Professional Documents
Culture Documents
Галян О.І. Експериментальна психологія. Навчальний посібник
Галян О.І. Експериментальна психологія. Навчальний посібник
0 . I. Гал ян
1. М. Гал ян J3 vo
Експериментальна
психологія
альма Ш H V
матер
• Тсоретико-методологічні
засади експериментальної'
т
психології
• Методи психологічного
дослідження
в експериментальній
психології
• Основи підготовки
та п л а н у в а н н я
психологічного
експерименту
• Математико-статистичні
методи експериментальної
психології
Серію засновано
8 1999 році
альмаі_
матер
0 . І. Галян
1. М. Галян
ста
Експериментальна
психологія
її Навчальнирї посібник
Київ
«Академвидав»
2012
УДК 159.9.07(075.8)
ББК 88я73
Г17
Рецензенти:
доктор психологічних наук, професор В. П. Москалець;
доктор психологічних наук, професор О. А. Ліщинська;
доктор психологічних наук, професор М. В. Савчин
© Галян О. І.,
I S B N 9 7 8 - 9 6 6 - 8 2 2 6 - 8 9 - 2 (серія) © ^^ы1'^^в^
ISBN 9 7 8 - 6 1 7 - 5 7 2 - 0 3 2 - 5 оригінал-макет, 2012
Зміст
2 . Методи 2 . 1 . Класифікації м е т о д і в
психологічного психологічного дослідження 38
дослідження
в експери 2 . 2 . М о д е л ю в а н н я як м е т о д
ментальній психологічного дослідження 44
психології Сутність м е т о д у м о д е л ю в а н н я 44
С п е ц и ф і к а та основні н а п р я м и
психологічного моделювання 47
2 . 3 . Е к с п е р и м е н т як м е т о д
психологічного дослідження 53
Сутність е к с п е р и м е н т а л ь н о г о м е т о д у
і його види 53
Лабораторний експеримент 57
Природний експеримент 58
Формувальний експеримент 60
Експериментальне навчання 62
Оперативний експеримент 64
2.4. Н е е к с п е р и м е н т а л ь н і м е т о д и
психологічного д о с л і д ж е н н я 66
Соціально-психологічний
метод дослідження 67
Спостереження як метод
психологічного дослідження 74
Інтерв'ювання як різновид усного
опитувального діагностичного методу 83
Анкетування як різновид письмового
опитувального діагностичного методу 92
Експертне оцінювання як різновид
опитувального діагностичного методу 98
2.5. «Архівні» методи
психологічного д о с л і д ж е н н я 104
Сутність « а р х і в н и х » методів 104
Контент-аналіз
як експертно-діагностична процедура
психологічного дослідження 106
2.6. О р г а н і з а ц і й н і методи
психологічного дослідження 113
Порівняльний організаційний метод 113
Комплексний організаційний метод 115
Лонгітюдний організаційний метод 116
Метод поперечних зрізів 120
2.7. В и м і р ю в а н н я як м е т о д
психологічного д о с л і д ж е н н я 121
Сутність теорії в и м і р ю в а н ь 121
Психологічне вимірювання
в експерименті 123
Процес шкалювання
і характеристика шкал 126
3 . Основи
підготовки 3.1. Підготовчий етап
та планування експериментального д о с л і д ж е н н я 137
психологічного Наукова проблема, ідея, актуальність
експерименту і м е т а е к с п е р и м е н т а л ь н о г о д о с л і д ж е н н я 137
Стратегії і п р о г р а м а
експериментального дослідження 146
П о с т а н о в к а завдань, в и з н а ч е н н я об'єкта
і предмета експериментального
психологічного дослідження 150
Співвідношення предмета і об'єкта
у психології 155
Експериментальні змінні
та с п о с о б и ї х к о н т р о л ю в а н н я 156
В и с у н е н н я гіпотез
і їх класифікація 171
Добір експериментальної вибірки 175
3.2. Валідність е к с п е р и м е н т а л ь н о г о
дослідження 185
Сутність валідності
експериментального дослідження 186
В и д и валідності
експериментального дослідження 186
3.3. Е к с п е р и м е н т а л ь н і плани 198
Класифікації
експериментальних планів 198
Плани істинних експериментів 203
П л а н Соломона 214
Доекспериментальні плани 216
Квазіекспериментальні плани 231
Факторні плани 238
Кореляційне дослідження 245
3.4. Психологічні о с о б л и в о с т і поведінки
дослідника та досліджуваного
в експерименті 255
Особистість е к с п е р и м е н т а т о р а
і його діяльність у дослідженні 257
Досліджуваний як суб'єкт
експериментального процесу 265
4. Математико- 4 . 1 . З а с т о с у в а н н я статистичних
статистичні м е т о д і в у психологічних в и м і р ю в а н н я х 282
методи
Сутність статистичного м е т о д у 282
експеримен
тальної А н а л і з первинних статистик 287
психології 4.2. В и к о р и с т а н н я н е п а р а м е т р и ч н о ї
і п а р а м е т р и ч н о ї статистик
під час о п р а ц ю в а н н я е м п і р и ч н и х даних 296
Нормальний розподіл як чинник
параметричності — непараметричності
експериментальних значень 297
Непараметричні статистичні методи 299
Параметричні статистичні методи 313
Кореляційний аналіз
як метод статистики 316
4.3. Статистична значущість
емпіричних п о к а з н и к і в 339
Перевірка крайніх членів
на належність
до статистичної сукупності 339
М е ж і довірчого інтервалу
середнього арифметичного 341
Сутність с т а т и с т и ч н о ї з н а ч у щ о с т і
отриманого показника 346
Загальні підходи до представлення
(наукового оформлення)
результатів д о с л і д ж е н н я 349
Додатки 1. Г а л у з е в і е к с п е р и м е н т и
в психології 360
2. Д е с я т ь н а й ж о р с т о к і ш и х д о с л і д і в
у психології 374
3. С т р у к т у р н о - м е т о д о л о г і ч н и й а н а л і з
психологічних експериментів 381
Термінологічний с л о в н и к 389
Література 394
1.
Тео рет и ко - м ето д о л о г і ч н і
засади експериментальної
психології
1.1. Експериментальна
психологія як наука
у різних сферах і видах діяльності постають прак
тичні завдання, успішне р о з в ' я з а н н я я к и х з а л е ж и т ь від
урахування індивідуальних чи групових психологічних
особливостеіі людей. Із метою в и я в л е н н я психологіч
них відмінностей м і ж і н д и в і д а м и у м е ж а х загальної,
(їоціальної, вікової та і н ш и х галузей психології плану
ють і проводять психологічне д о с л і д ж е н н я . Воно почи
нається з в и в ч е н н я стану проблеми: теоретичних кон
цепцій і поглядів; методологічних підходів до їх р о з в ' я -
іііїння, ф а к т і в , е м п і р и ч н и х , експериментальних д а н и х ,
накопичених д о с л і д н и к а м и . Н а основі її пояснюють
наукові я в и щ а і розкривають їхні закономірності.
Пізнання наукових я в и щ здійснюють із допомогою
«чс(иіериментального методу, основною ознакою якого е
п]>агнення встановити систему відношень, тобто переві
рити гіпотезу про причинно-наслідковий з в ' я з о к м і ж
досліджуваними я в и щ а м и .
8 Теоретико-методологічні засади експериментальної психології
1.2. Становлення
і розвиток психології
як експериментальної науки
Психологія є однією з найдавніших наук і водночас
однією з наймолодших. Наголошуючи на цій суперечно
сті, німецький психолог-експериментатор Герман Еббін-
гауз (1850—1909) зазначав, що психологія має д у ж е дов
гу передісторію і дуже коротку власну історію, тобто вона
т р и в а л и й час розвивалася на тлі філософського з н а н н я ,
осмислення і пояснення світу, а її власна історія почи
нається із середини X I X ст., з в и о к р е м л е н н я м у само
стійну н а у к у .
Перший план розроблення експериментальної
психології запропонував н і м е ц ь к и й психолог, фізіолог
Вільгельм Вундт (1832—1920), я к и й підготував багато
психологів із різних к р а ї н , щ о стали ініціаторами ство
рення експериментально-психологічних установ.
Експериментальні дослідження
в психології наприкінці XIX — на початку XX ст.
н и х з е м л я х , я к і н а л е ж а л и до складу Австро-Угорщини.
Одним із її засновників був польський філософ Кази-
м е ж Твардовський (1866—1938). Н а його думку, психо
логія я к наука про психічні (духовні) я в и щ а вивчає ті з
н и х , я к і становлять основу індивідуального пізнання
або формування етичних та естетичних понять. Тому
психологія дає філософії не л и ш е метод, а й предмет до
с л і д ж е н н я . К. Твардовський розглядав психологію я к
основу всіх філософських наук і в в а ж а в , щ о метафізичні
проблеми, я к і стосуються психічного ж и т т я людини, та
к о ж м о ж н а науково розв'язати з а в д я к и їй.
Н а д у м к у К. Твардовського, психологія є основою
філософії, а м е т а ф і з и к а — доповненням. Уся наукова
психологія, зазначав він, має бути емпіричною, дослід
ною, і н а к ш е вона перестане бути психологією і стане
метафізикою. Експериментальну психологію він розу
мів я к органічну частину емпіричної психології, я к а ро
бить її науково точною у р о з в ' я з а н н і проблем. Вираз
«експериментальна психологія», стверджував К. Твар
довський, став назвою напряму психологічних дослі
д ж е н ь , я к и й визнає необхідність застосування експери
менту скрізь, де це м о ж л и в о .
Так само, я к і В. Вундт, в основу психологічного екс
перименту К. Твардовський поклав інтроспекцію (вну
т р і ш н і й досвід). Експеримент, я к и й має посідати на
л е ж н е місце в арсеналі наукових засобів досліджень в
емпіричній психології, зводиться до внутрішнього дос
віду індивіда, самоаналізу штучно в и к л и к а н и х психіч
н и х процесів, я к і є основою п е в н и х п с и х о л о г і ч н и х
я в и щ . Методологічною підставою д л я такого розуміння
психологічного експерименту й емпіричної психології є
психофізичний паралелізм.
Під впливом К. Твардовського, я к и й значну увагу
приділяв експерименту в науці, м а й ж е всі представни
к и Львівсько-варшавської ш к о л и — я к психологи, т а к
і філософи — здійснювали психологічні дослідження.
Н а у к о в и м досягненням польського дослідника Вла
дислава Вітвіцького (1878—1948) стала теорія кратиз-
му (грец. k r a t o s — сила, влада), я к а збігалася з погляда
ми австрійського психолога Альфреда Адлера (1870—
193 7). Згідно з цією теорією у людини існує інстинктивне
прагнення до міцності, яке розвиває основні емоційні
<ггани (настрій, пристрасть, афект) і форми компенсації:
34 Теоретико-методологічні засади експериментальної психології
Запитання. Завдання
|іррелевантний[
стимул
(stw)
ІНезалежна впливають Залежна
змінна на 1^)" Виявляється в (^^^^
змінна
Конструкт
(sm) (психіка)
Випадковий
стимул
Лабораторний експеримент
Природний експеримент
Формувальний експеримент
П о ш и р е н и м у в і т ч и з н я н і й психології є формуваль
н и й експеримент, й о г о проводять д л я вивчення кон
к р е т н и х ш л я х і в становлення особистості д и т и н и , щ о
забезпечує поєднання психологічних досліджень із педа
гогічним пошуком і п р о е к т у в а н н я м найбільш ефектив
них форм навчально-виховного процесу. Ф о р м у в а л ь н и й
експеримент називають т а к о ж перетворювальним, твор
ч и м , виховним, н а в ч а л ь н и м , методом активного форму
в а н н я п с и х і к и тощо.
Формувальний експеримент — метод відстеження змін психіки
дитини в процесі активного впливу дослідника на досліджуваного;
експериментально-генетичний метод дослідження психічного
розвитку.
Експериментальне навчання
Оперативний експеримент
П о р і в н я н о з д о с л і д ж е н н я м и в і н ш и х соціальних
н а у к а х соціально-психологічний метод дослідження ха
рактеризується т а к и м и особливостями:
— рівноцінне в и к о р и с т а н н я я к даних про відкриту
поведінку і діяльність індивідів у г р у п а х , так і характе
ристик свідомості (уявлень, думок, установок, цінно
стей) цих індивідів;
— соціальний контекст дослідження, щ о впливає на
відбір, інтерпретацію і виклад ф а к т і в ;
— нестійкість і постійна зміна соціально-психоло
гічних я в и щ ;
— культурно зумовлена відносність соціально-пси
хологічних закономірностей;
68 Методи психологічного дослідження в експериментальній психології
Соціометрія як різновид
соціально-психологічного методу
З а з в и ч а й с к л а д а ю т ь к і л ь к а к о л е к т и в н и х соціограм
д л я однієї групи: в з а є м н и х виборів, в з а є м н и х відхи
л е н ь , п е р ш и х двох ( п ' я т и ) виборів та ін.
Індивідуальні соціограми дають змогу детально про
аналізувати місце конкретного у ч а с н и к а в групі: відріз
н и т и позицію лідера від позиції п о п у л я р н и х членів
г р у п и . Ч і т к у лідерську позицію часто визначають т и м ,
к о м у зі складу групи переважно надають перевагу у
своїх виборах «популярні» її у ч а с н и к и .
Надійність вимірювання в соціометрії залежить від
«сили» соціометричного критерію, віку досліджуваних,
виду індексів (персонального або групового). У соціоме-
тричному тесті існує ймовірність спотворення відповідей
досліджуваного, приховування його справжніх почуттів.
Відвертості можуть сприяти такі ч и н н и к и : сильна моти-
вгщія участі в дослідженні, вибір значущих д л я учасни
ків групи критеріїв опитування, довіра до дослідника,
добровільний характер тестування тощо. Стійкість соціо
метричного вимірювання гарантують метод паралельно
го тестування і взаємна кореляція результатів.
Д л я визначення валідності соціометричного методу
результати вимірювання порівнюють із зовнішнім крите
рієм, зазвичай із думкою експертів. Соціометричний
метод мають доповнювати прийоми, спрямовані на глиб
ш и й аналіз підстав міжособистісних переваг: мотивів
міжособистісних виборів, зроблених учасниками групи,
їх ціннісних орієнтацій, змісту і типу спільної діяльності.
Серед видів соціометричного методу в и з н а ч а ю т ь :
ш к а л у прийнятності (Н. Бахарева), аутосоціометричну
методику (К. Д а н и л і н , Я . Коломінський), референтоме-
трію (Є. Щедріна), комунікометрію (Я. Коломінський).
Найістотнішими недоліками соціометричного методу є:
— неможливість в и я в л е н н я мотивів міжособистіс
них виборів;
— м о ж л и в і с т ь спотворення результатів вимірюван
н я через нещирість досліджуваних або внаслідок впли
ву психологічного захисту;
— об'єктивність отриманих даних л и ш е внаслідок до
с л і д ж е н н я м а л и х груп, щ о мають досвід групової взає
модії.
О т ж е , метод соціометрії в і д р і з н я є т ь с я від і н ш и х
видів соціологічного дослідження за характером вихід
н и х д а н и х , способами їх представлення, процедурою
о п и т у в а н н я та методами аналізу зібраної інформації.
Неекспериментальні методи психологічного дослідження 73
Способом о т р и м а н н я х а р а к т е р и с т и к и л ю д и н и в кон
кретній групі на основі взаємного о п и т у в а н н я її учасни
к і в один про одного є метод групової о ц і н к и особистості
(ГОО). Розроблення методу п о в ' я з а н е з п р и к л а д н и м и
д о с л і д ж е н н я м и в промисловій та організаційній психо
логії, де на його основі вирішують п и т а н н я відбору і
розстановки кадрів (О. Чугунова). Ц е й метод дає змогу
оцінити наявність і міру вираженості (розвитку) психо
логічних якостей л ю д и н и , я к і в и я в л я ю т ь с я у поведінці
та діяльності, а т а к о ж у взаємодії з і н ш и м и л ю д ь м и .
