Змістовний модуль 1.

Загальні положення права інтелектуальної

власності. Авторське право та суміжні права.

Тема 1. Основні правові положення права інтелектуальної власності

Лекція 1
1. Право інтелектуальної власності як підгалузь цивільного права та його
розвиток в інформаційному суспільстві
2. Правове забезпечення права інтелектуальної власності в Україні.
3. Міжнародно-правова охорона в сфері інтелектуальної власності.

Лекція 2.

1. Суб’єкти права інтелектуальної власності та їх види.

2. Об’єкти права інтелектуальної власності та їх види.
3. Цифрові об’єкти права інтелектуальної власності та їх види.

Лекція 3.

1. Система права інтелектуальної власності.

2. Співвідношення права інтелектуальної власності і права власності.
3. Зміст права інтелектуальної власності.
4. Особливості правової охорони особистих немайнових та майнових прав
інтелектуальної власності в умовах інформатизації суспільства.

Питання до семінару № 1.

1. Міжнародно-правова охорона інтелектуальної власності.

1.1. Міжнародно-правова охорона авторських прав
1.2. Міжнародно-правова охорона права промислової власності.
1.3. Міжнародно-правова охорона знаків
2. Всесвітня організація інтелектуальної власності як головний регулятор
правовідносин у сфері цифрової інтелектуальної власності.

Питання до семінару № 2.

1. Цифрові об’єкти права інтелектуальної власності та їх види.

2. Цифрова ідентифікація об’єктів в мережі Інтернет.
3. Особливості правової охорони немайнових та майнових прав
інтелектуальної власності в умовах інформатизації суспільства.

Основні поняття та положення Теми 1

У системі цивільного права України право інтелектуальної власності (далі – ПІВ) його
підгалузь. І як підгалузь цивільного права ПІВ в об’єктивному розумінні – це сукупність
правових норм, що регулюють відносини у зв’язку з інтелектуальною творчої діяльності певних
суб’єктів (творців) та інших суб’єктів щодо створення та використання ними певних об’єктів (як
результату їх інтелектуальної творчої діяльності), що підлягають правовій охороні у державі.
Також у суб’єктивному розумінні визначення ПІВ надає законодавець, а саме, це право особи
на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об’єкт права ПІВ, визначений
законодавством (ч. 1 ст. 418 ГКУ).

Предметом ПІВ є та частина предмета цивільного права, яку складають особисті

немайнові відносини, пов’язані з майновими, вони виникають між їх учасниками у зв’язку зі
створенням, використанням та охороною об’єктів ПІВ.

Щодо методу правового регулювання означених відносин, то у сфері ПІВ основним є

диспозитивний метод (коли учасники відносин юридично рівні, не залежні один від одного та
не підпорядковані один одному), притаманний цивільно-правовим відносинам. Але
враховуючи ті випадки, коли відносини у сфері ПІВ виходять за межі цивільно-правових, та
підпадають під вплив норм кримінального, податкового, митного або адміністративного права,
тоді застосовується імперативний метод їх правового регулювання (коли учасники відносин не
рівні, тобто підпадають під ієрархічну вертикаль). Таким чином, можна сказати, що для
правового регулювання відносинами у сфері ПІВ характерно поєднання диспозитивного та
імперативного методів, з пріоритетним використанням диспозитивного методу.

Нормативно-правову базу ПІВ в Україні складають : 1) Конституція України (статті 41,

54); 2) Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ) – Книга 4 «Право інтелектуальної власності», а
також правова охорона інтелектуальної власності регулюється окремими положенням
Господарського, Митного, Податкового, Кримінального кодексів України, Кодексу України про
адміністративні правопорушення, Кодексу законів України про працю; 3) спеціальні Закони
України, а саме: «Про авторське право і суміжні права» від 15.12.1993 р., «Про охорону прав
на виноходи і корисні моделі» від 15. 12.1993 р., «Про охорону прав на промислові зразки»
15.12.1993 р. (два останніх за редакцією від 14.10.2020 р.), «Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг» від 15.12.1993 р., «Про топографії інтегральних мікросхем» від 05.11.1997 р.,
«Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р., «Про охорону прав
на сорти рослин» від 21.04.1993 р. «Про племінне тваринництво» від 15.12.1993 р., «Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних
програм, баз даних» від 23.03.2000 р. та інші; 4) підзаконні нормативні акти до яких
відносяться Укази Президента, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, зокрема
одна з останніх постанова «Про оптимізацію діяльності центральних органів виконавчої влади
державної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 23.08.2016 р. та інші.

Окрім національного законодавства важливу пріоритетну роль у регулюванні відносин

інтелектуальною власності відіграють міжнародні нормативно-правові акти, що ратифіковані
Верховною Радою України. Серед них Паризька конвенція про охорону промислової власності
від 20 березня 1883 р. (Україна стала її учасником з 25 грудня 1991 р.), Бернська конвенція
про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р. (Україна приєдналася до неї
31.05.1995 р.), Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р.
(набрала чинності для України 25.12.1991 р.) та інші. Спеціалізованою установою ООН за
питаннями адміністративного управління інтелектуальною власністю на сьогодні є Всесвітня
організація інтелектуальної власності (ВОІВ), членом якої є 90 % усіх країн світу, в тому числі
й Україна.

