Professional Documents
Culture Documents
1 Ukr Mova Zahariichuk Gramota 2 2018 PDF
1 Ukr Mova Zahariichuk Gramota 2 2018 PDF
Захарійчук
Українська мова
БУКВАР
Підручник для 1 класу
закладів загальної середньої освіти
{У 2-х частинах)
ЧАСТИНА 2
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Київ
«Грамота»
2018
УДК 811.111 *кл1 (075.2)
3-38
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(наказ МОН України від 06. 07. 2018 № 734)
Видано за державні кошти. Продаж заборонено.
Умовні позначення:
— учуся слухати-розум іти;
— робота в парах;
— нехай тобі почитають;
— словник; — робота в групах;
1
-------- . — речення з одного слова — Літо.
І----- -------- . — речення з двох слів — Моя школа.
І-------- — --------. — речення з трьох слів — Діти в школі.
[ • ] — голосний звук; [— ] — твердий приголосний звук;
[=] — м’який приголосний звук.
Захарійчук М. Д.
3-38 Українська мова. Буквар : У 2-х частинах : Частина 2 : підруч.
для 1 кп. закл. загальн. середи, освіти / М. Д. Захарійчук. — К. :
Грамота, 2018. — 96 с. : іл.
ISBN 978-966-349-685-6
ISBN 978-966-349-687-0(частина 2)
Підручник «Українська мова. Буквар» (у 2-х частинах) роз
роблений відповідно до Державного стандарту початкової
освіти, Типової освітньої програми мовно-літературної галузі
колективу авторів під керівництвом Савченко О. Я. та спрямо
ваний на реалізацію компетентнісного підходу в навчальному
процесі молодших школярів. Навчальний зміст підручника за
безпечує реалізацію завдань змістових ліній програми й орієн
тований на формування предметних (лексичних, фонетичних,
діамонологічних, комунікативних, художньо-мовленнєвих, ка
ліграфічних, орфографічних) і ключових компетентностей.
Для учнів, учителів, методистів, батьків.
УДК 8 1 1 .1 1 1 *кл1 (0 7 5 .2 )
о\
г 0 д и н н и к г а У
CL
га а
го о
гу У
ги и
гі і
го
ина папу
гл га
ІД підло
Прочитай вірш. Визнач, що не так.
А тим 0 -^ не набридло
Носити мед, 0 5 * і повидло?
Дерева взимку білі-білі,
А на гіллі — # ^ с п іл і.
За І. Січовиком
Гусак сьогодні у книгарні
Книжки купив для сина гарні.
Тепер маленьке гусеня
Читає з татусем щодня.
О. Кротюк
л к а
г л к а
л к а
^0?, Що тобі відомо про героїв казки «Ходить гарбуз по го
роду»? Розкажи.
Д іт и __________
На дереві сиділи
Синичка — у
Білка бере _
Прочитайте казку в особах.
&
Гунька — маленький пінгвін, якого не
щодавно привезли в зоопарк. Тут йому
добре, але горобці насміхаються.
— Що ж ти за птиця така, що літати не
вмієш?
— Дійсно, чому я не літаю? Спитаю в ли
сиці: вона все знає.
— Запитай краще про це лева. Він — цар
звірів. Мудрий. Знайде, чим тебе втішити.
— Відповідь зможеш знайти в таких же
птахів, як сам. Спитай у страусів: вони
теж не літають, хоч і птахи.
— Усі ми різні, але в кожного є свій та
лант. Ви, пінгвіни, добре плаваєте, ми,
страуси, швидко бігаємо. Головне — віри
ти в себе й не соромитися бути самим со-
бою. За О. Кукуєвицькою
Продовж речення.
Я ж и в у ... .
Чи слушну пораду дав пінгвінові цар звірів? Вислов
власну думку.
Перекажи слова страуса своєму сусіду (сусідці) по
парті. Якій схемі відповідає ім’я пінгвіна: [ - • =
чи [ - • — • ]?
а ґ У с ґ а в а ґ е рДа н
CL
а ґа а аґ
0 ґо 0 оґ
ґ У ґу У Уґ
е ґе е еґ
ґа
ґу ^
м а с г ґ а в а
ґ Р У н т м і с
в а ґ р У с м Р
с ґ Р а т и Р и
Загадка
Він прикраса кожній блузці,
Цей маленький, круглий ... .
ґазда — ґедзь — ґердан —
господар комаха прикраса
їй
дзиґа — аґрус — ґринджоли —
іграшка ягода санчата
Пройди стежкою та прочитай прислів’я про зиму. Як ти
його розумієш?
а ча а ач
0 чо 0 оч
ч У чу У уч
и чи и ич
і чі і іч
В чаплі
Чорні
Черевички.
Чапля
Чапа
До водички.
І. Січовик
jd itil» -
Прочитай вірш голосно й виразно.
б©
Я печу, печу, печу
Діткам всім по калачу,
Зверху маком потрушу,
В піч гарячу посаджу.
Випікайтесь, калачі,
У натопленій печі!
Буду Васю, Олю, Нату
Калачами частувати.
Г. Демченко
J
Художник отримав завдання намалювати предмети,
у назвах яких є буква ч. Чи впорався він із цим завдан
ням? У яких словах-назвах намальованих предметів
є буква ч?
Злий
пес» «Веселий какао
заичик» коктейль
Вибери страви, у назвах яких є й.
буль сип
медаль ^ ион Ио< юипенко
міль рдан
солодкий висока
Йосип Йордан ка
Йосипенко Йосипівна
За Ф. Кунас
Чи вдалося Полінці намалювати портрет Веселика?
Поясни, чому.
Що тобі відомо про героїв казки «Котигорошко»? Роз
кажи.
Утвори нові слова.
Хворостина _____ з _______ з ______ ■
а жа
о жо
У жу
и жи
жі
жа-
Скоромовка
Біжать стежини
Поміж ожини.
І вже у Жені Ф , 4 & *
ЩЩОжина в жмені.
Сонце, немов яєчний жовток, — жов
те. Від нього йшло тепло й життя. По його
промінчиках на землю збігали жовті '*(.
також була жовта. Довкола пурхали
жовті ї .
Мама-курка теж жовта.
Курчатко залізло під мамине крило й за
снуло, зігріте жовтим пухом мами.
