Нелин PDF

Є. П.
Нелін
АЛГЕБРА
10 I початки
АНАЛIЗУ
ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ
Інтернет-
підтримка
Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Міністерство освіти і науки України http://mon.gov.ua/ та Інститут модернізації змісту освіти https://imzo.gov.ua
Є. П. Нелін
АЛГЕБРА
i ПОЧАТКИ
АНАЛIЗУ
профільний рівень
Підручник для 10 класу

закладів загальної середньої освіти
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України
Харків
Видавництво «Ранок»
2018

УДК [37.016:512](075.3)
Н49
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(наказ Міністерства освіти і науки України від 31.05.2018 № 551)
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено
Нелін Є. П.
Н49 Алгебра і початки аналізу (профільний рівень) : підруч. для 10 кл.
закл. загал. серед. освіти / Є. П. Нелін. — Харків : Вид-во «Ранок», 2018. —
272 c.: іл.
ISBN 978-617-09-4357-6
УДК [37.016:512](075.3)
Інтернет-підтримка
Електронні матеріали
до підручника розміщено на сайті
interactive.ranok.com.ua
© Нелін Є. П., 2018

© Нестеренко І. І., обкладинка, 2018
ISBN 978-617-09-4357-6 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2018

3
Шановні десятикласники і десятикласниці!

Ви починаєте вивчати новий предмет — «Алгебра і початки аналізу», який об’єднує
матеріал кількох галузей математичної науки.
Як і в курсі алгебри, значну увагу будемо приділяти розв’язуванню рівнянь та роз-
гляду властивостей функцій. Але поряд із розв’язуванням знайомих завдань, пов’язаних
із раціональними дробами, степенями і коренями, у 10 класі ви познайомитеся з новими
видами функцій — степеневими і тригонометричними, відповідними рівняннями й нерів-
ностями, а також принципово новими поняттями — похідною та границею функції. Саме
вивчення границі та похідної і є одним із завдань математичного аналізу.
Математичний аналіз (або просто аналіз) — галузь математики, що сформувалася
у XVIII ст. і відіграла значну роль у розвитку природничих наук завдяки появі ново-
го потужного універсального методу дослідження функцій, які застосовують під час
розв’язування різноманітних прикладних задач.
У попередніх класах ви вже починали знайомитися з функцією. У цьому році ви
навчитеся досліджувати функції на новому рівні з використанням нових математичних
інструментів.
Як користуватися підручником
Підручник має п’ять розділів, кожний із яких складається з параграфів, деякі па-
раграфи — з пунктів. Параграфи і пункти, як правило, містять такі структурні блоки.
Довідкові таблиці наведені на початку більшості параграфів (пунктів) і вміщують
основні означення, ознаки та властивості розглядуваних понять теми, систематизацію
теоретичного матеріалу та способів діяльності з цим матеріалом у формі спеціальних орі-
єнтирів із розв’язування завдань. Радимо опрацювати цей матеріал у першу чергу, а вже
після цього переходити до наступного блоку.
Пояснення й обґрунтування являють собою докладне викладення теоретичного мате-
ріалу, наведеного в таблицях. Таке подання навчального матеріалу (спочатку структуро-
ваного у вигляді таблиць, а потім описаного детально) дозволить кожному з вас вибирати
свій власний рівень ознайомлення з обґрунтуваннями, будуючи власну освітню траєкторію.
Приклади розв’язування завдань ознайомлять вас із основними ідеями щодо
розв’язування завдань, допоможуть усвідомити й засвоїти способи дій з основними ал-
гебраїчними поняттями, набути необхідних предметних компетентностей. Для того щоб
виділити орієнтовні основи діяльності з розв’язування завдань (загальні орієнтири), у при-
кладах власне розв’язання супроводжуються коментарями, які допоможуть вам скласти
план розв’язування аналогічних завдань.
Розв’язання Коментар
Як можна записати розв’язання завдання Як можна міркувати під час розв’язування
такого завдання

4
За такого подання коментар не заважає сприйняттю основної ідеї розв’язування
завдань певного типу і дає змогу за потреби отримати детальну консультацію щодо
розв’язування, яка міститься в коментарі.
З метою закріплення, контролю і самооцінювання засвоєння навчального матеріалу
наприкінці кожного параграфа запропоновано систему запитань і вправ.
Запитання допоможуть вам пригадати й осмислити вивчене, звернути увагу на голо-
вне в параграфі, оцінити рівень засвоєння теоретичного матеріалу параграфа.
Вправи подано за трьома рівнями складності:
• завдання середнього рівня мають позначку «°»;
• завдання достатнього рівня (дещо складніші) подано без позначки;
• завдання високого рівня мають позначку «*».
До більшості вправ наприкінці підручника наведено відповіді.
У рубриці «Виявіть свою компетентність» наведено задачі практичного змісту та за-
вдання, які для отримання розв’язку вимагають аналізу, узагальнення, систематизації
набутих знань.
Зверніть також увагу на запропоновані в тексті параграфів супроводжуючі запитання,
що спонукають до більш глибокого самостійного осмислення навчального матеріалу, та
завдання, виконання яких, на нашу думку, сприятиме формуванню певних предметних
і ключових компетентностей. Ці запитання та завдання мають відповідні позначення.
Інтернет-підпримка підручника дозволить здійснити онлайн-тестування за кожною
темою, детальніше ознайомитися з навчальним матеріалом, дізнатися про досягнення ви-
датних учених України та світу, дослідити розвиток алгебри як науки.
Для того щоб підручник допоміг вам у повній мірі, радимо ознайомитися із системою
умовних позначень:
 початок обґрунтування твердження;

 закінчення обґрунтування твердження;

 початок розв’язання задачі;

 закінчення розв’язання задачі;
? запитання до учнів;
цікава інформація або така, яку варто обміркувати;
матеріали, пов’язані з ІКТ та інтернет-підтримкою підручника;

завдання, які вимагають самостійного опрацювання, сприяють активізації розумо-
вої діяльності;
∪ діяльність, розрахована на роботу в команді.

Розділ 1
ФУНКЦІЇ, МНОГОЧЛЕНИ,
РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ
У ЦЬОМУ РОЗДІЛІ ВИ:
 систематизуєте і узагальните свої знання й уміння, пов’язані
з множинами, функціями, рівняннями і нерівностями;
 ознайомитеся із загальними методами розв’язування
рівнянь і нерівностей, зокрема з параметрами;
 навчитеся розв’язувати деякі складні рівняння й нерівності,
що їх пропонують у завданнях зовнішнього незалежного
оцінювання з математики

6
§ 1 МНОЖИНИ
1.1. Множини та операції над ними
Таблиця 1
Поняття множини та її елементів
Елемент a Множину можна уявити собі як сукупність деяких

належить множині  A
⇔ a ∈A об’єктів, що об’єднані за якоюсь ознакою. У  математиці
множини — це одне з  основних неозначуваних понять.
Елемент b не Кожний об’єкт, що входить до множини  A, називається
належить множині  A
⇔ b∉A
елементом цієї множини.
Множина, що не містить жодного елемента, називається
У множині немає порожньою множиною і  позначається ∅
елементів
⇔ ∅
Підмножина (⊂ )
Якщо кожний елемент однієї множини A  є елементом
B другої множини B, то кажуть, що перша множина A
є підмножиною другої множини  B, і  записують так:
A A ⊂ B.
Використовують також запис A ⊆ B , якщо множина  A
або є  підмножиною множини  B, або дорівнює множині  B
⇔ Якщо x ∈ A , то x ∈ B
A⊂B⇔
Рівність множин
Дві множини називаються рівними, якщо кожний еле-
A = B⇔ {
x ∈ A ⇒ x ∈B
x ∈B ⇒ x ∈ A
мент першої множини є  елементом другої множини,
і  навпаки, кожний елемент другої множини є  елемен-
том першої множини
Переріз множин ( ∩ )
Перерізом множин A і B називають їх спільну частину,
тобто множину C  всіх елементів, що належать як мно-
A B жині A, так і  множині  B
C= A∩B
x ∈C ⇔ x ∈ A і x ∈ B
Об’єднання множин ( ∪ )
Об’єднанням множин A і B називають множину C,
складену з  усіх елементів, що належать хоча б  одній із
B A цих множин (A або  B)
C= A∪B
x ∈C ⇔ x ∈ A або x ∈ B

§ 1. Множини 7
Різниця множин (\)

Різницею множин A і B називається множина C, що
A B складається з  усіх елементів, які належать множині A
A\B і не належать множині  B
C= A\B
x ∈C ⇔ x ∈ A і x ∉ B
Доповнення множин
U Якщо всі множини, які ми розглядаємо, є  підмножина

ми якоїсь так званої універсальної множини  U, то різ
A ниця U \ A називається доповненням множини  A. Тобто
A
доповненням множини  A називається множина, яка
складається з  усіх елементів, які не належать множи-
ні  A (але належать універсальній множині  U)
x ∈A ⇔ x ∉A
ПОЯСНЕННЯ Й ОБҐРУНТУВАННЯ
1 Поняття множини Наприклад, множина простих дільни

Одним з  основних понять, які викори ків числа 1  — порожня множина.
стовують у  математиці, є  поняття множи Для деяких множин існують спеціаль
ни. Для нього не дають означення. Можна ні позначення. Так, порожню множину
пояснити, що множиною називають до позначають символом ∅ , множину всіх
вільну сукупність об’єктів,  а самі об’єк натуральних чисел — літерою  N, множину
ти — елементами даної множини. всіх цілих чисел — літерою Z, множину
Так, можна говорити про множину ді всіх раціональних чисел — літерою  Q,
тей на гральному майданчику (елементи — а  множину всіх дійсних чисел — літе
діти), множину днів тижня (елементи — рою  R. Множини бувають скінченні й  не
дні тижня), множину натуральних дільни скінченні залежно від того, яку кількість
ків числа 6 (елементи — числа 1, 2, 3, 6) елементів вони містять. Так, множини
тощо. У  курсах алгебри та алгебри і  почат A = {7} і  M = {1; 2; 3}   — скінченні, бо мі
ків аналізу найчастіше розглядають мно стять скінченне число елементів, а  множи
жини, елементами яких є  числа, і  тому їх ни  N,  Z,  Q,  R — нескінченні.
називають числовими множинами. Множини задають або за допомогою пе
Як правило, множини позначають ве реліку їх елементів (лише для скінченних
ликими літерами латинського алфавіту. множин), або за допомогою опису, коли за
Наприклад, якщо множина  M складається дається правило — характеристична вла
з чисел 1; 2; 3, то її позначають так: стивість,  — яке дозволяє визначити, чи
M = {1; 2; 3}. Той факт, що число 2  входить належить даний об’єкт розглядуваній мно
до цієї множини (є елементом даної множи жині. Наприклад, множина A = {−1; 0; 1}
ни  M), записують за допомогою спеціально задана переліком елементів, а  множина В
го знака «∈» так: 2 ∈M; а  те, що число 5  не парних цілих чисел — характеристичною
входить до цієї множини (не є  елементом властивістю елементів множини. Останню
даної множини), записують так: 5 ∉M . множину записують так:
Можна розглядати також множину, B = {b b парне ціле число} або так:
яка не містить жодного елемента,  — по
рожню множину. { }
B = b b = 2m, де m ∈ Z   — тут після

8 Розділ 1. Функції, многочлени, рівняння і нерівності
вертикальної риски записано характери Це записують так: A ⊂ B .

стичну властивість*. Наприклад, {1; 2} ⊂ {0; 1; 2; 3} , N ⊂ Z
У загальному вигляді запис за допо (оскільки будьяке натуральне число — ці
могою характеристичної властивості ви ле), Z ⊂ Q (оскільки будьяке ціле чис
глядає так: A = {x | P (x )} , де P (x ) — ха ло — раціональне), Q ⊂ R (оскільки будь
рактеристична властивість. Наприклад, яке раціональне число — дійсне).
{ }
x | x 2 − 1 = 0 = {−1, 1},{x | x ∈ R і x 2 + 1 = 0} = ∅. Вважають, що завжди ∅ ⊂ A , тобто по
рожня множина є підмножиною будьякої
2 Рівність множин множини.
Інколи замість запису A ⊂ B викори
Нехай A — множина цифр трицифро стовують також запис A ⊆ B , якщо множи
вого числа 312, тобто A = {3; 1; 2} , а B — на A або є підмножиною множини B, або
множина натуральних чисел, менших дорівнює множині B. Наприклад, A ⊆ A .
від 4, тобто B = {1; 2; 3} . Оскільки ці мно Порівняємо означення рівних множин
жини складаються з одних і тих самих з означенням підмножини. Якщо множи
елементів, то їх вважають рівними. Це за ни A і B рівні, то:
писують так: A = B . Установити рівність 1) кожний елемент множини A є еле
нескінченних множин у такий спосіб (по ментом множини B, отже, A — під
рівнюючи всі елементи) неможливо. Тому множина B ( A ⊆ B) ;
в загальному випадку рівність множин 2) кожний елемент множини B є еле
означають так. ментом множини A, отже, B — під
Означення. Дві множини називаються множина A ( B ⊆ A ) .
рівними, якщо кожний елемент першої Отже, дві множини рівні, якщо кожна
множини є елементом другої множини з них є підмножиною іншої.
і, навпаки, кожний елемент другої мно- Інколи співвідношення між множинами
жини є елементом першої множини. зручно ілюструвати за допомогою кругів
(які часто називають кругами Ейлера —
Із наведеного означення рівних множин
Венна). Наприклад, рис. 1.1.1 ілюструє
випливає, що у множині однакові елементи
означення підмножини, а рис. 1.1.2 — спів
не розрізняються. Дійсно, наприклад,
відношення між множинами N, Z, Q, R.
{1; 2; 2} = {1; 2} , оскільки кожний елемент
першої множини (1 або 2) є елементом дру 4 Операції над множинами
гої множини і, навпаки, кожний елемент Над множинами можна виконувати
другої множини (1 або 2) є елементом пер певні дії: знаходити переріз, об’єднання,
шої. Тому, записуючи множину, найчастіше різницю множин.
кожний її елемент записують тільки один
Означення цих операцій та їх ілюстрації за
раз і, відповідно, при підрахунку кількості
допомогою кругів Ейлера — Венна наведені
елементів множини кожен елемент рахують в табл. 1 та в інтернет-підтримці підручника.
тільки один раз, тобто множина {1; 2; 2}
містить тільки два елементи.
B
3 Підмножина A
NZQ R
Означення. Якщо кожний елемент однієї
множини A є елементом множини B, то A ⊂ B ⇔ Якщо x ∈ A ,
перша множина A називається підмно- то x ∈ B
жиною множини B. ¡¡ Рис. 1.1.1 ¡¡
Рис. 1.1.2
* У цьому випадку, а також у записах розв’язків тригонометричних рівнянь і нерівностей у роз

ділі 4 запис m ∈Z означає, що m набуває будьякого цілого значення. Це також можна записа
ти так: m = 0 ; ±1; ±2; ... .

1. Наведіть приклади множин, укажіть декілька елементів кожної

Запитання множини.
2. Як позначають порожню множину, множини натуральних, ці-
лих, раціональних, дійсних чисел?
3. Дайте означення рівних множин. Наведіть приклади двох рівних
множин.
4. Дайте означення підмножини. Наведіть приклади. Проілюструй-
те це поняття за допомогою кругів Ейлера — Венна.
5. Дайте означення перерізу, об’єднання, різниці двох множин.
Проілюструйте їх за допомогою кругів Ейлера — Венна. Наведіть
приклади.
6. Поясніть, що називають доповненням однієї множини до іншої;
доповненням множини. Проілюструйте ці поняття за допомогою
відповідних рисунків. Наведіть приклади.
1.1.1°. Запишіть за допомогою фігурних дужок множину:

Вправи 1) літер у слові «алгебра»;
2) парних одноцифрових натуральних чисел;
3) непарних одноцифрових натуральних чисел;
4) одноцифрових простих чисел.
1.1.2°. За якою характеристичною властивістю записані такі множини:
1) {понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя};
2) {січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень,
серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень};
3) {Австралія, Азія, Америка, Антарктида, Африка, Європа};
4) {до, ре, мі, фа, соль, ля, сі};
5) {0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9}?
1.1.3°. Наведіть приклади порожніх множин.
1.1.4°. Відомо, що A — множина натуральних чисел, розташованих між
числами 15 і 35. Запишіть множину A за допомогою фігурних
дужок. Які з чисел 18, 28, 36, 40 належать множині A? Відповідь
запишіть за допомогою знаків « ∈» і « ∉».
1.1.5°. Запишіть за допомогою фігурних дужок і позначте множину:
1) натуральних дільників числа 12;
2) натуральних дільників числа 30;
3) цілих дільників числа 6;
4) простих дільників числа 12.
1.1.6°. Відомо, що M = {1; 2; 5} , N = {1; 4; 5; 7; 9} , K = {4; 7; 9} . Запишіть за
допомогою фігурних дужок або знака ∅ :
1) переріз M і N; 6) об’єднання N і K;
2) переріз M і K; 7) різницю M і N;
3) переріз N і K; 8) різницю M і K;
4) об’єднання M і N; 9) різницю N і K;
5) об’єднання M і K; 10) доповнення K до N.

1.1.7°. Поясніть, чому виконуються такі рівності:

1) A ∪ ∅ = A ; 2) A ∪ A = A ; 3) A ∩ ∅ = ∅ ; 4) A ∩ A = A .
1.1.8°. Запишіть множину всіх двоцифрових чисел, які можна записати
за допомогою цифр 0, 1, 3.
1.1.9°. Відомо, що A — множина натуральних дільників числа 12, а B —
множина цілих дільників числа 6. Запишіть множини:
1) A ∪ B ; 2) A ∩ B ; 3) A \ B ; 4) B \ A .
1.1.10*. Нехай A і B — деякі множини. Доведіть указані рівності та про-
ілюструйте їх за допомогою кругів Ейлера — Венна:
1) A ∪ B = B ∪ A  — переставний закон для об’єднання;
2) A ∩ B = B ∩ A  — переставний закон для перерізу.
1.1.11. В одній множині 40 різних елементів, а в іншій — 30. Скільки
елементів може бути в їх:
1) перерізі; 2) об’єднанні?
1.1.12*. Нехай A, B, C — деякі множини. Доведіть указані рівності та
проілюструйте їх за допомогою кругів Ейлера — Венна:
1) ( A ∪ B) ∪ C = A ∪ ( B ∪ C )  — сполучний закон для об’єднання,
2) ( A ∩ B) ∩ C = A ∩ ( B ∩ C )  — сполучний закон для перерізу;
3) A ∩ ( B ∪ C ) = ( A ∩ B) ∪ ( A ∩ C ) ;
— розподільні закони;
4) A ∪ ( B ∩ C ) = ( A ∪ B) ∩ ( A ∪ C ) ;
5) A ∪ B = A ∩ B
— закони де Моргана.
6) A ∩ B = A ∪ B
1.1.13*. Доведіть рівності та проілюструйте їх за допомогою кругів
Ейлера — Венна:
1) A \ B = A \ ( A ∩ B) ; 2) A ∩ ( B \ C ) = ( A ∩ B) \ ( A ∩ C ) .
a
1.1.14*. Запишіть множину всіх правильних дробів , де a ∈ A , b ∈ B
b
і A = {2; 3; 4; 6} , B = {1; 3; 4; 5; 6} .
1.1.15*. Які трицифрові числа можна записати, якщо: A = {3; 1; 2}  — мно-
жина цифр для позначення їхніх сотень; B = {2; 8}  — множина
цифр для позначення їхніх десятків; C = {5; 7}  — множина цифр
для позначення їхніх одиниць? Скільки таких чисел одержимо?
Спробуйте сформулювати загальне правило підрахунку кількості
таких чисел, якщо множина  A містить m елементів (0 ∉ A ) , мно-
жина B — n елементів, множина C — k елементів.
Виявіть свою компетентність

1.1.16. Кожний учень у класі вивчає англійську або французьку мову.
Англійську мову вивчають 25 осіб, французьку — 27, а обидві
мови — 18. Скільки учнів у класі?

1.2. Числові множини. Множина дійсних чисел
Таблиця 2
1. Числові множини
Дійсні числа  R
Числа, які можна подати у  вигляді нескінченного десяткового дробу
Раціональні числа  Q Ірраціональні числа

Можна подати у  вигляді нескоротного Не можна подати у  вигляді нескоротного
m m
дробу , де m — ціле,  n — натуральне дробу , де  m — ціле,  n — натуральне
n
число. n число.
Записують у  вигляді нескінченного періо- Записують у  вигляді нескінченного неперіо
дичного десяткового дробу дичного десяткового дробу
1 
 = 0,333… = 0, (3)
( 2 = 1, 4142135…)
3
Цілі числа  Z Дробові числа

Включають натуральні числа, Числа, складені з цілого числа часток
числа, їм протилежні, 2
одиниці (   — звичайний дріб;
та число 0 5 123
1,23 — десятковий дріб: 1, 23 = )
100
Натуральні числа  N Число 0 Цілі від’ємні числа

(цілі додатні) Таке число, що будь-яке Числа, протилежні нату-
У шкільному курсі математи- число при додаванні до ральним
ки натуральне число — основ нього не змінюється
не неозначуване поняття (a + 0 = 0 + a = a )
2. Модуль дійсного числа та його властивості
Означення Геометричний зміст модуля
Модулем додатного числа називається b 0 a

саме це число; модулем від’ємного чис-
ла називається число, йому протилеж- B O A x
не; модуль нуля дорівнює нулю. a = OA , b = OB , a − b = AB .
a при a > 0, На координатній прямій модуль — це відстань
 від початку координат до точки, що зображує
a = 0 при a = 0,
 −a при a < 0 дане число.
Модуль різниці двох чисел  a і  b — це відстань
між точками  a і  b на координатній прямій

Властивості модуля
1. a 0 Модуль будь-якого числа — невід’ємне число
2. − a = a Модулі протилежних чисел рівні

Величина числа не перевищує величини його
3. a a , тобто − a a a модуля
| a | = b | a | = b
| a | > b | a | < b | a | > b
4. При b > 0 a b ⇔ −b a b
5. При b > 0 a b ⇔ a − b або a b
-b 0 b a
Модуль добутку дорівнює добутку модулів множ-
6. a ⋅ b = a ⋅ b
ників
a a Модуль дробу дорівнює модулю чисельника, поді-
7. = (b ≠ 0) леному на модуль знаменника (якщо знаменник
b b
не дорівнює нулю)
n 2 2k
8. a n = a , a = a2 , a = a 2k
9. a + b a + b ,
Модуль суми не перевищує суми модулів доданків
a1 + a2 + … + an a1 + a2 + … + an
10. a − b a±b a + b
1 Числові множини
В табл. 2 розглянуто числові множини, ві-
домі з курсу математики 5–9 класів. Більш
або a = { a при a > 0,
−a при a 0,
детальну характеристику цих множин наве-

дено в інтернет-підтримці підручника.
або a = { a при a 0,
−a при a 0.
За потреби ми будемо користуватися
2 Модуль дійсного числа та його
будь-яким із цих записів означення моду-
властивості
ля. Для того щоб знайти a , за означен-
Нагадаємо означення модуля.
ням необхідно знати знак числа  a і вико-
Означення. Модулем додатного числа ристати відповідну формулу. Наприклад,
називається саме це число, модулем
5 = 5 , − 3 = − ( −3) = 3 ,
від’ємного числа — число, йому проти-
лежне; модуль нуля дорівнює нулю. 3 − 2 = − ( 3 − 2) = 2 − 3 .
Це означення можна коротко записати
декількома способами: Геометричний зміст модуля
{
a при a > 0, На координатній прямій модуль чис-
 a при a 0, ла — це відстань від початку коорди-
a = 0 при a = 0, або a =
 −a при a < 0, −a при a < 0, нат до точки, що зображує це число.

Дійсно, якщо a > 0 (рис. 1.2.1), то від- Використовуючи означення модуля та

стань OA = a = a . Якщо b < 0 , то відстань його геометричний зміст, можна обґрунту-
OB = −b = b . вати властивості модуля, наведені в табл. 2.
Наприклад, ураховуючи, що a — це
відстань від точки a до точки O (рис. 1.2.2),
b 0 a а відстань може виражатися тільки
x невід’ємним числом, одержуємо:
B O A
a 0 ,
¡
Рис. 1.2.1 тобто модуль будь-якого числа є невід’єм-
ним числом.
Із геометричного змісту модуля випли- Ураховуючи, що точки a і – a розташо-
ває така властивість. вані на однаковій відстані від точки O,
Модуль різниці двох чисел a і b — це одержуємо: − a = a , це означає, що мо-
відстань між точками a і b на коорди- дулі протилежних чисел рівні.
натній прямій.
Інші властивості модуля, зазначені в табл. 2,
З її доведенням можна ознайомитися, обґрунтовуються аналогічно. Обґрунтуйте їх
звернувшись до інтернет-підтримки під- самостійно, використовуючи інтернет-під-
ручника. тримку підручника.
ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАВДАНЬ

Доведіть, що сума, різниця, добуток, натуральний степінь і част-
Приклад 1 ка (якщо дільник не дорівнює нулю) двох раціональних чисел
завжди є раціональним числом.
Приклад 2 Доведіть, що для будь-якого натурального числа n число n або

натуральне, або ірраціональне.
Наприклад, оскільки числа 3 і 10 не є натуральними числами
( 1 < 3 < 2 , 3 < 10 < 4 ), то 3 і 10 — ірраціональні числа.
Із розв’язаннями прикладів 1, 2 можна ознайомитися, звернувшись до ін-
тернет-підтримки підручника. Спробуйте розв’язати їх самостійно.
Приклад 3* Доведіть, що сума 3 + 5 — число ірраціональне.
 Припустимо, що число 3 + 5 = r — раціо- Для доведення твердження задачі можна
нальне. Тоді 5 = r − 3 . Піднісши обидві час- використати метод від супротивного —
тини останньої рівності до квадрата, маємо: припустити, що задане число є раціональ-
ним, і отримати суперечність із якимось
5 = r 2 − 2r 3 + 3 . Звідси 2r 3 = r 2 − 2 . Отже,
відомим фактом, наприклад із тим, що
r2 − 2
3= . Але права частина цієї рівності — 3 — ірраціональне число. Аналізуючи
2r одержані вирази, використаємо результат
раціональне число (оскільки за припущен- прикладу 1: якщо число r раціональне, то
ням r — раціональне число), а ліва — ірраціо-
числа r 2 − 2 і 2r та їх частка теж будуть
нальне. Одержана суперечність означає, що на-
раціональними.
ше припущення неправильне і число 3 + 5 Зазначимо, що знаменник отриманого
ірраціональне. 
дробу 2r = 2 ( 3 + 5)≠0 .

Приклад 4 Розв’яжіть рівняння* 2x + 5 = 7 .
І спосіб
XX2x + 5 = 7 або 2x + 5 = −7 ; Задане рівняння має вигляд t = 7 (у даному випадку
t = 2x + 5 ). Його зручно розв’язувати, використовуючи гео
2x = 2 або 2x = −12 ;
метричний зміст модуля: 2x + 5   — це відстань від точки
x = 1 або x = −6 . 0  до точки 2x + 5 . Але відстань 7  може бути відкладена від
0  як праворуч (одержуємо число 7), так і  ліворуч (одержу
Відповідь: 1; –6.   v ємо число –7). Отже, рівність 2x + 5 = 7 можлива тоді
і  тільки тоді, коли 2x + 5 = 7 або 2x + 5 = −7 .
ІІ спосіб
XX2x − ( −5) = 7 ; Виходячи з  геометричного змісту модуля, a − b   — від
стань між точками  a і  b на координатній прямій. Запише
-7 +7
мо задане рівняння у  вигляді 2x − ( −5) = 7. Ця рівність
означає, що відстань від точки 2x до точки –5 дорівнює 7.
-12 -5 2 x На відстані 7  від точки –5 розташовані точки 2  і –12
(рис.  1.2.3). Отже, задана рівність виконується тоді і  тіль
¡¡
Рис. 1.2.3
ки тоді, коли 2x = 2 або 2x = −12, тобто задане рівняння
2x = 2 або 2x = −12 ; рівносильне сукупності цих рівнянь.
x = 1 або x = −6 .
Відповідь: 1; –6. 
Приклад 5 Розв’яжіть нерівність x 2 − 5x 6 .
x − 5x 6,
2
XX−6 x 2 − 5x 6 ,  2
Задана нерівність має вигляд t 6
x − 5x − 6; (у даному випадку t = x 2 − 5x ), і  її можна
x 2 − 5x − 6 0, (x + 1) (x − 6) 0, розв’язувати, використовуючи геоме
 2 
x − 5x + 6 0; (x − 2) (x − 3) 0. тричний зміст модуля. Виходячи з  гео
Розв’язуючи ці нерівності (рис.  1.2.4), отримуємо: метричного змісту модуля, t   — це від
{
−1 x 6,
x 2 або x 3.
стань від точки 0  до точки  t. На відстані
6  від 0  розташовані числа 6  і –6.
Тоді нерівність t 6 задовольняють усі
-1 – 6 x ті й тільки ті точки, які містяться у  про
+ + міжку [ −6; 6] , тобто −6 t 6 . Для
2 3 x розв’язування одержаної подвійної нерів
ності її зручно замінити відповідною сис
¡¡
Рис. 1.2.4
темою нерівностей.
Отже, −1 x 2 або 3 x 6 .
Відповідь: [ −1; 2] ∪ [3; 6] . 
* Розв’язування рівнянь і нерівностей, що містять знак модуля, розглянуто також в § 8.

1. Поясніть, які числа входять до множин цілих, раціональних

Запитання і дійсних чисел. Наведіть приклади. Зобразіть відповідні точки
на координатній прямій.
2. Поясніть, чим відрізняються записи раціонального та ірраціо-

нального чисел у вигляді нескінченного десяткового дробу.
3. Поясніть, як порівнюють дійсні числа.

4. Дайте означення модуля дійсного числа.
1) Сформулюйте властивості модуля.
2*) Обґрунтуйте властивості модуля дійсного числа. Викорис-
тайте відповідний матеріал, наведений в інтернет-підтримці
підручника.
1.2.1. Поясніть, чому задане дійсне число не може бути раціональним:

Вправи 1) 1 + 2 ; 3) 10 ; 5) 2 − 5 .
2) 3 − 5 ; 4) 7 +3;
1.2.2*. Доведіть, що сума, різниця, добуток і частка раціонального та
ірраціонального чисел завжди є числом ірраціональним (добуток
і частка тільки у випадку, коли задане раціональне число не до-
рівнює нулю).
1.2.3*. Доведіть, що задане дійсне число є ірраціональним:
1) 2 + 3 ; 2) 5 + 2 ; 3) 7 − 3 ; 4) 7− 2.
1.2.4. Користуючись геометричним змістом модуля, зобразіть на коор-
динатній прямій множину чисел, які задовольняють нерівність:
1°) x 2 ; 3) x − 3 0,5 ;
2°) x > 5 ; 4) x + 1 < 0,3 .
1.2.5. Розв’яжіть рівняння:
1) 3x + 1 = 4 ; 3*) x − 1 − 2 = 1;
2) 4x − 2 = 6 ; 4*) 2x + 3 − 5 = 3 .
1.2.6. Розв’яжіть нерівність:
1) 2x − 7 1 ; 3*) 2x − 1 + 3 5 ;
2) 3x + 5 > 7 ; 4*) 4x + 7 − 11 < 4 .
1.2.7. Які значення слова «модуль» вам відомі? Як, на вашу думку,
вони пов’язані з математичним поняттям «модуль»? Знайдіть
у мережі Інтернет інформацію з цієї теми, обговоріть її з друзя-
ми й подругами.

16
§ 2 ФУНКЦІЇ
2.1. П
оняття числової функції. Найпростіші властивості
числових функцій
Таблиця 3
1. Поняття числової функції
Числовою функцією з  областю визначення  D назива-
ється залежність, при якій кожному числу  x із мно-
жини  D (області визначення) ставиться у  відповідність
f
єдине число y.
Записують цю відповідність так: y = f (x ) .
Позначення і  терміни:
x y D ( f )   — область визначення;
E ( f )   — область значень;
x  — аргумент (незалежна змінна);
D E
y — функція (залежна змінна);
f — функція;
f ( x0 )   — значення функції  f у точці x0
2. Графік функції
y Графіком функції  f називається множина всіх точок

M
f (x) координатної площини з  координатами ( x; f ( x )) , де
перша координата  x «пробігає» всю область визначення
функції, а  друга координата — це відповідне значення
0 x x функції  f у точці  x
3. Зростаючі й  спадні функції

y
x
2
Функція f (x ) зростаюча на множині  P:

y =
f (x2) якщо x2 > x1 , то f ( x2 ) > f ( x1 ) для всіх x ∈P ,

тобто більшому значенню аргумента відповідає більше
f (x1) значення функції
(при збільшенні аргумента відповідні точки графіка
«піднімаються»)
0 x1 x2 x
y
y =
Функція f (x ) спадна на множині  P:

-2
якщо x2 > x1 , то f ( x2 ) < f ( x1 ) для всіх x ∈P ,

x
f (x1)
тобто більшому значенню аргумента відповідає менше
f (x2) значення функції
(при збільшенні аргумента відповідні точки графіка
«опускаються»)
x1 x2 0 x

§ 2. Функції 17
4. Парні й  непарні функції

y
y = x2
f (x)
M1 M Функція f (x ) парна: f ( − x ) = f (x ) для всіх  x з області
визначення.
Графік парної функції симетричний відносно осі  Oy
-x 0 x x
y 1
y=
x
f (x)
M Функція f (x ) непарна: f ( − x ) = −f (x ) для всіх  x з обла
-x сті визначення.
0 x x Графік непарної функції симетричний відносно почат-
M1 -f (x) ку координат — точки  O
ПОЯСНЕННЯ Й  ОБҐРУНТУВАННЯ
1 Поняття функції Область визначення функції  f — це
Із поняттям функції ви ознайомилися множина всіх тих значень, яких може на
в  курсі алгебри. Нагадаємо, що залеж- бувати аргумент  x. Її позначають D ( f ) .
ність змінної  y від змінної  x називається Область значень функції  f — це мно
функцією, якщо кожному значенню  x від- жина, яка складається з  усіх чисел f (x ) ,
повідає єдине значення  y. де  x належить області визначення. Її по
значають E ( f ) .
Найчастіше функцію задають за допо-
Функція— від латин. могою формули. Якщо немає додаткових
function — виконання, здійснення. обмежень, то областю визначення функ-
ції, заданої формулою, вважають множину
всіх значень змінної, при яких ця формула
У курсі алгебри і  початків аналізу ми
має зміст.
будемо користуватися таким означенням
Наприклад, якщо функція задана фор
числової функції.
мулою y = x + 1 , то її область визначення
Означення. Числовою функцією з  об
ластю визначення  D називається за- x 0 , тобто D ( y ) = [0; + ∞ ) , а  область зна
лежність, при якій кожному числу  x із чень y 1 , тобто E (y ) = [1; + ∞ ) .
множини  D ставиться у  відповідність Іноді функція може задаватися різни
єдине число  y. ми формулами на різних множинах зна
Функції позначають латинськими (іно чень аргумента. Наприклад,
ді грецькими) буквами. Розглянемо до
вільну функцію  f. Число  y, яке відповідає
числу  x (на рисунку до п. 1  табл. 3  це по
y= x = {
x при x 0,
−x при x < 0.
Функцію можна задати не тільки за
казано стрілкою), називають значенням допомогою формули, а  й за допомогою та-
функції  f у точці  x і позначають f (x ) . блиці, графіка чи словесного опису.

y y
4
y = f (x)
3 y = |x|
1
0 x
-1 0 1 2 3 x
¡¡
Рис. 2.1.1 ¡¡
Рис. 2.1.2
Наприклад, на рис. 2.1.1 графічно за- 2 Графік функції

дано функцію y = f (x ) з областю визначен- Нагадаємо означення графіка функції.
ня D ( f ) = [ −1; 3] і множиною значень
Означення. Графіком функції y = f ( x )
E ( f ) = [1; 4] . називається множина всіх точок коор-
Означення. Найбільшим (найменшим) динатної площини з координатами
значенням функції f ( x) на множині M, (x; f (x)) , де перша координата x «пробі-
на якій ця функція задана, називається гає» всю область визначення функції,
значення функції f (x) у деякій точці x0 а друга координата — це відповідне
множини M, якщо ні в якій іншій точці значення функції f у точці x.
множини функція не має більшого (мен- На рисунках до п. 4 табл. 3 наведено
шого) значення. 1
графіки функцій y = x 2 та y = , а на
x
Тобто для всіх x ∈ M виконується не- рис. 2.1.2 — графік функції y= x .
рівність f (x ) f ( x0 ) (відповідно f (x ) f ( x0 ) Наведемо також графік функції y = [x ],
для найменшого значення).
де [ x ] — позначення цілої частини чис-
Іноді це записують так: max f (x ) = f ( x0 ) ла x, тобто найбільшого цілого числа, яке
M
(відповідно min f (x ) = f ( x0 )). не перевищує x (рис. 2.1.3). Область ви-
значення цієї функції D (y ) = R — множи-
M
Наприклад, для функції y = f (x ) , гра-
фічно заданої на проміжку [ −1; 3] на на всіх дійсних чисел, а область значень
рис. 2.1.1, найменше значення дорівнює 1, E (y ) = Z — множина всіх цілих чисел.
а найбільше — 4. На рис. 2.1.4 наведено графік функції
Тобто max f (x ) = 4 ; min f (x ) = 1 . y = x} , де {x} — позначення дробової ча-
{
[ −1; 3] [ −1; 3] стини числа x (за означенням {x} = x − [ x ] ).
y
y = [x]
2 y
1
-2 -1
1 y = {x}
0 1 2 3 x
-1
-2 -2 -1 0 1 2 3 x
¡¡
Рис. 2.1.3 ¡¡
Рис. 2.1.4

R U U
t
t
А Б В
Звертаючись до фізики, хімії, економіки, ме- 80
Розчинність у г на 100 г розчинника (Н2О)

gSO
4
дицини, можемо знайти зразки графіків функ-
70 тM
цій. Наприклад: фа
ь
ул
 графік А, що відображує динаміку курсу до- і йс рид BaCl 2
60 г н Барій хло
лара — залежність вартості R долара у гривнях від Ма C l
рид K
50 й хло Натрій хлорид NaCl
часу t; Калі
 фрагмент кардіограми Б — залежність різ- 40 )2
O3
ниці потенціалів U на поверхні шкіри пацієнта від a(N
30 тB
часу t; ра
ніт
 вольт-амперна характеристика В діода — 20 рій SO 4
Ба фат K 2
уль
залежність напруги від сили струму;
10 Ка лій с
 залежність Г розчинності твердих речовин
від температури.
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100
Сьогодні для побудови графіків усе частіше Температура, С°
використовують спеціальне програмне за-
Г
безпечення. Графіки можна будувати за до-
помогою програм GeoGebra, Graph, Advanced
Grapher, Gran тощо.
Чи не найпростішим для користувачів є сер-
віс Google. За його допомогою можна, зокрема,
будувати графіки функцій, заданих аналітично.
Для цього в рядок пошуку треба ввести формулу,
якою задано функцію, наприклад 1+sqr ( x ) / 2 ,
і натиснути клавішу «Enter». (Нагадаємо, що запис
формул відбувається певним чином, про це вам
відомо з уроків інформатики.) У результаті отри-
x
маємо графік функції y = 1+ (див. рисунок).
2
3 Зростаючі та спадні функції

Тобто для будь-яких двох значень x1
Важливими характеристиками функ і x2 із множини P: якщо x2 > x1 , то
цій є їх зростання та спадання. f ( x2 ) > f (x1 ) .
Означення. Функція f ( x ) називається Наприклад, функція f (x ) = 2x зростаю
зростаючою на множині P, якщо біль- ча (на всій області визначення, тобто на
шому значенню аргумента із цієї множи- множині R), оскільки якщо x2 > x1 , то
ни відповідає більше значення функції. 2x2 > 2x1 , тобто f (x2 ) > f (x1 ) .

Відповідні точки графіка зростаючої функції при збіль y
2x
шенні аргумента «піднімаються» (рис. 2.1.5).
y =
На рис. 2.1.6 наведено графік зростаючої функції y = x 3 .
f (x2)
Дійсно, при x2 > x1 маємо x23 > x13 , тобто f (x2 ) > f (x1 ) .
Означення. Функція f ( x) називається спадною на f (x1)

множині P, якщо більшому значенню аргумента з цієї
множини відповідає менше значення функції.
0 x1 x2 x
Тобто для будь-яких двох значень x1 і x2 із множи
ни P: якщо x2 > x1 , то f ( x2 ) < f (x1 ) . ¡¡
Рис. 2.1.5
Наприклад, функція f (x ) = −2x спадна (на всій області
визначення, тобто на множині R), оскільки якщо x2 > x1 , то
−2x2 < −2x1 , тобто f (x2 ) < f (x1 ) . Відповідні точки графіка y
y = x3
спадної функції при збільшенні аргумента «опускаються» f (x2)
(рис. 2.1.7).
Розглядаючи графік функції y = x 2 (рис. 2.1.8), бачимо, f (x1)
що на всій області визначення ця функція не є ні зростаю 0 x1 x2 x
чою, ні спадною. Але можна виділити проміжки області ви
значення, де ця функція зростає і де спадає. Так, на про
міжку [0; + ∞ ) функція y = x 2 зростає, а на проміжку ( −∞; 0]
спадає.
Зазначимо, що для зростаючих і спадних функцій вико ¡¡
Рис. 2.1.6
нуються властивості, обернені до тверджень, що містяться
в означеннях.
y
y =
Якщо функція зростає, то більшому значенню функції
-2
відповідає більше значення аргумента.
x
Якщо функція спадає, то більшому значенню функції f (x1)
відповідає менше значення аргумента.
 Обґрунтуємо першу із цих властивостей методом від f (x2)
супротивного. Нехай функція f (x ) зростає і f (x2 ) > f (x1 ) .
Припустимо, що аргумент x2 не більший за аргумент x1 ,
тобто x2 x1 . Із цього припущення одержуємо: якщо x2 x1 x1 x2 0 x
і f (x ) зростає, то f (x2 ) f (x1 ) , що суперечить умові
f (x2 ) > f (x1 ) . Отже, наше припущення неправильне і, якщо ¡¡
Рис. 2.1.7
f (x2 ) > f (x1 ) , то x2 > x1 , що і потрібно було довести.
Аналогічно можна обґрунтувати і другу властивість. 
Наприклад, якщо x 3 > 8 , тобто x 3 > 23 , то, ураховуючи y
y = x 2
зростання функції f (x ) = x 3 , одержуємо x > 2 .

f (x)
4 Парні й непарні функції M1 M
Розглянемо функції, області визначення яких симетрич
ні відносно початку координат, тобто разом із кожним чис
лом x містять і число – x. Для таких функцій визначено по
няття парності й непарності. -x 0 x x
Означення. Функція f називається парною, якщо для будь-
якого x з її області визначення f ( − x ) = f ( x ) . ¡¡
Рис. 2.1.8

y Наприклад, функція y = x 2 (тобто функ ція f (x ) = x 2 ) пар

на, оскільки f ( − x ) = ( − x ) = x2 = f ( x ) .
2
f (x) Якщо функція f (x ) парна, то до її графіка разом із кож

M1 M
ною точкою M із координатами (x; y ) = (x; f (x )) входить також
і точка M1 із координатами (- x; y) = (- x; f (- x)) = (- x; f (x)).
Точки M і M 1 розміщені симетрично відносно осі Oy
(рис. 2.1.9), тому й графік парної функції розміщений симе-
-x 0 x x трично відносно осі Oy.
Наприклад, графік парної функції y = x 2 (див. рис. 2.1.8)
¡¡
Рис. 2.1.9
симетричний відносно осі Oy.
Означення. Функція f називається непарною, якщо для будь-
y
якого x з її області визначення f ( − x ) = − f ( x ).
f (x) M
1 1
Наприклад, функція y = (тобто функція f (x ) = ) непар
x x
1 1
-x на, оскільки f ( − x ) = =− = − f ( x ) .
−x x
0 x x
Якщо функція f (x ) непарна, то до її графіка разом із кож
ною точкою M із координатами (x; y ) = (x; f (x )) входить також
M1 -f (x) і точка M1 із координатами (- x; y) = (- x; - f ( x)). Точки M і M1
розміщені симетрично відносно початку координат (рис. 2.1.10),
тому й графік непарної функції розміщений симетрично від-
¡¡
Рис. 2.1.10
носно початку координат.
1
Наприклад, графік непарної функції y = (див. п. 4 табл. 3) симетричний відносно по
x
чатку координат, тобто відносно точки O.
Знайдіть область визначення функції:

Приклад 1 x
1) y = x 2 + x ; 2) y = 2
; 3) y = x + 5 .
x +x
1)  Обмежень для знаходження значень Оскільки всі функції задано формулами, то
виразу x 2 + x немає, отже, D ( y ) = R .  їхні області визначення — це множини всіх
значень змінної x, при яких має зміст відпо
x
2)  Область визначення функції y = 2 відна формула, тобто вираз, який стоїть
x +x у правій частині формули y = f (x ) .
задана обмеженням x 2 + x ≠ 0 , оскільки
знаменник дробу не може дорівнювати У курсі алгебри зустрічалися тільки два об-
меження, які необхідно враховувати під час
нулю. З’ясуємо, коли x 2 + x = 0 . Маємо: знаходження області визначення:
x (x + 1) = 0 , якщо x = 0 або x = −1 . Тоді 1) якщо вираз записано у вигляді дробу A ,
область визначення можна задати обме то знаменник B ≠ 0 ; B
женнями x ≠ 0 , x ≠ −1 або записати так:
D ( y ) = ( − ∞; − 1) ∪ ( −1; 0) ∪ (0; + ∞ ) .  2) я
кщо запис виразу містить квадратний
корінь A , то підкореневий вираз A 0 .

3)  Область визначення функції y = x + 5 У всіх інших випадках, які вам доводилося
задана обмеженням x + 5 0 , тобто x − 5, розглядати, областю визначення виразу були
оскільки під знаком квадратного кореня всі дійсні числа*.
повинен стояти невід’ємний вираз. Отже,
D ( y ) = [ −5; + ∞ ). 
Приклад 2* Знайдіть область значень функції y = x 2 − 3 .
XX Складаємо рівняння x2 − 3 = a . Позначимо значення заданої функції f (x ) (тобто
Воно рівносильне рівнянню x 2 = a + 3 , x 2 − 3 ) через  a і з’ясуємо, для яких  a можна знайти
яке має розв’язки, якщо a + 3 0 , тоб- відповідне значення  x (тобто таке значення  x, при
то при a − 3 . Усі ці числа і  складуть якому значення f (x ) = a ).
область значень функції. Тоді всі числа  a, для яких існує хоча б  один корінь
Отже, область значень заданої функ- рівняння f (x ) = a , увійдуть до області значень
ції E ( f ) = [ −3; + ∞ ) (тобто y − 3 ).  функції f (x ) . Множина всіх таких  a і складе об-
ласть значень функції f (x ) .
Корисно пам’ятати, що область значень функції y = f ( x) збігається

з  множиною тих значень  a, при яких рівняння f ( x) = a має розв’язки.
Доведіть, що при k ≠ 0 областю значень лінійної функції

Приклад 3* y = kx + b є множина всіх дійсних чисел.
XXЯкщо kx + b = a (де k ≠ 0 ), то розв’язок Позначимо значення заданої функції f (x )
a−b (тобто kx + b ) через  a і з’ясуємо, для яких  a
цього рівняння x = існує для будь-
k можна знайти відповідне значення  x таке, що
якого a ∈R ( k ≠ 0 за умовою). f (x ) = a .
Таким чином, значенням заданої функції Множина всіх таких значень  a і буде склада-
може бути будь-яке дійсне число, отже, її ти область значень функції f (x ) .
область значень E ( f ) = R . 
Приклад 4*
Доведіть, що лінійна функція y = kx + b при k > 0 є зростаючою,
а при k < 0  — спадною.
Коментар
Задана функція f (x ) = kx + b буде зростаю- останньої нерівності достатньо знайти знак
чою, якщо з  нерівності x2 > x1 випливатиме різниці f ( x2 ) − f ( x1 ). Аналогічно обґрунтову-
нерівність f (x2 ) > f (x1 ) , а  для доведення ють і  спадання функції.
* Надалі в  курсі алгебри і  початків аналізу 10 класу ми розглядатимемо нові вирази з  об-
меженнями: tg a , ctg a , arcsin a , arccos a , n
a , a α (де α   — неціле число).

Розв’язання
XXНехай  x2 >  x1, тоді  x2 -  x1> 0. Розглянемо різницю f ( x2 ) − f ( x1 ) = kx2 + b − ( kx1 + b ) = k ( x2 − x1 ).
− (kx1 + b ) = k ( x2 − x1 ). Оскільки x2 − x1 > 0 , то при k > 0 маємо f (x2 ) − f (x1 ) > 0 , отже, f (x2 ) > f (x1 )   —
функція зростає. При k < 0 маємо f (x2 ) − f (x1 ) < 0 , отже, f (x2 ) < f (x1 )   — функція спадає.  v
Обґрунтовуючи зростання або спадання функції, корисно пам’ятати, що

для доведення нерівності f (x2 ) > f (x1 ) чи f (x2 ) < f (x1 ) достатньо знайти
знак різниці f (x2 ) − f (x1 ) .
Приклад 5*
Доведіть, що:
1) сума двох зростаючих на множині P функцій завжди є зро-
стаючою функцією на цій множині;
2) сума двох спадних на множині P функцій завжди є спадною
функцією на цій множині.
1)  Нехай функції f (x ) і  g (x ) є  зростаючими на Для доведення зростання суми
одній і  тій самій множині  P. Якщо x2 > x1 , то двох зростаючих функцій f (x )
f (x2 ) > f (x1 ) і  g (x2 ) > g (x1 ) . Додаючи почленно і  g (x ) достатньо довести, що на
останні нерівності, одержуємо множині  P з нерівності x2 > x1
f (x2 ) + g (x2 ) > f (x1 ) + g (x1 ) . випливає нерівність
f (x2 ) + g (x2 ) > f (x1 ) + g (x1 ) .
Це й  означає, що сума функцій f (x ) і  g (x ) є  зро-
стаючою функцією на множині  P.  v
2)  Нехай функції f (x ) і  g (x ) є  спадними на Аналогічно для доведення того, що
множині  P. Тоді з  нерівності x2 > x1 маємо: сума двох спадних функцій є  спад-
f (x2 ) < f (x1 ) і g ( x2 ) < g ( x1 ) . Після почленного до- ною функцією, достатньо довести:
давання останніх нерівностей одержуємо: якщо x2 > x1 , то
f (x2 ) + g (x2 ) < f (x1 ) + g (x1 ) , а  це й  означає, що f (x2 ) + g (x2 ) < f (x1 ) + g (x1 ) .
сума функцій f (x ) і  g (x ) є  спадною функцією на
множині  P.  v
Приклад 6
Доведіть, що зростаюча або спадна функція набуває кожного
свого значення тільки в одній точці її області визначення.
Коментар
Доведемо це твердження методом від супро- чення принаймні у  двох точках), і  одержати
тивного. Для цього достатньо припустити, що суперечність. Це означатиме, що наше при-
виконується протилежне твердження (функ- пущення неправильне, а  правильним є  зада-
ція може набувати одного й  того самого зна- не твердження.
 Нехай функція f (x ) є  зростаючою і Припустимо, що x1 ≠ x2 .
f (x1 ) = f (x2 ) . (1) Якщо x1 ≠ x2 , то або x1 > x2 , або x1 < x2 .

Ураховуючи зростання функції f ( x ) , у  ви f (x1 ) = f (x2 ) можлива тільки при x1 = x2 .

падку x1 > x2 маємо f ( x1 ) > f ( x2 ) , що супе Тобто зростаюча функція набуває кожного
речить рівності (1). свого значення тільки в  одній точці її обла
У  випадку x1 < x2 маємо f ( x1 ) < f ( x2 ) , що сті визначення.
також суперечить рівності (1). Отже, Аналогічно доводиться твердження і  для спад
наше припущення неправильне і рівність ної функції. 
Приклад 7
Дослідіть, чи є задана функція парною, непарною або ні парною,
ні непарною:
1
1) y = ; 2) y = x 4 ; 3) y = x 3 + x .
x +1
1
1)  Область визначення функції y = : x ≠ −1, тобто вона не Для дослідження функції
x +1
y = f (x ) на парність чи
симетрична відносно точки  O (точка x = 1 входить до області
непарність достатньо, по-
визначення, а  x = -1 не входить — див. рис.  2.1.11).
перше, упевнитися, що
область визначення цієї
-1 O 1 x функції симетрична від
¡¡
Рис. 2.1.11 носно точки  O (разом із
Отже, задана функція не може бути ні парною, ні непарною.  кожною точкою  x мі
2)  Область визначення функції y = x 4 : D ( y ) = R, тобто вона стить і  точку – x), і, по-
симетрична відносно точки  O. друге, порівняти значен
ня f ( − x ) і  f (x ) .
f ( −x ) = ( −x ) = f (x ) , отже, функція парна. 
4
3)  Область визначення функції y = x 3 + x : D ( y ) = R , отже,

вона симетрична відносно точки  O.
f ( −x ) = ( −x ) + ( −x ) = −x 3 − x = − ( x 3 + x ) = −f (x ) , отже, функ
3
ція непарна. 
1. Сформулюйте означення числової функції. Наведіть приклади

Запитання таких функцій.
2. На прикладах поясніть, що таке область визначення функції, об
ласть значень функції, найбільше і найменше значення функції
на множині M. Які обмеження необхідно врахувати, щоб знайти
x
область визначення функції y = ? Знайдіть її область визна
x
чення.
3. Що називається графіком функції y = f (x ) ? Наведіть приклади.
4. Яка функція називається зростаючою? Наведіть приклади.
5. Яка функція називається спадною? Наведіть приклади.
6. Яка функція називається парною? Наведіть приклади. Як розмі
щено графік парної функції на координатній площині? Наведіть
приклади.
7. Яка функція називається непарною? Наведіть приклади. Як роз
міщено графік непарної функції на координатній площині? На
ведіть приклади.

Вправи 2.1.1°. Знайдіть значення функції в указаних точках:

1
1) f (x ) = x + у точках 2; –1; 3; a ( a ≠ 0) ;
x
2) g (x ) = x 2 − 3 у точках 0; 1; –2; b;
3) ϕ (x ) = x + 1 у точках 0; 3; –1; m (m > 0) .
2.1.2. Знайдіть область визначення функції, заданої формулою:

x2 − 9
1°) y = 2x + 3 ; 5) y = x 2 − 1 ; 9*) y = ;
x −3
x2 − x
2°) y = x + 3 ; 6) y = x 2 + 1 ; 10*) y = ;
x +1
1 x
3°) y = ; 7) y = x − 1 + 5 − x ; 11*) y = ;
x +1 x −2
x x+3
4) y = 2
; 8) y = ; 12*) y = x 2 + x + 1 .
x +1 x
2.1.3°. Для функцій, які задано графіками (рис. 2.1.12), укажіть об-
ласть визначення, область значень, найбільше і найменше зна-
чення на всій області визначення, проміжки зростання і спадан-
ня та значення кожної функції при x = 1 .
y y
4 4
3
2 2
1 0 4 -3 1
-3 -1 2 3 5 6 x -1 0 2 4 5 6 x
-2 -2
-3 -3
а в
y y
4 4
3 3
2
1 1
-3 -2 -1 0 1 2 3 4 5 6 x -4 -3-2 -1 0 1 2 3 4 5 x
-2 -2
-3 -3
б г
¡¡
Рис. 2.1.12

2.1.4. Знайдіть область значень функції, заданої формулою:

1) f ( x ) = 5 ; 3) f ( x ) = x 2 ; 5*) y = −3x + 1 ;
2) f ( x ) = x ; 4) f ( x ) = x ; 6*) y = x 2 − 5 ;
2.1.5. Обґрунтуйте, що задана функція є зростаючою (на її області ви
значення):
1) y = 3x ; 2) y = x + 5 ; 3*) y = x 3 ; 4*) y = x5 .
2.1.6*. Доведіть, що на заданому проміжку функція зростає:
2 1
1) y = − , де x > 0 ; 2) y = − , де x < 0 .
x x
2.1.7. Обґрунтуйте, що задана функція є спадною (на її області визна
чення):
1) y = −3x ; 2) y = −x −1 ; 3*) y = −x 3 ; 4*) y = −x5 .
2.1.8*. Доведіть, що на заданому проміжку функція спадає:

3 5
1) y = , де x < 0 ; 2) y = , де x > 0 .
x x
2.1.9*. Доведіть, що функція y = x 2 на проміжку [0; + ∞ ) зростає, а на
проміжку ( −∞; 0] спадає.
2.1.10*. Користуючись твердженнями, доведеними у прикладі 5 до п. 2.1,
визначте, чи є задана функція зростаючою або спадною.
1) y = x 3 + x ; 2) y = −x − x5 ; 3) y = x + x ; 4) y = −x 3 − x5 .
2.1.11*. Користуючись твердженнями, доведеними у прикладі 6 до п. 2.1:

1) обґрунтуйте, що рівняння x 3 + x = 10 має єдиний корінь x = 2;
2) підберіть корінь рівняння x + x = 6 і доведіть, що інших ко

ренів це рівняння не має.
2.1.12. Обґрунтуйте, що задана функція є парною:
1) y = x 6 ; 3) y = x 2 + 1 ;
1
2) y = 2
+ 1 ; 4) y = x + x4 .
x
2.1.13. Обґрунтуйте, що задана функція є непарною:
1
1) y = x5 ; 2) y = − ; 3) y = x x ; 4) y = x 3 − x .
x3

2.1.14. Медичними працівниками встановлено, що дитина віком a ро
ків (a < 18) для нормального розвитку повинна спати протягом
a
t год на добу, де t визначається за формулою t = 16 − . Знайдіть
t (16), t (15), t (14). 2

2.2. П
обудова графіків функцій за допомогою геометричних
перетворень відомих графіків функцій
Таблиця 4
Перетворення графіка функції y = f (x )

Формула
№ Приклад Перетворення
залежності
1 y
y = x2
t = − f (x ) 0 x Симетрія відносно осі  Ox
y = −x 2
2
y
y=
−x x
y = f ( −x ) y= Симетрія відносно осі  Oy
0 x
3
y
− 2) 2
y= x2
+ 3) 2
Паралельне перенесення графіка

y = (x
y = f (x − a ) функції y = f (x ) уздовж осі  Ox

y = (x
на а  одиниць
-3 0 2 x
4 y
+2
x2
Паралельне перенесення графіка

y=
y = f (x ) + c функції y = f (x ) уздовж осі  Oy

−1
x2
2
x2
на с  одиниць
y=
y=
0 x
-1

Формула
№ Приклад Перетворення
залежності
5 y
y = 2x 2
y = x2
Розтяг або стиск графіка функції
x2
y = kf (x ) (k > 0) y = f (x ) уздовж осі  Oy (при k > 1
y= 1
2
2 розтяг, при 0 < k < 1   стиск)
1
-1 0 1 x
6 y y = 2x
y= x
Розтяг або стиск графіка функції
2
y = f (αx ) (α > 0) y=
1
x y = f (x ) уздовж осі  Ox (при
2 α > 1   стиск, при 0 < α < 1   розтяг)
0 2 4 x
7 y
y = 2x − 1 Вище від осі  Ox (і на самій осі)
1 графік функції y = f (x )   — без
y = f (x ) зміни, нижче від осі  Ox — симе-
0 x трія відносно осі  Ox
y = 2x − 1 -1
8 y
1 y = 2 x −1 Праворуч від осі  Oy (і на самій

0
осі) графік функції y = f (x )   —
y=f x ( ) −
1 1 x
без зміни і  та сама частина гра-
2 2
фіка — симетрія відносно осі  Oy
y = 2x − 1
Розглянемо способи побудови графіків одержати з  графіка функції y = x 2 симе-
функцій за допомогою геометричних пере- тричним відображенням його відносно
творень відомих графіків функцій. осі  Ox. Покажемо, що графік функції
y = −f (x ) завжди можна одержати з  графі-
Побудова графіка функції y = − f ( x )
ка функції y = f (x ) його симетричним ві-
Порівняємо графіки функцій y = x 2 та дображенням відносно осі  Ox.
y = −x 2 (див. перший рядок табл. 4). Оче- Дійсно, за означенням графік функції
видно, що графік функції y = −x 2 можна y = f (x ) складається з  усіх точок  M коор-

можна одержати з  графіка функції
y = f (x ) y y = f ( x) його симетричним відображен
ням відносно осі  Ox.
M Ця властивість дозволяє легко обґрун
f (x) тувати побудову графіка функції y = f (x ) .
Маємо:
0 x x
f (x ) при f (x ) 0
-f (x) (графік не змінюється) ;
K
y = f (x ) = 
( ) ( )
 − f x при f x < 0
y = − f (x ) (симетрія відносно осі Ox ).
¡¡
Рис. 2.2.1 Отже, графік функції y = f ( x) може
бути побудований так: частина графіка
динатної площини, які мають координати функції y = f ( x) , яка лежить вище від
(x; y) = (x; f (x )) . Тоді графік функції осі  Ox (і на самій осі), залишається без
y = −f (x ) складається з  усіх точок  K коор зміни, а  та частина, яка лежить нижче
динатної площини, які мають координати від осі  Ox, відображується симетрично
(x; y) = (x; − f (x )) . відносно цієї осі.
Точки M ( x; f (x )) і  K ( x; − f (x )) розмі Наприклад, в табл. 4  (сьомий рядок)
щені на координатній площині симетрич зображено графік функції y = 2x − 1 , побу
но відносно осі  Ox (рис.  2.2.1). Отже, кож дований із використанням цього правила.
на точка  K графіка функції y = −f (x ) одер Аналогічно обґрунтовуються інші гео
жується симетричним відображенням від метричні перетворення графіка функції
носно осі  Ox деякої точки  M графіка функ y = f ( x) , наведені в табл. 4 (див. інтернет-
ції y = f (x ) . Тому графік функції y = − f ( x ) підтримку підручника).
Приклад 1
1
Побудуйте графік функції y = .
x+3
 y 1
Ми можемо побудувати графік функції y = f (x ) = .
1 x
y=
= f (x + 3) = f ( x − ( −3)) можна
1
x Тоді графік функції y =
-3 x+3
0 x одержати паралельним перенесенням графіка функції
1
y=
x+3 y = f (x ) уздовж осі  Ox на –3 одиниці (тобто вліво).

Приклад 2* Побудуйте графік функції y = 4 − x .
Коментар
Складемо план послідовної побудови графіка веденими в  табл. 4, підкореневий вираз
заданої функції. (Для того щоб можна було
скористатися перетвореннями графіків, на
функції запишемо так: y = − x − 4 .) ( )

1. Ми можемо побудувати графік функції g (x ) уздовж осі  Ox на 4  одиниці).

y = f (x ) = x . 4. Потім уже можна побудувати графік за
2. Потім можна побудувати графік функції
y = g (x ) = −x = f ( −x ) (симетрія графіка
даної функції y = − x − 4 = ϕ x = 4 − x ( ) ( )
( ) ( )
y = − x − 4 = ϕ x = 4 − x (праворуч від осі  Oy відповідна
функції f (x ) відносно осі  Oy).
3. Після цього можна побудувати графік частина графіка функції y = ϕ (x ) зали
функції y = ϕ (x ) = − (x − 4) = g (x − 4) (па шається без зміни, і  та сама частина відо
ралельне перенесення графіка функції бражується симетрично відносно осі  Oy).
 Запишемо рівняння заданої функції так: y = 4 − x = − x − 4 . ( )

Послідовно будуємо графіки:
y
y
1. y = x 3. y = − (x − 4) 2
0 x 0 4 x
y y 2
2. y = − x 4. y = − x − 4 ( ) 
0 x -4 0 4 x
1. На прикладах поясніть, як можна з графіка функції y = f (x )

Запитання одержати графік функції:
1) y = −f (x ) ; 5) y = kf (x ) , де k > 0 ;
2) y = f ( −x ) ; 6) y = f (αx ) , де α > 0 ;
3) y = f (x − a ) ; 7) y = f (x ) ;
4) y = f (x ) + c ; ( )
8) y = f x .
2*. Обґрунтуйте геометричні перетворення, за допомогою яких із
графіка функції y = f (x ) можна одержати графіки вказаних ви
ще функцій.
У завданнях 2.2.1–2.2.7 побудуйте графіки функцій та рівнянь.

Вправи
2.2.1. 1) y = x − 5 ; 2) y = x − 5 ; 3) y = x − 5 ; 4*) y = x − 5.
2.2.2. 1°) y = x 2 − 9 ; 2) y = x 2 − 9 ; 3) y = x 2 − 9 ; 4*) y = x 2 − 9.
2.2.3. 1°) y = (x + 1) ; 3) y = (x + 1) − 3 ;

2 2
( )
2
4) y = (x + 1) − 3 .
2
2) y = x + 1 ;
1 1 1 1
2.2.4. 1°) y = ; 2) y = ; 3) y = ; 4*) y = ..
x+2 x+2 x +2 x+2
2 2 2 2
2.2.5. 1°) y = − ; 2°) y = 3 − ; 3) y = − ; 4) y = − .
x x x −1 x

2.2.6. 1°) y = x − 3 ; 3) y = x −3 ; 5*) y = x −3 ;
2°) y = x − 3 4) y = x −3 ; 6*) y = x − 3 .
2.2.7. 1°) y = − x ; 2°) y = − x + 4 ; 3) y = − x ; 4) y = − x −1 .
2.2.8. Функція y = f (x ) задана на проміж-

ку [0; 14] , її графік зображений на y
рис. 2.2.2. Побудуйте графік функ- 4
ції або рівняння:
11 12
1) y = −f (x ) ; 6*) y = f (2x ) ; 0 4 8 14 x
−2
1
2) y = f ( −x ) ; 7*) y = f (x ) ;
2
1   Рис. 2.2.2
3) y = f (x ) ; 8*) y = f  x ;
2 
y
4) y = f x ;( ) 9*) y = f (x ) ;
2
5*) y = 2f (x ) ; 10*) y = f x . ( )
−14 −6 0 x
2.2.9. Виконайте завдання вправи 2.2.8 −4
для функції y = f (x ) , заданої на
проміжку [ −14; 0] , графік якої зо-  Рис. 2.2.3
бражено на рис. 2.2.3.
2.3. Обернена функція

Таблиця 5
1. Поняття оберненої функції
Якщо функція y = f ( x ) набуває кожного свого значення в єди- f
ній точці її області визначення, то можна задати функцію
y = g ( x) , яка називається оберненою до функції y = f ( x) : a b
для кожного a ∈ D ( f ) , якщо f (a ) = b , то g (b ) = a .
E (f ) = D ( g ) ; D (f ) = E ( g ) .
g
Функції f (x ) і g (x ) взаємно обернені
2. Властивості оберненої функції
)
f (x
x
y =
y=
y
D b M(a; b) 1) Графіки прямої та оберненої функцій симе-
(x) тричні відносно прямої y = x
g
y=
A1 a M1(b; a)
a b
0 A D1 x

y
y = x2, x 0
2) Якщо функція f (x ) зростає (спадає) на де
якому проміжку, то вона має обернену функ-
цію на цьому проміжку, яка зростає, якщо
y= x f (x ) зростає, і  спадає, якщо f (x ) спадає
0 x
3. Практичний спосіб знаходження формули функції,
оберненої до функції y = f (x )
Алгоритм Приклад
1. З’ясувати, чи буде функція y = f ( x) Знайдіть функцію, обернену до функції
оборотною на всій області визначення: y = 2x + 4 .
для цього достатньо з’ясувати, чи має  Із рівності y = 2x + 4 можна однозначно ви-
рівняння y = f (x ) єдиний корінь від- 1
разити x  через у: x = y −2.
носно змінної  x. 2
Якщо ні, то виділити (якщо можливо) Ця формула задає обернену функцію, але в  ній
проміжок, де існує обернена функція аргумент позначено через  y, а  функцію — че-
(наприклад, це може бути проміжок, де рез  x.
функція y = f (x ) зростає або спадає). Позначимо в  одержаній формулі аргумент че-
2. Із рівності y = f ( x ) виразити  x через  y. рез  x, а  функцію — через  y.
3. В одержаній формулі ввести традицій- 1
Маємо функцію y = x − 2 , обернену до функ-
ні позначення — аргумент позначити 2
через  x, а  функцію — через  y. ції y = 2x + 4 . 
1 Поняття оберненої функції о боротною). Тоді для кожного числа y0 = b

Відомо, що залежність шляху від часу (з області значень функції f (x ) ) існує єди-
для тіла, яке рухається рівномірно з  по- не значення x0 = a таке, що f (a ) = b . Роз-
стійною швидкістю v0 , виражається фор- глянемо нову функцію g (x ) , яка кожному
мулою s = v0t . Із цієї формули можна числу  b з області значень функції f (x ) ста-
знайти обернену залежність — часу від вить у  відповідність число  a, тобто g (b ) = a
s
пройденого шляху: t= . Функцію для кожного  b з області значень функ-
s
v0
ції f (x ) . У  цьому випадку функція g (x )
t (s) = називають оберненою до функції
називається оберненою до функції f (x ) ,
v0
s (t ) = v0t . Зазначимо, що в розглянутому а  функція f (x )   — оберненою до функ-
прикладі кожному значенню  t (t 0) від- ції g (x ) .
повідає єдине значення  s і, навпаки, кож-
Обґрунтуйте самостійно властивості обер-
ному значенню  s ( s 0 ) відповідає єдине неної функції, наведені в п. 2 табл. 5, ви-
значення  t. користовуючи відповідний рисунок в табли-
Розглянемо процедуру одержання ці та інтернет-підтримку підручника.
оберненої функції в  загальному вигляді.
Iз курсу геометрії вам відомо поняття «обер-
Нехай функція f (x ) набуває кожного нена теорема». Спробуйте провести анало-
свого значення в  єдиній точці її області ви- гію між поняттями «обернена функція»
значення (така функція називається і «обернена теорема».

2 Практичний спосіб знаходження єдиний розв’язок для всіх  y з області зна-
формули функції, оберненої до чень функції f (x ) і  ми одержимо формулу
функції y = f ( x ) x = g ( y ) , яка задає обернену функцію.
Із процедури одержання оберненої Але в  цій формулі аргумент позначено че-
функції випливає, що для отримання обер- рез  y, а  функцію — через  x. Якщо помі
неної залежності (яка і  буде задавати обер- няти позначення на традиційні, то одер-
нену функцію) необхідно знати, як значен- жимо запис функції, оберненої до функції
ня  x виражається через значення  y. Це- y = f (x ) .
можна зробити, розв’язавши рівняння Ці міркування разом із відповідним
y = f (x ) відносно змінної  x. Якщо задана алгоритмом наведено в  табл. 5  і реалізова-
функція оборотна, то рівняння матиме но в  прикладах, наведених нижче.
Приклад 1 Знайдіть функцію, обернену до функції y = x 2 .
2
 Із рівності y = x при y 0 одержуємо Область значень заданої функції: y 0 . Але при
x = ± y . Тоді при y > 0 одному значен- y > 0 з  рівності y = x 2 не можна однозначно ви-
ню  y відповідають два значення  x. Отже, разити  x через  y. Наприклад, при y = 4 одер-
на всій області визначення x ∈( − ∞; + ∞ ) жуємо x = ±2 . Через це ми не можемо значенню
функція y = x 2 не є оборотною і  для неї y = 4 поставити у  відповідність єдине число,
неможливо знайти обернену функцію.  щоб побудувати обернену функцію.
Приклад 2 Знайдіть функцію, обернену до функції y = x 2 при x 0 .
 Із рівності y = x 2 при y 0 одер- Область значень заданої функції: y 0 . При x 0
жуємо x = ± y . Ураховуючи, що за задана функція y = x 2 зростає, отже, на проміжку
умовою x 0, маємо x = y . x 0 вона має обернену функцію. Тому на цьому
проміжку ми зможемо однозначно розв’язати рів-
Позначимо аргумент через  x, а  функ-
няння x 2 = y : при x 0 маємо x = y .
цію — через  y і одержимо, що функ-
Ця формула задає обернену функцію, але в  ній ар-
цією, оберненою до функції y = x 2 , гумент позначено через  y, а  функцію — через  x. За-
яка задана тільки при x 0 , буде мінюючи позначення на традиційні, одержуємо кін-
функція y = x .  цевий результат.
y
y = x2, x 0
Зауваження. У  прикладах 1  і 2  ми фактично роз-
глядаємо різні функції (вони мають різні області ви-
значення), хоча в  обох випадках ці функції задаються
однією й  тією самою формулою. Як відомо, графіком y= x
функції y = x 2 (приклад 1) є  парабола, а  графіком
функції y = x 2 при x 0 (приклад 2) є  тільки права 0 x
вітка цієї параболи (рис.  2.3.1).
¡¡
Рис. 2.3.1

1. За якої умови для заданої функції y = f (x ) можна побудувати

Запитання обернену функцію?
2. Поясніть побудову графіка оберненої функції на прикладі функ-
ції y = f (x ) , яка задана табл. І. Задайте функцію y = g (x ) , обер-
нену до функції y = f (x ) , за допомогою табл. ІІ.
Таблиця І Таблиця ІІ
 x 0 2 4 6  x
f (x ) 1 3 5 7 g (x )
3. Як розміщено графіки прямої і оберненої функцій, якщо їх по-

будовано в одній системі координат? Проілюструйте на прикладі.
4. Обґрунтуйте взаємне розміщення графіків прямої і оберненої
функцій.
5. Чи існує функція, обернена до функції y = x 2 , де x 0 ? Поясніть
це, спираючись на відповідні властивості оберненої функції. Як-
що обернена функція існує, задайте її формулою виду y = g (x ) .
2.3.1. Запишіть формулу, яка задає функцію y = g (x ) , обернену до

Вправи заданої. Укажіть область визначення і область значень функ-
ції g (x ) :
2 1
1°) y = 3x − 6 ; 2°) y = −3x − 6 ; 3) y = ; 4) y = − ; 5) y = x .
x x
2.3.2. На одному рисунку побудуйте графік даної функції та функції,

оберненої до даної:
1 1
1°) y = 2x ; 2°) y = x − 2 ; 3) y = − ; 4*) y = ; 5*) y = x + 1 .
x x −1
2.3.3. Знайдіть функцію, обернену до даної на заданому проміжку,

і побудуйте на одному рисунку графіки даної функції та функції,
оберненої до неї:
1
3) y = (x − 2)
2
1) y = x 2 при x 0 ; при x 2 ;
4
1
2) y = x 2 при x 0 ; 4) y = x 2 − 2 при x 0 .
4
2.3.4. Вартість поїздки в таксі включає оплату подання автомобіля

25 грн та вартість пройденої відстані в розмірі 5 грн за кожний
кілометр.
1) Складіть функцію, яка визначає вартість поїздки в таксі за-
лежно від пройденої відстані.
2) Знайдіть вартість поїздки, якщо пасажир проїхав 30 км.

35
§ 3 РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ

Таблиця 6
1. Область допустимих значень (ОДЗ) рівнянь і нерівностей
Областю допустимих значень (або об Для рівняння x + 2 = x (нерівностей

ластю визначення) рівняння (або нерів x + 2 < x або x + 2 > x ) ОДЗ: x + 2 0 , тобто
ності) називають спільну область визна x − 2 , оскільки область визначення функції
чення для всіх функцій, що стоять у лівій
f ( x ) = x + 2 визначається умовою x + 2 0 ,
і правій частинах рівняння (або нерів
ності) а областю визначення функції g ( x ) = x є мно
жина всіх дійсних чисел
2. Рівняння-наслідки (⇒)
Орієнтир Приклад
Якщо кожний корінь першого рівняння Розв’яжіть рівняння x + 2 = x .

є коренем другого, то друге рівняння на Розв’язання
зивають наслідком першого. XXПіднесемо обидві частини рівняння до квад
рата:
Якщо з правильності першої рівності ви-
( x + 2 ) = x2 ; x + 2 = x2 ; x2 − x − 2 = 0 ;
2
пливає правильність кожної наступної,
одержуємо рівняння-наслідки.
x1 = 2 , x2 = −1 .
При цьому можлива поява сторонніх ко- Перевірка.
ренів. Тому при використанні рівнянь-на x = 2   — корінь;
слідків перевірка одержаних коренів під x = −1   — сторонній корінь.
становкою в початкове рівняння є скла Відповідь: 2. v
довою розв’язування
3. Рівносильні рівняння і нерівності (⇔)

Означення Найпростіші теореми
Два рівняння (нерівності) називаються 1. Якщо з однієї частини рівняння (нерівності)

рівносильними на деякій множині, якщо перенести в другу доданки з протилежним
на цій множині вони мають одні й ті самі знаком, одержимо рівняння (нерівність), рів
розв’язки. носильне заданому (на будь-якій множині).
Тобто кожний розв’язок першого рівняння 2. Якщо обидві частини рівняння помножити
(нерівності) є розв’язком другого, і, навпа- або поділити на одне і те саме число, яке
ки, кожний розв’язок другого є розв’язком не дорівнює нулю (або на одну й ту саму
першого (схеми такого розв’язування рів функцію, що визначена і не дорівнює нулю
нянь і нерівностей наведено в пп. 4 і 6 на ОДЗ заданого рівняння), одержимо рів
цієї таблиці та в інтернет-підтримці під няння, рівносильне заданому (на ОДЗ зада
ручника) ного)

4. Схема пошуку плану розв’язування рівнянь
Розв’язування рівнянь
за допомогою за допомогою
рівнянь-наслідків рівносильних перетворень
1
Перетворення, що гарантують Урахування ОДЗ початкового
 збереження правильної рівності рівняння
2
1 Збереження на ОДЗ правильної рів
Перевірка коренів підстановкою
в початкове рівняння  ності при прямих і зворотних пере
2 твореннях
застосуванням властивостей функцій

1   — початкове рівняння;
2   — рівняння, одержане в результаті перетворення початкового;
,  — символічне зображення напрямку виконаних перетворень
5. Заміна змінних
Розв’яжіть рівняння x − 3x 2 − 4 = 0 .
4
Якщо до рівняння (нерівності
або тотожності) змінна входить
XXЗаміна: x 2 = t (тоді x 4 = ( x 2 ) = t 2 ).
2
в одному й тому самому вигля-
ді, то зручно відповідний вираз t 2 − 3t − 4 = 0 ; t1 = −1 , t2 = 4 .
зі змінною позначити однією 1. При t = −1 маємо x 2 = −1 коренів немає.
буквою (новою змінною)
2. При t = 4 маємо x 2 = 4 , тоді x = ±2 .
x = ±2 . v
Відповідь:
6. Схема пошуку плану розв’язування нерівностей
Розв’язування нерівностей
за допомогою рівносильних перетворень за допомогою методу інтервалів ( f ( x ) 0 )

Урахування ОДЗ початкової 1. Знайти ОДЗ.
нерівності 2. Знайти нулі функції: f ( x ) = 0 .
3. Позначити нулі на ОДЗ і знайти знак
1 Збереження на ОДЗ правильної
функції f ( x ) у кожному проміжку, на
нерівності при прямих
 і зворотних перетвореннях
які ОДЗ розбивається нулями.
4. Записати відповідь, ураховуючи знак за
2
даної нерівності.
1 — початкова нерівність;
2 —н ерівність, одержана в результаті перетворення початкової;
,  — символічне зображення виконаних перетворень (із вказівкою щодо напрямку їх ви
конання)

§ 3. Рівняння і нерівності 37
7. Метод інтервалів (розв’язування нерівностей виду f (x ) 0 )

План Приклад
x2 − 1
1. Знайти ОДЗ. Розв’яжіть нерівність 0 .
2. Знайти нулі функції: Розв’язання ( x + 3 )2
f (x) = 0 . x2 − 1
3. Позначити нулі на ОДЗ Нехай f ( x ) =
XX .
( x + 3 )2
і знайти знак f ( x ) у кож
1. ОДЗ: ( x + 3 ) ≠ 0 , отже, x ≠ −3 .
2
ному проміжку, на які ОДЗ
розбивається нулями. 2. Нулі функції: f ( x ) = 0 .
4. Записати відповідь, ура x2 − 1
ховуючи знак заданої не = 0 ; x 2 − 1 = 0 ; x1 = −1 , x2 = 1 (входять до ОДЗ).
рівності (якщо розв'язуємо ( x + 3 )2
нестрогу нерівність, то + + - +
всі нулі функції слід вклю- 3.
чити до відповіді). -3 -1 1 x
Відповідь: ( − ∞; − 3) ∪ ( −3; − 1] ∪ [1; + ∞ ) . v
8. Теореми про рівносильність нерівностей
1. Якщо обидві частини нерівності помножи 2. Якщо обидві частини нерівності помножи
ти або поділити на одне й те саме додатне ти або поділити на одне й те саме від’ємне
число (або на одну й ту саму функцію, число (або на одну й ту саму функцію,
що визначена і додатна на ОДЗ заданої що визначена і від’ємна на ОДЗ заданої
нерівності), не змінюючи знак нерівно нерівності) і змінити знак нерівності на
сті, одержимо нерівність, рівносильну за протилежний, одержимо нерівність, рів
даній (на ОДЗ заданої) носильну заданій (на ОДЗ заданої)
Метод інтервалів 2) якщо графік без розриву переходить із

Розв’язування нерівностей методом ін нижньої півплощини у верхню (або на
тервалів спирається на властивості функ впаки), але тоді графік перетинає
цій, пов’язані зі зміною знаків функції. вісь Ox (як у випадку функції y = 2x − 2,
Пояснимо ці властивості, використовуючи рис. 3.1, б). На осі Ox значення функ
графіки відомих нам функцій, наприклад ції дорівнюють нулю. (Нагадаємо, що
1 значення аргумента, при яких функ
y= і y = 2x − 2 (рис. 3.1). ція перетворюється на нуль, назива
x
Розглядаючи ці графіки, помічаємо, ють нулями функції.) Отже, будь-яка
що функція може змінити свій знак тіль функція може змінити свій знак тіль
ки у двох випадках: ки в нулях або в точках, де розрива
1) якщо графік розривається (як у випад ється графік функції (у так званих
1 точках розриву функції *).
ку функції y = (рис. 3.1, а)  — гра
x Точки, у яких розривається графік
фік розривається в точці 0, і знак функції f ( x ) , ми виокремлюємо, як пра
функції змінюється в точці 0); вило, коли знаходимо область визначення
* Докладніше це поняття буде розглянуто в розділі 5.

y y
1
y= y = 2x − 2
x
+ +
- 0 x 0 - 1 x
а б
 Рис. 3.1
1
цієї функції. Наприклад, якщо f ( x ) = , знак функції змінитися не може (і тому
x цей знак можна визначити в будьякій
то її область визначення x ≠ 0 , і саме в точ
ці 0 графік функції розривається (див. точці з цього проміжку).
рис. 3.1, a). Якщо ж на якомусь проміжку План і приклад розв’язування нерівно
області визначення графік функції не роз стей методом інтервалів наведено в п. 7
ривається і функція не дорівнює нулю, то табл. 6.
за наведеним вище висновком вона не мо Детальне пояснення й обґрунтування мето-
же в цьому проміжку змінити свій знак*. дів розв’язування рівнянь і нерівностей та
Отже, якщо позначити нулі функції на її додаткові приклади їх розв’язування різни-
області визначення, то область визначення ми методами наведені в інтернет-підтримці
розіб’ється на проміжки, усередині яких підручника.
1. Поясніть зміст понять: «корінь рівняння», «розв’язок нерівності»,

Запитання «розв’язати рівняння чи нерівність», «область допустимих значень
рівняння чи нерівності», «рівносильні рівняння чи нерівності».
2. Сформулюйте відомі вам теореми про рівносильність рівнянь
і рівносильність нерівностей. Проілюструйте їх на прикладах.
3. Сформулюйте план розв’язування нерівностей методом інтерва
лів. Проілюструйте використання цього плану на прикладі.
4. Поясніть на прикладах, як можна виконувати рівносильні пере
творення рівнянь і нерівностей у тих випадках, які не описують
ся відомими теоремами про рівносильність.
5. Дайте означення рівняннянаслідку заданого рівняння. Поясніть
на прикладі, як можна розв’язувати рівняння за допомогою рів
няньнаслідків.

6. Доберіть власні приклади до таблиці «Причини появи сторонніх
коренів і втрати коренів під час розв’язування рівнянь» (див. ін
тернетпідтримку підручника). Поясніть, як у кожному випадку
одержати правильне (чи повне) розв’язування рівняння.
* У розділі 5 ми уточнимо формулювання цієї властивості (так званих неперервних функцій).
Для всіх відомих вам функцій (лінійних, квадратичних, степеневих, дробовораціональних)
ця властивість має місце.

§ 3. Рівняння і нерівності 39
3.1. З’ясуйте, чи є друге рівняння наслідком першого, чи є ці рів

Вправи няння рівносильними. Відповідь обґрунтуйте.
1) 2x 2 − 8x − 9 = 0 і x 2 − 4x − 4,5 = 0 ;
x2 − 4
2) = 0 і x2 − 4 = 0 .
x 2 − 5x + 6
3.2°. Обґрунтуйте рівносильність рівнянь:
1) 5x − 8 = 7 − 3x і 5x + 3x = 7 + 8 ;
2) ( 2x − 1) ( x 2 + 5 ) = x ( x 2 + 5 ) і 2x − 1 = x .
3.3°. Знайдіть область допустимих значень (ОДЗ) рівняння:

x −5 2x − 3 3x − 6
1) − = 0 ; 3) x= ;
x+2 x x −1
2x + 1 x x −5
2) − = 0 ; 4) x 2 + 5 − =0.
3 x +12
x+4
3.4°. Обґрунтуйте, що задані рівняння не є рівносильними:

1 1
1) x 2 + =9+ і x2 = 9 ;
x+3 x+3
2) (2x − 1) ( x − 5) = x ( x 2 − 5) і 2x − 1 = x .
2
3.5°. Поясніть, які перетворення було використано під час переходу

від першого рівняння до другого і чи можуть вони приводити до
порушення рівносильності:
1) 3x + 1,1 = 6, 8 − 2x і 3x + 2x = 6, 8 − 1,1 ;
x 2 − 81
2) + 3x 2 − 1 = 0 і x − 9 + 3x 2 − 1 = 0 ;
x+9
5
3) + x = 3 і 5 + x ( 3x − 1) = 3 ( 3x − 1) ;
3x − 1
4) x 2 − 1 = x − 2 і x 2 − 1 = x 2 − 4x + 4 .
3.6. Визначте, чи є рівносильними задані рівняння на ОДЗ першого

з них:
1 1
1) 5 − x = x + 7 і 5 − x + = x +7 + ;
x −3 x −3
12 − 2x x −5
2) = і 12 − 2x = x − 5 ;
x −2 x −2
3) 6 − x = 10 і 6 − x + x − x = 10 ;
4) ( x 2 + 2x − 3 ) ( x 2 + 6 ) = 5 ( x 2 + 6 ) і x 2 + 2x − 3 = 5 ;
x2 − 1 6x − 1
5) x 2 − 1 = 6x − 1 і = .
x x

3.7. Розв’яжіть рівняння і вкажіть, яке перетворення могло привести до

порушення рівносильності:
8 5−x 8 + 3x 7 1 6 x−4
1) − = − x ; 3) − = − ;
x 2 x x+3 3−x 2
x −9 3+x
x ( x − 2 )2 + 8 ( 4 − x )( 2 − x ) 1 x −6 1
2) + = ; 4) + = −1 .
4 x x x −2 2
3x − 12 2−x
3.8. Розв’яжіть рівняння за допомогою рівнянь-наслідків і вкажіть, яке
перетворення могло привести до порушення рівносильності:
1) 3x + x − 2 = 5x − 1 + x − 2 ; 3) 3 − 2x = 1 − x ;
2) 2x + 5 = x + 1 ; 4) 5 + x2 = x − 4 .
3.9. Визначте умову, за якої є рівносильними рівняння:
f (x)
1) = g ( x ) і f ( x ) = g ( x ) ⋅ (2x − 3) ;
2x − 3
2) f ( x ) + x = g ( x ) + x і f ( x ) = g ( x ) .
3.10. З’ясуйте, чи може відбутися втрата коренів або поява сторонніх ко-
ренів, якщо:
1) рівняння ( x 2 + 7 ) ⋅ f ( x ) = 4x 2 + 28 замінити рівнянням f ( x ) = 4
2) рівняння ( x − 1) ⋅ f ( x ) = ( x − 1) ⋅ g ( x ) замінити рівнянням f ( x ) = g ( x ) ;
f (x) g (x)
3) рівняння = замінити рівнянням f ( x ) = g ( x ) ;
x+3 x+3
f (x)
4) рівняння = 0 замінити рівнянням f ( x ) = 0 .
3x 2 + 5
Розв’яжіть нерівності 3.11–3.12 двома способами: за допомогою рів-
носильних перетворень і методом інтервалів.
x2 − 4 2 1 x 2 − 25 x 2 + 12
3.11°. 1) 0 ; 2) < ; 3) 0 ; 4) 1.
x 2 − 3x − 4 x+2 x −3 ( x + 5 )( x − 4 ) x 2 − 2x − 8
81
3.12*. 1) x 4 − 5x 2 + 4 0 ; 3) x3 ;
x
4 2
2) 9x − 10x + 1 > 0 ; 4) ( x 2 + 4x − 5 ) ( x 2 + 4x + 3 ) < 105 .
3.13°. Знайдіть область визначення функції:
x−4 2x − x 2 − 1 6 x 2 − 7x + 12
1) y = ; 2) y = ; 3) y = 5 − x − ; 4) y = .
x2 − 4 x 2 + 3x + 2 x x 2 − 2x − 3

3.14. Перебуваючи за кордоном, ви можете користуватися послугами одно-
го з двох мобільних операторів. Перший пропонує сплачувати 10 грн
за першу хвилину і 2 грн за кожну наступну хвилину розмов, а дру-
гий — 7 грн за першу хвилину і 3 грн за кожну наступну хвилину.
За пропозиціями кожного оператора складіть функції, які виражають
вартість розмови залежно від її тривалості. Побудуйте в одній системі
координат графіки обох функцій, вважаючи, що тривалість розмови не
перевищує 6 хв. Який висновок можна зробити стосовно доцільності
використання послуг кожного оператора?

41
ЗАСТОСУВАННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ФУНКЦІЙ
§ 4. ДО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ
Таблиця 7
1. Скінченна ОДЗ
Якщо область допустимих x 2 − 1 + x = 1 + 2 − 2x 2 .

значень (ОДЗ) рівняння (не x 2 − 1 0, x 2 1,
рівності або системи) скла XX ОДЗ:  2
⇔  2 ⇔ x2 = 1 ⇔ x ± 1 .
дається зі скінченного числа 2 − 2x 0 x 1
значень, то для розв’язу Перевірка.
вання достатньо перевіри- x = 1   — корінь ( 0 + 1 = 1 + 0 ; 1 = 1 ),
ти всі ці значення x = −1   — не є коренем ( 0 −1 ≠ 1 + 0 ) .
Відповідь: 1. v
2. Оцінка значень лівої та правої частин рівняння
f ( x ) = a, 1 − x2 = 1 + x .
f (x) = g (x) ⇔  ( )
g x = a
f (x) a XXf ( x ) = 1 − x 2 1 ,
g (x) a
g (x) = 1 + x 1 (оскільки x 0 ).
Якщо потрібно розв’язати рівняння виду Отже, задане рівняння рівносильне
f ( x ) = g ( x ) і з’ясувалося, що f ( x ) a , системі рівнянь
g ( x ) a, то рівність між лівою і правою части 1 − x 2 = 1,
 ⇔ x =0.
нами можлива тоді й тільки тоді, коли f ( x )
 1 + | x | = 1
і g ( x ) одночасно дорівнюють a
x − 2 + x 2 − 2x ++ ( x 2 − 4 ) = 0 .
2
f1 ( x ) + f2 ( x ) + … + fn ( x ) = 0 ⇔ f1 ( x ) = 0,
f ( x ) = 0,
f1 ( x ) 0, 2 XXf1 ( x ) = x − 2 0 , f2 ( x ) = x 2 − 2x 0 ,
f1 ( x ) = 0, ...........
f3 ( x ) = ( x 2 − 4 ) 0 .
2
ff2 ((xx)) =
00,, fn ( x ) = 0.
2
........... Отже, задане рівняння рівносильне систе-
ffn ((xx))=00.  x − 2 = 0,
n

мі рівнянь  x 2 − 2x = 0,
 2
( x − 4 ) = 0.
2
Сума кількох невід’ємних функцій дорівнює
нулю тоді й тільки тоді, коли всі функції од
Із першого рівняння одержуємо x = 2 , що
ночасно дорівнюють нулю
задовольняє й решту рівнянь системи.

