3 мінея-березень

Мінея
Березень
Українська Православна Церква
Київського Патріархату
Житомирська Єпархія
Хомутець 2017
Виконав ієрей Юрій Пінчук.

Березень
(Має 31 день)
1 (14) березня
Святої преподобномучениці Євдокії
Якщо є 40-ця, співаємо Алилуя, а якщо нема, тропар.
На Господи взиваю… стихири, глас 4:
Спочатку постившись бажання плоті утриманням висушила, потім стражданням
подолала ворога підступність і перемогу отримала над ним, о Євдокія у Бога блаженна.
Тому тебе увінчав за подвійні подвиги Ісус Чоловіколюбець і Спас душ наших.
Сердечними борознами насіння Божественне прийняла, як добра земля, Богом
натхненна, і сторицею віддала мучення колосся яке воістину виростила, і в житниці
духовні зібралася силою Духа, що тебе перетворив і змінив на краще благодаттю,
Євдокіє всехвальна.
Мертвих воскресила єси животворчим твоїм провіщенням, Євдокіє славна,
умертвивши спершу тілесні пристрасті болями утримання. І нині живеш на Небесах з
мучениками, добре закінчивши течію страждань допомогою Духа, молячись за всіх, хто
з вірою тебе оспівує.
Слава, і нині, Богородичний, глас той самий:
Радуйся, сонячний променю, Сонця незаходимого престоле, від Тебе Сонце засяяло
незбагненне. Радуйся, розум, який сяє Божественним сяйвом, сяйво блискавки, що
освітила землі кінці, істинне сяяння золота, Вседобра і Всенепорочна, Світло Невечірнє
вірним засвітила.
Хрестобогородичний:
Убачивши Пречиста, що Христа Чоловіколюбця розпинають, і ребра пробивають
списом, плачучи взивала: чому це так Сину Мій? Тобі невдячні люди відплатили, за те,
що Ти творив їм добро і квапишся Мене бездітною залишити, Наймиліший? Дивуюся
Милосердний, Твоєму добровільному розп’яттю.
Тропар, глас 8:
Правотою розумною свою душу прив’язавши до любові Христової, тлінне і
прекрасне, і тимчасове забуттям пройшла ти, як учениця Слова: постом спочатку
пристрасті умертвивши, потім стражданням ворога посоромила. Тому Христос
подвійним вінцем увінчав тебе, славна Євдокіє, преподобна страстотерпице, моли
Христа Бога спастися душам нашим.
Канон, глас 2:
Пісня 1
Ірмос: Грядіть, люди, співаємо пісню Христу Богу, що розділив море і наставив
людей, звільнивши їх від рабства єгипетського, бо Він прославився.
Душевне моє озлоблення зволи мені осолодити, Благий, молитвами страстотерпиці
Твоєї Євдокії, і її оспівати подай мені, Слове.
Хто про Твою, Христе, безодню милосердя явно розповість? Що пристанище
спасіння сотворив, від древності гріхів глибини сущої.
Як добра земля, твоя душа, преславна, дощ прийняла вчення преподобного Германа,
і колосся плоди благочестя принесла.
Духовне вугілля в серце прийнявши – Христа, чесна, хрещенням, як хмиз,
2
облесливість і тілесні пристрасті поплила ти.
Богородичний: Достойною Богу оселею Ти явилася, Діво, і нині Тобою радується
ангельський лик.
Пісня 3
Ірмос: Утверди нас у Тобі, Господи, що древом умертвив гріх, і страх Твій всели в
серця наші, що Тебе оспівують.
Утвердження, Христе, і стіну нездоланну в грудях преподобна Твоя придбавши, від
загрози ворога не похитнулася, але його до кінця знищила.
Бажаючи Христової краси і Його любов’ю насичуючись, стражданням з’єдналася з
Ним, Євдокіє Богомудра і всеславна.
Хрещенням Христовим, і сльозами твоїми, і після цього мученням очистившись,
храмом Тройці була ти і місцем святим.
Богородичний: Від Анни у радість роду зацвіла єси, і народила, Діво, Царя, і
радуються Різдву Твоєму жінки, звільнившись Тобою від прокляття.
Сідальний, глас 8:
Просвітившись сяйвом Божественним, спокуси залишила темряву, і життя прийняла
з тілом духовне, наповнившись Божественною благодаттю Духа, малим провіщенням
мертвих воскресила єси. Тому при кончині мученицьким вінцем Божественно
прикрасилася, і облесника посоромила, Євдокіє рівноангельна, моли Христа Бога гріхів
прощення дарувати тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
Слава, і нині, Богородичний:
Як Діву і єдину серед жінок Тебе, що без сім’я народила Бога в тілі, всі ублажаємо,
роди людські, вогонь бо Божества в Тебе вселився, і як Дитину молоком годувала
Творця і Господа. Тому, ангельський і людській рід, достойно прославляє різдво Твоє, і
разом взиваємо до Тебе: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою
поклоняється різдву Твоєму.
Агнця і Пастиря, і Визволителя Ягниця бачила на Хресті, скрикуючи, плакала, і
гірко ридаючи, взивала: світ бо радується, отримуючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачивши Твоє розп’яття, яке терпиш з милосердя, Довготерпеливий Господи,
милосердя безодня і джерело невичерпне, змилуйся і даруй гріхів прощення тим, хто з
вірою прославляє Страсті Твої.
Пісня 4
Ірмос: Почув, Господи, вістку про Твоє провидіння і прославив Тебе, єдиний
Чоловіколюбче.
Безбожності безодню річкою Божественної твоєї крові, Євдокіє славна, висушила
ти.
Та, що спочатку ловила безумності блудними сітками, нині до Царства Божого
ловить вірних.
Неправедно зібране своє багатство тлінне розсіяла праведно, нетлінне багатство
унаслідувала єси.
Богородичний: Світло засвітив єси, Господи, для тих, хто в темряві гріхів, від Чистої
Діви втілившись.
Пісня 5
Ірмос: Світла Податель і віків Творче, Господи, у світлі Твоїх повелінь настанови
нас; бо крім Тебе ми іншого бога не знаємо.
Світло Невечірнє осяло воістину славну, від пристрасної вилучивши темряві, на
3
шлях безпристрасний наставивши, і світлою показавши.
Як наречена Сина – Царя Бога, чесним призиванням Його, воскресила єси люто
померлого сина царя, преславна.
Мужнім помислом на судищі сповідувала Христа, славна, Бога втіленого, і мечем у
голову усічена, ликуєш з мучениками.
Богородичний: Як надію Твоє заступництво вірні мають, і бідами гірких страждань
оточені, до Тебе старанно, Діво, приходять, Владичице.
Пісня 6
Ірмос: У безодні гріховній валяюся, недослідиму милосердя Твого закликаю
безодню: від тління, Боже, визволи мене.
Теплою ревністю віри своєї, мученице Євдокіє, подолала невірних намагання, і
перемогу пожала стражданням.
Слізні потоки з’єднала з мучення каплями крові своєї, від двох єдину чашу спасіння
створила єси.
Та, що раніше смородом була наповнена, безліччю сущої нечистоти, нині ароматом
наповнилася, і з ликами дівиць веселиться.
Богородичний: Ти є світу радістю, Богородице Чиста, радуйся, тих, хто до Тебе
взиває сподоби радості і журбу нашу зруйнуй.
Кондак, глас 4:
У стражданні своєму добре подвизалася, і після смерті нас освячуєш чудес
виливанням, всехвальна, що приходимо в Божественну церкву твою, і урочисто молимо
тебе, преподобномученице Євдокіє: нехай визволимося від недугів душевних і чудес
благодать почерпнемо.
Ікос:
Страстотерпців церква явилася плодючою, в середині маючи сад безсмертя, тіло її
чесне, від гілок якого приймаючи плоди міцно освячуються, бачивши це, дивуються, як
воістину мертве тіло виточує зцілення, врозумляючи всіх? Тому зі старанністю
прийдіть, нині всі зі мною смиренним, і очистившись від скверни, чудес благодать
почерпнемо.
Пісня 7
Ірмос: Ідолу золотому на полі Деіри служили, три Твої юнаки зневажили безбожне
повеління; вкинуті в середину вогню, зрошені співали: благословенний Бог отців
наших.
Той, що з древності ловив, дощем злобним всю тебе охопив, ворог облесник, який
був потоптаний твоїми ногами, і вельми взивав промовляючи: горе мені,
переможеному, Євдокіє хвальна, твоїм незмінним до Бога надбанням, чиста.
Утриманням великим мудрування своєї плоті умертвивши, мертвим подаєш
воскресіння до Бога сміливістю своєю, і до Нього несумнівною, Євдокіє, молитвою
твоєю: бо ж бажання виконує тих, хто боїться Його.
Страсті Христові, як прикрасу богоугодну, на шиї своєї душі носила, і цим
бажанням прилучила нетління, звідти тебе обручив як наречену, що непорочно взивала:
благословен Бог отців наших.
Богородичний: Спочатку Гедеон чашу носив повну води, яку від руна відцідив, явно
провіщаючи Твоє, Чиста, Божественне Різдво: все бо в Тебе Божество вселилося,
Пречиста, благословен Плід утроби Твоєї.
Пісня 8
Ірмос: Того, Хто у піч вогняну до юнаків єврейських зійшов і полум’я в росу
4
перетворив – Бога, оспівуйте діла як Господа і прославляйте повіки.
Так як прийшла розумом до істинного Улюбленого, легко терпіла тілесні язви і
вогню гірку біль, мученице славна, благословляючи Христа повіки.
Хвилювання бід сокрушила єси хресною щоглою, і душу спасла направивши в
пристанище Царства Божого, славна, благословляючи Христа повіки.
Потворність пристрастей скинула, і душу одягла у прекрасний одяг
безпристрасності, тому Христос тебе як наречену обручив, і в храми Небесні вселив.
Богородичний: Звільнилася Тобою, Богородице, прабаба від осудження, і це нині
жінки страждають заради Христа, і радується жіноче єство, як першомучениця діва
Фекла взиває.
Пісня 9
Ірмос: Від Бога Бог Слово, Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама,
що через споживання плоду в тління гріховне впав, від Святої Діви невимовно
втіленого нас ради, вірні, єдиномудрено піснями величаємо.
Лиця твого вигляд засяяв духовним сяйвом, як сонце, чиста, дивовижно показавши
вигляд глядачам невірним, бо ж як полюбила Христа, так і достойно від Нього
прославилася, чесна.
Души своєї свічу засвітивши, мученице, світло єлеєм крові своєї, радуючись, нині
увійшла у Божественний чертог Христовий з мудрими дівами, з ними ж поминай всіх,
хто з вірою хвалить тебе.
Від тернової спокуси, як троянда, Богомудра, солодко духмяніючи, виросла
прекрасно, і вірних души обдарувала ароматом, Євдокіє, твердо ж невірних відкинула
сморід спокуси, тому тебе ублажаємо.
Тих, хто з любов’ю звершує пам'ять твою молитовно, до Бога і Визволителя,
мученице чиста, молитвами від всяких бід спаси, і мою душевну скверну, якщо недобре
тебе оспівав, омий.
Богородичний: За нас не переставай молити Сина Твого, Діво, Чоловіколюбця Бога,
Тебе бо як надію маємо, і Твоїм заступництвом визволяємося від бід, і пристрастей, і
гріхів, і недуг, що з вірою Тебе славимо.
Преподобномучениця Євдокія жила у II столітті у фінікійському місті Іліополі
(нині Баальбек, Ліван). Самарянка по походженню, вона носила грецьке ім’я (Євдокія
означає «благовоління») і вела спосіб життя язичницької гетери. Вирізняючись рідкою
красою, Євдокія не соромилась торгувати своїм тілом. Вона притягувала самих
багатих і знатних юнаків, зібрала велике багатство і навіть користувалася пошаною у
місцевої влади.
Одного разу один ченець, по імені Герман, повертаючись у свою обитель через
Іліополь, зупинився на ночівлю по сусідству з домом Євдокії. В ту ніч Євдокія була одна
в спальні. Вікна спальні виходили до стіни, за якою Герман в слух читав своє молитовне
правило. Благодать Божа торкнулася її серця. Євдокію особливо вразили слова про
Страшний Суд Господній і про покарання в майбутньому житті для грішників. Її
налякала несумірна малість цього життя, проведеного в гріховних пристрастях і
похотях, у порівнянні з майбутнім життям, в якому їй загрожує покарання. Вранці
вона просила покликати до себе Германа. Герман прийшовши до Євдокії і провидівши в
ній душу яка пробуджувалася, заговорив про те, що багатство її неправедне, бо ж
нажите в блуді і в потворності чужої гріховної похоті, що саме її життя нечисте і
що очиститися від скверни гріхів можна лиш сльозами покаяння. Слова ченця оживили
душу грішниці.
5
В той час християни жили в Іліополі порівняно спокійно; на поклик Євдокії до неї в
дім явився пресвітер, щоб наставити її в правилах благочестя. Євдокія перш за все
бажала отримати хоч яке-небудь представлення про блаженство Небесне, заради
якого належить залишити блага земні.
І ось за порадою пресвітера і ченця Германа, Євдокія закрилася у себе в спальні,
відмовилася від їжі і мислено звернулася до Всевишнього. І коли вона лежала
хрестоподібно ниць, молилася і плакала через гріхі свої, раптом яскраве і рівне світло
осяяло її. Якийсь світлий муж взяв її за руку і підніс у горні оселі, в місце невимовно
прекрасного і дивовижного світла. Багато людей у білих ризах зустріли її з радістю, як
сестру, така ж і радість наповнила і Євдокію. І почула вона голос Господній, звернений
до Архистратига Михаїла: «Тобі кажу, Михаїле, хоронителю Мого заповіту, відведи
жінку цю туди, звідки ти взяв її, – нехай звершить свій подвиг, бо ж Я Сам буду з нею у
всі дні її життя…»
Євдокія провела ще декілька днів в пості і покаянній молитві, а потім відправилася
до єпископа Іліопольського Феодота, від якого прийняла Святе Хрещення. Роздавши все
своє багатство удовам, сиротам, хворим і убогим, Євдокія поступила в монастир.
Через рік померла ігуменя монастиря, духовна наставниця Євдокії. Сестри обителі,
бачивши, що подвигом посту свята Євдокія перевершила їх всіх, вибрали її ігуменею.
Тим часом колишні залицяльники святої Євдокії пустились на багато хитрувань,
щоб повернути її з монастиря. Коли ж це не вдалося, донесли на неї правителю міста
Авреліану, ніби вона забрала з собою в обитель багато золота. Це золото вони
запропонували конфіскувати в покарання зате, що свята Євдокія прийняла «галілейську
віру», а язичницьких богів відкинула. За святою Євдокією був відправлений воєнний загін
з 300 чоловіків, але воїни, по промислу Божому, не змогли проникнути в обитель.
Останки загону, які сильно порідшали через укуси отруйних змій, змушені були
повернутися в Іліополь. Тоді син правителя визвався йти до монастиря сам. В селі де
інший загін під його керівництвом зупинився на ночівлю, юнак невправно зіскочив з коня
і тяжко пошкодив ногу. Ніччю відкрився сильний жар, лікаря поблизу не виявилося – і
юнак помер. Військо повернулося назад, несучи правителю труп його сина. Авреліан
побачивши мертве тіло втратив свідомість. Зібралося все місто, жалкуючи за
правителем, жаліючи і молодого чоловіка. Якийсь Філострат, із числа колишніх
коханців Євдокії, став стверджувати, що свята Євдокія, яку охороняють Небесні сили,
може умолити Бога оживити мертвого. Вислухавши розповідь Філострата про те, як
він таємно проник в монастир, спокушав святу Євдокію, був покараний Богом за це і
повернутий до життя по її молитві, правитель послав святій Євдокії листа, молячи
Бога повернути життя його сину. Свята Євдокія ж, отримавши листа, після довгої
молитви напоумлена Святим Духом, написала відповідь. Вона указала, що велике
милосердя Господнє явиться на людині тільки тоді, коли він всім серцем повіріть у
Нього. Цей свій лист свята Євдокія запечатала тричі хресним знаменням і віддала
посланнику правителя. Він, відчуваючи на собі дію благодаті, поклав листа святої
Євдокії на груди померлого і голосно призвам Ім’я Христове. Мертвець ожив, піднявся і
заговорив. Увесь народ був здивований, а сам правитель голосно визнав Христа – Бога
Єдиного і Істинного. Повіривши у Христа, Авреліан був охрещений міським єпископом
разом з дружиною, сином і дочкою Геласією. Роздавши щедро милостиню нищим і
убогим, Авреліан послав святій Євдокії багато грошей на спорудження церкви і часто
писав їй, просячи її молитов. Через деякий час Авреліан скінчився, невдовзі за ним пішла
і дружина. Його син (воскреслий) був посвячений у диякони, а після смерті міського
6
єпископа – в єпископа. Тим часом почалися нові гоніння на християн. Намісником
Іліополя став Діоген, ревний язичник. Раніше він вважався женихом Геласії, але після
хрещення Авреліана і його сім’ї йому відмовили. Геласія боялася, що Діоген візьме її
примусово, сховалася в монастир до святої Євдокії, але точного її місця знаходження
ніхто не знав. Тоді велено було взяти і допитати святу Євдокію. Свята ж Євдокія
отримала з висоти одкровення, що прийшов час їй постраждати за Ім’я Христове, і
приготовилась. Взявши з собою частинку Святих Дарів, вона вийшла на зустріч воїнам,
які повели її в місто на допит. Святу Євдокію звинуватили у чаклунстві і у викраденні
міської казни. Вона відкинула це безглузде звинувачення. Бачивши її непохитність,
намісник повелів підвісити її на дереві і жорстоко бичувати. Коли святу Євдокію
оголили до пояса, з грудей її спала часточка Святих Дарів. Діоген хотів її взяти, але
часточка Пречистого Тіла Христового перетворилася у вогонь, полум’я якого опалило
намісника і тих, хто стояв поряд. Діоген впав на землю бездиханним. Деякі з воїнів
увірували у Христа. Вони відразу звільнили святу Євдокію і стали просити її
змилуватися над намісником – попросити у Бога повернення його до життя. Свята
Євдокія довго молилася, а потім голосно виголосила: «Господи Ісусе Христе, що знаєш
таємниці людські, утвердив небеса Словом і все премудро влаштував! Повели, хай
оживуть всі опалені посланим від Тебе вогнем, щоб багато вірних утвердилися у святій
вірі, а невірні навернулися до Тебе, Бога Вічного, і тим прославилося Пресвяте Ім’я Твоє
повіки віків!» Одного за другим оживила свята Євдокія покараних Богом, ніби будила
їх від сну. Також воскресила вона і жінку Фірміну (дружину воєнноначальника Діодора,
який катував святу Євдокію), яка в той день угоріла в бані. Жителі міста, бачивши, що
відбувається, увірували у Христа, прославили Його і прийняли Святе Хрещення.
Преподобна ж Євдокія повернулася у свою обитель і проводила життя у звичайних
чернечих трудах. Інколи вона приходила у місто, утверджуючи вірних і приводячи
язичників до віри у Спасителя. Життя праведниці (рахуючи від її хрещення)
продовжувалося 56 років і увінчалося мученицьким вінцем. Після смерті намісника
Діогена, який скінчився християнином, правителем став жорстокий і підступний
Вікентій, щоб не обурювати народ Іліополя, який шанував преподобну Євдокію, наказав
стратити її без судейського розгляду. 1 березня (бл. 152 р., при царюванні імператора
Антоніна Пія; по іншим більш вірогідним даним, бл. 160 – 170 рр., при імператорі
Марку Аврелію) преподобномучениця Євдокія була обезголовлена.
Святого священномученика Феодота, єпископа Киринейського
Священик святіший, Церкви основою, стовпом непохитним явився ти, славний,
чудотворець істинний, Богом даний, і світильником світлим був єси, і раю життя дерево
в серце прийняв – Ісуса Життєдавця, священномученику Феодоте.
Воловими жилами битий, і на дереві розтягнутий, і гірко струганий, достойний
чудес, і в темниці закритий, і цвяхами твої ноги були прицвяховані люто, на одр
розпечений покладений, непохитним явився єси, у всьому Того, Хто зміцнював тебе
славлячи, священномученику Феодоте.
Жилами твоїх подвигів ворога придавив, і його силу здолав, і був світло мужнім, у
вишньому Царстві як вінценосець живеш, просвіщення сподобився, і краси тих, хто
святкує, і молися щоб спасти тих, хто шанує тебе, слава мучеників Феодоте.
7
Від осудження визволи, Пресвята Богоневісто, і лютих гріхів смиренну мою душу, і
від смерті молитвами Твоїми, і даруй виправдання отримати в день випробовування,
яке отримали святих собори, очищеного мене покаянням і виливанням сліз яви раніше
кінця.
Побачивши Тебе на Хресті прицвяхованого, Господи, Ягниця і Мати Твоя
дивуючись, взивала: що за видовище, Сину Жаданий, це так Тобі невірний беззаконний
собор воздав, що багатьма Твоїми чудесами насолодився? Слава невимовному зішестю
Твоєму, Владико.
Пісня 1
Ірмос: Моря Червоного безодню сухими стопами древній перейшов Ізраїль,
хрестовидними Мойсеєвими руками Амаликову силу в пустелі переміг.
Бог твої до Нього дії направив, мученику, Його ж чесні заповіді зберіг, ієрархом був
і кров’ю мучення озорився, явно.
Божественно і благочестиво прожив, плоті бажання подвигом посту умертвив, і
життя прийняв, ієрархів прикраса, мучеників доповнення.
Від пелюшок вселився в премудре серце твоє Дух Святий, преподобний, правим,
співчутливим тебе, і тихим, і ієрархом Божественним, мученику, показав, Феодоте.
Богородичний: Було поневолене спочатку підступністю, Чиста, людське єство
лукаво, Христа ж народивши, Ти свободу дарувала тим, хто з високими думками Тебе
славить.
Пісня 3
Ірмос: Веселиться Тобою Церква Твоя, Христе, взиваючи: Ти моя сила, Господи, і
пристановище, й утвердження.
Зі слізним стогнанням, і потоками крові погасив підступності зле вугілля, мученику
святителю Феодоре.
Життя своє чистим показав, священнослужителем Божественним і істинним свідком
страстей Христових себе сотворив.
Посеред судища стоячи і уражений лютими ранами, від Імені Христа не відрікся,
мученику Феодоте.
Богородичний: Вилікуй мій розум, знеможений загрозами лукавого змія, Пречиста, і
гріхом поневолений.
Архієрейства одяг світліший кров’ю своєю омочений сотворив єси, на Небесах
оселився, Феодоте, бачивши Того, Кого бажав чистою думкою. Тому славимо твою
священну пам'ять і взиваємо: пом’яни нас, що зі сміливістю перед Богом перебуваєш.
Багато нечистих моїх помислів і безглуздих думок бурю, хто висловити зможе,
Непорочна? Натиск же безтілесних ворогів моїх і про їхню злобу, хто розповість? Але
Твоєю молитвою, Блага, від цього мені визволення даруй.
Від Безначального Отця Народженого, наостанок Та, що Тебе народила, на Хресті
висячого бачила, Христе, – о горе Мені, улюблений Ісусе – взивала: чому
прославляєшся як Бог ангелами, і від беззаконних нині людей, Сину, добровільно
розпинаєшся? Оспівую Тебе, Довготерпеливий.
8
Пісня 4
Ірмос: Вознесеним Тебе бачила Церква на Хресті, Сонце праведне, і стала в чині
своєму, достойно взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.
З ураженням твого тіла ранами, помисел твердіший воістину, мученику, і міцніший
чинив, співаючи: слава силі Твоїй, Господи.
Розпалений любов’ю Владики, через яку терпів від ран болі люті, ніби інший
страждав, сам перебував великим серед мучеників, Феодоте.
Перетерпів муки, Богомудрий отче, які наблизились до тіла, нагороду бо бачив
розуму чистотою, що полегшувало болі твої.
Богородичний: Світліша палато Владики, Пресвята Богородице, нас покажи храмами
Святого Духа, що в храмі Твоєму хвалу Господу приносимо.
Пісня 5
Ірмос: Ти, Господи, мій Світло, що у світ прийшло, Світло святе, що виводить з
темряви невідання тих, хто з вірою оспівує Тебе.
Повішений на дереві, мудрий Феодоте, перетерпів єси твердо терзання плоті своєї,
достойний великого дивування.
Висячи стругання тілесні терпів, Феодоте, маючи Владику, що тебе зміцнював і
вірою утверджував.
Омочивши кров’ю обагрив, блаженний Феодоте, свій священний одяг, і світлішим
показав.
Богородичний: Зачала Бога, Який став Людиною, о Владичице! Ради цього, роди
родів, Тебе невпинно ублажають.
Пісня 6
Ірмос: Приношу Тобі жертву голосом похвали, Господи, – взиває Церква до Тебе,
від бісівської крови очистившись кров’ю, що витекла з ребер Твоїх ради милості Твоєї.
Посаджений був у темницю, як злочинець, Феодоте, будучи хоронителем
Божественних повелінь Владики, славний, що Божественне твоє святкування вельми
просвітив.
Стояв судимим перед судищем неправедних, і засуджував людей, які чинять
беззаконня всує і воліли чинити неправду замість правди, святителю Богомудрий.
Хвилі жорстоких мук зруйнував, як якийсь камінь, блаженний, піднявся сходженням
твого серця до наріжного Каменя – Христа Бога.
Богородичний: Вселився в утробу Твою Христос Бог наш, і гріх, що в людях живе
проганяє, Пречиста, і своїми їх для Себе чоловіколюбно робить.
Смертоносність злої віри викрив єси, і ідольської безбожності облесливість вірою
правовірності уразив, і всепаленням Божественним був, чудотворенням зрошуєш краї,
отче святителю Феодоте; моли Христа Бога, дарувати нам велику милість.
Пісня 7
Ірмос: У печі персидській юнаки Авраамові, опалені любов’ю благочестя більше,
ніж полум’ям, взивали: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Божественною, отче, розпалений любов’ю Духа, був покладений на одр розпалений,
і залишився неопалимим, взиваючи: благословен єси, Боже мій, і Господи.
Ніби інший сам страждав, всім бо розумом, блаженний, до Бога прийшов, січення і
палення зневажив, не відчуваючи цього Христовим промислом.
Премудрістю слів безглуздям наповнених, блаженний, посеред судища викрив, явно
ідолопоклонством недужих, а найбільше того, хто зволив створити демонські кумири.
9
Богородичний: З вишніми ликів стояннями, всі взиваємо Тобі, Мати Божа: радуйся,
одушевлене небо, і преславна палато, і престол вогняний, на ньому ж Христос плоттю
спочивав.
Пісня 8
Ірмос: Руки розпростерши, Даниїл пащі левів затулив у рові; вогненну ж силу
погасили, опоясавшись доброчесністю, благочестиві юнаки, взиваючи: благословіть, усі
творіння Господні, Господа.
Подвигами своїми ворогу противився, мученику Феодоте, цвяхами бо, славний, в
ноги пробитий, стежкою, що веде у Царство Небесне йшов ти, співаючи: благословіть,
усі творіння Господні, Господа.
Проповідуючи Бога, що на землю прийшов, і Божественними страстями пристрасть
згубну зруйнував, страсті Божественні і блаженні прийняв плоттю, Феодоте, взиваючи:
благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Каплями крові і священного вчення течією, серця вірних напоїв благодаттю,
мудрий, і влаштував щоб проростали Землеробу благих Божественні розуміння, Йому ж
взиваємо: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Богородичний: Від скверни очистила всяке єство людське, Пречиста, Небесний
народивши дощ, що став Людиною, і відновила нас, що стали ветхими, Чиста, які
взивають: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Пісня 9
Ірмос: Камінь нерукосічний від Тебе, Діво, нерозсіченої гори, відсікся і став
наріжним каменем – Христос, і роз’єднані єства з’єднав; тому радіючи, Тебе
Богородицю, величаємо.
Всякі зцілення виточує мощів Божественна рака священного пастиря, і від
пристрасті звільняє, і воістину визволяє від дочасних страждань, Спаса Божественною
благодаттю.
Як священномученик, зв’язувати і звільняти маючи владу, звільни від зла моїх уз, і
душу мою обпалену вогнем гріха ороси, молячи Всещедрого.
Сьогодні вірно святкує Церква, Богоносний, священну пам'ять твою, і відхід до
Чоловіколюбця, і радуючись, складає тобі пісень Божественні діадеми.
Як ярко сяючу зірку, тебе отримавши, Божий проповіднику, твоїм світло
променистим сяйвом Божественних страждань, і чудес твоїх чистими світлостями
освічуємося, Феодоте.
Богородичний: Світло нам народила, Діво, що від Отця раніше денниці засяло
невимовно, незнання темряву зруйнувала єси, і тих, хто спали в темряві гріховній
просвітила.
Священномученик Феодот, єпископ Киринейський, народився у III столітті в Галії
(мала Азія). Батьки-християни виховали сина у благочесті і дали йому добру освіту.
Стремління нести людям слово Боже з юних років жило в душі святого Феодота.
Духовне призвання привело його на острів Кіпр, жителі якого в ті часи були
язичниками. В своїх проповідях святий Феодот призивав їх покаятися і навернутися до
Істинного Бога. Сила глибокої віри святого Феодота, його доброчинне життя і дар
проповідника зробили благотворний вплив на язичників. Багато з них прийняли Святе
хрещення і побажали бачити своїм єпископом святого Феодота.
Довгі рокі очолював архіпастир християнську общину кіпрського міста Киринеї.
При царюванні імператора Лікінія, прозваного нечестивим (307-325), правитель
острова Савин задумав залишити киринейських християн без їхнього пастиря,
10
влаштувавши судище над святим Феодотом.
Дізнавшись про це, киринейський єпископ, не чекаючи посланих за ним, добровільно
явився до правителя. В день суду при великому зібранні народу святий Феодот
відкрито об’явив себе християнином. Потім він безстрашно став викривати загрузлих
у гріхах язичників, які поклонялися своїм нечестивим ідолам.
Прийшовши в ярість від слів святого Феодота, Савин наказав бити єпископа
ременями. На це архіпастир спокійно сказав: «Якби твої духовні очі були відкриті, ти
зрозумів би, що мною випрошена мужність, яку ти називаєш дерзкістю. Але оскільки
ти сліпий, то не можеш бачити приготовану мученикам за Христа Небесну віддяку».
Язичник Савин не в змозі був зрозуміти слова святителя і вирішив катувати
святого Феодота до тих пір, поки той не визнає могутності ідолів. Коли єпископа
підвісили голим на дереві і почали колоти його тіло гострим списом, він терпеливо
переносив страждання і голосно молився. Савин, бачивши, що і це катування
святитель переніс з честю, повелів відвести мученика в темницю.
Після п’ятиденного перебування в темниці святий Феодот знову постав перед
своїм мучителем. Савин, все ще надіявся зламати дух киринейського архіпастиря,
наказав покласти його на розпечене залізо.
Але Господь дав сили мученику перенести і це випробовування. Коли ж Савин
повелів вбити в ноги святителя цвяхи, святий Феодот підняв руки до неба і вигукнув:
«Дякую Тобі, Господи, що сподобив мене, недостойного, стати співучасником
страждань Твоїх!»
Зігнані не це криваве видовище жителі Киринеї дивилися, як, страждаючий від ран
з пробитими ногами, але не перестаючи славити Бога, йшов по дорозі єпископ Феодот,
гнаний воїнами.
Багато язичників були зворушені мужністю християнина і там же публічно
прокляли язичницьких ідолів. Кіпрський правитель в страху наказав заточити єпископа
в тюрму, надіючись віддати його страті, коли затихне хвилювання. Тим часом на
престол Римських імператорів зійшов святий Костянтин Великий (пам'ять 21
травня), який переміг Лікінія і повелів припинити переслідування християн.
Визволений із тюрми киринейський єпископ на протязі ще двох років знову духовно
наставляв свою паству. Близько 320 року (по іншим даним, у 326 році) він мирно
відійшов до Господа.
Святих мучеників Євтропія і дружини його, Клеоника і Василіска
Три мученики, міцно подвизалися проти жорстоких суддів, і всякі жорстокі
страждання з вірою перетерпіли, і Вишнє Царство отримали. Тому моліться дарувати
душам нашим мир і велику милість.
Євтропія, Клеоника твердого, Василіска піснями духовними похвалимо, вогнем бо
попалили безбожності річ, благочестя благодаттю. І нині просвіщають краї
Божественною світлістю вогню, як яскраві світильники, що всю спокусу потьмарили.
Голови відсічені, голову ворога сокрушили прекрасними вашими ногами, доблесні
страждальці, необлесливі зірки, жертви одушевленні, храму небесного скарби,
Євтропию славний, Василіск і Клеоник, мир всім випросіть.
11
Радуйся, дивовижне слухання, Чиста; радуйся, святе дерево раю Богом посаджене;
радуйся, нищення лукавих демонів; радуйся, зброя двосічна, що ворогу голову відсікла
дивовижним Різдвом Своїм, Всесвята Всенепорочна, віддалених нас призви.
Коли Свого Агнця, Ягниця і Непорочна Владичиця, на Хресті бачила, не маючого ні
вигляду ні величності, плачучи промовляла: о горе Мені, і куди краса Твоя поділася,
Найсолодший, де краса, де благодать сяючого образу Твого, Сину мій Улюблений.
Пісня 1
Ірмос: Твоя переможна правиця боголіпно у кріпості прославилася, вона,
Безсмертний, як всемогутня противників знищила, а ізраїльтянам у глибині нову путь
показала.
Небесним блиском тричі сонячного сяяння освічені, мученики хвальні, тих, хто
благочестиво вас нині ублажає у світлоносному вашому стражданні просвітіть.
Словами, як стрілами, премудрі, беззаконних серця уразили, також перетерпіли в
очікуванні язви і рани, сповідуючи Боже святе Ім’я.
Священно проповідували перед судищем мучителів, мученики вікопомні, Того, Хто
за нас зволив постраждати, нанесені муки твердо перетерпіли.
Богородичний: Явилася ширшою за Небеса, Невмістимого втілила, тому Його моли
від всяких утисків нас визволити і вічних мук, Діво Мати.
Пісня 3
Ірмос: Єдиний, що знаєш людської істоти неміч і милостиво її образ прийняв,
опояши мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, Святий, одушевлений храме
невимовної слави Твоєї, Чоловіколюбче.
Розуму чистим надбанням Божественне споглядаючи, мужнім норовом, блаженні,
до страждання прямували, ворога безтілесного, страждальці, перемагаючи в тілі; тому й
прославилися.
Членів відсічення за Христа перетерпіли, мудрі, Божественним пролиттям крові
землю преподобно освятили, і в жертву демонам приношення крові припинили,
мученики.
Покладені були, як сяючі, на висоті страждання, як воістину зірки, що осявають
вселенну незаходячим сяянням, звільняючи від темряві облесливості, святі; ради цього
вірно ублажаєтеся.
Богородичний: В утробу прийняла Христа, Який з утроби пекельної визволив діючи
владно мудрим промислом; Його моли, Богом Обрадувана, визволити від рабства
гріховного всіх, хто з вірою завжди ублажає Тебе.
Тройцю Чесну трійця мучеників сповідувала перед багаточисельним народом, і
стражданням до лику безтілесних приєдналася. Їх сьогодні прославимо з вірою,
святкуючи священну і для світу спасительну їхню пам'ять.
Уповання християн, Пресвята Діво, Бога ж народила Ти, незбагненно і невимовно;
Його невпинно моли з вишніми силами подати прощення наших всіх гріхів і
виправлення життя тим, хто з вірою і з любов’ю завжди Тебе славить.
Нескверна Ягниця, Агнця і Пастиря повішеного на Дереві мертвого бачачи, плачучи
промовляла, по материнськи викликуючи: як перенесу Твоє невимовне зішестя і
12
добровільні страсті, Боже Милосердний,
Пісня 4
Ірмос: Тебе, як гору, благодаттю Божою осінену, побачивши прозорливими очима,
Авакум провістив, що з Тебе вийде Святий Ізраїлів на спасіння наше й оновлення.
Стоячи троє на тризні, проповідували Єдиного Тричі Сонячного Бога, і ран
запалення міцно терпіли, стовпами вогненними Церкви явилися, благочестивих у
Христі направляючи.
Поставивши ноги на камені віри, не похитнулися від багатьох підступних спокус, і
явилися непохитними, мученики, злочестивих відкидаючи і по різному принижуючи
благодаттю.
Як чесні камені, що на землі валялися, будівлю лукаву багатобожжя, премудрі,
воістину зруйнували, і себе самих Божими храмами створили, і до храму Небесного
взялися.
Богородичний: Явилася Твоя утроба Богоносною палатою, у ній же Цар всіх
Христос спочивав, храми споруджуючи, Мати Чиста, і сяючи оселі благочестивим
неприступного Божества.
Пісня 5
Ірмос: Ти, Христе, що просвітив сяйвом Твого пришестя і хрестом Твоїм освітив
світу кінці; просвіти світлом богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе
оспівують.
Закон Божественний зберігаючи, прославлені перемогою мученики, беззаконним
противилися мужнім норовом, і уражені і розтерзані тілами, перемогу вічну отримали.
Похвалимо Василіска і з вірою вшануємо Євтропія велемудрих, шо з вірою
постраждали за Святу Тройцю і яскравіше сонця засяяли.
Чудеса звершуючи в славу Бога нашого, прилучили глядачів до віри Спаса,
мученики багатостраждальні, райські прекрасні квіти, церковного утвердження.
Богородичний: Сяянням, що від Тебе незбагненно засяяло, осяй наші думки,
Непорочна, і темряву помислів душетлінних розвій, щоб оспівували Тебе, Владичице.
Пісня 6
Ірмос: Обняла нас остання безодня; нема визволителя; стали ми як вівці на
заколення; спаси людей Твоїх, Боже наш, бо Ти сила немічних і оновлення.
Радується земля і Небесні, ликують люди, річне здійснюючи свято, що за Христа
страждання блаженні доблесно перетерпіли твердістю розуму.
Вшанував своїм норовом Благого Бога, Євтропію, переміг єси хитрості ворожі. Тому
тебе шанують всі люди, що тобою прощення гріхів прийняти надіються.
Зцілень джерела виливаючи, спеку недугів і скорботи відганяєте, мудрі, всім добре
здоров’я посилаючи, що завжди благочестиво до вашого покрову приходять.
Богородичний: Висушивши Твоїм проростанням, Непорочна, з древності пророслу
злобу ворожу, і душі моєї проростаючи душетлінні і тернові помисли вирви.
Пісня 7
Ірмос: Тебе, Богородице, ми, вірні, піччю духовною визнаємо, бо, як трьох отроків
спас прославлений, так і світ оновив в утробі Твоїй всесильний, хвальний отців Бог і
препрославлений.
За насолоду Божественну вважали членів відсічення, побиття, стругання і смерть
насильницьку, мученики, радіючи і Богу старанно співаючи: хвальний отців Бог і
13
Після багатьох страждань тілесних, з міцністю хрест перетерпіли подібно до
Визволителя, славний Євтропію, великий Клеонику, і блаженну кончину отримали,
оспівуючи хвального і препрославленного Бога.
Повеліваючи вам споглядати на безсмертні нагороди, в темниці явився Христос,
Його ж бачивши, сміливістю наповнилися, мученики славні, взиваючи: хвальний отців
Бог і препрославлений.
Богородичний: Визволи нас, Пресвята Владичице, від язичницького нашестя,
зустрічі лукавого, всякої напасті і вічного засудження, що з вірою взиваємо: хвальний
отців Бог і препрославлений.
Пісня 8
Ірмос: Отроки Ізраїлеві в печі, наче в горні, ясніше від золота красою благочестя
засяяли, промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте
по всі віки.
Піднесений маючи розум, до Єдиного Владики піднеслися, дуже уражені,
всехвальні, і мучені, взивали: усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по всі
віки.
Піднесені на хресті, як колись Владика, великого сподобилися прославлення Богом,
страждальці, взиваючи і промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа,
оспівуйте і величайте по всі віки.
Силою Божественною, славні, зміцнившись, страстотерпці, міцно беззаконних
ополчення перемогли, співаючи і промовляючи: усі діла Господні, Господа, оспівуйте і
величайте по всі віки.
Троїчний: Як Одиницю єством, Тебе оспівую, Божество Всесвяте, Трьома
Іпостасями нероздільно розділяючи, і з радістю взиваю: благословіть, усі діла Господні,
Господа, оспівуйте і величайте по всі віки.
Богородичний: Храмом Еммануїла явилася Ти, через Неї Єдиний увійшов і вийшов,
як Сам знає, Чиста, спасаючи тих, хто взиває: благословіть, усі діла Господні, Господа,
оспівуйте і величайте по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Образ чистого Різдва Твого показала неопалима купина; і нині молимося:
погаси вогонь напастей, що нападають на нас, щоб Тебе, Богородице, безперестанно ми
величали.
Щоб Ісуса придбати, тимчасове життя за ніщо вважали, як Павло Божественний
навчив; ради цього добре постраждавши, на Небесах живете, вінценосці великоімениті.
Явився, як стовп трикутний, священних мучеників Божественний собор, стіни
лукавої безбожності зруйнували благодаттю, і нині живуть у місці Бога Живого, в
скініях первородних.
Вінець нетління, святі, від Христа прийнявши, багряницю омочили від мученицької
вашої крові, стоїте перед Царем віків, осяяні світлим сяянням, і долею щедрих духовних
дарів.
До Бога наблизившись і з безтілесними соборами святкуючи, за тих, хто вас на землі
завжди ублажає і пам'ять вашу святкує, просіть, мученики, щоб Небесну отримали
світлість.
Богородичний: Ужахаються ангельські чини від Того, Хто від Твоєї утроби засяяв,
Його ж за нас, Діво Мати, моли, щоб визволив від страшної муки і непросвітної темряві
всіх тих, хто оспівує Тебе.
Святі мученики Євтропій і Клеоник постраждали в місці Амасії а Василіск – в м.
14
Комани близько 308 року.
Браття Євтропій і Клеоник і племінник святого великомученика Феодора Тирона
(пам'ять 17 лютого) Василіск були друзями. Після мученицької кончини святого
Феодора вони залишались ув’язненими у Амасійській темниці, де навернули багатьох
язичників до істинної віри.
Після безславної гибелі Публія, який катував святого Феодора, правителем Амасії
Понтійської був призначений Аскліпіодот, який не поступався в жорстокості своєму
попереднику. Дізнавшись, що друзі мученика Феодора Тирона все ще знаходяться в
темниці, правитель велів привести їх. Перед новим правителем святі Євтропій,
Клеоник і Василіск твердо сповідували віру у Христа. За це вони були піддані
безпощадному побиттю. Під час катувань святий Євтропій голосно молився
Спасителю: «Дай, Господи, нам терпіння звершеного в цих ранах заради мученицького
вінця, і прийди на допомогу до нас, як і до раба Твого Феодора прийшов». І молитва ця
була почута. Страждальці побачили Господа з сонмом ангелів з Феодором Тироном,
який стояв з Ним. Святий Феодор підбадьорив їх: «Ось на допомогу вашу Спаситель
прийшов, щоб ви відомі стали у вічному житті».
Воїни і багато із присутніх людей також бачили Спасителя. Вони злякалися і стали
просити Аскліпіодота припинити катування. Побачивши, що народ хвилюється і
готовий увірувати у Істинного Бога, правитель велів відвести мучеників. Він запросив
святого Євтропія до себе на обід і запропонував йому публічно принести жертви
язичницьким богам, а в душі залишатися християнином, якщо він того побажає. Але
святий Євтропій відкинув цю пропозицію.
На наступний день мучеників привели у язичницький храм, щоб прихилити їх до
участі у ритуальному жертвоприношенні. Святий Євтропій став просити Спасителя:
«Господи, будь з нами і все язичницьке біснування знищи. Подай милість, щоб на цьому
місці християни приносили Тобі, Істинному Богу, Безкровні Жертви». Ледь прозвучало
останнє слово молитви, як почався землетрус, стали валитися стіни храму, і
зображення богині Артеміди розбилося. В той же час явно прозвучали слова з висоти,
що молитва мучеників почута і пізніше на цьому місці буде споруджений
християнський храм.
Після землетрусу ледве прийшовши в себе через страх правитель Аскліпіодот
повелів вкопати в землю високі дерев’яні кілки, прив’язати до них мучеників і поливати
їх кип’ячою смолою. Святі стали молитися Богу, а мученик Євтропій вигукнув,
звертаючись до мучителів: «Хай поверне Господь діло ваше проти вас!» І замість
того, щоб палити мучеників, смола стала обпалювати тих, хто виливав її, а з
мучеників смола стекла, «як вода по мармуру». Ті, хто бачили це, прийшли в жах, але
одержимий шаленством Аскліпіодот наказав посилити катування. Тіла святих
терзали залізними крючками, їх рани поливали оцтом і посипали сіллю. З дивною
твердістю перенесли святі ці муки.
Останню ніч перед стратою мученики провели в молитві, і знову Господь явився їм
і зміцнював їх.
Ранком 3 березня святі Євтропій і Клеоник були розіп’яті на хрестах. Святого
Василіска продовжували томити в ув’язненні. Тюремні сторожі, здивовані його
мужністю, дозволили святому Василіску відлучитися у рідне село Куміальське, для
прощання з матір’ю і братами. Звідти, по розпорядженню правителя, святий Василіск
був приведений в чоботах, усіяних з середини цвяхами.
22 травня в місті Комани (Абхазія) святий Василіск був обезголовлений; тіло його
15
кинули у річку. Місцеві християни знайшли його чесні останки і похоронили на
обробленому полі. На місці страждань святого Василіски й нині тече джерело, яке
славиться своїми цілющими властивостями. Пізніше в Комнах була споруджена церква
в ім’я святого Василіска.
Коли минуло століття, у вересні 407 року сюди прийшов після довгого і виснажного
шляху засланий в м. Пітіус (нині Піцунда) святитель Іоанн Золотоустий. В Команах
сили залишили його. Тут він отримав втіху від явлення святого мученика Василіска (на
його могилі), який сказав: «Не журись, брат Іоанн! Завтра ми будемо разом». На
наступний день, 14 вересня, святитель Іоанн Золотоустий, причастившись Святих
Таїн, преставився до Господа.
Пам'ять святого мученика Василіска звершується також 22 травня.
Преподобного Герасима, що на Йордані
Отче Богомудрий Герасиму, великим утриманням, молитвою і молінням до Бога
приєднався, непохитним був від підступів супротивника, і рабом Вседержителя явився.
Тому шануємо тебе, і Божественну твою пам'ять радісно з вірою святкуючи, хвалимо
тебе.
Преподобний отче Герасиму, завжди в пустелях, і печерах, і горах, перебуваючи з
вірою, Бога шукав, і Його знайшов, як і бажав. Незворотно душею зміцнений, завжди з
добрими сходженнями, багато монахів привів до Бога спасаючи.
Ти, покоряючись промислу Всевидця Бога, від Нього благодать прийняв творити
чудеса, і проганяти духів лукавих, диких же звірів підкоряв розуму чистотою. Тому
шануємо тебе і Божественну твою пам'ять належно з вірою святкуємо, у Бога
блаженний.
Тебе молимо, Пречиста, Заступницю нашу, схвильовані в журбі: не допусти до кінця
загинути рабам Твоїм, але поспіши визволити нас від нашестя гніву і печалі, о Богом
обрадувана, Пресвята Чиста, Ти бо наша стіна і допомога нездоланна.
Тебе бачивши прицвяхованого на Хресті, Ісусе, що страждання прийняв
добровільно, Діва і Мата Твоя, Владико, взивала: о горе Мені, Чадо солодке, чому
неправедно рани терпиш, Лікарю, що зціляєш людську неміч, і від тління всіх
визволяєш милосердям Своїм?
Пісня 1
Ірмос: Співаймо Господу, Який через море Червоне народ Свій провів, бо Він один
славно прославився.
Славу безсмертя і Божественний вінець нетління подав Христос тобі, доброму
подвижнику, Герасиме.
Маючи Світлодавця, Який твої чує молитви, темряву демонів знищив, отче
Герасиме.
Струменями твоїх сліз, як дерево пишне, отче, плоди безсмертя приніс, Богомудрий
Герасиме.
Богородичний: Пречиста Богородице, усунь болі серця мого, що Христа без болі
16
незбагненно і невимовно народила.
Пісня 3
Ірмос: Ти, Господи, утвердження тих, що припадають до Тебе, Ти єси світло
темрявою оповитих, і прославляє Тебе дух мій.
За Тим, Хто розп’яття добровільно перетерпів, преподобний, пішов, увесь розіп’явся
життю і пристрастям.
Зміг ти, зміцнений вседіючим промислом, мудрий Герасиме, міцного всі сітки
знищити.
Смиренним мудруванням і смиренним духом, мудрий, ти зміцнившись, пристрасті
душетлінні повністю усмирив єси.
Як велике сонце, чудес твоїх сяяннями просвічуєш всіх серця, що з вірою хвалять
тебе.
Богородичний: Народила єси, Непорочна, Отцю Сина співпрестольного і
одноістотного, що всім входи до життя показав.
Демонів підступи пройшов, преподобний, хресною благодаттю і діянням,
усиновлений Богом був. Тому тебе з вірою шануємо, Герасиме.
Пречисті руки Твої розпростерши, Діво Мати, покрий тих, хто уповає на Тебе і до
Сина Твого взиває: всім подай, Христе, Милості Твої.
На дереві бачила піднятого Сина Свого, Пречиста, серцем материнським
розриваючись, жалісно взивала: горе Мені, бо зайшло Світло Моє Вічне.
Пісня 4
Ірмос: Почув, Господи, провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив
Твоє Божество.
Храмом Духа є просвічене серце твоє, отче, тому виточує дарування, зцілюючи
недуги Божественною благодаттю.
Закону Божественному корячись, отче, від юності пішов за Господом, приймаючи
житіє безтілесних в тілі.
Шлях свій, преподобний, на спасительні стежки направив наставленням
Божественного Духа, Який в тебе, преподобний, вселився.
Богородичний: Ісуса Чоловіколюбця, Його ж невимовно в утробі носила, умоли,
Непорочна, спасти всіх, хто оспівує Тебе.
Пісня 5
Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи, спаси нас; Ти бо єси Бог наш, крім Тебе
іншого не знаємо.
Розумом очищеним прийняв промені Святого Духа, і світлом для монахів був єси.
Житіє твоє, нуждою єства сяючи, ангелом земним у тілі тебе показало.
Водами животворчими Духа наповнений, ріки чудес виточив, отче Герасиме.
Богородичний: Як хмара, на Тебе зійшло Слово, Богородице, втілене на просвіщення
душ наших.
Пісня 6
Ірмос: Очисти мене, Спасе, великі бо беззаконня мої, і з глибини зла виведи,
молюся, до Тебе бо взивав я, і почуй мене, Боже спасіння мого.
Тіла твого неміч, силою зміцненою Тим, Хто від Діви Чистої нам засяяв, отче, всю
17
усмирив силу ворогів безтілесних, преподобний.
Сокрушив щелепи мислених левів благодаттю, підкорив тілесні бажання,
преподобний; тому покорився тобі лев, як пастирю корячись служив.
Житіє ангельське, отче, і помисли смиренно прийняв у Христі, лагідним був, і нині
вселився в землі лагідних, радістю Божественною наповнений.
Богородичний: Вселилося в Тебе Отче сяяння, Чиста, і народилося в тілі, світ
просвітило, і від темряви багатобожжя визволило. Ради цього Тебе оспівуємо.
Запалав любов’ю Вишньою, жорсткість пустелі Йордану більше аніж насолод
всього світу забажав; там же покорився тобі звір аж до смерті, отче, покірно і з жалістю
на гробі твоєму скінчився, тебе так прославленого Богом, до Нього ж молися і нас
поминай, отче Герасиму.
Пісня 7
Ірмос: Юнаки єврейські погасили в печі полум’я сміливо і на росу перемінили
вогонь, взиваючи: благословенний, Господи Боже, повіки.
Світло засяяло тобі, отче, і Жених цього весілля, що в Небесних оселях завжди
перебуваєш і завжди співаєш: благословенний, Господи Боже, повіки.
Хмарами сліз напоїв своє серце, Богоносний, доброчинності вирощуєш плоди, ними
ж насолоду Вишню повіки прийняв зі всіма преподобними.
В устах несучи спів в наслідуванні невпинному ангелам, бдінним розумом,
Герасиме, взивав єси: благословенний, Господи Боже, повіки.
Богородичний: Вогонь Божества Тебе, Богородице Діво, ніяк не опалив, Ти як
купина колись зображена на висоті, що палає, Пречиста, і не згоряє.
Пісня 8
Ірмос: Богопроповідники юнаки у печі, вогняне полум’я подолавши, співали:
благословляйте діла Господні, Господа.
Просвіщенним постав перед Владикою, посту сяянням, чудотворцю Герасиме, і до
безтілесних ликів приєднався єси.
В беззлобності життя провів, лукавого сідалище зовсім принизив єси, пісників
краса, Богомудрий Герасиме.
У одяг нетління одягнувся єси, пристрасті скинувши, отче Богомудрий Герасиме, і
чертог Божественний достойно отримав.
Богородичний: Як ароматну лілею, отримав Тебе в долині життя Надприродний,
Чиста, і Тобою надихнув світ ароматом.
Пісня 9
Ірмос: Убоявся кожен, почувши про невимовну Божу милість; як то Всевишній з
волі Своєї аж до тіла зійшов, від Дівочої утроби людиною ставши; тому ми, вірні,
Пречисту Богородицю величаємо.
По стопам слідував всіх, хто на землі добре йшов, мав любов, віру, надію, міру,
мудрість і невичерпну молитву, утримання невимовне, отче Герасиме, насолоджуючись
чистим сходженням.
О, чудо! Як це, ніби розумний, покорився тобі звір, повелінню твоєму, Герасиме, що
старанно служив Богу, Який прославив твоє рівноангельське життя, преподобний,
знаменнями і незчисленими дивами і чудесами?
Утвердженням явився монахам і тим, хто молиться, Богоносний, напученням,
тісною стежкою утримання йшов, Божественною надією душу завжди розширяючи.
Тому просторо в поселеннях вибраних отримав оселю.
18
Зацвів єси, отче, у дворах Бога нашого, як фінік високорослий, як кипарис,
звеличився Божественним підняттям. Тому пам'ять твою з вірою святкуємо, в ній же
молимося: від спокус всяких нас спаси.
Богородичний: Носила Еммануїла на руках Своїх, Чиста, як Дитину, Богом
обрадувана, і взивала: Чадо Моє найсолодше, як подам Тобі груди, що всіх годуєш? Як
повию Тебе пеленами, що імлою повиваєш море?
Преподобний Герасим Йорданський народився в м. Лікії (Каппадокія, Мала Азія).
Ще в юності він вирішив залишити мирське життя і посвятити себе служінню Богу.
Прийнявши чернецтво, він пішов в Єгипет, у Фавидську пустиню, де подвизався у
духовному подвигу багато років. Близько 450 року преподобний Герасим відправився у
Святу Землю - його особливо приваблювала Йорданська пустиня, як ідеальне місце для
самітницького життя.
У Єрусалимі преподобний Герасим підпав під вплив єресі Патріарха
Олександрійського Діоскора і архімандрита Євтихія, які признавали у Ісусі Христі
тільки Божественне єство.
IV Вселенській Собор який відбувся у Халкідоні (451) засудив це хибне вчення, але
частина його прихильників продовжувала упиратися в єресі. Якийсь монах - єретик, по
імені Феодосій, прийшов у Єрусалим і зумів залучити на свою сторону царицю Євдокію,
удову Феодосія Молодшого (408-450), яка в той час знаходилася на Святій Землі.
Ставши невільною пособницею єретика, Євдокія підбурила місцеве духовенство проти
Патріарха Єрусалимського Ювеналія, який твердо тримався Православної віри.
Патріарх був вигнаний, а його престол незаконно зайняв єретик Феодосій, чия
діяльність невдовзі стала бентежити істинно віруючих.
Преподобний Герасим, який подвизався в той час самітником на річці Йордан,
вирішив відправитися за порадою до преподобного Євфимія Великого (473; пам'ять 20
січня), доброчинність і мудрість якого були широко відомі.
Після доволі довгого перебування в пустині у преподобного Євфимія, наставлення
якого знову зміцнили преподобного Герасима у правовірності, йорданський самітник
повернувся у свою обитель. Невдовзі благочестивий імператор Маркіан (450-457)
відновив Патріарха Ювеналія на його кафедрі, єресь була засуджена, Феодосій втік на
Синай, а багато спокушених, а також і цариця Євдокія, повернулися у лоно
Православної Церкви.
Глибоко розкаявшись в своїй помилковості, преподобний Герасим примножив
подвиги у славу Божу. Обитель, споруджена ним недалеко від річки, була призначена
для новоприйнятих монахів, яких преподобний зустрічав з радістю і оточував
батьківською любов’ю. Ті, хто бажав довершення в усамітненні, а їх під началом
преподобного Герасима знаходилося близько сімдесяти, споруджували собі келії в
глибині пустині.
Устав житія пустинножителів вирізнявся великою строгістю. Преподобний
Герасим являв братії чудовий приклад довершеного подвижництва і утримання.
Кожний у своїй келії проводив у безмовності і богомисленні п’ять днів тижня,
живлячись в той час тільки сухим хлібом і водою, принесеними з собою з монастиря.
Вогонь розводити не дозволялося. На суботу і неділю всі збиралися в монастирі, де
служили в храмі Божественну літургію і причащалися Святих Таїн. В ці дні за
загальною трапезою дозволялося преподобним споживати небагато вареної їжі і вина.
Тоді ж всі ченці здавали йому сплетені за п’ять днів корзини. На виручені від продажі
гроші і утримувався монастир.
19
Ніхто із братії не мав ніякої власності, окрім рогожі для сну, одежі і сосуду для
води. Преподобний Герасим наказував пустинникам не закривати двері келій, щоб
кожний подорожній міг би увійти і взяти з цих речей потрібне йому.
На час Великого посту преподобний Герасим зі своїм улюбленим учеником
блаженним Киріаком (пам'ять 29 вересня) зазвичай віддалявся у саму глибину пустелі,
відмовляючи собі навіть у хлібі і воді, підтримуючи своє тіло тільки Святим
Причастям.
Одного разу преподобний Герасим був дивовижним чином сповіщений про кончину
святого Євфимія Великого. Преподобний сподобився бачити, як ангели возносили на
небо душу святого старця. Поспішивши в його обитель разом зі своїм учеником
Киріаком, преподобний Герасим був присутнім при похованні святого Євфимія.
На іконах преподобний Герасим зображається з левом, який лежить біля ніг
преподобного. Передання передає, що одного разу святий подвижник зустрів в пустині
раненого лева і вилікував його, вийнявши тернову колючку із уже дуже загнилої лапи.
Звір настільки прив’язався до старця, який годував його з рук своїм скудним хлібом, що
служив йому як домашня тварина, допомагав виконувати тяжку монастирську
роботу.
Преподобний Герасим дожив до глибокої старості і преставився у 451 році.
Розповідають, що лев невдовзі помер на могилі старця і був закопаний недалеко від
його гробу.
Святого мученика Конона
О, необлесливе Божественної зорі, заповідей Божих світлоносне сяяння, і мучеників
прекрасний страстотерпцю вікопомний! Ти безліч темряви відігнав, як світоносна зоря,
блаженний. О добре приношення і жертва непорочна! Тому Христу невпинно молися,
щоб спасти душі наші.
О істини проповіднику! Показався проти нечестя меченосним поборником, ворогів
відсік стражданням голови, премудрий, і Божественне веління ясно проповідував,
людям неосвіченим розповідаючи про краще. О Кононе, співмешканцю мучеників!
Молися Визволителю, щоб визволити рабів твоїх від пристрастей, що оспівують тебе.
О, добра переміна, правицею Вишнього, бо ж на тобі сотворив Господь отців,
страстотерпцю славний, від невірного кореня плід добре квітучий, Кононе блаженний і
хвальний, ти явився і демонів полки переміг державно, маючи Христа неабиякого чинів
Начальника.
Радуйся, Світла Божественного носило, світліша зоря і покров священства. Світло
нам засяяло із Пречистих стегон Твоїх, просвічуючи світу краї і освічуючи Своєю
благодаттю. Радуйся, начало спасіння, Пречиста; радуйся, дивовижний слух і мовлення
тим, хто надіється на Тебе.
20
Як незайманого дивовижного, і мученика непохитного, блаженного страждальця,
що проти бісів владу прийняв, Конона піснями похвалимо і до нього взиваймо: моли
Христа Бога, щоб спас душі наші.
Пісня 1
Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон
потопляється; пісню перемоги Богові співаємо, взиваючи.
Щоб піснями Божественними похвалити тебе, Христового мученика, і твердого
подвижника, мої помисли світлом, що в тобі проявилося, мученику осяй.
Навчений Божественному ангельським вченням, блаженний, як ангел воістину на
землі вишуканий у тілі був, похоті приборкуючи і прикрашаючись.
Законів Божественних дотримуючись, до еллінського беззаконня мав огиду, і
багатьох привів до Бога вченням і священними увірив чудесами.
Богородичний: Прикрасившись добротою доброчинності, Прекраснішого за всіх
людей народила, Непорочна, Який Своїми красотами мудро прикрашує.
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і
утвердив нас на камені сповідання Твого.
Прикрасив Божественною доброчинністю душу свою, преподобний, її житлом Отця,
і Сина, і Духа Святого, воістину отворив, мученику.
Ті, що з древності в глибину спокуси окаянної впали, на явлену висоту високим
твоїм вченням підводяться далеко сяючи, мученику Кононе, оспівуючи тебе.
Храмом Божим бувши, призиванням Божественним поставши у храмі скинув
істукана, блаженний, наставляючи заблудлих до Божественного пізнання.
Богородичний: Єдиний Святий від Тебе народився, Пресвята, незбагненно і
невимовно, освящаючи земних, які були через скверну пораду ворога рабами
пристрастей.
Христовою зброєю озброївся, нищителем демонів явився, і став непорушною
жертвою вірних, неприступний маючи стовп віри, до висоти піднімаєш нас чудесами
своїми. Звідти і вінці перемоги достойно прийняв від Бога, мученику Кононе
багатостраждальний. Ради цього взиваємо до тебе: моли Христа Бога гріхів прощення
дарувати тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
В напасті багатосплетенні впав від ворогів видимих і невидимих, бурею охоплений
незчисленних моїх гріхів, і як до теплого заступництва і покрову свого, Чиста, до
пристанища приходжу Твоєї доброти. Тому, Пречиста, старанно молися за рабів Твоїх
до Того, Хто з Тебе без сім’я втілився, що невпинно молять Тебе, Богородице Пречиста,
молячи Його завжди гріхів прощення дарувати тим, хто оспівує достойно славу Твою.
Пісня 4
21
Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає взиваючи, від
помислу чистого Господа прославляючи.
Храми безбожних зруйнував, святий, і богів погибелі до кінця піддав, мученику,
чудодіючи і звершуючи достойні чудес знамення.
Тобі, що свято йшов, Боже Слово покорило демонській рід, і тебе явленням багатьох
чудес прославило.
Дуже люблячи тебе Преблагий, тобі великого наставника Михаїла подав, навчаючи
тебе, великий Кононе, явно великим таїнам.
Богородичний: Свята Владичице, Святе втіливши Слово, освячення душі моєї даруй,
направляючи мій розум, що безпутством подоланий.
Пісня 5
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся души тих, що зрання
линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів визволяє.
Витіканням твоєї священної крові, багряницю мученицьку самому собі явно
обагрив, мученику доблесно мудрий, і живеш радуючись у Вишніх оселях і світлостях.
Розпростер тебе, блаженний, безрозсудний, що увесь розум до Бога простер,
вікопомний, ранячи сік, що призивав велике Ім’я Вседержителя.
Благодаттю зміцнившись, терпів каплі від ураження, мученицькі прикрашаючись, і
безбожність перемагаючи, Кононе, і безсмертя сподобився.
Богородичний: Визволившись від всякої прабатьківської клятви, Пречиста, Тобою
благословення отримали. Тому благословляємо, і величаємо, і з любов’ю шануємо Тебе,
і ублажаємо.
Пісня 6
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого
пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє,
Многомилостивий.
Засяяв, як сонце, світлими променями доброчинності і преславними чудесами,
терпінням же страждань дуже прикрашаючись, просвіщаєш кінці, великоіменитий
мученику, тих, хто хвалять тебе.
Ран добротою прекрасним показався, чудодіючи неабияк, і помер, також і після
поховання проганяєш недуги, і відганяєш духів спокуси, блаженний.
Пристрасті душ наших вилікуй, мудрий, і від тіла віджени немощі, неабиякий лікар
нам від Бога даний, що шануємо тебе, Кононе славний.
Богородичний: Погляне Господь на Тебе, і Тобою відвідає тих, хто віддалився від
Нього, Пречиста. Тому, як і сказала Ти, роди, що спасаються будуть ублажати Тебе.
Чистотою як ангел на землі прожив, звідти ж і співрозмовником ангелів бути
сподобився, і батьків до Христового пізнання привів, і єдиного Бога в Тройці
сповідував, постраждав до крові, мученику Кононе, моли Його невпинно за всіх нас.
Пісня 7
Ірмос: Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опалюючи,
веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.
Світло незаходяче тобі засяяло, що зненавидів пристрастей темряву, преподобний,
радість прийняла тебе, бо добрий подвиг закінчив зі старанністю. Тому поминай нас,
перебуваючи біля Христа.
Серце твоє лагідне і мудрування смиренне явилося, преподобний, ними ж згубив всі
піднесення ворога, піднесений Божественною доброчинністю, і чудесами дивовижними,
22
Кононе, мучеників основа.
Страшним для всіх демонів був ти, їм наказуючи покоритися твоїм священним
велінням, Богомудрий, Богом прославлений, Його справами добрими на землі
прославив, Кононе.
Богородичний: Волею все творячи, у Твою забажав вселитися воістину непорочну
утробу, Богородице, єдиний серед святих соборів славлений Бог, як великий і
дивовижний.
Пісня 8
Ірмос: З полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо
все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.
Твердо противився хибно думаючому, що думав тебе покорити, честі чужій вогнем
мерзенним принести, страждальцю. Тому, законно постраждавши, прославився ти.
Демонськими уражені спокусами твоїм Божественним вченням зціляються, і від
скорботи визволення приймають, оспівуючи благодать твою, Богомудрий.
Від недугів всяких здоров’я почерпають ті, що до раки преподобного з вірою
приступають, виточує бо вона явно благодать Духа і потоки пристрастей висушує.
Богородичний: Благання Творцю Богу принеси, щоб душі наші спасти, Богом
обрадувана, і від утримання пристрастями нас визволи, і від спокус злочинних людей.
Пісня 9
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські
дивитись: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його, з
небесними Силами Тебе ублажаємо.
Як корабель, видний був ти, що перепливає мирську бурю по суші, Богоносний, до
прекрасних пристанищ покою і Царства Божого, і світлості, добрих в тяготі спасаючи.
Хрестом, як Бронею, одягнувся, ворожі роззброїв полки, блаженний, і ногами твоїми
прекрасними покорив, рабом бо щирим Владики був, поневолених ворогом
визволяючи.
Про нас пам’ятай, що з любов’ю хвалимо тебе, вінценосцю, перед Христом стоячи з
Вишніми незліченними силами, щоб молитвами твоїми отримали милість, і від зла
визволення, Кононе хвальний.
Богородичний: Світлом Твоїм мене просвіти, Діво, що завжди ніччю журби
утриманий, і згорблений до землі, і творю всякий гріх розуму розбещенням, щоб Тобою
спасаючись, оспівував Тебе, Всехвальну.
Святий мученик Конон Ісаврійський (I) народився в селі Віфанії недалеко від
малоазійського міста Ісаврії. Його батьків звали Нестор і Нада. Коли Канон підріс,
вони вирішили одружити сина і обручили його з дівицею Анною. Перед весіллям Конону
явився Архистратиг Михаїл в образі світлого мужа, який наставив його в істинах
християнської віри. Святий Конон з юних років сподобився особливого
покровительства Михаїла, який являвся йому і допомагав у тяжких обставинах.
Вступивши в шлюб, Конон і Анна по взаємній згоді жили як брат і сестра, зберігаючи
цнотливості чистоту, цілковито віддавшись служінню Богу. Під впливом святого
Конона і батьки його стали добрими християнами. Блаженний Нестор, його батько,
за викриття ідолопоклонників удостоївся мученицького вінця. Через деякий час до
Господа преставилася мати і дружина Конона. Святий Конон поховав їх в одному
гробі. Він посилив подвиги посту і молитви, здобув у Господа особливу благодать. У
похилому віці святий Конон удостоївся дару чудотворення. Одного разу, по його
повелінню, вовк, який викрав під час жнив немовля покладене на полі, приніс його в зубах
23
до святого, і таким чином немовля було повернуте матері. Окрім того, по молитвах
святого Конона отримували зцілення хворі віспою.
Своєю праведністю святий Конон прихилив до себе серця навколишніх жителів-
язичників. Дякуючи його проповіді багато хто з них навернулися до Христа. Коли в
Ісаврії за военноначальника Магдона почалися гоніння на християн, святий Конон був
схвачений одним із перших. Його жорстоко катували за відмову принести жертву
ідолам. Дізнавшись про це, жителі Ісаврії виступили зі зброєю в руках, щоб звільнити
мученика. Кати зі страхом втекли, і святий Конон був звільнений. Його знайшли
зраненим і закривавленим, але святий не втратив міцності духа і жалів через те, що не
удостоївся прийняти мученицьку кончину заради Христа.
Святий Конон преставився до Господа через два роки. Оплаканий жителями
Ісаврії, він був похований рядом зі своїми батьками і дружиною. Дім його батьків був
перетворений на храм. Передання сповіщає про посмертні чудеса святого.
Святого мученика Конона Ісаврійського не потрібно змішувати з святим
мучеником Кононом градарем (городником). Останній, родом із Назарета
Галілейського, жив у місті Мандоні в Памфілії. Він займався обробленням городів,
догоджаючи Богу простотою і невимогливим життям. Святий мученик Конон градар
постраждав за віру Христову під час гонінь. Піднятих імператором Декієм (249-261).
Святих 42 мучеників в Амморії
В останні часи явившись прославлені перемогою мученики, зірки незаходячі на
чесній церковній тверді, світлістю страждання просвітили все, що під сонцем і
зруйнували темряву спокуси, хвальні, і нині до сяяння вічного відійшли. Тому з вірою
світоносне і священне ваше страждання святкуємо, заступництвом вашим благим
збагатившись.
Відведенні насильно і зв’язані були, Христові мученики, і закриті всі в темниці на
довгий час, Божественної вірі сущі хоронителі. Там злий звір лютуючи, мечем вас
умертвив, бо не бажали покоритися його злим повелінням, і нині Вишнє унаслідували з
радістю, сорок до двох приєдналися, славні, Царства.
З Костянтином Васоя і Каліста, Феодора і Феофіла, та інших – Божественний собор
страстотерпців велегласно похвалимо, померти бо зволили за Життя всіх, заколені з
радістю. І нині в місті Бога Живого почивають і просять отримати нам гріхів прощення
в День Суду, і повне визволення.
Тих, хто благочестиво поклоняються Твоєму Різдву, від всяких підступів ворожих
спасай, Богородице Непорочна, як суща Заступниця всього роду нашого, Тебе бо нині
помічницею всі маємо, пристанищем і утвердженням, і Піклувальницею перед
Владикою Христом і Господом. Його ж моли дарувати мир світу, молимося, і гріхів
прощення тим, хто приходить під покров Твій.
Не оплакуй Мене, Мати, бачачи розіп’ятим на древі Твого Сина і Бога, Я ж бо
повісив землю на водах на нічому і все творіння сотворив; бо воскресну і прославлюся,
і пекельне царство сокрушу силою, і знищу його силу, і ув’язнених визволю від його
злодійства, як милосердний, і до Отця Мого приведу, як Чоловіколюбець.
24
Якщо станеться у суботу чи в неділю, співається і цей самогласний. Слава, глас 2:
Церква сьогодні святкує таємниче, у новий одяг одягнувшись кров’ю, як у порфіру і
вісон, нових страстотерпців: вони бо у благочесті виховані, жертву непорочну і
приємну і богоугодну, Христе, Тобі принесли. Тому їх переможцями над беззаконними
показав, і увінчав, і прославив, і нам даруй їх молитвами велику милість.
На стиховні, Слава, глас 2:
Любителі мучеників, прийдіть, священну пам'ять духовно звершивши, взиваймо до
них: полк Богом увінчаний новоявлених мучеників, заколення непорочне за Христа
принесене старанно в жертву, святе вибране воїнство сорока двох, знищіть лютість
безбожних агарян, і вашими молитвами визволіть людей благочестиво мудрих від
всякої напасті.
Мученики Твої, Господи, в стражданнях своїх вінці нетлінні прийняли від Тебе,
Бога нашого, маючи бо силу Твою, мучителів подолали, сокрушили і демонів немічні
спокуси. Їх молитвами спаси душі наші.
Пісня 1
Ірмос: Воду пройшовши наче сушу і єгипетського лиха уникнувши, Ізраїль взивав:
Визволителю й Богу нашому співаймо.
Мене, що впав у глибину гріхів, і до Твоєї безодні щедрот приходжу, молитвами,
Христе, страстотерпців до спасительного пристанища настав.
Сяючи добротою доброчинності, несучи багряницю від крові мученицької, як
скіпетр тримаючи хрест, царствуєш з Господом, Феодоре.
В піснях Феодора, вірні, Каліста, і Васоя, і Феофіла з ними разом і Костянтина
доблесного, та інших мучеників похвалимо.
Богородичний: Ввергнув у вуха Єви отруту душетлінну облесник і ворог, Христа ж
народивши, Богомати, від цієї шкоди зцілила.
Пісня 3
Ірмос: Небесного кола Верхотворче, Господи, і Церкви Сотворителю, утверди мене
в любові Твоїй; Ти найвище бажання вірних утвердження, єдиний Чоловіколюбче.
Просвічений воістину зорею Богочестя, славний, і добротою прикрашений
Божественних діянь, варварської безбожності темне зле безчестя зруйнував, блаженний.
Страстотерпці Твої, кров’ю потоками рікою текучою із пречистих тіл, Царство Твоє
і насолоди потоки отримали, Милосердний Господи.
Як зірки, необлесливі страждальці нині засяяли на тверді Церкви святої, всю
освітлюючи вселенну променями своїх страждань, доблесні.
Богородичний: Втілившись в утробі Твоїй, і став Людиною заради кращого, Він
єдиний Чоловіколюбець спасає людину від воріт смертних, Богомати Пречиста, єдина
Всехвальна.
На землі заради Христа постраждали, явилися благочестивими вінценосцями, життя
на Небесах прийняли з радістю: всяку бо спокусу ворожу подолали стражданнями і
кров’ю ваших язв, і тим, хто хвалить вас, з висоти завжди гріхів прощення подаєте.
Ведені були зв’язані ворогами і в темниці закриті на довгий час, вірою збережені,
непошкоджені залишилися, і звільненням мечами від тіл, святі, Божественним
бажанням явно зв’язалися. Тому, як світила, засяяли в світі, всіх просвіщаючи
25
благодаттю Духа, блаженні страстотерпці, моліть Христа Бога гріхів прощення
дарувати тим, хто з любов’ю святкує вашу пам'ять.
Як Діву і єдину серед Жінок, Тебе, що без сім’я народила Бога в тілі, всі ублажаємо,
роди людські, Вогонь бо Божества в Тебе вселився, і як Дитину годувала Творця і
Господа. Тому, ангельський і людській рід, достойно славить Пресвяте Різдво Твоє, і
разом взиваємо до Тебе: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто
поклоняється з вірою Пресвятому Різдву Твоєму.
Пісня 4
Ірмос: Ти моя кріпость, Господи, Ти моя і сила, Ти мій Бог, Ти моя радість, що не
залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав; Тому з пророком Авакумом взиваю до
Тебе: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Прикрасився добротою подвигів своїх, одягнувся в багряницю червлену від крові
мученицької своєї, і прикрасився діадемою перемоги. Тому з мучениками перед лицем
Господнім ликуєш, блаженний Феодоре.
В темниці були оковані залізом ноги твої, Калісте непереможний, молився ти, щоб
безперешкодно необлесливою стежкою мучення йти, звільнився мечем від тіла, і
любов’ю зв’язався Творця.
Божественне воїнство, Богом зібраний полк від багатьох міст і місць, двойця проста
з чотирма десятками страждальців, нині засяяла, законно постраждавши, і посічені були
в голову за голову всіх – Христа.
Богородичний: Ти вірних похвала, Безневісна, Ти Заступниця, Ти і притулок
християн, стіна і пристанище, до Сина бо Свого благання приносиш, Непорочна, і
спасаєш від бід тих, хто з вірою і любов’ю Тебе, Богородицю Чисту, славить.
Пісня 5
Ірмос: Навіщо відкинув мене від лиця Твого, Світло незаходиме? Темрява ворожа
покрила мене, окаянного; але наверни мене і до світла заповідей Твоїх путі мої направ,
молюся.
Передбачивши вінці і вічну славу, Феодоре, сміливим норовом з тими, хто страждав
з тобою, взивав єси: ніяк смерті не бійтеся, через її після малого радість і життя
приймете невимовне.
Уражений любов’ю Владики свого, блаженний, і вогнем Його бажання опалений,
мучення чашу випив, що другими сквернами ніяк не оскверняється, страждальцю
вікопомний Калісте.
Терпеливим мудрим норовом перший до страждання добровільно відійшов,
повчанням мужності спільником страждальцям був, Феодоре, з ними ж унаслідував
вічний покій, і вічну насолоду.
Богородичний: Звільнення від гріхів Твоїми молитвами подай рабам Твоїм,
визволяючи їх від напастей, і бід, і скорботи, і від богохульних єретиків утримання,
Богородице Діво Непорочна.
Пісня 6
26
Крові твоєї витікання, як ріка вилилась, спокуси каламутні потоки висушила, вірних
же всіх напоїла серця, достойний чудес Феодоре.
Від пристрасті глибокої підняв Своїх мучеників, на камені терпіння їх утвердив,
тих, хто від ворожих стежок і розбещених шляхів ухилився, Чоловіколюбче.
Прекрасно, як річка, із Едему спрямована, місто Боже своєю кров’ю радуєте,
мученики, від нечестя і скверни благочестиво очистивши.
Богородичний: Як одушевлений кіот, Законоположника вмістила, і як святий храм,
прийняла Святого, Людину на благодіяння людей, Богородице Чиста.
Новоявлені зірки віри, що за Христа старанно постраждали, похвальними вінцями
достойно вас вінчаємо, що молитеся за нас до Христа, як сущі стовпи і заборола
християнського начальства.
Ікос:
Агарянську безбожну віру і лютого біса спокусу, в душі ненавиділи і цуралися,
страждальці, і печать Христову Божественну несучи цілу в серцях, спини не зігнули
перед ворогом який ненавидив Його, також старанно всі за Нього, як агнці заколені
засяяли ніби сонце після кончини, безсмертну славу отримали, як стовпи і заборола
християнського начальства.
Пісня 7
Ірмос: Юнаки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в
печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Законно постраждавши, правди вінці прийняв від Єдиного Владики, і нині
Божественною добротою насолоджуєшся, о Феодоре, взиваючи: отців наших Боже,
благословен єси.
До заколення добровільно, як агнець на жертву ведений, мученику, на Вишній
поклався трапезі як жертва, коли заколювали, співав: отців наших Боже, благословен
єси.
Любов’ю Твоєю, Слове, вогнем у серці палаючи, терни неправедного вчення
попалив мученик Каліст, співаючи Тобі: отців наших Боже, благословен єси.
Ізмаїл безумний, думав Богомудрих проповідників від Христа відвернути, і
посоромлений був, вони бо помираючи, благочестиво взивали: отців наших Боже,
Богородичний: Із дівочої утроби втілився, явився на спасіння наше. Тому, Твою
Матір знаючи, як Богородицю, подячно взиваємо: отців наших Боже, благословен єси.
Пісня 8
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних отроків у люті розпалив
і, побачивши, що вони спасенні силою вищою, до Творця й Визволителя став взивати:
отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте повіки.
Страждальців лик прибавився тебе прийнявши, мучення добротою сяючого, повітря
освятилося в поверненні твоєму, мученику, і ангелів зібралася чисельність, земля
освятилася, там де лежить тіло твоє, о терпеливий мудрий Феодоре тричі блаженний.
Спадкоємцем долі Господньої будучи, і до заколення добровільно волочений,
вірьовкою себе зв’язати не дозволив, Калісте, при відсіченні голови святої. Тому
вінценосцем увійшов, і ликуєш з вишніми воїнствами по всі віки.
Хай ублажається Каліст і похвалений буде Феодор, разом з Костянтином
27
дивовижний Феофіл, Васой міцний і інших мучеників сонм, з ангельськими ликуючи
сонмами і співаючи невпинно: отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди
прославляйте повіки.
В річку вкинуті були мученики славні, після мук мечами введені були до
пристанища тихого, Христом звільнені, води спокуси потоками крові висушили, і
співати навчили: отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте
повіки.
Богородичний: Богородице Чиста, душі моєї язви і гріховні струпи очисти,
джерелами омиваючи, сущими від ребр Різдва Твого, і сущими від них очищаючи
струменями, до Тебе бо взиваю, і до Тебе приходжу, і Тебе призиваю, у Бога
Благодатну.
Пісня 9
Ірмос: Жахнулося небо, і кінці землі здивувалися, як то – Бог явився людям тілесно,
і утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей
чиноначальства величають.
Маючи ревність до мужності древніх страстотерпців, їх воістину і звання і радість
отримав, Феодоре. Але нас поминай, що звершуємо благочестиво твою святу пам'ять,
щоб нам спастися, так як маєш сміливість до Владики.
Той, хто в струменях Йорданських хрестився, охрещених своєю кров’ю, що Його
смерті благочестиво ревнували, в раці мучеників з’єднав, відокремлені голови до тіл
прилучив, і в тихе пристанище їх привів.
Сорок мучеників Божественних з двійцею чесною, ви нині на Небесах проживаєте в
радості, моліться за нас, молимося, аби визволитися нам від всяких бід, що звершуємо
на землі святу і світлоносну вашу пам'ять,
Богородичний: Зачала, Діво, без сім’я, без тілесного бажання Слово Боже, що все
Створив; чисто народила без болі материнської. Тому Тебе, Богородицю, і устами і
серцем сповідуючи, величаємо.
Світильний:
Який любитель мучеників зможе достатньо звершити пам’ять Божественну цих
мучеників? Як раніше промовив Василій Великий. Нам же нині належить оспівувати
сорок двох Божественних мучеників, що терпеливо постраждали за Христа.
Богородичний:
Премудрість Іпостасну, і Слово Надприродне, і Лікаря тіл і душ народила, люті і
тимчасові струпи і язви моєї душі зціли, і серця мого болі утиш, Діво.
Святі 42 мученики в Амморії: Костянтин, Аєтій, Феофіл, Феодор, Мелісен, Каліст,
Васой та інші постраждали під час війни між грецьким імператором Феофілом (829-
842) і сарацинами. Під час осади сарацинами міста Амморії (Фрігія, Мала Азія) вони
були взяті в полон через зраду военноначальника Вадітзиса. Амморія пала, а полонених
відправили в Ассирію. Тут на протязі 7 років, вони знаходилися в ув’язненні, піддавались
погрозам і катуванням.
Незважаючи на жорстокі мучення, бранці відмовилися прийняти іслам. Вони
зберегли непохитну вірність Христу, Якого продовжували сповідати перед самою
стратою.
Особливу мужність проявив воїн Феодор, який раніше був священнослужителем.
Його намагалися схилити до віровідступництва, промовляючи: «Нам відомо, що ти,
залишивши священний сан, став воїном і проливав кров. Ти не можеш надіятися на
Христа, – признай Магомета». На це мученик з глибоким смиренням відповів: «Я не
28
відрікся від Христа, а за те, що залишив священний сан, повинен пролити свою кров».
Всі сорок два мученики були обезголовлені, їхні тіла разом з чесними головами були
вкинуті в річку. Через деякий час річка винесла тіла святих, дивовижним чином
з’єднані з їхніми головами. Навколишні християни взяли їх і з честю віддали похованню.
Зрадник Вадетзис не уникнув ганебної участі: сарацини убили його, переконані в
тому, що не можна довіряти зраднику.
Мученицька кончина святих сорока двох мучеників Амморійських звершилася на
річці Тигр в м. Самарі (нині на території Іраку).
Священномучеників, що в Херсонесі єпископствували: Василія, Єфрема,
Капитона, Євгенія, Єферія та інших
Мученики непереможні, і всехвальні ієрархи, і світильники мирні, стовпи непохитні
Божественної Церкви, і ступінь догматів, і наставники благочестивих, і нищителі
облесливості, отці, що стреміли до неба, до світла керманичи душ наших, ангелів
спільники, Тройці поборники.
Єфрем славний, і Василій Богомудрий, і Капитон великий, Божественний Агафадор
з Єлпидієм, і Єферієм, і Євгенієм славним, Словами Божественними хай ублажаються,
преподобно бо проживши і священно постраждавши, Царства Небесного явилися
жителями.
Умертвивши мудрування тілесні подвигом, Василій славний мертвеця воскресив
призиванням Божественним; Капитон також, священний пастир, посеред полум’я стояв
радуючись, і був неопалений. Їх молитвами, Чоловіколюбче умилостивлення нам даруй
і велику Твою милість.
Скверну омий пристрасного мого серця, Богородице Всехвальна, і всі його язви і
гноїння, що від гріха, очисти, Чиста, і розуму мого усунь непостійність, бо силу Твою і
велике заступництво величаю, окаянний, і непотрібний раб Твій.
Убачивши Пречиста, що Христа Чоловіколюбця розпинають, і ребра пробивають
списом, плачучи взивала: чому це так Сину Мій, Тобі невдячні люди відплатили, за те,
що Ти творив їм добро і квапишся Мене бездітною залишити, Наймиліший? Дивуюся
Милосердний, Твоєму добровільному розп’яттю.
Пісня 1
Божественним сяянням мученики облиті, тих, хто світлоносне це і світле свято ваше
завжди благочестиво хвалить, від пристрастей темряви визволіть.
Слово Боже втілившись, вас показало, всеславні пастирі, Його Божество сповіщати
заблудлим, преподобні, і тим, хто через незнання знаходяться в небезпеці.
Наповнені водами животворними Духа, напоїли виснажених спекою лютої
безбожності, і до води спасіння наставили, славні.
Богородичний: Звільнився праотець від заборони, Чиста, незбагненним Різдвом
Твоїм, Пречиста, і першим отримав вхід у рай, велегласно похваляючи Тебе.
29
Пісня 3
Вогнем Божественним розум запалив, Василію мудрий, як пастир неабиякий, і річ
безбожності попалив єси.
Тих, хто в темряві були зла, славний, Духа світлом до просвіщення святого
хрещення привів.
Стежки свої до Бога направив, Василію, і всіх від шляху спокуси благодаттю до
Богопізнання навернув.
Богородичний: Того, Хто визволяє людей від насилля ворожого, народила єси,
сильного Господа, Пречиста Діво Всехвальна.
Миром помазання освятившись, пастирі явилися людям Богомудрим, і як агнці
чисті, принеслися в жертву Слову Начальнику пастирів, в жертву як вівці, мученики
хвальні і світильники мирні. Тому святкуємо всі з любов’ю Божественну пам'ять вашу.
Як необроблена лоза, Діво, прекрасне Гроно виростила, що виточує нам вино
спасіння, яке радує всіх душі і тіла. Тому, як винуватицю добрих Тебе ублажаємо
завжди, і з ангелами взиваємо Тобі: радуйся, Благодатна.
Безмужня Чиста і Мати Твоя, Христе, бачивши Тебе мертвого висячого на Хресті,
по материнські плачучи, промовляла: чому це так Тобі відплатив єврейський
беззаконний і невдячний собор, насолодившись багатьма і великими Твоїми дарами,
Сину Мій? Прославляю Твоє Божественне милосердя.
Пісня 4
Священний сонм мучеників нехай оспівується, священства благодаттю і мучення
осяяний, і співає з радістю: слава силі Твоїй, Господи.
Богоносні керманичі Церкви, Єфрем і Агафадор, Василій і Капитон, Єферій, Євгеній
і Божественний Єлпидій, Духом Святим явилися.
Навчившись Божественному, отці Божественні, людей в преподобії і правді істинно
пасли, і кінець блаженний мученням прийняли.
Померлі через невірство воскресінням померлого отримали життя вічне, тобою
увірувавши у Христа Бога нашого, мученику священний Василію.
Богородичний: Померлих оживила людей, Життя Іпостасне народивши незбагненно,
Діво, Христа Бога нашого, Який з милосердя Людиною став.
Пісня 5
Чашу чесного мучення випили, Богоносні отці, Ім’я Господнє з вірою призиваючи.
Єдиний, що мертвим вдихає воскресіння, молитвою твоєю померлого піднімає,
Василію, просвіщаючи твоє проповідання.
Рівного за честю Отцю Сина проповідували, багатобожне мучення ідолопоклонства
відігнали, отці.
Богородичний: Блаженні є люди, що знають Тебе, Непорочна, Владики всіх Матір, і
з любов’ю ублажають Тебе.
30
Пісня 6
Похвалами Агафадора, і Євгенія, і Василія Великого, і мудрого Єлпидія увінчаємо,
як ієрархів і доблесних мучеників.
Законним вихованням духа, мудрі, беззаконним закони спасіння пропонували, до
просвіщення благочестя їх прилучаючи.
Явилися від різних міст вівці, єдиних людей пастирі і Божественного міста
спадкоємці, в ньому ж проживають мученики, які Богу догодили.
Богородичний: Тебе, закону тінь, пророки в гаданнях зобразили, Діво, що
невимовним словом мала Різдво, спасаючи світ, Непорочна.
Світоносний день пастирів настав, які єпископствували в Херсонесі, їх же свято
оспівуємо, постраждалих за Христа овець. Священномученики, моліть Начальника
пастирів Христа, щоб і нас прилучити до овець по правицю стояння, і щоб взивали до
вас: радуйтеся священні отці, що за Христа кров свою пролили.
Пісня 7
Радуйся, увійшов ти, отче Капитоне, в піч і залишився неопаленим, як три отроки,
від невір’я вогню майбутнього визволяючи тих, хто увірував у Божественні твої чудеса.
Не устрашився, не злякався повеління, отче священний Капитоне, у священну ризу
одягнувся, в ній же вугілля вогняне ніс, блаженний.
Шлях загородив незнання Божественними словами своїми, розум благочестя вклав
всім тим, хто повз у глибину ідольського шаленства, священнослужителю Капитоне
Богоугодний.
Богородичний: Той, Хто створив рукою Єву, Слово Боже, Отроковице, наставити
всіх забажав, від утроби Твоєї створившись, начало прийняв, Отцю і Духу
співпрестольний.
Пісня 8
Умертвивши стражданнями плоть, життя безсмертне випрохали, отці преподобні,
всім, хто мертвим богам служили, вони отримавши спасіння, з вами завжди взивають:
Разом Євгенія і Агафадора, вірні, Єфрема і Єлпидія з Єферієм оспіваємо, Василія і
Капитона, бо ж подолали ворога, ієрархи Христові, Йому ж взиваємо: благословіть, усі
Обрадував людей, отче Єфреме, своїм навчанням, і нині прийшов до невечірнього
сяяння і до радості вічної, за свої труди нагороду прийняв взиваючи: благословіть, усі
Прожив на землі, як ангел, блаженний Василію, благодаттю над пристрастю
тілесною царював, і прийшов до Царства Небесного, перед Христом Царем
перебуваючи і взиваючи: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Богородичний: Видно було як чоловік Надприродний з Тебе народився, подвійний
єством, Пречиста, діянням і бажанням, цим уподібнившись, зволив явитися, Йому ж
31
взиваємо: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Пісня 9
Святих священномучеників звершуючи пам’ять, прийдіть всі, священними піснями
велегласно вшануємо, що за нас моляться Щедрому Богу нашому.
Явилися, як чесні камені, по землі безбожниками волочені, мученики Божественні, і
спокуси утвердження силою Божою руйнуючи; ради цього достойно ублажаєтеся.
Сьогодні місто Херсонес вашу пам'ять святкує: йому бо явилися стовпами, і
Божественними заборолами, і утвердженням, пастирі, і вчителі, і молитвеники, у Бога
блаженні.
До сонму ангельського сонм отців приєднався: з Євгенієм Єфрем і Капитон,
Єлпидій і Єферій, і Василій славний, і Богомудрий Агафадор.
Богородичний: Несучи Христа в обіймах, що рукою все носить, у Бога Благодатна
Отроковиця, дивуючись взивала промовляючи: як це пізнаю Тебе і Сина і Творця Мого
незбагненного?
Святі священномученики єпископи Херсонеські Єфрем, Василій, Євгеній, Єлпидій,
Агафадор, Єферій і Капитон у різний час були єпископами у Херсонесі Таврійському
(Крим). Вони проповідували Христа і засвідчили свою проповідь мученицькою смертю в
місті, із якого пізніше для Русичів засяяло світло істинної віри. Святий
рівноапостольний князь Володимир, який хрестив киян у 988 році, сам прийняв Святе
Хрещення у 987 році у Херсонесі.
Початок просвіщення Тавриди (Кримського півострова) вірою Христовою
покладено, по переданню, святим апостолом Андрієм Первозванним. Потім поширенню
тут християнства сприяли його ж гонителі: римські імператори висилали сюди
сповідників Христа. Так, при царюванні імператора Траяна висланий був у Херсонес
святий Климент, єпископ Римський (пам'ять 25 листопада), ученик святого апостола
Павла.
У 16 рік царювання імператора Діоклітіана (301) Патріарх Єрусалимський послав у
країну тавроскіфську, в місто Херсонес єпископа Єфрема і Василія. Мирно трудились
вони, насаджуючи Церкву Божу. Потім святий Єфрем відправився до скіфів, які жили
по Дунаю, де й прийняв від них мученицьку кончину через відсічення чесної голови. Це
(рік кончини невідомий) було 7 березня.
Святий Василій продовжив у Херсонесі апостольські труди, викриваючи
помилковість ідолопоклонників. Піддатий нарузі і побиттю, він був вигнаний. Святий
віддалився на гору недалеко від Херсонесу і жив у печері. Вигнаний за ім’я Христове, він
молив невпинно Бога за тих, хто виганяв його.
В той час у Херсонесі помер юнак, єдиний син у одного із знатних міщан, і був
похований за містом. Наступила ніч, але батьки не відходили від гробу. Уві сні їм
явився померлий син і зі сльозами молив звернутися до святого Василія, який жив у
печері. Коли святий Василій, силою Божою освятив воду, вилив її на померлого,
призиваючи допомогу Святої Тройці, мертвий юнак ожив. З пошаною був святий
Василій введений у місто, багато увірували і хрестилися.
Бачачи запустіння своїх капищ, диявол увійшов у серця проживаючих у Херсонесі
юдеїв, і ті озброїли проти святителя Христового сліпуючий народ. Озброєний натовп
32
напав ніччю на його дім, схватили його, і зв’язавши, волочили по вулицям, поки, нарешті
не забили його до смерті камінням і палками. Тіло святителя було кинуте за місто, але
звіри не торкнулися його. Це відбулося 7 березня 309 року. Останки святого християни
поховали в печері.
Один із учеників святого Василія відправився морем в країну Гелеспонську і зустрів
там трьох єпископів, які виїхали з Єрусалиму разом з Василієм і Єфремом: Євгенія,
Єлпидія і Агафадора. Дізнавшись про участь, яка спіткала святого Василія, вони
прославили Бога, Який увінчав його мученицьким вінцем, і вирішили самі їхати у
Херсонес, щоб продовжити святе діло просвіщення язичників. У Херсонесі вони з
жертовною самовідданістю проповідували Євангеліє, але невдовзі перетерпіли
мученицьку смерть (не пізніше 311 року). Святих мучеників побили камінням. Тіла їх
кинули за міську стіну без поховання, але християни таємно взяли їх і з благоговінням
віддали чесному похованню в тій же печері.
Через декілька років, вже при царюванні Костянтина Великого, із Єрусалиму прибув
в Херсонес єпископ Єферій. Язичники продовжували жорстоко утискувати християн, і
він змушений був відправитися в Константинополь, щоб звернутися до
покровительства імператора, який прихилявся вже до прийняття християнства.
Дякуючи цьому християни змогли безперешкодно звершувати богослужіння. Єферій
мирно правив паствою, побудував у Херсонесі храм. Скінчився 7 березня на острові
Алос на зворотному шляху із Константинополя, куди повторно їздив дякувати
імператорові Костянтину VI за захист християн.
Оплакуючи кончину святителя, херсонеські християни звернулися до імператора
Костянтина з проханням прислати їм єпископа. На місце померлого присланий був в
Херсонес єпископ Капитон. Радісно прийняли його вірні. Але і язичників багато
зібралося, які просили від нього дивовижного знамення, щоб увірувати у Бога. Твердо
уповаючи на допомогу Божу, єпископ увійшов у розкладений ними вогонь, молився серед
полум’я і вийшов із нього непошкодженим, набравши у свою фелонь палаючого вугілля.
Багатьох язичників це чудо навернуло до Христа. Святий Капитон кілька років був
єпископом у Херсонесі. Одного разу на шляху до Константинополя, він був
застигнутий бурею, яка прибила корабель до берега в гирло Дніпра. Місцеві жителі
язичники пограбували корабель, захватили в полон супутників святителя, а його самого
втопили. Він скінчився мученицькою смертю 21 грудня. Але пам'ять його звершується
разом з іншими Херсонеськими святителями, що постраждали 7 березня.
Преподобного Феофілакта сповідника Нікомидійського
Отче Феофілакте, Божими стражами охоронний, збережений був непошкодженим, і
стовпом непохитним Церкви явився, спокусами незламний єретичних підступів. І нині
молись дарувати душам нашим мир і велику милість.
Отче Феофілакте, Бога бачив, блаженний, зрозуміло і видимо, Його з’єднанням
кращим насолоджуючись, і причастям обожнений, Єдиного бажаного і блаженного,
радуючись прийняв єси, ієрарху чесний, з ангелами нині оселившись.
Отче Феофілакте, від землі преставився, відійшов до Небес, і в Небесних жити
оселях сподобився, блаженний, заради вигнання, яке за Христа перетерпів, Його ж нині
моли, дарувати душам нашим мир і велику милість.
33
Недужу душу мою, Пресвята, лютими страстями лукавими зціли, бо ж Цілителя і
Спаса всіх Христа народила, що всяку язву зцілює, уражену диявольськими злими
думками, і від смерті нас визволяє.
Найсолодший, де краса, де благодать сяючого образу Твого, Сину мій Улюблений.
Таємно прожив, хвальний, але Христос тебе показав, як світило на свічнику
духовному, і скрижалі тобі вручив вчення духовного, ними ж, святителю Феофілакту, і
нас осяй.
Пісня 1
Перед престолом Владики перебуваючи, отче Богоносний Феофілакте, тих, хто з
вірою пам'ять твою звершує, збережи.
Помазала тебе достойно благодать Духа, блаженний, заради істини і доброти звичаїв
твоїх.
Щоб Небесне отримати, блаженний, земне все зневажив, і пішов за Христом Богом.
Богородичний: Той, Хто із утроби Твоєї зволив народитися, є всім любов’ю і
насолодою, і Світлом незаходимим.
Пісня 3
Законам ти покорився Владики свого, славний архієрею, закони ж царів беззаконних
зневажив.
Божественне зображення Христове і Пречисте шанував чесно, нечестивців нечестя
відкидаючи.
Перетерпів мучення сумління спочатку постом, і нині мученицьким прикрасився
вінцем.
Богородичний: Стежку, Владико, яка до святині веде, покажи нам, що в утробу
Пречисту свято вселився.
Постився, преподобний мудрий отче, як ієрарх помазався єси, священно звершувати
Божественні таїнства душам на спасіння. Христову ж ікону шанував, перетерпів
вигнання, скорботу і довге ув’язнення. Тому після кончини виточуючи зцілення,
зціляєш страждаючих і просвіщаєш тих, хто оспівує, святителю Феофілакте, моли
Христа Бога прощення гріхів подати, тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
В напасті багатосплетенні впав від ворогів видимих і невидимих, бурею утриманий
незчисленних гріхів моїх, і як до теплого заступництва і покрову свого, Чиста, до
пристанища приходжу Твоєї доброти. Тому, Пречиста, старанно молися до Того, Хто з
Тебе без сім’я втілився, за рабів Твоїх, що невпинно моляться до Тебе, Богородице
Пречиста, молячи Його завжди гріхів прощення дарувати тим, хто оспівує достойно
славу Твою.
34
Пісня 4
Не злякався вогню спокуси, блаженний Богом натхнений, не розслабила силу твою
їжі насолода, Феофілакте.
Охорону твоїм вустам поклав Бог, і устами, преподобний, також залишився
непохитним перед нечестивими, які стали проти тебе.
Терплячі, перетерпів заради Того, Хто на камені ноги твої поставив, і почув тебе
Вишній, що Його образу поклонявся.
Богородичний: Визволившись Різдвом Твоїм від гріховного боргу, Непорочна,
радісне оспівування посилаємо Тобі, Богоневісто.
Пісня 5
Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи, спаси нас; Ти бо єси Бог наш, крім Тебе
іншого не знаємо.
Руки твої, преподобний Богом натхненний, до Творця піднесені, отче, злочестивих
перемогли.
Утримуючи Вишній руку твою, Богоносний отче, наставив тебе до Небесної
насолоди.
Стежкою тісною йшов, Феофілакте, до широти райської досягнув, дивовижний.
Богородичний: Ті, що не знають Тебе, Богомати, Світла не можуть бачити, Того, Хто
народився від Тебе, Пречиста.
Пісня 6
Ірмос: Ризу подай мені світлу Ти, що в світло, наче в ризу, зодягаєшся,
многомилостивий Христе Боже наш.
Умертвив почуття утриманням, над пристрастями царював ти, і нині, Феофілакте,
насолоджуєшся безпристрасності світлостями.
Образу Спаса всіх поклонятися навчив єси, ділами і вченням засяяв явно,
Феофілакте.
Хмарою тебе, що дощ життя виточує, Христос показав, отче, святителю Божий,
Феофілакте.
Богородичний: Прекрасніший за всіх людей Син Твій, Пречиста, добротою Божества
заради нас втілився.
Світильником світлим показався єси до країв, святителю Феофілакте, єдиносущне
Отцю і Духу Слово ти проповідував, Божественних отців собор просвітив, Тройці
угодником явився. Перед Нею перебуваючи, моли невпинно за всіх нас.
Пісня 7
Життя Божественно пройшов і віру свою зберіг до кінця, за свої страждання,
мудрий, прийняв вінець, взиваючи: благословенний, Господи Боже, повіки.
35
На колісниці Божественної доброчинності їздячи, до висоти піднявся єси, біля Бога
нині перебуваєш, взиваючи: благословенний, Господи Боже, повіки.
Знає Творець таємне сердець людських, Богоносцю, і серця твого Божественне на
престолі вчення посадив, Феофілакте блаженний.
Богородичний: До Тебе нині приходжу, Богородице, до покрову Твого і
Божественного заступництва, молюся, щоб визволитися від лютих гріхів,
Благословенна Чиста, що Бога в тілі народила.
Пісня 8
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних отроків у люті розпалив
і, побачивши, що вони спасенні силою вищою, до Творця й Визволителя став взивати:
отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте повіки.
В житло до тих, хто радується, нині вселився ти, сповіднику і істини поборнику, і
світло тобі засяяло, як праведнику, мудрий, і вчинив подвиг мученицькі постраждавши,
з ними ж і взиваєш: священики благословляйте, люди прославляйте повіки.
Терпіння вінець прийняв єси, Богоугодно, у вигнанні бо гірко перебував, нагороду
чекаючи прийняти за страждання свої, і на блага надіючись не згрішив, нині до Христа
взиваєш: священики благословляйте, люди прославляйте повіки.
Радісно звершується нині пам'ять твоя, Богоносний, сповідання світлом сяючи,
святий бо образ Христовий, і Богородиці, і всіх святих шанував, з ними ж нині співаєш:
священики благословляйте, люди прославляйте повіки.
Богородичний: Богомати Пречиста, душі моєї язви і гріховні струпи знищ, що Бога
народила сущого над всіма, Отроковице Чиста, від дівочої утроби, Безмужня, Його ж
отроки благословляють, священики оспівують, люди прославляють повіки.
Пісня 9
Ірмос: Воістину Богородицею Тебе визнаємо, Тобою, Діво Чиста, визволені, з хором
безплотних Тебе величаємо.
Великих дарів сподобився, отче, за Христа бідував розумом терпеливим,
Богоносний у Бога блаженний.
За нами наглядай, що оспівуємо тебе, від напастей і бід визволяючи, єретичні
руйнуючи підступи.
Доброчесно і праведно, як священник явно прожив, мученику, будучи світлим,
багряницю виткавши собі від крові своєї.
Богородичний: Як ранок, сущим у темряві і заблудлим, Правди Сонця маючи, в
обіймах несучи Христа, Діво, засяяла Ти.
Святитель Феофілакт Сповідник, єпископ Нікомідійський, прийшов в
Константинополь з східних країн в розпал іконоборчої єресі, за імператора
Костянтина VI (780-797). За свою відданість Православ’ю він був вигнаний
іконоборцями з батьківського краю. В той час одним із вишніх сановників при
імператорському дворі був святий Тарасій, тоді ще мирянин, пізніше Патріарх
Константинопольський (787-806), який посідав посаду сенатора. Благочестивий муж
Феофілакт (грец. – Богом бережений), будучи вірним християнином, стороннім всяких
спокус і єресей, подружився зі святим Тарасієм.
У 787 році святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, скликав в Нікеї,
VII Вселенській Собор, який засудив іконоборчу єресь.
Очевидно, святий Феофілакт був одним із учасників Собору, разом зі своїм другом
святим Михаїлом, майбутнім єпископом Синадським (821; пам'ять 23 травня). Знаючи
про високу духовність, прагнення і готовність до чернечого життя святого
36
Феофілакта, святитель Тарасій благословив його прийняти чернецтво. Разом з ним
прийняв чернецтво і святий Михаїл Синадський. Обидва ченці були послані святителем
Тарасієм у новоспоруджений монастир на березі Чорного моря. Тут вони подвизались,
слідуючи строгим правилам пустинного життя, в пості і молитві, богомисленні і
чернечих трудах. Обидва настільки досягли успіхів в духовному подвигу, що отримали
від Господа дар чудотворення.
Одного разу, під час жнив, стояла сильна спека і люди знемагали від великої спраги.
Святий Феофілакт разом зі своїм другом святим Михаїлом помолились до Бога і
випросили у Господа особливу милість: пустий мідний сосуд став виточувати воду в
кількості достатній для потреби. Чудо це було подібне ветхозавітним чудесам, коли
Бог вивів воду з каменя (Вих. 17, 6) або коли сухі кістки стали джерелом животворчої
води для помираючого від спраги Самсона (Суд. 15, 19).
Після того, як святі Феофілакт і Михаїл засяяли доброчинним життям своїм і
зміцнили довірений їхній турботі монастир, Патріарх Тарасій, який знав про їхні
достоїнства по колишній дружбі і високо цінував їх здібності до духовного керування
паствою, посвятив обох у єпископський сан. Святий Михаїл був посланий єпископом в
Синад, а святий Феофілакт поставлений єпископом в Нікомідії.
Очолюючи Нікомідійську Церкву, святитель Феофілакт проявив незвичайне
піклування про спасіння ввіреної йому пастви. Він побудував декілька храмів, лікарень і
домів для приймання прочан, кожного дня творив незліченну милостиню нужденним.
Святитель Феофілакт співчутливо опікав сиріт, удів і хворих. Він сам служив хворим,
немічним, калікам; обходячи богадільні і вулиці міста з сосудом теплої води, святитель
Феофілакт своїми руками омивав рани стражденним, не гребуючи навіть
прокаженими.
Коли імператорський трон зайняв іконоборець Лев V Вірменин (813-820).
Іконоборча єресь спалахнула з новою силою. Наступник святителя Тарасія Патріарх
Константинопольський святий Никифор (806-815; 828: пам'ять 2 червня) скликав
вірних Православ’ю і відданих йому єпископів: Еміліана Кизинського, Євфимія
Сардійського, Йосипа Фесалонікійського, Євдоксія Аморійського, Михаїла Синадського
і святителя Феофілакта Нікомідійського.
Святитель Феофілакт разом з цими єпископами і Патріархом Никифором
відправились до імператора Лева Вірменина, якого довго напучували відвернутися від
єресі, покаятися і припинити гоніння на православних, які шанують святі ікони.
Імператор залишився глухим до доводів святих отців, які викривали єресь. Коли він
висловив своє вороже до Православ’я відношення, святитель Феофілакт передвістив
імператору: «Я знаю, що, ображаючи Боже довготерпіння і зневажаючи своїм
спасінням, ти противишся древньому переданню святих отців і бентежиш Церкву.
Але, подібно до бурі, настигне тебе раптово люта пагуба».
Пізніше це пророцтво збулося. Лев Вірменин, наповнившись ярістю, засудив
єпископів на ув’язнення в різні місця: святого Патріарха Никифора – на острів
Проконіс (в Мармуровому морі), святителя Михаїла Синадського – в Євдокіаду, інших в
інші місця, а святителя Феофілакта в приморське місто Стровул в Карії (південно-
західна область Малої Азії). Там святитель Феофілакт провів в утисненні і скорботі
останній час свого життя, близько тридцяті років, і преставилися до Господа 8
березня (близько 842-845).
При імператриці Феодорі (842-855) іконоборництво потерпіло поразку і
Православ’я перемогло. Чесне тіло святителя Феофілакта з належними почестями
37
було перенесено із місця вигнання в Нікомідію і покладено у спорудженому їм храмі.
Святих 40 мучеників, у Севастійському озері замучених
На вечірні. На Господи взиваю… Спочатку самогласні дня (двічі), і мученичий, і
подібні Тріоді 3, і святих мучеників на 4. Стихири самогласні. Глас 2. Іоанна ченця:
Терплячи теперішнє мужньо, радіючи надією, один одному святі мученики
говорили: ми не одяг знімаємо, а тлінну людину скидаємо. Люта зима, але солодкий
рай; болісний лід, але солодке насолодження; не ухиляймося ж, о, воїни! Трохи
перетерпимо, щоб вінці перемоги отримати від Христа Бога і Спаса душ наших.
Відкидаючи одяг весь, входячи без тремтіння в озеро, один до одного говорили святі
мученики: за рай, який втратили, нині не пошкодуємо риз тлінних, в які були одягнені
колись спокусою згубного змія; знімімо ж їх нині заради загального воскресіння,
зневажмо лід, що тане, і плоть зненавидьмо, щоб вінці перемоги отримати від Христа
Бога і Спаса душ наших.
Дивлячись на муки як на насолодження, бігли в озеро як у тепле; говорили святі
мученики: не біймося холодної пори, щоб уникнути страшної геєни вогненної; нехай
буде спалена нога, щоб торжествувати вічно, рука ж – відсічена, щоб подносилася до
Господа. Не пощадімо єства, що вмирає, оберімо смерть, щоб вінці перемоги отримати
від Христа Бога і Спаса душ наших.
Слава, глас той самий, перша стихира: Терплячи теперішнє мужньо… І нині,
Богородичний: Минула тінь Закону…
Вхід. Прокимен дня. Паремії дня, і святих 3.
Пророцтва Ісаї читання (43, 9-13):
Так говорить Господь: нехай зберуться усі народи і зійдуться племена. Хто між
ними прорік це? Нехай сповістять, що було спочатку; нехай поставлять свідків від себе і
виправдаються, щоб можна було почути і сказати: «правда»! А Мої свідки, говорить
Господь, ви і раб Мій, якого Я обрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я:
переді Мною не було Бога і після Мене не буде. Я, Я Господь, і немає Спасителя, крім
Мене. Я передрік, і спас, і сповістив; а іншого немає у вас, і ви – свідки Мої, говорить
Господь, що Я Бог; від початку днів Я Той самий, і ніхто не спасе від руки Моєї; Я
створю, і хто відмінить це? Так говорить Господь, Визволитель ваш, Святий Ізраїлів.
Премудрості Соломона читання (3, 1-9):
Душі праведних в руках Божих, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони
здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас – знищенням;
але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання,
але надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляться
великих благодіянь, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він
випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву довершену. В час воздаяння
їм вони засяють, як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і
владарювати над народами, а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що
покладають надію на Нього, пізнають істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому;
бо благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його.
Премудрості Соломона читання (5, 15-6, 3):
Праведники живуть повіки; нагорода їх – у Господі; і піклування про них – у
Всевишнього. Тому вони приймуть царство слави і вінець краси від руки Господа, бо
38
Він захистить їх правицею і охоронить їх раменом. Він візьме за зброю ревність Свою і
озброїть створіння на помсту ворогам; зодягнеться у справедливість, як у броню, і
накладе на Себе шолом – нелицемірний суд; візьме непереможний щит – святість;
загострить, як меч, гнів суворий; і весь світ піде з ним на битву проти безумних.
Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у
ціль. І, як із каменеметального пристрою, посиплеться град гніву; розлютується на них
вода морська, і ріки нещадно затоплять їх; повстане проти них дух сили і, як вихор,
розвіє їх. Так беззаконня спустошить усю землю, і злочинство повалить престоли
сильних. Тож слухайте, царі, і розумійте; навчіться, судді кінців землі. Прислухайтеся,
що володієте безліччю і гордитеся перед народами. Від Господа дана вам влада, і сила –
від Всевишнього.
І далі продовження літургії Ранішосвячених Дарів. Якщо не завершується літургія
Ранішосвячених Дарів, співаємо на стиховні Тріоді самогласні дня, двічі, і мученичний.
Слава, святих, глас 6:
В піснях прославимо, вірні, страстотерпців – сорок мучеників, і до них милозвучно
взиваймо, промовляючи: радуйтеся, страдники Христові, Ісихію, Мелитоне, Іраклію,
Смарагде і Домне, Євникію, Уале і Вівіане, Клавдію і Приску; радуйтеся, Феодуле,
Євтихію й Іоанне, Ксанфію, Іліане, Сисанію, Кирію, Аггію, Аетію і Флавію. Радуйтеся,
Акакію, Екдикію, Лисимаху, Олександре, Іліє і Горгонію, Феофіле, Дометіане і
божественний Гаю, і Горгонію. Радуйтеся, Євтихію, Афанасію, Кириле і Сакердоне,
Миколаю і Валерію, Філоктиме, Северіане і Худію. Ви маєте сміливість у Христа Бога
нашого, мученики всечесні, Його ж щиро моліть спасти тих, що з вірою святкують
всечесну пам’ять вашу.
І нині: Ти єси істинна виноградна лоза…
Після Ніні відпускаєш…
Болістями святих, які за Тебе постраждали, будь милостивим, Господи, і всі наші
хвороби зціли, Чоловіколюбче, молимося.
Інший тропар, глас 1:
Страстотерпці всечесні, сорок воїнів Христових, тверді зброєносці, ви пройшли
крізь вогонь і воду, і ангелів співгромадянами стали, з ними ж моліться Христу за тих,
хто з вірою прославляє вас. Слава Тому, Хто дав вам силу, слава Тому, Хто увінчав вас;
слава Тому, Хто подає через вас усім зцілення.
Інший тропар, глас 3.
Сорок страстотерпців Христових, що у граді Севастійському мужньо постраждали,
через вогонь і воду пройшовши, ви ввійшли у вічний спокій; моліться за нас Господу,
щоб Він зберіг мирним життя наше і душі наші спас як Чоловіколюбець.
Слава, і нині, Богородичний.
Єктенія і три великі поклони. І відпуст.
На ранній. На Бог Господь… тропар святих (двічі). Слава, і нині, Богородичний і
звичайні кафізми. Після 1-ї і 2-ї кафізми сідальні Тріоді. Єктенії ж не виголошуємо.
Після 3-ї кафізми священик виголошує малу єктенію.
Далі сідальний, глас 4:
Чесну твердь церковну, як найбільші зірки, завжди просвічуєте і вірних осяваєте,
сорок божественних мучеників Христових.
Слава, глас той самий:
Мужнім помислом перейшли через муки дивні страстотерпці, крізь вогонь та воду
39
пройшли і прийшли до спасіння, як спадкоємці прийняли Царство Небесне, в ньому ж
молитеся за нас Богу, сорок мудрих мучеників.
І нині, Богородичний:
Ми вдячно співаємо від серця і щиро просимо Твоєї, Богородице, милості, раби
Твої, Владичице, взиваємо і промовляємо: Пресвята Діво, попередь і визволи від
ворогів видимих і невидимих, і від усякої загрози, Ти бо єси наша заступниця.
Якщо ж у суботу, крім першої неділі Великого посту.
Після 1-ї кафізми сідальний: Чесну твердь церковну… (двічі).
Тих, хто під покров Твій прибігає, Пречиста Діво, прийми молитву, не перестаючи
благати Чоловіколюбця, щоб Він спас рабів Твоїх.
Після 2-ї кафізми сідальний: Мужнім помислом…
Слава, і нині, Богородичний: Ми вдячно співаємо від серця…
Після полієлея сідальний, глас 5:
Святих мучеників похвала, від чотирьох сторін Богом зібрані, воістину сорок воїнів,
морозом і вогнем випробувані, мудрі, явилися воїнами всіх Царя Христа, Його ж і
молять, щоб спастися нам.
Оплакую себе раніше суду, помишляючи про мої лукаві люті діла, і глибину гріхів,
що зростали від юності і пригнічували розум; Твоїм заступництвом, Чиста, прощення
подай мені і сподоби одержати спасіння.
Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: Пройшли крізь вогонь і воду, і
вивів нас у спокій. Стих: Ти розпалив нас, як розпалюється срібло. Євангеліє від Луки,
зачало 106 (21, 12-19). Після 50-го псалма стихира самогласна, глас 2:
Як пророк Давид взиває у псалмах: пройшли крізь вогонь і воду, і вивів нас у
спокій; ви ж, мученики Христові, вашими ділами слово виконали: пройшовши крізь
вогонь і воду, ввійшли у Царство Небесне. Тому моліться, сорок сущих страждальців,
дарувати нам велику милість.
Канони два мучеників на 8. Перший канон Іоанна ченця. Глас 2:
Пісня 1
Ірмос: Грядіть, люди, співаймо пісню Христу Богові, що розділив море і наставив
Оспівую боговінчаний полк мучеників Христових, богонатхненними піснями,
святкуючи щорічну пам’ять сорока, які нині на небесах живуть.
На землі від усякого звання відмовившись, сорок воїнів бажали мати звання
християн, нині вони на небесах живуть.
Будучи у Христі, ви плоть і світ зненавиділи, тлінну людину скинувши разом з
тимчасовою одежею, в ризи ж нетління зодягнулися.
Богородичний: Хто може достойно описати Твоє невимовне зачаття? Бога бо
породила плоттю, Пречиста, Який явився нам, Спаситель усіх нас.
Інший канон, преподобного Феофана, глас і ірмос ті самі.
Сорок мучеників, ублагайте нині Бога своїми молитвами за нас, що чистою любов’ю
серця призиваємо вас.
На небесах зорею трисонячного сяяння просвічуєтеся, сорок мучеників, на землі ж
ви мерзли від холоду напастей; покрийте нас, що вас оспівуємо.
Незнищимі благочестя і непохитні церковні забрала, сорок мучеників, християнам,
що нині від лютих напастей страждають, даруйте мир.
40
Богородичний: Надприродно Ти породила Сущого над усім Сотворителя і Господа,
Який став плоттю заради нас, людей, Діво Богородице Мати безневісна.
Катавасія: Відкрию уста мої…
Пісня 3
серця наші, що оспівуємо Тебе.
Воїнське звання, і життя, і красу тіл, і багатство ви зневажили, благословенні сорок
мучеників, і замість цього Христа наслідували.
Сорок мучеників за повелінням мучителів камінням були нещадно побиті, силою ж
Духа Божого каміння повернулося на тих, що повелівали.
Устами мучителів змій говорив хулу на Самого Бога, але його богоборні уста
сокрушалися камінням, яке кидали на мучеників.
Богородичний: Без сімені в утробі Бога зачала Ти, і породила невимовно Його
втіленого, на Якого не можуть дивитися Сили Небесні, Чиста Приснодіво.
Інший, ірмос той самий.
Воїнство мучеників, і з’єднаний собор вінценосних мучеників, стоячи перед
Владикою, спасайте тих, що завжди вас прославляють.
Ми, яких охоплюють буря озера пристрастей і хвиля лютих напастей, до вас, сорока
Христових воїнів, прибігаємо.
На лоні Авраамовому зігріті і славною одежею прикрашені, мученики Севастійські,
помоліться, щоб звільнитися нам, холодом напастей зв’язаним.
Богородичний: Будь утвердженням, і пристановищем, і покровом, Діво Богоневісто,
для тих, хто з вірою до Тебе прибігає і сповідує Тебе Божою Матір’ю.
Ставши воїнами Христа через страждання, ви подолали ворога, своїми муками і
ділом виконали слова пророка: бо крізь вогонь і воду мужньо пройшли і спокій
знайшли – життя нетлінне. Тому, прикрасившись небесними вінцями, з небесними
силами радієте, блаженні страстотерпці прехвальні; моліть Христа Бога, щоб Він
дарував відпущення гріхів тим, що з любов’ю святкують пам’ять вашу.
В напасті впав я від ворогів видимих і невидимих, охоплює мене буря безлічі гріхів
моїх, і як до теплого заступництва і покрову мого прибігаю до пристановища Твоєї
благости. Тому, Пречиста, молися до Того, Хто безмужно із Тебе воплотився, за рабів
Твоїх, що до Тебе безперестанно моляться, Богородице Пречиста, благаючи, щоб Він
дарував прощення гріхів нам, що достойно оспівуємо славу Твою.
Пісня 4
Ірмос: Почув, Господи, слово про Твоє провидіння і прославив Тебе, єдиний
Ви пошкоджені розумом, пребезбожники, – говорили мученики, бо дивну суєту
даремно розповсюджуєте.
Нагострені мечі, і звірів, і вогонь, і муки застосовували гонителі до святих
Христових мучеників.
Страшним є для нас вогонь геєнський, – говорили мученики, – нинішнього ж вогню,
як вашого слуги, не боїмося.
Нехай відсікають руки і спалюють ноги, – взивали святі мученики, – ми їх знову
приймемо нетлінними.
Богородичний: Молимо Тебе, Пречиста, що Бога безмужно зачала, завжди молися за
41
рабів Твоїх.