За І. Зієдонісом
— А ще є жук-бомбардир,
жук-знахар, жук-кардинал,
жук-листоїд і багато інших.
— Звідки ти це знаєш?
— Я люблю читати книж
ки-енциклопедії про комах.
Скоромовка
9 Жовтий жук купив жилет,
ІІу Джемпер, джинси та жакет.
о Прочитайте казку в особах.
.2 7
шишк и к 0 миш ши нши л а
а ша а аш
0 шо 0 ош
У шу У Ш уш
и ши и иш
і ші і іш
у'лест шка м
ше ши
Хрех Хна Ш^ х х м іт и
«Збери» слова-назви намальованих предметів. Поділи
на склади слово, у якому дві букви ш.
Вшниі, шаркептик, шмкруаа,
шшпииан, аачкш.
— Шерех-шерех-шерехи —
шурхотіли реп’яхи.
— Ні душі, ні душі, —
шелестіли комиші.
— Хто прийшов, хто прийшов?
— Шерех шляхом пішки йшов.
.3 1
т и
авчальні досягнення. Я умію, можу
Відшукай предмети, у назвах яких є звук [г] і звук [ґ],
два звуки [ш].
О й в е с н а , в е с н а — д н е м к р а с иа
о ж т и ,в е с н о , п р и н е с л а ?
— П р и н е с л а я ва м л іт е ч к о ,
Щ е й р о ж е в у ю к в іто ч к у ,
Хай вр о д и ться ж итечко,
Щ е й озим а пш ениця.
9 День народження
березня Т. Г. Шевченка —
в и д а т н о г о у к р а їн с ь к о г о
Великдень
На столі — д ухм ян а пас
круг неї — писанки.
У д іл и н а м , Б о ж е , л а с к и
а в сі д н і, н а в сі в ік и !
Скоромовка
ф їжак, їжаченя
Щ їздять по гриби щодня.
Ц їжачиха помагає —
фф Сироїжки їм збирає.
36
П р о ч и т а й в ір ш г о л о с н о й в и р а з н о .
37
У твори нові слова.
, С и р о їж к а
* >>ЛА С
Р о з в ’я ж и р е б у с .
999
І
Із зеленої сорочки,
Що зіткав зелений гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх — угадай!
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть!
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
М. Познанська
— Л е с ю , Л е с ю , — гу к а л а тітк а О л е н а , —
г л я н ь -н о , к о г о т а т к о з л іс у п р и н іс !
НІНЇЛИ
У с к іл ь к и р о к ів Л е с я н а п и с а л а с в ій п е р ш и й в ір ш ?
З я к о ї б у к в и п и ш е м о ім ’я п о е т е с и ?
Я ка с х е м а с т о с у є т ь с я в и д іл е н о г о с л о в а в т е к с т і:
. І = і -] чи [— • ] —• —]?
В о с т а н н ь о м у с л о в і т е к с т у є 9 з в у к ів і 8 б у к в .
Т а к чи ні?
я в і р т 0 п 0 л я к в а с 0 л я
лина
[-•] — на та са я
[•-] — ан ат ас блуко
[= • ] — ня тя ся вечір
[= • - ] — ян ят яс в е ч е р е я — >-ти
Щ о м ож на зр о б и ти з яблук? Розкаж и.
41
В и з н а ч , я к а с х е м а в ід п о в ід а є н а м а л ь о в а н о м у п р е д м е т у .
В и м о в з в у к и в с л о в а х -н а з в а х п р е д м е т ів .
і У назві я к о го п р е д м е та н е м а є б укви я?
Загадка
9 Сидить Марушка в семи кожушках, ч
# ц Х то її роздягає, той сльози проливає.
В и м о в з в у к и в с л о в і- в ід г а д ц і.
42
Я р и к з д р у з я м и т а б а т ь к а м и п о їх а в д о л іс о в о г о о з е р а .
В о н о б у л о га р н е , а л е з а с м іч е н е . Р а п т о м д р у з і п о б а ч и
л и л іс о в у м е ш к а н к у Л іс о в у н ю , б р у д н у й з а н е х а я н у .
— Я к и й л іс — т а к а і я, — с у м н о п о я с н и л а в о н а д іт я м .
— Я к щ о л іс з н о в у с т а н е ч и с т и м , т о й Л іс о в у н я б у д е
га р н о ю ! — ска за в Я рик.
Д іт и з д о р о с л и м и з іб р а л и в с е с м іт т я з л іс у т а в и в е з
ли й о го .
Аж тут вийшла зелена Лісовуня, протяг
нула кошика з грибами та ягодами!
Наступного дня всі прочитали указ:
«У всіх лісах, на річках та озерах
смітити заборонено!»
З того часу всі ліси, річки й озера стали
чистими. У них живуть щасливі лісовуні.
Я к т и о ц ін ю є ш п о в е д ін к у д іт е й т а д о р о с л и х у л іс і?
З а я к о ї у м о в и Л іс о в у н я с т а н е г а р н о ю ?
Я ко м у с л о в у -н а з в і н а м а л ь о в а н о го п р е д м е та ^
в ід п о в ід а є с х е м а [ - • - ! = • ] ?
У я к о м у с л о в і- н а з в і н а м а л ь о в а н о г о
з?
п р е д м е т а б у к в а я п о з н а ч а є з в у к [а ]? ^
Бачу Ю, ю. Ч у ю [й], [у] а б о [у].
юн г а к л ю ч В е р б л юд
[- • ] — ну ту су
[•-] — ун ут ус
[ = •] — ню тю сю
[=•-] — юн ют юс
В и з н а ч , я к а с х е м а в ід п о в ід а є н а м а л ь о в а н о м у п р е д м е т у .
З б е р и « р о з гу б л е н і» б у к в и в с л о в а х - н а з в а х н а м а л ь о в а
н и х п р е д м е т ів .
запах гожий
запахущий негожий
Запахущий і розлогий
зріс любисток край дороги.
Там йому приємно дуже,
там з J4 він дружить.
З колоском
і бабусиним
В теплий день і день негожий
зустрічає перехожих.
Т. Петровська
С к л а д и б у к в и . Д із н а й с я , ч и м п а х н е л іт о .
к і Ц в а т м и д о м е м
г у р а ш м и л хД і І о б м
Р озкаж и, щ о чим ро б л ять.