3. Використання зростання і спадання функцій

Схема розв’язування рівняння
1. Підбираємо один або декілька коренів рівняння.
2. Доводимо, що інших коренів це рівняння не має (використовуючи теореми про корені
рівняння або оцінку лівої і правої частин рівняння)
Теореми про корені рівняння
y 1. Якщо в рівнянні f ( x ) = a функція f ( x ) зростає (спадає)
)
на деякому проміжку, то це рівняння може мати не більш

x
f (
ніж один корінь на цьому проміжку.

y =
y = a a
Приклад
Рівняння x + 2x 3 = 3 має єдиний корінь x = 1 ( 1 + 2 ⋅13 = 3 ,
тобто 3 = 3 ), оскільки функція f ( x ) = x + 2x 3 зростає на
всій області визначення x 0
0 x1 x0 x2 x
y 2. Якщо в рівнянні f ( x ) = g ( x ) функція f ( x ) зростає на де-
y = g (x)
якому проміжку, а функція g ( x ) спадає на цьому самому
)
f (x
проміжку (або навпаки), то це рівняння може мати не

y =
більш ніж один корінь на цьому проміжку.

a
Приклад
3
Рівняння x + x 3 = 3 − x має єдиний корінь x = 1 ( 1 + 1 = 3 − 1,
тобто 2 = 2 ), оскільки f ( x ) = x + x 3 зростає на всій області
визначення (x 0) , а g ( x ) = 3 − x спадає (на множині R,
0 x1 x0 x2 x а отже, і при x 0 )
Скінченна ОДЗ Розв’язуючи цю систему, одержуємо:
Нагадаємо, що в разі, коли задано рів-
няння f ( x ) = g ( x ) , спільну область визна-
{x 2,
x 2,
тобто x = 2 . Отже, ОДЗ заданого
чення для функцій f ( x ) і g ( x ) називають рівняння складається лише з одного зна-

областю допустимих значень цього рів- чення x = 2 . Але якщо тільки для одного
няння. Зрозуміло, що кожний корінь зада- числа потрібно з’ясувати, чи є воно коре-
ного рівняння входить як до області визна- нем заданого рівняння, то для цього до-
чення функції f ( x ) , так і до області визна- статньо підставити це значення в рів-
чення функції g ( x ) . Отже, кожний корінь няння. У результаті одержуємо правильну
рівняння обов’язково входить до ОДЗ цього числову рівність ( 0 = 0 ) . Отже, x = 2   — ко-
рівняння. Це дозволяє в деяких випадках, рінь цього рівняння, інших коренів бути
аналізуючи ОДЗ, одержати розв’язки рів- не може, оскільки всі корені рівняння роз-
няння. ташовані в його ОДЗ, а там немає інших
Наприклад, якщо задано рівняння значень, крім x = 2 .
x − 2 + 4 − 2x = 3x − 6, то його ОДЗ можна Розглянутий приклад дозволяє виділи-
записати за допомогою системи нерівно- ти орієнтир, наведений у п. 1 табл. 7.
стей {
x − 2 0,
4 − 2x 0.


§ 4. Застосування властивостей функцій до розв’язування рівнянь 43
З обґрунтуванням інших орієнтирів
застосування властивостей функцій
Зауваження. У тому випадку, коли для розв’язування рівнянь і додатко-
ОДЗ  — порожня множина (не містить жод вими прикладами їх використання
ного числа), ми можемо одразу дати відпо можна ознайомитися, звернувшись
відь, що задане рівняння не має коренів. до інтернет-підтримки підручника.
Спробуйте провести таке обґрунту-
вання самостійно.
ПРИКЛАД РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАВДАНЬ

 x + x 3 = y + y 3 ,
Приклад Розв’яжіть систему рівнянь  2 2
x + 3y = 36.
{
x 0, Іноді властивості функцій удається
XXОДЗ: використати під час розв’язування
y 0.
систем рівнянь. Якщо помітити, що
Розглянемо функцію f (t ) = t + t3 . На своїй області в лівій і правій частинах першого
визначення ( t 0 ) ця функція є зростаючою (як сума рівняння заданої системи стоять зна
двох зростаючих функцій). Тоді перше рівняння за чення однієї і тієї ж функції, яка
даної системи, яке має вигляд f ( x ) = f ( y ) , рівно є зростаючою (як сума двох зростаю
сильне рівнянню x = y . Отже, на ОДЗ задана систе чих функцій), то рівність f ( x ) = f ( y )
x = y, для зростаючої функції можлива
ма рівнянь рівносильна системі  2 2
x + 3y = 36. тоді й тільки тоді, коли x = y ,
оскільки однакових значень зростаю-
Підставляючи x = y у друге рівняння системи, має
ча функція може набувати тільки
мо 4y 2 = 36 ; y 2 = 9 ; y = ±3 . Ураховуючи, що на ОДЗ при одному значенні аргумента. (За
y 0 , одержуємо y = 3 . Тоді x = y = 3 . уважимо, що така сама властивість
Відповідь: ( 3; 3 ) .  матиме місце і для спадної функції.)
Зауваження. Під час розв’язування завдань може бути використано таке

твердження: якщо функція f ( x ) є зростаючою (або спадною) на певній мно-
жині, то на цій множині f ( α ) = f ( β ) ⇔ α = β .
1. Поясніть на прикладах, як можна використати властивості

Запитання функцій до розв’язування рівнянь.
2*. Обґрунтуйте правильність орієнтирів для розв’язування рівнянь
із використанням властивостей функцій, які наведено в табл. 7.
Розв’яжіть рівняння 4.1–4.4, використовуючи властивості відпо

Вправи відних функцій.
4.1°. 1) x − 2 + x 2 = 8 − 4x + x + 2 ;
2) 2x + x 2 − 9 = x 2 + 18 − 2x 2 − 3 ;
3) 1 − x 2 + 1 + 3x + 4x 2 + y 2 − 2y − 3 = x 4 − 1 − 2y + 3 .

1
4.2. 1°) 4 + x 2 = 2 − x 4 ; 3*) x 6 + 6
= 1 − 2x − x 2 ;
x
5 2 1
2°) 1 + x + 3x = 1 − x ; 4*) 2x + = 2 − 2x − 1 .
2x
4.3. 1) x 2 − 7x + 12 + x 2 − 9 + 6 − 2x = 0 ;
2) x + 2 + y − 5 + 2x 2 − 8 = 0 ;
3) 1 − y + x 2 − 9 + x 2 − 3x = 0 ;
4) x2 − 4 + x − 2 + x2 − x = 0 ;
5) x 2 + y 2 + 5 = 4x + 2y ;
6) 3x 2 + y 2 + 2z2 = 4y − 6x − 12z − 25 .
40
4.4. 1) x − 2 + x − 6 = 2 ; 4) x −2 + x = ;
x −1
10
2) x + x + x 9 = 3 ; 5) 2x + 5 + x + 2 = ;
x
3) 2 x + 1 + x + 9 = 5 − x ; 6) 2x + x = 10 − x .
4.5*. Розв’яжіть систему рівнянь:

1) x + x5 = y + y5 , 3) x 3 − y 3 = y5 − x5 ,
 2  2 2
x + 3y = 10; x + y = 1;
2)  −x − x = −y − y, 4)  −3x − −3y = x − y,
 3 3  2 2
x + y = −16; 3x − y = 8.

4.6. Розгляньте графік (рис. 4.1), що ілюструє виробництво електро-
енергії в Україні (млрд. кВт·год).
1) Знайдіть область
Виробництво електроенергії
визначення функції, що
в Україні, млрд кВт - год
зображена на гра фіку. 300
2) Яка кількість 275
електроенергії вироблялася 250
в Україні в 1995 р.? 225
3) У який ще рік вироблялося 200
стільки ж електроенергії, 175
як у 1995 р.? 150
125
4) Чи були роки, коли
0
електроенергії вироблялося
1988
1990
1992
1994
1996
1998
2000
2002
2004
2006
2008
2010
2012
2014
менше ніж
150 млрд. кВт·год?
5) У які роки електроенергії  Рис. 4.1
вироблялося більше ніж
200 млрд. кВт·год?

45
§ 5. ГРАФІКИ РІВНЯНЬ І НЕРІВНОСТЕЙ ІЗ ДВОМА ЗМІННИМИ

Таблиця 8
1. Графіки рівнянь і нерівностей з двома змінними
Означення. Графіком рівняння (нерівності) з двома змінними x і y називається

множина всіх точок координатної площини з координатами ( x; y ) , де пара чисел
( x; y ) є розв’язком відповідного рівняння (нерівності).
Графіки деяких рівнянь і нерівностей
y y y
y = f (x)
x = a
y > f (x)
x = a
x > a x < a
y < f (x)
0 x 0 a x 0 a x
y y y
x2 + y2 = R2 x2 + y2 > R2 x2 + y 2 < R2
-R R -R R -R R
0 x 0 x 0 x
2. Геометричні перетворення графіка рівняння F (x; y ) = 0

Перетворення Приклад
F ( x − a; y − b ) = 0 y (x - 3)2 + (y - 2)2 = R 2, R = 1
Паралельне перенесення графіка рівняння 2 O1

F ( x; y ) = 0 на вектор n ( a; b ) 1
-1 0 1 2 3 x
x2 + y2 = 1
F ( x ; y) = 0 y x = y2 y
Частина графіка рівняння F ( x; y ) = 0 пра-

воруч від осі Oy (і на самій осі) залишаєть- 0 x = y2 0 x
ся без зміни, і ця сама частина відображу-
ється симетрично відносно осі Oy

F ( x; y ) = 0 y
y = 1 − x2
y y = 1 − x2
1 1
Частина графіка рівняння F ( x; y ) = 0 вище -1 1 -1 1
від осі Ox (і на самій осі) залишається без 0 x 0 x
зміни, і ця сама частина відображується
симетрично відносно осі Ox
Детальна інформація про графіки рівнянь і нерівностей з двома змінними

та геометричні перетворення графіка рівняння F ( x; y ) = 0 , а також обґрун-
тування відповідних властивостей і додаткові приклади розв'язування за-
вдань наведені в інтернет-підтримці підручника.

Покажіть штриховкою на координатній пло- x 2 + y 0,
Приклад щині множину точок, координати яких задо- 
x − y < 2.
вольняють систему нерівностей
XXЗадана система рівносильна системі не- Перепишемо задану систему нерівностей так,
 2 щоб нам було зручно зображати графіки зада-
рівностей y − x , них нерівностей (тобто запишемо нерівності
y > x − 2.
у вигляді y > f ( x ) або y < f ( x ) ). Множиною
Зобразимо на рис. 5.1 штриховкою графіки точок, координати яких задовольняють нерів-
нерівностей системи (першої  — вертикаль- ність y − x 2 , є об’єднання параболи y = −x 2
ною, другої — горизонтальною): і точок координатної площини, які розташова-
y y = x - 2 ні нижче від цієї параболи (на рис. 5.1 ця мно-
0 жина позначена вертикальною штриховкою).
2 x Множина точок, координати яких задовольня-
ють нерівність y > x − 2 , складається з точок
-2 координатної площини, які розташовані вище
від прямої y = x − 2 (на рисунку ця множина
y = -x2 позначена горизонтальною штриховкою).
Систему нерівностей задовольняють координа-
¡¡
Рис. 5.1 ти тих і тільки тих точок, які належать пе-
ретину множин точок, що задаються кожною
Тоді множина точок, координати яких за- з нерівностей заданої системи (на рисунку пе-
довольняють систему, буде такою (рис. 5.2): ретину множин відповідає та область, де штри-
y ховки наклалися одна на одну).
y = x - 2
0 Зауважимо, що в подібних завданнях можна
2 x не виконувати проміжних рисунків, а відразу
штрихувати шукану множину точок коорди-
натної площини (вище від прямої y = x − 2
-2
і нижче від параболи y = −x 2 разом із тією
y = -x2
частиною параболи, яка лежить вище від пря-
мої — рис. 5.2).
¡¡
Рис. 5.2 v

§ 5. Графіки рівнянь та нерівностей з двома змінними 47
1. Що називається графіком рівняння з двома змінними? Що на-

Запитання зивається графіком нерівності з двома змінними? Наведіть при-
клади.
2. Як, знаючи графік функції y = f (x ) , побудувати графік нерівно-
сті y > f (x ) та нерівності y < f (x ) ? Наведіть приклади.
3. Як, знаючи графік рівняння F (x; y ) = 0 , можна побудувати графік
(
рівняння F (x − a; y − b ) = 0 та рівнянь F x ; y = 0 і F x; y = 0 ? ) ( )
Наведіть приклади.
4*. Обґрунтуйте правила геометричних перетворень графіка рів-
няння F (x; y ) = 0 для одержання графіків таких рівнянь:
( )
F ( x − a; y − b ) = 0, F x ; y = 0 , F x; y = 0 . ( )
5. Поясніть на прикладі, як можна знайти на координатній пло-
щині множину точок, координати яких задовольняють систему
нерівностей із двома змінними.
5.1. Побудуйте ескіз графіка функції:

Вправи 1) y = x +
1
; 2) y = x −
1
; 3) y = x 3 +
1
; 4) y = x 2 −
1
.
x x x x
5.2. Побудуйте графік рівняння:
1) y = x − 2 ; 3) x = − y 2 ; 5) x − y = 2 .
2
2) y = x − x ; 4) x + y = 2 ;
5.3. Побудуйте графік нерівності:
1) y > x 2 − 3 ; 3) x 2 + y 2 25 ;
1
4) (x − 2) + ( y + 3) > 4 .
2 2
2) y < ;
x
5.4. Покажіть штриховкою на координатній площині множину то-
чок, координати яких задовольняють систему нерівностей:
1) x 2 + y 2 4, 3) y 5 − x 2 ,
 
y > x; y < −x;
2) x 2 + y 2 9, 4) y 5 − x,
 2 
2
x + y 25; y x,
y 2x + 4.
5.5. Побудуйте графік рівняння:
1) x − y − x + y = y + 3 ; 3) 3x + y + x − y = 4 .
2) x − 2y + 2x − y = 2 − y ;
Вказівка. Див. розв’язування аналогічного завдання в інтернет-
підтримці підручника.

5.6. Розв’яжіть вправи 5.2–5.5 з використанням комп’ютерної про-
грами.

48
§ 6 МЕТОД МАТЕМАТИЧНОЇ ІНДУКЦІЇ
Під час розв’язування математичних тематичних тверджень, у яких містяться

завдань інколи виникає потреба обґрунту- слова «для довільного натурального n»
вати, що певна властивість виконується (можливо, не сформульовані явно). Дове-
для довільного натурального числа n. дення за допомогою цього методу завжди
Перевірити задану властивість для складається з двох етапів:
кожного натурального числа ми не може- 1) початок індукції: перевіряють, чи ви-
мо: їх кількість нескінченна. Доводиться конується розглядуване твердження
міркувати так: при n = 1 ;
1) я можу перевірити, що ця властивість 2) індуктивний перехід: доводять, що ко-
виконується при n = 1 ; ли задане твердження виконується
2) я можу показати, що для кожного на- для k, то воно виконується і для k + 1.
ступного значення n вона теж викону-
ється, отже, властивість буде викону- Таким чином, почавши з n = 1 , ми на
ватись для кожного наступного числа основі доведеного індуктивного переходу
починаючи з одиниці, тобто для всіх одержуємо справедливість сформульовано-
натуральних чисел. го твердження для n = 2 , 3, ..., тобто для
Такий спосіб міркувань при доведенні будь-якого натурального n.
математичних тверджень називається ме- На практиці цей метод зручно викори-
тодом математичної індукції. Він є од- стовувати за схемою, наведеною в табл. 9.
ним з універсальних методів доведення ма-
Таблиця 9
Схема доведення
тверджень за допомогою
методу математичної
Приклад
індукції
1. Перевіряємо, чи викону- Доведіть, що для довільного натурального n
ється дане твердження 1
при n = 1 (іноді почина- 1 ⋅ 2 + 2 ⋅ 3 + … + n ( n + 1) = n ( n + 1) ( n + 2 ) .
3
ють з n = p ).
XXДля зручності запису позначимо
Sn = 1 ⋅ 2 + 2 ⋅ 3 + … + n ( n + 1) .
1. При n = 1 рівність виконується:
1
1⋅ 2 = ⋅1 ⋅ 2 ⋅ 3 , тобто 2 = 2.
2
2. Припускаємо, що задане 2. Припускаємо, що задана рівність є правильною
твердження справедливе при n = k , де k 1 , тобто
при n = k , де k 1 (дру- 1
гий варіант  — при n k ). Sk = 1 ⋅ 2 + 2 ⋅ 3 + … + k ( k + 1) = k ( k + 1) ( k + 2 ) . (1)
3
3. Доводимо (спираючись на 3. Доведемо, що задана рівність виконується і при n = k +1,

припущення) справедли- тобто доведемо, що
вість нашого твердження Sk+1 = 1 ⋅ 2 + 2 ⋅ 3 + … + k ( k + 1) +
і при n = k +1 . 1
+ ( k + 1) ( k + 2 ) = ( k + 1) ( k + 2 ) ( k + 3 ) .
3

§ 6. Метод математичної індукції 49
Ураховуючи, що Sk +1 = Sk + ( k + 1) ( k + 2 ) , і підставляючи
Sk з рівності (1), одержуємо:
1 1
Sk+1 = k (k + 1) ( k + 2) + (k + 1) (k + 2) = (k + 1) (k + 2) (k + 3) ,
3 3
що й потрібно було довести.
4. Робимо висновок, що дане 4. Отже, задана рівність правильна для будь-якого нату-
твердження справедливе рального n. v
для будь-якого натураль-
ного числа n (для будь-
якого n p )
Приклади використання методу математичної індукції для розв’язування за-

вдань на доведення нерівностей та подільності цілих чисел наведено в ін-
тернет-підтримці підручника.
Виконайте завдання 6.1–6.12 за допомогою методу математичної

Вправи
індукції.
1 1 1 n
6.1. + +…+ = при всіх натуральних n. Доведіть.
1⋅ 2 2⋅3 n (n + 1) n +1
1 1 1 n
6.2. + +…+ =
, де n ∈N . Доведіть.
1⋅5 (4n − 3)(4n + 1) 4n + 1
5⋅9
n 2 (n + 1)
2
6.3. 1 + 2 + 3 + … + n =
3 3 3 3
, де n ∈N . Доведіть.
4
1
6.4. Доведіть: 1 ⋅ 2 ⋅ 3 + 2 ⋅ 3 ⋅ 4 + … + n (n + 1) (n + 2) = n (n + 1) (n + 2) (n + 3) ,
4
де n ∈N .
6.5. Добуток 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅…⋅n позначається n! (читається: «n факторіал»).
Доведіть, що 1 ⋅1 ! + 2 ⋅ 2 ! + … + n ⋅ n ! = (n + 1) ! − 1 , де n ∈N .
6.6. Доведіть, що 4n > 7n − 5 , якщо n ∈N .
6.7. Доведіть, що 2n > n3 , якщо n 10 , n ∈N .
6.8. Доведіть, що при будь-якому натуральному n значення виразу:
1) 9n − 8n − 1 ділиться на 16; 2) 5n + 2 ⋅ 3n − 3 ділиться на 8.
6.9. Доведіть, що значення виразу 7 n + 3n − 2 ділиться на 8 при будь-
якому натуральному n.
6.10. Доведіть, що значення виразу 23n +3 − 7n + 41 ділиться на 49 при
будь-якому натуральному n.
6.11. Доведіть, що коли a1 = 2 , a2 = 8 , an +2 = 4an +1 − 3an , то an = 3n − 1,
де n ∈N .

6.12. За температури 0 °С металева рейка має довжину l0 = 25 м,
а проміжок між сусідніми рейками дорівнює 12 мм. Унаслідок
зростання температури відбувається теплове розширення рейки,
при цьому її довжина змінюється за законом l ( t ) = l0 (1 + αt ) , де
α = 1,2 ⋅10 −5 °C −1 — коефіцієнт теплового розширення, t — тем-
пература (у градусах Цельсія). За якої температури проміжок
між рейками зникне? Відповідь виразіть у градусах Цельсія.

50
§ 7 МНОГОЧЛЕНИ ВІД ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ ТА ДІЇ НАД НИМИ

7.1. Означення многочленів від однієї змінної та їх тотожна рівність
Розглянемо одночлен і  многочлен, які Якщо an ≠ 0 , то цей многочлен назива-
залежать тільки від однієї змінної, напри- ють многочленом n-го степеня від змін-
клад від змінної x. ної x. При цьому член an x n називають
За означенням одночлена числа і  букви
старшим членом многочлена f ( x ) , число
(у нашому випадку одна буква — x) у  ньому
пов’язані тільки двома діями — множенням an — коефіцієнтом при старшому члені,
і  піднесенням до натурального степеня. Як- а  член a0 — вільним членом. Наприклад,
що в  цьому одночлені добуток усіх чисел 5x 3 − 2x + 1 — многочлен третього степеня,
записати перед буквою, а  добуток усіх сте- у  якого вільний член дорівнює 1, а  коефі-
пенів букви записати як цілий невід’ємний цієнт при старшому члені дорівнює 5.
степінь цієї букви (тобто записати одночлен
у  стандартному вигляді), то одержимо ви- Означення. Два многочлени назива-
раз виду ax n , де a  — деяке число. ються тотожно рівними, якщо вони на-
бувають рівних значень при всіх зна-
Означення. Одночленом від однієї ченнях змінної.
змінної x  називається вираз виду ax n ,
n
де a  — деяке число, n  — ціле невід’ємне  Теорема 1. Одночлени ax , де a ≠ 0 ,  
m
число. та bx , де b ≠ 0 , є  тотожно рівними
тоді і  тільки тоді, коли a = b і  n = m .
Якщо a ≠ 0 , то показник степеня n
змінної x  називається степенем одночле- Одночлен ax n тотожно дорівнює ну-
на. Наприклад, 25x 6 — одночлен шостого лю тоді і  тільки тоді, коли a = 0 .
2 Доведення. Оскільки рівність одно-
степеня, x 2 — одночлен другого степе-
3 членів ax n = bx m (1)
ня. Якщо одночлен є  числом (яке не дорів- виконується при всіх значеннях x  (за умо-
нює нулю), то його степінь вважають рів-
вою ці одночлени є  тотожно рівними), то,
ним нулю. Для одночлена, який заданий
числом 0, поняття степеня не означають підставляючи в  цю рівність x = 1, отримує-
(оскільки 0 = 0 ⋅ x = 0 ⋅ x 2 = 0 ⋅ x 3 ... ). мо a = b . Скорочуючи обидві частини рів-
Підготуйте міні-доповідь за темою «Диво- ності (1) на a  (де a ≠ 0 за умовою), одер-
вижне число 0. Історія та використання жуємо x n = x m . При x = 2 з цієї рівності
в  різних галузях знань». маємо: 2n = 2m . Оскільки 2n = 2 ⋅ 2 ⋅…⋅ 2 ,

За означенням многочлен від однієї n разів
змінної x  — це сума одночленів від однієї а  2m = 2 ⋅ 2 ⋅…⋅ 2 , то рівність 2n = 2m можли-
змінної x.
m разів
Означення. Многочленом від однієї ва лише тоді, коли n = m . Отже, з  тотож-

змінної x  називається вираз виду ної рівності ax n = bx m ( a ≠ 0 , b ≠ 0 ) отри-
муємо, що a = b і  n = m .
f ( x ) = an x n + an−1x n−1 + … + a2x2 +  a1x + a0
Якщо відомо, що ax n = 0 для всіх x, то
f ( x )
= an x n + an−1x n−1 + … + a2x2 + a1x + a0 ,
при x = 1 одержуємо a = 0 . Тому одночлен
де коефіцієнти an , an−1 , ..., a0 — деякі ax n тотожно дорівнює нулю при a = 0 (то-
числа. ді ax n = 0 ⋅ x n ≡ 0 *). 
* Знаком º позначено тотожну рівність многочленів.

§ 7. Многочлени від однієї змінної та дії над ними 51
Надалі будь-який одночлен виду 0 ⋅ x n n = k +1 . Отже, твердження теореми спра-

замінюватимемо на 0. ведливе для будь-якого цілого невід’ємного n,
тобто для всіх многочленів. 
 Теорема 2. Якщо многочлен f ( x ) то-
тожно дорівнює нулю (тобто набуває Означення. Многочлен, у  якого всі кое-
нульових значень при всіх значен- фіцієнти дорівнюють нулю, називається
нях x), то всі його коефіцієнти дорів- нульовим многочленом, або нуль-
нюють нулю. многочленом, і  його позначають 0 ( x )
Доведення. Для доведення вико- або просто 0  (оскільки 0 ( x ) = 0 ).
ристовуємо метод математичної індукції.  Теорема 3. Якщо два многочлени f ( x )
Нехай f ( x ) = an x n + an −1x n −1 + … + a1x + a0 ≡ 0 і  g ( x ) тотожно рівні, то вони збіга-
f ( x ) = an x + an −1x
n n −1
+ … + a1x + a0 ≡ 0 . ються (тобто їхні степені однакові
( )
При n = 0 маємо f x = a0 ≡ 0 , тому й  коефіцієнти при однакових степенях
a0 = 0 . Тобто в  цьому випадку тверджен- рівні).
ня теореми виконується. Доведення. Нехай многочлен
Припустимо, що при n = k це твер- f ( x ) = an x + an −1x + … + a2x + a1x + a0 ,
n n −1 2
дження також виконується: якщо много- а  многочлен g ( x ) = bm x m + bm −1x m −1 + … + b2 x 2 + b1x + b0

k k −1
член ak x + ak −1x +g…( x+)a=1xb +xam0 ≡ +0
bm,−1xто m −1
+ … + b2 x 2 + b1x + b0 . Розглянемо многочлен
m
ak = ak −1 = … = a1 = a0 = 0 . f ( x ) − g ( x ) . Оскільки многочлени f ( x )
Доведемо, що задане твердження вико-
і  g ( x ) за умовою є  тотожно рівними, то
нується й  при n = k +1 . Нехай
многочлен f ( x ) − g ( x ) тотожно дорів-
f ( x ) = ak +1x k +1 + ak x k + … + a1x + a0 ≡ 0 . (2) нює 0. Отже, усі його коефіцієнти дорів-
Оскільки рівність (2) виконується при нюють нулю.
всіх значеннях x, то, підставляючи в  цю
Але f ( x ) − g ( x ) = ( a0 − b0 ) + ( a1 − b1 ) x + ( a2 − b2 ) x 2 + ..
рівність x = 0, одержуємо, що a0 = 0 . Тоді
рівність (2) перетворюєтьсяf ( x ) − g ( x ) = (на b0 ) + (рів-
a0 −таку a1 − b1 ) x + ( a2 − b2 ) x + ... .
2
ність: ak +1x k +1 + ak x k + … + a1x ≡ 0. Винесемо Тоді a0 − b0 = 0 , a1 − b1 = 0 , a2 − b2 = 0 , ... .

x  у лівій частині цієї рівності за дужки та Звідси a0 = b0 , a1 = b1 , a2 = b2 , ... . Як бачи-
одержимо мо, якщо припустити, що в  якогось із двох
( k k −1
x ak +1x + ak x + … + a1 ≡ 0 . (3) ) заданих многочленів степінь вищий, ніж
у  другого многочлена (наприклад, n  біль-
Рівність (3) має виконуватися при всіх ше за m), то коефіцієнти різниці дорівню-
значеннях x. Для того щоб вона виконува- ватимуть нулю. Тому, починаючи з  номера
лася при x ≠ 0 , повинна виконуватися то- ( m + 1) , усі коефіцієнти ai також дорівню-
тожність ak +1x k + ak x k −1 + … + a1 ≡ 0 .
ватимуть нулю. Отже, многочлени f ( x )
У  лівій частині цієї тотожності стоїть
і  g ( x ) дійсно мають однаковий степінь
многочлен зі степенями змінної від x 0 до і  відповідно рівні коефіцієнти при однако-
x k . Тоді за припущенням індукції всі його вих степенях. 
коефіцієнти дорівнюють нулю: ak +1 = ak = … = a1 = 0Теорема 3  є основою так званого мето-
ak +1 = ak = … = a1 = 0 . Але ми довели також, що a0 = 0, ду невизначених коефіцієнтів. Покажемо
тому наше твердження виконується і  при його застосування на прикладі.
Доведіть, що вираз ( x + 2 ) ( x + 4 ) ( x + 6 ) ( x + 8 ) + 16 є повним

Приклад квадратом.
��
XXЗаданий многочлен є  многочленом чет- ax 2 + bx + c ( a ≠ 0 ) . Одержуємо тотожність:
вертого степеня, тому він може бути повним
( x + 2 ) ( x + 4 ) ( x + 6 ) ( x + 8 ) + 16 = ( ax 2 + bx + c )
2
квадратом тільки многочлена другого степе-

8 ) + 16 = ( ax 2 + bx + c ) .
2
ня. Многочлен другого степеня має( x +вигляд
2 ) ( x + 4 ) ( x + 6 ) ( x + (4)

Розкриваючи дужки в  лівій і  правій части- Із першої рівності одержуємо:

нах цієї тотожності та прирівнюючи коефіці- a = 1 або a = −1.
єнти при однакових степенях x, одержуємо Якщо a = 1, із другої рівності маємо b = 10,
систему рівностей. Цей етап зручно оформ- а  з третьої — c = 20 . Як бачимо, при цих
ляти в  такому вигляді: значеннях a, b  і c  останні дві рівності та-
x 4 1 = a2 кож виконуються. Отже, тотожність (5) ви-
конується при a = 1, b = 10 , c = 20 (аналогіч-
x 3 2 + 4 + 6 + 8 = 2ab но можна також одержати a = −1, b = −10 ,
x 2 2 ⋅ 4 + 2 ⋅ 6 + 2 ⋅ 8 + 4 ⋅ 6 + 4 ⋅ 8 + 6 ⋅ 8 = b2 + 2ac c = −20).
x1 2 ⋅ 4 ⋅ 6 + 2 ⋅ 4 ⋅ 8 + 2 ⋅ 6 ⋅ 8 + 4 ⋅ 6 ⋅ 8 = 2bc Таким чином, ( x + 2 ) ( x + 4 ) ( x + 6 ) ( x + 8 ) + 16 = ( x 2 + 10x +

( x + 2 ) ( x + 4 ) ( x + 6 ) ( x + 8 ) + 16 = ( x 2 + 10x + 20 ) . v
2
x 0 2 ⋅ 4 ⋅ 6 ⋅ 8 ⋅ +16 = c2
Вправи 7.1.1. Знаючи, що многочлени f ( x ) і  g ( x ) тотожно рівні, знайдіть зна-

чення коефіцієнтів a, b, c, d:
1) f ( x ) = 2x 2 − (3 − a ) x + b , g ( x ) = cx 3 + 2dx 2 + x + 5;
2) f ( x ) = ( a + 1) x 3 + 2, g ( x ) = 3x 3 + bx 2 + ( c − 1) x + d .
7.1.2. Знайдіть такі числа a, b, c, щоб задана рівність
( x 2 − 1) a + b ( x − 2 ) + c ( x + 2 ) = 2 виконувалася при будь-яких зна-
ченнях x.
7.1.3. Доведіть тотожність:
1) ( x − 1) ( x + 1) ( x 2 − x + 1) ( x 2 + x + 1) = x 6 − 1;
2) 1 + x 4 = (1 + x 2 + x 2 ) (1 − x 2 + x 2 ) .
7.1.4. Доведіть, що заданий вираз є повним квадратом:
1) ( x − 1) ( x − 2 ) ( x − 3 ) ( x − 4 ) + 1; 2) ( x + a ) ( x + 2a ) ( x + 3a ) ( x + 4a ) + a 4 .
7.1.5. Знайдіть такі a і b, щоб при будь-яких значеннях x виконувалася
рівність 3x 4 + 4x 3 + 8x 2 + 3x + 2 = ( 3x 2 + ax + 1) ( x 2 + x + b ) .
2
7.1.6. Запишіть алгебраїчний дріб 2
як суму двох алгебраїч-
15x + x − 2
a b
них дробів виду і  .
3x − 1 5x + 2
7.2. Дії над многочленами. Ділення многочлена на многочлен

з  остачею
Додавання і  множення многочленів дорівнює добутку вільних членів множни-
від однієї змінної виконують за допомогою ків. Звідси одержуємо, що степінь добут-
відомих правил додавання і  множення ку двох многочленів дорівнює сумі степе-
многочленів. У  результаті виконання дій нів множників.
додавання або множення над многочлена- При додаванні многочленів одного сте-
ми від однієї змінної завжди одержують пеня одержують многочлен того самого
многочлен від тієї самої змінної. степеня, хоча іноді можна одержати мно-
Із означення добутку двох многочленів гочлен меншого степеня.
випливає, що старший член добутку двох
многочленів дорівнює добутку старших Наприклад, 2x 3 − 5x 2 + 3x + 1 + ( −2x 3 + 5x 2 + x + 5
2x 3 −член
членів множників, а  вільний 3x + 1 + ( −2x 3 + 5x 2 + x + 5 ) = 4x + 6 .
5x 2 +добутку

При додаванні многочленів різних сте- Означення. Многочлен A ( x ) ділиться
пенів завжди одержуємо многочлен, сте- на многочлен B ( x ) (де B ( x ) — нену-
пінь якого дорівнює більшому степеню до- льовий многочлен) з  остачею, якщо іс-
данку. нує така пара многочленів Q ( x ) і  R ( x ) ,
Наприклад, ( 3x 3 − 5x + 7 ) + ( x 2 + 2x + 1) = 3x 3 + xщо
2
− 3xA +(8x ) = B ( x ) ⋅ Q ( x ) + R ( x ) , причому
(3x − 5x + 7 ) + ( x + 2x + 1) = 3x + x − 3x + 8 .
3 2 3 2 степінь остачі R ( x ) менший від степеня
Ділення многочлена на многочлен дільника B ( x ) .
означається аналогічно діленню цілих чи- Зазначимо, що в  цьому випадку мно
сел. Нагадаємо, що ціле число a  ділиться гочлен Q ( x ) називається неповною
на ціле число b  ( b ≠ 0 ) , якщо існує таке ці- часткою.
ле число q, що a = b ⋅ q .
Наприклад, оскільки x 3 − 5x + 2 = ( x 2 − 5 ) x + 2
Означення. Многочлен A ( x ) ділиться x 3 − 5x + 2 = ( x 2 − 5 ) x + 2 , то при діленні многочлена
на многочлен B ( x ) (де B ( x ) — нену-
x 3 − 5x + 2 на многочлен x 2 − 5 одержуємо
льовий многочлен), якщо існує такий
неповну частку x  і остачу 2.
многочлен Q ( x ) , що A ( x ) = B ( x ) ⋅ Q ( x ) .
Іноді ділення многочлена на много-
Як і  для цілих чисел, операція ділення член, як і  ділення багатоцифрових чисел,
многочлена на многочлен виконується не зручно виконувати «куточком», користую-
завжди, тому в  множині многочленів уво- чись алгоритмом, який проілюстровано
дять операцію ділення з  остачею. нижче.
Розділимо многочлен A ( x ) = x 4 − 5x 3 + x 2 + 8x − 20 на многочлен

Приклад
B ( x ) = x 2 − 2x + 3.
��
XX x 4 − 5x 3 + x 2 + 8x − 20 x 2 − 2x + 3
−
x 4 − 2x 3 + 3x 2 x 2 − 3x − 8
−3x 3 − 2x 2 + 8x − 20
−
−3x 3 + 6x − 9x
−8x 2 + 17x − 20
−
−8x 2 + 16x − 24
x+4 v
За використаним алгоритмом: спочатку по- третього — через f3 ( x ) , то операцію ділен-

трібно старший член діленого поділити на ня, яку виконали вище, можна записати
 x4 2
 у  вигляді системи рівностей:
старший член дільника  2 = x  , результат
x  f1 ( x ) = A ( x ) − x 2 ⋅ B ( x ) ; (1)
( )
x 2
помножити на дільник і  одержаний до- f2 ( x ) = f1 ( x ) − ( −3x ) ⋅ B ( x ) ; (2)
( )
буток x 4 − 2x 3 + 3x 2 відняти від діленого.
( ) ( ) (
f3 x = f2 x − −8 ⋅ B x . ) ( ) (3)
До одержаної різниці знову застосовуємо вка- Додамо почленно рівності (1), (2), (3) та отри-
зані дії доти, поки степінь отриманої різниці маємо
A ( x ) = ( x 2 − 3x − 8 ) B ( x ) + f3 ( x ) .
не буде меншим від степеня дільника. Дове-
(4)
демо, що одержаний результат дійсно є  ре-
(
Ураховуючи, що степінь f3 x = x + 4 менший )
зультатом ділення A ( x ) на B ( x ) з  остачею.
Доведення. Якщо позначити резуль- від степеня дільника B ( x ) = x 2 − 2x + 3, по-
тат виконання першого кроку алгоритму значимо f3 ( x ) = R ( x ) (остача), а  x 2 − 3x − 8 = Q ( x )
через f1 ( x ), другого кроку — через f2x( x−) ,3x − 8 = Q ( x ) (неповна частка). Тоді з  рівності (4)
2

маємо: A (x) = B (x) ⋅ Q (x) + R (x) , чиком. Тому описаний вище алгоритм дозво-
тобто
ляє для довільних діленого A ( x ) і  дільни-
4
x − 5x + x + 8x − 20 = ( x − 2x + 3 ) ( x − 3x − 8 ) + x + 4
3 2 2 2
ка B ( x ) (де B ( x ) — ненульовий многочлен)
2x + 3 ) ( x 2 − 3x − 8 ) + x + 4 , а  це й  означає, що ми розділили
знайти неповну частку Q ( x ) та остачу R ( x ).
A ( x ) на B ( x ) з  остачею.  Зазначимо, що у  випадку, коли степінь ді-
Очевидно, що наведене обґрунтування мож- леного A ( x ) менший від степеня дільни-
на провести для будь-якої пари многочле- ка B ( x ) , вважають, що неповна частка
( ) ( )
нів A x і  B x у  випадку їх ділення стовп- Q ( x ) = 0 , а  остача R ( x ) = A ( x ) .
Вправи 7.2.1. Виконайте ділення многочлена на многочлен:

1) 3x 3 − 5x 2 + 2x − 8 на x − 2;
2) x10 + 1 на x 2 + 1 ;
3) x5 + 3x 3 + 8x − 6 на x 2 + 2x + 3 .
7.2.2. Виконайте ділення многочлена на многочлен з остачею:
1) 4x 4 − 2x 3 + x 2 − x + 1 на x 2 + x + 2;
2) x5 + x 4 + x 3 + x 2 + 1 на x 2 − x − 2 .
7.2.3. При яких значеннях a і b многочлен A ( x ) ділиться без остачі на
многочлен B ( x )?
1) A ( x ) = x 3 + ax + b , B ( x ) = x 2 + 5x + 7;
2) A ( x ) = 2x 3 − 5x 2 + ax + b , B ( x ) = x 2 − 4;
3) A ( x ) = x 4 − x 3 + x 2 − ax + b, B ( x ) = x 2 − x + 2.
7.2.4. Знайдіть неповну частку й остачу при діленні многочлена A ( x )
на многочлен B ( x ) методом невизначених коефіцієнтів:
1) A ( x ) = x 3 + 6x 2 + 11x + 6, B ( x ) = x 2 − 1;
2) A ( x ) = x 3 − 19x − 30, B ( x ) = x 2 + 1.
7.3. Теорема Безу. Корені многочлена. Формули Вієта

Розглянемо ділення многочлена f ( x ) Ця рівність виконується тотожно, тоб-
то при будь-якому значенні x. При x = a
на двочлен ( x − a ) . Оскільки степінь діль-
ника дорівнює 1, то степінь остачі, яку ми маємо: f ( a ) = R . Одержаний результат на-
одержимо, повинен бути меншим від 1, зивають теоремою Безу*.
тобто в  цьому випадку остачею буде деяке  Теорема 1 (теорема Безу). Остача від
число R. Отже, якщо розділити многочлен ділення многочлена f ( x ) на двочлен
f ( x ) на двочлен ( x − a ) , то одержимо ( x − a ) дорівнює f ( a ) (тобто значенню
f (x) = (x − a) ⋅ Q (x) + R . многочлена при x = a ).
Доведіть, що значення виразу x5 − 3x 4 + 2x 3 + 4x − 4 ділиться

Приклад 1 без остачі на x −1.
��
XX Підставивши в  f (fx()x=) =
x5x−5 3
−x34x+4 2
+x23x+3 4
+x4x
−4− 4 замість x  значення 1, одержуємо: f (1) = 0 . Отже,
остача від ділення f x на x − 1 дорівнює 0, тобто f ( x ) ділиться на ( x − 1) без остачі. v
( ) ( )
* Безу Етьєн (1730–1783) — французький математик, який зробив значний внесок у  розвиток
теорії алгебраїчних рівнянь.

Означення. Число α називається Тоді Q ( α k +1 ) = 0 . Отже, α k+1 — корінь мно-
коренем многочлена f ( x ) , якщо f ( α ) = 0.
гочлена Q ( x ) . За теоремою 2  многочлен
Якщо многочлен f ( x ) ділиться на Q ( x ) ділиться на ( x − α k +1 ) , тобто
( x − α ) , то α — корінь цього многочлена. Q ( x ) = ( x − α k +1 ) ⋅ Q1 ( x ) і  з рівності (1) маємо
Дійсно, якщо f ( x ) ділиться на
f ( x ) = ( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α k ) ( x − α k +1 ) ⋅ Q1 ( x )
( x − α ) , то f ( x ) = ( x − α ) ⋅ Q ( x ) і  тому
f ( x ) = ( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α k ) ( x − α k +1 ) ⋅ Q1 ( x ) .
f ( α ) = ( α − α ) ⋅ Q ( α ) = 0 . Отже, α — корінь
многочлена f ( x ) .  Це означає, що f ( x ) ділиться на добу-
Справедливе і  зворотне твердження. ток ( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α k ) ( x − α k+1 ) ,
Воно є  наслідком із теореми Безу. тобто теорема доведена й  при n = k +1 .
 Теорема 2. Якщо число α є  коренем Отже, теорема справедлива для будь-
многочлена f ( x ) , то цей многочлен ді- якого натурального n. 
литься на двочлен ( x − α ) без остачі. Наслідок. Многочлен степеня n  має
Доведення. За теоремою Безу не більше n  різних коренів.
(
остача від ділення f x на x − α дорів- ) ( ) Доведення. Припустимо, що мно-
нює f ( α ) . Але за умовою α — корінь f ( x ) , гочлен n-го степеня має ( n + 1) різних ко-
( )
отже, f α = 0 .  ренів: α1, α 2 , ..., α n , α n+1 . Тоді f ( x ) ді-
Узагальненням теореми 2  є таке твер- литься на добуток ( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α n +1 )
дження. ( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α n+1 ) — многочлен степеня ( n + 1) , але це
 Теорема 3. Якщо многочлен f ( x ) має неможливо. Тому многочлен n-го степеня
попарно різні корені α1 , α 2 , ..., α n , то не може мати більше ніж n  коренів. 
він ділиться без остачі на добуток Нехай тепер многочлен n-го степеня
( x − α 1 )( x − α 2) ⋅…⋅ ( x − α n) . ( )
f x = an x n + an −1x n −1 + … + a2 x 2 + a1x + a0
Доведення. Для доведення вико- ( an ≠ 0 ) має n  різних коренів α1 , α 2 , ...,
ристовуємо метод математичної індукції. α n . Тоді цей многочлен ділиться без оста-
При n = 1 твердження доведено в  тео-
чі на добуток ( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α n ) .
ремі 2.
Цей добуток є  многочленом того самого
Припустимо, що твердження справед-
n-го степеня. Отже, у  результаті ділення
ливе при n = k . Тобто, якщо α1 , α 2 , ..., можна одержати тільки многочлен нульо-
α k — попарно різні корені многочлена вого степеня, тобто число. Таким чином,
f ( x ) , то він ділиться на добуток
( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α kn). Тоді n−1 an x n + an −1x n −1 + … + a2 x 2 + a1x + a0 = b ( x − α1 ) ( x − α 2 )
an x + an −1x + … + a2 x + a1x + a0 = b ( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α n ) .
2
(2)
f ( x ) = ( x − α1 ) ( x − α 2 ) ⋅…⋅ ( x − α k ) ⋅ Q ( x ). (1)
Якщо розкрити дужки в  правій ча-
Доведемо, що твердження теореми
стині рівності (2) і  прирівняти коефіцієнти
справедливе й  при n = k +1 . Нехай α1 ,
при старших степенях, то одержимо, що
α 2 , ..., α k , α k+1 — попарно різні корені
b = an , тобто
многочлена f ( x ) . Оскільки α k+1 — корінь
f ( x ) , то f ( α k +1 ) = 0 . Беручи до уваги рів- an x n + an −1x n −1 + … + a2x 2 + a1x + a0 =
ність (1), яка виконується згідно з  припу- = an (x − α 1 ) (x − α 2 ) ⋅…⋅ (x − α n ) (3)
щенням індукції, одержуємо:
f ( α k +1 ) = ( α k +1 − α1 ) ( α k +1 − α 2 ) ⋅…⋅ ( α k +1 − α k ) ⋅ Q ( α k +1 ) =Порівнюючи
0 коефіцієнти при однако-
вих степенях x, що стоять у  лівій і  правій
( α k+1 ) = ( α k+1 − α1 ) ( α k+1 − α 2 ) ⋅…⋅ ( α k+1 − α k ) ⋅ Q ( α k+1 ) = 0. частинах тотожності (3), одержуємо спів-
За умовою всі корені α1 , α 2 , ..., α k , відношення між коефіцієнтами рівняння
α k+1 різні, тому жодне з чисел α k+1 − α1 , та його коренями, які називають формула-
α k+1 − α 2 , ..., α k +1 − α k не дорівнює нулю. ми Вієта:

α n −1 Виконання таких рівностей є  необ

α1 + α 2 + … + α n = − ; хідною і  достатньою умовою того, щоб
an
a числа α 1 , α 2 , ..., α n були коренями
α1α 2 + α1α 3 + … + α n −1α n = n −2 ; многочлена f ( x ) = an x n + an 1x n−1 + … + a2x2 + a1x
an
f (x) = a x + n
aa x
n −1
+ … + a2x + a1x + a0 ( a ≠ 0 ) .
2
α1α 2α 3 + α1α 2α 4 + …+ α n −2α n −1α nn= − n −3n ;1 (4)
an Формули (3) і  (4) справедливі не тільки
⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅ ⋅ ⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅⋅ для випадку, коли всі корені многочлена
α1α 2α 3 … α n = ( −1)
n a0
.
f ( x ) різні. Введемо поняття кратного ко-
an реня многочлена.
Якщо многочлен f ( x ) ділиться без
Наприклад, при n = 2 маємо:
остачі на ( x − α ) , але не ділиться без остачі
k
a a
на ( x − α ) , то кажуть, що число α є  коре-
k+1
α1 + α 2 = − 1 , α 1α 2 = 0 .
a2 a2
нем кратності k  многочлена f ( x ) .
а  при n = 3 : Так, якщо добуток ( x + 2 ) ( x − 1) ( x + 3 )
3 2
записати у  вигляді многочлена, то для цьо-

a2 го многочлена число –2 є  коренем кратно
α1 + α 2 + α 3 = − ;
a3 сті 3, число 1  є коренем кратності 2, а  чис-
a1 ло –3 є  коренем кратності 1.
α 1α 2 + α 1α 3 + α 2α 3 = a ; (5) Використовуючи формули Вієта у  ви-
3
a падку кратних коренів, необхідно кожен
α 1α 2α 3 = − 0 . корінь записати таке число разів, яке до-
a3
рівнює його кратності.
 Перевірте справедливість формул Вієта для многочлена

Приклад 2 f ( x ) = x 3 + 2x 2 − 4x − 8.
��
−4
XXf ( x ) = x 3 + 2x 2 − 4x − 8 = x 2 ( x + 2 ) − 4 ( x + 2 ) = ( x + 22)⋅((x−22−) +4 2
) =⋅ ((−x2−) +2)((−x2+) ⋅2( −) 2) = 2
;
1
x + 2 ) − 4 ( x + 2 ) = ( x + 2 ) ( x − 4 ) = ( x − 2 ) ( x + 2 ) . Тому f ( x )
2 2
−8
має корені: α1 = 2 , α 2 = −2 , α 3 = −2 (оскіль- 2 ⋅ ( −2 ) ⋅ ( −2 ) = − .
1
ки –2 — корінь кратності 2). Як бачимо, усі рівності виконуються, тому
Перевіримо справедливість формул (5). формули Вієта є  справедливими для даного
У  нашому випадку: a3 = 1, a2 = 2 , a1 = −4, многочлена. v
2
a0 = −8 . Тоді 2 + ( −2) + ( −2) = − ;
1
Приклад 3
Складіть квадратне рівняння, коренями якого є квадрати ко-
ренів рівняння x 2 − 8x + 4 = 0 .
��
XX Позначимо корені рівняння x 2 − 8x + 4 = 0 За формулами Вієта маємо: x1 + x2 = 8
через x1 і  x2 . Тоді коренями шукано- і  x1x2 = 4 . Звідси знаходимо, що
го рівняння повинні бути числа α1 = x12
2
(
q = ( x1x2 ) = 42 = 16 , а  p = − ( x1 + x2 ) − 2x1x2 = − ( 82 −
2
)
і  α 2 = x22 . Отже, це рівняння має − (x + x
p =вигляд ( )
2
)
− 2x1x2 = − ( 82 − 2 ⋅ 4 ) = −56 .
( )=
1 2
x + px + q = 0 , де p = − (
2
)
α1 + α 2 = − x12 + x22 Отже, шукане рівняння має вигляд
(
= − (x1 + x2 ) − 2x1x2 , q
2
) = α1α 2 = x12x22 = (x1x2 )2. x 2 − 56x + 16 = 0 . v

7.3.1. Знайдіть остачу від ділення многочлена x5 − 4x 4 + 2x 3 − 5x + 1 на

Вправи x+2 .
7.3.2. Знайдіть коефіцієнт a, знаючи, що остача від ділення много-
члена x 3 − ax 2 + 5x − 3 на x −1 дорівнює 6.
7.3.3. Многочлен f ( x ) при діленні на x −1 має остачу 4, а при діленні
на x − 3 — остачу 6. Знайдіть остачу від ділення многочлена
f ( x ) на x 2 − 4x + 3 .
7.3.4. При яких значеннях a і b многочлен x 4 + 2x 3 + ax 2 − bx + 2 ділить-
ся без остачі на x + 2, а при діленні на x −1 має остачу, яка до-
рівнює 3?
7.3.5. Остача від ділення многочлена f ( x ) на 3x 2 − 5x + 2 дорівнює
7x + 1 . Знайдіть остачу від ділення цього многочлена на дво-
члени x −1 і  3x − 2.
7.3.6. Запишіть формули Вієта при n = 4.
7.3.7. Складіть кубічний многочлен, який має корені 5, –2, 1 і коефі-
цієнт при старшому члені –2. Розв’яжіть задачу двома спосо-
бами.
7.3.8. При яких значеннях a сума квадратів коренів тричлена
x 2 − ( a + 2 ) x + 3a дорівнює 12?
7.3.9. Яку кратність має корінь 2 для многочлена
f ( x ) = x5 − 5x 4 + 7x 3 − 2x 2 + 4x − 8?
7.3.10. Складіть кубічний многочлен, який має корінь 3 кратності 2
і корінь –1, а коефіцієнт при старшому члені 2.
7.3.11. Знайдіть такі a і b, щоб число 3 було коренем не менш ніж дру-
гої кратності для многочлена f ( x ) = x 3 − 5x 2 + ax + b .
7.3.12. Складіть квадратне рівняння, корені якого протилежні кореням
рівняння x 2 − 5x + 1 = 0 .
7.3.13. Складіть квадратне рівняння, корені якого обернені до коренів
рівняння 2x 2 − 5x + 1 = 0 .
7.3.14. Складіть квадратне рівняння, коренями якого є квадрати коре-
нів рівняння x 2 + 6x + 3 = 0.
7.3.15. Підготуйте повідомлення про внесок Е. Безу і Ф. Вієта у станов-

лення математичної науки.

58
§ 8 РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ, ЩО МІСТЯТЬ ЗНАК МОДУЛЯ

Таблиця 10
1. Розв’язування рівнянь і  нерівностей, що містять знак модуля
Розв’язування
за геометричним за загальною схемою

за означенням
змістом
1. Знайти ОДЗ.
a, при a > 0, a — відстань на
 2. Знайти нулі всіх підмодуль-
a = 0, при a = 0, числовій прямій від
них функцій.
−a, при a < 0 точки 0  до точки a
3. Позначити нулі на ОДЗ
і  розбити ОДЗ на проміжки.
1. f (x) = a.
4. Знайти розв’язок у  кож-
2. f (x) = g (x) . ному з  проміжків (і пере-
з використанням 3. f (x) > a. вірити, чи входить цей
спеціальних
4. f (x) <a розв’язок у  розглянутий
співвідношень проміжок)
2. Використання геометричного змісту модуля (при a > 0 )

1. f ( x ) = a ⇔ f ( x ) = a або f ( x ) = −a. | t | = a | t | = a
2. f ( x ) = g ( x ) ⇔ f ( x ) = g ( x ) або f ( x ) = − g ( x ). | t | > a | t | < a | t | > a
3. f ( x ) > a ⇔ f ( x ) < −a або f ( x ) > a .
f ( x ) > −a,
4. f ( x ) < a ⇔ − a < f ( x ) < a ⇔  -a 0 a t
f ( x ) < a.
Узагальнення
 g ( x ) 0,
5. f ( x ) = g ( x ) ⇔  7. f (x ) < g (x ) ⇔ − g (x ) < f (x ) < g (x ) ⇔
f ( x ) = g ( x ) або f ( x ) = − g ( x ).
 f ( x ) > − g ( x ),
6. f ( x ) > g ( x ) ⇔ f ( x ) < − g ( x ) ⇔ або f ( x ) > g ( x ) . ⇔
 f ( x ) < g ( x ).
3. Використання спеціальних співвідношень
1. u = u ⇔ u 0 .
2. u = −u ⇔ u 0 .
5. u + v = u + v ⇔ { u 0,
v 0.
3. u = v ⇔ u 2 = v 2 . 6. u + v = −u − v ⇔ {
u 0,
v 0.
4. u > v ⇔ u 2 > v 2 ,
7. u + v = u + v ⇔ uv 0 .
тоді u − v > 0 ⇔ u 2 − v 2 > 0 ;
знак різниці модулів двох виразів збіга- 8. u + v = u − v ⇔ uv 0 .
ється зі знаком різниці їх квадратів.
9. x − a + x − b = b − a ⇔ a x b , де a < b.

§ 8. Рівняння і нерівності, що містять знак модуля 59
Зазначимо, що загальна схема, запро- Обґрунтування, приклади розв’язування
понована в  табл. 10, може бути використа- рівнянь і нерівностей з модулями різними
на не тільки під час розв’язування рівнянь способами та приклади та побудови графі-
ків функцій із декількома модулями наведе-
або нерівностей, але й  при виконанні пере-
ні в інтернет-підтримці підручника.
творень виразів, що містять знак модуля.
1. Якими способами можна розв’язувати рівняння іта нерівності,

Запитання що містять знак модуля. Проілюструйте ці способи на прикладах.
2. Обґрунтуйте спеціальні співвідношення, наведені в табл. 10.
Проілюструйте їх застосуванн.
3. Обґрунтуйте узагальнення використання геометричного зміс-
ту модуля, наведені в табл. 10. Проілюструйте їх застосування
до розв’язування рівнянь і нерівностей, що містять знак модуля.
У завданнях 8.1–8.15 розв’яжіть рівняння і нерівності.

Вправи 8.1. 1) 3x − 5 = 7 ; 2) 8 − 4x = 6 ; 3) x 2 − 5x = 6.
x −1 2x − 3
8.2. 1) 2x − 3 > 5 ; 2) 3 − 5x < 7 ; 3*) > 2; 4) < 1.
x +1 x −5
8.3. 1) x − 2 − 2x − 1 = 0; 2) x 2 + 3x + x + 3 = 0 .
8.4. 1) x − 1 + x − 3 = 2 ; 3) x + 5 + x − 8 = 13.
2) x + 1 + x − 5 = 20;
8.5. 1) x + 3 < x − 2; 3) x + 3 + x − 1 < 6 − 3x .
2) x + 1 + x − 2 2x − 1;
8.6. 1) x 2 − 2x + 1 + x − 2 = 1 ; 2) x 2 + 4x + 4 + x = x + 5.
8.7. 1) x 2 − 4x + 4 + x 2 = 8 ; 2) 16 − 8x + x 2 + x 2 + 2x + 1 = 5.
x 2 − 4x + 3 4
8.8. 1) = 1; 2) = x +1 .
2
x + x −5 x +1 −2
8.9. 1) x − 1 − 2 = 1; 2) 2x − 4 − 5 = 3 .
8.10. 1) x 2 − 4x < 5; 2) x 2 − x − 6 > 4 .

8.11. 1) 3 x − 1 + x 2 − 7 > 0 ; 2) x − 6 x 2 − 5x + 9.
x+3 +x 1 1
8.12. 1) > 1; 2) < .
x+2 x −3 2
8.13. 1) x − 1 − 5 2 ; 2) x − 1 + x + 2 − x − 3 > 4.
8.14. 1) x − 2x 2 > 2x 2 − x ; 2) x 2 + x − 20 x 2 + x − 20 .
4 4
8.15. 1) x + 2 ; 2) x −1 .
x + 3 −1 x +1 −2
8.16. Побудуйте графік функції:
1) y = 2x − 4 + 2x + 6 ; 2) y = x − 5 + 3x + 6 .

60
§ 9 РІВНЯННЯ І НЕРІВНОСТІ З ПАРАМЕТРАМИ
9.1. Розв’язування рівнянь і  нерівностей з  параметрами

Якщо крім змінної та числових коефі- На етапі пошуку плану розв’язування
цієнтів до запису рівняння чи нерівності рівняння чи нерівності з  параметрами або
входять також буквені коефіцієнти — па- в  ході розв’язування часто зручно супрово-
раметри, то під час розв’язування можна джувати відповідні міркування схемами,
користуватися таким орієнтиром. за якими легко простежити, у  який мо-
мент ми не змогли однозначно виконати
Будь-яке рівняння чи нерівність з  пара-
необхідні перетворення, на скільки випад-
метрами можна розв’язувати як звичайне
рівняння чи нерівність до тих пір, поки всі ків довелося розбити розв’язання та чим
перетворення або міркування, необхідні відрізняється один випадок від іншого.
для розв’язування, можна виконати одно- Щоб на таких схемах (чи в  записах гро-
значно. Якщо якесь перетворення не мож- міздких розв’язань) не загубити якусь від-
на виконати однозначно, то розв’язування повідь, доцільно поміщати остаточні від-
необхідно розбити на кілька випадків, щоб повіді в  прямокутні рамки. Зауважимо,
у  кожному з  них відповідь через параме- що відповідь треба записати для всіх мож-
три записувалася однозначно. ливих значень параметра.
Приклад 1  Розв’яжіть нерівність зі змінною x: 3ax + 2 x + 5a .
Коментар
Задана нерівність є  лінійною відносно змін- на ( 3a − 1) . Але якщо обидві частини нерів-
ної x, тому використаємо відомий алгоритм ності поділити на додатне число, то знак не-
розв’язування лінійної нерівності: рівності не зміниться, а  якщо на від’ємне,
1) переносимо члени зі змінною x  в одну ча- то знак нерівності необхідно змінити на
стину, а  без x  — у  другу: 3ax − x 5a − 2 ; протилежний. Крім того, слід урахувати,
2) виносимо в  лівій частині за дужки спіль- що на нуль ділити не можна. Отже, почи-
ний множник x, тобто приводимо нерів- наючи з  цього моменту потрібно розглянути
ність до вигляду Ax B : (3a − 1) x 5a − 2. три випадки: 3a − 1 > 0 , 3a − 1 < 0 , 3a − 1 = 0 .
Для знаходження розв’язків останньої нерів- Наведені вище міркування можна наочно за-
ності ми б  хотіли поділити обидві її частини писати так.
XX3ax − x 5a − 2
(3a − 1) x 5a − 2 Відповідь:
1 5a − 2
3a − 1 > 0 3a − 1 = 0 3a − 1 < 0 1) якщо a > , то x ;
3 3a − 1
1
1 a= 1
a> 3 a< 1 5a − 2
3 3 2) якщо a < , то x ;
5a − 2 1 5a − 2 3 3a − 1
x 0⋅x − x
3a − 1 3 3a − 1
1
3) якщо a = , то x  —
3
x  — будь-яке число
будь-яке число. 

§ 9. Рівняння і нерівності з параметрами 61
ax − 1 4
Приклад 2 Розв’яжіть рівняння = відносно змінної x.
x−a x
Коментар
Будемо виконувати рівносильні перетворен- використати той факт, що значення кореня
ня заданого рівняння. Для цього знайдемо відповідного квадратного рівняння збі
його ОДЗ (знаменники дробів не дорівнюють гається з  абсцисою вершини параболи
нулю). Якщо далі обидві частини рівняння b 5
помножити на добуток виразів, що стоять y = ax 2 − 5x + 4a, тобто x = x0 = − = .
2a 2a
у  знаменниках дробів (і який не дорівнює
нулю на ОДЗ рівняння), то одержимо рів- Розглядаючи випадок D > 0 , слід пам’ятати
няння ax 2 − 5x + 4a = 0 , рівносильне задано- також про попереднє обмеження: a ≠ 0 .
му (на ОДЗ заданого). Але останнє рівняння Оскільки корені рівняння (1) записуються
буде квадратним тільки при a ≠ 0 , тому для достатньо громіздкими формулами (див.
його розв’язування слід розглянути два ви- розв’язання), то для врахування ОДЗ за-
падки ( a = 0 і  a ≠ 0 ). мість підстановки одержаних коренів в  об-
Якщо a ≠ 0 , то для дослідження одержаного меження ОДЗ підставимо «заборонені» зна-
квадратного рівняння потрібно розглянути чення x  у рівняння (1) і  з’ясуємо, при яких
ще три випадки: D = 0 , D < 0 , D > 0 значеннях параметра a  ми отримаємо зна-
і  в кожному з  них перевірити, чи входять чення x, які не входять до ОДЗ, а  потім пе-
знайдені корені до ОДЗ. При D = 0 зручно ревіримо отримані значення параметра.
ОДЗ: x ≠ 0, x ≠ a. На цій ОДЗ задане рівнян
XX Тоді рівняння (1) має два корені:
2
ня рівносильне рівнянням: ax − x = 4x − 4a; 5 ± 25 − 16a 2
ax 2 − 5x + 4a = 0 . (1)
x1, 2 = . (2)
2a
1. Якщо a = 0, то з  рівняння (1) одержуємо
З’ясуємо, при яких значеннях a  знайдені
x = 0 — не входить до ОДЗ, отже, при
корені не входять до ОДЗ, тобто при яких
a = 0 коренів немає.
значеннях а  одержуємо x = 0 і  x = a .
2. Якщо a ≠ 0 , то рівняння (1) — квадратне.
Підставляючи в  рівняння (1) x = 0 , одер-
Його дискримінант D = 25 − 16a 2 . Розгля- жуємо a = 0, але при a = 0 задане рівняння
немо три випадки: не має коренів.
5
1) D = 0 , тобто 25 − 16a 2 = 0 ; a = ± . Тоді Підставляючи в  рівняння (1) x = a , одер-
4
рівняння (1) має одне значення кореня жуємо a 3 − 5a + 4a = 0 , тобто a 3 − a = 0 ,
x=
5
. a ( a 2 − 1) = 0 . Тоді a = 0 (задане рівняння не
5 2a має коренів) або a = ±1.
а) Якщо a = , то корінь x = 2 рів- При a = 1 ОДЗ записується так: x ≠ 0 , x ≠ 1.
4
няння (1) входить до ОДЗ і  є коре- Із формули коренів (2) маємо x1 = 4 (входить
нем заданого рівняння. до ОДЗ) і  x2 = 1 (не входить до ОДЗ). Отже,
5 при a = 1 задане рівняння має тільки один
б) Якщо a = − , то корінь x = −2 рів- корінь x = 4 .
4
няння (1) теж входить до ОДЗ і  є При a = −1 ОДЗ записується так: x ≠ 0 ,
коренем заданого рівняння. x ≠ −1 , а  з формули коренів (2) отримаємо:
5 x1 = −4 (входить до ОДЗ) і  x2 = −1 (не вхо-
2) D < 0 , тобто 25 − 16a 2 < 0 , отже, a < −
4 дить до ОДЗ). Отже, при a = −1 задане рів-
5
або a > . Тоді рівняння (1) не має ко- няння має тільки один корінь x = −4 .
ренів. 4 Таким чином, формулу коренів (2) можна
3) D > 0 , тобто 25 − 16a 2 > 0 , отже, 5 5
використовувати, якщо − < a < , тільки
5 5 4 4
− <a< , але a ≠ 0 . при a ≠ 0 і  a ≠ ±1.
4 4

5 5
Відповідь: 1) якщо a = , то x = 2 ; 2) якщо a = − , то x = −2 ; 3) якщо a = 1 , то x = 4 ;
4 4
 5   5
4) якщо a = −1 , то x = −4 ; 5) якщо a ∈  − ; − 1 ∪ ( −1; 0 ) ∪ (0; 1) ∪  1;  , то
 4   4
5 ± 25 − 16a 2  5 5 
x1, 2 = ; 6) якщо a∈  − ∞;  ∪  ; + ∞  або a = 0 , то коренів немає. 
2a  4 4 
Зауваження. Щоб полегшити запис відповіді в  цьому й аналогічних при-

кладах, можна користуватися таким способом. Перш ніж записати відпові-
ді, в  складних або громіздких випадках зобразимо вісь параметра ( a ) і  по-
значимо на ній усі особливі значення параметра, які з’явилися в  процесі
розв’язування. Під віссю параметра (лівіше від неї) випишемо всі одержані
розв’язки (крім розв’язку «коренів немає») і  напроти кожної відповіді позна-
чимо значення параметра, при яких цю відповідь можна використовувати
(рис. 9.1.1). Після цього відповідь записують для кожного з  особливих зна-
чень параметра і  для кожного з  одержаних проміжків осі параметра.
Зокрема, у  розглянутому прикладі, перш ніж записати відповідь, зручно зобразити на

чернетці таку схему (рис. 9.1.1).
5 5
−
4 -1 0 1 4 a
1) x = 2
2) x = −2
5 ± 25 − 16a 2
3) x1, 2 =
2a
4) x = 4
5) x = −4
¡¡
Рис. 9.1.1
9.2. Дослідницькі задачі з  параметрами

Деякі дослідницькі задачі з  параметрами вдається розв’язати за такою схемою:
1) розв’язати задане рівняння чи нерівність; 2) дослідити одержаний розв’язок.
( x + a )( x − 5a )
=0
Приклад 1 Знайдіть усі значення a, при яких рівняння
x +7
має єдиний корінь.
Розв’язання*
XXОДЗ: x ≠ −7 . На ОДЗ одержуємо рівно- Одержуємо x = −a або x = 5a .
сильне рівняння ( x + a ) ( x − 5a ) = 0 . Урахуємо ОДЗ. Для цього з’ясуємо, коли
Тоді x + a = 0 або x − 5a = 0 . x = −7 :
* Більш детальне розв’язання наведено в інтернет-підтримці підручника.

7 x = 5a = −7 — сторонній корінь;
−a = −7 при a = 7 , 5a = −7 при a = − .
5 7
x = −a = — єдиний корінь.
Тоді при a = 7 одержуємо: 5
Також задане рівняння матиме єдиний ко-
x = −a = −7 — сторонній корінь; рінь, якщо −a = 5a , тобто при a = 0 (тоді
x = 5a = 35 — єдиний корінь. x = −a = 0 та x = 5a = 0 ≠ −7 ).
7 7
При a = − одержуємо: Відповідь: a = 7 , a = − , a =0. 
5 5
Дослідження кількості розв’язків рівнянь та їх систем

Під час розв’язування деяких завдань в  точці a). Зазначимо, що, замінюючи зада-
із параметрами можна користуватися та- не рівняння на рівняння f ( x ) = a , потрібно
ким орієнтиром. слідкувати за рівносильністю виконаних
Якщо в  завданні з  параметрами йдеться перетворень, щоб одержане рівняння мало
про кількість розв’язків рівняння (нерівно- ті самі корені, що й  задане, а  отже, і  кіль-
сті або системи), то для аналізу заданої кість коренів у  них була однаковою. Для
ситуації часто зручно використовувати гра- того щоб визначити, скільки коренів має
фічну ілюстрацію розв’язування. рівняння f ( x ) = a , достатньо визначити,
Достатньо простим є  відповідне дослі- скільки точок перетину має графік функції
дження в  тому випадку, коли задане рів- y = f ( x ) із прямою y = a при різних значен-
няння можна подати у  вигляді f ( x ) = a , нях параметра a. (Для цього на відповідно-
оскільки графік функції y = a — це пряма, му рисунку доцільно зобразити всі харак-
паралельна осі Ox (яка перетинає вісь Oy терні положення прямої.)
Скільки коренів має рівняння x 2 − 4 x = a залежно від зна-

Приклад 2
чення параметра a?
XX Побудуємо графіки функцій y = x 2 − 4 x Оскільки в  цьому завданні мова йде про

та y = a (рис. 9.2.1). Аналізуючи взаємне кількість розв’язків рівняння, то для ана-
розміщення одержаних графіків, отримуємо лізу заданої ситуації спробуємо викори-
відповідь: стати графічну ілюстрацію розв’язування.
1) при a < 0 рівняння y 1. Будуємо графік функції y = x 2 − 4 x
y=a
коренів не має; 2
(ураховуючи, що x 2 = x , побудова
2) при a = 0 рівняння 4 a
може відбуватися, наприклад, за таки-
має 3  корені; ми етапами:
3) при a < 0 < 4 рів- 2
няння має 6  коре- x 2 − 4x → x − 4 x → x 2 − 4 x ).
нів; -4 -2 0 2 4 x 2. Будуємо графік функції y = a .
4) при a = 4 рівняння 3. Аналізуємо взаємне розміщення одер-
має 4  корені; жаних графіків і  записуємо відповідь
-4
5) при a > 4 рівняння (кількість коренів рівняння f ( x ) = a
має 2  корені. ¡¡
Рис. 9.2.1 дорівнює кількості точок перетину гра-
 фіка функції y = f ( x ) з  прямою y = a ).

Зазначимо, що значну кількість до- Наприклад, беручи до уваги парність

слідницьких завдань не вдається функцій, що входять до запису заданого
розв’язати безпосередніми обчисленнями рівняння, можна використовувати такий
(або такі обчислення є дуже громіздкими). орієнтир.
Тому часто доводиться спочатку обґрунту-
Якщо в рівнянні f ( x ) = 0 функція f ( x )
вати якусь властивість заданого рівняння
є парною або непарною, то разом із будь-
або нерівності, а потім, користуючись ці-
яким коренем α ми можемо вказати ще
єю властивістю, давати відповідь на запи-
один корінь цього рівняння ( −α ) .
тання задачі.
Знайдіть усі значення параметра a, при яких рівняння має

Приклад 3 єдиний корінь.
3
x4 − a x + a2 − 4 = 0 (1)
f ( x ) = x 4 − a x + a2 − 4
3
XXФункція є парною Помічаємо, що в лівій частині заданого
( D ( f ) = R , f ( −x ) = f ( x ) ). рівняння стоїть парна функція, і вико-
Якщо x = α — корінь рівняння (1), то x = −α ристовуємо орієнтир, наведений вище.
теж є коренем цього рівняння. Тому єдиний ко- Дійсно, якщо x = α — корінь рівняння
рінь у заданого рівняння може бути тільки тоді, f ( x ) = 0 , то f ( α ) = 0 — правильна чис-
коли α = −α , тобто α = 0 . Отже, єдиним коренем лова рівність. Ураховуючи парність
заданого рівняння може бути тільки x = 0 . Якщо функції f ( x ) , маємо f ( −α ) = f (α ) = 0 .
x = 0 , то з рівняння (1) одержуємо a 2 − 4 = 0 , тоді Отже, x = −α — теж корінь рів-
a = 2 або a = −2 . няння f ( x ) = 0. Єдиний корінь у цьо-
При a = 2 рівняння (1) перетворюється на рів- го рівняння може бути тільки тоді,
няння x4 − 2 x
3
=0. Тоді x
4
−2 x
3
=0; коли корені α і −α збігаються. Тоді
x = α = −α = 0 .
x ⋅ ( x − 2 ) = 0 . Одержуємо x = 0 (тоді x = 0,
3 3
З’ясуємо, чи існують такі значення
тобто x = 0 ) або x − 2 = 0 (тоді x = 2 , тобто параметра a, при яких x = 0 є коре-
x = ±2 ). Отже, при a = 2 рівняння (1) має три ко- нем рівняння (1). (Це значення a = 2
рені, тобто умова задачі не виконується. і a = −2 .)
При a = −2 рівняння (1) перетворюється на Оскільки значення a = 2 і a = −2 ми
3 4 3 одержали з умови, що x = 0 — корінь
рівняння x4 + 2 x =0. Тоді x +2 x = 0;
рівняння (1), то необхідно перевірити,
⋅ ( x + 2 ) = 0 . Оскільки
3
x x + 2 ≠ 0 , то одер- чи дійсно при цих значеннях a задане
3
жуємо x = 0 . Тоді x = 0 , тобто x = 0 — єдиний рівняння матиме єдиний корінь.
Під час розв’язування доцільно викори-
корінь. Отже, a = −2 задовольняє умову задачі. 4
Відповідь: a = −2 .  стати рівність x 4 = x .
9.3. Використання умов розміщення коренів квадратного тричлена

f ( x ) = ax2 + bx + c ( a ≠ 0) відносно заданих чисел A і B 
Розв’язування деяких дослідницьких задач із параме-
трами можна звести до використання необхідних і до-
статніх умов розміщення коренів квадратного тричлена.
З відповідними умовами та їх обґрунтуванням, прикладом їх
застосування та додатковими прикладами розв’язування за-
вдань з параметрами можна ознайомитися, звернувшись до
інтернет-підтримки підручника.

У завданнях 9.1–9.3 розв’яжіть рівняння та нерівності зі змін-

Вправи ною x.
9.1. 1) 5ax − a = ax + a; 3) ax + 7a ax + 8a ;
2) 4 − ax = 2x + 7a, 4) 2a − 6x > 2ax + 11.
9.2. 1) x − 2 + x + 1 = ax + 3; 3) a − x + x + a + 1 = 1 .
2) x − a + x = 2;
9a + 3 4a − 1 ax + 1 2
9.3. 1) ax + 1 = ; 2) 2ax − 1 = ; 3) = .
x x −1 x+a x
9.4. Знайдіть усі значення a, при яких задане рівняння має єдиний
корінь:
( x − a )( x − 2a ) ( x + 2a )( x − 6a )
1) = 0; 2) = 0.
x−4 x + 12
9.5. Знайдіть усі значення a, при яких задане рівняння має єдиний
корінь:
1) x 8 + ax 6 + a 2 + 4a = 0 ; 2) x 4 + ax 2 + a 2 − a = 0 .
9.6. Для кожного значення параметра b знайдіть число коренів рів-
няння 2x 2 + 10x + 6x + 30 = b .
9.7. Знайдіть усі значення параметра a, при яких рівняння
x 2 − 2ax = 1 має рівно три різних корені.
x 2 + 2x + a = 2 має чотири різних корені.
9.9. Знайдіть найбільше значення параметра k, при якому обидва ко-
рені рівняння x 2 + ( 2k + 6 ) x + 4k + 12 = 0 більші за –1.
9.10. Знайдіть усі значення параметра m, для яких рівняння
( m − 2 ) x 2 − 2 ( m + 3 ) x + 4m = 0 має один корінь більший за 3, а дру-
гий — менший від 2.
Додаткові завдання до теми «Функції, многочлени, рівняння і нерівності»
наведено на сайті interactive.ranok.com.ua.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ОЦІНЮВАННЯ
1. Укажіть рисунок, на якому зображено графік функції

Тест y = ( x − 1) + 1 .
2
№ 1
y y y y
1 1
-1 1
0 1 x -1 0 x 0 x 0 x
-1 -1
А Б В Г

x +1
2. Знайдіть область визначення функції, заданої формулою f (x ) = .
x −1
А  ( − ∞; + ∞ ) В  ( − ∞; − 1) ∪ ( −1; + ∞ )
Б  ( − ∞; 1) ∪ (1; + ∞ ) Г  ( −1; 1)
3. Знайдіть область визна- y

чення функції, графік якої
зображено на рисунку. 1
А  ( −3; 3 ) В  ( −5; 9 ) -5 0 1 x
Б  −3; 3 Г  −5; 9
4. Знайдіть область значень функції, графік якої зображено на ри-

сунку до завдання 3.
А  ( −3; 3 ) Б  −3; 3 В  ( −5; 9 ) Г  −5; 9
5. Знайдіть область значень функції, заданої формулою f (x ) = x 2 + 1.

А  ( − ∞; + ∞ ) Б  ( − ∞;1 В  1; + ∞ ) Г  0; + ∞ )
6. Укажіть кількість коренів рівняння x 2 − 25 x − 4 = 0 . ( )

А 0 Б 1 В 2 Г 3
(1 − x )( x + 5 ) 2
7. Розв’яжіть нерівність 0
x −2
А  ( − ∞; − 5] ∪ [1; 2) В  1; 2 ) ∪ {−5}
Б  1; 2 ) Г  ( − ∞; − 5
8. Розв’яжіть рівняння 2x − 3 − 5 = 4 і знайдіть добуток всіх його

коренів.
А 6 Б 12 В -18 Г -36
3
x −8
9. Побудуйте графік функції y = (запишіть розв’язання).
x −2
2x − a
10. Розв’яжіть нерівність > 4 залежно від значень параметра a
x −1
(запишіть розв’язання).
Пройдіть онлайн-тестування на сайті ІnteractІve.ranok.com.ua.
Теми навчальних проектів

1. Функції навколо нас (див. інтернет-підтримку підручника).
2. Діофант і  його рівняння.
3. Метод областей.
4. Побудова ліній у  полярній системі координат.
Про становлення алгебри як науки та відкриття видатних математиків мож-
на дізнатися, звернувшись до інтернет-підтримки підручника.

67
Розділ 2
степеНеВА ФуНкціЯ
У цьомУ Розділі ви:

 дізнаєтеся про корінь nго степеня та його властивості;
 ознайомитеся зі степеневою функцією та її властивостями;
 навчитеся розв’язувати ірраціональні рівняння
та нерівності

68
§ 10 КОРІНЬ n-ГО СТЕПЕНЯ ТА ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ.

n
ФУНКЦІЯ y = x ТА ЇЇ ГРАФІК
Таблиця 11
1. Означення
Квадратний корінь Корінь n-го степеня

Квадратним коренем із числа a нази- Коренем n-го степеня з числа a називається
вається таке число b, квадрат якого до- таке число b, n-й степінь якого дорівнює a.
рівнює a. Якщо a = b n ( n∈ N , n ≠ 1 ), то b — корінь n-го
Якщо a = b2 , то b — квадратний корінь із степеня з числа a.
числа a.
Арифметичний корінь — невід’ємне значення кореня.
При a 0 позначення арифметичного кореня такі: a , n a .
( a ) =a (n a )
2 n
=a
2. Область допустимих значень (ОДЗ)

Квадратний корінь Корінь n-го степеня
2k
a існує тільки при a 0 ( n = 2k , k∈ N );
a існує тільки при a 0 2k +1
a існує при будь-яких значеннях a
( n = 2k + 1, k∈ N )
Запис розв’язків рівняння x n = a ( n∈ N )

n = 2k + 1 — непарне (k ∈ N ) n = 2k — парне (k ∈ N )
При a < 0 рівняння При a 0 усі корені рів-
При будь-яких значеннях a рівняння
x 2k
=a няння x 2k = a можна за-
x 2k +1 = a має єдиний корінь x = 2k +1 a
не має коренів писати так: x = ±2k a
Приклади
Рівняння x 8 = −7 Рівняння x 8 = 7 має ко-

Рівняння x5 = 3 має єдиний корінь x = 5 3
не має коренів рені x = ± 8 7
3. Властивості кореня n-го степеня
n = 2k + 1 — непарне число n = 2k — парне число
2k +1
1) −a = −2k +1 a
n
2)
n
a n = 2k +1 a 2k +1 = a a n = 2k a 2k = a
Для довільних значень n і k ( n∈ N , n ≠ 1 , k∈ N )
nk
3) При a 0 a = nk a
(n a )
k n
4) При a 0 = ak
n
5) При a 0 , b 0 ab = n a ⋅ n b

§ 10. Корінь n-го степеня та його властивості. Функція y = n x та її графік 69
Наслідки
n n
При a 0 , b 0 a n b = an b — винесення При a 0 , b 0 an b = a n b — внесення
множника з-під знака кореня. множника під знак кореня.
n
a a
6) При a 0 , b > 0 n =
b n
b
n nk
7) При a 0 a m = a mk — основна властивість кореня.
Значення кореня зі степеня невід’ємного числа не зміниться, якщо показник кореня і по-
казник степеня підкореневого виразу помножити (або поділити) на одне й те саме на-
туральне число.
8) При a 0 , b 0 , якщо a > b , то n a > n b
4. Функція y = n x та її графік
Графік функції y = n x ( n∈ N , n 2)
n — парне ( n = 2k , k ∈N ) n — непарне ( n = 2k + 1 , k ∈N )
y y
y = 2k x y = 2k +1 x
1 1
–1
0 1 x 0 1 x
–1
Властивості функції y = n x
n — парне ( n = 2k , n ∈N ) n — непарне ( n = 2k + 1 , n ∈N )
1. Область визначення: x 0, тобто 1. Область визначення: x∈ R (x — будь-яке
D ( x ) = [0; + ∞ ) .
2k
дійсне число), тобто D ( 2k +1 x ) = R .
2. Область значень: y 0 , тобто 2. Область значень: y∈ R (y — будь-яке дійсне
E( 2k
x ) = [0; + ∞ ) . число), тобто E 2k+1 x = R . ( )
2k
3. Найбільшого значення функція y = x 3. Найбільшого і найменшого значень функція
не має; найменше значення — y = 0 y = 2k +1 x не має.
(при x = 0 ).
4. Функція ні парна, ні непарна. 4. Функція непарна: 2k +1 −x = −2k +1 x , отже,
графік функції симетричний відносно почат-
ку координат.
5. Точки перетину з осями координат: Oy {x = 0,

y = 0;
Ox
y = 0,
x = 0. {
тобто графік проходить через
початок координат.
6. Проміжки зростання і спадання: на всій області визначення функція зростає.
7. Проміжки знакосталості: 7. Проміжки знакосталості:

при x > 0 значення y > 0 . при x > 0 значення y > 0 ,
при x < 0 значення y < 0 .

70 Розділ 2. Степенева функція
1 Означення кореня n-го степеня При a < 0 значення кореня n-го степе-
Поняття кореня квадратного з числа a ня з числа a існує тільки при непарних
вам відомо: це таке число, квадрат якого значеннях n (оскільки не існує такого дій-
дорівнює a. Аналогічно означають і корінь сного числа, парний степінь якого буде
n-го степеня з числа a, де n — довільне на- від’ємним числом). У цьому випадку ко-
туральне число, більше за 1. рінь непарного степеня n із числа a також
позначають n a . Наприклад, те, що корінь
Означення. Коренем n-го степеня з чи третього степеня з числа –27 дорівнює –3,
сла a називається таке число, n-й сте-
записують так: 3 −27 = −3. Оскільки –3 —
пінь якого дорівнює a.
від’ємне число, то 3 −27 не є арифметич-
Наприклад, корінь третього степеня ним значенням кореня. Але корінь непар-
з числа 27 дорівнює 3, оскільки 33 = 27 ; ного степеня з від’ємного числа можна ви-
корінь третього степеня з числа –27 дорів- разити через арифметичне значення коре-
нює –3, оскільки ( −3 ) = −27 . Числа 2 і –2
3 ня за допомогою формули 2k +1 −a = −2k +1 a .
є коренями четвертого степеня з 16, оскіль- Щоб довести наведену формулу, за-
уважимо, що за означенням кореня n-го
ки 24 = 16 і ( −2 ) = 16 .
4
степеня ця рівність буде правильною, як-
При n = 2 та n = 3 корені n-го степеня
що ( −2k +1 a )
2k +1
називають також відповідно квадратним = −a . Дійсно,
( −2k+1 a ) ⋅ ( 2k +1 a )
2k +1 2k +1
та кубічним коренями. = ( −1)
2k +1
= −a , а це
Як і для квадратного кореня, для коре- 2k +1 2k +1
й означає, що −a = − a . 
ня n-го степеня вводять поняття арифме-
тичного кореня. Наприклад, 3 −27 = − 3 27 = −3;
5
−32 = − 5 32 = −2 .
Означення. Арифметичним коренем Зазначимо також, що значення 2k+1 a
n-го степеня з числа a називається має той самий знак, що й число a, оскіль-
невід’ємне число, n-й степінь якого до- ки при піднесенні до непарного степеня
рівнює a. знак числа не змінюється.
Також за означенням кореня n-го сте-
При a 0 для арифметичного значен-
пеня можна записати, що в тому випадку,
ня кореня n-го степеня з числа a існує спе-
коли існує значення n a , виконується рів-
ціальне позначення* n a ; число n назива-
(n a )
n
ють показником кореня, а саме число a — ність =a і, зокрема, при a0
підкореневим виразом. Знак n ( a ) =a.
2
і вираз
n
a називають також радикалом.
Наприклад, те, що корінь третього сте-
пеня з числа 27 дорівнює 3, записують 2 Область допустимих значень виразів
так: 3 27 = 3 ; те, що корінь четвертого сте- із коренями n-го степеня. Розв’язки
пеня з 16 дорівнює 2, записують так: рівняння x n = a ( n ∈N )
4
16 = 2. Але для запису того, що корінь Відповідний матеріал див. в п. 2 табл. 11,
четвертого степеня з 16 дорівнює –2, по- а обґрунтування — в інтернет-підтримці
значення немає. підручника.
n
* Усі властивості виразів виду a наведено для випадку n∈ N , n 2. При n = 1 домовилися
вважати, що n a = 1 a = a .

3 Властивості кореня n-го степеня 7) Властивість кореня n a m = nk a mk
Зазначені властивості можна обґрунту- при a 0 випливає з рівності
= (( )
k
( n am ) )
вати, спираючись на означення кореня nk n
= ( a m ) = a mk . 
n k
m
n-го степеня. a
6
Наприклад, 6 8 = 23 = 2 (показник
1) Формула 2k +1 −a = −2k +1 a була об-
кореня і показник степеня підкореневого
ґрунтована в п. 1 пояснень. виразу поділили на натуральне число 3).
Нагадаємо, що за означенням коре- Із формули n ab = n a n b ( a 0, b 0)
ня n-го степеня для доведення рівності можна одержати важливі наслідки.
n n n
A = B (при A 0, B 0) достатньо пере- При a 0, b 0 n aannbb==n aann⋅⋅nn bb = an b .
вірити рівність Bn = A . Розглядаючи одержану формулу зліва на-
право, маємо формулу винесення не
2) Вираз n a n розглянемо окремо при від’ємного множника з-під знака кореня:
n = 2k + 1 (непарне) і при n = 2k (парне). n
a n b = an b , а справа наліво — формулу
Якщо n — непарне, то враховуємо те, внесення невід’ємного множника під знак
n
що вираз a n існує при будь-яких значен- n
кореня: an b = a n b .
нях a і що знак
n
a n = 2k +1 a 2k +1 збігається
Наприклад, 5
96 = 5 32 ⋅ 3 = 5 25 ⋅ 3 = 25 3 .
n n 2k +1 2k +1
зі знаком a: a = a = a. 8) Зазначимо ще одну властивість ко-
Якщо n — парне, то враховуємо те, що ренів n-го степеня: для будь-яких
n 2k
вираз a n = a 2k позначає арифметичне невід’ємних чисел a і b
значення кореня n-го степеня (отже, якщо a > b , то n a > n b .
2k 2k 2k 2k
a 0) і що a = a . Тоді Доведемо це методом від супротив-
n
an = 2k
a 2k = a . ного. Припустимо, що n a n b . Тоді при
піднесенні обох частин останньої нерівно-
3) Формулу n k a = nk a при a 0 об- сті з невід’ємними членами до n-го степеня
ґрунтуємо, розглядаючи її справа наліво. (із збереженням знака нерівності) одер
(( )
k жуємо правильну нерівність a b . Це
( ) )
nk n
= (k a ) = a,
k
Оскільки nk
a = nk
a суперечить умові a > b . Отже, наше припу-
щення неправильне і n a > n b . 
то за означенням nk
a =n k a .
(n a ) Узагальнення властивостей кореня

k n
4) Справедливість формули = ak
n-го степеня
(n a )
k
= n ak при a 0 випливає з рівності Основна частина формул, які виража-
(( ) (( )
n k
a) = (n a ) a)
k kn n
n
= n
= ak . ють властивості коренів n-го степеня, об-
ґрунтована для невід’ємних значень підко-
5) Для обґрунтування формули реневих виразів. Але інколи доводиться
n
ab = n a ⋅ n b при a 0, b 0 використо- виконувати перетворення виразів із коре-
вуємо рівність ( n a ⋅ n b ) = ( n a ) ( n b ) = ab .
n n n
нями n-го степеня і в тому випадку, коли
таких обмежень немає, наприклад добува-
6) Для обґрунтування формули ти корінь квадратний (або в загальному
n
a a випадку корінь парного степеня) з добутку
n = n при a 0, b > 0 використовуємо
b b ab від’ємних чисел ( a < 0, b < 0). Тоді ab > 0
 na 
n
( n a )n і 2k ab існує, проте формулою
a
рівність  n  = = .
( n b )n
n
 b  b ab = n a n b (1)

скористатися не можна: вона обґрунтована ністю, оскільки при a = −1 (ліва і права

тільки для невід’ємних значень a і b. Але частини цієї рівності означені при всіх
у випадку ab > 0 маємо: ab = ab = a ⋅ b
значеннях a) отримаємо ( −1) = 3 −1 , тоб-
6 2
і тепер a > 0 та b > 0. Отже, для добу-
вання кореня з добутку можна використа- то 1 = −1 — неправильну рівність.
ти формулу (1). Отже, при діленні показника кореня
Тоді при a < 0, b < 0 можемо записати: і показника степеня підкореневого виразу
2k
ab = 2k a ⋅ b = 2k a ⋅ 2k b . на парне натуральне число потрібно уза-
гальнити основну властивість кореня. Для
Зазначимо, що одержана формула 2
справедлива і при a 0, b 0, оскільки цього достатньо помітити, що a 2 = a ,
і тепер основа степеня підкореневого вира-
в цьому випадку a = a і b = b . Отже,
2k
зу a 0, а отже, можна використати осно-
при ab 0 ab = 2k a ⋅ 2k b . вну формулу (властивість 7):
Аналогічно можна узагальнити влас- 6 2
a2 = 6 a =3 a .
2k a
a a
тивість 6. При 0 2k = . У загальному випадку, якщо при вико-
b b 2k b
ристанні основної властивості кореня
Слід зазначити, що в тих випадках,
доводиться ділити показник кореня
коли обґрунтування основних формул
і показник степеня підкореневого виразу
можна повторити і для від’ємних зна-
на парне натуральне число, то в ре
чень a і b, такими формулами можна ко-
зультаті основу степеня підкореневого
ристуватися для будь-яких a і b (з ОДЗ лі- виразу потрібно брати за модулем, тобто
вої частини формули).
2kn m
Наприклад, для коренів непарного сте- a 2km = n a .
пеня для будь-яких значень a і b Аналогічно можна обґрунтувати й ін-
2 k +1
ab = 2 k +1
a⋅ 2 k +1
b . (2) ші приклади використання основних вла
стивостей коренів при довільних значен-
Дійсно, ліва і права частини цієї фор-
нях a і b (з ОДЗ лівої частини формули),
мули існують при будь-яких значеннях a
які наведено в табл. 12.
та b і виконується рівність
Отже, якщо за умовою завдання на пе-
2k +1 ретворення виразів із коренями n-го степе-
( 2k+1 a ⋅ 2k+1 b ) = ( 2k+1 a ) ( 2k+1 b ) =няab(ірраціональних виразів) відомо, що всі
2k +1 2k +1
( 2k+1 a ⋅ 2k+1 b ) = ( 2k+1 a ) ( 2k+1 b ) = ab ,

2k +1 2k +1 2k +1
змінні (які входять до запису заданого ви-
разу) набувають невід’ємних значень, то
тоді за означенням кореня ( 2k + 1) -го сте- для перетворення цього виразу можна ко-
пеня виконується і рівність (2). ристуватися основними формулами, а як-
3 15
Наприклад, a b = 3 a15 ⋅ 3 b = a5 3 b що такої умови немає, то необхідно аналі-
при будь-яких значеннях a і b. зувати ОДЗ заданого виразу і тільки піс-
Але деякими формулами не вдається ля цього вирішувати, якими формулами
скористатися для довільних значень a і b. користуватися — основними чи узагальне-
Наприклад, якщо ми за основною власти- ними (див. приклад 5 до цього параграфа).
вістю кореня запишемо, що 6 a 2 = 3 a (по- З обґрунтуванням властивостей функції
казник кореня і показник степеня підкоре- y = n x ( n∈ N , n 2 ) та її графіка, наве-
невого виразу поділили на натуральне чис- дених у табл. 11, можна ознайомитися, звер-
ло 2), то одержана рівність не буде тотож- нувшись до інтернет-підтримки підручника.

