УДК 398.

9
Я47

Серія «Сучасна дошкільна освіта»

Яковенко Л. В.
Я 47 Від скоромовки до лічилки /Л. В. Яковенко. — Харків: Видавни-
цтво «Ранок», 2021. — 144 с. — (Сучасна дошкільна освіта).

ISBN 978–617–09–2267–0

Видання допоможе педагогам та батькам сформувати в дітей мовленнєві навички

та вміння.
Чистомовки та скоромовки сформують культуру мовленнєвого спілкування, чисту
вимову та правильну артикуляцію. Загадки розширять світогляд дітей та збагатять
уявлення про навколишнє середовище. Лічилки, мирилки, дражнилки сприятимуть
зміцненню взаємин усередині дитячого колективу.

УДК 398.9

Навчальне видання О134071У.

Серія «Сучасна дошкільна освіта»
Яковенко Любов Василівна
ВІД СКОРОМОВКИ ДО ЛІЧИЛКИ
Редактор О. В. Гноінська
Коректор Н. В. Красна
Підписано до друку 22.07.2021.
Формат 60×90/16. Папір друкарський.
Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 9.
ТОВ Видавництво «Ранок».
Свідоцтво ДК № 5215 від 22.09.2016.
61071 Харків, вул. Кібальчича, 27, к. 135.
Для листів: 61145 Харків, вул. Космічна, 21а
E-mail: office@ranok.com.ua
Тел. (057) 701-11-22, 719-48-65,
тел./факс (057) 719-58-67.
З питань реалізації: (057) 727-70-80, 727-70-77.
E-mail: commerce@ranok.com.ua

«Книга поштою»: 61051 Харків, вул. Котельниківська, 5

Тел. (057) 727-70-90, (067) 546-53-73.
E-mail: pochta@ranok.com.ua
www.ranok.com.ua

Електронний
pa p er безкоштовний
додаток
Разом дбаємо
про екологію та здоров’я
© Л. В. Яковенко, 2015
ISBN 978–617–09–2267-0 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2021
 Передмова
Мова, слово — то найтонший різець,
здатний доторкнутися до найпотаєм-
ніших куточків людського серця.
В. Сухомлинський

Дошкільний період дитинства є періодом активного за-

своєння всіх складових мовленнєвої діяльності (фонетики,
граматики, лексики, зв’язного мовлення тощо). Для того,
щоб у дитини повноцінно сформувалася її мовленнєва ком-
петентність, дорослим потрібно вчасно про це подбати.
Будь-яка професія, котру обере людина в майбутньому,
обов’язково пов’язана з умінням висловлювати свою думку,
доводити якісь твердження, відстоювати свою позицію. Усе
це неможливо робити, не досягнувши логічності, естетичнос-
ті та чистоти мовлення.
У книжці, яку ви, мій шановний читачу, тримаєте в ру-
ках, зібрані чистомовки і скоромовки, віршики й нісенітни-
ці, загадки й лічилки, дражнилки й мирилки і навіть казка
від імені пустотливого кошеняти. Увесь цей доробок покли-
каний сформувати у дитини уміння виражати думку різ-
номанітними мовними засобами, виробити правила усного
мовлення.
Чистомовки та скоромовки, складені автором, допомо-
жуть зробити мовний апарат настільки вправним, що дити-
на зможе навіть складні слова вимовляти легко, невимушено,
ще й у високому темпі. Це сприяє розвитку чистоти вимови,
наданню яскравої інтонації та виразності мовленню.
Величезна кількість загадок, створених автором, охоплює
все, що оточує людину (тваринний та рослинний світ, явища
природи, предмети побуту, іграшки, події тощо). Це допо-
може сформувати логічність мислення і не тільки збагатить
лексику дитини, а й зумовить засвоєння співвідношення
предметів і явищ у навколишньому середовищі.
Будь-яка колективна гра в дитячому суспільстві зазви-
чай починається з лічилки. Ми ще з дитинства пам’ятаємо,
як грали у квача чи піжмурки, використовуючи чудові на-
родні лічилки на кшталт «торби», що «котилася з високого
горба…». Саме під впливом таких перлин народної творчості

3
у автора народилися власні лічилки, за допомогою яких
можна обирати ведучих до веселої колективної гри.
Серед літературного доробку багатьох авторів особливе
місце посідають різноманітні абетки. У Л. Яковенко їх та-
кож безліч. Серед виданих є «Українська абетка», «Казкова
абетка», «Жива абетка», «Квіткова абетка», «Весела абетка».
У цьому збірнику ви також знайдете два нових твори: «Анг-
лійська абетка» й «Абетка на кожну букву». Завдяки такому
розмаїттю абеток дитина швидше і легше вивчить алфавіт
та почне читати.
Окреме місце посідають такі два споріднених жанри, як
дражнилки і мирилки. У кожному колективі (і дитячий ко-
лектив не виняток) складаються непрості взаємини серед
його членів. Інколи їм складно знайти спільну мову одне
з одним, бо кожна дитина — це особистість, яка має свій
складний внутрішній світ. Часом між дітьми виникають
сварки, непорозуміння. Кожен спостерігав таких задерику-
ватих горобчиків, котрі відстоювали свою позицію зі слова-
ми: «А він перший почав!..» Часто в таких випадках при-
ходить на допомогу мирилка. Це зовсім прості за будовою
та смислом віршики, які сприяють налагодженню контакту
між такими «бійцями».
Здавалося б, що дражнилки виконують протилежну
функцію, тобто, навпаки, знищують затишок у підгрупах
дітей, сіють розбрат. Але це зовсім не так! Дражнилки, як
правило, безособові, вони спрямовані на викорінення яки-
хось недостойних вад характеру та поведінки взагалі. Таким
чином вони спонукають дітей засвоювати морально-етичні
норми співіснування в соціумі.
Віддаючи свій доробок на суд читачів, автор має надію,
що цей збірничок допоможе батькам та педагогам сформу-
вати мовленнєву компетентність дітей, зацікавить малюків
художнім словом та збагатить лексико-граматичний словник
маленьких слухачів.
Родзинкою цього збірничка є можливість не тільки чита-
ти його дітям, а й прослухати твори на диску в авторсько-
му виконанні, що допоможе сприймати віршовані рядочки
саме так, як це уявляє автор.

Небайдужим — слово рідне,

Щоби стати його гідним!

4
 Чистомовки

Б
***
Бу-бу-бу, бі-бі-бі —
Зайчик грає на трубі.
Та труба, ба-ба-ба,
Величезна, мов гарба!

***
Ба-ба-ба, ба-ба-ба —
Квокче курочка ряба:
Бо-бу-бо, ко-ку-ко —
Я — Ряба, а пес — Рябко!

***
Ба-ба-ба, ба-ба-ба —
Розспівалася труба.
Бе-бе-бе, бе-бе-бе —
Буду слухати тебе.

Бу-бу-бу, бу-бу-бу —
Наганя труба журбу.
Бі-бі-бі, бі-бі-бі —
Вчуся грати на трубі!
5
 В
Ва-ва-ва, ва-ва-ва —
Тане солодко халва.
Ве-ве-ве, ве-ве-ве —
Сама в ротика пливе.
Ві-ві-ві, ві-ві-ві —
Ми радіємо халві.
Ви-ви-ви, ви-ви-ви —
Жить не можу без халви!
Ву-ву-ву, ву-ву-ву —
Їм та й їм оцю халву!

Г
Га-га-га, га-га-га —
Сіра гуска вибіга.
Ги-ги-ги, ги-ги-ги —
Гусці ми не вороги.
Го-го-го, го-го-го —
Тож сумуєте чого?
Гі-гі-гі, гі-гі-гі —
Гусенята дорогі.
Гу-гу-гу, гу-гу-гу —
Хто купив — сидить в боргу!

6
 Ґ
Ґе-ґе-ґе, ґе-ґе-ґе —
«Ґ» та «Е» створили «Ґе».
Ґа-ґа-ґа, ґа-ґа-ґа —
Ґелґотіли гуси: «Ґа!».
Ґо-ґо-ґо, ґо-ґо-ґо —
«Ґ» та «О» — читайте: «Ґо».
Ґі-ґі-ґі, ґі-ґі-ґі —
«Ґ» та «І» — то маю «Ґі».
Ґу-ґу-ґу, ґу-ґу-ґу —
«Ґ» та «У» дають нам «Ґу».

Д
***
Де-де-де, де-де-де —
Дід козу за ріг веде.
Ди-ди-ди, ди-ди-ди —
Напувати до води.
Да-да-да, да-да-да —
В діда сива борода.
Ді-ді-ді, ді-ді-ді —
Кізка теж при бороді.
Ду-ду-ду, ду-ду-ду —
Поряд з ними я піду.

***
Заспівала нота «До»:
— До-до-до, до-до-до!
Я заграю у дуду:
— Ду-ду-ду, ду-ду-ду!

7
 Ж
Жа-жа-жа, жа-жа-жа —
Вуж в кущах зустрів вужа.
Жі-жі-жі, жі-жі-жі —
Гріли спини там вужі.
Же-же-же, же-же-же —
Вуж природу береже.
Жи-жи-жи, жи-жи-жи —
Тож з усім живим дружи!
Жу-жу-жу, жу-жу-жу —
Всім про це я розкажу.

З
Зу-зу-зу, зу-зу-зу —
Я зломлю собі лозу.
За-за-за, за-за-за —
Та й гнучка ж оця лоза!
Зі-зі-зі, зі-зі-зі —
Пострибаю на лозі.
Зи-зи-зи, зи-зи-зи —
Лозо, в хату відвези!
Зе-зе-зе, зе-зе-зе —
А лоза ж бо й не везе!

8
 К
Ку-ку-ку, ку-ку-ку —
Сіла киця у кутку.
Ко-ко-ко, ко-ко-ко —
Киця хлебче молоко.
Ке-ке-ке, ке-ке-ке —
Чую муркання дзвінке.
Кі-кі-кі, кі-кі-кі —
Кошенята всі такі.
Ки-ки-ки, ки-ки-ки —
Так було в усі віки!

Л
***
Ла-ла-ла, ла-ла-ла —
Розкричалася мала.
Ле-ле-ле, ле-ле-ле —
Чом кричиш, моє мале?
Ли-ли-ли, ли-ли-ли —
Їсти будемо коли?
Лу-лу-лу, лу-лу-лу —
Умовляю я малу:
Ло-ло-ло, ло-ло-ло —
Прийде дощик у село.
Лє-лє-лє, лє-лє-лє —
Дощик житечко поллє.
Ля-ля-ля, ля-ля-ля —
Вродить хліб моя земля.
Лю-лю-лю, лю-лю-лю —
Хлібця зразу я куплю.
Лі-лі-лі, лі-лі-лі —
Осьде й їжа на столі!
Ля-ля-ля, ля-ля-ля —
Хлібцем ласує маля…
9
 ***
Лі-лі-лі, лі-лі-лі —
Сидить ґава на ріллі,
Лі-лі-лі, лі-лі-лі
Хробаків шука в землі.
Ля-ля-ля, ля-ля-ля—
А хробаче немовля —
Ля-ля-ля, ля-ля-ля —
Оту ґаву забавля!

М
Му-му-му, му-му-му —
Молочка налить кому?
Ме-ме-ме, ме-ме-ме —
В рота проситься саме!
Мо-мо-мо, мо-мо-мо —
Міцно втримаю кермо.
Ми-ми-ми, ми-ми-ми —
Не поїду до куми.
Ма-ма-ма, ма-ма-ма —
Молока бо вже нема!

Н
***
Ні-ні-ні, ні-ні-ні —
Десь в далекій стороні
Ні-ні-ні, ні-ні-ні —
Йванко їхав на свині.
Ня-ня-ня, ня-ня-ня —
Цю свиню він поганя,
Ня-ня-ня, ня-ня-ня —
Каже: «Схожа на коня!»
10
 ***
Ні-ні-ні, ні-ні-ні —
Я на білому коні.
Но-но-но, но-но-но —
Мріяв я про це давно!
Ну-ну-ну, ну-ну-ну —
Я коня свого жену.
Ня-ня-ня, ня-ня-ня —
Через поле навмання.
Не-не-не, не-не-не —
Просить коничок мене:
Ни-ни-ни, ни-ни-ни —
Гнати, друже, припини!
Ню-ню-ню, ню-ню-ню —
Дай вівса й води коню.
На-на-на, на-на-на —
Повертаю до млина.
Ня-ня-ня, ня-ня-ня —
Нагодую я коня!

***
На світанку, ну-ну-ну,
Їде козак на війну.
Їде верхи, ні-ні-ні,
На буланому коні.
Полетіли — ну-ну-ну,
Всі голівки з бур’яну.

11
 П
Па-па-па, па-па-па —
З хмари дощик накрапа.
Пи-пи-пи, пи-пи-пи —
Жито в полі покропи!
Пі-пі-пі, пі-пі-пі —
Те, що зібране в копі.
По-по-по, по-по-по —
Буде хлібець у «Сільпо».
Пу-пу-пу, пу-пу-пу —
Ще й змолотимо крупу!

Р
***
Ра-ра-ра, ра-ра-ра —
Посеред гори нора.
Рі-рі-рі, рі-рі-рі —
Мишеня живе в норі.
Ри-ри-ри, ри-ри-ри —
Що за дим пливе з нори?
Рю-рю-рю, рю-рю-рю —
Мишка зойкнула: «Горю!»

Ро-ро-ро, ро-ро-ро —
Мишеня візьме відро.
Ря-ря-ря, ря-ря-ря —
Та й подасться на моря.
Ре-ре-ре, ре-ре-ре —
Там водиці набере.
Ру-ру-ру, ору —
Заливати нору!
12
 ***
В супермаркеті вор-р-рона
Вкрала з сиром макар-р-рони.
Макар-р-рони розвар-р-рились —
У млинці перетвор-р-рились!

***
О зимовій, о пор-р-рі
Сидить дятел угор-р-рі.
Роздовбав усю кор-р-ру:
«Їжі тут я набер-р-ру!

***
Сіре пір’я у вор-р-рони,
А у крука — чор-р-рне-чор-р-рне.
Крук вор-р-рону фарбував —
Дзьоб у крука чор-р-рним став!

***
Десь побачив чорний гр-р-рак,
Як задкує в річці р-р-рак.
Задкувати гр-р-рак учився —
Геть безхвостим залишився!

***
Ру-ру-ру, ру-ру-ру,
Ходить півник по двору,
Ру-ру-ру, ру-ру-ру,
Кличе курочку-сестру.

Ра-ра-ра, ра-ра-ра,
А чубарочка-сестра
Ра-ра-ра, ра-ра-ра,
У траві зерно збира.

13
 С
***
Си-си-си, си-си-си —
У красунечки оси,
Си-си-си, си-си-си —
В смужку плаття для краси.
Са-са-са, са-са-са —
Засичала та оса:
— Са-са-са, са-са-са —
Я усій красі краса!

***
Сю-сю-сю, сю-сю-сю —
Розповім вам казку всю.
Сі-сі-сі, сі-сі-сі —
Стоїть поле у росі.

Си-си-си, си-си-си —
Де б то більшої краси?
Са-са-са, са-са-са —
Над вівсом оса гаса.

Со-со-со, со-со-со —
Має дружбу із вівсом.
Су-су-су, су-су-су —
П’є оса з вівса росу.

Се-се-се, се-се-се —
Ось оса росу несе.
Ся-ся-ся, ся-ся-ся —
Про осу вже й казка вся.

14
 Т
***
Та-та-та, та-та-та —
В небі пташечка літа.
Те-те-те, те-те-те —
Серед віт гніздо плете.
Ти-ти-ти, ти-ти-ти —
Не дістануться коти!
Ту-ту-ту, ту-ту-ту —
Стріну пташечку оту.
То-то-то, то-то-то —
В неї з пір’ячка пальто.
Ті-ті-ті, ті-ті-ті —
Пташенятко теж в пальті.

***
Ти-ти-ти, ти-ти-ти —
Сонце яснеє, світи,
Ти-ти-ти, ти-ти-ти —
На усіх на нас світи!
Те-те-те, те-те-те —
Бо твоє тепло святе,
Те-те-те, те-те-те —
Гріє все, що тут росте!

15
 Ф
***
Фа-фа-фа, фа-фа-фа —
Заспівала нота «Фа».
Фе-фе-фе, фе-фе-фе —
Всі слова її на «Фе».
Фи-фи-фи, фи-фи-фи —
Потім з’ їхала на «Фи».
Фі-фі-фі, фі-фі-фі —
Всі скривились дружно: «Фі!»
Фу-фу-фу, фу-фу-фу:
— Та помовч вже трішки! Фу-у-у!

***
Афи-афи, афи-афи —
Не дістану до жирафи.
Афу-афу, афу-афу —
Навіть злізла б я на шафу.
Афі-афі, афі-афі —
Тож сиджу собі на шафі,
Афі-афі, афі-афі —
А вдаю, що на жирафі!