Ви, мученики, були для нас провіщенням від Бога, зодягнувшись у сяяння
незатьмарене.
Богообраний соборе вінценосних мучеників, молися, щоб визволити від бід тих, що
оспівують тебе.
Святі мученики, ви сподобилися бачити Світло Христове неприступне, удостойте
його сяяння сущих у темряві.
Осяваючи, славні мученики, духовним настановленням Христа, приведіть нас до
Божественної зорі.
Богородичний: Оспівуючи в піснях, Пречиста, Того, Хто із Твоєї утроби воплотився,
Тебе прославляємо як Божу Матір.
Пісня 5
Ірмос: Світла Подателю і віків Творче, Господи, у світлі заповідей Твоїх настав нас,
бо, крім Тебе, іншого бога не знаємо.
Несамовитістю безумних гонителів страдники були засуджені стояти всю ніч на
холодному повітрі; вони ж оспівували Бога подячними піснями.
Радіючи, сорок Христових мучеників болісно перетерпівали лід, стоячи в озері,
укріплені надією божественних вінців.
Смішним виявився для сорока Христових мучеників, будучи удавленим, змій, що
раніше гніздився у водах, позбувшися згубної сили.
Богородичний: До Тебе, що народила Христа, усіх Творця, взиваємо: радуйся,
Чиста; радуйся, що засвітила нам Світло; радуйся, бо Ти вмістила невмістимого Бога.
Несамовитості єресей позбавте і нині, сорок мучеників, Христову чесну Церкву, в
якій ви народилися і досягли такого достоїнства і слави.
Явившись нам, сорок Христових мучеників бого-осяяних, вогневиді світильники,
освітлюють вірним спасительний путь благочестя.
Від землі преставилися в небесні оселі ви, святі мученики, де предстоїте Христу
подвигоположнику; сподобите і мене досягти божественної радості.
Богородичний: Як неосяжне і незбагненне, вище всякого розуміння таїнство,
Владичице, Божественне Твоє Різдво; Ти бо воістину сущого Бога народила нам.
Пісня 6
Ірмос: У безодні гріховній потопаючи, благаю незбагненну безодню милосердя
Твого: від тління, Боже, мене виведи.
Началозлобний радісно вихопив, як із дванадцяти – окаянного Іуду, і з раю одна
людина із сорока відпала.
Будучи безсоромним, даремно дихаєш злобою, бо, як раніше розбійником і
Матфієм, так і нині мучитель був засуджений тим, хто чекав звання християнина.
Безумний і оплакування достойний той, хто утратив обидва життя; у вогні бо
розтанув і до вогню невгасимого пішов.
Богородичний: Безмужно Ти, Діво, народила і вічно Дівою залишилася, явивши
Образ істинного Божества, Сина і Бога Твого.
Ви явилися свідомими і тверезими охоронителями роду людського, всесильні
мученики, і молитовниками й помічниками сумних.
42
Недоступними сяючи чеснотами в Церкві Христовій, всехвальні, визвольте від
спокус тих, хто з любов’ю шанує вас.
Ви були у давнину особливими переможцями омани біснуватих мучителів, і нині
будьте для нас стіною і допомогою швидкою.
Богородичний: На Тебе уповання покладаю, Мати Приснодіво, спасіння моє, і Тебе
маю за заступницю, тверду і непохитну.
Все воїнство земне залишивши, ви прилучилися до Владики на небесах, сорок
страстотерпців Господніх, пройшовши крізь вогонь і воду, блаженні, достойно
одержали славу на небесах і вінців безліч.
Ікос:
До Того, Хто сидить на неприступному престолі, Хто простягнув небо, наче шкіру, і
землю утвердив, і зібрав води у зібрання, і все із небуття привів до буття, і всім подає
дихання і життя, Хто приймає спів від архангелів, поклоніння від ангелів і від усіх
славу, до Христа Вседержителя, до Творця і Бога нашого припадаю, недостойний,
приносячи моє моління, прошу слово благодаті; щоб і я зміг побожно оспівати святих,
яких Він Сам показав переможцями, дарував їм славу на небесах і вінців безліч.
Пісня 7
Ірмос: Коли золотому ідолу на полі Деіри служили, три Твої юнаки зневажили
безбожне повеління, посеред вогню вкинуті, зрошені, співали: благословенний Ти, Боже
отців наших.
Вжахнувся, побачивши вінці, сторож сорока воїнів і, відкинувши любов до життя
земного, окрилившись любов’ю до явленої Твоєї слави, з мучениками взивав:
благословенний Ти, Боже отців наших.
В баню душетлінну ввійшов і умертвився життєлюбець; христолюбець же,
привласнивши побачену велич, як у бані нетління, з мучениками взивав:
Вогнем духовним, розпаленим у душах сорока, попалилося багатозлобне нечестивих
безумство, наче якийсь розтоплений віск. До Тебе ж, Христе, взивали: благословенний
Ти, Боже отців наших.
Яка пресвітла, велична, Христе, хреста Твого сила, що руками супротивників сплела
вінці сорока мученикам! Воду бо і вогонь пройшовши, вони у нетлінні взивають:
Богородичний: Тебе, Пречиста, в купині палаючій на горі Синайській Мойсей
передбачив, бо Ти неопалимо носила нестерпиму зорю невимовної Істоти, що
з’єдналася з грубою плоттю у єдиній Іпостасі.
Настала щорічна світла ваша пам’ять, преславні, що далеко освітлює, сяючи посту
світлістю. Святкуючи її з вірою, разом з вами співаємо: благословенний Ти, Боже отців
наших.
Переможці пристрастей і світильники, ви здалеку сяєте, світ очищаєте, оману
руйнуєте, голосно істину проповідуєте, неправду всіх розганяєте, співаючи:
Світила духовні, святі мученики, осяваючи нас, ви спасаєте тих, що в бурі, і
наставляєте тих, що у плаванні по житейському морю, яке хвилюється бурею, Христа
оспівуючи: благословенний Ти, Боже отців наших.
Величне перед Богом і для ангелів жадане, ополчення сорока, богозібране, і
43
богонатхненне, і пресвітле; божественна і страшна всезброя, що взиває і промовляє:
Богородичний: Світильником Світла, хмарою світлою і священним місцем явилася
Ти, безневісна, бо прийняла невимовно святих Слово Святе. Його ж оспівуючи,
взиваємо: благословенний Ти, Боже отців наших.
Пісня 8
Ірмос: Бога, що ввійшов у піч вогненну до юнаків юдейських і перетворив полум’я
на росу, оспівуйте, діла Господні, і прославляйте по всі віки.
Несамовито пошкодивши все тіло страдників, ворог був усіма осміяний; сорок же
мучеників безперестанно оспівують Господа і прославляють по всі віки.
Немилостиво за Христа тіла ваші постраждали; ви принесли їх Богу у жертву
всепалення і з ангелами завжди торжествуєте, святі мученики, оспівуючи Христа по всі
віки.
У здоровому розумі, христолюбива мати, взявши на плечі того, кого народила, як
плід благочестя приносить з мучениками мученика, уподібнюючись священнодійству
Авраама.
Христолюбива мати до христолюбивої дитини взивала: о, сину, іди прямою дорогою
до безкінечного життя; бо я не можу стерпіти, щоб ти з’явився на суд у друге пришестя
Христа Подвигоположника.
Богородичний: Того, Хто в лоні Отця нероздільно сидить як Син, і оселився у
тілесну утробу Твою, Пречиста, оспівуємо, Діво Богоневісто, і прославляємо по всі віки.
Оновившись для житія істинного, яке нині сокровенне у Христі, ви сміливо пішли
на болісну і зимну кончину, благаючи для нас прощення і спасіння.
Від землі до небес перейшовши, страдники вінценосні, соборе переможних
мучеників Церкви, благайте для нас визволення від бід, пристрастей і недолі.
Розірвавши пута смерті, Спасе, Ти дарував мученикам перемогу над смертю; сорок
бо, морозом зігріті, співали, благаючи всім вірним спасіння.
Підступи напастей, напади пристрастей, демонів спокусу собор божественних
мучеників відганяє молитвою ясно від тих, хто оспівує Христа повіки.
Богородичний: Умертвлених і до пороху смерті і тління зведених Ти воскресила,
єдина Начальника Життя народивши, Христа Бога нашого, Владичице Діво, Пречиста
Богородице.
Пісня 9
Ірмос: Від Бога Бога-Слово, що невимовною мудрістю прийшов оновити Адама,
який через споживу тяжко впав у тління; Його, що від святої Діви невимовно
воплотився заради нас, вірні, єдинодушно піснями величаймо.
За Христа оголені і камінням побиті, ви перетерпіли повітря холодної зими, льодяну
воду, нищення тіл і опалення вогнем; в течії часу сяєте здалеку, як світила, святі сорок
мучеників.
Жезл Божественної сили – хрест – придбавши, сорок страдників за Христа взивали:
Владико всесильний і Переможцю, увінчай нас Твоєю рукою, щоб усі піснями Тебе
безперестанно величали.
Який болісний лід, який дуже лютий мороз, що ви перетерпіли, але солодкий рай, бо
лоно патріарха Авраама гріє вас в оселях вічних, святі сорок мучеників.
Перемігши страждання, ви прийняли вінці від Божественної правиці Владики; нині
моліться, сорок мучеників, дарувати світові мир і нам спасіння.
44
Богородичний: Невісто Мати Діво, безліч ангелів молять Твого Сина; прийми наше
моління, єдина надіє вірних, і даруй мир світові, а нам, що любимо Тебе, спасіння.
Ви, сорок мучеників, Христових воїнів, сподобилися досягти надприродної зорі, і
невимовної радості, і слави; нині ж визволіть тих, що з любов’ю шанують вас, від
напастей, бід і лукавства ворожого.
Силу божественну з небес прийнявши і кріпкість, славні співстраждальці Христові,
ви, будучи визволителями від омани, відганяєте всякий ідольський постійний морок і
просвічуєте світ.
Прикрасившись добротою чесних страждань і будучи причасниками Божественного
єства, ви, сорок мучеників, Христових воїнів, воістину радієте, розчинившись у
найсвітлішому і чистому Світлі.
Нині стоячи перед Христом з побожною сміливістю, і там будучи осяяними світлом
Божества, сорок славних мучеників, просвітіть трисяйною зорею тих, хто прославляє
вас, і моліться щиро за нас.
Богородичний: Затьмарення душі моєї, Діво, просвіти сяянням духовного світла
Твого, двері Божественного Світла, і від вогню вічного сподоби визволитися, Пречиста,
тих, хто з вірою і любов’ю піснями Тебе величає.
Десяток чотирикратний, переможний полк, воїнство святих мучеників достойно
оспіваймо, бо вони вогнем, морозом і водою посоромили ворожі полки і прийняли вінці
слави від Христа Спаса.
Слава:
Собор четверодесятичисельний мучеників сорока, чотирма чеснотами
Пребожественної Тройці – вогнем, повітрям, водою і землею – чотирма стихіями, –
оспіваймо божественними піснями, як постраждалих за Христа, Владику всіх.
Владику всього творіння народивши, Мати Діво, як суща Отроковиця і Владичиця
Богородиця, вирви мене із лютих пристрастей і приведи до сяяння милосердя, і до
величної Пасхи воскресіння Сина Твого.
На Хваліте… стихири на 4, глас 5:
Прийдіть, вірні, похвалами оспіваємо полк мучеників, морозом і вогнем опалених,
які ревністю попалили розпалену оманою зиму, воїнство наймужніше, священний
собор, захист же непорушний і непереможний, віри забрала і охоронителів, сорок
мучеників – хор божественний, Церкви заступників, сильних молитвою до Христа, щоб
подати душам нашим мир і велику милість.
Радуйся, соборе міцний і терпеливий, переможне ополчення; радуйтеся стовпи
благочестя, воїни Христові, сильні зброєносці і непереможні, розумом найміцніші і
душею наймужніші, воістину божественні, Богові приємний хор святий, богообране
зібрання, сорок мучеників; ви рівні у стражданнях, рівні побожністю і рівні вінці
прийняли; Христа моліть дарувати душам нашим мир і велику милість.
Радуйся, непереможне множество, яке у брані показало дивну мужність; радуйтеся,
зірки, що пройшли крізь вогонь і мороз, водний лід розсипали, землю зробили небом і
всіх просвітили; на лоні Авраама ви нині зігріті і з ангельськими силами торжествуєте,
сорок мучеників, квіти, що дихають пахощами духовного розкаяння, моліть Христа
дарувати душам нашим велику милість.
Слава, глас той самий, самогласний, Іоанна ченця:
45
Страстотерпці Христові, сотворіть всечесний найсвітліший піст пам’яттю вашого
славного страждання: будучи чотиридесятком, ви освячуєте чотиридесятницю;
спасенними стражданнями вашими ви уподібнилися спасительним страстям
Христовим. Тому, маючи сміливість, моліться, щоб нам досягнути миру у триденне
воскресіння Бога і Спаса душ наших.
Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, і достойно славимо, вірні, Тебе, град
непохитний, стіну необориму, міцну заступницю і пристановище душ наших.
На стиховні з Тріоді самогласний (двічі) і мученичий.
Слава, святих, глас 2, самогласний:
Чашею істини із своєї крови, вогнем мук і льодяною водою напоїли ви вірних,
чотиричисельна десятка; співаючи пісню Спасу, маючи єдиний для всіх розум, у різних
тілах ви принесли себе Христу; і богоневісна мати, взявши на плечі христолюбивого
отрока, промовляла: гряди, страднику, і постраждай з іншими.
Непрохідні врата, тайною запечатані, благословенна Богородице Діво, прийми
моління наше і принеси Твоєму Сину і Богу, щоб Він спас Тобою душі наші.
Далі: Благо є… Трисвяте, тропар, єктенія і три великих поклони, Перший час з
кафізмою, і відпуст.
У свій час бувають 3-й, 6-й і 9-й часи, з їх послідовністю і кафізмами, і блаженні
читаються та інше. На кожному часі по три великих поклони. В той же день на
вечірні, після звичайної кафізми, на Господи, взиваю… ставимо стихів 10. І співаємо з
Тріоді самогласний дня (двічі), і мученичий, і подібних 3, і святих мучеників 4.
Стихири, глас 1:
Хор сорокасяйний, все воїнство богозібране, засяяло стражданнями разом з чесним
постом, який освітлює і просвічує душі наші.
Глас 2: Озеро, як рай, і мороз, як спеку, мученики сприйняли, Христе Боже, не
устрашилися погроз своїх мучителів, не убоялися здійснення мук, мужні, придбавши,
як зброю, хрест; ним бо як сильніші ворога перемогли, тому й прийняли вінці благодаті.
Хто не оспіває сорокачисельний хор мучеників? У воду озера вони ввійшли сміливо
і, морозом охоплені, пісню співали Господу: хіба в ріках прогніваєшся на нас, Господи?
Хіба в ріках прогніваєшся на нас, Чоловіколюбче? Полегши тягар і холодність повітря,
нашою бо кров’ю обагрилися ноги наші, і введи нас, Боже, у вічні Твої оселі, щоб
зігріло нас лоно патріарха Авраама.
Слава, глас той самий:
Як пророк взиває Давид у псалмах: пройшли крізь вогонь і воду, і вивів нас у спокій.
Ви ж, мученики Христові, самим ділом слово виконали, пройшовши крізь вогонь і воду
і ввійшовши в Царство Небесне. Тому моліться, сорок сущих страдників, щоб дарувати
нам велику милість.
І нині, Богородичний: Все уповання моє…
Якщо в середу або в п’ятницю, Хрестобогородичний, написаний цього місяця у 14
день. Вхід з Євангелієм. Прокимен дня і паремії з Тріоді. І Нехай піднесеться молитва
моя… Далі прокимен, глас 5: Ти, Господи, збережеш нас, і захистиш нас від роду цього і
повіки. Стих: Спаси мене, Господи, бо не стало праведного. Апостол до Євреїв, зачало
331 (Євр. 12, 1-10). Алилуя, глас 4: Викликніть Господеві, вся земле! Співайте ж імені
Його! Стих: Бо Ти випробував нас, Боже, розтопив нас, як розтоплюється срібло.
Євангеліє від Матфея, зачало 80 (20, 1-16). І далі Божественна літургія
46
Ранішосвячених Дарів. Причасний: Радуйтеся, праведні, у Господі…
Молитва
О, святі славні сорок страстотерпців Христових, у місті Севастії заради Христа
мужньо постраждали, через вогонь і воду пройшли, і як друзі Христові, в покій
Небесного Царства увійшли, і маєте велику сміливість до пресвятої Тройці заступатися
за рід християнський, найбільше же за тих, хто шанує святу пам'ять вашу і з вірою і
любов’ю вас призиває. Випросіть у Щедрого Бога прощення гріхів наших і життя
нашого виправлення, щоб в покаянні і нелицемірній любові один до одного проживши,
і зі сміливістю постали на Страшному Суді Христовому і вашим заступництвом по
правицю Праведного Судді предстали. Гей, угодники Божі, будьте нам захисниками від
всіх ворогів, видимих і невидимих, щоб під покровом святих ваших молитов
визволилися від всіх бід, зла і напастей до останнього дня життя нашого і так
прославили б велике і достойне поклоніння Ім’я Вседіяльної Тройці, Отця, Сина і
Святого Духа, нині і повсякчас і повіки віків. Аминь.
Якщо станеться 40 мучеників 1-ї седмиці у який-небуть день, і співається служба
їх в суботу, зі святим мучеником Феодором Тироном.
У п’ятницю увечері кафізма рядова. На Господи взиваю… стихири на 10, і співаємо
Тріоді самогласний дня, двічі, і мучеників на 4, і Феодора на 4. Слава, Феодора. І нині,
Богородичний перший, гласу. Вхід. Прокимен, і читання дня, і мучеників 3. І після Нехай
стане молитва моя… 3 великі поклони. Та інше Ранішосвячених. Після заамвонної
молитви співаємо канон святого Феодора над коливом, як указано в 40-ці, і відпуст.
А якщо немає Ранішосвячених, увечері на Господи взиваю… стихири мучеників 3 і
Феодора 3. Слава, Феодора. І нині, Богородичний 1-й гласу, без входу. Прокимен, і
читання дня, і мучеників. На стиховні самогласний дня, двічі, і мученицький. Також
приспів, і співаємо стихиру Феодора: Божественних дарів… написана на Господи
взиваю… Слава, мучеників, глас 6: В піснях прославимо, вірні… Після Нині
відпускаєш… тропар мучеників. Слава, Феодора. І нині, Богородичний: Всі
незбагненні… Єктенія, і три великі поклони, і співаємо канон святого Феодора над
коливом, і відпуст звичайний.
Повечір’я співаємо велике. На повечір’ї співаємо канон за спочилих і Мінеї рядовий.
Тропарі після 1-го, і 2-го трисвятого, промовляємо обох святих, а на останньому
трисвятому – кондак мучеників.
На ранній, на Бог Господь… тропарі мучеників, двічі. Слава, Феодора. І нині,
Богородичний: Всі незбагненні… Після 1-ї кафізми обидва сідальні мучеників. Слава, і
нині, Богородичний і читання мучеників. Після 2-ї кафізми сідальні Феодора. Слава, і
нині, Богородичний і читання мучеників або Феодора. Полієлей і сідальний мучеників,
двічі. Слава, і нині, Богородичний і читання мучеників. Ступенева, 1-й антифон 4-го
гласу. Прокимен, і Все, що дише… і Євангеліє мучеників. 50 псалом. Стихира мучеників.
Канони мучеників, з ірмосом на 6, і Феодора обидва канони на 8. Катавасія: Відкрию
уста мої… Пісні ж 7 і 8 читаємо наперед в п’ятницю. Після 3-ї пісні кондак, і ікос, і
сідальний мучеників. Слава, Феодора. І нині, Богородичний, і читання про святого
Феодора. Після 6-ї пісні кондак Феодора, і ікос, і читаємо пролог, і синаксарій. Після 3-ї
пісні світильний мучеників. Слава, Феодора. І нині, Богородичний. На Хваліте…
стихири мучеників 3, глас 5; і Феодора 3, також приспів: Пройшли крізь вогонь і
воду… І співаємо самогласну стихиру мучеників: Страстотерпці Христові… Слава,
Феодора. І нині, Богородичний. Славослів’я велике, тропар мучеників. Слава, Феодора. І
47
нині, Богородичний. Єктенії і відпуст. І звичайний вихід у притвор, і 1-й час.
На часах тропар мучеників. Слава, Феодора. І нині, Богородичний часів. Кондаки ж
промовляємо, змінно.
На Літургії: Блаженні мучеників, пісні 3, на 4, і Феодора 6, на 4. По вході тропар
мучеників, і Феодора, і його кондак. Слава, мучеників. І нині, Богородиці храму, або
Заступниця християн… Прокимен, алилуя, і причасний мучеників і Феодора. Апостол і
Євангеліє спочатку суботи і Феодора під зачало, також мучеників.
Якщо станеться 40 мучеників у 1-шу неділю посту. Співається служба їх, як
указано у неділю 3-тю посту, окрім поклоніння Хресту, тільки на літії. Слава,
мучеників, написано на Господі, взиваю… І нині, Тріоді. На стиховні, Слава, мучеників.
І нині, Тріоді. На Бог Господь… тропар воскресний, двічі. Слава, мучеників. І нині:
Пречистому Твоєму образу… Катавасія Тріоді.
Якщо станеться 40 мучеників у понеділок 2, 3, 4, 5, 6 тижня посту. У неділю
увечері співаємо Блажен муж… 1-й антифон. На Господи взиваю… стихири на 10,
Тріоді дня на 4, повторюючи 1-у. і мучеників на 5. Слава, мучеників. І нині,
Богородичний 1-й. Вхід, прокимен великий Тріоді. І читання мучеників 3. Також,
Сподоби, Господи, в вечір цей… І Доповнімо вечірню… На стиховні Тріоді
самогласний дня, двічі, і мученицький. Після Отче наш… тропар мучеників. Слава, і
нині, Богородичний воскресний. Єктенія: Помилуй нас, Боже… і 3 великі поклони, і
відпуст.
Полуношницю ж співаємо звичайну з кафізмою і тропарі звичайні. Після Чеснішу…
3 великих поклони.
На ранній на Бог Господь… тропарі мучеників, двічі. Слава, і нині, Богородичний.
Після 1-ї і 2-ї кафізми промовляємо сідальні Тріоді, єктенії ж не промовляються. І
читання в Єфремі. Після 3-ї кафізми промовляє ієрей малу єктенію, і обидва сідальні
мучеників, і читання мучеників. Полієлей, і сідальні мучеників, двічі. Слава, і нині,
Богородичний, і читання мучеників. Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен і
Євангеліє мучеників. Також псалом 50. Стихира мучеників. Канони мучеників з ірмосом
на 8. Катавасія: Відкрию уста мої… а там де трипіснець, співаємо канон мучеників з
ірмосом на 6 і трипіснець на 8. Катавасія Тріоді. Після 3-ї пісні сідальний мучеників,
двічі. Слава, і нині, Богородичний і читання мучеників. Після 6-ї пісні кондак, і ікос, і
пролог. Світильний мучеників, двічі. Слава, і нині, Богородичний. На Хваліте… стихири
мучеників, на 4. Слава, мучеників. І нині, його Богородичний. Також настоятель або
читець промовляє: Слава Тобі, що показав нам Світло. Після, єктенія: Доповнімо
ранню… також на стиховні, самогласний дня, двічі, і мученицький. Слава, мучеників. І
нині, Богородичний. Потім: Благо є… промовляємо один раз. Після Отче наш… тропар
мучеників. Слава, і нині, Богородичний воскресний. Єктенія: Помилуй нас, Боже… і
три великі поклони, і 1-й час.
На часах промовляємо тропар мучеників і після трисвятого їхній кондак. В кінці 3
великих поклони і після поклонів трисвятого не промовляємо, але промовляємо: Христе,
Світло істинне… і відпуст. Часи ж 3-й, 6-й і 9-й співаємо з кафізмами, в належний їх
час, з читанням. На 6-му часі читається паремія дня, по її чину. Молитви ж Василія
Великого після часів промовляємо обов’язково, якщо є: Владико Боже, Отче… і Боже й
Господи Сил… і Владико Господи, Ісусе Христе… Коли ж співаємо полієлей, на часах у
дзвін не б’ємо. Після кафізми читець промовляє: Слава, тропар мучеників. І нині,
Богородичний часів. Після Отче наш… кондак мучеників. Після Чеснішу… 3 великих
поклони. Після 9-го часу Блаженні промовляємо швидко без співу. Після Полегши,
48
відпусти… кондак храму. Слава, мучеників. І нині, храму Богородиці. (А якщо немає
храму Богородиці, І нині: Заступниця християн…) Потім Господи помилуй 40. Слава, і
нині: Чеснішу… і 3 великі поклони, також молитва: Всесвята Тройце… І починаємо
звичайно вечірню. Настоятель або читець промовляє: Прийдіть поклонімось… тричі. І
співаємо вечірню з поклонами, по чину постової. Після звичайної кафізми, на Господи,
взиваю… стихири на 10. Тріоді самогласниий дня, двічі, і мученичний, і подібні Тріоді,
3, і мучеників 4. Слава, мучеників. І нині, Богородичний, по гласу, звичайний. (Якщо
середа чи п’ятниця, промовляємо Хрестобогородичний, по гласу Славника). Вхід з
Євангелієм. Світе тихий… Прокимен і читання дня. Нехай стане молитва моя… 3 великі
поклони, малі єктенії не промовляємо. Прокимен, Апостол, алилуя, Євангеліє і
причасний мучеників. Літургія Ранішосвячених звичайна. На відпусті ієрей поминає
спочатку святих, що святкуються, потім, що настав.
Святого ж, що прилучився на ряду, співаємо канон на ранній по чину. Стихири ж
його, які написані на вечірні на Господи, взиваю… промовляємо на Хваліте…
А якщо заради великої нужди, в пам'ять великих святих, що мають полієлей, не
випадає Літургії Ранішосвячених. Часи співаємо, як показано вище. Після 9-го часу
Владико Господи, Ісусе Христе… промовляємо і псалом: Благослови, душе моя,
Господа, і вся істота моя… Слава: Хвали, душе моя, Господа… І нині: Єдинородний
Сину…. і У Царстві Твоїм… швидко без співу. На Блаженних промовляємо мучеників
пісні 3-ю і 6-ту. Також Апостол і Євангеліє мучеників. Потім, Пом’яни нас, Господи…
Після Полегши, відпусти… і після Отче наш… кондак храму. Слава, мучеників. І нині,
Богородиці храму (А якщо нема храму Богородиці, Заступнице християн…) Також,
Господи помилуй 40, і 3 великі поклони. І в той час дзвонять у два дзвони. І після 3-х
великих поклонів, промовляємо: Прийдіть, поклонімось… І співаємо вечірню з
поклонами, і звичайну кафізму. На Господи, взиваю… стихири Тріоді 3. І святого,
якого настала пам'ять, 3. Слава, і нині, Богородичний. (У середу чи п’ятницю
промовляємо: Слава, і нині, Хрестобогородичний). Також, Світе тихий… Прокимен і
читання Тріоді дня. На стиховні дня Тріоді. Після Нині відпускаєш… і після Отче
наш… тропар, Богородице Діво, радуйся… та інше по пісному. Після Чеснішу… і після
поклонів промовляємо трисвяте. Господи, помилуй, 12. Всесвята Тройце… Також,
Нехай Буде благословенне ім’я Господнє… і 3 великих поклони. І Благословлю
Господа… Достойно є… І відпуст. На відпусту поминає святого, що настав. Після
відпусту ж входимо у трапезну, і їмо два варені з олією, і п’ємо вино. У середу і
п’ятницю їмо два варені без олії і п’ємо вино.
Якщо станеться 40 мучеників у один із днів пісних, співаємо їх службу так: На
часах після Полегши, відпусти… і після Отче наш… кондак по уставу. Також, Господи
помилуй 40, Слава, і нині: Чеснішу… І після поклонів промовляємо трисвяте. Господи,
помилуй, 12. Всесвята Тройце… І відразу починаємо вечірню і звичайну кафізму,
промовляються малі єктенії після кожного антифону. На Господи, взиваю… стихири
на 10, самогласний дня, двічі, і мученицький, і подібний Тріоді 3, і мучеників 4. Слава,
мучеників. І нині: Минула тінь Закону… Вхід. Також прокимен, і читання дня, і
мучеників читання 3. Також співаємо: Нехай піднесеться молитва моя… 3 великі
поклони. Та інше Ранішосвячених. А де не має Ранішосвячених, після Полегши,
відпусти… і після великих поклонів, читець промовляє: Прийдіть поклонімося… тричі, і
3 поклони. Також псалом: Благослови, душе моя, Господа… І співаємо вечірню без
поклонів. Після звичайної кафізми стихири на 6, подібні Тріоді 3, і мучеників 3. Слава,
мучеників. І нині, воскресний Богородичний. Вхід і Світе тихий… Прокимен, і читання
49
дня, і мучеників, і відразу, Сподоби, Господи… Також, Доповнімо вечірню молитву…
На стиховні Тріоді. Слава, мучеників. І нині, Богородичний по гласу. Нині відпускаєш…
Після трисвятого тропар мучеників. Слава, і нині: Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво:
«Радуйся»… Єктенія: Помилуй нас, Боже… Після 3 великих поклони, і молитва:
Всесвята Тройце… І Благословлю Господа… Достойно є… і відпуст.
Співаємо велике повечірня без поклонів. Слава, і нині, Богородичний воскресний, по
гласу. Після 3-го трисвятого тропарі звичайні: Помилуй нас, Господи… Після
Достойно… і після трисвятого кондак мучеників. Господи Сил, з нами будь… не
співаємо. Після Чеснішу… 3 великих поклони. Трисвятого не промовляємо, а відпуст
малий.
Полуношницю співаємо звичайну з кафізмою, як написано в понеділок 2-го тижня
посту. Так і ранню, і всю службу мучеників.
Якщо станеться 40 мучеників у суботу 2, чи 3, або 4 посту. У п’ятницю увечері
кафізма рядова. На Господи взиваю… стихири на 10, Тріоді самогласний, двічі, і
Октоїха мученичні 4, і мучеників 4. Слава, мучеників. І нині, Богородичний 1-й, гласу.
Вхід. Прокимен, і читання дня, і мучеників 3. Нехай піднесеться молитва моя… і інше
Ранішосвячених.
А якщо немає Ранішосвячених, у п’ятницю увечері на Господи взиваю… стихири
мучеників на 6. Слава, мучеників. І нині, Богородичний 1-й гласу. Вхід. Прокимен, і
читання дня, і святих. Також Сподоби, Господи… На стиховні самогласний Тріоді,
двічі, і мученичний Октоїха по гласу. Слава, мучеників. І нині, Богородичний воскресний.
Після Нині відпускаєш… тропар мучеників. Слава, і нині, Богородичний воскресний
дійсного гласу, єктенія і 3 поклони. Також молитва: Всесвята Тройце… І Нехай Буде
благословенне ім’я Господнє… і 33 псалом: Благословлю Господа… Достойно є… І
відпуст.
Співаємо велике повечірня, на ньому співаємо чотирипіснець суботи.
На ранній і на часах співаємо службу одних мучеників, як написано.
На Літургії служба дня і мучеників.
Якщо станеться 40 мучеників у 2, 4, 5 неділю посту.
У суботу увечері на малій вечірні стихири воскресні і Богородиці звичайні.
На великій вечірні на Господи взиваю… стихири воскресні 3, і одна східна,
Анатолія, і мучеників на 6. Слава, мучеників. І нині, Богородичний 1-й гласу. Вхід, і
читання мучеників. На літії стихира храму і мучеників стиховні. Слава, мучеників,
написана після 50 псалма. І нині, Богородичний. На стиховні стихири воскресні. Слава,
мучеників. І нині, Богородичний. На благословення хлібів Богородице Діво… тричі, і
читання з Апостольських послань.
На ранній на Бог Господь… тропар воскресний, двічі. Слава, мучеників. І нині,
Богородичний по гласу тропаря. Після кафізм сідальні воскресні і їхні Богородичні. І
читання в Євангелії. Полієлей і обидва сідальні мучеників. Слава, після полієлею
сідальний. І нині, Богородичний. І читання мучеників. Ступенева і прокимен гласу, і
Євангеліє воскресне. Псалом 50. Слава, стихира, глас 8: Покаяння відкрий мені двері…
та інше. Канон воскресний з ірмосом на 4, і Тріоді на 4, і мучеників на 6. Катавасія:
Відкрию уста мої… Після 3-ї пісні кондак і ікос, сідальний мучеників, двічі. Слава, і
нині, Богородичний. І читання мучеників. Після 6-ї пісні кондак і ікос воскресні. Після 9-
ї пісні світильний воскресний. Слава, мучеників. І нині, Богородичний воскресний. На
Хваліте… стихири воскресні 4 і мучеників зі Славним 4 з їхніми приспівами. Також
приспів: Воскресни, Господи Боже мій… І співаємо самогласну стихиру Тріоді. Слава,
50
ту саму. І нині: Преблагословенна… Славослів’я велике. Тропар воскресний, єктенії і
відпуст. І вихід у притвор. Слава, і нині, стихира євангельська. І 1-й час. Тропар
воскресний. Слава, мучеників. І нині, Богородичний часів. Після Отче наш… кондак дня і
відпуст.
На Літургії: Блаженні гласу, на 6, і мучеників пісня 3-я, на 4. І інше служби дня і
мучеників.
Святого ж Григорія служба співається, як зволить настоятель, або мучеників
службу співаємо у суботу 2-гу, також і у 4-ту і 5-ту неділі, служби Тріоді святих
опускаються і співається служба мучеників по уставу.
Якщо станеться 40 мучеників у неділю 3-тю посту, хрестопоклонну. У суботу
увечері на малій вечірні стихири на Господи взиваю… і на стиховні – все Тріоді
звичайне.
На великій вечірні після кафізми на Господи взиваю… стихири воскресні 3, і Хреста
4, і мучеників 3. Слава, Хреста. І нині, Богородичний 1-й гласу. Прокимен дня і парамії
мучеників. На літії стихира храму і мучеників хвалітні. Слава, мучеників, І нині,
Хреста. На стиховні стихири воскресні. Слава, мучеників. І нині, Хреста. На
благословення хлібів Богородице Діво… двічі, і Хреста, один раз: Спаси, Господи
людей Твоїх…
На ранній на Бог Господь… тропар воскресний, двічі. Слава, мучеників. І нині,
Хреста. Після кафізм сідальні воскресні і їхні Богородичні. І читання з тлумачення
Євангелії. Полієлей мучеників і обидва сідальні. Слава, і нині, Богородичний, і читання
мучеників. Ступенева гласу. Прокимен і Євангеліє воскресне. Воскресіння Христове…
Псалом 50. Покаяння відкрий мені двері… Канон воскресний з ірмосом на 4, і мучеників
на 4, і Хреста на 6. Катавасія Хреста: Божественний Мойсей… Після 3-ї пісні кондак
мучеників і ікос, і сідальний, двічі, Слава, і нині, Хреста, і читання мучеників. Після 6-ї
пісні кондак Хреста і ікос. На 9-й пісні співаємо Чеснішу… Світильний воскресний.
Слава, мучеників. І нині, Хреста. На Хваліте… стихири воскресні 4, і Хреста подібні 3,
1-ша двічі, з їхніми приспівами. Також приспів: Воскресни, Господи Боже мій… І
співаємо самогласну стихиру Тріоді. Слава, ту саму. І нині: Преблагословенна…
Славослів’я велике, під час трисвятого співу вихід. І співаємо тропар: Спаси, Господи
людей Твоїх… тричі. І буває поклоніння чесному Хресту, як описано в Тріоді. Також
єктенії і відпуст. І вихід у притвор. Слава, і нині, стихира євангельська, і повчання
Студита. І 1-й час в притворі.
На часах тропар воскресний. Слава, Хреста. І нині, Богородичний часів. Після Отче
наш… кондак воскресний. На 3-му часі тропар воскресний. Слава, мучеників. І нині,
Богородичний часів. Після Отче наш… кондак мучеників. Так і на інших часах
промовляємо змінно.
На Літургії: Блаженні гласу, на 4 і Хреста пісня 3-я на 4, і мучеників пісня 6 на 4.
Після входу тропар воскресний, і Хреста, і мучеників. Також кондак воскресний. Слава,
мучеників. І нині, Хреста. Прокимен, Апостол, алилуя, Євангеліє і причасний спочатку
Хреста, потім мучеників.
Якщо станеться 40 мучеників у середу 4-ту посту. Співаємо їхню службу спочатку
у вівторок цієї седмиці, тільки у вівторок увечері, на Господи взиваю… стихири,
самогласні дня Тріоді, двічі, і Хреста 4, і мучеників 4. Слава, мучеників. І нині, Хреста.
Інші ж стихири Хреста співаємо у середу на хвалітех. Також вхід, прокимен, і читання
дня, і Нехай піднесеться…
Якщо не буде Ранішосвячених. У вівторок увечері на Господи взиваю… стихири
51
Хреста на 6, святих же 40 мучеників віддається свято на часах, як указано у понеділок
2 тижня посту.
Якщо станеться 40 мучеників у четвер великого канону. То співається їхня служба
у вівторок наперед того тижня
Якщо станеться 40 мучеників у суботу акафіста. То співаємо їхню службу у неділю
5 посту.
Святих 40 мучеників Севастійських. «При царюванні Ліцінія нечестивого» – так
починається житіє 40 мучеників, що в Севастійському озері мучилися. Ліціній (Лікіній)
(308-324) – зять і співправитель імператора Костянтина I Великого (306-337), разом з
ним підписав едикт 313 року про свободу сповідання християнської віри. Але якщо
імператора Костянтина відзначали державна мудрість і благочестя, то для
лицемірного і підступного Ліцінія це був вимушений політичними обставинами крок. І
після едикту 313 року гоніння на християн у підвладних Ліцінію областях
продовжувалося.
В описаний час (бл. 320) у місті Севастії (Мала Вірменія, в той час римська
провінція) стояло римське військо на чолі з воєнноначальником Агриколаєм, ревним
язичником. Перед воєнними діями і в язичницькі свята звершувалося тоді ритуальне
жертвоприношення (після едикту 313 року дотримання цього ритуалу повністю
залежало від военноначальника). У війську Агриколая знаходились 40 воїнів-християн,
родом із Каппадокії (область, яка входила у склад Візантійської імперії, нині на
території Туреччини), які відзначилися у боях мужністю і стійкістю. Із них троє:
Киріон, Кандид і Домн були знавцями Священного Писання. Цих то 40 чоловіків вирішив
Агриколай заставити принести жертви язичницьким ідолам.
Але воїни відмовились, сказавши, що якщо в боях за царя земного вони були
безстрашні (як він і сам говорив), то наскільки твердіше потрібно їм стояти за Царя
Небесного. Агриколай пригрозив їм безчестям і велів відвести в темницю. В темниці
воїни стали голосно співати 90-й псалом «Хто живе під охороною Всевишнього…».
Опівночі їм явився Господь, і почули вони слова: «Добрий є початок волі вашої, але хто
витерпить до кінця, той спасенний буде» (Мф.10, 22).
На ранок, умовляючи воїнів відректися від Христа, Агриколай почав з похвал і
обіцянок. Почувши рішучу відмову, він повелів заковати їх і кинути в темницю. Один із
воїнів, святий Киріон, зупинив його, нагадавши, що він не має права накладати окови на
воїнів імператора. Агриколай збентежився і наказав відвести їх в темницю, знявши
окови, сам же став чекати прибуття правителя області. Знатного сановника Лісія.
Тим часом святий Киріон в тюрмі наставляв своїх товаришів: «Здружившись на війні,
– говорив він, – ми тепер стаємо друзями в Господі, щоб не розлучатися повіки і разом
звершити християнський подвиг».
Пройшло сім днів. Після прибуття Лісія святих воїнів визвали на судовий розгляд. Їм
знову пропонували почесті і нагороди, щоб вони звершили язичницькі
жертвоприношення. Але святі анітрохи не похитнулися. Твердо сповідуючи віру у
втіленого Сина Божого – Господа Ісуса Христа. В тюрмі, куди їх відвели, воїни стали
співати 122 псалом: «До Тебе, що перебуваєш на небі…» О 6-й годині ранку був їм з
висоти голос Господній: «Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе (Ін. 11, 25-26).
Відважтеся, і не бійтеся мук тимчасових».
Коли їх знову привели на допит, вони заявили: «Ми, християни, ідолам не
поклонимося, робіть з нами що хочете». І бачили вони, як диявол, з мечем в правій і
змією у лівій руці, нахилився до Агриколая, і прошепотів йому: «Ти вже мій, старайся».
52
Агриколай повелів зв’язати всіх воїнів і відвести їх до озера, яке знаходилося недалеко
від Севастії. Стояла зима, дув сильний вітер. Воїнів роздягнули догола і поставили на
льоду посередині озера (серед числа стражників був і тюремний сторож). День вже
хилився до заходу. На березі топили баню: на випадок, якщо хто не витримає і захоче
відректися, щоб відразу міг би і зігрітися в цій бані.
Ніччю від морозу і сильного вітру тіла воїнів обледеніли. Один із них о першій годині
ночі не витримав і, залишивши своїх товаришів, пішов до бані, але як тільки він з
морозу опинився в теплі, і як відразу «відтанув» пав мертвим. Святі ж мученики
молили Господа зміцнити їх. О третій годині ночі заблистіло над ними тепле світло,
настільки тепле, що розтопило лід. В цей час вся охорона спала, окрім тюремного
сторожа по імені Аглаїй. Він чув їхні молитви і роздумував про себе, як це той, що
прибіг з холоду в тепло, помер, а ці, на такому морозі стоячи, ще живі. Вражений
несподіваним світлом над мучениками, він підняв очі до джерела світла і побачив
тридцять дев’ять вінців, які сходили з неба. Аглаїй здогадався, що той, хто прибіг у
баню, відкинутий від лику святих. Він негайно розбудив сплячу сторожу, скинув з себе
одяг і побіг до тих 39-ти, голосно викликуючи: «І я християнин!» І, ставши між ними,
промовив: «Господи, в Тебе вірую, прилічи мене до числа цих мучеників Твоїх!» І знову їх
стало сорок чоловік – зійшов і сороковий вінець, і посоромлений був диявол. Вони ж
стояли всі разом і співали 11-й псалом: «Спаси мене, Господи, бо не стало
праведного...».
На наступний день, здивовані тим, що святі не замерзли за ніч, мучителі приписали
це особливому мистецтву, якому вони десь-то навчилися. Коли ж побачили тюремного
сторожа і дізнались від інших охоронців, в чому справа, то ошаленіли. Святим
мученикам перебили голінки залізним молотом. Серед них був один зовсім юний
місцевий уродженець по імені Мелитон. Його мати, також християнка, злякалася, що
він не витримає тортур. Вона стала при ньому невідступно і умовляла не боятися.
Святі мученики, помираючи, свідчили, що душі їх уникнули рабства ворожого і, що
помирають вони з Христом і у Христі.
Тіла мучеників поклали на колісниці і повезли на спалення. Святого Мелитона, ще
живого, підняла його мати і понесла слідом. У неї на руках він скінчився. Після спалення
на вогні обвуглені кістки святих сорока мучеників Севастійських були скинуті в річку.
Але Господь зберіг їх. Через три дні мученики явилися уві сні блаженному Петру,
єпископу Севастійському, і повеліли взяти їх останки з дна річки і віддати похованню.
Той разом з декількома кліриками прийшов ніччю до річки, і побачили вони, що кістки,
навіть мала їх частинка, світяться в темряві. Зібравши всі кістки перенесли їх в
належне місце.
Імена святих мучеників: Киріон, Кандид, Домн, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євноїк,
Валент (Уалент), Вівіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан,
Сисаній, Аггій, Аетій, Флавій, Акакій, Екдикій, Лисимах, Олександр, Ілій, Горгоній,
Феофіл, Дометіан, Гаїй, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Миколай, Валерій,
Філоктимон, Северіан, і Худій, Мелитон, Аглаїй. Мучеництво їх в Господі почалося 26
лютого, смерть же вони прийняли 9 березня. В цей день і святкується їхня пам'ять.
Святого мученика Кодрата та інших
53
З хвальним Кодратом хай світло прославляється Кипріан великий, два Діонісія і
достойно Анект, разом Криск і вірно славний Павло, як страждальці Господні Богом
увінчані, і наші теплі молитвеники.
Священних переможців мучеників побідоносних, сьогодні другий лик явився,
сяючий собор Божественних страстотерпців, тверде число, вибране воїнство, і над ним є
начальником Кодрат, славний переможець проявлений.
Риторські мудрості багатописані сплетіння, сікучим твоїм словом зруйнував єси, як
імлу, хвальний Кодрате, навчав вірно і страждав терпеливо за Христа, в обох
прикрашений, і разом зі страстотерпцями увінчаний.
Одержимі гріхами, Чиста, з надією Тебе Заступницю єдину отримавши, Діво,
подячно взиваємо: очисти нас, Пресвята Богоневісто, Ти бо єси світу пристанище, і
заступництво роду нашого.
Коли побачила на Христі непорочна Діва Агнця, плачучи, взивала: найсолодше Моє
Чадо, що це за нове і преславне видовище? Як це так, що все утримуєш в руках і на
Дереві прицвяхований тілом?
Пісня 1
Ірмос: Колісниці кріпкі тричасної душі нехай потопить у глибині безстрастя Той,
Хто народився від Діви, щоб як у тимпані, в умертвленім тілі я співав Тобі пісню
перемоги.
Мучеників священних, що священно постраждали, священне і дивовижне настало
свято, сяянням Духа всіх світлом ведучи, зібравшись, свята любителі, з обов’язку їх
ублажим.
Як світле сонце, доброчинністю світлоносною засяяв нам, страждальцю Кодрате,
сяянням світлих променів твоїх темряву багатобожжя відганяючи, блаженний, і
просвічуючи вірних зібрання.
Камінь життя Ісуса Спаса сповіщаючи Бога, постраждали твердо, і джерело святості
прийнявши, камінь витіканням крові сотворили, мученики славні.
Богородичний: Від грязі пристрастей, помислів хвилювання, від стріл ворожих, від
всякого підступу супротивника спаси, Чиста Богородице, душі тих, хто оспівує Твоє
невимовне Різдво, Непорочна.
Пісня 3
Ірмос: Безплідна від народів Церква, чудно народжує і багато має дітей, і
переповнена від їхнього сонмища; Чудному нашому Богу взиваймо: Свят єси, Господи.
Твердих адамантів, убивали мечем, і видом страждань вони приєдналися терпеливо,
дивовижному Богу нашому взиваючи: Свят єси, Господи.
Премудрістю Богом даною Кодрат знищив еллінську мудрість, постраждав любов’ю
до сперечання, і своєю кров’ю, Духом Божественним прикрасився.
З Кодратом Анекта і з Павлом Крискента, Кипріана Божественного і Діонісія, вірні,
благочестиво мудро піснями увінчаємо, вірою постраждалих.
Богородичний: Навіть Небесний розум незбагненне Різдво Твоє не може пояснити,
Отроковице, бо першого Розуму Слово в утробі, Чиста, зачала єси, що все словом
створив.
Терпінням страждань умертвив гордого ворога, страстотерпцю, від меча смерть
54
перетерпів єси, разом з мудрими, що страждали з тобою, Кодрате. Тому святкуємо
чесну вашу пам'ять, взиваючи: пом’яніть нас біля Владики, непереможні мученики.
Безліч нечистих моїх помислів і безглуздих думок хвилювання, хто розповісти
зможе, Непорочна? Про напад же безтілесних ворогів моїх і їхню злобу хто розповість?
Але Твоєю молитвою, Блага, від цього всього визволення мені даруй.
Від Безначального Отця Народженого, наостанок Та, що Тебе народила, на Хресті
висячого бачила, Христе, і взивала: о горе Мені, улюблений Ісусе, чому прославляєшся
як Бог ангелами, і від беззаконних нині людей, Сину, добровільно розпинаєшся?
Оспівую Тебе, Довготерпеливий.
Пісня 4
Ірмос: Ісус, як Бог Істинний, що сидить у славі на Престолі Небесному, зійшов на
хмарі легкій, на руках Пречистої, і спас тих, що взивають: слава, Христе, силі Твоїй.
Мудрістю своїх слів немудрих посоромив, і навчанням Божественного твого вчення,
мученику Кодрате, уловив Божественного Анекта, і Владиці своєму привів терпеливого
мученика.
Від пелюшок приєднався до Творця всього, з дитинства довершеного мужа
розуміння вибрав і премудрості забажав, мученику, весь був чеснішою Христовою
оселею.
Шести світлий свічник мучеників Твоїх, Господи, таємним єлеєм напоєний, відігнав
багатобожжя ніч, і освітив тих, хто взиває: слава, Христе, силі Твоїй.
Богородичний: Свята Богородиця, як храм ароматний, в Неї ж вселитися зволило
Слово Отче єдиносущне, не опалило утробу, і без болі бо народила Еммануїла, Бога і
Людину.
Пісня 5
Ірмос: Просвіщення Твоє, Господи, подай нам, і з темряви гріхів визволи нас,
Благий, і даруй нам мир Твій.
Просвіщенням розуму незнання відганяючи, до Господа привів собор страждальців,
мудрий Кодрате, з ними увінчаний.
Спочатку постом переміг пристрастей хвилювання, потім погубив державу
злочестивих, мученику Кодрате, міцно постраждавши.
Наповняється невологий камінь проливанням чесної твоєї крові, і струмені світлі
дає вірним, освячуючи Божественним промислом.
Богородичний: Той, Хто створив Єву з ребра, Пречиста, із Твоєї чистої утроби
створився, бажаючи з милосердя спасти Адама, як Чоловіколюбець.
Пісня 6
Ірмос: Взивав, прообразуючи триденне погребіння, пророк Іона в киті, благаючи: із
тління визволи мене, Ісусе Царю сил.
Шести чисельний страстотерпців лик нам засяяв, як зірки на чесній церковній
тверді, вірних просвіщаючи і спокуси темряву розганяючи.
Безодню мук пройшли спокійно, мученики, і Вишню тишу отримали, будучи вірним
пристанищем і молитвениками теплими.
Похвалимо з Анектом Кодрата славного, і з Павлом Діонісія, Крискента, Кипріана,
Христового винограднику плодючі гілки.
Богородичний: Вчинила небесним земне єство людей, Непорочна, і зотліле
відновила єси, ради цього, Отроковице, всі невмовкаючими голосами Тебе славимо.
55
Пісня 7
Ірмос: Ти, що спас від вогню Авраамових Твоїх отроків, і знищив халдеїв,
засуджених справедливим судом, препрославлений Господи, Боже отців наших,
У вогні страждань з висоти прийнявши росу терпіння, з отроками доблесні
мученики взивали: препрославлений Господи, Боже отців наших, благословен єси.
Дощем чесної вашої крові, страстотерпці, раніше невологий камінь наповнився,
струмені проливаючи тим, що співають: Боже отців, благословен єси.
Як миру сховище духовне, миро лікування, Кодрате, виточує мощів твоїх рака,
пристрасті злий сморід відганяючи, і опаляючи демонів ополчення силою
Божественною.
Богородичний: Благословен Плід благословенної утроби Твоєї, Його ж
благословляють Небесні сили і собори людей, що нас визволив від прокляття
древнього, Благословенна.
Пісня 8
Ірмос: Визволителю всіх, Всесильний; Ти, зійшовши, поборникам благочестя подав
росу серед полум’я й навчив їх співати: всі творіння, благословіть, прославляйте
Господа.
Просвітившись світлістю страждання, вінценосцем перебуваєш перед Господом з
тими, хто страждав з тобою, славний Кодрате, співаючи: всі творіння, благословіть,
прославляйте Господа.
Доброчинності світлом прикрашений, при кончині мученицьку світлість
унаслідував єси, мудрий Кодрате, співаючи: всі творіння, благословіть, прославляйте
Господа.
Огорожу Коринф отримав, святі чесні мощі, і лікування безвідплатного храм, де
всякий, хто з вірою приходить, від недугів і пристрастей визволяється.
Богородичний: Тобою визволившись від прокляття праматері, Чиста Богомати,
благословенна Владичице, благословляємо Тебе з вірою, і в піснях прославляємо,
Пресвята Діво Богоневісто.
Пісня 9
Ірмос: Єва недугом непослуху оселила клятву, Ти ж, Діво Богородице, зацвіла
світові благословенням – Своїм народженням, тому Тебе величаємо.
Гноїння ваші мученицькі випускають аромат повний благодаті, їхня кров зцілення
виливає потоки Божественним Духом, і пристрасті душетлінні зцілює, їх же достойно
ублажим.
Будучи прикрашений язв добротою, ангелам уподібнився, кров’ю пролитою,
Кодрате, сів як на колісницю, злетів до Вишнього Царства, почесті за страждання
прийнявши.
Виточуючи Божественну насолоду із вуст, страждальців собор переконав ти,
мученику Кодрате, страждати з тобою, Анекта, і Павла, і Крискента, Кипріана ж і
Божественного Діонісія, з ними ж ликуєш, достойний чудес.
Свято вашого страждання, страстотерпці, всі шануємо, в цей день бо вінець
нетління взявши, стали синами світла і дня, ликуючи навколо престолу Царя всіх.
Богородичний: Явилася Творця всіх Родителькою незбагненно, Непорочна, вищою
за Небеса показалася і над всіма маєш владу, Діво Богородице нескверна, тому Тебе всі
невпинно величаємо.
Святий мученик Кодрат та з ним: Кипріан, Діонісій, Анект, Павло, Крискент,
56
Діонісій (інший), Вікторин¸ Никифор, Клавдій, Діодор, Серафион, Папій, Леонід і
мучениці Харієса, Нунехія, Василіса, Ніка, Галі, Галина, Феодора та багато інших
постраждали у III столітті.
Під час гоніння на християн одна благочестива жінка по імені Руфіна втекла із
Коринфа в гори, спасаючись від переслідування. Там вона народила дитину Кодрата і
невдовзі після родів скінчилась. Промислом Божим дитина дивним чином була
спасенна. Будучи вже дорослим, Кодрат зустрів християн, які просвітили його світлом
істинної віри. Молодий Кодрат навчився грамоті, а пізніше вивчив лікувальне
мистецтво і досягнув у ньому великих успіхів. Але більше всього святий Кодрат любив
пустельну безмовність і багато часу проводив у горах, віддаючись молитві і
богомисленню. Пройшло багато років. У пустиню до святого часто приходили друзі і
послідовники, щоб слухати його настанови. Серед них були святі Кипріан, Діонісій.
Анект, Павло, Крискент і багато інших.
Одного разу по наказу імператора Декія (249-251) в Коринф прибув
воєнноначальник Іасон, жорстокий гонитель християн. Святий Кодрат був схоплений
разом зі своїми друзями і кинутий в темницю. На допитах Іасон частіше всього
звертався до святого Кодрата, як до старшого по віку. Без страху святий відповідав
на питання і мужньо сповідував свою віру у Христа Спасителя. Незважаючи на
мученицькі катування, святий Кодрат знаходив у собі сили підтримувати інших,
переконував їх не боятися і твердо стояти за віру. Підбадьорені його стійкістю, всі
інші християни також мужньо переносили катування. Не добившись ні від кого
відречення, Іасон наказав кинути мучеників на розтерзання звірям. Але звіри не
торкнулись святих. Тоді мучеників прив’язали за ноги до колісниць і волокли по місту.
При цьому багато хто із натовпу кидали в них каміння. Нарешті, мучеників присудили
до усічення мечем. На місці страти вони попросили собі трохи часу для молитви.
Помолившись до Господа, святі сповідники Христові один за іншим стали приходити
до ката, схиляли голову перед занесеним мечем. Так прийняли мученицький вінець святі
Кодрат, Кипріан, Діонісій, Анект, Павло, Крискент та інші, невідомі по імені.
Інші ученики святого Кодрата також достойно засвідчили свою віру у Христа
Спасителя. Святий Діонісій (інший) був заколотий ножом. Мученики Вікториан,
Віктор і Никифор були заживо роздроблені у величезній кам’яній ступі. Мученику
Клавдію відрубали руки і ноги. Мученик Діодор кинувся у приготовлене для нього
вогнище. Мученик Серафион обезголовлений. Мученики Папій і Леонід були втоплені в
морі.
Наслідуючи чоловіків, на муки за Христа добровільно пішли і святі жінки: Харієса,
Нунехія, Василіса, Ніка, Галі, Галина, та багато інших. Святі мученики постраждали
10 березня 250 року (по іншим даним, у 258 році).
Святителя Софронія Патріарха Єрусалимського
Доброчесності тезоіменитий, від Божественного передбачення, прозваний був,
Софронію, доброчесним був в справах і праведним, мужнім і розумним,
доброчинностями рідними добре увінчаний, і перебував процвітаючи в обох, душею і
тілом, як добрий будівничий.
Із вуст Божественних, славно голосно зазвучав вченням, Софронію блаженний,
57
навчаючи ясно богослов’ю Отця Безначального, і Співбезначального Сина, і Духа
Святого Співприсносущого, в Одиниці Тройцю, і Одиницю в Тройці, Бога Єдиного
суттєвою тотожністю.
Про безтілесного по іпостасі з’єднаного в тілі, і Отцю Співбезначального Слова,
мудрий, незмінного і нез’єднаного, мудро навчав ти, що діє подвійно в обох єствах, в
них же перебуває і в них видимий, Єдиний Син, нероздільний Сутністю, в цьому і
пізнається.
Хмарами Духа Пресвятого, Пречиста, мої думки ороси, що каплю народила –
Христа, незліченні безмірні беззаконня людей щедрістю змила, висуши джерело і моєї
пристрасті, і даруй мені завжди потік насолоди живої, молитвами Твоїми.
Пісня 1
Ірмос: Відкрию уста мої, і наповняться духом, і слово промовлю до Цариці Матері і,
світло радіючи, прославлю Її чудеса.
Доброчесно переплив доброчесності безодню, духовними вітрами направлений, і
зібрав багато багатства – дарів мудрості, отче Софронію.
Як ангел був єси Христового воскресіння, і захисник Божественний, Божественного
гробу, який збагатив джерелом безсмертя, Христа, що підняв падіння роду нашого.
Світлістю слів своїх і розуму гостротою мир освятив, навчаючи богослов’ю про
Триіпостасне Божество Єства, Одиницю Тричисленну, отче Софронію.
Слово віщання твого і вчення знамениті гуслі обійшли земні краї, таїнству устрою
слова навчаючи, отче Софронію.
Богородичний: Сущий єством не створений, і з Отцем споконвічний, і вищий за
часи, і вічний, із Тебе, Владичице, створився, і під роками як Людина був, спасаючи
людину.
Пісня 3
Ірмос: Не мудрістю, і силою, і багатством хвалимося, але Тобою, Христе, Отчою
Іпостасною премудрістю; бо нема святого, крім Тебе, Чоловіколюбче.
Утверджена Церква Христова палицею слів Твоїх, преподобний, намагання
злочестивих і богоборчих єресей відбиває відганяючи.
Поборником був чесного проповідання, Богоносний, показався переможцем
допомогою Духа, мудро зміцнений, отче Софронію.
Умертвив все тлінне сластолюбство плоті, нетлінну душу благочестям оживив, і її
показав Божественним органом.
Богословський, і прекрасний, і медоточивий твій язик, ріки слова виточує,
богоугодний, Божественні вчення всім виливаючи.
Богородичний: Тебе, що народила Бога, Богородицю славимо, Різдва Твого
іменуванням усолоджуючись, і званням по обох, Пречиста Владичице.
Словами прикрасив і ділами Церкву Христову зберіг по образу Божому, Софронію
преподобний, засяяла у світі твоя доброчесність, благодаттю вчення сяючи всім тим,
58
хто з любов’ю святкує пам'ять твою, отче.

