10 мінея-жовтень

Мінея
жовтень
Українська Православна Церква
Київського Патріархату
Житомирська Єпархія
Хомутець 2015
Виконав ієрей Юрій Пінчук.
Жовтень
(Має 31 день)
1(14)-й день
Покров Пресвятої Богородиці
На малій вечірні, стихири самогласні на 4, глас 1:
На вишніх Престолах почиває Єдиний Бог, вище від земних подав видіння Своєму
угоднику, який з молитвою простирає свої руки молячись до Тебе, Владичице, за місто і
людей. Покрий нині і нас, Владичице, омофором милості Твоєї.
Місто, яке шанує і з обов’язку прославляє Тебе, Пречиста, покриваєш чесним Твоїм
омофором від нападу супротивних, від голоду і землетрусу, і міжусобної боротьби, Діво
Нешлюбна, Божа Наречена, для людей покров і заступництво.
Палата одухотворена Христова, для вірних же стіна, покров і держава, Тобою місто
Твоє, Богомати, спасається, Твоєю допомогою правовірні увінчуються, ті що завжди
хваляться Тобою, перемогу над поганами отримують: бо покриваєш їх омофором
милості Твоєї.
Слава, і нині, глас 6:
Прийдіть собори з любов’ю святкуючи, Пресвяту Діву прославимо; нині бо ангели зі
святими святкують чесний Покров Божої Матері і до похвали нас, земних, призивають
взивати невмовкаючі: радуйся, Церкви дивна прикрасо і всьому світові дивний покров.
Радуйся, вірним допомога в боротьбі і воїнів спасіння; радуйся, покрове і заступництво
наше; Тебе бо рід християнський безперестанно ублажає.
На стиховні стихири, глас 2:
Слава на Небесах і на землі радість, бо Цариця зо всіма святими за всіх нас, що в
церкві, молиться.
Стих: Слухай, Дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.
Прийдіть, вірні, у святу церкву: там бо Богородиця омофором покриває людей від
всіх напастей ворожих.
Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.
Пресвята Богородице, не забуть нас, Твоїх рабів, але молися за нас, що з вірою
прославляємо Тебе.
Слава, і нині, глас з:
Прийдіть всі, з любов’ю святкуючи, ублажим чесний Покров Божої Матері: бо Вона
до Сина милосердно руки Свої простирає, і святим Своїм Покровом світ захищає. Тому
устами і серцем і піснями духовними зо всіма приходящими світло святкуємо.
Тропар, глас 4:
Нині, благовірні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Богомати, пришестям і на
твій споглядаючи образ, розчулено промовляємо: покрий чесним Твоїм Покровом і
визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, спасти душі
наші.
На великій вечірні: Блажен муж..., 1-й антифон. На Господи, взиваю…, стихири
Покрові на 8, глас 1:
О, велике заступництво Ти є для опечалених, Богородице Чиста, скора помічнице,
спасіння світу й утвердження, милосердя безодня, Божої милості джерело, для світу
покров; оспівуємо, вірні, світлий омофор Її хвалячи: радуйся, Благодатна, з Тобою
Господь, Який подає світові через Тебе велику милість. (двічі)
2
Дивний Ісая прорік, говорячи, що в останні дні явиться гора Господня, і дім
Господній буде на вершині гори. Це пророцтво на Тобі збулося, Владичице; гора бо і
пагорби прикрасилися церквами, на Твою честь побудованими. Тому радісно співаємо
Тобі: радуйся, Благодатна, з Тобою Господь, Який подає світові через Тебе велику
милість.
Ти є дивна прикраса для всіх вірних: пророків провіщення на Тобі збулося; Ти – для
апостолів слава і мучеників краса, дівства похвала і покров дивний для всього світу.
Покрий, Владичице, омофором милості Твоєї всіх людей, які взивають до Тебе: радуйся,
Благодатна, з Тобою Господь, Який через Тебе подає світові велику милість.
Інші стихири, глас 4:
Як Богом насаджений рай і місце дерева життя, напоєне Духом Святим, Тебе,
Богородице Чиста, знаємо: Ти Творця всіх народила, Який годує хлібом життя вірних;
Йому ж за нас з Предтечою молися, чесним омофором покриваючи православних людей
від усякої напасті.
Освячується небо і земля, церква ж світиться, і люди всі веселяться, ось бо Мата
Божа з Предтечою Господнім і Богословом, з пророками і апостолами невидимо за
християн молиться Христу, щоб помилував Він місто і людей, що прославляють свято Її
Покрова.
Патріархові Якову у сні ліствиця явилася, Тебе прообразуючи, через Тебе бо
Господь зійшов на землю; тому всі ангели небесні Тебе, що Бога народила, прославляють
разом з людьми, Ти за весь світ молишся, покриваючи милістю тих, що шанують чесне
свято Твоє.
