ДСТУ 6031 харчовий

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
КАЗЕЇН ХАРЧОВИЙ
Технічні умови
ДСТУ 6031:2008
БЗ № 1– 2009/5
Видання офіційне
Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
2009
ДСТУ 6031:2008
ПЕРЕДМОВА
1 РОЗРОБЛЕНО: Технічний комітет стандартизації «Технологічний інститут молока та м’яса (ТІММ) УААН»
(ТК 140), Міністерство аграрної політики
РОЗРОБНИКИ: С. Бородай, канд. техн. наук (науковий керівник); Л. Головань; Г. Єресько, д-р
техн. наук; Ю. Орлюк, канд. техн. наук; Ф. Федин, канд. техн. наук
2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 22 грудня 2008 р.
№ 485
3 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ
Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України
Держспоживстандарт України, 2009
ІІ
ДСТУ 6031:2008
ЗМІСТ
С.
1 Сфера застосування ............................................................................................................................... 1
2 Нормативні посилання ............................................................................................................................ 1
3 Терміни та визначення понять ............................................................................................................... 3
4 Класифікація............................................................................................................................................. 4
5 Технічні вимоги ......................................................................................................................................... 4
6 Вимоги щодо безпеки .............................................................................................................................. 6

7 Вимоги щодо охорони довкілля .............................................................................................................. 6
8 Маркування ............................................................................................................................................... 6
9 Пакування ................................................................................................................................................. 7
10 Правила транспортування та зберігання .............................................................................................. 7
11 Методи контролювання ............................................................................................................................ 7
12 Правила приймання ................................................................................................................................. 8
13 Гарантії виробника ................................................................................................................................... 9
Додаток А Код продукції згідно з ДК 016 .................................................................................................. 9
Додаток Б Методи визначання .................................................................................................................... 9
Додаток В Бібліографія .............................................................................................................................. 23
ІII
ДСТУ 6031:2008
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
КАЗЕЇН ХАРЧОВИЙ
Технічні умови
КАЗЕИН ПИЩЕВОЙ
Технические условия
FOOD CASEIN
Specification
Чинний від 2009–04–01
1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1.1 Цей стандарт поширюється на казеїн харчовий (далі — казеїн), який виробляють із пастери-
зованого знежиреного молока коров’ячого під час його зсідання під дією кислот або ферментів з по-
дальшим висушуванням отриманих гранул.
1.2 Казеїн призначений для використовування у харчовій промисловості як напівфабрикат або хар-
чова добавка, у медичній галузі як сировина, а також для виробництва казеїнатів.
1.3 Вимоги щодо безпечності казеїну харчового викладено в 5.1.4 — 5.1.7 та у розділах 6 і 7.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:
ДК 016–97 Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП)
ДСТУ 3147–95 Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об’єктів іденти-
фікації. Формат та розташування штрихкодових позначок ЕAN на тарі та пакованні товарної продукції.
Загальні вимоги
ДСТУ 3662–97 Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі
ДСТУ 4457:2005 Препарати ферментні. Загальні технічні умови
ДСТУ 4459:2005 Пепсини харчові. Загальні технічні умови
ДСТУ 4639:2006 Казеїн технічний. Загальні технічні умови
ДСТУ 4834:2007 Молоко та молочні продукти. Правила приймання, відбирання та готування проб
до контролювання
ДСТУ IDF 73 A:2003 Молоко і молочні продукти. Підрахунок кількості коліформ. Метод підрахунку
колоній і метод визначення найімовірнішого числа за температури 30 оС
ДСТУ IDF 93 A:2003 Молоко і молочні продукти. Визначення Salmonella
ДСТУ ISO 707:2002 Молоко і молочні продукти. Настанови з відбирання проб
ГОСТ 12.1.004–91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования (ССБП. Пожежна безпека.
Загальні вимоги)
ГОСТ 12.1.005–88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны
(ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони)
ГОСТ 12.2.003–91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности (ССБП.
Устатковання виробниче. Загальні вимоги безпеки)
Видання офіційне
1
ДСТУ 6031:2008
ГОСТ 12.3.002–75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности (ССБП.

Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки)
ГОСТ 17.2.3.02–78 Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов
вредных веществ промышленными предприятиями (Охорона природи. Атмосфера. Правила встановлю-
вання допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами)
ГОСТ 83–79 Натрий углекислый. Технические условия (Натрій вуглекислий. Технічні умови)
ГОСТ 450–77 Кальций хлористый технический. Технические условия (Кальцію хлорид технічний.
Технічні умови)
ГОСТ 1341–97 Пергамент растительный. Технические условия (Пергамент рослинний. Технічні умови)
ГОСТ 1760–86 Подпергамент. Технические условия (Підпергамент. Технічні умови)
ГОСТ 1770–74 Посуда мерная лабораторная стеклянная. Цилиндры, мензурки, колбы, пробирки.
Общие технические условия (Посуд вимірювальний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, кол-
би, пробірки. Загальні технічні умови)
ГОСТ 2184–77 Кислота серная техническая. Технические условия (Кислота сірчана технічна.
ГОСТ 2226–88 Мешки бумажные. Технические условия (Мішки паперові. Технічні умови)
ГОСТ 2874–82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством (Вода питна.
Гігієнічні вимоги і контролювання якості)
ГОСТ 3118–77 Кислота соляная. Технические условия (Кислота соляна. Технічні умови)
ГОСТ 3826–82 Сетки проволочные тканые с квадратными ячейками. Технические условия (Сітки
дротяні ткані з квадратними чарунками. Технічні умови)
ГОСТ 4199–76 Натрий тетраборнокислый 10-водный. Технические условия (Натрій тетраборнокислий
10-водний. Технічні умови)
ГОСТ 4204–77 Кислота серная. Технические условия (Кислота сірчана. Технічні умови)
ГОСТ 4232–74 Калий йодистый. Технические условия (Калію йодид. Технічні умови)
ГОСТ 4328–77 Натрия гидроокись. Технические условия (Натрію гідроксид. Технічні умови)
ГОСТ 4403–91 Ткани для сит из шелковых и синтетических нитей. Общие технические условия (Тка-
нини для сит із шовкових і синтетичних ниток. Загальні технічні умови)
ГОСТ 5541–76 Средства укупорочные корковые. Технические условия (Засоби закупорювальні кор-
кові. Технічні умови)
ГОСТ 5830–79 Спирт изоамиловый. Технические условия (Спирт ізоаміловий. Технічні умови)
ГОСТ 6709–72 Вода дистиллированная. Технические условия (Вода дистильована. Технічні умови)
ГОСТ 6859–72 Приборы для отмеривания и отбора жидкостей. Технические условия (Прилади для
відмірювання і відбирання рідин. Технічні умови)
ГОСТ 9147–80 Посуда и оборудование лабораторные фарфоровые. Технические условия (Посуд
і устатковання лабораторні фарфорові. Технічні умови)
ГОСТ 9225–84 Молоко и молочные продукты. Методы микробиологического анализа (Молоко та
молочні продукти. Методи мікробіологічного аналізування)
ГОСТ 10131–93 Ящики из древесины и древесных материалов для продукции пищевых отраслей
промышленности, сельского хозяйства и спичек. Технические условия (Ящики із деревини і деревин-
них матеріалів для продукції харчових галузей промисловості, сільського господарства та сірників.
ГОСТ 10354–82 Пленка полиэтиленовая. Технические условия (Плівка поліетиленова. Технічні умови)
ГОСТ 12026–76 Бумага фильтровальная лабораторная. Технические условия (Папір фільтруваль-
ний лабораторний. Технічні умови)
ГОСТ 14192–96 Маркировка грузов (Маркування вантажів)
ГОСТ 14919–83 Электроплиты, электроплитки и жарочные электрошкафы бытовые. Общие тех-
нические условия (Електроплити, електроплитки і жарильні електрошафи побутові. Загальні технічні умови)
ГОСТ 15113.0–77 Концентраты пищевые. Правила приемки, отбора и подготовки проб (Концентрати
харчові. Правила приймання, відбирання і готування проб)
ГОСТ 15113.1–77 Концентраты пищевые. Методы определения качества упаковки, массы нетто,
объемной массы, отдельных компонентов, размера отдельных видов продукта и крупности помола (Кон-
центрати харчові. Методи визначання якості, маси нетто, об’ємної маси, окремих складників, розміру
окремих видів продукту і крупності помелу)
2
ДСТУ 6031:2008
ГОСТ 16337–77 Полиэтилен высокого давления. Технические условия (Поліетилен високого тиску.
ГОСТ 18300–87 Спирт этиловый ректификованный технический. Технические условия (Спирт ети-
ловий ректифікований технічний. Технічні умови)
ГОСТ 19360–74 Мешки-вкладыши пленочные. Общие технические условия (Мішки-вкладки з плівок.
Загальні технічні умови)
ГОСТ 21650–76 Средства крепления тарно-штучных грузов в транспортных пакетах. Общие требо-
вания (Засоби кріплення тарно-штучних вантажів у транспортних пакетах. Загальні вимоги)
ГОСТ 23094–78 Жиромеры стеклянные. Общие технические условия (Жироміри скляні. Загальні
технічні умови)
ГОСТ 23452–79 Молоко и молочные продукты. Методы определения остаточных количеств хлорор-
ганических пестицидов (Молоко та молочні продукти. Методи визначання залишкових кількостей хлор-
органічних пестицидів)
ГОСТ 24104–88 Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические требо-
вания (Ваги лабораторні загальної призначеності та зразкові. Загальні технічні вимоги)
ГОСТ 24297–87 Входной контроль продукции. Основные положения (Вхідний контроль продукції.
Основні положення)
ГОСТ 24597–81 Пакеты тарно-штучных грузов. Основные параметры и размеры (Пакети тарно-
штучних вантажів. Основні параметри та розміри)
ГОСТ 25336–82 Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Типы, основные параметры
и размеры (Посуд та устатковання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри)
ГОСТ 26663–85 Пакеты транспортные. Формирование с применением средств пакетирования. Об-
щие технические требования (Пакети транспортні. Формування з використовуванням засобів пакетуван-
ня. Загальні технічні вимоги)
ГОСТ 26929–94 Сырье и продукты пищевые. Подготовка проб. Минерализация для определения
токсических элементов (Сировина і продукти харчові. Готування проб. Мінералізація для визначання
токсичних елементів)
ГОСТ 26930–86 Сырье и продукты пищевые Методы определения мышьяка (Сировина і продукти
харчові. Методи визначання миш’яку)
ГОСТ 26932–86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения свинца (Сировина і продукти
харчові. Методи визначання свинцю)
ГОСТ 26933–86 Сырье и продукты пищевые. Методы определения кадмия (Сировина і продукти
харчові. Методи визначання кадмію)
ГОСТ 28498–90 Термометры жидкостные стеклянные. Общие технические требования. Методы ис-
пытаний (Термометри рідинні скляні. Загальні технічні вимоги. Методи досліджування)
ГОСТ 29252–91 (ИСО 385-2–84) Посуда лабораторная стеклянная. Бюретки. Часть 2. Общие тре-
бования (Посуд лабораторний скляний. Бюретки. Частина 2. Загальні вимоги)
ГОСТ 29227–91 (ИСО 835-1–81) Посуда лабораторная стеклянная. Пипетки градуированные. Часть 1.
Общие требования (Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги)
ГОСТ 29329–92 Весы для статического взвешивания. Общие технические требования (Ваги для
статичного зважування. Загальні технічні вимоги)
ГОСТ 30178–96 Сырье и продукты пищевые. Атомно-абсорбционный метод определения токси-
ческих элементов (Сировина та продукти харчові. Атомно-абсорбційний метод визначання токсичних
елементів).
3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять:
3.1 казеїн
Основна фракція білків молока, нерозчинна у воді, яку отримують зі знежиреного молока
3
ДСТУ 6031:2008
3.2 казеїн харчовий кислотний

