МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

Факультет Інфокомунікаційної інженерії
Кафедра ІКІ ім. В. В. Поповського

КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни:
«Основи інформаційно-комунікаційних технологій»
На тему: Проектування цифрової системи зв'язку для передачі сигналів
віддаленого відеоспостереження

Виконала студентка
другого курсу групи
ТРІКІ-20-2
Гонтар І. Ю.

професор кафедри
інфокомунікаційної інженерії,
член спеціалізованої вченої ради,
доктор технічних наук,
Коляденко Ю. Ю.

Харків, 2021
 2

ВИХІДНІ ДАНІ
на курсове проектування з дисципліни: «Основи інформаційно-
комунікаційних технологій»
на тему: «Проектування цифрової системи зв'язку для передачі
сигналів віддаленого відеоспостереження»

Варіант № 205

1. Параметри відеокамери:
Роздільна здатність об'єктива, Fоб = 225 ліній / мм.
Діаметр плями об'єктива, Dоб = 1,0 см.
Співвідношення сторін кадра a = 4: 3
b

Швидкість зйомки, Vк = 25 кадрів / с

2. Параметри відеосигналу:
Закон розподілу рівня сигналу: Двосторонній експоненціальний
Абсолютний діапазон сигналу (98%), Uс = 3,0 мВ
Власний шум датчика, σi = 0,5 мкВ
3. Надмірність кодування R = 25 %
4. Параметри каналу зв'язку
Співвідношення сигнал / шум q2 = 6;
Смуга каналу зв'язку, ΔFк = (Уточнити після розрахунку
продуктивності джерела) МГц;
Відстані зв'язку, L = 75 км;
Допустима імовірність помилки Рo доп = 2 х Е − 6.
 3

Визначити:
1. Швидкість передачі цифрового потоку
2. Обрати вид модуляції
3. За потреби обрати вид завадостійкого коду. Число інформаційних
символів у повідомленні оптимально згідно критеріїв максимума швидкості
передачі. При використанні РОС і CRC.
4. Визначити необхідне число надлишкових символів для кодування.
5. Розробити структурну схему модема і функціональну схему
кодуючого пристрою.
 4

ЗМІСТ
ВИХІДНІ ДАННІ.............................................................................................. 2
ВСТУП .............................................................................................................. 5
СТРУКТУРНА СХЕМА ЦИФРОВОЇ СИСТЕМИ ЗВ'ЯЗКУ .......................... 6
ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ВІДЕОКАМЕРИ ........................................... 9
ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ АЦП І ЦАП................................................. 11
ВИБІР МЕТОДУ МОДУЛЯЦІЇ...................................................................... 16
ВИБІР ВИДУ ПЕРЕШКОДОСТІЙКОГО КОДУ І ВИЗНАЧЕННЯ
ДОВЖИНИ КОДОВОЇ КОМБІНАЦІЇ........................................................... 19
ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОДУ ....................................................... 24
СТРУКТУРНІ СХЕМИ МОДУЛЯТОРА, КОДЕРУ, ДЕКОДЕРУ І
ДЕМОДУЛЯТОРУ ......................................................................................... 25
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЦИФРОВОЇ СИСТЕМИ ЗВ'ЯЗКУ ......... 27
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 30
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ ............................................................... 31
ДОДАТОК А................................................................................................... 32
 5

ВСТУП
Неможливо уявити життя сучасного суспільства без складної системи
передачі інформації. Без цього, промисловість, сільське господарство та
транспорт не змогли б функціонувати.
Подальший розвиток усіх аспектів нашого суспільства був би
неможливим без автоматизованих систем управління та обладнання, для
зберігання та обробки, які є невід’ємною частиною системи комунікації
інформаційного обміну.
Дані можна передавати, зберігати та обробляти не тільки при
використанні технічних пристроїв. Розмова - це обмін інформацією. Існує
багато способів представити та зберегти інформацію, наприклад книги,
компакт-диски, жорсткі диски тощо.
Інформаційні технології впливають на побудову світового
співтовариства. Останні кілька десятиліть вони ознаменувалися як
революційні зміни в Інтернеті, в той же час радикальні та часто
непередбачувані зміни в нашому функціонуванні бізнесу у світовому
масштабі. Тому вивчення нових вдосконалених комунікаційних систем та їх
роботи є важливою частиною теоретичної освіти студентів.
Передача повідомлення від однієї точки до іншої є основою теорії та
технології спілкування. На курсі «Основи інформаційно-комунікаційних
технологій» ми вивчили методи вирішення різних проблем, що виникають
при отриманні інформації з джерела.
 6