Рекомендовані нормативні акти та література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254 к/96-ВР (із змін. І доповн.)

2
 2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. 435-IV. Відомості Верховної Ради
України. 2003. № 40-44. Ст. 356. (із змін. і доповн.).
3. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 9.09.1886 р.
URL: http: // zacon.rada.gov.ua/laws/show/995_05
4. Паризька конвенція про охорону прав промислової власності від 20.03.1883 р.
URL: http://zacon.rada.gov.ua/laws/show/995_123
5. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 р.
URL:http://zacon.rada.gov.ua/laws/shows/995_134#Text.
6. Про охорону прав на винаходи та корисні моделі : Закон України від 15.12.1993 р.
№ 3687-ХІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 32 (із змін. і
доповн.).
7. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993№3688-ХІ.
Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 34 (із змін і доповн.)
8. Про топографії інтегральних мікросхем: Закон України від 05.10.1997 р. № 621/97-
ВР.Відомості Верховної Ради України.1998. № 8. Ст. 28 (із змін. і доповн.)
9. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 р. №
3689-ХІІ. Відомості Верховної Ради України.1994. № 7. Ст. 36. (із змін і доповн.).
10. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21.04.1993р. Відомості
Верховної Ради України.1993. № 21. Ст. 218 (із змін. і доповн.).
11. Про охорону прав про географічні зазначення походження товарів: Закон України
від 16.06.1999 р. № 752-XIV.Відомості Верховної Ради України. 1999. № 32. Ст.
267 (із змін. і доповн.).
12. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.1993 р. № 3792-ХІІ.
Відомості Верховної Ради України 1994. № 13. Ст. 64 (із змін і доповн.).
13. Про розповсюдження примірників аудівізуальних творів, фонограм, відеограм,
комп’ютерних програм, баз даних: Закон України від 23.03.2000 р. № 2514-
VIII.Відомості Верховної Ради України. 2000. № 41
14. Цивільний кодекс України: наук-практ. комент. URL: http//uazacon.ru/ukr/tsku
15. Цивільне право [Текст]: підруч. у 2-х т./ В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М.
Баранова, В. М. Домашенко та ін. – Харків: Право, 2014. – Т. 1. – 656 с.
16. Інтелектуальне право України / за заг. ред. проф. О. С. Яворської. Тернопіль:
Підручники і посібники, 2016. 608 с.
17. Світличний О. П. Право інтелектуальної власності: підруч. Київ: НУБіП України,
2017. 355 с.
18. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право. Київ: КНТ,
2005. 520 с.
19. Гордеюк А. О. Право інтелектуальної власності: навч. посіб./ А. О. Гордеюк, С.  Ф.
Гуцу, М. Ж. Мкртчан. – Харків: Нац. аерокосм. ун-т ім.
М. Є. Жуковського «ХАІ», 2017 – 74 с. URL:
hhtp:/library.khai.edu/library/fulltexts/metod/Gordeuk_pravo_intelect_vlasnosti.pdf/

Тема 2. Авторське право як інститут права інтелектуальної власності.

Лекція1.

1. Поняття та принципи авторського права.

2. Юридична природа об’єктів авторського права.
3. Твори, які не є об’єктами авторського права.
3
 4. Суб’єкти авторського права.

Лекція 2.

1. Особисті немайнові права автора.

2. Майнові права суб’єктів авторського права.
3. Правовий режим співавторства.
4. Виникнення та здійснення авторського права.

Питання до семінару за Темою 2

1. Комп’ютерна програма як об’єкт авторського права.

2. Правове положення веб-сайтів.
3. Правове положення баз даних.
4. Особливості використання об’єктів авторського права в інформаційному
суспільстві.
5. Охорона авторських прав в мережі Інтернет.

Основні поняття та положення за темою 2.

Авторське право – це один із інститутів права інтелектуальної власності, який

являє собою сукупність норм, що регулюють суспільні відносини щодо створення,
використання та охорони творів, літератури, науки та мистецтва. Це поняття доктринальне
(тобто у законодавстві воно відсутнє), і це поняття авторського права в об’єктивному
розумінні. У суб’єктивному розумінні авторське право – це особисті немайнові та майнові
права, які виникають у автора у зв’язку зі створенням ним об’єкту (твору), що підлягає
правовій охороні у державі.

Основне правове забезпечення інституту авторського права становлять Конституція

України (частини 1, 2 ст. 54), Книга 4 ЦКУ, зокрема гл. 36, а також спеціальний закон у цій
сфері – Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон). У ст. 2 Закону
також прописано, що окрім названих нормативних актів, законодавство про авторське право і
суміжні права базується на Законах України «Про кінематографію», «Про видавничу справу»,
«Про телебачення та радіомовлення» тощо. Слід зазначити, що норми національного
законодавства про авторське право відповідають положенням «Бернської конвенції про
охорону літературних і художніх творів» від 9 вересня 1886 р. (України приєдналася до неї
31.05.1995 р.).

Основне завдання авторського права полягає в тому, щоб належним чином

поєднувати інтереси автора та суспільства, так щоб з одного боку, стимулювати творчу
діяльність авторів, а з другого, примножувати та якісно збагачувати культурну спадщину
суспільства.