Відновила, Чиста, Божественним Різдвом Твоїм, зотліле у пристрастях земних
мертве єство, і підняла всіх від смерті до нетлінного життя. Тому Тебе з обов’язку всі
ублажаємо, Діво Прославлена, як і прорекла Ти.
Коли побачила Тебе піднесеним на хресті Пречиста Твоя Мати, Слово Боже, по
материнськи ридаючи, взивала: що за нове і дивне це чудо, Сину Мій? Як це Життя всіх
споживає смерть, бажаючи оживити мертвих, як Милосердний?
Пісня 4
Єдине Безначальне Єство в Трьох Іпостасях з властивостями довершеними ти, отче,
мудро проповідував, розділене нерозсічено, з’єднане не злито, з волею єдиною і
Божеством.
Маючи доброчесну думку і розум, не про змішання роздумував, отче, не змінення,
ні злиття з’єднаних незмінно двох природ у єдиному Христі Єдинородному, блаженний.
Просвіщенний Божественно просвіщенням Духа, люте безумство Несторія
зруйнував єси, який проповідував, що одна воля і розумом з’єднані в обох єствах
Христових.
Пирра попалив, Богомудрий, вогнем вчення свого, який відкидав дві Христові волі
різних природ, що в Ньому, і діяння же разом подвійні, отче преподобний.
Богородичний: Прикрасилася більше всієї ангельської краси, Отроковице, бо
народила Творця і Господа всіх, від Твоєї пречистої крові втіленого, Який визволяє
всіх, що Його славлять.
Пісня 5
Ірмос: Нечестиві не побачать Твоєї слави, Христе, але ми Тебе, Єдинородний, Отчої
слави сяяння Божества, з ночі до ранку оспівуємо, Чоловіколюбче.
Чесне воскресіння і Гріб життя з непохитною любов’ю бачивши, почерпнув
Боговідіння таїн вчення, і вірним подав сяяння, святителю.
Всіляко полюбив єдиного Благого, запалав зорею духовною, і полюбив джерело
нетління, видіннями, мудрий, до Нього простираючись.
Храмом живим і одухотвореним був ти Богу, умертвився для всього сущого на
землі, трапезу щедру слова придбав, преподобний, і світильник віри.
Богородичний: У двох пізнаного єствах Христа, Сина Божого Єдинородного,
Безначального в тілі, невимовно народила Ти, Богомати Приснодіво.
Пісня 6
Щедро вилилася благодать Духа Святого, Богомудрий, з уст твоїх, тому віщання
слів твоїх уподібнилося до течії річки.
Як фінік, у домі Господньому зацвів ти, добрими плодами слів і чистим житієм
насолоджуючи серця, святителю, тих, хто вірно шанує тебе.
Умертвляється живильною зброєю слів твоїх єретиків собор, і люте ополчення
богоборців заколюється і умертвляється мечами вчення твого.
Богородичний: Оспівуємо, Богородице, чисте Різдво Твоє, ним же спасаємося всі від
59
сіток смерті і лютого гріха, і від уз пекельних визволяємося.
Божественною ревністю подвизався, і істинні повеління устами поширив, церковну
основу узаконив, і там сущим чернечим зібранням передав, премудрий в Патріархах
Єрусалимський Софронію, мудрі слова у світ вивів, ними ж наставляючись, взиваємо до
тебе: радуйся, світла православних похвала.
Пісня 7
Вищим промислом, єретичним лихослів’ям противившись, мудрий, переможцем
став, і з радістю взивав: препрославлений Господи, Боже отців наших, благословен єси.
Увесь відданий Богу, пісників садівництво перевершуючи, квітник насадив своїми
доброчинними повчаннями, і Богу, Сущому у Вишніх, освятив.
Закону Христовому покоряючись, від свого мистецтва багатство потребуючим
благочестиво роздав, Богомудрий, співаючи: препрославлений Господи, Боже отців
наших, благословен єси.
Богородичний: Освятивши душу і очистивши тіло, зішестям на Тебе Святого Духа,
Непорочна, Вишнього Силу в утробі Своїй зачала, і народила без сімені.
Пісня 8
Ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородичне: тоді провіщене, а нині
здійснене, воно весь світ спонукає співати; всі творіння, хваліть Господа і прославляйте
повіки.
Ієрархічного священного служіння миром благодаті освятився, де і явився світу
спасінням, будучи архієреєм, мудрий отче Софронію, взивав: всі творіння, хваліть
Господа і прославляйте повіки.
Премудрість вважаючи кращою, вінцем благодаті увінчався єси, славу неув’ядающу
і багатство невід’ємне, премудрості дар прийняв, славний, і взивав: всі творіння, хваліть
Відповідно святості, священнослужителю, в Божественну правду одягнувся,
направив єси, блаженний отче, до праведності стадо Владиці словами і діяннями,
навчаючи: всі творіння, хваліть Господа і прославляйте повіки.
Прекрасно і невимовно, Слово з Отцем Безначальне, отче, слово тобі дарував, слова
розбещеного і лихослів’я єресі знесилювати, і взивати: всі творіння, хваліть Господа і
прославляйте повіки.
Богородичний: Святим показалася храмом Слова, що все творіння освячує, гора
велика свята, гора світла, Благословенна Владичице, єдина всехвальна. Тому Тебе,
Богомати, оспівуємо і прославляємо по всі віки.
Пісня 9
Слова, які із уст твоїх Божественних походять, Божий проповіднику, благочестивих
думки усолоджують благодаттю, як стільник, капаючи прекрасним пізнанням.
Посеред Небесних незаходячих живеш, Божий проповіднику, у Владики всіх і Царя,
там де ликують ангельські світлості і воїнства святих.
60
Життя ангельське на землі проходячи, отче, ангельського на Небесах сподобився
блаженства, там Христа моли, щоб спастися всім, хто оспівує тебе.
Як ароматні чаші, уста твої, Богомудрий, нарду чистого дорогоцінного, явився
премудрості наповненим сосудом, Тіло Христове чесне духмяніє вченням твоїм.
Богородичний: Хмаринкою легкою Тебе, Діво, Ісая побачив: на Тебе бо Господь
зійшов, подолав всі творіння рук, і Своє пізнання явив тим, хто оспівує Тебе.
Святитель Софроній, Патріарх Єрусалимський, народився близько 580 року від
благочестивих батьків, яких звали Плінт і Міра, З юних років він вирізнявся
благочестям і любов’ю до наук. Отримавши блискучу освіту, він особливо досяг успіху
у вивченні філософії, за що його стали називати «Премудрим». Прямуючи до духовної
мудрості, майбутній святитель став відвідувати різні монастирі і бесідувати з
жителями пустелі. Так він прибув у Єрусалим, в обитель святого Феодосія, і там
зблизився з ієромонахом Іоанном Мосхом, став його духовним сином і другом. Обидва
праведника разом мандрували по різним обителям, записуючи житія і повчання, які
склали їх знамениту книгу «Лимонарій» («Квітник», або «Луг духовний»), високо
оцінену Сьомим Вселенським Собором (787).
Спасаючись від спустошливих набігів персів, святі Іоанн і Софроній залишили
Палестину, віддалившись в Антіохію, а звідти – в Єгипет. В Єгипті святий Софроній
тяжко занедужав. В цей час він прийняв чернечий постриг від Іоанна Мосха. Після
одужання святого Софронія обидва праведники вирішили залишитися у Олександрії і
були з любов’ю прийняті Патріархом Іоанном Милостивим (620), якому вони зробили
велику допомогу у боротьбі проти монофелітів. Святий Софроній написав декілька
житій, із яких особливо відомі житія святих цілителів-безсрібників Кіра і Іоанна і
житіє преподобної Марії Єгипетської.
Йшов час, і варвари стали погрожувати Олександрії. Патріарх Іоанн у супроводі
святих Софронія і Іоанна Мосха направився у Константинополь, але по дорозі
святитель Іоанн помер (на острові Кіпр). Тоді святі Іоанн Мосх і Софроній з
одинадцятьома іншими монахами відправилися в Рим.
В Римі преподобний Іоанн Мосх скінчився. Його тіло було перевезено святим
Софронієм в Єрусалим і поховано в обителі святого Феодосія Великого.
Після укладення миру між греками і персами у 628 році із персидського полону
повернувся Єрусалимський Патріарх Захарія (609-633). Після смерті Патріарха Захарії
на протязі двох років патріарший престол займав святий Модест (633-634). Після
кончини святителя Модеста Патріархом був вибраний святий Софроній. Святитель
Софроній більше десяти років невтомно трудився на благо Єрусалимської Церкви (634-
644). Він багато боровся з єресями монофелітів і монофізитів.
В кінці життя святитель Софроній зі своєю паствою пережив дворічну осаду
Єрусалиму магометанами. У 636 році Єрусалим був взятий: виснажені голодом
християни погодились відкрити міські ворота, з умовою, що противник пощадить
християнські святині. Але ця обіцянка була порушена, і святий Патріарх Софроній
помер у глибокій скорботі і нарузі великих християнських святинь.
До нас дійшли твори патріарха Софронія по догматиці, а також «Пояснення на
Літургію», «Чин великого освячення води», «Трипіснеці» (які не увійшли в Тріодь
Постову), близько 1000 тропарів, стихири від Пасхи до Вознесіння Христового.
«Послання до VI Вселенського Собору» та інші.
Святителем Софронієм переглянутий і виправлений «Устав» монастиря
преподобного Сави Освяченого (пам'ять 5 грудня).
61
В той же день
Преподобного Софронія затворника Печерського
в Дальніх печерах спочиваючого
Тропар глас 1:
Від просторого шляху, що веде до загибелі, блаженний Софронію, відійшов,
закрився в темному печерному місці, де день і ніч в молитвах і сльозах, і ручних
справах подвизався, отримав єси вічне життя і насолоду.
Явився ревнителем древніх отців, в темній печері світлим житієм ясно засяяв, і
освітив серця тих, хто оспівує тебе, Богомудрий отче Софронію.
Інший кондак, глас 8:
В тісній і темній кліті закрився, волосяницею і поясом залізним умертвляючи тіло
своє, псалми співаючи невпинно Бога славив єси, цим Світла вічного і обителі Небесної
сподобився, і ангельським співом насолоджуєшся, молись до Господа, щоб і нас не
лишив вічної краси.
Преподобний Софроній, затворник Печерський, подвизався в Києво-Печерському
монастирі у XIII столітті. Строгий подвижник і молитвеник, він все життя носив на
собі волосяницю і тяжкий залізний пояс. Кожного дня преподобний прочитував увесь
Псалтир. Мощі святого почивають у Дальніх (Феодосієвих) печерах Києво-Печерської
Лаври.
Преподобного сповідника Феофана Сигріанського
Отче Богомудрий Феофане, названий тезоіменитим в честь Богоявлення
Христового, по живоносним стопам Його пішов і прекрасне в цьому житті залишив,
поглядаючи на бажане для тебе, добротою перевершуючи, і Божественним промислом
до Нього, прекрасним і довершеним обожнений.
Отче Богомудрий Феофане, вигнання гіркі, в немощі перебуваючи, терпеливо
перетерпів, не пожалів тіла за чесні ікони, всехвальний, ярістю лев’ячою ув’язнений, з
них насміхаючись, їхні ради безумними вважав і думки суєтні, і розум згубним.
Воістину нагороду за недуги твої Податель благ щедро тобі дарував, подав силу
відганяти демонів, і зціляти недуги, блаженний, сподобив тебе невимовної радості, там
де святкують ангельські чини, завжди споглядаючи на лице Вседержителя.
Радуйся, Світла Божественного носило, світла зірко і тінь освячення: Світло нам
засяяло від стегон Твоїх, просвіщаючи світу кінці і освячуючи Своєю благодаттю;
радуйся, начало спасіння, Пречиста; радуйся, дивовижне слухання і мовлення тим, хто
надіється на Тебе.
Що за видовище Своїми очима бачу, о Владико? Все творіння утримуєш, і на Дереві
піднятий помираєш, всім даючи життя, – Богородиця плачучи промовляла, коли
побачила на Хресті піднесеного, що з Неї невимовно засяяв як Бог і Людина.
Утриманням життя прикрасив, і члени умертвив, переміг ворожі підступи, отче
Феофане, преставився до Бога у вічне життя, як достойний причасник, молячись
62
невпинно, щоб помилувати душі наші.
Пісня 1
По стопам Бога, що в тілі явився, пішов, благочестям розпалився, отче, звідси
звання прийняв, воістину тезоіменито, бо промислом преобразився.
Насолоджуючись бажаною любов’ю Владики свого, зневажив любов мирську;
з’єднався з Божественною любов’ю, житейську красу за ніщо вважав, блаженний.
Стремів як звір, женучи Лев, мучитель вибраних, не терплячі бачити шановану
ікону Христову, з ними ж і тебе, Феофане, до вигнання засудив.
Богородичний: Дверима є Богородиця, до нас Твого, Господи, зішестя, Сходом, і
Сонцем, і Світлом таємниче Тебе названого, надприродно засвітила, подвійну єством
Боголюдину.
Пісня 3
Світлом Божественним видно наповнений був, Феофане, любов’ю з’єднався з
бажаним, блаженний. Тому твою славну пам'ять шануємо.
Відкинув злочестивого Лева повеління, передання благочестиво церковні утвердив
єси. Тому тебе Христос чудесами прославив.
Зміцнений надією і вірою, преподобний, в немощі своєї плоті, душевною міцністю
утверджений, Богу присвоїв єси тіло подібно в моралі.
Богородичний: Той, хто спочатку створив з праху мене, людину, створився заради
мене в утробі Твоїй, Непорочна, древнє падіння виправляючи.
Подвижником любові Ісусової будучи, відкинув насолоди і житейське хвилювання, і
був ченцем, прожив на землі, як небесний ангел, і чудес виточуєш дарування,
преподобний. Тому у світлоносній і святій твоїй пам’яті вірно хвалимо тебе, і разом
взиваємо до тебе: Богоносний Феофане, моли Христа Бога гріхів прощення дарувати
тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
Як Діву і єдину серед жінок, Тебе, що без сімені народила Бога в тілі, ублажаємо всі,
роди людські, Вогонь бо Божества в Тебе вселився, і як Дитину годувала Творця і
Господа. Тому, ангельський і людській рід, достойно славить пресвяте Твоє Різдво, і
разом взиваємо до Тебе: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою
поклоняється пресвятому Різдву Твоєму.
Пісня 4
Небесне приготовилося житло як страждальцю тобі, славний, від земного бо з
63
радістю переселився в скинію, взиваючи Владиці своєму: слава силі Твоїй, Господи.
Вінценосцем, Феофане, показався ти, чесне бо зображення Христа, Богоносцю
блаженний, не відрікся шанувати. Тому і взивав: слава силі Твоїй, Господи.
Противлячись повелінню злочестивого мучителя, преподобний, незважаючи на
тілесну неміч, взивав Творцю: слава силі Твоїй, Господи.
Звеличився чудесами, Богоносний, бо Христос воздав тобі за терпіння. Тому
виточуєш зцілення потребуючим, як від джерела, священний.
Богородичний: Вищою за ангелів показалася єси, Єдина, бо з великої поради ангела
народила Слово, що просвітило всіх, хто з вірою взиває: слава силі Твоїй, Господи.
Пісня 5
Словом благочестивим православно проповідував преподобний Феофан віри
повеління, духом сяючи.
Багатство богомудро різноманітно роздав по повелінню Владики, наслідуючи тих,
хто в убогості живуть, хвальний.
Маючи свою душу по образу Творця, пречистій іконі Владики поклонявся, з
любов’ю цілуючи.
Богородичний: Світло вічне нам, що стало підвладне рокам, народила, Богомати, і
тих, хто жив у темряві і світ просвітила.
Пісня 6
Направ до доброчинності життя моє, преподобний, посту стежку молитвами твоїми
приготовляючи, блаженний, по ній же міцно сподоби мене праведно йти, отче.
Доброчесно своє життя прожив з мудрістю, преподобний, її ж мав єси, з мужністю і
правду, і навколо прикрашений доброчинністю явися ти.
На славу мученицьку зійшов єси, Феофане, бо ж Богоматері і мучеників, отче, ікони
шанував, гонителям противлячись.
Богородичний: Всю Тебе освятило Слово Святе, невимовним словом вселившись в
Твою освячену утробу, Богородице, Його ж моли спастися рабам Твоїм.
З висоти прийнявши Божественне одкровення, зі старанням відійшов від суєти
житейської, і усамітнився, преподобний, чудес прийняв діяння і достоїнство пророцтва,
багатства і дружини лишився.
Ікос:
На землі нічого не бажав, пішов з радістю за покликом Христовим, і ярмо Його
прийняв на плечі свої старанно, спокій отримав в душі своїй. Його ж і мені, убогому і
зажуреному пошли, що говорю і нічого не роблю, також ще даремно вправляюсь в
житейських речах і дивуюся, як це ти від всього уникнув, співмешканки і багатства
лишився?
Пісня 7
Те що по образу і подобі здобув, отче, життям світлим прийняв, в обох прикрасився,
взиваючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Сповідання вінцем прикрасився, отче, ділом викрив справи злочестивих, вірних
64
сповістив єси, взиваючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Розуму твердою старанністю, отче, тілесні страждання прийняв терпеливо, подячно
Владиці своєму взиваючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Богородичний: Як Богородицю і Царицю всього творіння, всі вірні, оспівуємо Тебе,
Чисту, і Тобі взиваємо: радуйся! Благословенна Ти між жінками, Всенепорочна
Владичице.
Пісня 8
Бачивши, блаженний, твердість твого супротиву, Лев мучитель лукавий до вигнання
тебе гірко засудив, це перетерпівши ти, з радістю взивав: благословіть, усі творіння
Господні, Господа.
Первообразної ікони бачивши честь минаючу, на тризну пішов ти, як страждалець
законний, і переможцем явився, вінець прийняв, взиваючи: благословіть, усі творіння
Небесну замість земної скинію тобі дав Господь всіх, замість тісноти отримав
простір радості в райській насолоді, з мучениками взиваючи: благословіть, усі творіння
Світлом засяяв духовним Божественного Духа, блаженний Феофане, цим же
зцілення виточуєш тим, хто до тебе нині з вірою приходить і святу твою раку з любов’ю
шанує і взиває: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Богородичний: Той, Хто Божественною силою утримує все творіння і всім управляє
явно, руками Твоїми утримувався, Пречиста, як Дитина, споконвічний і
співпрестольний з Отцем і Божественним Духом. Йому ж взиваємо: благословіть, усі
Пісня 9
Все багатство роздав убогим, Богоносний, правду свою явну прийнявши, якою ти
засяяв, замість тлінного пожинаючи вічне.
Недуги зціляєш, блаженний, силою Утішителя, Його дією демонів явно відганяєш,
блаженний. Тому ми, вірні, бачивши це, тебе ублажаємо, Богоносний.
Твій світлоносний, Богомудрий, преставлення день, всіх призиває вірних до
причастя освячення, його ж і нині з радістю звершуємо, священний.
Дав мені щедрий дар, що слова похвали тобі старанно склав, Богомудрий, одних
звичаїв тебе, як тезоіменитого в цьому показав, молитвами твоїми сприятливими,
блаженний.
Богородичний: Закон похвал перемагається Божественною Твоєю славою, Діво, але,
як Блага і Милосердна, тих, хто Тебе оспівує прийми похвалу, гріхів прощення
подаючи, Богоневісто.
Преподобний Феофан Сповідник, Сигріанський, народився у 760 році у
Константинополі у благочестивих і знатних батьків Ісаака (родича імператора Лева
Ісаврянина і сина його Костянтина Копроніма) і Феодотії. Ісаак займав при дворі
почесні посади, був правителем острова на Егейському морі. Батько помер, коли
хлопчику, також названому Ісааком, було 3 роки. Опікуном Ісаака став сам імператор
65
Костянтин Копронім V (741-775). Коли Ісааку виповнилося 12 років, його обручили з
Мегало (в чернецтві Ірина), дочкою патрикія Лева, приближеного імператора Лева
Хазара IV (775-780). У 18 років Ісаак женився на ній, але по згоді з дружиною, зберігав
цнотливість. Імператор не любив дівочості. Щоб відхилити Ісаака від наміру
віддалитися в пустиню, він послав його з дорученням в Кизик, потім призначив його у
свою гвардію. По шляху в Кизик в Сигріанських горах (Мала Азія, в районі Мармурового
моря) Ісаак зустрів прозорливого старця Григорія по прозванню Стратигий. Старець
відкрив юнаку, що імператору жити залишилося недовго, а після смерті імператора,
він легко зможе виконати свій благий намір. Ірині він передрік, що її чоловік буде
удостоєний мученицького вінця.
Перше пророчення преподобного Григорія невдовзі збулося. Ісаак і його дружина
відпустили своїх слуг і роздали все своє багатство. Дружина стала черницею у
Пригиповій обителі на одному з Принцевих островів у Мармуровому морі. В чернецтві
Ірина догодила Богу і отримала дар зцілювати недуги, про що згодом повідав
святитель Мефодій, Патріарх Константинопольський (843-847); пам'ять 14 червня),
письменник житій їх обох. Ісаак же відправився до старця Григорія Стратигія і був
пострижений ним в чернечий образ з іменем Феофан (богоявлення). Чернець Феофан
жив при старці доволі довгий час.
Згодом преподобний Феофан, по благословенню старця Григорія, заснував
монастир на острові Колонімос, де закрився в келії і займався переписуванням книг,
досягнувши в цій справі великого мистецтва. Через деякий час він улаштував ще одну
обитель в Сигріанських горах, у 30-ти кілометрах від Кизика, назвав її Мегагрит
(Велике Село) і був у ньому ігуменом 27 років.
Преподобний Феофан, ігумен Великого Села у Сигріані, був присутнім на VII
Вселенському Соборі в Нікеї у 787 році. Там, де багато хто красувалися прекрасним
одягом, колісницями і кіньми, він з’явився на поганому ослі і в залатаному веретищі.
Всі, хто знав його минуле життя, коли він був багатим, знатним і близьким до
імператора, були зворушені, бачивши його в такому смиренні і убогості.
За благочестиве доброчинне життя дана була йомі від Господа благодать
чудотворення. Він зцілював недуги і виганяв бісів. Одного разу, плаваючи на кораблі,
преподобний Феофан заспокоїв бурю. Досягнувши віку більше п’ятдесяти років, він
захворів кам’яною недугою і жорстоко страждав. Хоч молитвою своєю він зцілював
недуги інших, але про зцілення своєї недуги не просив, а все приймав від Господа з
подякою. У цій недузі і настав час сповідницької кончини по пророцтву прозорливого
старця Григорія, який сказав колись Ірині, що її жених удостоїться мученицького
вінця.
У 813 році імператором став іконоборець Лав Вірменин (813-820). Він вигнав з
престолу святого Патріарха Никифора (806-815), відправив в ув’язнення преподобного
Феодора Студіта (826; пам'ять 11 листопада) з його учениками. Церковний історик
Георгій Кедрин пише, що, коли святий Патріарх Константинопольський Никифор їхав
морем в ув’язнення і на кораблі пропливав мимо тієї місцевості, де знаходилась
обитель преподобного Феофана, вони, дізнавшись про це прозорливими духовними
очима, поклонились один одному, бо ж обом їм належало постраждати за шанування
святих ікон.
Невдовзі наступила черга і преподобного Феофана. Він був визваний імператором
Левом Вірменином у Константинополь, і той спочатку облещував його, стараючись
лукавством похитнути істинну віру преподобного Феофана. Але, побачивши непохитну
66
твердість, повелів скувати і закрити його в темницю, а монастир Мегагрит піддати
вогню. Не здолавши віри словами, імператор хотів здолати її силою.
Після дворічного ув’язнення у Константинополі преподобний Феофан був висланий
на Самофракійський острів у Егейському морі. Проживши на цьому острові всього 23
дня, святий Феофан преставився до Господа. Чесне тіло його було віддано похованню і
покладено в дерев’яній раці. Бог прославив святого угодника знаменнями Своєї милості.
Багато хворих, приходячи з вірою до раки преподобного Феофана, отримували зцілення.
Після смерті нечестивого імператора Лева Вірменина обитель Мегагрит в
Сигріанських горах була відновлена і туди перенесені були мощі преподобного Феофана.
Святий Феофан залишив після себе «Хроніку», в якій описав історію Християнської
Церкви з 285 до 813 року (закінчивши працю, почату його другом Григорієм Синкелом,
який довів свою хроніку від створення світу до 285 року).
Перенесення мощів святителя Никифора,
Патріарха Константинопольського
Струмені твоєї премудрості, почерпнуті духовними хмарами, виточують світу
джерело православ’я, від нього ж насолоду, вірні, черпаючи, від єресі виливання
відвертаємся як від вод Мерри.
Твоє чесне тіло, у гробі лежачи, аж ніяк не зітліло, але знайшлося цілим, блаженний
Никифоре, яке зі старанністю принісши, радувалися православ’я вихованці, славного
тебе ублажаючи, Богомудрий.
Тебе, що є храмом Божим, через Божественні діяння, храм апостольський
шанований званням приймає, блаженний, після поховання священно похованого, і
ховає всі єретичні смердючі безглузді слова.
Гріхів безодні бурею охоплений, до тихого пристанища прийшов, до пречистої
молитви Твоєї, Богородице, і взиваю до Тебе: спаси мене, міцну Твою правицю
простерши рабу Твоєму, Непорочна.
Коли побачила на Христі непорочна Діва Агнця, плачучи, взивала: найсолодше Моє
Чадо, що це за нове і преславне видовище? Як це так, що все утримуєш в руках і на
Дереві прицвяхований тілом?
Пісня 1
Гріхів гробом люто мене утриманого, безсмертним промислом Твоїм і
Милосердною Твоєю рукою підійми, і оживи, Щедрий, як всесильний.
Рідну доброчинність довершення на чотири частини розділену придбав, і як на
колісницю піднявся, Богоносний, і в кінці Боговідіння взявся від діяння.
Ти життя нетлінне скуштував, преподобний, від чаші Божественної пив напій
тверезості, тому і мудрості приятелем був.
Вигнаний був від престолу, і слави, і пастви своєї рукою насильницькою,
преподобний, єресі душетлінних звірів, нині ж до своєї огорожі зайшов.
67
Богородичний: Отче Слово словом зачала єси, і невимовно народила, і після Різдва
надпрородно і невимовно залишилася Дівою, як і до Різдва була.
Пісня 3
Зброєю Хреста захистився, Божественному зображенню Владики написаному
поклонявся благочестиво, отцівським слідуючи вченням.
Паства, пастиря тебе бажаючи, що її по імені називав і від неї вовків жезлом віри
відганяв, до тебе приходить, мудрий.
Як в древності тіло Божественного доброчесного Йосифа Ізраїль переніс, так нині
Церква Христова раку мощів твоїх шанує.
Богородичний: Храмом і священним житлом Слова будучи, Богородице, гріхів
очищенням будь мені, Присвята Приснодіво.
Перемогами увінчав Церкву, спокусу єресі відігнав, переможцем сущим є, і
освячуєш світу кінці перенесенням святих мощів твоїх, отче преподобний, Христа Бога
моли дарувати нам велику милість.
Божественною скинією Слова була Ти, єдина Пречиста Мати Діво, чистотою ангелів
перевершила, мене, що є прахом, і більше за всіх осквернений тілесними гріхами,
очисти молитов Твоїх Божественними водами, Чиста, подаючи велику милість.
Нескверна Ягниця, Нетлінна Діва Мати Слова, на Хресті бачила повішеного, Який
від Неї без болі народився, по материнські ридаючи, взивала: горе Мені, Чадо Моє,
чому добровільно страждаєш, бажаючи визволити від пристрастей безчестя людину?
Пісня 4
Ірмос: Почув я, Господи, славне Твоє провидіння і прославив, Чоловіколюбче,
незбагнену Твою силу.
Кіотом священним рака твоя є для тих, хто шанує тебе, із нього ж джерело зцілення
черпаємо.
Єресі відігнав і пастви огорожу утвердив, вченням Божественним огородивши.
За достойністю шануємо твоїх мощів мира сховище, що аромат життя виточує для
вірних.
Богородичний: Мислений Ти є рай, Діво, що дерево життя прийняла – в утробу
Христа, тому Тебе шануючи прославляємо.
Пісня 5
Вороги залишаються посоромленими, єресей начальники з ними шаленіють,
побачивши твою раку, Богомудрий, вірними ж шановану від царя і всієї твоєї пастви.
Священна твоя рака демонів лукавих духів відганяє, як страшний батіг, Никифоре, і
перемогу над ними, і славу Божественну від Бога приймає.
Совісті горнило, вогнем духа запалене, як золото, вірою світло тебе показало,
єретиків викриваючи мерзенність.
Богородичний: Прикрасившись, Чиста, зішестям Пресвятого Духа, Бога грудьми
годувала і Його тримала в обіймах, що все творіння в руці утримує.
Пісня 6
68
За віру страждання перетерпів, заради чесних передань отців вигнання поніс, ними
ж чесну славу здобув.
Тверда віра твоя і супротив, безумність мучителів похитнула, стовпом вогненним
чесної церкви є ти, блаженний.
Як світлий бісер і каміння більш світліше, мудрий, раку і прах Церква твоя маючи,
православ’я вінцем прикрашається.
Богородичний: Невимовний образ Різдва Твого народи і ангели шанують, Тебе,
Владичицю, вищу всього творіння прославляючи.
Сонм патріарший святу твою пам'ять похвалами і піснями вшанує, Никифоре,
отримав бо заступницею душу твою, славний. Тому сьогодні чесна Церква, величаючи
Христа Царя, славить Єдиного Чоловіколюбця.
Пісня 7
наших.
Божественною силою нетлінними збереглися поховальні ризи, і кістки твої
Божественним промислом сполучені залишилися, блаженний, і нечистих духів
розсипають нечисті думки. Ми ж взиваємо: благословенний Бог отців наших.
Збираються люди, благочестивий цар і багато вельмож, і поклавши славну твою
раку на плечі, Богоугодний, як святий кіот, почесно несуть і співають: благословенний
Бог отців наших.
Божественний храм учеників Слова приймає вірно апостолів співрозмовника і
мучеників співмешканця, патріархів ступінь і отців засідателя, взиваючи:
благословенний Бог отців наших.
Богородичний: Бачив Мойсей купину неопалиму, яка горіла вогнем в Синаї, Мати
Пречиста, зображаючи утробу Твою: Вогонь бо зачавши Божественний, не опалилася,
але народила світла Творця, Бога і Людину.
Пісня 8
В пристанище життя досягнув від багатьох хвилювань, отче, Духа вітром, і вантаж
добрий не намочивши ноги свої спас, і нині насолоджуєшся тією тишею.
Гріб бачивши, вірні, і в середині мертвеця священного, в новий жертовник
прийнятого, в ньому ж Божественні всепалення звершуються вірно, Чудотворця і Бога
прославляємо.
Радується світло стадо, святкує монахів світлий сонм, і вірних царів благочестива
порфіра, і всяке сильних торжество в чесному перенесенні твоїх мощів.
Богородичний: Словом Слово, що все словом створив, в утробі зачала без сімені,
Богородице, Чиста Діво, і невимовно народила. Його ж прославляємо по всі віки.
Пісня 9
Твоє торжество і страждання, отче, святкує велика чисельність ангелів, Пресвятого
69
Господа подячно славлячи, і мир з висоти нам просять, що вірно шануємо твої мощі.
Мощів твоїх благодать як чесне лікування хай буде немощам нашим, і молитва,
хвальний, очищенням всім, і до Бога шлях і напрямок тим, хто з вірою шанує твої мощі.
Переможною зброєю вірних захистивши, Царю всіх, рукою Твоєю вірних проти
варварів зміцни, і Твою Церкву, як тверду основу вірних, преподобного молитвами
прославлену, збережи.
Богородичний: Як міцне заступництво, як надію, і стіну, якір, і покров твердий, і
нездоланне утвердження, і тихе пристанище, і єдиний притулок, Чиста, отримавши Тебе
всі, спасаємось, Всехвальна.
Перенесення мощів святителя Никифора Сповідника, Патріарха
Константинопольського. Святий Никифор походив із знатного роду, отримав блискучу
освіту, був видним вельможею при дворі імператриці Ірини (797-802). В якості
імператорського уповноваженого присутнім був на VII Вселенському Соборі в Нікеї у
787 році, де явив себе ревним захисником Православ’я. Обтяжений придворним
життям, залишив двір і прийняв чернецтво. У 806 році він був зведений на
Константинопольський патріарший престол і очолював Константинопольську Церкву
до 815 року, коли за шанування святих ікон скинутий був з престолу імператором-
іконоборцем Левом Вірменином і висланий на острів Протоніс (нині цей острів
називається Мармара), який знаходиться у Мармуровому морі. Тут він провів в
ув’язненні тридцять років, і преставився до Господа у 828 році, був похований при
храмі святого мученика Феодора в монастирі, який сам заснував.
При імператриці святій Феодорі (пам'ять 11 лютого) і святому Патріарху
Мефодію, який повернув Християнській Церкві шанування ікон, згадали і про померлого
в ув’язненні Патріарха Никифора. Святитель Мефодій сам відправився на острів
Проконіс. Знайдені там мощі святого Никифора були перенесені зі співом псалмів 13
березня у Константинополь.
В соборі Святої Софії звершено було бдіння над чесними мощами, а уранці вони
були перенесені в храм в честь святих Апостолів. Рука святителя зберігалася в
Хіландерському монастирі на Афоні. Пам'ять святителя Никифора звершується
також 2 червня.
Преподобного Венедикта
Вірою і любов’ю істинною, відрікся від світу з дитинства, отче преподобний, з
радістю пішов за розіп’ятим Христом, і багатьма подвигами плоть умертвив, благодать
зцілень щедро прийняв дуже дивуючи, угамовуючи різні немощі, і лукавих духів
відганяючи.
Красою монахів був, зібрав незліченну кількість оспівувати Господа, преподобний
Венедикту, і до Небесної стежки всіх наставив, які добре слідували по Божественним
твоїм вченням і уподібнювалися твоєму доброчинному житію, отче. З ними тебе
священно шануємо, в преставленні твоєму радуючись.
Як у древності Ілля, отче, дощ з небес молитвою Божественною звів, так сосуд
сотворив, що виточує єлей, і мертвеця воскресив, і багато інших чудес сотворив,
преподобний, в славу Спаса всіх і Бога. Тому твою славну пам'ять з любов’ю святкуємо,
Венедикте.
70
Всіх скорботних радосте, і скривджених Заступниця, і убогих Годувальниця,
подорожуючих утіха, і жезл сліпих, немічних відвідання, обтяжених покров і
заступниця, і сірих помічниця, Ти є Мати Бога Вишнього, Пречиста, постарайся,
молимося, щоб спастися рабам Твоїм.
Бачивши Творця всього, що багато досади перетерпів і на Хресті піднятий був,
Чиста, стогнучі промовляла: славний Господи, Сину і Боже Мій, чому бажаючи
вшанувати створіння Своє, Владико, терпиш тілом безчестя? Слава великому
милосердю і зішестю Твоєму, Чоловіколюбче.
Пісня 1
Мені, що стараюся піснями прославити достойну похвали пам'ять твою,
преподобний, молися подати благодать, Венедикте, і від всіх гріхів визволення.
З дитинства взявши свій хрест, як монах пішов за Вседержителем, і умертвив плоть,
і життя отримав, блаженний.
Закону Божому корячись, достойний чудес, пристрастей бажання висушив
подвигами утримання, і безпристрасності благодаттю збагатився.
Богородичний: Ми, що Тобою нетлінням збагатилися, Богородице Чиста, взиваємо
Тобі, обрадуваній: радуйся, преподобних і праведних прикраса.
Пісня 3
Водами живими Божественного Духа наповнився, Богоносний, душа твоя ріки чудес
виточила, течію недугів висушуючи.
До простору райського переселився, блаженний, тісною йшов стежкою, і демонів
підступи, і хід безглуздості утіснив єси.
Течією своїх сліз, Венедикте, ніби дерево плодюче напоїв, і добрі плоди
доброчинності і чудес Божественно приніс, Божественною благодаттю.
Богородичний: Єдиний Благий втілений, Непорочна, через Твою утробу пройшов, і
Людиною довершеною видимо став, Його ж моли спастися тим, хто оспівує Тебе.
Будучи монахом богоугодним, доброчинно прожив, і благодать зцілень прийняв,
Венедикте, дивовижні чудеса звершив, обитель же зібрав священну, привів до Господа
багато тих, хто спасається, обдарований. Слава Богу, що просвітив тебе, слава Тому,
Хто увінчав тебе, слава Тому, Хто прославив святу твою пам'ять.
Руки Твої Божественні розпростри, ними ж Творця носила, Діво Пресвята, втіленого
заради милості, і умоли Його визволити нас від спокус, і пристрастей, і бід, що хвалимо
Тебе з любов’ю і взиваємо: слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто визволив
нас Різдвом Твоїм.
Бачивши на Хресті Тебе розіп’ятого від беззаконників і від воїнів, Спасе, списом у
ребра проколотого, Пречиста ридаючи гірко, і великому Твоєму і страшному терпінню
дивуючись, взивала: слава любові Твоїй до людей, слава Твоєму милосердю, слава, що
смертю Своєю людей безсмертними сотворив.
71
Пісня 4
Ірмос: Оспівую Тебе, бо я слухом почув про Тебе і вжахнувся: бо Ти йдеш до мене,
шукаючи мене заблудлого; тому велике Твоє сходження до мене прославляю,
Розіп’яв себе самого пристрастям і світу, Богомудрий отче, догодив Тому, Хто на
Хресті розпростер добровільно руки – Христу, Венедикте. Його ж моли спасти душі
наші.
Подвигами утримання, преподобний, умертвив тілесні члени, мертвих же молитвою
воскресив, і розслабленим добру ходу дарував, вірою дивуючи, і всякий недуг зцілив,
отче.
Сухі і невологі душі, преподобний, сотворив плодючими животворчим словом
своїм, з плодами духовними і Божественними, мудрий, Божим провідцем був і монахів
красою, священний.
Богородичний: Як дощ на руно, Чиста, в чесну Твою утробу Слово зійшло втілене, і
знищило багатобожжя явно рясним проливанням, Непорочна, і гірку зиму зруйнувало.
Пісня 5
Сущого в милості Бога молячи, отче преподобний, наповнив єси, як Ілля глечик
єлеєм, великий сосуд, вірних глядачів дивуючи.
Як чистий душею, ти в несвідомості був, бачив всю землю, як під єдиною зорею
сяючою, перед Богом тебе шануючу, блаженний Венедикте.
Чудодіючи в Христі, воду виточив молитвою, преподобний, молячи
Подвигоположника, щоб була, проповідуючи чудеса, Венедикте.
Богородичний: Той, хто живе на Небесах, забажав вселитися в утробу Твою, Чиста,
щоб нас домами Тройці сотворити, що Тебе проповідуємо, Богородиця Чиста.
Пісня 6
Сяйвом просвіщенний Духа, темряву лукавих демонів відігнав, чудотворцю
Венедикте, монахів світлий світильнику.
Яке преславне житіє твоє, блаженний, яке світле чесне життя твоє, ним же стада
привернув монахів до спасительного розуму.
Царства Небесного жителем є, Богомудрий Венедикте, моли щоб його отримати ті,
що завжди тебе вірно ублажають.
Богородичний: Із утроби Твоєї святої засяяло невечірнє Сонце Правди, і вірних
просвітило, Богородице Діво Всехвальна.
Благодаттю Божою збагатився ти, справами ж утвердив призвання, і явився,
Венедикте, угодником Христа Бога, в молитвах і в постах дарами Божого Духа
наповнений, і є недужих цілителем, і гонитель ворогів, і скорий заступник душам
нашим.
Пісня 7
Ірмос: Наймудрішими красномовцями явились колись юнаки, бо вони, від
богонатхненної душі богословляючи, устами співали: Пребожественний отців і наш
Боже, благословенний Ти.
72
Мертвість живоносну здобув єси насолод відкиданням. Тому мертвих воскрешати
сподобився, блаженний Венедикте, взиваючи: Пребожественний отців і наш Боже,
благословенний Ти.
Дивуючи багатьох вірних, як Ілля великий, сотворив преподобними своїми трудами
огорожу, поставивши її монахам, щоб завжди були захищені молитвами твоїми,
блаженний.
Думав нерозумний уморити лукавими чаклуваннями тебе, отче, охороненого
Божественною рукою Вседержителя, і нерозумні посоромилися будучи викритими,
Венедикте, сущим в тобі передбаченням.
Богородичний: Зціли душі моєї пристрасті, що безпристрасності джерело зачала
невимовно, Діво, і розчулення хмару подай мені, піклуючись про утіху там, Свята
Пісня 8
Над пристрастями смертоносними царствував у Христі, Богомудрий отче, в
Небесному Царстві сподобився жити зо всіма, що добре прожили і Всевидючого Бога
полюбили.
Твої святі молитви приймаючи Бог, тобою подає завжди все для життя тим, хто в
зубожінні, вельми прославляючи тебе на землі чудотворенням, Венедикте тричі
блаженний.
Прикрасився добротою Божественної доброчинності, і до прекрасних чертогів
преставився, отче, щоб перебувати з Богом і Його красотами в безконечних віках
насолоджуватися.
Богородичний: Це народиться з Тебе Отрок, – як взивав Ісая, Чиста, Син Вишнього,
і Твій зримий Син, Діво, синами Небесного Отця творячи тих, хто шанує Тебе.
Пісня 9
Явився ти, як сонце велике, освічуючи спорудження знаменнями, Богоносний,
дивовижним і доброчинним сяянням, ради цього звершуючи пам'ять твою, воістину
сяючу, просвіщаємося сердечними почуттями, отче.
Монахів стада, тобою зібрані, день і ніч тебе хвалять, посередині тіло твоє маючи,
яке виточує щедро чудес річки, мудрий отче, і просвіщає їх невпинно шляхи.
Більше за сонячне проміння засяяв, отче, виконавши Божественні заповіді, і до
Світла невечірнього прествився, молячи подати прощення гріхів тим, хто вірно шанує
тебе, вікопомний Венедикте.
Богородичний: Світла Родителько Діво, від душі моєї пристрасті віджени, і подай
чисто бачити, Владичице, спасительну доброту Того, Хто засяяв невимовно із Твоєї
пречистої утроби для світла народів, Всехвальна.
Преподобний Венедикт (Бенедикт) Нурсійський, засновник старішого в Європі
чернечого ордена бенедиктинців, народився 14 (27) березня 480 року в італійському селі
Нурсії, розміщеному на північному сході від Риму (нині містечко Норча у провінції
Умбрія, недалеко від м. Сполето).
Святий Венедикт (або Бенедикт, від лат. benedictus – благословенний) походить із
знатної і заможної сім’ї. Ще в дитинстві він відрізнявся тямучістю і дивував своїми
73
здібностями. Отримавши початкову і достатньо обґрунтовану домашню освіту, він
був відправлений у 492 році батьками у Рим, щоб закінчити освіту в столиці. В Римі
преподобний Венедикт вивчав риторику, філософію та інші науки, займався
літературною діяльністю. Через два роки, досягнувши 14-літнього віку, юнак залишив
училище, в якому панували легковажні звичаї і неможливо було здобути справжню
вченість, тим паче отримати духовність. Прислухавшись покликанню з висоти,
святий Венедикт вирішив віддалитися від мирських спокус і повністю посвятити себе
служінню Богу. На початку юнак оселився при храмі в ім’я святого апостола Петра в
містечку Абруцо (нині Альфидена), недалеко від Риму, де вів строге аскетичне життя.
Несподівано став відомий дивний випадок, який свідчив про особливий духовний дар
подвижника, який привабив до нього увагу. Уникаючи спокуси мирської слави, святий
Венедикт покинув Рим (батьки його до цього часу померли). Він поселився в печері у
малодоступній гірській місцевості Субіако (Суб’яко). Тут, в Сабінських горах, святий
проводив дні в строгому пості і невтомній молитві, наслідуючи пустинних жителів
Фіваїди. Самітник із ближнього монастиря по імені Роман, зустрінутий святим
Венедиктом, постриг його в ченці і допомагав на протязі трьох років: він приносив в
умовлені дні хліб і спускав його в печеру святому Венедикту на вірьовці, до якої був
прив’язаний дзвіночок.
Три роки провів Венедикт в повному усамітнені, поки Господь не відкрив його місце
перебування пастухам і одному пресвітеру, який став всім розповідати про великого
подвижника. В той час в одній із навколишніх обителей, в печерному монастирі
Віковаро, помер ігумен. Після наполегливих прохань ченців святий Венедикт у 510 році
погодився стати настоятелем цієї обителі, але попередив, що його строгі звичаї
прийдуться їм не по душі. Так і сталося. Через деякий час ченці стали нарікати, не
витримавши строгих правил, установлених святим Венедиктом.
Одного разу, під час трапези, коли святий Венедикт за звичаєм сотворив над нею
хресне знамення, чаша з вином розбилася, ніби від удару каменем. Святий догадався, що
хтось із братії, бажаючи позбутися нього, подав йому отруєне пиття. Позвавши до
себе злякану братію, він сказав: «Хай помилує вас Милосердний Господь, о чада!...
Навіщо ви замислили сотворити мені Таке? Хіба не казав я вам раніше, що мої звичаї з
вашими не погоджуються?...»
Після цього святий Венедикт залишив обитель і повернувся у свою печеру. Добра
поголоска про нього не затихала, і до нього стали приходити люди за духовними
порадами і настановами, а також ті, хто шукав чернече життя. Дехто з них
залишалися і споруджували собі недалеко маленькі келії. Через декілька років, близько
520 року, число братії настільки виросло, що святий Венедикт розділив їх на
дванадцять общин. Кожна із общин складалася в свою чергу, із дванадцяти ченців і
мала свій окремий скит. При собі святий Венедикт залишив небагатьох, найбільш
потребуючих його духовної допомоги, або тих, освітою яких вважав необхідним
займатися самому.
«Багато поважних патриціїв віддавали своїх дітей на виховання святому
Бенедикту: так, сенатор Енвацій привів до нього свого сина Мавра, Тертул – свого
сина Плацида, і обидва ці юнаки, вихованці Бенедикта, стали пізніше апостолами в
Галії і Сицилії» (Ф. Грегоровіус. Історія міста Риму у Середні віки. Т.2.СПб., 1903, с.7).
Ворог роду людського викликав у пресвітера Флоренції, що жив недалеко, заздрість
до святого і схилив його до лихослів’я і обмови. Але святий Венедикт смиренно все
зносив, не перестаючи молитися за кривдника. Тоді, по намовленню диявольському, той
74
почав спокушати ченців, підсилаючи до них розпусних жінок. Святий Венедикт
вимушений був, не бажаючи піддавати спокусам братію, покинути з найбільш юними і
нестійкими обжите місце у 528 році.
В гірській місцевості, недалеко від півзруйнованого міста Монте-Касіно, яке було
колись фортецею (провінція Кампанія, між Римом і Неаполем), святий Венедикт
заснував новий монастир на ділянці землі, подарованій римським сенатором Тертулом.
8 квітня 529 року, у свято Світлого Воскресіння Христового, монахи зі співами
«Алилуя» скинули статую Аполлона, яка стояла на горі над Монте-Касіно. Античне
святилище було невдовзі перебудоване ними і перетворене в християнський храм,
освячений в ім’я святого Іоанна Хрестителя (заснування монастиря відзначено на
фресці «Будівництво абатства Монте-Касіно» відомого флорентійського живописця
Луки Синйорелі, 1440-1523 рр.). Тут же була побудована каплиця в ім’я святого
Мартина Турського. Через деякий час число насельників монастиря доволі значно
зросло, обитель була обнесена високими стінами. Вона служила надійним
пристанищем навколишнім жителям від нападів остготів, лагнобардів і інших
варварів. Преподобний Венедикт влаштував при Монте-Касінському монастирі чудову
бібліотеку, з багатим зібранням рукописних книг. Старшим ченцям монастиря він
доручив навчання грамоті дітей навколишніх жителів і переписуванню священних
богослужбових книг (це допомогло потім зберегти багато пам’ятників
ранньохристиянської писемності). Таким чином, монастир поступово перетворювався
у центр духовного просвіщення і богословської освіти. Ще при житті святого
Венедикта недалеко Монте-Касіно виник інший монастир – Терачина. В Монте-
Касінському монастирі преподобний Венедикт створив у 530-540 роках загально
житейський Устав, який складався з 73 розділів, в основу яких поклав правила східних
пустинників і 12 книг «Про постанови кіновій» преподобного Іоанна Касіана Римлянина
(435; пам'ять 29 лютого). Цей устав, написаний латинською мовою, яка наближалася
до народної, отримав широке поширення в Західній Європі і був прийнятий пізніше
багатьма монастирями (до 1595 року він витримав більше 100 видавництв).
Особливість Уставу полягає у тому, що він з’єднав чернечі ідеали Сходу з правилами
подвижницького життя Західної Європи. Кожний бажаючий поступити в монастир
повинен був прожити в ньому послушником на протязі року, щоб вивчити Устав,
привикнути до чернечого життя і переконатися в готовності (або нездатності)
прийняти чернечий постриг.
Прийнявши постриг, монах-бенедиктинець дає обітницю постійності (stalitas loci) і
вже не має права покидати монастир (окрім виняткових випадків); він повинен на
всяку справу просити благословення настоятеля (абата).
Настоятель обителі, вибраний монахами, хоч і вислуховує поради старших і
досвідчених братій, але вирішення приймає самостійно, його духовна влада в
монастирі являється довічною. Виконання Уставу розглядається як важлива ступінь в
духовному сходженні. Необхідними умовами такого сходження являється
безкорисливість, доброчесність, смирення, молитва і праця. Святий Венедикт
справедливо вважав лінощі матір’ю всіх вад і настоював на необхідності фізичної і
розумової праці. Сам він невтомно працював з раннього ранку до пізнього вечора.
Подаючи добрий приклад братії.
«Із монастиря Монте-Касіно бенедиктинський устав з незвичайною швидкістю
поширювався по християнському Заході; він виховував із століття в століття
дисципліновану армію монахів, здатну викорчовувати пні і розорювати цілину в
75
необжитих місцях, підтримувати в правильному стані наладжене хазяйство,
систематичною пропагандою навертати в нову віру язичницьке населення. Ця
рівномірна, безперебійна, узгоджена робота багатьох людей, кожний із яких приносив
свою особисту своєрідність в жертву зверх особистого розпорядку, багато в чому
заклала основи середньовічного духовного устрою» (Із історії культури Середніх віків і
Відродження. М., 1976, с 41).
За свою праведність і святість преподобний Венедикт удостоївся від Господа дару
прозорливості і ясновидіння. Так, наприклад, він передбачив кончину єпископа
Капуанського Германа, побачив, як ангели возносять на Небо його душу.
Предводителю готів Тотилі святий Венедикт пророче сповістив, що він візьме
Рим, але буде вбитий через 10 років; це пророкування збулось у 552 році. Відомо
також багато випадків, коли святий Венедикт зцілював стражденних і хворих.
Сестра преподобного Венедикта свята Схоластика також прославилася своїм
подвижницьким життям. Вона зберегла дівочість і з юних років посвятила себе
служінню Богу. Раз в рік Схоластика мала звичай відвідувати брата; відомо, що вона
попрощалася з ним за три дні до своєї блаженної кончини.
Свою особисту кончину преподобний Венедикт передрік за шість діб.
Причастившись Святих Таїн і простерши руки до Неба, він преставився до Господа 21
березня 543 року.
Через декілька років (в середині VI століття) ченець Монте-Касінського
монастиря поет Марк написав в похвалу Венедикту 33 дистиха.
Згодом святому Венедикту посвятив вірш відомий церковний історик, перший
коментатор Бенедиктинського уставу Павло Диякон (VIII ст.). Житіє святого
Венедикта написав його сучасник Папа Римський святий Григорій I Двоєслов (590-604);
воно переведено з латинської на грецьку мову Папою Римським Захарієм (741-772).
Монте-Касінський монастир був підданий розоренню при нашесті лангабардів у
581 році. Але пізніше був відновлений.
При абаті Дезидерії (1027-1087) у 1068 році були знайдені мощі святого Венедикта,
місце захоронення якого в період нашестя варварів було втрачено.
У 1349 році Монте-Касінський монастир сильно постраждав від землетрусу. З
допомогою Папи Римського Урбана V (1362-1370), бенедиктинця, обитель була
відновлена, але гробниця святого Венедикта знову виявилась втрачена. У 1569 році
вона була знайдена при перестройці собору.
При розкопках, проведених у 1944 році під час відбудовчих робіт (раніше, 15 лютого
1944 року Монте-Касінський монастир був повністю зруйнований бомбуванням
американської авіації), відкрили некрополь в соборному храмі; недалеко від вівтаря були
в третій раз знайдені мощі святого Венедикта. Дякуючи допомозі італійської влади і
зусиллям ордена бенедиктинців, Монте-Касінський монастир швидко відродився з руїн.
У 1980 році урочисто святкувалося 1500 річчя з часу народження святого
Венедикта Нурсійського.
Мученика Агапія і з ним шести мучеників
Мученики Христові семи чисельні, гонителів стремління і насильницьку смерть за
ніщо вважали, і з благою сміливістю відлучившись, з мужньою мудрістю до боротьби у
76
славу перемоги одягнулися, і приєдналися до всіх праведників, з ними завжди вас
славлячи, ублажаємо.
Мученику страждальцю Агапію, благих джерело, найвище бажаних полюбивши,
поспішив випити чашу мучення, призиваючи Божественне Ім’я Бога Живого. О,
мужність твоя! О, терпіння твоє! Ними же явно сподобився отримати славу і світлість.
Мученики блаженні, на добровільне заколення самі себе віддали, і землю кров’ю
своєю освятили, і повітря просвітили приходом. Нині ж живете на Небесах, молячись до
Світла невечірнього завжди за нас, маючи Божественний вигляд..
Тебе молимо, Пречиста, Заступницю нашу, збентежені в печалях, не допусти до
кінця загинути рабам Твоїм, але поспіши визволити нас від нападу гніву і печалі, о
Богом обрадувана Пресвята Чиста! Ти бо єси нам стіна і допомога нездоланна.
Пісня 1
Перебуваючи в Небесних оселях, мученики, тих, хто хвалять вас просвіщення
удостойте.
Стовпами Церкви явилися, стіни руйнуючи безумного ідолопоклонства, доблесні
страстотерпці Христові.
Уражений любов’ю Владики всіх, достойний чудес мученику Агапію, і померти
заради Нього мав намір.
Богородичний: Зорею найсвітлішою, що з Тебе засяяла, Діво, душі моєї зіниці
просвіти, щоб прославив Тебе.
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Господь, і праведника, як Бог наш, Його ж оспівує все
творіння: нема праведника, більшого від Тебе, Господи.
Вогнем запалав любові Христової, вогнище погасив безумного ідолопоклонства
течією крові своєї, тому хвалимо тебе.
Зброєю явилися, блаженні, що січе благодаттю безліч демонів, і нині з’єдналися
радуючись з безліччю духовних сил.
Мужньо звершивши мученицький шлях, відокремившись від тіла досягли Вишнього
Царства, в ньому ж отримали життя, мученики Божественні.
Богородичний: Пізнали Творця, Який заради милосердя подібністю плоті явився із
Твоєї світоносної утроби, нам, що оспівуємо Тебе, Мати Приснодіво.
Семи чисельний сонм святих мучеників сильно постраждав заради Божественної
Тройці, погубив багато мислених ворогів благодаттю, і духом з’єднався з незліченною
кількістю Небесних розумів. Їх молитвами ущедри нас, Чоловіколюбче.
Від всяких загроз і злоби людської спаси нас, Пресвята Діво, Тебе бо маємо як
покрову і заступництво, приходячи до Тебе, Богомати, і до народженого із Тебе Бога
77
нашого, Його ж моли визволити нас від бід і скорбот.
Нескверна Ягниця, Агнця і Пастиря висячого на Хресті бачивши, взивала: Чадо
Моє, що за дивовижне це і ненадійне видовище, чому Життя всіх смертю засуджується
подібно до земних? Але воскресни через три дні з мертвих, Слово, як і сказав, щоб з
радістю прославляла Тебе.
Пісня 4
Ірмос: Із гори, покритою зеленню, пророк богонатхненно передбачив, Слове, що Ти
хочеш втілитися із єдиної Богородиці, і зі страхом славословив силу Твою.
Вельми Христа полюбив, Агапіє, страстям Його мужністю уподібнився, заколений
добровільно був, як агнець, великомученику достойний чудес.
Мечу себе самі віддали зі всією душею, мудрі мученики, кропленням крові обагрили
ризи, в них же одягнувшись на Небесах живете.
О, ваша до Бога тепла любов! Заради неї до кінця від себе самих відмовились, і
насильницьку смерть прийняли, і безсмертя сподобилися.
Богородичний: Миро Слова в утробі прийняла, нескверна Чиста, Того, Хто увесь
світ від злого смороду всяких гріхів очистив. Тому з вірою Тебе ублажаємо.
Пісня 5
Ірмос: Від ночі невідання Божим пізнанням просвітив краї, просвіти мене ранком
людинолюбства Твого, Господи.
Улюблений діянням, як і званням будучи, славний, постраждав за любов Царя всіх,
Христа Бога нашого.
Слово лютого мучителя подолали, святі мученики, і будучи Христовими воїнами,
полки демонські погубили.
Священними подвигами повалили зухвалість беззаконних, вінцем безсмертя
увінчалися, мученики Христові.
Богородичний: Піснями Божественними Богородицю, вірні, ублажим, промовляючи:
радуйся, двері, якими пройшов єдиний Господь.
Пісня 6
З двома Олександрами, з двома Діонісіями оспіваємо, Тимолая і Ромила, шо сильно
постраждали і тьму ворожу перемогли.
Зцілень ріки виточуючи, мученики, пристрасті земних Божественно очищаєте. Ради
цього з радістю і вірою хвалимо ваші доблесті.
Законно священний подвиг звершивши, законно вседіючою рукою увінчалися, семи
чисельні мученики, Небесні громадяни, з ангелами рівнозначні.
Богородичний: Висушила сади безбожності, Непорочна, Своїм святим
проростанням, завжди проростаючу в мені ворожу злобу скорени, Богоневісто.
Пісня 7
Самі себе добровільно на заколення віддали, як агнці, не убоялися мук, хвальні
воїни, але добродушно взивали: отців наших Боже, благословен єси.
Просвітився любов’ю Владики всіх, мученику Агапію, схилив шию перед мечем і до
воїнства мучеників приєднався, взиваючи: отців наших Боже, благословен єси.
Як світильник з сімома стеблами, виглядаєте у домі Господньому, мученики славні,
78
світ просвіщаючи сяянням благодаті, і взиваючи: отців наших Боже, благословен єси.
Богородичний: Зв’язаного мене узами невимовних гріхів, звільни, Непорочна,
подаючи мені хмари сліз, що Тому, Хто засяяв з Тебе, співаю: отців наших Боже,
Пісня 8
Ірмос: Господа, що на горі святій прославився і у вогняній купині явив Мойсею
тайну Приснодіви, оспівуйте і прославляйте по всі віки.
Лікарями різних недугів дією Духа явившись, всі наші недуги зціліть, що хвалимо
вашу Божественну пам'ять.
Полюбив Бога, мученику, і від Нього став улюбленим. Тому Він тебе, що подвиг
Божественний звершив, привів з єдиноревними в Небесні чертоги, Агапію.
Зміцнившись любов’ю Владики, насилля подолали спокусника, і з доброю славою
перемогою прикрашені, мученики Господні, в Небесних живете покоях.
Богородичний: Зціли пристрасті серця мого, що безпристрасності джерело народила,
і до життя Божественного мене настав, щоб Тебе, Матір Спаса, славив по всі віки.
Пісня 9
Прикрашеними є Божественними красотами мучення, перед Господом перебуваєте,
і з Ним, страстотерпці, завжди радуєтеся.
Воїнство ангельське вас приймає, звільнених від тіл, мученики, до Небесного міста,
до Світла Невечірнього.
Нас, що сьогодні звершуємо священну вашу пам'ять, мученики славні, не
переставайте перед Богом поминати.
Богородичний: Світлом покаяння мене, потьмареного недбальством, Непорочна,
просвіти, щоб оспівував і славив величність Твою.
Святі мученики Агапій, Пуплій, Тимолай, Ромил, два Олександра, і два Діонісія
постраждали при імператорі Діоклітиані (284-305) в місті Кесарії Палестинській. Під
час одного з язичницьких свят християни, які відмовились принести жертви
язичницьким ідолам, піддавались публічній страті. Мученик Тимофій (пам'ять 19
серпня) був засуджений до спалення, а мученики Агапій і Фекла (пам'ять 19 серпня)
були кинуті на розтерзання звірям. Присутні в натовпі юнаки-християни Пуплій,
Тимолай, два Олександри, Діонісій, і іподиякон Діаспольської церкви Ромил сповнились
рішучістю сповідати істинну віру і постраждати за Христа. В знак добровільного
подвигу вони зв’язали собі руки і явилися до правителя Урвана. Бачивши їхню
молодість, правитель умовляв їх відмовитися від подвигу сповідництва, але даремно.
Тоді правитель закрив їх в темниці, де знаходились двоє християн – Агапій і його слуга
Діонісій, які вже перенесли катування за подвиг сповідництва. Всі ці славні Божі
обранці були піддані жорстоким катуванням, а потім обезголовлені.
Святих мучеників Савина і Папи
Як тебе назвемо, славний? Сильного воїна Царя і Бога, що злочестя безтілесних
мужньо подолав, світильником, що духовним світлом засяяв, сильним губителем ідолів,
і теплим подвижником, і страждальцем законним. Моли спастися душам нашим.
79
Як тебе нині назвемо, Савине? Річкою води живої, що виливає нам ширину духовну,
утиснутим в стражданнях, наводненням зцілень невичерпних, чашею, що питво святе
виливає, чудотворцем істинним, рівним з безтілесними. Моли спастися душам нашим.
Як про тебе сповіщати, святий? Як заблудлих наставника, чи молитвеника
грішників, лікаря істинного тим, хто в хвилюванні лютому, раю лілею чесну ароматну,
начало мучеників і утвердження, джерело чудес вічно текуче, подвижника доблесного.
Моли спастися душам нашим.
Кому уподібнилася ти, окаянна душа, до покаяння ніяк не поспішаєш, і вогню не
страхаєшся, який на злих чекає? Піднімись, і Єдину швидку до заступництва призви, і
взивай: Діво Мати, моли Твого Сина і Бога нашого визволити мене від сітки облесника.
Коли Ягниця Агнця побачила на Дереві Хресному розпростертого добровільно,
страждаючи по материнськи і плачучи взивала: Сину Мій, що за дивне це видіння? Всім
життя даєш як Господь, і чому помираєш, Довготерпеливий, земним подаючи
воскресіння? Славлю Твоє велике милосердя, Боже Мій.
Пісня 1
Нетлінним і Божественним перебуванням і незбагненними благами насолоджуєшся
нині з мучениками, Савине Богомудрий, тих, хто хвалить тебе спасай.
У жертву похвали себе Христу освячуючи до страждань терпеливо, в пустелі
віддалився, Савине, подвигам посту навчаючись.
Квітами духовними насолоджуючись, в раю явився ти, прикрашений
доброчинністю, обнятий мечем мучення і насолоду Божу пізнав.
Богородичний: Відійшов смертний жаль: Життя бо з Твоєї утроби – Бог в іпостасі
вийшов невимовно, Богородице Діво, відновляючи єство наше.
Пісня 3
Храмом сотворив чисту свою душу, прийняв в неї Бога, і храми демонські
зруйнував, о Савине.
Милостивого Бога заради милості здобув, Його страстям наслідувачем був,
зраджений учеником будучи.
Богородичний: Бога народивши всього творіння, Владичице, воістину єдиною
піднесеною Богородицею явилася Ти.
Зв’язався любов’ю Визволителя, різні язви і розтерзання перетерпів мужнім
мудруванням, святий, у річку вкинутий був, кінець святий в ній прийняв, і багатство
дорогоцінне всім подав, виточуючи зцілення і звільняючи від недугів тих, хто
приходить до тебе, блаженний Савине. Моли Христа Бога гріхів прощення дарувати
тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
Як Діву єдину серед жінок, Тебе, що народила без сімені Бога в тілі, всі роди
людські ублажають, Вогонь Божества бо вселився в Тебе, і як Дитину молоком годувала
Творця і Господа. Тому, ангельський і людський рід, достойно славить пресвяте Різдво
80
Твоє, і разом взиває: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою
Пісня 4
Як ягня ведене на жертву, мученику, нічого не промовляв, уподібнюючись своєму
Владиці, заради Нього і смерть зневажив.
Доброчесністю прикрашений і з цим жив, стругання і рани з твердим розумом
перетерпів, Савине, і ворогів подолав єси.
Тілесними своїми членами, мученику, Христа прославив, прийняв з духами
праведників радість Божественну і вічну.
Богородичний: Насолоджуючись, Пречиста, Твоїми дарами, Тебе з подякою
оспівуємо, знаючи Тебе як Богоматір.
Пісня 5
Ірмос: Просвіти нас повеліннями Твоїми, Господи, і силою Твоєю високою мир Твій
подай нам, Чоловіколюбче.
Тягар стругання плоті твоєї відклавши, душу уяснив, Божий Савине, злетів до
Божественної і істинної насолоди.
Насолоди потік і нетління красу отримавши, славний, життя світу зневажив єси.
Богородичний: Умертви, Чиста, пристрастей моїх бажання, від тління визволяючи
мене і безпристрасності спасіння мені подаючи.
Пісня 6
Ірмос: Молитву проллю я до Господа і Йому звіщу печалі мої, злом бо сповнилася
душа моя, і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь, як Іона: від тління, Боже, мене
визволи.
Ніяк тимчасове не беріг, як в чужому тілі перетерпів язви, ув’язнення, терзання,
обпалення і кончину блаженну прийняв, від Христа вінці слави унаслідував, Савине.
Воістину наповнилася животворчими водами Церква Христова, із глибини річних
вод, тобою, джерелом чудес збагатившись, отримавши собі бісер дорогоцінний, Савине.
Богородичний: Виправила впале єство Своїм Різдвом, Богородице Діво, Творця і
Владику народивши, Який наші немощі поніс, і спас нас від тління смертного
стражданнями Своїми.
Божественного виростання, цвіт нев’янучий, гілка плодовита, Богоносний Савине,
тих, хто з вірою шанує пам'ять твою, радістю твоєю наповни, і молися невпинно за всіх
нас.
Пісня 7
Щоб славу нетлінну прийняти, зневажив славу життя заради Божої слави,
насолоджувався в муках, Савине, взиваючи невпинно: Боже благословенний єси.
81
Промислом Божественним Владики відкинув безбожності мерзенність, явно
вибравши Божественну мудрість, Савине, співаючи невпинно: Боже благословенний
єси.
Богородичний: Спасає світ, Богородице, від утроби Твоєї втілене Божественне
Слово, Його ж шануючи, оспівуємо Тебе, взиваючи: благословенний, Пречиста, плід
утроби Твоєї.
Пісня 8
Ірмос: Музичні інструменти злагоджено грали, безліч людей поклонилися ідолу в
Деірі, три юнаки не підкорилися, Господа оспівували і славословили по всі віки.
Спокушений був суворістю мучителів, Христовою ж любов’ю виправлений,
невід’ємно отримав там безпристрасність, Савине, співаючи пісню Господу: Тебе
прославляємо по всі віки.
Прикрасився, мученику, утриманням, просвітився страждань красою і засяяв єси, як
зоря, тим, хто взиває: оспівуйте Господа, всі творіння, і прославляйте по всі віки.
Богородичний: Дівочості засяяла зорею, духовного бо Сонця хмаринкою була, Мати
Божа, Того, Хто погасив безумності ідольську піч, Його ж прославляємо по всі віки.
Пісня 9
Спрямований любов’ю Бога всіх, річні води подолав єси, до пристанища нетління
досягнув, мученику славний.
Основу маючи віру Спаса, погроз безбожних не злякався ти, але із глибини до
тишини життя прямував єси.
Богородичний: Як стіну Тебе і покров, і як заступницю Єдину, Чиста, і спасіння
маючи, від бід і гріхів завжди визволяємося.
Святий мученик Савин був правителем єгипетського міста Гермополя. В період
гонінь на християн, піднятих імператором Діоклітианом (284-305) святий Савин разом
з деякими відданими йому християнами покинув місто і сховався в одному покинутому
селі. Закрившись в хижці, святий Савин проводив дні в пості і молитві.
Ідолопоклонники намагалися знайти його, але даремно. Місце знаходження святого
Савина відкрив за дві золоті монети один невдячний убогий, якому святий Савин
раніше зробив багато добра. Святого і шістьох його вірних супутників схватили і
привели на судище.
Суддя намагався схилити їх до віровідступництва, але даремно. Святий Савин
стійко переніс катування залізом і вогнем, і відмовився принести язичницьке
жертвоприношення і продовжував мужньо сповідувати істинність віри Христової.
Всі семеро були втоплені в Нилі (287).
Преподобного Олексія, чоловіка Божого
На малій вечірні. На Господи взиваю… стихири, глас 8:
Ти заради Христової любові, Божественний Олексію, дім отця і матері, і заручниці
залишив, бажав убогості більше багатства, і як Мойсей, з людьми Божими трудитися,
аніж мати житіє тлінної насолоди, звідси і Небесного блаженства зі святими
сподобився, блаженний Олексію, моли спастися душам нашим.
Від юності своєї, блаженний, бажанням Божественним запалений, звідти і ангелам
82
співмешканцем став, преподобний, від тих, хто до низу тягне відступив, до вишніх
простираючись, і весь розум там мав, і завжди сходженням кожного дня до Бога
наближався, Його ж моли послати мир світові, і душам нашим велику милість.
Пам'ять твоя, преподобний Олексію, як сонце, засяяла, вірних просвіщаючи
Божественними чудесами; Богомисленням, видіннями і діяннями, обдарований, душу
свою чистою сотворив, і тілесні бажання умертвив, у животворчу мертвість одягнувся,
від земних відступив, до Небесних славно піднімаючись, всі земні краї просвічуючи
благодаттю, преподобний.
Слава, глас 6:
Прожив багато років, преподобний, перед воротами чесних своїх батьків
невпізнаним, де знущалися над тобою твої слуги, ти ж заради Христа все до своєї
кончини перетерпів. Тому і Божественний голос з висоти в церкві про тебе оповістив і
славним тебе всім показав, виточуючи Божественні чудеса. Ми ж молимо тебе,
преподобний Олексію, моли спастися всім, хто з любов’ю шанує твою пам'ять.
Ніхто, хто приходить до Тебе, посоромленим не відходить, Пречиста Богородице
Діво, і просячи благодаті отримує дар для корисного прохання.
На стиховні стихири, глас 2:
Домом і житлом Духа Пресвятого був ти, премудрий Олексію. Тому і нас Його
домами сотвори, що шануємо святу пам'ять твою.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Житіє твоє, як сонце, серця вірних осяває, сяйво благодаті випромінюючи, ними і
нас, грішних, осяй, що чесну твою пам'ять шануємо.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа; заповіді Його дуже любі йому.
Не переставай молитися за правовірних, Олексію, яких своїм духовним житієм
просвіщаєш, щоб всі чесне твоє успіння з радістю шанували.
Слава, і нині, глас той самий:
Радуйся, Ти радість для світу прийняла, і угамувала печаль праматері, Діво, Христа
Життєдавця народивши.
Тропар, глас 4 (див. на великій вечірні).
На великій вечірні. На Господи взиваю… стихири, глас 1:
Тебе пізнали як чоловіка Божого, призванням і ділом, доброчинністю бо засяяв єси,
на землі мав убогість безмірну і тісноту, і чудесами вірних привів до віри. Тому молися
дарувати душам нашим мир і велику милість.
Бажанням, що орошає плоть, похоті палючі погасив, Олексію, чертогом чертог
благочестиво змінив, насолоду ж тілесну Божественною ангельською подобою. З ними
ж молися дарувати душам нашим мир і велику милість.
Перебував невпізнаним, мудрий, перед воротами батьків своїх, довгий час терпів
зневагу від слуг своїх, помер і явив чудеса, які звершив, зцілюючи недуги і відганяючи
лукавих духів.
Дім батька і матері, а з ними і заручницю, багатство і славу, все разом залишив до
вищого нетління простираючись, заради цього твій Христос, Чоловіколюбець,
великими дарами тебе збагатив і чудесами вшанував, Його ж моли дарувати душам
нашим мир і велику милість.
Інші стихири, глас 6:
На Творця свого уповав, преподобний отче Олексію, добровільно убогість більше
багатства полюбив, до мандрівок Владики уподібнився, міста Едеси досягнув, де
83
іконою Богоматері явлений був, не сховалася доброчинність твоя, як місто стояче на
верхівці гори, але славно засяяла силою Божою, Його ж моли спастися душам нашим.
Христове мандрування полюбив, від слави людської втікаючи, Едес залишив, і
бажав йти в Тарси Кілікійські, але промислом Божим корабель з тобою вітром бурним
до батьківщини твоєї повернувся. Тому і промовив ти: хай не буду нікому в тяготу, але
в дім отця мого піду і буду неупізнаний, і там багато років прожив, убогість терпів і
досади ради Христа, Його ж моли спастися душам нашим.
Всього себе зневажив, від юності Богові віддався, і всі тілесні бажання і прекрасне
світу цього залишив, преподобний, бажав убогості більше за багатство тлінне, і
голодним бути, аніж мати тимчасову гріховну насолоду, це перетерпів, отче Олексію
достойний чудес, зміцнений Господом, Його ж моли спастися душам нашим.
Тихе твоє, отче, і мовчазне, беззлобне і смиренне життя полюбив Христос Бог,
блаженний Олексію, явив тебе світильником всьому світові, сяючим яскравіше сонця,
бо ж співмешканку і багатство тимчасове за прах вважав, в домі отця невпізнаний був,
бажаючи Єдиного любимого тобою Христа. Але пом’яни і рабів твоїх біля Престолу
Царя всіх, Христа Бога нашого, преподобний отче, не переставай молитися за рабів
своїх.
І нині, Богородичний: Минула тінь закону…
А якщо не співається бдіння. І нині, Богородичний, глас 1:
Недужу люто пристрастями лукавими мою душу зціли, Пресвята, що Цілителя і
Спаса всіх – Христа народила, Який всяке явлене ураження диявольського злого
помислу зцілює, і від смерті спасає.
Найсолодший, де краса, де благодать сяючого образу Твого, Сину Мій Улюблений.
Вхід. Прокимен дня. І читання три:
Премудрості Соломона читання (3, 1 – 9):
Душі праведних в руці Божій, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони
здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас – знищенням;
але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання,
але надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляються
великих благодіянь. Тому що Бог випробовував їх і знайшов їх достойними Його. Він
випробовував їх як золото в горнилі і прийняв їх як жертву довершену. В час воздаяння
їм вони засяють, як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і
владарювати над народами, а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що
покладають надію на Нього, пізнають істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому:
бо благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його.
Премудрості Соломона читання (4, 7 - 15):
Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довговічності чесна
старість, і не кількістю років вимірюється: мудрість є сивина для людей, і непорочне
життя – вік старості. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і як той, що жив
серед грішників, преставлений; забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або
підступність не спокусила душу його. Бо вправлення в нечесті затьмарює добре, і
хвилювання похоті розбещує розум незлобивий. Досягнувши досконалості за короткий
час, він виконав довгі літа; бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив Він
84
відхід із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про
те, що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
Премудрості Соломона читання (5, 15 – 6 , 3):
Праведники живуть повіки; нагорода їх – у Господі; і піклування про них – у
Всевишнього. Тому вони приймуть царство слави і вінець краси від руки Господа, бо
Він захистить їх правицею і охоронить їх раменом. Він візьме за зброю ревність Свою і
озброїть створіння на помсту ворогам. Зодягнеться у справедливість, як у броню, і
накладе на Себе шолом – нелицемірний суд. Візьме непереможний щит – святість.
Загострить, як меч, гнів суровий, і весь світ піде з Ним на битву проти безумних.
Понесуться влучні стріли блискавок і хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль.
І, як із каменеметального пристрою, посиплеться град гніву; розлютиться на них вода
морська, і ріка нещадно затопить їх. Повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх.
Так беззаконня спустошить усю землю, і злочинство повалить престоли сильних. Тож
слухайте, царі, і розумійте; навчіться, судді кінців землі. Прислухайтеся, що володієте
безліччю і гордитеся перед народами. Від Господа дана вам влада, і сила – від
Всевишнього.
На літії стихири, глас 6. Самогласні:
Ангела земного і Небесного чоловіка, блаженного Олексія, світу благу прикрасу,
пісників похвалу і образ убогих, вшануємо з любов’ю, бо ж посаджений був у домі
Божому і зацвів, як кедр на Лівані, і тілесне мудрування постом і багатьма трудами
умертвив, прожив у Христі благочестиво. Біля Нього нині перебуваючи у славі, моли,
щоб спастися душам нашим.
Царську оселю і славу світу залишив, у вишніх райських оселях насолоду зі святими
отримав, отче Олексію, воістину добра переміна: тління бо залишив на землі, нетління
прийняв на Небесах, змінив сучасне на майбутнє, і рівним ангелам є. З ними ж моли
Христа Бога спастися всім нам, що з любов’ю пам'ять твою шануємо.
Красоти мирські залишив, преподобний, і мандрувати в Христі зволив, до великого
міста Едеси досяг, де одним серед убогих перебуваючи, шукаючими слугами батька
твого неупізнаний був, ти ж їх упізнав і милостиню від них прийнявши, промовив:
дякую Тобі, Господи, що сподобив мене прийняти милостиню від моїх рабів, і рукою
Своєю покрив, аби не впізнали вони мене. Його ж моли, блаженний отче, спастися всім,
хто оспівує тебе.
Тіло твоє пречисте, премудрий Олексію, багато зцілення вірним виточує, сліпим
прозріння, хворим здоров’я, і всіх, хто з вірою приходить, чудесами осяває, Богоносний,
Божою благодаттю. До Нього ж маючи смілість, моли дарувати нам мир і велику
милість.
І нині, Богородичний: Зглянься на благання рабів Твоїх…
Небесним жителем воістину був, отче, бо ж всяку пристрасність від себе відкинув, і
Христа забажав, спадкоємцем Його по достойністю став, Його ж моли, преподобний
Олексію, дарувати нам мир і велику милість.
Ти, що богоугодно тілесне мудрування утриманням умертвив, і спадщину тлінну на
землі зневажив, преподобний, зі всією душею до Бога приєднався, Олексію блаженний,
моли спастися всім, хто з вірою оспівує тебе.
85
Подвигами своїх страждань в обитель Божественну увійшов, Олексію славний, і там
з вибраними перед Тройцею Споконвічною перебуваючи, насолоджуєшся дарами
невимовними, Її ж за нас моли, щоб і ми їх удостоїлися.
Ти, що вірою і любов’ю Бога від усієї душі шукав, Олексію блаженний, все земне як
спокусу відкинув, в чужих країнах убогість і утиснення перетерпів, за достойністю
трудів нагороду від Христа прийняв, моли Його і за нас, щоб спас душі наші.
І нині, Богородичний: Неневісна Діво…
Звеличився на доброчинності і розум очистив, до бажаного і найвищого досягнув,
безпристрасністю прикрасив життя своє, і піст неабиякий прийняв чистою совістю, в
молитвах перебуваючи, як безтілесний, засяяв як сонце у світі, блаженний Олексію.
Показався як чистоти світильник яскравий, дивний Олексію, бо ж тлінний чертог на
нетлінне Боже Царство змінив, як доброчинності діяч неабиякий. Ради цього
перебуваєш перед Господом, Царем всіх. Його ж моли, дарувати нам мир і велику
милість.
Слава, і нині, Богородичний: Від початку віку утаємнене…
На ранній. Після 1-ї кафізми сідальний, глас 4:
Нині не в гаданні, лицем до лиця Святу Тройцю побачити сподобився – смирення
річку і безсмертя джерело, ними ж нині напоєний, обожненням в Вишніх
насолоджуєшся, преподобний, моли за всіх, хто з вірою шанує тебе.
Оспівуємо Тебе, Богоневісто, Мати Христа Бога нашого, і славимо Різдво Твоє
незбагненне, ним же і визволилися від облесливості диявола і всякої біди, Владичице
Богородице, і з вірою взиваємо: помилуй стадо Твоє, Єдина Всехвальна.
Після 2-ї кафізми сідальний, глас 2:
Від пристрасті мирської і заручниці, як від скверни, відхилився, постом з зілля тіло
висушив, душі міцність відновив, преподобний, збагатився славою Небесною, Олексію,
тому молися за всіх нас до Господа.
Милосердя суще джерело, милості сподоби нас, Богородице, подивись на людей, що
згрішили, яви, як завжди, силу Твою, на Тебе бо уповаючи, радуйся, взиваємо Тобі, як
колись Гавриїл, безтілесних Архистратиг.
Після полієлею сідальний, глас 8:
Голос Господній як почув, преподобний Олексію, і тоді від всього світу і того, що в
світі разом відрікся, багатство же і славу як мимо текучі зневажив, і відчуженим від
батьківщини і від всіх був ти. Тому і явився, як ангел в тілі, молитву маючи непорочну і
всенічне стояння. Звідси став і церквою Тройці, у Бога блаженний Олексію, моли
Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто шанує з любов’ю чесну пам'ять твою.
Як Діву і єдину серед жінок, Тебе, що без сімені народила Бога в тілі, всі роди
людські, ублажаємо, Вогонь Божества бо вселився в Тебе, і як Дитину годувала Творця
і Господа. Тому, ангельський і людський рід, достойно славить пресвяте Різдво Твоє, і
разом взиває до Тебе: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою
Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: Чесна перед Господом смерть
86
преподобних Його. Стих: Чим відплачу Господеві за всі Його добродійства для мене?
Євангеліє від Матфія, зачало 43. Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Прийдіть сьогодні всі, пісників зібрання і собори тих, хто любіть святкувати, квіти
доброчинності взявши, піснями священними оспіваємо Божественного Олексія, який
від справ назву прийняв, і на землі, як ангел в тілі, прожив, і всі красоти світу цього як
тимчасові залишив, і за Христом пішов великим утриманням, стражданням і постом
тіло своє виснажував, поки Божественний голос з висоти не явив його всім, і чоловіком
Божим назвав, і славними чудесами здивував. Тому, так як маєш сміливість перед
Господом, Олексію, Його моли очищення гріхів послати тим, хто з вірою святкує чесну
і великої радості пам'ять твою.
Пісня 1
Ірмос: У глибині знищила колись фараонове все воїнство потужна сила, а втілене
Слово всезлобний гріх загладило, Препрославленний Господь, славно бо прославився.
Тісним шляхом йшов, непорочне і преподобне життя пройшовши від юності,
мудрий, в райському просторі оселився, Олексію, тому мою тісноту розшири, щоб
розумом хвалити тебе.
Себе самого надто Богу віддав, блаженний, поза тілом і світом був, замість багатства
текучого і тимчасового Небесному віддав перевагу і обіцяному місту вічному Сіону.
Материнську утробу від безпліддя звільнив народившись, як Самуїл, обдарований, в
утробі ж від серця чистого зачав страх, народив єси дух спасіння Божественної
доброчинності вірою.
Богородичний: Божий Співбезпочатковий Син маючи Тебе як винуватицю нашої
подібності, Діво, єдину, більшу за все творіння, Чиста, Тебе придбав. Тому Тебе
оспівують, всі роди, і ублажають.
Пісня 3
Ірмос: Процвіла пустеля, як квітка, Господи, неплідна церква язичницька через
пришестя Твоє, в ній же утвердилося моє серце.
Пронизаний бажанням чистоти, чертог той, що на землі, змінив на Небесний, і
любов дружини на солодку ангельську подібність.
Молитви житейські і тяготу багатства залишив єси, і пришельцем на батьківщині
був, блаженний Олексію, Христовій убогості уподібнюючись.
Сльозами, і болями, і утриманням, мудрий, благе шукав єси, коли прийде світло
розуму, даючи безпристрасність серцю своєму.
Богородичний: На висоті незримий ангелами, Чиста, в низу із Тебе народився,
виглядом довершеною Людиною, відновлюючи світ, що гине.
Світу красу залишив, преподобний, явно змінив багатство тимчасове на вічне,
Олексію. Тому зі всіма святими тебе славимо, і світло святкуємо пам’ять твою, просячи
отримати молитвами твоїми, блаженний, велику милість.
Незбагненно і незрозуміло є, Владичице Богом обрадувана, створене в Тобі
дивовижне Боже таїнство, бо ж Неосяжного зачала і народила, плоттю обкладеного від
пречистої крові Твоєї. Його ж завжди моли, Чиста, як Сина Твого, щоб спастися душам
нашим.
Безмужня Чиста і Мати Твоя, Христе, бачивши Тебе мертвого висячого на Хресті,
87
по материнські плачучи, промовляла: чому це так Тобі відплатив єврейський
беззаконний і невдячний собор, насолодившись багатьма і великими Твоїми дарами,
Сину Мій? Прославляю Твоє Божественне милосердя.
Пісня 4
Ірмос: Прийшов єси не заступник і ангел, а Господь, від Діви втілений, і спас єси
всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: слава силі Твоїй, Господи.
Перетерпів злиденність, прохачом був убогим, як Лазар, бажанням Божественним
утішаючи серце своє, блаженний, яке бажало багатства Небесного.
Безпечального і тихого життя бажав єси, один раз їв у седмиці, Олексію, бажанням
не тимчасової насолоди, а тієї, що чекає на тебе, блаженний.
Шукав як створити серце храмом Богу, полюбив в домі Богоматері завжди сидіти,
славний, і на Небесні красоти споглядати.
Богородичний: Годувала молоком Подателя, Діво, голодне і утиснуте нині моє серце
насити всяким розумом, і розчуленням Божественним, молю Тебе.
Пісня 5
Ірмос: Посередником між Богом і людьми став Ти, Христе Боже, бо через Тебе,
Владико, до світлоначальника Отця Твого від темряви незнання доступ маємо.
Потоками священними сліз завжди напоюючи свою душу, виростив колос, воістину
стократний, Подателю Безсмертному добре збережений.
Видним був на землі, життя безтілесних наслідуючи, великим своїм утриманням, і в
молитвах старанням, отче достойний чудес, і цим, як світлом, просвітився ти.
Вогнем молитов попалив річ гріха, мудрий, бдінням же і стоянням всяке
сластолюбство усипив, заснув же, і до сяяння невечірнього преставився єси.
Богородичний: Той, Хто у Світлі живе, у святу Твою утробу вселився, Чиста, щоб
світ наставляти, який гинув від темряви незнання, Його ж моли просвітити всіх, хто
оспівує Тебе.
Пісня 6
Як живий храм Божий, тебе, що був Христовою оселею, Безмужня виявляє
схованого, і прославляє бажаючого приховатися.
Молитви твої до Бога, як кадило, блаженний, прийняті були, звідси житієм своїм
вірних розуми ароматом наповнив, Духа благодаттю.
Священним житієм прикрашеного, ще не бажаючого, славний, Христос тебе
батьківщині дає, що втікав від тимчасової слави.
Богородичний: За законами єства, Чиста Владичице, Творець, по новому створює
творіння, із Тебе невимовно народившись, і обожнює мене безмірною милістю.
Дім батьків своїх маючи, вважав ніби чужий, оселився в ньому як убогий, і після
преставлення вінець слави прийняв, дивовижним на землі явився, Олексію, чоловіче
Божий, ангелів і людей радість.
Ікос:
Житієм і словами прикрасився ти, і Христову Церкву звеличив своїм життям, для
батька і матері, царя і людей влаштував святкування, діла зберіг за образом Божим,
преподобний Олексію, засяяв в світі своєю доброчинністю. Тому благодать
доброчинності твоєї осяює всіх, хто з вірою святкує пам’ять твою, отче, явився бо ти
ангелам і людям в радість.
88
Пісня 7
Ірмос: За богопротивним велінням беззаконного мучителя високе полум’я було
розпалене, але Христос пролив побожним юнакам росу духовну, бо Він благословенний
і препрославлений.
Терпів єси, преподобний, сидячи перед батьківськими воротами, зовсім
неупізнаний, і від слуг знущання прийняв, і наругу люту, і через велику убогість
ображання.
Плоті своєї мудрування умертвив, бачив батьків і ними неупізнаний був, єства
покривав нужду, преподобний, і зневагу своїх розбещених слуг, які ображали тебе.
О, чудо Безмірного смирення! Як це ти перебував завжди в убогості будучи багатим,
Олексію, як перетерпів знущання і докори від слуг своїх, мудрий, які не бачили життя
твого?
Богородичний: Великого таїнства служителькою є Ти, Непорочна: Бога бо втілила,
Який від великого зла нас визволив, що Тебе величаємо, Чиста Благословенна, Богом
обдарована.
Пісня 8
Ірмос: Піч вогняна колись у Вавилоні з Божого веління чудеса явила, халдеїв
опаляючи, росою покрила вірних, що співали: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Неупізнаний батьками своїми бувши, під час відходу свого їм таємницю відкрив,
явлений у славу Бога нашого, славний, Який вельми і достойно тебе прославив.
Господь голосом великим являє тебе всьому Риму, як схований скарб, найбагатший,
в убогому образі лежачого, і дарами лікування збагачує всіх, хто з вірою до тебе
приходить.
Князі людські, і царі зійшлися, і священники, блаженний, поховати тебе Божим
промислом, і бачивши велике видіння, дивувалися чудесам, преподобний, які творив
Божественною силою Духа.
Богородичний: Зотлілих нас через древній гріх відновлюючи, Чоловіколюбець
нетлінно втілився від нетлінної Твоєї утроби, Непорочна, і визволив всіх від гріховного
тління, Богоневісто.
Пісня 9
Ірмос: Безначального Отця Син, Бог і Господь, тіло від Діви прийнявши, нам явився,
щоб у темряві сущих просвітити, розсіяних зібрати; тому всехвальну Богородицю
величаємо.
Зцілення виточив, до гроба несений, блаженний, Богом вельми прославлений: світ
бо невидючі стали бачити, і говорити стали ті, що були раніше німі, славний Олексію.
Видним був єси, лежачим і до поховання несений, як сонце, отче, славно
випускаючи зцілення сяйво, і темні пристрасті відганяючи, і опаляючи демонів, і
просвіщаючи Богомудрих.
Прийшов поховати тебе найперший Патріарх, цар же дуже христолюбивий, князі,
старі і юні і ченців сонм, Божественним промислом освячуючись дотиком до тебе,
блаженний.
Взятий був, і на колісниці доброчинності несений, і почиваєш там, де чини
преподобних, собор апостолів і мучеників, патріархів і всіх праведників, з ними ж і нас
пом’яни, що тебе шануємо, Олексію.
Богородичний: Глас Тобі приносимо Гавриїла, Непорочна, промовляючи: радуйся,
ниво необроблена; радуйся, від прокляття звільнення; радуйся, джерело води живої,
89
преподобних похвала, Богородице Приснодіво.
О, чудо: як це біля воріт батьків своїх, багато років, як якийсь адамант, терпів ти,
єства нуждою не схилився, ні батьків і дружини, Олексію, гіркими риданнями.
Слава:
Як фінік квітучий зацвів прекрасно, чесний, засяяв, як зорями, чудесами осяваючи
всіх, блаженний, в день твій, що святкуємо, всіх нас визволи молитвами твоїми, о
блаженний чоловіче Божий Олексію.
Просвіти, Чиста, душу мою, від гріхів потьмарену, і від вічного полум’я і мороку
визволи заступництвом Твоїм, щоб з радістю хвалив Твою величність.
На хваліте… стихири, глас 4:
Те, що мимо протікає і спокусливе, ногами своїми потоптав, і Христове як
нескінченне Царство, дивними подвигами здобув єси, Олексію Богоносний, настав нас
на подвиги Божественні, і моли від тління і бід визволитися всім, хто чинить чесну
пам'ять твою.
Коли на гору безпристрасності піднявся, славний, вітри спокус і духи лукаві не
змогли похитнути тебе, ти бо молитвами своїми демонів хитання подолав єси, Олексію
чесний, тому і вінець з висоти від Христа Бога прийняв, Його ж моли послати нам мир і
велику і багату милість.
Утриманням твердим тілесні і безсоромні стремління умертвив єси, і в живоносну
мертвість одягнувся, блаженний, з добрим подвигом життя завершив, чоловіче Божий
Олексію. Тому Христа Бога моли від тління і бід визволитися тим, хто з любов’ю шанує
священну пам'ять твою.
Інші стихири, глас 1:
Мандруванням квітнув, як колись Авраам, до Вишнього світлого дійшов життя, в
ньому ж, блаженний, перебуваючи перед Христом – Світлом, сяєш, як сонце, тому і нас
просвіти, що нині шануємо пресвітле твоє торжество.
В батьківщині своїй дивно оселившись, убогість добровільну, наготу, спрагу і
ганьблення заради Христа прийняв єси, до Нього взиваючи: прийми нині, Владико, в
руки Божественні душу раба Твого, по великій милості Твоїй.
На твердому камені віри, душу свою заснував, більш за сонце засяяв світу чудесами,
блаженний Олексію. Тому нині молимо тебе: гріховний наш морок відганяй своїми
молитвами, Христовий добрий подвижнику.
Слава, глас 6. Самогласний:
Світло незаходиме Христа Бога в собі придбав, світлоносний Олексію, і Його
стопами старанно слідував, всі тілесні стремління духові покорив, як в чужому тілі
страждав, проти демонів подвизався єси, як непереможний за доброчесність воїн, і нині
моли Владику всіх Господа, щоб визволитися від видимих і невидимих ворогів всім, хто
з любов’ю пам'ять твою звершує, і спастися душам нашим.
Богородице, Ти лоза істинна, що виростила нам Плід життя, Тебе благаємо: молися,
Владичице, з апостолами і зо всіма святими, щоб були помилувані душі наші.
Якщо немає посту, славослів’я велике. Якщо пісний день, на стиховні стихира
самогласна дня з Тріоді, двічі, і мученицький.
Земним ангелом і небесним чоловіком явився, блаженний, джерело розчулення,
90
милості потік, струмінь зцілень, Олексію достойний чудес, маслина Божа воістину
плодовита яка єлеєм милосердя зцілює язви тих, хто з вірою хвалить тебе, моли
Чоловіколюбця від бід визволитися тим, хто з вірою шанує чесну пам'ять твою.
Визволи нас від нестатків наших, Мати, що Христа Бога Творця всіх народила, щоб
всі взивали до Тебе: радуйся, єдине заступництво душ наших.
На літургії. Якщо немає посту: Блаженні від канону, пісня 3 і 6. Прокимен, глас 7:
Звеселиться праведник у Господі і уповатиме на Нього. Стих: Почуй, Боже, голос мій в
молитві до Тебе. Апостол до Галатів, зачало 113. Алилуя, глас 4: Праведник, як фінік
розцвіте, як кедр на Лівані, намножиться. Стих: Насаджені в домі Господнім у дворах
Бога нашого розцвітуть. Євангеліє від Луки, зачало 24. Причасний: У вічній пам’яті буде
праведник. Лихої слави він не убоїться.
Молитва
О, великий угоднику Христовий, святий чоловіче Божий Олексію, душею на
Небесах біля Престолу Господнього перебуваєш, на землі же даною тобі з висоти
благодаттю різні звершуєш чудеса! Подивись милостиво на стоячих людей перед
святою іконою твоєю, що розчулено моляться і просять від тебе допомоги і
заступництва. Простягни молитовно до Господа Бога чесні руки твої і випроси у Нього
прощення гріхів наших вільних і невільних, в недузі страждаючим зцілення, на тих на
кого нападають заступництво, скорботним утіху, хто в біді скору допомогу, всім же, хто
шанує тебе, мирну і християнського життя кончину і добру відповідь на страшному
Суді Христовому. Гей, угоднику Божий, не посором уповання нашого, яке на Тебе після
Бога і Богородиці покладаємо, і будь нам помічником і покровителем до спасіння, щоб
твоїми молитвами отримавши благодать і милість від Господа, прославляли
людинолюбність Отця і Сина і Святого Духа, в Тройці славленого і шанованого Бога, і
твоє святе заступництво, нині, і повсякчас, і повіки віків. Амінь.
Преподобний Олексій, чоловік Божий, народився в Римі від знатних батьків.
Батько його Євфиміан був сенатором. Він відрізнявся душевною добротою, був
милосердний до хворих і стражденних, кожного дня влаштовував у себе вдома три
столи: для сиріт і вдів, для мандрівників і для убогих. У Євфиміана і дружини його
Аглаїди довго не було дітей, і це затьмарювало їх щастя. Але благочестива Аглаїда не
залишала надії – і почув її Бог, і послав їм сина. Батько назвав дитину Олексій (в
перекладі з грецької «захисник»). Святий Олексій ріс здоровою дитиною, добре і
старанно вчився. Коли він досягнув повноліття, Євфиміан і Аглаїда вирішили його
одружити. Вони вибрали для сина дівчину царської крові, дуже красиву і багату.
Залишившись після весілля на одинці з молодою дружиною, святий Олексій віддав їй
свій золотий перстень і поясну пряжку зі словами: «Збережи це, і хай буде між тобою
і мною Господь доки не відновить нас Своєю благодаттю». Потім він вийшов із
шлюбного покою і тієї ж ночі залишив батьківський дім. Сівши на корабель,
відправився на Схід, юнак прибув в Лаодікію Сірійську. Тут він пристав до погоничів
ослів і добрався з ними до міста Едеси, де зберігався Нерукотворний образ Господа,
відбитий на плащаниці. Роздавши останки майна, юнак одягнувся у лахміття і став
просити милостиню в притворі храму Пресвятої Богородиці. Кожну неділю прилучався
він Святих Христових Таїн. По ночам Олексій не спав і молився. Споживав він тільки
хліб і воду.
Тим часом батьки і дружина святого Олексія, засмучені його зникненням, послали
своїх слуг на пошуки. Були вони і в Едесі, заходили в храм пресвятої Богородиці і
91
подавали милостиню святому Олексію, не упізнавши його. Через деякий час слуги
повернулися в Рим, так і не знайшовши святого Олексія. І нікому з рідних не було
одкровення про нього. Тоді вони змирились і хоч продовжували сумувати і тужити по
ньому, але поклалися на волю Божу.
Преподобний Олексій провів у Едесі, просячи милостиню в притворі храму
Богородиці сімнадцять років. Сама Пречиста, явившись уві сні церковному сторожу,
відкрила, що убогий Олексій є чоловік Божий. Коли же жителі Едеси стали шанувати
його, преподобний Олексій таємно втік. Він думав відправитися в м. Тарс (в Малій Азії,
батьківщина святого апостола Павла), але корабель, на якому плив преподобний
Олексій, під час сильної бурі збився з курсу, довго блукав і нарешті пристав до берегів
Італії, недалеко від Риму. Святий Олексій, побачивши в цьому промисел Божий, пішов
до дому свого батька, бо ж був переконаний, що його не впізнають. Зустрівши свого
батька Євфиміана, він попросив у нього притулку і нагадав про кровних його, що
перебували в мандрівці. Той радий був прийняти убогого, дав йому місце у сінях свого
дому, повелів носити йому їжу з хазяйського столу і приставив слугу для допомоги
йому. Інші слуги із заздрощів нишком ображали убогого, але преподобний Олексій
провидів в цьому диявольське намовлення і приймав знущання зі смиренням і радістю.
Він як і раніше живився хлібом і водою, а по ночам не спав і молився. Так пройшло ще
сімнадцять років. Коли ж наблизився час його кончини, преподобний Олексій записав
своє життя, і те таємне, що було відомо батьку і матері, і слова, сказані дружині в
шлюбному покої.
У неділю після Божественної літургії в соборі святого апостола Петра здійснилось
чудо. Від святого престолу вийшов голос з висоти: «Шукайте чоловіка Божого, щоб
він помолився за Рим і за весь його народ». Весь народ в жаху і в захоплені упав ниць. У
четвер увечері в соборі апостола Петра молили Господа відкрити їм чоловіка Божого
– і від престолу вийшов голос: «В домі Євфиміана – чоловік Божий, там шукайте». В
храмі був присутній римський імператор Гонорій (395-423), а також Папа Римський
Інокентій I (402-417). Вони звернулися до Євфиміана, але той нічого не знав. Тоді слуга,
приставлений до святого Олексія, розповів Євфиміану про його праведність. Євфиміан
поквапився до святого Олексія, але вже не застав його в живих. Лик блаженного
спочилого святого сяяв світлом нетутешнім. У руці преподобний Олексій тримав
міцно затиснутий згорток. Тіло святого Олексія з належними почестями перенесли і
поклали на ложе. Імператор і Папа Римський схилили коліна, просячи святого
розтулити руку. І святий Олексій виконав їх прохання. Згорток з життєписом святого
був прочитаний читцем храму в ім’я святого апостола Петра. Батько, мати і
дружина святого Олексія зі сльозами припали до тіла святого, поклонилися його
чесним останкам. Побачивши таке горе багато хто плакав. Ложе з тілом святого
Олексія було поставлене посеред центральної площі. До нього став стікатися народ,
щоб очиститись і звільнитися від своїх недугів. Німі стали говорити, сліпі прозрівали,
одержимі і душевнохворі видужували. Бачивши таку благодать, імператор Гонорій і
Папа Інокентій I самі понесли тіло святого в поховальній процесії. Чесні останки
святого Олексія, чоловіка Божого, поховані в храмі в ім’я святого Боніфатія 17
березня 411 року. В цей день святкується пам'ять преподобного Олексія, чоловіка
Божого. У 1216 році були знайдені мощі святого.
92
Преподобного Парфенія Київського
На вечірні. Блажен муж… 1-й антифон. На Господи взиваю… стихири, глас 1:
Прийдіть, люди, у святу Печерську обитель, оспіваємо дивовижного співрозмовника
ангелів, преподобного отця нашого Парфенія, невичерпний сосуд благодаті, що
любов’ю невпинно витікає. Припадемо до нього з вірою і помолимось тепло: моли
Христа Бога спастися душам нашим.
Прийдіть, люди, складемо похвалу чистому родичу нашому, що тісним шляхом на
висоту духовну піднявся, послухом і бдінням, найбільше же трудами молитовними
засяяв, найвищої чистоти душевної і тілесної досягнув, сміливість до Христа здобув.
Його моли, преподобний Парфенію, спастися душам нашим.
Прийдіть, вірні люди, похвальними піснями сьогодні вшануємо отця дивовижного,
преподобного Парфенія, який всім серцем Христа полюбив, і легке і благе ярмо Його
взяв, що на висоту небесну з хреста вознісся. І нині, перебуваючи перед Престолом
Святої Тройці, молися за нас, отче преподобний, щоб Господь спас душі наші.
Прийдіть, ті, хто любить святкувати, з розчуленням оспіваємо з багатьма похвалами
земного ангела і чоловіка небесного, Парфенія предивного, який все життя по
Євангельські жив, ближньому послужив, і Богу догодив. Його моли, отче блаженний,
щоб спастися душам нашим.
Ти, що по образу Євангелія Христового життя своє поставив, в пості перебував,
мужньо єство покорив щоб тіло покорити духу, всяке страждання з любов’ю терпів, як
істинний ученик Небесного Вчителя Христа; і нині на Небі оселився, лице пресвітле
Його бачиш, отче наш Парфенію, і молишся богоугодно за тих, хто з вірою і любов’ю
шанує святу пам'ять твою.
І нині, Богородичний: Цар Небесний…
Вхід. Прокимен дня. І читання три:
Премудрості Соломона читання (3, 1 – 9): Душі праведних в руці Божій…. (ст. 84).
Премудрості Соломона читання (4, 7 - 15): Праведник, якщо і помре…. (ст. 85).
Премудрості Соломона читання (5, 15 – 6 , 3): Праведники живуть повіки… (ст. 85).
Коли явився тобі Дух Святий у вигляді голуба, тоді Божественна благодать
наповнила душу твою, від земного відокремлюючи, молитві навчаючи, щоб славилося
тобою ім’я Бога в Тройці Єдиного. Йому ж молися, отче Парфенію, послати нам мир і
велику милість.
Коли Божественна благодать наповнила серце твоє, тоді явився тобі старець і
промовив: відчужений монах земний мертвець. Серце же твоє загорілося вогнем
духовним і народилося в тобі бажання заручити душу Христу. Його моли, отче
преподобний, спасти і просвітити душі наші.
Коли Божественне покликання досягнуло тебе, преподобний отче наш Парфенію,
тоді красу світу зневажив, в Лавру Печерську прийшов, і життя жорстоке прожив, в
молитвах невпинних і трудах Господу догодив. Тому молися Христу Богу спасти і
просвітити душі наші.
93
Багато монахів тебе наставником вважають, отче наш Парфенію, твоїм бо шляхом
воістину пізнали як праведно йти; блажен єси, що для Христа трудився, і ворожу
викрив силу, ангелів співбесіднику, преподобних і праведних спільний причаснику, з
ними ж молися до Господа щоб помилувати душі наші.
І нині, Богородичний: Неневісна Діво…
Небесну батьківщину полюбив, від суєтного світу відрікся, тому смиренність,
простоту і незлобність здобув, мав ревність до подвигів отців наших Печерських.
Іменитий разом чистоті і дівоцтву, преподобний Парфенію, київська похвала, моли
Христа Бога спасти і просвітити душі наші.
На ранній. Після 1-ї кафізми сідальний, глас 4:
Всім серцем і душею Бога полюбив, преподобний отче Парфенію, мислено з
Христом розіп’явся, тому дар благодатних сліз і молитву невпинну здобув; навчи і нас
завжди промовляти: Господи Ісусе Христе Сину Божий, помилуй нас. (двічі).
Пресвята Мати Діво, не хочу того, що є в світі, тому подай мені полюбити всім
серцем Сина Твого, і Твоїм Материнським заступництвом отримати спадщину життя
вічного.
Слізним витіканням душу свою наповнив неабияк, отче Богомудрий, багатоплідне
доброчинності своєї колосся пожав, і пастирем добрим вівцям словесним явився єси.
Тому, звільнившись від життя в день Страстей Христових і свята Благовіщення, з
сонмом отців з’єднався, Парфенію, ради цього взиваємо до тебе: моли Христа Бога,
гріхів прощення дарувати тим, хто шанує з любов’ю святу пам'ять твою. (двічі).
Тобою радуємося, Непорочна Богомати, покров і надія наша несумнівна,
душелюбна правителька ченців і всієї вселенної охоронниця, Ти бо молиш за нас
Христа Бога нашого.
Духовну мудрість смиренномудрістю здобув, для багатьох був вчителем, монахам
отцем і скорботним утішителем, і молитви Ісусової невмовкаючий орган; тому ж у
вічності прославив тебе відплати Податель Господь, Його ж невпинно моли, гріхів
прощення дарувати тим, хто шанує з любов’ю святу пам'ять твою. (двічі).
Небесні двері і кіот, святу гору, світлу хмарину оспіваємо, неопалиму купину,
словесний рай, Єви покликання, всієї вселенної великий скарб, бо ж спасіння світу в
Ній створилося, і прощення древніх гріхів. Ради цього взиваємо до Тебе, Богомати:
молися Сину Твоєму, гріхів прощення дарувати тим, хто благочестиво поклоняється
святому Різдву Твоєму.
Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: Чесна перед Господом смерть
Євангеліє від Матфія, зачало 43. Після 50-го псалма стихира, глас 8:
Преподобний отче, по всій землі розійшлося віщання трудів твоїх, тому на Небесах
отримав велику нагороду, і демонів погубив полки, до ангелів прилічений, їхнє же
житіє без вади наслідував. І там сміливість до Христа Бога здобув. Його моли дарувати
мир душам нашим.
94
Пісня 1
Ірмос: Тому, Хто подолав воїнство силою Своєю і провів Ізраїля через Червоне
море, співаємо, як визволителю нашому Богу, бо Він прославився.
Освяти мою душу, Спасе, помисли виправи, думки очисти, щоб зміг достойно
оспівувати пам'ять блаженного Парфенія, що нині біля Престолу Твоєї Слави перебуває
і за всіх тепло молиться.
З дитинства від земного відрікся, безмовністю, Богомисленням і молитвою
старанно, святий Парфенію, моли Христа Бога, щоб визволив нас від суєти мирської і
підніс душі наші до висоти.
В юності сподобився видіння зішестя Святого Духа у вигляді голуба, і молитовно
заспівав єси: неописаний Утішителю, що від Отця сходиш і в Сині перебуваєш, сотвори
в мені храм Своєї величності.
Богородичний: Пресвята Владичице Діво Непорочна, знесилився дух мій від рабства
гріховного, але як Мати чадолюбива погаси полум’я пристрастей моїх, Своєю
молитвою орошаючи.
Пісня 3
Ірмос: Утвердилося серце моє в Господі, піднеслася сила моя у Бозі моїм,
розкрились уста мої на ворогів моїх, звеселився спасінням Твоїм.
Не спокусився суєтою світу неспокійного, мудрістю своєю батьків здивував,
блаженний, від бажань мирських і земних наречених відрікся, в обитель Печерську
прийшов, і там праведно прожив єси.
Радується Церква і оспівує подвиги твої, які ти поніс, Богомудрий, заради Царства
Небесного: бдіння, піст, затвор і спів псалмів, хвалимо і з обов’язку благодатно
ублажаємо тебе.
Ангельське твоє життя бачивши, преподобний, хвалимо Господа, Який послав
рабам Своїм благодать і щедрі дари. Заради цього прославляє тебе, блаженний
Парфенію, обитель Печерська і всі вірні чада твої.
Богородичний: Якими похвалами прославимо Діву Чисту, Яка виростила в уділі
Своєму дивного молитвеника, преподобного Парфенія, що полюбив Її, Заступницю
спасіння роду нашого.
Дивовижний отче, чудотворче преславний, Богу приємний, не залиш нас в
скорботах сущих, зажурених, нехай Господь душі наші гріхами потьмарені, просвітить і
помилує молитвами твоїми. (двічі).
Ти, що радості прийняла наповнення, прийми від нас, рабів Твоїх, вітання
Архангела: радуйся, бо радість світу народила; радуйся, ручка, з якої манна Небесна
всім вірним дарувалася, радуйся, Благословенна.
Пісня 4
Ірмос: Пророк Авакум душевними очима передбачив Твоє, Господи, пришестя,
тому й взивав: від півдня прийде Бог, слава Силі Твоїй, слава сходженню Твоєму.
В обитель Печерську прийшов ти, і в ній проти підступів демонських старанно
подвизався, узьким шляхом послуху йшов, досягнув висоти безпристрасності; помолися
за нас до Христа, преподобний, щоб і ми йшли по твоїм стопам.
В духовній брані молитвою невпинною навчаючись, видінням Никодима
проскурника обрадуваний був, подвиги якого наслідував ти. Моліться за нас, отці
95
преподобні, щоб не оголеними постали на Суді Христовому.
Лагідністю і смиренням Христу уподібнився, і любов’ю до Нього палаючи, сосудом
вибраним Святого Духа явився ти, отче Парфенію; молися, щоб не погас і в нас вогонь
Божественної любові.
Богородичний: Невмістимого вмістила, Неосяжного носила, Мати Божа, вища за всі
світлості, помолись за нас Сину Своєму, щоб спас душі наші.
Пісня 5
Ірмос: Господи Боже наш, мир подай нам; прийми нас, Господи, бо іншого, крім
Тебе, не знаємо, ім’я Твоє прославляємо.
Не приліплюючись до земного, чистоти помислів досягнув ти, заради цього і
Христос даром чудес збагатив тебе і прославив, як світлу зорю, серед отців наших
Печерських.
В молодих роках сердечною мудрістю наповнився, ближніх своїх на шлях істинний
наставляв, в старості лагідністю до дитини уподібнився, преподобний Парфенію, моли
Христа Бога, хай допоможе і нам бути беззлобними як діти.
Українська похвала, Лаври Печерської прикраса, доброчесності наставнику, духом
палаючи, помолись за нас, недостойних чад твоїх.
Богородичний: Невимовне світло – Мати Божа, просвіти душі наші в темряві лежачі,
і пом’якш серця окаменілі, завжди за нас зі сльозами молячись.
Пісня 6
Ірмос: Як водами морськими, Чоловіколюбче, хвилями житейської бурі охоплений,
тому, як Іона, взиваю до Тебе: визволи від смерті життя моє, благосердний Господи.
Стопи наші направ на праведний шлях, преподобний, дівочості тезоіменитий, і
сподоби нас чистим серцем Бога славити.
Незлобністю засяяв, утихомири багатогрішне життя наше, світу Вишнього жителю,
навчи нас від мирського мудрування відрікатися.
Помолися преподобний Парфенію, за всіх, хто в молитві трудиться, серцем Бога
оспівує і житієм Йому служить, щоб всі досягли молитви довершеної.
Богородичний: Дівочості начальнице і молитви подателько, монахів покровителько,
Царице Небесна, почуй нас і спаси від спокуси світу, плоті і диявола.
Хто не здивується чистоті твоїй, дівственику і молитвенику постійний, сосудом бо
Духа Святого явився, і молитвою за мир всім засяяв. І нині пом’яни нас біля Престолу
Божого у Царстві Небесному.
Ікос:
Відкрий вуста твої, келія убога, і скажи нам скількома слізними потоками омочилася
ти, скільки від зітхання преподобного стіни твої розривались, як ангели прихилялися до
бдінних подвигів його, ними бо освятилася земля, ми про це все роздумуючи, сльозами
розчулення наповнюємося, і просимо тебе, отче: пом’яни нас біля престолу Божого у
Царстві Небесному.
Пісня 7
Ірмос: Халдейська піч, вогнем розпалена, зрошувалася Духом, Божим
предстоянням; юнаки співали: благословенний Ти, Боже отців наших.
Охопило серце твоє полум’я молитви невпинної, яке день і ніч в тобі горіло, щоб
цього вогню і нам причаститися Господа умоли, аби попалив у нас пристрасті сердечні.
Беззбройна стала злоба людська незлобливістю і лагідністю твоєю, і минула тебе,
отче, але на дрімала злоба древня, ополчилася нападом від бісів і тебе обтяжувала, якби
96
не була сила Божа в допомогу, давно би належало б тобі в гробі лежати.
Уражений любов’ю Божественною, невпинно взивав єси: Ісусе, живи в мені і дай
мені в Тобі жити, і почув ти солодкий голос: той, хто їсть Моє Тіло, і п’є Мою Кров, в
Мені перебуває, і Я в ньому.
Богородичний: Нетлінна Родителько, і до шлюбу непричасна, безмужня Діво,
неопалима з висоти світу світиш, Всехвальна Мати утішителько, спаси мене від
неприязні в пагубній цій суєті.
Пісня 8
Ірмос: Тебе, що покриваєш водами піднебесся Своє, що огороджуєш море піском і
утримуєш все, оспівує сонце, Тебе прославляє місяць, Тобі приносить пісню все
творіння, як Творцю всього, повіки.
Охоплений духом журби, зміцнений був благодатним сновидінням, допоможи і нам
щоб в печаль і журбу не впадати, з радістю взиваючи: благословенний Бог отців наших.
Безмовним в Голосіївській пустині перебуваючи, і там молитвою душу насичуючи,
промовив ти: тут підноситься дух преподобних наших Печерських! До їхнього сонму
приєднавшись на Небесах нині, співаєш: благословенний Бог отців наших.
Повчаючись великому таїнству втілення Господнього, сподобився бачити
Богодитину, і викликнув з радістю: благословенний Бог отців наших.
Богородичний: Всією душею Царицю Небесну полюбивши, Парфенію, почув голос
Пречистої: Я монахиня є! Помолися за нас недостойних, старче, до Ігумені обителі
Печерської, щоб достойні звання чернечого, взивали: благословенний Бог отців наших.
Пісня 9
Ірмос: Чуже матерям дівство, і дивне дівам дітонародження; в Тобі Богородице,
обоє сталися. Тому Тебе всі племена земні, безперестанно величають.
Без міри Матір Божу полюбивши, від всього серця преподобний взивав: я на Божу
Матір так надіюся, як на кам’яну гору. І не посоромив любові своєї, Пречиста.
Закривши вікно тісної калії іконою Богоматері, ти сказав єси, святий: навіщо мені
світло чуттєве, Пречиста, світло очей моїх і душі моєї! Помолися щоб і нашим очам
духовним просвітитися, Парфенію блаженний.
Передбачивши кончину свою, преподобний, взивав: дороговказом буде мені Діва
Богомати, безсумнівна моя надія, Вона приведе мене поклонитися Сину Своєму.
Богородичний: Повсякденно розпинаючись з розіп’ятим Христом, і приносячи
архангельське привітання Пречистій Діві, приготовив душу свою до переселення в світ
Вишній, яку і прийняв Господь і Мати Його в день Страстей Христових і Благовіщення.
Зацвів як фінік по Давиду, отче, і обителлю явився Духа Пресвятого, і славним Він
тебе вселенній показав. За нас невпинно моли, що шануємо з вірою чесну пам'ять твою,
преподобний Парфенію. (двічі).
Тебе піснями невмокними ублажаємо, Діво, бо від Тройці Єдиного народила,
Богородице, і носила на Божественній руці найбагатше Слово, неперемінно і незмінно.
На Хваліте… стихири, глас 5:
Преподобний отче Парфенію, ти від сіток світу суєтного уникнув, у обитель Божої
Матері прийшов, в ній же проти підступів диявольських добре подвизався, і Цариці
Небесній до кінця послужив; Її ж моли, хай не відніме покров Свій від нас повіки.
Свіча пресвітла, безперервно перед Богом горіла насичуючи всякого грядущого до
тебе солодким Іменем Ісусовим; і нині сподоби нам райської їжі причаститися,
97
молитвами твоїми, Парфенію блаженний.
Нова зоря сяюча, на Небі духовному засяяла, своїм світлом вірним шлях осяваючи і
до Христа заблудлих душі приводячи; моли Його, Парфенію блаженний, спасти і
просвітити душі наші.
Як зможемо похвалити твої подвиги, преподобний Парфенію, або перелічити багато
твоїх доброчинностей, найбільше зрозуміти твою до Бога бесіду; але не відкинь убогих
твоїх співців, що твого заступництва просять, і слуханням житія твого розчуленням
наповняються, твоїй святій пам’яті радуючись.
Богородице, Ти лоза істинна, що виростила нам Плід життя, Тебе благаємо: молися,
Владичице, з апостолами і зо всіма святими, щоб були помилувані душі наші.
На літургії. Прокимен, глас 7: Звеселиться праведник у Господі і уповатиме на
Нього. Стих: Чим відплачу Господеві за всі Його добродійства для мене? Апостол до
Євреїв, зачало 333 від половини. Алилуя, глас 6: Блажен муж, що боїться Господа;
заповіді Його дуже любі йому. Євангеліє від Луки, зачало 24. Причасний: У вічній
пам’яті буде праведник. Лихої слави він не убоїться.
Преподобний Парфеній Київський (в миру – Петро Іванович Краснопєвцев)
народився 24 серпня 1793 року в бідній сім`ї паламаря села Симонова Тульської губернії.
З раннього віку поніс скорботи, пов`язані з бідністю, і дивлячись на життя своїх
батьків, навчився терпінню, смиренню, милосердю та працьовитості.
Покликання до чернечого життя визріло в ньому теж рано. Ще в підлітковому віці
Петро удостоївся видіння Духа Божого у вигляді білосніжного голуба, і з тих пір ніщо
земне його не приваблювало. Його старший брат Василь став ченцем. Батьки
сподівалися, що з ними після одруження залишиться молодший син, але Петро, не
закінчивши курсу в Тульській духовній семінарії, пішов у Києво-Печерську Лавру.
Його призначили на послух у проскурню. Згодом старець згадував: “Я зовсім не
роздумував про подвиги чернечі, про те, щоб встановити собі таке чи інше правило,
обрати такий чи інший спосіб життя. Я думав тільки про те, як би молитися, та
молитися безперестанно, і трудитися, скільки є сил; слухати у всьому, як Бога,
начальника; нікого не образити і не засудити, Та мені й ніколи було дивитися за
вчинками інших, я тільки себе знав”.
З дитинства лагідний, розважливий і чистий серцем, Петро і в новоначаліі мав
такі чесноти, які зазвичай бувають тільки плодом довготривалих подвигів.
Прп. Парфеній Київський зображений на іконі новопрославлених Преподобних
Києво-Печерських
Його суворе життя і ревнощі до послуху не приховалися від намісника Лаври
архімандрита Антонія (Смирницкого, згодом – архієпископа Воронезького), який
поставив послушника Петра начальником проcкурні. Цей послух подвижник ніс понад
12 років і удостоївся навіть видіння преподобного Никодима Проскурника. У
наслідуванні цьому святому, Петро вивчив напам`ять Псалтир.
У 1824 році його постригли в чернецтво з ім`ям Пафнутій. У цьому ж році він був
висвячений у сан ієродиякона, а через шість років – у сан ієромонаха. У 1834 році отця
Пафнутія призначили духівником Лаври, доручивши йому наставляти братію. Цей
новий послух доводив преподобного до знемоги: його чиста душа не могла змиритися з
різноманіттям людських гріхів і пристрастей. Але він ніколи не звинувачував грішника,
а всю вину за гріх покладав на ворога роду людського – диявола.
98
У 1838 році святитель Філарет постриг його в схиму з ім`ям Парфеній – на честь
святителя Парфенія Лампсакійського. Після прийняття Великого Ангельського образа
старець зачинився у тісній келії, єдине вікно якої закрив іконою Пресвятої Богородиці.
До Божої Матері він відчував особливу любов і не раз удостоювався Її бачення, а
також і інших благодатних явищ. По слову Богоматері, що «схимництво є присвячення
себе на молитву за весь світ», преподобний Парфеній невпинно молився про всіх. Він
склав безліч молитов, в тому числі, і молитви до Пресвятої Богородиці і молитовне
поклоніння Преподобним отцям Києво-Печерським.
Старець щоденно здійснював Божественну Літургію: восени і взимку – в Києво-
Печерській Лаврі, а навесні і влітку – в Голосіївській пустелі, де протягом 17 років
проводив з владикою Філаретом весняні та літні місяці.
У Голосієво, в найвідлюднішому куточку пустелі, знаходилася його келія – невеликий
будиночок, з усіх боків оточений рясним садом. Якщо владика був зайнятий, то після
здійснення Божественної Літургії в домовій церкві при митрополичих покоях, старець
сам ішов у ліс і там здійснював своє молитовне правило, прочитуючи під час
прогулянок весь Псалтир, який знав напам`ять і читав навіть уві сні.
«Тут носиться дух Преподобних отців наших Печерських. І якщо є на землі утіха і
радість, то це в пустельному мовчанні. Люди відлучають нас від Бога, а пустеля
наближає до Нього», – так преподобний Парфеній говорив про Голосієво.
Тільки в останні роки, коли його сили послабшали, він уже не міг здійснювати свої
прогулянки по безлюдному лісу. Прогулянки поступово скорочувалися, а потім і зовсім
припинилися.
Важко було уявити іншу людину, у якої була б така по дитячому чиста душа. Він
жив зовсім в іншому вимірі, не думаючи ні про що земне. Під охороною Божественної
благодаті, старець з юності не знав нечистих помислів і борінь з плотськими
почуттями, і весь шлях чернечого подвигу проходив, за його ж словами, напрочуд
спокійно і мирно, зустрічаючи по відношенню до себе тільки любов і повагу. Його рано
призначили духівником Лаври. І схиму він прийняв рано: у 46 років, коли в Києво-
Печерській обителі не залишилося жодного схимника…
Преподобний Парфеній ніколи не був предметом заздрості для братії ані в Лаврі,
ані в Голосієво: всі його любили, всі раділи йому, як Ангелу. Цю любов він придбав своєю
дитячою незлобивістю і неповторною простотою, яка живо нагадувала перших
великих отців золотих часів чернецтва.
Не було дня, коли старець не здійснив би свого келійного правила, за яке протягом
20 років відчував страшні бісівські напади.
Ось що розповідав сам преподобний про своє правило: «Євангеліє книжне читаю
увечері, ранком і опівдні, по одному Євангелісту. Від опівдня починаю і Псалтир
співати з Богом усно, і за добу увесь закінчую. До сну відходячи читаю акафіст
Богоматері, з поклонінням Страстям Господнім (Святителя Димитрія Ростовського)
і вечірніми молитвами. Від сну піднявшись, читаю акафіст Спасителю з ранніми
молитвами і все до Причастя – все це усно. Обрадування з молитвою Богородиці
(Богородице Діво, радуйся) читаю тричі сторицею; триста молитов: за Ім’я Боже у
одиниці Триіпостасне трикратно, за євангелістів, на них же почив Христос, як на
колісниці розумній – тричі четверицею; за язви Христові п’яточисленно – тричі
п’ятерицею; за скорботу Богоматері, Яка перетерпіла семистрільно – тричі
седмицею; за мандрування Христове на землі, коли жив з людьми тридцять три роки –
тричі десятирицею; за П’ятидесятницю в чеканні Духа Божественного – тричі
99
п’ятидесятирицею (тобто три рази по 50 молитов)… Я на Богоматір так надіюсь, як
на гору кам’яну: бо я після Бога в Ній так упевнений, що від Адама і до кінця віку не
буде тих людей, позбавлених вічної слави насолоди, які по Бозі на Неї уповали і
надіялись…».
Батюшка Парфеній ніжно любив Матір Божу, намагався і прихожан долучити до
цієї любові. До читання Псалтиря він додавав між усіма кафізми і славами
Архангельське привітання Богородиці і складав до Неї свої молитви, сповнені ніжної
любові і надії.
Цю особливу, ніжну любов до Богоматері старець передавав і своїм духовним
чадам, а їх було чимало.
Старець Парфеній Київський, який мав незвичайну, по-дитячі ніжну любов до
Богоматері, помер у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, яке він особливо
вшановував і про яке говорив: «Нехай буде благословенний і преблагословенний і тричі
благословенний день Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці».
Досягши вищих ступенів духовності, відомий подвижник, старець Парфеній
Київський, з нетерпінням і радістю чекав на день смерті, сидячи біля гробу, що він
приготував для себе, говорив із захопленням про те, як душа, покинувши тіло, засяє як
сонце і буде з подивом дивитися на свою смердючу в`язницю; а смерть ця людина
називала «поверненням від земного, тяжкого, багатослізного, нудного, скорботного і
болючого подорожування в небесну, любиму, блаженну, спокійну, радісну,
немерехтливу, безсмертну, безкінечну, вічну і невимовну батьківщину».
У 1855 році в день Благовіщення, який співпав тоді зі Страсною п`ятницею, отець
Парфеній був знайдений бездиханним, сидячим начебто в глибокій думі біля дверей своєї
келійної церкви.
Передсмертна молитва ієросхимонаха Парфенія Київського:
1. Коли я, обтяжений недугою, відчуваю, приближення кончини земного буття
мого: Господи, помилуй мене.
2. Коли бідне серце моє при останніх своїх поштовхах буде знемагати і томитися
смертними муками: Господи, помилуй мене.
3. Коли очі мої в останній раз зволожаться сльозами при думці, що на протязі мого
життя ображав я Тебе, Боже, гріхами моїми: Господи, помилуй мене.
4. Коли часті поштовхи серця стануть прискорювати відхід душі моєї: Господи,
помилуй мене.
5. Коли смертна блідість мого обличчя і холодіюче моє тіло уразить страхом
близьких моїх: Господи, помилуй мене.
6. Коли зір мій потьмариться і припиниться голос, окаменіє язик мій: Господи,
7. Коли страшні ознаки і видіння стануть доводити мене до відчаю в Твоєму
милосерді: Господи, помилуй мене.
8. Коли душа моя, вражене згадуванням моїх гріхів і страхом суду Твого знеможе в
боротьбі з ворогами мого спасіння, які будуть намагатися потягнути мене в місце
мороку мучень: Господи, помилуй мене.
9. Коли смертний піт оросить мене, і душа с болючими стражданнями буде
віддалятися від тіла: Господи, помилуй мене.
10. Коли смертний морок закриє від мутного зору мого всі предмети світу цього:
Господи, помилуй мене.
11. Коли в тілі моєму припиняться всі почуття, оціпеніють жили і окаменіють
100
м’язи мої: Господи, помилуй мене.
12. Коли до слуху мого не буде вже доходити людські слова і звуки земні: Господи,
13. Коли душа постане перед лицем Твоїм, Боже, в чеканні Твого призначення:
14. Коли стану чути праведний вирок суду Твого, визначаючий вічну участь мою:
15. Коли тіло, залишене душею, стане здобиччю хробаків і тління і, нарешті, вся
сутність моя перетвориться на жменю праху: Господи, помилуй мене.
16. Коли трубний голос збудить всіх при другому Твоєму пришесті і розкриється
книга діянь моїх: Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного раба Твого
(ім’я). В руки Твої, Господи, передаю дух мій. Амінь.
Преподобний склав кілька відомих молитов до Господа та Пресвятої Богородиці.
Своїм духовним чадам старець рекомендував щодня читати Святе Євангеліє і
Псалтир. Мудрі поради святого Парфенія і нині слугують керівництвом на шляху до
спасіння.
Поховали подвижника в Голосіївській пустелі, у церкві на честь ікони Божої
Матері «Живоносне Джерело». У 1930-і роки храм був підірваний і гробниця святого
зруйнувалася. Нині його святі мощі знаходяться під спудом.
Святителя Кирила архієпископа Єрусалимського
Як зоря засяяв, і вірних просвітив священними світлостями догматів твоїх, і єресі
потьмарив, і до кінця переміг, і як раб, даний тобі талант примножив, догодив Владиці,
Богомудрий. Йому ж у руки вклав дух свій, у Бога блаженний Кириле.
Премудрістю слів твоїх, і сяянням життя твого, як зоря яскрава, достойний чудес,
посеред собору отців засяяв, безбожного Македонія жилами благодаті удавив єси, того,
хто хулив безумно Святий і оживляючий все Божественний Дух, явно беззаконного.
Посоромив ти розум пагубний безумного Манента, викрив добре і мудро скверні
безумства його вчення, учителів начальнику, ієреїв прикраса, Божественний поборнику
Христової Церкви. Ради цього з радістю святе звершуємо твоє успіння.
Покаяння неабияке і спасительне лікування – Бога Спаса мого народила, сліз
потоки, і грізного і страшного часу помисли, і Суду непідкупного і мучення тремтячого
Ти подай мені уникнути молитвами Твоїми, о Діво, і отримати Божественну благодать.
Пісня 1
перемоги.
101
Прикрасив душу видом доброчинності, приятелькою благодаті Духа Святого її
створив, звідси ж безодню премудрості вивергнув, єресі безодні висушуючи, Кириле.
Найвищий розум матеріальних сотворив, духовних служителів спільником
показався, вогнем слів своїх всю річ єресі попалив, Кириле, неусипне світило церковне.
Слів твоїх ароматом солодким, премудрий, всіх єресей нестерпний бруд шаленості
тотожний подалі відігнав, як пастир істинний, бо ж був Христовим ароматом.
Богородичний: Від темряві пристрастей, помислів хвилювання, від стріл лукавого,
від всяких підступів супротивників спаси, Чиста Богородице, душі тих, хто оспівує Твоє
невимовне Різдво, Непорочна.
Пісня 3
Ірмос: Безплідна від народів Церква, чудно народжує і багато має дітей, і
переповнена від їхнього сонмища; Чудному нашому Богу взиваймо: свят єси, Господи.
Сяючи світлостями духовної премудрості, трисяйне Божество Тройці, отче, світло
сущим на землі засвітив ти, ним же від темряви спокуси визволяємося.
Цівницею явився Святого Духа, Богомудрий, виголошуючи пісню явлення
Христового, Його ж у двох єствах проповідував ти, насолоджуючи душі наші.
Домом святині твоя душа показалася, в нього ж Отець, і Син, і Дух Животворчий
надприродно вселився, Йому ж співаємо: Свят єси, Господи.
Богородичний: Навіть розум Небесний незбагненне Різдво Твоє не може пояснити,
Отроковице, Розуму бо Першого в утробі Слово зачала, Чиста, що все словом створив.
Премудрістю Слова збагатившись, вилив вчення ріки живі, і всяку думку
благочестивих напоїв, і палицею Божественною упас стадо на злаках, Божественним
наситив розумом. Тому як пастиря і учителя великого і вірних заступника хвалимо тебе,
святителю Кириле, взиваючи: Моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто
шанує з любов’ю святу пам'ять твою.
Як Діву і єдину серед жінок, Тебе, що без сімені народила Бога в тілі, всі роди
людські ублажають, огонь бо Божества в Тебе вселився, і як Дитину годувала Творця і
Господа. Тому, ангельській і людській рід, достойно славить пресвяте Різдво Твоє і
разом взиваємо Тобі: Моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою
Агнця і Пастиря, і Визволителя Ягниця бачила на Хресті, промовляючи плакала, і
гірко ридаючи взивала: світ бо радується, отримуючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачивши Твоє розп’яття, яке терпиш з милосердя. Довготерпеливий Господи,
милосердя безодня і джерело невичерпне, змилосердься і даруй гріхів прощення тим,
хто з вірою прославляє Божественні Страсті Твої.
Пісня 4
Ірмос: Прихилив єси, Христе, милістю Твоєю небеса розумно і з’явився на землі
втілений, тому всі взиваємо: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Небесної мудрості струю, преподобний, твоє серце прийнявши, вивергнуло вчення
безодню, яка розуми нечестивих поглинає.
Єдину міцність, єдине Єство, єдину волю Триіпостасного Божества проповідував ти,
і багатобожжя спокуси потік висушив, Кириле.
Розум брудний і безумний Манента, як розум маючий і Богом навчений, блаженний,
блиском слів своїх попалив і явно викрив єси.
102
Богородичний: Як вища за все творіння, Чиста, Творця творіння зачала Ти, і
надприродно народила, що єство наше обновив.
Пісня 5
Жезлом чесної премудрості твоєї, святителю, упас на воді православного служіння
паству свою, блаженний.
Слово твоє світлом Божественним сяє, о Кириле! Просвіщенних в Єрусалимі імлу
незнання зруйнував ти.
Богородичний: Ніч пристрастей і злих очорнення покриває душу мою, Пречиста, що
Світлодавця народила, освіти мене, молюся.
Пісня 6
Ірмос: Взивав, прообразуючи триденне погребіння, пророк Іона в киті, благаючи: із
тління визволи мене, Ісусе Царю сил.
Ти як річка, що з іншого Едему вийшла, животворчими наповнена водами Духа, і
церковні, святителю, напоюєш безодні.
Слів твоїх променем спасаєш людей, як від бурі морської нечестя, освячений, до
тихого пристанища православ’я їх призиваючи.
Богородичний: Небесним вчинила земне єство людське, Непорочна, і зотліле його
відновила, Отроковице, заради цього всі невмовкаючими голосами Тебе прославляємо.
Язиком твоїм, мудрий, Божественним натхненням просвітив людей своїх, щоб єдину
шанували Тройцю, Єством нероздільну, розділену Особами. Тому з радістю святу Твою
пам'ять святкуємо, і молитвеником до Бога тебе пропонуємо.
Пісня 7
Ірмос: Три юнаки у Вавилоні, веління мучителя відкинувши, серед полум’я взивали:
благословен єси, Господи Боже отців наших.
Маючи в душі вогонь страху Божого, отче, річ насолод попалив, співаючи:
благословен єси, Господи Боже отців наших.
Сльозами полум’я пристрастей погасив, блаженний, світлість негасиму зберіг своєї
душі, взиваючи: благословен єси, Господи Боже отців наших.
Струю живу маючи виливанням Духа, в душі виточив ріки вчення, отче
Богомудрий, Церкву напоюючи, що благочестиво тебе шанує.
Богородичний: Всю Тебе освячує Святий, що від Твого тіла прийняв Собі плоть,
Богородице, Господь Бог наш, Який живе серед святих.
Пісня 8
Ірмос: Визволителю всіх, Всесильний; Ти, зійшовши, поборникам благочестя подав
росу серед полум’я, й навчив їх співати: всі творіння, благословіть, прославляйте
Господа і величайте Його повіки.
Дрімання недбання, блаженний, від повік душевних відкинув, праведним
пристойним нині заснув сном, і до дня невечірнього Світла прийшов ти.
Блискавками слів своїх попалив хмиз єресі, вікопомний, і вірних просвітив
написаннями єдину шанувати Тройцю, сущу у Одиниці Єства.
Освятив себе постом, Того, Хто заради тебе помер, ти безкровну приносив жертву,
як святитель Божественний, як таїн невимовних служитель, Кириле.
Богородичний: Визволившись Тобою від прокляття праматері, Чиста Богомати,
Благословенна Владичице Діво прославлена, благословимо пресвяте Різдво Твоє, Чиста.
103
Пісня 9
Бачити бажаючи Христову невимовну славу, святителю, старався пристрасті
душетлінні умертвити, приятельками серця сотворити великі і кращі премудрості. Тому
тебе з вірою ублажаємо.
Зорю яскраву, Христос Сонце, на церковній висоті поклав тебе, Кириле, променями
вчення священного озаряючи серця, що з вірою звершують твою світлоносну пам’ять,
преподобний.
Співрозмовником і співслужителем ангелів був, отче, ніби безтілесний на землі
прожив, преподобним явився співпричасником і святителям рівний; з ними ж
святкуючи, нас поминай.
Богородичний: Неплідне Божественною доброчинністю моє серце, Пречиста
Богородице, покажи плодоносним, що від неплідної народилася волею Того, Хто все
промислом перетворює, щоб оспівував Тебе, Всехвальну.
Святитель Кирил, архієпископ Єрусалимський, народився близько 315 року.
Дитинство своє він провів в Єрусалимі, де отримав прекрасну освіту і був вихований у
строгому християнському благочесті. Досягнувши повноліття, святий Кирил прийняв
чернецтво і в 345 році був посвячений в сан пресвітера. Декілька років святий Кирил
виконував обов’язки катехізатора, багато і старанно проповідував. У 350 році, після
смерті архієпископа Єрусалимського Максима III (333-350), він став його наступником
на Єрусалимській кафедрі.
В наступному році на свято П’ятидесятниці в Єрусалимі близько о 9-й годині ранку
було дивовижне знамення: на небі явився Чесний Хрест, сяючий декілька годин сліпучим
світлом. Починаючи від Голгофи, він простирався до Елеонської гори. Святитель
Кирил сповістив про це знамення імператору аріанину Констанцію (351-363),
надіючись обернути його в Православ’я. Ревною боротьбою проти єресі Арія
святитель збудив проти себе аріанських єпископів. Один із них, Акакій, архієпископ
Кесарійський, який претендував на церковну юрисдикцію над Єрусалимом, вирішив
скинути святителя Кирила. Коли в Єрусалимі настав сильний голод, святитель Кирил
витратив все своє майно на допомогу страждаючим. Так як голод не припинявся,
святитель став продавати церковні речі, купуючи на виручені гроші пшеницю для
голодуючих. Вороги святителя (а серед них, окрім аріан, були єретики македоняни і
маніхеї) розпустили слух, ніби бачили в місті жінку, яка танцювала у священному
облаченні, яке їй продав торговець, що купив його у святителя Кирила. Користуючись
цим слухом, єретики силою вигнали святителя у 357 році.
Святитель Кирил знайшов притулок у єпископа Силуана в Тарсі. У 359 році в
Селевкії (в Сирії) зібрався Помісний Собор, в якому брало участь 150 єпископів. Серед
них був і святитель Кирил. Акакій став наполягати на усунені святителя Кирила, але
даремно. Селевкійський Собор поновив в правах святителя Кирила. Тоді Акакій залишив
Собор і в Константинополі перед імператором Констанцієм і Патріархом-аріанином
Євдоксієм (360-370) обмовив Собор і святителя Кирила. Імператор піддав святителя
ув’язненню.
Коли воцарився імператор Юліан-Відступник (361-363), він під виглядом
благочестя відмінив всі постанови Констанція. Святитель Кирил повернувся до
пастви. Через деякий час Юліан утвердився на престолі і відкрито відрікся від Христа.
Він дозволив юдеям відновити зруйнований римлянами Єрусалимський храм. Виділивши
104
на це частину коштів із державної казни. Між тим святитель Кирил передрік, що
повинні сповнитися слова Спасителя про руйнування самих каменів храму (Лк. 21, 6).
Одного разу ніччю зчинився настільки сильний землетрус, що здвинулися з місця навіть
уцілілі основи древнього Соломонового храму, а відновлене невдовзі до цього було
повністю зруйновано.
Після цього святитель Кирил знову був підданий вигнанню, а його місце зайняв
святий Киріак (він був юдей і носив ім’я Іуда. Під час пошуків святою царицею Оленою
Чесного і Животворчого Хреста Господнього він указав його сховане місце
знаходження. Увірувавши в Спасителя після знайдення Чесного Хреста, Іуда
охрестився і отримав ім’я Киріак.) Але невдовзі святий Киріак перетерпів мученицьку
кончину (363; пам'ять 28 жовтня).
Після загибелі імператора Юліана святитель Кирил повернувся на кафедру, але в
правлінні імператора Валента (364-378) в третій раз піддався засланню. Лише при
святому благовірному царі Феодосію Великому (379-395) він повністю повернувся до
пастви. У 381 році святитель Кирил брав участь у II Вселенському Соборі у
Константинополі, який засудив єресь колишнього константинопольського єпископа
Македонія і його послідовників напіваріан-духоборців (Македоній вважав Святого Духа
створеним) і утвердив Нікеє-Царгородський Символ віри.
Із творінь святителя Кирила особливо відомі 23 повчання (18 оголошуючих для тих,
хто готовиться прийняти Хрещення і 5 для новохрещених) і дві бесіди на Євангельські
теми: «Про розслабленого» і «Про перетворення води на вино в Кані».
В основі оголошуючих повчань лежить докладне пояснення Символа віри.
Святитель пропонував християнину вивчити на пам'ять Символ віри, записати його
«на скрижалях серця». «Члени віри, – навчає святий Кирил, – складені не по людському
мисленню; але із всього Писання зібрано все важливіше і таким чином складено одне
віровчення. Як гірчичне насіння в малій зернині містить багато гілок, так точно і віра
в декількох словах з’єднує все вчення благочестя Ветхого і Нового Заповіту».
Святитель Кирил преставився до Господа 18 березня 386 року.
19 березня (1 квітня)
Святих мучеників Хрисанфа і Дарії
Божественного пізнання прийнявши сяяння, просвітив очі серця свого, премудрий, і
спокуси морок відігнав розумно, і сповідав Христа Господа всіх, що тіло прийняв.
Звідси зміцнений силою Духа, Хрисанфе, вищим за страждання явився, всехвальний.
Ворожі спокуси і насолоди розпалення, за павутину вважав, в темному затворі став,
Божественним сяянням освітився, і ароматом духовним наповнився, посередині
смороду стоячи, і привів, як неабиякий прикрашувач наречених, непорочну наречену
Христу, яка намагалася тебе осквернити.
Уразившись любов’ю до найсолодшого Творця, від спокус безбожності до кінця
ухилилася, і в середину чертогу Божественного вмістилася, ставши нареченою Христа
багатьма тілесними мученнями, Дарія славна, Божественне сховище Духа, страждальців
і дів прикраса.
Неміч і розслаблення душі моєї, Діво Мати Непорочна, зміни на міцність і силу, щоб
зі страхом і любов’ю творив і чинив по закону Христовому, і щоб уникнув вогню
105
нестерпимого і спадщину Небесну і життя вічне Тобою прийняв, радуючись завжди.
Розіп’ятого Христа Чоловіколюбця і ребра Його проколоті Списом, бачачи,
Пречиста, плачучи взивала: чому це, Сину Мій? Тобі неблагодатні люди воздали, за те,
що добро їм чинив, і залишаєш Мене бездітною, Улюблений? Дивуюся, Милосердний,
Твоєму добровільному розп’яттю.
Пісня 1
Вінцем яскравіше за золото сяючим прикрашений, мученику, і мучення сяючи
красою, перед Владикою постав, за нас молячись, достойний чудес.
Уражений солодкою любов’ю Творця твого, мученику, прекрасне світу цього
зневажив, зі старанністю всю силу свого серця віддав Бажаному, Хрисанфе.
Вірою озброївшись, подолав єси дуже підступного, який спокушав тебе жіночою
насолодою, мученику, але чистоти чесним сосудом ти, Хрисанфе, залишився.
Богородичний: Єством Божественним неприступний, приступним мені явився, від
Тебе, Діво, тіло прийнявши, Його ж Дарія бажаючи, з терпінням постраждала, і як
наречена до Нього привелася.
Пісня 3
Як золото, випробуваний був вогнем мучення, Хрисанфе, несучи страждань
зображення.
Риторів залишив глум, узами учеників був уловлений, Хрисанфе, що ясно тебе
умудрили.
Покорилася улюбленому, як наречена привелася до Христа, мудра, заради віри
улюбленого тілесного залишивши.
Богородичний: В тілі народився із утроби Твоєї Ісус, Діво Чиста, і наречену чисту
мученицю Дарію Собі обручив.
Прекрасну доброту бажав, і видимими добротами прийшов єси, і привів до Христа
воістину золотими словами своїми, Хрисанфе блаженний, славну Дарію, яка
страждання перетерпіла і мучителя посоромила. З нею ж всіх нас поминай, що з вірою
звершуємо пам'ять твою.
Незбагненне і незрозуміле є, Владичице Богом обрадувана, створене Тобою
дивовижне Боже таїнство: бо ж Неосяжного зачавши народила, тілом обкладеного від
пречистої крові Твоєї, Його ж завжди моли, Чиста, як Сина Твого, щоб спастися душам
нашим.
Ганебну, Щедрий, смерть при розп’ятті добровільно перетерпів єси, Та, що Тебе
народила, Христе, бачивши, була уражена. Її ж молитвами за милосердя Твої, єдиний
Благий Чоловіколюбче Господи, ущедри, і спаси світ, що взяв гріхі світу.
Пісня 4
106
Духа сяянням зорі чисте серце твоє, всього тебе сяючим сотворило, мученику, що
старанно взивав: слава силі Твоїй, Господи.
З висоти витканою Божественною благодаттю, тебе Творець одягнув нетлінною
ризою, що непорочним зберіг тіло, блаженний, і як переможця увінчав.
Доблестю серця стряхнув насолоди тілесні, добротою незрівнянно Божественною
насолоджуючись, і з радістю звершив мучення свого подвиг.
Обожнилася єси після причастя, страстотерпице, Божественним з’єднанням, і в
Небесні вселилася чертоги з радістю, як непорочна наречена Владики творіння.
Богородичний: Зберіг Тебе Діву, як і раніше різдва, Пречиста, із Тебе втілившись
незбагненний, і Дарію мученицю до Себе привів.
Пісня 5
Піднесений розум від матеріального творячи, зв’язаний, злобу ворожу зруйнував,
переможцю блаженний.
Чистоти священним любителем був, направив єси діви вогнепальну любов до
Господа, хвальний.
Повалений даремно і ногами потоптаний мучителя, з радісною думкою Владику,
блаженний, величав ти.
Богородичний: Хто зможе повідати про Твоє таїнство, о Всечиста! Бога Слова,
незбагненно і невимовно, подвійного єством, народила Ти.
Пісня 6
від бісівської крови очистившись кров’ю, що витекла з ребр Твоїх ради милості Твоєї.
Тебе, що оспівував Владику всіх, вікопомний, світло з Небес всього оточило і
просвітило, закритого в темній храмині, Хрисанфе.
Рим тебе, що мученням чесним уславлений, як золоту зорю отримав, мученику, і
прикрашується подвигами і Божественними твоїми чудесами, Хрисанфе.
Прекрасна, обдарована і преславна, мучениця Дарія діва, показалася Слову
прекрасному, стала нареченою різними тілесними муками.
Богородичний: Немовлям Тебе як Дитину Діва народила, предвічне Слово, Його ж
бажаючи, отроковиці, Нею до Тебе, Царю всіх, як наречені приводяться.
Пісня 7
Цвітом мучеників золотосяйним ти був, собор страждальців привів до Христа,
Божественними словами своїми і чудесами, мученику Богом натхненний, з ними ж з
вірою тебе нині ублажаємо.
В хижі скверній закритого, оголеного тебе, блаженний, Божественним ароматом,
славою світлою Ісус просвіщає, Його ж чистою душею, мудрий, полюбив ти.
Звіря охоронця дівочості тобі Христос послав, пагубу нечестивих відганяючи явно,
хвальна, що співала: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Богородичний: По єству Божественному Сущий неописаний, в лоні Твоєму, Діво,
був як ми в тілі описаний. Благословенна Ти серед жінок, Непорочна Владичице.
Пісня 8
107
Твердим помислом противився, блаженний, суєтно думаючому, перетерпів
стругання тілесні, і свічами був опалений, неопалимим залишився, Хрисанфе, з
отроками співаючи: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Премудрістю прикрашений Христовою, зробив безглуздими немудрих хитання, і
розум облесника посоромив, що Єву спокусив, відняв благочестиво його зброю,
мудрий, і привів наречену до Бога, вибрану заради віри.
Єднанням душі тілесного уникнули сполучення, чистими сосудами Вседержителя
явилися, і в храм Небесний принеслися, страждальці, взиваючи до Христа:
Волею Божою тілесні пристрасті утримавши, вогонь мук погасили Хрисанф і Дарія
росою Духа, і вінці життя отримали, співаючи: благословіть, усі творіння Господні,
Господа.
Богородичний: Як троянду посеред терну житейського, Пречиста, Бог знайшов Тебе,
нескверну, вселився в утробу Твою чисту, і ароматом таємничим світ наповнив, що
взиває: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Пісня 9
Проповідував Божественне, і Божественне воїнство до тебе приєдналося, від
облесливості скверної визволившись, і мученики мечем були принесені в жертву, як
вівці, Тому, Хто як непорочна жертва ради нас був принесений в жертву.
Явилися посеред звірів, як ягнята, страстотерпці, втілення Божественне
проповідуючи Того, Хто вилився аж до плоті, і муками безболісну кончину
Божественно унаслідували.
Сьогодні світло святкувати всяке місто і країну Рим ззиває, Божественні страсті і
боротьбу, як пригощання духовне, пропонуючи вас, святі.
Взяті були до безсмертної слави, мученики Хрисанфе і Дарія, і перед Словом
Вседержителя, вінценосці, разом постали, за нас молячись, що завжди вас ублажаємо.
Богородичний: Тріпочуть думки і серце, думаючи про Твоє Різдво незбагненне,
Отроковице: Бога бо Слово в утробі носила, що визволяє від всякої нужди тих, хто
шанує Тебе.
Святі мученики Хрисанф і Дарія постраждали у другій половині III століття, в
період масових гонінь на християн (268-284). В той час християнство проникало все
глибше у всі сфери греко-римського суспільства. До його найбільш освіченої частини
належали святі мученики Хрисанф і Дарія.
Хрисанф народився у знатній грецькій сім’ї в Олександрії. В юні роки він був
привезений до Риму своїм батьком Полемієм, який надіявся дати сину можливо кращу
освіту. В Римі Поломея зустріли привітно, і по свідченню агіографа, «вшанували
сенаторським місцем». Юний Хрисанф старанно вивчав філософію, але не знаходив в
ній відповіді на багато питань. Коли ж він прочитав книги Євангельські і послання
святих апостолів, то зрозумів, що отримав бажане – знання сенсу життя і віру в
Бога. Хрисанф став шукати християнського наставника. Йому указали на пресвітера
Карпофора, знавця Священного Писання, який жив в усамітнені в горах. Хрисанф
часто його відвідував, і Карпофор наставляв юнака в істинах віри Христової. Через
декілька місяців Карпофор охрестив його. Святий Хрисанф настільки утвердився в
108
вірі, що став невдовзі сам проповідувати Євангеліє.
Імениті громадяни Риму були занепокоєні цим і явилися до Полемія зі скаргою на
сина. Полемій закрив сина в темний і сирий погреб, повелів приносити йому скудну їжу
раз в день. Святий Хрисанф спокійно прийняв покарання, побачивши в цьому для себе
нову і благодійну школу: навчання посту і нестаткам життя християнського. Родичи і
знайомі пояснили Полемію, що християни з радістю приймають тягар і муки,
перенесені заради імені Христового. Вони пояснили, що від християнства краще
відвертають різні зручності і задоволення. Полемій так і вчинив: опорядкував для
святого Хрисанфа нові кімнати в домі, і вибрав із своєї прислуги самих красивих дівиць,
відправив їх на половину сина, щоб спокусити його. На половину святого Хрисанфа
присилались кращі вина і їжа; дівиці старались: співали любовні пісні, говорили
безсоромні слова, загравали з юнаком – але даремно.
Святий Хрисанф відкинув всі ці спокуси, як і належить християнину. Він не
торкався ні їжі, ні напитків, відсторонювався від доторкання дівиць, любострасні
слова пропускав мимо вух, навіть спати ліг не на своїй постелі, а на підлозі. Але
головним його щитом була невпинна молитва до Господа, бо ж тільки силою Божою
приборкується плоть і зберігається чистота. Допомагав йому і приклад біблійського
Йосифа в історії з жінкою Потіфара (Бут. 39).
З прикрістю дізнався про це Полемій, але його заспокоїли, давши пораду обручити
Хрисанфа з дівчиною освіченою і розумною, яка схилить його до нормального шлюбного
життя. Полемію указали на Дарію, жрицю при храмі Мінерви, дівчину вельми красиву і
розумну, навчену філософії і риториці.
Дарія погодилась. Її з честю привели в дім Полемія, осипали багатими дарунками і
ввели в спальню святого Хрисанфа. Дарія заговорила зі своїм женихом просто і
серйозно, розповіла про прикрість його батька і про те, що вона погодилась стати
його дружиною. Святий Хрисанф вислухав її слова уважно і сам звернувся до неї з
проповіддю. Він запропонував їй знайти вічну любов Царя Небесного, замість
тимчасової і земної, плотської любові молодого чоловіка, і також прикрасити серце
доброчинностями, як тепер вона прикрашена дорогоцінностями.
Між ними зав’язався спір про віру і язичницьке марновірство. Святий Хрисанф
указав на аморальність язичницьких божеств: Крона, який поїдав своїх дітей; Зевса
(Юпітера), який погруз у перелюбі і вбивствах; розпусного і п’яного Діоніса (Бахуса) та
інших. Якщо такі «боги», то які будуть ті люди, що наслідують їх? В цьому Дарія не
суперечила, але привела алегоричне тлумачення язичницьких міфів: Крон – алегоричний
образ часу, Зевс – спеки, що народжує грози, Гера – повітря, Афродіта вогню,
Посейдон – моря, Деметра – землі. Святий Хрисанф заперечив: навіщо же шанувати
людський образ землі, а не саму землю? Але якби земля була богинею, то подавала би
плоди без всякої праці зі сторони землероба; також і в морі не плавають без весел;
навіть для лову риби потрібна праця. Виходить, почесті повинно віддавати не стихіям,
але їх творцю – Богу, бо ж ті, що навчаються шанують не книги, а своїх вчителів.
Бесіда закінчилася торжеством Хрисанфа і добровільним погодженням Дарії
стати християнкою, а зі святим Хрисанфом жити в безшлюбному подружжі.
Полемію вони нічого не відкрили. Він же, обрадуваний, утвердив сина спадкоємцем
всього маєтку, а через недовгий час по волі Божій скінчився.
Так для святих Хрисанфа і Дарії почалось нове, діяльне життя у Христі. Дарія
досконало вивчила християнські книги, удосконалилась у особистому подвигу
благочестя і прийняла Святе Хрещення. Святі Хрисанф і Дарія невтомно
109
проповідувала Христа у своєму колі. Навернених вони схиляли до безшлюбного життя,
щоб ті могли повністю посвятите себе Богу. Дім їх уподібнився до монастиря, на
чоловічій і жіночій половині якого були настоятелями святі Хрисанф і Дарія.
Пройшов деякий час. До градоначальника Келеріна стали поступати скарги на
святих Хрисанфа і Дарію, що вони проповідують безшлюбність. Келерін повелів
катувати святих Хрисанфа і Дарію до тих пір, поки вони не принесуть жертву
язичницьким богам, тобто не відречуться від Христа. Нестерпні катування не змогли
похитнути мужності сповідників Христових, яким допомагав Бог.
Чудеса ними здійснені, спочатку намагалися приписати чаклунству. Нарешті
трибун (високий воїнський чин) Клавдій, який керував катуванням святого Хрисанфа,
повелів припинити катування і сам об’явив у голос, що це все ніяке не чародійство (а
він «приборкав» в свій час багатьох чародіїв) не втримало би. Виходить, що тут діє
сила не людська, але Божа. «Що ж нам робити?» - продовжував Клавдій і сам собі
відповідав: «Тільки одне: припасти до ніг цього чоловіка Божого і просити його
простити все зло, яке йому причинили, і щоб він примирив нас з Богом своїм Всесильним
і привів до нього і нас». І увірував сам Клавдій, і Іларія, його дружина, і два їхніх сина,
Ясон і Мавр, і увесь дім. Також і воїни, які мучили Хрисанфа, просили хрещення і
також прийняли християнство разом зі всіма своїми домашніми.
Про це негайно донесли імператору. У той час в Римі узурпував імператорську
владу якийсь Кар (262- 283) разом зі своїми синами Карином (283-285) і Нумеріаном
(283-284). Сам Кар в той час воював у Персії, старшого сина послав захищати Галію
від набігів германців, а молодшого залишив у Римі. По наказу Нумеріана Клавдій був
утоплений, а сини його обезголовлені. Християни таємно взяли тіла вбитих мучеників
Ясона і Мавра і перенесли їх у кам’яний гріб. Мати вбитих Іларія часто приходила до
гробу, молилася і плакала. Коли її вистежили і схватили, вона просила аби закінчити
молитву. І звернулася до Господа, молячи Христа взяти її і з’єднати з синами.
Вимовляючи останнє слово, Іларія впала бездиханною. Сторожа відступила залишивши
тіло Іларії біля гробу її синів, рядом з якими вона була і похована вірними служанками.
Тим часом Нумеріан наказав схватити святих Хрисанфа і Дарію. Хрисанфа кинули
в клоаку, куди сходили всі міські нечистоти, а святу Дарію відвели в публічний дім.
Але Бог допомагав їм. Святого Хрисанфа оточило Небесне світло і аромат. Святу
Дарію охороняв лев, який втік із звіринця. Він валив на землю тих, хто намагався
осквернити святу Дарію, але залишав їх живими і дозволяв вийти на волю. Тоді
градоначальник Келерин наказав підпалити будівлю, де знаходилася свята Дарія з
левом. Свята Дарія відпустила лева. І він безперешкодно вийшов, пройшов місто і
віддалився в безлюдні місця.
Святі Хрисанф і Дарія знову були катовані. Але катування не дало результатів.
Нумеріан наказав вивести їх із міста і недалеко від Риму скинути в глибокій рів.
Заживо засипані землею, святі Хрисанф і Дарія прийняли мученицькій вінець (283).
До місця їх погребіння збиралися християни. Шануючи пам'ять мучеників, вони
звершували богослужіння і молилися на тому місці, яке було прославлене багатьма
зціленнями та іншими знаменнями милості Божої. Деякі залишалися для молитви в
сусідній печері. Дізнавшись про це Нумеріан наказав завалити і засипати вхід у печеру.
При цьому загинуло декілька християн, із яких відомі по імені пресвітер Діодор і диякон
Маріан (бл. 283-284). Їх пам'ять звершується разом з пам’яттю святих Хрисанфа і
Дарії.
110
Преподобних отців, що були вбиті у обителі святого Сави.
Бажанню найвищому до кінця належачи, житейські красоти, преподобні, за бруд
вважали, і єдине вічне, бдінням і молитвами, в дощ і спеку здобули, співмешканцями
разом будучи, співгромадянами ангелів явилися благодаттю.
І дубинами биті, і камінням закидані, і зброєю розсічені, однодумності не
зруйнували, мученики, любов’ю зв’язані і бажанням братським, але разом умертвленні і
розсічені на члени, страстотерпці, на трапезі Божественній поклалися, як жертви
непорочні.
І вогнем катовані, і удавленням задушені, душі віддали, як непорочні жертви,
мученики славні, в руки Царя всіх, і з’єдналися з ликами безтілесних сил, вічну
унаслідували славу. Щоб бути її причасниками тим, хто вас хвалить, невпинно
моліться.
Покаянням неабияким і спасительним лікуванням є народження Тобою Бога, Спаса
мого, сліз потоки, і думки часу грізного і страшного, і Суду непідкупного, і мучення
трепетного уникнути, Ти мені даруй молитвами Твоїми, о Діво! І Божественну
отримати благодать.
Пісня 1
Ірмос: Співаймо, вірні, пісню дивному Богу нашому, що визволив Ізраїля, пісню
перемоги співаючи й виголошуючи: прославляємо Тебе, єдиного Владику.
Мені, бажаючому піснями похвалити Богом увінчану чисельність священних
мучеників Твоїх, Христе, з Небес подай світло розуму їх молитвами, щоб заспівав Бога
проповідуючу пісню.
Скверну відкинули плоті і духа, обдаровані, світу смертоносних насолод уникнули,
рівноангельне життя проживши, у вишнє прийшли житло.
Законом духа явно члени управивши свої і почуття, храмами освяченими Богу
показалися, мученики Богоносні, у вас бо Христос вселився.
Багатство тлінне на землі залишили, святі, і прекрасне житіє, як сон, зневаживши,
Христу догодили, і нерушиме царство нині прийняли.
Богородичний: Сходами явилася духовними, які бачив Яків вибраний Божий, ними
ж прийшов невимовним словом Безтілесний, в плоті незмінно невимовно з Тебе,
Пісня 3
Ірмос: Небесного кола Верхотворче, Господи, і Церкви Сотворителю, утверди мене
в любові Твоїй; Ти найвище бажання вірних утвердження, єдиний Чоловіколюбче.
Освятивши все своє житіє, мученики, воістину всевидючому Богу нескверно
принесли у Божественне всепалення самі себе, і довершені вінці прийняли.
Сави Богоносного як щирі ученики, без збентеження бажали відшестя, незворотною
111
стежкою скорботною йдучи, до життя досягли безкінечного.
Обробивши насіння, яке в вас, преподобні, посіяне слово, і слізними потоками
щедро напоївши, плодючо стократне колосся Богу принесли.
Богородичний: Вселився в Діву тілесно, Господи, явився людиною, як належить
бачити Тебе, і показав Її як істинну Богородицю і вірним допомогу, єдиний
Утриманням від пристрастей вогнепальні умертвили види і спонукання, пісники
Богом натхненні, слідуючи стопами єдиного Бога, що все сотворив, як приємна жертва,
жива і освячена, принеслися заколенням від рук варварських, побиті, заколені і
силоміць посічені.
Богом обрадувана, Чиста, благословенна, через милосердя щедрот Того, Хто з Тебе
народився, з Вишніми силами з ангелами і зі всіма безтілесними за нас моли невпинно,
подати нам раніше кінця прощення, і очищення гріхів, і виправлення життя, щоб
отримали милість.
Сина Твого і Бога Хрестом, Діво, завжди бережені, демонські погрози і підступи
перемагаємо, сущу Богородицю Тебе воістину оспівуючи, і з любов’ю ублажаємо,
Пречиста, як прорекла Ти. Тому гріхів наших прощення молитвами Твоїми даруй.
Пісня 4
Ірмос: Сів на коней, апостолів Твоїх, Господи, і прийняв руками Твоїми вузду їхню,
і стала спасінням Твоїм їзда для тих, хто з вірою співає: слава силі Твоїй, Господи.
В пустині безводній терплячих побачив ворог, які були доброчинностями різними
прикрашені, на непереможних мучеників розпалився люто, заздрістю охоплений, і на
ополчення готовився.
Укоренивши підступність на своїх для нього учеників, на вбивство інших навчив
варварські коліна змій лукавий, ними стараючись із пустині вигнати преподобних.
Жорстоко навколо оточивши, як забажав, вигнати бо не зумів непереможних
праведних протиборців, переможений був невидимо, окаянно озброївшись.
Отрутою і шаленством наповнений, направився з воїнами зла начальник, подібно до
звіра на блаженних напав, і ранами нестерпними крові потоки вилив.
Тимчасової вимагали речі, золота тлінного скарбу, ті, що на земне уповання
утвердили, доблесні ж на Небеса поклали уповання, взиваючи: слава силі Твоїй,
Господи.
Як звіри, дубинами немилостиво, і мечами і камінням преподобних ранили, своєму
старійшині розказати веліли, але залишилися всі мученики законом любові утверджені.
Богородичний: Діво і Мати, Ти апостолів прикраса, і мучеників святих утвердження,
і преподобних похвала і спасіння, що з вірою солодко співають: слава силі Твоїй.
Пісня 5
молюся.
Навчившись довершеному союзу любові преподобні, Спасе, і навчені Тобою, душі
поклали за своїх друзів, Твоїм надлюдським добровільним страстям уподібнившись.
Вельми надприродно в тілі добровільно народився, Христе, повелінням Твоїм смерті
явилися сильніші, бо ж Твоїм зібрані законом, померти за друзів похвально Богомудрі
112
старалися.
Окропивши мисленим гісопом хрещення душі, відразу ж своєю окропилися кров’ю,
преподобні, у стремлінні вогню, як золото випробувані, стали приємною ароматною
жертвою Богу.
Богородичний: Материнську сміливість до Сина Свого маючи, Пречиста, рідного
промислу нашого не зневаж, молимся, і Тебе як єдину Владичицю християнам для
очищення милостивого пропонуємо.
Пісня 6
Ірмос: До Господа, що може мене спасти, з глибини гріхів взиваю: від тління виведи
життя моє, бо Ти, Чоловіколюбець.
Погроз варварських не убоялися угодники Христові, житіє бо вічне повчанням
смертним уявляли.
Думаючи збагатитися, користолюбці нечестиві нещадно мучили, тих, хто тлінне
відкинув і отримав нетлінне.
Силою непереможною одягнувшись, Христові страждальці, перемогли мислених
облесників і варварські хитання.
Богородичний: Як на хмарі легкій, прийшов до Тебе царюючий Господь, Непорочна,
подолати єгипетські творіння рук.
Земні і тлінні насолоди явно зневажили, блаженні, пустинного життя забажали,
світу прекрасне і насолоду тимчасову зненавиділи, звідси і Царства Небесного
сподобилися, з сонмом мучеників і пісників радуючись. Тому, шануючи пам'ять вашу,
старанно взиваємо до вас: від бід нас визволіть, отці.
Пісня 7
Ірмос: Халдейської печі всезгубну силу погасив образом ангела, що зійшов, і юнаки
Творцю взивали: благословен єси і прославлений, Боже отців наших.
Знемогли разом в битві полки противників видимих і невидимих, в ранах бачивши
мучеників, які співали: благословен єси і прославлений, Боже отців наших.
Заради Тебе, Христе, прийнявши доброчесність, і любов’ю Твоєю уражені, єдиного
Сущого полюбили, рід і батьківщину, і багатство відкинувши, прибіжчики Твої, о
Визволителю, Боже отців наших.
Скверне вбивство варварів, Христе, не змінило Твоїх любителів пустинного
Богослужіння, тих, хто вбивав тіло не злякалися, Твоїх дотримуючись заповідей, як
непохитної основи.
Все бажання від світу змінивши до Тебе, Христе, ярість тільки на гріх озброїли, Тобі
догодили, мудрим охоплені помислом, угодники Твої, Господи.
Закон, Богом написаний на скрижалях сердець ваших, від Бога прийнявши,
мученики, єдиного в Тройці Бога проповідували, Йому взиваючи: благословен єси і
прославлений, Боже отців наших.
Богородичний: У світлі Господньому ходячі, прийдіть оспіваємо Божественні двері
Царя царюючих, Марію, воістину чисту Богородицю, як уповання душ наших.
Пісня 8
Ірмос: На органі грали нечестиву пісню, благочестиву же пісню – Благовіщення
співали на гуслях: благословіть діла Господні, Христа повіки.
Небесним чинам ревнуючи, рівноангельні всенічним стоянням у бдіннях співали:
благословіть всі діла Господні, Христа повіки.
Хрест взявши, за Тобою, Владико, мученики пішли зі всією душею, співаючи:
113
благословіть діла Господні, Христа повіки.
Сердечно тіло, і душу, і дух очистивши, у всепалення Богу принеслися, у вогні
опалившись, отці, Христа прославляючи повіки.
Троїчний: У двох іпостасях ті, що Тебе нероздільного хулять, нехай посоромляться,
як четверицю шануючи, ми ж бо Тобі Єдиному в Божественній Тройці поклоняємось.
Пісня 9
Ірмос: Жахнулося небо, і кінці землі здивувалися, як то – Бог явився людям тілесно,
і утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей
чиноначальства величають.
По різному приготовившись пісники перемогли миродержця підступи, посоромили
мужньо як страждальці варварське озлоблення, їх перетерпівши стремління. Тому і
вінці подвійні від праведного Подвигоположника прийняли.
У вертепах і печерах постячись життя проходячи, блаженні, в печері тісній ущелині
несвітлій закриті були, обагрені кров’ю, паленням вогню і від диму люто з парою
змішаною, удавлені були, і переможцями явилися.
Оспівуємо подвиги надприродні, ними ж борючись з гріхом постраждали, по
юнацькі противлячись, як славні Христові воїни, бо ж перемогли славно, і нині
перебуваючи з чинами святих перед Всевишнім, нас поминайте.
З Савою отцем і наставником, як іскренні чада, блаженні, на Небесах трисяючим
сяйвом одягнені, моліться за нас, спільних учеників і співців, мир дарувати загальний
церквам і спасіння душам нашим.
Богородичний: За нас, відкинутих від Небесного життя і упалих окаянно в смерть,
Мати Визволителя призвала, Пречиста, і до першої батьківщини йти сподобила. Тому
Тебе, Богомати, невпинно величаємо.
Преподобні Іоанн, Сергій, Патрикій та інші, в обителі святого Сави убиті. У VIII
столітті околиці Єрусалиму піддавались частим нападам кочівників сарацин.
На шостій седмиці Великого посту сарацини несподівано увірвалися ніччю в Лавру
преподобного Сави Освяченого і вимагали віддати їм цінності. В монастирі, однак, не
було нічого, окрім скудних запасів їжі і ветхого одягу. Отримавши таку відповідь,
сарацини стали вбивати ченців Лаври, вражаючи їх стрілами із луків. Тринадцять
чоловіків було вбито і багато поранено. Сарацини підпалили келії монахів і збирались
підпалити храм, але побачивши вдалечині багато людей і вирішивши, що це військо,
послане з Єрусалиму, поспішили віддалитися. Після втечі насильників отець Фома,
вправний лікар, надав допомогу пораненим.
У Великий четвер, 20 березня 796 року, сарацини знову напали на Лавру. Ті, хто
залишилися живі були зігнані в храм і піддані катуванням. Від них добивались
відомостей про ніби сховані скарби. Варвари схватили блаженного Іоанна, зовсім ще
юного монаха, який виконував в обителі послух піклувальника мандрівників.
Перерізавши йому сухожилля і зідравши шкіру зі спини, мученика умертвили, коли
волочили його по камінням з гори.
Зберігач церковних сосудів, преподобний Сергій, пробував тікати, але був схвачений
і обезголовлений. Декільком монахам вдалось сховатися поза обителлю, в печері, але це
помітив страж який знаходився на горі і наказав всім вийти. Всередині печери
преподобний Патрикій пошепки сказав братії: «Не бійтеся, я вийду, а ви сидіть і
мовчіть». Його відвели в лаврський храм, де знаходились полонені монахи. Сарацини
потребували з них викуп в 4000 золотниць і священні сосуди. Монахи не могли дати
такого викупу і відмовились видати священні сосуди. Тоді їх перевели в печеру, яка
114
знаходилася в огорожі монастиря, перед входом в яку розвели вогнище. В полум’я
сарацини підкидали гній, щоб ув’язнені задихалися від смердючого диму. Так загинуло
вісімнадцять чоловіків, в тому числі преподобний Іоанн і Патрикій. Інших сарацини
продовжували катувати, але не домігшись нічого, покинули монастир.
Пізно ніччю у Велику п’ятницю ченці, які сховалися в горах повернулися в Лавру.
Вони знесли тіла загиблих в храм і в глибокій печалі поховали їх.
Варвари, що грабували Лавру, були покарані Богом, ставши жертвою несподіваної
недуги (очевидно, якоїсь епідемії).
Преподобних отця і сповідника Якова єпископа.
Предвічного забажав і аж ніяк тимчасового блиску, славу зневажив, яка минає і
гине, і хрест прийняв, за Розіп’ятим пішов і плоть покорив подвигами посту. Ради цього
пам'ять твою звершуємо, Якове.
Світу і пристрастям розпинаючись, Якове, душу зберіг неоскверненою і чистою, не
з’єднану земними писаннями, отче, і видіннями таємними окрилився до Небесних. В
них же своє житіє зумовив, преподобний, як щирий друг Христовий, як вірний угодник.
Незлобний, цілий, милостивий і братолюбний, смиренномудрий і лагідний, любов’ю
наповнений, милостинею прикрашений, терпеливо чекаючий, вірою і надією
прикрашений, показався єси, вікопомний, молитвами прикрашений, і Божественними
світлостями священно сяючий.
Скверну мого пристрасного серця омий, Богородице Всехвальна, і всі язви і гноїння
його, які від гріха, очисти, Чиста, і розуму мого знищи непостійність, щоб силу Твою і
велике заступництво величав, окаянний і непотрібний раб Твій.
Розіп’ятого Христа Чоловіколюбця і ребра Його проколоті Списом, бачачи,
Пречиста, плачучи взивала: чому це, Сину Мій? Тобі неблагодатні люди воздали, за те,
що добро їм чинив, і залишаєш Мене бездітною, Улюблений? Дивуюся, Милосердний,
Твоєму добровільному розп’яттю.
Пісня 1
Просвіщення Троїчне, Якове, в душу прийнявши, світу залишив темну спокусу, і
небесну славу отримав.
Ти хрест на плечі взявши за Розіп’ятим пішов, преподобний, і був монахом
премудрим, пристрасті утриманням висушив, отче.
Містким сосудом даруванням Духа від молодих нігтів є ти, і Вишнього Сіону
громадянином і спадкоємцем, блаженний Якове.
Богородичний: Бога всіх сущого невмістимого, Який в Тобі вмістився заради
милосердя, народила єдина Ти, Отроковице, Його ж моли спастися тим, хто оспівує
Тебе.
Пісня 3
115
Житіє твоє прекрасне, слово сіллю любові розчинене, Богомудрий, серце
смиренномудре; ради цього тебе з вірою ублажаємо.
Христа, що заради нас явився у тілі, Божественний шануючи образ, отче, гоніння
перетерпів, і біди, і скорботи, блаженний.
Як жертву чисту, себе самого приніс Господу умертвінням гріха, і жертви безкровні
Йому, як святитель законний, приносив ти.
Богородичний: Воістину як золоту кадильницю, і стамну манни, і прекрасну палату
Божу Тебе, Діво, іменуємо.
За Христом пішов, світ залишив, і плоть явно покорив утриманням, блаженний
Якове, звідси священства помазання святе мав, нині до духовних сонмів преставився,
молячи за всіх нас, що тебе хвалять.
Єдина народила Творця всього, єдина прикрасила людство Різдвом Своїм,
Богоневісто, визволи мене від сіток облесливого ворога, постав на камені Христових
бажань, Його молячи старанно, Якого втілила єси.
Коли побачила Тебе піднесеним на хресті Пречиста Твоя Мати, Слово Боже, по
Пісня 4
Ірмос: Почув, Господи, вістку про Твоє провидіння і прославив Тебе, єдиний
Всенічними молитвами насолоди тілесні умертвивши, безпристрасності явився
неусипним світильником, преподобний.
Сліз витіканням завжди умиваючись, блаженний, чистим сховищем явився Святого
Духа.
Смиренним і лагідним, і співчутливим, і незлобивим, і доброчесним святителем був
ти, преподобний.
Богородичний: Безмужня Владичице, Бога в утробі зачавши, від напастей і печалей
всіх визволи.
Пісня 5
До бажання високої слави, яка є в людях, воістину явно, отче, мав відразу, і був
світильником, смиренномудрості сяючи світлістю.
Великим утриманням і у бдінні старанному, преподобний, в молитві і в стражданнях
шукав Бога, Який тебе до Вишніх осель направив.
Вправляючи себе всенічними молитвами, стояв ти, і душевним оком Божественне
приймав сяйво, отче святителю Богомудрий Якове.
Богородичний: Уражене спокусами лукавого серце моє вилікуй, Пречиста, як
співчутлива, що Сущого, Який на Хресті був тілом уражений невимовно народила.
Пісня 6
Потоки сліз твоїх, преподобний, море лютих пристрастей висушили і тамтешню
116
втіху чесній твоїй душі здобули.
Незлобний, лагідний, цілий, преподобний, солодкий, смиренномудрий, і тихий, і
просвіщенням наповнений, славний отче, був ти.
Разом з Божественними пастирями пам'ять твоя, отче, прославилася, як доброго
пастиря, пастирю мудрий Якове, бо преподобно стадо упас єси.
Богородичний: Той, Хто волею своєю все сотворив, забажав в утробу безмужню
вселитися, недужих тлінням нетлінням вшанував, як Милосердний.
Пісня 7
наших.
Багато гонінь і непослаблених спокус перетерпів ти, іконоборців перемагаючи,
православ’ям сяючи, всіх зрячих просвічуючи, Якове, і взиваючи: Боже отців наших.
Про Христове страшне пришестя роздумуючи, в розчуленні все життя закінчив, де
отримав єси, блаженний, очищення гріхів і довершену і вічну утіху, просвіщення
істинне і славу невимовну.
Пастиря Христа в лагідності душі явився ти ягням, і Їм наставлений, пастирем овець
словесних в дусі, отче, упізнався ти, з ними співаючи завжди: благословенний єси,
Боже, отців наших.
Богородичний: Діво славна, Безмужня Чиста, Благословенна, впалих виправлення,
грішників визволення, спаси мене, блудного, спаси, до Сина Твого взиваючи:
благословенний Бог отців наших.
Пісня 8
Чистіший твій розум, чистотою Божественною просвіщенний, від бісівської темряві
і імли пристрастей розумно ухилився, преподобний, взиваючи: оспівуйте, всі діла,
Розпалені стріли ворога погасив, мудрий, дощем невпинних сліз, і розпалився
Христовою любов’ю, блаженний, попалив матеріальних насолод терни.
Це стадо, мудрий, яке зібрав своїм навчанням, і вірою довершуючи священною і
чесною, і повну світла Божественну пам'ять свою збережи молитвами твоїми від спокус
і бід.
Богородичний: Живим і сущим джерелом є Ти, що воду життя народила, душу мою
висушену гріховним полум’ям напої, Діво Богородице, щоб Тебе славив по всі віки.
Пісня 9
Після багатьох трудів і страждань незліченних, поту і скорботи, воістину в
пристанищі спочив, Небесне несучи багатство Божественних доброчинностей,
священний отче, преподобних прикраса.
Розсуду світильник, почуттів престол, незлобним, лагідним, і милостивим, і
смиренномудрим був ти, ридаючи і омиваючи одр, як казав Давид, з ним же всіх, хто з
вірою шанує тебе, поминай.
Як денну зірку, як Духа храм, як таємничим ароматом троянди, отче, суще
наповненого, як високе гіллясте дерево, як слави вічної співучасника, і як мудрого
117
святителя шануємо тебе, Якове.
Слізні потоки в землю серця пославши щедро, воістину колосся виростив зріле, що
душі насичує тих, хто з вірою завжди шанує тебе, святителю Богомудрий, отче наш
Якове.
Богородичний: Пощади мене, Господи, пощади, коли захочеш мене судити, і не
засуди мене на вогонь, ні ярістю Твоєю викривай мене, – молить Тебе за мене Діва, Яка
народила Тебе, Христе, і ангелів чисельність з преподобними мучениками.
Преподобний Яків, єпископ і сповідник, з раннього віку захоплений високим ідеалом
подвижницького життя. Юнаком залишив він світ і став ченцем Студійського
монастиря. Ця прославлена обитель, із якої засяяло багато подвижників, була у VIII –
IX століттях оплотом іконошанування. Зберігши душу «нескверною і неспокушеною»,
«пристрасті утриманням висушив», лагідний, милостивий і братолюбний ченець,
прекрасно знаючий Священне Писання, з часом був возведений на єпископську кафедру,
в місті Катани в Сицилії. Першим єпископом, який займав цю кафедру був святий
Кирил, ученик святого апостола Петра. Він перетворив гіркі води джерела в солодкі
силою віри і молитви і навернув цим чудом багатьох до Христа. В глибокій старості
спочив святий єпископ Катанський Кирил (пам'ять 21 березня).
Святому Якову Сповіднику, слово якого було «сіллю любові розчинено», приготовив
Господь в похилих роках скорботи і випробовування. Під час царювання імператора
іконоборця Костянтина V Копронима (741-745) святого Якова примушували
відмовитись від шанування святих ікон. За непохитну відданість святій вірі він був
підданий багатьом стражданням. Його морили голодом і томили спрагою, катували.
Святий єпископ Яків скінчився у вигнанні і в ув’язненні.
Пізніше передання змішало святого єпископа Якова з блаженним Яковом, учеником
преподобного Феодора Студита, який також постраждав за шанування святих ікон –
але блаженний Яків єпископом не був.
Священномученика Василія, пресвітера Анкирської Церкви
Священства одягом прикрашений, як ангел служив Богу, Який у матеріальному тілі
заради нас явився і принісся в жертву, Василію великоіменитий. Звідси, як вівця
посвячена, був заколотий ти, і чесною жертвою принісся нині у Вишній жертовник.
Тому тебе з радісними голосами завжди ублажаємо, взиваючи: моли невпинно спастися
душам нашим.
Зняттям шкіри судом неправедним, страждання перетерпів, споглядаючи на
кончину безболісну, славний, і на почесті, які страждальцям приготовлені, був ти як
меч з заліза вогнем загостреним на небесах кованим, всі ворожі полки рубаючи. Тому
тебе з радістю шанує сьогодні всякий благочестивий язик, страждальцю доблесно
мудрий, достойний слави Василію.
Прикрашений ранами Божественними, від міста в місто зв’язаний йшов, зв’язуючи
мучителя, і своїх кроків ходу виправляючи, і так в Кесарійське місто увійшов, і в ньому
блаженний кінець прийняв, і до міста Небесного вінценосним увійшов, і перед Богом
Царем нині зараз перебуваючи, Його моли спасти і просвітити душі наші.
У глибину багатьох падінь окаянно увійшов моєю журбою і лінощами, окаянний, і
118
нерозумінням і відчаєм нині охоплений є, будь мені допомогою, і очищенням, і
спасінням, Пречиста, утіху милосердно подаючи мені. Тебе молю, і на Твою милість
надіюся, і припадаю, і з вірою взиваю до Тебе: хай не буду до кінця в радість
облеснику.
Не оплакуй Мене, Мати, бачачи розіп’ятим на древі Твого Сина і Бога, Який повісив
землю на водах на нічому і все творіння сотворив; бо воскресну і прославлюся, і
пекельне царство сокрушу силою, і знищу його силу, і ув’язнених визволю від його
злодійства, як милосердний, і до Отця Мого приведу, як Чоловіколюбець.
Пісня 1
Твого царства славу, Царю всіх, славний Василій полюбив, міцно на землі
постраждав, ним же Царства Небесного нас сподоби.
Достойне похвали житіє і чисте життя, славний, і подвигів стежка, спадкоємцем
Богу тебе показали, і громадянином Небесним сотворили.
Корячись Богу благим життям, мудрий, покорив ворога і ногами потоптав його,
світло воював проти нього, мученику Василію.
Витіканням крові, воістину все воїнство мисленого фараона потопив, і до землі
піднявся, мудрий, там де хмара страждальців завжди радується.
Богородичний: Єдинородний Сущий Отцю, забажав вселитися в Твою пречисту
утробу, і Людиною став, Чиста, з милості бажаючи спасти людей.
Пісня 3
Піднісся, як ягня, на дереві, блаженний, твердою волею стругання терплячі, і
скидаючи піднесення ворога силою Божественного Духа.
Язв добротами, мученику, прекраснішим явився душею і тілом, думкою чистою
подячні гласи виливаючи Подвигоположнику своєму.
Велике покликання шукаючи великої мудрості звичаєм, великі подвиги перетерпів,
мудрий, і того, хто вельми завжди повставав, мученику, усмирив єси.
Охоронцем Божественних повелінь був, Богомудрий, в темниці закритий, вірним
відкриваючи вчення шлях, шо в простір розуму вводить.
Богородичний: Розуміючи здалеку Твоє зачаття Духом Ісая, Отроковице, уяснив це,
взиваючи: це в утробі Діва Бога зачне.
Красою Церкви є, і державою благочестя, і нищителем нечестя, Василію, і
перетерпів муки, як безтілесний, з безтілесними з радістю з’єднався, мученику славний,
Христа Бога моли дарувати душам нашим велику милість.
Від Божественного єства не відлучався, і плоть отримав в утробі Твоїй, і Бог став
Людиною, Який після різдва Тебе, Матір Діву, як і до різдва зберіг Непорочною, єдиний
Господь, Його старанно моли дарувати нам велику милість.
Нескверна Ягниця, Нетлінна Діва Мати Слова, на Хресті бачила повішеного, Який
від Неї без болі народився, по материнські ридаючи, взивала: горе Мені, Чадо Моє,
119
чому добровільно страждаєш, бажаючи визволити від пристрастей безчестя людину?
Пісня 4
Бачивши сяюче твоє Божественне обличчя сяйвом духовним, мученику,
злочестивий дивувався і як темряви служитель бездушно обезумів.
Премудрістю кращою прикрашений, мудреців еллінських Богоначальною силою
зробив безумними, і терпеливо постраждавши, перемоги вінець прийняв єси.
Розпростертого і по всьому тілі скаліченого, зміцнювало тебе Слово Того, Хто на
Хресті був розпростертий, Василію, і страстями дарував вірним безпристрасність.
Не принесу жертви демонам, не злякаюся смерті, ні виду страждань, – взивав
священний Василій, – Єдиного Бога сповідую, в Тройці пізнаного.
Богородичний: Оспівую Тебе, Владичице, багатооспівувану, благословляю Тебе,
Діво, що заради Тебе всі люди благословляються, і від прокляття древнього воістину
визволяються.
Пісня 5
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся, души тих, що зрання
Під тягарем заліза зігнутим був, тому що найлегше ярмо Господнє носити зволив,
непокірного Творцю жорстокого і гордого ворога, мученику, усмирив.
З радістю залізними узами обкладений був, мученику, з місця на місце переходив
ти, ними ж, як намистом, красувався, Василію, і радував Подвигоположника свого.
Потоками крові сам собі обагрив, мученику, воістину царську одежу, славний,
перемоги вінцем увінчаний, і з Христом царствуєш з радістю, Василію.
Утвердившись благодаттю хреста, перетерпів далекий і лютий шлях, тяжко гнаний,
співав: по стежкам свідчень Твоїх піду, красуючись і радуючись, Слово.
Богородичний: Вищу за Херувимів, найвищу Небес, кращу за творіння, мудрих
мучеників огорожу, єдину Богородицю піснями вшануємо.
Пісня 6
Піднісся страстями своїми і здолав ворога, великомученику славний, і до Бога
преставився, при кінці страждань вінцем перемоги увінчався, достойний похвали.
Уподібнюючись Тому, Хто заради тебе на Хресті розпростер руки, мученику
мудрий, піднесений був на дерево, терпеливо стругання перетерпів, уражаючи
облесливого своїми язвами.
Зв’язав безтілесних ворогів, зв’язаним будучи за Христа, Василію, відрікся від
плоті, славний, до кінця зруйнував їх злочинство Божественною благодаттю.
Богородичний: Оспівую Тебе, Всехвальна, Тебе ж оспівують всі воїнства чинів
Небесних, і молю Тебе: пристрасті душі моєї зціли, Чиста, і від вогню вічного звільни.
Законно життя завершив, і віру зберіг, священномученику Василію, заради цього
вінців мучення сподобився і Церкви стовпом непохитним явився, Сина, Отцю
Співбезначального і Духу сповідував, Тройцю Нероздільну; Її ж моли визволитися від
бід тим, хто шанує тебе, і щоб взивали до тебе: радуйся, Василію Богомудрий.
120
Пісня 7
Просвіщенням Божественної благодаті сяючи, темряву мук пройшов, дня
невечірнього причасником був, мудрий, взиваючи: благословен єси, Боже отців наших.
Поставлене на камені Божественного розуму, мудрий, серце твоє, не похитнулося
від вітрів напасті, страждальцю, до Визволителя всіх взиваючи: благословен єси, Боже
Шаленіючи, мучитель велить на ремні порізати тебе, славний, і як безтілесного,
терплячого тебе бачивши, ніяк не розумів, як взиваєш: благословен єси, Боже отців
наших.
Як золото, в печі мук засяяв палений, і зображенням страстей Божественних був,
Василію мудрий, взиваючи: благословен єси, Боже отців наших.
Богородичний: Дівочість після різдва нетлінну, Діво, залишену пізнаючи, із Тебе
незбагненно народженому Спасу і Богу взивала: благословен єси, Боже отців наших.
Пісня 8
Вельми до Бога простираючись, тілесні болі за сон вважав єси, звідси до життя
блаженного і безболісного, мученику страстотерпцю, з радістю прийшов ти.
Зміцнився любов’ю Вседержителя, розтерзання плоті перетерпів міцно, і сильного в
злобі ворога удавив струменями крові своєї, Василію тричі блаженний.
Царська прикраса Церкви Христової, зображення страстей Спаса мученик твердий,
вірних утвердження, піснями нехай прославляється Василій великий.
Небесну славу і Світло невечірнє, Небесне Царство, вінець нев’янучий, життя без
журби і радість невимовну, мученику, після кончини отримати сподобився.
Богородичний: Спасіння Тобою людський рід сподобився, Пречиста Богом
обрадувана; єдина бо нам Спаса народила, Його ж прославляємо по всі віки.
Пісня 9
Бачити святих прекрасні світлості сподобився, звільнившись від плоті, обдарований,
і з ангельськими воїнствами з’єднався, завжди з ними співаючи: Свят, Свят, Свят,
Тройце у всьому діюча і всесильна.
Як світло, блаженний, як велике сонце на Небі Христової Церкви, бачимо тебе
страждальницькими світлими променями сяючого, і чудотворень Божественними
світлостями всіх осяваєш душі, що тебе хвалять.
Сам себе красотами страждань з доброю славою, Богомудрий страстотерпцю,
прикрасив ти, і перед Христом прекрасним перебуваєш, вінцем правди нині увінчаний,
тому тебе з радістю шанують вірні.
Земля Божественним похованням священного і Божественного твого тіла
освятилася, Василію, праведних зраділи душі, посеред себе дух твій маючи, блаженний,
з ними ж всіх нас пом’яни, що тебе поминаємо.
Богородичний: Дивовижний образ різдва Твого, Бог бо був втілився народженням,
Діво, Його ж моли щоб від страшних мук нам визволитися, що з вірою несумнівною
шануємо Тебе, Мати чиста і безшлюбна.
121
Священномученик Василій, пресвітер Анкирський, був священиком в місті Анкирі
(сучасна Анкара, столиця Туреччини), в Галії, тодішній провінції Римської імперії. Його
священицьке служіння почалось в період, коли гоніння на християн припинилися, але
Церква роздиралася з середини аріанською єрессю. Пресвітер Василій твердо стояв за
Православ’я, хоч спочатку в Символі віри допускав відхилення від формулювання
святителя Афанасія Великого, схиляючись до так званого омиусіанства
(«подобосущію»). Невдовзі ж, при Юліані Відступнику, він і його прихильники звершили
рішучій поворот до Православ’я.
Невтомно проповідуючи, святий Василій Анкирський зміцнював тих, хто коливався
і викривав згубну аріанську оману. За цю проповідь Василій був навіть заборонений в
служінні – на Константинопольському (аріанському) соборі у лютому 361 року. Але
невдовзі на Помісному Соборі де було 230 єпископів в Палестині, йому знову було
дозволено звершувати літургію. Через деякий час імператору Констанцію (337-
листопад 361) був поданий донос, що він бентежить місто. Донос, проте, залишився
без наслідків.
В кінці 361 року імператором Римської імперії став Юліан Відступник, племінник
Костянтина I Великого. Він був вихований у християнській вірі, але в юності таємно
перейшов в язичництво. Коли ж він добився престолу, то підняв гоніння на християн,
найбільш витончені, чим його попередники. В Галатії, як і у багатьох інших містах,
знайшлись охочі проповідувати повернення до язичницьких культів і підкріпляли вони
свої доводи в першу чергу прикладом імператора.
Святий Василій твердо став за спасіння своєї пастви, молячи Господа зруйнувати
раду нечестивих: «О, Спаситель світу, Христе, Світло немерехтливе, скарб вічних
сховищ, що волею Отця проганяєш темряву і Його Духом все впорядкував! Подивись
святим і страшним Твоїм оком і зруйнуй скверне чародійство тих, хто противиться
Твоїй святій волі; нехай буде розсіяним їхній слабкий замисел і не буде перешкоджати
душі, яка повіки перебуває в Тобі Бозі!» Він обходив своє місто, знову і знову повчаючи
паству і спонукаючи особистим прикладом віруючих молити Господа поглянути на
Церкву Свою і зміцнити її. Язичники стали обмовляти його, що він бентежить народ.
Нарешті, святий Василій був взятий і приведений на допит до намісника, ігемона
Сатурнина.
При Юліану Відступнику сповідання християнства вже не вважалось за злочин, у
всякому випадку, старалися не робити це явно. Тому святого Василія звинуватили в
тому, що він своїми проповідями сіє смуту в місті, що він підмовляв народ зруйнувати
язичницькі вівтарі і ображав і хулив імператора. На запитання ж ігемона: «Хто ти
такий?» - святий Василій відповідав: «Я – християнин, і це ім’я для мене всього
почесніше». «Чому ж ти дієш не так, як належить християнину?» - продовжував
Сатурнин. «Дію так, - відповідав святий Василій, - як навчає Святе Євангеліє: Так
нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли
Отця вашого Небесного» (Мф. 5, 16). Під час допиту Василій передрік, що спроба
повернення до язичництва, це «безглуздо узаконене нечестя», невдовзі повалиться; та й
сам імператор людина смертна і після смерті попаде, як і всі, на суд Царя Небесного.
Тоді Сатурнин вирішив, що святий Василій вже сказав достатньо. Святого повісили
оголеного і стали різати його тіло. Під час катування святий Василій дякував Господу,
що сподобився постраждати за Нього: «Дякую Тобі, Господи Боже віків, що Ти
удостоїв мене найти шлях життя, йдучи по якому я можу побачити спадкоємців Твоїх
обітниць». Ігемон Сатурнин наказав припинити катування і відвести його в тюрму. По
122
дорозі в темницю святому Василію зустрівся грек Філікс, який виразив нерозуміння:
чому святий вибрав добровільну смерть, хоч мав можливість поклонитися ідолам і
отримати багаті дари.
Святий Василій Анкирський відповідав йому: «Відійди геть, розпусник і
нечестивець»… З цими словами він увійшов у темницю, наповнений мужністю і
рішучістю.
Про все, що відбулося Сатурнин послав докладне донесення імператору Юліану.
Той, розглянувши справу, прислав в Анкиру своїх людей для диспуту зі святим Василієм:
двох колишніх християн, які вчинили, як і Юліан, відступництво, Єлпидія і Пигасія. По
шляху вони запросили з собою ще одного освіченого язичника Асклепія, жреця, і втрьох
явились в місто. Святий Василій весь цей час день і ніч молився і славив Бога. Пигасій,
який знав святого Василія раніше, відразу ж відправився до нього в заточення. Святий
Василій зустрів його з викриттям і з докорами і закінчив словами: «Як же ти погубив
надію свою? І що ти тепер відповіси Господу?» Той був явно збентежений, повернувся
до своїх друзів і передав слова святого Василія. Вони відправилися до намісника і
попросили скоріше закінчити розгляд. На наступний день був назначений суд, вірніше,
публічне катування. І знову святого Василія кинули в тюрму.
Тим часом Юліан відправився в персидський похід 363 року і опинився в Анкирі. Він
підтвердив різноманітні пільги язичницьким жрецям і щедро нагородив їх. На
наступний день Єлпидій нагадав йому про святого Василія. Юліан велів привести його
до себе. Святий Василій увійшов до імператора зі світлим і натхненним обличчям,
краса якого вразила навіть Юліана (сам Юліан був некрасивим і мав через це досаду).
Почалась бесіда. Юліан, у відповідь на слова святого Василія про високе звання
християнина, сказав: «Та я же знаю ваші вчення. Ви віруєте в Того, Хто прийняв
ганебну смерть при Понтії Пілаті». Але святий Василій продовжував викривати
імператора: «Як же ти не посоромився вівтаря, в якому восьмилітньою дитиною
сховався від підісланих до тебе вбивць? Як не зберіг закону, який проповідував, будучи
кліриком? За що ж Христос дасть тобі Свою безсмертну нагороду? Та й тимчасове
царство в тебе невдовзі відніметься, коли в муках помреш, і тіло твоє поховання не
спобиться» (Василій передрік істину: Юліан загинув в тому самому персидському
поході 363 року, і земля викинула назовні його поховане тіло).
Тоді Юліан об’явив, що хотів спочатку відпустити його, але тепер велить мучити.
Із шкіри мученика він велів різати ремні, по сім ременів на добу. Через декілька днів,
коли вся шкіра його висіла ременями, святий Василій об’явив, що хоче говорити з
імператором. Спостерігаючий за катуваннями комит (буквально «супутник» - посада,
подібна до ад’ютанта) Фрументин поспішив докласти, що святий Василій не стерпів
мук і розкаюється. Юліан Відступник велів привести мученика до вівтаря Асклепія
(грецьке божество лікувального мистецтва; в латинському розголосу – Ескулап). І
побачив Юліан, що комит помилився: святий Василій знову свідчив, що язичницькі
божества є сліпі і глухі ідоли. Потім він зірвав з плеча один із висячих на ньому
«ременів» його власної шкіри і кинув в лице Юліану відступнику зі словами: «Прийми,
Юліан, і з’їж, якщо такою їжею насолоджуєшся, а мені помічник Христос, в Нього
вірую і заради Нього терплю все це». По всьому місту і за його межами пройшов слух
про твердість мученика Василія.
Юліан розгнівався не стільки на святого Василія, скільки на комита Фрументина.
Той, злякавшись, потягнув мученика Василія геть, в окрему камеру, де піддав святого
новим катуванням. Серед тяжких мучень святий Василій не переставав молитися:
123
«Благословен, Господи Боже, надія християн, що піднімаєш впалих, відновлюєш
скинутих, звільняєш від тління тих, хто надіється на Тебе, знаєш наші страждання,
Благий і Щедрий, Милостивий і Довготерпеливий…». На наступний день Юліан
залишив Анкиру, слідуючи в Антіохію (інакше Антак’я, місто на півдні сучасної
Туреччини). Не велів Фрументину показуватися йому на очі. В помсту святому Василію
Фрументин велів мучити його розпеченим залізом. Мучений, мученик Василій упав на
землю голосно взиваючи до Христа, дякуючи Йому, що зберіг Він в ньому ім’я Своє
святе і сподобив його в торжестві віри досягнути вічного, обіцяного Їм упокоєння.
Вимовляючи молитву, святий тихо скінчився.
Сталося це 28 січня 363 року. В червні того ж року загинув на персидській війні
Юліан Відступник. З його смертю закінчилися намагання відродження язичництва в
Римській імперії. Через рік після кончини священномученика Василія, 22 березня, його
багатостраждальному тілу були віддані, нарешті, належні почесті. В цей день була
встановлена його пам'ять. (По іншим відомостям, священномученик Василій
преставився 29 червня, на свято святих апостолів Петра і Павла, тому пам'ять його
була перенесена на 22 березня.)
Преподобномученика єпископа Никона і 199 його учеників
Насолоди тілесні і плоті непокірне борозною утримання покорив, блаженний,
благодаттю переміг, як хоробрий, всю воїнську силу ворога силою Духа. Звідси вождем
монахів був, які завжди слідували твоєму мудрому і Божественному проповіданню,
Никоне.
Засяяв, як сонце зі сходу, славний, вселенну всю просвітив світлістю чудес, сонм
учеників своїх приводячи, як світлі зірки. З ними ж міцно постраждав, мечами посічені
були, і в руки Царя всіх Владики свої душі поклали.
Ні голод, ні біда, ні нагота, ні рани, ні воістину насильницька смерть, вас від любові
Божої відлучити не змогли, достойні чудес, і як ягнята на заколення, за пастирем йшли,
від заходу до невечірнього покою Небесного Царства досягли, страстотерпці
вінценосці.
Від осудження і лютих гріхів визволи, Пресвята Богоневісто, смиренну мою душу, і
від смерті звільни молитвами Твоїми, і даруй оправдання отримати в день
випробовування, яке отримали святих собори, покаянням і слізним виливанням мене
очищеного раніше кінця покажи.
Пісня 1
Перемігши боротьбою посту підступного, страдницькими увінчався красотами, і
124
перед Богом нині перебуваєш, за нас молися, преподобний, Никоне, що тебе шануємо.
Міцністю Того, Хто наші немощі зміцнити зумів, хоробрим раніше в боях,
блаженний, і переможцем був, до Христового хрещення прийшовши.
Прикрашується мученням полк блаженних учеників твоїх, спочатку мудро
просвітився постом, і подвійною боротьбою подвійні вінці сплів.
Богородичний: Дверима є до нас Твого зішестя Та, що надпрородно народила
подвійного єством Невмістимого, Господи, сходом, і сонцем, і світлом, таємниче Тебе
названого.
Пісня 3
Воїнством духовним підперезаний, воїнство Божественне, мученику Христовий,
озброїв до страждань подвигом.
Розіп’яв спочатку постом плоть, славний, старався єси страдницькими ранами полки
демонів перемогти.
Від сходу як зірка прийшов, Никоне, до заходу досягнув. Тим же, помер, зайшов єси
і біля Христа засяяв.
Богородичний: Мученицький собор Твоє зобразив заколення, Владико, пізнав Тебе,
що від Отроковиці Безшлюбної виріс.
Сідальний, глас4:
Спочатку преподобно прожив, Никоне, і сонм покірних Богу зібрав, які
благочестиво завжди слідували за тобою, від сходу до заходу засяявши, як сонце
світлоносно, сяянням страждань, гноєм крові своєї спокусу знищивши.
Діво Непорочна, що вічного Бога народила, з безтілесними Його невпинно моли,
гріхів прощення і виправлення життя подати нам раніше кінця, що з вірою і любов’ю
оспівуємо Тебе з обов’язку, єдина Всехвальна.
Коли побачила Тебе піднесеним на Хресті Пречиста Твоя Мати, Слово Боже, по
Пісня 4
Насолоджуючись Божественним яскравим сяянням, течію мук неураженим
пройшов, Никоне достойний чудес, і перемоги вінець, мученику, достойно прийняв.
Світлості прикрашаючись великою красою доблесті, як пісник подвизався єси,
спочатку пристрасті умертвив тілесним стражданням, потім демонські переміг полки.
Ополчилися зброєю благочестя на ворога, Богомудрі, і смертю славною безсмертя
прийняли, співаючи: слава силі Твоїй, Господи.
Богородичний: Як сущу вищу за творіння Творець полюбив Тебе, о Діво Мати,
показавши Матір’ю Своєю, Її ж нині молять прекрасні собори страждальців.
Пісня 5
Божественним навчанням своєї матері покоряючись, Никоне, силу мав хресну в
боротьбі, навчився кращому.
125
Житіє твоє світлом доброчинності просвітлене, страждання, як прекраснішу
прикрасу маєш, Богомудрий і чесний.
Законам Богоначальним покоряючись, мученики хоробрі, беззаконних з Божою
допомогою мужньо перемогли.
Богородичний: Світло вічне нам, Отця сяяння, народила єси, Який став підвладний
рокам багатством милосердя, Непорочна.
Пісня 6
Від сходу, як яскраве сонце прямував, Богомудрий, як зірок сонм учеників
приводячи, і захід зорями вашими просвітили.
Каплями крові твоєї, мученику, потопив багатобожжя море, і глибиною подвигів
удавив злобу лютого і лукавого винахідника.
Як лілеї, у стражданні злачному процвіли, і як ароматна троянда, наші серця
обдаровуєте ароматом мучення красою, страстотерпці Богом натхненні.
Богородичний: Як храм Божий і палату одухотворену, сонм страстотерпців Тебе
пізнав, Владичице, і молить Тебе, що єдина від жінок відняла ганьблення.
Пісня 7
Більш за золото випробуваний був ранами, Богомудрий, стовпом доброчинності
явився, напади демонів відганяючи, і взиваючи: благословен єси, Боже мій, і Господи
Після кончини повергнуте твоє тіло таємно, мученику, Божественного лікування
випускає світлості, відганяє демонську шкоду, тебе явленого Божественною
сотворивши силою.
Весь Божественним промислом насолодився, блаженний, тіло ранам віддав
терпеливо, вінценосцем перебуваєш перед Вседержителем на Небесах, як і бажав,
Пастир овець словесних, мудрий, їх від вовків мислених зберіг непошкодженими, і з
ними в Небесній огорожі вселився, де з любов’ю найвищою перебуваєш.
Богородичний: Ніяк не розтлило дівочості Твоєї, Отроковице, Слово Отче в Тебе
вселившись, і мучеників шанує сонм славний, Богородицю Тебе чисту проповідуючи.
Пісня 8
Не дрімаючи носиш сяяння серця свого, напоєне сліз потоками, преподобний, і
страждання кров’ю, в нерукотворному чертозі нині живеш, взиваючи: благословіть, усі
Красою пісників і страждальців показався, преподобний, в обох бо благоволив
отримати перемоги над єдиним ворогом, дивуючи думки, Никоне, взивав: благословіть,
Кров’ю напоїв душу, на ревнощі Божественні підніс, преподобний, язвами мучень
уразив демонське ополчення, праведно в собі звання показав, взиваючи: благословіть,
Богородичний: Розірви вериги тяжких моїх падінь, що виправила падіння Адама,
126
Чиста, Різдвом Твоїм, Всехвальна, і указуй шлях щоб взивати з чистими думками:
Пісня 9
Бачивши тебе, красою ран квітучого, і в багряницю від мученицької твоєї крові
одягненого, вінців Податель з Собою оселив, Никоне, Божественно радіючого.
Яка добра твоя любов, що до Бога мав, Никоне, і тепла твоя ревність, вогнем
Божественним розпалена, і дивовижне страждання, що з Небесними тебе з’єднало.
Тебе на церковній висоті сонце посередині маючи сонм страстотерпців, як зірки,
світлом Божественним осяяні, променями сяяння всю вселенну осяюють.
Взявся єси до обитель нетлінних, і сонм подвійної сотні страждальців преставив,
мученику, вінців Подавцю, з ними ж поминай тих, хто звершує сьогодні священну вашу
пам'ять.
Богородичний: Світла житлом явилася Того, Хто заради нас із Тебе явився, Його ж
невпинно моли просвітити думки наші, що благочестиво оспівують Тебе, Діво Мати
Непорочна.
Священномученик Никон, єпископ, і 199 його учеників. Священномученик Никон
народився в Неаполі (Італія), в першій половині III століття. Батько виховував його в
язичництві, але мати, християнка, постійно молилася, щоб Господь навернув сина до
істинної віри. Коли син поступив на воєнну службу, мати наставляла його словами:
«Якщо станеться тобі попасти в біду, що часто буває на війні, осіни себе хресним
знаменням і будеш неушкодженим».
І хоч юнак мало звертав уваги на настанови матері, ці слова запали йому в серце.
Одного разу під час бою, Никон зі своїм загоном опинився в середині
неприятельського війська. Погибель здавалася неминуча, і тоді воїн згадав слова
матері. Перехрестившись, він призвав на допомогу Всесильного Бога, дав обітницю
прийняти Христову віру, якщо Господь збереже йому життя. Раптово відчув міцність
духу, воїн сміло попрямував вперед і повернув противника на втечу.
Повернувшись додому, Никон розповів матері про своє дивовижне спасіння.
Благочестива жінка зі сльозами дякувала Господу. Тепер вже з глибокою увагою слухав
Никон свою матір, яка пояснювала сину основи істинної віри. Він сам виявив бажання
прийняти Святе Хрещення. В той час християни піддавались гонінням, і знайти
священика було нелегко. Мати благословила сина в дорогу і взяла з нього обіцянку, що
він повернеться додому, прийнявши хрещення.
Не знайшовши ієрея в рідних місцях, Никон на кораблі відправився в плавання і
невдовзі ступив на берег острова Хіос, в Егейському морі.
Тут на високій горі, він перебував в глибокій молитві вісім днів, просячи Господа
послати йому керівника на шляху до спасіння. І Господь почув його молитву. Явившись
Никону уві сні ангел вручив йому увінчаний хрестом жезл і повелів йти до берега, де
його буде чекати корабель. Знову відправившись в плавання, Никон невдовзі досягнув
фракійського острова Ганос, який знаходився від острова Хіос в двох днях шляху. Тут,
в печерах, переховувалися від переслідування язичників єпископ Кизикії Феодосій і його
ученики. Дивним чином повідомлений про прибуття Никона, єпископ Феодосій прийняв
його з радістю і невдовзі звершив над ним Таїнство Святого Хрещення.
Життя в печерному монастирі прийшлось по душі святому Никону, і він сам
127
вирішив прийняти чернецтво. Лагідність і смиренність новопостриженого монаха,
його з любов’ю вивчення Божественних книг, терпіння, з яким він переносив нестатки,
визивали повагу у всієї братії.
Так пройшло три роки. Єпископ Феодосій отримав уві сні одкровення про свою
близьку кончину і повеління поставити після себе архіпастирем монаха Никона. Він
посвятив святого Никона спочатку в диякона, потім у священника і, нарешті,
рукоположив у єпископа. Перед смертю він заповідав своєму наступнику залишити
печерний монастир, руйнування якого варварами він передбачив, і переселитися з
братією в Сицилію. Звершивши поховання єпископа Феодосія, святитель Никон і 199
монахів, сівши на корабель, досягли берегів Італії.
Пам’ятаючи про дану матері обіцянку, святитель Никон поспішив в Неаполь. Там
він знайшов свою матір, яка, побачивши його в єпископському облаченні, піднесла
подяку Господу і тихо скінчилася на руках у сина.
Під час перебування в рідному місті святитель Никон зустрівся зі своїми друзями-
воїнами і багато говорив з ними про християнську віру. Приклад колишнього товариша
по службі так подіяв на дев’ятьох із них, що вони пішли за преподобним і його
братією.
В Сицилії вони заснували обитель в пустинному, але плодючому місці, на східному
березі острова. Місце це називалося Гігія. Годуючись трудами рук своїх, ченці провели
тут декілька років. В той час посилилося гоніння на християн. По наказу Квінтіана,
правителя острова, 199 ченців піддані були жорстоким катуванням. Їх довго і нещадно
били воловими жилами, але не один із них не відступив від Христа, і святі мученики
були обезголовлені.
Святого Никона залишили в живих і заковали в цепи. Тіло його підпалили вогнем,
потім прив’язали до борзих коней, щоб волочити по землі, але осінені хресним
знаменом, коні стали нерухомо, як не били і не примушували їх слуги віжками і
вуздечкою. Розгніваний ігемон велів віддати цих коней смерті. Святого Никона били
камінням по обличчю, витягнули кліщами язик і відрізали. І тільки після цих безкінечних
мук святитель Никон був відведений на місце, яке називається Гігія, де раніше жив зі
своїми учениками, і там був обезголовлений на річці Асинос. Святий постраждав при
царюванні Декія (240-251). Тіло його було залишено без поховання на з’їдання звірям і
птахам.
В той самий день, коли нечестивий ігемон Квінтіан засудив святого єпископа
Никона на усічення, під час переправи через річку Псимиф, він був розтоптаний і
скинутий в річку своїми несподівано розлюченими кіньми, по пророцтву святителя
Никона.
Пастух одержимий злим духом, коли ходив по тій землі і знайшов тіло святителя
Никона, упав лицем на землю, бо ж нечистий дух, вигнаний силою святого, кинув його
на землю і вийшов з нього з гучним криком. Зцілений пастух пішов звідти, розповів всім
про здійснене чудо. Почувши про це, єпископ міста Мессіни відправився разом зі своїм
кліром за багатостраждальним тілом священномученика Никона, знайшов його і з
честю віддав похованню.
128
Преподобного Никона, ігумена Печерського
в Ближніх печерах почиваючого
Христовою виноградною лозою явився єси, у Бога блаженний Никоне, грона
приносячи Йому від доброчинності своєї, та інших до того ж наставляючи приводив до
Христа Бога, молимо тебе, молися до Нього за душі наші.
Послух добре любив, преподобний Никоне вікопомний, церкву бо дивовижну
Пресвятої Богородиці прекрасно прикрасив єси. Тому і ми, чада твої, з любов’ю
взиваємо до тебе: слава Тому, Хто дав тобі міцність, слава Тому, Хто увінчав тебе,
слава Тому, Хто дає тобою всім зцілення.
Як третє світило печерне, що проганяє темряву бісівську, хвалимо тебе, мудрий, і з
обов’язку шануємо труди і подвиги твої, які прийняв за стадо своє, і за прикрашення
церковне, величаємо тебе старанно так: радуйся, отче Никоне, краса церковна.
Інший кондак, глас 4:
До духовного твого наставника, отче Никоне, повністю приєднався, і від нього
наставлений, у всьому Христу покорився, монахів був єси чиноначальником і
преподобних співмешканцем, з ними ж Христа Бога моли невпинно за всіх нас.
Преподобний Никон, ігумен Печерський, був першим учеником і подвижником
преподобного Антонія Печерського (1073), засновника Києво-Печерської Лаври, до
якого прийшов будучи вже ієреєм. З благословення преподобного Феодосія Печерського
(1074) він постригав всіх нових ченців які приходили. За постриг улюбленців великого
князя Ізяслава )1054-1078) – Варлаама і Єфрема преподобний Никон накликав на себе
гнів князя. Він був вимушений віддалитися на півострів Тмутаракань (на східному
березі Керченського проливу). Тут преподобний Никон разом з одним ченцем побудував
храм в честь Пресвятої Богородиці і заснував при храмі обитель. Коли преподобний
Никон повернувся в Києво-Печерську обитель, преподобний Феодосій виявив йому
належну шану і любов. По словам преподобного Нестора Літописця, преподобний
Феодосій відлучаючись куди-небудь, доручав завідуванню преподобного Никона всю
братію; інколи преподобний Никон замість нього пропонував братії повчання. Нерідко,
коли преподобний Никон переплітав книги, преподобний Феодосій пряв нитки, необхідні
для переплетення.
Після віддалення з Києво-Печерської обителі ігумене преподобного Стефана,
святий Никон був вибраний ігуменом обителі. Він багато трудився, щоб прикрасити
храми монастиря фресками і мозаїкою. Скінчився преподобний Никон у 1088 році, в
глибокій старості. Його мощі понині почивають в Антонієвих (Ближніх) печерах
Києво-Печерської Лаври. Пам'ять його святкується також 28 вересня (Собор
преподобних Ближніх печер) і в 2-гу неділю Великого посту (Собор всіх Києво-
Печерських святих).
129
Передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці
На вечірні звичайна кафізма. На Господи взиваю… Тріоді самогласний дня (двічі), і
мученичий, і подібні три, і передсвята на 4, глас 4:
Таємниче таїнство і ангелам незнане, архангел Гавриїл увіряє і до Тебе нині
приходить, єдиної нетлінної і доброї голубці, роду нашого покликанню, і Тобі взиває:
радуйся, приготовся словом, Бога Слова у Свою утробу прийняти. (двічі).
Світоносна палата приготовилася Тобі, Владико, утроба Чиста Богоотроковиці,
гряди до Неї і увійди, ущедри творіння Твоє, яке через заздрощі розбрат прийняло, і
рабством облесника утримане, і красу першу згубило, і Твоє спасительне чекає зішестя.
Архангел Гавриїл до Тебе, Непорочна, явно приходить і взиває до Тебе: радуйся, від
прокляття звільнення, упалих підняття; радуйся, єдина вибрана Богу; радуйся,
колісниця Сонця слави: прийми Безтілесного, Який бажає в утробі Твоїй вселитися.
Слава, і нині, глас 2. Самогласний:
Благовістить Гавриїл Благодатній сьогодні: радуйся, неневісна Мати і безшлюбна.
Не дивуйся дивовижному моєму вигляду, не вжахайся, бо я ангел є. Змій колись Єву
спокусив, нині ж благовіщу Тобі радість, і залишишся нетлінною, і народиш Господа,
Пречиста.
Вхід. Прокимен. І читання дня, і інше ранішосвячених. А де немає ранішосвячених,
співаємо подібні Тріоді 3, і передсвята 3. Слава, і нині: Благовістить Гавриїл…
На стиховні самогласний Тріоді і мученичий.
Слава, і нині, передсвята, глас 2:
Одвічне таїнство відкривається сьогодні, і Син Божий стає Сином людини, щоб
прийнявши гірше і дати нам краще; помилився в давнину Адам, коли схотів стати богом
і не став; Бог стає Людиною, щоб зробити Адама богом. Нехай веселиться творіння, і
торжествує єство, бо архангел стоїть зі страхом перед Дівою і приносить Їй «радуйся»,
замість печалі. Ти, що з милосердної милості воплотиився, Боже наш, слава Тобі.
На ранній. Алилуя і троїчні гласу. Якщо в суботу чи неділю, на Бог Господь…
тропар, глас 4:
Сьогодні початок всесвітньої радості передсвято оспівати велить – це бо Гавриїл
приходить Діві приносячи благовіщення, і до Неї взиває: радуйся, Благодатна, Господь
з Тобою.
І звичайні кафізми, та інше звичайне.
Канон передсвята з ірмосом на 6. І Тріоді, по чину їх. Творіння Феофана. Глас 4:
Пісня 1
Світ з радістю веселиться, відчувши Господнє зішестя на Тобі: бо через милосердя
милості з Небес сходить Господь щоб в утробі Діви вселитися.
Це Тобі, Цариця, посилається Божественний Архангел, щоб Царя всіх і Бога
звістити пришестя і виголосити Тобі: радуйся, покликання праотця.
Стамна сяюча і золота, приготовилася для прийняття манни живої: до Тебе бо
приходить по слову Архангела, і в Тебе надприродно вселяється.
В утробу Твою чисту вселитися бажає Господь, Який живе завжди на Небесах, і
гряде щоб небесними створити земних з’єднанням, в яке мудро одягається.
130
Пісня 3
Земля, що терни пристрастей з журбою виростила, веселися, радуйся: це бо
Землероб Безсмертний приходить, щоб визволити тебе від прокляття.
Божественне руно готуйся – Діва нескверна: на Тебе бо Бог, як дощ сходить, щоб
висушити потоки гріховні.
Сувій Божественний прикрашайся: перстом бо Отчим буде написано в Тобі
Божественне Слово втілившись, безмовності моєї знищуючи гріховність.
Золотий світильнику, прийми Вогонь Божества, що засяє Тобою, і світло світові
подарує, ним же зло нашої темряви руйнується.
Нашестям Духа Святого, Отцю Співпрестольного і Єдиносущного, по слову
Архангела зачала, Богородице, Адама покликання.
Слава, і нині, інший, глас 3:
Сьогодні все творіння радується, бо ж – радуйся, – Тобі виголошує Ангел,
Благословенна Марія і Пречиста Мати Христа Бога. Сьогодні змія потьмарюється
хитання, прокляття праотця розриваються узи. Тому і по всьому взиваємо до Тебе:
радуйся, Обрадувана.
Пісня 4
Таїнство древнє раніше віків визначене, явлення починає приймати. Земля і Небесні,
разом веселіться і радісно виголошуйте.
Палата великого Царя, слуху відкрий Божественні входи, бо вже приходить Христос
істина і вселяється в Тебе.
Праматері спіткання виправляється, Визволителя явленням в безмужню утробу
вселенням, Тому заспіваємо: слава силі Твоїй, Господи.
Авакум в древності назвав Тебе горою, яка доброчинністю покрита, із неї же бажає
явитися Бог наш, Діво Непорочна, єдина для людей є виправленням.
Пісня 5
О нескверна Ягнице! Агнець бо Бога нашого в утробу Твою увійти поспішає, беручи
наші гріхи.
Жезл таємний ще трохи і зацвіте, як написано, Божественний цвіт від кореня Євсея
нам являючи.
Ангела словом налившись, як виноград, до проростання готовлячись зрілого, Діво, і
нетлінного Грона.
Величний серед пророків Ісая, звеселився, бо про Неї прорік єси: Діва, в утробі
зачне Ради Великого Ангела.
Пісня 6
Радуйся, – Тобі Гавриїл Архангел віщає, – радість бо в утробі Своїй приймаєш
невимовно, Діво, її ж Єва гріхом згубила.
Не опалить, ніяк не бійся, утроби Твоєї Вогонь Божества, Отроковице: купина бо
131
колись Тебе зобразила, яка горіла і ніяк не була опалена, Чиста.
Гора, про яку Даниїл передбачив Духом, радуйся, Діво, із Тебе бо мислений Камінь
відколовся, і сокрушив демонів бездушні требища.
Цар світу до Тебе приходить і Тобою примирить, Богомати, поборених і
спокушених лукавою порадою змія.
Всім земним Ти є началом нашого спасіння, Богородице Діво, Божий бо служитель з
Небес посланий постати перед Тобою, великий чинів начальник Гавриїл, радість
обрадувану Тобі приносячи. Тому всі взиваємо до Тебе: радуйся, Невісто Неневісна.
Пісня 7
Кіот словесний, його ж істинний Законоположник полюбив, в Тобі хоче оселю
сотворити, ароматом наповнившись, щоб Тобою зітліле відновити.
Пророчий Божественний сонм, як почув, Отроковице, про мирне пришестя до Тебе
Визволителя, то Тобі взивав: радуйся, всіх визволення, радуйся Єдина людей спасіння.
Не бійся гласу, не дивуйся тому, хто промовляє: Божий слуга я є. Явити прийшов
Тобі таїнство, ангелами невимовне, безшлюбна Діво благословенна.
Бачивши все творіння ворогом поневолене, Діво, помилувати його з милосердя
милості забажав і Тобою благоволив, щоб не тільки словам Ангела повірила.
Пісня 8
Легка хмаринка Світла, Безшлюбна, приготовилася: це Сонце незаходяче з висоти
сяє Тобі, маленьким в Тобі сховане, світу являється і нищить зла потьмарення.
Ангелів перший служитель взивав до Тебе голосом радісним, сповіщаючи Тобі,
Чиста, Велику Раду Ангела, про втілення з Тебе через милосердя, Йому ж взиваємо:
Той, Хто по правицю Отця сидить, в Тобі Надприродний оселю сотворити хоче,
Чиста, щоб поставити Тебе по правицю від Себе, ближню і добру як Царицю, десницю
ж простирає всім упалим і спасає нас.
Як троянду долини чисту, як лілею ароматну, пізнав Тебе, Творець наш Господь,
нині забажав Твоєї доброти, Чиста, і втілитися від Твоєї крові хоче, щоб прогнати
милосердям злий сморід спокуси.
Пісня 9
Єва бо прийняла плід, що згубну смерть чинить, в Тобі ж виростає Плід, Який є
безсмертя клопотанням, Христос насолода наша, Владичице, Його ж оспівуючи, Тебе
славимо.
Прихиливши Небеса Свої, до нас сходить, престол вже готовиться Тобі, Слово,
утроба Дівоча: на ньому ж як Цар міцний сідає, Своєї правиці творіння піднімаючи від
падіння.
Нива несіяна, Чиста, прийми словом Небесне Слово, як плодючу пшеницю, що
проросла із Тебе, і краї насичує хлібом розуму, Йому ж поклоняючись, Тебе славимо.
132
Забажав доброти Твоєї Христос, Непорочна, і в утробу Твою вселився, щоб
визволити від пристрастей потворності рід людський, і красу древню дарує, Йому ж
поклоняючись, Тебе славимо.
Якщо субота, то світильний:
Гавриїл, з висоти злетівши, взивав: радуйся, Богородице, бо ж праматері прокляття
все знищила, і сущих від Адама благословив Той, Хто від Неї народився.
Слава, і нині, той самий.
На стиховні Тріоді самогласний дня, двічі. І мученичий.
Слава, і нині, глас 4:
Мову, яку не знала, почула Богородиця, промовляв бо до Неї архангел, благовістячи
слова; звідси, з вірою прийнявши привітання, зачала Тебе, превічного Бога. Тому і ми,
радіючи, взиваємо до Тебе: Ти, Боже, що істинно воплотився із Неї, даруй мир світові і
душам нашим велику милість.
І 1-й час, з кафізмою і поклонами. звичайний.
Повинні знати, якщо станеться передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці в
суботу 3-ю чи 4-ту неділю посту.
У п’ятницю увечері і ранком тридзвін в два малих дзвони, кафізма рядова. На
Господи, взиваю… ставимо стихів 10 і співаємо Тріоді самогласний дня, двічі. І
мученичні 4, гласу, і передсвята на 4. Слава, передсвята, глас 2: Благовістить Гавриїл…
І нині, догматик дійсного гласу. Вхід. Світе тихий… Прокимен. І читання дня, і Нехай
піднесеться молитва моя… Та інше ранішосвячених, звичайне.
А якщо нема ранішосвячених. На Господи, взиваю… стихири передсвята на 6.
Слава, передсвята. І нині, Богородичний 1-й, гласу. Також, Світе тихий… без входу.
Прокимен. І читання дня. Потім Сподоби, Господи… і єктенія: Доповнімо вечірню…
На стиховні самогласний Тріоді, двічі, написаний на Господи, взиваю… і мученичий по
гласу його з Октоїха, приспіві промовляємо звичайні: До Тебе, що перебуваєш на небі…
Слава, і нині, передсвята. Після Нині відпускаєш… і після Отче наш… тропар
передсвята. Також єктенія: Помилуй нас, Боже… і три великі поклони. Потім Нехай
буде благословенне… тричі. Також Достойно є… і відпуст. Повечір’я велике без
поклонів. Після 1-го трисвятого замість Просвіти очі мої… промовляємо тропар
передсвята Сьогодні всесвітньої радості… Після 2-го трисвятого звичайні: Помилуй
нас, Господи… Канон Октоїха заупокійний. Після Достойно… кондак передсвята.
На ранній на Бог Господь… тропар передсвята, глас 4: Сьогодні всесвітньої
радості… тричі. І звичайні кафізми, і сідальні Октоїха, Непорочних за упокій не
співаємо. Пісні ж 7-у і 8-у промовляємо раніше в п’ятницю. Канони передсвята з
ірмосом на 6, ірмос двічі. Після 3-ї пісні сідальний передсвята. Слава, і нині, інший.
Коли ж приспіє чотиропіснець, співаємо канон передсвята, як написано, і Тріоді на 8.
Після 6-ї пісні кондак передсвята. Після 9-ї пісні світильний передсвята. На стиховні
Октоїха, що на хваліте, дійсного гласу мученичні. Останній стих опускаємо, приспіви
ж промовляємо звичайні: Наповни нас вранці… І нехай буде милість… Слава, і нині,
глас 4, передсвята: Мову, яку не знала… та інше. На часах тропар і кондак
передсвята. На Літургії: Блаженні передсвята, пісня 3-я і 6-а. Після входу тропар
храму Христового, якщо є, також тропар передсвята. Слава, кондак храму. І нині,
передсвята.
Якщо передсвято Благовіщення станеться в Неділю Хрестопоклонну.
У суботу на великій вечірні на Господи, взиваю… стихири воскресні 3, Хреста 4, і
передсвята 3. Слава, Хреста. І нині, Богородичний 1-й гласу. На літії стихира храму.
133
Слава, Хреста. І нині, передсвята, написана на Господи, взиваю… На стиховні
стихири Октоїха. Слава, Хреста. І нині, передсвята, написана на ранній на стиховні,
глас 4: Мову, яку не знала… На благословення хлібів тропар Богородице Діво,
радуйся… двічі, і Хреста, один раз. Після Нехай буде благословенне… тричі.
На ранній на Бог Господь… тропар воскресний, двічі. Слава, Хреста. І нині,
передсвята, та інше звичайне. Канон воскресний, з ірмосом на 4, і Хреста на 6, і
передсвята на 4. Катавасія: Божественний Мойсей… Після 3-ї пісні кондак передсвята
і сідальні Хреста. Слава, і нині, передсвята. Після 6-ї пісні кондак і ікос Хреста. Після
9-ї пісні світильний воскресний. Слава, Хреста. І нині, передсвята. Інше ж на хваліте і
на Літургії все, як написано в неділю 3-тю посту. На часах тропар воскресний
промовляємо незмінно. Слава, Хреста і передсвята перемінно. Після Отче наш…
кондаки на всіх часах Хреста і передсвята промовляємо змінно.
Якщо станеться передсвято Благовіщення в понеділок 4-го, чи 5-го, чи 6-го тижня
посту.
В неділю увечері стихири на 10: Октоїха покаянні 4, і Тріоді 3, і передсвята 3.
Слава, і нині, передсвята. Вхід. Прокимен великий. Також Сподоби Господи… і 3
поклони. Потім єктенія: Доповнім вечірню… Також співаємо стиховну з Тріоді зі
звичайними приспівами. Слава, і нині, передсвята, написано на ранній на стиховні, глас
4: Мову, яку не знала… Потім Нині відпускаєш… і трисвяте з поклонами. І тропарі
Богородице Діво, радуйся… з поклонами, і Господи помий, 40 раз, і Небесний Царю…
Після Чеснішу… 3 поклони, і відпуст.
На ранній співаємо Алилуя і троїчні гласу. І звичайні кафізми. Та інше співаємо на
ранній і на часах, як указано раніше у 24 день.
Якщо станеться передсвято Благовіщення в середу 4-ту посту, як є в
Хрестопоклонну.
Увечері і вранці співаємо все з поклонами, у вівторок увечері кафізма рядова. На
Господи, взиваю… стихири Тріоді 3 і передсвята 3. Слава, Хреста. І нині, передсвята,
прокимен, і читання дня. На стиховні стихири Тріоді. Слава, Хреста. І нині,
передсвята. На ранній у середу канон Тріоді, з ірмосом на 6, і передсвята на 4. А де є
трипіснець, співаємо канон Хреста з ірмосом на 4 і передсвята на 2, по два тропаря за
один. І трипіснеця на 8, після ірмос трипіснеця. Після 3-ї пісні кондак передсвята і
сідальний дня. Слава, і нині, передсвята. Після 6-ї пісні кондак і ікос Хреста. Після 9-ї
пісні світильний троїчний гласу. На хваліте стихири Хреста, написані на Господи,
взиваю…, що залишилися. На стиховні Тріоді. Слава, Хреста. І нині, передсвята. На 1-
му часі буває звичайне поклоніння Хреста.
Так співаємо службу передсвята і Хреста і в п’ятницю, якщо станеться, цієї
седмиці.
Якщо станеться передсвято Благовіщення у четвер 4-го тижня посту.
В середу, на Господи, взиваю… стихири на 10: Тріоді на 6 і передсвята на 4. Слава,
Хреста, глас 8: Нині недоторканий єством… І нині, передсвята. Також вхід, та інше
равнішосвячених. На ранній співаємо все, як указується в 24 день.
Повинні знати, якщо станеться Благовіщення Пресвятої Богородиці в середу 5-го
тижня посту.
Передсвято Благовіщення співаємо службу, стихири і канон, в понеділок, з Мінеї ж
святого співаємо на повечір’ї.
Якщо станеться передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці в четвер 5-го
тижня посту.
134
Співаємо службу передсвята, стихири і канон, наперед в середу ради великого
канону. Рядового ж святого службу також співаємо на повечір’ї.
Якщо станеться передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці в неділю 4-ту чи
5-ту посту.
На великій вечірні стихири воскресні 3. І східні 3. Анатолія, і передсвята 4. Слава,
передсвята. І нині, Богородичний 1-й гласу. Та інше звичайне.
На ранній тропар воскресний, двічі. Слава, і нині, передсвята. Та інше воскресне.
Канон воскресний з ірмосом на 4, і Богородиці на 2, і Тріоді на 4, і передсвята на 4.
Катавасія: Відкрию уста мої… Після 3-ї пісні кондак передсвята і сідальний Тріоді.
Слава, і нині, передсвята. Та інше, звичайне, воскресне і Тріоді. На 1-му часі тропар
воскресний. Слава, передсвята. І нині, Богородичний часів. Святих же служби – Іоанна
Ліствичника і Марії Єгипетської – в ці неділі опускаються і співаються, як зволить
настоятель.
Якщо станеться передсвято Благовіщення в суботу 5-у акафіста.
У п’ятницю увечері, на Господи, взиваю… співаємо стихири Тріоді. Самогласні дня,
двічі, і мученичий, і акафіста на 4, і передсвята 3. Слава, передсвята. І нині, акафіста.
Вхід. Прокимен, і читання дня. Нехай піднесеться молитва моя… Та інше
ранішосвячених.
Четверопіснець Тріоді співаємо на повечір’ї. На ранній на Бог Господь… тропар
акафіста, двічі. Слава, і нині, передсвята, і звичайні кафізми. Кондаки і ікоси акафіста
по чину їх. Канон передсвята з ірмосом на 6 і акафіста на 8. Катавасія: Відкрию уста
мої… Після 3-ї і 6-ї пісні кондаки і ікоси звичайні. Після 9-ї пісні світильний акафіста,
двічі. Слава, і нині, передсвята. На хваліте стихири акафіста на 4, глас 4. Слава, і
нині, глас 4: Мову, яку не знала… Славослів’я велике, і відпуст.
Якщо передсвято Благовіщення станеться у суботу Лазера.
Співається служба передсвята, спочатку в четвер тієї ж седмиці, як указано цього
місяця у 24 день.
Слово на Благовіщення Пресвятої Богородиці святителя Григорія чудотворця,
єпископа Неокесарійського (бл. 266-270. Пам'ять 17 листопада).
Знову блавіщення радості, знову сповіщення волі, знову покликання, знову
повернення, знову обітниця радості, знову визволення від рабства. Ангел розмовляє з
Дівою, щоб змій не говорив більше з жінкою.
В місяць шостий, – говориться, – посланий був ангел Гавриїл від Бога до Діви,
зарученої чоловікові. Посланий Гавриїл сповістити всесвітнє спасіння. Посланий
Гавриїл принести рукописання про звільнення Адама. Посланий Гавриїл, до Діви, щоб
змінив безславність жінки в честь. Посланий Гавриїл приготовити достойне житло
чистому Жениху. Посланий Гавриїл заручити творіння з Творцем. Посланий Гавриїл до
живого чертога Царя ангелів. Посланий Гавриїл до Діви, будучи зарученою з Йосифом,
але береженою для Ісуса Сина Божого. Посланий раб безтілесний до Діви
неоскверненої. Посланий непричасний гріху до непорочної. Посланий світильник щоб
звістити Сонце Правди. Посланий як раннє світло бути предтечою Світла дня.
Посланий Гавриїл сповістити про Того, Хто перебуває в надрах Отця і в утробі
Матері. Посланий Гавриїл указати Того, Хто на Престолі і у вертепі. Посланий воїн
відкрити таємницю Великого Царя, зрозумілою вірою і недосяжну допитливості;
таємницю достойну поклоніння і недосліджену; таємницю, засвоєну тим, хто
благовіствує, а не виміряну простим розумом.
В шостий місяць посланий був до Діви. В який шостий місяць? В той, і який
135
Єлисавета прийняла радісну вістку, в який зачала Іоанна. Звідки це видно? Це пояснює
сам Архангел, розмовляючи з Дівою. Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в
старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною (Лк. 1, 36);
тому в шостий місяць після зачаття Іоанна. Воїн і зброєносець повинен був йти
попереду (свого Вождя) і слузі належало попередити пришестя свого Владики.
В місяць шостий посланий Ангел Гавриїл до Діви, зарученої з чоловіком, – зарученої,
але несполученої; зарученої, але збереженої. Для чого зарученої? Для того, щоб ворог не
відразу пізнав таємницю. Що через Діву мав прийти Цар, – це знав лукавий, тому що і
він чув слова Ісаї: це Діва в утробі зачне і народить Сина; тому постійно спостерігав
проречення про Діву, щоб вчинити безславність в той час, коли належало здійснитися
цьому таїнству. Тому Владика, щоб приховати це від лукавого, прийшов через заручену:
так як заручена потім була вручена жениху.
В шостий місять посланий Гавриїл до Діви, зарученої з чоловіком, йому ж ім’я
Йосиф. Послухай, що про цього чоловіка і про цю Діву говорить Пророк: буде дана
книга ця запечатана людині, що знає Писання (Іс. 29, 11) Що ж це за книга запечатана,
якщо, без сумніву, Непорочна Діва? Ким вона дається? – Очевидно, священниками. Якій
людині? – Теслі Йосифу. Священники, заручивши Марію доброчесному Йосифу, довірили
йому Її в чеканні часу шлюбу; а Йосиф, прийняв Її, маючи зберегти Діву в чистоті, як
раніше передрік Пророк: буде дана книга ця запечатана людині, що знає Писання, і
промовить: не можу прочитати. Чому ж ти, Йосиф, не можеш прочитати? Не
можу. – говорить він, - прочитати: запечатана бо. Для кого ж зберігалася вона?
Зберігалася для Творця всіх для оселі. Але повернемося до свого предмета.
В шостий місять посланий Гавриїл до Діви, отримавши такі повеління (від Бога):
«йди, Архангел, і будь слугою страшного і прихованого таїнства: послужи чуду.
Спонуканий милосердям, Я спішу зійти для відновлення заблудлого Адама. Гріх
спотворив створеного по образу Моєму, пошкодив творіння рук Моїх, потьмарив
красу, Мною створену. Вовк пожирає Мою юначку; житло раю пусте; дерево життя
охороняється полум’яною зброєю; місце насолоди закрите: хочу помилувати того, хто
в біді і зв’язати ворога. Але Я хочу приховати таїнство від всіх Сил Небесних і тобі
єдиному ввіряю його. Іди до Діви Марії; іди до живого міста, про яке сказав Пророк:
преславне говорить про тебе, місто Боже (Пс. 86, 3). Йди до словесного Мого раю; йди
до воріт сходу; йди до житла, достойного Мене – Слова; йди до другого на землі неба;
йди до легкої хмаринки і сповісти їй дощ Мого пришестя; йди до святилища для Мене
приготованого; йди до храму Мого втілення; йди до чистого чертогу Мого по плоті
народження. Повідай у вуха розумного ковчегу, хай відкриє Мені входи слуху. Але не
налякай і не збентеж душі Діви. Постань тихо перед святилищем і перш за все
сповісти їй радість; скажи Марії: радуйся, Благодатна! Тому що Я помилую впалу
Єву».
Вислухавши все це, Архангел роздумував сам з собою: «Дивне це діло; перевершує
розуміння те, що мені сказано. Той, перед Яким тремтять Херувими, на Кого
Серафими дивитися не можуть, – Незбагненний для всіх Сил Небесних об’являє
Отроковиці особливу з Нею подію, сповіщає Їй Своє особисте пришестя і при цьому
обіцяє вшестя способом слуху. Той, Хто засудив Єву, хоче так прославити її дочку,
говорить: відкрий мені входи слуху. Але чи може утроба вмістити Невмістимого? По
істині страшне це таїнство.
Коли Ангел роздумував про це, Владика сказав йому: «Чому бентежишся і не
розумієш Гавриїл? Хіба не ти був посланий від Мене раніше до Захарії священника?
136
Хіба не ти благовістив йому про народження Іоанна? Хіба не ти покарав мовчанням
священника за невір’я? Хіба не ти засудив старця на відняття голосу? Хіба не
підтвердив Я того, що ти йому передрік? Хіба не виправдалося твоє благовіщення
самою подією? Хіба не зачала безплідна? Хіба не покорилася утроба? Хіба не
віддалилася біль неплідності? Хіба не зникло лихо природи? Хіба не стала нині
плодючою та, яка раніше була безплідною? Невже знеможе в Мене, Творця, всяке
слово? І чому ти не розумієш?»
Що з на це Ангел? «Владика! Виправити вади природи, утихомирити бурю
скорботи, омертвілі члени тіла відновити до життєвої дії, повеліти природі
народжувати дітей, звільнити від неплідності застарілих членів, застаріле стебло
перетворити в зелене, безплідну землю відразу створити матір’ю багатих жнив, – ці
справи звичайно звершуються Твоєю силою. Свідки цьому Сара, за нею Ревека, потім
Анна, які, страждавши тяжкою недугою неплідності, були визволені Тобою від неї. Але
народити діві без чоловіка – це вище всіх законів природи, – і Ти сповіщаєш пришестя
своє Отроковиці! Небо і земля не вміщають Тебе: як же вмістить Тебе утроба
дівоча?»
Але Владика сказав: «Як Мене вмістила куща Авраама?» - «Але Авраам був морем
гостинності, – відповідав Ангел, – і Ти, Владико, явився Аврааму в кущі і пройшов її, як
все наповнюючий: але як Марія стерпить вогонь Божества? Трон Твій палає блиском
вогняним; хіба може понести Тебе Діва, не опалившись?» «Справді, – заперечив йому
Владика, – якщо вогонь опалив в пустелі купину, то опалить, звичайно, і Марію Має
пришестя; але якщо цей вогонь, що зобразив зішестя Божественного вогню з Неба,
оросив купину, а не спалив, то що ти скажеш про саму Істину, що ходить не в полум’ї
вогненному, але у вигляді дощу?»
Виконуючи повеління, Ангел прийшов до Діви і звернувся до Неї, промовляючи:
«радуйся, Благодатна, Господь з Тобою! Вже диявол не устоїть проти Тебе, тому що,
де з самого початку ворог наніс рану, там нині перш за все Лікар спасіння лікування
приготовив; звідки вийшла смерть, там життя відкрило свій вхід; від жінки витекло
зло, від жінки виточується і благо. Радуйся, Благодатна! Не соромся, як винуватиця
засудження; Ти будеш Матір’ю і Судді і Визволителя. Радуйся, Непорочна Невіста
Родителько, коли світ удовів! Радуйся, що погрузила в утробі смерть матері! Радуйся,
живий храм Божий! Радуйся, рівної честі житло неба і землі! Радуйся, просторе
вмістилище невмістимого єства!»
При таких обставинах явився (від Діви) для недужих лікар, для тих, хто сиділи в
темряві – сонце правди; для всіх захоплених бурею – якір і безпечне пристанище, для
рабів, непримиримо ворогуючих, народився Владика і створився союзом миру,
визволителем полонених, миротворцем ворогуючих. Він бо є мир наш (Єф. 2, 14), який
нехай отримаємо всі ми, по благодаті і людинолюбству Господа нашого Ісуса Христа,
Якому слава. Честь і держава, нині, і завжди, і повіки віків. Амінь.
Преподобного Захарії Пісника, в Дальніх печерах почиваючого
Заради пісникового твого життя, блаженний Захарію, прийняв проти бісів велику
міцність, моли щоб і нам від їхніх підступів визволитися, і отримати гріхів прощення і
велику милість.
137
Коли в пості засяяв то бісам страшним явився, чесний Захарію, зміцни і нас твоїми
молитвами, аби мати пісне життя, і від бісівського визволитися злочинства, бо ж
ублажаємо тебе.
Преподобний Захарій Пісник, Печерський, подвизався в Дальніх печерах у XIII-XIV
століттях. Строгість посту його доходила до того, що він не їв нічого печеного або
вареного, а живися тільки зіллям (травами) і то один раз в день після заходження
сонця. Від одного імені преподобного Захарії тряслися біси. Часто преподобний бачив
ангелів, з якими і сподобився жити на Небі. Ототожнення преподобного Захарії
Пісника Печерського, з сином київського жителя Іоанна – Захарієм, який віддав всю
свою спадщину на прикрашення Печерського храму і постригся в обителі,
необґрунтовано. Іоанн перед смертю передав майно на збереження своєму другу
Сергію. Це було при ігумені преподобному Никоні (1088, пам'ять 23 березня), Захарії в
той час було 5 років. В 15 років, тобто не пізніше 1098 року, він потребував своє майно
у Сергія, щоб передати його в монастир. Таким чином, Преподобний Захарій Пісник
жив на два століття пізніше.
Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
Повинні знати, якщо навечір’я Благовіщення станеться в суботу, чи неділю,
співається так.
На малій вечірні. На Господи взиваю… стихири на 4, глас 4:
Ущедрив творіння Творець, прихилений Своїм милосердям, в утробу Діви
Богоотроковиці вселитися поспішає. До Неї ж великий прийшов Архангел,
провіщаючи: радуйся, Богом обдарована, нині з Тобою Бог наш. Не бійся мене,
Архангела Царя, отримала бо благодать, яку раніше згубила Єва, прамати Твоя, і
зачнеш і народиш Отцю Єдиносущного (двічі).
Дивне є слово твоє і погляд, дивні твої слова сповіщення, – Марія до Ангела, – хай
не спокусиш Мене словами, Діва бо Я, шлюбу не знаю, як зачну Неосяжного, і як
вмістить утроба Моя, Його ж величності Небесні вмістити не можуть? Авраама бо оселя
хай навчить Тебе нині, яка Бога вмістила, зображаючи наперед, Діво, Бога приймаючу
Твою утробу.
В місто Назарет нині прийшов, до Тебе Гавриїл, як до міста живого Царя Христа, і
вітає, взиваючи Тобі: радуйся, Благословенна Богом обрадувана, приймеш бо в утробу
Свою Бога втіленого, що через милосердя Тобою людство до древнього блаженства
призиває. Благословенний Божественний безсмертний Плід утроби Твоєї, що подає
світу очищення і велику милість.
В шостий місяць Архистратиг посланий був до Тебе, Діви і Чистої, сповістити Тобі
слово спасіння, разом же взиваючи до Тебе: радуйся, Обрадувана, Господь з Тобою,
народиш бо Сина Предвічного із Отця, Який спасе людей Своїх від гріхів їх.
Начальник вишніх сил, з Небес в Назарет злетів і Діву вітає, промовляючи: радуйся,
колісниця чиста Божества, Тебе від віку Бог полюбив, і оселею вчинити забажав. Раб
Владики, до Тебе прийшовши став виголошувати: народиш бо Господа і нетлінною
залишися.
138
Стих: Благовістíть день у день спасіння Бога нашого.
Що за вигляд твій вогняний? – Гавриїлу Чиста з дивуванням промовляє, – що за
достоїнство твоє і слів сила? Зачати Сина провіщаєш Мені, Я ж спокуси чоловічої не
знаю, відійди подалі, не спокушай, людино, як раніше Єву праматір змій облесливий.
Стих: Співайте Господеві пісню нову, співай Господеві, вся земле.
Дух Божий Пресвятий прийде на Тебе, Пречиста, Бога вміщаюча Владичице, і сила
Вишнього осінить Тебе, і народиш Сина, Який збереже Твою дівочість неураженою,
Цей є Син неродовідний, Він, явившись, воліє спасти людей Своїх.
В шостий місяць посланий був архангел до Діви чистої, і, промовивши до Неї:
«радуйся», благовістив, що народиться від Неї Спаситель. Тому, прийнявши
привітання, зачала Тебе, превічного Бога, що невимовно благозволив стати людиною,
заради спасіння душ наших.
Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає
Сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо:
радуйся, благодатна, Господь з Тобою.
На великій вечірні.
Це свято починається з четверга 3-го тижня Великого посту і доходить до середи
Пасхального тижня. Якщо є Великий піст, починаємо вечірню без кафізми і без
поклонів.
На Господи, взиваю… ставимо стихів 10. І співаємо з Тріоді самогласні дня двічі, і
подібні 3, і свята 3, глас 6:
Раду превічну відкриваючи, Тобі, Отроковице, Гавриїл явився, Тебе, вітаючи,
сповіщав: радуйся, земле незасіяна; радуйся, купино неопалима; радуйся, глибино
неоглядна; радуйся, мосте, що до небес приводить, і ліствиця висока, яку Яків бачив;
радуйся, божественний сосуде, що носить манну; радуйся, визволення від клятви;
радуйся, закликання Адамове, з Тобою Господь (двічі).
З’являєшся до Мене, як людина, – промовляє нетлінна Діва до архангела, – і як ти
сповіщаєш слова неземні. Ти сказав, що зі Мною буде Бог, і оселиться в утробі Моїй. І
як Я буду, скажи Мені, вмістилищем просторим, і місцем освячення, що перевершує
херувимів. Не спокусиш Мене улесливістю, бо Я не пізнала насолоди і до шлюбу
непричетна; як Я народжу дитя? (двічі).
Бог, де хоче, перемагає закон природи, – промовляє безплотний, – і те, що
незбагненне для людини, здійснюється; віруй моїм словам істини, Всесвята і
Всенепорочна. Вона ж взивала: нехай буде Мені за твоїм словом, і народжу
безплотного, Який візьме плоть від Мене, щоб як єдиний Всемогутній привести людину
до першого достоїнства, через з’єднання.
Слава, і нині, глас той самий, самогласний:
Посланий був з небес Гавриїл архангел благовістити Діві зача́ття; і прийшов у
Назарет, думаючи в собі, дивуючись чуду: о, як Той, Хто в небесах неосяжний, Дівою
народжується? Маючи престолом небеса і підніжжям землю, в утробі дівочій
вміщається! На Нього шестикрилі і многоокі дивитися не можуть; єдиним словом від
Неї воплотитися благозволив, Боже Слово íстинне. Чому я стою і не говорю Дíві:
радуйся благодатна, Господь з Тобою; радуйся, чиста Дíво; радуйся, Невісто неневíсна;
радуйся, Мати Життя, благословенний плід утроби Твоєї.
Вхід. Світе тихий… Прокимен. Якщо Великий піст, то раніше буває дві паремії
139
Тріоді, потім три свята.
Буття читання (28, 10-17):
Вийшов Яків із Вирсавії і пішов у Харан, і прийшов на одне місце, і залишився там
ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під
голову, і ліг на тому місці. І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її
торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. І ось, Господь стоїть
на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; не бійся. Землю, на
якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; і буде потомство твоє – як пісок земний;
і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у
твоєму потомстві всі племена земні; і от, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не
підеш; і поверну тебе в цю землю, бо я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я
сказав тобі. Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому
місці; а я не знав! І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! Це не що інше, як дім
Божий, це врата небесні!
Пророцтва Єзекіїля читання (43, 27-44, 1-4):
Так говорить Господь: після закінчення цих днів, у день восьмий і далі, священики
будуть приносити на жертовнику всепалення ваші і мирні жертви ваші; і Я буду
милостивим до вас, говорить Господь Бог. І привів Він мене назад до зовнішніх воріт
святилища, що звернені на схід, і вони були зачинені. І сказав мені Господь: врата ці
будуть зачинені, і не відкриються, і ніяка людина не пройде крізь них, бо Господь, Бог
Ізраїлів, увійшов через них, і вони будуть зачинені. Лише князь – як князь – сяде в них,
щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих врат і Тим самим шляхом
вийде. Потім привів мене через північні ворота до храму, і я бачив, і ось, слава
Господня наповнила дім Господа.
Притч читання (9, 1-11):
Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, заколола жертву,
розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу; послала слуг своїх проголосити з
височин міських: хто нерозумний, звернися сюди! І нерозумним вона сказала: йдіть,
їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; залишіть безумство, і живіть, і ходіть
шляхом розуму. Той, хто повчає кощунника, наживе собі безславність, і хто викриває
нечестивого – пляму собі. Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе;
викривай мудрого, і він полюбить тебе; дай наставляння мудрому, і він буде ще
мудріший; навчи правдивого, і він примножить знання. Початок мудрості – страх
Господній, і пізнання Святого – розум; тому що через мене примножаться дні твої, і
додасться тобі років життя.
Далі: Нехай піднесеться молитва моя… І 3 великі поклони, і все інше літургії
Ранішосвячених Дарів.
Якщо немає літургії Ранішосвячених. На Господи, взиваю… стихири подібні 3, в
Тріоді, і свята 5. Слава, і нині: Посланий був… Вхід. Прокимен і читання дня і свята 3.
Також Сподоби, Господи… На стиховні Тріоді самогласний дня двічі. І мученичий.
Слава, і нині: Нині радість… Після Нині відпускаєш… тропар свята. Єктенія, і 3
великі поклони, і відпуст. На трапезі дозволяється вино і олія, в який би день не
сталося, в славу Пресвятої Богородиці.
Повинні знати, якщо станеться Благовіщення у якусь суботу посту.
Читаємо читання спочатку дня і після них свята 5: 1. Піднявся Мойсей… 2.
Господь створив мене… 3. Вийшов Яків… 4. Так говорить Господь: після закінчення
цих днів… 5. Премудрість збудувала собі дім… Подібно читаємо свята 5, якщо
140
Благовіщення станеться і в неділю.
Якщо ж є піст, читаються увечері, три раніше написані і на Літургії ці дві.
Виходу читання (3, 1-8):
Піднявся Мойсей на гору Божу Хорив; і з’явився йому ангел Господній у полум’ї
вогняному в купині (кущі), і побачив, що купина горіла вогнем, але і купина не згорала.
І сказав Мойсей: піду і побачу це велике видіння, чому не згорає купина? І побачив
Господь, що він іде дивитися, і воззвав до нього Господь із купини, кажучи: Мойсей!
Мойсей! Він сказав: ось я. І сказав Бог: не наближайся сюди. Зніми взуття з ніг твоїх, бо
місце, на якому ти стоїш, земля свята. І сказав йому: Я Бог отця твого, Бог Авраама, Бог
Ісаака, Бог Якова. Мойсей закрив лице своє, тому що боявся дивитися на Бога. І сказав
Господь Мойсею: Я побачив страждання народу Мого в Єгипті і почув волання його від
насильників його. Я знаю скорботи його і йду визволити його від руки єгиптян і вивести
його із землі цієї, і ввести його в землю благу і простору, де течуть мед і молоко.
Притч читання (8, 22-30):
Господь створив мене началом путі Свого, на діла Свої. Раніше віків заснував мене
на початку, раніше буття землі. Я народилася, коли ще не існували безодні, коли ще не
було джерел, наповнених водою. Я народилася раніше, ніж коли були поставлені гори,
раніше пагорбів, коли ще Господь не створив ні землі, ні полів, ні початкового пороху
всесвіту. Коли проводив коло по лицю безодні, коли утверджував угорі хмари, коли
зміцнював джерела безодні, коли давав закон морю, щоб води не переступали його меж,
коли закладав основи землі; тоді я була при Ньому художницею, і була радістю кожного
дня, веселилася перед лицем Його в усі часи, радіючи на земному колі Його, і радість
моя була з синами людськими.
При 1-му часі ночі б’ють у великий дзвін і потім у всі дзвони. І зібравшись у храмі,
після благословення ієрея з кадінням, співаємо велике повечір’я і З нами Бог… зі співом.
на глас 8, обидва хори. І звичайні тропарі: День проживши… Після 1-го трисвятого
тропар свята: Сьогодні спасіння нашого… Після 2-го трисвятого кондак свята:
Непереможній Воєводі… І після Слава в вишніх… чинимо вихід у притвор. І буває
літія. І співаємо Стихири свята самогласні 3, глас 1:
В шостий місяць посланий був архистратиг до Тебе, Діви чистої, сповістити Тобі
слово спасіння, разом же і взивати до Тебе: радуйся, обрадувана, Господь з Тобою;
народиш Сина превічного від Отця, і спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
В місяць шостий посланий був з небес Гавриїл архангел у град Галілейський
Назарет принести Діві радість Благовіщення; і, прийшовши до Неї, промовив,
взиваючи: радуйся, обрадувана, Господь з Тобою; радуйся, вмістилище невмістимого
Божества, бо Того, Кого небеса не вміщають, утроба Твоя вмістила, Благословенна;
радуйся, чесне Адама покликання і Євине визволення, і радість світу, і веселість роду
нашого.
Посланий був Гавриїл архангел з неба від Бога до Діви непорочної у град
Галілейський Назарет благовістити Їй дивне зачаття. Посланий був раб безплотний до
одухотвореного града і до дверей духовних сповістити про владичне пришестя;
посланий був воїн небесний до палати пресвятої слави підготувати Творцеві оселю. І,
прийшовши до Неї, взивав: радуйся, престоле вогневидий, славніший за
четвероглядних; радуйся, сідалище Царя небесного; радуйся, горо невідсічена,
вмістилище пречисте, бо в Тебе вселилася тілесно вся повнота Божества
благозволенням Отця присносущного і співдією Всесвятого Духа. Радуйся, обрадувана,
Господь з Тобою.
141
Якщо в суботу або в неділю: Слава, глас 8:
Нехай веселяться небеса і радується земля; бо Отцю співприсносущний,
співбезначальний заради милосердя і чоловіколюбства милості віддав Себе на
приниження, благоволінням і радою Отчою, і в утробі оселився дівочій, наперед
очищеній Духом. О, чудо! Бог між людьми, невмістимий – в утробі, безлітний – у літі. І
що славніше? Бо і зачаття безмужне, і приниження невимовне, і таїнство велике. Бог бо
принижується, і втілюється, і твориться; ангел до Пречистої промовляє: радуйся,
обрадувана, Господь з Тобою, має велику милість.
І нині, глас 2:
Благовістить Гавриїл Благодатній нині: радуйся, непорочна Мати і безневісна; не
дивуйся дивному моєму вигляду і не жахайся, бо я є архангел. Змій колись спокусив
Єву; нині ж я благовіщу Тобі радість: перебуватимеш нетлінною і народиш Господа,
Пречиста.
Якщо ж Великий піст, Слава, і нині: Благовістить Гавриїл… Також молитви
звичайні бдіння. І увійшовши в храм, співаємо
Стих: Благовістíть день у день спасіння Бога нашого.
Стих: Співайте Господеві пісню нову, співай Господеві, вся земле.
Ось, явилося нині звернення до нас: невимовно Бог з’єднується з людиною, словом
архангела відганяється омана, бо Діва приймає радість; земля стає небом; світ
визволяється від першої клятви. Нехай радіє творіння і голосно нехай взиває: Творче і
Спасителю наш, Господи, слава Тобі.
Нині радість благовіщення, дівствене торжество, земне з небесним з’єднується,
Адам оновлюється і Єва від першої печалі визволяється; тінь нашої істоти, через
з’єднання прийнявши обоження, стала Церквою Божою. О, таїнство! Образ приниження
незбагненний, багатство благости невимовне. Ангел служить чуду; дівствена утроба
приймає Сина; Дух Святий сходить; Отець з висоти благоволить; і твориться оновлення
загальною Радою. В ньому ж і ним же спасаючись, разом з Гавриїлом до Діви взиваємо:
радуйся, обрадувана, з Тебе ж спасіння – Христос Бог наш, Який, прийнявши наше
єство, до Себе підняв. Його моли, щоб спаслися душі наші.
Також, Нині відпускаєш… і після Отче наш… на благословення хлібів.
Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає
Сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо:
радуйся, благодатна, Господь з Тобою (тричі).
І Нехай буде благословенне… (тричі). І читання свята.
На ранній На Бог Господь… тропар свята (тричі).
Після 1-ї кафізми обидва сідальні з Тріоді без єктенії і читання дня.
142
Після 2-ї кафізми сідальний свята, глас 1.
Великий воєвода ангельських сил, з’явившись у граді Назареті, сповістив Тобі,
Пречиста, про Царя віків і Господа, про незбагненне і невимовне чудо – оновлення
людей, промовляючи до Тебе: радуйся, благословенна Маріє.
Слава, і нині, той самий, і читання свята.
Сьогодні все творіння радується, тому що до Тебе промовив архангел: радуйся,
благословенна, чесна і пречиста Мати Христа Бога. Сьогодні посоромлене змієве
зухвальство, бо кайдани прокляття розірвано. Тому безперестанно взиваємо до Тебе:
радуйся, обрадувана.
Після читання даються свічі братії.
Полієлей і величання:
Архангельським гласом взиваємо до Тебе, чиста: радуйся, благодатна, Господь з
Тобою.
Псалом вибраний: Боже, суд Твій Цареві дай, і правду Твою – сину царевому.
Після полієлея сідальний, глас 4:
Гавриїл з небес взиває до Пречистої: радуйся, бо зачнеш в утробі превічного Бога,
що словом створив краї світу; тому Марія відповіла: Я мужа не знаю, і як Я народжу
Сина? Хто бачив безмужне народження? І, пояснюючи, промовляв ангел до Богородиці
і Діви: зійде на Тебе Дух Святий, і сила Всевишнього осінить Тебе.
Посланий був Гавриїл до Діви Марії, і сповістив Їй невимовну радість, що зачне
безмужно і безболісно: народиш бо Сина, превічного Бога, і Він спасе людей Своїх від
гріхів їхніх; і засвідчує Той, Хто послав мене привітати Тебе: радуйся, Дівою народиш і
після народження далі перебуватимеш Дівою.
І читання свята. Далі ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен: Благовістіть
день у день про спасіння Бога нашого. Стих: Співайте Господеві пісню нову, співай
Господеві, вся земле. Також Все, що дише… Євангеліє від Луки, зачало 4 (1, 39-49, 56).
Після 50-го псалма стихира, глас 2. Самогласна:
Благовістить Гавриїл Благодатній нині: радуйся, неневісна Мати і безмужня; не
дивуйся дивному моєму вигляду, не жахайся, бо я є архангел; змій спокусив колись
Єву; нині ж я благовіщу Тобі радість, і перебуватимеш нетлíнною, і народиш Господа,
Пречиста.
Канон свята, ірмоси по двічі, тропарі ж на 12. Катавасія свята, обидва хори
разом. А де трипіснець, там співаємо свята з ірмосом на 6, і трипіснець на 8.
Катавасія ірмоса Тріоді, обидва хори разом.
Пісня 1
Діва: Нехай оспівує Тебе, Владичице, граючи на духовній Псалтирі, Давид праотець
Твій: Слухай, Дочко, глас радості архангела; він сповіщає Тобі невимовну радість.
Ангел: Взиваю до Тебе, радіючи; прихили вухо Твоє і вислухай мене, я звіщаю
безмужне зачаття Боже; бо Ти знайшла благодать у Бога, яку ніколи інша не знаходила,
Пречиста.
Діва: Як зрозуміти, ангеле, силу твоїх слів? Як буде те, що ти сказав? Скажи ясніше,
143
як зачну, будучи безмужною Дівою? Як Я стану Матір’ю Творця Мого?
Ангел: Ти думаєш, легко мені відповідати? Думаю і радію, бачачи Твоє
утвердження; будь сміливою, Владичице, бо коли хоче Бог, то й неможливе
здійснюється.
Пісня 3
Ірмос: Богородице, живоносне й достатнє джерело, співців Твоїх, що врочисто Тебе
прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.
Діва: Не стало князя в юдеїв, прийшов останній час, коли має з’явитися надія
народів – Христос. Ти ж скажи Мені, як Я можу народити Його, будучи Дівою?
Ангел: Хочеш від мене довідатися, Діво, про Твоє зачаття, але воно є невимовним;
Дух же Святий творчою силою осінить Тебе і звершить.
Діва: Праматір Моя, будучи спокушеною змієм, споживи божественної позбавилася,
бо з раю вигнана була. Тому і Я боюся твого дивного привітання, соромлюся спокуси.
Ангел: Я є Божий посланець, щоб сповістити Тобі про Божественну Раду. Чому
боїшся, Всенепорочна, мене, що Тебе більше боїться? Чого благоговієш, Владичице,
переді мною, що перед Тобою чесно благоговіє?
Слово Боже нині на землю зійшло, ангел представ перед Дівою і взивав: радуйся,
Благословенна, Ти бо єдина залишилася нетлінною, прийнявши в утробу предвічне
Слово і Господа, Який як Бог спасе від омани рід людський.
Посланий був з небес архистратиг Гавриїл від Бога; він швидко представ перед
одухотвореним градом, промовляючи до Неї ясно: Творця приймеш, Діво, в утробі і
народиш Його істинно у плоті. Тому я посланий сповістити Тобі дивне Різдво, Чиста, і
стою, взиваючи до Тебе: радуйся, Невісто неневісна.
Пісня 4
Ірмос: Ісус, як Бог істинний, що сидить у славі на престолі небесному, зійшов на
Діва: Від пророка, що колись провістив Еммануїла, Я чула про якусь Діву Святу, що
вона народить; хочу зрозуміти, як природа людська витримає з’єднання з Богом?
Ангел: Кущ, який не згорав, охоплений полум’ям, на Тобі, обрадувана, всехвальна,
виявив преславну таємницю; бо після народження Ти залишишся чистою Приснодівою.
Діва: Освітлений сяйвом Бога Вседержителя, істини проповіднику, скажи, Гавриїле,
найправдивіше: як Я, маючи навіть чистоту нетлінну, можу народити плоттю безплотне
Слово?
Ангел: Я зі страхом, як раб, стою перед Тобою, Владичице, і навіть боюся нині
дивитися на Тебе, Діво, бо на Тебе, як дощ на руно, зійде слово Отче, як благозволив.
Пісня 5
Ірмос: Здивувалось усе Божественній славі Твоїй, Ти бо, нетлінна Діво, носила в
утробі Бога всіх і породила відвічного Сина, подаючи мир усім, що Тебе прославляють.
Діва: Не можу зрозуміти слова твого провіщення, бо багато було чудес, силою
Божою чудодіяних, знамення і прообрази в Законі, а діва без мужа ніколи не
народжувала.
Ангел: Ти, Всенепорочна, дивна, тому і чудо Твоє дивне; бо Ти єдина з усіх
приймеш в утробі Царя всіх; і Тебе прообразують пророчі слова, і загадки, і знамення,
що в Законі.
Діва: В усьому неосяжний і всіма невмістимий, як Він може оселитися в утробі
144
Діви, Яку Сам створив? Як Я зачну Бога-Слово, співбезначального Отцю і Духу?
Ангел: Це ж Твоєму праотцеві Давиду обіцяв Бог посадити на престолі його Царства
Того, Хто від Тебе народиться. Згідно з видінням Якова Він обрав Тебе за Свою оселю.
Пісня 6
Ірмос: Божественне це і всечесне справляючи свято Богоматері, прийдіть,
богомудрі, руками заплещемо, народженого від Неї Бога прославимо.
Діва: Почувши радісний глас твого слова, Гавриїле, Я божественною радістю
наповнилася, бо сповіщаєш ти про радість і веселість сповіщаєш безкінечну.
Ангел: Тобі дана божественна радість, Богомати; Тобі про радість все творіння
співає, Богоневісто; бо Ти єдина називаєшся Матір’ю Сина Божого, Пречиста.
Діва: Нехай через Мене нині буде знищене засудження Єви; нехай через Мене нині
буде повернуто борг; нехай через Мене буде виплачено давній борг з переповненням.
Ангел: Бог обіцяв праотцю Аврааму, що через його рід благословляться всі народи; а
через Тебе, Пречиста, сьогодні здійснюється ця обітниця.
Непереможній Воєводі – переможнії ми, звільнившися від бід, вдячні пісні
підносимо Тобі, раби Твої, Богородице. Але Ти, що маєш державу непереможную, від
усяких нас бід визволи, щоб до Тебе взивати: радуйся, Невісто неневісна.
Ікос:
Ангел предстатель з небес посланий був промовити до Богородиці: радуйся! І з
безплотним гласом, побачивши Тебе, Господи, втіленим, здивований стояв, взиваючи
до Неї: радуйся, бо через Тебе радість засяє; радуйся, бо через Тебе клятва зникне;
радуйся, упалого Адама підняття; радуйся, сліз Євиних визволення; радуйся, висото,
для людських помислів неприступна; радуйся, глибино, і для ангельських очей
неоглядна; радуйся, Царський престоле; радуйся, бо Ти носиш Того, Хто всіх носить;
радуйся, зоре, що попереджає сонце; радуйся, утробо Божественного втілення; радуйся,
бо Тобою оновлюється творіння; радуйся, бо через Тебе поклоняємося Творцю.
Радуйся, Невісто неневісна.
Пісня 7
Ірмос: Не поклонялися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу
сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: преславний Господи, Боже отців,
Діва: Сповіщаючи про Світло духовне, що з’єдналося з тілом земним з великої
милості, про світле Благовіщення, з божественним привітанням нині ти взиваєш до
Мене: благословенний плід утроби Твоєї.
Ангел: Радуйся, Діво Владичице; радуйся, Пречиста; радуйся, оселе Божа; радуйся,
світильнику світла, Адамове закликання, Євине визволення, горо свята, найвиразніше
освячення і чертогу безсмертний.
Діва: Очисти душу, освяти тіло, сотвори Мене храмом вмістимим для Бога, скинією
богоприкрашеною, храмом, одухотвореним сходженням Пресвятого Духа, і чистою
Матір’ю Життя.
Ангел: Як найсвітлішу свічку, і Богом створений чертог, бачу Тебе нині, як золотий
кивот; прийми, Богоневісто, Подателя Закону, що через Тебе благозволив визволити
тлінну людську істоту.
Пісня 8
Ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородичне: тоді провішене, а нині
145
повіки.
Діва: Ніякий земний розум не може зрозуміти те преславне, що ти Мені
сповіщаєш, – відповідає Діва, – почувши твої слова, Я боюся і жахаюся, щоб ти не
послав мене далеко від Бога, як оманою змій Єву. Але так взиваю: благословляйте, всі
діла Господні, Господа і прославляйте Його повіки.
Ангел: Ось, незрозуміле для Тебе з’ясувалося, – відповідає Гавриїл, – добре Ти
сказала: річ незбагненна; підкорюючись словам уст Твоїх, відкинь усякий помисел про
оману, а віруй, як дійсній речі. Я ж, радіючи, взиваю: благословляйте, всі діла Господні,
Господа і прославляйте Його повіки.
Діва: Закон цей є від Бога для людей, – Непорочна тут же промовила, – від
обопільної любові буває народження, Я ж зовсім не знаю тайни шлюбу, як же ти
говориш, що Я маю народити? Боюся, чи не улесливі слова ти говориш, однак взиваю
так: благословляйте, всі діла Господні, Господа і прославляйте Його повіки.
Ангел: Слова, що Ти мені віщаєш, Чиста, – ангел знову до Неї промовляє, – це є
звичайний спосіб народження людей смертних; істинний Бог, як Він Сам тільки знає,
невимовно і вище всякого розуміння, втілюється із Тебе. Тому і взиваю, радіючи:
благословляйте, всі діла Господні, Господа і прославляйте Його повіки.
Діва: Ти явився Мені, щоб сповістити істину, – говорить Діва, – бо ти є
благовісником загальної радості; душу Свою очистила з тілом, і нехай буде Мені за
твоїм словом, нехай оселиться в Мені Бог. До Нього ж взиваю з тобою: благословляйте,
всі діла Господні, Господа і прославляйте Його повіки.
Чеснішу… не співаємо, а співаємо приспів свята: Благовісти, земле, радість велику,
хваліть, небеса, Божу славу. Потім ірмос: Як одухотвореному кивоту… Подібно і 2-й
хор приспів, і ірмос, і до інших тропарів свята той самий приспів. До тропарів же
трипіснеця промовляємо: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. До Богородичних співаємо
приспів свята.
Пісня 9
Ірмос: Як до одухотвореного Божого кивота, нехай ніяк не доторкнеться рука
скверна; уста ж вірних, Богородиці невмовкно глас ангела виголошуючи, з радістю
нехай взивають: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Незбагненно для розуму зачавши Бога, від закону природи Ти утаїлася, Діво; в
народженні Ти не зазнала тлінної материнської природи, бо була вищою від неї. Тому
достойно чуєш: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Як виточуєш Ти молоко, Діво чиста, не можуть вимовити земні уста, бо Ти
показуєш дивне явище надприродне, перемагаєш закон народження. Тому достойно
чуєш: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Таємно сказано про Тебе, Мати Всевишнього, у Святому Писанні, бо Яків побачив
Тебе колись в образі ліствиці, сказавши: це сходження Боже. Тому Ти чуєш достойно:
радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Купина і вогонь дивно показали боговидцю Мойсею чудо; він, шукаючи в течії часу
останні літа, побачив їх у чистій Діві, промовляючи: до Неї як до Богородиці нехай
взивають: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Даниїл назвав Тебе горою духовною, Божою Матір’ю – Ісая; бачив Тебе як руно
Гедеон, Давид же називає святилищем, дверима ж Тебе іменує інший; Гавриїл же взиває
до Тебе: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
Катавасія, ірмоси Тріоді, і свята з приспівом, і ірмос обидва хори разом.
146
Архистратиг ангельських сил посланий був від Бога Вседержителя до Діви Чистої
благовістити про дивне і невимовне чудо. Бо Бог як Людина від Неї безмужно стає
Немовлям, щоб оновити весь людський рід; люди, благовістіть оновлення світу (двічі).
Слава, і нині, інший світильний:
Сьогодні виявляється Божа таємниця, що була надвічно: Бог-Слово стає Сином Діви
з милосердя, і Гавриїл сповіщає радість Благовіщення. З ним же взиваємо до Неї:
радуйся, Мати Господня.
На Хваліте… Все, що дише… і співаємо стихири на 4. Глас 1:
З небесних кіл злетів Гавриїл у Назарет і прийшов до Діви Марії, взиваючи до Неї:
радуйся, зачнеш Сина, давнішого за Адама, Творця віків і Визволителя тих, що
взивають до Тебе: радуйся, Чиста.
Єдиносущне Слово Отця безначального, не розлучаючись з небесами, нині
з’явилося на землі; з великого милосердя і милості до нашої немощі, прийнявши
Адамову убогість, воплотився у чужий образ.
Гавриїл приніс Діві благовістя з небес, взиваючи: радуйся, бо зачнеш в утробі Того,
Хто ніким невмістимий, а Тобою вмістимий, і народиш Того, Хто раніше денниці від
Отця засяяв.
Вічне Слово плоттю вселилося в Тебе, Богородице Діво, Отчею Радою, і оновило рід
наш, упалий від давньої клятви; тому всі ми разом з ангелом вірно взиваємо до Тебе:
радуйся, Мати Христова.
Одвічне таїнство відкривається сьогодні, і Син Божий стає Сином людини, щоб,
прийнявши гірше, дати нам краще; помилився в давнину Адам, коли схотів стати богом
і не став; Бог стає Людиною, щоб зробити Адама богом. Нехай веселиться творіння, і
торжествує єство, бо архангел стоїть зі страхом перед Дівою і приносить Їй «радуйся»,
замість печалі. Ти, що з милосердної милості воплотиився, Боже наш, слава Тобі.
Якщо субота або неділя, славослів’я велике, єктенії і відпуст. Якщо ж день пісний,
співаємо на стиховні Тріоді, самогласний дня (двічі) і мученичий.
Слава, і нині, свята, глас 8:
Нехай веселяться небеса і радується земля; бо Отцю співприсносущний,
співбезначальний заради милосердя і чоловіколюбної милості віддав Себе на
приниження, благоволінням і радою Отчою, і в утробі оселився дівочій, наперед
очищеній Духом. О, чудо! Бог між людьми, невмістимий – в утробі, безлітний – у літі. І
що славніше? Бо і зачаття безмужне, і приниження невимовне, і таїнство велике. Бог бо
принижується, і втілюється, і твориться; ангел до Пречистої промовляє: радуйся,
обрадувана, Господь з Тобою, має велику милість.
Далі Благо є сповідуватися… (один раз). Після Отче наш… тропар свята і єктенії.
В кінці три великих поклони; без відпусту ранньої; дається же і святий єлей братії, і
співаємо стихиру самогласну, і 1-й час з кафізмою, Тропар і кондак свята, і в кінці 3
великі поклони, і молитва: Христе, Світло істинне… і відпуст.
3-й і 6-й часи з кафізмами без поклонів, тропар і кондак свята.
На часах в дзвін не б’ємо. На 6-му часі співаємо тропар паремії Тріоді та інше, по
їхньому чину, і паремія і читаємо слово Благовіщення. Приєднуємо ж і 9-й час з
кафізмою і читанням. Після Блаженні, швидко без співу і без поклонів, Пом’яни нас,
Господи… Хор небесний… Слава: Хор святих… Полегши, відпусти… Після Отче
наш… кондак свята. Господи, помилуй 40. Слава, і нині: Чеснішу від Херувимів… І
147
три великі поклони, і молитва: Всесвята Тройце… і відпуст. І співаємо вечірню без
кафізми і без поклонів.
На Господи, взиваю… співаємо самогласний дня Тріоді (двічі) без мученичого, на 3, і
свята на 3, і архангела на 3. Стихири свята, глас 4. Самогласні:
Ось, явилося нині звернення до нас: невимовно Бог з’єднується з людиною, словом
архангела відганяється омана, бо Діва приймає радість; земля стає небом; світ
визволяється від першої клятви. Нехай радіє творіння і голосно нехай взиває: Творче і
Спасителю наш, Господи, слава Тобі.
Стихири архангела, глас 1:
Гавриїл великий, розум боговидий, світлосяйний і спасительний, бачить Світло
трисонячне і співає з Небесними Силами божественні й величні пісні, благає дарувати
душам нашим мир і велику милість.
Велике таїнство, ангелам невідоме й одвічно бережене, тобі єдиному, Гавриїле,
довірене; і Їй, єдиній Чистій, повідав, з’явившись у Назареті; з Нею ж молися, щоб
дарувати душам нашим мир і велику милість.
До 11-го стиха приспів: Творить ангелами Своїми духів, і слугами Своїми вогняне
полум’я.
Будучи сповненим світлом завжди, виконуючи волю і повеління Вседержителя,
начальнику ангелів Гавриїле славний, спасай тих, хто з любов’ю шанує тебе, завжди
благаючи дарувати душам нашим мир і велику милість.
Слава, і нині, глас 6. Самогласний:
Посланий був Гавриїл архангел з неба від Бога до Діви непорочної у град
Галілейський Назарет благовістити Їй дивне зачаття. Посланий був раб безплотний до
одухотвореного града і до дверей духовних сповістити про владичне пришестя;
посланий був воїн небесний до палати пресвятої слави підготувати Творцеві оселю. І,
прийшовши до Неї, взивав: радуйся, престоле вогневидний, славніший за
четвероглядних; радуйся, сідалище Царя небесного; радуйся, горо невідсíчена,
вмістилище пречисте, бо в Тебе вселилася тілесно вся повнота́ Божества
благозволенням Отця присносущного і співдією Всесвятого Духа. Радуйся, обрадувана,
Господь з Тобою.
Вхід з Євангелієм. Світе тихий… Прокимен і паремії дня, і свята дві:
Виходу читання (3, 1-8): Піднявся Мойсей… (ст. 141).
Притч читання (8, 22-30): Господь створив мене… (ст. 141).
Далі мала єктенія і Трисвяте. Прокимен, глас 4: Благовістіть день у день спасіння
Бога нашого. Стих: Співайте Господеві пісню нову, співай Господеві, вся земле. До
Євреїв послання святого апостола Павла читання, зачало 306 (2, 11-18). Алилуя, глас 1:
Зійде, як дощ на руно, і як краплина, що капає на землю. Стих: Буде ім’я Його
благословенним повіки, раніше сонця перебуває ім’я Його. Євангеліє від Луки, зачало 3
(1, 24-38). Та інше Божественної Літургії Іоанна Золотоустого. Замість Достойно
148
є… співаємо приспів і Ірмос: Як одухотвореному Божому кивоту… Причасний: Обрав
Господь Сіон, і зволив його на оселю Свою.
Якщо заради великої нужди немає Літургії. На Господи, взиваю… стихири Тріоді
подібні 3 і свята 4, і Архангела 3. Слава, і нині, свята. Вхід, прокимен і читання дня 2.
Також прокимен, Апостол і Євангеліє свята і після читання Сподоби, Господи… На
стиховні Тріоді самогласний дня, двічі, і мученичий. Слава, і нині: Нині радість
благовіщення… Після Нині відпускаєш… тропар Архангела, глас 4:
Небесних воїнств Архистратиже, завжди молимо тебе ми, недостойні, щоб твоїми
молитвами оберігав нас покровом крил духовної твоєї слави, охороняючи нас, що
старанно припадаємо до тебе і взиваємо: від бід визволи нас, як чиноначальник Вишніх
сил.
Слава, і нині, свята. Єктенія, і 3 великі поклони, і відпуст. На трапезі споживаємо
рибу, і п’ємо вино, в який би день не сталося, один раз в день.
Повечір’я мале в притворі швидко, без поклонів і канону, тільки на Слава в
вишніх… 3 великі поклони з молитвою: Господи і Владико… та інші 12 і на
останньому трисвятому 3 поклони і відпуст.
В суботу чи в неділю, коли Літургія звершується не після вечірні, якщо зволить

