НОВОКАХОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Академічного ліцею «Спектр»

РЕФЕРАТ
На тему:
«Сучасні вимоги до будівництва в районах з високою сейсмічністю»

Виконав учень:
11-БХ/МА-2 класу (МА профілю)
Кюрчевський Андрій Вадимович
Перевірила вчитель географії:
Легка Марія Василівна

Нова Каховка
2022
 Зміст

Зміст.....................................................................................................................................................2

Вступ....................................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО СЕЙСМІЧНУ АКТИВНІСТЬ..........4

1.1 Сейсмічність.........................................................................................................................4

1.2 Землетруси............................................................................................................................6

1.3 Природа землетрусу............................................................................................................7

1.4 Сейсмічність регіонів України...........................................................................................9

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО БУДВНИЦТВА В РАЙОНАХ З ВИСОКОЮ

СЕЙСМІЧНІСТЮ............................................................................................................................11

2.1 Сейсмостійке будівництво.....................................................................................................11

2.2 Вимоги до будівництва..........................................................................................................13

2.3 Основні принципи проєктування..........................................................................................16

Висновок...........................................................................................................................................18

Вступ
2
 Цією проектною роботу я хочу розповісти про основні принципи
будівництва у районах з високою сейсмічною активністю. Дати загальні
відомості про сейсмічну активність, в яких районах це явище найчастіше
зустрічається. Також розповісти від чого саме це залежить. В основній частині
розповісти про сучасні методи боротьби з цією проблемою, навести приклад, та
коротко розповісти історію розвитку цієї галузі.
Висновком я б хотів дати відповідь на запитання:
1. Що таке сейсмічна активність?
2. Де саме це явище частіше можна зустріти?
3. Які методи боротьби та будівництво у районах з високою сейсмічною
активністю?
Мета проекту: Поглибити знання з географії, розширити знання з терміну
«Сейсмічна активність», зробити висновок.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО СЕЙСМІЧНУ

АКТИВНІСТЬ
3
 1.1 Сейсмічність
Сейсмічність Землі — схильність Землі або окремих її територій до
землетрусів.
Характеризується територіальним розподілом осередків землетрусів
різної енергії, що оцінюється за шкалою енергетичних класів, інтенсивністю їх
прояву по поверхні в балах, частотою сейсмічних подій та іншими
характеристиками землетрусів.
Сильні землетруси відбуваються переважно в межах протяжних
сейсмічних поясів, також в районах серединно-океанічних хребтів і
континентальних зон. Існує також важлива категорія так званих
внутрішньоплитових землетрусів, що відбуваються в платформних районах
континентів (наприклад Узбекистан). Найбільшою активністю
характеризується Тихоокеанський пояс, на який припадає понад 75 % всієї
сейсмічної енергії Землі, і Альпійсько-Гімалайський пояс — близько 20 %.
Більша частина сейсмічної енергії виділяється при землетрусах, осередки яких
розташовані на глибинах, що не перевищують декількох десятків кілометрів.
Проміжні за глибиною землетруси (до 600—700 км) зосереджені в дуже
вузьких похилих зонах, які мають складну структуру і відрізняються за
фізичними характеристиками від вміщуючого простору. Дослідження
географічного розподілу землетрусів і особливостей їх механізму в різних
поясах зіграли важливу роль в розробці теорії тектоніки плит, згідно з якою
основною причиною сейсмічності Землі є накопичення напружень на кордонах
рухомих літосферних плит. Проміжні й глибокі землетруси пов'язуються з
вивільненням напружень у плитах океанічної літосфери, що занурюються в
мантію.