Ш и р о к е застосування ГОО з п р и к л а д н о ю і дослідниць
кою метою забезпечує його доступність д л я користува
чів, можливість діагностувати ті я к о с т і людини, д л я
я к и х відсутній надійний інструментарій (тести, опиту
в а л ь н и к и ) тощо.
Психологічною основою ГОО є соціально-психоло
гічний феномен групових уявлень про кожного із членів
групи я к результат взаємного п і з н а н н я людей у процесі
с п і л к у в а н н я . Н а методичному рівні ГОО — статистична
сукупність індивідуальних уявлень (образів), що фіксу
ється у формі оцінок. Психологічна сутність методу ви
значає м е ж і його практичного застосування я к прийому
фіксації д е я к и х відображених властивостей особисто
сті, рівня прояву її якостей, що оцінюється у конкрет
ній групі.
П р о ц е д у р а методу ГОО п е р е д б а ч а є о ц і н ю в а н н я
людини за певним переліком х а р а к т е р и с т и к (якостей) з
використанням прийомів прямого бального оцінюван
н я , р а н г у в а н н я , попарного п о р і в н я н н я тощо. Зміст
о ц і н к и , тобто сукупність оцінюваних якостей, зале
ж и т ь від мети застосування о т р и м а н и х даних. К і л ь
кість якостей варіює в різних дослідників у ш и р о к о м у
діапазоні — від 20 до 180. Якості м о ж н а групувати в
окремі смислові групи (наприклад, ділові та особистісні
якості), а т а к о ж застосовувати і н ш і критерії поділу.
Д л я о т р и м а н н я надійних результатів рекомендовано,
щоб кількість суб'єктів оцінювання становила 7—12
осіб. Адекватність вимірювання за допомогою ГОО за
л е ж и т ь від п і з н а в а л ь н и х здібностей суб'єктів о ц і н к и
74 Методи психологічного дослідження в експериментальнікі психології
Спостереження як метод
психологічного дослідження
д а н и м и і н ш и х дослідників, я к щ о вони п р а ц ю в а т и м у т ь
в аналогічних умовах із т и м самим об'єктом спостере
ж е н ь . Хоча результати наукового спостереження і по
значені певною суб'єктивністю, проте м е н ш е з а л е ж а т ь
від особистості спостерігача, н і ж підсумки спостере
ж е н н я життєвого.
Метод спостереження має певні переваги і недоліки.
До переваг спостереження я к методу психологічного
дослідження н а л е ж а т ь :
— значний обсяг інформації, я к у збирають (забезпе
чує аналіз вербальної та невербально! інформації, дій,
рухів, учинків тощо);
— збереження природності умов діяльності, у я к и х
об'єкт спостереження почувається невимушено;
— м о ж л и в і с т ь використовувати різноманітні тех
нічні засоби;
— необов'язкове о т р и м а н н я попередньої згоди до
сліджуваних.
До недоліків методу спостереження зараховують:
— підпорядкованість суб'єктивній позиції спостері
гача, оскільки результати з а л е ж а т ь від досвіду, науко
вих поглядів, к в а л і ф і к а ц і ї , інтересів, пристрастей, пра
цездатності дослідника;
— неможливість контролювати ситуацію, втручати
ся в перебіг подій без їх перекручувань;
— значні витрати часу через те, щ о дослідника ціка
вить не будь-який прояв поведінки досліджуваного, а
конкретний, і він змушений очікувати тих форм поведін
к и ч и психічних фактів, я к и х він потребує. Крім того,
необхідно переконатися в типовості отриманих даних
дослідника, що вимагає проведення тривалих та повтор
них спостережень, а т а к о ж застосування і н ш и х методів;
— загроза сплутати основне із другорядним, оскіль
к и існує підсвідоме в и о к р е м л е н н я в с п о с т е р е ж е н н і
в а ж л и в и х д л я спостерігача елементів і несвідоме ігно
рування інших.
О т ж е , метод с п о с т е р е ж е н н я є одним із н а й в а ж л и в і
ш и х у психології. Точність його р е з у л ь т а т і в з а л е ж и т ь
від чіткості поставлених з а в д а н ь , компетентності та
о б ' є к т и в н о с т і спостерігача, наявності в нього досвіду
проведення спостережень т о щ о . З а л е ж н о від мети про
в е д е н н я , особливостей взаємодії з о б ' є к т о м спостере
ж е н н я тощо існують різні к л а с и ф і к а ц і ї цього методу.
Неекспериментальні методи психологічного дослідження 77
Види спостережень
— п л а н у в а н н я с и т у а ц і ї с п о с т е р е ж е н н я (у я к и х
в и п а д к а х ч и за я к и х умов предмет дослідження ви
являється найчіткіше);
— обрання способу спостереження, що н а й м е н ш е
в п л и в а є на о б ' є к т і н а й к р а щ е забезпечує з б и р а н н я
необхідної інформації (як спостерігати);
— встановлення тривалості загального часу дослі
д ж е н ь і часу спостережень (скільки спостерігати);
— визначення способів реєстрації досліджуваного
матеріалу (як робити записи);
— прогнозування ймовірних помилок спостережен
н я і пошук ш л я х і в запобігання їм;
— здійснення попереднього (пробного) спостережен
н я д л я уточнення дій попередніх етапів і в и я в л е н н я
організаційних недопрацювань;
— корегування програми спостереження;
— здійснення спостереження;
— оброблення та інтерпретація отриманої інформації.
Отриманий у процесі спостережень матеріал обов'яз
ково реєструють. Ефективне спостереження неможливе
без виокремлення зі спостережуваних подій певних оди
н и ц ь активності об'єкта, тобто позначення того, щ о ,
к о л и і в я к и й спосіб він робить. Одиниці активності
в и р а ж а ю т ь за допомогою звичайних слів або наукової
термінології і реєструють у протоколі спостережень.
Процедура реєстрації результатів має відбуватися з до
т р и м а н н я м т а к и х правил:
1. В и к о р и с т а н н я однакових (знакових) систем. Із
цією метою заздалегідь, під час підготовки бланків спо
стереження, описують характерні д л я певної сфери види
поведінки. Відтак фіксують форму і частоту їх прояву.
К о ж н у ознаку формулюють однозначно, н а п р и к л а д :
«ознаки інтересу студентів до змісту навчального занят
тя»; «ознаки відсутності в них інтересу до досліджувано
го матеріалу». Слова типу «уважний», «зацікавлений»,
«тямущий» звужують конкретизацію значення, а такі
характеристики, я к «жвава ж е с т и к у л я ц і я » , «жування
олівця» тощо, можуть свідчити я к про інтерес, так і про
його відсутність. Запропонована система ознак не є.вичер
пною. У процесі спостереження може проявитися нова
істотна характеристика, тому сукупність ознак за потреби
доповнюють після початку спостереження.
2. Застосування системи категорій, у я к і й вміщено
вичерпний опис усіх видів можливої поведінки. Донов-
80 Методи психологічного дослідження 8 експериментальній психології
— неупередженість;
— у р а х у в а н н я п р и о ц і н ю в а н н і всіх н е з а л е ж н и х
думок.
Метод спостереження є трудомістким і складним,
отже, спостерігач повинен мати спеціальну підготовку і
досвід. До нього вдаються, коли необхідно мінімально
втручатися у природну поведінку, стосунки людей, щоб
отримати максимально повну інформацію про досліджу
ваний об'єкт. Формалізованість спостереження підвищує
його об'єктивність і достовірність отриманої інформації.
Інтерв'ювання як різновид
усного опитувального діагностичного методу
Види інтерв'ю
Анкетування як різновид
письмового опитувального діагностичного методу
— ш к а л ь н і , я к і використовують із метою в и я в л е н н я
інтенсивності ставлень, п е р е ж и в а н ь і в р а ж е н ь («цілком
з г о д е н » , « п о г о д ж у ю с ь , а л е б у в а ю т ь в и н я т к и » , «не
знаю», «не погоджуюсь, але іноді буває», «зовсім не зго
ден» тощо);
— табличні, я к і застосовують д л я полегшення
підрахування відповідей, подальшого їх о п р а ц ю в а н н я
та побудови на цій основі профілю, н а п р и к л а д :
Композиція анкети
Види анкетування
Експертне оцінювання
як різновид опитувального діагностичного іуіетоду
Контент-аналіз як експертно-діагностична
процедура психологічного дослідження
Я к щ о його застосовують д л я п о р і в н я н н я п с и х і к и
д о с л і д ж у в а н и х одного в і к у , д о с л і д ж е н н я н а з и в а ю т ь
порівняльно-онтогенетичним; я к щ о порівнюють одне і
те саме я в и щ е у здорових і психічно хворих людей —
порівняльно-патологічним; коли збирають матеріал
про досліджуваних, щ о перебувають в однакових педа
гогічних умовах, — порівняльно-педагогічним.
У дитячій психології і психогеронтології порівняль
н и й метод відіграє роль спеціального методу вікових
або поперечних зрізів. Порівняльно-вікові дослідження
охоплюють:
— різні ступені розвитку ( н а п р и к л а д , п о р і в н я н н я
психічної організації л ю д и н и і приматів);
— різні періоди р о з в и т к у ( п о р і в н я н н я психічної
організації дітей дошкільного і ш к і л ь н о г о віку, дітей
молодшого шкільного віку і підлітків, підлітків і
ю н а к і в тощо);
— різні фази одного періоду (порівняння психічної
організації осіб ранньої і пізньої дорослості);
— різні рівні одного етапу р о з в и т к у (порівняння
психічної організації обдарованих і з в и ч а й н и х дітей).
До категорії порівняльних н а л е ж а т ь дослідження,
що виявляють особливості психічної організації осіб, я к і
різняться не тільки за віком, а й за статтю (хлопчики —
дівчатка, чоловіки — ж і н к и ) , професійною належністю
(психологи — інженерно-технічні працівники), місцем
проживання (жителі міст — жителі сільської місцево
сті), станом здоров'я (здорові — соматично хворі) тощо.
П о р і в н я л ь н и й організаційний метод дослідження
передбачає такі етапи роботи:
1) добір груп д л я п о р і в н я н н я , щ о р і з н я т ь с я за пев
н и м критерієм, я к и м м о ж у т ь бути соціальні, психоло
гічні, психофізіологічні, фізичні о з н а к и ;
2) в и з н а ч е н н я к о н к р е т н и х п с и х о д і а г н о с т и ч н и х
методів і методик;
3) добір однакових методик д л я всіх груп, я к і беруть
участь у дослідженні.
Перевагою порівняльного методу є те, щ о він дає
змогу за короткий термін здійснити масові дослідження,
охопити різні вікові категорії, виявити роль численних
Організаційні методи психологічного дослідження 115
д о с л і д ж е н н я супроводжуються п р и р о д н и м скорочен
н я м учасників через хвороби, переїзди, смерть;
— застарівання теоретико-методологічного апарату,
я к и й використовували на початку д о с л і д ж е н н я .
Неврахування цих недоліків може призвести до ре
зультатів, зумовлених не змінами у психічній організації
людини, а адаптацією до тестування і тренованістю.
Отже, лонгітюдний метод ґрунтується на тривалому
спостереженні і постійному використанні тих або тих
ф у н к ц і о н а л ь н и х психологічних проб, щ о діагностують
різні психічні утворення, й о г о методична специфіч
ність полягає в необхідності застосування на к о ж н о м у
етапі дослідження методів з однаковими змістовими ва-
лідностями. У м о ж л и в л ю є послуговування ним л и ш е
наявність паралельних форм психодіагностичних мето
д и к . У разі проведення дослідження в м е ж а х одного ві
кового періоду слід дотримуватись вікової валідності
методик і однакової складності завдань.
в и з н а ч е н н я м труднощів є відсоток д о с л і д ж у в а н и х , я к і
впоралися із завданням тесту (відповіли «правильно»
на «лі-питання»). М а л и й відсоток т и х , хто дав правиль
ну відповідь, свідчить про значні труднощі, і н а в п а к и .
Із метою полегшення процедури п о р і в н я н н я викори
стовують різні ш к а л и , п о к а з н и к и я к и х відображають
дійсність у цифрових з н а ч е н н я х . У психометрії визна
ч а ю т ь такі види ш к а л : процентильні, відсоткові, стати
стичні та ін.
П р о ц е н т и л ь н а ш к а л а . П р и застосуванні тесту я к
єдиного еталона вимірювання властивості з в а ж а ю т ь на
місце розташування бала на к р и в і й розподілу. У т а к и й
спосіб формується процентильна ш к а л а , я к а має про-
центильну міру.
Процентиль (лат. pro centum — на сто) — відсоток досліджуваних,
які належать до вибірки стандартизації і отримали такі самі бали
або нижчі, ніж встановлені за первинною оцінкою.
Запитання. Завдання
продуктом д у м к и , я к и й виходить за м е ж і с п р и й н я т и х
почуттями даних і перевірених р і ш е н ь . Такі ідеї мо
ж у т ь в и н и к а т и під впливом парадоксальних ситуацій,
у я к и х п р о я в л я є т ь с я несподіваний результат, ш;о відріз
няється від з в и ч н и х положень н а у к и . П р и цьому отри
мання нових знань відбувається за схемою: парадигма —
парадокс — нова парадигма. Розвиток н а у к и і стано
вить зміну парадигм, методів, стереотипів мислення,
що неможливо логічно описати, бо к о ж н а з них запере
чує попередню і вносить новий результат дослідження.
В а ж л и в у роль у цьому процесі відіграють інтуїтивні ме
х а н і з м и наукового п о ш у к у , я к і не ґрунтуються на фор
мальній логіці.
Розвиток ідеї від її появи до р о з в ' я з а н н я зазвичай
відбувається я к сплановане наукове дослідження і пе
редбачає застосування сучасного обладнання. Ц е дає
змогу р о з к р и т и і з ' я с у в а т и об'єктивні закономірності
певних явиш;. Відтак цілеспрямовано здійснюють оброб
л е н н я первинного задуму, уточнюють, вносять зміни і
доповнення до с х е м и д о с л і д ж е н н я , використовуючи
різні методи п і з н а н н я .
Обґрунтувати п о л о ж е н н я про існування проблеми,
я к а потребує р о з в ' я з а н н я , моніна, спираючись на прове
дений літературний огляд. У звіті з науково-дослідної,
кваліфікаційної роботи цей огляд подають у першому
розділі. У ньому необхідно висвітлити загальний стан і
ступінь вивчення проблеми загалом та кожного її аспек
ту зокрема.- Особливу увагу слід п р и д і л и т и невивченим
і малодослідженим п и т а н н я м , суперечностям у розу
мінні явиш;а і н а я в н и х емпіричних д а н и х . Слід наголо
сити на актуальності дослідження.
А к т у а л ь н і с т ь д о с л і д ж е н н я . Теоретичну або п р а к
тичну значущість проблеми, необхідність її р о з в ' я з а н н я
висвітлює актуальність дослідження, сформульована в
окремих п о л о ж е н н я х .
Актуальність (лат. actualis — діяльний) дослідження — обов'язко
ва умова необхідності і перспективності наукової роботи, якісний
критерій її оцінки.
з н а ч е н н я термінів, їх у з а г а л ь н е н н я м , р о з ш и р е н н я м
сфери визначення поняття). Іноді з цією метою послуго
вуються загальнонауковими п о н я т т я м и , я к і автор на
повнює психологічним змістом, к о н к р е т и з у ю ч и їх д л я
психології загалом або певної її галузі.
