4 мінея-квітень

Мінея
Квітень
Православна Церква України
Житомирська Єпархія
Хомутець 2020
Виконав протоієрей Юрій Пінчук.

Квітень
(Має 30 днів)
1 (14) квітня
Преподобної Марії Єгипетської
На вечірні
На Господи, взиваю… стихири преподобної, глас 6:
Гріхи колись привабливої скверни перешкоджали тобі бачити благочестя. Твої
почуття і твоя Богом пробуджена совість щодо твоїх вчинків сприяли кращому
наверненню твоєму. Подивившись на ікону благословенної Богоотроковиці, розкаялася
ти, всехвальна, у всіх своїх гріхах колишніх і сміливо Чесному Древу поклонилася.
В радості поклонившись святим місцям, спасительну настанову чеснот звідти
прийнявши, ти пішла праведною дорогою. Течію Йорданську перейшовши, в пустелі, де
жив Предтеча, ти добровільно оселилася, і лютість пристрастей способом життя свого ти
затьмарила, відважно подолавши, приснопам’ятна мати, тілесні похоті.
В пустелі оселившись, викинула ти з душі примари пристрастей твоїх, написавши в
душі, як приклад, чеснот богосяйний образ. І так просіяла ти, блаженна, що і воду легко
переходила, і від землі піднімалася до Бога у твоїх молитвах, а нині, всехвальна Маріє,
сміливо стоячи перед Христом, молися за душі наші.
Слава, глас 2. Самогласний:
Душевні спокуси і тілесні пристрасті ти посікла мечем стриманості, гріховні помисли
погасила пустельним подвигом, потоками сліз твоїх усю пустелю напоїла і виростила нам
плоди покаяння. Тому й пам’ять твою, преподобна, святкуємо.
І нині, Богородичний, або Хрестобогородичний:
Діва на Хресті Тебе, Ісусе, прицвяхованого бачивши, Чиста, плачучи, промовляла:
Чадо Найсолодше, чому залишив Мене, Єдину, що Тебе народила? Світло неприступне
Безначального Отця, старався і прославився, і Божественну славу отримають ті, що
Страсті Твої прославляють.
Тропар, глас 8:
У тобі, мати, вповні спаслася душа, створена за образом Божим; взявши бо хрест,
пішла ти за Христом і ділом навчала не про тіло дбати, бо воно тимчасове, а про душу —
єство безсмертне; тому, преподобна Маріє, разом з ангелами радіє дух твій.
Канон, глас 4:
Пісня 1
Ірмос: Моря Червоного безодню сухими стопами древній перейшов Ізраїль,
хрестовидними Мойсеєвими руками Амаликову силу в пустелі переміг.
Від смиренної моєї душі очисти скверну гріхів, Твоєю милістю, Христе, імлу і
потьмарення пристрастями віджени молитвами преподобної Твоєї.
Пристрастями тілесними осквернила душевну благородність, але утриманням, о
чесна, свій розум просвітила, просвітивши душу хмарами сліз своїх.
Від єгипетських пристрастей втекла, як від гріховного джерела, і визволилася від
фараонового лютого осквернення, і безпристрасності нині землю унаслідувала, і вічно з
ангелами святкуєш.
Богородичний: Побачивши Твою ікону, Владичице, Богородице Чиста, і народжене
Слово від Твоєї пречистої утроби, Діво, попрохала бути Тебе поручителькою перед Ним,
2
славна.
Пісня 3
Ірмос: Веселиться Тобою Церква Твоя, Христе, взиваючи: Ти моя сила, Господи, і
пристановище, й утвердження.
Засмерділися і загнилися душевні твої рани, але джерелом твоїх сліз їх тепло омила.
Переможені стали тобою демонські полки, і пристрасні похоті сльозами уразила.
Як рання хмаринка, що каплі виточує, стала для віх, виливаючи води спасительного
покаяння.
Богородичний: Тебе Заступницю, Чиста, і спасіння, і міцність маючи, древу Хреста
святого чесна поклонилася.
Сідальний, глас 8:
Приборкавши всі тілесні похоті подвигом посту, ти виявила мужні помисли душі
своєї. Бажаючи бачити Хрест Господній, ти саму себе для світу розіп’яла, всечесна, і
відтоді любов’ю до ангельського життя ревно направляла себе, всеблаженна. Моли
Христа Бога дарувати відпущення гріхів тим, хто з любов’ю шанує пам’ять твою.
Богородичний:
Як Діву єдину серед жінок, Тебе, що без сімені народила Бога в тілі, всі роди людські
ублажають, бо Вогонь Божества в Тебе вселився, і як Дитину молоком годувала Творця і
Господа. Тому, ангельський і людській рід достойно прославляє пресвяте Різдво Твоє, і
разом взиваємо до Тебе: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто
поклоняється з вірою пресвятому Різдву Твоєму.
Хрестобогородичний:
Агнця і Пастиря, і Визволителя Ягниця бачивши на Хресті, скрикуючи, плакала, і
гірко ридаючи, взивала: світ бо радується, отримуючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачивши Твоє розп’яття, яке терпиш з милосердя, Довготерпеливий Господи,
милосердя безодня і джерело невичерпне, змилуйся і даруй гріхів прощення тим, хто з
вірою прославляє Страсті Твої.
Пісня 4
Ірмос: Вознесеним Тебе бачила Церква на Хресті, Сонце праведне, і стала в чині
своєму, достойно взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.
Віддалилася тікаючи від всіх мирських насолод, єдина ж до Єдиного чисто
прилучилася, надзвичайним утриманням і терпінням своїх справ.
Тілесні бажання і розпалення утриманням воістину висушила, таким чином душу
прикрасила, Маріє славна, Божественними видіннями і діяннями.
Доброчинною твоєю силою, сльозами і надзвичайним постом, і молитвою, терплячі
спеку і зимою будучи оголеною, чесно стала оселею Святого Духа.
Богородичний: До Твоєї ікони прийшовши, через Того, Хто від Тебе Народився,
Тобою нині здобула життя безсмертне, в раю святкуючи.
Пісня 5
Ірмос: Ти, Господи, мій Світло, що у світ прийшло, Світло святе, що виводить з
темряви невідання тих, хто з вірою оспівує Тебе.
Слідом за Христом пішла з радістю, несучи хрест свій на плечах, Маріє, і демонів
уразила.
Показала ти нам ліки покаяння, показала і стежку, що веде до життя безсмертного.
Ти будь мені, чесна, заступницею непереможною, і визволи мене від пристрастей і
3
всяких недугів, молитвами твоїми до Господа.
Богородичний: На Твою, Владичице Чиста, ікону споглядаючи, і Тобі завжди
молячись, пристрасті напади преподобна посоромила.
Пісня 6
Ірмос: Приношу Тобі жертву голосом похвали, Господи, – взиває Церква до Тебе, від
бісівської крови очистившись кров’ю, що витекла з ребер Твоїх ради милості Твоєї.
Потом гріховну скверну омила, на нетлінну славу духовно споглядаючи, нині здобула
добрі плоди стражданнями твоїми, славна.
Всім грішникам, що безмірно грішили, Маріє, житієм своїм приклад показала, як в
житті піднятися і скверну очистити сльозами.
Змилуйся над смиренною моєю душею, Чоловіколюбче, її ж осквернив дією нечистих
бажань плоті моєї, і Ти мене молитвами преподобної помилуй.
Богородичний: Всією твоєю душею і серцем полюбила від Діви народженого Бога
Слова, Живого і втіленого, що глас тобі, преподобна, приніс.
Кондак, глас 4:
Від гріховної темряви уникнувши, покаянням своє серце осяявши, славна, прийшла до
Христа, Його Всенепорочну і святу Матір, як Молитвеницю милостиву подала. Звідси і
гріхів прощення отримала, і з ангелами завжди радуєшся.
Ікос:
Древнього змія, що в Едемі Єву обманув спокусою древа, скинула в рів Хресним
Древом, славна Маріє, і втікши від насолод, чистоти забажали, звідти і з дівами у
середину чертога сподобилася увійти твого Владики, і з ними достойно насолоджуватися.
Тому Його старанно моли, щоб багато гріхів прощення подав, і сподобив би нас у Своєму
житті з ангелами завжди радуватися.
Пісня 7
Ірмос: У печі персидській юнаки Авраамові, опалені любов’ю благочестя більше, ніж
полум’ям, взивали: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Скорботною і тісною стежкою йшовши явно, чеснотою доброчинності осяяла душу, і
досягнула до Небесного безкінечного життя, де є вічне світло – Христос.
Будучи в світі відкинула все тимчасове, і нині святкуєш зі всіма ангельськими
воїнствами, співаючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Підступи ворожі і зброя стали безсилими через міцний піст, і твою молитву, і сльози,
преподобна, тому і нині відганяються пристрастей напади, Маріє чесна.
Богородичний: Безмужньо безтілесного Бога воістину народила, і істинно Дівою
залишилася, Твоєю силою, Всечесна, відігнала пристрастей і демонів воїнства.
Пісня 8
Ірмос: Руки розпростерши, Даниїл пащі левів затулив у рові; вогненну ж силу
погасили, опоясавшись доброчесністю, благочестиві юнаки, взиваючи: благословіть, усі
творіння Господні, Господа.
Увесь розум осяявши сяянням чистоти, Маріє славна, з Богом спілкувалася, плоть бо
виснажила сильним постом і помислами благочестивими, і з радістю співала:
благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Хреста знаменням себе захистивши, через Йорданські води перейшла з вірою, ноги
свої не намочивши, Маріє, і Тіла і Крові Небесного Христа причастилася, промовляючи:
нині відпускаєш рабу Твою.
Священник Божественний Зосима, служитель благодаті, як побачив тебе, що потік
перейшла Йорданський, славна, не намочивши ноги, будучи в страху і тремтінні, став з
4
радістю співати: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Богородичний: Тобою, Нескверна, тління і всю скверну стряхнула, і одяглася,
Владичице, у ризу безсмертну, і Тобою Твоєму Сину преподобна взивала: благословіть,
усі творіння Господні, Господа.
Пісня 9
Ірмос: Камінь нерукосічний від Тебе, Діво, нерозсіченої гори, відсікся і став наріжним
каменем – Христос, і роз’єднані єства з’єднав; тому радіючи, Тебе Богородицю,
величаємо.
Нині нетлінною і воістину Божественною насолодою насичуєшся, і Світлом духовним
і Невечірнім насолоджуєшся у Небесних оселях, там де чини ангельські за нас Бога
молять.
Славу тимчасову і тлінну зневаживши, Маріє, славу і життя унаслідувала блаженне.
Христа моли за тих, хто завжди звершує святу твою пам’ять.
Подивись на мою скорботу, преподобна, і сердечні зітхання, подивись на тісноту мого
життя, і спаси мене від мого гріха, і душу мою помилуй твоїм піклуванням перед
Господом.
Богородичний: Владичице Чиста Богородице. грішників спасіння, прийми благання ці,
і визволи мене від моїх гріхів, що до Твого Сина приходжу, молитвами преподобної
Твоєї.
Світильний:
Приклад покаяння нам подався, Маріє, твоїм бо теплим розчуленням поверни на
перемогу, маючи Заступницю Богородицю Марію, з Нею за нас молися.
Світло засяяне вічне від Отця раніше віків, напослідок в роках нині із Тебе, Діво,
явилося на спасіння світу, до Нього не перествай за людей Твоїх молитися.
Молитва
О велика Христова угодниця, преподобна Маріє! На Небесах біля Престолу Божого
стоячі, на землі ж духом любові з нами перебуваючи, маючи можливість перед Господом,
моли щоб спасти рабів Його, які до тебе з любов’ю приходять. Випроси нам у
Великомилостивого Владики Господа віри непорочної збереження, міст і сіл наших
зміцнення, від голоду і пагуби визволення, скорботним – утіху, недужим – зцілення,
упалим – підняття, заблудлим – навернення, успіхів у добрих справах і благословення,
сиротам і удовам – заступництво і тим, хто відійшов від цього життя – вічного спокою,
всім жде нам у день страшного Суду бути співучасниками правогручного стояння і
блаженний голос Судді світу почути: прийдіть, благословенні Отця Мого, і унаслідуйте
приготоване вам Царство від створення світу, і там перебування повіки отримати. Амінь.
Житіє преподобної Марії Єгипетської. В одному палестинському монастирі у
околицях Кесарії жив преподобний чернець Зосима. Відданий в монастир з самого
дитинства, він подвизався у ньому до 53 років, коли був збентежений помислом: «Чи
знайдеться й насправді у самій далекій пустелі святий муж, який би перевершив мене в
утриманні і діянні?» Тільки він подумав так, йому явився Ангел Господній і сказав: «Ти,
Зосима, по людській мірі непогано подвизався, але з людей немає праведного ні одного
(Рим. 3, 10). Щоб ти зрозумів, скільки є ще інших і вищих прикладів спасіння, вийди із цієї
обителі, як Авраам із дому отця свого (Бут. 12, 1), і йди в монастир, розташований біля
Йордану». Зараз же авва Зосима вийшов із монастиря і слідом за Ангелом прийшов у
5
Йорданський монастир і оселився у ньому. Тут він побачив старців, які істинно сяяли в
подвигах. Авва Зосима став наслідувати святих ченців у духовному діянні.
Так пройшло багато часу, і наблизилася свята Чотиридесятниця. В монастирі був
звичай, через який і привів сюди Бог преподобного Зосиму. У першу неділю Великого
посту ігумен звершував Божественну літургію, всі причащалися Пречистих Тіла і Крові
Христових, споживали потім невелику трапезу і знову збиралися в церкві. Створивши
молитву і належне число поклонів, старці, попросивши один у одного прощення, брали
благословення у ігумена і при загальному співі псалму «Господь – Просвічення моє і
Спаситель мій, кого убоюся? Господь – Захисник життя мого, кого устрашуся?» (Пс.
26, 1) відкривали монастирські ворота і йшли у пустелю. Кожний з них брав з собою у
пустелю помірну кількість їжі, хто в чому мав потребу, дехто і зовсім нічого не брали і
харчувалися корінцями. Ченці переходили за Йордан і розходилися наскільки можливо
подалі, щоб не бачити, як хто поститься і подвизається. Коли закінчувався Великий
піст, ченці поверталися у монастир на Вербну неділю з плодами свого діяння (Рим. 6, 21-
22), випробовуючи свою совість (1 Пет. 3, 16). При цьому ніхто ні у кого не питав, як він
трудився і звершував свій подвиг. В той рік і авва Зосима, по монастирському звичаю
перейшов річку Йордан. Йому хотілося як най далі зайти у пустелю, щоб зустріти кого-
небудь із святих і великих старців, які спасалися там і молилися за світ. Він йшов по
пустелі 20 днів і одного разу під час співу псалмів 6-го часу і звершення звичайних
молитов раптом по правицю від нього показалася ніби тінь людського тіла. Він
жахнувся, думаючи, що бачить бісівський привід, але, перехрестившись, відкинув страх
і, закінчивши молитву, повернувся у сторону тіні і побачив прямуючу по пустелі оголену
людину, тіло якої було чорне від сонячної спеки, а вигоріле коротке волосся побіліло, як
вівці руно. Авва Зосима зрадів, так як за ці дні не бачив жодної живої істоти, і відразу
направився в ту сторону. Але тільки оголений пустинник побачив, прямуючого до нього
Зосиму, відразу став від нього тікати. Авва Зосима, забувши за свою старечу неміч і
втому, прискорив шаг. Але невдовзі він знесилений зупинився біля висохлого струмка і
став слізно благати віддаленого подвижника: «Чому ти тікаєш від мене, грішного і
недостойного, і подай мені твою святу молитву і благословення, заради Господа, не
зневажай нікого». Невідомий, не повертаючись, вигукнув йому: «Пробач авва Зосима, не
можу, повернувшись, явитися твоїй особі, я ж жінка, і немає на мені, як бачиш, ніякого
одягу для прикриття тілесної наготи. Але якщо хочеш помолись за мене, велику і окаянну
грішницю, кинь мені для покриття свій плащ, тоді зможу підійти до тебе під
благословення». «Не знала б вона мене по імені, якщо би святістю і невідомими
подвигами не отримала дару прозорливості від Господа», – подумав авва Зосима і
поспішив виконати сказане йому. Прикрившись плащем, подвижниця звернулася до
Зосима: «Чому надумався, авва Зосима, говорити зі мною, жінкою грішною і немудрою?
Чого бажаєш ти у мене навчитися і, не жаліючи сил, потратив стільки трудів?» Він
же, схиливши коліна, просив у неї благословення. Так само і вона схилилася перед ним, і
довго обидва один у одного просили: «Благослови». Нарешті подвижниця сказала: «Авва
Зосима, тобі належить благословити і молитву сотворити, так як ти вшанований
пресвітерським саном і багато років, стоячи у Христовому вівтарі, приносиш Господу
Святі Дари». Ці слова ще більше настрашили преподобного Зосима. З глибоким
зітханням він відповідав їй: «О, мати духовна! Явно, що ти із нас двох більше
наблизилася до Бога і померла для світу. Ти мене за іменем пізнала і пресвітером назвала,
ніколи мене раніше не бачивши. Твоїй мірі належить і благословити мене, Господа
ради». Поступившись нарешті, благанням Зосими, преподобна сказала: «Благословен
6
Бог, що бажає спасіння всім людям». Авва Зосима відповів «Амінь». і вони встали з землі.
Подвижниця знову сказала старцю: «Чому прийшов ти, отче, до мене, грішниці, що
позбавлена всякої чесноти? Втім, видно, благодать Духа Святого наставила тебе
послужити одну службу, потрібну моїй душі. Скажи мені спочатку, як живуть
християни, як ростуть і благоденствують святі Божі Церкви?» Авва Зосима відповідав
їй: «Вашими святими молитвами Бог дарував Церкви і нам всім довершений мир. Але і
ти почуй благання недостойного старця, мати моя, помолись, ради Бога, за весь світ і
за мене, грішного, щоб не була для мене безплідною ця пустинна хода». Свята
подвижниця сказала: «Тобі швидше належить, авва Зосима, маючи священний чин, за
мене і за всіх молитися. На це тобі і сан даний. Втім, все велено мені тобою охоче
виконаю ради послуху Істині і від чистого серця». Сказавши так, свята повернулася на
схід і, піднісши очі і піднявши руки до неба, почала шепотінням молитися. Старець
побачив, як вона піднялась у повітрі на лікоть від землі. Від такого дивного видіння
Зосима повалився ниць, старанно молячись і не сміючи нічого вимовити, окрім слів:
«Господи, помилуй!» Йому прийшла в душу думка – чи не привид це вводить його у
спокусу? Преподобна подвижниця, повернувшись, підняла його з землі і сказала: «Чого
тебе, авва Зосима, так бентежать помисли? Не привид я. Я – жінка грішна і
недостойна, хоч і огороджена святим Хрещенням». Сказавши це, вона осінила себе
хресним знаменням. Бачивши і чуючи це, старець упав зі сльозами до ніг подвижниці:
«Благаю тебе Христом, Богом нашим, не приховуй від мене свого подвижницького
життя, але розкажи про нього все, щоб створити явним для всіх величність Божу. Бо
ж вірую у Господа Бога мого, Ним же і ти живеш, що для цього і був посланий в цю
пустелю, щоб всі твої пісникові діяння зробив Бог явними для світу». І свята
подвижниця сказала: «Соромлюсь, отче, розповідати тобі про безсоромні мої справи. Бо
ж повинен будеш тоді тікати від мене, закривши очі і вуха, як тікають від отруйної
змії. Але все скажу тобі, отче, не приховуючи нічого із моїх гріхів, ти ж, заклинаю тебе,
не переставай молитися за мене, грішну, щоб отримала сміливість в День Суду».
Народилася я у Єгипті і ще при житті батьків, дванадцяти років від роду, залишила
їх і пішла у Олександрію. Там лишилася я своєї цноти і віддалась нестримному і
ненаситному перелюбству. Більше сімнадцяти років безборонно віддавалася я гріху і
звершувала все безоплатно. Я не брала грошей не тому, що була багата. Я жила в
убогості і заробляла прядінням. Думала я, що увесь сенс життя полягає в угамуванні
тілесної похоті, проводячи таке життя, я одного разу побачила багато народу, із Лівії і
Єгипту, що йшов до моря, щоб пливти у Єрусалим на свято Воздвиження Святого
Хреста. Захотілося і мені поплисти з ними. Але не заради Єрусалима і не ради свята, а –
вибач, отче, – щоб було більше з ким віддаватися розпусті. Так сіла я на корабель. Тепер,
отче, повір мені, я сама здивувалась, як море стерпіло мою розпусту і перелюб, як земля
не відкрила своїх вуст і не звела мене заживо у пекло, що спокусила і погубила так
багато душ… Але, видно, Бог бажав мого покаяння, не бажаючи смерті грішника і з
довготерпінням чекаючи навернення. Так прибула я у Єрусалим і у всі дні свята, як і на
кораблі, займалася скверними справами. Коли настало святе свято Воздвеження
Чесного Хреста Господнього, я як і раніше ходила, ловлячи душі юних в гріх. Побачивши,
що всі дуже рано пішли до церкви, в якій знаходилося Животворче Древо, я пішла разом
зі всіма і увійшла у церковний притвор. Коли настав час Святого Воздвиження, я хотіла
увійти зі всім народом у церкву. З великим зусиллям пробиваючись до дверей, я, окаянна,
намагалася увійти всередину, Але тільки но я ступила на поріг, як мене зупинила якась
Божа сила, не даючи увійти, і відкинула далеко від дверей, між тим як всі люди йшли
7
безперешкодно. Я думала, що, можливо, по жіночій слабкості не могла протиснутись в
натовпі, і знову спробувала ліктями розштовхуючи народ пробитися до дверей. Скільки я
не намагалась – увійти не змогла. Як тільки моя нога торкалася церковного порогу, я
зупинялася. Всіх приймала церква, нікому не забороняла увійти, а мене, окаянну, не
впускала. Так було три чи чотири рази. Сили мої вичерпалися. Я відійшла і стала в кутку
церковної паперті. Тут я відчула, що це гріхи мої забороняють мені бачити Животворче
Дерево, серця мого торкнулася благодать Господня, я заридала і стала в покаянні бити
себе в груди. Підносячи Господу зітхання із глибини серця, я побачила перед собою ікону
Пресвятої Богородиці і звернулася до неї з молитвою: «О Діво, Владичице, що народила в
тілі Бога Слово! Знаю, що недостойна я дивитися на Твою ікону. Праведно мені, блудниці
ненависній, бути відкинутій від Твоєї чистоти і бути для Тебе мерзенністю, але знаю і
те, що для того Бог і став людиною, щоб покликати грішних до покаяння. Допоможи
мені, Пречиста, щоб було мені дозволено увійти у церкву. Не заборони мені побачити
Дерево, на якому тілом був розіп’ятий Господь, і пролив Свою невинну Кров за мене,
грішну, за визволення моє від гріха. Повели, Владичице, щоб відкрилися і мені двері
святого Хресного поклоніння. Ти мені будь доблесною Поручителькою до Народженого
від Тебе. Обіцяю Тобі з цього часу вже не оскверняти себе більше ніякою тілесною
скверною, але як тільки побачу Дерево Хреста Сина Твого, відречусь від світу і відразу
піду туди. куди Ти як Поручителька наставиш мене». І коли я так помолилась, відчула
раптом, що молитва моя почута. З розчуленням віри, надіючись на Милосердну
Богородицю, я знову приєдналась до тих, хто входили у храм, і ніхто не відтіснив мене і
не заборонив мені увійти. Я йшла у страху і тремтінні, поки не дійшла до дверей і
сподобилася бачити Животворчий Хрест Господній. Так пізнала я таїни Божі і, що Бог
готовий прийняти того, хто кається. Упала я на землю, помолилася, поцілувала святині
і вийшла із храму, поспішаючи знову постати перед моєю Поручителькою, де дано було
мною обіцянка. Схиливши коліна перед іконою, так молилася я перед нею: «О
Благолюбива Владичице наша, Богородице! Ти не зневажила молитви моєї недостойної.
Слава Богу, що приймає Тобою покаяння грішних. Настав мені час виконати обіцяне, в
якому ти була Поручителькою. Нині, Владичице, направ мене на шлях покаяння». І ось, не
закінчивши ще своєї молитви, чую голос, ніби мовлений здалеку: «Якщо перейдеш за
Йордан, то знайдеш блаженний спокій». Я відразу увірувала, що цей голос був ради мене
і, плачучи, викликнула до Богородиці: «Владичице, не залиш мене, грішницю скверну, але
допоможи мені», – і відразу вийшла із церковного притвору і пішла геть. Один чоловік
дав мені три мідні монети. На них я купила собі три хліба і у продавця дізналася шлях на
Йордан. На заході я дійшла до церкви святого Іоанна Хрестителя, недалеко від Йордану.
Поклонившись в першу чергу в церкві, я відразу спустилася до Йордану і омила його
святою водою обличчя і руки. Потім я причастилася у храмі святого Іоанна Предтечі
Пречистих і Животворчих Таїн Христових, з’їла половину від одного із своїх хлібів,
запила його святою йорданською водою і спала ту ніч на землі біля храму. На ранок же,
знайшовши недалеко невеликий човник, я переправилась в ньому через річку на другий
берег і знову гаряче молилася своїй Наставниці, щоб Вона направила мене, як Їй Самій
буде угодно. Відразу ж після того я і прийшла в цю пустелю». Авва Зосима запитав у
преподобної: «Скільки же років, мати моя, пройшло з того часу, як ти поселилася в цій
пустелі?» «Думаю, – відповідала вона, – 47 років пройшло, як вийшла я із Святого
Граду». Авва Зосима знову запитав: «Що маєш чи що знаходиш ти для себе з їжі тут,
мати моя?» І вона відповідала: «Було зі мною два з половиною хліби, коли я перейшла
Йордан, потрошку вони висохли і скам’яніли, і, куштуючи потроху, багато років я
8
харчувалася від них». Знову запитав авва Зосима: «Невже без недугів перебувала ти
стільки років? І ніяких зваб не приймала від несподіваних пропозицій і спокус?» – Повіри
мені, авва Зосима, – відповідала преподобна, – 17 років я провела в цій пустелі, ніби з
лютими звірами борячись зі своїми помислами. Коли я починала їсти їжу, відразу
приходили думки про м’ясо і рибу, до яких я привикла в Єгипті. Хотілося мені і вина,
тому що я багато пила його, коли була в миру. Тут же, не маючи часто простої води і
їжі, я люто страждала від спраги і голоду. Терпіла я і більш сильніші бідування: мною
оволодівало бажання перелюбних пісень, вони ніби чулися мені, бентежили серце і слух.
Плачучи і б’ючи себе в груди, я згадувала тоді обіцянки, які давала, йдучи в пустелю,
перед іконою Святої Богородиці, Поручительки моєї, і плакала, молячи відігнати
терзаючи душу помисли. Коли в міру молитви і сліз звершувалося покаяння, я бачила
звідусіль мені сяюче Світло, і тоді замість бурі мене оточувала велика тиша. Блудні ж
помисли, вибач, авва, як висповідаю тобі? Пристрасний вогонь розгорався у середині
мого серця і всю опалював мене, збуджуючи похіть. Я ж при явленні окаянних помислів
падала на землю і ніби бачила, що переді мною стоїть Сама Пресвята Поручителька і
судить мене, що переступила дану обітницю. Так не вставала я, лежачи ниць день і ніч
на землі, поки знову не звершувалося покаяння, і мене не оточувало те ж блаженне
Світло, що відганяло злі бентеження і помисли. Так жила я в цій пустелі перші
сімнадцять років, темрява за темрявою, біда за напастю оточували мене, грішну. Але з
того часу і донині Богородиця, Помічниця моя, у всьому керує мною». Авва Зосима знову
запитував: «Невже ти не мала потреби тут ні в їжі ні в одягу?» Вона ж відповідала:
«Хліби мої закінчилися, як я сказала, в ці сімнадцять років. Після того я стала
харчуватися корінням і тим, що змогла знайти в пустелі. Плаття, яке було на мені, коли
перейшла Йордан, давно роздерлося і зітліло, і мені багато потім прийшлось терпіти і
бідувати від спеки, коли мене палила жара, і від зими, коли я тряслась від холоду. Скільки
разів я падала на землю, як мертва. Скільки разів у безмірному борінні перебувала з
різними напастями, бідами і спокусами. Але з того часу і до нинішнього дня сила Божа
невидимо і багаторазово зберігала мою грішну душу і смиренне тіло. Насичувалась і
покривалась я словом Божим, що все утримує (Втор. 8, 3), бо ж не єдиним хлібом живе
людина, але всяким словом, яке виходить з вуст Господа (Мф. 4, 4; Лк. 4; 4), і не маючи
притулку, тиснуться до скелі (Іов. 24, 8), скинувши стародавню людину з ділами її (Кол.
3, 9). Як згадала, від якого зла і яких гріхів визволив мене Господь, в тому знаходила я їжу
невичерпну». Коли авва Зосима почув, що і від Священного Писання промовляє по пам’яті
свята подвижниця – від книг пророків Мойсея і Іова і від псалмів Давида, – тоді запитав
преподобну: «Де, мати моя, навчилася ти псалмів і іншим книгам?» Вона посміхнувшись,
послухавши це запитання, відповіла так: «Повіри мені, людино Божа, ні однієї не бачила
людини, окрім тебе, з тих пір, як перейшла йордан. Книгам і раніше ніколи не вчилася, ні
співу церковного не чула, ні Божественного читання. Хіба що Саме Слово Боже, живе і
творче, навчає людину всякому розуму (Кол. 3, 16; 2 Пет. 1, 21; 1 Фес. 2, 13). Втім,
досить, вже все життя моє я сповідала тобі, але з чого почала, тим і закінчую:
заклинаю тебе Спасителем, Господом нашим Ісусом Христом – все те, що чув ти від
мене, ні розповідай нікому до тих пір, поки Бог не візьме мене від землі. І виконай те, про
що я скажу тобі. У наступному році, у Великий піст, не йди за Йордан, як ваш чернечий
звичай велить». Знову здивувався авва Зосима, що і чин їхній монастирський відомий
святій подвижниці, хоч він перед нею не промовив про те жодного слова. «Залишайся ж,
авва, – продовжила преподобна, – в монастирі. Втім, якщо і забажаєш вийти з
монастиря, ти не зможеш… А коли настане святий Великий Четвер Тайної Вечері
9
Господньої, вклади у святий сосуд Животворче Тіло і Кров Христа, Бога нашого, і
принеси мені. Чекай же мене на тій стороні Йордану, біля краю пустелі, щоб мені,
прийшовши, причаститися Святих Таїн. А авве Іоанну, ігумену вашої обителі, так
скажи: пильнуй себе самого і стадо своє (1 Тим. 4, 16). Втім, не хочу, щоб ти тепер
сказав йому це, але коли укаже Господь». Сказавши так і попросивши ще раз молитов,
преподобна повернулася і пішла у глибину пустелі. Увесь рік старець Зосима перебував у
мовчанні, нікому не сміючи відкрити явлене йому Господом, і старанно молився, щоб
Господь сподобив його ще раз побачити святу подвижницю. Коли ж знову настала
перша седмиця святого Великого посту, преподобний Зосима через недугу повинен був
залишитися в монастирі. Тоді він згадав пророчі слова преподобної про те, що не зможе
вийти з монастиря. Через декілька днів преподобний Зосима зцілився від недуги, але все
рівно залишився до Страсної седмиці в монастирі.
Приблизився день згадування Таємної Вечері. Тоді авва Зосима виконав велене йому –
пізнім вечором вийшов з монастиря до йордану і сів на березі в очікуванні. Свята
зволікала, і авва Зосима молив Бога, щоб Він не лишив його зустрічі з подвижницею.
Нарешті преподобна прийшла і стала на тій стороні річки. Радіючи, преподобний
Зосима піднявся і славив Бога. Йому прийшла думка: як вона зможе без човна
перебратися через Йордан? Але преподобна, хресним знаменням осінивши Йордан,
швидко пішла по воді. Коли ж старець забажав поклонитися їй, вона заборонила йому,
викрикнувши з середини річки: «Що твориш, авва? Адже ти – ієрей, носій великих Таїн
Божих». Перейшовши через річку, преподобна сказала авві Зосиму: «Благослови, отче».
Він же відповідав їй з тремтінням, ужахаючись через дивовижне видіння: «Воістину
правдивий Бог, що обіцяв уподібнити до Себе всіх, хто очищається, наскільки це
можливо смертним. Слава Тобі, Христе Боже наш, що показав мені через святу рабу
Свою, як далеко відстаю від міри довершеності». Після цього преподобна попросила його
прочитати «Вірую» і «Отче наш». Після закінчення молитви вона, причастившись
Святих Страшних Таїн, простерла руки до неба і зі сльозами і тремтінням промовила
молитву святого Симеона Богоприємця: «Нині відпускаєш рабу Твою, Владико, по слову
твоєму з миром, бо ж побачили очі мої спасіння Твоє». Потім знову преподобна
звернулася до старця і сказала: «Вибач, авва, ще виконай і інше моє бажання. Йди тепер
у свій монастир, а на наступний рік приходь до того висохлого струмка, де ми перший
раз говорили з тобою». Якщо би можливо мені було, – відповідав авва Зосима, – невпинно
за тобою ходити, щоб лицезріти твою святість!» Преподобна знову просила старця:
«Молись, Господа ради, молись за мене і згадуй моє окаянство». І, хресним знаменням
осінивши Йордан, вона як раніше, пройшла по воді і зникла у темряві пустелі. А старець
Зосима повернувся у монастир з духовним піднесенням і тріпотінням і у одному докоряв
собі, що не спитав імені преподобної. Але він надіявся на наступний рік дізнатись.
нарешті, і її ім’я. Пройшов рік, і авва Зосима знову відправився в пустелю. Молячись, він
дійшов до висохлого струмка, на східній стороні якого побачив святу подвижницю. Вона
лежала мертвою, зі складеними, як належить, на грудях руками, обличчям повернута на
Схід. Авва Зосима омивши сльозами її стопи, не наважуючись торкатися тіла, довго
плакав над спочилою подвижницею і став співати псалми, які належать при скорботі
через кончину праведних, і читати поховальні молитви. Але він мав сумнів, чи буде угодно
преподобній, якщо він її поховає. Тільки він про це подумав, як побачив, що біля її голови
написано: «Поховай, авва Зосима, на цьому місці тіло смиренної Марії. Віддай прах
праху. Моли Господа за мене, що преставилася у перший день місяця квітня, у саму ніч
спасительних страждань Христових, після причастя Божественної Таємної Вечері».
10
Прочитавши це написане, авва Зосима здивувався спочатку, хто зміг зробити її, бо ж
сама подвижниця не знала грамоти. Але він був радий, нарешті, дізнавшись її ім’я.
Зрозумів авва Зосима, що преподобна Марія, причастившись Святих Таїн на Йордані з
його рук, за мить пройшла свій дальній пустельний шлях, яким він, Зосима, йшов
двадцять днів, і відразу відійшла до Господа. Прославивши Бога і омочивши сльозами
землю і тіло преподобної Марії, авва Зосима сказав собі: «Пора вже тобі, старець
Зосима, звершити велене тобі. Але як зумієш ти, окаянний, викопати могилу, нічого не
маючи в руках?» Сказавши це, він побачив неподалеку в пустелі лежаче повалене дерево,
взяв його і почав копати. Але дуже суха була земля, скільки не копав він обливаючись
потом, нічого не зміг зробити. Розпрямившись, авва Зосима побачив біля тіла
преподобної Марії великого лева, який лизав її стопи. Старця огорнув страх, але він
осінив себе хресним знаменням, віруючи, що залишиться непошкодженим молитвами
святої подвижниці. Тоді лев почав лащитися до старця, і авва Зосима, загордившись
духом, наказав леву викопати могилу, щоб віддати землі тіло святої Марії. По його слову
лев лапами викопав яму, в яку і було поховане тіло преподобної. Виконавши заповітне,
кожний пішов своєю дорогою: лев – у пустелю, а авва Зосима – у монастир,
благословляючи і хвалячи Христа, Бога нашого. Прийшовши у обитель, авва Зосима
повідав монахам і ігумену, що бачив і чув від преподобної Марії. Всі дивувалися, слухаючи
про величність Божу, і зі страхом, вірою й любов’ю встановили творити пам’ять
преподобної Марії і шанувати день її преставлення. Авва Іоанн, ігумен обителі, по слову
преподобної, з Божою допомогою виправив у обителі те, що належало. Авва Зосима,
поживши ще богоугодно в тому монастирі і трохи не доживши до ста років, закінчив
тут своє тимчасове життя, перейшовши у вічне життя. Так передали нам повість про
життя преподобної Марії Єгипетської древні подвижники славної обителі в ім’я
святого всехвального Предтечі Господнього Іоанна, яка розташована на Йордані.
Повість ця спочатку не була ними записана, але передавалася побожно святими
старцями від наставників до учеників. Я ж, говорить святитель Софроній, архієпископ
Єрусалимський (пам’ять 11 березня), перший переписувач Житія, що прийняв у свою
чергу від святих отців, все передав письмовій повісті. Бог, що творить великі чудеса і
великими дарами віддає всім тим, хто з вірою до Нього звертається, хай нагородить і
тих, хто читає, і слухає, і тих, хто передали нам цю повість і сподобить нас благої
частки з блаженною Марією Єгипетською і зі всіма святими, які богомисленням і
працею своєю догодили Богу від віку.
Віддаймо і ми славу Богу Царю вічному, хай і нас сподобить милість отримати у
День Судний у Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж належить всяка слава, честь, і
держава, і поклоніння з Отцем, і Пресвятим і Животворчим Духом, нині і повсякчас і
повіки віків, амінь.
В той же день
Преподобного Геронтія канонарха Печерського
в Дальніх печерах почиваючого
Всечесний канонарху Геронтію, будучи начальником в церковних правилах, в правилі
чернечому світло засяяв; моли Христа Бога, щоб гріхів прощення подав душам нашим.
Будучи канонархом, чесний канонарху Геронтію, і спів церковний налаштовуючи в
11
церкві, воістину уподібнився ангелам, які оспівують Бога на Небесах, їхнє й життя
наслідуючи, з ними і святкуєш; поминай нас, що з любов’ю хвалимо тебе.
Інший тропар загальний, преподобним Геронтію і Леонтію канонархам, в Дальніх
печерах почиваючим, глас 3:
Двойце свята, будучи начальниками в церковних правилах, в правилі чернечому
світло засяяла; всечесні канонархи, моліть Христа Бога, щоб гріхів прощення подав
душам нашим.
Інший загальний кондак, преподобним Геронтію і Леонтію канонархам, в Дальніх
печерах почиваючим, глас 1:
Будучи канонархами, чесні канонархи, і спів церковний налаштовуючи в церкві,
воістину уподібнилися до воїнства ангелів, які оспівують Бога на Небесах, їхнє й життя
наслідували, з ними нині святкуючи, поминайте й нас, що з любов’ю хвалимо вас.
Преподобний Геронтій жив у XIV столітті. Він був ченцем у Києво-Печерському
монастирі і виконував у обителі послух канонарха (регента). У всьому житті
преподобний Геронтій звершував подвиги утримання, послуху і молитви в цьому
монастирі. Він похований в Дальніх печерах. Пам’ять святого святкується також 28
серпня, у день загальної пам’яті преподобних отців, в Дальніх печерах почиваючих.
2 (15) квітня
Преподобного Тита чудотворця
На вечірні
На Господи, взиваю… стихири, глас 8:
Тите Богомудрий отче наш, свій несучи хрест, за Христом пішов, і всі пристрасті душі
приборкав. Звідти благодать з висоти прийняв лікувати пристрасті тих, хто приходить до
тебе, усувати недуги і відганяти духів. Тому твою пам’ять святкуємо і славимо.
Тите блаженний отче наш, перебуваючи в пості священно очищуючись і розум
Божественним причастям просвіщаючи, священства помазання святе дією Божественного
Духа воістину прийняв, послужив доблесно на землі Богу і Творцю своєму, як ангел.
Преподобний Тите Богом натхненний, православ’я світлом душу осяявши, темряву
єресі розсіяв, і засяяв, як яскрава зоря, завжди просвіщаючи світу кінці променистими
чудотвореннями твоїми. Тому твою пам’ять урочисто святкуємо.
Слава, і нині, Богородичний:
Помисли нечисті і уста облесливі, справи ж мої всі скверні, і що робити? Як зустріну
Суддю? Владичице Діво, моли Сина Твого, і Творця, і Господа, щоб у покаянні прийняв
дух мій, як єдиний Милосердний.
Отроковиця Нескверна, Отрока бачивши на Дереві прицвяхованого добровільно,
ридала, і жалісно взивала: о горе Мені, любиме Чадо, чому ж Тобі єврейській
неблагодатний сонм так воздав, бажаючи Мене бездітною зробити без Тебе, Улюблений.
Пісня 1
Ірмос: Воду пройшовши наче сушу і єгипетського лиха уникнувши, Ізраїль взивав:
Визволителю й Богу нашому співаймо.
Мене, що повністю у пристрасті тілесні люто заглибився і зітлів у насолодах, будучи
скарбом безпристрасності, Тите, молитвами твоїми спаси.
Як Божественне обрання Духа, Богу був принесений від материнських пелюшок, і
12
Неспокушенемужньої Богородиці таїн служителем став.
Так як утримання насолоди молоко споживав, відкинув гіркоту пристрастей, звідти
солодше за мед із стільників, отче, насолоджуєш душі наші.
Тебе як нового Павлового ученика, Тите, хвалимо: його подвигів ревнителем
показався, у Бога блаженний, і з ним вінці прийняв.
Богородичний: Слово без матері, від Отця, і без отця в останні часи, як Боголюдину
вищу за все творіння народила, єдина Богомати.
Пісня 3
Ірмос: Ти, Господи, утвердження тих, що припадають до Тебе, Ти єси світло
темрявою оповитих, і прославляє Тебе дух мій.
Як миро освячення від посту духмяності, преподобний, дуже створився у пахощі
Богу.
Зброєю утримання і щитом молитву, преподобний, завжди маючи, начальників
темряви, викривши посоромив єси.
У законах посту повчаючись, пристрасті потопив, як другого фараона, потоком сліз
своїх.
Богородичний: Завжди молю Тебе, Владичице, щоб Твоїми молитвами був
милостивим до Мене, від Тебе Народжений, у день Суду.
Постився на землі, як безтілесний, Тите, уморив ворога і повалив разом собор єресей
православними твоїми вченнями. Тому, сьогодні святу твою пам’ять святкуючи, радісно
оспівуємо Того, Хто тебе звеличив.
Уповання Християн Пресвята Діво, Бога ж народила невимовно і незбагненно,
невпинно моли з Вишніми силами подати прощення гріхів наших і виправлення життя
тим, хто з вірою і любов’ю завжди Тебе славить.
Нескверна Ягниця, Агнця і Пастиря повішеного на Дереві мертвого бачачи, плачучи
промовляла, по материнськи викликуючи: як перенесу Твоє невимовне зішестя і
добровільні страсті, Боже Милосердний?
Пісня 4
Ірмос: Почув, Господи, провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив
Твоє Божество.
Загнивання гріховне все зневажив, і стрілою утримання демонськи полки уразив.
Чистоти бажанням душу уразив, тепло пішов за Христом, і увійшов у чертог слави,
блаженний.
Як квітник запашний і чеснот рай живий, утриманням зацвів, ним же всіх насичуєш,
що шанують тебе.
Законоположника утримання і необлесливий образ лагідності отримавши, як Мойсея і
Давида тебе, воістину всі, отче, ублажаємо.
Богородичний: Вищу за Херувимів і Серафимів Тебе, Непорочна, оспівуємо, бо
Владику, Якого бояться всі, у тілі носила у обіймах Своїх
Пісня 5
Ірмос: Навіщо відкинув мене від лиця Твого, Світло незаходиме? Темрява ворожа
покрила мене, окаянного; але наверни мене і до світла заповідей Твоїх путі мої направ,
молюся.
Погасив усі пристрасті росою подвигів своїх, Тите блаженний, щедро розпалив
13
вогнем любові і віри світильник утримання, і просвітленням безпристрасності і сином
дня став ти.
Віри гроно Божественним утриманням, отче, прийняв, і у точило вклав, і вижавши
болями утримання, чашу посту духовну наповнивши, радуєш серця стада твого.
Перетерпівши доблесно підступи і рани невидимих ворогів, показався стовпом
терпіння, утверджуючи стадо своє Божественною палицею на пасовищі утримання і на
воді виховання, блаженний.
Богородичний: Як пристанище Тебе всі, і стіну, і утвердження, і Заступницю нашу, і
до царювання неганебний вхід маючи, молимося щоб молитвами Твоїми від надії нашої
не відпасти, Всенепорочна.
Пісня 6
Ірмос: Очисти мене, Спасе, великі бо беззаконня мої, і з глибини зла виведи, молюся,
до Тебе бо взивав я, і почуй мене, Боже спасіння мого.
Зруйнувавши пристрастей імлу і похмуру темряву, від багатьох подвигів і бід, день
сходу і світло на стежках твоїх засвітив, преподобний, для сущих по вірі.
Дуже віддалившись світ залишив і миродержця, бажанням утримання направляючись
до Бога, і отримав, Богом натхнений, духовного Царства насолоду.
Зібрав в душі Божественне багатство Духа, непорочну молитву, чистоти
доброчесність, бдіння посилене, утримання болі, ними ж домом Божий явився.
Речей земних минув худість, мудрий, духовною же молитвою розум окрилив, і
Вишнього прийняття спадкоємцем явився житія досконалістю.
Богородичний: Зачала воістину Божественне Слово в утробі Своїй, і Його
надприродно, Непорочна, народила, молитвами зроби Його милостивим, щоб від бід
визволити всіх рабів Твоїх.
Житія суєту залишив, і тихо все життя своє прожив, мудрий, і до Бога прийшов,
дивовижний отче наш, Тите преподобний.
Пісня 7
Ірмос: Юнаки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі
перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Не осквернився гріхами, отче, і річкою утримання показався нам, топлячи страсті і
скверну очищуючи тим, хто з вірою взиває: отців наших Боже, благословен єси.
Нині з безтілесними сонмами спілкуєшся і світлостями Вишнього пригощання
невпинно насолоджуєшся, у Бога блаженний, вияви милість до тих, хто співає: отців
наших Боже, благословен єси.
У сповіданні віри перебував незмінно, отче, Христа бо зображаючи плоттю і
описуючи, поклоняючись і взиваючи: отців наших Боже, благословен єси.
Ісуса і Владики на тілі носив язви, отче, і мене, ураженого стрілою веліара, вилікуй,
що взиваю: отців наших Боже, благословен єси.
Богородичний: Надприродно і невимовно Владику всіх носила в утробі і годувала від
грудей Своїх, для всіх вчасно готовлячи трапезу, Його ж старанно, Чиста, за нас моли.
Пісня 8
Ірмос: Царя Небесного, Якого славлять воїнства ангельські, хваліть і величайте по всі
віки.
Воістину як стовп натхнення і образ утримання, отче, тебе отримавши, ми всі твою
пам’ять з обов’язку шануємо.
Сонм монахів радується, і святкує преподобних собор і праведних, – вінець бо
14
достойно з ними прийняв.
Прикрашений чеснотами, у чертогу невимовної слави спочиваєш, пісню співаючи
Христу по всі віки.
У одяг священний одягнувся і звершуючи жертви безкровні, у жертву Богу принісся
повіки.
Богородичний: В утробі Своїй сущого раніше Тебе зачавши, Богомати Чиста Діво,
народила невимовно Бога і Царя.
Пісня 9
Ірмос: Чисту Богородицю, що непорочно прийняла вогонь Божества в утробу, славно
шануємо, люди, в піснях величаючи.
Лікарем від Бога недужих у пристрастях показався ти, нищителем же, блаженний, і
гонителем лукавих демонів, тому тебе ублажаємо.
Землю як тлінне житло залишив, отче, і на землі лагідних оселився, і з ними
радуєшся, Божественною насолоджуючись насолодою.
Як устав непорочної віри і утримання образ маючи подвиги твої, невпинно Творця в
піснях величаємо.
Сьогодні день святковий, скликає бо Тит стада монахів на святкування духовне і
пригощання, і насолоду нетлінного життя.
Богородичний: В Тебе вселився, Всенепорочна, і народився, Той, Хто людиновбивцю
злого спокусника родоначальника подолав, і всіх нас спасе.
Преподобний Тит чудотворець жив у кінці VIII – на початку IX століття. З самого
раннього дитинства полюбив він Господа Ісуса Христа, відкинув суєту мирську і
зневажив хіть плоті. Досягнувши юнацького віку, преподобний Тит вступив у монастир
– киновію, де був спочатку послушником, а потім ченцем. Він проходив тісний і тяжкий,
але благодатний чернечий шлях, з терпінням і смиренням очищуючи душу через чесноти,
поступово піднімаючись до духовного вдосконалення. Студійський монастир недалеко
від Константинополя, де провів багато років у чернецтві преподобний Тит, заснований
був ще у середині V століття (при імператорі Леві Великому) вельможею, який прибув із
Риму у Константинополь по імені Студій. Монастир був знаменитий багатьма
подвижниками благочестя, мужнім протистоянням іконоборству, строгим суспільним
монастирським уставом. Пізніше саме студійський устав увів на Русі преподобний
Феодосій Печерський. Поступившись настійним проханням братії монастиря,
преподобний Тит був рукопокладений у пресвітера і керував братією. Велика лагідність,
любов, і милосердя здобули преподобному Титу достойну його імені славу подвижника.
Господь наділив преподобного Тита даром чудотворення. Під час неодноразового
відновлення гонінь на святі ікони і на їх шанувальників преподобний Тит явив себе
твердим і непохитним сповідником і захисником іконошанування. Залишивши своїм
ученикам достойний приклад молитовного і пісникового житія, преподобний Тит
відійшов до Господа у глибокій старості.
Канон преподобному Титу склав преподобний Феофан Сповідник (пам’ять 12
березня).
3 (16) квітня
Преподобного Микити Сповідника,
ігумена обителі Мидикійської
На вечірні
15
Словом виправляючи душі, Божественним будівничим показався, вірним керівником
до пізнання таїн, насіння спасіння сіючи і пожинаючи щедрі плоди, Богоносний, і їх
Владиці твоєму приносячи радувався, біля Нього нині перебуваючи, блаженний, пом’яни
це стадо твоє, що завжди вшановує тебе, Богом натхненний.
Лагідним і простим будучи, православ’я ревнителем явився у боротьбі, у віру бо, як в
броню, одягнувся, і як списом, утриманням, Микито Богомудрий, всяку богохульну єресь
викрив, Божественний образ Спаса шануючи і служачи, Богоносний, і по уставу
отцівському прямуючи.
Коли у виганянні гіркому тебе і у темних місцях, темніший мучитель ув’язнив
звірячою суворістю, райську оселю в думках маючи, радувався духом, отче, і
перетерпівши все, ті красоти бачити воістину сподобився, блаженний, за страждання
нагороду приймаючи.
Єдина Невмістимого Бога просторо в утробі носила, Який Людиною став через
милосердя, Пресвята Богоневісто. Тому молю Тебе: від утиснення пристрастями мене
визволи, щоб тісною і правдивою стежкою йшов, Діво, і досягнув би нею до життя.
Коли Непорочна Ягниця бачила Свого Агнця, Якого як людину, добровільно на
заколення ведено, плачучи, промовляла: бездітною Мені нині бути, Христе, що Тебе
народила, що ж це Ти сотворив, Визволителю всіх? Одначе оспівую і славлю Твоє
незбагнене і невимовне милосердя, Чоловіколюбче.
Пісня 1
Ірмос: У глибині знищила колись фараонове все воїнство потужна сила, а втілене
Слово всезлобний гріх загладило, Препрославленний Господь, славно бо прославився.
Світлом Божественного сяяння, отче, осяяний, своє життя Богу посвятив, з дитинства
вибравши світоносну світлість, нею ж єси уподібнився до чистоти безтілесних.
Будучи наставником Божественним і Чесним Духом помазаний, маючи Божественний
вигляд, будучи прикладом для ченців, чисто спілкувався, і став яскравою сяючою зорею,
Богоносний, житіє чесніше здобувши.
Зміцнився силою Хреста, пристрасті тілесні висушив і розум просвітив, о Микито
мудрий, старанністю вчення духовного, Божественного споглядання багатства
невичерпного плоди виростив.
Доброчесністю і чистотою, блаженний, просвітившись, до священного був підведений
начальства: світлішим бо священства одягом прикрасився, преподобний, Божественних
таїнств заступником явився.
Богородичний: Найвищою явилася, Чиста, за все видиме і невидиме творіння,
Приснодіво, Творця бо народила, Який зволив втілитися в утробі Твоїй, Його ж зі
сміливістю моли спасти тих, хто оспівує Тебе.
Пісня 3
Ірмос: Процвіла пустеля, як квітка, Господи, неплідна церква язичницька через
пришестя Твоє, в ній же утвердилося моє серце.
Небесне отримавши проживання, преподобний, світовидним і світлим благочестя став
світильником, о Микито, багатьма прикрашений дарами.
Умертвив мудрування плоті своєї, преподобний, чеснотою оживив богомудро в душі
Божественне, і життя нетлінного сподобився.
16
Радуючись проводив життя своє, славний, прикрашений добротою і прекрасними
багатіючи дарами, в них же утвердив серце своє.
Засяяв, як сонце, чернечим чином, чеснотою прикрашений, о преподобний Микито
Богомудрий! Тому тебе з радістю ублажаємо.
Богородичний: Того, Хто просвіщає краї народила, Пресвята, у плоті Нествореного, і
раніше за все з Отцем Безначального, тому Тебе, Богородицю, з вірою шануємо.
Сідальний. глас 4:
Народився у горах безмовності, мудрий, виховався у містах утримання явно, піднісся
подвійно, залишив земні насолоди, досягнув до життя Небесного, де в обитель вселився,
там же моли за нас Бога.
Діво Всенепорочна, Ти ж Вічного Бога народила, з безтілесними Його невпинно моли,
прощення гріхів і виправлення життя нам подати раніше кінця, що з вірою і любов’ю
оспівуємо Тебе з обов’язку, єдина Всехвальна.
Діво Непорочна, Мати Христа Бога, зброя пронизала Твою пресвяту душу, коли
бачила як розпинали добровільно Сина і Бога Твого. Його ж, Благословенна, моли
невпинно, щоб прощення гріхів нам дарувати.
Пісня 4
Ірмос: Прийшов єси не заступник і ангел, а Господь, від Діви втілений, і спас єси
всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: слава силі Твоїй, Господи.
Викорінювачем пристрастей показався, Богоносний, душі чистотою вивергнув всяку
дешезгубну спокусу, священнослужителю пречесний.
Отримав перемоги вінець, обдарований, в оселях Небесних нині почиваєш,
блаженний, пристрасті стряхнув і в безпристрасність, отче, одягнувся.
Як у жертву непорочну, отче, житіє своє Христу приніс, Божественною любов’ю
наповнений і посту прикрашений чистотою, преблаженний.
Красномовство душетлінної єресі, Богомудрий, ясно викрив, шануючи Христову
Божественну ікону, і Богоматері, і всіх святих, священний.
Богородичний: Я похвалу, як державу світу і утвердження, як пристанище затишне, як
радості причину, Тебе, Пречиста, славимо всі, прикрашаючись у славі Твоїй.
Пісня 5
Ірмос: Посередником між Богом і людьми став Ти, Христе Боже, бо через Тебе,
Владико, до світлоначальника Отця Твого від темряви незнання доступ маємо.
Як лагідний, в землі лагідних оселився, мудрий Микито, поборником істини будучи,
вікопомний, і сповідання вінцем світло прикрашений.
До Божественного світла нині преставився, преподобний, будучи Світла сином
улюбленим, в радості і красоті з ангельськими сонмами радісно веселячись.
Невимовної насолоди райської став нині причасником, бо пристанищем затишним для
тих, хто захоплений бурею показався, блаженний, і голодних годувальником був ти.
Богородичний: Слова Твої згадуючи, нині Тебе ублажаємо: Тобою бо, Непорочна,
блаженство невимовне і життя нестаріюче істинно приймаємо.
Пісня 6
Ірмос: У безодні гріховній валяюся, недослідиму милосердя Твого закликаю безодню:
від тління, Боже, визволи мене.
Блаженних надію отримав ти, отче блаженний, блаженства Владики і Божественного
осяяння будучи спадкоємцем.
17
Світоносні подвійні свічі маючи сповідання і посту, на Небесах вмістився,
Богоносний Микито обдарований.
Насолоджуючись безкінечною і Божественною насолодою, нині в Небесних скиніях,
отче, за нас всіх моли Владику і Господа.
Богородичний: Нині до Тебе приходжу, Пречиста, спаси мене молитвами Твоїми і
збережи, бо ж, що бажаєш, те мати можеш, як Мати Всемогутнього.
Небесний розум і житіє отримавши, сяєш ясно, як сонце, світлістю діл, і просвіщаєш
тих, хто в темряві житейській, отче Микито, і приводиш всіх до Бога; моли невпинно за
всіх нас.
Пісня 7
Ірмос: За богопротивним велінням беззаконного мучителя високе полум’я було
розпалене, але Христос пролив побожним юнакам росу духовну, бо Він благословенний і
препрославлений.
Твоя лагідність аж до праху усмирила суворість мучителя, чесними молитвами його
уморивши, знає бо Господь тих, хто волю Його творить.
Грім догматів твоїх і світоносна блискавка житія твого мир просвітили, вірних
осяваючи Боговіщення сяяннями, світлими словами і діяннями, священнослужителю у
Бога блаженний.
Міцністю підсилений Утішителя, від демонських полків і сіток єретиків уникнув,
Богомудрий, і до Небесної висоти піднявся, з сонмами безтілесних нині оселившись.
Богородичний: Храмом священним стала бажанням Творця, Діво, Його бо у всьому
невмістимого вмістила, що світ відновлює. Тому Тебе, Богородицю, проповідуємо.
Пісня 8
Ірмос: Піч вогняна колись у Вавилоні з Божого веління чудеса явила, халдеїв
опаляючи, росою покрила вірних, що співали: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Всі почуття перевершив, триблажений, до духовного нині наблизившись Світла,
чесний, Боговидіння сподобившись і просвіщенням наповнений, взиваючи: благословіть,
усі діла Господні, Господа.
Мертвістю пристрастей явно одягнений, до живоносного піднявся святкування,
блаженний, благочестям розпалений і чеснотами сяючи, взиваєш: благословіть, усі діла
Господні, Господа.
З висоти на нас нині споглядаєш, отче, біля свого Владики перебуваючи, перемогою
тезоіменитий, так як можливість велику маєш, душевного проси спасіння, славний таїн
вчителю, стаду твоєму.
Богородичний: Ти Того, Хто з Отцем нерозлучний, і в утробі Твоїй мешкав,
безсіменно зачала і невимовно народила, Пречиста Богородице; тому Тебе, як спасіння
всіх нас знаємо.
Пісня 9
Ірмос: Безначального Отця Син, Бог і Господь, тіло від Діви прийнявши, нам явився,
щоб у темряві сущих просвітити, розсіяних зібрати; тому всехвальну Богородицю
величаємо.
Божественної світлості, як чистий, сподобився, виглядом чеснот сяючи, і сповідання
вінцем явно прикрашений, тому урочисто свято твоє ублажаємо.
Мудро, блаженний, своє життя прожив, повеліннями Спаса керований, нині же, тінь
пройшовши, з радістю життя вічне достойно отримав, Богом явлено священніше.
Житейське хвилювання швидко пройшов, і до тихого пристанища – Царства
18
Христового, Микито, з радістю попрямував, до нього ж і нас направ, отче, що тебе
ублажаємо і твою пам’ять шануємо.
Богородичний: Тебе свідчення тінь зобразила у скрижалях, у стамні, і у золотому
ковчезі, як і ті, так і Ти Безначальне Слово в утробі втілене вмістила, Богородице.
Преподобний Микита Сповідник, ігумен Мидикійський, народився у середині VIII
століття у Кесарії Віфінійскій (область у Малій Азії). Через вісім днів після народження
Микита залишився без матері. Батько хлопчика Філарет віддав сина на виховання своїй
матері, а сам прийняв чернечий постриг. Бабка виховала внука у християнській
побожності, дала йому необхідну освіту. З юного віку Микита присвятив себе служінню
Богу. Спочатку він був паламарем в храмі, вивчав Священне Писання, а потім став
жити в послуху у благочестивого відлюдника Стефана. Отримавши у нього настанови,
преподобний Микита, по пораді Стефана, відправився у Мидикійський монастир,
заснований, (по іншим джерелам відновлений) преподобним Никифором (†814; пам’ять 4
травня). Мидикійський монастир знаходився недалеко від міста Бруси, біля гори Олімп,
на північному сході Малої Азії. Святий Никифор постриг преподобного Микиту у ченці.
Невдовзі преподобний Микита перевершив усіх ченців обителі смиренністю і послухом.
Через сім років він, по благословенню настоятеля, прийняв сан пресвітера.
Рукопокладення звершив святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський (†784 –
806, пам’ять 25 лютого). Коли преподобний Никифор став дуже старим і хворим, він
доручив преподобному Микиті управляти Мидикійським монастирем. Святий Микита зі
старанністю виконував покладений на нього послух: піклувався про спасіння довірених
йому душ ввірених йому духовних чад, прикладом свого чесного життя примножив число
братії в обителі. Багато років він невтомно трудився, облаштовуючи монастир і
утверджуючи у ньому правила строгого благочестя. Після смерті преподобного
Никифора ченці просили святого Микиту бути їхнім ігуменом. Патріарх
Константинопольський Никифор, наступник святителя Тарасія, подав на це своє
благословення. Господь наділив Свого угодника даром чудотворіння: він зцілював
біснуватих, хворих, німих. Одного разу, по молитві преподобного Микити, зцілився німий
від народження отрок – він отримав дар слова. Вже на схилі років Господь вибрав
преподобного Микиту бути захисником православного вчення на шанування святих ікон.
При царюванні Лева Вірменина (813-820) відновилась іконоборча єресь і знову почалось
гоніння на святі ікони і на їх шанувальників. Імператор зібрав єпископів з метою схилити
їх до єресі, але вони залишилися вірними послідовниками отців Сього Вселенського
Собору (787), які засудили іконоборництво і утвердили іконошанування. Тоді, у 815 році,
єретики. підтриманні імператором, на зібраному у Константинополі соборі незаконно
скинули святого Патріарха Никифора (806-815, †838; пам’ять 13 березня і 2 червня) і на
його місце вибрали із мирян єретика Феодота Каситера. Лев Вірменин відправив
багатьох православних єпископів у заслання, а на їхнє місце лжепатріарх іконоборець
поставив єретиків. Потім імператор скликав всіх ігуменів монастирів і намагався
залучити їх до іконоборчої єресі. Але ігумени, серед яких був і преподобний Микита, не
підтримали імператора і були піддані гонінням. Преподобний Микита тривалий час
знаходився у темниці, де його годували зіпсованим хлібом і водою. Кожного дня до нього
приходили єретики і усіляко ображали святого старця. Нарешті імператор засудив
преподобного до вислання у м. Масалеон. Багато лиха переніс преподобний Микита на
шляху до місця вислання. Одяг його був ветхий, і він страждав від вітру і холоду, так як
була зима. Сторожа не давала старцю часу для відпочинку, заставляла його поспішати.
19
Але не був преподобний Микита у Масалеоні і тижня, як імператор наказав повернути
його, як і інших ігуменів, із вислання. Зворотний шлях був ще більш спішним і утомним. У
Константинополі преподобного Микиту знову кинули у темницю. Через декілька місяців
йому обіцяли волю, якщо він прилучиться Святих Христових Таїн з лжепатріархом
Феодотом. Преподобний Микита спочатку відмовився, але інші ув’язнені переконали
його прийняти Святі Дари від Феодота разом з ними. Святий Микита поступився їх
проханню. Але коли йому була дарована воля, він глибоко розкаявся у вчиненому.
Безбоязно преподобний став навчати людей триматися правих догматів, установлених
святими отцями Сьомого Вселенського Собору. Ніякі погрози не могли зупинити святого
Микиту. Тоді він знову був висланий на острів святої мучениці Гликерії. Там преподобний
Микита звершував чудеса: по молитвам святого були визволені від полону два його
співвітчизника; три чоловіка, що попали у кораблетрощу, були дивовижно врятовані від
смерті. Шість років преподобний Микита томився у висланні і був звільнений тільки
після смерті Лева Вірменина при його наступнику імператору Михаїлу II Косноязичному
(820-829).
Преподобний Микита не повернувся у свій монастир, але бажаючи зберігати
безмовність, поселився недалеко від Константинополя в усамітненні. Невдовзі він мирно
скінчився (†3 квітня 824 року, у Неділю 4-у Великого посту). Напередодні смерті
преподобний Микита причастився Святих Христових Таїн. Тіло його було перевезено на
кораблі у Мидикійський монастир єпископом Ефеським Феофілом і архієпископом
Солунським Йосипом (†830; пам’ять 26 січня). На шляху у монастир поховальну
процесію зустрів єпископ Плусіадський Павло з чисельністю ченців і мирян. Біля гроба
преподобного Микити звершувалося багато зцілень. Він був похований у гробниці свого
наставника преподобного Никифора. Після поховання біля гробниці святого також
звершувалися чудеса. Житіє преподобного Микити написане його учеником
Феокстириктом, ченцем Мидикійської обителі.
4 (17) квітня
Преподобного Йосифа Піснеписця і Георгія,
що в Мелеї
На вечірні
Взяв на плечі хрест, і розіп’явся для світу, і пішов по шляху Того, Хто сотворив все з
небуття, як сказано Божим Словом, любов же житейську і всяку пристрасність стряхнув;
звідти і чеснотами засяяв, діяльністю Божественною, отче, і спадщину вічну отримав.
Сурмою таємничою явився ти, до духовного співу всіх піднімаючи, будучи цівницею
Богом звучною, що Божественні полки прославляє, славить всіх святих, і їхні перемоги
проповідує. Ти бо від безодні джерела спасіння почерпнув, що Божий дім напоює.
Явився ти скарбом чеснот, для всіх, хто житієм Богу догоджає, любов’ю палаючи,
знайшов ти бажане, співаючи священні пісні, і так вірою і виправленням до
Божественних уподібнився; їх же причасником став Божественним образом, показався ти
і насолоди співпричасником.
Інші стихири святого Георгія, глас 1:
Утриманням, отче Георгію, пристрасті помислам підкорив, через безпристрасність
прекрасним сосудом став, блаженний, який вміщає життя сяяння, і нищителем демонів, і
пристрастей лікарем дивовижним.
20
Як чиста мироположниця Божественного Духа, чудес джерело, стовп ченців, лагідний
і лагідного Христа наслідувач, земний ангел і Небесна людина, хай нині прославляється
Георгій.
У тихе пристанище направив душевний корабель, від житейської суєти, як від хвиль
морських, відійшов, і до Бога діяннями від землі піднявся, і явився у тілі до ангелів
подібним.
Як допомога Ти є для безпомічних людей, як надія всіх безнадійних, Богородице, і
визволення від зла, будь мені Помічницею, Милостива, від гріхів і бід визволяючи мене,
Пречиста.
Біля Хреста Сина і Бога Свого стояла, довготерпіння Його бачивши, промовляла
плачучи, Мати Чиста: горе Мені, Чадо найсолодше, чому ж страждаєш неправедно,
Слово Божий, щоб спасти людство?
Пісня 1
Ірмос: Грядіть, люди, співаємо пісню Христу Богу, що розділив море і наставив
людей, звільнивши їх від рабства єгипетського, бо Він прославився.
Піснями піснеписця Йосифа вшануємо, його медоточиві пісні співаючи, бо ж він
через спів до вічних пісень приставився.
Як пророки і апостоли проповіданням всю землю освітлюють, так спів твоїх уст, світ
до прославлення Бога піднімає.
Від дитинства, Йосифе, віддався Христу, у пості прожив, і Він звідти Божественними
дарами тебе збагатив, надією, і любов’ю, і вірою чистою.
Богородичний: Тебе у давнину пророче Божественне слово дверима Божими
провістило, і горою святою, Богородице Діво, Божественних страждальців прикраса.
Канон святого Георгія, глас і ірмос той самий
Трисяйною Божественною світлістю просвітившись, преподобний, світ залишив і
пристрастей темряву, і житієм світлішим, отче, прикрасився.
Наставленим будучи Божественним промислом, Георгію, стежкою, що веде до Небес
попрямував, помічником маючи єдиного Щедрого Благодійника.
Богом явно керований, блаженний, усиновленням благодаттю освячений, завершив,
отче, преподобно і праведно життя.
Богородичний: Твоїм утвердженням і заступництвом збагатившись, Пречиста, Тебе як
Богородицю сповідуючи, від бурі житейської, Всенепорочна Діво, спасаємося.
Пісня 3
Ірмос: Утверди нас у Тобі, Господи, що древом умертвив гріх, і страх Твій всели в
серця наші, що Тебе оспівують.
Любов’ю до чистоти умолив Бога подати помічників, і прийняв невичерпну допомогу
від отців твоїх, отче, в надії твоїй.
У любові істинній показуючи пізнання, і дім, і діяння, і мудрість, від Бога даровані
тобі, як двері Іов, всім відкрив.
Варварськими руками схоплений був, обдарований, як у древності у Єгипет
доблесний Йосиф, але з вірою і чистотою дар зберіг.
Богородичний: Ти явилася як прекрасний рай, Діво, посередині маючи Дерево
нетління – Господа Ісуса Христа, тому Тебе ублажаємо.
Інший, ірмос той самий
21
Ти шляхом життя, що веде до безкінечних віків, неухильно з радістю прямував, і у
обителі вічні вселився.
Житіє твоє світле, і слово сіллю Божественною в Дусі приправлене, Георгію,
показалися землеробства Божественного Божественним садом.
Син Божий тебе охрестити сподобив, блаженний, і отцівський скарб ти унаслідував
чистотою життя.
Богородичний: Будь утвердженням, і пристанищем, і захистом, Діво Богородице, тим,
хто до Тебе приходить, і як Божу Матір Тебе проповідує.
Явився ти лагідним і мовчазним, смиренномудрий, маючи страх Божественне слово
порушити, твого Владики словом наповнений, Який тебе, отче, побачив, і у Вишню
обитель вселив.
Слава, інший сідальний Григорія, глас 3:
Прекраснішого Христа забажав і тілесні пристрасті зненавидив, і як ангел на землі
прожив, Георгію. Тому святкуємо святе твоє успіння, і цілуємо раку мощів твоїх, від неї
ж нам виточуєш зцілення, отче, що з любов’ю шануємо тебе.
І нині, Богородичний:
Як необроблена виноградна лоза, Діво, прекрасніше Гроно виростила, що виточує нам
винно спасіння, і веселить душі і тіла. Тому як винуватицю добра Тебе завжди
ублажаємо, і з ангелами взиваємо Тобі: радуйся, Благодатна.
Безмужня Чиста і Мати Твоя, Христе, бачивши Тебе мертвого висячого на Хресті, по
материнські плачучи, промовляла: чому це так Тобі відплатив єврейський беззаконний і
невдячний собор, насолодившись багатьма і великими Твоїми дарами, Сину Мій?
Прославляю Твоє Божественне милосердя.
Пісня 4
Ірмос: Почув, Господи, вістку про Твоє провидіння і прославив Тебе, єдиний
Чоловіколюбче.
Розмірковуванням розумним і для монахів помірним правилом, Христос показав тебе,
отче преподобний.
Смирення міст твоє житіє показало, Богомудрий, що веде до істинного життя.
Попередивши, ублажив тебе Владика, отче, я того, хто вчасно подає слова пшеничну
міру.
Богородичний: Світлом засяяв, Господи, тим, хто знаходився у темряві і ночі гріхів,
від, Чистої Діви в утробі несений.
Прикрашений красотами доброчинності і звичаями світлоносними, до Бога злетів,
отче Георгію.
Від житейської суєти, отче Георгію, уникнув, до тиші боголюбним житієм
навертаючись.
Беззаконня потоки твою душу не могли збентежити, солодкості бо потоки тебе
напоїли.
До Божественних повчань завжди прислуховуючись, премудрий, непостійні помисли
відкинув, отче Георгію.
Богородичний: Піснями прославляючи, Чиста, Того, Хто в утробі Твоїй втілився, Тебе
славословимо як Богоматір.
Пісня 5
22
Ірмос: Світла Податель і віків Творче, Господи, у світлі Твоїх повелінь настанови нас;
бо крім Тебе ми іншого бога не знаємо.
Святих, що на землі, оспівав з вірою, преподобний, з ними нині перебуваючи і чуючи
спів, радуєшся, славлячи невпинно Господа.
До покаяння і сповідання всіх призиваючи, мудрий, для себе написав всяку провину,
щоб молитвами до Бога отримати прощення.
У всьому житті своєму, у святих вправляючись діяннях, будучи як істинний купець,
як дорогоцінне каміння, чесно слова і діяння собі збирав.
Богородичний: Визволи нас від спокус і бурі помислів, Чиста, від всякого гніву, від
всякого гріха, голоду і пагуби, Діво, і вічної муки.
Блаженство і вічне життя отримав, отче мудрий, Божественними східцями
піднімаючись, блаженний, надією, любов’ю і вірою зміцнюючись.
Прикрашаючись смиренням благодійним, преподобний, до висоти чеснот явно
піднісся, Богомудрий, землеробства Божественного будучи гумном.
Тіла виснаження небезпечне показав, і серце очистив, ним же сподобився бачити,
отче, всіма Невидимого.
Богородичний: Незрозуміле і невидиме для всіх, Владичице, незбагненне таїнство,
Отроковице, Божественного Різдва Твого; бо ж воістину сущого Бога нам народила.
Пісня 6
Пістрявою чисельністю пісень твоїх, як на тверді, Церква Христова, явленням зірок
засяявши, дрімання душогубне відганяє.
Слів твоїх моління явилося, преподобний, для скорботних душею і тілом, як губка, що
всяку печаль омиває.
Голодним на слово спасіння, і тим, хто тілесними були насичені бідами, подвійно,
преподобний, зцілення щедро подав.
Богородичний: Мене, що на шляху життєвому заблукав, і в безпутство часто впадаю
гріхами, Владичице, на стежку покаяння направ.
Лукавих духів гонителем теплим явився, преславний отче Георгію, Святого Духа
допомогою явно зміцнений.
Дарами безпристрасності прикрашений, у ризу доброчесності, Георгію, пресвітло
одягнувся, пристрастей відігнавши бентеження.
Полум’яну зброю пройшов, мудрий, і райської насолоди сподобився, хресною
непереможною зброєю, Георгію, озброєний.
Богородичний: На Тебе уповаю, Мати Приснодіво, спасіння мого, і на Тебе покладаю
тверде і непохитне заступництво життя мого.
Покаяння джерело невичерпне, утіхи безкінечної подателю, і розчулення безодня,
Йосифе, сльози покаяння Божественного нам подай, ними ж утіху ті, що плачуть тут,
отримують від Бога, твоєї допомоги благаючи, святий.
Пісня 7
Ірмос: Наймудрішими красномовцями явились колись юнаки, бо вони, від
богонатхненної душі богословляючи, устами співали: Пребожественний отців і наш
Боже, благословенний Ти.
23
Старався і після смертного сну не закривати душевних своїх очей, співаєш бо пісні з
тими, що співають: Пребожественний отців і наш Боже, благословенний Ти.
Вінець мучення прийняв, бо ж ублажив старанно сонми незліченних мучеників. І
невмовкаючи, отче, співаєш з ними: Пребожественний отців і наш Боже, благословенний
Ти.
Ти є зціленням гріхів великих, премудрий, бо сповідання подав тим, що співають,
отче, пісні твої: Пребожественний отців і наш Боже, благословенний Ти.
Богородичний: Від світла Твого, Богородице Діво, чистого сяяння, потьмарену мою
душу лютими лукавими переступами, світлом настав, будучи дверима сущого Світла,
щоб оспівував Тебе.
Інший
Ірмос: Ідолу золотому на полі Деіри служили, три Твої юнаки зневажили безбожне
повеління; вкинуті в середину вогню, зрошені співали: благословенний Бог отців наших.
Зміцнивши душу силою Христовою, отче Георгію, Його владою відігнав полки які
ненавидили тебе, їх Хрестом налякав, і їм захищений співав: благословенний єси,
Господи, Боже отців наших.
Блаженний ти, і добре тобі нині, преблаженний, що прийняв за страждання і подвиги
свої відплату, Георгію, і з ангелами до Господа взиваєш: благословенний єси, Господи,
Боже отців наших.
Був ти світлим житлом Христовим, престолом духовності, отче, і мудрості, святістю
наповнений, вірою і благодаттю сяючи, Георгію, і взивав: благословенний єси, Господи,
Боже отців наших.
Богородичний: Підсвічник Світла, і світла хмаринка, і священним місцем показалася
Ти, Безмужня, святих бо Святе Слово прийняла невимовно, Його ж оспівуючи, взиваємо:
благословенна Ти, що Бога в тілі народила.
Пісня 8
Ірмос: Того, Хто у піч вогняну до юнаків єврейських зійшов і полум’я в росу
перетворив – Бога, оспівуйте діла як Господа і прославляйте повіки.
Мимо текучою тінню, нинішнє життя воістину вважав, подвизався нетлінне прийняти,
мудрий; через це чисельність чесних монастирів спорудив для душ на спасіння.
Лагідних і убогих духом праведність маючи, всяку мужність показав, аби не єдиного
себе утверджувати, але і тих, хто тебе бачив, отче, і служити Творцю.
Незлобність твоя і виливання твоєї любові, триблаженний, образ піднесли
Чоловіколюбця Христа, Йому невпинно співав ти: прославляємо по всі віки.
Богородичний: О таїнство дивовижне! О, слухи неймовірні! Як це Діво невимовним
поєднанням уподібнене нам Слово народила, Яка залишилася, як і до народження,
Чистою повіки.
До життя, що неможливо зруйнувати, і до нев’янучої насолоди, отче, преставився, до
вічної слави і вечірнього Світла: Боже бо показав служіння, Його ж прославляємо по всі
віки.
Як раб Христовий, як вірний слуга і будівничий Його таїн, як правдивий дороговказ,
був ти, Георгію премудрий, пристрасті душ і тіл лікуючи.
Достиглий постом плід до засіків Христових, отче, приніс ти, як зріле гроно, у
Небесному точилі, блаженний, був вижатий, і розчулення вино виточуєш нам у твоїй
пам’яті.
Богородичний: Від утроби Твоєї Плід нетлінного життя і насолоди вічної мені явився,
24
Богородице Чиста, Тому до Тебе з радістю Ангельським гласом взиваю: радуйся, Діво.
Пісня 9
Ірмос: Від Бога Бог Слово, Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама, що
через споживання плоду в тління гріховне впав, від Святої Діви невимовно втіленого нас
ради, вірні, єдиномудрено піснями величаємо.
Чесноти образи, як на скрижалі, написав від чесної душі своєї, діяльно всім святим
приніс, подвійно кожне від чистоти співу вніс, достойно приносячи від діл і хваління.
Ангельські сонми, апостольський собор, Богородиця з Хрестителем, пророків
зібрання, священників чини з пісниками, мучеників воїнства, Йосифе, належними
похвалами тебе нині величають.
Словесне твоє стадо поминати непереставай, так як при житті земному заступався,
мудрий, і того життя нетлінного будь подателем, від тілесних і душевних пристрастей
визволяючи, отче, до Христа молитвами твоїми.
Богородичний: За нас молити Твого Сина непереставай, Діво, Чоловіколюбця Бога: на
Тебе бо надіємось і Твоїм заступництвом визволяємося від бід, і пристрастей, і гріхів, і
недугів, що з вірою Тебе славимо.
Зміцнений вірою і Христовою силою, блаженний, захищений твердо, сітки демонські
розірвав, і їх від їхнього ловлення і всяких підступів уникнув, і перед Владикою всіх
перебуваєш з радістю.
Все бажання твоє, блаженний, до Бога приносив, і нині Божественними
насолоджуєшся красотами, яких всяке єство бажає, видінням, і діянням, і житія світлістю
себе прикрасив, отче, тому тебе ублажаємо.
За нас, що з вірою твою пам’ять звершуємо, Христа старанно молити не переставай,
отче, щоб спастися нам від напастей, і хвилювання, і бурі, і бід, і пристрастей, і світу мир
дарувати.
Богородичний: Втілене Слово, що раніше без плоті було, як Бога від Бога, народила
Ти, єдина Всехвальна, на відновлення і спасіння всіх земнородних, тому ми всі, вірні,
Тебе піснями величаємо.
Преподобний Йосиф Піснеписець народився в Сицилії у благочестивій християнській
сім’ї у кінці VIII – на початку IX століття. Юнак виховувся в дусі смиренномудрості і
доброзичливості, маючи успіхи як у навчанні, так і чеснотах лагідності і утримання, з
дитинства надаючи перевагу посту і молитовній самітності над іграми і забавами, які
були настільки привабливі для його однолітків. Нашестя варварів на Сицилію примусило
сім’ю преподобного покинути батьківщину і шукати пристанища у Пелопоннесі.
Відчувши у собі покликання до служіння Господу у чернецтві, Йосиф у
п’ятнадцятирічному віці залишив батьківський дім і пішов до Фесалоніки, де прийняв
чернечий постриг у Солунському монастирі. Тіло, виснажене постом і довгими бдіннями,
руки, перетруджені невпинною роботою, обличчя, сяюче і лагідне, з молитвою на вустах
– такою була зовнішність юного подвижника, який швидко заслужив любов і повагу
братії. Підстилка із грубої шкіри, кинута на землю, слугувала йому постіллю, ветхе
руб’я – одягом. Утримання і молитовна старанність, читання Священного Писання і
святоотцівськіх творінь духовно зміцнювало і умудряло ченця. Через деякий час він був
посвячений у сан пресвітера, по настоюванню ігумена і братії монастиря. Сталося так,
що преподобний Григорій Декаполіт (†816; пам’ять 20 листопада), відвідуючи Солунську
25
обитель, полюбив преподобного Йосифа як людину довершену і, прив’язавшись до нього
душею, не хотів більше розлучатися з ним. Він просив ігумена відпустити з ним Йосифа
у Візантію, куди він направився сам, щоб зміцнити вірних. У той час у Константинополі
прийшов до влади Лев Вірменин, який здобув сумну славу іконоборця і гонителя
православних. Багато християн, у тому числі і сам Патріарх, були збентежені духом і
спокусилися єрессю. Преподобний Григорій і Йосиф, прибувши до Константинополя, у
самий вир смути, проповідували повсюди: і в домах, і на міських майданах догмат
іконошанування, духовно насичуючи і підтримуючи вірних проти єретиків. Одначе безлад
і єресь продовжували хвилювати Константинопольську Церкву. Тоді преподобний
Григорій та інші ченці вирішили направити посланника до Риму з проханням про
підтримку, оскільки Римський Папа Лев III, будучи незалежним від візантійського
імператора, міг зробити велику допомогу проти іконоборства. Посланником був
вибраний Йосиф, який вирізнявся даром красномовності і особливої стійкості у
питаннях віри. Преподобному Йосифу не судилося було добратися до Риму: у дорозі він
був схоплений розбійниками-арабами, які були підкуплені іконоборцями, відправлений на
острів Крит і відданий у руки єретиків, які кинули його до темниці. Преподобний
прийняв це випробовування зі смиренністю і радістю. За весь час свого тюремного
ув’язнення він не впав духом і не нарікав на випалі йому нестатки і скорботи, але,
навпаки, підносячись душею до гори, зростав духовно і підтримував своїм особистим
прикладом, мудрими настановами і гарячою молитвою інших ув’язнених. Серед них
виявився і один православний єпископ, який був чуть не впав у гріх відступництва.
Молитвами і настановами преподобного Йосифа він настільки утвердився у істині, що
сподобився мученицької кончини, яку прийняв достойно і з радістю. Шість років провів
преподобний Йосиф в темниці, радіючи у Господі і благословляючи мудрі Його суди.
Після закінчення цього часу, у ніч напередодні Різдва Христового, імператор Лев
Вірменин був убитий своїми ж воїнами. У той же час преподобний Йосиф дивовижним
чином дізнався у критській тюрмі про загибель гонителя: під час святкових різдвяних
співів і молитов його раптом осяяло Світло Небесне, і якийсь прекрасний муж,
одягнений у святительський одяг, постав перед ним з повідомленням, що нечестивець
вбитий, а гоніння на святі ікони припинилося. Святитель Миколай Мирлікійський, а це
був він, протягнув преподобному сувій і сказав: «Прийми цей сувій і з’їж його». У свитку
ж було написано: «Прискор, Щедрий, і поспіши як Милосердний на допомогу нам, бо ж,
що забажаєш, те і зможеш вчинити». Преподобний Йосиф з’їв сувій зі словами: «Які
солодкі в гортані моїй слова ці». Святитель Миколай повелів йому заспівати сказане,
після чого кайдани самі впали, двері розкрилися, а преподобний Йосиф був взятий на
повітря і поставлений недалеко від Константинополя, на великій дорозі, що вела у
місто. Преподобний Григорій Декаполіт до цього часу вже спочив, так що святий
Йосиф застав у живих тільки його ученика – блаженного Іоанна (пам’ять 18 квітня),
який також невдовзі преставився. Преподобний Йосиф побудував храм у ім’я Святителя
Миколая Чудотворця, куди переніс чесні мощі преподобного Григорія і Іоанна, а при
храмі заснував монастир. Отримавши від одного благочестивого чоловіка частину
мощів святого апостола Варфоломія, преподобний Йосиф спорудив храм в ім’я святого
апостола. Він хотів вшанувати його пам’ять похвальними піснями, але таких не
виявилося серед церковних молитов. Сорок днів і ночей провів преподобний Йосиф у
журбі через це, слізно молячись до Господа, щоб Він просвітив і допоміг приготовитися
до свята пам’яті святого апостола. Молитва преподобного була почута. У надвечір’я
свята йому явився у вівтарі апостол Варфоломій, який, поклавши йому на груди Святе
26
Євангеліє, благословив писати церковні пісні: «Хай благословить тебе правиця
Всевишнього Бога, і хай будуть вилиті на язик твій води Небесної премудрості: серце
твоє хай буде храмом Духа Святого, і пісні твої хай насолоджують світ». Сказавши це,
апостол Варфоломій став невидимим. Уста преподобного Йосифа раптом духовно
відкрилися, він наповнися особливою благодаттю і невимовною радістю. Сприянням
Духа Святого, він з легкістю написав канон святому апостолу, а потім і іншим
угодникам Божим. У їхньому сонмі сяяв і святитель Миколай Чудотворець, якого
преподобний Йосиф вшанував урочистим піснеспівом, і Сама Пречиста Богоматір. Так
преподобний Йосиф прикрасив Святу Церкву «прекрасними піснями», за що і отримав
від неї ім’я Йосифа Піснеписця.
Випробовування які випали на долю преподобного, ще не закінчилися. Під час
царювання Феофіла іконоборця святий Йосиф-піснописець знову був вигнаний за сміле
сповідання і відкрите викриття єресі, на цей раз у Херсон. Тут преподобний Йосиф
перебував в ув’язненні до смерті злочестивого імператора, продовжуючи славословити
Господа, смиренно і без нарікання теплячи страждання. Смерть єретика і воцаріння
імператриці Феодори повернули Йосифа із вигнання до Константинополя, де, по
наполяганню Патріарха Ігнатія, він став сосудохранителем собору у честь Святої
Софії, Премудрості Божій. Через деякий час преподобний Йосиф знову став жертвою
неправедного гнобителя, переслідуваний на цей раз за відкрите викривання брата
імператриці Варди у незаконному співжитті. Смерть Варди визволила преподобного
Йосифа від ув’язнення. Патріарх Фотій поставив його духівником кліру
константинопольського, називаючи святого Йосифа-піснописця не інакше як «людиною
Божою», ангелом у тілі і отцем отців. За своє многотрудне мандрівне і стражденне
життя, за час свого стійкого і вірного сповідництва Христових істин преподобний
Йосиф здобув не тільки духовний досвід чернечої внутрішньої діяльності, не тільки
глибинне знання душі людської, але і благодатний дар прозорливості. Сповідуючи ту чи
іншу людину, преподобний Йосиф бачив, як на долоні, його гріхи, інколи приховані
несвідомо чи через хибний сором. Святий отець міг так пом’якшити серце грішника, що
воно наповнювалося сльозами істинного покаяння, і людина йшла з сповіді відновленою,
розчуленою і готовою до благодатного життя у Господі Ісусі Христі.
Преподобний Йосиф не тільки не приховав даровані йому Господом таланти, але і
примножив їх, присвятивши свій дар літургійній і гімнографічній творчості. Феофан,
один із учеників святого Йосифа-піснописця, свідчить про ту легкість і волю, з якою
преподобний складав святі пісні: здавалося, він «не складає нове, а згадує забуте». Перу
преподобного належать праці, які увійшли у Тріодь – Постову і Квітну, у Мінею і
Октоїх. У житті преподобного Йосифа, рівно як і у його творіннях сяє світло Христове,
просвіщаючи потьмарені помисли і зміцнюючи слабкі душі. Багато чого було дано
Господом святому Йосифу-піснеписцю, багато чого було йому відкрито, в тому числі і
термін його земного життя. Він вже знав про свою кончину, яка трапилася на Світлій
седмиці 883 року. Ще у Велику п’ятницю преподобний Йосиф залишив опис всього
довіреного йому церковного майна і відіслав його Святішому Патріарху Фотію. Сам же,
готовлячись відійти до Господа, причастився Святих Христових Таїн і, піднявши до
Неба свої руки, зі світлим і радісним обличчям віддав Богу свою святу душу. Один із
друзів преподобного, який знаходився поблизу від місця, де спочив святий Йосиф-
піснописець, сподобився побачити, як сонми святих на чолі з Божою Матір’ю
зустрічали його душу і супроводжували її відшестя від землі на Небо. Це були сонми тих
святих, життя і страждання яких преподобний Йосиф прославив у своїх духовних
27
піснях.
Преподобний Георгій жив у IX столітті. Він був ченцем і звершував чернечі подвиги в
обителі на горі Малеї у Пелепонесі, де й завершив свій земний шлях. У службі
преподобний Георгій оспівується як земний ангел і чудотворець.
5 (18) квітня
Святих мучеників Феодула і Агафапода
і тих хто з ними
На вечірні
Божественна пара стражданнями і трудами поєднавшись вірою, до належних
ревнощів окрилила розум, Христа старанно молячи і промовляючи: Ти, що святих
прославляєш, як Благий, і нас утверди страхом Твоїм.
Так як тезоімените звання прийняли, мудрі, і Божественними діяннями
виправляючись, дуже добре на праведних стежках Божих потрудилися, і мучення чашу
спасіння випили.
Безбожність як якесь море перейшовши, у землю безпристрасності, у Небесне
Царство увійшли достойно, туди де насолоди потік тече і Світло вічне незмінно сяє,
мученики Христові.
Всезгубних пристрастей моїх палаюче стремління, зрошенням Божественного
вільного дощу Твого, погаси, Діво, щоб і я як отроки, від Тебе втіленому Богу дякував,
славлячи і благословляючи милість Твою, Владичице.
Коли побачила на Христі непорочна Діва Агнця, плачучи, взивала: найсолодше Моє
Чадо, що це за нове і преславне видовище? Як це так, що все утримуєш в руках і на
Дереві прицвяхований тілом?
Пісня 1
Божественним вінцем мучення увінчавшись, просвіщенні чистотою духовною, перед
Владикою перебуваєте, за нас молячись, прекрасні великомученики.
Прекрасно з Богом поєднуючись, мудрі, потворну злобу від себе віддалили, і до
сонмів страстотерпців з радістю прилучилися.
Водами Животворного Духа суще наповнившись, тих, хто з древності від спеки
незнання був виснажений, напоїли благодіянням, святі, Божественним корячись
повелінням.
Богородичний: Спаса і Подателя всього Господа в утробі носила, Його ж Агафапод
разом з славним Феодулом проповідував, сущого Бога і Людину, Діво Мати
Всенепорочна.
Пісня 3
Словами твоїх уз, ворог був уражений, і упав явно викритий, мученику
страстотерпцю Феодуле.
28
Сущою любов’ю до Бога зміцнивши душу, показав слабкою всю ворожу силу,
мученику Агафаподе.
Зцілення вірним від постійно витікаючих потоків виточуючи, джерело пристрастей,
славні, Божественною силою висушили.
Богородичний: Визволяючи людей від полону ворожого, Чиста, Визволителя
народила тілом нашим огорнутого.
Брати по благодаті Духа, одних звичаїв вірою благочестивою воістину імениті,
будучи святими, у молитвах і посту життя проводили, і людей залучили до
Божественного пізнання. Тому, доблесні воїни, спокусу мужньо полонили, і законно
постраждавши, вінці отримали. Моліть Христа Бога гріхів прощення дарувати тим¸ хто з
любов’ю святкує пам’ять вашу.
Премудрість і Слово у Своїй утробі зачавши неопально, Мати Божа, світові народила
Того, Хто увесь світ утримує, і у обіймах носила Його, що все носить, Годувальника всіх і
Творця творіння. Тому з вірою славлю Тебе, Всехвальна Діво, і молю щоб визволитися
мені від гріхів, і в День Суду, коли постану перед лицем Творця мого, Владичице Діво
Чиста, тоді Твою допомогу подай мені, – все бо можеш, що забажаєш, Всехвальна.
вірою прославляє страсті Твої.
Пісня 4
Як яскраві світильники засяяли мучення світлістю, і всесвіту наповнення
просвіщають славні мученики, спокус потьмарюючи злі помисли.
Блаженній мудрій парі, що прийняла вінець мучення, ангели здивувалися, і люди
похвалили у терпінні їхню доблесть.
З радістю Феодул взивав: по шляху йду, Господи, Твоїх свідчень, і насолоджуюся
щедро Твоїм сяянням, разом з твердим Агафаподом.
Богородичний: Проповідуючи втілення Владики, що засяяв із Твоєї утроби,
Богородице, мученики славні спасительне випили пиття мучення з радістю.
Пісня 5
Ноги свої явно на правий шлях поставив, прехвальний Агафоподе, чесного мучення,
ворогів зневажаючи.
Воду життя здобули, страстотерпці, що у серця тече, і славний кінець водою
прийняли.
Течії ідольської погрози висушили, страждальці, вкинуті у глибину морську і
добровільно умертвлені.
Богородичний: Мати Божа, душі моєї озлоблення вилікуй, що народила Благе Слово,
Яке всіх ублажає.
29
Пісня 6
Вод животворних суще наповнення, славну кончину утопленням у воді прийняли,
злоби начальника в них утопивши.
Благодаттю і силою Божою захищені, не принесли жертву мерзенним ідолам, і у
жертву чисту себе Владиці принесли.
Ворожа зброя через вас стала безсилою, бо вишукані стріли вашої мужності,
страждальці, увіткнули у серце ворога доблесно.
Богородичний: Зціли душі моєї пристрасті, Всенепорочна, що безпристрасності
народила Джерело, і знищи мучення тих, хто невпинно бентежить серце моє, Чиста.
Пісня 7
Розумом Божественним у одяг левітів одягнувся, його світлістю мучення священно
світлішим вчинив, і нині, Агафоне, перебуваєш біля Слова з радістю.
Першомученика службою прикрашений, Слову принесеному в жертву, блаженний
Агафаподе, служити сподобився, взиваючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї,
Господи.
В думках будучи одностайними, дивовижні, одне випробовування в смерті за Христа
перетерпіли, взиваючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Богородичний: Прикрашену чеснотою світлості, Чиста, Слово, що покриває
доброчинністю Небеса, знайшло Тебе, і вселилося в Тебе, Пренепорочна, і людське єство
створило небесним.
Пісня 8
Словами своїми спокусу потьмарюючи, мудрий Феодуле, мудрістю благодатною
осяяний, засяяв ти, перед судищем благочестя виголошуючи і злочестиві закриваючи
уста, взивав: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Морська глибина сховати ваші тіла ніяк не змогла, святі, суші бо їх віддала
Божественним промислом нетлінними, які виточують нам чудеса, що взиваємо:
Увесь покорився ти Тому, Хто тебе ради у образі раба явився, славний, і після смерті
допомогу творячи сиротам і удовам являєшся, Владики законоположення виконуючи, як
розумний раб Господній, преблаженний Феодуле.
Пелени ваші і рани, і боротьбу місто Фессалонікія шанує, його бо вихованцями
явилися, і в ньому блаженну кончину, як страждальці, воістину прийняли, і Церкву
первородних чесно нині осяюєте.
Богородичний: Не змінивши єства Христос із Тебе у всю людину одягнувся, Богом
обрадувана Владичице, Його ж страждання Феодул і Агафапод вельми зобразивши,
взивають: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Пісня 9
Ірмос: Камінь нерукосічний від Тебе, Діво, нерозсіченої гори, відсікся і став
наріжним каменем – Христос, і роз’єднані єства з’єднав; тому радіючи, Тебе Богородицю,
величаємо.
30
Це нині, що зможемо добре і прекрасне промовити, страстотерпці? Бо ж щоб жити у
місті живого Бога, зберегли благочестя союз непохитний, навіть до смерті.
Як тих, хто у свідченні життя закінчили, страждальці, сонми Вишніх чинів вас
прийняли, славні, нев’янучими вінками увінчані.
Сьогодні світло святкує славне місто Фессалонікія, всяке місто і країну скликуючи в
честь пам’яті вашої з високим проповіданням, о Агафоподе і Феодуле!
Взялися до невимовної слави світлоявленно, як страстотерпці, щоб її отримали ті, хто
з вірою завжди звершує вашу пам’ять, так як маєте можливість, моліться, чесні.
Богородичний: Світлом Твого милосердя мене, що лежу у темряві незнання, освіти,
Єдина, що Світлодавця народила, Визволителя і Господа, Який святих увінчує.
Святі мученики Агафапод і Феодул читець жили у Фессалоніках при царюванні
імператора Діоклетіана (284-305) і Максиміана (284-305) і передували у церковному
причту: святий диякон Агафапод був глибоким старцем, а святий Феодул, читець, був
юним. Обидва вирізнялися праведним життям і побожністю. Одного разу святий
Феодул у сонному видінні побачив, як невідомий чоловік у світлому одягу вклав йому у
руку якусь річ. Коли він проснувся, то побачив у руці прекрасний перстень з зображенням
Хреста і вирішив, що це знак його майбутнього мучення. Силою зображеного на перстні
Хреста святий зцілив багато хворих і навертав язичників до віри у Христа Спасителя.
Коли імператор Діоклетіан видав указ (303) про гоніння на християн, багато-хто
намагалися сховатися від переслідування, але святі Агафапод і Феодул безбоязно
продовжували вести Євангельську проповідь. Правитель Фессалонік Фаустин,
дізнавшись про це, наказав привести їх до себе на суд. Побачивши юність і красу святого
Феодула, Фаустин намагався облесливістю переконати його відмовитися від
християнства і повернутися до узаконених жертвоприношень. На це мученик Феодул
відповів, що він давно вже відрікся від омани, і жаліє Фаустина, який своєю відданістю
язичництву засуджує себе на вічну смерть. Правитель запропонував мученику вибір:
щасливе життя чи негайну смерть. Святий відповів, що вибирає, звичайно, життя, але
житті вічне, і тимчасової смерті не боїться. Коли Фаустин втратив надію переконати
мученик Феодула, він став умовляти святого Агафапода. Правитель намагався
обманути його і сказав, що святий Феодул вже погодився принести жертву богам. Але
мученик Агафапод не повірив цьому. Він був переконаний, що святий Феодул готовий
принести життя своє Істинному Богу, Господу Ісусу Христу. Не домігшись успіху,
Фаустин наказав відправити мучеників у темницю. У темниці святі мученики гаряче
молилися і сміло проповідували ув’язненим Слово Боже, так що багатьох навернули у
християнство. Начальник тюрми Євтиній доніс про це правителю. Фаустин знову
прикликав їх на суд і став знову переконувати відректися від Христа. Перед очами
святого Феодула примусили приносити жертви ідолам тих, хто раніше були
християнами, але зрадили віру. «Немічних ви перемогли, а міцних воїнів Христових ні в
якому разі не зможете перемогти, якщо навіть винайдете і ще більші мучення!» –
сказав святий Феодул. Правитель наказав мученику принести християнські книги. «Ось
моє тіло віддається для мучень, – відповідав мученик, – роби з ним, що хочеш; замуч
мене самим жорстоким способом, але все рівно я не віддам Святих Книг для наруги
нечестивим!» Фаустин наказав привести святого Феодула на місце страти, де кат
приготовив меча, щоб відсікти йому голову. Мученик мужньо і з радістю вигукнув:
«Слава Тобі, Боже, Отче Господа мого, Ісуса Христа, що зволив постраждати за нас.
Ось по благодаті Його я йду до Тебе, і з радістю умираю за Тебе!» Тоді Фаустин
31
відмінив страту і знову ув’язнив мучеників у темниці. Там святі мученики гаряче
молилися і обидва побачили однаковий сон. Вони пливли на кораблі, який під час бурі
потерпів кораблетрощу. Хвилі викинули їх на берег у білому сяючому одязі. Святі
розповіли один одному видіння і подякували Богові за провіщену їм мученицьку кончину.
На ранок, коли мучеників знову привели до Фаустина, вони оголосили йому: «Ми
християни і за Христове Ім’я готові перетерпіти всякі страждання». Фаустин наказав
кинути їх у море. Воїни прив’язали святому Агафаподу каміння, а він гучно промовив:
«Це буде нам другим Хрещенням, яким омиються наші гріхи, і ми чистими прийдемо до
Христа». Слідом за ним був кинутий у море і святий Феодул (†303). Море викинуло на
берег тіла мучеників у світлих одежах, без каменів і без вірьовок. Християни взяли їх
святі тіла і віддали чесному похованню.
6 (19) квітня
Святителя Євтихія
архієпископа Константинопольського
Стихири, глас 2:
Як жереб стаду і словесним вівцям Христовим, Євтихію блаженний, тебе подала
поборником непереможним Церква Божа, бо від неї відігнав злочестивого Несторія, який
преславну Божу Матір всує ганьбив, і промовляв, що Вона не є Богородицею, його ж
відкинув ти.
Щоб на травах віри праведної, і на воді живій істинної мудрості, і на злаках
прекрасних перебувало твоє стадо, наставляв його ти, і направляв на пасовище Богом
насаджене, насолоду нетлінну, невідокремлену і невичерпну, устами, які творять
Божественні слова життя вічного, і незруйновані помисли.
Коріння і терни сік серпом твого вчення, мерзенні єретичні слова ралом твого серця
переорював, і сіяв Божественні повеління твого виправлення і правоти, і їх плодоносними
показав, маючи талант свій подвійний, і це приніс Владиці своєму.
Іншого державного пристановища і міцності, стовпа непохитного і стіни нерушимої
воістину не маємо, окрім Тебе, Пречиста. До Тебе приходимо і до Тебе взиваємо:
Владичице, допоможи, щоб не загинули, яви Твою благодать на нас, і міцності славу, і
милосердя Твого величність.
Діва на Хресті Тебе, Ісусе, прицвяхованого бачивши, Чиста, плачучи, промовляла:
Чадо Найсолодше, чому залишив Мене, Єдину, що Тебе народила? Світло неприступне
Безначального Отця, старався і прославився, і Божественну славу отримають ті, що
страсті Твої прославляють.
Правилом вірі й образом лагідності, стриманості вчителем явив тебе стаду твоєму
Той, Хто є Істинною всіх речей. Ради цього придбав ти смиренням – високе, убогістю –
багатство. Отче Євтихію, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
Пісня 1
Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон
потопляється; пісню перемоги Богові співаємо, взиваючи.
Чеснотами перебував у благополучності і просвітився світлими променями сяяння
32
дарів Божих, від нещастя пристрастей визволи мене молитвами твоїми, мудрий, щоб
оспівував тебе.
Як з небес посаджена лоза у палацах Божих, виростив ти родючо плоди доброчинних
діянь, разом і чудес, по істині, блаженний Євтихію.
Розум владикою сотворив, преподобний, пристрастей томління утримав, тому на
крилах безпристрасності піднявся, і до самих Божих осель привівся.
Богородичний: Свого прийнявши Творця, що Сам забажав із Твоєї утроби
незбагненно втілитися, Чиста, воістину явилася Владичицею творіння.
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і
утвердив нас на камені сповідання Твого.
Святого Духа будучи храмом, Богоносний, себе самого очистив старанням великим
від бруду пристрастей, святителю славний Євтихію.
Сином дня причастям світлості духовної показався ти, і світлом лікувань правдивих
шкоду імли пристрастей відігнав, вікопомний.
Від грудей утримання з дитинства споживав, у міру молитвами невпинними віку
Христового досягнув, святителю славний Євтихію.
Богородичний: Божественного Різдва Твого, Чиста, всякого єства чин перевершує
диво: Бога бо надприродно зачала в утробі, і залишилася Приснодівою.
У Божественну силу одягнувся, скинув міцність з облесливого, Богоносний, творячи
дива неабиякі. Бувши відігнаним неправедно від стада твого, знову повернувся до нього
прославленим, отче преподобний; Христа Бога моли дарувати нам велику милість.
Будучи Божественною скинією Слова, єдина Пречиста Мати Діво, чистотою ангелів
перевершила, і мене, що є прахом, і більше за всіх осквернений тілесними гріхами,
очисти молитов Твоїх Божественними водами, подаючи, Чиста, велику милість.
Нескверна Ягниця, Нетлінна Діва Мати Слова, на Хресті бачила повішеного, Який від
Неї без болі народився, по материнські ридаючи, взивала: горе Мені, Чадо Моє, чому
добровільно страждаєш, бажаючи визволити від пристрастей безчестя людину?
Пісня 4
Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає взиваючи, від
помислу чистого Господа прославляючи.
Сяйвом Божественної благодаті осяяний, всяку єретичну зарозумілість потьмарив, і
просвітив людей православних собори.
Не тужив терплячи за віру гоніння, бо ж Його мав, помічника собі, гнаного Христа,
святителю чесний.
Підніс тебе, поставивши Христос на камені Своєї істини стопи твоєї душі, блаженний,
і заплямував ворогів піднесене мудрування.
Богородичний: Воістину невимовна і незбагненна суть Твого прекрасного Різдва,
Богородице, сущим на землі і на Небесах, Приснодіво, таїнства.
Пісня 5
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся, души тих, що зрання
линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів визволяє.
Доблесно терпів розлучення з довіреним тобі стадам, отче, неправедно будучи
вигнаний; і знову до нього прийшов з радістю, вельми всіма хвалимий.
33
Не в гаданнях бачиш Божу славу, яку бажав з дитинства, блаженний Євтихію, нині
лицем до лиця звільнившись від тілесної подоби, отче наш.
Водами Божественними твоя душа, отче, наповнилася, ріки вчення воістину виточуєш
Церкві, мудрий Євтихію, і цим напоюєш, блаженний, борозну.
Богородичний: Тих, хто від душі Богородицею сповідує Тебе, Блага Владичице світу,
спасай; Тебе бо, сущу Богородицю, маємо як заступництво непоборне.
Пісня 6
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого
пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє,
Многомилостивий.
В тебе вселилася Тройця як у чистому від пристрастей поєднані, і воістину дарами
наповнила, Богомудрий Євтихію, ними ж всякий недуг завжди відганяєш.
Піднісся, здобувши у серці своєму правдиве високе смирення, і всі демонські
підступи до кінця усмирив, преславний святителю Господній.
Житейське море без хвилювання пройшов, до пристанища Царства Небесного
досягнув, отче, і як корабельний вантаж – душі для Бога спас, дивовижний.
Богородичний: Пречиста Владичице, що народила людям Керманича і Господа,
пристрастей моїх безладдя і люте хвилювання заспокій і тишу подай серцю моєму.
Божественного Євтихія, всі співаючи з вірою, люди, ублажим, як великого пастиря і
служителя, і премудрого вчителя, і гонителя єресей, молить бо він Господа за всіх нас.
Пісня 7
Ірмос: Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опалюючи,
веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.
Білу як сніг душу здобув, отче, чеснотою до ангелів уподібнився. Тому з ними
святкуєш, і з радістю взиваєш: благословен єси, Боже отців наших.
У жертву непорочну сам себе приніс з дитинства, преподобний, Владиці своєму,
воістину насолод умертвінням. Тому з радістю взиваєш: благословен єси, Боже отців
наших.
Витікання твоїх сліз, отче, погасило полум’я тілесних насолод, і явилося росою
зцілення тим, хто завжди до Христа взиває: благословен єси, Боже отців наших.
Богородичний: В Тобі, Всенепорочна і Мати Приснодіво, пізнали люди спасіння, бо ж
у надрах Отця нерозлучний Син із Тебе втілився. Тому Благословенна Ти від родів до
родів.
Пісня 8
Ірмос: З полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо
все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.
Дрімання і журбу стряхнув чеснот піклуванням, отче, прямував, поки не явився
оселею Бога Якового, Його ж прославляємо по всі віки.
Щитом побожності захищаючись, і як меч загострений з обох боків, прийняв
повеління чесне, і твердо посік всі єретичні полки, Богомудрий.
Безкровні жертви приносив ти зі смиренням сердечним, отче Євтихію, Тому, Хто
заради тебе принісся в жертву, як вівця, Його ж прославляємо по всі віки.
Троїчний: Єдине єство Тройці, незліченну силу, яка перевершила всі часи і єства
помисли, завжди православно проповідуємо і прославляємо по всі віки.
Богородичний: У Різдві не зазнала болі, і народивши, Дівою залишилася; все бо
творить Ісус Бог і Людина, Його ж прославляємо по всі віки.
34
Пісня 9
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські
дивитись: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його, з
небесними Силами Тебе ублажаємо.
Малим велике здобув і тлінними нетлінне добре викупив, Царство нерушиме прийняв
ти, і незмінну славу отримав, чеснот твоїх добротою прикрашений.
Чисто житіє своє закінчив, і Чистої Діви служителем явився, Євтихію, істинний
ієрарху Божий, стовп православ’я, твердиня віри, стіна людей обраних, у Бога
блаженний.
Тілесне мудрування покорив помислу і, як безтілесний, на землі у тілі прожив,
Євтихію, тому з безтілесними Божественними силами, перед Владикою всіх і Богом
радіючи перебуваєш.
Так як з ангелами є ти нині співмешканцем, з патріархами, мучениками і
преподобними маєш рівне помешкання, з ними молися до Господа, щоб відпущення
гріхів дарувати всім тим, хто священну твою пам’ять на землі творить, мудрий.
Богородичний: Сина, що вічно від Отця засяяв, Ти в утробі невимовно зачала і
народила, Богомати Чиста, Діво нескверна. Моли Його, Пресвята, за рабів Твоїх, як
Чоловіколюбця Бога, щоб спасти рід наш.
Святитель Євтихій, архієпископ Константинопольський, народився в селищі
"Божественне", у Фригійській області, в сім'ї воїна Олександра та Сінесії, яка була
дочкою священика. Початкову освіту отримав від свого дідуся-священика. Як говорить
Передання, одного разу під час дитячої гри Євтихій написав своє ім'я із титулом
Архієпископа, і цим, немовби несвідомо, вибрав свій життєвий шлях.
У дванадцятирічному віці він був відправлений до Константинополя для отримання
подальшої освіти. Тут юнак досяг значних успіхів у вивченні наук і зрозумів, що людська
мудрість - ніщо проти вчення Божественного Об'явлення. Євтихій вирішує присвятити
себе чернечому життю. Для цього Святий віддаляється в один із Амасійских монастирів
та приймає у ньому чернечий постриг. За свою суворість життя він був поставлений
Архімандритом всіх Амасійскіх монастирів.
Коли за імператора Юстиніана (527 - 565) відбувалась підготовка до V-го
Вселенського Собору, то на підготовчі засідання замість Амасійського Митрополита
був відправлений Архімандрит Євтихій, оскільки сам Митрополит захворів. Саме у
Константинополі похилого віку Святий Патріарх Мина (536 - 552), побачивши Євтихія,
передбачив, що він буде після нього Патріархом. Після смерті святого Патріарха Мини,
Апостол Петро з'явився у видінні імператору Юстиніану і, вказавши рукою на Євтихія,
сказав: "Нехай він буде поставлений вам Єпископом". Так, за Божим Промислом,
Євтихій став Архієпископом Константинополя.
Початок Архіпастирського служіння Святителя співпав із початком V-го
Вселенського Собору, на якому були засуджені попередні єресі, а також був засуджений
Феодор Мопсуетський та його твори й деякі твори Феодорита та Іви Едеського.
Однак через кілька років в Церкві виникла нова єресь - автортодокетів, які вчили, що
Тіло Христове перед Хресною смертю і Воскресінням стало нетлінним і не відчувало
страждань. Святий Євтихій сміливо виступив проти цієї єресі, проте сам імператор
Юстиніан схилився до неї, спрямовуючи свій гнів на Святителя. Так, за наказом
імператора Архієпископа Євтихія схопили у храмі і, зірвавши з нього патріарше
облачення, відправили його на заслання в Амасійский монастир.
35
Святитель зі смиренням переносив своє вигнання, перебуваючи у монастирі в пості
та молитві й творячи багато чудес і зцілень. Так, за його молитвою у дружини
благочестивого чоловіка, Андрогипа, в якої завжди народжувалися лише мертві
немовлята, народилися і досягли зрілого віку два сини. Двоє глухонімих юнаків отримали
дар мови; дві дитини, які важко хворіли, одужали. Святитель також зцілив ракову
хворобу на руці художника. Іншого художника святитель зцілив, намастивши його хвору
руку оливою та створивши над нею хресне знамення. Святий Євтихій зціляв не тільки
тілесні, але й душевні хвороби: вигнав біса з дівчинки, яку не допускали до Святого
Причастя; вигнав біса з юнака, який втік з монастиря і після цього юнак повернувся до
своєї обителі. Також зцілив прокаженого п'яницю, який, очистившись від прокази,
зцілився і від своєї пристрасті. Коли відбувався напад персів на Амасію і які залишали
вмирати голодною смертю місцевих жителів, то, за вказівкою святителя, з
монастирських житниць видавали зерно голодуючим, причому запаси зерна в обителі, за
його молитвами, не зменшувались. Святитель Євтихій отримав від Бога дар пророцтва:
він вказав імена двох імператорів-наступників Юстиніана - Юстина (565 - 578) і Тиверія
(578 - 582). Після смерті святого патріарха Івана Схоластика святий Євтихій у 577 році
був повернений на кафедру з 12-річного вигнання і знову став мудро керувати своєю
паствою.
У Фомину неділю 582 року Святитель Євтихій, зібравши увесь клір, дав своє
благословення і з миром відійшов до Господа.
7 (20) квітня
Преподобного Георгія
митрополита Мітиленського
На вечірні
Отче Георгію, чесній і пречистій Христовій іконі чесно поклонився, мудрий,
богоборців нахабності аж ніяк не злякався, силою Його зміцнений. Його ж нині моли
дарувати душам нашим мир і велику милість.
Отче Георгію, лють нечестивих перетерпів, безумність гнівливих, і бачив відплату
тих, хто підносився злочестивим хитанням, і також як безумці були розтрощені явним
промислом, славний.
Отче Георгію, Божим помічником будучи, як ієрей і землероб, сторицею плід Владиці
привів – душі нині спасенних словом твоїм. І нині молися дарувати душам нашим мир і
велику милість.
Радуйся, купино неопалима, радуйся, бо по пораді Великого Ангела єдина народила.
Радуйся зволення Чесної Тройці. Радуйся, земних утвердження. Радуйся, бо раю колос
виростила необроблений – Царя і Господа, Який проростання зла висушує.
Коли Свого Агнця, Ягниця і Непорочна Владичиця, на Хресті бачила, немаючого ні
належного вигляду ні величності, плачучи промовляла: о горе Мені, і куди краса Твоя
поділася, Найсолодший, де краса, де благодать сяючого образу Твого, Сину Мій
Улюблений?
Пісня 1
36
Ірмос: Співаймо, вірні, пісню дивному Богу нашому, що визволив Ізраїля, пісню
перемоги співаючи й виголошуючи: прославляємо Тебе, єдиного Владику.
Зорею милосердя мені, Христе, що наповнений гріхами лютими, засяй, щедрий, і
морок віджени мого осліплення молитвами Твого ієрарха.
Всю землю обробив, мудрий, стражданнями і потом утримання, і посіяв у серцях
пшеницю Духа, і колосся безпристрасності приніс, блаженний Георгію.
На плечі хрест свій взявши, і земні красоти з міродержцем темряви відкинувши,
попрямував за Христом, і скарб нематеріальний здобув – Царство Його.
Богородичний: Зброю і пристанище тверде, і стіну, і міцність, і Божественну основу, і
міст, і покров Твій, Богоневісто, маючи як заступництво, від всіх бід визволяємося.
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Господь, і праведника, як Бог наш, Його ж оспівує все
творіння: нема праведника, більшого від Тебе, Господи.
На вишину чеснот піднявшись, блаженний, і у глибини духа достойно заглянувши, і
видіння приймаючи, преподобний, оселився з ангельськими сонмами.
Зубожівши духом, мудрий, збагатився Царством духовним, у ньому ж стаду твоєму
скарби вічні з вірою приготовив, тому тебе ублажаємо.
Простотою і лагідністю душевною, преподобний, уподібнився звичаями своїми і
виправленнями до Якова, і показався чистотою духа Ізраїлем, духовно споглядаючи Бога.
Богородичний: Без батька народила Того, Хто раніше Тебе був без матері, і як Дитину
годувала, що всіх годує, Його ж моли за тих, хто оспівує з вірою Тебе, Богородицю
Чисту.
Смирення висотою світлим будучи, піднесення вороже до кінця знищив, бувши світло
хоробрим; милосердним будучи, отче преподобний, довільним подаянням голодних
задовольняв. Тому нестаріючу насолоду після смерті успадкував і радієш повіки, Георгію
ієрарху блаженний. Моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто святкує з
любов’ю святу пам’ять твою.
Як Діву і єдину серед жінок, Тебе, що без сімені народила Бога в тілі, всі роди
людські ублажають, Вогонь бо Божества в Тебе вселився, і як Дитину годувала Творця і
Господа. Тому, ангельський і людський рід достойно славить пресвяте Різдво Твоє, і
разом взиваємо до Тебе: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою
поклоняється пресвятому Різдву Твоєму.
Пісня 4
Ірмос: Із гори, покритою зеленню, пророк богонатхненно передбачив, Слове, що Ти
хочеш втілитися із єдиної Богородиці, і зі страхом славословив силу Твою.
Ти душевний корабель спас від пристрастей вічної бурі, до пристанища і тишини
утримання попрямував, отче преподобний.
До ангелів подібний розум здобувши, Троїчний від ангелів спів почув, коли був
позасвідомістю своєю, прехвальний.
37
Ти духовною пращею озброївшись, як колись Давид Голіафа, гоноровитого князя
темряві подолав, Божественною вірою твоєю.
Богородичний: Надія і заступництво світу, Богородице, моли за рабів Твоїх Того, Хто
від Тебе втілився, Тебе бо як святе очищення отримавши, від гріха визволяємося.
Пісня 5
Ірмос: Від ночі невідання Божим пізнанням просвітив краї, просвіти мене ранком
людинолюбства Твого, Господи.
Тебе, як стовп чистоти і доброчесності ключ, вікопомний, знаємо всі, хай отримаємо
через це милість молитвами твоїми.
До Бога подібною прозорливістю у священний одягнувся чин, від Непорочної Діви,
що тебе, як непорочного, до цього призвала.
Милості милосердя посаджене маючи і завжди з цим проживаючи, був убогим багатої
їжі діячем.
Богородичний: Небесного Владику в утробі зачавши, Всенепорочна, стала вищою
Небес і всього творіння.
Пісня 6
Ірмос: Ризу подай мені світлу Ти, що в світло, наче в ризу, зодягаєшся,
многомилостивий Христе Боже наш.
Дух Святий в тобі здобув оселю, і духів лукавих відігнав легіони молитвами твоїми.
Тиші явився рікою і струменями лагідності, від них же напиваємося потоком
насолоди, отче преподобний.
Умертвив тілесні насолоди, духом ожив, і мене, що через пристрасті впав, підніми,
славний.
Богородичний: Слово в утробі, що від Отця вічно засяяло, у роках зачала Бога Слово
невимовно, Приснодіво.
Пісня 7
Ірмос: Юнаків оросив в печі і Діву зберіг після Різдва, Яка народила Тебе;
благословен єси, Боже отців наших.
Осяянням Духа Божественного передбачив краще преставлення своє, і нині святкуєш,
преподобний, в тих обителях.
Як зорі, явленому тобі, що житієм і сяйвом Божественним почуття просвітив,
преподобний, преставлення твоя зоря провістила.
У чертог Вишнього Царства, достойно одягнений увійшов, і сів з Женихом,
преподобний, на трапезі нематеріальної насолоди.
Богородичний: Тебе Небесні сили, як Матір Життя всіх, достойно оточують і
оспівують, Владичице, як Заступницю душ наших.
Пісня 8
Ірмос: Богопроповідники юнаки у печі, вогняне полум’я подолавши, співали:
благословляйте діла Господні, Господа.
Так як маєш Богом кероване серце, пристрастей моїх бурю віджени, отче, і до
пристанища твого затишного направ.
Посаджений при водах витікання Божественної любові, дерево життя виростив і
плоди благочестя віддав.
Як лікар невиліковних недугів і гонитель нечестивих духів, блаженний Георгію, мого
гріха недуги вилікуй.
Богородичний: Хто зможе розповісти про Божественне Різдво Твоє, Богородице
Маріє? Всяке бо єство земних і ангелів дивується, і Тебе ублажають.
38
Пісня 9
Ірмос: Виявлене законоположнику на горі у вогні і купині Різдво Приснодіви, для
спасіння нас, вірних, піснями невмовкними величаємо.
Твоїх сліз джерелами безпристрасності обробив, преподобний, рай непорочно, і
великий урожай приніс, насичуючи чеснотами Божественне стадо.
Ти чисто Богу приніс служіння, преподобний, і з вірою життя прожив, нині прийняв
вінець правди із рук Христа Подвигоположника.
Сьогодні веселиться і святкує вірних чисельність, сонми монахів, священників
собори: тебе бо всі як приклад спасіння мають, і правилом наслідування.
Богородичний: Боголюдину народила, Всенепорочна Отроковице, Його, як сущого
Бога і Творця віків, моли невпинно, щоб спасти душі тих, хто оспівує Тебе.
Преподобний Георгій митрополит Мітиленський, з юності вів чернечий спосіб
життя, удосконалюючись переважно в чесноті смиренномудрості. В часи царювання
Лева Ісаврянина (716 - 741) святий зазнав гоніння від іконоборців і отримав іменування
Сповідника.
В роки царювання Костянтина Порфірородного (780-797) святий Георгій був
поставлений на архієрейську кафедру міста Мітилена, розташованого на острові
Лесбос. Життя святителя сяяло цнотливістю і чистотою і було подібне до життя
Ангельського. Він мав дар чудотворіння, виганяв нечистих духів і зціляв невиліковні
хвороби. Святитель вирізнявся милосердям, щедро допомагав потребуючим. В кінці
свого життя у 815 році, під час царювання іконоборця Лева Вірменина (813-820), святий
архіпастир був вигнаний і засланий до Херсонесу, де і помер після 820 року. Під час його
смерті над містом Мітилена на небі засяяла яскрава зірка.
8 (21) квітня
Апостолів Іродіона, Агава, Асинкрита, Руфа, Флегонта, Єрма та інших
На вечірні
Як крилаті орли, всю землю облетіли, вчення чесні сіючи, і плевели облесливості
благодаттю вириваючи, і прекрасніший плід творячи, всехвальні, його ж мають духовні
житниці повіки, для Діяча безсмертного щедро зберігаючи.
Іродіона, Агава і Асинкрита, Руфа ж і Божественного Флегонта ублажим, Лози сущої
плодовиті гілки, що виточують нам насолоду спасительну, яка веселить спрагнені серця,
що з вірою істинною звершують їхнє Божественне торжество.
Будучи на небесах з високою думкою, славу сповіщають Бога нашого, що втілився
волею, Боговидці апостоли, наставники благочестивих, церков основа, стовпи непохитні,
побожності пристанища, невимовних таємниць служителі, світлі керманичи душ наших.
Ти, що Бога Невмістимого в утробі Своїй вмістила, Який чоловіколюбно Людиною
став, і поєднання з нами через Тебе прийняв, і обожив його явно, не зневаж мене,
Всечиста, що нині в скорботі, але змилуйся скоро, і від різної ворожнечі і шкоди лукавого
визволи.
Побачивши Тебе на Хресті прицвяхованого, Господи, Ягниця і Мати Твоя дивуючись,
взивала: що за видовище, Сину Жаданий? Це так Тобі невірний беззаконний собор
воздав, що багатьма Твоїми чудесами насолодився? Слава невимовному зішестю Твоєму,
39
Владико.
Пісня 1
Ірмос: Той, що колись велінням Божественним в одне вмістилище води зібрав і
розділив море для ізраїльських людей, Він є препрославлений Бог наш. Йому єдиному
співаємо, бо Він прославився.
Апостолів святих одностайно святу урочисто святкуємо пам’ять, і їх оспіваємо з
радістю душевною: Пресвяте бо Слово молять, щоб очищення нам дарувати і милість.
Багатобожного шаленства утиснення відігнавши сіллю слова Божого, славні, душі всі,
які з древності були несамовиті, вилікували, і Творцю всіх спасенними представили, тому
і прославляєтеся.
Славний Іродіон, Руф, і Флегонт, і Агав, і Асинкрит, разом і Єрм піснями хай
ублажаються, будучи ближніми друзями Визволителя нашого, і мудрі апостоли, і
Божественні проповідники.
Богородичний: Милостива Богородице, апостолів похвала, і страстотерпців слава, і
вірних утвердження, утверди, молюся, спокушений підступами облесника мій розум, що
потьмарився переступом.
Пісня 3
Ірмос: Ти, що з небуття привів до буття, усе створив словом, Духом звершив,
Вседержителю Всевишній, у любові Твоїй утверди мене.
Церковними будучи очима, багатьом відкрили очі щоб бачили доброту незбагненну,
Боговидні ученики Божественного Слова.
Світлим домом Тройці показався, преславний Руфе, і словом благодаті требища
знищив, і спорудив Господу Церкви.
Божественним твоїм словом, мудрий Руфе, відновив серця, і насіяв спасительне
вчення, і плодюче колосся спасенних пожав на спасіння.
Богородичний: По Божественному єству Сущий недоступний, Пречиста, доступним
мені нині став, і плоті прийняттям увесь поєднався через найвище милосердя.
Навчившись від джерела премудрості, зробили мудрими тих, хто раніше служили
безумно ідолам, мудрі. Тому ублажаєтесь повіки, біля престолу Святої Тройці
перебуваючи, але старанно моліться отримати прощення гріхів наших, преславні.
Після Бога під Твій, Богородице, приходжу смиренний Божественний покров, і
припадаючи молюся: помилуй, Пречиста, бо ж перевершили голову мою гріхи, і боюся
мук, Владичице, і тремчу. Молитву сотвори, Чиста, до Сина Твого щоб від них визволити
мене.
Тебе від Безначального Отця Народженого, наостанок Та, що Тебе народила, на
Хресті висячого бачила, Христе, і взивала: о горе Мені, улюблений Ісусе, чому
прославляєшся як Бог ангелами, і від беззаконних нині людей, Сину, добровільно
розпинаєшся? Оспівую Тебе, Довготерпеливий.
Пісня 4
Ірмос: Показав Ти до нас любов велику, Господи, бо Єдинородного Твого Сина за нас
на смерть віддав Ти. Тому до Тебе вдячно взиваємо: слава силі Твоїй, Господи.
Лікування Божественне вірним народам приносячи, землю нечестя лукаву розоренню
40
піддали, мудрі, і у вірі душі створили, через це ублажаєтеся.
Тобою у силу, блаженний Іродіоне, явно одягнулося місто Патари: перший бо ти
престол прикрасив, просвіщенний Божественним виливання світла Святого Духа.
Місто Патари воістину як великим громадянином тобою збагатилося, блаженний
Іродіоне, що до Сіону вишнього приводиш його в правду, тому шанує тебе
Божественними піснями.
Богородичний: Словом священним Отче Слово зачала Ти, і від всякої безумності
людей, Богородице Діво, визволяєш. Тому завжди гучно словами Божественними Тебе
славимо.
Пісня 5
Ірмос: На землі явився Ти, Невидимий, і з людьми добровільно пожив, Незбагнений;
до Тебе з ранку молимося, славлячи Тебе, Чоловіколюбче.
На землю прийшли, щоб спасти заблудлих, проповідуючи Слово, Божественні
апостоли, і від облесливості всіх людей визволити.
Дивовижно пророча благодать тобі від Бога вилилася щедро, Богомудрий Агаве,
проголошував бо сказання по бажанню тим, на кому все збувалося явно.
Явився колись знаменуючи Павлу намови, і узи, і утиски, пророче Агаве, коли руки
свої його поясом зв’язав.
Богородичний: Єдина на землі народження мала дивовижне, нас єдиних примираючи
з єдиним Безначальним Отцем. Через це Тебе єдину, як Матір Бога, шануємо.
Пісня 6
Ірмос: Безодня останніх гріхів оточила мене, і знемагає дух мій; але Ти, Владико,
сильну руку Твою простягни і, як Петра, Керманичу, спаси мене.
Як яскраві свічі, поставив вас Слово, щоб всесвіт просвіщали і темряву розганяли,
Боговидці апостоли, і указували шлях спасіння.
Мертвість проповідуючи Безсмертного, померлих до Життя преставив мудрий
Асинкрит, апостолів похвала, Ірканії же тверда огорожа.
Отримала тебе Ірканія, Асинкрите, як річку наповнену Духом, і чесним напуванням
твоїм напилася, і принесла прекрасне Владиці виростання.
Богородичний: Закону кіот Тебе зобразив, що прийняла закону Божественного
наповнення, і в тілі народила, і після народження залишилася Приснодівою, як і до
народження, Богоневісто.
Являючись Христовими учениками і апостолами чесними, Іродіоне славний, Агаве і
Руфе, Асинкрите, Флегонте з Єрмом, завжди моліться Господеві подати нам гріхів
прощення, що вас оспівуємо.
Пісня 7
Ірмос: Раніше золотому ідолу, якого шанували перси, юнаки не поклонилися; троє
співали посеред печі: отців Боже, благословенний Ти.
Заснувавши добре на камені віри народів удосконалення, просвітили явно тих, хто з
древності у суєті шанували каміння, Божі проповідники.
Попалив, Флегонте священний, вогнем Божественних слів твоїх всякі терни спокуси, і
серця, що через окаянство згасали, теплотою Духа розпалив явно.
Марафону жителі тебе маючи, величають як заступника, і неабиякого вчителя, і
світильника, і наставника, славний Флегонте, шануючи невпинно.
Богородичний: Новим раєм, життя деревом, Чиста, стала Ти, його ж їжею тих, хто
через їжу були умертвленні, оживила, Чиста Богородице.
41
Пісня 8
Ірмос: Вавилонська піч юнаків не обпалила, ні вогонь Божества Діву не розтлив; тому
з вірними юнаками взиваймо: благословляйте, діла Господні, Господа.
Хай ублажаються сьогодні Агав, Флегонт і Асинкрит, Руф і Єрм славний і Іродіон, які
є Слова Божественні апостоли і світила світу, і народів вчителі.
Єрм преславний є наставник і просвітлення всієї Далматії: на неї бо, як сонце яскраве,
зійшов, творячи дива і просвіщаючи серця, які були раніше незрячими.
Слово несучи, як сяючий світильник, Єрме, тих, хто сидів у ночі зла, зцілення і
знамення творячи великі, привів до віри невірних удосконалюючи.
Богородичний: Тебе заступництвом маємо, Пречиста, раби Твої, як Піклувальницю
несоромну, від бід нас спаси і лютих напастей, щоб з вірою і любов’ю Тебе завжди
славили.
Пісня 9
Ірмос: Купиною і вогнем на Синаї прообразовану законодавцю Мойсею, Ту, Яка
неопалимо зачала в утробі Божественний вогонь, і невгасимий світильник, сущу
Богородицю, піснями шануючи, величаймо.
Священний сонм скличемо з вірою, однодумністю душ тепло ублажаючи Єрма і
Іродіона, Руфа, Агава, Асинкрита ж великого і Флегонта Божественного, як тих, хто є
свідками Слова.
Воістину явленням таємничим, Божі проповідники, як маслини, намастили наші душі
і обличчя благодаттю, і визволили від безбожного насилля і темряви незнання. Тому і
достойно ублажаються.
Нас від багатьох утисків, і рабства ворожого, і від спокусника ветхого визволили,
мудрі Визволителі апостоли, і показали стежки, що ведуть Божественною надією до
Царства Небесного.
Шести світла свіча святих учеників, моли старанно Трисонячну Зорю просвітити душі
наші, що звершуємо світлу вашу пам’ять, і щоб визволитися від темряві і вічного
засудження.
Богородичний: Як кліщі, що полум’я тримають, прийняла в утробу вуглину розумну,
Яка палить пристрасті наші, і душі просвіщає, і нищить темряву ідольського шаленства,
Діво Всехвальна.
Святі апостоли від 70-ти Іродіон (Родіон), Агав, Асинкрит. Руф, Флегонт. Єрм.
Святий апостол Іродіон (Родіон) був родичом святого апостола Павла і походив із
одного з ним міста Тарса Кілікійського (Мала Азія, нині м. Тарсус у Туреччині). Життя
його свідчить, що з самого заснування Церкви він служив святим апостолам, і був
поставлений єпископом у м. Патрасе (нині м. Патри у Греції). Святий апостол Іродіон
проповідував переважно серед еллінів, знаючи грецьку мову як рідну, а почасти і грецьку
філософію, так що міг розмовляти «з еллінами як еллін», по слову святого апостола
Павла, і користувався серед грецького населення великим впливом. Успіхом
християнської проповіді він збудив ненависть юдеїв, які проживали у Греції, особливо
старійшин. На святого Іродіона напав вуличний натовп, який жорстоко побив його і
кинув на вулиці, вважаючи мертвим. Християни підняли апостола Іродіона і помогли
його видужанню. Із Патраса він відправився у Рим допомагати святому апостолу
Петру в улаштуванні Римської Церкви. Святий апостол Павло у посланні до Римлян
згадує про нього (Рим. 16, 11) і просить Римську християнську общину прийняти
«Іродіона. його родича». У 67 році у Римі апостол Петро був розіп’ятий; у той день був
42
обезголовлений апостол Іродіон з чисельністю вірних.
Апостол Агав, першохристиянський пророк, згадується у Діяннях апостолів двічі: у
перший раз у зв’язку з тим, що передрік великий голод у Юдеї при Клавдії (Діян. 11, 27-
30), тобто голод 44-48 років, коли Антиохійська християнська община завчасно зібрала
засоби і послала братії у Єрусалим. Він же прорік святому апостолу Павлу, що чекає
його у Єрусалимі: «Взяв пояс Павла і, зв’язавши їм собі руки і ноги, сказав: «Так говорить
Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимі і
видадуть у руки язичників» (Діян. 21, 11). По переданню, святий пророк і апостол Агав
мученицькі скінчився в Антиохії (нині м. Анкатья у Туреччині).
Апостол Асинкрит був єпископом у Гирканії Асійській (область на південно-східному
узбережжі Каспійського моря). Про нього сказано у Посланні до Римлян (Рим. 16, 14);
отже, у той час він знаходився у Римі разом з апостолом Петром. Пізніше перетерпів
мученицьку кончину.
Апостол Руф був сином землероба Симона, уродженця м. Киринеї (нині м. Шахат у
Лівії), який ніс Хрест Христа на Голгофу: «І примусили одного перехожого, який ішов з
поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. (Мк.
15, 21). Отже, з самого раннього юнацького віку Руф чув свідчення про земне життя
Христа, про Його чудеса і знамення, про Його розп’яття і Світле Воскресіння. Пізніше
Руф був поставлений святими первоверховними апостолами у єпископа м. Фіви у
Середній Греції. Під час написання Послання до Римлян він був з апостолом Петром у
Римі (Рим. 16, 13).
Апостол Флегонт, римлянин від народження, був вибраний із Римської християнської
общини святим апостолом Петром: він згадується святим апостолом Павлом у
Посланні до Римлян (Рим. 16, 14); пізніше був єпископом у м. Марафоні у Фракії.
Апостол Єрм також знаходився зі святим апостолом Петром у Римі під час
написання апостолом Павлом Послання до Римлян (Рим. 16, 14). Був єпископом у м.
Філіпах у Македонії (нині м. Пловдив у Болгарії). Замучений язичниками на самому
початку II століття.
Всі названі святі апостоли прийняли мученицьку кончину за Христа Спасителя. Місце
і час кончини деяких із них не збереглися. Пам’ять їх звершується 8 квітня.
В той же день
Преподобного Руфа,
в Дальніх печерах почиваючого
Послух святий, що називається життя, преподобний отче Руфе, прийняв, і до життя
вічного ним досягнув, мешкаючи там, не забувай і про нас, що тебе хвалимо.
Чесна смерть твоя, преподобний Руфе, перед Господом, чесно бо і преподобно життя
своє у послуху святому проводив. Тому тебе шануємо, що являєшся послушникам
прикладом і наставником.
Преподобний Руф, затворник Печерський, жив у XIV столітті. Він був ченцем Києво-
Печерського монастиря. Серед подвижників обителі преподобний Руф особливо
вирізнявся слухняністю, він прославляється як приклад пісників і працелюбів.
Преподобний Руф похований у Дальніх печерах. Пам’ять його святкується також 28
серпня – у день пам’яті святих отців, що почивають у Дальніх печерах.
43
9 (22) квітня
Святого мученика Євпсихія
На вечірні
Гребнями струганий аж до нутрощів твоїх, доблесний мученику, залишався
непохитним, маючи розумні очі, які споглядали на Бога, і зміцнювали тебе, Євпсихію, і
беззаконників посоромив ти, Його ж моли спастися тим, хто з вірою шанує пам’ять твою.
Ураженням меча відсіклася Божественна голова твоя, доблесний мученику, і замість
крові дивовижно молоко і воду виточив, і залучив до пізнання не обізнаних, і славу
невимовну прийняв, і Божественним піклуванням всім подаєш велику милість.
Мужньо Євпсихій у стражданнях і подвигах скінчився, і перемагаючи безумних
терпінням, дивував невірних болі нестерпної витривалістю, тому після кончини
ублажається. Його молитвами, Господи, всім подай велику милість.
Помисли нечисті, і уста облесливі, справи ж мої всі осквернені, і що робити? Як
погляну на Суддю? Владичице Діво, моли Сина Твого, і Творця, і Господа, щоб у
покаянні прийняв дух мій, як єдиний Милосердний.
Не можу витерпіти, Сину, бачати Тебе, як на древі заснув, що бадьорість усім даруєш,
щоб тим, які в давнину через древо і непослух заснули сном погибельним, подати
Божественну і спасительну благодать, – Діва промовляла, плачучи; Її ж величаємо.
Пісня 1
Страждання твої добродушно оспівуючи, блаженний мученику Євпсихію, молю тебе:
Так як маєш у Господа можливість, душу мою від страждань мучення визволи.
Розум свій направляючи до Бога, зневажив все прекрасне у житті цьому, блаженний, і
явився увесь прекрасним над пристрастями царюючи, Євпсихію.
Будучи воістину терпеливим, коли муками і болями випробовувався, всіх дивував
безбожних, і страждальцем істинним явився.
Богородичний: Плоті подібністю родився із Тебе, Владика, обновивши нашої ветхості
єство, Отроковице, і смертних Небесними сотворив.
Пісня 3
Про тебе розумного, безумні доповіли злочестивому князю, який безумно демонам
служив.
Тобі, що на висоту мучення піднісся, ангел явився, зміцнюючи тебе у сміливості,
страстотерпцю Євтихію.
Прославляючи сповіданням Бога і Господа, перебував у темниці, хоронителем же
Його повелінь являючись.
Богородичний: Пісні подячні сонм страждальців співає Тобі, Отроковице Чиста, Твоїм
піклуванням переможцями будучи.
44
Добродушно добрий звершивши подвиг, переміг ворога супостата, мученику, почесті
і чудеса від Бога прийнявши. Тому Церква всіх вірних ублажає тебе, в нинішній день з
великою похвалою шануючи.
Направ нас на шлях покаяння, що ухилилися до безпутності зла і Преблагого гніваємо
Господа, Безмужня Благословенна Маріє, пристанище людей, що у відчаю, Боже житло.
Бачивши Тебе, Христе, Непорочна Мати, мертвого на Хресті і розпростертого,
взивала: Сину Мій Безначальний з Отцем і Духом, що це за невимовне провидіння? Ним
же спасаєш єси пречистих Твоїх рук творіння, Щедрий.
Пісня 4
З радістю, мученику, роздав увесь маєток убогим, і мученням багатство невід’ємне і
радість нестаріючу отримав.
Священно просвіщенний, темряву несвященних ти викрив, що спокушуючи
намагалися тебе навернути до демонської облесливості.
Ті, які знаходилися в омані, дивувалися тобі, необлесливими звичаями прикрашеному,
що виточував животворчі слова, дивовижний.
Богородичний: Ти, що є вищою за Небесні сили, вищим за тілесні пристрасті, розум
мій, Діво, покажи.
Пісня 5
Ірмос: Просвіти нас повеліннями Твоїми, Господи, і силою Твоєю високою мир Твій
подай нам, Чоловіколюбче.
Терпеливо терпів ти тілесні язви, щиро присвятивши себе, блаженний Євпсихію,
Владиці всього творіння.
Прославляв Христа, струганий по ребрам, мученику, і шкіри здиранням, мужнім
помислом терпеливий.
Тобі, що оспівував Бога, явився ангел до подвигів наставляючи, які зумів заради
Господа звершити.
Богородичний: За тих всіх, хто на Тебе, Владичице, надію покладає, завжди молися,
щоб від майбутньої муки визволилися.
Пісня 6
Ірмос: Молитву проллю я до Господа і Йому звіщу печалі мої, злом бо сповнилася
душа моя, і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь, як Іона: від тління, Боже, мене
визволи.
Охоплював бурею мучення тебе тягар, але не зумів потопити, мученику, бо ж Христа
і Бога Помічником і Керманичом мав, Який направляв тебе до пристанища тихого Свого
Царства, Євпсихію.
Прекрасне твоє повстання, мученику, душевне супротивникам показуючи, явився ти
їм страшним, дивуючи терпінням їхні злі помисли, і прийняв від Христа за перемогу в
подвигах нагороду.
Несправедливо пролитою кров’ю потопив увесь демонський полк і злочестивих
чисельність, вірних же зібрання щедро напоїв, Євпсихію, святих мучеників прикраса.
Богородичний: Виправи мене всього впалого, що пристрастям відкрив двері, і Твоїм
благим заступництвом до покаяння входом введи, і спаси мене, що Господа всіх і Спаса
народила.
45
Пісня 7
Ірмос: Юнаки єврейські погасили в печі полум’я сміливо і на росу перемінили вогонь,
взиваючи: благословенний, Господи Боже, повіки.
До собору мучеників і сонмів Божественних безтілесних зарахований ти, від
безумства пристрастей тіло утримавши, маючи неабияку хоробрість, страждальцю
Христовий триблаженний.
О, яка добра твоя покупка! Пригоршнею бо крові поміняв все на Вишнє Царство,
мудрий, в ньому ж і співаєш: благословенний, Господи Боже, повіки.
Падаючи був уражений мечем, мученику, і веліара, що без міри вихвалявся, подолав, і
язвами посік незцілимо, який на твій розум безсоромно наразився.
Богородичний: Горою Тебе пророк Даниїл Божественним Духом назвав, Діво, від якої
мав камінь – Христос – без рук відколотися, і вчинити знищення ідолів спокуси.
Пісня 8
Ірмос: З милості Твоєї мучителя й полум’я перемігши, вірні заповідям Твоїм, юнаки
взивали: благословляйте, всі творіння Господні, Господа.
Переможцем мучителів і нечистих духів став ти, для вірних же людей, страждальцю
Євпсихію, славою і похвалою, і тебе хвалять священними піснями і прославляють Христа
повіки.
Кесарії священні люди оспівують тебе, преблаженний: бо ж, мученику, лежить твоє
тіло і виточує струмені зцілень, що пристрасті топить і вірних серця божественно орошає.
Увійшов мужньо на подвиг судища, мученику, струганий був до кісток і до самих
нутрощів, але залишився увесь непохитним і твердим, тому вінці прийняв перемоги.
Богородичний: Милостива Діво, Ти, що милостиве Слово народила, змилуйся наді
мною немилосердним, що знаходжуся у відчаї через безмірні гріхи і не навертаюся, і у
лінощах проживаю.
Пісня 9
Ірмос: Воістину Богородицею Тебе визнаємо, Тобою, Діво Чиста, визволені, з хором
безплотних Тебе величаємо.
Видно було велике диво у твоїй кончині: замість бо крові молоко з водою від голови
твоєї відсіченої, мученику, витекло.
Твоїми членами, блаженний, Препрославлений єдиний Бог прославився, у
прославленні всесвятої твоєї пам’яті, як і прорік ти.
Сьогодні радість у твоїй Божественній пам’яті Церква являє, Євпстихію, в ній же всіх
тих, хто оспівує тебе, спасай молитвами твоїми.
Богородичний: Світлом покаяння мене освіти, Діво, що ніччю гріха затьмарився і
журби імлою покритий.
Святий мученик Євпсихій народився у знатній християнській сім’ї Кесарії
Кападокійської (місто на південному сході Малої Азії). Його життя увінчалося
мученицьким вінцем у період гонінь на віру Христову при імператорі Юліані Відступнику
(361-363), який, хоча і був вихований у християнській вірі, але згодом, досягнувши 20
років, став язичником.
Святий мученик Євпсихій у зрілому віці одружився з християнкою. Свадьба його
збіглася з язичницьким святкуванням у честь богині Тихі, особливо шанованої Юліаном
Відступником, яка уособлювала вдачу. Коли греки-язичники прийшли на святкування у
капище Тихі, святий Євпсихій та інші християни також відправилися до цього місця. По
46
їхнім молитвам капище було зруйновано.
Юліан Відступник був розлючений. Вирішивши покарати не тільки святого Євпсихія,
але і все місто, він звелів одних стратити, інших ув’язнити і наказав розгромити
християнські храми Кесарії, а кліриків примусово направити в армію. Крім того, він
розпорядився відняти у міста почесне ім’я Кесарія, привласнене йому в правління
імператора Тиверія (14-37), і називати місто колишнім ім’ям Маза або Мазака; відняти
у міста автономію, виключити його з числа почесних міст імперії, а християн обкласти
величезним податком. Також, імператор наказав, щоб християни відбудували
зруйноване капище. Проте Юліан Відступник не встиг здійснити задумане, оскільки
загинув у червні 363 року, в Персидській війні. Святого Євпсихія імператор велів будь-
якими муками примусити принести жертву ідолам.
Його взяли під варту і протягом багатьох днів приводили на тривалі допити,
обіцяючи помилувати, якщо він поклониться ідолам. Але святий Єпсихій рішуче
відмовився це зробити. Тоді його підвісили на дибі і ножами зрізали м’ясо до кісток.
Ангел Господній явився і духовно зміцнював святого мученика. Нарешті, у безсиллі
святого Єпсихія обезголовили. І відбулося диво: замість крові із його тіла полились
молоко і вода. Християни узяли тіло святого і поховали.
Народ спорудив над гробом святого Євпсихія прекрасний храм. Господь прославив
Свого мученика багатьма чудесами, що звершувались від його мощів.
10 (23) квітня
Святих мучеників Терентія, Помпія та інших
На вечірні
Багато імен поєднаних різноманітними муками, страждальців, що перетерпіли твердо,
до єдиного Бога нашого прийшли з радістю, і з незліченною кількістю Безтілесних сил
веселяться, бо ж зміїв багато тисяч перемогли супротивом твердим і Духа благодаттю.
Преславний Максим і великий Терентій, Помпій премудрий, Макарій і Африкан
Божественний хай ушановуються піснями, з ними і інше зібрання мучеників, що кров’ю
своєю Вишнє Царство придбали, і славу постійну отримали.
Ні голод, ні біда, ні життя, ні смерть, славні, з любов’ю до Творця вас розлучити не
змогли. Тому унаслідували Царство Небесне і насолоду вічну, і безкінечну веселість,
тому випросіть і нам дарувати очищення і милість.
Ти, що Бога невмістимого в утробі Своїй вмістила, Який чоловіколюбно Людиною
став, і від Тебе поєднання з нами прийняв, і обожив явно, не зневаж мене, Всечиста, що
нині в скорботі, але змилуйся скоро, і від різної ворожнечі і шкоди лукавого визволи.
Коли Тебе, Агнця і Пастиря, на Хресті бачила Ягниця, що Тебе народила, ридала і по
материнськи промовляла: Сину Жаданий, чому на Дереві Хресному повішений,
Довготерпеливий? Чуму руки і ноги Твої, Слово, прицвяховані від беззаконників, і кров
Свою пролив, Владико?
Пісня 1
47
Чисельність славних страждальців, Христа моліть, Який багато має щедрот, аби
поменшив багато мого зла, що прославляю ваше торжество.
Служачи живому і істинному Богу, страстотерпці, бездушним божкам шанування не
принесли і живою жертвою Життєдавцю принеслися.
На відміну від проповідників безбожних повелінь богомерзенних, посеред судища
сорок страждальців проповідували Слово втілене, від безумності світ визволяючи.
Богородичний: Оспівую Тебе, Діво, що єдина Бога, Всехвальна, втілила від Твоєї
чистої крові, Пресвята, і невимовно дивовижно народила.
Пісня 3
Устами своїми священними проповідуючи Господа перед мучителями, страждальці
терпеливо страждали.
На відсічення членів заради Христа явно піддані страждальці, стражданням розпалені
Його любили.
Ті, що були з Божественним Терентієм, звільнилися від пут суєти, будучи зв’язаними
за Христа,
Богородичний: Спаси мене, що народила Преблагого Господа, Мати Чиста, і заспокій
душі моєї хвилюючу бурю.
Сорок Христових страстотерпців, силою Христовою озброївшись, бісівські полки
подолали вірою, померши ж, до безсмертного кінця з радістю прийшли, і нам просять
гріхів прощення, що завжди чинимо їхнє торжество.
Гріхолюбивим будучи, молю Тебе, що Безгрішного Бога народила, Який взяв гріхи
світу, Пречиста, змилуйся над багатогрішною моєю душею і багато гріхів моїх очисти:
для грішників бо Ти є очищенням, і спасінням вірних, і заступництво.
Пісня 4
Прикрасилися, мученики, через страждання, засяяли яскравіше сапфіра і золота
показуючи тверді подвиги.
Животворчу діяльність від Животворчої Тройці прийнявши, всяку недугу, і всяку
мертвість душ і тіл відганяєте.
Не відречемося від Господа і демонам безумним жертви не принесемо – взивали
Богомудрі, мордовані болями і муками.
Богородичний: Тебе, Всенепорочна Владичице, я напастями оточений, на допомого
призиваю, поспіши і спаси мене, що Спаса Слово народила.
Пісня 5
Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи, спаси нас; Ти бо єси Бог наш, крім Тебе
іншого не знаємо.
Подолали спокуси твердість, страстотерпці, терпінням терзання, всехвальні.
48
Крові витіканням висушили спокуси глибину, блаженні, і всяку душу напоїли.
Пасовищем квітучим показалися, пахощі Святого Духа виточуючи, Божественні
мученики.
Богородичний: Визволяючи рід людський, Пречиста, Син Твій явився, з Тебе
народившись Чоловіколюбець.
Пісня 6
визволи.
Міцністю Твоєю, Ісусе, утверджені, подолали ворожу силу, і воістину сильними
явилися, з неміччю тілесною борячись подолали міцного, чесні переможці мученики.
Подолавши різноманітно змія, і ногами своїми воістину сокрушивши голову його,
перемоги вінець на голову свою прийняв, Терентію, мученику Христовий, святих ангелів
співпричаснику.
Зцілення рака мучеників виточує, і пристрасті очищає, і скверну з душі змиває, і
демонів полки топить, всіх же благочестивих серця напуває благодаттю.
Богородичний: Передбачив Тебе пророк Авакум, як гору покриту зеленню,
Богородице, від якої Бог невимовно прийде втілений, і світ спасе, що тяжко оточений
бурею лютого гріха.
Чесна пам’ять мучеників, Терентія премудрого і його дружини, прийшла сьогодні
радуючи всіх. Тому зібравшись, хай отримаємо зцілення, вони бо благодать Духа Святого
від Бога прийняли зцілювати недуги душ наших.
Пісня 7
Вуха слухняні до Божественного виконання Божественних повелінь отримавши,
мудрі, співаєте старанно: благословенний, Господи Боже, повіки.
Закони, Божественні страстотерпці, протипоставили повелінням беззаконників, які
веліли від Христа відвернутися, Йому ж співаємо: благословенний, Господи Боже,
повіки.
Члени катуванням віддавши, відріклися від тіла, заради любові до Того, Хто на землі
явився і плоть отримав, Йому ж співаєте, мученики: благословенний, Господи Боже,
повіки.
Богородичний: Родоначальників, що зітліли через переступ безумного гріха,
виправляєш, в утробі невимовно зачавши Христа, Пренепорочна, Плодом утроби Твоєї.
Пісня 8
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних отроків у люті розпалив
і, побачивши, що вони спасенні силою вищою, до Творця й Визволителя став взивати:
отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте повіки.
На судищі мучителів, Богомудрий Терентій і Африкан, Максим же і Помпій,
Олександр, і Зифон, і славний Феодор, разом потрійно постраждали десять і три десятка,
доблесно Спаса всіх Христа сповідуючи.
За Христа мучені, і воловими жилами биті, і немилосердно страждальці стругані,
тризубцями колоті, і звірями повалені, і розпаленими рожнами по ребрам печені, взивали:
священики благословляйте, люди прославляйте Його повіки.
Слово життя несучи, переможці мученики умертвленням у випробовуванні
49
спасаючись, ворогів уморили, і Христову смерть і сяючи страсті зображали, муками
різноманітними блаженну кончину прийняли, оспівуючи Його повіки.
Богородичний: Умертвленну оживи, упалу підніми, уражену мою душу зціли,
Всенепорочна, що Спаса народила, Який Був у Божественні ребра проколотий, Його ж
отроки благословляють, священики оспівують, люди прославляють повіки.
Пісня 9
Ірмос: Убоявся кожен, почувши про невимовну Божу милість; як то Всевишній з волі
Своєї аж до тіла зійшов, від Дівочої утроби людиною ставши; тому ми, вірні, Пречисту
Богородицю величаємо.
Зцілення виточує рака мучеників, від джерела Божественного Духа завжди напоєна.
Прийдіть, старанно почерпнемо, шанувальники мучеників, тіло і душу освячуючи, з
вірою величаючи Спаса Христа,.
Як квіти Божественного поля, як троянди, розцвіли, пахощами чесними Церкву
наповнивши, і спокусу ворожу смердючу подалі відігнали Божественною благодаттю,
сорок мучеників Христових.
Сьогодні Максима, вірні, і разом Олександра, і Феодора, Зифона і Помпія, Африкана
ж і Терентія з іншими страждальцями з вірою похвалимо і ублажим, оспівуючи їхні
подвиги.
Земля вашу кров і тіла постраждалі в себе прийняла, Небо ж – Божественні душі, і
ангельські воїнства, чесно зібралися в перемозі, мудрі, і Христос як Переможців вас
увінчав.
Богородичний: Будучи дверями Світла, просвіти мою душу, яка потьмарена лютими
переступами, і потьмарена і бідує, і в дня причасником Божественним покажи, щоб
славив Тебе, Заступницю вірних несоромну.
Святий мученик Терентій і його дружина постраждали при імператорі Декію (249-
251). Імператор видав указ, у якому було повеління всім підданим приносити жертви
язичницьким ідолам. Коли цей указ отримав правитель Африки Фортунатіан. він скликав
народ на площі, показав страшні засоби катування і оголосив, що всі без винятку повинні
принести жертви ідолам. Багато хто злякалися мук. погодились. але сорок християн на
чолі зі святим Терентієм мужньо заявили про свою вірність Спасителю. Фортунатіан
здивувався їхній сміливості і запитав, як вони, розумні люди, можуть сповідувати Богом
Того, Хто був розіп’ятий юдеями як злочинець. У відповідь на це святий Терентій сміло
відповів, що вони вірують у Спасителя, Який добровільно перетерпів Хресну смерть і на
третій день воскрес. Фортунатіан зрозумів, що Терентій своїм прикладом надихає
інших, і повелів кинути його в темницю разом з трьома його ближніми друзями –
Африканом, Максимом і Помпієм. Інших мучеників, серед них і Зинона, Олександра і
Феодора, Фортунатіан вирішив заставити відректися від Христа. Але ані умовляння, ні
страшні мучення не похитнули святих мучеників: їх палили розпеченим залізом, поливали
рани оцтом, розтирали сіллю, стругали залізними кігтями. Незважаючи на страждання,
святі не слабіли у сповідання Христа, і Господь зміцнював їх. Фортунатіан повелів
привести страждальців у храм і ще раз запропонував їм принести жертву ідолам.
Мужні воїни Христові звернулися до Бога: «Боже Всесильний, що колись пролив колись
вогонь на Содом за беззаконня його, зруйнуй і нині цей нечестивий храм ідольський. ради
істини Твоєї». Ідоли впали з гуркотінням і розсипались, а потім і зруйнувався увесь храм.
Розлючений правитель наказав стратити святих. Мученики, славлячи Бога, схилили свої
голови під меч ката. Після страти 36 мучеників Фортунатіан покликав до себе
50
Терентія, Максима, Африкана і Помпія, показав їм страчених ізнову запропонував
принести жертву ідолам. Мученики відмовились. Правитель наклав на них тяжкі
кайдани і наказав морити в темниці голодом. Ніччю ангел Господній зняв з мучеників
кайдани і нагодував їх. Вранці сторожа виявила святих бадьорими і повними сил. Тоді
Фортунатіан наказав волхвам і заклиначам навести у темницю змій і всяких гадів.
Сторожа через отвори у криші заглянули у темницю і побачили неушкоджених
мучеників, які молились, а змії повзали біля їхніх ніг. Коли заклиначі, виконуючи наказ,
відкрили двері темниці, змії, не слухаючи заклинань, накинулись на них і стали жалити.
Розлючений Фортунатіан повелів обезголовити святих мучеників. Християни взяли їхні
святі тіла і поховали з честю за містом.
Священномученика Антипи єпископа Пергама Асійського
На вечірні
Священним мучеником і святителем богоугодним, і істинним пастирем, стовпом
непохитним, побожності сходинкою, забралом Церкви, святителів прикрасою, джерелом
чудес є ти, Антипо. Тому тебе ублажаємо і побожно піснями сьогодні звершуємо
Божественне твоє торжество.
Правилом слів твоїх церковних, славний, як неабиякий керманич, кораблем керував,
плаваючи вище хвиль спокус, і скверними підступами ворога не потоплений; постраждав
же сильно і ворога переміг, до Христа прийшов, Його ж страстям ревнуючи.
Твої мощі миро завжди виточують, святителю Богом натхненний: Христовими
пахощами істинно будучи, спокуси смердючі подолав терпеливо супротивом, як
страждалець, мученику. Тому тебе молимо: пом’яни всіх, хто з вірою тебе поминає, так
як можливість у Господа отримав.
Вилий на мене дощ від безодні Твоєї милості, Владичице, і опалене спекою
пристрастей серце моє, будучи Милосердною, напої, Отроковице, і розчулення каплі
виточити сотвори, молюся, ними ж хочу утіху отримати, Чиста, бо її же отримують ті, хто
щиросердно плаче.
Розіп’ятого Христа Чоловіколюбця і ребра Його проколоті списом, бачачи, Пречиста,
плачучи взивала: чому це, Сину Мій? Тобі неблагодатні люди воздали, за те, що добро їм
чинив, і залишаєш Мене бездітною, Улюблений? Дивуюся, Милосердний, Твоєму
добровільному розп’яттю.
Тропар. глас 4: І співучасником звичаїв…
Або цей, глас той самий:
Ідольську облесливість знищив, Антипо, і диявольську силу переміг, перед
богоборцями сміливо Христа сповідуючи. Тому з ангельськими чинами у Вишині
оселившись, Владиці славослів’я приносиш, за нас молитовну подяку пропонуючи,
благодать зцілення даруєш. Через це тебе шануємо, священномученику Антипо, моли
Христа Бога, щоб спас душі наші.
Пісня 1
51
Сяйвом трисонячної благодаті осяяний, тих, хто це твоє світле свято звершує, осяй,
від пристрасті потьмарення визволяючи, мученику Антипо.
Слово Боже тебе, мудрий, свідком істинних своїх страстей показало, що злочестя
нищиш і демонів всяке лукавство перемагаєш.
Умертвивши плотські мудрування багато постячись, священства Божественного
священним одягом прикрасився, і безкровну приносив жертву Того, Хто ради тебе помер.
Богородичний: Світлом Твого сяяння осяй, Отроковице Всенепорочна, серце моє, яке
перебуває в ночі пристрастей і спокус, що Правди Сонце всім засвітила.
Пісня 3
Виточив ти ріки вчення, що вірних напувають, і каламутні води багатобожжя
висушив.
Міцністю Христовою, блаженний, гонителів міцність посік, і терпеливо постраждав, і
як мученик увінчався.
Тих, хто служили демонам, до віри шанувати Бога істинного привів, Який тіло
смертне, преподобний, багатством милосердя поніс.
Богородичний: Визволителя, що визволив людей від полону ворожого, Чиста,
народила, тому з побожністю Тебе славимо.
Божественним угіллям Божественної любові розпалений, мученику Антипо,
безбожності полум’я погасив, і вкинутий будучи у розпалений котел, до Невечірнього
Світла відійшов. Отче преподобний, Христа Бога моли гріхів прощення нам дарувати.
Від Божественного єства не відлучаючись, втілився в утробі Твоїй, і Бог став
Людиною, Який як і раніше народження зберіг Тебе Всенепорочною, єдиний Господь;
Його старанно моли дарувати нам велику милість.
Пісня 4
Не похитнуло стовпа твого серця беззаконників противлення, страстотерпцю
мученику; тому палаючи ревнощами віри, явився сильнішим за вогонь.
Збуджуючи тих, хто дрімав у нечесті, хвальний, вченням Святого Духа, підняв до
розуміння істинного пізнання.
Усмирив високість демонську, належністю піднесення до Бога, Антипо, сходженнями
Божественними обожнений, Боговидним показався.
Богородичний: Після Різдва, як і до нього, залишилася, Діво Мати, нетлінною, Творця
бо всіх народила, Який від Тебе людське тіло волею поніс.
Пісня 5
52
Піднявся на гору чеснот, блаженний, і свідомістю увійшов до прекраснішого мороку,
і з Богом спілкувався.
Слів твоїх мотузками із глибини безбожності виловив, святителю, заблудлих людей, і
благодаттю спас.
Тіло вогню на з’їдання віддав, святителю, з висоти від Бога Божественну росу щедро
приймаючи.
Богородичний: Сущий у вигляді Божому Божественний вселився в утробу Твою, і
вигляд мій поніс Господь, Всенепорочна.
Пісня 6
Розіп’яв утриманням члени, блаженний, у пості подвизався, мученицькими увінчався
подвигами, які підняв свідомо твердістю, Антипо.
Стояв перед судищем, проповідуючи Втіленого, Який заради тебе був виснажений, і
на судищі Пілата постав, страстотерпцю, і Хрестом ворога заморив.
Для болящих лікування є церква, у ній же, мученику блаженний, терпеливе лежить
твоє тіло, яке Божественне сяяння дарів Духа виточує.
Богородичний: Святий Ісус, вселився в утробу Твою, Який зі святими почиває, Діво, і
прославляє тих, хто з вірою істинною, Отроковице, Його славить.
Будучи апостолам співпрестольником і святителів прикрасою, блаженний, мученицькі
прославився, засяяв як сонце, всіх просвіщаючи, священний Антипо, зруйнував
безбожності ніч глибоку. Тому тебе шануємо, як Божественного священномученика і
зцілень подателя.
Ікос:
Вірою з любов’ю зібравшись в пам’яті священного страждальця, сьогодні його
піснями похвалимо, щоб благодаттю від нього насолодитися; душі бо спасає від
пристрастей і бід, як мученик і як вірний святитель і поборник для тих, хто молить його
від душі. Тому взиваймо до нього: від бід визволи нас постійними своїми молитвами,
отче наш Антипо.
Пісня 7
Юних трьох отроків зображаючи, мудрий Антипо, як посеред печі, постав у люто
розпаленому мідному сосуді, взиваючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Щоб Світла неприступного стати причасником, темряву лукавих духів минув, Богом
просвіщенний, взиваючи: благословенний Ти, Боже мій, Господи.
Страждання різноманітні дією духа, Антипо, угамовуєш для людей, мученику,
Христовим уподібнюючись страстям, взиваючи: благословенний Ти, Боже мій, Господи.
Богородичний: Від крові, Отроковице, дівочої Твоєї, воістину втілилося Слово, Отцю