Засяяло нині радісне свято чесного Покрову Божої Матері; нині бо Цариця і
Владичице всіх, руки Свої розпростерши до Сина Свого, старанно молиться, просячи для
світу миру, покриваючи людей від нападу іноплемінників омофором Своєї милості і ті,
що Тобою хваляться, просять перемоги проти супротивних покриваючись омофором
чоловіколюбства Твого.
Радіють з нами всі небесні чини, духовно з’єднавши земний хор, бачачи Царицю і
Владичицю всіх, різноманітно вірними славлену, радіють же і душі праведних, що бачать
видіння, як на небі Вона в молитві чесні Свої руки простягає, благаючи миру для світу,
православним християнам утвердження і спасіння душам нашим.
Вхід. Прокимен дня. І паремії три:
Буття читання (28, 10 – 17):
Вийшов Яків із Вирсавії і пішов у Харан, і прийшов на одне місце, і залишився там
ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під
голову, і ліг на тому місці. І побачив сон: і ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її
торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. І ось, Господь стоїть на
ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; не бійся. Землю, на
якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; і буде потомство твоє – як пісок земний; і
поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у
твоєму потомстві всі племена земні; і от, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не
підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я
сказав тобі. Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому
місці; а я не знав! І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! Це не що інше, як дім
Божий, це ворота небесні!
Пророцтва Єзекіїля читання (43, 27 – 44, 1 – 4):
3
Так говорить Господь: після закінчення цих днів, у день восьмий і далі. Священики
будуть приносити на жертовнику всепалення ваші і мирні жертви ваші; і Я буду
милостивим до вас, говорить Господь Бог. І привів Він мене назад до зовнішніх воріт
святилища, що звернені на схід, і вони Були зачинені. І сказав мені Господь: ворота ці
будуть зачинені, і не відкриються, і ніяка людина не пройде крізь них, бо Господь, Бог
Ізраїлів, увійшов через них, і вони будуть зачинені. Лише князь – як князь – сяде в них,
щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих воріт і Тим самим шляхом
вийде. Потім привів мене через північні ворота до храму, і я бачив. І ось, слава Господня
наповнила дім Господа.
Притч читання (9, 1 – 11):
Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, заколола жертву,
розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу; послала слуг своїх проголосити з
височин міських: хто нерозумний, звернися сюди! І нерозумним вона сказала: йдіть, їжте
хліб мій і пийте вино, мною розчинене; залишить безумство, і живіть, і ходіть шляхом
розуму. Той, хто повчає кощунника, наживе собі безславність, і хто викриває
нечестивого – пляму собі. Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай
мудрого, і він полюбить тебе; дай наставляння мудрому. І він буде ще мудріший; навчи
правдивого, і він примножить знання. Початок мудрості – страх Господній, і пізнання
Святого – розум; тому що через мене примножаться дні твої, і додасться тобі років
життя.
На літії стихири, глас 3:
Настало нині пресвітле свято Твого, Діво, Пречистого Покрову, Світліше за сонце
освічуєш Ти людей, які з вірою від чистого серця Тебе Істинну Матір Божу сповідують і
до Сина Твого взивають: Христе Боже, молитвами Приснодіви, що без зотління Тебе
народила, не віддай воюючим ворогам надбання Твого, але як Милостивий у мирі спаси
душі наші.
Глас 4:
Хвалячи Тебе, люди бажають достойно оспівати Сина Твого, Пречиста Владичице,
але не можуть. Ти ж завжди за вірних заступаєшся і покриваєш чесним Твоїм омофором,
і молишся, щоб всі були спасенні, хто з вірою Тебе Чисту і Істинну Богородицю
сповідує.
Глас 2:
Пренепорочну всіх Царицю, Пречисту Діву, зібравшись, вірні, нині прославимо
Матір Христа Бога, Вона бо завжди руки до Сина милосердно простирає. Її ж предивний
Андрій бачив у повітрі, як Вона чесним Своїм омофором людей покривала, Їй з
розчуленням і ми співаємо: радуйся, покрове і заступнице, і спасіння душ наших.
Розум очистивши, з ангелами і ми радіємо, співаючи Діві пісню Давида, як
Нареченій всіх Царя Христа Бога нашого; воскресни, Господи, промовляючи, Ти, і кіот
святині Твоєї: бо величну цю палату Ти прикрасив, і приєднав Її до граду Твого,
Владико. Охорони нас від супротивників силою Твоєю, молитвами Її.
