Самостійна робота "суспільство та його структура. Соціальні системи.

Соціальна стратифікація. Культура і суспільство"

1. Розкрийте зміст основних соціологічних підходів до трактування

суспільства і поясніть у чому їх різниця і схожість.

Натуралістична
модель (І. Ньютон, Р.
Декарт, Дж. Локк, та
ін.).
Теологічна модель (А.
Ідеалістична модель
Августин, Ф.
Аквінський). (Г. В. Гегель).

Концепції
розуміння
суспільства Діалектико-
Релігійно-міфологічна матеріалістична
можель. модель (К. Маркс, Ф.
Енгельс).

Концепція Концепція
Інтерпретації методологічного
соціальної дії (М. Індивідуалізму (К.
Вебер). Поппер).

Термін “суспільство” –  поняття багатозначне. Його можна розглядати як у

широкому, так і у вузькому розумінні. У вузькому розумінні  він має такі три
значення:
1)        суспільство як сукупність суспільних відносин. Відомо, що
суспільні відносини – це те специфічне, що відрізняє соціальні утворення від
інших систем матеріального світу. І кожне суспільство є не просто
сукупністю людей, а являє собою єдину систему соціальних відносин,
цілісний соціальний організм, що розвивається певною мірою незалежно від
інших соціальних організмів;
2)        суспільство як певний етап людської історії (первісне суспільство,
індустріальне суспільство, інформаційне суспільство тощо);
3)        окреме, конкретне суспільство, що є самостійним суб'єктом
історії  (українське суспільство, американське суспільство і т.д.).
Суспільство в  широкому розумінні – це відокремлена від природи частина
матеріального світу, що являє собою історично розвинену форму
життєдіяльності людей, основою якої є  людська
праця,  суспільне  виробництво. Іншими словами, це все людство в цілому,
тобто вся сукупність суспільних організмів, що існували й існують на нашій
планеті.
Однією з перших концепцій розуміння суспільства і джерел його розвитку
є релігійно-міфологічна модель, що виникла в епоху
рабовласництва.  Суспільство, як і окрема людина, через призму даної моделі
розглядалися в системі загального світового (божого) порядку – космосу
(Бога), що виступає джерелом і першоосновою всього сущого.
Стихійна  реалізація історичної необхідності породжувала і підтримувала в
людей впевненість в існуванні долі,  у Божій обумовленості існуючих
відносин, порядків, а також усіх змін, що відбуваються.  Тому Боже
(космічне) першоджерело існування суспільства і діючих у ньому законів і
моральних норм – основна тема древніх міфів. Історики і філософи
античності також розглядали суспільство не як особливе утворення, що
розвивається за власними законами, а як компонент космічного буття. Звідси
витікає релігійно-міфологічний характер їх поглядів.

Якщо релігійно-міфологічна концепція виникла на ґрунті античної

філософії, то теологічна концепція зародилася в надрах схоластичної
філософії, філософії середньовіччя. Антична філософія, при
всіх розбiжностях у поглядах її представників на суспільство, мала
космологічний характер, оскільки тим цілим, у яке включалося все суще, у
тому числі і суспільство, була природа (космос). Середньовічне ж мислення
було теоцентричним: реальністю, що визначає усе суще, у тому числі і в
громадському житті, для нього була не природа, а Бог.
У найбільш повному виглядi ця концепція набула розвитку
у вченнi  Аврелія Августина  (354 – 430), а пізніше Фоми Аквінського (1225
– 1274). Августин вважав, що вся історія визначається Божою волею, а всі
вади суспільства пояснюються первородним гріхом Адама і Євы. Розвиваючи
ці ідеї, Фома Аквінський стверджував, що нерівність людей є вічним
принципом громадського життя, а поділ на стани встановлений Богом.

У Новий час поширилась натуралістична концепція громадського

життя, представниками якої були Ісаак  Ньютон, Рене Декарт,
Шарль Луі Монтеск'є, Джон Локк та інші, хоча перші натуралістичні  ідеї
можна знайти ще у творах давньогрецьких філософів. Так,
наприклад, Демокріт висловлював думку про те, що все громадське життя
має природне походження,  Арістотель же висунув ідею про  природне
походження соціального розшарування людей.