Співбезпочаткове, наше падіння виправляючи. Благословенна Ти серед жінок,
Пренепорочна Владичице.
Пісня 8
Нині не в дзеркалі бачиш, ні в здогадках добрих останнє, лицем же до обличчя,
53
пройшовши тінь, і до Того, Хто прославив тебе, з радістю взиваєш: благословіть, усі
Тебе, Божественну вівцю Начальника пастирів Христа, що добре випас Його стада,
премудрий, як агнця, беззаконні спалюють вогнем, Антипо, що співаєш: благословіть, усі
На камені Божественних заповідей серця свого поставив стопи, від вітрів лютих мук і
облесливої бурі не похитнувся, Антипо премудрий, співаючи: благословіть, усі творіння
Богородичний: Як Мати Творця всіх, як Божественний храм Вседержителя, як земля
неорана, необроблений колос виростила, Діво Мати, збережи вірних, що взивають:
Пісня 9
величаємо.
Як ієрарх, святителю, священно закінчив свій шлях, священне своє життя священно
завершив, і з радістю направився до свого Улюбленого, священний мученику Антипо.
Так як чесним виглядом прикрашений був, славою мучення, блаженний, освятився і
прийшов до прекрасного Господа, причастям обожнений, Богом натхненний.
Ти любов’ю до Господа розпалився, мученику Антипо, у розпалений старанно
увійшов сосуд, на всепалення, і Богу у приємну жертву принісся.
Священних твоїх мощів, блаженний, рака миро зцілень виточує, злого смороду
пристрасті відганяючи, і обдаровує явно пахощами тих, хто твою славить пам’ять.
Богородичний: Носила на руках Христа, Який промислом всіх носить, Його, як Бога і
Владику, Чиста, моли помилувати нас, що Тебе, як Богородицю Чисту, сповідуємо
завжди, Непорочна.
Молитва
О преславний священномученику Антипо, і скорий помічнику християнам у недугах!
Вірую від усієї душі і помислів, що дарувався дар тобі від Господа хворих зціляти,
недужих лікувати і розслаблених зміцнювати. Тому до тебе, як до благодатного лікаря
недугів, я немічний, приходжу, і твій шанований образ з побожністю цілуючи, молюся:
твоїм заступництвом у Царя Небесного випроси мені, недужому, зцілення від гнітючої
зубної болі, хоч я і недостойний тебе, благого отця і постійного заступника мого, але ти,
будучи наслідувачем чоловіколюбності Божої, вчини мене достойним твого заступництва
через моє навернення від злих справ до благого життя, вилікуй щедро дарованою тобі
благодаттю язви і струпи моєї душі і тіла, даруй мені здоров’я і спасіння і у всьому
благий успіх, щоб так тихе і спокійне життя прожив у всякій побожності і чистоті, і
сподобився би зі всіма святими славити всесвяте Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
Амінь.
Священномученик Антипа – ученик святого апостола Іоанна Богослова (пам’ять 26
вересня), був єпископом Пергамської Церкви і при царюванні імператора Нерона (54-68).
У той час по повелінню імператора, всіх, хто не приносив жертви ідолам, піддавали
страті або вигнанню. Тоді був висланий на острів Патмос (в Егейському морі) святий
апостол Іоанн Богослов, якому Господь відкрив майбутні долі світу і Святої Церкви.
Про кончину святителя розповідається так: «І ангелу Пергамської Церкви напиши:
так говорить Той, Хто має гострий з обох боків меч: знаю, твої діла, і що ти живеш
54
там, де престіл сатани, і що зберігаєш ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї навіть у ті дні,
коли у вас, де живе сатана, був убитий вірний свідок Мій Антипа» (Откр. 2. 12-13).
Святитель Антипа своїм прикладом. твердою вірою і невпинною проповіддю про Христа
досягнув того, що жителі Пергама почали ухилятися від жертвоприношення ідолам.
Язичницькі жреці докоряли єпископу у тому, що він відвертає народ від поклоніння
батьківським богам, і вимагали припинити проповідь про Христа і принести жертву
ідолам. Святитель Антипа спокійно відповів, що не стане служити бісам, що він
поклоняється і буде поклонятися Господу Вседержителю, Який сотворив все, і Його
Єдинородному і Єдиносущному Сину і Святому Духу. Жреці заперечили, що їхні боги
існують здавна, а Христос появився недавно і був розіп’ятий при Пілаті як злочинець.
Святитель відповів, що язичницькі боги створені руками людей і всі сказання про них
наповнені беззаконнями і вад. Він твердо сповідував віру у Сина Божого, втіленого від
Пресвятої Діви. Розлючені жреці потягли священномученика Антипу у храм Артеміди і
кинули його у розпеченого мідного вола, куди за звичай кидали жертви ідолам.
Священномученик у розпеченій печі гучно молився Богу, просячи прийняти його душу і
зміцнити віру християн. Він відійшов до Господа спокійно, ніби заснув (†бл. 68). Ніччю
християни взяли незаймане вогнем тіло священномученика Антипи і з честю похоронили
у Пергамі. Гробниця священномученика стала джерелом чудес і зцілень від
різноманітних недугів. Особливо звертаються до священномученика Антипи при зубних
болях.
Преподобного Василія сповідника єпископа Парійського
На вечірні
З похвалами пам’ять твоя чиниться світло, святителю Василію, і радістю наповнює
православні собори, як Того, хто правду полюбив, і доброчесності чистоту, і лагідність, і
тихість завжди неабияк шановану і довершену.
Павлу Божественному уподібнюючись, у вигнанні терпеливо, святителю Василію,
життя закінчив, і у нужді і скорботі, невпинно утиснений, і завжди гнаний, нині же
радісну і постійну від Бога отримав оселю і насолоду.
Як святитель Богом натхненний, духовні незаходячі оселі бачиш, і на небесних
споглядати сподобився, одягнений у преподобність, правдою огорнутий, і благодаті
красу розумних лицем до лиця бачиш, обдарований.
Спаси мене, Владичице Пречиста, що Спаса Христа невимовно народила, Тебе бо
єдину маю Заступницю, і нездоланну стіну, і захист, і радість, і душі моєї Божественну
утіху. Тому мене визволи від неусипного хробака і вічного вогню, Мати Христа Бога.
Що за видовище Своїми очима бачу, о Владико? Все творіння утримуєш, і на Дереві
піднесений помираєш, всім даючи життя, – Богородиця плачучи промовляла, коли
побачила на Хресті піднесеного, що з Неї невимовно засяяв як Бог і Людина.
Пісня 1
55
Невимовне і трисяюче Світло тобі, у нерушимому Царстві Небесному засяяло, отче, і
праведних радість достойно тебе прийняла.
Відкрилися тобі ворота едемські, і до святителів приєднався святитель, і з Церквою
первородних поєднався, славний.
Законно постраждавши і чисто священство до кінця зберігши, з Небесними
святкувати священниками сподобився.
Богородичний: З тілом поєднався по іпостасі Той, Хто від Тебе його прийняв, Творець
всіх прийшов невимовно, Богомати, і до людей наблизитися зволив.
Пісня 3
Дивовижна і преславна пам’ять твоя, радісно православних веселить собори.
Хмару тіла скинув, преподобний, і від уз звільнився, до Бога наближаючись.
Кончину блаженну і насолоду обраних, преподобний, як обраний, достойно прийняв.
Богородичний: Маючи Тебе Помічницею, не осоромлюся, Пречиста Мати Божа,
маючи Тебе Заступницею, від ворогів моїх визволюся.
Великим сонцем всесвіту засяяв чеснотами своїми: сяянням і чудес світлостями
просвітив вірних зібрання, і знищив пристрастей потьмарення, отче Василію, Христа
Бога моли дарувати нам велику милість.
Божественною скинією будучи Слова, єдина Пречиста Мати Діво, чистотою ангелів
перевершила, і мене, що є прахом, і найбільше за всіх осквернений тілесними гріхами,
очисти молитов Твоїх Божественними водами, подаючи, Чиста, велику милість.
Пісня 4
Молитви творячи до Бога, знищив зломудренної єресі піднесені думки, і Церкву, отче,
обрадував.
У скиніях Небесних тебе, отче, Подвигоположник, оселив, непослаблений твій
супротив проти супротивників прийнявши.
Заради збереження передань Церкви Божої вигнання перетерпів, і перемоги
прийнявши, скінчився.
Богородичний: Бога, Якого народила Ти, Чиста Діво, моли рабам твоїм дарувати гріхів
прощення.
Пісня 5
Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи, спаси нас; Ти бо єси Бог наш, крім Тебе
іншого не знаємо.
Божественна благодать в тебе вселилася, Богоносний, і вірним пастирем Церкви тебе
показала.
Умертвив плоті своєї мудрування і пристрасті, і попрямував до життя духовного,
славний.
Доброчесно і праведно життя своє закінчив, Богомудрий, і прийняв за чесноти
56
нагороду.
Богородичний: Будучи Пресвятим храмом, безпристрасності джерело народила, Діво
Мати Всенепорочна.
Пісня 6
Просвіщаючись красою Небесного сяяння, залишив земний престол, преподобний, і
спадщину нетлінну у землі лагідних, як лагідний, прийняв.
Спокусників насмішників богохульних єретиків, Божественному і побожному
православних розуму навчив, ікону Спаса шанувати, дивовижний.
Бажання твоє до Бога збулося, преславний: преставився бо до Нього божественно
радіючи, і нині світлості і красоти святих бачиш.
Богородичний: Від смерті і тління визволилося людство, у тілі бо Життєдавця
безсіменно народила, Діво Всенепорочна, для благодіяння тих, хто хвалить Тебе з вірою.
Вишнім світлом освітившись, блаженний, просвіщаєш всіх, хто з любов’ю шанує
твоє, отче, чесне страждання. Василію священностраждальцю, моли Христа Бога
невпинно за всіх нас.
Пісня 7
О, невимовна радість, її ж сподобився прийняти, блаженний, у нематеріальному Світі
проживаючи, і співаючи: благословенний, Господи Боже, повіки.
Вінцем Божественної краси, блаженний, прекрасно прикрашений, святкуєш,
взиваючи з Вишніми воїнствами: благословенний, Господи Боже, повіки.
Будучи Тройці і таїн Небесних служителем, Владику милостивим до нас сотвори, що
взиваємо: благословенний, Господи Боже, повіки.
Богородичний: Єви древнє прокляття змінила, Чиста, на благословення, Сина Божого
народивши. Йому ж всі, взиваємо: благословенний повіки.
Пісня 8
Ірмос: З милості Твоєї мучителя й полум’я перемігши, вірні заповідям Твоїм, юнаки
взивали: благословляйте, всі творіння Господні, Господа.
Від скорботного життя і злого поєднання визволився, блаженний, радість і веселість
прийнявши невимовно, співаючи: благословляйте, всі творіння Господні, Господа, і
прославляйте Його повіки.
Духовним вченням тепло противлячись лихослів’ю богохульників, отче, легко їх
подолав, священнослужителю, співаючи: благословляйте, всі творіння Господні, Господа,
і прославляйте Його повіки.
У прекрасному місці і в прекрасній оселі, оселився, проповіднику священних таїн,
отче, де й перебуваєш, співаючи: благословляйте, всі творіння Господні, Господа, і
Богородичний: Всі вірні, як Заступницю, отримали Тебе, Пречиста, і Твоїми
молитвами від зла визволяючись, до Христа взиваємо: благословляйте, всі творіння
Господні, Господа, і прославляйте Його повіки.
Пісня 9
57
Священно своє житіє проводив, отче, і Богу догодив своїми ділами, і Небесне Царство
отримав, мудрий.
Закінчивши життєвий шлях, віру зберіг і подвиг звершив, Василію, і з радістю правди
вінець прийняв.
Покликання Божественне до спасіння, блаженний, отримав, і здійснення звершення
бажаного, тому нині молити не переставай за стадо твоє.
Богородичний: Від потоку сліз моїх не відвернись, що народила Христа, Який від
всякого обличчя всяку сльозу віднімає, Діво.
Преподобний Василій сповідник, єпископ Парійський, жив у VIII столітті. Він був
обраний на єпископську кафедру жителями мста Парії, які шанували святителя як
істинного пастиря стада Христового. Коли виникла іконоборча єресь, святитель
Василій рішуче виступив за шанування святих ікон і відмовився підписати постанову про
їхнє знищення («Неправедний сувій» Собору 754 року, скликаного при Костянтині
Копроніму, 741-775). Святитель уникав всякого спілкування з єретиками і не допускав їх
у свою єпархію. За свою ревність він перетерпів багато гонінь, голод і убогість. До кінця
свого життя святитель Василій був вірним православному сповіданню.
Священномученика Артемона
На вечірні
З безтілесними поєднався на землі проживаючи, і з ними невпинно служачи Тройці,
Артемоне у Бога блаженний. Звідти завжди, як Небесна людина приходячи, земних
навчав Вишнім Божественним чудесам.
Божественним сяянням осяяний, багатьма муками виснажив своє тіло, і до
нематеріального сяяння преставився, чим з молитвами своїми знищив пристрастей
потьмарення ніч, мудрий, осяваючи душі наші.
За тих, хто з вірою чинить твою пам’ять, священомученику, і багато твоїх подвигів
чесного твого мучення оспівує, не переставай завжди молити, щоб зберегти від скорбот, і
майбутнього тління, Артемоне мученику, Божий проповіднику.
Через звичаї гнилі посковзнувся, і впавши ниць лежу, і до Твоєї, Діво, приходжу тиші:
від бурі супротивної, і спокус різноманітних мене визволи, щоб невпинно оспівував Твою
благодать, Богородице Мати Приснодіво.
Біля Хреста Сина і Бога Свого стояла, довготерпіння Його бачивши, промовляла
плачучи, Мати Чиста: горе Мені, Чадо найсолодше, чому ж страждаєш неправедно Слово
Божий, щоб спасти людство?
Пісня 1
Відкриваючи розуму скарби Податель, їх благодать щедро подає тим, хто з вірою
хвалить Його страждальця Артемона.
Тебе, що стрілою найсолодшої любові Христової уражений з юності, мудрий, тілесна
пристрасть, Артемоне, від Його любові не змогла відсікти.
58
У глибину Писання Божественного вникаючи старанно, Артемоне, достав мудро
розуму кращого багатство, ним же всіх вірних збагатив.
Богородичний: Земнородні Різдвом Твоїм від землі до висоти Небесної воістину
возносяться, Чиста Богородице, і до ангельських сонмів приєднуються.
Пісня 3
Силою Духа одягнений, переміг ополчення, які проти Творця, Артемоне доблесний.
Погасив піч безбожності, преподобний, дощем страдницької твоєї крові, Артемоне
преславний.
Киплячі Божественною утіхою, і палаючи Божественною любов’ю, преподобний, за її
постраждав.
Богородичний: Від вини гріхів наших звільнило Різдво Твоє, Чиста, і правдою всіх
вірних зв’язало.
Подібно сповіданням священним і життя мученицькі закінчив, до Небесних відійшов,
Артемоне мудрий, вінець нев’янучий від Бога прийняв. Тому святу твою пам’ять
святкуємо, взиваючи: пом’яни нас, священномученику, біля Христа перебуваючи.
Відновила, Чиста, Божественним Різдвом Твоїм, зітліле у пристрастях земнородних
мертве єство, і підняла всіх від смерті до життя нетлінного. Тому Тебе з обов’язку
ублажаємо всі, Діво препрославлена, як і прорекла.
Коли побачила Тебе піднесеним на хресті Пречиста Твоя Мати, Слово Боже, по
материнськи ридаючи, взивала: що за нове і дивне це чудо, Сину Мій? Як це Життя всіх
споживає смерть, бажаючи оживити мертвих, як Милосердний?
Пісня 4
Жертва твоя, славний, на жертовник Небесний вознеслася, і стала нині приємною
Владиці всіх.
У видіннях до кращого підніс розум, преподобний Артемоне, і навчився таїн
Христових, за них же і постраждав.
Постав на непорушному камені, преподобний, Творця любові, від підступів і
хвилювань ворожих зовсім не похитнувся духовно.
Богородичний: Як невичерпний скарб Тебе, Владичице, маємо, щедрі дари чудес від
Тебе всі приймаємо.
Пісня 5
Хвилі безбожності, мудрий, зупинив, спас людей покірливих, наставляючи до
пристанища віри.
Світильником яскравим, у ночі облесливості, преподобний, засяяв чеснот світлом
Богопізнання, і до світла людей направив.
Богородичний: Від скверних пристрастей і окаянства мене очисти, і душу мою,
Богоневісто, Твоїми молитвами чистою перед Богом постав.
Пісня 6
59
Законно за Христа постраждав, Артемоне, викрив беззаконних ворогів злочестиве
веління, тому законним мучеником показався, Божественними перемогами увінчаний.
Висушив каламутні потоки безбожності вогнем слів твоїх, світлі виточив ріки віри
Богопізнання вірним, Артемоне преподобний.
Озброїв, славний, помисли проти ворога змія, у доблесній сутичці, Артемоне, подолав
його, і мертвим показав, і від Господа перемоги вінець прийняв.
Богородичний: Ми, що були мертвими, стали безсмертними благодаттю Різдва Твого,
і від тління першого визволилися, Богородице Чиста, і нетління одягом прикрасилися.
Пісня 7
Вогнем любові палаючи Божественного Владики, славний мученику, у подвиг трудів
волею старанно увійшов, взиваючи: отців наших Боже, благословен єси.
Силою Святого Духа одягнений, мученику, як апостоли, спокуси ополчення
доблесним терпінням переміг, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Доброчесністю житіє прикрасив і тіло чистотою, чисто, Артемоне, священно служив
Христу, подячно оспівуючи і співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Богородичний: Щоб всіх залучити до Небесної слави, Творець всіх із Тебе,
Богородице, благоволив народитися, і з нами як Чоловіколюбець і Благодійник Бог у
плоті пожити.
Пісня 8
Ірмос: Царя Небесного, Якого славлять воїнства ангельські, хваліть і величайте по всі
віки.
Так як забажав за достойністю замість всього земного Царя всіх, Артемоне, з Ним
повіки радуєшся.
Ніяк не змогли спокуси мучителів тебе, піднесеного душею до Творця,
страстотерпцю, від Його любові відсторонити.
Світла Божественного сяяннями, страстотерпцю, просвітився, увійшов у незаходимий
жертовник таїн, як служитель невимовних.
Богородичний: Той, Хто людське єство прийняв, Богородице, від Тебе незбагненно,
синів людських зробив рідними.
Пісня 9
Зиму безбожності, мученику, пройшов, до весни побожності досягнув, і світла Сонця
слави сподобився.
Духовними і розумними очима передбачив по правицю тебе стоячого Господа, і не
похитнувся від хвиль мук, Артемоне.
Так як Божественної і невимовної слави сподобився, страстотерпцю, з мучениками і
учениками Христовими, за нас моли Його, як Милосердного.
Богородичний: З висоти, Богородице, Твоїм милосердям нашу убогість відвідай, і від
тління і бід нас визволи.
Священномученик Артемон народився у першій половині III століття у Лаодікії
Сирійській від християнських батьків. З юних років він посвятив себе служінню Церкві.
60
У 16-річному віці святий був поставлений читцем і в цьому званні трудився на протязі
12 років. За старанність до Божественних служб святитель Сисиній звів його у сан
диякона. З такою ж ревністю і старанністю святий Артемон виконував це служіння на
протязі 28-ми років, після чого був рукопокладений у пресвітера. У цьому сані святий
Артемон служив у Церкві Божій 33 роки, проповідуючи християнську віру серед
язичників. Коли імператор Діоклетіан (384-305) почав жорстоке гоніння на християн,
святий Артемон був уже старцем. Імператор видав указ, щоб всі християни принесли
жертви ідолам. Святитель Сисиній, дізнавшись про скоре прибуття у Лаодікійську
область воєнноначальника Патрикія, разом зі священником Артемоном проник у капище
богині Артеміди. Там вони розбили і спалили ідолів. Потім святитель Сисиній і святий
Артемон зібрали паству в церкві і гаряче переконували християн залишатися твердими у
вірі і не боятися погроз мучителів. Прибувши у Лаодікію, Патрикій улаштував
п’ятиденні святкування в честь язичницьких богів, а потім направився у капище
Артеміди для принесення жертви. Він дізнався, хто зруйнував капище, і з загоном воїнів
направився до церкви, де молилися християни. Не дійшовши до церкви, Патрикій відчув
раптову остуду, а потім жар, так що довелось, ледве живого, занести у перший
знайдений на шляху дім. «Християни прокляли мене, і це їхній Бог мучить мене» – сказав
він наближеним. Моління Патрикія до ідолів не полегшили його страждань. Він послав
гонця до святителя Сисинія і просив його допомоги, обіцяючи в подяку зробити золоту
статую єпископа. Святитель відповів: «Золото твоє хай буде з тобою, а якщо хочеш
зцілитися, повір у Христа». Патрикій злякався смерті і об’явив, що вірує у Христа. По
молитві святителя Сисинія недуга залишила його. Але звершене диво не змінили заскнілої
душі язичника. Хоч він і не зачепив святителя Сисинія, але відправився виконати
імператорський указ до інших християн у місто Кесарію. По шляху він зустрів старця,
за яким йшли по парам шість диких ослів і два оленя. Це був священик Артемон. На
запитання Патрикія, як він зумів повести за собою диких звірів, святий Артемон
відповів, що Христовому Імені покоряється все в світі і для істинної віри у Христа немає
нічого неможливого. Патрикій дізнався від язичників, що зустрінутий на шляху старець
– той самий Артемон, який зруйнував капище Артеміди. Він наказав схопити його і
відвести у місто Кесарію. Святий Артемон без страху пішов за воїнами, а тваринам
наказав йти до святителя Сисинія. Один із оленів отримав від Бога дар слова і розповів
святителю, що сталося зі святим Артемоном. Святитель послав йому у Кесарію
благословення і проскуру через диякона. У Кесарії Патрикій визвав святого Артемона на
суд і став примушувати його принести жертву в капищі Асклепія. У тому капищі жило
багато отруйних змій. Жреці ніколи не відкривали двері, не принісши спочатку жертву
ідолу. Але святий Артемон, призвав Ім’я Ісуса Христа, без усякого страху увійшов у
капище і вивів звідти багато змій. Язичники стали тікати, але святий зупинив їх і своїм
подувом умертвив змій. Один із жреців, Віталій, повірив у Христа і просив святого
Артемона охрестити його. Патрикій думав, що святий Артемон умертвив змій
волхвуванням, і знову став допитувати його і катувати. У той час у Кесарію примчав
олень, що говорив з святителем Сисинієм. Олень став лизати стопи мученика, а потім,
знову отримавши від Бога дар слова, викрив Патрикія, напророчив йому скору смерть у
кип’ячому казані. Патрикій злякався, що чудеса, звершені святим Артемоном,
приваблять до нього ще більше народу, і наказав стратити його. У величезний казан
наповнений кип’ячою смолою, воїни повинні були кинути святого Артемона. Але коли
Патрикій під’їхав на коні до казана, бажаючи провірити, чи кипить смола, два ангели у
вигляді орлів схопили і кинули його у котел, а мученик Артемон залишився живим. По
61
молитві святого із землі вийшло джерело, у якому він охрестив жреця Віталія і
багатьох язичників, які увірували у Христа. На наступний ранок святий Артемон
причастив новохрещених Святих Таїн. Єпископ Кесарійській прийшов привітати
святого Артемона. Він відмітив місце, де страждав мученик, і пізніше спорудив тут
церкву. Багато тих, хто охрестився були посвячені у диякони і священники, а Віталій
поставлений єпископом Палестинським. Священномученик Артемон, по покликанню
Божественного гласу, пішов з проповіддю Євангелія у Асію у поселення Вули. По дорозі
його схопив ангел і переніс у відкрите у видінні йому село. Там він багатьох навернув до
віри у Христа. Язичники схопили святого і відсікли йому голову (†303).
Святителя Мартина сповідника, папи Римського
На вечірні
Як тебе, Мартине, нині назвемо? Православного вчення славного наставника,
правдивого начальника Божественних повелінь, істинного викривача неправди, слів
доблесних подвижника, священного служителя, чесного чудотворця. Моли щоб спастися
Як тебе, Мартине, нині назвемо? Рікою, яка духовними водами наповнена, і завжди
напуває плодючістю духовною, свічником, який побожністю сяє, горою, яка виточує
Божественну радістю, Божественних слів наставника, всякої єресі викривача. Моли щоб
спастися душам нашим.
Як тебе, Мартине, нині назвемо? Скинії істинної священнослужителем хвальним,
добрим посередником між Богом і творінням, чашею, що пиття Божественне виточує,
світильником, що має слово життя і який від заходу зійшов і на сході явився. Моли щоб
Кому уподібнилася ти, окаянна душа, до покаяння ніяк не направляєшся, і вогню не
боїшся, що на злих чекає? Піднімись, і Єдину швидку до заступництва поклич, і взивай:
Діво Мати, моли Твого Сина і Бога нашого визволити мене від сіток облесника.
Коли Ягниця Агнця побачила на Дереві Хресному розпростертого добровільно,
страждаючи по материнськи і плачучи взивала: Сину Мій, що за дивне це видіння? Всім
життя даєш як Господь, і чому помираєш, Довготерпеливий, земним подаючи
воскресіння? Славлю Твоє велике милосердя, Боже Мій.
Істинні повеління устами поширив, вченням Божественним всіх просвітив, єресі
подолав, Богомудрий Мартине, святителю чесний, поминай нас, угоднику Христовий,
щоб піклуванням твоїм до Нього у мирі влаштувати життя наше.
Пісня 1
Ірмос: Ударом жезла нерозсічене розділив, і сонце побачило землю, яку раніше не
бачило; лютого ворога потопив і непроходиме море Ізраїль пройшов, пісню співаючи:
Господа оспівуємо, бо Він славно прославився.
Багато страждань, Мартине, перетерпів заради Христа Бога, і добре подвизавшись,
нині прийшов до безболісного життя. Тому моєї душі люті страждання полегши, щоб
62
оспівував тебе, молитвами твоїми просвічуючись.
Про Христа, Вічного Бога, що два єства і дві волі і два дійства ніс, блаженний,
Єдиного від Чесної Тройці, навчав ти, і тих, хто не так шанував, всіх відкинув священний
Мартине.
Недужих на тваринну безумністю викривав ти, у Єдиному Христі єдину пояснюючи
волю, розумом істинним і вірою явно прикрашений, Мартине, з радістю взивав:
оспівуємо Господа, бо Він славно прославився.
Прекрасними піснями, світло святкуючи, сьогодні Христова Церква тебе вшановує, у
Бога блаженний, Христовий служителю, пресвітлий Мартине, тих, хто оспівує тебе,
просвіти.
Богородичний: Той, Хто за єством Божественним невидимий, через Тебе став
видимою Дитиною, і будучи Людиною, воістину мав два бажання і два діяння поніс у
Єдиній Іпостасі, Його моли, Пренепорочна, всіх нас спасти, що любов’ю шануємо Тебе.
Пісня 3
Ірмос: Страх Твій, Господи, вклади в серце рабів Твоїх, і буде нам на утвердження
тим, хто Тебе призиває.
Будучи наповнений Божественними ревнощами, блаженний, зібрав Священний
Собор, Мартине, і утвердив церковне вчення.
Посеред Собору відкинув Пірра, Сергія і Феодора, Кіра ж і подібних їм єретиків, що
промовляли безумні слова, отче.
Із Риму примусово вигнаний, обійшов ти, преподобний, промені випромінюючи як
сонце, просвіщаючи всіх православних.
Премудрістю освячений з висоти, як сонце, Римській батьківщині великим
заступником явився, преподобний Мартине, блаженний.
Богородичний: Того, Хто з Отцем однаково вшановується і є Співпрестольним,
невимовного народила Ти, Який поніс два дійства і дві волі, Всесвята Отроковиця.
Сповіданням священним прикрасившись, мученицькі життя завершив, до Небес
піднявся, мудрий Мартине, вінцем нев’янучим від Бога увінчався. Тому святу твою
святкуємо пам’ять, взиваючи: пом’яни нас, уславлений Церквою, біля Христа
перебуваючи.
Після Бога, Богородице, під Твій покров приходжу, смиренний, і припадаючи
молюся: помилуй, Пречиста, бо ж перевершили голову мою гріхи, і боюся муки,
Владичице, і тремчу, молитву сотвори, Чиста, до Сина Твого, щоб від цього визволитися
мені.
Пісня 4
Ірмос: Сів на коней, апостолів Твоїх, Господи, і прийняв руками Твоїми вузду їхню, і
стала спасінням Твоїм їзда для тих, хто вірою співає: слава силі Твоїй, Господи.
Неправедно від престолу твого був вигнаний, мудрий, від людей неправедних
праведний постраждати зволив, щоб праведне вчення церковне, отче, спасти
непошкоджено.
63
Стоячи перед беззаконними будучи законним страждальцем, святителю Богом
натхненний, і від них ображений, і зганьблений, і волочений даремно, залишався силою
волі непохитним.
За дитяче стріляння, отче Мартине, вважав тих, хто ображав тебе, терпеливо
постраждалий, гнаний, і зв’язаний даремно, і у темниці ув’язнений.
Трисвітлим сяянням пресвітло прикрашений, яскравіше сонця, блаженний, заходу
сяєш і невіри темряву відганяєш, премудрий. Тому просвіти нас, що тебе ублажаємо.
Богородичний: У двох єствах пізнаного Одного від Тройці народила Ти, як Бога і
Людину, Який поніс дві волі двома єствами, Діво Пренепорочна.
Пісня 5
Ірмос: Від ночі невідання, що по душеловному шляху завжди блукаю; мене, настав й
направ на стежку заповідей Твоїх, світлом розуму Твого, Господи.
Священним твоїм словом, отче, священне вчення явно утвердив, і полки єретиків
подолав, перетерпівши вигнання, і темниці, і багато скорбот.
Дрімання твоїм повікам, преподобний, не дав, поки до Бога не переселився, і всю
єресі спокусу розвіяв, мученицькі подвизавшись.
Вороже тебе, як звіра, вороги волокли веригами, мудрий, зв’язавши посеред міста,
насміхаючись докоряли, і ганьбили, і без сорому на тебе нападали.
Вірою захистившись, і на устах маючи радість, як сонце променями, міста всі
просвіщав, проповідуючи Христа, Сина Божого, що в тілі прийшов.
Богородичний: Безмужно, Діво, неописане Слово у тілі народила, плоті моєї
пристрасті умертви, оживи душу мою, умертвленну через гріхи.
Пісня 6
Ірмос: Безодня гріхів і буря провин засмучує мене і тягне у глибину відчаю; але Ти
простягни мені кріпку руку Твою, як Петрові, о Керманичу, і спаси мене.
Засумував лукавий біля ніг твоїх священних, Богоносний, бо ж лукавих людей
лихослівні вуста закриваються словом твоїм, і сяючи яскравіше за сонце являється вчення
Божественне.
Розтягують тебе нещадно і вірьовками зв’язують спокусники, що зв’язуєш всяку
облесливість і єретичний союз розриваєш союзом Божественного вчення твого,
святителю отче Мартине священний.
Стояв ти перед судищем суддів, засуджуючи спокусу тих, що проповідували єдину
волю у Христі, отче, і мученицьким явно прикрасився вінцем, мудрий мартине у Бога
блаженний.
Чудесами наповнив увесь світ, хвальний, виточуючи ріки зцілень, Божий
проповіднику, ними ж і мене просвіти, молюся тобі, Мартине пресвятий.
Богородичний: Закони єства в Тобі руйнуються, невимовно бо народила Творця всіх,
Богородице Всехвальна, як Бога ж і Людину, Який дві волі і діяння має, Мати Діво.
Пісня 7
Ті, що лишали Христа подвійних діянь і бажань, лишили тебе без престолу, піддавши
далеким вигнанням, що взивав: отців наших Боже, благословен єси.
Пройшовши тривалі темниці як охоронець непорочної віри, єретичну темряву розвіяв,
і просвітив вірних співати: отців наших Боже, благословен єси.
Уповаючи, отче, як лев на беззаконних сміливо наскочив, Феодора, і Кира, і Сергія, і
Пірра, і їхніх однодумців відлучаючи від Христової Святої Церкви.
64
Засяяв, блаженний, як сонце, на землі, благодаттю з висоти осяяний, отче Мартине,
співаючи: оспівуваний Господи, Боже отців наших, благословен єси.
Богородичний: У двох волях і двох діяннях із Тебе, Пренепорочна, народився
невимовно Той, Хто спасає ти, хто так думає, і взивають: отців наших Боже, благословен
єси.
Пісня 8
Утиснений, отче, немощами, і лютими вигнаннями, і різноманітними муками,
мучення вінці як мученик прийняв ти.
Блаженства Богом обраного сподобився, ставши вигнанцем, Мартине, і з правдою
будучи, виганяв від середовища неправедну єресь.
Прикрасив Божественний престол Петра, і на його камені Церкву непохитну зберіг,
Мартине, і цим прославився.
Тройці Пресвятої явився істинним проповідником, пресвятий Мартине, Нею ж
просвіщаючись, блаженний, яскравіше за сонце засяяв чудесами, зцілення виточуючи
тим, хто взиває: оспівуйте діла Господні, і прославляйте Його повіки.
Богородичний: Святішою за Вишні воїнства і за Херувимів вищою будучи, Мати
Божа, від пристрастей тілесних мене вищим сотвори.
Пісня 9
Ірмос: Ти перевершила закони природи, зачавши Сотворителя і Господа, і була
дверима спасіння світу; тому Тебе, Богородице, безперестанно величаємо.
Священним священнослужителем, сповідником і мучеником будучи, з сонмами
патріархів, Мартине, завжди достойно радуєшся, тому тебе з вірою ублажаємо.
Як сяюче сонце, блаженний, засяяв від заходу до сходу, всю землю сяянням
побожності просвітив, і відігнав глибоку темряву єретиків.
Станемо в домі Бога нашого, проповідуючи страсті, і боротьбу, і сповідання Мартина
отця нашого, який мав помисли небесні, і його з любов’ю ублажим.
Твоє святе преставлення сьогодні світло звершуємо, наповни радістю серця тих, хто
прославляє тебе, Богомудрий святителю, у ньому ж всіх нас пом’яни.
У сонмі з Безтілесними силами нині перебуваєш, блаженний отче, спонукай пророків
і апостолів премудрих з мучениками святими, старанно за нас молитися Богу, щоб
достойно тебе величали.
Богородичний: Словам отців покоряючись, у двох єствах і волях, Чиста, Єдиного від
Тройці, із Тебе народженого, з вірою сповідуємо, і Тебе невпинно величаємо.
Святитель Мартин сповідник, Папа Римський, народився у місті Тоди у Тосканії.
Його батьки, належачи до знатного роду, дали сину хорошу освіту. З юних років святий
Мартин стремів присвятити своє життя служінню Богу. Вступивши у церковний клір у
Римі, святий мартин невдовзі був рукопокладений у сан пресвітера. У 649 році, після
кончини Папи Римського Феодосія, на кафедру Римської Церкви був поставлений святий
Мартин. Архіпастирське служіння його випало на час широкого поширення на Сході
монофелітства. Єретики – монофеліти (грец. – «єдиновольники») вважали, що у Господі
Ісусі Христі хоч і два єства, Божественне і людське, але воля одна, тільки
Божественна. Пізніше це хибне вчення було засуджено на IV Вселенському Соборі. У ті
часи Рим входив у склад Візантійської імперії. Імператор Констант II (629-668) і увесь
його двір, а також Патріарх Константинопольській Павло знаходилися під впливом
65
монофелітва. Дізнавшись про обрання святого Мартина Папою Римським, Констант II
направив йому свою книгу, названу «Типос» яка мала зміст хибного вчення. Одночасно
імператор вимагав, щоб святий Мартин прийняв монофелітство і утвердив його
соборно. У відповіді імператору святий Мартин заявив: «Якби і увесь світ це нове
вчення, противне для православ’я, забажав прийняти, то я не прийму і не відступлю від
євангельського і апостольського вчення і від передання святих отців, якщо би навіть
прийшлось постраждати до смерті».
Святий Мартин направив до Патріарха Константинопольського Павла своїх
довірених людей з посланням у якому переконував Патріарха відмовитися від єресі щоб
уникнути церковного розколу. Павло відкинув напучення і суворо покарав посланників
святого Мартина. Тоді святитель Мартин, по пораді святого Максима сповідника,
єпископа Хрисополітанського (†662, пам’ять 21 січня), який прибув у Рим для захисту
православ’я, скликав у 653 році Помісний Собор. Рішенням 150 західних єпископів, які
брали участь у Соборі, монофелістська єресь була засуджена. Собор направив послання
до вірних християн, пояснюючи шкоду цього хибного вчення і зміцнюючи у правовір’ї тих,
хто вагалися. Дізнавшись про скликання Собору, розгніваний імператор вирішив
знищити непокірного Папу і для цього терміново відправив у Рим свого посланця по імені
Олімпій. Учасники Собору ще не роз’їхались. Олімпій не наважився у їхній присутності
власноруч виконати доручення Константа, а доручив звершити вбивство одному із своїх
воїнів. Воїн же, увійшовши у храм, де в цей час знаходився святитель Мартин, раптом
зупинився як вкопаний, уражений раптовою сліпотою. Олімпій зрозумів, що Господь не
допустив статися злочинству, розкаявся і невдовзі відправився на боротьбу з
сарацинами, у якій загинув. Тим часом Констант розпочав нову спробу відомстити
святому мартину. По напученню Патріарха Константинопольського Павла, з
допомогою посланого в Рим представника, святого Мартина наклепницькі звинуватили у
тому, що він поширює єресь, призиває сарацин до повстання проти імператора і без
належного шанування відноситься до Божої Матері. Даремно святитель Мартин
намагався заперечити цю неправду. Не слухав його оправдань, посланник імператора
публічно звинуватив святого у тому, що він незаконно зайняв кафедру Римського
єпископа. Пізньою ніччю святитель Мартин був взятий під варту, а потім на кораблі
відправлений у вислання на острів Наксія. Цілий рік терпів нестатки і голод святий
Мартин на острові. Жителі острова приносили святителю їжу, але стражники
відбирали її, повідомляючи всім, ніби то святий Мартин єретик, а той, хто йому
допомагає, – ворог імперії. У 654 році змучений архіпастир, залишаючись непохитним
сповідником Православної віри, був доставлений у Візантію. Тут він знову був підданий
ображанням і ганьбленням від людей імператора і Патріарха. Після
двадцятитрьохденного усамітнення ув’язнення святителя принесли на ношах у дім де
зібралися сенатори, оскільки він вже не міг ходити. Старший сенатор з гнівним криком
вимагав, щоб святий Мартин встав перед ним. Підтриманий воїнами, ледве стоячи на
ногах, святий слухав, як лжесвідки перелічували неправдиві звинувачення, у
справедливості яких клялись Святим Євангелієм. Сказати що-небуть у своє виправдання
святий сповідник не зміг, так як не знав грецької, а перекладачу, якого осипали лайкою,
сенатори не дали говорити. Потім святий Мартин був приведений до ганебного стовпа,
де підбурений імператорськими людьми натовп осипав мученика за віру прокляттями,
викликуючи: «Анафема Мартину єпископу». За всім, що відбувається таємно
спостерігав імператор Констант, який сховався у високій вежі. Незважаючи на
січневий холод, на святителі був розірваний одяг, а тіло його заковане у вериги.
66
Нарешті, воїни, несучи спереду оголений меч, що означало смертельний вирок, поволокли
святого Мартина через все місто у преторію. Багато хто, бачивши, якій ганьбі
піддавався святитель, плачучи відходили. Інші ганьбили святого Мартина, викрикуючи:
«Де є Бог його, де вчення віри його?». Помираючий святитель був кинутий у темницю.
Тут свій жаль до нього виразила дружина тюремного сторожа: вона перев’язала рани
мученика і таємно укрила його. У цей час нечестивий імператор Констант відвідав
Патріарха Павла, який знаходився при смерті. Почувши розповідь про мучення, яким був
підданий святитель Мартин, і відчувши перед смертю розкаяння, патріарх-єретик став
з присягою просити імператора припинити переслідування святителя. Святий Мартин,
готуючись прийняти за праву віру швидку смерть, був дуже зажурений, коли дізнався,
що виконання смертної страти над ним відкладено. Після восьмидесятип’ятиденного
перебування у в’язниці, змучений тілесно, але радісний духом архіпастир, при
невтішному плачу всіх тих, хто були з ним у темниці, був знову посаджений на корабель,
яким доставлений до місця заслання - на Таврійський (Кримський) півострів. Тут,
недалеко від Херсонесу, у Інкерманських каменоломнях, майже без їжі, провів святий
Мартин останні два роки свого життя. Скінчився 16 вересня 665 року і був похований у
храмі в честь Влакхерської ікони Пресвятої Богородиці. При його гробі звершувалося
багато чудес.
Єресь монофелітів була засуджена на IV Вселенському Соборі у 680 році. Мощі
святого Мартина були перенесені у Константинополь, а потім в Рим, де спочивають у
храмі в ім’я святого Мартина.
Святих апостолів Аристарха, Пуда і Трофима
На вечірні
Словом Божественного розуму людей від безумності, премудрі, повністю визволили, і
привели їх спасенними до Слова, що засяяло від ненародженого Отця, апостоли. Його
моліть дарувати душам нашим мир і велику милість.
Пуда, і Аристарха явно, і Божественного Трофима, істинних Христових
проповідників похвалимо: спокуси бо зиму теплотою Божественної благодаті
зруйнували, і нині біля незаходимого сяяння оселилися, нагороду за труди прийнявши,
причастям невимовним обожнені.
За Павлом прямуючи, славним вчителем, славні, багато біди понесли, у в’язницях
ув’язнені, прилучаючись до страждань, і в кінці мечем у голові усічені постраждали.
Христу моліться дарувати душам нашим мир і велику милість.
О горе мені! Розум і душу і тіло осквернив гріхами, і що робити? Як уникнути
нестерпного полум’я, вічного ув’язнення? Але, о Непорочна! Раніше кінця моли Сина
Твого подати мені прощення.
Коли Діва нескверна на Дереві побачила Того, Кого без сімені від утроби народила,
не терплячи сердечного ураження, страждаючи взивала: промислом Своїм утримуєш все
творіння, чому, як засуджений, на Хресті піднесений, бажаючи спасти все людство?
Пісня 1
67
Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон
потопляється; пісню перемоги Богові співаємо, взиваючи.
Біля престолу Божого перебуваючи, як слуги і служителі Христові, як світильники
духовні, просвіщення випросіть нам, що вашу пам’ять шануємо, апостоли.
Той, Хто на землі через милосердя явився, вибрав вас учениками і служителями з
багатьма іншими, щоб ви сповіщали все Його Божественне бажання.
Священний сонм, священних Христових сімдесяти зібраних учеників, з Павлом усю
землю вченням Божественного світла просвітили.
Священний Пуд і славний мудрий Аристарх з Трофимом, як сяючі зорі, засяяли на
землі, спокуси потьмарення відганяючи.
Богородичний: Щоб нижніх з Вишніми поєднати, через велике милосердя Бог від
Тебе, Пречиста, тіло прийняв і явився після втілення.
Пісня 3
Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і
утвердив нас на камені сповідання Твого.
З славним Павлом, як зорі з сонцем, увесь світ обійшли, світлом священного
проповідання темряву незнання відганяючи.
Великими стражданнями тілесними, ученики Слова болісний гріх відняли, у Вишніх з
безболісним спокоєм вірних заручивши.
Подвигами Божественними воістину ворожу злобу всю зруйнували, і храми ідольські
нищачи, людей храмами Божими сотворили.
Богородичний: Годувала молоком Годувальника всіх, Діво, народженого чисто із
Пречистої утроби Твоєї, Який тлінням уражених людей наставляє.
Сідальний, 1:
Як ранок, богоугодно засяявши світу, вірою темряву глибоку спокуси відігнали,
апостоли, і душі просвітили. Тому вся сяюча Церква оспівує сьогодні вашу пам’ять,
Христа величаючи.
Уповання християн, Пречиста Діво, Бога народила невимовно і незбагненно, Його
невпинно моли з Вишніми силами, подати прощення всіх гріхів наших і виправлення
життя тим, хто з вірою і любов’ю завжди Тебе славить.
Пісня 4
Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає взиваючи, від
помислу чистого Господа прославляючи.
Як трисвітлу свічу Предвічна Трійця запалила священних Пуда, і Трофима, і
Аристарха, землю Божественним словом осяваючи.
З Павлом явилися мудрими супутниками, різноманітні гоніння і біди з ним з радістю
перетерпівши, славні, заради майбутнього життя.
Страждаючи витіканням крові освятили все творіння, Христовою силою скасували
принесення демонам скверної крові, апостоли.
Богородичний: Міцність моя і пристанище, Пречиста, і нездоланна стіна, і суща до
Бога Молитвениця, від вічного полум’я і геєни мене визволи.
Пісня 5
68
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся души тих, що зрання
линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів визволяє.
Кумири і ідольські храми знищили, славні, відтворюючи благодаттю, як скинію, упалі
через переступ людські серця, Божі проповідники.
Як коні, воістину сущі Божі, море безбожності розбурхали, і тих, хто раніше в ньому
потонули, проповіданням Божественним оживили.
Відвіданням від Бога, Божественними навідуваннями вашими, тих, хто були хворими
ідольським шаленством і в ньому тонули, спасли, будучи нашими спасителями.
Богородичний: Священний Ісая у древності, священно просвітившись Духом
Божественним, взивав: це Діва прийме через милосердя втіленого неосяжного Бога.
Пісня 6
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого
пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє,
Многомилостивий.
Премудрий Трофим і разом Аристарх, і Пуд дивовижний, як ученики Слова і
священні Павла супутники, хай священними піснями прославляються.
Будучи наповненими водами Духа, премудрі, воістину всяку душу напоїли вченням,
від людей віднявши полум’я спокуси Божественною благодаттю.
Поєднані Духом, роз’єднання ніякого не мали окрім тілесного: разом бо з Павлом
проповідником у голови були усічені, з ним і прославляєтесь.
Богородичний: Дивовижне Твоє зачаття, Отроковице, дивовижне і страшне
незбагненне Твоє Різдво, що примиряє з Богом тих, хто з давна був віддалений від Нього,
і красу першу подає.
Кондак, 4:
Явилося апостольське чесне це свято, просвіщаючи нас і гріховну темряву
відганяючи, що взиваємо: з’явилося Світло і прийшло визволення.
Пісня 7
Ірмос: Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опалюючи,
веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.
Нечестя полум’я погасали хмарами чесного проповідання, як апостоли і як сущі
Божественні страждальці, потоками крові ідольську річ попаливши, мудрі, тому
прославляєтеся.
Окрім дванадцяти учеників явилися другими учениками Христовими, славні, з
Павлом бо пройшовши всю землю, бід багато понесли, і з ним священну кончину
прийняли.
Прикрасилися прекрасними вашими ранами, Аристарху і Трофиме, з Пудом
священним, засяяли воістину яскравіше за всяке золото, славні, за нас завжди моліть
Христа.
Богородичний: Блаженною явилася від Святого Духа, Раду Великого Ангела
втіливши, Який Божественних учеників у світ, як Божественні блискавки, послав, Чиста,
щоб просвітити вірних.
Пісня 8
Ірмос: З полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо
все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.
Січучи коріння безбожності серпом Божественним, посадили віру істинну, і
довершений розум у побожних серцях, Божі проповідники.
Словом Божественним серця відновили, і розуму насіння посіяли, мудрі, і колосся
69
плодюче пожали, – багато спасенних, апостоли.
Непохитні стовпи Церкви Христової, винограду Божественного Божественні грона,
що солодкість життя виточують, Аристарх, і Пуд, і Трофим хай вшановуються.
Богородичний: Зруйноване людство все, Діво, відновила Різдвом Твоїм, єства союз
надприродно відновивши, Обрадувана, Бога Живого Мати.
Пісня 9
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські
дивитись: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його, з
небесними Силами Тебе ублажаємо.
Віднялася міцність гордого, упала піднесена його величність, неміччю бо тілесною
святі з ним зіштовхнулися, і перемогли, і знищили, і вірних від мук його визволили.
Як порох, спокусу розвіявши, необлесливими наставниками людям явилися, і ангелам
співгромадянами стали, співаючи з ними: Святий, Святий, Святий Отець, і Син, і Дух
Святий.
Тілесні зцілюючи недуги і душевні болі, апостоли Господні, і творячи дивовижні
чудеса, всіх, хто перебував у темряві незнання, залучили до пізнання істинного світла,
тому вас ублажаємо.
Від Розуму духовного нині насолоджуєтеся, на Небесах святкуючи, апостоли,
блаженну віру прийнявши, Трофиме Божий проповіднику, Пуде найдостойніший,
славний Аристарху, за нас поминання творіть.
Богородичний: Від полум’я геєни мне звільни, що незбагненно Вогонь нестерпний
народила, і душу мою любов’ю запали, Пречиста, Прийдешнього, Який вогонь розуму,
Отроковице, на землю приніс, Богом Обрадувана.
Святі апостоли від 70-ти Аристарх, Пуд і Трофим після народження належали
греко-римському світу і виросли у язичницькому середовищі; всі троє були навернені у
віру Христову «Апостолом народів» – Павлом. Всі вони стали сподвижниками апостола
Павла і були страчені разом з ним. Святий Аристарх – македонянин по походженню,
народився у м. Фессалоніки (нині м. Салоніки у Греції); святий Пуд – римський сенатор;
святий Трофим – грек, родом із Ефеса (східне побережжя Малої Азії). Ім’я святого
Аристарха декілька разів згадується у Діяннях апостолів. При описанні заколоту,
піднятого сріблочеканниками Димитрієм і іншим (Діян. 19, 24-40), він названий поряд з
Гаїєм «супутником Павла». Разом з ним він пройшов через усю Македонію у Елладу (Діян.
20. 1-4), де апостол Павло невтомно проповідував і наставляв новонавернених, і звідти,
внаслідок підступів місцевих юдеїв, які спровокували збурення в народі, Павло з
учениками змушений був піти у Малу Азію (Діян. 20, 4); він був присутнім і при
воскресінні Євтиха у Трояді (Діян. 20, 9-12), і на повчанні пресвітерів у Меліті, місці на
західному узбережжі Малої Азії (Діян.20, 18-35). Потім святий Аристарх пішов за
апостолом Павлом у Єрусалим. Тут юдеї склали змову проти святого апостола Павла,
намагаючись його вбити, але римський легат (тисяченачальник) Лисій під вартою
переправив апостола Павла у Кесарію Палестинську (Діян. 23, 23-33) (інакше Цезарія,
місто у Палестині на узбережжі Середземного моря), де після попереднього
розслідування апостола Павла залишили під вартою, дозволивши, однак, його близьким,
серед яких був і Аристарх, знаходитися при ньому (Діян. 24, 23), Святий Аристарх
добровільно дозволив ув’язнити себе, щоб завжди бути при апостолі Павлу, про що
згадує сам Павло у Посланні до Колосян: «Вітає вас Аристарх, ув’язнений разом зі
мною» (Кол. 4, 10). Через два роки відбувся повторний розгляд справи апостола Павла у
70
присутності юдейського царя Ірода Агріпи II (44-101; по іншим джерелам, 50-101), і діло
знову було відкладене. Щоб визволити апостола Павла від переслідування юдеями і
самому визволитися від відповідальності, правителю Юдеї Фест вирішив відправити
його до Риму разом з його супутниками, серед них був і святий Аристарх (Діян. 27, 3).
Після прибуття у Рим святий апостол Павло, напевне, невдовзі посвятив Аристарха у
єпископи. У Житії святого Аристарха розповідається, що він був посланий єпископом у
сирійське місто Апамію на річці Оронте (нині у Туреччині р. Ель-Асі). До кінця тяжкого
перебування апостола Павла у Римі Аристарх знову опинився рядом з першоапостолом,
як являє із Послання до Филимона (Флм. 1, 23). Святий апостол Павло мав намір вже
залишити Рим і до зими 67/68 року був у Нікополі (місто у Греції на березі Адріатичного
моря недалеко нинішнього міста Певези) (Тит. 3, 12). Але улітку 67 року два колишніх
раба, відпущеники Нерона (сам Нерон був у цей час у Греції), розпочали розшук
первоверховних апостолів. Разом з ними були схоплені і перетерпіли мученицьку кончину
їхні ближні сподвижники, серед них і святий Аристарх.
Апостол від 70-ти Пуд, римський сенатор, походив з знаменитого патриціанського
роду; він виділявся своїми особистими чеснотами і вирізнявся благочестям. Коли у Рим
прийшов апостол Павло з проповіддю Євангелія (Діян. 28, 30-31), блага звістка про
Воскресіння Господа з мертвих, прообраз нашого воскресіння, вразила сенатора Пуда,
одухотворила і наповнила глибоким сенсом його колишнє стремління до чеснот. Святий
Пуд увірував у Христа, прийняв Святе Хрещення і став виконувати заповіді Господні.
Згадаємо, як апостол Павло наставляв людей: «Щоб вони благодіяли, багатіли добрими
ділами, були щедрі і радо ділилися, збираючи собі скарб, добру основу для майбутнього,
щоб досягли життя вічного» (1 Тим. 6, 18-19). По такому правилу і став поводитися
святий Пуд: він прийняв святих апостолів Петра і Павла у своєму домі, де вони були у
відносній безпеці; невдовзі його дім став постійним місцем молитовних зборів і
богослужінь, під час яких літургію звершував сам апостол Петро. Цей дім стали
називати Пастирською церквою, бо ж там служив Архіпастир Церкви Христової.
Улітку 67 року святий Пуд був узятий і відданий смерті з первоверховними апостолами.
Апостол від 70 Трофим був по походженню грек із міста Едеси. Напевно він пішов за
апостолом Павлом під час його третьої подорожі, приєднавшись до нього у Ефесі, де
апостол Павло проповідував на протязі двох років у грецькому училищі якогось Тірана,
куди допускалися всі, «як юдеї, так і елліни» (Діян. 19, 9-10). Вперше ім’я святого
Трофима згадується у розповіді про подорож апостола Павла із Греції через Македонію
у Трояду (Діян. 20, 3-5). Разом з апостолом Павлом святий Трофим пішов через Малу
Азію, а потім по морю у Тир і по Палестинському узбережжю Середземного моря, через
Кесарію, у Єрусалим. Тут, як було напророчено апостолу Павлу (Діян. 21, 28-29), юдеї
вчинили спробу озлобити проти нього народ (Діян. 21, 28-29). Збурення закінчилося
взяттям апостола Павла під варту і відправленням його у Кесарію. Святий Трофим
разом з іншими учениками пішов за ним. Пізніше, коли апостол Павло був відправлений
по морю у Рим, святий Трофим знову пішов за ним. Під час тривалої подорожі вони
ледве не загинули (Діян. 27, 10-44). Апостол Трофим захворів, продовжувати шлях йому
було неможливо – його залишили хворого на острові Меліті (нині о. Мальта) (Діян. 28, 1-
2; 2 Тим. 4, 20). Тут він перебував, напевне, у домі правителя острова Публія, який
шанував апостола Павла (Діян. 28, 7), до видужання. У Посланні до Филимона апостол
Трофим не згадується, у цей час він ще не встиг приєднатися до апостола Павла. Але до
67 року він вже був знову поряд зі своїм вчителем і наставником, з яким прийняв смерть
і мученицький вінець.
71
Святих мучениць Агапії, Ірини і Хионії
На вечірні
Дівочість нетлінну, мучення дивовижне Христу принесли, чесні діви, поваливши
піднесення безбожної спокуси хресною силою і мужнім розумом. Тому вся Христова
Церква святкує святу вашу пам'ять, світоносну і прекрасну.
Стражданню Хионії, супротиву Агапії, непохитності мучениці Ірини блаженні сонми
ангелів явно дивувалися, як вони мужністю поєднані ворога невидимого подолали, і
перемоги вінець від руки Життєдавця щедро прийняли.
У вогні скінчившись, палаючи душевно, полум’я суєти погасали, і свічу душевну
непогашеною зберегли, і увійшли з Христом у чертог Небесний, дивовижними іскрами
пристрасті попаливши, страстоносиці, демонські же полки стражданнями перемогли.
Хмарами Духа Пресвятого, Пречиста, мої думки ороси, що народила каплю – Христа,
Який невимовно безмірні беззаконня людей щедротами омив; висуши джерело
пристрастей моїх, і сподоби вічної живої насолоду молитвами Твоїми.
Пісня 1
Ірмос: Співаймо Господу, Який через море Червоне народ Свій провів, бо Він один
славно прославився.
Благодать з Небес, мучениці Господні, випросіть мені, що ваше прославляю не землі
світоносне торжество.
Розірвавши пристрастей тілесних пута Божественним Духом, до Христа діви
прив’язалися любов’ю Божого пізнання.
Направив до пристанища Небесного, Спасе, дів Твоїх, які пройшли, як по суші, мук
хвилюючу безодню.
Слову, що від Діви Отроковиці засяло, діви справами чистими догодили, і з Ним
радуються.
Богородичний: Народила невимовно Того, Кого Отець невимовно народив, і грудьми
годувала, що всіх годує, Владичице.
Пісня 3
Дощем Божественного Духа напоєні, колосся мученицькі діви землеробством
Божественним виростили.
Більше за видиме невидиме полюбивши, видимих і невидимих ворогів перемогли.
Вогню не злякалися, розпалені Духа Божественного вогнем, тому зцілення
Божественну росу виточуєте.
Богородичний: Розірви гріхів моїх люте написання, Владичице, що пута пекельні
72
розірвала безсіменнем народженням Твоїм.
Стали нареченими Господніми богоугодно, як дар кров і заколення Йому принесли,
страстоносиці отроковиці, і чертог Божественний достойно отримали, світлом
невимовним невпинно наповнюючись. Тому, святу і чесну вашу пам’ять чинячи духовно,
Спаса прославляємо і з вірою взиваємо: моліть Христа Бога гріхів прощення подати тим,
хто шанує з любов’ю святу пам’ять вашу.
Премудрість і Слово у Своїй утробі зачавши неопалимо, Мати Божа, світові народила
Того, Хто світ утримує, і у обіймах носила Його, що все носить, Годувальника всіх і
Творця творіння. Тому Тебе, Свята Діво, з вірою славлю, і молю Тебе щоб визволитися
мені від гріхів, і в День Суду, коли я постану перед лицем Творця мого, Владичице Діво
Чиста, подати Твою допомогу мені: все бо можеш, що забажаєш, Всехвальна.
Агнця і Пастиря, і Визволителя Ягниця бачила на Хресті, промовляючи плакала, і
гірко ридаючи взивала: світ бо радується, отримуючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачивши Твоє розп’яття, яке терпиш з милосердя. Довготерпеливий Господи,
милосердя безодня і джерело невичерпне, змилосердься і даруй гріхів прощення тим, хто
з вірою прославляє Божественні Страсті Твої.
Пісня 4
Божественного бажаючи від тілесного відійшли, оселею Духа Христові діви
створившись.
Однодумністю Богомудрою проти супротивника ополчилися, і перемогу Божественну
отримали, і вінців Божественних сподобилися
Священно, як беззлобні ягнята привелися у жертву, всечесні, не взивали, але
зволенням були умертвленні.
Богородичний: Втіленого Господа всього творіння народила Ти, Владичице, Його ж
моли визволити мене, Свята, від області ворожого підступу.
Пісня 5
З ранку молячись разом до Христа, Світла незаходимого, діви Богомудрі, яскравіше за
сонячне сяяння засяяли.
Члени мужньо віддали стражданням, мучачи мучителя терпінням, страстотерпці
дивовижні.
Цвітом священним мучеників показалися, пахощі Божественного розуму Церкві
подаючи, всехвальні.
Від слів ваших марнославний онімів, терпінням же був переможений, і нищенням
спустошеним став, хвальні.
Богородичний: Щоб кінець благий я отримав, Отроковице, моли, аби уникнути
безкінечних мук, які чекають на мене, і був би спасенним.
Пісня 6
визволи.
73
Перетерпівши мужньо тілесні болі і вогонь мучення, Христові страстотерпиці і
наречені Агапія, і Хионія, і Ірина прийняли вінець прекрасний і вічну славу з
мучениками.
Волочені по землі, як камені, зруйнували, діви, спокуси споруду силою Слова, і до
Церкви Святої піднеслися, щоб з радістю перебувати біля Владики всього творіння.
Зцілення рака Хионії, і Ірини, і Агапії виточує, від джерела Утішителя щердро
наповнюючись, і віднімає недуги, і напоює серця благодаттю тих, хто з побожністю до
них приступає.
Богородичний: Мертвість шкіряних риз Адам відклав втіленням Твого Сина,
Богородице Діво, і у одяг Божественної слави одягнувся, славлячи Тебе з радістю, як
Матір Божу Всенепорочну.
Міцно душу, Ірино, ополчила вірою, і явно лукавого посоромила, і до Христа привела
величезну кількість людей, блаженна, і порфіру від крові одягнувши, з ангелами нині
веселишся.
Пісня 7
Ні звірів диких нападу, ні вогню клекотіння, ні членів відсічення, ні болій
різноманітних Христові доблесно мудрі отроковиці не злякалися.
Маючи око сердечне, яке споглядало на спасаючого Бога і Царя, ягнята Христові,
піднялися проти всього ворожого ополчення і мужньо перемогли.
Милостивим будь до рабів Твоїх, Преблагий, молитвами Хионії, і Ірини чесної, і
чесної Агапії, гріхів прощення через них нам подаючи.
Все бажання, діви, маючи до єдиного Владики, житейську красу, як сон, вважаючи за
ніщо, взивали: благословенний, Господи Боже, повіки.
Богородичний: Умертви, Чиста, проживаючий у мені гріх, молю Тебе, і щоб життя
мені отримати нестаріюче, бо Ти ж Життя народила, що уморило змія.
Пісня 8
Навчившись Божественному славно, під час подвигів норов мужній прийняли,
Христові ягнята, твердо постраждавши.
Гонитель потьмарений п’янством темного гріха, осміяним виявився, Христові ж діви,
як світло, показалися.
Воістину цівницею, яка виголошує явно Божу пісню сповідання Божественного, і
свідоцтво, і віру показалися діви отроковиці.
Утвердившись любов’ю Владики, все утвердження диявола повалили, страстоносиці
Христові, і нині ублажаєтеся.
Богородичний: Образи несучи у древності Твого Різдва, юнаки залишилися в печі
неопаленими, Діво Мати, як і не опалив утробу Твою Вогонь Божества.
Пісня 9
Направилися, Діви, до Божественного пристанища керуванням Христа Бога нашого,
напасті пройшовши лютого хвилювання.
Як зорі, як свічі, сяючи, Ірина і Агапія, і Хитонія, просвіщають щедро всесвіту всі
74
краї.
Поєдналися з сонмами Безтілесних, бо безтілесних ворогів, будучи в тілі,
страстоносиці, доблесно перемогли.
Пам’ять ваша Божественними світовидними дарами осяяна, страстонисиці, і думки
просвіщає тих, хто хвалить вас.
Богородичний: Любляча добро Діво, пригнічену гріхом мою душу вилікуй, що
Преблаге Слово народила.
Святі мучениці Агапія, Ірина і Хионія були рідними сестрами і жили у кінці III на
початку IV століття недалеко від італійського міста Аквилеї. Вони залишилися
сиротами у юному віці. Дівчата вели благочестиве християнське життя і відхиляли
домагання багатьох женихів. Їх духовним керівником був священик Зинон. Йому було
відкрито у сонному видінні, що найближчим часом він скінчиться, а святих дів візьмуть
на муки. Таке ж одкровення було і новомучениці Анастасії (†бл. 304; пам’ять 22 грудня),
яка перебувала у Аквилеї, і яку називали Узорішительниця за те, що вона безбоязно
відвідувала перебуваючих у тюрмах християн, підбадьорювала їх і допомагала їм.
Великомучениця Анастасія поспішила до сестер і переконувала їх мужньо постояти за
Христа. Невдовзі передвіщене у видінні збулося. Священник Зинон скінчився, а дві діви
були схоплені і направлені на суд до імператора Діоклетіана (284-305). Побачивши юних
прекрасних сестер, імператор запропонував їм відректися від Христа і обіцяв найти
знатних женихів із своєї світи. Але святі сестри відповідали, що мають одного
Небесного Жениха – Христа, за віру у Якого готові постраждати. Імператор
переконував їх відректися від Христа, але ні старші сестри, ні сама молодша серед них
не погодилися. Вони називали язичницьких богів ідолами, зробленими людськими руками, і
проповідували віру у Істинного Бога. По повелінню Діоклетіана, який направився у
Македонію, туди були відвезені і святі сестри. Їх віддали на суд правителю Дулкіцію.
Коли він побачив красу святих мучениць, то запалав нечистою пристрастю. Він взяв
сестер під варту і передав їм, що вони отримають волю, якщо погодяться виконати
його бажання. Але святі мучениці відповіли, що вони готові померти за свого Небесного
Жениха -–Христа. Тоді Дукліцій вирішив таємно ніччю заволодіти ними примусово. Коли
святі сестри встали ніччю на молитву і славословили Господа, Дукліцій підкрався до
дверей і хотів увійти. Невидима сила поразила його, він втратив розум і кинувся геть. Не
знаходячи виходу, мучитель по дорозі попав у поварню, де стояли чавуни, пательні і
казани, і увесь вимазався у сажі. Слуги і воїни ледве впізнали його. Коли він побачив себе у
дзеркалі, то подумав, що святі мучениці зачарували його, і вирішив їм помститися. На
суді Дулкіцій повелів оголити перед ним святих мучениць. Але воїни, як не намагалися, не
могли цього зробити: одяг ніби приріс до тіл святих дів. Під час суду Дукліцій раптово
заснув, і ніхто не міг розбудити його. Але тільки його внесли у дім, він відразу проснувся.
Коли про все, що сталося донесли імператору Діоклетіану, він розгнівався на Дукліція і
передав святих дів судді Сисінію. Той почав свій допит з молодшої сестри Ірини.
Переконавшись у її непохитності, він відправив її у темницю і намагався примусити до
відречення святих Хионію і Агапію. Але їх неможливо було схилити до відречення від
Христа, і Сисиній наказав спалити святих Агапію і Хионію. Сестри, почувши вирок,
подякували Господу за мученицькі вінці. У вогні Агапія і Хионія відійшли до Господа з
молитвою. Коли вогонь згас, всі побачили, що тіла мучениць і їхній одяг не опалені
вогнем, а обличчя прекрасні і спокійні, як у людей, що заснули тихим сном. На наступний
день Сисиній наказав привести на суд святу Ірину. Він лякав її долею старших сестер, а
75
потім став погрожувати віддати її на наругу у блудилище. Але свята мучениця
відповідала: «Нехай моє тіло буде віддане на примусову наругу, але душа моя не
оскверниться відреченням від Христа». Коли воїни Сисинія повели святу Ірину у
блудилище, їх догнали два світлих воїни і сказали: «Ваш володар Сисиній повелів вам
привести дівицю на високу гору і залишити там. Воїни так і вчинили. Коли вони доклали
про це Сисинію, той став лютувати, так як не давав такого розпорядження. Світлі
воїни були ангели Божі, які спасли святу мученицю від наруги. Сисиній з загоном воїнів
направився до гори і побачив на її вершині святу Ірину. Довго, але даремно він шукав
дорогу до вершини. Тоді один із воїнів поранив святу Ірину стрілою з лука. Мучениця
крикнула Сисинію: «Я сміюсь над твоєю злобою і чистою, неоскверненою відходжу до
Господа мого Христа». Подякувавши Господу, вона лягла на землю і віддала дух свій Богу
за день до Святої Пасхи (†304). Великомучениця Анастасія дізналася про кончину сестер
і з честю поховала їхні тіла.
Преподобного Симеона єпископа Персидського
і преподобного Акакія єпископа Мелітинського
Світліше за сонце просвіщенна пам’ять твоя засяяла вірним, творіння просвіщаючи
Божественним сяянням, блаженний Симеоне, і пристрастей імлу, і бісів темряву відганяє.
Тому тебе ублажаємо і з молитвою оспівуємо, як всесвітнього світильника, і як теплого
молитовника.
Мудрий мученику, отримав замість земного Небесне, замість тимчасового вічне, і
прийняв замість тлінного з радістю славу нетлінну, муками ж і ранами терпеливо за слова
Божі вінці і Царство. У ньому ж радіючи, з тими, хто постраждав з тобою, славний,
молися за всіх, що з вірою хвалять тебе.
Стріли слів твоїх беззаконників зборище уразили, мученику Симеоне. Тому голос
подавши Небесні хмари, сонм Безтілесних зібравшись з радістю, твоїм подвигам і
терпінню дивуються. Також з радістю і вірою, і ми шануємо твоє святе успіння, Спаса
прославляючи.
Інші стихири преподобного Акакія, глас 8:
Як святитель богоугодний, духовні незаходимі тіні бачиш, і небесних бачити
сподобився, одягнений у преподобність, правдою огорнутий і благодаттю, красу
духовних обличчям до обличчя споглядаєш, блаженний.
Преподобний отче Акакію, окриливши розум до Бога вірою, мирську шалену суєту
зневажив, і хрест свій взявши, за Всевидцем пішов, тіла нестриманість діючим постом
помислу покорив силою Божественного Духа.
Божественного Собору однодумцем верховним явився з Киром, Акакію, лютого
Несторія погибелі віддав, викривши, блаженний, його безумність, і посоромив суєтність
словами духовними. Тому ублажає тебе всяка душа, що з вірою святкує Божественну
пам’ять твою.
Слава, і нині, Богородичний, глас той самий:
Спаси мене, Владичице Пречиста, що Спаса Христа невимовно народила: Тебе бо
маю єдину Заступницю, і нерушиму стіну, і покрову, і радість, і в душі моїй Божественну
утіху. Тому визволи мене від неусипного хробака і вічного вогню, Мати Христа Бога.
76
Тебе бачивши прицвяхованого на Хресті, Ісусе, що страждання прийняв добровільно,
Діва і Мата Твоя, Владико, взивала: о горе Мені, Чадо солодке, чому неправедно рани
терпиш, Лікарю, що зціляєш людську неміч, і від тління всіх визволяєш милосердям
Своїм?
Канон преподобного Симеона, глас 5:
Пісня 1
Ірмос: Коня і вершника у море Червоне, долаючи ворога силою могутньою, скинув
Христос, Ізраїля ж спас, що переможну пісню співав.
Вінець нетління наклавши і біля престолу Господнього, блаженний, перебуваючи,
тих, хто з вірою шанує твоє святе страждання, молитвами твоїми завжди спасай.
Чесним сосудом Божественного Духа явився, Симеоне Богоносний, Ним же
помазався, і щедро випас людей палицею Божественного вчення, мученику, на водах
духовних.
Знищив спокуси, мудрий, витіканням солодких твоїх слів Божественного служіння і
краплями крові, славний святителю, тому з вірою оспівуємо тебе.
Богородичний: Носила на руках Того, Хто все носить, і годувала як Дитину Подателя
молока. Тому Його моли щоб помилувати всіх Твоїх людей, хто з вірою оспівує Тебе.
Інший канон святого Акакія, глас 8:
Всяку зміїну злобу переміг, проживаючи в незлобності душі, мудрий Акакію, від
злоби і смертоносних пристрастей мене визволи, і добрими прикладами прикрась, щоб
прославляв тебе, добре подвизаючись.
Як пресвітле прекрасне виростання виростила тебе Мелітина, великий Акакію, що
приносиш плоди солодкі, які насолоджують серця вірних солодше за мед, пристрастей
відганяючи душетлінну гіркоту, преподобний, Божественною благодаттю.
Народженням батьків, Акакію, як священний Самуїл, Богу принесений був, відданий
від молодих нігтів, і виховувався у домі священному, щоб служити Богу Вседержителю, і
свою душу просвітив Божественними діяннями.
Богородичний: Ти, що незбагненно Бога народила і нас відпалих з Ним примирила,
Всехвальна Чиста, пристрасті серця мого страстю Сина Твого зціли, молю, і спаси мене,
що завжди співаю: славно бо прославився.
Пісня 3
Ірмос: На нічому поставив Ти землю повелінням Своїм і повісив її, щоб непорушно
стояла на непорушному, Христе, камені заповідей Твоїх, Церкву Твою утверди, єдиний
благий і Чоловіколюбець.
Прекрасно душу направляючи на стежку, що до Бога веде, від всякої безпутності
лукавого ухилився, і увійшов у двері життя, славний, вічного покою.
Віддаливши помисли від тілесних пристрастей, отче, безкровні жертви приносив
Слову, що принеслося в жертву заради нас, і Його невимовне проповідуючи Божественне
втілення, у жертву був принесений, як агнець беззлобний.
Священно проводив своє життя, обдарований, і зі святими нині веселишся,
стражданнями просвітив свою душу, і засяяв яскравіше сонця, блаженний, і сином світла
став.
Богородичний: Від прокляття прабатьків нас звільнила, втіливши Слово, що всіх
увінчало благословенням, Чиста, завжди благословенна, страстотерпців прикраса і
77
грішників очищення.
Інший
Прихилився до животворчого закону, і від душі всяке беззаконня, що до смерті веде,
зненавидив.
Тебе, що через діяння до світла подібним став, мудрий, Дух Святий священиком
поставив.
Виточив язик твій вчення, як річку, мудрий, каламутний потік спокуси Божественною
силою висушуючи.
Богородичний: Двері неприступні, Покаяння мені двері відкрий, Чиста, і на шлях
праведний мене направ.
Як сонце, засяяла нам свята твоя пам’ять, мудрий святителю Симеоне, стражденних
вірних осяваючи, її ж сьогодні творячи, взиваємо: моліть за нас, страстотерпці, єдиного
Чоловіколюбця.
Слава, інший, глас 3
Перемоги вінець від Господа за утримання з радістю прийняв, Богоносний,
проповіданням прикрашений, і єресі всю марність викрив Божественними твоїми
повеліннями, отче преподобний, Христа Бога моли дарувати нам велику милість.
Від Божественного єства не відлучився, отримавши плоть від утроби Твоєї, і Бог
втілившись залишив після народження Тебе, Матір, Дівою, як і до народження, зберігши
Непорочною, єдиний Господь. Його старанно моли дарувати нам велику милість.
Пісня 4
Ірмос: На хресті Твоє Божественне страждання передбачивши, Авакум, ужахнувшись,
взивав: для спасіння людей Твоїх, спасти помазаних Твоїх прийшов Ти.
Ведений зв’язаний, розірвав підступи лукавого, священнослужителю обдарований,
постраждавши доблесно, і вінці нетління прийняв.
Слів твоїх стрілами уразив, свяшенномученику Симеоне, беззаконних зібрання, і
вогнем крові багатобожну облесливість спалив.
Складемо сонми ублажаючи Богонорсного Симеона, і славного Ананію, і з ними
преподобних, мужньо постраждалих мучеників.
Богородичний: Із Тебе незбагненно Сонце Правди засяяло, всесвіт просвітивши,
Богом обрадувана Отроковице, і спокуси зиму зруйнувало.
Інший
Подібним був до святих апостолів, отче Акакію, від них збагатився владою в’язати і
звільняти від гріхів.
Цівницею Духа явився, вчення спасіння виголошуючи, отче, Несторія безумного
спокусу нищачи.
Пресвітлою молитвою твоєю, отче, дощ землі подав, і її борозни напоїв, блаженний,
78
що влітку засохли.
Прикрасилися, преподобний, твої щоки, які Божественними повеліннями вірним
духмяніють, і смердючу спокусу відганяють.
Богородичний: Умертвленного мене оживи і заблудлого швидко наверни, будучи
Наставницею всіх на праведний шлях, Владичице.
Пісня 5
Ірмос: До Тебе, що в світло, як у ризу, зодягнувся, зранку молюся і взиваю: душу мою
затьмарену просвіти, Христе, як єдиний милосердний.
Стовпом і утвердженням Церкви Божої явився, преблаженний, Її твоїм стражданням
непохитною і незмінною повіки зберігаючи заступництвом своїм.
Піснями ублажаємо житіє твоє, гоніння ж і супротив, Симеоне обдарований, через що
сподобився блаженної кончини.
Миром Божественного помазання пастирем будучи, за стадо у жертву принісся,
блаженний, як вівця прекрасна, і первородних Церкву обрадував.
Богородичний: Хай отримаю від Тебе, Владичице, у час Суду визволення від
засудження, з вірою прославляючи Тебе, і від мук визволюся, які чекають на мене.
Інший
молюся.
Дивовижним житіє твоє явилося, дарами бо Божественного Духа огорнувся, річки бо
бурхливий потік молитвою зупинив, і в межи її твердо повернув, святителю Акакію.
На Божественному Соборі будучи поборником священних велінь отців, з Кирилом
Божественним, блаженний, Чисту Діву Божу Матір сповідуючи, перемагав облесливого
Несторія.
Солодшим за мед мелитянам упізналося слово твоє, насолоджуючи їхні душі
священними сповіданнями і гріховну виявляючи гіркоту, дивовижний отче Акакію.
Богородичний: Не вичерпав надра Отця Споконвічний, у Твоїх надрах утриманий
видимою Дитиною ставши, Діво, і у мою убогість велику одягнувся, будучи багатим
милосердям єдиний Чоловіколюбець.
Пісня 6
Ірмос: Смертоносною бурею схвильоване море пристрастей утихомир, Владико
Христе, і від тління відведи мене, як милосердний.
Явився ти Божественною утіхою наповнений, блаженний Симеоне, від меча блаженну
кончину прийнявши, зі святими мучениками світло постраждалими.
Юнаки і старі, монахи і священники, добрим подвигом подвизавшись за Христа, як
ягнята, у жертву принеслися.
Блаженно життя проживши, страждальці, блаженну кончину від Христа прийняли, від
меча скінчившись з радістю.
Богородичний: Від Тебе засяяв, Пречиста, Творець, і сяйвом Божественного розуму
тих, хто були у ночі незнання, просвітив.
Інший
Чистої Матері Божої чистий спорудив храм, раніше цього сам ставши храмом Духа,
священний Акакію, його ж освятивши, річкою чудес показався.
Твої святі слова, які до стада промовляв, зупинили гомін ластівок, Акакію, і
79
прийнявши твого язика закон, незмінно його зберегли.
Коли побачив тебе цар, що як раб прийшов, твоє прохання виконав, бо дивовижного
угодника Небесного Царя, Богоносний отче, пізнав.
Богородичний: Розуму мого поразку і серця піднесення, Твоєю милістю, Чиста, зціли,
молюся, і від пут гріхів визволи, що вірою Тебе ублажаю.
Пісня 7
Ірмос: Преславний отців Господь полум’я погасив, покрив росою юнаків, що
одностайно співали: Боже, благословен єси.
Свічником розуму явився, світлом упізнався, преподобний, тим, хто у темряві
незнання спали, і зруйнував вогню служителів темряву, преславно постраждавши.
Явився посеред мучеників, ведучи сонм, з ними ж від меча скінчився, Симеоне
Богоносний, взиваючи: Боже, благословен єси.
Собор чисельний мучеників вшануємо, які чесно зібрані від різних міст,
священнослужителів Божественних і монахів Богоносних.
Богородичний: Зціли, Пренепорочна, пристрасті мого серця, припини хвилюючу бурю
мого розуму, і спаси мене, що співаю: Боже, благословен єси.
Інший
Милістю довершеною прикрашений, отче, убогих задовольняв, і всім болящим
здоров’я піклувальником явився, що співали: отців наших Боже, благословен єси.
Від хворих мух, що докучали, отче, відігнав, і повелів щоб до них не наближалися,
Акакію, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Гроно вижавши, розуміння вино розчинив, яке веселить серця розумом великим, і
велить взивати: отців наших Боже, благословен єси.
Богородичний: Як причину нашого спасіння Тебе, Благодатна, оспівуємо завжди, раби
Твої, і з вірою ублажаємо, промовляючи: отців наших Боже, благословен єси.
Пісня 8
Ірмос: Тобі, Творче всього, юнаки в печі, всесвітній хор утворивши, співали: всі діла
Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.
Вугілля духовне показуючи, Симеоне, вогню не послужив, блаженний, річ гірку
батобожності спалив, до незаходимого сяяння, преподобний, преставився.
Зціли наші немощі, мученику, морок віджени від сердець наших, і причасниками
вічного життя покажи, твоїм піклуванням перед Владикою.
Воїнство чесне, собор з сотні Божих мучеників оспіваємо, їхнім начальником був
доблесний Симеон, як пастир і великий стовп Церкви.
Богородичний: Чесне Твоє Різдво прообразувала купина, неопалимою показавшись,
Пречиста: вогонь бо Божества в утробу прийнявши, аж ніяк не опалилася Ти. Тому Тебе
оспівуємо.
Інший
З Вишніми сонмами, зі всіма святими моли, отче, Пресвятого Господа, освятити і
спасти нас.
Тихим своїм словом жабам заборонив шуміти, і наказав залишитися німими, Акакію.
Проти безумства Несторія написав слова, як каміння дорогоцінне, і Церкву утвердив
на камені, блаженний, непорочної віри.
80
Богородичний: Взиваймо з вірою до Тройці з Вишніми чинами: Святий, Святий,
Святий Отець, і Дух Святий.
Пісня 9
Ірмос: Ісає, радій! Діва мала в утробі і породила Сина Еммануїла, Бога й людину, Схід
– ім’я Йому; Його величаючи, Діву ублажаємо.
Як приємне кадило, принісся Царю всіх, як священне заколення, як прекрасна жертва,
як миро, як приношення, як троянда запашна, святителю дивовижний.
Утвердженням став, святителю, всім вірним, принісся в жертву, як вівця, і до
духовного преставився Царства, і перед Царем всіх і Богом постав, блаженний,
Божественною славою осяяний.
Свята твоя пам’ять, як велике сонце, нам засяяла сьогодні, Симеоне мудрий, з
мучениками, що з тобою, з ними ж нам проси від Христа благодаті, і милості, і гріхів
прощення.
Богородичний: Світлим сяянням освіти, Пречиста Мати Божа, мій розум, що
темрявою лютого незнання покритий, щоб отримавши Божественне просвіщення,
величність Твою сповіщав, Приснодіво.
Інший
Ірмос: Ти перевершила закони природи, зачавши Сотворителя і Господа, і була
Міцною твоєю молитвою, отче, Небеса закриті відкрив, і камінь славно виточувати
воду заставив, у славу Спаса, Який тебе прославив, Акакію.
Велично, як сонце, засяяв від Мелітини сяянням слів твоїх, і сяяння чудеса
випромінюючи, Акакію, осяваєш всіх тих, хто побожно тебе ублажає.
Премудрістю слів прикрашений, і сяянням чисельних зцілень, Акакію, і сяючи
святителя красою, перейшов від земного до небесних насолод.
Божественна пам’ять твоя сьогодні піднебесних скликає, оспівати твої страждання, і
подвиги, і виправлення, Акакію блаженний, просвітителю сердець наших.
Богородичний: Світла прекрасного воістину житлом явилася, що всіх просвіщає,
Всехвальна Діво, тому й мене, злобою потьмареного, просвіти, щоб з вірою Тебе величав.
Священномученик Симеон, єпископ Перський, жив у IV столітті, за часів гонителя
християн у Персії царя Сапора II (310-381). Він був єпископом міста Селевкії –
Кзезіфона. Цар Сапор почав гоніння на християн у 343-344 роках. Спочатку він наклав на
християн важкий податок, а потім став віддавати смерті священнослужителів і
мирян, грабувати і руйнувати храми. На протязі двох років у Персії було замучено 1150
чоловік. Відомі імена деяких святих мучеників: Усфазан, колишній вихователь Сапора;
Авделай і Ананія, пресвітери; Фусик, знатний вельможа при дворі Сапора, і його дочка
Аскирія; Азат, євнух, улюблений слуга царя. Церковні історики Созомон (V ст.) і
Никифор Каліст (XIV ст.) у своїх історичних трудах указують, що християни
дізнавшись про повеління царя умертвити всіх християн, самі без страху віддавали себе
на муки за віру у Господа Ісуса Христа. Гоніння на християн продовжувалося і в
наступні роки, але після страти святого мученика Азата скопця, якого цар особливо
любив, Сапор наказав віддавати мукам тільки священнослужителів і вчителів
християнських, а інших християн повелів щадити. У той тяжкий для християн час
постраждав і священномученик Симеон. На єпископа Симеона Сапор був особливо
розлючений, так як вороги християн обмовили святителя, звинувачуючи його у таємних
зв’язках з Грецькою державою. Святий Симеон, приведений до царя на суд, сміливо
81
сповідував віру у Господа Ісуса Христа. Ні погрози, ні обіцянки земних благ не примусили
його звершити ритуальне поклоніння сонцю, як того вимагали язичники. Тоді святителя
разом зі священниками Авдалаєм і Ананієм кинули в темницю. На допиті цар погрожував
умертвити всіх християн, але це не похитнуло мужності святителя Симеона. Тоді на
його очах було усічено мечем багато сповідників. Святитель благословляв їх на
мученицьку смерть, наставляючи не боятися страти, але перетерпіти страждання з
надією на життя вічне у Царстві Небесному. Після всіх він і сам з радістю поклав
голову на плаху. Скінчився священномученик у Велику п’ятницю 13 квітня 343 чи 344
року.
Преподобний Акакій, єпископ Мелітинський, народився у другій половині IV століття
у вірменському місті Мелітина недалеко від ріки Євфрату. Його батьки були
богобоязними християнами. Вони довго не мали дітей і старанно молилися про
дарування їм спадкоємця, якого обіцяли посвятити Богу. Молитва благочестивих
християн була почута, і в них народився син. Навчивши його правилам благочестя,
батьки віддали хлопчика єпископу Мелітини Отрію на служіння Церкві Христовій.
Святитель Отрій був твердим поборником Православ’я. Разом зі святителем Григорієм
Богословом та іншими отцями Церкви він у 381 році на Другому Вселенському Соборі у
Константинополі викрив єресь Македонія. Під мудрим керуванням святителя Отрія
преподобний Акакій утверджувався у Православній вірі, вивчав Священне Писання,
вдосконалювався у чеснотах. Спочатку він був поставлений у Церкві читцем, після
рукопокладений єпископом Отрієм у Диякона і потім у сан пресвітера. З часом святий
Акакій став наставником не тільки юнаків, але і дорослих. Він навчав їх Священному
Писанню, наставляв у істинах Православної віри. У преподобного Акакія навчався з
юності великий світильник Православної Церкви – преподобний Єфимій Великий (†473;
пам’ять 20 січня), уродженець Мелітини. Після смерті святителя Отрія преподобний
Акакій, чесне життя якого було всім відоме, був одностайно вибраним єпископом
Мелітини. Святитель Акакій мудро управляв довіреною йому паствою, вирізнявся
добротою і милосердям. Свій дім він перетворив у лікарню і притулок для нужденних і
убогих. Святитель часто відвідував цю лікарню, забезпечував хворих всім необхідним і
сам прислуговував їм. Господь наділив Свого угодника даром чудотворення. По молитвам
святителя у рік засухи пішов дощ і земля дала щедрий урожай, а під час паводку розлита
річка повернулася у межі, які указав їй святий. Одного разу під час богослужіння у селі
Самурія святитель Акакій промовляв проповідь. Його слова заглушувалися гучним криком
ластівок, які звили собі гнізда під зведенням храму. Тоді святитель перервав своє
мовлення і Іменем Творця повелів пташкам замокнути. Відразу ж настала тиша, і з
того часу ластівки перестали вити гнізда у цьому храмі. Святий Акакій вигнав мух, які
докучали хворим в лікарні, і заборонив жабам, що жили в болоті поряд з лікарнею,
порушувати своїм криком спокій стражденних. Багато і інших чудес звершив святитель
Акакій. У 431 році, при царюванні імператора Феодосія Молодшого (408-450), святитель
Акакій був присутнім на Третьому Вселенському Соборі у місті Ефесі. Разом зі святим
Кирилом, Патріархом Олександрійським (†444; пам’ять 9 червня), та іншими святими
отцями святитель Акакій подолав єретика Несторія, який не шанував Пресвяту Діву
Марію як Богородицю і відкидав два незмішаних єства (божественне і людське) у
Господі Ісусі Христі. Багато років святитель Акакій утверджував Православ’я на
Мелітинський кафедрі. Він руйнував ідольські капища і на їх місці будував храми, дивами
і прикладом богоугодного життя багатьох навертав до істинної віри. Святитель
Акакій мирно скінчився близько 435 року. Тіло святого було поховано рядом з гробницею
82
святого мученика Полієвкта (†259; пам’ять 9 січня), який постраждав у Мелітині при
Римському імператору Валеріану (253-259).
18 квітня (1 травня)
Преподобного Іоанна,
учня преподобного Григорія Декаполіта
Отче преподобний Іоанне, окриливши розум до Бога вірою, мирське беззаконне
бентеження зневажив, і хрест свій взявши, за Всевидючим пішов, тіло непокірне
подвигами утримання помислам покорив, силою Божественного Духа.
Як яскраве сонце, що сяє чеснот світлом і чудес сяянням, знайшов Григорія, славний
Іоанне, Просвітив душевні очі, і темні пристрасті відігнав, і світлом став, і до сяяння
незаходимого з радістю прийшов, отче преблаженний.
Все життя проводив у мовчанні, і в плачу і в сльозах, будучи вірою істинним
монахом, безкорисливістю і утриманням прикрашений, і подорожнім і пришельцем на
землі являв себе. Тому отримав з добрими насолоду, дивовижний.
Плоть від Твоєї крові прийнявши Предвічний Бог, Тебе заступницею людям показав,
Чиста. Тому визволи рабів Твоїх від всяких бід, і напастей, і сітей лукавого ворога, і
сподоби бути причасниками сяяння обраних тих всіх, хто славить і поклоняється Тобі.
Що за видовище Своїми очима бачу, о Владико? Все творіння утримуєш, і на Дереві
піднесений помираєш, всім даючи життя, – Богородиця плачучи промовляла, коли
побачила на Хресті піднесеного, що з Неї невимовно засяяв як Бог і Людина.
Пісня 1
Ірмос: Фараона з колісницями чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив, навхрест
ударивши й розділивши море; Ізраїля ж спас – втікача, пішоходця, що співав пісню
Богові.
Мене, що бурею пристрастей завжди схвильований і у суєтності помислів тону, твоєю
молитвою, преподобний, до безпристрасного стремління і спасительного пристанища
направ, блаженний Іоанне.
Приєднався воістину волею, преподобний, до Небес, як ангел на землі прожив,
умертвив своє тілесне мудрування утриманням, тому Божим житлом явився, дивовижний
Іоанне.
Щоб незбагненне отримати, блаженний, забажав прекрасного, і наставника знайшов
який до подвигів Божественних тебе направив, Богомудрий Іоанне, славного Григорія,
його ж стопами пішов ти.
Богородичний: Суще з Отцем і Духом Співприносуще і Єдинородне Слово, із Тебе
явилося на землі як Людина, Богородице Маріє, щоб у всьому світі спасти, тих, хто
Господа оспівує.
Пісня 3
Ірмос: Небеса на початку премудро утвердив Ти, Христе, і землю на водах поставив,
утверди мене на камені заповідей Твоїх, бо нема святого крім Тебе, єдиний
Тверезим розумом Небесну красу споглядаючи, і аж ніяк не був захоплений сумними
речами, крилами ж полегшений безкорисливості, отче, подвижником став.
83
Безмовності любителем бувши пастиря Григорія, який любив мовчання, Іоанне
триблаженний, зі старанністю життєве бентеження залишив, і невпинними молитвами
Божественну тишу отримав.
Закону Духа себе, Богомудрий, покорив, проти Нього воюючий закон умертвив
твердими утриманнями і постом, і молитвами старанними, і бдінням, блаженний.
Богородичний: Світлими непроходимими дверима входу до нас Царюючого над всіма
і по всі віки, Ти воістину показалася, ними ж Він Сам пройшов, і запечатану Тебе
залишив, Пренепорочна.
Поховав лукавих демонів сітки багатьма утриманнями і молитвами, отче, мертвим у
гробі лежачи, нетлінним залишився. Тому з радістю святу твою пам’ять святкуємо, з
веселістю Христа величаючи.
Безневісна Чиста Богородице Діво, єдина вірних Заступнице і покрова, від бід, і
скорботи, і лютих напастей визволи всіх, хто на Тебе уповання має, Отроковице, і душі
наші спаси Божественними Твоїми молитвами.
Бачивши Тебе, Христе, Непорочна Мати, мертвого на Хресті і розпростертого,
взивала: Сину Мій Безначальний з Отцем і Духом, що це за невимовне провидіння? Ним
же спасаєш єси пречистих Твоїх рук творіння, Щедрий.
Пісня 4
Ірмос: Ти моя кріпость, Господи, Ти моя і сила, Ти мій Бог, Ти моя радість, що не
залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав; Тому з пророком Авакумом взиваю до
Тебе: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Терпіння каменем показався ти, блаженний, супротивними хвилями завжди битий, які
аж ніяк не похитнули благочестя помисли. Тому тебе Владика, як чистіший камінь, у
скарбницю вічну поклав.
Тебе Отець щедрот прийняв, бо ж щиро Його полюбив, і тебе, що у заповідях Його,
отче, перебував, причасником благодаті сином сотворив, Іоанне Богомудрий, і вічної
слави, мудрий, сподобив.
Як милостивий і смиренномудрий, як лагідний, як любов’ю віри наповнений, і надію
тверду у своїй душі маючи, Іоанне, засяяв словом, і справами посеред монахів, йдучи в
житті, вікопомний.
Богородичний: Ти вірним похвала, Безневісна, Ти заступництво, Ти притулок
християн, стіна і пристанище, до Сина бо Твого молитви носиш, Всенепорочна, і спасаєш
від бід тих, хто з вірою і любов’ю Тебе знають.
Пісня 5
молюся.
Як беззлобне ягня, на злаках утримання виховане, тебе Пастир Великий у палаци
вічні вселив, Іоанне блаженний, і співпричасником Своїх овець, що по правицю,
преподобний, показав.
Денний тягар, отче, і спеку міцно поніс, чеснот Божественних виноград добре
обробляючи. Тому увечері житейського ушестя достойну нагороду прийняв.
З сонмом пісників, отче, воістину вселитися сподобився, і з праведних хором з
радістю перебуваєш, видінням і діяльним любомудрієм, уникнувши речей, хвальний.
84
Богородичний: Мене, умертвленного жалом смерті і переступу, воскреси, Діво, що
життя нестворене зачала і народила світу Визволителя і Царя, і до світла настави, Чиста.
Пісня 6
Сліз твоїх каплями висушив пристрастей безодню, і мисленого ворога всю слабку
подолав силу, Іоанне блаженний, віл Христа зміцнений.
Як світлом сяюче утримання вогнем випробуване золото, тебе, славний, Христос, Цар
нетлінний, поклав у нетлінних, отче, скарбницях вічного життя.
Як сонце на землі чеснотами сяюче, Григорія знайшов, його сяяннями словесними
душевні очі просвітив, і світлою показався зорею.
Богородичний: Як оселею Божу Божественну і чесну, оспіваємо побожно Марію
Пречисту: Бога бо вмістила, прийнявши Невмістимого і Незбагненного.
Утриманням, отче, житіє прикрасив, і плоть умертвив, тому і переміг ворожі підступи,
блаженний, і увійшов до Бога у вічне життя без журби, як достойний спадкоємець,
Іоанне, Йому ж молися щоб спастися нам.
Пісня 7
Роздумуючи про друге пришестя Судді, від очей сон журби відганяв, мудрий, і
спасаючись співав: отців наших Боже, благословен єси.
Від молодих нігтів добру частку вибрав, отче мудрий, служити Господеві зі страхом і
Його чинити оправдання: отців наших Боже, благословен єси.
Духовними днями наповненого, як дозрілу пшеницю, у Вишніх житницях, Бог тебе,
Богоносний, поклав, що співав: отців наших Боже, благословен єси.
Богородичний: Ти, є світу Владичицею, що Бога втіленого народила, безумно
покорену недобрими гріхами мою душу спаси, благословенна Чиста, щоб славословив
Тебе.
Пісня 8
Як милоть Іллі благодать справедливо унаслідував, отче Іоанне, славного пастиря
твого, нею ж роз’єднав насолод безодню, і спасся непотопленим, і явився ангелам
співгромадянином, з ними взиваючи: люди, прославляйте Господа повіки.
Благому Господу, що заради нас зубожів, отче Іоанне, побожно уподібнився, подібно
до пташок безкорисливість мав, і вічних благ багатство отримав, співаючи: священики
благословляйте, люди прославляйте Його повіки.
До життя безкінечного, до радості нетлінної, до веселості незбагненної, обдарований,
преставився ти з радістю, і до прекрасної славетності, до мешкання з ангелами, взиваючи:
отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте Господа повіки.
Богородичний: Освятившись Духом, Богородице Непорочна, воістину прийняла в
утробу Безначального Сина і Споконвічного, Який від Тебе втілився, Чиста, для
благодіяння тих, хто з вірою співає: отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди
Пісня 9
85
Ірмос: Жахнулося небо, і кінці землі здивувалися, як то – Бог явився людям тілесно, і
утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей
чиноначальства величають.
Відновив ралом молитви, Іоанне, душі твоєї борозну, чеснотами благочестя і
животворчого насіння її засіяв. Тому зцілень Богоподібних і Божественних дарів пожав
колосся, ними ж насичуєш тих, хто оспівує тебе.
Життя закінчив у пості і віру зберіг, блаженний, так як воістину досягнув зростання
духового, праведний вінець прийняв від Христа, Богомудрий, і нині з праведними почив
у оселях світлих, преславний.
Пожав своїх страждань нагороду, преставився до досконалості безболісної і чистої, до
всякої зміни і перетворення, незмішаного з гіркотою і супротивним підступом. Там же
оселившись, тих, хто з вірою тебе оспівує, перед Владикою, отче, пом’яни.
Богородичний: Відринутих від Небесного життя і упалих окаянно до смерті, будучи
Матір’ю Визволителя, покликала нас, Пречиста, і прийти сподобила до першої
батьківщини. Тому Тебе, Богомати, невпинно величаємо.
Преподобний Іоанн народився у кінці VIII століття. У юнацькому віці він став
учеником преподобного Григорія Декаполіта (†бл. 820; пам’ять 20 листопада) і прийняв
від нього чернечий постриг у Солунському монастирі. Під його керівництвом
преподобний Іоанн досягнув високої духовної досконалості. Коли імператор Лев
Вірменин (813-820) відновив гоніння за шанування святих ікон, преподобний Григорій
Декаполіт разом з преподобним Йосифом Пісноспівцем (†бл. 820; пам’ять 4 квітня) і
своїм учеником преподобним Іоанном відправився із Солуні у Константинополь, щоб
протидіяти іконоборчій єресі. Декілька років, незважаючи на гоніння, святі Григорій і
Іоанн без страху захищали Православ’я, проповідуючи шанування святих ікон. Після
багатьох трудів преподобний Григорій скінчився (близько 620 року), а невдовзі за ним
відійшов до Господа і його вірний ученик Іоанн. Преподобний Йосиф Піснопісець переніс
мощі святих Григорія і Іоанна у побудовану їм церкву в ім’я святителя Миколая
Чудотворця.
Преподобного Іоанна Ветхопечерника
Преподобний отче Іоанне дивовижний, уражений Божественним бажанням Христа
Бога, що заради тебе добровільно на землі подорожував, і від Діви у плоть одягнувся, до
чужої країни дійшов, отче, від всіх насолод світу, мудрий, до кінця себе відокремив,
блаженний, у мандрах прожив, і чесноти здобув: всенічне стояння, повчання смертне, і
приборкав пристрасті утриманням своїм, і ревнителем був тих, хто раніше тебе
постилися, з ними ж і прославився.
Преподобний отче Іоанне славний, навчався у стаді Божественного Харитона, і від
того почерпнув, і як губка наповнився, тому до Божественного шляху мав ревнощі, і в
безмовності життя прожив, сподибився чесного священнослужіння, будучи достойним
священнослужителем, приносячи в жертву завжди Агнця, просвітився розумом і
помислами, піднісся до видінь таємних, до неабиякого блаженства.
Преподобний отче Іоанне блаженний, силою Троїчною зміцнений, від всієї єретичної
шкоди уникнув, приліпився до сущого, мудрий, видінням і діянням Божественним, і
86
досягнув всього бажаного, і до найвищої Божественної слави, її ж воістину достойно
після кончини отримав, і з радістю з сонмами ангелів сяючи перед Богом стоїш. Тому
пом’яни тих, хто чинить достойно твою пам’ять, дивовижний.
Кому уподібнилася ти, душе, маючи завжди успіхи у поганому, і прикладаєш струпи
до своїх численних язв, щоб по всьому тілі мати язви? Не думаєш, що Суддя
наближається, перед Ним постанеш аби прийняти через діяння звинувачень страждання.
Тому навернися, припади до Діви, взиваючи: Владичице, Владичице, не зневаж мене, що
гніваю Бога Милостивого, Який від Тебе для спасіння людей народився, і плоттю
розіп’явся.
Виноградне Гроно ненасаджене, Його ж як лоза виростила Ти, і коли побачила
висячого на дереві, і списом проколотого в Божественні ребра, взивала: чому це Ти, Сину
і Боже, недуги всі і страждання зціляв, а муки приймаєш, безпристрасний по єству Сущий
Божеством? Чому це невдячні люди Тобі, Благодійнику, так відплатили, замість подяки –
взивала Пречиста. Моли невпинно щоб Його стражданнями визволити мене від
страждань, аби прославляв Тебе.
Пісня 1
Надією на Бога зміцнений з юності, до Милосердного Бога прийшов, Іоанне
блаженний, через чернечий піст у кращому утверджуючись.
Багатою і світоносною благодаттю наповнений, і проживаючи у чесних місцях, чесно
прожив, знаючи до чеснот сходження, блаженний.
Міцністю Духа наставлений, до огорожі Богоносного Харитона прийшов, в ній
проживаючи священнослужителем був, очищувачу.
Віддаливши від земного, преподобний, свої помисли, до Небесних благ їх, Іоанне,
прицвяхував, і там кращими зробив світлим сяянням.
Богородичний: Із Тебе, обрадувана Всечиста, нам явилося Сонце Правди – Христос, і
світлом просвітило тих, хто раніше сиділи у темних темницях.
Пісня 3
Умертвив тілесне мудрування утриманням старанним, отче Іоанне, і до Животворчого
Духа наблизився.
Божественне і світле сяяння у серці твоєму явно вселилося, отче Іоанне блаженний.
Богородичний: Ти єдина тим, хто на землі, надприродно благою Піклувальницею є,
Мати Божа, тому Тобі виголошуємо – радуйся.
Божественним бажанням, блаженний, душу уразив, віддалився, і багатство залишив,
насолоду і знаменитість, і життя суєтне, і у країнах чужих чесно проживав; стражданнями
утримання виснажив своє тіло, і з безмовністю мужньо прожив, досягнув, преподобний,
чеснот досконалості. Тому з вірою взиваємо тобі: моли Христа Бога гріхів прощення
подати тим, хто шанує з любов’ю святу пам’ять твою.
87
Як Діву і єдину серед жінок Тебе, що без сімені народила Бога в тілі, ми, всі роди
людські, ублажаємо, Вогонь Божества бо в Тебе вселився, і як Дитину молоком годувала
Творця і Господа. Тому ангельській і людській рід достойно славить пресвяте Твоє
Різдво, і разом взиваємо Тобі: моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто
поклоняється з вірою пресвятому Різдву Твоєму.
Пісня 4
Ірмос: Заради любові до образа Твого, Щедрий, Ти на хресті був піднесений, і народи
зніяковіли; Ти бо, Чоловіколюбче, кріпкість моя і хваління.
У Богом осяяних країнах вихований і сяючим випромінюванням, отче, просвіщенний,
з чеснотами і утриманням, Богомудрий, прожив.
Відчужився батьківщини і рідних, до Христа приступив вільним бажанням, хрест
взявши, Богомудрий блаженний.
До Винуватця життя, що помер заради всіх видимих, з утриманням проживши, Іоанне
премудрий, відійшов.
Богородичний: Той, Хто в Твою утробу, Діво, богоугодну, надприродно вселився, і
після народження Божественною силою Тебе Дівою зберіг.
Пісня 5
Розум чистий, отче, безмовністю здобувши, Духа Святого силою від ворожих сіток
уникнув.
Благодаттю Божою, і премудрістю, і вченням прожив, Богом явлений, будучи
священником, преблаженний святителю.
Богородичний: Всі роди побожно ублажають Тебе, Пречиста, що народила
надприродно і невимовно воістину Блаженного.
Пісня 6
Премудрості Божественної будучи любителем, Богом натхненний, благодаттю вінцем
від неї увінчався, будучи учеником світоносного Харитона у всьому його наслідуючи.
Поставив на камені Харитона ноги свої, діянням піднімаючись до чеснот,
Богомудрий, богорозумно сходження у серці своєму, отче, покладаючи.
Богородичний: Від першого прокляття матері Єви, Різдвом Твоїм визволилися, Ти бо
Христа народила, Діво Мати, і замість цього благословення всім виточила.
Пісня 7
Силою Божественною, як одягом, огорнувся, від всякої напасті єретиків уникнути
зумів, преблаженний, взиваючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Господь, що заради нас на землі подорожнім був, у мандруванні тебе, блаженний,
явно зберіг, що взиваєш: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
88
Богородичний: Вишнього освячена Божественна оселя, радуйся! Тобою бо подається
радість, Богородице, тим, хто взиває: благословенна Ти серед жінок, Всенепорочна
Владичице.
Пісня 8
Прекрасний тілом і душею і благочестям своїм, преподобний, і Божественного розуму
органом, і заповідям ближній, і співу чистого цівницею будучи, співав: благословіть, усі
До безсмертного життя, і безкінечного блаженства прийшов, преподобний, і нетлінну
радість сподобився отримати, блаженний, співаючи: благословіть, усі творіння Господні,
Господа.
Богородичний: Стряхнемо прах смертний, нетлінними ставши Божественним Різдвом
Твоїм, Пречиста: справжнє бо і істинне і надприродне Життя, Чиста Владичице, народила
Ти. Тому всі Тебе благословимо, Маріє Богоневісто.
Пісня 9
величаємо.
Кончину блаженну здобув подвигом утримання, отче Іоанне, до Христа відійшов, і
після смерті до безпристрасного і безболісного життя вселився, священний.
На землі лагідних, отче, оселитися сподобився, так як був мовчазним і Богоносним
мужем подібним до них, з ними ж і прийняв, преподобний блаженний, і насолоду.
Богородичний: Джерело безсмертя нам виточила, Діво, і прощення воду, Христа
народивши, Ним же очищаємося від всякої скверни гріховної, Богоневісто.
Преподобний Іоанн Ветхопечерник жив у VIII столітті. З юних років він так полюбив
Господа, що вирішив посвятити служінню Йому все своє життя. Прийнявши чернечий
постриг, він подорожував по святим місцям. У Єрусалимі преподобний Іоанн поклонився
Живоносному Гробу Господньому, а потім відправився у Сукійську Лавру преподобного
Харитона Сповідника (†бл. 350; пам’ять 28 вересня), яка мала назву «Ветхою Лаврою».
Ветха Лавра знаходилася у пустелі, недалеко від Віфлеєму і Мертвого моря. Назву
«Ветха» вона отримала тому, що була самою древньою обителлю у Палестині. Перший
храм обителі знаходився у печері. Святий Іоанн, прийшовши у Ветху Лавру, оселився у
цій печері, тому був названий «ветхопечерником». Преподобний Іоанн своїм життям
наслідував великих древніх пісників. Невпинними всенічними бдіннями і пам’яттю про
смерть він досягнув високої духовної досконалості. За своє доброчинне життя святий
Іоанн був удостоєний пресвітерського сану. Богослужіння він звершував у печерному
храмі. Преподобний Іоанн Ветхопечерник мирно скінчився у старості.
Преподобного Феодора Трихіни
На вечірні
Преподобний отче Феодоре, у дар Богом вибраний сам себе приніс, всенічне бдіння і
розчулення набувши, повчання Божественне, найвище смирення, надію, віру, любов
89
незмішану, тверезість і милосердя, істинну безпристрасність і молитву, світовидним
стовпом себе показавши.
Преподобний отче Феодоре, спасіння одяг шукаючи у одіяння істинне благочестивим
розумом одягнутися, волосяним руб’ям завжди тіло своє покривати не переставав, оголив
того, хто оголив нас підступами, силою Божественного Духа зміцнений.
Втіленому Богу нашому, заради нас від Діви Матері, і зубожілому, як убогий духом,
себе самого приніс, у жертву живу і приємне всепалення, блаженний, і дар чесний. Тому
прийняв Небесну насолоду. До Нього завжди молися, щоб помилував нас.
Плоть і кров Твою прийнявши Предвічний Бог, Тебе Заступницею людей показав,
Чиста. Тому визволи рабів Твоїх від всякої біди, і напасті, і сітей лукавого ворога, і
сотвори причасниками сяяння вибраних, що Тебе славлять і поклоняються Тобі.
Тебе бачивши прицвяхованого на Хресті, Ісусе, що страждання прийняв добровільно,
Діва і Мата Твоя, Владико, взивала: о горе Мені, Чадо солодке, чому неправедно рани
терпиш, Лікарю, що зціляєш людську неміч, і від тління всіх визволяєш милосердям
Своїм?
Пісня 1
Дарами Божественними збагатившись, як дар дорогоцінний себе самого Творцю,
отче, привів. Тому зроби благодатними мої помисли, щоб хвалив сьогодні твою світлом
сяючу пам’ять і життя рівноангельське.
Так як наситився Божественними чеснотами, взяв на плечі свої посту хрест, Феодоре,
і пішов за Тих, Хто заради тебе добровільно перетерпів розп’яття, блаженний, і
пристрасті тілесні умертвив.
Міцно, отче, проти ворога ополчився, і хресною зброєю захищаючись, його усмирив, і
смирившись мудро піднісся. Тому переможцем явився і рівнозначним преподобним.
Богородичний: Спасаючись Тобою, Діво, Тебе, як Пренепорочну серед жінок і Божу
Родительку піснями ублажаємо, і шануємо, і разом взиваємо: радуйся, винуватиця
прадідного відновлення.
Пісня 3
Зацвів по подібності утримання, преподобний, як троянда запашна, серця пахощами
обдаровуючи Божественного твого житія, преславний.
Міцністю підсилений Спаса, йшов тісним, славний, жорстоким і скорботним шляхом,
і до просторості Вишнього Сіону досягнув.
Явився твій гріб запашне миро благодаттю виточуючи, преподобний, і проповідує
Богом дані твої пахощі, отче священний.
Богородичний: Чертогом безсмертя Твоя утроба є, із неї Жених Господь засяяв, Діво
Пречиста, преподобних сонм Собі зібравши.
Будучи чистим, до чистого приступив чистими молитвами і чистотою, освятився
Духом, Феодоре, там з ангелами нині мешкаючи, співаєш трисвяту пісню Владиці всіх.
Тому моли, преподобний, Христа, помилувати тих, хто з любов’ю шанує тебе.
90
Після Бога під Твій, Богородице, покров приходжу, смиренний, і молюся: помилуй,
Пречиста, бо перевершили голову мою гріхи, і муки боюся, Владичице, і тремчу; моління
сотвори, Чиста, до Сина Твого, щоб від цього мені визволитися.
Пісня 4
Утримання чесними язвами уразив пристрасті Єгипту, і направив, Феодоре, до землі
Небесної тих, хто благочестиво і преподобно пішли за тобою.
Виткавши чеснотами зробив собі, Феодоре, угодний і чесний одяг, одягнувшись у
який, у чертог Вишній увійшов.
Висушував журбу, Феодоре, волосяницею свою плоть покриваючи, звідти ти засвітив
духовну веселість Божественним Духом.
Богородичний: У час страшний, Пречиста, мене, засудженого, спаси і визволи, і від
геєни вихопи, щоб ублажав Тебе і з обов’язку шанував, Непорочна.
Пісня 5
Житіє рівноангельне прийняв на землі, преподобний, постом умертвив всякого
озлоблення пристрастей повстання, Богомудрий Феодоре.
Про час Суду завжди роздумуючи, відкинув від душі сон журби, ранньою молитвою
до Бога і Божественною любов’ю прикрашений.
Люблячи Вишні обителі, як істинний монах, спорудив на землі обителі монахам, у
них же будучи тобою посаджені, шанують тебе, преподобний.
Богородичний: Єдина Ти народила іпостасне Життя, Пречиста, Творця всіх і Владику,
Його ж люблячи, багато отців преподобних преподобно прожили.
Пісня 6
Просвіщаючись видіння промінням, від всього земного душу оголив, і у Божому
вправлявся невпинним повчанням, Феодоре.
Світлістю світлого твого житія, піднебесні освітилися, блаженний, східного сонця
світлом сяючою зорею тебе проповідуючи.
Морозом і холодом утиснений, до Бога діянням зігрівався, і зиму відігнав пристрастей
Божественною теплотою, Феодоре.
Богородичний: Як добру, як прекрасно явлену, Слово прекрасне Тебе полюбило,
Чиста, і в Твою утробу вселилося, для нашого, вірних, визволення.
Явився ти дивовижним житієм, мудрий Феодоре, волосяне руб’я вибрав замість
царських скарбів, що на землі, тому небесний одяг прийняв; завжди моли за нас,
преподобний.
Пісня 7
91
Миром пахучим бувши чесними твоїми обітницями, Феодоре, миро запашне від твоїх
чесних мощів виточуєш нам, що з вірою шануємо тебе, душі і серця обдаровуючи
пахощами, преподобний.
Як агнець незлобний, вихований на злаках утримання, преподобний, вселився у
огорожу Небесну і веселишся з вищим Пастирем, тому твоїх овець завжди поминай.
Каплями сліз твоїх погасив ти палаючу тілесну піч, священний, вогнем
Божественного Духа палаючи, будучи світильником доблесті і світлом тим, хто в темряві,
отче, знаходився.
Богородичний: Показала Тебе купина охоплена вогнем, Непорочна, і аж ніяк не
опалена, Вогонь бо Божества носила, Який неопаленою Тебе зберіг, Чиста, і після
народження Дівою нетлінною залишив.
Пісня 8
Скверну душі змив витіканням сліз, і потік насолоди і землю лагідних унаслідував,
будучи лагідним, преподобний, і незлобним, і правдою явно прикрашений.
Своїм до Бога спогляданням завжди просвіщаючись, непохитно пройшов пристрастей
помисли і все потьмарення тілесне, і до світла безпристрасності прийшов, отче.
Щоб до істинного бажаного приступити, в утриманні, і смиренномудрості, і у
довготерпінні явився, і воістину був милостивим, волосяним руб’ям покриваючись
демонську оголив спокусу.
Богородичний: Прикрасилася чеснотами доброчинності, і рясно прикрашена золотом,
Діво, так як найкраще за всіх людей Слово народила. Його ж незлічена чисельність
преподобних оспівує повіки.
Пісня 9
величаємо.
Розіп’яв плоть свою страхом Владики твого, умертвився для світу, отче Феодоре, і
нині прийшов ти з радістю до життя живих, триблаженний, причастям обожнений і
світлом вічним наповнений.
У день святковий і наповнений святістю, звершуємо твою Божественну пам’ять
сьогодні, бо ти ж воістину світла і дня сином показався, і у світлі невечірньому
проживаєш з радістю.
Світильнику сяючий, Божого дару тезоіменитий, Богом сяюче світило, невечірня зоря,
чеснот миросховище і непохитний стовпе монахів, стадо твоє визволи молитвами твоїми
від усякої скорботи.
Богородичний: Світла житлом Твоя утроба стала, Діво, що просвітило світ сяянням
Божества, двері Сонця слави, серед жінок обрадувана, преподобних похвало, Всехвальна
і Преблагословенна.
Преподобний Феодор Трихіна народився у багатій константинопольській сім’ї. У
юності він віддалився у пустельну обитель у Фракії і прийняв чернецтво. Преподобний
був строгим пісником, носив тільки одну грубу, колючу волосяницю, від чого і був
92
прозваний Трихінею, тобто «Власяничним». Цим ім’ям був названий і монастир, у якому
він подвизався. При житті преподобний творив багато чудес і зцілень.
Після смерті від його святих мощів, прославлених милістю Божою, витікало цілюще
миро, яке виліковувало багато недугів і виганяло нечистих духів. Час життя
преподобного Феодора невідомо.
Священномученика Януарія і тих, хто з ним
і священномученика Феодора, що в Пергії
На Господи, взиваю… стихири Януарія, глас 4:
Священиком святим, страждальцем законним, о Януарію, ти явився, не чужою
кров’ю, а своєю у саме то Небо увійшов, там де Предтеча всіх є Ісус, завжди на Його,
отче, споглядаєш і бачиш, Кого ангели бачать.
І мечем усічений, і у вогонь вкинутий, і звірям відданий, дивовижний, і у темницю
закритий на багато днів, непохитний розумом силою Божественною залишився, і
закінчив подвиг законно постраждавши, священнику дивовижний, безтілесних
співрозмовнику.
Дисидерія і Прокула, Соссія, Фавста, Євтихія, Януарія славного, і мудрого Акутіона
разом вшануємо, як мудрих священнослужителів, як вінценосних мучеників, як граду
святого громадян, молитвеників за тих, хто їх заради істини ублажає.
Інші стихири святого Феодора, глас 4:
Перед неправедним судищем, великомученику Феодоре, стоячи, викривав ідольське
безбожництво, і битий був неправедно, розпростертий, преблаженний, на сковороді
розпеченій, люто печений, і политий росою Духа, Який тебе твердо зміцнював, зруйнував
лютість лютого супротивника.
Колісницею Бога нашого явно будучи, носив Його маючи у чистому серці,
блаженний, будучи до колісниці прив’язаним, звільнився від пут і до Христа прив’язав
любов’ю тих, хто тебе зв’язав; з ними ж вкинутий був у піч, і не опалився, Феодоре,
звеличуючи Господа з ними, дивовижний.
Тому, Хто на Хресті розпростер руки уподібнившись, блаженний, Феодоре,
розіп’ятим висів три дні, поки не віддав у руки Богу душу, і життя закінчив у стражданні,
мучеників висота, Церкви великий стовпе, вірних прикраса, ангелів співрозмовнику.
Омий мене дощем, Владичице, від безодні Твоєї милості, і опалене спекою
пристрастей моє серце, як Милосердна, напої, Отроковице, і сотвори щоб розчулення
каплі виточував невпинно, молюся, ними ж утіхи сподоблюся, Чиста, яку можуть
отримати ті, хто щиро плачуть.
Розіп’ятого Христа Чоловіколюбця і ребра Його проколоті списом, бачачи, Пречиста,
плачучи взивала: чому це, Сину Мій? Тобі неблагодатні люди так віддячили, за те, що
добро їм чинив, і залишаєш Мене бездітною, Улюблений? Дивуюся, Милосердний,
Твоєму добровільному розп’яттю.
Канон священномученика Януарія, глас 4:
Пісня 1
Ірмос: Колісниці кріпкі тричасної душі нехай потопить у глибині безстрастя Той, Хто
народився від Діви, щоб як у тимпані, в умертвленім тілі я співав Тобі пісню перемоги.
93
Мешкаючи з ангелами воїнами безтілесними, і причастям світла незаходимого душу
священно просвіщаючи, просвіти моє серце, що світоносне твоє свято сьогодні
прославляю, блаженний.
Воїнство світовидне, священний собор постраждав з тобою терпеливо, мудрий
священнослужителю, з ними ж зруйнував всяке зміїне підступництво, перетерпівши
різноманітно сплетені страждання.
По стопам Христа, великого і першого Пастиря, мудрий, йдучи, багренням мучення
відбілив свій святительський одяг, тому шануємо тебе розуму правотою.
Богородичний: Блаженні люди, Богородице, які славлять Тебе, дійсну Матір Божу, і
завжди ублажають Тебе, Чиста, як і прорекла, священно віщуючи, коли Христа у
середині носила.
Інший канон мученика Феодора, глас 4:
Ірмос: Відкрию уста мої, і наповняться духом, і слово промовлю до Цариці Матері і,
світло радіючи, прославлю Її чудеса.
Даром приємним і для Владики улюбленим, мучеників прикрасою явився, Феодоре,
тому тобі, як дар, приношу спів, подай мені твою допомогу.
Прекрасний тілом і Духом красивим будучи, направився на боротьбу з облесником, і
його уразивши, перемоги вінець прийняв.
Слова злочестивого зневажив, Феодоре, себе ж щирим угодником Господнім, і воїном
Христа Царя, і довершеним мучеником явно показав ти.
Богородичний: Вселився в утробу Твою єством Неприступний, і невимовним
милосердям показав нас мешканцями раю, Пренепорочна, з якого вигнані були через
заздрість зміїну.
Пісня 3
Ірмос: Лук сильних ослабив, а немічних опоясав силою; заради цього утвердилося у
Господі моє серце.
Сяянням Святого Духа захищений, посеред печі радувався, першим юнакам
преподобним уподібнюючись, блаженний.
Чини священних сил посеред печі з тобою, Богомудрий, радувалися, з ними ж
оспівував Благодійника, будучи неопалимим.
Рікою медовою вчення медоточивого твого, Януарію премудрий, воістину язик твій є,
помисли тих, хто споглядає на тебе, насолоджуючи.
Богородичний: Розірви пута гріхів моїх, Богоневісто, що кайдани розірвала Різдвом
Своїм, і радістю всіх наповнила.
Інший
Ірмос: Богородице, живоносне й достатнє джерело, співців Твоїх, що урочисто Тебе
прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.
Будучи храмом Духа Божественного, храми ідольські, мудрий, що ведуть до загибелі,
зруйнував ти, і словами викрив мерзенні приношення беззаконних, Феодоре.
З лютістю і гнівом бив тебе беззаконний суддя, що закони утверджував Бога нашого,
Феодоре, Його бачачи перед собою, непохитним залишався.
Покладений був завзято на сковороду розпечену, страждальцю, ревнощами
розпалений Бога Вседержителя, і Його палаючи Божественною любов’ю, Феодоре.
Богородичний: Вічний єством у роках із Тебе видимим став, народився подібністю
плоті, річні мої гріхи через милосердя невимовне зневаживши, Всенепорочна.
Священний одяг обагрив крові твоєї моченням, і світлішим явно показав, угоднику
94
Христовий. Тому увійшов у обителі вічні, виточуючи тим, хто шанує тебе, безодню
зцілень, і молиш завжди Бога всім подати гріхів прощення.
Слава, глас той самий. Мученичний:
Спасительних дарів тезоіменитого і спадкоємця того блаженства, як ревнителя і
мученика Христа Бога, прийдіть, похвалимо, чесну його пам’ять нині святкуючи і до
нього взиваючи: великомученику, молися, гріхів прощення нам дарувати.
Після Бога під Твій, Богородице, приходжу Божественний покров, припадаючи
молюся: помилуй, Пречиста, бо перевершили мою голову гріхи, і боюся, Владичице,
муки, і тремчу. Молитву сотвори, Чиста, до Сина Твого, щоб від цього мені визволитися.
Пісня 4
Всі Соссія диякона і страждальця і священного Фавста, великого Прокула і Дисидерія
ж разом вшануємо.
Дріманням нечестя, мученику Прокуле, ти аж ніяк не задрімав, бадьорістю
Божественною все зле мислення безбожних приспав.
Тебе як нового Даниїла, посеред звірів зі страждальцями спасає, і непошкодженого
виводить, о Януарію, Христос Бог наш.
Богородичний: Звеличимо єдину Благословенну, заради Неї ж дуже всіх благословляє
Преблагий, від Неї втілений.
Інший
Ірмос: Ісус, як Бог Істинний, що сидить у славі на Престолі Небесному, зійшов на
хмарі легкій, на руках Пречистої, і спас тих, що взивають: слава, Христе, силі Твоїй.
Покладеного на сковороду, небесний ангел явившись, зросив, і неопалимим зберіг
тебе Феодоре, річних вод витіканням, і землетрусом, і шумом, зі страшними видіннями.
Тобою, що з вірою чинив дива, той, хто підвладний був спокусі, несподівано,
мученику, як камінь, валяючись, Диоскор до сонму мучеників приєднався, від вогню
скінчившись.
У сховище був покладений як охоронець повелінням Творця, віру ж від дитинства
мав, яку і перед Богом зберіг довершеним розумом, і зневажав тих, хто її не беріг,
преславний.
Різноманітних мук випробовування перетерпів, і багато страждань, мученику,
зцілювати сподобився, безболісних осель спадкоємцем ставши і життя воістину з
насолодою і без журби.
Богородичний: Безболісно народила Бога Безтілесного, Отроковице, від болі Єву
праматір звільнила, і від страждань пекельних визволяєш тих, хто має болісне життя
через гріх.
Пісня 5
Кров’ю священною одяг свій зробив світлішим, обдарований, і до Церкви Вишньої як
95
священик прийшов.
Витіканням на землю чесної твоєї крові, став рікою зцілення, пристрастей висушуючи
потоки.
Осліпленого неправедного суддю молитвою твоєю просвітив, уподібнюючись
милосердям до Владики всіх, обдарований.
Богородичний: Співаємо Тобі, бо Владика всіх тим, хто знаходився в темряві, заради
Тебе Світло незаходиме засвітив, Богородице, і з любов’ю Тебе ублажаємо.
Інший
Ірмос: Здивувалось усе Божественній славі Твоїй, Ти бо, нетлінна Діво, носила в
утробі Бога всіх і породила відвічного Сина, подаючи мир усім, що Тебе прославляють.
Вельми безбожну спокусу викрив, тому був до колісниці прив’язаний, і залишився
цілим, і конями вогненними був піднятий на полум’яній колісниці, Феодоре, як славний
Ілля.
Розгнівався беззаконний, і у піч палаючу тебе разом з Сократом і Божественним
Дионисієм вкинув; з ними ж пророчу священну пісню співав, доблесно мудрий Феодоре.
Хай прославляється в піснях Божественний Дионисій разом з доблесним Сократом,
посеред печі списом уражені; мученики міцними були, Божественним повчанням
Феодора корячись.
Богородичний: Воістину дійсно і неабияк, Пренепорочна єдина Богородице, зміцни
мене, щоб мав перевагу над пристрастями, які підкорюють мене, аби вільним помислом з
радістю ублажав Тебе, вірних спасіння.
Пісня 6
Ірмос: Зійшов у глибину морську, і потопила мене буря многих гріхів; але як Бог
виведи із глибини життя моє, Многомилостивий.
Слова і знамення бачивши від тебе здійсненими, священнослужителю, собор
беззаконних до Творця від душі приходить, преславно просвіщенний.
Явився раніше кінця, святителю, і після Божественної кончини твориш багато чудес,
дар Святого Духа від дитинства прийнявши.
Нині священним хором всі, Фавста і Соссія, Дисидерія з Євтихієм і мудрого Акутіона
оспіваємо, і з Прокулом Богоносним.
Богородичний: Для благодіяння людей від Твоєї чесної крові втілився Бог Слово.
Його ж старанно, Богомати, моли, щоб спастися душам нашим.
Інший
Ірмос: Божественне це і всечесне справляючи свято Богоматері, прийдіть, богомудрі,
руками заплещемо, народженого від Неї Бога прославимо.
Ангела Божественним пришестям вогонь у печі погас; серце ж твоє, преблаженний,
сміливістю наповнилося, яке до Творця дією прохолодилося.
Слова святі як почув мучитель від тієї, що тебе народила, мученику Феодоре, її мечу
віддав, що мученицькі божественно життя закінчила.
Забажала, як юначка, Филипія з сином померти, з поспіхом прийшла, і посеред
судища добровільно мучеників славу прийняла.
Богородичний: Це гора свята, це миросховище Духа, міст який привів Бога всіх –
Богородице Діва, Її ж ублажаємо.
Священства помазанням і мучення кров’ю прикрасилися, славний Януарію і Феодоре,
і сяєте всюди, у Вишніх святкуючи, за нами наглядайте, що у храм ваш прийшли і у
96
ньому невпинно взиваємо: всіх нас збережіть, молячи Чоловіколюбця Бога.
Пісня 7
Ірмос: Три юнаки у Вавилоні, веління мучителя відкинувши, серед полум’я взивали:
благословен єси, Господи Боже отців наших.
Отрокам Божественним уподібнився посеред полум’я, о Януарію! Зішестям ангела,
святкуючи навколо і піснями таємними Спасу співаючи: благословен єси, Господи Боже
отців наших.
Безболісний помисел свій Божественною благодаттю зберігаючи, раніше страждання
різні недуги зцілював, пастирем, і мучеником, і великим чудотворцем упізнався.
Стояв ти пере судищем мучителів, мученику, страждаючи терпеливо, і злочестивих
соромив, і спокушеним показував істину.
Богородичний: Умертви мої тілесні пристрасті, Пречиста, що Життя народила, оживи,
Чиста, душу мою, умертвленну пристрастями і багатьма гріхами.
Інший
Ірмос: Не поклонилися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу
сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: преславний Господи, Боже отців,
благословен єси.
Збережений росою Духа, як три отроки, неопалимим залишився посеред вогню,
Богомудрий Феодоре, і з ними співав: преславний Господи, Боже отців, благословен єси.
Еллінську спокусу викрив, мученику Феодоре, словом благодаті, яка щедро витікала
від твоїх уст, і взивав: отців наших, Боже, благословен єси.
Дізнавшись про твоє покликання і страждання та, що тебе народила, ще до зачаття,
Феодоре великий, мученику багатостраждальний, взивала: отців наших, Боже,
благословен єси.
Богородичний: Будь мені очищенням, Всенепорочна, піклуванням до Того, Кого Ти
народила, прощення лютих гріхів випроси, і до Царства Божого вхід, і насолоду, і світла
причастя.
Пісня 8
Ірмос: Визволителю всіх, Всесильний; Ти, зійшовши, поборникам благочестя подав
росу серед полум’я й навчив їх співати: всі творіння, благословіть, прославляйте Господа
і величайте Його повіки.
Хай прославляється великий Прокул з Акутіоном, і Євтихій, і Божественний
Дисидерій, Фавст і Соссій доблесно мудрий, Спаса славні мученики.
Тебе сонм страждальців начальником мав, священнослужителю славний, поправши
голови демонів, і безбожності піднесену гординю знищив.
Як отроки, вогонь переміг і звірів стремління приборкав, як Даниїл, найдостойніший,
і як Павло, через відсічення голови благочестиво закінчив життя своє.
Богородичний: Той, Хто вселився невимовно в утробу Твою, Тебе показав Своїм
житлом, Пречиста Богоневісто, Йому ж невпинно взиваємо: всі творіння господні,
благословляйте Господа.
Інший
Ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородичне: тоді провіщене, а нині
здійснене, воно весь світ спонукає співати: всі творіння, хваліть Господа і прославляйте
повіки.
На хресті піднесений будучи три дні, страсті Владики твого трьох часові завжди
згадуючи, зображав їх явно, на ньому повішений, взивав: всі творіння, хваліть Господа і
97
прославляйте повіки.
Покладений будучи на древо, болючі приймаючи язви, уразив супротивника змія,
Феодоре, який через споживу від дерева, Адаму і його внукам, сотворив смерть болючу.
Тому тебе шануємо по всі віки.
Прославляє Пергія твої подвиги, болі страждання, рани, страсті блаженні, смерть
чесну, через яку до безсмертного життя, Феодоре, прийшов, взиваючи: всі творіння,
благословіть Господа, і прославляйте Його повіки.
Богородичний: О глибина невимовного таїнства! Той, Хто сотворив рукою людину,
втілюється в утробу Діви увійшовши, і спасає мене, що зі страхом взиваю: всі творіння,
хваліть Господа і прославляйте повіки.
Пісня 9
Ірмос: Єва недугом непослуху оселила клятву, Ти ж, Діво Богородице, зацвіла світові
благословенням – Своїм народженням, тому Тебе величаємо.
Януарія чесну боротьбу, подвиги і бдіння, мужність аж до крові, біль і насильницьку
смерть, чудес невимірну безодню з радістю звеличимо.
Видним був на висоті чесного мучення, славний, як незаходиме сонце; Той, Хто як
Божественних зірок, чисельність мучеників знає, нині просвіщає краї світлістю великих
страждань.
Пам’ять твоя світоносна засяяла, променями Божественного Духа весь світ осяваючи,
потьмарення зло відганяючи, в ній же тебе молимо, Богом натхненний, просвіти всіх, хто
тебе оспівує.
Богородичний: Світлом сяяння, що в Тобі, осліплену мою душу просвіти, і рукою
настав, Отроковице, по шляху спасіння йти, і спокуси уникнути спотикання, щоб з вірою
ублажав Тебе.
Інший
Ірмос: Всякий, на землі народжений, нехай звеселиться, Духом просвічений, нехай
зрадується безтілесних ангелів собор, шануючи священне торжество Богоматері, і
заспіває: радуйся, найславніша Богородице, Пречиста Приснодіво.
По стопам Христовим слідуючи, премудрий, першого мученика розп’яття перетерпів,
ув’язнення і язви від цвяхів прийнявши, і від землі піднявся до Небесних, вінценосну
почесть прийнявши, вічне Царство Боже.
Явився ти, як золото сяюче, Феодоре, стоячи посеред вогню, зішестям чесного ангела,
палаючи бажанням Владики, неопалимим залишився, з ним же пісню священну співав,
священно радуючись.
Станемо з побожністю у домі Бога нашого, страждальця Його з вірою ублажаючи, що
з мужнім розумом подвизався, і ворожі підступи переміг, і перемоги священний вінець із
рук Христових прийняв.
Взявся до осель Вишніх з радістю, мученику Феодоре, досягнув безтілесних чинів, у
тілі безтілесних демонів міцно перемігші, і молися за тих, хто з вірою шанує тебе,
прощення гріхів отримати.
Богородичний: Просвіти, Чиста, душі моєї очі, Богородице, щоб не настигла мене
тяжка гріховна темрява, і не покрила глибина відчаю, але Сама мене спаси і направ,
Заступнице вірних несоромна.
Священномуячник Януарій єпископ, мученик Прокул, Соссій і Фавст диякони,
Дисидерій читець, Євтихій і Акутіон. Священномученик Януарій був єпископом у м.
Путеоли (на півдні Італії у області Кампанія; нині місто Поцуоли). У той час Італія
98
після розділення Римської імперія належала імператору співправителю Максиміану
Геркулію (289-305), який почав гоніння на християн. Намісником області Кампанія був
Тимофій, який сліпо виконував повеління імператора. Коли до Тимофія доставили
єпископа Януарія, він запропонував відректися від віри, а отримавши тверду відмову,
наказав кинути сповідника у розпечену піч. Подібно тому, як у древності три єврейські
юнаки, святий Януарій залишився непошкодженим у вогненній печі, бо ж ангел Господній
охолодив жар полум’я. Тимофій же вирішив, що це – наслідки особливого чаклування і
повелів жорстоко катувати мученика. Вся земля під ним покрилася кров’ю. Рядом
стояли два клірики, диякон Фавст (Фауст) і читець Дисидерій; вони не могли утримати
сліз при виді мучень святого Януарія. Дізнавшись, що вони християни, їх негайно зв’язали
і разом зі зв’язаним Януарієм відправили у Путіоли і закрили у темниці. Там вже
томилися в путах декілька християн: Прокул і Соссій, диякони з міста Путеоли, і два
мирянина, Євтихій і Акутіон; всі вони були засуджені на з’їдання звірями. На наступний
день їх вивели на загальний огляд і кинули звірям на розтерзання. Але Бог прославив Ім’я
Своє у святих Своїх: Він закрив звірячі пащі (як у ветхозавітні часи, коли святий пророк
Даниїл був кинутий у рів до левів. – Дан. 6, 16), і ні один із звірів не торкнувся мучеників.
Намісник Тимофій, пояснюючи це диво якимсь особливим християнським мистецтвом,
метушився в люті; несподівано він осліп і став кликати на допомогу. Святитель Януарій
вирізнявся добротою і лагідністю, він пожалів цього нещасного і помолився за свого
ворога. Тимофій прозрів тілесно, але не душевно. Близько п’яти тисяч, зібраних
подивитися на страту мучеників, увірували у Христа. Намісник же, тільки-що зцілений
від сліпоти, не тільки не воздав хвали Істинному Богу Ісусу Христу і Його вірним
служителям, але наказав негайно стратити їх. Священномученик єпископ Януарій,
диякони Фавст, Прокул і Соссій, читець Дисидерій і миряни Євтихій і Акутіон були
виведені із міста і обезголовлені. Тіла святих мучеників були взяті християнами у різні
міста Кампанії, кожне місто бажало мати у себе заступника і піклувальника перед
Богом. Мощі єпископа Януарія були перевезені у Неаполь і покладені у храмі, де вони
спочивають і у нинішній час. Молитвами святого Януарія у Неаполі звершувалися
чисельні чудеса. Так, при вивержені вулкана Везувія у кінці XV століття, коли місту
загрожувала небезпека, народ зі страхом зібрався біля гробу святого Януарія, молячи
святого про допомогу. По молитвам святого Януарія виверження Везувія раптово
припинилося. Відомо й багато інших чудес, які здійснювалися по молитвам святого.
Святі мученики Феодор, мати його Филипія, Диоскор, Сократ і Дионисій
постраждали при царюванні імператора Антоніна Пія (138-161) в Пергії Памфілійській.
Коли для воєнної служби набирали красивих і здорових юнаків, то разом з іншими до
военноначальника Феодота був приведений і юнак Феодор. Военноначальник став
заставляти юнака принести жертву ідолам. Мученики не покорився ні умовлянням, ні
погрозам, і военноначальник наказав покласти його на розпечену сковороду і поливати
розплавленою смолою. Відразу ж звершилося диво: почався землетрус, із розколини в
землі хлинув потік води і погасив вогонь. Залишившись непошкодженим мученик Феодор
воздав хвалу Богу і запропонував военноначальнику спробувати з допомогою ідолів
повторити таке диво. Воєнноначальник запропонував язичницькому жрецю Диоскору
лягти на розпечену сковороду, прикликавши на допомогу Зевса. Але святий Диоскор
відповів, що він увірував у Христа і готовий кинути ідола Зевса у вогонь. Тоді
военноначальник наказав йому зійти на сковороду. Мученик Диоскор припав до ніг
святого Феодора і просив помолитися за нього. Потім він зійшов на сковороду, гучно
взиваючи до Господа: «Дякую Тобі, Господи Ісусе Христе, що Ти прилучив мене до числа
99
рабів Твоїх. Прийми з миром мою душу», – і скінчився, визволившись від тяжких мук.
Святого Феодора продовжували мучити. Його прив’язали до диких коней, яких стали
гнати. Але біля міської стіни коні впали і розбилися, а мученик Феодор залишився
непошкодженим. Два воїни, Сократ і Дионисій, побачили, як до святого Феодора зійшла
з небес вогненна колісниця, на яку був піднятий волочений мученик. Воїни зі здивуванням
вигукнули: «Великий Бог християнський!» за це їх тут же й схопили і на наступний день
разом з мучеником Феодором кинули у розпечену піч. Але Небесна роса охолодила піч, і
святі залишилися живими. На ранок воєнноначальник наказав воїнам піти подивитися на
кості згорілих мучеників. Воїни повернулися і зі здивуванням розповіли, що три юнаки
непошкоджені, а до мученика Феодора прийшла його мати, Филипія, яка тепер зміцнює
мучеників у їхньому подвигу. Воєнноначальник запропонував святій Филипії спасти сина,
умовивши його принести жертву ідолам. Але свята Филипія відповіла, що ще до
народження сина їй було відкрито, що її син буде розіп’ятий за Христа. Почувши це,
воєнноначальник наказав розіп’яти святого Феодора на хресті, а іншим мученикам
відсікти голови. На протязі 3-х днів святий мученик Феодор висів на хресті, підносячи
молитви Богу, до свого преставлення.
Преподобного Феодора Сикеота
Преподобний отче, священний Феодоре, від утроби освятився ти, і посвячений був
Богові, як в древності Ієремія: твоє народження провістила зоря, твого житія сяянням
воістину просвітився всесвіт, і демонська темрява щезла, недуги були відігнані від
всякого віку і благодать витекла всякого зцілення. Тому взиваємо до тебе: Христа завжди
моли дарувати світові мир і велику милість.
Преподобний отче, дивовижний Феодоре, міцним утриманням і молитви вогнем, всю
гріховну річ попалив, і прийняв Божественне сяяння. В себе вселив Троїчну благодать і
увесь явився світовидним, променями зцілення сяючи, бачив майбутнє, як у древності
Єлисей, звільняючи від безплідності пут, і проганяючи демонськи полки силою
Божественного Духа, і молячись всесвіту дарувати мир і велику милість.
Преподобний отче, чесний Феодоре, як сонце осяяв всю землю у справах і знаменнях
незліченних, дар чесний Христу Богу, священства відома ступінь, монахам приклад,
утвердження тих, хто з вірою до тебе приходить, камінь чесний і дім Тройці, лілея, той,
хто виточує зцілень безодню, Христу завжди молися дарувати всесвіту мир і велику
милість.
Кому уподібнилася, душе, маючи завжди успіх у поганому і прикладаючи безумно до
своїх язв ще більше струпів, щоб все тіло стало язвою, не думаючи, що Суддя
наближається, перед Ним постанеш щоб прийняти по діянням звинувачення і
страждання? Але навернися і припади до Діви, взиваючи: Владичице, Владичице, не
зневаж мене, що прогнівляю Бога Милостивого, Який від Тебе на спасіння людей
народився, і розіп’явся плоттю.
Виноградне Гроно ненасаджене, Його ж як Лоза виростила Ти, і коли побачила
висячим на дереві, і списом проколотого в Божественні ребра, взивала: чому це Ти, Сину
і Боже, недуги всі і страждання зціляв, а муки приймаєш, безпристрасний по єству Сущий
100
Божеством? Чому це невдячні люди Тобі, Благодійнику, так відплатили, замість подяки –
взивала Пречиста. Моли невпинно щоб Його стражданнями визволити мене від
страждань, аби прославляв Тебе.
Пізнаним будучи від пелюшок посвячений, явився благодаттю наповнений, чудесами
світ осяяв, і демонів чисельність відігнав, священнослужителю Феодоре, тому за нас
молися до Господа.
Пісня 1
Ірмос: Тому, Хто настановив колись Ізраїля, що тікав від рабства фараонового і в
пустелі живився, співаємо Визволителю Богу нашому, бо Він прославився.
Духовне Сонце Богом сяючою зорею тебе, премудрий, тверді церковної показав, що
завжди промені чудес випромінює, і пристрастей темряву нищить.
Від материнської утроби тебе Творець, преподобний, як раніше Ієремію, освятив,
створивши сосудом корисним Духа, духи лукаві відганяючи, отче Феодоре.
Потом утримання полум’я пристрастей погасив, і дощем молитов струмені чудес
виточив, болі розпалення, преподобний, явно гасячи, Феодоре.
Богородичний: Необроблене Гроно від Твоєї утроби зацвіло, Діво Мати, солодкість
виточуючи прощення гріхів і веселість безсмертну, Чиста, тим, хто від п’янства зла
збожеволіли.
Пісня 3
Ірмос: Ти утверджуєш грім і твориш дух; утверди мене, Господи, щоб я оспівував
Тебе істинно і творив волю Твою; бо нема святого, крім Тебе, Боже наш.
Яке дивовижне житіє твоє, Богомудрий, які дивовижні чудеса, яка висока твоя до Бога
близькість, і діяння, і неухильне піднесення, славний Феодоре.
Стремління пристрастей заперечив, блаженний, страждань віданням, і демонів
лукавих знищив сіті, Пресвятого Духа міцністю, Феодоре.
Той, хто приходить до чесної раки твоєї, від неї черпає зцілень скарби, і чудес
безодню, і дар щедрий, оспівуючи тебе, Феодоре.
Богородичний: Закони єства в Тобі, Діво, відновляються, народила бо надприродно
Творця, невимовно Владику. Його ж старанно моли спасти душі наші.
Від Бога тезоіменитим даром даним будучи людям на визволення від багатьох
недугів, великі і дивовижні сотворяв чудеса, всяку язву і недуги зцілюючи, і демонів
полки відганяючи словом. Тому і достойно Христову Церкву випасав, життям подібним
до апостолів був, святителю Феодоре, моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим,
хто з любов’ю шанує святу пам’ять твою.
У багато напастей сплетених упав від ворогів видимих і невидимих, бурею
захоплений незліченних моїх гріхів, і як до теплого заступництва і мого покрову, Чиста,
до пристанища приходжу Твого милосердя. Тому, Пречиста, старанно молися до Того,
Хто без сімені від Тебе втілився, за всіх рабів Твоїх, які невпинно моляться до Тебе,
Богородице Пречиста, молячи Його завжди гріхів прощення дарувати тим, хто оспівує
достойно славу Твою.
101
Пісня 4
Ірмос: Почув слух Твій, Боже, і убоявся; пізнав діла Твої і вжахнувся, Господи: бо
Твоїм хвалінням наповнена земля.
Будучи явним потоком, який наповнений водами Божественними, дарами Духа
напоюєш всю Церкву, отче Феодоре.
Удавив ворога жилами болі твоєї, блаженний, і його подолав лукаві воїнства мечем
молитов твоїх, Феодоре.
Повчаючись у законі Божому, при піднесенні утримання Божественне дерево
виростив, добрі плоди чесних діянь приносячи, Феодоре.
Богородичний: Блаженною серед всіх родів показалася Ти, Христа народивши,
блаженні ті, хто служать Йому трудячись, Діво Мати Владичице.
Пісня 5
Ірмос: Засяй мені, Господи, світло Твоїх повелінь, бо зранку до Тебе лине дух мій і
співає: Ти є Бог наш, і до Тебе звертаюся, Царю миру.
Неусипною свічею і свічником негаснучим тебе Світло Безтілесне показало для тих,
хто темрявою пристрастей утриманий, Феодоре, очорненням багатьох гріхів.
Мученика Юрія мав від молодих нігтів, який добре на шлях тебе направляв, йому
уподібнився всякою старанністю і любов’ю до Господа, отче преподобний.
Непорочне утримання, найвище терпіння, віру, і надію, і смирення, любов же і
стояння мав більше за інших людей. Тому велику благодать отримав від Бога.
Богородичний: Кропленням милості Твоєї напої, Пречиста, розтоплені мої думки
полум’ям гріха, і погаслий мій світильник мого серця засвіти, двері Світла.
Пісня 6
Ірмос: Буря моїх думок постигла і занурює в глибину моїх безмірних гріхів; але Ти,
управителю благий, поспіши, направ як пророка і спаси мене.
Журбу земну стряхнув і всю виснажив бажанням до Владики, насолоджуючись Його
добротою і випромінюючими звідти, отче, світлостями.
Розтопив мороз гріховний, холодом напоєний, стоячи посеред вітру, як безтілесний,
отче, випробовування повітряні перетерпів, Божественною зігрітий благодаттю.
До раки твоєї приступаючи, пахощами Божественного розуму наповнюються,
святителю, від смороду пристрастей визволяючись ті, хто з любов’ю тебе шанують,
чудотворцю отче преподобний.
Богородичний: Пристрастей хвилювання мене бентежить, глибина відчаю охоплює
бурею моє серце. Керманича народивши Христа, Діво, і Спаса, визволи мене і спаси
молитвами Твоїми.
Як на вогненну колісницю чеснотами, Богоносний, зійшов, піднявся до Небесних
осель, як ангел серед людей прожив ти, і як людина з ангелами разом святкуєш, тому
показався чудес Божественних оселею, преподобний Феодоре.
Пісня 7
102
Як правдивий святитель, жертву безкровну приніс духом, і пристрастей умертвінням,
жертву запашну, Тобі, Владиці, блаженний приніс з вірою.
Вогонь насолод утримання потом погасив ти, і бездощів’я землі припинив дощем
виливання, чудотворцю, як Ілля, Небеса закриті молитвами твоїми відкриваючи.
Освятився від дитинства, молитовною доблестю неплідні утроби створив
багатодітними, сліпім подав прозріння і кульгавим добру ходу, Феодоре триблаженний.
Богородичний: Доброту Якова Тебе Бог вибрав, і в Тебе вселився, і Тебе зберіг після
народження Дівою, як і до народження, Діво Богородице.
Пісня 8
Ірмос: Земля і все, що на ній, море і всі джерела, небеса небес, світло і темрява, мороз
і спека, сини людські, священики благословляйте Господа і прославляйте Його повіки.
На камені терпіння утвердив своє піднесення душевне, не був переможений
спокусами супротивними, не похитнувся від підступів ворожих, але до висоти
Божественної піднявся, молячи за тих, хто з вірою шанує тебе.
Струмінь різних зцілень виходить від раки твоєї, і омиває скверни пристрастей, і
гноїння злі очищає, і вірних серця напоює, Феодоре, всіх тих, хто з любов’ю шанує тебе.
Дарами Божественними тезоіменитий і служитель Христовий, пісників чистота,
священників краса, чудес джерело, чесне миросховище Духа, хай нині прославляється
Феодор великий.
Богородичний: Священні голоси пророків проповідують Тебе образно, як двері, і гору,
і тінь, землю святу, світла хмаринку, із неї тим, хто в темряві і тіні сиділи, засяло Сонце,
Діво, Христос світла Подавець.
Пісня 9
Ірмос: Бо сотворив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його, і милість Його з роду в
рід на тих, що бояться Його.
Як ранок, як світлий день, твоє свято явилося, просвіщаючи наші серця, що з вірою
хвалять чесні страждання твої, отче Феодоре.
Співрозмовником ангелів, апостолів, страждальців, преподобних і праведників
будучи, і святителів, отче, на Небесах за нас моли завжди Христа.
День спасіння, свято радості явилося, зберемося, вірні, очистивши душі, святитель
Федор скликає нас.
Богородичний: Дивовижне Твоє Різдво, Богородице, Мати Христова, тому Тебе
ублажаємо, Чиста, і чесно прославляємо, роди родів повіки, амінь.
Преподобний Феодор Сикеот народився у середині VI століття у селі Сикеї, недалеко
від міста Анастасіополя (Мала Азія), у благочестивій сім’ї. Коли його мати Марія зачала
святого, їй було уві сні видіння, що світла зоря зійшла до неї в утробу. Прозорливий
старець, до якого вона звернулася, пояснив, що це благодать Божа зійшла на зачату нею
дитину.
Коли хлопчик досягнув шестирічного віку, мати подарувала йому золотий пояс, так
як бажала, щоб син став воїном. Ніччю у сонному видінні їй явився великомученик Юрій
(пам’ять 23 квітня) і наказав не помишляти про військову службу сина, тому що дитина
призначена служити Богу. Батько святого Косма, який служив скороходом у
імператора Юстиніана Великого (527-565), скінчився рано. Хлопчик залишився на
опікуванні матері, разом з якою жили йога бабка Елпідія, тітка Диспенія і маленька
сестра Влата.
У школі святий Феодор виявив великі здібності до навчання, а головне – недитячий
103
розум і мудрість: він був спокійним, лагідним, умів завжди заспокоїти друзів, не допускав
чвар і злоби серед них. У домі його матері жив благочестивий старець Стефан.
Наслідуючи його, святий Феодор з 8 років почав у Великий піст з’їдати лише невеликий
шматок хліба по вечорам. Щоб мати не змушувала його обідати разом зі всіма, хлопчик
повертався зі школи увечері, після того як він у церкві причащався Святих Таїн разом зі
старцем Стефаном. По проханню матері вчитель став відпускати його на обід під час
перерви у заняттях. Але святий Феодор йшов до церкви Великомученика Юрія, де
покровитель храму являвся йому у видінні юнака і вводив у храм.
Коли святому Феодору виповнилося 10 років, він смертельно захворів. Його принесли
у церкву святого Іоанна Хрестителя і поклали перед вівтарем. Хлопчика зцілили дві каплі
роси, які впали з образу Спасителя, написаного на склепінні храму. У цей час хлопчику по
ночам став являтися великомученик Юрій, який водив його молитися у свій храм до
ранку. Мати, боялася небезпеки нічної дороги в лісі, умовляла сина не ходити по ночам.
Одного разу, коли хлопчик все таки пішов, вона в гніві пішла за ним у церкву, за волосся
вивела його звідти і прив’язала до ліжка. Але у ту ж ніч їй у сонному видінні явився
великомученик Юрій і грізно повелів не забороняти юнаку ходити до храму. Таке ж
видіння було Елпидії і Диспенії. Жінки переконались у особливому покликанні святого
Феодора і більше не перешкоджали йому звершувати свій подвиг, а маленька сестра
Влата стала наслідувати його.
У дванадцять років святий удостоївся у тонкому сні побачити на Престолі Царя
Слави Христа, Який сказав: «Подвизайся, Феодор, щоб отримати у Царстві Небесному
довершену нагороду». З того часу святий Феодор почав трудитися старанніше. Першу і
Хрестопоклонну седмиці Великого посту він проводив у повному мовчанні. Диявол
задумав погубити його. Він явився святому хлопчику у образі однокласника Геронтія, і
став умовляти стрибнути у провалля і навіть сам показав у цьому приклад. Але хлопчика
спас його покровитель – великомученик Юрій.
Одного разу хлопчик відправився за благословенням до пустинника старця Гликерія.
У цей час у країні була страшна засуха, і старець сказав: «Чадо, схилимо коліна і
помолимося Господу, щоб Він послав дощ. Таким чином ми дізнаємося, чи угодні Господу
наші молитви». Старець і юнак, схиливши коліна, стали молитися – і зараз же пішов
дощ. Тоді старець сказав святому Феодору, що на ньому спочиває благодать Божа, і
благословив його стати ченцем, коли прийде час.
У чотирнадцять років святий Феодор пішов з дому і жив при церкві великомученика
Юрія. Мати приносила йому їжу, але святий Феодор все залишав на каміннях біля
церкви, а сам з’їдав у день лиш одну проскурку. У такому юному віці преподобний Феодор
був удостоєний дару зцілення: по його молитві вилікувався біснуватий юнак.
Преподобний Феодор уникав людської слави і віддалився у повну самотність. Під великим
каменем, недалеко від церкви великомученика Юрія, він викопав печеру і умовив одного
диякона засипати вхід землею, залишивши лиш невеликий отвір для повітря. Диякон
приносив йому хліб з водою і нікому не розповідав, де сховався преподобний. Два роки
преподобний Феодор провів у затворі і в повному мовчанні. Рідні оплакували святого і
думали, що його з’їли звіри. Але диякон відкрив таємницю, так як боявся, що преподобний
Феодор помре у тісній печері, і пожалів заплакану матір. Преподобного Феодора
дістали із печері ледве живого. Мати хотіла взяти сина додому, щоб відновити його
здоров’я, але святий залишився при церкві великомученика Юрія і через декілька днів
повністю зцілився.
Вістка про подвиги юнака дійшла до місцевого єпископа Феодосія. У церкві
104
великомученика Юрія він посвятив його в сан диякона, а потім – у священика, хоч
преподобному було всього 17 років. Через деякий час преподобний Феодор відправився на
поклоніння святим місцям у Єрусалимі і там, у Хозевідській Лаврі, недалеко від Йордану,
прийняв чернецтво. Коли він повернувся на батьківщину, то продовжував жити при
церкві великомученика Юрія. Його бабка Елпидія, сестра Влата і мати по пораді
преподобного віддалилися у монастир, а тітка скінчилася у доброму сповіданні.
Подвижницьке життя молодого ієромонаха привабило до нього людей, які шукали
спасіння. Преподобний постриг у чернецтво юнака Єпифанія, потім благочестива
жінка, зцілена святим від недуги, привела до нього свого сина Филумена. Прийшов і
чесний юнак Іоанн. Так поступово біля преподобного зібралася братія.
Преподобний Феодор продовжував нести тяжкі подвиги. По його проханню коваль
зробив для нього залізну клітку без даху, таку вузьку, що у ній можна було тільки
стояти. У цій клітці у тяжких веригах преподобний стояв від Святої Пасхи до Різдва
Христового. Від Хрещення Господнього до Святої Пасхи він закривався у печері, звідти
виходив тільки для звершення богослужіння у суботу і неділю. У всю святу
Чотиридесятницю святий споживав тільки овочі і яровий хліб по суботам і неділям.
Подвизаючись таким чином, він отримав від Господа владу над дикими звірями. Медведі
і вовки приходили до нього і брали їжу з рук. По молитві преподобного зцілювались
прокажені, із цілих областей виганялися біси. Коли у сусідньому селі Магатії з’явилася
сарана, яка нищила посіви, жителі звернулися з проханням про допомогу до преподобного
Феодора. Він відправив їх у церкву. Після Божественної літургії, яку звершував
преподобний Феодор, жителі повернулися до себе і дізналися, що за цей час вся сарана
вимерла.
Коли воєвода Маврикій повертався у Константинополь після персидської війни через
Галатію, преподобний передрік йому, що він стане імператором. Пророчення збулося і
імператор Маврикій (582-602) виконав прохання святого – присилав кожного року у
монастир хліб для багатьох людей, які харчувалися там. Маленький храм великомученика
Георгія не вміщав всіх, хто хотів молитися у ньому. Тоді старанням святого був
побудований новий прекрасний храм. У той час скінчився Анастасіопольський єпископ.
Жителі міста умовили Анкирського митрополита Павла поставити їм єпископом
преподобного Феодора. Як не опирався святий, посланці митрополита і жителі
Анастасіополя силою вивели його із келії і повезли до міста.
Ставши єпископом, святитель Феодор багато трудився на благо Церкви. Душа же
його шукала усамітненого спілкування з Богом. Через декілька років він відправився на
поклоніння святим місцям у Єрусалим. Там, не відкриваючи свого сану, він поселився у
Лаврі преподобного Сави, де жив у безмовності від Різдва Христового до Пасхи. Потім
великомученик Георгій повелів йому повернутися у Анастасіополь. Таємні вороги
намагалися отруїти святителя, але Божа Мати дала йому три зернинки. Святитель
з’їв їх і залишився неушкодженим. Святий Феодор тяготився тягарем єпископства і
попросив у Константинопольського патріарха Киріака (595-606) дозволу піти назад у
свій монастир і звершувати там богослужіння.
Святість преподобного була настільки явною, що під час звершення ним Євхаристії
благодать Святого Духа у вигляді світлої порфіри покривала Святі Дари. Одного разу,
коли преподобний підняв дискос зі Святим Агнцем і промовив: «Святеє святим», Святий
Агнець піднявся на повітря, а потім знову опустився на дискос.
Вся Православна Церква вважала преподобного Феодора святим ще при його житті.
Коли у одному з міст Галатії сталася страшна подія – під час хресного ходу дерев’яні
105
хрести стали самі собою хитатися і розбиватися, то Константинопольський патріарх
святий Фома (607- 610; пам’ять 21 березня) покликав до себе преподобного Феодора,
щоб він дізнався таємницю цього страшного дива. Наділений даром прозорливості,
преподобний Феодор пояснив, що це являється передвістям майбутніх бід для Церкви
Божої (так він пророче указав на майбутню єресь іконоборства). Засмучений святий
Патріарх Фома просив преподобного молитися про свою скору кончину, щоб не бачити
йому лиха. У 610 році святий Патріарх Фома преставився, попросивши благословення у
преподобного Феодора. У 613 році відійшов до Господа і преподобний Феодор Сикеот.
Святого славного великомученика Юрія Переможця (Георгія Побідоносця)
На малій вечірні
(Якщо храм, або забажає настоятель, творимо бдіння)
На Господи, взиваю… стихири на 4, глас 1:
Істини весна світло настала і відновлює творіння благочестивим пізнанням Христа
Життєдавця, тому, ясно просвіщенний в розумі, страждалець Господній ворожі знищив
підступи.
Царя віків ти воїном будучи, премудрий, ополчення всіх беззаконних подолав, Юрію
триблаженний, твердим страждальцем показався благодаттю, від Бога тобі даною,
чудотворцю, тому моли спастися нам.
Струмені зцілень подаєш тим, хто до тебе звертається, Юрію триблаженний, і душ і
тіл ти помічником є всім, хто з вірою теплою приходить під твій покров, дивовижний
мученику Ісусовий, страждальців прикраса.
Слава, глас той самий. Самогласний:
Великого Царя воїне Юрію, радуйся і веселися, Богу бо догодив, все зневаживши,
життя вічне отримав на Небесах, тіло бо твоє всякий недуг від людей відганяє. Христос
бо, Якого ти полюбив, тебе прославляє, блаженний.
І нині, свята.
На стиховні стихири, глас 4. Самогласні:
Всі народи заплещіть у долоні, виголошуйте Богу, мучеників шанувальники, Який на
Древо вознісся і у гріб увійшов, пекло подолав, і мертвих воскресив, що взивали до
Нього: алилуя, алилуя, алилуя Христу воскреслому.
Стих: Праведник, як фінік, зацвіте і, як кедр, що в Ливані, примножиться.
Пісню пісень, разом святкуючи, принесемо Христу Спасу нашому, бо ж мучителя
ворога доблесний страждалець перемігши повалив. Тому всі співаємо невпинними
голосами: алилуя, алилуя, алилуя Христу воскреслому.
Стих: Насаджені в домі Господньому, у дворах Бога нашого розцвітуть.
Красою мучеників і славою праведних явився ти, вінценосцю Юрію, мужністю бо
розуміння і мудрості душі ворожу безумність потоптав на землі, і з нами взиваєш:
алилуя, алилуя, алилуя Христу Життєдавцю.
Слава, глас той самий:
Прийдіть, шанувальники мучеників, спів пісенний принесемо Христу, Який із гробу
встав: сьогодні бо весна духовна засяяла нам, подаючи квіти словесні, всесвітньої пам’яті
Юрія, мудрого великомученика. Його ж достойно шануючи, приймаємо зцілень джерела,
з ними ж і нині його будемо молити. Аби молився невпинно Христу Спасу мир світу
дарувати і душам нашим велику милість.
106
(Тропар див. на великій вечірні).
На великій вечірні
Співаємо: Блажен муж… На Господи, взиваю… ставимо стихів 8, свята 3 і святого
5. Глас 4:
Як мужнього серед мучеників, страстотерпче Юрію (Георгію), зібравшись сьогодні,
прославляємо тебе; проживши життя, ти віру зберіг і вінець твоєї перемоги одержав від
Бога; Його ж моли, щоб спастися від тління і бід нам, що з вірою святкуємо пам’ять твою.
Покладаючись на мудрість, ти добровільно відважився, Юрію славний, як лев, іти на
страждання, нехтуючи тілом, яке має зотліти, бо ти дбав про душу нетлінну; і в
різноманітних муках палаючи, явився ти, Юрію, як золото, семикратно очищене.
За Спасителя ти постраждав і, Йому у смерті добровільно уподібнившись, з Ним,
Юрію, радісно царюєш, одягнений у світлу від крови порфіру, скіпетром страждань
прикрашений і вінцем перемоги звеличений, нескінченні віки, великомученику Юрію.
Озброєний бронею віри, щитом благодаті і списом хреста, ти, Юрію, став
непереможним для супротивників; і як божественний сміливець, перемігши демонів
полки, з ангелами торжествуєш, вірних же, які тебе благають, заступаєш, освячуєш і
спасаєш.
Як зірку многосвітлу, як сонце, що сяє на небосхилі, знаємо тебе; і, як бісер
дорогоцінний, як камінь блискучий, як сина дня і мужнього серед мучеників, як
захисника вірних у бідах, тебе прославляємо, святкуючи пам’ять твою, Юрію
Переможцю.
Слава, глас 6:
Достойно імені твого прожив ти, воїне Юрію, бо, взявши на плечі хрест, ти очистив
від диявольської омани землю, покриту льодом, і, викорінивши терни ідольського
служіння, насадив лозу православної віри; тому й подаєш ти зцілення вірним по всій
вселенній, і праведним служителем Пресвятої Тройці показав себе; молися ж, благаємо
тебе, за мир у світі і за спасіння душ наших.
Вхід. Прокимен дня. Паремії три.
Пророцтва Ісаї читання (43, 9-13):
Так говорить Господь: нехай зберуться усі народи і зійдуться племена. Хто між ними
прорік це? Нехай сповістять, що було спочатку; нехай поставлять свідків від себе і
виправдаються, щоб можна було почути і сказати: правда! А Мої свідки, говорить
Господь, ви і раб Мій, якого Я обрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я:
переді Мною не було Бога і після Мене не буде. Я, Я Господь, і немає Спасителя, крім
Мене. Я передрік, і спас, і сповістив; а іншого немає у вас, і ви – свідки Мої, говорить
Господь, що Я Бог; від початку днів Я Той самий, і ніхто не спасе від руки Моєї; Я
створю, і хто відмінить це? Так говорить Господь, Визволитель ваш, Святий Ізраїлів.
Премудрості Соломона читання (3, 1-9):
Душі праведних в руках Божих, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони
здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас – знищенням;
але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання, але
надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляться великих
благодіянь, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх,
як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву довершену. В час воздаяння їм вони засяють,
як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і владарювати над народами,
107
а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що покладають надію на Нього, пізнають
істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому; бо благодать і милість зі святими Його і
Провидіння про обраних Його.

Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довголітті – чесна
старість, і не кількістю років виміряється; мудрість – сивина для людей, і непорочне
життя – вік старости. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив
серед грішників, преставився, вознісся, щоб злоба не змінила розуму його або лукавство
не спокусило душу його. Бо вправляння в нечесті затьмарює добре, і жадання похоті
розбещує розум нелукавий. Досягнувши довершеності за короткий час, він виконав довгі
роки; душа його стала угодною Господу, тому і прискорив Він – узяти його з середовища
нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і
милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
На літії стихира храму. Потім святого, глас 1.
Світлий сміливець Юрій славними своїми стражданнями радує Небесні Сили, з ними
ж підняв нині весело торжествувати і на землі вірних, і разом з ними святкувати; заради
цього прийшов як раб Христів до нас, зібраних. Тому достойно вшануймо його, щоб він
безперестанно благав Бога всіх дарувати нам велику милість.
Мужніми стражданнями виростив краще ти, преблаженний мученику Юрію, приніс
Христу плоди трудів твоїх, вірою утвердивши бажання, надією відкинувши страх,
любов’ю одержавши небесне; всехвальний, маючи сміливість, твоїми благоприємними
молитвами виблагай душам нашим мир, очищення від гріхів і велику милість.
Глас 4: Прийдіть, вірних собори, прийдіть відправити свято; сьогодні бо світла
пам’ять страстотерпця Юрія невидимо просвічує наші серця, сяючи чеснотами. Тому,
однодумно оспівуючи, промовмо: радуйся, воїне великого Царя Христа; радуйся,
преславна похвало віри; радуйся, всесвітлий і найбагатший мученику. Моли за нас,
преблаженний, Владику всіх Христа Бога, щоб Він зберіг нас від спокуси лукавого і спас
душі наші.
Засяяла весна, прийдіть, насолоджуймося; засяяло воскресіння Христове, прийдіть,
звеселімося; пам’ять страстотерпця вірних просвічує. Тому прийдіть, вірні,
торжествувати цю таїну: бо цей добрий воїн мужньо повстав проти мучителів і
посоромив їх, уподібнившись у стражданнях Христу Спасу, не помилував свій земний
сосуд – тіло, але нагим муками його змінив. До нього ж взиваємо: страстотерпче, моли,
щоб спастися душам нашим.
На стиховні стихири, глас 4:
Прославляють люди псалмами і піснями славну пам’ять твою, Юрію, бо вона засяяла
нам – прекрасна і світлоносна, прикрашена славою і благодаттю. Тому радуються нині
Небесні Сили, хвалять же мученики з апостолами подвиги твої і страждання, мученику, й
оспівують Спаса Христа Бога нашого, Який прославив Тебе; Його ж моли спасти і
просвітити душі наші.
Стих: Праведник, як фінік, зацвіте і, як кедр, що в Ливані, примножиться.
Одягненим у Христову всезброю ти, Юрію, явився тим, хто тебе не шукав. Ти бо, за
Христа вогнем опалений, насміявся над безбожною жорстокістю оманливих богів;
будучи воїном Царя Христа, ти взивав тоді до беззаконників: не можуть відлучити мене
108
від любові Христа мого ні звірі, ні колеса, ні інші муки; Його ж моли спасти і просвітити
душі наші.
Стих: Насаджені в домі Господньому, у дворах Бога нашого розцвітуть.
Ти, вінценосний Юрію, зневаживши різноманітні сосуди, різні муки і страшну зброю,
подвиг благочестя закінчив як мученик; тому твою пресвітлу пам’ять вінчаємо квітами
пісень і цілуємо з вірою твої чесні мощі. Стоячи перед престолом Владики Христа Бога
нашого, не переставай Його благати, щоб Він спас і просвітив душі наші.
Розумного адаманта терпіння, братіє, духовно прославмо славного мученика Юрія,
його ж за Христа палили, кували біди, виснажували муками і різними стражданнями,
умертвляли тіло, яке єством тлінне; його, що переміг єство бажанням, смертю примусили
перейти до улюбленого Христа Бога і Спаса душ наших.
На благословення хлібів Тропар, глас 4:
Як полонених визволитель і вбогих захисник, немічних лікар, побідоносний
великомученику Юрію, моли Христа Бога спасти душі наші (двічі).
І Богородице Діво… (один раз).
На ранній
На Бог Господь… тропар свята (двічі). Слава, святого. І нині, свята.
Після 1-ї кафізми сідальний свята. Слава, і нині, той самий.
Після 2-ї кафізми сідальний, глас 1:
Ось, засяяла весна благодаті, заблищало всім Христове воскресіння; і з ним засяяв
нині нам світлоносний святковий день мученика Юрія (Георгія); прийдіть усі, побожно
несучи свічі, радісно святкуймо.
Ти, мученику, воїнство земне зненавидівши, бажав слави на небесах, і болі
перетерпів, і насильницьку смерть. Тому сьогодні святкуємо твою всесвяту пам’ять,
приносячи хвалу Христу, славний Юрію.
І нині, свята, або Богородичний:
Тебе, Матір Божу воістину і після народження Діву, благаємо всі, з любов’ю
прибігаючи до Твоєї благості, бо ми, грішні, маємо Тебе заступницею і в недолі
спасінням, єдина Всенепорочна.
Величання:
Величаємо тебе, страстотерпче святий Юрію (Георгію) і шануємо чесні страждання
твої, що за Христа перетерпів єси.
Псалом вибраний: Бог нам пристановище і сила, Помічник у скорботах…
Після полієлея сідальний, глас 3:
Любов’ю Владичною розпалений, Ти, всеблаженний Юрію, мужньо і мудро
зруйнував скарби омани, і на судилищі Христа сповідав, преславний мученику і
переможцю; Христа Бога моли дарувати нам велику милість.
Виростивши старанно насіння божественних заповідей, ти, преславний, побожно
роздав усе багатство убогим, і замість нього придбав славу Христову. Тому йшов на
подвиг з надією, і на тяжкі болі, мученику Юрію, і спільником був ти стражданням
безстрасного Христа і воскресінню; причастившись Його Царства; за нас нині молися.
Слово Отче, Христа Бога нашого, що від Тебе воплотився, пізнали, Богородице Діво,
109
єдина чиста, єдина благословенна; тому, безперестанно оспівуючи, Тебе величаємо.
Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: Праведник, як фінік, зацвіте і,
як кедр, що в Лівані, примножиться. Стих: Насаджені в домі Господньому, у дворах Бога
нашого розцвітуть. Все, що дише… Євангеліє від Луки, зачало 63 (12, 2-12).
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Сьогодні вся вселенна просвічується зорею страстотерпця, і Христова Церква,
квітами прикрашена, взиває до тебе, Юрію: угоднику Христів і заступнику теплий, не
переставай молитися за рабів твоїх.
Канон свята на 6, і святого два канони на 8. Канон святого, творіння преподобного
Феофана, глас 2:
Пісня 1
Коли стоїш ти, вінценосний Юрію, мученику Христів, перед всесвітлим чесним
престолом Владики, твоїми молитвами і заступництвом зберігай тих, хто з теплою вірою і
любов’ю закликає тебе.
Будучи благородною нивою Христовою, страстотерпче Юрію, ти був вирощений
мученицькими діяннями, і, як преславне багатство, поклав тебе Подвигоположник
Христос у небесних скарбницях, як прекрасного і хороброго.
Твердо й терпеливо прагнув ти, преславний Юрію, подвигу добровільно; і, подолавши
люте зборище мучителів, став заступником усіх, хто призиває тебе.
Ти придбав нині блаженне життя, сокровенне у Христі, славний Юрію, бо за Нього ти
ніс свій подвиг до крови; молися, страстотерпче, за нас, що з вірою шануємо тебе, щоб
спастися нам від усякої недолі.
Богородичний: Ти була небом словесним, бо вмістила в утробі Твоїй Слово небесне,
Яким усе сталося – небо і земля, і все, що вище них; тому зі сміливістю благай спасти
тих, що оспівують Тебе.
Іншій канон, творіння преподобного Косьми, глас 4:
Ірмос: Зібрання ізраїльтян немокрими стопами Червоне море перейшли, морську
глибину розділивши, вершників і колісниці ворога побачили потопленими в ній і з
радістю співали: співаємо Богу нашому, бо Він прославився.
Закінчивши життя священними стражданнями, йдучи на небеса, ти став нетлінним
вінценосцем, благоквітучий Юрію, ти з ангелами торжествуєш; співаймо Богу нашому,
бо Він прославився (двічі).
Благий піт від болістей ще викраплюючи, ти, Юрію, явився перед Небесними Силами,
дивуючи їх божественними стражданнями; з ними, радіючи, взиваєш: співаймо Богу
нашому, бо Він прославився.
Богородичний: Жезл Ааронів, що виріс із кореня Єсеєвого і зацвів, прообразував Тебе,
Пречисту, бо Ти виростила Квітку світові – втіленого Бога; Його ж не переставай благати,
Приснодіво, за нас, що прибігаємо до Тебе.
Катавасія: Воскресіння день, просвітімось, люди…
Пісня 3
Вінцем страждання сяючи, славний Юрію, моли Визволителя і Бога, щоб Він спас від
усякої недолі тих, що побожно призивають тебе.
Багатим сяйвом просвітлений, премудрий Юрію, віджени сумну печаль і морок
110
пристрастей від нас, що з вірою прославляємо тебе.
Твердий в надії і любові, обороняючи себе вірою і силою Христовою укріпившись, ти,
Юрію, ідольську оману подолав.
Богородичний: Ти, Пречиста, народила плоттю Безплотного, Який раніше за всіх,
Отцю співбезначальний; Він просвітив краї землі. Тому Тебе, вірні, шануємо як
Богородицю.
Інший
Ірмос: Безплідна від народів Церква, чудно народжує і багато має дітей, і переповнена
від їхнього сонмища; Чудному нашому Богу взиваймо: свят єси, Господи.
Таємно роздав ти убогим багатство, і намастився єлеєм любові; тілом і душею
страждаючи, ти, Юрію, мучителя переміг (двічі).
Ти, Юрію, утвердившись благодаттю, вогнем ревності розпалений, являвся до тих, які
тебе не кликали, для убогих був багатством, у Христі гнівався на оману ідольську.
Богородичний: Як Ти, Маріє, носиш на руках і годуєш грудьми Того, Хто годує все,
що дише; Його ж, Богородице, прославляючи, проповідуємо; молися Йому, Пречиста, за
всіх нас.
Кондак свята, і ікос.
Мужній у боротьбі, ти силою побожності знищив оману безбожників, мученику, і
подолав зухвальство ворогів; палаючи завжди божественною любов’ю, ти загасив
безбожну лютість мучителів. Тому, як достойну нагороду за муки, ти прийняв вінець і
подаєш зцілення тим, що з вірою звертаються до тебе, страстотерпче Юрію; моли Христа
Бога дарувати прощення гріхів тим, що з любов’ю святкують пам’ять твою.
Слава:
Роздавши всім земне багатство на землі, мученику премудрий, ти успадкував твоїми
трудами небесне багатство; хрестом чесним, як бронею, одягнувся, і ним посоромив
мучителів зухвальство. Тому молитвами твоїми подаєш божественні дарування тим, хто
просить тебе, і благодіяння зцілень. Страстотерпче Юрію, молися Христу Богу дарувати
прощення гріхів тим, що з любов’ю святкують пам’ять твою.
Пісня 4
Оспівуємо твої подвиги, преблаженний Юрію, якими ти розвіяв ідольську оману і
знищив усю демонську спокусу, преславний.
Утихомир бурю напастей і бід, і всякі злі підступи демонські віджени від тих, хто
оспівує тебе, воїне Христів, досточудний.
Засяяв ти, Юрію, як зірка світлоносна, душевною мужністю і твердістю віри оману
темряви відганяючи і спасаючи тих, хто тебе оспівує.
Богородичний: Ти, Діво, породила Спасіння істотне, Яке спасає людину багатством
благості і природним милосердям, і оновлює зітлілий образ.
Інший
Ірмос: Почув Твоє, Христе, воістину преславне: що Ти безсмертний Бог, уподібнився
до смертних людей і перебував разом з ними; і ради цього славлю Твою силу.
Жах охопив мучителів на судилищі через слова твоєї мудрості, Юрію; бо ті, що не
відали, пізнавали у Христі Бога.
111
Словом віри Христової ти, премудрий Юрію, розбив сплетіння лихих байок мудреців
і посоромив тих, що шанують страсті богів, поборнику Пресвятої Тройці.
Почувши твої слова, мучителі посоромилися; ти бо насміявся над їхніми богами і
перетворив на насмішку, проповідуючи Христа Бога, розіп’ятого плоттю, Який знищив
оману душегубну.
Богородичний: Тебе, Приснодіво Пречиста, воістину єдину Богородицю,
прославляємо, Яку прообразувала боговидцю Мойсею неопалима купина, що вогнем
палала.
Пісня 5
Ірмос: Просвіщення у темряві лежачих і спасіння тих, хто у відчаї, Христе Спасе мій,
до Тебе зранку молюся, Царю миру, просвіти мене сяянням Твоїм; іншого крім Тебе бога
не знаю.
Маючи сміливий доступ до Владики як мученик, молися старанно за спасіння тих, що
оспівують тебе, лікуючи душевні недуги твоїми молитвами, мученику страстотерпче
Юрію преславний.
Радіючи як мученик з ангельськими силами і насолоджуючись безсмертною і
блаженною славою, вінценосний Юрію, спаси від усяких скорбот і бур тих, що під
покров твій прибігають.
Визволи нас від усякої недолі як милостивий, відганяючи гріховний і різноманітний
смуток, Христе, молитвами Твого угодника Юрія.
Богородичний: Ти, Богомати, повернула борг праматері Єви, одягнувши у плоть Спаса
світу, народженого Тобою. Тому Тебе всі ублажаємо, обрадувана Діво Всенепорочна.
Інший
Ірмос: Просвіщення Твоє, Господи, подай нам, і з темряви гріхів визволи нас, Благий,
і даруй нам мир Твій.
Страждаючи і будучи вільним від світу, ти, Юрію, мужньо противився різним видам
омани, і державу лютого миродержця подолав (двічі).
Ти, Юрію, озброївся зброєю хреста, надією віри і державою любові, притупив
гостроту всієї зброї лютого ворога.
Богородичний: Розум мучителів посоромила дівствена утроба: Немовля бо
доторкнулося рукою до душезгубної рани аспида, і гордого відступника знищило,
підкоривши його під ноги вірним.
Пісня 6
Вищі за природу і слово, і розуміння подвиги твоєї мужності, що постійно
оспівуються, преславний мученику Юрію.
Будучи воістину співрозмовником небесного воїнства, славний мученику, ти явлення
Божественне наскільки можливо бачиш; спасай же тих, що з вірою шанують тебе.
Всіма образами віддавшись Богу, і чудесами осяяний, ти, преблаженний Юрію,
роздаєш дарування тим, хто потребує.
Богородичний: Нині до Тебе прибігаю, Пречиста, спаси мене Твоїми молитвами і
збережи, бо Ти все, чого хочеш, можеш як Мати Всемогутнього.
Інший
Ірмос: Взивав, прообразуючи триденне погребіння, пророк Іона в киті, благаючи: із
тління визволи мене, Ісусе Царю сил.
Ти, Юрію, взивав сміливо до Творця: не віддай беззаконним раба Твого, а подай мені
112
силу зруйнувати їхнє зухвальство.
Ти, Юрію, знехтував зброю мучителів і на подвиг добровільно пішов, тому Христос
Бог увінчав тебе ознаками перемоги.
Після випробування твоїх чеснот ти, Юрію, здивував чудесами Христа Життєдавця,
Якого проповідував, подолавши погрози облесливих мучителів.
Богородичний: В давнину спокусив мене змій, і умертвив моєю праматір’ю Євою;
нині ж, Пречиста, Тобою визволив від смерті Творець мій.
Вирощений Богом, став ти благочестя сіячем найчеснішим, снопи чеснот зібрав собі:
сіяв бо у сльозах – у радості жнеш; постраждавши до крови, Христа прийняв єси і
молитвами твоїми, святий, усім подаєш гріхів прощення.
Ікос:
Бажаючи бути воїном Христа Царя, Який поклав душу Свою за життя світу, і
намагаючись умерти за Нього, маючи в серці велику божественну ревність, себе самого
привів до Нього. Тому і всі ми з вірою оспіваємо божественного Юрія як теплого
заступника, як істинного славного раба Христового, що уподібнювався своєму Владиці, і
приходив до кожного, хто благав: поспішає бо завжди і молить Спаса подати всім
прощення гріхів.
Пісня 7
Уподібнюючись твоєму Владиці, мученику славний, ти добровільно пішов на подвиг
і, одержавши перемогу, став охоронителем Церкви Христової; охороняй її завжди
заступництвом твоїм.
Як мученик непереможний, як страстотерпець, як нездоланний оборонець віри, будь
нині стовпом непохитним для тих, що прославляють тебе, премудрий Юрію, охороняючи
молитвами твоїми.
Мудро виростивши на землі божественне насіння і примноживши його, ти, славний,
напоїв його твоєю кров’ю, і болістями, і різними ранами, якими ти погасив жорстокість
мучителів.
Богородичний: Дівою перебуваєш Ти і після Різдва, Бога бо народила, Який годує все,
і заради невимовної милості Своєї і великого милосердя став людиною. Його ж моли
нині, Пречиста, щоб спастися всім нам.
Інший
Ірмос: Авраамові юнаки колись у Вавилоні вогонь печі подолали, у піснях взиваючи:
отців наших Боже, благословенний Ти.
Бачачи охоплюючу ідольську оману, розпалений ревністю благочестя, ти, блаженний
Юрію, віддав себе на подвиг, взиваючи: отців наших Боже, благословенний Ти.
Проповідником став ти гнаної віри, морок же омани викриваючи, ти, Юрію, взивав:
Під корінь підсік ти оману і виростив побожністю віру більшу; радіючи, ти, Юрію,
взивав: отців наших Боже, благословенний Ти.
Богородичний: Ти вища за все творіння, бо народила Творця і Господа; тому взиваю
до Тебе: Благословенна, Господь Сил з Тобою.
Пісня 8
Ірмос: Піч вогняна колись у Вавилоні з Божого веління чудеса явила, халдеїв
113
опаляючи, росою покрила вірних, що співали: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Потоки лютих пристрастей, бід і тяжкої недолі, і знесилення недугою, і підступи
демонів, і злочестиві наміри припини твоїми молитвами, вінценосний Юрію.
Весь ясно осяяний світлом Святої Тройці, блаженний, як мученик непереможний, як
поборник благочестя, як переможець, Богом увінчаний, спаси, небесний осельнику,
молитвами твоїми тих, що шанують пам’ять твою.
Вінцем духовним багато прикрашений, скіпетром і царською діадемою увінчаний, і в
багряницю одягнений, твоєю кров’ю освячений, ти, блаженний, царюєш разом з Царем
Сил.
Богородичний: Безлітно від Отця народженого, що раніше віків засяяв, Який сотворив
усе видиме і невидиме, Ти, Мати Діво, породила; тому Тебе як Богородицю всі народи
прославляють.
Інший
Ірмос: Радуючись після засудження мучителя юнаки, щоб не богу скверному якому
служили всі, а Богу живому служачи, у вогонь пішли і від ангела зрошені пісню співали:
діла Господні, Господа оспівуйте, і прославляйте по всі віки.
Укріплений духом, ти нехтував болями від зброї. Ти, Юрію, не глухим ідолам хвалу
возсилав, а Христу Богу; маючи віру в Нього, ти з любов’ю промовляв: діла Господні,
Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.
Як неіснуючу, тимчасову зневажаючи красу, різних страждань зазнав ти, Юрію,
радіючи надією на божественне життя; жахливе ж роздроблення тіла зневаживши, ти
твердим духом промовляв: діла Господні, Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.
Коли розсікали мідним знаряддям твоє тіло, і гострими ножами відрізали по частинах
плоть, будучи укріпленим душею, ти вважав нинішні муки недостойними майбутньої
слави, промовляючи: діла Господні, Господа оспівуйте і прославляйте по всі віки.
Богородичний: Від ребра Адамового створив Тебе, від Твого дівства воплотився Той,
Хто є Господом усіх; Його ж оспівуючи, взиваймо: всі діла благословляйте, оспівуйте
Господа і прославляйте по всі віки.
Пісня 9
величаємо.
Безперестанно моли Бога за нас, що прославляємо тебе, блаженний, як Христового
мученика, що переміг мучителя і прогнав лукавих духів, як невсипущого охоронителя і
заступника надійного.
Щедру нагороду за страждання дарував тобі Владика всіх; тому, коли ти сміливо
стоїш перед Ним як мученик, охороняй тих, що з радістю призивають тебе.
Земля тебе сховала, а небо прийняло і відкрило тобі двері раю, де ти, страстотерпче,
радісно торжествуєш і веселишся; збережи твоїми молитвами тих, що з вірою оспівують
тебе.
Богородичний: Скинія свідчення прообразувала Тебе, Пречиста, бо в ній були
скрижалі Закону, стамна з манною і золотий кивот; як вона вміщала великі святині, так і
Ти вмістила в утробі Твоїй, Богородице, безначальне Слово втілене.
Інший
Ірмос: Від земнородних народилася і Творця родила, наша похвало, Богородице
чиста; Тебе, що володієш всім творінням, величаємо.
Священики оспівують, царі прославляють, люди сповіщають про славу твоїх
114
страждань, мученику Юрію; тому тебе всі ублажаємо (двічі).
Оспівують подвиги твої всі Сили Небесні; ти бо приніс себе в жертву, Богу
благовгодивши, мученику Юрію; тому тебе всі ублажаємо.
Богородичний: Від земнородних виросла, і Сотворителя народила; радуйся, наша
похвало, Богородице чиста, Тебе як Владичицю над творінням величаємо.
Як весна, засяяло нам світле Владичне божественне воскресіння, підносячи нас від
землі до небесної Пасхи; разом з нею сяє нам світлосяйна пам’ять всеславного мученика
Юрія, яку ми радісно святкуємо, щоб сподобитися нам божественної благодаті від
Христа Спаса.
Слава:
Як світлоносне сонце, страстотерпче Юрію, ти просвічуєш зорями чудес усе творіння;
тому, святкуючи твою пам’ять, оспівуємо воскреслого із гробу Христа.
На Хваліте… стихири на 4, глас 2:
Прийдіть усі, що всесвяткове світле славне Воскресіння торжествували, знову
святкуймо торжество Юрія мученика, і увінчаймо його весняними квітами як переможця,
щоб його молитвами одержати нам визволення від скорбот і гріхів.
Всього себе приніс ти як жертву благоприємну і пречисту, як всепліддя живе й
одухотворене, – Богу, Який дав тобі, всеблаженний, життя вічне; тому став ти
молитвеником найтеплішим, визволяючи від бур усіх, що з вірою призивають і оспівують
тебе, мученику Юрію.
Насіння ти виростив старанно – слово, посіяне в чистій душі твоїй; його ти
примножив болями страждань і, будучи покладеним у небесних житницях, знайшов
нетлінну насолоду. Ним же нині насичуючись, блаженний, твоїми до Бога молитвами
спасай тих, що з вірою оспівують тебе.
Мученику страстотерпче Христів, спасай твоїми молитвами тих, що в недолі; від
усяких напастей визволяй, відганяй душезгубну люту печаль; виблагай же нам благодать
і милість, щоб, спасаючись твоїми молитвами, радіючи, шанували всі чесні твої подвиги,
Юрію славний.
Нехай подають праведні приклад людям, – говорить Соломон, – бо помилує Христос
Бог тих, що бачать праведних; наперед говорячи, цього ти навчав, довготерпеливий
Юрію, наслідуючи Владичне вчення; ти віддав себе беззаконним, требища омани
обплював, як мерзенні; за любов Творця ти віддав тіло своє, щоб розсікали його на
частини. Веліар був весь посоромлений, побачивши тебе, довершеного вінценосця. Тому,
перебуваючи в оселях Господа твого з Небесними Силами, молися, страстотерпче
Христів, щоб спастися душам нашим.
Славослів’я велике.
Після трисвятого тропар святого. Слава, і нині, свята. Єктенії і відпуст. І дається
єлей братії від сосуду святого, і 1-й час. На 1-му часі тропар свята. Слава, святого. І
нині, Богородичний часів. Після трисвятого кондаки свята і святого, промовляємо
почергово.
Стихири на помазання, глас 2:
Все в житті зневаживши, тільки до єдиного Владики любові душу привів, великий
Юрію, світильнику всесвітній, і до безмірних страждань направився мужньо, і перемоги
115
прекрасний вінець прийняв. Тому молимо тебе, блаженний, моли від бід визволитися
всім, хто оспівує тебе.
Скорботи і люта журба, життя хвилювання і бурі нині мене бентежать, збуренням
злих пристрастей утриманий є. Заступнику мій великий, блаженний Юрію, заступись і
допомагай мені завжди покровом твоїм, що з вірою приходжу до тебе, аби з радісним
серцем, мученику, ублажав тебе, спасаючись.
Прийдіть, вірних зібрання, прийдіть будемо святкувати, бо ж пресвітла пам’ять
сьогодні явилася стратотерпця Юрія, яка просвіщає невидимо наші серця, чеснотами
сяючи. Тому, однодумно співаючи, виголошуємо: радуйся, воїне великого Царя Христа;
радуйся, пресвітла похвало віри; радуйся, всесвітлий і обдарований. За нас,
преблаженний, всіх Владику, Христа Бога моли, бути збереженими від спокус лукавого і
спасти душі наші.
На літургії
Блаженні, свята пісня рядова, і з канону святого, пісня 3. Прокимен свята, і святого,
глас 7: Звеселиться праведник у Господі, і уповає на Нього. Стих: Почуй, Боже, голос
мій, в молитві до Тебе. Апостол дня, і святого: Діянь святих апостолів читання, зачало
29 (12, 1-11). Алилуя дня, і святого, глас 4: Праведник, як фінік, зацвіте і, як кедр, що в
Лівані, примножиться. Стих: Насаджені в домі Господньому, у дворах Бога нашого
розцвітуть. Євангеліє дня, і святого: від Іоанна, зачало 52(15, 17-16, 2). Причасний свята,
і святого: В пам’ять вічну буде праведник. Лихої слави він не убоїться.
На молебні приспів:
Спаси від бід рабів твоїх, страстотерпцю Юрію, бо ж всі тебе заступником перед
Богом маємо, як непереможного Христового воїна і теплого до Нього молитвеника.
Вказівка про службу мученику Юрію
Починаючи від дня Великої П’ятниці і до четверга 5-ї неділі після Пасхи. Якщо
станеться служба великомученику Юрію у Велику П’ятницю, або у Велику Суботу, або
на саму Пасху, співаються стихири святого і канон, та інша служба у понеділок
Світлого тижня з службою денною.
Якщо станеться свято великомученика Юрія у один із днів Світлого тижня:
На вечірні на Господи, взиваю… стихири воскресні 3. І святого 3. Слава, святого,
глас 6: Достойно імені твого… І нині, Богородичний 1-й, гласу. Вхід. Світе тихий…
Прокимен дня. І читання 3, святого. Якщо у саму неділю Пасхи увечері промовляє ієрей: І
щоб сподобитися нам… та інше. І читається Євангеліє по чину. На стиховні стихира
воскресна. Також стихири Пасхи з їхніми приспівами. Слава, святого, глас 4: Розумного
адаманта… І нині, Пасхи, глас 5: Воскресіння день… Христос воскрес.. (тричі). Слава,
тропар святого. І нині, Богородичний 1-й, гласу. Ієрей: Премудрість. І відпуст.
На ранній після Христос воскрес.. і після 4 стихів, Слава, тропар святого. І нині,
Богородичний 1-й гласу. Також звичайна єктенія і полієлей. Також, сідальний святого,
(двічі). Слава, і нині, Богородичний, і читання. Також ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу.
Прокимен. Все, що дише… Євангеліє святого. Воскресіння Христове… (тричі). Слава:
Молитвами стратотерпця… І нині: Молитвами Богородиці… Також приспів: Звеселиться
праведник у Господі, і уповатиме на Нього. І співаємо стихиру святого самогласну, глас
6: Сьогодні вся вселенна просвічується… Також ієрей промовляє: Спаси, Боже, людей
Твоїх… І Господи, помилуй, 12. Після виголосу канон Пасхи з ірмосом на 8. І святого, на
116
6. Катавасія Пасхи, обидва хори разом. Після 3-ї пісні кондак і ікос Пасхи, і читання.
Після 6-ї пісні кондак і ікос святого, і читання. Воскрес Ісус… (тричі), співається двома
хорами. Після 9-ї пісні світильний Пасхи. Слава, святого. І нині, Пасхи. На Хваліте…
стихири воскресні 3 і святого 3. Також стихири Пасхи з їхніми приспівами. Слава,
святого. І нині, Пасхи: Воскресіння день… Христос воскрес… (тричі). Слава, тропар
святого. І нині, Богородичний 1-й. Єктенії, і відпуст. Часи ж співаються Пасхи.
На Літургії: антифони Пасхи. Після входу Христос воскрес… (тричі). Також
тропар святого. Слава, кондак його. І нині, Пасхи. Замість трисвятого співаємо: Всі,
хто в Христа хрестилися… Прокимен, Апостол, алилуя, і Євангеліє, і причасний спочатку
дня і святого.
Якщо станеться свято великомученика Юрія у неділю Фомину:
У суботу світлого тижня на малій вечірні на Господи, взиваю… стихири свята на 4.
Слава, святого. І нині, свята. На стиховні стихири святого з їхніми приспівами, великої
вечірні. Слава, святого. І нині, свята. Тропар святого. Слава, і нині, свята. Єктенія мала
і відпуст.
На великій вечірні після звичайної кафізми на Господи, взиваю… стихири свята на 6 і
святого на 4. Слава, святого. І нині, свята. Вхід. І читання святого. На літії стихири
свята і святого. Слава, святого. І нині, свята. На стиховні свята. Слава, святого. І нині,
свята. На благословення хлібів тропар свята (двічі). І святого (один раз). І читання з
Діянь Апостолів.
На ранній на Бог Господь… тропар свята (двічі). Слава, святого. І нині, свята. Після
кафізм сідальні свята. І читання. Полієлей, і сідальний, і читання свята. Ступеневі, 1-й
антифон 4-го гласу. Прокимен. Все, що дише… Євангеліє свята, від Матфія, зачало 116.
Воскресіння Христове… (тричі). Псалом 50-й Слава: Молитвами апостолів… І нині:
Молитвами Богородиці… Стихира: Воскрес Ісус… Канон свята, з ірмосом на 8, і
святого на 6. Катавасія Пасхи: Воскресіння день… обидва хори разом. Після 3-ї пісні
кондак святого, і ікос, і його сідальний (двічі). Слава, і нині, свята. І читання з
Богослова. Після 6-ї пісні кондак свята, і ікос, і читання.. Після 9-ї пісні, співаємо: Свят
Господь Бог наш… на 1-й глас. Світильний свята. Слава, святого. І нині, свята. На
Хваліте… стихири свята 3 і святого 3. Співаємо ж і самогласний святого: Нехай
подають праведні приклад людям… з його приспівом: Звеселиться праведник у Господі…
Слава, свята. І нині: Преблагословенна єси, Богородице… Славослів’я велике. Після
трисвятого тропар святого. Слава, і нині, свята, єктенії, і відпуст, і оголошення
Студита, і звичайний вихід. Слава, і нині, стихира євангельська. І 1-й час в пртьворі.
На часах тропар свята. Слава, святого. І нині, Богородичний часів. Після Отче наш…
кондаки промовляємо почергово.
На Літургії: Блаженні свята, пісня 3-я на 4, і святого пісня 6-а на 4. Після входу
тропар свята і святого. Слава, кондак святого. І нині, свята. Прокимен, Апостол,
алилуя, Євангеліє і причасний, спочатку свята, потім святого.
Якщо станеться свято великомученика Юрія у неділю Мироносиць, чи Розслабленого,
чи Самарянки:
У суботу на малій вечірні на Господи, взиваю… стихири воскресні 4. Слава, святого.
І нині, Богородичний. На стиховні стихира воскресна і святого стиховна великої вечірні
з його приспівами. Слава, святого. І нині, Богородичний. Тропар воскресний. Слава,
святого. І нині, Богородичний. Єктенія мала і відпуст.
На великій вечірні після звичайної кафізми на Господи, взиваю… стихири воскресні
глас 3-й, і свята 3, і святого 4. Слава, свята, самогласний Тріоді. І нині, Богородичний 1-
117
й гласу. Вхід. Прокимен дня, і читання святого 3. На літії стихира храму і святого
самогласні. Слава, святого. І нині, свята. На стиховні стихира воскресна і Пасхи. Слава,
святого. І нині, Тріоді. На благословення хлібів тропар: Богородице Діво… (двічі). І
святого (один раз). І читання з Діянь Апостолів.
Якщо неділя Мироносиць: На Бог Господь… тропар воскресний: Коли зійшов Ти до
смерті… (один раз). Благообразний Йосиф… (один раз). Слава, Юрія. І нині:
Мироносицям-жонам…
Якщо у інші неділі: Тропар воскресний (двічі). Слава, святого. І нині, Богородичний 1-
й гласу того ж гласу. Після кафізм сідальні воскресні з їхніми Богородичними. І читання
з тлумачення Євангелії. Полієлей, і сідальні обидва святого. Слава, сідальний після
полієлею. І нині, Богородичний, і читання святого. Ступеневі, і прокимен гласу. Все, що
дише… Євангеліє воскресне. Воскресіння Христове… (тричі). Псалом 50-й. Стихира
воскресна. Канон Пасхи з ірмосом і з її Богородичними на 6, і святого на 4, і Тріоді на 4.
Катавасія: Воскресіння день… Після 3-ї пісні кондак святого, і ікос, і його сідальний
(двічі). Слава, і нині, свята, і читання святого. Після 6-ї пісні кондак свята, і ікос. Після
9-ї пісні Чеснішу… не співаємо. Світильний Пасхи. Слава, святого. І нині, свята. На
Хваліте… стихири воскресні 4, і святого 4, зі Славним і приспіви його. Слава, свята. І
нині: Преблагословенна… Славослів’я велике. Після трисвятого тропар воскресний,
єктенії, і оголошення, і відпуст, і звичайний вихід у притвор. Слава, і нині, стихира
євангельська. І 1-й час.
На часах тропар воскресний. Слава, святого. І нині, Богородичний часів. Після Отче
наш… кондаки промовляємо почергово.
На Літургії: Блаженні гласу на 4, і Тріоді пісня 3-я на 4, і святого пісня 6-а на 4.
Після входу тропар воскресний і святого. Слава, кондак святого. І нині, свята.
Прокимен, Апостол, алилуя, і Євангеліє і причасний, спочатку дня, потім святого.
Якщо станеться пам’ять свято великомученика Юрія у середу Переполовення
П’ятидесятниці:
У вівторок увечері співаємо Блажен муж… перший антифон. На Господи, взиваю…
стихири свята 3 і святого 3. Слава, святого. І нині, свята. Вхід. Прокимен дня, і
читання свята 3, і святого 3. На стиховні стихири свята, з їхніми приспівами. Слава,
святого. І нині, свята. Після трисвятого тропар святого. Слава, і нині, свята, і відпуст.
На ранній на Бог Господь… тропар свята (двічі). Слава, святого. І нині, свята. Після
кафізм сідальні і читання свята. Полієлей, і сідальний всі святого, і читання. Ступеневі,
1-й антифон 4-го гласу. Прокимен. Все, що дише… Євангеліє святого. Воскресіння
Христове… (один раз). Псалом 50-й. Стихири святого. Канон свята 1-й 4-го гласу з
ірмосом на 6, і святого на 4, і свято другий канон, глас 8, на 4. Катавасія ірмос
останнього канону свята обидва хори разом. Після 3-ї пісні кондак святого, і ікос, і його
сідальний (двічі). Слава, і нині, свята. Після 6-ї пісні кондак свята, і ікос. На 9-й пісні
Чеснішу… не співаємо. Світильний свята. Слава, святого. І нині, свята. На Хваліте…
стихири свята 3 і святого 3. Слава, святого. І нині, свята. Славослів’я велике. Після
трисвятого тропар святого. Слава, і нині, свята, єктенії, і відпуст. І 1-й час.
На часах тропар свята. Слава, святого. І нині, Богородичний часів. Після Отче наш…
кондак свята і святого промовляємо почергово.
На Літургії: Блаженні свята, 4-го гласу, пісня 3-я на 4, і святого пісня 6 на 4. Після
входу тропар свята і святого. Слава, кондак святого. І нині, свята. Прокимен, Апостол,
алилуя, Євангеліє і причасний, спочатку свята, потім святого.
Якщо станеться великомученика Юрія у неділю Самарянки:
118
Служба Переполовення П’ятидесятниці опускається, і співається воскресна, і
самарянки, і святого Юрія.
Молитва 1
Святий, славний і всехвальний великомученику Юрію! Ми, зібрані люди, у твоєму
храмі і перед твоєю святою іконою поклоняючись, молимо тебе, відомий піклувальнику
наших бажань, моли з нами за нас милостивого через Його милосердя Бога, аби
милосердно почув нас, що просимо Його милість, і не залишив все необхідне до спасіння
і життя наше прощення, і дарував би країні нашій перемогу над супротивниками; і ще,
припадаючи, молимо тебе, святий переможцю: зміцни даною тобі благодаттю у боротьбі
православне воїнство, зруйнуй сили повсталих ворогів, щоб постидилися і посоромились,
і нахабство їх нехай буде зруйноване, аби побачили, що ми маємо Божественну
допомогу, і всім тим, хто перебуває у скорботі і напастях, міцне яви своє заступництво.
Умоли Господа Бога, всього творіння Творця, визволити нас від вічного мучення, щоб
прославляли Отця, і Сина, і Святого Духа і твоє сповідували заступництво нині, і
повсякчас, і повіки віків. Амінь.
Молитва 2
О всехвальний святий великомученику і чудотворцю Юрію! Зглянься на нас швидкою
твоєю допомогою і ублагай чоловіколюбця Бога, щоб не осудив нас, грішних, за
беззаконня наші, а сотворив з нами за великою Своєю милістю. Не зневаж моління
нашого, але виблагай нам у Христа і Бога нашого тихе і богоугодне житіє, здоров’я ж
душевне і тілесне, землі плодючість і в усьому достаток; і щоб ми не перетворювали на
зло добро, що дарується нам тобою від всещедрого Бога, але на славу святого імені Його і
на прославлення кріпкого твого заступництва, щоб подав Він країні нашій,
боголюбивому воїнству її і всім православним християнам на супротивників перемогу і
щоб укріпив державу нашу постійним миром і благословенням. Особливо ж щоб
охороняв нас ополченням святих Своїх ангелів і щоб визволитися нам, після відходження
нашого із цього життя, від підступів диявола і від тяжких повітряних митарств і не
осудженими стати перед престолом Господа слави. Почуй нас, страстотерпцю Христів
Юрію, і благай за нас безперестанно Триіпостасного Владику Бога всіх, щоб Його
благодаттю і чоловіколюбством, твоєю ж допомогою і заступництвом ми знайшли
милість і стали праворуч Праведного Судді з ангелами і архангелами і всіма святими, і
Його завжди славили з Отцем і Святим Духом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.
Святий Великомученик Юрій (Георгій) родом із Каппадокії (область у Малій Азії),
виріс у глибоко віруючій християнській сім’ї. Його батько прийняв мученицьку кончину за
Христа, коли Юрій був ще у дитячому віці. Мати його володіла маєтками в Палестині,
переселилася з сином на батьківщину і виховала його у строгому благочесті. Вступивши
на службу у римське військо, святий Юрій, красивий, мужній і хоробрий у боях, був
помічений імператором Діоклетіаном (284-305) і прийнятий у його варту з званням
комита – одного з старших воєнноначальників. Імператор-язичник, який багато зробив
для відродження римської могутності і ясно розумів, яку небезпеку являє для язичницької
цивілізації торжество Розіп’ятого Спасителя, в останні роки правління особливо
посилив гоніння на християн. На раді сенату у Никомідії Діоклетіан надав всім
правителям повну волю у розправі над християнами і обіцяв свою всіляку допомогу.
Святий Юрій, дізнавшись про рішення імператора, роздав убогим свою спадщину,
відпустив на волю рабів і явився у Сенат. Мужній воїн Христовий відкрито виступив
проти імператорського замислу, сповідав себе християнином і призвав всіх признати
119
істинну віру у Христа: «Я раб Христа, Бога мого, і уповаючи на Нього, постав серед вас
по своїй волі, щоб свідчити про Істину». «Що є істина?» – повторив питання Пілата
один із сановників. Істина є Сам Христос, гнаний вами», – відповів святий.
Приголомшений сміливою промовою доблесного воїна, імператор, який любив і підносив
Юрія, спробував умовити його не губити своєї молодості, слави і честі, але принести, за
звичаєм римлян, жертву богам. На це була дана рішуча відповідь сповідником: «Ніщо в
цьому непостійному житті не послабить мого бажання служити Богу». Тоді, по наказу
розгніваного імператора, зброєносці стали списами виштовхувати святого Юрія із залу
зібрання, щоб повести у темницю. Але сама смертоносна сталь ставала м’якою і
гнулася, як тільки списи торкалися тіла святого, і не чинила йому болі. У темниці
мученику забили ноги у колодки і придавали груди тяжким каменем. На другий день на
допиті, обезсилений, але твердий духом, святий Юрій знову відповідав імператору:
«Швидше ти знеможеш, мучачи мене, аніж я, мучений тобою».
Тоді Діоклетіан повелів піддати Юрія самим удосконаленим катуванням.
Великомученика прив’язали до колеса, під яким були вмонтовані дошки з залізними
вістрями. При обертанні колеса гострі леза різали оголене тіло святого. Спочатку
страждалець гучно призивав Господа, але невдовзі затих, не випускаючи ні єдиного
стогону. Діоклетіан вирішив, що катований вже помер, і розпорядившись зняти
розтерзане тіло з колеса, відправився у капище принести подячну жертву. У цей момент
навколо потемніло, гримнув грім, і був чутний голос: «Не бійся, Юрію, Я з тобою».
Потім засяяло дивне світло і біля колеса з’явився Ангел Господній у образі світлого
юнака. І тільки-но поклав він руку на мученика, сказавши йому: «Радуйся!» – як святий
Юрій піднявся зціленим.
Коли воїни відвели його в капище, де був імператор, останній не вірив своїм очам і
думав, що перед ним інша людина чи привід. В нерозумінні і жаху вглядалися язичники у
святого Юрія і переконувалися в тому, що дійсно зчинилося диво. Багато-хто тоді
увірували у Животворчого Бога християн. Два знатних сановники, святі Анатолій і
Протолеон, таємні християни, відразу відкрито стали сповідувати Христа, Їх тут же,
без суду, по наказу імператора усікли мечем. Пізнала істину і цариця Олександра,
дружина Діоклетіана, яка знаходилася в капищі. Вона також поривалася прославити
Христа, але її утримав один із слуг імператора і вивів до палацу. Імператор ще більше
озлобився. Не втрачаючи надії зламати святого Юрія, він віддавав його на нові страшні
катування. Скинувши у глибокий рів, святого мученика засипали негашеним вапном.
Через три дні його відкопали, але знайшли радісним і непошкодженим. Святого взули
у залізні чоботи з розпеченими цвяхами і з побиттям погнали до темниці. Вранці ж, коли
його привели на допит, бадьорого, зі здоровими ногами, він сказав імператору, що йому
сподобалися чоботи. Його били воловими жилами так, що тіло і кров змішалися з
землею, але мужній страждалець, зміцнений силою Божою, залишався непохитним.
Вирішивши, що чаклування допомагає святому, імператор покликав волхва Афанасія,
щоб той зумів позбавити святого чудотворної сили, або отруїв його. Волхв підніс
святому Юрію дві чаші з зіллям, одна із них повинна була зробити його покірним, а інша
– умертвити. Але і зілля не діяло – святий як і раніше викривав язичницьке марновірство
і славив Істинного Бога. На запитання імператора, яка ж сила допомагає мученику,
святий Юрій відповів: «Не думай, що не шкодять мені муки, дякуючи людському зусиллю,
– я спасаюся тільки прикликанням Христа і Його силою. Віруючий у Нього за ніщо
вважає мучення і може створити діла, які створив Христос (Ін. 14, 12). Діоклетіан
запитав, які ж діла Христові. – «Сліпих просвіщати, прокажених очищати, подавати
120
кульгавим ходу, глухим – слух, виганяти бісів, воскрешати померлих». Знаючи, що ще
ніколи ні волхвування, ні відомі йому боги не могли воскресити мертвого, імператор, щоб
посоромити уповання святого, повелів йому на його очах воскресити померлого. На це
святий відповів: «Ти спокушаєш мене, але заради спасіння народу, який побачить діло
Христове, Бог мій створить це знамення».
І коли святого Юрія підвели до гробниці, він промовив: «Господи! Покажи присутнім,
що Ти Бог Єдиний на всій землі, хай пізнають Тебе, Всесильного Господа». І сколихнулася
земля, гробниця відкрилася, мертвець ожив і вийшов з неї. Вочевидь побачивши явлення
всемогутньої сили Христової, народ плакав і прославляв Істинного Бога. Волхв Афанасій,
припавши до ніг святого Юрія, визнав Христа Всесильним Богом і просив прощення за
гріхи, які вчинив в незнанні. Однак заскнілий в нечесті імператор не врозумився: він в
шаленстві наказав обезголовити увіруваного Афанасія, а також воскреслу людину, а
святого Юрія знову закрити в темниці. Люди, обтяжені недугами, різними способами
стали проникати у темницю і там отримували від святого зцілення і допомогу.
Звернувся до нього у скорботі якийсь землероб Гликерій, у якого пав віл. Святий з
усмішкою утішив його і переконав, що Бог поверне вола до життя. Побачивши вдома
живого вола, землероб по всьому місту став прославляти Бога християнського. По
наказу імператора святий Гликерій був схоплений і обезголовлений. Подвиги і чудеса
великомученика Юрія примножили число християн, тому Діоклетіан вирішив зробити
останню спробу заставити святого принести жертви ідолам. Почали готовити судище
при капищі Аполлона.
В останню ніч святий мученик старанно молився, а коли задрімав, побачив Самого
Господа, Який підняв Його Своєю рукою, обняв і поцілував. Спаситель поклав на голову
великомученика вінець і сказав: «Не бійся, але відважуйся і сподобишся царювати зі
Мною». Вранці в судилищі імператор запропонував святому Юрію нове випробовування –
він пропонував йому стати своїм співправителем. Святий мученик з удаваною
готовністю відповів, що імператору з самого початку належало не мучити його, а
виявити подібну милість, і при цьому виявив бажання не гаючись йти у капище
Аполлона. Діоклетіан вирішив, що мученик приймає його пропозицію, і пішов з ним у
капище у супроводі свити і народу. Всі чекали, що святий Юрій принесе жертву богам.
Він же, підійшовши до істукана, створив хресне знамення і звернувся до нього як до
живого: «Чи ти хочеш прийняти від мене жертву як Бог?» Біс, який жив у ідолі,
закричав: «Я не бог і ніхто із подібних до мене не Бог. Єдиний Бог тільки Той, Якого ти
проповідуєш. Ми із ангелів які служили Йому зробилися відступниками, і маючи
заздрість, спокушаємо людей». «Як же насмілюєтеся ви бути тут, коли сюди прийшов
я, служитель Істинного Бога?» – запитав святий. Почувся шум і плач, ідоли впали і
розбилися. Піднялося загальне збентеження.
На святого мученика у шаленстві накинулися жреці і багатьох із натовпу, зв’язали
його, стали бити і вимагати негайної страти. На шум і крики поспішила свята цариця
Олександра. Пробираючись через натовп, вона кричала: «Бог Юрія, допоможи мені, так
як Ти Єдиний Всесильний». Біля ніг великомученика свята цариця славила Христа,
принижуючи ідолів і тих, хто поклонявся їм. Діоклетіан в несамовитості не гаючись
виніс смертний вирок великомученику Юрію і святій цариці Олександрі, яка без
супротиву пішла за святим Юрієм на страту. По дорозі вона знемогла і без свідомості
притулилася до стіни. Всі вирішили, що цариця скінчилася. Святий Юрій подякував
Богові і молився, щоб і його шлях закінчився достойно. На місці страти святий в гарячій
молитві просив Господа, щоб Він пробачив мучителів, які не знають, що роблять, і
121
привів їх до пізнання Істини. Спокійно і мужньо святий великомученик Юрій схилив свою
голову під меч. Це було 23 квітня 303 року. В розгубленості споглядали на свого
Переможця кати і судді. У кровавій агонії і безглуздій метушні безславно закінчувалася
ера язичництва. Пройшло всього десять років – і святий рівноапостольний Костянтин,
один із наступників Діоклетіана на римському престолі, наказав зобразити на знаменах
Хрест і заповіт, відбитий кров'ю Великомученика і Переможця Юрія і тисяч невідомих
мучеників; «Цим переможеш». Із багатьох чудес, звершених святим великомучеником
Юрієм, найбільше відоме зображене у іконографії. На батьківщині святого, у місті
Бейрут, було багато ідолопоклонників. Біля міста, недалеко від Ліванських гір,
знаходилося велике озеро, у якому жив величезний змій. Виходячи із озера, він з’їдав
людей, і жителі нічого не могли зробити, так як від одного його подиху ставало
отруйним повітря. По напученню бісів, які жили у ідолах, цар прийняв таке рішення:
кожний день жителі повинні були по жеребу віддавати в їжу змію своїх дітей, і коли
черга дійде до нього, він обіцяв віддати свою єдину доньку. Пройшов час, і цар,
нарядивши її у кращий одяг, відправив до озера. Гірко плакала дівчина, чекаючи
смертного часу. Несподівано до неї під’їхав на коні великомученик Юрій зі списом в руці.
Дівчина просила його не залишатися з нею, щоб не загинути. Але святий, побачивши
змія, осінив себе хресним знаменням і зі словами «в Ім’я Отця і Сина і Святого Духа»
попрямував на нього. Великомученик Юрій простромив гортань змія списом і потоптав
його конем. Потім він велів дівчині зв’язати змія своїм поясом і, як собаку, вести у
місто.
Жителі у страху розбігалися, але святий зупинив їх словами: «Не бійтеся, але
уповайте на Господа Ісуса Христа і віруйте у Нього, бо це Він послав мене до вас, щоб
спасти вас». Потім святий вбив змія мечем, а жителі спалили його за містом. Двадцять
п’ять тисяч людей, не рахуючи жінок і дітей, охрестилися тоді, і була побудована
церква в ім’я Пресвятої Богородиці і великомученика Юрія. Святий Юрій міг стати
талановитим полководцем і здивувати світ воїнськими подвигами. Він скінчився, коли
йому не було і 30-ти років. Поспішаючи з’єднатися з воїнством Небесним, він увійшов у
історію Церкви як Побідоносець.
Зараз мощі Святого перебувають в місті Лод (Ізраїль) в храмі, названому на честь
Святого. Голова Юрія Переможця знаходиться в базиліці Сан-Днжорджіо ін Велабро в
Римі (Італія). Права рука - в монастирі Святого Ксенофонта на Афоні (Греція).
Святого мученика Сави Стратилата і з ним 70 воїнів
Непереможним воєводою, хоробрим страждальцем будучи, сходу краї подвигами
своїми просвіщав, і відганяв тяжкий демонський морок, Саво великий, прикраса
мучеників, співгромадянин святих безтілесних і молитвеник за душі наші.
І в темницях заточений, і вогнем палений, і багатьма муками мучений, і на дереві
розтягнутий, і холодом пригнічений, і з пораненнями часто невпинно битий, і у водах
блаженний кінець, страстотерпцю, прийняв з радістю, непохитним залишившись.
Прекрасним будучи юнаком, обдарований, всіх завжди дивував, і пішов на тяжкі
страждання безстрашно, над всіма ворогами одержав перемогу великими святими твоїми
подвигами. Тому з похвалами радісно тебе шануємо, дивовижний.
122
Хмарами Духа Пресвятого, Пречиста, мої думки зроси, що каплю народила – Христа,
Який незліченно безмірні беззаконня людей щедротами омив; висуши джерело
пристрастей моїх, і сподоби мене насолоди вічної від потоку живого молитвами Твоїми.
Мученик Твій, Господи, Сава, у стражданні своїм вінець нетлінний прийняв від Тебе,
Бога нашого; маючи бо силу Твою, мучителів подолав, сокрушив і демонів немічні
спокуси. Його молитвами спаси душу наші.
Або цей тропар, глас 5:
Земного сану пояс і почесті залишив, страждальцю, перед мучителем, облесливим
царем, Христа Бога сущого сповідував, і Його через багато страждань прославляв,
славний. Тому прекрасним вінцем перемоги увінчався від Царя, що над всіма царює, з
Небесними воїнами світло прикрашений. Перебуваючи біля Нього, Саво, моли, щоб спас
душі наші.
Пісня 1
Ірмос: Грядіть, люди, співаємо пісню Христу Богу, що розділив море і наставив
людей, звільнивши їх від рабства єгипетського, бо Він прославився.
Ти, Господи, Від пекельних воріт наше єство визволив, його закривши у темницях
вічних, і смерть умертвив, і життя виточив.
Ти на землі, славний, воїнство залишив, до Небесних чинів і воїнства трудами
Божественними славно приєднався, Саво, славлячи Христа.
Силою з висоти, мудрий, одягнувшись на ворогів, непохитним і непереможним
явився, їх перемагаючи доблесно в боротьбі, преславний.
Вічносяючим світильником засяяв у спокусливій ночі, проповідуючи праведно всім
сонце Христа, і відганяючи темряву безбожності.
Богородичний: Від землі пекельної нас визволив Той, Хто від Тебе народився – Син
Божий, будучи милосердним, Своїм воскресінням для життя вічного тих, хто оспівує
Тебе.
Пісня 3
Ірмос: Утверди нас у Тобі, Господи, що древом умертвив гріх, і страх Твій всели в
серця наші, що Тебе оспівують.
Силу супротивника і державу смерті Христос подолав, оживив єство наше Своїм
воскресінням і зміцнив.
Тепла Христова любов, премудрий, тебе божественно запалила, від земного і всього
тлінного відокремивши, і спокуси супостата показала.
Пізнавши Творця, єдиного Господа, Який через Себе подав визволення людям, свою
кров віддав за Нього, Саво, заради майбутньої нагороди.
Богородичний: Припинилося мучення смертне, Пречиста, і пекельні скарби зникли
воскресінням Того, Хто народився від Тебе, і життя скарбами наповнилося.
Непохитним явився воєвода, варварські підступи переміг, і міцно постраждав,
123
славний, подолавши полки ворогів невидимих. Звідти вінцем увінчавшись перемоги, за
нас моли старанно, Саво преблаженний, що з вірою прославляємо тебе.
Після Бога під Твій, Богородице, прихожу Божественний покров, смиренний,
припадаючи молюся: помилуй, Пречиста, бо ж перевершили голову мою гріхи, і боюся,
Владичице, муки, і тремчу. Молитву сотвори, Чиста, до Сина Твого, щоб від них мені
визволитися.
Тебе від Безначального Отця Народженого, наостанок Та, що Тебе народила в тілі, на
Пісня 4
Ірмос: Почув, Господи, вістку про Твоє провидіння і прославив Тебе, єдиний
Ножом істинних твоїх слів, відсік доблесно неправди сплетіння, Саво преславний.
Квітуча краса тілесна у тобі істинно явилася, страстотерпцю, душі твоєї Божественна
прикраса.
Зростаючою твоєю душевною мужністю, славний, стражданнями супротивника
древнього переміг.
Богородичний: Від звіря смертну людину Твій Син вихопив, і до життя, Діво, її
преставив.
Пісня 5
Ти похованням тіла противника нашого поховав, і як Бог виснажив пекло, воскресив
мертвих Своїм воскресінням, Христе, тих, хто Тебе прославляв.
Прикрашений, мудрий, світу добротою, пізнав Владику всіх, тому ради Нього, Саво,
постраждав, і вінця сподобився.
Таємні отримав дари Христові, славний, і Його щедрим сяянням божественно
просвітився, світильником показався у світі, славний.
Богородичний: Джерело життя із Тебе втілилося, воскрес і виточив земнородних
єство, Богородице, і його як Бог безсмертя водами наповнив.
Пісня 6
Знищив смертю смерть, що ради нас добровільно мертвим став, Христе, мертвих
оживив і їх від пут звільнив.
Окропився Христа Божественною кров’ю, від осквернення ідольських треб відійшов,
славний Саво, і у світло благодаті одягнувся.
Від спокуси зими уникнув, і до тихої весни досягнув Христовим пізнанням, ним же і
осяявся, преславний.
Богородичний: Нас, що зітліли через гріхи, Син Твій, Пречиста, Воскресінням Своїм
відновив, і зробив небесними, і богами сотворив благодаттю.
Непереможним явився стратилат, варварські підступи переміг, і постраждавши з
твердістю, славний, багато ворогів невидимих переміг, тому вінець сплів перемоги. За
124
нас моли Христа, Саво блаженний, що з вірою шануємо тебе.
Пісня 7
Ірмос: Ідолу золотому на полі Деіри служили, три Твої юнаки зневажили безбожне
повеління; вкинуті в середину вогню, зрошені співали: благословенний Бог отців наших.
Заснув Христос волею як мертвий, тілом у гробі, мертвих, які у пеклі спали, розбудив,
і живоносним підняттям їх воскресив, що співали: благословенний Бог отців наших.
Зброю Божественних слів, мудрий, як ніж тримав, і в серця нечестивців встромив, і
уразив супротивних неправдиві беззаконня, і взивав: благословенний Бог отців наших.
Змученим будучи ворогами, не похитнувся душею, і нездоланним лишився, Христа бо
мав, Який наглядав і зміцнював тебе непохитного. Йому ж і взивав ти: благословенний
Бог отців наших.
Мертвого ворога кинув під ноги свої, страждальцю, як воєнну здобич його
спокушених взяв, і віддав їх Владиці всіх, що з пізнанням стали взивати: благословенний
Бог отців наших.
Богородичний: У міцність державну одягнув людське немічне єство, Діво Преславна,
у піднесенні Різдва Твого, і мужньо озброїв проти смерті, і славить Тебе, безсмерті і
життя Матір Чисту.
Пісня 8
Смерті винахідника, смертю Твоєю тілесною вбив, Щедрий, всім людям показав його
вічну смерть; Тебе прославляємо, Життя і Нетління.
Від всього безбожного бруду і служіння ідольського очистився, страстотерпцю,
банею хрещення, перед Творцем чистим постав, Саво, у подвигах терпіння доблесно.
Медоточивим словом, мудрий, і поглядом солодким дивував мучителів, діла перемоги
над ними явив ти, і взивав: Тебе прославляємо, Господа, повіки.
Богородичний: Життя мого Начальник, до смерті плоттю приступив, і умертвив її.
Оживи, Діво, тих, хто з любов’ю оспівує Тебе і прославляє Його повіки.
Пісня 9
Ірмос: Від Бога Бог Слово, Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама, що
через споживання плоду в тління гріховне впав, від Святої Діви невимовно втіленого нас
ради, вірні, єдиномудрено піснями величаємо.
Ти утробу пекла розірвав, Щедрий, і виснажив її будучи сильним, і небесний
збіднілий наповнив світ, підняв і оживив мертвих, і людей всіх підніс пізнанням Твоїм.
Піднявся духовно на висоту, страстотерпцю, те, що до низу тягне залишив, і на
крилах страждання до Нього піднявся, старанно величаючи і славлячи Його як
Преблагого.
За стріли дітей вважав стріляння мучителів, силою Христовою відбиваючи їх, Саво
преславний, споборником маючи Того, Хто завжди помагав тобі, Його ж з вірою і
любов’ю невпинно величав ти.
Богородичний: Засяяв, Діво, Син і Бог Твій, із гробу вставши, Божественними зорями
і славою наповнив всесвіт, і сяянням нетління просвітив тих, хто з вірою Тебе, як світлу
хмаринку, прославляє.
Мученика Сава походив із Готії. Своєю хоробрістю він досягнув високого чину
воєводи стратилата і служив при імператорі Авреліані (270-275). З юності святий Сава
був християнином і старанно слідував по заповідям Христа, помагав неімущим,
125
відвідував у темницях ув’язнених християн. За чисте і доброчинне життя святий
отримав від Господа дар чудотворення і Іменем Христа зцілював хворих, виганяв бісів.
Коли імператор дізнався, що святий Сава християнин, він потребував від нього
відречення. Мученик скинув воїнський пояс і підтвердив, що не залишить свою віру. Його
били, палили свічами, кинули у котел зі смолою, але мученик залишався неушкодженим.
Бачивши його мучення, увірували у Христа 70 воїнів, яких тут же усікли мечем. Святого
Саву кинули у темницю. Опівночі під час молитви мученику явився Христос і осяяв його
світлом Своєї Слави. Спаситель повелів йому не боятися, але насмілюватися. Зміцнений,
мученик Сава перетерпів вранці нові мучення і був утоплений у річці (†272).
У той же день
Преподобних Сави і Олексія затворника,
у Ближніх печерах
Преблаженні та Богоносні отці наші Сава і Олексій, ви отримали відвагу до Господа
життям своїм, що було рівним ангельському, через що удостоїв Христос нетління і чудес
мощі ваші, молимо вас старанно: випросіть душам нашим очищення і велику та багату
милість.
Кондак, глас 4
Багатство благодаті і гідність синів отримали, бо багато подвигів здійснили та
просіяли набожністю, через це Христос поселив душі ваші у Свої Небесні селища,
дарував благодать нетління і чудес мощам вашим, через це співаємо вам: радійте, Сава і
Олексій, ликів чернечих похвала і прикраса.
Преподобний Сава Печерський здійснював свій чернечий подвиг у Ближніх печерах
Києво-Печерського монастиря не пізніше середини XIII століття. У рукописних святцях,
в «Книзі про святих» і в каноні служби преподобним отцям Києво-Печерським він
називається чудотворцем. Пам’ять преподобного Сави здійснюється 24 квітня, а
також у день пам’яті преподобних отців Ближніх печер, 28 вересня, і в день пам’яті всіх
Києво-Печерських чудотворців у 2-гу Неділю Великого посту.
Преподобний Олексій, затворник, здійснював свій чернечий подвиг у Ближніх печерах
Києво-Печерського монастиря у XIII столітті. Мощі святого були знайдені після 1675
року. Пам’ять преподобного Олексія святкується також у день пам’яті преподобних
отців Ближніх печер, 28 вера6сня, і у день пам’яті всіх Києво-Печерських чудотворців, у
Неділю 2-у Великого посту. Святі мощі преподобного Олексія спочивають поруч з
мощами преподобного Сави Києво-Печерського.
Святого апостола і Євангеліста Марка
На вечірні
Співаємо Блажен муж… 1-й антифон. На Господи, взиваю… стихири на 8, свята 3 і
апостола 5, глас 1:
Божих слів письменника, вірні, і Єгипту великого наставника, достойно оспіваємо,
взиваючи: мудрий Марко, вченням і молитвами твоїми до тихого життя всіх нас
наставляти не переставай, Христовий ученику (двічі).
Супутником був сосуду вибраного, і з ним пройшов всю Македонію; у Римі ж був
126
учеником Петра, солодким тлумачом показався ти, і почив, і постраждав богоугодно у
Єгипті, Марко, друг Христовий (двічі).
Висохлі і обледенілі душі оживив світлим кропленням від Євангелії. Тому твою
пам’ять, Божественний Марко, світло з нами Олександрія сьогодні святкує і прославляє,
поклоняючись твоїм мощам.
Вилилася благодать із уст твоїх, апостоле Марко, і будучи пастирем Христової
Церкви, учив словесних овець вірувати у Трійцю Єдиносущну у Єдиному Божестві.
Прокимен дня, Паремії три (див. сторінки 167 - 168)
О Богомудрий Марко, премудрого книжника і скорописця пером будучи, про
Христове втілення богонатхненно написав, і ясно віщаєш безкінечного життя слова,
молися щоб в ньому були записані ті, хто оспівують тебе, і шанують святу пам’ять твою
Стих: По всій землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх.
О всехвальний Марко, Христа проповідуючи, вселенну пройшов, як сонце, нищачи
сяйвом віри всю темряву багатобожжя. І нині молися дарувати душам нашим мир і
велику милість.
Стих: Небеса возвіщають славу Божу, про діла Його промовляє небозвід.
О апостоле Марко, там де раніше примножувалося безумне беззаконня, ти
проповідував єгипетську темряву відганяючи, Богопроповіднику обдарований. І нині
молися дарувати душам нашим мир і велику милість.
Прийдіть всі, Небесного таїнства проповідника і служителя Євангелія Марка,
псалмами і піснями прославляти будемо; він бо показався річкою духовного раю,
душевні борозни Небесними хмарами напуваючи, і плодючими показуючи Христу Богу,
що подає всім молитвами своїми очищення і просвіщення, і велику милість.
Апостоле святий і Євангелісте Марко, моли милостивого Бога¸ щоб відпущення гріхів
подав душам нашим.
Інший тропар, глас той самий:
У верховного Петра навчившись, апостолом Христовим будучи, як сонце країнам
засяяв, блаженний: тобою Єгипет від спокуси звільнився, євангельським твоїм вченням
просвітив ти всіх, як світло, стовпе церковний. Тому твою пам’ять шануючи, світло
святкуємо, Марко Божий проповіднику, моли тобою проповіданного Бога, щоб гріхів
прощення подав душам нашим.
Слава, і нині, свята.
На ранній
На Бог Господь… тропар свята (двічі). Слава, апостола. І нині, свята.
Як ранок, богоугодно засяяв світу, темряву глибоку спокуси вірою відігнав, апостоле,
і душі просвітив; тому Церква сяючи оспівує сьогодні світоносну пам’ять твою, Христа
величаючи.
127
Навчився від Джерела життя премудрості, умудрив тих, хто раніше через незнання
служили безумно ідолам, премудрий. Тому ублажаєшся повіки, біля Престолу
перебуваючи Святої Тройці, і старанно молися отримати гріхів прощення, Марко
апостоле.
Після полієлею сідальний, глас 8:
Ідольську гординю подолав, Спаса страсті бажаючи, апостоле Марко, явився ти світу
з Небес всім виточуючи чудеса, і народам став вчителем, преблаженний. Тому твою
пам’ять за достоїнством шануємо, в піснях славимо з вірою величаючи; Богоносний
обдарований, моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто з любов’ю шанує святу
Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: По всій землі лунає голос їх, і
до краю вселенної слова їх. Стих: Небеса возвіщають славу Божу, про діла Його
промовляє небозвід. Все, що дише… Євангеліє від Луки, зачало 50. Після 50-го псалма
стихира, глас 6: Вилилася благодать… (написана на Господи, взиваю… Славник)
Канон свята з ірмосом на 6, і святого на 8, глас 1:
Пісня 1
Ірмос: Твоя переможна правиця боголіпно у кріпості прославилася, вона,
Безсмертний, як всемогутня противників знищила, а ізраїльтянам у глибині нову путь
показала.
Марка Боговидця прославляючи, призиваю благодать Духа – щоб надихнув мене
світло, відігнав незнання, і Божественне багатство щедро подарував.
Свого Божого проповідника, Спасе, просвітив світлом благодатним, і будучи благих
наслідком, у світ послав, Слове Божий, щоб Твоє пришестя нам благовістив.
Петра премудрого будучи учеником збагатився від нього як син, Марко всеславний, і
служителем показався таїн Божих, і спадкоємцем слави його став.
Богородичний: Той, Хто єгиптян потопив у глибині хмаринкою Духа, прийшов від
Тебе, Чиста, і потім Марком тих єгиптян від спокуси звільнив.
Катавасія: Воскресіння день…
Пісня 3
Ірмос: Єдиний, що знаєш людської істоти неміч і милостиво її образ прийняв, опояши
мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, Святий, одушевлений храме невимовної
слави Твоєї, Чоловіколюбче.
Тебе, Христе, Іпостасну Премудрість проповідував осяяний променями Твоїми, шо
всьому світу явився, Владико, і життя даруєш, і людей просвіщаєш, угодник Твій славний
Марко, Чоловіколюбче.
Струмінь прийнявши, Христе, премудрості вічно текучої, як ріка зашумів, земні краї
напоїв Божим пізнанням, являючи Твоє суще істинне пророчення, свідок Твій Марко,
За Петром явно слідуючи, мудрий, Євангеліє як ученик його написав, Богослов’я
світло прийнявши від нього, апостоле, і про Боже у тілі пришестя ясно сповістив.
Богородичний: Спочатку до Єгипту на дівочих руках Ти принесений, демонські
капища знизив, і потім їм Марка послав, щоб навчити всіх про Твоє втілення і
Божественну Твою, Христе, таїну.
Кондак і ікос свята.
Сідальний, апостола, глас 1:
128
На висоту чеснот піднявся Божественний Марко, загримів нам спасительними
догматами великих таїн, будучи Божественним проповідником. Тому з вірою тебе
молимо, преблаженний, від всякої скорботи і бід нас визволи.
Пісня 4
Ірмос: Тебе, як гору, благодаттю Божою осінену, побачивши прозорливими очима,
Авакум провістив, що з Тебе вийде Святий Ізраїлів на спасіння наше й оновлення.
По всій землі розійшлося твоє віщання, премудрий, і до країв вселенної явно твоїх
слів сила, по Давиду світло проповідуючи спасіння наше і оновлення.
Явився, Спасе, як блискавка, всесвіту апостол премудрий, істини радість
благовіствуючи, Божого сяяння світлом випромінювання просвіщенний, для спасіння
нашого і оновлення.
Ноги твої пророче прикрасилися, бо ж невимовно нам благовістив явно мир, Богом
натхненний, в тілі Явленого краям для спасіння нашого і відновлення.
Богородичний: На хмаринці дівочій Слово сиділо, і єгипетські ради і богоборчі думки
показало безумними, зруйнувавши вченням Божественного Марка, будучи Милосердним,
для спасіння нашого і відновлення.
Пісня 5
Ірмос: Ти, Христе, що просвітив сяйвом Твого пришестя і хрестом Твоїм освітив світу
кінці; просвіти світлом богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе оспівують.
Вилив солодкість побожності слів своїх від Божественної хмари, всюди променями
осяяний, явився благодаттю явно духовного Сонця, Марко блаженний Богом натхненний.
З дому Господнього джерелом вийшов ти, і напоюєш обледенілі серця щедро
струменями духовними, навчаючи плід замість безпліддя приносити, апостоле.
Ти великого Петра сином став, і його вченням просвіщаючись завжди, души
просвітив тих, хто до тебе тепло приступили, блаженний, Боговидцю апостоле.
Богородичний: Як людина від Діви народившись, Христе, що від Отця засяяв раніше
всякого творіння, до єгиптян відправився Ти, і їм же Марка помазав, Мудрий, їх
навчаючи таїнствам Богопізнання.
Пісня 6
Ірмос: Обняла нас остання безодня; нема визволителя; стали ми як вівці на заколення;
спаси людей Твоїх, Боже наш, бо Ти сила немічних і оновлення.
Повалив брову беззаконних, Господи, і пихатість горду усмирив, Апостола Твого
показав переможцем силою Своєю, Ти бо міцність немічних і виправлення.
Вінець надії, славний, ним же нині увінчуємося, словами твоїми проповідував ти,
мудрий Марко, Творця творіння, Який для нашої слави сплетений єством плоті.
Петро верховний тебе, славний, явно таємниче навчив написати чесне Євангеліє, і
показав тебе служителем Божественної благодаті, ти бо нас Богопізнання світлом
просвітив.
Богородичний: Єгипет, який раніше перебував у темряві, Господи, Дівою Богоматір’ю
просвітив, як Дитина прийшовши, його суєту викрив вченням Божого проповідника
Марка, Чоловіколюбче.
З висоти прийнявши благодать Духа, риторські сплетіння зруйнував, апостоле, і
народи всі зловив, всеславний Марко, і до свого Владики привів, Божественне
проповідуючи Євангеліє.
129
Ікос:
Верховного апостола учеником будучи, з ним Христа, Сина Божого проповідував, на
камені істини утвердив тих, хто від облесливості хиталися. На ньому ж і мене
утвердивши, душі моєї виправ ходу, щоб від ворожих сіток визволившись, не
спотикаючись славив тебе: ти бо всіх просвітив, мудрий Марко, Божественне
проповідуючи Євангеліє.
Пісня 7
Ірмос: Тебе, Богородице, ми, вірні, піччю духовною визнаємо, бо, як трьох отроків
спас прославлений, так і світ оновив в утробі Твоїй всесильний, хвальний отців Бог і
Божественним сяянням освічений, переломленням таємно посилаєш яскраві промені,
Марко преблаженний: Слово бо проповідував втілене, Вічне, хвального отців Бога і
препрославленного.
Божим впливом діючими силами, у всьому Діючий, ученика Божого проповідника,
озброїв, чудотворцем його сотворивши: недуги бо відганяв і язви зцілював, прехвального
Тебе проповідуючи Бога і препрослаленного.
Серед сонмів учеників старшого вчителя маючи, Божественного Петра, подібним до
нього явився, все бо виправив церковне наповнення прехвального отців Бога і
препрославленного.
Богородичний: Стовп сам у Єгипті поставив єси, Євангеліє твого писання
Народженому без сімені від Богоматері, слідуючи по словам Ісаї, преславний,
проповідуючи Бога і препрослаленного.
Пісня 8
Ірмос: Отроки Ізраїлеві в печі, наче в горні, ясніше від золота красою благочестя
засяяли, промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по
всі віки.
Народжене Слово від Отця раніше всіх віків, у єство людське одягнене – Христа,
проповідував ти, славний, і взивав: усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по
всі віки.
Того, Хто віддав Себе за визволення наше від гріхів і пристрастей впалих,
піднесеного Христа прославив ти, сланий, взиваючи: усі діла Господні, Господа,
оспівуйте і величайте по всі віки.
Марко Петру премудрому учителю корячись, премудрі писання написав для вірних –
чесне Євангеліє, що взивають: усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по всі
віки.
Богородичний: Діва Еммануїла несучи як Дитину, постала перед єгиптянами, їм же, як
світла зоря, Марко був посланий, взиваючи: усі діла Господні, Господа, оспівуйте і
величайте по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Образ чистого Різдва Твого показала неопалима купина; і нині молимося:
погаси вогонь напастей, що нападають на нас, щоб Тебе, Богородице, безперестанно ми
величали.
Досягнув джерела невимовного, трисонячного сяяння, явленний Богом, чесніше
насолоджуєшся і ясніше незбагненно обожнюєшся, з ангелами святкуючи невпинно,
преблаженний.
Петра спільником будучи у вченні і Божественному проповіданні, у Небесних
мешкаєш оселях, з ним же, Божий проповіднику преблаженний, молися за нас, апостоле
130
Марко.
Про Світло трисяюче поєднане, ще ж єдино дивовижно влаштоване, проповідував ти
благочестиво, дивовижний, просвіщенний сяянням благодаті. Тому тебе молимо: за нас
завжди молися.
Богородичний: Марко, чесний апостол, єгиптянам як святитель дарувався; до них же,
як Дитина втілений від Діви Чистої Богоматері приходив, Господь слави, Його ж
достойно величаємо.
Премудрості Небесної навчився, апостоле, сплетіння красномовні і числа астрологів
зруйнував язиком своїм, о Марко преславний, і учеником Петра будучи, світу
проповідував Євангельські слова.
На Хваліте… стихири свята 3. І апостола 3, глас 1:
Марко всеблаженний, від солодкого потоку пив ти, як із Едему прямуючої світло
чистої ріки миру, що обливає водами Євангельської твої проповіді землі лице, церковні
тверді напуваючи Богом натхненним вченням.
Марко преславний, раніше Мойсей єгиптян у морі потопив, але ти, премудрий, від
моря спокуси їх достав, силою ж Того, Хто до них в тілі прийшов і творіння їхніх рук
зруйнував силою високою.
О Марко святий, у світлі Духа проживаючи, духовним весь був ти, і нині,
обдарований, на Владику завжди споглядаєш у блаженному осяянні, становищем
обожнений таїнства суттю, і кончину отримав дуже бажану.
Слава, глас 6. Самогласний:
Премудрий ловець, святий ученику, служитель Спаса і оповідач Його страстей, ти все
творіння з вірою обійшов, спокушені народи зібрав і до Бога привів, як добре кадило, на
Небеса піднявся. Тому, перебуваючи перед Суддею, моли щоб звільнитися нам від
беззаконь наших, і у День Судний визволитися від мук.
Славослів’я велике і відпуст.
Блаженні від канону свята, пісня чергова і святого 3-я. Прокимен глас 8: По всій
землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх. Стих: Небеса возвіщають славу Божу,
про діла Його промовляє небозвід. Апостол, 1 Петра, зачало 63. Алилуя, глас 1: Небеса
прославляють дивні діла Твої, Господи, і істину Твою в Церкві святих. Євангеліє від
Марка, зачало 23. Причасний: По всій землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх.
Святий апостол і євангеліст Марко, названий також і Іоанн-Марк (Діян. 12, 12),
апостол від 70-ти, племінник апостола Варнави (пам’ять 11 червня), народився у
Єрусалимі. Дім його матері Марії примикав до Гетсиманського саду. Як розповідає
церковне передання, у ніч Хресних страждань Христа він йшов за Ним, закутавшись у
плащ, і втік від воїнів які схопили його (Мк. 14, 61-52). Після Вознесіння Господнього дім
матері святого Марка став місцем молитовних зібрань християн і пристанищем для
деяких апостолів (Діян. 12, 12). Святий Марко був ближнім сподвижником апостола
Петра, Павла (загальна пам’ять 29 червня) і Варнави. Разом з апостолом Павлом і
Варнавою святий Марко був у Селевкії, звідти відправився на острів Кіпр і пройшов його
увесь зі сходу на захід. У місті Пафе святий Марко був свідком того, як апостол Павло
уразив сліпотою волхва Елима (Діян. 13, 6-12). Після трудів з апостолом Павлом святий
131
Марко повернувся у Єрусалим, а потім разом з апостолом Петром побував у Римі,
звідти по його повелінню відправився у Єгипет, де заснував Церкву. Під час другої
благовісної подорожі апостола Павла святий Марко зустрівся з ним у Антіохії. Звідти
він відправився на проповідь з апостолом Варнавою на Кіпр, а потім знову пішов у
Єгипет, де разом з апостолом Петром заснував багато Церков, також і у Вавилоні. Із
цього міста апостол Петро направив послання до малоазіатських християн, у якому з
любов’ю відзивався про Святого Марка, свого духовного сина (1 Пет.5, 13). Коли
апостол Павло знаходився в ув’язненні у Римі, апостол Марко був у Ефесі, де кафедру
займав святитель Тимофій (пам’ять 4 січня). Разом з ним апостол Марко прибув до
Риму. Там він написав святе Євангеліє (бл. 62-63). Із Риму святий Марко знову віддалився
до Єгипту і у Олександрії поклав початок християнському училищу, із якого пізніше
вийшли такі знамениті отці і вчителі Церкви, як Климент Олександрійський, святитель
Діонісій (пам’ять 5 жовтня), свтитель Григорій Чудотворець (пам’ять 17 листопада)
та інші. Маючи ревнощі щодо церковного Богослужіння, святий апостол Марко склав
чин Літургії для олександрійських християн. Потім святий Марко з проповіддю
Євангелія відвідав внутрішні області Африки, був у Лівії, Нектополі. Під час цих
подорожей святий Марко отримав повеління від Духа Святого знову йти у Олександрію
для проповіді і протидії язичникам. Там він поселився у домі чоботаря Ананії, якому
зцілив хвору руку. Чоботар з радістю прийняв святого апостола, з вірою прислухувався
до його оповідей про Христа і прийняв Хрещення. Слідом за Ананією охрестилося багато
жителів тієї частини міста, де він жив. Це збудило ненависть язичників, і вони
збиралися убити святого Марка. Дізнавшись про це, святий апостол поставив Ананію
єпископом, а трьох християн: Малка, Савина і Кердина – пресвітерами. Язичники напали
на святого Марка, коли апостол звершував богослужіння. Його побили, тягли по вулицям
міста і кинули у темницю. Там святий Марко удостоївся видіння Господа Ісуса Христа,
Який зміцнив його перед стражданнями. На наступний день розлючений натовп знову
потягнув святого апостола по вулицям міста на судище, але по дорозі святий Марко
скінчився зі словами: «У руки Твої, Господи, віддаю дух мій». Язичники хотіли спалити
тіло святого апостола, але, коли розпалили вогнище, все потемніло, пролунав грім і
стався землетрус. Язичники у страху порозбігалися, а християни узяли тіло святого
апостола і поховали його у кам’яній гробниці. Це було 4 квітня 63 року. Пам’ять його
Церква святкує 25 квітня. У 310 році над мощами святого апостола Марка була
побудована церква. У 810 році, коли у Єгипті встановилася влада арабів-магометан і
Християнську Церкву стали тіснити іновірці, мощі святого перенесли у Венецію і
поставили у храмі його імені. У древній іконографічній традиції, яка засвоїла святим
євангелістам символи, запозичені із видіння святого Іоанна Богослова (Одкр. 4, 7),
святий Євангеліст Марко зображується з левом – у ознаменовані могутності і
царського достоїнства Христа (Одкр. 5, 6). Святий Марко писав своє Євангеліє для
християн із язичників, тому він зупиняється переважно на речах і ділах Спасителя, у
яких особливо проявляється Його Божественна всемогутність. Багато особливостей
його оповідання можна пояснити близькістю його до апостола Петра. Всі древні
письменники свідчать, що Євангеліє від Марка являється коротким записом проповіді і
розповідей первоверховного апостола. Однією із центральних богословських тем у
Євангелії святого Марка виявляється тема сили Божої, яка звершується у немощі
людській, бо ж Господь чинить можливим те, що у людей неможливо. При дії Христа
(Мк. 16, 20) і Духа Святого (13, 11) ученики Його йдуть і проповідують Євангеліє всьому
творінню (13, 10; 16, 15).
132
Священномученика Василія, єпископа Амасійського
Над всіма пристрастями, блаженний, царював ти, законом Божественним, славний,
утверджений, і помисел самодержця ясно сотворив, і був Божим заступником, за
достойністю помазання святого прийняв, і стаду словесному вождем був ти, святителів і
страждальців прикраса.
Як овена від стада тебе, Василію преблаженний, цар беззаконний відлучив, і як того,
хто проповідує Царя, Христа Бога нашого, Який принісся в жертву як Ягня, заколов тебе
неправедно, і повелів у море вкинути, виклопотавши тобі Небесне Царство і вічну славу.
У водах стежки свої преславно сотворив ти, Василію славний, після кончини бо
вкинутий будучи, як і прорік, дивно приплив і місту своєму Амасійському себе віддав, як
ношу чесну, несоромного молитвеника, зцілень раку, і різних недугів очищення.
Слава, і нині, свята, або Богородичний:
Ти, що Бога Невмістимого в утробу Свою вмістила, Який чоловіколбно Людиною
став, і наше поєднання від Тебе прийняв, і явно обожив, не зневаж мене, Всечиста, що
нині у скорботі, але швидко ущедри, і від різної ворожнечі і шкоди лукавого визволи.
Пісня 1
Ірмос: Відкрию уста мої, і наповняться духом, і слово промовлю до Цариці Матері і,
світло радіючи, прославлю Її чудеса.
Оспівувати тебе намагаюся, подай мені премудрість і розуму слово, молитвами
твоїми, Божественні твої подвиги прославляти, заради Христової любові, яку сильно
показав.
Миром благодаті святителем явився ти, помазався, святий, для Христа достойно сам
себе у жертву чисту мученням приніс, і безкровні жертви приносив.
Перемоги прикрашений багряницею страждань твоїх і крові вінцем, царем над
пристрастями показався ти, святителю, розігнав спокуси, і царюєш з Христом.
Богородичний: Той, Хто створив раніше людину від землі, в утробі Твоїй втілився, і
Людиною досконалою став. Тому у двох єствах, Богородице, довершеного Його знаємо,
Пренепорочна.
Пісня 3
Ірмос: Не мудрістю, і силою, і багатством хвалимося, але Тобою, Христе, Отчою
Іпостасною премудрістю; бо нема святого, крім Тебе, Чоловіколюбче.
У жертву непорочну Христу сам привівся, вогнем твоєї совісті, мудрий, стражданням
спалений (двічі).
Премудрості словом, утвердив основу Христос на камені, непохитним поставивши
тебе, Василію славний, як мудрого пастиря.
133
Богородичний: Рід земних Різдвом Твоїм, Пречиста, воістину звільнився від древнього
прокляття. Тому Божественний Твій образ шануємо, Богородице.
Божественним Духом просвіщенний, гординю мучителя зі сміливістю пастирською і
великою мудрістю посоромив, і пройшов спокуси безодню, і до пристанища
Божественного досягнув. Отче преподобний, Христа Бога моли, дарувати нам велику
милість.
Божественною скинією Слова будучи, єдина Пречиста Мати Діво, чистотою ангелів
перевершила, мене, що є прахом і осквернений більше за всіх гріхами, очисти молитов
Твоїх Божественним водами, Чиста, подаючи велику милість.
Пісня 4
Ірмос: Недослідиму Божу раду про Твоє, Вишній, втілення від Діви побачивши,
пророк Авакум взивав: слава силі Твоїй, Господи.
На життєвій воді Божественного джерела, отче, на траві віри, палицею вчення твого,
мудрий, Христове стадо наставляв, Василію преблаженний.
Словами Богомудрими, мученику Христовий, беззаконного і відомого у злі Лікінія
сміливо богопротивне безумство викрив, і перемоги почестю увінчався.
Непорушну основу спорудив, мудрий, на камені віри, священномученику, бурю
ідольської облесливості з міцністю перетерпів, її руйнуючи силою Христовою.
Богородичний: Того, Хто зцілив руйнування єства людського, Мати Божа, як
Безначальне Слово у двох єствах нероздільно народившись, Всенепорочна, втілення
шануємо образ.
Пісня 5
Ірмос: Здивувалось усе Божественній славі Твоїй, Ти бо, нетлінна Діво, носила в
утробі Бога всіх і породила відвічного Сина, подаючи мир усім, що Тебе прославляють.
Зміцнений від Христа, славний, викрив облесливість ідольську, святителю, її
начальника, як погану птаху, сильно обезчестив, мученику, і з вірою життя закінчив,
мудрий (двічі).
Як другий Мойсей, море нечестя явно жезлом віри розділив, преблаженний Василію,
нового Ізраїля, як до обіцяної землі, привів до світла Богопізнання.
Богородичний: Божественний образ Твій, Богородице Чиста, всі для поклоніння
маючи, зібрання єретиків завжди словесно відганяємо, Твоїми щедрими молитвами і
допомогою, Пренепорочна.
Пісня 6
Не виніс лютий і беззаконний мучитель слів твоєї сміливості, мученику, і диявол
люто озброїв на тебе Лікінія, славний (двічі).
Надумався твою твердість і сміливість, святий, пом’якшити ласками, злодій мучитель
в надії оманливій, і ногами твоїми був знищений сильно.
Богородичний: Через Твоє Різдво від страждань Єва визволилася, Богородице,
134
Визволителя бо роду людському народила, єдина прикраса, Пречиста Владичице.
Повеління царя зневажив, Царство Небесне отримав, Василію, у ньому ж святкуючи,
поминай нас, що пам’ять твою шануємо, священномученику.
Пісня 7
Ірмос: Ти, що спас від вогню Авраамових Твоїх отроків, і знищив халдеїв, засуджених
справедливим судом, препрославлений Господи, Боже отців наших, благословен єси.
Гордий ворог, що вельми хвалився зруйнувати землю, як пташеня, супротивом твоїм
сильно був переможений, і явно до низу упав під ноги твої священні, священномученику.
Світлом віри ідольське потьмарення ти відігнав, мудрий, Христу з похвалами
співаючи, блаженний, як колись юнаки: Боже отців наших, благословен єси.
Ні лестощі, ні погрози мучителів, святителю Василію, не змогли послабити твердість
душевної міцності твоєї, славний; і неуражений, як квіти, випробовування перетерпів ти.
Богородичний: Закони народження, Чиста, перевершила Ти, Творця всього творіння
явно народивши. Тому як істинну Богородицю, Тебе, Всехвальна, вірні благочестиво
сповідують.
Пісня 8
Ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородичне: тоді провіщене, а нині
здійснене, воно весь світ спонукає співати: всі творіння, хваліть Господа і прославляйте
повіки.
Стрілами премудрості, святителю, повалив під ноги облесливість, преблаженний,
Божественним Духом, вінцями перемоги увінчався, як славний борець віри, взиваючи: всі
творіння, хваліть Господа і прославляйте повіки.
Голову облесливості, святителю, мечем віри відсік, через усічення голови твоєї,
славний, і від Христа вінець перемоги прийняв, взиваючи: всі творіння, хваліть Господа і
прославляйте повіки.
З’єдналася з тілом твоїм, блаженний, голова твоя після відсічення, також преславно і
безмірна безодня принесла тебе, святий, направленням Божественного Духа. І нині з
ангелами святкуючи, з Отцем славиш Сина і Божественного Духа.
Богородичний: Отруту змія від Єви, Діво, відсікла Різдвом Твоїм, народивши Слово
Іпостасне, Пречиста, в утробі Твоїй поєднане дивовижно з Отцем Іпостасне Слово, Його
ж тілесний образ шануємо.
Пісня 9
До пристанища явно прямував ти, преславний, хвилювання бурі ідольської пройшов
керуванням Божественного Духа, з вишніми святкуючи силами. Пом’яни, блаженний,
тих, хто шанує тебе (двічі).
Божественно святкуючи з ангелами, Василію славний, перемогу біля Престолу Бога
всіх і Владики з радістю, як пастир і святитель, милосердно споглядай на нас, що
оспівуємо тебе.
Богородичний: Безсіменно Безначального Сина народивши, Бога Слова, Мати Діво,
все наше єство відновила, яке занепало через переступ гріховний. Тому Тебе, Владичице,
невпинно величаємо.
Священномученик Василій, єпископ Амасійський (місто на півночі Малої Азії, столиця
провінції Понт; нині м. Амася на території Туреччини), постраждав близько 323 року
135
під час гонінь, піднятих на християн імператором Лікінієм (320-323). Святитель
Василій був дуже діяльним ієрархом – піклувався про побудову нових храмів, про
влаштування християнських шкіл, про благотворний вплив Святої Церкви на суспільне
життя. Одночасно він сприяв духовному улаштуванню Церкви, очищенню її від
аріанської єресі, приймав участь у двох Помісних Соборах, де твердо відстоював
православ’я (твори святителя Василія Амасійського не збереглися, але його православні
погляди виклав святитель Афанасій Великий у своєму Православному мовленні проти
аріан).
Церковне передання зберегло у подробицях історію мучеництва святителя Василія
Амасійського. Імператор Ліціній, який повернувся до ідолопоклонства, став на шлях
моральної розгнузданості і розпусти. Він віднімав жінок у багатих і знатних людей і
брав їх собі у наложниці або віддавав на наругу своїм рабам. Серед придворних його
дружини імператриці Констанції (єдинокровної сестри імператора Костянтина
Великого) була знатна і благочестива дівчина-християнка, родом з Італії, по імені
Глафіра. Коли Ліціній забажав посягнути на її невинність, вона розповіла про це
імператриці, яка також була християнкою. Констанція віднеслась до неї з участю і,
забезпечивши грішми, відіслала в Амасію. Тут Глафіра познайомилася з єпископом
Василієм, а свої гроші пожертвувала на побудову нового храму. Невдовзі вона послала
листа імператриці, повідомляючи про себе, і просила засобів на побудову храму. Лист
був перехоплений і представлений Ліцінію, який розпорядився схопити і привести до себе
Глафіру і єпископа Василія. По волі Божій, блаженна діва Глафіра скінчилася у Амасії ще
раніше, чим було отримане імператорське повеління. Святитель Василій був приведений
охороною до імператора, за ним йшли два його ученика, диякони Парфеній і Феотим. Він
був звинувачений у допомозі Глафірі, а головний злочин святителя Василія, на думку
Ліцінія, полягав у служінні Христу Богу. Святого закрили у темниці, а його диякони
знайшли притулок у благочестивого нікомідійського християнина Елпидифора.
Сторожа за гроші дозволяла їм відвідувати, разом з Елпидифором, свого єпископа і
проводити з ним довгий час. Святитель Василій знав, що його чекає мученицька смерть,
і остання турбота його була про Церкву; він призначив собі наступника на Амасійській
кафедрі, подав останні наставлення своїм ученикам і заповідав Елпидифору бути з ними
і підтримувати їх. Він передбачив, що тіло його повернеться у рідне місто Амасію;
передбачив він і вид своєї смерті, бо ж коли співав псалми, то слова: «І переселюся на
самий край моря, і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.» (Пс.
138, 9-10), – він повторив тричі зі сльозами. Дійсно пізніше Ліціній наказав розрізати їхні
тіла на куски і кинути в море на з’їдання рибам (Євсевій Памфіл, єпископ Кесарійський.
«Церковна історія»). Через деякий час святителя Василія привели на допит до
імператора. По справі дівиці Глафірі він легко міг оправдатися – увесь його злочин був у
тому, що він не доніс на неї. Але Ліціній повелів знову закрити його у темниці, намагався
умовити його відректися від Христа. З цією метою він послав до нього одного із своїх
воєначальників, пропонуючи у нагороду за відречення закрити справу про Глафіру і
зробити його верховним жрецем Нікомідії. Святитель Василій відкинув обіцянки Ліцінія
і радив імператору, поки не пізно, покаятися і повернутися до Христа. Коли Ліцінію була
передана відповідь святителя, він відразу став погрожувати смертю, але святитель з
радістю вибрав цей скорботний шлях. Священномученика Василія повели на страту, за
ним йшли Елпидифор з двома дияконами і ще декілька християн. Перед стратою
Елпидифор дав грошей воїнам, які дозволили єпископу у останній час поспілкуватися з
ближніми. Святитель Василій схилив коліна і молився Господу про збереження і
136
примноження стада церковного, а також про однодушність у Церкві. Нарешті, з
любов’ю попрощався з Елпидифором і учениками своїми. Потім звернувся до спекулятора
(наглядач за стратою) зі словами: «Друг, роби, що тобі наказано», спокійно став під
удар меча і прийняв вінець життя вічного.
Коли страта звершилася, Елпидифор попросив тіло святого, але отримав відмову.
Тіло святого і його відсічену голову поклали у риболовний човен, відплили від берега і
кинули у море. Серед християн, які були свідками подвигу мученика, був і нікомідійський
пресвітер Іоанн, який пізніше написав його житіє. У ту ж ніч Елпидифору уві сні явився
Ангел і сказав: «Єпископ Василій прийшов у Синоп і там вас чекає». Це сон повторився
на протязі однієї ночі тричі. Проснувшись Елпидифор розпитав, де знаходиться Синоп
(місто у Малій Азії, на березі Чорного моря, мис Інджебурун). Разом з дияконами
Парфенієм і Феотимом він наняв корабель і приплив у Синоп, тут Елпидифору знову
явився уві сні Ангел і указав: «Праворуч від міста закиньте сітки, і знайдете перлину яку
ви шукаєте». Так була знайдена голова святителя, яка дивовижним чином зрослася з
тілом, про що свідчив залишений рубець. Мощі святителя Василія були перевезені у
Амасію і поховані у побудованому їм храмі.

