1

1. Відмінювання числівників, граматичні категорії дієслівних форм

(дієприкметника, дієприслівника)

Визначення Числівник – самостійна змінна частина мови, яка означає

кількість предметів або їх порядок при лічбі й відповідає на питання скільки?
котрий? За значенням і граматичними ознаками: кількісні, порядкові. За
будовою – прості (один корінь), складні (два кореня), складені (кілька слів).

У правилах відмінювання числівників майже немає винятків, але все одно

більшість стикається з труднощами, коли необхідно провідміняти
числівники, що перевищують першу десятку. Звичайно, на письмі такі
числівники передаються цифрами (якщо вони порядкові — з
нарощуванням), але проблеми можуть виникнути тоді, коли їх необхідно
озвучити. Тож розглянемо у цій статті всі нюанси, що стосуються цієї
теми.

Кількісні числівники

Числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні відповідають

на запитання скільки? Вони поділяються на:

— власне кількісні: один, два, п’ять, тисяча;

— збірні — вживаються з назвами осіб чоловічого роду, з назвами малих

істот та з множинними іменниками: двоє (хлопців), троє (гусят), п’ятеро
(дверей), двадцятеро;

— дробові: одна друга, п’ять десятих, півтора;

— неозначено-кількісні — вказують на приблизну кількість

предметів: кілька, кількасот, багато.

Кількісні числівники змінюються за сьома зразками (типами).

Типи відмінювання Числівники
I тип числівник один, одне, одна, одні (1)
власне кількісні: два, три, чотири (2, 3, 4), обидва, кілька, багато
II тип збірні: двоє, троє, четверо, п’ятеро, … десятеро... (2–20 і 30)
займенники скільки і стільки
 2

власне кількісні від п’яти (5) до вісімдесяти (80) (крім сорока (40)), кільканадцять,

III тип кількадесят (числівники цього типу можуть також відмінюватися, як і збірні числівники

II типу)
IV тип числівники сорок, дев’яносто, сто (40, 90, 100)
V тип числівники від двохсот (200) до дев’ятисот (900), а також кількасот
VI тип числівники тисяча, мільйон, мільярд
VII тип дробові числівники: одна сьома, вісім десятих

Числівники у різних відмінках відповідають на такі запитання:

називний — скільки?

родовий — скількох?

давальний — скільком?

знахідний — скільки? скількох?

орудний — скількома?

місцевий — (на) скількох?

III тип IV тип
II тип відмінювання
Відмінки відмінювання відмінювання відм
(два)
(п’ять) (сорок) (
-сті,

Н. -а/ -і, -и, -еро , -о -ста,

-сот
Р. -ох -и -а -сот
Д. -ом -и -а -стам
Зн. Як у називному або родовому відмінку Як у називному відмінку
Ор. -ома (-ма) -ма -а -стами
М. -ох -и -а -стах
 3

Особливі випадки

Звернемо увагу на випадки, які зазвичай спричиняють ускладнення.

Зокрема, це часто трапляється, коли необхідно утворити орудний відмінок
від числівника чотири. Тож запам’ятайте, що правильною буде
форма чотирма (так само як і багатьма).

Є нюанси й у відмінюванні числівників обидва, обидві, обоє — у непрямих

відмінках вони мають форми обох, обом, обома.

Лише по дві форми мають числівники 40, 90, 100: Н. (і З. для неістот) —
сорок, дев’яносто, сто; Р., Д., О., М. — сорока, дев’яноста, ста.

Наведемо деякі паралельні форми відмінювання:

Н. п’ять (п’ятеро)                  шість                             сім

Р. п’яти (п’ятьох)                  шести (шістьох)           семи (сімох)

Д. п’яти (п’ятьом)                шести (шістьом)           семи (сімом)

З. п’ять (п’ятьох)                  шість (шістьох)            сім (сімох)

О. п’ятьма (п’ятьома)  шістьма (шістьома)      сьома (сімома)

М. (на) п’яти (п’ятьох)          (на) шести (шістьох)    (на) семи (сімох)

У назвах десятків змінюється лише друга частина (-десят):

