Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Біологічний факультет
кафедра Біофізики та
біоінформатики

Практичне значення освоєння космосу

Виконав:
студент групи ІСТ-32
Лавренюк А. В.
Перевірив:
Генега А. Б.

Львів – 2021
 З перших днів космічної ери, стало зрозуміло, що освоєння космосу буде
потужним драйвером науки та технологій. Наукові знання, отриманні при
дослідженні космосу, розширюють наші уявлення про світ. Космічні програми
вимагають більшого та ефективнішого залучення машин, а це в свою чергу,
сприяє прогресу в інших сферах, які на перший погляд не пов’язанні із космосом,
а саме в сфері охорони здоров’я, робототехніки та автоматизація та в інших
сферах.

Освоєння космосу дає ряд переваг, які умовно можна розділити на прямі та
непрямі. Прямі переваги включають генерацію нових наукових знань, поширенню
інновацій, створення нових ринків, зміцнення міжнародної співпраці, а також
популяризації теми космосу в масовій культурі.

Непрямі переваги від освоєння космосу, проявляються з часом: підвищенні

рівня життя людей, пришвидшення економічного розвитку, покращення якості
охорони здоров’я та навколишнього середовища. Непрямі переваги також
включать нематеріальні, філософські, переваги, наприклад новий погляд на місце
людини та людства у Всесвіті.

Результати космічних досліджень мають безпосередній вплив наше життя,

зокрема такі речі як GPS стали для нас звичайною справою

Отож, розпочнемо власне із навігації, який має безпосередній стосунок до

космічних досліджень. Зараз ми визначаємо власне місце знаходження, чи
будуємо місце призначення завдяки глобальним супутникових навігаційних
систем. Нині існує 4 супутникових навігаційних систем GPS (англ. Global
Positioning System)(США); ГЛОНАСС (Глобальна Навігаційна Супутникова
система) (Росія); Galileo (ЄС); BeiDou (Китай), також існують програми в розробці
QZSS (Японія) та IRNSS (Індія).
 Кожна із цих систем має різну кількість супутників. В системі
GPS(запущена в 1993) – 32 супутники, ГЛОНАСС(запущена в 1995) – 26; Galileo –
30 (запущена в 2020); BeiDou – 35(запущена в 2020).

Спочатку супутникові системи розробляли для військових цілей, проте

згодом дозволи використовувати і в цивільних.

Суть принципу роботи цих навігаційних систем такий, супутники

розміщенні таким чином, що будь коли з будь-якої точки Землі GPS- приймач
перебуває в зоні видимості від чотирьох до двадцяти таких супутників. Кожен
супутник має вбудований в саме атомний годинник, який дає абсолютно точний
час. І коли GPS – приймач отримає сигнал із супутників, він вираховує відстань та
координати цих супутників, і на основі цієї інформації може вирахувати власне
місцезнаходження. Для визначення місцезнаходження необхідно чотири
супутники.

Також ці супутники використовують на Землі для встановлення точного

часу, який в свою чергу використовують: сотові вишки для синхронізації частоти;
електропідстанції для систем автоматизації; цифрове телебачення для
налаштувань передавачів; трансакції, також, прив’язані до точного часу, а без
нього не працюють банкомати, біржі тощо.

Застосування супутникових навігаційних систем значно покращило зв’язок

та соціально комунікацію, зокрема завдяки синхронізації частоти, про вже
згодувалось, стало можливим покращення зв’язку, зокрема стало можливе
введення 3G та 4G, також GPS дозволив значно здешевити зв’язок, що зробили
інтернет більш доступним.

Також завдяки інноваціям в космічній сфері, став можливий точний прогноз

погоди. Спостереження та прогнози погоди існували й до запуску супутників, але
саме запуск метеорологічних супутників, вивило ці дослідження на якісно новий
рівень.
 Метеорологічні супутники – це тип супутника, який використовують для
спостережень за погодою та кліматом. Вони можуть бути на полярній
орбіті(асинхронно рухаючись охоплюючи всю Землю) або
геостаціонарними(парячи над однією точною на екваторі)

Метеорологічні супутники, переважно, використовують для спостереження

за хмарністю, а також, для виявлення розвитку та руху штормових мас.
Метеорологічні супутники, також можуть виявляти інші явища, зокрема, пожежі,
наслідки забруднення, полярні сяйва, піщані та пилові бурі, сніговий покрив,
океанічні течії. Також ці супутники спостерігають за озоновим шаром нашої
планети. Супутники, які зараз використовуються, забезпечують практично
безперервні спостереження за погодою.