Регіональні дані про енергетичні і просторово-часові розподіли

землетрусів називаються сейсмічним режимом. Він може змінюватися в період,
що передує сильному землетрусу, в результаті виникнення зони сейсмічного
4
затишшя або появи землетрусів-попередників За сильними неглибокими
землетрусами слідують рої більш слабких землетрусів — афтершоків. Іноді
спостерігається міграція осередків землетрусів в межах протяжних
сейсмогенних зон.
Важливою характеристикою сейсмічності є графік повторюваності —
логарифмічна залежність числа землетрусів від енергетичного класу. Графіки
повторюваності свідчать про різке падіння числа землетрусів зі зростанням
магнітуди. При цьому майже вся сейсмічна енергія Землі виділяється при
найрідкісніших землетрусах з магнітудою близько 7,5 і більше. З початку 1970-
х рр.. при вивченні сейсмічності крім магнітуди використовуються також
сейсмічний момент і тензор сейсмічного моменту, що визначаються за
особливостями спектру об'ємних або поверхневих сейсмічних хвиль.

1.2 Землетруси
5
 Землетруси — короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані
перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, чому сприяє
порушення розтяжності осередку гірських порід і виникнення сейсмічних
хвиль. У землетрусів є вогнище (гіпоцентр) та епіцентр землетрусу. Під час
сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви,
цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування (наприклад, 1988
року у Вірменії). Землетруси оцінюють по 12 бальній системі. Від одного до 5
балів майже не чутний землетрус, від 5 до 7 балів на верхніх поверхах
багатоповерхівок гойдаються люстри, від 7 до 9 балів йдуть по стінах домів
тріщини, від 9 до 12 руйнуються будинки. Серед усіх стихійних лих, за даними
ЮНЕСКО, землетруси займають перше місце у світі за заподіяною
економічною шкодою і кількістю загиблих.
Залежно від причин і місця виникнення, землетруси поділяються на:
 Тектонічні – обумовлені тектонічними силами земної кори. Вони і
становлять переважну більшість землетрусів і характеризуються
широкими площами та великою силою (високою бальністю);
 Вулканічні – пов’язані з виверженням вулканів. Вони мають
локальне поширення, але іноді досить велику силу;
 Обвальні – породжені падінням великих масивів гірських порід.
Такі землетруси характеризуються локальним характером і
порівняно невеликою силою;
 Моретруси
 Техногенні або Антропогенні – пов’язані з діяльністю людини
(заповнення водосховищ, гірничі роботи, підземні вибухи тощо)

1.3 Природа землетрусу

6
 Виникнення землетрусу пов'язують переважно з тектонічними процесами.
Земна кора з підстильним шаром верхньої мантії (літосфера) розділена на
жорсткі блоки — тектонічні плити. Залежно від відносного руху плити або
піднімають одна одну (як і при торосінні льодяних глиб), або розсовують краї
стикання. У місцях їх зчленування виникає підвищене напруження, під дією
якого й відбувається землетрус. Під час землетрусу відбувається швидке,
раптове вивільнення потенційної пружної енергії у відносно локалізованій
частині Землі. У товщі земних надр відбувається руйнування та розривання
суцільності гірських порід, яке досягає в окремих випадках сотні кілометрів.
Частина вивільненої енергії переходить у пружні коливання — сейсмічні хвилі,
які, досягаючи земної поверхні, викликають коливання ґрунту, зокрема й
руйнівні. Найінтенсивнішими та небезпечними для будівель
є поздовжні і поперечні сейсмічні хвилі. Зміщення частинок у поздовжніх
хвилях відбувається в напрямку їх поширення, перемінно стискуючи та
розтягуючи речовину гірських порід. Поперечні хвилі здійснюють зсувні
коливання упоперек свого руху. Поздовжні хвилі поширюються зі швидкістю
4…8 км/с, поперечні — 3…4,6 км/с, тому поздовжні хвилі завжди досягають
поверхні Землі раніше поперечних.
Ділянку, де виникає процес руйнування та випромінювання сейсмічної
енергії, називають вогнищем, або гіпоцентровою ділянкою. Початкова точка
руйнування (розпорювання розриву) — гіпоцентр, його проєкція на земну
поверхню — епіцентр. Більшість вогнищ землетрусів знаходяться у межах
земної кори та верхній мантії Землі на глибині 2…70 км (поверхневі
землетруси). На них припадає близько 75 % всієї виділеної сейсмічної енергії.
Найглибші землетруси зареєстровано на глибині 700 км у Охотському морі, а
також у районі западини Тонґа-Кермадек та Індонезії.
Землетруси характеризують часом виникнення, географічними
координатами епіцентру (широтою та довготою), глибиною вогнища,
виділеною енергією та сейсмічним впливом (інтенсивністю) на поверхні Землі.
7
 Здебільшого сильні землетруси (магнітудою понад 5,5) оконтурюють
великі літосферні блоки, утворюючи так звані сейсмічні пояси.
Найактивнішими є Тихоокеанський і Середземноморсько-Трансазійський. У
Тихоокеанському поясі виділяється близько 80 % всієї сейсмічної енергії Землі.
Щорічно на Землі відбувається близько 1 млн землетрусів з них 100
землетрусів з магнітудою ≥ 6 і понад 12 з магнітудою ≥ 7, частина з яких
призводить до великих руйнувань та людських жертв.
Землетруси захоплюють великі території і характеризуються:
руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди;
виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням населених
пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканічних виверженнях;
ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських
порід; ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах
від вулканічної лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах;
руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі; негативною
психологічною дією.
За історичний період землетруси не раз викликали руйнування і жертви.
Протягом року на Землі від катастрофічних землетрусів у середньому гине
близько 30 тисяч осіб. Лише за останні 400 років землетруси забрали 14 млн
людських життів. Економічні збитки від катастроф сягають сотень мільярдів
доларів США