Об’єктами авторського права є твори без виконання будь-яких формальностей щодо

них незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи
форми їх вираження (частини 1, 2 ст. 433 ЦКУ). Перелік об’єктів авторського права
визначається ч. 1 ст. 433 ЦКУ , ч. 1 ст. 8 Закону. Суб’єктами авторського права є особи,
яким належить авторське право на твір. У ст. 435 ЦКУ прописано, що первинним
суб’єктом авторського права є автор твору. У ч. 2 ст. 435 ЦКУ також прописано, що

4
 суб’єктами авторського права є інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори
відповідно договору або закону.

Зміст авторського становлять дві групи прав його суб’єктів: особисті немайнові права
автора на твір та майнові права інтелектуальної власності на твір.

Строк охорони особистих немайнових прав автора на твір та строк дії (або чинності)
майнових прав інтелектуальної власності на твір є різними. Авторське право на твір виникає
внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору (ч. 1 ст. 28 Закону).
Щодо особистих немайнових прав автора, то ч. 1 ст. 425 ЦКУ та ч. 10 ст. 28 Закону
передбачено, що строк їх чинності не обмежений, тобто вони охороняються безстроково.

Майнові прав інтелектуальної власності на твір діють протягом усього життя автора,
строк їх чинності спливає через 70 років, що відліковуються від 1 січня року, наступного за
роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, якщо інше
не встановлене законом (ст. 446 ЦКУ).

Тема 3. Суміжні права як інститут права інтелектуальної власності.

Лекція 1.

1. Поняття та правове забезпечення суміжних прав.

2. Об’єкти суміжних прав
3. Суб’єкти суміжних прав
4. Строки охорони об’єктів суміжних прав.

Питання до семінару за темою 3:

1. Особисті немайнові права суб’єктів суміжних прав.

2. Майнові права суб’єктів суміжних прав та особливості їх правової
охорони в умовах інформаційного суспільства та віртуалізації
правовідносин.
3. Особливості використання суміжних прав в інформаційному суспільстві.

Основні поняття та правові положення за Темою 3

В об’єктивному розумінні інститут суміжних прав – це сукупність норм, що регулюють

відносини з використання творів, фонограм, відеограм і програм мовлення. Назва цього
інституту, «суміжні права», вказує на безпосередній його зв'язок з інститутом авторських прав.
Як правило, виникнення об’єктів суміжних прав пов’язано з використанням об’єктів
авторського права, тобто перші є вторинними відносно других.
В суб’єктивному розумінні суміжні права – це виключні особисті немайнові та майнові
права, визначені законом для певних суб’єктів (виконавців, виробників відеограм, фонограм,
передач мовлення).

Основне правове забезпечення суміжних прав у вітчизняному законодавстві

сткладають гл. 37 ЦКУ та норми зазначеного Закону, а також Закон України «Про
розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», на міжнародному рівні –

5
Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення
фонограм (1971 р.) та інші.

Об’єкти (виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення)

і суб’єкти суміжних прав (первинні – виконавець, виробник фонограм, виробник відеограм,
організація мовлення; вторинні – інші особи, які набули суміжні права відповідно договору або
закону, тобто правонаступники виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення або
спадкоємці виконавців ) визначаються відповідно ст. ст. 449, 450 ЦКУ, ст. ст. 35, 36 Закону. м
(1971 р.) тощо. Строки чинності (дії) суміжних майнових прописані у ст. 456 ЦКУ, ст. 44
Закону.

Рекомендовані нормативні акти та література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254 к/96-ВР (із змін. І доповн.)

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. 435-IV. Відомості Верховної Ради
України. 2003. № 40-44. Ст. 356. (із змін. і доповн.).
3. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від
9.09.1886 р. URL: http: // zacon.rada.gov.ua/laws/show/995_05
4. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.1993 р.
5. № 3792-ХІІ. Відомості Верховної Ради України 1994. № 13. Ст. 64 (із змін і
доповн.).
6. Про розповсюдження примірників аудівізуальних творів, фонограм,
відеограм, комп’ютерних програм, баз даних: Закон України від 23.03.2000
р. № 2514- VIII. Відомості Верховної Ради України. 2000. № 41(із змін.
ідоповн.)
7. Цивільний кодекс України: наук-практ. комент. URL: http//uazacon.ru/ukr/tsku
8. Цивільне право [Текст]: підруч. у 2-х т./ В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М.
Баранова, В. М. Домашенко та ін. – Харків: Право, 2014. – Т. 1. – 656 с.
9. Інтелектуальне право України / за заг. ред. проф. О. С. Яворської.
Тернопіль: Підручники і посібники, 2016. 608 с.
10. Світличний О. П. Право інтелектуальної власності: підруч. Київ: НУБіП
України, 2017. 355 с.
11. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право.
Київ: КНТ, 2005. 520 с.

Змістовний модуль 2. Правові засади права промислової власності.

Тема 4. Правове регулювання патентних відносин в інформаційному

суспільстві.
Лекція 1.
1. Патентне право як інститут права промислової власності. Сучасний стан.
2. Принципи патентного права.
3. Об’єкти патентного права.
4. Суб’єкти патентного права.