Казеїн, який отримують із пастеризованого знежиреного молока коров’ячого під час його зсідан-
ня під дією молочної або соляної кислот
3.3 казеїн харчовий ферментований
Казеїн, який отримують із пастеризованого знежиреного молока коров’ячого під час його зсідан-
ня під дією молокозсідальних ферментів чи ферментних препаратів.
4 КЛАСИФІКАЦІЯ
4.1 Залежно від способу виробництва казеїн поділяють на такі види:
— казеїн кислотний;
— казеїн ферментований.
4.2 Залежно від якості казеїн поділяють на:
— казеїн вищого сорту;
— казеїн І сорту.
4.3 Код казеїну ДКПП згідно з ДК 016 наведено у додатку А.
5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
5.1 Основні показники і характеристики
5.1.1 Казеїн повинен відповідати вимогам цього стандарту. Казеїн виробляють згідно з техноло-
гічною інструкцією з дотримуванням вимог державних санітарних правил для молокопереробних
підприємств згідно з ДСП 4.4.4.011 [1].
5.1.2 За органолептичними показниками казеїн повинен відповідати вимогам, наведеним у таблиці 1.
Таблиця 1 — Органолептичні показники
Характеристика
Назва показника
вищий сорт перший сорт
Зовнішній вигляд Сухі щільні або шпаристі гранули будь-якої форми.

Розмір гранул у максимальному поперечному перерізі не повинен
перевищувати 5 мм
Смак і запах Специфічні для казеїну, без сторонніх присмаків і запахів (кислого, сирного,
металевого тощо)
Колір Однорідний за всією масою, що відповідає категорії:
А Б
чи світліше
5.1.3 За фізико-хімічними показниками казеїн повинен відповідати вимогам, наведеним у таблиці 2.

Таблиця 2 — Фізико-хімічні показники
Норма
Метод
Назва показника кислотний ферментований
контролювання
вищий сорт І сорт вищий сорт І сорт
Масова частка вологи, %, 12,0 Згідно з Б.2

не більше ніж
Масова частка жиру, %, 1,5 2,0 1,5 2,0 Згідно з Б.3, Б.4
Масова частка жиру в сухій 1,7 2,3 1,7 2,3 Згідно з Б.3, Б.4
речовині, %, не більше ніж
Масова частка золи (зокрема 2,5 3,0 8,5 8,5 Згідно з Б.5
Р2О5), %, не більше ніж
4
ДСТУ 6031:2008
Кінець таблиці 2
Норма
Метод
Назва показника кислотний ферментований
В’язкість розчину казеїну, с, 120 180 55 100 Згідно з Б.6

Вільна кислотність, oТ, 40 60 50 70 Згідно з Б.7
Вільна кислотність, см3 0,44 0,68 — — Згідно з Б.7
розчину NaOH, не більше ніж
Індекс розчинності, см3/г 0,1 0,2 0,3 0,7 Згідно з Б.8
сухого казеїну, не більше ніж
Чистота, група, не нижче ніж 1 2 1 2 Згідно з Б.9
5.1.4 За мікробіологічними показниками казеїн повинен відповідати вимогам, наведеним у таблиці 3.

Таблиця 3 — Мікробіологічні показники
Норма
Метод
Назва показника кислотного ферментованого
4 4 4 4
Кількість мезофільних аеробних 5 · 10 5 · 10 5 · 10 5 · 10 Згідно
та факультативно анаеробних з ГОСТ 9225
мікроорганізмів, КУО в 1 г про-
дукту, не більше ніж
Бактерій групи кишкових паличок Не дозволено Згідно
(коліформи), в 0,1 г продукту з ГОСТ 9225 або
ДСТУIDF 73A
Патогенні мікроорганізми, зокрема Не дозволено Згідно
бактерії роду Salmonella, в 25 г з ДСТУ IDF 73A
продукту
5.1.5 Вміст токсичних елементів у казеїнах не повинен перевищувати рівнів, передбачених

МБТ № 5061 [2] та наведених у таблиці 4.
Таблиця 4 — Гранично допустимі рівні вмісту токсичних елементів
У міліграмах на кілограм продукту
Назва токсичного Гранично допустимі рівні, Метод

елемента не більше ніж контролювання
Свинець 0,30 Згідно з ГОСТ 26932 або ГОСТ 30178
Кадмій 0,20 Згідно з ГОСТ 26933 або ГОСТ 30178
5.1.6 Вміст у казеїні мікотоксинів, антибіотиків, пестицидів і гормональних препаратів повинен

відповідати вимогам МБТ № 5061 [2], ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [3].
5.1.7 Вміст радіонуклідів у казеїнах не повинен перевищувати дозволених рівнів, встановлених
ДГН 6.6.1.1-130 [4]: 137Cs — 500 Бк/кг, 90Sr — 100 Бк/кг.
5.2 Вимоги до сировини та матеріалів
5.2.1 Для виробництва казеїну використовують таку сировину:
— молоко знежирене з масовою часткою жиру не більше ніж 0,05 %, яке виробляють з молока
коров’ячого незбираного згідно з ДСТУ 3662;
5
ДСТУ 6031:2008
— кислоту соляну згідно з ГОСТ 3118;