Ти є вищою від усіх земних і небесних, за херувимів славніша і за всяке творіння
чесніша; Тебе, заступницю і покров усьому роду християнському, Христос дарував, щоб
покривала і спасала людей грішних, які до Тебе прибігають. Тому оспівуємо Тебе, як
пристановище для всіх, і свято Твоє святкуємо радісно, до Христа ж молимося, щоб
дарував нам велику милість.
4
Глас 5:
Стих: Слухай, Дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.
Заспіваймо, люди, пісню Давида Діві, Нареченій Божій, Матері всіх Царя Христа;
стала Цариця праворуч Тебе, Владико, в ризах, прикрашених золотом, оздоблена
Божественною красою; Її Бог обрав, щоб із Неї народитися, великої ради милості, і Її як
помічницю людям Своїм подарував, щоб покривала від усякої біди рабів Своїх, Єдина
Благословенна.
Глас 7:
Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи.
Ти, Богородице, велика і преславна, більша за гору Синайську. Бо Вона не стерпіла
Божої слави в образах і тіні і загорілася вогнем, громом і блискавкою. Ти ж у Собі
Божественний вогонь вмістила, Боже Слово в утробі неопальним носила; і як Мати Його,
маючи сміливість, допоможи, Владичице, тим, хто вірно святкує чесне свято Твоє, і не
забувай відвідувати їх Твоєю молитвою, бо Ти прийняла від Бога дар покривати
христоіменитих людей, рабів Твоїх.
Слава, і нині:
Як вінком пресвітлим, Пречиста Богородице, Церква Божа покровом Твоїм
покривається і радіє, взиваючи до Тебе, Владичице: радуйся, одіяння чисте і вінок
Божественної слави; радуйся, вічна радосте; радуйся, пристановище і визволення тих,
хто до Тебе прибігає; радуйся, спасіння наше.
Доме Єфремів, палато Царя Небесного, всьому світу покрове і допомога народу
нашому.
Граде Божий Небесного Царя, покрий місто Твоє покровом милості Твоєї,
Богородице.
Всіх пророків істинне здійснення, Ти єси, Богородице, покрий нас омофором
милосердя Твого, Владичице.
Все уповання моє на Тебе покладаю, Мати Божа, збережи мене під покровом Твоїм.
Нині, благовірні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Богомати, пришестям і на
Твій споглядаючи образ, розчулено промовляємо: покрий чесним Твоїм Покровом і
визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, спасти душі
наші (тричі).
На ранній, на Бог Господь... тропар свята тричі.
Після 1-ї кафізми сідальний, глас 4:
Божественним сяйвом ангельського воїнства Ти оточена, з чинами пророків та
апостолів службу приймаючи як Мати Божа, відвідай нас, Твоїх рабів, і моли Христа
Бога нашого, щоб дарував нам велику милість.
Слава, і нині, той самий.
Усім безпомічним Ти є воістину підкріпленням, Пречиста Богомати, тому в
смиренні Тобою підносимось і на висоті Тобою утримуємось. Для всіх Ти є покров і
перед Богом заступниця.
Полієлей. Величання:
Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо покров Твій чесний, Тебе бо святий
5
Андрій бачив у повітрі, як Ти за нас Христу молишся.
Інші величання:
Величаємо Тебе, Пресвята Діво, Мати Христа Бога нашого, і всеславний славимо
Покров Твій.
Величаємо Тебе, Пресвята Діво, Мати Христа Бога нашого, бо Ти до Сина Свої руки
простираєш, і за світ молишся, і чесним Свої омофором захищаєш місто і людей від
ворогів наших.
Псалом вибраний:
Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. Як він присягався Господу, давав
обітниці Богу Якова. Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.
Преславно промовляв про Тебе, Боже, грядущого. Бог серед нього і не здвинеться.
Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на
престолі твоїм». Бо вибрав Господь Сіон, забажав його на оселю для Себе. Залишив
оселю Свою Вишній. Святиня і велика велич в святилищі Його. Святий храм Твій
дивний в правді. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі роки. Пом’яну ім’я
Твоє, у всякому роді і роді. Благословен Господь повік, і на віки віків.
Після полієлея сідальний, глас 4:
Воістину чесніший Твій омофор за древній кіот: він сяє світлом нечуттєвим,
духовно Твоїми нетлінними руками простирається і покриває всіх, хто світло шанує
свято Твого Покрову, Владичице, яке ми урочисто святкуємо.
Прийми, Владичице, тих, хто з вірою приходить під Твій Покров і не зненавидь
мене, і не зневаж, Блага, в покаянні недужого. Прийми від уст недостойних благання і
заступництвом Своїм від сітей мене визволи, щоб зі сміливістю взивав до Тебе: радуйся,
Обрадувана.
