1

Спеціальна кафедра 3

Розрахунок параметрів основних функціональних

вузлів цифрового каналу передачі

Пояснювальна записка до курсової

роботи Варіант №120

Розробив: курсант С91 групи

Семенов Д.О.
 2

Зміст

Прийняті скорочення..............................................................................................4

Вступ........................................................................................................................5

1. Розробка структурної схеми каналу передачі...................................................7

1.1 Канал передачі.........................................................................................7

1.2.1 Джерело повідомлення.............................................................................9

1.2.2 Кінцеві пристрої.......................................................................................9

1.2.3 АЦП.........................................................................................................10

1.2.3.1 Дискретизація сигналу в часі........................................................11

1.2.3.2 Квантування...................................................................................12
1.2.3.3.Компадування сигналів..................................................................13

1.2.3.4 Кодування........................................................................................14
1.2.4 ЦАП.........................................................................................................14

1.2.5 Кодер........................................................................................................15

1.2.6 Декодер....................................................................................................16

1.2.7 Модулятор...............................................................................................17

1.2.8 Демодулятор...........................................................................................19

1.2.9 Лінія передачі.........................................................................................19

1.2.10 Джерело завад.......................................................................................20

Вихідні дані до курсової роботи.........................................................................22

2. Розрахунок часових та енергетичних параметрів джерела повідомлення

(аналогово-цифрового перетворювача (АЦП))..................................................22
 3
2.1 Середню потужність сигналу Рс.........................................................22

2.2 Середню потужність шуму квантування Рш.кв.................................. 22

2.3 Крок квантування δ.............................................................................23

2.4 Кількість рівнів квантування М.........................................................23

2.5 Довжину кодової комбінації n............................................................23

2.6 Інтервал дискретизації Тд.................................................................... 24

2.7 Визначення тривалості імпульсу та технічної швидкості

передачі......................................................................................................24

3. Розрахунок інформаційних параметрів джерела повідомлень....................25

3.1 Кількість інформації в кодовій комбінації довжиною n...................25

3.2. Ентропію джерела повідомлення Нд...................................................25

4. Розрахунок параметрів завадостійкого кодера..............................................27

4.1 Закодування кодом Хемінга (9,5) кодової комбінації.......................30

4.2 Визначення тривалості символу на виході кодера коректуючого

коду..............................................................................................................31

4.3 Ймовірність помилки символу коректую чого коду.........................33

5. Розрахунок характеристик модему.................................................................34

Висновки................................................................................................................42

Список використаної літератури…....................................................................43

 4

Прийняті скорочення
АЦП – аналого-цифровий
перетворювач. ЦАП – цифро-
аналоговий перетворювач. АМ –
амплітудна маніпуляція.
ЧМ – частотна маніпуляція.
ФМ – фазова маніпуляція.
ВФМ – відносна фазова маніпуляція.
КГ – когерентний.
НКГ – некогерентний.
 5

Вступ

Відповідно до навчальної програми курсова робота з навчальної

дисципліни «Теорія електрозв’язку» призначена для закріплення знань
основних законів передачі повідомлень по каналам електрозв’язку,
принципів побудови каналів електрозв’язку.

Метою нашого курсового проекту з дисципліни «Теорія

електрозв’язку» , є вивчення фундаментальних закономірностей процесів
інформаційного обміну в телекомунікаційних системах, формування сигналів
і принципів їх передачі та обробки в каналах електрозв’язку при дії завад,
загальних принципів системного аналізу та синтезу телекомунікаційних
систем.

У курсовій роботі необхідно розробити структурні схеми каналів

цифрового електрозв’язку, модуляторів і демодуляторів, розрахувати основні
параметри сигналів і коректуючих кодів.

При виконанні курсової роботи необхідно керуватися загальними

вказівками по організації курсової роботи, методичними рекомендаціями з
виконання курсової роботи та вимогами щодо її оформлення.

Термін «електрозв’язок», який визначає залежність передавання та/або

приймання сигналів по каналам електромагнітних систем є традиційним для
радянського та пострадянського суспільства. Але в більшості країн світу
більш вживаним є термін «телекомунікації» (англійською
«telecommunications»).

Розглянемо основні терміни, які будуть вживатись в даній курсовій

роботі, та їх визначення в телекомунікаціях відповідно до чинного
законодавства.
 6

За визначенням, поданим у Законі України «Про телекомунікації»,

«телекомунікації (електрозв’язок) - передавання, випромінювання та/або
приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або
повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших
електромагнітних системах». Тобто електрозв’язок – це передача
повідомлень від відправника до одержувача за допомогою електричних
сигналів.

У системах електрозв’язку фізичною величиною, що визначає сигнал, є

струм, або напруга. Такий сигнал є електричним сигналом. Знаючи закон,
який зв’язує повідомлення і сигнал, одержувач може виявити відомості, що
містяться в повідомленні.

У телекомунікації повідомлення передаються каналами електрозв’язку

, які є поєднанням технічних засобів і середовища розповсюдження, що
забезпечує при підключенні кінцевих абонентських пристроїв передавання
повідомлення від відправника до одержувача за допомогою сигналів
електрозв’язку.

Таким чином ми переходимо до розгляду першого завдання нашого

курсового, яке має назву «Розробка структурної схеми каналу передачі».
 7

1. Розробка структурної схеми каналу передачі

1.1 Зобразіть структурну схему заданого каналу передачі , яка містить

: Джерело й одержувач повідомлень ;

Аналогово-цифровий перетворювач (АЦП) і цифро-аналоговий

перетворювач (ЦАП);

Кодер і декодер завадостійкого коду;

Модулятор і демодулятор ;

Лінію передачі й джерело завад ;

1.2 Поясніть призначення кожного функціонального вузла . Необхідно

показати що передавач містить кодер коригувального коду й модулятор ,
а приймач – демодулятор і декодер коригувального пристрою .

1.1 Канал передачі

Функціонування будь-якої системи управління не можна уявити без обміну
інформації . Інформація що підлягає передачі міститься в повідомленні .
Повідомлення є формою представлення інформації.

Передача повідомлень (а, отже, і інформації ) на відстані здійснюється

за допомогою якогось матеріального носія або фізичного процесу .

Повідомлення у формі електричних сигналів передаються каналами

електрозв’язку .