— закваски молочнокислих мікроорганізмів з високим рівнем кислотоутворення згідно з чинними
нормативними документами;
— сироватку молочну з масовою часткою жиру не більше ніж 0,05 %, отриману під час виробниц-
тва молочнокислотного казеїну або сиру нежирного кислотним способом згідно з чинними нормативними
документами;
— кальцію хлорид не нижче І сорту згідно з ГОСТ 450 або інші хлориди кальцію за наявності вис-
новку центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я;
— препарати ферментні згідно з ДСТУ 4457;
— пепсини харчові згідно з ДСТУ 4459;
— препарати ферментні молокозсідальні тваринного або мікробного походження за наявності
висновку центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я;
— воду питну згідно з ГОСТ 2874.
5.2.2 Сировина за показниками безпеки повинна відповідати вимогам МБТ № 5061 [2],
ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [3].
5.2.3 Вміст радіонуклідів у сировині не повинен перевищувати рівнів, встановлених ДГН 6.6.1.1-130 [4].
5.2.4 Кожну партію сировини та матеріалів, які надходять на виробництво казеїну, супроводжують
документом, що підтверджує їх відповідність чинним нормативним документам.
5.2.5 Для визначання відповідності якості сировини та матеріалів проводять вхідний контроль
згідно з ГОСТ 24297 у порядку, встановленому підприємством-виробником.
6 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

6.1 Під час виробництва казеїнів треба дотримуватись вимог щодо безпеки, які встановлено
ДСП 4.4.4.011 [1] та ДНАОП 1.8.20-1.05 [5].
6.2 Вимоги щодо безпеки до технологічного процесу виробництва казеїну — згідно з ГОСТ 12.3.002.
6.3 Технологічне устатковання повинно відповідати вимогам ГОСТ12.2.003.
6.4 Повітря робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
6.5 Пожежна безпека повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004.
6.5 Контролюють виробничий шум відповідно до вимог ДСН 3.3.6.037 [6].
6.6 Контролюють атмосферне повітря відповідно до вимог ДСП 201 [7].
6.7 Контролюють освітлення відповідно до вимог ДСН 3.3.6.042 [8].
7 ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

7.1 Стічні води повинні підлягати очищенню та відповідати вимогам СанПиН 4630 [9].
7.2 Контролюють викиди шкідливих речовин в атмосферу відповідно до вимог ГОСТ 17.2.3.02 та
ДСП 201 [7].
7.3 Охороняють ґрунт від забруднення побутовими та промисловими відходами відповідно до ви-
мог СанПиН 42-128-4690 [10].
8 МАРКУВАННЯ
8.1 Марковання наносять на транспортну тару за допомогою штампа, трафарету, етикетки або
іншим способом, що забезпечує чіткість його читання, із зазначенням:
— назви продукту;
— сорту продукту;
— назви, повної адреси і телефону виробника, адреси потужностей виробництва;
— маси нетто, брутто, кг;
— дати виробництва та строку придатності;
6
ДСТУ 6031:2008
— номера партії;
— товарного знака (за наявності);
— умов зберігання;
— позначення цього стандарту;
— штрихового коду EAN згідно з ДСТУ 3147.
8.2 Транспортне маркування здійснюють згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційного зна-
ка «Берегти від вологи».
8.3 Етикетку з позначеннями згідно з 8.1 вкладають у транспортну тару.
8.4 Приклад познаки назви продукту: «Казеїн харчовий. Кислотний». І сорт.
8.5 Додаткові вимоги до марковання можуть бути визначені договором або контрактом.
9 ПАКУВАННЯ
9.1 Казеїн пакують згідно з ГОСТ 15113.1 у транспортну тару:
9.1.1 Паперові непросочені 4- або 5-шарові мішки марки НМ згідно з ГОСТ 2226 з мішками-вклад-
ками з поліетилену згідно з ГОСТ 19360, а також виготовлені з плівки чи рукавів плівки марки М згідно
з ГОСТ 10354 із нестабілізованого поліетилену високого тиску згідно з ГОСТ 16337 марки 15802-020 чи
інших полімерних матеріалів згідно з чинними нормативними документами, або за наявності висновку
державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України.
9.1.2 Ящики з фанери згідно з ГОСТ 10131 з мішками-вкладками з полімерних матеріалів згідно з 9.1.
9.1.3 Горловину мішка-вкладки згідно з 9.1 зашивають, зварюють або тісно перев’язують по-
двійним вузлом з перегином.
9.2 Маса нетто казеїну харчового у транспортній тарі повинна бути не менше ніж 20 кг і не більше
ніж 30 кг.
9.3 Допустимі відхили маси нетто казеїну харчового у транспортній тарі повинні бути не більше
ніж ± 0,5 %.
9.4 Пакувальні матеріали згідно з 9.1 повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів
і бути дозволені центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я України.
9.5 Додаткові вимоги до пакування можуть бути визначені договором або контрактом.
10 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

10.1 Транспортування
10.1.1 Казеїн транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах згідно з пра-
вилами, які чинні на даному виді транспорту для перевезення вантажів з маніпуляційним знаком «Бе-
регти від вологи».
10.1.2 У пакетованому вигляді казеїн транспортують згідно з ГОСТ 26663. Засоби кріплення ван-
тажу в транспортні пакети — згідно з ГОСТ 21650, з основними параметрами і розмірами — згідно
з ГОСТ 24597.
10.2 Зберігання
10.2.1 Казеїн зберігають у сухих, добре вентильованих приміщеннях за температури повітря не
вище ніж 10 оС та відносної вологості не більше ніж 85 %.
10.2.2 Строк придатності — не більше ніж 6 міс. від дати виробництва.
11 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
11.1 Відбирають проби і готують їх до випробовування згідно з ДСТУ 4834, ГОСТ 15113.0 та ДСТУ ISO 707.
7
ДСТУ 6031:2008
11.2 Зовнішній вигляд, якість марковання та паковання перевіряють візуально за денного освіт-
лення; смак і запах визначають органолептично.
11.3 Колір казеїну визначають згідно з Б.1.
11.4 Масову частку вологи визначають згідно з Б.2.
11.5 Масову частку жиру, зокрема у сухій речовині, визначають згідно з Б.3, Б.4.
11.6 Масову частку золи (охоплюючи Р2О5) визначають згідно з Б.5.
11.7 В’язкість визначають згідно з Б.6.
11.8 Визначають вільну кислотність у продукті та вільну кислотність на 1 г сухих речовин у казеїні
згідно з Б.7.
11.9 Індекс розчинності казеїну визначають згідно з Б.8.
11.10 Чистоту казеїну визначають згідно з Б.9.
11.11 Кількість мезофільних аеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів, КУО в 1 г про-
дукту визначають згідно з ГОСТ 9225.
11.12 Бактерії групи кишкових паличок (коліформи) визначають згідно з ГОСТ 9225 або ДСТУ IDF 73А.
11.13 Бактерії роду Salmonella визначають згідно з ДСТУ IDF 93А.
11.14 Визначають мікотоксини згідно з МУ № 4082 [11], антибіотики — згідно з МУ № 3049 [12],
пестициди — згідно з ГОСТ 23452 та ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [3].
11.15 Визначають вміст токсичних елементів — згідно з ГОСТ 30178, або: свинцю — згідно з ГОСТ 26932,
кадмію — згідно з ГОСТ 26933, готують проби згідно з ГОСТ 26929.
11.16 Контролюють вміст радіонуклідів згідно з МУ 5778 [14] і МУ 5779 [13].
11.17 Визначають масу нетто на вагах для статичного зважування звичайного класу точності згідно
з ГОСТ 29329 з допустимою похибкою ± 1е від фактичної ваги.
11.18 Дозволено використовувати стандартні методики, методи та прилади, які за своїми метро-
логічними та технічними характеристиками задовольняють вимоги цього стандарту та мають відпо-
відне метрологічне забезпечення згідно з чинним законодавством України.
12 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
12.1 Казеїни приймають партіями. Правила приймання, визначання партії та обсяг вибірок прово-
дять згідно з ДСТУ 4834 або ДСТУ ISO 707.
12.2 Кожну партію казеїну cупроводжують документами, що підтверджують його якість і без-
печність.
12.3 Для перевіряння якості казеїну на відповідність вимогам цього стандарту підприємство-ви-
робник проводить приймальне та періодичне контролювання.
12.4 Приймальному контролюванню підлягає кожна партія казеїну за органолептичними, фізико-
хімічними та мікробіологічними показниками, масою нетто, якістю паковання та марковання.
12.5 Під час періодичного контролювання перевіряють мікробіологічні показники — не менше 1 разу
в 10 діб, бактерії групи кишкових паличок — не менше 1 разу в 5 діб, кількість мезофільних аеробних
та факультативно анаеробних мікроорганізмів — не менше 1 разу в 10 діб.
12.6 Порядок та періодичність контролювання вмісту токсичних елементів та радіонуклідів у ка-
зеїнах здійснюють згідно з МР 4.4.4.-108 [15].
12.7 Наявність патогенних мікроорганізмів контролюють санітарно-епідеміологічні станції в порядку
державного санітарного нагляду за методами і з періодичністю, затвердженими в установленому
порядку.
8
ДСТУ 6031:2008
12.8 У разі отримування незадовільних результатів хоча б за одним із показників проводять