Ступеневі, 1 антифон 4-го гласу. Від юності моєї… Прокимен, глас 4: Пом’яну Ім’я
Твоє у всякому роді і роді. Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи. Все, що
дише... Євангеліє від Луки, зачало 4 (1, 39-56). Після 50-го псалма, Слава: Молитвами
Богородиці... І нині, той самий. Помилуй мене Боже…
Стихира, глас 8:
Радуються з нами всі небесні чини, духовно з’єднавши земний хор, бачачи Царицю і
Владичицю всіх, різноманітно вірними славлену, радіють же і душі праведних, що бачать
видіння, як на небі Вона в молитві чесні свої руки простирає, благаючи миру для світу,
православним християнам утвердження і спасіння душам нашим.
Канон Богородиці, глас 4:
Пісня 1.
Ірмос: Відкрию уста мої, і наповняться духом, і слово промовлю до Цариці Матері і,
світло радіючи, прославлю її чудеса.
З чинами святих ангелів і собором пророків та апостолів у великій славі Ти як Мати
Божа в Церкву нині входиш і за християн молишся, всіх визволяєш від напастей і
печалей, покриваючи Твоєю милістю.
Скінію і жезлом Аароновим Тебе Мойсей назвав, бо від Тебе процвіло дерево життя
– Христос Бог наш; перед Ним сміливість маючи, молися за нас, Владичице, щоб
позбавитися нам від усякого зла, і щоб ми покров Твій світлий шанували.
Не як колись перед кіотом зібрав Давид левітів, граючи, а перед Тобою нині чини
святих входять у церкву і, Тобі кланяючись, взивають: молися, Владичице, за людей, які
прославляють Твій покров і радісно святкують.
6
Оспівують Тебе, Богородице, ангельські чини, і славословлять патріархи зі святими,
перед Тобою входячи в церкву. З ними ж Тебе тоді святий Андрій бачив, як за нас,
грішних, Ти Богу молилася, щоб помилував Він усіх, хто Покров Твій вшановує.
Катавасія, ірмос той самий.
Пісня 3.
Ірмос: Богородице, живоносне й достатнє джерело, співців Твоїх, що урочисто Тебе
прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.
Ти Колос проростила Божественний, будучи явно неораною нивою; радуйся,
одушевлена трапезо, бо Ти Хліб життя вмістила; радуйся, бо Ти стала джерелом води
живої для вірних, Владичице.
Твої раби, Владичице, з вірою стоячи в Церкві, Твоєї очікують милості: відвідай
наше смирення і Твоїм святим покровом захисти православних від усякого зла.
Славнозвісна Діво, Тебе пророки прообразували чесно, вони нині служать Тобі з
ангелами; за нас Богу молися з ними, що Твого покрову святий день радісно святкують.
Гедеонове руно Тебе прообразувало, на Тебе бо Христос, як роса, зійшов. До Нього
ж, Богородице, молися, щоб перемогу подав православним християнам над ворогами і, як
мідян колись знищив, щоб усі святкували Твоє свято.
Більше, ніж промінням сонячним, освічуються Церква і люди Твоїм святим
омофором, і темряву гріхів відганяєш Твоїм завітанням, Богородице, до Сина Твого і
Бога за нас молися.
Сідальний, глас 5:
Тепла і непереможна заступнице, уповання відоме і несоромне, стіно, покров і
пристановище для тих, хто до Тебе прибігає, Приснодіво Чиста, Сина Твого і Бога благай
з ангелами, щоб помилував світ і подав спасіння і велику милість.
Пісня 4.
Ірмос: Ісус, як Бог Істинний, що сидить у славі на Престолі Небесному, зійшов на
хмарі легкій, на руках Пречистої, і спас тих, що взивають: слава, Христе, силі Твоїй.
У піснях співаємо Тобі, Діво всехвальна: радуйся, Божественна горо, плодоносна
Духом; радуйся, свічнику і посудина, що манну носиш і всіх усолоджуєш почуттям
благочестя.
Більше Ааронового кіоту освятив Тебе Бог Духом Святим, Богородице, і повелів
ангелам служити Тобі, з ними ж молися за місто і людей, що Покров Твій прославляють.
Прийди нині, Богородице, у славі до Твоєї Церкви з собором усіх святих, як колись
Тебе бачив святий Андрій у повітрі, коли Ти за християн молилась, і подай нам велику
милість.
Укріпи, Владичице, православних християн, що славословлять Тебе, в боротьбі з
ворогами, як Давида на Голіафа, щоб взивали до Тебе: радуйся, Покрове святий і
заступнице місту нашому.
До Тебе припадаємо, Владичице, з вірою і, поклоняємось, з вдячністю взиваємо до
Тебе: радуйся, Богоблагодатна Діво, покров і захист наш, і помічниця сущим у бідах,
спаси всіх, хто до Тебе прибігає і на Тебе надіється.