В залежності від виду повідомлення структура каналу електрозв’язку є

різною . Доцільно мати певний набір типових каналів електрозв’язку ,
призначений для передачі сигналів стандартного виду . Такі канали
називаються каналами передачі.
 8

Канал передачі – називається сукупність технічних засобів і середовищ

поширення , що забезпечує передачу сигналів певного виду у визначеній
смузі частот , та з певною швидкістю передачі .

Крім переданого сигналу в каналі завжди присутні інші випадкові

процеси різноманітного походження , які називаються завадами .

Канал передавання

КП-1 Кодер Моду- лятор

Лінія зв’язкуДемоду Деко
КП-2
-лятор -дер

Структурна схема каналу передачі зображена на Рис.1 .

Канал передачі складається з :

ДП - джерела повідомлення ,
АЦП – аналого-цифрового перетворювача ,
К – кодера ,
М – модулятора ,
КЗ – каналу зв’язку,
ДМ – демодулятора ,
ДК – декодера ,
ЦАП – цифро-аналогового перетворювача ,
ОП- отримувача повідомлення ,
ДЗ – джерела завад .

АЦП К КЗ ДМ ДК ЦАП
ДП М ОП

Передавач Приймач
ДЗ

Рис.1.Структурна схема каналу передачі

 9

1.2.1 Джерело повідомлення .

Для того щоб зрозуміти що собою являє джерело повідомлення ,

введемо наступні терміни:

Інформація – це сукупність відомостей про події , явища і предмети

навколишнього світу . Інформація , що підлягає передачі , міститься в
повідомленні . Повідомлення є формою представлення інформації . Так , при
телеграфній передачі повідомленням є текст телеграми, який складається з
окремих знаків (букв, цифр тощо ). При розмові по телефону повідомленням
є неперервна зміна за часом звукового тиску . При передачі рухомих
зображень у телевізійних системах повідомленням є зміна за часом
яскравості елементів зображення .

Отже, джерело є ініціатором комунікативного процесу , який

починається тільки тоді , коли у відправника виникає потреба у створені та
передачі будь-якого повідомлення . Саме тому в якості джерела можуть
виступати окремі індивіди , групи людей , суспільні інститути (державні
установи , політичні партії , фірми тощо ). В останньому випадку ми маємо
справу з певною абстракцією , адже кінцевим відправником і одержувачем
завжди є одинична людина .

В каналі передачі повідомлення передаються за допомогою

електричних сигналів . Тому, щоб мати змогу передати по каналу передачі
якогось роду повідомлення , воно повинно бути представленим в формі
електричного сигналу . Саме таку функцію виконують кінцеві пристрої (КП 1
та КП-2 (зворотне перетворення ) .

1.2.2 Кінцеві пристрої

Кінцеві пристрої призначені для перетворення повідомлення в

електричний сигнал (КП-1) при передачі і зворотного перетворення
 10

прийнятого сигналу в повідомлення (КП-2) на приймальній стороні .

Функціональне призначення кінцевих пристроїв зображене на схемі (Рис.2)

Первинний Первинний
Символ повідомлення сигнал сигнал Символ повідомлення

КП-1 КЗ КП-2

Рис.2.Функціональне призначення КП-1 та КП-2 [2]

1.2.3 АЦП

Перетворення аналогового сигналу в цифрову форму здійснюється

шляхом операцій дискретизації і квантування .
При перетворенні аналогового сигналу в цифровий виконуються такі
процеси:
1. Дискретизація сигналу в часі.
2. Квантування неперервних сигналів за рівнем.
3. Кодування.
4. Компресія (виконуєтьсялише за необхідності).
В сукупності ці процеси називаються – імпульсно-кодовою
модуляцією. Процедура аналого-цифрового перетворення безперервних
сигналів у цифрову форму – є перетворення безперервної функції часу U(t),
що описує вхідний сигнал у послідовність чисел {U’(tj)}, j = 0,1,2,…, що
віднесені до деяких фіксованих моментів часу. Цю процедуру можна
розділити на дві самостійні операції. Перша з них називається
дискретизацією і є перетворенням безперервної функції часу у безперервну
послідовність {U(tj)}. Друга називається квантуванням і є перетворенням
безперервної послідовності у дискретну {U’(tj)}.
 11

Аналого-цифрове перетворення використовується скрізь, де потрібно

обробляти, зберігати або передавати сигнал в цифровій формі. Швидкі відео
АЦП використовуються, наприклад, в TV-тюнери. Повільні вбудовані 8, 10,
12, або 16 бітні АЦП часто входять до складу мікроконтролерів. Дуже швидкі
АЦП необхідні в цифрових осцилографах. Сучасні ваги використовують
АЦП з розрядністю до 24 біт. АЦП вбудовані в більшу частину сучасної
звукозаписної апаратури.

1.2.3.1 Дискретизація сигналу в часі

Дискретизація сигналу в часі – це перетворення сигналу
електрозв’язку, при якому він подається сукупністю своїх значень у
дискретні моменти часу. Значення сигналу в обраний момент часу, отримане
в результаті дискретизації цього сигналу, називається відліком. Інтервал
часу між сусідніми відліками при рівномірній дискретизації сигналу
називається періодом дискретизації. Частотою дискретизації називається
число відліків сигналу за одиницю часу .
Теоретичною основою дискретизації неперервних повідомлень і
сигналів є теорема Котельникова (теорема відліків).
Схематичне зображення процесу дискретизації за часом зображене на
Рис.3.

Рис.3 Схематичне зображення процесу дискретизації за часом

 12

Інтервал часу між сусідніми відліками при рівномірній дискретизації

сигналу називається періодом дискретизації – Тд.
Відповідно до теореми Котельникова величина Тд має задовольняти
умову Т д <1/2Fв, де Fв - верхня частота спектра сигнал.
Частотою дискретизації називається числом відліків сигналу за
одиницю часу Fд=1/Tд.