настоятель, співаємо антифони свята.
Антифон 1, глас 2
Стих 1: Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя – правду Твою.
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих 2: Щоб гори принесли мир людям, і пагорби – правду.
Стих 3: Благовістіть день у день про спасіння Його.
Стих 4: Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її.
Слава, і нині: Молитвами Богородиці, Спасе спаси нас.
Стих 1: Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю.
Спаси нас, Сину Божий, що нас ради воплотився, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих 2: Освятив оселю, свою Всевишній.
Стих 3: Гряде Бог наш – і не мовчить.
Стих 4: В часи днів його засяє правда і буде великий мир.
Слава, і нині: Єдинородний Сину…
Стих 1: Нехай буде ім’я Його благословенне навіки.
Тропар: Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий
стає Сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці
взиваємо: радуйся, благодатна, Господь з Тобою.
Стих 2: Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.
Тропар: Сьогодні спасіння нашого початок…
Стих 3: І благословенне ім’я слави Його повіки.
149
Тропар: Сьогодні спасіння нашого початок…
Вхідне: Благовістіть день у день спасіння Бога нашого.
Прийдіть, поклонімось, і припадім до Христа, Спаси нас, Сину Божий, що нас ради
воплотився, співаємо Тобі: Алилуя.
Тропар, глас 4: Сьогодні спасіння нашого початок…
Слава, і нині: кондак, глас 8:
Непереможній Воєводі – переможнії ми, звільнившися від бід, вдячні пісні
підносимо Тобі, раби Твої, Богородице. Але Ти, що маєш державу непереможную, від
усяких нас бід визволи, щоб до Тебе взивати: радуйся, Невісто неневісная.
Трисвяте. Прокимен, глас 4: Благовістіть день у день спасіння Бога нашого.
Стих: Співайте Господеві пісню нову, співай Господеві, вся земле. До Євреїв послання
святого апостола Павла читання, зачало 306 (2, 11-18). Алилуя, глас 1: Зійде, як дощ на
руно, і як краплина, що капає на землю. Стих: Буде ім’я Його благословенним повіки,
раніше сонця перебуває ім’я Його. Євангеліє від Луки, зачало 3 (1, 24-38). Та інше
Божественної Літургії. Замість Достойно є… співаємо приспів і Ірмос: Як
одухотвореному Божому кивоту… Причасний: Обрав Господь Сіон, і зволив його на
оселю Свою.
Якщо станеться Благовіщення в суботу 3-ю чи 4-у посту.
В п’ятницю увечері кафізму не промовляємо. На Господи, взиваю… стихири на 10:
Тріоді самогласний дня, двічі, і свята 8. Слава, і нині, свята. І читання спочатку дня і
свята, 5. І Нехай піднесеться молитва моя… Та інше ранішосвячених. О 1-й годині ночі
повечір’я велике. Після 1-го трисвятого тропар свята. Після 2-го кондак свята. Після
Слава в вишніх… вихід, як сказано в день пісний.
На ранній буває служба вся свята, ні четверопіснець, ні інше суботнє не
співається, а все свята, співаємо ж і славослів’я велике, четверопіснець же співається
в четвер на повечір’ї.
Також і на Літургії все свята. Блаженні від канону свята, пісня 3-я і 6-а.
Повинні знати, якщо станеться Благовіщення у 3-тю неділю посту.
У суботу на малій вечірні, на Господи, взиваю… Хреста 4. Слава, і нині, свята. На
стиховні стихира воскресна одна, і свята 3, самогласні. Стиховні великої вечірні, з
їхніми приспівами. Слава, і нині, свята. Єктенія і відпуст.
На великій вечірні: Блажен муж… кафізма вся. На Господи, взиваю… стихири
воскресні 3, і Хреста подібні 3, і свята подібні 3, на 4. Слава, Хреста, глас 3: Христе
Боже наш… І нині, свята, глас 6: Посланий був з небес… Також вхід. І читання 5. На
літії стихири свята, самогласні 3, глас 1, і Хреста 3, написані на хваліте. Слава, свята.
І нині, Хреста. На стиховні стихири воскресні. Слава, Хреста. І нині, свята. На
благословення хлібів тропар свята, двічі, і Хреста, один раз. І читання з Апостольських
послань, або свята.
На ранній, на Бог Господь… тропар воскресний гласу, двічі. Слава, Хреста. І нині,
свята. Після кафізм сідальні воскресні з їхніми Богородичними і читання з тлумачення
Євангелії. Полієлей і сідальні свята, всі по одному разу. Слава, і нині, свята, і читання
свята. Ступеневі гласу. Прокимен свята, Все, що дише… і Євангеліє свята.
Воскресіння Христове… 50 псалом, стихира свята. Канон воскресний на 4, і Хреста на
4, і свята на 6. Катавасія свята: Відкрию уста мої… Після 3-ї пісні кондак Хреста, і
ікос. Також сідальні Хреста. Слава, і нині, свята, і читання свята. Після 6-ї пісні
кондак свята, і ікос, і пролог. На 9-й пісні співаємо Чеснішу… Світильний воскресний.
Слава, Хреста. І нині, свята. На хваліте стихири воскресні 4, і свята 3, глас 1, і
150
самогласний, глас 2: Одвічне таїнство відкривається… з їхніми приспівами. Також
приспів: Воскресни, Господи Боже мій… і співаємо самогласну стихиру дня. Слава, ту
саму. І нині: Преблагословенна… Славослів’я велике. І буває поклоніння Хресту. І після
єктенії і відпуст. Слава, і нині, стихира євангельська, і оголошення Студитове. І 1-й
час в притворі.
На 1-му часі тропар воскресний. Слава, Хреста. І нині, Богородичний часів. Після
Отче наш… кондак Хреста, та інше і повний відпуст.
На часах тропар воскресний, і свята, і Хреста, перемінно, також і кондаки.
На Літургії: Блаженні гласу на 4, і свята пісня 3-я на 4, і Хреста пісня 6-а на 4.
Після входу тропар воскресний, і Хреста, і свята. Слава, кондак Хреста. І нині, свята.
Замість же трисвятого співаємо: Хресту Твоєму поклоняємось, Владико… Прокимен,
Апостол, алилуя, Євангеліє і причасний спочатку свята, і Хреста. Замість Достойно…
співаємо ірмос: Як до одухотвореного…
Літургія ж Василія великого. Також і у всі неділі святого посту в яких станеться
це свято, буває Літургія Василі Великого незмінно.
Якщо станеться Благовіщення в понеділок 4-го, чи 5-го, чи 6-го тижня посту.
В неділю на малій вечірні стихири свята на 4. Слава, і нині, свята. На стиховні
Тріоді самогласний дня двічі і мученичний. Слава, і нині, свята. Тропар свята, мала
єктенія і відпуст.
На великій вечірні, після звичайного псалма співаємо Блажен муж… 1-й антифон.
На Господи, взиваю… стихири на 10: Тріоді подібні 3, і свята, 7. Слава, і нині:
Посланий був з небес… Вхід, прокимен дня і читання свята 3. І після цього єктенія:
Промовмо всі… Також, Сподоби, Господи… Доповнім вечірню… На літії стихири
свята. Слава, і нині, свята. На стиховні стихири свята, з приспівами свята. Слава, і
нині, свята. На благословення хлібів тропар свята, тричі, і читання свята.
На ранній співаємо службу свята, як у пісний день написано. В понеділок же 4-го
тижня посту, на 1-му часі буває поклоніння чесному Хресту.
Якщо станеться Благовіщення в середу хрестопоклонну: Опускаються стихири, і
Славники, і канон Хреста, і співаються в понеділок, або в п’ятницю тієї ж седмиці.
Тут же співаємо всю службу Благовіщення з трипіснецем середи, як указано в 1-й день.
На ранній, на 1-му часі, буває поклоніння Христу по чину.
Якщо станеться Благовіщення в неділю 4-у чи 5-ту посту.
У суботу, на малій вечірні стихири свята на 4. Слава, і нині, свята. На стиховні
стихира воскресна одна, і свята стиховна великої вечірні з їхніми приспівами. Слава, і
нині, свята. Тропар свята, єктенія мала, і відпуст.
На великій вечірні: Блажен муж… кафізма вся. На Господи, взиваю… стихири
воскресні 3, і східна Анатолія 1, і свята 6. Слава, і нині, глас 6: Посланий був з небес
Гавриїл… Вхід. Прокимен дня, і читання свята 5. На літії стихири свята. Слава, глас
8. І нині, глас 2. На стиховні стихири воскресні. Слава, і нині, свята. На благословення
хлібів тропар свята, тричі, і читання з Апостольських послань або свята.
На ранній, на Бог Господь… тропар воскресний, двічі. Слава, і нині, свята. Після
кафізм сідальні воскресні, з їхніми Богородичними. І читання з тлумачення Євангелії.
Також полієлей і сідальні свята всі по одному, і читання свята. Ступенева гласу,
прокимен свята. Все, що дише… Євангеліє свята. Воскресіння Христове… 50 псалом.
Стихира свята. Канон воскресний з ірмосом на 4, і Тріоді на 4, і свята на 6. Катавасія,
ірмос свята. Після 3-ї пісні сідальний свята. Слава, і нині, той самий, і читання свята.
Після 6-ї пісні кондак свята і ікос, і читаємо пролог. На 9-й пісні співаємо Чеснішу….
151
Світильний воскресний і свята. На хваліте стихири на 8. Воскресні 4 і свята 4, з їхніми
приспівами, і зі Славним. Після цього приспів: Воскресни, Господи Боже мій… і
співаємо самогласну стихиру дня. Слава, знову ту саму. І нині: Преблагословенна…
Славослів’я велике. Після трисвятого тропар воскресний, єктенії і відпуст. Також,
Слава, і нині, стихира євангельська. І дається братії святий єлей від сосуду Пресвятої
Богородиці. І співається самогласна стихира свята, і вихід в притвор, і 1-й час.
На 1-му часі тропар воскресний. Слава, свята. І нині, Богородичний часів. Після
трисвятого кондак свята, та інше, і звершується відпуст.
На Літургії Василія Великого. Блаженні гласу на 6, і свята пісня 3-я на 4. Після
входу тропар воскресний і свята. Слава, і нині, кондак свята. Прокимен, Апостол,
алилуя, Євангеліє і причасний, спочатку неділі, і потім свята.
Якщо станеться Благовіщення в середу 5-го тижня посту.
Співаємо передсвята Благовіщення, стихири і канон в понеділок, з мінеї ж святого
співаємо на повечір’ї. Тому що переноситься великий канон з четверга на вівторок
того ж тижня. І співаємо великий канон з трипіснецем вторинним, ради свята
Пресвятої Богородиці. Тому в середу на саме свято кафізма не читається і не буває
поклонів. І віддання співаємо свята у четвер. Через це в середу увечері стихири з
поклонами, і канон великий у четвер не співається, бо співається у вівторок. В середу
ж 5-го тижня посту співаємо всю службу, вечірню і ранню свята з Тріоддю по уставу,
як указано в день пісний, а віддання Благовіщення співаємо у четвер на ранній з
трипіснецем апостольським, як явлено є в понеділок 4-го і 6-го тижня посту, на
віддання свята Благовіщення.
Якщо станеться Благовіщення Пресвятої Богородиці у четвер 5-го тижня посту,
коли співається великий канон.
Великий канон Андрія, переноситься заради свята і співаємо його у вівторок того
ж тижня з трипіснецем вторинним. А трипіснець апостольський співаємо зі святом
Благовіщення, і потім катавасія Тріоді.
Якщо станеться Благовіщення Пресвятої Богородиці у п’ятницю того ж тижня.
Співаємо передсвята Благовіщення стихири і канон наперед в середу, заради
великого канону. Святого ж мінеї співаємо на повечір’ї.
Якщо станеться Благовіщення Пресвятої Богородиці в суботу акафіста.
У п’ятницю увечері, на Господи, взиваю… стихири на 10: Тріоді самогласний дня
двічі, і свята на 8. Слава, і нині, свята: Посланий був з небес Гавриїл… Вхід. І читання
дня, і свята 5. Після Нехай піднесеться молитва моя… 3 поклони, та інше
ранішосвячених. І на Нехай буде благословенне… 3 поклони і на відпусту 3 поклони.
О 1-й годині ночі б’ють у великий дзвін і потім у всі. І зібравшись у храм, після
благословення ієрея, співаємо велике повечір’я, священник кадить. І після Слава в
вишніх… виходимо в притвор, і творимо звичайну літію, і співаємо стихири самогласні
свята 3, глас 1. Слава, і нині: Благовістить Гавриїл Благодатній… і звичайна молитва
бдіння від ієрея, і після закінчення входимо в храм. І співаємо на стиховні стихири
самогласні з їхніми приспівами. Слава, і нині: Нині радість благовіщення… На
благословення хлібів тропар свята, тричі, і читання свята.
На ранній На Бог Господь… тропар свята, тричі. Після 1-ї кафізми кондак:
Непереможній Воєводі… та інші 3, і ікоси 3, і знову 1-й кондак, і читання акафіста.
Після 2-ї кафізми 3 кондаки, і ікоси 3, і 1-й кондак: Непереможній Воєводі… як раніше
явлено, і читання акафіста, і полієлей, і сідальні всі свята, і читання свята. Ступенева,
1-й антифон 4-го гласу. Прокимен свята. Все, що дише… Євангеліє свята. 50 псалом.
152
Стихира свята. Канон свята, з ірмосом на 8 і акафіста на 6. Катавасія свята, обидва
хори разом. Четверопіснеця ж тут не співаємо, але співаємо наперед у четвер на
повечір’ї. Після 3-ї пісні 3 кондаки, і ікоси 3, а також 1-й кондак. Після сідальний і
читання свята. Після 6-ї пісні 3 кондаки і ікоси 3. Також кондак: О Всехвальна Мати…
тричі, і ікос 1-й, і кондак: Непереможній Воєводі… і читаємо пролог і синаксарій. На
9-й пісні, Чеснішу… не співаємо, але співаємо приспіви свята, як написано на саме
свято, до тропарів же канону акафіста приспів: Пресвята Богородице, спаси нас.
Також в кінці співаємо приспів і ірмос: Як до одухотвореного… І поклін. Світильний
свята. На хваліте стихири свята, глас 1, на 4. Слава, і нині: Нехай веселяться небеса…
Славослів’я велике. Тропар свята, єктенії і відпуст. І дається братії святий єлей за
звичаєм, і оголошення Студитове, і 1-й час в притворі.
На 1-му часі тропар свята. Після трисвятого кондак свята, та інше, і відпуст.
На Літургії: Блаженні свята, пісня 3-я і 6-а, на 8. Прокимен, Апостол, алилуя,
Євангеліє і причасний свята.
Якщо Благовіщення станеться у суботу Лазаря.
В п’ятницю увечері кафізми не читаємо. На Господи, взиваю… стихира самогласна
дня двічі: Душекорисний звершуючи…- малу І свята 3: Раду превічну… І святого
Лазаря 5. Слава: Душекорисний звершуючи великий… - велику. І нині, свята:
Посланий був … Вхід, прокимен, і читання дня, і свята читань 5, та інше
ранішосвячених. На трапезі ж дозволяється вино і олія.
О 1-й годині ночі б’ють у великий дзвін, і потім у всі. І зібравшись у храмі, співаємо
повечір’я велике. Після 1-го трисвятого тропар свята. Після 2-го, кондак свята. І після
Слава в вишніх… вихід у притвор. І співаємо самогласні стихири свята, 3. І Тріоді
самогласні 3, написані на хваліте: Виявляючи ученикам образ Божества… Слава: Нехай
веселяться небеса… І нині: Благовістить Гавриїл Благодатній… На стиховні стихири
самогласні свята, з їхніми приспівами. Слава: Прийшов до гробу Лазаря… І нині: Нині
радість благовіщення… Після Отче наш… тропар свята, тричі, і благословення хлібів, і
читання свята.
На ранній. На Бог Господь… тропар свята двічі. Слава: Загальне воскресіння… І
нині, свята. Після 1-ї кафізми, сідальний Тріоді, глас 1: Змилосердившись над сльозами
Марфи і Марії… двічі. Слава, і нині, свята, і читання про Лазаря. Після 2-ї кафізми
сідальний Тріоді, глас 5: Джерело премудрості… двічі. Слава, і нині, свята. І читання
про праведного Лазаря, або свята. Також, полієлей, і сідальний свята, і читання свята.
Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, Євангеліє свята. Воскресіння
Христове… і 50 псалом. І стихира свята. Канон свята з ірмосом на 6 і святого Лазаря
обидва канони на 8. Також і четверопіснеця. Катавасія 2-го канону Лазаря, ірмос:
Воду перейшовши… обидва хори разом. Після 3-ї пісні кондак, і ікос, і сідальний
святого Лазаря. Слава, і нині, свята і читання свята. Після 6-ї пісні кондак свята, і
ікос, і читання. На 9-й пісні Чеснішу… не співаємо, але співаємо приспів свята, як
написано на саме свято. До канону Тріоді промовляємо приспів: Слава Тобі, Боже наш,
слава Тобі. Катавасія: Визволені Тобою… Також приспів свята і ірмос: Як до
одухотвореного… після: Свят Господь Бог наш…. на глас 1-й. Світильний свята, двічі.
Слава, і нині, Лазаря. На хваліте стихири свята 3, і Лазаря 3. Також приспіви:
Воскресни, Господи Боже мій… 2-й: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм…
Слава, святого Лазаря: Велике і преславне… І нині, свята: Одвічне таїнство…
Славослів’я велике. Тропар свята. Слава, і нині: Загальне воскресіння… єктенії, і
153
відпуст, і оголошення, і 1-й час в притворі. Тропар свята, Слава: Загальне
воскресіння… І нині, Богородичний часів. Після Отче наш… кондак Лазаря. Так само
тропарі промовляємо й на інших часах, кондаки перемінно.
На Літургії: Блаженні свята, пісня 3-я, на 4 і Лазаря пісня 6-а, на 4. Після входу
тропар свята і Лазаря. Слава, кондак Лазаря. І нині, свята. Замість трисвятого
співаємо: Усі ті, що в Христа хрестилися… Прокимен, Апостол, алилуя і Євангеліє
спочатку свята, також Лазаря. Замість Достойно… співаємо ірмос свята.
Причасний, спочатку свята, потім святого Лазаря.
Якщо свято станеться у неділю Вербну.
У суботу на малій вечірні, стихири Вербної неділі на 4. Слава, і нині, свята: У
шостий місяць… На стиховні самогласні свята великої вечірні, з їхніми приспівами.
Слава, і нині, Вербної. Тропар свята. Слава, і нині: Загальне воскресіння… єктенія
мала і відпуст.
На великій вечірні, Блажен муж… вся кафізма. На Господи, взиваю… стихири
свята 3, по двічі, і Вербної на 4. Слава, Вербної: Нині благодать Святого Духа… І нині,
свята… Посланий був … Вхід, прокимен дня, і читання свята 5, і Вербної 3. На літії
стихири свята 3 і Вербної 3. Слава, Вербної: За шість днів до Пасхи… І нині, свята…
Благовістить Гавриїл… На стиховні стихири самогласні Вербної, глас 6, з їхніми
приспівами. Слава, Вербної: Нині благодать… І нині, свята… Одвічне таїнство
відкривається сьогодні… На благословення хлібів, тропар свята, двічі, і Вербної, один
раз, і читання свята.
На ранній на Бог Господь… тропар свята двічі. Слава, і нині: Загальне
воскресіння… Після 1-ї кафізми сідальний Вербної. Слава, і нині, свята і читання.
Після 2-ї кафізми сідальний Вербної. Слава, і нині, свята. І читання. Також полієлей
свята, і сідальний, і читання свята. Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен
Вербної. Все, що дише… Євангеліє Вербної. 50 псалом. Воскресіння Христове… не
співаємо. І коли цілує братія святе Євангеліє, роздає ігумен вербу зі свічками братії, за
звичаєм. Замість же, Молитвами Богородиці… співаємо: Слава: Нині Христос… І
нині, той самий. Також: Помилуй мене, Боже… Після стихира, глас 6: Нині
благодать… Канон свята з ірмосом на 8, і Вербної з ірмосом на 8. Катавасія обох
канонів, кожний хор свій ірмос. Після 3-ї пісні кондак Вербної, і ікос, і сідальний. Слава,
і нині, свята. І читання свята. Після 6-ї пісні кондак свята і ікос. На 9-й пісні
Чеснішу… не співаємо, але співаємо приспів свята, як написано. Вербної ж за звичаєм
співаємо приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі. В кінці ж спочатку співаємо
приспів свята і ірмос свята: Як до одухотвореного… потім Вербної. Також: Свят
Господь Бог наш… на 1-й глас. Світильний свята, двічі. На хваліте стихири свята, 3 і
Вербної. 3. Слава, свята: Нехай веселяться небеса… І нині, Вербної: За шість днів…
Славослів’я велике. Тропар: Загальне воскресіння… Слава, і нині, свята, єктенії і
відпуст. І оголошення, і 1-й час в притворі, і відпуст.
На часах тропар свята. Слава: Загальне воскресіння… І нині, Богородичний часів.
Після Отче наш… кондаки змінно.
На Літургії: Блаженні свята, пісня 3-я, на 4, і Вербної, пісня 6-а, на 4. По вході
промовляємо стих: Благовістіть день у день спасіння Бога нашого. Тропар свята і
Вербної: Загальне воскресіння… Слава, кондак Вербної: На престолі на небесах… І
нині, свята: Непереможній Воєводі… Також прокимен Вербної, і свята. Апостол,
алилуя, Євангеліє і причасний свята, і Вербної. На Літургії замість Достойно… ірмос
154
Вербної: Бог Господь і явився нам… Якщо ж храм Благовіщення Богородиці, співаємо
замість Достойно… ірмос: Як до одухотвореного…
Якщо станеться Благовіщення Пресвятої Богородиці у Великий понеділок.
У неділю Вербну, на малій вечірні, на Господи, взиваю… стихири свята на 4. Слава,
і нині, свята. На стиховні стихири свята, великої вечірні. Слава, і нині, свята, і тропар
свята. Єктенія і відпуст.
На великій вечірні, співаємо Блажен муж… 1-й антифон. На Господи, взиваю…
стихири свята на 6 і Вербної на 4. Слава, Вербної, глас 6: Маючи престолом небо… І
нині, свята: Посланий був … Вхід. Прокимен дня, і читання свята 3. На літії стихири
свята. Слава, і нині, свята: Благовістить Гавриїл… На стиховні стихири дня
самогласні з їхніми приспівами. Слава, Вербної: Від віття і пальм… І нині, свята. На
благословення хлібів, тропар свята, тричі, і читання свята.
На ранній на Бог Господь… тропар свята тричі. Після 1-ї і 2-ї кафізми сідальні дня
і читання дня. Після 3-ї кафізми мала єктенія. Сідальні свята обидва і читання свята.
Полієлей, і сідальні, і читання свята. Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен:
Благовістіть день у день… Все, що дише… Євангеліє свята. 50 псалом. Стихира свята
(Євангеліє ж дня опускається, якщо станеться Благовіщення в якийсь день цієї
седмиці.) Канон свята, з ірмосом на 6, і трипіснець на 8. Катавасія Тріоді, ірмос
обидва хори разом. А де немає трипіснеця, співаємо канон свята, з ірмосом на 14.
Катавасія свята. Після 3-ї пісні кондак дня, і ікос, і сідальний свята, і читання свята.
Після 6-ї пісні кондак свята і ікос. Пролог, і синаксарій. На 9-й пісні Чеснішу… не
співаємо, але співаємо приспів свята: Благовісти, земле… Також ірмос свята: Як до
одухотвореного… До тропарів трипіснеця приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Також, співаємо ірмос Тріоді, потім приспів свята і ірмос: Як до одухотвореного…
Світильний свята. Слава, дня. І нині, свята. На хваліте стихири свята на 4. Слава,
свята: Одвічне таїнство… І нині, дня, глас 8: Покарання засохлої… Також священик,
або читець промовляє: Слава Тобі, що показав нам світло. Єктенія: Доповнімо
ранішню… На стиховні стихири самогласні дня, глас 1: Гряде Господь… Приспів:
Наповни нас вранці… - Дійшовши вірні… Приспів: В усі дні наші будемо радуватися,
за дні, в яких упокорив Ти нас… - Господи, що грядеш на страждання… Приспів: І
подивись на рабів Твоїх… - Господи, не розуміючи таїнства… Приспів: І нехай буде
милість… - Про досконале думайте… Слава, глас 8: Іншу Єву… І нині. свята: Нехай
веселяться небеса… Також: Благо є сповідуватися… один раз. Після трисвятого
тропар свята, єктенія і 3 великі поклони. Після: Прийдіть, поклонімося… тричі. І 1-й
час. Тропар свята. І нині, Богородичний: Як нам назвати Тебе… Після трисвятого,
кондак свята, і в кінці 3 великі поклони. Також: Христе, Світло істинне. І відпуст.
При 3-му часі дня чинимо літію поза монастирем, повернувшись, співаємо 3-й час, і
6-й, з кафізмами, і з читанням. І читаємо Чотириєвангелія. Промовляється же в них
тропар свята. Кондаки промовляємо дня і свята, змінно. І в кінці кожного часу, по 3
великі поклони. Також співаємо і 9-й час і Блаженні скоро без співу. І Пом’яни нас,
Господи… та інше. Після Отче наш… кондак дня. Слава, і нині, свята. Господи
помилуй 40. Слава, і нині: Чеснішу… і 3 великі поклони. І відразу починаємо вечірню без
поклонів і без кафізми. На Господи, взиваю… стихири самогласні дня 5 і свята 5.
Слава, дня: Покарання засохлої… І нині, свята: Посланий був … Вхід з Євангелієм.
Світе тихий… Прокимен, і читання дня, і свята 2. Також єктенія мала і трисвяте.
Прокимен, Апостол і алилуя свята. Євангеліє свята і дня. Та інше Літургії
Золотоустого. Причасний свята.
155
А там де заради великої нужди, не буває Літургії:
На Господи, взиваю… стихири на 10: дня 3, глас 1, перші дві повторюються, і
свята 5. Слава, дня, глас 8: Іншу Єву… І нині, свята. Вхід з Євангелієм. Світе тихий…
Прокимен, і читання дня, і свята, 2. Також. Прокимен, Апостол, алилуя і Євангеліє
свята, і дня. Сподоби, Господи… Єктенія: Доповнімо вечірню… На стиховні дня, глас
5: Господи, не розуміючи таїнства… двічі, з приспівами денними. Та інший стих, глас 8:
Покарання засохлої… Слава, глас 5: Господи, що йдеш на страждання… І нині, свята.
Нині відпускаєш… тропар свята. Єктенії і відпуст. Так співаємо і в інші дні
страсного тижня. На трапезі дозволяється олія і вино. На повечір’ї поклонів немає.
Тільки після Слава в вишніх… 3 поклони. На трисвятому 3 поклони, і в кінці 3 великі
поклони. Співаємо же трипіснець кир Андрія.
Якщо це свято станеться у Великий Вівторок:
У понеділок увечері кафізми не читаємо. На Господи, взиваю… стихири самогласні
дня 5, і свята 5. Слава, дня: Іншу Єву… І нині, свята: Посланий був … Вхід з
Євангелієм. Світе тихий… Прокимен, і читання дня, і свята 3. Нехай піднесеться
молитва моя… і поклони 3. Євангеліє дня, та інше ранішосвячених. На трапезі
дозволяється вино.
При 1-му часі ночі б’ють у великий дзвін, і у всі інші. І зібравшись в храмі, співаємо
повечір’я велике. З нами Бог… співає обидва хори. Священник на початку кадить за
звичаєм. І після Слава. в вишніх… вихід у притвор. І співаємо на літії стихири
самогласні свята. Слава, і нині, свята: Благовістить Гавриїл… На стиховні стихири
самогласні свята 3, з їхніми приспівами. Слава, і нині: Нині радість… На благословення
хлібів тропар свята, тричі. І читання свята.
На ранній на Бог Господь… тропар свята тричі. Після обох кафізм, сідальні Тріоді
і читання дня. Після 3-ї кафізми єктенія мала, і сідальні свята, і читання. Полієлей, і
сідальний свята. І читання свята. Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен. Все,
що дише… Євангеліє свята. 50 псалом. Стихира свята. Канон свята з ірмосом на 14.
Катавасія свята, ірмос обидва хори разом. А де є двопіснець Тріоді, співаємо канон
свята з ірмосом на 6, двопіснець на 8. Потім ірмос Тріоді, обидва хори разом. Після 3-ї
пісні, кондак дня, і ікос, і сідальний свята, і читання свята. Після 6-ї пісні, кондак
свята, і ікос, і читаємо пролог. На 9-й пісні, Чеснішу… не співаємо. Але співаємо
приспів і ірмос свята, як указано у Великий Понеділок. Світильний свята. Слава, дня. І
нині, свята. На хваліте стихири подібні свята, на 4. Слава, дня: Від душевних
лінощів… І нині, свята: Одвічне таїнство відкривається… На стиховні самогласні дня,
з їхніми приспівами, як написано в понеділок: Наповни нас вранці… Слава, свята:
Нехай веселяться небеса… І нині, дня, глас 6: Коли прийдеш у славі… тропар свята.
Єктенія і 3 великі поклони. І молитва: Христе, Світло істинне… і відпуст. При 3-му
часі дня чинимо літію поза монастирем, і повернувшись співаємо часи з кафізмами, і
читається Чотириєвангеліє, промовляємо на часах тропар свята. І читання свята.
Кондаки промовляємо дня і свята, змінно. І в кінці кожного часу по 3 великі поклони. І
9-й час без кафізми. Блаженні скоро без співу. І Пом’яни нас, Господи… та інше, як
раніше написано. Після Отче наш… кондак свята. Господи помилуй 40. Слава, і нині:
Чеснішу… і 3 великі поклони. І відразу починаємо вечірню: Прийдіть, поклонімося…
тричі і співаємо вечірню без кафізми і без поклонів. На Господи, взиваю… стихири
самогласні дня 5 і свята 5. Слава, дня. І нині, свята. Вхід з Євангелієм. Прокимен, і
читання дня, і свята 2. Єктенія мала і виголос трисвятого. Прокимен, Апостол і
алилуя свята. Євангеліє свята і дня. Та інше Літургії Золотоустого. Причасний свята.
156
На трапезі дозволяється олія і вино.
Повечір’я ж співаємо мале, без поклонів, співаємо ж на ньому і трипіснець кир
Андрія Критського.
Якщо це свято станеться у Велику Середу:
У вівторок увечері співаємо вечірню без кафізми і без поклонів. На Господи,
взиваю… стихири самогласні дня 5, і свята 5. Слава, дня, глас 7: Ось, тобі талант… І
нині, свята: Вхід з Євангелієм. Прокимен, і читання дня, і свята 3. Нехай піднесеться
молитва моя… і 3 поклони. Євангеліє дня, та інше ранішосвячених. На трапезі варене
без олії, вино ж дозволяється. При першому часі ночі б’ють у великий дзвін, і всі інші. І
співаємо велике повечір’я. З нами Бог… обидва хори. Ієрей кадить за звичаєм на
початку. І після Слава в вишніх… вихід у притвор. І співаємо на літії стихири свята.
Слава, і нині, свята. На стиховні стихири, і Слава, і нині, свята. На благословення
хлібів, тропар свята, тричі, і читання свята.
На ранній на Бог Господь… тропар свята тричі. Після обох кафізм, сідальні Тріоді
і читання дня. Після 3-ї кафізми єктенія, і сідальні свята обидва, і читання свята.
Полієлей, і сідальний, і читання свята. Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен.
Все, що дише… Євангеліє свята. 50 псалом. Стихира свята. Канон свята з ірмосом на
14. Катавасія свята, ірмос обидва хори разом. А де є трипіснець, співаємо канон свята
з ірмосом на 6, і трипіснеця на 8. Катавасія, ірмос Тріоді. Після 3-ї пісні, кондак дня, і
ікос, і сідальний свята, і читання свята. Після 6-ї пісні, кондак свята, і ікос. На 9-й
пісні, Чеснішу… не співаємо. Але співаємо приспів свята, як указано. Світильний
свята. Слава, дня. І нині, свята. На хваліте стихири свята, на 4. Слава, дня: Нині
Христос приходить… І нині, свята: Одвічне таїнство відкривається… На стиховні дня,
з їхніми приспівами, як написано у Великий Понеділок. Слава, свята, глас 8: Нехай
веселяться небеса… І нині, дня, глас той самий: Господи, жона, що впала… та інше як
раніше написано. При 3-му часі виходимо поза монастир, і повернувшись співаємо часи
з кафізмами, і читається Чотириєвангеліє. Та інше часів, і Літургії, як написано у
Понеділок і Вівторок цієї седмиці. В кінці часів буває в обителі прощення за звичаєм.
Повечір’я ж співаємо як написано раніше і трипіснець кир Андрія Критського.
Про те ж свято, якщо станеться у Великий Четвер.
У Велику Середу увечері співаємо вечірню без кафізми. На Господи, взиваю…
стихири самогласні дня 5, і свята 5. Слава, дня, І нині, свята: Вхід з Євангелієм.
Прокимен, і читання дня, і свята 3. Нехай піднесеться молитва моя…… і поклони 3.
Євангеліє дня, та інше ранішосвячених. На трапезі дозволяється вино. При першому
часі ночі б’ють у великий дзвін, і всі інші. І співаємо велике повечір’я, священик кадить
як звичайно. І Після Слава в вишніх… вихід у притвор. І співаємо на літії, самогласні
стихири. Слава, і нині, свята. На стиховні стихири, і Слава, і нині, свята. На
благословення хлібів. Тропар свята, тричі, і читання свята.
На ранній на Бог Господь… тропар свята двічі. Слава, і нині: Коли славні
ученики… Також полієлей, і сідальний, і читання свята. Ступенева, 1-й антифон 4-го
гласу. Прокимен. Все, що дише… Євангеліє свята. 50 псалом. Стихира свята. Канон
свята з ірмосом на 8, ірмос по двічі і дня, з ірмосом на 8. Катавасія, ірмос дня, обидва
хори разом. Після 3-ї пісні, кондак дня, і ікос, і сідальний дня. Слава, і нині, свята. І
читання свята. Після 6-ї пісні, кондак свята, і ікос, і пролог, і синаксарій. На 9-й пісні,
Чеснішу… не співаємо, але співаємо приспів свята, як указано. Після ірмос: Прийдіть
вірні… Також приспів свята, і ірмос. Світильний, свята. Слава, дня. І нині, свята. На
хваліте стихири свята на 4. Слава, свята. І нині, дня. Після, Слава в вишніх… і
157
єктенія. Також, на стиховні, стихири дня, з їхніми приспівами. Слава, дня. І нині,
свята. Після Благо є… і після Отче наш… тропар дня. Слава, і нині, свята. І єктенія:
Помилуй нас, Боже… Також Прийдіть, поклонімся… тричі, і час 1-й, на ньому тропар,
і паремії дня, і оголошення свята, і відпуст. Часи співаємо у притворі, 3-й, 6-й і 9-й , на
них промовляємо тропар свята. Слава, дня. І нині, Богородичний часів. Після Отче
наш… кондаки змінно. Пом’яни нас, Господи… та інше. Хор небесний…. Після Отче
наш… кондак свята. Господи помилуй 40. І молитва: Всесвята Тройце… і відпуст.
Благословлю Господа на всякий час… - не промовляємо.
Увечері дзвонять у великий дзвін, і у всі дзвони, о 8 годині дня, і співаємо вечірню.
На Господи, взиваю… стихири самогласні дня 5, і свята 5. Слава, дня. І нині,
свята. Вхід з Євангелієм. Світе тихий… і читання дня, і свята 2. Єктенія мала, також
трисвяте. Прокимен дня і свята. Апостол дня і свята. Та інше, Літургії Василія
Великого. Замість Достойно… ірмос: Прийдіть вірні… У Храмі Благовіщення
Пресвятої Богородиці, ірмос: Як до одухотвореного… Замість Херувимської пісні
співаємо тропар: Вечері Твоєї тайної… це ж і замість: Нехай повні будуть уста
наші… один раз, з алилуя. На трапезі не дозволяється риба, але тільки вино і олія.
Про те ж свято, якщо станеться у Велику П’ятницю.
У Четвер увечері, на Господи, взиваю… стихири дня, 5, і свята 5. Слава, дня:
Дійсно, Іуда є породження єхидни… І нині, свята: Посланий був… Вхід з Євангелієм.
Прокимен, і читання дня і свята 3. Єктенія мала, і виголос, і трисвяте. Прокимен,
Апостол, алилуя і Євангеліє дня, та інше Божественної Літургії Василія Великого, як
раніше написано. На трапезі дозволяється олія і вино. Повечір’я співаємо мале з
трипіснецем. Після трисвятого кондак дня. Слава, і нині, свята.
При першому часі ночі дзвонять у великий дзвін і у всі дзвони, і починаємо ранню.
На Бог Господь… тропар свята двічі. Слава, і нині, дня: Коли славні ученики… Після
мала єктенія. І відразу диякон або ієрей промовляє: І щоб сподобитися нам… і читає
настоятель 1-ше Євангеліє, а потім антифони. І Євангелії святих страстей, по чину
їх. І після читання 7-го Євангелія, читання дня. Потім, ступенева, 1-й антифон 4-го
гласу. Прокимен свята. Все, що дише… Євангеліє свята, і також 8-е Євангеліє святих
страстей. 50 псалом. Стихира свята. Також молитва: Спаси. Боже, людей Твоїх… і
Господи, помилуй, 12. Канон свята, з ірмосом на 14. Катавасія свята, обидва хори
разом. А де трипіснець, співаємо канон свята з ірмосом на 6, ірмос двічі і трипіснець
на 8. Катавасія, ірмос Тріоді, обидва хори разом. Після 3-ї пісні кондак дня і ікос.
Слава, і нині, сідальний свята і читання свята. Після 6-ї пісні кондак свята, і ікос, і
синаксарій. На 9-й пісні, Чеснішу… не співаємо, але співаємо приспів свята.
Світильний свята. Слава, дня. І нині, свята. Також, Євангеліє 10-е. Після, Слава в
вишніх… єктенія: Доповнімо ранішню молитву… і виголос. Після Євангеліє 11-е.
Також, на стиховні стихири свята. Слава, дня. І нині, свята. Також 12-е Євангеліє.
Після Благо є… І після Отче наш… тропар, глас 4: Відкупив Ти нас… Слава, і нині,
свята. Єктенія: Помилуй нас, Боже… ієрей: Премудрість. І відпуст. І 1-й час співаємо,
як указано у Велику П’ятницю. Промовляємо на ньому тропар свята, і дня, і кондак
свята.
Співаємо 3-й, і 6-й, і 9-й часи з тропарями і пареміями, з Апостолом, Євангелієм, і
читаннями, та з іншою їх службою. Промовляються же в них тропарі часів Великої
П’ятниці, які є в дні, і свята, кондаки дня, і свята. Та інше, як указано у Велику
П’ятницю. Псалом 33-й тут опускаємо, і промовляємо його на Літургії. При 8-му часі
дня дзвонять у великий дзвін та у всі інші, починаємо вечірню, і чинить ієрей
158
проскомідію. На Господи, взиваю… стихири дня, 6, і свята 4. Слава, дня: О, як
беззаконне зборище… І нині, свята: Посланий був… Вхід з Євангелієм. Світе тихий…
Прокимен, і читання дня, і свята, 2. Також єктенія мала, і трисвяте. Прокимен,
Апостол, алилуя і Євангеліє спочатку свята, і дня. Причасний свята. Звершується ж
Божественна Літургія Золотоустого. Замість Достойно… співаємо ірмос свята: Як
до одухотвореного… На трапезі споживаємо суху їжу і п’ємо вино.
Про те ж свято, якщо станеться у Велику Суботу.
У П’ятницю увечері при 10-му часі дня дзвонять у великий дзвін і у всі дзвони, і
співаємо вечірню. На Господи, взиваю… стихири самогласні дня, на 6, і свята на 4.
Слава, дня. І нині, свята. Вхід з Євангелієм. Світе тихий… Прокимен, і читання дня, і
свята, 5. Також, прокимен, Апостол, алилуя і Євангеліє дня. Після єктенія: Промовмо
всі… також: Сподоби, Господи в вечір цей… Доповнімо вечірню молитву… На
стиховні стихири дня з їхніми приспівами. Слава, свята. І нині, дня. Також, Нині
відпускаєш… Після трисвятого, тропар свята. Слава, і нині: Благообразний Йосиф…
Ієрей: Премудрість. І відпуст. Повечір’я співаємо в келії. Кондак дня. Слава, і нині,
свята.
При 1-му часі ночі дзвонять у великий дзвін і у всі дзвони, і співаємо ранню. На Бог
Господь… тропар дня, глас 2: Благообразний Йосиф… один раз. Коли зійшов Ти…
Слава: Мироносицям жонам… І нині, свята: Сьогодні спасіння нашого початок…
Також співаємо непорочні на 5-й глас. Кадить ієрей на 1-й Славі, також і на 2-й і на 3-
й, за звичаєм. Після закінчення непорочних, співаємо тропарі воскресні: Ангельський
собор…. Та інші. Також мала єктенія, і сідальний дня, також полієлей, і сідальний
свята, і читання свята. Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен свята. Все, що
дише… Євангеліє свята. 50 псалом. Стихира свята. Канон свята, з ірмосом на 8, ірмос
двічі, і дня, з ірмосом на 8. Катавасія, ірмос дня, обидва хори разом. Після 3-ї пісні
кондак дня, і ікос, і сідальний дня. Слава, і нині, свята, і читання свята. Після 6-ї пісні
кондак свята і ікос. Пролог і синаксарій. На 9-й пісні, Чеснішу… не співаємо, але
співаємо приспіви свята, як указано, після ірмос дня: Не ридай по Мені, Мати… Також
приспів свята і ірмос. Свят Господь Бог наш… на 2-й глас. Світильний свята двічі. На
хваліте, стихири самогласні дня 3. І свята подібні 3. Також, самогласний свята, глас 8:
Нехай веселяться небеса… з приспівом: Благовістіть день у день… Слава, дня. І нині:
Преблагословенна єси… Славослів’я велике. І буває вхід, як написано в Тріоді. Після
цього прокимен і паремії дня. Прокимен, Апостол, алилуя і Євангеліє дня. Єктенія і
відпуст. І час 1-й співаємо в притворі. Інші ж часи співаються у свій час. На часах
тропар свята і дня, кондаки промовляємо змінно. Блаженні швидко без співу. Пом’яни
нас, Господи… та інше. Після Отче наш… кондак дня. Слава, і нині, кондак свята.
Господи помилуй 40. І молитва: Всесвята Тройце… і відпуст.
У святу і Велику Суботу вечора о 10-й годині дня, дзвонять у великий і у всі дзвони.
І зібравшись у храмі, після благословення ієрея, починаємо вечірню за звичаєм без
кафізми. На Господи, взиваю… співаємо стихири воскресні 3, глас 1: Вечірні наші
молитви… і Великої Суботи, самогласні 3, глас 8, і свята на 4. Слава, дня, глас 6: Цей
великий день… І нині, свята: Посланий був… Вхід з Євангелієм. Світе тихий…
Прокимен не промовляємо, але відразу ієрей промовляє: Премудрість. І читання дня, по
чину їх. Після закінчення читання мала єктенія і виголос, і співаємо замість
трисвятого: Всі ті, що в Христа хрестилися… алилуя. Прокимен дня, і свята. Апостол
дня, і свята. Замість Херувимської пісні співаємо: Нехай мовчить всяка плоть… і далі
Божественна Літургія Василія Великого. Замість Достойно… співаємо ірмос: Не
159
ридай по Мені, Мати… В храмі ж Благовіщення Богородиці, співаємо ірмос: Як до
одухотвореного… Причасний дня і свята.
Повинні знати, якщо це свято станеться в саму святу і Велику неділю Пасхи.
У Велику Суботу увечері, на Господи, взиваю… ставимо стихів 10, і співаємо
стихири воскресні 3, і Великої Суботи 3, і свята 4. Слава, глас 6: Цей великий день… І
нині, свята: Посланий був… Вхід з Євангелієм. Світе тихий… Прокимен не
промовляємо, але відразу ієрей промовляє: Премудрість. І читання: 1-ше читання дня:
На початку створив Бог небо і землю… одна паремія. Також свята Благовіщення,
читань 5. Також і інші читання дня по чину їх. І потім Божественна Літургія Василія
Великого. Після відпусту Літургії буває споживання їжі. І читання Діянь святих
апостолів, по чину їх, як указано у Велику Суботу. І після закінчення читань, після
благословення ієрея, промовляємо трисвяте, і після Отче наш… Господи помилуй 12.
Слава, і нині: Прийдіть поклонімося… тричі. Також 50 псалом. І співаємо канон свята,
з ірмосом на 6 і великої Суботи, з ірмосом на 8. Катавасія, ірмос суботній, обидва хори
разом. Після 3-ї пісні кондак і ікос свята і сідальний дня. Слава, і нині, свята і читання
свята. Після 6-ї пісні кондак дня, і ікос і читання дня. Після 9-ї пісні трисвяте, і після
Отче наш… тропар: Коли зійшов Ти до смерті… Слава, і нині, свята. Єктенія, і
відпуст. А якщо буде час, добавляється читання дня, настоятель дає свічі братії,
пономар взявши благословення у настоятеля і відійшовши, дзвонить у всі дзвони. І після
читання відходимо у притвор, попереду настоятель і з лампадами, і при закритих
дверях, кадить по чину всю братію. І ставши перед великими церковними дверима,
кадить хрестоподібно тричі і промовляє: Слава Святій, Єдиносущній… І ми
відповідаємо: амінь. І починає настоятель тропар, глас 5: Христос воскрес із
мертвих… тричі. Після співає братія тричі. Настоятель, стих: Нехай воскресне Бог…
і братія: Христос воскрес… один раз. Настоятель, 2-й стих: Як щезає дим… і братія:
Христос воскрес… один раз. Настоятель, 3-й стих: Так нехай загинуть грішники… і
братія: Христос воскрес… один раз. Настоятель, 4-й стих: В цей день, його ж створив
Господь… і братія: Христос воскрес… І відразу настоятель голосно: Христос
воскрес… і відкриваються врата, і входить настоятель з чесним Хрестом, попереду
його з лампадою, і братія співає: І тим, що в гробах, життя дарував. Поки не увійшов у
вівтар, промовляємо Славу, і співаємо тропар свята, глас 4: Сьогодні спасіння нашого
початок… І нині, той самий. Також велика єктенія: В мирі Господеві помолимось. І
після виголосу предстоятель ірмос: Воскресіння день… і співаємо канон Пасхи з
ірмосом на 8, ірмоси по двічі. І Благовіщення канон з ірмосом на 8, ірмоси по двічі.
Після ірмоси обох канонів, кожний хор свій. Також катавасія: Воскресіння день…
обидва хори разом. І тропар: Христос воскрес… тричі, і після кожної пісні мала
єктенія, і виголоси по їхньому чину. Після 3-ї пісні кондак і ікос Пасхи, і іпакой, і
читання з Богослова, початок: На сторожі моїй стану… Після 6-ї пісні кондак свята
Благовіщення, і ікос, і читання з Богослова, початок: Воскресіння день… Також
прокимен свята, глас 4: Благовістіть… Стих: Співайте Господеві… І Все, що дише…
Євангеліє від Луки, зачало 4. Також Воскресіння Христове… тричі, і стихира: Воскрес
Ісус … тричі, на 6-й глас. Після пісня 7-ма, та інші дві. На 9-й пісні співаємо приспіви
Пасхи, і свята. Світильний Пасхи один раз і свята двічі. На хваліте стихири воскресні
на 4 і Благовіщення на 4, з їхніми приспівами. Також обидва хори разом, приспів 1-й:
Нехай воскресне Бог… стихири Пасхи, глас 5, з іншими їхніми приспівами. Слава,
Благовіщення, глас 8: Нехай веселяться небеса… І нині, Пасхи: Воскресіння день… І
160
цілування за звичаєм, і повчання Золотоустого, єктенії і відпуст. Часи ж співаються
по уставу Пасхи. На Літургії антифони Пасхи. Після входу ж промовляємо: В церквах
благословляйте Бога… І Христос воскрес… тричі. Слава, тропар: Сьогодні спасіння
нашого початок… І нині, кондак: Хоч і до гробу зійшов… Замість трисвятого,
співаємо: Всі ті, що в Христа хрестилися… Прокимен, Апостол, алилуя, і Євангеліє
спочатку Пасхи, потім свята. Ієрей читає Євангеліє Пасхи, з дияконом як указано на
Літургії в неділю. Також читає Євангеліє Благовіщення один диякон за звичаєм, як
завжди, і після цього Євангелія в дзвін не б’ють. Замість Достойно… ірмос Пасхи.
Причасний Пасхи і свята.
Якщо станеться Благовіщення Пресвятої Богородиці в понеділок, у вівторок або в
середу світлого тижня.
У святу і велику неділю Пасхи: На малій вечірні, після виголосу ієрея: Христос
воскрес… тричі, і звичайних стихів. На Господи, взиваю… стихири воскресні, на 4.
Слава, і нині, свята, глас 2: Одвічне таїнство відкривається сьогодні… Також Світе
тихий… без входу. Прокимен великий: Хто Бог великий… і його стих 1. Також:
Сподоби, Господи… На стиховні стихири свята, самогласні 3, глас 4, великої вечірні
стиховні з їхніми приспівами. Слава: Благовістить Гавриїл… І нині: Воскресіння день…
Христос воскрес… тричі. Слава, і нині, тропар: Сьогодні спасіння нашого… Єктенія
мала і відпуст.
На великій вечірні. Під час кадіння ієреєм і виголосу: Слава Святій і Єдиносущній…
і співу: Христос воскрес… тричі, і стихів. На Господи, взиваю… стихири воскресні 3, і
східна Анатолія 1, і свята 6. Слава, і нині, свята: Посланий був… Вхід. Світе тихий…
Прокимен, глас 7: Хто Бог великий, як Бог наш… з його стихами. І читання свята 5.
(Якщо в неділю увечері, після цього ієрей: І щоб сподобитися нам… Євангеліє від
Іоанна, зачало 65). Також єктенія. На літії стихири самогласні свята. Слава, і нині:
Благовістить Гавриїл… На стиховні стихира воскресна одна. Також приспів: Нехай
воскресне Бог… і співаємо стихири Пасхи, з їхніми приспівами. Слава, свята: Нині
радість благовіщення… І нині, Пасхи: Воскресіння день… і в кінці: Христос воскрес…
тричі, тропар свята тричі. І благословення хлібів, і роздавання, і читання свята.
На ранній: після благословення ієрея і співу: Христос воскрес… з його стихами. І
після закінчення, Слава, тропар свята. І нині, той самий. Також єктенія велика.
Полієлей, і сідальні, і читання свята. Ступенева, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен і
Євангеліє свята. Воскресіння Христове… тричі. 50 псалом не промовляємо, але відразу
Слава: Молитвами Богородиці… І нині, той самий. Після приспів на глас 6: Благовістíть
день у день… і співаємо стихиру самогласну свята, глас 6: Посланий був… Також
ієрей промовляє молитву: Спаси, Боже, людей Твоїх… Господи помилуй, 12. І після
виголосу співаємо канон Пасхи, з ірмосом на 6 і свята, з ірмосом на 8. Ірмоси Пасхи і
свята, по двічі. Катавасія, ірмос Благовіщення, обидва хори разом. Після 3-ї пісні
кондак Пасхи, і ікос, і сідальний свята. Після 6-ї пісні кондак свята, і ікос, і читання
дня. Також Воскрес Ісус… тричі. На 9-й пісні приспіви Пасхи і свята. Світильний
Пасхи, один раз, і свята, двічі. На хваліте стихири воскресні 3-го гласу. І свята подібні
3. Також: Нехай воскресне Бог… і співаємо стихири Пасхи, з їхніми приспівами. Слава,
свята: Нехай веселяться небеса… І нині, Пасхи: Воскресіння день… Христос воскрес…
тричі. Слава, і нині, тропар свята, єктенії і відпуст. І дається святий єлей братії і
буває літія поза обителлю. Часи співаємо Пасхи за звичаєм.
На Літургії: антифони Пасхи. Після входу, промовляємо стих: В церквах
161
благословляйте Бога Господа… Христос воскрес… тричі. Тропар, свята. Слава, кондак
Пасхи. І нині, свята. Замість трисвятого, Всі ті, що в Христа хрестилися… Прокимен,
Апостол, алилуя, і Євангеліє спочатку Благовіщення, також дня. І Літургія
Золотоустого. Причасний дня і свята.
Указ про віддання Благовіщення Пресвятої Богородиці
Повинні знати, якщо станеться Благовіщення у п’ятницю 3-го чи 4-го тижня
посту.
Співаємо всю службу свята з Тріоддю по уставу, як раніше указано.
На ранній у суботу 3-тю співаємо віддання свята. На Бог Господь… тропар свята
двічі. Слава, Архангела. І нині, свята. Після кафізм сідальні свята і читання свята.
Канон свята, з ірмосом на 8, і Архангела на 6. Катавасія свята. Четверопіснеця ж тут
не співаємо, але співаємо на повечір’ї. Після 3-ї пісні кондак Архангела і сідальний, двічі.
Слава, і нині, свята, і читання. Після 6-ї пісні кондак свята, і ікос. На 9-й пісні,
Чеснішу… не співаємо, але співаємо приспів свята, також ірмос, і на кожний тропар
свята, співаємо той самий приспів і в кінці ірмос. Світильний свята. Слава, Архангела.
І нині, свята. На хваліте стихири на 6: свята 3, і Архангела 3. Слава, і нині, свята.
Славослів’я велике. Після трисвятого тропар Архангела. Слава, і нині, свята. Єктенії, і
відпуст. І 1-й час.
На 1-му часі тропар свята, і Архангела, і кондак свята. Та інше, і відпуст.
На Літургії: Блаженні свята, пісня 3-я і 6-а. Після входу тропар свята, і Архангела.
Слава, кондак Архангела. І нині, свята. Прокимен свята. Апостол, алилуя і Євангеліє
дня, і свята. Замість Достойно… співаємо ірмос свята. Причасний свята.
Якщо станеться віддання Благовіщення у 3-тю неділю посту.
У суботу на малій вечірні звичайне Тріоді. На великій вечірні, На Господи, взиваю…
стихири воскресні 3, і Хреста 4, і свята 3. Слава, Хреста. І нині, свята, або
Богородичний 1- й гласу. Вхід. Прокимен дня, і єктенії. На літії стихири свята, глас 1-
й. Слава, Хреста. І нині, свята. На стиховні стихири воскресні. Слава, Хреста. І нині,
свята. На благословення хлібів тропар свята, двічі, і Хреста один раз, і читання. На
ранній на Бог Господь… тропар воскресний двічі. Слава, Хреста. І нині, свята. Після
кафізм, сідальні воскресні, і їхні Богородичні і читання з тлумачення Євангелія. Після
непорочних, іпакої гласу, і читання з Євангелії. Ступенева, і прокимен гласу. Все, що
дише… Євангеліє воскресне. 50 псалом. Стихира, глас 8: Покаяння відкрий мені
двері… та інше воскресне. Канон воскресний з ірмосом на 4, і свята на 4, і Хреста на 6.
Катавасія Хреста, обидва хори разом. Після 3-ї пісні, кондак свята, і сідальний
Хреста, і читання свята. Після 6-ї пісні, кондак Хреста, і ікос, і читання. На 9-й пісні,
співаємо Чеснішу… Світильний воскресний. Слава, Хреста. І нині, свята. На хваліте
стихири воскресні 3, і Хреста 2, і свята 3, з їхніми приспівами, і після приспів:
Воскресни, Господи Боже мій… І співаємо самогласну стихиру Тріоді. Слава, ту саму. І
нині: Преблагословенна єси… Славослів’я велике. Після трисвятого вихід, і співаємо
тропар Хреста: Спаси, Господи, людей твоїх… тричі. І буває поклоніння чесному
Хресту звичайне. Також єктенія і оголошення Студитове, і відпуст, і вихід. Слава, і
нині, стихира Євангельська, і 1-й час в притворі. На часах тропар воскресний. Слава,
Хреста. І нині, Богородичний часів. Після Отче наш… кондак Хреста. На 3-му часі,
тропар воскресний. Слава, свята. І нині, Богородичний часів. Після Отче наш… кондак
свята і Хреста змінно.
На літургії: Блаженні гласу на 4, і Хреста пісня 3-я, на 4, і свята пісня 9-а, на 4.
Після входу тропар воскресний, і Хреста, і свята. Слава, кондак Хреста. І нині, свята.
162
Прокимен, Апостол, алилуя, Євангеліє і причасний спочатку Хреста, і потім свята
Богородиці. Замість Достойно… Тобою радується… Архангела Гавриїла співаємо
службу в понеділок.
Якщо станеться віддання Благовіщення і собор Архангела Гавриїла у неділю 3-ю
посту, якщо є його храм:
На великій вечірні, Блажен муж… кафізма вся. На Господи, взиваю… стихири
воскресні 3, і Хреста подібні 3, і свята подібні 2, і Архангела подібні 2, обидві на 4.
Слава, Хреста. І нині, свята, або Богородичний 1-й гласу. Вхід. Прокимен дня, і єктенії.
На літії стихири свята, глас 1-й. Слава, Хреста. І нині, свята, або Богородичний
дійсного гласу. Вхід. Прокимен дня. На літії стихири свята. Слава, свята. І нині,
Хреста. На стиховні стихири воскресні. Слава, Хреста. І нині, свята. На благословення
хлібів тропар свята, двічі, і Хреста один раз. І читання з Апостольських послань. На
ранній на Бог Господь… тропар воскресний один раз і Хреста один раз. Слава,
Архангела. І нині, свята. Після кафізм, сідальні воскресні, і їхні Богородичні і читання з
тлумачення Євангелія. Після непорочних, іпакої гласу, і читання. Ступенева, і прокимен
гласу. Євангеліє воскресне. Воскресіння Христове… 50 псалом. Стихира, глас 8:
Покаяння відкрий мені двері… та інше. Канон воскресний з ірмосом на 4, і свята 3, і
Архангела 3, і Хреста на 4. Катавасія Хреста. Після 3-ї пісні, кондак свята, і
Архангела, і сідальний Архангела. Слава, Хреста. І нині, свята. Після 6-ї пісні, кондак
Хреста, і ікос. На 9-й пісні, співаємо Чеснішу… Світильний воскресний. Слава, Хреста.
І нині, свята. На хваліте стихири воскресні 3, і Хреста 2, і Архангела зі славою з його
приспівами. Також приспів: Воскресни, Господи Боже мій… І співаємо самогласну
стихиру Тріоді. Слава, ту саму. І нині: Преблагословенна єси… Славослів’я велике.
Після трисвятого вихід. І буває поклоніння чесному Хресту звичайне, і єктенії і
відпуст. Слава, і нині, стихира Євангельська, і оголошення Студитове. І 1-й час в
притворі. На 1му часі, тропар воскресний. Слава, Хреста. І нині, Богородичний часів.
Після Отче наш… кондак Хреста. На 3-му часі, тропар воскресний. Слава, свята. І
нині, Богородичний часів. Після Отче наш… кондак свята, і Хреста, і Архангела змінно.
Блаженні гласу на 4, і Хреста пісня 3-я, на 4, і Архангела пісня 6-а ,на 4. Після входу
тропар воскресний, і Хреста, і свята, і Архангела. Кондак Хреста. Слава, Архангела. І
нині, свята. Прокимен Хреста, і Архангела. Апостол, алилуя, Євангеліє спочатку
Хреста, і Архангела. Замість Достойно… Тобою радується… Причасний Хреста, і
Архангела.
Якщо станеться віддання Благовіщення у неділю 4-ту, чи 5-ту посту:
У суботу на малій вечірні, стихири звичайні. На великій вечірні, На Господи,
взиваю… стихири воскресні 3, і східна Анатолія 1, і свята 3, і Архангела 3. Слава,
свята. І нині, Богородичний 1-й гласу. Вхід. Прокимен дня. На літії стихири свята 3,
самогласні, глас 4, стиховні. Слава, і нині, свята. На стиховні стихири воскресні.
Слава, і нині, свята. На благословення хлібів тропар: Богородице Діво… тричі. І
читання.
На ранній на Бог Господь… тропар воскресний двічі. Слава, Архангела. І нині,
свята. Після кафізм, сідальні воскресні, і їхні Богородичні і читання з тлумачення
Євангелія. Та інше воскресне. Канон воскресний з ірмосом на 4. І Тріоді на 4. І свята, і
Архангела на 6. Катавасія свята. Після 3-ї пісні кондак Архангела і сідальний. Слава, і
нині, свята. Після 6-ї пісні кондак свята і ікос. На 9-й пісні, співаємо Чеснішу…
Світильний воскресний. Слава, Архангела. І нині, свята. На хваліте стихири воскресні
4, і свята 3. І самогласний свята, з його приспівом. Також приспів: Воскресни, Господи
163
Боже мій… і самогласний Тріоді. Слава, той самий. І нині: Преблагословенна єси…
Славослів’я велике. Тропар воскресний, єктенії, і відпуст, і оголошення Студитове, і
звичайний вихід. Слава, і нині, стихира євангельська, і 1-й час в притворі. На часах,
тропар воскресний. Слава, свята. І нині, Богородичний часів. Після Отче наш… кондак
свята.
На Літургії: Блаженні гласу, на 6 і свята пісня 9-а на 4. Після входу тропар
воскресний, і свята, і Архангела. Кондак воскресний. Слава, Архангела. І нині, свята.
Прокимен, Апостол, алилуя, Євангеліє і причасний дня, і свята. Замість Достойно…
Тобою радується…
Якщо станеться віддання Благовіщення Пресвятої Богородиці у понеділок 4-го, 5-
го, чи 6-го тижня посту.
У неділю увечері, На Господи, взиваю… стихири Тріоді 3, і свята 4, і Архангела 3.
Слава, і нині, свята. Вхід. Прокимен великий, єктенія: Доповнімо вечірню…. На
стиховні стихири Тріоді, самогласний дня, двічі і мученичий. Слава, і нині, свята. Після
трисвятого, тропарі по пісному чину, і 3 великі поклони і відпуст.
Повечір’я мале без поклонів, поклони від Слава в вишніх… на ньому ж промовляємо
канон рядовий мінеї. У понеділок на ранній, співаємо всю службу, як написано 26 числа.
Якщо станеться віддання Благовіщення у середу 4-го, тижня посту.
У вівторок увечері, На Господи, взиваю… стихири на 10: Тріоді самогласний дня,
двічі, і мученичий, і подібні дня 3, і свята 4. Слава, Хреста. І нині, свята. Вхід.
Прокимен, і читання дня, і свята, і потім Божественна Літургія Золотоустого.
Службу Архангела співаємо у інший день або на повечір’ї. Повечір’я ж і ранню співаємо
як раніше написано.
На ранній, канон свята з ірмосом на 6, і Хреста на 4. А де є трипіснець, співаємо
канон свята з ірмосом на 4, і Хреста на 2. Трипіснець же співаємо по чину їх на 8, після
ірмос трипіснеця. Після 3-ї пісні, кондак і ікос свята, і сідальний Тріоді. Слава, і нині,
свята. Після 6-ї пісні, кондак і ікос Хреста. На 9-й пісні, співаємо Чеснішу…
Світильний, троїчний. На хваліте стихири Хреста, на 4, написані у вівторок увечері,
на Господи, взиваю… Слава, і нині, свята. На стиховні Тріоді. Слава, самогласний
Тріоді. І нині, той самий.
На 1-му часі. Поклоніння Хресту, часи з поклонами по пісному.
Якщо станеться віддання Благовіщення у четвер 5-го, тижня посту.
У середу увечері, і в четвер на ранній, співаємо всю службу свята, з Тріоддю, як
указано в день пісний. А віддання Благовіщення співаємо у четвер на ранній з
трипіснецем апостольським. Великий канон переноситься, і співається раніше цієї ж
седмиці у вівторок.
Якщо станеться віддання свята Благовіщення у суботу акафіста:
У п’ятницю увечері співаємо стихири на 10: Тріоді самогласний дня двічі і свята
Богородиці на 8. Слава, Тріоді: Таїнство, що від віку… І нині, свята: Посланий був…
Вхід і читання дня, і свята два, єктенія мала, і виголос трисвятого: Бо Ти святий єси…
Також співаємо: Святий Боже… Прокимен, Апостол, алилуя, Євангеліє і причасний
свята, та інше Літургії Золотоустого.
На ранній на Бог Господь… тропар акафіста тричі. Після 1-ї кафізми, 3 кондаки, і
ікоси 3, і знову 1-й кондак, і читання акафіста. Після 2-ї кафізми, 3 кондаки, і ікоси 3, і
знову 1-й кондак, і читання, і 50 псалом. Канон свята з ірмосом на 6 і акафіста на 8.
Катавасія: Відкрию уста мої… обидва хори разом. Четверопіснець тут не співаємо,
але співаємо наперед на повечір’ї. Після 3-ї пісні кондаки 3, і ікоси 3, і знову 1-й кондак, і
164
потім сідальний свята, і читання свята. Після 6-ї пісні, три кондаки, і ікоси 3, також
кондак: О Всехвальна Мати… тричі, і також ікос, і кондак 1-й, і читання. На 9-й пісні,
Чеснішу… не співаємо, але співаємо приспіви свята. Також ірмос: Як до
одухотвореного… Світильний свята двічі. На хваліте стихири Тріоді на 4, Слава, і
нині: свята. Славослів’я велике. Після трисвятого тропар свята, єктенії, і відпуст, і 1-
й час. На 1-му часі тропар свята. Після трисвятого кондак свята, та інше, і повний
відпуст.
На Літургії: Блаженні акафіста, пісня 3-я і 6-а. Прокимен: Величає душа Моя
Господа… Апостол дня, також Богородиці, алилуя Богородиці. Євангеліє дня, також
Богородиці. Замість Достойно… ірмос: Як до одухотвореного… Причасний: Чашу
спасіння прийму…
Якщо станеться віддання свята Благовіщення у суботу Лазаря, або у Вербну
неділю, або в один від днів страсної седмиці чи світлої.
І віддання Благовіщення немає, а співаються стихири, і канон свята, і Архангела, на
повечір’ї у минулих днях 6-го тижня.
Благовіщення Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії – так християнська Церква
називає велике дванадесяте свято, посвячене спогаду про звіщення Архангелом
Гавриїлом Діві Марії таємниці втілення від Неї Бога Слова (Лк. 1, 26-38). Загальне
значення слова «Благовіщення» з грецької, блага, радісна, добра вістка, те ж саме, що
й Євангеліє; подвійне значення указує на свято Благовіщення, яке відбулося 25 березня.
Ця священна подія звершилася, по церковному переданню, у шостий місяць після
зачаття святою праведною Єлизаветою святого пророка Предтечі.
«Раду превічну відкриваючи, Тобі, Отроковице, Гавриїл явився…» оспівує Свята
Церква на початку святкової служби великого свята Благовіщення. Рада предвічна
Святої Тройці про Втілення Єдинородного Сина Божого для викупу загиблого в гріхах
людського роду і його спасіння була незрозумілою таємницею, прихованою до
назначеного Богом часу не тільки від людей, але і від ангелів. Коли наблизився час
втілення Слова Божого, явилася із середовища людського і Та, єдина у світі по Своїй
чистоті і святості, Діва – Преблагословенна отроковиця Марія, – достойна
послужити ділу спасіння людського роду і стати Матір’ю Сина Божого. Пресвята
Діва Марія була дарована престарілим батькам, праведним Іоакиму і Анні (пам’ять 9
вересня) за їхні невпинні і слізні молитви. Після досягнення 14 років, коли по закону
юдейському перебування Її у храмі повинно було закінчитися, Пресвята Марія була
заручена праведному восьмидесятирічному старцю Йосифу, бідному тесляру із роду
Давида, якому доручили берегти Її дівочість. Переселившись в Назарет, в дім Свого
Обручника старця Йосифа, Пресвята Марія продовжила те життя, яке проводила у
храмі. Святі отці Церкви – Афанасій Великий, Василій Великий, Іоанн Дамаскин
указують, що під видом шлюбу Господь огородив Пресвяту Діву Марію від злоби ворога
роду людського диявола, приховавши від нього таким чином, що Вона – Та Сама
Благословенна Діва, про Яку сказав пророк Ісая: «Ось Діва в утробі прийме і народить
Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог» (Мф. 1, 23; Іс. 7, 14).
Перебуваючи у домі Свого Обручника старця Йосифа, Пресвята Діва Марія одного
разу читала Книгу пророка Ісаї і роздумувала про величність Тієї, Яка удостоїться
бути Матір’ю Бога. Всім серцем Свята Марія хотіла побачити Обраницю Божу і в
глибокому смиренні бажала бути останньою Її служницею. В той благословенний день
початку людського спасіння Бога Слова, Пресвятій Діві Марії з небес явився посланий
Богом Архангел Гавриїл і привітав Її словами: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою;
165
благословенна Ти між жінками», Вона ж, побачивши його, збентежилися від його слів і
роздумувала, що означає це привітання.
І сказав Їй Ангел: «Не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. І ось зачнеш в
утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде Великий, і Сином
Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його. І
царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. Марія ж сказала ангелу:
як же станеться це, коли Я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий
зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться
Сином Божим… Тоді Марія сказала: Я – раба Господня; нехай буде Мені за словом
твоїм. І відійшов від Неї ангел» (ЛК. 1. 28-38). Непохитна, глибока віра пресвятої Діви
Марії і настільки ж глибоке Її смирення, з’єднане з полум’яною любов’ю до Бога і
відданістю Його Святій волі, явились тією благодатною Нивою (порівняння взято з
акафіста Благовіщенню, ікос 3), в надрах якої виник Благословенний Плід – Боголюдина
Ісус Христос, Агнець Божий, Який взяв на Себе гріхи світу. Так як від часу безсіменого
зачаття Сина Божого покладається початок спасіння роду людського, то Церква в
день Благовіщення не раз виголошує: «Сьогодні спасіння нашого початок і від віку
таїнства явлення…» (тропар). День Благовіщення являється і днем втілення
Спасителя: від 25 березня до 25 грудня, коли святкується Різдво Христове, рівно
дев’ять місяців. Свята Церква в свято Благовіщення згадує це дивне і незбагнене для
смертних розумів Таїнство. Всемогутній Бог великим таїнством Свого втілення від
Пресвятої Діви Марії приходить у світ, щоб взяти на Себе тягар гріхів всього роду
людського; Син Божий стає Сином Людським, приймає людську природу, щоб Своїм
втіленням, викупними стражданнями і Воскресінням відновити і обожити її.
Божественна любов Господа до Свого створіння явилася в Його Божественному
виснажені, без якого прабатьківський гріх і незліченні гріхі наступних поколінь
неминуче привели би до загибелі у вічності всіх людей. Дякуючи Боговтіленню кожному
християнину, що віріть у Господа, і старається жити по Його заповідям, дарована
можливість вічного блаженства в Царстві Небесному. В особі Пресвятої Богородиці
християни отримали милосердну Матір, Заступницю, Помічницю і Піклувальницю за
них перед Божественним Її Сином.
Урочисте церковне шанування дня Благовіщення почалося не пізніше IV століття,
про що є свідчення в творіннях святителів Афанасія Великого і Іоанна Золотоустого.
Але ікони, що зображають цю подію, появилися в Церкві християнській вже у II
столітті, ще в Римських катакомбах, наприклад, на стіні усипальниці святої
Прискили.
Собор Архангела Гавриїла
На ранній. Звичайні кафізми і сідальні Тріоді. Також 50 псалом. І канон Богородиці
на 4 і Архангела на 6. Канон Богородиці, глас 6:
Пісня 1
Ангел: Начальник вишніх чинів до світла подібний, до Діви посланий був сьогодні
Гавриїл, промовляючи: радуйся, Невісто непорочна, з Тобою Творець всіх і Господь.
Діва: Хочу зрозуміти дивовижне твоє привітання, – Діва промовила, – для людства
бо є незвичайні слова, про радість, яку ти сказав, поясни зрозуміло, навчаючи Мене.
166
Ангел: Явно Тобі кажу, благоговійно перед Тобою стоячи, Пречиста, Ти ж прихили
вухо Твоє, Вишнього сила на Тебе зійде, і у всьому діючим вселиться Духом.
Інший канон Архангела, глас 4:
Як світло суще, одного з духовних причасників світла вищого, Божественного і
духовного, молю тебе, Архангелу Господній: розум мій просвіти молитвами твоїми,
щоб прославляв тебе.
Скличемо сьогодні з радістю лик Божественний, шануючи першого з безтілесних
розумів, що невимовну радість звістив, яка прийшла у світ заради милосердя.
Великого тебе захисника, і перед Богом заступника, і стіну, і утвердження, Гавриїле,
маємо ми, люблячі тебе, і визволяємося від бід і шкоди зміїної, прославляючи тебе.
Богородичний: Як побачив Тебе Чисту і Непорочну Гавриїл, до Тебе, Владичице,
світло взивав: радуйся, безшлюбна, людей спасіння, ангелів похвала і славослів’я.
Пісня 3
Діва: Чесно кажу тобі нині споглядаючи, Ангеле, як зможе тілесне, і тлінне і земне
єство Духовного вмістити, що нетління світлом одягається?
Ангел: Розумно сказала Ти, Чиста, але благоволи на це, і хай Тебе переконає купина,
що горіла вогнем і незгоряла, зображаючи Твоє невимовне Різдво.
Діва: Життя Мені слова промовляєш, але переконує Мене гора, яка диміла в
древності прийнявши Бога, не в силі матеріальне єство Нематеріального прийняти.
Інший
Ірмос: Богородице, живоносне й достатнє джерело, співців Твоїх, що урочисто Тебе
прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.
Причастям Світла духовного, як безтілесний воістину, Гавриїле, духовно
просвічений, світлом явився був другим, тілесних завжди людей просвіщаючи, що тебе
прославляють.
Великої слави сподобився єси, велике таїнство нам відкривши, великий серед
ангелів, тобою же взяті були від землі до великої висоти ті, що дуже шанують тебе.
Явися всім з Небес, що з любов’ю завжди шукають тебе, і припини бурю напастей і
скорбот на нас підняту, о Гавриїле Архистратиже!
Богородичний: Сповіщаючи від древності приховане, Отроковице, до Тебе колись
Гавриїл взивав: радуйся, Божа палато, в неї ж вселяється Той, Хто всіх людей обожнює,
як Милосердний.
Серед безтілесних служителів ти вищий, і предвічне надзвичайне таїнство з
повелінням тобі єдиному, Гавриїле славний, довіряється – Різдво невимовне Святої
Діви; радуйся, Обрадувана – проголошував Їй. Тому тебе з обов’язку ми, вірні, з
радістю завжди ублажаємо.
Пісня 4
Ангел: Сонця носієм Твоя утроба є, Пречиста, і людям народиш Світло Невечірнє, –
Гавриїл радісно Діві віщає.
167
Діва: Від дверей Моїх відступи, не віщай слів, які здійснення показати ніяк не
можеш, Архистратиже, чому Мій розум і душу бентежиш, це промовляючи Мені?
Ангел: Бачити далеко сподобися таїнства глибину пророчої труби, Непорочна, Його
ж слуга я є, що перед дверима Твоїми стою.
Інший
Ірмос: Недослідиму Божу раду про Твоє, Вишній, втілення від Діви побачивши,
пророк Авакум взивав: слава силі Твоїй, Господи.
Стояв єси колись причасний до Божої влади, Гавриїле достойний чудес,
просвічуючи пророка Даниїла і виклав явлення незнані духам.
Вустами тлінними тебе, що є суще вогняне єство, з радістю прославляємо; визволи
нас від вогню завжди палаючого, Гавриїле, заступництвом твоїм перед Богом.
Ясніше за сонце в Божественний сяючий одяг славою неприступною одягнений,
Архистратиже служителів, і стоїш перед Царем Небесним з радістю.
Богородичний: Тебе всю, Духом очищену Гавриїл впізнав, Непорочна, і взивав до
Тебе явно: радуйся, від прокляття звільнення і праотців визволення.
Пісня 5
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся души тих, що зрання
Діва: Бачу тебе, Ангеле, сяючим ангельським світлом, – Непорочна промовила, –
але соромлюся швидко увірувати, не зразу зрозумівши всяку достовірність.
Ангел: Творець на зотліле єство людське споглядаючи, в Тебе вселитися зволив,
сховане від віків дивовижне таїнство нині відкриваючи.
Діва: Заручена Йосифу Я є, навіть до нині не сполучена, Архангеле, спокусу бо
чоловічу не пізнала, як зможу народити? Єства супротивні слова Мені кажеш.
Інший
Розуму першого причастям просвічений, виглядом є як друге світло, що взиваєш з
безтілесними ангельськими чинами: Свят Отець Вседержитель, Син Співбезначальний і
Дух Співпрестольний.
Вигляд твій вогняний, краса дивовижна, всякий розум дивуєш, велика твоя слава,
Гавриїле, великий Божественний начальнику безтілесних, прикраса всіх тих, що вірно
тебе прославляють.
Божественний Захарія як колись побачив тебе, під час кадіння, став німим: не
повірив бо твоєму сповіщенню дивному, яке ти промовив, Архистратиже Гавриїле.
Богородичний: Сущий священний храм, Непорочна, по слову Архангела Гавриїла
народила єси Пресвятого Бога, що зі святими почиває, Який все освячує і від зла
визволяє.
Пісня 6
Ангел: Законом єства, Отроковице, не діє Ісус, Творець єства, і Тебе нехай увіріть
жезл Аарона, який без вологи проріс, зображаючи Тебе, що безмужньо народити маєш.
Діва: Дивуюся твоїм цим дивовижним і чесним зрозумілим словам, і вірувати
бажаючи, думаю про висоти величності, і соромлюся вся, Архистратиже.
Ангел: Хіба не покоришся словам моїм? Тебе передбачив Даниїл як гору, від якої
168
відколеться без рук людських камінь, Чиста, за храми і жертовники ідольські істинно
міцніший.
Інший
Ірмос: Божественне це і чесне справляючи свято Богоматері, прийдіть, богомудрі,
руками заплещемо, народженого від Неї Бога прославимо.
Земні народи вшанувати тебе не можуть, розуме світлом сяючий і Небесний, що
ясно просвіщаєш незбагненно і невимовно Божественними світлостями.
Зоря сонця яскрава, вогняних слуг начальнику, світлоносними твоїми до Владики
молитвами тих, хто прославляє тебе від темряви пристрастей визволи.
Задуми народів зруйнуй, віру православну утверди, розбрат церков припини,
Архангеле, до Творця всіх твоїми молитвами.
Богородичний: Словам Божественним промовленим Гавриїлом підкорилася, Чиста, і
безначальне Слово тілом народила Ти, Який від безумності світ визволив.
Пресвітлої, і Чесної, і у всьому діючої, неосяжної і дивовижної Тройці, ти є
Архистратиже, славний служителю і молитвенику, нині невпинно моли, щоб
визволитися нам від всяких бід і страждань, щоб взивали до тебе: радуйся, покров рабів
твоїх.
Пісня 7
Діва: Коли прийде славно з тілом у світ Безтілесний, як сказав ти Гавриїле, промов
Мені ясно, як Його зможе вмістити Моя утроба, Його ж величності Небеса вмістити не
можуть?
Ангел: Повідаю Тобі, і зрозумій, о Непорочна! Як колись скинія Авраамова
прийняла і вмістила Бога, Пречиста, тому не май сумніву нині, але люб'язно вітання
прийми, людям на радість.
Діва: Бентежить Мене речі величність, але тому, що благоволив Всеблагий в Мене
вселитися незбагненно, це і душею, і тілом храмом чистим Я є, збереженим для Нього.
Інший
Ірмос: Не поклонилися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу
сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: преславний Господи, Боже отців,
Різдво Іоанна, славний, сповістив Захарії, коли він в середині Божественного храму
стояв і співав Визволителю і Богу: преславний Господи, Боже отців, благословен єси.
Славна світла краса храму твого, Гавриїле, освячує душі вірних і повеліває голосно
взивати: преславний Господи, Боже отців, благословен єси.
Просвіщенний причастям, Архистратиже, першого Світла таємниче, другим світлом
видимим воістину ти є і просвічуєш завжди тих, хто співає: преславний Господи, Боже
отців, благословен єси.
Богородичний: Посланий був Гавриїл Архистратиг, радість сповістити Тобі, Діво
Мати Чиста, заради Якої печаль припинилася, і прокляття воістину безплідним стало, і
благословення вірним зацвіло повіки.
Пісня 8
Гласом Архангела Світло зачала Ти. Ради цього всі Тобі взиваємо: радуйся, двері
169
Світла, неосяжне видіння, престоле Вишнього, Діво Богородице.
Високого Таїнства здійснення, радуйся; незрозумілих речей явлення, радуйся;
радуйся, до Бога людей приєднання; радуйся, Діво, упалих покликання.
Світла Подателя Владики Родителько, радуйся; пристанище застигнутим бурею,
радуйся, Непорочна; істинна і плодюча Лоза, радуйся, що повернула Гроно безсмертя.
Інший
повіки.
Священними словами тебе люди священні прославляють з радістю, ти бо втілення
Слова Творця, бо ж для нас, Архангеле, і від нас, проголосуєш Діві, незбагненно і
невимовно. Тому тебе шануємо по всі віки.
З Розумом великим і вищим духовно з’єднуючись, Архангеле, устами твоїми
вогняними співаєш дивовижно, як і співають всі ангельські лики: оспівуйте діла
Господа, і прославляйте по всі віки.
Красою Божественною явно щедро прикрашений, обходиш як і Небесних, так і
земних, звершуючи священні повеління Христа Бога всіх, ангелів начальнику Гавриїле,
краса тих, хто з вірою тебе завжди хвалить.
Тілом по іпостасі Слово з людьми з’єднатися бажаючи, послало тебе щоб
приготовити священну палату, о священний Гавриїле! Взиваючи: оспівуйте Господа, і
прославляйте по всі віки.
Богородичний: Як прекрасний Царській престол, як вищу за все творіння, як єдину,
що Сущого втілила, Який обожив людей з’єднанням найкращим Різдва невимовного і
дивного, благословенну оспівуємо Діву.
Пісня 9
Радості причина благословенна, радуйся, чесна і плодюча борозна, що Годувальника
всіх носила; радуйся, джерело живої води, Пречиста, стамна і рай Божий, радуйся,
Непорочна.
Душам і тілам очищення, радуйся, Нею ж витікає людям найкраще, причина всіх
обожнення; радуйся, легка хмаринка, що Сонце носить, Яке сяючими променями світ
освітлює.
Пісню виголошуємо Тобі радісну: радуйся, Чиста, мучеників, апостолів похвала,
пророків преславне сказання, архієреїв і преподобних; радуйся, прикрасо, заради ж Її
Небесні з земними радуються.
Інший
Ірмос: Всякий, на землі народжений, нехай звеселиться, Духом просвічений, нехай
зрадується безтілесних ангелів собор, шануючи священне торжество Богоматері, і
заспіває: радуйся, найславніша Богородице, Пречиста Приснодіво.
Стоїш дивовижно Престолу благодаті служачи, і сяєш яскраво, незбагненно, і
священно обожений, і світло являєш, і просвічуєш тих, хто з вірою шанує тебе,
священний Гавриїле Архистратиже.
Як небо зірками прикрашене Божественними світлостями, маєш вигляд, і як
воєвода, у руках тримаєш світлий скіпетр, і обходиш усю землю, волю Владики завжди
виконуючи і від зла вірних визволяючи.
170
Утиш люту варварську бурю, яка піднімається завжди на рабів твоїх, церковний
розбрат заспокій, тим, хто оспівує тебе подай визволення від гріхів, воїнам даруй
перемогу, Гавриїле, теплим заступництвом твоїм.
Прекрасна і преславна двійня, Михаїле і Гавриїле, перед престолом Божественної
слави стоїте, всім просіть гріхів прощення і злих виправлення, як заступники і як у
всьому уподібнилися до доброти Владики.
Богородичний: Світло благодаті Різдвом Твоїм засяяло, і просвітило все під сонцем,
і заступника темряви погубило, Богородице Пречиста, ангелів похвала і всіх людей
спасіння, тих, хто невпинними голосами прославляють Тебе.
На хваліте стихири на 4, глас 4:
Предвічний Розум друге світло сотворив – Гавриїла, який причастям Божим
просвічує всю вселенну і відкрив нам воістину від віку велику і Божественну тайну: в
утробі Дівочій втілення сущої Безтілесної Людини, щоб спасти людей.
Біля престолу Божественного Тричі Сонячного перебуваєш і багато осяяний
Божественними світлостями, які невпинно звідти сходять на сущих на землі; тих, хто з
радістю святкують і прославляють тебе, від мороку пристрастей визволи і просвіченням
просвіти, Гавриїле Архистратиже, молитвенику за душі наші.
Подолай супротивників хитання, на стадо твоє часто нападаючі, утихомир незгоди
церков, вгамуй бурю безмірних спокус, визволи від бід і всяких обставин тих, хто під
захист твій приходить, Гавриїле Архистратиже, молитвенику за душі наші.
Благовістить Гавриїл Благодатній нині: радуйся, непорочна Мати і безневісна; не
дивуйся дивному моєму вигляду і не жахайся, бо я є архангел. Змій колись спокусив
Єву; нині ж я благовіщу Тобі радість: перебуватимеш нетлінною і народиш Господа,
Пречиста.
На стиховні самогласні Тріоді, двічі, і мученичий. Слава, і нині, Богородичний.
Собор Архангела Гавриїла. Чини архангельські розділяться на три ієрархії – вищу
(Серафими, Херувими і Престоли), середню (Володарі, Сили і Влади) і нищу
(Начальства, Архангели і Ангели). Архангели є посередниками між Богом і людьми,
відкривають людям таємниці віри, пророцтва і розуміння волі Божої, благовістять
про велике і преславне: «Сам Господь при сповіщенні, при голосі Архангела і сурми
Божій, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніше; потім ми, що лишилися
живими, разом з ними будемо піднесені…» (1 Сол. 4, 16-17).
Архангел Гавриїл був вибраний Богом, щоб благовістити Пресвятій Діві Марії, а з
Нею і всім людям велику радість про втілення Спасителя Ісуса Христа, Сина Божого.
Саме тому на наступний день після Благовіщення, що прославляє Пресвяту Діву Марію,
вдячні Господу християни вшановують Архангела Гавриїла, який послужив таїнству
нашого спасіння.
Ще у Ветхому Заповіті є свідчення про сім вищих ангелів (архангелів) Божих (Тов.
12, 15), рівних за достойністю і честю. Якщо числення архангелів починаються з
Михаїла, поборника і переможця ворогів Божих, то Гавриїл стоїть на другому місці.
Його Господь посилає для сповіщення і пояснення Божественних таїн.
Коли пророк Даниїл сподобився від Господа видіння про долю іудейського народу,
але не зрозумів його, то саме Архангел Гавриїл був посланий пояснити йому видіння
(Дан. 8, 15-19). Сам Архангел Гавриїл свідчить про себе священнику Захарію,
сповіщаючи про майбутнє народження у нього сина Іоанна: «Я Гавриїл, що стою перед
Богом, і посланий говорити з тобою» (Лк. 1, 19). Звідси видно, що Архангел Гавриїл
171
незвичайно наближений до Господа і посилається Ним сповіщати великі таємниці, які
відносяться до спасіння роду людського.
По церковному переданню, саме Архангел Гавриїл сповістив святим праведним
Іоакиму і Анні про народження від них Діви Марії. «Марія, як Духоносиця, вибраний
сосуд Святого Духа, має слугу таємниці Втілення Архангела Гавриїла також нарочито
від Духа Святого. Не виходить хіба з цього послання Архангела Гавриїла, що він
являється ніби власним Ангелом Охоронцем Пречистої? Його ієрархічна висота тільки
відповідала би винятковості цього служіння» (Протоієрей Сергій Булгаков. «Ліствіця
Якова. Про ангелів». Париж, 1929, с. 67-68).
Архангел Гавриїл сповістив Пресвятій Діві Марії і про Її славне Успіння і Вознесіння
на Небо.
Коли Господь Ісус Христос перед Своїми хресними стражданнями молився у
Гефсиманському саду до кровавого поту, на зміцнення Його, по церковному переданню,
був посланий з Небес Архангел Гавриїл, ім’я якого означає «міцність Божа» (Лк. 22,
43).
Жінки-мироносиці почули радісну вістку про Воскресіння Господа нашого Ісуса
Христа від двох Ангелів, одним із яких був Архангел Гавриїл.
На іконах Архангел Гавриїл зазвичай зображується з райською гілкою, принесеною
їм Пресвятій Діві, або з ліхтарем, що світиться, і дзеркалом із яшми – у лівій руці.
Також Собор Архангела Гавриїла святкується Церквою 13 липня, а Собор
Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил Безтілесних – 8 листопада.
Мучениці Матрони Солунської
Юдейській лютості і наглій суворості помислом противилася ти, мужньо мудра,
майбутню передбачаючи насолоду, Богомудра, яка перебуває завжди повіки
непорушно, яку і отримала ти, від землі преставилася до чертогів Небесних і до сонму
нерушимого, славна.
Царства красу і доброту прекрасну Жениха свого бачити сподобилися, прикрашена
ранами твердого свого страждання, і до джерела благих наблизилася ти. Звідти
Божественної радості щедро плід прийняла єси, блаженна, і безсмертну славу.
Не ярмо рабське, ні слабкість жіноча, ні голод, ні рани не змогли здолати тебе,
мученицькій твердості уподібнилася, славна, старанністю душі муки перетерпіла.
Звідси отримала Небесний чертог, і вінцем благодаті прикрасилася, і перебуваєш перед
Творцем своїм.
Від осудження визволи, Пресвята Богоневісто, і від лютих гріхів смиренну мою
душу, і від смерті звільни молитвами Твоїми, і даруй виправдання отримати в день
випробовування, яке отримали святих собори, очищеного покаянням мене раніше кінця
покажи і сліз виливанням.
172
Пісня 1
З Божественними безтілесними чинами нині святкуючи у всіх винуватця Бога, і ясно
насолоджуючись Божественним сяянням, тих, хто оспівує тебе просвіти.
Рабський сподобився прийняти вигляд Христос Бог, і звільнити забажав людину від
тління і смертних уз; і від ярма рабського, тебе, мученице, як наречену заручив.
Жіноча суща стать змужніла благодаттю, піднесену гординю, що хвалилася
безмірно раніше знищити море, неміччю тіла Божественною силою подолала.
Богородичний: Двері, які є до нас Твоїм зішестям, Господи, сходом, і сонцем, і
світлом, таємниче Тебе названого, надприродно засвітили, подвійного єством
Чоловіколюбця.
Пісня 3
Твердістю думок беззаконну і люту перетерпіла тяжку муку, славна Матроно
блаженна.
Рани болючі відчуваючи, міцно терпіла ти, засудженням же темряві Божественну
світлість прийняла єси.
Потоками крові твоєї нечестя вогонь погасила, вірних же напоїла водами
благоговійного Бога шанування.
Богородичний: Як скрижаль і ковчег, що прийняла в утробу, Пречиста, безначальне
Слово Боже, проповідуючи Бога, Тебе прославляємо.
Благочестиво покорившись Вседержителю, злочестю владичиці не покорилася,
чесна, але перетерпіла твердо темне ув’язнення і ран запалення, і преставилася до Бога,
Богомудра мученице Матроно, молися за нас, що звершуємо пам'ять твою.
Тепла і непереможна заступниця, уповання відоме і несоромне, стіна, і покров, і
пристанище тим, хто приходить до Тебе, Приснодіво Чиста, Сина Твого і Бога моли з
ангелами, щоб мир подати світу, і спасіння, і велику милість.
На Хресті бачила Тебе, Христе, Мати Твоя, що добровільно посеред розбійників
висів, розривалася серцем по материнські промовляючи: безгрішний Сину, чому
неправедно на Хресті, як злочинець, прицвяхований Ти, бажаючи людський рід
оживити, як Милосердний.
Пісня 4
Силою Божественною зміцнена, Матроно, уникнула від гіркого рабства владичиці,
звичаї бо смирення душі мала, єдиному Владиці служачи.
Рикаючи і в п’янстві шаленіючи, і з ярістю терзаючи, злочестива ранячи сікла тіло
твоє, з єврейською суворістю, мученице страстотерпице.
Юнацьке показала терпіння, в темних місцях ув’язнена, мученице, і голодом морена,
але отримала єси нагороду безсмертної насолоди.
Богородичний: Як золотий свічник зображають Ту, що Бога втіленого носила,
сяйвом Божества всіх просвіщаючи, Тебе, істинну Богоматір.
173
Пісня 5
Тебе, життя Подателю, вінець світлий похвали, отримала Богомудра, і від темряви
до сяяння Божественного відійшла.
Утвердив Христос на камені віри ноги твої, блаженна, до Нього ж направила мудро
стопи свої.
Воістину маючи Божественний розум, і мудрий, і Богомислений, ти сяєш серед
сонму мучеників, Матроно блаженна.
Богородичний: Божества вигляд і вигляд людства народила єси, Богомати, з’єднання
незмішане по з’єднанню не з’єднаному.
Пісня 6
Єви нині, страстотерпице, бажання отримала духовно, обожнена промислом
невпинним, і праведно вічної слави сподобилася.
Ні раб у Христі, ні вільний судиться, але доброчинності миловидність, благочестя
звичаями прикрашена, її ж явилася ти творителькою, страстотерпице непереможна.
Богородичний: Тебе як храм Божий і чертог знаємо, стамну, свічник і скрижаль, яка
отримала в середину написання, через милосердя втілене Слово, Непорочна.
Пісня 7
З любов’ю і сміливістю відійшла воістину, всехвальна, до свого Улюбленого,
подячно взиваючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
З веселістю і радістю відійшла єси, наповнившись різними доброчинностями,
Матроно, від землі до Небесних сонмів, славна, спадщину безсмертну отримавши.
Богородичний: Просвіщенна, рясно прикрашена всіма доброчинностями, Слово
Отче втілене невимовно народила, Мати Діво, благословенна Ти серед жінок.
Непорочна Владичице.
Пісня 8
Багатого Світла промені сподобилася бачити єси, замінивши тілесне, в Небесній
скинії замість скинії темної і похмурої, де ув’язнена була, славна, взиваючи:
Прекрасним вінцем нині увінчалася єси, славна, животворчою правицею
Вседержителя, наречену бо бачив тебе червлену крові потоками, з радістю просвітлену,
Йому ж співаємо: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Богородичний: Воістину Бога народивши, воістину Чистою явилася єси, Мати Божа,
праведно несучи, після народження, причетність до Божого імені вірним. Тому славимо
богомудро Тебе Богородицю, Непорочна Владичице.
Пісня 9
174
Сяє духовним сяйвом світлоносний твій день, світлішими сяяннями тричі сонячного
сяяння, мученице, в ньому ж нині моли осяяти тих, хто оспівує тебе.
Отримала нагороду, страстоносице, за рани болючі, Небесну спадщину в церкві
першородних, славна, в ній же святкуючи, твоїми молитвами нас збережи.
Воістину з Христом нині з’єдналася, з безсмертним твоїм Женихом, процвіла світло
Божественними Його язвами, мудра, і чесною кров’ю засяяла.
Богородичний: Узи моїх гріхів розірви, Діво Богородице, що Джерело милосердя
народила, єдина у Бога блаженна, і духовною насолодою наповни, щоб достойно Тебе
величав.
Свята мучениця Матрона Солунська була рабинею юдейки Павтили, жінки одного з
военноначальників міста Солуні (Фессалоніки). Владичиця наполегливо пробувала
звести свою рабиню до юдейства, але даремно. Свята Матрона безбоязно і твердо
сповідувала віру Христову, продовжуючи ходити до церкви. Разом з тим вона смиренно
і незворотно виконувала свої обов’язки. Павтила часто принижувала рабиню, наносила
їй побої, морила її голодом, але не змогла примусити святу Матрону до
віровідступництва. Охоплена безсилою злобою, Павтила зв’язала святу і закрила її в
темницю. Одного разу, заглянувши в темницю, Павтила застала святу Матрону
стоячою на молитві; невідома сила звільнила її від уз. В ярості Павтила наказала
чотирьом своїм слугам піддати святу побиттю тяжкими палками. Після жорстокого
побиття свята Матрона скінчилася, отримавши у Господа мученицький вінець (III-
IVст.). Тіло її було скинуте з міської стіни. Місцеві християни підібрали останки
святої і віддали чесному похованню.
По іншим джерелам, свята Матрона перетерпіла мученицьку кончину від язичників,
яким вона була видана своєю нечестивою владичицею. На тому місці, де було скинуте
тіло святої Матрони, Павтилу настигла кара: вона оступилась, упала і розбилася.
Пізніше, після закінчення гонінь на християн, єпископ Солунський
(Фессалонікійський) Олександр побудував храм в ім’я святої мучениці Матрони і поклав
у ньому її святі мощі. Бог прославив святу Матрону нетлінням мощів, від яких
звершувалися дивовижні зцілення.
Частина мощів святої Матрони була пізніше перенесена із Солуні і виявилась у
Франції, в містечку Мазере, недалеко від м. Тулузи.

