаючи положення стрілок
завжди постійним, просто рухається в зворотному напрямку.
Треба тільки не забувати: стрілка компаса показує не точно на
північ, а на 9-12° (чим ближче до Півночі - тим більше
відмінювання) на схід. Крім того, у місцевості перенасиченій
родовищами корисних копалин, можна одержати "блукання"
стрілки компаса. На жаль, до цього треба бути готовим.
По Сонцю (рис.4). Якщо немає
суцільного туману, положення Сонця
в ідзначити не важко. Знаючи, хоча б
приблизно, місцевий час, можна по
положенню світила опівдні відзначити
південний напрямок. Варто не забувати
Рис.4 невідповідності так називаного
16
астрономічного і місцевого часу. Останнє зрушено на 1 годину
уперед відповідно до відомого "декрету", так ще й на додачу
"гуляє" улітку ± 1 година. Але навіть з урахуванням цих
можливих відхилень ваша помилка у виборі напрямку не
перевищить 10-15°, що для самопорятунку цілком припустимо.
А якщо немає годинника (що цілком можливо), досить
пам'ятати, що опівдні тіні від предметів самі короткі. Можна
застромити на відкритому місці в землю паличку і відзначати
положення кінця тіні: сама коротка протягом дня тінь укаже на
північ.
По Місяцю. У багатьох посібниках з туризму приводяться
великі міркування про положення і фази Місяця щодо сторін
обрію відповідно часу доби і часу року. Співвідношення ці
настільки складні, що якщо ви не штурман-професіонал, і якщо
немає у вас на дні грибного кошика спеціальних розрахункових
астрономічних таблиць, те рекомендуємо (на підставі
багаторічного досвіду) викинути з голови саму ідею
орієнтування по Місяцю.
По зірках. Обмежимося найпростішим : сузір'ями Великої і
Малої Ведмедиці і Полярною зіркою. Ківш Великої Ведмедиці
знайти на зоряному небі нескладно. Далі треба думкою
продовжити нагору передню крайку ковша на 5 відстаней,
рівних цій крайці. У знайденій крапці і знаходиться Полярна
зірка. Вона ж є кінцевою зіркою в ручці переверненого ковша
Малої Ведмедиці. Напрямок на Полярну зірку і є напрямок на
північ. Щоб визначити географічну широту місцевості, досить
визначити висоту Полярної зірки над горизонтом.
По квартальних стовпах. Практично всі наші ліси ще в 40-
50-х роках були поділені на квадрати вузькими просіками,
пронумеровані, а на перетинанні квадратів установлені так
називані квартальні стовпи, що мають по чотири затеси,
спрямованих убік відповідних квадратів лісу. На затесах
зазначені цифри. Приміром , 35-36 і 88-89. Оскільки нумерація
йде з півночі на південь і з заходу на схід, по цифрах можна
визначитися в сторонах світла. Це досить надійний спосіб
орієнтування.
17
 По деревах, мурашникам, ягідникам:
 крони дерев з південної сторони густіше;
 лишайники і мохи віддають перевагу північній стороні
 стовбурів дерев, а також від до діла лежачих каменів;
 річні кільця на пні спиляного дерева товщі з південної
сторони;
 мурашники майже завжди знаходяться до півдня від
природного укриття дерев, пнів, кущів;
 південна сторона мурашника більш положиста, чим
північна;
 ягоди більш спілі на південних сторонах пнів, купин,
горбків.

1.4. НЕБЕСНА СФЕРА І ДОБОВИЙ РУХ СВІТИЛ

ТОЧКИ І ЛІНІЇ НЕБЕСНОЇ СФЕРИ

Зоряним небом називається сукупність небесних тіл, що
розташовані в космічному просторі.
Небесна сфера – уявна сфера довільного радіуса, з центром у
місці спостереження (рис.4).
Прямовисна лінія – основний
напрямок , зв`язаний з
спостерігачем проведений через
центр, який збігається з напрямом
сили тяжіння в пункті
спостереження.
Зеніт - точка, що знаходиться
над головою спостерігача і
визначається як точка перетину
прямовисної лінії, що проходить
через око спостерігача з небесною сферою (Z).
Надир - точка діаметрально протилежна зеніту (Z′).
Математичний горизонт - площина перпендикулярна до
прямовисної лінії і проходить через центр небесної сфери
18
називається площиною математичного горизонту, а лінія її
перетину з небесною сферою називається математичним
горизонтом.
Велике коло - переріз сфери площиною, що проходить через
її центр. Всі решта кола на сфері називаються малими колами, їх
радіуси менші.
Фізичний горизонт (реальний) - замкнута неправильна лінія,
яка обмежує видиму частину земної поверхні, що в рівнинній
місцевості і на морі здається плоскою. В рівнинній місцевості
висота спостерігача над поверхнею мала в порівнянні з R, то
різниця між математичним та фізичним горизонтами мала.
Перетин осі світу з небесною сферою дає дві точки, одна з
яких розміщена біля Полярної зорі (кутова віддаль 52`- ближче
до зеніту) називається північним полюсом світу (P).
Діаметрально протилежна точка – південним полюсом світу(P`).
Небесний екватор – велике коло, площина якого проходить
через центр допоміжної сфери перпендикулярно до осі світу. Він
поділяє поверхню допоміжної сфери на дві півкулі : північну та
південну.
Небесний меридіан – велике коло, що проходить через зеніт,
надир, північний та південний полюси світу. Він поділяє
допоміжну небесну сферу на дві півкулі: східну і західну.
Перетин небесного меридіану з математичним горизонтом
дає дві точки: ближча до північного полюсу світу називається
точкою півночі N, протилежна - точка півдня S.
Пряма, що з`єднує точки півночі і півдня називається
полудневою лінією.
Математичний горизонт перетинається з небесним екватором
в точці сходу E і точці заходу W. В точці сходу світило
розміщене на екваторі виходить при своєму русі з-за горизонту.
Вертикал (коло висоти) – півколо великого кола, що
проходить через зеніт і надир. Зокрема ZWZ`EZ
перпендикулярне до небесного меридіана – перший вертикал.

19
СИСТЕМИ КООРДИНАТ
Горизонтальна система координат.
Основні елементи (рис.5): коло математичного горизонту (NS),
вертикальна лінія (ZZ`) та точка півдня (S).
Азимут - кутова віддаль круга висоти світила від точки півдня.
Азимут А світила М відлічують від точки півдня S уздовж
горизонту в бік заходу до вертикала світила.
Можливі значення : 0o÷360o .
Висота світила - його кутова віддаль
від горизонту. Можливі значення h :
0o÷90o – якщо світило знаходиться
над горизонтом, 0o÷-90o – під
горизонтом в невидимій півсфері.

Перша екваторіальна система

координат.
Основні елементи (рис 6): коло
екватора (QQ`), вісь світу (PP`), та
південна точка екватора Q.
Схилення (δ). - кутова віддаль
світила від екватора.
Відлічується від екватора до світила.
Можливі значення 0o÷90o – в
північній півкулі і 0o÷-90o в південній
півкулі.
Годинний кут- кутова віддаль кола схилень від південної
точки небесного меридіану. (t).

20
 Годинний кут відлічується від південної точки екватора до
круга схилень за стрілкою годинника (на захід). Можливі
значення : 0o÷360o , або 0h÷24h (1h=15o). Схилення не залежить
від добового обертання Землі. Годинний кут змінюється
пропорційно часу. Ця система переважно використовується при
визначенні часу за спостереженням зір.
Друга екваторіальна система координат.
Основні елементи: коло екватора, вісь світу (PP`), точка
весняного рівнодення (γ).
Однією координатою залишається схилення, а друга
координата пряме сходження (α) - кутова віддаль кола схилення
від т.γ Відлічується від т.γ проти годинникової стрілки. Можливі
значення : 0o÷360o , або 0h÷24h.
Обидві координати не залежать від обертання Землі.
Використовується при складанні астрономічних каталогів
небесних об`єктів.

ЗОРЯНІ КАРТИ ТА КАТАЛОГИ

Зоряна карта – зображення сузір’я на площині. Щоб
створити зоряну карту, яка зображує на площині сузір'я, треба
виміряти координати зір. Координати зір відносно горизонту
змінюються. Потрібно взяти систему координат, що обертається
разом із зоряним небом. Це екваторіальна система координат.
Рухома карта складається з двох частин:
рухомого диска - зоряної карти (рис.5), який може обертатись
навколо осі, що проходить через його центр, і нерухомо
розташованого над ним накладного круга (рис.6). На карті
показані всі зірки яскравіші 3-ої зоряної величини, а також деякі
більш слабкі зірки, що доповнюють обриси сузір'їв до звичних.
Зірки зображені чорними кружечками різних розмірів: чим
яскравіші зірки, тим більш великі кружечки їх зображують.
Зірки в сузір'ях, як правило, позначені в міру зменшення їх
яскравості буквами грецького алфавіту α, β, γ і т.д.. Яскраві
зоряні скупчення представлені групами тісно розташованих
крапок, а яскраві туманності —штрихуванням. Молочний
Шлях зображений смугою, виконаною у вигляді крапок.
21
У центрі карти розташований Північний полюс світу і поруч з
ним Полярна зірка (α Малої Ведмедиці). Висота полюса світу
дорівнює географічній широті місця спостереження φ, а
полярна відстань точки зеніту на небесному меридіані р = 90° –
φ. Від Північного полюса світу через 300 ( 2 h ) розходяться
радіуси, що зображують кола схилення, у основі яких
проставлені числа, що позначають пряме сходження (α),
виражене в годинах. Початкове коло схилення, оцифроване
нулем (0h), проходить через точку весняного рівнодення,
позначену знаком ¡ (знак сузір’я Овна, у якому в давні часи була
ця точка ; тепер вона знаходиться в сузір’ї Риб). Діаметрально
протилежне коло схилення з прямим сходженням α = 12 h
проходить через точку осіннього рівнодення.

22
 Рис.5

Концентричні кола на карті з інтервалом в 300 зображують

Рис.6

небесні паралелі, а числа в точках їх перетину з нульовим і

12-годинним колами схилення показують їхнє схилення (δ),
виражене в градусах. Третя від полюса світу паралель, що має
нульове схилення, являє собою небесний екватор, усередині
якого розташована північна небесна півсфера, а поза ним —

23
пояс південної небесної півсфери до схилень δ= -450. Оскільки в
дійсності діаметри небесних параллелей менші діаметра
небесного екватора (на карті небесні паралелі південної
півсфери вимушено зображені великих розмірів), то вигляд
сузір'їв південного неба трохи спотворений, що варто мати на
увазі при вивченні зоряного неба. Зображення сузір’їв південної
півсфери у зв’язку з цим дуже розтягнуті і значно відрізняються
від звичного вигляду тих же сузір’їв на зоряному небі.
Екліптика зображена на карті ексцентричним овалом, що
перетинається з небесним екватором у двох точках – весняного і
осіннього рівнодень. Точки сонцестоянь на карті не зображені,
але їх легко відшукати: точка літнього сонцестояння лежить у
північній небесній півсфері, на перетині екліптики з 6-
годинним колом схилення; точка зимового сонцестояння лежить
у південній небесній півсфері, на перетині екліптики з 18-
годинним колом схилення.
На зовнішньому обрізі карти ( т. зв. лімбі дат) нанесені
назви місяців і дати. Напрям відрахунку місяців, дат і прямого
сходження здійснюється за обертанням стрілки годинника. У
цьому ж напрямку переміщається по екліптиці Сонце. Усередині
накладного круга (рис.7) накреслені оцифровані овали, що
перетинаються, а уздовж його зовнішнього краю (т.зв. годинного
лімба) через кожні 10m нанесені штрихи годинної шкали, за
якою можна робити відлік середнього сонячного часу Тm з
точністю до 5 хвилин. Напрямок відрахунку часу на цьому лімбі
проводять проти обертання стрілки годинника. Для переходу від
показів годинника до середнього часу необхідно
провести відповідний розрахунок. Крім того, на крузі позначені
основні точки горизонту: «схід», «північ», «захід», «південь».
Пряма, що проходить через точки півночі і півдня, відповідає
небесному меридіану, а точка перетину меридіана з прямою, що
сполучає точки «схід» і «захід», визначає положення Північного
полюса світу на карті.
Карту і накладний круг попередньо наклеюють на цупкий
картон, просушують і акуратно обрізують ( карту - уздовж
зовнішнього кола, круг – по обрису прямокутника, більша
24
сторона якого приблизно на 4 см довша за діаметр карти (можна
обрізування накладного круга також зробити по зовнішньому
колу, передбачивши для закріплення відповідні виступи). В
накладному крузі роблять внутрішній виріз по овалі,
оцифрованому числом, найбільш близьким до географічної
широти місцевості, у якій карта використовується.
Після цього зоряну карту насаджують її центром на штифт,
закріплений у центрі картонного (фанерного або пластмасового)
квадрата, а накладний круг прикріпляють до квадрата
зовнішніми краями так, щоб вміщена під ним зоряна карта могла
вільно обертатись. Доцільно для полегшення обертання зоряної
карти зробити так, щоб два невеликі протилежні сегменти карти
виступали за межі картонного квадрата. Контур овального
вирізу в накладному крузі (рис.6) відповідає лінії видимого
горизонту для заданої широти місця спостереження і його
основні точки позначені буквами “Південь” (Пд), “Захід”(3),
“Північ” (Пн)) і “Схід” (С). Між точками Пд і Пн можна
натягнути темну нитку, яка буде зображувати небесний
меридіан, причому ця нитка повинна обов'язково проходити
через Північний полюс світу. Тоді відрізок нитки, розташований
між Північним полюсом світу і точкою Пд, представлятиме
південну половину небесного меридіана, а інший її відрізок —
його північну частину. На нитці доцільно зазначити ( колірною
міткою або вузликом ) точку перетину з небесною паралеллю,
схилення якої дорівнює географічній широті місця
спостереження. Ця точка, що лежить поблизу центра вирізу
накладного круга, зобразить зеніт.
Щоб визначити вигляд зоряного неба в певний момент для
визначеної дати (дня року), досить повернути зоряну карту так,
щоб штрих моменту часу на годинному лімбі збігся зі штрихом
заданої дати на лімбі дат, і тоді зображення сузір’їв, які
міститимуться у внутрішньому овальному вирізі накладного
круга, відповідатимуть їх розташуванню над горизонтом на
небозводі в заданий момент. На самому контурі вирізу в його
східній частині, між точками Пд, С і Пн, розташуються висхідні
в цей момент зірки, а між його точками Пд, 3 і Пн — зірки що
25
заходять. Закриті накладним кругом зірки в цей момент
знаходяться під горизонтом. Для співставлення того, що видно
на південній стороні зоряного неба, з тим, що зображено на

Рис.7

рухомій зоряній карті її потрібно, тримаючи перед собою у

вертикальній площині, повернути так, щоб точка півдня
горизонту знаходилась внизу. Якщо ж дивитись на північну
сторону зоряного неба, внизу повинна бути точка півночі і т.д.
Використання рухомої карти зоряного неба значно полегшує
орієнтування спостерігача при вивченні зоряного неба, дає
можливість установити положення Сонця на екліптиці в задану
календарну дату, визначити початок, кінець і тривалість денної
26
частини доби на географічній широті спостереження та
з'ясувати, які світила з сталими екваторіальними координатами
знаходитимуться над горизонтом уночі того чи іншого дня року.
За допомогою рухомої карти зоряного неба та ефемерид
планет і Місяця, взятих з астрономічного щорічника, можна
наперед для будь-якої календарної дати визначити момент часу
сходу, кульмінацій і заходу планет, з'ясувати умови видимості
Меркурія, Венери, Місяця, визначити їх фази тощо.
Для знаходження наближених моментів часу верхньої і
нижньої кульмінацій, сходу і заходу зірок у різні дні року або,
навпаки, дати, у які зазначені явища відбуваються у задані
моменти часу, треба повернути карту так, щоб вибрана зірка
розташувалася на нитці-меридіані між Північним полюсом світу
і точкою півдня. Тоді штрихи часу і дат, які збігаються,
покажуть моменти верхньої кульмінації зірки в різні дні року.
Щоб знайти моменти нижньої кульмінації, досить до моментів
верхньої кульмінації додати 12h (точніше, 11h 58m).
Для визначення моментів часу сходу і заходу світила треба
повернути карту так, щоб світило знаходилося на східній (дуга
ПдСПн, схід) чи на західній (дуга ПдЗПн, захід) стороні
горизонту, тобто на внутрішньому вирізі накладного круга.
Визначення моментів настання розглянутих явищ у різні дати
покаже, що ці моменти у всіх зірок плавно змінюються протягом
року і через рік повертаються до вихідних значень.
Ті ж задачі можна вирішувати для Сонця і планет, для чого
варто нанести їхнє положення на карту. Щоб встановити
положення Сонця на екліптиці, досить прикласти лінійку до
Північного полюса світу і штриха на лімбі дат, який відповідає
заданій даті і знайти точку перетину лінійки з екліптикою. Для
визначення наближеного положення планет потрібно виписати з
астрономічного календаря-щорічника їх прямі сходження,
оскільки ці світила не відходять далеко від екліптики. Що
стосується Місяця, то його координати протягом доби завдяки
його швидкому переміщенню по небу значно змінюються і тому
визначення з допомогою рухомої карти в день спостереження
моментів його сходу, кульмінації і заходу позбавлено змісту. Їх
27
легко встановити для наступних днів, виписавши координати
Місяця із змінної частини астрономічного календаря і наносячи
їх (олівцем) на рухому карту або шляхом обчислення. Доцільно
порівняти отримані результати із спостереженнями. Обертаючи
диск зоряної карти, приведемо її в таке положення, щоб у
меридіані знаходилась точка весняного рівнодення. В цей
момент зоряний час, як відомо, дорівнюватиме 0h00m. Не
змінюючи положення карти, можна простежити за річною
зміною проміжку часу між початком зоряної і середньої діб,
беручи відповідні відліки середнього часу на накладному крузі
проти заданих календарних дат на зоряній карті.
Використання рухомої карти зоряного неба дозволяє
заздалегідь вибрати небесні об'єкти, доступні спостереженням, і
на основі цього, використовуючи астрономічний календар,
скласти програму чергових вечірніх спостережень.
Зоряні каталоги - списки зірок з вказівкою тих або інших
однорідних характеристик: екваторіальних координат (і їх змін),
зоряних величин, спектральних класів і ін.

КУЛЬМІНАЦІЇ СВІТИЛ. ВИСОТА СВІТИЛ У

КУЛЬМІНАЦІЇ
Кожне світило двічі перетинає
(або проходить) небесний
меридіан: один раз південну його
половину (t=0h=0o) і другий раз
північну його половину
(t=12 =180 ) (рис.7).
h o

Явище проходження світилом

південної половини небесного
меридіану називається верхньою
кульмінацією (лат. culmen– верх,
Рис.7 вершина). У цей момент висота
світила h найбільша, а z – найменша з усіх можливих на протязі
доби.

28
Нижньою кульмінацією називається проходження світил через
північну половину небесного меридіана.
Захід світила — зникнення світила під горизонтом.
Схід світила – поява світила з-під горизонту.
Висота світил у кульмінації (рис.8).
Дуже важлива проста формула зв’язку
висоти h світила у верхній кульмінації
з його схиленням δ і широтою
місцевості φ. Кут між полуденною
лінією і віссю світу дорівнює широті
місцевості φ. Вісь світу
перпендикулярна до площини
.8небесного екватора. Тоді нахил
площини небесного екватора до
горизонту,
дорівнює 90° — φ. Зоря М із
Рис.8.
схиленням δ , яка кульмінує на південь від зеніту, має у верхній
кульмінації висоту h = 900 - φ + δ.
Якщо зоря знаходиться на південь від екватора, то схилення
δ від’ємне.

ВИДИМИЙ РУХ СОНЦЯ. ЕКЛІПТИКА

Земля рухається навколо Сонця, а Місяць навколо Землі.
Екліптика - велике коло, по якому рухається на небі Сонце
протягом року відносно зір.
Рухаючись по екліптиці,
Сонце буває у точках зимового
і літнього сонцестояння; на
небесному екваторі - у точках
весняного і осіннього
рівнодення.

29
 Точка весняного рівнодення γ – точка перетину екліптики
Сонця і небесного екватора у східній півкулі (21 березня).

Точка осіннього рівнодення Ω- точка перетину екліптики і

небесного екватора в західній півкулі (23 вересня).
У день літнього сонцестояння (22червня) Сонце знаходиться
найдалі від небесного екватора в бік Північного полюса світу.
У день зимового сонцестояння (22 грудня) Сонце знаходиться
найдалі від небесного екватора в бік Південного полюса світу.
Добові шляхи Сонця над горизонтом у різні пори року.
Рис.9 На середніх широтах: На екваторі.

У дні рівнодень шлях Сонця над горизонтом дорівнює його

шляху під горизонтом, отже, тривалість дня і ночі однакові.
Зодіа́к (грец. звірине коло) — сукупність 12 сузір’їв, які
розташовані вздовж великого кола небесної сфери, по якому
відбувається видимий річний рух Сонця.
До зодіакальних сузір'їв належать Овен, Телець, Близнята,
Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг, Водолій,
Риби.

30
1.5. ЧАС І КАЛЕНДАР

ЧАС
Одна доба – проміжок часу, протягом якого Земля робить
повний оберт навколо своєї осі. Тривалість доби можна
визначити за допомогою світила або точки, фіксуючи моменти
двох послідовних кульмінацій, якщо відомі їх положення на
зоряному небі. Для визначення доби в наш час користуються
трьома допоміжними точками, а саме: точкою весняного
рівнодення, центром справжнього Сонця, точкою середнього
Сонця. Тривалість доби,— різна, тому доводиться вживати всі
три одиниці часу — зоряну добу, справжню сонячну добу і
середню сонячну добу.
Зоряний час – час, що минув від верхньої кульмінації точки
весняного рівнодення.
Зоряна доба – проміжок часу між двома послідовними
верхніми кульмінаціями точки весняного рівнодення. Зоряна
доба відповідає часу обертання Землі навколо своєї осі відносно
зір – 23 год. 56 хв.
Справжня Сонячна доба - проміжок часу між двома
послідовними однойменними кульмінаціями центра Сонця на
одному і тому ж меридіані. Сонячна доба дорівнює часу
обертання Землі навколо своєї осі відносно центра Сонця 24
години.
Тільки один раз на рік, у момент весняного рівнодення,
зоряний час співпадає з сонячним. За одну добу зоряний і
сонячний час розходяться на 4 хв., за місяць – на 120 хв., за рік –
на 24 год. У році зоряних діб на одну більше, ніж сонячних.
Справжнім сонячним часом у побуті користуватися
незручно. Тому введено поняття середнього Сонця. Середнє
Сонце – це фіктивна точка, яка рівномірно рухається вздовж
небесного екватора і за той же проміжок часу (рік), що і Сонце,
повертається до точки весняного рівнодення.

31
 Середня сонячна доба – проміжок часу між двома
послідовними нижніми кульмінаціями середнього Сонця.
Середній сонячний час – це час, що минув від нижньої
кульмінації середнього Сонця.
Рівняння часу - різниця між середнім і дійсним сонячним
часом; дорівнює різниці прямих сходжень дійсного і середнього
Сонця.
m = m 0 + h,
де m – середній час, m0 – дійсний час, h – висота світила, яка
дається на кожен день із довідника астрономії.
Всесвітнім, або світовим часом UT (“Universal Time”)
називається місцевий середній час грінвічського меридіану.
Позначається він через Т0. Ним користуються для обчислення
моментів початку і закінчення важливих астрономічних явищ і
даних, які потрібні в астрономічній практиці, геодезії,
мореплавстві та авіації. Вони публікуються в астрономічних
календарях, астрономічних щорічниках і довідниках.
Атомний час - час, виміряний в системі виміру часу що
базується на надстабільному еталоні частоти,де
використовуються електромагнітні коливання, які
випромінюють атоми ізотопу металу цезію-133 (133Сs).
За одиницю часу прийнято атомну секунду, що рівна тривалості
коливань, що відповідає резонансній частоті квантового
переходу надтонкої структури основного стану атома 133Сs*.
Атомна секунда прийнята за одиницю часу в Міжнародній
системі одиниць вимірів.
Універсальний координований час — основа
громадянського часу, що відрізняється на цілу кількість секунд
від атомного часу та на дробову кількість секунд від
Всесвітнього часу. Київський час відрізняється від всесвітнього
на +2 години.
Місцевий час –час, виміряний на певному географічному
меридіані Тλ. Місцевий час зв’язаний з всесвітнім часом
формулою
Т λ.  = Т0 + λ
де λ - довгота, визначена відносно грінвічського меридіану.
32
 У 1885 р. Міжнародна конференція 26 держав прийняла
систему поясного часу. За нею всю земну кулю було поділено на
24 годинні пояси з нумерацією від нуля до XXIII. Годинний пояс
простягається по довготі на 150.
Місцевий час середнього меридіана поясу, яким
користуються в усьому поясі, називається поясним часом.
Центральний меридіан (Гринвіцький меридіан) першого
поясу проходить на 150 на схід від Гринвіча (λ=150=1h), другий –
на 300(λ=300=2h) і т. д.
N – номер поясу – збігається із значенням довготи
середнього поясного меридіана, що виражена в годинах, і тим
самим спрощуються розрахунки. Позначають поясний час
буквою Тh. Він дорівнює: 
Тh = Т0 + N
Літній час був введений з метою раціональної організації
виробничого і суспільного життя великих індустріальних і
адміністративних центрів, рівномірного використання
потужностей електростанцій протягом доби, денного освітлення
для роботи і т. п. 16 червня 1930 р. Декретом Ради Народних
Комісарів стрілки годинників в усіх годинних поясах СРСР були
переведенні на одну годину вперед.
Зв’язок декретного часу із всесвітнім виражається
співвідношенням
ТД = Т0 + N + 1h,
а також ТД = ТМ - (λ - N - 1h) .
Міжнародна Лінія зміни дат — умовна лінія на поверхні
Землі навпроти Гринвіцького меридіана, при перетині якої дата
змінюється на один день вперед або назад.
Для тривалих проміжків часу використовують поняття року.
Тропічний рік - проміжок часу між двома послідовними
проходженнями справжнього Сонця через точку весняного
рівнодення (γ) .
Т γ = 365 діб 5 год. 48 хв. 46с .
Т γ =365 ,2422 с.д.д. (середньої сонячної доби).
d

Зоряний рік - проміжок часу за який Земля зробить один

повний оберт навколо Сонця відносно нерухомих зір.
33
 Т=365 діб 6 год. 9 хв. 10с .
Т=365d,2568 с.д.д.
КАЛЕНДАР
Календар - певна система лічби проміжків часу з поділом їх
на окремі періоди – роки. місяці, тижні, дні.
Існують: місячний, місячно-сонячний, сонячний.
Сонячний календар.
У сонячному календарі основною одиницею часу є
тривалість тропічного року (365,2422 середньої доби) або 365
днів 5 год. 48 хв. 46 с.– період обертання Землі навколо Сонця
відносно точки весняного рівнодення . Сучасний календар
належить до сонячних.
Місячний календар.
Найдавніший календар. Зародився в племенах, які вели
кочовий спосіб життя. Місяць починався з “молодика” і
продовжувався 29 або 30 днів. Рік складається з 12 місяців.
Тривалість астрономічного року 354,367 доби (6 місяців по 30
діб, 6 місяців по 29 діб). Щоб врахувати залишок, кожні 30 років
11 разів рівномірно додають по одному дню. Простий рік – 354
доби,високосний – 355 діб.
Місячно-сонячний календар — це комбінація сонячного і
місячного календаря. Календар офіційно використовується лише
в Ізраїлі.
Порядкові номери років у календарях ведуться від
умовного початку, що називається ерою. Відомо понад 200
різних ер. Єгиптяни рахували ери по рокам початку правління
фараонів, китайці – початки правління фараонів, римляни,
наприклад, лічили спочатку за іменами консулів, далі — "від
заснування Риму" (відповідає 753 р. до н. е.). У християнській
релігії введено початок від "створення світу" (5508 р до н. е.),
але в VI ст. прийнято нову еру — від народження Христа, якою
користуються у багатьох країнах.
Юліанський календар
Сучасний календар складається з основних елементів
сонячного римського календаря, який був розроблений
олександрійським астрономом Созігеном і введений в 45 p. до н.
34
е. Юлієм Цезарем. Рік у ньому становив 365,25 сонячної доби,
причому для зручності лічби запропоновано вважати три роки
по 365 діб, а кожний четвертий рік по 366 діб. Роки з 365 добами
названо простими, а з 366 — високосними. Всі роки, номери
яких діляться на 4, вважались високосними.
Григоріанський календар
У юліанському календарі різниця між календарним і
тропічним роком дорівнює 0,0078 доби або 11m14s; за 128 років
вона збільшується до 1 доби. На кінець XVI ст., відставання
становило вже 10 діб. Італійський професор математики Луїджі
Ліліо Гараллі .запропонував проект нового календаря, який і був
затверджений папою римським Григорієм XIII у 1582p.
Новий календар став називатися григоріанським, або "новим
стилем", на відміну від юліанського календаря, або "старого
стилю". У папській буллі наказувалось вважати наступний після
4 жовтня 1582 p. день не 5, а 15 жовтня. Так було ліквідовано 10
днів відставання. Щоб надалі не допускати відставання,
домовились з кожних 400 років вважати високосними не 100, як
в юліанському календарі, а 97 років і вважати простими ті вікові
роки, в яких число сотень не ділиться на 4 без остачі, наприклад
1700, 1800, 1900. У Радянській Росії щоб ліквідувати відставання
в 13 діб, день після 31 січня 1918 p. стали вважати не 1, а 14
лютого.
Григоріанський календар має ряд недоліків: неоднакова
тривалість місяців, різна кількість робочих днів на місяць, дні
тижня припадають з року в рік на різні числа місяця. Вони
породжують незручності в житті людей, ведуть до великих
невиправданих витрат, тому що ускладнюють обчислення
процентів по банківських операціях, по страхових розрахунках,
по виплатах робітникам і службовцям з фондів соціального
страхування і т.п.
Новий проект під назвою Всесвітнього календаря було
схвалено лише у 1954 p. Економічною і Соціальною радою
ООН. Структура Всесвітнього календаря така: у році 12 місяців з
тими самими назвами; тиждень залишається семиденний; рік
поділено на 4 квартали по 91 дню; кожний квартал складається з
35
трьох місяців; перший місяць має 31 день, два наступних — по
30 днів; 1 січня завжди припадає на неділю; квартали
починаються з неділі і закінчуються суботами. Кількість
робочих днів на місяць — 26.
Отже, 4 квартали у Всесвітньому календарі мають 364 дні,
тобто на один день менше від простого року у григоріанському
календарі. Цей день рекомендовано вважати міжнародним
святом — Днем миру і дружби народів, або днем Нового року.
Встановлюється він між 30грудня і 1 січня. У високосному році
слід додати ще один неробочий день поза датами місяця —
(після 30 червня) — День високосного року.
Проект Всесвітнього календаря, схвалений більшістю країн,
проте не прийнятий, бо США і Англія не погодились з ним "з
політичних і релігійних міркувань".

1.6. ЗАКОНИ РУХУ НЕБЕСНИХ ТІЛ

СИСТЕМИ СВІТУ
Системою світу називають уявлення про розташування у
просторі і рух Землі, Сонця, Місяця, планет, зір та інших
небесних тіл.

Рис.9 Рис.10
Геоцентричні системи світу (рис.9):
Аристотеля (384 -322 рр. до н.е.)авколо Землі, яку вчений
вважав центром Всесвіту, обертаються прозорі тверді сфери, до
яких прикріплені Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Юпітер та

36
Сатурн. На восьмій сфері розташовані всі зорі,а на дев’ятій –
“двигун”, який обертає всі сфери.
Птолемея (бл. 90-160 рр. н.е.) У центрі Всесвіту розміщена
нерухома Земля. Навколо неї рухаються по колах – диферентах –
Місяць і Сонце. Планети Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і
Сатурн рівномірно рухаються по малих колах – епіциклах,
центри яких обертаються навколо Землі по відповідних
диферентах. Система проіснувала 1300 років.
Геліоцентрична система світу (рис 10).
За Коперником (1473-1543р). Земля обертається навколо
своєї осі і разом з іншими планетами - навколо Сонця, причому
періоди обертання та радіуси планет різні.

ЕЛЕМЕНТИ ОРБІТ НЕБЕСНИХ ТІЛ ТА ЇХ

ГЕОМЕТРИЧНЕ ПОДАННЯ
Еліпс – плоска замкнена крива, що складається з точок, сума
відстаней від яких до двох даних точок F1 і F2, що є фокусами
еліпса, є величиною сталою.

Рис 11.
Точка О – центр еліпса.
Відрізок АР = 2а– велика вісь еліпса.
ОР = ОА = а – великі півосі еліпса.
OF1
e
Відношення OA - ексцентриситет еліпса,

характеризує його витягнутість. Якщо е = 1, то другий фокус

37
еліпса віддаляється до нескінченності і еліпс стає параболою.
Якщо е >1, орбіта руху буде гіперболою.
Радіус-вектор точки – відрізок, що з’єднує довільну точку
еліпса з одним з його фокусів.
Афелій – найдальша від Сонця точка траєкторії планети.
Перигелій – найближча від Сонця точка траєкторії
Середня відстань від Сонця – середнє арифметичне її
афелійної та перигелійної відстаней. Вона дорівнює великій
півосі орбіти планети:
Лінія АР називається лінією Апсид.