1.2.3.2 Квантування
Квантування – це процес, під час якого неперервний діапазон величин
розділяється на деяке число суміжних інтервалів і будь-яка величина в
певному інтервалі представляється єдиною величиною з цього інтервалу.
Динамічний діапазон сигналу розбивається на окремі ділянки – кроки
квантування δ. При попаданні значення сигналу в межі того чи іншого кроку
здійснюється його округлення до рівня, який відповідає цьому кроку. При
цьому в момент nTд первинний сигнал відображається неточно (див. рис.4)
[1]

cкв(t)
cквi+1(t)

δ/2

δ
cквi(t)

nTдt
Рис.4 Динамічний діапазон сигналу [1]

1.2.3.3.Компадування сигналів

Пікфактор сигналу можна зменшити за допомогою

компресорадинамічного діапазону сигналу, який включається перед
 13

квантувачем. Для компенсації спотворень, внесених компресором, при

відновленні сигналу включають експандер, який відновлює динамічний
діапазон сигналу. Амплітудні характеристики компресора й експандера
наведено на рис.5. Компресія – це процес, при якому посилення сигналу
змінюється залежно від величини сигналу так, що при слабких сигналах стає
більшим, ніж при сильних (при експандуванні - навпаки) [1].

Uвих

Компресор

Експандер
Uвх

Рис. 5 Характеристики компресора й експандера [1]

1.2.3.4 Кодування
Метою кодування квантових відліків є перетворення їх на цифровий
сигнал зі зберіганням інформації для забезпечення можливості підвищення
ефективності або якості передавання інформації трактом передачі. Закон,
який встановлює відповідність між величиною квантового рівня відліку та
структурою кодової комбінації, називається кодом. При виборі основи коду в
першу чергу необхідно враховувати простоту, економічність і зручність
реалізації цифрового перетворення аналогового сигналу.

Найбільш зручними є двійкові натуральні рівномірні коди, у яких

кожна кодова група складається зі сталого числа n кодованих символів, що
набувають значення «1» або «0» [1]. Ці перетворення виконуються на
передавальній стороні каналу зв’язку. А пристрій що виконує ці перетворення
має назву Аналого-цифровий перетворювач ( на передаючій стороні ).
 14

Структурна схема якого зображена на Рис.6.

С(t) Дискретизатор Компресор Квантувач Кодер a(t)

АЦП

Рис.6 Структурна схема АЦП [3]

На приймальній стороні їм відповідають зворотні перетворення ,

задачею яких є відновлення сигналу. Пристрій який здійснює ці
перетворення, називається цифро-аналоговим перетворювачем (ЦАП).

1.2.4 ЦАП

Цифро-аналоговий перетворювач

На приймальній стороні виконують зворотні перетворення з відновлення

повідомлення. Пристрій, який здійснює ці перетворення, називається цифро-
аналоговим перетворювачем (ЦАП).

Процес трансформації аналогового сигналу в цифрову форму називають

цифровою модуляцією.

Цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) - пристрій для перетворення

цифрового (звичайно двійкового) коду в аналоговий сигнал.
Цифро-аналогові перетворювачі є інтерфейсом між дискретним цифровим
світом і аналоговими сигналами.

ЦАП застосовується завжди, коли треба перетворити сигнал з цифрового

представлення в аналогове.

1.2.5 Кодер
 15

Кодування – процес перетворення кожного символу повідомлення в

таке ж число первинних сигналів створених із послідовності m елементарних
сигналів .

Метою кодування квантових відліків є перетворення їх на цифровий

сигнал зі зберіганням інформації для забезпечення можливості підвищення
ефективності або якості передавання інформації трактом передачі.

Пристрій який здійснює це перетворення називається кодер , а пристрій

який виконує обернене перетворення (на стороні приймача) декодер.

Пристрій який об’єднує функції кодера та декодера – кодек.

При виборі основи коду в першу чергу необхідно враховувати

простоту, економічність і зручність реалізації цифрового перетворення
аналогового сигналу.

Найбільш зручними є двійкові натуральні рівномірні коди, у яких

кожна кодова група складається зі сталого числа n кодованих символів, що
набувають значення «1» або «0» .

При передачі інформації по каналах зв’язку виникають помилки

унаслідок завад і спотворень сигналів. Для їх виявлення і виправлення
використовуються завадостійкі (коректуючі) коди.
Завадостійкими називають коди, що дозволяють виявляти і (або)
виправляти помилки в прийнятому повідомленні. Здібність коду до
виявлення і виправлення помилок заснована на введенні надмірності в
кодоване повідомлення. Надмірні символи формуються за певними
правилами і називаються перевірочними або контрольними. Збільшення
числа таких символів в кодовій комбінації підвищує виявляючу і
виправляючу здібності коду, але призводить до зниження швидкості передачі
інформації.
Кодери перетворюють рух на електричний сигнал, який може бути
прочитаний деяким типом керуючих пристроїв у системі керування рухом,
 16

наприклад, лічильник або ПЛК. Кодер відправляє сигнал зворотного зв’язку,

який може використовуватися для визначення положення, кількості,
швидкості або напрямку. Контрольний пристрій може використовувати цю
інформацію для надсилання команди для певної функції.

1.2.6 Декодер

Декодер - це комбінаційний пристрій, що дозволяє розпізнавати числа,

представлені позиційним п-розрядним кодом. По своїй суті, декодер, так
би мовити, перетворює і змінює інформацію, з одного типу, на абсолютно
інший. У загальному випадку дешифратор має n однофазних входів (іноді 2n
парафазних) і m = 2n виходів, де n – розрядність (довжина) коду, який
дешифрується. Дешифратор з максимально можливим числом виходів m = 2n
називається повним.
Декодери класифікуються за такими ознаками:
- способом структурної організації – одноступеневі (лінійні) і бага-
тоступеневі, в тому числі пірамідальні та прямокутні (матричні);
- форматом вхідного коду – двійкові, двійково-дестякові;
- розрядністю коду, який дешифрується – 2, 3, ..., n;
- формою подачі вхідного коду – з однофазними і парафазними входами;
- кількістю виходів – повні і неповні дешифратори;
- видом вхідних стробуючих сигналів – в прямому, або інверсних значеннях;
- типом використовуваних логічних елементів – І-НІ, АБО-НІ, І, НІ, АБО і
т.д. До основних характеристик дешифраторів відносять: число ступенів
(каскадів) дешифрації, кількість використаних логічних елементів або
мікросхем, загальне число входів логічних елементів, час дешифрації і
споживану потужність.
 17

1.2.7 Модулятор

Модуляція – це процес зміни одного або кількох параметрів

переносника (несучого коливання A0 (t)) за законом переданого первинного
сигналу c(t), що діє на нього.