ЇД Я Т Ь
пишуть
вишивають
45
v
> .А-Г
Любисток
V
ж *< к; > > л і:
т У с т а в п р о п у щ е н у б укву.
в И Ш И в a
c П і в a
я
4 И T a
Г p a
Х то щ о м а л ю є? С клад и р е че н н я у сн о .
Юля
Любомир
П р о ч и т а й с к о р о м о в к у п о в іл ь н о , ш в и д к о , щ е ш в и д ш е .
Скоромовка
Щ Ходить посмітюха
Ш по смітничку зі своїми
Щ ^ посмітюшенятами.
r V W W W W w v T T v w W W O T T T v v w W W W T 4W V v v v 'ЛЧ>V V V 'X w W W Cw v v v v v w V v v v v (V V 7 V V 7 V 7 <4Q V V V V 4W 4
Ю ля ж и л а у в е л и к о м у м іс ті. З в и ч а й н а д ів ч и н к а : н іс у
л а с т о в и н н і, о ч е н я т а кар і, к іс к и с т и р ч а т ь . Д ів ч и н к а л ю б и
ла ката ти ся на рол и ка х, л а сув а ти м о р о з и в о м , д и в и т и
ся м у л ь т и к и т а в ід е о к л іп и з в и с т у п а м и е с т р а д н и х з ір о к .
Але над усе Юля любила малювати. Це
вона робила блискуче. У Юлі була заповіт
на мрія — стати художником. Не модельє
ром чи дизайнером, а художником, який
створює мультфільми.
За В. Герланцем
Д и за й н е р — в и н а х ід н и к ; с т в о р ю є м о д е л і о д я гу , д е т а
лі, п р и к р а с и .
М о д е л ь єр — с п е ц іа л іс т , я к и й с т в о р ю є н о в і р е ч і.
Р о з к а ж и , щ о т и д із н а в с я (д із н а л а с я ) п р о Ю л ю .
П р о щ о т и м р іє ш ? Р о з к а ж и .
Я к о го с л о в а - н а з в и н а м а л ь о в а н о г о
предм ета стосується схем а [ = * | - • -
У я к о м у зі с л ів Л ю б о м и р , Ю ля б у к в а ю п о з н а ч а є з в у
ки [й], [у]?
к 0 л ь є ь є д и н 0 і г
CL
синє
[-•] — не те се
[•-] — єн ет ес
[=•] — нє тє сє
[=•-] — єн єт єс
ь І барвінком, і рутою,
і рястом квітчає
весна землю, мов дівчину,
в зеленому гаї.
Т. Шевченко
#■
Єноти
У крамниці єноти
запитали: — Є ноти?
— Є ноти, є ноти,
шановні єноти!
І тепер єноти
вивчають ноти:
— До, ре, мі, фа,
соль, ля, сі!
До, сі, ля, соль,
фа, мі, ре, до!
А. Камінчук
сі ля
До ре до
49
^ J jj^ Щ о т о б і в ід о м о п р о г е р о їв к а з к и «Д ві б іл к и » ? Р о з к а ж и .
Р о з гл я н ь м а л ю н к и . Д а й в ід п о в ід ь н а п и т а н н я : що р о
бить?
< 3 б е р и » с л о в а . П р о ч и т а й п р и с л ів ’я.
В и з н а ч , я к а с х е м а в ід п о в ід а є н а м а л ь о в а н о м у п р е д
м е ту.
50
Є в г е н д о в г о н е б у в у д о м а . Т е п е р п о в е р н у в с я . В ін
Ф з а й ш о в у с в о ю к ім н а т у й п о б а ч и в р о з к и д а н і іг р а ш к и ,
щ g к л е н о в і л и с т о ч к и в ід г е р б а р ію , м а ш и н к и . Я к він р а н іш е
1 ц ь о го не б ачи в? І хто п о в и н е н це п р и б и р а ти ? З га д а в
таткові слова:
«Ти вже не малий. Спробуй прожити один
день самостійною людиною. Не сподівай
ся на диво, усе роби сам!»
Уранці Євген устав з ліжка САМ. Прибрав
ліжко САМ. Зробив зарядку САМ, без нага
дувань. На кухні САМ поставив на стіл чаш
ку. Після сніданку САМ помив посуд.
Татко поглядав на сина й усміхався.
За Л. Ніцой
Чи п о г о д ж у є ш с я т и зі с л о в а м и т а т а Є в г е н а ? В и с л о в
в л а с н у дум ку.
Ти с т а р а є ш с я бути с а м о с т ій н и м (с а м о с т ій н о ю )? Р озкаж и.
У я к о м у зі с л ів : с и н є чи є н о т б у к в а є п о з н а ч а є з в у к [е ]?
Н а зва я к о го н а м а л ь о в а н о го п р е д м е та / f
д п о в ід а є н а п и т а н н я хто ?
51
Б а ч у Ц , ц ( ц е ) . Ч у ю [ц ] , [ц * ].
ц в і к У н ц и м а л и г 0 р 0 е ц ь
CL
б б
Л с с^
цуС ? цих ^
^ гп а лина
цві^ р к у н ^сарка кавий
П о г р а є м о в г р у «так» — «ні».
Летить — __ ! Летить £ :? —
Летить в ? - Летить —
52
i f
ь
П р о ч и т а й в ір ш в и р а з н о й г о л о с н о .
Ж # ■■ * У
sy* Ш Д оповни речення словам и.
На дереві сиділи
V
P>*v- цвіли на клумбі.
Л
Гіркий смаку
— С О Л О Д К І.
П р о ч и т а й п р и с л ів ’я, с л ід к у ю ч и з а с т р іл о ч к а м и .
грець. ^
( і
^ — (коваль,) ДУДУ
кравець,
і. на
швець
В и зн а ч , я ка с х е м а в ід п о в ід а є н а м а л ь о в а н о м у п р е д м е ту .
G — Я — Ц ю ц я П.
— А я — Л із а , — ч е м н о с к а з а л а Л із а , б о м а м а з а в ж д и
г о в о р и л а , щ о п о т р іб н о н а з и в а т и с в о є ім ’ я, к о л и з к и
м о с ь з н а й о м и ш с я . — А щ о т а к е Ц ю ц я П?