1.4 Сейсмічність регіонів України

8
 Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це
зони: Закарпатська, Вранча (Румунія), Кримсько-Чорноморська та Південно-
Азовська.
У сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є
Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна
Республіка Крим.
Сейсмічна небезпека Одеської області зумовлена осередками землетрусів
у масиві гір Вранча та Східних Карпат у Румунії. Починаючи з 1107 року до
сьогодні там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. Карпатські
землетруси поширюються на значну територію. У 1940 році коливання
відчувалися на площі 2 млн км. Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона
огинає з півдня Кримський півострів. Вогнища сильних корових землетрусів
тут виникають на глибинах 20-40 км та 10-12 км на відстані 25-40 км від
узбережжя з інтенсивністю 8-9 балів. Південне узбережжя Криму належить до
регіонів дуже сейсмонебезпечних. За останні два століття тут зареєстровано
майже 200 землетрусів від 4 до 7 балів. Південно-Азовська сейсмоактивна зона
виділена зовсім недавно. У 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів
інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за палеосейсмотектонічними та
археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до
9 балів з періодичністю близько одного разу на 1000 років. У платформній
частині України виділено ряд потенційно сейсмотектонічних зон з
інтенсивністю 4-5,5 балів. На території Кримського півострова зафіксовано
понад 30 землетрусів. Так, катастрофічний землетрус 1927 року мав
інтенсивність 8 балів. За інженерно-сейсмічними оцінками, приріст
сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, і у зв'язку з цим було
визначено, що в окремих районах 30-50 % забудови не відповідає сучасному
рівню сейсмічного та інженерного ризику.
Південно-Азовська сейсмоактивна зона
Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена недавно. У 1987 році
було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5-6 балів. Крім того, за
9
палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх
землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько одного разу на
1000 років.
7 серпня 2016 року на Донеччині стався землетрус магнітудою 4,6 бала.
Епіцентр землетрусу був розташований у 78 км на південь від Донецька і у 21
км на північ від смт Старий Крим Маріупольського району, глибина гіпоцентру
— 10 км.
15 жовтня 2018 року в Азовському морі неподалік Бердянська Запорізької
області стався землетрус магнітудою 4,3 бала. Його гіпоцентр залягав на
глибині у 10 кілометрів та розташовувався за 58 кілометрів від міста.
Повідомлень про те, що в Бердянську відчули землетрус, немає.
Закарпатська сейсмоактивна зона
Карпати — порівняно молода орогенічна система. У ній ще не затихли
власні тектонічні процеси. На території Закарпаття відбуваються найбільш
значні сейсмічні події, тут неодноразово були зафіксовані землетруси
інтенсивністю 6-7 балів за шкалою MSK-64. Епіцентри цих землетрусів
знаходилися в районах Сваляви, Довгого, Тересви, Мукачева, Ужгорода.
Землетрус 15 жовтня 1834 р. мав до 7 балів і охопив значну територію
Закарпаття — від Сваляви до Рахова. У межах Чернівецької області
зафіксовано землетрус інтенсивністю 5 балів. На Закарпаття впливають не
тільки сильні землетруси з епіцентрами в Трансільванії, тут є досить сильні
локальні місцеві епіцентри землетрусів.
Землетруси в Передкарпатті, центральній частині західних областей
України мають інтенсивність до 6 балів в епіцентрах.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО БУДВНИЦТВА В РАЙОНАХ З