1. СТРУКТУРНА СХЕМА ЦИФРОВОЇ СИСТЕМИ ЗВ'ЯЗКУ

В цілому ряді випадків практики виникає проблема передачі
безперервних повідомлень дискретним каналом зв'язку. Ця проблема
вирішується при використанні цифрової системи зв'язку. Однією з таких
систем є система передачі безперервних повідомлень методом імпульсно-
кодової модуляції (ІКМ) і маніпуляції гармонійного носія. Структурна схема
такої системи наведена на рисунку 1. Вона складається з джерела
повідомлень (ІС), аналогово-цифрового перетворювача (АЦП), довічного
дискретного каналу зв'язку (ДКС), Складовою частиною якого є
безперервний канал зв'язку (НКР), цифро-аналогового перетворювача
(ЦАП) і одержувача повідомлень (ПС ). Кожна з наведених частин системи
містить у собі ще цілий ряд елементів. Зупинимося на них докладніше.
Джерело повідомлень - це деякий об'єкт або система, інформацію про
стан або поведінку якого необхідно передати на деяку відстань. Інформація,
яка передається від ІС, є непередбаченою для одержувача. Тому її кількісну
міру в теорії електрозв'язку виражають через статистичні (ймовірнісні)
характеристики повідомлень (сигналів). Повідомлення являє собою фізичну
форму подання інформації. Часто повідомлення подають у вигляді
мінливого у часі струму або напруги, які відображають передану
інформацію.
У передавачі (ІС) повідомлення спочатку фільтрується з метою
обмеження його спектра деякою верхньою частотою fВ. Це необхідно для
ефективного представлення відгуку ФНЧ x(t) у вигляді послідовності
відліків xk = x(kT), k=0,1,2,..., які спостерігаються на виході дискретизатора.
Відзначимо, що фільтрація пов'язана з внесенням похибки ф(t), що
відображає ту частину повідомлення, яка послаблюється ФНЧ. Далі відліки
{хk} квантуються за рівнем.
 7

Рисунок 1.1 – Структурна схема цифрової системи зв'язку

Процес квантування пов'язаний з нелінійним перетворенням

непреривнозначущих відліків {хk} в дискретнозначущі {xkl}, які також
привносять похибка, яку називають похибкою (шумом) квантування кв(t).
Квантовані рівні {yk=xkl} потім кодуються двійковим безнадлишковим
(примітивним) або перешкодостійким кодом.
Послідовність кодових комбінацій {bkl} утворює сигнал ІКМ, який
прямує до модулятору - пристрою, який призначений для узгодження
джерела повідомлень з лінією зв'язку. Модулятор формує лінійний сигнал
S(t, bi), який являє собою електричне або електромагнітне коливання, здатне
поширюватися по лінії зв'язку і однозначно пов'язане з повідомленням, яке
передається, (в даному випадку з сигналом ІКМ). Сигнал S(t, bi) створюється
в результаті дискретної модуляції (маніпуляції) - процесу зміни одного або
 8

декількох параметрів носія відповідного сигналу ІКМ. При використанні

гармонійного носія UН(t)=Umcos(2fнt+0) розрізняють сигнали:
амплітудної, частотної та фазової маніпуляцій (АМ, ЧМ і ФМ).
Для запобігання позасмугових випромінювань в одноканальної зв'язку
або при організації багатоканального зв'язку, а також для встановлення
потрібного відношення сигал / шум на вході приймача лінійний сигнал
фільтрується і посилюється в вихідному каскаді ІС. Сигнал S(t) з виходу ІС
поступае в лінію зв'язку, де на нього впливае перешкода n(t). На вході
приймача (Пр) діє суміш z(t)=s(t)+n(t) переданого сигналу і перешкоди, яка
фільтрується у вхідному каскаді Пр і подається на демодулятор (детектор).
При демодуляції з прийнятого сигналу виділяють закон зміни
інформаційного параметра, який в нашому випадку пропорційний сигналу
ІКМ. При цьому для розпізнавання переданих двійкових сигналів на вихід
демодулятора підключається вирішальний пристрій (ВП). При передачі
двійкових сигналів bi, i = 0,1 по ДКC наявність перешкод в НКC призводить
до неоднозначних рішень (похибок) РУ, яка в свою чергу викликає
невідповідність переданих і прийнятих кодових комбінацій.
Нарешті, для відновлення переданого безперервного повідомлення

a(t), тобто отримання його оцінки a (t) , прийняті кодові комбінації
піддаються декодуванню, інтерполяції та низькочастотній фільтрації. При
цьому в декодері по двійковим кодовим комбінаціям відновлюються L-е
 

рівні xkm , m=1…L-1.
 9

2 ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ВІДЕОКАМЕРИ

Параметрами відеокамери є розміри сторін об'єктива (рис. 2.1) A и B

, кількість рядів Ncт р , кількість точок в рядку Fстр і максимальна частота

сигналу на виході відеокамери Fmax .

Рисунок 2.1 - Геометричне зображення відеокамери

Розміри сторін відеокамери визначимо із співвідношення сторін:

A a 4
  , (2.1)
B b 3

де a
b - співвідношення сторін.
Використовуючи дані діаметра плями об'єктива, отримаємо вираз для
визначення розміру сторони B :

𝐷2 1,02
𝐵=√ 𝑎2
=√ 2 = 0,6 мм. (2.2)
1+𝑏2 1+42
3

Тоді розмір сторони A :

𝑎 4
𝐴 = 𝐵 = 0,6 =0,79 мм. (2.3)
𝑏 3

Кількість рядків можна визначити з виразу:

𝑁𝑐тр = 𝐵𝐹об = 0,6 ⋅ 225 =135 (2.4)

де Fоб - частота об'єктива.

Кількість точок в рядку визначається зі співвідношення:
𝐹стр = 𝐴𝐹об = 0,79 ⋅ 225 = 180 (2.5)
 10

Тоді максимальна частота сигналу на виході відеокамери буде

дорівнює:
𝐹max = 𝑉𝑘𝑁𝑐𝑚𝑝𝐹𝑐𝑚𝑝 = 25 ∗ 135 ∗ 180 = 607 500 Гц = 0.6075МГц.
(2.6)
 11

3 ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ АЦП І ЦАП

Інтервал дискретизації за часом Тд вибирається на основі теореми

Котельникова. Зворотній до Тд величина - частота дискретизації fд = 1/Tд
вибирається з умови
fд ≥ 2Fmах, (3.1)
де Fmах - максимальна частота первинного сигналу (повідомлення).
607 500 ⋅ 2,3 = 1397250 Гц = 1,4 МГц
Зазвичай параметри вхідного ФНЧ АЦП і вихідного ФНЧ ЦАП
вибирають однаковими.