— Н е з н а ю , — р о з г у б и л а с я Ц ю ц я П.
— П — ц е , м а б у т ь , п р із в и щ е ? — з а п и т а л а Л із а , р о з
гл я д а ю ч и р із н о б а р в н у , к у м е д н у , з к р у гл и м и о ч и с ь к а м и ,
іс т о т у .
— Е ге ж , — п о г о д и л а с я Ц ю ц я П.
— А Ц ю ц я ? — д о п и т у в а л а с я д ів ч и н к а . — А м о ж е ,
Ц ю ц я — ц е ц ю д о в а ц я ц я ? — м ір к у в а л а Л із а .
— Ачому не чудова? — поцікавилася Цюця.
— Тому що так тебе назвали маленькі діт
ки. Коли я була маленькою, то говорила
«цюдово» замість «чудово». Про це мені
розповідала мама.
— То, може, це ти мене так назвала? —
зраділа Цюця П.
— Може, і я... — поду
мала Ліза — і прокину
лася...
— Я її намалюю, — сяй
нула Лізі думка. От що з
цього вийшло...
За Л. Ніцой
Я к з н а й о м и л а с я Л із а з н е в ід о м о ю Ц ю ц е ю П?
Чи м о ж е ш т и н а з в а т и їх ч е м н и м и с п ів б е с ід н и к а м и ?
П о г о д ь с я з д у м к о ю Л із и а б о в и с л о в с в о є п р и п у щ е н
ня, х т о т а к а Ц ю ц я П.
У назві я к о го н а м а л ь о в а н о го п р е д м е т а ^
є з в ук [ ц '] ?
Я ки й із н а м а л ь о в а н и х п р е д м е т ів
в ^ п о в ід а є н а п и т а н н я хто ?
щи г л и к Ща в е л ь
ща
що
щу
щи
Щі
хру -ина
року ранку
11 іп<^—-»зими що -►ночі
весни дня
П р о ч и т а й в ір ш г о л о с н о й в и р а з н о .
М Ж
П р о в е д и р и б к у п о о з е р у та к ,
щ о б ї ї н е в п ій м а л а щ у к а .
П р о ч и т а й с к о р о м о в к у п о в іл ь н о ,
ш видко, щ е ш видш е.
Скоромовка
Ой чук, чуки, чук!
Наловив дід щук.
57
П р о ч и та й заклинку.
I
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
Залізу на дуба,
Прикличу голуба.
А голуб загуде,
Дрібний дощик піде!
— Як варити борщ?
— Про це можна ді
знатися з книжок про
кулінарію, з Інтерне-
ту, від мами.
( В иб ер и прод укти для борщ у.
Н а з в и о в о ч і, з я к и х в а р я т ь б о р щ . Ти л ю б и ш їс т и б о р щ ?
Н а з в и ф р у к т и . Щ о м о ж н а п р и г о т у в а т и з ф р у к т ів ?
58
П р очи та й те казку в особ ах.
а фа а аф
о фо 0 ^ оф
Ф У фу У ...£ Ф уф
и фи и иф
і фі і іф
у * ФОН у гК О Н кти
теле ^ фла-<Г Фру- ж
^граф ^ м ін го чсговии
60
Щ"•
П р о ч и т а й в ір ш г о л о с н о й в и р а з н о .
Фіолетові заграви
Фарбували в лузі трави.
Фіолетовий фломастер
Фарбувати також майстер:
Фіолетові фіалки
Фарбував він для Наталки.
Г. Чубач
З н а й д и « з а гу б л е н и й » склад. П рочитай с л о в о -н а з в у
предм ета.
Р о з в ’я ж и к р о с в о р д .
61
v
,, _ . :' > r
а !і л * к
Р о з гл я н ь в и с т а в к у ф о т о г р а ф ій , які з р о б и в Ф е д ір .
< Щ о з о б р а ж е н о на ф ото Ф е д о р а ?
Х то з о б р а ж е н и й н а ф о т о ?
К ого м о ж н а н а з в а ти різнокольоровий, а к о г о — рожевий ?
62
Добрий день, дідусю!
Дякую тобі за лист. Як ти себе почуваєш,
0І?
щдідусю? Ти запитуєш, що я найбільше лю
блю. Я люблю фантазувати. Світ без фан
тазії — сумний і нудний. Навіть калюжа
після дощу може відтворювати фантас
тичний світ! Надсилаю тобі фото того,
що я побачив і зробив. У калюжі я поба
чив не хмарки, а ангелів миру, не будинки,
а чарівні замки. Подивися, які сумні були
камінці, а які вони стали. Коли я приїду до
тебе на канікули, ми разом будемо фанта
зувати й робити все незвичайним.
Люблю тебе, дідусю. Твій онук Федько з
фантазіями.
х рело жла
дже' Ч крела ДЖМ^ь бда0 Ч л и н а
Склади слова.
дже ла
бджо лик
бджіл мом
дже ка
джме рело
Джмелик каже:
— Жу-жу-жу!
Із жоржинами дружу!
Друже, так тобі
ска-ж-ж-ж-ж-жу!
64
•••.
Джмелиний оркестр
0,1
Коли на луг приходила весна, перш им и^
вилітали джмелі. Спочатку ласували м е - ^
дом. Потім облітали квітучий луг. Сідали на
дахи хатинок з трави й гілочок. Кожен брав
свій інструмент — цимбали, скрипки, тром
бони. А малий джмелик діставав калинову
сопілочку. Над лугом лунав джмелиний ор
кестр.
За В. Чухлібом
В и з н а ч , х т о п е р ш и м в и л іт а в н а луг.
щ
~9\
Я ка п о р а р о к у о п и с а н а в т е к с т і? З н а й д и й п р о ч и т а й
р е ч е н н я -в ід п о в ід ь .
Н а я к о м у ін с т р у м е н т і д ж м е л і не гр а л и : на с к р и п к а х , б а
р а б а н а х чи ц и м б а л а х ?
Я ка с х е м а с т о с у є т ь с я с л о в а д ж е м : [ - • - ] чи [ - - • - ] ?
& 1
со
д и ґ а Д3 б а н Д3 в 0 н и к
PI §
еркало ґ у ^ лв ики
©
дзвонити дзвінкий
дзвонила дзюрчить
Дзюрчать-дзвенять струмочки,
І птах вітає птаха...