У чому ж сутність даного підходу? Натуралізм (від

лат. natura – природа) як філософський принцип розглядає соціальні явища
винятково як дію природних сил: фізичних, географічних, біологічних і т.
ін.  Відповідно до даного принципу  тип суспільства і характер його
розвитку  визначаються   кліматичними умовами і географічним
середовищем (географічна школа – Лев Мєчников, Василь Ключевський та
ін.),  біологічними, расовими, генетичними особливостями людей
(соціальний дарвінізм:  Томас  Мальтус, Людвіг Гумплович,  Вільям Самнер;
расово-антропологічна школа: Жозеф Артур де Гобіно й ін.), космічними
процесами і ритмами сонячного випромінювання (Олександр  Чижевський,
Лев Гумільов).   Таким чином,  натуралізм  вищі форми буття зводить до
нижчих, а людину –  до  рівня тільки природної істоти.  Головний  недолік
даної концепції полягає в ігноруванні якісної своєрідності людини, у
приниженні людської активності, у запереченні людської волі.
Інший недолік натуралістичного підходу до суспільства заключається в
розумінні людини як соціального атома, а суспільства – як механічного
агрегату індивідів-атомів, поглинених лише  своїми власними інтересами.
Таким чином, натуралізм занадто матеріалістично трактує сутність людини,
виділяючи в ній лише природну субстанцію. Внаслідок цього людські зв'язки
набувають винятково природного характеру,  ігнорується їхня соціальна і
духовна складова.

На відміну від натуралістичної концепції, ідеалістична модель

ізолює людину від природи, перетворює духовну сферу громадського
життя на самодостатню субстанцію. Таке ідеалістичне розуміння історії
виникає в результаті абсолютизації духовного фактора в людському бутті і
знаходить своє відображення в принципі: "Ідеї правлять світом".
 Верхівкою об'єктивно-ідеалістичної моделі розуміння суспільства є
погляди Георга Гегеля (1770 – 1831), який висловив ряд геніальних здогадів
про закономірності розвитку суспільства. За Гегелем, історія рухається
вперед не як стихійний процес. Вона складається з дій окремих людей, кожна
з яких прагне реалізувати свої здібності, взаємовиключні інтереси, егоїстичні
цілі. Однак внаслідок дій людей, що дбають за свій інтерес, виникає щось
нове, що відрізняється від їхніх первісних задумів. У цьому, вважає Гегель, і
полягає «хитрість історичного розуму», саморозвиток і самопізнання якого і
являє собою власне історичний процес.
Таким чином, якщо з погляду натуралізму розвиток суспільства
визначається дією законів природи, то в ідеалізмі функцію творчого
початку  виконує світовий розум (об'єктивний ідеалізм),  нічим не
обмежена людська активність, насамперед духовно-вольова
(суб'єктивний ідеалізм).

Недоліки натуралістичної й ідеалістичної моделей намагалися

розкрити творці діалектико-матеріалістичної концепції розвитку
суспільства,  німецькі філософи, соціологи Карл  Маркс (1818 – 1883)
і Фрідріх Енгельс (1820 –1895).

