СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

(не відповідають на запитання, не мають лексичного значення,

не виконують синтаксичну роль)
ЧАСТИНА ГРУПИ СЛУЖБОВИХ ПРИКЛАДИ
МОВИ ЧАСТИН МОВИ
прийменник прості без, з (із, зі), близько, біля, до, від, по,
за, перед, через, проти, серед, над, під,
на, об, між, у (в)
складні поза, заради, задля, поміж, попід,
напроти (лісу), назустріч (мені),
усупереч (теорії), понад, з-над, з-попід,
з-під, із-за
складені на чолі, у зв'язку з, відповідно до, під
час
сполучник Сурядні

єднальні і (й), та (і), і…і, ні…ні, ані…ані

протиставні а, але, та (але), проте, зате, однак

розділові або, чи, хоч, або…або, то…то, чи…чи,

хоч…хоч, не то…не то, чи то…чи то
Підрядні що, доки, як, щоб, аби, що аж, так що,
якби, коли б, коли, якщо, бо, тому що,
через те що, дарма що, незважаючи на
те що, мов, мовби, немов, немовби,
наче, неначе, ніби, нібито, притому,
причому, хоч, ніж, хай, оскільки, з того
часу як, відтоді як, після того як, чим
… тим, тим-то, отож-то, тільки-но,
тому-то, для того щоб
частка формотворчі би, б, хай, нехай
словотворчі не-, ні-, аби-, де-, -сь, будь-, -небудь,
казна-
модальні
заперечні не, ні, ані
питальні чи, хіба, невже
стверджувальні еге, так, атож, аякже
Підсилювальні як, та, що за, що то
Видільні навіть, тільки, лише, лишень, хоч, хоча
б, аж, же, ж, таки, уже, собі
Вказівні от, це, то, ото, он, ген
означальні майже, мало не, трохи не, чи не
спонукальні годі, бодай, -бо, -но, ну
окличні як, що за, що то за
 власне модальні мовляв, навряд чи

ВИГУК
ЧАСТИНА МОВИ ГРУПИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ ПРИКЛАДИ

емоційні О! Ой! Ого! Ех! Гм!

Жах! Отакої! Еге!
ВИГУК Лишенько! Їй-право
волевиявлення Годі! Геть! Алло!
Марш! Гей! Агов! Ну!
Присягай-бо!
мовного етикету Добрий день! До
побачення! Привіт!
Бувай! Перепрошую!
Будь ласка! Дякую! На
добраніч! На все добре.
звуконаслідувальні Ку-ку! Гав-гав! Ш-ш-ш!
слова Дзень-дзень!

Завдання
Підкреслити службові частини мови, назвати їх.

А за вікном бабине літо

 Жовтогаряча осінь стоїть над нашим селом, розкинувши високо над
землею блакитні небеса. По всіх садах загуляли молоді падолисти, та
ще срібне павутиння літає в повітрі, снує свою дивну пряжу над
перелазами.
Настала лагідна пора бабиного літа. Останні сонячні дні такі ласкаві,
оповиті сріблястим мереживом, мрійним смутком, прощальним ячанням
журавлів, що відлітають у вирій.
На городах уже зібрано гарбузи, викопано картоплю, зрізано капусту на
грядках. Тільки де-не-де стоїть сухе соняшничиння й тихо шурхотить,
нагадуючи про гарячі дні літа, коли воно цвіло жовтими решетами на
городах, просіваючи сонячний пил. Зів’яли, поникли від нічних
приморозків квіти біля хат, тільки одні високі синенькі стоять. Їх у народі
називають «мороз», може, через їхню стійкість до холоду, а може, через
цвітіння, що нагадує голубуватий іній раннього приморозку.
Як я люблю це осіннє царство!