У з а г а л ь н е н н я є необхідним компонентом дослід
ницької роботи, оскільки в ньому розкриваються зна
чення і суть н а у к и , здійснення його передбачає ерудова
ність ученого, я к а ґрунтується на міцних і ш и р о к и х
з н а н н я х свого предмета. Мета дослідження, я к а полягає
в узагальненні, не проста, проте зводити її до основної і
єдиної мети ризиковано під час написання кваліфікацій
ної роботи (дипломної, випускної), я к у слід представити
до певного терміну і я к а має відповідати певним вимо
гам. У такому дослідженні важче планувати отримання
результату, що має достатню наукову новизну.
7. Створення к л а с и ф і к а ц і ї , типології. Т а к а мета пе
редбачає насамперед пошук та обґрунтування критеріїв
к л а с и ф і к а ц і ї , окреслення галузі я в и щ , я к і вона охоп
л ю є . Н а й в а ж ч и м є в и о к р е м л е н н я основи д л я к л а
сифікації, я к у потрібно співвіднести з певною теорією,
концепцією. П і с л я р о з в ' я з а н н я ц и х завдань необхідно
в и з н а ч и т и к і л ь к і с т ь видів (типів, класів, груп) і охарак
теризувати ї х .
До переваг досконалої к л а с и ф і к а ц і ї н а л е ж а т ь : нове
розуміння класу я в и щ , створення на її основі ефектив
н і ш и х діагностичних процедур, р о з ш и р е н н я можливо
стей п р и к л а д н и х застосувань психологічних знань.
8 . Створення методики. Необхідність розроблення
нової методики м о ж е зумовлювати багато причин, а не
т і л ь к и відсутність діагностичного інструментарію д л я
в и м і р ю в а н н я психічної якості, я к а ц і к а в и т ь дослідни
к а , або сукупності якостей. Цінність нових методик по
л я г а є в тому, щ о вони відповідають т а к и м к р и т е р і я м :
— підвищують точність і надійність вимірювання;
— надають більш диференційовану або узагальнену
х а р а к т е р и с т и к у якостей, я к і діагностують;
— скорочують час обстеження;
— розширюють контингент досліджуваних (за ві
к о м , станом психічного здоров'я, рівнем освіти, профе
сійної діяльності, розвитку тощо);
— полегшують оброблення результатів (спрощують,
алгоритмізують його).
146 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
Стратегії і програма
експериментального дослідження
В г р у п а х із р і з н и м и х а р а к т е р и с т и к а м и , я к і с н и й і
к і л ь к і с н и й аналіз результатів, п е р е в і р к а статистичної
значущості д а н и х , і н т е р п р е т а ц і я р е з у л ь т а т і в , зіста
в л е н н я і п о р і в н я н н я результатів у групах із р і з н и м и ха
рактеристиками.
Стратегії дослідження є відправними т о ч к а м и д л я
розроблення науковцем програми д о с л і д ж е н н я .
Програма (грец. programme — розпорядження, оголошення) екс
периментального дослідження — деталізована схема досліджен
ня від теоретичного осмислення проблеми до )~і практичного ви
вчення із зарахуванням отриманих результатів до системи науко
вого знання.
Експериментальні змінні
та способи їх контролювання
д а н н я було н е з м і н н и м , з м і н ю в а л и с я л и ш е зовнішні
умови експерименту.
Отже, до параметрів, я к і може змінювати експери
ментатор, зараховують:
— фізичні параметри (розташування апаратури, зов
н і ш н і й вигляд п р и м і щ е н н я , освітленість, звуки і ш у м и ,
температура, р о з м і щ е н н я меблів, колір стін, час прове
дення експерименту — час доби, тривалість тощо);
— соціально-психологічні параметри (ізоляція —
робота у присутності експериментатора, робота наодин
ці — робота з групою тощо);
— комунікативні параметри (особливості спілкуван
н я і взаємодії досліджуваного (досліджуваних) та експе
риментатора).
«Змінними організму» (некерованими характери-
стиками досліджуваних) є фізичні (здоров'я, втома),
біологічні (стан організму), психологічні (настрій, само
почуття), соціально-психологічні (взаємини з оточен
н я м ) і соціальні х а р а к т е р и с т и к и (суспільні події). Біль
шість цих змінних залишаються незмінними або відносно
незмінними упродовж ж и т т я л ю д и н и . Вплив диферен-
ц і й н о - п с и х о л о г і ч н и х , д е м о г р а ф і ч н и х та і н ш и х кон
стантних параметрів на поведінку індивіда вивчають у
к о р е л я ц і й н и х дослідженнях. Проте американський до
слідник Маргарет Мєтлін та інші вчені зараховують ці
параметри до н е з а л е ж н и х змінних експерименту.
У сучасному експериментальному дослідженні психо
логічні особливості індивідів (інтелект, стать, вік, со
ціальний статус тощо) вважають додатковими змінними,
я к і контролює експериментатор у загальнопсихологічно-
му експерименті. Проте ці змінні можуть перетворювати
ся на «другу основну змінну» в психологічному дослі
дженні, я к а передбачає використання факторного плану
експерименту.
З а л е ж н а змінна. Оскільки дослідники вивчають по
ведінку досліджуваного, то з а л е ж н и м и змінними вони
обирають параметри вербальної і невербальної поведінки
(кількість помилок, допущених досліджуваним, час на
розв'язання завдання, зміни міміки його обличчя при пе
регляді еротичного фільму, час рухової реакції на звуко
вий сигнал тощо).
Залежна змінна — будь-яка змінна, значення якої є результатом
змін у значеннях однієї чи кількох незалежних.
160 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
а б в г ґ д
Контрбалансування. Д о с л і д ж у в а н и й опиняється в
різних умовах послідовно, і попередні умови м о ж у т ь
змінювати ефект дії наступних. Н а п р и к л а д , під час
дослідження диференціальної слухової чутливості має
значення, я к и й звук (гучний або т и х і ш и й ) подавали
досліджуваному п е р ш и м , а я к и й — другим. Т а к о ж при
виконанні тестів на інтелект в а ж л и в и й порядок поста
новки досліджуваному завдань: від простого до склад
ного або від складного до простого. З а зростання р і в н я
складності завдань інтелектуально розвиненіші дослі
д ж у в а н і ш в и д ш е стомлюються і втрачають мотивацію,
оскільки змушені розв'язувати більшу кількість зав
д а н ь , н і ж і н ш і . Я к щ о спочатку йде в и к о н а н н я склад
н и х завдань, а потім простих, то менш інтелектуально
розвинені досліджувані відчувають стрес неуспіху і
змушені р о з в ' я з у в а т и більше завдань, н і ж їх інтелекту
ально розвиненіші колеги. З а т а к и х умов із метою лік
відації ефектів послідовності та наслідку вдаються до
контрбалансування. З н а ч е н н я його полягає в тому, що
порядок подання р і з н и х завдань, стимулів, дій в одній
із груп компенсується і н ш и м порядком постановки зав-
Підготовчий етап експериментального дослідження 169
п о к а з н и к і в . До т а к и х гіпотез н а л е ж а т ь , н а п р и к л а д , гі
потеза про залежність м і ж інтелектом дітей і їх батьків
або гіпотеза про те, що екстраверти схильні до р и з и к у , а
інтроверти обережніші. Ці гіпотези перевіряють у про
цесі вимірювального (кореляційного) дослідження. їх
результатом є встановлення лінійного або нелінійного
з в ' я з к у м і ж процесами або його відсутності.
3 . Гіпотези про причинно-наслідкові з в ' я з к и (кау
зальні гіпотези). ї х зазвичай в в а ж а ю т ь власне експери
м е н т а л ь н и м и гіпотезами і формулюють я к п р и п у щ е н н я
про взаємозв'язок м і ж з а л е ж н и м и і незалежними змін
н и м и , я к висловлювання про вплив причинно діючих
умов, ч и н н и к і в на базовий процес, що вивчають. Кау
з а л ь н і гіпотези обов'язково потребують в к а з і в к и на
спрямованість однієї дії на іншу, припускають причин-
но-наслідкову залежність і зумовленість змінних і пе
редбачають наявність незалежної і залежної змінних,
відношень м і ж н и м и і рівнів додаткових змінних.
Отже, експериментально перевірити теорію безпосе
редньо не можна. Теоретичні висловлювання універсаль
ні, з них випливають часткові наслідки, я к і називають
гіпотезами. У цьому полягає використання гіпотетико-
дедуктивного методу. Процес висунення і спростування
гіпотез є основним і найбільш творчим етапом діяльно
сті дослідника, від нього з а л е ж а т ь їх кількість і я к і с т ь .
Гіпотези мають бути змістовними, операціональними
(потенційно заперечуваними) і сформульованими у ви
г л я д і двох альтернатив. Теорія спростовується, я к щ о
часткові наслідки, що випливають із неї, не підтвер
д ж у ю т ь с я експериментально. Гіпотези, не спростовані в
експерименті, перетворюються на компоненти теоре
тичного з н а н н я про реальність, тобто стають ф а к т а м и ,
закономірностями, з а к о н а м и .
Висновки, зроблені внаслідок проведення експери
менту, асиметричні: гіпотезу м о ж н а відкинути, але ні
коли не п р и й н я т и остаточно. К о ж н а гіпотеза відкрита
д л я подальшої перевірки.
В и з н а ч и в ш и з а л е ж н у і н е з а л е ж н у змінні, психолог
має обрати об'єкт дослідження. У п р и к л а д н и х дослі
д ж е н н я х його в і л ь н и й вибір обмежений відомим від
176 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
П р и к л а д . Р о з р а х у в а н н я обсягу м і н і м а л ь н о ї репре
зентативної вибірки досліджуваних. Р о з р а х у в а т и обсяг
мінімальної репрезентативної вибірки досліджуваних,
я к щ о обсяг генеральної сукупності 5000 осіб і ймовір
ність вияву досліджуваної ознаки («вгадування» за до
помогою тесту) 0 , 8 .
Дано: t — коефіцієнт кратності п о м и л к и , пов'яза
н и й з імовірністю (Pj), з я к о ю вимагається гарантувати
результати вибіркового спостереження; А — розмір по
м и л к и довірчого інтервалу вимірювання ознак (0,05); N —
обсяг генеральної сукупності (5000); р — частота в и я в у
даної ознаки (0,8); q = l-p = 0,2.
Визначити: п — мінімально необхідну чисельність
експериментальної вибірки.
Оскільки
n=[N-e-p-q\/[N-A'+t'-p-q\,
то
п = 1,982 • 0,8 • (1 - 0,8) • 5000 / 0,052 • 5000 +
+ 1 , 9 8 2 - 0 , 8 - ( 1 - 0 , 8 ) = 235.
Відповідь: п = 2 3 5 .
Висновок: П р и зростанні достовірності вимірювань
зменшується обсяг мінімально репрезентативної вибір
к и . Аналогічно впливає точність вимірювань (А).
Щодо складу за статтю і віком рекомендовано (крім
спеціальних випадків) загальну групу ділити на підгрупу
чоловіків і підгрупу ж і н о к , а потім обробляти дані д л я
к о ж н о ї підгрупи окремо. Віковий склад слід визначати
відповідно до цілей дослідження.
К і л ь к і с н и й склад вибірки формують, дотримуючись
т а к и х правил:
1) найбільший обсяг вибірки при розробленні діа
гностичної методики — від 200 до 1000—2500 осіб;
2) при порівнянні двох вибірок їх загальна чисель
ність має охоплювати не менше 50 осіб, а чисельність
порівнюваних вибірок — бути приблизно однаковою;
3) при вивченні в з а є м о з в ' я з к у м і ж будь-якими вла
стивостями обсяг вибірки повинен становити не менше
3 0 — 3 5 осіб;
Валідність експериментального дослідження 185
3.2. Валідність
експериментального дослідження
Масове впровадження новітніх педагогічних засобів,
методик і технологій є ознакою часу, а д ж е інноваційні
процеси в науці і суспільстві відбуваються інтенсивно.
Так, у психології удосконалено технологію реалізації
е к с п е р и м е н т у . Перед д о с л і д н и к о м постає п р о б л е м а
вибору і порівняння методик, тестів або технологій.
186 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
1 2
Природний Зміни в 3 3 можуть виникнути через природний
розвиток, розвиток учасників (дорослішання, посилення
дозрівання голоду, втомленості тощо) і не бути наслідком
експериментального впливу. Наприклад,
поліпшення адаптації дитини до шкільних умов
може зумовити не спеціальна психологічна
програма (НЗ), а природне пристосування
Ефект Вплив попередніх вимірювань на результати
тестування постекспериментальних. Наприклад, на розвиток
ціннісно-смислової сфери особистості вплинув
не спеціально розроблени й тренінг (НЗ),
а використання особ истісних конструктів як
методу вимірювання експериментального ефекту
Похибка Зміна в процедурі або безпосередньо в методі
вимірю вимірювання експериментїільного ефекту (зміна
вання в калібруванні інструменту, стані спостерігача,
оцінних показниках тощо). Наприклад, через
утому спостерігача в постекспериментальному
вимірюванні не зафіксували важливих змін
у поведінкових реакціях дітей на вербальне
заохочення
Статистичн Добір учасників, що ґрунтується на межових
а регресія показниках і оцінках. Наприклад, гіпотеза
про залежність рівня IQ дошкільників із легкою
розумовою відсталістю від запровадження
спеціальної програми навчання підтвердилася
внаслідок того, що для участі в програмі відібрали
дітей 3 низькими показниками IQ
(що насправді спричинено перевтомою, поганим
настроєм тощо)
Невипадко- Спланований відбір учасників. Наприклад,
вий відбір підвищення рівня знань студентів зумовлено
не використанням комп'ютерів у навчанні (НЗ),
а тим, що вступний конкурс для студентів
експериментальної групи був більший
«Відсівання» Нерівномірність вибування учасників з
учасників експериментальної і контрольної груп. Наприклад,
підвищення рівня знань стало наслідком не
запровадження нового способу нав чання (НЗ),
а того, що слабших студентів в иключили з ВНЗ
Ч и н н и к и , щ о з а г р о ж у ю т ь в н у т р і ш н і й валідності
експерименту, розглядають у з в ' я з к у з обговоренням
формального п л а н у в а н н я я к умови п р и й н я т т я р і ш е н ь
про експериментальний факт. Розроблення м і ж г р у п о -
в и х або інтраіндивідуальних планів спрямоване на за
безпечення контролю внутрішньої валідності. Стосовно
стратегій відбору досліджуваних у групи з популяцій
слід т а к о ж обговорювати в з а є м о з в ' я з о к зовнішньої (по
пуляції) і внутрішньої валідності, о с к і л ь к и із допомо
гою ц и х стратегій розв'язують одночасно два з а в д а н н я :
забезпечення репрезентативності вибірки досліджува
н и х та еквівалентності порівнюваних груп.
194 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
її з н а ч е н н я на емпіричній стадії р о з в и т к у н а у к и
особливе. М о ж н а було провести е к с п е р и м е н т и , я к і не
відповідають р е а л ь н и м ж и т т є в и м с и т у а ц і я м , але з їх
допомогою п е р е в і р я ю т ь гіпотези, д ж е р е л о м я к и х є
сформульована теорія. Е к с п е р и м е н т а л ь н и м результа
том має стати реальність, о с к і л ь к и експеримент ґрун
тується на теоретичних вимогах, щ о перевіряють, а не
на вимогах відповідності реальності. Моделювання де
я к и х умов ( н а п р и к л а д , в експериментах із сенсорної
депривації або вироблення к л а с и ч н и х умовних рефлек
сів) не відповідає ж и т т є в і й реальності (за умови, я к щ о
реальністю в в а ж а т и те, що було, а не те, щ о потенційно
м о ж е бути).
Зовнішню валідність іноді т р а к т у ю т ь я к характери
стику експерименту, щ о визначає м о ж л и в і с т ь перене
сення (узагальнення) отриманих результатів на різні
часи, місця, умови і групи людей (або тварин), я к а на
п р а к т и ц і зумовлена т а к и м и п р и ч и н а м и :
— відповідністю умов експерименту його «первинній»
життєвій ситуації («репрезентативність» експерименту);
— типовістю «первинної» ситуації д л я реальності
(« репрезентативність » ситуації).