Рисунок 3.1 - Спектр відліків і АЧХ ослаблення фільтрів АЦП і ЦАП

На рис. 3.1 представлені: S(f) - спектр відліків, які відображаються

вузькими імпульсами, Sa(f) - спектр безперервного повідомлення a(t), A(f) -
робоче ослаблення ФНЧ.
Для того, щоб ФНЧ не вносив лінійних спотворень в безперервний
сигнал, граничні частоти смуг пропуску ФНЧ повинні відповідати умові
f1 ≥ Fmах (3.2)
f1 > 607 500.
 12

Для того, щоб виключити накладення спектрів Sa(f) и Sa(f-fД}, а також

забезпечити ослаблення встановлювати ФНЧ складових Sa(f-fД} граничні
частоти смуг затримування ФНЧ повинні відповідати умові:
f2 ≤ (fД - Fmах) (3.3)
f2  1397250 - 607 500.
Щоб ФНЧ не були надто складними, відношення граничних частот
вибирають з умови
f2 / f1 = 1,3 … 1,4. (3.4)
Після підстановки співвідношень (3.2) і (3.3) в (3.4) можна вибрати
частоту дискретизації fД.
𝑓Д − 𝐹𝑚𝑎𝑥
𝐹𝑚𝑎𝑥 = 1,3
𝑓Д = 2,3𝐹𝑚𝑎𝑥= 607 500⋅ 2,3 = 1397250
Отже
1 1
𝑇Д = = = 7,15692 ⋅ 10−7
𝑓Д 1397250
В системі цифрової передачі методом ІКМ потужність перешкоди на
виході ЦАП визначається як:
𝜎2 = 𝜀̄2 + 𝜎2, (3.5)
𝜀̄ кв и

де кв
2
- середня потужність шуму квантування;
σи - власний шум датчика
На практиці прийнято вважати, щоб  не перевищувало  и більше,
ніж на 10%, тобто:
𝜎𝜀̄
= 1,1 ⇒ 𝜎 = 1,1𝜎 . (3.6)
𝜎и 𝜀̄ и

Знайдем  кв2 :
𝜎𝜀̄ = 1,1𝜎и = 1,1 ⋅ 5 ⋅ 10−7 = 5,5 ⋅ 10−7
𝜀̄2 = 𝜎2 − 𝜎2 = (5,5 ⋅ 10−7)2 – (5 ⋅ 10−7)2 = 5,25 ⋅ 10−14
кв 𝜀̄ и

Потужність шуму квантування виражається через величину кроку

квантування x:
 13

𝜀̄2 ≅ (1/𝑁) ∑𝑁 ∫𝛥𝑥/2 𝜉 2 𝑝(𝜉 )𝑑𝜉 .

кв 𝑖=1 −𝛥𝑥/2 𝑖 𝑖
𝑖
При рівномірному розподілі щільність розподілу ймовірності:
0, 𝑥 < 𝑥1,
𝑝(𝜉) = {1/(𝜉2 − 𝜉1), 𝜉1 ≤ 𝜉 ≤ 𝜉2,
0, 𝜉 > 𝜉2.
В результаті величина помилки квантування визначиться
співвідношенням:
𝜀̄2кв = (𝛥𝑥)2/12. (3.7)

𝛥𝑥 = √12 ⋅ 𝜀̄2кв = √12 ⋅ 5,25 ⋅ 10−14 = 7,93725 ⋅ 10−7

В. Крок квантування залежить від числа рівнів квантування
N:
x = Uc / (N-1). (3.8)
З виразу (3.8) визначимо мінімально можливе число рівнів
квантування:
Uc
Nmin   1. (3.9)
x
3∗10−3
𝑁 7,93725 ⋅ 10−7 = 3780,6
Довжина двійкового примітивного коду на виході АЦП є ціле число:
m = log2 N = log23780,6=12. (3.10)
Тривалість двійкового символу (біта) на виході АЦП визначається як:
Тб = ТД / m. (3.11)
ТД
𝑇 = = 7,15692 ⋅ 10−7= 5,9641 ⋅ 10−8.
б 𝑚 12

Середня кількість інформації, що передається по каналу зв'язку в

одиницю часу - швидкість передачі інформації Ht (продуктивність джерела)
визначимо за формулою:

H 't  V  H (x) , (3.12)

де V - швидкість передачі відліків;
H(x) – ентропія.
 14

У нашому випадку швидкість передачі відліків дорівнює частоті

дискретизації:
1
V  fД . (3.13)
TД
1
V = 1,3973 ⋅ 106 Гц
7,1569∗10−7

H (x) визначаємо за формулою:

N
H (x)   p(xi )log 2 p(xi ) = 11,999648 (3.14)
i 1

де p(x i ) – ймовірність символу відповідає рівню квантування.