6
 Лекція 2.

1. Патент як охоронний документ у сфері патентних відносин.

2. Явочна та перевірочна патентні системи.
3. Патентні повірені як представники за справами інтелектуальної
власності.

Питання до семінару за Темою 4.

1. Винахід, корисна модель як об’єкти патентного права та порядок їх

державної реєстрації.
2. Промисловий зразок як об’єкт права промислової власності.
3. Особливості використання об’єктів патентного права в інформаційному
суспільстві.
4. Особливості правової охорони прав суб’єктів патентного права в умовах
інформатизації суспільства.

Основні поняття та правові положення за Темою 4

Патентне право – це сукупність норм, що регулюють правовідносини у сфері

інтелектуальної технічної та іншої творчості певних суб’єктів (винахідників) у зв’язку зі
створенням, використанням і правовою охороною визначених законодавством об'єктів,
зокрема винаходів і корисних моделей. Патентне право можна визначити в об’єктивному та
суб’єктивному розумінні. В об’єктивному розумінні патентне право – це сукупність норм, що
регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв’язку зі створенням,
використанням і охороною певних об’єктів як результатів науково-технічної творчості, право
інтелектуальної власності на які засвідчується патентом. У суб’єктивному розумінні патентне
право – це сукупність особистих немайнових прав і майнових, які належать конкретному
суб’єкту, у зв’язку зі створенням ним певного об’єкту, що має бути зареєстрований відповідно
до чинного законодавства України або міжнародного законодавства з промислової власності.

Серед переліку об’єктів права інтелектуальної власності, що визначається ст. 420

ЦКУ, можна виділити об’єкти саме патентного права, до них відносяться: винаходи, корисні
моделі (як результат науково-технічної творчості), право власності на які засвідчується
патентом згідно з ч.1 ст. 462 ЦКУ. Суб’єктами патентного права (тобто володільцями патенту)
на винахід, корисну модель згідно зі ст. 463 ЦКУ, є дві групи осіб: 1) винахідник (творець
винаходу або корисної моделі); 2) інші особи, які придбали права на об’єкти згідно з законом
або договором. Зміст права інтелектуальної власності на винаходи і корисні моделі складають
особисті немайнові права та майнові права, які належать суб’єктам патентного права.
Охоронним документом у сфері патентних відносин законодавець визначає патент. Патент –
це техніко-юридичний документ, який визнає те чи інше досягнення об’єктом патентного
права, визнає авторство на цей об’єкт (особисте немайнове право винахідника або автора),
пріоритет і право інтелектуальної власності на зазначений об’єкт. Відповідно до ч. 1 ст. 425
ЦКУ особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не
встановлено законодавством або договором. Строки охорони майнових прав (тобто строки дії
відповідного патенту) для об’єктів патентного права законодавством встановлюються не
однакові. Статтею 465 ЦКУ визначаються строки чинності майнових прав інтелектуальної
власності на винахід, корисну модель, а саме: строк чинності виключних майнових прав
інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від

7
дати подання заявки на винахід в установленому законом порядку. Цей строк може бути
продовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, використання якого потребує
спеціальних випробувань і офіційного дозволу; строк чинності виключних майнових прав
інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років від дати подання
заявки на корисну модель в установленому законом порядку.

Тема 5. Способи індивідуалізації учасників цивільного (господарського)

обороту їх товарів та послуг.
Лекція 1.
1. Комерційне найменування як об’єкт права інтелектуальної власності та
особливості його використання в інформаційному суспільстві.
2. Правове положення доменного імені.

Питання до семінару за темою 5:

1. Торговельна марка (знаки для товарів і послуг) як об’єкт права

інтелектуальної власності та особливості його використання у мережі
Інтернет.
2. Географічне зазначення як об’єкт права інтелектуальної власності.

Основні поняття та правові положення за Темою 5

У системі права промислової власності виділяють також групу об’єктів ПІВ, що

індивідуалізують учасників цивільного обороту, товари та послуги, зокрема до них відносять
торговельні марки (знаки для товарів і послуг) географічні зазначення походження товарів,
комерційні (фірмові) найменування.

Комерційне найменування є одним із об'єктів інтелектуальної власності, що входить до

групи засобів індивідуалізації, які мають певні особливості цивільно-правового регулювання.
Захист цього об'єкту розпочався з прийняттям у 1883 р. Паризької конвенції про охорону
промислової власності, яка набула чинності для України 25 грудня 1991 р. У ЦКУ правовий
режим комерційного найменування визначається у главІ 43, а саме у ст. 489 ЦКУ прописані
особливості правової охорони комерційного найменування, а також у ст. 490 ЦКУ майнові
права інтелектуальної власності на комерційне найменування, а у ст. 491 ЦКУ припинення
чинності майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Чинне цивільне законодавство України надає правову охорону такому об'єкту

інтелектуальної власності, як торговельна марка (знаки для товарів і послуг). Відповідні
правові норми містяться у ЦКУ (глава 44), Законі України "Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг" тощо. Міжнародна спільнота розробила цілу низку міжнародних договорів з
окресленого питання: Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (1891 р.), Ніццька
угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (1957 р.), Віденська
угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів
(1973 р.), Договір про закони з товарних знаків (1994 р.) тощо.