ЗАКОНИ КЕПЛЕРА
1. Орбіти планет є еліпсами зі спільним фокусом, у якому
міститься Сонце (рис.11).

2. Радіус-вектор планети за однакові проміжки часу описує

рівні площі (рис.12 )

Рис.12
3. Квад рати зоряних періодів обертання планет відносяться як
куби великих півосей їхніх орбіт.
T12 a13

T22 a 23

Вид орбіти, яку описує тіло, залежить від його швидкості в

даному місці орбіти.

38
КОСМІЧНІ ШВИДКОСТІ НА ПОВЕРХНІ НЕБЕСНИХ ТІЛ
ТА У ПРОСТОРІ
Перша космічна швидкість (швидкість тіла по колу біля
центра тяжіння) - швидкість, яку надають тілам , що
запускаються як штучні супутники Землі.
GM з
1   qRЗ  8км / с
R з2

Друга космічна швидкість – швидкість, яка у 2 разів біль

за першу, при якій тіло назавжди відійде від Землі і може стати
супутником Сонця.
ύ2 = 11 км/с.
Тіло рухатиметься по параболі. При ще більшій швидкості – по
гіперболі.

РУХ ШСЗ ТА АМС

Штучний супутник Землі (ШСЗ)– космічний апарат, що
обертається навколо Землі по
геоцентричній орбіті.
Для руху по орбіті навколо
Землі апарат повинен мати
початкову швидкість, рівну або
трохи більшу першої космічної
швидкості.Польоти ШСЗ
виконуються на висотах до
декількох сотень тисяч кілометрів.
Нижню межу висоти польоту ШСЗ обумовлює необхідність
уникнення процесу швидкого гальмування в атмосфері.
39
 Період обертання супутника по орбіті в залежності від
середньої висоти польоту може становити від півтора годин до
декількох діб. Особливе значення мають супутники на
геостаціонарній орбіті, період яких строго дорівнює добі і тому
для наземного спостерігача вони нерухомо «висять» на
небосхилі, що дозволяє позбавитися від поворотних пристроїв у
антенах.
Розрізняють такі види супутників:
 Астрономічні супутники – супутники, призначені для
дослідження планет, галактик та інших космічних об’єктів.
 Біосупутники – супутники, призначені для проведення
наукових експериментів над живими організмами в умовах
космосу.
 Дистанційного зондування Землі.
 Космічні кораблі – пілотовані космічні апарати.
 Космічні станції – довготривалі космічні кораблі.
 Метеорологічні супутники – супутники , призначені для
передачі даних з метою передбачення погоди, а також для
спостереження клімату Землі.
 Малі супутники – супутники малої маси (менше 1 або 1,5 т).
включають міні супутники (більше 100 кг), мікросупутники
(більше 10 кг) і наносупутники (легше 10 кілограм).
 Розвідувальні супутники.
 Навігаційні супутники.
 Супутники зв’язку.
 Телекомунікаційні супутники.
 Експериментальні супутники.
10 лютого 2009 року вперше в історії відбулося зіткнення
супутників. Зіткнулися російський військовий супутник, і
робочий американський супутник телефонного зв’язку.
Зіткнення відбулося у небі над північною частиною Сибіру. В
результаті утворилося дві хмари з дрібних уламків і фрагментів
загальною кількістю близько 600.

40
 Автоматична міжпланетна станція — безпілотний
космічний літальний апарат,
оснащений складним
комплексом радіотехнічної,
фототелевізійної та наукової
апаратури, спеціальною
системою орієнтації, пристроями
програмного управління
роботою бортової апаратури,
системою автоматичного
регулювання теплового режиму всередині станції та джерелами
енергоживлення.
4 жовтня 1959 року в Радянському Союзі було проведено
третій успішний запуск космічної ракети місячної програми і
першої автоматичної міжпланетної станції — «Луна-3». Метою
її запуску було розв'язання ряду проблем по дослідженню
космічного простору. Найважливішою з них було одержання 7
жовтня 1959 року фотографічного зображення поверхні Місяця.
Особливий науковий інтерес являло одержання фотографії тієї
частини поверхні, яка внаслідок особливостей руху Місяця
зовсім недоступна для земних спостерігачів, а також частини
поверхні, яку видно з Землі під такими малими кутами, що вона
не може бути достовірно вивчена.
Автоматична міжпланетна станція складалась з: корпусу,
двигуну системи орієнтації, ілюмінатора та фотографічних
апаратів, сонячного давача, секції сонячної батареї, жалюзі
системи терморегулювання, теплових екранів, антен, наукових
приладів.
Для детального вивчення космічного простору і одержання
фотографічного зображення Місяця була створена автоматична
міжпланетна станція, яка з допомогою багатоступінчастої ракети
була виведена на орбіту, що огинала Місяць. В точній
відповідності з розрахунком автоматична міжпланетна станція
пройшла на відстані кількох тисяч кілометрів від Місяця і
внаслідок його притягання змінила напрям руху, що дало змогу
одержати траєкторію польоту, зручну як для фотографування
41
невидимого з Землі боку Місяця, так і для передачі на Землю
одержаної наукової інформації.
Наукові дослідження, проведені з допомогою автоматичної
міжпланетної станції, дозволили одержати значну кількість
матеріалів. Уперше в історії вдалося заглянути на ту частину
поверхні Місяця, якої ніколи не спостерігали з Землі.
Серії АМС
Найвідомішими АМС є апарати серій: «Вояджер», «Венера»,
«Луна», «Маринер», «Піонер», «Вікінг», «Галілео», «Вега».

ВИЗНАЧЕННЯ МАС НЕБЕСНИХ ТІЛ

Маса — одна з найважливіших характеристик небесних
тіл. Але як можна визначити масу небесного тіла?
Ньютон довів, що точнішою буде така формула
третього закону Кеплера:
T12 M 1  m1 a13
 
T22 M 2  m2 a 23

де М1 і М2 — маси будь-яких небесних тіл, а т1і т2 —

відповідно маси їхніх супутників. Зокрема, планети є
супутниками Сонця. Ми бачимо, що уточнена формула
цього закону відрізняється від наближеної наявністю
множника, який містить маси. Якщо під М1 = М2 = М
розуміти масу Сонця, а під т1 і т2—'маси двох різних
M  m1
планет, відношення M  m2 мало відрізнятиметься від

одиниці, бо т 1 і т г дуже малі порівняно з масою Сонця.

При цьому точна формула помітно не відрізнятиметься від
наближеної. Уточнений третій закон Кеплера дає змогу
визначити маси планет, що мають супутників, і масу
Сонця.

42
 Щоб визначити масу Сонця, перепишемо формулу
цього закону в такому вигляді, порівнюючи рух
Місяця навколо Землі з рухом Землі навколо Сонця:
TЗ2 M с  m З a З2
 
Tс2 mЗ  mМ a М2 .

де ТЗ і а3 — період обертання Землі ( р і к у добах) і велика пів-

віс.її орбіти; Т М і а М - період обертання Місяця
навколо Землі і велика піввісь його орбіти; Мс — маса
Сонця, тЗ — маса Землі, тМ — маса Місяця. Маса Землі дуже
незначна порівняно з масою Сонця, а маса Місяця мала (1:81)
порівняно з масою Землі. Тому другі доданки в сумах
можна відкинути, не роблячи великої похибки.
MC
Розв’язавши рівняння відносно mЗ маємо:

3 2
MC  a3   ТЗ 
  : 
mЗ  a M   Т М  .

За цією формулою визначають масу Сонци, подану в

масах Землі. Вона становить 330 000 мас Землі.
Для порівняння мас Землі та іншої планети,
наприклад Юпітера, треба у вихідній формулі індекс 1
віднести до руху Місяця навколо Землі, а індекс 2— до руху
будь-якого супутника навколо Юпітера.
Маси планет, що не мають супутників, визначають за
тими збуреннями, які спричиняють вони своїм
притяганням у русі сусідніх з ними планет або в русі
комет і астероїдів.

43
1.7.ВИДИМИЙ РУХ ПЛАНЕТ, ТА ЇХ КОНФІГУРАЦІЇ

ПЕРІОДИ ОБЕРТАННЯ ПЛАНЕТ

Зоряний або сидеричний період – період обертання планет
навколо Сонця відносно зір.
Синодичний період обертання планет) — це проміжок
часу між двома послідовними однаковими конфігураціями
планети.

КОНФІГУРАЦІЇ ПЛАНЕТ
Характерні розміщення планет, Землі і Сонця називаються
конфігураціями. По відношенню до Землі поділяють планети на
внутрішні та зовнішні. Внутрішні або нижні планети:Меркурій,
Венера. Зовнішні або верхні планети: Марс, Юпітер, Сатурн,
Уран, Нептун, Плутон.

Конфігурації внутрішніх планет

(рис.13).
1 – верхнє сполучення;
2 – нижнє сполучення;
3 – східна елонгація;
4 – західна елонгація.
Конфігурації, при яких планета
може опинитися на одній прямій із
Сонцем та Землею, перебуваючи або
між ними, або за Сонцем називаються Рис.13
відповідно нижнім або верхнім
сполученням.
Кутова відстань планети від Сонця
називається елонгацією. Розрізняють
східну та західну елонгацію.
Конфігурації зовнішніх планет.
(рис.14).
Рис.14
1 – сполучення;

44
2 – протистояння;
3 – східна квадратура;
4 – західна квадратура
Конфігурації, при яких планета,
розташовуючись на одній прямій із Сонцем та Землею, може
опинитися або за Сонцем (відносно Землі), або проти Сонця
називаються віповідно сполученнями або протистояннями.
Квадратура – це така конфігурація, за якої кут між
напрямками на планету і на Сонце прямий. Є східна і
західна квадратури.

РУХ МІСЯЦЯ
Місяць рухається навколо Землі в той самий бік, в який
Земля обертається навколо своєї вісі. Щодоби Місяць
зміщується на схід відносно зір приблизно на 13 градусів.
Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називаються
фазами. Фази залежать від відносного розташування Землі ,
Місяця й Сонця.

Молодик – фаза, коли місяць знаходиться між Землею і

Сонцем. У цей момент він невидимий для земного спостерігача
Повна - протилежна точка орбіти Місяця, у якій його
освітлена Сонцем півкуля видима земному спостерігачеві
повністю.

45
 Проміжні фази – положення Місяця між молодиком і
повною, коли земний спостерігач бачить більшу або меншу
частину освітленої півкулі, їх називають чвертями.
Зоряний або сидеричний місяць - період обертання Місяця
навколо Землі відносно зір. Він становить 27,3 доби.
Синодичний місяць – проміжок часу між двома
послідовними однаковими фазами Місяця. Він дорівнює 29,5
доби.
Сонячна доба на Місяці дорівнює синодичному періоду –
приблизно
2 земних тижні і 2 земних тижні ніч.

МІСЯЧНІ І СОНЯЧНІ ЗАТЕМНЕННЯ

Місячне затемнення відбувається, коли Земля перебуває
між Сонцем і Місяцем і Місяць «входить» в тінь від Землі. Якщо
Місяць, обертаючись навколо Землі повністю проходить через
повну тінь від Землі, сонячне проміння упродовж певного часу
взагалі не потрапляють безпосередньо до його поверхні. Ціла
поверхня Місяця в цьому разі стає темною і відбувається повне
затемнення Місяця. Останнє повне затемнення Місяця, видне в
Україні — 15 червня 2011 року.
Якщо тільки частина Місяця заходить в тінь від Землі,
наступає затемнення часткове.
Якщо Місяць заходить тільки в напівтінь Землі, затемнення
називають півтіньовим.
Час тривання повного затемнення Місяця може бути
різним — максимально 1 година і 40 хвилин. Підраховано, що
між 1207 роком до н. е. і 2162 роком нашої ери, тобто впродовж
3369 років, відбулося 8000 сонячних затемнень і 5200 затемнень
Місяця. Таким чином 3 затемнення Сонця припадає 2
затемнення Місяця. Поширена думка, що затемнення Сонця
спостерігається рідше, ніж затемнення Місяця. Але це не так.
Протягом року відбувається не менше двох затемнень Сонця, а
за певних умов — чотири. Натомість протягом року може
відбутись не більше трьох затемнень Місяця, але може випасти
так, що не відбудеться й жодного (навіть часткового). Однак для
46
даного місця спостереження затемнення Місяця спостерігається
частіше, ніж затемнення Сонця. Причиною цього є той факт, що
останнє спостерігається лише у смузі, шириною до 300 км для
повних затемнень. Натомість затемнення Місяця видно
повсюдно, де Місяць перебуває над горизонтом
Затемнення Сонця відбувається, коли Місяць знаходиться
між Сонцем і Землею і тим самим затьмарює сонячне світло
Часткове затемнення — відбувається тоді, коли
спостерігач не знаходиться достатньо близько до лінії, що
з'єднує Сонце i Місяць, щоб потрапити в повну тінь від Місяця,
потрапляючи лише в напівтінь.
Повне затемнення  — відбувається тоді, коли спостерігач
знаходиться в тіні Місяця. В цьому випадку можна спостерігати
сонячну корону. Це можливо завдяки тому, що видимі кутові
розміри Місяця лише трохи більші за кутові розміри Сонця i у
випадку повного затемнення, Місяць затьмарює повністю диск
Сонця, але не затьмарює корони.
Кільцеподібне затемнення  — відбувається тоді, коли, як і у
випадку повного затемнення, спостерігач знаходиться дуже
близько до лінії, що з'єднує Сонце i Місяць. На відміну, однак,
від повного затемнення, у випадку кільцеподібного затемнення
кутові розміри Місяця є меншими за кутові розміри Сонця. Це
відбувається, коли затемнення припадає на час, коли Місяць
знаходиться поблизу апогею своєї орбіти, або на далекій віддалі
від Землі.
Кільцеподібне-повним затемненням називається
затемнення, яке в певних місцях Землі затемнення
спостерігається як повне, a в інших як кільцеподібне. Тільки
близько 5 % усіх затемнень є кільцеподібно-повними.
Протягом року відбувається (в якомусь місці Земної кулі)
щонайменше два затемнення Сонця, але не більше п'яти (при
цьому не більше трьох — повні). Наприклад у 1993 році
відбулося два затемнення, а в 1935 — п'ять. Згідно зі
статистикою, в кожному конкретному місці повне затемнення
Сонця спостерігається в середньому раз на 370 років. В той же
час в окремих регіонах це явище може спостерігатися й частіше і
47
навіть два роки поспіль (наприклад у Брісбені в Австралії (5
квітня 1856 i 25 березня 1857) або на узбережжі Анголи (21
червня 2001 і 4 грудня 2002).
Сарос - проміжок часу, через який повторюється
послідовність сонячних і місячних затемнень. Сарос складає 18
років 10,3 (або 11,3) доби (в залежності від кількості високосних
років у періоді). Впродовж кожного саросу буває 43 сонячних і
25–29 місячних затемнень.

ПРИПЛИВНІ ЯВИЩА
Динамічний вплив Місяця на Землю позначається у явищі
припливів, які полягають у тім, що рівень океану в кожній
крапці помітно змінюється двічі в добу, піднімаючись і
опускаючись.
Такі коливання відбуваються й у закритих морях, але завдяки
своїй незначності вони проходять непомітно. Ці підняття й
опускання води не супроводжуються виникненням морських
течій, а являють собою хвилю з характерним коливанням у
кожній крапці.
Підняття води одержали назву припливу, опускання її
називаються відливом. Висота припливу в деяких місцях досягає
значної величини.
Сила притягання Місяця за законом всесвітнього тяжіння
викликає припливи й відливи. Припустимо для простоти, що
Земля вся покрита водною оболонкою. Тоді крапки океану,
найближчі до Місяця, будуть притягатися із силою більшої, ніж

48
центр Землі, і центр Землі буде притягатися із силою більшої,
ніж самі вилучені від Місяця крапки Землі. Під впливом різниці
цих сил водна оболонка Землі витягається в напрямку до
Місяця, утворюючи два виступи, які і являють собою гребені
приливних хвиль.
Сонце, так само як і Місяць, викликає припливи, але вони,
внаслідок великої відстані до Сонця, значно менше місячних
припливів. Сонячні припливи тельки підсилюють або
послабляють місячні припливи.

2. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ АСТРОНОМІЧНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ.

2.1. ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ

НЕБЕСНИХ ТІЛ
Астрофізика вивчає фізичну природу, хімічний склад та
внутрішню будову зір.
Астроспектроскопія - галузь астрофізики, що досліджує
спектри небесних тіл для встановлення їхнього руху у просторі
Електромагнітний спектр — спектр електромагнітного
випромінювання.
Найважливішим джерелом інформації про більшість
небесних об'єктів є їхнє випромінювання.
Дістати найбільш цінні й різноманітні відомості про тіла дає
змогу спектральний аналіз їхнього випромінювання. За
допомогою цього методу можна встановити якісний і кількісний

49
хімічний склад світила, його температуру, наявність магнітного
поля, швидкість руху за променем зору та багато іншого.
Спектральний аналіз ґрунтується на явищі дисперсії світла.
Якщо вузький пучок білого світла спрямувати на бічну грань
тригранної призми, то, по-різному заломлюючись у склі,
промені, з яких складається біле світло, дадуть на екрані
райдужну смужку, що називається спектром. У спектрі всі
кольори розміщені завжди в певному порядку.
Світло поширюється у вигляді електромагнітних хвиль.
Кожному кольору відповідає певна довжина електромагнітної
хвилі. Довжина хвилі світла зменшується від червоних променів
до фіолетових приблизно від 0,7 до 0,4 мкм. За фіолетовими
променями у спектрі лежать ультрафіолетові промені, які
невидимі для ока, але діють на фотопластинку. Ще меншу
довжину хвилі мають рентгенівські промені. За червоними
променями знаходиться область інфрачервоних променів. Вони
невидимі, але приймаються приймачами інфрачервоного
випромінювання, наприклад спеціальними фотопластинками.
Для одержання спектрів застосовують прилади, які
називаються спектроскопом і спектрографом . У спектроскоп
спектр розглядають, а спектрографом його фотографують.
Фотографія спектра називається спектрограмою.
Існують такі види спектрів земних джерел і небесних тіл.
Суцільний, або неперервний, спектр у вигляді райдужної
смужки дають непрозорі розжарені тіла (вугілля, нитка
електролампи) і досить протяжні густі маси газу.
Лінійчатий спектр випромінювання дають розріджені гази
й пара при сильному нагріванні. Кожний газ випромінює світло
строго визначених довжин хвиль і дає характерний для даного
хімічного елемента лінійчатий спектр. Значні зміни стану газу
або умов його світіння, наприклад нагрівання чи іонізація,
спричиняють певні зміни в спектрі цього газу.
Лінійчатий спектр поглинання дають гази й пара, якщо за
ними міститься яскраве джерело, то дає неперервний спектр.
Спектр поглинання - це неперервний спектр, перерізаний
темними лініями саме в тих місцях, де мають бути яскраві лінії,
50
властиві даному газу. Наприклад, дві темні лінії поглинання
пари натрію містяться в жовтій частині спектра.
Вивчення спектрів дає змогу аналізувати хімічний склад
газів, що випромінюють або поглинають світло. Кількість атомів
або молекул, які випромінюють чи поглинають енергію,
визначається інтенсивністю ліній. Чим помітніша лінія певного
елемента у спектрі випромінювання або поглинання, тим більше
таких атомів (молекул) на шляху променя світла.
Сонце і зорі оточені газовими атмосферами. Неперервний
спектр їхньої видимої поверхні перетинається темними лініями
поглинання, які виникають, коли проміння проходить через
атмосферу зір. Тому спектри Сонця і зір - це спектри
поглинання.
За спектром можна знайти й температуру світного об'єкта.
Коли тіло розжарене до червоного, у його суцільному спектрі
найяскравіша червона частина. Якщо його нагрівати далі,
ділянка найбільшої яскравості у спектрі змішується в жовту,
потім у зелену частину і т. д. Це явище описується законом
зміщення Віна, який показує залежність положення максимуму у
спектрі випромінювання від температури тіла. Знаючи цю
залежність, можна встановити температуру Сонця і зір.
Температуру планет і температуру зір визначають також за
допомогою спеціально створених приймачів інфрачервоного
випромінювання.
Швидкості руху небесних світил відносно Землі за
променями зору (променеві швидкості) визначають за
допомогою спектрального аналізу на основі ефекту Доплера:
якщо джерело світла і спостерігач зближаються, то довжини
хвиль, що визначають положення спектральних ліній,
укорочуються, а при їх взаємному віддаленні довжини хвиль
збільшуються.
Інакше кажучи, із зближенням спостерігача і джерела світла
лінії спектра змішуються до його фіолетового кінця, а з
віддаленням -- до червоного.
Діставши спектрограму світила, над нею і під нею
вдруковують спектри порівняння від земного джерела
51
випромінювання. Спектр порівняння для нас нерухомий, і
відносно нього можна визначати зміщення ліній спектра зорі на
спектрограмі.
Атмосфера поглинає частину відбитих променів. В
атмосфері є кілька "вікон прозорості", які пропускають
електромагнітні хвилі з мінімальним ступенем спотворень.
Закон випромінювання Планка: світло випромінюється
порціями, які мають енергію E  h , де h = 6,63·10-34 Дж·с –
стала Планка.

РОЗВИТОК ВСЕХВИЛЬОВОЇ АСТРОНОМІЇ

Оптична астрономія - галузь астрономії, яка вивчає
Всесвіт у видимому спектрі.. В її основі лежить візуальне та
фотографічне спостереження небесних тіл за допомогою
телескопів та спектральний аналіз.
Інфрачервона астрономія - галузь астрономії, яка вивчає
Всесвіт за допомогою інфрачервоних хвиль довжинами від 1 мм
до 0,8 мкм. Спостереження в інфрачервоних променях
виконується за допомогою наземних телескопів, розташованих
високо в горах, з аеростатів і з борту штучних супутників Землі.
Ультрафіолетова астрономія - галузь астрономії, яка
вивчає Всесвіт ультрафіолетовими хвилями, довжинами від 0,3
мкм до 0,01 мкм. Ультрафіолетові спостереження молодих
голубих та біло-голубих зір з великою світністю та
температурою поверхні більше 20-25 тис. К, дозволяє вивчати
шляхи зоряної еволюції.
Рентгенівська астрономія - галузь астрономії, яка
досліджує і вивчає Всесвіт за допомогою ренгенівських хвиль
довжинами від 30 нм до 0,001 нм. Для реєестрації ко смічних
рентгенівських променів використовують
ренгенівські фотоплівки, лічильники Гейгера та спеціальні
напівпровідникові прилади, які можуть не тільки реєструвати
ренгенівські кванти, а й визначати їх енергію.
Гамма-астрономія - галузь астрономії, яка вивчає Всесвіт у
діапазоні хвиль довжиною менше 0,01 нм. Розвинулася лише

52
тоді, як детектори гамма-променів були винесені на космічних
апаратах (сцинтиляційні лічильники, трекові детектори).
Радіоастрономія - галузь астрономії, яка за допомогою
сучасних радіотелескопів, реєструє радіохвилі, що
випромінюють об’єкти Всесвіту – Сонце, планети, туманності,
галактики, пульсари і квазари. Радіоастрономи
працюють у діапазоні хвиль від декількох міліметрів до 10-20 м
на поверхні Землі. Радіотелескопи представляють собою
конструкції дуже великих розмірів. Радіотелескопи діаметром до
100 м встановлюють на спеціальні опори, які можуть
обертатися.

2.2. МЕТОДИ АСТРОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Астрофотометрія - розділ практичної астрофізики, що
займається світловими вимірюваннями. Вимірювання світлового
потоку дає осн. інформацію про зірок, галактики, туманності та
ін астрономічний. об'єктах.
Зв’язок між освітленістю і видимою зоряною величиною:
m - m0 = -2,5lg (E/E0),
де m0 і E0 - сталі, Е – освітленість, створена зорею величиною
m.
Фотометрія – розділ оптики, в якому розглядається
вимірювання енергії, що переноситься електромагнітними
світловими хвилями.
Основні поняття:

53
 Світловий потік ( Ф ) – енергія світлових хвиль, яка
переноситься в одиницю часу через якусь площу поверхні і
оцінюється за зоровим відчуттям.
Сила світла ( І ) точкового джерела є величина, що чисельно
дорівнює світловому потоку, який це джерело створює в
Ф
І
одиничному тілесному куті. 

I   кандела (кд.)
І   люмен (лм.), 1 лм = 1 кд · 1 ср
Точковим джерелом світила на зивають джерело, лінійні
розміри якого значно менші, ніж відстань від нього до точки
спостереження.
Тілесним кутом (  ) визначається відношення площі
S
  2
поверхні сегмента кулі до квадрата радіуса сфери: r .

  стерадіан (ср.)

Яскравість джерела світла ( В ) – величина, яка
вимірюється відношенням сили світла джерела в певному
напрямку до проекції світної поверхні на площу,
перпендикулярну цьому напрямку.
I кд
В
S cos 
B  2
м

Освітленість ( Е ) –величина, яка вимірюється сітловим

потоком, що падає на одиницю площі освітленості поверхні
поверхні.
Ф
Е E   лм2
S м .

54
 Освітленість прямими сонячними променями опівдні – біля
100 000 лк, біля вікна в кімнаті – 100 лк, від нічного неба
безмісячно\ ночі – 0,0003 лк.
Закон освітленості від точкового джерела поверхні,
I cos 
E
віддаленої на відстань r від джерела: r 2 , де α – кут

падіння світла.
Фотометр – прилад, який використовують для порівняння
освітленості.
Люксометр – фотометр, що застосовується для
безпосереднього вимірювання освітленості.
Приймачі випромінювання в астрономії.
Першим приймачем зображення в астрономії був
неозброєний людське око. Другим стала фотопластинка. Для
потреб астрономів були розроблені фотопластинки, чутливі в
самих різних областях спектру, аж до інфрачервоної і, що
найголовніше, добре працюють при спостереженні слабких
об'єктів. Астрономічна фотопластинка - виключно ємний,
дешевий і довговічний носій інформації; багато знімки
зберігаються у скляних бібліотеках обсерваторій більше ста
років. Найбільша фотопластинка застосовується на одному з
телескопів третього покоління: її розмір 53 х 53 см!
На початку 30-х рр.. ленінградський фізик Леонід Кубецкій
винайшов пристрій, назване згодом фотоелектронним
помножувачем (ФЕП). Світло від слабкого джерела падає на
нанесений всередині вакуумної колби світлочутливий шар і
вибиває з нього електрони, які прискорюються електричним
полем і потрапляють на платівки, множать їх число. Один
електрон вибиває три-п'ять електронів, які в свою чергу
розмножуються на наступній платівці і т. д. Платівок таких
близько десяти, так що посилення виходить величезна.
Фотопомножувача виробляються промисловим способом і
широко застосовуються в ядерній фізиці, хімії, біології та
астрономії. Робота по дослідженню джерел зоряної енергії була

55
виконана в значній мірі за допомогою ФЕП - цього простого,
точного і стабільного приладу.

2.3. ЗАСОБИ АСТРОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Оптичні телескопи (зорова труба Кеплера) – прилади для
збільшення кута зору на віддалені предмети. Збільшення
f
Г T  об
телескопа: f ок

Мінімальний розмір світної точки: а = 206 265•X / D, де Х –

довжина світлової хвилі, D – діаметр обєктива.
Рефрактор – лінзовий телескоп, об’єктивом якого є лінза,
або система лінз.
Рефлектор – дзеркальний телескоп, об’єктивом якого є
параболічне дзеркало.
Менісковий – комбінований дзеркально-лінзовий телескоп.
Недоліком оптичних телескопів є його аберація, тобто
похибка зображення.
Радіотелескоп — астрофізичний прилад для прийому
власного електромагнітного випромінювання космічних об'єктів
у діапазоні несучих частот від десятків МГц до десятків ГГц і
дослідження його характеристик: координат джерел,
просторової структури, інтенсивності випромінювання, спектру і
поляризації.
Антени деяких радіотелескопів схожі на звичайні
рефлектори. Вони збирають радіохвилі у фокусі металевого
увігнутого дзеркала, яке можна зробити ґратчастим і величезних
розмірів — діаметром у десятки метрів. Інші радіотелескопи —
це величезні рухомі рами, на яких паралельно один одному
закріплені металеві стрижні або спіралі. Радіохвилі, що
надходять, збуджують у них електромагнітні коливання, які
після підсилення потрапляють на дуже чутливу приймальну
радіоапаратуру для реєстрації радіовипромінювання об'єкта.
Радіотелескоп займає початкове положення
(найнизькочастотніше) серед астрономічних приладів (або
56
комплексів), що досліджують електромагнітне випромінювання.
До радіотелескопів належать також гравітаційні телескопи.
Найбільші радіотелескопи світу: Грін Бенк (США),
Еффельсберг (Німеччина), Джодрелл Бенк (Века Британія),
Євпаторія (Ккраїна), Калязін (Росія), Ведмежі озера (Росія),
Паркс (Австралія), Нобеяма (Японія), Світле (Росія),
Сімферополь (Україна), Гранада (Іспанія), Зеленчуцька (Росія),
Пущино (Росія), Харків (Україна).
Обсерваторії - спеціально обладнані науково-дослідні
установи, де проводяться астрономічні спостереження.
Налічується близько 400 астрономічних обсерваторій.
Найбільші обсерваторії світу: Пулковська(Санк-Петербург,
Росія), Гринвіцька (Лондон, Англія), Паризька (Париж,
Франція), Паломарська(Каліфорнія, США), Мауна-Кеа (Гаваї,
США), Американська (Лас-Кампанес, Чилі), Спеціальна
астрофізична(Північний Кавказ, Росія).
Найбільші обсерваторії України: Кримська астрофізична,
Головна АстрономічнаНаціональної адемії наук, Харківська,
Львівська, Одеська.
Космічні телескопи – пристрої, які працюють на
інфрачервоних, рентгенівських та ультрафіолетових променях.
Космічні телескопи «Спітцер», «Ге́ршель» «Хаблл» призначені
для спостереження космосу в інфрачервоному діапазоні.
Бакса́нська нейтри́нна обсерваторія — науковий
комплекс, який входить до складу Інституту ядерних досліджень
Російської академії наук. Розташована на території
Кабардино-Балкарії в Баксанській ущелині неподалік
Ельбрусу. Почала діяти 1977 року. Основний напрям
досліджень — реєстрація нейтрино та космічних променів
високих енергій сонячного і галактичного походження, які
виникають під час гравітаційного колапсу зір або спалахів
нових чи наднових.
3. СОНЯЧНА СИСТЕМА

3.1. ПЛАНЕТИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Склад Сонячної системи:
57
 - 9 великих планет і 80 супутників;
- метеороїди, розміром 10см – 10м;
- метеорні тіла, розмірами менші за 1 км;
- більш десятки астероїдів.ю розмірами 1 км – 1000 км;
- пилові частинки, менші 1 см;
- більше тисячі комет.
Групи планет:
Планети земної групи: Меркурій, Венера, Земля, Марс.
Планети-гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Нептуп.
Планета Плутон не належить до жодної групи, і за своїми
властивостями ближча до супутників планет-гігантів
Фізичні характеристики, що обумовлюють природу планет:
- Малі планети не мають атмосфери.
- У планет-гігантів атмосфери густі і містять
молекулярний водень, який практично відсутній в
атмосферах планет земної групи
- У планет середнього розміру (Марс, Земля) атмосфера
розріджена. Тільки Венера має значну атмосферу.
- Маса і розміри планет визначають силу тяжіння на
поверхні, яка вказує на те, чи може планета утримувати
навколо себе атмосферу.
Загальні характеристики планет:
- Густина атмосфери планет та її хімічний склад
визначають ступінь поглинання в ній сонячного
випромінювання.
- Температура поверхні планет залежить від її відстані від
Сонця й наявності атмосфери.
- 99,87% загальної маси Сонячної системи припадає на
Сонце, тому
саме сонячне притягання керує рухом усіх тіл (планет,
комет, астероїдів, метеорних тіл).
- Майже всі планети рухаються навколо Сонця у прямому
напрямку. Виняток складає Венера і Уран.
Сонячна система є стійкою і відхилення не можуть вивести
її зі стану стійкої рівноваги.