ВИСОКОЮ СЕЙСМІЧНІСТЮ
10
 2.1 Сейсмостійке будівництво

Сейсмостійке будівництво передбачає зведення будівель і споруд у

сейсмічних районах, до яких висуваються особливі вимоги, які викладені у
державних будівельних нормах
При будівництві на територіях з силою землетрусів до 6 балів,
спеціальних конструктивних вимог до будівель не висувається. У 6-бальній зоні
підвищуються вимоги до якості будівельних матеріалів і робіт. У 7-9-бальних
зонах будівництво ведуть з обов'язковим здійсненням антисейсмічних заходів.
У 10–12-бальних зонах господарське освоєння територій є недоцільним.
Найбільш сейсмічними районами в Україні є Прикарпаття, Одещина
та Крим. У цих районах проживає кожен десятий громадянин України.
Спостереження за наслідками численних землетрусів показали, що в
різних частинах одного сейсмічного району вони значно відрізняються за
інтенсивністю. Так, інтенсивність струсу на поверхні землі на ділянках із

сипкими ґрунтами є у 15 разів більшою, ніж на ділянках із скельними. Тому

будівельними нормами введено поняття уточненої сейсмічності, за якою
складають карти мікросейсморайонування. Сейсмічність конкретного
будівельного майданчика залежно від ґрунтових умов встановлюють за даними
таблиці:
До першої (І) категорії належать: скельні ґрунти всіх видів, невивітрілі та
слабковивітрілі; великоуламкові ґрунти малого ступеня водонасичення з
магматичних порід, що містять до 30% піщано-глинистого заповнювача.

11
 До другої (ІІ) категорії належать: скельні ґрунти, вивітрілі та дуже
вивітрілі; великоуламкові ґрунти, крім тих, що віднесені до І категорії; піски
гравелисті, крупні та середньої крупності, щільні й середньої щільності, малого
і середнього ступеня водонасичення; піски дрібні та пилуваті, щільні й
середньої щільності, малого ступеня водонасичення;
До третьої (ІІІ) категорії належать: піски пухкі незалежно від вологості й
крупності; піски гравелисті, крупні та середньої крупності, щільні і середньої
щільності, водонасичені; піски дрібні та пилуваті, щільні й середньої щільності,
середнього ступеня водонасичення та насичені водою;
До сейсмічних впливів більш стійкими є будівлі у формі близької до кола
чи квадрата. Тому, в сейсмічних зонах не рекомендується будувати будівлі
великої протяжності по довгій осі. При відсутності такої можливості
застосовуються антисейсмічні шви, ширину яких розраховують з урахуванням
висоти будинків.