У чому полягає сутність соціальної концепції марксизму? З погляду

марксизму, що ґрунтується на роботах Чарльза Дарвіна, Льюіса Моргана,
процес формування суспільства своїм вихідним пунктом має виокремлення
людини з тваринного світу при формуванні у предків людини соціально-
спонукальних мотивів у поведінці. Завдяки цьому, крім природнього добору,
в силу вступає і соціальний добір. У процесі такого «подвійного» добору
виживали і вважалися перспективними ті найдавніші спільності людей, що у
своїй життєдіяльності підкорялися певним соціально значущим
вимогам,  наприклад, бути згуртованими, допомагати одне одному,
турбуватися про долю потомства і т. д.  Так поступово в процесі історичного
розвитку людина, образно кажучи, ставала на рейки соціальних законів,
сходячи з колії біологічних закономірностей.
Процес соціалізації  людини здійснювався в першу чергу в процесі праці,
навички до якої постійно вдосконалювалися, передавалися від покоління до
покоління, утворюючи таким чином речовинно-фіксовану «культурну»
традицію. Праця, стимулюючи людей до спільної діяльності, обумовила
виникнення і розвиток різноманітних видів спілкування, виникнення
членороздільної мови,  утворення виробничих відносин. Таким чином, праця
і виробничі відносини, що виникли на її основі, є головними матеріальними
силами, які призвели до появи й вдосконалення власне людської форми
існування – суспільства.
К. Маркс, аналізуючи  закономірності розвитку вже сформованого
суспільства, значно розширює сферу дії матеріалізму, і поширює її на сферу
суспільних відносин. Цей підхід надалі  став називатися матеріалістичним
розумінням історії. Відповідно до цього підходу система виробничих
відносин становить у суспільстві першооснову – базис, на якому формуються
всі інші відносини людей – правові, політичні, ідеологічні і т. д.
Формування соціальної теорії марксизму відбувалося в умовах
революційного піднесення, що охопило у середині XIX століття. Західну
Європу. Вочевидь саме через це така велика увага в марксизмі приділяється
боротьбі між антагоністичними класами, яку він розуміє як найважливішу
рушійну силу суспільного розвитку. Багато дослідників цього вчення
звертали увагу і на інші його слабкі місця: постулат про диктатуру
пролетаріату, абсолютизацію економічного фактора в житті суспільства,  а
також роль суспільства в житті окремої людини, що надалі стало
передумовою  формування тоталітарних режимів у країнах, які на практиці
спробували втілити в життя теорію Маркса.
Тепер кілька слів про сучасні підходи до суспільства. Усі сучасні
соціально-філософські і соціологічні концепції людини і суспільства  так чи
інакше розглядають його як сукупність соціальних взаємозв'язків і взаємодій
людей у процесі задоволення їхніх потреб.  Наприклад, одна з найвідоміших
концепцій суспільства, створена Максом Вебером (1864 – 1920), зветься
інтерпретацією соціальної дії. Головною ідеєю веберівської концепції, та й
усієї його соціології, є обґрунтування можливості максимально раціональної
поведінки, що виявляється у всіх сферах людських взаємин. Відповідно до
цієї  концепції, соціальна дія має зміст, якого вона не має в природі. Для
розуміння цього змісту необхідна відповідна інтерпретація. В цьому і полягає
головна ідея Вебера: завжди і скрізь, в усі епохи природу суспільства
необхідно розуміти як тлумачення змісту соціальних дій людей.  Необхідно
додати, що під соціальною дією мають на увазі не будь-яку дію, а дію,
«суб'єктивний зміст якої належить до поведінки інших людей».  Виходячи з
такого підходу, не можна вважати дію соціальною, якщо вона є суто
наслідувальною, афектною чи коли вона орієнтується на яке-небудь
природне явище.
 Ще одна з відомих сучасних концепцій людини і суспільства ˗ так звана
концепція методологічного індивідуалізму, що склалася на основі ідей
марксизму, тейярдизма, неофрейдизма і соціобіологізма, розглядає
суспільство як продукт індивідуальної взаємодії. На
думку Карла Поппера (1902 – 1994),  суть даної концепції полягає в тому, що
кожне колективне явище ми повинні розглядати як результат дій, взаємодій,
цілей, надій і думок окремих людей і як результат створених і охоронюваних
ними традицій. Відповідно до цього розуміння, соціальна сутність індивіда
запрограмована не тільки суспільством, а й космо-природно-товарно-
соціальним буттям, оскільки людина є космо-природно-товарно-
соціальною істотою. Тут потенційна духовність космосу реалізується
людиною в його об'єднаннях.
2. Зробіть схематично структуру українського суспільства за будь-
яким критерієм (стать, вік, територія проживання, доходи, влада,
освіта, професія, сфера зайнятості тощо) і наведіть приклади
соціальних інститутів, соціальних організацій, соціальних груп,
соціальних спільнот.

Соціальні інститути

Економічні — виробництво та перерозподіл благ та послуг, організація та

поділ праці тощо.

Політичні — встановлення, виконання та підтримання влади.

Культурно-виховні — створення, укріплення та розвиток культури.

Суспільні (вузько-соціальні) — організовані добровільним об'єднанням.

Релігійні — регулювання стосунків людини та трансцендентних сил.

Стратифікаційні — визначають розміщення позицій та ресурсів.

Родинні — пов'язані зі шлюбом, сім'єю, соціалізацією молоді.

Соціальні організації

Адміністративно-управлінські. До них належать органи державної

влади, місцевого самоврядування, податкові, контрольні, наглядові й інші
організації.

Військові організації — ті, що виконують специфічні функції захисту,

оборони країни.
Організації соціальної сфери (охорони здоров'я, соціального
забезпечення тощо)

Науково-освітні та науково-дослідні — вищі навчальні заклади, науково-

дослідні інститути, наукові центри тощо.

 Недержавні (громадські). Останні у свою чергу поділяються на: політичні

партії; асоціації (із захисту навколишнього середовища, прав споживачів,
боротьбі зі СНІДом тощо); творчі спілки; добровільні товариства (історичні,
любителів книги, філателістів і т. ін.); клуби.

Добровільні асоціації, метою яких є захист інтересів їх членів. Прикладом їх

є професійні та релігійні об'єднання, політичні партії (за умов демократії),
різні асоціації на кшталт наукових товариств, клуби за інтересами,
самодіяльні колективи тощо.

Соціальні грпупи

Родина, коло друзів - це первинні групи.