Преподобномученика Євстратія Печерського
На вечірні. На Господи взиваю… стихири, глас 1:
Ти, що спочатку розіп’явся світу добровільно, і від всіх пристрастей відсікся, після
того спільником страждання Владики став, від юдеїв на хресті прицвяхований, ніби
сходами на Небеса піднявся; звідти споглядаючи, Євстратію блаженний, піднеси наш
розум до Вишніх, і моли Христа Бога подати нам від всіх пристрастей відсічення.
Другим Іллею колісничним, ревністю по Христі явився єси, дивовижний: як той бо
царюючого викрив шаленство, так і ти докорив в боговбивстві безумного іудея, і від
нього був на хресті розіп’ятий тілом, душа ж твоя вогняною колісницею піднялась до
Небесних, там де радієш немерехтливим Світлом освітлений; цього і ми хай не
лишимось молитвами твоїми.
Страждання Владики свого зображаючи, розіп’явся від іудея, від нього же списом у
ребра був проколотий, зійшов на вогненну колісницю, полум’яну любов свою
175
знаменував до Бога. Перед ним нині з радістю перебуваючи, моли за тих, хто оспівує
тебе, отче Євстратію блаженний.
На Небесну славу завжди споглядаючи, преподобний, утриманням спочатку тіло
своє розіп’яв, потім прицвяхованими маючи руки і ноги від іудея, бажані сходи
отримав, ними ж піднявся до Вишніх сил, до прекрасного голосу, що тебе призивав: цей
є добрий громадянин Небесного Сіону. В ньому ж нині радуючись зі святими, пом’яни і
нас, що шануємо святу твою пам'ять, щоб цього і ми спадкоємцями з тобою були.
І нині, Богородичний: Минула тінь закону…
Вхід. Прокимен дня і читання (ст. 84-85).
Хвальний преподобномученику Євстратію, своє життя віддав на піклування
доброчинності, піснями бо вірні вірою Христа славлять, твоїм корячись вченням, ними
ж утвердився в світі, перебуваючи там, умоли Божественного Духа.
Богом натхненний мученику Євстратію, твоє житіє рівне ангелам виявилося,
Небесним же, як запашна жертва, і як добре кадило твоє сповідання принеслося. І нині
молися дарувати душам нашим мир і велику милість.
Обдарований преподобномученику Євстратію, страстей переможцем є, мучителя
переміг. З вінценосцями ликуючи, блаженний, всіх поминай, що звершують твою
пам'ять. І нині до Христа молися, дарувати душам нашим мир і велику милість.
Слів пророчих не розуміють іудеї, від черева заблудили, промовляючи неправду на
Спаса нашого, і ганьбленням клятви смерть Владики засуджують. Але ти, блаженний,
викрив їх боговбивство, благословення розп’яттям всьому світу дане показав єси. Тому
через це беззаконні до хреста тебе прицвяхували, і списом ребра твої прокололи, не
знаючи, що ти заради хреста свого нагороду приймаєш від Бога, а нечестиві ж невдовзі
загинуть. Вони ж прокляття деревом унаслідували, ти ж унаслідував дерево життя, його
ж і ми причасниками з тобою хай будемо, що Спаса і Господа в пам’яті твоїй, отче
Євстратію, прославляємо.
І нині, Богородичний: Зглянься на благання рабів Твоїх…
Пісників і мучеників явився похвалою, преподобний Євстратію, спочатку бо
утриманням плоть умертвив, пішов за Христом, несучи хрест свій. Потім і сам на хрест
піднесений був, і списом в ребра проколений, в руки Божі душу віддав єси. Колісницею
вогненною вознісся на Небеса, подвійно увінчався від Христа Бога і Спаса душ наших.
Слава, і нині, Богородичний.
На ранній. На Бог Господь… тропар святого, двічі. Слава, і нині, Богородичний.
Стражданнями Владиці своєму уподібнився, хресне дерево прийняв з любов’ю,
богохульного іудея посоромив Богом натхненними устами своїми, тому списом ребра
твої пробиває нечестивий, ти ж з радістю піднімаєшся до Господа свого, Йому ж молися
завжди за нас, що з любов’ю шануємо страждання твої, доблесно мудрий Євстратію.
Ангельській спів приношу Тобі, Безневісна Діво: радуйся, Обрадувана і серед жінок
Благословенна, що прийняла в утробу без сімені Боже Слово, Яке від безглуздих справ
176
звільнило людей.
Вишнього Єрусалиму громадянина, свідка істини і доброго воїна Христового,
доблесно мудрого Євстратія, преподобних співмешканця, який перебуває з сонмом
мучеників, піснями, люди, пам'ять його вшануємо, співаючи: ти, що перебуваєш перед
Христом Богом, невпинно молися за душі наші.
Вишнього Єрусалиму Царице, Єдина серед жінок Непорочна Мати, дівам вінець, і
серед святих Святіша, Тройці Свята невідступна Заступнице, нас, що віддалилися, Мати
Божа, помилуй і визволи від бід тих, хто Тебе оспівує.
Полум’ям палаючої любові до розіп’ятого Христа розпалений, дихаючого ярістю
богохульного єврея не злякався, з мужністю викрив його мудро і ветхозавітної пасхи
відкидання, благодать прийдешню від Писання проповідував ти; ради цього на хресті
прицвяхований був від іудеїв, і прийнявши вінець сповідання, увійшов у двори Небесні,
там не забувай і за нас, отче Євстратію.
Нам, що палаємо полум’ям пристрастей від згубних спокус, скоро поспіши послати
воду благодаті, Пресвята Діво, і погаси вогонь який в членах наших горить, щоб в тиші
життя це знаючи, воскресінням Христовим заради Тебе насолодилися світло.
Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: Чесна перед Господом смерть
Євангеліє від Марка зачало 37.
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Сьогодні гора Печерська радується, маючи твої мощі, як дорогоцінний скарб, і
просвіщається сяйвом твоїх страждань, квіти пісень духовних тобі приносячи і
промовляючи: угоднику Христовий, отче наш Євстратію, перебуваючи перед Владикою
всіх, не переставай молитися за нас до Господа, щоб послати душам нашим велику
милість.
Пісня 1
Ірмос: Твоя переможна правиця боголіпно у кріпості прославилася, вона,
Безсмертний, як всемогутня противників знищила, а ізраїльтянам у глибині нову путь
показала.
Воскресіння дня і причасником світла бажаючи бути, преподобний, в день страстей
Владики був піднесений на хрест, і зобразивши страсті Христові, переміг світ, і нині
став причасником слави невимовної, радуючись, пісню перемоги співаючи.
Ніщо в цьому світі дуже неспокійному не полюбив, преподобний, бо ж Хрест
Христовий маючи в похвалу, з апостолом взивав: я не буду хвалитися, тільки Хрестом
Господнім, йому радуючись, пісню перемоги співаючи.
До хреста прицвяхований іудеями, блаженний отче, прицвяхував всі тілесні
пристрасті, і разом з апостолом промовляв: мені світ розіп’явся, і я світу. Тому
достойно нині з Воскреслим радуєшся, пісню перемоги співаючи.
Від любострасного Єгипту – цього світу відійшовши, з хрестом бурхливе його море
спокійно перейшов, святий, всупереч написав прицвяхованими руками, потопив
мисленого фараона з повітряними воїнами, і нині з радістю пісню перемоги співаєш.
Богородичний: Від любострасного цього світу вийшовши, ніби з Єгипту, повертаюся
177
до першого, щоб череву догоджати, як тварина насичуючись; подай мені, Богоневісна
Діво, хоч трохи відхилитися від цього, щоб будучи вільним, приніс Тобі хвалу, пісню
перемоги співаючи.
Пісня 3
Ірмос: Єдиний, що знаєш людської істоти неміч і милостиво її образ прийняв,
опояши мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, Святий, одушевлений храме
невимовної слави Твоєї, Чоловіколюбче.
За Тим, Хто промовив: прийдіть до Мене всі, хто трудиться, – пішов ти, отче, і Його
Хрестом розігнав мислених ворогів, вони ж до кінця переможені повернулися
осоромленими. Моли за нас, щоб і ми проти їхнього ополчення постали, на це бо в
Христі утверджуємося.
Хрест поклавши на плечі, святий, вірою безсумнівною до Єдиного любов’ю
прив’язався, щоб Христа знайти, і Його по бажанню знайшов йдучи тісною стежкою, її
ж пройшов єси не зупиняючись, маючи хреста силу і утвердження.
Одягнувшись в чернечий образ, від світу відрікся, блаженний, і легко пройшов
шлях, в обітовану землю, в Печерську обитель, що виточує мед і молоко вчення
Богоносних отців, від них же наситився, був міцним; сотвори щоб і ми їх вченнями
утверджувалися.
Словами молитви і постом чуттєвого ворога покорив духу, смиренням же і
послухом мисленого Амалика переміг, був, отче, угодний Владиці своєму, і від Нього
прийняв хрест – зброю непереможну, в ньому ж і ми утверджуємося.
Богородичний: Розхитаний завжди ворожими спокусами, не маючи утвердження я,
пристрасний, до Тебе приходжу, Мати Божа: Ти бо вірним є Нездоланною стіною, в Ній
же утверджуємося.
Прийдіть, люди, оспіваємо пам'ять побідоносного страждальця, піснями і співами
день радості його проводячи, бо він від цієї плачевної долини до безкінечної радості
перейшов, і перебуваючи перед Престолом Владики, взиває до нас: наслідувачами мене
будьте, як і я Христа, Він бо подає всім щедру Свою милість.
В світі пристрасне життя маю, охоплений смертоносних вітрів хвилями,
Керманичко, що народила Христа, до тихого пристанища направ життя моє, молюся, і
подай мені багату Твою милість.
Пісня 4
Ірмос: Тебе, як гору, благодаттю Божою осінену, побачивши прозорливими очима,
Авакум провістив, що з Тебе вийде Святий Ізраїлів на спасіння наше й оновлення.
Знаючи, преподобний, що через неутримання перша людина вселилася в пекло,
приєднався до утримання і до посту зеленню, і звідти отримав ім’я пісника, тому, що
словом Божим більше ніж хлібом насичувався, співаючи Христу: бо Всесильний.
Вишнього попуском попав у полон до половців, святий, і як апостоли взивав єси:
вільним є той, хто полонить розум свій послухом Христу. Тому в скорботі не знемігся,
але більше долям Божим дивувався, славословив Христа: бо Всесильний.
Зрадженого Ісуса образ завжди носив на тілі своєму, проданий був в грецьку землю
в місто Корсунь якомусь боговбивцю іудею, і той тебе старався відвернути від любові
Божої, за якої ти готовий був і померти, співаючи: воскрес Христос, бо Всесильний.
Закритий був в темниці з іншими християнами, і голодом мучений від єврея,
терплячи, солодко взивав: хто мене відлучить від любові Христової? Ні голод, ні
178
смерть, ні утиски – все це бо ніщо по зрівнянню зі славою, яка бажає явитися в нас, що
співаємо: воскрес Христос, бо Всесильний.
Богородичний: Полонений я є від ворогів мислених, і близько вже біля пекельної
темниці, до Тебе звертаюся взиваючи: Мати Божа, коли звільниш з полону душу мою,
тоді язик мій радістю наповнений, заспіває: воскрес Син Твій, бо Всесильний.
Пісня 5
Ірмос: Ти, Христе, що просвітив сяйвом Твого пришестя і хрестом Твоїм освітив
світу кінці; просвіти світлом богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе
оспівують.
Зранку єси любов’ю до Христа, доблесний Євстратію, противився єврею, що
заставляв тебе від Христа твого відступити, Який є правди Сонце, і всім вічне життя
освітлює.
Твоїм вченням, отче, всі полонені, які були в темниці, боговбивчого єврея
зневажили безумство, і зволили краще від голоду і спраги померти, ніж відійти від
Христа, що всім життя подає.
Полк п’ятдесяти мучеників голодом і спрагою вбитий євреєм, відіслав єси,
блаженний, до свого Христа, після і сам також постраждати бажав за любов до Ісуса,
що всім життя подає.
Бачив окаянний, що через померлих ув’язнених в темниці втратив золото, і в надію
привернення до злочестя свого, задумав розіп’яти тебе на хресті, на нього йшов ти
поспішаючи, преподобний, і взивав: Христе мій, виведи з темниці тілесної мою душу.
Богородичний: Блаженна Діво, ущедри милосердям Твоїм мою душу, що гине від
голоду, і насити її ангельським хлібом, напої потоком Небесної насолоди, хай звідси
мир душі моїй отримаю.
Пісня 6
Ірмос: Обняла нас остання безодня; нема визволителя; стали ми як вівці на
заколення; спаси людей Твоїх, Боже наш, бо Ти сила немічних і оновлення.
Як у водяного звіра була утроба беззаконного юдея, який хотів тебе проковтнути і
привести до числа потьмареного єврейського сонму, але ти, отче, сміливо став проти
його зіяння, і переміг його, зміцнений допомогою Вишнього.
В той же день безумні іудеї, Життєдавця на Хресті повісили, тоді і тебе окаянний
єврей розіп’яв; з Ним страждав ти, і з Ним прославився, блаженний, в немерехтливому
світлі, прийнявши відплату від Спаса свого.
З насмішкою згадуючи страждання Владики скверні боговбивці, як і отці їх –
Христа, так вони до дерева хресного з насмішкою прицвяхували тебе, отче; але було їм
дерево хресне – юродством, тобі ж, що спасся, – силою Божою.
Викрив ти скверні свята юдейські, висячи на хресті, святий, і не боявся їхнього
прокляття, яке знищилося тілом прицвяхованого Христа Бога, що триденним
Воскресінням світ просвітив.
Богородичний: Як Ту, що прадідове прокляття знищила благословенним Різдвом
Своїм, Мати Чиста, благословення вибраних Божих, молю, і мене його сподоби.
Благословенна і Прославлена.
Як ревнитель страждань Владики, і пісників старанний послідовник, полонених
вченням своїм наставив, і до Христа привів, Євстратію, і нас, полонених пристрастями,
молитвами своїми звільни, і наслідниками чесного житія твого покажи, що взиваємо:
радуйся, бо випив з насолодою чашу Христових страждань.
179
Пісня 7
Ірмос: Тебе, Богородице, ми, вірні, піччю духовною визнаємо, бо, як трьох отроків
спас прославлений, так і світ оновив в утробі Твоїй всесильний, хвальний отців Бог і
Безумне повеління іудейське, отче, прицвяхований на хресті, викрив пророчими
Писаннями, і пасхи ветхозавітної не захотів скуштувати, бажаючи бути причасником
Пасхи Того, Хто за весь світ принісся в жертву – Христа Бога благословенного.
Знищення клятви, через Дерево доводив єси, блаженний, від пророків промовляючи,
і вхід до життя не Дереві хресному Життєвому, висячи перед їхніми очима,
проповідував, і посоромив юдеїв, які не знають співу: Боже, благословенний Ти.
Юдеям, що розіп’яли тебе, пророчив, отче преподобний: прийде невдовзі помста на
вас за кров мою і за інших християн, яких убили неповинно, і свята ваші на журбу
перетворяться, ненавидить бо субот ваших Господь, в них же відкинуті співати: Христе
Боже, благословенний Ти.
Слова твої були як гострі стріли для беззаконних, ними ж уражені не витерпіли, і
списом ребра твої прокололи, і відійшов ти до Того, Хто виточив із проколотого ребра
життя всьому світу, співаючи: Боже, благословенний Ти.
Богородичний: Проколотому мені гріхолюбним списом лютого веліара, скоро
приклади пластир милості Своєї, Богоневісна Діво Мати, щоб зцілившись завжди Тобі
співав, Владичице: Благословенна Ти.
Пісня 8
Ірмос: Отроки Ізраїлеві в печі, наче в горні, ясніше від золота красою благочестя
засяяли, промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте
Вшануйте, люди, доброго страждальця, який всі члени раніше собою мислено
розіп’яв, потім чуттєво від юдеїв був розіп’ятий, і взивав до Христа: це я язви Твої на
тілі моєму ношу і оспівую Тебе по всі віки.
До тебе, отче, на Небо вогненною колісницею і конями піднятого, зійшлися зустріти
мучеників і праведників сонми, хвалячи рук і ніг язви твої і бік проколотий, приймаючи
тебе в скинію святих хвалити Господа повіки.
Голос принісся до тебе, святий, від прекрасної слави: це добрий Небесний
громадянин, його ж не був достойний увесь світ, піднімається від суєтного світу до
небесних осель оспівувати Господо по всі віки.
Скарб дорогоцінний – мощі твої, блаженний, беззаконний єврей бажаючи
приховати, вкинув у море, але Божим промислом знайшлися тут, в печері, їм же
поклоняючись, прославляємо Того, Хто прославив тебе нетлінням і чудесами – Господа
Богородичний: Скарб дорогоцінний, дорогоцінного Ісуса, від Материнських надр
народила, викупи душу мою від полону любострасного світу, щоб оспівував Тебе тут і в
немерехтливому Світлі по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Образ чистого Різдва Твого показала неопалима купина; і нині молимося:
погаси вогонь напастей, що нападають на нас, щоб Тебе, Богородице, безперестанно ми
величали.
Світися, світися, Божої Матері Печерська обитель, в тобі бо квітуче дерево виросло
– дивовижний Євстратій, ароматними квітами страждань прикрашений. Краси його хай
і ми причасниками будемо, що поклоняємося мощам його і піснями величаємо.
180
Відкриває таємне Бог, скверних вбивць виявив благочестивому царю, що лицемірні
юдеї таємно християн убивають, і зійшла неправда на їхні голови: рівну бо смерть
отримали по твоєму пророцтву, отче блаженний.
Кров твоя невинно вилита юдеями, як Авеля, отче, взивала до Бога, Який праведним
судом за неї навів помсту, і повішений був на дереві той мучитель, отримав долю з
Іудою в геєні, твоя ж доля – Господь, Йому ж поклоняючись, сьогодні величаємо.
Кров твоя, святий, і правдиве пророцтво багатьох потім привели до віри: подію бо
ту бачивши, істинно розкаявшись, повірили у Христа, і хрестилися, добре прожили, і
блаженного сподобилися життя, його ж і ми хай не лишимося, поклоняємося раці мощів
твоїх і тебе величаємо.
Богородичний: Життя вічне в надрах Своїх обнімала, від тимчасового життя до
вічного нас направ Твоїм піклуванням, Непорочна Мати, і дай всім бачити невечірній
день Царства Сина Твого.
Вічне передбачивши життя, блаженний, тимчасове зневажив єси, все нанесене від
іудеїв перетерпів доблесно, і ветхозавітної пасхи не захотів скуштувати, до хреста
прицвяхований був, і від землі на вогненній піднімаючись колісниці, свідчив єси:
Христос є Пасха нетління, світу спасіння.
Вічного Світла суща Заступниця, Богоневісна Діво, перед нами, що в темряві
живемо, постань і виправи життя наше, щоб безперешкодно дійшли туди, де Христос є
Пасха нетління, світу спасіння.
На хваліте стихири, глас 6:
Мученицькою кров’ю священну ризу червленою зробив, преподобний, увійшов
достойно у святеє святих, славний, де Світло невимовне, де Божественна слава, де голос
тих, хто святкує, від Нього ж трудів твоїх мученицьких прийняв перемогу і вінець
нев’янучий, і вічну добру славу, і райське життя, Євстратію мудрий, зі сміливістю
молися за душі наші.
Мучень хвилювання не похитнули твоєї душі, ні довге ув’язнення в темниці, тебе
ховаючи, славний страждальцю, але як світло засяяв в темряві тим, хто знаходився в
небезпеці суєти, їх же синами дня показав через баню хрещення, відродженням великим
і спасительним, і Божественним перебуванням, як страждалець Богом натхнений,
премудрий Євстратію.
Хто достойно про перемоги доброчинності твоєї розповість? Які вуста мучення і
терпіння зможуть розказати? В обох бо догодив Христу, Євстратію, і нині не преставай
молитися, угоднику, щоб спасти душі наші, так як маєш, преподобномученику, велику
сміливість.
Херувим, бачивши тебе на вогненній колісниці до Небесних грядущого, полум’яною
своєю зброєю не перешкоджав тобі від дерева життя скуштувати, але з радістю тебе
прийняв, мученику Христовий Євстратію. Тому нині насолоджуєшся райською їжею, не
забувай і нас, що пам'ять твою вшановуємо, але простри руки, якими до дерева
прицвяхований був, і молися до Творця всіх і Владики, щоб і ми твоїми спільними
причасниками були, отче блаженний.
І нині, Богородичний.
Славослів’я велике і відпуст.
Святий преподобномученик Євстратій Печерський був родом з Києва. Він походив
181
із багатої сім’ї, але, роздавши весь маєток, прийняв чернечий постриг в Києво-
Печерській обителі. Святий Євстратій відрізнявся лагідністю і смиренням і був, по
слову сказання про нього, «сильний послушник». Під час нападу половців на Київ у 1096
році святий Євстратій попав в полон. Він опинився в кримському місті Корсунь
(Херсонес) разом з п’ятдесятьма іншими християнами, де був проданий в рабство
міщанину-юдею. Той вимагав, щоб полонені відріклись від християнської віри,
погрожуючи в протилежному випадку голодною смертю. Преподобний Євстратій
молився і призивав всіх не впадати в страшний гріх віровідступництва. Через 14 днів
від голоду і спраги всі полонені померли, окрім святого Євстратія, який з юності звик
до посту. В свято Воскресіння Христового 1097 року святий Євстратій був
розіп’ятий, підданий знущанням і вбитий списом на хресті. Тіло мученика було вкинуте
в море, де звершилися після цього різні чудеса, бачивши які багато юдеїв увірували у
Христа і хрестилися. Пізніше мощі святого, дивовижно знайшлися в печері, були
перенесені в Києво-Печерський монастир. Відомості про преподобномученика
Євстратія містяться в Києво-Печерському П’ятерику.