Н. п’ятдесят                                    шістдесят

Р. п’ятдесяти (п’ятдесятьох)          шістдесяти (шістдесятьох)

Д. п’ятдесяти (п’ятдесятьом)        шістдесяти (шістдесятьом)

 4

З. п’ятдесят (п’ятдесятьох)            шістдесят (шістдесятьох)

О. п’ятдесятьма (п’ятдесятьома)   шістдесятьма (шістдесятьома)

М. (на) п’ятдесяти (п’ятдесятьох)  (на) шістдесяти (шістдесятьох)

Але в назвах сотень змінюються обидві частини:

Н. п’ятсот                                        шістсот

Р. п’ятисот                                       шестисот

Д. п’ятистам                                    шестистам

З. п’ятсот                                         шістсот

О. п’ятьмастами (п’ятьомастами)  шістьмастами (шістьомастами)

М. (на) п’ятистах                            (на) шестистах

Як бачимо, у назвах сотень у родовому відмінку використовується

винятково -сот (а не -ста), а паралельні форми має лише форма орудного
відмінка. Також варто зауважити, що у назвах сотень ми ніколи не
пишемо м’який знак.

Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як відповідні

іменники.

У кількісних складених числівниках відмінюється кожне слово за своїм

типом:

Н. тисяча шістсот двадцять сім

Р. тисячі шестисот двадцяти (двадцятьох) семи (сімох)

Д. тисячі шестистам двадцяти (двадцятьом) семи (сімом)

 5

З. тисячу шістсот двадцять (двадцятьох) сім (сімох)

О. тисячею шістьмастами (шістьомастами) двадцятьма (двадцятьома)

сьома (сімома)

М. (на) тисячі шестистах двадцяти (двадцятьох) семи (сімох)

УВАГА! Не можна змішувати паралельні форми: двадцяти п’яти,

двадцятьох п’ятьох (а не «двадцятьох п’яти»).

Звертаємо увагу на те, що збірні числівники:

— можна утворити лише від числівників 2–20 і 30 (двоє, обидва, четверо);

— за відмінювання втрачають суфікс -ер(о) і мають у непрямих відмінках

такі ж форми, як і власне кількісні числівники;

— уживаються з іменниками, які:

є назвами істот чоловічого роду (п’ятеро пекарів, четверо вовків);

є назвами неістот середнього роду (троє імен);

є множинними іменниками (четверо воріт);

належать до IV відміни (семеро козенят).

Порядкові та дробові числівники

Порядкові числівники змінюються за родами, відмінками, числами (як

прикметники): сто двадцять сьомий, сто двадцять сьомого.

У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний (два, три,

чотири — називний відмінок множини; п’ять і далі — родовий відмінок
множини), а  знаменник — як порядковий:

Н. шість восьмих, дві треті

 6

Р. шести восьмих, двох третіх

Д. шести восьмим, двом третім

З. шість восьмих, дві треті

О. шістьма восьмими, двома третіми

М. (на) шести восьмих, двох третіх

Десяткові дроби — 1,9 (одна ціла і дев’ять десятих) — відмінюються як

змішане число.

УВАГА! Півтора, півтори, півтораста НЕ відмінюються.

Дієприкметником називається дієслівна форма, що означає дію або стан як

реалізовану в часі ознаку особи або предмета: накреслений олівцем.

Подібно ж до прикметників узгоджується з пояснюваним іменником у роду, числі і

відмінку: Пісня виконана хором. Дієприкметники зберігають показники виду
вихідних дієслів. Дієприкметники поділяються на активні та пасивні. Активні
позначають ознаку діючої особи або предмета: Довго нестихаючий вітер -> Вітер,
який довго не стихає. Значення пасивних дієприкметників полягає у вираженні
ознаки предмета, на який спрямована дія: Пересипана сніжком вулиця.

1) Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього

часу додаванням до неї суфіксів "-уч-, -юч-, -ач-, -яч-" і прикметникового закінчення
"-ий-": несучий, дрижачий, оновлюючий, віючий.