Пісня 5.
Ірмос: Здивувалось усе Божественній славі Твоїй, Ти бо, нетлінна Діво, носила в
утробі Бога всіх і породила відвічного Сина, подаючи мир усім, що Тебе прославляють.
Колись Соломон, описав образ Твій, Богородице, як оселю Небесного Царя, Яку
7
оточують Серафими. Тому нині молимо Тебе, Мати Божа Свята, покрий нас від усяких
бід.
Найвищі ангели і пророки з апостолами Тобі чесно служать, як Божій Матері,
бачачи, як Ти за світ молишся: Твоє бо прохання чує Господь, спасає місто і людей, що
на Тебе надіються.
Ісая, великий серед пророків, провістив, що Ти народиш Бога, не знаючи мужа. Ти
бо, чиста Маріє, була святішою за всіх, бо Бога в утробі й на руках носила; Йому ж за нас
молися, покриваючи Твоїм покровом усіх, хто з вірою Тебе прославляє.
На духовних крилах собори святих таємно прилітають, щоб Тобі, Богородице,
послужити, бачачи Тебе на легкій хмарині слави, як Ти до Сина Свого молишся, щоб
подав православним християнам перемогу над супротивниками, що воюють проти нас.
Пісня 6.
Ірмос: Божественне це і всечесне справляючи свято Богоматері, прийдіть,
богомудрі, руками заплещемо, народженого від Неї Бога прославимо.
Ієреї богомудрі разом з побожними людьми в Церкві Твоїй предстоять, Твоєї
чекаючи, Богородице, милості. Зміни на радість нашу печаль, бо Ти народила радість –
Того, Хто всім гріхи відпускає.
Тобі вся земля дари приносить як Цариці і Божій Матері: архієреї кланяються і люди
всі веселяться, покриті від усякого зла Твоїми, Богородице, молитвами.
Горою великою назвав Тебе Даниїл, із Тебе бо без мужа народився Христос, і всю
оману диявола знищив, і вірою істинною всю землю наповнив. До Нього ж, Богородице,
молися за нас, що прославляємо свято Твого Покрову.
Ангельським гласом взиваємо до Тебе, Пречиста: радуйся, Престоле Божий, на
ньому ж Єзекіїль бачив Господа на херувимах у подобі людській. З ними же за нас,
Богородице, молися, щоб спастися душам нашим.
Кондак, глас 3:
Діва нині предстоїть у Церкві і невидимо за нас молиться Богу: ангели з
архангелами поклоняються, апостоли ж з пророками радіють, нас бо ради молить
Богородиця Предвічного Бога.
Ікос:
Прийдіть, люди, насолодимося преславними чудесами Богородиці; Нею бо Адам від
тління визволився, Вона є і ковчег, який не Ной, а Бог сотворив. Колись Мойсей у купині
вогняній Бога бачити не міг, сьогодні вся земля пізнала через Неї Сина Божого, Якому за
нас молиться. Заради цього прославляємо Її як Божу Матір, нас бо ради молить
Богородиця предвічного Бога.
Пісня 7.
Ірмос: Не Поклонилися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу
сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: Преславний Господи, Боже отців,
благословен єси.
Неописаною багатьма пророками і незбагненою була Ти, Діво, для ангелів, що
служать Богу; сьогодні ж усі знаємо Тебе, Богородице, і Твоєї потребуємо допомоги і
заступництва, Благословенна.
Ти є гора, Духом збагачена, яку бачив божественний Авакум, що виточуєш вірним
вічну насолоду; Богородице Діво, зціли нас, що до Сина Твого взиваємо: Боже отців
наших.
Той, Хто небеса сотворив, в утробу Твою вселився; і нині Він на молитву Твою
споглядає, Богородице Чиста, і сповняє Твої, Царице, прохання. Йому ж за нас щиро
8
молися, на Тебе бо надіємося, Благословенна.
Творче, Спасе наш, Христе Боже, прийми молитву Твоєї Матері, Яка молиться за
нас грішних, щоб ми Тебе з радістю оспівували: оспіваний отцями нашими Боже,
Благословенний Ти.
Пісня 8.
Ірмос: Юнаків побожних у печі спасло Різдво Богородичне: тоді провіщене, а нині
здійснене, воно весь світ спонукає співати; всі творіння, хваліть Господа і прославляйте
повіки.
З ангельськими чинами, Владичице, з чесними і славними пророками, з верховними
апостолами, і з священномучениками й архієреями за нас, грішних, молися Богу, що
Твого покрову свято радісно святкуємо.