Інформація, яку дають супутники про наближення стихійних лих, таких як

наприклад шторми та урагани, буквально рятують життя, адже завдяки цій
інформації, люди на місця мають час для евакуації із зони стихійного лиха, а
також дозволяє швидко розгорнути відповідні рятувальні групи.

Покращення точності прогнозу погоди, дає більш актуальну інформацію про

вологість ґрунту, прогнози опадів та умови посівів, це, в свою чергу, дозволяє
фермерам максимізувати врожайність.

Також, що стосується фермерства, то проводяться дослідження спрямовані

на підвищення стійкості рослин. Оскільки, деякі космічні агентства планують
глибше в Сонячну систему, а в таких умовах астронавти не можуть залежати від
поставок їжі із Землі. Щоб підготуватись до цього, на МКС регулярно проводяться
дослідження про те як вирощувати рослини в сурових умовах. Ці дослідження, в
перспективі можуть допомогти вирощувати необхідну їжу в країнах, що
розвиваються, у віддалених територія Півночі або в сурових умовах на Землі.

Як вже згадувались метеорологічні супутники, дають важливі данні про

зміни клімату нашої планети. Ця інформація є неоціненою, завдяки ній, можливе
створення кліматичних прогнозів і розробки інноваційних рішень для зупинення
змін клімату, або хоча б до кращої адаптації до наслідків клімату.

Метеорологічні супутники, також, спостерігають за забрудненням нашої

планети, ці данні допомагають вченим вивчати та контролювати забруднення
повітря та ґрунту. Також супутники слідкують за станом озонового шару, зокрема,
саме супутник озонові діри та стоншення озонового шару. Після цього відкриття,
уряди всього світу об’єднались для того що вжити заходів, зокрема було
підписано Монреальський протокол (1989 р.) для захисту озонового шару та
боротьби із змінами клімату.

Супутники також можуть виявляти розливи нафти та зони, які були

забруднені в результаті гірничих робіт, в результаті ми можемо пом’якшити
збитки від антропогенних катастроф.

За допомогою супутникових спостережень, ми можемо відстежувати зміни

та сприяти збереженню природніх ресурсів для захисту екосистем та всіх форм
життя на Землі. Супутники, також, корисні для розуміння та захисту
біорізноманіття. Вони надають важливі данні про дику природу та середовище
проживання тварин, а GPS-пристрої використовуються для відстеження різних
видів.

Також космічні дослідження рекуперації води, оскільки відправка важких

матеріалів таких як наприклад вода коштує доволі дорого. Це спонукало до
розробки системи рекуперації води для переробки та фільтрації використаної води
на МКС, зокрема воду з білизни та сечу.

Полімерний текстиль, призначений для ізоляції та захисту космонавтів у

екстремальних температурах космосу та під час повторного входження в
атмосферу, також був адаптований для Землі. Ці термостійкі тканини зараз
використовують для захисту пожежних від полум’я та сильної спеки.
 Можливо, це трохи дивно, але дослідження космосу привели до покращення
якості медицини на Землі

Під час космічних експедицій астронавти перебувають під вплив радіації,

ізоляції так мікрогравітації. Наукові досліди проведені над космонавтами дають
нам краще розуміння людської фізіології, зокрема ці експерименти можуть
допомогти людям, які страждають від серцево-судинних захворювань, діабету
другого типу, остеохондрозу та інших захворювань.

Наприклад канадські вчені досліджували вплив невагомості на зміни в

кровоносній системі космонавтів. Вивчення серцево-судинної системи в космосі
дає змогу краще зрозуміти серце недостатність і те, як старіють наші артерії тут,
на Землі.

Також космічні інженери, які раніше працювали над розробкою насосів дял
перекачки космічного палива, доклались до розробки штучного серця. Принцип
дії та основні конструктивні деталі паливних насосів вчені продублювали в
мініатюрному пристрої. Цей винахід підтримує життя людей, які потребують
пересадки серця, дозволяючи крові циркулювати по тілу поки не стане
досступним донорське серце.