повторне відбирання подвійної кількості казеїну від тієї самої партії. Якщо отримують незадовільний
результат повторного випробовування, партію бракують.
13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
13.1 Підприємство-виробник гарантує відповідність якості казеїнів вимогам цього стандарту за
умови дотримування правил транспортування та зберігання відповідно до розділу 10 цього стандарту.
13.2 Строк придатності казеїнів — згідно з вимогами 10.2 цього стандарту.
ДОДАТОК А
(довідковий)
КОД ПРОДУКЦІЇ ЗГІДНО З ДК 016

Таблиця А.1 — Код ДКПП на казеїн харчовий
Назва продукції Код ДКПП
Казеїн сухий харчовий 15.51.53.001
ДОДАТОК Б
(обов’язковий)
МЕТОДИ ВИЗНАЧАННЯ
Б.1 Визначення кольору
Б.1.1 Суть методу
Метод полягає у візуальному порівнюванні кольору досліджуваного казеїну зі стандартними зраз-
ками кольору за категоріями.
Для визначання кольору мелений казеїн послідовно просіюють крізь сито з дротяною сіткою
№ 6 та № 4 згідно з ГОСТ 3826 або сита із тканини № 120 та № 170 — згідно з ГОСТ 4403 (з розміром
чарунок 0,6 мм та 0,4 мм відповідно). Для аналізування використовують залишок казеїну на другому
ситі крупністю помелу 0,5 мм.
Б.1.2 Апаратура
Ваги лабораторні загальної призначеності 3 класу точності, з найбільшою межею зважування
200 г, ціною повіркової поділки 0,002 г — згідно з ГОСТ 24104 або електронні — згідно з чинними нор-
мативними документами.
Циліндри виконання 1, місткістю 25 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Чашки скляні лабораторні (Петрі), виконання 1 діаметром 100 мм — згідно з чинними норматив-
ними документами.
Пробірки виконання П 1, діаметром 16 мм і висотою 150 мм скла типу XV-1 — згідно з чинними
нормативними документами.
Пробки коркові аптечні № 4 — згідно з ГОСТ 5541.
9
ДСТУ 6031:2008
Б.1.3 Готування до випробовування

Б.1.3.1
Стандартні зразки кольору за категоріями, що виготовлені типографським способом (рисунок 1),
у повсякденній роботі не використовують для запобігання зміні їх кольору під дією світла. З цією ме-
тою використовують робочі зразки кольору у вигляді пробірок з меленим казеїном.
Для готування робочих зразків підбирають зразки казеїну, які відповідають за кольором стандарт-
ним зразкам, для чого їх насипають у чашки Петрі шаром від 5 мм до 6 мм на площі не менше ніж 5 см2.
Вибрані зразки казеїнів висипають у пробірки, заповнюючи їх на 3/4 об’єму, і закривають пробками.
А Б
Рисунок 1 — Стандартні зразки кольору за категоріями
Робочі зразки періодично контролюють і поновлюють, не допускаючи зміни кольору.

Стандартні і робочі зразки для запобігання зміні їх кольору зберігають у сухому, захищеному від
світла місці.
Б.1.4 Випробовування
Досліджуваний казеїн насипають у пробірку (на 3/4 об’єму) і порівнюють за кольором з робочим
зразком. Для цього пробірки розміщують на білому фоні. Порівнюють колір за розсіяного денного або
еквівалентного штучного освітлення.
Б.1.5 Опрацьовування результатів
Категорію кольору технічного кислотного казеїну (А або Б) встановлюють візуально.
У випадку проміжного положення казеїну за кольором (між категоріями А і Б) аналізування повто-
рюють. У разі отримування аналогічних результатів казеїн відносять до категорії Б.
Б.1.6 Протокол випробовування
Протокол випробовування повинен містити:
1) всю інформацію, необхідну для повної ідентифікації проби;
2) використаний метод відбирання проб, якщо він відомий;
3) використаний метод досліджування разом з посиланням на цей стандарт;
4) усі деталі випробовування, не зазначені цим стандартом, або зазначені як необов’язкові,
разом з деталями всіх інцидентів, що могли вплинути на результат(и) дослідження;
5) отриманий результат (отримані результати) дослідження, або якщо було перевірено збіжність —
отриманий при цьому остаточний результат.
Б.2 Визначання масової частки вологи
Метод базується на здатності казеїнів віддавати гігроскопічну вологу за певної температури.
Б.2.2 Реактиви
Кальцію хлорид технічний згідно з ГОСТ 450 або силікагель прожарений згідно з чинними нор-
Ваги аналітичні 1 класу точності, з найбільшою межею зважування 200 г, ціною повіркової по-
ділки 0,0001 г — згідно з ГОСТ 24104.
10
ДСТУ 6031:2008
Палички скляні оплавлені.

Стаканчики скляні лабораторні СН-34/12, СН-45/13, СН-60/14 — згідно з ГОСТ 25336 або бюк-
си алюмінієві.
Шафа сушильна, яка підтримує температуру в діапазоні від 50 оС до 150 оС — згідно з чинни-
ми нормативними документами.
Ексикатор 2-290 — згідно з ГОСТ 25336.
Дозволено застосовувати інші засоби вимірювання, що за своїми метрологічними характеристи-
ками задовольняють вимоги цього стандарту і пройшли випробовування та метрологічну атестацію.
Стаканчики або бюкси зі знятими з них кришками висушують у сушильній шафі за температури
(102 ± 2) оС протягом 1 год. Закривають бюкси кришками, вміщують їх в ексикатор, охолоджують до
кімнатної температури і зважують. Зважують з похибкою до 0,0001 г.
Зважують у бюкси по (3,0 ± 0,2) г казеїну. Поміщають бюкси і кришки у сушильну шафу і висушу-
ють за температури (102 ± 2) оС протягом 4 год. Закривають бюкси кришками, вміщують їх в ексика-
тор, охолоджують до кімнатної температури і швидко зважують.
Повторюють висушування кожен раз протягом 1 год доти, доки різниця між останніми зважуван-
нями буде не більше ніж 0,001 г.
Загальна тривалість висушування не повинна перевищувати 6 год.
Б.2.5.1 Обчислювання і формула
Масову частку вологи у казеїні технічному, що підлягає випробовуванню, обчислюють за форму-
лою:
(m1 − m2 ) ⋅ 100
Х = , (Б.2.1)
m
де Х — масова частка вологи у казеїні, що підлягає випробовуванню, %;
m1 — маса бюкси з кришкою і наважкою казеїну до висушування, г;
m2 — маса бюкси з кришкою і наважкою казеїну після висушування, г;
m — маса наважки казеїну, г.
Б.2.6 Точність
Розраховують до другого десяткового знака. За кінцевий результат беруть середнє арифметичне
значення двох паралельних обчислень. Розходження між результатами не повинно перевищувати ± 0,1 %.
Остаточний результат округлюють до першого десяткового знака.
1) всю інформацію, необхідну для повної ідентифікації проби;
4) усі деталі випробовування, не зазначені цим стандартом, або зазначені як необов’язкові, ра-
зом з деталями всіх інцидентів, що могли вплинути на результат(и) дослідження;
Б.3 Визначання масової частки жиру
Метод полягає у тому, що з казеїну під дією сірчаної кислоти та ізоамілового спирту видаляють
жир у вигляді суцільного шару, об’єм (стовпчик) якого визначають за шкалою жироміра.
Кислота сірчана — згідно з ГОСТ 4204 або кислота сірчана технічна — згідно з ГОСТ 2184, гус-
тиною від 1,81 кг/дм3 до 1,82 кг/дм3.
Спирт ізоаміловий — згідно з ГОСТ 5830.
Пергамент — згідно з ГОСТ 1341 або підпергамент — згідно з ГОСТ 1760.
Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.
11
ДСТУ 6031:2008
Ваги лабораторні загальної призначеності 3 класу точності, з найбільшою межею зважування 200 г,
ціною повіркової поділки 0,002 г — згідно з ГОСТ 24104 або електронні — згідно з чинними норматив-
Центрифуга для визначання масової частки жиру в молоці і молочних продуктах — згідно з чин-
ними нормативними документами.
Баня водяна з регульованим обігріванням — згідно з чинними нормативними документами.
Жироміри скляні для молока, виконання 1 з ціною поділки шкали 0,02 — згідно з ГОСТ 23094.
Пробки гумові для жиромірів — згідно з чинними нормативними документами.
Прилад для відмірювання сірчаної кислоти (тип 1) місткістю 10 см3 та прилад для відмірю-
вання ізоамілового спирту (тип 2) місткістю 1 см3 — згідно з ГОСТ 6859.
Термометр ртутний скляний лабораторний типу Б, з діапазоном вимірювання від 0 оС до 100 оС,
ціною поділки шкали 1 оС — згідно з чинними нормативними документами.
Воронки типу В, діаметром 36 мм — згідно з ГОСТ 25336.
Піпетки виконання 6, місткістю 10 см3 — згідно з ГОСТ 29227.
У жиромір за допомогою приладу для відмірювання наливають 10 см3 сірчаної кислоти й обережно
по стінці жироміра доливають піпеткою (8,2 ± 0,2) см3 води. Зважують на пергаментному папері
(3,00 ± 0,01) г підготованої проби казеїну. Поступово висипають наважку казеїну у жиромір, повільно
повертаючи його навколо осі для рівномірного розподілення казеїну і попередження утворення грудо-
чок. Доливають 1 см3 ізоамілового спирту, закривають жиромір сухою гумовою пробкою і, не перевер-
таючи його, змішують казеїн із кислотою.
Жиромір вміщують пробкою догори у водяну баню з температурою води (65 ± 2) оС і витримують
у ній, періодично струшуючи, до повного розчинення наважки.
Жиромір центрифугують два рази протягом 5 хв та 8 хв зі швидкістю не менше ніж 1000 об/хв.
Після першого центрифугування жиромір нагрівають на водяній бані протягом 5 хв за температури
(65 ± 2) оС. У разі утворення «пробки» темно-бурого кольору жиромір перед другим центрифугуванням
струшують.
Після другого центрифугування і витримки жироміра у водяній бані протягом 5 хв визначають
кількість жиру за нижнім меніском з точністю до половини найменшої поділки шкали.
Стовпчик жиру має бути прозорим.
Б.3.5.1 Обчислювання і формули
Масову частку жиру в досліджуваному казеїні обчислюють за формулою:
a ⋅ 11
X1 = , (Б.3.1)
m
де Х1 — масова частка жиру у досліджуваному казеїні, %;
a — покази жироміра, %;
11 — коєфіцієнт для переведення показника жироміра у відсотки;
Масову частку жиру в сухій речовині досліджуваного казеїну обчислюють за формулою:
X1 ⋅ 100
X2 = , (Б.3.2)
100 − X
де Х2 — масова частка жиру в сухій речовині досліджуваного казеїну, %;
Х1 — масова частка жиру в казеїні, %;
Х — масова частка вологи в казеїні, %.
Розраховують до другого десяткового знака. За кінцевий результат беруть середнє арифметичне
значення двох паралельних обчислень. Розходження між результатами не повинно перевищувати ± 0,2 %.
Остаточний результат округлюють до першого десяткового знака.
12
ДСТУ 6031:2008