Х
Ху-ху-ху, ху-ху-ху — Хі-хі-хі, хі-хі-хі —
Підкував Лівша блоху. Заливаються: «Хі-хі!»
Ха-ха-ха, ха-ха-ха — Хо-хо-хо, хо-хо-хо —
Не стрибне ніяк блоха! А блоха їм: «О-хо-хо!»
Хе-хе-хе, хе-хе-хе — Хи-хи-хи, хи-хи-хи —
От же диво, е-хе-хе! В небо стриб — нема блохи!

16
 Ц
***
Ца-ца-ца, ца-ца-ца —
«Ц» та «А» то буде «Ца».
Ци-ци-ци, ци-ци-ци —
«Ц» та «И» — то й маєм «Ци».

Цо-цо-цо, цо-цо-цо —
«Ц» та «О» — читайте: «Цо».
Цу-цу-цу, цу-цу-цу —
«Ц» та «У», звичайно, «Цу».

Це-це-це, це-це-це —
У гнізді лежить яйце.
Цю-цю-цю, цю-цю-цю —
Стукну нишком по яйцю.

Ці-ці-ці, ці-ці-ці —
Хто цвірінька у яйці?

***
Це-це-це, це-це-це —
Знесла курочка яйце,
Це-це-це, це-це-це —
Розказала всім про це.

Ця-ця-ця, ця-ця-ця —
Та не вся ще байка ця.
Ця-ця-ця, ця-ця-ця —
Ждем курчатко із яйця.

Ці-ці-ці, ці-ці-ці —
Бо сидить воно в яйці,
Ці-ці-ці, ці-ці-ці —
Слуха баєчки оці!

17
 Ч
Чі-чі-чі, чі-чі-чі —
Калачі сидять в печі.
Че-че-че, че-че-че —
Піч калачики пече.
Чу-чу-чу, чу-чу-чу —
Калачі я полічу.

Чо-чо-чо, чо-чо-чо —
До смаку ще й суп-харчо!
Ча-ча-ча, ча-ча-ча —
Пригощатиму дівча.
Чи-чи-чи, чи-чи-чи —
Мовчки їж і не кричи!

***
Ач-ач, ач-ач, ач-ач —
На столі лежить калач,
Яч-яч, яч-яч, яч-яч —
Весь кругленький, наче м’яч.
Чі-чі-чі, чі-чі-чі —
Дірку збоку в калачі,
Чі-чі-чі, чі-чі-чі —
Мабуть, виїли сичі!

***
Ча-ча-ча, ча-ча-ча —
З лісу вибігло зайча.
Ча-ча-ча, ча-ча-ча —
Річкою пливе кача.
Чу-чу-чу, чу-чу-чу —
Каченяткові кричу:
—Чу-чу-чу, чу-чу-чу —
Напірнайся досхочу!

18
 Ш
Ші-ші-ші, ші-ші-ші —
На столі лежать книші.
Шу-шу-шу, шу-шу-шу —
Я шматочок відкушу.
Ши-ши-ши, ши-ши-ши —
Книш крихтами покриши.
Ше-ше-ше, ше-ше-ше —
В мене книш один лише.
Ша-ша-ша, ша-ша-ша —
Кожен спробує книша.

Щ
Щі-щі-щі, щі-щі-щі —
Та й смачні ж у нас борщі!
Що-що-що, що-що-що —
Борщ варитиму нащо?
Ща-ща-ща, ща-ща-ща —
Пригощу борщем ляща.
Ще-ще-ще, ще-ще-ще —
А чи борщик є іще?
Щу-щу-щу, щу-щу-щу —
Ще і вас я пригощу!

19
 скоромовки

Б
***
Бегемот хвалився брату:
— Вивчусь я на акробата.
Дивувався брату брат:
— Де ж бо з тебе акробат?
***
Боронили до обіду
Борозну бабуся з дідом.
Бо у діда борона
Із бабусею одна.
***
Біб з бананом зговорився,
В гості йти не забарився.
Добирався білий біб
До банана безліч діб.
***
Біб з квасолею сварились,
Ледве-ледве не побились,
Бо казав квасолі біб:
— Я смачний, неначе хліб!
***
Краби з раком сперечались,
Краби рака не боялись.
Рак від краба задкував,
Краб над раком кепкував!
***
Бобер, бобриха й бобренятко
На річці збудували хатку.

20
 В
***
Ковалик кував у кузні підкову,
Студив у воді та розжарював знову!

***
Кувала зозуля, ковалик кував.
Годинник зозулі коваль майстрував.

***
Вовк на варті вгору виє,
Всю скрутив в нестямі шию.

***
Валяли валянки із вовни.
Вовна — це вам не бавовна!

***
У вівці у кільцях вовна,
Реп’яхів у вовні повно.

***
Вели вола на волю —
Воляча воля в полі.

***
Сказала провина:
— Винна я, винна.
Провину свою
Відробити повинна!

21
 Г
***
Гумка гумор не сприймала —
Гідно писане стирала.
***
Геть поганка загордилась:
— Я гарнюнею вродилась!
***
Городив город гарбуз —
В огорожі й сам загруз!
***
Гарбуз з горохом посварився,
Бо гороху сон наснився,
Буцім виріс той горох,
І обплів гарбуз, як мох!
***
Гіпопотаму
Прийшла телеграма.
Та телеграма —
Аж три кілограми.
***
Білий сніг під ноги ліг,
Гарно сніг прикрасив стіг.

***
Розповім вам небилицю:
Ґава каркнула на Гриця.
Гриць стрибнув, немов від кулі
Та й набив на лобі ґулю!

22
 ***
Стигле ґроно винограду
Розклювала ґава радо.
Стала ґава наче м’яч —
Не злетить тепер, хоч плач!

***
Ґава-батько, ґава-мати
Мусять діточок навчати.
Ґавеня через фіранку
Лічить ґудзики на ґанку.

***
Ґелґотали гуси ґазді:
— Жити маємо в гаразді.
Тож ґерлиґу не чіпай —
Ми й самі підем в сарай.

***
Ґелґотіли гусенята
І на гуску, і на тата.

***
Кущик аґрусу в садку
Заховався у кутку.
Ґава ягідки клювала
Та в колючі нетрі впала.
Ґедзь над ґавою кружляв:
— Що, спіймала, ґаво, ґав?

***
Ґедзь дзижчав коневі в вухо:
— Не ганяй мене, а слухай!
Кінь хвостом по ґедзю — бемць:
— Не дзижчи у вухо, ґедзь!

23
 Д
***
Лізе Дмитрик по драбині:
На горищі бачив дині.
За дернину зачепився —
На долівці опинився!
***
Одуд одуду хвалився:
— Довгодзьобим я вродився.
Хоч і хитрий короїд —
Не сховається «обід».
***
Дід напнув дебелу будку
Та й гуде собі у дудку.
Дудка в діда натомилась
І на друзки розвалилась!
***
— Гей, Демиде, ти куди?
— До холодної води.
Не знайшов Демидко броду —
Не іде в холодну воду!

Ж
***
Вуж вужа зустрів в ожині —
Смакував ожину синю.
Щедрим вуж, напевно, був —
Друга теж він не забув.
***
Жук з жуком весь час сварився.
Бо весь час цей жук жмурився.
Жук жука знайти не зміг,
Хоч листочки всі оббіг!
24
 ***
Жук в жоржину зазирав —
Жовтим жук в жоржині став.
Жовтим жить він не збирався —
У калюжі жук скупався!
***
Жук шукав в садку поживу,
Та натрапив на ожину.
Жук ожину обібрав:
— Дуж-ж-же смачно, — жук сказав.
***
Над жасмином жук кружляв,
Букву «Ж» весь час казав:
— Жа-жа-жа, жу-жу-жу —
Більш нічого не скажу!
***
Майстрував вовчисько хижий
Все життя спортивні лижі.
Лежень-вовк на лижі став —
Шкереберть з гори упав!
***
Жабка плаче в жабуринні:
Покололася в ожині.
Джмелик жабку «пожалів» —
В рій джмелиний жить привів…

ДЖ
***
Джерело джмеля вмовляло:
— Заховай пекуче жало.
Джміль з бджолою прислухались,
Джеркотіли і всміхались…
25
 ***
Джміль з бджолою танцював —
З квітки в квіточку літав.
Джентльменом був, напевно,
Бо дзижчав тихенько й чемно!
***
Джміль на джинси Джону сів,
Хоботком своїм повів.
Джеркотів той джміль всі дні:
— Джинси в Джона несмачні!
***
Песик з джмеликом погрався.
Він не знав, що джміль кусався.
Джмелик дзвінко задзижчав,
А щеня на нього: «Гав!»
***
Джеркотіло джерело:
— Воду я вам принесло —
І джмелю, і бджілкам милим,
І траві, що луг укрила!

З
***
Зозуля в зеленому лісі літала.
Зозуля комусь довгий вік накувала.
Як тільки зозулю почую — умить
Я роки за звичаєм стану лічить!
***
Розкувалася зозуля:
— У кози на лобі ґуля.
А коза зозулі нишком:
— То ростуть звичайні ріжки!
26
 ***
Зоя бігала в грозу —
Загубила десь козу.
Кізка мека, Зоя плаче,
Бо не зна, де кізка скаче!
***
Бігли кози в верболози,
Обідрали кози лози.
Як візьму оту лозу,
Прожену з верби козу!
***
Засмутилась кізка люба —
На вербі сточила зуба.
Так кору з вербиці любить,
Що на ній і зуби губить!
***
Зілля з бадилля зберу без зусилля —
Взимку бадилля зимує без зілля.

ДЗ
***
Бджола дзижчала:
— Дзу-дзу-дзу!
Дзвіночки пахнуть у грозу.
Дзвіночки дзвінко дзеленчать,
Над ними бджілоньки дзижчать!
***
Над забором комарі
Роздзижчались на зорі:
— Дзум-дзум-дзум, —
Почули звабу
Зранку всі зелені жаби.
27
 ***
Кукурудза зуби білі
Заховала у бадиллі.
А струмочок дзюркотів —
Кукурудзу напоїв.
***
Дзвіночки дзвонили,
Дзвіночки співали,
А бджілки над ними
Тоненько дзижчали:
— Дзум-дзум, —
Уже літо квітує п’янке
І наше дзижчання
Розносить дзвінке!

К
***
Курочки сидять в копі,
Копирсаються в крупі.
***
Коник стрибав і стрибав на квітки.
Слухали квіти секрети й плітки.
***
Кошеня квітки яскраві
Десь знайшло в кутку на лаві.
***
В калині зозуля кувала: «Ку-ку!»
Кіт підраховував роки в кутку.
***
Крук по колу крокував,
Головою крук кивав.
Крук круг себе покрутився
Та по колу покотився.
28
 ***
Йшов малий Микола в школу.
Коло школи — біле коло.
Не побачив біля школи
Біле коло наш Микола.
***
Кума з кумою спілкувалась,
Під парканом пакувалась.
Кума складала у пакунки
Куми своєї подарунки.
***
— Кар-кар-кар, — сказала ґава —
Та й смачна ж в кав’ярні кава!
Ґава каву смакувала.
Хворе горло лікувала!

Л
***
Ліля салом смакувала,
Лілі сала завжди мало.
Їла б сало я й сама.
Глип, а сала вже нема!
***
Наталка полола картоплю улітку,
Сорока про неї розносила плітку,
Що буцім Наталка пройшла отой лан —
Картопля лежить, а квітує бур’ян!
***
З лелечого краю
Лелека летіла.
Своїх лелечаток
Провідать хотіла.
29
 ***
Десь зі столу впало сало,
Мишка сало підібрала.
У куточку мишка сіла,
Біле сало ласо з’ їла!
***
Ходить, ходить по ріллі
Чорнохвостий грак в брилі.
***
Біла свинка рила-рила —
Рильцем цілу грядку зрила.
***
Меле млин, меле млин —
В нього крила, мов той клин!
***
Зростила Поліна калину в долині.
Поліна дарує калину Килині.
***
Літо десь на південь плине,
Поряд клин пташиний лине.
***
Якось каже лин лину:
— Пливемо на мілину.
Там сидять рибалки вмілі —
Їх подражнимо крізь хвилі!

М
***
Мух морили мухомори
Та й складали до комори.
А весною чують рух —
Там дзижчить дві сотні мух!
30
 ***
Їсть Марушка самотужки
З часником пухку пампушку.
Раптом мишка де взялась,
За пампушку й в нірку — шасть!
***
Марина Мишка та Микиту мирила.
Малину у чай хлопчакам заварила.
Мишко та Микита чаюють удвох,
А сварка з образи сховалась у льох!
***
Ми з ведмедем,
Ми з ведмедем
Разом ласували медом.
І було це навесні —
Наяву, а не ві сні!
У ведмедя мед на носі,
А у мене ще й в волоссі.
Налетіла хмара ос —
Довелося бігти крос!

Н
***
У Насті на шиї разочок намиста.
В намисті Настуся виходить у місто.
Наталя у Насті взяла на зразок,
Та раптом розпався намиста разок!
***
Ненька Ніну напувала —
Каву Ніні наливала.
Ніна каву не пила —
Склянку нені віддала.

31
 П
***
Пишна липа у Пилипа,
До Пилипа липне липа.
Той Пилип очима глип
Та й у липу раптом влип.
***
Поліна знайшла серед поля поліно.
На ньому у полі сиділа Поліна.

***
У Параски, певно, праска
Лиш працює на Параску.
***
У пальті сиділа пані,
Поряд — пані у жупані.
Підійшов до пані пан,
Милувався на жупан.

***
Пил стовпом стоїть у полі,
Ще й пилюка у стодолі.
***
Пік наш півник пампушки,
І варив він галушки.
Аж півдня він пік-варив,
За хвилину все це… з’ їв!

***
Черевики — рипи-рипи,
Ніби вирізані з липи.
А Пилип з-під липи — кліп
І рипить також: рип-рип!

32
 Р
***
Краб зчинив у морі крик:
— Я у гроті жити звик.
Доки я вернусь з роботи,
Забирайтесь, раки, з гроту!

***
Лізе рак собі на гору,
А виходить, що під гору!
Отакий той рак мастак —
Задки скрізь прямує рак!

***
Рак з граками разом грався —
За усякі ролі брався.
Буцім рак — то майже грак,
Лиш літати не мастак.

***
В Кирила крила, мов вітрила,
Та вони не для Кирила.

***
Воронятко у ворони
З сиром їло макарони.

***
Норка шаснула у дірку,
Там у норки добра нірка.

***
Пір’я в перину збирала Марина —
Буде м’якенька в Марини перина!

33
 С
***
Йде по снігові Онисько —
На снігу Ониську слизько.
***
Світлана свято святкувала —
Святкову свитку діставала.
***
Коса косила трави в росах,
Сушило сонце ці покоси.
***
Сонна Соня на осонні
Протирала очка сонні.
***
Смужка жовта, смужка чорна —
То летить оса проворна.
На солодку квітку впала
І нектаром смакувала.
***
Світлу світлицю світло освітило.
***
Злізла муха десь на стелю,
Там знайшла собі постелю.
А постіль ота м’яка —
Павутиння в павука!

Т
***
На тину сидить дитина.
На плечах її хустина.
Не утримав чадо тин
І тепер стоїть один!
34
 ***
Толокно товкла Таміла,
Толокняну кашу їла.
***
Привело теля телицю
В теплу затишну теплицю.
***
Тала плаття полатала,
Та носить його не стала!

Ф
***
Федір фініки купив,
Файні фантики крутив.
Загорнув Федько всі чисто
І зробив із них… намисто!
***
Фарба фартух фарбувала —
Фіалковий колір брала.
***
Над фіалками Федора
Підняла фіранку вгору.

Х
***
Ходить качка:
— Ках-ках-ках —
У кущах сховався страх!
***
Тісто пухкає:
— Пух-пух,
Почало я вгору рух!
35
 ***
Химка хімію учила —
Щохвилини хихотіла.
***
Химка хлопцеві хвалилась:
— В мене хатка похилилась
А Хома її підпер —
Добра хата відтепер!
***
Хома сховав халву в хліві.
Хом’як знайшов її в траві.
***
В хом’яків пухкі боки —
Крихти їли хом’яки.
***
Їхав похапцем Пахом.
Хвіст в конячки з реп’яхом.
У Пахома довгий шлях —
Відчепись від них, реп’ях!
***
Хвиляста хвиля хвилювалась,
Хвостом хвилястим вихвалялась.

Ц
***
Нацькували цуценя —
Дзявкотить тепер щодня.
***
Цар, царенко та цариця
Мали в казці царські лиця.
***
В царині під ноги Гриця
Опадає гостра глиця.

36
 ***
Заходився цап голиться,
Йти надумав до столиці.
Таж борідка цінна ця
Цьому цапу до лиця!
***
Цвірінькав в стрісі горобець:
— Це я — цибатий молодець!