58
ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ
Фізичні властивості Землі.
Діаметр 12756 км
Маса  
Густина 5500 кг/м.куб.
Період обертання навколо осі (зоряна доба) 23 год. 56 хв.
4 с.
Період обертання навколо Сонця (зоряний365,24 діб
рік)
Швидкість руху навколо Сонця 30 км / с
Кількість супутників 1 (Місяць)

Будова Землі.
Кора – шар товщиною від 5 км під океанами до 70-80 км під
найвищими горами;
Мантія верхня і нижня загальною товщиною 2900 км, що
складається з речовини більшої густини, ніж кора;
Ядро – центральна частина планети, що має найбільшу густину.
Зовнішнє ядро до 2100 км завтовшки – рідке (найімовірніше
рідке залізо, що має високу електро – провідність і сприяє
створенню геомагнітного поля Землі). Тверде внутрішнє ядро
радіусом до 1300 км має температуру 7000 К і тиск 3,5 млн.
атмосфер, представляє собою щільну плазму.
Оболонки земної кулі.
Літосфера – верхня тверда оболонка Землі, має товщину
близько 70 км. кремній (29,0 %), алюміній (8,05 %), залізо
(4,65 %), кальцій (2,96 %), натрій (2,5 %), магній (1,87 %),
калій(2,5 %), титан(0,45 %), які в сумі складають 98,98 %.
Гідросфера – сукупність усієї води Землі в твердому, рідко-му і
газоподібно-му стані. Гідросферу складають: 97 % води
світового океану; 2,5 % припадає на лід; 0,5 % припадає на
озера, річки і атмосферну вологу.
Атмосфера - повітряна оболонка, що оточує Землю. Поблизу
поверхні Землі атмосфера містить:78% азоту, 24% кисню,
59
0,94% інертних газів, 0,03% вуглекислого газу та мізерні
частинки інших газів
Атмосфера поділяється на:
Тропосферу, яка досягає висоти 10-17 км, із збільшенням
висоти температура спадає до -55 градусів.
Стратосферу висотою до 55 км, де температура зростає з
висотою до 0 градусів за рахунок ультрафіолетового
випромінювання Сонця.
Мезосферу висотою до 85 км, де температура зменшується
до -85 градусів.
Термосферу (від 90 км і вище), де температура знову
зростає.
На висоті від 70 км до 400 км виділяють іоносферу, де
повітря сильно іонізоване.
Густина атмосфери зменшується з висотою.
Магнітне поле Землі досить велике,, його напруженість
становить приблизно 40 А/м. Нерівномірність магнітного поля,
залежно від покладів руди, вплив Сонця і Місяця викликають на
поверхні Землі Полярні сяйва.
Клімат, також підсоння — багаторічний режим погоди,
який базується на багаторічних метеорологічних
спостереженнях, 25—50-річні цикли, одна з основних
географічних характеристик тої чи іншої місцевості. Основні
особливості клімату обумовлюють атмосферний тиск, швидкість
і напрямом вітру, температура і вологість повітря, хмарність і
атмосферні опади, тривалість сонячної радіації, дальність
видимості, температура верхніх шарів ґрунту і водоймищ,
випаровування води із земної поверхні в атмосферу, висота і
стан сніжного покриву, різні атмосферні явища і наземні
гідрометеори (роса, ожеледь, туман, грози, завірюхи тощо). У
ХХ ст. у число кліматичних показників увійшли характеристики
елементів теплового балансу земної поверхні — сумарна
сонячна радіація, радіаційний баланс величини теплообміну між
земною поверхнею і атмосферою, витрати тепла на
випаровування. З географічних факторів, що впливають на
клімат окремого регіону, найбільш істотними є широта і висота
60
місцевості, висота над рівнем моря, близькість до морського
узбережжя, вплив океанічних течій, особливості рослинного
покриву, наявність снігу і льоду, ступінь забруднення атмосфери
( парниковий ефект, руйнування озонового шару), що формує
місцеві варіанти клімату.
Пора року (сезон) — період у річному циклі розвитку
природи. Розрізняють такі пори року: весна, літо, осінь, зима.
Вони являють собою чотири рівних періоди, на які умовно
поділено річний цикл розвитку природи.
Зміна пір року на Землі обумовлена її рухом навколо Сонця
та нахилом осі її добового обертання до площини екліптики.[1]
Для нас стали звичними певні ритмічні зміни в навколишній
природі, які повторюються з року в рік. Ми називаємо їх порами
року. Кожному добре знайомі природні ознаки весни, літа, осені,
зими. Ми легко розрізняємо ці сезони в довкіллі, на фото чи
картинах. Пори року впливають на нашу господарську
діяльність, планування робочого часу і відпочинку, побут і стан
здоров'я. Також розрізняють астрономічні пори року, які
тривають від точок сонцестояння (літо, зима) і рівнодення
(весна, осінь).
Кожна пора року відрізняється характерними для неї
світловими і температурними умовами, спричиненими
обертанням Землі (навколо Сонця) та нахилом її осі обертання.
Зміни пір року особливо виражені в помірних широтах.
Для організації свого життя й діяльності ми послуговуємося
календарем, пов'язуючи, скажімо, початок весни з днем 1
березня, а літа — з днем 1 червня. Проте реальні зміни в природі
не завжди відповідають календарним межам пір року. В
астрономії пора року — це проміжок часу між днями рівнодення
і сонцестояння: астрономічна весна триває від весняного
рівнодення (21 березня) до літнього сонцестояння (22 червня),
літо — від літнього сонцестояння до осіннього рівнодення (23
вересня) і т. д. Кліматологи ж пов'язують зміну пори року з
датами переходу середньодобових температур повітря через
значення 0 °С і +15 °С.

61
МІСЯЦЬ
Фізичні характеристики Місяця.
Діаметр 3774 км
Маса 7,34 · 1022 кг = 0,012 Мз
Густина 3340 кг/м3
Середня відстань від Землі 0,00257а.о.= 384 тис. км
Період обертання навколо осі 27,3 доби
Період обертання навколо Землі27,3 доби
(сидеричний місяць)
Синодичний місяць 29,5 доби
Нахил орбіти 5,150
Дослідження Місяця.
Зразки місячних порід мають магматичне походження.
Хімічний склад загалом такий же, як і склад земних порід, але з
нестачею нікелю і кобальту з перевагою заліза, титану,
цирконію, ітрію. Вік місячних порід становить 3-4,6 млрд. років
Стале магнітне поле у 1000 разів менше, ніж Землі. Це
свідчить про відсутність у Місяця рідкого ядра.
Обертання Місяця
Період обертання Місяця навколо осі дорівнює періоду його
обертання навколо землі. Саме тому Місяць повернутий до
Землі одним боком. Обертання такого типу називається
синхронним.
Навколо Землі Місяць обертається нерівномірно за
законами Кеплера.
Навколо осі Місяць рухається рівномірно.

Рельєф Місяця.
Темні ділянки називаються морями. Ця назва за традицією
збереглася, хоча відомо, що в місячних морях води немає.
Італійський астороном Джованні Річолі дав їм назви: Океан
Бурь, Море дощів, Море Холоду, Море Достатку, Море Спокою,
Море Криз, затока Спеки та інші.

62
 Світлі ділянки – материки – займають близько 60% видимої
поверхні Місяця. Це нерівності, пересічені гірськими
хребтами. Галілей відкрив гори, більшість з яких мають
земні : Альпи, Апеніни, Піренеї, Карпати, Кавказ.
Кратери – кільцеві гори, що носять імена видатних вчених
(Платон , Аристотель, Архімед, Птолемей, Коперник, Кеплер,
Галілей та інші.
На видимому боці Місяця їх близко 30000. Найбільший серед
них – кратер Клавій з діаметром 235 км і Гримальді – 200
км.
Походження кратерів.
Вулканічна: кратери виникли в результаті грандіозних
вивержень вулканівна поверхні Місяця.
Метеоритна: кратери виникли в результаті падіння
метеоритів (1826 р.)
Дискусія між астрономами з цього приводу продовжувалася
досить довго і отримала назву “Столітньої війни” .

ПЛАНЕТИ ЗЕМНОЇ ГРУПИ

Меркурій.
Найближча до Сонця планета. Має магнітне поле,
напруженість якого становить 1% від напруженості магнітного
поля Землі біля його поверхні. Має велике металеве ядро,
розміри якого становлять 2/3 діаметра планети, в якому
63
зосереджено 80% усієї маси планети. Сила тяжіння на Меркурії
в 2,6 рази менша від земної. Майже відсутня атмосфера, його
розріджена газова оболонка складається в основному з гелію, а
також з водню, аргону, неону, ксенону. Різкі перепади
температури протягом доби: максимальна температура вдень –
700 К і мінімальна вночі – 100 К. День і ніч продовжуются по 88
діб, тобто дорівнюють року планети. Сонце сходить на сході,
піднімаєтся дуже повільно (у середньому на один градус за
дванадцять годин), досягає верхньої кульмінації (на екваторі-
зеніті) і так само повільно заходить.

Фізичні характеристики.
Діаметр 4878 км
Маса 3,28 · 1023 кг
Густина 5400 кг / м3
Середня відстань від Сонця 0,39 а.о.
Період обертання навколо осі (зоряна58,7 діб
доба)
Період обертання навколо Сонця88 діб
(зоряний рік)
Нахил орбіти 70
Кількість супутників немає

Венера.
Дуже повільно обертається навколо осі у зворотньому
напрямку з періодом 243 земних доби. Періоди обертання
навколо осі і навколо Сонця близькі, тому сонячна доба триває
117 земних діб, а рік складається менше, ніж з двох таких діб.
Будова. Металічне ядро, товста силікатна мантія, тонка
кора.
Атмосфера і клімат. Склад атмосфери:Вуглекислий газ –
97%, Азот та інертні гази - 2%, Кисень – близько 0,1%, Водяна
пара – 0,002%. Наявність в атмосфері великої кількості
вуглекислого газу спричиняє явище парникового ефекту. У
результаті температура на поверхні планети досягає 780 К.

64
Хмари складаються з крапель концентрованої сірчаної кислоти з
невеликими домішками інших сполук. На рівні 65-70 км від
поверхні сильні вітри зі сходу на захід зі швидкістю 100 м/с. За
земними мірками, це вітер ураганної сили.
Рельєф поверхні. Рельєф складають кратери згаслих вулканів
діаметром до 50 км, просторі низовини і плато, високі гірські
масиви. Виверження вулканів породжують потужні електричні
заряди – справжні грози в атмосфері Венери. Власне магнітне
поле не виявлено.
Фізичні характеристики.
Діаметр 12102 км
Маса 48,7 · 1023 кг
Густина 5200 кг / м3
Середня відстань від Сонця 0,72 а.о.
Період обертання навколо осі (зоряна243 доби (обертання
доба) зворотне)
Період обертання навколо Сонця224,7 доби
(зоряний рік)
Нахил орбіти 3,40
Кількість супутників немає

Марс.
Будова. Металічгне ядро, силікатна мантія, зовнішня кора.
Атмосфера і клімат. Атмосфера дуже розріджена, її склад:
вуглекислий газ – 95%, азот – 2,7%, водяна пара – 0,1%.
Швидкість вітру під час пилових бур досягає 40-50 м/с. Середня
температура близько – 40 градусів. Влітку вдень повітря
прогрівається до 20 градусів, а вночі - знижується до – 125
градусів. Такі перепади температури викликані тим, що
атмосфера не може довго утримувати тепло.
Рельєф поверхні. 2/3 поверхні займає оранжево-червона
пустеля, 1/3 поверхні – темні ділянки – називаються морями,
Поблизу полюсів спостерігаються білі плями – полярні шапки.
Поверхня вкрита багаточисленними кратерами, проваллями і
впадинами. Вулканічні регіони: Елізіум – висотою 5 км,

65
Фарсіда – висотою 10 км. Рифтова долина Маринер довжиною
4 км і шириною 200 км. Найбільший у Сонячній системі вулкан
Олімп діаметром 550 км і висотою 27 км
Фізичні характеристики.
Діаметр 6794 км
Маса 6,42 · 1023 кг
Густина 3930 кг / м3
Середня відстань від Сонця 1,52 а.о.
Період обертання навколо осі (зоряна24 год. 37 хв.
доба)
Період обертання навколо Сонця686,98 діб
(зоряний рік)
Нахил орбіти 1,850
Кількість супутників 2
Деймос і Фобос
Супутники Марса. Фобос ( в перекладі з грецької – «Жах»),
відстань від Марса –23000 км, період обертання –30 год 18 хв..
Деймос ( в перекладі з греціької «Стах»), відстань від Марса -
9400 км, період обертання - 7 год 39 хв.

ПЛАНЕТИ-ГІГАНТИ.
Юпітер.
Найбільша планета Сонячної системи. Сила тяжіння у 2,5
разів більша від земної. Магнітне поле в 12 сильніше від
земного. Температура на поверхні - 140 градусів по Цельсію.
Обертається навколо своєї осі швидше за всі інші планети (9год.

66
50 хв.). Внаслідок швидкого обертання планета сплюснута біля
полюсів.
Атмосфера планети. Водень – 86%, Гелій – 14%, Метан –
0,07%, Аміак, водяна пара – 0,06%.Хмари складаються в
основному із аміакуВисота атмосферного шару приблизно 6000
(0,08 радіуса планети). Червона пляма пляма розміром 15×30
тис. км, антициклон, що обертається проти годинникової
стрілки. Спостерігається вже 300 років.
Будова планети. Внутрішнє силікатне ядро, зовнішнє ядро в
металічному стані, шар рідкого водню, тонка атмосфера.
На глибині кількох тисяч кілометрів атмосфера плавно
переходить у газорідкий стан. Ще глибше знаходиться океан
рідкого водню з гелієм. Ще нижче, де температура 25 000 К і
тиск 20 млн. атм., розташована межа ядра. – тверде внутрішнє
ядро, яке крім водню і гелію, містить силікати, залізо і нікель.
Ближче до центра на глибині 24 тис. км під впливом дуже
високого тиску і температури (11000 градусів) рідкий водень
переходить у металічну фазу, в якому протони і електрони
існують окремо, генеруючи потужне магнітне поле.
Фізичні характеристики.
Діаметр 142800 км
Маса 1,9 · 1027 кг
Густина 1330 кг / м3
Середня відстань від Сонця 5,2 а. о.
Період обертання навколо осі (зоряна9 год. 55 хв. 29 с
доба)
Період обертання навколо Сонця11,86
(зоряний рік) земних років
Нахил орбіти 1,30
Кількість супутників 28

Сатурн.
Народження під знаком Сатурна вважалося недобрим
знаком. Маленька густина свідчить про те, що Сатурн
переважно складається з водню і гелію. Атмосфера складається з

67
шару аміачних хмар. Нижче атмосфери знаходиться океан
рідкого молекулярного водню. В центрі планети знаходиться
масивне ядро із силікатів, заліза і льоду. Температура атмосфери
планети дорівнює 90 К.
Будова планети. Силікатне ядро, шар металевого водню,
шар рідкого молекулярного водню.
Фізичні характеристики.
Діаметр 120 000 км
Маса 5,7 · 1026 кг
Густина 690 кг / м3
Середня відстань від Сонця 9,54 а. о.
Період обертання навколо осі (зоряна доба) 10 год. 14 хв.
Період обертання навколо Сонця (зоряний29,46
рік) земних років
Нахил орбіти 2,50
Кількість супутників 22
Кільця Сатурна. Ширина кілець 65 000 км, товщина – не
перевищує 1 км. Площина кілець лежить точно у площині
екватора планети. Складаються з сотень окремих вузьких кілець,
розділених такими ж вузькими проміжками. Самі ж кільця
складаються з окремих частинок водяного крихкого снігу та
льоду різної величини: від пилинок до брил у 10-15 м
завбільшки, які добре відбивають сонячне світло і обертаються
зі швидкістю 10 м/с.
Уран.
Уран – аквамаринова планета. Причина цього криється у
складі його атмосфери та її температурі. При температурі -218
градусів по Цельсію у верхніх шарах водно-гелієвої атмосфери
сконденсувався метан, який добре поглинає червоні промені і
відбиває голубі та зелені.
Під газовою оболонкою товщиною близько 8 тис. км
розташований густий океан з води, аміаку та метану з
температурою 2200 градусів по Цельсію. Атмосферний тиск на
рівні океану 200 тис. атмосфер.На Урані немає металічного
водню, і аміачно-метаново-воднева оболонка товщиною 10 тис.

68
км переходить у центральне залізокам’яне ядро. Температура в
ядрі досягає 7000 градусів по Цельсію, а тиск – 6 млмн.
атмосфер. Має сильне магнітне поле; магнітний полюс
відхиляється від географічного на 60 градусів. Тому у верхніх
шарах атмосфери спостерігаються “електросяйва”, подібного до
полярного сяйва на Землі.
Будова планети. Силікатне ядро, товста мантія з льоду,
газоподібна атмосфера.
Фізичні характеристики.
Діаметр 51800 км
Маса 8,7 · 1025 кг
Густина 1710 кг / м3
Середня відстань від Сонця 19,18 а. о.
Період обертання навколо осі (зоряна доба) 17 год. 14 хв.
Період обертання навколо Сонця (зоряний84 земних роки
рік)
Нахил орбіти 0,770
Кількість супутників 15

Кільця Урана. Чорні і кам’янисті, складаються з дрібного

темного пилового матеріалу. 1977 р. Відкрито 9 густих, вузьких
(1 – 10 км) і далеко розташованих один від одного.
Нептун.
Магнітне поле Нептуна подібне за силою до земного.
Магнітний полюс нахилений до географічного під кутом 47
градусів.
Будова планети. Ядро із суміші кремнію та металів, шар
води, метану, аміаку, шар рідкого водню, газова атмосфера.
Фізичні характеристики.
Діаметр 48600 км
Маса 1,03 · 1026 кг
Густина 2300 кг / м3
Середня відстань від Сонця 30,06 а. о.
Період обертання навколо осі (зоряна доба) 16 год. 03 хв.
Період обертання навколо Сонця (зоряний164,79 земних роки
69
рік)
Нахил орбіти 1,770
Кількість супутників 8
Тритон – найбільший супутник планети. Температура на
Тритоні – 235 градусів по Цельсію . Замерзле озеро, утворилося
завдяки виверження “льодяного” вулкану.
Плутон.
Має найбільший період обертання навколо Сонця. Виглядає
як зірка 15-ї величини, світла і тепла він отримує в 1600 менше,
ніж Земля. Навколо вісі обертається у зворотньому напрямі. При
проходженні перигелію температура складає 45-67 К. Поверхня
вкрита метановим льодом, тому має сірий відтінок. Через 124
роки, коли Плутон буде в афелії, приплив сонячного тепла
зменшиться втричі і температура знизиться до 32-50К.
Атмосфера планети. Атмосфера складається з метану.
Атмосферний тиск біля поверхні планети в 7 тис. разів менший
від земного
Фізичні характеристики.
Діаметр 2290 км
Маса 1,3 · 1022 кг
Густина 2100 кг / м3
Середня відстань від Сонця 39,53 а. о.
Період обертання навколо осі (зоряна доба) 6,38 доби
Період обертання навколо Сонця (зоряний247,7земних років
рік)
Нахил орбіти 17,30
Кількість супутників 1
Харон
Харон – супутник Нептуна, їх часто називають подвійною
планетою. Діаметр – 1186 км, відношення мас Плутон: Харон
дорівнює як 7:1. у тих областях, де рухаються Плутон і Харон
дійсно панує вічна темрява.

3.2. МАЛІ ТІЛА СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Астероїди.
70
 Першу малу планету відкрито 1 січня 1801 р.; її назвали
ім’ям античної богині плодючості Церера (діаметр 1000 км).
Незабаром було знайдено ще три малі планети: Палада (600км),
Веста (540 км), Юнона (245 км). кінці ХІХ ст. між орбітами
Марса і Юпітера було виявлено і надійно встановлено понад
9000 астероїдів, які утворюють так званий головний пояс
астероїдів. У 1992 р. відкритий новий пояс астероїдів – пояс
Койпера або планетоїди, який починається за орбітою Нептуна.
До 2000 р. було відомо близько 120 планетоїдів.
Астероїдам привласнюють номери (в порядку відкриття) і
назви. Спочатку їх називали іменами богинь грецької і римської
міфології: 1 Церера, 2 Паллада, 3 Веста, 52 Європа, 64 Кібела, 16
Психея. Згодом стали використовувати жіночі імена: 224
Оксана, 265 Анна, 558 Кармен, 1180 Рита. Імена видатних
вчених, географічні назви та ін.: 1822 Копернік, 2001 Ейнштейн,
1709 Україна, 876 Геометрія, 1154 Астрономія, 2171 Київ, 2427
Кобзар.
Причини виникнення астероїдів. Речовина не змогла
зібратись в одне велике тіло – планету, або Колись тут була
планета, яка чомусь розпалася, і астероїди – її осколки.
Ряд астероїдів має не кулясту, а неправильну форму.
Сумарна маса астероїдів приблизно дорівнює 0,1 маси Землі.
Астероїдів з діаметром понад 200 км близько 50, від 80 до 200
км – приблизно 260, діаметром понад 1 км – більше мільйона.
Рух астероїдів. Рухаються навколо Сонця в той же бік. що і
планети, і мають витягнуті еліптичні орбіти в основному з
невеликими ексцентриситетами. Орбіти деяких астероїдів мають
великі ексцентриситети, внаслідок чого в перигелії вони
підходять до Сонця ближче, ніж планети.
Родини астероїдів. Родина Амура (1221) – астероїди, орбіти
яких у перигелії майже торкаються орбіти Землі. Родина
Аполлона (1862) – астероїди, орбіти яких перетинають земну
орбіту з зовнішнього боку. Родина Атона (2962) – астероїди,
орбіти яких перетинають земну орбіту з внутрішнього боку.
Комети.

71
 В перекладі з грецької “довговолоса” – світила туманного
вигляду з довгим блідим хвостом. Довгий час, за Аристотелем,
дотримувалися думки, нібито комети – це згущення газів у
земній атмосфері. Лише датський астроном Тіхо Браге довів
космічне походження комет. Дотепер зареєстровано близько
1100 комет.
Рух комет. На відміну від астероїдів, орбіти комет – це дуже
витягнуті еліпси. Від ступеня витягнутості еліпса залежить і
період обертання комети навколо Сонця. Найкоротшим шляхом
рухається комета Енке від орбіти Меркурія до Юпітера і назад з
періодом 3,31 роки. В 1914 р. спостерігалась найдальша комета
Делавана, яка повернеться через 24 млн. років. Найвідоміша
серед комет – комета Галея – повертається до Сонця кожні 75,54
років. Комета з’являлася у 1531, 1607, 1682, 1768, 1910, 1986рр.
Комети, відомі за їхніми попередніми появами, називаються
періодичними (їх близько 330).
Походження комет. За гіпотезою нідерландського
астронома Я.Оорта (1950 р.), ядра комет утворюють величезну
хмару, яка сягає далеко за межі орбіти Плутона і знаходиться на
кордоні Сонячної системи. Хмара Оорта- це залишки матеріалів,
які не пішли на утворення матеріалів планет Сонячної системи, і
відкинуті на велику відстань за межі відомих
планетних орбіт. Також джерелом утворення комет є пояс
Койпера.
Фізична природа. Ядро комети діаметром кілька
кілометрів – єдина тверда частина, в якій зосереджена вся її
маса. Складається із суміші пилинок, твердих силікатних
частинок (5-10%), водяного льоду і замерзлих газів –
вуглекислого газу, метану, аміаку. Поки до Сонця далеко
комета “спить”, температура її приблизно -260 градусів, вона не
має ні голови, ні хвоста. Під дією тиску сонячного світла і
сонячного вітру речовина голови комети відкидається у
напрямку, протилежному від Сонця, утворюючи протяжний
хвіст.
Типи хвостів комети. І тип - прямий і тонкий хвіст,
складається з іонів, які мають велике прискорення в полі
72
сонячного випромінювання. ІІ тип широкий і трохи
викривлений, складається з нейтральних молекул кометної
атмосфери і дрібних пилових частинок. ІІІ тип -широкий і
сильно викривлений, складається з більших пилових
частинок. ІV тип - аномальний, складається з великих пилових
частинок.
Зустріч із Землею. В 1910 р. Земля пройшла крізь хвіст
комети Галея, але газ у хвості комети настільки розріджений, що
це ніяк не вплинуло на біосферу Землі. Тільки при зіткненні
Землі з ядром комети може статись катастрофа. За однією з
гіпотез, Тунгуська катастрофа 1908 року була викликана
падінням на Землю невеликої комети, що мала ядро діаметром
близько 130 м. У липні 1994 р. астрономи спостерігали
унікальне явище падіння на Юпітер комети Шумейкера-Леві,
яка перед тим розділилась на понад 20 фрагментів.
Метеорні тіла. Залишки комет, які видно лише в момент їх
випаровування
Метеорний рій – пилові частинки, що виділяються із хвоста
та голови комети і розсіюються вздовж її орбіти.
Метеор – явище спалахування метеорної частинки при
нагріванні до 2-3 тис. градусів від зіткнення з молекулами
атмосфери.
Якщо блиск метеора більший блиску Венери, то таке явище
називається болідом.
Метеорний потік, а іноді – метеорний дощ – спалахування
в атмосфері щохвилини десятки або і сотні метеорів в результаті
згорання.
Метеорити. - залишки метеорних тіл значного розміру і
маси, які не руйнуються в атмосфері повністю. Зажно від
хімічного складу поділяються: Залізні метеорити складаються
в основному з нікелистого заліза. В земних гірських породах
такий сплав не зустрічається. Кам’яні метеорити мають
включення нікелистого заліза, тому важчі земних. Виділяють
кам’яні хондрити і ахондрити із залізно-магнієвими
включеннями. Залізно-кам’яні метеорити шматки нікелистого
заліза з невеликими кам’янистими включеннями.
73
 Кратери, які утворюються в результаті падіння
метеоритів:
Ударні Утворюються при невеликих швидкостях падіння тіл
(до 4 м/с), і метеорити, в залежності від міцності грунту,
знаходяться або на поверхні, або на деякій глибині.
Вибухові. Утворюються при великій швидкості падіння тіл
на Землю (більше 4 м/с), і метеорити великої маси вибухають.
При цьому, випаровується не лише сам метеорит, а й значна
маса грунту.
Сліди у вигляді метеоритних кратерів на поверхні нашої
планети отримали назву астроблеми (“зоряні рани”). На
поверхні нашої планети зараз відомо близько 200 “викопних”
вибухових кратерів віком від десятки до сотень млн. років.

4. ЗОРІ

4.1. ЗОРІ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Узагальнені характеристки стаціонарних зір.
Зоря – самосвітний космічний об’єкт, у надрах якого
відбувається або відбувались екзотермячні термоядерні реакції.
Видима зоряна величина – величина, що характеризує
яскравість (блиск) зорі.

74
 Абсолютна зоряна величина – зоряна величина, яку б мала
зоря, перебуваючи на відстані 10 пк від спостерігача.
Світність зорі – повна кількість енергії, яку випромінює
зоря з усієї поверхні за одиницю часу в усіх напрямках.
Найвищу температуру мають зорі блакитного та білого
кольору, менш гарячі – жовтуватого, холодні – червоного.
Найхолодніші з них мають температуру 2-3 тис. Кельвінів.

СПЕКРАЛЬНА КОЛІРНА КЛАСИФІКЦІЯ ЗІР

Спектральний клас Колір Температура , град.
0 блакит 25 000 – 50 000
ний
B блакит 15 000 – 25 000
но-
білий
A білий 10 000 – 15 000
F жовту 7 500 – 10 000
вато-
білий
G жовти 6 000 – 7 500
й
K оранже 4 500 – 6 000
вий
М червони 2 000 – 4 500
й

ТИПИ ЗІР
На перший погляд зорі схожі одна на одну, але насправді
вони мають різні вік, масу та розмір. Серед зір виділяють
подвійні, змінні, нові та наднові зорі, а також пульсари.
Подвійні зорі - системи, які складаються з двох зір, що
описують замкнені орбіти навколо спільного центра мас під
дією взаємного тяжіння. Вони утворилися з однієї хмари
космічного пилу та газу. Їх поділяють на групи:
75
 оптичноподвійні; візуально-подвійні; фізичноподвійні або
кратні; затемнювано-подвійні; тісні подвійні. Поділ дещо
умовний, оскільки часто одну і ту саму зорю можна вивчати
одночасно двома методами.
У Всесвіті близько 30% - одинарні зорі, 50% - подвійні,20% -
зорі кратності 3 і вище. Якщо кількість компонентів
перевищує 10, то такі об’єкти називають зоряними
скупченнями.
Оптичноподвійні зорі – дві зорі, які видно на небесній
сфері, але насправді між ними величезні відстані і жодного
зв’язу немає.
Візуально-подвійні зорі - зорі, подвійність яких можна
помітити в телескоп .
Затемнювано- подвійні зорі, видима величина яких
ритмічно змінюється внаслідок затемненняодного компонента
іншим.
Фізичноподвійні або кратні - системи зір, які об’єднані
силами всесвітнього тяжіння і обертаються навколо спільного
центра мас.
Тісні подвійні зорі, відстані між якими сумірні з їхніми
розмірами.
Змінні зорі - зорі, блиск якихзмінюється з часом. Види:
затемнювано- змінні зорі, фізично змінні зорі: пульсуючі:
цефеїди і міриди, спалахуючі: нові зорі і наднові зорі.
Затемнювано-змінні або затемнювано-подвійні зорі – це
зорі, видима величина яких ритмічно змінюється внаслідок
затемнення одного компонента іншим.
Фізично змінні зорі- зорі, зміна світності якихзумовлена
процесами, що відбуваються у їхніх надрах.
Цефеїди “Маяки Всесвіту” – змінні пульсуючі зорі, блиск
яких змінюється плавно і строго періодично. Її видима зоряна
величина змінюється від 3,5 до 4,4 з періодом 5 діб 8 год. 47. За
періодом змінності поділяються на:
довгоперіодичні (від 1 доби до 70 діб);
ороткоперіодичні (від 80хв. до 1 доби)

76
 Міриди – змінні зорі з дуже великим періодом(від 70 діб до
1400 діб). Належать червоні гіганти, що змінюють блиск на
декілька величин з періодами від декілька місяців до 1,5 року.
Причиною зміни світності є їх стиски та розширення.
Нові зорі - зорі, світність яких зростає у тисячі і навіть у
мільйони разів. Зараз відомо понад 200 нових зір у нашій
Галактиці, і близько 300 – в галактиці Туманність Андромеди.
Виникнення спалахів пов’язано з особливостями обміну
речовиною в тісних подвійних системах. За кілька днів блиск
зорі значно збільшується, а потім протягом кількох років
зменшується до нормальних значень; при цьому випромінюється
така енергія, яку б Сонце випромінило за 100 000 років.