1) усю інформацію, необхідну для повної ідентифікації проби;
разом з деталями всіх інцидентів, що могли вплинути на результат (и) дослідження;
Б.4 Визначання масової частки жиру гравіметричним методом
Метод використовують у разі виникнення розбіжності під час оцінювання якості казеїну.
Кальцію хлорид технічний — згідно з ГОСТ 450 або силікагель прожарений — згідно з чинни-
Матеріал, що полегшує кипіння, знежирений, непористий, неламкий під час використовування:
скляні кульки або шматочки карборунду.
Кислота соляна, х.ч. або ч.д.а. — згідно з ГОСТ 3118, розчин густиною 1,125 кг/м3.
Спирт етиловий ректифікований технічний — згідно з ГОСТ 18300.
Йодид калію, х.ч. або ч.д.а. — згідно з ГОСТ 4232, розчин з масовою концентрацією 100 гд/м3.
Залізо (ІІ) сірчанокисле 7-водневе закисне, х.ч. або ч.д.а. — згідно з ГОСТ 4148, розчин з ма-
совою концентрацією 100 гд/м3.
Ефір діетиловий для наркозу, який не містить перекисів, — згідно з чинними нормативними до-
кументами.
Ефір петролейний з температурою кипіння (50 ± 10) оС — згідно з чинними нормативними доку-
ментами.
Розчинник змішаний, який готують безпосередньо перед використовуванням змішуванням рівних
об’ємів діетилового і петролейного ефірів.
Баня водяна з регульованим обігрівом — згідно з чинними нормативними документами.
Плитка електрична — згідно з ГОСТ 14919.
Колби мірні для екстрагування, виконання 2, з притертими пробками, місткістю 250 см3 або кол-
би Можоньє — згідно з ГОСТ 1770.
Колби мірні, виконання 2, з притертими пробками, місткістю 100 см3 та 1000 см3 — згідно
з ГОСТ 1770.
Апарат для перегонки: холодильник скляний лабораторний — згідно з ГОСТ 25336; колби
конічні типу Кн виконання 1, для перегонки, з конусом горловини 29/32 з притертими пробками, номі-
нальною місткістю 250 см3 — згідно з ГОСТ 25336; баня з регульованим обігрівом.
Циліндри виконання 2, місткістю 10 см3, 25 см3, 50 см3 та 1000 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Стакани скляні лабораторні типу В або Н виконання 1, номінальною місткістю 100 см3 — згідно
з ГОСТ 25336.
Ексикатор — згідно з ГОСТ 25336.
Піпетки виконання 1 місткістю 1 см3 і виконання 2 місткістю 10 см3 — згідно з ГОСТ 29227.
Воронка ділильна типу ВД, виконання 1, номінальною місткістю 500 см3 — згідно з ГОСТ 25336.
13
ДСТУ 6031:2008
Термометри ртутні скляні лабораторні типу Б, з діапазоном вимірювальної шкали від 0 оС до