Мала, хрустка бурулька
Додолу впала з даху.
Л. Компанієць
66
Малесенький джмелик поспішав на за- 1 1
пашний, барвистий луг. Тут так багато кві
тів! У джмелика аж очі розбіглися.
Бачить джмелик: ліловий дзвіночок хи
тає голівкою та кличе його.
— Я буду з вами дружити, —
сказав він дзвіночку.
— Дзінь-дзінь, дзень-дзень,
звичайно, і я радий з тобою
дружити, джмелику, — задзе
ленчав дзвіночок.
Л\
Д ж м е л и к з а п р о п о н у в а в д р у ж б у : м е те л и ку, д з в ін о ч к у чи
б д ж іл ц і?
Я ки й д ж м е л и к : у в іч л и в и й , м о в ч а з н и й чи н а с у п л е н и й ?
З б у к в о с п о л у ч е н н я м дз у т е к с т і є: 2, 3 чи 8 с л ів ?
У я к о м у с л о в і- н а з в і н а м а л ь о в а н о г о
п р е д м е т а б у к в б іл ь ш е , н іж з в у к ів ?
•••
п’ ю в’ ю п’ять
п’є в’ юн п’ятак
п’ ють в’ юнок п’ята
ї Ю т ь
ї ю т ь
Які б у к в и п р о п у щ е н і?
Які з в у к и в о н и п о з н а ч а ю т ь ? ї я т а
ї я н е
п І ї я
_ А
Я такий же, як знак розділовий, щу
І відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
Я пишусь не внизу, а вгорі (сто фа п р о).
Д. Білоус
С і 'к П р о ч и т а й в ір ш , п р а в и л ь н о в и м о в л я ю ч и с л о в а з а п о
строф ом .
З ’ є д н а й ч а с т и н и п р и с л ів ’їв . П о я с н и , я к т и їх р о з у м іє ш .
69
« З б е р и » ч а с т и н и с л ів . П р о ч и т а й з іб р а н і с л о в а . П р а
ви льно ви м овл яй п р и го л о сн і звуки п е р е д а п о с т р о
ф ом .
солов’
М’ з та
в’ J н
дев’
пір’ С ть )
пам’ Ч
голуб’
В и зн а ч, для к о го п р и з н а ч е н і п о д а н і п р е д м е ти . С кл ад и
про це речення.
Р о з в ’я ж и р е б у с и .
гІ
s\ 5+А
К о ж н и й д е н ь Д е м ’ян г о т у є с о б і д о ш к о л и с н ід а н о к і
п а к у є й о г о в к о р о б к у . С ь о г о д н і він п р о с п а в .
— П о с п іш а й , Д е м ’я н е ! Ти з а п із н и ш с я н а у р о к , — п р о
м овила мама.
Х л о п ч и к п о б іг д о ш к о л и , а л е с п іт к н у в с я о б к а м ін ь ,
і в с е , щ о б у л о в р ю к з а к у , в и с и п а л о с я н а з е м л ю . Д е м ’ян
ш в и д к о в с е п о с к и д а в д о р ю к з а к а й п о б іг д а л і.
В ін з а б іг д о к л а с у в о с т а н н ю х в и л и н у . В ід к р и в р ю к
з а к , а з в ід т и — ш а р у д ін н я .
— О й! — н е с а м о в и то зо й кн ул а З о ся .
Д ів ч а тк а з а к р и ч а л и , х л о п ц і з а р е го т а л и ... А з р ю к з а к а
Д е м ’я н а в и с к о ч и л а м и ш а .
— Дем’яне! Прошу пояснити, що сталося.
Для чого ти приніс до школи мишу? —
запитала вчителька.
Дем’ян усе розповів: як спізнився, спішив,
упав...
— Я тепер завжди буду раніше вставати й
завчасно виходити з дому, — додав хлопчик.
З польського гумору
& — С\
Я к и й д л я с е б е в и с н о в о к з р о б и в Д е м ’я н ? Ти п о г о
д ж уєш ся з й о го д ум ко ю ?
У я к о м у зі с л ів р я с т і п ір ’я є з в у к [р]? П о я с н и п р а в о
п и с ц ь о го с л о в а .
У я к и х с л о в а х - н а з в а х ч и с л а п и ш е м о а п о с т р о ф : 3, 5,
чи 9 ? Q
71
*V * НАРОДНІ ПЕРЛИНКИ
Заклинки
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
У глинянім горщику.
Поставлю на дуба.
Дуб повалився,
Горщик розбився,
Дощик полився.
З яким проханням зве рта ю ться д о д ощ ику?
Коли п р о м о в л я ю ть заклинки?
Які з а к л и н к и т и з н а є ш ?
Мирилки
Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин-мізин-мізинець —
Помирив нас, молодець!
П р о ч и т а й м и р и л к у р а з о м із с у с ід о м (с у с ід к о ю ) п о п а р т і.
Коли п р о м о в л я ю ть м и р и л ки ?
Які м и р и л к и т и з н а є ш ?
Пісні-ігри
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона впала,
До землі припала,
Личка не вмивала,
Бо води не мала.
Ой устань, устань, подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька,
Вмий своє личко,
Личко біленьке,
Та візьмися в бочки,
Поскачи навскочки,
Біжи до Дунаю,
Бери ту, що скраю.
П р о щ о й д е т ь с я в ц ій н а р о д н ій п іс н і- г р і?
Д о к о го з в е р т а ю т ь с я в п іс н і-г р і? Які р у х и в и к о н у ю т ь д іт и ?
П р о щ о п р о с я т ь д ів ч и н к у -п о д о л я н о ч к у ? З н а й д и в ід п о
в ід ь , п р о ч и т а в ш и в и д іл е н і с л о в а .
Р о з п и т а й с в о їх р ід н и х , які в о н и з н а ю т ь п іс н і- іг р и .
В и в ч и п іс н ю - г р у н а п а м ’я т ь і у в іл ь н и й ч а с п о г р а й с я зі
с в о їм и д р у з я м и .
Колискові пісні
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на кота — воркота,
На дитину — дрімота.
К о м у с п ів а ю т ь к о л и с к о в і п іс н і?
К о л и й д л я ч о г о їх с п ів а ю т ь ?
