Варіант 1

До країн Південно-Західної Азії відносять наступні країни:

Туреччину, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Іран, Ірак,
Афганістан, Ліван, Сирію, Йорданію, Ізраїль, Палестину,
Кувейт, Саудівську Аравію, Ємен, Катар, Оман, ОАЕ,
Бахрейн.
Даний регіон лежить на перетині торгових шляхів між Європою та
іншими азійськими країнами. Це дало значний поштовх розвитку
регіону у минулому.
Природні умови є несприятливими для розвитку сільського
господарства на значній частині території даного регіону. Рельєф,
який складається в основному з гірських форм також не сприяє
процвітанню землеробства та тваринництва. Слід зауважити, що в
минулому, рівнини Межиріччя дозволяли забезпечувати населення
їжею. Однак штучне зрошування земель виправляє проблему засух і
дає змогу збирати по 2-3 урожаї щорічно. Але це водночас обмежує
сільське господарство, адже неможливо з відносно невеликими
витратами води зрошувати значні території.
Незважаючи на такі природні умови, Південно-Західна Азія є
багатою на газ і нафту, і країни-видобувники цих копалин є
основними постачальниками паливних енергоносіїв у світі. Саме це
дало змогу країнам Аравійського півострова у 20 столітті почати
стрімкий розвиток економіки. В той час, це було основним
джерелом доходу даних країн, проте з часом завдяки продажу нафти
і газу почали розвиватися інші галузі, в основному третинного
сектору, такі як ІТ та інші.
Південно-Західна Азія є колискою двох світових релігій:
християнство та іслам. На цьому грунті часто виникали і виникають
конфлікти між різними верствами населення, та навіть окремими
країнами.
Даний регіон має один з найвищих показників урбанізації у
світі, адже більшість територій є малосприятливими для
комфортного життя. Тому тут переважно розвиваються галузі
третинного сектору.
Особливістю розміщення підприємств є територіальним
розміщенням нафти і газу. Саме тому даний регіон має багато
нафтохімічних та нафтопереробних підприємств.
 Машинобудування не є надто розвиненим через відсутність
покладів металів та історичну спеціалізацію регіону на видобуванні
палива. Однак в Ізраїлі розвиваються майже всі галузі
машинобудування, включаючи авіа - і суднобудування, в тому числі
військове. їм надають фінансову і науково-технічну допомогу США.
За виробництвом воєнної продукції на одного жителя ця країна
займає перше місце у світі. Це пов’язано з військовим конфліктом із
Сектором Газа, а також численними війнами з мусульманськими
країнами у 20 столітті.
Незважаючи на відсутність металічних руд, у багатьох країнах
розвивається виготовлення алюмінію, адже у цих країнах дешева
електроенергія, а виплавка глиноземів є дуже енергомісткою.
Сукупність усіх причин і визначає міжнародну спеціалізацію
країн Південно-Західної Азії на видобуванні нафти і газу, за
відсутністю інших, настільки прибуткових альтернатив.

2. Промисловий пояс Японії виник історично на тихоокеанському

узбережжі. Передумовами цього були робоча сила, доступ до ринків збуту
і легкий доступ до палива та сировини, адже їх з інших країн все одно
потрібно було довозити через порти. Тому розміщення підприємств
поблизу портів було і залишається економічно вигідним рішенням.
Натомість узбережжя Японського моря не є забудоване
підприємствами через порівняно складніший доступ, ніж до
тихоокеанського.
Яскраво це ілюструє мегаполіс Токайдо, де на 20% території
зосереджено 70% промислового виробництва країни. За своїми
параметрами (вартість продукції на 1 км кв. площі та на одного жителя) це
промислове утворення є найбільшим у світі.
Саме тому розміщення підприємств у Японії можна порівняти із
дзеркалом, де його лицьовою стороною є східне узбережжя, а західна -
темна зворотня.