100 С та від 0 оС до 250 оС, з ціною поділки шкали 1 оС — згідно з чинними нормативними докумен-
о
тами.
Б.4.4.1 Готування розчину соляної кислоти
Циліндром відмірюють (670 ± 10) см3 соляної кислоти (густиною 1,18 кг/дм3 за 20 оС), перелива-
ють у мірну колбу місткістю 1000 см3 і доводять до мітки дистильованою водою.
Б.4.4.2 Готування розчину йодиду калію
Наважку йодиду калію (10,00 ± 0,01) г кількісно переносять у мірну колбу місткістю 100 см3 і, по-
ступово додаючи дистильовану воду, перемішуючи, доводять об’єм розчину до мітки.
Б.4.4.3 Готування розчину заліза сірчанокислого
Наважку заліза сірчанокислого (10,00 ± 0,01) г кількісно переносять у мірну колбу місткістю 100 см3
і, поступово додаючи дистильовану воду, перемішуючи, доводять об’єм розчину до мітки.
Б.4.4.4 Перевіряння й очищання діетилового ефіру від перекисів
До 10 см3 діетилового ефіру, який внесено у циліндр з притертою пробкою (попередньо обполіс-
нутий діетиловим ефіром), додають 10 см3 розчину йодиду калію. Суміш струшують і витримують про-
тягом 1 хв. Поява жовтого забарвлення свідчить про наявність перекисів.
Для очищання від перекисів до 250 см3 діетилового ефіру, який внесено в розділювальну ворон-
ку, додають 10 см3 розчину заліза сірчанокислого і струшують. Якщо водневий шар забарвлюється в
жовто-коричневий колір, то його вилучають, додають ще 10 см3 розчину заліза сірчанокислого і знов
струшують. Додавання заліза сірчанокислого продовжують до припинення змінення його кольору, який
повинен залишатись зеленим.
Вільний від перекисів діетиловий ефір піддають перегонці.
Б.4.4.5 Очищання петролейного ефіру
Очищають перегонкою в присутності зневодненого молочного жиру (0,5 г на 100 см3 ефіру).
Б.4.4.6 Готування колб
Конічні колби для перегонки разом із матеріалом, що полегшує кипіння, витримують від 30 хв до
1 год у сушильній шафі за температури (102 ± 2) оС, охолоджують до кімнатної температури і зважу-
ють. Зважуюють з похибкою не більше ніж ± 0,0001 г.
Б.4.5.1 Перше екстрагування
У колбу для екстрагування зважують (5,00 ± 0,01) г підготованої проби казеїну і додають 30 см3
розчину соляної кислоти.
Для розчинення казеїну його підігрівають на водяній бані протягом (20 ± 5) хв, перемішуючи скля-
ною паличкою. Розчин охолоджують і переносять у колбу для екстрагування. Стакан обполіскують
10 см3 етилового спирту і зливають його в колбу. Повторно обполіскують стакан 25 см3 діетилового
ефіру, зливають його в колбу, закривають пробкою й інтенсивно струшують протягом 1 хв.
Обережно відкривають колбу і додають 25 см3 петролейного ефіру, при цьому обполіскують пробку
і горловину колби, закривають її, струшують протягом 30 с і залишають у спокої приблизно на 2 год,
доки верхній ефірний шар не стане прозорим і чітко відділиться від водного шару.
Виймають пробку, обполіскують її і горловину колби змішаним розчинником та декантують якнай-
більшу частину ефірного шару в конічну колбу для перегонки.
Б.4.5.2 Друге екстрагування проводять відповідно до Б.4.5.1, але використовують по 15 см3 діе-
тилового і петролейного ефірів.
Б.4.5.3 Визначання маси екстрагованого жиру
Із колби для перегонки поступово й обережно, починаючи з температури 60 оС, відгонюють макси-
мальну кількість розчинників.
Після зникнення запаху розчинників колбу висушують у сушильній шафі за температури (102 ± 2) оС
протягом 1,5 год, охолоджують в ексикаторі до кімнатної температури і зважують. Висушують і зважу-
ють доти, доки різниця між останніми зважуваннями буде не більше ніж 0,0005 г.
14
ДСТУ 6031:2008
Для визначання наявності нежирових речовин в екстрагованому жирі в колбу для перегонки після
останнього її зважування додають (20 ± 5) см3 петролейного ефіру, обережно нагрівають на водяній бані
до (37,5 ± 2,5) оС і збовтують до розчинення жиру. Нерозчинні домішки осідають на дно. Обробляння
ефіром повторюють не менше трьох разів. Перед кожною декантацією колбу залишають у спокої на 1 хв.
Після повного видалення жиру колбу висушують у сушильній шафі за температури (102 ± 2) оС
протягом 1 год, охолоджують в ексикаторі до кімнатної температури і зважують.
Різниця між масою колби з жиром і масою колби після екстрагування жиру петролейним ефіром
являє собою масу екстрагованого жиру.
Одночасно з визначанням масової частки жиру в казеїні проводять контрольне випробовування
(два паралельних визначання) з 10 см3 дистильованої води вищевказаним способом. Для розрахунку
беруть середнє арифметичне результатів обох визначань.
Якщо маса осаду в контрольній пробі перевищує 0,0005 г, то реактиви треба очистити або замінити.
Масову частку жиру в досліджуваному казеїні обчислюють за формулою:
(m3 − m4 ) − b
X3 = ⋅ 100, (Б.4.1)
m
де Х3 — масова частка жиру в досліджуваному казеїні, %;
m3 — маса колби з екстрагованим жиром, г;
m4 — маса колби з залишком нерозчинних речовин або порожньої колби, г;
b — середня величина двох визначань контрольної проби, г;
Масову частку жиру в сухій речовині казеїну обчислюють за формулою:
X3
X4 = ⋅ 100, (Б.4.2)
100 − X
де Х4 — масова частка жиру в сухій речовині казеїну, що підлягає випробовуванню, %;
Х3 — масова частка жиру у казеїні, %;
Розраховують до третього десяткового знака. За кінцевий результат беруть середнє арифметич-
не значення двох паралельних обчислень. Розходження між результатами не повинно перевищувати
± 0,1 %. Остаточний результат округлюють до другого десяткового знака.
Б.5 Визначання масової частки золи (охоплюючи Р2О5)
Метод базується на видаленні з казеїну органічних складових під дією високої температури.
Магній оцтовокислий 4-водневий, ч.д.а. — згідно з чинними нормативними документами.
Кальцію хлорид прокалений — згідно з чинними нормативними документами або кальцію хло-
рид технічний прокалений — згідно з ГОСТ 450 або силікагель прожарений.
15
ДСТУ 6031:2008
Плитка електрична — згідно з ГОСТ 14919.
Електропіч опору лабораторна (муфельна піч) — згідно з чинними нормативними документами.
Ексикатор — згідно з ГОСТ 25336.
Тиглі порцелянові діаметром 45 мм і висотою 55 мм або діаметром 55 мм і висотою 70 мм —
згідно з ГОСТ 9147.
Щипці тигельні.
Колба мірна виконання 2, місткістю 100 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Піпетка виконання 2, місткістю 5 см3 — згідно з ГОСТ 29227.
Б.5.4.1 Готування тиглів
Тиглі прокалюють у муфельній печі за температури (825 ± 25) оС протягом 30 хв, охолоджують
в ексикаторі до кімнатної температури і зважують з похибкою не більше ніж 0,0001 г.
Б.5.4.2 Готування розчину оцтовокислого магнію
Наважку (12,00 ± 0,01) г магнію оцтовокислого 4-водневого кількісно переносять у мірну колбу
місткістю 100 см3 і ретельним перемішуванням доводять об’єм розчину дистильованою водою до мітки.
Розчин готують безпосередньо перед кожною серією аналізування.
У тиглях зважують (3,0 ± 0,2) г казеїну, додають 5 см3 розчину магнію оцтовокислого (для зв’я-
зування органічного фосфору) і залишають у спокої на 20 хв. Потім тиглі витримують на киплячій во-
дяній бані до повного випарювання вологи і сушать у сушильній шафі за температури (102 ± 2) оС про-
тягом 30 хв.
Після висушування тиглі не менше 1 год нагрівають на малому полум’ї газової горілки або елект-
роплитці до обвуглювання казеїну, не допускаючи його горіння. Тиглі вміщують у муфельну піч і озо-
люють за температури (825 ± 25) оС, доки зола не стане білою, після чого тиглі охолоджують в екси-
каторі і зважують. Повторюють озоління з інтервалами (45 ± 15) хв доти, доки різниця між двома по-
слідовними зважуваннями буде не більше ніж 0,001 г. Загальна тривалість озоління — від 4 год до
6 год. Одночасно з визначанням масової частки золи в кислотному технічному казеїні проводять конт-
рольну пробу (два паралельних визначання) з 5 см3 розчину магнію оцтовокислого вищенаведеним
способом. Для розраховування беруть середнє арифметичне результатів двох визначань, допустимі
розходження між якими не повинні перевищувати 0,002 г.
Б.5.6.1 Обчислювання і формула
Масову частку золи в досліджуваному казеїні обчислюють за формулою:
(m5 − m6 ) − c
X5 = ⋅ 100, (Б.5.1)
m
де Х5 — масова частка золи в казеїні, що підлягає випробовуванню, %;
m5 — маса тигля з золою казеїну і магнію оцтовокислого після озоління, г;
m6 — маса порожнього тигля після прокалювання, г;
m — маса наважки казеїну, г;
c — середнє значення двох визначань контрольної проби, г.
16
ДСТУ 6031:2008
± 0,1 %. Остаточний результат округлюють до другого десяткового знака.
Б.6 Визначання в’язкості розчину
Метод полягає у визначанні швидкості витікання приготованого розчину казеїну з масовою част-
кою сухих речовин 15 % крізь воронку приладу ВКН.
Натрію гідроксид, х.ч. або ч.д.а. — згідно з ГОСТ 4328, водний розчин з масовою часткою NаОН 10 %.
Аналізатор рідини потенціометричний з діапазоном вимірювання від 4 од. рН до 14 од. рН —
згідно з чинними нормативними документами.
Прилад марки ВКН для визначання в’язкості кисломолочних продуктів — згідно з чинними нор-
Циліндри виконання 1 і 2, місткістю 100 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Термометр рідинний скляний лабораторний типу Б, з діапазоном вимірювання від 0 оС до 100 оС,
ціною поділки шкали 1 оС — згідно з ГОСТ 28498.
Стакани типу В або Н виконання 1 і 2, номінальною місткістю 250 см3 — згідно з ГОСТ 25336.
Секундомір — згідно з чинними нормативними документами.
Б.6.4.1 Готування проби
Наважку казеїну (30,00 ± 0,01) г переносять у стакан місткістю 250 см3, додають дистильовану
воду з температурою (60 ± 2) оС і ретельним постійним перемішуванням додають 2/3 (від розрахова-
ної маси) 10-відсотковий розчин гідроксиду натрію.
Масу води та 10-відсоткового розчину гідроксиду натрію, які необхідні для розчинення казеїну,
визначають за такими формулами:
М ск ⋅ Срк ⋅ 1,03
Mв = ; (Б.6.1)
15 − Мск − Мр
Мск ⋅ Срк ⋅ 30
Mр = , (Б.6.2)
1000
де Мв — маса води, кг;
Мск — маса сухого казеїну, кг;
Срк — масова частка сухих речовин у казеїні, %;
17
ДСТУ 6031:2008
Мр — маса 10-відсоткового водного розчину гідроксиду натрію, яку необхідно додати для одер-
жання розчину казеїну з активною кислотністю (6,8 ± 0,1) од. рН, кг;
1,03 — коефіцієнт перерахунку;
15 — розрахункова масова частка сухих речовин казеїну в розчині, %;
30 — стала величина, на 100 кг сухих речовин казеїну потрібно 30 дм3 10-відсоткового водного
розчину гідроксиду натрію для одержання розчину з активною кислотністю (6,8 ± 0,1) од. рН.
Приготований розчин витримують за температури (62 ± 2) оС протягом 1 год, безперервно пере-
мішуючи.
Здійснюють контроль активної кислотності розчину, яка повинна бути в межах (6,8 ± 0,1) од. рН.
Регулювання активної кислотності проводять залишками 10-відсоткового розчину гідроксиду натрію.
Після цього суміш підігрівають до температури (72 ± 2) оС, витримують від 30 хв до 35 хв і охо-
лоджують до температури 20 оС.
100 см3 одержаного розчину з масовою часткою сухих речовин казеїну 15 % наливають у ворон-
ку приладу ВКН і за допомогою секундоміра визначають час витікання розчину.
За кінцевий результат беруть середнє арифметичне значення двох паралельних вимірювань.
Розходження між результатами не повинно перевищувати 1 с.
Б.7 Визначання вільної кислотності
Метод полягає у титруванні водного розчину казеїну гідроксидом натрію в присутності індикатору.
Натрію гідроксид, х.ч. або ч.д.а. — згідно з ГОСТ 4328, розчин [з (NаОН) = 0,1 моль /дм3].
Спирт етиловий ректифікований технічний — згідно з ГОСТ 18300.
Фенолфталеїн — згідно з чиними нормативними документами, спиртовий розчин з масовою кон-
центрацією 10 г/дм3.
Стакани типу В або Н виконання 1, номінальною місткістю 500 см3 — згідно з ГОСТ 25336.
Колби конічні типу КН виконання 2, номінальною місткістю 250 см3 — згідно з ГОСТ 25336.
Колба мірна виконання 2, номінальною місткістю 100 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Циліндри виконання 1, номінальною місткістю 250 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Бюретки виконання 3 з ціною найменшої поділки 0,05 см3 місткістю 25 см3 або 50 см3 — згідно
з ГОСТ 29252.
Піпетка виконання 3, місткістю 100 см3 та виконання 4, місткістю 1 см3 — згідно з ГОСТ 29227.
Воронки типу В, діаметром 75 мм — згідно з ГОСТ 25336.
Скло часове діаметром від 100 мм до 120 мм.
18
ДСТУ 6031:2008
Фільтри із фільтрувального лабораторного паперу типу ФОС або ФОМ, діаметром від 70 мм
до 90 мм — згідно з ГОСТ 12026.
Пергамент — згідно з ГОСТ 1341 або підпергамент — згідно з ГОСТ 1760.
Б.7.4.1 Готування води
Перед кожним аналізуванням кип’ятять дистильовану воду й охолоджують її до температури
(60 ± 2) оС.
Б.7.4.2 Готування розчину фенолфталеїну
Наважку (1,00 ± 0,01) г фенолфталеїну кількісно переносять у мірну колбу місткістю 100 см3, роз-
чиняють перемішуванням етиловим спиртом з масовою концентрацією 950 г/дм3 і доводять об’єм роз-
чину до мітки.
Наважку (10,00 ± 0,01) г казеїну зважують на листі пергаменту або підпергаменту, переносять
у хімічний стакан місткістю 500 см3, додають 200 см3 дистильованої води і перемішують скляною па-
личкою. Накривають стакан часовим склом і вміщують на 30 хв у водяну баню з температурою води
(60 ± 2) оС. Періодично (з інтервалом від 8 хв до 10 хв) розчин перемішують.
Розчин фільтрують і охолоджують до температури (20 ± 2) оС.
Піпеткою відміряють 100 см3 фільтрату, переносять у конічну колбу, додають 0,5 см3 розчину фе-
нолфталеїну і титрують розчином гідроксиду натрію, постійно перемішуючи, до появи рожевого забарв-
лення, яке не зникає протягом 30 с. Визначають кількість розчину гідроксиду натрію, який витрачений
на титрування, з підрахунком до 0,05 см3.
Вільну кислотність досліджуваного казеїну обчислюють за формулою:
X 6 = V ⋅ 20 ⋅ k , (Б.7.1)
о
де Х6 — вільна кислотність досліджуваного казеїну, Т;
V — об’єм розчину NаОН [з (NаОН) = 0,1 моль/дм3], який витрачено на титрування, см3;
20 — коефіцієнт перераховування на градуси Тернера;
k — коефіцієнт перераховування NаОН на 0,1 моль/дм3.
Вільну кислотність казеїну в градусах Тернера виражають цілими числами.
Вільну кислотність казеїну в кубічних сантиметрах розчину NаОН [з (NаОН) = 0,1 моль /дм3] на
1 г сухої речовини обчислюють за формулою:
V ⋅ 20 ⋅ k
X7 = , (Б.7.2)
100 − X
де Х7 — вільна кислотність казеїну в кубічних сантиметрах розчину NаОН [з (NаОН) = 0,1 моль/дм3]
на 1 г сухої речовини казеїну, що підлягає випробовуванню;
V — об’єм розчину NаОН [з (NаОН) = 0,1 моль/дм3], що витрачений на титрування, см3;
k — коефіцієнт перераховування NаОН на 0,1 моль/дм3;
20 — коефіцієнт перераховування на градуси Тернера;
2 оТ або 0,02 см3 розчину NаОН [з (NаОН) = 0,1 моль/дм3] на 1 г сухої речовини казеїну.
Остаточний результат округлюють до другого десяткового знака.
19
ДСТУ 6031:2008