Ч
***
Чики-брики, чики-брики.
Десь чкурнули черевики.
У пилу чимчикували —
За багно чорніші стали!
***
Чорна сажа в чорну ніч
Фарбувала чорну піч.
***
Мала онучка —
Гнучка чомучка.
***
Загоряти бігла свічка —
Розляглася біля річки.
Загорять вона не вміла,
Тож до вечора згоріла!
***
Напоїла річка дичку —
З дички виросла порічка.
Та не бачить ягід річка,
Тож і їсть одну лиш гичку.
***
В чорнобрової дівчини
Вишивана сорочина.
37
 ***
Чорний хліб печу в печі
І солодкі калачі.
Піч від жару червоніє.
Охолоне — почорніє!

Ш
***
На сичання наш Тиміш
Засичав і сам: «Киш-киш!»
Дременув з кущів Тиміш,
Навздогін неслося: «Киш-ш-ш!»
***
Мишка з вишки
Дражнить кішку,
Кішка нишком
Ловить мишку.
***
Шило любо шину шило —
Прокололо шину шило!
***
Шило шорти швидко шило.
Штук із шість тих шорт пошило.
***
Чорний шаховий пішак
Об’явив вельможам шах.
Пішаку сказали: «Киш,
Залишайся, де стоїш!»
***
Шурхотіла мишка нишком —
В шпарку шасть від злої кішки!
***
Шпарка ширша — нірка гірша,
А вузесенька — найліпша!
38
 Щ
***
Щур варить затіяв борщ,
А над ним збирався дощ.
Тож не встиг щур до дощу
Наварити нам борщу!
***
Щур щурові каже щиро:
— Пригощу щурят я сиром.
***
Щиглик щавлик захищав —
У кущах над ним пищав.
***
Щиглик щічки надимав,
Щиро щиглик той співав.
Щука слухала щосили,
Навіть зранку не поїла.
***
Якось каже лящ лящу:
— Дуже хочеться борщу.
У лящихи знаний борщ:
Замість овочів там хвощ!
***
Над кущем гудуть хрущі,
Для хрущів ростуть кущі.

Ь
***
У небесну ранню синь
Тінь летить, за нею — кінь!

39
 Абетка у віршиках

На арені акробати

А Мають з купола стрибати.

Сальто крутить акробат —
Хоч вперед, а хоч назад.

Жив та був собі Богдан.

Б Був в Богдана барабан.

Барабан той бубонів,
Доки враз не онімів.

Вовк з совою посварився.

В Він на птаху розлютився.

Бо із нею полював —
Тільки облизня спіймав!

Біг гусак через дорогу,

Г Примостився серед стогу.

Невеличкий, мабуть, стіг —
На весь стіг гусак той ліг!

Ґедзь сидів собі на ґанку

Ґ І дзижчав на ґаву зранку.

Ґава інший клопіт мала —
Вона аґрус оббирала.

Дід спустився у долину —

Д Віз додому деревину.

З деревини мудрий дід
Дім збудує так, як слід!

40
 Ескалатор вниз та вгору

Е Відвезе вас чемно й скоро.

Ескалатор-трудівник
Працювати добре звик.

Знайшов єнот цукрову вату.

Є Став єнот цю вату прати.

Так старався, аж упрів.
А струмок цю вату… з’ їв!

Зажурилась жовта жаба:

Ж — Ось яка вже я незграба!

Інші жабки зелененькі,
Тільки я чомусь жовтенька!

Зірка з неба полетіла,

З Бо на Землю захотіла.
Мить посиділа — і враз
В небо знову піднялась.

Сини садили ясени.

И Поливали їх сини.
Ясени зросли нівроку
Попід небо за півроку!

Іменини у Іллі

І Святкували на ріллі.
Іван та Ігор лінувались —
Іллю вітати не збирались.

Їли їжу залюбки

Ї Їжачата й їжаки.
Їжачиха смакувала —
Все за ними доїдала.

41
 Грамотій знайшов пирій:

Й — Цей пирій, напевне, мій.

Підлітає бджілок рій:
— Нам належить цей пирій!

Кіт собі в голодний рот

К Вкинув гарний бутерброд.

Не вдалось наїстись киці —
Бутерброд той був… в гірчиці!

Лин лину приніс хлібину.

Л Каже лин: «А з’ їж-но, сину!»

Лин відмовив: «Не така —
Дуже мокра і глевка!»

Мишка шаснула знадвору

М Й потягла мішок у нору.

Тягне мишка міх крупи
І на каші, й на супи.

На забавку для дитинки

Н Ми збирали намистинки.
Познаходили всі чисто —
Нанизали у намисто.

Оливки в олив’яний горщик упали,

О Оливки олією в горщику стали.

Олія мастила наїдки багаті.
Смачно пахтіло олією в хаті.

Півник красно кукурікав:

П — Вкорочу жукові віку.

Клюнув дзьобом: стук та стук —
Таж утік від півня жук!

42
 Греблю гатили на річці бобри.

Р Гребля потрібна бобрам не для гри.

Добре в бобрів у чистесенькій хаті.
Гратимуть там бобренята в загаті.

Сом найдовші вуса має,

С Сом усе на вус мотає.

Соменя ж не зна нічого —
Ще короткі вуса в нього!

Терла тертка для салату

Т Капустину і томати.
Хоч завзято працювала,
Та салату вийшло мало!

Удавав удав із себе

У Бухту дроту просто неба.

Хоч кого б він удавав,
Кожен бачить — це удав!

У фіалки кольорові

Ф Очі синьо-фіалкові.
Відкривають ті фіалки
Очі зранку, мов фіранки!

Їхав верхи до Пахома

Х Друг-ковбой із Оклахоми.
Охопив конячку жах:
— Я ж не плаваю в морях!

Вовк питався в баранця:

Ц — Чи веде доріжка ця
Та й до інших баранців,
Що ночують у хлівці?

43
 У чорнилі черв’ячок

Ч Геть скупав собі бочок.

Був рожевий та яскравий,
А тепер, мов жук, чорнявий.

Йшов на ярмарок Мишко,

Поряд з ним цапок Яшко.

Ш Здумав з ним Мишко погратись —

Побуцатись, позмагатись…
Були роги у Яшка,
А тепер є й у Мишка!

Щиглик щавлику нарвав,

Щ З нього борщ приготував.

А маленький равлик
Їв сирим той щавлик!

Пень завів собі опеньки.

Ь Він опенькам наче ненька:

Підгодовує їх пень
Кожну ніч і кожен день!

У Юхима добра юшка —

Ю В ній і рибка, і петрушка.

Їсть ту юшку сам Юхим,
Залюбки і я поїм!

На галявину малята
Вийшли ягоди збирати.

Я
І хоч скрізь вони ростуть —
Діти все підряд не рвуть.
У Яреми та Яринки
Лиш сунички та малинка!

44
 Нісенітниці

Віршик-нісенітниця
Щука у хмарах пливе до зозулі.
Павло ніс Тетянці букетик з цибулі.

Повз крокодил, весь червоний від стресу,

А заєць гарчав на лякливу принцесу.

Донька маленька до праці вже стала,

А мама за партою букви писала.

На довгий ланцюг пес прив’язує Гриця,

А миші лякають пухнастеньку кицю.

Смішний бегемот на паркані сидить,

А свинка у пащі роззявленій спить.

Маму колише дитина в колясці.

Дозріли банани в снігу на Алясці.

Вели пастуха дві корови на луки —

Там з ґавою бавились жаба та щука.

Сидить Тарасик на суку,

Волає голосно «Ку-ку!»

Літак злітає в небо синє.

Пасуть козу на морі свині.
45
Каже кінь мені: «Ко-ко,
Рибка хлебче молоко!»

Крокодил в траві пасеться,

Півень сам в гнізді несеться.

Мишка дуже любить сир,

Бо ж багато в ньому дір!

Знайди помилку
Грає з лялькою дівча,
Гуси грають у «квача»!
Кінь ґелґоче: «Га-га-га!
В мене лиш одна нога!»

Має дивний хвіст комета,

Поміж зір летить ракета.
Серед хмар гуркоче грім,
Дахом вниз зростає дім.

Кіт дрібну чатує мишку.

В перукарні роблять стрижку.
Вовк на дереві сидить,
А в норі вовчиця спить.

Миші котика лякали,

Ще і віником паняли.
Запрягли його в корито
Й потягли навколо світу.

На собак напали раки.

Полякалися собаки
Та й сховалися під тин
Від отих страшних тварин!
46
Йшли корови десь на лови —
Пастуха вели корови.
Сіно їсти заставляли,
А самі в хмарках літали.

На налигачі у двір
Вивів хлопця хижий звір.
Звір тягнув малого геть,
Аж летів той шкереберть.
Придивилися — гай-гай —
Та й страшний же той «бугай»:
Велетенський диво-пес,
Вирлоокий… пекінес.

Я збирала урожай.
Урожай багатий вкрай:
Липа грушами вродила,
На тополі яблук сила.
А з берези впав на сніг
Лиш один міцний горіх.

Рама мила маму милом,

Чиста рама маму мила.
Відмивала маму рама,
Аж прозора стала мама.

Осідлав козак корову,

Та згубив в траві підкову.
Без підкови аж ніяк —
«Транспорт» свій поніс козак!

Десь на ґанку сіра птиця

Підхопила в кігті Гриця.
Гриць вчепився птиці в хвіст,
Посадив її на міст.
На місточку коло Гриця
47
Без хвоста волала птиця…

На вокзалі коло двору

Геть розрили свині гору.
Так вже рили залюбки,
Що й згубили п’ятаки.
Свиням миші помагали —
Грошей купу назбирали…

Спав верблюд собі у лісі,

Над хатиною у стрісі.
Бідолашний звір замерз,
Закопався в стріху й щез…

На паркані в півня — соло.

Всі заслухались навколо.
Стали рішення приймати
Півня в оперу послати.
Соловей умить знітився,
Півню місцем поступився.
Тож співає — вір, не вір —
Півень в опері з тих пір…

Десь розквакалася жаба.

Ми спіймали в морі краба.
Вам сподобалася гра?
Жаль, скінчить її пора!

48
 загадки

Загадки про звірів

Він гарцює на дорозі,
Бо устояти не в змозі.
Промайнув, неначе тінь,
У степу могутній… (кінь)

В лузі всенький день гуляє,

Пастуха, бува, ганяє:
— Я здаватися не звик, —
Похитав рогами… (бик)

Молочко дзюрчить на денце,

Вже й заповнене відерце.
Серед подружок-овець
Він, звичайно, молодець!
(Баран)

На городі зовсім пусто,

Де ж поділася капуста?
Обіперся на ціпок
круторогий дід… (цапок).
Хоч не дід, а з бородою.
Ще й буцається зі мною.
Кору ласо обгриза
На вербі оця… (коза).
49
 Ця тварина, певна річ,
Захища нас день і ніч.
Крізь сторіччя і донині
Друг він відданий людині!
(Песик)

Зазира людині в очі.

Приголубиш — замуркоче.
Спинку миє та животик.
Мій м’якенький любий… (котик).

Проти печі гріється,

Без води помиється.
У м’якеньких лапках
Є гостренькі дряпки.
(Кішка)
Любить сир та з сальця шкірку,
Має шпарку в свою нірку.
Довго кіт її лякав,
Тільки так і не спіймав.
(Мишка)

Назбирала їжі зранку,

Їсть крихти і сир під ґанком.
Заховалася від кішки
Та сидить тихенько… (мишка).

Доки спить ледача кішка

Сало з’ їсть моторна… (мишка).

Між ліанами стрибають,

Ще й хвости чіпкі всі мають.
Головний між них — вожак.
В різних справах він мастак.
(Мавпи)

50
Його рикання в савані
Кожен звір почує зрання.
Від страху впадають в жар,
Лиш відкриє пащу цар.
(Лев)

В прайді поряд з ним, дивіться,

Левенятко і левиця.
Попід вечір між дерев
Антилоп лякає… (лев).

Довгий ніс, лапаті вуха,

Ними він уважно слуха.
А товсті кремезні ноги
Прокладуть ураз дорогу.
Богатир і чемпіон.
Здогадались, хто це?
(Слон)

Він смугастий, як оса.

А на смужках мов роса.
Його знає увесь світ .
Це — найбільший в світі кіт!
(Тигр)

Як саваною біжить —
Уся Африка дрижить.
В нього є і ніс, і ріг,
Звати звіра… (носоріг).

У воді лежить поліно,

На поверхні ледве видно.
Хоч зображує він дуба,
Гострі в пащі має зуби.
(Крокодил)

51
Мити має чисто-чисто,
Що захоче ласо з’ їсти.
Що у лапи він бере,
Те незмінно відпере!
(Єнот-полоскун)

Ця тваринка йде до річки,

Бо потрібна їй водичка.
Бруд тваринка зневажає —
Чисто їжу вимиває!
(Єнот)

Хто прийшов на мій поріг —

Дзьоб зігнувся, наче ріг?
Зранку голосно ґелґоче —
Певне, він купатись хоче!
(Гусак)
Їх в Австралії багато,
Вміють високо стрибати.
В сумці маминій сидять
Двійко любих дитинчат.
(Кенгуру)

Вища за найвищу шафу

По савані йде… (жирафа).

Довжелезну шию має,

Листя ласо об’ їдає.
Хутро аж до блиску чисте,
Хоч усе всуціль плямисте!
(Жирафа)

Між деревами все ходить,

Їжу угорі знаходить.
А постава як у графа,
Звати диво це … (жирафа).
52
Риє землю п’ятачок,
Хвіст загнувся у гачок.
Підставля рожеву спинку
Під гаряче сонце… (свинка).

Цей хижак зайців полює,

Залюбки в полях мишкує.
Хутро пишне, рудувате.
Звіра зможеш сам назвати?
(Лисиця)

Хутро біле, наче сніг.

У снігу його барліг.
В крижаній воді полює,
Коло полюса панує.
(Білий ведмідь)

Має ця тваринка звичку

Гризти день і ніч травичку.
Довгі вуха, куций хвіст,
Більший, ніж у зайця, зріст.
А іще він має звичку
Їсти сіно і травичку.
(Кролик)

У тайзі хазяїн є,
Навесні від сну встає.
Любить ласувати медом,
Звуть хазяїна… (ведмедем).

По Тибету бик гуляє,

Довга шерсть униз звисає.
Їсть травичку цей добряк,
Бик гірський — гігантський… (як).

53
У кущах сиділо диво.
Довговухе та лякливе.
Їло листя і травичку,
Стереглося від лисички.
(Заєць)
Нашорошить довгі вушка
На зозулю і на мушку.
А в очах завжди тривога,
Бо надія лиш на ноги!
(Заєць)
У кущах щось шарудить —
Зазирну туди на мить.
Придивилась — що ж я бачу?
Там лежить колючий м’ячик.
(Їжак)
Повз крислатії ялини
Прокотився м’ячик дивний:
В усі боки — колючки,
Наче швацькі голочки!
(Їжак)
Рильце, як у свинки,
Ще й колюча спинка.
Сотню гострих голочок
Має мудрий… (їжачок).

Ось його життя —

Він живе там, де сміття.
Тож зустріти його — цур!
Хоч розумний дуже… (щур).

Він живе з сім’єю в хащах,

Має гострі зуби в пащі.
Полювати, звісна річ,
Ходить звір у темну ніч.
(Вовк)
54
Має роги він гілчасті.
В цьому захист від напасті.
Їсть траву, а взимку — мох,
Що під снігом не засох.
(Олень)

Звір кремезний лісом ходить,

Їжу в смак собі знаходить.
Носить роги, мов корону,
Та чіпляє ними крони.
(Лось)

В глибині «шахтар» копає,

Лабіринтів досить має.
За хвилину робить хід,
До смачної їжі… (кріт).

В цього звіра круглі щічки,

Скарб за ними невеличкий
Ще й пухнаста і м’яка
Шерсть в рудого… (хом’яка).

Гладенька спинка
В морської… (свинки).

55
 Загадки про птахів
Прилетіли гості,
Сіли на помості,
Без сокири, без лопати
Поробили собі хати.
(Пташки та гнізда)

Всі курчата з шкаралупки

Позбиралися до купки.
Звідки ж бо пташина ця?
Із звичайного…(яйця)

Очі круглі, мов барильця

З жовтим золотом по вінця.
Кігті гострі, дзьоб — мов гак.
Полювати птах мастак!
(Сова, сич)

По савані без дороги

Крають простір довгі ноги.
Про політ цей птах не мріє,
Бо ж літати геть не вміє!
(Страус)

Хоч цей птах і не літає,

Таж сім’ю пташину має.
Ходить так кумедно він,
Зате плаває… (пінгвін).
Крила є, та не літає.
В крижаній воді пірнає.
Чорний фрак, сорочка біла,
Наче в сніг пташина сіла.
(Пінгвін)
56
Сіла птаха на тополю.
— Кар-кар-кар, — співала вволю.
Запишалась, наче пава.
Але це — звичайна… (ґава).