З я к о ю с и л о ю г о л о с у т р е б а с п ів а т и т а к і п іс н і?
Які к о л и с к о в і п іс н і т и з н а є ш ?
74
ЗАГАДКИ
У зеленім кожушку,
костяній сорочечці
я росту собі в ліску, —
всім зірвати хочеться.
На сонечко я схожий
і сонечко люблю,
до нього повертаю
голівоньку свою.
Які с л о в а з а г а д о к т о б і д о п о м о г л и їх в ід г а д а т и ?
Які з а г а д к и т и з н а є ш ?
П р о ч и т а й т е , щ о «каж е» п р о с е б е з в ір я т к о .
76
ляться — у хаті все прибрано, хліб напече
ний, борщ зварений.
От вони й питають сусідів:
— Хто це зробив?
Ніхто нічого не знає...
Х о ч е ш з н а т и , х т о д о п о м а г а в д ід о в і й б а б і?
П р о ч и т а й к а з к у « К р и в е н ь к а ка ч е ч ка » а б о п о д и в и с я
м у л ь т ф іл ь м , я к и й т а к с а м о н а з и в а є т ь с я , з а а д р е с о ю :
h t t p s : / / w w w .y o u tu b e . c o m /w a tc h ? v = h O W Id fg x jJ c .
Р о з гл я н ь о б к л а д и н к у к н и ж к и .
Щ о н а н ій н а п и с а н о ? Х т о з о б р а
ж е н и й н а о б к л а д и н ц і? П р о к о го
ця к а з к а ?
П родовж речення.
На обкладинці написано
« К р и в е н ь к а ка ч е ч ка » — ц е з а г о л о в о к к а з к и .
77
& €
■J
2 v* Vі
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА
it
Ворон, куріпка і мишка
V
.
p Жили собі в лісі троє товаришів: великий
J чорний ворон, біла куріпка й маленька миш
ка. Якось їм захотілося коржиків.
— Хто в крамницю по борошно піде? —
питає мишка.
— Я не піду, — відказує ворон.
— І я не піду, — повторює за ним куріпка.
— Добре, я сама сходжу, — сказала мишка.
Пішла до крамниці, купила мішок борош
на, принесла додому й питає:
— А хто тісто міситиме?
— Я не буду, — каркає ворон.
— І я не буду, — відказує куріпка.
— Дарма, я вже сама замішу, — каже миш
ка.
Мишка замісила тісто. Тісто піднялося.
— У мене все готове. Хто пектиме коржики?
— Я не буду, — басом відповідає ворон.
— І я не буду, — озива
ється куріпка.
Одійшли вдвох, пісеньки
співають, крилами лопо
тять, ніжками притупують.
— Що ж, доведеться й
пекти самій, — зітхнула мишка.
Напекла повну миску — пухкенькі, м’якенькі
вийшли коржики.
— Ну, а їстиме хто? — запитує мишка.
— Звичайно, я! — басує ворон.
— Я теж їстиму! — каже куріпка.
— Е, ні! — відказала мишка. — Коли я тру
дилася, ви байдикували: танцювали та спі
вали, на всі боки позирали. Тепер я ласува
тиму коржиками, а ви собі співайте далі. Не
хотіли працювати — не будете їсти.
Чи б ул и в о р о н , к у р іп к а т а м и ш к а в ір н и м и д р у з я м и ? Ч о м у?
В и с л о в в л а сн у дум ку.
ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ
Іван Франко — видатний укра
їнський письменник.
У дитинстві він був працьо
витим і товариським, залюбки
допомагав батькам по госпо
дарству. Але найбільше любив
бувати в батьковій кузні. Сюди
приходили різні люди: молоді й старшого
віку, з далеких і близьких сіл. Івась сідав у
куточку й слухав розповіді про давні часи
України.
Він був дуже здібним: за два роки навчився
читати українською, німецькою та польською
мовами (українською — за десять днів!). Ма
лий Івась записував коломийки, приповід
ки та казки. Після школи вступив до гімна
зії, а потім — до університету. Пізніше сам
вивчив 14 іноземних мов! Написав багато
віршів, оповідань і казок для дітей. У цих
творах він хотів навчити їх ненавидіти зло й
несправедливість, розвинути дитячу уяву.
У старших класах ти дізнаєшся багато ці
кавого про Івана Франка.
Ч о м у Ів а с я н а з и в а л и здібним ? В и с л о в в л а с н у д у м к у .
Щ о т е б е н а й б іл ь ш е в р а з и л о з т о г о , щ о т и д із н а в с я ( д і
з н а л а с я ) п р о в и д а т н о г о у к р а їн с ь к о г о п о е т и й п и с ь м е н
на к'я'? Р о з к а ж и .
80
С к л а д и р е ч е н н я з а з м іс т о м к о ж
н о го м алю нка.
Х очеш знати, щ о було далі з ф а р
б о ва н и м л и со м ? П рочита й казку
«Ф а рб ован ий Л ис», яку напи
с а в Ів а н Ф р а н к о . А б о п о д и в и с я
м у л ь т ф іл ь м , я к и й т а к о ж н а з и
ва ється «Ф а р б о в а н и й Л ис», за
адресою : h ttp s ://w w w .y o u tu b e .
c o m /w a tc h ? v = .
81
СУЧАСНІ КАЗКИ
І Чарівне яєчко
Залишивши гніздеч
ко, покотилося яєчко...
Та котилося воно неда
лечко. Квочка з курча
тами на подвір’ї гуляла,
діток своїх забавляла.
— Мамо, он яєчко по
стежинці котиться, — сказало найменше
курчатко.
— Скоро Великдень, то давайте пофар
буємо яєчко, щоб воно було барвисте, як
весна.
Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну
його фарбувати. Пішов теплий дощик, по
тім з’явилася веселка на небі. Курчатка по
зичали фарб у веселки, на білому яєчку лап-
82
ками малювали весну,
писали пір’ячком. І поко
тилася писанка зеленим
подвір’ячком. Курчатка її
доганяли, на крилечках
піднімали, дівчинці Ната
лочці на свято Великдень
подарували. Вона курча
ток зернятками годува
ла, водицею напувала.
Зацвіли вишні та черешні. Став гарний, як
писанка, садочок увесь. І проказала Ната
лочка: «Христос Воскрес!»