Географічне зазначення – це термін, який відображає зв’язок "місце-товар" і дає змогу

виробникам товарів з певного географічного району вимагати права на зазначення того, що
певний товар походить із цього регіону.
8
 На національному рівні правова охорона цього об’єкту забезпечується ЦКУ (гл. 45),
Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів", статтями 4, 6, 25 і 30
Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", ст. 33 Господарського кодексу
України

Тема 6. Нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності

Лекція 1
1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття.
2. Правове положення комерційної таємниці.
3. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

Питання до семінару за темою 6

1. Право інтелектуальної власності на топографії інтегральних мікросхем.

2. Значення комерційної таємниці в інформаційному суспільстві.
3. Ноу-хау як невід’ємна частина інноваційної діяльності юридичних осіб.

Основні поняття та правові положення за темою 6

Наукові відкриття, а також усі інші наукові знання у сферах пізнання матеріального
світу, включені до переліку потенційно захистоспроможних об'єктів права інтелектуальної
власності, що міститься у ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої Організації
Інтелектуальної Власності (ВОІВ), прийнятої на Стокгольмській конференції 14 липня 1967 р..
Елементом системи міжнародної правової охорони наукових відкриттів є також Женевський
договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (1978 р.). У законодавстві України, яка
є членом ВОІВ, передбачається забезпечення правової охорони наукових відкриттів, про що
свідчать норми ЦКУ (гл. 38). Відповідно до ст. 457 ЦКУ науковим відкриттям є встановлення
невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ
матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Відповідно до ст. 481 ЦКУ раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною

особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення в будь-якій
сфері її діяльності. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій здійснюється відповідно
до глави 41 ЦКУ та інших нормативних актів, зокрема Методичних рекомендацій про порядок
складання, подачі та розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затверджених наказом
Держпатенту України від 27 серпня 1995 р. № 131, Положення про свідоцтво на
раціоналізаторську пропозицію і порядок його видачі, що затверджене наказом Держпатенту
України від 22 серпня 1995 р. № 129.

Правовий режим комерційної таємниці визначається у главі 46 ЦКУ. Відповідно до ст.

41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю
власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Комерційна таємниця є
секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи у певній формі й сукупності її складових є
невідомою та не є легкодоступною. У зв'язку з цим вона має комерційну цінність і є
предметом, адекватним існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих
особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦКУ).

9
 Глава 40 ЦКУ висвітлює право інтелектуальної власності на компонування
(топографію) інтегральних мікросхем. Окрім норм ЦКУ, правове регулювання цього об’єкту
здійснює Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем».
Компонування інтегральної мікросхеми (далі – ІМС) вважається придатним для набуття права
інтелектуальної власності на нього, якщо воно є оригінальним (ст. 471 ЦКУ). Суб'єктами права
інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми є її автор та інші особи,
які набули прав на компонування інтегральної мікросхеми за договором чи законом. Право на
реєстрацію топографії ІМС має автор або його правонаступник. Набуття права
інтелектуальної власності на компонування ІМС засвідчується свідоцтвом. Автору топографії
ІМС належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється
безстроково.

Тема 7. Охорона прав інтелектуальної власності в сфері цифрових і

нових інформаційних технологій.
Лекція 1.
1. Особливості правової охорони сучасних цифрових технологій.
2. Форми набуття правової охорони.
3. Вибір форм охорони: авторське чи патентне право.

Питання до семінару за темою 7.

1. Технологія блокчейн як об’єкт промислової власності.

2. Правовий режим штучного інтелекту.
3. Інтернет речі: правове регулювання

Тема 8. Договори у сфері інтелектуальної власності та інформаційної

діяльності.
Лекція 1.
1. Договірні відносини у сфері інтелектуальної власності
2. Види договорів у сфері інтелектуальної власності.

Питання до семінару за темою 8.

1. Ліцензійні договори у сфері інтелектуальної власності.

2. Комерційна концесія.
3. Особливості договірних відносин в Інтернет-середовищі.

Тема 9. Види юридичної відповідальності за правопорушення у сфері

інтелектуальної власності
Лекція 1
1. Види юридичної відповідальності у сфері інтелектуальної власності.
2. Цивільно-правова відповідальність за правопорушення у сфері
інтелектуальної власності.

Питання до семінару за темою 9.

10
 1. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфер
інтелектуальної власності.
2. Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері
інтелектуальної власності.

Рекомендовані нормативні акти та література до 2-го змістовного

модулю:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254 к/96-ВР (із змін. І доповн.)