Преподобномученика Марка, єпископа Арефусійського, і Кирила
диякона, та інших, що при Юліані мучителю постраждали
Мученику святителю преподобний, священства світлом священно осяяний, мучення
невечірньою світлістю засяяв. І нині до незаходячого сяяння прийшов, в ньому ж
мучеників сонми радуються, там де ликують ангельські чини. З ними і нас завжди
поминай, блаженний Богом натхнений.
Мученику страстотерпцю Кириле, Божественним служителем явився, Христу
послужив ти, і принісся в жертву, як чисте заколення, принісся єси на Божу трапезу, у
Бога блаженний, і спадок чесний отримав, у світлостях святих завжди перебуваючи,
святим був званням і діянням.
Мученики Христові всехвальні, мук місце спалення росою Божественної благодаті
непошкоджено пройшли, і на воді спокійній оселитися сподобилися, нагороду перемоги
прийнявши. Тому з радістю і вірою святкуємо сьогодні вашу священну пам'ять, святі,
Христа славлячи.
Тебе молимо, Пречиста, Заступницю нашу, збентежені в печалях, не дозволь до
кінця загинути рабам Твоїм, але пришвидши визволити нас від нападу гніву і журби, о
Богом Обрадувана Пресвята Чиста, Ти бо нам є стіною і допомогою нездоланною.
неправедно рани терпиш? Лікарю, що зціляєш людську неміч, і від тління всіх
визволяєш милосердям Своїм.
Пісня 1
Ірмос: Ударом жезла нерозсічене розділив, і сонце побачило землю, яку раніше не
бачило; лютого ворога потопив і непроходиме море Ізраїль пройшов, пісню співаючи:
Господа оспівуємо, бо Він славно прославився.
182
З ангелами перебуваючи перед Богом, Царем всіх, мученики блаженні, просіть нам
від гріхів визволення, що з вірою шануємо вас і з похвалами співаємо: Господа
оспівуємо, бо Він славно прославився.
Архієреєм Дух Святий тебе представив, Марко, численній пастві людей, у всякому
преподобії, догматів палицею словесною. З ними ж, блаженний, співав єси: Господа
оспівуємо, бо Він славно прославився.
Струменями крові полум’я багатобожжя погасивши, мудрі, радуючись постраждали,
еллінських мудреців до кінця посоромили, і нині з мучениками перед Христом
перебуваєте, взиваючи: Господа оспівуємо, бо Він славно прославився.
Богородичний: Із Отроковиці нетлінний Бог втілився, Його ж безтілесних сонми з
тремтінням славить, як Творця всіх і Єдиного незмінного, і люди на землі завжди
оспівують, співаючи: Господа оспівуємо, бо Він славно прославився.
Пісня 3
Ірмос: Страх Твій, Господи, вклади в серце рабів Твоїх, і буде нам на утвердження
тим, хто Тебе призиває.
Не приніс ти честі безсловесним істуканам, блаженний, але перетерпів міцно
різноманітні муки, Марко доблесно мудрий.
Розуму доблестю перетерпів єси, преславний Кириле, наругу ж і муки мужів
беззаконних, мученику страстотерпцю.
Оголені, мученики багатостраждальні, і ранами уражені, непохитними залишилися,
окрім Христової любові нічого не бажаючи.
Богородичний: Із Тебе засяло Правди Сонце, Непорочна Діво, осяваючи
підсонячних славним сяйвом.
Просвітившись благодаттю істинною, земні краї світло благочестиво наставляєте,
священномученики славні. Тому з вірою вас ублажаємо.
Пречисті руки Твої, Діво Мати, розпростерши, покрий тих, хто уповає на Тебе і до
Сина Твого взиває: всім подай, Христе, милості Твої.
На дереві бачила піднятого Сина Свого, Пречиста, серцем материнським
розриваючись, жалісно взивала: горе Мені, бо зайшло Світло Моє вічне.
Пісня 4
Ірмос: Із гори, покритою зеленню, пророк богонатхненно передбачив, Слове, що Ти
хочеш втілитися із єдиної Богородиці, і зі страхом славословив силу Твою.
Витекла на землю кров твоя, Богомудрий, її воістину достойно освятила, і душі
благочестивих напоїла, до любові Божественної піднімаючи.
Сяйвом мисленим явно просвіщенні, злу ніч безбожного лихослів’я відігнали
славно, мученики блаженні Марко і Кириле.
Зціли наші недуги, Доброчинцю, молитвами Марка і Кирила Божественного, і
милості Твої, Милосердний, пошли на всіх, хто оспівує Тебе.
Силою Божественною і благодаттю слова, мученики Христові, храми ідольські
руйнуючи, храмом Духа Святого вірою показалися.
Богородичний: Явилася єси Божим просторим вмістилищем, престолом високим і
дверима, Богородице, через які пройшов невимовним Різдвом, від тління нас
призиваючи.
Пісня 5
183
Ірмос: Від ночі невідання Божим пізнанням просвітив краї, просвіти мене ранком
людинолюбства Твого, Господи.
Світу явлені світильники, священномученикиами Божественними будучи, всіх
просвіщаєте Божественними світлостями Духа.
Бачивши, блаженний, відплату Божественну, терпів міцно єси, Марко, нестерпні
рани і болі.
Священнослужителем бувши, безкровні жертви приносив Христу, блаженний, і в
жертву запашну самого себе Господу приніс.
Богородичний: Різдвом дивовижним Царя всіх народила, Пречиста Богородице, на
благодійність творіння.
Пісня 6
Ірмос: Іону єдиного Ти, Господи, оселив у киті, мене ж, зв’язаного ланцюгами
ворога, спаси, як його, від тління.
Перетерпів різноманітні страждання і смерть посередницьку, Богомудрий, в славі
вічній ликуєш на Небесах; за нас, Кириле, молися.
Живе Боже слово в серці своєму маючи, Марко славний, до вірі Божественної
прилучив людей і народи, мудрий, і славно життя закінчив єси.
Священнослужителі в жертви довершені принеслися Господу, в стражданнях
всеспаленням, і у Вишніх світлими перед Царем всіх перебуваєте.
Богородичний: Прощення провин нам випроси і життя виправлення, Діво, шо
оспівуємо величність Твою, і благочестивим розумом Тебе славимо.
Пісня 7
Просвітившись сяянням Святої Тройці, у Бога блаженні, темряву спокуси відігнали і
славу отримали, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Нижнє заливши Вишнє унаслідували, Богоносний Марко і Божественний Кирило, і
вшановуєтеся, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Дрімання і недбальство під час подвигів стряхнули, завершили життя і з собором
страстотерпців з’єднавшись, співають: отців наших Боже, благословен єси.
Богородичний: Із Тебе спасіння незбагненно і невимовно, Діво, засяяло тим, хто
сидів у темряві смертній, і земних Небесними сотворило, що взивають: отців наших
Боже, благословен єси.
Пісня 8
Ірмос: З милості Твоєї мучителя й полум’я перемігши, вірні заповідям Твоїм, юнаки
взивали: благословляйте, всі творіння Господні, Господа.
Переможцями мучителя показалися, шо жорстоко судить, нетління вінці прийняли,
мученики, взиваючи: благословляйте, всі творіння Господні, Господа.
Щитом любові, страждальці, і вірою озброєні, ворожі ополчення посікли мечем
Божественної доблесті, взиваючи: благословляйте, всі творіння Господні, Господа.
Не землі постраждавши, святі, у Вишніх вінці правди від руки Христа отримали,
взиваючи: благословляйте, всі творіння Господні, Господа.
Троїччний: Як Одиницю Єством, як Тройцю Тебе шаную написаннями, Отче
Вседержителю, і Сину, і Дух Святий, взиваючи: благословляйте, всі творіння Господні,
Господа.
Пісня 9
Ірмос: Убоявся кожен, почувши про невимовну Божу милість; як то Всевишній з
184
волі Своєї аж до тіла зійшов, від Дівочої утроби людиною ставши; тому ми, вірні,
Пречисту Богородицю величаємо.
Стопами Христа, що постраждав і пристрасті умертвив, пішли мученики, багато ран
випробовування прийняли, і викрили ворогів безбожних служіння, возвеличилися, і
ангелам явно уподібнилися.
Явилися вугіллям вогненним, прилучившись до Бога, блаженні, і попалили
благодаттю багатобожжя річ, і до світла духовного з радістю прийшли, у Бога блаженні,
осяюючи наші думки.
Поставивши на камені мисленому душ ваших стопи, всехвальні, не похитнулися від
загроз багатьох мук. Тому завжди утверджуйте наші думки, що від підступів ворожих
хитаються, прославлені перемогою мученики.
Взялися до пресвітлого свідчення передмістя, страстотерпці, до висоти великої, і
Царство Боже непохитне сподобилися прийняти, Марко священний і Кирило славний,
моліться, щоб його отримати всім нам.
Богородичний: Сяянням Твоїм мисленим, Отроковице, просвіти наші думки, Богом
Обрадувана, і серця, і мудрування, щоб по стежкам життя праведно йдучи, милість
отримали, сповіщаючи хвали Твої.
Священномученик Марк, єпископа Арефусійський, Кирило диякон, та багато інших
постраждали при імператорі Юліану Відступнику (361-363). По указанню святого
рівноапостольного імператора Костянтина Великого (пам'ять 21 травня), святий
Марк зруйнував ідольські капища. Коли Юліан, вступив на престол, почав
переслідувати християн і відроджувати язичництво, вороги вирішили помститися
святому Марку. Старий єпископ спочатку сховався від гонителів, але, дізнавшись, що
язичники в пошуках його піддають катуванням багатьох людей, добровільно явився і
віддав себе на муки. Серед ганьблення і знущань святий старець був проведений через
все місто. Йому рвали коси, терзали тіло, волокли по дорозі, занурювали в болотну
рідину, підвішували зв’язаного і різали ножами. Вимагаючи від святого єпископа викуп
за зруйноване капище, гонителі винаходили все нові і нові муки: стискали старцю в
лещатах ноги, міцними лляними нитками обрізали вуха і, нарешті, намазавши тіло
святого мученика медом і жиром, в жаркий день підвісили його в корзині на здобич
бджолам. Але святий старець ніби не помічав болі. Жителі міста Арефусії, бачивши
нездоланну твердість святителя, випустили його на волю. Пізніше багато з них під
впливом його бесід навернулись до Христа. Про страждання святого Марка оповідає
святитель Григорій Богослов (пам'ять 25 січня) в своєму «Першому слові на Юліана».
Блаженний Феодорит, єпископ Кирський (457), розповідає про диякона Кирила, який
за царювання Костянтина Великого знищив багато ідолів в місті Іліополі. За це був
вбитий при Юліані Відступнику. Язичники розсікли його тіло і, як дикі звіри, кусали
його, за що Господь покарав їх сліпотою, язвами та іншими недугами.
В цей же час в палестинських містах Аскалоні і Газі язичники замучили багатьох
християн – священників, а також жінок і дів, які посвятили себе Богу. Мучителі
розсікали їхні тіла, обсипали ячменем і кидали на розтерзання свиням. Загальна
пам'ять святих мучеників звершується 29 березня.