Священномученика Симеона, сродника Господнього
На Господи, взиваю… стихири свята 3, і апостола 3, глас 4:
Священиком посвяченим, страждальцем законним, родичом істинним Творця,
чудотворцем дивовижним, світильником яскравим, заблукалих вождем, Симеоне,
показався ти, стовпом непохитним чесною Церкви, і Вишнього Царства спадкоємцем, і
однієї честі з ангелами.
Після страждань тілесних, святителю преславний, після всіх багатостраждальних мук,
після багатьох борінь, до хреста наблизився, уподібнюючись Христу, Який добровільно
розіп’явся. Тому з радістю святу твою пам’ять звершуючи, Симеоне, молитвами твоїми,
звільнення від гріхів приймаємо.
У Церкву Небесну священно увійшов, блаженний, священно облитий кров’ю, і перед
Трійцею перебуваєш, щедро сяючи звідти блиском променистим, обдарований. Тому
сьогодні, Симеоне, твою пам’ять світоносну звершуючи, почуття душі просвіщаємо.
Хмарами Духа Пресвятого, мої думки ороси, що каплю народила – Христа, Який
незліченно безмірні беззаконня людей омиває; висуши джерело пристрастей моїх, і
потоку вічної живої насолоди мене сподоби, молитвами Твоїми.
Побачивши Тебе на Хресті прицвяхованого, Господи, Ягниця і Мати Твоя дивуючись,
взивала: що за видовище, Сину Жаданий? Це так Тобі невірний беззаконний собор
воздав, що багатьма Твоїми чудесами насолодився? Слава невимовному зішестю Твоєму,
Владико.
Тебе, Христового родича, Симеоне архієрею, і мученика твердого, священно
прославляємо, що спокуси знищив і віру зберіг. Тому, сьогодні святу твою пам’ять
святкуючи, гріхів прощення молитвами твоїми приймаємо.
Канон свята з ірмосом на 6. І святого на 6, глас 4:
Пісня 1
137
Ірмос: Прославляю Тебе, Господи Боже мій, бо Ти вивів людей з рабства
єгипетського, покрив же єси колісниці фараона і силу.
Святий Симеоне вінценосцю, біля Владики перебуваючи, тим, хто твою пам’ять святу
творить, гріхів прощення проси.
Вітрилом хресним окрилений, святителю, ніби воістину прохолодою Духа, мимо бурі
спокуси йшов, славний.
Миром Божественним помазав тебе у священики для людей Той, Хто від коліна Іуди
виріс – Христос, Симеоне святий і ангелів співрозмовнику.
Богородичний: Будучи вищою за творіння, Творця всіх і Бога в утробі зачала, Діво, і
народила для людей на визволення.
Пісня 3
Ірмос: Лук сильних ослабив, а немічних опоясав силою; заради цього утвердилося у
Господі моє серце.
Діяльністю до Бога обожнений, Симеоне, увесь сяючим став, мучення виблискуючи
сяянням, священний.
Ранком засяяв тим, хто у темряві були, показуючи Сонце правди, що з хмаринки Діви
Отроковиці людям засяяло.
Мирські насолоди зненавидив, святителів красою будучи, і стражданням Небесної
слави, отче, сподобився.
Богородичний: Увесь закон єства з похвалою перемагається через Тебе, Богородице
Всенепорочна: Бог бо з Тебе, як провіщено, ради нас Людиною став.
Як зорю велику, Церква отримавши сьогодні Божого проповідника Симеона,
просвіщаючись взиває: радуйся мучеників чесний начальнику.
Пречисті руки Твої, Діво Мати, простягнувши, захисти тих, хто уповає на Тебе і до
Сина Твого взиває: всім подай, Христе, милості Твої.
На дереві бачивши піднятого Сина Свого Пречиста, з розтерзаним Материнським
серцем, жалісно взивала: горе Мені, чому зайшов єси, Світло Моє Безлітне?
Пісня 4
Священнослужачи приносив жертви безкровні Тому, Хто заради тебе був принесений
в жертву, і сам принісся у жертву, як агнець, і Йому принісся, Богомудрий обдарований.
Сколихнулися перед лицем твоїм, святителю, нечисті гори, і пагорби демонів всі
розтопилися, через Христа, що зміцнив тебе.
Вище життя мати бажаючи, преблаженний, піднісся на дерево, Божественним
страстям уподібнюючись Того, Хто світ підніс.
Богородичний: Передбачаючи Різдво Твоє, Пречиста, Тебе Авакум описує, як гору
покриту зеленню, із неї єдиний наш Бог прийшов.
Пісня 5
Ірмос: Просвіщення Твоє, Господи, подай нам, і з темряви гріхів визволи нас, Благий,
і даруй нам мир Твій.
Добровільно, блаженний, себе віддав, увесь спалений вогнем мучення, блаженний
Симеоне, для пахощів таємниче збережений.
Як вівця непорочна, віддав старанно себе на страждання, уподібнюючись Христу, що
138
заради нас постраждав плоттю і пристрасті відігнав.
Храмом Божественного Духа будучи, премудрий, храми ідольські зруйнував силою
своїх молитов, і заблудлих до світла наставив.
Богородичний: За нас моли Христа, що від Твоєї чистої крові, Пречиста Отроковице, у
плоть матеріальну одягнувся і людей відновив.
Пісня 6
Навчився славно від Божественного сяяння, що до Божественного життя тебе
наставило, обдарований, і явився, святителю, наповнений невимовним розумом.
Тебе, як наповненого духовними животочними водами, як другу річку яка із Едему
виходить, Симеоне, Божественна Церква радіючи має.
Сів ти на високому престолі, став намісником Якова і звичаями причасником,
святительство же мученням просвітив, блаженний.
Богородичний: Зціли незцілимі пристрасті, Богоневісто, моєї душі, що лікаря Христа
народила людям, Який страстями Своїми зцілив пристрасті.
Як велику зорю, Церква має сьогодні Божого проповідника Симеона, світлом ведена
взиває: радуйся, мучеників чесний вінець.
Пісня 7
Ірмос: Авраамові юнаки колись у Вавилоні вогонь печі подолали, у піснях взиваючи:
Тіло мукам віддав заради Христа старанно, не змінився ти, не ослабів, дивовижний,
взиваючи: благословен Бог отців наших.
Божественною любов’ю палаючи, преблаженний, духовно вогню матеріального
сильнішим будучи, взивав: благословен Бог отців наших.
Як Владика, отче, на хрест піднісся, стиранням пристрасті прикрашаючись, і з
веселістю співаєш: отців наших Боже, благословенний Ти.
Богородичний: Діво Богомати Отроковице, демонів язва і ангелів прикраса, людей
спасіння, смиренну мою душу від ворожої облесливості визволи.
Пісня 8
Ірмос: На хресті тілом прицвяхованого і Який показав нам зброю для спасіння, юнаки
прославляйте Христа Бога нашого повіки.
Все сяяння Утішителя, Симеоне, прийняв чистим твоїм серцем, безпросвітну темряву
демонів знищив, вірних просвітив.
Море лютого зловір’я висушив, струменями Божественного твого вчення всяку напоїв
душу, що колосся віри вирощує.
Явився ти як священник, і своєю кров’ю, мученику, увійшов у Церкву Божественну,
там де завжди бачиш Того, Хто ради тебе, як непорочне ягня, принісся в жертву.
Богородичний: Тебе голосами подяки, що обрадувала рід наш, оспівуємо: захисти і
збережи нас, Богоневісто, від всякої шкоди.
Пісня 9
Ірмос: Різдво Твоє нетлінне явилося: Бог бо із лона Твого прийшов, як плотоносець
явився на землі, і з людьми пожив; тому Тебе, Богородице, всі величаємо.
Як вогненний стовп, преблаженний, явився ти, людей нових виводячи із єгипетської
облесливості, і до землі обітниці Божественної, мученику, священнослужителю чесний,
привів єси.
139
Симон Симеон подвійне звання мав ти, подвійне єством суще Слово перед
безбожними богословив і до хреста наблизився; тому тебе всі, зібравшись, ублажаємо.
День пам’яті свята твого звершує Церква, з Божественним Яковом тебе молячись
шанує, Симеоне: його ж сідаліще прийняв ти, священний.
Богородичний: Світлом Божественним мене освіти, Світла оселя, Діво, пристрастей
моїх темряву і насолод глибоку ніч, Богородице Пречиста, відганяючи.
Прокимен глас 8: По всій землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх. Стих:
Небеса возвіщають славу Божу, про діла Його промовляє небозвід. Апостол, Послання до
Коринфян, зачало 131. Алилуя, глас 1: Небеса прославляють дивні діла Твої, Господи, і
істину твою в Церкві святих. Євангеліє від Матфія, зачало 56. Причасний: По всій землі
лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх.
Святий апостол і священномученик Симеон, родич Господній, був сином Клеопи,
молодшого брата святого Йосипа Обручника. У зрілому віці він побачив чудеса Господа
Ісуса Христа, увірував у Нього і став одним із 70-ти апостолів. Святий Симеон
проповідував вчення Христове, наставляв в істинах святої віри і викривав ідолослужіння.
Після вбивства святого апостола Якова (†63; пам’ять 23 жовтня), першого єпископа
Єрусалимського, на його місце християни вибрали святого апостола Симеона. При
правлінні імператора Траяна (98-117) римському правителю Аттику донесли, що святий
Симеон походить із роду царя Давида (римляни знищували всіх потомків царя Давида) і
сповідує християнську віру. Язичники схопили святого Симеона, який у той час був вже
сторічним старцем, і після довгих мучень розіп’яли на хресті.
Преподобного Стефана, ігумена Печерського,
єпископа Володимиро-Волинського
Вченню корячись Богоносного Феодосія, поставлений був від нього вождем святого
його стада, і добре його випасав, і будівництво церкви Богородиці волею Її дивовижно
заснованої, завершив богоугодно, вікопомний Стефане, у ній же нам, що молимося,
випроси від Христа Бога велику милість.
Інший тропар, глас 2:
Як сущий Богоносного Феодосія ученик і істинного його житія наслідувач, перший
після нього ношу настоятеля поніс, тому і мощів його чесних самовидцем сподобився
бути, і разом з іншими урочисто переніс, і унаслідував з ним же Царство Небесне, щоб
Його і нам отримати, що твою пам’ять шануємо, Стефане, Господу молися.
Православ’я наставнику, побожності і чистоти учителю, Волинської пастви
світильнику, архієреїв Богом натхненних прикраса, Стефане премудрий, вченням своїм
всіх просвітив, цівнице духовна, моли Христа Бога щоб спастися душам нашим.
Заздрячи ворог чесному твоєму житію, скинув тебе підступом своїм з начальства
пастви, але ти, будучи вигнанцем і на іншому місці церкву Богородиці спорудив, за що
Вона тебе ушанувала саном архієрейства, в ньому ж ти добре випасав доручені тобі вівці,
і перейшов у радість до Христа, Стефане, Йому ж молися за нас, рабів твоїх.
Інший кондак, глас 1:
140
Йдучи з чеснотами, блаженний, від сили в силу, і всіх, хто з тобою ними звеличуючи,
всім служив, Стефане, і догоджав, тому вибраний був начальником всіма тими, хто
перебував у домі Божої Матері. Потім же і на ступінь архієрейства поставлений був, і
стадо Христове добре випас, моли Його за нас, чад твоїх.
Інший кондак, глас 4:
Стефан будучи наповнений вірою і побожністю, завершив спорудження церкви
Печерської, і сьогодні, як велике світило, всім засяяв, Христове стадо богоугодно випас в
неусипних стражах нічних. Його ж шануючи, приносимо пісню єдиному Тобі, Христу,
Владиці всіх, молячи помилувати нас його богоугодними молитвами.
Преподобний Стефан, ігумен Печерський, пізніше єпископ Володимиро-Волинський, з
юних років знаходився у послуху у Києво-Печерському монастирі, де подвизався під
духовним наставленням преподобного Феодосія Печерського. До постриження у ченці
святий Стефан ріс у сім’ї багатих батьків; після їхньої смерті він роздав все майно і
вирішив посвятити себе служінню Богу. У Києво-Печерській обителі преподобний
Стефан був уставником і насаджувачем демественного співу. Перед кончиною
засновника Печерської обителі преподобного Феодосія (†1074) братія монастиря
просили його призначити собі в наступники ченця Стефана, який користувався
загальною любов’ю. Покликавши до себе улюбленого ученика, преподобний Феодосій
поклав на нього послух виконувати обов’язки ігумена Печерського монастиря,
заповідаючи неухильно дотримуватися строгого монастирського уставу, піклуватися
подорожніми і молитися за благодійників святої обителі. Преподобний Стефан став
достойним наступником свого учителя. Він завершив побудову соборного Печерського
храму, розпочату ще при житті преподобного Феодосія. Преподобний Стефан заснував
недалеко новий монастир, куди перевів майже усю братію старої обителі, залишивши
лиш декілька послушників, яким доручив у обов’язки поховання померлих ченців і
повсякденне звершення Божественної літургії у пам’ять спочилих братів. Старанність
преподобного Стефана на ниві монастирського будівництва, по молитвам самого
ігумена і заступництвом преподобного Антонія і Феодосія Печерських, були дуже
корисними і послужили зміцненню духовного життя обителі. «Бог же все, що потрібно
було йому щедро подавав: і так примножувалося місце те благодаттю Божою». При
виді благочестивих піклувань про святу обитель Божий ворог роду людського зумів
хитромудрими своїми підступами посіяти смуту серед окремих насельників монастиря і
привів не тільки до скинення преподобного Стефана з ігуменського посту, але й до його
вигнання із Печерського монастиря.
Смиренно несучи скорботу, незаслужено причинених йому кривд, святий подвижник
Божий, в унаслідуванні святому першомученику Стефану і у виконанні наказу
преподобного Феодосія про любов до братії, продовжував старанно молитися за
гонителів своїх: «Господи, не постав їм це за гріх». Після вигнання із обителі святий
Стефан приступив до побудови недалеко від неї, на річці Клові, нового монастиря на
засоби, які щедро були йому подані багатьма боярами і вельможами, які були його
духовними синами по наказу преподобного Феодосія. По бажанню святого Стефана
новий монастир був освячений у честь Влахерської ікони Божої Матері, у пам’ять Її
дивовижного явлення константинопольським живописцям, які були послані Нею до
преподобного Антонія і Феодосія Печерських для прикрашення храму. Невдовзі у новому
монастирі зібралась чисельна братія, які жили строго по уставу, заснованого
преподобним Феодосієм для Печерської обителі.
141
У 1091 році, після кончини єпископа Володимиро-Волинського, преподобний Стефан
був хіротонісан митрополитом Київським Іоанном у єпископа і поставлений на кафедру
міста Володимира-на-Волині, заснованого святим рівноапостольним князем
Володимиром. Будучи вже єпископом і прибувши на молитву у споруджений ним
монастир на Клові, святитель Стефан удостоївся дивовижного видіння Божественного
світла, яке виходило від мощів преподобного Феодосія, що спочивали у печері Печерської
обителі. Поспішаючи до місця цього видіння, святитель дізнався про рішення ігумена і
братії Києво-Печерського монастиря перенести святі мощі преподобного Феодосія із
печери у соборний храм обителі. Таким чином, святитель Стефан зміг прийняти участь
разом з сонмом інших єпископів в урочистому перенесенні мощів свого учителя і
духовного отця, преподобного Феодосія. Прослуживши у єпископському сані три роки,
незмінно подаючи приклад лагідності і милосердя, святитель Стефан преставився до
Господа 27 квітня 1094 року.