Гординю і розбрат подолай, раду нечестивих, що розпочинають війни, знищи, Божа
Мати і Царице Всечиста, щоб Твоє свято славити, Богородице Діво, взиваючи: Господа
оспівуйте діла і прославляйте по всі віки.
Вустами приносимо Тобі спів, і душею вірно поклоняємося, бо серця наші горять,
Мати Божа, Пречиста, помилуй нас, що молимося Тобі й Господа оспівуємо і
прославляємо по всі віки.
Безліччю обтяжений гріхами, не можу достойно написати похвалу Твого Покрову,
Богородице. Але як Мати Божа прикрась Твоє свято чудесами, щоб усі, радіючи,
оспівували Господа і прославляли по всі віки.
Пісня 9.
Ірмос: Всякий, на землі народжений, нехай звеселиться, Духом просвічений. Нехай
зрадується безтілесних ангелів собор, шануючи священне торжество Богоматері, і
заспіває: радуйся, найславніша Богородице, Пречиста Приснодіво.
Величний Царю, що з Отцем на престолі сидиш, серафимами оспівуваний, почуй
молитву Матері, яку Вона за нас грішних Тобі приносить, очисти гріхи наші, спаси місто
і людей примнож – за молитвами Тієї, що Тебе народила.
Ангельським гласом взиваємо до Тебе, Діво Богообрана: радуйся, бо Ти Адамові
вхід у рай відкрила; радуйся, бо демони тікають від Твого імені; радуйся, надіє християн;
радуйся, освячення душ; радуйся, охороно міста нашого.
Пом’яни нас у Твоїх молитвах, Владичице Богородице Діво, щоб ми не загинули
через безліч гріхів наших; покрий нас від усякого зла і лютих напастей, бо на Тебе
надіємось і, свято Твого покрову радісно святкуючи, Тебе величаємо.
Дар від Бога прийняла Ти як Мати Божа – всіх християн недуги зціляти і від бід
визволяти, і гріхи відпускати, і від полону і всякої нужди визволяти; і на нас зглянься,
Владичице, бо Ти знаєш, що нам потрібно: здоров’я для тіл і для душ спасіння.
Світильний:
О, Пречиста Владичице, Діво Богородице. Покрий нас чудесним Твоїм омофором,
охороняючи православних людей від усякого зла, бо бачив Тебе святий Андрій, коли у
Влакхерському храмі Ти за вірних молилася; і нині нам, Владичице, пошли велику Твою
милість. (тричі)
На хваліте стихири на 4, глас 8:
До Тебе припадаємо, Владичице, і з розчуленням кланяючись, молимо Тебе:
радуйся, Богоблаженна Владичице, пророками прообразована, на Тебе бо, як роса,
Христос Бог зійшов, і народила Ти, безневісна Чиста, і на руках носила Творця і Господа;
Йому ж нині молися за нас, що святкуємо свято покрову Твого.
Оспівують Тебе, Діво Богородице, всі ангельські чини, славлять патріархи з
9
архієреями, і святі апостоли як Матері Божій вірно служать Тобі, споглядаючи, як Ти за
світ молишся до Спаса всіх Христа Бога; Його ж благай, щоб Він визволив місто і людей,
що прославляють Тебе вірно і шанують свято Твого покрову.
Більше Ааронового кіоту Бог освятив Тебе Духом Святим, Богородице, і краще за
сонячне проміння просвічуєш світлосяйним омофором Твоїм Церкву і людей, і темряву
гріхів наших відганяєш. Визволи ж від бід і скорбот тих, хто святкує свято Твого
Покрову.
Як бачив Тебе предивний Андрій у Церкві з безліччю архангелів і пророків, і
апостолів, і мучеників, коли Ти Сину Твоєму і Богу нашому за град і людей молилася,
Владичице, і чесним Твоїм покровом покривала всіх, так і нині, Пречиста, врятуй
надбання Сина Твого, що пречисте свято Твоє святкує, Всеоспівувана.
Славослів’я велике. І відпуст.
На літургії: Блаженні від канону пісня 3-тя, і 6-а. Прокимен, пісня Богородиці, глас
3: Величає душа моя Господа і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм. Стих: Бо зглянувся на
смирення раби Своєї, ось бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Апостол: Послання до
Євреїв, зачало 320 (9, 1-7). Алилуя, глас 8: Слухай, Дочко, і споглянь, і прихили вухо
Твоє. Стих: Лицю Твоєму помоляться багаті народи. Євангеліє від Луки, зачало 54 (10,
38-42). Причасний: Чашу спасіння прийму, ім’я Господнє призову.