Преподобного Іоанна Ліствичника
185
Отче преподобний Іоанне, воістину завжди в гортані Боже прославлення носив,
повчаючись Богом натхненним діяльним словам, мудрий, і звідти витікаючою
благодаттю збагатився єси, став блаженним, всіх нечестивих потьмарення знищуючи.
Отче преславний Іоанне, джерелом сліз душу очистив, і всенічними стояннями Бога
умилостивив, окрилився єси до любові Його і краси, блаженний, чим нині достойно
насолоджуєшся невпинно радуючись з спільними страждальцями твоїми, Богомудрий
Отче преподобний Іоанне, вірою окрилив розум до Бога, мирське непостійне
змішання вважав мерзенним, і хрест свій взявши, за Всевидючим пішов, тіло
невгамовне подвигами посту думкам покорив, силою Божественного Духа.
Якщо станеться субота чи неділя, співається самогласний.
Преподобний отче, по всій землі розійшлося віщання трудів твоїх, тому на Небесах
отримав велику нагороду, і демонів погубив полки, до ангелів прилічений, їхнє же
житіє без вади наслідував. Сміливість маючи до Христа Бога, моли дарувати мир душам
нашим.
Безнадійним відома надія і тим, хто згрішив спасіння, Всехвальна Богородице,
прийми молитви наші, і випроси прощення всім, хто згрішив у житті, материнською
Твоєю молитвою спаси від бід і майбутнього засудження, Владичице, заради великої
Твоєї милості.
Якщо пісний день, співається після стихир: Слава, і нині, Богородичний або
Хрестобогородичний, написані у 31 день.
На стиховні, Слава, глас 8, самогласний:
Багато монахів тебе наставником вважають, отче наш Іоанне, твоїм бо шляхом
воістину пізнали як праведно йти; блажен єси, що для Христа трудився, і ворожу
викрив силу, ангелів співбесіднику, преподобних і праведних спільний причаснику, з
ними ж молися до Господа щоб помилувати душі наші.
І нині, Богородичний або Хрестобогородичний:
Сонце злякалося, побачивши Тебе на Хресті, Ісусе, добровільно розпростертого, і
земля затряслася, і каміння зі страхом розкололося, гроби відкрилися, і всі Сили
здвигнулися. Це бо побачивши Діва, Владико, жалісно викликувала: горе Мені, що
бачу?
Потоком своїх сліз пустиню безплідну обробив, і зітханнями глибокими у сто трудів
вчинив плодючою, і був світильником вселенної, сяючи чудесами, Іоанне, отче наш;
моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
Як Божественну ліствицю отримали, преподобний Іоанне, твої Божественні
доброчинності, що до Небес піднімають нас, бо образом доброчинності є ти. Тому моли
Христа Бога, щоб спас душі наші.
Пісня 1
У світло духовне і розумне від матеріального сумного відійшов, преподобний
Іоанне, сущими молитвами твоїми до Господа, просвіти мене.
186
Так як утримання насолоду від грудей ссав, відкинув єси гіркоту пристрастей, тому
краще за щільниковий мед насолоджуєш, отче, почуття наші.
Зійшов на висоту доброчинності і любов до земних насолод зневажив, насолодою
явився спасіння, преподобний отче, для пастви своєї.
Богородичний: Премудрість і Слово Отче невимовно народила, душі моєї люту язву
вилікуй і біль серця угамуй.
Пісня 3
Попалив єси вугіллям посту, преподобний, пристрастей терни, і зігріваєш монахів
зібрання.
Миром освячення від посту, преподобний, ароматом увесь склався, в запашні
пахощі Божі.
В законах навчання повчаючись, пристрасті потопив єси, як нині інших фараонів,
витіканням сліз своїх.
Богородичний: Настанови непостійність моїх помислів збентеження, Чиста, Мати
Божа, до Сина Твого направляючи спонукання.
Плоди вічно квітучі, від твоєї книги приносить вчення, премудрий, насолоджуєш
серця тих, хто з тверезістю до цього прислухається, блаженний: ліствицею бо є вона, що
душі підносить від землі до вічної Небесної слави, тим, хто з вірою шанує тебе.
Також сідальний, глас 8:
Видінням і діянням надприродно засяяв, сяєш вченням, закони Богомудрі нам
поклав, блаженний, доброчинності доброти ступені поставив, і злоби облесливість і
уловлення показав. Звідси підводиш тих, хто слідує Божественним вченням, від
пристрастей до безпристрасності, рівноангельний Іоанне, моли Христа Бога гріхів
прощення подати тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
Як Діву і єдину серед жінок, Тебе, що без сімені народила Бога в тілі, всі ублажають
роди людські, Вогонь Божества бо вселився в Тебе, і як Дитину годувала Творця і
Господа. Тому, ангельський і людській рід достойно прославляє пресвяте Різдво Твоє, і
разом взиваємо Тобі: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою
вірою прославляє страсті Твої.
Пісня 4
Як квітник ароматний і доброчинності рай живий, утриманням зацвів єси, ним же
всіх насичуєш, що шанують тебе.
Законодавця вчення і монахів правило покірне, як Мойсея і Давида, тебе істинно
отримавши, отче, ублажаємо.
Посаджений на водах утримання, явився єси, отче блаженний, як гілка квітуча, що
187
благочестя грона приносить.
Богородичний: Під роками будучи, Того, Хто від Отця засяв непідвладного рокам,
Богомати, нам народила, Його ж моли щоб спасти тих, хто оспівує Тебе.
Пісня 5
молюся.
Погасив всі пристрасті росою подвигів своїх, отче блаженний, щедро запалив
вогнем любові і віри світильник, і просвіщенням безпристрасності, і сином дня є ти.
Віри гроно Божественним землеробством твоїм, отче, виростив єси, і в точило вклав,
і видавив труди навчання, і духовну чашу утримання наповнив, і веселиш серця пастви
своєї.
Перетерпів доблесно підступи і язви невидимих ворогів, явився стовпом терпіння,
утверджуючи паству свою Божественною палицею на паші і на воді утримання
виховуючи, блаженний.
Богородичний: Словам Твоїх вуст слідуючи, Чиста, Тебе ублажаємо: з Тобою бо
воістину величність сотворив Господь возвеличивши Тебе, і істинною Божою Матір’ю
показав народившись з утроби Твоєї.
Пісня 6
Зібрав єси в душі Божественне багатство Духа: непорочну молитву, чистоту,
чесність, постійне бдіння, труди утримання, ними ж упізнався як дім Божий.
Єства земного, премудрий, пройшов слабість, духовною молитвою розум окрилив, і
Вишнього упокоєння явився спадкоємцем довершенням житія.
Потами посту вугілля стріл ворожих воістину погасив, і вогонь вірі розпалив,
попалив єси невір’я єресей хитання.
Богородичний: Засяяла від Сіону вишнього краса, представленням по невимовному
з’єднанню плоттю обкладена, з Тебе, Безмужня, і світ просвітила.
На висоті істинного утримання Господь поставив тебе, як зорю необлесливу, що
світлом указує шлях краям, наставнику Іоанне, отче наш.
Ікос:
Домом Божим воістину себе самого створив, отче, і Божественними твоїми
доброчинностями явно прикрасив, як світле золото, віру, надію і любов істинну,
Божественні закони викладаючи, утриманням навчився, як безтілесний, розум,
мужність, доброчесність здобув, і смирення, ним же піднісся ти. Тому, і просвітився
молитвами невпинними, видіннями таємними окрилився єси і Небесні прийняв оселі,
наставнику Іоанне, отче наш.
Пісня 7
На злаках Вишнього Царства, отче, стадо виховав, і жезлом догматів відігнав звірів
– єресі, і заспівав: отців наших Боже, благословен єси.
У Вишній увійшов єси весільний чертог Царства Христового, в одежі достойній
Того, Хто позвав, в ньому ж і пируєш, взиваючи: отців наших Боже, благословен єси.
Невологою гріхами річкою явився утриманням, отче, помисли топлячи і скверну
188
очищуючи тих, хто з вірою взиває: отців наших Боже, благословен єси.
Богородичний: Із утроби Твоєї, Діво, вийшов втілившись Господь всіх. Тому Тебе,
православно Богородицею вважаємо, і до Сина Твого взиваємо: отців наших Боже,
Пісня 8
Ірмос: Царя Небесного, Якого славлять воїнства ангельські, хваліть і величайте по
всі віки.
Воістину як стовп живий і образ утримання отримавши, отче, всі твою пам'ять
шануємо, Іоанне.
Багато монахів радується, і ликує собор преподобних і праведних, вінець бо
достойно з ними прийняв єси.
Прикрашений доброчинністю, у весільний чертог невимовної слави увійшов єси,
пісні співаючи Христу повіки.
Богородичний: Тих, хто потребує від Тебе допомоги не зневаж, Діво, шо оспівують і
прославляють Тебе повіки.
Пісня 9
Ірмос: Чисту Богородицю, що непорочно прийняла вогонь Божества в утробу,
славно шануємо, люди, в піснях величаючи.
Лікарем від Бога хворим в гріхах явився, блаженний, губителем і гонителем лукавих
духів, тому тебе ублажаємо.
Землю, як тління житло, залишив, отче, і в землі лагідних вселився, з ними ж
радуєшся Божественною насолодою насолоджуючись.
Сьогодні святковий день ззиває всіх монахів стада в лик духовний, до трапези і
споживи нетлінного життя.
Богородичний: В Тебе вселився і народився Непорочна, і всіх нас спасає Той, Хто
людиновбивцю злонравного знищив, що раніше родоначальника спокусив.
Від пристрасті світу, як від скверни ухилився, і постом тіло висушив, відновив душі
міцність, преподобний, і славою Небесною збагатився, вікопомний. Тому не переставай
молитися за нас, Іоанне.
Богородичний:
Владно Богородицею Тебе сповідуємо, Владичице, Тобою спасенні, бо ж Бога
невимовно народила, що зруйнував Хрестом смерть, до Себе ж привернув преподобних
собори, з ними ж Тебе хвалимо, Діво.
Преподобний Іоанн Ліствичник, ігумен святої Синайської гори, по деяким
переданням народився близько 570 року і був сином знатного константинопольського
вельможі святого Ксенофонта і дружини його святої Марії, пам'ять яких шанується
Церквою 26 січня. Для навчання в прославленому училищі святий Ксенофонт відправив
морем двох своїх синів в місто Вірит (нині Бейрут). Буря розбила корабель. Зрозумівши
в дивовижному спасінні призвання до чернечого життя, брати поступили в різні
монастирі і довгий час не мали відомостей про долю один одного.
Святий Іоанн залишив світ в шістнадцятилітньому віці. Він прийшов в монастир
на Синайській горі, і нікому не відкриваючи свого походження, ввірив себе досвідченому
вчителю Мартирію, щоб при його надійному керівництві непогрішно подвизатися в
пості і молитві. Монастир. Побудований імператором Юстиніаном, стояв біля самого
підніжжя Синайської гори. Три святих ченці прославили його більше, чим всі щедроти
189
імператора: святий Анастасій Синаїт (599; пам'ять 20 квітня), згодом Патріарх
Антиохійський, святий Григорій (593; пам'ять 20 квітня), настоятель Синайський,
також возведений на Антиохійський патріарший престол, і нарешті, преподобний
Іоанн Ліствичник.
Одного разу авва Мартирій, взяв з собою святого Іоанна, пішов до великого Іоанна
Саваїта. Побачивши їх, старець встав, налив води, умив ноги авві Іоанну і поцілував
його руку. Авві ж Мартирію ніг не умивав. Потім, коли його ученик Стефан спитав,
чому він так вчинив, авва Іоанн Саваїт відповів: «Повір мені, чадо, я не знаю, хто цей
отрок, але я прийняв ігумена Синайського і умив ноги ігумену».
В день постриження преподобного Іоанна (а він постригався на двадцятому році
свого життя) авва Стратигій передрік про нього, що він буде колись великим духовним
світочом.
Після смерті старця Мартирія, з яким преподобний Іоанн прожив 19 років, він
вирішив вести усамітнене життя пустинника, вибравши для цього пустелю Фола в
заглиблені долини при підніжжі Синаю. Кожну суботу і неділю він приходив в храм
Синайської обителі на богослужіння і прилучався Святих Таїн (від його келії до храму
було дві години ходьби, близько восьми верст).
Віддалившись від світу, святий Іоанн полюбив прикрашену смиренням лагідність, як
начальницю мислених доброчинностей. Достойне подиву і те, що володіючи
зовнішньою мудрістю, він навчався небесній простоті, бо ж чванливість філософії не
з’єднується зі смиренням. Щоб зламати ріг чванливості, преподобний Іоанн споживав
різну їжу, дозволену ченцям, але в дуже малій кількості. Сну він приймав стільки,
скільки було необхідно, щоб розум не пошкодився від бдіння, а раніше сну багато
молився і складав книги.
Ця вправа служила йому єдиним засобом проти журби. Радістю його життя була
невпинна молитва і полум’яна любов до Бога.
Деякі, підбурені заздрощами, називали святого Іоанна занадто балакучим і
пустомовним. Тоді преподобний Іоанн відхилився в повну безмовність. Огудники його,
побачивши, що загородили джерело вічнотекучої користі, перетворилися в прохачів і
благали його залишити безмовність. Сторонній суперечок, преподобний Іоанн знову
почав наставляти братію правилам чернечого життя.
Преподобний Іоанн провів в пустині сорок років в непослаблених подвигах посту і
молитви, в богомисленні і спогляданні, так, що всі дивувалися його високому духовному
успіху. Загальним бажанням братії він був вибраний ігуменом Синайської обителі (в 75-
літньому віці). Преподобний ігумен був і образом доброчинності, і лікарем. Окрім дару
чудотворення, він був прикрашений багатьма дарами Святого Духа. Ось що він
відкриває нам в своїй книзі: «Деякі більше всього ублажають чудотворення і інші
видимі духовні дарування, не знаючи того, що є багато чудових дарів, які приховані і
тому безпечні від падінь» (Слово 26, ст. 95).
У преподобного Іоанна був ученик по імені Мойсей. Виконуючи послух, він одного
разу переносив землю для удобрення грядок. Опівдні, по причині великої спеки, ліг в тіні
великого каменя і заснув. Господь же, Який нічим не хоче засмучувати рабів Своїх,
попереджує їх про загрозливе для них лихо. В той час преподобний Іоанн Ліствичник,
сидячи в келії і роздумуючи про Бога, схилився в тонкий сон. Раптом він побачив
священно прекрасного мужа, який сказав: «Іоанн, як ти безпечно спиш, коли Мойсей в
небезпеці?» Прокинувшись, преподобний Іоанн негайно озброївся молитвою за свого
ученика. Коли той увечері повернувся, святий Іоанн спитав у нього, чи не сталося з ним
190
яка-небудь біда чи випадковість? Мойсей відповідав: «Великий камінь ледве не роздавив
мене, коли я спав під ним опівдні, але мені показалось ніби ти звеш мене, і я вчасно
покинув це небезпечне місце».
Так свідчить про преподобного Іоанна перший складач його життя – раїфський
монах Даниїл, муж чесний і доброчинний, сучасник преподобного.
Близько чотирьох років був преподобний Іоанн ігуменом, а потім знову повернувся
до усамітнення і безмовності, поставивши після себе ігуменом свого брата, старця
Георгія. Коли преподобний Іоанн відходив до Господа (649). Брат його стояв перед ним
і говорив зі сльозами: «Отже, ти покидаєш мене і відходиш; я ж молився, щоб ти
провів мене в останню дорогу». Святий Іоанн відповів: «Не журися і не турбуйся; якщо
буду мати можливість перед Господом, не залишу тебе провести тут і один рік після
мене». Що й збулося, бо через дев’ять місяців старець Георгій відійшов до Господа.
По проханню святого Іоанна, ігумена Раїфського (пам'ять в Сиропусну суботу),
преподобний Іоанн написав прекрасний аскетичний труд – «Ліствицю», в якому
розкрив 30 ступенів духовного сходження до досконалості. Книга написана простою
мовою, чистою і живою, мовою, яка висловлює чисте серце, глибоко відчуваючи кожну
думку. Святий Дух говорив устами преподобного Іоанна Ліствичника. Свідками цьому
служать багато з тих, які спаслися і донині спасаються через нього. Ця книга стала
надійним провідником для сходження до Бога, і багато поколінь монахів і
благочестивих мирян черпали із неї наставлення і керівництво в духовному житті. На
«Ліствицю» посилались як на кращу книгу для спасительного керівництва багато
святих, які засяяли в Православній Церкві.