Святих апостолів Ясона і Сосипатра
і святих мучеників Дади, Максима і Квинтиліана
На Господи, взиваю… стихири апостолів, глас 8:
Блаженний Ясон, струмінь спасіння, що випливає з землі довершеної, серця, які були
утримані паленням злим, напоїв і вірою оросив, тому після кончини ублажається. Його
молитвами, Господи, всім подай велику милість
Богом натхненний Ясон, сходами будучи, що до Небес досягають і які вірних
приводять вченням до Небесного життя, живе після кончини, і перебуває з радістю біля
Тройці славної. Його молитвами, Господи, всім подай велику милість.
Ясон обдарований зцілення завжди виточує тим, хто приходить до його раки, і
звільняє від недугів душі, і відганяє спокуси духів, і заспокоює бурі. Його молитвами,
Господи, всім подай велику милість.
Інші стихири святих мучеників, глас 1:
Трійцю нестворену сповідували на судищі три святі, мученики, будучи замученими,
життя нестаріючого нині сподобилися, потік насолоди унаслідували. Тому моліться
Непереможні мученики, потоками вилитої крові спокуси висушили течію, дощем
виливаєте зцілення всім, хто з вірою приходить, і силу недугів віднімаєте. Тому моліться
Всі вірні, вшануємо сьогодні піснями Дада Божественного, і Максима, і Квинтиліана,
твердих воїнів, премудрих мучеників, сущих жителів раю, які нині моляться дарувати
душам нашим мир і велику милість.
Всехвальна Владичице, надіє вірних і утвердження, пристанище і допомога, Тебе
молимо: від всяких бід рабів Твоїх захисти, що вірою поклоняються Різдву Твоєму, Його
ж моли дарувати душам нашим мир і велику милість.
Коли Свого Агнця, Ягниця і Непорочна Владичиця, на Хресті бачила, немаючого ні
належного вигляду ні величності, плачучи промовляла: о горе Мені, і куди краса Твоя
поділася, Найсолодший, де краса, де благодать сяючого образу Твого, Сину Мій
Улюблений?
142
Апостоли святі, моліть Милостивого Бога, щоб відпущення гріхів подав душам
нашим.
Пісня 1
З ангельськими мешкаючи сонмами, невечірнім світлом завжди наповнений, і
причастям істинним обожнений, обдарований, просвіти тих, хто з любов’ю святкують
твою святу пам’ять, і Господу співають: славно бо прославився.
Божественне тепле бажання тебе цілковито розпалило, Ясоне, тому пішов за Тим, Хто
прийшов світло на землю принести, славний, від Нього ж просвіщаючись, світло взивав:
Розумом духовним звичаям уподібнюючись, Тому, Хто на землі заради нас,
блаженний, у матеріальному тілі явився милосердно, блаженний, служив ти; будучи
служителем Його священним, взивав: Господа оспівуємо, бо Він славно прославився.
Богородичний: Від Діви безмужної видимим став, втілений через велике милосердя,
Незбагненний, тих, хто через пристрасті тіла окаянно похилилися, підводячи до
безпристрасності стражданням плоті Свої, Йому ж звичайно співаємо: славно бо
прославився.
Інший канон мучеників, глас 1:
Ірмос: Пісню перемоги співаємо всі Богу, Який сотворив дивні чудеса великою силою
і спас Ізраїля, бо Він прославився.
Перед Богом зі сміливістю, мученики переможці, перебуваючи завжди, моліть від
гріхів очищення послати нам.
Увінчуєтеся, мученики, красою Божественною, у подвигу скінчившись і дуже
підступного ворога перемігші. Тому вас з радістю завжди піснями славословимо.
Міцністю Духа Пресвятого, знищили міцність облесливого змія, у Бога блаженні, і
безсмертними нині дарами насолоджуєтеся.
Богородичний: Повний виснажується через милосердя у плоті будучи, Чиста,
підносячи нас до першої краси, що вірою на землі хвалимо Тебе.
Пісня 3
Цівницею Духа явися ти, сповіщаючи нам прекрасні вчення від Бога, відкидаючи
лукаві співи.
Виточив язик твій, як ріка, життя джерела, і гіркі води спокуси висушив, сланий.
Зцілення різні виточують, мудрий, священні твої мощі, діянням Духа Святого і
благодаттю.
Богородичний: Умертви, Пречиста, живоносною Твоєю молитвою, гріх, що в мені
живе, що Життя народила.
Інший
Ірмос: Нехай утвердиться серце моє у волі Твоїй, Христе Боже, що над водами
утвердив друге небо і заснував на водах землю, Всесильний.
Приведені примусово, святі, за Христа ув’язнені будучи, пута злої спокуси розірвали
благодаттю, і звільнившись від плоті, до життя преставилися.
143
Бажаючи бачити Божественну красу, страждальці прехвальні, рани, і мучення, і
насильницьку смерть перетерпіли, твердістю духа красуючись.
Законно, мученики прехвальні, страждаючи норову міцністю, одягнули разом
перемоги вінці, і біля Чесної Тройці з радістю нині перебуваєте.
Богородичний: Той, Хто єством неописаний, втілившись від Тебе описується, Богом
Обрадувана Чиста, Його ж невпинно моли помилувати і спасти тих, хто оспівує Тебе.
Світлом сяючими зорями слів чесних, просвітив всіх божественно, апостоле Ясоне, і
темряву відігнав, і постраждавши, блаженний, виточуєш зцілення, і від тіл віднімаєш
люті недуги. Тому, зібравшись, святе твоє чинимо торжество, славлячи Спаса, і з вірою
взиваємо тобі: моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто шанує з любов’ю святу
Твердістю душі наблизилися до страждань, непереможені багатьма підступами
облесливого, і явилися, мученики, з ангелами однієї честі. Тому увесь світ шанує
боротьбу і чесні ваші страждання, ними ж прославилися.
Уповання християн, Пресвята Діво, Бога, ж народила Ти, незбагненно і невимовно,
Його невпинно моли з Вишніми силами, подати прощення всіх гріхів наших і
виправлення життя, що з вірою і любов’ю завжди Тебе славимо.
Пісня 4
Будучи учеником Павла премудрого священнопроповідника, уподібнився до Христа,
славний, корячись Його Божественному промислу.
Чертогу одягом прикрашеним будучи Божественної Церкви, Богоносний, з нею
Духом обручився, солодким словом мудрості твоєї.
Лікарем неабияким будучи недужих, своїми Божественними руками відганяв всяке
зло, і зцілював люті пристрасті.
Богородичний: Безмужня Владичице, спаси мене, що народила Слово Спаса, і від бід і
вічного засудження визволи.
Інший
Ірмос: Почув, Господи, про Тебе слух і убоявся, пізнав діла Твої, промовляв пророк, і
прославив силу Твою.
Закон Божественний утверджуючи, страждальці беззаконня безбожних відкинули,
побожно постраждавши і Господу догодивши.
Ублажим сьогодні доблесних Дада і Максима, що законно постраждали, і похвалами
увінчаємо Квинтиліана чесного.
Будучи непохитними під час страждання, святі, всяку облесливість подолали, і вінець
перемоги від Бога Спаса прийняли.
Богородичний: Мене, що журбою утриманий, Богородице, підведи творити
Божественні бажання, щоб ублажав Тебе, Заступнице всіх невтомна.
Пісня 5
144
Ірмос: Від ночі невідання, що по душеловному шляху завжди блукаю; мене, настав й
направ на стежку заповідей Твоїх, світлом розуму Твого, Господи.
Людей, які були утримані облесливістю і згубно безумно їй служили, преблаженний,
Божественним вченням звільнив.
Як якесь світило, на висоті Богопізнання, Ясоне, перебуваючи, навернув до
пристанища Божественного тих, хто у злі тонули.
Тих, хто були умертвленні з древності зміїним укусом, животворчим твоїм словом,
блаженний, дивовижно оживив.
Богородичний: Святішою за Херувимів явилася Ти, на землі втіливши Владику всіх,
Чиста Всенепорочна Владичице.
Інший
Ірмос: Світле нам засяй світло, Присносущний, тим, хто зранку помишляє про
виконання заповідей Твоїх, Владико Чоловіколюбче, Христе Боже наш.
За Божественне Ім’я і спасительне сповідання перед мучителями, святі, багато
страждань у випробовуванні перетерпіли, і неправедну смерть.
Благодаттю Божественного Духа зміцнені, не злякалися тілесних мучителів, і ідолам
честі не принесли, мученики переможці.
Вінець нев’янучий прийнявши, святі мученики, перед Трійцею нині втрьох
перебуваєте, сподобившись незаходимого сяяння, і нині ублажаєтеся.
Богородичний: Зціли, Владичице Непорочна, невиліковні пристрасті мого серця, молю
Тебе, і розуму мого тяжку темряву віджени, Пречиста.
Пісня 6
Ірмос: Як пророка Ти визволив із глибини пекла, Христе Боже; і мене визволи від
гріхів моїх як Чоловіколюбець, і керуй життям моїм, молюся.
Дивуючись доброті Того, Хто через милосердя до нас наблизився, апостоле Ясоне, за
Ним пішов, і залишив житейську красу.
Навчившись Божественному, славний, навчив благодаттю Троїчному сяянню тих, хто
з древності сліпоту носили безумності незнання.
Різноманітні недуги відганяючи і проганяючи злобних духів, людей до пізнання
Господнього навернув, і визволив від спокуси лукавого.
Богородичний: Як дощ на руно, спасительне Слово в утробу Твою зійшло, і Людиною
із Тебе стало, спасаючи мене, Отроковице, заступництвом Твоїм.
Інший
Ірмос: Як пророка Іону, визволи життя моє із тління, Христе Боже; взиваю до Тебе,
Чоловіколюбче, бо у Тебе є життя, і нетління, і сила.
Новоявлено, як зорі видимі, просвіщаєте світ, всехвальні мученики, потьмарення
безбожності відганяючи благодаттю.
Законоположення безбожних до кінця відкинувши, і законом Господнім явно
утвердженні, святі мученики, законно за Христа постраждали.
Вищими розумами і справами показані добре, під ноги покорили того, хто з висоти
впав, прикрашені у чеснотах мучення, хвальні.
Богородичний: Перевершуючи закон єства, незбагненно матеріально Творця втілила,
Отроковице Всенепорочна, Його ж мученики переможці сповідуючи постраждали.
Кондак апостолів, глас 4:
Явилися, як зорі яскраві, просвіщаєте увесь світ світлом проповідання, апостоли
Божественні Ясоне і Сосипатре. Спасайте тих, хто з вірою шанує вас.
Пісня 7
145
Ірмос: Юнаки побожні у Вавилоні ідолу золотому не поклонилися, але посеред печі
вогняної, зрошені, пісню співали, промовляючи: прославлений отців і наш Боже,
благословенний Ти.
Наближившись до страждань невпинних, Ясоне, полегшив страждання вірних, і до
прийняття страждань наставив тих, хто побожно співав: благословен Бог отців наших.
Тління злоби знищив, блаженний, і розум насадив спасіння у людську свідомість, ним
же ж просвіщенний, до Владики всіх взивав: благословен Бог отців наших.
Богородичний: Носила Христа на руках, як на престолі вогненному, Всенепорочна,
моли Його, як Сина Твого і Господа, дарувати світу мир, взиваючи: благословен Бог
Інший
Ірмос: Сущих у печі юнаків Твоїх, Спасе, вогонь не доторкнувся і не обпалив; Тоді
троє як єдиними устами співали і благословляли, промовляючи: благословенний Бог
Вогнем Божественного страху душу розпаливши, мудрі, попалили всяку гіркоту
багатобожності, і до сяяння невечірнього взялися, гріхів наших прощення подаючи.
Струменями крові воістину погасивши розпалення багатобожності, блаженні, дощ
чудес нам виточили, що з вірою завжди приходимо до раки ваших мощів.
Домом Духа явилися, мудрі переможці мученики, храм, в якому ви нині лежите,
творить джерело чудес: до нього приходячи, від всякої скверни пристрастей
визволяємося.
Богородичний: Втілене Слово нам народила, Пренепорочна, Єдиносущного з Отцем і
Духом, Богородице, Його ж моли спасти тих, хто оспівує Тебе, і визволити від всіх
пристрастей і напастей.
Пісня 8
Скоренив терни богохульні посіявши насіння Слова, Ясоне, сторицею колосся зібрав
– чисельність спасенних.
Той, Хто є просвіщенням тих, хто в темряві, тебе світильником Тарсу поставив,
блаженний, щоб там престол стояв свято і преподобно, апостоле Ясоне.
Законним будучи вчителем, Єдиного Бога нествореного шануючи, тих, хто марній
корилися облесливості і творінню шанування приносили, спас ти.
Богородичний: Втіленого народила Бога Слово, Отроковице, тілесні і душевні наші
пристрасті зціли, щоб з вірою і любов’ю Тебе всі славили.
Інший
Ірмос: Його жахаються ангели і всі воїнства, як Творця і Господа; священики
оспівуйте, юнаки прославляйте, люди благословляйте по всі віки.
Люблячи Господа від всієї душі, як ягнята заколені були, пастирю словесному для
Божественної трапези принеслися, і через кров з першородними живете.
Вірою вшануємо Квинтиліана, і Даду, і Максима, мучеників Христових, зірок
Божественних, які просвіщають всіх серця дивовижними променями.
Слова зневаживши безбожних і злочестивих, з радістю постраждали мученики
Христові, і до сущих від віку Божественних страстотерпців приєдналися, з ними ж
завжди вшановуються.
Богородичний: Як престол вогненний носила Христа, Який з нами поєднався
прийнявши плоть. Його моли, Богородице Чиста, помилувати і спасти тих, хто з любов’ю
146
шанує Тебе.
Пісня 9
Ірмос: Ти перевершила закони природи, зачавши Сотворителя і Господа, і стала
Священні скличемо всі сонми, священно ублажаючи Ясона, великого Христового
апостола, з сонмами безтілесними завжди радуючись.
Веселиться творіння, святкуючи нині чесне твоє торжество, славний, апостоли,
пророки і всі мученики радуються, Ясоне, з ними ж тебе з вірою величаємо.
Рака, де лежить терпеливе і багатостраждальне тіло твоє, славний Ясоне, сяяння
виточує завжди, і темряву недугів розганяє, преблаженний.
Богородичний: Явилася Ти Матір’ю Непорочною Еммануїла, втіленого від утроби
Твоєї, Який обожив єство людське, тому Тебе, Пресвята Богородице, ублажаємо.
Інший
Ірмос: Світлоносна хмара, в Яку Владика всіх зійшов з небес, як дощ на руно, і
воплотився заради нас, ставши людиною, Безначальний; величаємо Тебе як чисту Матір
Бога нашого.
Наслідуючи страті Безпристрасного, страстотерпці, випробування понесли
різноманітно сплетених мук, і смертю життя унаслідували проживаючи повіки віків; тому
ублажаєтеся вічно.
Прекрасний шлях мучення побачивши, пішли добре по ньому, що веде до покоїв
духовних, славні мученики, і прийняли кончину мечем, і з ангелами вічно святкуєте.
Станемо у храмі Господньому і ублажимо Даду, Максима і Квинтиліана, доблесних
воїнів, що знищили ворогів, і з вірою взиваймо: Чоловіколюбче, їх молитвами визволи
всіх від різноманітно сплетених напастей.
Священна ваша пам’ять, преславні переможці, як сонце, світло осяває творіння, нас,
що її чинимо, від потьмарення пристрастей визволяйте, молимося, страстотерпці,
священним піклуванням перед Спасом і Богом.
Богородичний: Гріхолюбним будучи, з покаянням припадаю до щедрот Твоїх, Боже, і
з вірою взиваю: молитвами Тієї, що Тебе чисто народила на землі, помилуй мене, і від
мук вічних визволи, Преблагий Христе.
Апостол Ясон походив із Тарса (Мала Азія). Він був першим християнином у місті.
Апостол Сосипатр був родом із Ахаї. Обидва вони стали учениками апостола Павла,
який навіть назвав їх своїми «родичами» (Рим. 16, 21). Святий Ясон був поставлений
єпископом у рідному місті Тарсі, а святий Сосипатр – у Іконії. З Євангельською
проповіддю вони відправилися на захід і у 63 році досягли острова Керкіри у Іонічеському
морі, недалеко від Греції. Там вони побудували церкву в ім’я першомученика Стефана і
багатьох охрестили. Правитель острова дізнався про це і ув’язнив їх у темниці, де сиділи
сім розбійників: Саторній, Якисхол, Фавстиан, Януарій, Марсалій, Єфрасій, Маммій.
Апостоли навернули їх до Христа. За сповідання Христа сім в’язнів мученицькі
скінчилися у казані з розтопленою смолою, сіркою і воском. Тюремний сторож, бачивши
їх мученицький подвиг, оголосив себе християнином. За це йому відрубали ліву руку,
потім обидві ноги і далі голову. Апостолів Ясона і Сосипатра правитель наказав бити
батогом і знову ув’язнити у тюрму. Коли дочка правителя Керкіра, дізналася, як
мученицькі страждають за Христа, вона оголосила себе християнкою і роздала всі свої
прикраси убогим. Розлючений правитель намагався умовити дочку відректися від
Христа, але свята Керкіра твердо стояла і проти умовлянь, і проти погроз. Тоді
147
озлоблений батько придумав жахливе покарання для дочки: він наказав помістити її в
окрему темницю і впустити до неї розбійника і блудника Мурина, щоб він збезчестив
наречену Христову. Але коли розбійник підійшов до дверей тюрми, на нього напав
ведмідь. Свята Керкіра почула шум і Іменем Христовим відігнала звіра, а потім
молитвою зцілила рани Мурина.
Після цього свята Керкіра просвітила його Христовою вірою, святий Мурин об’явив
себе християнином і тут же був страчений. Правитель наказав підпалити тюрму, але
свята дівиця залишилася живою. Тоді, по наказу злобного батька, вона була повішена на
дерево, удушена їдким димом і розстріляна стрілами. Після її кончини правитель вирішив
стратити всіх християн на острові Керкірі.
Мученики Зинон, Євсевій, Неон і Віталій, просвіщенні апостолами Ясоном і
Сосипатром, були спалені. Жителі Керкіри, спасаючись від гонінь, переправились на
сусідній острів. Правитель з загоном воїнів поплив, але був поглинений хвилями.
Правитель, який змінив його, наказав кинути апостолів Ясона і Сосипатра у казан з
киплячою смолою, але коли побачив їх непошкодженими, зі сльозами вигукнув: «Боже
Ясона і Сосипатра, помилуй мене!»
Звільнені апостоли охрестили правителя і дали йому ім’я Севастіан. З його
допомогою апостоли Ясон і Сосипатр побудували на острові декілька церков і, доживши
там до глибокої старості, своєю проповіддю примножили стадо Христове.
Святі мученики Дада, Максим і Квинтиліан постраждали при імператорі
Діоклетіані (284-305), коли вийшло повеління приносити на урочистих святкуваннях
жертви язичницьким богам, а християн віддавати смерті.
Намісники імператора Тарквіній і Гавіній у місті Доростолі влаштували пишне
торжество, на якому були присутні жителі не тільки міста, але і навколишніх сіл.
Коли святкування закінчилося, хтось доніс імператору, що три брата – Дада,
Максим, Квинтиліан не покорились наказу імператора і пішли до себе в село Озію. За
ними були послані воїни, які застали святих братів за молитвою і відвели їх на суд.
Правителі допитали братів, які визнали себе християнами. Тоді Тарквіній
запропонував святому Максиму стати жрецем бога Зевса. Але він назвав Зевса скверним
перелюбником і знову сповідав Істинного Бога.
Тарквіній намагався умовити Даду і Квинтиліана. Вони сказали, що їхній брат
Максим добре знає Священне Писання і вони у всьому слідують йому. Мучеників
відправили у темницю, але і там вони думали тільки про спасіння своїх душ. Опівночі,
коли святі заснули, їм явився диявол, ополчившись проти них зі зброєю. Але коли
мученики проснулися, вони побачили Ангела, який сказав: «Не бійтеся, Бог, ваша надія,
прийме вас до Себе. Він недалеко від вас і допоможе вам». Вранці Тарквіній сказав
братам, що боги повідомили йому уві сні свою волю: віддати їх смерті, якщо вони не
принесуть жертви. Мученики відповіли, що їм Господь наказав перетерпіти мучення за
Його Святе Ім’я. Декілька днів катування і допити продовжувалися безперервно з ранку
до вечора. Нарешті мученикам винесли смертний вирок, відвели під вартою у їхнє село і
там усікли мечем (†286). Вони без страху прийняли смерть в ім’я вічного життя.
Святителя Кирила єпископа Туровського
Поборник та садівник благочестя, слава ченців і стовпників, святитель всехвальний
148
пастви Турова, вчитель златоустий, що світлом богословського вчення свого просвітив
єси всі кінці Київської Русі, у молитві до Бога благодатна допомога грішникам, Кириле
Богомудрий, моли Христа Бога, щоб ствердитися нам, співвітчизникам твоїм, у
Православ’ї, благочесті й однодумності.
Старанний у молитовному бдінні, і добрим вчителям набожності був єси, терпінню і
смиренню навчав ти паству свою, благочестям набожності й правди стадо Христове
просвіщав, і мелодійним словом всю землю Київської Русі повчаючи, усіх на правдивий
шлях заповітів Господніх, силою духу твого направляв, і нині освіти, як сонце, людей
твоїх, що мороком гріху окутані, і до покаяння нас приведи.
Молитва
О дивовижний подвижнику, преславний святителю, золотословесний Київської Русі
вчителю, великий угоднику Божий, Кириле! З молодості шукаючи Вишні блага, знатність
роду і земні багатства за бруд вважав, блаженний, полюбив же всім серцем убогість,
бдіння, піст, смирення, скорботу і тісноту чернечу, ще ж і більший подвиг ради Христа
прийняв, на стовп піднявся, дивовижний! Роздумуючи про Вишнє і досліджуючи, на що є
воля Божа, добра, угодна і довершена, невпинно душу і серце насичував Божественним
вченням. Покликаний був стати архіпастирем, і воістину добре випас Туровську паству
твою, насичуючи її здоровим вченням Православної віри і приводячи до Царства
Небесного. Тому явився вождем ченців, подвижників славою, Православ’я стовпом,
Світилом Церкви Руси – України, пастирям і архіпастирям прикладом, всім вірним
добрим керівником до істини і правди. Великим показався ти у Царстві Божому, всі бо
заповідання Божі необлесливо виконав, і предків наших навчив так чинити. Тому, до
тебе, Богомудрий Кирило, оспівуючи Бога, Який тебе прославив, приходимо і, шануючи
твою пам’ять молимося: будь заступником за нас, недостойних, перед Господом Богом.
Твоїми молитвами і заступництвом хай утвердиться в нас істинний дух живої віри святої
побожності, щоб захищені були всі ми благодаттю Божою від зневіри, неправої віри і
марновір’я, від морального хитання і духовної немощі.
Великий угоднику подвижнику Христовий! Моли Милостивого Бога, щоб з давнини
щедро перебуваюче у Руси – Україні стремління до вишньої моральної досконалості,
любов до чернецтва, піклування про добробут церков і краси храмів, ревність про устав
церковного богослужіння завжди були надбанням нашим не послабленим, не зменшеним,
але зміцненим, і успішним.
Святителю Кириле! Хай будуть молитвами твоїми у твоїй батьківщині пастирі
словесного стада Христового духом палаючі, Господу служачі, а не собі догоджаючі,
паству, а не себе випасаючі. Хай будуть вони добрими пастирями, які готові душу свою
покласти за овець пастви своєї, а не найманцями, що не дбають про овець і побачивши
вовка тікають і залишають овець на розкрадання. Ти, блаженний Кириле, і словом і
писанням навчав у давнину князів і всіх людей нашої землі ходити достойно покликання
свого. Подивись на нас, нащадків твоїх, чад і учеників, і умоли Бога, щоб послав країні
нашій твердість і добробут, законам нашим святість і силу, правителям і суддям мудрість,
старанність, безкорисливість і справедливість. Випроси у Щедрого Бога всім нам і
кожному окремо все, що потрібно для життя і благочестя: немічним у вірі і добрих
справах зміцнення, упалим підведення, подвижникам успіхи. Хай не зменшуються у
батьків злагода, любов, взаємна повага, турбота одного за другого, у народженні дітей
Боже благословення. Діти, виховані у страху Господньому, хай урозуміють премудрість
Божу і хай будуть у злобі як немовлята, а не в розумі. Вихователі і наставники хай будуть
149
переповненні у знанні і у всякому почутті, найбільше хай будуть переповненні
побожністю про блага істинні піклуванням про дітей.
Дивовижний святителю Кириле! Сам бачиш країну у якій народився і в ній же багато
потрудився, бачиш і народ, який з давнини просвітив ти. Сам ти знаєш, що нам потрібно,
знаєш наші немощі і гріхи. Будь же нам помічником, покровителем, заступником і
керманичом нашого життя. Щоб під твоїм покровом і заступництвом достойно
прославляли Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і повіки віків. Амінь.
Святитель Кирило Туровський народився у відомій багатій родині, у білоруському
місті Турові, що знаходиться на річці Прип’ять, та отримав ґрунтовну освіту (знав
кілька іноземних мов, грецьку та візантійську літературу). Не маючи ні пристрасті, ні
прагнення до матеріальних багатств, найбільше він був захоплений думками про вищі
предмети буття. З більшою ретельністю Кирило вивчав Біблію та творіння Святих
Отців, що вели до спасіння. Згодом він став неперевершеним знавцем Святого Письма,
приймаючи його не тільки розумом, а й серцем. Коли прийшов час, згідно задуму Божому
і по покликанню власної волі, він відмовився від багатої спадщини і пішов у
Борисоглібський монастир, що знаходився біля Турова. Тут, під керівництвом
досвідчених наставників, він навчався і прилучався до аскетичного життя, тут дав
обітниці і прийняв чернечий постриг. Живучи в обителі, Кирило багато молився,
виснажував своє тіло постом і чуванням. Поступово він зростав у досконалості,
стаючи благодатним сосудом Духа Святого. Братія дивувалися його полум’яній
набожності, цілеспрямованості, глибокому смиренню, і він служив їм прикладом. Одним
з головних правил поведінки святого Кирила в монастирі був безумовний послух ігумену.
Сам він неодноразово висловлювався, досить гостро, що той, хто не має послуху ігумену,
не може спастися. Бажаючи наслідувати найбільш важкий подвиг Святих Отців, він
обрав подвиг стовпництва і, вже бувши стовпником, став знаменитий як проповідник
«божественних писань». Саме в цей період було їм складено кілька важливих повчань.
Після кончини Туровського архіпастиря братія хотіла бачити на його місці, що
звільнилося, Кирила. Князь і жителі міста хотіли того ж. Слухаючи прохання мешканців
і висловлюючи особисту згоду з кандидатурою Кирила, митрополит висвятив його на
єпископа Туровського. Ставши архіпастирем, блаженний Кирило ще більше збільшив
свої подвиги. Разом з тим, він з усією відповідальністю підійшов до виконання головних
завдань, що стояли перед ним як перед правлячим архієреєм. Так, велику увагу він
приділяв боротьбі за чистоту Православ’я. На Соборі 1169 року святитель Кирило
засудив єпископа Феодора, людину поганого життя і поганих думок, який «прославився»
ухиленням в єресь і багатьма лиходійствами. Святий особисто брав участь у викритті
Феодора. Згідно з деякими свідченнями, він особисто піддав його архієрейському
прокляттю. Одним з напрямків діяльності єпископа Кирила була проповідь. Він активно
проповідував в храмі і через письмові твори. Твори святого Кирила користалися чималою
популярністю. Їх любили читати навіть Київські князі, бо відчували у них благодать
науки благочестя.
В кінці земного життя, близько 1180-1182 років святий Кирило, який мав велике
прагнення до молитовного усамітнення і богоспоглядання, залишив єпископську кафедру
і відійшов на спокій. У цей період він продовжував займатися письменницькою
діяльністю, а сила його письменницького і проповідницького таланту була такою, що
згодом за ним закріпилося прізвисько Златоуст. Твори святителя тиражувалися в
збірниках поряд з творами відомих Вселенських Отців.
150
До нашого часу дійшло велике число урочистих Слів і проповідей Кирила: Притча про
душу і тіло, Повість про білоризця і чорноризця, Сказання про чорноризький чин, вісім
Слів на церковні свята (у тиждень цвітний, на Великдень, на Неділю Томи, на Неділю
жінок мироносиць, про розслабленого, про сліпця, на Вознесіння, на собор св. отців
Нікейського собору); крім того, збереглося Послання Кирила до архімандрита Києво-
Печерського монастиря Василя і цілий ряд молитовних текстів (близько 30 молитов,
канони). У всіх цих творах Кирило проявляється як церковний письменник найвищого
рівня. Його писання за змістом завжди спрямовані до тлумачення євангельських істин
(як «Слово на Неділю Томи», у якому автор, нагадуючи зміст свята, пояснює пастві, як
варто застосовувати до себе приклад апостола Томи й повчатися від слів Христа,
звернених до нього, або ж Сказання про чорноризький чин, що розповідає про
смиренність, терпіння, увагу до своєї душі, яким проповідник прагне навчити своїх
слухачів і читачів). Форма творів Кирила виконана у великій майстерності; він був
митецьким ритором, який володів складними уподібненнями, тонкими ремінісценціями,
усіма риторичними правилами прикрас мови. Він писав як прямий спадкоємець школи
візантійських проповідників, недарма у різних збірниках і Торжественниках його Слова
містилися поруч із творами Іоанна Златоуста, Григорія Богослова, Феофілакта
Болгарського й інших знаменитих християнських учителів. Молитви Кирила, так само як
і його слова і проповіді, органічно вписуються у церковну традицію. І за змістом, і за
формою вони відповідають найкращим зразкам цього жанру. Проповіді Кирила мали
вплив і за межами України та увійшли до різних збірників проповідницької літератури.
Молитви суворо аскетичного характеру є у вжитку до наших днів. Тема про сліпого та
кульгавого розповсюджена у фольклорі, тема другого оповідання — запозичена з
«Варлама і Йоасафа».
Святитель Кирило Туровський мирно спочив у Господі 28 квітня 1183 року.