2) Активні дієприкметники минулого часу творяться від інфінітивної основи за

допомогою суфікса "-л-" і прикметникового закінчення: загоріти – загорілий
хлопець. Нетиповим для української мови є активні дієприкметники минулого часу
із суфіксом "-ш-": перемогти – перемігший. У літературній мові їм відповідають
описові звороти: Той, який переміг. Видове протиставлення дієприкметників
показують приклади: сивіюче волосся – посивіле волосся, в'янучі квіти – зів'ялі
квіти.

Пасивні дієприкметники.

1) Базою для творення пасивних дієприкметників виступають перехідні дієслова.

Форми минулого часу творяться за допомогою суфіксів "-н-, -ен-, -т-". Суфікс "-т-"
уживається тоді, коли дієслово має односкладовий корінь: бити – битий. В інших
випадках – суфікс "-ен-", хоча інколи можливі паралельні форми: колоти –
колотий/колений. Суфікс "-н-" вживається при творенні дієприкметників від дієслів
недоконаного виду на "-ува-": зрошувати – зрошуваний.
 7

У наслідок атрибутивного вживання, яке є провідним для дієприкметників, вони

можуть виражати ознаки дієслова і переходити в розряд прикметників: битий шлях
(від "бити"; чим? ким? – не можна) -> ад'єктивація. Прикметники такого походження
не керують формами непрямих відмінків іменників: Палена сонцем рослинність х
Палена цегла. У них може змінюватися наголос: варений, печений
(дієприкметники) х варений, печений (прикметники). Дієприкметникові форми
можуть також переходити в розряд іменників (субстантивація): наречений,
суджений, придане (věno), учений. Вони мають постійний рід і в реченні
виступають підметом або додатком.

2) Форми на "-но, -то" – незмінні предикативні форми, які за походженням із

дієприкметниками безпосередньо пов'язані: зроблено, прибрано, забуто, розбито.
Це короткі дієприкметники середнього роду з колишнім закінченням "-о", в
результаті втрати якого ці форми опинилися поза парадигмою і повністю втратили
ознаки прикметниковості. Вони виступають головними членами безособових
речень: На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло. Такі форми
керують залежним іменником, можуть означатися словами з обставинним
значенням: зроблено вдало. Ці форми називаються безособовими.

Як і дієслова, дієприкметники мають категорію часу, виду і стану.

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або

недоконаний та час — теперішній або минулий.

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений.
Порівняйте: планувати — планований (недоконаний вид), запланувати —
запланований (доконаний вид).

Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у
минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена),

числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.:
почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле
листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно
зоране поле. Поле зоране вчасно.).

На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а

тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна
— побілена стіна.

Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що

супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи?
що зробивши? Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши.

Цій формі властиві дієслівні ознаки виду (доконаного чи недоконаного),

перехідності (неперехідності), часу (минулого або теперішнього).

Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий

зворот, який у реченні є поширеною обставиною.
 8

Дія, названа дієприслівником, виконується тим же суб'єктом, що й основна дія,

названа дієсловом-присудком: іде, озираючись; сказав, не подумавши.

Як і інші форми дієслова, дієприслівник має граматичне значення недоконаного

(що роблячи? — читаючи) або доконаного (що зробивши? — прочитавши) виду.

Спільні ознаки з прислівником:

незмінюваність;

залежність від дієслова, що виявляється у синтаксичній ролі обставини:

Жайворонок, співаючи, ніби висить на невидимій нитці (Яновський). Висить (що

роблячи?) співаючи.

Творення дієприслівників недоконаного і доконаного виду

Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього

часу (3-ої особи множини) за допомогою суфіксів:

від І дієвідмін — -учи (-ючи),

від II дієвідміни — -ачи (-ячи)

нес[уть]+учи –> несучи,

малю[ють] + ючи –> малюючи,

нос[ять] + ячи –> носячи,

стеж[ать] + ачи–> стежачи.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми

дієслова за допомогою суфіксів -ши (коли основа закінчується приголосним
звуком) або -вши (коли у кінці основи є голосний звук): Прибіг[ти] + ши –> прибігши,
Дописа[ти] + вши –> дописавши.

У дієприслівниках, утворених від дієслова на -ся (-сь) після твірних суфіксів майже
завжди вживається суфікс -сь (суфікс -ся трапляється лише у віршованих текстах):
змагаються + учи –> змагаючись, задуматись + вши –> задумавшись.