Обрана д л я моделювання в експерименті ситуація
м о ж е бути досить нерепрезентативною (з погляду ж и т
т я тієї групи досліджуваних, я к а бере участь в експери
менті) або рідкісною і нетиповою.
З о в н і ш н я валідність, я к зазначав Р . Готтсданкер,
впливає насамперед на достовірність висновків, щ о да
ють результати реального експерименту порівняно з
експериментом повної відповідності. Д л я досягнення
високої зовнішньої валідності потрібно, щоб рівні до
д а т к о в и х з м і н н и х в експерименті відповідали їх рів-
Валідність експериментального дослідження 195
4 . І н т е р ф е р е н ц і я е к с п е р и м е н т а л ь н и х дій. Дослі
д ж у в а н і володіють п а м ' я т т ю і научуваністю. Я к щ о екс
перимент передбачає к і л ь к а серій, то перші дії познача
ються на появі ефектів від подальших дій.
Більшість п р и ч и н порушення зовнішньої валідності
п о в ' я з а н а з особливостями психологічного експеримен
ту (за участю л ю д и н и ) , я к і відрізняють психологічне
дослідження від експерименту, проведеного ф а х і в ц я м и
і н ш и х природничих н а у к .
Н а взаємодію процедури тестування і змісту експе
риментальної дії вперше звернув увагу в 1949 р . амери
к а н с ь к и й психолог Річард Соломон (1918—1995). Про
в і в ш и дослідження ш к о л я р і в , він з ' я с у в а в , що поперед
нє тестування знизило ефективність н а в ч а н н я .
Ефект попереднього тестування т и м с и л ь н і ш и й , ч и м
незвичніша процедура тестування і ч и м більша подіб
ність за змістом експериментальної дії і тесту. Д л я його
у н и к н е н н я Д.-Т. Кемпбелл рекомендував застосовувати
експериментальні п л а н и з групами, я к и х заздалегідь не
тестують.
Взаємодія складу групи і впливу п о в ' я з а н а з неви-
падковою участю досліджуваних в експерименті. Реак
ц і я м о ж е бути різною: готовність добровольців або від
мова, негативна р е а к ц і я примусово залучених до участі
в експерименті. У д о с л і д ж е н н я х із н а у ч і н н я мають бра
ти участь т і л ь к и інтелектуально обдаровані люди. Ви
бування досліджуваних у процесі експерименту м о ж е
зумовити експериментальна дія. Н а п р и к л а д , особи, я к і
з а з н а л и невдач при виконанні завдань на мотивацію
досягнення, м о ж у т ь відмовитися від участі в подаль
ш и х серіях.
Отже, зовнішня валідність, що розв'язує проблеми
відповідності (незалежних, залежних і додаткових змін
них), забезпечує можливість узагальнення тих видів си
туацій чи діяльності, я к и м відповідають експеримен
тально контрольовані змінні. У теоретичних узагальнен
н я х оцінка зовнішньої валідності с л а б ш а за оцінку
конструктної. Вирішення питань, п о в ' я з а н и х із кон-
структною і зовнішньою валідностями, спонукає дослід
н и к а до вибору типу експерименту: природного, штучно
го або лабораторного.
І н ш і ч и н н и к и (артефакти), я к і загрожують зовніш
ній валідності, описано в табл. 3.6.
Валідність експериментального дослідження 197
Таблиця 3.6
ГО п л а н у в а н н я експериментів, у я к о м у варіюють т і л ь к и
на двох р і в н я х .
Сучасна теорія п л а н у в а н н я експерименту утверди
лася у 60-ті роки X X ст. її методи тісно п о в ' я з а н і з тео
рією н а б л и ж е н н я ф у н к ц і й і математичним програму
в а н н я м . Н и н і розроблено оптимальні п л а н и і дослідже
но їхні властивості д л я широкого к л а с у моделей.
Моделювання експерименту я к цілісної системи охоп
лює визначені елементи. Своєчасне, кропітке конструю
вання цих елементів та адаптація до реальних умов
життєдіяльності о б ' є к т а психологічного дослідження
о п т и м і з у ю т ь е к с п е р и м е н т а л ь н и й процес. В а ж л и в и м
аспектом підвиїцення валідності експерименту є його
попереднє планування, тобто вибір схеми дослідження.
Планування експерименту — процедура вибору кількості дослі
дів та умов їх проведення, необхідних і достатніх для розв'язання
завдань дослідження із заданою точністю.
1 2 3
— неможливість вимірюванням і
висновку про порівнянням його
однозначний результатів у різних
каузальний групах
зв'язок
Таблиця 3.10
Якісні Кількісні
експериментальні експериментальні
плани плани
НЗ представлена НЗ НЗ НЗ
в номінативній представлена представлена представлена
шкалі в ранговій в інтервальній в пропорцій
шкалі шкалі ній шкалі
Кожен із Рівні НЗ Рівні НЗ Рівні НП
варіантів НЗ подані як різняться за пропорційні.
поданий у послідовні постійним Наприклад,
вигляді якісної числові показником. вивчення
ознаки. ознаки. Наприклад, впливу
Наприклад, Наприклад, вивчення зайвої ваги
вивчення впливу дослідження впливу на статус
кольору одягу впливу температурного дитини в
вчителя на успішності в режиму на групі.
уважність навчанні на працездатність. Рівні НП:
дітей. самооцінку Рівні НП: частина
Рівні НП: дитини. температура в зайвої ваги
переважання Рівні НП: класі становить становить
червоного ранг 18 °С; 20 °С; 22 5—10 кг;
кольору одягу, успішності — °С; 24 °С 10—20 кг;
синього, чорного 1,2,3 20—30 кг.
Використання Використання
непараметричних параметричних
критеріїв встановлення критеріїв встановлення
значущості значущості
експериментального експериментального
ефекту ефекту
Експериментальні плани
за критерієм кількості груп і умов проведення
Внутрішньогрупові Міжгрупові експериментальні
експериментальні плани плани
Плани, у яких вплив варіантів Плани, у яких вплив
незалежної змінної незалежної змінної (різних
та вимірювання її варіантів) зд ійснюють на
експериментального ефекту різних експериментальних
здійснюють в одній групі групах
Експериментальні плани 203
з н и ж е н н я ) , а т а к о ж ф у н к ц і о н у в а н н я м рухового апара
ту, п е ч і н к и , нирок та і н ш и х органів унаслідок хроніч
ної ендогенної інтоксикації.
З а допомогою ІР-критерію Ф і ш е р а провели розраху
н о к впливу коливань X (дисперсії з а л е ж н о ї змінної) на
к о л и в а н н я О2 (дисперсію незалежної змінної).
Попереднє Дія
тестування
Так Ні
Наявне О,
Відсутнє О.
R Оі X О2
R О4
План Соломона
Доекспериментальні плани
Квазіекспериментальні плани
Квазіекспериментом послуговуються не т і л ь к и д л я
р о з в ' я з а н н я п р и к л а д н и х проблем, а й д л я проведення
н а у к о в и х д о с л і д ж е н ь . Основні теоретичні п р и н ц и п и
квазіекспериментального планування сформулювали
Д . - Р . Кокс і Д.-Т. Кемпбелл. До нього вдаються, к о л и
застосування і н ш и х планів н е м о ж л и в е .
Будь-яке д о с л і д ж е н н я , щ о спрямоване на з'ясуван
н я причинної залежності м і ж двома з м і н н и м и ( « я к щ о
А, то В»)ів я к о м у відсутня попередня процедура вирів
нювання груп або «паралельний контроль» за участю
контрольної групи замінений п о р і в н я н н я м результатів
неодноразового тестування групи (або груп) до і п і с л я
дії, є квазіекспериментом.
Т.-Д. К у к і Д.-Т. Кемпбелл розробили теоретичні ос
нови застосування к в а з і е к с п е р и м е н т а л ь н и х планів у
психологічному дослідженні. Існують різні типи ква
зіекспериментальних планів: п л а н и експериментів д л я
нееквівалентних груп, план із попереднім і підсумко
вим тестуванням різних рандомізованих груп; п л а н и
дискретних часових серій, п л а н и ex-post-facto.
П л а н и е к с п е р и м е н т і в д л я н е е к в і в а л е н т н и х груп.
Д л я т а к и х експериментів обирають дві природні гру
п и , наприклад два паралельні ш к і л ь н і к л а с и . Обидві
групи тестують. Потім на одну групу діють (ставлять в
особливі умови діяльності), а на і н ш у — ні. Через пев
н и й час дві групи виконують тести повторно. Результа
ти першого і другого тестування обох груп зіставляють;
д л я порівняння використовують і-критерій Стьюдента і
дисперсійний а н а л і з . Відмінність О2 і О4 свідчить про
природний розвиток і фонову дію. Р і з н и ц я результатів
первинного тестування двох груп у м о ж л и в л ю є визна
ч е н н я міри їх еквівалентності щодо змінної, я к у вимі
рюють. Д л я в и я в л е н н я ефекту дії незалежної змінної за
допомогою і-критерію порівнювати потрібно не О2 і О4,
а Оі 2 і ^3,4' тобто величини зсувів показників у часі.
Значущість відмінності зростання п о к а з н и к і в свідчит
име про вплив незалежної змінної на з а л е ж н у .
П р и к л а д о м дослідження за планом нееквівалентних
груп є психолого-педагогічний експеримент. Н а першо
му етапі з допомогою дидактичного тесту визначають
рівень знань учнів з іноземної мови (словниковий за
пас). Експериментальну групу навчають мнемотехніч
них прийомів при заучуванні слів, а контрольна
Ікспериментальні плани 233
R Оз
R X О4
Я к щ о рандомізація проведена вдало, тобто групи ек
вівалентні, цей п л а н за якістю не відрізняється від пла
нів істинного експерименту. Він характеризується най
к р а щ о ю зовнішньою валідністю, о с к і л ь к и дає змогу зні
велювати вплив основних зовнішніх з м і н н и х , щ о її
порушують: взаємодію попереднього тестування і дії,
складу груп та експериментальної дії, реакцію дослі
д ж у в а н и х на експеримент. Не вдається уникнути чин
н и к а взаємодії складу груп із ч и н н и к а м и природного
розвитку і фону, а д ж е відсутні можливості порівняти
впливи попереднього і подальшого тестування на експе
риментальну та контрольну групи. Особливість плану
полягає в тому, щ о к о ж н у із чотирьох груп тестують
один раз: або на початку д о с л і д ж е н н я , або н а п р и к і н ц і .
Ц е й план застосовують д у ж е р і д к о . Д.-Т. Кемпбелл
стверджував, щ о він жодного разу не був реалізований.
П л а н и дискретних часових серій. ї х застосовують
набагато частіше, н і ж п л а н и для нееквівалентних груп.
Квазіекспериментальні плани часових серій є модифі
к а ц і є ю до експериментального плану
Оі X О2
Оз О4
Факторні плани
3 . Ф а к т о р н и й п л а н 3 x 3 . Він у м о ж л и в л ю є виявлен
н я впливу п і д к р і п л е н н я на успішність в и к о н а н н я зав
дань різної складності (табл. 3 . 18). Застосовують його в
тому разі, якп];о обидві н е з а л е ж н і з м і н н і мають к і л ь к а
рівнів і м о ж н а в и я в и т и види з в ' я з к у згілежної змінної
від н е з а л е ж н и х .
Таблиця 3.18
М, Л В, Cs
В, Cs Л.
С, в.
Су Аа Bp
Експериментальний план 3 x 2 x 3
Група Рівні першої змінної
X,
А Y, Y, Y,
В Y, Y,
С Y, Y,
Інтелект
Н В
Статус З Статус А
Інтелект Інтелект
Н В Н В
Статус А Статус
Інтелект Інтелект
Н В Н В
Статус А
Інтелект
Н В
Кореляційне дослідження
Д е т а л ь н а х а р а к т е р и с т и к а особливостей психологіч
ного вимірювання і тестування необхідна не т і л ь к и сама
по собі, а й із метою з ' я с у в а н н я особливостей найпоши
ренішої схеми сучасного психологічного емпіричного
д о с л і д ж е н н я — кореляційного. Теорію такого дослі
д ж е н н я , основану на у я в л е н н я х про міри кореляційно
го з в ' я з к у , розробив К. Пірсон. Стратегія його проведен
н я подібна до квазіексперименту. Відмінність кореля
ційного дослідження від квазіексперименту в тому, що
немає керованої дії на об'єкт. П л а н кореляційного до
с л і д ж е н н я не с к л а д н и й : дослідник висуває гіпотезу про
наявність статистичного з в ' я з к у м і ж к і л ь к о м а психіч
н и м и властивостями індивіда або м і ж певними зовніш
німи р і в н я м и і п с и х і ч н и м и станами: при цьому припу-
ш;ення про п р и ч и н н у залежність не обговорюють.
Кореляційне (лат. со — префікс, що означає об'єднання, I relatus —
віднесений) дослідження — дослідження, яке проводять для під
твердження або спростування гіпотези про статистичний зв'язок
між кількома (двома і більше) змінними.
246 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
З н а ч у щ і с т ь цього к о е ф і ц і є н т а з а л е ж и т ь від п р и й
нятого р і в н я з н а ч у щ о с т і та в е л и ч и н и в и б і р к и : ч и м
б і л ь ш и й модуль к о е ф і ц і є н т а к о р е л я ц і ї , т и м б л и ж ч и й
з в ' я з о к з м і н н и х до лінійної ф у н к ц і о н а л ь н о ї з а л е ж
ності.
248 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
а
Із допомогою кореляції стовпців перевіряють гіпоте
зу про статистичний з в ' я з о к з м і н н и х . Ц е дослідження
називають структурним, оскільки в результаті отри
мують матрицю к о р е л я ц і ї обчислених змінних, я к а
в и я в л я є структуру з в ' я з к і в м і ж н и м и .
у дослідницькій п р а к т и ц і часто постає з а в д а н н я
в и я в и т и часові к о р е л я ц і ї параметрів або віднайти зміну
структури к о р е л я ц і й параметрів у часі. Прикладом та
к и х досліджень є лонгітюди. П л а н лонгітюдного до
с л і д ж е н н я становить серію вимірів однієї або к і л ь к о х
змінних через певні п р о м і ж к и часу. Воно проміжне м і ж
квазіекспериментом і к о р е л я ц і й н и м дослідженням, ос
к і л ь к и час д о с л і д н и к і н т е р п р е т у є я к н е з а л е ж н у
змінну, що визначає рівень з а л е ж н и х (наприклад.
Експериментальні плани 249
К о р е л я ц і й н е д о с л і д ж е н н я м о ж е бути різним, що
з а л е ж и т ь від мети дослідження. Однак основне його
з а в д а н н я — отримати числове підтвердження або спро
стування статистичної гіпотези, я к а буде слугувати ар
гументом у доведенні експериментальної.
Відповідно до змісту та мети визначають такі основ
ні т и п и кореляційного дослідження:
1. П о р і в н я н н я двох груп, й о г о умовно м о ж н а зара
хувати до к о р е л я ц і й н и х досліджень. Застосовують цей
тип д л я встановлення подібності чи відмінності двох
природних або рандомізованих груп у в и р а ж е н н і певної
психологічної властивості, стану ч и процесу. Напри
к л а д , необхідно з ' я с у в а т и , чи р і з н я т ь с я чоловіки і ж і н
к и за рівнем екстраверсії. Із цією метою слід створити
дві репрезентативні вибірки, рівні за і н ш и м и значущи
ми д л я екстраверсії — інтроверсії параметрами (за па
р а м е т р а м и , щ о впливають на рівень екстраверсії — ін
троверсії), і дослідити з допомогою тесту E P Q . Середні
результати двох груп потрібно порівняти з допомогою
f-критерію Стьюдента. З а необхідності порівнюють дис
персії п о к а з н и к а екстраверсії за критерієм F.