Преподобного Амфілохія Почаївського
На малій вечірні
На Господи, взиваю… стихири на 4, глас 1:
Прославити і ублажити належно угодника Твого допоможи мені Господи, просвіти
також і розум мій, щоб вшанувати піснями і співами, преславні подвиги його.
Прославимо піснями прекрасними зорю Почaївську, що на тверді Небесній серед
сонму українських святих світло сяє, дивного угодника, Амфілохія чyдотворця.
Нині земля Волинська твоїми подвигами хвалиться і веселиться, маючи тебе,
преподобний Амфілохію, за несоромного заступника і молитвеника сильного, за спасіння
душ наших.
Скорим помічником у недугах і милостивим утішителем у скорботах став ти,
преподобний отче наш Амфілохію, словом і житієм святих безсрібників наслідуючи.
Прославляє сьогодні Україна свята, нового і славного чудотворця свого, блажeнного
отця нашого Амфілохія, який перетерпів багато скорбот у житті, і велику нагороду на
Небесах отримав, і молить Пресвяту Тройцю, за спасіння душ наших.
І нині, Богородичний, глас той самий:
Богородице, Ти єси виноградна лоза істинна, що зростила нам плід життя. Благаємо
Тебе: молися, Владичице, з апостолами й з усіма святими, щоб були помилувані душі
151
наші.
Храмом слова Божого, зробив ти серце своє, блаженний отче Амфілохію,
молитвенику за нас предобрий, і цілителю недугів наших.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Сьогодні псалмами оспівує земля Волинська, свого дивовижного угодника,
преподобного Амфілохія, віри православної поборника.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа; заповіді Його дуже любі йому.
Піднімемось на гору Почаївську, і поклонімось там всеблажeнному Амфілохію, який
нетлінно спочиває і благодать виточує.
Прийми нині моління наші, преподобний, і тих, хто приходить до тебе, не зневаж,
отче наш Амфілохію, ти бо обителі Почаївської молитвеником є і всієї землі Волинської
утвердженням.
І нині, свята, або Богородичний, глас той самий:
Радуйся, Пречиста Діво, Ти бо гору Почаївську багатьма чудесами прославила, і
преподобних Іова і Амфілохія у обителі Твоїй премудро виростила.
(Тропар див. на великій вечірні).
На великій вечірні.
На Господи взиваю… стихири на 4, глас 8:
Торжествуйте, православних собори, веселися обитель Почаївська, у сьогоднішній
день пам’яті преподобного отця Амфілохія, який нині перебуває перед Богом, як
непереможний воїн Христа, любові сосуд обраний, і милосердно виточує для нас
благодатні струмки зцілень.
Осяяний благодаттю з висоти, спокус світу уникав ти, і прямуючи по шляху добрих
справ подвійної благодаті сподобився, яку як дaр Божественний вірним щедро подаєш:
кульгавих виправляєш, сліпих просвіщаєш, з біснуватих злих духів виганяєш, і різні
недуги зціляєш. Тому молимо тебе, преподобний, зціли наші недуги, щоб від них
визволившись, прославляли Христа Бога.
Віри Православної являючи непохитне сповідання, отче преподобний, посоромив
безбожників, показуючи у собі силу Христову, благаючим зцілення щедро подаючи.
Тому, молитвами твоїми, наші душевні і тілесні недуги зціли, і на подвиг благочестя
настав.
Подвигом хрестоношeння любов’ю Христовою наповнився, вірі істинної сповіднику
непохитний, і безстрашний викривачу безбожності. Тому лікарем безвідплатним і
наставником богомудрим у життя своєму для вірних явився ти, отче преподобний.
Поминай нині і нас, що до заступництва твого приходимо.
Інші стихири глас 2:
Прийдіть вірних собори, оспіваємо заступника і піклувальника землі нашої,
преподобного Амфілохія, і припадаючи до чесних мощів його, з глибини душі взиваймо:
спасай нас, угоднику Христовий, бо від ворога багатьма напастями і бідами утиснені ми.
Ченців окрасою і преподобних радістю, явився ти, блаженний отче Амфілохію, бо
чесноти більше всіх насолод мирських полюбив, ними ж як одежею весільною славно
прикрасився, до Небесних осель увійшов, де з Христом нині святкуєш.
Постом і молитвою, преподобний, душу свою з ревністю очищуючи, бачити
майбутнє, як теперішнє, сподобився ти, смиренням же і терпінням підступи бісівські
перемагаючи, у міру зростання Христового піднявся. Тому і світильником яскравим
152
вірним людям явися.
Радується сьогодні Свята Україна, у піснях і співах прославляючи угодника свого
новоявленого, преподобного отця нашого Амфілохія, який подвигами своїми до Царства
Небесного досягнув, де з преподобним Іовом Владичицю світу молить за спасіння душ
наших.
Прийдіть, вірні, подячний спів принесемо сьогодні Богу – Подателю всіх благ, про
безліч благодатних зцілень, які щедро подаються молитвами преподобного Амфілохія,
ними ж ім’я Боже у Лаврі Почаївській прославляється і Покров Божої Матері
величається. Тому заспіваємо: спасай нас твоїми молитвами, преподобний отче наш.
І нині, Богородичний: Цар Небесний… або свята.
Вхід. Прокимен дня і паремії 3
Душі праведних в руках Божих, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони
здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас – знищенням;
але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання, але
надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляється великих
благодіянь, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх,
як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву довершену. В час воздаяння їм вони засяють,
як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і владарювати над народами,
а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що покладають надію на Нього, пізнають
істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому; бо благодать і милість зі святими Його і
Провидіння про обраних Його.
Премудрості Соломона читання (5, 15-6, 3):
Праведники живуть повіки; нагорода їх – у Господі; і піклування про них – у
Всевишнього. Тому вони приймуть царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він
захистить їх правицею і охоронить їх раменом. Він візьме за зброю ревність Свою і
озброїть створіння на помсту ворогам; зодягнеться у справедливість, як у броню, і
накладе на Себе шолом – нелицемірний суд; візьме непереможний щит – святість;
загострить, як меч, гнів суворий; і весь світ піде з ним на битву проти безумних.
Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль.
І, як із каменеметального пристрою, посиплеться град гніву; розлютується на них вода
морська, і ріки нещадно затоплять їх; повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх.
Так беззаконня спустошить усю землю, і злочинство повалить престоли сильних. Тож
слухайте, царі, і розумійте; навчіться, судді кінців землі. Прислухайтеся, що володієте
безліччю і гордитеся перед народами. Від Господа дана вам влада, і сила – від
Всевишнього.
Премудрості Соломона читання (4, 7-5, 7):
Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довголітті – чесна
старість, і не кількістю років виміряється; мудрість – сивина для людей, і непорочне
життя – вік старості. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед
грішників, преставився, вознісся, щоб злоба не змінила розуму його або лукавство не
спокусило душу його. Бо вправляння в нечесті затьмарює добре, і жадання похоті
розбещує розум нелукавий. Досягнувши довершеності за короткий час, він виконав довгі
роки; душа його стала угодною Господу, тому і прискорив Він – узяти його з середовища
нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і
милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його. Праведник, помираючи, осудить
153
живих нечестивців, і молодість, що швидко досягла довершеності, – довголітню старість
неправедного; бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь так
визначив про нього і для чого поставив його в безпеку; вони побачать і знищать його, але
Господь насміється над ними; і після цього вони стануть ганебним трупом і соромом між
померлими навік, бо Він кине їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони вкінець
запустіють і будуть в скорботі, і пам’ять про них загине; усвідомлюючи гріхи свої,
прийдуть зі страхом, і беззаконня їхні осудять їх в особах їхніх. Тоді праведник з
великою сміливістю стане перед лицем тих, що ганьбили його і зневажали подвиги його;
вони ж, побачивши, збентежаться з великим страхом і здивуються несподіваності
спасіння його і, розкаюючись і зітхаючи в тривозі духу, будуть говорити самі в собі: «Це
той самий, якого колись ми ганьбили і він був предметом глузування. Безумні, ми
вважали життя його божевіллям і кончину його безчесною! Як же він причинлений до
синів Божих і частка його між святими? Отже, ми збилися з дороги істини, і світло
правди не світило нам, і сонце не сяяло над нами. Ми переситилися ділами беззаконними
і загибельними і ходили пустелями непрохідними, а путі Господньої не пізнали».
На літії стихири глас 1:
Як нам назвати тебе, о Амфілохію? Лікарем благодатним, бо ти благодаттю Божою
зцілюєш багато недужих, сповідником непохитним, бо гоніння і біди мужньо перетерпів
ти, ангелом земним, бо тебе за молитвеника і охоронця обителі Почаївської маємо? Тому
з розчуленням взиваємо до тебе: спасай нас твоїми молитвами.
Земля веселиться і радується небо, у пам’яті в Бога блаженного Амфілохія, бо він з
преподобним отцем нашим Іовом перебуває перед престолом Царя слави, і молиться за
всіх, хто з любов’ю його шанує.
Богородице Діво, Ти є спасінням для вірних, що до заступництва Твого з молитвою
приходять, і у обителі обраній Твоїй, Пречистою Приснодівою Тебе називають,
Прийшов день пам’яті твоєї, преподобний Амфілохію, в який вірні зібравшись,
прославляють подвиги твої, ними ж душу наперед ти очистив, дарами Духа Божого
наповнився, і демонські підступи зруйнував, Бога в Тройці прославив, молися ж до Нього
блаженний, за спасіння душ наших.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Знаючи про короткочасне земне життя, розум свій до вишнього окрилив, і все земне
від серця відкидаючи, єдиного Бога полюбив, Йому ж богоугодним житієм послужив, і
вічного блаженства досягнув. Тому молися до Христа, преподобний, щоб і нам його
досягнути.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа; заповіді Його дуже любі йому.
Христа всім серцем полюбивши і заповіді Його старанно виконуючи, проти
пристрастей тілесних мужньо ополчився, блаженний, тому і благодаті Божої сподобився,
нею ж осінений, достойно Церкві послужив. Нині ж у Небесних оселях перебуваючи,
молися за спасіння душ наших.
Славним поборником Тройці явився, богоносний отче Амфілохію, Отцю, і Сину, і
Святому Духу достойно в житті своєму послужив, і храм Її святий в обителі Почаївській
від осквернення і наруги добре захистив, лукавих богоборців посоромив, і від диявола
багато будучи утисненим, силою Божественною всі напасті мужньо перетерпів.
154
І нині, свята, або Богородичний: Неневісна Діво…
Землі Волинської преславного подвижника і обителі Почаївської достойного
насельника, людей православних знаменитого цілителя, явив тебе Церкві Своїй Христос
Бог наш, преподобний отче Амфілохію. Йому ж старанно молися, щоб від підступів
ворожих звільнитися, і спастися душам нашим (двічі).
Слава, і нині, свята. Або Богородице Діво, радуйся… (один раз).
На Ранній
На Бог Господь… тропар свята (двічі). Слава, преподобного. І нині, свята.
Гори і пагорби заграйте, земле Волинська веселися, бо лавра Почаївська зранку пісню
приносить Владиці: заспівайте Господеві пісню нову, бо дивне сотворив Господь, і підніс
від нас до вишнього Едему неусипного за світ молитвеника, Амфілохія богомyдрого.
Слава:
Преподобний отче Амфілохію, ти молячись у всі дні життя свого, так взивав: Почуй
голос моління мого, нехай звеселяться всі, хто надіється на Тебе, і повік возрaдуються, і
оселишся між ними: і хвалитися Тобою будуть всі, хто люблять ім’я Твоє, бо Ти
благословлятимеш праведників, Господи, наче зброєю благоволінням вінчаєш нас.
Пресвята Богородице, спаси нас, що у гріхах гинемо, і у різноманітних напастях
перебуваємо, скорботних і зневірених, що у відчай впадаємо, голодних і знедолених, що в
хворобах знемагаємо, і радості заступництва Твого чекаємо.
Після 2-ої кафізми сідальний, глас 2:
Багатством милості, лагідності і довготерпіння Божого, на шлях спасіння був ти
хрестом надгробним направлений, преподобний Амфілохію, коли твоїми тілесними
очима отця померлого ігумена побачив, і вухами духовними слово Христове почув: йди
за Мною, і сотвори достойні плоди покаяння.
Слава:
З любов’ю взиваєш до нас, преподобний: чому любите суєту і шукаєте неправду,
чому говорите – хто покаже нам благо? Дочки і сини людські, принесіть жертву правди, і
уповайте на Господа, і побачите, що Господь дивовижно представляє преподобних Своїх,
і явиться на нас світло лиця Божого, Господь почує нас, коли будемо ми взивати до
Нього.
Богородице Діво, християнам Помічниця, для всіх, хто шукає спасіння Пристанище,
тим, хто подвигом добрим подвизається Допомога, над демонськими полчищами
перемога, для тих, хто в чистоті душевній і тілесній живе благословення, молися за нас
щоб простив нам гріхи наші.
Полієлей. Величання: Величаємо тебе, преподобний отче наш Амфілохію, і шануємо
святу пам’ять твою, наставнику монахів і співбесіднику ангелів.
Псалом вибраний: Твердо я надіявся на Господа…
Прийдіть на гору Почаївську, зібрання пісників і всі шанувальники свята, прийдіть
сонм духовний складемо, і до преподобного отця нашого Амфілохія так будемо взивати:
радуйся, отче свящeннійший, сльозами своїми фараона мисленого потопив, радуйся, тіло
своє заради вічного життя постом і трудами виснажив, радуйся, бо ти разом зі святим
Іовом в обителі Божої Матері сяєш, радуйся, преподобний отче Амфілохію, молитвенику
155
за душі наші.
Заступництво Твоє сильне, Богородице, і світла Твоя слава на горі Почаївській
показалися у живоносному джерелі і у чудотворному образі Твоєму, тому Тобою нині
хвалимось і радіємо всі, бо перед Сином Твоїм Христом Богом нашим заступаєшся за
всіх, хто до Тебе приходить.
Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: Чесна перед Господом смерть
преподобних Його. Стих: Що віддаєм Господу за все, що Він воздав мені. Євангеліє від
Матфея, зачало 43 (11, 27 – 30).
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Сьогодні благодать Святого Духа зібрала нас, з сонмом ангельським і собором
Волинських святих, святкувати пам’ять Амфілохія славного, він бо старанно молиться за
землю Українську, щоб у мирі та в добробуті вона перебувала, і щоб були спасенні душі
наші.
Канон свята, з ірмосом на 6, і святого на 8. Канон перший преподобного Амфілохія,
глас 1:
Пісня1
Ірмос: Твоя переможна правиця боголіпно у кріпості прославилася, бо вона,
Безсмертний, як всемогутня противників знищила, а ізраїльтянам у глибині нову путь
проклала.
Приспів: Преподобний отче наш Амфілохію, моли Бога за нас.
Благодатну поміч Твою, Господи, пошили нам, щоб прославити угодника Твого отця
нашого Амфілохія, подвижника благочестя і дивовижну окрасу лаври Почаївської.
Любов і благочeстя батьківські, які змолоду сприйняв, від сили в силу піднімаючись
духом, ти через все життя достойно поніс, блаженний.
Хоч і взятий був ти у полон на війні ворогами видимими, але невидимого полону
пристрастей уникнув, преподобний, плоть підкоривши духу.
Богородичний: Життя вічне бажаючи отримати зі святими, всією душею матір Божу
полюбив, святий, і в домі Її на горі Почаївській оселився, і достойно Богу послужив.
Інший канон, глас 4:
Ірмос: Моря Червоного безодню сухими стопами, древній перейшовши Ізраїль,
Єдиними серцем і устами прославмо, вірні, преподобного Амфілохія, старця
Почаївського, який своїм сповненим подвигами житієм, прославив дивного у святих
Своїх, Чоловіколюбного Бога.
Моря житейського безодню сухими стопами, перейшов преподобний Амфілохій,
виконуючи заповідь Христову про несення хреста, душу свою, поклавши за ближніх
своїх, з Богом з’єднав.
Відрікшись від світу цього у святій обителі Почаївській оселився ти, преподобний
старче Амфілохію, і в ній чесним служителем Животворчої Тройці і пастирем добрим
став, душу свою покладаючи за словесних овець стада Христового.
Богородичний: Велику сміливість маєш, Мати Божа, молити Господа за рід людський,
від усякої недолі і скорботи визволяти, особливо ж позбавляти від вічної погибелі.
Пісня 3
Ірмос: Єдиний, що знаєш людської істоти неміч і милостиво її образ прийняв, опояши
мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, Святий: одушевлений храме невимовної
слави Твоєї, Чоловіколюбче.
156
Коли біля гробу спочилого настоятеля молився ти, преподобний, відкрив Господь тобі
суєту життя тимчасового, тому роздумуючи про життя вічне, почав гріхи свої перед всіма
сповідувати.
Названий був ти, блаженний, Йосифом, що означає примножений, через це став ти
старатися благодать у серці своєму щедро примножувати.
Коли удостоївся ти сану ієрейського, святий, тоді молитви, піст та подвиги посилив,
біси ж не в силі терпіти чесне твоє житіє, багаторазово хотіли погубити тебе, ти же силою
Божою постійно був бережений.
Богородичний: Незрівнянно Славніша від Серафимів і чесніша від Херувимів,
Пресвята Діво, почуй молитви і благання наші, і невідступно будь помічницею для нас.
Інший
Радується тобою Похвала Почаївська, промовляючи: ти є обранець Христовий і
поразка демонів.
Веселиться тобою преподобний отець наш Іов, взиваючи: ти мій брат у Христі і
сподвижник Богоносний.
Радується тобою братія лаври Почаївської, співаючи: ти наш молитвеник до Господа і
кріпкий заступник.
Богородичний: Завжди спасаєш, Діво Пречиста, всіх, хто просить Твоєї милості, бо
нині не маємо крім Тебе іншої помочі, і надії іншої не маємо.
Інший кондак, глас 3
Як віри Православної ревнитель і побожного життя учитель, у болістях і скорботах
неабиякий помічник, і перед Господом перебуваєш, преподобний Амфілохію, тому
виголошуємо тобі: збережи обитель, в якій подвизався ти, і спасай нас молитвами твоїми,
отче блаженний.
Христовою любов’ю наповнившись, преподобний Амфілохію, Духом Святим
направляв до спасіння тих, хто просив його, і так, як світильник, для тих, хто в темряві
незнання перебували, засяяв ти. Тому молися за нас до Господа, щоб ми просвітилися
Його благодаттю.
Мати Божа, Ти Покров Твій спасительний світу земному з Небес являєш, не залиш
нас, що в гріхах гинемо і Господа Милосердного гніваємо, Його ж моли щоб визволитися
нам від душезгубної омани, як Заступниця наша кріпка і скора Помічниця.
Пісня 4
Ірмос: Тебе, як гору, благодаттю Божою осінену, побачивши прозорливими очима,
Авакум провістив, що з Тебе вийде Святий Ізраїлів на спасіння наше й оновлення.
Обраним сосудом Духа Святого будучи, багатьох недужих благодаттю Божою зцілив
ти, і бісівські полки переміг, отче блаженний. Прийми молитви наші і від язв гріховних
зціли.
Приклад мужності і сміливості богомудрої в тобі бачимо, отче преподобний, храм бо
Святої Тройці від наруги і запустіння спас ти, і вірних людей сущих у журбі, обрадував.
Потоки сліз проливав ти, преподобний, за заблудлих чад Церкви Православної, які
тимчасові блага більше за блага вічні полюбили.
Богородичний: Нас, що шануємо Тебе і в піснях величаємо, не відкинь, Пресвята Діво,
іншої бо заступниці крім Тебе не маємо.
157
Інший
Коліна твої знемогли від посту, преподобний Амфілохію, а душею бадьорим був ти,
достойно взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.
Душу свою покласти поспішав ти заради спасіння, Христовою любов’ю запалав,
Амфілохію преподобний, наповнившись Божественною благодаттю.
Бачачи тебе, прославленим серед святих, братія Почаївська, вклоняється перед
чудотворними і цілющими мощами твоїми, від яких подається безліч зцілень, достойно
взиваючи: ублажаємо тебе преподобний Амфілохію.
Богородичний: Пречиста Приснодіво, моли Народженого Тобою, Спасителя світу,
доброчесності Учителя і Всемогутнього Покровителя, щоб очистив людей розтлінних і
сподобив усіх досконалої любові.
Пісня 5
Ірмос: Ти, Христе, що просвітив сяйвом Твого пришестя і хрестом Твоїм освітив світу
кінці; просвіти світлом Богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе оспівують.
Коли люті гонителі у темницю посадили тебе до біснуватих і позбавлених розуму,
тоді зі смиренням взивав ти, отче блаженний: слава Богу, Який благодіє мені.
Ні скорбота, ні тіснота, ні гоніння, ні голод, ні нагота, ані біда, ні меч, ні інша яка
напасть не змогли розлучити тебе з любов’ю Божою, отче преподобний.
Ангелом земним і людиною небесною явився ти, отче, багато бо скорбот у житті без
нарікання переніс, тому і нагороду велику на Небесах отримав, блаженний.
Богородичний: Ходімо сповістімо всім народам, скільки чудес сотворила Пресвята
Богородиця в уділі Своєму Почаївському і як милує всіх, хто з вірою приходить до Неї.
Інший
Ірмос: Ти, Господи мій, Світло, що у світ прийшло, Світло святе, що виводить з
Преподобний отче Амфілохію, сподобився ти духовного споглядання світла
Божественного, що відвертає від темряви невідання.
Преподобний отче Амфілохію, сяйвом світла твого Богопізнання, ти й до нині
просвіщаєш обитель Почаївську, і всіх, хто сюди прибуває.
Молитвами преподобного Амфілохія, Господи, покажи нам світло Твоє, із мороку
невідання наверни, тих, хто з вірою прославляє Тебе.
Богородичний: На місці явлення Твоєї вогневидної слави, на горі Почаївській,
збудувала Ти, Богородице, засобами, тих, хто любить Тебе, церкву благоліпну на честь
Святої Тройці.
Пісня 6
Ірмос: Обняла нас остання безодня; нема визволителя; стали ми як вівці на заколення;
спаси людей Твоїх, Боже наш, бо Ти сила немічних і оновлення.
Амфілохієм в схимі святій названо було тебе, преподобний, труди до трудів додавав
ти, і чеснотами, як сходинами, до Царства Небесного піднявся.
Багатьох хворих, що приходили до тебе, зціляв ти, і стражденних від духів нечистих
звільняв, лагідністю і смиренням їх перемагаючи.
Фесвитянина Іллю ревністю наслідуючи, преподобний, любов’ю Божественною серце
своє розпалив, і в терпінні душу свою зміцнюючи, як пророк взивав: з нами Бог,
розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог.
Богородичний: Ім’я Твоє, Пречиста, всі роди православних невпинно величають, і
158
хори церковні солодкоголосо оспівують: Богородице Владичице, спаси нас, багатьма бо
напастями ми охоплені.
Інший
Пісню похвали у жертву принесу Тобі, Господи, обитель Почаївська взиває, від
полону і тління очистившись, заради молитов Пречистої своєї Владичиці і двох
преподобних своїх.
Милостині, що приносяться для обителі Твоєї, Господи, в покаяння прийми, тих, що
від скверни гріховної очистилися, заради молитов Пречистої Владичиці і двох
преподобних своїх.
Знаходять для себе стражденні люди, в обителі Почаївській, двох отців преподобних,
які хворих зціляють і заблудлих наставляють.
Богородичний: Не вичерпується Твоя Небесна милість для обителі Твоєї, тому що
Тобою скеровується, Тебе славить і Тебе молитовно прославляє, приносячи хвалу
Владичиці Своїй Приснодівственній.
Зволенням Діви Пречистої у обителі Почаївській оселився ти, де проводив житіє
сповнене подвигів і скорбот, і даром молитви духовної збагатився, і Царства Небесного
спадкоємцем явився. Тому взиваємо до тебе: радуйся, отче блаженний Амфілохію,
цілителю і чудотворче.
Ікос:
Скарби Небесні шукаючи, преподобний, Господа Ісуса Христа, як бісер
дорогоцінний, знайшов ти, і все заради Його залишивши, сторицею у вічному житті
отримав. Нині же душею твоєю яскравим промінням на Небесах сяючи, і мощами
цілющими у обителі Почаївській перебуваючи, приймаєш цілування від тих, хто шанує
тебе і гучно взиває: радуйся, отче блаженний Амфілохію, цілителю і чудотворче.
Пісня 7
Ірмос: Авраамові юнаки в печі Трійцю зображаючи, вогняне полум’я на росу
перетворили, і співаючи взивали: благословенний Ти, Боже, отців наших.
Лавра Почаївська, де подвизався ти, преподобний, пристанищем для тебе стала,
усипальниця її мощі твої прийняла, що тридцять років там в землі лежали і тлінню не
піддалися.
З села Малої Іловиці мертве тіло твоє в обитель Почаївську братія принесла, і в
усипальниці братській з честю поховала. Ти ж, преподобний, у Небесних оселях
перебуваючи, за нас молися до Бога.
Заступником перед Богом за людей у житті твоєму був ти, отче преподобний, і після
преставлення заступаєшся за всіх, хто з вірою до гробу твого приходить, і милостивим
помічником їм стаєш.
Богородичний: Прикрашена золотими ризами, як Цариця, біля Царя і Бога нині по
правицю стоїш, Владичице, молячись за всіх, хто до образу Твого на горі Почаївській
приходить.
Інший
Ірмос: Ти, що спас від вогню Авраамових Твоїх отроків, і знищив халдеїв, засуджених
справедливим судом, препрославлений Господи, Боже отців наших, благословен єси.
Ти, що спас у вогні спокус, преподобного Амфілохія, і спокусників погубив, яких
159
правдою справедливо уловив, преславний Господи, Боже отців наших, благословенний
єси.
Ти, що спас у дні безбожництва свято шановані останки преподобних Іова і
Амфілохія, які вірні праведно шанують, преславний Господи, Боже отців наших,
благословенний єси.
Спасай і нині вірних рабів Твоїх, молитвами преподобних Іова і Амфілохія, що
достойно вірними шануються, преславний Господи, Боже отців наших, благословенний
єси.
Богородичний: Ти Богородице Радість всіх радостей, обитель Почаївську покровом
Своїм не залишаєш і молишся за всіх, хто до заступництва Твого вдається.
Пісня 8
Ірмос: Отроки Ізраїлеві в печі, наче в горні, ясніше від золота красою благочестя
засяяли, промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по
всі віки.
Коли люди одержимі нечистими духами до гробу твого приходили, преподобний,
біси, які в них перебували, не в силі твоєї святості терпіти, кричали гучними голосами,
вогнем Божої благодаті опалені.
Преславне чудо у тобі бачимо, преподобний, ти бо як при житті так і після
преставлення, людям стражденним допомагаєш, і від лютих напастей, всіх хто з вірою
приходить до тебе, визволяєш.
Невимовною радістю наповнилися ченці і миряни, коли тіло твоє, преподобний, яке
тридцять років у землі перебувало, було знайдене запашним і нетлінним.
Богородичний: Єдина благословенна і Богом обрадувана, Владичице, Ти ж для людей
невимовну радість народила, наповни радістю і наші серця, щоб прославляли Христа
народженого Тобою.
Інший
Ірмос: Веселись, Єрусалиме, торжествуйте всі, хто любить Сіон: прийшов бо Господь
Сил, Який царює повік. Нехай благоговіє вся земля перед лицем Його і нехай співає:
Радуйся Похвало Почаївська, торжествуйте ви, що любите преподобних, бо в обителі
Богородиці нетлінні мощі цілителя Амфілохія спочивають, нехай благоговіє і нехай
взиває: благословіть всі раби Господні Богородицю.
Веселися, Іове преподобний, торжествуйте ви, що любите Богородицю, бо в обителі Її
Почаївській мощі святого собрата твого Амфілохія біля ніг твоїх з честю покладені,
нехай благоговіє вся земля від лиця вашого, і нехай взиває: благословіть усі творіння
Радуйся Почаєве, торжествуйте, ви, що любите Господа, бо мощі преподобних Іова і
Амфілохія в обителі Богородиці на горі Святій зі славою спочивають, нехай благоговіє
вся земля від лиця їхнього, і нехай взиває: благословіть всі раби Господні, Господа.
Богородичний: Торжествує, веселиться і молиться обитель Почаївська, бо Владичиця,
Яка царює повіки тут являється, нехай благоговіє вся земля від лиця Її, і нехай взиває:
благословіть всі раби Господні, Господа.
Пісня 9
Ірмос: Образ чистого Різдва Твого показала неопалима купина; і нині молимося:
погаси вогонь напастей, що нападають на нас, щоб Тебе, Богородице, безперестанно ми
величали.
Чудеса і зцілення виточуєш всім, хто приходить і старанно молиться до тебе, і
160
благоговійно поклоняється чесним мощам твоїм, преподобний отче Амфілохію.
Окрасою лаври Почаївської явився ти, преподобний, нетлінним бо тілом твоїм у
печерному храмі разом з преподобним Іовом спочиваєш і всім, хто приходить до тебе,
завжди помагаєш.
Дав Ти знамення, Господи, хрест з хмар на небі у день прославлення преподобного
Амфілохія, і цим хрестом благословив всіх, хто прийшов вшанувати пам’ять угодника
Твого.
Троїчний: Нероздільна Тройця в Одиниці шанована, Отче, Сину і Святий Душе, спаси
і збережи всіх, хто шанує пам'ять угодника Твого Амфілохія.
Богородичний: Єдина Чиста і Непорочна, що Бога без сімені народила, Богородице
Владичице, молитвами угодника Твого Амфілохія, покрий і збережи нас від усякого зла.
Інший
Єва через непослух недугу прокляття принесла, Ти ж, Діво Богородице,
прославленням святих послушників Твоїх Іова і Амфілохія, які в обителі Почаївській
нетлінними мощами спочивають, знову для світу благословення дарувала.
Отці наші чеснотою послуху, до Небесних осель із лаври Почаївської, після смерті
переселилися, де Діва Богородиця, народженням преподобних Іова і Амфілохія для світу
дарувала благословення.
Багато являв Винагороджувач після смерті славу вашу, і прекрасні оселі Небесні
дарував вам, де перебуваючи, преподобний Іове і Амфілохію, не залишайте без помочі
всіх, хто призиває вас.
Богородичний: Прославляють Тебе, Пресвята Богородице, всі незчисленні роди
вірних, їх же спасала Ти, і завжди спасаєш, не зневаж і нас, немічних, що до захисту
обителі Твоєї вдаємося.
Подвигом добрим подвизаючись, засяяв ти, Амфілохію чудотворче, у Волинській землі,
як світильник Божественної благодаті, засвічений у лаврі Почаївській. Тому допомогою
твоєю не залишай всіх, хто з вірою до тебе приходить.
Слава:
Світильника віри і приклад богоугодного житія, що на горі Почаївській засяяв,
преподобного Амфілохія, явив Ти нам, Христе Спасе, він бо й землю нашу світлом
Євангелія просвіщає, і шлях спасіння нам показує.
Пресвята Діво, що Сина Божого Єдинородного плоттю породила, Який від Отця
народився перше всіх віків, моли благодаттю Духа Святого осяти обитель Почаївську, і
зберегти її молитвами обранця Твого, преподобного Амфілохія, який Бога в Тройці
Святій вшановує.
На Хваліте… стихири на 6, глас 5:
Радуйся обитель Почаївська, землі Волинської блага прикраса, міцність і утвердження
Православ’я, обраний доме Божої Матері, джерело благодаті для тих, хто з вірою
приходить, скарб невід’ємний мощів преподобних Іова і Амфілохія, вони ж перебувають
перед Престолом Божим і моляться за спасіння душ наших.
Радуйся, отче Амфілохію, благочестя дивовижний подвижнику, уставів отцівських
старанний ревнителю, ченців лаври Почаївської наставнику, заступнику і лікарю воїнів
землі Української, людей біснуватих і хворих швидкий цілителю, віри Православної
161
твердий сповіднику, богоборців грізний викривателю, святої України страж неусипний, і
теплий молитвенику за душі наші.
Радуйся, обитель Почаївська, від тебе бо розцвів цвіт запашний – преподобний
Амфілохій, який явив нам плоди Духа: радість і любов, мир і довготерпіння, благість,
милосердя, віру, лагідність, утримання, грішників лагідне виправлення, тягарів ближніх
терпелива ноша, і Євангелія Христового виконання.
Отче блаженний Амфілохію, нині перебуваючи біля Престолу Христа Бога, будь
міцним утвердженням всім нам, що до тебе тепло припадаємо, і промовляємо: радуйся,
Духа Святого достойна оселя, радуйся, Діви Всехвальної старанний служителю, радуйся,
бо багато сердець вірою Христовою просвітив, радуйся бо велику можливість у Господа
отримав. Тому моли щоб спастися душам нашим.
Радуйся Амфілохію, подвигів преподобного Іова насліднику, законно прославлений в
сонмі преподобних, ти йшовши шляхом вузьким і скорботним до життя вічного прийшов
через тісні врата, через які у Царство Боже входять тільки ті, хто докладає зусиль, і ти
пішов ним, подібно до Почаївського чудотворця Заліза. Тому наставляйте нас, в чистоті
душевній і тілесній, праведно, і благочестиво жити.
Радуйся, вірний рабе Христа, Амфілохію, бо ти показав достоїнство не рабське, але
синівське, Батьківську власність зі старанністю примножив, ревнителем добрих діл став,
незчисленну безліч недужих зцілив, великі скорботи за Господа перетерпів, про Нього
менших цих навчав, і великим у Царстві Його нині називаєшся.
Засяяла сьогодні славна пам'ять достойного похвали Амфілохія, скликаючи нас у
обитель Почаївську, чудеса і подвиги його прославляти, і хвалу Богу нашому воздати.
Тому, приходячи до чесних мощів преподобного, дари зцілення отримуємо, і Спаса
Христа невпинно славимо.
Владичице, прийми молитви рабів Твоїх і визволи нас від усякої недолі і скорботи.
Велике славослів’я і відпуст.
На Літургії:
Блаженні з канону святого пісня 3 і 6. Прокимен, глас 7: Чесна перед Господом
смерть преподобних Його. Стих: Що віддам Господу за все, що Він воздав мені. Апостол
до Галатів, зачало 213 (5, 22-26, 6,1). Алилуя, глас 6: Блажен муж, що боїться Господа;
заповідей Його дуже любі йому. Стих: Сильним на землі буде рід його. Євангеліє від
Луки, зачало 24 (6, 17-23). Причасний: В пам’ять вічну буде праведник, лихої слави він не
убоїться. Алилуя.
Молитва
О, блаженний отче наш Амфілохію, земний ангеле, небесна людина і Православ’я
землі Волинської міцне утвердження! Припадаємо до тебе з вірою і любов’ю, і молимо
старанно: яви нам, смиренним і грішним, святе твоє заступництво, бо через гріхі наші не
насмілюємося просити потрібне нам у Господа і Владики нашого, але тебе, молитвеника
богоугодного до Нього пропонуємо, і так взиваємо: випроси нам від милості Його
потрібні дари для душ й тіл наших, віру праву, любов до всіх нелицемірну, у
стражданнях терпіння, хворим на тяжкі недуги зцілення, тим, хто під тягар скорбот і
напастей підпадають і у відчаї житія свого, скоре полегшення і визволення. Не забувай,
блаженний отче, і обитель Почаївську, що завжди тебе вшановує, де під покровом
Пречистої Богоматері старанно подвизався ти, і всіх, хто проживали у ній і на поклоніння
приходили непошкодженими зберіг від спокус диявольських і всякого зла. Коли ж
162
прийде час ушестя нашого від тимчасового цього життя і переселення до вічності, не
лиши допомоги твоєї Небесної, і молитвами твоїми всіх нас приведи до пристанища
спасіння і спадкоємцями сотвори світлого Царства Христового, щоб оспівували і славили
невимовні щедроти Чоловіколюбця Бога Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Амінь.
Преподобний Амфілохій Почаївський чудотворець – Іловицький народився 10 грудня
1894 року Божого у селі Мала Іловиця, Шумського району, Тернопільської області, дану
місцевість ще називають золота долина. Сім’я Варнави і Ганни Головатюків була
багатодітна, було десять дітей: п’ять синів і п’ять дочок. Батько великої родини був з
діда – прадіда знаним костоправом і травником. Завдяки цьому Божому дару родина
Головатюків була шанована у навколишніх селах. Воістину українська земля має досить
багато прикладів прояву Божої милості. У найважчі для народу часи Всевишній посилає
великих праведників за віру. У часи радянського, атеїстичного безумства, коли
руйнувалися та злітали в повітря від вибухів храми, збудовані поколіннями українців, ніс
свій чернечий подвиг батюшка Йосип – преподобний Амфілохій. Життя і доля
Преподобного Амфілохія переплелися з долею рідної України ХХ століття. Пережив
Амфілохій п’ять держав на волинській землі, лихоліття двох Світових воїн і
комуністично – радянської війни з релігією та християнством. Його чернече життя
припало на один з найтрагічніших періодів в історії християнства, коли комуністичні
керівники рахували, що віра у Бога це злочин і релігії в СРСР немає. Батюшка Йосип був
монахом Свято-Успенської Почаївської Лаври, а після вигнання його з неї жив у рідному
селі Мала Іловиця. Тут серед волинських лісів, на межі Тернопільщини, Волині і
Рівненщини, прожив він останні свої роки, служив Богу, допомагаючи людям, зцілюючи
тисячі душ. Бог дав йому велику силу але й послав важкі випробовування, він говорив: «За
смирення Бог дає благодать любові».
У першу Світову війну молодий Яків Головатюк був мобілізований у царську армію, де
служив фельдшером. Під час цієї війни потрапив до австрійського полону. Додому, в
Малу Іловицю повернувся у 1921 році. Дотримуючись стародавніх звичаїв, маючи гарний
голос і приємну зовнішність, Яків був трудолюбивий, молодий, ще й хороший
«костоправ», став подумувати про одруження, вже й наречена була Христина. Але
часті бесіди із священиком храму Пресвятої Богородиці села Антонівці де його
хрестили, і в якому він потім прислуговував, направили життєвий шлях вдумливого
хлопця в інше русло, він раптово зникає із села. У 1925 році за Божим промислом Яків
приходить у Лавру, вирішує знайти умиротворення в тиші монастирського життя, для
його переваги мирського життя були незначними в порівняні із життям, Богові угодним.
Молитва, праця, боротьба з пристрастями, усе це наповнило життя Божого угодника.
Одного разу односельці, які ходили на прощу до Почаєва, розповіли батькам, що бачили
Якова у Лаврі. На 31 ріці свого життя, він вступає на вузький і тернистий шлях
спасіння і стає насельником Почаївського монастиря. Молодий чернець із смиренням
виконує покладені на нього обов’язки, не перестаючи думати про сенс життя та
призначення людини. Перебуваючи в подвизі посту і молитви, ревнивий послушник без
всіляких труднощів проходить всі етапи монаших випробувань і 8 липня 1932 року, за
благословенням Митрополита Варшавського і Волинського і всієї Православної
Автокефальної Церкви в Польщі і священно-архімандрита Почаївської Успенської Лаври
Діонісія (Валединського) удостоюється постригу у мантію із нареченням імені Йосип. 21
вересня 1933 року рукопокладений єпископом Антонієм у ієродиакона, що дає йому змогу
ще більш наполегливо трудитися на славу Божу і спасіння власної душі. А 27 вересня
163
1936 року, був рукопокладений у ієромонаха. До таланту костоправа, отримав від
Всевишнього ще й дар прозорливості та цілительства. До Почаївського монаха щодня
приходили та приїздили сотні хворих людей. У Лаврі не підтримували і засуджували
«діяльність» батюшки Йосипа. Намагаючись допомагати людям, котрі постійно
приходили із своїми хворобами, батюшка Йосип разом із послушником братом у хресті
Іринартом, у 1932 році оселяються у маленькому будиночку на монастирському
цвинтарі, де проводить майже 20 років, на той час це була околиця Почаєва. Весь цей
час вдень і вночі до монаха йшли люди за духовним і тілесним зціленням. Часом вся
Липова вулиця, аж до Лаври була заповнена підводами. Багатьом людям Господь за
молитвами монаха Йосипа давав зцілення, за зцілення він плати не брав, вдячні люди як
подяку іноді залишали йому продукти, якими він ділився у ті важкі, голодні часи з
лаврською братією (Липова вулиця від лип які більше як 400 років тому посадив
преподобний Ігумен Почаївський). Лікарі відзначали дивовижну здатність монаха точно
вказувати місця переломів без допомоги рентгенівських знімків. Ця ознака засвідчувала
про наявність у батюшки Йосипа Божого дару прозорливості. Так як йому вдавалося
зцілювати тих, від кого відмовилися медики, лікарі почали вимагати у священноначалія
заборонити батюшці Йосипу приймати хворих. Та незважаючи на це, подвижник
продовжував надавати благодатну допомогу тим, хто її потребував, наслідуючи
Євангельські заповіді любові і милосердя. У цей час у старця відкривається ще один дар
Божий: за його молитвами виганялися нечисті духи. У роки другої Світової війни він
допомагав воїнам Антонівської республіки «УПА Південь» лікуючи поранених, серед яких
були його односельчани, родичі та племінники. Рідне село батюшки Йосипа – Мала
Іловиця, розташоване всього за п’ять кілометрів від штабу «Антонівської республіки».
Мартин Матвійович Головатюк внучатий племінник батюшки Йосипа розповідав, що у
1946 році під час спалення навколишніх сіл воїнами НКВС згоріли всі будинки у селі, а
хата Головатюків у якій народився батюшка Йосип дивом вціліла, до неї чернець
повернувся гнаний і переслідуваний в старості. Батюшка Йосип багато вилікував вояків
УПА, його водили до поранених, хто в криївках, а хто в хатах були сховані. Довгий
монаший чуб заправляв під капелюх і йшов до хворих. Батюшка Йосип жив на цвинтарі,
а не в келії монастиря. Якби жив у самій Лаврі, то повстанці, і не мали б доступ до
нього. Як стверджували підпільники воїни УПА, батюшка Йосип в політику не вникав.
Багато українських в’язнів радянських концтаборів вважали преподобного своїм
заступником. Тому святий Амфілохій вважається одним із православних душпастирів
вояків УПА та українських воїнів, що воюють з російськими окупантами на сході
України. У 1952 році батюшку Йосипа заставили перейти з монашого цвинтарю у
Лавру, де він разом з братією зазнав знущань та принижень від борців з релігією. На той
час у монастирі було всього вісімнадцять ченців. У вересні 1962 року над Почаївською
Лаврою повстала загроза закриття Троїцького собору, який планували забрати для
тракторної бригади. В один із днів коли десяток міліціонерів з начальником приїхали
закривати собор, батюшка Йосип повернувся від хворої дівчинки з Бродів. Біля дверей
собору вже були міліціонери, намісник Лаври та місцеві жителі. Батюшка Йосип
підійшов до начальника міліції, вирвав з його рук ключі від Троїцького собору. І повернув
їх наміснику Августину із словами: «Тримай і нікому не віддавай!». Міліціонерам кинув:
архієрей – господар церкви, а ви геть звідси. Люди женіть їх з Божого дому! Натхненні
закликом улюбленого батюшку Йосипа, люди кинулися на міліціонерів. Він знав, що
покарання буде неминуче і жорстоке, бо завжди зневажав безбожницьку владу і
поводився до неї відкрито рішуче. З братією монастиря стосунки не кращі, батюшку
164
Йосипа називали «старий монах із місцевих, іще польських». Минуло не більше тижня. У
кінці вересня 1962 року на територію Лаври приїхала швидка допомога. З машини
вийшли шість чоловік у цивільному (кегебісти), чотири місцевих міліціонери (які жили на
території Лаври і були охоронцями), а дві медсестри з Почаївської психіатричної лікарні
чекали в машині – згадував водій швидкої допомоги, в якій перевозили батюшку Йосипа.
Чекати довелося довго – годин дві, а то й більше, нарешті міліціонери виносять
зв’язаного за руки, ноги старого монаха, із рушником у роті. Того дня батюшку Йосипа
вивезли з Почаївської Лаври. Регенти Нестор і Димитрій згадували: «Як тільки забрали
батюшку Йосипа, до вечора знялася така потужна буря, що по Лаврській території
неможливо було пройти. Вітер розкидав вже п’яних міліціонерів, як снопи соломи.
Вітром також зірвало з усіх храмів залізо, повибивало шибки, зняло дах у східному
корпусі і залило його дощем так, що вода в коридорах по кісточки стояла». Це був
Божий гнів за те що монахи не заступилися за Його обранця. Машина поїхала у бік
Тернополя. А потім далі, до старої фортеці, яка була переобладнана у 1956 році в
психіатричну лікарню на 300 місць, а правильніше тюрма. Батюшку Йосипа заховали у
Буданівську божевільню, за 140 кілометрів від Почаєва. У божевільні батюшку Йосипа
силою постригли і побрили, а потім наказали зняти хрест, проте він відмовився. Тої ж
ночі санітари самі зірвали з нього хрест і повели роздягненого в палату до буйних,
душевно хворих. Палата ледь-ледь освітлювалася. Коли старець зайшов у палату в
котрій було близько 40 хворих, які спали, біси заговорили до нього із сонних пацієнтів;
«Для чого ти сюди прийшов? Тут не монастир!» Він їм відповів; «ви самі мене сюди
привели». Згадуючи це батюшка Йосип закривав руками обличчя і плакав. Почалися
страшні і довгі місяці тортур. Зранку процедури, уколи і якісь пігулки, випробовували
психотропні ліки, від яких напухало все тіло і тріскала шкіра, на ногах у його появилися
язви, які так і не зажили, з ними він відійшов у вічність. Молився без кінця, щоб розуміти
коли втрає свідомість і починаються марення і галюцинації. Минуло три місяці його
перебування у лікарні. Якось у палату увійшов санітар, приніс халат, тапочки, та велів
одягатися і йти за ним до кабінету головного лікаря. У кабінеті були й інші лікарі –
комісія. Йому запропонували сісти. І запитали: – Чи можете ви лікувати тих хворих,
які перебувають у нашій лікарні? – Можу. – Тоді вилікуйте їх! – Добре. Батюшка Йосип
запропонував їм відпустити його в монастир чи послати когось, щоб привезли святе
Євангеліє, хрест та одяг (ризу, єпитрахиль, поручі) щоб він зміг служити водосвятні
молебні і біси покинуть хворих, якщо на то воля Божа. І ще додав, що через два – три
тижні жодного хворого тут не залишиться, якщо на те воля Божа. Ні!!! Ви без
молебнів лікуйте. – Так неможливо. – А чому? Старець відповів, що коли солдат йде у
бій, йому дають зброю: гвинтівку, патрони, гранати. Моєю зброєю з невидимим ворогом
є Святий Хрест, Святе Євангеліє і Свята вода! Батюшку Йосипа після цієї розмови
відвели у палату. У Буданівській психіатричній лікарні він перебував майже шість
місяців. З неї його визволила дочка Йосипа Сталіна, Світлана Алилуєва, яку він колись
вилікував. Повертатися до Почаївської Лаври батюшці Йосипу було категорично
заборонено. Він поселився у рідному селі Мала Іловиця на Шумщині, на батьковому
дворищі, в будинку племінника, сина – старшого брата Кирила, де йому проти вхідних
дверей виділили маленьку кімнату, у якій поміщалися ліжко, стіл, табуретка, а стіни
були обвішані іконами. У батюшки Йосипа було 19 племінників і племінниць. Дізнавшись
де проживає старець, до нього в село Мала Іловиця почали приїжджати хворі люди з
усіх кінців колишнього Радянського Союзу їхали і йшли до батюшки Йосипа за зціленням.
Потік хворих був великий, і щоб припинити прощі влада скасувала автобусне сполучення
165
із Малою Іловицею. Але до батюшки хворі добиралися як могли, хто пішки, а хто наймав
приватних перевізників чи таксі. У грудні 1965 року, коли батюшці Йосипу було 71 рік,
невідомі вивезли його за село, побили, кинули посеред болота, в надії що не видужає.
Смертельно хворого старця, друзі таємно привезли у Почаївську Лавру. Там батюшка
Йосип приймає, ще суворішу чернечу обітницю – схиму на ім’я Амфілохій, в пам’ять про
першосвятителя Амфілохія, єпископа Володимир-Волинського. Ця таємна подія
відбулася за підтримки і з допомогою батюшки Якова Панчука, майбутнього
митрополита Луцького і Волинського УПЦ КП. Колись, ще у 1958 році старець Йосип
опікувався молодим ченцем лаври Яковом – їх на довгі роки об’єднала довіра і щира
дружба, як земляків і патріотів, рідного краю. Батюшка Йосип, монах, схимник
Амфілохій видужав. Після видужання Амфілохій повернувся у рідне село але вже не до
батьківського двору а до племінниці Грицак Ганни – дочки покійного брата
Пантелеймона, на її дворищі він поставив високу голуб’ятню, в якій перебувало більше
сотні голубів, а під нею капличку. Він часто повторював: «Ви думаєте, що я святий? Я
грішник». У нього були хворі ноги. Вибранець Божий полюбив смиренність уникаючи
людську славу, всіляко старався приховувати свої доброчинства під виглядом
юродивості. Своїм хворим пояснював істинні причини їх тяжких хвороб. Він закликав їх
не зрікатися Православної віри та виконувати строгі правили посту у середу та
п’ятницю і класти по три земні поклони, з ранковою і вечірньою молитвами у ці дні,
адже рід цей виганяється лише постом і молитвою (Мф.14,21). А зцілення ви отримуєте
по своїх молитвах, справах та по вірі своїй. Що Господь не благословляє всіх на зцілення,
а тільки половину, бо для другої половини зцілення буде не на користь а на загибель їхньої
душі. Напроти будинку на городі Амфілохій хотів збудувати будинок, але коли місцева
влада довідалася, що в тому будинку планується облаштувати церкву, заборонили
категорично. Тоді Амфілохій часто повторював пророчі слова: «Мене не буде, а церква
буде, а потім і монастир постане».
Після життя, сповненого численними духовними подвигами, 1 січня 1971 року
відійшов у вічність до Господа великий праведник української землі, батюшка Йосип –
Амфілохій Почаївський. За версіями останніх досліджень його отруїла одна з
прислужниць, яка була співробітницею музею атеїзму в Києві, прислана стежити за
Амфілохієм. Амфілохія поховали на монашому цвинтарі Почаївської Лаври. Після смерті
праведника, віруючі приходили на його могилу з своїми молитвами. Ще за життя
батюшка часто повторював, як умру приходьте до мене на могилу, моліться я почую
ваші молитви, беріть з могили пісок, він буде цілющим. Мощі дістануть, а земля і далі
лікуватиме – його слова стали пророчими. Зцілення відбувалися і відбуваються на могилі
та біля раки з мощами преподобного Амфілохія про що розповідали, і розповідають,
свідчили і свідчать віряни.