У процесі утворення дієприслівників в основі дієслова може відбуватися

чергування о/і: перемогти –> перемігши.

У суфіксах, за допомогою яких утворюються дієприслівники, завжди пишеться

буква и. Дієприслівники з суфіксами -учи (-ючи), -ачи (-ячи) треба відрізняти від
активних дієприкметників теперішнього часу в називному або знахідному відмінках
множини, в яких після суфіксів -уч- (-юч- ), -ач- (-яч-) є закінчення -і: Ішли співаючи.
— Пташки співаючі. Курликаючі журавлі пролетіли над селом. — Курликаючи,
журавлі пролетіли над селом. НЕ з дієприслівниками пишеться так, як і з
дієсловом, — окремо: Не спитавши броду, не лізь у воду (Народна творчість).
 9

Виняток становлять дієприслівники (як і твірні дієслова), що без не не вживаються:

нехтуючи, недочуваючи.

Дієприслівник - це незмінювана дієслівна форма, яка, вказуючи на додаткову дію,

пояснює в реченні основне дієслово (присудок). Відповідає на питання "що
роблячи? що зробивши?". Пр.: Тиха тепла ніч, поблискуючи зорями, стояла над
землею. Додаткова дія завжди також стосується того ж іменника (підмета), що й
основна дія.

Дієприслівники також можуть мати перехідне і неперехідне значення, доконаний і

недоконаний вид: поблискуючи чим = орудний відмінок => неперехідний,
недоконаний. Дієприслівники недоконаного виду творяться суфіксом "-чи-" від
основи дієслів теперішнього часу, перед ним вони мають "-у-, -ю-" (перша
дієвідміна) або "-а-, -я-" (друга дієвідміна): пишуть – пишучи, стоять – стоячи. Такі
дієприслівники завжди означають дію, що в часі збігається з основною, тому вони
бувають і теперішнього, і минулого, і майбутнього часу. Пр.: Тиха тепла ніч,
поблискуючи зорями,... = одночасова дія. Дієприслівники доконаного виду
творяться від інфінітивної основи суфіксом "-ши-, -вши-". Якщо вона закінчується
на голосний, тоді вживається "-вши-", якщо на приголосний, тоді "-ши-"(зробити –
зробивши). Дієприслівники із залежними від нього словами називаються
дієприслівниковими зворотами.

2. Службові слова в ОДС.

Сполучник Сполучником називається службова частина мови, до складу якої

входять слова, що можуть поєднувати члени речення та частини складного
речення.

За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а похідні

(складні і складені). Непохідні - це первісне сполучники, які морфологічно не
розкладаються на частини і, а, чи, або, та. Похідні - складні і складені - це
сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови.

Сполучник і вживається: 1) перед йотованими (й, є, ю, я, ї): наша фірма і

її стабільність; 2) на початку речення: І бригадири почали готуватися до
засідання; 3) між приголосними: рівновага між попитом і пропозицією; 4) після
паузи перед голосним: Слід розрізняти поточні резерви, які можна реалізувати
найближчим часом (місяць, рік), і перспективні...; 5) при зіставленні
понять: доходи і витрати, спад і піднесення.

Сполучник й уживається: 1) між голосними: контрольні цифри й обов'язкові

держзамовлення; 2) після голосного перед приголосним: перевірка слушності й
чинності дій, встановлення господарських зв'язків й укладення договорів.

Сполучник та вживається: 1) якщо в реченні вже є і або й: Особливо вдячні за

доброзичливий і відкритий тон переговорів між паном ... та керівництвом Вашої
фірми; 2.)для поєднання близьких споріднених понять, станів, явищ: фінанси та
кредит, фірма вивчала та аналізувала, робота з газетами та журналами.
 10

Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення

іменника і виражає зв'язки між словами в реченні. Сфера вживання прийменників у
діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не
самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника,
прийменник утворює прйменниково-відмінкову конструкцію: занепокоєні з приводу
дій, у відповідності до, у залежності від. Часто прийменниково-відмінкові форми
синонімічні безприйменниково-відмінковим: занепокоєні діями, відповідно до,
залежно від.