Модулятор – пристрій, що здійснює модуляцію сигналів. Складова

частина передавача в каналах електрозв’язку, оптичного та звукового зв’язку,
оптичних звукозаписуючих, оптоелектронних та ін. пристроїв, за допомогою
якої здійснюється управління параметрами гармонічних електромагнітних
коливань, тобто модуляція коливань.
Модулятори широко застосовують у різних галузях техніки, пов’язаних
з передаванням чи перетворюванням сигналів (повідомлень), зокрема, в
техніці зв’язку та автоматичного регулювання, вимірювальній техніці тощо.
Модулятори, які використовуються в РСС, в більшості випадків зібрані
на варікапах. В них ємність p-n переходу в режимі зворотнього зміщення
залежить від напруги зміщення.
Алгоритм роботи фазового модулятора можна записати таким чином:
Афм(t)=c(t)Ao(t)
де C(t)-різнополярний первинний сигнал
Розрізняють двійкові та багатопозиційні (М-ні) види маніпуляції . У
першому випадку інформаційні параметри маніпульованого коливання може

набути всього два можливих значення , у другому – М значень . Класифікація

маніпульованих сигналі в наведено
Маніпульовані
на Багатопози
сигнали ці йні
 18

Рис.7. Класифікація маніпульованих сигналів

Необхідність модуляції обумовлюється наступними причинами :

1) Необхідність перетворення низькочастотного сигналу в

високочастотний . Для узагальнення параметрів сигналів
з середовищем розповсюдження .
2) Для забезпечення селективності .
3) Забезпечення багатоканального зв’язку .
4) Підвищення завадостійкості .
5) Геометричні розміри антени скорочуються .

Відновлення переданих повідомлень на приймальній стороні каналу

зв’язку здійснюється шляхом зворотного перетворення модульованого
сигналу , яке називається демодуляцією . Пристрій який виконує це
перетворення – демодулятор .
 19

Пристрій який об’єднує функції модулятора та демодулятора називається

– модем.

1.2.8 Демодулятор

Демодулятор — пристрій, що здійснює демодуляцію (детектування).

Демодулятори широко застосовуються в різних галузях техніки, пов’язаних з
передаванням та перетворенням сигналів (повідомлень), зокрема в техніці
зв’язку, в автоматичному контролі та керуванні технологічними процесами,
у вимірювальній техніці, в ЕОМ.В загальному випадку демодулятор
складається з трьох різних елементів.
Рівень сигналу, що поступає на вхід демодулятора, може мінятися під впливом
паразитної амплітудної модуляції, яка виникає внаслідок завмирань в тракті
поширення сигналу, а також під впливом шумів і різноманітних спотворень.
Тому перший каскад демодулятора- обмежувач, який у значній мірі подавляє
паразитну амплітудну модуляцію.
Сигнал, що тільки модульований по частоті, з виходу обмежувача поступає в
частотний дискримінатор ,який перетворює сигнал в сигнал, що модульований
по амплітуді. Напруга на виході дискримінатора змінюється в залежності від
частоти вхідного сигналу, рівень якого не змінюється при змінні частоти.
Афм(t) афд(t)

Аоп(t) ФД

1.2.9 Лінія передачі

Лінія зв’язку (передачі) – це інженерна споруда, що складається з

прокладеного за певною географічною трасою кабелю зв’язку або радіотраси,
які за необхідності забезпечуються пристроями захисту від сторонніх впливів
 20

(грозорозрядниками й т. ін.), а також підсилювальними й регенераційними

пунктами.
Лінія зв’язку, лінія передачі — сукупність технічних пристроїв і
фізичного середовища, що забезпечують передавання електричних сигналів
одного, двох або багатьох каналів зв’язку на віддаль. Найпоширеніші
електричні лінії передачі поділяють на дротові (кабельні лінії зв’язку,
повітряні лінії зв’язку) та бездротові — радіотехнічні (наприклад,
лінії радіорелейного зв’язку). Крім того, є лінії зв’язку звукові
(гідроакустичний зв’язок) та оптичні. Для одночасного і незалежного
передавання сигналів вдаються до ущільнення лінії зв’язку.
У широкомовному зв’язку зазвичай використовується однонаправлена
передача сигналу від радіостанції до споживача, в телекомунікаціях зазвичай
застосовується двосторонній зв’язок, тобто на кожному кінці системи зв’язку
є і передавач і приймач. При магістральному зв’язку на далекі відстані через
простір і в лініях передачі використовуються так звані ретранслятори, які
ставляться вздовж траси. Вони посилюють сигнал, очищають його від завад і
передають (ретранслюють) далі.
Двопровідна лінія відрізняється від звичайного з’єднання за допомогою
двох проводів тим, що її довжина може бути більше довжини хвилі, що
розповсюджується вздовж неї.

1.2.10 Джерело завад

Джерела завад можна поділити на два типи:

1) джерела завад, що знаходяться поза системою;
2) джерела завад, що знаходяться в системі.
Поза системою знаходяться джерела індустріальних та атмосферних
завад. Принципово існує можливість повністю виключити вплив цих завад,
тому в подальшому їх не розглядатимемо.
 21

Завади, що накладаються на корисний сигнал, – різні за своїми

фізичними властивостями та походженням. Наприклад, у радіоканалах
найбільш суттєвим видом завад є атмосферні, обумовлені електричними
процесами в атмосфері. Енергія завад цього виду зосереджена в основному в
діапазоні довгих та середніх хвиль. Сильні завади створюються також
промисловими установками. Це індустріальні завади, які виникають унаслідок
різких змін електричних режимів промислового обладнання. До них
відносять завади від електротранспорту, медичного обладнання, систем
запалювання двигунів. Для проводових каналів зв’язку характерні імпульсні
завади та переривання, обумовлені різними причинами (у тому числі
нечіткою роботою апаратури комутації). Слід відмітити, що вказані завади
виникають незалежно від сигналу, що передається, і проявляються у
відсутності останнього. Аналогічно виявляються завади, обумовлені різного
роду флуктуаціями – випадковими відхиленнями сигналів від їх середніх
значень. Флуктуаційна завада також є випадковим процесом.
Існують також завади, походження яких пов’язано з передаванням
повідомлень. За відсутності корисного сигналу такі завади відсутні. Залежні
завади виникають через недосконалість характеристик системи передавання
інформації та зміну умов розповсюдження сигналів у телекомунікаційних
системах.