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. 435-IV. Відомості Верховної Ради
України. 2003. № 40-44. Ст. 356. (із змін. і доповн.).
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003. № 436-IV. Відомості Верховної
ради України. 2003. № 18-22. Ст. 144 (із змін. і доповн.).
4. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI. Відомості Верховної Ради
України. 2012. № 44-48. Ст. 552 (із змін. і доповн.).
5. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. Відомості Верховної Ради
України.2011. № 13-17. Ст. 112 (із змін. і доповн.).
6. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-Ш. Відомості Верховної Ради
України 2001. №25-26. Ст. 131 (із змін. і доповн.).
7. Кодекс про адміністративні правопорушення від 03.12.1984 № 2768. Відомості
Верховної Ради.1983. № 51. Ст. 27 (із змін. і доповн.)
8. Паризька конвенція про охорону прав промислової власності від 20.03.1883 р.
URL: http://zacon.rada.gov.ua/laws/show/995_123
9. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 р.
URL: http://zacon.rada.gov.ua/laws/shows/995_134#Text.
10. Про охорону прав на винаходи та корисні моделі : Закон України від 15.12.1993 р.
№ 3687-ХІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 32 (із змін. і
доповн.).
11. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993№3688-ХІ.
Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 34 (із змін і доповн.)
12. Про топографії інтегральних мікросхем: Закон України від 05.10.1997 р. № 621/97-
ВР.Відомості Верховної Ради України.1998. № 8. Ст. 28 (із змін. і доповн.)
13. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 р. №
3689-ХІІ. Відомості Верховної Ради України.1994. № 7. Ст. 36. (із змін і доповн.).
14. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21.04.1993р. Відомості
Верховної Ради України.1993. № 21. Ст. 218 (із змін. і доповн.).
15. Про охорону прав про географічні зазначення походження товарів: Закон України
від 16.06.1999 р. № 752-XIV.Відомості Верховної Ради України. 1999. № 32. Ст.
267 (із змін. і доповн.).
16. Методичні рекомендації про порядок складання, подачи та рогляду заяви на
раціоналізаторську пропозицію: затв. наказом Держпатенту України від 27 серпня
1995 р. № 121.URL:http://zacononline.com.ua/documents/show/90075_90075
17. Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію і порядок його видачі:
затв. наказом Держпатенту України від 22 серпня 1995 р. № 129.
URL:http://zacjn.rada.gov.ua/laws/show/20323-95#Text
18. Цивільний кодекс України: наук-практ. комент. URL:
http://uazacon.ru/ukr/tsku
19. Цивільне право [Текст]: підруч. у 2-х т./ В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М.
Баранова, В. М. Домашенко та ін. – Харків: Право, 2014. – Т. 1. – 656 с.
11
 20. Терещук Г. А. Цивільне право: конспект лекцій. – Луцьк: ЛНТУ,
2017. – 267 с.
URL: http:civilne_pravo7861830>>data>>us…861830.pdf
21. Інтелектуальне право України / за заг. ред. проф. О. С. Яворської.
Тернопіль: Підручники і посібники, 2016. 608 с.
22. Світличний О. П. Право інтелектуальної власності: підруч. Київ: НУБіП
України, 2017. 355 с.
23. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право.
Київ: КНТ, 2005. 520 с.
24. Гордеюк А. О. Право інтелектуальної власності: навч. посіб./ А. О. Гордеюк, С.  Ф.
Гуцу, М. Ж. Мкртчан. – Харків: Нац. аерокосм. ун-т ім.
М. Є. Жуковського «ХАІ», 2017 – 74 с. URL:
http://library.khai.edu/library/fulltexts/metod/Gordeuk_pravo_intelect_vlasnosti.pdf/
25. Капінос М. М. Інтелектуальна власність: підручник для аспірантів вищих
навчальних закладів/ М. М. Капінос, Е. Т. Лерантович, М. М. Солощук. Харків:
«Друкарня Мадрид». 2016. 396 с. URL: http://responsitory.kpi.kharkiv.ua/handle/khpl-
press/39462

Критерії оцінювання та розподіл балів, які отримують студенти

Розподіл балів, які отримують студенти (кількісні критерії оцінювання)

8-ий Семестр

Складові навчальної Бали за одне заняття Кількість занять Сумарна кількість

роботи (завдання) (завдань) балів
Змістовний модуль 1
Робота на лекціях 0...1 6 0…6
Виконання практичних 4 20
робіт, доповідь на
семінарах
Модульний контроль 0…20 1 0…20
Змістовний модуль 2
Робота на лекціях 0…1 7 0....7
Виконання практичних 5 0... 25
робіт, доповідь на
семінарах
Модульний контроль 0…20 1 0…22
Усього за семестр 0…100
*за одне практичне заняття або доповідь на семінарі в межах 1-го, 2-го змістових модулів
студент може отримати 5 балів
** якщо студент протягом семестру отримує у сумарній кількості більш 100 балів, то у
результаті підсумкового контролю він може отримати не більш ніж 100 балів

12
 Семестровий контроль (іспит) проводиться у разі відмови студента від
накопичених балів за семестр й за наявністю допуску його до іспиту. Під час
складання іспиту студент має можливість отримати максимум 100 балів.
Білет для іспиту складається з 3- х теоретичних питань. При відповіді на
кожне питання студент може отримати максимум 34 бали, але підсумковий бал
буде складати не більше ніж 100 балів.