Апостола Якова Заведєєва,
брата Іоанна Богослова
На вечірні
Співаємо Блажен муж… 1-йантифон. На Господи, взиваю… стихири на 8, свята 3, і
апостола 5, глас 4:
Вудкою благодатною з глибини суєти людей витягнув, дивовижний, промислу
Учителя корячись, Якове, Який просвітив у всьому твої думки, і апостолом і Божим
166
проповідником тебе показав, преблаженний, Його незбагненного Божества (двічі).
Духовне сяяння на тебе зійшло у вигляді вогню, блаженний, і тебе Божественною
оселею сотворило, міцно відігнавши безбожності темряву, і світ просвіщаючи твоїми
премудрими словами, таїн проповіднику, апостолів вершина, Христовий свідку Якове
(двічі).
Сяянням проповідання тих, хто спали у темряві незнання, славний Якове, просвітив,
вірою показав синами Владики і Бога, Його ж страстям і смерті ревнував, і слави став
причасником, як премудрий, і як Божий проповідник, і як істинний ученик.
Прийдіть, проповідника Небесного таїнства, і оповідача Євангелія Якова, піснями зі
псалмів всі, будемо славити: він бо рікою духовною раю явився, душевні борозни
Небесним дощем напоюючи, і плодючими показав Христу Богу, Який подає всім
молитвами його очищення, і прощення, і велику милість.
Вхід. Прокимен дня, і паремії три:
Соборне послання Якова читання (1, 1 - 12):
Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, –
радуйтеся. З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам,
знаючи, що випробовування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати досконалу
дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку. Якщо ж у кого з вас не
вистачає мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, – і дано
буде йому. Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається
подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває. Нехай не думає така людина
одержати що – небудь від Господа. Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх.
Нехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, а багатий – смиренням своїм, бо він
перейде, як цвіт трав’яний. Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву; цвіт її
опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах. Блаженна людина,
яка переносить спокуси, бо будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який
обіцяв Господь тим, шо люблять Його.
У спокусі ніхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушає злом і Сам не
спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись i зваблюючись власною
похіттю; похiть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть. Hе
обманюйтесь, браття мої улюблені. Всяке добре даяння i всякий досконалий дар сходять
зверху, від Отця свiтiв, у Якого немає зміни i ні тіні переміни. Захотівши, Він породив
нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь. Отож, браття мої
улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повальною на слова, повальною
на гнів, бо гнів людини не творить правди Божої. Тому, відкинувши всяку нечистоту i
залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі.
Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. Бо хто
слухає слово i не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого
обличчя у дзеркалі: вона подивилась на себе, відійшла i відразу ж забула, яка вона. Але
хто вникне в закон довершений, в закон свободи, i перебуватиме в ньому, той, будучи не
слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності. Коли хто з
вас гадає, що він побожний i не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то
побожність у того пуста. Чиста i непорочна побожність перед Богом i Отцем є в тому,
щоб піклуватися про сиріт i вдів у їхніх скорботах i берегти себе неоскверненим від світу.
167
Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на
особи. Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перстнем, у багатому одязі,
увійде ж i бідний у драному одязі, i ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете
йому: «Тобі добре сісти тут», а бідному скажете: «Ти стань там або сідай тут, біля моїх
ніг»‚ – то чи не поділилися ви в собі i чи не стаєте суддями з недобрими думками?
Послухайте, браття мої улюблені: хіба не бідних обрав Бог бути багатими вірою i
спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, що люблять Його? А ви зневажили бідного.
Хіба не багаті утискують вас i хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають
те добре ім’я, яким ви називаєтесь? Коли ви виконуєте закон царський за Писанням:
люби ближнього твого, як самого себе, – добре робите. А коли робите, дивлячись на
особу, то гріх чините, i перед законом виявляєтеся злочинцями. Хто дотримується всього
закону i зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому. Бо Той же, Хто
сказав: «Hе перелюбствуй», сказав i: «Hе убий»; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але
уб’єш, то ти також злочинець перед законом. Так говоріть i так робіть, як такі‚ що мають
бути суджені за законом свободи. Бо немилостивий суд тому, хто не творив милості;
милість же підноситься над судом.
На стиховні стихири святого, глас 8:
Блаженний Боговідцю Якове, ти коли глас Слова прийняв, зневажив батьківську
любов і догоджання. Залишив бо житія бентеження і духовне перейшов море, його
збурив побожним вченням, і сяйвом ангельським твоїм, у Бога блаженний.
Стих: По всій землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх.
Будучи Слова свідком, Якове, Начальнику життя і Отцю майбутніх догоджаючи
діяннями, першості скверного Ізмаїла лишився ти, блаженний, який утробу як бога
ставив. Його ж і зупинив, і голим показав без отцівського покрову, благословення і
спадщини позбавленим.
Стих: Небеса возвіщають славу Божу, про діла Його промовляє небозвід.
Як князь поставлений ти є, славний, нині по всій землі, про тебе як раніше було
написано, став учеником Того, Хто все сотворив, і ревнощами твоїми теплими, і
сміливістю непереможною убивство перетерпів, серед чесних дванадцяти учеників,
блаженний, першим був убитий.
За Христом пішов ти, Божественний Якове, і світ зненавидів, Його вчення у
скарбницю свою положив і став апостолом. Тому пішов у народи, і їхні спокусою і
пристрастями потьмарені душі заповідями Спаса просвітив, щоб вірувати у Трійцю
Єдиносущну.
Апостоле святий Якове, моли милостивого Бога, щоб відпущення гріхів подав душам
нашим.
Будучи обраним апостолом Христовим і Богослова братом рідним, всехвальний
Якове, тим, хто оспівує тебе, гріхів відпущення випроси, і душам нашим велику милість.
На ранній
На Бог Господь… тропар свята (двічі). Слава, апостола. І нині, свята.
Після 1-ї кафізми сідальний свята.
168
Променем, як Сонце правди, випустив тебе Христос, просвітити всю землю, апостоле
славний Якове, Божественними твоїми молитвами осяюєш і Божественним світлом
просвіщаєш тих, хто з вірою звершують святу пам’ять твою.
Сяянням з висоти наповнився і світлістю Божественною просвітився, апостоле Якове,
на горі Фавор бачив преображеного Творця і Господа, і удостоївся голос почути. Тому і
великої відплати сподобився, будучи очевидцем, і учеником благодаті, і свідком таїн
Божих. Моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з любов’ю шанує святу
пам’ять твою (двічі).
Ступеневі, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: По всій землі лунає голос їх, і
до краю вселенної слова їх. Стих: Небеса возвіщають славу Божу, про діла Його
промовляє небозвід. Також: Все, що дише… Євангеліє від Іоанна, зачало 67. Після 50-го
псалма стихира, глас 1: За Христом пішов ти … (написана на стиховні Слава).
Канон свята з ірмосом на 6. І апостола на 8, глас 8:
Пісня 1
Ірмос: Фараона з колісницями чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив, навхрест
ударивши й розділивши море; Ізраїля ж спас – втікача, пішоходця, що співав пісню
Богові.
Твоєю сіткою, як умілий ловець, від гріховної глибини діставши, блаженний, душу
мою просвіти променистим світлим сяянням, і сподоби похвалити достойно твою
пам’ять, о Богом явлений ученику Якове.
Предвічний з Отцем, Співбезначальний, найдосконаліший Бог втілившись, явився на
землі як Людина, і тебе співучасником благодаті показав і премудрим служителем, силою
Його зміцненим.
Через розум твоєї душі, благородність, і твердість, ученику, і нездоланну впевненість,
славний, тебе Провідець Бог Своїм кращим служителем поставив, щоб сповіщав народам.
Богородичний: Ради Великої, отче, Ангел, від Діви Матері явився світу, плоть
прийняв, і як чеснотами прикрашеного ученика тебе показав і Божого проповідника,
Якове, щоб слова Його сповіщав.
Катавасія свята.
Пісня 3
Ірмос: Небеса на початку премудро утвердив Ти, Христе, і землю на водах поставив,
утверди мене на камені заповідей Твоїх, бо нема святого крім Тебе, єдиний
З висоти тебе натхнення Утішителя запалило, мудрого Божого проповідника, що
красномовно величність показував втіленого Слова, Його ж і самовидцем був ти.
Тебе, як стрілу вибрану, словом витончену, у серця ворогів устромив, роздираючи
душі супротивників, премудрий, і в полон беручи, служителю таїн для їхньої користі,
Якове.
Нескверної твоєї душі тихість Владика побачив, і раніше покликання, блаженний,
достойно приємним Йому явися, о Якове, і премудрості Його учеником став.
Священним твоїм і світоносним житієм, мудрий, до Бога спорідненістю, блаженний,
прикрашений ясно, співучасником явився, з молоду бо був Слова співмешканцем.
Богородичний: Дверима духовними явилася Сходу з висоти, що земним явився, Діво:
169
Тобою бо до нас Слово прийшло спасти всіх від безумства, Пречиста.
Кондак і ікос свята. Сідальний апостола, глас 2:
Уловив народи апостол славний, і навчив краї землі поклонятися Тобі з Отцем і
Духом, Христе Боже, тому утверди Церкву Твою і вірним пошли благословення Твоє,
Єдиний Милостивий і Чоловіколюбцю.
Премудрість і Слово у Своїй утробі зачавши неопалимо, Мати Божа, світу народила
Того, Хто світ утримує, і у обіймах носила, що все носить, Годувальника всіх і Творця
творіння. Тому з вірою славлю Тебе, Всесвята Діво, і молю щоб визволитися мені від
гріхів, і у День Суду, коли постану перед лицем Творця свого, Владичице Діво Чиста,
тоді подай мені Твою допомогу, все бо можеш, що хочеш, Всехвальна.
Пісня 4
Ірмос: Ти моя кріпость, Господи, Ти моя і сила, Ти мій Бог, Ти моя радість, що не
залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав; Тому з пророком Авакумом взиваю до
Тебе: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Проповідником Христовим будучи, Божественний Якове, ти за покликанням скоро
пішов, батьківську любов зневажив і на вічне поміняв тимчасове; тому невимовної
Небесної спадщини сподобився, блаженний вікопомний.
О, яке тепле твоє бажання до владики Христа! Ти бо Того дуже забажав, сяянням
Його просвітившись, ніби преобразився і явився світлом другим, першого сяянням
осяявшись і славою, чесний блаженний Якове.
Житіє чесне мав і дивовижне, бажанням бо бажане прийняв, бажаного Божого начала
довершеного блаженства досягнув ти, Боговидцю, з Безтілесними співаючи: слава силі
Твоїй, Чоловіколюбче.
Всього себе промислу Владики віддав, ученику Божественного вигляду, чеснотами
взявся ти явно на висоту і воістину до Божественного краю, і звідти цілющі ріки
виточуєш тим, хто з вірою твою пам’ять славить.
Богородичний: Ти вірним похвалою є, Безневісна, Ти Заступниця, Ти притулок
християн, стіна і пристанище, до Сина бо Твого благання приносиш, Всенепорочна, і
спасаєш від бід тих, хто вірою і любов’ю Тебе, Богородицю Чисту, знають.
Пісня 5
покрила мене, окаянного; але наверни мене, і до світла заповідей Твоїх путі мої направ,
молюся.
Як другий Ілля ревнощами розпалений, непокірних проповіді твоїй спалити забажав,
славний, але заборонив тобі Той, Хто бажає милосердя, навчаючи лагідності благодатній.
Увійшов чеснотою вищою окрилений, заради любові до кращого престол Владики
забажав ти, премудрий, хотів начальником бути, не заради слави суєтної, а бачити
посередині Його.
Перевершив Яків устави людства, Спасе, у Твою бо силу, як у ризу, одягнувся,
зцілення і чудес бо виточує ріки, і просвіщає вірою краї.
Світла хмара Слова, сяючи славою обожненою, на Фаворі горі тебе осінила,
блаженний Якове, і голос Отця сподобився почути, який сповістив про Його Синівство.
Пісня 6
Ірмос: Безодня гріхів і буря провин засмучує мене і тягне у глибину відчаю; але Ти
простягни мені кріпку руку Твою, як Петрові, о Керманичу, і спаси мене.
Струмені зцілень, як від джерела, невпинно виливаючи, і просвіщення вчення
170
благочестиво виточуючи, мудрий, душі благочестиво любов’ю, Якове, тих, хто
приходить, просвіщаєш, преблаженний.
Владика як сосуд вмістимий знайшов тебе, преблаженний, для Свого щедрого і
чесного діяння, наповнивши дарами і незбагненними таїнствами, служителю вічного
життя.
Владика, Який заради нас захотів померти, мертвих причина істинного воскресіння,
як мудрого служителя таїн, блаженний, тебе взяв співучасником, в ніч, у яку віддався.
Богородичний: Безодню щедрот народила, Богородице Діво, від суму життя душу мою
спаси і радості духовної двері мені відкрий, на Тебе бо єдину надію мою покладаю.
Голос Божественний почув, що покликав тебе, любов батька зневажив і прийшов до
Христа, Якове, з родичом твоїм, славний, з ним же сподобився бачити Господнє
Божественне преображення.
Ікос:
Разом з братом в оселях Небесних перебуваєте, агарян які нині святе зневажають і
ногами скверними і нечистими ходять, Божественними вашими молитвами відженіть, і
мучителів задумане відсічіть, і від багатьох гріхів наших визволення подайте, щоб разом
зібравшись побачили Господнє Божественне преображення.
Пісня 7
Ірмос: Божого зішестя вогонь посоромився колись у Вавилоні; тому юнаки в печі,
немов у квітнику, веселими ногами ходили і, радіючи, співали: благословен єси, Боже
Чашу випив ти, як і обіцяв Владиці Христу, хрещенням Його ти хрестився, у Бога
блаженний. До Нього ж нині з радістю старанно взиваєш: благословен Бог отців наших.
Сяянням осяяний баченням Бога, явився ти, Якове. Тому тебе вінцем Царства
Благодійник Христос прикрасив, що з ангелами співаєш: благословен Бог отців наших.
Це тобі виконав обіцяне щедро Даруючий, до Нього вознісся подібністю страждань
Його, біля Нього перебуваючи, нині з радістю взиваєш: благословен Бог отців наших.
Богородичний: Подвійного єством, а не Особою, Мати, проповідуємо, із Тебе
втіленого. Його ж в тілі зображаємо і поклоняємося образу зображеному, що через Тебе з
Богом примирилися, Чиста.
Пісня 8
Авраама пропозицію ти, Боговидцю, отримав, пішовши за Христом, що тебе призвав,
і пресвітлим Його служителем став, як Творцю і Визволителю співаючи: отроки
благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте повіки.
Сильнішим за грім явилося твоє проголошення законного образу проповідання. Про
Христа Бога, і Творця, і Визволителя загримів по всьому всесвіті, співаючи: отроки
благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте повіки.
Здивував, славний, мучення світлістю і благочестя істинним просвіщенням, як князь
апостол поставлений став по всій землі, Творцю і Визволителю співаючи: отроки
благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте Христа повіки.
Богородичний: Красномовні язики Тебе оспівати не в силі, о Богородице, Маріє
Богоневісто! Бога бо народила, сущого над всіма, Отроковице Чиста, Творця і
Визволителя, Йому взиваємо: отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди
171
прославляйте по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Жахнулося небо, і кінці землі здивувалися, як то – Бог явився людям тілесно, і
утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей
чиноначальства величають.
Свято пройшло твоє житіє, до святих осель досягнув ти, де з радістю зорю бачиш
трисяючу; нею ж насолоджуючись, премудрий, покажи співців твоїх наповненими
радістю і веселістю, преблаженний, твоїми молитвами, о Якове!
Не могли дивитися на тебе злодії і вбивці, як і раніше твого Владику не терпіли: ти бо
їх за їхні діяння докоряючи, твого життя пропозицією викрив, і убили мечем наслідувача
Христа, що був розіп’ятий плоттю за людей, о Божий проповіднику преблаженний!
Зброєю Небесною мучений був і від ран Ірод загинув, бо ж Твоїх служителів і
учеників, Слове, яких апостолами назвав, убивав окаянний. Тому тебе, праведного
промислу благодійника зі здивуванням, величаємо.
Богородичний: Явилася Ти, о Діво, Мати Божа, надприродно народивши в тілі Бога
Слова, Його ж Отець виточив від серця Свого, раніше всіх віків, як Благий, Його нині і за
тіла вищим знаємо, хоч і в тіло одягнувся.
Оспіваємо всі Якова Заведєєва: з Христом бо піднявся нагору Фавор, і свідком став
Божественного преображення, і зійшов, проповідуючи по чотирьох кінцях світу, з
Петром і Іоанном (двічі).
На Хваліте… стихири свята 3, і апостола 3, глас 8 зі стиховних (див. ст. 168).
Слава, апостола, глас 6. Самогласний:
Премудрий ловець, святий ученику, діяч Спаса і оповідач Його страстей, ти ж
творіння з вірою обійшов, і спокушені народи зібрав, і до Бога привів, як добре кадило на
Небеса піднявся. Тому, перебуваючи перед Суддею, моли щоб визволитися нам від
беззаконь наших, і у день Суду спастися від мук.
І нині, свята. Славослів’я велике.
Блаженні свята, пісня чергова і апостола пісня 3-я, на 4. Прокимен глас 8: По всій
землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх. Стих: Небеса возвіщають славу Божу,
про діла Його промовляє небозвід. Апостол, Діянь, зачало 29. Алилуя, глас 1: Небеса
прославляють дивні діла Твої, Господи, і істину Твою в Церкві святих. Євангеліє від
Луки, зачало 17. Причасний: По всій землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх.
Святий апостол Яків Заведєєв, один з 12 апостолів, був призваний Господом Ісусом
Христом до апостольського служіння разом зі своїм братом апостолом Іоанном
Богословом. Їм і апостолу Петру Ісус Христос переважно перед іншими апостолами
відкривав Свої Божественні Таїни: при воскресінні дочки Іаіра, на горі Фавор і у
Гетсиманському саду. Святий Яків, після зішестя Святого Духа, проповідував у Іспанії і
інших країнах, а потім повернувся у Єрусалим. Він відкрито і сміло вчив про Ісуса
Христа як Спасителя світу, словами Священного Писання викривав фарисеїв і
книжників, докоряючи їм у жорстокосердості і невіри. Юдеї були не в змозі
противитися апостольському слову і за гроші найняли філософа-волхва Гермогена, щоб
він вступив у дискусію з апостолом і спростував його доводи про Христа як Того, Хто
прийшов на землю і є обіцяний Месія. Волхв послав до святого апостола свого ученика
172
Філіпа, але він увірував у Господа Ісуса Христа. Потім і сам Гермоген переконався у силі
Божій, спалив свої чаклунські книги, прийняв святе Хрещення і став істинним
послідовником Христовим. Невіруючі юдеї переконали Ірода Агрипу (40-44) схопити
апостола Якова і засудити його на смерть. Святий Яків спокійно вислухав смертний
вирок і продовжував свідчити про Христа. Один із донощиків на апостола по імені Іосія
був вражений мужністю святого Якова. Він увірував у істину слів про пришестя Христа
Месії. Коли апостола повели на страту, Іосія пав до його ніг, покаявся у своєму гріху і
молив про прощення. Апостол обійняв, поцілував його і сказав: «Мир тобі і прощення».
Тоді Іосія визнав перед народом віру у Христа і був обезголовлений разом зі святим
Яковом у 44 році у Єрусалимі.
Богородичні воскресні на вісім голосів