Спалах наднової зорі. Явище незрівнянно більшого

масштабу, ніж спалах нової зорі. Блиск під час спалаху за
10 діб зростає на 19 і більше зоряних величин. При цьому
світила випромінюють, як мільярди Сонць. Зоря – це справжній
вибух зорі, коли більша частина її маси розлітається з великою
швидкістю, а залишок стискається в нейтронну зорю (пульсар)
або чорну діру і збагачуює міжзіркове середовище важкими
хімічними елементами. Вони є фіналом життя зір. Спалахи
наднових – рідкісне явище.
У нашій Галактиці за останні1000 років спостерігались:
1054 р. – в Тельці,
1572 р. – в Кассіопеї,
1604 р. – в Змієносці.
Пульсуючі джерела випромінювання.
Пульсари – нейтронні зорі, які дуже швидко обертаються і
мають сильне магнітне поле, магнітна вісь якого не збігається з
механічною віссю обертання. З охолодженням і перетворенням
на холодну нейтронну зорю на її поверхні утворюється
надзвичайно тверда і міцна кора товщиною близько 1 км. Вона
має кристалічну структуру, складену з ядер заліза, і мільйони
мільярдів разів міцніша за сталь. Із зменшенням радіуса зорі
зростає швидкість її обертання, а період зменшується до сотих

77
часток секунди, при цьому випромінюються пучки променів, які
обертаються з періодом, рівним періоду обертання зорі.
Чорні дири - ділянки, у яких телескопи не реєструють
зображення, що вміщують протонні зорі, густина яких настільки
велика, що їхня гравітація не дає вирватися назовні будь-якому
виду енергії, навіть світлу. Ділянки, у яких телескопи не
реєструють зображення, що вміщують протонні зорі, густина
яких настільки велика, що їхня гравітація не дає вирватися
назовні будь-якому виду енергії, навіть світлу.
Еволюція зір.
Космогонія – розділ астрономії, що вивчає походження
об’єктів космосу.
Протозоря – Червоний гігант або надгігант – Білий карлик
М<1,4 Мс – Вибух наднової М>1,4 Мс - Чорна діра М>2 Мс,
Нейтронна зоря, 4 Мс<М<2Мс

ВІДСТАНЬ ДО ЗІР
Відстань до зорі можна
визначити, побудувавши напрямки
на цей предмет з двох
кінців відомого відрізка
(базису), а потім
розрахувавши розміри
трикутника, утвореного кінцями
базису та віддаленим предметом.
Чим більший базис, тим
точніший результат вимірювання. Базис повинен перевищувати
розміри земної кулі
4.2. СОНЦЕ ЯК ЗОРЯ
Сонце – це зоря другого покоління, створена з попелу давно
згаслих зір.
Радіус в 109 разів перевищує радіус Землі.
Маса у 333 тис. разів більша за масу Землі.
Густина в 4 рази менше від середньої густини Землі, проте у
зовнішніх шарах густина в мільйони разів менша, а в центрі – у
сотні разів більша.
78
 Світність Сонця 3,85 · 1026 Вт. При сучасному розвитку
електроенергетики людство лише за 10 млн. років змогло б
виробити таку кількість енергії, яку випромінює Сонце за 1 с.
Фізичні характеристики. Температура має нерівномірний
розподіл по поверхні та різні значення для різних ділянок
спектра, але в середньому вона дорівнюєю 6 000 К. Сонце
обертається навколо своєї осі у тому ж напрямку, що і планети
навколо нього. Кутова швидкість його обертання зменшується з
віддаленням від екватора: на екваторі – 25 діб, біля полюсів – 30
діб. За допомогою спектрального аналізу у спектрі Сонця
виявлено лінії 72 хімічних елементів. Встановлено, що в даний
час 70% маси складає водень, 28% - гелій, 2% - інші елементи.
Будова. Ядро, зона променистої рівноваги, конвективна зона.
Ядро - Центральна область Сонця (радіусом приблизно 0,33
радіуса Сонця), в якій за надвисокого тиску та температури 15
млн. К відбуваються термоядерні реакції.
Енергія, що виділяється в ядрі, переноситься назовні двома
способами: променевим і конвективним.
Зона променистої рівноваги – зона в якій енергія
переноситься шляхом поглинання випромінювання і наступного
його пере випромінювання.
Конвективна зона – зона, в якій температура швидко
зменшується з віддаленням від центра Сонця, а енергія з
глибини вгору переноситься в основному за допомогою
конвекції.
Атмосфера Сонця: Фотосфера, Хромосфера, Сонячна
корона.
Фотосфера - найнижчий і найщільніший шар завтовшки
300 км. Температура зменшується з висотою і має в середньому
6 000 К. Має зернисту структуру, яку називають грануляцією.
Одночасно є 3 млн. гранул, діаметром 700 км, що існують до 10
хв. Одні гранули зникають, інші з’являються на їхньому місці.
Хромосфера - шар атмосфери, розташований над
фотосферою. Товщина – понад 12000км. Температура зростає з
висотою від 4500К до 100000 К. Пронизана величезною
кількістю спікул – тонких колоноподібних утворень із відносно
79
холодної речовини, оточених значно більш гарячою плазмою.
Одночасно є близько 30000 спікул, кожна з яких існує 2-5 хв.
Сонячна корона - зовнішній дуже розріджений шар
атмосфери Сонця..
Простягається на величезну відстань – понад 10 радіусів
Сонця.Температура підвищується до 2 млн. К. Перебуває у стані
динамічної рівноваги. Вона постійно поповнюється речовиною
із хромосфери, і одначасно з неї в міжпланетний простір витікає
неперервних потік частинок.
Сонячний вітер - постійний потік заряджених частинок, які
випромінює в усіх напрямах поверхня Сонця. Має невелику
густину: на кубічний сантиметр припадає лише 4-5
елементарних частинок. Коли частинки сонячного вітру
досягають Землі, це створює перешкоди в радіозв’язку, а також
може викликати полярні сяйва. Унаслідок обертання
Сонцянавколо своєї осі сонячний вітер закручується у спіраль .
Сонячна активність. На сонячній поверхні часто
спостерігаються особливі утворення: ділянки з підвищеною
яскравістю - факели, ділянки заниженою яскравістю – плями,
інколи з’являються коротко живучі спалахи, а на краю диска
помітні протуберанці. Їхня поява і розвиток – це прояв сонячної
активності.
Сонячні плями - ділянки із зниженою яскравістю – темні
плями, які виникають у фотосфері.Мають ядро оточене
напівтінню. Розміри різноманітні і можуть сягати 180 000 км.
Температура речовини приблизно 4500 К.Наявне сильне
магнітне поле з індукцією 0,5 Тл.
Факели - світлі утворення, що мають складну волокнисту
структуру. Їхня яскравість трохи переважає яскравість
фотосфери, а температура лише на 200 - 300 К вища. Факели є
повсюдними супутниками плям.
Сонячні спалахи - різкі збільшення яскравості незначних
ділянок хромосфери над групами сонячних плям. Тривалість
спалахів різноманітна і залежить від потужності. Невеликі
спалахи тривають кілька хвилин. У роки максимуму сонячної

80
активності трапляються грандіозні спалахи тривалістю до 7
годин.
Вплив сонячної активності на Землю. Через 8 хв. 20 с після
спалаху потужний потік жорсткого електромагнітного
випромінювання сягає Землі, створюючи додаткову іонізацію
повітря. Внаслідок цього погіршується короткохвильовий
зв’язок. Згодом орбіти нашої планети досягають потоки
сонячного вітру і значно деформують магнітосферу Землі.
Сонячна активність впливає на клімат, погоду, біосферу
нашої планети.
Помічено, що в роки максимуму активності світила:
 швидше ростуть дерева;
 підвищується розмноження деяких комах (сарани);
 бурхливо поширюються епідемії ( це пов’язано як із
зростанням кількості хвороботворних бактерій та вірусів,
так і з послабленням імунітету людей);

5. ГАЛАКТИКИ І ПОЗАГАЛАКТИЧНА АСТРОНОМІЯ

5.1. НАША ГАЛАКТИКА

Наша зоряна система – Галактика – нараховує сотні
мільйонів зір різної світності та кольору. Більшість зірок
зосереджена у Молочному Шляху. Наше Сонце разом із
планетною системою також входить до складу Галактики.
Молочний шлях ( в Україні його ще називають Чумацьким
81
Шляхом) утворюють найближчі до нас зорі Галактики.
Галактика дуже стиснута, має вигляд диска, або двовипуклої
лінзи. Сонце розташоване всередині Галактики, далеко від її
центра, але не на межі.
Молочний Шлях - сріблясто-біла широка смуга, яка
перетинає небесну сферу. Проходить у північній півкулі
зоряного неба через сузір’я Близнюків, Тельця, Кассіопеї,
Цефея, Лебедя, а далі роздвоюється і двома смугами проходить
через сузір’я Орла, і далі в південній півкулі неба через сузір’я
Щита, Стрільця, Змієносця і Скорпіона. Описавши дугу на
відстані 25 градусів від Південного полюса світу, в Україні він
з’являється над горизонтом у сузір’ях Великого Пса і
Єдинорога, переходячи в північну півкулю неба через сузір’я
Оріона.

БУДОВА ГАЛАКТИКИ
Гало - сферична підсистема, яка складається в основному з
газу, газових хмар і дуже старих неяскравих зір.
Балдж – об’єкти гало, які концентруються до центра
Галактики.
Диск – плоска підсистема, що складається переважно з газу,
молодих зір та їх скупчень віком не більше 1 млрд. років.
Ядро – центр Галактики повністю приховано від нас товстим
шаром поглинаючої матерії.

5.2. ЗОРЯНІ СКУПЧЕННЯ І АСОЦІАЦІЇ

ЗОРЯНІ СКУПЧЕННЯ
Зорі на небесній сфері розташовані нерівномірно, деякі з них
утворюють тісні групи, які В.Гершель назвав зоряними
скупченнями. Зоряні скупчення – це групи зір, зв’язаних
загальним походженням, розташуванням у просторі і рухом,
об’єднані силою всесвітнього тяжіння.
82
 Розрізняють два види зоряних скупчень: розсіяні та кулясті .
Розсіяні скупчення. Складаються з кількох десятків, сотень,
іноді тисяч зір і мають неправильну форму. Їхні діаметри
становлять 10-20 св. р. Складаються в основному із зір головної
послідовності, там практично немає червоних гігантів та
надгігантів. Маса невелика, їх гравітаційне поле не може довго
протидіяти руйнуванню. Майже всі розсіяні зоряні скупчення
знаходяться в районі Молочного Шляху або поблизу нього. Їх
виявлено близько 1200. Скупчення розрізняються за хімічним
складом: чим ближче до центра Галактики, тим більше в них
важких елементів.
Кулясті зоряні скупчення. Мають сферичну або злегка
сплюснуту форму та величезні розміри (до 300 св. р.).
Складаються з сотень тисяч і навіть мільйонів зір, які
групуються до центра. Зараз відомо близько 150 кулястих
зоряних скупчень, і відстані до них надзвичайно великі. Вік
кулястих зоряних скупчень складає приблизно 12 млрд. р.
Характерна особливість їх складу – низький вмістт важких
хімічних елементів, які утворюються лише на кінцевих стадіях
еволюції зір.

ЗОРЯНІ АСОЦІАЦІЇ
Новий вид зоряних утворень було відкрито у 50-х роках ХХ
ст. Вони більш розжарені, ніж скупчення, і більші за розміром
(200 – 300 св.р.). Це наймолодші зоряні утворення, що
складаються з дуже молодих зір.

5.3. ДИФУЗНА МАТЕРІЯ

Міжзоряний простір. Міжзоряний простір заповнений
газом і пилом. Хмари атомарного нейтрального водню мають
температуру 70 К , невелику густину. Основним компонентом є
газ що складається з атомів і молекул. Розрізняють хмари
атомарного і молекулярного водню. Пил складає близько 1%
маси міжзоряного простору. Більш холодні і густі хмари
молекулярного водню зовсім непрозорі для видимого світла.
83
 ТУМАННОСТІ
Дифузні туманності - величезні згущення пилу та газу, які
мають неправильну форму. Їхня маса може досягати 10 000 мас
Сонця. Густина дуже мала, а розміри величезні. Значна
кількість темних туманностей знаходиться у площині
Молочного шляху, що створює ефект Великого Провалу.
Поділяються на світлі і темні. Найвідоміші темні дифузні
туманності – Вугільний Мішок у сузір’ї Стрільця Кінська Голова
у сузір’ї Оріона. Найвідомішою серед світлих туманностей є
велика Туманність Оріона розміром 20 св. р.

5.4. СВІТ ГАЛАКТИК. МЕТАГАЛАКТИКА

Еліптичні: мають еліптичну або сферичну форму, їх
яскравість зменшується від центра до краю.
Спіральні: складаються з ядра і кількох рукавів (гілок).
існують звичайні і з перемичкою.
Лінзоподібні: у них ядро сильно сплюснуте і схоже на
двовипуклу лінзу, а гілки відсутні.
Неправильні: не мають ні чітко вираженого ядра, ні
симетричної форми.
Карликові: в десятки разів менші за розмірами і масою, ніж
нормальні галактики.
Квазари – надпотужніші радіоджерела, відкриті на початку
60-х років ХХ ст. Світність квазара у сотні разів більша від
потужності величезної галактики. В якій сотні мільярдів зір.
Радіогалактики – зоряні системи, радіовипромінювання в
яких значно переважає їхнє світлове випромінювання
Сейфертовські галактики або сейферти – гіганські
спіральні зоряні системи, що мають дуже яскраве джерело в
центрі, з якого виривається світний газ з величезною швидкістю.
Наша Галактика, галактика Туманність Андромеди.
галактика Трикутника, ВМХ, ММХ та понад 20 карликових та
неправильних галактик утворюють Місцеву Групу. Її діаметр
близько 3 млн. св. р.

84
 Метагалактика – доступна для спостереження частина
Всесвіту – налічує близько 100 млрд. галактик

6. ПОХОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК ВСЕСВІТУ

Походження і розвиток Всесвіту. Основний космологічний
принцип: Всесвіт є неоднорідним та ізотропним, тобто його
властивості для кожного заданого моменту часу однакові в усіх
його точка і в усіх напрямах. Сучасна космологія грунтується на
Загальній Теорії Відносності (ЗТВ), згідно якій незмінний з
часом Всесвіт існувати не може. На початку 20-х років ХХ ст.
було розв’язане рівняння ЗТВ для Всесвіту і знайдено два
розв’язки: Всесвіт поширюється і Всесвіт стискається.
Зародження Всесвіту. Під час зародження Всесвіт мав
надзвичайно малі розміри та дуже велику густину, у мільярди
разів більшу. Ніж щільність каміння. З якого складається Земля.
Тоді не було зір та планет і навіть не існували елементарні
частинки.
Великий вибух. Приблизно 15 млрд. років тому густа матерія
вибухнула й почала розлітатися в усіх напрямках.
Із густої матерії утворилися галактики, зорі та інші космічні
тіла.
Розширення Всесвіту. Галактики, що складаються з
мільярдів зір, до цього часу продовжують розлітатись одна від
одної. Через 300 000 років після Великого Вибуху, Всесвіт
охолонув настільки, що змогли утворитися перші атоми.
Розширення Всесвіту включає не тільки розлітання самих
галактик відносно космічного простору, але й зміну параметрів
Всесвіту самого.
Для виникнення життя необхідна певна кількість фізичних
параметрів, які, з точки зору біології, сприяють його розвитку.
Головні параметри: стабільність випромінювання зорі,
колова форма планети, яка можлива лише в околі поодинокої
зорі, певна відстань планети від світила, що забезпечує
комфортну для життя температуру.

85
РОЗДІЛ 2. ЗАПИТАННЯ ТА ЗАДАЧІ ПО АСТРОНОМІЇ

ЗАПИТАННЯ - ВІДПОВІДІ
1. Як можна відрізнити зростаючий Місяць від спадного?
Відповідь. За зовнішнім виглядом: Місяць у вигляді дуги в букві
Р - зростаючий, а у вигляді літери С - спадаючий.
2. Чим можна пояснити той факт, що Місяць постійно рнений до
Землі однією своєю стороною?
86
Відповідь. Співпаданням періодів осьового обертання і
обертання навколо Землі.
3. Які явища описує О.С. Пушкін у вірші "Місяць"?
"І тіні легкі рідшали
Перед несподіваною зорею?
Навіщо ти, місяць, покотився
І в небі світлому потонув?
Навіщо промінь ранковий блиснув? "
Відповідь. У вірші описано наступні астрономічні явища:
А) Схід Сонця;
Б) Ранкова зоря;
В) Переміщення Місяця;
Г) Фаза Місяця - остання чверть
4. За даними, отриманим астрономами за допомогою космічних
апаратів, на одному із супутників планети Сонячної системи
є діючі вулкани, а інший супутник цієї ж планети покритий
товстим шаром водяного льоду. Як називаються ця планета
та її згадані супутники?
Відповідь. Планета Юпитер та її супутники - Іо и Європа.
5. Де сьогодні день дорівнює ночі?
Відповідь. Сьогодні і завжди день дорівнює ночі на екваторі. Але
якщо сьогодні день весняного або осіннього
рівнодення, то день дорівнює ночі і у всіх інших
місцях Землі (крім полюсів, звичайно).
6. Яку частину доби проводить над горизонтом зірка,
розташована точно на небесному екваторі?
Відповідь. Якщо не враховувати атмосферну рефракцію, то
половину доби незалежно від широти спостерігача
(крім полюсів).
7. Які астрономічні інструменти можна зустріти на карті
зоряного неба у вигляді сузір'їв? Назви яких ще приладів і
механізмів можна зустріти на цій карті?
Відповідь.Телескоп, Секстант - астрономічні інструменти. Насос,
Різець, Циркуль, Терези, Мікроскоп, Компас.

87
8. "Після заходу Сонця стало швидко темніти. Ще не запалилися
на темно-синьому небі перші зірки, а на сході вже сліпуче
сяяла Венера". Чи все вірно в цьому описі?
Відповідь. Венера на нашому небі ніколи не віддаляється від
Сонця більше ніж на 46 , отже, вона не може бути на
сході, коли Сонце на заході.
9. Кеплер в книзі "Місячна астрономія" писав: "Місяць
складається з двох напівкуль: одна повернена до Землі, інша
- в протилежну сторону. З першої завжди видно Землю, з
другої Землю побачити неможливо ... на Місяці, як і у нас,
відбувається зміна днів і ночей ... Здається, що Земля
нерухома ". Чи вірні відомості про Місяць, наведені
Кеплером? Чому рівна доба на Місяці?
Відповідь. Відомості, наведені Кеплером, практично вірні. На
місячному небі Земля майже нерухома. Для
космонавта на більшій частині місячної поверхні вона
не сходить і не заходить. Сонячна доба на Місяці
рівна 29,5 земних діб, а зоряна- 27,3 діб.
10. У яких точках горизонту сходить Сонце в дні весняного
рівнодення, літнього сонцестояння, осіннього рівнодення,
зимового сонцестояння?
Відповідь. а) в дні весняного і осіннього рівнодення Сонце
сходить у точці сходу; б) в день літнього
сонцестояння Сонце сходить на широті 56 0 на
північному сході, а в день зимового сонцестояння - на
південному сході.
11. Які явища характерні для Землі і Сонця в період високої
сонячної активності?
Відповідь. Для Сонця: велика кількість сонячних плям (в
фотосфері), спалахів (в хромосфері) і протуберанців
(в короні). Посилений сонячний вітер. Для Землі:
підвищена кількість і інтенсивність полярних сяйв і
збурень геомагнітного поля ("магнітних бур").
12. Чому рівна доба на Місяці, як видно Землю для космонавта
на Місяці і чи існують області на Місяці, де Земля сходить і
заходить?
88
Відповідь. Сонячна доба на Місяці рівна 29,5 земної доби. Земля
на Місяці практично нерухомо висить на небі і не
здійснює таких рухів, як Місяць на небі Землі. Це
наслідок того, що Місяць завжди звернений до Землі
однією своєю стороною. Але завдяки фізичним
лібрациям (похитуванням) Місяця, з областей біля
краю місячного диска можна спостерігати регулярні
схід і захід Землі. Земля сходить і заходить
(піднімається над горизонтом і опускається під
горизонт) з періодом близько 27,3 земної доби.
13. 23 лютого 1987 у Великій Магеллановій Хмарі (ВМО),
віддаленній від нас на 55 кпк, спостерігався спалах наднової
зірки. В якому році вибухнула ця зірка?
Відповідь.Відстань від Землі до галактики ВМО становить
55 000 пк. Як відомо, 1 пк = 3,26 св. років. Тому світло
від вибуху зірки досягне Землі десь через 180 000
років після того, як він відбувся. Обчислювати точно
рік вибуху не має сенсу, оскільки точність, з якою
дано відстань до галактики ВМО, не перевищує 1%.
14. Які явища описує О.С. Пушкін у вірші "Наді мною в блакиті
ясній.."?
"Наді мною в блакиті ясній
Світить зіронька одна,
Справа - захід темно-червоний,
Зліва – місяць блідий "
Відповідь. Астрономічні явища:
1. Захід Сонця, сутінки
2. Місяць у фазі повного місяця
15. Рухаючись невисоко над поверхнею Землі (від 200 до
1000км), штучний супутник відчуває помітний опір
атмосфери. Як при цьому змінюється його швидкість:
збільшується чи зменшується?
Відповідь.Здавалося б, під дією опору повітря швидкість апарату
повинна зменшуватися, як це відбувається, наприклад,
з будь-яким автомобілем, який котиться за інерцією.
Але у супутника, на відміну від автомобіля, немає
89
 твердої опори. Втрачаючи енергію за рахунок опору
повітря, він не може зберегти висоту польоту і
починає наближатися до Землі. При цьому за рахунок
її тяжіння він розганяється і збільшує свою швидкість.
16. Період обертання навколо Сонця самої короткоперіодичної
комети Енке становить 3,3 року. Чому ж умови її видимості
повторюються з характерним періодом в 10 років?
Відповідь.Через 10 років комета зробить рівно 3 обертів по своїй
орбіті, а Земля - рівно 10. Значить, обидва небесних
тіла виявляться майже в тих же точках простору, а
отже, такими ж будуть умови видимості комети на
Землі.
17. Яке з двох астрономічних явищ - дотичне покриття Місяцем
зірки чи дотичне покриття Місяцем планети - є одним з
найцікавіших для науки астрономічних явищ і чому?
Відповідь. Дотичне покриття зорі. В цей час зоря може кілька
разів з'являтися і зникати за місячними горами. Його
спостереження дозволяють вивчати рух і фігуру
Місяця. А при дотичному покритті планети ми
можемо спостерігати лише часткове закриття її диска.
18. 21 вересня 1999 відбулося покриття Урана Місяцем. В цей
день Уран знаходився в сузір'ї Козерога. Яке з двох явищ -
покриття або відкриття Урана - можна було легко
спостерігати в невеликі телескопи?
Відповідь. Тільки покриття. Сузір'я Козерога видно у вересні
вечером, і Місяць є зростаючим. Покриття
відбувалося біля лівого, темного лімба Місяця, тому
його можна було спостерігати. Відкриття відбулося у
світлого краю Місяця, і побачити слабкий Уран
(видима зоряна величина 6m) було вкрай важко.
19. Що називається сонячним вітром, як утворюється цей вітер,
як він діє на планети і як далеко він "дме" в Сонячній системі?
Відповідь. Сонячний вітер - це потоки розрідженого газу і
плазми, що випромінюються з атмосфери Сонця у
всіх напрямках. Його причиною служить сильний
розігрів нижніх шарів сонячної корони потоками
90
 електромагнітної і акустичної енергії, що надходять із
щільних нижніх шарів атмосфери Сонця. В околиці
Землі швидкість сонячного вітру близько 400 км / с.
Стикаючись з магнітосферами і атмосфери планет,
сонячний вітер спотворює їх форму, викликає в них
хімічні реакції, іонізацію газу і його світіння.
Сонячний вітер видуває навколо Сонця геліосферу,
яка тягнеться за орбіту Плутона, її межа поки точно не
встановлена.
20. Дві зірки мають однакові розміри, але температура поверхні
у першої зірки дорівнює 30000К, а у другої - 5000К. Яка з
цих зірок буде випромінювати більше енергії в синіх
променях? У жовтих? У червоних?
Відповідь. Перша зірка випромінює більше в усіх діапазонах
спектра. Це залежить тільки від температури.
21. Під час великого протистояння експедиція прибула на Марс
в район екватора планети. Вночі два астронавти вийшли на
поверхню. “Дивись, як сяє наша Земля, — сказав один. —
Вона найяскравіша на марсіанському небі”. Чи відповідають
дійсності ці слова? Поясніть.
Відповідь. Ні, не відповідають. Під час протистояння Землю з
нічної поверхні Марса бачити неможливо, адже
Земля знаходиться на лінії Марс – Сонце і видима з
денної сторони.
22. З якою швидкістю і в якому напрямку має летіти літак в
районі екватора, щоб місцевий сонячний час для пасажирів
літака зупинився?
Відповідь: Літак має летіти на захід зі швидкістю обертання
2R км
  0,5
Землі: 24 год с . Точніше 1667 км/год або

0,46 км/c
23. Оператор з Землі управляє по радіо рухом марсохода, який
демонструє йому телепанораму на відстані 30 м від себе. Яка
91
 при цьому безпечна швидкість марсохода, якщо відстань до
Марса становить 2,5 а.о.?
Відповідь: Затримка сигналу Марс-Земля-Марс становить
приблизно 40 хв. Отже, для того, щоб оператор зміг
вчасно зупинити марсохід перед перешкодою, його
швидкість має бути не більше 1,25 см/с.
24. За яких умов на планеті не відбуватиметься зміна дня і ночі?
Відповідь: Якщо період добового обертання дорівнює періоду
орбітального обертання і напрямки цих двох рухів
збігаються і вісь обертання планети
перпендикулярна до площини орбіти.
25. Чи можна спостерігати сонячне затемнення опівночі?
Відповідь поясніть.
Відповідь: Можна в полярних районах Землі, коли там триває
полярний день.
26. В далекому майбутньому мешканці Місяця бачать
затемнення Сонця Землею. Що в цей час може помітити
спостерігач на Землі?
Відповідь: Затемнення Сонця на Місяці спостерігається коли
Сонце, Земля і Місяць знаходяться на одній прямій,
отже земляни на нічній стороні будуть спостерігати в
цей час місячне затемнення.
27. В яких точках на поверхні Землі Сонце сходить 1 раз на рік?
Відповідь. На полюсах, зі сходом Сонця починається полярний
день.
28. Чи може трапиться проходження Марса по диску Сонця?
Пояснити.
Відповідь. Проходження Марса по диску Сонця відбутися не
може, тому що Марс - зовнішня планета, знаходиться
далі від Сонця, ніж Земля.

92
29. Чи буде на Землі відбуватися зміна дня і ночі і як, якщо вона
перестане обертатися навколо осі?
Відповідь. Зміна дня і ночі на Землі буде відбуватися, при цьому
1 рік = 1 добі.
30. Коли космонавт на Місяці бачить затемнення Сонця Землею?
Що в цей час бачить земний спостерігач?
Відповідь. На Місяці спостерігається сонячне затемнення, коли
Земля встане між Сонцем і Місяцем (по лінії центрів).
В цей же час на Землі спостерігається повне місячне
затемнення.
31.Чому періоди гарною вечірньою видимості планет
наступають зазвичай взимку і навесні, а ранкової - влітку і
восени?
Відповідь. Саме в ці періоди планети мають схилення вище (у
південній півкулі - нижче) сонячного, і можуть бути
добре видні навіть при порівняно невеликій кутовій
відстані від Сонця. Дуга екліптики на небі в ці
періоди піднімається високо над горизонтом.
32. Поясніть, чому Титан - супутник Сатурна, зміг зберегти свою
атмосферу, а Меркурій - ні?
Відповідь. Титан і Меркурій мають подібну масу і розміри, але
Меркурій знаходиться значно ближче до Сонця і
отримує від нього набагато більше тепла. В розігрітій
атмосфері частинки мають великі швидкості і легше
йдуть від планети. Тому Меркурій не втримав
атмосферу. Холодна атмосфера Титана значно
стійкіша.
33. Чи може Венера спостерігатиметься в сузір'ї Близнюків? У
сузір'ї Великого Пса? У сузір'ї Оріона?
Відповідь. Венера може спостерігатися в зодіакальному сузір'ї
Близнюків. Також вона може спостерігатися в
північній частині сузір'я Оріона, так як це всього на
кілька градусів південніше екліптики, а відхилення
93
 Венери від екліптики може досягати 8о. Венера була
видна в сузір'ї Оріона в серпні 1996 року. У сузір'ї
Великого Пса, далекому від екліптики, Венера
знаходитися не може.
34. Чому повні сонячні затемнення дуже цікаві для спостерігачів
комет?
Відповідь. Існує цілий клас комет, що мають дуже мале
перігелійное відстань. Далеко від Сонця вони можуть
бути дуже слабкими, проте поблизу перигелію їх
блиск сильно збільшується, нерідко досягаючи
негативних зоряних величин. В цей час вони
перебувають поблизу Сонця, і під час повного
сонячного затемнення появ-ляется єдина можливість
знайти ці комети за допомогою звичайної оптики
35. Вега кульмінувала в 4:00 за місцевим часом. Який зараз
сезон року (з точністю до місяця)?
Відповідь. Якщо це верхня кульмінація, то початок травня, якщо
нижня - кінець жовтня (відповідь «початок
листопада» теж можна вважати вірною).
36. Чому при спостереженні із Землі астрономи не змогли точно
визначити масу Венери таким же способом, як вони
визначали маси більшості інших планет?
Відповідь. Масу планети можна визначити дуже точно, якщо у
неї є супутник. У Меркурія і Венери супутників
немає. Оцінка маси планети по її впливу на інші
планети і астероїди, що пролітають поруч, не дають
високої точності. Точно визначити масу Венери
вдалося лише за допомогою космічних апаратів.
37. Які планети, в якій конфігурації і з яких місць на Землі
можна спостерігати всю ніч, з вечора до світанку?
Відповідь. Всі верхні планети видно з вечора до світанку
поблизу епох їх протистоянь із Сонцем (якщо в даній
точці вони сходять над горизонтом). Однак подібна
94
 ситуація може скластися ще в одному випадку: якщо
планета має значно більше (в південній півкулі -
менше) відмінювання, ніж Сонце, то вона може
заходити в полярних широтах, в той час як Сонце
буде опускатися під обрій досить глибоко. Подібна
ситуація склалася навесні 1996 року, коли внутрішня
планета Венера була видна протягом всієї ночі
північніше 65о с. ш. Меркурій - планета значно
слабша і не відходить далеко від Сонця, і для неї такі
«екзотичні» умови наступають набагато рідше і лише
в південних полярних районах
38. Телескоп, встановлений на широті 50° п. ш., має альт-
азимутальну вісь, на якій він може повертатися на 360о по
азимуту і від 40о до 50о по висоті. Яка частина небесної
сфери доступна для спостереженнями цим телескопом?
Відповідь. В цей телескоп в різні моменти часу можна
спостерігати всі зірки з схиленням від 0о до +90 о,
тобто половину небесної сфери.
39. Відомо, що іноді на тлі вечірньої зорі вдається помітити
Місяць у віці менше 1 доби, а іноді, навіть при гарній погоді,
не вдається. Від яких факторів це залежить і чи існує у них
періодичність у часі?
Відповідь. Це залежить від двох чинників. Перший - сезон року.
Найкраще молодий Місяць шукати взимку і навесні,
коли його схилення зростає і до моменту
спостережень перевищує сонячне. Другий фактор -
розташування вузлів місячної орбіти. Сприятливі
умови складаються, коли поблизу молодика орбіта
Місяця розташовується вище екліптики. Зрозуміло,
найкращі умови настають при додаванні обох
факторів. Таке відбувається раз в 18 років і останній
раз було на початку 90-х років
40. На Землі спостерігається часткове сонячне затемнення.
Момент його найбільшої фази настав за час T, сама ж
95
 найбільша фаза спостерігається в пункті A. На якій висоті
над горизонтом знаходиться Сонце в цьому пункті в цей час?
Як відносно диска Сонця розташовується диск Місяця?
Відповідь. Так як затемнення часткове, то лінія, що з'єднує
центри Сонця і Місяця, не попадає на Землю. У цьому
випадку найбільша фаза затемнення
спостерігатиметься в точці Землі, яка найглибше
увійшла в місячну півтінь. Якщо дивитися з боку
Місяця, то ця точка буде знаходитися на краю диска
Землі (найближчого до центру тіні і півтіні). Це
означає, що Сонце (і Місяць) в цій точці Землі будуть
знаходитися на горизонті. Нескладні геометричні
міркування приводять до того, що диск Місяця буде
знаходитися точно над диском Сонця, частково
затьмарюючи його сверху.
41. При нинішньому положенні Місяця океанські приливи і
відливи чергуються приблизно через кожні 6 годин і мають
далеко від берега висоту близько 50 км. А що було б, якби
Місяць був удвічі далі від Землі?
Відповідь. Приливна сила пропорційна різниці гравітаційних
впливів Місяця на передню і задню точки Землі.
Неважко показати, що вона обернено пропорційна
кубу відстані від Землі до Місяця. Тому при віддалені
Місяця вдвічі приливна сила зменшиться в 8 разів. У 8
разів зменшиться і висота морських припливів, що
пропорційна приливній силі
42. Яка буде приблизна форма Великої Ведмедиці через 50000
років і чому?
Відповідь. Через прецесії земної осі полюси світу описують
навколо полюсів екліптики малі кола радіусом
близько 23,5 градусів за період близько 26000 років.
Це означає, що через 50 000 років полюс світу буде
направлений в ту ж точку, що і 2000 років тому. Це
недалеко від зірки альфа в сузір'ї Дракона. Зміна
96
 «полярної зірки» не призведе до зміни форми Великої
Ведмедиці: 50000 років занадто малий термін для
того, щоб стали помітні відносні зміщення дуже
віддалених зірок.
43. Чи можна побачити сузір'я Південного Хреста з території
Росії? А з північної півкулі Землі?
Відповідь. В Росії - ні, але з північної півкулі - так, сузір'я
повністю видно південніше 27-й паралелі.
44. Добовий паралакс астероїда складає 2". Під яким кутом
видно діаметр Землі з цього астероїда?
Відповідь. Добовий (екваторіальний) паралакс об’єкта, це
фактично кут під яким видно радіус Землі з цього
об’єкту (велика піввісь еліпса який описує об’єкт
протягом доби внаслідок обертання Землі навколо
власної осі). Отже, кут під яким буде видно діаметр
планети в двічі більший – 4".
45. Чи є пункти на Землі, де зеніт збігається з північним
полюсом екліптики? Якщо так, то вкажіть їх координати
Відповідь. Використовуючи формулу зв’язку широти, схилення
об’єкту та його зенітної відстані легко побачити, що
умові завдання відповідає будь яка точка північного
полярного кола.

АСТРОНОМІЧНІ ЗАДАЧІ
1. Оцініть приблизну ширину метеорного потоку Леоніди, якщо
відомо, що він спостерігається з 16 по 22 листопада.
Відповідь. Протяжність метеорного потоку щонайменше
дорівнює довжині шляху, який Земля проходить за даний час.
Для нашого випадку це 7 діб. Протяжність біля 0.12 а.о.

97
  30км / сек  7діб  24 год  3600сек 
l  t     0.12а.о.
 1.5  108 км 

2. Який період обертання штучного супутника Землі, що

рухається на відстані 1600 км від поверхні Землі?
Розв’язок:
mM
F G
( R  H ) 2 - сила тяжіння ШСЗ,

V 2m
F
Доцентрова сила, що діє на супутник RH .

Тоді
mM V 2m
G 2 
(R  H ) RH

R H
2 (1  ) 3
Звіси період Т=
g R = 7200 сек  2 год

3. Запропонуйте метод визначення мас планет Венери і Марса за

спостереженнями з Землі.
Відповідь: Масу планети можна визначити дуже точно, якщо у
неї є супутник. Його відстань від центру планети R і період
обертання T дозволяють за третім законом Кеплера обчислити
4 2 R 3
M 
масу планети: GT 2

Отже для Марса, що має супутники, задача визначення маси

вирішується просто. У Венери супутників немає. Тому її точну
98
масу вдалося встановити лише після появи у Венери штучних
супутників.
4. Яку частку земної поверхні може охопити поглядом
космонавт з висоти 400 км?
Розв’язок:.
Нехай т.О – центр Землі, К – космонавт, Г – горизонт.
Позначимо довжини відрізків: ОГ через R, КГ через D.Тоді
довжинва відрізка КО дорівнює R+h , де h=400 км – висота
орбіти. Відстань до горизонту визначимо з рямокутного
трикутника ГОК за теоремою Піфагора (R + h)2 = D2 + R2, звідки
D2 = 2 R h + h2 = 2 R h (1 + h/2R).
Оскільки h<< R, то доданком h2 можна знехтувати. Тоді
отримаємо формулу для відстані до горизонту для висоти
спостерігача h << R: D = 2 Rh .
Оскільки D << R, площу поверхні Землі, досяжну погляду
космонавтв, можна визначити як площу круга: s =  D2, оскільки
повна площа поверхні землі обчислюється як площа сфери:
S = 4  R2. Відношення цих сфер складає
s h
  0,03
S 2R (тобто 3%).