Приклади вторинних груп: університет, велике підприємство, профспілка,

політична партія, урядова організація, військова частина.

Соціальні спільноти

Номінальні спільності - це об'єднання людей, в яких соціальний зв'язок має

виключно суб'єктивний характер (часто існує тільки в уяві її членів), а
об'єктивні і поведінкові зв'язку відсутні зовсім (наприклад, українське
студентство, українські лікарі).

Реальні спільності реально існують і виконують певну соціальну функцію

(класи, нації, молодь, територіальні об'єднання тощо).

Аудиторія, натовп, покоління, пенсіонери, секти та ін.

Кількість постійного населення (на 1 січня 2019 року) Всього:
чоловіки:19455272  жінки:22528292 разом:41983564 (осіб)
співвідношення ж/ч:1.158.

3. Наведіть приклади соціальних норм, які існують в Україні, місті,

де ви проживаєте, навчальному закладі, де ви навчаєтесь, у вашій
родині, у колі ваших друзів і поясніть, яку роль вони відіграють у
регулюванні соціальних відносин.

Соціальні норми поділяються на звичаї, моральні, корпоративні та

правові норми.

У сім’ї ми дотримуємося таких соціальних норм, як : святкування свят

( Великдень, Різдво, Новий Рік та ін.), зберігаємо ікони та картини, які вишивала
моя прабабуся, як сімейні реліквії, взаємодопомога.
В університеті є такі суспільні норми як : розклад занять, робота студради,
порядо діяльності, також існують права і обов’язки кожного студента.

Соціальні норми України і Кривого Рогу є загальноприйнятими і передбачають

відповідальність перед державою у разі їх порушення : обов’язок батьків
утримувати своїх дітей до їх повноліття, заборона проникати до житла особи
без рішення суду. Правові звичаї грають важливу роль у регулюванні нових
форм суспільних відносин.

4. Законспектуйте і обґрунтуйте цікаві для вас особисто афоризми і

цитати відомих соціологів сучасності щодо розвитку інформаційного
суспільства і/або глобалізації як загальнопланетарного процесу.
5. Підготуйте доповідь (до 5-6 хвилин) про можливі сценарії розвитку
сучасних суспільств, ґрунтуючись на соціологічних прогнозах.

Війна – 2036. Погляд НАТО

На відміну від письменників-фантастів, військові експерти оперують

здебільшого реальними категоріями і фактами,  тим не менше, дуже часто їм
доводиться запозичати дещо і у письменників, тим більше, що такий підхід
себе виправдовує. 

Перша така публікація у вигляді звіту з’явилася ще у 2016 році.  Зараз до

уваги широкої спільноти Альянс пропонує збірку потенційно можливих, хоча
й вигаданих сценаріїв, кожний з яких заверш(ється питаннями, які в цілому
можна назвати спробою знайти відповідь на те, що вже сьогодні або ось-ось,
через пару років ми маємо зробити, щоб уникнути, обмежити або
підготуватися до певних можливих ситуацій у суто міліарній сфері або ж у
сфері, безпосередньо пов’язаній з нею.