Птаха ґедзя налякала —

Поруч грізно походжала.
Ґедзь чекати не схотів —
Від біди він полетів!
(Ґава)

Чорний птах, неначе сажа.

Хто про нього нам розкаже?
Вся поважна, наче пава,
У гілках сховалась… (ґава).

Пара пташок сіла вдвох,

Він для неї: «тьох» та «тьох».
Ллється пісня понад вінця —
Все нові й нові колінця.
(Соловей)

Цей співак найкращий в світі,

Хоч ховається у вітті.
То виводить для гостей
Свою пісню… (соловей).

Ми звертаємось до птаха,
Завмираючи від страху:
— Скільки жити на віку?
Прокричи нам сто «Ку-ку»!
(Зозуля)

Хто у сірому жупані

Нам пісень співає зрання?
— Цінь-цвірінь, — стрибає хлопчик, —
Просить зерняток… (горобчик).

57
 Цілий день вгорі сидить,
В усе горло торохтить.
Балакуча, білобока.
Упізнали ви… (сороку)?

У червонім капелюшку
Черв’ячків собі на юшку
Добуває наш приятель —
Довгодзьобий лікар —… (дятел).

У малого дитинчатка
З шкаралупи біла хатка.
Шкаралупка розвалилась —
Дитинчатко народилось!
(Пташенятко)

Птах до мене все белькоче,

Бо сказати дещо хоче.
Хоч зронив немало слів,
Я його не зрозумів.
(Індик)

Щось собі під ніс белькоче,

І не знати, що він хоче?
Це не півник, не павич —
Надимається, як сич!
(Індик)

Надметься й думає весь час,

Не помічає навіть нас!
Ще й белькотати здавна звик
Чудною мовою… (індик).

Чорне пір’я, наче фрак —

По ріллі крокує… (грак).

58
В небі іскрою ширяє,
Хвіст виделочкою має.
Десь під дахом має дім,
Пташеняток кілька в нім.
(Ластівка)

Не горобчик, не синичка —
Чорний фрак та білі щічки.
Попід хмарами летить —
Зловить комашину вмить!
(Ластівка)

Цей поважний гордий пан

В курнику своїм — султан!
Він будильником працює —
Пісню зранку кожен чує.
(Півень)

Настовбурчить пір’ячко
Й ходить по подвір’ячку.
Птаха ця знесе яйце
І розкаже всім про це!
(Курка)

На ставку цей птах ґелґоче,

Ущипнути мене хоче.
Любить плавати дивак.
А ім’я йому — … (гусак).

Птиця йде з ноги на ногу,

Переходячи дорогу.
Птаха ця не одиначка.
Любить гурт кряклива… (качка).

Без усякої напруги

Скопіює всіх… (папуга).
59
 По болоту — чап та чап —
Птаха йде й шукає жаб.
З носа впала крапля —
То полює… (чапля).

Серед хмар та межи круч

Стрімко лине сірий ключ.
Чутно лиш сумне: «Курли!
Чи зустрінемось коли?»
(Журавлі)
Тужно птаха ця курличе,
За собою в вирій кличе.
Навесні з чужих земель
Прилетить знов… (журавель).
Він пташиний гурт дивує
Тим, що хатку не будує.
Вишні лущити мастак
Чорний, як вугілля… (шпак).

Птаха ця гілок насмика

І сплете гніздо велике.
Прилетіла десь здалека,
Принесла маля… (лелека).

У лісі ми стрічали
Пташечку яскраву.
— Наче півень! — хтось сказав.
— Ні, то в ліс чкурнув… (фазан).

Крильця у пташок тріпочуть:

Полетіти в небо хочуть.
Починається урок —
Вчить літати всіх… (юрок).
60
 Загадки про комах, плазунів, жабок
Наче сонячні вітрила,
Має він яскраві крила.
З квітки пурхає на квітку,
Сік збира заради вжитку.
(Метелик)

З квітки в квіточку літає.

Сік з пилком на них збирає.
Знає кожна наперед,
Що цілющим буде мед.
(Бджілка)

Шкідників дрібних збирає,

На долонечки сідає,
А на крильцях латочки —
Чорні круглі цяточки.
(Сонечко)
Є у них одненька мати,
Няньки є і є солдати.
Кухарі й робітники —
Так було в усі віки!
(Мурахи)

По дві пари крилець має.

То летить, то зависає.
Величезними очима
Усе бачить, лиш не блима!
(Бабка)

Черв’ячок оцей барвистий

Листя сточить усе чисто.
Усю зиму буде спати,
Навесні почне… літати!
(Гусінь)
61
Він мереживо плете У теплу днину
Надміцне та золоте. Шовкову тканину
Для комах оця прикраса — Плете, прикрашає —
Їх чека хазяїн ласо. На комах чекає.
(Павук) (Павук)
Він виховував дитину —
Плів дитині павутину.
Син наставив вуха:
В павутині муха!
(Павук)
Що за диво-малючок
Сплів гамак між гілочок,
Тягне ниточку із себе
Та стрибає просто з неба?
Це мереживо без рук
Швидко створює… (павук).
Під землею нірки риє.
У кільце звиватись вміє.
Під дощем мені кива
Чи то хвіст, чи голова!
(Черв’ячок)
Вусачі руді, веселі
По стіні біжать на стелю!
Наче стадо баранів,
Рій вусатих… (тарганів).
У вікно влетіла
На варення сіла.
З виду чепуруха —
Набридлива… (муха).
Він на дереві сидить,
Без потреби не дзижчить…
Раптом чую дужий звук,
То здійнявся в небо… (жук).
62
Летить — пищить,
Над вухом дзижчить,
Спати не дає —
Кров нашу п’є.
(Комар)
Смугаста спідниця,
Сама повнолиця,
Хоч на погляд і краса —
Не чіпай, бо це… (оса).
Носить хатку він з собою,
Має дах над головою,
Є у нього ріжки
І одна лиш ніжка!
(Слимачок)

Ця тваринка он яка —
Наче блискавка, прудка!
Вкоротити може зріст —
В небезпеці кине хвіст.
(Ящірка)

Стрічкою звивається,
На «З» називається.
Ти цю стрічку не чіпай —
Де побачиш — утікай.
(Змія)
Мотузка повзає строката,
Поміж камінням її хата.
— Підійду, сміливий я!
— Не займай, — сичить… (змія).
В круг згорнувся шланг барвистий,
Мов з коштовностей намисто.
Обійду цей згорток я,
Бо ж не шланг це, а… (змія).

63
Хоч немає рук і ніг —
Шлях здолати довгий зміг!
У кільце, згорнувшись, спав,
Як пожежний шланг, … (удав).

Панцир в неї чарівний,

Це — будиночок міцний.
Захистить від хижака,
Ось вона і не втіка!
(Черепаха)

Це відомо і дитині:
Вона носить дім на спині.
Дах в цім домі кістяний,
Хоч простий, зате міцний!
(Черепаха)

По землі бабуся ходить,

Із будинку не виходить.
Та чи треба їй страждати,
Де прийдеться, ночувати?
Ні, вона не має страху —
Завжди вдома… (черепаха).

Кулька з хвостиком пливе,

У водоймищах живе.
Згодом виростуть і лапки.
Хвостик зникне — стане жабка!
(Пуголовок)

Коло берега квакушка,

У квакушки рот по вушка:
— Ти лети до рота
І комар, і мушка!
(Жабка)

64
 Загадки про водних мешканців
З нею краще не стрічатись,
Звикли всі її боятись.
З голоду зубами стука:
Карасів полює… (щука).
Спить із самого світання
В річковій тісній ковбані.
Диво має він із див:
Довгі вуса відростив.
(Сом)
Сріблом вкрита вона ніби,
Річкова рухлива риба.
Заплива в підводні луки,
А боїться тільки щуки.
(Карась)
У воді живе кравець,
Довговусий молодець.
Задки ходить неборак
Річковий клешнястий… (рак).

Він не свище на горі,

Крутить вуса у норі.
Гострі клешні добре точить,
Та буває — в юшку вскочить!
(Рак)
Живе в прозорій мокрій хатці,
А одяг — латочка на латці!
Гладка поверхня, наче шибка
Під нею плава прудко… (рибка).
В океані найстрашніші,
Їхні зуби найміцніші.
Не стрічайтесь на шляху —
Перетворять на труху!
(Акули)
65
Із братами розмовляє,
Дечим людям помагає.
З океану, та не риба.
Кажуть, що тварина ніби.
(Дельфін)
Зовсім він зубів не має,
Дрібноту лише ковтає.
В океані він гуляє
Та фонтанчики пускає.
(Кит)
У хвилях ковзає легенько,
Хоча і важить чималенько.
Має бивні, як в слона,
В крижаній воді пірна.
(Морж)
Він плаский, немов тарілка.
Хвіст гнучкий, неначе гілка.
Електричним струмом б’є,
Тож рятуй життя своє!
(Скат)
Вісім ніг чи рук він має,
Ними їжу здобуває.
Може стрелити «чорнилом» —
Від погоні зникне вміло!
(Восьминіг)
Наче з неба в море впала.
Там красунечкою стала.
— Дрібнота, не вір їй так!
Ця красунечка — хижак!
(Морська зірка)
На одній нозі добряче
У морській воді він скаче.
В океані — та й дива! —
Знак питання проплива!
(Морський коник)

66
 Загадки про рослини
Пелюстками охопила,
Жовте сонечко сповила.
Наче з порцеляни чашка.
Зветься квітка ця… (ромашка).

Запашна велика квітка

Розпускається улітку.
Увесь рік у спомині
Кущик цей… (півонії).

У природі королівна.
Інші квіти їй не рівня.
Пелюстки мов з оксамиту,
Прикрашають зиму й літо.
(Троянда)

Стебло довге, мов стріла.

Квітка в серпні цвіт дала.
Хоч і запаху не має,
Та красою всіх вражає.
(Гладіолус)

Жовті квіти на галяві,

Ніжно-сонячні, яскраві.
В пух легкий перетворились.
З вітром в мандри десь пустились.
(Кульбаба)

На воді квітки великі —

Різнобарвні, різноликі.
Розкривають пелюстки
Лиш до сонця залюбки.
(Водяна лілія)
67
На ніжці голівки лілові схилились,
Ласкаво в зелену травичку дивились.
Хитаються квіти, відкинувши тінь.
А я наче чую тремтливе: «Дінь-дінь».
(Дзвіночки)

О порі весняній в лісі,

На галяві, на узліссі
Білі дзвоники відкрились,
Ароматом поділились.
(Конвалії)

Фіолетові озерця
Звеселяють моє серце.
Я букет збирать не буду —
Хай милуються всі люди!
(Фіалки)

Серед жита уродились,

В синє небо задивились.
Скромні квіти польові,
У букетику живі.
(Волошки)

Виростають коло хати

Пишні вуха слоненяти.
Буде схованка хрущу
І від спеки, й від дощу!
(Лопух)

При дорозі він зростає,

Лікувальну силу має.
Якщо ранку заліпити —
Всі мікроби може вбити!
(Подорожник)
68
 Рясно степ укрився цвітом.
Коливається під вітром.
Зашарівся, наче рак,
У степу червоний… (мак).

Не собака, та кусає,
Навесні у борщ втрапляє.
Цей бур’ян я не люблю —
Бо він жалить без жалю!
(Кропива)

Чорне око, жовті вії.

Сонце бачити уміє.
Поверта за ним услід,
Наче справжній вертоліт.
(Соняшник)

Влітку в полі наче свято —

Синіх квітів там багато.
Заквітчалася травина.
В полі виросла… тканина!
(Льон)

В полі нива колоситься,

Стигне в колосі… (пшениця).

Білі зірочки духмяні

Кущ прикрасили у травні.
Від тонкого аромату
Всім здалося, що це свято!
(Жасмин)

Білі китиці й лілові

Із травневим вітром в змові.
Вітер в сад летів і в ліс —
Всюди пахощі розніс.
(Бузок)
69
Ягідки посеред листу
Наче в дівчини намисто.
Це намистечко гордує:
— Взимку я пташок годую!
(Горобина)

Соковито-гіркуваті,
Ягідки є в кожній хаті.
Від хвороби та застуд
Вона дасть здоров’я пуд.
(Калина)

Впали з дерева сережки,

Фарбували в жовте стежку.
Білий стовбур точить сік,
І отак все з року в рік.
(Береза)

В нього листя — мов долоні,

Квітка — наче свічка в гроні.
А плоди, що тягнуть віти,
Скрізь збирати люблять діти.
(Каштан)

Розквітає біле личко

На гілках, неначе свічка.
(Суцвіття каштана)

Сірі «котики» м’які,

Наче пух, вони легкі.
Повсідалися на гілку.
Привітали сонце й гілку.
Любить дерево й коза,
Бо смакує їй лоза!
(Верба)

70
І який же це мастак
Листя вирізав отак?
Восени, як скинуть віти,
В свій букет зберуть їх діти.
(Кленові листочки)

Дерево товсте й високе,

Ще й зростає з кожним роком.
На початку літа сніг
Під цим деревом заліг.
(Тополя)

Він товстезний, величезний.

Наче дід, стоїть кремезний.
Повно в вересні плодів,
Поросятам жолудів.
(Дуб)

Високе дерево й струнке.

А гілля у смолі й ламке.
Запашна на ньому хвоя.
Дерево питає: «Хто я?»
(Смерека)

Не гілки у неї — лапи.

Не живуть під віттям мавпи.
Там зайці стрибають сірі
І гуляють інші звірі.
А під Новий рік народ
Поряд водить хоровод.
(Ялина)

71
 Загадки про овочі, фрукти, ягоди
Ягідки оці тендітні
Вродять в липні, вони — літні.
Як застудимся, я знаю,
Можна з ними випить чаю.
(Малина)
Під листочками сховалась,
У червону сукню вбралась.
І солодка ж, мов суниця,—
Запашненька… (полуниця).
Рясно ягоди звисають.
В липні діток пригощають.
В малюків — ой, лишенько!
Щічки всі у… (вишеньках).
Розквітає щовесни,
Достигає восени.
Під гілками злива —
Опадає… (слива).
Лампи дерево укрили,
Та чомусь не засвітили.
Голос тишу тут порушив:
— Це ж не лампочки, а… (груші)!
І червоні, і зелені,
Ще й смачненькі — будьте певні!
Для Славка і Галочки
У садку є… (яблучка).
Ці плоди тут не ростуть,
У чужих краях живуть.
Стиглі, довгі, колір жовтий,
Розрізняються за сортом.
(Банани)
72
Колір сонячний, яскравий,
Небуденний фрукт до страви.
Любить донька, любить син
Запашний цей… (апельсин).

Змалювало самотужки
Сонце м’ячикові смужки.
М’яч зелений соком повний,
Ще й всередині червоний.
(Кавун)

Розляглася жовта пані

На широкому баштані.
Запашна ця господиня
Зветься просто жовта… (диня).

Під кущем живе сім’я.

Роздивлюсь сімейку я:
Ось дрібна, мов цибулина,
Ось велика… (картоплина).

Соковита, білолиця.
В неї сто шарів спідниця.
Тож приходьте — пригощу,
З нею вам наллю борщу.
(Капуста)

В крутобокої дівчини
Сто чотири сорочини
У клубок зібрались густо.
Упізнали? Це ж… (капуста).

У тісній земній світлиці

Помаранчева дівиця.
Ми на тертку натремо —
В суп укинемо й з’ їмо.
(Морква)

73
Невеличкий він на зріст.
Є бадилля, є і хвіст.
Як червоний кулачок,
Зріс в городі… (бурячок).
На городніх грядках
Виросте розсада.
У плодах червоний сік —
Вистачить на всенький рік.
(Помідор)
Я скажу не жартома,
Що кислішого нема.
Дольку в чай покладемо,
Чай смачний всім наллємо.
(Лимон)
Що завгодно обплітає.
У стручечках дозріває.
Будуть їсти Кость і Оля
Борщ та суп, де є… (квасоля).
Він розлігся на городі
І змагається у вроді:
— Добрий красень, хоч загруз,
За всіх важчий я… (гарбуз).
Що у вашому городі
Стане першим у пригоді,
Виростає щодоби,
Як під кущиком гриби?
(Огірок)
Під листочком має жити.
Пухирцями весь укритий.
Зняти треба його в строк,
Щоб смачним був… (огірок).
Хліб у полі достигає,
Колоски повненькі має.
Добра буде паляниця
З тої стиглої… (пшениці).

74
 Загадки про гриби
Сухий, старий, трухлявий пень
Завів сім’ю в осінній день.
Ця сімейка чималенька —
В ній живуть гриби… (опеньки)

Капелюх масний блищить —

Під сосною гриб стоїть.
В кошик лізуть залюбки
Найсмачніші… (маслюки).

Познайомилися з ним.
Гриб порадив: «Їж сирим!»
Та не можна це робити —
Мушу смажити й варити.
(Сироїжка)

Ніжка тоненька,
Спідничка біленька.
Стоїть надута,
А в ній отрута!
Виткнулась зранку
Бліда… (поганка).