5. Розрахувати другу космічну швидкість для частинки поблизу

нейтронної зорі, якщо її радіус 10 км та маса рівна сонячній
масі. Маса Сонця рівна 1,989∙1030 кг. (9 балів)
Відповідь: Параболічна швидкість (друга космічна)

2GM
р 
R

Підставляємо значення G=6,67∙10-11 Н∙м2/кг2; M =2∙1030 кг; R =

104м, υp=1,63∙108м/c (Більше половини швидкості світла!)

99
6. Чи будуть однакові швидкість вильоту і дальність польоту
снаряда при пострілі з однієї і тієї ж гармати на Землі і на
Місяці? (опором земної атмосфери знехтувати).
Розв’язок:
Кінетична енергія снаряда залежить тільки від енергії заряду
і співвідношення мас гармати (M) і снаряда (m). Якщо маса
гармати велика, то снаряд забирає із собою всю енергію
пострілу Е:
Mυ + mυ = 0- закон сохранения импульса

1 1
M 2  m 2  E
2 2 - закон сохранения энергии

2E
2 
звідки M  m , тому швидкість вильоту снаряда не

залежить від того, на якому небесному тілі зроблено

постріл. А дальність його польота - залежить. Нехай  -
кутнахилу дула гармати до горизонту. Тоді дальність
2V 2 o sin  cos 
польоту L= g

Як бачимо, при однакових  і υ дальність польоту обернено

пропорційна значенню g. Наприклад, на Місяці та ж гармата
вистрелить в 6 разів далі, ніж на Землі (а з урахуванням опору
повітря - ще далі).
7. Перший радянський супутник виглядав як баскетбольний
м’яч, діаметром 580 мм і масою 83.6 кг. Його поверхню було
вкрито шаром добре відполірованого алюмінію, товщиною 2
мм. Рухався супутник по еліптичній орбіті з перигеєм 227 км
і апогеєм 945 км. Оцініть, чи можна було спостерігати
супутник неозброєним оком.
Розв’язок:

100
 Потік енергії від Супутника до спостерігача:

W S S S
IS 
4RS20

W M S M
IM 
Аналогічно для Місяця 2RM2 0

Супутник був зеркальним, то ж його альбедо  S  1. Альбедо

Місяця візьмемо з таблиці. Тому: I M / I S  1.87  10 6 , це

відповідає 15.7 зоряним величинам. Беручи до уваги зоряну
величину Місяця -12.7, маємо величину Супутника -
12.7+15.7=3.0
Отже, супутник було видно неозброєним оком.

8. Відомо, що вільні електрони розсіюють випромінювання

практично рівномірно у всі боки як металеві кульки з
радіусом 4.6*10–15 м, а важчі частинки (атоми, іони, протони)
розсіюють випромінювання значно гірше. Вважаючи, що
корона складається з чистого водню, атмосферний тиск у
нижніх шарах сонячної корони складає 0.003 Па, а середня
температура корони 1 000 000 K, оцініть зоряну величину
Сонця під час повної фазі сонячного затемнення на Землі.
Розв’язок.
Температура висока, тому газ повністю іонізований.
Основний внесок у світимість корони вносять близькі до Сонця
ділянки. Вважаючи, що прискорення вільного падіння з висотою
не змінюється, принаймні у нижніх шарах корони, тиск рівний:
GM
P  g 
R2

101
тут  - маса речовини у короні, що знаходиться у стовпі
площею 1 м2. З високою точністю це є маса протонів. У цій же
 pR 2
n 
m p GMm p
зоні рівно стільки ж електронів , які

перехоплюють випромінювання, що йде знизу. Загальна площа

всіх цих електронів
2 pR 2 r 2
  n  r   4  10 7
GMm p

Тобто, електрони перехоплюють і розсіюють саме цю частку

випромінювання Сонця, і тому
m  m0  2.5 lg  11m

9. Момент останнього великого протистояння Марса - 28 серпня

2003 року о 17:30 за всесвітнім часом. Наступна така подія
буде у 2018 році. Визначте момент його настання.
Розв’язок:
Синодичний період Марса ... 779.95 діб. 28 серпня 2018 року
буде через 5479 від 28 серпня 2003 року, тобто, через 7.027
синодичних періоди. Точніше, через 5479 – 7*779.25 = -19.35,
тобто, за 19.35 діб до 28 серпня. Це 9 серпня.

10. Яким має бути розмір гіпотетичної міжзоряної хмари

молекулярного водню з густиною, рівною густині повітря за
нормальних умов і температурою 1000 К, щоб з неї
утворилася зоря масою 0.2 маси Сонця. Оцініть час
стиснення хмари в зорю.
Розв’язок.

102
 Для цього потрібно визначити, при якому радіусі хмари, у
ній всередині буде маса, рівна 0.2 маси Сонця:
1
 3M *  3
R*    .
 4 

У оригінальному тексті задачі пропонується також визначити

розмір хмари, при якому воно стане стискуватись під дією
власної гравітації, а не буде розсіюватись. Для цього теплова
швидкість його частинок не повинна бути більшою, ніж друга
космічна швидкість на краю. Тобто,
3kT 2GM 8GR 2
  .
m R 3

З цього виразу отримаємо

9kT
R  135000 km.
8Gm Однак, з такої хмари вийде

дуже маленька зірочка, лише вдвічі більша, ніж Земля, тому це

обмеження не грає суттєвої ролі.
Для оцінки часу стиснення, порахуємо час, за який молекула
на краю хмари долетить до її середини, за умови просто вільного
падіння, навіть нехтуючи зміною прискорення вільного падіння
з часом. Отже,
gt 2 2 R*
 R* , t .
2 g

11. Дід Мороз запитав у свого оленя (на якому він розвозить
подарунки) скільки зірок на небі? Вияснилось, що на всьому

103
 небі олень налічує їх аж 252707. Чому? Поясніть відповідь
обчисленнями.
Розв’язок.
252707
 42,12
Олень бачить в 6000 разів більше зірок. Якщо

зірки розподілені рівномірно, це значить, що олень заглядає

3,483 = 42,12, тобто в 3.48 разів далі. Проникна сила зрачків (так
би мовити телескопів) пропорційна діаметру, тому, зрачок ока
оленя в 3,48 разів більший, тобто близько 20 мм.

12. Кулясте зоряне скупчення на нашому небі має блиск +4,5 і

видимий діаметр 25’. Відстань до скупчення 3 кпк.
Вважаючи, що скупчення складається виключно з зірок типу
Сонця, що рівномірно займають його об’єм, а поглинання
світла немає, оцініть яскравість на нічному боці планети, що
обертається довкола зірки поблизу центра скупчення.
Порівняйте з освітленістю на Землі при повному Місяці.
Розв’язок:
25  60 1
r0   3000   10,9 пк
Радіус скупчення 206265 2

Його об’єм
4
V  r03  5,42  10 3 пк 3
3

З відстані 3 кпк зірка типу нашого Сонця буде мати зоряну

величину
m0  M 0  5  5 lg r  17.1
Тому всього зірок у скупченні (m0 – зоряна величина всього
скупчення).
N  10 0.4m0 m   1.095  10 5
А їх концентрація
104
 N
n  20.2 пк 3
V

2
Кількість зірок у сферичній оболонці dN  2r dr  n

Зоряна величина окремої зірки m  M 0  5  5 lg r

Освітленість від неї
1
j
r 2
J  10 20.4 M 0 

Освітленість від усіх зірок оболонки

1
J  2nr 2 2
j  10 20.4 M 0 dr
r

Освітленість від усіх зірок скупчення є сума всіх освітленостей

від усіх зірок скупчення.
J T  2n  J  10 20.4 M 0  r0  J  1.83  103
Повна зоряна величина
JT
m  2.5 lg  8.2
J

Приблизно в 60 разів темніше, ніж при повному Місяці на Землі.

13. Паралакс Альтаїра 0.198’’, власний рух 0.658’’/рік,

променева швидкість -26 км/с, зоряна величина 0.89m. Коли
та на якій відстані Альтаїр буде найближче до Сонця? Яка
в нього буде зоряна величина в цей момент?
Розв’язок.
Швидкість, перпендикулярна до променя зору

105
 0,658" 0658
Т   
206265 радіан / с 206265  0,198парсек / рік
0,658
  15,79км / с
206265  150  10 6
206265  0,198 
365,25  86400км / с

Швидкість вздовж променя зору υR = 26 км/с.

Загальна швидкість 30,42 км/с спрямована до променя зору
під кутом б. tgб = 15,79/26. cosб = 0/8546, sinб = 0.5193.
У прямокутному трикутнику з вершинами у Альтаїрі, Сонці і
основі перпендикуляря, опущеного з Сонця на лінію, вздовж
якої рухається Альтаїр сторони рівні 5,05, 4,32 і 2,62 парсек. Час
на проходження відстані 4,32пк складає 139 тис років, найменша
відстань 2,62 пк.

14. Знайти ексцентриситет і велику піввісь орбіти комети, якщо

в перигелії лінійна швидкість в 10 раз більша, ніж у афелії, а
перигелійна відстань рівна 0.5 а.о.
Розв’язок.
2 1
v 2     ,
Оскільки  r a  простий запис цього рівняння для

перигелію та афелію дає:

101  e   1  e , тобто е=9/11. Крім того, r  a (1  e),

тобто а=2,75 а.о.

15. На одному з дивних астероїдів Сонячної системи, альбедо

якого рівне нулю сидить група абсолютно чорних котів, які
дивляться в сторону Сонця. Спостерігач на Землі бачить їх

106
 як один об’єкт. Один з котів закрив одне своє око, після чого
спостерігач помітив, що зоряна величина цього об’єкта
Розв’язок:
Кожне око є джерело світла. Нехай їх n штук. Тоді
E
m1  m2  2.5 lg 2
E1 , але E2  (n  1) x, E1  nx. Тому

n 1
0,20  2,50  lg ,
n звідки отримуємо n  6 . Отже котів три.

16. Лінія 434.0 нм у спектрі далекої галактики має довжину

хвилі 477.4 нм. Видимий діаметр галактики 10’’. Знайти
швидкість руху галактики, відстань до неї і розміри.
Порівняти з Галактикою.
Розв’язок.
Червоне зміщення лінії у спектрі галактики рівне z = (л-
л0)/л0=434/4340 = 0,1. Згідно з ефектом Доплера це зміщення
лінії пояснюється віддаленням від нас зі швидкістю V = z·c =
30000 км/с.
За законом Хаббла відстань до галактики r = V/H = 30000/63
=476 Мпк. Діаметр галактики рівний d = r·sin 10'' = 476·2·10 -4 =
0,08Мпк = 95 кпк. Галактика більша, ніж наша Галактика в 3
раза.

17. Довкола зірки масою рівною масі Сонця обертається

планета. Орбіта перпендикулярна до картинної площини.
Визначити масу планети, якщо променева швидкість зорі
міняється на 20 м/с з періодом 100 діб.
Розв’язок.

107
 mv 2 mM
G 2
Швидкість обертання планети довкола зорі r r ,

GM
v2 
або r .

2r Tv
T r .
Крім того, v , або 2 З цих двох виразів маємо

GM
v 3  2 .
T

Далі скориставшись законом збереження імпульсу

mv  MV або
MV
m3  4  10 26 кг
2GM / T

18. Визначте ексцентриситет земної орбіти, якщо відомо, що

видимий діаметр Сонця при спостереженні з Землі
змінюється з 31'31.8" до 32'36.4" протягом року.
Розв’язок:
Оскільки видимі кутові розміри об’єкту лінійно пропорційні
відстані до нього. Отже ексцентриситет орбіт буде .
d max  d min
e  зменшитись
19. На скільки має раптово  0,0168
маса Землі, щоб Місяць
d max  d min
покинув її назавжди.
Розв’язок

108
 Місяць можна вважати таким що рухається по коловій орбіті
GM

зі швидкістю: R , тоді як для того щоб покинути Землю

2GM

необхідно мати швидкість більше другої космічної R .

Оскільки радіус місячної орбіти не змінюється, то для того

щоб Місяць міг «втекти» від Землі необхідно, щоб нова маса
Землі була менша за теперішню більше ніж вдвічі.

20. Дві зорі мають однакову абсолютну зоряну величину.

Температура першої 5000К, другої 10000К. Оцініть в скільки
разів відрізняються їх радіуси?
Розв’язок
4
Закон Стефана-Больцмана: L  ST . Оскільки абсолютні
зоряні величини однакові, то це значить що і світність цих
об’єктів однакова. А отже, S1T1  S 2T2 . В наближенні, що зорі
R1 T2
 4
мають сферичну форму, отримуємо: R 2 T1 . Перша зоря

вчетверо більша за другу зорю.

21. Гора на лімбі Місяця має висоту 1 км. З якої відстані від
Місяця космонавт може побачити її неозброєним оком?
Розв’язок
Роздільна якість нормального людського ока сягає 1 – 3' (для
яскравих об’єктів ця величина може бути більша).
h
r
Тому зі звичайних тригонометричних міркувань:  де α-

роздільна кутова здатність людського ока в радіанах. Отже в

109
залежності від гостроти зору космонавта ця відстань змінюється
від 3000 км до 1000 км.

22. В далекій галактиці спалахнула наднова з видимою зоряною

величиною 15m. Оцінити червоне зміщення лінії Нα в спектрі
галактики (λ6563A). (Абсолютна зоряна величина наднової
складає -20m).
Розв’язок
Згідно формули можна оцінити відстань до об’єкта (в
8
класичних міркуваннях) M  m  5 lg r , r  10 Мпк Із закону
Хаббла   Hr , отже швидкість υ ≈ 7500 км/с·Мпк (приймаємо
сталу Хабла 75км/с·Мпк).
Зміщення спектральної лінії буде складати, згідно ефекту
 Hr H  10 0.2 ( m 5 M ) 0
       164 A
Доплера: с c c

23. Дві зірки mv= 5 не розрізняються оком, а спостерігаються як

одна зоря. Вказати видиму зоряну величину цієї зірки.
Розв’язок
Згідно формули Погсона m  2,5 lg Е  С . Для системи зір
m S  2,5 lgE  E   С . Отже використавши першу формулу:

m S  m  2,5 lg 2  4,25 m .

24. Вкажіть орбітальну швидкість комети, яка має параболічну

орбіту, в момент мінімальної відстані до Сонця, якщо ця
відстань дорівнює 1 а.о. Порівняйте з орбітальною
швидкістю Землі.
Розв’язок

110
 Для руху по параболі сумарна енергія системи двох тіл

m 2 GmM GM
  0. 
2 r Отже r (очевидно, що комета, яка

рухається по параболічні орбіті буде мати другу космічну

швидкість відносно Сонця).
Земля обертається по майже коловій орбіті, відповідно її
швидкість близька до першої космічної відносно Сонця

GM
E 
r .

Таким чином відношення швидкостей комети та Землі буде

складати 2.

25. Астрофізики майбутнього проводили ремонт свого

космічного корабля поблизу міжзоряного залізного
сферичного астероїда з радіусом 1000 км. Під час ремонту
один з дослідників загубив маленький стальний підшипник,
який почав вільно падати на поверхню астероїда. На якій
мінімальній відстані від астероїда проводились ремонтні
роботи, якщо відомо, що підшипник впавши на поверхню
повністю розплавився. Відомо, що при ударі половина
кінетичної енергії підшипника пішла на його розігрів.
Розв’язок.
Розрахуємо гравітаційну енергію підшипника яка перейде в
кінетичну в момент удару його об поверхню астероїда:

 1 1
W  GmM   
 R r  де M - маса астероїда, m- маса підшипника, R

111
- радіус астероїда, r - відстань між центром астроїда та
підшипником.
Оскільки астероїд міжзоряний, то впливу інших зір немає,
отже і джерел випромінювання також немає, і початкова
температура підшипника буде близька до 0 К.
Енергія яка потрібна для розігріву підшипника до
температури плавлення, а потім на його розплавлення буде
Дж
c  500
складати: E  m(cT   ) , де кг  К - питома теплоємність

Дж
  8400
сталі, кг - питома теплота плавлення.

Температура плавлення сталі складає 14000С, отже різниця

температур на яку потрібно розігріти підшипник буде порядку .
∆T=1670К.
За умовою задачі половина кінетичної енергії при ударі
W
E
перейшла в теплоту розігріву підшипника, то 2 ,

підставивши значення енергій, та врахувавши, що маса

4
M  R 3
стального астероїда 3 отримаємо значення відстані

112
 1
rR
A2
1 2
між астероїдом та підшипником на початку падіння R

3CT   
A2   8,4  1011 м 2
, де 2G

Підставивши значення радіусa отримаємо r ≈ 6400км .

Отже висота над астероїдом h = r – R = 5400км.

26. В книзі відомого американського фантаста А. Азімова «В

полоні у Вести» головний герой Мур спостерігає за небом
поблизу Вести. Ось як він описує свої враження: Його
пошуки Землі залишились безрезультатними. Її не була
видно. Очевидно, Веста затуляла і Землю і Сонце. И все-таки
Мур не міг не звернути увагу на інші небесні тіла. Зліва від
нього був Юпітер – яскрава куля, розміром з горошину. Мур
помітив і два супутника, які обертались навколо нього.
Неозброєним оком був помітний і Сатурн - яскрава планета
невеликого розміру, яка при спостереженні з Землі може
конкурувати з Венерою. Чи вірно описав можливу картину
автор?
Розв’язок:
Очевидно, що Веста могла затуляти своїм тілом і Сонце, і
Землю, тим більш, що Земля є внутрішньою планетою, по
відношенню до Вести.
Афелій на відстань до Вести складає 2,57 а.о., для Юпітера
4,95. Отже мінімальна відстань порядку (нахили орбіт та довготи
висхідного вузла майже однакові для Юпітера та Вести).
Екваторіальний радіус Юпітера RJ = 71500 км. Отже, найбільший
кутовий діаметр Юпітера, при спостереженні з Вести може бути

113
2RJ
206265"  80 "
r ,що є на межі чутливості людського ока. І для

звичного «космонавта» швидше за все не буде здаватись кулею.

Галілеєві супутники Юпітера мають видиму зоряну величину
при спостереженні з Землі (в протистоянні) менше 6m, в
космічних умовах, звісно людське око їх може розрізнити. Але з
Землі їх важко помітити неозброєним оком, оскільки поблизу
наявний яскравий Юпітер (кутова відстань між Юпітером і Іо,
a Іо
206265"  2 "
при спостереженні з Землі, r , для Калісто

a cakisto
206265"  10 "
ситуація дещо «краща» r . Але з Вести яка

знаходиться майже в два рази ближче теоретично людина може

добре помітити Калісту, Ганімеда та можливо Європу.
Видимість двох супутників можна пояснити, що інші могли
зайти за планету, чи проходити по диску (нахил орбіт
супутників майже нульовий). З наданих даних можна оцінити і
зоряні величини супутників.
Сатурн не може бути дуже слабким, і має завжди бути
помітним неозброєним оком (звісно, якщо він не проектується
поряд зі Сонцем на небі).
Сатурн при спостереженні з Землі виглядає як зоря (в
протистоянні) -0.2m. Тоді як Венера -3m ─ -4m. Отже Сатурн з
Венерою не «конкурує» при спостереженні з Землі. При
спостереженні з Вести, яка знаходиться на 2,5 а.о від Сонця то
Сатурн буде конкурувати з Венерою (спостереження якої будуть
ускладнені внаслідок яскравого Сонця поблизу). Можна оцінити
зоряні величини Венери та Сатурна (відстані відомі, тому
Венера з Вести має m~0m, Сатурн m≥0m (в протистоянні) ).

114
 Якщо провести інтерпретацію, що Сатурн з Вести виглядає
як і Венера, то і це не вірно (Венера буде приблизно -1 m, а
Сатурн не значно відрізнятись від спостережуваного з Землі)
В ході розв’язку вважалось, що альбедо тіл перерахованих в
задачі близькі за значенням, і фази спостережуваних об’єктів
подібні.

27. Сонячна стала складає 1366 Вт/м2. Вважаючи, що енергія

Сонця береться з реакції синтезу ядер гелію з ядер водню,
обрахуйте скільки водню згорає щосекунди на Сонці.
Розв’язок:
Маса спокою протона mH = 1,6726 10-27 кг, маса спокою ядра
гелію (альфа-частинка) mHe = 6,6429 10-27кг, вважаємо, що
переважно більша частина енергії синтезу йде у електромагнітне
випромінювання. Тоді дефект маси в реакції утворення одного
ядра гелія буде складати: Δm = 4 mH – mHe = 4,58 10-29кг, що
відповідає енергії 4,122 10-12Дж.
Сонячна стала – це потік електромагнітної енергії яка
надходить на орбіту Землі від Сонця. З неї легко розрахувати
загальну енергію, що випромінюється Сонцем за одну секунду
4πf · r2 = 4π 1366 2,23 1022 Дж = 3,8 1026 Дж.
Отже, кількість реакцій синтезу ядер гелію за одну секунду
3,8  10 26
12
 9  10 37
на Сонці має складати 4,275  10 .

Помноживши цю величину на 4 отримаємо кількість атомів

водню, які потрібні для світіння Сонця: 3,6·1038, а отже загальна
маса згораємого водню складає близько 6 ·1011 кг.

28. Планета Марс при найбільшому наближенні до Землі має

кутовий діаметр 25''. Який буде діаметр її фотографічного
зображення отриманого за допомогою рефрактора, у якого
фокусна відстань F =19.5 м?
Розв’язок

115
 Кут 180×3600'' відповідає 3,141592 радіан, звідси 1''
еквівалентна 4,848·10-6рад (1/206265) і отже
x  2Ftg(12,5  4,848  10 -6  2,32 мм .

29. Якщо окуляр, при використанні з об’єктивом з фокусною

відстанню F=1м дає збільшення в 50 разів, то яке збільшення
він дасть при використанні з об’єктивом з фокусною
відстанню 5 м?
Розв’язок:
F
W2  2 W1  250.
З виразу для підсилення F1

30. Глибина головного мінімуму подвійної системи рівний 5,5m,

а глибина вторинного мінімуму дорівнює 3.0m. Оцініть
відношення світимостей подвійної системи при частковому
та повному затемненні.
Розв’язок
2
Світимість зорі може бути оцінена за формулою L  4R F ,
де F - реєструєма густина потоку випромінювання, тоді при
великих значеннях r відношення світимостей подвійної системи
при частковому та повному затемненнях буде приблизно рівним
Fчаст
 2,512 m част  m повн  10.
F
відношенню потоків. Таким чином повн

31. Густина нейтронної зорі ρ = 1017 кг/м3. Обчисліть

мінімальний період для супутника на круговій орбіті навколо
зорі.
Розв’язок
Мінімальний період, це коли супутник обертається фактично
на нульовій висоті над поверхнею.

116
 2R R3 3
T  2   0,001c.
1 GM G

32. Два малих тіла Сонячної системи віддаляються від Сонця в

афелії в r1 = 2 та r2 = 11 разів більше ніж у перигелії. У
скільки разів відрізняються їх орбітальні періоди, якщо їх
перигелійні відстані однакові.
Розв’язок:
r r
a 0
Великі піввісі малих тіл можна знайти по формулі 2

, де r0 - відстань до Сонця в перигелії, r- відстань до Сонця в

афелії. Згідно закону Кеплера:

3 3 3
T1 a  r r  1 2  1
  1    0 1     
T2  a2   r0  r2   1  11  8

33. Зоря спектрального класу K головної послідовності має

світимість 0.4L􀁿. Потік випромінювання від зорі рівний
6.23·10-14 Вт м-2. Чому дорівнює відстань до цієї зорі? Ви
можете знехтувати впливом атмосфери.
Розв’язок
L
F
Потік випромінювання 4d 2 де L- світимість зорі,

d- відстань до зорі.
L
d  450пк
Отже, 4d

117
34. В спектрі далекої галактики спостерігається подвійна лінія
водню Нα , одна з компонент формується в самій галактиці,
інша в міжгалактичній хмарі. В скільки разів міжгалактична
хмара ближче до спостерігача, якщо відомо, що зсув від
лабораторного положення лінії Δλ для компонент
відрізняється в 1,41 рази.
Розв’язок.
с 

Зсув ліній обумовлений ефектом Доплера   . Згідно

закону Хабла   H  r . Отже відношення відстаней складе:

r1  1 1
   1,41
r2  2  2 , де індекс 1 для «галактичної» лінії, 2 – для

лінії, яка формується в хмарі.

35. Як змінилося б число днів у році, якщо б Земля оберталася

навколо власної вісі з тим же періодом, але в
протилежному напрямку?
Розв’язок.
Зараз Земля обертається, так що сонячна доба довша за
зоряну на час, що потребує поворот Землі на 10. Якщо Земля
оберталася б в протилежному напрямку, сонячна доба була б на
цей же час коротша за зоряну. Зараз число сонячних діб на 1
менше за число зоряних (10·365.25 діб ≈ 3600 – 1 оберт), число
яких постійне і дорівнює 366,25, а в нашому гіпотетичному
випадку було б на 1 більше, тобто 367,25.

118
36. В скільки разів зменшиться діаметр Сонця, якщо воно
стиснеться в чорну діру.
Розв’язок
Варіант 1. Розміри чорної діри можна оцінити по формулі
2GM
rS  2  3000 м
радіуса Шварцшильда: c . Отже відношення

R
 240000
радіусів складає 240000≈SrR. rS .

Варіант 2. Зорю можна вважати чорною дірою, якщо її

радіус зменшився до такого, щоб друга космічна швидкість
стала менша за швидкість світла.

37. Спалах наднової освітив першу газопилову оболонку, а через

7 років другу. Оболонки спостерігаються на відстані 8".
Оцініть відстань до наднової.
Розв’язок

119
 Оскільки ми знаємо відстань між оболонками d = 7світлових
роки, то відстань до оболонок можна оцінити згідно формули:

d
r
 , де α - кутова відстань між оболонками в радіанах. Отже,

d
r 206265  180000св. р.  55000пк
 .

38. Скільки зір нульової величини можуть замінити світло усіх

зір з середньою величиною 10.5, якщо їх кількість складає
546 тис?
Розв’язок
I
2,5 lg 1  m2  m1
З виразу I2 отримаємо

m1  10,5  2,5 lg 546000  3,843 Аналогічно

I1
2,5 lg  0  m1  3,843
I2 і N  10
1, 573
 37 .

39. Чому рівна фокусна відстань об’єктива, який дає зображення

Місяця діаметром в 15 мм?
Розв’язок
x 15 мм 15 мм
F    1,66 м
Фокусна відстань  31'
9,018  10 -3
рад .

40. Чому дорівнює час між двома послідовними однойменними

кульмінаціями Місяця?

120
Розв’язок
Кут, на який треба обернутися Землі, щоб Місяць повернувся
до того ж меридіану, буде на 13,2° більше ніж 180° (13,2° -
добове переміщення Місяця на небесній сфері). Земля
повернеться на цей кут за 13.2°·24 год /180°=0,88 год ≈ 53 хв.
Отже, час між двома послідовними однойменними
кульмінаціями Місяця дорівнює 24 год 53 хв.

41. Знайти абсолютну візуальну зоряну величину η Фенікса,

якщо її візуальна зоряна величина mV=2,23, а річний
паралакс π''=0'',039.
Розв’язок
1
r "
З формул M  m  5  5 lg r та  (π в пк) отримаємо:

M  m  5  5 lg  .
m
Підставляємо і отримуємо M  2,23  5  5  1,0409  0 ,185

42. Тіло запущене із далекого супутника Юпітера проти

напрямку орбітального руху планети зі швидкістю рівною
орбітальній швидкості Юпітера. Оцініть через який час воно
досягне Сонця?
Розв’язок
Юпітер знаходиться на відстані a  5,2a.o. Наближено
можна вважати, що тіло падає по сильно-витягнутому еліпсу, з
a
ab   2,6a.o.
великою піввіссю 2 За третім законом Кеплера

ab3
T  2,1 роки
2 , де двійка в знаменнику означає, що

рухаємось лише до Сонця.

121
43. Подвійна система складається з двох зір однакових розмірів,
але їх температура в два рази відрізняється. Як сильно може
змінитись видима зоряна величина подвійної, якщо відомо,
що нахил орбіти складає 0°.
Розв’язок
Оскільки розміри зірок однакові, то світимість буде визначатись
l1 T14
 4  16
температурою: L2 T2 , різниця зоряних величин буде

L1  L2 L 
M  2,5 lg  2,5 lg 1  1  3,1
L2  L2 
складати:

44. В цьому році найкращі умови видимості Юпітера

приходяться на жовтень та листопад. В які місяці буде
найкраща видимість Юпітера в наступному році. Велика
піввісь Юпітера 5.2 а.о.
Розв’язок
Період обертання Юпітера навколо Сонця
1 1
3  1
T  a  11,84 роки . Синодичний період обертання S T ,S

= 1,092 роки ≈ 399 діб.

Тому в наступному році видимість Юпітера буде
оптимальною на 34 пізніше, тобто в листопаді та грудні.

45. Білий ведмідь мешкає на північному полюсі, і скориставшись

годинником полярників виміряв тривалість дня та ночі.
Що триває довше на полюсі, день чи ніч? Відповідь
аргументуйте.
Розв’язок

122
 Оскільки орбіта Землі еліптична, і перигелій Земля
проходить у січні з максимальною орбітальною швидкістю, то
ніч, яка припадає в північній півкулі на зиму, коротша.
Врахування рефракції призводить до скорочення ночі.

46. В майбутньому мешканці величезного атмосферного

цепеліна Венери виміряли добовий паралакс Землі, і він склав
25". Під яким кутом видно пару Земля - Місяць аеронавтам
Венери. Радіус Венери прийняти 6050 км, радіус орбіти Венери
108 млн. км, радіус орбіти Місяця 384 тис. км.
Розв’язок
rВенери

Добовий параллакс d , кут під яким видно пару

R

Земля-Місяць d . Тому кут під яким видно пару Земля-

R 384000
  25  26 '
rВенери 6050
Місяць .

47. Місяць в деякий день знаходився у верхній кульмінації

опівдні, коли він буде кульмінувати наступного дня?
Розв’язок
Сидеричний період обертання Місяця навколо Землі складає
27,3 доби. Отже, час який Місяць проходить за добу складає

24
60  53хвилини
27,3 . Проходження кульмінації буде пізніше на

53 хвилини.

123
48. Перший міжзоряний корабель досягнув околиць системи α
Центаври (α=14h39m35s, δ=-60°50', π=0.75"). Які
екваторіальні координати і видима зоряна величина Сонця
будуть для спостерігачів з корабля? Абсолютна зоряна
величина Сонця М=4,8.
Розв’язок
Схилення Сонця буде за модулем таке ж, як і α Центаври,
тільки з протилежним знаком. Пряме піднесення буде зсунуте на
12 h, тобто α=2h 39m 35s, δ=60° 50' .
Видима зоряна величина m  M  5  5 lg 

49. Яка ширина місячного термінатора. Радіус Місяця складає

1740 км.
Розв’язок
Оскільки вказано радіус Місяця, то він вважається кулею,
термінатор має ширину внаслідок кінцевого розміру диска
Сонця, і ширина термінатора буде відповідати куту на поверхні
рівному кутовому діаметру Сонця. l  R  рад  15км .
Врахування реального рельєфу (шершавості поверхні) дещо
збільшує цю оцінку.

50. Затемнювано-подвійна система складається з двох однакових

зірок. На скільки змінюється видима зоряна величина цієї
системи? Вважати, що промінь зору розташований в
площині орбіти системи.
Розв’язок
E
m1  m2  2,5 lg 1
Згідно формули Погсона E 2 , нехай

E 2  2E1 - освітленість від пари зірок, Е - освітленість від однієї

1

зорі, тоді m1  m2  0,75 .

124
51. Телескоп астронома-аматора має діаметр 30 см та фокусну
відстань 300 см. Який масштаб у фокусній площині такого
телескопа?
Розв’язок

x  2Ftg  52 мм
Розмір об’єкта в 1 градус складатиме 2 на

10, або 0,87 мм на 1’, або 0,015 мм на 1 ′′, або 1,15‘ ≈ 69” на 1 мм.

52. Космологічне червоне зміщення ядра галактики z=0.02. З

якою швидкістю галактика рухається відносно спостерігача
і на якій відстані вона розташована?
Розв’язок
Для невеликих значень червоного зміщення справедливо
v = zc = 6000 км/с (придатне використання і релятивіської

D  86Мпк
формули) відстань H .

53. Комета має афелій поблизу орбіти Нептуна. Який

мінімальний період обертання може бути у такої комети?
Радіус орбіти Нептуна складає 30,1 а.о.
Розв’язок
Мінімальний період буде мати комета, що рухається по
сильно-витягнутій орбіті, з перигелієм поблизу Сонця.
3 3
Отже, період складатиме T  a  15,05  61 рік.
Що не дуже відрізняється від реальних комет, так у комети
Галлея період обертання 75 років.