Якісні критерії оцінювання

Задовільно (60-74). Несистематичне відвідування занять Відсутність на

заняттях без поважних причин. Не достатньо висока активність студентів під час
аудиторних занять. Засвоєння окремих положень змістового модулю. Неповні
відповіді, допущення помилок при розв’язані задач. Не достатнє знання
категорій права інтелектуальної власності. Певні складності при застосуванні
нормативних актів. Невпевнені навички публічного представлення матеріалу.
Показати мінімум знань та умінь.
Добре (75-89). Систематичне відвідування аудиторних занять, відсутність
пропусків занять без поважних причин. Достатньо висока активність студента
під час аудиторних занять, наявність конспекту лекцій з навчальної дисципліни.
Засвоєння основних положень тем змістових модулів, допущення незначних
помилок при розв’язані задач, уміння орієнтуватися у системі законодавства з
права інтелектуальної власності, обізнаність із постановами та роз’ясненнями
вищих судових інстанцій. Засвоєння категорій права інтелектуальної власності
та здатність коректна оперувати ними. Здатність публічно представити матеріал.
Відмінно (90-100). Систематичне відвідування аудиторних занять,
відсутність пропусків занять без поважних причин. Висока активність роботи під
час аудиторних занять (лекційних, семінарських, практичних робіт), наявність
якісного, повного конспекту лекцій. Засвоєння всього матеріалу тем змістового
модулю. Повні та обґрунтовані відповіді при розв’язанні задач. Знання категорій
права інтелектуальної власності та здатність вільно та коректна оперувати ними.
Уміння опрацьовувати та застосовувати нормативні акти із законодавства в
сфері інтелектуальної власності. Обізнаність із постановами та роз’ясненнями
вищих судових інстанцій. Вміння мислити узагальнено, здатність публічно
представляти матеріал.

Рекомендована література

Нормативні акти :

1. Конституція України, прийнята Верхов. Радою України 28.06.1996 р.,

254к/96-вр (із змін. і доповн.).
2. Цивільний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI (із змін. і
доповн.).

13
 3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1615-IV (
із змін. і доповн.).
4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (із змін. і
доповн.)
5. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. №
1798-ХІІ (зі змін і доповн.)
6. Митний кодекс України від 13.03.21012 р. № 4595-IV (із змін. і
доповн)
7. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змін. і
доповн.)
8. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. № 2341-ІІІ (із змін. і
доповн.)
9. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 03.12.1986 р.
№ 2768 (із змін. і доповн.)
10. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 р. №
2769-IV (із змін. і доповн.)
11. Про інформацію : Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI (із змін. і
доповн.)
12. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від
07.06.1996 р. № 236/96-ВР (із змін і доповн.)
13. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23.12.1993 р.
№ 3792-ХІІ (із змін. і доповн.)
14. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм,
відеограм, комп’ютерних програм, баз даних : Закон України від 23.03.2000 р. №
2514-VIII (із змін. і доповн.)
15. Про кінематографію : Закон України від 13.01.1993 р. № 9/98-ВР (із
змін. і доповн.)
16. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12. 1993 р. №
3759-ХІІ (із змін. і доповн.)
17. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : Закон України від
15.12.1993 р. № 3687-ХІІ (із змін. і доповн.)
18. Про охорону прав на промисловий зразок : Закон України від
15.12.1993 р. № 3688-ХІІ (із змін. і доповн.)
19. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України від
15.12.1993 р. № 3689-ХІІ (із змін. і доповн.)
20. Про топографії інтегральних мікросхем : Закон України від 05.10.1997
р. 621/97-ВР (із змін. і доповн.)
21. Про охорону прав на сорти рослин : Закон України від 21.04.1994 р. №
3116-ХІІ (із змін. і доповн.)
22. Про охорону прав на географічні зазначення походження товарів :
Закон України від 16.06.1999 р. (із змін. і доповн.)
23. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. № 3855-ХІІ
(із змін. і доповн.)

14
 24. Про наукову і науково-технічну діяльність : Закон України від
13.12.1991 р. № 1977-ХІІ (із змін. і доповн.).
25. Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4.
URL:http://zacon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text
26. Положення про представників у справах інтелектуальної власності
(патентних повірених): затв. Постановою Кабінету Міністрів України від
27.08.1997 р. № 938URL:http://zacon.rada.gov.ua/laws/show/938-97-n#Text.
27. Про Тимчасове положення про правову охорону об’єктів права
промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні: затв.
Указом Президента України від 18.09.1992 р. № 479/92/
URL:http://zacon.rada.gov.ua/laws/show/479/92#Text.
28. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від
9.09.1886 р. URL: http//zacon.rada.gov.ua/laws/show/995_05
29. Паризька конвенція про охорону прав промислової власності від
20.03.1883 р. URL:http://zacon.rada.gov.ua/laws/show/995_123
30. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 р.
URL:http://zacon.rada.gov.ua/laws/shows/995_134#Text
31. Угода про торговельні аспекти права інтелектуальної власності:
Міжнарод. документ від 15.04.1994 р: URL:
http://zacon5.rada.gov.ua/lows/shows/981_018
32. Договір про патентну кооперацію : від 14 червня 1970 р. URL : http://
zacon.rada.gov.ua/laws/show/895_001#Text
33. Міжнародна конвенція про охорону інтересів артистів виконавців,
виробників фонограм і організацій мовлення: вчинено в Римі від 26.10.1961
р.URL: http://zacon.rada.gov.ua/laws/show/955_763#Text
34. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від
незаконного відтворення їхніх фонограм від 20.10.1971
р.URL:http://zacon.rada.gov.ua/laws/show/995_124#Text