За А. М ’ястківським
Які ф а р б и п о з и ч и л и к у р ч а т к а у в е с е л к и ?
* * * * * * * *
Щ о р о б и л а Н а тал о чка для курчат?
83
їжачки
їжачок виріс на гірці над морем. Одного ра-
v зу ніч була місячною і він спустився на берег.
Хвиля то набігала на мокре біле каміння,
то поверталася в море...
І коли вона відкотилася назад, їжачок по
мітив малого чорненького їжачка, що сидів
на камені й повільно ворушив голочками.
— Ти що робиш тут? — запитав їжачок, що
спустився до моря.
— Гріюся, — відповів чорненький їжачок зі
свого каменя. — Я гріюся на білому камені,
він ще теплий від сонця.
Хвиля набігла, і чорненький їжачок зник під
водою... А коли хвиля відринула в море, їжа
чок, що жив на гірці, запитав здивовано:
— Виходить, ти живеш у морі?
— Еге ж, адже я Морський їжачок! — відпо
вів той. — Я живу в морі.
Хвиля плеснула в берег...
— А що ти над усе любиш? — запитав Мор
ський їжачок.
— Молоко. Воно біле й солодке!
— А я над усе люблю морську воду. Вона
солона й прозора!
І знову хвиля поглинула їхню розмову...
Потім їжачок, що жив на гірці, промовив
замріяно:
— І ще мені подобається місяць. Коли він
світить, усе навкруги таке незвичайне...
— А я люблю сонечко. Коли воно світить,
я теж гріюся на моєму білому камені.
Тоді їжачок, що жив на гірці, запросив Мор
ського їжачка:
— Приходь до мене в гості!
Морський їжачок зітхнув:
— Не можу! Я без моря
не можу. Ти приходь!
— А я у воді не можу.
І вони обидва замовкли,
посмутнілі.
— Але ми все одно бу
демо дружити! — сказав
їжачок, що жив на гірці. —
Адже ми обидва — їжачки!
І вони замовкли.
Тихо плескало в берег
море. Місячна стежка підкотилася до самі
сінького берега. І можна було побігти нею
разом далеко-далеко...
їжачки сиділи, мовчали, а потім побажали
один одному на добраніч...
За Ю. Ярмиш ем
Що в ід р із н я л о їж а ч к ів ? Вибери п р а в и л ь н і в ід п о в ід і:
харчування, повітря, проживання.
ДО ДНЯ МАМИ
Подарунок
Настала весна. У звірів і птахів з ’явилося
гл багато клопотів. Вони чепурили свої оселі,
лісові галявини. Дехто змінював убрання:
зайці скидали білі шубки, а натомість одя
гали сірі, вовки та ведмеді лише обновляли
старі кожухи, бо не звикли міняти кольору.
Та найбільше метушилися малята. Неза
баром мамине свято. Побачив зайчик Сіра
Шубка блакитну квіточку на тонкій стеблині.
— Хто ти? — запитав зайчик.
— Пролісок, — відказала квіточка. — А чому
ти такий засмучений?
— Як же мені не сумувати? Завтра мамине
свято, а я подарунка ще не маю.
Пролісок співчутливо подивився на зайчи
ка, трохи подумав та й каже:
— То, може, візьми мене та й подаруй
своїй мамі...
— Як же я візьму?! — розгубився зайчик. —
Ти ж тоді не будеш рости.
— Звісно, не буду, — зіт
хнув пролісок, — але ж ти не
маєш подарунка. Усі мати
муть, а ти — ні.
— Дякую тобі, проліску, —
раптом зраділо зайченя. —
86
Тепер я знаю, що подарувати
мамі!
У день свята зайчик
маму за лапку й повів на
бочок: там синіла квітка.
— Я дарую тобі, матусю, ось цього проліс
ка. Тільки зірвати його я не міг, адже він тоді
не ростиме.
— Дякую тобі, мій любий синочку, — роз
чулилася зайчиха. — Дякую за чудовий по
дарунок!
За М. Пономаренко
Т обі с п о д о б а в с я п о д а р у н о к , я к и й п р и г о т у в а в з а й ч и к
м а м і? Ч о м у ?
Щ о т и п р и г о т у в а в (п р и г о т у в а л а ) с в о їй м а м і д о с в я т а ?
Подарунок
Я не кину слів на вітер —
Вивчу ціле море літер!
Підпишу тоді пакунок:
«Це — для мами подарунок!»
Зачудується матуся:
— Де ж він?
Щось не розберуся!
Підкрадусь, немов лисичка,
І матусю — цьом у щічку!
Л. Мовчун
Я к и й п о д а р у н о к з р о б и л а с в о їй м а м і а в т о р к а в ір ш а ?
Я к и й п о д а р у н о к п р и г о т у в а в (п р и г о т у в а л а ) т и ?
87
JP
V- %
88
ч#
Великодні пригоди
Ж овтої Шапочки
Оленці на день народження подарували жов
ту шапочку. Дівчинці дуже сподобався пода
рунок. Через це її прозвали Жовта Шапочка.
Великоднього ранку мама поклала в кошик
писанки, паску, кільце ковбаси та й каже:
— Доню, віднеси бабусі великодні гостинці.
Узяла дівчинка кошик і пішла до бабусі.
Тільки зайшла Жовта Шапочка в гайок —
аж тут лисичка:
— Що це так пахне у твоєму кошику, Жовта
Шапочко? Дай мені скуштувати.
— Не можу, бо несу бабусі великодній сні
данок. Ходімо зі мною й поснідаємо разом.
От ідуть вони, а назустріч зайчик:
— Чи є в тебе щось смачне, Жовта Шапочко?
— Ходімо з нами до моєї бабусі, скуштуєш
великоднього сніданку.
Ідуть вони разом. Аж тут вовк стоїть:
— А куди це ви всі зібралися?
<1 — Бабусі великодні гостинці несемо, — від
повідає Жовта Шапочка.
— Ковбасу й паску дай мені,— злим голо-
лk сом сказав вовк.
— Вовчику, хіба так можна кричати?! — ска
зала лисичка.
— Коли мама малювала писанки, то гово
рила: «На щастя, на добро, на мир». Ходімо
з нами, поснідаємо, — умовляє його Жовта
Шапочка.