Заданий закон розподілу x нормальний (рис. 3.2)
1  (x  m)2 
p(x)  exp 2 
,
2  2 
Тоді ймовірності появи рівнів квантування визначається як
xi x  (x  m)2 
1 .
p(xi ) 
2  exp
2 2 
dx
xi 
Або чисельними методами
1
p(x )   (xi  m)2 
exp  .
 x
2
i
2 
2

𝐻(𝑥)𝑚𝑎𝑥 = 12 
𝐻(𝑥) =
11,999648

Надмірність 𝐻(𝑥)
𝑟 =1− = 2,93 * 10-5
𝐻(𝑥)𝑚𝑎𝑥
Надмірність кодування R = 25 %
х = (−25 ∗ 2,93 * 10-5)/100 = -7,325 * 10-6

Надмірність після кодування

𝑟𝑘 = 𝑟 − 𝑥 = 3,6625 * 10-5
Середня довжина коду
 15

𝑚 = (1 − 𝑟𝑘) ∗ 𝐻𝑚𝑎𝑥 = 11,99956

 16

Продуктивність джерела
𝐻𝑡′ = 1,68 ⋅ 107 = 16,8 Гбіт/с

Рисунок 3.2 - Закон розподілу сигналу

 17

4 ВИБІР ВИДУ МОДУЛЯЦІЇ

Вид модуляції вибираємо так, щоб швидкість передачі інформації після

модуляції була не меншою продуктивності джерела, тобто

𝐶𝑚 ≥ 𝐻𝑡′ .

𝐻′𝑡 = 1,68 ⋅ 107 біт/с.

𝐶𝑚 = 𝐵 𝑙𝑜𝑔2 𝑀,

де B - швидкість модуляції,

M - число позицій сигналу.

Для АМ, ФМ, ОФМ, КАМ

Fk
B .
2

Смугу пропускання каналу приймемо рівної продуктивності джерела

Fk =𝐻′𝑡 = 1,68 ⋅ 107.

B  8,4 ⋅ 106 бод.

𝐶𝑚
= 𝑙𝑜𝑔 𝑀
2
𝐵
𝐻𝑡
𝑀 ≥ 2𝐵.
𝐻𝑡
𝑀 ≥ 2 𝐵 = 4.

Тому вибираємо М = 4-х позиційну модуляцію.

Для ОFDМ

𝐵(𝑁𝑘+1)
𝛥𝐹𝑘 = ,
𝑁𝑘
 18

𝛥𝐹𝑘𝑁𝑘
тоді 𝐵𝑜𝑓𝑑𝑚 = ,
𝑁𝑘+1

N k приймається 16, 32, 64, i тоді

Приймемо 𝑁𝑘 = 128 кількість підканалів

𝐵𝑜𝑓𝑑𝑚 = 1,66 ⋅ 107 бод,

𝐻𝑡
𝐵𝑜𝑓𝑑𝑚
𝑀𝑜𝑓𝑑𝑚 ≥ 2 =4

Тому так само вибираємо М = 4-й позиційну модуляцію

Розрахуємо ймовірності помилки

Ймовірність помилки при АМ-4:

2
2(𝑀−1) 6ℎ 𝑙𝑜𝑔2 𝑀
𝑃0𝐴𝑀 = ⋅Ф(√ ),
𝑀 (𝑀2−1)

Ймовірність помилки при ФМ-4:

1 𝜋
𝑃0Ф𝑀 = (1 − Ф (ℎ√𝑙𝑜𝑔2 𝑀 𝑠𝑖𝑛 ( )))
𝑙𝑜𝑔 2 𝑀 𝑀

Ймовірність помилки при ОФМ-4:

1 𝜋
𝑃0𝑂𝐹𝑀 = (1 − Ф2 (ℎ√𝑙𝑜𝑔2 𝑀 𝑠𝑖𝑛 ( )))
𝑙𝑜𝑔2 𝑀 𝑀

Ймовірність помилки при КАМ-4:

2(1 − 𝛼−1) 3 𝑙𝑜𝑔2 𝛼 2

𝑃0𝐾𝐴𝑀 = ⋅ 0,5 [1 − Ф (√( ) ⋅ ℎ )],
𝑙𝑜𝑔2 𝛼 𝜂2 − 1

де η – число рівнів амплітуди;

α = η+1; 

  M , M = 2k, k – парне число.
 19

КАМ-4: M = 4,   2, k = 2, α = 3.

Ймовірність помилки при OFDM-128:

2(1 − 𝛼−1) 3 𝑙𝑜𝑔2 𝛼 2

𝑃0𝑂𝐹𝐷𝑀 = ⋅ 0,5 [1 − Ф (√( ) ⋅ ℎ )],
𝑙𝑜𝑔2 𝛼 𝜂2 − 1

OFDM-128: M = 4,   2, k = 2, α = 3.

АM Pam = 2,9186 ⋅ 10-3

ФM Pfm = 2,66 ⋅ 10-4

ОФM Pofm = 5,3186 ⋅ 10-4

KAM Pkam = 5,4422 ⋅ 10-6

OFDM Pofdm = 5,4422 ⋅ 10-6

Оскільки ймовірність помилки найменша при OFDM, то обрано саме її.