1) На думку відомого військового експерта, відставного  американського

генерал-майора Роберта Латіффа, полем битви в майбутніх війнах
напевно буде кіберпростір; з’являться біологічно модифіковані
солдати; автономні системи, що зможуть обробляти інформацію і
завдавати ударів ще до того, як людина встигне втрутитися у процес
тощо. Атака на космічні системи глобального позиціювання і передачі
даних є одним із таких сценаріїв, які вважаються дуже реальними
 навіть сьогодні. Багато експертів погоджуються з тим, що успіх
чергової війни може передусім забезпечити знищення усіх військових
об’єктів, розміщених у космічному просторі. Тобто у просторі, який
все більше перетворюється останнім часом на потенційний театр
бойових дій. У випадку зникнення сигналу GPS більшість передової
військової техніки, у тому числі, наприклад, БПЛА, втратить
орієнтацію, а брак супутникових мереж передачі даних може
спричинити неабиякий хаос у сфері прийняття рішень. Варто нагадати,
що саме до такого сценарію активно готуються провідні космічні
держави, США, Китай, Росія і, за деякими даними, Індія.
2) Черговий сценарій також є дуже реальним вже сьогодні, адже в ньому
йдеться про гіпотетичну російську кібератаку, наслідком чого буде
блокада телекомунікаційних і інтернет-мереж Литви, що призведе до
паралічу всієї системи державного управління республіки. За
сценарієм, одночасно з кібератакою агресор спрямує на литовське
суспільство потужну хвилю спеціально підготовленої інформації, що
матиме на меті відволікання уваги населення від реальної ситуації з
усіма негативними наслідками. При цьому сценарії, однак, НАТО
відповідає власним ударом у кіберпросторі, одночасно відбуваються
авіаційні атаки і дії сил спеціального призначення. У зв’язку з цим,
виникає логічне питання, які тактичні здатності слід мати союзникам,
щоб ефективно захистити критичні для НАТО мережі і коли слід
ініціювати упереджувальні кібератаки проти загрози, що виникає?
Одним з найбільш цікавих подій є демонстрація того, в який спосіб
штучний інтелект здатний вчасно захистити цивільне населення та
військових від можливих атак із зовні, викриваючи потенційні загрози
на підставі закладеної заздалегідь або заученої інформації щодо
типової поведінки людей.
3) Чи можуть у майбутньому з’явитися солдати нового типу, у яких під
впливом цілеспрямованих змін у генах можна буде контролювати
 гормональну структуру, замінивши їх на «абсолютні і безжалісні
бойові машини». До якого ступеня глибини здатні використати для
цього генну інженерію для отримання переваги у мілітарній сфері,
наприклад, такі країни, як Китай або Росія? A може на майбутньому
полі бою пануватимуть роботи, що матимуть певний рівень штучного
інтелекту, проте, керованим певною бойовою одиницею, керованою
безпосередньо людиною-оператором. Оператор в такому випадку мав
би надійну охорону і захист у вигляді просунутого броньованого
панцира-кокона, оснащеного кількома типами зброї. Усі роботи,
керовані або автономні, матимуть однаковий зовнішній вигляд і
користуватимуться квантовими системами зв’язку і передачі даних.
Остання є стійкою до перехоплення і розшифрування і її впровадження
відіграватиме в майбутньому важливу роль у сфері оборони. Як відомо,
наразі визнаним світовим лідером у цій царині є Китай.  Інтелектуальні
сенсори зазначених роботів будуть здатні розуміти, оцінювати і
прогнозувати поведінку ворожих машин, а також вибудовувати
відповідну швидку реакцію на це власних сил і засобів. Проте, загроза
може виникати не лише внаслідок військових дій на полі бою або атак
у кіберпросторі. Адже у світі і сьогодні вже існують країни, що
реалізують власні політичні цілі шляхом втручання у навколишнє
середовище або використовують на свою користь витончені і складні
форми тероризму (наприклад, кліматичного). Тому дуже важливо знати
власні можливості в частині своєчасного викриття і ефективної
протидії подібним атакам.
4) Що станеться, коли, наприклад, останні стануть настільки просунутими
і розвиненими, що люди за їх допомогою зможуть долати віртуальні
системи безпеки і красти майно або цінну інформацію?  І чи мають
існувати глобальні гарантії для цивільних розробників штучного
інтелекту? Чи існує ефективний спосіб моніторингу значних груп
людей без порушення європейських і глобальних стандартів
 приватності і громадянських прав?  Не можна виключати, наприклад,
що по аналогії з тим, як сьогодні літаки типу AWACS здійснюють
моніторинг повітряного простору, у недалекому майбутньому буде
створено машини для моніторингу віртуального простору.
Підтримкою останніх займатимуться не лише люди, але й наприклад,
аватари. Завдання – моніторинг мереж з метою пошуку різноманітних
загроз.  Відповідно, виникає наступне логічне питання: чи можна
вважати неетичні способи використання дезінформації адекватними
для протидії самій дезінформації і, відтак, чи є сама «правда»
достатньо потужною зброєю, здатною покласти край або скоротити
збройний конфлікт?

Наведені сценарії є лише прикладами, які можна розбудувати в тому або

іншому напрямку або ж створити повністю нові власні версії. Питання, що
виникають, породжують чергові невідомі і нові питання, отже, дискусія сама
по собі створює специфічне середовище, рух всередині якого може
полегшити нам знайомство з майбутнім або вирішення різних проблем,
навіть поточних, що вимагають часу, а також розуміння того, що – може
статися – ще не існує. До речі, населення країн Балтії, Польщі та військові
Сил передового базування НАТО, дислоковані на Східному фланзі, самі
постійно відчувають руйнівний вплив російської пропаганди і дезінформації.
Українським військовим все це добре знайоме з часів подій у Криму та
початку війни на Донбасі. Відтак, НАТО може повчитися в Україні практиці
протистояння з агресором у різних сферах, адже ми маємо безцінний досвід,
який здобуто за 5 років війни. Тому при усій важливості наведених сценаріїв
західних експертів не можна забувати про інформаційну складову і
пов'язаний з нею сценарій можливості маніпулювання суспільною думкою
всередині країни-жертви на свою користь.