Преподобного і чудотворця Іпатія єпископа Гангрського
Отче Богомудрий Іпатію, утриманням добре виховався, на преславну висоту
доброчинності піднявся, простираючись явно до таємного видіння, на Христову
доброту споглядаючи. Його ж сяянням розум і думки освітив, і всім засяяв сяйвом
чудес.
Отче отців Іпатію, православ’я світлом засяяв, преподобний, освітив думки тих, хто
з вірою приходять до тебе, і Арія зіниці потьмарив, і відкинув від Церкви Христової.
Тому, ми всі тебе як світильника отримавши, священну пам’ять твою шануємо і
ублажаємо.
Отче священний Іпатію, Царя Христа ясно проповідував, Єдиносущного з Отцем,
Його маючи в серці своєму, дивовижним сяянням засяяв, до світла ведучи всіх тих, хто
під сонцем. Змія вбив, і теплим витіканням своїх молитов води виточив на зцілення
пристрастей.
Дівочості сосуд і чисте Боже і прекрасне житло, молю Тебе, Чиста: душу мою утіш,
озлоблену отрутою зміїною, і умертвлену гріхами, щоб славив Тебе, шо вірних всіх
возвеличила, Богом Обрадувана.
Що за видовище Своїми очима бачу, о Владико? Все творіння утримуєш, і на Дереві
піднятий помираєш, всім даючи життя, – Богородиця плачучи промовляла, коли
191
побачила на Хресті піднесеного, що з Неї невимовно засяяв як Бог і Людина.
Волею Божественного розуму окрилив розум свій до Небесних осель, і рівне до
ангелів життя прожив на землі, ради цього мученицький вінець краси на своїй голові
утвердив, священномученику Іпатію, моли Христа Бога щоб спастися душам нашим.
Пісня 1
перемоги.
Божественного страждальця, мудрого святителя, чудес джерело, пастиря доброго,
Церкви утвердження, піснями голосно, як світильника всесвітнього, всі з радістю
похвалимо.
Божественна річка, наповнила, блаженний, чисту твою душу, виточила нам пречисті
води багатьох чудес, мудрий, висушуючи потоки каламутних пристрастей, Іпатію.
Умертвивши плотські насолоди утриманням, життя істинне – Христа, Який заради
нас помер, Іпатію, мав мешканцем в середині душі своїй, і всі свої шляхи до Нього
направляв.
Серце і душу створив нескверним храмом Тройці, храми ж священні Господу в
похвалу, преподобний священномученику, спорудив, будучи спасительним правителем
стаду своєму.
Богородичний: Спаса і Бога від чистої крові Твоєї втілила, Чиста, Який показав нам
мудрого святителя Свого, Пречиста, спасаючого і теплого заступника, воістину
дивовижного Іпатія.
Пісня 3
Всім серцем до джерела добрих відлучився єси, і звідти світлом щедрим засяяв,
священний отче, Божественними світлостями.
Законами Божественними огороджений, отче, беззаконних зборище єресі силою
Божественною знищив, спасаючи стадо своє, отче Іпатію.
Від вишньої яскравої свічі Духа просвічений, мудрий, свічкою явився тим, хто
ніччю ходив, від води осяваючи.
Отців Божественних доповнюючи сонм блаженний, його ж зібрав Христос, на
Соборі Першому, явився єси, блаженний, давлячи безумного Арія.
Богородичний: Визволи мене від всякої зміїної супротивної спокуси, Мати Діво
Чиста, і серце моє просвіти, що з вірою славлю Тебе, Непорочну.
Засяяв ти в світі, святителю Іпатію, чудесами просвічуючи тих, хто з вірою
приходить до тебе; постраждав же з кров’ю, мудрий, приєднався до Христа і ликуєш з
ангелами на Небесах, за нас молячись. Слава Богу, що зміцнив тебе, слава Тому, Хто
увінчав тебе, слава Тому, Хто подає тобою всім зцілення.
Руки Твої Божественні простри, ними ж Творця носила єси, Діво Пресвята, що
втілився через милосердя, і умоли Його визволити нас від спокус, і пристрастей, і бід,
що з любов’ю хвалимо Тебе і взиваємо: слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому,
Хто вийшов з Тебе, слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
192
Бачивши на Хресті Тебе розіп’ятого від беззаконників і від воїнів, Спасе, списом у
ребра проколотого, Пречиста ридаючи гірко, і великому Твоєму і страшному терпінню
дивуючись, взивала: слава любові Твоїй до людей, слава Твоєму милосердю, слава, що
смертю Своєю людей безсмертними сотворив.
Пісня 4
Необлесливо слово і вчення щиро зберігаючи, проповідував Слово Отцю Співвічне,
Арія хибну спокусу переміг, священномученику, чудотворцю достойний чудес.
Гіркі води від гір текучі, знаменням тільки цілющими показав, воду святу здобув у
серці своєму, і вічне, отче, життя текуче.
Як святитель служив преподобно і законно постраждав, священство показав
світлішим кров’ю вилитою за любов Того, Хто виточив Кров чесну за людське
визволення.
Не забарилася в тобі благодать, творячи чудеса, демонам гірким віддаючи гірко і
тим, хто умертвив тебе, блаженний священний мученику Христовий.
Богородичний: Дарів Твоїх струмені, і джерела зцілень, і Божественного багатства
роздавання подаються від животворчої долоні, Богоневісто, народженого від Твоєї
утроби Вседержителя.
Пісня 5
Розуму осягнення перевершує твоя благодать, язик не може висловити твоїх чудес
безмірної безодні, мученику, святителю і пастирю, гангрянам прикраса і світильнику
всього творіння.
Вбив змія, до вогню послав, показав в собі Божественну благодать щедро вселену,
що тебе перед царем і всіма людьми прославила, священний.
Печаттю і охороною скарбів зобразив, отче, цар твою ікону, нею шануючи тебе і
явно провіщаючи, бо принесена честь на первообраз переходить, Іпатію.
Вельми подвизався, вельми і прославився, чудеса звершуючи священно, недуги
відганяючи, проганяючи демонів, знищуючи їх підступи, перемагаючи єресі згубні злі
помисли.
Богородичний: Мудрість Божу Іпостасну народила єси, Пречиста Діво Богородице,
святих мудрими показавши, тому злоби мудреця впало хитання і люті злі підступи.
Пісня 6
Піднявся на висоту доброчинності, Іпатію, і наблизився, блаженний, до чистого
джерела Божественних дарів, і чудес безодню виточив єси.
Вінець від побиття каменем отримав, і до Небесної висоти ступенями сходів
піднявся, отче, і до Бога приєднався явно.
Зцілення твоя рака завжди виточує, благословення ж, отче, від чесних твоїх пальців
приймають, відомо, що прах знищує злобу.
Законно постраждав і як мученик вшанувався єси, в глибокій же старості до своїх
отців з радістю прийшов, і вінець достойно за свої труди прийняв від Христа.
Богородичний: О, найновіше чудо, за всі чудеса! Як це Діва Того, Хто всіх утримує в
193
утробі зачала, і просторо вмістила.
Римській батьківщині світильнику, Божими сяючими променями краї освічуючи,
нині просвіти тих, хто твоє свято оспівує, Іпатію, просячи з висоти миру і гріхів
прощення, молитвами захисти нас, Іпатію багатостраждальний.
Пісня 7
Вуста не зміг відкрити повзучий змій, рабські на вогонь йдучи, корячись,
вікопомний, страшному повелінню твоєму, що взивав: Боже отців наших, благословен
єси.
Проливанням крові, яку від сліз з’єднав, єдине від обох пиття, мудрий, сотворив, від
солодкого потоку поминаєшся повіки, достойний чудес, мучеників похвала.
У квітник чесних твоїх страждань входячи, блаженний, обдаровуємо пахощами
душу, тебе як аромат Христовий знаючи, Іпатію, і взиваємо: препрославлений Господи,
Боже отців наших, благословен єси.
Богородичний: Безшлюбна Чиста, без сімені зачала Єдиносущного Отцю, і народила
в тілі, Богоневісто, від святої крові Своєї, молити нині не переставай щоб спасти всіх.
Пісня 8
повіки.
Голос твій зі світлом з’єднався і Божественними осяяний світлостями, темряву єресі,
мудрий, зруйнував і до дня направив православних людей, шо взивають: всі творіння,
хваліть Господа і прославляйте повіки.
Прекрасним, як перо, явився язик твій, мудрий, написавши закони благодаттю, всі
на столах ветхі поглинувши образи, Іпатію, тому тебе як мудрого книжника піснями
славимо по всі віки.
Стовп вогняний Божественний і до висоти Небесної взятий, забрало непохитне,
стіна нерушима, Церкви утвердження, святителів ступень, мучеників краса,
чудотворець Іпатій вшановується.
Бачити сподобився Того, Кого бажав, звільнився виявленням істини і помислами:
ще бо дихаючи і теплою кров’ю капаючи, до бажання останнього, мученику, піднявся
єси, з мучениками і преподобних ликами Божественними святкуючи по всі віки.
Богородичний: Утриманого багатьма бідами і тривогою гріха в біді, до спокійного
стремління тиші Духа мене, Богородице Чиста, Владичице, нині настав, бо
пристанищем християнам Ти є, Тому Тебе оспівуємо по всі віки.
Пісня 9
Як троянда, як лілея солодко пахуча, священний святителю, як кипарис, як миро
Божественне і ароматне, рака твоя духмяніє чудесами, злого смороду недуги
відганяючи, чесний священномученику.
Співрозмовником пророків явився, також священних мучеників, що кров’ю
скінчилися, святих і преподобних рівнозначний, і всіх праведних співпричасником,
сущих від віку, достойний чудес.
194
Пам'ять твоя сьогодні нам засяяла світліше за сонце, світлом духовним серця наші
просвічуючи, що вірою в ній тебе ублажаємо, Іпатію, і молитовно хвалимо тебе.
Світлом твоїм осяй наші думки, Іпатію, що звершуємо твою Божественну і
світлоносну пам'ять, і визволи від вогню, і муки, і всякої спокуси молитвами твоїми тих,
хто благочестиво тебе ублажає.
Богородичний: Піднеси благодать Твою, Чиста, возвелич молитву і приведи чини
ангельські до Владики, апостолів і пророків лики і всіх праведників з мучениками, щоб
спаслися шануючи Тебе.
Священномученик Іпатій, єпископ Гангрський, був єпископом міста Гангри в
Пафлагонії (область в Малій Азії). Приймав участь на I Вселенському соборі, зібраному
у 325 році в місті Нікеї для викриття аріанської єресі. Разом з іншими поборниками
Православ’я святий Іпатій сповідував на Соборі Єдиносущність Сина Божого Богу
Отцю, підписав прийняті Собором сім членів Символу віри в тій формі, яка
зберігається і донині. Святий Іпатій отримав від Господа великий дар чудотворення.
Він виганяв бісів і зцілював різні недуги, так, наприклад, «жінку кровоточиву і бездітну
багатодітною показав, і вона сухі груди мала, які не годували, і він сотворив, що
молоко стали виточувати». В одному селі він перетворив джерело гіркої води в
придатне для пиття. По переданню, яке знайшло відображення в церковній
іконографії, він вивів страшного змія із скарбниці імператора Костянтина (337-361),
сина Костянтина Великого, застосувавши силу святительського жезлу. В подяку за це
імператор наказав зробити на дошці зображення обличчя священномученика Іпатія і
поставив це зображення в своїй скарбниці на прогнання бісів.
Коли у 326 році святий Іпатій повертався із Константинополя в Гангри, на нього
напали недоброзичливці і вороги, послідовники розкольників Новата і Феліциссима.
Сильно зранений мечами і кілками святий Іпатій молився за насильників: «Господи, не
постав їм гріха цього». Він скінчився від удару каменем по голові. Вбивці сховали тіло
священномученика в печері і поспішили піти, але не могли сховатися від Божого
покарання, і у них потьмарився розум. Жінка-аріанка, яка нанесла святому останній
удар, невпинно била себе в груди тим самим каменем…
Між тим, один християнин, що зберігав у печері солому, прийшовши за нею, почув в
печері голоси співаючих ангелів і невимовно здивувався. Знайшовши зранене тіло
убитого святого, він побіг до своїх односельчан, а ті розповіли про це в місті. З великим
плачом прийшли жителі міста Гангри за останками святого отця і улюбленого
пастиря свого і, взявши чесне тіло святого Іпатія, поховали його з великою честю.
Коли тіло святого було поховане, жінка, яка била себе каменем в груди, зцілилася від
біснування. Інші вбивці, принісши покаяння, також зцілилися при гробі святого, який по
своїй незлобивості і після смерті благодіяв своїм ворогам.
Преподобного Іпатія Цілителя,
в Дальніх печерах спочиваючого
Тропар глас 1:
Того безначального і тихого місця, де немає печалі ні зітхання, досягнути,
преподобний, бажаючи, не дав анітрохи собі тут спокою, але завжди день і ніч у всяких
справах і жорстокому житію працелюбно подвизаючись перебував, тому бажане там
отримав, Іпатію, молися за душі наші.
195
Труди до трудів завжди заради Господа прикладаючи, ніколи не був бездіяльним,
Іпатію. Тому і достойно працелюбним назвався, звання прийнявши від діл.
Преподобний Іпатій Цілитель подвизався у Києво-Печерській Лаврі у XIV столітті.
Після нашестя полчищ хана Батия у 1240 році Древній Київ був зруйнований. Була
піддана жорстокому руйнуванню і свята Києво-Печерська обитель. Дикі орди
завойовників не пощадили не кам’яних монастирських стін, ні церкви Пресвятої
Богородиці Печерської, ні людей: кого вбили, кого повели в полон.
Але світло, по пророцтву святого Андрія Первозванного, що засяяло на Київських
горах, вже не можна було погасити. По словам «Синопсиса» Інокентія Гізеля: «Якщо
від злочестивого Батия і в повне розорення обитель Печерська прийшла, і небу подібна
церква Успіння Пресвятої Богородиці через багато років перебувала в запустінні, але в
деякій прибудівлі, уцілілій від поган, Божественні служби заради страху звершувалися
таємно. Чорноризці ж по лісам і вертепам скиталися…
Преподобний Іпатій Цілитель невпинно весь день трудився в послуху
монастирському, йому було доручено доглядати хворих, а ночі він стояв на молитві,
мало коли приймаючи сон. Споживав він тільки хліб і воду, і то в малій кількості. При
старанному служінні отцям в їх недугах, сподобився преподобний Іпатій благодатного
дару зціляти недуги покладанням рук на хворих. Страждаючі від різних недугів
отримували зцілення, прибігаючи до молитовного заступництва преподобного Іпатія.
На ньому збулися слова преподобного Пимена Багатохворобливого: «Однакову
нагороду будуть мати болячий і той, хто служить йому». Нетлінні мощі
преподобного Іпатія, лікаря і цілителя, почивають в Феодосієвих (Дальніх) печерах.
Пам’ять його також вшановується 28 серпня (з Собором преподобних Києво-
Печерських, що почивають у Дальніх печерах), і у 2-гу неділю Великого посту (з
Собором всіх преподобних Києво-Печерських).
Богородичні воскресні на вісім голосів

Глас 1. Богородичний:
Всесвітню славу, що від людей засяяла і Владику народила, небесні двері
прославимо, Марію Діву, пісню Сил безплотних і похвалу вірних; бо Вона стала небом і
храмом Божества; Вона, перепону ворожнечі зруйнувавши, мир дарувала й Царство
відкрила. У Ній же утвердження віри маючи, поборником маємо Господа, Який від Неї
народився. Будьте мужні, люди Божі, будьте мужні, бо Він ворогів переможе як
всемогутній.
На стиховні Богородичний:
Ось сповнилося пророцтво Ісаї, бо Ти, Діво, народила, і після Різдва такою, як і до
Різдва, залишилася, бо народжений був Бог, тому й змінив закон природи. Але, Мати
Божа, не знехтуй молитвами, що їх Тобі раби в храмі Твоєму приносять, а як Та, що на
руках Своїх Милосердного носила, змилуйся над рабами Твоїми і благай, щоб спастися
Минула тінь закону, коли зійшла благодать; бо як купина не згорала, охоплена
полум’ям, так Дівою Ти породила і Дівою залишилася; замість стовпа вогняного
засяяло праведне Сонце, замість Мойсея – Христос, спасіння душ наших.
196
О нове чудо, вище за всі дивні чудеса! Бо хто знає Матір, що без мужа народила і на
руках носила Того, Хто утримує все творіння? З волі Божої сталося Різдво. Ти,
Пречиста, що Його як дитину на Своїх руках носила і до Нього материнську сміливість
маєш, безперестанно молись за тих, що шанують Тебе, щоб Він змилувався і спас душі
наші.
Як нам не дивуватися Богомужньому Різдву Твоєму, Пречиста? Бо, не пізнавши
мужа, Ти, Всенепорочна, без отця Сина у плоті, перше віків неродженого від Отця без
матері, який не зазнав ніякої зміни, ані змішання, ані розділення, а в цілості властивості
обох природ зберіг. Тому, Мати Діво, Владичице, моли Його, щоб спаслися душі тих,
що православно Богородицею визнають Тебе.
Безсіменно від Божественного Духа, з волі Отця, Ти зачала Сина Божого, Який від
Отця без матері раніш віку народжений. Того, Хто ради нас від Тебе без отця явився, Ти
тілом породила і як Дитину молоком годувала. Тому не перестань молитися, щоб
визволитися від небезпеки душам нашим.
Пророк Давид, що через Тебе, Богородице, богоотцем став, у пісні Тому, Хто велич
Тобі дарував, так провістив про Тебе: стала Цариця праворуч Тебе. Бо Тебе, Матір,
заступницею життя показав Бог, що благоволив від Тебе без отця людиною стати, щоб
образ Свій оновити, що у пристрастях зітлів, і овечку, в горах заблукалу, відшукавши та
на плечі взявши, до Отця принести, з волі Своєї з’єднати з Небесними Силами і спасти,
Богородице, світ, Христос має велику й багату милість.
Зглянься на благання рабів Твоїх, Всенепорочна, відверни люті страждання, що нам
загрожують, визволи нас від усякої недолі; бо в Тобі єдиній міцній і непохитній захист
маємо і Твоє заступництво придбали. Нехай же не осоромимось ми, що Тебе,
Владичице, призиваємо, поспіши на благання тих, що з вірою до Тебе взивають:
радуйся, Владичице, всіх поміч, радість і покров і спасіння душ наших.
У Червоному морі образ Невісти Неневісної колись показаний був. Там – Мойсей,
розділитель води, тут же – Гавриїл, служитель чуда; тоді глибину пройшов Ізраїль як по
сухому, нині ж Христа народила безсімено Діва; море після переходу Ізраїля знову
непрохідним стало, Пречиста після народження Еммануїла залишилася нетлінною.
Сущий і раніше сущий Боже, що явився як чоловік, помилуй нас.
Всечесна Діво, Ти – храм і двері, палата і престол Царя; бо через Тебе визволитель
мій, Христос Господь, Сонце правди, тим, що у темряві сплять, явився, бажаючи
просвітити тих, кого Своєю рукою створив за образом Своїм. Тому, всехвальна, маючи
сміливість до Нього як Мати, безперестанно благай, щоб спаслися душі наші.
Хто Тебе не ублажить, Пресвята Діво? Хто не прославить Твоє пречисте Різдво?
Син бо Єдинородний, що одвічно від Отця возсіяв, Той самий від Тебе Чистої
невимовно тілом народився, за природою бувши Богом, Він заради нас за природою
Людиною став; не на дві Особи поділяється, а у двох незлитних природах Він
визнається. Його ж моли, Чиста й Всеблаженна, спастися душам нашим.
197
Творець і Визволитель мій Христос Господь, що вийшов із Твоєї, Пречиста, утроби,
тіло наше прийняв і від давнього прокляття Адамового визволив. Тому Тобі як Матері
Божій, Пречистій Діві, невмокно ангельське привітання виголошуємо: радуйся,
Владичице, заступнице й покрово і спасіння душ наших.
Матір’ю надприродно стала Ти, Богородице, і невимовно і незбагненно Дівою
залишилася; і чуда Різдва Твого язик сказати не може, бо зачаття Твоє, Чиста,
предивним було, Різдво незбагненним: бо де хоче Бог, там перемагається єства закон.
Тому всі ми, знаючи Тебе як Матір Божу, щиро благаємо, моли, щоб спастися душам
нашим.
Усі ми, земнородні, прибігаємо під Твій, Владичице, покров, взиваючи до Тебе:
Богородице, надія наша, визволи нас від гріхів незлічених і спаси душі наші.
Цар Небесний з чоловіколюбства на землі з’явився і з людьми пожив, бо від Чистої
Діви тіло прийнявши і з Неї з прийнятим тілом вийшовши, Він є єдиний Син, двоїстий
за єством, але не за істотою; тому, проповідуючи Його як воістину довершеного Бога і
довершеного чоловіка, ми визнаємо Христа Бога нашого. Моли Його, Мати неневісна,
щоб були помилувані душі наші.
Неневісна Діво, що невимовно зачала Бога тілом, Мати Бога Всевишнього! Прийми
благання рабів Твоїх, Всенепорочна, що подаєш всім гріхів очищення; прийнявши нині
благання наші, молися, щоб спастися всім нам.
Богородичні восьми голосів.

Співаються коли є Слава святому в Мінеї; І нині, по цьому ж гласу співається
Богородичний.
Глас1.
У неділю на вечерні:
Пречиста Діво, радосте небесних чинів і надійна заступнице людей на землі! Спаси
нас, що до Тебе звертаємося, бо на Тебе, після Бога, Богородице, надію покладаємо.
У понеділок на ранній:
Найсвятіша за всіх святих сил, чесніша за все творіння, Богородице Владичице
світу, спаси нас молитвами Твоїми від безлічі гріхів і бід, як блага, що Спаса народила.
У понеділок на вечерні:
Діво Всехвальна, Тебе бо Мойсей таємно побачив пророчими очима, купину, що
горіла, а не опалилась: бо вогонь Божества не опалив утробу Твою, Чиста; тому молимо
Тебе як Матір Бога нашого: мир виблагай світові і велику милість.
У вівторок на ранній:
Блудницю і блудного, і розбійника я перевершив; і гріхи митаря і ніневітян обігнав;
горе мені, що буде; як уникну муки я, окаянний? Чиста, припадаю до Тебе, ущедри
мене милістю Твоєю, як тих, що спас Син Твій.
У середу на вечірні:
Радуйся, радосте прадідів, апостолів і мучеників веселість, і покров наш, рабів
Твоїх, Діво.
198
У четвер на ранній:
Радуйся Богородице Діво; радуйся, похвало всієї вселенної; радуйся, Пречиста Мати
Божа, благословенна.
У п’ятницю на вечірні:
Воістину незбагненна дивна Твоя велич, Різдва Твого Богоневісто, про що
проповідували всі пророки, преславне все: зачаття і Різдво незбагнене і невимовне,
яким світ спас як Милосердний, Пречиста.
У суботу на ранній:
Радуйся за нас, Пресвята Богородице Діво, чесний сосуде всієї вселенної, свічко
невгасима, вмістилище Невмістимого, храме незборений. Радуйся, з Якої народився
Агнець Божий, що взяв гріхи всього світу.
Глас 2.
Радуйся, Маріє Богородице, храме нерушимий, ще й святий, як взиває пророк: свят
храм Твій, дивний у правді.
На Тебе, Богородице, надію покладаємо, щоб не втратити очікуваного, спаси нас від
бід, Помічнице безнадійних, і зруйнуй наміри супротивників; бо Ти є наше спасіння,
Благословенна.
Непроходимі ворота, таємно запечатані, Благословенна Богородице Діво; прийми
моління наше, і принеси Твоєму Сину і Богу, і спасе Тобою душі наші.
Радуйся, Маріє Богородице, храме незборимий, найбільш святий, як взиває пророк:
святий храм Твій, дивний у правді.
Як плодовите оливкове дерево, Діва виростила Тебе, Христе, плід життя,
плодоносити світові велику і багату милість.
Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм.
Спаси від бід рабів Твоїх, Богородице Діво, бо до Тебе після Бога всі звертаємось, як
до нерушимої стіни і заступниці.
Прийдіть, піснями невмовкними всі прославимо Матір Світла, бо Вона народила
наше спасіння; і принесімо Їй: радуйся, як єдиній народившій начало всього – Бога,
Який є раніше віків; радуйся, бо Ти народила Єву оновлену; радуйся, Пречиста Діво
безневісна.
Глас 3.
Владичице, Заступниця всіх, що до Тебе моляться, через Тебе ми сміливі і Тобою
хвалимось, і на Тебе вся надія наша; благай народженого Тобою за рабів Твоїх.
Будучи першою святою і пречистою похвалою небесних чинів, апостолів піснею і
пророків звершенням, Владичице, прийми молитви наші.
Свята серед жінок, Богородице, Мати безневісна, моли Його, якого народила, Царя
199
Бога, щоб Він спас нас як Чоловіколюбець.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; славословимо Тебе і оспівуємо: радуйся,
Пресвята Діво.
Мене, що тяжко згрішаю, Діво, визволи Твоєю молитвою із нестерпного полум’я; і
виправи Твоїми молитвами, Чиста, настановляючи мене на спасительні путі,
Материнською Твоєю молитвою.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; прославляючи, оспівуємо Тебе: радуйся,
Серед жінок Ти свята Богородице Мати безневісна, моли Того, Кого народила Ти,
Царя і Бога нашого, щоб Він спас нас як Чоловіколюбець.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; прославляючи, оспівуємо Тебе: радуйся,
Глас 4.
Радуйся, хмаро світла. Радуйся, світильнику світлий. Радуйся, сосуде для манни.
Радуйся, жезл Ааронів. Радуйся, купино неопалима. Радуйся, палато. Радуйся, престоле.
Радуйся, горо свята. Радуйся, раю. Радуйся, Божественна трапезо. Радуйся, двері
таємничі. Радуйся, радосте всіх.
Богородице, Царице всіх, православних похвало, хитання єретиків зруйнуй і лиця їх
посором, які не поклоняються Тобі і не шанують чесний образ Твій, Пречиста.
Визволи нас від бід наших, Мати Христа Бога, що народила Творця всіх, щоб ми всі
взивали: радуйся, єдина Заступнице душ наших.
Від усіх бід рабів Твоїх оберігай, благословенна Богородице, щоб ми Тебе славили,
надію душ наших.
Маючи Тебе, Богородице, уповання і Заступницю, ворожих наговорів не убоїмося,
бо Ти спасаєш душі наші.
Тебе, Богородице Пречиста, ми придбали як стіну, і пристановище благовтішне, і
утвердження. Тому молюся, схвильований життям: керуй і спаси мене.
Світильник невгасимий, престоле праведний, Пресвята Владичице, моли спастися
Єдина Чиста і Пречиста Діво, що безсіменно народила Бога, моли спастися душам
нашим.
Глас 5.
200
Дивна і преславна, і велика таємниця: Невмістимий в утробі вмістився, і Мати після
Різдва залишилася Дівою, бо Бога народила, Який від Неї тіло прийняв. До Нього
взиваємо, Йому пісню співаємо, з ангелами славлячи: святий Ти, Христе Боже, що ради
нас людиною став, слава Тобі.
Обрадувана, заступи Твоїми молитвами і виблагай душам нашім великі щедроти та
очищення безлічі гріхів, молимось.
Вгамуй болісті постійно зітхаючої душі моєї, що вгамувала всяку сльозу на лиці
землі. Ти бо від людей відганяєш хвороби і грішних скорботи руйнуєш; Тебе бо всі
придбали надію і утвердження, Пресвята Мати Діво.
Обрадувана, Твоїми молитвами заступись і виблагай душам нашим великі щедроти і
очищення безлічі гріхів, молимось.
Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, і прославляємо Тебе достойно, вірні, град
непохитний, стіну незбориму, надійну заступницю і пристановище душ наших.
Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, бо із Тебе засяяло Сонце праведне – Христос, що
має велику милість.
Тобі молимося як Божій Матері, Благословенна, моли за спасіння душ наших.
О душе окаянна! Яку відповідь скажеш Судді в той час, коли будуть поставлені
престоли на суді і Суддя прийде з небес, зійшовши з тисячами тисяч ангелів? Коли він
сяде на судилищі, суд вчинить над рабами недостойними, подібними до мене, що ти
відповідатимеш? Що ж принести тоді? Воістину нема нічого: розум і тіло ти
осквернила. Тому припади до Діви і взивай безперестанно, щоб вона подала тобі
прощення гріхів.
Глас 6.
По – архангельські прославимо, вірні, небесну палату й двері воістину запечатані.
Радуйся, бо через Тебе прийшов для нас Спаситель усіх Христос, Життєдавець і Бог.
Пречиста Владичице, християн надіє, побори рукою Твоєю мучителів, безбожних
ворогів наших.
Архангельське слово прийнявши, Ти стала херувимським престолом і носила на
руках, Богородице, надію душ наших.
Ніхто, що звертається до Тебе, не відходить від Тебе посоромленим, Пречиста Діво
Богородице; але прохає благодаті і приймає дарування, корисне за проханням.
Великих дарувань сподобилася Ти, Чиста Діво Богомати, бо народила плоттю
Єдиного із Тройці, Христа Життєдавця, на спасіння душ наших.
Око серця мого піднімаю до Тебе, Владичице: не зневаж мого зітхання в час, коли
201
Син Твій судитиме світ; будь моїм покровом і заступництвом.
Переміна скорботним, переміна хворим Ти єси, Преславна Богородице; спаси місто і
людей, примирення боримих, тиша тих, що в бурі, єдина Заступниця вірних.
Молитвами народившої Тебе, Христе, і мучеників Твоїх, і апостолів, і пророків,
преподобних і праведних, і всіх святих спочилих рабів Твоїх упокой.
Бога з Тебе втіленого розуміємо, Богородице Діво; Його ж моли за спасіння душ
наших.
Глас 7.
Разом з ангелами до Тебе, Богоневісто, взиваємо: радуйся, називаючи Тебе палатою,
і вратами, і престолом вогненним, і горою нерозсіченою, і купиною неопалимою.
Умиротвори життя наше молитвами Богородиці, що взиваємо До Тебе: Господи,
слава Тобі.
Радуйся, сонця духовного і невимовного Владичице; радуйся, світла свічко; радуйся,
світильнику золотий: Тобою, Пресвята, Єва визволилася від клятви; але, як маюча
сміливість до благопремінного Сина Твого і Бога, не переставай, Пречиста, благати
матерньою Твоєю молитвою.
Світло, Христе, народився Ти від Діви і просвітив рід людський; Господи, слава
Тобі.
Єдину після Різдва Пречисту Діву оспіваймо, як Матір Бога Слова, промовляючи:
слава Тобі.
Народився Ти, Христе, від Діви невимовно і просвітив сущих у темряві, що взивали:
Господи слава Тобі.
Ти єдина прийняла Невмістимого і народила Бога Слово втілене; моли спастися
Моли, Діво, з апостолами і мучениками знайти на Суді велику милість спочилим.
Глас 8.
Сприйнявши голос архангела Гавриїла, промовмо: радуйся, Мати Божа, що світові
Життєдавця Христа породила.
Небесні сили оспівують Тебе, обрадувана Мати безневісна; і ми славословимо
Різдво Твоє недослідиме; Богородице, моли спастися душам нашим.
Радуйся, вселенної похвало; радуйся, храме Господній; радуйся, горо покрита
зеленню; радуйся, всіх пристановище; радуйся, світильнику золотий; радуйся, слово
202
православних, Чиста; радуйся, Маріє Мати Христа Бога; радуйся, раю; радуйся,
Божественна трапезо; радуйся тіне; радуйся, стамно позолочена; радуйся, всіх
уповання.
Покров Твій, Богородице Діво, є духовне лікування, бо до нього звертаючись, ми
визволяємося від душевних недуг.
Я, Діво Свята Богородице, звертаюся до покрову Твого, бо знаю, що через Тебе
знайду спасіння; Ти, Чиста, можеш допомогти мені.
Вирви мене, Владичице, із рук змія чоловіковбивці, який хоче лукавством
поглинути мене до кінця; сокруши його щелепи, молю Тебе, і зруйнуй його підступи,
щоб позбавившись його кігтів, я величав Твоє заступництво.
Чиста Діво, врата Слова, Бога нашого Мати, моли спастися нам.
Богородице, прийми молитви рабів Твоїх, і визволи нас від усякої нужди і смутку.
Відпускові Богородичні воскресні на вісім голосів

Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся», – з його голосом втілився Владика всіх
у Тобі, святім кіоті, як говорив праведний Давид: «Явилася Ти ширшою небес, що
носила Сотворителя Твого». Слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто
прийшов із Тебе, слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
Все вище розуму, Преславна Богородице, всі Твої таїнства; чистотою запечатана і
дівством збережена, Матір’ю визнана Ти дійсною. Бога народивши істинного, Його
моли спастися душам нашим.
Тебе оспівуємо, Богородице Діво, заступницю спасіння роду нашого: бо від Тебе
Син Твій і Бог наш плоть прийняв і, на Хресті перетерпівши страждання, визволив нас
від тління, як Чоловіколюбець.
Від початку віку утаємнене і для ангелів невідоме таїнство, через Тебе, Богородице,
сущим на землі явився Бог, що в незлитному з’єднані втілений і Хрест заради нас волею
прийняв, тим же воскресив первозданного, спас від смерті душі наші.
Радуйся, двері Господні непрохідні, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до
Тебе, радуйся, тихе пристанище і неневісна, що плоттю народила Творця Твого і Бога.
Молитися не переставай за тих, що оспівують і поклоняються Народженому Тобою.
Благословенною назвав Свою Матір, прийшов єси з Своєї волі на страждання:
засяявши на Хресті, захотів Ти знайти Адама, промовляючи до ангелів: «Радуйтеся зі
Мною, бо знайшлася загублена драхма». Боже наш, Ти все мудро впорядкував, слава
Тобі.
203
Як скарб нашого воскресіння, виведи тих, що надіються на Тебе, Благословенна, із
рову і безодні гріхів, бо Ти спасла єси винних у гріхах, народивши Спасіння наше; бо
Ти перед Різдвом – Діва, і в Різдві – Діва, і після Різдва завжди перебуваєш Дівою.
Ти, що ради нас родився від Діви і розп’яття перетерпів, Благий, подолав смертю
смерть і воскресіння явив як Бог. Не покинь нас, створених рукою Твоєю, вияви Твоє
чоловіколюбство, Милостивий, вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас,
і спаси, Спасе наш, безнадійних людей.
Відпускові Богородичні
Співаються протягом року на вечірні, на Бог Господь… на ранній, і в кінці ранньої
Глас 1
У неділю увечері і в понеділок на Бог Господь…
Чудо чудес, Благодатна, в Тобі бачачи, творіння радіє; бо Ти зачала безмужньо і
породила несказано, на Нього ж чини ангелів дивитися не можуть, Його моли за душі
наші.
В кінці ранньої:
Пречиста Богородице, на небесах благословенна і на землі в піснях славлена;
радуйся, Невісто неневісна.
У понеділок увечері та у вівторок на Бог Господь…
Благодатна Богородице! Ти зачала неопалимо Вогонь Божественний і породила
безмужньо Джерело життя – Господа; спасай тих, що величають Тебе.
Того, Якого, без матері на небесах, незбагненно на землі без отця породила Ти,
Богородице, Його ж моли за душі наші.
У вівторок увечері і в середу на Бог Господь…
Твоє заступництво маючи, Пречиста, і Твоїми молитвами від напастей
визволяючись, Хрестом Сина Твого всюди охороняємось, тому достойно Тебе всі
благочесно величаємо.
Пречиста Богородице, на небесах благословенна …
В середу увечері і в четвер на Бог Господь…
Благодатна Богородице! Ти зачала неопалимо Вогонь…
Того, Якого, без матері на небесах…
В четвер увечері і в п’ятницю на Бог Господь…
Твоє заступництво маючи, Пречиста…
Пречиста Богородице, на небесах благословенна …
В п’ятницю увечері і в суботу на Бог Господь…
Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся», – з його голосом втілився всіх Владика
у Тобі – святім кіоті, як говорить праведний Давид: «Явилася Ти ширшою небес, що
носила Сотворителя Твого». Слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто
прийшов із Тебе, слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
Того, Якого, без матері на небесах…
204
Глас 2
Як джерело милосердя, милості сподоби нас, Богородице, зглянься на людей, що
згрішили, яви як завжди, силу Твою, бо на Тебе уповаємо; радуйся, взиваємо до Тебе,
як колись Гавриїл, безплотних Архистратиг.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла, ангельськими піснями шануючи,
Тобою, Богородице Приснодіво, ми стали причасниками Божественного єства; бо Ти
народила нам Бога у плоті, тому достойно Тебе всі благочесно величаємо.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, невечірнього світла хмарино; бо
Ти носила в утробі Господа слави.
Препрославлена єси, Богородице Діво, в піснях славимо Тебе: хрестом бо Сина
Твого зруйновано пекло і смерть умертвлено; ми, умертвлені, встали й життя
сподобилися; рай – давню насолоду – здобули. Тому, дякуючи, прославляємо Христа
Бога як могутнього й єдиного многомилостивого.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, жезле від якого безмужньо
процвівши, Бог знищив на древі смерть.
Тобою, Богородице Приснодіво, ми стали причасниками…
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, невечірнього…
Препрославлена єси, Богородице Діво…
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся жезле…
Все вище розуму, препрославлена Богородице, всі Твої таїнства; чистотою
запечатана і дівством збережена, Матір’ю визнана Ти дійсною. Бога народивши
істинного, Його моли спастися душам нашим.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла…
Якщо трапиться Алилуя якого небудь гласу, промовляємо на глас 2:
Апостоли, мученики і пророки, святителі, преподобні і праведні, що добре подвиг
звершили і віру зберегли, маючи заступництво за нас до Спаса, Його як благого моліть,
молимося, щоб спастися душам нашим.
Пом’яни Господи, як благий, душі рабів Твоїх, і все, у чому вони в житті грішили,
прости; бо ніхто не безгрішний, тільки Ти можеш і спочилим дати спокій.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла, ангельськими піснями шануючи,
Глас 3
Красі дівства Твого і пресвітлій чистоті Твоїй здивувавшись, Гавриїл взивав до
205
Тебе, Богородице: «Яку хвалу Тобі принесу достойну? І як Тебе назвати? Не можу
збагнути і вжахаюся. Тому, як мені було велено, взиваю до Тебе: радуйся, благодатна».
Кожен, хто де спасається, там праведно і живе, і яке інше є пристановище, таке як
Ти, Богородице, що покриває душі наші?
Пристановище і сила наша, Богородице, всесильна поміч світу, молитвами Твоїми
покрий рабів Твоїх від усякої біди, єдина благословенна.
Кожен, хто де спасається…
Як жезл сили маємо Хрест Сина Твого, Богородице, ним долаємо ворогів гординю, з
любов’ю тебе безперестанно величаючи.
Пристановище і сила наша, Богородице…
Пророки проповідували, апостоли навчали, мученики сповідували, і ми віруємо, у
Тебе, істину Богородицю: тому і величаємо Різдво Твоє несказане.
Кожен, хто де спасається…
Як жезл сили маємо Хрест Сина Твого…
Пристановище і сила наша, Богородице…
Тебе оспівуємо, Богородице Діво, заступницю спасіння роду нашого: бо від Тебе
Син Твій і Бог наш плоть прийняв і, на Хресті перетерпівши страждання, визволив нас
від тління, як Чоловіколюбець.
Пророки проповідували, апостоли навчали…
Глас 4
Вихованій у храмі, у Святому Святих, зодягненій вірою, і премудрістю, і безмірним
дівством, Архистратиг Гавриїл приніс з небес вітання і «Радуйся»: радуйся,
благословенна, радуйся, препрославлена, Господь з Тобою.
Богородице, Ти вища від усіх творінь, тому не знаємо, як Тебе достойно славити, але
молимо тебе, помилуй нас.
До Богородиці щиро нині звернімося ми, грішні й смиренні, і припадім, у покаяння з
глибини душі взиваючи: владичице, допоможи, змилосердившись над нами, поспіши,
бо гинемо від безлічі провин; не відпусти рабів Твоїх ні з чим, бо Тебе за єдину надію
маємо.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси купина неопалима, в якій Мойсей
бачив у вигляді полум’я вогонь Божества.
206
Діво пренепорочна, Мати Христа Бога, мечем було пронизано Твою пресвяту душу,
коли Ти бачила, як розпинали Сина й Бога Твого з Його волі; Його ж, благословенна,
моли безперестанно, щоб Він дарував нам прощення гріхів.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси гора, від якої несказанно відсікся
камінь і врата пекла зруйнував.
Слово Отче, Христа Бога нашого, від Тебе втіленого, пізнали ми, Богородице Діво,
єдина чиста, єдина благословенна; тому, безперестанно Тебе прославляючи, величаємо.
Богородице, Ти вища від усіх творінь…
Діво пренепорочна, Мати Христа Бога…
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси гора…
Від початку віку утаємнене і для ангелів невідоме таїнство, через Тебе, Богородице,
сущим на землі явився Бог, що в незлитному з’єднані втілений і Хрест заради нас волею
прийняв, тим же воскресив первозданного, спас від смерті душі наші.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси купина неопалима…
Глас 5
З ангелами – небесна, з людьми – земна, голосом радості, Богородице, взиваємо до
Тебе: радуйся, ширша за врата небесні, радуйся, єдине спасіння народжених на землі.
Радуйся, чиста, благодатна, бо Ти народила Бога у плоті.
Від Діви засяяв Ти світові, Христе Боже, і синів світла через Неї показав, помилуй
нас.
Скорий Твій покров, і поміч, і милість яви на рабів Твоїх; і бурі, Чиста, втихомир
суєтних помислів, і душу мою, що впала, онови, Богородице: бо знаю, знаю, Діво, що
Ти можеш, усе, що хочеш.
Мати Божа пресвята, стіно християн, визволи людей Твоїх, як завжди, що взивають
до Тебе щиро: подолай безсоромні і горді помисли, щоб взивати до Тебе: радуйся,
Приснодіво.
Хрестом Сина Твого, Богоблагодатна, ідольська омана вся знищена і демонська сила
подолана; тому ми, вірні, достойно Тебе завжди оспівуємо й благословляємо і,
Богородицю воістину сповідуючи, Тебе величаємо.
Від Діви засяяв Ти світові, Христе Боже…
Дивне Діви таїнство світові явилося спасительним, бо від Неї народився Ти
безмужньо і в плоті явився Ти без істління, всіх радосте, Господи, слава Тобі.
207
Мати Божа пресвята…
Хрестом Сина Твого…
Радуйся, двері Господні непрохідні, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до
Тебе, радуйся, тихе пристанище і неневісна, що плоттю породила Творця Твого і Бога.
Молитися не переставай за тих, що оспівують і поклоняються Народженому Тобою.
Глас 6
Початком спасіння стало Гавриїлове благовістя до Діви; бо вона почула: «Радуйся»
– і не відкинула вітання, і не засумнівалася, як Сара у наметі, але так промовила: Я раба
Господня, і нехай буде Мені за словом твоїм».
Архангельське слово прийняла Ти, і херувимським престолом явилася Ти, і на руках
Своїх носила Ти, Богородице, Надію душ наших.
Уповання світу, блага Богородице Діво, Твого єдиного могутнього заступництва
просимо: змилосердься над беззахисними людьми, моли милостивого Бога, щоб Він
визволив душі наші від усякого гніву, єдина благословенна.
Ніхто з тих, хто приходить до Тебе, не відходить від Тебе посоромленим, Пречиста
Богородице Діво; але просить благодаті і приймає дар заради благого прохання.
Богородице Діво, моли Сина Твого, Христа Бога нашого, з волі Своєї розіп’ятого на
хресті, Який світ від омани визволив, щоб Він помилував душі наші.
Раніше віку від Отця без матері народженого – Сина і Слово Боже наприкінці віку
народила Ти, втіленого, від чистої утроби Твоєї, без мужа, Богородице; Його ж моли,
щоб Він дарував нам відпущення гріхів раніше від кончини.
Свята Владичице, Чиста, Бога нашого Мати, Яка Творця всіх невимовно народила,
завжди моли з апостолами священними благість Його, щоб Він визволив нас від
пристрастей і дав нам відпущення гріхів.
Великих дарувань, Чиста Діво Богомати, Ти сподобилася, бо народила Ти у плоті
Єдиного від Тройці, Христа Життєдавця, на спасіння душ наших.
Богородице Діво, моли Сина Твого…
Раніше віку від Отця без матері народженого…
Провіщає Гедеон зачаття і проповідує Давид Різдво Твоє, Богородице: бо зійшло
Слово як дощ на руно в утробу Твою; і зростила Ти безсімено, земле свята, спасіння для
208
світу, Христа Бога нашого, Благодатна.
Раніше віку від Отця без матері народженого…
Глас 7
Богородице Діво Пречиста, Сина Твого моли з Небесними Силами, щоб Він дарував
прощення гріхів нам раніше кінця, що з вірою Тебе славимо.
Перевершила Ти Сили Небесні, бо Ти явилася храмом Божественним,
благословенна Богородице, бо Ти народила Христа, Спаса душ наших.
«Радуйся», приносимо Тобі, Богородице; бо Ти явилась вищою за ангелів, бо Ти
народила Бога.
Втихомири молитвами Богородиці життя наше, бо ми взиваємо до Тебе, милостивий
Господи, слава Тобі.
Розіп’ятого за нас Христа Бога, Який подолав смерті владу, безперестанно моли,
Богородице Діво, щоб Він спас душі наші.
Визволи, Богородице, від гріхів, що охопили нас, бо іншої надії, ми вірні не маємо,
крім Тебе і Бога, Якого Ти народила.
Плід утроби Твоєї, Пречиста, є сповненням пророків і закону; тому Тебе,
Богородицю, славлячи, благочесно величаємо.
Плід утроби Твоєї, Богоневісто, став для людей спасительним заступництвом. Тому
Тебе, Богородицю, розумом і устами славлячи, ми вірні, величаємо.
Розіп’ятого за нас Христа Бога…
Визволи, Богородице, від гріхів…
Як скарб нашого воскресіння, виведи тих, що надіються на Тебе, Благословенна, із
рову і безодні гріхів, бо Ти спасла єси винних у гріхах, народивши Спасіння наше; бо
Ти перед Різдвом – Діва, і в Різдві – Діва, і після Різдва завжди перебуваєш Дівою.
Радуйся, бо Ти Невмістимого на небесах умістила в утробі Твоїй; радуйся, Діво,
пророків проповідування, бо через Тебе засяяв Еммануїл; радуйся, Мати Христа Бога.
Глас 8
Радуйся, бо Ти прийняла від ангелів радість світу; радуйся бо Ти народила Творця
Твого й Господа; радуйся, бо Ти сподобилася бути Матір’ю Божою.
Радуйся, врата Царя слави, якими Всевишній єдиний пройшов і єдину непорочну
209
зберіг, на спасіння душ наших.
Непохитне утвердження віри і чесний дар душ наших, Богородицю у піснях
величаємо, вірні: радуйся, бо Ти в утробі Своїй вмістила камінь життя. Радуйся, усіх
кінців землі надія, скорботних заступництво. Радуйся, невісто неневісна.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми, бо Ти Мати прийняла в утробі Своїй
Сина Твого й Бога нашого.
Агнця і Пастиря, і Спасителя світу на хресті бачачи, Мати Твоя мовила, плачучи:
«Світ радіє, приймаючи визволення, але Моє серце горить, дивлячись на розп’яття Твоє,
яке Ти за всіх терпиш, Сину й Боже Мій».
Плід утроби Твоєї, Богоневісто, став для людей спасительним заступництвом. Тому
Тебе, Богородицю, розумом і устами славлячи, ми вірні, величаємо.
Духовні врата життя, Пречиста Богородице, тих, що звертаються до Тебе з вірою,
визволи від бід, щоб ми славили пресвяте Різдво Твоє, на спасіння душ наших.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми…
Агнця і Пастиря, і Спасителя світу…
Плід утроби Твоєї, Богоневісто…
Ти, що ради нас народився від Діви і розп’яття перетерпів, благий, подолав смертю
смерть і воскресінні явив як Бог. Не покинь нас, створених рукою Твоєю, вияви Твоє
чоловіколюбство, милостивий, вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас,
і спаси, Спасе наш, безнадійних людей.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми, бо Ти як Мати прийняла в утробі Своїй
Сина Твого й Бога нашого.
Зміст
1 (14) березня. Святої преподобномучениці Євдокії ……...............................…….......2
2 (15) березня. Сщмч. Феодота, єп. Киринейського……..................................
…….......7
3 (16) березня. Мчч. Євтропія і дружини його, Клеоника і Василіска.…………........11
4 (17) березня. Прп. Герасима, що на Йордані................................................…….......16
5 (18) березня. Мч. Конона Ісаврійського........................................................…….......20
6 (19) березня. Мчч. 42 в Амморії.....................................................................…….......24
7 (20) березня. Священномучеників, що в Херсонесі єпископствували: Василія,
Єфрема, Капитона, Євгенія, Єферія та інших............................................................….......29
8 (21) березня. Прп. Феофілакта спов., єп. Нікомидійського............................…........33
9 (22) березня. 40 мчч., у Севастійському озері замучених................................….......38
Якщо станеться 40 мучеників… (устав)...........................................................…….....47
210
10 (23) березня. Мчч. Кодрата та інших............................................................…….....53
11 (24) березня. Свт. Софронія, патр. Єрусалимського.................................................57
В той же день. Прп. Софронія затворника Печерського...............................................62
12 (25) березня. Прп. Феофана спов. Сигріанського......................................................62
13 (26) березня. Перенесення мощів святителя Никифора, Патріарха
Константинопольського….......................................................................................…….......67
14 (27) березня. Прп. Венедикта........................................................................……......70
15 (28) березня. Мч. Агапія і з ним шести мучеників......................................……......76
16 (29) березня. Мчч. Савина і Папи......................................................…….…............79
17 (30) березня. Прп. Олексія, чоловіка Божого...................................……..…............82
В той же день. Прп. Парфенія Київського.............................................…….…............93
18 (31) березня. Свт. Кирила архиєп. Єрусалимського........................…….…...........101
19 березня (1 квітня). Мч. Хрисанфа і мц. Дарії....................................…..…............ 105
20 березня (2 квітня). Прпп. отців, що були вбиті у обителі святого Сави. .............111
21 березня (3 квітня). Прп. Якова, єп. спов......................................…..…...................115
22 березня (4 квітня). Сщмч. Василія, пресвітера Анкирського..…..….....................118
23 березня (5 квітня). Прмч. Никона єп., і 199 його учеників........…..…...................124
В той же день. Прп. Никона, ігумена Печерського.........................…..…...................129
24 березня (6 квітня). Передсвято Благовіщення Пресвятої Богородиці...................130
Якщо станеться передсвято Благовіщення ….(устав)..................................…….....133
В той же день. Прп. Захарії, пісника Печерського..........................…..…...................137
25 березня (7 квітня). Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і
Приснодіви Марії.....................................................................................……......................138
Якщо зволить настоятель, співаємо антифони свята Благовіщення......................149
Якщо станеться Благовіщення….(устав).......................................................…….....150
Указ про віддання Благовіщення Пресвятої Богородиці................................…….....162
26 березня (8 квітня). Собор Архангела Гавриїла...........................................…….....166
27 березня (9 квітня). Мц. Матрони Солунської.............................................…….....172
28 березня (10 квітня). Прмч. Євстратія Печерського...................................….….....175
29 березня (11 квітня). Прмч. Марка, єп. Арефусійського, і Кирила диякона, та
інших, що при Юліані мучителю постраждали...................................…...…....…............182
30 березня (12 квітня). Прп. Іоанна Ліствичника..........................…...…....…............185
31 березня (13 квітня). Прп. і чудотворця Іпатія єп. Гангрського...…....…...............191
В той же день. Прп. Іпатія цілителя, в Дальніх печерах спочиваючого…................195
Богородичні..........................…...…....…...................................…...…....…...................196
211

3 мінея-березень

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

3 мінея-березень

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Мінея

Виконав ієрей Юрій Пінчук.

Інший, ірмос той самий.

Слава, і нині, Богородичний:

В суботу чи в неділю, коли Літургія звершується не після вечірні, якщо зволить

28 березня (10 квітня)

29 березня (11 квітня)

30 березня (12 квітня)

31 березня (13 квітня)

Богородичні воскресні на вісім голосів

Богородичні восьми голосів.

Відпускові Богородичні воскресні на вісім голосів

You might also like