Покрова Пресвятої владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. За царювання
Льва VI Філософа (886 – 911), 1(14) жовтня у 910 році, під час вторгнення сарацин до
грецької імперії, св. Андрій Юродивий та його учень Єпифаній, перебуваючи в
Константинопольському храмі, де зберігалась риза Богородиці, під час всенічного
недільного співу побачили в повітрі чудесне з’явлення Пресвятої Діви Богородиці в
оточенні пророків, апостолів і ангелів. Вся осяяна сонячним світлом, Вона молилася за
грішників і покривала християн чесним Свої омофором. Побачивши це з’явлення, Андрій
запитав свого учня Єпифанія: «Бачиш, брате, Царицю і Богиню всіх, Яка молиться за
весь світ?» – «Бачу, святий отче, і жахаюся», - відповів йому Єпифаній. З’явлення було
прославлене спочатку тими, що молилися у храмі, а згодом в усьому Константинополі.
Мешканці Константинополя, почувши про це з’явлення, зраділи, що Бог молитвами
Заступниці визволить усіх від біди, яку заподіяли їм вороги, що вдерлися в їхню імперію. І
справді, невдовзі після з’явлення ворогів Церкви було переможено.
2(15) жовтня
Святого священномученика Кіпріана і святої мучениці Юстини
На Господи, взиваю…, стихири, глас 4:
Священним помазанням і мученицькою кров’ю до Бога наблизився ти, досконалий
славний Кіпріане, цвіт єства, доброто слів, верховна мудрість, правоти догматів мірило,
складення канонів правота і Церков краса.
Страждаючим прославлення, мученикам вінець показав, своїм прикладом увірив ти
Богомудрих мати сміливість і доблесть на різні страждання і ув’язнення в темниці, і
в’язання тіл і оголення на лютому морозі, і рани, а потім і смерть, чесний Кіпріане.
Чаклуванням демонським піснями Духа і знаменням Хреста противилася ти, і
дівоцтво зберегла і як мучениця непереможна привелася до Христа, як священне
заколення. Тому отримала ти вінець перемоги, Юстино, дівам і мученикам прикрашена
світлість.
Слава, глас 2:
10
Вчення і знання облесливості ідолів відкинув ти істинно і одягнувся зброєю Хреста
для спасіння, Кіпріане блаженний, знищив книги чародійні, людину відклав ветху, і
вселилося в тебе Боже знання Тройці Єдиносущної; Її моли, ієрарху, з ангелами, щоб
спастися нам.
І нині, Богородичний, або Хрестобогородичний:
Діва на Хресті Тебе, Ісусе, прицвяхованого бачивши, Чиста, плачучи, промовляла:
Чадо Найсолодше, чому залишив Мене, Єдину, що Тебе народила? Світло неприступне
Безначального Отця, старався і прославився, і Божественну славу отримають ті, що
Страсті Твої прославляють.
На стиховні Октоїха. Слава, глас 2:
Світильника сяючого Божим світлом, співрозмовника Павла і справами
співпричасника, Кіпріана прославимо: бо з ангелами радується, отримавши безсмертя
вінець від Єдиного Бога, і молиться, щоб спастися душам нашим.
Коли Непорочна Ягниця бачила Свого Агнця, Якого як людину, добровільно на
заколення ведено, плачучи, промовляла: бездітною Мені нині бути, Христе, що Тебе
народила, що ж це Ти сотворив, Визволителю всіх? Одначе оспівую і славлю Твоє
незбагнене і невимовне милосердя, Чоловіколюбче.
І співучасником звичаїв, і спадкоємцем влади апостольської бувши ти, Богом
натхненний, діянням обрав шлях до Боговідіння; тому правдиво навчаючи слова істини,
ти й до крові трудився у вірі, священномученику Кіпріане; моли Христа Бога, щоб
спастися душам нашим.
На ранній, на Бог Господь… тропар двічі. Слава, і нині, Богородичний, або
Хрестобогородичний.
Обидва канони Октоїха без мучеників. І святих канон, глас 4:
Пісня 1.
Ірмос: Моря Червоного безодню сухими стопами древній перейшов Ізраїль,
хрестовидними Мойсеєвими руками Амаликову силу в пустелі переміг.
З небесними чинами нині перебуваєш, о священна і Божественна душа, з небесними
поглянь на тих, хто благочестиво прославляє тебе, і твоїми молитвами їх оберігай.
В темряві невідання, преподобний, злом одержимий і душогубними пристрастями
плоті розпалений, несподівано славно перемінився, блаженний.
На сідалищі губителів раніше, отче, сидів ти, а потім на сідалищі пресвітерів
прославив Христа єси, змінившись явленою Божественною благодаттю Владики.
Богородичний:
Дівою після Різдва залишилася Ти; бо Самого Творця всіх Господа народила, що
незвичайно і дивно нам явився тілом, Богородице Мати Приснодіво.