В білу цятку капелюх,

Кажуть, що він морить мух.
Хочу я тебе спитати:
— В кошик будеш його брати?
(Мухомор)

Капелюх його брунатний,

Ніжка біла; гриб цей статний!
Найсмачніший із грибів —
Якби змога — їв би й їв!
(Білий гриб)
75
 Загадки про пори року,
природні явища та кліматичні зони
Зелень навкруги буяє
І морозу вже немає.
Цвітом радісним ясна,
До людей іде… (весна).
Ніч коротка, довгий день,
Вщерть він сповнений пісень.
Море спекою сповите.
Це у нас панує… (літо).
Урожаями стрічає,
Найбагатші шати має.
Зазирає в неба просинь
Золота, яскрава… (осінь).
За віконцем пані стала,
Листя в золото прибрала.
(Осінь)
Крім льодяників та криги,
Вона має ще й відлигу.
І хоча тепла нема,
До вподоби нам … (зима)
Що це ллється з хмарки?
Затікає в шпарки.
Полива траву та хвощ?
Безумовно, все це… (дощ).
Через гори, через ліс
В небесах місток повис.
Від краси бракує слів —
У містка сім кольорів!
(Веселка)

76
Біла ковдра вкрила поле,
Ліс, ярок і все довкола.
Він холодний та м’який.
А розтане, то й рідкий.
(Сніг)

З неба падає горох.

По дахах торох-торох.
Листя та плоди збиває,
Влітку й навесні буває.
(Град)

Без пензлика і олівця,

Та малює без кінця.
(Мороз)

Як сонце побачать —
З-під даху плачуть
(Крижані бурульки)

Кригою усе злило.

Всі дороги, наче скло.
Хоч іти і близько,
Все ж незручно — слизько!
(Ожеледиця)

Після денної відлиги

Всі гілки скувала крига.
Гілочки такі крихкі,
Бо крижинки нелегкі!
(Ожеледь)

В білих сукнях всі ялиці.

Наче пухом вкрита глиця.
Сукні ті із гострих ліній —
Всі гілки обсипав… (іній).
77
Чи бува вода твердою?
Можна звати це водою?
Можна! Ще б пак — у відлигу
Під водою бачу… (кригу).

Біла зірочка злетіла

Та на щічку мою сіла.
Через хвилечку розтала
І сльозою зірка стала.
(Сніжинка)

За вікном у дудку свище,

Підіймає сніг все вище.
Замести усе повинна
Ця зимова… (хуртовина).

Ламає все та зносить дах,

Сіє поряд себе страх.
Навіть звірі всі понурі,
Бо ж навкруг лютує… (буря).

Як задме та налетить,
Пил під небо лопотить.
(Вихор)

Понад полем, містом, лісом

Вогняні літають списи!
Втрапить спис оцей у вежу —
Може викликать пожежу!
(Блискавка)

Серед чорних хмар гуркоче,

Мовби всіх злякати хоче
Що ж це за гарба летить,
Та у небі гуркотить?
(Грім)
78
Як малий — то зігріває,
Як великий — нас лякає.
Хай сидить собі в печі —
Випікає калачі.
(Вогонь)

На світанку вона впала,

Квіти рясно напувала.
Сонце зійде — вип’є вмить,
Пара в небо полетить.
(Роса)

В чорнім небі цятки сяють,

Кожну ніч людей вітають.
А ще мають вони змогу
Указати нам дорогу!
(Зорі)

Чорне вітрило
Світ весь укрило.
Біле прийшло —
Чорне втекло.
(День і ніч)

Круглий буває, бува «пиріжок».

Інколи дивиться з неба ріжок.
Гріти не вміє і звички не має.
Ніч він працює, а день спочиває.
(Місяць)

На дорогу хмарка впала,

Все навкруг замаскувала:
І ліси, і гори,
Й степові простори.
(Туман)
79
Зранку й до вечора в небі гуляє,
Кожну клітинку теплом зігріває.
В кожну будівлю, у кожне віконце
Радо вдивляється лагідне… (сонце).
В горах я кричу: «Привіт!»
Чую в відповідь: «Віт-віт!»
Повторити все зуміє,
Хоч навряд хто зрозуміє!
(Луна)
Під ногами стугонить,
Коливається, дрижить!
Може зникнути все чисто:
І будівлі, й ціле місто!
(Землетрус)
На Землі стоїть гора,
В тій горі страшна діра.
Час від часу вибухає,
Все живе навкруг лякає.
(Вулкан)
Взимку ніжиться у сні,
Прийме зерно навесні.
Влітку пестить урожай.
Восени турботі край!
(Поле)
Світ яскравий тут вирує,
Птаство в листі галасує.
Проклада дорогу слон,
Звився кільцями пітон.
Мавпа скаче без напруги.
Ананас клює папуга…
Тож подумай і вгадай,
Як же цей назвати край?
(Джунглі)
80
Попід небом вітер свище,
Облітає пасовище.
Мало там будівель, сіл —
Рівне все, неначе стіл.
(Степ)

Скільки погляд наш сягає,

Зелені й води немає.
Не достигне й колосок —
Навкруги лише пісок!
(Пустеля)

Подивися лиш угору —

В вишині зелене море.
А внизу тоненькі віти,
Ягідки, гриби і квіти.
(Ліс)

Ходять там стада на волі,

Бо трави усім доволі.
Лев лежить, немов пастух,
І чатує кожен рух.
(Савана)

Ні рослинності, ні гір —
Тільки сніг милує зір.
Не буває там і гроз,
Міцно все скував мороз.
(Північ)

Справу він важливу має —

Землю навпіл поділяє.
Спека там із віку в вік,
Навіть в ніч під новий рік!
(Екватор)

81
 Побутові загадки
Їм його я залюбки.
Хоч черствий він, хоч м’який.
Він найкращого вартує —
На землі ж бо всіх годує!
(Хліб)

Його сіють, жнуть, молотять,

Віють, мелють і печуть.
Урожай багатий вродить —
В хату з сіллю занесуть!
(Хліб)

Знає хлопчик і дівчина:

Є в цукерки сорочина.
З двох сторін по бантику.
Звати одяг… (фантиком).

Посуд сердиться, сичить,

Пар над посудом стоїть.
Гнів йому я вибачаю
За смачненьку чашку чаю.
(Чайник)

Пар над носиком все вище

Пісню нам веселу свище.
Всім, хто хоче зранку чаю,
Кріп у склянку наливає.
(Чайник)

Чисто-чисто мила Юля

Для борщу свою… (каструлю).

82
Та, що більша,— праці просить:
Суп та борщ до рота носить.
А мала — смілива вкрай,
Бо пірна в гарячий чай!
(Ложка)

Недарма вона гордує —

Першим, другим нас годує.
Є прикрасою для столу.
Не впусти лишень додолу.
(Тарілка)

Пригощаємо ласкаво —
Чай наллємо а чи каву.
Обережно пий напій —
Не облийся й не розбий!
Здогадатися неважко —
Пригостить нас чаєм… (чашка).

Чи картопельку, чи шинку
Зарум’янить до скоринки.
Ось олія вже сичить —
Все обсмажиться за мить!
(Сковорідка)

Стіни, вікна, двері, стеля —

Ось така в людей оселя.
А ще дах над головою.
Так живемо й ми з тобою.
(Дім)

Пробіжиться по кутках,
В павучків вселяє жах.
Він свою роботу знає —
Чисто вдома прибирає.
(Віник)
83
Він не гавка й не кусає
Та в будинок не пускає!
(Замок)

У колодязі пірнає,
Воду з нього підіймає.
В нім стоїть смачна водичка —
Пийте та вмивайте личка.
(Відро)

Пень сухий ущент зрубає.

Та на друзки все розкрає.
Втрапить майстрові до рук —
Й дім збудує — «тюк» та «тюк»
(Сокира)

Гострі зуби, та не в щуки.

«Працювати» ходять в луки.
Хоч нема ні рук, ні ніг —
Враз складуть із сіна стіг!
(Граблі)

Є держак з сосни, з берези

І залізне, гостре лезо.
Може весь город скопати.
Упізнали? Це ж… (лопата).

Різноколірне, духмяне,
Під водою швидко тане.
Не даремний його труд —
Разом з ним розтане й бруд!
(Мило)
84
Після ванни, після річки
Він вбирає всю водичку.
Є махровий, полотняний.
Є весільний — вишиваний.
(Рушник)

На одній нозі стоїть.

«Сонце» в ній для нас горить.
Не жаринка із печі —
Вона світить нам в ночі.
(Лампа)

Він м’якенький і пухнастий.

В візерунках чи смугастий.
Тепло й зручно босим ніжкам,
Як постелиш перед ліжком.
(Килимок)

В ліжку нашому живе.

Сон із нею сам пливе.
Підклади собі під вушка
Ти м’якесеньку (подушку).

Незамінна в ліжку річ

У зимову довгу ніч.
Вкриюсь тепло уві сні —
Нестрашний мороз в вікні!
(Ковдра)

Полотно й чотири ніжки.

Малюки там ходять пішки.
На вечерю чи обід
Він збирає увесь рід.
(Стіл)
85
Він тримається підлоги,
Бо міцні у нього ноги.
Хто впізнав, той молодець.
А ім’я йому —… (стілець).

Кожну ніч на нас чекає.

В сон із нами поринає.
Захоплю я книжку —
Почитаю в … (ліжку)

Десь стоїть в кутку кімнати,

Одягу у ній багато.
В ній живуть штанці, спідниці
І плаття для молодиці.
(Шафа)

Він шукає пил і бруд —

Зазирає в кожний кут.
Незамінний помічник —
Бруд і пил відразу зник!
(Пилосос)

Він кімнатою катався

І під ліжечко забрався.
Довгоносий помічник
Пил смоктати носом звик!
(Пилосос)

В шафі цій мороз сидить.

Не спочине й не проспить.
Охолоджує він їжу,
Щоб була ця їжа свіжа.
(Холодильник)
86
Човник ковзає гарячий.
Усі чисто зморшки бачить.
Вся білизна — наче казка,
Як пройдеться нею… (праска).

Ось гуде машина грізно —

Крутить одяг та білизну.
І забруднене, й плямисте
Після неї буде чистим.
(Пральна машина)

Хоч він «ходить», та без руху.

Його «кроки» чує вухо.
А говорить він ось так:
«Тік і так, тік і так».
(Годинник)

Відраховує хвилини,
Що складаються в години.
Ні вночі, ні вдень не спить,
Рано-вранці дзеленчить!
(Будильник)

Свій портрет я впізнаю —

Наче в дзеркалі стою.
Не ховає свій талант,
Любий ... (фотоапарат).

Є він майже в кожнім домі,

Ці сигнали всім знайомі.
— Ту-ту-ту! Алло! Привіт! —
Так спілкується весь світ!
(Телефон)

87
Знай: кравець без них ні кроку,
Помагають всім нівроку.
По тканині пробігають —
Нам штанці та сукні крають.
(Ножиці)

Ніс залізний шити прагне.

А слідом хвоста він тягне.
Зранку це була тканина,
А в обід уже штанина.
Ці майстри працюють швидко.
Імена їм —… (голка й нитка).

Чистить все: взуття і зуби,

Килими та з хутра шуби.
Свою справу робить чітко —
Вичищає речі… (щітка).

88
 Загадки про іграшки
та розваги
Із паперу вона зшита.
В ній сховалась мудрість світу.
Хто багато їх читає,
Той знання чудові має.
(Книжка)

Книжка ця для всіх маляток:

І хлоп’яток, і дівчаток.
Букви в книзі цій живуть
І знання малим несуть.
(Буквар)

Можна фортецю із них будувати.

Чи лабіринт на підлозі складати.
Кожна дитина у нас видатна —
Місто збудує за хвильку вона.
Маєш на роздуми, друже, хвилину:
З чого дитина збудує хатину?
(Кубики)

У хазяєчки малої
Не буває гри простої.
Нагодує вас як слід,
Бо зварила вже й обід.
Все зробила, як доросла,
Іграшковий тільки… (посуд).

Він м’якенький, клишоногий.

Виліз тільки-но з барлогу.
Та й пірнув під ковдру нишком,
У дитяче тепле ліжко.
(Ведмедик)
89
Вся яскрава, невеличка,
В неї ніжка є й спідничка.
Як кружляє, то дзвенить.
А зупиниться — мовчить.
(Дзиґа)

Довга стрічка, збоку — ручки.

Мов змія, зів’ється гнучко.
Любить з дітками стрибати,
Вгору раз у раз злітати.
(Скакалка)

І дорослі, і малята
Все життя з ним люблять гратись.
Він такий прудкий, хоч плач.
Знов утік від мене… (м’яч)!

Ось червона, ось зелена.

Синя також є у мене.
Хлопці люблять з ними гратись —
Їх у кожного багато.
Ще й гарчать, як хижий звір,
То мотор у них: «Дир-дир!»
(Машинка)

В мене військо, аж дві роти!

Вдосталь є для них роботи.
Почалась весела гра:
Мчать вони й кричать: «Ура!»
(Солдатики)

Можуть бігати по снігу

У мороз і у відлигу.
Носа лиш вони задрали
І з хазяїном упали!
(Лижі)
90
Покрути авто ось так
І отримаєш літак.
А натиснеш з цього боку —
Робот буде теж нівроку.
Як цю іграшку назвати,
Зможеш, друже, підказати?
(Трансформер)

Хто оце в зимову пору

Задирає носа вгору?
Мчать вони щодуху —
Тільки вітер в вуха.
(Лижі)

Подружитись легко з ними.

Тішать діток в сніжну зиму.
Люблять вниз із гірки мчати.
Здогадались? Це — … (санчата).

Це взуття на двох ножах.

Як ходить на них? Це жах!
Їздить я на них не вмію.
Весь час носом кригу рию.
А завзяті малюки
Мчать із вітром залюбки!
(Ковзани)

Це взуття на коліщатах,
А коліна в міцних латах.
По асфальту мчать вони,
Оці літні ковзани.
(Ролики)

91
 Загадки про частини тіла
На плечах сидить «чавун».
Круглий він, немов кавун.
Очі є і носик,
Вуха, рот, волосся.
Вимовля язик слова.
А все разом — … (голова).

Є в коня, у кішки, в мене.

Має й жабка їх зелена.
І собачка капловухий
Всі команди ними слуха.
(Вуха)

Має кожен їх по два —

І зайчатко, і сова.
Та й малятко вранці блима
Отими двома… (очима).

Дві веселки-коромисла
Над очима нам повисли.
В тата мого — щіточки,
А в матусі — ниточки.
(Брови)
На обличчі гірочка,
А у ній дві дірочки.
Дихає і нюхає,
Ще сопе і дмухає.
(Ніс)
Вміє звуки промовляти,
Може смак він відчувати.
Він у роті жити звик —
Балакучий мій (язик).
92
Два парканчики у роті
При обіді на роботі.
У Василька та у Люби
Аж блищать на сонці… (зуби).
Із очей водичка
Потекла на личко.
Зросила долоні,
Тож вони солоні.
(Сльози)
Цей двигунчик кожен має —
Він життя нам відміряє.
Бо коли ритмічно стука —
Це здоров’я запорука!
(Серце)
Із дитинства ріс і ріс
На голівці густий ліс.
Ліс цей миють, підрізають,
Ще й у коси заплітають.
(Волосся)
Їх у кожного по дві,
Люблять чоботи нові.
Можуть міряти доріжки
Ці міцні дитячі… (ніжки).
Можуть все вони робити:
Малювати, грати, шити.
Та про них не має гадки,
Ані пес, ні кошенятко!
(Руки)
Буду я їх рахувать:
На руках злічила п’ять!
І на ніжках не забуду —
Там також по п’ять їх буде.
(Пальці)
93
 Загадки про одяг

Рукави є і кишені.
Там цукерок зо дві жмені.
Спинка є і комірець.
Дві поли насамкінець.
(Пальто)

Восени чи навесні
Допоможе він мені.
Скаже перехожий:
— На пальто він схожий.
(Плащ)

Носять їх лише дівчата:

І короткі, і по п’яти.
Серед ліфу стрічка,
В складочки спідничка.
(Плаття)

Носить доня, мама й тато.

У хлоп’яти їх багато:
Є у смужку, у клітинку.
Одягай скоріше, синку!
(Сорочка)

Це штанці, лиш коротенькі.

Є торішні, є й новенькі.
Носять їх в спекотну днину
Одягай штанці ті, сину.
(Шорти)

94
Ось картузик, капелюх,
Ось панамочка без вух.
Річ оцю школярик має —
На голівку надягає.
(Шапка)

У вовняному хлівці
Аж чотири баранці.
Дім окремий має п’ята —
Ось така вона багата!
(Рукавичка)

Можна з вовни їх зв’язати,

Щоб зігріли взимку п’яти.
Бо без цього ніжки
Мерзнуть взимку трішки.
(Шкарпетки)

Носять їх чоловіки,
А знедавна і жінки.
У кишенях руки,
Під руками… (брюки).