Освоєння космосу, також привело до інновацій в хірургії, зокрема канадська

компанія, яка спеціалізується, на космічному машинобудуванні MacDonald
Dettwiler and Associates (MDA) доклалась до створення NeuroArm – це
роботизована рука здатна проводити операції на мозку, власне вона і розроблялась
для нейрохірургії.

Також, опосередковано, космічні дослідження привели до виникнення

явища телемедицини. Оскільки, астронавти знаходяться за межами низької орбіти
Землі, і вони перебувають в космічних місія впродовж тривалого часу, тому
слідкування за станом здоров’я космонавтів вимагає більш креативних методів.
Саме так і з’явилась телемедицина. Телемедицина дає можливість надавати
медичну допомогу пацієнтам, які перебувають далеко від медичних закладів.

Завдяки космічним дослідження з’явилась томографія. Після програми

«Аполлон», вчені NASA розробили технологію, відома як цифрова обробка
зображень. Ця технологія дала можливість редагувати зображення Місяця на
комп’ютері. Згодом ця технологія була перенесена в медицину, це дало
можливість лікарям отримати детальні знімки людського організму і ставити
більш точні діагнози. В результаті, це привило до появи комп’ютерної томографії і
магнітно-резонансної томографії.

Інсулінова помпа також з’явилась в результаті космічних досліджень. Для

далеких космічних подорожей NASA, хотіла зробити технологію, яка б слідкувати
за життєвим показниками космонавтів, від так медики з Центру космічних
польотів Годдарда винайшли апарат, який стежить за рівнем цукру в крові і
вводить інсулін коли це необхідно. Цей винахід з 1980-х рр. допомагає пацієнтам,
що страждають від діабету.

Лазерна хірургія, також, виникла завдяки космічним розробкам, у 80-х рр.

ХХ ст. Космічний центр ім. Джонсона та Департамент захисту балістичних ракет
Пентагону почали співпрацю з метою розробки технології автоматичного
зближення та стикування космічних апаратів та за допомогою лазерних
технологій. Ця система отримала назву LADAR, вона являє собою метод для
визначення діапазонів шляхом орієнтації об’єкта з лазером і вимірювання часу для
відбитого світла, щоб повернутись до приймача.

Цю технологію, й досі використовують для стикування космічних апаратів.

LADAR знайшла широке застосування в інших сферах, а особливо в медицині
(лазерна хірургія). Через те, що очні яблука можуть робити мимовільні порухи, а
при таких операція необхідна висока точність вона відстежує рухи наших очей,
що власне і забезпечує цю точність
 LADAR, також, активно використовують в сільському господарстві,
геології, археології та інших сферах.

Космічні дослідження по-впливали на створення та розвиток сонячних

панелей. Дослідження над фотоелементами проводились раніше, але пошуки
автономного джерела енергії для космічних апаратів сприяло значному
пришвидшенню цих досліджень. Під егідою NASA була створена програма
Environmental Research Aircraft and Sensor Technology (ERAST), її метою було
створення повільного, але енергоефективного та автономного безпілотника, який
міг би перебувати на великій висоті впродовж тривалого часу. Для цього було
розроблена сонячна батарея, зроблена на основі монокристалічного кремнію.

Сонячні батареї масово були застосовані в проекті «Авангард», власне

американський супутник «Авангард- 1» став першим приладом, який повністю
працював на сонячній енергії

На той час сонячні панелі були дуже дорогими, тому їх було не вигідно
використовувати на Землі, проте NASA бачили потенціал в їх застосуванні в
космосі. Використання сонячних панелей для супутників та космічних станцій
забезпечували їх автономність.

Сьогодні NASA, також активно займається розробкою та вдосконаленням

сонячних панелей, адже їм постійно потрібні легкі, гнучкі та високоефективні
пристрої. У майбутньому це дасть можливість робити супутники ще меншими та
ще ефективнішими.

Також, освоєння космосу привело до створення різноманітних винаходів, які

спочатку призначались для космонавтів чи космічних місій, проте з часом масово
почали використовуватись «на землі».