2. Розрахунок часових та енергетичних параметрів

джерела повідомлення (Аналого-цифрового
перетворювача (АЦП))
 22

№ № Fmax D, h2ш.кв, , Метод Спосіб А0. , G0 , В2 /

з/п варіанта , дБ дБ модуляції прийому В Гц
кГц
21 120 20 33 43 ФМ-2 КГ 0,05 4,8Е-07
Табл.1 вхідні дані до курсової роботи

Згідно заданих вихідних даних (табл.1 ) визначити :

2.1
Середню потужність сигналу Рс.

Розрахуємо середню потужність сигналу Рс за формулою (1)

Рс=А0 2 ·Rджер (1)

Де Rджер – опір джерела повідомлення ; Rджер = 1 [Ом] ;

А0 – амплітуда сигналу ; А0=0,05 [В]

Підставимо задані нам значення за номером варіанту

𝑃𝑐 = 𝐴2 ∗ 𝑅джер = 0,052 ∗ 1 = 0,3 [Вт].

0

2.2
Середню потужність шуму квантування Рш.кв

𝑃𝑐
𝑃ш.кв = 2
ℎш.кв
2
Де ш.к – відношення середньої потужності сигналу до середньої
в

потужності шуму квантування .

Переведемо h2 в рази :
ш

m = 10(n / 10) , де m – відношення в разах , а n– відношення в децибелах

2
2 ( ℎш.кв )
ℎш.к = 10 = 7944 (раз)
в

Отже, підставивши наші значення , ми отримаємо що середня

потужність шуму квантування Рш.кв дорівнює :
 23

𝑃ш.кв 𝑃𝑐
= 2
= 3,8 ∗ 10−5[Вт].
ℎш.кв
2.3
Крок квантування δ .

Процес квантування створює так званий шум квантування , середня

потужність якого визначається за формулою :

Рш.кв. 𝛿2
= , (1.4)
12

де δ – крок квантування неперервного повідомлення .

Звідки :
𝛿 = √12 ∗ Рш.кв. = 2,14 ∗ 10−2 [В].
2.4
Кількість рівнів квантування М

З іншого боку, число рівнів квантування М, визначаємо за формулою:

𝐷
М= +1
𝛿

Де D – динамічний амплітудний діапазон сигналу ( згідно варіанту

D=4 [дб])

Переведемо D в рази D = 3

𝐷
М= + 1 = 142
𝛿
2.5
Довжину кодової комбінації n

Довжина кодової комбінації n, визначається з умови   2n

n≥ [logM]
n= 8

Розраховане значенняnокруглюється до цілого числа .

2.6
Інтервал дискретизації Тд
 24

Розрахуємо інтервал дискретизації :

Тд ≤ 1/2Fmax

𝑇д 1
≤ = 3 ∗ 10−5[𝑐]
2 ∗ 𝐹𝑚𝑎𝑥

2.7. Тривалість імпульсу ti та технічну швидкість передачіvc, враховуючи

що тривалість кодової комбінації дорівнює інтервалу дискретизації Тд

Враховуючи що тривалість кодової комбінації дорівнює інтервалу

дискретизації :

Тд = Тк =3 ∗ 10−5[𝑐]

З формули 𝑇𝑘 = 𝑛 ·𝑟𝑖 виразимо тривалість імпульсу :

𝑟і 𝑇𝑘
= = 3,75 ∗ 10−6[𝑐]
𝑛

Технічну швидкість передачі визначаємо за формулою :

𝑣𝑐 1
= = 2,7 ∗ 105[біт/с]
𝑟𝑖
 25
3. Розрахунок інформаційних параметрів джерела повідомлення
 26

Визначіть :

3.1 Кількість інформації в кодовій комбінації довжиною n, яка

розрахована в п.2.6.

Для повідомлення потрібно підрахувати загальну кількість знаків n ,

кількість відмінних знаків m , та їхню кількість : а1 = к , а2=z , …am=d. При
цьому к+z+d = n. Далі потрібно знайти ймовірність появи кожного з них .

Pa1 = 𝑘, Pa2 = 𝑧, … , Pam = 𝑑.

𝑛 𝑛 𝑛

Для максимальної кількості перенесення інформації в повідомленні елементи

повинні бути рівно ймовірними , тоді :
1
I = Imax = n ∙ ∑𝑚 log
𝑚 =𝑛∙𝑚
𝑖=1 𝑚 2

𝑝0 = 1 − 1
𝑛

Розрахуємо кількість інформації за формулою :

1
І=n* 𝑝 ∗ log
𝑖 2𝑝
∑𝑚 𝑖 𝑖

Для нашого випадку

:

І=n* 1 1
]= 8
𝑝 ∗ log 2 = 8 ∗ [0,5 ∗ log2 0,5 + 0,5 ∗ log
∑𝑚 𝑖 20.5
𝑖 𝑝𝑖

Отже кількість інформації І = 8 .

3.2. Ентропію джерела повідомлення Нд, якщо

Р (1) = 1/N ; P(0)=1-P(1)

Де N– номер варіанта з табл.1 ( N=202 )

 27

У відповідності до правил теорії , середня кількість інформації що

міститься в одному символі , дорівнює математичному сподіванню величини
І(аі) , тобто :

𝐻(𝑎) = 𝑀[𝐼(𝑎𝑖 )]

Дану формулу можна переписати у вигляді :

𝑛

𝐻(𝑎) = − ∑ 𝑃(𝑎𝑖)𝑙𝑜𝑔𝑃(𝑎𝑖)
𝑖=1

Дана величина називається ентропією джерела повідомлення і

характеризує міру невизначеності сукупності повідомлення даного джерела .

Розглянемо випадок , повідомлення можуть приймати значення 0 та 1 ,

з ймовірностями P(0) та Р(1) = 1-P(0)

Згідно з умов варіанту : 𝑃(1) = 0,005

𝑃(0) = 0,995

Тоді:

Нд = −[𝑃(0)𝑙𝑜𝑔2𝑃(0) + 𝑃(1)𝑙𝑜𝑔2𝑃(1)]

Де Нд – ентропія джерела ;

Нд = −[ 0.995 ∗ log 0.995 + 0.005 ∗ log 0.005] = 0,014(біт/символ)

 28

4. Розрахунок параметрів завадостійкого кодера

З метою підвищення завадостійкості сигналів, що передаються, часто

застосовуються так звані самокоректуючі коди, один із яких, код Хемінга,
розглядається в даній роботі. Основою використання цих кодів, є додавання у
послідовність, що кодується контрольних бітів, кожен з яких контролює
певну групу інформаційних бітів. Аналізуючи прийняту послідовність,
алгоритм Хемінга дозволяє визначити номер неправильно переданого біту,
якщо помилка сталася при передачі одного біту, або встановити факт
подвійної помилки у передачі бітів.