Розкривається умить.
Дощ по ньому торохтить.
Та й під сонечком, буває,
«Дах» оцей нас захищає.
(Парасолька)

95
 Загадки про транспорт

Заправляється бензином,
А взувається у шини.
В нім виконує роботу
Сотня коней під капотом.
(Автомобіль)

«Кінь залізний» в чистім полі

По ріллі гуляє вволю.
Лінуватися не звик
Цей селянський трудівник!
(Трактор)

Пливе у полі корабель:

Не серед хвиль — серед земель.
Ножами скошує пшеницю —
Збира зерно на паляницю.
(Комбайн)

Це авто, швидке, мов птах,

Подолає стрімко шлях.
Бо сигнал прийшов на вежу,
Що гасити слід пожежу.
(Пожежна машина)

Біжить машина з ріжками

Рівненькими доріжками.
Колеса взуті в гуму,
А живиться від струму.
Відгадали, діти, ребус?
Це прудкий міський... (тролейбус).
96
До лікарні з хворим лине,
Врятувати його встигне!
Блимне оком світлофор:
Не спиняй, водій, мотор!
(Швидка допомога)

Біла машина з червоним хрестом

Не зупиняється перед постом.
— Гей, поступіться та дайте дорогу —
Хворий чекає на допомогу!
(Швидка допомога)

На роботу та до школи
Возить він усіх по колу.
Лиш квиток собі придбай
Та в віконце поглядай!
(Автобус)

Він до транспорту належить,

І від струму він залежить.
Мчить вагончик навздогін:
Куди рейки, туди й він.
(Трамвай)

Під землею їде потяг

І жене в тунелях протяг.
Пройде довгий шлях умить,
Без заторів нас домчить.
(Метрополітен)

Хто на автобус часу вже не має,

Той цю машину собі викликає.
В кожному місті — це знають усі —
Вас відвезе, куди треба, … (таксі).

97
Що за кінь? Оце так диво!
Весь блискучий та звабливий.
Наче грім він гуркотить,
По шосе без крил летить.
(Мотоцикл)

Підійшло маля до тата:

— Хочу бути космонавтом!
До далекої планети
Поведу свою... (ракету).

Без вагання та без страху

Він злітає срібним птахом.
А керує ним мастак,
Ас-пілот веде... (літак).

Нахилилися кульбабки
Під ногами диво-бабки,
Що свої прозорі крила
На пропелер замінила.
То скажи мені тепер:
Птах це чи... (гелікоптер)?

Ані крил, ані коліс,

Зате є корма і ніс!
Має дуже добрий хід
Океанський... (теплохід).

Непомітно ковза в хвилях.

Шлях вимірює у милях.
Весла замість двигуна.
В шторм заледве вирина.
(Човен)
98
Тягне він свій довгий хвіст
Через поле, через ліс...
Має він залізний одяг,
Це знайомий усім ... (потяг).

Дві педалі, руль та шини —

Ось і вся тобі машина!
Часу, «вершнику», не гай
На педалі налягай!
(Велосипед)

І чия ж то довга шия

Над будинком височіє?
Гострий дзьоб та гордий стан,
Бачиш, це... (підйомний кран).

Наче пух несе з топольки,

Вітер з неба парасольку.
У долоні плеще гурт:
Зустрічає... (парашут).

Цей будинок без віконця

Навіть вдень не бачить сонця.
Попід воду хатка вмить
Упірне і там летить.
Моряків будинок повен,
Зветься він... (підводний човен)

99
Цеглу, землю та пісок
Доставляє точно в строк.
Привезе — і все, як слід,
Розвантажить… (самоскид).

По асфальту він гуляє,

Швидко зморшки розправляє.
Чисто, мов на папірці,
Враз розгладить камінці?
(Каток)

Є прості у нього плани —

Брати землю з котловану.
Це для нього наче гра —
У ковші лежить гора!
(Екскаватор)

100
 лічилки

***
Кара-кара-караван,
У степу стоїть диван.
Хто з дивана упаде,
Той жмуритися піде!

***
Чорна ґава — раз, два, три —
Геть лети від дітвори!
Чорна ґава — три-чотири
Пошукай собі квартиру.
Чорна ґава — два, три, п’ять —
Будеш ти нас доганять!

***
Раз і два, раз і два —
На галявині трава.
Три-чотири, як сестрички,—
Під листочками сунички.
П’ять та шість —
Нам можна сісти
І сунички ті поїсти.
Сім та вісім — у Орисі
Добре в лісі, добре в лісі.
Дев’ять, десять —
По порядку
Починай лічить
Спочатку!

101
 ***
Розгубила буси пані
На засніженій галяві.
Хто намисто те знайде.
Той жмуритися іде!

Три-чотири, два і п’ять

Я уже іду шукать.
Хто не встигне — я не винна,
Бо знайти усіх повинна!

***
Напросились черевики
На гостини до музики.
Чики-брики, чики-брик —
Розвалився черевик!

***
Три-чотири, три-чотири —
Мишка спить в своїй квартирі.
Кіт підкрався тихо ледь,
Утекла та мишка геть!
Три-чотири, три-чотири
Мишка з’ їла трохи сиру.
А хазяйка налякалась
Геть в комору заховалась.

***
Кошеня собі під вушко
Положило добрі сушки.
Десять бубличків всього,
А нема вже жодного!
В мене бубличків немає,
В кого є, той доганяє!

102
 ***
Галочка на вулиці,
А Максимко жмуриться!
Так завзято рахував,
Що усіх дітей проспав.

***
Хтось до мене в двері стука.
Я чекаю ґаву й крука.
Один «стук» та другий «стук»,
А жмуритись буде жук!

***
Йшла морока тихим кроком,
Всіх вітала з Новим роком.
Хто мороку ту знайде,
Той шукати всіх буде.

***
Десь зозуленька кувала,
Діточок малих збирала.
Раз «Ку-ку» та два « Ку-ку»,
Розшукай нас у садку.

***
Якось ранком кошенятко,
З ним щеня та поросятко
Прогулятися пішли,
Трохи грошиків знайшли.

Полічити їх не вміли,
Всі монетки розгубили.
Не знайдуть тепер, хоч плач,
А хто знайде, той і квач!

103
 ***
Я шукати всіх іду
По зимовому льоду.
Ви ж ховайтесь тихо,
Бо спіткає лихо.
Всіх застукаю, знайду
По зимовому льоду.

***
Вранці муха задзижчала,
В вухо пісеньку співала.
Упіймай цю муху
Та втікай щодуху!

***
Тари-бари, тари-бари —
Баба ставила опару.
Тобі — бублик, тобі — книш.
Залишайся, де стоїш.

***
У дворі курча сокоче,
Мабуть, їсти воно хоче.
Раз — зернинка, два — зернинка.
Квач сьогодні — ця дитинка!

104
дражнилки

Бруднуля
Як у нашого Матвійка
У багнюці лоб та шийка.
Тут і муха де взялась,
То ж Матвій по лобі — лясь!
Мало, що Матвій бруднуля,
Так на лобі ще і ґуля!

Жаднюга
Жаднюга-жадоба
Спіймала мікроба.
Із ним подружилась,
Ні з ким не ділилась.
Їла м’ясо, їла сало,
Ще й завжди кричала: «Мало!»

Об’їдала
Об’ їдала, об’ їдала —
Що зустріла, все ковтала.
Рибу, раків, навіть жаб.
Не утік від неї й краб.

З буряків погризла гичку,

З’ їла з воску жовту свічку.
Якби витримав живіт,
Мабуть з’ їла б увесь світ!

105
 Нероба
По селу іде нероба,
Натягнув картуз на лоба.
Вихвалятись лише може:
— На начальника я схожий!
Хоч з портфелем той розумник,
Та всі знають, що він дурник.

Про Мирона
Причепилася ворона
До нещасного Мирона,
Тож сидить він вісім діб,
Лиш очима кліп та кліп!

Гнат і ґава
Сіла ґава коло хати,
Налякала птаха Гната.
Гнат руками замахав,
Та спіймав лише він ґав!

Ліхтар на лобі
Заволав Василько: «Пробі!
У Дмитра ліхтар на лобі!»
А Дмитро мовчить, мов пень.
Лиш… підсвічує весь день.

Одарка на болоті
На болоті чути сварку:
Серед жаб сидить Одарка.
Знає жаб’ячі слова.
Вже добу кричить: «Ква-ква!»
106
 Іван та Полкан
Дратував Іван Полкана,
Той загавкав на Івана.
Скочив наш Іван на тин,
Руки в нього наче млин.
Бо ж боїться падати,
Псові в зуби втрапити!

Брехунець
Наш Миколка із гніздечка
Вкрав у курочки яєчко.
Всім казав, що не просте,
Як у казці, золоте.
Розібрались з брехунцем —
Чуба склеїли яйцем!

Потап та мухи
У Потапа рот мов двері —
В них влетіло дві тетері.
Десять мух він проковтнув
І нічого не відчув.
А тоді сидів і слухав,
Як дзижчать у пузі мухи!

Загубився
Загубили ми Мартина
Серед сосен поза тином.
Та знайшовся наш Мартин —
Сам лежить, на ньому — тин!

107
 Тарас-водолаз
Витребенькував Тарас:
— Я відомий водолаз,
Бо ж акулу в океані
Наздогнав, неначе в ванні!

Так себе він вихваляв,

Що незчувся, як і впав:
У калюжі опинився,
Ледь, сердешний, не втопився!

Варка
Та й цікава ж наша Варка —
Ніс встромляє в кожну шпарку.
Носить плітки скрізь і сіє,
Доки їй намилять шию!

Співунець
У Яшка немає слуху —
Наступив ведмідь на вухо.
Та Яшко, мов той бугай,
Так реве, аж стогне гай!

Павлусь та мряка
Над ставком в повітрі мряка.
Упіймав Павлусик рака.
Зачепився наш Павлусь
Та із раком в воду — плюсь!
Упустив зненацька рака,
Винна в цьому, мабуть, мряка.

108
 Карпо та змії
— Ти куди біжиш, Карпусю?
— Я з дитинства змій боюся!
Тут Карпо з розгону — бряк,
А над ним сичить… гусак!

На дражнилки не ображайся!
Хто дражнитися не вміє,
Навкруги лиш смуток сіє.
Ображається дарма —
В нього гумору нема!

На дражнилки без образи

Говори, малий, відразу:
— Хто як обзивається,
Той сам так прозивається!

109
 мирилки

Знаю я, що дуже винен.

Помиритись я повиннен.
Один одному вклонились,
Ось уже ми й помирились!

Досить, подружко, сваритись.

Нумо весело миритись.
За мізинчик зачепімось —
Миру-миру — помирімось!

Летіла мирилка,
Сідала на гілку.
Сварку гасила,
Хлоп’яток мирила!

Миру-миру —
Кажем щиро.
Миру-миру назавжди.
Замість сварки є довіра.
З миром лиш до нас іди!

Ми з тобою добрі друзі,

Мов билиночки у лузі.
Я з тобою обіймуся
І назавжди помирюся!

Подивись на мене, друже —

Я ж до тебе небайдужий!
Тож образу цю забудь,
Мені ліпшим другом будь!
110
 Англійська абетка
у віршах

Apple (епл) — яблуко

А Apple упасти з гілки встигло,
Бо воно уже достигло.
Butterfly (батерфлай) — метелик
B Butterfly на квітку впав,
Сік солодкий смакував.
Chicken (чікен) — Курочка
C Chicken та її курчата
Люблять зернятка клювати.
Duck (дак) — качка
D Duck промовила: «Ках-ках,
Каченят ловіть в кущах!»
Elephant (елефант) — Слон
E Elephant в савані ходить,
Їжу хоботом знаходить.
Frog (фроґ) — жабка
F Frog всю нічку при роботі —
Комарів шука в болоті!
Grass (ґрес) — трава
Grass у лузі зеленіла,

G
Килимком всю землю вкрила.
Goat (ґоут) — коза
Goat має довгі ріжки —
Побуцайся з нею трішки!

111
 Helicopter (хелікоптер) — вертоліт
H Helicopter, наче птах,
Пролітає в небесах.

Iron (айрон) — праска

Iron платтячко прасує.

I
Воно дівчинці пасує.
Ice cream (айскрім) — морозиво
Ice cream в роті смачно тане —
Молочком солодким стане.

Jacket (джекет) — куртка

Jacket у холодну пору

J
Надягають всі для двору.
Jeans (джінс) — джинси
Jeans у мами, jeans у тата,
У сестрички та у брата.

Kite (кайт) — повітряний змій

Kite із вітром дужим грався —
Вище хмар злетіть старався.
K Key (кі) — ключ
Key замочку довіряє —
Дім із ним охороняє.

Letter (летер) — лист

Letter вкину я у скриньку,
Ставши високо навшпиньки.
L Lady bug (ледібаґ) — сонечко
(комашка)
Lady bug в долоньку сіла.
Крильця крапчасті стулила.

112
 Mushroom (машрум) — гриб
Mushroom виріс на галяві,
Буде добрим він у страві.
M Monkey (манкі) — мавпа
Monkey стриб та стриб в ліані,
В неї хвіст та лапи вправні.

Nut (нат) — горіх

Nut — ядро, як на картинці,—
В шоколаді і в тартинці.
N Nest (нест) — гніздо
Nest лелеки збудували,
Два яєчка там відклали.

Owl (аул) — сова

Owl круглими очима
На світанку ледве блима.
O Ostrich (острідж) — страус
Ostrich хоч і крила має.
Та важкий, то й не літає.

Pig (піґ) — свиня

Pig завжди чомусь брудна,
Наче щойно із багна.
P Pillow (пілау) — подушка
Pillow, легку й м’якеньку
Під голівку клала ненька.

Quilt (квілт) — ковдра

Q Quilt на ліжечку лежить,
А під нею доня спить.

113
 Rain (рейн) — дощ
Rain покрапав з хмарки рясно.
Сонце вийшло — стало ясно.
R Rhinoceros (райносорс) — носоріг
Rhinoceros усіх лякає,
Хоча ріг один лиш мають.

Sea (сі) — море

Sea здіймає хвилі вгору
В штормову та грізну пору.
S Squirrel (сквіррел) — білка
Squirrel по гілках стрибає,
Бо пухнастий хвостик має.

Toy (той) — іграшка

Toy маляті в подарунок
Загорнули у пакунок.
T Table (тейбл) — стіл
Table накрили до обіду,
А гостей немає й сліду!

Uniform (юніформ) — уніформа

U Uniform є в школярів,
Офіцерів, лікарів.

Violin (вайолін) — скрипка

Violin, щемливо грай.
Наше серце звеселяй!
V Vase (вейз) — ваза
В гарну vase із кришталю
Квіти ставить я люблю.

114
 Wolf (вулф) — вовк
Wolf до нас не прийде в двір,
Бо він хижий, брате, звір!
W Winter (вінтер) — Зима
Winter снігу підкидає —
Вже й слідів ніде немає.

Yellow (єлоу) — жовтий

Y Yellow листя з дерев облітає,
Золотом осінь жовтневу стрічає.

Zoo (зу) — зоопарк

Z Zoo покаже звірів різних:
І дрібних, і дуже грізних.

115
Загадки про букви

В неї є одна нога,

Г Ґ
Наче довга кочерга.
На гітарі грає гарно,
Ще й сестрицю має парну…
(Букви «Г» і «Ґ»)

Хоч вона не має вух —

Носить завше капелюх.
И
Й
Буква ця — чудне маля —
Перетворить «А» на «Я»!
(Буква «Й»)

Буква ця рукав скрутила

І в кишеньку опустила.
Р Не сміється, не кричить,
Лише голосно гар-р-рчить!
(Буква «Р»)

Буква ця ночей не спить —

Ш
Всіх шикує і шипить.
Не гнучкий у неї стан —
Схожа буква на паркан!
(Буква «Ш»)

116
Віршики про тваринок

Кішка видерлась на дах —

Миші там пищать в кутках.
Тільки лапки на карниз —
Повтікали мишки вниз!

Це маленьке цуценя
Десь когось охороня.
Був би ворога спіймав,
Якби трішки не проспав!

Корова ще з ночі співала пісень,

Дзвіночок підспівував
їй увесь день.
Та зрозуміти не можу, чому
Всі ці пісні лише тільки
на «Му-у-у»?

Ця історія така:
Грали коні у жмурка.
Одне одного шукали —
У трьох соснах заблукали!

У калюжі біла свинка

Відполіскує щетинки.
Радощам немає меж,
З нею ми радієм теж!

117
До водички йшла овечка,
Щоб вирівнювать кілечка.
Та овечка не змінилась —
У кучериках лишилась!

Кізка мекала коту:

— Дуже швидко я росту.
Подивися, які ріжки —
Побуцаємося трішки?

Зайчика віслюк побачив:

— Чимось схожі ми, одначе.
Мабуть, ми одного роду —
Вуха видали породу!