54. Колова орбіта сферичного штучного супутник Землі (ШСЗ)

лежить у площині екватора. Радіус супутника R = 1 м, його
середня відстань від планети h=2000 км, альбедо
(коефіцієнт відбивання світла від поверхні) α =0,8. Видима

125
 зоряна величина Сонця ms=-26,74m . Чи можна побачити
цей ШСЗ неозброєним оком?
Розв'язок
Загальний світловий потік, відбитий від супутника (світність
супутника) Lсуп. = pR2Fsα, де Fs - потік від Сонця на відстані
орбіти Землі. Оскільки h << 150 млн.км, то можемо знехтувати
його зміною внаслідок руху супутника по орбіті навколо Землі.
На поверхні планети світловий потік від супутника

R 2 Fs
Fсуп
2 h 2

Отже, освітленість Сонцем поверхні Землі на екваторі (вдень),

більша за освітленість, створену супутником (уночі) у
Fs
 
 
2h 2 2  2  10 6
2

 1013
Fсуп R 2 0,8  1
разів.

Fs
Fсуп
Далі з формули Погсона маємо: mсуп. = ms +2,5lg =-26,74m

+2,5·log(1013)=5,76m.
Отже, блиск супутника буде на межі чутливості неозброєного
ока.

55. На картах зоряного неба нанесено положення Місяця на фоні

зір станом на 23 год. 10 хв. Київського часу 9 лютого 2012 р.
Та 0 год. 45 хв. Київського часу 11 лютого 2012 року.
Користуючись приведеними картами з нанесеною сіткою
екваторіальних координат та лінійкою знайти:
1) кутову швидкість зміщення Місяця відносно зір (в
градусах за добу),

126
 2) нахил орбіти Місяця (Місячного шляху на фоні зір) до
площини небесного екватора,
3) середню лінійну швидкість руху Місяця на орбіті (в
км/год.), якщо відстань до нього у ці дні становила 369
415.92 км,
4) екваторіальні координати Місяця на ці два моменти часу.

Примітка: на карті нанесена сітка небесних координат в 2-й

екваторіальнійсистемі; небесні меридіани (годинні круги)
нанесені з інтервалом 2 дугові години (1 година дуги = 15
градусів дуги), а добові паралелі з інтервалом 20 градусів.
Роз’язок
1). Кутова швидкість Місяця відносно зір розраховується за
лінійним зміщенням на карті (s=2.25 см), масштабом карти (k=30
град./4.5 см = 6.6(6) град./см) та інтервалом часу в добах (t=1 дб
+ (1 год. 35 хв./ 24 год.)= 1.66 дб): ω= ks/t=14.07 град./дб
2). Нахил орбіти Місяця (Місячного шляху на фоні зір) до
площини екватора визначається за арксинусом кута:
arcsin(δ/φ)=22.2 град., де δ — зміщення Місяця по годинному
кругу, φ=ks — кутове зміщення Місяця на фоні зір.

127
3). Лінійна швидкість - це кутова швидкість (рад./год)
помножена на відстань: v=ωR=3780 км/год.
4). Координати Місяця 9 лютого 2012 р. о 23 год. 10 хв.
Київського часу: він перебуває в площині небесного екватора,
тому його схилення δ=0; пряме сходження розраховується по
відстані від точки осіннього рівнодення: α=12h -ksα/15o=11h
04m . Координати Місяця 11 лютого 2012 р. о 0 год. 45 хв.
Київського часу: його пряме сходження α=12h , схилення δ=-
ksδ/15o=-5o40'.

56. Видимі кутові розміри Крабовидної туманності 420'' x 290''

(див. фотографію), а відстань до неї 2 кпк. Знайти лінійні
розміри Крабовидної туманності.

Розв’язок
1пк=3.2616св.року. Отже, відстань до Крабовидної
туманності: D=2 кпк = 6,5тис.св.р.

Розглядаючи прямокутний трикутник (див. рисунок), у якому

катети — відстань D, та половина відповідного поперечного
розміру d, ВМХ, а кут між D і гіпотенузою дорівнює половині
відповідного кутового розміру, отримаємо наступні розміри
ВМХ:
d1 = 2D·tg [(420''/3600)o/2] = 13.23 св.р.,
128
d2 = 2D·tg [(290''/3600)o/2] = 9.14 св.р.
Отже, лінійні розміри Крабовидної туманності:
13,23 св.р. x 9.14 с.в.

57. Період пульсара в Крабоподібній туманності становить

0,0334 секунди. У яких межах і з якою періодичністю буде
змінюватися значення цього періоду, виміряне на Землі?
Коли воно буде досягати максимуму і мінімуму?
Розв’язок
Крабоподібна туманність знаходиться поблизу екліптики.
На спостережуваний період буде впливати рух Землі навколо
Р 
Р 
Сонця. Зміна періоду с (v - складова швидкості Землі у

напрямку від туманності, c - швидкість світла). Максимальний

період буде під час віддалення Землі від Крабоподібної
туманності (березень), мінімальний - під час наближення
(вересень). Проте, амплітуда річних коливань буде всього
дорівнювати 10-4 від величини періоду, тобто 3·10-6 секунди.

58. Поїзд рухається зі швидкістю 60 км / год на захід уздовж

паралелі 60o с. ш. Яку тривалість світлого часу доби зафіксує
пасажир цього потяга 21 марта? Рефракцією знехтувати.
Розв’язок
Швидкість руху Землі навколо своєї осі дорівнює

2R cos  км
 834
T год . Рух поїзда на захід фактично уповільнює

км км км
цю швидкість до 834 год - 60 год = 774 год . Протяжність дня

для нерухомого спостерігача 21 березня дорівнює 12 год (якщо

знехтувати рефракцією), а для пасажира вона зросте обернено

129
пропорційно падінню швидкості обертання Землі і стане рівною
12,93год = 12год 56хв.

59. Блиск Венери під час верхнього з'єднання дорівнює -3,9 m, а

під час найбільшої елонгації -4,4 m. Чому дорівнює блиск
Венери в цих конфігураціях при спостереженні з Марса?
Відстань Венери від Сонця дорівнює 0,72 а. о., а Марса від
Сонця 1,52 а. о.
Розв’язок
Відстань від Марса до Венери під час верхнього з'єднання
дорівнює 1,52 а.о. + 0,72 а.о. = 2,24 а.о., а під час найбільшої
елонгації (1,52 а.о.) 2 - (0,7 а.о.) 2 - 1.34 а.о. Враховуючи це
отримуємо блиск Венери в цих конфігураціях (-3,3 m і -3,0 m)

60. Блиск Юпітера в протистоянні становить -2,8 m, а блиск

Урана в протистоянні +5,7 m. Порівняти альбедо Юпітера і
Урана. Відстань Юпітера від Сонця 5,2 а.о., Урана - 19,2 а.о.,
радіуси планет відповідно 71,4 і 25,4 тис. км.
Розвязок
hR 2
Яскравість планети в протистоянні пропорційна a a  1 ,
2 2

де h - альбедо, R - радіус планети, а a - радіус орбіти в

астрономічних одиницях. Після обчислень отримуємо, що
альбедо Юпітера лише на 20% перевершує альбедо Урана.

РОЗДІЛ 3. АСТРОНОМІЧНІ ОЛІМПІАДИ

2010-2011 н.р.
ЗАВДАННЯ З РОЗВ’ЯЗКАМИ
ІІ ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧНІВСЬКОЇ
ОЛІМПІАДИ З АСТРОНОМІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛ.
10 клас
130
1. Кількість затемнень Сонця і Місяця протягом року приблизно
однакова. Але чому набагато частіше ми спостерігаємо повні
затемнення Місяця, у той час як повні затемнення Сонця ми
бачимо досить рідко? (2 бали).
Розв’язок:
Затемнення Місяця можна побачити на всій півкулі Землі, де
Місяць знаходиться над горизонтом. Затемнення Сонця бачать
набагато менше людей, а саме ті, які знаходяться у вузькій смузі,
куди потрапила тінь від Місяця.

2. Під час вибуху Тунгуського метеориту в атмосферу

виділилось 1017Дж енергії. Астрономи висунули гіпотезу, що
даний об’єкт насправді був ядром комети, яка зустрілась із
Землею зі швидкістю 30 км/с. Обчисліть масу ядра цієї
комети. (3 бали)
Розв’язок:
Якщо вважати, що вся кінетична енергія руху комети
перетворилася на тепло, то масу ядра можна обчислити за
формулою для кінетичної енергії:
2E
m  2  2,2  10 8 кг


Відповідь: 2,2·108кг

3. Мандрівник випадково опинився в одній із полярних зон

Землі. Погода вночі стоїть ясна, але він не знає зоряного
неба. Як йому дізнатися про те, у якій півкулі Землі він
знаходиться? (4 бали)
Розв’язок:
Визначити який полюс планети є північним, а який
південним можна в такий спосіб: з Північного полюса світу
добове обертання планети виглядає як таке, що відбувається
проти ходу годинникової стрілки. Тому обертання небесної
сфери для спостерігача, який знаходиться у Північній півкулі
планети, відбувається за годинниковою стрілкою, тобто зі сходу
на захід. А у Південній півкулі це обертання, навпаки, виглядає
131
як таке, що відбувається із заходу на схід. При цьому різниця в
обертанні небесної сфери найбільш виразно виявляється саме в
полярних зонах. Тому, спостерігаючи деякий час за
переміщенням зір у їхньому добовому русі, мандрівник може
визначити, на яку півкулю Землі він потрапив.

4. На орбітальній станції космонавти вирішили зустріти Новий

рік вечерею при свічках. Скільки часу буде горіти на станції
свічка, якщо на Землі вона згоряє за 3 години? (5 балів)
Розв’язок:
На жаль, із новорічною вечерею при свічках в екіпажу
орбітальної станції нічого не вийде. Для горіння свічки потрібен
оксиген, тому в повітрі, яке безпосередньо оточує полум’я
свічки, його вміст швидко зменшиться. Але це ж полум’я
нагріває повітря. Нагріте повітря розширюється, стає легшим і
піднімається вгору. На його місце надходе холодне повітря,
збагачене оксигеном, що в цьому разі є найважливішим. І свічка
продовжує горіти. Явище піднімання нагрітого повітря вгору
зветься конвекцією. Вона виникає тоді, коли виштовхувальна
сила Архімеда стає більшою від ваги нагрітого повітря. А на
орбітальній станції в умовах невагомості конвекція не
виникатиме, і свічка швидко згасне.
Узагалі, відсутність конвекції в газі або рідині у невагомості
– це суттєва особливість умов на борту космічного апарата.

5. Горизонтальний паралакс Місяця 57′2″,67 , а його середній

кутовий радіус 15′32″,7. Відношення мас Землі і Місяця
становить 81,30, маса Землі 5,98·1024 кг, а її радіус 6,37·106 м.
Визначити за цими даними середню відстань між Землею і
Місяцем, лінійний радіус і середню густину Місяця, а також
силу, що утримує Місяць на орбіті, та величину і напрям
припливоутворюючого прискорення на земній кулі під дією
притягання Місяця. (6
балів)
Розв’язок:
Середню віддаль Місяця від Землі знаходимо за формулою:
132
 206265  R 206265  6374,16км
r   384385,7 км
 57  60  2,67

r  384380км
Обчислимо лінійний радіус і густину Місяця за формулами:
 R (15  60  32,7)  6378,16км
R      1738,09км
 57  60  2,67

R   1738км

3M 3M  3  5,98  10 24 кг кг
  3
 381, 3
 3 9 3
 3346,5 3
4R 4R 4  3.14 1738 10 м м

г
   3,35
см 3

Визначаємо силу, що утримує Місяць на орбіті, та

припливоутворююче прискорення на Землі під дією притягання
Місяця відповідно за законом всесвітнього тяжіння і формулою
MR
J  2G
r3

M M M 2 11 5.98 2  10 48

F G G 2  6,67  10
r2 r  83,1 38438 2  10 8  8,31

F  5,2  1015 H
24
MR M  R 11 5,58  10  6370 103
J  2G 3  2G 3  2  6,67 10
r r 8,31 384383 1012  8,31
J ≈ 1,1·10-6 м/с2
133
 Напрямлене J від центра Землі.
Відповідь: 384380 км, 1738 км, 3,35г/см3, 5,2·1015Н,
≈1,1·10-6 м/с2
11 клас
1. Чому в дні рівнодення 21 березня та 23 вересня справжня
тривалість дня на 10 хвилин більша, ніж тривалість ночі?
(2 бали)
Розв’язок:
Тривалість дня трохи збільшує заломлення сонячних
променів в атмосфері Землі (явище рефракції). Нам тільки
здається, що Сонце знаходиться на горизонті, а насправді воно в
цей момент вже опустилося на 0,5 ° нижче від площини
горизонту. Так само на світанку Сонце з’являється над
горизонтом раніше, тому середня тривалість дня на Землі
збільшується приблизно на 10 хвилин.

2. Скільки має тривати доба на Землі для того, щоб на екваторі

нашої планети всі тіла були в стані невагомості?
(3 бали)
Розв’язок:
Для стану невагомості необхідно, щоб прискорення вільного
падіння дорівнювало доцентровому прискоренню:
,
де - кутова швидкість обертання Землі навколо осі,

Т - тривалість доби.
Із цих формул знаходимо:

Це формула для періоду коливань математичного маятника,

у якого довжина дорівнює радіусу Землі.
Підставляючи числові дані знаходимо:
Т=5000с ≈ 1,4 години.
Відповідь: ≈ 1,4 години

3. Що яскравіше освітлює Землю: Сіріус (-1,5m ) чи всі зорі від

5m до 6m, яких на півсфері нічного неба біля 1600? (4 бали)
134
 Розв’язок:
Приймемо середню яскравість вказаних слабких зірок за
m1=5,5m. Тоді їх сумарний блиск відповідає одній зорі, яка у
Im
 1600
I m1
1600 разів яскравіша за m1, тобто у формулі .

Підставимо значення і отримаємо:

m  5,5  2,5  lq1600  2,5 m

Бачимо, що зорі від 5m до 6m освітлюють Землю у 2,5 рази

яскравіше, ніж один Сіріус.
Відповідь: зорі від 5m до 6m у 2,5 рази яскравіше

4. З усієї речовини Землі виготовлено дроти завдожки : а) до

Сонця; б) до найближчої до Сонця зорі α Центавра (1,3 пк);
в) до Туманності Андромеди (7·105пк). Знайдіть діаметри
цих дротів. (5
балів)
Розв’язок:
4
V  R 3
Об’єм кулі (Землі) дорівнює 3 , а об’єм циліндра

1
V  Ld 2
(дроту) – 4 , де L – довжина циліндра, а d – його

діаметр. Рівняючи ці об’єми, одержимо, що діаметр дроту

становить:
R3
d 4
3L

135
 Підставляючи в одержану формулу значення відстані від
Землі до Сонця (1,5·108 км), до зорі α Центавра (1,3 пк=1,3
·3,1·1013 км) і до Туманності Андромеди (7·105 пк), знайдемо,
що діаметри дротів дорівнюють 100 км, 200 м і 25 см відповідно.
Відповідь: 100 км, 200 м і 25 см відповідно.

5. Мала планета Веста обертається навколо Сонця по орбіті з

великою піввіссю а=2,362 а.о. і ексцентриситетом е=0,089.
Визначити сидеричний і синодичний періоди обертання
Вести, її середню швидкість орбітального руху, перигелійну і
афелійну відстані та відношення швидкостей в перигелії і
афелії орбіти. (6 балів)
Розв’язок:
Знаходимо, беручи до уваги формулу r  a  1 e 
1 1 1 
   
S  T Т h  для зовнішніх планет, сидеричний і
та рівняння

синодичний періоди обертання Вести:

T  a a  2,362 2,362  3,63 року

T  T 1  3,63
S   1,38 року
T  T 3,63  1

Обчислюємо за формулою середню лінійну

швидкість, враховуючи при цьому, що

Визначаємо за рівняннями, перигелійну і афелійну відстані:

rп  2,362  1  0,089  2,152a.o.

ra  2,362  1  0,089  2,572a.o.

136
  n ra

Згідно з формулою  a rn

відношення швидкостей Вести в перигелії і афелії орбіти

 n 2,572a.o.
  1.2
 a 2,152a.o.

Відповідь: 3,63 року, 1,38 року, 19,37 км/с, 2,152 а.о., 2,572 а.о.,
≈1,2

ЗАВДАННЯ З РОЗВ’ЯЗКАМИ
ІІІ ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧНІВСЬКОЇ
ОЛІМПІАДИ З АСТРОНОМІЇ
В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛ.
10 клас
1.  Скільки на Землі триває Новий рік (дата 1 січня)? Відповідь
поясніть. (1 бал) 
Розв’язок.
В конкретному географічному пункті будь-яка дата триває 1
добу, але початок цієї доби в різних пунктах не співпадає. Так,
наприклад, якщо на захід від лінії зміни дати, яку пов’язують з
меридіаном на довготі 1800 (12h), 1 січня вже закінчується, то на
схід від неї закінчується 31 грудня і Новий рік тільки
наближається. Отже, в цілому на земній кулі Новий рік триває
дві доби або 48 годин.

2.  Опишіть, як можна побудувати будинок, всі стіни якого

виходили б на північ. (1 бал) 
Розв’язок.
137
 Такий будинок з основою у формі квадрата, прямокутника,
іншого правильного многокутника чи круга можна побудувати
на південному полюсі Землі (полюс має бути в центрі симетрії
основи).

3.  Деяка зоря зійшла на початку доби в 00h 01m. Скільки ще разів
ця зоря може перетнути горизонт цієї доби (для даного
пункту спостереження). (2 бали) 
Розв’язок.
В загальному випадку двічі: наступний схід відбудеться
через 23h56m, до цього зоря перетне горизонт в момент заходу.
Можна допустити також особливий випадок зі спеціально
підібраною для даної широти зорею, коли за 3 m, які залишились
до кінця доби, зоря встигне зайти, тобто втретє перетнути
горизонт.

4. Як зміниться зображення повного Місяця в полі зору

телескопа, якщо перекрити праву половину об’єктива?
(2 бали) 
Розв’язок:
Зменшиться яскравість зображення внаслідок зменшення
вдвічі світлового потоку, який потрапляє в телескоп і, зрештою,
в око спостерігача. В усьому іншому зображення залишиться
практично незмінним, оскільки кожна його точка формується
багатьма променями, що проходять через різні ділянки
об’єктива.

5.  Відбулося покриття Регула (α Лева) Місяцем у фазі останньої

чверті. Визначте пору року. (3 бали) 
Розв’язок:
У фазі останньої (третьої) чверті Місяць у своєму видимому
русі серед зір із заходу на схід “відстає” від Сонця на 90 0. Отже,
Сонце в цей момент знаходиться на екліптиці приблизно на 90 0
“попереду” Місяця, тобто віддалене від Регула приблизно на 6h в
напрямку зростання прямого піднесення, а саме в сузір’ї

138
Скорпіона. На шкалі дат знаходимо, що таке положення на
екліптиці Сонце займає в кінці листопада. Пора року – осінь.

6. На одній із поштових марок, підготовлених до випуску в

СРСР, під зображенням місячного краєвиду був підпис: “На
Місяці. Схід Землі”. В остаточній редакції друга частина
підпису була вилучена. Якими міркуваннями керувався
редактор? Чи підтримали б Ви його рішення? (3 бали) 
Розв’язок:
Загальновідомим є факт, що Місяць в процесі руху навколо
Землі звернутий до нас одним боком. Якщо розуміти це
буквально, то спостерігач з будь-якого пункту звернутої до
Землі половини Місяця бачив би Землю в одній і тій же точці
неба – схід/захід Землі неможливий. Однак, внаслідок лібрацій
(“погойдувань”) Місяця по довготі і широті, які обумовлені
нерівномірним рухом Місяця по еліптичній орбіті та нахилом
його орбіти до площини екліптики відповідно, в дійсності
земному спостерігачеві в різні моменти часу доступно для
спостереження до 60% місячної поверхні (теж загальновідомий
факт), а спостерігач на Місяці міг би спостерігати схід і захід
Землі (правда, при умові, що він знаходиться поблизу краю
видимої з Землі частини місячної поверхні).

7.  Якої швидкості набуде метеорна частинка на віддалі 1а.о. від

Сонця, якщо вона падає на нього без початкової швидкості з
далеких околиць Сонячної системи? (3 бали) 
Розв’язок:
Теоретично фізичне тіло може покинути межі Сонячної
системи і досягти нескінченності, якщо йому надати ІІ космічної
(параболічної) швидкості, яка відповідає заданій точці простору
(заданій віддалі від Сонця). Навпаки, при вільному падінні
(всіма іншими взаємодіями крім гравітаційної нехтуємо) з
далеких околиць Сонячної системи, тобто з “фізичної
нескінченності”, метеорна частинка на віддалі 1 а.о. від Сонця
набуде швидкості, близької до ІІ космічної. Враховуючи, що І
космічна швидкість на цій віддалі співпадає з середньою
139
лінійною швидкістю руху Землі по своїй орбіті (близько
30 км/с), шукана швидкість метеорної частинки буде складати v
≈ vII = vI х 2 ≈ 30 км/с х 2 ≈ 42 км/с.

8.  Під час великого (перигелійного) протистояння кутовий

діаметр Марса досягає 25”, а під час афелійного – тільки 13”.
Обчисліть за цими даними ексцентриситет орбіти Марса
(велика піввісь орбіти 1,52 а.о.). (4 бали) 
Розв’язок:
Так як в обох випадках кутові розміри Марса малі, то з
достатньою точністю можна вважати, що вони обернено
пропорційні віддалі від Землі до Марса в момент спостереження,
тобто
(rА – аЗ) / (rП – аЗ) = dП / dА.,
де rА і rП – афелійна та перигелійна віддалі Марса, орбіту Землі
вважаємо коловою. Тоді
(aм(1+e) – аЗ) / (aм(1 – e) – аЗ) = dП / dА.
Після підстановки числових значень (aм=1,52 а.о., аЗ=1 а.о.,
dП=25”, dА=13”) та розв’язання отриманого рівняння відносно
ексцентриситету, знаходимо е ≈ 0,11.

9.  Пароплав, який вийшов із Сан-Франциско (ХVІ годинний

пояс) о 15 год. в середу 20 березня, прибув до Владивостока
(ІХ годинний пояс) рівно через 16 діб згідно з показами
бортового годинника, який за час подорожі не переводився.
Розрахуйте день тижня, дату і час прибуття по Владивостоку.
(5 балів) 
Розв’язок:
Згідно з показами бортового годинника пароплав прибуде до
Владивостока о 15 год. за поясним часом Сан-Франциско у
п’ятницю (16=2х7+2) 5 квітня. У відповідності з формулою Тn2 –
Tn1 = n2 – n1 (де n – номер годинного пояса) поясний час
Владивостока буде дорівнювати 8 год., але вже наступної дати і

140
дня тижня (6 квітня, субота), так як пароплав перетнув лінію
зміни дати із сходу на захід. Враховуючи 1 год. декретного часу,
який використовується в Росії, та перехід на літній час, який
відбувся в період плавання, у Владивостоці буде 10 год. ранку.

10. Сонячна пляма, яка при

першому спостереженні
проектувалась на вісь
обертання Сонця, через 2,5 300
доби розмістилась якраз
посередині між віссю і
краєм диска. Оцініть за R
цими даними період
обертання Сонця навколо
R/2
осі. ( балів)  
2,5 0
Розв’язок:
На малюнку зображено
умови спостереження сонячної
плями з двох положень Землі на своїй орбіті з інтервалом 2,5 d.
Для простоти зображення та аналізу вважаємо, що пляма
знаходиться на сонячному екваторі, а малюнок виконано з боку
північного полюса Сонця (зміщення Землі по орбіті
перебільшене).
З малюнка зрозуміло, що спостережуваний із Землі кут повороту
Сонця становить 300 (arcsin 0,5), а з урахуванням зміщення Землі
по орбіті (приблизно 10 за добу) кут повороту відносно зір
становить 32,50 за 2,5 доби. Тоді з пропорції 32,50/3600 = 2,5d / T
знаходимо зоряний період обертання Сонця Т = 27,7d (для
геліографічної широти, на якій спостерігається пляма).

11 клас
1. Скільки на Землі триває високосний рік? Відповідь поясніть.
(1 бал) 
Розв’язок:
В конкретному географічному пункті високосний рік триває
366 діб, але в цілому на Землі – 367. Обумовлено це тим, що
141
початок (і кінець) будь-якої доби в різних пунктах земної кулі не
співпадає. Так, наприклад, якщо в деякому пункті на захід від
лінії зміни дати, яку пов’язують з меридіаном на довготі 1800
(12h), 31 грудня вже закінчується (а разом з цією датою
закінчується і високосний рік), то на схід від неї закінчується
дата 30 грудня і до початку Нового року залишається ще ціла
доба.

2. Як зміниться зображення повного Місяця в полі зору

телескопа, якщо перекрити нижню половину об’єктива?
(1 бал) 
Розв’язок:
Зменшиться яскравість зображення внаслідок зменшення
вдвічі світлового потоку, який потрапляє в телескоп і, зрештою,
в око спостерігача. В усьому іншому зображення залишиться
практично незмінним, оскільки кожна його точка формується
багатьма променями, що проходять через різні ділянки
об’єктива.

3. Уявіть, що поблизу південного полюса Землі побудовано

квадратний будинок з вікнами посередині кожної стіни, який
розташовано так, що полюс знаходиться безпосередньо за
одним із вікон. В які сторони світу виходять три інші вікна
будинку? (2 бали) 
Розв’язок:
Всі географічні меридіани, які виходять з південного полюса,
Зх Пн/Зх Пн спрямовані на північ, а
перпендикулярні до них
напрямки вказують на
схід і захід. Як легко
Пд. полюс Пн бачити з малюнка,
Землі
зазначені три вікна
виходять на північ,
Пн північний схід та
Сх Пн/Сх північний захід.

142
4.  Спостерігається покриття зір скупчення Плеяди Місяцем. Чи
може наступ-ного дня відбутися затемнення Місяця, якщо
буде повня? Відповідь обґрунтуйте. (2 бали) 
Розв’язок:
Обов’язковою умовою місячного затемнення є розташування
повного Місяця поблизу одного з вузлів його орбіти (поблизу
площини екліптики). Як видно із зоряної карти, зоряне
скупчення Плеяди в сузір’ї Тельця віддалене від площини
екліптики на 4-50, а отже Місяць знаходиться на своїй орбіті
практично в максимальному віддаленні від вузлів, оскільки
нахил орбіти до площини екліптики близький до 50. Через добу
затемнення неможливе.

5.  На одній із поштових марок, підготовлених до випуску в

СРСР, під зображенням місячного краєвиду був підпис: “На
Місяці. Схід Землі”. В остаточній редакції друга частина
підпису була вилучена. Якими міркуваннями керувався
редактор? Чи підтримали б Ви його рішення? (3 бали) 
Розв’язок:
Загальновідомим є факт, що Місяць в процесі руху навколо
Землі звернутий до нас одним боком. Якщо розуміти це
буквально, то спостерігач з будь-якого пункту звернутої до
Землі половини Місяця бачив би Землю в одній і тій же точці
неба – схід/захід Землі неможливий. Однак, внаслідок лібрацій
(“погойдувань”) Місяця по довготі і широті, які обумовлені
нерівномірним рухом Місяця по еліптичній орбіті та нахилом
його орбіти до площини екліптики відповідно, в дійсності
земному спостерігачеві в різні моменти часу доступно для
спостереження до 60% місячної поверхні (теж загальновідомий
факт), а спостерігач на Місяці міг би спостерігати схід і захід
Землі (правда, при умові, що він знаходиться поблизу краю
видимої з Землі частини місячної поверхні).

5. Оцініть густину нейтронних зір (за порядком), спираючись

на уявлення про їх природу. Якщо можете, запропонуйте не
один спосіб. (3 бали) 
143
 Розв’язок:
І спосіб. Нейтронні зорі є кінцевою стадією еволюції зір з
масою ядра від 1,4 до 2-х мас Сонця, а їх мінімальні
розрахункові розміри (радіуси) порядку 10 км. Безпосередніми
підрахунками отримуємо середню густину 0,7х1018 кг/м3, тобто
порядку 1018 кг/м3.
ІІ спосіб. Уявимо модель нейтронної зорі у вигляді кулі з
щільно “упакованих” нейтронів загальною кількістю N. Масу і
розміри (діаметр) нейтрона приймемо рівними відповідно масі
протона (mn ≈ 1,7х10-27кг) і розміру протона або ядра атома
водню (~ 10-15м). Тоді шукана густина буде
ρ = M/V = N mn / N Vn = mn / Vn,
або, враховуючи Vn = πDn3/6, отримуємо ρ = 6mn / πDn3, і
після розрахунків,
ρ ≈ 3,4х1018 кг/м3, або ρ порядку 1018 кг/м3..

7.  Пароплав, який вийшов із Сан-Франциско (ХVІ годинний

пояс) о 15 год. в середу 20 березня, прибув до Владивостока
(ІХ годинний пояс) рівно через 16 діб згідно з показами
бортового годинника, який за час подорожі не переводився.
Розрахуйте день тижня, дату і час прибуття по
Владивостоку. (4 бали) 
Розв’язок:
Згідно з показами бортового годинника пароплав прибуде до
Владивостока о 15 год. за поясним часом Сан-Франциско у
п’ятницю (16=2х7+2) 5 квітня. У відповідності з формулою Тn2 –
Tn1 = n2 – n1 (де n – номер годинного пояса) поясний час
Владивостока буде дорівнювати 8 год., але вже наступної дати і
дня тижня (6 квітня, субота), так як пароплав перетнув лінію
зміни дати із сходу на захід. Враховуючи 1 год. декретного часу,
який використовується в Росії, та перехід на літній час, який
відбувся в період плавання, у Владивостоці буде 10 год. ранку.

8. Якщо амплітуда зміни блиску цефеїди в болометричних

величинах дорівнює 2,0, то яка зміна її радіуса? Вважати, що в
максимумі блиску температура зорі 9000К, а в мінімумі 7000К.
144
 (4 бали) 
Розв’язок:
Оскільки в обох випадках маємо справу з однією й тією ж
зорею на незмінній віддалі, то її блиск пропорційний світності
(Е~L). Світність визначається площею поверхні випромінювання
4πR2, де R – радіус зорі, та енергією, що випромінюється
щосекунди з одиниці площі поверхні зорі, яка, в свою чергу,
пропорційна четвертому степеню абсолютної температури
(закон Стефана-Больцмана: ε = σТ4, σ=const). Отже
Еmax/Emin = 4πRmax2σТmax4/4πRmin2σТmin4, звідки
(Rmax/Rmin)2 = (Тmin / Тmax)4 х (Еmax/Emin).
Відношення блисків у максимумі та мінімумі визначаємо з
формули Погcона:
Еmax/Emin = 2,512Δm.
Тоді (Rmax/Rmin)2 = (Тmin / Тmax)4 х 2,512Δm , звідки
Rmax/Rmin = 1,5.

9. З якою швидкістю влетить метеорна частинка в атмосферу

Землі, якщо вона падає на Сонце без початкової швидкості з
далеких околиць Сонячної системи? (5 балів) 
Розв’язок:
При вільному падінні (всіма іншими взаємодіями крім
гравітаційної нехтуємо) з далеких околиць Сонячної системи,
тобто з “фізичної нескінченності”, метеорна частинка на віддалі
1 а.о. від Сонця набуде швидкості, близької до ІІ космічної
відносно Сонця, тобто приблизно 42 км/с (див. пояснення в
розв’язку задачі 7 для 10 класу). Ця швидкість спрямована до
Сонця, тоді як швидкість Землі при зустрічі з метеорною
частинкою спрямована по дотичній до орбіти або
перпендикулярно до напрямку руху частинки. Отже, в системі
координат, зв’язаній із Землею, метеорна частинка має дві
взаємно-перпендикулярні складові, які близькі до 42 км/с і
30 км/с (середня лінійна швидкість руху Землі по орбіті).
Складаючи їх векторно, отримуємо, що шукана швидкість
наближено дорівнює 52 км/с.
145
10. Сонячна пляма, яка при першому спостереженні
проектувалась на вісь обертання Сонця, через 2,5 доби
розмістилась якраз посередині між віссю і краєм диска.
Оцініть за цими даними період обертання Сонця навколо осі.
(5 балів) 
Розв’язок.
На малюнку зображено
умови спостереження сонячної
плями з двох положень Землі
300
на своїй орбіті з інтервалом
2,5d. Для простоти зображення
та аналізу вважаємо, що пляма
R
знаходиться на сонячному
екваторі, а малюнок виконано
R/2
з боку північного полюса
Сонця (зміщення Землі по 2,5 0

орбіті перебільшене).
З малюнка зрозуміло, що
спостережуваний із Землі кут повороту Сонця становить 300
(arcsin 0,5), а з урахуванням зміщення Землі по орбіті
(приблизно 10 за добу) кут повороту відносно зір становить 32,50
за 2,5 доби. Тоді з пропорції 32,50/3600 = 2,5d / T знаходимо
зоряний період обертання Сонця Т = 27,7d (для геліографічної
широти, на якій спостерігається пляма).

2011-2012 н.р.
ЗАВДАННЯ З РОЗВ’ЯЗКАМИ
ІІ ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧНІВСЬКОЇ ОЛІМПІАДИ
З АСТРОНОМІЇ
В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛ.

11 клас
1. Сонце ще не зійшло, але на небі вже не було видно зір. Лише
Місячний серп висів на сході та на заході швидко згасала
Венера. Прокоментуйте коректність наведеного опису.
146
 (1 бал)
Розв’язок:
Венера, як нижня планета, не може знаходитись на небі
далеко від Сонця (менше 500), тому вранці, коли Сонце невдовзі
має зійти на сході, Венера не може спостерігатися на заході.