Найпростіше зіставлення двох груп охоплює джере
л а артефактів, х а р а к т е р н и х д л я кореляційного дослі
д ж е н н я . Так в и н и к а є проблема рандомізації груп (між
н и м и має бути ч і т к е розрізнення за вибраним критері
єм), а реальні вимірювання відбуваються в р і з н и й час:
250 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
R' Оі -
R" - О2
Тестування всередині групи к р а щ е здійснювати од
ночасно. Я к щ о досліджуваних тестувати в різний час, то
на результаті може позначитися в п л и в часового чинни
к а на величину змінної.
Під час порівняння двох навчальних груп за рівнем
успішності дослідник повинен простежити, щоб не відбу
лося їх «змішування» у процесі дослідження. Ефект не
одночасного вимірювання у двох групах м о ж н а знівелю
вати впровадженням двох контрольних груп, але тестува
ти їх також доведеться в інший час. Зручніше поділити
первинні групи і тестування провести за т а к и м планом:
R' Оі —
R" — Оо
R' Оз
R" - О4
Опрацювання результатів д л я в и я в л е н н я ефекту по
слідовності здійснюють методом двофакторного аналізу
2 x 2 . Порівняння природних (нерандомізованих) груп
відбувається за т а к и м самим планом.
2 . Одновимірне дослідження однієї групи в різних
умовах. План цього дослідження аналогічний до порів
н я н н я двох груп, однак н а б л и ж е н и й до експерименту
через наявність різних умов. У разі кореляційного до
с л і д ж е н н я експериментатор не змінює р і в н я незалеж
ної змінної, а л и ш е констатує зміни в поведінці індиві
да в нових умовах. Н а п р и к л а д , зміна р і в н я тривожності
дітей під впливом переходу з дитячого садка в п е р ш и й
к л а с (група одна й та сама, а умови — різні).
Артефактами плану є к у м у л я ц і я ефектів послідов
ності і тестування. Результати дослідження спотворює
часовий чинник (ефект природного розвитку). Схема
плану така: АОі ВО2, де А і В — різні умови. Досліджу
ваних можуть випадково відбирати з генеральної по
п у л я ц і ї або вони м о ж у т ь бути п р и р о д н о ю г р у п о ю .
Опрацювання даних полягає в оцінюванні подібності
м і ж результатами тестування в умовах А і В. Д л я кон
т р о л ю в а н н я е ф е к т у послідовності м о ж н а з д і й с н и т и
контрбалансування, а після цього — скласти кореля
ц і й н и й план д л я двох груп:
Експериментальні плани 251
А Оі В О2
В О3 А О4
У цьому разі м о ж н а розглядати А і В я к дії, а план —
я к квазіексперимент.
3 . Кореляційне дослідження попарно еквівалентних
груп. Його використовують під час дослідження близ
н я т методом внутрішньопарних к о р е л я ц і й . Дизиготних
або монозиготних близнят ділять на дві групи, у к о ж н у
з я к и х потрапляє один близнюк із п а р и . У н и х дослід
н и к вимірює психічні параметри, я к і його ц і к а в л я т ь .
Відтак слід обчислити к о р е л я ц і ю м і ж п а р а м е т р а м и
(О-кореляція) або б л и з н я т а м и ( Р - к о р е л я ц і я ) .
4. Б а г а т о в и м і р н е к о р е л я ц і й н е д о с л і д ж е н н я . Його
проводять д л я перевірки гіпотези про статистичний
з в ' я з о к к і л ь к о х з м і н н и х , що х а р а к т е р и з у ю т ь поведін
к у , за такою програмою: добирають групу, я к а є або ге
неральною сукупністю, або п о п у л я ц і є ю , щ о ц і к а в и т ь
дослідника. Відтак визначають тести, перевірені на на
дійність і внутрішню валідність. Групу тестують за про
грамою:
В А ( О і ) BiOz) С(Оз) £>(04)... iV(0„),
де і? — рандомізована група; А, В,С... N — тести. О, —
операція тестування.
Дані дослідження подають у формі м а т р и ц і : тх п,д,е
т — кількість досліджуваних, п — тести. Матрицю
«сирих» даних обробляють, підраховують коефіцієнти
лінійної кореляції. У к л і т и н к а х м а т р и ц і розміщено ко
ефіцієнти кореляції, а по діагоналі — одиниці (кореля
ц і я тесту із самим собою). М а т р и ц я симетрична до цієї
діагоналі. Кореляції оцінюють на наявність статистич
ної відмінності т а к и м способом: спочатку г переводять у
Z - о ц і н к и , потім д л я п о р і в н я н н я г з а с т о с о в у ю т ь
ґ-критерій Стьюдента. З н а ч у щ і с т ь кореляції оцінюють,
з і с т а в л я ю ч и її з табличним з н а ч е н н я м . П р и порівнянні
'^експ. і '"теор. п р и й м а ю т ь гіпотезу про з н а ч у щ у відмін
ність кореляції від випадкової п р и заданому значенні
точності (а = 0,05 або а = 0,001). І н к о л и постає необхід
ність з м е н ш е н н я кількості параметрів — обчислення
м н о ж и н н и х або ч а с т к о в и х к о р е л я ц і й , к о р е л я ц і й н и х
відносин або редукції розмірності. Д л я цього викори
стовують різні методи латентного аналізу.
252 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
Опрацювання та інтерпретація
даних кореляційного дослідження
ДІЯЛЬНОСТІ д о с л і д ж у в а н о г о з о к р е м а . О р г а н і з а ц і я е к с п е
рименту передбачає врахування основних психологіч
н и х закономірностей, іцо визначають поведінку особи
стості в експериментальних умовах.
Особистість експериментатора
і його діяльність у дослідженні
— у н и к н е н н я к р а й н і х оцінок ( н и з ь к и х і високих).
Ефект той самий — стале групування д а н и х вище се
реднього;
— з а в и щ е н н я значущості однієї властивості, що до
сліджується, або одного завдання із серії. Ц я установка
зумовлює оцінювання особистості і завдань;
— н а д а н н я особливого значення завданню, що йде
після визначення істотної д л я експериментатора особи-
стісної риси досліджуваного. Ефект короткочасний;
— опосередкованість о ц і н к и концепцією про з в ' я з о к
або зіставлення певних властивостей особистості;
— п о м и л к и , зумовлені впливом подій, емоційно
п о в ' я з а н и х із к о н к р е т н и м досліджуваним.
Ефект Пігмаліона певною мірою з н а ч у щ и й . Щодо
можливості знехтування н и м при інтерпретації резуль
тату поширені три погляди:
1. Р . Розенталь стверджує, що фактів універсально
го впливу в сім разів більше, н і ж я к б и вони були випад
к о в и м и . П р и н а й м н і у 1/3 всіх робіт, присвячених цій
проблемі, вплив експериментатора на результат дослі
д ж е н н я визначений на рівні з н а ч у щ о с т і р = 0 , 9 5 .
2. Т. Барбер і М. Сільвер в в а ж а ю т ь , щ о вплив ефек
ту Пігмаліона не з н а ч у щ и й і всі дослідження, присвяче
ні в и я в л е н н ю в п л и в у е к с п е р и м е н т а т о р а на р е з у л ь
тат психологічного експерименту, х а р а к т е р и з у в а л и с я
п о м и л к а м и в плануванні, поганим вибором статистич
них заходів і невмілим експериментуванням. Вони зро
били висновок, що л и ш е в 2 9 % досліджень підтверджу
ється ефект Пігмаліона — вплив несвідомих тенденцій
експериментатора на поведінку досліджуваного і його
о ц і н ю в а н н я . Цей відсоток значно ни,жчий, н і ж зазначає
Р . Розенталь.
3. Т. Барбер у в а ж а є , що вплив м о ж е бути, але не
м о ж н а передбачити, я к він в и я в и т ь с я в конкретному
експерименті.
Дослідники намагаються з'ясувати конкретнішу
з а л е ж н і с т ь . Існує три варіанти спотворювального впли
ву експериментатора на результати дослідження:
1) вплив експериментатора відсутній або несуттє
вий, н и м м о ж н а знехтувати. Гіпотеза не д у ж е правдопо
дібна;
2) постійний вплив особистості експериментатора на
перебіг і результати експерименту. В цьому разі ефект
262 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
Досліджуваний як суб'єкт
експериментального процесу
н а й п о ш и р е н і ш і . До н и х н а л е ж а т ь : професійний відбір,
психологічний відбір у навчальні з а к л а д и тощо. Обсте
ж у в а н и й , я к правило, сам приймає р і ш е н н я про вибір
профілю підготовки або н а в ч а н н я . Трапляються випад
к и впливу батьків, зовнішнього примусу, проте норма
тивною є ситуація, к о л и особи, я к і проводять діагности
к у і відбір, не змушують досліджуваного до участі в об
с т е ж е н н і . Р і ш е н н я (розгляд із позицій нормативної
моделі) про майбутню долю обстежуваного приймає не
він сам, а інші особи (приймальна комісія, комісія про
фесійного відбору, відділ кадрів). П і с л я в и к о н а н н я зав
д а н н я досліджуваний у ж е не здатний вплинути на вирі
ш е н н я ситуації.
Ситуаціям П типу властиві: м е н ш а свобода та актив
ність досліджуваного, але висока напруженість емоцій
ної мотивації і більша значущість психодіагностичного
результату для досліджуваного, оскільки немає м о ж л и
вості вплинути на р і ш е н н я , а т а к о ж повторити розв'я
зок тестових завдань. Не к о ж н а ситуація профвідбору
характеризується повною добровільністю участі дослі
джуваного. Так, відбір у збройні сили не н а л е ж и т ь до
психологічних ситуацій цього типу.
3. Ситуація ПІ типу (примусова участь в експеримен
ті, нав'язаний вибір поведінки після обстеження). До си
туацій цього типу зараховують масові обстеження, участь
у я к и х обов'язкова (соціологічні, демографічні). Багато
психологічних інформаційних обстежень, я к і проводили
за рішенням адміністрації або суспільних організацій, на
л е ж а т ь до цього типу в тому разі, я к щ о діагностичну ін
формацію повідомляють обстежуваним і вони можуть са
мостійно враховувати дані про себе, колектив при плану
ванні своєї поведінки і життєвого ш л я х у .
Примусове обстеження, щ о не характеризується сто
роннім втручанням у долю досліджуваного, за ознаками
подібне до ситуації проведення ш к і л ь н и х к л а с н и х і до
м а ш н і х робіт. Ш к о л я р і не мають права відмовитися від
їх в и к о н а н н я , проте поточна о ц і н к а не має значного
впливу на їх майбутнє. Учні самі м о ж у т ь п р и й м а т и рі
ш е н н я на основі о ц і н к и результатів про подальшу пове
дінку. Цей тип ситуації є п р о м і ж н и м м і ж III і IV типа
м и . Н а б л и ж е н о ю до ситуації IV типу є контрольна робо
та у ш к о л і , зокрема підсумкова. В п л и в і н ш и х осіб
(учителів, батьків) на ж и т т я ш к о л я р а на основі резуль
татів в и к о н а н н я т а к и х робіт з н а ч н и й .
272 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
Таблиця 3.23
+
+
1 група
-
2 група
- 3 група 4 група
п р о д у к т и в н і с т ь дітей. Е м о ц і й н а п і д т р и м к а с п р и я л а
зростанню рівня продуктивності. Контроль за поведін
кою п і д в и щ у в а в продуктивність д о с л і д ж у в а н и х , але
з н и ж у в а в вплив ч и н н и к а емоційної підтримки, тобто
ч и н н и к и взаємодіяли. Вплив стилю спілкування підліт
к а та експериментатора опосередковувався мотивацією
досліджуваного. Діти, я к і сподіваються на успіх, ефек
тивніше працюють у ситуації емоційної підтримки. Той,
хто боїться невдачі, к р а щ е проявляє свої здібності, коли
емоційну підтримку супроводжує контроль.
В п л и в стилю с п і л к у в а н н я з н и ж у є значення генетич
ної складової в детермінації інтелектуальної продук
тивності. Зокрема, н а й в и щ у продуктивність діти пока
зували в 2-й ситуації (емоційна підтримка за відсутно
сті к о н т р о л ю ) ; спостерігалися м і н і м а л ь н і к о р е л я ц і ї
інтелекту м і ж сібсами (ступінь родинності) основної і
контрольної груп: у н е й т р а л ь н і й ситуації (IV типу)
г = 0 , 8 2 , в 2-й — г = 0,36.
Згідно з даними досліджень С. Бірюкова, значення
генетичної складової в детермінації інтелектуальної
продуктивності зменшується зі зростанням рівня інте
лекту досліджуваного. Проте в а ж л и в и м є визначений
факт складної залежності м і ж мотивацією, інтелекту
альною продуктивністю підлітків і стилем с п і л к у в а н н я
з н и м и експериментатора. Н а основі ц и х д а н и х м о ж н а
спрогнозувати, у я к о м у н а п р я м і змінюватиметься інте
л е к т у а л ь н а продуктивність досліджуваного за довіль
ної або мимовільної зміни стилю с п і л к у в а н н я експери
ментатора, тобто встановити експериментальний ф а к т .
Експериментальний факт — висновок про однозначний каузаль
ний зв'язок між явищами.
В а ж л и в о не допустити проявів д е я к и х к о м у н і к а т и в
них ефектів, що спотворюють вірогідність висновків,
тобто спричинюють появу артефактів. Я к щ о існує аль
тернативне пояснення каузального з в ' я з к у — це арте
ф а к т . Строгий контроль не допускає появи артефактів,
що забезпечує валідність експерименту.
Соціально-психологічні ефекти, що с п р и ч и н ю ю т ь
появу артефактів у дослідженні. В експериментальній
психології появу артефактів щодо досліджуваного мо
жуть детермінувати такі соціально-психологічні ефекти:
— ефект плацебо (лат. placebo — сподобаюсь). Ц е
зміна фізіологічного або психологічного стану людей
276 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
Таблиця 3.24
— к о н т р о л ь н е з а л е ж н о ї змінної ( е к в і в а л е н т н і с т ь
впливів у к о ж н і й з експериментальних серій і груп);
— контроль процедури експерименту (забезпечен
н я константності часових параметрів, методів вимірю
в а н н я , тривалості експерименту тощо).
Контролювання еквівалентності груп передбачає
такі процедури:
— в и к о р и с т а н н я умов-імітацій ( з а п р о в а д ж е н н я в
експеримент додаткової умови, я к а містить сторонню
змінну замість незалежної, у м о ж л и в л ю є контролюван
н я ефекту плацебо);
— застосування багаторазових вимірювань (дає змо
гу проконтролювати фонові ч и н н и к и ) ;
— використання багаторазових серій «вплив — ви
мірювання» (забезпечує п р о к о н т р о л ю в а н н я фонових
ч и н н и к і в та ефектів послідовності);
— застосування серій із позиційним п о р і в н я н н я м
(серії з різним ч е р г у в а н н я м впливів у м о ж л и в л ю ю т ь
контролювання ефекту послідовності).
Отже, врахування впливу соціально-психологічних
ч и н н и к і в на результат експериментального досліджен
ня — с к л а д н и й процес. Проконтролювати артефакти
м о ж н а л и ш е за умови розвитку техніки п л а н у в а н н я
експерименту і математичного опрацювання результа
тів. Способами у н и к н е н н я дії артефактів є побудова змі
стовних моделей взаємодії п с и х і к и досліджуваного із
ситуацією і в р а х у в а н н я впливу психологічних чинни
ків у психологічному експерименті.