12
 2.2 Вимоги до будівництва
На початку ХХІ ст. реалізуються два напрямки в сейсмостійкому
будівництві:
 підвищення сейсмостійкості конструкції надземної частини будівель;
 захист їх від сейсмічних впливів за допомогою сейсмоізоляторів.
Принципи забудови сейсмонебезпечних територій полягають у
наступному. Майданчики під забудову вибирають на основі карт
мікросейсморайонування та детального сейсморайонуванні з урахуванням
категорій ґрунтів за міцністю, несучою здатністю, наявністю та глибиною
залягання ґрунтових вод. Конструкції будинків приймаються з дотриманням
загальних правил сейсмостійкого будівництва (мінімізація маси, симетричність
конструктивних схем з рівномірним розподілом жорсткостей і маси
конструкцій, облік пластичних деформацій окремих елементів будівель і
споруд). Підвищена жорсткість і міцність будівель забезпечується створенням
антисейсмічних поясів, каркасів і ребер жорсткості.
Підвищення жорсткості фундаментів досягається за рахунок:
 Збільшення жорсткості основи шляхом поверхневого ущільнення
важкими трамбовками, застосування розподільних ґрунтових
подушок, глибинного ущільнення ґрунтовими палями,
водозниження, ін’єкційного закріплення, застосування паль із
проміжною ґрунтовою подушкою.
 Закладання фундаментів на одному рівні при однаковому
статичному тиску під підошвою.
 Переважного застосування монолітних чи збірно-монолітних
стрічкових, перехресних і суцільних плитних фундаментів. Стики
перехресних фундаментів обов’язково підсилюються арматурними
сітками. Якщо окремі фундаменти колон каркасних будинків не
витримують зусиль сейсмічних навантажень, їх з’єднують із
сусідніми залізобетонними фундаментними балками.

13
 У фундаментах і стінах підвалів, споруждених із великих блоків, слід
перев’язувати кладки в кожному ряді, а також у всіх кутах та перетинах. У
районах з розрахунковою сейсмічністю 9 балів кути й перетини стін у будинках
повинні бути посилені шляхом закладання в горизонтальні шви арматурних
сіток.
Пальові фундаменти з проміжною подушкою застосовують у тих же
ґрунтових умовах, що й звичайні пальові фундаменти. Обидва ці типи
фундаментів повинні застосовуватися на основі техніко-економічних
обґрунтувань. Проте інколи пальові фундаменти з проміжною подушкою
можуть виявитися економічно більш доцільнішими за традиційні пальові
фундаменти.
 Облаштування у новобудовах поясів жорсткості та антисейсмічних
швів за умови забезпечення рівноміцності вузлів при рівномірному
розподілі мас і жорсткостей.
 Забезпечення низького розташування центра ваги, уникаючи
значних ексцентриситетів із застосованням полегшених
конструкцій.
Застосування таких заходів вимагає значних додаткових економічних
витрат. Тому вибір заходів робиться залежно від призначення будівлі та її
довговічності. Монументальні будівлі, особливо капітальні, споруди
громадського призначення є спорудами найвищої категорії складності, тому їх
сейсмічність підвищується на одиницю. Інші споруди віднесено до середніх
категорій, а тимчасові і полегшені господарські споруди – до найнижчої
категорії. Всі споруди останньої категорії, незалежно від району будівництва,
мають розрахункову сейсмічність у 6 балів і застосування спеціальних
антисейсмічних заходів не потребують.
Недотримання правил освоєння сейсмонебезпечних територій призводить
до непоправного збитку і трагічних наслідків, що підтверджується численними
прикладами.

14
 Застосування таких заходів вимагає значних додаткових економічних
витрат. Тому вибір заходів робиться залежно від призначення будівлі та її
довговічності. Монументальні будівлі, особливо капітальні, споруди
громадського призначення є спорудами найвищої категорії складності, тому їх
сейсмічність підвищується на одиницю. Інші споруди віднесено до середніх
категорій, а тимчасові і полегшені господарські споруди – до найнижчої
категорії. Всі споруди останньої категорії, незалежно від району будівництва,
мають розрахункову сейсмічність у 6 балів і застосування спеціальних
антисейсмічних заходів не потребують.
Недотримання правил освоєння сейсмонебезпечних територій призводить
до непоправного збитку і трагічних наслідків, що підтверджується численними
прикладами.