У діловому мовленні традиційно закріплені значення прийменників для передачі

різних відношень: 1) просторових – в(у), на, з, від, над, перед, вздовж, при, до, 2)
часових – за, з, у, до, о, об, через, над, під час, післ.; 3) причинових – від, через, з,
за, у зв'язку, в силу, з нагоди. 4) мети – для, на, про, заради, щодо. 5) допустовості
– при, всупереч, окрім, незважаючи на

У більшості випадків вибір прийменника визначається

традицією: у вихідні дні, на цьому тижні, звертаємося з пропозицією, надсилаємо
на адресу.

Правила використання прийменників у діловому стилі 1. Правильно добирати

прийменникові конструкції: враження про виставку – враження від виставки;
застерігати про небезпеку – застерігати від небезпеки; вітер п'ять метрів на
секунду – вітер п'ять метрів за секунду. 2. При виборі прийменникової чи
безприйменникової конструкції, перевага надається безприйменниковій: зрікатися
від ідеалів – зрікатися ідеалів, повідомляти по телефону – телефонувати,
оплатити за проїзд – оплатити проїзд. 3. У прийменникових конструкціях
іменник повинен ставитися в правильному відмінку: всупереч проблем – всупереч
проблемам, завдяки опитування – завдяки опитуванню, наперекір рішень –
наперекір рішенням. 4. Не слід нагромаджувати в одному контексті однакуові
прийменники: На наступному тижні на честь свята на сценах театрів, на
відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться
найрізноманітніші концерти, на які ми запрошуємо всіх бажаючих. 5. Пропуск
прийменника створює двозначність тексту: лист організації – від організації, до
організації. 6. У діловому стилі української мови є ряд особливо часто
повторюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де заміна
приймененників неможлива: витрати на, відрахування на, винагорода за,
покладається на, у відповідь на, у відповідності з, відповідно до, у зв'язку з, згідно
з, залежно від, виходячи з.

Частки - це службові слова, які надають словам, словосполученням і реченням

додаткових семантичних відтінків або служать для творення слів та їх форм.
Частки з різними частинами мови пишуться разом, окремо, через дефіс.

Разом пишуться: 1. Частки аби-, де-, чи-, що-, як-, -ся (-сь) у складі будь-якої
частини мови: абиколи, абихто, деякі, декуди, чимало, щодня, якнайбільше,
колись, будуватися (сь), кудись.Якщо між часткою і займенником є прийменник, то
всі слова пишуться окремо: аби з ким, де на якому, ні з якими. 2. Частки би (б), же
(ж), то у складі інших часток і сполучників: немовбито, тобто, якби, мовби.

Окремо пишуться: 1. Усі частки, які творять форми слів або надають різних
значеннєвих, модальних та емоційно-експресивних відтінків: а) частки хай, нехай,
за допомоги яких творяться форми наказового способу: нехай заспіває, хай не
 11

розбудить; б) частка би (б), за допомоги якої утворюється форма умовного

способу дієслів: спочив би, прийшла б; в) частка же (ж), яка відіграє
підсилювально-видільну роль: знайшов же; г) частки то, це, які у складі речення
мають значення вказівності: Мова й історія - то ж єдине ціле, один кровообіг, тож: і
відроджувати їх маємо одночасно (Гонч.).

2. Частка що у сполученнях дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.

3. Частка то в експресивних сполучниках що то за, що то, чи то, які виконують

функції підсилювальних часток.

Через дефіс пишуться: 1. Частка бо, но, то, от, таки, коли вони вирізняють
значення окремого слова: пиши-бо, якось-то, як-то, дістав-таки.

3. Вимоги до написання запрошення, оголошення. Пресрелізи.

Повідомлення — це різновид службового листа, в якому викладено

запрошення взяти участь в якійсь нараді, конференції, зборах.

У повідомленні повинні бути такі реквізити:

1) дата й час за сідання;

2) місце засідання;

3) тематика;

4) порядок денний;

5) прізвища доповідачів з кожного питання;

6) прізвище й телефон відповідальної особи;

7) спосіб проїзду до місця засідання.

Повідомлення підписує голова колегіального органу або керівник установи.