2. Охарактеризуйте хід маятникового годинника, перенесеного

на Марс. (1 бал)
Розв’язок:
Для аналізу скористаємося моделлю математичного
маятника. Період його коливань залежить від прискорення
l
T  2
вільного падіння g: g , де l – довжина маятника. На

Марсі значення прискорення вілного падіння менше земного ( g

= 1,6 м/с2), тому період коливань більший – годинник
відставатиме.

3. Відбулося покриття Регула (α Лева) повним Місяцем.

Скориставшись зоряною картою, визначте пори року на
наближену дату події. Дайте коротке пояснення розв’язку.
( 2 бали)
Розв’язок:
Повний Місяць знаходиться у протистоянні з Сонцем, тому
Сонце в цей день слід нанести на карту в діаметрально
протилежній частині екліптики (в сузір’ї Водолія). По шкалі дат
визначаємо, що таке положення Сонця відповідає 20-25 лютого
(кінець зими).

4. Зорі яких спектральних класів є найбільш перспективними для

розвитку на їхніх планетах розумної цивілізації? Відповідь
обґрунтуйте. (2 бали)
Розв’язок:
Визначальним астрономічними факторами розвитку
розумної цивілізації в околицях зорі є тривалість її життя та
147
стабільність – відсутність процесів, які б супроводжувались
згубним для життя явищами (скидання оболонки, потужні
спалахи, наявність сильного ультрафіолетового випромінювання
тощо). Найкраще таким критеріям відповідають достатньо
стабільні «довгожителі» типу Сонця або пізніших спектральних
класів (G,K, з певними обмеженнями М).

5а). В який період доби комета знаходиться у верхній

кульмінації, якщо її хвіст спрямовано прямо на Землю?
Дайте пояснення та охарактеризуйте перспективи
спостереження цієї комети найближчими тижнями,
вважаючи її достатньо яскравою.
(3 бали)
Розв’язок:
Комета знаходиться «між Землею і Сонце», а значить на небі
розташовується поблизу Сонця і кульмінує близько полудня.
Візуальні спостереження комети в цей період неможливі.
Припустимо, що орбіта комети не має надто великого нахилу до
площини екліптики і рух відбувається в тому ж напрямку, що й
рух планет (характерно для більшості періодичних комет). Тоді
через деякий час (5-10 днів) комета може достатньо зміститися в
західному напрямку від Сонця і її можна буде спостерігати
перед сходом Сонця в східній частині горизонту. В разі
зворотного руху комети будуть можливі її спостереження
звечора на заході.
5б). Оцініть, скільки разів на рік можуть милуватися повним
Місяцем білі ведмеді на північному полюсі Землі?
(3 бали)
Розв’язок:
Повний Місяць знаходиться у протистоянні з Сонцем, тому
«милуватися» ним можна лише тоді, коли Сонце буде під
горизонтом (інакше під горизонтом буде Місяць). На північному
полюсі Землі це можливо під час полярної ночі, яка там триває
(формально) від осіннього до весняного рівнодень, тобто 179
діб. Цей проміжок часу трохи більше 6-ти синодичних періодів,
протягом яких повномісяччя обов’язково настане 6 разів, а при
148
сприятливому збігові обставин (повний Місяць на самому
початку полярної ночі) можливе і 7-ме.

6. Котру годину (наближено) показуватиме міський годинник у

Полтаві в момент сходу зорі в новорічну ніч, якщо в середині
жовтня 2011 року вона сходила приблизно опівночі?
(3 бали)
Розв’язок:
Через різницю тривалості зоряної та сонячної діб кожної
наступної доби зоря сходить приблизно на 4 хв раніше за
показами міського годинника. За два з половиною місяці різниця
складе приблизно 5 год. Враховуючи переведення годинника на
«зимовий» час, в момент сходу цієї зорі в новорічну ніч міський
годинник показуватиме час близько 18 год.

7. Припустимо, що Сонце тільнки-но зайшло де-небудь на

рівнині поблизу екватора. З якої висоти треба було б вести
спостереження в цьому місці, щоб в цей самий момент
бачити Сонце, яке своїм нижнім краєм розміщене на лінії
горизонту. Кутовий діаметр сонячного диска прийняти
рівним 32′′. (4 бали)
Розв’язок:
R 1  cos 32 ''
 cos 32 '' H  0,276км  276 м.
RH , звідки R cos 32 ''

Примітка. Екваторіальний радіус Землі при розрахунках

прийнято рівним 6378 км.

8. Дві нейтронні зорі обертаються навколо спільного центру мас

по коловій орбіті з періодом 7 год. На якій віддалі вони
знаходяться одна від одної, якщо маса кожної з них більша за
масу Сонця (2·1030кг) в 1,4 рази? (5 балів)
Розв’язок:

149
 1 спосіб. Радіус орбіти відносно центра мас системи R=0,5a,
де a – віддаль між зорями. Роль доцентрової сили відіграє сила
гравітаційного притягання, тому
m 2 m2
G
R 2R 2 ,

де m – маса зорі, υ – швидкість руху по орбіті відносно центра

2R

мас. Виражаючи швидкість через період обертання T ,

після підстановки, спрощення та розв’язання відносно R

отримаємо:
1 1
 GmT 2 3  GmT 2 3
R   2
 a  2 R   2

 16  або  2  .

2 спосіб. Запишемо узагальнений третій закон Кеплера для

T2 4 2

відносного руху зорі в подвійній системі: a  m  m 
3
G ,

1
 GmT 2 3
a   2

звідси  2  .

3 спосіб. Запишемо узагальнений третій закон Кеплера для

подвійної системиу вигляді: T  m  m   a , де маса виражена в
2 3

масах Сонця, період обертання – в земних роках, а велика

піввісь орбіти в астрономічних одиницях (вираз одержується
шляхом порівняння системи «зоря-зоря» з системою «Сонце-
Земля». Тоді

150
 1
1
 7 3

a  T 2  2m 
3   2  1,4   0,012a.o.  1,82 млн.км
 24  365,25 

Відповідь. 1,82 млн.км.

9. На одному з дивних астероїдів Сонячної системи, альбедо

якого дорівнює нулю, сидить група однакових абсолютно
чорних котів, які дивляться у бік Сонця. Спостерігач на
Землі бачить їх як один об’єкт з видимою зоряною
величиною +24,32m. Один з котів закрив одне своє око, після
чого спостерігач помітив, що зоряна величина цього об’єкта
змінилася до +24,52m. Скільки всього котів?
(6 балів)
Розв’зок:
Нехай кількість котів n ? а блиск, створюваний одним оком – Е0.
тоді блиск об’єкта в першому випадку буде Е1=2nE0, а у другому
Е2=(2n-1)E0. порівняємо ці блиски за формулою Погстона:
E1
 2,512 m
E2 , де ∆m = m - m =24,52-24,32=0,2.
2 1

m 0.2
Позначимо Y  2,512  2,512  1,2.
2nE 0
Y
Тоді 2 n  1E 0 , звідки після спрощення та розв’язання

Y 1,2
n  3
знаходимо 21  Y  21,2  1 .

Відповідь. Всього 3 коти.

ЗАВДАННЯ З РОЗВ’ЯЗКАМИ
151
 ІІІ ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧНІВСЬКОЇ
ОЛІМПІАДИ З АСТРОНОМІЇ
В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛ.
10 клас
1. Супутник Марса Фобос рухається по марсіанському небу із
заходу на схід. Дайте пояснення цього не зовсім звичного
явища. (3 бали) 
Розв’язок: 
Причина в тому, що кутове переміщення Фобоса серед зір із
заходу на схід приблизно втричі переважає обертання неба зі
сходу на захід.
Обертання неба на Марсі відбувається із сходу на захід
приблизно з тією ж швидкістю, що й на Землі, оскільки період
обертання Марса навколо осі близький до земного. А от
просторовий рух Фобоса із заходу на схід через його близькість
до поверхні планети відбувається із значно більшою кутовою
швидкістю (період обертання менше 8h), тому за марсіанську
добу він встигає зробити 3 оберти навколо планети.
2. Період обертання навколо Сонця найбільш
короткоперіодичної комети Енке складає близько 3,3 року.
Чому ж умови її видимості повторюються з характерним
періодом в 10 років? (3 бали) 
Розв’язок:
За десять років комета Енке здійснює 3 оберти, а Земля 10
обертів, тому через цей проміжок часу повторюється їх
просторове взаємне розташування та конфігурації, а значить і
умови видимості.

3.Ви знаходитесь на 60-й паралелі. Сьогодні зоря зійшла о 16 h і

зайшла о 23h. Куди вам треба переміститися завтра, щоб
спостерігати схід і захід зорі в той же час?
(4 бали) 
Розв’язок:
В одному й тому ж географічному пункті кожної наступної
доби схід, кульмінація і захід зорі настають приблизно на 4 m (в
середньому 3m56s) раніше, ніж попередньої – саме настільки
152
зоряна доба коротша за сонячну. Разом з тим, на географічному
меридіані, що знаходиться східніше даного пункту на 4 m або 10
по довготі схід/захід тієї ж зорі в той же день настає на на 4 m
раніше. Тому перемістившись на цей меридіан, наступної доби
можна спостерігати схід і захід зорі в той же час, тобто о 16 h /
23h відповідно. Мінімальна віддаль переміщення – 55,5 км
вздовж географічної паралелі (111км х Cos600 = 55,5км).

4. Яка тривалість дня на місячному екваторі? Чи завжди вона

однакова? Дайте пояснення відповіді. (4 бали) 
Розв’язок:
Сонячна доба на Місяці триває близько 29,53d (синодичний
період, через який повторюються конфігурації Місяця і умови
освітленості його Сонцем – фази). На екваторі день триває
півдоби, тобто 14,77d . Проте наявність нерівномірностей у русі
Місяця та Землі по еліптичних орбітах, а також постійна зміна
просторової орієнтації цих орбіт дещо змінює тривалість
сонячного дня навіть на екваторі Місяця.

5. Як змінилася б орбіта Землі, якби маса Сонця раптово

зменшилась рівно вдвічі? (5 балів) 
Розв’язок:
Орбіта перетворилася б на параболічну.
Вважатимемо орбіту Землі коловою. Швидкість колового
руху визначається з умови Vк = (GM/a)1/2,
де М –маса Сонця, а – радіус земної орбіти. Якщо б маса
Сонця раптово зменшилася вдвічі, то швидкість колового руху
на віддалі а від Сонця зменшилась би в √2 разів, а реальна
швидкість руху Землі в момент цієї зміни (близько 30км/с)
перевищувала б швидкість колового руху в √2 раз, тобто
відповідала б параболічній швидкості для цієї віддалі від Сонця.
Земля покинула б Сонячну систему по параболі.

6. Оцініть, скільки таких зір як Сиріус (m= –1,6m), розміщених на

небосхилі, могли б замінити світло Місяця в останній чверті (для
повного Місяця m= –12,4m). (5 балів) 
153
 Розв’язок:
У відповідності з формулою Погона освітленість, яку
створює повний Місяць, тобто його блиск, переважає блиск
Сиріуса в
Ем
Е с = 2,512-1,6-(-12,4) = 20903,2 рази.

Блиск Місяця в останній чверті менший за блиск повного

Місяця рівно вдвічі, тому треба було б розмістити на небосхилі
10452 таких зір як Сиріус, щоб замінити його світло.

7. Чи були б однаковими швидкість вильоту і дальність польоту

снаряду при пострілі з однієї й тієї ж гармати на Землі і на
Місяці? (опором повітря знехтувати). (6 балів) 
Розв’язок:
Швидкість вильоту снаряду V0 в обох випадках визначається
тільки енергією заряду, тому вона була б однакова на Землі й на
Місяці.
Дальність польоту визначається відомою в фізиці формулою,
яка легко одержується для тіла, кинутого під кутом до
горизонту:
L= 2V02 соs2α /g.
З формули слідує, що на Землі дальність польоту снаряду
була б меншою, ніж на Місяці, в 6 разів (а з урахуванням опору
повітря – ще меншою, причому суттєво).
Примітка. Співвідношення прискорень вільного падіння на
Землі та Місяці, якщо воно невідоме, можна отримати шляхом
порівняння даних про маси та розміри цих об’єктів.

8. 25 травня відбулося покриття Місяцем Регула (α Лева).

Скориставшись картою неба, визначте фазу Місяця в цей
день. Чи можна було це явище спостерігати, якщо згідно з
розрахунками воно відбувалося звечора? (6 балів) 
Розв’язок:
154
 За допомогою карти неба з’ясовуємо, що Сонце 25 травня
знаходиться на екліптиці в сузур’ї Тельця (неподалік від
Альдебарана), Місяць, згідно з умовою, – в сузір’ї Лева, тобто
приблизно на 6h за прямим піднесенням “попереду” Сонця в їх
русі по екліптиці, який відбувається в напрямку зростання
прямого піднесення. Отже, фаза Місяця близька до першої
чверті, а значить його видимість триває першу половину ночі –
покриття можна було спостерігати.

9.  Чи можна на поверхні Місяця розрізнити кратер розміром

40км в шкільний телескоп РТМ-60 (діаметр об’єктива 60мм).
Віддаль до Місяця прийняти рівною 400тис.км. (7 балів)
Розв’язок. 
Слід порівняти видимий кутовий розмір кратера з
роздільною здатністю телескопа.
Кутовий розмір небесного об’єкта з лінійним розміром l,
спостережуваного з віддалі L (в секундах дуги)
ρ”= (l / L) х206265” = (40 / 400 000) х 206265” ≈ 20,6”.
Роздільна здатність візуального телескопа (наближено)
α”= 14” / D[см] = 14” / 6 ≈ 2,3”.
Отже, видимий кутовий розмір кратера значно більший за
роздільну здатність телескопа – в телескоп можна розрізнити
деталі цього кратера.
Примітка. 206265 – число секунд у радіані.

10. У порівнянні з Сонцем білий карлик має масу 0,6М ☼,

світність 0,001L☼ і температуру 2Т☼. В скільки разів його
густина більша за сонячну? (7 балів) 
Розв’язок.
 Середня густина тіла ρ пропорційна відношенню M / R3 (1),
а світність зорі L пропорційна T4 x R2 (2).
З (2) слідує, що R ~ L1/2 / T2 , тоді, з урахуванням цього, ρ ~
M х T6 / L3/2.
Отже, виражаючи всі параметри у відносних одиницях
(порівняно з Сонцем), отримаємо

155
 ρ = 0,6 х 2 6 / (0,001)3/2 = 12,1 х 106, – густина білого
карлика більша за сонячну в 12 млн разів.

11 клас
1. Через які проміжки часу повторюються морські припливи в
одному й тому ж пункті? Подайте детальне обґрунтування
відповіді. (3 бали) 
Розв’язок:
Припливи – періодичні коливання рівня моря або твердої
земної поверхні, - обумовлені притяганням Місяця (основний
фактор) і Сонця. Максимальних значень припливне прискорення
досягає в моменти верхньої та нижньої кульмінацій Місяця.
Неважко показати, що верхні кульмінації повторюються в
середньому через 24h52m (“додаткові” 52m необхідні Землі, щоб
повернутися на 13,20, на які за час від попередньої кульмінації
зміщується Місяць серед зір на схід). Отже, між верхньою та
нижньою кульмінаціями проходить в середньому 12h26m . Хоча
моменти найбільшої висоти припливного горба відстають на
деякий час (так звана прикладна година) від моментів
кульмінацій, в конкретному пункті проміжки між припливами
близькі до 12h26m .

2. Як змінилося б число днів у році, якщо б Земля оберталася

навколо власної вісі з тим же періодом, але в протилежному
напрямку? (3 бали) 
Розв’язок. 
У звичайному році приблизно 365,25 днів (сонячних діб).
Оскільки зоряна доба, тривалість якої дорівнює періоду
обертання Землі навколо осі, приблизно на 4m (точніше, в
середньому на 3m56s) коротша за сонячну, то в році вміщується
зоряних діб рівно на одну більше, ніж сонячних, тобто 366,25.
При зміні напрямку обертання Землі число зоряних діб у році не
зміниться (366,25), адже це число періодів обертання навколо осі
за рік, а от тривалість сонячної доби тепер буде меншою за
тривалість зоряної на ті ж таки 4m, оскільки видиме переміщення
Сонця серед зір, яке обумовлене річним рухом Землі навколо
156
Сонця, і напрямок добового обертання неба тепер будуть
співпадати – кульмінація Сонця наставатиме раніше. Отже,
тепер число сонячних діб у році буде на одну більше, ніж
зоряних, тобто 367,25.

3. На Меркурії можна було б іноді спостерігати подвійний

(повторний) схід або захід Сонця. Дайте пояснення цього
незвичного явища. (3 бали) 
Розв’язок:
Як відомо, Меркурій має дуже повільне осьове обертання,
тому сонячна доба на цій планеті триває майже два
меркуріанських роки. Це означає, що видимий рух Сонця по
небу відносно горизонту, який обумовлений накладанням його
руху на фоні зір внаслідок переміщення планети по орбіті та її
рівномірного осьового обертання досить повільний. Внаслідок
значного ексцентриситету еліптичної меркуріанської орбіти
швидкість переміщення Сонця на фоні зір може варіюватися в
широких межах, що й призводить до описаних в умові завдання
явищ.

4. Зоряна величина планети в протистоянні виявилась на 1,75m

меншою, ніж в сполученні. Що це за планета? (5 балів) 
Розв’язок. З умови задачі очевидно, що велика піввісь
планети а більша за 1а.о. Тоді в протистоянні віддаль планети
від Землі (а-1) а.о., в сполученні (а+1) а.о. (в обох положеннях
повна фаза). Як відомо, блиск світила обернено пропорційний
квадрату віддалі до нього в момент спостереження, тому
Eп/Eс = (а+1)2 / (а-1)2
З іншого боку, за формулою Погсона
Eп/Eс = 2,512Δm = 2,5121,75 .
Прирівнявши праві частини та розв’язавши відносно а,
отримуємо значення великої піввісі шуканої планети а =
2,6 а.о., що відповідає зоні малих планет астероїдного пояса.
5. В середині січня відбулося покриття Спіки (α Діви) Місяцем.
Оцініть, в якій фазі він був. Поміркуйте, який з моментів
157
 (“покриття” чи ”відкриття”) можна було зафіксувати з більш
високою точністю і поясніть причину. (5 балів) 
Розв’язок. 
За допомогою карти неба з’ясовуємо, що Сонце в середині
січня знаходилось на екліптиці в сузур’ї Стрільця, а Місяць,
згідно з умовою, – в сузір’ї Діви і приблизно на 6 h за прямим
піднесенням (на 900) “відстає” від Сонця в його русі по
екліптиці, який відбувається в напрямку зростання прямого
піднесення. Отже, фаза Місяця близька до останньої чверті. В
такій фазі “передній”, тобто східний, край місячного диска
яскравий, а значить поблизу нього навіть яскраву зорю
розрізнити досить важко. Тому досить важко зафіксувати точний
час початку покриття. Разом з тим, момент “відкриття” поряд з
темною західною частиною диска може бути зафіксований
впевнено (при умові його перед обчислення та неперервного і
уважного очікування).

6. Поїзд рухається з швидкістю 60км/год на захід вздовж

паралелі 600 пн. широти без зупинок. Яку тривалість світлого
часу доби зафіксує пасажир цього поїзда 21 березня?
Рефракцією знехтувати. (5 балів) 
Розв’язок:
Швидкість обертання поверхні Землі навколо осі на заданій
широті
2R cos  2  3,14  6378км  0,5 км
 834
T = 24год год

Рух поїзда на захід фактично сповільнює швидкість

обертання пасажира до значення 834 км/год – 60 км/год =
774 км/год. Тривалість дня для нерухомого спостерігача 21
березня 12h (якщо нехтувати рефракцією), а для пасажира вона
зросте пропорційно сповільненню швидкості обертання
(оскільки в такому співвідношення зросте період його
обертання) і стане рівною 12,93h = 12h56m .
158
7. Подвійна система складається з двох зір однакових розмірів,
але їх температура відрізняється в 2 рази. Визначте
амплітуду зміни зоряної величини, якщо нахил орбіти
відсутній. В скільки разів при цьому змінюється блиск
системи? Зобразіть схематично криву блиску. (6 балів) 
Розв’язок:
Світність зорі L пропорційна T4 x R2 . Оскільки розміри зір
однакові, то
L2 T24
  16
L1 T14

Так як віддалі від спостерігача до обох зір однакові, їх

блиски також відрізняються в 16 разів.
E2
 16
E1

Сумарний блиск затемнювано-змінної зорі в максимумі буде

Еmax = Е2 + Е1 = 17 Е1, а в мінімумі Еmіn = Е1 (яскравий
компонент повністю невидимий). Отже, блиск системи
змінюється в 17 разів. Тоді згідно з формулою Погсона
E max
E min = 2,512Δm = 17,

звідки знаходимо Δm = 3,1.

8. Чи можна на поверхні Марса під час великого протистояння

розрізнити каньон довжиною 1000км: 1) в аматорський
телескоп “Міцар” (діаметр об’єктива 10см); 2) в телескоп,
який дозволяє візуально бачити зорі до 17m ?. Прийняти
велику піввісь орбіти Марса a=1,52 а.о., ексцентриситет
е=0,09. (6 балів) 
159
 Розв’язок:
 Слід порівняти видимий кутовий розмір каньона з
роздільною здатністю телескопа.
Кутовий розмір небесного об’єкта з лінійним розміром l,
спостережуваного з віддалі L (в секундах дуги)
ρ”= (l / L) х206265”.
Віддаль до Марса під час великого протистояння буде L =
[1,52 х (1-0,09) – 1] а.о. = 0,383 а.о. = 57,48 млн.км. Тоді
ρ”= (1000 / 57,48 х 106) х 206265” ≈ 3,6”.
1) Роздільна здатність візуального аматорського телескопа
телескопа “Міцар” (наближено)
α”= 14” / D[см] = 14” / 10 ≈ 1,4”.
Отже, видимий кутовий розмір каньона дещо більший за
роздільну здатність телескопа – формально в телескоп його
можна розрізнити як протяжний об’єкт, однак побачити якісь
деталі буде неможливо.
2) Знайдемо діаметр об’єктива телескопа за його проникною
здатністю (граничною зоряною величиною):
mг = 7,0m + 5lgD ,
звідки D = 1м. Роздільна здатність візуального такого
телескопа буде α”≈0,14” і в нього впевнено можна розрізнити
деталі каньона.
Примітка. 206265 – число секунд у радіані.

9. Ви летите на літаку з обсерваторії на горі Мауна-Кеа

(Гавайські острови, широта φ= +200, часовий пояс n= –11h) на
острів Маврикій (Індійський океан, широта φ= –200, часовий
пояс n= 4h) на міжнародну конференцію. Скільки часу
(наближено) триватиме переліт? Оцініть, коли за годинником
аеропорту прибуття здійснить посадку ваш літак, якщо час
відправлення за годинником аеропорту на Гавайських
островах становив 9h00m. Різниця довгот між початковим і
кінцевим пунктами Δλ=1470, середня швидкість польоту

160
 1000км/год. Вважати, що літак рухається по найкоротшій
віддалі (по великому колу). (7 балів) 
Розв’язок:
Якщо перейти до більш зручної неперервної лічби часових
поясів на схід від 0-го по 23-й, то, як неважко з’ясувати,
Гавайські острови знаходяться в 13-му поясі. Очевидно, що
коротшим буде шлях до острова Маврикій в західному напрямку
(9 часових поясів), а час пункту призначення “відстає” від часу
пункту вильоту на 9h.
Так як обидва пункти розташовані симетрично відносно
земного екватора, то половину дальності перельоту можна
знайти з прямокутного сферичного трикутника, катетами якого є
дуга меридіану величиною 200 (111км х 20 =2220км) та дуга
екватора величиною Δλ/2 = 1470/2 = 73,50 (111км х 73,5 =
8159км). Зважаючи на розташування пунктів у відносно вузькій
екваторіальній зоні, для оцінки в першому наближенні
вважатимемо трикутник плоским і скористаємось теоремою
Піфагора. Тоді половина дальності перельоту складає 8456км,
весь шлях 16912км, а час перельоту – 16,912h = 16h54m.
В момент вильоту годинник аеропорту прибуття на острові
Маврикій показує 9h - 9h = 0h , а в момент прибуття 0h + 16h54m =
16h54m .
Цікаво, що вилетівши зранку, Ви прибули б у кінцевий пункт
увечері наступного дня, оскільки, перетинаючи в процесі
польоту зі сходу на захід так звану лінію зміни дати (на
меридіані 1800), слід змінити дату на наступну.
Для більш точної оцінки слід скористатися формулою для
обчислення “гіпотенузи” прямокутного сферичного трикутника
в кутовій мірі:
сosC = сosВ х сosА, тобто сos(l/2) = сCos73,50 х сos200 =
0,2669, звідки дальність перельоту l ≈ 1490 ≈ 16540км, а час
перельоту – 16,54h = 16h32m.

10. Лінія 434,0 нм у спектрі далекої галактики має довжину

хвилі 477,4нм, а видимий діаметр галактики 10”. Знайдіть
161
 швидкість руху галактики, відстань до неї і розміри.
Порівняйте з Галактикою. (7 балів) 
Розв’язок:
Скориставшись формулою ефекту Допплера Δλ/λ0 = V/c,
знаходимо швидкість радіального руху галактики V = c х (λ –
λ0) / λ0 = 300000 х (477,4 – 434,0) / 434,0 = 30000 (км/с).
Віддаль до галактики оцінюємо за законом Хаббла r = V / H
= 30000 / 75 = 400 (Мпк), де
H = 75км/с / Мпк – стала Хаббла.
Лінійний розмір галактики буде d”/ 206265” х r = 10”/
206265” x 400 Мпк = 0,0194 Мпк = 19,4 кпк, що менше розміру
Галактики (приблизно 25 кпк).

2012-2013 н.р.
ЗАВДАННЯ З РОЗВ’ЯЗКАМИ
ІІ ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧНІВСЬКОЇ
ОЛІМПІАДИ З АСТРОНОМІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛ.

10 клас
1. Яке схилення зір, які у всіх містах Землі можуть бути на
горизонті? (1б)
Розв’язок. Зорі небесного екватора.
2. Чи можна спостерігати Марс в сузір’ї Ерідана? (1б)
Розв’язок. Нахил орбіти Марса становить 1 51 тому Марс
0

можна спостерігати лише в зодіакальних сузір’ях.

3. 21 березня в момент справжнього полудня тінь стовпця,
який стоїть вертикально дорівнювала довжині тіні. На
якій широті це було? (2б)
Розв’язок. Оскільки довжина тіні рівна висоті стовпця, то
0
висота Сонця дорівнює 45 . Враховуючи що 21 березня день
0
весняного рівнодення    0 . h  90      .   45 .
0

162
4. Спостерігається небесне тіло, яке має синодичний період
1,25 року. Який його сидеричний період? Між орбітами
яких планет воно рухається? (2б)
1 1 1
 
Розв’язок. За формулою синодичного періоду S T T ,

визначаємо T  5 р. За третім законом Кеплера

2
a  T  2,92à.î . Поскільки сумарна відстань від перигелію
3

по афелію 5,84 а.о., а ексцентрисет орбіти невідомий, то

може орбіта проходити від орбіти Меркурія до орбіти
Юпітера.
5. Відстань до Сіріуса (2,7пк) зменшується на 8 км
щосекунди. Через скільки років блиск Сіріуса виросте
вдвічі? (3б)
Розв’язок. Відношення блиску зорі від відстані можна
2 2
E  R   R1 
n 2  1   
E1  R2   R1  vt 
представити проаналізувавши

R1  1
t 1  
v  n 
шукане n отримаємо . 97 тис. років.

6. На поверхні Марса в момент протистояння видно деталі

розміром не менше 100 км. Якого розміру деталі буде
видно на Марсі в момент сполучення? (2б)
Розв’язок. Оскільки кутовий діаметр деталей фіксований
параметрами телескопу їх лінійний діаметр буде
пропорційний відстані до Марса. ( a  1 а.о. aM  1,52 а.о.).

Тоді в протистоянні відстань буде aM  a , а в сполученні

163
aM  a . Тоді в момент сполучення буде видн деталі не

aM  a
100   500
менше aM  a км. (500 км)

m
7. Проникна сила телескопа 19 . Чи можна з його
допомогою зареєструвати кульове скупчення із мільйона
зір подібних Сонцю, що знаходяться в сусідній галактиці
на відстані 10Мпк. (4б)
Eã
 2,512M   M ã
E E ,E
Розв’язок. За формулою Погсона (  ã,

M  , M ã – відповідно блиски і абсолютні зоряні величини

M  5 )
Сонця й галактики Тоді

Eã
lg  0, 4( M   M ã )  M ã  10m
E
. Знайдемо видиму

величину галактики M  m  5  5lg r , r – відстань до

галактики в парсеках.
m  M  5  5lg r  m  10  5  35  20 m . В телескоп
галактику не видно
8. У яких із двох зір одного спектрального класу більша
температура поверхні у гіганта чи у карлика? (2б)
Розв’язок. Спектральна класифікація зір проводиться по
зовнішньому виду спектру. Однакові спектральні лінії ,
обумовлені наявністю однакових збуджених чи іонізованих
хімічних елементів. Поскільки у карлика атмосфера
щільніша, відповідно частіше відбувається рекомбінація
164
 електронів і іонів. Тому для підтримки подібного стану
іонізації карлику потрібна більша температура.
9. У деяких сонячних телескопів із труби викачане повітря.
Навіщо це зроблено? (1б)
Розв’язок. Для зменшення теплових турбулентних потоків,
які псують зображення Сонця.
10. 22 грудня під час повного затемнення Місяця відбулося
Покриття Юпітера Місяцем. В якому сузір’ї це відбулося
і в якому положенні відносно Сонця і Землі був Юпітер?
(2б)
Розв’язок. 22 грудня в день зимового сонцестояння Сонце
знаходиться в сузір’ї Стрільця. Місяць знаходиться в
протилежному сузір’ї Близнюків, там же в протистоянні
знаходиться Юпітер.

11 клас
1. Яке схилення зір, які у всіх містах Землі можуть бути на
горизонті? (1б)
Розв’язок. Зорі небесного екватора.
2. 21 березня в момент справжнього полудня тінь стовпця,
який стоїть вертикально дорівнювала довжині тіні. На якій
широті це було? (2б)
Розв’язок. Оскільки довжина тіні рівна висоті стовпця, то
0
висота Сонця дорівнює 45 . Враховуючи що 21 березня день
0
весняного рівнодення    0 . h  90      .   45 .
0

3. Із якої точки на земній кулі, щоб пройшовши 100 км на

південь потім 100 км на схід потім 100 км на північ
опинитися в початковій точці? (4б)

165
Розв’язок. Північний полюс світу й множина точок поблизу
Південного полюса, центром яких є Південний полюс і
 1 
R  100 1   êì k  1, 2,...
радіус  2 k  ,

4. Спостерігається небесне тіло, яке має синодичний період

1,25 року. Який його сидеричний період? Між орбітами
яких планет воно рухається? (2б)
1 1 1
 
Розв’язок. За формулою синодичного періоду S T T ,

визначаємо T  5 р. За третім законом Кеплера

2
a  T 3  2,92à.î . Поскільки сумарна відстань від перигелію

по афелію 5,84 а.о., а ексцентрисет орбіти невідомий, то

може орбіта проходити від орбіти Меркурія до орбіти
Юпітера.
5. Відстань до Сіріуса (2,7пк) зменшується на 8 км
щосекунди. Через скільки років блиск Сіріуса виросте
вдвічі? (3б)

166
Розв’язок. Відношення блиску зорі від відстані можна
2 2
E  R   R1 
n 2  1   
E1  R2   R1  vt 
представити проаналізувавши

R1  1
t 1  
v  n 
шукане n отримаємо . 97 тис. років.

6. На поверхні Марса в момент протистояння видно деталі

розміром не менше 100 км. Якого розміру деталі буде
видно на Марсі в момент сполучення? (2б)
Розв’язок. Оскільки кутовий діаметр деталей фіксований
параметрами телескопу їх лінійний діаметр буде
пропорційний відстані до Марса. ( a  1 а.о. aM  1,52 а.о.).

Тоді в протистоянні відстань буде aM  a , а в сполученні

aM  a . Тоді в момент сполучення буде видн деталі не

aM  a
100   500
менше aM  a км. (500 км)

m
7. Проникна сила телескопа 19 . Чи можна з його
допомогою зареєструвати кульове скупчення із мільйона зір
подібних Сонцю, що знаходяться в сусідній галактиці на
відстані 10Мпк. (4б)
Eã
 2,512M   M ã
E E ,E
Розв’язок. За формулою Погсона  (  ã,

M  , M ã – відповідно блиски і абсолютні зоряні величини

167
 M  5 )
Сонця й галактики Тоді

Eã
lg  0, 4( M   M ã )  M ã  10m
E
. Знайдемо видиму

величину галактики M  m  5  5lg r , r – відстань до

галактики в парсеках.
m  M  5  5lg r  m  10  5  35  20 m . В телескоп
галактику не видно
8. Як залежать швидкості руху планети від радіуса орбіти? (2
б)
Розв’язок. Вважаючи орбіту умовно круговою середню
2 a
v
швидкість руху можна обчислити T . З третього закону

2
v
2
Кеплера T  a . Отже
3
a.