До найпростіших двійкових систематичних блокових кодів належать

коди Хемінга.

Вони засновані на методі побудови систематичних кодів з мінімальною

кодовою відстанню dhmin=3, які виправляють всі одиночні помилки, і кодів з
dhmin=4, які виправляють всі одиночні та виправляють подвійні помилки.

Кодові комбінації Хемінга формуються таким чином. Символи

дискретного повідомлення c(t)? Загальна кількість яких дорівнює М,
перетворюється на комбінації простого коду з мінімальною довжиною k,
причому M=22. До сформованої комбінації додається r перевірених
елементів, внаслідок чого кодові комбінації будуть мати n=k+rелементів.
Кожен перевірений елемент одержується додаванням за модулем 2
визначених інформаційних елементів. З цього випливає, що сума за модулем
2 перевіреного елемента і відповідних інформаційних елементів, з яких цей
перевірний елемент сформований, має обов’язково дорівнювати нулю (це
виконується при наявності парної кількості «1» у сумі).

При декодуванні здійснюється перевірка на парність тих самих

прийнятих елементів, що й на передачі при кодуванні (шляхом їх додавання
за модулем 2). Оскільки кожний перевірний елемент бере участь тільки в
одній
 29

із перевірок, то всього може бути перевірено r незалежних перевірок. У

результаті таких перевірок одержують r-розрядне число, яке вказує на
наявність помилок, якщо хоча б одна з перевірених сум відрізняється від
нуля. Крім того, безпосередньо визначається номер спотвореного елемента
кодової комбінації. Помилка виправляється зміною помилково прийнятого
елемента на протилеже («1» на «0» або «0» на «1»).

Оскільки кожна комбінація коду має n елементів, то необхідно n

перевірених чисел, які вказуватимуть на наявність помилки в одному з
елементів кодової комбінації, і одне число (нуль), яке вказуватиме на
відсутність помилок. Відомо, що за допомогою r двійкових розрядів можна
записати 2r чисел. Отже, кількість перевірних елементів r для кодів Хемінга
можна знайти з умови 2r≥n+1.

З огляду на те, що r = n-k, знаходимо, що

2𝑛
2𝑘 ≤
𝑛+1 (2)

Так, якщо початковий простий код є п’ятизначним (k=5),то умова (2)

виконується, якщо n=9 і r=4. Такий код є (9,5)- код Хемінга.

Отже, для одержанняперевірнихелементівздійснюютьдодавання за

модулем 2 відповіднихінформаційнихелементів за таким правилом

𝑐1 = 𝑐3 ⊕ 𝑐5 ⊕ 𝑐7 ⊕ 𝑐9;
𝑐2 = 𝑐3 ⊕ 𝑐6 ⊕ 𝑐7;
𝑐4 = 𝑐5 ⊕ 𝑐6 ⊕ 𝑐7;
𝑐8 = 𝑐9

(7.24)

Де ⊕ - знак операції підсумовування за модулем 2.

На рис.7.10 показано схему кодера. Він має у своєму складі вхідний

регістр для запису початкової п’ятиелементної кодової
 30

комбінації(с3,с5,с6,с7,с9). Вихідний регістр містить k=5 розрядів для запису

інформаційних елементів кодової комбінації і r=4 розрядів для запису
перевірених елементів с1,с3,с4,с8, які формуються за допомогою суматорів за
модулем 2 відповідно до правила (2.4)

Кодова комбінація (9,5) – коду Хеммінга формується на виході

вихідного регістра.

Для виправлення одиночних помилок у декодері здійснюється r=4

перевірок на парність суми відповідних елементів кодової комбінації
відповідно до алгоритму

Схему пристрою виявлення і виправлення помилок показано на рис.7.11

 31

Якщо в прийнятій кодовій комбінації помилок немає, то на виході всіх

суматорів за модулем 2 формуються нулі. Якщо ж у комбінації є помилкові
елементи, то на виході деяких суматорів М2 формуються «1», оскільки умови
перевірки на парність одиниць не виконуються. Отримана кодова комбінація
с(t) є двійковим числом, яке вказує на номер розряду, що містить помилковий
елемент. Після виправлення помилки (заміною двійкового елемента на
протилежний: «1» на «0» або навпаки) кодова комбінація надходить на
декодувальний пристрій, який здійснює розділення інформаційних і
перевірних елементів і визначення переданого символу повідомлення.

4.1. Закодувати кодом Хемінга (9,5) кодову комбінацію , вибрану з табл.2.

Обираємо з таблиці 2 значення символа першої букви прізвища.

Буква: «С». Кодова комбінація: 10100

 32

Сформуємо перевірні елементи

С1=0⊕0⊕0⊕1=1;
С2=0⊕1⊕0=1;
С4=0⊕1⊕0=1;
С8=1.
На виході кодера отримаємо вихідну комбінацію c*(t)=111101011, яка і є
закодованою кодовою комбінацією.

4.2. Визначити тривалість символу τік на виході кодера коректуючого

коду за умови, що тривалість кодових комбінацій простого і коректуючого
коду однакова .

τік- тривалість символу закодованої комбінації

5
τik =∗ τi
9
Маючи тривалість імпульсу τі розраховану у пункті 2.7

τі = Tд /n=3,75 ∗ 10−6 (с)

даної курсової роботи, можемо розрахувати τік – тривалість символу

закодованої кодової комбінації.
 33

τik = 5∗ τ = 5 ∗ 3,75 ∗
=2,08*10-6 (c)
9 i 10−6
9

Зменшення тривалості закодованого елемента призводить до збільшення

ймовірності появи одиночних помилок.

Таблиця 2

Міжнародний телеграфний код №2 (МТК-2)

№ з/п Букви Кодові комбінації

1 А 11000
2 Б 10011
3 Ц 01110
4 Д 10010
5 Е 10000
6 Ф 10110
7 Г 01011
8 Х 00101
9 И 01100
10 Й 11010
11 К 11110
12 Л 01001
13 М 00111
14 Н 00110
15 О 00011
16 П 01101
17 Я 11101
18 Р 01010
19 С 10100
 34

20 Т 00001
21 У 11100
22 Ж 01111
23 В 11001
24 Ь 10111
25 Ы 10101
26 З 10001

4.3 Розрахувати ймовірність помилки символу коректуючого коду Рпом.кк при

прийманні закодованої комбінації
Рпом.кк = ∑𝑛 𝐶 2 𝑃2
(1 − )𝑛−2
𝑃
2 𝑛 пом пом
𝑛!
Де 𝐶 2 = ; Рпом=10-3 ймовірність помилкового приймання
𝑛
2!(𝑛−2)!