 20

5 ВИБІР ВИДУ ЗАВАДОСТІЙКОГО КОДУ І ВИЗНАЧЕННЯ

ДОВЖИНИ КОДОВОЇ КОМБІНАЦІЇ

Щоб порахувати вірогідність помилки кодової комбінації знайдемо

параметри коду. До них відносяться:
n=m+k – довжина кодової комбінації;
m – число інформаційних символів (розрядів);
k – число перевірочних символів (розрядів);
Особливу важливість для характеристики коригувальних
властивостей коду має мінімальну кодова відстань dmin, визначається при
попарному порівнянні всіх кодових комбінацій, яке називаєть відстанню
Хеммінга.
У реальних каналах зв'язку діють перешкоди, що призводять до появи
помилок в кодових комбінаціях. При виявленні помилки декодувальним
пристроєм в системах з РОС проводиться перезапит групи кодових
комбінацій. Під час переспроса корисна інформація не передається, тому
швидкість передачі інформації зменшується.
В цьому випадку
m
I'  B  Pоо М  1 
1 
n  Pпп  Pоо M  1
k
, (5.1)
де Poo - ймовірність виявлення помилки декодером (ймовірність
переспроса):

P  1 1 P 
n
1 1 
oo 0  
 2k  ; (5.2)
Рпп - ймовірність правильного прийому (безпомилкового прийому)

кодової комбінації
Pпп  1  Ро ;
𝑃пп = 1 − 2,8846 ÷ 10−5 = 0,99997.
Мнак - ємність накопичувача передавача в числі кодових комбінацій
 21

Mнак  3  p
2t
tк
, (5.3)
де tp - час поширення сигналу по каналу зв'язку, с;
tк – час передачі кодової комбінації з n розрядів, с.
Знак < > означає, що при розрахунку М слід брати більше найближчим
ціле значення.
tp = (L/с); (5.4)
tк = (n/B), (5.5)
де L - відстань між кінцевими станціями, км;
с - швидкість поширення сигналу по каналу зв'язку, км / с (с = 3х105);
В - швидкість модуляції, Бод.
𝐿 75
𝑡𝑝 = 𝑐 = 300000 = 2,5 ⋅ 10−4c.
З точки зору внесення постійної надмірності в кодову комбінацію
вигідно вибирати довгі кодові комбінації, так як зі збільшенням n відносна
пропускна здатність
Со = I’k/B = m/n (5.6)
збільшується, прагнучи до межі, рівному 1.
Для обчислення оптимальних величин n, k, m найзручніше
скористатися програмним пакетом математичного моделювання, таким як
MathLab або MathCAD, побудувавши в ньому графік залежності I’(n).
Оптимальне значення буде в тому випадку, коли I’(n) – максимально. При
визначенні величин n, k, m необхідно також забезпечити виконання умови:
P0  Pдоп , (5.7)

де P0 - еквівалентна ймовірність помилки прийому одиничного
розряду при застосуванні завадостійкого кодування з РОС.

Величину
P0 можна визначити, скориставшись співвідношенням, що
при передачі без застосування завадостійкого кодування ймовірність
помилкової реєстрації кодової комбінації РОС довжини n дорівнює
 22

P0кк  1 1 P0  .
n
(5.8)
У той же час при застосуванні завадостійкого кодування
Pно
P0кк 
1 Pоо , (5.9)

де Pно - ймовірність невиявлених помилок

P  1 (1 P )n
но 0
1
 
2k ; (5.10)
Pоо - ймовірність виявлення помилок
P  1 1 P   1
 1 

n

оо 0  
 2k  . (5.11)
Додатково до виконання умови (4.7) необхідно забезпечити
I’k  I’. (5.12)
З сказаного вище випливає, що процес пошуку значень В, n, m, k є
ітераційним і його найзручніше оформити у вигляді таблиці, зразок якої
наведено в табл. 4.2.
Послідовність розрахунку
1. задаємо кількість виявлених помилок
to  1,2,3,4,...,20
2. розраховуємо мін. кодову відстань
dmin = t0 + 1.
dmin = 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
3. задаємо кількість символів n
n = 490
4. розраховуємо число перевірочних символів:
 dmin 1 
 2 
k  log 2  
 Cin 
 i0 
 .
 23

i
де C n — число сполучень з n по i елементів, які розраховуються
згідно виразу
i n!
C n 
i!(n  i)!.

5. розраховуємо кількість інформаційних символів

m=n-k;
6. розраховуємо час передачі кодової комбінації з n розрядів, с.
tk=n/B;
7. ємність накопичувача
2t p
Mнак  3 
tк

8. ймовірність виявлення помилок
1
𝑃 = [1 − (1 − 𝑃 )𝑛] ⋅ (1 − ) = 1,08 ⋅ 10-8
oo 0 2𝑘

9. швидкість передачі
m
I'  B  Pоо М  1 
1

n  Pпп  Pоо M  1
k

10. ймовірність не виявлення


P  1 (1 P )n
но 0
1

2k
11. ймовірність помилкової реєстрації при застосуванні
завадостійкого кодування кодової комбінації Р0кк довжина n дорівнює
Pно
P0кк 
1 Pоо ,

12. ймовірність помилки

1
P'  1  (1  P ) n
o 0kk
 24

𝐻′𝑡 = 1,68 ⋅ 107, 𝑃доп = 10−6

to n m k P0 I'

1 490 481 9 1,08 ⋅ 10-8 3,09 ⋅ 107

Таблиця 5.1 - Результати розрахунків параметрів перешкодостійкого
коду

Рисунок 5.1 – Залежність швидкості передачі інформації від довжини

кодової комбінації
 25

6 ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОДА

Надмірністю коригуючого коду називають величину

𝑘 𝑛−𝑚 𝑚
𝑟= = =1− , (6.13)
𝑛 𝑛 𝑛

звідки слідує
𝑚
𝐵𝑚 = = 1 − 𝑟. (6.14)
𝑛

Ця величина показує, яку частину загального числа символів кодової

комбінації складають інформаційні символи. В теорії кодування величину
Bm називають відносною швидкістю коду. Якщо продуктивність джерела
інформації дорівнює Ht символів в секунду, то швидкість передачі після
кодування цієї інформації виявиться рівною
𝑛
𝑉=𝐻 , (6.15)
𝑡𝑚