Таблиця 12
Основні формули для кореня Чи можна користуватися основними формулами
n-го степеня (тільки для для будь-яких a і b з ОДЗ лівої частини формули
невід’ємних значень a і b, (якщо ні — дано узагальнену формулу)
тобто
a 0,
b0
) { корінь непарного
степеня
корінь парного степеня
(n a )
n
1. =a можна тільки для невід’ємних a
n 2k
2. an = a можна a 2k = a
3. Корінь із кореня nk
a = nk a можна можна
n
4. Корінь із добутку ab = n a n b 2k
ab = 2k a 2k b
можна
n
і добуток коренів a n b = n ab можна
n
a a a 2k a
5. Корінь із частки n = n
2k =
(b ≠ 0) b b b 2k b
можна
n
a a
і частка коренів
n
=n можна
b b
6. Основна властивість кореня: Перехід парний → парний можна

можна, якщо всі
a
n m
= nk
a mk Перехід непарний → парний
корені непарного
і навпаки степеня n
nk a mk при a m 0,
am = 
(тобто перехід nk mk
− a при a m < 0
nk непарний →
a mk = n a m непарний) nk
a mk = n a m
7. Винесення множника з-під

n можна n
anb = a n
b
знака кореня a n b = an b
8. Внесення множника під знак n a n b при a 0,
n n n можна an b =  де b 0
кореня a b= a b n
− a n b при a < 0,
Знайдіть значення виразу:

Приклад 1 1
4
1) 625 ; 2) 3 − .
27
XX
1) 4
625 = 5 , оскільки 54 = 625.  Використаємо означення кореня n-го
1 1  1 1
3 степеня. Запис n a = b означає, що
XX
2) 3 − =− , оскільки  −  =− .  bn = a .
27 3  3 27

Знайдіть значення виразу:

Приклад 2 3 4
1) 27 ⋅125 ; 2) 2 ⋅4 8 .
Коментар
Використаємо властивості кореня n-го завдання 1 скористаємося формулою
n
степеня і врахуємо, що кожну формулу, ab = n a ⋅ n b , а для розв’язування завдан-
яка виражає ці властивості, можна засто- ня 2 — цією самою формулою, але запи
сувати як зліва направо, так і справа саною справа наліво, тобто: n a ⋅ n b = n ab
наліво. Наприклад, для розв’язування (при a 0 , b 0 ).
3
XX
1) 27 ⋅125 = 3 27 ⋅ 3 125 = 3 ⋅ 5 = 15 ; 2) 4
2 ⋅ 4 8 = 4 2 ⋅ 8 = 4 16 = 2 . 
Порівняйте числа:
Приклад 3 1) 4
50 і 7 ; 2) 4
3 і 3
3.
4 Для порівняння заданих чисел у кож-
1) 7 = 7 2 = 4 49 . Оскільки 50 > 49 , то
XX ному завданні достатньо привести
4
50 > 4 49 , тобто 4 50 > 7 ;  всі корені до одного показника ко-
12
реня й урахувати, що для будь-яких
2) 4 3 =
XX 33 = 12 27 , 3 3 = 12 34 = 12 81 . Оскільки невід’ємних чисел a і b, якщо a > b ,
27 < 81 , то 12 27 < 12 81 , тобто 4 3 < 3 3 .  то n a > n b .
Подайте вираз у вигляді дробу, знаменник якого не містить ко-

Приклад 4 реня n-го степеня:
1 4 1
1) 5
; 2) ; 3*) .
3 5 +1 a +1
Коментар
У завданні 1 урахуємо, що 5 35 = 3 , от- при a ≠ 1. Але a = 1 входить до ОДЗ почат-

же, після множення чисельника і знамен- кового виразу, і тому вибраний нами спосіб
ника заданого дробу на 5 34 знаменник розв’язування приведе до звуження ОДЗ
можна буде записати без знака радикала. початкового виразу. Дійсно, якщо запи
У завданні 2 достатньо чисельник і зна- 1 a −1 a −1
сати, що = = ,
менник заданого дробу домножити на різ-
a +1 ( a + 1)( a − 1) a −1
ницю 5 − 1 ≠ 0 (щоб одержати в знамен-
то ця рівність не буде тотожністю, оскіль-
нику формулу різниці квадратів). ки не виконується для a = 1 з ОДЗ почат-
Але виконання аналогічного перетво- кового виразу. У цьому разі, щоб не при-
рення в завданні 3 пов’язане з певними пуститися помилок, можна користуватися
1 таким орієнтиром.
проблемами. ОДЗ виразу є a0
a +1
(і всі тотожні перетворення потрібно вико- Якщо для тотожних перетворень (або для
розв’язування рівнянь і нерівностей) дово-
нувати для всіх значень a 0). Ми хочемо
диться використовувати перетворення (або
домножити чисельник і знаменник задано- формули), які приводять до звуження ОДЗ
го дробу на вираз a −1. За основною вла- початкового виразу, то значення, на які
стивістю дробу це можна зробити тільки звужується ОДЗ заданого виразу, слід роз-
глянути окремо.
для випадку, коли a − 1 ≠ 0, тобто тільки

5 5 5
1 34 34 34
XX
1)
5
= = = . 
3 5 5
3 ⋅ 34
5
35 3
4 4 ( 5 − 1) 4 ( 5 − 1) 4 ( 5 − 1)
XX
2) = = = = 5 − 1. 
5 +1 ( 5 + 1)( 5 − 1) ( 5 ) − 12
2
4
1 1 1
3) Позначимо A =
XX . Тоді при a = 1 одержуємо A = = .
a +1 1 +1 2
1 a −1 a −1
При a ≠ 1 ( a 0 ) маємо A = = = .
a +1 ( a + 1)( a − 1) a −1
1 a −1
Отже, при a = 1 A = , при a ≠ 1 ( a 0 ) A = .
2 a −1
Приклад 5* Спростіть вираз a4 ⋅ 3 a2 .
Коментар
В умові не вказано, що значення a кореня з кореня і основну властивість ко
невід’ємні, тому маємо спочатку визначи- реня.
ти ОДЗ заданого виразу. На кожному з цих шляхів ураховуємо,
Заданий вираз існує при будь-яких зна- що при будь-яких значеннях a значення
ченнях a (ОДЗ: будь-яке a∈ R), і його пере- a 2 0 і a 4 0 (отже, для цих виразів мож-
творення потрібно виконати на всій ОДЗ. на скористатися основними формулами).
Можливими є декілька шляхів пере- Використовуючи основну властивість коре-
творення заданого виразу, наприклад: ня, доводиться ділити показник кореня
1) спочатку розглянути корінь ква- і показник степеня підкореневого виразу на
дратний із добутку, а потім скористатися парне натуральне число 2. Тому в резуль
формулою кореня з кореня і основною вла- таті основу степеня підкореневого вира-
стивістю кореня; зу потрібно брати за модулем (оскільки
2) внести вираз a 4 під знак кубічного a∈ R ).
кореня, а потім теж використати формулу
І спосіб
3 3 2
XX a 4 a 2 = a 4 ⋅ a2 = a2 ⋅ 6 a2 = a2 ⋅ 6 a = a2 ⋅ 3 a . 
ІІ спосіб
3 3 14 7 6
XX a 4 a 2 = a12 ⋅ a 2 = 6 a14 = 6 a =3 a =3 a ⋅ a =
6 2 3
=3 a ⋅3 a = a ⋅ a = a2 ⋅ 3 a .
кий із запропонованих способів, на вашу думку, доцільніше використову-

Я
вати для перетворення заданого виразу?

1. Дайте означення кореня і арифметичного кореня n-го степеня

Запитання з числа a. Наведіть приклади.
2. Запишіть і доведіть властивості кореня n-го степеня для
невід’ємних значень підкореневих виразів.
3*. Якими властивостями кореня n-го степеня можна користувати-
ся при довільних значеннях змінних (з ОДЗ лівої частини від-
повідної формули)? Наведіть приклади використання основних
формул та їх узагальнень.
4. Запишіть усі розв’язки рівняння:
1) x 2k +1 = a ( k∈ N ) ;
2) x 2k = a ( k∈ N ) : а) при a > 0; б) при a < 0; в) при a = 0.
Наведіть приклади таких рівнянь і розв’яжіть їх.
5. Побудуйте графік функції y = n x , де n ∈N , для парних і непар-
них значень n. Сформулюйте та обґрунтуйте її властивості.
10.1. Перевірте правильність рівності:

Вправи 1°) 3
64 = 4 ; 3) 10
1024 = 2 ; 5°) 5 −32 = −2 ;
9
2°) −1 = −1; 4°) 25
0 = 0 ; 6°) 13 1 = 1.
10.2°. Обчисліть:
3 1 13 5 3 4
1) −8 ; 2) 4 ; 3) −1 ; 4) 32 ; 5) 125 ; 6) 81 .
16
У завданнях 10.3–10.7 знайдіть значення виразу.
10.3. 1)° 3
8 ⋅1000 ; 2°) 4
16 ⋅ 625 ; 3) 3
24 ⋅ 9 ; 4) 5
48 ⋅ 81 .
10.4. 1) 5
9 ⋅ 5 27 ; 2) 3
2 ⋅ 3 500 ; 3) 7
8 ⋅ 7 −16 ; 4) 4
5 ⋅ 4 125 .
3
−16 4
729 3
625 6
1024
10.5. 1) 3
; 2)
4
; 3) 3
; 4) 6
.
2 9 −5 16
5
1
10.6°. 1) 3
7 3 ⋅113 ; 2) 6
26 ⋅ 36 ; 3) 7
37 ⋅ 57 ; 4) 5 5
  ⋅10 .
2
30
10 
1
10.7°. 1) 5
210 ⋅ 315 ; 2) 3
56 ⋅ 29 ; 3) 4
( 0,1)4 ⋅ 38 ; 4)   ⋅ 620 .
3
10.8. Порівняйте числа:
9 11 1, 3 4 5 3
1°) 0,1 і 0; 2°) і 1; 3) 23 і 5 ; 4) 4 і 3.
10.9°. Визначте, при яких x має зміст вираз:
5 4 6 5
1) 5x + 1 ; 2) 2x − 6 ; 3) x + 2 ; 4) 8 .
x
10.10. Подайте вираз у вигляді дробу, знаменник якого не містить ко-
реня n-го степеня:
3 4 1 1
1) 7
; 2) ; 3*) ; 4*) .
2 7 −1 a +3 3
x2 + 3 x + 1

10.11. Винесіть множник з-під знака кореня ( a > 0, b > 0 ):

5 4 3 6
1) a11b7 ; 2) a7 b13 ; 3) −27a5b14 ; 4) 128a 9b17 .
10.12. Винесіть множник з-під знака кореня:
4 7 6 8
1) a 4b14 ; 2) a 9b 8 ; 3) 64a12b7 ; 4) a17 b 9 .
10.13. Внесіть множник під знак кореня ( a > 0, b > 0 ):

a
1) a 3 7 ; 2) −b 4 ab ; 3) ab7 5 ; 4) ab2 6 .
b11
10.14. Внесіть множник під знак кореня:
2b
1) a 4 7 ; 2) a 3 7 ab ; 3) ab 6 5
; 4) −b 8 −3b3 .
a
10.15. Спростіть вираз:
8
1) a 8 при a < 0; 3) 4
a 4 − 3 a 3 при a > 0;
5 7
2) a5 при a < 0; 4) a7 + 6 a 6 при a < 0.
10.16*. Спростіть вираз:

8
1) 4
2ab3 ⋅ 4 16a 3b5 ; 3) a6 5 a4 ;
6 4 3
2) ab3 c ⋅ 6 a5b 4 c ⋅ 6 b5 c 4 ; 4) a 3a 5 2a 2 .
3 6
a−b ab 2 − 2 ab 5 + b
1) 3
− 3 ab ; 3*) , де a > 0, b > 0, a ≠ b;
a −3b 3
a 2b − ab
3
x − y x + 4 xy x − 6 xy
2) − ; 4*) .
4 4
x −4 y x +4y 3
y − 6 xy
10.18°. Розв’яжіть рівняння:

1) x 3 = 7; 3) x5 = −5; 5) x 4 = 16 ;
2) x 6 = 3; 4) x 8 = −13 ; 6) x 3 = −64 .
10.19. Побудуйте графік функції:
1°) y = 4 x ; 3°) y = 7 x ; 5) y = 3 x ; 7) y = 4 −x .
2°) y = 5 x ; 4°) y = 6 x ; 6) y = − 3 x .

10.20. Розв’яжіть графічно рівняння:
3 3
1) x = 2 − x ; 2) x = 6 − x ; 3) x − 2 = 4 − x ; 4) −x = x + 2.
Перевірте підстановкою, що значення x є коренем рівняння.
10.21. Доведіть, що рівняння, наведені в завданні 10.20, не мають ін-
ших коренів, крім знайдених графічно.

10.22. Перевірте правильність виконання завдання 10.20, побудувавши
відповідні графіки за допомогою комп’ютерних програм.

78
§ 11 ІРРАЦІОНАЛЬНІ РІВНЯННЯ
Таблиця 13
Поняття ірраціонального рівняння
Рівняння, у яких змінна міститься під знаком кореня, називають ірраціональними. Для
того щоб розв’язати задане ірраціональне рівняння, його найчастіше зводять до раціональ-
ного рівняння за допомогою деяких перетворень.
Розв’язування ірраціональних рівнянь

1. За допомогою піднесення обох частин рівняння до одного степеня
При піднесенні обох частин При піднесенні обох частин рівняння до парного степе-
рівняння до непарного степеня ня отримуємо рівняння-наслідки, і можуть з’явитися
одержуємо рівняння, рівносильне сторонні корені, які відсіюють перевіркою
заданому (на його ОДЗ)
Приклад 1 Приклад 2
3
Розв’яжіть рівняння x − 1 = 2. Розв’яжіть рівняння 2x + 3 = x .
XX( 3 x − 1 ) = 23 ; x − 1 = 8 ; x = 9 . XX( 2x + 3 ) = x 2 ; x 2 − 2x − 3 = 0 ; x1 = −1 , x2 = 3.
3 2
Відповідь: 9.  Перевірка. При x = −1 маємо: 1 = −1 — неправильна

рівність, отже, x = −1 — сторонній корінь.
При x = 3 маємо: 9 = 3 — правильна рівність, отже,
x = 3 — корінь заданого рівняння.
Відповідь: 3. 
2. За допомогою заміни змінних
Якщо до рівняння змінна входить в одному й тому самому вигляді, то зручно

відповідний вираз із змінною позначити однією буквою (новою змінною)
Приклад 3
3
Розв’яжіть рівняння x2 + 3 x = 2 .
x2 = ( 3 x ) = t2.
3 2
3
XX
Позначимо x = t . Тоді
Одержуємо рівняння: t 2 + t = 2 ; t 2 + t − 2 = 0 ; t1 = 1 , t2 = −2.
3 3
Виконуємо обернену заміну: x = 1 , тоді x = 1 або x = −2 , звідси x = −8 .
Відповідь: 1; –8. 
3. Використання теореми про рівносильність
Якщо обидві частини рівняння невід’ємні, то при підне-

 g ( x ) 0,
2n f ( x ) = g ( x ) ⇔ сенні обох частин рівняння до парного степеня одержу-

f ( x ) = g ( x )
2n ємо рівняння, рівносильне заданому, за умови урахуван-
ня його ОДЗ (див. приклад 3 до цього параграфа).

§ 11. Ірраціональні рівняння 79
Приклад 1 Розв’яжіть рівняння x + 3 + 5x − 1 = 4.
(
5x − 1 ) = ( 4 − x + 3 ) ;
2 2 Ізолюємо один корінь і піднесемо обидві
XX 5x − 1 = 4 − x + 3 ;
частини рівняння до квадрата — у такий
5x − 1 = 16 − 8 x + 3 + x + 3 ; 8 x + 3 = 20 − 4x ; спосіб ми позбудемося одного кореня.
2 x + 3 = 5 − x ; ( 2 x + 3 ) = (5 − x ) ;
2 2 Потім знову ізолюємо корінь і знову під-
несемо обидві частини рівняння до ква-
4 (x + 3) = 25 − 10x + x 2 ; x 2 − 14x + 13 = 0; драта — унаслідок одержимо квадратне
x1 = 1, x2 = 13 . рівняння.
Перевірка. x = 1 — корінь ( 4 + 4 = 4 , 4 = 4 ); Оскільки при піднесенні до квадрата мож-
на одержати сторонні корені, то в кінці ви-
x = 13 — сторонній корінь ( 16 + 64 ≠ 4 ).
конаємо перевірку отриманих розв’язків.
Приклад 2* Розв’яжіть рівняння 3

x − 2 + x +1 = 3.
 3 x − 2 = u, x − 2 = u3 , Деякі ірраціональні рівняння, що містять кіль-
XX
Нехай  Тоді  2 ка коренів n-го степеня, можна звести до си
 x + 1 = v. x + 1 = v . стем раціональних рівнянь, замінивши кожний
u + v = 3, корінь новою змінною.
Одержуємо систему рівнянь  3 2
u − v = −3. Після заміни 3 x − 2 = u , x + 1 = v із задано-
Із першого рівняння знаходимо v = 3 − u го рівняння отримуємо тільки одне рівняння
і підставляємо в друге рівняння:
u + v = 3 . Для того щоб одержати друге рівняння,
u3 − ( 3 − u ) = −3 ;
2
запишемо за означенням кореня n-го степеня
u3 − ( 9 − 6u + u2 ) = −3 ; x − 2 = u3 ,
 2
u3 − u2 + 6u − 6 = 0 ; x + 1 = v .
u2 (u − 1) + 6 ( u − 1) = 0; Віднімемо від першої рівності другу (щоб по-
(u − 1) ( u2 + 6 ) = 0 . збутися змінної x) і одержимо ще один зв’язок
Ураховуючи, що u2 + 6 ≠ 0 , одержуємо між u і v : u 3 − v 2 = −3 .
u = 1. Тоді v = 2 . Одержану систему рівнянь розв’язуємо методом
 3 x − 2 = 1, підстановки. Слід звернути увагу на те, що, ви-
Маємо систему рівнянь 
конуючи обернену заміну, необхідно з’ясувати,
 x + 1 = 2.
чи існує значення x, яке задовольняє обидва
Із першого рівняння x = 3, що задоволь-
няє і друге рівняння. співвідношення заміни.
Якщо, розв’язуючи ірраціональні ньо складною і громіздкою. Для таких

рівняння, ми використовуємо рівняння- рівнянь доводиться використовувати рів-
наслідки (як у прикладі 1), то в кінці носильні перетворення на кожному кроці
слід виконувати перевірку одержаних розв’язування. При цьому необхідно
розв’язків. Але перевірка іноді є достат- пам’ятати, що всі рівносильні перетво-

рення рівнянь чи нерівностей виконують становці в задане рівняння числа, яке

на ОДЗ заданого рівняння чи нерівності є його коренем, одержують правильну
(§ 3), тому, виконуючи рівносильні пере- числову рівність. Використовуючи остан-
творення ірраціональних рівнянь, необ- нє міркування, часто вдається одержати
хідно враховувати ОДЗ заданого рів- якусь додаткову умову для коренів зада-
няння. Також досить часто в цих випад- ного рівняння і виконувати рівносильні
ках міркують так: для всіх коренів зада- перетворення не на всій ОДЗ даного рів-
ного рівняння знаки лівої і правої частин няння, а на якійсь її частині.
рівняння збігаються, оскільки при під-
Розв’яжіть рівняння
Приклад 3
2x + 1 − x + 1 = 1 .
XX
ОДЗ: {
2x + 1 0,
x + 1 0.
1
Виконаємо рівносильні перетворення заданого
рівняння.
Розв’язок цієї системи: x − . Ураховуючи, що всі рівносильні перетворення
2 виконуються на ОДЗ заданого рівняння, зафік-
На ОДЗ задане рівняння рівносильне рів-
нянням: суємо його ОДЗ.
Переносячи вираз ( − x + 1 ) із лівої частини
2x + 1 = 1 + x + 1 ;
рівняння в праву 3 протилежним знаком, одер-
( 2x + 1 ) = (1 + x + 1 ) ;
2 2
жуємо рівняння, рівносильне заданому.
2x + 1 = 1 + 2 x + 1 + x + 1 ; У рівнянні 2x + 1 = 1 + x + 1 обидві частини
x − 1 = 2 x + 1 . (1) невід’ємні, отже, при піднесенні обох частин
до квадрата одержуємо рівняння, рівносильне
Для всіх коренів рівняння (1)
заданому, яке рівносильне рівнянню (1).
x −1 0 . (2) Для всіх коренів рівняння (1) воно є правиль-
За цієї умови рівняння (1) рівносильне ною числовою рівністю. У цій рівності права
рівнянням: частина — невід’ємне число 2 x + 1 0 , тоді ( )
( x − 1) = (2 x + 1 ) ; x − 2x + 1 = 4 ( x + 1) ;
2 2
2 і ліва частина є невід’ємним числом, тобто
x 2 − 6x − 3 = 0 . Тоді x = 3 ± 2 3 . x −1 0 для всіх коренів.
Тоді за умови (2) обидві частини рівняння (1)
x1 = 3 + 2 3 — входить до ОДЗ і задоволь-
невід’ємні, отже, при піднесенні обох частин до
няє умову (2), отже, є коренем заданого
квадрата одержуємо рівносильне рівняння. Але
рівняння; x2 = 3 − 2 3 — входить до ОДЗ,
після того як знайдено корені цього рівняння,
але не задовольняє умову (2), отже, не є
необхідно перевірити не тільки те, чи входять
коренем задане рівняння.
вони до ОДЗ, а й те, чи задовольняють умову
Відповідь: 3 + 2 3 . v
(2). Для такої перевірки достатньо взяти на-
ближені значення коренів x1 ≈ 6, 4 та x2 ≈ −0, 4
З поясненням і обґрунтуванням методів розв’язування ірраціональних рів-

нянь, наведених в табл. 13, із застосуванням властивостей функцій до
розв’язування ірраціональних рівнянь та прикладами розв’язування більш
складних рівнянь можна ознайомитися, звернувшись до інтернет-підтримки

§ 11. Ірраціональні рівняння 81
1. Назвіть та обґрунтуйте основні методи розв’язування ірраціо-

Запитання нальних рівнянь. Наведіть приклади їх застосування.
2. Поясніть, чому для розв’язування рівнянь x 2 + 35 x − 4 = 0 , 5
3 6
x − x − 2 = 0 зручно використати заміну змінної. Укажіть за-
міну для кожного рівняння. Розв’яжіть ці рівняння.
Розв’яжіть рівняння 11.1–11.6.

Вправи 11.1. 1) x − 2 = 1; 3) 3
x − 1 = −3; 5) 4
2x − 9 = 3 .
3 2
2) x − 1 = −3; 4) x + 125 = 5;
11.2. 1) x + 1 = x − 5; 3) 3
x − x 3 = −x ;
3
2) 3x − 2 + x = 4 ; 4) x 3 + x − x = 0 .
11.3. 1) x − 2 + 2x + 5 = 3; 3) x − 3 = 1 + x − 4 ;
2) 2x − 20 + x + 15 = 5 ; 4) x + 2 − x − 6 = 2.
11.4. 1) 3
x 3 − 2x + 6 = x ; 3) 3 − 3 x + 10 = 2 ;
3 3
2) x − x 3 + 5 = −x ; 4) 2 + x 2 + 3x − 4 = 2 .
11.5. 1) 3
x + 36 x = 4 ; 3) 34 x + 1 + 8 x + 1 = 4 ;
2) x − 2 + 24 x − 2 = 3 ; 4) x2 − 1 + 4 x2 − 1 = 2 .
11.6*. 1) 3
2 − x = 1 − x − 1 ; 2) 3 2x + 3 − 3 2x + 1 = 2 .
Розв’яжіть систему рівнянь 11.7–11.8.
11.7. 1) 33 x + 3 y = 6, 3)  x + y = 3,
3 
 x − y = 2;
3
2x − y = 7;
2) 2 x + 3 y = 7, 4) 2 x − y = 7,
 
3 x − y = 5;  x y = 4.
11.8*. 1)  3 x + 3 y = 4, 3)  x + 3y + 6 = 2,
 
x + y = 28;  2x − y + 2 = 1;
2)  4 x + y + 4 x − y = 2, 4)  x + y − 1 = 1,
 
 x + y − x − y = 8;  x − y + 2 = 2y − 1.
11.9. Розв’яжіть ірраціональне рівняння за допомогою рівносильних
перетворень:
1) 3x − 2 = 5 − x ; 3) 3x + 4 + x − 4 = 2 x ;
2) 3 − 2x − 1 − x = 1; 4) x + 5 + x = 4x + 9 .
Розв’яжіть рівняння 11.10–11.11.
11.10*. 1) x + 2 x − 1 + x − 2 x − 1 = x + 1;
2) x − 3 − 2 x − 4 + x − 4 x − 4 = 1;
11.11*. 1) ( x + 1)2 + 23 ( x − 1)2 = 33 x 2 − 1 ;

3
2) x 2 + x x + 1 − 2 ( x + 1) = 0 .

82
УЗАГАЛЬНЕННЯ ПОНЯТТЯ СТЕПЕНЯ. СТЕПЕНЕВА ФУНКЦІЯ,

§ 12 ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ ТА ГРАФІК
12.1. Узагальнення поняття степеня
Таблиця 14
1. Степінь з натуральним і цілим показниками
a1 = a a n = a ⋅ a ⋅…⋅ a

a∈ R , n∈ N ( n 2)
n разів
1
a0 = 1 a ≠ 0 a −n = a ≠ 0 , n∈ N
an
2. Степінь з дробовим показником

1 m
an =na a 0 a n = n am a > 0 , n∈ N ( n 2) , m∈ Z
3. Властивості степенів
a m ⋅ a n = a m +n  a
n
an
a m : a n = a m −n   = n
 b b
( a m )n = a mn  a
−n
b
n
  =  
( ab )n = a n b n  b a
Вам відомі поняття степенів із нату- −n n
a 1 1 bn b
ральним і цілим показниками. Нагадаємо   = = = =  .
b a a n n
a n
a
їх означення та властивості.  
Якщо n — натуральне число, більше b bn
за 1, то для будь-якого дійсного числа a Узагальнимо поняття степеня для ви-
2 1
−
a n = a ⋅ a ⋅…⋅ a , тобто a n дорівнює добутку n 0,2
разів виду 3 ; 6 ; 5 3 і т. п., тобто для
7

n разів степенів із раціональними показниками.
співмножників, кожен із яких дорівнює a. Відповідне означення бажано дати так,
При n = 1 вважають, що a1 = a . щоб степені з раціональними показниками
1 мали ті самі властивості, що й степені з ці-
Якщо a ≠ 0 , то a 0 = 1 і a −n = n , де
a лими показниками.
n — натуральне число.
Також вам відомі основні властивості Наприклад, якщо ми хочемо, щоб вико-
нувалася властивість ( a p ) = a pq , то повин
q
степенів:
на виконуватися рівність ( a )
n
a m ⋅ a n = a m + n; a m : a n = a m −n ; ( a m )n = a mn ; m m
⋅n
= a n = am . n
n
a an Але за означенням кореня n-го степеня
( ab )n = a n b n ;   = n . m
b b
остання рівність означає, що число a n
Нагадаємо ще одну корисну власти- є коренем n-го степеня з числа a m . Це при-
вість: водить нас до такого означення.

§ 12. Узагальнення поняття степеня. Степенева функція, її властивості та графік 83
Означення. Степенем числа a > 0 з ра- При a > 0, використовуючи основну

m властивість кореня і означення степеня
ціональним показником r = , де m — з раціональним показником, маємо:
n
m mk
ціле число, а n — натуральне число
a r = a n = n a m = nk a mk = a nk .
( n > 1) , називається число n
am .
Отже, при a > 0 значення a r не зале-
Також за означенням приймемо, що жить від форми запису r.
при r > 0 0r = 0 . При a < 0 ця властивість не зберігаєть-
Наприклад, за означенням степеня 1 2
ся. Наприклад, якщо r = = , то повинна
2 3 6
з раціональним показником 3 7 = 7 32 = 7 9; 1 2
1
−
3
1
2 виконуватися рівність a 3 = a 6 . Але при
53 = 3 5 ; 2 4 = 4 2 −3 = 4 ; 0 5 = 0. 1 1
8
a = −1 одержуємо: a 3 = ( −1) 3 = 3 −1 = −1;
2 2
a 6 = ( −1) 6 = ( −1) = 6 1 = 1 ≠ −1, тобто при
6 2
Зауваження. Значення степеня 1 2
m
від’ємних значеннях a маємо: a 3 ≠ a 6 .
з раціональним показником a n m
(де n > 1) не означають при a < 0. Через це означення степеня a n (m — ці-
ле, n — натуральне, не дорівнює 1) для
від’ємних значень a не вводять.
Це пояснюють тим, що раціональне
число r можна подати різними способами В інтернет-підтримці підручника наведено
m mk обґрунтування властивостей степенів з ра
у вигляді дробу: r = = , де k — будь-
n nk ціональним показником і розглянуто понят-
яке натуральне число. тя степеня з ірраціональним показником.
Подайте вираз у вигляді степеня з раціональним показником:

Приклад 1
1) 3
75 ; 2) 4
5 −3 ; 3) 7
a 2 при a 0; 4*) 7
a2 .
5
3 За означенням степеня з раціональним показ-
XX
1) 75 = 7 3 ;  m
n
−
3 ником для a > 0 am = a n .
XX
2) 4
5 −3 = 5 4 ;  2
Для завдання 3 врахуємо, що вираз озна- a 7
2
7 2 чений також і при a = 0.
3) при a 0
XX a =a7 ; 
У завданні 4 при a < 0 ми не маємо права ко-
2
7 2 ристуватися наведеною вище формулою. Але
XX
4*) a2 = 7 a = a 7. 
2
якщо врахувати, що a 2 = a , то для основи
a зазначеною формулою вже можна скори
статися, оскільки a 0.

Обчисліть:
Приклад 2 3
−
2 1
1) 81 4 ; 2) 128 7 ; 3*) ( −8 ) 3 .
3 Використовуємо означення степеня з раціо-
1) 81 4 = 813 = ( 4 81 ) = 33 = 27 ; 
4 3
XX m
n
нальним показником: a n = a m , де a > 0,
2
= 7 128 −2 = ( 7 128 )
− −2 1
XX
2) 28 7 = 2 −2 = ;  а при виконанні завдання 3 враховуємо, що
4 m
1 1
вираз an не означено при a < 0 .
XX3*) ( −8 ) 3 не існує, оскільки a 3 степінь
ьозначений тільки при a 0 . 
Спростіть вираз:
Приклад 3 a−b x + 27
1) 1 1
; 2*) 2 1
.
a2 −b2 x 3 − 3x 3 + 9
(a ) − (b )
2 2 1
1 1
a−b 2 2 Оскільки задані приклади вже містять вирази a 2,

XX1) 1 1
= 1 1
= 1 1
a2 −b2 a2 −b2 b , x 3 , то a 0 , b 0 , x 0. Тоді в завданні 1

2
(a )( a ) =a
1 1 1 1
невід’ємні числа a і b можна подати як квадрати:
a = ( a ) , b = (b )
1 1 2 2
2 −b2 2 +b2 1 1
= 1 1
2 +b2 ;  2 і використати формулу різ-
2
a2 −b2 ниці квадратів: x − y 2 = ( x − y ) ( x + y ) , а в завдан-

2
(x )
3
ні 2 подати невід’ємне число x як куб: x = ( x )

1
3
1
x + 27 3 + 33
2*) 
XX 2 1
= 2 1
= 3
x 3 − 3x 3 + 9 x 3 − 3x 3 + 9 і використати формулу розкладання суми кубів:

a 3 + b3 = ( a + b ) ( a 2 − ab + b2 ) .
(x + 3 )( x + 9)
1 2 1
1
3 3 − 3x 3
= 2 1
=x 3 + 3. 
x 3 − 3x 3 + 9
Розв’яжіть рівняння:
Приклад 4 3
2
1) x 2 = 1; 2*) x 3 = 1 .
3 3
XX
1) x 2 = 1 . ОДЗ: x∈ R , Область допустимих значень рівняння x 2 = 1 — усі дійсні
x2 = 1 ; 2
x = ±1 . числа, а рівняння x 3 = 1 — тільки x 0 .

Відповідь: ±1.  При піднесенні обох частин рівняння до куба одержуємо рів-
2 няння, рівносильне заданому на його ОДЗ. Отже, перше
XX *
2 ) x 3 = 1 . ОДЗ: x 0 . рівняння задовольняють усі знайдені корені, а друге — тіль-
ки невід’ємні.
x2 = 1 ;
( )
3
x = ±1 . (У завданні 1 також ураховано, що
3
x2 = x 2 , а в завдан-
ні 2 — що ( x )
Ураховуючи ОДЗ, одержу- 2
3
2
ємо x = 1 . ⋅3
3 = x 3 = x 2 .)

1. Дайте означення степеня з натуральним, цілим від’ємним і ну-

Запитання льовим показниками. Наведіть приклади їх обчислення. При
яких значеннях a існують значення виразів a 0 та a −n, де n∈ N?
m
2. Дайте означення степеня з раціональним показником r = , де
n
m — ціле число, а n — натуральне, що не дорівнює 1. Наведіть
приклади обчислення таких степенів. При яких значеннях a іс-
m
нують значення виразу a n ? Укажіть область допустимих зна-

2 2
−
чень виразів a 5 і a 5 .
3. Запишіть і обґрунтуйте властивості степенів із раціональними
показниками. Наведіть приклади їх використання.
4*. Поясніть на прикладі, як можна ввести поняття степеня з ірра-
ціональним показником.
12.1.1°. Подайте заданий вираз у вигляді кореня з числа:

Вправи
1 2 3 2
− − −
0,25 1,5
1) 2 ; 2 2) 3 5 ; 3) 5 ; 4) 4 7 ; 5) 2 ; 6) 7 3 .
12.1.2. Подайте вираз у вигляді степеня з раціональним показником:
1)° 6
35 ; 3)° 7 −9 ; 5) 4
2b при b 0;
5 9 −2 * 11 4
2)° 4 ; 4) a при a > 0; 6 ) c .
12.1.3°. Чи має зміст вираз:
1 2
−2
1) ( −3 ) 2 ; 2) ( −5 ) ; 3) 4 7 ; 4) 0 −5?
12.1.4. Знайдіть область допустимих значень виразу:
1 2
5) ( x 2 − 1) ;
− 0
1) x 5 ; 3) ( x − 1) 3 ;
3
2) x −3 ; 4) ( x + 3 ) 7 ; 6) x 3 − 5.
12.1.5. Знайдіть значення числового виразу:
2
 27 3  9
1) 2430,4 ; 4)   ;
 1256 
1 1
− −
 64 4  1 1 1
5)   ⋅ 25 2 − 81 2 ⋅125 3 ;
8 1 2 −
2)  8  ;
 3   4
5  −
1
−
1  1
  1  2 −1  1  3 −3 
−
3) 16 4 ; 6)   ⋅ 7 −   ⋅ 2 : 49 2 .
  25   8 
12.1.6. Розкладіть на множники вираз:
1 1 1 1 1 1 1 1
1) ( ax ) 3 + ( ay ) 3 ; 2) a − a 2 ; 3) 3 + 3 2 ; 4) a + b 2 + a 2 + a 2 b 2 .
12.1.7. Скоротіть дріб:
1 1 1 1 1
a2 +b2 p2 −5 c+c2d2 +d m+n

1) ; 2) ; 3) ; 4) .
a−b p − 25 3 3 2 1 1 2
c2 −d 2 m3 −m3n3 +n3
12.1.8. Розв’яжіть рівняння:
3 1 2
5
1) x 5 = 1 ; 2) x 7 = 2 ; 3) x 5 = 2 ; 4) x2 = 2 .

86
Таблиця 15
Особливий випадок ( α = 0 )
Означення. Функція виду y = x α , де α — будь- Якщо α = 0 , то y = x α = x 0 = 1 y

1 y = x 0
яке дійсне число, називається степеневою (при x ≠ 0 ).
функцією.
0 x
Розділ 2. Степенева функція
Графіки і властивості функції y = x α (при α ≠ 0)
Властивості
Графік Парність Зростання
D(y) E(y)
і непарність і спадання
1. y = x α , α — парне натуральне число ( y = x 2n , n∈ N )
Спадає на
y y
x2
y проміжку

y = x4 y = x2n

n ∈ N
y =
R Парна
( −∞; 0],
[0; + ∞ ) зростає на
проміжку
0 x 0 x 0 x
[0; + ∞ )
2. y = x α , α — непарне натуральне число ( y = x та y = x 2n +1, n∈ N )
12.2. Степенева функція, її властивості та графік
y 1
y y
x 3
y = x 2n+1
y = y = x n ∈ N
R R Непарна Зростає
0 0 x 0 x
( ) 1
3. y = x α , α — непарне від’ємне число ( y = x − 2n −1 = 2n −1
, n∈ N )
x
1 1 ( ) 1
y = x −1 = y = x −3 = y = x − 2n −1 = 2n −1
, n ∈ N
3 x
x x
y y Спадає на
y
кожному
x≠0 y≠0 Непарна з проміжків
( −∞; 0 )
0 x 0 x 0 x і ( 0; + ∞ )
1
4. y = x α , α — парне від’ємне число ( y − x −2n = , n∈ N )
x 2n
1 1 1
y = x −2 = y = x −4 = y = x −2n = , n ∈ N Зростає на
2 4 2n
x x x проміжку
y y y
x≠0 Парна
( −∞; 0 ) ,
( 0; + ∞ ) спадає
на проміжку
0 x 0 x 0 x ( 0; + ∞ )
5. y = x α , α — неціле додатне число
y = xa (a > 0, a — неціле)

y y
1 y y
3
y=x2 0 < a < 1 a > 1
y=x2 Ні парна,
[0; + ∞ ) [0; + ∞ ) Зростає
ні непарна
0 x 0 x
0 x 0 x
α
6. y = x , α — неціле від’ємне число
y y y
1 3 y = xa (a < 0, a — неціле)
− −
y=x 2 2
y=x Ні парна,
Спадає
§ 12. Узагальнення поняття степеня. Степенева функція, її властивості та графік
( 0; + ∞ ) ( 0; + ∞ ) ні непарна
0 x 0 x 0 x
87
Степеневими функціями називають бри 9 класу, при піднесенні обох частин
функції виду y = x α , де α — будь-яке дій- правильної нерівності з невід’ємними чле-
сне число. нами до парного степеня (зі збереженням
З окремими видами таких функцій ви знака нерівності) одержуємо правильну
вже ознайомилися в курсі алгебри 7–9 нерівність. 
класів. Це, наприклад, функції y = x1 = x , На проміжку ( −∞; 0] функція спадає.
1
1 Дійсно, для недодатних значень x1
y = x 2, y = x 3, y = x 2 = x , y = x −1 =
. При
x і x2 ( x1 0 , x2 0 ), якщо x2 > x1 , то
довільному α графіки і властивості функ- −x2 < −x1 (і тепер −x1 0, −x2 0). Тоді
ції y = x α аналогічні відомим вам графікам ( −x2 ) < ( −x1 ) ,
2n 2n
отже, x22n < x12n , тобто
і властивостям указаних функцій. f ( x2 ) < f ( x1 ). 
Описуючи властивості степеневих
функцій, виокремимо ті характеристики Для того щоб знайти область значень
функцій, які ми використовували в § 10: функції y = x 2n , n∈ N , складемо рівняння
1) область визначення; x 2n = a . Воно має розв’язки для всіх a 0,
2) область значень;
(тоді x = ±2n a ) і тільки при таких значен-
3) парність чи непарність;
4) точки перетину з осями координат; нях a. Усі ці числа і складуть область зна-
5) проміжки знакосталості; чень функції. Отже, область значень зада-
6) проміжки зростання і спадання; ної функції: y 0, тобто E ( y ) = [0; + ∞ ) .
7) найбільше і найменше значення Таким чином, для всіх дійсних зна-
функції. чень x значення y 0 . Найменше значення
функції дорівнює нулю ( y = 0 при x = 0 ).
Функція y = x α ( α — парне натуральне Найбільшого значення функція не має.
число) Зазначимо також, що при x = 1 зна-
Якщо α — парне натуральне число, то чення y = 12n = 1.
функція y = x 2n , n∈ N , має властивості та Ураховуючи властивості функції y = x 2n,
графік, повністю аналогічні властивостям n∈ N , одержуємо її графік (рис. 12.2.1).
і графіку функції y = x 2.
Дійсно, область визначення функції y
y = x 2n : D ( y ) = R, оскільки значення цієї y = x2n
функції можна обчислити при будь-яких n ∈ N
значеннях x.
Функція парна: якщо f ( x ) = x 2n , то
f ( −x ) = ( −x ) = x 2n = f (x ) . Отже, графік
2n 0 x
функції y = x 2n симетричний відносно осі
Oy. ¡¡
Рис. 12.2.1
Оскільки при x = 0 значення y = 0, то
графік функції y = x 2n завжди проходить Аналогічно можна обґрунтувати властивості
через початок координат. степеневої функції для інших показників
На проміжку [0; + ∞ ) функція зростає. степеня (див. табл. 15). Виконайте відповід-
Дійсно, для невід’ємних значень ні обґрунтування самостійно. У разі потреби
при x2 > x1 ( x1 0 , x2 0 ) одержуємо зверніться до інтернет-підтримки підруч-
ника.
x22n > x12n , оскільки, як відомо з курсу алге-

Знайдіть область визначення функції:

Приклад 1 1 1
−
1) y = (x − 3) 3 ; 2) y = (x + 1) 2 .
XX1) x − 3 0 , тобто x > 3, отже, 1
D ( y ) = [3; + ∞ )  Ураховуємо, що вираз a 3 означений при a 0 , а ви-

1
−
XX2) x + 1 > 0 , тобто x > −1, отже, раз a 2 — тільки при a > 0.
D ( y ) = ( −1; + ∞ ) 
Побудуйте графік функції:

Приклад 2 1
1) y = x5 + 1; 2) y = (x + 2) 3 .
Графіки заданих функцій можна отри-
XX удуємо графік y = x5 (рис. 12.2.2, а),
1) Б
мати із графіків функцій:
а потім паралельно переносимо його вздовж
1
осі Oy на +1 (рис. 12.2.2, б). 
1
1) y = x5 , 2) y = x 3
XX удуємо графік y = x 3 (рис. 12.2.3, а)
2) Б за допомогою паралельного перенесення:
а потім паралельно переносимо його вздовж 1) на +1 уздовж осі Oy;
осі Ox на –2 (рис. 12.2.3, б).  2) на –2 вздовж осі Ox.
y y y y 1
y = ( x + 2) 3
5 1
y = x
y=x3
y = x5+1
0 x 0 x
0 x -2 0 x
а б а б
¡¡
Рис. 12.2.2 ¡¡
Рис. 12.2.3
1. Користуючись графіком відповідної функції, охарактеризуйте

Запитання властивості функції y = x α , якщо α : парне натуральне число; не-
парне натуральне число; непарне від’ємне число; парне від’ємне
число; неціле від’ємне число; неціле додатне число.
2*. Обґрунтуйте властивості степеневої функції в кожному з випад-
ків, указаних у завданні 1.

12.2.1. Знайдіть область визначення функції:

Вправи 1 5
1°) y = x7 ; 3°) y = ( x − 1) 2 ; 5) y = ( x 2 − x ) 3 ;
2 9
−
6) y = ( x 2 − x + 1)
−
2°) y = x −3 ; 4°) y = x 7 ; 2 .
12.2.2. Побудуйте графік функції або рівняння:

5 1
1°) y = x 4 ; 6) y = x 4 ; 11*) y = ( x − 3) 3 − 2 ;
7) y = ( x + 1) ;
4
2°) y = x7 ; 12*) y = 64 − x 6 ;
5
1  1
−3
3) y = x ; 8) y = x − 3; 5 13*) y =  x 5  ;
 
1
3
4) y = x −4 ; 9) y = x 3 ; 14*) y = 1 − x ;
1
5
5) y = x 4 ; 10) y = x5 − 1 ; 15*) y = x −4 .
12.2.3. Побудуйте й порівняйте графіки функцій:

1 1
3 4
1) y = x і y = x ; 3 2) y = x і y = x 4 .
12.2.4. Розв’яжіть графічно рівняння:
1 5 1
1) x = 6 − x ;
2 3) x 2 = 2 − x ; 5) ( x − 1) 3 = 3 − x ;
1 1 3 1
− −
2) x 3 = x 2 ; 4) x 4 = 2x − 1; 6) x 2 = 10 − x 2 .
Перевірте підстановкою, що значення x дійсно є коренем рів-

няння.
12.2.5*. Доведіть, що рівняння, наведені в завданні 12.2.4, не мають ін-
ших коренів, крім знайдених графічно.

12.2.6. Висловіть свою думку з приводу того, представникам яких із
наведених професій може стати у пригоді знання теми «Степе-
нева функція, її властивості та графік»: інженер-консультант
з альтернативної енергетики, інженер з утилізації, аналітик при-
родних катаклізмів, медичний консультант з активного і здоро-
вого способу життя, проектувальник індивідуальної фінансової
траєкторії.

91
§ 13 ІРРАЦІОНАЛЬНІ НЕРІВНОСТІ

Таблиця 16
1. Метод інтервалів (для нерівностей виду f ( x ) 0 )
Розв’яжіть нерівність x + 4 > x + 2.
1)  Знайти ОДЗ нерівності.
XXЗадана нерівність рівносильна нерівності
2)  Знайти нулі функції f (x )
x +4 −x −2 > 0 .
(f (x ) =0) .
3)  Позначити нулі функції на Позначимо f ( x ) = x + 4 − x − 2 .
ОДЗ і знайти знак функції ОДЗ: x + 4 0, тобто x − 4 .
в кожному проміжку, на які Нулі f ( x ) : x + 4 − x − 2 = 0 ;
розбивається ОДЗ.
x + 4 = x + 2;
4)  Записати відповідь, урахову-
ючи знак нерівності x + 4 = x 2 + 4x + 4 ;
x 2 + 3x = 0; x (x + 3) = 0 ;
x1 = 0 — корінь, x2 = −3 — сторонній корінь.
Позначаємо нулі на ОДЗ і знаходимо знак функції f ( x )
у кожному проміжку.
+ -
-4 0 t
Відповідь: [ −4; 0 ) . v
2. Рівносильні перетворення
Розв’яжіть нерівність 3 x + 2 < −1
1) При піднесенні обох частин
XXОДЗ: x∈ R .
нерівності до непарного степе-
Задана нерівність рівносильна нерівностям:
ня (із збереженням знака не-
(3 x + 2 )
3
< ( −1) ;
3
рівності) одержуємо нерівність,
рівносильну заданій (на ОДЗ x + 2 < −1;
заданої)
x < −3 .
Відповідь: ( − ∞; − 3 ) . v
Розв’яжіть нерівність 4 2x − 6 < 1 .

2) Якщо обидві частини нерів-
ності невід’ємні, то при підне- XXОДЗ: 2x − 6 0 , тобто x 3 . Обидві частини заданої
сенні обох частин нерівності до нерівності невід’ємні, отже, вона рівносильна (на її
ОДЗ) нерівностям: ( 4 2x − 6 ) < 14 ;
4
парного степеня (із збережен-
ням знака нерівності) одержу- 2x − 6 < 1 ;
ємо нерівність, рівносильну за- 7
даній (на ОДЗ заданої) x< .
2
7
Ураховуючи ОДЗ, одержуємо 3 x < .
2
 7
Відповідь: 3;  . v
 2

3) Якщо на ОДЗ заданої нерів- Розв’яжіть нерівність x + 4 > x + 2.

ності якась частина нерівності XXЗадана нерівність рівносильна сукупності систем:
може набувати як додатних, так
і від’ємних значень, то, перш
ніж підносити обидві частини
x + 2 0,

( x + 4 ) > ( x + 2 )
2 {
x + 4 0,
2 або x + 2 < 0.
нерівності до парного степе-

ня, ці випадки слід розглянути
окремо.
Тоді 
x − 2,
2
x + 3x < 0
або
x − 4,
x < −2. {
+ +
Розв’язавши нерівність x 2 + 3x < 0,
Наприклад, маємо −3 < x < 0 . -3 - 0 x
2k
f (x) > g (x) ⇔
Ураховуючи нерівність x − 2 , одержуємо розв’язок
 g ( x ) 0, f ( x ) 0, першої системи: −2 x < 0 . Розв’язок другої системи:
⇔ або 
f ( x ) > g ( x )  g ( x ) < 0.
2 k
−4 x < −2 . Об’єднуючи ці розв’язки, одержуємо відпо-
f ( x ) 0, відь.
2k ( )
f x < g ( x ) ⇔  g ( x ) > 0,
 Відповідь: [ −4; 0 ) . v
f ( x ) < g 2k ( x )

З поясненням і обґрунтуванням властивостей, наведених у табл. 16, та до-

датковими прикладами розв’язування ірраціональних нерівностей можна
ознайомитися, звернувшись до інтернет-підтримки підручника.
Приклад Розв’яжіть нерівність x + 3 − x − 1 > 2x − 1 .
Зведемо нерівність до
Задана нерівність рівносильна нерівності x + 3 − x − 1 − 2x − 1 > 0.
виду f ( x ) > 0 і розв’я
Позначимо f ( x ) = x + 3 − x − 1 − 2x − 1 .
жемо її методом ін-
x + 3 0, x − 3, тервалів.

1)  ОДЗ: x − 1 0, Тоді x 1, тобто x 1. Для того щоб знайти
2x − 1 0.  нулі функції f ( x ) , ви-
x 1 ,
 2 користаємо рівняння-
наслідки. Щоб вилу-
2)  Нулі функції f ( x ) : x + 3 − x − 1 − 2x − 1 = 0 . чити сторонні корені,
виконаємо перевірку
( x + 3 − x − 1 ) = ( 2x − 1 ) ,
2 2
Тоді: x + 3 − x − 1 = 2x − 1 , одержаних розв’язків.
x + 3 − 2 x + 3 ⋅ x − 1 + x − 1 = 2x − 1 , 2 x + 3 ⋅ x − 1 = 3 .
Підносимо обидві частини останнього рівняння до квадрата:
3 7 + -
4 ( x + 3 ) ( x − 1) = 9 , 4x 2 + 8x − 21 = 0 , x1 = = 1,5 — корінь, x2 = − —
сторонній корінь. 2 2
1 1,5 x
3)  Розбиваємо ОДЗ точкою 1,5 на два проміжки і знаходимо знак ¡¡
Рис. 13.1
f ( x ) у кожному з проміжків (рис. 13.1).
Відповідь: [1; 1,5 ) . v

§ 13. Ірраціональні нерівності 93
Зауваження. Записуючи розв’язання нерівностей за допомогою рів-

носильних перетворень, знаки рівносильності ( ⇔ ) можна не ставити,
достатньо на початку розв’язання записати: «Виконаємо рівносильні
перетворення заданої нерівності» (див. п. 2 табл. 16 та інтернет-під-
тримку підручника (розв’язування ірраціональних нерівностей за до-
помогою рівносильних перетворень)).
1. Назвіть основні методи розв’язування ірраціональних нерівно-

Запитання стей.
2. Назвіть основні етапи розв’язування ірраціональної нерівності
методом інтервалів.
3. Обґрунтуйте справедливість таких рівносильних перетворень:
1) 2k +1 f ( x ) > g ( x ) ⇔ f ( x ) > g 2k +1 ( x ) ;
f ( x ) 0,

2) 2k
f ( x ) < g ( x ) ⇔  g ( x ) > 0,
f ( x ) < g 2k ( x ) ;

 g ( x ) 0, f ( x ) 0,
3) f (x) > g (x) ⇔ 
2k
або 
f ( x ) > g ( x )  g ( x ) < 0.
2 k
За необхідності зверніться до інтернет-підтримки підручника.
Розв’яжіть нерівність 13.1–13.8.

Вправи 13.1. 1) x 2 − 3x − 18 < 4 − x ; 2) x 2 − 3x < 5 − x .
13.2. 1) ( x − 3) x 2 + 4 x 2 − 9; 2) ( x − 1) x 2 + 1 x 2 − 1 .
6 + x − x2 6 + x − x2 3 − 2x − x 2 3 − 2x − x 2
13.3. 1) ; 2) .
2x + 5 x+4 x+8 2x + 1
13.4. 1) x − 2 + 2x + 5 3 ; 2) 2x − 20 + x + 15 5.
14 x − x −2
13.5. 1) x + 5 ; 2) > 0.
3− x x − x −6
x 3 + 27
13.6. 1) > x − 3 ; 2) x 4 − 2x 2 + 1 > 1 − x .
x
13.7*. 1) 5x + 8 − 6 5x − 1 + 5x + 24 − 10 5x − 1 2;
2) x + 3 − 4 x − 1 + x + 8 − 6 x − 1 > 1.
13.8*. 1) ( x 2 − 4x + 3 + 1 ) x+
1
( )
8x − 2x 2 − 6 + 1 0 ;
x
2) ( x 2 − 5x + 6 + 2 ) x−
1 ( )
10x − 2x 2 − 12 + 2 0 .
x

94
§ 14 РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ІРРАЦІОНАЛЬНИХ РІВНЯНЬ

І НЕРІВНОСТЕЙ ІЗ ПАРАМЕТРАМИ
Під час розв’язування завдань з пара- Також на етапі пошуку плану розв’я
метрами, у яких вимагається розв’язати зування рівнянь чи нерівностей із параме-
рівняння або нерівність, можна користува- трами або міркуючи над самим розв’я
тися таким орієнтиром (§ 9). занням, часто буває зручно супроводжува-
ти відповідні міркування схемами, за яки-
Будь-яке рівняння чи нерівність із параме- ми легко простежити, у який саме момент
трами розв’язують як звичайні рівняння чи ми не змогли однозначно виконати потріб-
нерівність доти, поки всі перетворення або ні перетворення, на скільки випадків дове-
міркування, необхідні для розв’язування, лося розбити розв’язання і чим відрізня-
можна виконати однозначно. Але в тому ється один випадок від іншого.
разі, коли якесь перетворення не можна Зазначимо, що рівняння і нерівності
виконати однозначно, розв’язування необ- з параметрами найчастіше розв’язують за
хідно розбити на декілька випадків, щоб допомогою їх рівносильних перетворень,
у кожному з них відповідь через параметри хоча інколи використовують і властивості
записувалася однозначно. функцій, метод інтервалів для розв’язу
вання нерівностей і рівняння-наслідки.
ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАВДАНЬ*

Розв’яжіть рівняння
Приклад 1
x −2 = a.
XX1) При a < 0 рівняння Ми не можемо однозначно дати відповідь на запитання, чи є
не має коренів. в заданого рівняння корені, і тому вже на першому кроці по-
2) При a 0 x − 2 = a 2 . винні розбити розв’язання на два випадки:
1)  a < 0 — коренів немає,
Тоді x = a 2 + 2.
2)  a 0 — корені є (див. схему).
Відповідь: 1) якщо a < 0 ,
то коренів немає; 2) якщо
x −2 = a
a 0 , то x = a 2 + 2. v
a0
a<0
x − 2 = a2
коренів немає x = a2 + 2
Якщо a 0 , маємо найпростіше ірраціональне рівняння, оби-

дві частини якого невід’ємні. Отже, при піднесенні до ква-
драта обох його частин одержуємо рівняння, рівносильне
заданому. ОДЗ заданого рівняння можна не записувати, її вра-
ховано автоматично, бо для всіх коренів одержаного рівняння
x − 2 = a 2 0.
* Див. також приклади в інтернет-підтримці підручника.

§ 14. Розв’язування ірраціональних рівнянь та нерівностей з параметрами 95
Приклад 2 Розв’яжіть нерівність

x − a > x +1.
Коментар
Спочатку скористаємося рівносильними пе- ває зручно виразити параметр через змінну,
2k ( ) ( ) розглянути параметр як функцію від цієї
ретвореннями: f x >g x ⇔
змінної і використати графічну ілюстрацію
 g ( x ) 0, f ( x ) 0,
⇔  або  розв’язування нерівностей (у системі коор-
f ( x ) > g ( x )  g ( x ) < 0.
2k
динат xOa, у якій виділяти штриховкою
Якщо в одержані системи параметр a вхо- відповідні розв’язки).
дить лінійно, то в таких випадках іноді бу-
XX Задана нерівність рівносильна сукупності
го з рівняння x 2 + x + a + 1 = 0 знаходимо x:
систем нерівностей:
{
1 1
x + 1 0, x − a 0, x=− ± − a −1 .
 2 або 2 4
 x − a > ( x + 1) x + 1 < 0. 1 3 1
Як бачимо, x = − + − − a > − , тобто
x − 1, 2 4 2
Тоді  2 (1)
a < −x − x − 1 1 3
x = − + − − a — рівняння правої вітки
або { a x,
x < −1.
(2)
2 4
1 3
параболи, а x = − − − − a — лівої.
Зобразимо графічно розв’язки систем нерів- 2 4
ностей (1) і (2) в системі координат xOa (на Тоді відповідь у цьому випадку буде такою:
рис. 14.1 зафарбовано відповідні області 1 і 2). 1 3 1 3
− − − −a <x< − + − −a .
2 4 2 4
х = -1
3 a Якщо a < −1 то пряма a = const перетинає

a −
x
заштриховані області 1 і 2. Для області 1 ін-

=
4
a
1 тервал для x зліва обмежений прямою x = −1,

− а справа — правою віткою параболи, тобто
-1 2
1 3
3 0 x −1 x < − + − − a . Для області 2 інтер-
−1 a < − 3 2 4
4 −
4 вал для x обмежений зліва прямою x = a ,
a < -1 -1 а справа — прямою x = −1, тобто a x < −1.
Об’єднання цих інтервалів можна коротше
2 1 1 3
записати так: a x < − + − −a.
¡¡
Рис. 14.1 2 4
3 3
Бачимо, що при a − розв’язків немає (не- Відповідь: 1) при a − розв’язків немає;
4 3 4
має зафарбованих точок); якщо −1 a < − , 3
2) при −1 a < −
4 4
то пряма a = const перетинає тільки за-
1 3 1 3
фарбовану область 1. Причому одержаний − − − −a <x< − + − −a ;
інтервал обмежений зліва і справа вітками 2 4 2 4
параболи a = −x 2 − x − 1. Але для відповіді 3) при a < −1 a x < −
1
+ −
3
− a . v
нам потрібно записати x через a. Для цьо- 2 4
14.1. Розв’яжіть рівняння:

Вправи 1) x − a = 2; 3) x +6 −m = x −3 ;
2) x + 2a = a ; 4) a − a + x = x.

14.2. Розв’яжіть нерівність:

( x − 1) a − x
1) 0 ; 3) 4x + a > x ; 5) a2 − x2 > 2 − x.
2−x
2) x + 2a > 3ax + 4a 2 ; 4) x − a 2x + 1;
3 x + 2 = 2x + a має корені.
(  4
x − a )  x −  = 0 має тільки один дійсний корінь.
 x 
2 − ax + 2 = x має тільки один дійсний корінь.
14.6. Визначте кількість розв’язків системи рівнянь залежно від зна-
чення параметра a.
1) y = a + x , 2) x = a + y ,
  2
2x + y − 1 = 0 2
y − x − 2x + 4y + 3 = 0.
Додаткові завдання до теми «Степенева функція» та відомості з історії на-
ведено на сайті interactive.ranok.com.ua.
Тест
1. Знайдіть значення виразу ( 3
64 + 4 81 ⋅ 5 32 . )
№ 2 А 7 Б 14 В 28
1 3
Г 34
−
 8 3 4 2
2. Знайдіть значення виразу   ⋅   .
27 9    
16 3 4 9
А Б В Г
81 2 9 4
(1 − 2 ) (3 − 2 )
4 2
3. Обчисліть 4 +
А 4−2 2 Б 2 В –2 Г 2 2 −4
2 2
1
a3 −b3
4. Знайдіть значення виразу 3
+b3 , якщо a = 125, b = 17.
a +3b
А 5 + 23 17 Б 5 В 17 Г 3
17
5. Розв’яжіть рівняння 2x − 1 − 6 − x = 2 . Якщо рівняння має де-
кілька коренів, то у відповідь запишіть їх добуток.
250 125 25
А Б В Г 5
9 9 9
6. Розв’яжіть нерівність x +3 <3−x.
А ( − ∞; 1) ∪ (6; + ∞ ) Б (1; 6 ) В −3; 1) Г ( −3; 1)
7. Розв’яжіть рівняння x − 1 + 5 − x = a залежно від значень пара-

метра a (запишіть розв’язання).
Пройдіть онлайн-тестування на сайті interactive.ranok.com.ua.

Розділ 3
трИгоНометрИчНі ФуНкції

 ознайомитеся з тригонометричними функціями кута
і числового аргумента та властивостями цих функцій;
 навчитеся будувати графіки тригонометричних функцій;
 дізнаєтеся про формули тригонометрії

98
§ 15. РАДІАННА МІРА КУТІВ

Таблиця 17
1. Поняття кута
У геометрії У тригонометрії*
Кут — геометрич- B Кут — фігура, утворена внаслі- B
на фігура, утворена док повороту променя на пло-
двома променями, щині навколо початкової точки.
які виходять з од- O A O A
нієї точки.
AOB утворений унаслідок повороту променя OA
AOB утворений променями OA і OB навколо точки O
2. Вимірювання кутів
1
Градусна міра кута (1° = частина розгорнутого кута)
180
Кожному куту ставиться у відповід- Кожному куту як фігурі
B
ність градусна міра α ∈ [0°; 180°]. ставиться у відповідність
b
B кут повороту, за допомогою
g
якого утворено цей кут. Кут
повороту α ∈ ( − ∞; + ∞ ). j
+ +
AOB = β = 90° - A
O
O A AOB = γ = −270°
AOB = 90° AOB = ϕ = 90° + 360° = 450°
Радіанна міра кута
B
1 радіан — центральний кут, що відповідає дузі, довжина якої
R R дорівнює радіусу кола.
1 рад AOB = 1 рад. Це означає, що ∪ AB = OA = R .
C A AOC = 180° = π (радіан). AOC — розгорнутий.
0 R
180° π
1 радіан = ≈ 57° ; 1° = радіан
π 180
У курсі геометрії кут означають як гео- клад, повертаючи промінь OA навколо точ-
метричну фігуру, утворену двома променя- ки O від початкового положення OA до кін-
ми, які виходять з однієї точки. Напри- цевого положення OB, теж одержимо кут
клад, кут AOB, зображений у першому AOB. Зауважимо, що досягнути кінцевого
пункті табл. 17, — це кут, утворений про- положення OB можна при повороті проме-
менями OA і OB. Кут можна розглядати та- ня OA як за годинниковою стрілкою, так
кож як результат повороту променя на пло- і проти неї.
щині навколо початкової точки. Напри-
* Походження та зміст терміна «тригонометрія» див. у рубриці «Відомості з історії» до

розділу 3, наведеній в інтернет-підтримці підручника.

§ 15.Радіанна міра кутів 99
Вимірювання кутів ний оберт (зазначимо, що 1 градус — це
Наведені вище різні означення кута 1
частина повного оберту).
приводять до різного розуміння вимірю- 360
вання кутів. У мореплавстві за одиницю виміру ку-
У курсі геометрії кожному куту відпо- тів приймають румб, який дорівнює
відає його градусна міра, яка може знахо- 1
дитися тільки в межах від 0° до 180°, і то- частині повного оберту.
32
му, наприклад, для прямого кута AOB
У математиці та фізиці, крім градусної
(див. п. 2 табл. 17) його міра записується
міри кутів, використовують також радіан-
однозначно: AOB = 90° (нагадаємо, що
ну міру кутів.
1
1° — це частина розгорнутого кута). Якщо розглянути деяке коло, то мож-
180
При вимірюванні кутів повороту домо- на означити радіан у такий спосіб.
вилися вважати напрям повороту проти Означення. 1 радіан — це центральний
годинникової стрілки додатним, а за го- кут, що відповідає дузі, довжина якої
динниковою стрілкою — від’ємним. дорівнює радіусу кола.
Тому при вимірюванні кутів, утворе-
них при повороті променя навколо почат- Отже, якщо кут AOB дорівнює одному
кової точки, можна одержати як додатні, радіану (рис. 15.1), то це означає, що
так і від’ємні значення кутів повороту. На- ∪ AB = OA = R .
приклад, якщо кут AOB, у якому проме- B
ні OA і OB взаємно перпендикулярні, одер-
жано при повороті променя OA на кут 90° R R
проти годинникової стрілки, то значення 1 рад
кута повороту β (див. відповідний рису- C A
нок у п. 2 табл. 17) дорівнює +90° (або про- 0 R
сто 90°). Якщо той самий кут AOB одержа-
но при повороті променя OA на кут 270° за
годинниковою стрілкою (зрозуміло, що
повний оберт — це 360°), то значення кута ¡¡
Рис. 15.1
повороту γ дорівнює 270°. Той самий
кут AOB можна одержати також при пово- Установимо зв’язок між радіанними
роті променя OA проти годинникової стріл- і градусними мірами кутів.
ки на 90° і ще на повний оберт; у цьому Центральному розгорнутому куту AOC
випадку значення кута повороту ϕ дорів- (рис. 15.1), який дорівнює 180°, відповідає
нює 90° + 360°, тобто 450° і т. д. півколо, тобто дуга, довжина якої дорів-
Вибравши як значення кута повороту нює πR , а одному радіану — дуга довжи-
довільне від’ємне чи додатне число (граду- ною R. Отже, радіанна міра розгорнутого
сів), ми завжди можемо повернути про- πR
кута AOC дорівнює =π.
мінь OA (за годинниковою стрілкою чи R
проти неї) і одержати відповідний кут AOB. Одержану відповідність між градусною
Отже, значення кута повороту (у градусах) і радіанною мірами кута часто записують
може набувати всіх дійсних значень від так:
− ∞ до +∞ .
Для вимірювання кутів певний кут 180° = π радіан.
приймають за одиницю виміру і за її допо- Із цієї рівності одержуємо такі відпо-
могою вимірюють інші кути. За одиницю
відності:
виміру можна прийняти будь-який кут.
1
Нагадаємо, що частина розгорну-
180 π 180°
1° = радіан, 1 радіан = ≈ 57°
того кута — це один градус (1°). У техніці 180 π
за одиницю виміру кутів приймають пов-

100 Розділ 3. Тригонометричні функції
Виразіть у радіанній мірі величини кутів: 30°; 45°; 60°; 90°;

Приклад 1 270°; 360°.
��
1 π
XXОскільки 30° — це частина кута 180°, мо, що 1° = радіан, тоді:
6 180
то з рівності 180° = π (рад) одержуємо, що π π π π
45° = ⋅ 45 = (рад); 60° = ⋅6 = (рад);
π 180 4 180 3
30° = (рад).
6 π 3π
90° = (рад); 270° = (рад);
Аналогічно можна обчислити й величини ін- 2 2
ших кутів. У загальному випадку враховує- 360° = 2π (рад). 
Ураховуючи, що радіанними мірами розглянутих кутів доводиться користуватися до-

сить часто, запишемо одержані результати у вигляді довідкової таблиці.
Таблиця 18
Кут
0° 30° 45° 60° 90° 180° 270° 360°
у градусах
Кут π π π π 3π
0 π 2π
у радіанах 6 4 3 2 2
Зауваження. Найчастіше у записі радіанної міри кутів на-

зву одиниці виміру «радіан» (або скорочено рад) не пишуть.
π π
Наприклад, замість рівності 90° = радіан пишуть 90° = .
2 2
π 2π 3π
Приклад 2 Виразіть у градусній мірі величини кутів:
10
;
3
;
4
; 5.
��
π 1 180°
XXОскільки — це частина кута π , падку враховуємо, що 1 радіан = , тоді
10 10 π
то з рівності π = 180° одержуємо, що 2π 2π 180° 3π 3π 180°
= ⋅ = 120° ; = ⋅ = 135° ;
π 3 3 π 4 4 π
= 18° . Аналогічно можна обчислити і ве-
10 2π 3π 180° 900°
личини кутів та . У загальному ви- 5 = 5⋅ = ≈ 286°. 
3 4 π π
1. Поясніть, як можна означити кут за допомогою повороту про-

Запитання меня. Як при такому означенні вимірюють кути?
2. Як ви розумієте такі твердження: «Величина кута дорівнює
450°», «Величина кута дорівнює –225°»? Зобразіть ці кути.
3. Як можна означити кут в 1°?
4. Дайте означення кута в 1 радіан.
5. Чому дорівнює градусна міра кута в n радіан?
6. Поясніть на прикладах, як за радіанною мірою кута знайти його
градусну міру і, навпаки, за градусною мірою кута знайти його
радіанну міру.

§ 15.Радіанна міра кутів 101
15.1°. Зобразіть кут, утворений поворотом променя OA навколо

Вправи точки O на:
1) 270°; 3) 720°; 5) 225°; 7) 540°; 9) 360°;
2) –270°; 4) –90°; 6) –45°; 8) –180°; 10) –60°.
15.2°. Чому дорівнюють кути повороту, показані на рис. 15.2?
y y y y
0
x x 0 x x
0 0
а б в г
¡¡
Рис. 15.2
15.3. Виразіть у радіанній мірі величини кутів:

1°) 225°; 3) 100°; 5) –22,5°;
2°) 36°; 4) –240°; 6) –150°.
15.4. Виразіть у градусній мірі величини кутів:
2π π π
1) 3π; 3) − ; 5) − ; 7) − ;
5 18 8
3π 7π 11π
2) ; 4) ; 6) ; 8) 3.
4 6 6
15.5. За допомогою калькулятора (або таблиць) знайдіть радіанні міри
кутів:
1) 27°; 2) 132°; 3) 43°; 4) 114°.
15.6. За допомогою калькулятора (або таблиць) знайдіть градусні міри
кутів:
1) 0,5585; 2) 0,8098; 3) 3,1416; 4) 4,4454.

15.7. Визначте кут (у градусах і в радіанах),
який утворюється внаслідок обертання
хвилинної стрілки від моменту часу 1 год
15 хв до моменту часу 1 год 40 хв тієї самої
доби. Обговоріть, чи будуть відрізнятися
запис самого кута і запис його модуля? O A
15.8. Маховик двигуна робить 50 обертів за хви-
лину. На який кут (у градусах і в радіанах)
повернеться його спиця ОА (рис. 15.3) за 2 с
(напрям обертання позначено на рисунку)?
¡¡
Рис. 15.3

102
§ 16 ТРИГОНОМЕТРИЧНІ ФУНКЦІЇ КУТА І ЧИСЛОВОГО

АРГУМЕНТА
Таблиця 19
1. Означення тригонометричних функцій
через прямокутний
через одиничне коло через довільне коло
трикутник
(R = 1) (R — радіус кола)
(для гострих кутів)
Pa(x; y) Pa(x; y) B
y y
R
a P0 a x c
a
0 x 1 x 0 x P0
a
A b C
sin α = y — ордината точки Pα ; y
y a a
cos α = x — абсциса точки Pα ; sin α = ; tg α = ; sin α = ; tg α = ;
R x c b
y sin α x cos α x x b b
tg α = = ; ctg α = = cos α = ; ctg α = cos α = ; ctg α =
x cos α y sin α R y c a
2. Тригонометричні функції числового аргумента

sin (числа α ) = sin (кута в α радіан); tg (числа α ) = tg (кута в α радіан);
cos (числа α ) = cos (кута в α радіан); ctg (числа α ) = ctg (кута в α радіан)
3. Лінії тангенсів і котангенсів
y A(1; yA) y C B(xB; 1)
Pa
1 Pa
a P0 a
0 1 x 0 x
AP0 — лінія тангенсів ( AP0 Oy ) ; CB — лінія котангенсів ( CB Ox ) ;

tg α = y A — ордината відповідної точки ctg α = xB — абсциса відповідної точки лінії
лінії тангенсів котангенсів
1 Означення тригонометричних функцій
Із курсу геометрії вам відомі означен- від 0° до 180° через коло радіуса R із цен-
ня тригонометричних функцій гострого тром у початку координат (див. табл. 19).
кута в прямокутному трикутнику й озна- Аналогічно можна дати означення триго-
чення тригонометричних функцій кутів нометричних функцій довільного кута, але

§ 16. Тригонометричні функції кута і числового аргумента 103
для спрощення означень найчастіше виби- при повороті на кут α радіус OP0 перехо-
рають радіус відповідного кола таким, що
дить у радіус OPα ) (рис. 16.1).
дорівнює 1 (з більш детальними відповід-
ними поясненнями можна ознайомитися, Означення 1.Синусом кута α називаєть-
звернувшися до інтернет-підтримки під- ся ордината точки Pα ( x; y ) одиничного
ручника). кола: sin α = y .
Коло радіуса 1 із центром у початку Означення 2.Косинусом кута α назива-
координат будемо називати одиничним ється абсциса точки Pα ( x; y ) одинично-
колом. го кола: cos α = x .
Нехай при повороті на кут α точка
Означення 3.Тангенсом кута α назива-
P0 (1; 0 ) переходить у точку Pα ( x; y ) (тобто ється відношення ординати точки
Pα ( x; y ) одиничного кола до її абсциси,
y sin α
Pa(x; y) тобто відношення . Отже,
cos α
y sin α
tg α = (де cos α ≠ 0 ).
cos α
a P0
Означення 4.Котангенсом кута α нази-
0 x 1 x вається відношення абсциси точки
Pα ( x; y ) одиничного кола до її ордина-
cos α
ти, тобто відношення . Отже,
cos α sin α
¡¡
Рис. 16.1 ctg α = (де sin α ≠ 0 ).
sin α
Користуючись цими означеннями, знайдемо синус, косинус,

Приклад 2π
тангенс і котангенс кута радіан.
3

XXРозглянемо одиничне коло (рис. 16.2). реходить у точку P2π ). Координати точки
P2π y 3
3 P2π можна знайти, використовуючи вла-
3
2 3
2π
стивості прямокутного трикутника OAP2π
A 3 P0
3
−
1 0 1 x (з кутами 60° і 30° та гіпотенузою 1):
2 1 3
x = −OA = − ; y = AP2π = . Тоді:
2 2
3
¡¡
Рис. 16.2 2π 3 2π 1
sin =y= ; cos =x=− ;
2π 3 2 3 2
Унаслідок повороту на кут радіус OP0 2π
3 sin
2π 3 = − 3 ; ctg 2π = − 1
переходить у радіус OP2π (а точка P0 пе- tg = 
3 2π 3 3
3 cos
3
Аналогічно знаходять значення сину- тригонометричні функції тільки деяких

са, косинуса, тангенса і котангенса кутів, кутів. Тригонометричні функції довільно-
указаних у верхньому рядку табл. 20. За- го кута зазвичай знаходять за допомогою
значимо, що таким чином можна знайти калькулятора або таблиць.

Таблиця 20
градуси 0° 30° 45° 60° 90° 180° 270° 360°
α π π π π 3π
радіани 0 π 2π
6 4 3 2 2
1 2 3
sin α 0 1 0 1 0
2 2 2
3 2 1
cos α 1 0 1 0 1
2 2 2
3 не не
tg α 0 1 3 існує 0 існує 0
3
не 3 не не
ctg α 3 1 0 0
існує 3 існує існує
2 Тригонометричні функції числового Проведемо через точку P0 одиничного

аргумента кола пряму AP0 , паралельну осі Oy
Уведені означення дозволяють розгля- (рис. 16.3). Цю пряму називають лінією
дати не тільки тригонометричні функції тангенсів.
кутів, а й тригонометричні функції число- Нехай α — довільне число (чи кут),
вих аргументів, якщо розглядати тригоно- для якого cos α ≠ 0 . Тоді точка Pα не ле-
метричні функції числа α як відповідні жить на осі Oy і пряма OPα перетинає лі-
тригонометричні функції кута в α радіан. нію тангенсів у точці A.
Отже: Оскільки пряма OPα проходить через
Xсинус числа α — це синус кута в α початок координат, то її рівняння y = kx .
радіан; Але ця пряма проходить через точку Pα
Xкосинус числа α — це косинус кута з координатами ( cos α; sin α ) , отже, коор-
в α радіан. динати точки Pα задовольняють рівняння
π π  1 прямої y = kx , тобто sin α = k cos α . Звідси
Наприклад, sin = sin  рад  = sin 30° =
6 6  2 sin α
π  1 k= = tg α .
= sin  рад  = sin 30° = (див. також п. 2 табл. 19). cos α
6  2 Отже, рівняння прямої OPα таке:
3 Лінії тангенсів і котангенсів y = ( tg α ) x .
Для розв’язування деяких задач ко- Рівняння прямої AP0 x = 1 . Щоб знайти
рисно мати уявлення про лінії тангенсів ординату точки A, достатньо в рівняння
і котангенсів. прямої OPα підставити x = 1 . Одержуємо
y A = tg α .
y P A(1; yA)
a
a P0
0 1 x
¡¡
Рис. 16.3

§ 16. Тригонометричні функції кута і числового аргумента 105
Отже, тангенс кута (числа) α — це ордината відповідної y
точки на лінії тангенсів. B(xB; 1)
C
Аналогічно вводять і поняття лінії котангенсів: це пря-
1
ма CB, що проходить через точку C ( 0; 1) одиничного кола Pa
паралельно осі Ox (рис. 16.4). a
Якщо α — довільне число (чи кут), для якого sin α ≠ 0
(тобто точка Pα не лежить на осі Ox), то пряма OPα перети- 0 x
нає лінію котангенсів у деякій точці B ( xB ;1) .
Аналогічно попередньому обґрунтовують, що xB = ctg α .
Отже, котангенс кута (числа) α — це абсциса відповідної
точки на лінії котангенсів. ¡¡
Рис. 16.4
1. Сформулюйте означення тригонометричних функцій гострого ку-

Запитання та в прямокутному трикутнику.
2. Сформулюйте означення тригонометричних функцій довільного
кута:
1) використовуючи коло радіуса R із центром у початку коорди-
нат;
2) використовуючи одиничне коло.
3. Що мають на увазі, коли говорять про синус, косинус, тангенс
і котангенс числа α ?
16.1°. Побудуйте на одиничному колі точку Pα , у яку переходить точка

Вправи P0 (1; 0 ) одиничного кола внаслідок повороту на кут α :
7π 4π
1) α = 3π ; 3) α = ; 5) α = ;
6 3
3π 7π
2) α = −4π ; 4) α = − ; 6) α = .
4 4
У якій координатній чверті міститься точка Pα у завданнях 36?
16.2. Знайдіть значення sin α , cos α, tg α, ctg α (якщо вони існують)
при:
π 5π
1) α = 3π ; 3) α = − ; 5*) α = − ;
2 6
5π 3π
2) α = −4π ; 4) α = ; 6*) α = .
2 4
16.3°. Користуючись означенням синуса і косинуса, за допомогою оди-
ничного кола вкажіть знаки sin α і cos α, якщо:
6π π 5π 2π π
1) α = ; 2) α = − ; 3) α = ; 4) α = − ; 5) α = .
5 6 6 3 10
16.4*. Користуючись лінією тангенсів, укажіть знак tg α, якщо:
4π 3π 11π 7π 9π
1) α = ; 2) α = − ; 3) α = ; 4) α = − ; 5) α = .
3 4 6 6 4
16.5*. Користуючись лінією котангенсів, укажіть знак ctg α, якщо:
4π 3π 11π 7π 9π
1) α = − ; 2) α = ; 3) α = − ; 4) α = ; 5) α = − .
3 4 6 6 4

106
§ 17 ВЛАСТИВОСТІ ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ ФУНКЦІЙ

Таблиця 21
1. Знаки тригонометричних функцій
y sin α y cos α y tg α , ctg α
II I
+ + - + - +
0 x 0 x 0 x
- - - + + -
III IV
2. Парність і непарність
Косинус — парна функція Синус, тангенс і котангенс — непарні функції

cos ( −α ) = cos α sin ( −α ) = − sin α ; tg ( −α ) = − tg α ; ctg ( −α ) = − ctg α
3. Періодичність
Функція f ( x ) називається періодичною з періодом T ≠ 0 , якщо для будь-якого x з області
визначення функції числа ( x + T ) і ( x − T ) також належать області визначення і викону-
ється рівність f ( x + T ) = f ( x − T ) = f ( x ) .
y = {x} — дробова частина числа x Через проміжки довжиною T (на осі Ox)
вигляд графіка періодичної функції повто-
y T = 1 рюється
1
Якщо T — період функції, то ±T , ±2T ,
±3T , ..., ±kT — також періоди цієї функ-
-2 -1 0 1 2 3 4 5 x ції ( k∈ Z )
sin ( x + 2π ) = sin x ; cos ( x + 2π ) = cos x

Функції sin x і cos x мають період T = 2π
T = 2π — спільний період для всіх функ-
цій: sin x , cos x , tg x , ctg x
tg ( x + π ) = tg x ; ctg ( x + π ) = ctg x
Функцій tg x і ctg x мають період T = π
1 Знаки тригонометричних функцій Наприклад, sin α — це ордината від-
Знаки тригонометричних функцій лег- повідної точки Pα одиничного кола. Тоді
ко визначити, виходячи з означення цих значення sin α буде додатним, якщо точ-
функцій. ка Pα має додатну ординату, тобто, коли

§ 17. Властивості тригонометричних функцій 107
y sin α точка Pα розташована в І або II координатній чверті
II I (рис. 17.1). Якщо точка Pα розташована в III або IV чверті,
то її ордината від’ємна, і тому sin α теж від’ємний.
+ +
Аналогічно, ураховуючи, що cos α — це абсциса відпо-
- 0 - x відної точки Pα , одержуємо, що cos α > 0 в І і IV чвертях (аб-
III IV сциса точки Pα додатна) і cos α < 0 в II і III чвертях (абсциса
точки Pα від’ємна) — рис. 17.2.
 Рис. 17.1 Оскільки tg α =
sin α
і ctg α =
cos α
, то tg α > 0 і ctg α > 0
y cos α sin α
cos α
там, де sin α і cos α мають однакові знаки, тобто в І і III
II I чвертях, tg α < 0 і ctg α < 0 там, де sin α і cos α мають різні
- + знаки, тобто в II і IV чвертях (рис. 17.3).
- 0 + x 2 Парність і непарність тригонометричних функцій

III IV Щоб дослідити тригонометричні функції на парність
і непарність, зазначимо, що на одиничному колі точки Pα
 Рис. 17.2 і P−α розміщено симетрично відносно осі Ox (рис. 17.4).
Отже, ці точки мають однакові абсциси і протилежні ор-
y tg α , ctg α динати. Тоді
II I cos ( −α ) = xP = xP = cos α ,
−α α
- + sin ( −α ) = yP− α = −yPα = − sin α .
+ 0 - x
Таким чином, cos x — парна функція,
III IV sin x — непарна функція.
sin ( −α ) − sin α
 Рис. 17.3 Тоді tg ( −α ) = = = − tg α ;
cos ( −α ) cos α
y 1 cos ( −α ) cos α
ctg ( −α ) = = = − ctg α.
(
sin −α ) − sin α
Pa
sin α Отже, tg x і ctg x — непарні функції. 
a Парність і непарність тригонометричних функцій мож-
0 на використовувати для обчислення значень тригонометрич-
-a x
них функцій від’ємних кутів (чисел).
sin ( −α )
 π π 1  π π 2
P-a Наприклад, sin  −  = − sin = − , cos  −  = cos = .
 6 6 2  4 4 2
 Рис. 17.4 3 Періодичність тригонометричних функцій

Багато процесів і явищ, що відбуваються в природі
y
A й техніці, мають повторюваний характер (наприклад, рух
Землі навколо Сонця, рух маховика). Для опису такого роду
Pa процесів використовують так звані періодичні функції.
Pα +2πk
a Означення. Функція y = f ( x ) називається періодичною
0
з періодом T ≠ 0 , якщо для будь-якого x з області визна-
P0 x чення функції числа ( x + T ) і ( x − T ) також належать об-
a + 2p
ласті визначення і виконується рівність
f (x + T ) = f (x − T ) = f (x) .
Ураховуючи, що на одиничному колі числам (кутам) α
 Рис. 17.5 і α + 2πk, де k∈ Z, відповідає та сама точка (рис. 17.5), одер-

жуємо sin ( α + 2πk ) = sin α , Зазначимо, що однією із властивостей пері-

cos ( α + 2πk ) = cos α . одичних функцій є така: через проміжок T ви-
Тоді 2πk ( k ≠ 0 ) є періодом функцій гляд графіка періодичної функції буде повторю-
sin x і cos x . ватися (див. обґрунтування в інтернет-підтрим-
При k = 1 одержуємо, що T = 2π — ці підручника). Тому для побудови графіка пе-
це найменший додатний період функцій ріодичної функції з періодом T достатньо по-
sin x і cos x . будувати графік на будь-якому проміжку до-
вжиною T (наприклад, на проміжку [0;T ] ),
Обґрунтуйте інші властивості тригономе-
тричних функцій, наведені в табл. 21, са- а потім одержану лінію паралельно перенести
мостійно. У разі потреби зверніться до праворуч і ліворуч уздовж осі Ox на відстані
інтернет-підтримки підручника. kT, де k — будь-яке натуральне число (рис. 17.6)
y
M M1
f(x)
-3T -2T -T 0 x T x + T 2T 3T 4T x
 Рис. 17.6

Користуючись періодичністю, парністю і непарністю тригономе-
Приклад 1 тричних функцій, знайдіть:
21π 16π
1) sin ; 2) cos ( −405° ) ; 3) tg ; 4) ctg ( −570° ) .
2 3
21π  π 1) Ураховуючи, що значення функції sin x по-

1)  sin = sin  10π +  = вторюються, через період 2π , виділимо в за-
2  2
даному аргументі число, кратне періоду (тоб-
 π π то 10π ), а потім скористаємося рівністю
= sin  5 ⋅ 2π +  = sin = 1 . 
 2 2 sin ( α + 2πk ) = sin α ( k∈ Z ).
2)  cos ( −405° ) = cos 405° = 2) Спочатку враховуємо парність косинуса:
2 cos ( −α ) = cos α , а потім його періодичність
= cos (360° + 45° ) = cos 45° = .
2 із періодом 2π = 360° : cos ( α + 360° ) = cos α .
16π  π π 3) Функція тангенс періодична з періодом π , тому
3)  tg = tg  5π +  = tg = 3 .
3  3 3 виділяємо в заданому аргументі число, кратне
періоду (тобто 5π ), а потім використовуємо рів-
4)  ctg ( −570° ) = − ctg 570° = ність tg ( α + πk ) = tg α .
= − ctg (540° + 30° ) =
4) Спочатку враховуємо непарність котангенса:
= − ctg (180°⋅ 3 + 30° ) =
ctg ( −α ) = − ctg α , а потім його періодичність
= − ctg30° = − 3 . із періодом π = 180° : ctg (α + 180°⋅ k) = ctg α

§ 17. Властивості тригонометричних функцій 109
Доведіть твердження: якщо функція y = f ( x ) періодична з пе

Приклад 2* ріодом T, то функція y = Af ( kx + b ) також періодична з періо-
T
дом (A, k, b — деякі числа і k ≠ 0 ).
k
T За означенням функція ϕ ( x ) = Af ( kx + b )
XXНехай ϕ ( x ) = Af ( kx + b ) і T1 = .
k T
буде періодичною з періодом T1 = ,
(
Тоді ϕ ( x + T1 ) = Af k ( x + T1 ) + b = ) k
  T   якщо для будь-якого x з області визна-

= Af  k  x +  + b = Af ( kx ± T + b) = чення ϕ значення цієї функції в точках
  k  
x і x + T1 рівні, тобто ϕ ( x + T1 ) = ϕ ( x ).
= Af kx + b ± T = Af (kx + b ) = ϕ (x ) , а це й озна-
( )
У ході обґрунтування враховано, що ви-
чає, що функція ϕ ( x ) = Af ( kx + b ) має період
T T
T раз k ⋅ при k > 0 дорівнює k ⋅ = T,
T1 = . Зазначимо, що одержана рівність k k
k
T
а при k < 0 дорівнює k ⋅ = −T . Також
ϕ ( x + T1 ) = ϕ ( x ) при підстановці замість x зна- −k
чення x − T1 перетворюється в рівність ураховано, що функція f ( x ) за умовою
ϕ ( x ) = ϕ ( x − T1 ) . Отже, ϕ ( x − T1 ) = ϕ ( x + T1 ) = ϕ ( x ) періодична з періодом T, і тому
і T1 дійсно є періодом функції ϕ ( x ) . f ( x1 ± T ) = f ( x1 ), де x1 = kx + b .
Використаємо твердження, доведене в прикладі 2, для знаходження періодів функцій.

Наприклад,
1)  якщо функція sin x має найменший 2)  якщо функція tg x має найменший
додатний період T = 2π, то функція π
додатний період T = π, то функція tg
sin 4x має найменший додатний пе 4
має найменший додатний період
ріод
T 2π π T π
T1 = = = ;  T1 = = = 4π . 
4 4 2 1 1
4 4
1. Назвіть і обґрунтуйте знаки тригонометричних функцій у кож-

Запитання ній із координатних чвертей.
2. 1) Які з тригонометричних функцій є парними, а які — непар-
ними? Наведіть приклади використання парності і непарності
для обчислення значень тригонометричних функцій.
2) О
бґрунтуйте парність чи непарність відповідних тригономе-
тричних функцій.
3. 1) Яка функція називається періодичною? Наведіть приклади.
2) О
бґрунтуйте періодичність тригонометричних функцій. Ука-
жіть найменший додатний період для синуса, косинуса, тан-
генса і котангенса та обґрунтуйте, що в кожному випадку цей
період дійсно є найменшим додатним періодом.

17.1. Користуючись періодичністю, парністю і непарністю тригономе-

Вправи тричної функції, знайдіть:
19π  19π  25π  17 π 
1) cos ; 3) tg  − ; 5) sin ; 7) ctg  − ;
3  6  4  4 
2) sin ( −750° ) ; 4) ctg 945°; 6) cos ( −3630° ) ; 8) tg600°.
17.2*. Серед заданих функцій знайдіть періодичні й укажіть наймен-
ший додатний період для кожної з них:
1) f ( x ) = x 2 ; 3) f ( x ) = x ; 5) f ( x ) = 3.
2) f ( x ) = sin2x ; 4) f ( x ) = tg3x ;
17.3. Знайдіть найменший додатний період кожної із заданих функ-
цій:
x 2x
1) y = cos2x ; 3) y = sin ; 5) y = cos .
3 5
2) y = tg5x ; 4) y = ctg3x ;
17.4. На кожному з рисунків 17.7–17.10 наведено частину графіка
деякої періодичної функції з періодом T. Продовжте графік на
відрізок [ −2T; 3T ].
y y
T
2 T
2
T T
0 T x 0 T x
2 2
 Рис. 17.7  Рис. 17.9

y y
T
T 2 T 3T
2 2 4
0 T T x
T T 4
0 T x −
2 2
 Рис. 17.8  Рис. 17.10
17.5. Як, на вашу думку, періодичність функцій пов’язана з професій-

ною діяльністю лікаря-кардіолога?

111
§ 18 ГРАФІКИ ФУНКЦІЙ СИНУСА, КОСИНУСА, ТАНГЕНСА

І КОТАНГЕНСА ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ
18.1. Графік функції y = sin x та її властивості
Таблиця 22
Графік функції y = sin x (синусоїда)
y
y = sin x
π 1 3π
−
2 2
-2p 3π -p 0
π p 2p x
−
2 -1 2
Властивості функції y = sin x
1. Область визначення: x∈ R 6. Проміжки знакосталості:

(x — будь-яке дійсне число).
sin x > 0 при x ∈ ( 2πk; π + 2πk ) , k∈ Z
D ( sin x ) = R .
sin x < 0 при x ∈ ( π + 2πk; 2π + 2πk ) , k∈ Z .
2. Область значень: y∈ [ −1; 1].
7. Проміжки зростання і спадання:
E (sin x ) = [ −1; 1] .
3. Функція непарна: sin ( −x ) = − sin x функція sin x зростає на кожному з проміжків
(графік симетричний відносно по  π π 
чатку координат).  − 2 + 2πk; 2 + 2πk  , k∈ Z і спадає на кожному
4. Функція періодична з періодом π 3π 
з проміжків  + 2πk; + 2πk  , k∈ Z .
T = 2π : 2 2 
sin ( x + 2π ) = sin x . 8.
5. Точки перетину з осями коорди-
нат: Найбільше значення функції дорівнює 1 при
{ {
π
x = 0, y = 0, x= + 2πk , k∈ Z .
Oy Ox 2
y = 0; x = πk, k ∈ Z.
Найменше значення функції дорівнює –1 при
π
x=− + 2πk , k∈ Z .
2
Характеризуючи властивості тригоно
метричних функцій, ми будемо виділяти
Зауваження. Абсциси точок пере-
такі їх характеристики: 1) область визна
тину графіка функції з віссю Ox
чення; 2) область значень; 3) парність чи не
(тобто ті значення аргумента, при
парність; 4) періодичність; 5) точки перети
яких функція дорівнює нулю) на-
ну з осями координат; 6) проміжки знако
зивають нулями функції.
сталості; 7) проміжки зростання і спадання;
8) найбільше і найменше значення функції.