Наприклад камери наших смартфонів були спочатку створенні для

космічних зондів. В 90-х рр. NASA було необхідно невеликі камери для космічних
апаратів. Інженер Ерік Фоссум створив легкі, дешеві та менш енергомісткі
матриці з оксиду заліза. Ці камери отримали широке застосування в космосі,
починаючи із Габбла ці матриці повсюдно застосовуються для фотографування
галактик та поверхонь планет. Згодом, ця технологія вдосконалилась, і зараз ми
використовуємо ці камери в своїх телефонах та ноутбуках.

Також, в першу чергу для космонавтів були винайдені тренажери. NASA

розробила тренажери для астронавтів, оскільки в умовах невагомості м’язи
людини атрофуються, і необхідні постійні навантаження, саме для цього і були
винайдені тренажери. Сьогодні не тільки космонавти, ф й звичайні люди
використовують тренажери для підтримки гарної фізичної форми.

Портативний дриль та пилосос, здається що ці винаходи точно не пов’язані з

космосом, але насправді портативний пилосос був спочатку розроблений для
збирання проб ґрунту на поверхні Місяця. Потім ця технологія була використана
для портативних дрилів на батарейках, оскільки космонавтам був потрібен легкий,
швидкий і автономний інструмент, який було б зручно використовувати в космосі.

Основні складники сучасних дитячих сумішей, вчені під час роботи над
програмою NASA CELSS(Система життєзабезпечення у закритому середовищі).

Сухе замороження, в умовах мікрогравітації астронавтам не можна їсти все

що завгодно, наприклад їжа може попасти в обладнання. Тому, ще до початку
космічних місій НАСА зайнялась розробкою зручної для космонавтів їжі. Так
компанія Nestle та НАСА винайшли спосіб сухого замороження, він полягає в
дегідратація продуктів – вони швидко заморожуються і упаковуються у вакуумні
упаковки. Щоб споживати такі продукти потрібно додати рідину, і відновити
попередні властивості продуктів.

Очищувач повітря, також був винайдений дослідниками НАСА, етиленовий

скрубер, розроблений для Міжнародної космічної станції ( МКС ), згодом
виявився здатним очищати повітря на Землі.
 Подібних винаходів багато, і їх можна продовжувати дуже довго.

Освоєння космосу також має ще один важливий результат, це популяризація

науки. Так опитування 2009 року в США, показало, що 50 відсотків всесвітньо
відомих вчених, які опублікували у престижному журналі «Nature» протягом
попередніх трьох років був натхненний Аполлоном стати вченими 89 відсотків
респондентів також погодилися, що польоти людини в космос надихають молоді
покоління вивчати науку.

Підсумовуючи, вищесказане можна зробити висновок, що космічні

дослідження зробили вагами вклад в розвиток науки і техніки, зокрема завдяки
космічним дослідженням з'явились ряд важливих винаходів, які зараз особливо
актуальні, такі як Інтернет, ДЖПС та багато інших. Також космічні дослідження
сприяли поширення науки і зацікавлення науковою роботою великою кількістю
молодих людей. Космічна галузь також, зараз створює велику кількість робочих
місць.
Список використаних джерел:

1. Everyday benefits of space exploration [Режим доступу: www.asc-

csa.gc.ca/eng/about/everyday-benefits-of-space-exploration/default.asp]
2. 12 винаходів НАСА, які змінили наше повсякденне життя [Режим
доступу:https://tutcikavo.com/index.php/groshi/suspilstvo/samorozvytok/
kultura/krylatifrazy/proukrainu/vydatniliudy/pryroda/tvaryny/tekhnolohii/
vynakhody/5081divovizhnikh-vinakhodiv-nasa-yaki-zminili-nashe-
povsyakdenne-zhittya]
3. 5 винаходів NASA, які ми використовуємо на Землі [Режим доступу:
https://tokar.ua/read/40004]
4. 10 дивовижних винаходів НАСА, які змінили наше повсякденне життя
Землі [Режим доступу: https://school-life.cv.ua/10-dyvovyzhnyh-vynahodiv-
nasa-yaki-zminyly-nashe-povsyakdenne-zhyttya/]
5. Benefits Stemming from Space Exploration -2013 р.