З дитинства нам усім казали, що людина є невід’ємною частиною природи,

що ми завжди повинні цінувати та оберігати її. Нам усім часто розповідали історії
про те, як наші предки пишались тим, що мали ділянку землі. Адже якщо людина
мала хоча б трохи землі, це означало, що голод вже не такий страшний. Земля для
людей того часу була найціннішим скарбом. Нерідко земля ставала причиною
війни. Та з розвитком цивілізації, з початком масової індустріалізації земля почала
поступово втрачати свою цінність. Здавалось, якщо все змінюється на краше, то й
люди повинні були в якийсь момент зрозуміти взаємозв’язок людини й природи.
Та минають десятиліття, а зневажливе ставлення людей до рідної землі не
змінюється. Навіть навпаки, з кожним роком екологічний стан планети все більше
непокоїть небайдужих.
У наш час екологічні проблеми є одними з найбільш важливих. Деякі з
відомих українських письменників та поетів намагались привернути увагу до цих
питань у власній творчості. Наприклад, Іван Драч у своїй поемі «Чорнобильська
Мадонна» закликає читачів брати відповідальність за свої вчинки. Збереження
довкілля стало необхідністю, бо йдеться про майбутнє планети. Поет аналізує
чорнобильську трагедію і переконує, що природу слід берегти як власне життя.
Через людську недбалість та необережність природі було нанесено величезну
шкоду, а відповідно було зруйнувано багато людських життів. Усе в світі
взаємопов’язано, будь-яка дія несе за собою певні наслідки. Так, трагедія на
Чорнобильській атомній електростанції стала сумною сторінкою в історії всієї
планети. Не лише українці, а також багато інших народів до сьогодні потерпають
від хвороб, які є наслідком потрапляння радіоактивних речовин в атмосферу
Землі. Мине ще багато десятиліть, перш ніж люди зможуть повернутися на ці
землі.
Проте, можливо, це не так вже й погано, адже природа в Чорнобилі почала
відновлюватись без людини. В ліси Прип’яті повернулись зниклі тварини: зубри,
рисі, вовки, бурі ведмеді та багато інших. Хоча для людей там й надалі
небезпечно, мені здається, це лише на користь іншим живим організмам, які там
живуть. Таких прикладів безліч на Землі. Там, де немає людей, природа жива та
недоторкана. Така, якою вона й має бути.
У наш час, на жаль, людина більше шкодить, аніж допомогає. Адже через
діяльність браконьєрів деякі види тварин почали зникати або вже зникли.
Незаконне вирубування лісів поклало початок пришвидшує поступе глобальне
потепління. Потепління, в свою чергу, спричиняє танення льодовиків. Якщо так
піде й далі і течія Гольфстрім змінить температуру хоча б на один градус, ми
можемо забути про більш-менш стабільну зміну кліматичних сезонів в Європі. За
кілька років жити там буде неможливо. Також величезну небезпеку становлять
пожежі, особливо ті, що виникли через людську недбалість. Скільки невинних
життів було втрачено через спалювання бур’яну на полях!
Людина, найрозумніша істота на Землі, чомусь почала вважати себе Богом.
Хоча насправді є таким самим гостем у цьому світі, як і інші. Потрібно завжди
пам’ятати про це і намагатись зробити цей світ хоча б трохи кращим. Наразі ми
повинні відновити цілісність природи та припинити її подальше руйнування.
«Але що ми можемо?» - запитаєте ви. Я вам відповім. Спершу почніть із
себе. Слідкуйте за тим, що ви робите: сортуйте сміття для переробки, цінуйте
життя братів наших менших, приберіть невеличку ділянку міста від бруду та
сміття, посадіть молоді дерева.
Влаштуйте флешмоб на підтримку збереження довкілля: поясніть якомога
більшій кількості людей, наскільки це все важливо. Щоб не забруднювати планету
виробами з пластику, припиніть купувати одноразові речі. Будьте економними!
Любіть свій край, піклуйтесь про нього! Не чекайте, доки зможете зробити щось
глобальне! Почніть з малого. Почніть із себе!