Наведемо обґрунтування властивостей нію паралельно перенести праворуч і ліво

функції y = sin x (обґрунтуваня властиво- руч уздовж осі Ox на відстані kT = 2πk ,
стей інших тригонометричних функцій (див. де k — будьяке натуральне число.
табл. 23–25) проведіть самостійно, спираю- Щоб знайти точки перетину графіка
чись на інтернет-підтримку підручника).
функції з осями координат, згадаємо, що на
Нагадаємо, що значення синуса — це осі Oy значення x = 0 . Тоді y = sin 0 = 0 , тоб
ордината відповідної точки одиничного ко то графік функції y = sin x проходить через
ла (рис. 18.1.1). Оскільки ординату можна початок координат.
знайти для будьякої точки одиничного На осі Ox значення y = 0. Отже, нам
кола, то область визначення функції потрібні такі значення x, при яких sin x,
y = sin x — усі дійсні числа. Це можна за тобто ордината відповідної точки одинич
писати так: D ( sin x ) = R. ного кола, дорівнюватиме нулю. Це буде
Для точок одиничного кола ординати тільки тоді, коли відповідною точкою оди
набувають усіх значень від –1 до 1, отже, ничного кола буде точка C або D
область значень функції y = sin x : y ∈[ −1; 1]. (рис. 18.1.1), тобто при x = πk , k∈ Z.
Це можна записати так: E ( sin x ) = [ −1; 1]. Проміжки знакосталості. Як було об
Як бачимо, найбільше значення функ- ґрунтовано в § 17, значення функції синус
ції sin x дорівнює одиниці. Цього значен додатні (тобто ордината відповідної точки
ня функція досягає тільки тоді, коли від одиничного кола додатна) у І і II коорди
повідною точкою одиничного кола є точ натних чвертях (рис. 18.1.2). Отже, sin x > 0
π при x∈ ( 0; π ) , а також, ураховуючи період,
ка A, тобто при x = + 2πk , k∈ Z.
2 при всіх x ∈ ( 2πk; π + 2πk ) , k∈ Z .
Найменше значення функції sin x до Значення функції синус від’ємні (тобто
рівнює мінус одиниці, якого вона досягає ордината відповідної точки одиничного ко
тільки тоді, коли відповідною точкою оди ла від’ємна) у III і IV чвертях, отже,
ничного кола є точка B, тобто при sin x < 0 при x ∈ ( π + 2πk; 2π + 2πk ) , k∈ Z.
π
x=− + 2πk , k∈ Z.
2 Проміжки зростання і спадання
Оскільки синус — непарна функція:  Ураховуючи періодичність функції
sin ( −x ) = − sin x , її графік симетричний sin x з періодом T = 2π, достатньо досліди
відносно початку координат. ти її на зростання і спадання на будь
У § 17 було обґрунтовано, що синус — якому проміжку довжиною 2π, наприклад
періодична функція з найменшим додатним  π 3π 
на проміжку  − ; .
періодом T = 2π: sin ( x + 2π ) = sin x, отже, че  2 2 
рез проміжки довжиною 2π вигляд графіка  π π
функції sin x повторюється. Тому достат Якщо x∈  − ;  (рис. 18.1.3, a), то
 2 2
ньо побудувати її графік на будьякому про при збільшенні аргумента x ( x2 > x1 ) орди
міжку довжиною 2π, а потім одержану лі ната відповідної точки одиничного кола
y
1 A y
Px
sin x
II I
+ + P0
D C
0 1 t Pp 0 P2p t
- -
III IV
-1 B
¡¡ 18.1.1
Рис. ¡¡
Рис. 18.1.2

§ 18. Графіки функцій синуса, косинуса, тангенса і котангенса та їх властивості 113
y Px1 y
Px2
sin x2 Px1 Px2 sin x1 y
sin x1 sin x2 π
− 1
2
0 P0 t 0 P0 t π x
-p 0 p
2
-1
а б
¡¡
Рис. 18.1.3 ¡¡
Рис. 18.1.5
збільшується (тобто sin x2 > sin x1 , отже, дови точок графіка користуємося тим, що
у цьому проміжку функція sin x зростає. значення синуса — це ордината відповід-
Ураховуючи періодичність, робимо висно- ної точки одиничного кола. На рис. 18.1.4
вок, що вона також зростає в кожному показано побудову* графіка функції
 π π  y = sin x на проміжку [0; π] . Ураховуючи
з проміжків  − + 2πk; + 2πk  , k∈ Z . непарність функції sin x (її графік симе-
 2 2 
тричний відносно початку координат),
 π 3π 
Якщо x∈  ; (рис. 18.1.3, б), то для того щоб побудувати графік на про-
 2 2 
при збільшенні аргумента x ( x2 > x1 ) орди- міжку [ −π; 0] , відображуємо одержану
ната відповідної точки одиничного кола криву симетрично відносно початку коор-
динат (рис. 18.1.5).
зменшується (тобто sin x2 < sin x1 ), отже,
Оскільки ми побудували графік на
у цьому проміжку функція sin x спадає.
проміжку завдовжки 2π, то, ураховуючи
Ураховуючи періодичність, робимо висно-
періодичність синуса (з періодом 2π ), по-
вок, що вона також спадає в кожному
вторюємо вигляд графіка на кожному про-
π 3π 
з проміжків  + 2πk; + 2πk  , k∈ Z .  міжку завдовжки 2π (тобто переносимо
2 2  паралельно графік уздовж осі Ox на 2πk ,
Проведене дослідження дозволяє об-
де k — ціле число).
ґрунтовано побудувати графік функції
Одержуємо графік, наведений в табл. 22,
y = sin x . Ураховуючи періодичність цієї
який називають синусоїдою.
функції (з періодом 2π ), достатньо спо-
чатку побудувати графік на будь-якому * В інтернет-підтримці підручника наведе-
проміжку довжиною 2π , наприклад на но динамічну ілюстрацію відповідної по-
проміжку [ −π; π] . Для більш точної побу- будови.
y
Pπ P3π Pπ Pπ
1 2 8 4 8 1
P3π
4
P0 π π 3π π 3π x
0 1 2 3 p
8 4 8 2 4
-1
¡¡
Рис. 18.1.4

Графік функції y = A sin ( ωx + ϕ ) мож

на одержати із синусоїди y = sin x стис
Зауваження. Тригонометричні функ- куванням або розтягуванням її вздовж
ції широко застосовують у математи- координатних осей і паралельним пере
ці, фізиці та техніці. Наприклад, ба- несенням уздовж осі Ox. Найчастіше гар
гато процесів, таких як коливання монічне коливання є функцією часу t.
струни, маятника, напруги в колі Тоді його задають формулою
змінного струму тощо, описуються y = A sin ( ωt + ϕ ) , де A — амплітуда коли
функцією, яку задають формулою вання, ω — кутова частота, ϕ — почат
y = A sin ( ωx + ϕ ) . Такі процеси нази- 2π
кова фаза, — період коливання (як
вають гармонічними коливаннями. ω
що A > 0, ω > 0 , ϕ 0 ).
Наведіть інші приклади реальних процесів, які, на вашу думку, можуть бути
описані тригонометричними функціями.
18.2. Графік функції y = cosx та її властивості

Таблиця 23
Графік функції y = cosx (косинусоїда)
y
y = cos x
1
-2p 3π -p π 0
π p
3π 2p x
− −
2 2 -1 2 2
Властивості функції y = cosx

1. Область визначення: x∈ R (x — будь-яке 4. Функція періодична з періодом
дійсне число). D ( cos x ) = R . T = 2π : cos ( x + 2π ) = cos x .
2. Область значень: y∈ [ −1; 1] . 5. Точки перетину з осями координат:
{
y = 0,
E = ( cos x ) = [ −1; 1] . x = 0, 
Oy Ox  π
y = 1; x = 2 + πk, k ∈ Z.
3. Функція парна: cos ( −x ) = cos x (графік си
метричний відносно осі Oy).
6. Проміжки знакосталості:
 π π  π 3π 
cos x > 0 при x ∈  − + 2πk; + 2πk  , k∈ Z ; cos x < 0 при x ∈  + 2πk; + 2πk  , k∈ Z .
 2 2  2 2 
7. Проміжки зростання і спадання: 8. Найбільше значення функції дорів

функція cos x зростає на кожному з проміж- нює 1 при x = 2πk , k∈ Z .
ків [ π + 2πk; 2π + 2πk] , k∈ Z і спадає на кож- Найменше значення функції дорів
ному з проміжків [2πk; π + 2πk] , k∈ Z нює —1 при x = π + 2πk , k∈ Z

18.3. Графік функції y = tgx та її властивості

Таблиця 24
Графік функції y = tgx (тангенсоїда)
y
y = tg x
3π π π
− −
2 2 2
-p 0 p
3π x
2
Властивості функції y = tgx
1. Область визначення: 4. Функція періодична з періодом T=π :

π tg ( x + π ) = tg x .
D ( tg x ) : x ≠ + πk, k ∈Z .
2
5. Точки перетину з осями координат:
E ( tg x ) = R .
{ {
2. Область значень: y ∈R .
x = 0, y = 0,
Oy Ox
3. Функція непарна: tg ( −x ) = − tg x (графік си- y = 0; x = πk, k ∈ Z.
метричний відносно початку координат).
6. Проміжки знакосталості:
 π   π 
tg x > 0 при x ∈  πk; + πk  , k∈ Z ; tg x < 0 при x ∈  − + πk; πk  , k∈ Z .
 2   2 
7. Проміжки зростання і спадання: 8. Н

айбільшого і найменшого
функція tg x зростає на кожному з проміжків значень функція не має.
своєї області визначення, тобто на кожному
 π π 
з проміжків  − + πk; + πk  , k∈ Z .
 2 2 
18.4. Графік функції y = ctgx та її властивості

Таблиця 25
Графік функції y = ctgx (котангенсоїда)
y y = ctg x
3π π π 3π
− −
2 2 2 2
-2p -p 0 p 2p x

Властивості функції y = ctgx

1. Область визначення: 6. Проміжки знакосталості:
D ( ctg x ) : x ≠ πk , k∈ Z .  π 
ctg x > 0 при x ∈  πk; + πk  , k∈ Z ,
2. Область значень: y ∈R . E (ctg x ) = R .  2 
π 
3. Функція непарна: ctg ( −x ) = − ctg x (гра- ctg x < 0 при x ∈  + πk; π + πk  , k∈ Z .
фік симетричний відносно початку коор- 2 
динат). 7. Проміжки зростання і спадання:
4. Функція періодична з періодом T = π : функція ctg x спадає на кожному з про-
ctg ( x + π ) = ctg x . міжків своєї області визначення, тобто на
5. Точки перетину з осями координат: кожному з проміжків ( πk; π + πk ) , k∈ Z .
y = 0,
 8. Найбільшого і найменшого значень
Oy немає, Ox x = π + πk, k ∈ Z.
 функція не має.
2

Побудуйте графік функції та вкажіть нулі функції та проміж
Приклад 1 ки знакосталості функції:
1) y = 2sin x ; 2) y = sin2x .
Коментар
Графіки всіх заданих функцій можна одер Щоб записати проміжки знакосталості
жати за допомогою геометричних перетво функції, зазначимо, що функція y = 2sin x
рень (табл. 4) графіка функції f ( x ) = sin x. періодична з періодом T = 2π , а функція
Отже, графіком кожної з цих функцій 2π
y = sin2x періодична з періодом T = = π.
буде синусоїда, одержана: 2
1) y = 2 sin x = 2f ( x ) розтягуванням графі Тому для кожної функції достатньо
ка y = sin x удвічі вздовж осі Oy; з’ясувати на одному періоді, де значення
функції додатні (графік розташований
2) y = sin2x = f ( 2x ) стискуванням графіка
вище осі Ox) і де від’ємні (графік розта
y = sin x удвічі вздовж осі Ox.
шований нижче осі Ox), а потім одержані
Нулі функції — це абсциси точок пере
проміжки повторити через період.
тину графіка з віссю Ox.
1)  Графік функції y = 2sin x одержуємо із Проміжки знакосталості:
графіка функції y = sin x розтягуванням 2 sin x > 0 при x ∈ ( 2πk; π + 2πk ) , k∈ Z ;
його вдвічі вздовж осі Oy (рис. 18.4.1).
Нулі функції: x = πk , k∈ Z .
2 sin x < 0 при x ∈ ( π + 2πk; 2π + 2πk ) , k ∈Z. 
y
2 y = 2sin x
y = sin x
π 1 3π
−
p
2 2 x
-2 p 3π 0 π 2p
−
2 -1 2
-2
¡¡
Рис. 18.4.1

y
y = sin x
3π π 1 3π
− −
2 2 2
-2p -p 0 π p 2p x
-1 2
y = sin2x
¡¡
Рис. 18.4.2
2) Графік функції y = sin2x одержуємо із Проміжки sin2x > 0 при

знакосталості:
графіка функції y = sin x стискуванням  π 
його вдвічі вздовж осі Ox (рис. 18.4.2). x ∈  πk; + πk  , k∈ Z ;
 2 
sin2x < 0 при x ∈ + πk; π + πk , k∈ Z . 
πk π
Нулі функції: x = , k∈ Z .
2 2 
Розташуйте в порядку зростання числа: sin 1, 9; sin3; sin ( −1) ;

Приклад 2 sin ( −1,5 ) .
 Числа sin 1, 9 і sin3 — додатні (точки P1,9 і P3 розташовані Для того щоб розмістити
задані числа в порядку їх
в II чверті), а числа sin ( −1) і sin ( −1,5 ) — від’ємні ( P−1 і P−1,5
зростання, з’ясуємо, які
розташовані в IV чверті).
з них додатні, а які —
π π
Ураховуючи, що < 1, 9 < π , < 3 < π і що функція sin x спа від’ємні, а потім порів
2 2 няємо між собою окремо
π  додатні числа і окремо
дає на проміжку  2 ; π  , з нерівності 1, 9 < 3 одержуємо
sin 1, 9 > sin 3 . від’ємні, користуючись ві
π π домими проміжками зро
Також − < −1 < 0 , − < −1,5 < 0 . Функція sin x на проміж стання і спадання функції
2 2
sin x .
 π 
ку  − ; 0  зростає. Ураховуючи, що −1 > −1,5 , одержуємо
 2 
sin ( −1) > sin ( −1,5 ) . Отже, у порядку зростання Зауваження. Для порів-
ці числа розташовуються так: няння заданих чисел мож-
на також зобразити точки
sin ( −1,5 ) ; sin ( −1) ; sin3 ; sin 1, 9 . 
P1,9 , P3 , P−1 , P−1,5 на оди-
ничному колі і порівняти
відповідні ординати (вико-
найте таке розв’язування
Приклад 3 Побудуйте графік функції самостійно).
та вкажіть проміжки її
спадання і зростання:
 π
1) y = cos  x −  ; 2) y = − tg x .
 6
Коментар
Графіки заданих функцій можна одержа  π  π
ти за допомогою геометричних перетво 1) y = cos  x −
 = f  x −  — паралельним
 6  6
рень графіків функцій:
перенесенням графіка функції f ( x ) уздовж
1) f ( x ) = cos x ; 2) ϕ ( x ) = tg x .
π
Тоді одержуємо графіки: осі Ox на одиниць;
6

2) y = − tg x = −ϕ ( x ) — симетрією графіка T = 2π , а функція y = − tg x періодична

функції ϕ ( x ) відносно осі Ox. з періодом T = π. Тому для кожної функ
Щоб записати проміжки спадання і зро ції достатньо з’ясувати на одному періоді,
стання функцій, зазначимо, що функція де вона спадає і де зростає, а потім одер
 π жані проміжки повторити через період.
y = cos  x −  періодична з періодом
 6
 π π 7π 
1)  Графік функції y = cos  x −  одер кожному з проміжків  + 2πk; + 2πk  ,
 6  6 6 
жуємо із графіка функції y = cos x його па k∈ Z , і зростає на кожному з проміжків
ралельним перенесенням уздовж осі Ox на  5π π 
π  − 6 + 2πk; 6 + 2πk  , k∈ Z . 
одиниць (рис. 18.4.3). Функція спадає на
6
y
 π
1 y = cos  x − 
4π 5π π  6 7π 3π
− − −
3 6 2 6 2
-2p
p 11π 3π -p π 0 π π 2π p 5π 2p x
− − −
6 2 3 -1 6 2 3 3
y = cos x
¡¡
Рис. 18.4.3
2)  Графік функції y = − tg x y
одержуємо симетричним ві
y=
x
tg
дображенням графіка функ
−t
y=
ції y = tg x відносно осі Ox
gx
(рис. 18.4.4). π π
− x
2 2
Функція спадає на кожному
 π π  3π -p 0 p 3π
з проміжків  − + πk; + πk  , −
 2 2  2 2
k∈ Z . 
¡¡
Рис. 18.4.4
1. 1) Побудуйте графік функції y = sin x . Користуючись графіком,

Запитання охарактеризуйте властивості цієї функції.
2*) Обґрунтуйте властивості функції y = sin x .
2. 1) Побудуйте графік функції y = cos x . Користуючись графіком,
охарактеризуйте властивості цієї функції.
2*) Обґрунтуйте властивості функції y = cos x .
3. 1) Побудуйте графік функції y = tg x . Користуючись графіком,
2*) Обґрунтуйте властивості функції y = tg x .
4. 1) Побудуйте графік функції y = ctg x . Користуючись графіком,
2*) Обґрунтуйте властивості функції y = ctg x .

18.1. Користуючись властивостями функції y = sin x , порівняйте числа:

Вправи 1°) sin100° і sin130°; 2) sin1° і sin1; 3°) sin
21π
і sin
12π
.
5 5
18.2. Користуючись властивостями функції y = cos x , порівняйте числа:
3π 6π
1°) cos10° і cos40°; 2) cos ( −2 ) і cos ( −3 ) ; 3) cos і cos .
7 7
18.3. Користуючись властивостями функції y = tg x , порівняйте числа:
2π 10π
1°) tg15° і tg140°; 2°) tg і tg ; 3) tg ( −1,2π ) і tg ( −0,1π ) .
9 9
18.4. Користуючись властивостями функції y = ctg x , порівняйте числа:
π 13π
1) ctg3° і ctg5°; 2) ctg і ctg ; 3) ctg ( −1) і ctg ( −1,2 ) .
10 10
18.5. Розташуйте числа в порядку їх зростання:
1) sin 3,3, sin 3, 9, sin 1,2; 3) tg 0,7, tg ( −1,3 ) , tg 1,5;
2) cos 0,3, cos1, 9, cos1,2; 4) ctg 0,5, ctg 2, 9, ctg 1,1.
У завданнях 18.6–18.9 побудуйте графік функції та вкажіть нулі

функції та проміжки знакосталості.
 π
18.6. 1) y = sin  x −  ; 3) y = sin ( −x ) ; 5°) y = 3sin x ;
 3
x
2°) y = sin ; 4°) y = − sin x ; 6*) y = sin x + sin x .
3
 π
18.7. 1) y = cos  x +  ; 3) y = cos ( −x ); 5°) y = 2cos x ;
 6
2°) y = cos3x ; 4°) y = − cos x ; 6*) y = cos x − cos x .
 π
18.8. 1) y = tg  x − ; 3) y = tg ( −x ) ; 5) y = tg x .
 4
2) y = tg2x ; 4) y = tg x ;
 π
18.9. 1) y = ctg  x +  ; 2) y = ctg ( −x ) ; 3) y = − ctg x ; 4) y = 3ctg x .
 3
У завданнях 18.10–18.13 побудуйте графік функції та вкажіть

проміжки зростання і спадання функції.
 π
18.10. 1°) y = sin3x ; 2°) y = 3sin x ; 3°) y = sin x + 1; 4*) y = sin  2x +  .
4
x  π
18.11. 1°) y = cos ; 2°) y = cos x − 1 ; 3) y = cos x ; 4*) y = 3 cos  2x −  .
2  3
18.12. 1) y = tg 4x ; 2) y = tg x + 3; 3) y = −2tg x ; 4*) y = tg x + tg x .
x
18.13. 1) y = ctg ; 2) y = −2ctg x ; 3) y = ctg x ; 4*) y = ctg x + ctg x .
3

18.14. Спробуйте узагальнити матеріал § 18. Складіть зведену таблицю
властивостей тригонометричних функцій.

120
§ 19 СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ТРИГОНОМЕТРИЧНИМИ

ФУНКЦІЯМИ ОДНОГО АРГУМЕНТА
Таблиця 26
x2 + y2 = 1 1 Основна тригонометрична тотожність sin 2 α + cos2 α = 1
Pa(x; y)
y
sin α
a P0 tg α = 1
cos α 1 + tg 2 α =
0 x 1 cos 2 α
cos α
ctg α = 1
sin α 1 + ctg 2 α =
sin 2 α
cos α = x sin α = y tg α ⋅ ctg α = 1
cos α
На рисунку в табл. 26 зображене ctg α = ( sin α ≠ 0 ) .
одиничне коло, тобто коло радіуса 1 з цен- sin α
тром у початку координат. Рівняння цього
sin α cos α
кола: x 2 + y 2 = 1 . Тоді tg α ⋅ ctg α = ⋅ = 1 , тобто
cos α sin α
Нехай унаслідок повороту на кут α
точка P0 (1; 0 ) одиничного кола переходить tg α ⋅ ctg α = 1 ( sin α ≠ 0 і cosα ≠ 0 ).
у точку Pα ( x; y ) (тобто унаслідок повороту За допомогою цих співвідношень і основної
на кут α радіус OP0 переходить у радіус тригонометричної тотожності одержуємо:
OPα . Нагадаємо, що синусом α називають sin 2 α cos2 α + sin 2 α 1
ординату точки Pα ( x; y ) одиничного кола, 1 + tg 2 α = 1 + 2
= 2
= ,
cos α cos α cos2 α
тобто sin α = y , а косинусом α — абсцису
цієї точки, тобто cos α = x . Координати 1
тобто 1 + tg 2 α = ( cos α ≠ 0 ) .
точки Pα задовольняють рівняння кола, cos 2 α
тоді x 2 + y 2 = 1 , отже, sin 2 α + cos2 α = 1 .  Аналогічно отримуємо:
Це співвідношення називають основ cos 2 α sin 2 α + cos2 α 1
ною тригонометричною тотожністю. 1 + ctg 2 α = 1 + 2
= 2
= ,
sin α sin α sin 2 α
Нагадаємо також, що:
sin α 1
tg α = (де cos α ≠ 0 ); тобто 1 + ctg 2 α = ( sin α ≠ 0 ) .
cos α sin 2 α

Знаючи значення однієї з тригонометричних функцій та ін-
Приклад 1 тервал, у якому міститься α , знайдіть значення інших трьох
тригонометричних функцій:
4 1 3π
1) sin α = , 90° < α < 180° ; 2) tg α = , π<α< .
5 3 2
Коментар
1) Рівність sin 2 α + cos2 α = 1 пов’язує sin α Наприклад, cos2 α = 1 − sin 2 α . Тоді
і cos α та дозволяє виразити одну з цих 2
cos α = ± 1 − sin α . Ураховуючи, у якій
функцій через іншу. чверті міститься α , ми можемо визначити

§ 19. Співвідношення між тригонометричними функціями одного аргумента 121
знак, який потрібно взяти в правій ча- cos α і дозволяє виразити одну з цих
стині формули (це знак косинуса в II функцій через іншу.
чверті). Знаючи sin α і cos α , знаходимо 1
Наприклад, cos2 α = . Тоді
sin α cos α 1 + tg 2 α
tg α = і ctg α = . Зазначимо, що
cos α sin α
1
після знаходження tg α значення ctg α cos α = ± . Знаючи, у якій чверті
1 + tg 2 α
можна також знайти зі співвідношення
tg α ⋅ ctg α = 1 . міститься α , ми можемо визначити знак,
2) Рівність tg α ⋅ ctg α = 1 пов’язує tg α який потрібно взяти в правій частині фор-
і ctg α і дозволяє виразити одну з цих мули (це знак косинуса в III чверті). Щоб
функцій через іншу як обернену вели- знайти sin α , можна скористатися співвід-
чину.
1 sin α
Рівність 1 + tg 2 α = пов’язує tg α та ношенням tg α ⋅ cos α = ⋅ cos α = sin α .
2
cos α cos α
1)  Із рівності sin 2 α + cos2 α = 1 одержує- ctg α =
1
= 3 . Підставляємо в рівність
мо: cos2 α = 1 − sin 2 α . tg α
2 1
4 9 1 + tg 2 α = значення tg α і одержу-
Звідси cos2 α = 1 −   = . Оскільки
 
5 25 cos 2 α
90° < α < 180° , то cos α < 0 , а отже, 1 1 9
4 ємо 1 + = 2
. Звідси cos2 α = .
9 cos α 10
9 3 sin α 4
cos α = − =− . Тоді tg α = = 5 =− 3π
25 5 cos α 3 Оскільки π < α <
3 , то cos α < 0 , тоді
− 2
4 5
sin α 4 cos α 3 9 3
tg α = = 5 = − , ctg α = =− .  cos α = − =− .
cos α 3 3 sin α 4 10 10
−
5 1  3  1
sin α = tg α ⋅ cos α = ⋅ −  =−
2)  З рівності tg α ⋅ ctg α = 1 отримуємо 3  10  10
. 
Приклад 2 Спростіть вираз sin 4 α − cos4 α + cos2 α .
Коментар
Для перетворення тригонометричних виразів Так, вираз sin 4 α − cos4 α можна розглядати
як різницю квадратів: ( sin 2 α ) − ( cos2 α ) .
2 2
водночас із тригонометричними формулами
використовують також алгебраїчні формули, Тоді його можна розкласти на множники
зокрема формули скороченого множення. (як добуток суми і різниці sin 2 α та cos2 α ).
XXsin 4 α − cos4 α + cos2 α = ( sin2 α + cos α ) ( sin2 α − cos2 α ) + cos2 α =

= 1 ⋅ ( sin 2 α − cos2 α ) + cos2 α = sin 2 α − cos2 α + cos2 α = sin 2 α . 
1. Запишіть і доведіть співвідношення між тригонометричними

Запитання функціями одного аргумента.

19.1. Чи існує число α , яке одночасно задовольняє умови:

Вправи 1°) sin α =
1
, cos α =
1
; 4°) tg α =
3
, ctg α =
5
;
3 3 5 3
3 4 4 7
2°) sin α = , cos α = ; 5°) tg α = , ctg α = ;
5 5 7 4
3°) sin α = 0,7, cos α = 0,3; 6) tg α = 2 + 3 , ctg α = 2 − 3 .
19.2. Знаючи значення однієї з тригонометричних функцій та інтер-
вал, у якому міститься α , обчисліть значення інших трьох три-
гонометричних функцій:
12 3π 3 3π
1°) sin α = − , < α < 2π ; 3) tg α = , π<α< ;
13 2 2 2
π π
2°) cos α = −0, 8, < α < π ; 4) ctg α = −0,2, < α < π.
2 2
tg α ctg α
1°) 1 − sin 2 α − cos2 α ; 6) 2
− ;
1 + tg α 1 + ctg 2 α
cos α ⋅ tg α
2°) (1 − cos α ) ⋅ (1 + cos α ) ; 7) − ctg α cos α ;
sin 2 α
ctg 2 α sin 2 α  1  1 
3°) ; 8)  + ctg α  − ctg α ;
1 − sin α 2  sin α   sin α 
sin 4 α + cos 4 α − 1
4) sin 2 α − tg α ctg α ; 9*) ;
sin 6 α + cos6 α − 1
1 + sin α 1 − sin α
5) sin 4 α + 2 sin 2 α cos2 α + cos4 α ; 10*) − ,
1 − sin α 1 + sin α
3π
якщо π < α < .
2
1
19.4*. 1) Відомо, що sin α + cos α = . Знайдіть sin α ⋅ cos α .
2
2) Відомо, що tg α + ctg α = 2. Знайдіть:
а) tg 2 α + ctg 2 α ; б) tg 3 α + ctg 3 α .
19.5. Доведіть тотожність:
1
− 1 = tg 2 α ; 6°) (sin α + cos α ) + (sin α − cos α ) = 2 ;
2 2
1°) 2
cos α
1 2
− 1 = ctg 2 α ; 7) (1 + tg α ) + (1 − tg α ) =
2 2
2°) ;
2
sin α cos2 α
ctg α cos 3 α − sin 3 α
3) = cos2 α ; 8*) = cos α − sin α ;
ctg α + tg α 1 + sin α cos α
1 + tg 2 α 1
4) 2
= ; 9) ctg 2 α − cos2 α = ctg 2 α cos2 α ;
1 − tg α cos α − sin 2 α
2
cos α 1 + sin α 2 1 − sin 4 α − cos 4 α

5) + = ; 10*) = 2 tg 2 α.
1 + sin α cos α cos α cos 4 α

123
§ 20 ФОРМУЛИ ДОДАВАННЯ ТА НАСЛІДКИ З НИХ

20.1. Формули додавання
Таблиця 27
1. Косинус різниці і суми
cos ( α − β ) = cos α cos β + sin α sin β cos ( α + β ) = cos α cos β − sin α sin β
2. Синус суми і різниці
sin ( α + β ) = sin α cos β + cos α sin β sin ( α − β ) = sin α cos β − cos α sin β
3. Тангенс суми і різниці
tg α + tg β tg α − tg β
tg ( α + β ) = tg ( α − β ) =
1 − tg α tg β 1 + tg α tg β
1 Косинус різниці і суми
OPα ⋅ OPβ = OPα ⋅ OPβ ⋅ cos Pα OPβ = 1 ⋅1 ⋅ cos ( α − β ) = cos
Щоб одержати формулу для cos ( α − β ) ,
⋅ OPβ = OP
OPαвипадок,
спочатку розглянемо α ⋅ OP
коли β Pα OPβ = 1 ⋅1 ⋅ cos ( α − β ) = cos ( α − β ).
αβ і⋅ cos
розташовані в проміжку [0; π] і α > β . На Отже,
одиничному колі позначимо точки Pα і Pβ cos ( α − β ) = cos α cos β + sin α sin β . (1)
та зобразимо вектори OPα і OPβ Одержану формулу називають форму-
(рис. 20.1.1). Ці вектори мають ті самі ко- лою косинуса різниці. Словесно її можна
ординати, що й точки Pα і Pβ , тобто: сформулювати так.
OPα ( cos α; sin α ) , OPβ ( cos β; sin β ) . Косинус різниці двох кутів (чисел)
дорівнює добутку косинуса першого
Довжини (модулі) цих векторів дорів-
кута (числа) на косинус другого плюс
нюють одиниці: OPα = 1 , OPβ = 1 , а кут добуток синуса першого на синус другого.
між ними дорівнює α −β (тобто Щоб обґрунтувати цю формулу в за-
Pα OPβ = α − β ). Знайдемо скалярний добу- гальному випадку, нагадаємо, що за озна-
ток векторів OPα і OPβ двома способами: ченням кут між векторами ( Pα OPβ ) може
1) як суму добутків однойменних коорди- бути тільки в межах від 0 до π , тому при
нат: OPα ⋅ OPβ = cos α ⋅ cos β + sin α sin β ; α > β кут між векторами OPα і OPβ може до-
2) як добуток довжин (модулів) векторів рівнювати α − β (рис. 20.1.1), або 2π − ( α − β )
на косинус кута між ними: (рис. 20.1.2), або може відрізнятися
y y
Pb Pb
Pa
a b b
P0 P0
0 x 0 x
1 a 1
Pa

Рис. 20.1.1 
Рис. 20.1.2

від цих значень на ціле число обертів (тобто в табл. 27, зокрема, формулу косинуса
на 2πk , де k∈ Z ). суми:
Ураховуючи періодичність (з періодом cos ( α + β ) = cos ( α − ( −β )) = cos α cos ( −β ) + sin α sin ( −β ) = co
2π) та парність функції косинус, одержує-
мо, що в будь-якому = cos ( α − (cos
cos ( α + β ) випадку −β ))=Pcos α cos ( −β ) + sin α sin ( −β ) = cos α cos β − sin α sin β . Отже,
α OPβ = cos ( α − β )
cos Pα OPβ = cos ( α − β ) , отже, наведене обґрунтування cos ( α + β ) = cos α cos β − sin α sin β .
залишається правильним для будь-яких
значень α і β. Формули синуса суми і різниці та тангенса
За допомогою формули (1) легко виве суми і різниці обґрунтуйте самостійно, спи-
сти інші формули додавання, наведені раючись на інтернет-підтримку підручника.
Приклад 1 Обчисліть:
1) sin15° ; 2) cos15° ; 3) tg15° .
1)  sin 15° = sin ( 45° − 30° ) = Подамо 15° як різницю:
15° = 45° − 30° , а значення тригоно-
= sin 45° cos 30° − cos 45° sin 30° = метричних функцій кутів 45° і 30°
2 3 2 1 6− 2 ми знаємо. Тому, записавши синус
= ⋅ − ⋅ = .  15° як синус різниці, одержимо зна-
2 2 2 2 4
чення sin15° . Аналогічно знайдемо
2) cos15° = cos ( 45° − 30° ) = cos 45° cos 30° + sin 45° sin 30° =
cos15° і tg15° .
2 3 2 1 6+ 2 Зауважимо, що для знаходження
= cos 45° cos 30° + sin 45° sin 30° == ⋅ + ⋅ = .  tg15° можна було б використати та-
2 2 2 2 4 3
tg 45° − tg 30°
1− (3 − tg3 α) =
− 3 формулу
3кож
2 sin α
. −6 3
12
3)  tg 15° = tg (45° − 30°) = = 3 = = cos=α = 2− 3
1 + tg 45° tg 30°
1 + 1⋅
3 3+ 3 ( 3 + 3 )( 3 − 3 ) 6
У завданні 3 в одержаному виразі
3 3
tg 45° − tg 30°
1−
3− 3 (3 − 3)
2
12 − 6 3 3− 3
°) = = 3 = = = = 2− 3 зручно позбутися ірраціо-
1 + tg 45° tg 30°
1 + 1⋅
3 3+ 3 (3 + 3 )(3 − 3 ) 6 3+ 3
3 нальності в знаменнику дробу, що
3)
2
12 − 6 3 значно спрощує відповідь.
= = 2− 3 . 
3− 3 ) 6
Приклад 2 Знайдіть значення виразу cos 37° cos 23° − sin 37° sin 23° .
XXcos 37° cos 23° − sin 37° cos 23° = Використаємо формулу косинуса суми справа наліво:
1
= cos ( 37° + 23° ) = cos 60° = .  cos α cos β − sin α sin β = cos ( α + β ) .
2
Доведіть тотожність:
Приклад 3  π  π
1) sin α + cos α = 2 sin  α +  ; 2) sin α − cos α = 2 sin  α −  .
 4  4
Коментар
Для того щоб обґрунтувати ці тотожності, суми і синуса різниці:
доведемо, що їхні праві частини дорівню- sin ( α ± β ) = sin α cos β ± cos α sin β .
ють лівим, використовуючи формули синуса

§ 20. Формули додавання та наслідки з них 125
 π  π π  2 2 
1)  2 sin  α +  = 2  sin α cos + cos α sin  == 2  sin α ⋅ + cos α ⋅  = sin α + cos α ;
 4  4 4  2 2 
 π  π π  2 2 
2)  2 sin  α −  = 2  sin α cos − cos α sin  == 2  sin α ⋅ − cos α ⋅  = sin α − cos β .
 4  4 4  2 2 
1. Запишіть формули додавання: косинус суми і косинус різниці;

Запитання синус суми і синус різниці; тангенс суми і тангенс різниці.
2*. Доведіть формули додавання, про які йдеться в запитанні 1.
3*. Використовуючи інтернет-підтримку підручника, доведіть
b
формулу a sin α + b cos α = a 2 + b2 sin ( α + ϕ ) , де sinϕ = ,
a + b2
2
a
cosϕ = . Наведіть приклади її використання.
a + b2
2
20.1.1. Обчисліть:
Вправи
tg 10° + tg 35°
1) sin 13° cos17° + cos13° sin 17° ; 9) ;
1 − tg 10° tg 35°
2) sin 16° cos 29° + sin 29° cos16° ;
tg 73° − tg 13°
3) sin 78° cos18° − sin 18° cos 78° ; 10) ;
1 + tg 73° tg 13°
4) sin 63° cos 33° − sin 33° cos 63° ;
1 + tg 67° tg 7°
5) cos 66° cos 6° + sin 66° sin 6° ; 11) .
tg 37° − tg 7°
6) cos 71° cos 26° + sin 71° sin 26° ;
7) cos 20° cos 25° − sin 20° sin 25° ;
8) cos18° cos12° − sin 18° sin 12° ;
20.1.2. Спростіть:
sin 8α cos 2α − cos 8α sin 2α
1°) sin 5α cos 3α − cos 5α sin 3α ; 6°) ;
cos 2α cos 4α − sin 2α sin 4α
tg 4α + tg 3α
2) cos 4α cos 2α + sin 4α sin 2α ; 7°) ;
1 − tg 4α tg 3α
tg 7α − tg 2α
3) sin ( α − β ) cos β + cos ( α − β ) sin β ; 8°) ;
1 + tg 7α tg 2α
sin ( α + β ) + sin ( α − β )
4) cos α cos ( α + β ) + sin α sin ( α + β ) ; 9) ;
sin ( α + β ) − sin ( α − β )
cos 7α cos 4α + sin 7α sin 4α sin ( α + β ) − 2 sin α cos β
5°) ; 10) .
sin α cos 2α + cos α sin 2α cos ( α + β ) − 2 cos α cos β
20.1.3. За допомогою формул додавання обчисліть:
1) sin75° ; 3) tg75° ; 5) cos105° ;
2) cos75° ; 4) sin105° ; 6) tg105° .
20.1.4. Знайдіть найбільше та найменше значення виразу:
1) sinα+cosα ; 3) 3sinα + cosα ;
2) sinα − 3 cosα ; 4) 2 sinα + 6 cosα .


1) sin ( α + β ) + sin ( α − β ) = 2 sin α cos β ;
2) cos ( α − β ) − cos ( α + β ) = 2 sin α sin β ;
sin ( α + β )
3) = tg α + tg β ;
cos α cos β
sin ( α − β )
4) = ctg β − ctg α ;
sin α sin β
5) sin ( 30° − α ) − cos ( 60° − α ) = − 3 sin α ;
6) sin ( 30° − α ) + sin ( 30° + α ) = cos α ;
 3π   3π 
7) tg  − α  + tg α = tg  − α  tg α − 1 ;
 4   4 
 π  π
8) tg  α +  − tg α = 1 + tg  α +  tg α ;
 4  4
3 sin α + 2 cos ( 60° + α )
9) = ctg α ;
2 sin ( 60° + α ) − 3 cos α
2 cos α − 2 cos ( 45° + α )
10) = tg α .
2 sin ( 45° + α ) − 2 sin α
20.1.6. Побудуйте графік функції:
1) y = 3 sin x + cos x ; 3) y = sin x + 3 cos x ;
x x
2) y = sin 2x − cos 2x ; 4) y = 3 sin + cos .
2 2
20.1.7. Знайдіть область значень функції:
1) y = 3 sin x + 4 cos x ; 3) y = sin 7x − cos7x ;
x x
2) y = 5 sin 3x − 12 cos 3x ; 4) y = 8 sin + 15 cos .
3 3
20.2. Формули подвійного аргумента Таблиця 28
sin 2α = 2 sin α cos α

cos 2α = cos α − sin 2 α = 1 − 2 sin 2 α = 2 cos2 α − 1
2
2 tg α
tg 2α =
1 − tg 2 α
Щоб одержати формули подвійного взяти β = α . Одержимо тотожності:
аргумента, достатньо у формулах додавання sin 2α = sin α cos α + cos α sin α = 2 sin α cos α ,
sin ( α + β ) = sin α cos β + cos α sin β , тобто sin 2α = 2 sin α cos α ;
cos ( α + β ) = cos α cos β − sin α sin β ,
cos 2α = cos α cos α − sin α sin α = cos2 α − sin 2 α ,
tg α + tg β
tg ( α + β ) = тобто cos 2α = cos2 α − sin 2 α ;
1 − tg α tg β

tg α + tg α 2 tg α Ці формули називають формулами по-

tg 2α = = , тобто ниження степеня.
1 − tg α tg α 1 − tg 2 α
Якщо в останніх формулах позначити
2 tg α x
tg 2α = .  2α = x , тобто α = , то можна записати та-
1 − tg 2 α 2
2
Із формули cos 2α = cos α − sin α , ко- 2 кі формули:
ристуючись основною тригонометричною x x
1 − cos x = 2 sin 2 , 1 + cos x = 2 cos2 . (3)
тотожністю cos2 α + sin 2 α = 1 , можна одер- 2 2
жати формули, які дозволяють виразити Зазначимо, що формули синуса і коси-
cos2α тільки через sin α або тільки через нуса подвійного аргумента справедливі
cos α . для будь-яких значень аргумента, тоді як
Дійсно, з основної тригонометричної формула тангенса подвійного аргумента
2 2 справедлива тільки для тих значень аргу-
тотожності одержуємо sin α = 1 − cos α ,
cos2 α = 1 − sin 2 α. Тоді cos 2α = cos2 α − sin 2 α = мента α , для яких означено tg α і tg2α ,
π π
= cos2 α − (1 − cos2 α ) = 2 cos2 α − 1 , тобто тобто тільки при α ≠ + πk і 2α ≠ + πk ,
2 2 2
cos 2α = 2 cos α − 1 . (1) де k∈ Z .
cos 2α = cos2 α − sin 2 α = 1 − sin 2 α − sin 2 α = 1 − 2 sin 2 α Зазначимо також, що, як завжди,
2 одержані формули можна використову-
α − sin 2 α = 1 − 2 sin 2 α , тобто
вати як зліва направо, так і справа наліво.
cos 2α = 1 − 2 sin 2 α .  (2) Наприклад, замість виразу 2 sin 3α cos 3α
Із формул (1) і (2) можна одержати на- можна записати sin ( 2 ⋅ 3α ) = sin 6α , а за-
слідки, які корисно запам’ятати:
1 − cos 2α 1 + cos 2α
мість виразу cos2 1,5α − sin 2 1,5α записати
2 2
sin α = , cos α = . cos3α .
2 2

Обчисліть:
Приклад 1 π π
1) cos2 − sin 2 ; 2) sin 15° cos15° .
8 8
У першому завданні достатньо «впізнати» праву
π π  π π 2
cos2
1)  − sin 2 = cos  2 ⋅  = cos = частину формули косинуса подвійного аргумента
8 8  8  4 2 записати результат.
й
π  π π 2 У другому завданні слід звернути увагу на те, що
n 2 = cos  2 ⋅  = cos = . заданий вираз відрізняється від правої частини
8  8  4 2
формули синуса подвійного аргумента тільки від-
1 1 1 1
2)  sin 15° cos 15° = ⋅ 2 sin 15° cos 15° = sin (2 ⋅ 15°)двійки.
сутністю = sin 30 ° = якщо цей вираз помножи-
Тому,
2 2 ти і поділити 2 на 2, він4 не зміниться, але тепер за
1 1 1
⋅ 2 sin 15° cos 15° = sin (2 ⋅ 15°) = sin 30° = .  формулою одержуємо:
2 2 4 1
2 sin 15° cos15° = sin ( 2 ⋅15° ) = sin (30° ) = .
2
1 + cos 4α
Приклад 2 Доведіть тотожність
sin 4α
= ctg 2α .
1 + cos 4α 2 cos2 2α cos 2α
XX = = = ctg 2α . 
sin 4α 2 sin 2α cos 2α sin 2α

1. Запишіть формули синуса, косинуса і тангенса подвійного аргу-

Запитання мента.
2. Доведіть формули синуса, косинуса і тангенса подвійного аргу-
мента.
20.2.1°. Обчисліть:
Вправи 1) cos2 15° − sin 2 15° ; 3) ( cos15° + sin 15° ) ;
2
5)
2 tg 15°
;
1 − tg 2 15°
π
tg
π π
4) ( cos 75° − sin 75° ) ;
2 8
2) 2 sin cos ; 6) .
8 8 2 π
1 − tg
8
У завданнях 20.2.2–20.2.3 доведіть тотожність.
x x
3) ( sin x + cos x ) = 1 + sin 2x ;
2
20.2.2°. 1) cos2 − sin 2 = cos x ;
2 2
1
4) ( sin x − cos x ) = 1 − sin 2x .
2
2) sin 5x cos 5x = sin 10x ;
2
sin 4α
20.2.3. 1) = cos α cos 2α ; 3) ( ctg α − tg α ) sin 2α = 2 cos 2α ;
4 sin α
sin 4α 2
2) = sin α cos 2α ; 4) tg α + ctg α = .
4 cos α sin 2α
20.2.4. Спростіть вираз:
sin 2α sin 2α − 2 sin α
1°) − sin α ; 3) ;
cos α cos α − 1
cos 2α − sin 2α
2°) cos2 α − cos 2α ; 4*) .
cos 4α
4 π 
20.2.5. Знаючи, що sin α = і α ∈  ; π  , обчисліть:
5 2 
1) sin2α ; 2) cos2α ; 3) tg2α ; 4) ctg2α .
5  3π 
20.2.6. Знаючи, що cos α = − і α ∈  π;  , обчисліть:
13  2 
3  3π 
20.2.7. Знаючи, що tg α = і α ∈  π;  , обчисліть:
4  4 
sin α + 3 cos α
20.2.8*. Знайдіть cos2α , якщо =3.
sin α − cos α
20.2.9*. Знайдіть найбільше і найменше значення виразу cos 2α − cos α .
20.2.10. Побудуйте графік функції:
1) y = sin x cos x ; 2) y = sin 4 x − cos4 x ; 3*) y = tg x sin2x .

20.3. Формули зведення
Таблиця 29
π
Формулами зведення називають форму- і ( 2k + 1) ± α ( k∈ Z ) зводять до тригоно-
ли, за допомогою яких тригономет- 2
ричні функції від аргументів виду kπ ± α метричних функцій від аргумента а.
Орієнтир Приклади
1. Якщо до числа α додається 1. Спростіть за формулами зведення вираз tg ( 3π − α ) .

число kπ , k∈ Z (тобто число, яке XX
tg (3π − α ) = − tg α. y
зображується на горизонтальному
P3p - a
діаметрі одиничного кола), то на- Коментар
зва заданої функції не змінюється, Назва заданої функції не
π
а якщо додається число ( 2k + 1) змінюється, оскільки 3π
2 зображується на горизон- P3p 0 x
(тобто число, яке зображується на тальному діаметрі (зліва)
вертикальному діаметрі одинично- одиничного кола (див. ри-
го кола), то назва заданої функції сунок).
змінюється на відповідну (синус на Якщо α — гострий кут, то кут ( 3π − α ) розташова-
косинус, косинус на синус, тангенс ний у ІІ чверті, де тангенс від’ємний, тому в правій
на котангенс і котангенс на тан- частині формули взято знак «–».
генс).
 3π 
2. Знак одержаного виразу визна- 2. Спростіть cos  + α. y
 2 
чається знаком початкового вира-
зу, якщо умовно вважати кут α  3π 
XX
cos  + α  = sin α.
гострим.  2 
Коментар
0 x
Назва заданої функції зміню-
3π a
ється, оскільки зображу- P3π
2 +α
ється на вертикальному діаме- P3π
2
трі (внизу) одиничного кола 2

(див. рисунок).
 3π 
Якщо α — гострий кут, то кут  + α  розташова-
 2 
ний у IV чверті, де косинус додатний, тому в правій
частині формули взято знак «+».
Формули додавання дозволяють об- Розглянемо декілька прикладів.
ґрунтувати формули зведення, за якими sin ( π − α ) = sin π cos α − cos π sin α = 0 ⋅ cos α − ( −1) ⋅ sin α =
тригонометричні функції від аргументів
( ) ( )
π π − α = sin π cos α − cos π sin α = 0 ⋅ cos α − −1 ⋅ sin α = sin α ;
sin
виду kπ ± α і ( 2k + 1) ⋅ ± α ( k∈ Z ) зводять
2 cos ( π + α ) = cos π cos α − sin π sin α = ( −1) ⋅ cos α − 0 ⋅ sin α =
до тригонометричних функцій від аргу-
мента α . cos ( π + α ) = cos π cos α − sin π sin α = ( −1) ⋅ cos α − 0 ⋅ sin α = − cos α ;

 7π  7π 7π нет-підтримку підручника). Усі інші ви-

cos  + α  = cos cos α − sin − ( −1) ⋅можна
sin α = 0 ⋅ cos αпадки sin α = sin α
звести до основних формул,
 2  2 2
використовуючи періодичність відповідних
7π тригонометричних функцій.
cos α − sin sin α = 0 ⋅ cos α − ( −1) ⋅ sin α = sin α ;
2
За формулами зведення одержимо форму-
 3π  3π 3π ли доповняльних аргументів (аргументи
sin +α sin cos α + cos sin α
 3π   2  2 2 π− cos α π
tg  + α = = α і = sin = − ctg α .
− αα доповнюють один одного до ):
 2   3π  cos 3π cos α − sin 3π
cos +α sin α 2 2
 2  2 2
π  π 
 3π
+α
 3π 3π sin α = cos  − α  ; cos α = sin  − α 
sin sin cos α + cos sin α 2  2 
  2  2 2 − cos α
+ α = = = = − ctg α .
  3π  cos 3π cos α − sin 3π sin α sin α
+α π  π 
cos
  2 3π 2 tg α = ctg  − α  ; ctg α = tg  − α 
 3π  2 3π 2  2 
n +α sin cos α + cos sin α
 2  2 2 − cos α
= = = − ctg α .
 π  cos 3 π 3 π sin α
s
3
+α cos α − sin sin α Наприклад, sin 60° = cos ( 90° − 60° ) = cos 30° ;
 2  2 Аналіз одержаних
2 результатів дозво- cos 89° = sin ( 90° − 89° ) = sin 1° .
ляє обґрунтувати орієнтир для формул зве-
дення, наведений в табл. 29, та основні Обґрунтуйте формули доповняльних аргу-
формули зведення (детальніше див. інтер- ментів самостійно.
Обчисліть за допомогою формул зведення:

Приклад 1 3π
1) cos210° ; 2) tg .
4
cos 210° = cos (180° + 30° ) =

1)  Подамо задані аргументи так, щоб можна було
3 використати формули зведення (тобто виділимо
= − cos30° = − ;  в аргументі частини, які зображуються на гори-
2
зонтальному чи вертикальному діаметрі одинич-
3π π π π ного кола).
2)  tg = tg  +  = − ctg = −1 . Наприклад, 210° = 180° + 30° . Звичайно, можна
4 2 4 4
було подати цей аргумент ще й так: 210° = 270° − 60°
і теж використати формули зведення.
π 
sin  + α 
cos ( 3π − α ) 2  − cos2  3π − α  = cos2α .
Приклад 2* Доведіть тотожність
π
⋅
(
 tg π + α ) 
 2


tg  + α 
2 
Коментар
Доведемо, що ліва частина тотожності до- вирази за допомогою формул: tg α ⋅ ctg α = 1
рівнює правій. Спочатку використаємо фор- і cos2 α − sin 2 α = cos 2α . Під час спрощен-
мули зведення, а потім спростимо одержані ня виразів cos ( 3π − α ) і tg ( π + α ) можна

застосувати як безпосередньо формули ріодом функції cos x є 2π , одержуємо:
зведення, так і періодичність відповідних cos ( 3π − α ) = cos (2π + π − α ) = cos ( π − α ) = − cos α
функцій. Наприклад, ураховуючи, що пе-
cos ( 3π − α ) = cos (2π + π − α ) = cos ( π − α ) = − cos α .
π 
sin +α
cos ( π − α ) 2   3π  ( − cos α ) ⋅ cos α ( − cos 2 α
− − sin α ) =
2
XX ⋅ − cos2  − α = − sin 2 α = cos2 α − sin 2 α = cos2α
π  tg ( π + α )  2  ( − ctg α ) ⋅ tg α −1
tg +α
 π  2 
sin + α
os ( π − α ) 2   3π  ( − cos α ) ⋅ cos α ( − cos 2 α
− − sin α ) =
2
⋅ − cos2  − α = − sin 2 α = cos2 α − sin 2 α = cos2α . 
π  tg ( π + α )  2  ( − ctg α ) ⋅ tg α −1
+α
2 
1. Проілюструйте на прикладах використання формул зведення.

Запитання Поясніть одержаний результат.
2*. Доведіть декілька формул зведення.
20.3.1. Обчисліть за допомогою формул зведення:

Вправи 1) sin240° ; 3) cos330° ; 5) cos
4π
; 7) tg
7π
;
3 6
 11π   3π 
2) tg300° ; 4) ctg 315° ; 6) sin  − ; 8) ctg  − .
 6   4 
1) cos 8° cos 37° − cos 82° cos 53° ; 2) sin 68° sin 38° − sin 52° cos112° .
20.3.3. Спростіть вираз:

 5π 
sin ( 3π + α ) sin  −α
sin ( π + α ) cos ( π − α )  2  ;
1°) ; 3°)
 3π  sin ( π − 2α )
ctg  −α
 2 
 3π  π   3π 
sin  − α  cos  + α  tg  − α  − cos ( π − α ) sin ( 3π + α )
2°)  2  2  ; 4)  2  .
tg ( π − α ) ( cos ( 3,5π − α ) + sin (1,5π + α ) )
2
−1

1°) 2 sin ( 90° + α ) sin (180° + α ) = − sin 2α ;
2°) ctg 20°⋅ ctg 70° = 1 ;
π 
sin ( π − 2α ) − 2 sin  −α
3) 2  = −2 ctg α ;
π 
cos  − α  − sin 2 α
2 
π   π
sin 2 + α  − cos2  α − 
4*)  2   2  = 1 sin 2 2α .
 π   π  4
tg 2  + α  − ctg 2  α − 
2   2

20.4. Ф
ормули суми і різниці однойменних тригонометричних
функцій та формули перетворення добутку тригонометричних
функцій у суму Таблиця 30
1. Формули суми і різниці тригонометричних функцій
α +β α −β α −β α+β
sin α + sin β = 2 sin cos sin α − sin β = 2 sin cos
2 2 2 2
α +β α −β α +β α −β
cos α + cos β = 2 cos cos cos α − cos β = −2 sin sin
2 2 2 2
sin ( α + β ) sin ( α − β )
tg α + tg β = tg α − tg β =
cos α cos β cos α cos β
2. Перетворення добутку тригонометричних функцій у суму
sin α sin β =
1
2
( cos ( α − β ) − cos ( α + β ) ) sin α cos β =
1
2
( sin ( α − β ) + sin ( α + β ) )
cos α cos β =
1
2
( cos ( α − β ) + cos ( α + β ) )
Формули суми і різниці α −β α +β
тригонометричних функцій sin α − sin β = 2 sin cos .
2 2
За формулами додавання: Аналогічно, додаючи почленно рівності
sin ( x + y ) = sin x cos y + cos x sin y ; cos ( x + y ) = cos x cos y − sin x sin y , (5)
sin ( x − y ) = sin x cos y − cos x sin y . cos ( x − y ) = cos x cos y + sin x sin y , (6)
Додаючи почленно ці рівності, одержуємо: одержуємо:
sin ( x + y ) + sin ( x − y ) = 2 sin x cos y . (1) cos ( x + y ) + cos ( x − y ) = 2 cos x cos y , (7)
Якщо позначити: і, виконуючи заміни (2) і (3), маємо:
x + y = α , (2) α +β α −β
x − y = β , (3) cos α + cos β = 2 cos cos .
2 2
то, додаючи і віднімаючи рівності (2) і (3), Інші формули, наведені в табл. 30, обґрун-
α +β α −β туйте самостійно, спираючись на інтернет-
маємо: x = , y= .
2 2 підтримку підручника.
Тоді з формули (1) одержуємо формулу Зазначимо, що в процесі обґрунтуван-
перетворення суми синусів у добуток: ня формул перетворення суми та різниці
α +β α −β
sin α + sin β = 2 sin cos . (4) синусів і косинусів у добуток ми фактично
2 2 отримали і формули перетворення добут-
Словесно її можна сформулювати так.
ків тригонометричних функцій у суму. На-
Сума синусів двох аргументів
приклад, якщо поділити обидві частини
дорівнює подвоєному добутку синуса
рівності (1) на 2 і записати одержану рів-
півсуми цих аргументів на косинус їх
ність справа наліво, маємо:
піврізниці.
Якщо замінити у формулі (4) β на ( −β ) sin x cos y =
1
2
(sin (x − y) + sin (x + y)) .
і врахувати непарність синуса: Аналогічно з формули (7) одержуємо:
sin ( −β ) = − sin β , то одержимо формулу
cos x cos y =
1
2
( cos ( x − y ) + cos ( x + y ) ) .

Приклад 1 Перетворіть задану суму чи різницю в добуток і, якщо можливо,

спростіть:
1) sin 75° + sin 15° ; 2*) cos2 α − cos2 β .
Коментар
1) У першому завданні можна безпосеред- тім до кожного з одержаних виразів
α + β застосувати
α −β формули перетворення
ньо застосувати формулу sin α + sin β = 2 sin cos
2 різниці
2 чи суми косинусів у добу-
α +β α −β ток. Для подальшого спрощення одер-
sin α + sin β = 2 sin cos , а потім викори
2 2 жаного виразу використовуємо фор-
стати табличні значення sin 45° мулу синуса подвійного аргумента,
і cos30° . α +β α +β
а саме: 2 sin cos = sin ( α + β )
2) Якщо вираз cos2 α − cos2 β розгля- 2 2
нути як різницю квадратів, то його α −β α −β
можна розкласти на множники, а по- і 2 sin cos = sin ( α − β ) .
2 2
75° + 15° 75° − 15° 2 3 6
1)  sin 75° + sin 15° = 2 sin cos = 2 sin 45° cos 30° = 2 ⋅ ⋅ = . 
2 2 2 2 2
cos2 α − cos2 β = (cos α − cos β ) (cos α + cos β ) = −2 sin
2)  sin ⋅ 2 cos cos = − sin ( α + β ) sin (α − β )
2 2 2 2
= −2 sin sin ⋅ 2 cos cos = − sin ( α + β ) sin ( α − β ) . 
2 2 2 2
Приклад 2 Перетворіть у добуток суму sin α + cos β .
Коментар
Ми вміємо перетворювати в добуток суму π  π 
синусів чи косинусів. Для переходу до cos β = sin  − β  (або sin α = cos  − α  ).
2  2 
таких виразів достатньо згадати, що
π π 
α + −β α− −β
π  2 2   α −β π   α +β π 
XXsin α + cos β = sin α + sin  − β = 2 sin ⋅ cos = 2 sin  +  ⋅ cos  − 
2  2 2  2 4  2 4
 α −β π   α +β π 
= 2 sin  +  ⋅ cos  − . 
 2 4  2 4
( sin 8α − sin 2α )( cos 2α − cos 8α )

Приклад 3 Спростіть вираз .
1 − cos 6α
( sin 8α − sin 2α )( cos 2α − cos 8α ) 2 sin 3α cos 5α ⋅ ( −2) sin 5α sin ( −3α )
XX = = 2 cos 5α sin 5α = sin 10α . 
1 − cos 6α 2 sin 2 3α

1. Запишіть і доведіть формули перетворення суми і різниці сину-

Запитання
сів, косинусів, тангенсів у добуток. Наведіть приклади викори
стання цих формул.
2. Запишіть і доведіть формули перетворення добутку тригономе-
тричних функцій у суму.
20.4.1. Перетворіть суму (або різницю) тригонометричних функцій у до-

Вправи буток і спростіть:
sin 25° + sin 15°
1°) cos152° + cos 28° ; 4) ;
sin 25° − sin 15°
2°) cos 48° − cos12° ; 5*) sin 2 α − sin 2 β ;
3) cos 20° − sin 20° ; 6*) sin α + sin 2α + sin 3α + sin 4α ;
7*) cos α + cos 2α + cos 3α + cos 4α .
20.4.2. Доведіть тотожність: α −β

cos
sin 75° + sin 15° sin α + sin β 2 ;
1°) = − 3 ; 4) =
cos 75° − cos 15° sin α cos β + cos α sin β α +β
cos
2
sin α + sin β α +β ( sin 2α + sin 6α )( cos 2α − cos 6α )
2°) = tg ; 5) = sin 4α ;
cos α + cos β 2 1 − cos 8α
cos 6α − cos 10α sin α − cos β  α −β π
3) = 2 sin 2α ; 6*) = tg  − ;
sin 8α cos α − sin β  2 4
sin α + sin 3α + sin 5α + sin 7α
7*) = ctg 2α .
cos α − cos 3α + cos 5α − cos 7α
20.4.3. Перетворіть у суму:

1) cos 45° cos15° ; 3) sin 20° sin 10° ;
π 5π π π
2) sin cos ; 4) cos cos .
24 24 4 5
1) 2 cos 20°⋅ cos 40° − cos 20° ; 2*) 4 sin 10°⋅ sin 50°⋅ sin 70° .
20.4.5*. Доведіть, що при α + β + γ = π виконується рівність:

α β γ
1) sin α − sin β + sin γ = 4 sin cos sin ;
2 2 2
α β γ
2) cos α + cos β + cos γ = 1 + 4 sin sin sin .
2 2 2
20.4.6. Доведіть формули:
sin ( β + α ) sin ( β − α )
1) ctg α + ctg β = ; 2) ctg α − ctg β = .
sin α sin β sin α sin β

135
§ 21 ФОРМУЛИ ПОТРІЙНОГО ТА ПОЛОВИННОГО АРГУМЕНТІВ.

ВИРАЖЕННЯ ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ ФУНКЦІЙ ЧЕРЕЗ
ТАНГЕНС ПОЛОВИННОГО АРГУМЕНТА
Таблиця 31
1. Формули потрійного аргумента
sin 3α = 3 sin α − 4 sin 3 α cos 3α = 4 cos3 α − 3 cos α
3 tg α − tg 3 α π 3 ctg α − ctg 3 α πk
tg 3α = , α≠ (2k + 1) , k∈ Z ctg 3α = , α≠ , k∈ Z
2 2
1 − 3 tg α 6 1 − 3 ctg α 3
2. Формули пониження степеня
1 − cos 2α 1 + cos 2α
sin 2 α = cos2 α =
2 2
3. Формули половинного аргумента
α 1 − cos α α 1 + cos α
sin =± cos =±
2 2 2 2
α 1 − cos α sin α α 1 + cos α sin α

tg =± = , α ≠ π + 2πk , k∈ Z ctg =± = , α ≠ 2πk , k∈ Z
2 1 + cos α 1 + cos α 2 1 − cos α 1 − cos α
α 1 − cos α α 1 + cos α
tg = , α ≠ πk , k∈ Z ctg = , α ≠ πk , k∈ Z
2 sin α 2 sin α
(Знак перед коренем вибирають залежно від знака тригонометричної функції, що стоїть
у лівій частині рівності.)
4. Вираження тригонометричних функцій через тангенс половинного аргумента
α α
2 tg 1 − tg 2
sin α = 2 , α ≠ π + 2πk , k∈ Z cos α = 2 , α ≠ π + 2πk , k∈ Z
2 α 2 α
1 + tg 1 + tg
2 2
α α
2 tg 1 − tg 2
2 π 2 , α ≠ πk , k∈ Z
tg α = , α ≠ + πn , n∈ Z , ctg α =
2 α 2 α
1 − tg 2 tg
2 α ≠ π + 2πk , k∈ Z 2
1 Формули потрійного аргумента

Використовуючи формули додаван- sin 3α = sin (2α + α ) = sin 2α ⋅ cos α + cos 2α ⋅ sin α =
ня, формули подвійного аргумента, = 2 sin α ⋅ cos2 α + (1 − 2 sin 2 α ) ⋅ sin α =
основну тригонометричну тотожність = 2 sin α ⋅ (1 − sin 2 α ) + (1 − 2 sin 2 α ) ⋅ sin α =
і формулу tg α ⋅ ctg α = 1 , одержуємо такі
= 3 sin α − 4 sin 3 α .
формули:

Отже, sin 3α = 3 sin α − 4 sin 3 α . 3 tg α − tg 3 α

Отже, tg 3α = .
cos 3α = sin (2α + α ) = cos 2α ⋅ cos α − 1 − 3 tg 2 α
− sin 2α ⋅ sin α = (2 cos2 α − 1) ⋅ cos α − 1−
3
−2 sin α ⋅ cos α = (2 cos α − 1) ⋅ cos α −
2
2 2 1 1 − 3 tg α ctg 2 α
ctg 3α = = = =
−2 (1 − cos2 α ) ⋅ cos α = 4 cos3 α − 3 cos α . tg 3α 3 tg α − tg α 3 3 1
−
ctg α ctg 3 α
Отже, cos 3α = 4 cos3 α − 3 cos α .
tg 2α + tg α =
(ctg 2 α − 3) ctg α =
3 ctg α − ctg 3 α
tg 3α = tg (2α + α ) = =
1 − tg 2α ⋅ tg α 3 ctg 2 α − 1 1 − 3 ctg 2 α
2 tg α
+ tg α 3 ctg α − ctg 3 α
1 − tg 2 α 3 tg α − tg 3 α Отже, ctg 3α = .
= = . 1 − 3 ctg 2 α
2 tg 2 α 1 − 3 tg 2 α
1−
1 − tg 2 α
Зауваження. Функції sin3α і cos3α існують при будь-яких

π
значеннях α , а tg3α існує тільки тоді, коли 3α ≠ + πk ,
2
π πk π
де k ∈Z , тобто α ≠ + , отже, α ≠ (2k + 1) , k∈ Z . Ана-
6 3 6
логічно ctg3α існує тільки тоді, коли 3α ≠ πk , де k∈ Z . То-
πk
ді α ≠ , k∈ Z .
3
2 Формули пониження степеня α 1 + cos α

cos = ± . (6)
З формул cos 2α = 1 − sin 2 α та cos 2α = 2 cos2 α − 1 2 2
cos 2α = 2 cos2 α − 1 одержуємо формули понижен- У цих формулах знак перед коренем
ня степеня: вибирають залежно від знака тригономе-
1 − cos 2α тричної функції, що стоїть у лівій частині
sin 2 α = , (1)
2 рівності.
1 + cos 2α Якщо почленно розділити формули (5)
cos2 α = . (2) α
2 sin
і (6) та врахувати, що 2 = tg α ,
3 Формули половинного аргумента α 2
α cos
Якщо у формулах (1) і (2) замість α cos 2
а 2 = ctg α , то одержуємо:
α α
взяти аргумент , то одержимо: 2
sin
2 2
α 1 − cos α α 1 − cos α
sin 2 = , (3) tg =± , (7)
2 2 2 1 + cos α
α 1 + cos α
cos2 = . (4) α 1 + cos α
2 2 ctg =± . (8)
Із формул (3) і (4) одержуємо формули 2 1 − cos α
половинного аргумента для синуса і коси- У формулах (7) і (8) знак перед коре-
нуса: нем також вибирають залежно від знака
α 1 − cos α тригонометричної функції, що стоїть у лі-
sin =± , (5) вій частині рівності.
2 2

§ 21. Формули потрійного та половинного аргументів... 137
Зазначимо, що формули (5) і (6) мож- щоб перейти до тангенсів, поділимо чи-
на використовувати при будь-яких значен- сельник і знаменник одержаного дробу на
нях α , а формули (7) і (8) тільки тоді, ко- α α
cos2 (звичайно, за умови, що cos2 ≠ 0 ,
α α 2 2
ли існують значення tg та ctg відпо-
2 2 тобто при α ≠ π + 2πk , k∈ Z ).
відно. Отже, формулу (7) можна викори- α α
2 sin cos
α π sin α 2 2 =
стовувати, якщо ≠ + πk , тобто sin α = =
2 2 1 2 α 2 α
sin + cos
α ≠ π + 2πk , k∈ Z , а формулу (8) — якщо 2 2
α α α α
≠ πk , тобто α ≠ 2πk , k∈ Z . 2 sin cos sin
2 2 2 2 2
Зауважимо, що для тангенса і котан- 2 α α
cos cos
генса половинного аргумента можна одер- 2 2
= = =
жати формули, які не містять квадратних 2 α 2 α 2 α
sin + cos sin
коренів. Наприклад, 2 2 2 +1
α sin α 2 α 2 α
tg = . (9) cos cos
2 1 + cos α 2 2
Дійсно, ураховуючи, що аргумент α α
2 tg
α 2
вдвічі більший за аргумент , маємо: = .
2 2 α
α α α tg +1
2 sin cos sin 2
sin α 2 2 = 2 = tg α , якщо
= Отже,
1 + cos α α α 2
2 cos2 cos α
2 2 2 tg
sin α = 2 , α ≠ π + 2πk , k∈ Z . (11)
1 + cos α ≠ 0 . Тобто формулу (9) можна ви- 2 α
користовувати при α ≠ π + 2πk , k∈ Z . 1 + tg
2
α α α
Аналогічно обґрунтовують формулу cos 2 − sin 2 1 − tg 2
cos α 2 2 = 2 .
α 1 − cos α cos α = =
tg = . (10) 1 2 α 2 α 2 α
2 sin α sin + cos tg +1
α α 2 2 2
2 sin 2 sin Отже,
1 − cos α 2 2 = tg α ,
= = α
sin α α α α 2 1 − tg 2
2 sin cos cos 2 , α ≠ π + 2πk , k∈ Z .
2 2 2 cos α = (12)
2 α
1 + tg
якщо sin α ≠ 0 , тобто формулу (10) можна 2
використовувати при α ≠ πk , k∈ Z . Якщо почленно поділити рівності (11)
α 1 і (12), то одержимо формули:
Ураховуючи, що ctg = , одержу-
2 α α
tg 2 tg
2 2 π
ємо формули: tg α = , α≠ + πn ,
2 α 2
α sin α α 1 + cos α 1 − tg
ctg = , ctg = . 2
2 1 − cos α 2 sin α
n∈ Z , α ≠ π + 2πk , k∈ Z , (13)
4 Вираження тригонометричних α
1 − tg 2
функцій через тангенс половинного ctg α = 2 , α ≠ πk , k∈ Z .
аргумента α
2 tg
Щоб одержати відповідні формули для 2
sin α і cos α , запишемо кожен із цих вира- Зауважимо, що формулу (13) можна
зів за формулами подвійного аргумента одержати і за формулою тангенса подвій-
α α α
і поділимо на 1 = sin 2 + cos2 . Потім, ного аргумента, оскільки α = 2 ⋅ .
2 2 2

Приклад Обчисліть, не користуючись таблицями і калькулятором:

1) sin15° ; 2) cos15° ; 3) tg15° .
3
Оскільки аргумент 15° становить поло-
1− вину від аргумента 30°, а косинус 30°
1 − cos 30° 2 2− 3
1)  sin 15° = = = ;  нам відомий, то можна знайти шукані
2 2 2 значення за формулами половинного
аргумента. Ураховуючи, що аргумент
3 15° розташований у І чверті (де зна-
1+ чення всіх тригонометричних функцій
1 + cos 30° 2 2+ 3
2)  cos 15° = = = ;  додатні), у формулах (5) і (6) перед
2 2 2
знаком квадратного кореня вибираємо
знак «+». Для того щоб знайти тан-
3
1− генс 15°, можна застосувати будь-яку
1 − cos 30° 2
3)  tg 15° = = =2− 3 .  з формул: (7), (9) або (10), але зручні-
sin 30° 1 ше використати формули (9) або (10),
2 запис яких не містить квадратних ко-
ренів. Після того як знайдено значення
sin15° і cos15°, можна також скорис-
sin 15°
татися формулою tg 15° = .
cos15°
Зауваження. Записи відповідей для sin15° і cos15° можна дещо спростити, за-
писавши під знаком зовнішнього квадратного кореня квадрат двочлена. Щоб
подати, наприклад, вираз 2 − 3 у вигляді квадрата двочлена, помножимо і по-
ділимо цей вираз на 2 (та розглянемо вираз 2 3 як подвоєний добуток чисел
3 і 1). Одержуємо:
( 3 − 1)
2
4−2 3 ( 3 − 1)
2
4+2 3 ( 3 + 1)
2
2− 3 2 3−
2− 3 = = , 2+ 3 = = . Тоді sin15° = = =
2 2 2 2 2 2 2 2
( 3 − 1)
2
2− 3 2 3 −1 6− 2
sin 15° = = = = .
2 2 2 2 4
6+ 2
Виконуючи аналогічні перетворення, маємо cos15° = .
4
1. Запишіть формули потрійного та половинного аргументів і фор-

Запитання мули вираження тригонометричних функцій через тангенс по-
ловинного аргумента. Проілюструйте на прикладах застосування
цих формул.

§ 21. Формули потрійного та половинного аргументів... 139
2. Обґрунтуйте формули потрійного та половинного аргументів
і формули вираження тригонометричних функцій через тангенс
половинного аргумента.
21.1. Обчисліть, не користуючись таблицями і калькулятором:

Вправи 1) sin22°30′ ; 2) cos22°30′ ; 3) tg22°30′ .
α α α
21.2. Знайдіть sin ; cos ; tg , якщо:
2 2 2
3 3π 5 3π
1) cos α = − і π < α < ; 2) cos α = і < α < 2π .
5 2 13 2
 π 1 5π
21.3. Обчисліть tg  α +  , якщо cos2α = і π < α < .
 4 3 4
α 12 3π
21.4. Обчисліть cos , якщо sin α = − і π < α < .
2 13 2
α 1
21.5. Обчисліть sin α , якщо tg = .
2 3
α 1 3π
21.6. Обчисліть tg , якщо sin α + cos α = і < α < 2π .
2 5 2
sin 2α cos α α
21.7. Обчисліть ⋅ , якщо tg =2.
1 + cos α 1 + cos 2α 2
21.8. Ураховуючи, що sin 36° = cos 54° , обчисліть sin18° .
21.9. Вантаж масою 0,16 кг коливається на пружині зі швидкістю,
2πt
яка змінюється за законом v = v0 sin , де t — час із моменту
T
початку коливань, T = 24 с — період коливань, v0 = 0,5 м/с. Кі-
нетична знергію Е (в джоулях) вантажу обчислюється за форму-
mv 2
лою E = , де m — маса вантажу в кілограмах, v — швид-
2
кість руху вантажу (в м/с). Знайдіть кінетичну знергію вантажу
через 4 с після початку коливань. Відповідь подайте у джоулях.
Додаткові завдання до теми «Тригонометричні функції» та відомості з історії
наведено на сайті interactive.ranok.com.ua.
Тест № 3 1. Кутом якої чверті є кут, радіанна міра якого дорівнює 3,5 ра
діана?
А I Б II В III Г IV
 13π  7π
cos  −  − sin
2. Знайдіть значення виразу  3  6
.
 π
tg  − 
 4
А 0 Б 1 В –1 Г − 3

3. Установіть відповідність між функціями, заданими формула-

ми (1–3), та властивостями (А–Г) цих функцій.
1 y = sin x А Функція не має найбільшого значення
2 y = cos x Б Функція є спадною на всій області ви-

значення
3 y = tg x В Найбільше значення функції дорівнює 1
π
при x = + 2πn, n ∈ Z
2
Г Функція парна
π
4. Знайдіть cos α , якщо sin α = −0, 8 , <α<π.
2
А 0,2 Б –0,2 В –0,6 Г 0,6
5. Спростіть вираз sin2α ⋅ tg α .

А cos2 α Б sin 2 α В 2 sin 2 α Г 2 cos2 α
6. Спростіть вираз 16sin15°⋅ cos30°⋅ sin75° .

А 4 Б 2 3 В 4 3 Г 2
 π
7. Знайдіть найменший додатний період функції y = 5cos  4x −  −2
 4
2π π
А 2π Б В Г 8π
5 2
8. Установіть відповідність заданими виразами (1–3), та тотожно

рівними їм виразами (А–Г).
1 sin 25° + sin 35° А sin20°
2 cos 25° − cos 35° Б cos20°

В sin5°
3 cos 40° + cos 80°
Г cos5°
cos x
9. Побудуйте графік функції y = (запишіть розв’язання).
cos x

1. Фінансова математика.
2. Екологія та математика.
3. Забруднення навколишнього середовища: географічний і мате-
матичний аспект.

Розділ 4
ТРИГОНОМЕТРИЧНІ РІВНЯННЯ
І НЕРІВНОСТІ
У ЦЬОМУ РОЗДІЛІ ВИ:

 ознайомитеся з оберненими тригонометричними функціями,
їх графіками і властивостями;
 навчитеся розв’язувати тригонометричні рівняння
та їх системи і найпростіші тригонометричні нерівності

142
§ .
§ 22 ОБЕРНЕНІ ТРИГОНОМЕТРИЧНІ ФУНКЦІЇ
Для одержання обернених тригонометричних функцій для кож-

ної тригонометричної функції виділяють проміжок, на якому вона
зростає (або спадає). Для позначення обернених тригонометричних
функцій перед відповідною функцією ставиться буквосполучення
«arc» (читається: «арк»).
22.1. Функція y = arcsin x

Таблиця 32
1. Графік
y = sin x y = arcsin x
y π y
π 1 2
−
2
0 π x -1
-1 2 0 x
1
 π π π
На проміжку  − ;  sin x зростає. −
 2 2 2
2. Значення arcsin a (a 1)
 π π
arcsin a — це таке число з проміжку  − ;  ,
 2 2 3 π
синус якого дорівнює a. arcsin = , оскільки
2 3
  π π π  π π π 3
ϕ ∈  − ;  ∈  − ;  і sin =
arcsin a = ϕ , якщо   2 2 , 3  2 2 3 2
sin ϕ = a
3. Непарність функції y = arcsin x
y
arcsin a
a
arcsin ( −a ) = − arcsin a
0 t
-a
arcsin ( −a )

§ 22. Обернені тригонометричні функції 143
1 Графік функції y = arcsin x

y
 π π
Функція y = sin x зростає на проміжку  − ;  і на-
x
 2 2 π
=
y
буває всіх значень від –1 до 1. Отже, на цьому проміжку 2
функція y = sin x має обернену функцію (див. п. 2.3), яку 1
π y = sin x
позначають y = arcsin x , з областю визначення [ −1; 1] і об- −
2 -1
 π π
ластю значень  − ;  . 0 1 π x
 2 2
2
Функція y = arcsin x теж зростає, і її графік можна -1
π
одержати з графіка функції y = sin x (на заданому про- −
міжку) симетричним відображенням відносно прямої y = arcsin x 2
y = x (рис. 22.1.1).
 Рис. 22.1.1
2 Значення arcsin a
1 π
За означенням оберненої функції (на Наприклад, arcsin = , оскільки
вибраному проміжку), якщо sin ϕ = a , то 2 6
 π π π  π π π 1
arcsin a = ϕ , причому ϕ ∈  − ; і a 1 . ∈  − ;  і sin = .
 2 2  6  2 2 6 2
Отже, запис arcsin a = ϕ (a 1 ) означає,
 3 π
Аналогічно arcsin  − = − , оскільки
 π π
що ϕ ∈  − ;  і sin ϕ = a . Тобто  2  3
 2 2
π  π π  π 3
arcsin a — це таке число з проміжку − ∈  − ;  і sin  −  = − .
3  2 2  3  2
 π π
 − 2 ; 2  , синус якого дорівнює a.
3 Непарність функції y = arcsin x

Для знаходження арксинусів від’ємних чисел можна користу- y
ватися також непарністю функції arcsin a , тобто формулою 1
arcsin ( −a ) = − arcsin a . a A
Це випливає з того, що графік функції y = arcsin x
(рис. 22.1.1) симетричний відносно початку координат, а точки a C
і ( −a ) на осі Oy (рис. 22.1.2) симетричні відносно осі Ox. Тоді від- 0 t
 π π -a B
повідні точки A і B на одиничному колі (у проміжку  − ;  )
 2 2
теж будуть симетричними відносно осі Ox. Отже, COA = COB .  Рис. 22.1.2
Але arcsin a = COA , arcsin ( −a ) = − COB (рис. 22.1.2 наведено
для випадку a > 0 ). Одержуємо arcsin ( −a ) = − arcsin a . 
 1 1 π
Наприклад, arcsin  −  = − arcsin = − .
 2 2 6

144 Розділ 4. Тригонометричні рівняння і нерівності
Інші обернені тригонометричні функції розгляньте самостійно за табл. 33–

35 та графіками, наведеними на рис. 22.4.1–22.4.3, використовуючи інтер-
нет-підтримку підручника.
22.2. Функція y = arccos x

Таблиця 33
1. Графік
y = cos x y = arccos x
y y
1 π
π
0 x π
-1 2
На проміжку [0; π ] cosx спадає.

-1 0 1 x
2. Значення arccos a (a 1)
е таке число з проміжку [0; π ] ,

arccosa — ц
косинус якого дорівнює a. 2 π
arccos = , оскільки
2 4
arccosa = ϕ , якщо  [
ϕ ∈ 0; π ], π π 2
∈[0; π ] і cos = .
cos ϕ = a 4 4 2
3. Формула для arccos ( −a )
y
arccos ( −a ) 1 arccos a
arccos ( −a ) = π − arccos a
-a 0 a x

22.3. Функція y = arctg x

Таблиця 34
1. Графік
y = tg x y = arctg x
π
π 3π y
2
-π 2 2
3π π 0 π x
− −
2 2
0 x
π
−
2
 π π
На проміжку  − ;  tg x зростає.
 2 2
2. Значення arctg a
 π π
е таке число з проміжку  − ;  ,
arctg a — ц
 2 2
тангенс якого дорівнює a. π
arctg 3 = , оскільки
3
  π π π  π π π
 ϕ ∈ − ;  , ∈ − ;  і tg = 3 .
arctg a = ϕ , якщо   2 2 3  2 2 3
tg ϕ = a
3. Непарність функції y = arctg x
y
a
arctg ( −a ) = − arctg a
-1 0 t
-a

22.4. Функція y = arcctg x

Таблиця 35
1. Графік
y = ctg x y = arcctg x
y
y
π 3π π
-π 2 2
π
3π π 0 π x
− − 2
2 2
0 x
На проміжку (0; π ) ctg x спадає.
2. Значення arcctg a
е таке число з проміжку (0; π ) ,

arcctg a — ц
котангенс якого дорівнює a. π
arcctg 3 = , оскільки
6
ϕ ∈(0; π ), π π
arcctg a = ϕ , якщо  ∈(0; π ) і ctg = 3.
ctg ϕ = a 6 6
3. Формула для arcctg ( −a )
y
-a a
arcctg ( −a ) = π − arcctg a
0 x
-1

y
π y
y = arccos x π
π y
y=x
π 2 y = arcctg x
x
π
=
2 π
y
− y = arctg x 2
1 π 2
0 π x
2 0 π π x
π 2
-1 π
x
0 1 x − 2
=
y = cos x 2
y
y = tg x y = ctg x
¡¡
Рис. 22.4.1 ¡¡
Рис. 22.4.2 ¡¡
Рис. 22.4.3
ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ
 1  3
Приклад 1 Знайдіть: 1) sin  arcsin  ; 2*) cos  arcsin  .
  
3 5
1)  Нехай arcsin
1
= ϕ . Тоді за означенням 1) Оскільки запис ϕ = arcsin a (a 1 озна- )
3  π π
1 чає, що ϕ ∈  − ;  і sin ϕ = a , то завжди
арксинуса одержуємо, що sin ϕ = .  2 2
3 виконується рівність
 1 1
Отже, sin  arcsin = . v
 3 3 sin (arcsin a ) = a , a 1 .
Проте цю формулу можна не запам’ято-
вувати: достатньо позначити вираз у дуж-
ках через ϕ і використати означення арк-
3 синуса.
2*)  Нехай arcsin = ϕ . За означенням
5 2) Якщо позначити вираз у дужках че-
 π π рез ϕ , то за вимогою задачі потрібно
арксинуса одержуємо, що ϕ ∈ − ; 
 2 2 знайти cosϕ . Використавши означення
3 арксинуса, одержуємо стандартну зада-
і sin ϕ = . Ураховуючи, що cosϕ 0 ,
5 чу: знаючи синус кута, знайти його коси-
2 нус, якщо кут розташований у проміжку
 3 4
маємо: cos ϕ = 1 − sin ϕ = 1 −   2
= .  π π
 5 5  − 2 ; 2  .
 3 4 Тоді cos ϕ = ± 1 − sin 2 ϕ . Оскільки
Отже, cos  arcsin  = cos ϕ = . v
 5 5
 π π
ϕ ∈  − ;  , то в цьому проміжку
 2 2
cosϕ 0 , а отже, cos ϕ = 1 − sin 2 ϕ .

 2
Приклад 2 Знайдіть: cos  arccos  .
 3
 Нехай arccos
2
= ϕ , тоді за означенням Оскільки запис ϕ = arccosa (a )
1 означає,
3 2 що ϕ ∈[0; π ] і cosϕ = a , то завжди викону-
арккосинуса одержуємо, що cosϕ = .
3 ється рівність cos (arccosa) = a , a 1 .
 2 2 Проте цю формулу можна не запам’ятовува-
Отже, cos  arccos  = . v ти: достатньо позначити вираз у дужках че-
  3 3
рез ϕ і використати означення арккосинуса.
Приклад 3*
π
Доведіть, що arctg a + arcctg a = .
2
π Запишемо задану рівність у вигляді
 Нехай ϕ = − arcctg a . π
2 arctg a = − arcctg a . Якщо позначити
 π π
1) Оскільки arcctg a ∈(0; π ) , то ϕ ∈ −
2
;  . π
 2 2 ϕ= − arcctg a , то для доведення рівно-
π 2
2) Якщо arcctg a = β , то ctgβ = a і ϕ = −β . сті arctg a = ϕ за означенням арктангенса
2
π  достатньо довести, що:
Тоді tg ϕ = tg  − β = ctg β = a .
2   π π
За означенням арктангенса одержуємо 1) ϕ ∈ − ;  і 2) tg ϕ = a .
 2 2
arctg a = ϕ . Отже, arctg a = π − arcctg a , а це Під час доведення слід також урахувати
2 означення арккотангенса:
π
й означає, що arctg a + arcctg a = .v якщо arcctg a = β , то β ∈(0; π ) і ctgβ = a .
2
1. Поясніть, яке число позначають вирази:

Запитання 1) arcsin a ; 2) arccosa ; 3) arctg a ; 4) arcctg a .
При яких значеннях a існують ці вирази? Проілюструйте пояс-
нення прикладами.
2. Поясніть, як можна одержати графіки обернених тригономе-
тричних функцій. Охарактеризуйте властивості цих функцій.
3. Обґрунтуйте формули:
1) arcsin ( −a ) = − arcsin a ; 3) arccos ( −a ) = π − arccos a ;
2) arctg ( −a ) = − arctg a ; 4) arcctg ( −a ) = π − arcctg a .
У завданнях 22.1–22.9 обчисліть:

Вправи 2
22.1°. 1) arcsin0 ; 3) arcsin ; 5) arcsin ( −1) ;
2
3  2
2) arcsin1; 4) arcsin ; 6) arcsin  − .
2  2 

22.2°. 1) arctg0 ; 3) arctg 3 ;
2) arctg1 ; 4) arctg ( − 3 ) .
2
22.3°. 1) arccos0 ; 3) arccos ; 5) arccos ( −1) ;
2
3  2
2) arccos1 ; 4) arccos ; 6) arccos  − .
2  2 
22.4°. 1) arcctg0 ; 3) arcctg 3 ;
4) arcctg ( − 3 ) .
3
2) arcctg ;
3
 2  1
22.5. 1) sin  arcsin  ; 3) tg  arcsin  ;

  7 4
 1  4
2) cos  arcsin  ; 4) ctg  arcsin  .
 5  5
 3
22.6. 1) tg (arctg7) ; 3) sin  arctg  ;
 5

 1
2) ctg  arctg  ;
 3
(
4) cos arctg 2 . )
 2  3
22.7. 1) cos  arccos  ; 3) tg  arccos  ;
  7  5
 1  1
2) tg  arcctg  ; 4) ctg  arccos  .
 3  5
22.8. 1) ctg (arcctg 7 ) ; 3) sin ( arcctg5) ;

 2  3
2) tg  arcctg  ; 4) cos  arcctg  .
 3  4
 15π   6π 
22.9*. 1) arcsin  sin ; 5) arctg  tg ;
 7   5 
2) arcsin (sin7 ) ; 6) arctg ( tg4) ;
 21π   10π 
3) arccos  cos ; 7) arcctg  ctg ;
 3   9 
4) arccos (cos8) ; 8) arccos (cos8) .

π
22.10*. Доведіть, що arcsin a + arccos a = при a 1 .
2

22.11. Спробуйте узагальнити матеріал § 22. Складіть таблицю власти-
востей обернених тригонометричних функцій.

150
§
§ 23 РОЗВ’ЯЗУВАННЯ НАЙПРОСТІШИХ ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ
РІВНЯНЬ
До найпростіших тригонометричних рівнянь належать рівняння
cosx = a , sin x = a, tg x = a, ctg x = a .
Щоб міркування із знаходження коренів цих рівнянь були більш

наочними, скористаємося графіками відповідних функцій.
23.1. Рівняння cosx = a

Таблиця 36
1. Графічна ілюстрація і розв’язки рівняння cos x = a
Графічна ілюстрація
y
y = a (a > 1)
1
y = a
a
-π x2 0 x1 π x2+2π x1+2π x
y = cos x − arccos a -1 arccos a y = a (a < -1)
Розв’язки Приклади
cosx = a 1 1
1.  cosx = , x = ± arccos + 2πn , n ∈Z ,
2 2
π
x=± + 2πn , n ∈Z . v
3
a >1 a 1
2.  cosx = 3 .
Коренів немає x = ± arccos a + 2πn , n ∈Z Коренів немає, оскільки 3 >1 . v
2. Окремі випадки розв’язування рівняння cos x = a
y
A
π
cosx = 0 ; x = + πk , k ∈Z (в точках A і B);
2
D C cosx = 1 ; x = 2πk , k ∈Z (в точці C);
-1 0 1 t
cosx = −1 ; x = π + 2πk , k ∈Z (в точці D)

§ 23. Розв’язування найпростіших тригонометричних рівнянь 151
1 Розв’язки рівняння cosx = a корені відрізняються від знайдених на
При a > 1 рівняння не має коренів, 2πn (n ∈ Z ) , одержуємо таку формулу ко-
ренів рівняння cosx = a при a 1 :
оскільки cosx 1 для будь-якого x (пря-
x = ± arccos+ 2πn , n ∈Z . (1)
ма y = a на рисунку до п. 1 табл. 36 при
a > 1 або при a < −1 не перетинає графік 2 Окремі випадки розв’язування
функції y = cos x ).
рівняння cosx = a
Корисно пам’ятати спеціальні записи
Нехай a 1 . Тоді пряма y = a перети-
розв’язків рівняння cosx = a при a = 0 ,
нає графік функції y = cos x . На проміжку a = −1 , a = 1 , які можна легко одержати,
[0; π ] функція y = cos x спадає від 1 до –1, використовуючи одиничне коло.
тому рівняння cosx = a має тільки один Ураховуючи, що косинус дорівнює аб-
корінь x1 = arccos a на цьому проміжку сцисі відповідної точки одиничного кола,
(рисунок до п. 1 табл. 36). одержуємо, що cosx = 0 , якщо відповід-
Косинус — парна функція, тому на ною точкою одиничного кола є точка A або
проміжку [ − π; 0] рівняння cosx = a теж точка B (рисунок до п. 2 табл. 36). Тоді
має тільки один корінь — число, проти- π
x = + πk , k ∈Z . Аналогічно cosx = 1 , ко-
лежне до x1 тобто x2 = − arccos a . 2
Отже, на проміжку [ − π; π ] (довжиною ли відповідною точкою одиничного кола
2π ) рівняння cosx = a при a 1 має тіль- є точка C, отже, x = 2πk , k ∈Z .
ки корені x = ± arccos a . Також cosx = −1 , коли відповідною
Ураховуючи, що функція y = cos x пе- точкою одиничного кола є точка D, отже,
ріодична з періодом 2π , а отже, усі інші x = π + 2πk , k ∈Z .
ПРИКЛАД РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАВДАНЬ*
Приклад
1
Розв’яжіть рівняння cosx = − .
2
 1 1
 x = ± arccos  −  + 2πn , n ∈Z ; Оскільки − < 1 , то задане рівняння виду
 2 2
 π cosx = a має корені, які можна знайти за форму-
x = ±  π −  + 2πn , n ∈Z ;
 3  1
лою (1). Для обчислення arccos  −
 2 
можна ско-
2π
x=± + 2πn , n ∈Z .
3 ристатися формулою: arccos ( −a ) = π − arccos a .
2π
Відповідь: ± + 2πn , n ∈Z . v  1  1 π 2π
Тоді arccos  − = π − arccos   = π − =
 2 
3 .
 2 3 3
* Див. також приклади в інтернет-підтримці підручника.

23.2 Рівняння sin x = a

Таблиця 37
1. Графічна ілюстрація і розв’язки рівняння sin x = a
Графічна ілюстрація
y
y = a (a > 1)
1
y = a
a
y= π 3 π
si − 0 x1 π x 2 x1+2π x2+2π x
n x 2 2 2
-1
arcsin a π − arcsin a y = a (a < -1)
Розв’язки* Приклади**
1
sin x = a 1.  sin x = ,
2
1
x = ( −1) arcsin
n
+ πn , n ∈Z .
a >1 a 1 2
π
x = ( −1)
n
+ πn , n ∈Z . v
6
x = ( −1) arcsin a + πn , n ∈Z
n
Коренів немає 2. 

sin x = 3 .
Коренів немає, оскільки 3 >1. v
2. Окремі випадки розв’язування рівняння sin x = a
y
1 A
sin x = 0 ; x = πk , k ∈Z (в точках C і D);
D C π
sin x = 1 ; x = + 2πk , k ∈Z (в точці A);
0 t 2
π
sin x = −1 ; x = − + 2πk , k ∈Z (в точці B)
2
-1 B
* Як видно з графічної ілюстрації, при a 1 коренями рівняння sin x = a є тільки значен-

ня x = arcsin a + 2πk і x = π − arcsin a + 2πk , k ∈Z . Обидві серії коренів можна задати однією
формулою x = ( −1) arcsin a + πn , n ∈Z . Дійсно, при n = 2k (парне число) з останньої форму-
n
ли одержуємо першу серію коренів, а при n = 2k + 1 (непарне число) — другу серію (більш
детально див. в інтернет-підтримці підручника).
** Див. також приклади в інтернет-підтримці підручника.