В даному випадку
𝑘
𝑟 = =1,8367 ⋅ 10-2
𝑛
𝑚
𝐵𝑚 = = 1 − 𝑟 = 9.8163 * 10-1
𝑛
𝑛
𝑉 = 𝐻′ 𝑡 =1,708 ⋅ 107
𝑚
1
𝑇б = = 5,8647 ⋅ 10-8
𝑉
 26

7 СТРУКТУРНІ СХЕМИ МОДУЛЯТОРА, КОДЕРА, ДЕКОДЕРА

І ДЕМОДУЛЯТОРА

Рисунок 7.1 - Кодуючий пристрій з породжуючим поліномом

x9 + x6 + x 3 + x + 1

Рисунок 7.2 - Декодуючий пристрій

Рисунок 7.3 - Схема модулятора

 27

Рисунок 7.4 - Схема демодулятора

 28

8 ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЦИФРОВОЇ СИСТЕМИ

ЗВ'ЯЗКУ

Цифрові системи зв'язку характеризуються якісними показниками,

одним з яких є вірності (правильність) передачі.
Для оцінки ефективності системи зв'язку вводять коефіцієнт
використання каналу зв'язку за потужністю  (енергетична ефективність) і
коефіцієнт використання каналу по смузі частот  (частотна ефективність):
𝑉
𝛽= = 0,166 (-7,7815 дБ) (8.1)
𝑃𝑠/𝑁𝑜
𝑉
𝛾= = 2 (3,0103 дБ) (8.2)
𝐹𝑠

де V = 5,1497 ⋅ 107– швидкість передачі інформації;

𝑃𝑠/𝑁𝑜— відношення сигнал / шум на вході демодулятора
Ps / N0  h2 / Tб
; (8.3)
𝐹𝑠 - ширина смуги частот, яку займає сигнал
1
Fs 
Tб log 2 M , (8.4)
де М – число позицій сигналу.
Узагальненою характеристикою є коефіцієнт використання каналу по
пропускній здатності (інформаційна ефективність):
𝑉
𝜂 = = 0,5404 (8.5)
𝐶

Для безперервного каналу зв'язку з урахуванням формули Шеннона

𝑃𝑐
𝐶 = 𝐹𝑠 𝑙𝑜𝑔2 (1 + )
𝑁0𝐹𝑠
отримуємо такий вираз
𝛾
𝜂 = 𝛾/ 𝑙𝑜𝑔2 ( + 1) (8.6)
𝛽

Відповідно теорем Шеннона при  = 1 можна отримати залежність між

 и :
 29

=/(2 - 1), (8.7)

яка має назву границя Шеннона, що відображає найкращий обмін між

 та  в безперервному каналі. Цю залежність зручно зобразити у вигляді
кривої на площині  -  (рис.8.1).

Рисунок 8.1 - Границя Шеннона

Ефективність системи може бути підвищена за рахунок збільшення
швидкості передачі інформації (підвищувати ентропію повідомлень).
Ентропія повідомлень залежить від закону розподілу ймовірностей. Отже,
для підвищення ефективності необхідно здійснити перерозподіл щільності
елементів повідомлення.
Якщо усунути або ослабити взаємозв'язок між елементами
повідомлень, то також можна підвищити ефективність системи.
Нарешті, підвищення ефективності систем можна отримати за рахунок
відповідного вибору кодування, що забезпечує економію в часі при передачі
повідомлень.
 30

У курсовому проекті необхідно на побудованому графіку (рис.7.6)

відзначити точкою ефективність проектованої цифрової системи зв'язку.
 31

ВИСНОВОК

В результаті курсового проекту «Проектування цифрової системи

зв'язку для передачі сигналів віддаленого відеоспостереження» були
розраховані:
1. Максимальна частота первинного сигналу.
2. Частота дискретизації.
3. Крок квантування.
4. Кількість рівнів квантування.
5. Ентропія.
6. Ймовірності помилкового прийому різних видів модуляції. В
результаті був обраний вид модуляції.
7. Параметри завадостійкого кодування.
8. Ефективність цифрової системи зв'язку.
Також в курсовому проекті були розроблені схеми кодера, декодера
циклічного коду, модулятора і демодулятора КАМ.
 32

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ

1. Методические указания к курсовому проектированию по

дисциплине «Теорія електричного зв’язку» Бидный Ю.М., Золотарев В.А.,
Омельченко А.В. - Харьков: ХНУРЭ, 2003.
2. Омельченко В.А, Санников В.Г. Теория электрической связи. Ч.
1, 2, 3. - К.: ИСДО, 1994.
3. Теория электрической связи: Учебник для вузов / А.Г.Зюко.
Д.Д.Кловский, В.И.Коржик, М.В.Назаров; Под ред. Д.Д.Клоковского. – М.:
Радио и связь. 1998.
4. Питерсон У., Уэлдон Э. Коды, исправляющие ошибки / Пер, с
англ. под ред. Р.Л.Добрушина и С.И.Самойленко. - М-: Мир, 1976. - 596 с.
5. Андреев B.C. Теория нелинейных электрических цепей. Учеб.
пособие для вузов. — М.: Радио и связь, 1982. - 280 с.
 33