Н и н і а к т у а л ь н и м з а л и ш а є т ь с я р о з в ' я з а н н я основної
проблеми — з ' я с у в а н н я значущості впливу ч и н н и к і в
експериментальної ситуації (створення екологічно ва-
лідних формалізованих моделей психологічного експе
рименту). Над нею п р а ц ю ю т ь ф а х і в ц і п р и р о д н и ч и х
наук. Проте вплив ч и н н и к а ситуації дослідження не
м о ж н а знівелювати, а д ж е він є умовою проведення
психологічного експерименту.
Н а п р а к т и ц і дослідження організовують і проводять
т а к , щоб мінімізувати вплив відомих соціально-психо
логічних ч и н н и к і в і знехтувати ним. Сприяє цьому ін
дивідуальна майстерність та інтуїція експериментато
ра, н о р м а л ь н и й емоційний стан досліджуваного, спіль
ні д л я експериментатора і досліджуваного соціальний
(;татус, к у л ь т у р а , н а ц і о н а л ь н а і расова н а л е ж н і с т ь .
280 Основи підготовки та планування психологічного експерименту
Запитання. Завдання
4.1. Застосування
статистичних методів
у психологічних вимірюваннях
у всіх сферах сучасних наукових досліджень вико
ристовують методи математичної с т а т и с т и к и , навіть у
т и х , я к і донедавна в в а ж а л и не п о в ' я з а н и м и з математи
к о ю . Сучасна психологія оперує багатьма математични
ми теоріями, моделями і методами (середніх значень,
медіан і дисперсій, пошуку в з а є м о з в ' я з к у м і ж дослі
д ж у в а н и м и категоріями у к о р е л я ц і й н и х дослідженнях,
подібності та відмінності експериментальних вибірок за
допомогою статистичних коефіцієнтів тощо), я к і не мо
ж у т ь діяти без статистичного п і д т в е р д ж е н н я .
Бали
Частоти
Бали
Рис. 4.2. Лівобічна асиметрія
а б в
а4/гХ(х;-М^)4
Допустимі м е ж і відхилень п р а к т и ч н о ї кривої від
теоретичної, за я к и х м о ж л и в е застосування методів па
раметричної статистики (СКВ, коефіцієнти кореляції
тощо), визначають відповідно до нерівностей П . Чеби
шева:
Застосування статистичних методів у психологічних вимірюваннях 291
Ч1-Р)
де )S„ — дисперсія емпіричної оцінки асиметрії; р — імо
вірність появи помилок, я к і вираховують за формулами:
6(п - 1 ) .
(п + 1)(д + 3)
іа-р)
Дисперсію емпіричної о ц і н к и ексцесу Sg визначають
у т а к и й спосіб:
^ 24»(га-2)(га-3)
^ (n + lf(n + 3)(n + 5)'
У простішому варіанті п о к а з н и к и асиметрії і ексце
су з їх п о м и л к а м и репрезентативності обчислюють за
т а к и м и формулами:
А =- Е =- 3;
пха
Статистичне групування
Таблиця 4.2
4.2. Використання
непараметричної і параметричної
статистик під час опрацювання
емпіричних даних
П о н я т т я «параметрична статистика» і «непараме
трична статистика» п о в ' я з а н і з р о з у м і н н я м проблеми
в и м і р ю в а н н я , обсягу вибірки нормальністю розподілу
та критерію значуш;ості. Знаючи розподіл спостережу
ваної змінної, м о ж н а передбачити, я к у повторних ви
бірках з однаковим обсягом буде розподілена викори
стана статистика. Ц е м о ж л и в о , якш;о в повторних ви
бірках з однаковим обсягом середні з н а ч е н н я матимуть
t розподіл (з певним середнім і дисперсією), проте л и ш е
за умови, що змінній властивий н о р м а л ь н и й розподіл,
я к и й відповідає к р и в і й нормального розподілу Гаусса.
Однак, н а п р и к л а д , кількості рідкісних хвороб, автомо
більних аварій та багатьох і н ш и х з м і н н и х не є нормаль
но розподіленими в популяції.
іикористання непараметричної і параметричної статистик... 297
Ц е й п о к а з н и к — д у ж е в а ж л и в и й і п о ш и р е н и й пара
метр вибірки. Математична статистика оперує багатьма
видами середніх в е л и ч и н . К о ж н а з н и х — це специфіч
на абстракція, я к а має певний зміст, особливе смислове
н а в а н т а ж е н н я , ш;о робить її поєднанням кількісної і
якісної оцінок. Тому вибір форми середнього значення
полягає в обранні способу опосередковування даних, на
явних у повному обсязі початкової вибірки. Таке опосе
редковування позначається на всіх подальших виснов
к а х , оскільки відображає специфіку вибраної середньої
величини і в цьому значенні є відносним. Проблема вибо
ру адекватної середньої величини п о в ' я з а н а з формою
статистичного розподілу і відповідного її аналізу.
До основних мір центральної тенденції н а л е ж а т ь :
мода, медіана, я к і застосовують у непараметричній ста
тистиці; середнє арифметичне, середнє геометричне, се
реднє гармонійне, середнє квадратичне тош;о, ш;о викори
стовуються у параметричній статистиці.
Мода (Мо) — величина, що найчастіше трапляється у числовому
ряду.
4f„ - 4 f „ ,
X — >
х' = Д Е - т ) 7 т ,
де Е — емпіричне, Т — теоретичне.
Дані наведено у табл. 4 . 3 .
Таблиця 4.3
Таблиця 4.5
Частота використання слів
Активний Старанниіі Дисциплінований
Хлопці 10 5 6
Дівчата 6 12 9
1 2 3 4 5
Старанний 5 7,44
Дисциплі 6 6,56 0,17
нований
Дівчата Активниіі 6 9
Старанниіі 12 9,56 О.(ЇЙ
%^ = E ( E - T ) V T ;
i/ = (i?-l)(C-l),
де л — кількість р я д к і в у т а б л и ц і ; С — кі.ііі,ісість
стовпців.
x ' = 4 , 2 1 ; d / = 2.
З а табл. 4.4 знаходять, щ о за d / = 2 і рівня помилим
0,05 к р и т и ч н е значення = 5,99. Отримане з і т ч с т і н
м е н ш е критичного, а отже, п р и й м а ю т ь нульову liiioip
зу. Висновок: вчителі, х а р а к т е р и з у ю ч и дітей, не :iimmn
ють на їх стать.
Інші психологи ( Б . Сосновський) пропонуїоїт, іпку
формулу критерію х^:
н
де fi — к о ж н а частота двох вибірок, щ о зістаи.мя кпы-и.
відповідно до єдиного аргументу; /; — середнє, амісичіин
цієї частоти за двома вибірками (або очікуванії ч і і с і п ч »)
П р и зіставленні двох е м п і р и ч н и х вибірок обмін лин
н я спрощуються, якщо формулу Х^ перетворити у Г ' . М П И І І
спосіб:
Кількість досліджуваних
у другій групі (N = 35) П' 4 9 10 6 6
1 2 3
12 4 Л
12 4 г
12 4 г
12 4 г
18 3 г
18 3 л
18 3 л
18 3 л
18 3 л
21 2 л
mN = Ni + Nz-
Підставляючи значення, отримують:
Л і - Ь Д 2 = 8 4 , 5 + 46,5 = 2 3 1 ;
N 9Л
— (ЛГ + 1) = — 2 2 = 2 3 1 .
2 ' 2
Отже, операції рангування і підсумовування рангів
виконано правильно.
4. Обчислюють значення [/-критерію за формулою:
Використання непараметричної і параметричної статистик... 311
або
П і д с т а в л я ю ч и з н а ч е н н я , отримують:
t/ = 1 1 1 0 + i i ^ - 8 4 , 5 = 1 1 0 + 6 6 - 8 4 , 5 = 91,5.
О
де Хі — значення о з н а к и (в «сирих» балах); М — серед
нє арифметичне о з н а к и ; А — задане стандартне відхи
л е н н я ; С — задане середнє з н а ч е н н я ; ст — стандартне
в і д х и л е н н я значень о з н а к и .
Оскільки для 10-бальної степової ш к а л и А = 2 і С = 5,5,
ф о р м у л а буде такою:
312 Математико-статистичні методи експериментальної психології
Таблиця результатів
№з/п TAX ДДО
1 Т т
2 Г т
3 г г
4 т г
5 г г
6 г г
7 т т
8 т г
9 т т
10 г г
Таблиця 4.13
Таблиця квадратів
ДДО ДДО
т г т Г
т 3 2 т а b
г 1 4 г с d
Використання непараметричної і параметричної статистик... 313
12 + 2
б) розрахунок коефіцієнта асоціації:
Ф= , ^^"^ =0,44.
V(3 + 2)(l + 4 ) ( 3 + l ) ( 2 + 4 )
Отримані результати інтерпретують на основі спів
відношення у т а к и й спосіб: якп];о теоретична Q і Ф біль
ш і н і ж 0 , 5 , це свідчить про сильний з в ' я з о к ; якш;о тео
ретична Q і Ф менші н і ж 0,5 — про слабкий.
Д л я визначення статистичного з в ' я з к у змінних, ви
м і р я н и х за порядковою ш к а л о ю , використовують кое
фіцієнт рангової к о р е л я ц і ї Спірмена (г^).
м= 2^,
п
де Хі — числові з н а ч е н н я п о к а з н и к а ; п — їх к і л ь к і с т ь
(або кількість досліджуваних).
,^ 4-ь6-ь6 + 8-н7-ь6-н5 42 ^
М = = — = 6.
7 7
У процесі дослідження психолог м о ж е отримувати
дані в досить ш и р о к о м у діапазоні. Ч и м сильніше розки
дані варіанти Ш І О Д О середнього, тим б і л ь ш и м в и я в л я є т ь
ся і середнє квадратичне відхилення.
Середнє квадратичне відхилення (а) — міра мінливості ознаки
об'єктів, що належать до групи, яка показує, наскільки в середньо
му відхиляється кожна варіанта від середнього арифметичного.
її обчислюють за формулою:
Використання непараметричної і параметричної статистик... 315
— Xggp )
о = ~ ,
п
де Z(x - Xggp)^ — сума квадратів різниць м і ж середнім та
індивідуальним з н а ч е н н я м ознаки; п — кількість ва
ріант.
Варіації значення залежної змінної т а к о ж назива
ють дисперсією. Ті з н и х , я к і м о ж н а пояснити дією не
залежної змінної, називають первинною дисперсією; ті,
що є результатом дії і н ш и х факторів, — вторинною дис
персією (дисперсією п о м и л к и ) . Контролюючи рівень ін
ш и х потенціальних з м і н н и х , експериментатор прагне
м а к с и м і з у в а т и частку первинної дисперсії.
Розкиданість значень характеризує і розмах.
Варіаційний розмах (W) — різниця між максимальним (х^ах/' та
мінімальним fXfpinJ значеннями ознаки в певній сукупності.
де Хі — числові з н а ч е н н я п о к а з н и к а ; п — їх к і л ь к і с т ь
(причому, я к щ о п > ЗО, то в з н а м е н н и к у замість (п - 1)
буде п);М — середнє арифметичне;
б) о =
П е р е в а ж н о в и я в л я ю т ь кореляції з коефіцієнтами,
що перебувають у діапазоні м і ж нулем (відсутність ко
реляції) і одиницею (ідеальна к о р е л я ц і я ) , і ч и м б л и ж ч е
з н а ч е н н я г ± 1, тим тіснішим є з в ' я з о к . З н а ч е н н я г ви
р а ж а ю т ь д е с я т к о в и м и дробами ( н а п р и к л а д , —0,23;
-Ь0,5). З а н и з ь к и х значень г ( н и з ь к и м и в в а ж а ю т ь зна
ч е н н я , щ о не перевищують 0,2 при п < ЗО) к о р е л я ц і я , я к
п р а в и л о , не є статистично з н а ч у щ о ю .
Нульова величина коефіцієнта к о р е л я ц і ї свідчить
про відсутність взаємозв'язку м і ж ознаками, але це трап
л я є т ь с я д у ж е рідко, бо у психічній сфері всі я в и щ а взає
м о п о в ' я з а н і (опосередковано ці з в ' я з к и м о ж у т ь в и я в л я
т и с я л и ш е на рівні тенденцій).
З н а ч е н н я г не є безпосереднім п о к а з н и к о м сили ко
р е л я ц і ї . Н а п р и к л а д , м о ж н а дійти висновку, щ о оскіль
к и за ідеальної позитивної к о р е л я ц і ї г = -М, то г = 0,7
відповідає 70% ідеальної кореляції (або г = - 0 , 4 відпові
дає 4 0 % ідеальної негативної кореляції). Насправді ко
ефіцієнт кореляції є о м а н л и в и м ч и с л о м . Щоб з н а й т и ,
я к у відсоткову ч а с т к у від ідеальної к о р е л я ц і ї становить
певне значення г, необхідно піднести його до квадрата, а
результат п о м н о ж и т и на 100. Я к щ о г = 0 , 7 , то т а к а ко
р е л я ц і я становить 4 9 % від ідеальної (0,7 • 0,7 • 100 =
= 49). Так само негативна к о р е л я ц і я г = - 0 , 4 становить
1 6 % від ідеальної негативної кореляції. Тому «ступінь
ідеальності» кореляції м о ж е бути набагато м е н ш и м ,
н і ж видається, я к щ о з в а ж а т и на з н а ч е н н я г.
320 Математико-статистичні методи експериментальної психології
г = І^ ,
(п - 1) • • Су
де х^іуі — порівнювані кількісні о з н а к и ; п — к і л ь к і с т ь
порівнюваних спостережень; о^іОу — стандартні відхи
л е н н я в р я д а х , щ о зіставляються.
Д л я розрахунків вручну використовують перетворе
ну формулу:
Таблиця 4.14
9 10
Рис. 4.7. Сильна позитивна кореляція (р — вірогідність помилки)
324 Математико-статистичні методи експериментальної психології
10
9
8
7
6
5
4
З
і
2
1
1
г = - () , 4 3 1 7 , р = 0,00 0 0 2 X
о 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Рис. 4.8. Слабка позитивна кореляція (р — вірогідність помилки)
У
10
9
8
7
і
6
5
4
З
2
1
г = 0,0243, р = 08209 X
6 8 10
р = 1-
п(п^-1)
де d; — р і з н и ц я рангів пари даних; п — к і л ь к і с т ь пар да
них.
Обчислення значень д л я цієї формули наведено у
табл. 4 . 1 6 .
Таблиця 4.16
Таблиця 4.17
п(п -1)
де miiniQ — середні значення X зі з н а ч е н н я м 1 або О по
Y; — стандартне відхилення всіх значень по X; п^,
TIQ — кількість значень X з 1 або О по Y; п — загальна
кількість пар значень.
Найчастіше цей вид коефіцієнта кореляції застосо
вують д л я розрахунку з в ' я з к у пунктів тесту з сумарною
ш к а л о ю . Ц е т а к о ж один із видів перевірки валідності.
2. Рангово-бісеріальний коефіцієнт кореляції. Його
використовують у разі, коли одна зі змінних предста
влена в дихотомічній, а інша — у ранговій (порядковій)
ш к а л і . Коефіцієнт обчислюють за формулою:
Використання непараметричної і параметричної статистик... 327
= 2 / п (mi - mo),
де n — кількість об'єктів вимірювання; т ^ і — серед
ній ранг об'єктів з 1 або О за другою змінною.
Ц е й коефіцієнт т е ж застосовують при перевірці ва
лідності тестів.
3 . Коефіцієнт чотириклітинкової зв'язаності Пірсо
на, я к и й використовують, я к щ о обидві змінні є дихото
мічною ш к а л о ю .