Глас 1. Богородичний:
Всесвітню славу, що від людей засяяла і Владику народила, небесні двері прославимо,
Марію Діву, пісню Сил безплотних і похвалу вірних; бо Вона стала небом і храмом
Божества; Вона, перепону ворожнечі зруйнувавши, мир дарувала й Царство відкрила. У
Ній же утвердження віри маючи, поборником маємо Господа, Який від Неї народився.
Будьте мужні, люди Божі, будьте мужні, бо Він ворогів переможе як всемогутній.
На стиховні Богородичний:
Ось сповнилося пророцтво Ісаї, бо Ти, Діво, народила, і після Різдва такою, як і до
Різдва, залишилася, бо народжений був Бог, тому й змінив закон природи. Але, Мати
Божа, не знехтуй молитвами, що їх Тобі раби в храмі Твоєму приносять, а як Та, що на
руках Своїх Милосердного носила, змилуйся над рабами Твоїми і благай, щоб спастися
Минула тінь закону, коли зійшла благодать; бо як купина не згорала, охоплена
полум’ям, так Дівою Ти породила і Дівою залишилася; замість стовпа вогняного засяяло
праведне Сонце, замість Мойсея – Христос, спасіння душ наших.
О нове чудо, вище за всі дивні чудеса! Бо хто знає Матір, що без мужа народила і на
руках носила Того, Хто утримує все творіння? З волі Божої сталося Різдво. Ти, Пречиста,
що Його як дитину на Своїх руках носила і до Нього материнську сміливість маєш,
безперестанно молись за тих, що шанують Тебе, щоб Він змилувався і спас душі наші.
Як нам не дивуватися Богомужньому Різдву Твоєму, Пречиста? Бо, не пізнавши мужа,
Ти, Всенепорочна, без отця Сина у плоті, перше віків неродженого від Отця без матері,
який не зазнав ніякої зміни, ані змішання, ані розділення, а в цілості властивості обох
природ зберіг. Тому, Мати Діво, Владичице, моли Його, щоб спаслися душі тих, що
православно Богородицею визнають Тебе.
Безсіменно від Божественного Духа, з волі Отця, Ти зачала Сина Божого, Який від
Отця без матері раніш віку народжений. Того, Хто ради нас від Тебе без отця явився, Ти
тілом породила і як Дитину молоком годувала. Тому не перестань молитися, щоб
визволитися від небезпеки душам нашим.
Пророк Давид, що через Тебе, Богородице, богоотцем став, у пісні Тому, Хто велич
Тобі дарував, так провістив про Тебе: стала Цариця праворуч Тебе. Бо Тебе, Матір,
173
заступницею життя показав Бог, що благоволив від Тебе без отця людиною стати, щоб
образ Свій оновити, що у пристрастях зітлів, і овечку, в горах заблукалу, відшукавши та
на плечі взявши, до Отця принести, з волі Своєї з’єднати з Небесними Силами і спасти,
Богородице, світ, Христос має велику й багату милість.
Зглянься на благання рабів Твоїх, Всенепорочна, відверни люті страждання, що нам
загрожують, визволи нас від усякої недолі; бо в Тобі єдиній міцній і непохитній захист
маємо і Твоє заступництво придбали. Нехай же не осоромимось ми, що Тебе, Владичице,
призиваємо, поспіши на благання тих, що з вірою до Тебе взивають: радуйся, Владичице,
всіх поміч, радість і покров і спасіння душ наших.
У Червоному морі образ Невісти Неневісної колись показаний був. Там – Мойсей,
розділитель води, тут же – Гавриїл, служитель чуда; тоді глибину пройшов Ізраїль як по
сухому, нині ж Христа народила безсімено Діва; море після переходу Ізраїля знову
непрохідним стало, Пречиста після народження Еммануїла залишилася нетлінною.
Сущий і раніше сущий Боже, що явився як чоловік, помилуй нас.
Всечесна Діво, Ти – храм і двері, палата і престол Царя; бо через Тебе визволитель
мій, Христос Господь, Сонце правди, тим, що у темряві сплять, явився, бажаючи
просвітити тих, кого Своєю рукою створив за образом Своїм. Тому, всехвальна, маючи
сміливість до Нього як Мати, безперестанно благай, щоб спаслися душі наші.
Хто Тебе не ублажить, Пресвята Діво? Хто не прославить Твоє пречисте Різдво? Син
бо Єдинородний, що одвічно від Отця возсіяв, Той самий від Тебе Чистої невимовно
тілом народився, за природою бувши Богом, Він заради нас за природою Людиною став;
не на дві Особи поділяється, а у двох незлитних природах Він визнається. Його ж моли,
Чиста й Всеблаженна, спастися душам нашим.
Творець і Визволитель мій Христос Господь, що вийшов із Твоєї, Пречиста, утроби,
тіло наше прийняв і від давнього прокляття Адамового визволив. Тому Тобі як Матері
Божій, Пречистій Діві, невмокно ангельське привітання виголошуємо: радуйся,
Владичице, заступнице й покрово і спасіння душ наших.
Матір’ю надприродно стала Ти, Богородице, і невимовно і незбагненно Дівою
залишилася; і чуда Різдва Твого язик сказати не може, бо зачаття Твоє, Чиста, предивним
було, Різдво незбагненним: бо де хоче Бог, там перемагається єства закон. Тому всі ми,
знаючи Тебе як Матір Божу, щиро благаємо, моли, щоб спастися душам нашим.
Усі ми, земнородні, прибігаємо під Твій, Владичице, покров, взиваючи до Тебе:
Богородице, надія наша, визволи нас від гріхів незлічених і спаси душі наші.
Цар Небесний з чоловіколюбства на землі з’явився і з людьми пожив, бо від Чистої
Діви тіло прийнявши і з Неї з прийнятим тілом вийшовши, Він є єдиний Син, двоїстий за
єством, але не за істотою; тому, проповідуючи Його як воістину довершеного Бога і
довершеного чоловіка, ми визнаємо Христа Бога нашого. Моли Його, Мати неневісна,
щоб були помилувані душі наші.
174
Неневісна Діво, що невимовно зачала Бога тілом, Мати Бога Всевишнього! Прийми
благання рабів Твоїх, Всенепорочна, що подаєш всім гріхів очищення; прийнявши нині
благання наші, молися, щоб спастися всім нам.
Богородичні восьми голосів.

Співаються коли є Слава святому в Мінеї; І нині, по цьому ж гласу співається
Богородичний.
Глас1.
У неділю на вечерні:
Пречиста Діво, радосте небесних чинів і надійна заступнице людей на землі! Спаси
нас, що до Тебе звертаємося, бо на Тебе, після Бога, Богородице, надію покладаємо.
У понеділок на ранній:
Найсвятіша за всіх святих сил, чесніша за все творіння, Богородице Владичице світу,
спаси нас молитвами Твоїми від безлічі гріхів і бід, як блага, що Спаса народила.
У понеділок на вечерні:
Діво Всехвальна, Тебе бо Мойсей таємно побачив пророчими очима, купину, що
горіла, а не опалилась: бо вогонь Божества не опалив утробу Твою, Чиста; тому молимо
Тебе як Матір Бога нашого: мир виблагай світові і велику милість.
У вівторок на ранній:
Блудницю і блудного, і розбійника я перевершив; і гріхи митаря і ніневітян обігнав;
горе мені, що буде; як уникну муки я, окаянний? Чиста, припадаю до Тебе, ущедри мене
милістю Твоєю, як тих, що спас Син Твій.
У середу на вечірні:
Радуйся, радосте прадідів, апостолів і мучеників веселість, і покров наш, рабів Твоїх,
Діво.
У четвер на ранній:
Радуйся Богородице Діво; радуйся, похвало всієї вселенної; радуйся, Пречиста Мати
Божа, благословенна.
У п’ятницю на вечірні:
Воістину незбагненна дивна Твоя велич, Різдва Твого Богоневісто, про що
проповідували всі пророки, преславне все: зачаття і Різдво незбагнене і невимовне, яким
світ спас як Милосердний, Пречиста.
У суботу на ранній:
Радуйся за нас, Пресвята Богородице Діво, чесний сосуде всієї вселенної, свічко
невгасима, вмістилище Невмістимого, храме незборений. Радуйся, з Якої народився
Агнець Божий, що взяв гріхи всього світу.
Глас 2.
Радуйся, Маріє Богородице, храме нерушимий, ще й святий, як взиває пророк: свят
храм Твій, дивний у правді.
На Тебе, Богородице, надію покладаємо, щоб не втратити очікуваного, спаси нас від
бід, Помічнице безнадійних, і зруйнуй наміри супротивників; бо Ти є наше спасіння,
Благословенна.
175
Непроходимі ворота, таємно запечатані, Благословенна Богородице Діво; прийми
моління наше, і принеси Твоєму Сину і Богу, і спасе Тобою душі наші.
Радуйся, Маріє Богородице, храме незборимий, найбільш святий, як взиває пророк:
святий храм Твій, дивний у правді.
Як плодовите оливкове дерево, Діва виростила Тебе, Христе, плід життя, плодоносити
світові велику і багату милість.
Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм.
Спаси від бід рабів Твоїх, Богородице Діво, бо до Тебе після Бога всі звертаємось, як
до нерушимої стіни і заступниці.
Прийдіть, піснями невмовкними всі прославимо Матір Світла, бо Вона народила наше
спасіння; і принесімо Їй: радуйся, як єдиній народившій начало всього – Бога, Який є
раніше віків; радуйся, бо Ти народила Єву оновлену; радуйся, Пречиста Діво безневісна.
Глас 3.
Владичице, Заступниця всіх, що до Тебе моляться, через Тебе ми сміливі і Тобою
хвалимось, і на Тебе вся надія наша; благай народженого Тобою за рабів Твоїх.
Будучи першою святою і пречистою похвалою небесних чинів, апостолів піснею і
пророків звершенням, Владичице, прийми молитви наші.
Свята серед жінок, Богородице, Мати безневісна, моли Його, якого народила, Царя
Бога, щоб Він спас нас як Чоловіколюбець.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; славословимо Тебе і оспівуємо: радуйся,
Пресвята Діво.
Мене, що тяжко згрішаю, Діво, визволи Твоєю молитвою із нестерпного полум’я; і
виправи Твоїми молитвами, Чиста, настановляючи мене на спасительні путі,
Материнською Твоєю молитвою.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; прославляючи, оспівуємо Тебе: радуйся,
Серед жінок Ти свята Богородице Мати безневісна, моли Того, Кого народила Ти,
Царя і Бога нашого, щоб Він спас нас як Чоловіколюбець.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; прославляючи, оспівуємо Тебе: радуйся,
Глас 4.
Радуйся, хмаро світла. Радуйся, світильнику світлий. Радуйся, сосуде для манни.
176
Радуйся, жезл Ааронів. Радуйся, купино неопалима. Радуйся, палато. Радуйся, престоле.
Радуйся, горо свята. Радуйся, раю. Радуйся, Божественна трапезо. Радуйся, двері
таємничі. Радуйся, радосте всіх.
Богородице, Царице всіх, православних похвало, хитання єретиків зруйнуй і лиця їх
посором, які не поклоняються Тобі і не шанують чесний образ Твій, Пречиста.
Визволи нас від бід наших, Мати Христа Бога, що народила Творця всіх, щоб ми всі
взивали: радуйся, єдина Заступнице душ наших.
Від усіх бід рабів Твоїх оберігай, благословенна Богородице, щоб ми Тебе славили,
надію душ наших.
Маючи Тебе, Богородице, уповання і Заступницю, ворожих наговорів не убоїмося, бо
Ти спасаєш душі наші.
Тебе, Богородице Пречиста, ми придбали як стіну, і пристановище благовтішне, і
утвердження. Тому молюся, схвильований життям: керуй і спаси мене.
Світильник невгасимий, престоле праведний, Пресвята Владичице, моли спастися
Єдина Чиста і Пречиста Діво, що безсіменно народила Бога, моли спастися душам
нашим.
Глас 5.
Дивна і преславна, і велика таємниця: Невмістимий в утробі вмістився, і Мати після
Різдва залишилася Дівою, бо Бога народила, Який від Неї тіло прийняв. До Нього
взиваємо, Йому пісню співаємо, з ангелами славлячи: святий Ти, Христе Боже, що ради
нас людиною став, слава Тобі.
Обрадувана, заступи Твоїми молитвами і виблагай душам нашім великі щедроти та
очищення безлічі гріхів, молимось.
Вгамуй болісті постійно зітхаючої душі моєї, що вгамувала всяку сльозу на лиці
землі. Ти бо від людей відганяєш хвороби і грішних скорботи руйнуєш; Тебе бо всі
придбали надію і утвердження, Пресвята Мати Діво.
Обрадувана, Твоїми молитвами заступись і виблагай душам нашим великі щедроти і
очищення безлічі гріхів, молимось.
Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, і прославляємо Тебе достойно, вірні, град
непохитний, стіну незбориму, надійну заступницю і пристановище душ наших.
Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, бо із Тебе засяяло Сонце праведне – Христос, що
має велику милість.
177
Тобі молимося як Божій Матері, Благословенна, моли за спасіння душ наших.
О душе окаянна! Яку відповідь скажеш Судді в той час, коли будуть поставлені
престоли на суді і Суддя прийде з небес, зійшовши з тисячами тисяч ангелів? Коли він
сяде на судилищі, суд вчинить над рабами недостойними, подібними до мене, що ти
відповідатимеш? Що ж принести тоді? Воістину нема нічого: розум і тіло ти осквернила.
Тому припади до Діви і взивай безперестанно, щоб вона подала тобі прощення гріхів.
Глас 6.
По – архангельські прославимо, вірні, небесну палату й двері воістину запечатані.
Радуйся, бо через Тебе прийшов для нас Спаситель усіх Христос, Життєдавець і Бог.
Пречиста Владичице, християн надіє, побори рукою Твоєю мучителів, безбожних ворогів
наших.
Архангельське слово прийнявши, Ти стала херувимським престолом і носила на
руках, Богородице, надію душ наших.
Ніхто, що звертається до Тебе, не відходить від Тебе посоромленим, Пречиста Діво
Богородице; але прохає благодаті і приймає дарування, корисне за проханням.
Великих дарувань сподобилася Ти, Чиста Діво Богомати, бо народила плоттю
Єдиного із Тройці, Христа Життєдавця, на спасіння душ наших.
Око серця мого піднімаю до Тебе, Владичице: не зневаж мого зітхання в час, коли
Син Твій судитиме світ; будь моїм покровом і заступництвом.
Переміна скорботним, переміна хворим Ти єси, Преславна Богородице; спаси місто і
людей, примирення боримих, тиша тих, що в бурі, єдина Заступниця вірних.
Молитвами народившої Тебе, Христе, і мучеників Твоїх, і апостолів, і пророків,
преподобних і праведних, і всіх святих спочилих рабів Твоїх упокій.
Бога з Тебе втіленого розуміємо, Богородице Діво; Його ж моли за спасіння душ
наших.
Глас 7.
Разом з ангелами до Тебе, Богоневісто, взиваємо: радуйся, називаючи Тебе палатою, і
вратами, і престолом вогненним, і горою нерозсіченою, і купиною неопалимою.
Умиротвори життя наше молитвами Богородиці, що взиваємо До Тебе: Господи, слава
Тобі.
Радуйся, сонця духовного і невимовного Владичице; радуйся, світла свічко; радуйся,
світильнику золотий: Тобою, Пресвята, Єва визволилася від клятви; але, як маюча
сміливість до благопремінного Сина Твого і Бога, не переставай, Пречиста, благати
матерньою Твоєю молитвою.
178
Світло, Христе, народився Ти від Діви і просвітив рід людський; Господи, слава Тобі.
Єдину після Різдва Пречисту Діву оспіваймо, як Матір Бога Слова, промовляючи:
слава Тобі.
Народився Ти, Христе, від Діви невимовно і просвітив сущих у темряві, що взивали:
Господи слава Тобі.
Ти єдина прийняла Невмістимого і народила Бога Слово втілене; моли спастися
Моли, Діво, з апостолами і мучениками знайти на Суді велику милість спочилим.
Глас 8.
Сприйнявши голос архангела Гавриїла, промовмо: радуйся, Мати Божа, що світові
Життєдавця Христа породила.
Небесні сили оспівують Тебе, обрадувана Мати безневісна; і ми славословимо Різдво
Твоє недослідиме; Богородице, моли спастися душам нашим.
Радуйся, вселенної похвало; радуйся, храме Господній; радуйся, горо покрита
зеленню; радуйся, всіх пристановище; радуйся, світильнику золотий; радуйся, слово
православних, Чиста; радуйся, Маріє Мати Христа Бога; радуйся, раю; радуйся,
Божественна трапезо; радуйся тіне; радуйся, стамно позолочена; радуйся, всіх уповання.
Покров Твій, Богородице Діво, є духовне лікування, бо до нього звертаючись, ми
визволяємося від душевних недуг.
Я, Діво Свята Богородице, звертаюся до покрову Твого, бо знаю, що через Тебе
знайду спасіння; Ти, Чиста, можеш допомогти мені.
Вирви мене, Владичице, із рук змія чоловіковбивці, який хоче лукавством поглинути
мене до кінця; сокруши його щелепи, молю Тебе, і зруйнуй його підступи, щоб
позбавившись його кігтів, я величав Твоє заступництво.
Чиста Діво, врата Слова, Бога нашого Мати, моли спастися нам.
Богородице, прийми молитви рабів Твоїх, і визволи нас від усякої нужди і смутку.
Відпускові Богородичні воскресні на вісім голосів

Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся», – з його голосом втілився Владика всіх у
Тобі, святім кіоті, як говорив праведний Давид: «Явилася Ти ширшою небес, що носила
Сотворителя Твого». Слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто прийшов із Тебе,
слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
179
Все вище розуму, Преславна Богородице, всі Твої таїнства; чистотою запечатана і
дівством збережена, Матір’ю визнана Ти дійсною. Бога народивши істинного, Його моли
Тебе оспівуємо, Богородице Діво, заступницю спасіння роду нашого: бо від Тебе Син
Твій і Бог наш плоть прийняв і, на Хресті перетерпівши страждання, визволив нас від
тління, як Чоловіколюбець.
Від початку віку утаємнене і для ангелів невідоме таїнство, через Тебе, Богородице,
сущим на землі явився Бог, що в незлитному з’єднані втілений і Хрест заради нас волею
прийняв, тим же воскресив первозданного, спас від смерті душі наші.
Радуйся, двері Господні непрохідні, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до
Тебе, радуйся, тихе пристанище і неневісна, що плоттю народила Творця Твого і Бога.
Молитися не переставай за тих, що оспівують і поклоняються Народженому Тобою.
Благословенною назвав Свою Матір, прийшов єси з Своєї волі на страждання:
засяявши на Хресті, захотів Ти знайти Адама, промовляючи до ангелів: «Радуйтеся зі
Мною, бо знайшлася загублена драхма». Боже наш, Ти все мудро впорядкував, слава
Тобі.
Як скарб нашого воскресіння, виведи тих, що надіються на Тебе, Благословенна, із
рову і безодні гріхів, бо Ти спасла єси винних у гріхах, народивши Спасіння наше; бо Ти
перед Різдвом – Діва, і в Різдві – Діва, і після Різдва завжди перебуваєш Дівою.
Ти, що ради нас родився від Діви і розп’яття перетерпів, Благий, подолав смертю
смерть і воскресіння явив як Бог. Не покинь нас, створених рукою Твоєю, вияви Твоє
чоловіколюбство, Милостивий, вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас, і
спаси, Спасе наш, безнадійних людей.
Відпускові Богородичні
Співаються протягом року на вечірні, на Бог Господь… на ранній, і в кінці ранньої
Глас 1
У неділю увечері і в понеділок на Бог Господь…
Чудо чудес, Благодатна, в Тобі бачачи, творіння радіє; бо Ти зачала безмужньо і
породила несказанно, на Нього ж чини ангелів дивитися не можуть, Його моли за душі
наші.
В кінці ранньої:
Пречиста Богородице, на небесах благословенна і на землі в піснях славлена; радуйся,
Невісто неневісна.
У понеділок увечері та у вівторок на Бог Господь…
Благодатна Богородице! Ти зачала неопалимо Вогонь Божественний і породила
безмужньо Джерело життя – Господа; спасай тих, що величають Тебе.
Того, Якого, без матері на небесах, незбагненно на землі без отця породила Ти,
180
Богородице, Його ж моли за душі наші.
У вівторок увечері і в середу на Бог Господь…

Твоє заступництво маючи, Пречиста, і Твоїми молитвами від напастей визволяючись,
Хрестом Сина Твого всюди охороняємось, тому достойно Тебе всі благочесно величаємо.
Пречиста Богородице, на небесах благословенна …
В середу увечері і в четвер на Бог Господь…
Благодатна Богородице! Ти зачала неопалимо Вогонь…
Того, Якого, без матері на небесах…
В четвер увечері і в п’ятницю на Бог Господь…
Твоє заступництво маючи, Пречиста…
Пречиста Богородице, на небесах благословенна …
В п’ятницю увечері і в суботу на Бог Господь…
Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся», – з його голосом втілився всіх Владика у
Тобі – святім кіоті, як говорить праведний Давид: «Явилася Ти ширшою небес, що носила
Сотворителя Твого». Слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто прийшов із Тебе,
слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
Того, Якого, без матері на небесах…
Глас 2
Як джерело милосердя, милості сподоби нас, Богородице, зглянься на людей, що
згрішили, яви як завжди, силу Твою, бо на Тебе уповаємо; радуйся, взиваємо до Тебе, як
колись Гавриїл, безплотних Архистратиг.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла, ангельськими піснями шануючи,
благочесно величаємо.
Тобою, Богородице Приснодіво, ми стали причасниками Божественного єства; бо Ти
народила нам Бога у плоті, тому достойно Тебе всі благочесно величаємо.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, невечірнього світла хмарино; бо Ти
носила в утробі Господа слави.
Препрославлена єси, Богородице Діво, в піснях славимо Тебе: хрестом бо Сина Твого
зруйновано пекло і смерть умертвлено; ми, умертвлені, встали й життя сподобилися; рай
– давню насолоду – здобули. Тому, дякуючи, прославляємо Христа Бога як могутнього й
єдиного многомилостивого.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, жезле від якого безмужньо
процвівши, Бог знищив на древі смерть.
Тобою, Богородице Приснодіво, ми стали причасниками…
181
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, невечірнього…

Препрославлена єси, Богородице Діво…
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся жезле…
Все вище розуму, препрославлена Богородице, всі Твої таїнства; чистотою запечатана
і дівством збережена, Матір’ю визнана Ти дійсною. Бога народивши істинного, Його
моли спастися душам нашим.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла…
Якщо трапиться Алилуя якого небудь гласу, промовляємо на глас 2:
Апостоли, мученики і пророки, святителі, преподобні і праведні, що добре подвиг
звершили і віру зберегли, маючи заступництво за нас до Спаса, Його як благого моліть,
молимося, щоб спастися душам нашим.
Пом’яни Господи, як благий, душі рабів Твоїх, і все, у чому вони в житті грішили,
прости; бо ніхто не безгрішний, тільки Ти можеш і спочилим дати спокій.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла, ангельськими піснями шануючи,
благочесно величаємо.
Глас 3
Красі дівства Твого і пресвітлій чистоті Твоїй здивувавшись, Гавриїл взивав до Тебе,
Богородице: «Яку хвалу Тобі принесу достойну? І як Тебе назвати? Не можу збагнути і
вжахаюся. Тому, як мені було велено, взиваю до Тебе: радуйся, благодатна».
Кожен, хто де спасається, там праведно і живе, і яке інше є пристановище, таке як Ти,
Богородице, що покриває душі наші?
Пристановище і сила наша, Богородице, всесильна поміч світу, молитвами Твоїми
покрий рабів Твоїх від усякої біди, єдина благословенна.
Кожен, хто де спасається…
Як жезл сили маємо Хрест Сина Твого, Богородице, ним долаємо ворогів гординю, з
любов’ю тебе безперестанно величаючи.
Пристановище і сила наша, Богородице…
Пророки проповідували, апостоли навчали, мученики сповідували, і ми віруємо, у
Тебе, істину Богородицю: тому і величаємо Різдво Твоє несказане.
Кожен, хто де спасається…
Як жезл сили маємо Хрест Сина Твого…
Пристановище і сила наша, Богородице…
182
Тебе оспівуємо, Богородице Діво, заступницю спасіння роду нашого: бо від Тебе Син
Твій і Бог наш плоть прийняв і, на Хресті перетерпівши страждання, визволив нас від
тління, як Чоловіколюбець.
Пророки проповідували, апостоли навчали…
Глас 4
Вихованій у храмі, у Святому Святих, зодягненій вірою, і премудрістю, і безмірним
дівством, Архистратиг Гавриїл приніс з небес вітання і «Радуйся»: радуйся,
благословенна, радуйся, препрославлена, Господь з Тобою.
Богородице, Ти вища від усіх творінь, тому не знаємо, як Тебе достойно славити, але
молимо тебе, помилуй нас.
До Богородиці щиро нині звернімося ми, грішні й смиренні, і припадім, у покаяння з
глибини душі взиваючи: владичице, допоможи, змилосердившись над нами, поспіши, бо
гинемо від безлічі провин; не відпусти рабів Твоїх ні з чим, бо Тебе за єдину надію
маємо.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси купина неопалима, в якій Мойсей
бачив у вигляді полум’я вогонь Божества.
Діво пренепорочна, Мати Христа Бога, мечем було пронизано Твою пресвяту душу,
коли Ти бачила, як розпинали Сина й Бога Твого з Його волі; Його ж, благословенна,
моли безперестанно, щоб Він дарував нам прощення гріхів.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси гора, від якої несказанно відсікся
камінь і врата пекла зруйнував.
Слово Отче, Христа Бога нашого, від Тебе втіленого, пізнали ми, Богородице Діво,
єдина чиста, єдина благословенна; тому, безперестанно Тебе прославляючи, величаємо.
Богородице, Ти вища від усіх творінь…
Діво пренепорочна, Мати Христа Бога…
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси гора…
Від початку віку утаємнене і для ангелів невідоме таїнство, через Тебе, Богородице,
сущим на землі явився Бог, що в незлитному з’єднані втілений і Хрест заради нас волею
прийняв, тим же воскресив первозданного, спас від смерті душі наші.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси купина неопалима…
Глас 5
З ангелами – небесна, з людьми – земна, голосом радості, Богородице, взиваємо до
183
Тебе: радуйся, ширша за врата небесні, радуйся, єдине спасіння народжених на землі.
Радуйся, чиста, благодатна, бо Ти народила Бога у плоті.
Від Діви засяяв Ти світові, Христе Боже, і синів світла через Неї показав, помилуй
нас.
Скорий Твій покров, і поміч, і милість яви на рабів Твоїх; і бурі, Чиста, втихомир
суєтних помислів, і душу мою, що впала, онови, Богородице: бо знаю, знаю, Діво, що Ти
можеш, усе, що хочеш.
Мати Божа пресвята, стіно християн, визволи людей Твоїх, як завжди, що взивають до
Тебе щиро: подолай безсоромні і горді помисли, щоб взивати до Тебе: радуйся,
Приснодіво.
Хрестом Сина Твого, Богоблагодатна, ідольська омана вся знищена і демонська сила
подолана; тому ми, вірні, достойно Тебе завжди оспівуємо й благословляємо і,
Богородицю воістину сповідуючи, Тебе величаємо.
Від Діви засяяв Ти світові, Христе Боже…
Дивне Діви таїнство світові явилося спасительним, бо від Неї народився Ти
безмужньо і в плоті явився Ти без істління, всіх радосте, Господи, слава Тобі.
Мати Божа пресвята…
Хрестом Сина Твого…
Радуйся, двері Господні непрохідні, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до
Тебе, радуйся, тихе пристанище і неневісна, що плоттю породила Творця Твого і Бога.
Молитися не переставай за тих, що оспівують і поклоняються Народженому Тобою.
Глас 6
Початком спасіння стало Гавриїлове благовістя до Діви; бо вона почула: «Радуйся» –
і не відкинула вітання, і не засумнівалася, як Сара у наметі, але так промовила: Я раба
Господня, і нехай буде Мені за словом твоїм».
Архангельське слово прийняла Ти, і херувимським престолом явилася Ти, і на руках
Своїх носила Ти, Богородице, Надію душ наших.
Уповання світу, блага Богородице Діво, Твого єдиного могутнього заступництва
просимо: змилосердься над беззахисними людьми, моли милостивого Бога, щоб Він
визволив душі наші від усякого гніву, єдина благословенна.
184
Ніхто з тих, хто приходить до Тебе, не відходить від Тебе посоромленим, Пречиста
Богородице Діво; але просить благодаті і приймає дар заради благого прохання.
Богородице Діво, моли Сина Твого, Христа Бога нашого, з волі Своєї розіп’ятого на
хресті, Який світ від омани визволив, щоб Він помилував душі наші.
Раніше віку від Отця без матері народженого – Сина і Слово Боже наприкінці віку
народила Ти, втіленого, від чистої утроби Твоєї, без мужа, Богородице; Його ж моли, щоб
Він дарував нам відпущення гріхів раніше від кончини.
Свята Владичице, Чиста, Бога нашого Мати, Яка Творця всіх невимовно народила,
завжди моли з апостолами священними благість Його, щоб Він визволив нас від
пристрастей і дав нам відпущення гріхів.
Великих дарувань, Чиста Діво Богомати, Ти сподобилася, бо народила Ти у плоті
Єдиного від Тройці, Христа Життєдавця, на спасіння душ наших.
Богородице Діво, моли Сина Твого…
Раніше віку від Отця без матері народженого…
Провіщає Гедеон зачаття і проповідує Давид Різдво Твоє, Богородице: бо зійшло
Слово як дощ на руно в утробу Твою; і зростила Ти безсімено, земле свята, спасіння для
світу, Христа Бога нашого, Благодатна.
Раніше віку від Отця без матері народженого…
Глас 7
Богородице Діво Пречиста, Сина Твого моли з Небесними Силами, щоб Він дарував
прощення гріхів нам раніше кінця, що з вірою Тебе славимо.
Перевершила Ти Сили Небесні, бо Ти явилася храмом Божественним, благословенна
Богородице, бо Ти народила Христа, Спаса душ наших.
«Радуйся», приносимо Тобі, Богородице; бо Ти явилась вищою за ангелів, бо Ти
народила Бога.
Втихомири молитвами Богородиці життя наше, бо ми взиваємо до Тебе, милостивий
Господи, слава Тобі.
Розіп’ятого за нас Христа Бога, Який подолав смерті владу, безперестанно моли,
Богородице Діво, щоб Він спас душі наші.
Визволи, Богородице, від гріхів, що охопили нас, бо іншої надії, ми вірні не маємо,
крім Тебе і Бога, Якого Ти народила.
185
Плід утроби Твоєї, Пречиста, є сповненням пророків і закону; тому Тебе,
Богородицю, славлячи, благочесно величаємо.
Плід утроби Твоєї, Богоневісто, став для людей спасительним заступництвом. Тому
Тебе, Богородицю, розумом і устами славлячи, ми вірні, величаємо.
Розіп’ятого за нас Христа Бога…
Визволи, Богородице, від гріхів…
Як скарб нашого воскресіння, виведи тих, що надіються на Тебе, Благословенна, із
рову і безодні гріхів, бо Ти спасла єси винних у гріхах, народивши Спасіння наше; бо Ти
перед Різдвом – Діва, і в Різдві – Діва, і після Різдва завжди перебуваєш Дівою.
Радуйся, бо Ти Невмістимого на небесах умістила в утробі Твоїй; радуйся, Діво,
пророків проповідування, бо через Тебе засяяв Еммануїл; радуйся, Мати Христа Бога.
Глас 8
Радуйся, бо Ти прийняла від ангелів радість світу; радуйся бо Ти народила Творця
Твого й Господа; радуйся, бо Ти сподобилася бути Матір’ю Божою.
Радуйся, врата Царя слави, якими Всевишній єдиний пройшов і єдину непорочну
зберіг, на спасіння душ наших.
Непохитне утвердження віри і чесний дар душ наших, Богородицю у піснях
величаємо, вірні: радуйся, бо Ти в утробі Своїй вмістила камінь життя. Радуйся, усіх
кінців землі надія, скорботних заступництво. Радуйся, невісто неневісна.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми, бо Ти Мати прийняла в утробі Своїй
Сина Твого й Бога нашого.
Агнця і Пастиря, і Спасителя світу на хресті бачачи, Мати Твоя мовила, плачучи:
«Світ радіє, приймаючи визволення, але Моє серце горить, дивлячись на розп’яття Твоє,
яке Ти за всіх терпиш, Сину й Боже Мій».
Плід утроби Твоєї, Богоневісто, став для людей спасительним заступництвом. Тому
Тебе, Богородицю, розумом і устами славлячи, ми вірні, величаємо.
Духовні врата життя, Пречиста Богородице, тих, що звертаються до Тебе з вірою,
визволи від бід, щоб ми славили пресвяте Різдво Твоє, на спасіння душ наших.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми…
Агнця і Пастиря, і Спасителя світу…
Плід утроби Твоєї, Богоневісто…
186
Ти, що ради нас народився від Діви і розп’яття перетерпів, благий, подолав смертю
смерть і воскресінні явив як Бог. Не покинь нас, створених рукою Твоєю, вияви Твоє
чоловіколюбство, милостивий, вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас, і
спаси, Спасе наш, безнадійних людей.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми, бо Ти як Мати прийняла в утробі Своїй
Сина Твого й Бога нашого.
Зміст
1 (14) квітня. Прп. Марії Єгипетської….……………………………….…..….……..…...2
В той же день. Прп. Геронтія канонарха Печерського……………….…..….……..…...11
2 (15) квітня. Прп. Тита чудотворця…………….……………………….…..….……......12
3 (16) квітня. Прп. Микити Сповідника, ігумена обителі Мидикійської…..….…….....15
4 (17) квітня. Прп. Йосифа Піснеписця і Георгія, що в Мелеї………….…..….…….....20
5 (18) квітня. Мчч. Феодула і Агафапода і тих хто, з ними…………….…..….…….....28
6 (19) квітня. Свт. Євтихія архієп. Константинопольського………….…..….…….......32
7 (20) квітня. Прп. Георгія, сповідника, митр. Мітиленського………….…..….……....36
8 (21) квітня. Апп. Іродіона, Агава, Асинкрита, Руфа, Флегонта, Єрма та інших….....39
В той же день. Прп. Руфа, в Дальніх печерах почиваючого………….…..….……........43
9 (22) квітня. Мч. Євпсихія…………….……………………….…..….…….....................44
10 (23) квітня. Мчч. Терентія, Помпія та інших……………….…..….……....................47
11 (24) квітня. Сщмч. Антипи єпископа Пергама Асійського.…..….….…....................51
12 (25) квітня. Прп. Василія спов. єп. Парійського..….….…...........................................55
13 (26) квітня. Сщмч. Артемона..….….…....................................................................58
14 (27) квітня. Свт. Мартина спов., папи Римського........................................................62
15 (28) квітня. Апп. Аристарха, Пуда і Трофима..............................................................67
16 (29) квітня. Мцц. Агапії, Ірини і Хионії.…...................................................................72
17 (30) квітня. Прп. Симеона єп. Персидського і прп. Акакія єп. Мелітинського.........76
18 квітня (1 травня). Прп. Іоанна, учня прп. Григорія Декаполіта..................................83
19 квітня (2 травня). Прп. Іоанна Ветхопечерника...........................................................86
20 квітня (3 травня). Прп. Феодора Трихіни......................................................................89
21 квітня (4 травня). Сщмч. Януарія і тих, хто з ним і сщмч. Феодора, що в Пергії.....93
22 квітня (5 травня). Прп. Феодора Сикеота....................................................................100
23 квітня (6 травня). Вмч. Юрія Переможця (Георгія Побідоносця) ...........................106
Вказівка про службу мученику Юрію..….….…..............................................................116
24 квітня (7 травня) Мч. Сави Стратилата і з ним 70 воїнів..........................................122
У той же день. Прпп. Сави і Олексія затворника, у Ближніх печерах почиваючих…126
25 квітня (8 травня). Апостола і Євангеліста Марка…...................................................126
26 квітня (9 травня). Сщмч. Василія, єпископа Амасійського.......................................133
27 квітня (10 травня). Сщмч. Симеона, сродника Господнього....................................137
У той же день. Прп. Стефана, ігум. Печерського, єп. Володимиро-Волинського…...140
28 квітня (11 травня). Апп. Ясона і Сосипатра і мчч. Дади, Максима і Квинтиліана.142
У той же день. Свт. Кирила єпископа Туровського........................................................148
29 квітня (12 травня). Прп. Амфілохія Почаївського.....................................................151
30 квітня (13 травня). Ап. Якова Заведєєва………….....................................................166
Богородичні…………….……………………….…..….……............................................173
187
188

4 мінея-квітень

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

4 мінея-квітень

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Мінея

Виконав протоієрей Юрій Пінчук.

Премудрості Соломона читання (4, 7-15):

27 квітня (10 травня)

28 квітня (11 травня)

29 квітня (12 травня)

30 квітня (13 травня)

Богородичні воскресні на вісім голосів

Богородичні восьми голосів.

Відпускові Богородичні воскресні на вісім голосів

У вівторок увечері і в середу на Бог Господь…

В четвер увечері і в п’ятницю на Бог Господь…

You might also like