двійкового елемента комбінації простого коду

Рпом. кк = ∑9 𝐶 2 (1 − )𝑛−2 == 𝐶 2 𝑃2 (1 − )0 +
𝑃2 𝑃 𝑃
2 𝑛 пом пом 2 пом пом
𝐶 2 𝑃2 (1— 𝑃 )1 + 𝐶 2 𝑃2 (1 − 𝑃 )2 + +𝐶2 𝑃2 (1 − 𝑃 )3 + 𝐶 2 𝑃2 (1 −
3 пом пом 4 пом пом 5 пом пом 6 пом
𝑃пом )4+𝐶2 𝑃2 (1 − 𝑃 ) +𝐶 𝑃
5 2 2
(1 − −𝑃 ) + 𝐶 𝑃 (1 − 𝑃
6 2 2
) =1∗
7

7 пом пом 8 пом пом 9 пом пом

10−6 + 3 ∗ 10−6 ∗ 0,9991 + 6 ∗ 10−6 ∗ 0,9992 + 10 ∗ 10−6 ∗ 0,9993 + 15 ∗

10−6 ∗ 0,9994 + 21 ∗ 10−6 ∗ 0,9995 + 28 ∗ 10−6 ∗ 0,9996 + 36 ∗ 10−6 ∗
0,9997 = 10−6 ∗ (1 + 2,997 + 5,99 + 9,97 + 14,94 + 20,9 + 27,8 + 35,75) =
119 ∗ 10−6.

5. Розрахунок характеристик модему

 35

Закодоване завадостійким кодом повідомлення передається по

безперервному гаусівському каналу зв’язку з постійними параметрами
сигналом заданого виду модуляції .

Розрахуйте ширину спектра сигналу на виході модулятора в системі

передачі з коригувальним кодом ∆ƒск й у системі передачі без коригувального
коду ∆ƒс (див. табл.3). Порівняйте значення ширини спектрів цих сигналів
між собою та з заданою шириною спектра первинного сигналу Fmax.

Таблиця 3

Формули для розрахунку ширини спектра модульованого сигналу

Метод модуляції Ширина спектра сигналу ∆ƒск , ∆ƒс

АМ-2,ФМ-2 й ВФМ-2 ∆ƒск=2/tік. ∆ƒс=2/tі.
ЧМ-2 ∆ƒск =3/tік. ∆ƒс=3/tі.

Зобразіть структурну схему демодулятора для заданого методу

модуляції й способу прийому , а також часові діаграми коливань на його
виході та вході .

Розрахуйте значення ймовірностей помилки символу на виході

оптимального демодулятора з коригувальним кодом й без коригувального
коду (див. табл. 4) .

Таблиця 4

Формули для обчислення ймовірності помилки символу на виході

демодулятора

Метод Спосіб Ймовірність помилки

Модуляції Прийому Рпом=ƒ(Q2)
 36

AM-2 Корегентний 1 1
Рпом = (1 − Ф (√ 𝑄2))
22

ЧМ-2 Корегентний 1
Рпом = (1 − Ф (√𝑄2))
2
ФМ-2 Корегентний 1
Рпом = (1 − Ф (√2𝑄2))
2
ВФМ-2 Корегентний 1
Рпом = (1 − Ф2 (√2𝑄2))
2
АМ-2 Некорегентний 1 1 1 2
𝑄
Рпом = (1 − Ф (√ 𝑄 ) + е 4 )
2 −
22

ЧМ-2 Некорегентний 1 1 2
𝑄
Рпом = е −2
2
ВФМ-2 Некорегентний 1 −1𝑄2
Рпом =− е 2
2

Пояснення : - відношення середньої енергії сигналу Е до питомої

потужності шумуG0 ; Рс – середня потужність сигналу ; t - тривалість
елемента кодової комбінації : у каналі передачі з коригувальним кодом t=tік;
у каналі передачі з простим кодом t=tі ;
𝑡2
1 х
Ф(х) = ∫−∞ е 𝑑𝑡-інтеграл ймовірності (функція Крампа )
√2𝜋
2

В даній курсовій роботі використовується спосіб демодуляції

заснований на здвоєному когерентному прийомі на узгоджених фільтрах в
каналах з завмираннями з оптимальним додаванням сигналів.
Приймання, засноване на точному знанні значень несучої частоти і
фази оброблюваного сигналу, називається когерентним.
 37

1. Розрахування ширини спектра сигналу на виході модулятора в

системі передачі з коригувальним кодом ∆ƒск й у системі передачі без
коригувального коду ∆ƒс (див. табл.3). Порівняння значення ширини спектрів
цих сигналів між собою та з заданою шириною спектра первинного сигналу
Fmax.

∆ƒск =3/τік = 3/2,08 ∗ 10−6 =14,4 ∗ 105 Гц

3
∆ƒс = = 3/3,75 ∗ 10−6 = 8*105 Гц
τі

∆ƒск > ∆ƒс

Fmax < ∆ƒск
Fmax < ∆ƒс
У приймачі Котельникова когерентне (КГ) приймання засноване на
реєстрації (відліку) миттєвого значення високочастотного коливання на виході
УФ у момент реєстрації t0= τi. У моменти часу (t0 =nτi, кратні тривалості τi,
сигналів, через замикання ключа К здійснюється відлік значень коливань на
виході УФ. Часові діаграми напруг на виході УФ і ключа показано на рис.2.4.
Очевидно, що вимоги до точності часу замикання ключа (часової
синхронізації) дуже жорсткі, оскільки припустима погрішність не повинна
перевищувати тривалості періоду високочастотних коливань.
 38

Умовні позначення:

УФ – узгоджений фільтр;

АД – амплітудний

детектор; ПП – пороговий

пристрій;
𝑐𝑖 𝑐𝑖
∫ 𝑧(𝑡) ∗ 𝐴1(𝑡)𝑑𝑡 ≷0 ∫ 𝑧(𝑡) ∗ 𝐴2(𝑡)𝑑𝑡
1

0 0

Узгоджений фільтр - забезпечує додатковий фазовий зсув, при цьому в

момент реєстрації всі складові спектру сигналу приводяться до однієї
початкової фази. Забезпечується компенсація складових фаз сигналу. На
виході УФ значення сигналу в момент реєстрації дорівнює його (сигналу)
енергії.