К л а с и ф і к а ц і я об'єктів за дихотомічною ш к а л о ю пе
редбачає побудову чотириклітинкової таблиці. Напри
к л а д , студент може відвідати більше 5 0 % л е к ц і й , а
м о ж е і не відвідати, м о ж е здати залік з першого разу, а
м о ж е і не здати. Н а основі такої к л а с и ф і к а ц і ї будують
таблицю (табл. 4.18):
Таблиця 4.18
Таблиця 4.19
ДІЯЛЬНОСТІ, м о ж н а не т і л ь к и продемонструвати, щ о
вони п о в ' я з а н і , а й отримати формулу д л я прогнозуван
н я росту людини за її вагою (чи н а в п а к и ) або рівня ефек
тивності майбутньої діяльності. З а допомогою тради
ційного р і в н я н н я регресії аналізують з в ' я з о к м і ж двома
з м і н н и м и . П р и застосуванні багатовимірного р і в н я н н я
регресії м о ж н а прогнозувати значення однієї змінної за
з н а ч е н н я м и двох або к і л ь к о х і н ш и х . У багатьох випад
к а х його в и к о р и с т а н н я забезпечує точні результати.
Н а п р и к л а д , м о ж н а застосувати традиційне р і в н я н н я
регресії д л я прогнозування з а г а л ь н и х а к а д е м і ч н и х до
сягнень за н а с л і д к а м и тестування м а т е м а т и ч н и х здіб
ностей. З в и к о р и с т а н н я м багатовимірного р і в н я н н я ре
гресії м о ж н а скласти той самий прогноз на основі оці
нок не т і л ь к и з м а т е м а т и к и , а й з англійської мови ч и
п р и р о д н и ч и х н а у к . Багатовимірне р і в н я н н я регресії за
безпечить т о ч н і ш и й прогноз. Проте метод потребує ви
к о р и с т а н н я спеціальних п р и к л а д н и х програм матема
тичної с т а т и с т и к и .
Іноді виникає необхідність порівняти два коефіцієнти
кореляції: з'ясувати, я к и й із н и х достовірно в и щ и й або
н и ж ч и й , наскільки достовірною є відмінність м і ж ними,
з цією метою вираховують алгоритм п о р і в н я н н я коефі
цієнтів кореляції. Н а п р и к л а д , відомо, щ о Л^^І (кількість
п а р значень д л я першого коефіцієнта) = 100; R1 (пер
ш и й коефіцієнт кореляції) = 0 , 2 , N2 (кількість п а р зна
чень д л я другого коефіцієнта) = 50; R2 (другий коефіці
єнт кореляції) = 0 , 5 . Алгоритм п о р і в н я н н я буде т а к и м :
1. Обчислення п о м и л к и різниці за формулою:
" ^ iVl N2
Я к щ о д л я р о з р а х у н к у застосовують таблицю Excel,
то обирають формулу: К0РІНЬ(1/ЛМ-І-1/Л'^2), деЛ^І ІЛ^2 —
в і д п о в і д н і ч и с л а або адреси о с е р е д к і в . Н а п р и к л а д :
К О Р І Н Ь ( 1 / 1 0 0 + 1/50) = 0 , 1 7 .
2. Перетворення коефіцієнтів за допомогою 2-пере-
творення Фішера. В Excel ц е ф у н к ц і я Ф И Ш Е Р : Z1 =
= Ф И Ш Е Р ( 0 , 2 ) = 0 , 2 , Z2 = Ф И Ш Е Р ( 0 , 5 ) = 0 , 5 5 .
3 . Обчислення з н а ч е н н я і-критерію за формулою:
^_(Z1-Z2)
330 Математико-статистичні методи експериментальної психології
Наприклад:
^^(0,2-0,55)_
0,17
Д л я подальших розрахунків беруть абсолютні зна
ч е н н я цього числа: t = 2.
Отримане значення перевіряють за таблицею к р и
т и ч н и х значень f-критерію Стьюдента.
4 . Перевірка значугцості набутого з н а ч е н н я .
Обчислюють к і л ь к і с т ь ступенів свободи (df).
df = Nl+N2- 2.
Н а п р и к л а д : d/ = 100 -Ь 50 - 2 = 148.
Використовують таблицю к р и т и ч н и х значень і-кри-
терію Стьюдента або Excel: р = СТЬЮДРАСП(і, df, дво
сторонній розподіл).
Н а п р и к л а д : р = СТЬЮДРАСП(2; 148; 2) = 0,04.
Отже, вірогідність, ш;о коефіцієнти кореляції одна
кові, становить 0,04 ( 4 % ) . Н а рівні р < 0,05 відмінності
достовірні, на рівні р < 0,01 — недостовірні.
Р о з р а х у н о к к о е ф і ц і є н т і в к о р е л я ц і ї є необхідною
процедурою визначення взаємозв'язку незалежних
з м і н н и х . Однак цей в з а є м о з в ' я з о к — тенденція, а не
п р и ч и н а та наслідок. Висновок роблять на основі теоре
т и ч н и х узагальнень.
Факторний аналіз
Необхідність з а с т о с у в а н н я ф а к т о р н о г о а н а л і з у
пов'язана з багатовимірністю об'єктів, які вивчає
Використання непараметричної і параметричної статистик... 331
1 7 7 8 ) . А н а л о г і ч н і с и с т е м а т и з а ц і ї будують в р і з н и х
г а л у з я х н а у к и , щоб упорядкувати інформацію про ве
л и к у к і л ь к і с т ь об'єктів.
Н е з а л е ж н о від предмета вивчення кластерний ана
ліз передбачає в и к о н а н н я т а к и х етапів:
— відбір вибірки д л я кластеризації;
— визначення безлічі змінних, за я к и м и оцінюють
о б ' є к т и у вибірці;
— обчислення з н а ч е н ь певного ступеня схожості
між об'єктами;
— з а с т о с у в а н н я методу кластерного а н а л і з у д л я
створення груп подібних об'єктів;
— перевірка достовірності результатів кластерного
рішення.
Дані д л я кластеризації мають відповідати певним
вимогам: п о к а з н и к и не м о ж у т ь корелювати м і ж собою;
вони повинні бути безрозмірними; їх розподіл має на
б л и ж а т и с я до нормального; п о к а з н и к и повинні відпові
дати вимозі «стійкості», під я к о ю розуміють відсутність
впливу на їх значення випадкових ч и н н и к і в ; вибірка
має бути однорідна.
Я к щ о кластерному аналізу передує ф а к т о р н и й , то
в и к о н а н н я ц и х вимог автоматично забезпечує процеду
ра факторного моделювання. Щ е однією перевагою є
г-стандартизація без негативних наслідків д л я вибірки.
Я к щ о її проводити безпосередньо д л я кластерного ана
лізу, зменшиться чіткість поділу груп, у такому разі
вибірку потрібно коригувати.
Використовуючи кластерний аналіз, слід з в а ж а т и
на те, щ о :
1. Більшість методів кластерного аналізу є прости
м и евристичними процедураміи, я к і , я к правило, не ма
ють статистичного обґрунтування.
2. Різні методи кластеризації м о ж у т ь породжувати
неоднакові кластерні р і ш е н н я д л я одних і тих самих да
н и х . Ц е звичне я в и щ е у більшості п р и к л а д н и х дослі
д ж е н ь , тому слід обирати н а й в и в а ж е н і ш е р і ш е н н я і зав
ж д и в к а з у в а т и , я к и й саме метод кластеризації було ви
користано.
3 . К л а с т е р н и й а н а л і з застосовують із метою ви-
^явлення структури д а н и х . Д і я кластерного аналізу по
л я г а є в їх структуризації, однак к л а с т е р и з а ц і я м о ж е
призвести до появи артефактів ( в и я в л е н н я структури в
д а н и х , я к і її не мають).
334 Математико-статистичні методи експериментальної психології
^1
де і М2 — значення порівнюваних середніх арифме
т и ч н и х ; tgt — величина обчисленого емпіричного крите
р і ю , я к и й необхідно йорівнювати з к р и т и ч н и м ; тпі і
/712 — відповідні в е л и ч и н и статистичних помилок серед
ніх а р и ф м е т и ч н и х .
З н а ч е н н я критерію Стьюдента д л я трьох рівнів до
вірчої (статистичної) значущості (р) наведено у р і з н и х
довідниках з матстатистики. Кількість ступенів свобо
ди визначають за формулою:
df = V = Пі + 2,
де ЩІП2 — об'єми порівнюваних вибірок.
З і з м е н ш е н н я м обсягів вибірок (га < 10) к р и т е р і й
Стьюдента стає ч у т л и в и м до форми розподілу досліджу
ваної ознаки в генеральній сукупності. Тому в сумнів
н и х випадкам рекомендують використовувати непара
метричні методи або порівнювати отримані значення з
к р и т и ч н и м и (табл. 4.20) д л я вищого р і в н я значущості.
Таблиця 4.20
.=^=ММІ==-А^.і,з7.
^0,334^0,282' 0,437
З н а ч е н н я t = 1,37 слід порівняти з табличним, обчи
сленим для відповідного ступеня свободи df, я к и м вва
ж а ю т ь суму обсягів порівнюваних вибірок, зменшену
на дві одиниці:
df = N' +N" -2.
Отже, df = ЗО + ЗО - 2 = 58. З н а ч е н н я t д л я 5-відсот-
кового рівня значущості (навіть д л я df = 60) становить
^0,05 ^ 2,0. Оскільки 1,37 < ifo,05' відмінності м і ж серед
німи значеннями п р и к л а д і в не є статистично значущи
м и , тобто прискорення середнього часу в и к о н а н н я зав
д а н н я в другій спробі (порівняно з першою) не є досто
вірним. Проте цей вираз не рівносильний твердженню
про статистичну однорідність двох вибірок, я к і порів
нюють. Крім того, застосування критерію Стьюдента у
разі неоднакових вибірок не ц і л к о м коректне матема
тично і впливає на кінцевий висновок про невірогі
дність відмінностей Х(,р = 9,1 і Х^^ = 8 , 5 .
Однак, н е з в а ж а ю ч и на певні н е д о л і к и , к р и т е р і й
Стьюдента часто застосовують у дослідницьких роботах
д л я перевірки гіпотези про існування або неіснування
відмінностей двох вибіркових середніх. Виправданим є
Статистична значущість емпіричних показників 339
Таблиця 4.23
Знак зміни
результатів
-Ь -ь + -1- -1- = + -Ь + -
Статистична значущість емпіричних показників 345
6 6 16 13 26 19
7 7 17 13 27 20
8 8 18 14 28 20
9 8 19 15 29 21
10 9 20 15 ЗО 21
11 10 21 16 31 22
12 10 22 17 32 23
13 11 23 17 33 23
14 12 24 18 34 24
15 12 25 18 35 24
Н е м о ж л и в о с т в е р д ж у в а т и , щ о д о с л і д ж е н н я пра
вильно описує всю популяцію, за рівнем значущості
м о ж н а л и ш е з ' я с у в а т и , що це ймовірно. Тому необхідно
в и з н а ч и т и , я к и м має бути рівень значущості, щоб отри
м а н и й результат став правильною характеристикою по
п у л я ц і ї . Традиційно вважають, щ о 95 або більше шан
сів зі 100 означають, що вірогідність правильності ре
зультатів досить висока д л я того, щоб їх поширювати на
всю популяцію. Ц ю цифру встановлено емпірично у
процесі науково-практичної діяльності, теоретичних
підстав д л я її обґрунтування немає. Психологи цією ві
рогідністю оперують дещо незвично. Замість вірогідно
сті того, що вибірка представляє п о п у л я ц і ю , вказують
вірогідність того, щ о вибірка не представляє популяцію
(тобто, що знайдений з в ' я з о к або відмінності мають ви
п а д к о в и й х а р а к т е р і не є в л а с т и в і с т ю сукупності).
Отже, замість того щоб стверджувати, щ о результати
дослідження правильні з вірогідністю 95 зі 100, психо
логи засвідчують наявність 5 шансів зі 100, що резуль
тати неправильні. З н а ч е н н я вірогідності іноді виража
ють у відсотках, а частіше — у вигляді десяткового дро
бу. Н а п р и к л а д , 10 шансів зі 100 представляють 0 , 1 ; 5 зі
100 — 0,05; 1 зі 100 — 0 , 0 1 . За такої форми запису гра
н и ч н и м значенням є 0 , 0 5 . Щоб результат в в а ж а л и пра
в и л ь н и м , рівень його значущості має бути н и ж ч и м за це
число (вірогідність того, що результат неправильно опи
сує популяцію). Вірогідність неправильності результа
ту ( я к у п р а в и л ь н і ш е назвати рівнем значущості) зазви
чай позначають латинською буквою «р».В опис резуль
татів експерименту включають висновок, н а п р и к л а д :
«результати в и я в и л и с я з н а ч у щ и м и на рівні достовірно
сті (р < 0,05)». Ц е означає, що вірогідність неправиль
ності результатів (р) менше 0,05 (менше 5%).
Отже, рівень значущості (р) вказує на вірогідність
того, що результати не представляють популяцію. Н а
думку психологів, результати достовірно відображають
загальну картину, я к щ о значення р менше 0,05 (тобто
5%). Проте цей висновок може виявитися неправильним.
348 Математико-статистичні методи експериментальної психології
П р а к т и ч н і дослідження свідчать, щ о д л я у н и к н е н н я
помилок першого і другого видів слід приймати рішен
н я про наявність відмінностей ( з в ' я з к и ) , орієнтуючись
на рівень р < 0,01 або на обчислений статистичний кри
терій д л я меншої кількості значень (п) ознаки.
З а с п і в в і д н о ш е н н я м емпіричного (обчисленого) і
критичного значення табличного критерію можна дійти
висновку, н а с к і л ь к и підтверджується чи спростовуєть
ся гіпотеза. Я к п р а в и л о , необхідно, щоб емпіричне
з н а ч е н н я к р и т е р і ю п е р е в и щ у в а л о к р и т и ч н е , хоча є
Статистична значущість емпіричних показників 349
Запитання. Завдання
З а п а м ' я т о в у в а н н я з а в е р ш е н и х і н е з а в е р ш е н и х дій
(за: Левин К. Динамическая психология / К. Левин //
Левин К. Избранные труды. — М. : Смысл, 2001. —
572 с.). Особливості з а п а м ' я т о в у в а н н я з а в е р ш е н и х і
незавершених дій вивчала Б . З е й г а р н и к . Експеримен
тальні дослідження тривали в Берлінському універси
теті. Загальна вибірка становила 164 особи віком від 13
до 65 років. Експерименти проводили з к о ж н и м учасни
ком індивідуально.
Унаслідок експерименту з ' я с у в а л и , ш;о піддослідні
крапле з а п а м ' я т о в у в а л и завдання, я к і не м а л и м о ж л и
вості завершити. Вони не л и ш е детальніше згадували
т а к і завдання, а й називали їх п е р ш и м и в переліку. Із
незавершеними завданнями учасники пов'язували
негативні емоції: незадоволення, спричинене тим, щ;о
не дали змоги виконувати роботу далі, ворожість, нере
алізоване б а ж а н н я продовжувати роботу тощо.
Особливості з г а д у в а н н я подій (за: Хок Р. 40 исследо
ваний, которые потрясли психологию. Секрети выдаю
щихся экспериментов / P. Хок. — СПб.: ПРАЙМ-ЕВРО-
ЗПАК, 2003. — 416 с). Особливості згадування подій
з а л е ж н о від ф о р м у л ю в а н н я п и т а н ь д о с л і д ж у в а л а
Е. Лофтус. В експерименті взяло участь 150 студентів
університету, я к і не були проінформовані про його
реальну мету.
У результаті цього і серії подібних експериментів
отримано статистично значущі висновки, що попередня
інформація про наявність стоп-сигналу спрацьовує я к
установка. Так, 5 3 % учасників групи А відповіли, що
бачили стоп-сигнал, тоді я к л и ш е 3 5 % учасників групи В
повідомили, що бачили його у переглянутій стрічці.