Додаток А
Текст програми
clear
%Проектирование цифровой системы
format long e
%Параметры видеокамеры:
Fob =225; %Разрешающая способность объектива, линий/мм.
D=1; %Диаметр пятна объектива, см.
a=4; b=3; %Соотношение сторон кадра
Vk=25; %Скорость съемки, кадров/с
%Параметры видеосигнала:
%Закон распределения уровня сигнала:
%нормальное распределение ii=1;
%Логонормальное распределение ii=2
%Треугольное ii=3
%Экспоненциальное ii=4
%Равномерное ii=5
ii=5;
uc=3;
duc=10^-3;
Uc = uc*duc; %Абсолютный диапазон сигнала (98%), В
sigmi = 5*10^-7; %Собственный шум датчика, В
R = 25; %Избыточность кодирования
%Параметры канала связи
h2 = 6;%Соотношение сигнал/шум
L = 75; %Расстояниe связи, kм;
Po= 2*10^-6; %Допустимая вероятность ошибки
%+++++++++++++++++++++++
display('Расчет параметров камеры')
display('Сторона В')
B=sqrt(D^2/(1+a^2/b^2))
display('Сторона А')
A=a/b*B
display('Количество строк')
Nctr=B*Fob
display('Количество точек в строке')
Fctr=A*Fob
display('Максимальная частота сигнала')
Fmax=Vk*Nctr*Fctr
B=0;
%++++++++++++++++++++++
display('Расчет АЦП')
display('Частота дискретизации')
Fd=2.3*Fmax
display('Интервал дискретизации')
Td=1/Fd
display('Ошибка квантования')
sigmeps=1.1*sigmi
display('Квадрат ошибки квантования')
epskv=sigmeps^2-sigmi^2 % квадрат ошибки квантования
display('Шаг квантования')
dx=sqrt(12*epskv) % шаг квантования
display('Минимально возможное число уровней квантования')
Nmin=Uc/dx+1 %минимально возможное число уровней квантования
display('Длина двоичного примитивного кода')
mm=ceil(log2(Nmin)) %длина двоичного примитивного кода
display('Число уровней квантования')
N=2^mm %число уровней квантования
display('Шаг квантования с поправкой')
dx1=Uc/(N-1) %шаг квантования с поправкой

if ii==1
 34

x=0+dx1/2:dx1:Uc-dx1/2; %пределы изменения сигнала

m=Uc/2;
sigm=Uc/6; %СКО (подбирается, чтобы P=sum(p)>=0,98)
p=exp(-(x-m).^2/(2*sigm^2))/(sqrt(2*pi)*sigm)*dx1; %вероятность появления
end
if ii==2
x=0+dx1/duc/2:dx1/duc:Uc/duc-dx1/duc/2; %пределы изменения сигнала
sigm=3/4*Uc/duc/3; %СКО (подбирается, чтобы P=sum(p)>=0,98)
p=exp(-log(x).^2/(sigm^2)/2)./(sqrt(2*pi)*sigm.*x)*dx1/duc; %вероятность
появления
end

if ii==3
x=0+dx1/2:dx1:Uc-dx1/2; %пределы изменения сигнала
k1=size(x);
for k11=1:k1(2)
if x(k11)<=Uc/2
p(k11)=4*x(k11)/Uc^2*dx1; %вероятность появления
end
if x(k11)>=Uc/2
p(k11)=4*(Uc-x(k11))/Uc^2*dx1; %вероятность появления
end
end
end
if ii==4
x=0+dx1/2:dx1:Uc-dx1/2; %пределы изменения сигнала
m=Uc/2;
sig=Uc/1.35;
p=1/sig*exp(-(1/sig)*abs(x-m))*dx1; %вероятность появления
end
P=sum(p)
figure(1)
plot(x,p,'k')
hold on
%bar(x,p)
title('Закон распределения вероятности сигнала')
display('Максимальная энтропия')
Hmax=log2(N) %максимальная энтропия
display('Энтропия')
H=-sum(p.*log2(p)) %энтропия
display('Избыточность')
r=1-H/Hmax %избыточность
yk=-R*r/100;
display('Избыточность после кодирования')
rk=r-yk %Избыточность после кодирования
display('Средняя длина кода')
mcp=(1-rk)*Hmax %Среднaя длина кода
display('Производительность источника')
Ht=Fd*mcp %Производительность источника
%====================
%Модуляция
display('Полоса пропускания канала')
dFk=Ht%Полоса пропусканиа канала
display('Скорость модуляции для АМ, ФМ, ОФМ. КАМ')
B=dFk/2 %скорость модуляции длa АМ, ФМ, ОФМ. КАМ
display('Количество позиций для АМ, ФМ, ОФМ. КАМ')
M=2^ceil(Ht/B) %Количество позиций
kam=ceil(Ht/B);
if kam/2-ceil(kam/2)==0
Mkam=2^kam %Количество позиций
else
Mkam=2^(kam+1)
end
 35