Оголошення — це повідомлення про час і зміст нарад, засідань; необхідність

виконати якусь роботу; потребу в заміщенні вакантної посади чи набір
робочої сили та ін.

В оголошенні обов'язково вказується, хто й про що повідомляє; дата виділяється

іншим шрифтом; формулювання в тексті стислі.

За формою оголошення бувають: писані, мальовані, друковані в газетах,

журналах, на окремих аркушах. До них належать афіші, що рекламують
кінофільми, концерти, вистави тощо.
 12

В оголошеннях, крім чіткої мови, важливості теми, цікавості змісту, велике

значення має оформлення: написання слів більшими й меншими літерами, добір
кольорів, симетричність розташування повідомлень, а по радіо й телебаченню —
час повідомлень, чіткість вимови, оригінальність композиції тексту.

Оголошення бувають як окремих організацій, підприємств, державних установ,

навчальних закладів, так і приватних осіб.

Прес-реліз - повідомлення для преси; інформаційне повідомлення, що

містить у собі новина про організації (можливо й частці особі), що випустила
прес-реліз, виклад її позиції по якому-небудь питанню й передане для
публікації в ЗМІ.

Як правило, містить офіційну позицію організації у вигляді реакції на той або інший
інформаційний привід. Офіційні державні органи іноді випускають прес-релізи у
формі "відповідей на питання". Перший прес-реліз в історії був випущений 30
жовтня 1906 року «батьком» сучасного PR Айви Чи (Іvy Lee) і пов'язаний з досить
трагічною подією на залізниці Пенсільванії.

Прес-реліз є головним PR-документом у будь-якій організації. Прес-реліз дозволяє

організації інформувати ЗМІ про важливі події, що відбулися в організації і є
цікавими або необхідними для висвітлення їхньої широкої громадськості й/або
конкретної цільової аудиторії. Прес-релізи поширюються серед журналістів на
брифінгах і прес-конференціях, або розсилаються через засоби зв'язку.

Прес-реліз варто писати, якщо є дійсно цікава новина, інакше швидше за все
неінформативний і непотрібний прес-реліз журналістами буде залишений без
уваги, а робота над таким прес-релізом виявиться безглуздою. Щоб матеріал
прес-релізу був надрукований у потрібних ЗМІ, бажано, щоб матеріал у прес-
релізі відповідав наступним правилам:

інформація прес-релізу повинна бути цікава й потрібна аудиторії того видання,

куди направляється прес-реліз;

інформація повинна бути актуальної, на "злість дня";

інформація повинна бути близька читачам, суспільно значимої. Добре, якщо

інформацію можна зв'язати з якою-небудь суспільно важливою проблемою;

інформація повинна бути "свіжої";

добре, якщо в прес-релізі присутні слова одного або декількох лідерів думок на
дану тему.

Чим краще й більше відповідає прес-реліз вищенаведеним правилам, тим більше

імовірно, що його опублікують у пресі, а не викинуть у кошик. Якщо організація раз
за разом буде надсилати неінформативні прес-релізи, то про інші матеріали, що
виходять із тієї ж організації, у журналістів зложиться відповідна думка.

Найпоширенішим методом написання прес-релізу є прив'язка новини до певної

дати, у тому числі й реально не існуючої. Це може бути День народження компанії,
День 100-го покупця, День 100-денного існування фірми й т.д..
 13

Заголовок і лид прес-релізу є найбільш важливими у всьому цьому документі.

Саме по перших рядках журналіст чи визначає цікава дана новина його виданню
або її можна викинути. Тому заголовок повинен бути яскравим, щоб максимально
зацікавити кожного, хто його почне читати. Лид - це перший абзац. Він повинен
складатися з однієї пропозиції, у якому коротко викладається суть новини (події й
т.п. ). Тут важливо вказати інформацію в наступному порядку: хто є учасником
події, що відбулося, новини й т.д. , що за подію, новину, коли й де воно відбулося
або відбудеться, чому воно відбулося і як воно відбулося.