Галузеві експерименти в психології 361
Експериіментальні дослідження
еіуіоідії^но-вольової сфери і поведінкових реакціїй
2003. — 416 с ) . О с о б л и в о с т і п о в е д і н к и л ю д е й з а с и т у а
ц і ї , к о л и в о н и з м у ш е н і г о в о р и т и і р о б и т и н е т е , ш,о
думають, тобто в ситуації когнітивного дисонансу, до
сліджували Л. Фестенгер і Д ж . Карлсміт. Сімдесятьом
студентам факультету психології запропонували взяти
участь у дослідженні ефективності діяльності людини.
Справжню мету експерименту не повідомляли.
у р е з у л ь т а т і з ' я с у в а л и , ш;о с т у д е н т а м , я к и м з а п л а
тили по одному долару, робота сподобалася набагато
б і л ь ш е , н і ж с т у д е н т а м , я к и м п л а т и л и п о 20 д о л а р і в , і
студентам, я к и м взагалі н е потрібно було брехати (уча
сникам контрольної групи).
Допомога в ситуації дефіциту часу ( з а : Хекхаузеп X.
Мотивация и деятельность / X. Хекхаузеп. — СПб. :
Питер, 2003. — 860 с). У д о с л і д ж е н н і Д ж . Д а р л і і
С . Б е т с о н п е р е в і р я л и г і п о т е з у , ш;о в с и т у а ц і ї д е ф і ц и т у
часу люди здатні забувати про співчуття і допомогу
іншим, натомість людина з релігійними переконання
м и навіть за ц и х умов д о п о м о ж е і н ш и м .
В е к с п е р и м е н т і в з я л и у ч а с т ь п р и б л и з н о 50 о с і б —
студенти-теологи, я к і індивідуально отримали завдан
ня підготувати З—5-хвилинну доповідь для радіотранс
ляції.
У р е з у л ь т а т і е к с п е р и м е н т у в и я в и л о с я , ш;о с т у д е н т и ,
які готували доповідь н а нейтральну тему, частіше від
м о в л я л и в д о п о м о з і т о м у , х т о її п о т р е б у в а в , н і ж с т у д е н
ти, доповідь яких мала лейтмотив допомоги. Також
встановили залежність м і ж дефіцитом часу і наданням
допомоги: в ситуації дефіциту часу допомогу надавали
набагато рідше.
Д о с л і д ж е н н я б л и з н я т ( з а : Хок Р. 40 исследований,
которые потрясли психологию. Секреты выдающихся
экспериментов / Р. Хок. — СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАЕ,
2003. — 416 с). С п і в в і д н о ш е н н я с о ц і а л ь н и х і с п а д к о в и х
факторів у розвитку особистості досліджував Т. Бошарт
із колегами. Д л я проведення д о с л і д ж е н н я (варіанта
364 Додатки
е к с п е р и м е н т у ) в ч е н і в і д ш у к а л и 56 п а р м о н о з и г о т н и х
б л и з н я т із СІЛА і с е м и і н ш и х країн. Ц и х близнят розлу
чили в ранньому дитинстві і виховували в різних умо
вах. Як контрольну групу до експерименту залучили
пари близнят, яких виховували разом. Завданням до
с л і д н и к і в бу.чо в и в ч и т и я к о м о г а б і л ь ш е о с о б и с т і с н и х р и с
і характеристик близнят, їх цікавило, чи різнитимуть
ся розлучені близнята за параметрами фізіологічного
розвитку, інтелекту, особистісних характеристик,
соціальних установок, інтересів тоїцо. Згідно з гіпоте
зою дослідників, близнята, які ж и л и разом, повинні
були бути більш с х о ж и м и за всіма характеристиками,
ніж близнята, розлучені в дитинстві.
Базову гіпотезу дослідження спростували, адже в
результаті кореляційного аналізу отримали результати,
які свідчили, щ о істотних відмінностей за всіма дослі
джуваними характеристиками немає як у парах розлу
чених близнят, так і в парах близнят, я к и х виховували
разом.
Н е г а т и в н и й в п л и в на розвиток дитини ( з а : Анаста-
зи А. Дифференциальная психология. Индивидуальные и
групповые раз.шчия в поведении / А . Анастази ; пер. с
англ. — М. : Апрель-Пресс ; ЭКСМО-Пресс, 2001. —
752 с ) . В е к с п е р и м е н т а л ь н о м у д о с л і д ж е н н і В . Д е н и с а
вивчали наслідки негативного впливу на розвиток
дітеїї. Д о с л і д н и к з'ясовував, ч и м о ж е о б м е ж е н н я (від
носна сенсорна ізоляція) досвіду вплинути на розвиток
немовляти. В експерименті взяли участь дві новонаро
джені дівчинки, для яких створили спеціальні умови у
власному будинку.
У результаті експерименту встановили, що функції
п е р ш и х семи місяців у дівчаток з'явилися без істотної
затримки: це фіксація об'єктів, повороти головою,
хапання предметів, спостереження за своїми руками
тощо. Натомість функції, які повинні бути по досягнен
ню семимісячного віку, затримувались.
Дослідження умовних рефлексів плоду ( з а : Изучение
развития и поведения детей / под ред. Л. П. Липситта и
Ч. К. Спайкера. — М. : Просвещение, 1966. — 324 с).
П е р ш у спробу по виробленню умовного рефлексу в
плоду, який перебуває в утробі матері, здійснив
д . С п е л т . В і н в и в ч а в р е а к ц і ї 16 п л о д і в ( в і д 7 д о 9 м і с я ц і в
внутріутробного життя), у пілотажному дослідженні
Іалузеві експерименти в психології 365
1.3. Експерименти
в соціальній психології
Експериментальне вивчення
міжгрупових відносин
ЕкспериіУіенти
з вивчення впливу групи на особистість
Експериментальні дослідження
в соматичній медицині та психіатрії
В п л и в с і м е й н о г о с п і л к у в а н н я н а с х и л ь н і с т ь до
р е ц и д и в і в у осіб із ш и з о ф р е н і є ю (за: Клиническая
психология / под ред. М. Перре, У. Баумана. — СПб. :
Питер, 2003. — 1312 с). В експериментальному дослі
д ж е н н і впливу сімейного с п і л к у в а н н я на схильність до
рецидивів у осіб із шизофренією, проведеному П . Беб-
бінгтоном і Л . Куперсом вивчали з в ' я з о к м і ж особливо
с т я м и в и р а ж е н н я емоцій родичів осіб із шизофренією і
р и з и к о м рецидивів захворювання у ц и х осіб. Б а з о в и м у
д о с л і д ж е н н і стало п о н я т т я « в и р а ж е н і емоції» (ex
pressed emotion — EE) — особливості стилю сімейного
с п і л к у в а н н я , при я к о м у родичі хворих на шизофренію
вдаються до к р и т и ч н и х коментарів та ворожих заува
ж е н ь на їх адресу, а т а к о ж демонструють підвиш;ену
емоційність у спілкуванні і взаємодії.
Вибірка становила 518 пацієнтів із шизофренією,
я к і входили до двох груп: 263 — до сімей із високою EE
і 255 — до сімей із низькою EE.
У результаті експерименту в и я в и л о с я , ш;о частка
рецидивів дорівнює 7 5 % у с і м ' я х із високою EE за
умови відмови від медикаментозного лікування; нато
мість 5 1 % — за наявності медикаментозного л і к у в а н н я .
У с і м ' я х із низькою EE за умови відмови від л і к у в а н н я
медикаментами частка рецидивів — 2 8 % , за наявності
медикаментозної терапії — 1 8 % .
Галузеві експерименти в психології З 11
3 . В и з н а ч е н н я стратегії е к с п е р и м е н т у (констату-
вальна, формувальна, зіставлення) і пояснення вибору.
4 . З ' я с у в а н н я плану експерименту за способом пред
ставлення Н З (якісний, к і л ь к і с н и й ) і пояснення вибору.
5. Визначення плану експерименту за кількістю груп
(міжгруповий, внутрішньогруповий) і пояснення вибору.
6. Обрання п л а н у експерименту з особливостей кон
т р о л ю в а н н я валідності ( і с т и н н и й , к в а з і е к с п е р и м е н
т а л ь н и й , доекспериментальний), схематичне предста
влення плану, пояснення вибору.
7. В и з н а ч е н н я п л а н у е к с п е р и м е н т у за к і л ь к і с т ю
н е з а л е ж н и х змінних (з однією н е з а л е ж н о ю змінною,
факторного), д л я факторного плану — схематичне пред
ставлення даних, пояснення вибору.
8. Вибір основних методів в и м і р ю в а н н я експери
ментального ефекту.
9. Опис основних способів контролю, я к і використо
вують в^експерименті.
Р
df
0.80 0.90 0.95 0.98 0.99 0.995 0.998 0.999
Продовження таблиці
/'
df
0.80 0.90 0.95 0.98 0.99 0.905 0.998 0.999
Закінчення таблиці
Р
df
0.80 0.90 0.95 0.98 0.99 0.995 0.998 0.999
70 1.2938 1.6689
10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
23 26 29 33 36 39 42 45 48 52 55
10
77 84 91 97 104 111 118 125 132 138 145
11 26 ЗО 33 37 40 44 47 51 55 58 62
84 91 99 106 114 121 129 134 143 151 158
12 29 33 37 41 45 49 53 57 61 65 69
91 99 107 115 123 131 139 147 155 163 171
33 37 41 45 50 54 59 63 67 72 76
13
97 106 115 124 132 141 149 158 167 175 184
36 40 45 50 55 59 64 67 74 78 83
14
104 114 123 132 141 151 160 171 178 188 197
39 44 49 54 59 64 70 75 80 85 90
15
111 121 131 141 151 161 170 180 190 200 210
42 47 53 59 64 70 75 81 86 92 98
16
118 129 139 149 160 170 181 191 202 212 222
45 51 57 63 67 75 81 87 93 99 105
17
125 136 147 158 171 180 191 202 213 224 235
48 55 61 67 74 80 86 93 99 106 112
18
132 143 155 167 178 190 202 213 225 236 248
52 58 65 72 78 85 92 99 106 113 119
19
138 151 163 175 188 200 212 224 236 248 261
55 62 69 76 83 90 98 105 112 119 127
20
145 158 171 184 197 210 222 235 248 261 273
Структурно-методологічний аналіз психологічних експериментів 385
п
Р
го to о Ю
05
TH t-
oq
TO О
по CO oq cq
їм ci СЧІ cj oq cq
ю t- о •* ОЗ Ю 00 Ю
q TO
TO
oi cq
тН
о оз 03 CO oq 03
00 q Ю q ^ TO
О
іН
(^j <N CO cq cq
ю о a> Ю 00 \a
00 t- t- q Ю q Ю
05 oj cq cq cq cq
тН M CD CD 00 ^
о; 00 t-- q CD q Ю Ю
00 N oq СЧІ od CQ cq cq oq
(M lO 03 CD TO
t>
О О О
q 03 00 q CD
q
1> СЧІ IN oi oj cq' cq cq
iH Ю о Ю t-
гН
q q q 00 00 t- t-
«О СО Ю (N oi cj oq cq
CD 00 rH ID CD TO о
TH
q q q q q q
«5 TO CO CO CO jq cq cq"
оз 1—* 03 о TO О
TO
CD
CO TH
^ rH
-* сі TO CO CO CO CO CO CO c6
оз rH ^ 00 TO 03 Ю cq
q
o>
00 00 t-; q Ю q
q
05 со CO CO CO CO CO CO CO
ю о 03 rH 00 ю
q q
•*
TO TO
CO to 00 03 о
CJ
388 Додатки
5% 1% 5% 1%
4 0,950 0,990 26 0,388 0,496
5 0,878 0,959 27 0,381 0,487
6 0,811 0,917 28 0,374 0,478
7 0,754 0,874 29 0,367 0,470
8 0,707 0,834 ЗО 0,361 0,463
9 0,666 0,798 35 0,332 0,435
10 0,632 0,765 40 0,310 0,407
11 0,602 0,735 45 0,292 0,384
12 0,576 0,708 50 0,277 0,364
13 0,553 0,684 60 0,253 0,333
14 0,514 0,641 80 0,219 0,288
16 0,497 0,623 90 0,206 0,272
17 0,482 0,606 100 0,196 0,258
18 0,468 0,590 125 0,175 0,230
19 0,456 0,575 150 0,160 0,210
20 0,444 0,561 200 0,138 0,182
21 0,433 0,549 250 0,124 0,163
22 0,423 0,537 300 0,113 0,148
23 0,413 0,526 400 0,098 0,128
24 0,404 0,515 500 0,088 0,115
25 0,396 0,505 1000 0,062 0,081
Термінологічний словник
Актуальність (лат. actualis — діяльний) дослідження — обов'яз
кова умова необхідності і перспективності наукової роботи, якісниРІ
критерій її оцінки.
Анкетування (франц. enquete, букв. — розслідування) — діагно
стичний метод збирання соціально-психологічних даних шляхом про
ведення опитування в письмовій формі за допомогою заздалегідь
підготовлених бланків.
Артефакт (лат. artefactum — штучно зроблене) — факт, явище,
процес, предмет, властивість предмета або процесу не характерні для
звичного (природного) перебігу цього процесу і викликані штучно.
Валідність (лат. validus — міцний) — міра відповідності тестових
оцінок уявленням про суть властивостей чи їх ролі у певній діяльності.
Варіаційний розмах (W) — різниця між максимальним (х^а^та мі
німальним (Хп,іп) значеннями ознаки уданій сукупності.
Вибірка — частина популяції, відібрана за суворими правилами,
унаслідок чого її структура максимально збігається зі структурою
генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і
контрольними ознаками.
Вимірювальна шкала (лат. scala — сходи) — форма фіксації
сукупності ознак досліджуваного об'єкта з упорядкуванням їх у певну
числову систему.
Вимірювання — емпіричний метод виявлення властивостей або ста
нів об'єкта шляхом організації взаємодії об'єкта з вимірювальним прила
дом, зміни показань якого залежать від зміни стану об'єкта.
Внутрішня валідність експерименту -— критерій оцінювання пла
нування і проведення дослідження, що свідчить про достовірні ви
сновки щодо представленої в гіпотезі залежності.
Гіпотеза (грец. iiypotiiesis — основа, припущення) — наукове
припущення у вигляді висловлювання, істинність або помилковість
якого невідома, не доведена дедуктивно і потребує перевірки дослід
ницьким шляхом (емпірично) у процесі експерименту, щоб стати на
уковою теорією.
Дисперсія випадкової величини X — математична величина, яка
дорівнює середньому значенню квадрата відхилень окремих значень
ознак від середнього арифметичного.
Довірчий інтервал — інтервал (% ± є), що охоплює невідомий
параметр із заданою точністю.
Доекспериментальний план — план дослідження, яке проводи
ли і проводять за певною схемою, не враховуючи вимог до плану кла
сичного експериментального дослідження.
Експеримент (лат. experimentum - проба, досвід) — науково
поставлений дослід зі спостереження досліджуваного явища в точно
врахованих умовах, що дають змогу стежити за перебігом явища,
вимірювати і реєструвати зміни, багато разів відтворювати його при
повторенні цих умов.
Експериментальна (лаг. experimentum — проба, досвід) психоло
гія (грец. psyctie — душа і logos ~ думка, вчення) — галузь психо
логічної науки, яка розробляє систему принципів, методів і процедур
планування, проведення, опрацювання та інтерпретації результатів
психологічних експериментів.
390 Термінологічний словник
Дізнайтеся
про нас б і л ь ш е
«Академвидав»
04119, Київ-119, а/с 37
Тел./фанси:
редакція
483 1924
ISBN 978-617-572-032-5 відділ збуту
456 9079
Е-таіІ:
academvldav@gmail.com
academvidav@svitonline.com
Web-сайт:
www.academia-pc.com.ua