— Вибачай, не подумав я, що це — освяче
ний великодній кошик.
От уже й бабусина хата.
— Бабусю, вітаю тебе зі святом. Це тобі від
нас на Великдень, — мовила Жовта Шапочка.
— Дякую, онучко. Заходьте, дорогі гості,
снідати будемо. Яке то щастя — Великдень!
О Ід е ї д л я м а л е н ь ки х а кто р ів . Р о з іг р а й т е р о з м о в у
Ж о вто ї Ш апочки з лисичкою , зайчиком і вовчиком .
П е р е д а й те го л о с о м х а р а к те р к о ж н о го ге р о я .
90
Джерельце
В одному місті жила Людина, яка ніколи не
всміхалася... Якось на головній площі міста
крізь асфальт пробилося мале Джерельце.
— Замурувати його! — звеліла Людина,
яка ніколи не всміхалася.
Звеліла — і дорожній Коток накрив Дже
рельце товстим шаром асфальту.
Людина, яка ніколи не всміхалася, заспо
коїлася.
Проте раптом доповідають:
— Знову б’є Джерельце!
За наказом Людини, яка
ніколи не всміхалася, усю
площу затрамбували ас
фальтом.
Але Джерельце, як і ра
ніше, до сонця прорвало
ся — чисте, студене.
Побачила те Джерельце
Весела Людина, зраділа
та й каже:
— Давайте водограй влаштуємо!
Відтоді на площі дзвенить музика водо
граю, райдугою переливається, людей зве
селяє.
За Ю. Ярмиш ем
В ід ш у к а й п р е д м е т и , у н а з в і я к и х є б у к в а з в у к и [й а ],
з в у к [д з ].
З н а й д и « з а гу б л е н и й » с к л а д у с л о в а х -н а з в а х н а м а л ь о
в а н и х п р е д м е т ів .
П р о ч и т а й з а к л и н к у , у я к ій « р о з г у б и л и с я » с л о в а . П о с т а в
сл о в а там , д е во ни м а ю ть бути.
Вийди, вийди, .
На дідове
На бабине
На наше ... ,
На весняні... ,
На маленькі... .
зіллячко
поЛечко сонечко
,’ячко ДІТОЧКИ
*
П р и г а д а й іс т о р ії г е р о їв , які м и ч и т а л и . Х т о ц е р о б и в ?
Х то це сказа в?
■к -к -к
94
Завдання означеної змістової лінії пов’язані з цілями інших змістових ліній,
зокрема лінії «Читаємо». Реалізуючи завдання цієї змістової лінії, учитель має
враховувати рівні сформованості читацьких умінь кожної дитини.
Відповідно до дидактичної мети уроку (ознайомлення з новою буквою, фор
мування техніки читання; навички читання; закріплення вмінь читання складів,
слів з вивченою буквою; сприймання тексту) подано: променеві таблиці букв,
буквосполучень і складів, колонки слів, криптограми, анаграми, кросворди, по
шукові таблиці, «заховані» слова, речення для доповнення відповідними слова
ми, тексти з малюнками та без них тощо. Цей матеріал призначений для читання
учнями всього класу, оскільки невивчених літер у таких видах читання немає.
З метою реалізації змістової лінії, зокрема сприймання та робота над тек
стом, пропонуємо казки, вірші, оповідання, загадки, скоромовки, забавлянки,
мирилки, а також казки й оповідання сучасних авторів тощо.
Частина тексту виділена іншим шрифтом і блакитною рискою та призна
чена для диференційованого навчання.
Запропоновані тексти спрямовані на виховання таких якостей, рис і чеснот,
як: патріотизм, креативність, цікавість, критичне мислення, мудрість, відва
га, наполегливість, чесність, любов, доброта, співпраця, справедливість, лі
дерство, уміння пробачати, скромність, бережливе ставлення до природи, до
близьких людей. Героями кожного тексту є діти-однолітки, звірі, пташки, по
ведінка яких сприятиме набуттю емоційно-чуттєвого досвіду, допомагатиме
моделювати власну поведінку в подібній ситуації.
Уперше для формування читацьких компетентностей уведено міні-п’єси.
Такий формат роботи уможливлює творче читання текстів (розігрування в осо
бах з дотриманням вербального та невербального мовлення героя для пере-
дання емоцій та настрою), фантазування, придумування або ж зміна кінцівки
(початку) тексту.
Навчальний зміст підручника забезпечує реалізацію завдань змістової лінії
«Досліджуємо мовні явища» і спрямований на формування предметних компе
тентностей, а саме: лексичних, фонетичних, діамонологічних, комунікативних,
художньо-мовленнєвих, каліграфічних, орфографічних.
Достатня кількість запропонованих схем речень і самих речень, слів з від
повідними орфограмами дають можливість учителю формувати орфографічні
вміння та свідоме засвоєння елементарних правописних правил, що є завдан
нями змістової л інії «Взаємодіємо письмово».
На сторінках підручника пропонуємо малюнки та зміст листівок, листів, теле
грам, дитячих журналів, енциклопедій, додаткових джерел пошуку відповідної
інформації, sms-повідомлення, фотоколажів, що забезпечує реалізацію завдань
змістової лінії «Досліджуємо медіа».
На вимогу Типової освітньої програми щодо діагностики навчальних досяг
нень учнів на певному етапі пропонуємо після кожної теми (у нашому випадку —
нової букви) чотири запитання, які допоможуть виявити рівень сформованості
наскрізних умінь, предметних і ключових компетентностей та запобігатимуть на
шаруванню відповідних проблем. На цьому етапі навчальні досягнення учнів під
лягають формувальному (вербальному) оцінюванню.
Підрубрикою «Мої навчальні досягнення. Я умію, можу...» пропонуємо доступ
ний матеріал для проведення підсумкового вербального оцінювання на певному
етапі, зокрема після завершення відповідної пори року (осінь, зима, весна
Навчальне видання
Українська мова
Буквар
(У 2-х частинах)
ЧАСТИНА 2
Редактор Н. Забаштанська
Художнє оформлення та макет Н. Антоненко
Технічне редагування Л. Ткаченко
Комп’ютерна верстка С. Груніної
Коректори С. Бабич, І. Барвінок
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
шш
ІтшжШ