Прес-релізи бувають декількох різновидів:

Прес-реліз-анонс - інформація в такому прес-релізі повідомляє про подію, що

тільки повинне відбутися. Вчасно розісланий такий прес-реліз забезпечить
присутність представників преси на події. Крім викладу суті майбутньої події в
цьому прес-релізі можна дати відповідну передісторію цієї події, що допоможе
зацікавити пресу.

Прес-реліз-новина (ньюс-релиз) - несе в собі інформацію про події, що вже

звершились. Тут можна додати й короткі коментарі діючих або зацікавлених осіб.

Інформаційний прес-реліз - інформує про поточному, ще не завершену подію. У

цьому прес-релізі дається тільки звіт про поточні зміни або новий поворот подій,
припускаючи, що суть цієї події вже відома.

Прес-реліз не повинен містити оцінних даних або інформації рекламного

характеру, він повинен бути невеликим по обсязі (не більше двох сторінок) і
містити в собі інформацію тільки про один-єдину новину. Інформація в прес-релізі
повинна відповідати вимогам того видання, куди був відправлений прес-реліз.
 14

Завдання, обов’язкові для домашнього виконання

Завдання 1. Поставте числівники 78, 96, 107, 644, 1759  у родовий, орудний
та місцевий відмінки. Прокоментуйте усно відмінювання числівників на
позначення десятків та сотень.

Родовий відмінок:

 78 - сімдесяти восьми
 96 - дев'яноста шести
 107 - ста семи
 644 - шестисот сорока чотирьох
 1759 – тисяча(і) семисот п'ятдесяти дев'яти

Орудний відмінок:

 78 - сімдесятьма вісьмома
 96 - дев'яноста шістьма
 107 - ста сьома
 644 - шістьмастами сорока чотирма
 1759 - тисячею семистами п'ятдесятьма дев'яти

Місцевий відмінок:

 78 - сімдесяти восьми
 96 - дев'яноста шести
 107 - ста сімох
 644 - шестистах сорока чотирьох
 1759 - тисячі сімсот п'ятдесяти дев'ятому

Завдання 2. Відредагуйте прийменникові словосполучення. Запишіть 4

речення з виправленими варіантами

Завдання 3 мови, Автобус НА замовлення, Міністерство освіти й культури

Рекомендації з вивчення органічної хімії, Мешкати НА вулиці, Операція
приватизації, Комісія З перевірки гуртожитків, працювати за
сумісництвом, близький за світоглядом, відпустка через хворобу,
надіслати електронною поштою, діяти за законом, зустрічатись
 15

щовівторкам, помилитись через неуважніст, само собою, стосовно

роботи, на всій земній кулі, з багатьох причин, тренування з футболу,
перейшло у спадок.

Мій друг є близький за світоглядом до мене, тому ми завжди знаходимо спільну

мову на будь-яку тему.

Мені хотілося б дізнатися вашу думку стосовно роботи, яку ми проводили

минулого тижня.

Я вирішила звільнитися з роботи з багатьох причин, але головною була

відсутність можливості розвиватися в цій компанії.

Олександра взяла відпустку через хворобу, тому її не буде на роботі наступні

кілька тижнів.

Ольга вирішила працювати за сумісництвом, щоб мати додатковий заробіток та

можливість розвиватися у своїй професії.

Завдання 3. Запросіть на майстер-клас свою колегу, будьте творчими,

обираючи слова та види синтаксичних конструкцій.

Шановна колего!

Запрошую Вас на захоплюючий майстер-клас з розпису писанок, який

відбудеться 15 квітня у Черкаському художньому музеї, де ми зможемо
розкрити свої таланти та проявити творчість разом! Ми матимемо чудову
нагоду навчитися новому стилю розпису, поділитися досвідом та
отримати задоволення від спільної творчої роботи. На майстер-класі Вам
розкажуть про писанку, історію писанкарства в Україні, Ви дізнаєтесь про
символіку писанки. Розпис писанки завжди індивідуальний: Ви обираєте
ті візерунки, які символізують Ваші бажання на найближчий рік та
створюєте власний символ Великодня.

Прошу Вас не пропустити цю унікальну можливість насолодитися

мистецтвом та розвинути свої здібності. Нехай наша спільна творчість
принесе нам багато задоволення та радості!

З повагою,

Ірина Карасевич