23.3. Рівняння tg x = a і ctg x = a

Таблиця 38
1. Графічна ілюстрація і розв’язки рівняння tg x = a
y Формула Приклад
y = tg x
a y=a
tg x = a .  tg x = 1 .
π 3π
-π 0 2 2 x = arctg a + πn , n ∈Z . x = arctg1 + πn , n ∈Z ;
π x1 x1 + π x
− π
2 Окремий випадок: x= + πn , n ∈Z . v
tg x = 0 4
arctg a x = πn , n ∈Z
2. Графічна ілюстрація і розв’язки рівняння ctg x = a
y = ctg x y Формула Приклад
a y=a ctg x = a .  ctg x = 7 .

x = arcctg a + πn , n ∈Z .
π x = arcctg7 + πn ,
0 x1 x1 + π x Окремий випадок:
ctg x = 0 n ∈Z v
arcctg a π
x= + πn , n ∈Z
2
Докладніше пояснення й обґрунтування розв’язування зазначених рівнянь

див. в інтернет-підтримці підручника.
Розв’язки рівнянь tg x = a і ctg x = a
Розглянемо рівняння tg x = a . На Розглянемо рівняння ctg x = a . На
 π π проміжку (0; π ) функція y = ctg x спадає
проміжку  − ;  функція y = tg x зро-
 2 2 (від +∞ до − ∞ ), тому рівняння ctg x = a
стає (від − ∞ до +∞ ), тому рівняння tg x = a при будь-якому значенні a має тільки один
при будь-якому значенні a має тільки один корінь x1 = arcctg a на цьому проміжку
корінь x1 = arctg a на цьому проміжку (ри- (рисунок до п. 2 табл. 38).
сунок до п. 1 табл. 38). Ураховуючи, що функція y = ctg x пе-
З урахуванням того, що функція ріодична з періодом π і всі інші корені
y = tg x періодична з періодом π і всі інші відрізняються від знайденого на πn (n ∈ Z ) ,
корені відрізняються від знайденого на πn одержуємо таку формулу коренів рівняння
(n ∈ Z ) , одержуємо таку формулу коренів ctg x = a :
рівняння tg x = a : x = arcctg a + πn , n ∈Z . (2)
x = arctg a + πn , n ∈Z . (1) π
При a = 0 arcctg0 = , отже, рівняння
При a = 0 arctg0 = 0 , отже, рівняння 2
π
tg x = 0 має корені x = πn , n ∈Z .  ctg x = 0 має корені x = + πn , n ∈Z . 
2

Приклад 1 Розв’яжіть рівняння tg x = − 3 .
 x = arctg ( − 3 ) + πn , n ∈Z . Рівняння tg x = a має розв’язки при будь-якому зна-

ченні a, отже, завжди можна скористатися форму-
π лою (1): x = arctg a + πn , n ∈Z .
x = − + πn , n ∈Z .
3 Для знаходження arctg − 3 ( ) можна використати
Відповідь: −
π
+ πn , n ∈Z . v формулу arctg ( − a ) = − arctg a .
3
( )
Тоді arctg − 3 = − arctg 3 = −
π
.
3
 π
Приклад 2 Розв’яжіть рівняння ctg  3x +  = −1 .
 6
π Спочатку за формулою (2) знайдемо значення
 3x + = arcctg ( −1) + πn , n ∈Z , π
6 виразу 3x + , а потім з одержаного лінійного
π 3π 6
3x + = + πn , рівняння — значення змінної x.
6 4
Для того щоб знайти arcctg ( −1) , можна скори-
7π πn
x= + , n ∈Z . статися формулою arcctg ( − a ) = π − arcctg a .
36 3
π 3π
7π πn Тоді arcctg ( −1) = π − arcctg 1 = π − = .
Відповідь: + , n ∈Z . v 4 4
36 3
1. Які рівняння називають найпростішими тригонометричними?

Запитання 2. Назвіть формули розв’язування найпростіших тригонометрич-
них рівнянь. У яких випадках не можна знайти корені найпро-
стішого тригонометричного рівняння за цими формулами?
3. Виведіть формули розв’язування найпростіших тригонометрич-
них рівнянь.
4. Обґрунтуйте формули розв’язування найпростіших тригономе-
тричних рівнянь для окремих випадків (для sin x = a і cosx = a
випадки a = 0 ; 1; –1, для tg x = a і ctg x = a випадок a = 0 ).
У завданнях 23.1–23.11 розв’яжіть рівняння.

Вправи 2 1 2
23.1°. 1) cosx = ; 2) cosx = 3 ; 3) cosx = − ; 4) cosx = − .
2 2 2
1 3 1 5
23.2°. 1) sin x = ; 2) sin x = ; 3) sin x = − ; 4) sin x = − .
2 2 2 2

1
23.3°. 1) tg x = 1 ; 2) tg x = ; 3) tg x = −1 ; 4) tg x = − 3 .
3
1
23.4°. 1) ctg x = 1 ; 2) ctg x = ; 3) ctg x = −1; 4) ctg x = − 3 .
3
23.5. 1) sin x = −0,6 ; 2) cos x = 0,3 ; 3) tg x = −3,5 ; 4) ctg x = 2,5 .
1
23.6. 1) cos2x = ; 2) sin4x = 0 ; 3) tg3x = 1 ; 4) tg4x = 3 .
2
 t 2  x 1
23.7. 1) sin  −  = − ; 3) tg  −  = ;
4 2  3 3
t 2 x
2) cos =− ; 4) ctg =1.
5 2 7
2 x 1 x 1
23.8°. 1) sin2x = ; 2) cos =− ; 3) sin = ; 4) cos4x = 0 .
2 3 2 4 2
 x 2 1
23.9. 1) sin  −  = ; 3) tg ( −4x ) = ;
  3 2 3
3  x
2) cos ( −2x ) = − ; 4) ctg  −  = 1 .
2  2
 x π  π
23.10. 1) 2 cos  − = 3; 3) 2 sin  3x −  = − 2 ;
 6 6   4
 x π  x π
2) 3 tg  −  = 3 ; 4) sin  −  + 1 = 0 .
 3 6  2 6
π   π x
23.11. 1) cos  − 2x = −1 ; 3) 2 sin  −  = 3 ;
 6   3 4
 π x π 
2) tg  −  = −1 ; 4) 2 cos  − 3x = 2 .
 4 2 4 
У завданнях 23.12–23.13 знайдіть корені рівняння на заданому
проміжку.
2 x 3
23.12*. 1) sin3x = , [0; 2π ] ; 3) tg = , [ −3π; 3π ] ;
2 2 3
3
2) cos3x = , [ − π; π ] ; 4) ctg4x = −1 , [0; π ] .
2
1
23.13*. 1) sin3x = − , [ −4; 4] ; 3) cosx = 1 , [ −6; 16] ;
2
x 2
2) sin = 0 , [ −12; 18] ; 4) cos3x = − , [1; 7 ] .
2 2
23.14*. Розв’яжіть рівняння залежно від значення a:

1) sin x = 2a ; 4) ctg3x = 2a ;
2
2) cosx = 1 + a ; 5) a sin x = a 2 ;
3) tg2x = 3a ; 6) a cos x = a 2 + 2a .

156
§
§ 24 РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ РІВНЯНЬ
Як правило, розв’язування тригонометричних рівнянь зводиться

до розв’язування найпростіших рівнянь за допомогою перетворень три-
гонометричних виразів, розкладання на множники та заміни змінних.
24.1. Заміна змінних при розв’язуванні тригонометричних рівнянь

Слід пам’ятати загальний орієнтир, коли заміну змінних можна
виконувати без перетворення заданих тригонометричних виразів.
Якщо до рівняння, нерівності або тотожності змінна входить в одному

й тому самому вигляді, то відповідний вираз зі змінною зручно позна-
чити однією буквою (новою змінною).
Приклад 1 Розв’яжіть рівняння 2 sin 2 x − 7 sin x + 3 = 0 .
Аналізуючи вигляд цього рівняння,
 Нехай sin x = t , тоді одержуємо: 2t 2 − 7t + 3 = 0 .
помічаємо, що до нього входить тіль-
1
Звідси t1 = 3 , t2 = . ки одна тригонометрична функція —
2 sin x . Отже, зручно ввести нову змін-
1. При t = 3 маємо: sin x = 3 — це рівняння не має ну sin x = t .
коренів, оскільки 3 > 1 . Після того як квадратне рівняння
розв’язане, необхідно виконати обер-
1 1 нену заміну і розв’язати одержані най-
2. При t = маємо: sin x = , тоді
2 2 простіші тригонометричні рівняння.
1 π
x = ( −1) arcsin + πn , x = ( −1)
n n
+ πn , n ∈Z .
2 6
π
Відповідь: ( −1)
n
+ πn , n ∈Z . v
6
Зауваження. Записуючи розв’язання прикладу 1, можна при вве-

денні заміни sin x = t урахувати, що sin x 1 , і записати обмеження
t 1 , а далі зазначити, що один із коренів t = 3 не задовольняє умо-
1
ву t 1 , і після цього обернену заміну виконувати тільки для t = .
2
Приклад 2 Розв’яжіть рівняння tg 3 2x − tg 2x = 0 .
Коментар
До заданого рівняння змінна входить тільки ної заміни і розв’язування одержаних най-
у вигляді tg2x . Отже, зручно ввести нову простіших тригонометричних рівнянь слід
змінну tg2x = t . Після виконання оберне- записати до відповіді всі одержані корені.

§ 24. Розв’язування тригонометричних рівнянь 157
π πm
Отже, x = + , m ∈Z .
 Нехай tg2x = t . Тоді одержуємо t 3 − t = 0 . 8 2
Звідси t (t 2 − 1) = 0 , тобто t = 0 або t 2 − 1 − 0 .
3. При t = −1 маємо tg2x = −1 , тоді
З останнього рівняння маємо t 2 = 1 , звідси π
2x = arctg ( −1) + πk , 2x = − + πk .
t = 1 або t = −1 . 4
π πk
Виконуємо обернену заміну: Отже, x = − + , k ∈Z .
8 2
1. При t = 0 маємо tg2x = 0 , тоді 2x = πn ,
πn πn π πm
n ∈Z . Отже, x = , n ∈Z . Відповідь: , n ∈Z ; + , m ∈Z ;
2 2 8 2
2. При t = 1 маємо tg2x = 1 , тоді π πk
π − + , k ∈Z v
2x = arctg 1 + πm , 2x = + πm . 8 2
4
Складаючи план розв’язування більш складних тригономе-

тричних рівнянь, можна скористатися таким орієнтиром.
1. Пробуємо звести всі тригонометричні функції до одного аргумента.

2. Якщо вдалося звести до одного аргумента, то пробуємо всі триго-
нометричні вирази звести до однієї функції.
3. Якщо до одного аргумента вдалося звести, а до однієї функції —
ні, то пробуємо звести рівняння до однорідного.
4. В інших випадках переносимо всі члени рівняння в один бік і про-
буємо одержати добуток, що дорівнює нулю, або використовуємо
спеціальні прийоми розв’язування.
24.2. Р
озв’язування тригонометричних рівнянь зведенням
до однієї функції (з однаковим аргументом)
Приклад 1 Розв’яжіть рівняння cos 2x − 5 sin x − 3 = 0 .
 Використовуючи формулу косинуса подвійного Усі тригонометричні функції зводимо

аргумента й основну тригонометричну тотожність, до одного аргумента x, використову-
одержуємо: ючи формулу cos 2x = cos2 x − sin 2 x .
cos2 x − sin 2 x − 5 sin x − 3 = 0 , Потім усі тригонометричні вирази
зводимо до однієї функції sin x (ура-
1 − sin 2 x − sin 2 x − 5 sin x − 3 = 0 , ховуємо, що cos2 x = 1 − sin 2 x ).
−2 sin 2 x − 5 sin x − 2 = 0 . В одержане рівняння змінна входить
в одному й тому самому вигляді —
Заміна sin x = t дає рівняння −2t 2 − 5t − 2 = 0 . sin x , отже, зручно виконати заміну
sin x = t .

1
Тоді 2t 2 + 5t + 2 = 0 , t1 = −2 ; t2 = − . Зазначимо, що для розв’язування за-
2 даного прикладу можна було також
Виконуємо обернену заміну: використати формулу
1. При t = −2 маємо sin x = −2 — коренів немає, cos 2α = 1 − 2 sin 2 α ,
оскільки − 2 > 1 . що дозволить за один крок звести всі
1 1 тригонометричні вирази і до одного
2. При t = − маємо sin x = − . аргумента, і до однієї функції.
2 2
 1
Тоді x ( −1) arcsin  −
n
+ πn ,
 2 
n π
x = ( −1)  −  + πn , n ∈Z .
 6
n π Зауваження. За бажання відпо-
Відповідь: ( −1)  − + πn , n ∈Z . v
 6  відь можна записати у вигляді
( −1)n+1 π + πn , n ∈Z .
6
24.3. Розв’язування однорідних тригонометричних рівнянь

та зведення тригонометричного рівняння до однорідного
Розглянемо рівняння
sin 2 x − sin x cos x − 2 cos2 x = 0 . (1)
Для пошуку плану розв’язування цього рівняння Зауваження. Дотри-

(але не для його розв’язування) виконаємо заміни: муючись цього орієнти-
sin x = u , cosx = v . Тоді рівняння (1) матиме вигляд ра, доводиться ділити
обидві частини рівняння
u2 − uv − 2v 2 = 0 (2) на вираз зі змінною.
Усі одночлени, які стоять у лівій частині цього При цьому можна втра-
рівняння, мають степені 2 (нагадаємо, що степінь од- тити корені (якщо коре-
ночлена uv теж дорівнює 2). У цьому випадку рів- нями є ті числа, при під-
няння (2) (і відповідно рівняння (1)) називають одно- становці яких дільник
рідним, і для розпізнавання таких рівнянь та їх дорівнює нулю). Щоб
розв’язування можна використовувати такий орі уникнути цього, необ-
єнтир. хідно окремо розгляну-
ти випадок, коли вираз,
на який ми збираємося
ділити обидві частини
Якщо всі члени рівняння, у лівій і правій частинах рівняння, дорівнює ну-
якого стоять многочлени від двох змінних (або від лю, і лише після цього
двох функцій однієї змінної), мають однаковий су- виконувати ділення на
марний степінь*, то рівняння називається одно- вираз, що не дорівнює
рідним. Розв’язують однорідне рівняння діленням на нулю (див. також при-
найвищий степінь однієї зі змінних.
клад в інтернет-підтрим-
Звичайно, якщо рівняння має вигляд f = 0 , ідеться тільки
* ці підручника).
про степінь членів многочлена f, оскільки нуль-много-
член (тобто 0) степеня не має.

Приклад Розв’яжіть рівняння sin 2 x − sin x cos x − 2 cos2 x = 0 .
 При cosx = 0 рівняння не має коренів, тому Задане рівняння однорідне, оскільки всі
його члени мають однаковий сумарний
розділимо обидві його частини на cos2 x ≠ 0 .
степінь 2. Його можна розв’язати діленням
Одержуємо
обох частин на sin 2 x або на cos2 x .
sin 2 x sin x cos x cos 2 x
− −2 =0, Якщо ми будемо ділити на cos2 x , то, щоб
cos 2 x cos 2 x cos 2 x
не втратити корені, випадок cosx = 0 роз-
sin 2 x sin x глянемо окремо. Підставляючи cosx = 0
тобто − −2= 0 .
cos x2
cos x в задане рівняння, одержуємо sin x = 0 . Але
Тоді tg 2 x − tg x − 2 = 0 . одночасно sin x і cosx не можуть дорівню-
Заміна tg x = t дає рівняння t 2 − t − 2 = 0 ; вати нулю (оскільки sin 2 x + cos2 x = 1 ). Та-
ким чином, значення змінної x, для яких
t1 = −1 , t2 = 2 . cosx = 0 , не є коренями заданого рівнян-
Виконуємо обернену заміну: ня. А при cosx ≠ 0 можна розділити оби-
1) При t = −1 маємо tg x = −1 , тоді
π дві частини заданого рівняння на cos2 x ≠ 0
x = arctg ( −1) + πn , x = − + πn , n ∈Z . і одержати рівносильне рівняння (та враху-
4
sin x
2) При t = 2 маємо tg x = 2 , тоді вати при цьому, що = tg x ).
cos
x = arctg2 + πm , m ∈Z . В одержане рівняння змінна входить в од-
π ному й тому самому вигляді tg x , тому
Відповідь: − + πn , n ∈Z ;
4 зручно виконати заміну tg x = t .
arctg2 + πm , m ∈Z . v
24.4. Розв’язування тригонометричних рівнянь виду f (x ) = 0

за допомогою розкладання на множники
Приклад Розв’яжіть рівняння sin x + sin 3x = sin 4x .
x + 3x x − 3x Відразу скористаємося четвертим пунктом орі-
 2 sin cos − sin 4x = 0 , єнтира, наведеного в п. 24.1: переносимо всі
2 2
члени рівняння в один бік і пробуємо одержа-
2 sin 2x cos x − sin 4x = 0 , ти добуток, що дорівнює нулю.
2 sin 2x cos x − 2 sin 2x cos 2x = 0 , Для цього застосуємо формулу перетворення
суми синусів, яка стоїть у лівій частині рів-
2 sin 2x (cos x − cos 2x ) = 0 , няння, на добуток:
sin2x = 0 або cos x − cos 2x = 0 . α+β α −β
Із першого з цих рівнянь: sin α + sin β = 2 sin cos
2 2
2x = πn , x =
πn
, n ∈Z . (і врахуємо, що cos ( −x ) = cos x ).
2 Для того щоб винести який-небудь вираз за
Друге рівняння перетворимо так: дужки і одержати добуток, достатньо записати
x + 2x x − 2x 3x x sin4x як синус подвійного аргумента (тоді за
−2 sin sin = 0 , 2 sin sin =0.
2 2 2 2 дужки можна винести sin2x ).
3x x Якщо добуток дорівнює нулю, то хоча б один
Звідси sin = 0 або sin = 0. зі співмножників дорівнює нулю.
2 2

Із цих рівнянь одержуємо: У другому з одержаних рівнянь перетворимо

3x x різницю косинусів на добуток. У кінці вра-
= πm , m ∈Z або = πk , k ∈Z . ховуємо, що всі задані й одержані вирази іс-
2 2
2πm нують на всій множині дійсних чисел. Отже,
x= , m ∈Z або x = 2πk , k ∈Z . задане рівняння на цій множині рівносильне
3
2πm сукупності рівнянь:
πn
Відповідь: , n ∈Z ; , m ∈Z ; 3x x
2 3 sin2x = 0 або sin = 0 , або sin = 0,
2 2
2πk , k ∈Z . v і тому до відповіді потрібно записати всі коре-
ні кожного з цих рівнянь.
Зауваження. Запис відповіді можна скоротити. Так, якщо зобра-

зити всі знайдені розв’язки на одиничному колі, то побачимо, що
πn
розв’язок x = 2πk дає ті самі точки, що й формула x = при n,
2
2
кратному 4 (n = 4k) , або формула x = πm при m, кратному 3 (m = 3k) .
3
Отже, формула x = 2πk не дає нових розв’язків порівняно з формула-
πn 2
ми x = або x = πm , і тому відповідь може бути записана у ви-
2 3
гляді тільки двох останніх формул. Але таке скорочення відповіді не
є обов’язковим.
24.5. Відбір коренів тригонометричних рівнянь

Якщо при розв’язуванні тригонометричних рівнянь необхідно
відбирати корені, то найчастіше це роблять так: знаходять спільний
період (бажано найменший) усіх тригонометричних функцій, що вхо-
дять у запис рівняння (звичайно, якщо цей спільний період існує);
потім на цьому періоді відбирають корені (відкидають сторонні), а ті,
що залишаються, періодично продовжують.
Приклади відбору коренів при розв’язуванні тригонометричних рівнянь

наведені в інтернет-підтримці підручника.
1. Які способи використовують при розв’язуванні тригонометрич-

Запитання них рівнянь? Наведіть приклади.
2. Яку заміну змінних можна виконати при розв’язуванні рівняння
8 cos2 x − 2 cos x − 1 = 0 ? Яке рівняння одержимо після заміни?
3. 1) Поясніть, чому рівняння 3 sin 2 x − sin x cos x − 2 cos2 x = 0 є одно-
рідним.
2)* Як можна розв’язати це однорідне рівняння?
4. Як можна виконати відбір коренів тригонометричного рівнян-
ня? Проілюструйте відбір коренів тригонометричного рівняння
на прикладі.


Вправи 24.1. 1)° 3 sin 2 x − 5 sin x − 2 = 0 ; 3)° 4 sin 2 x + 11 sin x − 3 = 0 ;
x x
2) 3 sin 2 2x + 10 sin 2x + 3 = 0 ; 4) 2 sin 2 − 3 sin +1 = 0 .
2 2
24.2. 1)° 6 cos2 x + cos x − 1 = 0 ; 3)° 2 cos2 x − cos x − 3 = 0 ;
x x
2) 2 cos2 3x − 5 cos 3x − 3 = 0 ; 4) 2 cos2 + 3 sin −2= 0 .
3 3
24.3. 1)° 2 sin 2 x + 3 cos x = 0 ; 3)° 5 cos2 x + 6 sin x − 6 = 0 ;
2) 8 sin 2 2x + cos 2x + 1 = 0 ; 4) 4 sin 3x + cos2 3x = 4 .
24.4. 1)° 3 tg 2 x + 2 tg x − 1 = 0 ; 3)° 2 tg 2 x + 3 tg x − 2 = 0 ;
x x
2) ctg 2 2x − 6 ctg 2x + 5 = 0 ; 4) 7 ctg 2 + 2 ctg =5.
2 2
24.5. 1) 3 cos 2x = 7 sin x ; 2) 2 cos 2x = 7 cos x .
24.6. 1) sin x + 2 sin x cos x − 3 cos x = 0 ;
2 2
2) sin 2 x − 4 sin x cos x + 3 cos2 x = 0 ;

3) sin 2 x + sin x cos x − 2 cos2 x = 0 ;
4) 3 sin 2 x + sin x cos x − 2 cos2 x = 0 .
x
24.7. 1) cos = 1 + cos x ; 3) 5 cos x + 12 sin x = 13 ;
2
 7π 
2) tg x − tg  − x = 1 ; 4) 3 cos x − 2 sin 2x = 0 .
 2 
x 1
24.8. 1) 1 − cos x = 2 sin ; 3) cos 2x = 2 sin x ;
2 3
x
2) 1 + cos x = 2 cos ; 4) 3 sin x − cos x = 0 .
2
24.9. 1) cos x + sin x = 0 ; 3) 3 cos2 x = 4 sin x cos x − sin 2 x ;
2) cos2 x − 3 sin x cos x = −1 ; 4) 4 cos2 x − 7 sin 2x = 2 .
5 2
24.10. 1) = 2 ; 3) =1;
3 cosx + 4 3 2 sin x − 1
3 2
2) = 2 ; 4) = 1.
3 sin x + 4 3 2 cos x − 1
3 4 1
24.11. 1) = 1 ; 3) = ;
5 tg x + 8 3 tg x + 5 2
3 2 1
2) = 1 ; 4) = .
5 ctg x + 8 3 ctg x + 5 4
2 sin x + 7 2 sin x + 7
24.12. 1) = 2 ; 3) =2;
1,5 sin x + 3 1,5 sin x + 3
2 cos x + 7 6
2) = 2 ; 4) = 3 − ctg x .
1,5 cos x + 3 ctg x + 2

15 1
24.13. 1) = 11 − 2 sin x ; 3) = 2 ctg x − 1 ;
sin x + 1 tg x + 1
15 10
2) = 11 − 2 cos x ; 4) = 3 − ctg x .
cos x + 1 tg x + 2
24.14. 1) sin x + sin 3x = 0 ; 3) cos 2x − cos 6x = 0 ;
2) sin 5x − sin x = 0 ; 4) cos 4x + cos 2x = 0 .
24.15*. 1) sin x = cos x ; 2) sin 2x = 3 cos 2x .
 π  13π 
24.16*. 1) sin  2x −  + cos  − 2x = 0 ;
   6 6 
 x π  47 π x 
2) sin  +  = 3 cos  − .
 2 3  3 2
24.17*. 1) sin 2 x − 5 cos x = sin x cos x − 5 sin x ;
2) cos2 x − 7 sin x + sin x cos x = 7 cos x .

π  π 
24.18. 1) sin 2 x + cos  − x sin  − x − 2 sin 2 x = 0 ;
 2 
2
π  π 
2) sin 2 3x + 3 cos2 x − 4 sin  + 3x cos  + 3x = 0 ;
2  2 
3) sin 2 x + 2 sin ( π − x ) cos x − 3 cos2 (2π − x ) = 0 ;

 3π 
4) sin 2 (2π − 3x ) + 5 sin ( π − 3x ) cos 3x + 4 sin 2  − 3x = 0 .
 2 
x x  π x
24.19. 1) 3 sin 2 + sin sin  −  = 2 ;
 2 2
2 2
x  x  x x
2) 2 cos2 − 3 sin  π −  cos  2π −  + 7 sin 2 = 3 ;
2  2   2  2
π   3π 
3) 4 cos2  + x + 3 sin  − x sin ( π + x ) + 3 cos2 ( π + x ) = 3 ;
2   2 
 3π   3π 
4) 3 sin 2  x −  − 2 cos  + x cos ( π + x ) + 2 sin 2 (x − π ) = 2 .
 2 2 
π  π 
24.20. 1) sin 2 ( π + x ) − 5 cos  + x + 2 = 0 ; 3) 2 cos2 x + sin  − x − 1 = 0 ;
2 
2 
π 
2) 2 cos2 x + 5 cos  − x − 4 = 0 ; 4) 5 − 5 sin 3 (π − x ) = cos2 (π − 3x ) .
2 
24.21. Спробуйте запропонувати для однорідних рівнянь (вправа 24.6)

інший спосіб розв’язування, який не буде пов’язаний із ділен-
ням на вираз зі змінною. Вказівка. Спробуйте розглянути ці рів-
няння як квадратні відносно sin x або cosx .

163
§
§ 25 СИСТЕМИ ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ РІВНЯНЬ.
СКЛАДНІШІ ТРИГОНОМЕТРИЧНІ РІВНЯННЯ ТА ЇХ СИСТЕМИ
25.1. Розв’язування систем тригонометричних рівнянь

Системи тригонометричних рівнянь виразити якесь невідоме (або функцію від
розв’язують за допомогою тих самих мето- нього) і підставити його в інші або пере-
дів, що й алгебраїчні системи, зокрема це творити задані рівняння і потім скласти
виключення невідомих і заміна змінних. з них комбінації, у яких число невідомих
Виключити невідомі можна за допомогою зменшується.
одного з двох прийомів: з одного рівняння
 π
x + y = ,
Приклад 1 Розв’яжіть систему рівнянь  2
cos x + sin y = 1.
Зауваження. Якби для знаходження зна-
 Із першого рівняння знаходимо чення у ми не розглянули формулу (1) окре-
π мо зі знаком «+» і знаком «–», то разом
y= − x і підставляємо в друге.
2 із правильними розв’язками одержали б
π  і сторонні розв’язки заданої системи.
Одержуємо cos x + sin  − x = 1 ,
2  Дійсно, у такому випадку маємо
тобто cos x + cos x = 1 ; 2 cosx = 1 ;  π
1 x = ± 3 + 2πn,
cosx = . Отже,  n ∈ Z.
y = −  ± + 2πn ,
2 π π
π  2  3 
x=± + 2πn , n ∈Z . (1)
3 Тоді, наприклад, при n = 0 одержуємо
π
1) Якщо x = + 2πn , то  π  π
3 x = ± 3 , x = ± 3 ,
π π π  π  тобто 
y = −  ±  ,
y= −x= −  + 2πn = − 2πn . π π π 5π
  6 y = або y = .
2 2 3  2  3  6 6
π Отже, крім розв’язків, які ввійшли до
2) Якщо x = − + 2πn , то
3 відповіді, ми маємо ще дві пари значень:
π π  π  5π  π  π
y= −x= −  − + 2πn = − 2πn .
2 2  3  6 x = 3 , x = − 3 ,
 5π  π
π π  y = ; y = .
Відповідь:  + 2πn; − 2πn ,  6  6
3 6 
Але ці пари значень x і y не є розв’язка-
 π 5π  ми заданої системи, оскільки вони не задо-
 − + 2πn; − 2πn , n ∈Z . v
3 6  вольняють перше рівняння.
Тому слід запам’ятати: коли розв’язок
рівняння cosx = a доводиться використову
вати для подальших перетворень, то зручно
записувати його у вигляді двох формул: ок
ремо зі знаком «+» і окремо зі знаком «–».

 1
cos x cos y = ,
Приклад 2 Розв’яжіть систему рівнянь  4 .
3
sin x sin y = .
 4
 Виконаємо почленно додавання і віднімання
цих рівнянь. Одержимо рівносильну систему
Зауваження. До запису
cos (x − y ) = 1, x − y = 2πk, k ∈ Z, відповіді ввійшли два пара-
 
 1 Звідси x + y = ± 2π + 2πn, n ∈ Z.
 cos ( x + y ) = − .  3
метри n і k, що незалежно
2 один від одного «пробіга-
Подамо останню систему у вигляді сукуп- ють» множину цілих чисел.
ності двох систем, записуючи розв’язки друго- Якщо спробувати при роз
го рівняння окремо зі знаком «+» і окремо зі в’язуванні заданої системи
x − y = 2πk, k ∈ Z, скористатися лише одним

знаком «–»:  2π або параметром, наприклад n,
x + y = 3 + 2πn, n ∈ Z то це спричинить втрату
розв’язків. Отже, у кожно-
x − y = 2πk, k ∈ Z,
 му випадку, коли система
x + y = − 2π + 2πn, n ∈ Z. тригонометричних рівнянь
 3 зводиться до системи, що
Почленно додаючи і віднімаючи рівняння
складається з елементар-
цих систем, знаходимо x і y:
них тригонометричних рів-
 π  π нянь (тобто з рівнянь виду
x = 3 + πn + πk, x = − 3 + πn + πk,
 або  sin x = a , cosx = a , tg x = a ,
π π ctg x = a ), при розв’язуванні
y = + πn − πk y = − + πn − πk.
 3  3 кожного з цих рівнянь необ-
π π  хідно використовувати
Відповідь:  + πn + πk; + πn − πk , свій цілочисловий пара-
3 3 
метр.
 π π 
 − + πn + πk; − + πn − πk , n ∈Z , k ∈Z . v
3 3
1. Які методи використовують для розв’язування систем тригоно-

Запитання метричних рівнянь?
2. Поясніть, у якому випадку при формальному розв’язуванні си
sin (x + y ) = 0,

стеми  1 ми можемо втратити частину розв’язків,
cos (x − y ) = 2
а в якому — одержати сторонні розв’язки. Розв’яжіть цю си-
стему.
У завданнях 25.1.1–25.1.8 розв’яжіть систему рівнянь.

Вправи
{
25.1.1°. 1) sin x + sin y = 1,
x + y = π;
2)
{ cos x + cos y = 1,
x + y = 2π.

§ 25. Системи тригонометричних рівнянь. Складніші тригонометричні рівняння та їх системи 165
 1
25.1.2°. 1) tg x + tg y = 1, 2) cos x − cos y = ,
 2
x + y = π ;  π
 4 x − y = .
 3
{
25.1.3°. 1) sin x + sin y = 0,5,
sin x ⋅ sin y = −0,5; {
2) cos x + cos y = −0,5,
cos x ⋅ cos y = −0,5.
 π
25.1.4. 1) sin x + cos y = 0, 2) x + y = ,
 4
sin 2 x + cos2 y = 1 ;  1
 2 tg x + tg y = .
 6
{
25.1.5. 1) cos x cos y = 0,75,
sin x sin y = 0,25;
2)
{ sin x cos y = 0,75,
sin y cos x = 0,25.
25.1.6. 1) sin x + cos y = 0, 2) sin x sin y − cos x cos y = −1,


sin 2 x + cos2 y = 1 ; sin x cos y − cos x sin y = 1 .
 2  2
25.1.7*. 1) cos x cos y = sin 2 y, 2) sin x cos y = sin 2 y,
 2  2
sin x sin y = cos y; cos x sin y = cos y.
25.1.8*. 1) cos2 x + cos2 y = 1, 2) sin 2 x + cos2 y = 1,
 2 2  2 2
sin x + sin y = cos x; cos x + sin y = sin x.
25.2. Приклади розв’язування більш складних

тригонометричних рівнянь
Для розв’язування деяких тригонометричних рівнянь можна за-
стосовувати властивості функцій (відповідні загальні підходи до
розв’язування було розглянуто в § 4), зокрема оцінку значень лівої
і правої частин рівняння.
Приклад 1
5x
Розв’яжіть рівняння cos 6x + sin =2.
2
 Оцінимо область значень функції 5x
щоб значення sin було більшим за 1,
5x
f (x ) = cos 6x + sin . 2
що неможливо. Аналогічно, якщо припу-
2
5x 5x
Оскільки cos6x 1 і sin 1 , то стити, що sin менший від 1, то для то-
2 2
f (x ) 2 , тобто −2 f (x ) 2 . го, щоб сума cos 6x + sin
5x
дорівнювала 2,
2
З’ясуємо, чи існують такі значення x, необхідно, щоб значення cos6x було біль-
при яких функція f (x ) може набувати шим за 1, що неможливо. Отже, рівність
найбільшого значення 2. Якщо cos6x буде у даному рівнянні можлива тоді й тільки
менший від 1, то для того, щоб сума 5x
5x тоді, коли cos6x і sin дорівнюють 1.
cos 6x + sin дорівнювала 2, необхідно, 2
2

Тому задане рівняння рівносильне си рівності замість n цілі числа і знайти, для
cos 6x = 1, яких значень n за цією формулою k також

стемі рівнянь  5x Звідси буде цілим числом. При n = 1 одержуємо
sin 2 = 1. k = 3 . У випадку, коли коефіцієнт 12 при
змінній n у чисельнику дробу і знамен-
 πk
6x = 2πk, k ∈ Z, x = 3 , ник 5 — взаємно прості числа, повторення

 5x π Тоді  подільності націло буде тільки через зна-
 2 = 2 + 2πn, n ∈ Z.
π + 4πn
x = . менник, тобто через 5. Тому останнє рів-
 5 няння має розв’язки в цілих числах ви-
Прирівнюючи праві частини цих рів-
гляду n = 1 + 5m , m ∈Z . Підставляючи зна-
πk π + 4πn
ностей, одержуємо = . Звідси чення n в один із розв’язків системи, одер-
3 + 12n 3 5 жуємо x = π + 4πm . Ці значення і є розв’яз-
k= .
5 ками останньої системи, а отже, і роз
Оскільки k і n — цілі числа, то спробу- в’язками заданого рівняння.
ємо підставити в праву частину останньої Відповідь: π + 4πm , m ∈Z . v
З іншими прикладами розв’язування більш складних три-

гонометричних рівнянь ви можете ознайомитися, звер- Якщо для розв’язування рів-
нувшись до інтернет-підтримки підручника. нянь (чи нерівностей) до-
водиться виконувати пере-
Іноді для того, щоб розв’язати тригонометричні творення, що звужують ОДЗ
рівняння, доводиться застосовувати тригонометричні початкового рівняння (чи
формули, які призводять до звуження ОДЗ заданого нерівності), то ті значення,
рівняння. Такі перетворення можуть приводити до на які звужується ОДЗ, по-
втрати коренів рівняння. Щоб цього не сталося, слід трібно розглядати окремо.
користуватися таким орієнтиром.
У табл. 39 указано тригонометричні формули, які можуть приводити до звуження

ОДЗ, та відповідні значення змінної, які слід перевіряти при використанні цих формул.
Таблиця 39
Значення змінної, які треба перевірити
Формула
окремо, якщо вони входять до ОДЗ
(використовують зліва направо)
початкового рівняння
1
ctg x =
tg x
tg x ± tg α  π 
tg (x ± α ) =  α ≠ + πn, n ∈ Z  π
1 ∓ tg x ⋅ tg α 2 x= + πk , k ∈Z
2
2 tg x
tg 2x =
1 − tg 2 x
1
tg x =
ctg x
ctg x ⋅ ctg α ∓ 1
ctg (x ± α ) = (α ≠ πn, n ∈Z ) x = πk , k ∈Z
ctg α ± ctg x
ctg 2 x − 1
ctg 2x =
2 ctg x

Значення змінної, які треба перевірити

Формула
окремо, якщо вони входять до ОДЗ
(використовують зліва направо)
початкового рівняння
x 1 + cos x
ctg = x = π + 2πk , k ∈Z
2 sin x
x 1 − cos x
tg = x = 2πk , k ∈Z
2 sin x
x x
2 tg 2 tg
sin x = 2 tg x = 2
2 x 2 x
1 + tg 1 − tg
2 2
x = π + 2πk , k ∈Z
2 x 2 x
1 − tg 1 − tg
cos x = 2 ctg x = 2
2 x x
1 + tg 2 tg
2 2
Щоб упевнитися, що наведені формули приводять до звуження

ОДЗ, достатньо порівняти області допустимих значень їх лівих і пра-
вих частин.
1
Наприклад, розглянемо формулу ctg x = .
tg x
 π 
ОДЗ лівої частини: x ≠ πn , n ∈Z . даткове обмеження  x ≠ + πk . Отже,
 2 
Щоб знайти ОДЗ правої частини формули, при переході за цією формулою від її лівої
ураховуємо, що знаменник дробу не дорів- частини до правої відбувається звуження
нює нулю: tg x ≠ 0 , отже, x ≠ πn , n ∈Z , ОДЗ (відкидаються саме ті значення, які
а також умову існування тангенса: π
вказано в табл. 39: x = + πk , k ∈Z ). Щоб
π 2
x≠ + πk , k ∈Z . Тобто ОДЗ правої части- не загубити корені заданого рівняння, ви-
2
ни задано системою обмежень 1
користовуючи формулу ctg x = , зна-
tg x
x ≠ πn, n ∈ Z, π
 чення x = + πk , k ∈Z , потрібно розгляну-
 π Порівнюючи ОДЗ лівої 2
x ≠ 2 + πk, k ∈ Z.
ти окремо (звичайно, тільки в тому випад-
і правої частин розглянутої формули, ба- ку, коли воно входить до ОДЗ заданого
чимо, що ОДЗ правої частини містить до- рівняння).
Із прикладом використання зазначеного орієнтира ви можете ознайомити-

ся, звернувшись до інтернет-підтримки підручника.
Деякі тригонометричні рівняння вдається розв’язати, використо-
вуючи такий орієнтир, який умовно можна назвати «Шукайте ква-
дратний тричлен»:
спробуйте розглянути задане рівняння як квадратне відносно якоїсь

змінної (чи відносно якоїсь функції).

πx
Приклад 2 Розв’яжіть рівняння x 2 − 2x sin +1 = 0 .
2
 Розглянемо рівняння як квадратне від- Можна застосувати декілька підходів до розв’я-
 πx  зування заданого рівняння:
носно x: x 2 −  2 sin  ⋅x +1 = 0 . 1) розглянути задане рівняння як квадратне
 2 
Це рівняння може мати корені тоді і тіль- відносно змінної x і врахувати, що воно
ки тоді, коли його дискримінант буде не- може мати корені тоді й тільки тоді, коли
від’ємним: його дискримінант буде невід’ємним;
2) якщо в лівій частині рівняння виділити пов-
πx πx
D = 4 sin 2 − 4 0 . Тоді sin 2 1 .  πx 
2
2 2 ний квадрат  x − sin  , то одержимо рів-
πx  2 
Але sin 2 не може бути більшим за 1. няння
2 2
 πx   2 πx 
 x − sin  +  1 − sin  =0.
Отже, sin 2
πx
= 1 , тобто sin
πx
= 1 або 2  2 
2 2 Урахуємо, що завжди
πx 2
sin = −1 . Підставляючи ці значення  πx  2 πx
2  x − sin  0 і 1 − sin 0.
2 2
в задане рівняння, одержуємо, що воно
рівносильне сукупності систем: А сума кількох невід’ємних функцій дорів-
нює нулю тоді і тільки тоді, коли всі функ-
 πx  πx
sin = 1, sin = −1, ції одночасно дорівнюють нулю.
 2 або  2 Також можна останнє рівняння записати
x 2 − 2x + 1 = 0 x 2 + 2x + 1 = 0. 2
 πx  πx
Із другого рівняння першої системи маємо у такому вигляді:  x − sin  = sin 2 −1
 2  2
x = 1 , що задовольняє і перше рівняння
системи. Таким чином, x = 1 — розв’я- і оцінити ліву і праву частини цього рів
зок першої системи, а отже, і розв’язок няння.
заданого рівняння. Аналогічно одержу- (Виконайте розв’язування, запропоновані
ємо x = −1 — розв’язок другої системи, в п. 2, самостійно.)
а отже, і розв’язок заданого рівняння.
Відповідь: 1; –1. v
Розв’язуючи рівняння з оберненими тригонометричними функ

π
ціями, корисно пам’ятати, що при a 1 arcsin a + arccos a = і для
π 2
довільних значень a arctg a + arcctg = .
2
Також при розв’язуванні рівнянь з оберненими тригонометрич-
ними функціями часто буває зручним від обох частин рівняння взяти
якусь тригонометричну функцію і скористатися означенням відпо-
відних обернених тригонометричних функцій.
Приклад 3
10
Розв’яжіть рівняння 2 arcsin x = arcsin x.
13
Коментар
Якщо взяти від обох частин заданого нуси будуть рівними, але якщо синуси
рівняння функцію синус, то одержимо рів- двох чисел рівні, то це ще не означає, що
няння-наслідок: якщо числа рівні, то й си- числа обов’язково будуть рівними.

Правильна рівність буде зберігатися Перевіряючи одержані розв’язки,
при прямих перетвореннях, але не обов’яз- у тих випадках, коли знайдені числа не є
ково буде зберігатися при обернених пере- коренями заданого рівняння, іноді зручно
твореннях. Отже, у кінці необхідно вико- порівняти одержані розв’язки з таблични-
нати перевірку одержаних розв’язків. Як- 12
що позначити arcsin x = α , то за означен- ми значеннями. Наприклад, ≈ 0,9 біль-
13
 π π
ням арксинуса α ∈  − ;  і sin α = x . Щоб 2
 2 2 ше за ≈ 0,7 . Ураховуючи зростання
2
знайти cosα , ураховуємо, що при
 π π функції y = arcsin t , одержуємо, що
α ∈  − ;  значення cosα 0 , отже,
 2 2 12 2 π
arcsin > arcsin = .
cos α = 1 − sin 2 α . 13 2 4
 Якщо позначити arcsin x = α , де Перевірка:

 π π 10  π π
α ∈  − ;  , і arcsin x = β , де β ∈  − ;  , 1) x = 0 —
 2 2 13  2 2
  10  
то задане рівняння матиме вигляд корінь  2 arcsin 0 = arcsin  ⋅ 0 ; 0 = 0 ;
  13  
2α = β . (1)
12
Візьмемо від обох частин рівняння (1) 2) x = ± — сторонні корені. Дійсно,
13
функцію синус і одержимо
sin 2α = sin β , 12 12 120
для x = маємо 2 arcsin ≠ arcsin
13 13 169
2sin α cos α = sin β . (2) 12 2
(оскільки > , то
За означенням арксинуса sin α = x , 13 2
10
sinβ = x. 12 2 π π
13 2 arcsin > 2 arcsin = 2⋅ = ,
13 2 4 2
 π π
Ураховуючи, що α ∈  − ;  , одержу-
 2 2 120 π 12
а arcsin < ). Аналогічно при x = −
2
ємо cos α = 1 − sin α = 1 − x . 2 169 2 13
Тоді рівняння (2) матиме вигляд  12  π

маємо 2 arcsin  −  < −
10  13  2
2x 1 − x 2 = x.
13
 10  і рівність теж не може виконуватися.
Звідси x  2 1 − x 2 −  =0.
 13 
2 5
Отже, x = 0 або 1− x = , тобто
13
25 144 12
1 − x2 = , x2 = , x=± .
169 169 13

Зауваження. Для того щоб розв’язати рівняння

10
2 arcsin x = arcsin x , можна було б використати не тільки рівнян-
13
ня-наслідки, а й рівносильні перетворення рівнянь. Але в цьому ви-
падку доведеться врахувати ОДЗ заданого рівняння:
 x 1,

 10 (3)
 13 x 1,

а також те, що для всіх коренів рівняння його права частина
 10   π π
 arcsin x розташована в проміжку  − ;  (за означенням арк-
13   2 2
синуса). Отже, і ліва частина рівняння повинна перебувати в цьому
самому проміжку. Таким чином, для всіх коренів заданого рівняння
π π
виконується умова: − 2 arcsin x , тобто
2 2
π π
− arcsin x . (4)
4 4
 π π
У проміжку  − ;  функція sint є зростаючою, тоді при вико-
 2 2
нанні умови (4) (звичайно, на ОДЗ (3)), якщо від обох частин задано-
го рівняння взяти синус, то одержимо рівносильне йому рівняння
(тобто задане рівняння рівносильне рівнянню (2) за умов (3) і (4)).
Виконуючи міркування й перетворення, наведені вище в розв’язанні
12
прикладу 3, одержуємо x = 0 або x = ± . Усі знайдені корені вхо-
13
дять до ОДЗ (задовольняють умову (3)), але умову (4) задовольняє
тільки x = 0 , отже, коренем заданого рівняння є тільки x = 0 .
1. Поясніть, як можна розв’язати рівняння cosx = 1 + x 2 за допомо-

Запитання гою оцінки значень лівої і правої частин рівняння. Розв’яжіть
це рівняння.
2. Поясніть, як можна розв’язувати тригонометричні рівняння, до
запису яких входять лише сума чи різниця синуса і косинуса
одного й того самого аргумента та їх добуток. (Див. інтернет-
підтримку підручника.) Наведіть приклад такого рівняння.
3. Наведіть приклад тригонометричної формули, застосування якої
може привести до звуження ОДЗ заданого рівняння й до втра-
ти його коренів. Поясніть, чому відбувається звуження ОДЗ. Як
потрібно використовувати такі формули, щоб не втратити корені
заданого рівняння? Поясніть це на прикладі рівняння
 π
2 ctg x − tg  x +  = 1 .
 4

1  3π 
25.2.1. 1) sin x − cos x = sin 2x − ; 2) sin x + sin  x +
  = 1 − 0,5 sin 2x .
2 
Вправи
2
5πx
25.2.2. 1) sin 7x + cos12x = 2 ; 3) cos πx + sin = −2 ;
2
πx
2) sin 2x sin 6x = 1 ; 4) sin = x 2 − 2x + 2 ;
2
5) 5 tg 2 x + ctg 2 x + 5 tg 2 5x + 5 ctg 2 5x = 12 .
 π 8
25.2.3. 1) 5 tg  x +  = ctg x − 5 ; 2) sin 2x + tg 2x = − ctg x .
4 3
25.2.4. 1) 9x 2 − 6x cos 6πx + 1 = 0 ;

2) 4x 2 − 4x sin (xy ) + 1 = 0 (знайдіть усі пари чисел (x; y ) , які задо-
вольняють рівняння).
π2
25.2.5. 1) 2 (arcsin x ) + π 2 = 3π arcsin x ;
2
4) arctg x ⋅ arcctg x = ;
16
2) 9 (arccos 2x ) − 3π arccos 2x − 2π 2 = 0 ; 5) 2 arcsin 2x = arccos7x ;
2

3) 2 arcsin x + 3 arccos x = π ; 6) arcsin x = 2 arctg x .
3) ( x 2 − 4) arcsin x = 0 ;
π
25.2.6 1) arcsin (x + 2,5) = ;
6
x  π  1
2) arcsin  − 3 = ; 4)  x 2 −  arccos x = 0 .
2  6  4
x π π
25.2.7. 1) arccos (sin x ) = + ; 3) arcsin (3 − 2x ) = − ;
4 2 4
x π π
2) arctg ( tg x ) − = ; 4) arccos (2x − 3) = .
4 2 3
π2
25.2.8. 1) arcsin x ⋅ arccos x = ; 3) 3 arcsin x − π = 0 ;
18
π2 π 
2) arctg x ⋅ arcctg x = ; 4) 4 arctg x − 6  − arctg x = π .
16 2 
π
25.2.9. 1) (arcsin x ) − 4 arcsin x = 0 ; 3) arctg (1 + x ) + arctg (1 − x ) =
2
;
4
π
2) (arccos x ) − 5 arccos x = 0 ; 4) arcsin (1 − x ) − 2 arcsin x =
2
.
2
25.2.10. Розв’яжіть систему рівнянь:
 3
1) sin x = − 3 sin y, 4) sin 2 x + cos2 y = ,
  4
 3 cos x = cos y; cos 2x + 2 cos y = 1;
 1
2) sin x − = sin y, 5) cos x + cos y = 0,
sin x 
  3
sin x sin y = 4 ;
1
cos x − = cos y;
 cos x
3)
{ sin x + cos y = 0,
cos 2x − cos 2y = 1;
6) 4 sin (3x + 2y ) + sin x = 0,

4 sin (2x + 3y ) + sin y = 0.

172
§ 26
§ ТРИГОНОМЕТРИЧНІ РІВНЯННЯ З ПАРАМЕТРАМИ
26.1. Розв’язування рівнянь із параметрами

Якщо крім змінної та числових коефіцієнтів до запису тригоно-
метричного рівняння входять також буквені коефіцієнти — параме-
три, то, розв’язуючи ці рівняння, можна користуватися таким орієн-
тиром (див. § 9).
Будь-яке рівняння чи нерівність із параметрами можна розв’язувати як

звичайне рівняння чи нерівність доти, поки всі перетворення або мірку-
вання, необхідні для розв’язування, можна виконати однозначно. Якщо
якесь перетворення не можна виконати однозначно, то розв’язування
необхідно розбити на кілька випадків, щоб у кожному з них відповідь
через параметри записувалася однозначно.
На етапі пошуку плану розв’язування значно виконати необхідні перетворення,

рівняння чи нерівності з параметрами або на скільки випадків довелося розбити
в ході міркувань, пов’язаних із самим розв’язання і чим відрізняється один випа-
розв’язуванням як таким, часто зручно су- док від іншого. Щоб на таких схемах (чи
проводжувати відповідні міркування схе- в записах громіздких розв’язань) не втра-
мами. За цими схемами легко простежити, тити якусь відповідь, доцільно поміщати
у який саме момент ми не змогли одно- остаточні відповіді в прямокутні рамки.
Приклад Розв’яжіть рівняння sin 2x = 4a cos x .
 2 sin x cos x − 4a cos x = 0 ; Спочатку зведемо всі тригонометричні
функції до одного аргумента x, вико-
2 cos x (sin x − 2a ) = 0 . (1) ристовуючи формулу
Тоді cosx = 0 або sin x − 2a = 0 . sin 2x = 2 sin x cos x .
Якщо перенести всі члени рівняння в ліву
π частину, то можна винести за дужки
Звідси x = + πm, m ∈ Z або sin x = 2a . спільний множник 2cosx .
2
Оскільки обидва множники мають зміст
при будь-яких значеннях змінної x, то
sin x = 2a рівняння (1) рівносильне сукупності рів-
нянь cosx = 0 або sin x − 2a = 0 , тобто
сукупності cosx = 0 або sin x = 2a .
2a > 1 2a 1 Для рівняння cosx = 0 ми можемо за-
писати корені при будь-яких значеннях
a (у цьому рівнянні параметра a немає),
а в рівнянні sin x = 2a все залежить від
x = ( −1) arcsin (2a ) + πn , n ∈Z
n
Коренів немає
правої частини: якщо 2a > 1 , то коре-
Відповідь: (див. після зауваження). v нів немає, а якщо 2a 1 , то корені є.
Отже, доводиться розбивати розв’язу-
вання цього рівняння на два випадки.

§ 26. Тригонометричні рівняння з параметрами 173
Зауваження. Для запису одержаних відповідей (вони на схемах

розміщені в прямокутних рамках) доцільно уточнити, при яких зна-
ченнях a виконуються обмеження 2a 1 та 2a > 1 . Для цього
розв’язуємо відповідні нерівності:
1 1
якщо 2a 1 , тоді −1 2a 1 , тобто − a ;
2 2
1 1
якщо 2a > 1 , тоді 2a < −1 або 2a > 1 , тобто a < − або a > .
2 2
Нагадаємо (див. § 9): щоб полегшити запис відповіді у складних
або громіздких випадках, зобразимо вісь параметра ( a ) і позначимо
на ній усі особливі значення параметра, які з’явилися в процесі
розв’язування (рис. 26.1.1). Під віссю параметра (ліворуч від неї)
випишемо всі одержані розв’язки (крім «коренів немає») і напроти
кожної відповіді позначимо, при яких значеннях параметра цю від-
повідь можна використовувати. Після цього записуємо відповідь для
кожного з особливих значень параметра і для кожного з одержаних
проміжків осі параметра.
1 1
−
2 2 a
π
1. x = + πm , m ∈Z .
2
2. x = ( −1) arcsin (2a ) + πn , n ∈Z.
n
¡¡
Рис. 26.1.1
1 1
Із цієї схеми добре видно, що при a < − або a > у відповідь потріб-
2 2
1 1
но записати тільки одну формулу, а при − a — дві формули.
2 2
1 1 π
Відповідь: 1) якщо a < − або a > , то x = + πm , m ∈Z ;
2 2 2
1 1 π
+ πm , m ∈Z , x = ( −1) arcsin (2a ) + πn , n ∈Z .
n
2) якщо − a , то x =
2 2 2
Ще один приклад використання зазначених орієнтирів наведено в інтернет-
підтримці підручника.
26.2. Дослідницькі задачі з параметрами

Крім завдань із параметрами, у яких ви- редніх обчислень: розв’язати задане рівнян-
магається «розв’язати рівняння чи нерів- ня чи нерівність і після цього дати відповідь
ність», часто пропонуються дослідницькі на запитання задачі. Проте досить часто до-
завдання з параметрами. Такі завдання іно- слідницькі завдання не вдається розв’язати
ді вдається розв’язати за допомогою безпосе- безпосередніми обчисленнями (або такі об-

числення є дуже громіздкими), і тому дово- функцій, що входять до запису заданого

диться спочатку обґрунтувати якусь вла рівняння, використовують такий орієнтир.
стивість заданого рівняння чи нерівності,
а потім, користуючись цією властивістю, Якщо в рівнянні f (x ) = 0 функція f (x )
уже давати відповідь на запитання задачі. є парною або непарною, то разом із будь-
Розглянемо деякі з таких властиво яким коренем α ми можемо вказати ще
стей. Наприклад, беручи до уваги парність один корінь цього рівняння ( −α ) .
Приклад Знайдіть усі значення параметра a, при яких рівняння

a 2 cos2 x − x 2 − a = 0 (1)
має єдиний корінь.
Помічаємо, що в лівій частині заданого рів-
 Функція f (x ) = a 2 cos2 x − x 2 − a є парною
няння стоїть парна функція, і використо-
( D ( f ) = R , f ( − x ) = f (x ) ). Якщо x = α — ко- вуємо орієнтир, наведений вище. Дійсно,
рінь рівняння (1), то x = −α теж є коренем
якщо x = α — корінь рівняння f (x ) = 0 ,
цього рівняння. Тому єдиний корінь у зада-
ного рівняння може бути тільки тоді, коли то f (α ) = 0 — правильна числова рівність.
α = −α , тобто α = 0 . Отже, єдиним коренем Ураховуючи парність функції f (x ) , маємо
заданого рівняння може бути тільки x = 0 . f ( −α ) = f (α ) = 0 . Отже, x = −α теж є коренем
Якщо x = 0 , то з рівняння (1) одержуємо рівняння f (x ) = 0 . Єдиний корінь це рівнян-
a 2 − a = 0 , тобто a (a − 1) = 0 . Звідси ня може мати тільки тоді, коли корені α
a = 0 або a = 1 . і −α збігаються. Тоді x = α = −α = 0 .
При a = 0 з рівняння (1) одержуємо рів- З’ясуємо, чи існують такі значення пара-
метра a, при яких x = 0 є коренем рівнян-
няння x 2 = 0 , яке має єдиний корінь x = 0 .
ня (1). (Це a = 0 і a = 1 .)
Отже, a = 0 задовольняє умову задачі.
Оскільки значення a = 0 і a = 1 ми одержа-
При a = 1 маємо рівняння cos2 x − x 2 − 1 = 0 , ли з умови, що x = 0 — корінь рівняння (1),
тобто то необхідно перевірити, чи дійсно при цих
cos2 x = 1 + x 2 (2) значеннях а задане рівняння матиме єдиний
корінь.
Оскільки cos2 x 1 , а 1 + x 2 1 , то рівнян- Для розв’язування рівняння (2) оцінимо його
ліву і праву частини:
cos x 2 = 1,
ня (2) рівносильне системі  2 f (x ) = cos2 x , g (x ) = 1 + x 2 .
1 + x = 1.
Із другого рівняння системи одержуємо cos x 2 = 1,
cos2 x = 1 + x 2 ⇔ 
x = 0 , що задовольняє й перше рівняння, 2
1 + x = 1.
тобто ця система, а отже, і рівняння (2) має
єдиний розв’язок — x = 0 . Таким чином,
a = 1 також задовольняє умову задачі.
0 f (x ) 1 g (x ) 1
Відповідь: a = 0 , a = 1 . v
Розв’язати деякі дослідницькі задачі з параметрами допомагає
використання такого орієнтира.
Якщо в умові задачі з параметрами йдеться про те, що розв’язками
заданого рівняння чи нерівності є всі значення змінної з деякої множи-
ни, то іноді корисно підставити конкретні значення змінної із заданої
множини і одержати деякі обмеження на параметр.

§ 26. Тригонометричні рівняння з параметрами 175
Із прикладом використання зазначеного орієнтира ви можете ознайомити-
ся, звернувшись до інтернет-підтримки підручника.

Вправи 26.1. 1) a sin x = 1 ; 3) a tg x = sin x ;
2) a sin 2x = cos x ; 4) ctg x = a cos x .
tg ax
26.2. 1) cos 2x + 2 sin x + a − 1 = 0 ; 3) =0;
sin bx
1
2) sin 3x − sin 2x = a sin x ; 4) a sin x + tg x + 1 = .
cos x
26.3. Знайдіть усі значення параметра, при яких рівняння має корені:
1) 2 sin x + 4 cos x = a ; 3) a cos 2x − sin x = 0 ;
2) 3 sin x − 4 cos x = b ; 4) cos 2x + a cos x = 0 ;
5) arcsin x + (3a − 3) arcsin x + (a − 2) (5 − 4a ) = 0 .
2
26.4. При яких значеннях параметра a рівняння cos2 2x + (a − 3) cos 2x = 0

 π 5π 
cos2 2x + (a − 3) cos 2x = 0 має на відрізку  ; рівно чотири корені?
 4 4 
26.5. Знайдіть усі пари чисел (a; b) , для яких коренями рівняння
a (cos 3x − 1) + b2 − 2b = cos (3ax + (b − 1) ) − 2 будуть усі дійсні числа.
2

(4a + 2) sin x + 2a cos x + a + 1 = 0 має точно один корінь, який нале-
 5π 
жить відрізку 0; .
 6 
26.7. При яких значеннях параметра a задані рівняння рівносильні?
1  1 a
1) sin x + = 0 і  sin x +   sin x −  = 0 ;
2  2   2
1  1 a −2
2) cosx − = 0 і  cos x −   cos x +  =0;
2  2   2 
3) sin 2x + a = sin x + 2a cos x і 2 cos 2x + a 2 = 5a cos x − 2 .
26.8. Розв’яжіть систему рівнянь:

1) cos x cos y = a 2, 2) sin x cos y = a ,
 
sin x sin y = 1; sin y cos x = 1.

26.9. Висловіть свою думку з приводу того, представникам яких із
наведених професій може стати у пригоді знання теми «Триго-
нометричні рівняння з параметрами»: мікробіолог, астронавт-на-
вігатор, інженер-акустик, модельєр одягу.

176
§ 27 РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ТРИГОНОМЕТРИЧНИХ НЕРІВНОСТЕЙ

Таблиця 40
1. Приклади розв’язування найпростіших тригонометричних нерівностей
за допомогою одиничного кола за допомогою графіків
y
1 y
1 y= 1
2
π 5π 1 π 2
π− = 2
6 6 6
0 π 5π x
y = sin x
0 t 6 6
1 π 5π
sin x > ; + 2πk < x < + 2πk , k ∈Z
2 6 6
y y
π 2π
π− = 2π 2π y = cos x
3 3 −
3 0 3
t x
1 1
1 0 1 y=− −
− 2 2
2
2π 1 2π 2π
− cosx > − ; − + 2πk < x < + 2πk , k ∈Z
3 2 3 3
y π y
2 y = tg x
π π
−
-π 4 2
0 1
π 0 π x
−
t 2 y = −1
-1
π -1 π π
− tg x −1 ; − + πk x < + πk , k ∈Z
4 4 2
y y = ctg x y
1 3 y= 3 y= 3
π
0 π π x
π 6
6
0 t
π
ctg x < 3 ; + πk < x < π + πk , k ∈Z
6

§ 27. Розв’язування тригонометричних нерівностей 177
2. Способи розв’язування більш складних тригонометричних нерівностей

а) Використання рівносильних перетворень, зокрема зведення до алгебра-
їчної нерівності за схемою:
1) до одного аргумента; 2) до однієї функції; 3) заміна змінної
(аналогічно до схеми розв’язування тригонометричних рівнянь, наведе-
ної в п. 24.1)
і наступне розв’язування одержаних найпростіших тригонометрич-
них нерівностей.
б) Використання методу інтервалів (після зведення нерівності до вигляду
f (x ) 0 ) за схемою:
1) Знайти ОДЗ нерівності.
2) Знайти спільний період (якщо він існує) для всіх функцій, що вхо-
дять до запису нерівності, тобто період функції f (x ) .
3) Знайти нулі функції: f (x ) = 0 .
4) Позначити нулі функції на ОДЗ усередині одного періоду та знайти
знак функції f (x ) у кожному з проміжків, на які розбивається ОДЗ
(усередині одного періоду).
5) Записати відповідь, ураховуючи знак заданої нерівності й період
функції f (x ) .
1 Розв’язування найпростіших тригонометричних нерівностей
Найпростішими тригонометричними Щоб міркування щодо знаходження
нерівностями вважають нерівності виду розв’язків цих нерівностей були більш на-
очними, використовують одиничне коло
sin x > a , cosx > a , tg x > a , ctg x > a (на
або графіки відповідних функцій, як це
місці знака «>» може стояти будь-який зі показано в табл. 40 (відповідні пояснення
знаків нерівності: «<», « », « »). наведено в інтернет-підримці підручника).
2 Способи розв’язування більш складних тригонометричних
нерівностей
Приклад 1 Розв’яжіть нерівність

5
sin 2 x +
1
sin 2 2x < cos 2x .
4 4
Використаємо рівносильні перетворення за-

5 1 − cos 2x
⋅ +
1
(1 − cos2 2x ) < cos 2x . даної нерівності. Для цього зведемо її до ал-
4 2 4
гебраїчної за схемою, аналогічною до схеми
2
Тоді 2 cos 2x + 13 cos 2x − 7 > 0 . розв’язування тригонометричних рівнянь:
Заміна cos2x = t 1) до одного аргумента (2x ) ;
дає нерівність
+ + 2) до однієї функції (cos2x ) ;
2t 2 + 13t − 7 > 0 ,
3) заміна змінної (cos2x = t ) .
розв’язки якої -7 - 1 t Після оберненої заміни розв’яжемо одержа-
(рис. 27.1): 2 ні найпростіші тригонометричні нерівності.
1
t < −7 або t > . ¡¡
Рис. 27.1
2

Розв’язання (продовження)
1
Обернена заміна дає: cos2x < −7 (розв’язків немає) або cos2x > .
2
π π
Тоді − + 2πn < 2x < + 2πn .
3 3
π π
Отже, − + πn < x < + πn , n ∈Z . v
6 6
Розв’язуючи більш складні тригономе- Тому, якщо намагатися позначити корені

тричні нерівності, можна також викори- на ОДЗ, доведеться позначити їх нескін-
стати метод інтервалів, трохи змінивши ченну множину, що неможливо. Уникнути
його. Необхідність корекції відомої схеми цього можна, якщо знайти період функції
розв’язування нерівностей f (x ) 0 мето- f (x ) (якщо він існує) і розглянути знак
дом інтервалів (табл. 6 в § 3) пов’язана функції на кожному проміжку всередині
з тим, що у випадку, коли функція f (x ) одного періоду.
тригонометрична, вона, як правило, має Таким чином, метод інтервалів для роз
нескінченну множину коренів (які одер- в’язування тригонометричних нерівностей
жують при цілих значеннях параметра). f (x ) 0 може застосовуватися за схемою:
1. Знайти ОДЗ нерівності.

2. Знайти період функції f (x ) (якщо він існує).
3. Знайти нулі функції ( f (x ) = 0) .
4. Позначити нулі на ОДЗ усередині одного періоду та знайти знак
функції в кожному з проміжків, на які розбивається ОДЗ (усереди
ні одного періоду).
5. Записати відповідь (ураховуючи знак заданої нерівності й період
функції f (x ) ).
Приклад 2 Розв’яжіть нерівність cos 2x cos 3x − cos 4x .
 Розв’яжемо дану нерівність методом інтервалів. Для цього зведе-

мо її до вигляду f (x ) 0 :
cos 2x + cos 4x − cos 3x 0 .
1. ОДЗ: x — будь-яке дійсне число.
2. Як ми знаємо, період функції cosx дорівнює 2π . Тоді період функ-
2π 2π
ції cos2x буде T1 = = π , період функції cos3x — T2 = і період
2 3
2π π
функції cos4x — T3 = = .
4 2
На відрізку довжиною 2π періоди T1 , T2 , T3 вміщуються ціле число
разів. Тоді 2π буде спільним періодом для всіх цих трьох функцій,
і тому 2π є періодом функції f (x ) = cos 2x + cos 4x − cos 3x .

3. Знайдемо нулі цієї функції: cos 2x + cos 4x − cos 3x = 0 .

Тоді 2 cos 3x cos x − cos 3x = 0 ; cos 3x (2 cos x − 1) = 0 .
Звідси cos3x = 0 або 2 cosx − 1 = 0 . Розв’язуючи останні рівняння,
π πk π
одержуємо x = + , k ∈Z , або x = ± + 2πk , k ∈Z .
6 3 3
4. Позначимо всі нулі на періоді довжиною 2π , наприклад, на відрізку
від 0 до 2π і одержимо 9 проміжків (рис. 27.2).
+ - + - + - + - +
0 π π π 5 π 7 π 3 π 5 π π
11 2π x
6 3 2 6 6 2 3 6
¡¡
Рис. 27.2
Знаходимо знаки функції f (x ) на кожному з проміжків. Для цього

зручно записати функцію f (x ) у вигляді добутку:
f (x ) = cos 3x (2 cos x − 1) .
Відповідь (записуємо з урахуванням періоду):
π π  π 5π   7π 3π 
x ∈  + 2πk; + 2πk ∪  + 2πk; + 2πk ∪  + 2πk; + 2πk ∪
6 3  2 6   6 2 
 5π 11π 
∪ + 2πk; + 2πk , k ∈Z .v
 3 6 
Зауваження. При розв’язуванні три- кох функцій, нулі кожного множника

гонометричних нерівностей методом ін- позначають на проміжку різним кольо-
тервалів часто доводиться знаходити ром (так, як це зроблено на рис. 27.2),
знак функції у великій кількості про- або, якщо множників лише два, нулі
міжків. Для того щоб зменшити обсяг першого множника позначають під віс-
роботи, можна запропонувати такий сю, а нулі другого — над віссю.
спосіб: стежити за тим, через який нуль Якщо у функцій-множників немає
ми проходимо при переході з одного ін- однакових нулів, то знак функції f (x )
тервалу до іншого і чи змінюється знак змінюється автоматично при переході
даної функції в цьому нулі. через кожний нуль (за умови, що тільки
У випадку, коли функція f (x ) , що одна з функцій-множників змінює знак
стоїть у лівій частині нерівності, записа- при переході через цей нуль). У цьому
на у вигляді добутку ϕ (x ) ⋅ g (x ) , необхід- випадку для знаходження всіх знаків
но звертати увагу на те, що знак добут- функції f (x ) на періоді достатньо знай-
ку не зміниться, якщо одночасно обидва ти її знак лише в одному проміжку,
множники (функції ϕ (x ) і g (x ) ) зміню- а в інших розставити знаки, чергуючи
ють знаки на протилежні. їх. Якщо ж у функцій-множників є од-
Практично для використання цієї накові нулі, то при переході через такий
властивості у випадку, якщо ліва части- нуль знак добутку може не змінюватися,
на нерівності записана як добуток кіль- і це враховують, розставляючи знаки.

1. Поясніть на прикладах, як можна розв’язувати найпростіші три-

Запитання гонометричні нерівності за допомогою:
1) одиничного кола; 2) графіка відповідної функції.
2. Чи завжди мають розв’язки нерівності:
1) sin x < a ; 3) cosx < a ; 5) tg x < a ; 7) ctg x < a ;
2) sin x > a ; 4) cosx > a ; 6) tg x > a ; 8) ctg x > a ?
Чи можуть бути розв’язками якихось із цих нерівностей усі
дійсні числа? Наведіть приклади.
3. Якими способами можна розв’язувати тригонометричні нерівно-
сті, що відрізняються від найпростіших? Наведіть приклади.
У завданнях 27.1–27.14 розв’яжіть нерівність.

Вправи 1 2 3
27.1. 1) sin x ; 2) sin x > − ; 3) sin x < −2 ; 4) sin x .
2 2 2
1 3 2
27.2. 1) cosx > ; 2) cosx < − ; 3) cosx 3 ; 4) cosx .
2 2 2
3
27.3. 1) tg x < −1 ; 2) tg x 3 ; 3) tg x > ; 4) tg x 1 .
3
3
27.4. 1) ctg x > − 3 ; 2) ctg x 1 ; 3) ctg x −1 ; 4) ctg x < .
3
2 x 3 x
27.5. 1) sin2x > ; 2) cos ; 3) tg − 3 ; 4) ctg5x < 1 .
2 3 2 2
 π  x π
27.6. 1) 2 cos  2x −  1 ; 3) 2 sin x  +  1 ;
  3  3 4
 π  π
2) 3 tg  3x +  < 3 ; 4) 2 cos  4x −  > 2 .
 4  6
π π 1
27.7. 1) sin cos 3x − cos sin 3x > ; 3) sin x + cos x < 1 .
6 6 2
1
2) sin 5x cos 5x ;
4
 π 1
27.8. 1) sin  2x −  < ; 2) tg x > 1 .
  3 2
27.9. 1) sin 4x + cos 4x ctg 2x > 3 ; 2) sin 4x − cos 4x ctg 2x < 3 .
27.10. 1) sin x > cos2 x ; 2) cos2 x − sin 2 x > sin 2x .

27.11. 1) cos 2x + 5 cos x + 3 0 ; 2) sin x < cos x .
27.12. 1) cos 2x + cos 6x > 1 + cos 8x ; 2) sin x sin 7x > sin 3x sin 5x .
27.13. 1) sin x > − cos x ; 2) sin x > 1 − sin 2x .

27.14. 1) sin 9x − sin 5x + 2 sin 2 x < 2 sin 2x + 1 − cos 2x ;

2) 2 sin 2 x − sin x + sin 3x < 1 .
27.15. Знайдіть розв’язки нерівності sin 2x < cos x − sin x , які задоволь-
няють умову x < π .
27.16. Знайдіть значення x на відрізку 0 x π , які задовольняють не-
1
рівність sin 2x − cos x + 2 sin x .
2
27.17. 1) sin 4x > a (sin 3x − sin x ) ; 2) a (cos x − sin x ) + b cos2 x 0 .
2
3) 2 (arcsin x ) − 3 arcsin x + 1 > 0 ;

2
27.18. 1) 2arccos x > arcsin x ;
4) (arccos x ) − 6 arccos x + 8 < 0 .
2
2) 2arcsin x > arccos x ;
27.19. 1) sin (2x + 10°) + sin (x + 10°) − sin x < 0 ;
 π  π
2) ctg x + ctg  x +  + 2 ctg  x +  > 0 ;
 2  3
π3
3) ( arctg ) + ( arcctg ) >
3 3
;
32
4) arctg (3x 2 − 3x + 1) < arcctg (3x 2 − 3x + 1) .

27.20. Розв’яжіть нерівність:
1) 2sin x > a ; 3) a sin 2 x + 2 cos x − a + 1 > 0 ;
1
2) (5a − 7 ) cos x < a + 5 ; 4) cos x + a .
cos x
27.21. При яких значеннях параметра a задана нерівність виконується
при всіх значеннях x?
1) sin 6 x + cos6 x + a sin x cos x 0 ; 2) sin 4 x + cos4 x > 3a sin x cos x .
Додаткові завдання до теми «Тригонометричні рівняння і нерівності» наве-
дено на сайті interactive.ranok.com.ua.
3  1
1. Обчисліть arcsin − arccos  −  .
Тест № 4 2  2
π π π π
А Б − В Г −
6 6 3 3
2. Яке з наведених рівнянь не має коренів?
1 4 4
А cosx = Б sin x = В tg x = 3 Г ctg x =
3 3 3
3. Розв’яжіть рівняння 2 cosx = −1 .
2π n π
А x=± + πn, n ∈ Z В x = ( −1)  −  + πn, n ∈ Z
3  6
2π n π
Б x=± + 2πn, n ∈ Z Г x = ( −1)  −  + 2πn, n ∈ Z
3  6

4. Установіть відповідність між рівняннями (1–3), та множинами

всіх їх коренів (А–Г).
sin x А R
1 =0
cos x + 1 Б ∅
2 2
2 sin x = 2 − cos x В x = 2πn , n ∈Z
2 2
3 cos 2x = cos x − sin x Г x = πn , n ∈Z
1
5. Розв’яжіть нерівність cosx .
2
 5π π   π π 
А − + 2πn; − + 2πn  , n ∈Z В  − + 2πn; + 2πn  , n ∈Z
 3 3   3 3 
 π π   11π π 
Б  − + 2πn; + 2πn  , n ∈Z Г − + 2πn; + 2πn  , n ∈Z
 6 6   6 6 
6. Розв’яжіть рівняння 1 + cos x = sin x (запишіть розв’язання).
7. Розв’яжіть рівняння cos2 x − 4 sin x + a − 1 = 0 залежно від значень
параметра a (запишіть розв’язання).

1. Аркфункції в рівняннях і нерівностях.
ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ
У кожному періоді історії математики були свої видатні
вчені, які мали різні долі. Одні зажили слави і безсмертя ще
за життя, іншим судилося пройти складні шляхи і розділити
трагічну долю свого народу. Звернувшись до інтернет-під-
тримки, ви дізнаєтеся про життєвий шлях математиків
з України, які зробили значний внесок у світову та європей-
ську науку.
М. В. Остроградський
(1801–1862)
М. П. Кравчук О. С. Дубинчук Н. О. Вірченко М. С. В’язовська

(1892–1942) (1919–1994) (нар. 1930) (нар. 1984)

Розділ 5
поХідНА

 ознайомитеся з поняттями похідної та границі функції;
 навчитеся досліджувати функції та будувати їх графіки;
 дізнаєтеся про те, як можна розв’язувати рівняння
та нерівності, застосовуючи похідну

184
ПОНЯТТЯ ГРАНИЦІ ФУНКЦІЇ В ТОЧЦІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ
§ 28. ФУНКЦІЇ *
Таблиця 41
1. Поняття границі функції в точці
y Нехай задано деяку функцію, наприклад f ( x ) = 2x − 1.

Розглянемо графік цієї функції та таблицю її значень у точ-
y = 2x - 1 ках, які на числовій прямій розташовані достатньо близько від
3
числа 2.
x 1,9 1,99 1,999 2,001 2,01 2,1
f (x) 2,8 2,98 2,998 3,002 3,02 3,2
0 2 x
З таблиці та графіка видно, що чим ближче аргумент x до числа 2 (це позначають x → 2

і кажуть, що x прямує до 2), тим ближче значення функції f ( x ) = 2x − 1 до числа 3 (позна-
чають f ( x ) → 3 і кажуть, що f ( x ) прямує до 3). Це записують також так: lim ( 2x − 1) = 3
x →2
(читають: «ліміт 2x − 1 при x, що прямує до 2, дорівнює 3») і кажуть, що границя функції
2x − 1 при x, що прямує до 2 (або границя функції в точці 2), дорівнює 3.
У загальному випадку запис lim f ( x ) = B означає, що при x → a f ( x ) → B ,
x→ a
тобто B — число, до якого прямує значення функції f ( x ) , коли x прямує до a.
2. Запис позначень x → a і f ( x ) → B за допомогою знака модуля
Запис за допомогою
Позначення і його зміст Ілюстрація
знака модуля
x→a δ δ
На числовій прямій точка x роз- x − a < δ **
ташована від точки a на малій (оскільки x − a < на
δ коор-
відстані (меншій від δ ). a - δ a a + δ x динатній осі Ox — це від-
x стань між точками x і a)
e e
f (x) → B f (x) − B < ε
( )
Значення f x на числовій пря- (оскільки f ( x ) − B <на ε ко-
мій розташоване на малій від- B - ε B B + ε y ординатній осі Oy — це
стані від B (меншій від ε ). відстань між точками f ( x )
f (x)
і B)
3. Означення границі функції в точці
lim f ( x ) = B
x→a
Число B називають границею функції f ( x ) у точці a (при x, що прямує до a), якщо для
будь-якого додатного числа ε знайдеться таке додатне число δ , що при всіх x ≠ a , які за-
довольняють нерівність x − a < δ, виконується нерівність f ( x ) − B < ε .
* Пояснення й обрунтування до § 28 наведені в інтернет-підтримці підручника, а доведення

властивостей границі — в § 29.
** Якщо значення x задовольняє нерівність
x − a < δ , то кажуть, що точка x розташована
в δ-околі точки a.

§ 28. Поняття границі функції в точці та неперервності функції
185
4. Властивості границі функції

Зміст правил Запис і формулювання
граничного переходу правил граничного переходу
Якщо f ( x ) = c , lim c = c
x→a
то при x → a f ( x ) → c Границя сталої функції дорівнює цій самій сталій.
Якщо при x → a
lim ( f ( x ) ± g ( x ) ) = lim f ( x ) ± lim g ( x )
f ( x ) → A і g ( x ) → B , x→a x→a x→a
Границя суми (різниці) двох функцій дорівнює сумі
то f ( x ) ± g ( x ) → A ± B
(різниці) їх границь, якщо границі доданків існують.
f (x) g (x) → A ⋅ B lim ( f ( x ) g ( x ) ) = lim f ( x ) ⋅ lim g ( x )

x→a x→a x→a
Границя добутку двох функцій дорівнює добутку їх
границь, якщо границі множників існують.
c ⋅ f (x) → c ⋅ A lim ( cf ( x ) ) = c lim f ( x )

x→a x→a
Сталий множник можна виносити за знак границі.
f (x) A lim f ( x )
→ (де B ≠ 0) f (x)
(де lim g ( x ) ≠ 0 )
x→a
g (x) B lim = =
x→a g (x) lim g ( x ) x→a
x→a
Границя частки двох функцій дорівнює частці їх гра-
ниць, якщо границі чисельника й знаменника існують
і границя знаменника не дорівнює нулю.
5. Неперервність функції в точці
Означення. Функцію f ( x ) називають неперервною в точці a, якщо при x → a

f ( x ) → f ( a ) , тобто lim f ( x ) = f ( a ) .
x→a
Якщо функція f ( x ) неперервна в кожній точці деякого проміжку І, то її називають не-

перервною на проміжку І.
Якщо функції f ( x ) і g ( x ) неперервні в точці a, то сума, добуток і частка неперервних

у точці a функцій неперервні в точці a (частка у випадку, коли дільник g ( a ) ≠ 0).
Графік функції, неперервної на проміжку, — нерозривна лінія на цьому проміжку.
Усі елементарні функції* неперервні в кожній точці своєї області визначення, тому на кож-
ному проміжку з області визначення їх графіки — нерозривні лінії.
Якщо на інтервалі (a; b ) функція f ( x ) неперервна і не перетворюється на нуль, то на цьому

інтервалі вона зберігає сталий знак. (Ця властивість є основою методу інтервалів.)
* Елементарними зазвичай називають такі функції: y = c ( c = const ); y = x n, n ∈N; y = n x ,

n ∈N ; y = a x (a > 0) ; y = log a x ( a > 0 , a ≠ 1 ); y = sin x ; y = cos x ; y = tg x ; y = ctg x ;
y = arcsin x ; y = arccos x ; y = arctg x ; y = arcctg x і всі функції, які одержують із переліче-
них вище за допомогою скінченної кількості дій додавання, віднімання, множення, ділення
та утворення складеної функції (функції від функції).

186 Розділ 5. Границя та неперервність функції. Похідна та її застосування
6. Метод інтервалів (розв’язування нерівностей виду f ( x ) 0 )

План Приклад
1. Знайти ОДЗ нерівності.
x 2 − 16
2. Знайти нулі функції: Розв’яжіть нерівність >0 .
f (x) = 0 . x +3 −3
3. Позначити нулі функції на ОДЗ x 2 − 16
XXНехай f ( x ) = . Функція f ( x ) непе-
і знайти знак f ( x ) у кожному з про- x +3 −3
міжків, на які вони розбивають ОДЗ. рервна на кожному з проміжків своєї області ви-
4. Записати відповідь, ураховуючи знак значення як частка двох неперервних функцій.
заданої нерівності. Тому для розв’язування можна використати ме-
тод інтервалів.
{
(Якщо розв'язуємо нестрогу нерівність,
то всі нулі функції слід включити до x + 3 0, x − 3, x − 3,
1. ОДЗ:   Тоді
відповіді.)  x + 3 − 3 ≠ 0;  x + 3 ≠ 3. x ≠ 6.
2. Нулі функції: f ( x ) = 0 .
x 2 − 16
= 0 ; x 2 − 16 = 0 ;
x +3 −3
x1 = 4 (входить до ОДЗ),
x2 = −4 (не входить до ОДЗ).
+ - +
3. -3 4 6 x
Відповідь: [ −3; 4 ) ∪ ( 6; + ∞ ) . v
Приклад 1 Визначте, чи є функція неперервною в кожній точці даного про-

міжку:
1) f ( x ) = x5 − 3x 2 + 2, ( − ∞; + ∞ );
x3 − x
2) g ( x ) = , [5; + ∞ ) ;
2x − 6
x3 − x
3) g ( x ) = , ( 0; + ∞ ).
2x − 6
XX1)  Областю визначення функції f ( x ) є мно- Многочлен f ( x ) і дробово-раціональна

жина всіх дійсних чисел. Многочлен є непе- функція g ( x ) є неперервними в кожній
рервною функцією в кожній точці своєї облас- точці їх області визначення (зокрема,
ті визначення, тому в кожній точці проміжку функція g ( x ) неперервна як частка двох
( − ∞; + ∞ ) функція f ( x ) неперервна. многочленів — неперервних функцій, за
умови, що знаменник дробу не дорівнює
2)  Область визначення функції g ( x ) : x ≠ 3 , нулю).
тобто D ( g ) = ( − ∞; 3 ) ∪ ( 3; + ∞ ) . Тому в кожному із завдань потрібно
Дробово-раціональна функція g ( x ) є неперерв- знайти область визначення функції та по-
ною в кожній точці її області визначення. рівняти її із заданим проміжком.

§ 28. Поняття границі функції в точці та неперервності функції
187
Проміжок [5; + ∞ ) повністю входить до області Якщо проміжок повністю входить до об-
визначення цієї функції, тому в кожній точці ласті визначення відповідної функції, то
проміжку [5; + ∞ ) функція g ( x ) неперервна. функція буде неперервною в кожній його
3)  Проміжок ( 0; + ∞ ) містить точку 3, яка не точці. І навпаки, функція не буде непе-
рервною в тих точках, які не входять до
входить до області визначення функції g ( x ) .
її області визначення.
Отже, у цій точці функція g ( x ) не може бути Зазначимо, що коли в точці x = a не ви-
неперервною (оскільки не існує значення g ( 3 )). конується умова lim f ( x ) = f ( a ) , то функ-
Тому функція g ( x ) не є неперервною в кожній x→ a
цію f ( x ) називають розривною в точці а
точці проміжку ( 0; + ∞ ) . v
(а точку a — точкою розриву функції f ( x ) ).
x2 − 1
Приклад 2 З’ясуйте, до якого числа прямує функція f ( x ) = при x → 0.
x −5
XXДробово-раціональна функція f ( x ) є непе- Фактично в умові задачі йдеться про
рервною в кожній точці її області визначення знаходження границі функції f ( x ) при
( x ≠ 5 ) . Число 0 входить до області визначення x→0.
цієї функції, тому при x → 0 значення Дробово-раціональна функція f ( x ) є не-
02 − 1 1 перервною в кожній точці її області ви-
f ( x ) → f (0) = = . значення ( x ≠ 5 ) як частка двох неперерв-
0 −5 5
1 них функцій — многочленів. Ураховуючи
Відповідь: v
. це, одержуємо, що при x → 0 значення
5
f ( x ) → f ( 0 ) , тобто lim f ( x ) = f ( 0 ) .
x→0
Знайдіть:
Приклад 3* x2 − 9 x2 − 1
1) lim ( x 3 + 2x − 1); 2) lim ; 3) lim .
x →3 x →1 x −5 x →1 x −1
XX1) Многочлен f ( x ) = x 3 + 2x − 1 є неперерв- Многочлени і дробово-раціональні функції

ною функцією в кожній точці числової прямої, є неперервними в кожній точці їх областей
тому lim ( x 3 + 2x − 1) = f ( 3 ) = 33 + 2 ⋅ 3 − 1 = 32 . визначення. Це означає, що в тому випадку,
x →3
x2 − 9 коли число a (до якого прямує x) входить
2) Дробово-раціональна функція f ( x ) = до області визначення функції f ( x ) (завдан-
x −5
є неперервною в кожній точці її області ви- ня 1 і 2), одержуємо lim f ( x ) = f ( a ) .
значення ( x ≠ 5 ) . Число 1 входить до області
x→a
Якщо ж число a не входить до області ви-
визначення цієї функції, тому значення функції f ( x ) (завдання 3), то при
x2 − 9 12 − 9 x ≠ a слід виконати тотожні перетворен-
lim = = f (1) = =2.
x →1 x −5 1−5 ня виразу f ( x ) , одержати функцію, озна-
3) При x ≠ 1 чену при x = a , і використати її неперерв-
ність при x = a (для завдання 3 це функція
x2 − 1 ( x − 1)( x + 1)
= = x + 1 = ϕ(x) . ϕ ( x ) = x +1 при x = 1 ).
x −1 x −1

( x − 1)( x + 1) Нагадаємо, що з позначення x → a випли-

x2 − 1
Тоді lim = = lim = ває тільки те, що x прямує до a (але не
x →1 x −1 x →1 x −1
обов’язково набуває значення a). Тому при
= lim ( x + 1) = ϕ (1) = 1 + 1 = 2 . v x →1 значення x + 1 → 1 + 1 = 2 .
x →1
1. Поясніть, що означають записи x → a і f ( x ) → B .

Запитання 2. Поясніть, що означає запис lim f ( x ) = B.
x→a
3. Якщо при x → a f ( x ) → A і g ( x ) → B , то до яких чисел при
f (x)
x → a прямуватимуть функції: f ( x ) ± g ( x ) ; f ( x ) ⋅ g ( x ) ;
g (x)
(якщо B ≠ 0)?
4. Коли функцію f ( x ) називають неперервною в точці a? Наведіть
приклади.
5. Яку функцію називають неперервною на проміжку? Що можна
сказати про графік такої функції на розглядуваному проміжку?
6. На якій властивості неперервної функції ґрунтується метод інтер-
валів, за допомогою якого розв’язують нерівності виду f ( x ) 0?
Поясніть, спираючись на графічну ілюстрацію, справедливість
цієї властивості (див. інтернет-підтримку підручника).
28.1. Чи є функція неперервною в кожній точці даного проміжку:

Вправи 1) f ( x ) = x 2 − 3x , ( − ∞; + ∞ ); 3) f ( x ) =
x −3
, [2; + ∞ )?
2
x −1
x −1
2) f ( x ) = , ( 0; + ∞ );
x −2
28.2. З’ясуйте, до якого числа прямує функція f, якщо:
x2 + x
1) f ( x ) = x 2 − 5x + 1 при x →1; 3) f ( x ) = при x → −1;
x3
2x + 5 2x
2) f ( x ) = при x → 2; 4) f ( x ) = при x → 3.
x3 − 7 x2 − x
28.3*. Знайдіть:
x 3 + 2x x −3 x 2 − 16
1) lim ( x 2 + x + 5 ) ; 2) lim ; 3) lim ; 4) lim .
x →2 x → −1 4x + 1 x →3 x2 − 9 x → −4 x+4
28.4. Розв’яжіть нерівність методом інтервалів:
3x 2 − 2x − 1
1) ( x 2 − 9 ) ( x − 1 − 1) 0 ; 3) < 0;
x − 3 −1
2 − 2x + 6 2x − 2 − 2
2) > 0; 4) 0.
2x − 1 x 2 − 16
28.5. Знайдіть область визначення функції:
x −5
1) y = 4 ; 3) y = ( x 4 − 4x2 + 3) 2x − 3 ;
2− x+2
1
1
 5− x −3 2
2) y = ( x − 2x − 1 )
−
3 ; 4) y =   .
 x−4 

189
§ 29. ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ГРАНИЦІ ФУНКЦІЇ

29.1. Доведення основних теорем про границі
Таблиця 42
1. Означення границі функції в точці
Число B називають границею функції f ( x ) у точці a (при x, що прямує до a),

якщо для будь-якого додатного числа ε знайдеться таке додатне число δ ,
lim f ( x ) = B
x →a що при всіх x ≠ a , які задовольняють нерівність x − a < δ, виконується не-
рівність f ( x ) − B < ε .
2. Основні теореми про границі функції
lim c = c Границя сталої функції дорівнює цій самій сталій.

x →a
Границя суми (різниці) двох функцій дорівнює

lim ( f ( x ) ± g ( x ) ) = lim f ( x ) ± lim g ( x ) сумі (різниці) їх границь, якщо границі доданків
x →a x →a x →a
існують.
lim ( f ( x ) ⋅ g ( x ) ) = lim f ( x ) ⋅ lim g ( x ) Границя добутку двох функцій дорівнює добутку

x →a x →a x →a їх границь, якщо границі множників існують.
lim ( c ⋅ f ( x ) ) = c ⋅ lim f ( x ) Сталий множник можна виносити за знак гра-

x →a x →a ниці.
lim f ( x ) Границя частки двох функцій дорівнює частці їх

f (x)
(де lim g ( x ) ≠ 0 )
x→a
lim = границь, якщо границі чисельника й знаменника
x →a g (x) lim g ( x ) x →a
x→a існують і границя знаменника не дорівнює нулю.
Теорема про єдиність границі

Якщо функція f ( x ) у точці a має границю, то ця границя єдина.
Якщо lim f ( x ) = A , lim ϕ ( x ) = B , причому в деякому околі точки a (крім, можливо, самої
x→ a x→ a
точки a) справедлива нерівність f ( x ) ϕ ( x ) , то A B .
Границя проміжної функції. Якщо lim ϕ ( x ) = B , lim g ( x ) = B і в деякому околі точки a

x→ a x→ a
(крім, можливо, самої точки a) справедлива нерівність f ( x ) ϕ ( x ) g ( x ) , то lim f ( x ) = B .
x→ a
3. Поняття нескінченно малої функції при x → a

Функцію f ( x ) , визначену в деякому околі точки a, називають нескінченно малою функцією
при x, що прямує до a, якщо lim f ( x ) = 0 .
x →a
4. Властивості нескінченно малих функцій
1. Якщо функції α ( x ) і β ( x ) нескінченно малі при x → a , то їх сума α ( x ) + β ( x ) і добут-

ки α ( x ) ⋅ β ( x ) та c ⋅ α ( x ) (де c = const ) теж є нескінченно малими функціями при x → a .