15
 2.3 Основні принципи проєктування
При проектуванні сейсмостійких споруд дотримуються таких принципів:
1. Принцип симетрії: маса і жорсткість конструкції повинні бути
розподілені рівномірно і симетрично відносно площин симетрії, що проходять
через центр ваги споруди. Тобто будівлі проектують простої форми у плані та
симетричними (круг, квадрат, прямокутник). Будівлі складної форми у плані
поділяють на відсіки простої форми антисейсмічними швами (рис. 11.2) у
вигляді парних стін (у стінових будівлях) або парних рам (у каркасних
будівлях).
2. Принцип гармонії: необхідно дотримуватися пропорційності у
розмірах будівлі, при цьому її довжина або висота не повинні бути надзвичайно
великими. Граничні розміри, поверховість, висоту поверхів будівель
приймають згідно з вимогами ДБН В.1.1-12:2006.
3. Принцип антиважкості: необхідно проектувати споруду якомога
більш легкою, з центром ваги, розташованим якнайнижче.
4. Принцип еластичності: матеріали в конструкції бажано застосовувати
міцні, легкі, такі, що мають пружні властивості; конструкції з них повинні мати
однорідні властивості.
5. Забезпечення замкнутого контуру: несучі елементи конструкції
повинні бути зв’язані між собою, утворюючи замкнуті контури як у
вертикальному напрямку, так і в горизонтальному.
6. Забезпечення надійності фундаментів: для сейсмостійких
конструкцій фундаменти повинні бути міцними, достатньо глибоко
закладеними, бажано на податливих прошарках або спеціальних субструкціях,
що замінюють слабкі ґрунти, для забезпечення однорідності і міцності
ґрунтової основи. Стрічкові збірні фундаменти закладають на одній відмітці та
роблять неперервними. Ростверк пальового фундаменту роблять низьким,
заглибленим у ґрунт. Рекомендується застосовувати суцільний плитний
16
фундамент. Підвал розташовується під усім відсіком. В каркасних будівлях
фундаменти під колони зв’язують між собою неперервними залізобетонними
фундаментними балками у вигляді перехресних стрічок.
7. Застосування сейсмоізоляції: доцільно застосовувати пристрої, що
знижують інтенсивність коливальних процесів, які передаються від ґрунту на
будівлю.
При будівництві дамб і мостів підсилюють їх основи, влаштовують більш
пологі укоси. Нові конструкції будівель здорожують будівництво, але це
врешті-решт виправдовує себе: рятує життя багатьом людям, зберігає від
руйнування дорогі промислові об’єкти.
Будівлі і споруди слід розділяти антисейсмічними швами у випадках,
якщо:
будівля або споруда має складну форму в плані;
суміжні ділянки будівлі або споруди мають перепади висот 5 м і більше.
В одноповерхових будівлях заввишки до 10 м за розрахункової сейсмічності 7
балів антисейсмічні шви допускається не влаштовувати владнувати,
улаштовувати.
Антисейсмічні шви повинні розділяти будівлі і споруди по всій висоті.
Допускається не влаштовувати шов у фундаменті, за винятком випадків, коли
антисейсмічний шов співпадає з осадовим.

17
 Висновок
Сейсмічність Землі — схильність Землі або окремих її територій до
землетрусів. Характеризується територіальним розподілом осередків
землетрусів різної енергії. Сильні землетруси відбуваються переважно в межах
протяжних сейсмічних поясів, також в районах серединно-океанічних хребтів і
континентальних зон. Сейсмостійке будівництво передбачає зведення будівель
і споруд у сейсмічних районах, до яких висуваються особливі вимоги, які
викладені у державних будівельних нормах
При будівництві на територіях з силою землетрусів до 6 балів,
спеціальних конструктивних вимог до будівель не висувається. У 6-бальній зоні
підвищуються вимоги до якості будівельних матеріалів і робіт. У 7-9-бальних
зонах будівництво ведуть з обов'язковим здійсненням антисейсмічних заходів.
У 10–12-бальних зонах господарське освоєння територій є недоцільним.

18