3) використаний метод дослідження разом з посиланням на цей стандарт;
Б.8 Визначання індексу розчинності
Метод полягає у визначанні об’єму сирого осаду, який утворився після центрифугування розчи-
ну казеїну.
Натрій тетраборнокислий 10-водневий, х.ч. або ч.д.а. — згідно з ГОСТ 4199 (бура), розчин з ма-
совою концентрацією 30 г/дм3 зневодненої солі.
Центрифуга для визначання масової частки жиру в молоці і молочних продуктах — згідно з чин-
ними нормативними документами.
Термометри ртутні скляні лабораторні типу Б, з діапазоном вимірювання від 0 оС до 100 оС,
Стакани типу В або Н виконання 1, номінальною місткістю 150 см3 або 250 см3 — згідно
з ГОСТ 25336.
Пробірки виконання 1, номінальною місткістю 10 см 3 з ціною поділки 0,1 см 3 — згідно
з ГОСТ 1770.
Колба мірна виконання 2, номінальною місткістю 1000 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Штативи для пробірок.
Бюретка 2-го класу точності (виконання 2) з ціною найменшої поділки 0,02 см3 місткістю 5 см3 —
згідно з ГОСТ 29252.
Піпетки виконання 2, місткістю 10 см3 та 25 см3 — згідно з ГОСТ 29227.
Пробки гумові конусні № 16 — згідно з чинними нормативними документами.
Б.8.4.1 Готування розчину бури
Наважку (56,90 ± 0,01) г бури кількісно переносять у мірну колбу місткістю 1000 см3 і розчиняють
у дистильованій воді на водяній бані за температури від 40 оС до 45 оС, постійно перемішуючи. Роз-
чин охолоджують до (20 ± 2) оС і доводять його об’єм до мітки.
Б.8.4.2 Перевіряння градуювання пробірок
Точність градуювання пробірок, які використовують для визначання індексу розчинності казеїну,
перевіряють водою за допомогою бюретки виконання 2.
Наважку казеїну (5,00 ± 0,01) г вміщують у хімічний стакан місткістю 150 см3 або 250 см3, доли-
вають 25 см3 розчину бури і ретельно перемішують скляною паличкою. Витримують від 30 хв до 40 хв,
перемішуючи через кожні 5 хв. Стакан переносять у водяну баню з температурою (50 ± 2) оС на 1 год
і розчин періодично перемішують. Додають ще 25 см3 води з температурою (50 ± 2) оС і ретельно пе-
ремішують до повного розчинення казеїну.
20
ДСТУ 6031:2008
Отриманий розчин піпеткою наливають у пробірки до верхньої мітки, закривають їх пробками, ви-
тримують 5 хв у водяній бані і центрифугують. Відмічають об’єм осаду в кубічних сантиметрах з відліком
до половини поділки шкали.
Індекс розчинності казеїну технічного кислотного визначають об’ємом осаду в кубічних сантимет-
рах, який міститься в 1 г сухого казеїну. Для кислотного казеїну це відповідає кількості осаду, який утво-
рюється під час центрифугування 10 см3 розчину.
Результати вимірювання оцінюють візуально. За кінцевий результат беруть середнє арифметичне
значення двох паралельних обчислень. Розбіжність між результатами не повинна перевищувати ± 0,05 см3.
Б.9 Визначання групи чистоти
Метод полягає у фільтруванні отриманого розчину досліджуваного казеїну крізь прилад для ви-
значання чистоти молока і порівнюванні фільтрів зі стандартними зразками чистоти.
Натрій вуглекислий, ч.д.а. — згідно з ГОСТ 83, розчин з масовою концентрацією 100 г/дм3.
Ваги лабораторні загальної призначеності 3 класу точності, з найбільшою межею зважування
200 г, ціною повіркової поділки 0,002 г — згідно з ГОСТ 24104 або електронні — згідно з чинними нор-
Прилад для визначання чистоти молока з діаметром фільтрувальної поверхні від 27 мм до 30 мм.
Колба плоскодонна типу ІІ виконання 2, номінальною місткістю 500 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Колба мірна виконання 2, місткістю 100 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Циліндри виконання 3, місткістю 250 см3 — згідно з ГОСТ 1770.
Піпетка виконання 2, місткістю 25 см3 — згідно з ГОСТ 29227.
Скло часове діаметром від 100 мм до 120 мм.
Фільтри ватні.
Б.9.4.1 Готування розчину натрію вуглекислого
Наважку (10,00 ± 0,01) г натрію вуглекислого кількісно переносять у мірну колбу місткістю 100 см3,
розчиняють у дистильованій воді і доводять об’єм розчину до мітки. Перед використовуванням розчин
фільтрують.
21
ДСТУ 6031:2008
Наважку казеїну (10,00 ± 0,01) г вміщують у плоскодонну колбу, приливають 250 см3 дистильованої
води кімнатної температури і витримують 30 хв для набухання казеїну, періодично струшуючи через
кожні 5 хв. Піпеткою відміряють 25 см3 розчину натрію вуглекислого і додають у колбу. Розчин пере-
мішують, накривають часовим скельцем, переносять у водяну баню з температурою (60 ± 2) оС на
1 год і періодично перемішують з інтервалом (12 ± 2) хв до повного розчинення казеїну.
Отриманий розчин фільтрують крізь прилад для визначання чистоти молока. Колбу обполіскують
невеликою кількістю теплої води і промивають фільтр. Фільтр висушують на аркуші білого паперу
в сушильній шафі за температури від 50 оС до 60 оС, запобігаючи потраплянню пилу.
Групу чистоти казеїну технічного кислотного (1 або 2) встановлюють візуально за стандартним
зразком чистоти (рисунок 2). У випадку проміжного положення казеїну за чистотою (між групами 1 і 2)
аналізування повторюють. У разі отримування аналогічних результатів казеїн відносять до 2 групи.
1 група 2 група
Рисунок 2 — Групи чистоти казеїну технічного кислотного