2. Якщо функція β ( x ) нескінченно мала при x → a і для всіх x, які задовольняють умову
x − a < δ (крім, можливо, x = a ), виконується нерівність α ( x ) β ( x ) , то функція α ( x ) —
теж нескінченно мала при x → a .
5. Зв’язок означення границі функції в точці

з нескінченно малими функціями
lim f ( x ) = A ⇔ f ( x ) = A + α ( x ) , де α ( x ) — нескінченно мала функція при x → a .
x →a
1 Знаходження границі функції в точці за означенням
Проілюструємо застосування означен- 3) пояснюють (спираючись на рівно-
ня границі функції в точці, наведеного сильність виконаних перетворень нерівно-
в табл. 42, до обґрунтування того, що гра- сті або на властивості нерівностей), що при
ниця функції f ( x ) при x, що прямує до a, одержаному значенні δ (яке записують че-
дорівнює B. У найпростіших випадках та-
рез ε) з нерівності x − a < δ (при x ≠ a ) ви-
ке обґрунтування проводять за схемою:
пливає нерівність f ( x ) − B < ε;
1) для довільного додатного числа ε
4) використовуючи означення границі
розглядають нерівність f ( x ) − B < ε;
функції в точці a, роблять висновок:
2) при всіх значеннях x ≠ a з деякого
lim f ( x ) = B .
околу точки a з цієї нерівності одержу- x →a
ють нерівність x − a < δ;
Використовуючи означення границі функції, перевірте, що

Приклад 1 lim ( 2x + 3 ) = 7.
x →2
XXНехай f ( x ) = 2x + 3 і ε — деяке додатне число ( ε > 0 ) . Зауваження. Як ба-
Розглянемо нерівність чимо, вибір δ залежить
f ( x ) − 7 < ε (1) від заданого значення ε .
Щоб підкреслити цей
і знайдемо таке число δ > 0 , щоб за умови x −2 < δ
факт, іноді записують
виконувалася нерівність (1).
δ = δ (ε) .
Оскільки
Зазначимо, що точ-
f ( x ) − 7 = ( 2x + 3 ) − 7 = 2x − 4 = 2 ( x − 2 ) = 2 x − 2 , ка  a, у якій розглядають
границю, може належа-
то нерівність f ( x ) − 7 < ε рівносильна нерівності
ти області визначення
2 x − 2 < ε , яка, у свою чергу, рівносильна нерівно-
функції f ( x ) (як у при-
ε ε кладі 1), а може і не на-
сті x −2 < . Тому якщо обрати δ = , то за умови
2 2 лежати їй (як у при
кладі 2).
x − 2 < δ буде виконуватися нерівність ( 2x + 3 ) − 7 < ε ,
а це й означає, що lim ( 2x + 3 ) = 7 . v
x →2

§ 29. Основні властивості границі функції 191
x2 − 9
Приклад 2 Доведіть, що lim = = 6.
x →3 x −3
x2 − 9
Нехай f ( x ) =
XX і ε > 0 . Тоді на області визначення функції f ( x ) (при x ≠ 3 ) маємо
x −3
x2 − 9
f (x) − 6 = − 6 = ( x + 3) − 6 = x − 3 .
x −3
Якщо обрати δ = ε , то одержимо, що f (x ) − 6 = (x + 3) − 6 = x − 3 < ε , як тільки x − 3 < δ .
x2 − 9
Тому згідно з означенням границі lim = 6 . v
x →3 x −3
Приклад 3 Доведіть, що границя станої функції дорівнює тій самій станій.
XXНехай f ( x ) = c для всіх x із деякого околу точки a. Тоді для будь-якого ε > 0 :
f ( x ) − c = c − c = 0 < ε для всіх x з обраного околу точки a. Тому lim f ( x ) = lim c = c . v
x →a x →a
Приклад 4 Доведіть, що lim x = a .

x →a
XXНехай f ( x ) = x і вибране деяке додатне число ε . Якщо взяти δ = ε > 0 , одержимо, що
f ( x ) − a = x − a < ε , як тільки x − a < δ . Отже, за означенням границі lim x = a . v
x→a
Приклад 5 Доведіть, що lim x 2 = 0.

x →0
XXНехай f ( x ) = x 2 і обрано деяке додатне число ε . Якщо взяти δ = ε > 0 , одержимо, що
f ( x ) − 0 = x 2 < ε , як тільки x − 0 = x < δ . Тому за означенням границі lim x 2 = 0 . v
x →0
2 Основні теореми про границі Задамо ε > 0 . Якщо lim f ( x ) = A , то

функції. Поняття нескінченно x →a
малої функції при x → a знайдеться таке число δ1 > 0 , що при
x − a < δ1 (крім, можливо, x = a ) викону-
За допомогою означення границі функ- ється нерівність
ції можна довести також теорему про гра- ε
ницю суми двох функцій. f (x) − A < . (1)
2
Аналогічно, якщо lim g (x ) = B , то зна-
 Теорема. Границя суми двох функ- x→a
цій дорівнює сумі їх границь, якщо йдеться таке число δ2 > 0 , що при x − a < δ2
границі доданків існують: (крім, можливо, x = a ) виконується нерів-
ність
lim ( f ( x ) + g ( x ) ) = lim f ( x ) + lim g ( x ) . ε
x →a x →a x →a g (x) − B < . (2)
2

Якщо вибрати як число δ найменше α ( x ) є нескінченно малою при x → a . Але

з чисел δ1 і δ2 (це можна позначити так: тоді з рівності (3) одержуємо, що
δ = min {δ1; δ2 } ), то ми виберемо спільну f ( x ) = A + α ( x ) , де α ( x ) — нескінченно ма-
частину обох околів точки a, і при x − a < δ ла функція при x → a . 
(крім, можливо, x = a ) будуть виконувати-
ся обидві нерівності (1) і (2). Тоді, урахову- Властивості нескінченно
ючи означення границі функції та обґрун- малих функцій
товану в п. 1.2 нерівність a + b a + b 1. Якщо функції α ( x ) і β ( x ) нескін-
(модуль суми не перевищує суми модулів ченно малі при x → a , то їх сума α ( x ) + β ( x )
доданків), одержуємо і добутки α ( x ) ⋅ β ( x ) і c ⋅ α ( x ) (де c = const)
( f ( x ) + g ( x ) ) − ( A + B ) = ( f ( x ) − A ) + ( g (теж є нескінченно малими функціями при
x ) − B)
x → a.
(f (x ) + g (x )) − ( A + B) = (f (x ) − A ) + ( g (x ) − B) 2. Якщо функція β ( x ) нескінченно
ε ε мала при x → a і для всіх x, які задоволь-
f (x) − A + g (x) − B < + = ε.
2 2 няють умову x − a < δ (крім, можливо,
А це й означає, що x = a ), виконується нерівність
α ( ) β ( ) α ( x ) теж не-
lim ( f ( x ) + g ( x ) ) = A + B , тобто x x , то функція
x →a скінченно мала при x → a .
lim ( f ( x ) + g ( x ) ) = lim f ( x ) + lim g ( x ) . 
x →a x →a x →a Доведіть ці властивості самостійно (пе-
Для доведення властивостей границі ревірити правильність доведення ви
добутку і частки функцій зручно ввести можете, звернувшися до інтернет-під-
поняття нескінченно малої функції. тримки підручника).
Означення. Функція f ( x ) , визначена Доведемо теорему про границю до-

в деякому околі точки a, називається не- бутку.
скінченно малою функцією при x, що Якщо lim f ( x ) = A , то це еквівалент-
прямує до a, якщо lim f ( x ) = 0. x →a
x →a но тому, що f ( x ) = A + α ( x ) , де α ( x ) —
Наприклад, нескінченно мала функція при x → a .
1) lim x = 0 (див. приклад 4), отже, Аналогічно, якщо lim g ( x ) = B , то це
x →0 x →a
f (x) = x — н
ескінченно мала функ- еквівалентно тому, що g ( x ) = B + β ( x ) , де
ція при x → 0; β ( x ) — нескінченно мала функція при
2
2) lim x = 0 (див. приклад 5), отже, x → a . Тоді f ( x ) g ( x ) = ( A + α ( x ) ) ( B + β ( x ) ) =
= A ⋅ B + Aβ (x ) + Bα (x ) + α (x )β (x ) .
x →0
f ( x ) = x2 — н
ескінченно мала функ- Ураховуючи властивості нескінченно
ція при x → 0. малих функцій, одержуємо, що функція
ϕ ( x ) = Aβ ( x ) + Bα ( x ) + α ( x ) β ( x ) — нескін-
Зауваження. Якщо lim f ( x ) = A , ченно мала.
x →a
то це еквівалентно тому, що Отже, f ( x ) ⋅ g ( x ) = AB + ϕ ( x ), де ϕ ( x ) —
f ( x ) = A + α ( x ) , де α ( x ) — нескін- нескінченно мала функція, а це й означає,
ченно мала функція при x → a . що lim ( f ( x ) g ( x ) ) = A ⋅ B , тобто
x →a
Дійсно, якщо розглянути функцію lim ( f ( x ) ⋅ g ( x ) ) = lim f ( x ) ⋅ lim g ( x ) . 

x →a x →a x →a
α ( x ) = f ( x ) − A , (3)
то Границя добутку двох функцій дорів-
lim α ( x ) = lim ( f ( x ) − A ) = lim f ( x ) − lim A = A − A =нює
0 добутку їх границь, якщо границі
x →a x →a x→a x→a
( )
m f x − lim A = A − A = 0 . А це й означає, що функція множників існують.
→a x→a

Використовуючи метод математичної Границя частки двох функцій дорів-
індукції, правила обчислення границі су- нює частці їх границь, якщо границі чи-
ми і добутку можна узагальнити для до- сельника й знаменника існують і границя
вільної кількості доданків або множ- знаменника не дорівнює нулю.
ників. lim f ( x )
f (x)
(де lim g ( x ) ≠ 0).
x→a
За правилом обчислення границі до- lim =
бутку одержуємо: x →a g ( x ) lim g ( x ) x →a
x→a
lim ( cf ( x ) ) = lim c ⋅ lim f ( x ) = c lim f ( x ) .
x →a x →a x→a x→a
Із доведенням цієї теореми та інших власти-
Отже, востей границь функцій і практичними при-
lim ( c ⋅ f ( x ) ) = c ⋅ lim f ( x ) , йомами обчислення границь функцій мож-
x →a x →a
на ознайомитися, звернувшися до інтернет-
тобто сталий множник можна виносити за підтримки підручника.
знак границі.
Приклад 6 Знайдіть lim ( 3x 2 − 5x + 6 ) .

x →1
XXЗастосовуючи теореми про границі суми, різниці та добутку, одержуємо: lim ( 3x 2 − 5x + 6 ) = lim ( 3x 2 ) − lim (
x →1 x →1 x →1
3x 2 − 5x + 6 ) = lim ( 3x 2 ) − lim (5x ) + lim 6 = 3 lim x 2 − 5 lim x ++6 = 3 lim x lim x − 5 ⋅1 + 6 = 3 ⋅1 ⋅1 − 5 + 6 = 4 .

x →1 x →1 x →1 x →1 x →1 ( x →1 )( x →1 )
29.2. Односторонні границі

В означенні границі функції в точці, Означення.   Число B+ , називається пра-
наведеному в п. 29.1, аргумент x набуває восторонньою границею функції f ( x )
всіх значень із δ -околу точки a (крім, у точці a, якщо для довільного числа
можливо, x = a ) як ліворуч, так і праворуч ε > 0 знайдеться таке число δ > 0 , що
від a. для всіх x з області визначення функції,
Якщо при знаходженні границі роз- які задовольняють умову a < x < a + δ ,
глядати значення x тільки ліворуч від точ- виконується нерівність
ки a, то таку границю називають лівою,
або лівосторонньою, і позначають f ( x ) − B+ < ε. (1)
lim f ( x ) або f ( a − 0 ) . Якщо розглядати Аналогічно дають означення числа
x →a −0
значення x тільки праворуч від точки a, то B− = f ( a − 0 ) = lim f ( x ) як лівосторонньої
x →a −0
таку границю називають правою, або пра-
границі функції f ( x ) у точці a. Тут не-
восторонньою, і позначають lim f ( x ) або
рівність
f ( a + 0).
x →a +0
Лівосторонні та правосторонні границі f ( x ) − B− < ε (2)

називають односторонніми. Коли розгля- має виконуватися для всіх x із лівої части-
дають односторонні границі в точці x = 0 ни δ -околу точки a, тобто при a − δ < x < a .
(при x → 0), запис спрощують і записують Зазначимо зв’язок між односторонні-
для лівосторонньої границі lim f ( x ) або ми границями та границею функції в дея-
x →−0
f ( −0 ), а для правосторонньої границі — кій точці a.
lim f ( x ) або f ( +0 ).
x →+ 0

XЯкщо число B є границею функції ньої границі функції, виконується і зліва

f ( x ) при x → a , то нерівність від точки a (згідно з нерівністю (2)). Але
тоді нерівність (1) фактично перетворюєть-
f (x) − B < ε (3) ся на нерівність (3), і тому lim f ( x ) = B .
x →a
справедлива для всіх значень x із δ -околу
У зв’язку з цим можна сформулювати
точки a ( x ≠ a ). Тоді ця нерівність справед-
такий критерій.
лива для всіх значень x із лівої половини
вказаного δ -околу і для всіх x з її правої
Критерій існування границі. Для того
половини, тобто існують лівостороння
і правостороння границі в точці a, і ці гра- щоб у точці x = a існувала границя B
ниці дорівнюють B. Тому якщо lim f ( x ) = B, функції f ( x ) , необхідно і достатньо, щоб
x →a у цій точці існувала лівостороння гра-
то lim f ( x ) = lim f ( x ) = lim f ( x ) , тобто
x →a −0 x →a +0 x →a ниця функції f ( x ) , тобто B− = f ( a − 0 ) ,
B− = B+ = B. Справедливе й обернене твер- і правостороння границя функції f ( x ) ,
дження: якщо виконується рівність тобто B+ = f ( a + 0 ), і щоб вони дорівню-
B− = B+ = B, то lim f ( x ) = B . вали одна одній: B− = B+ = B , при цьому
x →a
Дійсно, якщо B− = B+ = B, то нерівність lim f ( x ) = B . 
x →a
(1), яка визначає існування правосторон-
З’ясуйте існування границі в точці 2 для функції

Приклад 7
f (x) = {
2x + 3 при x 2,
4 при x > 2. y
Розв’язання 7
XXЗадана функція визначена на всій числовій прямій.

Знайдемо односторонні границі цієї функції в точці x = 2. 4
f ( 2 − 0 ) = lim ( 2x + 3 ) = 7 (див. приклад 1 до п. 29.1); 3
x →2 − 0
f ( 2 + 0 ) = lim 4 = 4 (див. приклад 3 до п. 29.1).

x →2 + 0
Отже, f ( 2 − 0 ) ≠ f ( 2 + 0 ) , тому задана функція не має гра-

0 2 x
ниці в точці x = 2 і не є неперервною в цій точці.
(Графік функції зображено на рис. 29.2.1.)Xv  Рис. 29.2.1.
sin x
29.3. Границя відношення при x → 0
x
Цю границю зазвичай називають першою чудовою
границею, її часто доводиться використовувати при зна- y
ходженні границь тригонометричних функцій. B D
sin x
 Теорема. xlim = 1.
→0 x t
x
XДоведення. Можна вважати, що x набуває тільки
додатних значень. Це випливає з того, що функція 0 A C
sin x
f (x) = є парною функцією, оскільки
x
sin ( −x ) − sin x sin x
f ( −x ) = = = = f ( x ).
−x −x x  Рис. 29.3.1

Оскільки x → 0, то, починаючи з де- sin x x tg x . (2)

якого значення, x потрапляє в першу
π
π Оскільки 0<x< , то sin x > 0
чверть. Тому можна вважати, що 0 < x < . 2
2 (і cos x > 0 ). Тому, поділивши нерівність (2)
На рис. 29.3.1 зображено одиничне коло, x 1
на якому відкладено кут в x радіан і про- на sin x , одержимо: 1 . Звід-
sin x sin x cos x
ведено лінію тангенсів CD. Ураховуючи си cos x 1 (ураховуючи парність
означення синуса і тангенса через одинич- x sin x
не коло, одержуємо AB = sin x , CD = tg x . функцій cos x та , одержуємо, що ця
x π
Порівняємо площі трикутників OBC, ODC нерівність виконується і при − < x < 0 ).
і сектора OBC. Ці площі задовольняють 2
нерівність Але lim 1 = 1 , lim cos x = cos 0 = 1 (функ-
x→ 0 x →0
S OBC Sсект. OBC S ODC . (1) ція cos x — неперервна). Тоді за теоремою
Оскільки про границю проміжної функції маємо
1 1 sin x
S OBC = OC ⋅ AB = ⋅1 ⋅ sin x = , lim
sin x
= 1.X
2 2 2 x →0 x
1 1 tg x
S ODC = OC ⋅ DC = ⋅1 ⋅ tg x = , sin x
2 2 2 Крім границі lim = 1, часто вико-
а площа кругового сектора OBC:
x →0 x
x ристовують деякі її варіації (див. інтернет-
Sсект. OBC = , то, підставляючи ці значен- підтримку підручника та вправу 29.7).
2
ня в нерівність (1), одержуємо
29.4. Границя функції на нескінченності. Нескінченна границя

функції. Границя послідовності
Під час вивчення функцій часто вини- нях x). Число B називається границею
кає потреба знайти границю функції на не- f ( x ) при x → ∞ , якщо для довільного
скінченності, тобто таке число B (якщо во- числа ε > 0 знайдеться таке число M > 0,
но існує), до якого прямує функція f ( x ) що для всіх x, які задовольняють умову
при необмеженому зростанні аргумента x x >M , виконується нерівність
або коли x, збільшуючись за абсолютною f (x) − B < ε .
величиною, залишається від’ємним.
1
Розглянемо функцію f ( x ) = 2 + . У цьому випадку пишуть: lim f ( x ) = B.
x2 + 1 x →∞
Очевидно, що зі збільшенням x знаменник Поведінка функції f ( x ) може бути різ-
дробу збільшується, і тому значення дробу ною при x → − ∞ та при x → +∞ . Тому при
стає як завгодно малим за абсолютною ве- дослідженні властивостей функції іноді
личиною. Отже, значення функції f ( x ) розглядають окремо lim f ( x ) та lim f ( x ).
x →−∞ x →+ ∞
при дуже великих значеннях аргумента x
мало відрізняється від числа 2. У цьому Ці границі означають аналогічно до озна-
чення lim f ( x ) , тільки умову x > M замі-
випадку говорять, що функція f ( x ) має x →∞
своєю границею число 2 при x → ∞, і пи- нюють відповідно на x < − M і x > M .
шуть: lim f ( x ) = 2. Крім розглянутих скінченних границь
x →∞
функції f ( x ) при x → a (або при x → ∞),
Означення. Нехай функція f ( x ) визна-
використовують також поняття нескінчен-
чена на всій числовій прямій (або при 1
всіх досить великих за модулем значен- ної границі. Наприклад, функція f ( x ) = ,
x2

яка визначена для всіх x ≠ 0 (рис. 29.4.1),

набуває яких завгодно великих значень y
1
при x → 0. Тоді говорять, що функція y=
в точці x = 0 має нескінченну границю x2
1
і пишуть: lim = ∞.
x →0 x2
Означення. Будемо вважати, що 0 x
lim f ( x ) = ∞ , якщо для довільного числа
x →a
 Рис. 29.4.1
M > 0 існує таке число δ > 0 , що для
всіх x, які задовольняють умову
x − a < δ ( x ≠ a ) , виконується нерівність
f ( x) > M .
Границя послідовності в основному аналогічне означенню границі

Досить поширеними в курсі математи- функції на нескінченності.
ки є нескінченні послідовності, тобто Означення. Число B називається гра-
функції y = f ( n ), задані на множині нату- ницею послідовності f ( n ) , якщо для
ральних чисел N. Щоб підкреслити, що ар- довільного числа ε > 0 існує таке число
гумент такої функції набуває значень тіль- M > 0, що для всіх n > M виконується
ки з множини натуральних чисел, його по- нерівність f (n ) − B < ε .
значають не x, а n. Для послідовності f ( n ) Для границь послідовності виконують-
часто виникає необхідність знайти її гра- ся всі відомі вам теореми про границі (тіль-
ницю при необмеженому зростанні аргу- ки в їх формулюваннях слово «функція»
мента n ( n → +∞ ) . Означення цієї границі замінюється на слово «послідовність»).
Приклад 1 Знайдіть границю lim

2x 3 − 3x + 1
.
x →∞ 5 + x2 − x3
XXВинесемо за дужки в чисельнику й знаменнику найвищий степінь змінної та скоротимо
чисельник і знаменник на x 3. Тоді
 3 1  3 1
x3  2 −+ 3  2− 2 + 3
2x 3 − 3x + 1  x 2
x  x x = 2 − 0 + 0 = −2 .
lim = lim = lim
x →∞ 5 + x2 − x3 x →∞  5 1  x →∞ 5 1
+ −1
0 + 0 −1
x3  3 + − 1
x x  x3 x
v
Відповідь: –2.X
1. Дайте означення границі функції в точці. Сформулюйте і доведіть

Запитання основні теореми про границю.
2. Дайте означення нескінченно малої функції при x → a . Сформу-
люйте і доведіть властивості нескінченно малих функцій.
3. Сформулюйте і доведіть першу чудову границю.
4. Дайте означення правосторонньої і лівосторонньої границь функ-
ції f ( x ) у точці a та границі функції на нескінченності.

29.1. Користуючись означенням границі функції, доведіть справедли-

Вправи вість рівності:
x 2 − 5x + 6
1) lim ( 4x − 1) = 3; 2) lim ( 8 − 2x ) = 0; 3) lim = −1.
x →1 x →4 x →2 x −2
29.2*. Користуючись означенням границі послідовності, доведіть спра-
ведливість рівності:
8n + 7 9n − 5
1) lim = 4; 2) lim = 3.
n →∞ 2n n →∞ 3n
29.3. Користуючись теоремами про границі, доведіть, що:
1) многочлен P ( x ) є неперервною функцією при всіх значеннях x;
2) раціональна функція неперервна при всіх значеннях x, для
яких її знаменник не дорівнює нулю.
29.4. У яких точках має розрив функція (відповідь обґрунтуйте):
1 1
1) f ( x ) = ; 2) g ( x ) = ;
x+3 x −42
x 2 − 5x + 6 x+2
3) ϕ ( x ) = ; 4) ψ ( x ) = ?
x −2 x 2 + 2x − 3
У завданнях 29.5, 29.6 обчисліть границю.
2− x
29.5. 1) lim ( x 2 − 5x + 3) ;
sin ax
7) lim ; 13) lim ;
x →3 x →4 4−x x →0 sin bx
x
sin sin 4x
x 2 + 2x + 1 x −2 2
2) lim ; 8) lim ; 14) lim ;
x →4 x −3 x →2 x − 2 x →0 2x 2
3x 2 + 7x − 1 x2 − x sin 5x cos x
3) lim 3 2
; 9) lim ; 15) lim ;
x →−1 x + 4x − 2x + 1 x →1 x −1 x →0 arctg 4x
2x 3 − 7x 2 + 5x − 2 5−x −2 tg 7x arcsin 2x
4) lim ; 10) lim ; 16) lim ;
x → −2 4 x 2 + 6x − 8 x →1 2 − x −1 x →0 sin 3x cos 5x
3
x2 − x − 6 1 + x2 − 1 5x 3 − 3x 2 + 4x − 6
5) lim ; 11) lim ; 17) lim .
x →3 x −3 x →0 x x →1 7x 4 − 3x 3 − 5x + 1
x2 − x − 2 x 2 − 3x + 2
6) lim ; 12) lim ;
x →−1 x +1 x →1 23 x − 3 x + 7
4x 2 − 5x + 1 9x − 1 x2 + x + 4
29.6. 1) lim ; 3) lim ; 5) lim ;
x→∞ 2x 2 + 3x + 7 x→∞ 3x + 5 x→∞ x 3 − 2x
3x 3 + x 2 + 4 3 − 8x x 2 − 3x
2) lim ; 4) lim ; 6) lim .
x→∞ x 2 − 2x 3 x→∞ 2x + 4 x→∞ 2x − x 2
29.7*. Користуючись першою чудовою границею, доведіть її варіації:
tg x arcsin x arctg x
1) lim = 1; 2) lim = 1 ; 3) lim =1.
x →0 x x →0 x x →0 x

198
§30 АСИМПТОТИ ГРАФІКА ФУНКЦІЇ

Таблиця 43
1. Означення й ілюстрація
Асимптота кривої — це пряма, y
до якої необмежено наближається
крива при її віддаленні на нескін-
ченність.
0 x
2. Вертикальні асимптоти (x = a) графіка функції y = f(x)
x = a — вертикальна асимптота, Вертикальна асимптота x = a може бути в точці a,
якщо при x → a f ( x ) → ∞ якщо точка a обмежує відкриті (або напіввідкриті)
проміжки області визначення даної функції і біля
точки a функція прямує до нескінченності.
Приклади вертикальних асимптот графіків функцій
1 π
y= , D ( y ) = ( − ∞; 0 ) ∪ ( 0; + ∞ ) y = tg x , D ( y ) : x ≠ + πk , k∈ Z .
x 2
При x → +0 y → +∞ ; π π
При x → − 0 y → +∞ ; при x → + 0 y → −∞ .
при x → −0 y → − ∞ . 2 2
x = 0 — вертикальна асимптота π
x= — вертикальна асимптота
( y = 0 — також асимптота, але го- 2
y
ризонтальна)  π 
1  x = + πk, k ∈ Z 
y y=  2  π 3π
x −π 2 2
3π π 0 π x
0 x − −
2 2
3. Похилі та горизонтальні асимптоти (y = kx + b)
1. Якщо f ( x ) — дробово-раціональна функція, у якої степінь чисельника на одиницю

більший від степеня знаменника (або дорівнює йому), то виділяємо цілу частину дробу
і використовуємо означення асимптоти.
Приклади
y y
2
x + 3x 2 2x + 1 1 2x + 1
+2
f (x ) = = x+2− . f (x ) = =2+ y=
x
x +1 x +1 x x x
=
y
2
При x → ∞ → 0 , 2
x +1
2 1
тоді f ( x ) → x + 2 . x 2 + 3x
y= 0 x
Отже, y = x + 2 — 1 x +1
похила асимптота
( x = −1 — також -2 -1 0 x При x → ∞
1
→ 0 , тоді f ( x ) → 2 .
асимптота, але x
вертикальна). Отже, y = 2 — горизонтальна асимптота
( x = 0 — також асимптота, але вертикальна).

§30. Асимптоти графіка функції 199
2. У загальному випадку рівняння похилих і горизонтальних асимптот y = kx + b можна

одержати, використовуючи формули:
f (x )
k = lim , b = lim ( f (x ) − kx ) .
x →∞ x x →∞
З обгрунтуванням основних формул і властивостей, наведених у табл. 43,

можна ознайомитися, звернувшись до інтернет-підтримки підручника.
Приклад Знайдіть похилу асимптоту графіка функції f ( x ) =

x2
.
x −1
 Будемо шукати похилу асимптоту у вигляді y = kx + b , де k і b знаходять за наведе-

ними вище формулами:
f (x ) x2 x 1 1
k = lim = lim = lim = lim = =1;
x→∞ x ( )
x→∞ x − 1 x x →∞  1  x →∞ 1 1−0
x 1− 1−
 x x
 x2  x x 1 1
b = lim ( f ( x ) − kx ) = lim  − x  = lim = lim = lim = = 1.
x →∞ x →∞  x − 1  x →∞ x − 1 x →∞  1  x →∞
1−
1 1−0
x 1 − 
 x x
Асимптотою графіка заданої функції буде пряма y = kx + b , тобто пряма y = x +1 . 
Іноді графік функції y = f ( x ) може мати різні асимптоти при x → − ∞ і при x → +∞ . То-
ді при використанні формул для знаходження коефіцієнтів k і b доводиться окремо знахо-
дити значення k і b при x → − ∞ і при x → +∞ .
1. Поясніть зміст поняття «асимптота кривої».

Запитання 2. Наведіть приклади графіків функцій, які мають вертикальні,
горизонтальні та похилі асимптоти. Поясніть, чому відповідні
прямі є асимптотами.
3*. Обґрунтуйте формули для знаходження коефіцієнтів горизон-
тальних і похилих асимптот ( y = kx + b ) графіка функції y = f ( x ).
У завданнях 30.1–30.4 знайдіть асимптоти графіків функцій

Вправи (якщо вони існують).
3 1 x2 − 9 x +1
30.1. 1) y = ; 2) y = 4 − ; 3) y = ; 4) y = .
x x −3 x −3 x −1
2x 2 + 1 x2 x2 − 1 x3 + 1
30.2. 1) f ( x ) = ; 2) f ( x ) = ; 3) f ( x ) = ; 4) f ( x ) = .
x x −3 x+2 x2 + 2
1 1 3x 2 + 5 x2 - 4
30.3. 1) f ( x ) = ; 2) f ( x ) = ; 3) f ( x ) = ; 4) f ( x ) = .
x2 x2 + 1 x2 x2 + 4
1 + x2 x x x
30.4. 1) y = ; 2) y = x 2 + 3x + 2 ; 3) y = ; 4) y = .
x +1 2
x +1 2
x +x

200
§ 31. ПОНЯТТЯ ПОХІДНОЇ, ЇЇ ФІЗИЧНИЙ І ГЕОМЕТРИЧНИЙ ЗМІСТ

Таблиця 44
1. Поняття приросту аргумента і приросту функції в точці x 0
Нехай x — довільна точка, що лежить у деякому околі фіксованої точки x0 з області ви-
значення функції f ( x ) .
Приріст аргумента Приріст функції
∆x = x – x0 ∆f = f (x0 + ∆x) - f (x0)
y
∆x > 0 y = f (x)
f (x0 + ∆x)
∆f
x0 x f (x0)
∆x < 0
∆x
x x0 0 x0 x0 + ∆x x
2. Запис неперервності функції через прирости аргумента і функції

Функція f ( x ) буде неперервною в точці x0 тоді і тільки тоді, коли малій зміні аргумента
в точці x0 відповідають малі зміни значень функції, тобто
функція f ( x ) неперервна в точці x0 ⇔ при ∆x → 0 ∆f → 0
3. Задачі, які приводять до поняття похідної
1) Миттєва швидкість руху точки вздовж прямої
x ( t ) — координата x точки в момент часу t.
∆x x ( t0 + ∆t ) − x ( t0 ) ∆x
vсередня = = ;
∆t ∆t
x(t0) x(t0+∆t) x ∆x
vмиттєва = lim .
∆t → 0 ∆t
2) Дотична до графіка функції

M Дотичною до кривої в даній точці M назива-
н а N ють граничне положення січної MN.
т ич січна
до
y Якщо точка N наближається до точки M

N y = f (x) (рухаючись по графіку функції y = f ( x ) ), то
f (x0 + ∆x) величина кута NMT наближається до вели-
M ∆y чини кута ϕ нахилу дотичної MA до осі Ox.
f (x0) NT ∆y
T Оскільки tg NMT = = , то
∆y MT ∆x
∆x tg ϕ = lim .
ϕ ∆x → 0 ∆x
0 A x0 x0 + ∆x x

§ 31. Поняття похідної, її фізичний і геометричний зміст 201
4. Означення похідної
y = f (x) Похідною функції y = f ( x ) у точці x0 нази-

∆y вають границю відношення приросту функ-
y′ = lim ції в точці x0 до приросту аргумента, коли
∆x → 0 ∆x
приріст аргумента прямує до нуля.
f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 )
y′ = lim Операцію знаходження похідної називають
∆x → 0 ∆x диференціюванням.
5. Похідні деяких елементарних функцій
 1 ′ 1 ( x) =
′ 1
c′ = 0   =− 2
(c — стала) ( x )′ = 1 ( x 2 )′ = 2x x x 2 x
( x ≠ 0) (x > 0)
6. Геометричний зміст похідної та рівняння дотичної

до графіка функції y = f ( x )
y Значення похідної в точці x0 дорівнює тан-

y = f (x) генсу кута нахилу дотичної до графіка функ-
f (x0 + ∆x) ції в точці з абсцисою x0 і кутовому коефі-
M ∆y цієнту дотичної.
f (x0) (Кут відлічують від додатного напрямку
осі Ox проти годинникової стрілки.)
∆x
ϕ
0 A x0 x0 + ∆x x
f ′ ( x0 ) = tg ϕ y = f ( x0 ) + f ′ ( x0 ) ( x − x0 ) — рівняння дотич-
k — кутовий коефіцієнт дотичної, ної до графіка функції y = f ( x ) у точці з аб-
k = tg ϕ = f ′ ( x0 ) сцисою x0
7. Фізичний зміст похідної
Похідна характеризує швидкість зміни функції при зміні аргумента.
s = s ( t ) — з алежність пройденого шляху Зокрема, похідна за часом є мірою швидко-

від часу; сті зміни відповідної функції, яку можна
застосовувати до найрізноманітніших фі-
v = s′ ( t ) — швидкість прямолінійного руху;
зичних величин.
a = v′ ( t ) — прискорення прямолінійного Наприклад, миттєва швидкість v нерівно-
руху мірного прямолінійного руху є похідною від
функції, яка виражає залежність пройденого
шляху s від часу t.
8. Зв’язок між диференційовністю і неперервністю функції

Якщо функція f ( x ) диференційовна в точці x0 , то вона неперервна в цій точці.
Якщо функція f ( x ) диференційовна на проміжку (тобто в кожній його точці), то вона не-
перервна на цьому проміжку.

1 Поняття приросту аргумента Із рівності (2) маємо
і приросту функції f ( x0 + ∆x ) = f ( x0 ) + ∆f .
Часто нас цікавить не значення якоїсь При фіксованому x0 приріст ∆f
величини, а її приріст. Наприклад, сила є функцією від приросту ∆x.
пружності пружини пропорційна до видо- Якщо функція задана формулою
вження пружини; робота — це зміна енер- y = f ( x ), то ∆f називають також приростом
гії тощо.
залежної змінної y і позначають через ∆y.
Приріст аргумента чи функції тради-
ційно позначають великою літерою грець- Наприклад, якщо y = f ( x ) = x 2, то при-
кого алфавіту ∆ (дельта). Дамо означення ріст ∆y, що відповідає приросту ∆x, дорів-
нює ∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) = ( x0 + ∆x ) − x02 = x02 + 2x0 ∆x
2
приросту аргумента і приросту функції.
Нехай x — довільна точка, що лежить2
∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) = ( x0 + ∆x ) − x02 = x02 + 2x0 ∆x + ( ∆x ) − x02 = 2x0 ∆x + ( ∆x ) .
2 2
у деякому околі фіксованої точки x0 з об-
ласті визначення функції f ( x ) .
2 Запис неперервності функції через
Означення. Різниця x − x0 називається прирости аргумента і функції
приростом незалежної змінної (або при-
ростом аргумента) у точці x0 і познача- Нагадаємо, що функція f ( x ) є непе-
ється ∆x (читають: «дельта ікс»): рервною в точці x0 , якщо при x → x0
∆x = x − x0 . f ( x ) → f ( x0 ) , тобто lim f ( x ) = f ( x0 ). Але
x → x0
З цієї рівності маємо якщо x → x0 , то x − x0 → 0, тобто ∆x → 0
x = x0 + ∆x , (1)
(і навпаки, якщо ∆x → 0 , то x − x0 → 0,
тобто початкове значення аргумента x0 тобто x → x0 ), отже, умова x → x0 еквіва-
набуло приросту ∆x . Зауважимо, що при
лентна умові ∆x → 0 . Аналогічно твер-
∆x > 0 значення x більше за x0 , а при
∆x < 0 — менше за x0 (рис. 31.1). дження f ( x ) → f ( x0 ) еквівалентне умові
Тоді, при переході аргумента від точки f ( x ) − f ( x0 ) → 0, тобто ∆f → 0. Отже, функ-
x0 до точки x, значення функції змінило- ція f ( x ) буде неперервною в точці x0 тоді
ся на величину ∆f = f ( x ) − f ( x0 ) . і тільки тоді, коли при ∆x → 0 ∆f → 0, тоб-
Ураховуючи рівність (1), одержуємо, то малій зміні аргумента в точці x0 від-
що функція змінилася на величину
повідають малі зміни значень функції. Са-
∆f = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) (2) ме через цю властивість графіки неперерв-
(рис. 31.2), яку називають приростом них функцій зображають неперервними
функції f у точці x0 що відповідає прирос- (нерозривними) лініями на кожному з про-
ту аргумента ∆x (символ ∆f читають: міжків, що цілком входить до області ви-
«дельта еф»). значення.
∆x > 0 y y = f (x)
f (x0 + ∆x)
∆f
x0 x f (x0)
∆x < 0 ∆x
x x0 0 x0 x0 + ∆x x
 Рис. 31.1  Рис. 31.2

3 Задачі, які приводять до поняття 2) Дотична до графіка функції
похідної Наочне уявлення про дотичну до кривої
1) Миттєва швидкість руху точки можна отримати, виготовивши криву
вздовж прямої з цупкого матеріалу (наприклад, із дроту)
Розглянемо задачу, відому з курсу фі- і прикладаючи до кривої лінійку у вибраній
зики, — рух точки вздовж прямої. Нехай точці (рис. 31.4). Якщо ми зобразимо криву
координата x точки в момент часу t дорів- на папері, а потім будемо вирізати фігуру,
нює x ( t ) . Як і в курсі фізики, будемо вва- обмежену цією кривою, то ножиці теж бу-
жати, що рух відбувається неперервно (як дуть напрямлені по дотичній до кривої.
це ми спостерігаємо в реальному житті). Спробуємо наочне уявлення про дотич-
ну виразити точніше.
Спробуємо за відомою залежністю x ( t ) ви-
Нехай задано деяку криву і точку M
значити швидкість, з якою рухається точ-
на ній (рис. 31.5). Візьмемо на цій кривій
ка в момент часу t0 (так звану миттєву
іншу точку N і проведемо пряму через точ-
швидкість). Розглянемо відрізок часу від
ки M і N. Таку пряму зазвичай називають
t0 до t = t0 + ∆t (рис. 31.3). Визначимо се-
січною. Почнемо наближати точку N до
редню швидкість на відрізку t0 ; t0 + ∆t  як точки M. Положення січної MN буде змі-
відношення пройденого шляху до трива- нюватися, але при наближенні точки N до
x ( t0 + ∆t ) − x ( t0 ) ∆x
лості руху: vсередня = = . точки M почне стабілізуватися.
∆t ∆t
Для того щоб визначити миттєву швид- Означення. Дотичною до кривої в даній
кість точки в момент часу t0 , візьмемо від- точці M називається граничне положен-
різок часу завдовжки ∆ t,→ обчислимо
0 серед- ня січної MN.
ню швидкість на цьому відрізку та почне- Для того щоб записати це означення за
мо зменшувати відрізок ∆t до нуля (тобто допомогою формул, будемо вважати, що
зменшувати відрізок t0 ; t  і наближати t крива — це графік функції y = f ( x ), а точ-
до t0 ). Ми помітимо, що значення серед- ка M на графіку задана координатами
ньої швидкості при наближенні ∆t до ну- ( x0 ; y0 ) = ( x0 ; f ( x0 ) ). Дотичною є деяка пря-
ля буде наближатися до деякого числа, ма, яка проходить через точку M (рис. 31.6).
яке й уважають значенням швидкості Щоб побудувати цю пряму, достатньо зна-
в момент часу t0 . Інакше кажучи, миттє- ти кут ϕ нахилу дотичної* до осі Ox.
вою швидкістю в момент часу t0 назива- Нехай точка N (через яку проходить
∆x січна МN) має абсцису x0 + ∆x . Якщо точ-
ють границю відношення , якщо ка N, рухаючись по графіку функції
∆x ∆t
∆ t → 0: vмиттєва = lim . y = f ( x ), наближається до точки M (це бу-
∆t → 0 ∆t де при ∆x → 0 ), то величина кута NMT
* Будемо розглядати невертикальну дотичну ( ϕ ≠ 90° ).

y ∆x
y
N y = f (x)
x(t0) x(t0+∆t) x f (x0 + ∆x)
M ∆y
 Рис. 31.3 f (x0)
T
M ∆x
н а N ϕ
т ич січна
0 x до 0 A x0 x0 + ∆x x
 Рис. 31.4  Рис. 31.5  Рис. 31.6

наближається до величини кута ϕ нахилу ∆y

2. Знайти відношення .
дотичної MA до осі Ox. Оскільки ∆x
NT ∆y 3. З’ясувати, до якої границі прямує
tg NMT = = , то при ∆x → 0 зна- ∆y
MT ∆x відношення при ∆x → 0.
чення tg NMT наближається до tgϕ , ∆x
∆y Це і буде похідна заданої функції.
тобто tg ϕ = lim .
∆x → 0 ∆x
Фактично ми прийшли до задачі, яку 5 Похідні деяких елементарних
розглядали при знаходженні миттєвої функцій
швидкості: тут потрібно знайти границю Обґрунтуємо, користуючись запропо-
∆y нованою схемою знаходження похідної
відношення виразу виду (де y = f ( x ) —
∆x функції, формули, наведені в п. 5 табл. 44.
задана функція) при ∆x → 0 . Одержане 1. Обчислимо похідну функції y = c
у такий спосіб число називають похідною (тобто f ( x ) = c ), де c — стала.
функції y = f ( x ) у точці x0 . 1)  Знайдемо приріст функції, який від-
повідає приросту аргумента ∆x :
4 Означення похідної ∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) = c − c = 0.
∆y 0
Означення. Похідною функції y = f ( x ) 2)  Знайдемо відношення = =0.
у точці x0 називаєтся границя відно- ∆x ∆x
∆y
шення приросту функції в точці x0 до 3)  Оскільки відношення постійне
∆x
приросту аргумента, коли приріст аргу- і дорівнює нулю, то і границя цього відно-
мента прямує до нуля. шення при ∆x → 0 теж дорівнює нулю. От-
( )
Похідну функції y = f x у точці x0 же, y′ = 0 , тобто c′ = 0 . 
позначають f ′ ( x0 ) (або y′ ( x0 ) ) і читають: 2. Обчислимо похідну функції y = x
«еф штрих у точці x0 ». (тобто f ( x ) = x ).
Коротко означення похідної функції 1) ∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) = x0 + ∆x − x0 = ∆x
y = f ( x ) можна записати так: ∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) = x0 + ∆x − x0 = ∆x .
∆y ∆y ∆x
y′ = lim . 2)  = =1 .
∆x → 0 ∆x ∆x ∆x ∆y
Ураховуючи означення приросту функ- 3)  Оскільки відношення постійне
∆x
ції y = f ( x ) у точці x0 , що відповідає при- і дорівнює 1, то і границя цього відношен-
росту ∆x , означення похідної можна та- ня при ∆x → 0 теж дорівнює одиниці. От-
кож записати: же, y′ = 1 , тобто x′ = 1 . 
f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) 3. Обчислимо похідну функції y = x 2
y′ = lim = .
∆x → 0 ∆x (тобто f ( x ) = x 2 ).
Функцію f ( x ) , що має похідну в точ- 1) ∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) = ( x0 + ∆x ) − x02 = x02 + 2x0 ∆
2
ці x0 , називають диференційовною в цій
точці. Якщо функція∆yf (=xf)( xмає ) − f ( x0 ) = ( x0 + ∆x )2 − x02 = x02 + 2x0 ∆x + ( ∆x ) − x02 = 2x0 ∆x + ( ∆x )
2 2
0 + ∆xпохідну
f ( кожній
x0 + ∆x ) −точці
f ( x0 ) деякого
= ( x0 + ∆xпроміжку,
)2 − x02 = x02 +то ∆x + ( ∆x ) − x02 = 2x0 ∆x + ( ∆x ) .
2 2
∆y = в 2x0ка-
жуть, що ця функція диференційовна на ∆y 2x0 ∆x + ( ∆x )
2
цьому проміжку. Операцію знаходження 2)  = = 2x0 + ∆x .

∆x ∆x ∆y
похідної називають диференціюванням. 3) П ри ∆x → 0 значення = 2x0 + ∆x → 2x0
Для знаходження похідної функції ∆y ∆ x
y = f ( x ) за означенням можна користува- = 2x0 + ∆x → 2x0 . Це означає, що
∆x
тися такою схемою: y′ ( x0 ) = 2x0 . Тоді похідна функції
1. Знайти приріст функції ∆y = f ( x0 + ∆x ) − fy( x =0x)2 у довільній точці x дорівнює
∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) , який відповідає приро ′
сту аргумента ∆x . y′ ( x ) = 2x . Отже, ( x 2 ) = 2x . 

1 6 Геометричний зміст похідної та
4. Обчислимо похідну функції y =
x рівняння дотичної до графіка функції
1
(тобто f ( x ) = ). y = f (x)
x
1 1 x0 − ( x0 + ∆Ураховуючи
x) − ∆x означення похідної функ-
1) ∆y = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) = − = =
x0 + ∆x x0 ( x0 + ції
∆x ) x
y0= f ( x( x),0 +запишемо
∆x ) x0 результати, одержа-
1 1 x0 − ( x0 + ∆x ) − ∆x ні при розгляді дотичної до графіка функ-
x0 ) = − = = .
x0 + ∆x x0 ( x0 + ∆x ) x0 ( x0 + ∆x ) x0 ції (рис. 31.7).
Як було обґрунтовано вище, тангенс
∆y − ∆x −1
2) = = . кута ϕ нахилу дотичної в точці M з абсци-
∆x ( x0 + ∆x ) x0 ∆x ( x0 + ∆x ) x0 сою x0 (рис. 31.7) обчислюють за форму-
3) При ∆x → 0 значення x0 + ∆x → x0 . ∆y
лою tg ϕ = lim . З іншого боку,
∆y −1 1 ∆x → 0 ∆x
Тоді → =− . ∆y
∆x x0 x0 x02 lim = f ′ ( x0 ) . Тоді f ′ ( x0 ) = tg ϕ.
1 ∆x → 0 ∆x
Це означає, що y′ ( x0 ) = − . Тоді по-
Нагадаємо, що в рівнянні прямої
x02
1 y = kx + b кутовий коефіцієнт k дорівнює
хідна функції y = у довільній точці x з її тангенсу кута ϕ нахилу прямої до осі Ox.
x 1
області визначення (при x ≠ 0) y′ ( x ) = − 2 . Якщо k — кутовий коефіцієнт дотичної, то
 1 ′ 1
x k = tg ϕ = f ′ ( x0 ) . Отже, значення похідної
Отже,   = − 2 .  в точці x0 дорівнює тангенсу кута нахилу
x x
дотичної до графіка функції в точці з аб-
5. Обчислимо похідну функції y = x сцисою x0 і дорівнює кутовому коефіцієн-
( )
(тобто f x = x ). ту цієї дотичної (кут відлічують від додат-
ного напрямку осі Ox проти годинникової
1) ∆y = f (x0 + ∆x ) − f (x0 ) = x0 + ∆x − x0 .
стрілки).
Помножимо і поділимо одержаний ви- Отже, якщо y = kx + b — рівняння до-
раз на суму x0 + ∆x + x0 та запишемо тичної до графіка функції y = f ( x ) у точці
∆y так:
M з координатами ( x0 ; f ( x0 ) ) і k = f ′ ( x0 ) ,
∆y =
(
x0 + ∆x − x0 x0 + ∆x + x0
=
)(x0 + ∆xто )
0 = f ′ ( x0 ) x + b . Оскільки дотична прохо-
− xy
=
x0 + ∆x + x0 + x0 через точку M ( x0 ; f ( x0 ) ), то її коор-
x0 + ∆xдить
динати задовольняють останнє рівняння,
x0 + ∆x + x0
=
)
x0 + ∆x − x0
=
∆x
. тобто f ( x0 ) = f ′ ( x0 ) x0 + b . Звідси знаходимо
+ x0 x0 + ∆x + x0 x0 + ∆x + x0 b = f ( x0 ) − f ′ ( x0 ) x0 , і записуємо рівняння
∆y ∆x 1 дотичної:
2) = = .
∆x (
x0 + ∆x + x0 ∆x x0 + ∆x + x0 ) y = f ′ ( x0 ) x + f ( x0 ) − f ′ ( x0 ) x0 .
Його зручно записати у вигляді:
3) При ∆x → 0 значення x0 + ∆x → x0 . y = f ( x0 ) + f ′ ( x0 ) ( x − x0 ).
∆y 1 1
Тоді → = .
∆x x0 + x0 2 x0 y
1 y = f (x)
Це означає, що y′ ( x0 ) = (звичай- f (x0 + ∆x)
2 x0 M ∆y
но, при x0 ≠ 0 ). Тоді похідна функції f (x0)
y = x у довільній точці x з її області ви-
значення, крім x = 0 (тобто при x > 0 ), ∆x
ϕ
. Отже, ( x ) =
1 ′ 1
y′ ( x ) = . 
2 x 2 x 0 A x0 x0 + ∆x x
 Рис. 31.7

Це рівняння дотичної до графіка функ- від часу t; а прискорення a — похідною від

ції y = f ( x ) у точці з абсцисою x0 . функції, яка виражає залежність швидко-
сті v від часу t.
Якщо s = s ( t ) — залежність пройдено-
го шляху від часу, то
Зауваження. Кут ϕ, який утво- v = s′ ( t ) — ш
видкість прямолінійного
рює невертикальна дотична до гра- руху ( v = v ( t ) ) ,
фіка функції y = f ( x ) у точці з аб- a = v′ ( t ) — п
рискорення прямолінійно-
сцисою x0 з додатним напрямком го руху.
осі Ox, може бути нульовим, го-
стрим або тупим. Ураховуючи гео- 8 Зв’язок між диференційовністю
метричний зміст похідної, одержує- і неперервністю функції
мо, що у випадку, коли f ′ (x0 ) > 0
Якщо функція y = f ( x ) диференці-
( tg ϕ > 0 ) , кут ϕ буде гострим,
йовна в точці x0 , то в цій точці існує її по-
а у випадку, коли f ′ ( x0 ) < 0 ( tg ϕ < 0 )
∆y
, кут ϕ буде тупим. Якщо f ′ ( x0 ) = 0 хідна f ′ (x 0 ) = lim , тобто при ∆x → 0
∆x → 0 ∆x
( tg ϕ = 0 ), то ϕ = 0 (тобто дотична ∆y
паралельна осі Ox). І навпаки, якщо значення → f ′ ( x0 ) .
∆x
дотична до графіка функції y = f ( x ) Для обґрунтування неперервності
у точці з абсцисою x0 утворює з до функції y = f ( x ) достатньо обґрунтувати,
датним напрямком осі Ox гострий що при ∆x → 0 значення ∆y → 0.
кут ϕ, то f ′ ( x0 ) > 0, якщо тупий Справді, при ∆x → 0 одержуємо:
кут — то f ′ ( x0 ) < 0, а якщо дотич ∆y
∆y = ⋅ ∆x → f ′ ( x0 ) ⋅ 0 = 0. А це й означає,
на паралельна осі Ox або збігається ∆x
з нею ( ϕ = 0 ) , то f ′ ( x0 ) = 0. що функція y = f ( x ) — неперервна. Отже,
Якщо ж дотична утворює з ві якщо функція f ( x ) диференційовна в точ-
ссю Ox прямий кут ( ϕ = 90° ) , то ці x0 , то вона неперервна в цій точці.
функція f ( x ) похідної в точці x0 Із цього твердження випливає: якщо
не має ( tg 90° не існує). функція f ( x ) диференційовна на проміж-
ку (тобто в кожній його точці), то вона не-
перервна на цьому проміжку. 
7 Фізичний зміст похідної Зазначимо, що обернене твердження
Записуючи означення похідної в точ- неправильне. Функція, яка неперервна на
∆x
ці t0 для функції x ( t ) : x′ ( t0 ) = lim проміжку, може не мати похідної в деяких
∆t → 0 ∆y точках цього проміжку.
і співставляючи одержаний результат із по- Наприклад, функція y = x (рис. 31.8)
няттям миттєвої швидкості прямолінійного неперервна при всіх значеннях x, але не
∆x
руху: vмиттєва = lim , можна зробити ви- має похідної в точці x = 0. Дійсно, якщо
∆t → 0 ∆t
сновок, що похідна характеризує швид x0 = 0 і y = f ( x ) = x , то
кість зміни функції при зміні аргумента. ∆y f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) 0 + ∆x − 0 ∆x
= = = =
Зокрема, похідна за часом є мірою ∆x ∆x ∆x ∆x
швидкості зміни відповідної функції, що
може застосовуватися до найрізноманіт
ніших фізичних величин. Наприклад, мит-
{
1, якщо ∆x > 0,
= −1, якщо ∆x < 0.
∆y
Тому при ∆x → 0 відношення не
тєва швидкість v нерівномірного прямолі- ∆x
нійного руху є похідною від функції, яка має границі, а отже, і функція y = x не
виражає залежність пройденого шляху s має похідної в точці 0.

Зауваження. Той факт, що неперервна

функція f ( x ) не має похідної в точці x0 , озна- y
y = x 
чає, що до графіка цієї функції в точці з абсци-
сою x0 не можна провести дотичної (або відпо-
відна дотична перпендикулярна до осі Ox).
Графік у цій точці може мати злом (рис. 31.8),
а може мати значно складніший вигляд*.
Наприклад, до графіка неперервної функ- 0 x
ції y = 2x − 2 (рис. 31.9) у точці M з абсци-
сою x = 2 не можна провести дотичну (а отже,  Рис. 31.8
ця функція не має похідної в точці 2). Дійсно,
за означенням дотична — це граничне поло-
ження січної. Якщо точка N наближатиметься y
до точки M по лівій частині графіка, то січ- B
на MN набуде граничного положення MA. Як- 2 y= 2x − 2
що ж точка K буде наближатися до точки M по A N
правій частині графіка, то січна MK займе гра- K
M
ничне положення MB. Але це дві різні прямі,
отже, у точці M дотичної до графіка даної 0 2 x
функції не існує.
* У курсах математичного аналізу розглядають
-2 Т
приклади функцій, які є неперервними, але  Рис. 31.9
в жодній точці не мають похідної.

Знайдіть тангенс кута ϕ нахилу дотичної, проведеної до графіка
Приклад 1 функції y = f ( x ) у точці з абсцисою x0 , до осі Ox, якщо:
1
1) f ( x ) = , x0 = 1; 2) f ( x ) = x , x0 = 25 .
x
X 1) За геометричним змістом по- За геометричним змістом похідної
хідної tg ϕ = f ′ ( x0 ) . Ураховуючи, що f ′ ( x0 ) = tg ϕ ,
 1 ′ 1 де ϕ — кут нахилу дотичної, проведеної до графіка
f ′ ( x ) =   = − 2 , одержуємо: функції y = f ( x ) у точці з абсцисою x0 , до осі Ox.
x x
1 Тому для знаходження tg ϕ достатньо знайти по-
f ′ ( x0 ) = f ′ (1) = − = −1 . хідну функції f ( x ) , а потім значення похідної
12
в точці x0 .
Отже, tg ϕ = f ′ (1) = −1 . v
Для знаходження похідних заданих функцій ско-
X 2) Оскільки f ′ ( x ) = ( x ) =
′ 1
, то ристаємося формулами відповідних похідних,
1 1 2 x наведеними в п. 5 табл. 44 (та обґрунтованими
f ′ ( x0 ) = f ′ ( 25 ) = = .
2 25 10 в п. 5 цього параграфа).
За геометричним змістом похідної У подальшому під час розв’язування задач ми
tg ϕ = f ( x0 ) . будемо використовувати ці формули як табличні
значення.
Отже, tg ϕ = 0,1 . v

 1 ′ 1
Використовуючи формулу   = − 2 , запишіть рівняння дотич-
Приклад 2 x x
1 1
ної до графіка функції y = у точці з абсцисою x0 = .
x 2
1 1 Рівняння дотичної до графіка функції y = f ( x )

Якщо f ( x ) =
XX , то f ( x0 ) = f   =2.
x 2 у точці з абсцисою x0 у загальному вигляді запи-
1 сують так:
Тоді f ′ ( x0 ) = f ′   = −4 . y = f ( x0 ) + f ′ ( x0 ) ( x − x0 ) .
2
Підставляючи ці значення в рівняння Щоб записати це рівняння для заданої функції,
дотичної y = f ( x0 ) + f ′ ( x0 ) ( x − x0 ) , потрібно знайти значення f ( x0 ) , похідну f ′ ( x )
і значення f ′ ( x0 ) . Для виконання обчислень зруч-
 1
одержуємо y = 2 − 4  x −
, но позначити задану функцію через f ( x ) та вико-
 2
тобто y = −4x + 4 — шукане рівняння  1 ′ 1
ристати табличне значення похідної:   =− 2 .
дотичної. v x x
1. Поясніть на прикладах і дайте означення приросту аргумента

Запитання й приросту функції в точці x0 .
2. Охарактеризуйте поняття неперервності функції в точці, кори
стуючись поняттями приросту аргумента і функції.
3. Поясніть, як можна обчислити миттєву швидкість матеріальної
точки під час руху вздовж прямої.
4. Поясніть, яку пряму вважають дотичною до графіка функції.
5. Поясніть, як можна визначити тангенс кута ϕ нахилу дотичної
до осі Ox.
6. айте означення похідної. Як позначають похідну функції f
1) Д
у точці x0 ?
2*) Опишіть схему знаходження похідної функції y = f ( x ).
7. 1) Запишіть, чому дорівнює похідна функції:
1
а) c (де c — стала); б) x;
; в) x 2 ;
д) y = x . г) y =
*
x
2 ) Обґрунтуйте формули для знаходження похідних функцій,
наведених у п. 1.
8. Що таке похідна з геометричної та фізичної точок зору?
9. Запишіть рівняння дотичної до графіка функції y = f ( x ) у точці
з абсцисою x0 .
10. Поясніть і обґрунтуйте зв’язок між диференційовністю і непе-
рервністю функції.

31.1°. Для функції y = 2x знайдіть приріст ∆y, який відповідає при-

Вправи росту аргумента ∆x у точці x0 , якщо:
1) x0 = 2 і ∆x = 3; 2) x0 = 1,5 і ∆x = 3,5 ; 3) x0 = 0,5 і ∆x = 2,5 .
31.2. Знайдіть приріст ∆y, який відповідає приросту аргумента ∆x
у точці x0 для функції:
1
1) y = 3x ; 2) y = x 3; 3) y = x 2 − x ; 4) y = x + .
x
31.3. Закон руху матеріальної точки по прямій задано формулою
x = x ( t ) , де x — координата точки в момент часу t. Знайдіть:
1) середню швидкість руху точки на відрізку [2; 4];
2) миттєву швидкість руху точки при t = 2, якщо:
а) x ( t ) = 3t + 4; б) x ( t ) = −2t + 1; в) x ( t ) = 5t − 7; г) x ( t ) = −3t − 2.
31.4. Користуючись схемою обчислення похідної, наведеною в п. 4
цього параграфа, знайдіть похідну функції:
1) y = 3x ; 2) y = −5x ; 3*) y = x 3; 4*) y = x 2 − 2x .
31.5°. На рис. 31.10, а–г зображено графік функції y = f ( x ) та дотичні
до нього в точках з абсцисами x1 і x2 . Користуючись геометрич-
ним змістом похідної, запишіть значення f ′ (x1 ) і f ′ (x2 ).
y y
y = f (x)
y = f (x)
60° x2 45° 0 x2
x1 0 x x1 x
а в
y y
y = f (x) y = f (x)
150°
0 x x1 0 x
x2 30° x1 x2
б  Рис. 31.10 г
31.6. Використовуючи формули, наведені в п. 5 табл. 44, та геоме-

тричний зміст похідної, запишіть кутовий коефіцієнт дотичної
до графіка функції y = f ( x ) у точці з абсцисою x0 , якщо:
1
1) f ( x ) = x 2 , x0 = 3 ; 3) f ( x ) = , x0 = −1 ;
x
1
2) f ( x ) = x , x0 = 8 ; 4) f ( x ) = x , x0 = .
4

31.7. Використовуючи формулу ( x 2 )′ = 2x , запишіть рівняння дотичної

до графіка функції y = x 2 у точці з абсцисою x0 , якщо:
1) x0 = 1; 2) x0 = 0 ; 3) x0 = 0,5 ; 4) x0 = −3 .
Зобразіть графік даної функції та відповідну дотичну.
31.8. Використовуючи формулу ( x )′ =

1
, запишіть рівняння до-
2 x
тичної до графіка функції y = x у точці з абсцисою x0 , якщо:
1) x0 = 1; 2) x0 = 0,25; 3) x0 = 4 ; 4) x0 = 9 .
31.9. Використовуючи фізичний зміст похідної, знайдіть швидкість
тіла, яке рухається за законом s = s ( t ) , у момент часу t, якщо:
1) s ( t ) = t , t = 7; 3) s ( t ) = t 3 , t = 5;
2) s ( t ) = t 2 , t = 6,5; 4) s ( t ) = t , t = 4 .
31.10. На рис. 31.11 зображено графік функції y = f ( x ) на проміжку
[ −4; 7]. Використовуючи геометричний зміст похідної, укажіть
на проміжку ( −4; 7 ) :
1) значення аргумента, у яких похідна f ′ ( x ) дорівнює нулю;
2) значення аргумента, у яких похідна f ′ ( x ) не існує. Чи існує
в кожній точці зі знайденими абсцисами дотична до графіка
функції y = f ( x )?
3*) проміжки, у яких похідна f ′ ( x ) додатна. Охарактеризуйте
поведінку функції на кожному з цих проміжків;
4*) проміжки, у яких похідна f ′ ( x ) від’ємна. Охарактеризуйте
поведінку функції на кожному з цих проміжків.
31.11. Закон руху матеріальної точки задано графіком залежності шля-
ху s від часу t (рис. 31.12).
1) Знайдіть середню швидкість точки з моменту часу t = 2 до
t = 3.
2) Порівняйте швидкості точки в моменти часу t1 = 2 і t2 = 3 .
3) Чи змінювала точка напрям руху? Якщо змінювала, то в який
момент часу?
y s
3 y = f (x) 4
2
3
1
2
−4 −3 −2 −1 0 1 2 3 4 5 6 7 s = s(t)
x 1
−1
0 1 2 3 4 t
−2
 Рис. 31.11  Рис. 31.12

211
§ 32. ПРАВИЛА ОБЧИСЛЕННЯ ПОХІДНИХ.

ПОХІДНА СКЛАДЕНОЇ ФУНКЦІЇ
Таблиця 45
1. Похідні деяких елементарних функцій
 1 ′ 1 ( x) =
′ 1
c′ = 0   =− 2
(c — стала) ( x )′ = 1 (x n )′ = nx n −1 x x 2 x
( x ≠ 0) (x > 0)
2. Правила диференціювання
Правило Приклад
( cu )′ = cu′
Сталий множник можна виносити за знак (5x 3 )′ = 5 ( x3 )′ = 5 ⋅ 3x3−1 = 15x2
похідної
(u + v )′ = u′ + v′
Похідна суми диференційовних функцій до- (x + x ) = ( x )′ + ( x ) = 1 +
′ ′ 1
рівнює сумі їх похідних 2 x
( ( x + 2) x2 )′ = ( x + 2)′ x2 + ( x2 )′ ( x + 2) =
(uv )′ = u′v + v′u = ( x′ + 2′ ) x 2 + 2x ( x + 2 ) =
= (1 + 0 ) x 2 + 2x ( x + 2 ) = 3x 2 + 4x
u ′ u′v − v′u  1 ′ 1′ ⋅ x − x′ ⋅ 1 0 ⋅ x − 1 ⋅ 1 −1 1
  =   = = = 2 =− 2
v  v2 x x 2
x 2
x x
3. Похідна складеної функції (функції від функції)
Якщо y = f ( u ) і u = u ( x ) , тобто y = f ( u ( x ) ), ((3x − 1)5 )′ = 5 (3x − 1)4 (3x − 1)′ =
то ( f ( u ( x ) ) ) = f ′ ( u ) ⋅ u′ ( x ) .
′
u x = 5 (3x − 1) (3x )′ − 1′ =
4
( )
= 5 ( 3x − 1) ( 3 − 0 ) = 15 ( 3x − 1) .
4 4
Коротко це можна записати так*:
yx′ = fu′ ⋅ ux′
(Якщо u = 3x − 1, то (u 5 )x = 5u 4ux′ .)
′
1 Правила диференціювання за якими знаходять похідні від суми, до-
Використовуючи означення похідної, бутку та частки тих функцій, для яких ми
у п. 5 § 31 було знайдено похідні деяких вже знаємо значення похідних, та похідну
елементарних функцій: від складеної функції (функції від функції).
 1 ′ 1 Обґрунтуємо ці правила. Для скоро-
c′ = 0 (c — стала), ( x )′ = 1,   = − 2 , чення записів використаємо такі позначен-
x x
( x )′ = 1 . ня функцій та їх похідних у точці x0 :
2 x u ( x0 ) = u , v ( x0 ) = v , u′ ( x0 ) = u′ , v′ ( x0 ) = v′ .
Для знаходження похідних у складні- Правило 1.  Якщо функції u і v дифе-
ших випадках доцільно пам’ятати спеці- ренційовні в точці x0 , то їх сума диферен-
альні правила (правила диференціювання),
ційовна в цій точці і ( u + v )′ = u′ + v′ .
* У позначеннях yx′ , fx′ , ux′ нижній індекс указує, за яким аргументом беруть похідну.

Коротко говорять: похідна суми дорів- то функція cu диференційовна в цій точці

нює сумі похідних. і ( cu )′ = cu′ .
Для доведення позначимо y ( x ) = u ( x ) + v ( xКоротко ) говорять: сталий множник
y ( x ) = u ( x ) + v ( x ) і використаємо план знахо- можна виносити за знак похідної.
дження y′ за означенням похідної в точ- Для доведення використаємо пра-
ці x0 (п. 4 § 31). вило 2 і відомий з § 31 факт, що c′ = 0 :
1) Приріст функції в точці x0 : ( cu )′ = c′u + u′c = 0 ⋅ u + u′c = cu′. 
∆y = y ( x0 + ∆x ) − y ( x0 ) = u ( x0 + ∆x ) + v ( x0 + ∆x ) − (u ( x0 ) Правило
+ v ( x0 ) ) = 4. Якщо функції u і v дифе-
0 ) = u ( x0 + ∆x ) + v ( x0 + ∆x ) − ( u ( x0 ) + v ( x0 ) ) =
ренційовні в точці x0 і функція v не дорів-
= (u ( x0 + ∆x ) − u ( x0 ) ) + ( v ( x0 + ∆x ) − v ( x0 ) ) = ∆u + ∆vнює нулю в цій точці, то їх частка
u
та-
+ ∆x ) − v ( x0 ) ) = ∆u + ∆v .
v
кож диференційовна в точці x0
∆y ∆u + ∆v ∆u ∆v
2) = = + .  u ′ u′v − v′u
∆x ∆x ∆x ∆x і   = .
3) З’ясуємо, до якої границі прямує v v2
∆y Цю формулу можна одержати ана-
відношення при ∆x → 0 . Оскільки
∆x логічно до похідної добутку. Але можна
функції u і v диференційовні в точці x0 , використати простіші міркування, якщо
∆u ∆v прийняти без доведення, що похідна зада-
то при ∆x → 0 → u′ ( x0 ) = u′ , а → v′ ( x0 ) = v′
∆x ∆x u
ної частки існує. Позначимо функцію
∆v ∆u ∆v v
→ v′ ( x0 ) = v,′ тобто lim = u′ і lim = v.′ u
∆x ∆x → 0 ∆x ∆x → 0 ∆x через t. Тоді = t , u = vt . Знайдемо похід-
v
Ураховуючи, що границя суми дорівнює ну функції u за правилом диференціюван-
сумі границь доданків, одержуємо, що при ня добутку: u′ = v′t + t′v .
∆y ∆u ∆v
∆x → 0 = + → u′ + v ′ . Виразимо з цієї рівності t′ , а замість t
∆x ∆x ∆x u
А це й означає, що y′ = u′ + v′ , тобто підставимо його значення . Одержимо:
u v
∆y ∆u ∆v u′ − v ′ ⋅
y′ = lim = lim + lim = u′ + v ′ . u′ − v′t v = u′v − v′u
∆x → 0 ∆x ∆x →0 ∆x ∆x →0 ∆x t′ = = . Отже,
v v v2
Отже, (u + v )′ = u′ + v′ .   u ′ u′v − v′u
Правило 1 можна поширити на будь-   = . 
v v2
яку скінченну кількість доданків* ( n∈ N ): Використовуючи правило знаходжен-
(u1 + u2 + u3 + … + un )′ = u1′ + u2′ + u3′ + … + un′ . ня похідної добутку і формулу x′ = 1 , об-
Правило 2.  Якщо функції u і v дифе- ґрунтуємо, що похідну функції y = x n при
натуральному n > 1 обчислюють за фор-
ренційовні в точці x0 , то їх добуток дифе-
мулою
ренційовний у цій точці і (uv )′ = u′v + v′u . (x n )′ = nx n−1. (3)
Із доведенням правила 2 можна ознайоми- ′
тися, звернувшися до інтернет-підтримки При n = 2 одержуємо: ( x 2 ) = ( x ⋅ x )′ = x′ ⋅ x + x′ ⋅ x
підручника. ( x2 )′ = ( x ⋅ x )′ = x′ ⋅ x + x′ ⋅ x = 1 ⋅ x + 1 ⋅ x = 2x . Той самий ре-
Наслідок (правило 3). Якщо функція и зультат дає і застосування формули (3):
диференційовна в точці x0 , а c — стала, ( x2 )′ = 2x2−1 = 2x1 = 2x .
* Для обґрунтування того, що ця формула правильна для будь-якого натурального n, потрібно
використати метод математичної індукції (див. § 6).

§ 32. Правила обчислення похідних. Похідна складеної функції 213
При n =3 маємо: (x3 )′= (x2 ⋅ x)′= (x2 )′⋅будь-якого

Отже, формула 2(3) виконується
x + x ′⋅ x 2 = 2x x = 3x 2
⋅ x + 1 ⋅показника
цілого степеня.
і для
3 )′= (x2 ⋅ x)′= (x2 )′⋅ x + x ′⋅ x2 = 2x ⋅ x + 1⋅ x2 = 3x2 .
Той самий Якщо n=
1
, то при x>0 маємо
результат дає і застосування формули (3): 1 2
( x3 )′ = 3x3−1 = 3x2 . x2 = x . Як відомо з § 31, ( x) =
′ 1
2 x
Як бачимо, наведені міркування дозво- (при x > 0). Але за формулою (3):
ляють, спираючись на попередній резуль-
тат, обґрунтувати формулу для наступного ( ) 1 ′
1
1
−1
x 2 = ⋅x 2 = ⋅x 2 = ⋅ 1 =
1 −
1
1 1 1
,
значення n. Припустимо, що формула (3) 2 2 2 2 x
x2
виконується для n = k ( k > 1) , тобто 1
( x k )′ = kx k−1. тобто формула (3) правильна і при n = . 
2
Покажемо, що тоді формула (3) пра-
вильна і для наступного значення n = k +1. 2 Похідна складеної функції
Дійсно, Складеною функцією зазвичай назива-
( x k+1 )′ = ( x k ⋅ x )′ = ( x k )′ ⋅ x + x′ ⋅ x k = kx k−1 ⋅ x + 1 ⋅ x k = kx
ють + x k = ( k + 1)від
k функцію
x k функції. Якщо змінна y
′
⋅ x + x′ ⋅ x = kx ⋅ x + 1 ⋅ x = kx + x = k + 1) x .
k k −1 k k k ( k є функцією від u: y = f ( u ) , а u, у свою чер-
Отже, якщо формула (3) виконується гу, — функцією від x: u = u ( x ) , то y є скла
при n = 2 , то вона справедлива і для на- деною функцією від x, тобто y = f ( u ( x ) ).
ступного значення n = 3 . Але тоді формула У такому разі кажуть, що y є складе-
(3) виконується і для наступного значення ною функцією незалежного аргумента x,
n = 4 , а отже, і для n = 5 і т. д., для будь- а u — її проміжним аргументом.
*
якого натурального n > 1 .  Наприклад, якщо y = f (u ) = u ,
Можна обґрунтувати, що формула u = u x = x − 2, то y x = f u x ) ) = x − 2 —
( ) ( ) ( (
( x n )′ = nx n−1 буде правильною для будь- складена функція, визначена тільки при
тих значеннях x, для яких x − 2 0 , тобто
якого дійсного показника n (але тільки
при x 2 (проміжний аргумент u = x − 2).
при тих значеннях x, при яких визначена
Правило 5   (похідна складеної функ-
її права частина).
ції).   Якщо функція u ( x ) має похідну
Наприклад, якщо n = 1 або n = 0 , то
в точці x0 , а функція f (u ) — похідну
при x ≠ 0 ця формула теж правильна. Дій-
сно, якщо x ≠ 0 , то за формулою (3): в точці u0 = u ( x0 ), то складена функція
( x1 )′ = 1 ⋅ x1−1 = 1 ⋅ x 0 = 1 , y = f ( u ( x ) ) також має похідну в точці x0,
причому ( f (u ( x ) ) ) = fu′ ( u ) ux′ ( x ).
′
( x 0 )′ = 0 ⋅ x 0−1 = 0 ,
що збігається зі значеннями похідних Оскільки за умовою функція u ( x )
функцій x та 1, одержаних у п. 5 § 31. має похідну в точці x0 , то вона є неперерв-
Якщо n — ціле від’ємне число, то ною в цій точці (п. 8 табл. 44), і тоді малій
n = −m , де m — натуральне число. Тоді при зміні аргумента в точці x0 відповідають
x≠0 малі зміни значень функції, тобто при
( x n )′ = ( x −m )′ =  1m  = 1′ ⋅ x − ( x2 ) ⋅ 1 = 0 ⋅ x −2mmx =З рівності ∆u = u (x + ∆x ) − u (x ) маємо:

′ m m ′ m m∆x
−1 → 0 ∆u → 0 (п. 2 табл. 44).
x  (xm ) x 0 0
m
− ( x ) ⋅ 1 0 ⋅ x − mx
m ′ m m − 1
−mx m − 1
1
u ( x0 + ∆ x ) = u ( x0 ) + ∆u = u0 + ∆u .
= = = −m ⋅ m +1 = −mx −m −1 = nx n −1 Тоді
(xm ) 2
x 2m
x 2m
x
∆y = y ( x0 + ∆x ) − y ( x0 ) = f (u ( x0 + ∆x ) ) − f (u ( x0 ) ) = f ( u0 + ∆u )
1
= −m ⋅ m +1 = −mx −m −1 = nx n −1.
x ∆y = y ( x0 + ∆x ) − y ( x0 ) = f (u ( x0 + ∆x ) ) − f (u ( x0 ) ) = f ( u0 + ∆u ) − f ( u0 ) = ∆f .
* У наведеному обґрунтуванні фактично неявно використано метод математичної індукції
(див. § 6), який дозволяє аргументовано зробити висновок, що розглянуте твердження ви-
конується для будь-якого натурального n (у даному випадку для n > 1).

Подальше доведення проведемо тільки ∆y ∆f ∆u

= ⋅ → fu′ ⋅ ux′ .А це й означає, що
для таких функцій u ( x ) , у яких ∆u ≠ 0 ∆x ∆u ∆x
yx′ = fu′ ⋅ ux′ , тобто ( f (u ( x ) ) ) = fu′ ( u ) ⋅ ux′ ( x ) .
у деякому околі точки x0 . При ∆u ≠ 0 подамо ′
∆y ∆y ∆f ∆f ∆u
так: = == ⋅ . Ураховуючи, Отже, похідна складеної функції
∆x ∆x ∆x ∆u ∆x
∆u y = f ( u ( x ) ) дорівнює добутку похідної да-
що при ∆x → 0 → u′ ( x0 ) = ux′ , а при ної функції y = f ( u ) по проміжному аргу-
∆x
∆f менту u (позначено fu′ ) на похідну проміж-
∆u → 0 → f ′ (u0 ) = fu′ , одержуємо, що при
∆u ного аргумента u = u ( x ) по незалежному
∆x → 0 (і відповідно при ∆u → 0) аргументу x (позначено ux′ ). 

Знайдіть похідну функції:
Приклад 1 x+2
1) y = x7 + x 3 ; 2) y = x 8 ( 2x + x 4 ); 3) y = .
5−x
′ ′ ′
1) y′ = ( x7 + x 3 ) = ( x7 ) + ( x 3 ) == 7x 6 + 3x 2 . v
XX Нагадаємо, що алгебраїчний вираз (чи
(
2) y′ = x 8 ( 2x + x 4 ) =
XX )
′ формулу, яка задає функцію) називають
за результатом останньої дії, яку по-
′ ′
= ( x 8 ) ⋅ ( 2x + x 4 ) + ( 2x + x 4 ) ⋅ x 8 . трібно виконати при знаходженні зна-
чення заданого виразу. Отже, у завдан-
′
Ураховуючи, що ( x 8 ) = 8x7 ; ні 1 спочатку потрібно знайти похідну
суми: ( u + v )′ = u′ + v′ ,
(2x + x 4 )′ = (2x )′ + (x 4 )′ = 2 ⋅ x′ + 4x3 = 2 + 4x3 , у завданні 2 — похідну добутку:
маємо
(uv )′ = u′v + u′v ,
y′ = 8x7 ( 2x + x 4 ) + ( 2 + 4x 3 ) x 8 = а в завданні 3 — похідну частки:
= 16x 8 + 8x11 + 2x 8 + 4x11 = 18x 8 + 12x11 . v  u ′ u′v − v′u
  = .
v v2
 x + 2 ′ ( x + 2 )′ (5 − x ) − (5 − x )′ ( x + 2 )
3) y′ = 
XX  = . У завданнях 1 і 2 слід використати та-
 5−x  ( 5 − x )2 ′
Ураховуючи, що кож формулу ( x n ) = nx n −1 , а в завдан-
ні 2 врахувати, що при обчисленні по-
( x + 2 )′ = x′ + 2′ = 1 + 0 = 1, (5 − x )′ = 5′ − x′ = 0 − 1 = −1, хідної від 2x постійний множник 2
маємо можна винести за знак похідної.
1 ⋅ ( 5 − x ) − ( −1) ⋅ ( x + 2 ) 5 − x + x + 2 7 У завданні 2 краще спочатку розкрити
y′ = = = . v
(5 − x )2 ( 5 − x )2 ( 5 − x )2 дужки, а потім узяти похідну суми.
Обчисліть значення похідної функції f ( x ) = x 2 − 5 x у точках:

Приклад 2 x = 4, x = 0, 01.
XXf ′ ( x ) = ( x 2 − 5 x ) = ( x 2 ) − 5 ( x ) =
′ ′ ′ Для знаходження значення похідної в указаних
1 5
точках достатньо знайти похідну даної функції
= 2x − 5 ⋅ = 2x − . і в одержаний вираз підставити задані значен-
2 x 2 x ня аргумента.
5 5 3
f ′ (4) = 2 ⋅ 4 − =8− =6 . При обчисленні похідної слід урахувати, що за-
2 4 4 4 дану різницю можна розглядати як алгебраїчну

§ 32. Правила обчислення похідних. Похідна складеної функції 215
f ′ ( 0, 01) = 2 ⋅ 0, 01 −
5
= 0, 02 −
5
= суму виразів x 2 і ( −5 x ) , а при знаходженні
5
2 0, 01 2 ⋅ 0,1
похідної ( −5 x ) за знак похідної можна вине-
= 0, 02 − = 0, 02 − 25 = −24, 98 . сти постійний множник (–5). У результаті фак-
0, 2
тично ми отримаємо різницю похідних функ-
3
Відповідь: 6 ; –24,98 v цій x 2 і 5 x .
4
Знайдіть значення x, для яких похідна функції f ( x ) = x 4 − 32x

Приклад 3 дорівнює нулю.
′ ′ Щоб знайти відповідні значення x, достат-

XXf ′ ( x ) = ( x 4 − 32x ) = ( x 4 ) − 32x′ == 4x 3 − 32 . ньо знайти похідну заданої функції, при-
f ′ ( x ) = 0 . Тоді 4x 3 − 32 = 0 , x 3 = 8, x = 2. рівняти її до нуля і розв’язати одержане
Відповідь: 2. v рівняння.
Знайдіть похідну функції f:

Приклад 4 −7
1) f ( x ) = ( x 3 − 1) ; 2) f ( x ) = 5x 2 + x .
1) f ′ ( x ) = −7 ( x 3 − 1)
XX
−7 −1
( x 3 − 1)′ . У завданнях 1 і 2 необхідно знайти
відповідно похідну степеня і коре-
′ ′
Ураховуючи, що ( x 3 − 1) = ( x 3 ) − 1′ = 3x 2 − 0 = 3x 2 , ня, але в основі степеня і під зна-
одержуємо ком кореня стоїть не аргумент x,
а вирази з цим аргументом (теж
−8 −8 21x 2
f ′ ( x ) = −7 ( x 3 − 1) ⋅ 3x 2 == −21x 2 ( x 3 − 1) =− .v функції від x). Отже, потрібно знайти
( x 3 − 1) 8 похідні від складених функцій.
′
⋅ (5x 2 + x ) .
1 Позначаючи (на чернетці або уявно)
2) f ′ ( x ) =
XX
2 проміжний аргумент через u (для
2 5x + x
завдання 1: u = x 3 − 1 , а для за-
Ураховуючи, що
вдання 2: u = 5x 2 + x ), за формулою
(5x 2 + x )′ = 5 ( x 2 )′ + x′ = 5 ⋅ 2x + 1 = 10x + 1 , fx′ = fu′ ⋅ ux′ записуємо похідні зада-
10x + 1
одержуємо f ′ ( x ) = . v них функцій з урахуванням формул
2 5x 2 + x (un )′ = nun−1 і ( u) =
′ 1
.
2 u
1. Запишіть правила знаходження похідної суми, добутку та част-

Запитання ки двох функцій. Проілюструйте їх застосування на прикладах.
2. Запишіть формулу знаходження похідної степеневої функції x n.
Проілюструйте її застосування на прикладах.
3. Поясніть на прикладах правило знаходження похідної складеної
функції.
4*. Обґрунтуйте правила знаходження похідної суми, добутку та
частки двох функцій і правила знаходження похідної від скла-
деної функції.
5*. Обґрунтуйте формулу знаходження похідної степеневої функції
для цілих значень n.

У завданнях 32.1–32.5 знайдіть похідну функції.

Вправи 2
−
1
32.1°. 1) y = x 8 ; 2) y = x −5 ; 3) y = x 3 ; 4) y = x 20 ; 5) y = x −20 ; 6) y = x 2 .
1
32.2. 1°) f ( x ) = x + 3; 3) f ( x ) = − x3;
x
2°) f ( x ) = x5 − x ; 4) f ( x ) = x 2 + x .
32.3. 1) f ( x ) = 2x 3 + 3x ; 3) f ( x ) = x 4 − 2x 2 − 1;
2) f ( x ) = x 2 + 5x + 2; 4) f ( x ) = 2 x + 4x 3 + 3.
32.4. 1) y = x 2 (2x + x 4 ); 3) y = ( 3 + x 3 ) ( 2 − x );
2) y = ( 2x − 1) (1 − x 2 ) ; 4) y = x ( 3x 2 − x ).
x2 2x + 1 2−x 1 − 2x
32.5. 1) y = ; 2) y = ; 3) y = ; 4) y = .
x+3 3x − 2 5x + 1 x2
32.6. Обчисліть значення похідної функції f ( x ) у зазначених точках:
1 x +1
1°) f ( x ) = x 2 + 2x ; x = −2, x = ; 3) f ( x ) = ; x = 0, x = −3;
2 2x − 3
1
2) f ( x ) = x 4 − 4x ; x = 2, x = −1; 4) f ( x ) = x − ; x = − 2 , x = 0,1.
x
32.7. Знайдіть значення x, для яких похідна функції f ( x ) дорівнює
нулю:
1 3
1°) f ( x ) = 3x 2 − 6x ; 2°) f ( x ) = x 3 + x 2 + 5; 3) f ( x ) = 12x + .
3 x
32.8. Розв’яжіть нерівність f ′ ( x ) < 0, якщо:
8
1°) f ( x ) = 2x − x 2 ; 2°) f ( x ) = x 3 + 3x 2 ; 3) f ( x ) = 2x + .
x
32.9. Задайте формулами елементарні функції f (u ) і u ( x ), з яких
складається складена функція y = f ( u ( x ) ):
 π
1) y = sin x ; 2) y = ( 2x + x 2 ) ; 3) y = x 3 − x ; 4) y = cos  2x − .
5
 4
32.10. Знайдіть область визначення функції:
1°) y = ( 2x 3 − 4x ) ;
5 1
3°) y = ; 5) y = sin x ;
2x − 8
1 1
2°) y = 2x + 6 ; 4) y = ; 6) y = −2 .
2
x −4 x
32.11. Знайдіть похідну функції f ( x ) :
1) f ( x ) = ( x 2 − x ) ;
3
3) f ( x ) = 5x − x 2 ;
−5 1
2) f ( x ) = ( 2x − 1) ; 4*) f ( x ) = 2 + 3x + .
( 2x − 1)2
32.12. Запишіть рівняння дотичної до графіка функції y = f ( x ) у точці
з абсцисою x0 , якщо:
1) f ( x ) = x 2 + 3x , x0 = 2 ; 3) f ( x ) = 2x − x 3 , x0 = 1;
1
2) f ( x ) = x 3 − x , x0 = −3 ; 4) f ( x ) = 2x 3 − , x0 = −1 .
x
32.13. Наведіть приклад моделі складеної функції з реального життя.

217
§ 33. ПОХІДНІ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ФУНКЦІЙ

Таблиця 46
c¢ = 0 æ 1 ö¢ 1 ( x) =
¢ 1
( x )¢ = 1 (x n )¢ ç ÷ =- 2 2 x
(c — стала) = nx n -1 èxø x
( x ¹ 0) (x > 0)
1 1
( sin x )¢ = cos x ( cos x )¢ = - sin x ( tg x )¢ = 2
( ctg x )¢ = -
cos x sin 2 x
Формули c¢ = 0 (c — стала), ( x )¢ = 1 , 3) П ри Dx ® 0
Dx
®0 . Тоді
( x n )¢ = nx n-1 . æ Dx ö
2
cos ç x0 + ÷ ® cos ( x0 ) , а враховую
æ 1 ö¢
ç ÷ =- 2 , ( x ) =
1 ¢ 1
( x > 0 ) було è 2 ø Dx
sin
èxø x 2 x 2 ® 1 . При
чи рівність (1),
обґрунтовано в § 31 і 32. Dx
Для обґрунтування формули Dy 2
( sin x )¢ = cos x використаємо те, що при Dx ® 0 ® 1 × cos x0 = cos x0 , тобто
Dx
малих значеннях a значення sin a » a f ¢ ( x0 ) = cos x0 . Отже, похідна функ
(наприклад, sin 0, 01 » 0, 010 , sin 0, 001 » 0, 001 ції y = sin x у довільній точці x:
sin 0, 001 » 0, 001 ). Тоді при a ® 0 відношення
sin a (sin x )′ = cos x .
®1 , тобто Ураховуючи, що за формулами зве
a
sin a æp ö æp ö
lim = 1 *. (1) дення cos x = sin ç - x ÷ , cos ç - x ÷ = sin x ,
a ®0 a è2 ø è2 ø
Якщо y = f ( x ) = sin x , то, використову і використовуючи правило знаходження
ючи формулу перетворення різниці синусів похідної складеної функції, одержуємо:
æ ö¢ ¢
( cos x )¢ = ç sin æç p - x ö÷ ÷ = cos æç p - x ö÷ æç p - x ö÷ = sin x × ( 0 - 1) =
у добуток і схему знаходження похідної за
означенням (п. 4 § 31), маємо: è è2 øø è2 øè 2 ø
¢= sin x ¢=
1) D y = f ( x æ+ D x æ) -
p f ( x ö )
ö ( æ p + D xö)æ-psin xö
( cos x )¢ =0 ç sin ç - x 0÷ ÷ = cos ç 0 - x ÷ ç - x ÷0 = sin x × ( 0 - 1) = - sin x .
f ( x0 + Dx ) - f ( x0 ) = sin ( x0 +è Dx )è-2sin xø0 ø= è2 øè 2 ø
Отже, (cos x )′ = − sin x . 
x0 + Dx - x0 x0 + Dx + x0 Dx æ Dx ö
= 2 sin cos = 2 sin cos ç x0 +Для ÷ знаходження похідних tg x
2 2 2 è 2 ø sin x
x0 x0 + Dx + x0 Dx æ Dx ö і ctg x використаємо формули: tg x = ,
cos = 2 sin cos ç x0 + ÷ . cos x cos x
2 2 è 2 ø ctg x = і правило знаходження
Dx æ Dx ö Dx sin x
2 sin cos ç x0 + ÷ sin похідної частки.
Dy
= 2 è 2 ø = 2 × cos æ x + Dx ö
2) ç ÷ ¢ ( )¢ ( )¢ (
è ( tg2x )ø¢ = æç sin x ö÷ = sin x cos x - cos x sin x = cos x cos x - - s
0
Dx Dx Dx
Dx æ Dx ö Dx è cos x ø 2
cos x cos 2 x
cos ç x0 + ÷ sin 2
è 2 ø = sin æx ¢ D x ö x )¢ cos x - ( cos x )¢ sin x cos x cos x - ( - sin x ) sin x
( sin 2 2
( tg xDx)¢ = æç× cos çè xö÷0 += 2 ÷ø .
2 2 cos x + sin x 1
Dx = = =
è cos x ø 2 2
x x + sin x
coscos 2
1
2
cos x 2
cos x cos 2 x
2 = 2
= 2
.
cos x cos x
* Справедливість цієї формули обґрунтовано в п. 29.3.

1
Отже, ( tg x )′ = . 
cos 2 x
1
Формулу ( ctg x )′ = − обґрунтуйте самостійно.
sin 2 x

Знайдіть похідну функції:
Приклад 1 x x2
1) f ( x ) = sin 2 x + ; 2) f (x ) = .
2 cos 3x
æ ¢ Послідовно визначаємо, від якого виразу
x ö
XX1) f ¢ ( x ) = ç sin 2 x +
÷ = слід узяти похідну (орієнтуючись на
è 2 ø результат останньої дії).
2 )¢
æ x ö¢ У завданні 1 спочатку беруть похідну
(
= sin x + ç ÷ =
è 2 ø суми: (u + v )′ = u′ + v ′ . Потім для кожно
го з доданків використовують похідну
1 æ x ö¢
= 2 sin x ( sin x )¢ + ç ÷ = складеної функції: беруть похідну від u 2
x è2ø і u і помножують на u¢ . Одержаний
2
2 результат бажано спростити за формулою
1 1 2 sin x cos x = sin 2x .
= 2 sin x cos x + = sin 2x + . v У завданні 2 спочатку беруть похідну
2 2x 2 2x
æ u ö¢ u¢v - v¢u
частки: ç ÷ = , а для похідної зна
¢ èvø v2
æ x2 ö
2) f ¢ ( x ) = ç
XX ÷ = менника використовують похідну складеної
è cos 3x ø функції (похідну cosu помножують на u¢ ).
2x cos 3x + 3x 2 × sin 3x
= . v
cos2 3x
Знайдіть усі значення x, при яких значення похідної функції

Приклад 2 x+2
f (x) = : 1) дорівнює нулю; 2) додатне; 3) від’ємне.
x2
XXОбласть визначення заданої функції: Похідна функції може існувати тільки
{x + 2 0,
x ¹ 0,
тобто [ -2; 0 ) ∪ ( 0; + ¥ ) .
в их точках, які входять до її області ви
значення. Тому спочатку доцільно знайти
область визначення заданої функції.
( x + 2 ) × x2 - ( x2 ) × x + 2
¢ ¢
f¢(x) = = Похідна функції сама є функцією від x,
( x 2 )2 і тому для розв’язування нерівностей
1 f ¢ ( x ) 0 можна використати метод інтер
× x 2 - 2x x + 2 валів. Після знаходження ОДЗ цієї не
2 x+2 -3x - 8
= 4
= . рівності потрібно співставити її з областю
x 2x 3 x + 2 визначення функції f ( x ) і продовжувати
Область визначення функції f¢(x) : розв’язання нерівності на їх спільній ча
( -2; 0 ) ∪ ( 0; + ¥ ) , тобто похідна f ¢ ( x ) існує на стині.

§ 33. Похідні елементарних функцій
219
всій області визначення функції f ( x ) , крім Отже, нерівності f ¢ ( x ) 0 завжди розв’язу

точки x = -2 . ються на спільній частині областей
-3x - 8 8 визначення функцій f ( x ) і f ¢ ( x ) . Для
f¢(x) = 0 , 3
=0, x=- (не входить розв’язування відповідних нерівностей до
2x x+2 3
статньо на спільній області визначення
до області визначення f ¢ ( x ) ).
функцій f ( x ) і f ¢ ( x ) позначити нулі f ¢ ( x )
На області визначення f ¢ ( x ) розв’яжемо
і знайти знак f ¢ ( x ) у кожному з проміжків,
нерівності f ¢ ( x ) > 0 та f ¢ ( x ) < 0 методом
на які розбивається ця спільна область
інтервалів (рис. 33.1):
визначення.
Відповідь: 1) таких значень x, при яких + -
f ¢ ( x ) = 0 , немає; 2) f ¢ ( x ) > 0 при xÎ ( -2; 0 );
-2 0 x
3) f ¢ ( x ) < 0 при xÎ ( 0; + ¥ ). v
¡¡
Рис. 33.1
Знайдіть рівняння дотичної до графіка функції y = x 2 cos ( x - 1)

Приклад 3 у точці x0 = 1 .
XXЯкщо f ( x ) = x 2 cos ( x - 1) , то Рівняння дотичної до графіка функції y = f ( x )
f ( x0 ) = f (1) = 1 . у точці з абсцисою x0 у загальному вигляді за
¢
f ¢ ( x ) = ( x 2 ) cos ( x - 1) + ( cos ( x - 1) )¢ x 2 = писують так: y = f ( x0 ) + f ¢ ( x0 ) ( x - x0 ) .
Щоб записати це рівняння для заданої функції,
= 2x cos ( x - 1) - x 2 sin ( x - 1) .
потрібно знайти f ( x0 ) , похідну f ¢ ( x ) і значен
Тоді f ¢ ( x0 ) = f ¢ (1) = 2 . Підставляючи ці
ня f ¢ ( x0 ) . Для виконання відповідних обчис
значення в рівняння дотичної
лень зручно позначити задану функцію через
y = f ( x0 ) + f ¢ ( x0 ) ( x - x0 ) , одержуємо
f ( x ) , а для знаходження її похідної викори
y = 1 + 2 ( x - 1) , тобто y = 2x - 1 — шукане
стати формулу похідної добутку: ( uv )¢ = u¢v + v¢u.
рівняння дотичної. v
Запитання 1. Запишіть та обґрунтуйте формули знаходження похідних від

тригонометричних функцій.
Вправи У завданнях 33.1–33.7 знайдіть похідну функції.