Навчальна література :

Базова

1. Інтелектуальне право України. За заг. Ред. Проф. О. С. Яворський. –

Тернопіль: Підручники і посібники, 2016. – 608 с.
2. Цивільне право України : Загальна частина [Текст] : підруч. / І. А.
Бірюков, О. Ю. Заіка, С. С. Бичкова; за ред. І. А. Бірюкова, О. Ю. Заіки. – 3-е
вид. – Київ : Алерта, 2014. –  510 с.
3. Світличний О. П. Право інтелектуальної власності: підручник. – Київ:
НУБіП України, 2017. – 355 с.
4. Цивільний кодекс України : наук-практ. комент. [Текст]/ Є. О.
Харитонов, В. В. Завальнюк, І. М. Кучеренко та ін.; за заг. ред. Є. О.
15
Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – 7-е вид. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2011. – 1216
с.
5. Цивільній кодекс України : наук.-практ. комент. [Текст] / за ред. І. В.
Спасибо-Фатєєвої. – Харків : Страйд, 2009. – 929 с.
6. Капінос М. М. Інтелектуальна власність : підручник для аспірантів
вищих навчальних закладів/ М. М. Капінос, Е. Т. Лерантович, М. М. Солощук. –
Харків: «Друкарня Мадрид», 2016. – 396 с. URL:
http://respository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/39462.
7. Право інтелектуальної власності: підручник /за заг. ред. С. Б. Булеци,
О. І. Чепис. Ужгород: РІК-У, 2019. 488с.

Допоміжна

1. Антологія української юридичної думки [Текст] в 6 т. / редкол. Ю. С.

Шемшученко (голова) та ін.. – Київ : Вид Дім «Юрид. книга»
2. Енциклопедія цивільного права України [Текст] / Ін-т держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України – Київ : ІН Юре, 2009. – 820 с.
3. Дзера, О. В. Вибране: Збірник наукових праць. Київська школа
цивілістики/ О. В. Дзера. – Київ: Юрінком Інтер, 2016. – 872 с.
4. Всемирная организация интеллектуальной собственности. Основы
интеллектуальной собственности. Киев: Изд. Дом «ИН Юре», 1999. – 600 с.
5. Артаманов Н. О. Лерантович Е. Т. Технологія блокчейн як обєкт
промислової власності: характеристика патентної активності. Теорія і практика
інтелектуальної власності. 2018. № 4 (102). С. 60-71.
6. Артамонова Н. О. Сучасні цифрові технології глобального простору в
сфері інтелектуальної власності // Культурологія і соціальні комунікації:
інноваційні стратегії розвитку : матер. міжнар. наук. конф., (22-23 листопада
2018 р.) / під ред. Проф. М. В. Шейка та ін.. – Харків: ХДАК, 2018. – С. 164-166.
7. Сидоренко О. В. Осуществление прав на компьютерные программы:
глава монографии. – Харьковская цивилистическая школа: осуществление и
защита права интеллектуальной собственности/ И. В. Спасибо-Фатеева, В. И.
Жуков, Н. Е. Яркина и др.; под общ. ред. И. В. Спасибо-Фатеевой. – Харьков:
Право, 2018. – С. 434-449.
8. Сидоренко О. В. Охрана изобретения, связанного с компьютерной
программой // Очерки права интеллектуальной собственности : сб. статей/ И. В.
Спасибо-Фатеева, С. А. Глотов и др. отв. ред. И. В. Спасибо-Фатеева. Харьков.
Право. 2018. С. 145-154.
9. Карцхия А. А. Интеллектуальная собственность в киберпространстве:
новые условия правоприменения. Мониторинг правоприменения. 2017. № 1 (22).
С. 50-52.
10.Лисенко М. Захист прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет.
Інтелектуальна власність. 2014. № 12. С. 9-13.

16
 11.Огневюк Г. Особливості використання об’єктів інтелектуальної власності
в соціальних мережах. Підприємництво, господарство, право: науково-
практичний господарсько-правовий журнал. 2016. № 7. С. 21-25.
12.Потоцький М. Еволюція способів захисту інтелектуальної власності в
умовах інформаційного суспільства. Інтелектуальна власність. 2015. № 5.
С. 32-37.

Інформаційний ресурс

1. http://rada.gov.ua. – веб-сторінка Верховної Ради України.

2. http://www.kmu.gov.uа. – веб-сторінка Кабінету Міністрів України.
3. www.scourt.gov.ua. – веб-сторінка Верховного Суду
4. http://www.nau.kiev.ua. – веб-сторінка нормативні акти України.
5. http://www.liga.net. – веб-сторінка пошуковий сервер українського
законодавства LIGA.
6. http://www.uрр.org.ua. – веб-сторінка український правозахисний портал.
7. http://www.yurpractika.com. – веб-сторінка “Юридична практика”.
8. http://www.yur-gazeta.com. – веб-сторінка “Юридична газета”.
9 http://www.avtoreferat.ukrlib.org. – веб-сторінка каталог авторефератів
дисертацій.
10. http://www.lawukraine.com. – веб-сторінка каталог українського юриста.

17