22
ДСТУ 6031:2008
ДОДАТОК В
(довідковий)
БІБЛІОГРАФІЯ
1 ДСП 4.4.4.011–98 Державні санітарні правила для молокопереробних підприємств, затверджені
Міністерством охорони здоров’я України 11.09.89 № 4.4.4.011
2 МБТ № 5061–89 Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продоволь-
ственного сырья и пищевых продуктов (Медико-біологічні вимоги та санітарні норми якості продовольчої
сировини та харчових продуктів), затверджені Міністерством охорони здоров’я СРСР 01.08.89 № 5061
3 ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000–2001 Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів
у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді
водоймищ, ґрунті, затверджені Міністерством охорони здоров’я України 20.09.2001 № 137
4 ДГН 6.6.1.1-130–2006 Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування
та питній воді, № 256 від 03.05.2006, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.07.2006
№ 845/12719
5 ДНАОП 1.8.20-1.05–99 Правила охорони праці для працівників підприємств з переробки молока,
затверджені наказом Держнаглядохоронопраці 22.07.99 № 137
6 ДСН 3.3.6.037–99 Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, за-
тверджені МОЗ України від 01.12.99 № 37
7 ДСП 201–97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від
забруднення хімічними і біологічними речовинами), затверджені МОЗ України 09.07.97 № 201
8 ДСН 3.3.6.042–99 Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень, затверджені
МОЗ України 01.12.99 № 42
9 СанПиН 4630–88 Санитарные правила и нормы по охране поверхностных вод от загрязнения (Са-
нітарні правила та норми з охорони поверхневих вод від забруднення), затверджені МОЗ СРСР від
04.07.88 № 42
10 СанПиН 42-128-4690–88 Санитарные правила содержания территорий населенных мест (Сані-
тарні правила утримування територій населених пунктів), затверджені МОЗ СРСР від 05.08.88 № 4690
11 МУ 4082–86 Методические указания по обнаружению, идентификации и определению афлаток-
синов в продовольственном сырье и пищевых продуктах с помощью высокоэффективной жидкостной
хроматографии (Методичні вказівки з виявляння, ідентифікації та визначання вмісту афлатоксинів
у продовольчій сировині та харчових продуктах за допомогою високоефективної рідинної хроматографії),
затверджені МОЗ СРСР 20.03.86 № 4082
12 МУ 3049-84 Методические указания по определению остаточных количеств антибиотиков в про-
дуктах животноводства (Методичні вказівки з визначання залишкових кількостей антибіотиків у продук-
тах тваринництва), затверджені МОЗ СРСР 29.06.84 № 3049
13 МУ 5778–91 Определение в пищевых продуктах стронция-90 (Визначання в харчових продуктах
стронцію-90), затверджені МОЗ СРСР 04.01.91
14 МУ 5779–91 Определение в пищевых продуктах цезия-137 (Визначання в харчових продуктах
цезію-137), затверджені МОЗ СРСР 04.01.91
15 МР 4.4.4.-108–2004 Періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за
показниками безпеки, затверджені Міністерством охорони здоров’я України 02.07.2004 № 329.
23
Код УКНД 67.100.99
Ключові слова: казеїн, казеїн харчовий, кислота молочна, молоко знежирене, препарати фер-
ментні.
Редактор М. Клименко
Технічний редактор О. Касіч
Коректор О. Рождественська
Верстальник С. Павленко
Підписано до друку 05.08.2009. Формат 60 × 84 1/8.

Ум. друк. арк. 3,25. Зам. Ціна договірна.
Виконавець
Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр
проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»)
вул. Святошинська, 2, м. Київ, 03115
Свідоцтво про внесення видавця видавничої продукції до Державного реєстру
видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції від 14.01.2006 , серія ДК, № 1647

ДСТУ 6031 харчовий

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

ДСТУ 6031 харчовий

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Право власності на цей документ належить державі.

1 Сфера застосування ............................................................................................................................... 1

2 Нормативні посилання ............................................................................................................................ 1

3 Терміни та визначення понять ............................................................................................................... 3

5 Технічні вимоги ......................................................................................................................................... 4

6 Вимоги щодо безпеки .............................................................................................................................. 6

10 Правила транспортування та зберігання .............................................................................................. 7

11 Методи контролювання ............................................................................................................................ 7

12 Правила приймання ................................................................................................................................. 8

13 Гарантії виробника ................................................................................................................................... 9

Додаток А Код продукції згідно з ДК 016 .................................................................................................. 9

Додаток Б Методи визначання .................................................................................................................... 9

Додаток В Бібліографія .............................................................................................................................. 23

Чинний від 2009–04–01

ГОСТ 12.3.002–75 ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности (ССБП.

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

3.2 казеїн харчовий кислотний

Зовнішній вигляд Сухі щільні або шпаристі гранули будь-якої форми.

5.1.3 За фізико-хімічними показниками казеїн повинен відповідати вимогам, наведеним у таблиці 2.

Масова частка вологи, %, 12,0 Згідно з Б.2

В’язкість розчину казеїну, с, 120 180 55 100 Згідно з Б.6

5.1.4 За мікробіологічними показниками казеїн повинен відповідати вимогам, наведеним у таблиці 3.

5.1.5 Вміст токсичних елементів у казеїнах не повинен перевищувати рівнів, передбачених

Назва токсичного Гранично допустимі рівні, Метод

Свинець 0,30 Згідно з ГОСТ 26932 або ГОСТ 30178

Кадмій 0,20 Згідно з ГОСТ 26933 або ГОСТ 30178

5.1.6 Вміст у казеїні мікотоксинів, антибіотиків, пестицидів і гормональних препаратів повинен

— кислоту соляну згідно з ГОСТ 3118;

6 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

7 ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

10 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

12.8 У разі отримування незадовільних результатів хоча б за одним із показників проводять

КОД ПРОДУКЦІЇ ЗГІДНО З ДК 016

Казеїн сухий харчовий 15.51.53.001

Б.1.3 Готування до випробовування

Рисунок 1 — Стандартні зразки кольору за категоріями

Робочі зразки періодично контролюють і поновлюють, не допускаючи зміни кольору.

Палички скляні оплавлені.

Б.3.7 Протокол випробовування

Термометри ртутні скляні лабораторні типу Б, з діапазоном вимірювальної шкали від 0 оС до

2) використаний метод відбирання проб, якщо він відомий;

Рисунок 2 — Групи чистоти казеїну технічного кислотного

Б.9.7 Протокол випробовування

Підписано до друку 05.08.2009. Формат 60 × 84 1/8.

You might also like