Скочив півничок на тин,

Крильми ляпає, мов млин.
Кукурікнув під віконцем —
Розбудив весняне сонце.

Качка вчила різні мови,

Щоб вести на них розмови.
Так і сяк язик ламала —
Лиш «Кря-кря» і проказала!

Розцвірінькався горобчик,
Розспівався, наче хлопчик.
До сьогодні б він дзвенів,
Якби сам не зголоднів.

На сосну ворона сіла,

Сиром ласувать хотіла.
Та впустила оцей сир.
— В ньому, — каже, — двісті дір!

118
Бігла мишка, сіра спинка,
У зубах несла скоринку.
Пробиралася повз нас —
Та й згубила свій запас!

Жабка кумкала в болоті,

Аж посохло їй у роті!
Чапля кумкання почула —
Жабку наче вітром здуло!

Бджілка весело дзижчала:

— В мене є гостреньке жало.
А іще я маю дар —
Брати з квіточки нектар!

В лісового комара
Із ведмедиком є гра:
Співав комар йому на вухо,
А ведмедик пісню слухав.

119
 Протилежності

Жив та був великий кіт.

Великий — Не давав нікому звіт.
маленький Котик мишку наздогав:
— Ти куди, маленька? Няв!

Стрів коня веселий поні.

Високий — Каже: «Поні також коні!
низький Ти високий, я низький.
Це тому, що я... міський».

Вуж скрутився, мов гачок,

Довгий — А з ним поряд — черв’ячок.
короткий Правда, друзі, ось яка:
Довший вуж від черв’яка!

Швець-їжак пошив штанці.

Широкий — Для мишей — вузенькі ці.
вузький А широкі — для лисички —
Під гарненькі черевички!

Слон з пташками сів гойдатись.

Легкий — Він хмарок хотів дістатись.
важкий Та легенькі пташенята
Не змогли його підняти!

120
 Черепаха й зайченя
Швидко — Вже змагаються півдня.
повільно Заєць втретє швидко мчить,
Черепаха ж... ще лежить!

Десь котився їжачок,

Весь із гострих колючок.
Зліва — справа
Зліва — гриб, а кущик — справа.
Їжаку готова страва!

Угорі сидить синиця.

Їй не їсться і не спиться.
Внизу — угорі
Бо внизу чатує кіт —
В нього геть пустий живіт!

Птах над хвилями літає,

Там поживу виглядає.
Над — під
А під хвилями — дельфін.
Не боїться птаха він!

На паркан сорока сіла,

Бо літати не хотіла.
На — в
А синок в гнізді сидить.
Через хвильку він злетить!

121
Хто де живе
Хлів
Ось хлівець для поросятка.
Це така у нього хатка.
Є водичка тут і їжа —
Все смачненьке, тепле й свіже.
Хлів
Світлий та просторий хлів —
Це житло і для корів.
Тут траву вона жує
Й молочко для нас дає!
Конюшня
У стайкі навіть стіни
Солодким пахнуть сіном.
У стійлі кінь гнідий стоїть.
Не буди його — він спить!
Кошара
З гір чабан веде отару
На зимівлю у кошару.
Вівці взимку в ній живуть
Та терпляче літа ждуть.
Клітка
В клітці кролик та кролиця
Смачно хрупають травицю.
Поряд їхні кроленята,
Схожі всі вони на тата.

Голубник
Голубам та голуб’яткам
Збудували люди хатку.
Голубник — пташиний дім.
Пташенят багато в нім.
122
Хто що їсть

Порося
Дерть, лушпиння й бурячок
Підбере мій п’ятачок.
Суп із хлібцем піде в лад,
Бо я їм усе підряд!

Каченя
Все життя моє як казка —
У ставку зберу я ряску.
Ще картопельки з’ їм трішки,
А тоді вже можна й в ліжко!

Конячка
Сіно хрупаю й травичку,
Їм овес і п’ю водичку.
А шматочок цукру й хліба —
Це як ласощі вже ніби!

Цуценя
Вкиньте кісточку у миску,
А до неї ще й сосиску —
І хазяїна завжди
Захищу я від біди!

Кицька
Дайте вже мені сметанки,
Молочка налийте в банку —
Я мишей геть розжену
І під ковдрою засну!

123
 Баранець
Я, веселий баранець,
Йду у луки навпростець.
З’ їм траву, що зветься кашка,
І кульбабку, і ромашку!

Півник
Дайте зернят і пшонця —
Дуже добра їжа ця!
Я за це вам заспіваю,
Бо ж веселу вдачу маю!

Корівка
В лузі травка соковита,
Літнім дощиком умита.
Я скажу про це сама:
— Кращих ласощів нема!

Індик
Їм і кашу, і зернятка,
І картопельку з горнятка.
Їсти все підряд я звик —
Ось такий я птах — індик!

Віслючок
Я, упертий віслючок,
Їм салат із колючок.
Сіно їм, траву поживну,
Наостанок — ще й морквину!

Гусеня
Дайте їсти гусеняті:
Моркву та горох в салаті,
А тоді біля водиці
Я знайду собі травицю!
124
Хто як говорить

Корівка
Му та му,— корівка мила
З пастухом так говорила.
Кожне слово в неї — му-у-у!
І ніхто не зна чому!

Поросятко
Поросяткові в корито
Їжі доброї налито.
Порося мені — Рох-рох,
Пообідаємо вдвох»

Конячка
— І-го-го, — в конячки слово
Для всіх випадків готове.
— І-го-го, — луною в лузі
Відгукнулись її друзі!

Козеня
— Ме-е-е, — сказало козеня, —
В ліс піду я навмання.
А коза йому — Не йди!
Не шукай собі біди!

Півник
На зозулине «Ку-ку»
Півник враз—Ку-ку-рі-ку!
Хай цей птах гарненько знає —
Півник краще всіх співає!

125
 Гусак
Шию витягнув гусак,
Говорив зі мною так:
— Га-га-га, тікай з дороги,
Бо щипатиму за ноги!

Курочка
Мама-курка зранку квокче,
Захистить курчаток хоче:
— Ко-ко-ко та куд-куди, —
Не підходьте до води!

Качка
Каже качка— Ках-ках-ках!
Плавати люблю в ставках.
А життя у неї — казка,
Бо в ставках тих повно ряски!

Песик
Всім чужинцям пес казав:
— Не підходьте! Гав-гав-гав!
Я поки добром прошу.
А підійдете — вкушу!

Кішка
— Няв-няв-няв, — озвалась кішка,
— Не нагадуйте про мишку!
Дайте рибки із сачка
Та смачного молочка!

126
Віршики на кожну цифру

ОДИН слоник вушка мив —

1 Через хобот воду лив.

Обережно обливався —
З голови до ніг скупався!
ДВА руденьких тигренятка

2 Грали в м’ячик біля хатки.

Скочив м’яч у тигренят —
Дражнить в заростях малят.
ТРИ дрібні сіренькі мишки

3 Сир взяли з комори нишком.

Мишенятко їсть та хваста:
— Сир смачний, хоча й дірчастий!
ЧОТИРИ собачки обід прогуляли.

4 Тож поряд з пустими мисками стояли.

А вранці схопились вони на зорі —
Боялись проспати й сніданок в дворі!
П’ЯТЬ кицьок
Знайшли десь великий клубок
5 І разом загнали його у куток.
Тепер усі п’ятеро кігтики точать,
Клубок розмотати любесенько хочуть.
ШІСТЬ маляток косооких

6 Біля мами сіли збоку.

До зайчихи притулились —
Від вовчиська захистились!

127
 СІМ курчат у мами-квочки:

7 Доньок П’ЯТЬ і ДВА синочки.

То сварились, то мирились —
Ледве в хащах не згубились!

ВІСІМ жабок поспішали —

8 На концерт квиточки мали.

Комарів послухать сіли,
Та, не втримавшись, їх з’ їли!

ДЕВ’ЯТЬ жовтих каченят

9 До купальні йшли у ряд.

Гульк — до річки шлях закритий,
Тож стрибнули у корито!

ДЕСЯТЬ метеликів в небі літали,

10 Крильми яскравими сонце вітали.

Сіли на кущ, у смарагдові віти,—
Враз розцвіли оксамитові квіти!

128
 Щоденник білого кота

1 жовтня
Нова хазяйка

Який чудовий ранок: мама смачно нагодувала,

язичком умила. Тепер можна й погуляти, біля ніг ха-
зяйки потертися. Оце так — нові ноги з’явилися! Ці-
каво, навіщо вони сюди прийшли? Мур-р-р, мур-р-р.
І руки такі гарні, ласкаві. Треба зручніше в них
умоститися — я хочу, щоб усе-усе пахтіло мною…
Ой! Ня-я-яв! Мамо, рятуй! Куди ці нові руки ме-
не несуть? Я не хочу, відпусіть! Укуш-ш-шу! З’ їм!
Бою-ю-юсь…
Мене кудись везуть. Навколо багато чужих ніг,
рук і голів. Усі всміхаються й намагаються до ме-
не доторкнутися. А я плачу… Матусю, забери мене
звідси! Я хочу додому!
Ми приїхали. Ура! Здається, це мій будинок.
А чому це мене мама не зустрічає? Ні! Це зовсім-зов-
сім чужий будинок — ні мами, ні братиків із се-
стричками. Усе погане й усі погані… Ня-я-в! Я сю-
ди не хочу! Мені страшно!
Ой, а що це в мене перед носом миготить і ше-
лестить? Здається, це мишка! Та вона ж бігає! Її но-
ві руки на мотузці водять. Зараз я її швидесенько
спіймаю. Ні, ну це ж неможливо! Тільки стрибну —
руки мишку в інше місце перекидають. Я ж так ні-
коли її не наздожену! Ну й добре, зате весело.

129
 Уф-ф-ф! Настрибався! Поїсти б… Ага, нові ру-
ки молочка принесли. Мур-р-р, мур-р-р, смачно.
А тепер спати. Тільки де ж моє ліжечко? Няв, мату-
сю, я тебе дуже люблю й хочу заритися в м’яку те-
плу вовну на твоєму животику. Де ж ти?
Ану, спробую до нової хазяйки в ліжко заплиг-
нути. Он вона в яку теплу ковдру загорнулась,
а я тут мерзну. Прожене чи ні? Не прогнала. І руки в
неї все ж таки ласкаві — так пестять ніжно. Ще, ще!
І за вушком. І шийку… Мур-р-р, мур-р-р, мур-р-р…
Правду кажучи, в новому будинку не так уже й
погано. Маму б ще сюди й братиків із сестричка-
ми. Усіх п’ятьох — ми б усі разом з новою хазяй-
кою спали. Ліжко велике — місця всім вистачить…

2 жовтня
Який у котів туалет
— Няв! Уставай, моя нова хазяйко! Сонце зі-
йшло — їсти пора.
Лежить! Очі щосили мружить і лежить! А я отут
зовсім голодний по квартирі ходжу й до туалету
хочеться.
— Няв! Матусі моєї немає! Молочка немає! І вза-
галі, я на горщик хочу!
Ну що вона там, нова тітонька, встала?
Лежить!
Ну й добре, я сам горщик пошукаю. А ось і він:
червоний, блискучий і з високою ручкою. Уф-ф-ф!
Як добре! Поїсти б ще…
А що це мені хазяйка насипала? Горошок якийсь.
А пахне смачно й хрумтить. Та ще й молочко
є у мисочці. Яка вона добра, моя нова хазяйка —
я, здається, починаю її любити.
Цікаво, що це за лемент? А, це вона мій горщик
знайшла — радіє, напевно.
130
 — Ой-ой! За що ганчіркою? Боляче ж!
І не горщик це зовсім виявився, а чиїсь нові че-
ревики. Сама винна — спати менше треба! Про
всяк випадок, сховаюся під ліжком. Мені здається,
що хазяйка сюди не пролізе. І взагалі, я образився!
Нізащо тепер звідси не вилізу, отут і буду жити…
Щось нудно мені під ліжком, і на горщик знову
хочеться. Цікаво, якщо в черевики заборонено, то
куди можна?
— Киць-киць! Киць-киць!
О, здається, мене кличуть. Ну що, вибиратися
звідси чи ще посидіти? Добре вже, йду-йду.
І що це таке, питається? Що за корито мені під-
совують? Хоча тут пісочок! Можна в ньому дещо
сховати. Ось він який, котячий туалет, виявляєть-
ся. Правду кажучи, мені подобається! Ось я все за-
копав — і ніхто не здогадається, який там скарб
у глибині. Напевно, я все правильно зробив — он як
хазяйка мене пестить та розхвалює!
О! А це ще хто? Ще дві хазяйки прийшли, тіль-
ки маленькі. Ну що ви хапаєте?! Що хапаєте?! Ня-
я-яв! Відпустіть! Усі ребра нам’яли. Ш-ш-ш! І вза-
галі, ідіть звідси — це моя квартира, нам і вдвох
із хазяйкою добре…

7 жовтня
Хазяїн і від-ря-джен-ня
Дні йдуть, матуся моя не йде. Але я вже май-
же не нудьгую. Велика хазяйка годує, а маленькі зі
мною граються. Якби вони мені ще боки не м’яли —
зовсім добре було б. Та й сплю я під теплою ков-
дрою, у м’якій постелі…
Дзвонять, відчиніть скоріше — може, це нень-
ка? Ні, дядько якийсь вусатий і, здається, сердитий.
Ні, це мені здалося — він не сердитий і за вушком

131
чухати вміє. Це, виявляється, хазяїн приїхав з від-
ря-джен-ня. Слово ж таке вигадали!
А що це він спати біля хазяйки ліг? Це моє міс-
це! Геть! Я ось на тебе зараз боком, боком. Зляка-
єшся — і поїдеш у своє від-ря-…Чи як там — язик
зламати можна!
От нахабний який — зайняв чуже місце, та ще
й сміється!
— Киць-киць! Киць-киць!
Ура! Це хазяйка мене кличе. Ось так! Все ж моє
місце поруч із нею! Куди, куди вони мене кладуть?
У ноги до хазяїна?
Ну й добре. І взагалі — я образився й оголошую
голодування! Аж до ранку! Вони ще попросять мене,
з ложечкою побігають! А я — гордий, нізащо їсти
не буду! Ну хіба що сметанки ложечку, і рибки та-
рілочку, і ковбаски шматочок, і молочка блюдечко.
А на все інше — голодування…

8 жовтня
Ранок змін

— Крісе! Крісуню! — Стрибають коло ліжка ді-

вчатка, — вставай, снідати час!
— І що це за ім’я: Кріс, Крісуня? — обурюється
хазяїн. — Майже як пацюк. Дивіться-но, який він
бойовий: ледь мене на килимок біля ліжка не зігнав.
Чак! Ми його назвемо іменем актора Чака Норріса.
— Ще чого! — спалахнула хазяйка. Її, до речі,
Малям кличуть. Ні, ім’я в неї якесь є, але хазяїн
до неї на ймення ніколи не звертається. Усе Ма-
ля та Маля. Знайшов маля! Та вона у сто разів
більша й важча за мене. Ну, може не в сто — я її
не зважував. Але, якщо чесно, на маля вона зовсім
не схожа…
132
 9 жовтня
Я — Кріс!
Дожилися — ім’я мені ніяк не доберуть! Сьогод-
ні ранком написали різні назви, папірці в трубочки
скачали й висипали на підлогу. Я, звичайно, почав
їх ганяти, по підлозі катати: одна за пазур і зачепи-
лася. Хазяїн відразу її забрав і розгорнув:
— Ну ось! Я так і знав! Будемо перегравати.
— Що, що там написане? — Стрибають довкола
нього дівчатка, Оленка й Ксюха. Маля вихопила па-
пірець:
— Не будемо перегравати, він сам собі ім’я ви-
брав. Бачиш, написано: «Кріс!». Точнісінько як ми
його весь тиждень кликали.
Ім’я як ім’я. Мені подобається. Я тільки не люб-
лю, коли мене пацюком кличуть. Це Маля іноді так
обзивається: стане мені на хвіст і гнівається. І хто,
питається, гніватися повинен? Мені боляче — а во-
на гнівається! Що ж мені робити, якщо мій хвіст
кілечком не звивається? Під ноги дивитися треба!
А то вибехкали під стелю, а нас, маленьких, не по-
мічають:
— Не плутайся під ногами! — кричать. А де ж
нам плутатися? Під руками, чи що?..