33.1°. 1) y = cos x + 1 ; 3) y = tg x + ctg x ;
2) y = 2 sin x - 3x ; 4) y = x 3 - ctg x .
33.2. 1) f ( x ) = x tg x ; 3) f ( x ) = sin x tg x ;
2) f ( x ) = x ctg x ; 4) f ( x ) = cos x ctg x .
sin x
33.3. 1) f ( x ) = ; 3) f ( x ) = sin 2 x ;
x
x
2) f ( x ) = ; 4) f ( x ) = cos2 x .
cos x
x x
33.4. 1) y = 2 sin cos ; 3) y = sin 4x cos 2x - cos 4x sin 2x ;
2 2
2) y = cos2 3x - sin 2 3x ; 4) y = sin 7x sin 3x + cos 7x cos 3x .
33.5*. 1) y = 1 + sin x ; 3) y = sin ( cos x ) ;
2) y = cos x 2 ; 4) y = tg6x .

3) y = ( sin x - cos x ) ;
2
33.6. 1) y = x5 + sin 4x ;
2) y = x 3 sin x ; 4) y = tg 3 4x .
tg x
33.7. 1) y = ; 3) y = x tg x ;
x2 2
2) y = 3 sin x + cos 2x ; 4) y = x + sin x .
У завданнях 33.8–33.9 обчисліть значення похідної функції f
у зазначеній точці.
p 1 + cos x 3p
33.8. 1)° f ( x ) = cos2x , x = ; 3) f ( x ) = , x= ;
2 sin x 2
3p
2°) f ( x ) = x + tg x , x = 0 ; 4) f ( x ) = tg 2 2x , x = .
8
x2 - 1
33.9. 1) f ( x ) = x 3 + sin x , x = 0 ; 3) f ( x ) = , x =1 ;
x
4) f ( x ) = ( 2x - x 3 ) , x = -1 .
5
2) f ( x ) = x 2x , x = 2 ;
У завданнях 33.10–33.11 знайдіть значення x, для яких похідна
функції f дорівнює нулю.
33.10. 1)° f (x ) = 2x − cos x ; 3) f ( x ) = sin 2 2x ;
1 1
2)° f ( x ) = sin x - x ; 4) f ( x ) = cos 2x + sin x .
2 2
33.11. 1)° f ( x ) = x 3 - 6x 2 - 7 ; 3) f ( x ) = ( x - 3 ) x ;
x
2)° f ( x ) = x 4 - 4x 3 + 5 ; 4) f ( x ) = .
x+2
33.12. Розв’яжіть нерівність f ¢ ( x ) > 0 , якщо:
1°) f ( x ) = 12x - x 3 + 1 ; 3) f ( x ) = cos2x + 3 ;
2°) f ( x ) = 2x - 12x + 18x + 5 ; 4) f ( x ) = 4 x - x .
3 2
33.13. Знайдіть значення x, при яких значення похідної функції f ( x ) :

а) дорівнює нулю, б) додатне, в) від’ємне.
1) f ( x ) = x 3 - 6x 2 + 9x + 1; 3) f ( x ) = x - 2 x ;
2) f ( x ) = 2x - 16x + 2 ;
4 3
4) f ( x ) = 16 - x 2 .
33.14. Запишіть рівняння дотичної до графіка функції y = f ( x ) у точці
з абсцисою x0 , якщо:
p
1) f ( x ) = cos x , x0 = ; 3) f ( x ) = x 3 - 2x 2 + 3 , x0 = 0 ;
4
p
2) f ( x ) = tg2x , x0 = ; 4) f ( x ) = 2x + 2 , x0 = 1 .
8
33.15. Знайдіть абсциси x0 точок графіка функції y = f ( x ) , у яких до
тична до нього утворює кут j з додатним напрямком осі Ox:
1) f ( x ) = sin2x , j = 0° ; 3) f ( x ) = sin 2 x , j = 135° .
2) f ( x ) = x 3 - 11x , j = 45° ;
33.16*. Знайдіть рівняння дотичної до графіка функції f ( x ) = x 3 - 3x + 5,
яка паралельна прямій y = -3x + 7 .
33.17*. Знайдіть рівняння дотичної до графіка функції f ( x ) = x 4 + x - 2,
яка паралельна прямій y = 5x + 1 .

221
§ 34. ЗАСТОСУВАННЯ ПОХІДНОЇ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ

34.1. Застосування похідної до знаходження проміжків зростання
і спадання та екстремумів функції
Таблиця 47
1. Монотонність і сталість функції
Достатня умова зростання функції Достатня умова спадання функції
0° < a < 90° 90° < a < 180°

y y
y = f (x) f ¢ ( x0 ) = tg a > 0 f ¢ ( x0 ) = tg a < 0
Якщо в кожній Якщо в кожній
y = f (x)
точці інтервалу точці інтервалу
( a; b ) f ¢ ( x ) > 0, ( a; b ) f ¢ ( x ) < 0,
то функція f ( x ) то функція f ( x )
α зростає на цьому α спадає на цьому
інтервалі. інтервалі.
0 a x0 b x 0 a x0 b x
Необхідна і достатня умова сталості функції
y
y = f (x)
Функція f ( x ) є сталою на інтервалі ( a; b )
тоді і тільки тоді, коли f ¢ ( x ) = 0 в усіх
точках цього інтервалу.
0 a0 b x
2. Екстремуми (максимуми і мінімуми) функції
Точки максимуму Точки мінімуму
Точку x0 з області ви Точку x0 з області ви
значення функції f ( x ) y значення функції f ( x ) y
називають точкою ymax називають точкою
максимуму цієї функції, мінімуму цієї функ ymin
δ δ
якщо знайдеться d -окіл ції, якщо знайдеться
0 x0 x 0 x0 x
( 0
x - d; x0 + d ) точки x0 , d -окіл ( x0 - d; x0 + d )
такий, що для всіх х ≠ х0 y точки x0 , такий, що y
з цього околу виконується ymax для всіх х ≠ х0 з цього
нерівність околу виконується не ymin
рівність
f ( x ) < f ( x0 ) . 0 x0 x 0 x0 x
f ( x ) > f ( x0 ) .
xmax = x0 — точка макси- y y
муму. ymax x min = x 0 — точка мі-
німуму. ymin
0 x0 x 0 x0 x
Точки максимуму і мінімуму називають точками екстремуму.
Значення функції в точках максимуму і мінімуму називають екстремумами функції (мак
симумом і мінімумом функції).
ymax = f ( xmax ) = f ( x0 ) — максимум ymin = f ( xmin ) = f ( x0 ) — мінімум

3. Критичні точки
Означення Приклад
Критичними точками функції називають ( D (f ) = R) .
f ( x ) = x 3 - 12x
внутрішні точки її області визначення, f ¢ ( x ) = 3x 2 - 12 — і снує на всій області
у яких похідна функції дорівнює нулю* або визначення.
не існує. f ¢ ( x ) = 0 при 3x 2 - 12 = 0 , x 2 = 4 , x = ±2 —
критичні точки.
4. Необхідна і достатня умови екстремуму
Необхідна умова екстремуму Достатня умова екстремуму
У точках екстремуму похідна функції f ( x ) Якщо функція f ( x ) неперервна в точці x0
дорівнює нулю або не існує. і похідна f ¢ ( x ) змінює знак при переході**
через точку x0 , то x0 — точка екстремуму
x0 — точка екстремуму функції f ( x ) .
функції f ( x )
У точці x0 знак
ß x0 — точка
f ¢ ( x ) змінюється ⇒
f ¢ ( x0 ) = 0 або з «+» на «–»
максимуму
f ¢ ( x0 ) — не існує
(але не в кожній точці x0 , де f ¢ ( x0 ) = 0 або У точці x0 знак
x0 — точка
f ¢ ( x ) змінюється ⇒
f ¢ ( x0 ) не існує, буде екстремум) мінімуму
з «–» на «+»
5. Приклад графіка функції y = f ( x ) , що має екстремуми

( x1 , x 2 , x 3 , x 4 , x 5 — критичні точки)
f ' = 0
y f ' (x) — не існує
x)
y = f (
f ' <
0
>
f' <
f '
0
0
0
>
>
f '
f ' = 0
f '
х2(min) х4 х5(min)
х1(max) 0 х3(max) х
точка f ' (x) — не існує

f ' = 0
перегину
Знак f ' (x) + - + - - +
x1 x2 x3 x4 x5 x
Поведінка*** f (x) max max
3 min min
* Внутрішні точки області визначення функції, у яких похідна дорівнює нулю, називають
також стаціонарними точками.
** Мається на увазі перехід через точку x при русі зліва направо.
0
*** Знаком « » позначено зростання функції, а знаком « » — її спадання на відповідному
проміжку.

§ 34. Застосування похідної до дослідження функцій 223
6. Дослідження функції y = f ( x ) на монотонність і екстремуми

Схема Приклад: y = f ( x ) = 3x5 - 5x 3 + 1
1. Знайти область визначення функції. Область визначення: D ( f ) = R .
2. Знайти похідну f ¢ ( x ) . f ¢ ( x ) = 15x 4 - 15x 2 = 15x 2 ( x 2 - 1) =

= 15x 2 ( x - 1) ( x + 1) .
3. Знайти критичні точки, f ¢ ( x ) існує на всій області визначення.
тобто внутрішні точки області визначення, f ¢ ( x ) = 0 при x = 0 , x = 1 , x = -1 .
у яких f ¢ ( x ) дорівнює нулю або не існує.
4. Позначити критичні точки на області ви
значення, знайти знак похідної і характер Знак f' (x) + - - +
поведінки функції на кожному з інтервалів,
на які розбивається область визначення. Поведінка -1 0 1 x
f (x) max
5. Відносно кожної критичної точки визна
чити, чи є вона точкою максимуму або міні min
муму, чи не є точкою екстремуму.
6. Записати результат дослідження f ( x ) зростає на кожному з проміжків:
(проміжки монотонності і екстремуми). ( - ¥; - 1] і [1; + ¥ ) *;
f ( x ) спадає на проміжку [ -1; 1] .
Точки екстремуму: xmax = -1 ; xmin = 1 .
Екстремуми: ymax = f ( -1) = 3; ymin = f (1) = -1.
Зауваження.  Результати дослідження функції на монотонність і екс

тремуми зручно унаочнювати не тільки у вигляді схеми, зображеної
в п. 6 табл 47, а й у вигляді спеціальної таблиці:
x ( − ∞; − 1) – 1 ( −1; 0) 0 (0; 1) 1 (1; + ∞ )
+ +
f ′ (x ) 0 – 0 – 0
f (x ) 3 1 – 1
max min
1 Монотонність і сталість функції. шому значенню аргумента з цієї множини

Критичні точки функції відповідає більше значення функції, тобто
Похідна є важливим інструментом до для будь-яких x1 і x2 з цієї множини
слідження функції, зокрема, на монотон з умови x2 > x1 випливає, що f ( x2 ) > f ( x1 ).
ність (тобто на зростання та спадання). Функцію f ( x ) називають спадною на
Нагадаємо, що функцію f ( x ) назива множині P, якщо більшому значенню ар
ють зростаючою на множині P, якщо біль гумента з цієї множини відповідає менше
* Як зазначається в Прикладі 3 п. 34.1, оскільки функція f ( x ) неперервна (наприклад, через

те, що вона диференційовна на всій області визначення), то точки –1 і 1 можна включити
до проміжків зростання і спадання функції.

значення функції, тобто для будьяких x1 y

і x2 з цієї множини з умови x2 > x1 випли
ває, що f ( x2 ) < f ( x1 ) . y = f (x)
M
Як видно з рис. 34.1.1, а, у кожній
точці графіка зростаючої функції дотична A tg 0 = f ′ (x1 ) = 0
утворює з додатним напрямком осі Ox або
гострий кут a (тоді f ¢ ( x0 ) = tg a > 0 ), або α tg α = f ′ ( x0 ) > 0
кут, що дорівнює нулю ( f ¢ ( x1 ) = tg 0 = 0 ) . 0 a x0 x1 b x
У кожній точці графіка спадної функції а
(рис. 34.1.1, б) дотична утворює з додат y y = f (x)
ним напрямком осі Ox або тупий кут a
( f ( x0 ) = tg a < 0 ) , або кут, що дорівнює ну tg 0 = f ′ (x1 ) = 0
лю ( f ¢ ( x1 ) = tg 0 = 0 ) .
M A
Отже, якщо на якомусь інтервалі tg α = f ′ ( x0 ) < 0
функція f ( x ) диференційовна і зростає, то α
f ¢ ( x ) 0 на цьому інтервалі; якщо на яко
мусь інтервалі функція f ( x ) диференці 0 a x1x0 b x
йовна і спадає, то f ¢ ( x ) 0 на цьому ін б
тервалі. ¡¡ 34.1.1
Рис.
Але для розв’язування задач на дослі
дження властивостей функцій важливими y y = f (x)
є обернені твердження, які дозволяють за B
знаком похідної з’ясувати характер моно M
тонності функції. l f (b) - f (a)
Для обґрунтування відповідних тверд
жень скористаємося так званою формулою α
D
Лагранжа. Її строге доведення наводиться α A
в курсах математичного аналізу, а ми
обмежимося тільки її геометричною ілю 0 a x1 c x2 b x
страцією та формулюванням. ¡¡
Рис. 34.1.2
Нехай функція f ( x ) неперервна на
відрізку [ a; b ] і диференційовна в усіх
a — кут між прямою l і додатним
точках інтервалу ( a; b ) . Тоді на цьому ін
напрямком осі Ox. Але l AB , тому кут a
тервалі знайдеться така точка c, що дотич
дорівнює куту нахилу січної AB до осі Ox.
на l до графіка функції f ( x ) у точці
Цей кут, у свою чергу, дорівнює куту A
з абсцисою c буде паралельна січній AB,
прямокутного трикутника ABD з катетами:
яка проходить через точки A ( a; f ( a ) ) , AD = b - a , BD = f ( b ) - f ( a ) .
B ( b; f ( b ) ) (рис. 34.1.2).
BD f ( b ) - f ( a )
Дійсно, розглянемо всі можливі прямі, Тоді f ¢ ( c ) = tg a = = .
що паралельні січній AB і мають з графіком AD b-a
функції f ( x ) на інтервалі ( a; b ) хоча б Отже, можна зробити такий висновок.
одну спільну точку. Пряма, яка лежить на Якщо функція f ( x ) неперервна на
найбільшій відстані від січної AB, і буде відрізку [ a; b ] і диференційовна в усіх
дотичною до графіка функції f ( x ) (це точках інтервалу ( a; b ) , то на інтервалі
граничне положення січної, паралельної ( a; b ) знайдеться така точка c Î ( a; b ) , що
AB). Якщо позначити абсцису точки доти
ку через c, то, ураховуючи геометричний f (b) - f ( a )
зміст похідної, одержуємо f ¢ ( c ) = tg a , де = f¢(c) .
b-a

Цю формулу називають формулою Число c належить заданому інтервалу,
Лагранжа. Застосуємо її для обґрунтуван- оскільки йому належать числа x1 і x2 .
ня достатніх умов зростання і спадання Нехай x2 > x1 . Тоді x2 - x1 > 0 .
функції. Якщо f ¢ ( x ) > 0 в кожній точці задано-
1. Якщо f ¢ ( x ) > 0 у кожній точці ін- го інтервалу, то f ¢ ( c ) > 0 , і з рівності (1)
тервалу ( a; b ) , то функція f ( x ) зростає на одержуємо, що f ( x2 ) - f ( x1 ) > 0 , тобто
цьому інтервалі. f ( x2 ) > f ( x1 ) . Це означає, що функція f ( x )
2. Якщо f ¢ ( x ) < 0 у кожній точці ін- зростає на заданому інтервалі.
тервалу ( a; b ) , то функція f ( x ) спадає на Якщо f ¢ ( x ) < 0 у кожній точці заданого
цьому інтервалі. інтервалу, то f ¢ ( c ) < 0, і з рівності (1) має-
Візьмемо дві довільні точки x1 і x2 мо, що f ( x2 ) - f ( x1 ) < 0 , тобто f ( x2 ) < f ( x1 ).
із заданого інтервалу. За формулою Ла- А це означає, що функція f ( x ) спадає на
гранжа існує число c Î ( x1; x2 ) , таке, що заданому інтервалі. 
f ( x2 ) - f ( x1 )
= f ¢ ( c ) . (1)
x2 - x1
Приклад 1
Функція f ( x ) = x 3 + x означена на всій множині дійсних чисел ( xÎ R ) і має похідну
f ¢ ( x ) = 3x 2 + 1 > 0 при всіх значеннях x. Отже, ця функція зростає на всій області визна-
чення.
Приклад 2
Функція g ( x ) = sin x - 3x означена на всій множині дійсних чисел ( xÎ R ) і має похідну
g ¢ ( x ) = cos x - 3 . Оскільки -1 cos x 1 , то cos x - 3 < 0 при всіх значеннях x. Отже, ця
функція спадає на всій області визначення.
Наприклад, розглядаючи степеневу У тому випадку, коли f ¢ ( t ) = 0 , швид-

функцію в п. 12.2, ми без доведення зазна- кість точки дорівнює нулю, тобто точка не
чили, що при x > 0 функція y = x a , де рухається, і тому її ордината залишається
a — неціле число, зростає при a > 0 і спа- сталою. Одержуємо умову сталості функції.
дає при a < 0 . Обґрунтуємо це. Дійсно, Функція f ( x ) є сталою на інтервалі
y¢ = ( x a )¢ = ax a -1. Тоді при x > 0 і a > 0 зна- ( a; b ) тоді і тільки тоді, коли f ¢ ( x ) = 0
чення y¢ > 0 , отже, функція y = x a зростає. в усіх точках цього інтервалу.
При x > 0 і a < 0 значення y¢ < 0 , тобто Дійсно, якщо f ( x ) = k (де k —
функція y = x a спадає. стала), то f ¢ ( x ) = 0 .
Достатні ознаки зростання і спадання Навпаки, якщо f ¢ ( x ) = 0 в усіх точках
функції мають наочну фізичну ілюстра- інтервалу ( a; b ) , то зафіксуємо деяке чис-
цію. Нехай по осі ординат рухається мате- ло x0 з цього інтервалу і знайдемо значення
ріальна точка, яка в момент часу t має ор- функції в точці x0 (нехай f ( x0 ) = k ). Для
динату y = f ( t ) . Ураховуючи фізичний будь-якого числа x із заданого інтервалу
зміст похідної, одержуємо, що швидкість за формулою Лагранжа можна знайти
цієї точки в момент часу t дорівнює f ¢ ( t ) . число c, яке міститься між x і x0 , таке, що
Якщо f ¢ ( t ) > 0 , то точка рухається в додат- f ( x ) − f ( x0 )
ному напрямку осі ординат, зі збільшен- = f ′ (c ) .
x − x0
ням часу ордината точки збільшується,
тобто функція зростає. Якщо ж f ¢ ( t ) < 0 , Тоді f ( x ) - f ( x0 ) = f ¢ ( c ) ( x - x0 ) .
то точка рухається у від’ємному напрямку Оскільки c Î ( a; b ) , то за умовою
осі ординат, і зі збільшенням часу ордина- f ¢ ( c ) = 0 . Отже, f ( x ) - f ( x0 ) = 0 . Таким чи-
та точки зменшується: функція спадає. ном, для всіх x із заданого інтервалу

f ( x ) = f ( x0 ) = k , тобто функція f ( x ) Означення. Внутрішні** точки області

є сталою. визначення функції, у яких її похідна
У випадку, якщо функція f ( x ) непе дорівнює нулю або не існує, називають-
рервна на відрізку [ a; b ] і f ¢ ( x ) = 0 ся критичними точками цієї функції.
в усіх точках інтервалу ( a; b ) , то при на
ближенні значення x до точки a справа Виходячи з плану розв’язування нерів
значення f ( x ) ® f ( a ) . Але f ( x ) = k , тоді ностей методом інтервалів (п. 6 табл. 41),
і f ( a ) = k (аналогічно, наближаючи зна одержуємо, що проміжки зростання і спа
чення x до точки b зліва, обґрунтовують, дання функції f ( x ) можна знаходити за
що f ( b ) = k ). Отже, функція f ( x ) є постій схемою:
ною на відрізку [ a; b ] .  1. Знайти область визначення функ-
Для знаходження проміжків зростання ції f ( x ) .
і спадання функції потрібно розв’язати не 2. Знайти похідну f ¢ ( x ) .
рівності f ¢ ( x ) > 0 і f ¢ ( x ) < 0 на області ви 3. З’ясувати, у яких внутрішніх точ
значення функції f ( x ) . Оскільки f ¢ ( x )
ках області визначення функції похідна
є функцією від змінної x, то для
f ¢ ( x ) дорівнює нулю або не існує (тобто
розв’язування цих нерівностей можна ви
користати метод інтервалів, точніше, його знайти критичні точки цієї функції).
узагальнення, що спирається на тверджен 4. Позначити знайдені точки на облас
ня, яке в курсах математичного аналізу ті визначення функції f ( x ) і знайти знак
називають теоремою Дарбу*: f ¢ ( x ) у кожному з проміжків, на які роз
 Теорема.   Точки, у яких похідна до- бивається область визначення функції
рівнює нулю або не існує, розбивають (знак можна визначити, обчисливши зна
область визначення функції f ( x ) на чення f ¢ ( x ) у будь-якій точці проміжку).
проміжки, у кожному з яких f ¢ ( x )
зберігає сталий знак.
Приклад 3 Дослідіть функцію f ( x ) = x 3 - 3x на зростання і спадання.
XX1. Область визначення заданої функції — усі дійсні числа ( D ( f ) = R ) .
2. Похідна f ¢ ( x ) = 3x 2 - 3 .
3. Похідна існує на всій області визначення функції, і f ¢ ( x ) = 0 , якщо 3x 2 - 3 = 0 ,
тобто при x = 1 або x = -1 .
4. Розв’язуємо нерівності f ¢ ( x ) > 0 і f ¢ ( x ) < 0 на області визначення функції f ( x )
методом інтервалів. Для цього відмічаємо точки 1 і (–1) на області визначення функ-
ції f ( x ) і знаходимо знак f ¢ ( x ) у кожному з одержаних проміжків (рис. 34.1.3).
Ураховуючи достатні умови зростання і спадання функції,
одержуємо, що в тих інтервалах, де похідна додатна, функ + - +
ція f ( x ) зростає, а в тих інтервалах, де похідна від’ємна, —
-1 1 x
спадає. Отже, функція f ( x ) зростає на кожному з інтервалів
( - ¥; - 1) та (1; + ¥ ) і спадає на інтервалі ( -1; 1) . v ¡¡ Рис. 34.1.3
* Жан Ґастон Дарбу (1842–1917) — французький математик, який зробив значний внесок
у розвиток диференціальної геометрії, інтегрального числення та механіки.
** Внутрішньою точкою множини називають таку точку, яка належить цій множині разом із
деяким своїм околом.

Графік функції y = x 3 - 3x зображено y
на рис. 34.1.4. При побудові графіка врахо 2
вано, що f ( -1) = 2 і f (1) = -2 . Із графіка y = x2 - 3x
видно, що функція f ( x ) = x 3 - 3x зростає не
тільки на інтервалах ( - ¥; - 1) та (1; + ¥ ) ,
а й на проміжках ( - ¥; - 1] та [1; + ¥ ) і спа -2 -1 0 1 2 x
дає не тільки на інтервалі ( -1; 1) , а й на
відрізку [ -1; 1] .
-2
Виявляється, що завжди, коли функ-
ція f ( x ) неперервна в будь-якому з кінців
проміжку зростання (спадання), то його ¡¡
Рис. 34.1.4
можна приєднати до цього проміжку (як
Точки максимуму і мінімуму функції
точки –1 і 1 у попередньому прикладі).
ще називають точками екстремуму, а зна
Приймемо це твердження без дове
чення функції в цих точках називають
дення.
екстремумами функції.
2 Екстремуми (максимуми і мінімуми) Наведемо означення точок максимуму
функції і мінімуму.
На рис. 34.1.4 зображено графік функ Означення. Точка x0 з області визна-
ції y = x 3 - 3x . Розглянемо окіл точки чення функції f ( x ) називається точкою
x = -1 , тобто довільний інтервал, що мі максимуму цієї функції, якщо знайдеть-
стить точку –1 (наприклад, d окіл цієї
ся d -окіл ( x0 - d; x0 + d ) точки x0 , такий,
точки). Як видно з рисунка, існує такий
що для всіх х ≠ х0 із цього околу викону-
окіл точки x = -1 , що найбільшого значен
ня для точок із цього околу функція ється нерівність f ( x ) < f ( x0 ) .
f ( x ) = x 3 - 3x набуває в точці x = -1 . На Означення. Точка x0 з області визначен-
приклад, на інтервалі ( -2; 0 ) найбільшого ня функції f ( x ) називається точкою мі-
значення, яке дорівнює 2, функція набу німуму цієї функції, якщо знайдеться
ває в точці x = -1 . Точку x = -1 називають d -окіл ( x0 - d; x0 + d ) точки x0 такий,
точкою максимуму цієї функції і познача
що для всіх х ≠ х0 із цього околу викону-
ють xmax , а значення функції в цій точці
f ( -1) = 2 називають максимумом функції. ється нерівність f ( x ) > f ( x0 ) .
Аналогічно точку x = 1 називають точ За означенням у точці максимуму x0
кою мінімуму функції f ( x ) = x 3 - 3x , значення функції f ( x ) є найбільшим се
оскільки значення функції в цій точці ред значень функції з деякого околу цієї
менше за її значення в будьякій точці де точки. Через це графік функції f ( x ) в око
якого околу точки 1, наприклад околу
лі x0 найчастіше має вигляд гладенького
( 0,5; 1,5) . Позначають точку мінімуму «горба» (рис. 34.1.5, а), але може мати ви
xmin , а значення функції в цій точці
f (1) = -2 називають мінімумом функції. гляд загостреного «піка» (рис. 34.1.5, б)
або навіть ізольованої точки (зрозуміло,
Максимум — від латин.

maximum — найбільше. y y y
ymax ymax ymax
Мінімум — від латин.
minimum — найменше. δ δ
Екстремум — від латин. а 0 x0 x б 0 x0 x в 0 x0 x
extremum — крайній.
¡¡
Рис. 34.1.5

y y y
Локальний — від латин.
lokalis — місцевий.
ymin ymin ymin
а 0 x0 x б 0 x0 x в 0 x0 x
¡¡
Рис. 34.1.6 Зауваження. За озна
ченням точки екстрему
що в цьому випадку функція не буде неперервною му — це такі точки, в яких
в точці x0 ) (рис. 34.1.5, в). функція набуває найбіль
Аналогічно значення функції f ( x ) у точці мініму шого чи найменшого зна
му x0 є найменшим серед значень функції з деякого чення, порівняно зі значен
околу цієї точки. Графік функції f ( x ) в околі x0 най нями цієї функції в точках
частіше має вигляд «западини», теж гладенької деякого околу екстремаль
(рис. 34.1.6, а) або загостреної (рис. 34.1.6, б), або на ної точки. Такий екстре
мум зазвичай називають
віть ізольованої точки (рис. 34.1.6, в).
локальним екстремумом.*
3 Необхідна і достатня умови і саме буде додатним при всіх x, достатньо

екстремуму f ( x ) - f ( x0 )
близьких до x0. Тобто > 0.
При дослідженні функції та побудові її x - x0
графіка важливе значення має знаходження Тоді при x > x0 одержуємо, що
точок екстремумів функції. Покажемо, що f x > f ( x0 ) , і точка x0 не може бути точ
( )
кою максимуму.
точками екстремуму можуть бути тільки
критичні точки функції, тобто внутрішні При x < x0 f ( x ) < f ( x0 ) , і точка x0 не
точки області визначення функції, у яких може бути точкою мінімуму, тобто точкою
екстремуму, що суперечить умові.
її похідна дорівнює нулю або не існує.
Аналогічно розглядається й випадок,
 Теорема Ферма (необхідна умова екс коли f ¢ ( x0 ) < 0 . Отже, наше припущення
тремуму). Якщо x0 є точкою екстре- неправильне, і f ¢ ( x0 ) = 0 . 
муму функції f ( x ) і в цій точці існує Теорема Ферма дає лише необхідну
похідна f ′( x0 ), то вона дорівнює умову екстремуму: з того, що f ¢ ( x0 ) = 0 , не
нулю: f ′( x0 ) = 0. обов’язково випливає, що в точці x0 функ
XДоведемо це твердження методом ція має екстремум. Наприклад, якщо
від супротивного. Нехай x0 є точкою екс f ( x ) = x 3 , то f ¢ ( x ) = 3x 2 і f ¢ ( 0 ) = 0 . Але точ
тремуму функції f ( x ) і в цій точці існує ка x = 0 не є точкою екстремуму, оскільки
похідна f ¢ ( x0 ) . Припустимо, що f ¢ ( x0 ) ¹ 0. функція x 3 зростає на всій числовій пря
Розглянемо випадок, коли f ¢ ( x0 ) > 0 . мій (рис. 34.1.7).
За означенням похідної при x ® x0 (тобто
y
Df f ( x ) - f ( x0 )
при Dx ® 0 ) відношення = y = x3
Dx x - x0
прямує до додатного числа f ¢ ( x0 ) , а отже,
0 x
* Наприклад, на рис. 34.1.4 зображено
графік функції, яка має локальні екс
тремуми, але на всій області визначення
не має ні найбільшого, ні найменшого
значень. ¡¡
Рис. 34.1.7

f'(x0) = 0
y y = f (x)
y y
y = x 
y = 3x + x 
f'(x1) = 0
0 x 0 x
0 x0 x1 x
¡¡
Рис. 34.1.8 ¡¡
Рис. 34.1.9 ¡¡
Рис. 34.1.10
Теорема Ферма має наочний геоме розглядаючи функцію f ( x ) = 3x + x , помі

тричний зміст: дотична до графіка функції чаємо, що вона не має похідної в точці
y = f ( x ) у точці з абсцисою x0 (де x0 — точка x = 0 : графік має злом при x = 0
екстремуму функції) паралельна осі абсцис
(рис. 34.1.10). Дійсно, якщо припустити,
(або збігається з нею) і тому її кутовий кое
що функція f ( x ) = 3x + x має похідну
фіцієнт f ¢ ( x0 ) дорівнює нулю (рис. 34.1.8).
в точці 0, то функція f ( x ) - 3x теж пови
У точці з абсцисою x0 = 0 до графіка
нна мати похідну в точці 0. Але
функції y = x 3 теж можна провести дотич
f ( x ) - 3x = x , а функція x не має похідної
ну: оскільки f ¢ ( 0 ) = 0 , то цією дотичною
є вісь Ox. Але графіки функцій, наведених в точці 0, тобто ми прийшли до супереч
на рис. 34.1.7 і 34.1.8, порізному роз ності. Отже, функція f ( x ) у точці 0 похід
міщуються відносно дотичних. На ної не має. Однак, як видно з рис. 34.1.10,
рис. 34.1.8, де x0 і x1 — точки екстрему функція f ( x ) зростає на всій числовій
му, можна вказати околи цих точок, для прямій і екстремуму не має.
яких відповідні точки графіка розміщу Наведені міркування і приклади пока
ються по один бік від дотичної, а на зують, що для знаходження точок екстре
рис. 34.1.7 графік функції y = x 3 при пере- муму функції потрібно насамперед знайти
ході аргумента через точку x0 = 0 (у якій її критичні точки. Але щоб з’ясувати, чи
похідна дорівнює нулю, але точка не є точ є відповідна критична точка точкою екс
кою екстремуму) переходить з одного бо- тремуму, необхідно провести додаткове
ку дотичної до іншого. У цьому випадку дослідження. Цьому часто допомагають
точку x0 називають точкою перегину* достатні умови існування екстремуму
функції.
в точці.
Функція може мати екстремум і в тій
критичній точці, у якій не існує похідна  Теорема 1 (ознака максимуму функ
заданої функції. Наприклад, як було пока ції). Якщо функція f ( x ) неперервна
зано в п. 8 § 31, функція y = x не має по в точці x0 і при переході через точ-
хідної в точці x = 0 , але, як видно з її гра ку x0 її похідна змінює знак із «плю-
фіка (рис. 34.1.9), саме в цій точці функ са» на «мінус» (тобто в деякому
ція має мінімум. d -околі точки x0 при x < x0 значення
Проте не кожна критична точка, у якій f ¢ ( x ) > 0 , а при x > x0 значення
не існує похідна заданої функції, буде точ f ¢ ( x ) < 0 ), то точка x0 є точкою
кою екстремуму цієї функції. Наприклад, максимуму функції f ( x ) .
* У точках перегину похідна може набувати різних значень — головне, що в цій точ
ці крива переходить з одного боку дотичної на інший. Детальніше про точки перегину
див. у п. 3 § 35.

Розглянемо заданий d -окіл точ- ка x0 не може бути точкою екстремуму

ки x0 , тобто інтервал ( x0 - d; x0 + d ) . За функції.
умовою похідна f ¢ ( x ) > 0 на інтервалі
Дійсно, якщо, наприклад, f ¢ ( x ) > 0
( x0 - d; x0 ) (при x < x0 ). Отже, функція
f ( x ) зростає на цьому інтервалі, а через те на інтервалі ( x0 - d; x0 ) і на інтервалі
що f ( x ) неперервна в точці x0 , то вона ( x0 ; x0 + d ) , то функція зростає на кожно-
зростає і на проміжку ( x0 - d; x0 ûù . Тоді для му з цих інтервалів. Ураховуючи її непе-
всіх x з інтервалу ( x0 - d; x0 ) маємо x < x0 , рервність у точці x0 (див. доведення теоре-
таким чином, f ( x ) < f ( x0 ) . Аналогічно за ми 1), одержуємо, що для всіх x Î ( x0 - d; x0 )
умовою похідна f ¢ ( x ) < 0 на інтервалі виконується нерівність f ( x ) < f ( x0 ) , а для
всіх x Î ( x0 ; x0 + d ) — нерівність f ( x0 ) < f ( x ).
( x0 ; x0 + d ) (при x > x0 ). Звідси випливає,
що функція f ( x ) спадає на цьому інтерва- Це означає, що на всьому проміжку
лі, а оскільки f ( x ) неперервна в точці x0 , ( x0 - d; x0 + d ) функція f ( x ) зростає і точ-
то вона спадає і на проміжку éëx0 ; x0 + d ) . ка x0 не є точкою екстремуму. Аналогічно
Тоді для всіх x з інтервалу ( x0 ; x0 + d ) має- розглядається і випадок, коли f ¢ ( x ) < 0 на
мо x > x0 , отже, f ( x ) < f ( x0 ) . Таким чином, розглянутих інтервалах. 
f ( x ) < f ( x0 ) для всіх х ≠ х0 з деякого d -око-
лу точки x0, а це й означає, що точка x0
є точкою максимуму функції f ( x ) . 
Зауваження.   Наведене обґрун-
 Теорема 2 (ознака мінімуму функ- тування дозволяє уточнити умови
ції).    Якщо функція f ( x ) неперервна зростання і спадання функції.
в точці x0 і при переході через точ-  Якщо f ¢ ( x ) 0 у кожній точці
ку x0 її похідна змінює знак з «міну- інтервалу ( a; b ) (причому рівняння
са» на «плюс» (тобто в деякому d -око-  f ¢ ( x ) = 0 має лише скінченну або
лі точки x0 при x < x0 значення зліченну* множину коренів), то
f ¢ ( x ) < 0 , а при x > x0 значення функція f ( x ) зростає на цьому
f ¢ ( x ) > 0 ), то точка x0 є точкою міні- інтервалі.
муму функції f ( x ) . Якщо f ¢ ( x ) 0 у кожній точці
інтервалу ( a; b ) (причому рівняння
Доведення цієї теореми повністю аналогічне f ¢ ( x ) = 0 має лише скінченну або
доведенню теореми 1 (пропонуємо прове зліченну множину коренів), то
сти його самостійно). функція f ( x ) спадає на цьому
інтервалі.
Теореми 1 і 2 дають можливість зроби-
ти такий висновок: якщо функція f ( x ) не-
перервна в точці x0 і похідна f ¢ ( x ) змі-
нює знак при переході через точку x0 , то
Для практичного дослідження функції
x0 — точка екстремуму функції f ( x ) .
на екстремуми можна використовувати
Якщо ж функція f ( x ) неперервна
схему. наведену в п. 6 табл. 47. Приклади
в точці x0 , а її похідна f ¢ ( x ) не змінює її використання також наведено в інтер-
знак при переході через точку x0 , то точ- нет-підтримці підручника.
* Зліченність множини означає, що ми можемо встановити взаємно однозначну відповідність

між елементами заданої множини і натуральними числами, тобто можемо вказати, як за-
нумерувати всі елементи множини.


Функція y = f ( x ) означена на проміжку ( -7; 8 ) . На рис. 34.1.11
Приклад
зображено графік її похідної.
1) Укажіть проміжки зростання та спадання функції f ( x ) .
2) Знайдіть критичні точки функції. Визначте, які з них є точками максимуму, які —
точками мінімуму, а які не є точками екстремуму.
y
4
y = f′(x)
2
-7 -4 0 2 6 8 x
¡¡
Рис. 34.1.11
XX 1) За графіком маємо, що f ¢ ( x ) > 0 на про- 1) Як відомо, на тих проміжках, де похід-

міжках ( -4; 2 ) та ( 6; 8 ) , отже, f ( x ) зростає на на функції додатна, функція зростає, а на
цих проміжках. Аналогічно f ¢ ( x ) < 0 на про- тих, де похідна від’ємна, спадає. Тому
міжках ( -7; - 4 ) та ( 2; 6 ) , отже, f ( x ) спадає за графіком похідної з’ясовуємо проміж-
на цих проміжках. Оскільки в точках –4, 2 і 6 ки, у яких похідна додатна і в яких —
існує похідна f ¢ ( x ) , то функція f ( x ) неперерв- від’ємна. Це і будуть проміжки зростання
на в цих точках, і тому їх можна включити до і спадання функції.
проміжків зростання та спадання функції. 2) Критичні точки — це внутрішні точки
Відповідь: f ( x ) зростає на проміжках [ -4; 2] області визначення, у яких похідна дорів-
та [2; 8 ) і спадає на проміжках нює нулю або не існує. За графіком бачи-
( -7; - 4] та [2; 6] . v мо, що похідна f ¢ ( x ) існує на всій заданій
області визначення. Отже, критичними
XX 2) Похідна f ¢ ( x ) існує на всій області ви- точками будуть тільки ті значення x, при
значення функції f ( x ) і дорівнює нулю в точ- яких похідна дорівнює нулю.
ках –4, 2 і 6. Це внутрішні точки області ви- Для визначення того, чи є критична точка
значення, отже, критичними точками будуть точкою екстремуму, використовуємо до-
тільки точки –4, 2 і 6. статні умови екстремуму: якщо в критич-
Оскільки похідна існує на всій області визна- ній точці функція неперервна та її похідна
чення функції, то функція неперервна в кож- змінює знак з «+» на «–», то ця критична
ній точці області визначення. точка є точкою максимуму, а якщо з «–»
У точках –4 і 6 похідна змінює знак з «–» на на «+», — то точкою мінімуму.
«+», отже, це точки мінімуму.
У точці 2 похідна змінює знак з «+» на «–»,
отже, це точка максимуму.
Відповідь: x1 min = -4 , x2 min = 6 , xmax = 2 . v

1. Дайте означення зростаючої та спадної на множині функції.

Запитання 2. Сформулюйте та обґрунтуйте достатні умови зростання та спа-
дання функції. Наведіть приклади їх застосування.
3. Сформулюйте і обґрунтуйте умову сталості функції на інтервалі.
4. Зобразіть графік функції, що має екстремуми. Дайте означення
точок екстремуму функції та її екстремумів.
5. Сформулюйте і обґрунтуйте необхідну та достатні умови екстре-
мума функції.
34.1.1°. На рис. 34.1.12 зображено графік функції y = f ( x ) (на

Вправи рис. 34.1.12, а, функція задана на проміжку [ -6; 6] , а на
рис. 34.1.12, б — на проміжку [ -7; 7 ] ). Укажіть проміжки
зростання та спадання функції f ( x ) .
34.1.2°.  Відомо, що похідна деякої функції y = f ( x ) , заданої на множині
всіх дійсних чисел, має такі знаки, як показано на рис. 34.1.13.
Укажіть проміжки зростання та спадання функції f ( x ) .
34.1.3. Функція y = f ( x ) означена на проміжку ( -6; 3 ) . На рис. 34.1.14
зображено графік її похідної. Укажіть проміжки зростання та
спадання функції f ( x ) .
34.1.4. Доведіть, що задана функція зростає на всій області визначення:
1°) f ( x ) = x 3 + 5x ; 3) f ( x ) = 2x + cos x ;
2) f ( x ) = x 3 - x 2 + x - 7 ; 4) f ( x ) = sin x + 3x + 2 .
34.1.5. Доведіть, що задана функція спадає на всій області визначення:
1°) y = -x 3 - 3x ; 3) f ( x ) = cos x - 6x ;
2) f ( x ) = -x7 + x 4 - x + 2 ; 4) f ( x ) = sin x - 2x + 1 .
y y
y = f (x) y = f (x)
1 1
-6 01 6 x -7 01 7 x
а б
¡¡
Рис. 34.1.12
y
y = f¢(x)
Знак f' (x) + - + -6 01 3 x
-5 5 x
¡¡
Рис. 34.1.13 ¡¡
Рис. 34.1.14

У завданнях 34.1.6, 34.1.7 знайдіть проміжки зростання і спа
дання функції.
34.1.6. 1°) f ( x ) = x 2 - 2x ; 3) f ( x ) = x 4 - 2x 2 ; 5) f ( x ) = 5 x 4 ;
1
2) f ( x ) = x 3 - 24x + 2 ; 4) f ( x ) = x + ; 6*) f ( x ) = 7 x 3 .
x
34.1.7. 1) y = x 3 - 27x + 1; 3*) y = x + 2cos x ;
2) y = x - x5; 4*) y = x - sin2x .
34.1.8*. Знайдіть усі значення параметра a, при яких функція зростає на
всій числовій прямій:
1) f ( x ) = x 3 - 3ax ; 2) f ( x ) = ax + cos x ; 3) f ( x ) = x 3 + ax 2 + 3ax - 5 .
34.1.9*. Доведіть, що рівняння має єдиний корінь, і знайдіть цей корінь.
1) 2x 3 + 3x - 5 = 0 ; 3) 5x - cos 3x - 5p = 1 ;
3 2
2) x - x + x = 0 ; 4) x 3 - x5 - x = 1 .
34.1.10°. За графіком функції y = f ( x ) , зображеним на рис. 34.1.12, зна
йдіть точки максимуму і мінімуму функції f ( x ) . Чи існує по
хідна в кожній із цих точок? Якщо існує, то чому дорівнює її
значення?
34.1.11°. Відомо, що похідна деякої функції y = f ( x ) , заданої на множині
всіх дійсних чисел, має такі знаки, як показано на рис. 34.1.13,
і f ′ ( −5) = f ′ (5) = 0 . Укажіть критичні точки, точку максимуму
і точку мінімуму цієї функції.
34.1.12°. Користуючись даними про похідну f ¢ ( x ) , наведеними в таблиці,
укажіть:
1) проміжки зростання і спадання функції f ( x ) ;
2) точки максимуму і точки мінімуму функції f ( x ) .
x ( - ¥; - 2) –2 ( -2; 1) 1 (1; 5) 5 (5; + ¥ )
f¢(x) + 0 – 0 + 0 +
34.1.13. Функція y = f ( x ) означена на проміжку ( -6; 3) . На рис. 34.1.14

зображено графік її похідної. Знайдіть критичні точки функції.
Які з них є точками максимуму, які — точками мінімуму?
У завданнях 34.1.14, 34.1.15 дослідіть функцію на екстремуми.
34.1.14°. 1) f ( x ) = 1 + 12x - x 3 ; 3) f ( x ) = x 4 - 8x 3 ;
2) f ( x ) = x 4 - 2x 2 - 5 ; 4) f ( x ) = 5x - x5 .
1 x+2
34.1.15. 1) y = 1 - x 2 ; 2) y = x - x ; 3) y = x + ; 4) y = .
x x
У завданнях 34.1.16, 34.1.17 визначте проміжки монотонності,
точки екстремуму функції та значення функції в точках екстре
муму.
4
34.1.16. 1°) f ( x ) = x 2 - 6x + 5 ; 3) f ( x ) = x + ;
x
2°) f ( x ) = x 4 - 2x 2 ; 4) f (x ) = x − 1 + 3 − x .
x
34.1.17*. 1) y = ; 3) y = 6x 3 - 2 x - 1 ;
x2 + 4
1
2) y = x 2 - x - 1 ; 4) y = sin x + sin 2x .
2

34.2. Загальна схема дослідження функції

для побудови її графіка
Таблиця 48
Схема дослідження
Приклад
функції
4
1. Знайти область визна- Побудуйте графік функції f ( x ) = x + .
чення функції. x2
XX1. Область визначення: x ≠ 0
( D ( f ) = ( − ∞; 0 ) ∪ ( 0; + ∞ )).
2. З’ясувати, чи є функ- 2. Функція f ( x ) ні парна, ні непарна, оскільки f ( −x ) ≠ f ( x )
ція парною або непарною
(чи періодичною*). і f ( −x ) ≠ −f ( x ) .
3. Точки перетину 3. Графік не перетинає вісь Oy ( x ≠ 0 ) . На осі Ox y = 0 :

графіка з осями 4
координат x+ = 0 , x 3 = −4, x = − 3 4 ( ≈ 1,6 ) — а
бсциса точки перетину
x2 графіка з віссю Ox.
(якщо можна знайти).
4. Похідна і критичні
 4 ′ 8
точки функції. 4. f ′ ( x ) = x′ + 
2 
=1− 3 .
x  x
Похідна існує на всій області визначення функції f ( x ) (отже,
функція f ( x ) неперервна в кожній точці своєї області визна-
чення).
8
f′(x) = 0 ; 1 − = 0 . При x ≠ 0 маємо: x 3 = 8;
3
x
x = 2 — критична точка.
5. Проміжки зростання 5. Позначимо критичні точки на області визначення і знайде-

і спадання функцції та мо знак похідної та характер поведінки функції на кожному
точки екстремуму з інтервалів, на які розбивається область визначення.
(і значення функції в цих Знак f (x) + - +
точках).
Поведінка 0 2 x
f (x)
min
Отже, функція зростає на кожному з проміжків ( − ∞; 0 ) та

[2; + ∞ ) і спадає на проміжку ( 0; 2]. Оскільки в критичній точ-
ці 2 похідна змінює знак з «–» на «+», то x = 2 — точка мі-
німуму: xmin = 2 . Тоді ymin = f (2) = 3.
* Найчастіше періодичність доводиться встановлювати для тригонометричних функцій.

§ 34. Застосування похідної до дослідження функції 235
6. Поведінка функції на - ∞ + ∞

кінцях проміжків області
6.
0 x
визначення (цей етап не
4  4 
входить до мінімальної При x → 0 справа (і при x → 0 зліва) f ( x ) = x + →  → +∞ .
*
схеми дослідження x 2
 +0 
4
функції). При x → − ∞ (і при x → +∞ ) значення 2
→ 0 , тоді f ( x ) → x **
x
(тобто при x → − ∞ f ( x ) → − ∞ і при x → +∞ f ( x ) → +∞ ).
7. Якщо необхідно, 7. 1 1
знайти координати x − 4 –4
2 2
додаткових точок, щоб
уточнити поведінку 1 1 1 3
y 16 15 4 −3
графіка функції. 2 2 4 4
8. На підставі 8. y
проведеного дослідження 4
y = x+
побудувати графік x2
функції.
−3 4
-4 0 2 4 x
x
=
y

Пояснення до схеми дослідження функції для побудови її графіка та при-
клади розв’язування завдань наведено в інтернет-підтримці підручника.
1. За якою схемою можна досліджувати властивості функції для

Запитання побудови її графіка?
2*. Охарактеризуйте особливості виконання основних етапів дослі-
дження функції та відображення результатів дослідження на
графіку функції. Наведіть приклади.
34.2.1°. Побудуйте схематичний графік функції, визначеної та неперерв-

Вправи ної на множині всіх дійсних чисел, користуючись її властивос-
тями, указаними в таблиці.
1) x ( −∞; − 2) –2 ( −2 : 0 ) 0 ( 0; + ∞ )
f′(x) + 0 – 0 +
f (x) 5 2
max min
* У цьому випадку говорять, що x = 0 — вертикальна асимптота графіка функції f ( x ) (див. § 30).

** У цьому випадку говорять, що y = x — похила асимптота графіка функції f ( x ) .

2) x ( −∞; − 1) –1 ( −1; 0 ) 0 ( 0; 1) 1 (1; + ∞ )

f′(x) – 0 + 0 – 0 +
f (x) –3 1 –3
min max min
У завданнях 34.2.2, 34.2.3 дослідіть функцію і побудуйте її

графік.
x
34.2.2. 1) f ( x ) = x 3 − 3x 2 ; 3) f ( x ) = x 4 − 2x 2 ; 5) y = 2
;
x −1
2) f ( x ) = 3x − x 3 + 1; 4) f ( x ) = 5x 4 − 4x5 ; 6) y = 2x − 55 x 2 .
34.2.3. 1) f ( x ) = ( x 2 − 2) ;
2 4
3) f ( x ) = − x; 5) y = 2 sin x − cos 2x ;
x
1
2) f ( x ) = x + ; 4) f ( x ) = 2 x − x ; 6) y = cos2 x − cos x .
x
34.2.4. а) Дослідіть функцію f ( x ) і побудуйте її графік.
б) Знайдіть область значень функції f ( x ) .
в*) Скільки коренів має рівняння f ( x ) = a залежно від значення
параметра a (див. інтернет-підтримку підручника)?
4 x+4
1) f ( x ) = x + ; 2) f ( x ) = ( x − 3 ) x ; 3) y = x − x ; 4) y = .
x x
34.2.5. Скільки коренів має рівняння:
1
1) x 4 − 4x 3 + 1 = 0; 2) 8x 3 − 3x 4 + 2 = 0 ; 3) x 2 − x3 − 3 = 0?
3
34.3. Найбільше і найменше значення функції

Таблиця 49
1. Найбільше і найменше значення функції, неперервної на відрізку
Властивість
Якщо функція f ( x ) неперервна на відрізку і має на ньому скінченне число критичних

точок, то вона набуває найбільшого і найменшого значень на цьому відрізку або в критич-
них точках, які належать цьому відрізку, або на кінцях відрізка.
Приклади
y max f (x ) = f (x max ); y max f (x ) = f (x max );

f (xmax) [a; b ] f (xmax) [a; b ]
f (b) f (a)
f (a) min f (x ) = f (xmin ) f (b) min f (x ) = f (b )
[a; b] [a; b]
f (xmin)
0 a xmin xmax b x 0 a xmax b x

y max f (x ) = f (a); y max f (x ) = f (a);

f (a) [a; b ] f (a) [a; b ]
f (b) f (xmax)
f (xmin) min f (x ) = f (xmin ) f (xmin) min f (x ) = f (b )
[a; b] [a; b]
f (b)
0 a xmin b x 0 a xmin xmax b x
2. Знаходження найбільшого і найменшого значень функції,
неперервної на відрізку
Схема Приклад
Знайдіть найбільше і найменше значення
функції f ( x ) = x 3 − 12x + 12 на відрізку [1; 3].
1. У
певнитися, що заданий відрізок входить XXОбласть визначення функції — усі дійсні
до області визначення функції f ( x ) . числа ( D ( f ) = R ) , отже, заданий відрізок вхо-
дить до області визначення функції f ( x ) .
2. Знайти похідну f ′ ( x ) . f ′ ( x ) = 3x 2 − 12.
найти критичні точки: f ′ ( x ) = 0 або не

3. З f ′ ( x ) існує на всій області визначення функ-
існує. ції f ( x ) (отже, функція f ( x ) неперервна на
заданому відрізку).
f ′ ( x ) = 0 ; 3x 2 − 12 = 0 при x = 2 або x = −2 .
4. В
ибрати критичні точки, які належать за- Заданому відрізку [1; 3] належить лише кри-
даному відрізку. тична точка x = 2.
5. О
бчислити значення функції в критичних f (1) = 1; f ( 2 ) = −4 ; f ( 3 ) = 3 .
точках і на кінцях відрізка.
6. П
орівняти одержані значення функції та max f ( x ) = f ( 3 ) = 3, min f ( x ) = f ( 2 ) = −4 . 
вибрати з них найменше і найбільше. [1; 3] [1; 3]
3. Знаходження найбільшого або найменшого значення функції,

неперервної на інтервалі
Властивість Ілюстрація
y
y=f (x)
Якщо неперервна функція f ( x ) має на заданому інтервалі тільки
одну точку екстремуму x0 і це точка мінімуму, то на заданому ін-
тервалі функція набуває свого найменшого значення в точці x0 .
0 a x0 b x
y y=f (x)
Якщо неперервна функція f ( x ) має на заданому інтервалі тільки

одну точку екстремуму x0 і це точка максимуму, то на заданому a
інтервалі функція набуває свого найбільшого значення в точці x0 . 0 x0 b x

4. Задачі на знаходження найбільшого і найменшого значень функції

Є дріт завдовжки 100 м. Потрібно огородити ним
прямокутну ділянку найбільшої площі. Знайдіть розміри
ділянки.
1. О
дну з величин, яку потрібно XXНехай ділянка має форму прямо-
знайти (або величину, за допо- кутника ABCD (див. рисунок) зі
могою якої можна дати відпо- стороною AB = x (м). A B
відь на запитання задачі), по- Ураховуючи, що дріт буде натягнуто x
значити через x (і за змістом по периметру прямокутника, одержу-
задачі накласти обмеження- ємо: 2 AB + 2BC = 100 , або
на x). 2x + 2BC = 100 , звідси BC = 50 − x (м).
Оскільки довжина кожної сторони D C
прямокутника є додатним числом, то
0 < x < 50 .
2. В
еличину, про яку йдеться, що Площа прямокутника:
вона найбільша або найменша, S ( x ) = AB ⋅ BC = x (50 − x ) = 50x − x 2 .
виразити як функцію від x.
3. Д
ослідити одержану функцію Дослідимо функцію S ( x ) за допомогою похідної. Похід-
на найбільше або найменше на S′ ( x ) = 50 − 2x існує при всіх дійсних значеннях x
значення (найчастіше за допо- (отже, S ( x ) — неперервна функція на заданому про-
могою похідної). міжку). S′ ( x ) = 0 , 50 − 2x = 0 , x = 25 — критична точка.
Знак S' (x) + -

0 25 50 x
У точці x = 25 S′ ( x ) = 50 − 2x змінює знак із плюса на
мінус (див. рисунок), отже, x = 25 — точка максимуму.
Ураховуємо, що неперервна функція S ( x ) має на зада-
ному інтервалі ( 0; 50 ) тільки одну точку екстремуму
x = 25 і це точка максимуму. Тоді на заданому інтер-
валі функція набуває свого найбільшого значення в точ-
ці x = 25 .
4. У
певнитися, що одержаний Отже, площа огородженої ділянки буде найбільшою,
результат має зміст для по- якщо сторони прямокутника будуть завдовжки:
чаткової задачі. AB = x = 25 (м), BC = 50 − x = 25 (м), тобто коли ділянка
матиме форму квадрата зі стороною 25 м. 
Людині в житті часто доводиться шу- лізу — це задачі, які можна звести до зна-
кати найкращий, або, як часто кажуть, ходження найбільшого або найменшого
оптимальний розв’язок поставленої задачі. значення функції.
Частину таких задач вдається розв’язати У курсах аналізу доводиться теорема
за допомогою методів математичного ана- Вейєрштрасса.

 Теорема Вейєрштрасса. Неперервна на Отже, щоб знайти найбільше і най-

відрізку [ a; b ] функція f ( x ) має на менше значення неперервної на відрізку
цьому відрізку найбільше і найменше функції, яка має на цьому відрізку скін-
значення, тобто існують точки відрізка ченне число критичних точок, достат-
[a; b], у яких f ( x ) набуває найбільшо- ньо обчислити значення функції в усіх
го та найменшого на [ a; b ] значень. критичних точках і на кінцях відрізка
Розглянемо випадок, коли неперервна та з одержаних чисел вибрати найбільше
і найменше.
на відрізку [ a; b ] функція f ( x ) має на цьо-
Для використання цього орієнтиру по-
му відрізку лише скінченне число критич-
трібно впевнитися, що заданий відрізок
них точок. Тоді має місце властивість: як-
входить до області визначення даної функ-
що функція f ( x ) неперервна на відрізку ції і що функція неперервна на цьому від-
і має на ньому скінченне число критичних різку (останнє випливає, наприклад, з то-
точок, то вона набуває свого найбільшо- го, що функція диференційовна на задано-
го і найменшого значень на цьому відріз- му відрізку). Для знаходження критичних
ку або в критичних точках, які належать точок функції потрібно знайти її похід-
цьому відрізку, або на кінцях відрізка. ну і з’ясувати, де похідна дорівнює нулю
Геометрична ілюстрація цієї власти- або не існує. Уточнену схему знаходження
вості наведена в п. 1 табл. 49. найбільшого і найменшого значень функ-
X1) Спочатку розглянемо випадок, ції, неперервної на відрізку, і приклад ви-
коли неперервна на відрізку [ a; b ] функція користання наведено в п. 2 табл. 49. Інші
f ( x ) не має на цьому відрізку критичних приклади знаходження найбільшого і най-
меншого значень функції, неперервної на
точок. Тоді на відрізку [ a; b ] похідна f ′ ( x )
відрізку, наведено далі (див. Приклад) та
зберігає постійний знак (див. п. 34.1), от-
в інтернет-підтримці підручника.
же, функція f ( x ) на відрізку [ a; b ] зростає
Твердження, що найбільше значен-
(рис. 34.3.1, а) або спадає (рис. 34.3.1, б).
ня функції f ( x ) на відрізку [ a; b ] дося-
Тому найбільше і найменше значення
гається в точці x0 , можна позначати так:
функції f ( x ) на відрізку [ a; b ] — це зна-
чення на кінцях a і b. max f ( x ) = ( x0 ) ; а твердження, що най-
[a; b]
2) Нехай тепер функція f ( x ) має на менше значення функції f ( x ) на від-
відрізку [ a; b ] скінченне число критичних різку [a; b ] досягається в точці x0 , так:
точок. Ці точки розбивають відрізок [a; b ] min f ( x ) = f ( x0 ) .
на скінченне число відрізків, усередині [a; b]
яких критичних точок немає. Тоді, згідно Під час розв’язування деяких задач до-
з п. 1, найбільшого і найменшого значень водиться знаходити найбільше і найменше
функція f ( x ) набуває на кінцях таких від- значення неперервної функції не на від-
різків, тобто в критичних точках функції, різку, а на інтервалі. Найчастіше в таких
або в точках a і b. задачах функція має на заданому інтерва-
y y y y=f (x) y
y=f (x) y=f (x)
y=f (x)
a
0 x0 b x
0 a b x 0 a b x 0 a x0 b x
а б
¡¡
34.3.1 ¡¡
34.3.2 ¡¡
34.3.3

лі тільки одну критичну точку: або точку му — найменшого значення на даному ін-
максимуму, або точку мінімуму. У цих ви- тервалі (рис. 34.3.3) — див. повне форму-
падках у точці максимуму функція f ( x ) лювання відповідних властивостей у п. 3
набуває найбільшого значення на даному табл. 49, а обґрунтування — в інтернет-
інтервалі (рис. 34.3.2), а в точці мініму- підтримці підручника.
Знайдіть найбільше і найменше значення функції f ( x ) = 2 sin x + cos 2x

Приклад на відрізку [0; π] .
XX1) D ( f ) = R , отже, відрізок [0; π] входить до Використаємо схему знаходження най-
області визначення функції f ( x ) . більшого і найменшого значень неперерв-
ної на відрізку функції f ( x ) :
2) f ′ ( x ) = 2 cos x − 2 sin 2x .
3) f ′ ( x ) існує на всій області визначення функ- 1) упевнитися, що заданий відрізок вхо-
ції f ( x ) (отже, функція f ( x ) є неперервною дить до області визначення функції;
на заданому відрізку); 2) знайти похідну;
f ′ ( x ) = 0 , 2 cos x − 2 sin 2x = 0, 3) знайти критичні точки ( f ′ ( x ) = 0 або
не існує);
cos x − 2 sin x cos x = 0 , cos x (1 − 2 sin x ) = 0 ,
4) вибрати критичні точки, які нале-
1 π жать заданому відрізку;
cos x = 0 або sin x = , x= + πk , k∈ Z ,
2 2 5) обчислити значення функції в критич-
n π них точках і на кінцях відрізка;
x = ( −1) + πn , n∈ Z , — критичні точки.
6 6) порівняти одержані значення і вибра-
4) у заданий відрізок попадають тільки кри- ти з них найбільше і найменше.
π π 5π Щоб упевнитися в неперервності заданої
тичні точки: , , . функції, достатньо після знаходження її
6 2 6
похідної з’ясувати, що похідна існує в кож-
π π 1 1 3 π
5) f   = 2 sin + cos = 2 ⋅ + = , ній точці області визначення функції, або
6 6 3 2 2 2 зазначити, що задана функція неперервна
π π як сума двох неперервних функцій 2sinx
f   = 2 sin + cos π = 1, і cos2x .
2 2
Визначити, які критичні точки належать
 5π  5π 5π 1 1 3 заданому відрізку, можна на відповідному
f  = 2 sin + cos = 2⋅ + = ,
 6  6 6 2 2 2 рисунку, відмічаючи критичні точки на
f ( 0 ) = 1, f ( π ) = 1. числовій прямій (рис. 34.3.4):
π
6) min f ( x ) = f ( 0 ) = f ( π ) = f   = 1,
[0; π] 2 π π π 5π π 3π
− 0 x
π  5π  3 1 2 6 2 6 2
max f ( x ) = f   = f   = = 1 . 
[0; π] 6  6  2 2
¡¡
Рис. 34.3.4
Приклад застосуваня похідної до розв’язування практичної задачі на зна-

ходження найбільшого значення заданої величини наведено п. 4 табл. 49.
Звернувшися до інтернет-підтримки підручника, можна ознайомитися
з розв’язуванням інших прикладних задач.

1. Поясніть, у яких точках неперервна на відрізку функція може

Запитання набувати свого найбільшого і найменшого значень на цьому від-
різку. Проілюструйте відповідну властивість на графіках функ-
цій і обґрунтуйте її.
2. Опишіть схему знаходження найбільшого і найменшого значень
функції, неперервної на відрізку. Наведіть приклад.
3. Сформулюйте і обґрунтуйте властивості неперервної на інтер-
валі функції, яка має на цьому інтервалі тільки одну точку
екстремуму.
4. Опишіть схему розв’язування задач на найбільше і найменше
значення за допомогою дослідження відповідних функцій. На-
ведіть приклад.
У завданнях 34.3.1–34.3.4 знайдіть найбільше і найменше зна-

Вправи чення функції на заданому відрізку.
34.3.1°. 1) f ( x ) = −x 3 + 3x 2 + 5, [0; 3]; 3) f ( x ) = x 4 − 4x 3 + 1, [ −1; 1];

2) f ( x ) = 3x 2 − 2x 3, [ −1; 2] ; 4) f ( x ) = x 3 − 6x 2 + 1, [ −2; 1].
 π
34.3.2. 1) f ( x ) = 3 cos x + cos 3x , [0; π] ; 3) f ( x ) = tg x − x , 0;  ;
 3
 π 3π 
2) f ( x ) = 5 sin x + cos 2x , [0; π] ; 4) f ( x ) = ctg x + x ,  ; .
 4 4 
x 2
34.3.3. 1) f ( x ) = + , [1; 6]; 3) f ( x ) = x − 4x −2 , [ −3; − 1] ;
8 x
2) f ( x ) = 2 x − x , [0; 9]; 4) f ( x ) = x − 1 − x , [0; 4] .
1
34.3.4*. 1) f ( x ) = −x 3 + 3x x − 3 , [0; 4] ; 3) f ( x ) = + x − 2 , [1; 4];
x
2) f ( x ) = 2 x − x − 3 , [1; 4]; 4) f ( x ) = x 2 − x − 6 − x 3 , [ −4; 4] .
34.3.5. Із квадратного листа картону зі стороною a треба виготовити
відкриту зверху коробку, вирізавши по кутах квадратики
(рис. 34.3.5) і загнувши утворені краї. Якою має бути висота ко-
робки, щоб її об’єм був найбільшим?
x
a
-
2x
2x
a a-
а б
¡¡
Рис. 34.3.5

34.3.6°. Число 10 подайте у вигляді суми двох невід’ємних доданків так,

щоб сума квадратів цих чисел була найменшою.
34.3.7°. Число 4 розбийте на два доданки так, щоб сума першого доданка
з квадратом другого була найменшою.
34.3.8. Різниця двох чисел дорівнює 8. Які мають бути ці числа, щоб
добуток куба більшого числа на друге число був найменшим?
34.3.9. З усіх прямокутників, площа яких дорівнює 25 см2, знайдіть
прямокутник із найменшим периметром.
34.3.10. Доведіть, що з усіх рівнобедрених трикутників, вписаних у коло
радіуса R, найбільшу площу має рівносторонній трикутник.
34.3.11. На сторінці текст займає 384 см2. Верхнє і нижнє поля мають
бути по 2 см, праве і ліве — по 3 см. Якими мають бути розміри
сторінки з точки зору економії паперу?
34.3.12*. У прямокутний трикутник із гіпотенузою 8 см і кутом 60° впи-
сано прямокутник найбільшої площі так, що одна з його сторін
лежить на гіпотенузі, а дві вершини — на катетах. Визначте
більшу із сторін прямокутника.
34.3.13*. Із трикутників, що мають даний кут α між сторонами, сума
довжин яких постійна і дорівнює a, знайдіть такий, який має
найменший периметр.
34.3.14*. У кулю радіуса R вписано циліндр, що має найбільшу бічну по-
верхню. Знайдіть об’єм цього циліндра.
34.3.15*. Точка A лежить на графіку функції y = f ( x ), точка B — на осі
Ox, і її абсциса дорівнює ординаті точки A. Знайдіть найменше
значення площі трикутника OAB, де точка O — початок коор-
5π 12π
динат, а f ( x ) = 4x − 2 sin 2x − 9 cos x + 12 і x .
3 5

34.3.16. Човен перебуває на відстані 3 км від найближчої точки берега A.
Пасажир човна хоче дістатися села B, розташованого на березі
на відстані 5 км від A (ділянка AB берега прямолінійна). Швид-
кість човна 4 км/год; пасажир, вийшовши з човна, може пройти
за годину 5 км. До якого пункту на березі має пристати човен,
щоб пасажир прибув у село B за найкоротший час?
34.3.17. Звернувшися до інтернет-підтримки підручника, ознайомтеся
з формулами похідних обернених тригономечних функцій та
з можливістю застосування похідної до доведення тотожностей.
Наведіть приклади такого застосування.

243
ДРУГА ПОХІДНА Й ПОХІДНІ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ.
§35 ПОНЯТТЯ ОПУКЛОСТІ ФУНКЦІЇ
Таблиця 50
1. Поняття другої похідної
Поняття Запис Приклад
Нехай функція y = f ( x ) має похідну f ′ ( x ) y = f (x) , y = x5 ,

у всіх точках деякого проміжку. Ця похід- y′ = f ′ ( x ) , y′ = 5x 4 ,
на, у свою чергу, є функцією аргумента x.
Якщо функція f ′ ( x ) є диференційовною,
y′′ = ( f ′ ( x ) )′ = ( y′ )′ ′
y′′ = (5x 4 ) = 20x 3
то її похідну називають другою похідною
від f ( x ) і позначають f ′′ ( x ) (або y′′ ).
2. Поняття опуклості та точок перегину диференційовної

на інтервалі (a; b) функції
y
Функцію f ( x ) називають опуклою вниз на інтервалі
( a; b ) , якщо для будь-якої точки x0 із цього інтервалу
f (x0) при всіх x ∈ ( a; b ) і x ≠ x0 графік функції лежить вище
M
дотичної до цього графіка в точці x0 ; f ( x0 ) . ( )
0 x0 x
y
M Функцію f ( x ) називають опуклою вгору на інтервалі
f (x0) ( a; b ) , якщо для будь-якої точки x0 із цього інтервалу
при всіх x ∈ ( a; b ) і x ≠ x0 графік функції лежить нижче
дотичної до цього графіка в точці x0 ; f ( x0 ) . ( )
0 x0 x
y Точку M графіка неперервної функції f ( x ) , у якій існує

дотична і при переході через яку крива змінює напрям
f (x0) M
опуклості, називають точкою перегину графіка функції.
У точці перегину графік функції переходить з одного боку
дотичної на інший. Абсцису x0 точки M перегину графіка
0 x0 x функції f ( x ) називають точкою перегину функції f ( x ) .
Точка x0 розділяє інтервали опуклості функції.
3. Властивість графіків опуклих функцій
y
M2 Якщо функція f ( x ) опукла вниз на інтервалі ( a; b ) і M1
M1 та M2 — точки її графіка на цьому інтервалі, то на інтер-
валі ( x1; x2 ) графік функції y = f ( x ) лежить нижче від-
різка M1 M2 , тобто графік лежить нижче хорди.
0 a x1 x2 b x
M2
y M1 Якщо функція f ( x ) опукла вгору на інтервалі ( a; b )
і M1 та M2 — точки її графіка на цьому інтервалі, то на
інтервалі ( x1; x2 ) графік функції y = f ( x ) лежить вище
відрізка M1 M2 , тобто графік лежить вище хорди.
0 a x1 x2 b x

4. Достатні умови опуклості функції, що має другу

похідну на заданому інтервалі (a; b)
Умова опуклості вниз Умова опуклості вгору
Якщо на інтервалі ( a; b ) двічі диференці- Якщо на інтервалі ( a; b ) двічі диференційов-

йовна функція f ( x ) має додатну другу по- на функція f ( x ) має від’ємну другу похідну
хідну ( f ′′ ( x ) > 0 при всіх x ∈ ( a; b ) ), то її ( f ′′ ( x ) < 0 при всіх x ∈ ( a; b ) ), то її графік на
графік на інтервалі ( a; b ) напрямлений інтервалі ( a; b ) напрямлений опуклістю
опуклістю вниз. вгору.
5. Знаходження точок перегину функції,
що має другу похідну на заданому інтервалі
Необхідна умова Достатня умова
У точках перегину функції f ( x ) її друга Нехай функція f ( x ) має на інтервалі ( a; b )

похідна дорівнює нулю або не існує. другу похідну. Тоді якщо f ′′ ( x ) змінює знак
при переході через x0 , де x0 ∈ ( a; b ) , то x0 —
x0 — точка пе- f ′′ ( x0 ) = 0 або точка перегину функції f ( x ) .
регину функції ⇒ функції f ′′ ( x0 ) У точці x0 знак
f (x) не існує x0 — точка
f ′′ ( x0 ) змінюється ⇒ перегину
з «+» на «–»
або з «–» на «+» функції f ( x )
6. Дослідження функції y = f(x) на опуклість і точки перегину
1. Знайти область визначення Дослідіть функцію f ( x ) = x 4 − 4x 3 − 18x 2 + 1 на опу-
функції. клість і точки перегину.
 1. Область визначення: D ( f ) = R .
Функція f ( x ) неперервна в кожній точці своєї об-
ласті визначення (як многочлен).
2. Знайти другу похідну.
2. f ′ ( x ) = 4x 3 − 12x 2 − 36x .
f ′′ ( x ) = 12x 2 − 24x − 36 = 12 ( x 2 − 2x − 3 ) .
3. Знайти внутрішні точки області 3. f ′′ ( x ) існує й неперервна на всій області визначен-
визначення, у яких друга похід- ня функції f ( x ) .
на дорівнює нулю або не існує*. f ′′ ( x ) = 0 ; 12 ( x 2 − 2x − 3 ) = 0 ;
x1 = −1 , x2 = 3 .
4. Позначити одержані точки на об- 4. Знак f'' (x) + - +
ласті визначення функції, знайти
знак другої похідної і характер Поведінка È -1 Ç 3 È x
поведінки функції на кожному з f (x)
інтервалів, на які розбивається (опуклість) точка точка
область визначення. перегину перегину
* По аналогії з критичними точками (див. п. 34.1) внутрішні точки області визначення, у яких друга
похідна дорівнює нулю або не існує, часто називають критичними точками другого роду, або критич-
ними точками за другою похідною.

§35. Друга похідна й похідні вищих порядків. Поняття опуклості функції 245
5. Записати результат дослідження 5. На інтервалах ( − ∞; − 1) і ( 3; + ∞ ) графік функції

(інтервали і характер опуклості
і точки перегину). напрямлено опуклістю вниз ( f ′′ ( x ) > 0 ) , а на інтер-
валі ( −1; 3 ) — опуклістю вгору ( f ′′ ( x ) < 0 ) . Точки
перегину: x = −1 і x = 3 (у цих точках f ′′ ( x ) змі-
нює знак). 
7. Розширена схема дослідження функції для побудови її графіка

1. Знайти область визначен- x 2 − 5x
Побудуйте графік функції f (x ) = .
ня функції. x+4
1. Область визначення: x ≠ −4
( D ( f ) = ( − ∞; − 4 ) ∪ ( −4; + ∞ )) .
2. З’ясувати, чи є функція 2. Функція f ( x ) ні парна, ні непарна, оскільки f ( − x ) ≠ f (x )
парною або непарною, або
і f ( −x ) ≠ −f ( x ) та і неперіодична.
періодичною.
3. Точки перетину графіка 3. На осі Oy значення x = 0 , тоді y = 0 .
з осями координат (якщо
x 2 − 5x
їх можна знайти). На осі Ox значення y = 0 : = 0 , x 2 − 5x = 0 , x ( x − 5 ) = 0 .
x+4
Тоді x = 0 , x = 5 — абсциси точок перетину графіка з віссю Ox.
4. Похідна і критичні точки ( 2x − 5 )( x + 4 ) − ( x 2 − 5x ) x 2 + 8x − 20
функції. 4. f ′ ( x ) = .=
( x + 4 )2 ( x + 4 )2
Похідна існує на всій області визначення функції f ( x ) .
Отже, функція f ( x ) неперервна в кожній точці своєї обла
сті визначення.
f ′ ( x ) = 0 . При x ≠ −4 маємо x 2 + 8x − 20 = 0 ;
x1 = 2 , x2 = −10 — критичні точки.
5. Проміжки зростання 5. Позначимо критичні точки на області визначення і зна-
і спадання та точки екс- йдемо знак похідної та характер поведінки функції на кож-
тремуму (і значення ному з інтервалів, на які розбивається область визначення.
функції в цих точках).
Знак f' (x) + - - +
Поведінка -10 -4 2 x
f (x) max min
Отже, функція зростає на кожному з проміжків ( − ∞; − 10] та

[2; + ∞ ) і спадає на проміжках [ −10; − 4 ) та ( −4; 2] . Оскільки
в критичній точці (–10) похідна змінює знак з «+» на «–», то
x = −10 — точка максимуму, а в критичній точці 2 похідна
змінює знак з «–» на «+», тому x = 2 — точка мінімуму.
Отже,
xmax = −10 , тоді ymax = f ( −10 ) = −25 ;
xmin = 2 , тоді ymin = f ( 2 ) = −1 .

6. Поведінка функції на - ¥ + ¥

кінцях проміжків області 6.
визначення й асимптоти -4 x
графіка функції (верти-  36 
При x → −4 зліва f ( x ) →   → − ∞ , а при x → −4 справа
кальні, горизонтальні та  −0 
похилі).  36 
f (x) →   → +∞ (тобто x →lim f (x ) = − ∞, lim f (x ) = +∞ ).
 +0  −4 − 0 x → −4 + 0
Отже, пряма x = −4 — вертикальна асимптота.
x 2 − 5x x ( x + 4 ) − 9 ( x + 4 ) + 36 36
f (x) = = == x − 9 + .
x+4 x+4 x+4
36
При x → ∞ → 0 , тоді f ( x ) → x − 9 ,
x+4
тобто пряма y = x − 9 — похила асимптота.
7. Друга похідна й дослі- ( 2x + 8 )( x + 4 )2 − 2 ( x + 4 ) ( x 2 + 8x − 20 )
дження функції на опу- ′′ ( ) ( ′
7. f x = f x = ( ) )′ =
72
.
клість і точки переги- (x + 4) 4
( x + 4 )3
ну (та значення функції Оскільки f ′′ ( x ) ≠ 0 , то знак другої похідної може змінитися
в цих точках). лише в точці x = −4 . Одержуємо такі знаки другої похідної
та відповідний характер опуклості:
Знак f'' (x) - +
Поведінка -4 x
f (x) опуклість опуклість
(опуклість) вгору вниз
Ç Ç
8. Знайти координати до- 8. x –7 –2

даткових точок графіка
функції (якщо необхідно y –28 7
уточнити його поведінку).
9. На підставі проведеного 9. y
дослідження побудувати
графік функції.
0 2 5
-10 -4 -1 x
9
-
x
=
y
-25

1 Друга похідна й похідні вищих Означення. Функція f ( x ) називається
порядків опуклою вниз на інтервалі ( a; b ) , якщо
Якщо функція y = f ( x ) має похідну для будь-якої точки x0 із цього інтерва-
f ′ ( x ) у всіх точках деякого проміжку, то лу при всіх x ∈ ( a; b ) і x ≠ x0 графік
цю похідну можна розглядати як функцію функції лежить вище дотичної до цього
від аргумента x. Якщо функція f ′ ( x ) є ди- графіка в точці ( x0 ; f ( x0 ) ) .
ференційовною, то її похідну називають Означення. Функція f ( x ) називається
другою похідною від f ( x ) і позначають опуклою вгору на інтервалі ( a; b ) , якщо
f ′′ ( x ) (або y′′ ). для будь-якої точки x0 із цього інтерва-
Наприклад, якщо f ( x ) = 2x − sin x , то лу при всіх x ∈ ( a; b ) і x ≠ x0 графік
f ′ ( x ) = ( 2x − sin x )′ = 2 − cos x , тоді функції лежить нижче дотичної до цього
f ′′ ( x ) = ( 2 − cos x )′ = sin x . графіка в точці ( x0 ; f ( x0 ) ) .
По аналогії з другою похідною означа-
ють і похідні вищих порядків. Похідну від Зазначимо, що на інтервалі, де функ-
другої похідної функції f ( x ) називають ція f ( x ) опукла вниз, її похідна f ′ ( x ) зро-
третьою похідною, або похідною третього стає. Дійсно, як видно з рис. 35.1, із зро-
порядку цієї функції і т. д., тобто похідною станням аргумента x величина кута ϕ , що
n-го порядку функції f ( x ) називають по- утворює дотична до графіка функції f ( x )
хідну від похідної ( n − 1) -го порядку цієї із додатним напрямком осі Ox, зростає, на-
функції. Похідну n-го порядку функції π π
( ) буваючи значень між − і . Але тоді
f ( x ) позначають f n ( x ) . 2 2
Наприклад, якщо f ( x ) = x5 , то* tg ϕ = f ′ ( x ) теж зростає.
На інтервалі, де функція f ( x ) опукла
′ ′
f ′ ( x ) = ( x5 ) = 5x 4 ; f ′′ ( x ) = (5x 4 ) = 20x 3 ; вгору, її похідна f ′ ( x ) спадає. Дійсно, як
f ′′′ (x ) = (20x 3 ) = 60x 2 ; f 4 ( x ) = ( 60x 2 ) = 120x ;
′ ( ) ′ видно з рис. 35.2, зі зростанням аргумента
x величина кута ϕ , що утворює дотична до
f 5 ( x ) = (120x )′ = 120 ; f 6 ( x ) = (120 )′ = 0 .
( ) ( )
графіка функції f ( x ) із додатним напрям-
ком осі Ox, спадає, набуваючи значень між
2 Опуклість функції π π
Нехай функція f ( x ) визначена на ін- і − . Але тоді tg ϕ = f ′ ( x ) теж спадає.
2 2
тервалі ( a; b ) , а в точці x0 ∈ ( a; b ) має скін- Можна довести, що справедливі й обер-
ченну похідну. Тоді до графіка цієї функ- нені твердження.
ції в точці M ( x0 ; f ( x0 ) ) можна провести 1. Якщо похідна f ′ ( x ) функції f ( x ) зро-
дотичну. Залежно від розміщення графіка стає на інтервалі ( a; b ) , то функція
відносно дотичної функцію називають опу- f ( x ) є опуклою вниз на цьому інтер-
клою вниз, якщо графік розміщено вище валі.
дотичної (рис. 35.1) або опуклою вгору, як-
що графік розміщено нижче дотичної y y
(рис. 35.2). Відповідно і сам графік у пер- f (x0)
M
шому випадку називають опуклим униз,
f (x0)
а в другому — опуклим угору. M j
j
Наведемо відповідні означення та влас- 0 x0 x
0 x0 x
тивості для функції f ( x ) , визначеної і ди-
ференційовної двічі на інтервалі ( a; b ) .  Рис. 35.1  Рис. 35.2
* Четверту, п’яту й шосту похідні функції f ( x ) часто позначають відповідно f IV ( x ) , f V ( x ) ,
f VI ( x ) .

2. Якщо похідна f ′ ( x ) функції f ( x ) спа- то на інтервалі ( x1; x2 ) , де a < x1 < x2 < b ,

дає на інтервалі ( a; b ) , то функція графік функції y = f ( x ) лежить нижче від-
f ( x ) є опуклою вгору на цьому інтер- різка M1 M2 . Цей відрізок по аналогії
валі. з відрізком, що сполучає дві точки дуги
Ці властивості дозволяють сформулю- кола, часто називають хордою кривої. От-
вати достатні умови опуклості функції же, у цьому випадку на інтервалі ( x1; x2 )
(і графіка функції). графік лежить нижче хорди.
1. Якщо на інтервалі ( a; b ) двічі дифе- Якщо функція f ( x ) опукла вгору на
ренційовна функція f ( x ) має додат- інтервалі ( a; b ) і M1 та M2 — точки її гра-
ну другу похідну ( f ′′ ( x ) > 0 при всіх фіка на цьому інтервалі (рис. 35.5), то на
x ∈ ( a; b ) ), то її графік на інтервалі інтервалі ( x1; x2 ) , де a < x1 < x2 < b , графік
( a; b ) напрямлений опуклістю вниз. функції y = f ( x ) лежить вище відрізка
2. Якщо на інтервалі ( a; b ) двічі дифе- M1 M2 , тобто графік лежить вище хорди.
ренційовна функція f ( x ) має від’ємну
другу похідну ( f ′′ ( x ) < 0 при всіх 3 Точки перегину
x ∈ ( a; b ) ), то її графік на інтервалі Означення. Точку M графіка неперервної
( a; b ) напрямлений опуклістю вгору. функції f ( x ) , у якій існує дотична і при
Дійсно, нехай f ′′ ( x ) > 0 при всіх переході через яку крива змінює напрям
x ∈ ( a; b ) . Якщо розглядати f ′ ( x ) як функ- опуклості, називають точкою перегину
цію від x, то f ′′ ( x ) є похідною цієї функції графіка функції.
( )
f ′′ ( x ) = ( f ′ ( x ) )′ . Але тоді, маючи додатну Ураховуючи означення опуклості
похідну, функція f ′ ( x ) зростає на інтерва- функції вгору й опуклості функції вниз
лі ( a; b ) . Отже, за властивістю 1 функція (п. 2 цього параграфа), одержуємо, що до-
f ( x ) є опуклою вниз на цьому інтервалі, її тична розміщена вище від однієї частини
графік відповідно опуклий униз на інтер- графіка і нижче за іншу (рис. 35.6). Інак-
ше кажучи, у точці перегину дотична пере-
валі ( a; b ) .
тинає криву, а сам графік функції перехо-
Аналогічно обґрунтовують і другу до-
дить з одного боку дотичної на інший.
статню умову.
Абсцису x0 точки перегину графіка
Ці умови є тільки достатніми, але не
функції f ( x ) називають точкою перегину
є необхідними. Наприклад, функція y = x 4
функції. Тоді x0 є одночасно кінцем інтер-
є опуклою вниз на всій числовій прямій
валу опуклості вгору і кінцем інтервалу
(рис. 35.3), хоча в точці x = 0 її друга по-
опуклості вниз функції f ( x ) .
хідна y′′ = 12x 2 дорівнює нулю. Точки перегину двічі диференційовної
У випадку, коли функція f ( x ) опукла функції можна знайти за допомогою її дру-
вниз на інтервалі ( a; b ) і M1 та M2 — точ- гої похідної. Наведемо достатню умову іс-
ки її графіка на цьому інтервалі (рис. 35.4), нування точки перегину.
y
M2 y
y y M1
4 M2
y=x M1 f (x0) M
0 x 0 a x1 x2 b x 0 a x1 x2 b x 0 x0 x
 Рис. 35.3  Рис. 35.4  Рис. 35.5  Рис. 35.6

Нехай функція f ( x ) має на інтервалі напрямлена опуклістю вниз, і точка x0 не
( a; b ) другу похідну. Якщо f ′′ (x ) змінює може бути точкою перегину функції f ( x ) .
знак при переході через x0 , де x0 ∈ ( a; b ) , Аналогічно, якщо f ′′ (x 0 ) < 0 , то в деякому
то x0 — точка перегину функції f ( x ) . околі точки x0 функція f ( x ) напрямлена
XДійсно, якщо функція f ( x ) має на опуклістю вгору, і точка x0 не може бути
інтервалі ( a; b ) другу похідну, то вона має точкою перегину функції f ( x ) . Отже, точ-
на цьому інтервалі й першу похідну. Отже, кою перегину може бути тільки така точ-
функція f ( x ) є неперервною на заданому ка x0 , у якій друга похідна дорівнює ну-
інтервалі та існує дотична до графіка функ- лю, з цього випливає необхідна умова існу-
ції в точці з абсцисою x0 . Нехай f ′′ (x ) < 0 вання точок перегину: якщо функція f ( x )
при x < x0 і f ′′ (x ) > 0 при x > x0 (на задано- задана на інтервалі ( a; b ) , у кожній точ-
му інтервалі). Тоді, використовуючи до- ці цього інтервалу має другу похідну
статні умови опуклості функції, одержує- f ′′ (x ) , яка є неперервною функцією на за-
мо, що при x < x0 графік функції f ( x ) на- даному інтервалі, і має точку перегину
прямлений опуклістю вгору, а при x > x0 — x0 , то f ¢¢ ( x0 ) = 0 . 
опуклістю вниз. Отже, точка x0 є точкою
Наприклад, функція y = x 3 (рис. 35.7)
перегину функції f ( x ) .
має перегин у точці 0, у якій її друга по-
Аналогічно розглядається і випадок,
хідна дорівнює нулю. Дійсно, y′ = 3x 2 ,
коли f ′′ ( x ) > 0 при x < x0 та f ′′ (x ) < 0 при
x > x0 : точка x0 є також точкою перегину y ′′ = 6x , y ′′ (0) = 0 . При x > 0 значення
y ′′ (x ) > 0 і графік напрямлений опуклістю
функції f ( x ) . 
вниз; а при x < 0 значення y ′′ (x ) < 0 і гра-
Для знаходження проміжків опуклості
фік напрямлений опуклістю вгору. Отже,
функції та точок її перегину потрібно вра-
x = 0 — точка перегину функції.
ховувати таке.
Точка перегину функції f ( x ) може бу-
XНехай функція f ( x ) задана на ін-
ти і в тій точці x0 , у якій f ′′ (x 0 ) не існує
тервалі ( a; b ) і в кожній точці цього інтер-
(але f ′ ( x0 ) існує).
валу має другу похідну f ′′ (x ) , яка є на
ньому неперервною функцією. Якщо для Наприклад, функція y = x 3 x 2 , озна-
чена на всій числовій прямій (рис. 35.8),
точки x0 із цього інтервалу f ′′ (x 0 ) > 0 , то в
має перегин у точці 0, у якій існує її пер-
деякому δ -околі цієї точки друга похідна
теж буде додатною, тобто для всіх (
′ 5
)
ша похідна y′ = 3 x5 = 3 x 2 ( y′ ( 0 ) = 0 ) ,
x ∈( x0 − δ; x0 + δ ) значення f ′′ ( x ) > 0 . Але 3
тоді в інтервалі ( x0 − δ; x0 + δ ) функція f ( x ) але не існує друга похідна y ′′ =
5 3 2 ′ 5
x = ⋅
2x
( ) =
1
3 3 3 x4
3 93
y ′′ =
5
( 3
x2 ) ′
=
5
⋅
2x
=
10
( y ′′ (0) не існує).
y
3 3 33 x 4 93 x
y
y = x3 y = x3 x2 При x > 0 значення y ′′ (x ) > 0 і графік
напрямлений опуклістю вниз, а при x < 0
значення y ′′ (x ) < 0 і графік напрямлений
0
y ′′ = 0
y ′′ >
опуклістю вгору. Отже, 0 — точка переги-

ну функції.
0 x 0 x Щоб знайти проміжки опуклості функ-
ції f ( x ) , потрібно розв’язати нерівності
0
y ′′ <
f ′′ (x ) > 0 і f ′′ (x ) < 0 на області визначення

функції f ( x ) . Оскільки f ′′ (x ) теж є функ-
цією від змінної x, то у випадку, коли
функція f ′′ (x ) є неперервною в кожній
 Рис. 35.7  Рис. 35.8 точці своєї області визначення, для

розв’язування цих нерівностей можна ви- Застосування цієї схеми також показа-
користати метод інтервалів, точніше, його но в п. 6 табл. 50. Використання другої по-
узагальнення, що спирається на власти- хідної дозволяє детальніше дослідити вла
вість: точки, у яких друга похідна дорівнює стивості функції для побудови її графіка.
нулю або не існує, розбивають область ви- У табл. 50 наведено розширену схему (по-
значення функції f ( x ) на проміжки, у кож- рівняно зі схемою в табл. 48) досліджен-
ному з яких f ′′ (x ) зберігає сталий знак. ня функції та приклад її використання. До
Ураховуючи цю властивість і умови схеми додатково включено знаходження ін-
опуклості функції та існування її точок пе- тервалів опуклості функції, точок переги-
регину, одержуємо схему дослідження ну й асимптот графіка функції (див. також
функції f ( x ) на опуклість і точки переги- § 30 та інтернет-підтримку підручника).
ну, наведену в п. 6 табл. 50.
1. Використовуючи графік, поясніть, яку функцію називають опу-

Запитання клою вгору, яку — опуклою вниз.
2. Сформулюйте достатні умови опуклості вгору та опуклості вниз
функції, що має другу похідну на заданому інтервалі. Наведіть
приклади.
3. Дайте означення точки перегину функції. Сформулюйте необхід-
ну і достатню умови існування точок перегину функції, що має
другу похідну на заданому інтервалі.
4. Охарактеризуйте розширену схему дослідження функції для по-
будови її графіка.
35.1. Знайдіть другу похідну заданої функції:

Вправи 1) f ( x ) = x 3 − 3x 2 + 5 ; 3) f ( x ) = x cos x ;
2) f ( x ) = tg2x ; 4) f ( x ) = x 2 sin x .
35.2. Знайдіть інтервали опуклості вгору й опуклості вниз і точки пе-
регину функції:
x
1) f ( x ) = x 4 − 6x 2 + 1 ; 3) f ( x ) = ;
1 − x2
x+2
2) f ( x ) = cos2x при −π < x < π ; 4) y = .
x
35.3. Дослідіть функцію за розширеною схемою та побудуйте її графік:
1 x3 x
1) f ( x ) = 2
; 4) f ( x ) = 2
; 7) y = 2
.
1− x x −1 x +4
1 1
2) f ( x ) = ; 5) f ( x ) = ;
x2 + 1 x 2 − 4x + 3
x x2
3) f ( x ) = ; 6) f ( x ) = ;
x2 − 4 x2 − 1

35.4. Перевірте правильність виконання завдання 35.3, побудувавши
відповідні графіки за допомогою комп’ютерних програм.

251
§36 ЗАСТОСУВАННЯ ПОХІДНОЇ ДО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ

І НЕРІВНОСТЕЙ ТА ДОВЕДЕННЯ НЕРІВНОСТЕЙ
36.1. Застосування похідної до розв’язування рівнянь і нерівностей

У § 4 було розглянуто використання дження проміжків зростання і спадання
властивостей функцій для розв’язування функції та оцінка області значень функції
деяких рівнянь. Іноді для з’ясування по- (відповідні прийоми такого дослідження
трібних властивостей функцій доцільно ви- подано в табл. 51).
користати похідну. Це перш за все дослі-
Таблиця 51
1. Оцінка значень лівої і правої частин рівняння
Орієнтир
Якщо потрібно розв’язати рівняння виду

f (x) = g (x) f ( x ) = g ( x ) і з’ясувалося, що f ( x ) a ,
f ( x ) = a, g ( x ) a , то рівність між лівою і правою час-
⇔ 
f (x) a g ( x ) = a тинами рівняння можлива тоді й тільки тоді,
g (x) a коли одночасно f ( x ) і g ( x ) дорівнюють a.
Приклад
XXРозв’яжіть рівняння 1 1
f′(x) = 0 , − =0,
2
x − 1 + 3 − x = x − 4x + 6 . 2 x −1 2 3−x
3 − x = x −1 , 3 − x = x −1 ,
Оцінимо значення лівої і правої частин
рівняння:
x = 2 — критична точка ( f ′ ( 2 ) = 0 ) .
g ( x ) = x 2 − 4x + 6 = ( x − 2 ) + 2 2 ,
2
Неперервна функція* f ( x ) задана на відрізку

f ( x ) = x − 1 + 3 − x . Дослідимо функцію f ( x )
на найбільше і найменше значення за допо- [1; 3] , тому вона набуває найбільшого та най-
могою похідної. меншого значень або на кінцях відрізка, або
{
в критичній точці з цього відрізка. Оскільки
x − 1 0,
D (f ) : тобто 1 x 3 . f (1) = f ( 3 ) = 2 , а f ( 2 ) = 2 , то max f (x ) = f (2) = 2
3 − x 0, [1; 3]
( )
f′ x =
1
−
1
. max f ( x ) = f (2 ) = 2 , тобто **
f ( x ) 2 . Крім того,
2 x −1 2 3 − x [1; 3]
Похідна не існує в точках 1 і 3 з облас- g ( x ) 2 , отже, задане рівняння рівносильне
ті визначення функції f ( x ) , але ці точки  x − 1 + 3 − x = 2,
системі  ⇔ x =2.
не є внутрішніми для D ( f ) , отже, вони не
( x − 2 ) + 2 = 2
2
є критичними.
* Звичайно, у точці x = 1 функція f ( x ) неперервна справа, а в точці x = 3 — зліва.