Амплітудний детектор – здійснює виділення амплітудно-

модульованого високочастотного коливання модульованого сигналу.

Пороговий пристрій - перетворює аналоговий сигнал в цифрову

інформацію.
 39

Полярність, що встановлена на виході порогового пристрою,

визначається за формулою:

z=z1-z2, де z1 та z2 – значення відліків у момент реєстрації на виходах

відповідно 1-ої і 2-ої гілки обробки.

Якщо був переданий сигнал A1(t), то на виході фільтра, узгодженого

сигналом A1(t), формується високочастотне коливання у вигляді суми реакцій
УФ на корисний сигнал і на флуктуаційну заваду. У цьому випадку миттєве
значення обвідної коливання z1(t)на виході АД у момент реєстрації t0=τiє
випадковою величиною. У той же час на виході 2-ої (неузгоджений з
сигналом A1(t)) гілки обробки буде відлік обвідної флуктуаційної завади.

Часові діаграми коливань на виходах і входах усіх функціональних

елементів демодулятора:
 40

Aчм(t)

Uвх(t)

+ +
- - t
Е Е
Uс(t)

Е t
- -Е
Uч(t)

Uвих(t)

+ +
- t
 41

Рис. 2.4 Часові діаграми напруг на виході УФ і ключа

Когерентне приймання дискретних сигналів може бути здійснене

синхронним (когерентним) детектуванням сигналу на виході УФ із
наступним відліком значення продетектованої низькочастотної напруги в
момент t0 = τi. Синхронне детектування можна виконати за допомогою
фазового (синхронного) детектора.

Розрахунок значення ймовірностей помилки символу на виході

оптимального демодулятора з коригувальним кодом й без коригувального
коду.

Рпом = 1
(1 − Ф (√𝑄 2)) , де 𝑄2 = 𝐸 = – відношення середньої
2 𝐺 𝑃𝑐𝑐
0 𝐺0

енергії сигналу 𝐸 до питомої потужності шуму 𝐺0; 𝑃𝑐 – середня потужність

сигналу; 𝑟 – тривалість елемента кодової комбінації: у каналі передачі з
коригувальним кодом 𝑟 = 𝑟ік; у каналі передачі з простим кодом 𝑟 = 𝑟і;
𝑡2
1 х
Ф(х) = ∫−∞ е 𝑑𝑡 – інтеграл ймовірності (функція Крампа)
√2𝜋
2
 42

У каналі передачі з коригувальним кодом за умови 𝑟 = 𝑟ік :

1,13 [Вт] ∗ 2,08 ∗ 10−6 [с]

𝑄2 = = 0,44
5,3Е − 07[В2 /Гц]
1 1
Р = (1 − Ф (√𝑄2)) =1 (1 − Ф(0,44)) = (1 − 0,17) = 0,415
пом
2 2 2

У каналі передачі з простим кодом за умови: 𝑟 = 𝑟і :

0,3[Вт] ∗ 3,75 ∗ 10−6[с]

𝑄2 = = 0,21
5,3Е − 07 [В2 /Гц]
1 1
Рпом = (1 − Ф (√𝑄2)) =1 (1 − Ф(0,21)) = (1 − 0,083) = 0,39
2 2 2

Тобто ймовірність помилки при 𝑟 = 𝑟і буде меншою ніж при 𝑟 = 𝑟ік.

 43

Висновки
В ході виконання курсової роботи, в рамках частини, що присвячена
розробці структурної схеми каналу передачі було:
Проаналізовано та вивчено процеси, яким піддається аналоговий
сигнал в АЦП. Зображено часові діаграми, що пояснюють ці процеси.
Розраховано параметри АЦП: крок квантування, відношення середніх
потужностей сигналу і шуму квантування, число рівнів квантування, довжину
кодової комбінації.
В рамках виконання четвертої частини курсової роботи було
проаналізовано алгоритм, за яким здійснюється декодування двійкових
повідомлень, зашифрованих коректуючим шифром Хемінга. Виконано
дешифрування заданої послідовності та розраховано ймовірності
неправильного прийому комбінації символів, зашифрованої шифром Хемінга
та простого, безнадлишкового коду МТК-2. Встановлено, що хоча
безнадлишковий код потребує передачі меншої кількості символів,
ймовірність помилки, при його передачі є значно більшою. Хоча б це робить
коректуючи коди виправданими у застосуванні.
В рамках виконання п’ятої частини по розробці модулятора та
демодулятора цифрового лінійного тракту було:
Для заданого виду маніпуляції зображено функціональну схему
модулятора та описано алгоритм його роботи. Зображено часові діаграми на
входах та виходах усіх функціональних елементів модулятора для
первинного сигналу типу «меандр» зі шпаруватістю 2.
Розраховано параметри цифрового сигналу на виході АЦП: тривалість
двійкового елементу та кодової комбінації, ширину спектру групового
цифрового сигналу, а також швидкість його передачі.
Зображено структурну схему каналу електрозв’язку ЦСП, що
відповідає заданому способу обробки сигналу. Пояснено принцип роботи
основних вузлів схем модулятора та демодулятора.
Використана література
 44

1. О.В. Корнейко , О.В. Кувшинов , О.П. Лежнюк , С.П. Лівенцев . Теорія

електрозвꞌязку . –К.,2006. –Т.1: Основи теорії сигналів та інформації , -344
с.

2. О.В. Корнейко , О.В. Кувшинов , О.П. Лежнюк , С.П. Лівенцев . Теорія

електрозвꞌязку . –К.,2006. –Т.2: Основи теорії завадостійкості , кодування
та розподілу інформації , -292 с.

3. О.В. Корнейко , О.В. Кувшинов , О.П. Лежнюк , С.П. Лівенцев та

ін. Основи теорії телекомунікацій . –К.,2010, -788с.

4. С.П.Лівенцев, В.П.Павлов, В.П.Романенко. Методичні вказівки і

завдання на виконання курсової роботи з дисципліни «Теорія
електрозв’язку». – К.: 2015.

5. Конспект лекцій