%Для OFDM скорость модуляции

display('Для OFDM')
display('Количество подканалов')
Nk=128 % количество подканалов
display('Скорость модуляции')
Bofdm=dFk*Nk/(Nk+1)
ofdm=ceil(Ht/Bofdm);
display('Количество позиций для OFDM')
if ofdm/2-ceil(ofdm/2)==0
Mofdm=2^ofdm %Количество позиций
else
Mofdm=2^(ofdm+1)
end
display('Число уровней амплитуды для КАМ')
eta=sqrt(Mkam)
a=eta+1
display('Число уровней амплитуды для OFDM')
etaofdm=sqrt(Mofdm)
aofdm=etaofdm+1
display('Вероятности ошибок')
display('АM')
x1=sqrt(6*h2*log2(M)/(M^2-1));
Pam=(2*(M-1)/M)*(1-erf(x1))
display('ФM')
Pfm=(1/log2(M))*(1-erf(sqrt(h2*log2(M))*sin(pi/M)))
display('ОФM')
Pofm=(1/log2(M))*(1-(erf(sqrt(h2*log2(M))*sin(pi/M)))^2)
display('KAM')
x2=sqrt(3*h2*log2(a)/(eta^2-1));
Pkam=2*(1-a^-1)*0.5*(1-erf(x2))/log2(a)
display('OFDM')
x3=sqrt(3*h2*log2(aofdm)/(etaofdm^2-1));
Pofdm=2*(1-aofdm^-1)*0.5*(1-erf(x3))/log2(aofdm)
posh=min([Pam, Pfm, Pofm, Pkam, Pofdm]);
display('Минимальная вероятность ошибки')
if posh==Pam
display('при АМ')
Pam
end
if posh==Pfm
display('при ФМ')
Pfm
end
if posh==Pofm
display('при ОФМ')
Pofm
end
if posh==Pkam
display('при КАМ')
Pkam
M=Mkam
end
if posh==Pofdm
display('при OFDM')
Pofdm
B=Bofdm
M=Mofdm

end
display('Cкорость передачи информации после модуляции должна быть не меньше
производительности источника')
display('Cкорость передачи информации после модуляции')
 36

Cm=B*log2(M)
display('Производительность источника')
Ht
%+++++++++++++++++++++++++
display('ВЫБОР ВИДА ПОМЕХОУСТОЙЧИВОГО КОДА И ОПРЕДЕЛЕНИЕ ДЛИНЫ КОДОВОЙ
КОМБИНАЦИИ')
tp=L/300000;%время распространения сигнала

N=2000; % макс длина кода

display('Количество обнаруживаемых ошибок')
to=1 % кол-во обнаруживаемых ошибок
k(1:N)=0;
display('Минимальное кодовое расстояние')
dmin(to)=to+1 %мин.кодовое расстояние
for n1=1:N
n(n1)=n1+10; % длина кода

l1=ceil((dmin(to)-1)/2)+1;
Cn=zeros(size(1:l1));
for ij=1:l1
Cn(ij)=nchoosek(n(n1),ij-1);
end

k(n1)=ceil(log2(sum(Cn)));
m(n1)=n(n1)-k(n1);
tk(n1)=n(n1)/B;
Mnak(n1)=ceil(3+2*tp/tk(n1));
Poo(n1)=(1-(1-posh)^n(n1))*(1-1/(2^k(n1)));
Pnn=1-Poo(n1); % вероятность прав. приема
I(n1)=(Cm*m(n1)/n(n1))*(1-
(Poo(n1)*(Mnak(n1)+1)/(Pnn+Poo(n1)*(Mnak(n1)+1))));
Pno(n1)=(1-(1-posh)^n(n1))*(1/2^k(n1));
Pokk(n1)=Pno(n1)/(1-Poo(n1));
Pokod(n1)=1-(1-Pokk(n1))^(1/m(n1));

end
figure(2)
plot(n,I)
title('Зависимость скорости передачи информации от длины кодовой комбинации')
grid
hold on
figure(3)
plot(n,Pokod)
title('Зависимость эквивалентной вероятности ошибки от длины кодовой
комбинации')
hold on
[Imax,y]=max(I);
display('Количество обнаруживаемых ошибок')
to
display('Количество разрядов в блоке')
n(y)
display('Количество информационных разрядов в блоке')
m(y)
display('Количество проверочных разрядов в блоке')
k(y)
display('Вероятность ошибки после кодирования')
Pokod(y)
display('Скорость передачи информации после кодирования')
Imax
figure(2)
grid
 37

figure(3)
grid
%+++++++++++++++++++++++++
%ОСНОВНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОДА
display('ОСНОВНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОДА')
display('Избыточность')
rkk=k(y)/n(y)
display('Относительная скорость кода')
Bm=m(y)/n(y)
display('Скорость передачи информации после кодирования')
V=Ht*n(y)/m(y) %скорость передачи после кодирования
display('Время передачи 1 бита')
Tb=1/V %время передачи 1 бита
%+++++++++++++++++++++++++
%ПОКАЗАТЕЛИ ЭФФЕКТИВНОСТИ ЦИФРОВОЙ СИСТЕМЫ СВЯЗИ
display('ПОКАЗАТЕЛИ ЭФФЕКТИВНОСТИ ЦИФРОВОЙ СИСТЕМЫ СВЯЗИ')
Fs=1/(Tb*log2(M)); % полоса частот
PsNo=h2/Tb;
display('Энергетическая эффективность')
beta1=V/PsNo
display('Энергетическая эффективность в дБ')
beta=10*log10(V/PsNo)
display('Частотная эффективность')
gamma1=V/Fs
display('Частотная эффективность в дБ')
gamma=10*log10(V/Fs)
display('Информационная эффективность')
eta=gamma1/log2(gamma1/beta1+1)
g=0.1:.01:15;
b=10*log10(g./(2.^g-1));
figure(4)
plot(10*log10(g),b,'g')
hold on
plot(gamma,beta,'ro')
title('Граница Щеннона')
legend('Граница Шеннона','Эффективность системы связи')