** Ми могли б виконати точнішу оцінку області значень неперервної функції f ( x ) : оскільки
min f ( x ) = f (1) = f ( 3 ) = 2 , то 2 f ( x ) 2 , але для наведеного розв’язання достатньо оцінки
[1; 3]
f (x) 2 .

2. Використання зростання і спадання функцій
Схема розв’язування рівняння
1. Підбираємо один або декілька коренів рівняння.

2. Доводимо, що інших коренів це рівняння не має (використовуючи теореми про корені
рівняння, або оцінку значень лівої та правої частин рівняння, або таку властивість
функцій: зростаюча або спадна функція набуває кожного свого значення тільки в одній
точці її області визначення).
Теореми про корені рівняння Приклад
π
1. Якщо в рівнянні f ( x ) = a функція f ( x ) 1.  Рівняння 2x + cos x = π має корінь* x =
зростає (спадає) на деякому проміжку, π π 2
( 2⋅ + cos = π , тобто π = π ).
то це рівняння може мати не більше ніж 2 2
один корінь на цьому проміжку. Інших коренів це рівняння не має, оскільки
y функція f ( x ) = 2x + cos x зростаюча (її похідна
y = f (x )
f ′ ( x ) = 2 − sin x > 0 при всіх значеннях x з об-
y=a a
ласті визначення: D ( f ) = R ).
π
Відповідь: . 
2
0 a x0 b x
1 4
2. Якщо функція f (x) у рівнянні 2.  Рівняння 3x 2 − = має корінь
x x +1
f ( x ) = g ( x ) зростає на деякому проміж-
4
ку, а функція g ( x ) спадає (або навпа- x = 1 ( 3 −1 = , тобто 2 = 2 ).
ки), то це рівняння може мати не біль- x +1
ше ніж один корінь на цьому проміжку. Інших коренів це рівняння не має, оскільки
його ОДЗ x > 0 і на цій ОДЗ функція
1 1
y y = g (x ) f ( x ) = 3x 2 − зростаюча ( f ′ ( x ) = 6x + >0
x x2
4
при x > 0 ), а функція g ( x ) = спадна
a x +1
y = f (x )
4
−
2 x
при x > 0 ( g ′ ( x ) = < 0 при x > 0 ).
0 a x0 b x
( x + 1)
2
* Корені рівнянь у прикладах 1 і 2 одержано підбиранням. Як правило, підбір починають

із цілих значень: x = 0 , ±1, ±2, ..., які підставляють у задане рівняння, а для тригономе-
π π π π
тричних рівнянь перевіряють також «табличні» значення x = 0 , ± , ± , ± , ± , ... .
6 4 3 2

§36. Застосування похідної до розв’язування рівнянь і нерівностей та доведення нерівностей 253
36.2. Застосування похідної до доведення нерівностей
Похідну інколи вдається використати 3. Обґрунтувати (спираючись на пове-
при доведенні нерівностей від однієї змінної. дінку функції f ( x ) ), що f ( x ) > 0 (або
Наведемо орієнтовну схему доведення f ( x ) < 0 ) на розглянутому проміжку,
нерівностей виду ϕ(x) > g (x) (або і зробити висновок, що ϕ ( x ) > g ( x )
( ) ( )
ϕ x < g x ) за допомогою похідної. (або ϕ ( x ) < g ( x ) ) на цьому проміжку.
1. Розглянути допоміжну функцію
f ( x ) = ϕ ( x ) − g ( x ) (на її області визна- Зауважимо, що при доведенні деяких
чення або на заданому проміжку). нерівностей цю схему доводиться викори
2. Дослідити за допомогою похідної пове- стовувати декілька разів, а іноді зручно
дінку функції f ( x ) (зростання чи спа- використати другу похідну й опуклість
дання або її найбільше чи найменше відповідної функції (див. приклади в ін-
значення) на розглянутому проміжку. тернет-підтримці підручника).
Приклад Доведіть нерівність x 2 + 3 4 x при x 1 .
 Для доведення даної нерівності до- f ( x ) зростає на інтервалі (1; + ∞ ) , а врахо-

статньо довести нерівність x 2 + 3 − 4 x 0 вуючи неперервність функції f ( x ) у точ-
при x 1 . Розглянемо функцію ці 1 (вона неперервна і на всій області ви-
f ( x ) = x + 3 − 4 x при x 1 (її область ви-
2
значення), одержуємо, що функція f ( x )
значення x 0 містить заданий проміж- зростає і на проміжку 1; + ∞ ) . Але f (1) = 0 .
ок). Тоді при x 1 значення f ( x ) f (1) = 0 . От-
4 2x x − 2 2 ( 3
xже,− 1)x + 3 − 4 x 0 , тобто x + 3 4 x при
2 2
Похідна f ′ ( x ) = 2x − = = > 0
2 x x xx 1 , що й потрібно було довести. (Зазна-
чимо, що при x > 1 значення f ( x ) > f (1) = 0 ,
2x x − 2 2 ( 3
x −1 ) а при x = 1 задана нерівність перетворю-
= = > 0 при x > 1 . Отже, функція
x x ється на рівність.) 
Докладно ознайомитись із застосуванням похідної до розв’язування рівнянь

і нерівностей, а також доведення нерівностей можна в інтернет-підтримці

1. Поясніть, у яких випадках вдається розв’язати рівняння за допо-
Запитання могою оцінки значень його лівої і правої частин. Наведіть приклад.
2. Поясніть, як можна використати зростання і спадання функцій
для розв’язування рівнянь. Наведіть приклади.


Вправи 36.1. 1) x − 2 + 4 − x = x 2 − 6x + 11 ; 2) x − 1 + 9 − x = x 2 − 10x + 29 .
1 πx 4 πx
36.2. 1) x + = 2sin ; 3) 2x + = 1 + 3 sin .
x 2 2x 4
1 x
2) x +1 + = 2 cos ;
x +1 3
36.3. 1) x5 − x 3 + 2x − 28 = 0 ; 3) 2x 3 − 3x 2 + x − 1 = 5 .
2) 5x − 3 cos x = 3 ;
x
36.4. 1) sin 5x − 2 cos x − 8x = x5 − 2 ; 2) 4 cos 3x + 5 sin + 15x = 4 − x 3 .
2
36.5. 1) x 6 − 63x + 62 = 0 ; 3) x 6 + 63x + 62 = 0 .
2) x 6 − 364x + 363 = 0 ;
36.6. 1) x7 − 21x 2 − 64x + 84 = 0 ; 3) x 9 − 170x 2 − x + 170 = 0 .

2) x7 + 21x 2 − 64x − 84 = 0 ;
36.7. Розв’яжіть систему рівнянь:
1) 4x − sin x = 4y − sin y,
 2
3x − y = 2;
{
2) 2x − 2y = sin x − sin y,
x + 2y = 9.
36.8. 1) x7 − x 4 + 3x > −5 ; 3) x − 1 + x 2 − 2x > 17 .

2) 2x 9 − x5 + x > 2 ;
x
arccos  
9 3;
36.9. 1) x +1 + 7 − x −
2 π
 x 
arccos  − 
2) x − 2 + 20 − x 7 −  11  .
π
У завданнях 36.10–36.13 доведіть нерівність.

1 1
36.10. 1) x5 − 2x 3 + 2x > 20 : при x > 2 ; 3) 2x + 2
> 5 при 0 < x < .
x 2
2) a 3 + 4 > a 2 + 3a при a 0 ;
9 1
36.11. 1) x+ 6 при x > 0 ; 2) 2 x + 3 при x > 0 .
x x
 π x2  π
36.12. 1) tg x > x при x ∈ 0;  ;
 2
2) cosx > 1 − при x ∈ 0;  .
 2
2
36.13. 3 2
1) a + 4 > a + 3a при a 0 ; 3 2
2) a + 3a + 10 > 13a при a 0 .

255
§37 ЗАСТОСУВАННЯ ПОХІДНОЇ ДО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАВДАНЬ

ІЗ ПАРАМЕТРАМИ
При розв’язуванні завдань із пара- валися для розв’язування завдань із пара-
метрами можна використовувати похід- метрами в § 9, 15, 27. Зокрема, якщо в за-
ну для дослідження функцій на моно- вданні з параметрами йдеться про кіль-
тонність і екстремуми та для досліджен- кість розв’язків рівняння (нерівності або
ня функції та побудови її графіка, для за- системи), то для аналізу заданої ситуації
пису рівнянь дотичних до графіків функ- зручно використати графічну ілюстрацію
цій, для знаходження найбільшого і най- розв’язування (див. відповідні приклади
меншого значень функції. Слід також до цього параграфа в інтернет-підтримці
пам’ятати ті орієнтири, які використову- підручника).
Приклад Знайдіть усі значення параметра a, при яких функція

y = ( a + 2 ) x 3 − 3ax 2 + 9ax − 2 спадає для всіх x∈ R .
 Область визначення функції D ( y ) = R . Використаємо уточнений варіант умови спадан-

Функція диференційовна на всій числовій ня функції (п. 34.1).
Якщо f ′ ( x ) 0 у кожній точці інтервалу
прямій: y′ = 3 ( a + 2 ) x 2 − 6ax + 9a .
Задана функція буде спадати для всіх ( a; b ) (причому рівняння f ′ ( x ) = 0 має лише
x ∈R , якщо y′ 0 на всій числовій пря- скінченну множину коренів), то функція f ( x )
мій (причому рівняння y′ = 0 має тільки спадає на цьому інтервалі.
скінченну множину коренів). Ця умова є не тільки достатньою, а й необхід-
Якщо a = −2 , то y′ = 12x − 18 і нерівність ною для диференційовної на інтервалі функції
y′ 0 не виконується на всій числовій (якщо на якомусь інтервалі функція f ( x ) ди-
прямій ( 12x − 18 0 тільки при x 1,5 ). ференційовна і спадає, то f ′ ( x ) 0 на цьому
Якщо a ≠ −2 , то похідна є квадратичною інтервалі — див. п. 34.1). Отже, умову задачі
функцією відносно змінної x, яка набуває можуть задовольняти ті й тільки ті значення
значень y′ 0 на всій числовій прямій параметра, які ми знайдемо за цією умовою.
тоді й тільки тоді (таблиця в коментарі), Аналізуючи похідну заданої функції, урахову-
коли виконуються умови
D 0{
a + 2 < 0,
(1)
ємо, що вона є квадратичною функцією тільки
у випадку, коли a + 2 ≠ 0 (тобто a ≠ −2 ).
(при цьому рівняння y′ = 0 може мати Тому випадок a + 2 = 0 (тобто a = −2 ) слід роз-
хіба що один корінь). глянути окремо.
З нерівності a + 2 < 0 одержуємо a < −2 . Для квадратичної функції згадуємо всі можли-
З нерівності D 0 маємо: ві варіанти розміщення параболи відносно осі
36a 2 − 4 ⋅ 3 ( a + 2 ) ⋅ 9a 0 , абсцис (див. таблицю нижче) і з’ясовуємо, коли
нерівність y′ 0 виконується для всіх x∈ R .
36a ( a − 3a − 6 ) 0 ,
36a ( −2a − 6 ) 0 , D>0 D=0 D<0
−72a ( a + 3 ) 0 . (2)
Ураховуючи одержану умову a < −2 , отри- + + + +
a+2>0 - x x + + +
муємо, що ( −72a ) > 0 . Тоді з нерівності (2) x
маємо a + 3 0 , тобто a − 3 . Отже, систе-
ма (1) рівносильна системі
Звідси одержуємо a − 3 .
a − 3. {a < −2, a+2<0
-
+
-
x - -
x
- - -
x
Відповідь: ( − ∞; − 3 . 

Зауважимо, що нерівність D 0 (при ної функції (виключаючи точку з абсцисою

a ≠ −2 ), яка звелася до нерівності (2), мож- a = −2 ), а вже потім знайти спільний
на було розв’язати окремо методом інтер- розв’язок системи (1).
валів або за допомогою графіка квадратич-
37.1. Знайдіть усі значення параметра a, при яких функція

Вправи y=
a2 − 1
x 3 − ( a − 1) x 2 + 2x + 1 зростає для всіх x ∈R .
3
37.2. При якому значенні а пряма 16x + y − 13 = 0 є дотичною до гра-
a + x2
фіка функції y = ?
x2
37.3. Знайдіть найбільше значення k, при якому графік функції
y = x 2 + 2 ( k + 1) x + 2k2 + k − 1 дотикається до осі абсцис.
37.4. Знаючи, що рівняння x 3 + 2 = ax при x > 0 має тільки один ко-
рінь, знайдіть цей корінь і відповідне значення a.
37.5. Графік функції y = −x 3 + ax 2 + bx + c перетинає вісь Ox у точці
з абсцисою x = −2 і дотикається до осі Ox у точці з абсцисою
x = 7 . Знайдіть точки локального мінімуму цієї функції.
37.6. Знайдіть значення a і b, при яких пряма y = 7x − 2 дотикається
до графіка функції y = ax 2 + bx + 1 у точці A (1; 5 ) .
37.7. Знайдіть значення a, при якому дотична до парабо-
2
ли y = 2x + 3x + 5 у точці x0 = −2 є дотичною до параболи
y = −x 2 + 4x + a .
37.8. Знайдіть усі значення параметра a, при яких функція
3 − x2
f (x) = не є спадною ні на якому відрізку, що нале-
a − 2 − 3x − x 2
жить її області визначення.
48
37.9. При яких значеннях параметра a рівняння x 3 + = a має хоча б
x
один корінь?
37.10. Знайдіть усі значення a, при яких рівняння 4 sin 3 x = a + 7 cos 2x
не має коренів.
2a
37.11. Знайдіть усі значення a, при яких рівняння 3 cos 2x + = −17
sin x
має хоча б один корінь.
37.12. Знайдіть усі значення a, при яких рівняння 7 − 2 cos x = a (1 + tg 2 x )
має хоча б один корінь.
37.13. Сторони трикутника лежать на осях координат і на дотичній
до графіка функції y = x 2 + 4x + 4 в точці, абсциса a якої задо-
вольняє умову 1 a 0 . Знайдіть значення a, при якому площа
трикутника буде найбільшою.
Додаткові завдання до теми «Границя та неперервність функції. Похідна та

її застосування» наведено на сайті interactive.ranok.com.ua.

257

1. Функція y = f ( x ) задана графіком (див. рисунок).
Тест
№ 5 y
-6 -4 -1,5 5,5
0 0,5 4 x
-3
Укажіть усі точки, в яких похідна функції y = f ( x ) дорівнює нулю.

А – 4; –1,5; 4 Б –4; –1,5 В 4 Г –5; –3; 0,5; 5,5
2. Знайдіть похідну функції y = x 3 + cos x .

А 3x 2 + sin x Б 3x 2 + cos x В 3x 2 − cos x Г 3x 2 − sin x
3. Обчисліть значення похідної функції f ( x ) = 2x + 1 в точці

x0 = 12 .
А 0,2 Б 0,1 В 5 Г 0,05
4. Знайдіть миттєву швидкість (у м/с) руху точки в момент ча-

су t = 1 с, якщо точка рухається прямолінійно за законом
s ( t ) = t 2 + 2t + 3 (s вимірюється в метрах).
А 6 Б 7 В 4 Г 3
5. Серед наведених нижче графіків функцій, які визначені й дифе-

ренційовні на множині всіх дійсних чисел, укажіть ту функцію,
яка на всій області визначення має від’ємну похідну.
y y y
1 1 y
3
0 x 0 x 1
-1
1 2
-2 0 x
-1
-3
0 1 x
А Б В Г

6. На рисунку зображено графік похідної функції f ( x ) , визначеної

на інтервалі ( −3; 8 ) . У якій точці цього інтервалу функція f ( x )
набуває найменшого значення?
y
y = f ′ (x )
1
-3 01 8 x
А 1,5 Б –2 В 4 Г 6
7. На рисунку зображено графік функції y = f ( x ) , визначеної на
проміжку −4; 4 . Установіть відповідність між властивостями
(1–3) функції та їх числовими значеннями (А–Г).
y
y = f (x)
-4 1
0 1 4 x
1 Точка локального мінімуму функції А 1

2 Локальний максимум функції Б 2
3 Найбільше значення функції на проміжку 0; 4 В 3
Г 4
8. Укажіть проміжки, на яких функція y = −x 3 + 6x 2 + 7 спадає.
А ( − ∞; + ∞ ) В ( − ∞; − 4] i [ −4; + ∞ )
Б ( − ∞; 0] i [4; + ∞ ) Г 0; 4
9. Знайдіть найбільше і найменше значення функції y = x 4 − 2x 2 + 7
на проміжку −2; 0 (запишіть розв’язання).
1
10. 1) Дослідіть функцію f ( x ) = x 3 − x на монотонність і екстрему-
3
ми та побудуйте її графік (запишіть розв’язання).
1
2) Дослідіть, скільки коренів має рівняння x 3 − x = a залежно
3
від значення параметра a (запишіть розв’язання).

1. Використання похідної та нерівностей під час розв’язування
економічних задач.

259
ВІДПОВІДІ ТА ВКАЗІВИ ДО ВПРАВ
Розділ 1 6) ( −1; 2; − 3) . 4.4. 1) 6; 2) 1; 3) 0; 4) 6; 5) 2;

2 6) 1. 4.5. 1) ( −5; − 5) ; (2; 2) ; 2) ( −2; − 2) ;
§ 1. 1.1.16. 34. 1.2.5. 1) −1 ; 1; 2) –1; 2;
3)  −
1 1   1 1 
3 ;− ; ; ; 4) ( −2; − 2) .
3) 0; ±2; 4; 4) –5,5; –0,5; ±2,5. 1.2.6. 1) [3; 4] ;  2 2   2 2
2) ( − ∞; − 4) ∪ ( ; + ∞) ; 3) (− ∞; − 0,5] ∪ [1,5; + ∞) ;
2
3
§ 7. 7.1.1. 1) a = 4 , b = 5 , c = 0 , d = 1 ;
2) a = 2 , b = 0 , c = 1 , d = 2 . 7.1.2. a = 0 ,
4) ( −5,5; − 3,5) ∪ (0; 2) .
1 1
1 1 b=− , c= . 7.1.5. a = 1 , b = 2 .
§ 2. 2.1.1. 1) 2,5; –2; 3 ; a + ; 2) –3; 2 2
3 a 6 10
7.1.6. a = , b = − . 7.2.1. 1) 3x2 + x + 4 ;
–2; 1; b2 − 3 ; 3) 1; 2; 0; m + 1 . 2.1.2. 1) R; 11 11
2) [ −3; + ∞ ) ; 3) x ≠ −1 ; 4) R; 5) ( −∞; − 1] ∪ [1; + ∞ ) 2) x8 − x6 + x4 − x2 + 1 ; 3) x3 − 2x2 + 4x − 2 .
( −∞; − 1] ∪ [1; + ∞ ) ; 6) R; 7) [1; 5] ; 8) [ −3; 0) ∪ (0; + ∞ ) ; 7.2.2. 1) Q (x ) = 4x2 − 6x − 1 , R (x ) = 12x + 3 ;
9) [ −3; 3) ∪ (3; + ∞ ) ; 10) ( − ∞; − 1) ∪ ( −1; 0] ∪ [1; + ∞ ) ;
2) Q (x ) = x3 + 2x2 + 5x + 10 , R (x ) = 20x + 21 .
11) [0; 2) ∪ (2; + ∞ ) ; 12) R. 2.1.3. а) D ( f ) = [ −3; 5] ;
7.2.3. 1) a = −18 , b = −35 ; 2) a = −8 , b = 20 ;
E ( f ) = [ −3; 2] ; зростає: [ −2; 3] ; спадає: [ −3; − 2]
3) a = −1 , b = −2 . 7.2.4. 1) Q (x ) = x + 6 ,
і [3; 5] ; f (1) = 0 ; б) D ( f ) = [0; 6] ; E ( f ) = [0; 4] ;
R (x ) = 12x + 12 ; 2) Q (x ) = x , R (x ) = −20x − 30 .
зростає: [0; 2] і [5; 6] ; спадає: [2; 5] ; f (1) = 2 .
7.3.1. 1) –101. 7.3.2. a = −3 . 7.3.3. x + 3 .
2.1.4. 1) {5} ; 2) R; 3) [0; + ∞ ) ; 4) [0; + ∞ ) ;
2
5) R; 6) [ −5; + ∞ ) . 2.1.10. 1) Зростаюча; 7.3.4. a = −1 , b = 1 . 7.3.5. 8; 5 .
3
2) спадна; 3) зростаюча; 4) спадна.
7.3.7. −2x3 + 8x2 + 14x − 20 . 7.3.8. a = −2 .
1
2.1.11. 2) 4. 2.3.1. 1) y = x + 2 , D = R , E = R ; 7.3.9. 3. 7.3.10. 2x3 − 10x2 + 6x + 18 .
3
1 2 7.3.11. a = 3 , b = 9 . 7.3.12. x2 + 5x + 1 = 0 .
2) y = − x − 2 , D = R , E = R ; 3) y = ,
3 x
1
D: x ≠ 0 , E: y ≠ 0 ; 4) y = − , D: x ≠ 0 , 7.3.13. x2 − 5x + 2 = 0 . 7.3.14. x2 − 30x + 9 = 0 .
x
2
E: y ≠ 0 ; 5) y = x2 , D = [0; + ∞ ) , E = [0; + ∞ ) . § 8. 8.1. 1) − ; 4; 2) 0,5; 3,5; 3) –1; 2; 3;
3
2.3.3. 1) y = 2 x , 2) y = −2 x , 3) y = x + 2 ,
6. 8.2. 1) ( − ∞; − 1) ∪ (4; + ∞ ) ; 2) (–0,8; 2);
4) y = − x + 2 .
§ 3. 3.1. 1) Є наслідком, рівносильні;
2) є наслідком, нерівносильні. 3.6. 1) Так;
(
3) ( −3; − 1) ∪ −1; −
1
3 )
; 4) (−2; 2 ) . 8.3. 1)
2
3
1
3
;
2) –1; –3. 8.4. 1) [1; 3] ; 2) –8; 12; 3) [ −5; 8] .
2
2) так; 3) ні; 4) так; 5) ні. 3.7. 1) 3 ; 2) –4; 8.5. 1) Розв’язків немає; 2) [2 + ∞ ) ;
( )
3
2 2 1
3) –4; 4) –3; . 3.8. 1) Коренів немає; 3) − ∞; ∪ (8; + ∞ ) . 8.6. 1) [1; 2] ; 2) −2 ; 3.
3 3 3
2
2) 2; 3) − 2 ; 4) коренів немає. 3.9. 1) x ≠ 1,5 8.7. 1) –3; 5; 2) [ −1; 4] . 8.8. 1) − ; 0,5; 2;
3
(умова для коренів); 2) x 0 . 3.11. 1) ( − ∞; − 2] ∪ ( −1; 2] ∪ (4; + ∞ )
2) −2 − 5 ; 5 . 8.9. 1) 0; ±2; 4; 2) –2; 1;
( − ∞; − 2] ∪ ( −1; 2] ∪ (4; + ∞ ) ; 2) ( − ∞; − 2) ∪ (3; 8) ; 3) (4; 5] ;
4) [ −10; − 2) ∪ (4; + ∞ ) . 3.12. 1) [ −2; − 1] ∪ [1; 2] ; 2)  1 − 41   1 + 41 
3; 6. 8.10. 1) ( −1; 5) ; 2)  − ∞;  ∪ ( −1; 2) ∪  ; + ∞
( )  2 
( − ∞; − 1) ∪ − 1 ; 1 ∪ (1; + ∞ ) ; 3) ( − ∞; −−3∞];∪1(−0; 341] ; ∪ ( −1; 2) ∪  1 + 41 ; + ∞ . 8.11. 1) ( − ∞; − 1) ∪ (2; + ∞ ) ;
3 3  2   
 2 

 2 
4) ( −6; 2) . 3.13. 1) ( −2; 2) ∪ [4; + ∞ ) ; 2) ( −2; − 1)

2) [1; 3] . 8.12. 1) ( −5; − 2) ∪ ( −1; + ∞ ) ;
або 1; 3) ( − ∞; 0) ∪ [2; 3] ; 4) ( − ∞; − 1) ∪ [4; + ∞ ) .
2) ( − ∞; − 5) ∪ ( −3; 3) ∪ (5; + ∞ ) .
§ 4. 4.1. 1) 2; 2) 3; 3) (1; 0) . 4.2. 1) 0;
8.13. 1) [ −6; − 2] ∪ [4; 8] ; 2) ( − ∞; − 8) ∪ (2; + ∞ ) .
2) 0; 3) –1; 4) 0,5. 4.3. 1) 3; 2) ( −2; 5) ;
3) (3; 1) ; 4) коренів немає; 5) (2; 1) ; ( ) 1
8.14. 1) 0; ; 2) ( − ∞; − 5] ∪ [4; + ∞ ) .
2

260 Відповіді та вказіви до вправ
8.15. 1)  −3 − 5; − 4) ∪ ( −2; 0] ;
2)  −1 − 2 2; − 3) ∪ (1; 3] .
ків немає; 3) − ; − ( 5
7
3
7 )
; 4) (0,5; 1,5).
§ 9. 9.1. 3) При a < 0 розв’язків немає, 13 − 61

11. 9. 1) ; 2) –3; 1; 3) 4; 4) 4.
при a 0 x — будь-яке дійсне число. 2
2
9.2. 2) При a < −2 або a > 2 розв’язків немає, 11.10. 1) 1; 2) [5; 8] . 11.11. 1) 1 ; 2) 2 − 2 2 ;
7
при a = −2 будь-яке x ∈[ −2; 0] , при a = 2 1+ 5
.
a 2
будь-яке x ∈[0; 2] ; при −2 < a < 2 x1 = −1 , 1
a
2 § 12. 12.1.1. 1) 2 ; 2) 5 ; 3) 4 5 ;
x2 = + 1 . 9.4. 1) a = 0 , a = 2 , a = 4 . 9 5 1
2 7 1 3 1
4) ; 5) 8 ; 6) . 12.1.2. 1) 36 ; 2) 4 5 ;
9.5. 1) a = 0 ; 2) a = 0 , a = 1 . 9.7. a = 1 , a = −1 . 64 49
9.8. a < −1 . 9.9. k = −3 . 9.10. 2 < m < 5 . −
9
−
2 1 4
3) 7 2 ; 4) a 9 ; 5) (2b ) 4 ; 6) c 11 . 12.1.3. 1) Ні;
Тест № 1. 1. А. 2. Б. 3. В. 4. Б. 5. В. 6. В.
7. В. 8. Г. 10. При a = 2 розв’язків немає; при 2) так; 3) так; 4) ні. 12.1.4. 1) [0; + ∞ ) ;
a < 2 x ∈(1; 2 − 0,5a ) ; при a > 2 x ∈(2 − 0,5a; 1) . 2) ( − ∞; 0) ∪ (0; + ∞ ) ; 3) (1; + ∞ ) ; 4) [ −3; + ∞ ) ;
5) ( − ∞; − 1) ∪ ( −1; 1) ∪ (1; + ∞ ) ; 6) R. 12.1.5. 1) 9;
3 9
Розділ 2 2)
8
; 3) 32; 4)
625
; 5) 8,2; 6) 3,25.
§ 10. 10.2. 1) –2; 2) 0,5; 3) –1; 4) 2; 1 1 1
12.1.7. 1) 1 1
; 2) 1
; 3) 1 1
;
5) 5; 6) 3. 10.3. 1) 20; 2) 10; 3) 6; 4) 35 16 . a2 − b2 p2 +5 c2 − d2
10.4. 1) 3; 2) 10; 3) –2; 4) 5. 10.5. 1) –2; 2) 3; 1 1
3) –5; 4) 2. 10.6. 1) 77; 2) 6; 3) 15; 4) 5. 4) m + n . 12.1.8. 1) 1; 2) 128; 3) 4 2 ;

3 3
10.7. 1) 108; 2) 200; 3) 0,9; 4) 1 .

1 4) ±4 2 . 12.2.1. 1) R; 2) ( − ∞; 0) ∪ (0; + ∞ ) ;
3 3) [1; + ∞ ) ; 4) (0; + ∞ ) ; 5) ( − ∞; 0] ∪ [1; + ∞ ) ; 6) R.
10.9. 1) R; 2) [3; + ∞ ) ; 3) [ −2; + ∞ ) ; 4) (0; + ∞ ) .
3 64 2 ( 7 + 1)
7 § 13. 13.1. 1) ( − ∞; − 3] ; 2) ( − ∞; 0] ∪ 3; 3 .

4
)
(
1 7
10.10. 1) ; 2) ; 3) при a = 9 ; 5
2 3 6 13.2. 1) − ∞; −  ∪ [3; + ∞ ) 2) ( − ∞; 0] ∪ [1; + ∞ ) .
a −3 6
при 0 a 9 або a > 9 ; вираз невизна-
a−9 13.3. 1) {−2} ∪ [ −1; 3] ; 2) {−3} ∪ ( −0,5; 1] .
13.4. 1) [2; + ∞ ) ; 2) [10; + ∞ ) . 13.5. 1) 3 − 2 2; 9) ;
3
1 x −1
чений при a < 0 ; 4) при x = 1 ;
3 x −1
5
2) [0; 4) ∪ (9; + ∞ ) . 13.6. 1) ( −∞; − 3] ∪ (0; + ∞ ) ;
4
при x ≠ 1 . 10.11. 1) a2b ab2 ; 2) ab3 a3b ; 2) ( −∞; − 2) ∪ (0; 1) ∪ (1; + ∞ ) . 13.7. 1) [2; 5,2] ;
3
3) −3ab4 a2b2 ; 4) 2ab2 2a3b5 .
6 2) [1; 5) ∪ (10; + ∞ ) . 13.8. 1) Розв’язків немає;
7 2) 2; 3. Вказівка. Знайдіть ОДЗ нерівності.
10.12. 1) ab3 b ; 2) ab a2b ; 3) 2a2b 6 b ;
§ 14. 14.1. 1) При a ∈R x = a + 4 ;
8 3 4
4) a2 b ab . 10.13. 1) 7a3 ; 2) − ab5 ; 2) при a 0 x = a2 − 2a ; при a < 0 коренів
3)
7
5a7b7 ; 4)
6
a7b . 10.14. 1)
4
7a4 при a 0 ; немає; 3) при m 0 або m > 3 коренів
4
− 7a4 при a < 0 ; 2)
7
a22b ; 3)
6
2ab7 ; m4 − 6m2 + 81
немає; при 0 < m 3 x = ;
8 11 4m2
4) −3b . 10.15. 1) –a; 2) a; 3) 0; 4) 0. −1 + 4a − 3
4) при a = 0 x = 0 ; при a 1 x = ;
24 2 20 17 2
10.16. 1) 2 a b 2 ; 2) ab c ; 3) a ;
при a < 0 або 0 < a < 1 коренів немає.
4) 60
2⋅ 12
3⋅ 30
a 11
. 10.17. 1)
3 2
a + b ; 2)
3 2 4 y; 14.2. 1) При a 1 x = a ; при 1 < a < 2 x ∈[1; a ] ;
при a = 2 x ∈[1; 2) ; при a > 2 x = a або
b ( a − b)
3 6 6
x x
3) ; 4) − 6 при x 0 , y > 0 ; 6 x ∈[1; 2) ; 2) при a < 0 розв’язків немає;
y y
a при a = 0 x ∈(0; + ∞ ) ; при a > 0
)
при x 0 , y < 0 . 10.18. 1) 3 7 ; 2) ± 6 3 ;
x ∈  − a; − a ∪ (0; + ∞ ) ; 3) при a − 4
4
3) − 5 5 ; 4) коренів немає; 5) ±2; 6) –4.  3
§ 11. 11.1. 1) 3; 2) коренів немає; 3) –26; розв’язків немає; при −4 < a 0
4) 0; 5) 45. 11.2. 1) 8; 2) 2. 11.3. 1) 2; 2) 10; x ∈(2 − 4 + a ; 2 + 4 + a ) ; при a > 0
3) 4; 4) 7. 11.4. 1) 3; 2) –5; 3) –11; 4) –8; 5.
11.5. 1) 1; 2) 3; 3) 0; 4) ± 2 . 11.6. 1) 1; 2;  4 )
x ∈  − ; 2 + 4 + a ; 4) при a −
a 1
2
10; 2) –1. 11.7. 1) (8; 0); 2) (4; 1); 3) (4; 1);  −3 + −7 − 16a  1 7
4) (16; 1). 11.8. 1) (27; 1), (1; 27); 2) розв’яз x ∈ a;  ; при − 2 < a < − 16
 8

Відповіді та вказіви до вправ 261
 −3 − −7 − 16a −3 + −7 − 16a  7 tg α = −5 . 19.3. 1) 0; 2) sin2 α ; 3) 1;

x ∈ ;  ; при a = − 16 2
 8 8 4) − cos2 α ; 5) 1; 6) 0; 7) sin α ; 8) 1; 9) ;
3 7 3
x=− ; при a > − розв’язків немає; 3
8 16
10) −2tg α . 19.4. 1) − . 2) а) 2; б) 2.
8
 2 − 2a2 − 4 
5) при a < −2 або a > 2 x ∈ ; a  ; § 20. 20.1.1. 1)
1
; 2)
1
; 3)
3 1
; 4) ;
2 2 2 2
2
при −2 a < − 2 або 2 < a 2
1 1 1 3
5) ; 6) ; 7) ; 8) ; 9) 1; 10) 3;
 2 − 2a − 4 2 + 2a − 4 
2 2 2 2 2 2
x ∈ ;  ; при − 2 a 2 1
2 2 11) . 20.1.2. 1) sin2α ; 2) cos2α ; 3) sin α ;
розв’язків немає. 14.3. a 5,125 . 14.4. a < 0 , 3
4) cosβ ; 5) ctg3α ; 6) tg6α ; 7) tg7α ;
a = 2 . 14.5. a 1 . 14.6. 1) При a 1 один
8) tg5α ; 9) tg α ctg β ; 10) tg ( α − β ) .
розв’язок; при a > 1 розв’язків немає.
Тест № 2. 1. Б. 2. Г. 3. Б. 4. Б. 5. Г. 6. В. 3 +1 3 −1 3 +1
20.1.3. 1) ; 2) ; 3) 2 + 3 ; 4) ;
7. При a < 2 або a > 2 2 коренів немає; при 2 2 2 2 2 2
1− 3 3 1
a 8 − a2 5) ; 6) −2 − 3 . 20.2.1. 1) ; 2) ;
a = 2 2 x = 3 , при 2 a < 2 2 x1 = 3 − , 2 2 2 2
2
a 8 − a2 1 1 1 1
x2 = 3 + . 3) 1 ; 4) ; 5) . 20.2.4. 1) sin α ;
; 6)
2 2 2 3 2
1
2) sin2 α ; 3) 2sin α ; 4) .
cos 2α + sin 2α
24 7 3 7
20.2.5. 1) − ; 2) − ; 3) 3 ; 4) .
Розділ 3 25 25 7 24
120 119 1 119
5π π 5π 4π 20.2.6. 1) ; 2) − ; 3) −1 ; 4) − .
§ 15. 15.3. 1) ; 2) ; 3) ; 4) − ; 169 169 119 120
4 5 9 3 24 7 3 7
π 5π 20.2.7. 1) ; 2) ; 3) 3 ; 4) .
5) − ; 6) − . 15.4. 1) 540°; 2) 135°;
8 6 25 25 7 24
3
3) –72°; 4) 210°; 5) –10°; 6) 330°; 7) –22,5°; 20.2.8. –0,8. 20.2.9. –1,125; 0. 20.3.1. 1) − ;
2
540° 5π 3 1 1 1
8) . 15.7. –150°; − рад. 15.8. 600°; 2) − 3 ; 3) ; 4) –1; 5) − ; 6) ; 7) ;
π 6 2 2 2 3
10π
рад. 2 3
3 8) 1. 20.3.2. 1) ; 2) . 20.3.3. 1) cos2 α ;
2 2
§ 16. 16.1. 3) III; 4) III; 5) III; 6) IV. 1 1
2) − cos2 α ; 3) − ; 4) ctg2 α ; 5) 1.
1 1 1 2 2
§ 17. 17.1. 1) ; 2) − ; 3) − ; 4) 1;
2 2 3 20.4.1. 1) 0; 2) − sin18° ; 3) 2 sin 25° ;
2 3
5) ; 6) ; 7) –1; 8) 3 . 17.2. 2) T = π ; 4) tg 20° ctg 5° ; 5) sin ( α − β ) sin ( α + β ) ;
2 2
π 5α α 5α α
4) T = ; 5) T — будь-яке дійсне число, крім 0. 6) 4 sin cos cos α ; 7) 4 cos cos cos α .
3 2 2 2 2
Найменшого додатного періоду не існує. 3 +1 2 −1 1 3
20.4.3. 1) ; 2) ; 3)  cos10° − ;
π π
17.3. 1) π ; 2) ; 3) 6π ; 4) ; 5) 5π . 4 4 2 2 
5 3
§ 18. 18.5. 1) sin 3,9 , sin 3,3 , sin1,2 ;
4)
1
2 ( π
cos + cos
10
3π
10 ) 1
. 20.4.4. 1) ; 2) .
2
1
2
2) cos1,9 , cos1,2 , cos 0,3 ; 3) tg ( −1,3) , tg 0,7 ,
tg 1,5 ; 4) ctg 2,9 , ctg 1,1 , ctg 0,5 . 2− 2 2+ 2
§ 21. 21.1. 1) ; 2) ;
§ 19. 19.1. 1) Ні; 2) так; 3) ні; 4) так; 2 2
α 2 α 1
5) так; 6) так. 19.2. 1) cosα =
5
, tg α = −2, 4 , 3) 2 − 1 . 21.2. 1) sin = ; cos = − ;
13 2 5 2 5
5 α α 2 α 3
ctg α = − ; 2) sin α = 0,6 , tg α = −0,75 , tg = −2 ; 2) sin = ; cos = − ;
12 2 2 13 2 13
1 2 3 α 2 2
ctg α = −1 ; 3) cosα = − , sin α = − , tg = − . 21.3. 3 + 2 2 . 21.4. − .
3 13 13 2 3 13
2 5 1 −1 + 5
ctg α = ; 4) sin α = , cosα = − , 1
21.5. 0,6. 21.6. − . 21.7. 2. 21.8. .
3 26 26 3 4

Вказівка. Якщо α = 18° , то 36° = 2α 5π π πn

2) ± + πn , n ∈Z ; 3) − + , n ∈Z ;
і 54° = 3α (де sin α > 0 ). 12 24 4
Тест № 3. 1. В. 2. В. 3. 1 — В, 2 — Г, 3π 2π
4) + 2πn , n ∈Z . 23.10. 1) + 4πn , 4πn ,
3 — А. 4. В. 5. В. 6. Б. 7. В. 8. 1 — Г, 2 3
π 2πn π 2πn
2 — В, 3 — Б. n ∈Z ; 2) + 3πn , n ∈Z ; 3) ; + ,
2 3 2 3
2π 5π
n ∈Z ; 4) − + 4πn , n ∈Z . 23.11. 1) − − πn ,
Розділ 4 3 12
4π
n ∈Z ; 2) π − 2πn , n ∈Z ; 3) −8πn ; − − 8πn ,
π π π π 3
§ 22. 22.1. 1) 0; 2) ; 3) ; 4) ; 5) − ; 2πn π 2πn π
2 4 3 2 n ∈Z ; 4) − ; − , n ∈Z . 23.12. 1) ;
π π π π 3 6 3 12
6) − . 22.2. 1) 0; 2) ; 3) ; 4) − . π 3π 11π 17 π 19π π 11π
4 4 3 3 ; ; ; ; ; 2) ± ; ± ;
π π π 3π 4 4 12 12 12 18 18
22.3. 1) ; 2) 0; 3) ; 4) ; 5) π ; 6) . 13π 5π π 7 π 3π 7 π 11π
2 4 6 4 ± ; 3) − ; ; ; 4) ; ; ;
18 3 3 3 16 16 16
π π π 5π 2 15π 17 π 13π 5π π
22.4. 1) ; 2) ; 3) ; 4) . 22.5. 1) ; . 23.13. 1) − ; − ; − ; − ;
2 3 6 6 7 16 18 18 18 18
2 6 1 3 7 π 11π 19π
2) ; 3) ; 4) . 22.6. 1) 7; 2) 3; ; ; ; 2) 0; ±2π ; 4π ; 3) 0; 2π ;
5 15 4 18 18 18
5π 11π 13π 19π 7 π
3 1 2 2 2 1 4π ; 4) ; ; ; ; .
3) ; 4) . 22.7. 1) ; 2) ; 3) 1 ; 12 12 12 12 4
10 3 7 3 3
1 1
1 1 3 23.14. 1) При a < − або a > коренів
4) . 22.8. 1) 7 ; 2) 1,5; 3) ; 4) . 2 2
2 6 26 5
1 1
x = ( −1) arcsin (2a ) + πn ,
π π π n
22.9. 1) ; 2) 7 − 2π ; 3) ; 4) 8 − 2π ; 5) ; немає; при − a
7 5 5 2 2
π n ∈Z ; 2) при a ≠ 0 коренів немає; при a = 0
6) 4 − π ; 7) ; 8) 10 − 3π .
9
1 πn
π
§ 23. 23.1. 1) ± + 2πn , n ∈Z ; 2) коренів x = 2πn , n ∈Z ; 3) x = arctg (3a ) + , n ∈Z ;
4 2 2
1 πn
2π
немає; 3) ± + 2πn , n ∈Z ; 4) ± + 2πn ,
3π 4) x = arcctg (2a ) + , n ∈Z ; 5) при a = 0
3 4 3 3
nπ x — будь-яке число; при a < −1 або a > 1
n ∈Z . 23.2. 1) ( −1) + πn , n ∈Z ;
6 коренів немає; при −1 a < 0 або 0 < a 1
nπ n +1 π
2) ( −1) + πn , n ∈Z ; 3) ( −1) + πn , n ∈Z ; x = ( −1) arcsin a + πn , n ∈Z ; 6) при a = 0 x —
n
3 6
π будь-яке число; при a < −3 , або −1 < a < 0 ,
4) коренів немає. 23.3. 1) + πn , n ∈Z ;
4 або a > 0 коренів немає; при −3 a − 1
π π
2) + πn , n ∈Z ; 3) − + πn , n ∈Z ; x = ± arccos ( a + 2) + 2πn , n ∈Z .
6 4
π π n +1 1
4) − + πn , n ∈Z . 23.4. 1) + πn , n ∈Z ; § 24. 24.1. 1) ( −1) arcsin + πn , n ∈Z ;
3 4 3
π 3π 5π ( −1)n +1 1 πn
2) + πn , n ∈Z ; 3) + πn , n ∈Z ; 4) + πn , 2) arcsin + , n ∈Z ;
3 4 6 2 3 2
n +1 n 1
n ∈Z . 23.5. 1) ( −1) arcsin 0,6 + πn , n ∈Z ; 3) ( −1) arcsin + πn , n ∈Z ; 4) π + 4πn ,
4
2) ± arccos 0,3 + 2πn , n ∈Z ; 3) − arctg 3,5 + πn ,
( −1)n π + 2πn , n ∈Z . 24.2. 1) ± 2π + 2πn ,
n ∈Z ; 4) arcctg 2,5 + πn , n ∈Z . 3 3
π πn 1 2π 2πn
23.6. 1) ± + 2πn , n ∈Z ; 2) , n ∈Z ; ± arccos + 2πn , n ∈Z ; 2) ± + , n ∈Z ;
6 4 3 9 3
π πn 1 πn
3) + , n ∈Z ; 4) arctg 3 + , n ∈Z . 3) π + 2πn , n ∈Z ; 4) ± π + 6πn , n ∈Z .
12 3 4 4
n 15π 2π π
23.7. 1) ( −1) π + 4πn , n ∈Z ; 2) ± + 10πn , 24.3. 1) ± + 2πn , n ∈Z ; 2) + πn , n ∈Z ;
4 3 2
π 7π π n 1
n ∈Z ; 3) − + 3πn , n ∈Z ; 4) + 7 πn , n ∈Z . 3) + 2πn , ( −1) arcsin + πn , n ∈Z ;
2 4 2 5
nπ πn π 2πn π
23.8. 1) ( −1) + , n ∈Z ; 2) ±2π + 6πn , 4) + , n ∈Z . 24.4. 1) − + πn ,
8 2 6 3 4
n 2π π πn 1 π πn 1 πn
n ∈Z ; 3) ( −1) + 4πn , n ∈Z ; 4) + , arctg + πn , n ∈Z ; 2) + , arcctg 5 + ,
3 8 4 3 8 2 2 2
n +1 3π 1
n ∈Z . 23.9. 1) ( −1) + 3πn , n ∈Z ; n ∈Z ; 3) − arctg2 + πn ; arctg + πn , n ∈Z ;
4 2

3π 5 π
4) + 2πn , 2 arcctg + 2πn , n ∈Z . −2 arctg 2 + 2πn , n ∈Z ; 2) + 2πn ,
2 7 2
n 1 1 π
24.5. 1) ( −1) arcsin + πn , n ∈Z ; −2 arctg + 2πn , n ∈Z ; 3) πn ; − + πn , n ∈Z ;
3 4 3
( 1
) π
2) ± π − arccos + 2πn , n ∈Z . 24.6. 1) + πn ,
4 4
π 1
4) + πn , − arctg + πn , n ∈Z .
2 2
π n +1 π nπ
− arctg3 + πn , n ∈Z ; 2) + πn , arctg3 + πn , 24.20. 1) ( −1) + πn , n ∈Z ; 2) ( −1) + πn ,
4 6 6
π π π 2πn
n ∈Z ; 3) + πn , − arctg2 + πn , n ∈Z ; n ∈Z ; 3) π + 2πn ; ± + 2πn , n ∈Z ; 4) + ,
4 3 6 3
π 2
4) − + πn , arctg + πn , n ∈Z . n ∈Z .
4 3
2π
24.7. 1) π + 2πn ; ± + 4πn , n ∈Z ;
3
§ 25. 25.1.1. 1) ( π
6
5π
+ 2πn; − 2πn ,
6 )
2) arctg
1± 5
2
π 5
+ πn , n ∈Z ; 3) − arcsin + 2πn ,
2 13 (
5π
6
π
)
+ 2πn; − 2πn , n ∈Z ;
6
π n 3
n ∈Z ; 4) + πn , ( −1) arcsin + πn , n ∈Z .
2 4
2) (π
3
π
+ 2πn; − + 2π (1 − n ) ,
3 )
24.8. 1) 2πn ; π + 4πn , n ∈Z ; 2) 4πn ; π + 2πn , ( π π
− + 2πn; + 2π (1 − n ) , n ∈Z .
3 3 )
)n 1
n ∈Z ; 3) ( −1 arcsin + πn , n ∈Z ; 4) + πn ,
3
π
6 (
25.1.2. 1) πn; − πn ,
π
4 ) ( π
4
+ πn; − πn , n ∈Z ; )
π π
n ∈Z . 24.9. 1) − + πn , n ∈Z ; 2) + πn ,
4 4 ( π
2) 2πn; − + 2πn ,
3 ) ( 4π
3
+ 2πn; π + 2πn , )
π
arctg2 + πn , n ∈Z ; 3) + πn , arctg3 + πn ,
4
n ∈Z . 25.1.3. 1) (π
2
+ 2πn; ( −1)
k+1 π
6
+ πk , )
n ∈Z ; 4) arctg
−7 ± 53
+ πn , n ∈Z . ( 6 2 )
( −1)n+1 π + πn; π + 2πk , k, n ∈Z ;
( ) ( )
2
2π n +1 π
π π
24.10. 1) ± + 2πn , n ∈Z ; 2) ( −1) + πn , 2) π + 2πn; ± + 2πk , ± + 2πn; π + 2πk ,
3 3
( )
3 6
nπ π nπ 2π
n ∈Z ; 3) ( −1) + πn , n ∈Z ; 4) ± + 2πn , k, n ∈Z . 25.1.4. 1) ( −1) + πn; ± + 2πk ,
6 3
( )
4 4
π 3π ( −1)n+1 π + πn; ± π + 2πk , k, n ∈Z ;
n ∈Z . 24.11. 1) − + πn , n ∈Z ; 2) + πn , 6 3
( )
4 4
π π 1 π 1
n ∈Z ; 3) + πn , n ∈Z ; 4) + πn , n ∈Z . 2) arctg + πn; − arctg − πn ,
2 4 2
( )
3 6
π 1 π 1
24.12. 1) + 2πn , n ∈Z ; 2) 2πn , n ∈Z ; arctg + πn; − arctg − πn , n ∈Z .
3 4 3
( )
2
π π π π π
3) πn ; + πn , n ∈Z ; 4) + πn , + πn , n ∈Z . 25.1.5. 1) + π (k + n ); + π (k − n ) ,
6 6
( )
4 2 4
nπ π π π
24.13. 1) ( −1) + πn , n ∈Z ; 2) ± + 2πn , − + π (k + n ); − + π (k − n ) , k, n ∈Z ;
6 6
( )
6 3
π π
n ∈Z ; 3) ± arctg 2 + πn , n ∈Z ; 4) arctg2 + πn ; 2) + π (n + k); + π (n − k) ,
3 6
1
− arctg + πn , n ∈Z . 24.14. 1)
πn
, n ∈Z ; (
2π
3
π
)
+ π (n + k); − + π (n − k) , k, n ∈Z .
6
( )
3 2
πn π πn πn π πn 5π π
2) ; + , n ∈Z ; 3) , n ∈Z ; 4) + , 25.1.6. 1) + π (k + n ); + π (k − n ) ,
12 12
( )
2 6 3 4 6 3
π π πn π 5π
n ∈Z . 24.15. 1) ± + πn , n ∈Z ; 2) ± + , + π (k + n ); + π (k − n ) , k, n ∈Z ;
12 12
( )
4 6 2
π πn π π
n ∈Z . 24.16. 1) − + , n ∈Z ; 2) 2πn , 2) + π (n + k); − + π (n − k) ,
12 12
(12 )
24 2
π π 5π 5π
n ∈Z . 24.17. 1) + πn , n ∈Z ; 2) − + πn , + π (n + k); − + π (n − k) , k, n ∈Z .
12
( )
4 4
π π πk π πk
n ∈Z . 24.18. 1) + πn , − arctg2 + πn , n ∈Z ; 25.1.7. 1) + 2πn + ; + , k, n ∈Z ;
4 2 4 2
( )
4
π πn 1 πn π πk π πk
2) − + , − arctg 3 + , n ∈Z ; 2) + 2πn − ; + , k, n ∈Z .
4 4 2 2
( )
12 3 3 3
π π πn π
3) + πn , − arctg3 + πn , n ∈Z ; 4) − + ; 25.1.8. 1) 2πn; + πk , k, n ∈Z ;
2
( )
4 12 3
1 πn π π π
− arctg 4 + , n ∈Z . 24.19. 1) + 2πn , 2) + 2πn; + πk , k, n ∈Z .
3 3 2 2 2

n +1 π π § 26. 26.1. 1) При −1 < a < 1 коренів немає;

25.2.1. 1) ( −1) + πn , ± + 2πn , n ∈Z ;
6 3 n 1
π при a −1 або a 1 x = ( −1) arcsin + πn ,
2) + 2πn , π + 2πn , n ∈Z . a
2 π
3π n ∈Z ; 2) при −0,5 a 0,5 x = + πn ,
25.2.2. 1) + 2πn , n ∈Z ; 2) коренів немає; 2
2 π
π n ∈Z ; при a < −0,5 або a > 0,5 x = + πn ,
3) 3 + 4n , n ∈Z ; 4) 1; 5) ± + πn , n ∈Z . 2
4 n 1
π 1 x = ( −1) arcsin + πn , n ∈Z ; 3) при a = 0 або
25.2.3. 1) + πk , arctg + πn , k, n ∈Z ; 2a
2 11
π a < −1 , або a > 1 x = πn , n ∈Z ;
2) + πk , ± arctg 2 + πn , k, n ∈Z .
2 при −1 a < 0 або 0 < a 1 x = πn ,
1
25.2.4. 1) ; 2) (0,5; π + 4πn ) ; ( −0,5; π − 4πn ) , x = ± arccos a + 2πn , n ∈Z ; 4) при −1 < a < 1
3
n ∈Z . 25.2.5. 1) 1; 2) –0,25; 3) 1; 4) 1; π
x= + πn , n ∈Z ; при a −1 або a 1
2
π n 1
5) 0,125; 6) 0; ±1. 25.2.6. 1) –2; 2) 7; 3) 0; x = + πn , x = ( −1) arcsin + πn , n ∈Z .
2 a
4π 8π 10π
4) ±0,5; 1. 25.2.7. 1) 0; ± ; ± ; 2) − ; 26.2. 1) При a < −0,5 або a > 4 коренів не-
3 5 3
2π 6+ 2 π
−2π ; − ; 3) ; 4) 1,75. має; при a = −0,5 x = ( −1)
n
+ πn , n ∈Z ; при
3 4 6
1 3 3
25.2.8. 1) ; ; 2) 1; 3) ; 4) коренів n 1 ± 2a + 1
2 2 2 −0,5 < a 0 x = ( −1) arcsin + πn ,
2
немає. 25.2.9. 1) 0; 2) 1; 3) ± 2 ;
n ∈Z ; при 0 < a 4
4) 0. 25.2.10. 1) ( π
3
π
− + π (2k − n ); + πn ,
6 ) n
x = ( −1) arcsin
1 − 2a + 1
+ πn , n ∈Z ;
( )
2
π π
+ π (2k + n ); − + πn , k, n ∈Z ; 2) при a < −1,25 або a 5 x = πn , n ∈Z ;
3 6
2) (
5π π (
+ 4k + n ); +
4 2
π πn
4 2 )
, k, n ∈Z ; при a = −1,25 x = ± arccos 0,25 + 2πn ,
(
3) ( −1)
n +1 π
6
π
+ πn; ± + 2πk ;
3 ) n ∈Z ; при −1,25 < a < 1 x = πn ;
( 6 3 )
( −1)n π + πn; ± 2π + 2πk , k, n ∈Z ; x = ± arccos
1 ± 4a + 5
4
1 − 4a + 5
+ 2πn , n ∈Z ; при 1 a < 5
4) (
π πk
4 2
π
)
+ ; ± + 2πn , k, n ∈Z ;
3
x = πn , x = ± arccos
4
+ 2πn , n ∈Z ;
( ) ( )
π 2π 2π π 3) при b = 0 рівняння не визначене; при b ≠ 0
5) + 2πn; + 2πk , + 2πn; + 2πk ,
3 3 3 3 πk
і a=0 x≠ , x ∈R , k ∈Z ; при b ≠ 0 і a ≠ 0
( π
− + 2πn; −
3
2π
3 ) (2π π
+ 2πk , − + 2πn; − + 2πk ,
3 3 ) x=
πn
b
, n ∈Z , n ≠
ak
, k ∈Z ; 4) при a = −1 або
a b
k, n ∈Z ; 6) ( πn; πk) ;
2 − 2 2 < a < 2 + 2 2 x = 2πn , n ∈Z ; при a < −1
( −0,5 arccos ( −0,75) + πn; − 0,5 arccos ( −0,75) + πk) ,
(0,5 arccos ( −0,75) + πn; 0,5 arccos ( −0,75) + πk) , або −1 < a 2 − 2 2 , або a 2 + 2 2 x = 2πn ,
( −0,5 arccos 0,25 + πn; − 0,5 arccos 0,25 + πk) , π n +1 2+a
(0,5 arccos 0,25 + πn; 0,5 arccos 0,25 + πk) , k, x = − + ( −1) arcsin + πn , n ∈Z .
4 a 2
n ∈Z . Вказівка. Подати систему у вигляді
4 sin (3x + 2y ) = − sin x, 26.3. 1) −2 5 a 2 5 ; 2) −5 b 5 ;
 і перемножити від-
sin y = −4 sin (2x + 3y ) 3) a ∈R ; 4) a ∈R ; 5)
4−π
a
4+π
.
повідно праві й ліві частини одержаних 2 2
1 1
рівнянь. Врахувати, що при таких перетво- 26.4. 3 − < a <3+ . 26.5. (0; 1) ; (1; 1) .
2 2
реннях можлива поява сторонніх розв’язків
 3+ 3 1
системи. Розв’язуючи проміжне рівняння 26.6.  − ; −  . 26.7. 1) a < −2 ; a > 2 ;
 3 3
4 sin 5x + sin x = 0 , зручно скористатися тим,
a = −1 ; 2) a < 0 ; a > 4 ; a = 1 ; 3) a = 2 .
що sin 5x = sin (x + 4x ) .

26.8. 1) При a ≠ 0 розв’язків немає, при a = 0
27.8. 1) (
π πn π πn
+ ; + , n ∈Z ; )
( π
2
π
) ( π
+ 2πk; + 2πn , − + 2πk; − + 2πn , k,
2 2
π
2 ) π
(
12
π
2 4 2
π
2) − + πn; − + πn ∪ + πn; + πn , n ∈Z .)( π
)
2 4 4 2
n ∈Z ; 2) при a < 0 система не означена,
при a > 0 розв’язків немає, при a = 0

27.9. 1) (
πn π πn
; +
2 12 2 )
, n ∈Z ;
( π
2 ) ( π
2πk; + 2πn , π + 2πk; − + 2πn , k, n ∈Z .
2 ) (
π πn π πn
2) − + ; +
4 2 6 2 )
, n ∈Z .
 5 −1 5 −1 
7π π + 2πn; π − arcsin + 2πn
§ 27. 27.1. 1)  − + 2πn; + 2πn  , n ∈Z ;
27.10. 1)  arcsin
2 2
 6 6 
 
( )
5 −1 5 −1
π 5π  arcsin + 2πn; π − arcsin + 2πn , n ∈Z ;
2) − + 2πn; + 2πn , n ∈Z ; 3) розв’язків 2 2
( )
4 4
3π π
π 2π 2) − + πn; + πn , n ∈Z .
немає; 4)  + 2πn; + 2πn  , n ∈Z .

8 8
3 3 
( )
2π 2π
π π 27.11. 1)  − + 2πn; + 2πn  , n ∈Z ;
27.2. 1) − + 2πn; + 2πn , n ∈Z ;  3 3 
( )
3 3
( )
3π π
5π 7π 2) − + 2πn; + 2πn , n ∈Z .
2) + 2πn; + 2πn , n ∈Z ; 3) R; 4 4
( )( )( )(
6 6
π π 3π 5π 2π 7π
π π 27.12. 1) πn; + πn ∪ + πn; + πn ∪ + πn; + πn ∪ +π
4)  − + 2πn; + 2πn  , n ∈Z . 8 3 8 8 3 8
 4 
)( )( )( )( )
4
(
π π 3π 5π 2π 7π
π π πn; + πn ∪ + πn; + πn ∪ + πn; + πn ∪ + πn; π + πn , n ∈Z ;
27.3. 1) − + πn; − + πn , n ∈Z 8 ; 3 8 8 3 8
( )( )
2 4
) ( )
π π π 3π
π π π π + πn; + πn ∪ + πn; + πn , n ∈Z .
2)  + πn; + πn , n ∈Z ; 3)
2)
+ πn; + πn , 4 2 2 4
3
)
2 6 2
(
 π 3π
π π 27.13. 1)  + 2πn; + 2πn , n ∈Z ;
n ∈Z ; 4) − + πn; + πn  , n ∈Z . 2 4
2 4 
( ) (
 π
+ 2πn; + 2πn , n ∈Z .
1
5π π
27.4. 1) πn; + πn , n ∈Z ; 2) πn; + πn  ,
2) arcsin
 5 2 

( )( )(
6 4
)
π 2π 2π π 4π
3π 27.14. 1) − + 2πn; − + 2πn ∪ − + 2πn; 2πn ∪ + 2πn; +2
n ∈Z ; 3)  + πn; π + πn , n ∈Z ; 2 7 7 2 7
4
4) ( π
)
+ πn; π + πn , n ∈Z .
π
− + 2πn; −
2 (
2π
7 )(
2π
+ 2πn ∪ − + 2πn; 2πn ∪ + 2πn;
7
π
2 )( 4π
7
+ 2πn ∪
4π
7 )(
6π
+ 2πn; + 2πn ∪
7
6π
7
+ )(
( )( ) )( )( )( )
3
(
π 2π 2π π 4π 4π 6π 6π
− + 2πn; − π + 2πn3π∪ − + 2πn; 2πn ∪ + 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; π + 2πn , n ∈Z ;
227.5. 1) 7 + πn; + πn7 , n ∈Z ; 2 7 7 7 7
( )( )( )
8 8
π π π 3π 5π 5π
π 11π 2) − + 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn
2)  + 6πn; + 6πn  , n ∈Z ; 4 6 4 4 6 4
2 
( ) )( )( )
2
π π π 3π 5π 5π
2π − + 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn , n ∈Z .
3)  − + 2πn; π + 2π4n , n ∈Z 6 ; 4 4 6 4
 3
4) ( π πn π πn
+ ; +
20 5 5 5 )
, n ∈Z . (
7π
27.15. − ; −  ∪ 0;
12
π
2   12
π
. )
π 3π 5π
π 27.16.  ;  ∪  ; π  . 27.17. 1) При
27.6. 1)  πn; + πn  , n ∈Z ; 6 4   6 
 
( )( )( )
3
( )
π 3π 5π 7π
π πn π πn a − 2 x ∈ 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; π + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn
2) − + ; + , n ∈Z ; 4 4 4 4
( )( )( )
4 3 36 3
π 3π 5π 7π
9π x ∈ 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; π + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn , n ∈Z ; при −2 < a < − 2
3)  − + 6πn; 6πn  , n ∈Z ; 4 4 4 4
 2 
(
4) − + ; +
π πn 5π πn
)
, n ∈Z . ( π
x ∈ 2πn; + 2πn ∪
4
3π
4 )( a
+ 2πn; arccos + 2πn ∪ π + 2πn; 2π − arccos
2 )( a
2
( ) )( )( )( )
48 2 48 2
(
π 3π a a 5π 7π
2π x ∈2π2nπn; 2π+n2πn ∪ + 2πn; arccos + 2πn ∪ π + 2πn; 2π − arccos + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn ,
27.7. 1) − − ;− 4 , n ∈Z4; 2 2 4 4
( )( )(
9 3 3
π 5π 5π
7 π πn π πn n ∈Z ; при a = − 2 x ∈ 2πn; + 2πn ∪ π + 2πn; + 2πn ∪ +
2)  − + ; +  , n ∈Z ; 4 4 4
 60 5 60 5 
( 3π
3) − + 2πn; 2πn , n ∈Z .
2 )
π
( )(
x ∈ 2πn; + 2πn ∪ π + 2πn; + 2πn ∪
4
5π
4
5π
4)( 7π
+ 2πn; + 2πn , n ∈Z ;
4 )

(
при − 2 < a < 2 x ∈ 2πn; + 2πn ∪ arccos + 2πn;
π
)(
3π 30.2. 1) x = 0 , y a
)(
5π= 2x ; 2) x = 3 , y = xa+ 3 ;
+ 2πn ∪ π + 2πn; + 2πn ∪ 2π − arccos + 2πn; + 2πn
4 3) x = −2 , y = x −4 2 ; 4) y = x . 30.3. 1)2 x = 0 , 4
4 2
7π
)( )
( π
)( a
2
3π
4
5π
4 )( y = a0 +; 22)
∈ 2πn; + 2πn ∪ arccos + 2πn; + 2πn ∪ π + 2πn; + 2πn ∪ 2π − arccos
4
7π
)(
πn;y = 0+ ;2π3)n x = 0 , y = 3 ; 4) y = 1 .
30.4. 1) x =4−1 , y = 1 , y = −1 ; 2) x = 3 ,
2 )
5π
)( a 7π
+ 2πn; + 2πn ∪ 2π − arccos + 2πn; + 2πn , n ∈Z ;
4 2 4 )
y = x + 3 ; 3) y = 0 ; 4) x = −1 , y = x .
π
(π 3π
при a = 2 x ∈ 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn ∪ π + 22)
4 4 4 )( )(
5§π 31. 31.1. 1) 6; 2) 7; 3) 5. 31.2. 1) 3∆x ;
πn;3x ∆+x2πxn + ∆x + ( ∆x )3 ; 3) ∆x 2x + ∆x − 1 ;
40 ( 0 ) ( 0 ) )
( π
∈ 2πn; + 2πn ∪
4
π
4 )( 3π
)(
5π
+ 2πn; + 2πn ∪ π + 2πn; + 2πn , n ∈Z ;
4 4
4) ∆x +) 1
x0 + ∆x x0
−
1
. 31.5. а) f ′ ( x1 ) = 3 ;
(a π 3π
)(
при 2 < a < 2 x ∈ 2πn; arccos + 2πn ∪ + 2πn; + 2πfn′ ( x∪2 )π=+12;π6)
2 4 4
5π
)( 1 7π
m; f ′ (+x12)π=n ∪ ; f ′+( x
4 3 4
)( a
22π)n=; 20π;− arccos + 2πn
2 )
a π
)( 3π
)(
5π
arccos + 2πn ∪ + 2πn; + 2πn ∪ π + 2πm; + 2πn ∪
2 4 4 4
7π
4
в) f ′
)(
(
+ 2πn; 2π − arccos + 2πn x
2 1
f ′ ( x2 ) = −
)
a1 ) = 0 ; f ′ ( x2 ) = 0 ; г) f ′ ( x1 ) = 0 ;
)( )
. 31.6. 1) 6; 2) 1; 3) –1; 4) 1.
5π 7π a
+ 2πm; + 2πn ∪ + 2πn; 2π − arccos + 2πn , n ∈Z ; при a 2 3
4 4 2 31.7. 1) y = 2x − 1 ; 2) y = 0 ; 3) y = x − 0,25 ;
π
( 3π 5π
x ∈ + 2πn; + 2πn ∪ π + 2πn; + 2πn ∪
4 4 4 )( 7π
4 )( )
+ 2πn; 2π +4)2πyn = −6x − 9 . 31.8. 1) y = 0,5x + 0,5 ;
)( )
1 1
5π 7π  3 2) y = x + 0,25 ; 3) y = 0,25x + 3 ; 4) y = x + 1 .
+ 2πn; + 2πn ∪ + 2πn; 2π + 2πn , n ∈Z . 27.18. 1)  −1;  ; 6 2
4 4  2 31.9. 1) 1; 2) 13; 3) 75; 4) 0,25.
2) (0,5; 1] , 3) [ −1; sin 0,5) ∪ ( sin1; 1] ;
1
2 −3
§ 32. 32.1. 1) 8x7 ; 2) −5x −6 ; 3) x ;
( )( )
3
17 π 53π 35π 3
4) [ −1; cos 2) . 27.19. 1) + 2πn; π + 2πn ∪ + 2πn;4) 20+ 219
πn −21 1 −
36 36 18 x ; 5) −20x ; 6) − x 2 . 32.2. 1) 1;
2
π
+ 2πn; π + 2πn ∪)( 53π
36
+ 2πn;
35π
18
+ 2πn , n ∈Z ;) 4 1
2) 5x − 1 ; 3) −2 1
x2
− 3x ; 4) 2x +
2 x
.
3) ( − ∞; 1) ∪ (1; + ∞ ) ; 4) (0; 1) . 32.3. 1) 6x2 + 3 ; 2) 2x + 5 ; 3) 4x3 − 4x ;

1
Тест № 4. 1. Г. 2. Б. 3. Б. 4. 1 — В, 2 — 4) + 12x2 . 32.4. 1) 6x2 + 6x5 ;
x
π 15x2 − 3x
Б, 3 — А. 5. В. 6. π + 2πn , + 2πn , n ∈Z . 2) −6x2 + 2x + 2 ; 3) −4x3 + 6x2 − 3 ; 4) .
2 2 x
7. При a < −3 або a > 5 коренів немає, при x 2 + 6x 7 11
32.5. 1) ; 2) − ; 3) − ;
−3 a 5 x = ( −1) arcsin
n
( )
4 + a − 2 + πn , n ∈Z .
(x + 3)2 (3x − 2)2 (5x + 1)2
4)
2x2 − 2x
x4
. 32.6. 1) f ′ ( −2) = −2 ; f ′
1
2
=3; ()
5
Розділ 5 2) f ′ (2) = 28 ; f ′ ( −1) = −8 ; 3) f ′ (0) = − ;
9
f ′ ( −3) = − ; 4) f ′ ( − 2 ) = 1,5 ; f ′ (0,1) = 101 .
5
§ 28. 28.2. 1) –3; 2) 9; 3) 0; 4) 1. 81
1 32.7. 1) 1; 2) –2; 0; 3) ±0,5; 4) 0,25.
28.3. 1) 11; 2) 1; 3) ; 4) –8. 28.4. 1) [2; 3] ;
6 32.8. 1) (1; + ∞ ) ; 2) ( −2; 0) ; 3) ( −2; 0) ∪ (0; 2) ;
2) ( −1; 0,5) ; 3) [3; 4) ; 4) [1; 3] ∪ (4; + ∞ ) . 4) ( − ∞; − 1) ∪ (1; + ∞ ) . 32.9. 1) f (u ) = u ;
28.5. 1) (2; 5] ; 2) [0,5; 1) ∪ (1; + ∞ ) ;
u (x ) = sin x ; 2) f (u ) = u5 ; u (x ) = 2x + x2 ;
3) ( −∞; − 3  ∪ [ −1; 1] ∪  3; + ∞ ) або x = 1,5 ; 3) f (u ) = u ; u (x ) = x3 − x ; 4) f (u ) = cos u ;
4) (4; 28] . π
§ 29. 29.4. 1) –3; 2) ±2; 3) 2; 4) –3; 1. u (x ) = 2x − . 32.10. 1) R; 2) [ −3; + ∞ ) ;
4
5
29.5. 1) –3; 2) 25; 3) − ; 4) 14; 5) 5; 6) –3; 3) ( − ∞; 4) ∪ (4; + ∞ ) ; 4) ( − ∞; − 2) ∪ (2; + ∞ ) ;
6
5 5) [2πk; π + 2πk] , k ∈Z ; 6) (0; 0,5] .
7) 0,25; 8) 2 2 ; 9) 3; 10) 2; 11) 0; 12) −1 ;
32.11. 1) 3( x2 − x ) (2x − 1) ; 2) −10 (2x − 1) ;
2 −6
7
a 2 13
13) ; 14) 1; 15) 1,25; 16) 4 ; 17) . 5 − 2x 3 4
b 3 14 3) ; 4) − .
4 3x (2 + 3x )
(2x − 1)3
29.6. 1) 2; 2) ∞ ; 3) 3; 4) –4; 5) 0; 6) –1. 2 5x − x
2
§ 30. 30.1. 1) x = 0 , y = 0 ; 2) x = 3 , y = 4 ; 32.12. 1) y = 7x − 4 ; 2) y = 26x + 54 ;

3) асимптот немає; 4) x = 1 , y = 1 . 3) y = −0,5x + 1,5 ; 4) y = 7x + 6 .

§ 33. 33.1. 1) − sin x ; 2) 2 cosx − 3 ; спадає на ( − ∞; − 1] та [0; 1] ; 4) зростає на
3)
1
−
1
; 4) 3x2 +
1
.
( − ∞; − 1] та [1; + ∞ ) ; спадає на [ −1; 0) та (0; 1] ;
cos2 x sin2 x sin2 x 5) спадає на ( − ∞; 0] ; зростає на [0; + ∞ ) ; 6)
33.2. 1) tg x +
x
; 2) ctg x −
1
; зростає на R. 34.1.7. 1) Зростає на ( − ∞; − 3]
cos2 x sin2 x та [3; + ∞ ) , спадає на [ −3; 3] ; 2) зростає на
3) sin x 1 + ( 1
cos2 x
) (
; 4) − cos x 1 +
1
sin2 x
) . [ −1; 1] , спадає на ( − ∞; − 1] та [1; + ∞ ) ;
7π π
x cos x − sin x cos x + x sin x 3) зростає на  − + 2πk; + 2πk , k ∈Z
33.3. 1) ; 2) ; 3) sin2x ;  6 6 
x2 cos2 x  π 5π 
спадає на  + 2πk; + 2πk , k ∈Z ; 4) зро
4) − sin2x . 33.4. 1) cosx ; 2) −6 sin 6x ; 6 6 
 π 5π 
3) 2 cos 2x ; 4) −4 sin 4x ; 33.5. 1)
cos x
; стає на  + 2πk; + 2πk , k ∈Z ; спадає на
3 3 
2 1 + sin x
 − π + 2πk; π + 2πk , k ∈Z . 34.1.8. 1) ( − ∞; 0] ;
2) −2x sin x2 ; 3) − sin x cos (cos x ) ;  3 3 
4)
3
. 33.6. 1) 5x4 + 4 cos 4x ; 2) [1; + ∞ ) ; 3) [0; 9] . 34.1.9. 1) 1; 2) 2; 3) π ;
2
cos 6x tg 6x 4) –1. 34.1.12. 1) Зростає на ( − ∞; − 2] , [1; + ∞ ) ;
12 tg 2 4x x − sin 2x
3) −2 cos 2x ; 4) . 33.7. 1) ; спадає на [ −2; 1] ; 2) x = −2 — точка максиму-
cos2 4x x3 cos2 x
1 + cos x му; x = 1 — точка мінімуму.
2) sin2x ; 4) . 33.8. 1) 0; 2) 2;
2 x + sin x 34.1.16. 1) Зростає на [3; + ∞ ) ; спадає на
3) –1; 4) –8. 33.9. 1) 1; 2) 3; 3) 2; 4) –5. ( − ∞; 3] ; x = 3 — точка мінімуму; f (3) = −4 ;
π πk 2) зростає на [ −1; 0] та [1; + ∞ ) ; спадає на
33.10. 1) Немає; 2) ± + 2πk , k ∈Z ; 3) ,
3 4 ( − ∞; − 1] та [0; 1] ; x = ±1 — точки мінімуму;
π kπ f ( −1) = f (1) = −1 ; x = 0 — точка максимуму;
k ∈Z ; 4) + πk ; ( −1) + πk , k ∈Z .
2 6
f (0) = 0 ; 3) зростає на ( − ∞; − 2] та [2; + ∞ ) ;
33.11. 1) 0; 4; 2) 0; 3; 3) 1; 4) 2.
спадає на [ −2; 0) та (0; 2] ; x = −2 — точка
33.12. 1) ( −2; 2) ; 2) ( − ∞; 1) ∪ (3; + ∞ ) ;
максимуму; f ( −2) = −4 ; x = 2 — точка мініму-
3) ( π
2 )
+ πn; π + πn , n ∈Z ; 4) (0; 4) . му; f (2) = 4 ; 4) зростає на [1; 2] ; спадає
33.13. 1) а) 1; 3; б) ( − ∞; 1) ∪ (3; + ∞ ) ; в) (1; 3) ; на [2; 3] ; x = 2 — точка максимуму; f (2) = 2 .
34.1.17. 1) Зростає на [ −2; 2] , спадає на
2) а) 1; 3; б) ( − ∞; 1) ∪ (3; + ∞ ) ; в) (1; 3) ; 3) а) 1;
( − ∞; − 2] та [2; + ∞ ) ; x = −2 — точка мініму-
б) (1; + ∞ ) ; в) (0; 1) ; 4) а) 0; б) (0; 4) ; в) ( −4; 0) .
му, y ( −2) = −0,25 ; x = 2 — точка максимуму,
1 π
π+4
33.14. 1) y = − x+ ; ; 2) y = 4x + 1 − y (2) = 0,25 ; 2) зростає на [ −0,5; 0] та [0,5; + ∞ ) ;
2 2
4 2
π πk спадає на ( − ∞; − 0,5] та [0; 0,5] ; x = ±0,5 —
3) y = 3 ; 4) y = 0,5x − 1,5 . 33.15. 1) + ,
4 2 точки мінімуму; f ( −0,5) = f (0,5) = −1,25 ;
π
k ∈Z ; 2) 2; – 2; 3) − + πn , n ∈Z . x = 0 — точка максимуму; f (0) = −1 ;
4
33.16. y = −3x + 5 . 33.17. y = 5x − 5 . 3) зростає на ( − ∞; + ∞ ) ; 4) зростає на
 − π + 2πk; π + 2πk , k ∈Z ; спадає на
§ 34. 34.1.1. а) Зростає на [ −6; − 4] та  3 3 
[ −2; 2] ; спадає на [ −4; − 2] та [2; 6] ; б) зростає  π + 2πk; 5π + 2πk , k ∈Z ; x = − π + 2πk ,
 3 3  3
на [ −7; − 4] та [ −2; 2] ; спадає на [ −4; − 2] та
[2; 7] . 34.1.2. Зростає на ( − ∞; − 5] та [5; + ∞ ) ; k ∈Z — точка мінімуму; f ( π
3 )
+ 2πk = −
3 3
4
,
спадає на [ −5; 5] . 34.1.3. Зростає на [ −3; − 1] ; π
k ∈Z ; x = + 2πk , k ∈Z , — точка максимуму;
3
спадає на ( −6; − 3] та [ −1; 3) . 34.1.6. 1) Зро
стає на [1; + ∞ ) ; спадає на ( − ∞;1] ; 2) зро (
π
f + 2πk =
3 )
3 3
4
, k ∈Z .
стає на ( − ∞; − 2 2  та 2 2; + ∞ ) ; спадає на 34.2.4. 1) б) ( − ∞; − 4] ∪ [4; + ∞ ) ; в) при a < −4 ,
 −2 2; 2 2  ; 3) зростає на [ −1; 0] та [1; + ∞ ) ; a > 4 — два; при a = ±4 — один; при

−4 < a < 4 — немає; 2) б) [ −2; + ∞ ) ; в) при

a < −2 — немає; при a = −2 , a > 0 — один;
опукла вгору на − π; − ( 3π
4
,) (− ; ) та (
π π
4 4
3π
4 )
;π ;
π 3π
при – 2 < a 0 — два; 3) б) [ −0,25; + ∞ ) ; в) при x=± , x=± — точки перегину; 3) опукла
4 4
a < −0,25 коренів немає, при a = −0,25 або вниз на ( − ∞; − 1) та (0; 1) ; опукла вгору на
a > 0 — один, при −0,25 < a < 0 — два; ( −1; 0) та (1; + ∞ ) ; x = 0 — точка перегину;
4) б) [4; + ∞ ) ; в) при a < 4 коренів немає, при 4) опукла вниз на ( − ∞; 3 36 ) опукла вгору на
a = 4 — один, при a > 4 — два. ( 3 36; + ∞) , x = 3 36 — точка перегину.
34.2.5. 1) 2; 2) 2; 3) 1. 34.3.1. 1) fmax = 9 ,
fmin = 5 ; 2) fmax = 5 , fmin = −4 ; 3) fmax = 6 , § 36. 36.1.1. 1) 3; 2) 5. 36.1.2. 1) ±1;
2) 0; 3) 2. 36.1.3. 1) 2; 2) 0; 3) 2. 36.1.4. 1) 0;
fmin = −2 ; 4) fmax = 1 , fmin = −31 .
π 2) 0; 36.1.5. 1) 1; 2; 2) 1; 3; 3) –1; –2.
34.3.2. 1) fmax = 4 , fmin = −4 ; 3) fmax = 3 − , 36.1.6. 1) 1; 2; –2; 2) –1; 2; –2; 3) 1; –1; 2.
3
fmin = 0 . 34.3.3. 2) fmax = 1 , fmin = −3 ; 36.1.8. 1) ( −1; + ∞ ) ; 2) (1; + ∞ ) ; 3) (5; + ∞ ) .
3) fmin = −5 , fmax = −3 ; 4) fmin = −1 , fmax = 1 . 36.1.9. 1) 3; 2) 11.
34.3.4. 1) fmax = 5 , fmin = −52 ; 2) fmin = 0 , § 37. 37.1. a − 3 або a 1 . 37.2. a = 1 .
a 37.3. k = 2 . 37.4. x = 1 , a = 3 .
fmax = 2 3 ; 4) fmin = 0,5 , fmin = 2,25 . 34.3.5. .
6 37.5. 1. 37.6. a = 3 , b = 1 . 37.7. a = −23,25 .
34.3.6. 5; 5. 34.3.7. 3,5; 0,5. 34.3.8. 6; –2.
37.8. 5 − 3 3 a 5 + 3 3 . 37.9. a − 32 або
34.3.9. Квадрат зі стороною 5 см.
a 32 . 37.10. a < −7 або a > 11 .
34.3.12. 4. 34.3.13. Рівнобедрений трикутник 37.11. −7 a < 0 або 0 < a 7 . 37.12. 0 < a 9 .
a
із бічною стороною і кутом α при верши- 2
3
2 37.13. a = − .
πR 3
ні. 34.3.14. . 34.3.16. До точки відрізка
2 Тест № 5. 1. Б. 2. Г. 3. А. 4. В. 5. В.
AB, віддаленої від B на 1 км. 6. В. 7. 1 — А, 2 — В, 3 — Б. 8. Б.
§ 35. 35.1. 1) 6x − 6 ; 2)
8 sin 2x
; 9. max y = y ( −2) = 15 ; min y = y ( −1) = 6 .
cos3 2x [ −2; 0] [ −2; 0]
3) −2sin x − x cos x ; 4) (2 − x2 ) sin x + 4x cos x .

2 2
10. 2) При a < − або a > — єдиний ко-
3 3
35.2. 1) Опукла вниз на ( − ∞; − 1) та (1; + ∞ ) ;
2 2
опукла вгору на ( −1; 1) ; x = ±1 — точки пере- рінь; при a = − або a = — два корені; при
( ) та ( )
3 3
3π π π 3π 2 2
гину; 2) опукла вниз на − ; ; ; − < a < — три корені.
4 4 4 4 3 3

269
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Арифметичний корінь n-го степеня 70 Парність і непарність тригонометричних

Арккосинус 144 функцій 107
Арккотангенс 146 Періодичність функцій 107
Арксинус 142 Побудова графіків функцій 27
Арктангенс 145 Похідна 204
Асимптота 198 Похідна складеної функції 213
Похідні елементарних функцій 217
Властивості кореня n-го степеня 71 Правила диференціювання 212
— степеня з раціональним показником 82
Радіанна міра кутів 99
Геометричний зміст похідної 205
Рівняння дотичної 205
Границя функції 184
— з параметрами 60, 94, 172
Графік функції 18
— ірраціональні 78
— тригонометричні 150, 152, 153
Ділення многочленів 53
Дослідження функції 234
Достатні умови зростання Синус 103
і спадання функції 225 Синусоїда 111
Друга похідна 247 Степінь з раціональним показником 83
Екстремуми функції 227

Тангенс 103
Тангенсоїда 115
Корінь n-го степеня 70
Теореми про границі функції в точці 191
Косинус 103
Точка перегину 248
Косинусоїда 114
Котангенс 103
Котангенсоїда 115 Фізичний зміст похідної 206
Формули додавання 123
Метод інтервалів 37, 186 — зведення 129
— математичної індукції 48 — перетворення добутку
Множина 7 тригонометричних функцій у суму 132
— — суми і різниці тригонометричних
Найбільше і найменше значення функцій у добуток 132
функції 236 — подвійного аргумента 126
Необхідна умова екстремуму 228 — половинного аргумента 136
Неперервність функції в точці — пониження степеня 136
і на проміжку 185 — потрійного аргумента 135
Нерівності з параметрами 60, 94
— ірраціональні 91 Функція 17
— тригонометричні 176 — числова 17
— степенева 88
Операції над множинами 8 Функції тригонометричні числового
Опуклість функції 247 аргумента 104

270
ЗМІСТ
Як користуватися підручником . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Розділ 1. Функції, многочлени, рівняння і нерівності

§ 1. Множини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
§ 2. Функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
§ 3. Рівняння і нерівності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
§ 4. Застосування властивостей функцій до розв’язування рівнянь . . 41
§ 5. Графіки рівнянь та нерівностей із двома змінними . . . . . . . . . . . 45
§ 6. Метод математичної індукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
§ 7. Многочлени від однієї змінної та дії над ними . . . . . . . . . . . . . . . 50
§ 8. Рівняння і нерівності, що містять знак модуля . . . . . . . . . . . . . . . 58
§ 9. Рівняння і нерівності з параметрами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
Розділ 2. Степенева функція

§ 10. Корінь n-го степеня та його властивості.
Функція y = n x та її графік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
§ 11. Ірраціональні рівняння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78
§ 12. Узагальнення поняття степеня. Степенева функція,
її властивості та графік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
§ 13. Ірраціональні нерівності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
§ 14. Розв’язування ірраціональних рівнянь і нерівностей
із параметрами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
Розділ 3. Тригонометричні функції

§ 15. Радіанна міра кутів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
§ 16. Тригонометричні функції кута і числового аргумента . . . . . . . . 102
§ 17. Властивості тригонометричних функцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106
§ 18. Графіки функцій синуса, косинуса, тангенса і котангенса
та їх властивості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111
§ 19. Співвідношення між тригонометричними функціями
одного аргумента . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
§ 20. Формули додавання та наслідки з них . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
§ 21. Формули потрійного та половинного аргументів.
Вираження тригонометричних функцій через тангенс
половинного аргумента . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135

271
Розділ 4. Тригонометричні рівняння і нерівності

§ 22. Обернені тригонометричні функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 142
§ 23. Розв’язування найпростіших тригонометричних рівнянь . . . . . . 150
§ 24. Розв’язування тригонометричних рівнянь . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156
§ 25. Системи тригонометричних рівнянь. Складніші
тригонометричні рівняння та їх системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163
§ 26. Тригонометричні рівняння з параметрами . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
§ 27. Розв’язування тригонометричних нерівностей . . . . . . . . . . . . . . . 176
Розділ 5. Границя та неперервність функції.

Похідна та її застосування
§ 28. Поняття границі функції в точці та неперервності функції . . . . 184
§ 29. Основні властивості границі функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
§ 30. Асимптоти графіка функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198
§ 31. Поняття похідної, її фізичний і геометричний зміст . . . . . . . . . 200
§ 32. Правила обчислення похідних. Похідна складеної функції . . . . 211
§ 33. Похідні елементарних функцій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217
§ 34. Застосування похідної до дослідження функцій . . . . . . . . . . . . . 221
§ 35. Друга похідна й похідні вищих порядків. Поняття
опуклості функції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243
§ 36. Застосування похідної до розв’язування рівнянь
і нерівностей та доведення нерівностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 251
§ 37. Застосування похідної до розв’язування завдань
із параметрами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 255
Відповіді до вправ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 259
Предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269

Відомості про користування підручником
Стан підручника
№ Прізвище та ім’я Навчаль-
з/п учня / учениці ний рік на початку в кінці
року року
1
2
3
4
5
Навчальне видання
НЕЛІН Євген Петрович
«АЛГЕБРА І ПОЧАТКИ АНАЛІЗУ (ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ)»

підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено
Редактор О. В. Костіна. Технічний редактор А. В. Пліско. Художнє оформлення В. І. Труфен.

Комп’ютерна верстка О. М. Правдюк. Коректор Н. В. Красна.
В оформленні підручника використані зображення,
розміщені в мережі Інтернет для вільного використання
Підписано до друку 16.07.2018. Формат 84×108/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна.
Друк офсетний. Ум. друк. арк. 28,56. Обл.-вид. арк. 27,4.
Тираж 8898 прим. Зам. № 5007-2018.
ТОВ Видавництво «Ранок»,
вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071.
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5215 від 22.09.2016.
Адреса редакції: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145.
E-mail: office@ranok.com.ua. Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.
Надруковано у друкарні ТОВ «ТРІАДА-ПАК»,
пров. Сімферопольський, 6, Харків, 61052.
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5340 від 15.05.2017.
Тел. +38 (057) 703-12-21. Е-mail: sale@triada.kharkov.ua

АЛГЕБРА
I початки
АНАЛIЗУ
ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ
Особливості підручника:
узагальнюючі таблиці в кожному параграфі
приклади розв’язування завдань з коментарями
різнорівневі запитання і вправи
завдання, які сприяють формуванню й розвитку
предметних і ключових компетентностей
Інтернет-підтримка дозволить:
здійснити онлайн-тестування за кожною темою
детальніше ознайомитися з навчальним матеріалом
дізнатися про досягнення видатних учених України та світу


Нелин PDF

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Нелин PDF

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Є. П.

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Підручник для 10 класу

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

© Нелін Є. П., 2018

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Шановні десятикласники і десятикласниці!

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

 початок обґрунтування твердження;

цікава інформація або така, яку варто обміркувати;

матеріали, пов’язані з ІКТ та інтернет-підтримкою підручника;

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Елемент a Множину можна уявити собі як сукупність деяких

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Різниця множин (\)

U Якщо всі множини, які ми розглядаємо, є підмножина­

1 Поняття множини Наприклад, множина простих дільни­

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

вертикальної риски записано характери­ Це записують так: A ⊂ B .

* У цьому випадку, а також у записах розв’язків тригонометричних рівнянь і нерівностей у роз­

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

1. Наведіть приклади множин, укажіть декілька елементів кожної

1.1.1°. Запишіть за допомогою фігурних дужок множину:

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

1.1.7°. Поясніть, чому виконуються такі рівності:

Виявіть свою компетентність

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Раціональні числа Q Ірраціональні числа

Цілі числа Z Дробові числа

Натуральні числа N Число 0 Цілі від’ємні числа

2. Модуль дійсного числа та його властивості

Означення Геометричний зміст модуля

Модулем додатного числа називається b 0 a

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

1. a  0 Модуль будь-якого числа — невід’ємне число

2. − a = a Модулі протилежних чисел рівні

детальну характеристику цих множин наве-

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Дійсно, якщо a > 0 (рис. 1.2.1), то від- Використовуючи означення модуля та

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАВДАНЬ

Приклад 2 Доведіть, що для будь-якого натурального числа n число n або

Приклад 3* Доведіть, що сума 3 + 5 — число ірраціональне.

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

Приклад 4 Розв’яжіть рівняння* 2x + 5 = 7 .

Приклад 5 Розв’яжіть нерівність x 2 − 5x  6 .

* Розв’язування рівнянь і нерівностей, що містять знак модуля, розглянуто також в § 8.

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

1. Поясніть, які числа входять до множин цілих, раціональних

2. Поясніть, чим відрізняються записи раціонального та ірраціо-

3. Поясніть, як порівнюють дійсні числа.

1.2.1. Поясніть, чому задане дійсне число не може бути раціональним:

Виявіть свою компетентність

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

y Графіком функції f називається множина всіх точок

3. Зростаючі й спадні функції

Функція f (x ) зростаюча на множині P:

f (x2) якщо x2 > x1 , то f ( x2 ) > f ( x1 ) для всіх x ∈P ,

Функція f (x ) спадна на множині P:

якщо x2 > x1 , то f ( x2 ) < f ( x1 ) для всіх x ∈P ,

Право для безоплатного розміщення підручника в мережі Інтернет має

U Якщо всі множини, які ми розглядаємо, є  підмножина

1 Поняття множини Наприклад, множина простих дільни

вертикальної риски записано характери Це записують так: A ⊂ B .

* У цьому випадку, а також у записах розв’язків тригонометричних рівнянь і нерівностей у роз

Раціональні числа  Q Ірраціональні числа

Цілі числа  Z Дробові числа

Натуральні числа  N Число 0 Цілі від’ємні числа

1. a 0 Модуль будь-якого числа — невід’ємне число

Приклад 5 Розв’яжіть нерівність x 2 − 5x 6 .

y Графіком функції  f називається множина всіх точок

3. Зростаючі й  спадні функції

Функція f (x ) зростаюча на множині  P:

Функція f (x ) спадна на множині  P:

4. Парні й  непарні функції

Відповідні точки графіка зростаючої функції при збіль y

y Наприклад, функція y = x 2 (тобто функ ція f (x ) = x 2 ) пар

f (x) Якщо функція f (x ) парна, то до її графіка разом із кож

Ураховуючи зростання функції f ( x ) , у  ви f (x1 ) = f (x2 ) можлива тільки при x1 = x2 .

2.1.11*. Користуючись твердженнями, доведеними у прикладі 6 до п. 2.1:

2) підберіть корінь рівняння x + x = 6 і доведіть, що інших ко

t = − f (x ) 0 x Симетрія відносно осі  Ox

y = f (x − a ) функції y = f (x ) уздовж осі  Ox

y = f (x ) + c функції y = f (x ) уздовж осі  Oy

1 y = 2 x −1 Праворуч від осі  Oy (і на самій

1. Ми можемо побудувати графік функції g (x ) уздовж осі  Ox на 4  одиниці).

1. На прикладах поясніть, як можна з графіка функції y = f (x )

1 Поняття оберненої функції о боротною). Тоді для кожного числа y0 = b

Приклад 2 Знайдіть функцію, обернену до функції y = x 2 при x 0 .

3. Як розміщено графіки прямої і оберненої функцій, якщо їх по-