15 жовтня
Через рік
Я вже давно живу в цьому будинку, а про стару
домівку геть усе забув. І неньку майже не пам’ятаю —
вона жодного разу мене не відвідала. Кажуть, що
я дуже на неї схожий — біла вовна й блакитні очі.
Багато хто чомусь вважає, що я глухий — репе-
тувати над вухом починають. От ще вигадали! Та
я чую краще, ніж дехто! Спробували б вони зі сво-
їм слухом мишку вчути, а я навіть комара знайду

133
в іншому кінці кімнати. Підкрадуся й вхоплю: нема
чого тобі в моїй квартирі робити! Я вже великий —
цілих п’ять кілограмів, але дуже люблю, коли мене
на руках носять — так тепло й затишно! Але най-
більше мені подобається лякати Ксюху. Вона мене
боїться. Я іноді дугою вигнуся й сичу на неї, а Ксю-
ха зі страху в іншій кімнаті ховається…

20 січня
Мисливець і пташки
Мій будинок такий високий — я живу на сьомо-
му поверсі. За вікном літають пташки. Смачне-е-
сенькі! Тільки мене на відчинений балкон не випус-
кають — бояться, що впаду вниз. Нічого-бо вони не
розуміють! Я ж природжений мисливець! Мені б на
балкон — і сам би наївся, і хазяїв нагодував би…

12 березня
Дополювався
Здійснилось! Я сьогодні був у гостях, у сусідки.
До неї дурний горобець теж у гості залетів. По бал-
кону літав, крильми ляпав. Теж мені, льотчик знай-
шовся! Я його без усяких крил в одну мить спіймав.
Несу здобич у зубах. Від гордощів сили втроє дода-
лося: двері так штовхнув, що вони об стінку вдари-
лися.
— Де там Ксюха? Зараз я покажу тобі, який
я добувач. Ось, милуйся! Що за лемент? Чого це во-
на так репетує? Чи ти ба? Пташку їй, бачте, шкода!
Та жива вона ще, жива — іди вже випускай її на
волю. Ну й люди — дбаєш про них, дбаєш, а їм усе
не так! Ну то й добре, помирайте з голоду. Я більше
й хвостом не ворухну…

134
 1 травня
На дачі
Оце так! Сьогодні ми приїхали на дачу до хазяй-
ських друзів. Яке повітря! Скільки запахів! А в бу-
диночку собакою пахне. Це охорона. Її Знайдою
кличуть. Моєму обуренню немає меж — охоронець,
називається, — біля ліжка спить. Загнав її в будку.
Хай там сторожує. А будинок я й сам постережу —
у мене тут і миша не проскочить…

2 травня
Дощ
Пішов дощ. Страшенно не люблю воду! І чого це
люди щодня під душем полощуться? Пора б їм уже
в мене митися навчиться — язиком і без усякого
шампуню з милом.
Бр-р-р! Вогко, але все ж пішов гуляти — тут так
цікаво, мій чутливий ніс кожну діру обнюхує. А Зна-
йда знову в будиночок пішла. Ну то добре, вдам, що
не бачу — нехай собі погріється…

3 травня
Гусак
Ох і страху ж я сьогодні натерпівся! Тільки вліг-
ся в кущах смородини на зеленій травичці, а по-
руч щось як засичить! Я злякався та як зарепетую:
«Змія!» Вискочив, а вона за мною слідом. І ось тут
я побачив, що хазяї сміються, навіть сльози витира-
ють. Коли дивлюся — птах за мною женеться: біла
довга шия й червоний роззявлений дзьоб. Звичай-
нісінький собі гусак. Та ще й сичить. Оце так! Ще
не вистачало птаха боятися! Нехай він мене боїться.
Розвернувся я — і сам як засичу! Гусак так і присів

135
на хвіст, сичати кинув, а дзьоба закрити забув —
дивиться на мене здивовано. От-от! Нехай не дума-
ють, що я боягуз!

4 травня
Е-лек-трич-ка
Мене несуть із цього чудового місця! Не хочу! Ня-
я-яв! Я буду на дачі жити! Я її охороняти буду — зов-
сім безкоштовно!
Еге ж, залишать вони мене! Їм без мене, бачте,
нудно буде. Маля спати без мене не може. Знайшли
снодійне! Я, може, тільки жити почав, на дачі цій,
а тут знову повертайся в міську клітку на сьомому
поверсі.
Та нічого — йти далеко. Може, вдасться втекти
дорогою. Я й повернуся назад, на дачу. Щоправда,
там годувальниці немає. Але я щось придумаю, на
підніжний корм перейду. Живуть же якось інші?!
Ось і станція. Усе пропало! Тепер уже точно звід-
си поїдемо — померла моя остання надія. Мамо!!!
Що це за чудовисько летить прямо на мене й кри-
чить так, що я ледь не оглух! Це електричка, вияв-
ляється. Попереджати треба. Звідки я знав, що це
таке? Буде тепер хазяїн з подряпинами на животі
ходити. Ну не винен я — просто злякався й утек-
ти хотів. От трішки й розмалював хазяїнові живіт.
Та не плач! А хочеш, я залижу подряпини, швид-
ше заживе…

20 червня
Аліса
Сьогодні найгірший день у моєму житті. Хазяї
в будинок нову кішку притягли. Ви б подивилися
на неї: кошлата, жовтоока! Тільки її тут і не вистачало…

136
Усі коло неї метушаться: «Наша маленька, на-
ша пухнастенька!» Овва! Пухнастенька. Я також
не лисий.
Зате боїться всього на світі: я тільки зиркну —
її вже вітром зносить. Заплигне на шафу й блимає
там своїми очиськами. Кр-р-расуня знайшлася! Те-
пер і її хазяї пестять. А ще на руки беруть. Чи не
щезла б вона, Аліска оця, очі б мої її не бачили!
А балакуча! Ледь що — відразу: «Няв!» та «Няв!»
Добре вже, нехай живе, аби тільки в тарілки мої
не зазирала…

15 липня
Балконна пригода
Так я і знав, що з цією Алісою якась пригода ста-
неться. Хазяйка її ненавмисно на балконі зачинила.
Вона вже півгодини там нявкає. І чого так крича-
ти? Від її лементу всі ґави розлетілися, а мені по-
спати не вдається.
— Ну що ти репетуєш? Чого репетуєш, я тебе пи-
таю? Однаково допомогти я тобі не зможу — занад-
то ручка високо, я не дотягнуся до неї. От лихо із
цими хазяями — летять ранком на якусь роботу, як
на пожежу. А тепер мучся отут з нею. Ні, це про-
сто нестерпно! Я ж оглухну від цього лементу! Що
ж його робити?
Ура-а-а! Придумав! Віконце сіткою затягнуте.
Я зараз її кігтиком, кігтиком. Добре, що я вчора на
манікюр не згодився. Хазяйка причепилася: «Давай
кігтики підрівняємо, красиво буде!» Знайшла кра-
су в обрізаних пазурах. Довелося відбиватися. Ледве
вирвався, зате пазурі зберіг у всій красі.
Р-р-раз — і готово! Вхід до квартири вільний.

137
 Ну ось, я так і знав. Я її врятував, так би мови-
ти. А вона промайнула повз мене й навіть «дякую»
не сказала. Усі вони, жінки, такі. Невдячні.
Ну й добре, піду помиюся. Я вже помітив, що
це мене заспокоює. А то довелося трішки понер-
вувати…

25 липня
Клубок
Я давно мріяв навчитися плести. Відкрию се-
крет — це мрія всіх котів. Треба додати, що лю-
ди плетуть спицями, а ми не застосовуємо ніякої
техніки, тільки власні пазурі. От спробувала б Ксю-
ха сплести собі светра своїми нігтиками. А я зумів!
Сьогодні вона забула прибрати плетиво в шафу, так
я за неї все закінчив. Чудово вийшло — светр був
такий товстий і некрасивий. А тепер весь у діроч-
ках, справжнісіньке мереживо! Ото вона зрадіє, ко-
ли прийде. Може, на знак подяки гуляти мене виве-
де, а може, й морозивом почастує. А може…
— Ой-ой-ой! За що? Ксюхо, забери віник!
Уф-ф-ф! Нарешті я сховався під ліжком. Цікаво,
що це з нею трапилося? Напевно, розум втратила
від радості, що я її светра доплів…

1 серпня
Прогулянка
Прикро, що ми одне одного не завжди розуміє-
мо. Оце якось я вирішив на дачу з’ їздити — Знай-
ду провідати, кісточок їй відвезти. Шаснув за двері
потихеньку, а там поверхом вище ще один кіт жи-
ве. Прямо на майданчику. Він завжди такий голо-
дний — винесу йому рибки, коли наступного разу
прогулятися вдасться…

138
 Ну й лемент вони підняли, коли виявили, що ме-
не вдома немає: Ксюха вниз побігла, Оленка ліфтом
угору поїхала. Звичайно, спіймали! Ще б пак — їх
двоє, а я один — маленький і нещасний!
А вдома вже Маля у ванній чекала. Відразу під
душ встромила. Ще й кричать: «Бруд, блохи!» Які ще
блохи? Я взагалі не знаю, що це таке. Вигадки, на-
певно…
— Ня-я-яв! Рятуйте! Набридло! Ви що не розумі-
єте, що я плавати зовсім не вмію? Влаштували тут
морське купання.
А тепер ще й загорнули в рушник. Ще чого! Так
я й буду в ньому сидіти! Ш-ш-ш! Відійдіть, а то по-
кусаю, я зараз дуже сердитий…

Знову 1 серпня
Опудало
— Матінко моя рідна! Що це за опудало з дзер-
кала визирає? Хвіст тонкий, вовна злиплася. Навіть
я злякався, а кішка Аліска й зовсім на шафу зле-
тіла. Ха-ха-ха, який смішний кіт! Інша справа я —
пухнастий і вродливий.
Але що це? Очі в цього кота блакитні, як у ме-
не. І вовна теж біла. Ой, та це ж я! Що ж вони зі
мною зробили? Перетворили на чудовисько! А я ж
бо думаю, чому це Аліса на мене з таким жахом ди-
виться?
Ну, я їм помщуся! Нехай тільки спробують ме-
не пестити, нехай насміляться на руки взяти!
Я їм покаж-ж-жу, хто в будинку хазяїн! Ня-я-яв! Ні,
з цим щось треба робити. Спробую помитися язич-
ком, може, знову гарнюнчиком стану…

139
 3 серпня
Стрибучі комашки
І що це Аліса увесь час чухається? Дере, дере се-
бе, немов усю вовну видерти збирається. Ой, тре-
ба ховатися — хазяйка лемент підняла. Із досвіду
знаю, що в такі хвилини краще бути далі. Бажано
взагалі під ліжком — там мене точно ніхто не діс-
тане. Цікаво, про що там Маля галасує? Блоха? Яка
блоха?! Ну ось, а говорили, що я з вулиці бліх можу
принести. А вони завелися в Аліси. Дивно — вона
вулицю тільки з підвіконня розглядає, а десь же на-
бралася!
Що? Знову я винен? Я приніс? А чому тоді в ме-
не їх немає? Ах, ці комашки, виявляється, стриба-
ють. Напевно, вони від мене втекли, бо я несмач-
ний.
Бідолашна Аліса: тепер баню влаштували для неї.
Ха-ха! Уявляю, яка вона буде красуня після ванни!
Ой! Яка ж вона маленька та худенька. Я завжди
вважав, що ми однакові. А це, виявляється, пухнас-
та вовна її збільшувала. Ні, не буду більше займати
Алісу — маленьких кривдити негарно…

11 серпня
Прогулянка
Сьогодні хазяї вирішили влаштувати мені прогу-
лянку. Гуляли ми в найкращому місці — біля льо-
ху поруч із будинком. Усі давно вже знають, що це
моє місце, я тут головний. А найбільше мені подоба-
ється, коли пташки починають літати перед носом
і цвірінчати: «Тут кіт, тут кіт!» Я відразу таку стра-
шенну пичку роблю, щоб пташки ще більше лякали-
ся. А взагалі, потрібні вони мені дуже, разом зі сво-
їми пташенятами-цвірінькалками. Тут би набігатися
140
вдосталь та надихатися свіжим повітрям, травичку
пожувати. А їжі мені й у годівниці досить.
Улігся я в травичці, за метеликом спостері-
гаю. І раптом прямо переді мною із трави вирину-
ла страшна чорна морда! Терпіти не можу собак,
особливо таких величезних. І звідки тільки беруть-
ся такі? Маленьким котам життя від них немає! —
майнуло в моїй голові. Але в таких випадках довго
думати шкідливо. З несамовитим нявканням я по-
нісся до височезного дерева й в одну мить видрав-
ся на саму верхівку.
— Не бійся, білий, — неслося звідкись ізнизу. Пес
тебе не скривдить, він просто погратися хоче.
Еге ж, знаю я ваші ігри: він мене цілим проков-
тне — не подавиться! Хай йому грець — я вже кра-
ще на дереві посиджу, почекаю, доки страховись-
ко додому піде. Пес, щоправда, лізти на дерево за
мною не став — хвостом повертів і пішов зі своїм
хазяїном.
— Крісе! Крісуленьку, спускайся! — почув я жа-
лібний голос Маляти.
— Ня-я-яв! Не виходить! Я висоти боюся! Як униз
гляну — у мене відразу в голові паморочиться. За-
лишається ще вище дертися.
— Ну що ж ти, маленький, постарайся. Очі за-
плющ і спускайся.
— Легко вам там унизу говорити! Я ж котячою
мовою кажу: «Боюся!»
Ну що? Вони збираються мене рятувати, чи ду-
мають, що я тепер отут гніздо зів’ю, як мої улюбле-
ні пташки? Я вже зголоднів, змерз і взагалі — мені
нудно!
А тут ще ґави. Такі нахабні! Ні, ви тільки по-
думайте: сиджу сумирно собі на гілочці, нікого не
чіпаю, а вони літають прямо перед носом і ще
й дражнять: «Наздожени, спіймай!» Отакої! Тільки
141
полювання мені тут і не вистачало! Одна з них оста-
точно осміліла й спробувала клюнути мене в ніс. Ох
і розлютився ж я — вивернувся й схопив її за хвіст.
От бачите — пір’ їнка до лапки прилипла. Правда,
я й сам ледве не впав. Але й ці нахаби присмирні-
ли — сидять на сусідньому дереві та скоса на мене
позирають…

11 серпня
Порятунок
Ой, а що це за сходи? Звідки вони тут на дере-
ві взялися? А по них якийсь дядько чужий до мене
лізе. Усе, тепер я пропав остаточно — дерево закін-
чилося, до даху високо, вікна зачинені. Напевно, це
хазяїн собаки. Вирішив мене зняти, щоб його улюб-
лений цуцик зі мною погрався перед тем, як з’їсти.
Та ні, жартуєте! Я просто так не здамся!
— Ня-я-яв!!! Не займай!! Ш-ш-ш!!!
— Та це не кіт, а справжнісінький їжак! Він же
весь із пазурів складається, — заволав дядько й на-
кинув на мене якусь ганчірку.
— Звичайно, з пазурів, а ще із зубів! Тільки зні-
ми з мене цю гидотну ганчірку, я тобі покаж-ж-жу!
Ось тобі! Ось!
— Ой, Крісуню, за що?
Та це ж хазяйчин голос! Виявляється, дядько зі
сходів мене вже їй передав. А я в ганчірці заплутав-
ся й вкусив не того, кого треба.
Зате я вже внизу. Більше нізащо на таке висо-
ке дерево не полізу! І взагалі, скоріше б несли мене
додому. Чи вони не бачать, що я геть змерз і зго-
лоднів!
Як добре вдома: тепло, затишно. У кріслі Аліса
клубочком згорнулася. Усе, доведеться моїм хазяям
гуляти без мене — мені щось більше не хочеться…
142
 20 серпня
Сонячний зайчик
Ох і настрибалися ж ми з Алісою сьогодні! Ха-
зяї нову тваринку завели. Вона кругленька, золотава
і бігати навіть по стелі вміє. Кажуть, що це соняч-
ний зайчик. Ну, не знаю — зайчик він чи хто, але
більш швидкого звіра я ще не зустрічав. Уже як ми
з Аліскою не намагалися, а йому однаково вдалося
від нас утекти. Хазяї поклали його на шафу — я ла-
зив подивитися. Не знайшов. Там дзеркальце тільки
лежить. Напевно, зайчик у ньому живе. Я просив ха-
зяйку, щоб вона покликала зайчика ввечері. Але во-
на сказала, що ввечері зайчик лягає спати. Він зран-
ку прокинеться, як тільки сонечко зійде. Ну що ж,
добраніч, мої любі, до ранку…

143
 Зміст
ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
Чистомовки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
Скоромовки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Абетка у віршиках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Нісенітниці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Віршик-нісенітниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Знайди помилку. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Загадки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Загадки про звірів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Загадки про птахів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Загадки про комах, плазунів, жабок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Загадки про водних мешканців . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Загадки про рослини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
Загадки про овочі, фрукти, ягоди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72
Загадки про гриби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
Загадки про пори року, природні явища
та кліматичні зони . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
Побутові загадки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
Загадки про іграшки та розваги . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Загадки про частини тіла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Загадки про одяг . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
Загадки про транспорт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96
Лічилки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
Дражнилки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105
Мирилки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
Англійська абетка у віршах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111
Загадки про букви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116
Віршики про тваринок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
Протилежності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
Хто де живе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Хто що їсть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123
Хто як говорить. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125
Віршики на кожну цифру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127
Щоденник білого кота . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129

144