9. 22 грудня під час повного затемнення Місяця відбулося

Покриття Юпітера Місяцем. В якому сузір’ї це відбулося і в
якому положенні відносно Сонця і Землі був Юпітер? (1б)
Розв’язок. 22 грудня в день зимового сонцестояння Сонце
знаходиться в сузір’ї Стрільця. Місяць знаходиться в
протилежному сузір’ї Близнюків, там же в протистоянні
знаходиться Юпітер
m
10. В максимумі затемнення змінна зоря має блиск 6 , а в
m
мінімумі 8 . Вважаючи затемнення центральним і супутник
темним, знайти відношення об’ємів компонентів цієї пари.
(4б)

168
 2
Розв’язок. В максимумі світить весь диск зорі площею  R ,
а в мінімумі – тільки його частина, не закрита супутником,
2 2
площею  R   r . Значить відношення блиску дорівнює

R2
n
R 2  r 2 . З другого боку відношення за формулою

E1
n  2,512m2  m1  2,5122  6,31
Погсона E2 . Звідси

R
 1,1
відношення радіусів r , а відношення об’ємів

1,13  1,331

ЗАВДАННЯ З РОЗВ’ЯЗКАМИ
ІІІ ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧНІВСЬКОЇ
ОЛІМПІАДИ З АСТРОНОМІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛ.
10 клас
1. Міжнародна космічна станція здійснює один оберт
навколо Землі за 91,5 хв. на висоті 350 км. Оцініть
максимально можливий час руху через земну тінь в
припущенні кулеподібної форми Землі. (9 балів) 
Розв’язок. Максимальний час перебування станції в тіні
оцінимо як долю періода, яка пропорційна відношенню
кутової міри сектора орбіти, що обмежує перебування в тіні,
до повного кута (3600).

169
 p
b
R
ρ c a
Земля
Сонце
Орбіта МКС

В першому наближенні, якщо прийняти промені від Сонця

паралельними, кутова півширина тіні с = b, де sinb =
R/(R+H). Обчисленням одержуємо с=71,40, ширина тіні
142,8 , час перебування в тіні t = (142,8/360) * 91,5хв. =
0

36,3хв.
З урахуванням збіжності сонячних променів (конусоподібна
тінь), кутова півширина тіні
с = b - a (b – зовнішній кут трикутника). a = ρ – p ≈ ρ (ρ –
зовнішній кут трикутника, паралакс Сонця малий – p=8,8”).
Так як видимий кутовий радіус Сонця ρ =16’ = 0,270, то для
цього випадку одержуємо півширину с = 71,40 - 0,270 =
71,10, ширина тіні 142,20, максимальний час перебування в
тіні (при проходженні станції через її центр) t = (142,2/360)
* 91,5хв. = 36,1хв. Відповідь. t = 36,1хв.
2. Яким побачили б Сонце космічні мандрівники на орбіті
найвіддаленішої планети Сонячної системи? Велику
піввісь орбіти Нептуна прийняти рівною 30а.о., видиму
зоряну величина Сонця для земного спостерігача –27m,
видимий кутовий діаметр 32’. Результати прокоментуйте.
(7 балів) 
Розв’язок. Очевидно, що для космічних мандрівників на
орбіті Нептуна через велику віддаль Сонце буде виглядати
менш яскравим (матиме менший блиск або більшу зоряну
величину), зменшаться і кутові розміри видимого диска.
Блиск світила обернено пропорційний квадрату віддалі від
спостерігача, тобто
E1/E2 = r22/r12 .
З іншого боку, за формулою Погсона маємо
E1/E2 = 2,512m2-m1

170
Отже, 2,512m2-m1 = r22/r12 , або після логарифмування 0,4
(m2-m1) = 2lg(r2/r1), звідки
m2 = m1 + 5lg(r2/r1) = –27m + 5lg30
= –19,6 .
m

Внаслідок малого кутового розміру видимого сонячного

диску його значення може вважатися обернено
пропорційним віддалі, тобто d2/d1 = r1/r2 , звідки d2 = d1 *
r1/r2 =32’ * 1/30 ≈ 1’.
Оскільки сонячний диск практично не буде розрізнятися
неозброєним оком (1’ – межа роздільної здатності
середньостатистичного людського ока), Сонце буде
виглядати як яскрава зоря, набагато слабша за звичне для
землян Сонце (більш ніж на 7 зоряних величин або майже в
1000 разів). Відповідь. m = –19,6m , d ≈ 1’.
3. Оцініть масу атмосфери Венери, якщо тиск на її поверхні
складає 100 атм. (земних). При необхідності
скористайтесь наступними характеристиками Венери:
радіус 6052км, маса 4,9*1024кг, густина 5,2 г/см3.
(7 балів) 
Розв’язок. За означенням, тиск – це сила, що діє на одиницю
площі поверхні: P = F/S.
Сила, що діє на всю поверхню планети F = mg, де m –
шукана маса атмосфери, g = GM/R2 – прискорення вільного
падіння на поверхні Венери, а площа поверхні планети
S = πR2.
З урахуванням вищезазначеного
m =4πPR4/(GM)
або в іншому варіанті (після представлення маси Венери
через густину M = ρ(4/3)πR3,
m =3PR/(Gρ).
Розрахунки за останньою формулою простіші. В обох
випадках отримуємо m = 5,2*1020кг. Відповідь. m =
5,2*1020кг.

171
4. Дві зорі мають однакову абсолютну зоряну величину, але
їх температури відрізняються вдвічі. Зробіть порівняння
розмірів цих зір. (6 балів) 
Розв’язок. Нехай Т2=2Т1. Виходячи з умови задачі, робимо
висновок, що зорі мають однакову світність (L = 2,512M☼-M,
M1=M2 →L1=L2). Так як світність L = σT4*4πR2 , то
σT14*4πR12 = σT24*4πR22,
звідки після спрощення та розв’язання одержуємо
R1/R2 = (T2/T1)2,
а після підстановки числових значень знаходимо R1/R2 = 4.
Відповідь. R1 = 4R2 (холодніша зоря має в 4 рази більший
радіус).
5. Скільки має тривати доба на Землі для того, щоб на
екваторі нашої планети тіла були в стані невагомості?
(6 балів) 
Розв’язок. Для стану невагомості необхідно, щоб
прискорення вільного падіння дорівнювало доцентровому
прискоренню обертового руху: g = ω2R. Представляючи
ω =2π/T, для шуканого періоду обертання Землі одержуємо
вираз T = 2π (R/g)1/2 , та після підстановки числових значень
T = 2*3,14*(6,378*106*9,81)1/2 = 5064с = 84,4 хв. =1,4 год.
Відповідь. Т = 1,4 год.
6. Чи може становити небезпеку для Землі астероїд, який
здійснює оберт навколо Сонця за 3 роки, максимально
віддаляючись від нього на 3 а.о.? (5 балів) 
Розв’язок. Для Землі потенційну небезпеку становлять
астероїди, які можуть перетинати її орбіту, тобто в перигелії
наближатись до Сонця ближче 1 а.о. Знайдемо велику піввісь
орбіти з ІІІ закону Кеплера: a=T2/3=(3,0)2/3 =2,08а.о.
Найменша віддаль астероїда від Сонця в перигелії rП = 2a-
rА = 2*2,08*-3,0 =1,16а.о.>1а.о. Відповідь. Не може.

172
7. Чи можна, проводячи спостереження одним оком,
закрити сірником зорю на темному нічному небі?
Обґрунтуйте відповідь. (4 бали) 
Обгрунтування. Від зорі в око спостерігача надходить
паралельний пучок світла. Ширина цього пучка визначається
діаметром зіниці людського ока, який в темноті становить 5-
6мм. Такий пучок неможливо перекрити сірником, тому
частина променів обов’язково попаде на сітківку ока і
створить зображення зорі, правда, менш яскраве.
Відповідь. Не можна.
8. Охарактеризуйте, яким міг би бути клімат на Землі, якби
вісь її обертання була перпендикулярною до площини
екліптики. (3 бали) 
Відповідь. У будь-якому місці Землі щодня спостерігається
рівнодення (насправді через наявність рефракції день триває
трохи більше 12 годин). В жодному пункті Землі не
відбувається зміна пір року, температурний режим
стабільний. Найжаркіше на екваторі, де сонце щодня
кульмінує в зеніті, та близьких до екватора широтах
(стабільне жарке літо круглий рік). Постійна холодна зима на
полюсах, незважаючи на те, що поблизу полюсів за рахунок
атмосферної рефракції триває неперервний полярний день –
Сонце “котиться” по горизонту і практично не дає тепла. В
середніх широтах (40-500) кульмінація Сонця відбувається на
висоті 50-400 відповідно, що при тривалості дня 12 годин
повинно забезпечити відносно стабільний температурний
режим, ймовірно близько 10-200С (нинішня середня
температура по планеті).
9. Кульмінація Місяця відбулася рівно опівночі в Новорічну
ніч. Коли настане наступна кульмінація? В якій фазі буде
Місяць? (2 бали) 
Відповідь. Послідовні однойменні кульмінації Місяця
(звичайно мова йде про верхні) відбуваються в середньому

173
через добу і 52m, отже, наступна після новорічної півночі (0h
1 січня) кульмінація настане 2 січня близько 1h ночі.
В Новорічну ніч Місяць був близький до повні (повний
Місяць повинен кульмінувати в справжню північ),
під час наступної кульмінації він “постаріє” на одну добу,
намітиться невеликий ущерб справа, але візуально його
практично неможливо відрізнити від повного.
10. Чи можна було б побачити Землю з поверхні Марса під
час його протистояння? (1 бал) 
Обгрунтування. Під час протистояння Марса Земля
розташовується між ним та Сонцем, тому на марсіанському
небі Земля знаходиться безпосередньо коло яскравого
сонячного диску, тільки вдень перебуває над горизонтом, до
того ж спрямована в бік спостерігача півкуля не освітлюється
Сонцем (фаза 0, “нова” Земля). Спостереження
безперспективні. Відповідь. Ні.
11 клас
1. Міжнародна космічна станція здійснює один оберт
навколо Землі. на висоті 350 км. Оцініть максимально
можливий час руху через земну тінь в припущенні
кулеподібної форми Землі. (10 балів) 
Розв’язок. Знайдемо спочатку період обертання космічної
станції Т = 2π(R+H)/v,
де v = (GM/(R+H))1/2 – швидкість колового руху на висоті
H. Одержуємо вираз
T = 2π (R+H))3/2 / (GM)1/2 ,
і, після підстановки числових значень (R =6378км, М =
6*1024кг, H = 350км), – значення періоду Т = 91,4 хв.
Максимальний час перебування станції в тіні оцінимо як
долю періода, яка пропорційна відношенню кутової міри
сектора орбіти, що обмежує перебування в тіні, до повного
кута (3600).

174
 p
b
R
ρ c a
Земля
Сонце
Орбіта МКС

В першому наближенні, якщо прийняти промені від Сонця

паралельними, кутова півширина тіні с = b, де sinb =
R/(R+H). Обчисленням одержуємо с=71,40, ширина тіні
142,8 , час перебування в тіні t = (142,8/360) * 91,4хв. =
0

36,3хв.
З урахуванням збіжності сонячних променів (конусоподібна
тінь), кутова півширина тіні
с = b - a (b – зовнішній кут трикутника). a = ρ – p ≈ ρ (ρ –
зовнішній кут трикутника, паралакс Сонця малий – p=8,8”).
Так як видимий кутовий радіус Сонця ρ =16’ = 0,270, то для
цього випадку одержуємо півширину с = 71,40 - 0,270 =
71,10, ширина тіні 142,20, максимальний час перебування в
тіні (при проходженні станції через її центр) t = (142,2/360)
* 91,4хв. = 36,1хв. Відповідь. t = 36,1хв.

2. Подвійна зоря складається з блакитної зорі з

температурою поверхні 30 000К і блиском 0m та
червоної зорі з температурою 3 000К і блиском 5m. Як
відносяться радіуси цих зір? (8 балів) 
Розв’язок. Позначимо Т1=30 000К, Т2=3 000К Виходячи з
умови задачі, зорі утворюють єдину гравітаційну систему,
тому вони знаходяться від земного спостерігача практично
на однаковій віддалі, а значить їх світності пропорційні
видимим блискам L1/L2 = E1/E2 . З формули Погсона
знаходимо
E1/E2 = 2,512m2-m1 = 2,5125-0 = 100, а отже
L1/L2 = 100.
З іншого боку,
L1/L2 = (σT14*4πR12) / (σT24*4πR22),
175
звідки після розв’язання одержуємо
R1/R2 = (T2/T1)2*(L1/L2)1/2,
а після підстановки числових значень знаходимо R2/R1 = 10.
Відповідь. R2 = 10R1 (червона зоря має в 10 разів більший
радіус).
3. Оцініть масу атмосфери Венери, якщо тиск на її
поверхні складає 100 атм. (земних). При необхідності
скористайтесь наступними характеристиками Венери:
радіус 0,95 земного, маса 0,82 земної, густина 5,2 г/см3.
(7 балів) 
Розв’язок. За означенням, тиск – це сила, що діє на одиницю
площі поверхні: P = F/S.
Сила, що діє на всю поверхню планети F = mg, де
m – шукана маса атмосфери, g = GM/R – прискорення
2

вільного падіння на поверхні Венери, а площа поверхні

планети S = πR2.
З урахуванням вищезазначеного
m =4πPR4/(GM)
або в іншому варіанті (після представлення маси Венери
через густину M = ρ(4/3)πR3)
m =3PR/(Gρ).
Радіус та масу (за необхідності) Венери виражаємо через
відповідні параметри Землі, які вважаються відомими
(6378км та 6*1024кг відповідно). Розрахунки за останньою
формулою простіші. В обох випадках отримуємо m =
5,2*1020кг. Відповідь. m = 5,2*1020кг.
4. При якому радіусі астероїда з середньою густиною
3 г/см3 космонавт стрибком міг би покинути його
назавжди, якщо при цьому він може розвинути
швидкість 5 м/с? (6 балів) 
Розв’язок. Космонавт одним стрибком покине астероїд
назавжди, якщо його швидкість дорівнює або більша за ІІ
космічну.

176
 VII = (2GM/R)1/2 → VII2 = 2GM/R → VII2 =
2G/R*(4/3*π*R3*ρ) → R = VII/2*(3/(2πGρ))1/2
Підставляючи числові значення, отримаємо R = 3,86км.
Відповідь. R = 3,86км.
5. Чи може становити небезпеку для Землі астероїд, який
здійснює оберт навколо Сонця за 2,5 роки по орбіті з
ексцентриситетом 0,5? (5 балів) 
Розв’язок. Для Землі потенційну небезпеку становлять
астероїди, які можуть перетинати її орбіту, тобто в перигелії
наближатись до Сонця ближче 1 а.о. Знайдемо велику піввісь
орбіти з ІІІ закону Кеплера: a=T2/3=(2,5)2/3 =1,84а.о.
Найменша віддаль астероїда від Сонця в перигелії rп= a(1-
е)=1,84*(1-0,5)=0,92а.о.<1а.о. Відповідь. Може.
6. Охарактеризуйте, яким міг би бути клімат на Землі,
якби вісь її обертання лежала в площині екліптики.
(4 бали) 
Відповідь. Тропіки і полярні кола співпадали б з екватором,
тобто на всій Землі приблизно по півроку тривали б полярні
дні та полярні ночі (окрім вузької, близько 2 0, екваторіальної
смуги, де через рефракцію та наявність сонячного диску
полярна ніч не настає). У високих широтах (скажімо, вище
450), під час полярного дня спостерігалось би жарке літо,
коли сонце може знаходитись навіть в зеніті, під час темної
полярної ночі – холодна зима. На широтах, близьких до
екватора, полярні дні й полярні ночі відносно короткочасні, а
найжаркіші періоди року близькі до астрономічної весни та
астрономічної осені.
7. Чи можна, проводячи спостереження одним оком,
закрити сірником зорю на темному нічному небі?
Обґрунтуйте відповідь. (4 бали) 
Обгрунтування. Від зорі в око спостерігача надходить
паралельний пучок світла. Ширина цього пучка визначається
діаметром зіниці людського ока, який в темноті становить 5-
177
6мм. Такий пучок неможливо перекрити сірником, тому
частина променів обов’язково попаде на сітківку ока і
створить зображення зорі, правда, менш яскраве.
Відповідь. Не можна.
8. Існують галактики з фіолетовим зміщенням
спектральних ліній. Чи не протирічить цей факт теорії
розширення Всесвіту? (3 бали) 
Обгрунтування. Згідно з теорією ізотропного розширення
Всесвіту галактики віддаляються одна від одної
(“розбігаються”), внаслідок чого ефект Допплера-Фізо
призводить до червоного зміщення їх спектральних ліній,
причому тим більшого, чим далі від нас знаходиться
галактика (закон Габбла). Отже, для близьких галактик цей
ефект виражений слабо (швидкість “розбігання” невелика).
Разом з тим, незалежно від ефекту розбігання, кожна
галактика має також власний просторовий рух і швидкість
цього руху (т.з. пекулярна швидкість) може бути спрямована
у просторі як завгодно, в т.ч. й до нас як спостерігачів, та
мати числове значення, яке перевищує швидкість
“розбігання”. Тоді внаслідок накладання обох рухів у
спектрі такої галактики земний спостерігач фіксуватиме
фіолетове зміщення, яке, очевидно, аж ніяк не протирічить
теорії розширення Всесвіту. Відповідь. Ні, не протирічить.
9. На яку півкулю Місяця – видиму чи невидиму – падає в
середньому більше сонячного світла і чому? (2 бали) 
Обгрунтування. Видима з Землі частина Місяця повністю
освітлюється в протистоянні (повний Місяць), а невидима – в
сполученні (новий Місяць). Оскільки в останньому
положенні Місяць розташований ближче до Сонця, то
освітленість невидимої з Землі частини в сполученні буде
більшою, ніж видимої в протистоянні. Хоча віддаль Землі від
Сонця в різних частинах її еліптичної орбіти змінюється в
широких межах, що, в свою чергу, впливає на віддаль від
Сонця до Місяця, в середньому зазначене вище

178
 співвідношення освітленості повторюється від циклу до
циклу. Відповідь. На невидиму.
10. Як повинна бути розташована по відношенню до Землі
площина подвійної зоряної системи, щоб ця система не
була спектрально подвійною? (1 бал) 
Відповідь. Перпендикулярно до напрямку на Землю, тобто
перпендикулярно до променя зору спостерігача. Тоді
обертальний рух компонентів системи не викликатиме
зміщення ліній у спектрі.

2013-2014 н.р.
ЗАВДАННЯ З РОЗВ’ЯЗКАМИ
ІІ ЕТАПУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ УЧНІВСЬКОЇ
ОЛІМПІАДИ З АСТРОНОМІЇ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛ.
10 клас
1. У якому сузір’ї можна побачити Марс під час протистояння,
яке відбудеться 28 серпня? (1б)
Розв’язок. Згідно конфігурації протистояння небесні тіла
розташовані наступним чином (Сонце–Земля–Марс). І оскільки
0
кут нахилу орбіти Марса  2 , то знаходимо шукане сузір’я як
протилежне до того в якому знаходиться Сонце. Це сузір’я
Водолія.

2. Кутовий діаметр Сонця видимий з Землі становить  32 .

Чому дорівнюватиме цей діаметр при спостереженні з
Юпітера? (2б)
Розв’язок. Кутовий діаметр небесного тіла при значних
відстанях до об’єкту можна обчислити за формулою

179
 d
 206265
 ( d – лінійний діаметр об’єкту,  – відстань до

þ   1à.î .
 þ     32  6
об’єкту). Тоді    þ   þ 5, 2 à.î .

3. Як відрізняються по
часу астрономічні явища при
0
спостереженні у Львові ( Ë  24 ) порівняно з Харковом (
Õ  36015 )? (2б).

Розв’язок. Оскільки Харків знаходиться в сторону сходу

порівняно з Львовом, то в Львові можна спостерігати такий
m
вигляд неба як у Харкові на 49 пізніше.

4. Чому повні сонячні затемнення бувають частіше влітку ніж

взимку? (1б)
Розв’язок. Місяць навколо Землі як і Земля навколо Сонця
рухаються по еліптичних орбітах, тому їх видимі кутові
діаметри змінюються, оскільки в літній період Земля
максимально віддалена від Сонця, то кутовий діаметр Сонця
влітку менший ніж узимку, що призводить до більш імовірного
повного затемнення Сонця.

5. Вибух Тунгуського метеориту спостерігався на горизонті в

місті Кіренську в 350 км від місця вибуху. Оцініть на якій
висоті відбувся вибух (5б).
Розв’язок.
Оскільки відстань до вибуху , і радіус Землі
. Нехтуючи атмосферною L
рефракцією з прямокутного
трикутника маємо R h

R

180
 R  h 
2
 R2  L2  2R h  h 2  L2 .Оскільки величина

h R , то

даний вираз можна спростити 2R h  L2 . Звідки

m
6. Нова зоря за дві доби збільшує свій блиск від 8 до 2 . В
m

скільки разів вона в середньому стає яскравішою за добу?

(3б)
m
Розв’язок. В середньому за одну добу блиск зорі зростає на 3 .
Використовуючи формулу Погсона

E2
 2,512m  2,5123  15,85
E1 разів.

7. З якою швидкістю й у якому напрямі повинен летіти літак в

районі екватора, щоб місцевий сонячний час для пасажирів
літака зупинився? (3б)
Розв’язок. Літак повинен летіти на захід із швидкістю, яка
дорівнює швидкості обертання Землі.

( , h – висота над

поверхнею Землі, T – період обертання Землі навколо осі).

8. Вимірювання полудневої висоти Сонця 22 червня дали

h1=570, а 22 грудня – h1=100. Визначте широту пункту і
схилення Сонця в ці дні. (3б)

181
Розв’язок. В моменти літнього і зимового сонцестоянь схилення
Сонця прийматиме відповідно максимальне і мінімальне
значення  і  . Тоді записавши систему рівнянь
та і розв’язавши її
отримаємо

і .

9. Комета Галлея обертається з періодом T  76,03 p і

наближається до Сонця на відстань 0,6 а.о. В скільки разів
Сонце освітлює комету краще в перигелії ніж в афелії? (4б)
2 3
Розв’язок. Використовуючи третій закон Кеплера T  a та
rÏ  rA
a
співвідношення 2 визначаємо афелійну відстань

комети Галлея rA  35,3a.o. Враховуючи, що освітленість

I EÏ rA2
E 2  2  3460
визначається R , отримуємо
E A rÏ разів.

10. Чи видно зорі вдень з глибокого колодязя? (1б)

Розв’язок. Ні, зоря може стати видимою на фоні неба тільки у
тому випадку, коли потік світла від неї буде порівняний з
потоком від площадки неба кутовим розміром роздільної
здатності людського ока (100 ). Колодязь може зменшити
яскравість неба лише тоді, коли спостерігач бачитиме отвір
колодязя під кутом менше 100 . (для діаметра 1 м глибина
колодязя повинна бути не менше 2км).
182
11 клас
1. У якому сузір’ї можна побачити Марс під час протистояння,
яке відбудеться 28 серпня? (1б)
Розв’язок. Згідно конфігурації протистояння небесні тіла
розташовані наступним чином (Сонце–Земля–Марс). І оскільки
0
кут нахилу орбіти Марса  2 , то знаходимо шукане сузір’я як
протилежне до того в якому знаходиться Сонце. Це сузір’я
Водолія.

2. Кутовий діаметр Сонця видимий з Землі становить  32 .

Чому дорівнюватиме цей діаметр при спостереженні з
Юпітера? (2б).
Розв’язок. Кутовий діаметр небесного тіла при значних
відстанях до об’єкту можна обчислити за формулою
d
  206265
 ( d – лінійний діаметр об’єкту,  – відстань до
об’єкту). Тоді
þ 

  þ 
3. Яка максимальна елонгація Землі для
спостерігача, який знаходиться на Юпітері.
(Орбіти планет вважати коловими з A B
середньою відстанню до Сонця a  1a.o. , 

aþ  5, 2a.o. ) (2б)
C

183
Розв’язок. Побудувавши конфігурацію планет шуканий кут
отримаємо з ABC ( AB  1a.o. , AC  5,2a.o. ).

AB 1
sin   
AC 5,2 .   110

4. Скільки потрібно місячних дисків, щоб покрити ними все

небо? (2б)
Розв’язок. Розглядаючи тілесний кут Місяця отримаємо площу,
яку він займає на небі RM  16 , S   RM2  0,22 (кв.

градуси). Враховуючи, що площа небесної сфери 4 стерадіан

0 2 4
отримуємо S H  4 (57,3 )  4,13  10 (кв. градуси). Звідси
SH
N  187727
шукана кількість дисків S . Якщо під «небом»

розуміти видиму півсферу, то шукане число дисків буде 93864.

5. Вибух Тунгуського
метеориту спостерігався на L
горизонті в місті Кіренську в h
R
350 км від місця вибуху.
R
Оцініть на якій висоті
відбувся вибух (5б).
Розв’язок.
Оскільки відстань до вибуху
, і радіус Землі . Нехтуючи
атмосферною рефракцією з прямокутного трикутника маємо
 R  h 
2
 R2  L2  2R h  h 2  L2 .Оскільки величина

184
h R , то даний вираз можна спростити 2R h  L2 . Звідки

6. Сиріус переважає Сонце по світності в 22 рази. На якій

відстані від Сонця спостерігач, який летить до Сиріуса
відмітить, що Сонце і Сиріус мають однаковий блиск?
(Паралакс Сиріуса   0,373 ) (4б)
Розв’язок. З умови відстань між Сонцем і Сиріусом

. Позначивши за x шукану відстань до Сонця з

LC L

 2,68  x 
2
x2 
умови отримуємо співвідношення

22 x 2   2,68  x  .
2
.

7. Космічний корабель опустився на астероїд діаметром 1км і

середньою густиною . Космонавти вирішили об’їхати
астероїд на всюдиході за 2 години. Чи зможуть вони це
зробити? (4б)
Розв’язок. Космонавти планують об’їхати астероїд зі швидкістю

185
Максимальна швидкість всюдихода на астероїді не повинна
перевищувати першої космічної швидкості

Оскільки планована швидкість перевищує першу космічну

швидкість астероїда об’їхати астероїд за 2 години не можливо.

8. Вимірювання полудневої висоти Сонця 22 червня дали h1=570,

а 22 грудня – h1=100. Визначте широту пункту і схилення Сонця
в ці дні. (3б)
Розв’язок. В моменти літнього і зимового сонцестоянь схилення
Сонця прийматиме відповідно максимальне і мінімальне
значення  і  . Тоді записавши систему рівнянь
та і розв’язавши її
отримаємо

і .

9. Комета Галлея обертається з періодом T  76,03 p і

наближається до Сонця на відстань 0,6 а.о. В скільки разів
Сонце освітлює комету краще в перигелії ніж в афелії? (4б)
2 3
Розв’язок. Використовуючи третій закон Кеплера T  a та
rÏ  rA
a
співвідношення 2 визначаємо афелійну відстань

186
комети Галлея rA  35,3a.o. Враховуючи, що освітленість

I EÏ rA2
E 2  2
 3460
визначається
E
R , отримуємо A rÏ разів.

Ви нерухомо сидите в центрі сферичної орбітальної станції

діаметром 20м, у руках у вас резиновий м’яч, маса якого в 1000
разів менша за вашу масу. За який мінімальний час з його
допомогою ви можете досягнути протилежної стінки, якщо

швидкість, з кою ви можете кидати м’яч

Розв’язок. При одноразовому киданні за законом збереження
імпульсу ви отримуєте швидкість

. Приблизно через дві секунди м’яч повернеться і додасть ще

швидкості . Якщо знову кинути, то ваша швидкість стане

Наближено такий рух можна представити як

рівноприскорений з прискоренням . Тоді час, за який буде

пройдено відстань 10 м дорівнюватиме .

187
 ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА...................................................................................3
Розділ 1. Текстовий матеріал для підготовки...........................5
Короткий огляд будови Всесвіту..................................................5
1. Зоряне небо та рухи світил
1.1. Зоряне небо, його видиме обертання. Сузір’я.........................9
Зоряні величини..........................................................................9
Добове обертання зоряного неба.............................................11
Рефракція, її види.....................................................................12
1.2. Астрономічні одиниці та вимірювання . Одиниці
відстаней в астрономії..............................................................14
Визначення розмірів світил.....................................................15

188
1.3. Практична астрономія. Визначення географічної широти
Орієнтування................................................................................16
1.4. Небесна сфера і добовий рух світил.......................................18
Точки і лінії небесної сфери....................................................18
Системи координат...................................................................20
Зоряні карти та каталоги..........................................................21
Кульмінації світил. Висота світил у кульмінації...................28
Видимий рух Сонця. Екліптика..............................................29
1.5. Час і календар. Зоряний час. Сонячний час: справжній і
середній. Рівняння часу Всесвітній час, атомний час,
координований час. Місцевий та поясний час, зв’язок
між ними. Лінія зміни дат. Літній та зимовий час................31
Календар, його види. Юліанський календар.
Григоріанський календар........................................................34
1.6. Закони руху небесних тіл. Системи світу..............................36
Елементи орбіт небесних тіл та їх геометричне подання.
Закони Кеплера.........................................................................38
Космічні швидкості на поверхнях небесних тіл та у просторі.
Рух ШСЗ і АМС........................................................................39
Визначення мас небесних тіл..................................................42
1.7. Видимий рух тланет та їх конфігурації. Синодичні та
сидеричні періоди. Планетні конфігурації.............................43
Рух Місяця.................................................................................45
Сонячні та Місячні затемнення...............................................45

189
 Припливні явища......................................................................48
2. Методи та засоби астрономічних досліджень
2.1. Електромагнітне випромінювання небесних тіл...................49
Астроспектроскопія. Електромагнітний спектр. Спектр
небесних тіл. Види спектрів космічних об’єктів. Спектральні
прилади. Спектральний аналіз................................................50
Закон випромінювання Планка...............................................51
Розвиток всехвильової астрономії: гамма, рентгенівська,
ультрафіолетова, оптична, інфрачервона, радіоастрономія.
Поглинання світла у міжзоряному просторі та вікна
прозорості атмосфери Землі....................................................51
2.2. Методи астрономічних досліджень........................................53
Астрофотометрія. Основні поняття фотометрії.....................53
Зв’язок між освітленістю і видимою зоряною
величиною.................................................................................54
Приймачі випромінювання в астрономії................................54
2.3. Засоби астрономічних досліджень..........................................55
Оптичні телескопи, їх збільшення та недоліки......................55
Радіотелескопи. Найбільші телескопи світу та України
Космічні телескопи. Принципи реєстрації нейтрино............55
Астрономічні обсерваторії.......................................................56
3. Сонячна система
3.1. Планети Сонячної системи......................................................57
Склад Сонячної системи. Групи планет Фізичні
характеристики, що обумовлюють природу планет.

190
 Загальні характеристики..........................................................57
Планета Земля. Фізичні характеристики Внутрішня
Будова Землі. Атмосфера землі. Полярні сяйва Клімат.
Причини змін пір року.............................................................58
Місяць, його характеристки. Рельєф та фізичні умови на
поверхні.....................................................................................61
Планети земної групи.: Меркурій, Венера, Марс..................63
Планети-гіганти: Уран, Сатурн, Юпітер, Нептун.................66
Карликові планети: Плутон-Харон.........................................69
3.2. Малі тіла Сонячної системи....................................................70
Астероїди...................................................................................70
Комети.......................................................................................71
Метеорні тіла. Метеорити........................................................72
4. Зорі
4.1. Узагальнені характеристики стаціонарних зір......................74
Типи зір......................................................................................75
Визначення відстаней до зір....................................................77
4.2. Сонце як зоря...........................................................................78
5. Галактика і позагалактична астрономія.
5.1. Наша Галактика. Будова Галактики........................................81
5.2. Зоряні скупчення і асоціації....................................................82
5.3. Дифузна матерія. Міжзоряний простір. Туманності.............83
5.4. Світ Галактик. Метагалактика.................................................83
6. Зародження і розвиток Всесвіту.

191
 Походження і розвиток Всесвіту.Зародження Всесвіту.
Великий вибух. Розширення Всесвіту.......................................84
Деякі астрономічні сталі..............................................................85
Розділ 2. Запитання та задачі з астрономії
Запитання – відповіді..................................................................86
Астрономічні задачі....................................................................97
Розділ 3. Астрономічні олімпіади
Завдання з розв’язками ІІ етапу Всеукраїнської
учнівської олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2010-2011 н.р., 10 клас)............................................................125
Завдання з розв’язками ІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2010-2011 н.р., 11 клас).........................................................128
Завдання з розв’язками ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2010-2011 н.р., 10 клас)...........................................................131
Завдання з розв’язками ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2010-2011 н.р., 11 клас)...........................................................135
Завдання з розв’язками ІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2011-2012 н.р., 11 клас)...........................................................140
Завдання з розв’язками ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2011-2012 н.р., 10 клас)...........................................................145

192
Завдання з розв’язками ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2011-2012 н.р., 11 клас)...........................................................149
Завдання з розв’язками ІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2012-2013 н.р., 10 клас)...........................................................155
Завдання з розв’язками ІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2012-2013 н.р., 11 клас)...........................................................158
Завдання з розв’язками ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2012-2013 н.р., 10 клас)...........................................................161
Завдання з розв’язками ІІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2012-2013 н.р., 11 клас)...........................................................165
Завдання з розв’язками ІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2013-2014 н.р., 10 клас)...........................................................170
Завдання з розв’язками ІІ етапу Всеукраїнської учнівської
олімпіади з астрономії в Полтавській обл..
(2013-2014 н.р., 11 клас)...........................................................173

193
194