Пісня 3.
Ірмос: Веселиться Тобою Церква Твоя, Христе, взиваючи: Ти моя сила, Господи, і
пристановище, й утвердження.
Як і Павло, душевною любов’ю до Христа змінився, Кіпріане мудрий, так і ти його
учеником був.
Обручає Тебе Христос, і замість страсних риз одіяння дарує одежу слави і
відродження.
Подвижником раніше був терпеливим, потім, Кіпріане прославлений, свідком
Істини став ти.
11
Владичну і істинну Тебе, Богородицю, вірні шанують, бо Ти народила Бога в тілі,
Всенепорочна.
Старанно навернений від спокуси, як Павло званий був з Небес, Хрестом
наставлений до світла знання, бо до чесної діви любов’ю палаючи і ради неї з’єднався ти
з Творцем людей. Тому викривши неміч ворожу, з нею сподобився ти до лику мучеників,
Кіпріане, архієреїв прикраса; моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто з
любов’ю шанує святу пам'ять твою.
Слава, і нині, Богородичний:
В напасті багаторічні впав від ворогів видимих і невидимих, бурею утриманий
незлічених мої гріхів, і як до теплого заступництва і покрову мого, Чиста, до пристанища
Твого милосердя прихожу. Тому, Пречиста, з Тебе Втіленому без сім’я молися старанно
за всіх рабів Твоїх, що безперестанно моляться, Богородице Пречиста, молячи Його
завжди гріхів прощення дарувати тим, хто достойно прославляє Твою славу.
Хрестобогородичний:
Агнця і Пастиря, і Визволителя Ягниця бачила на Хресті, промовляючи плакала, і
гірко ридаючи взивала: світ бо радується, отримуючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачивши Твоє розп’яття, яке терпиш з милосердя. Довготерпеливий Господи,
милосердя безодня і джерело невичерпне, змилосердься і даруй гріхів прощення тим, хто
з вірою прославляє Божественні Страсті Твої.
Пісня 4.
Ірмос: Вознесеним Тебе бачила Церква на Хресті, Сонце праведне, і стала в чині
своєму, достойно взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.
Проснувся, Божий проповіднику, від першого шаленства, демонську облесливість і
душогубну спокусу всю викрив ти і радуючись, взивав: слава силі Твоїй Господи.
Юстина доблесно зміцнена, Обрадувану Чисту Діву старанно молила, щоб уникнути
сітей і підступів ворожих.
Зміцнена вірою свого Жениха і Хресною силою одягнена, демонами неушкоджена,
взивала: слава силі Твоїй Господи.
Той Сущий, що добровільно єством прийняв образ убогого раба, але багатий
милосердям, Мати Приснодіво, з Тебе по Іпостасі все прийняв людство.
Пісня 5.
Ірмос: Ти, Господи, мій Світло, що у світ прийшло, Світло святе, що виводить з
темряви невідання тих, хто з вірою оспівує Тебе.
Захисницю маючи явно Чисту Богоматір, збагатилася Юстино, і чесну дівочість
зберегла ти.
Одухотворений Христовий прекрасний образ, ушануймо Юстину, таємну доброту і
некрадену пожертву.
Наречена Христова вічна і нескверна, піст і страждання прийнявши, праведно
подвійний вінець носить.
Розум ангельський не може переказати невимовне і славне Різдво Твоє, Всечиста.
Пісня 6.
12
Ірмос: Приношу Тобі жертву голосом похвали, Господи, – взиває Церква до Тебе,
від бісівської крови очистившись кров’ю, що витекла з ребр Твоїх ради милості Твоєї.
На дно пекельного зла опустився ти, і на висоту вищої доброчинності піднявся,
отче, бо славно змінився Божим Хрещенням.
Спочатку був ти слугою демонів, але потім явленням Божим, Христовим учеником
став, вічної любові бажаючи полюбив останнє.
Багато привів ти до Владики мучеників, куплю найвищу являючи, щоб кров’ю
малою Царство Небесне, Богомудрий, отримати.
Розірви мої пута гріхів, Богоневісто, гріховного закону, законом Життя волю
даруючи, що Владику закону народила.
Від мистецтва чародійного відвернувся, Богомудрий, з пізнанням Божественним,
явився світу мудрим лікарем, зцілення даруючи тим, хто шанує тебе, Кіпріане з
Юстиною; з нею молися до Чоловіколюбця Владики, щоб спасти душі наші.
Ікос:
Зцілення твоє, святителю, мені даруй, і гноєм гріховним недуже моє серце
молитвами твоїми зціли, щоб спів від скверних моїх вуст нині тобі приніс і прославив
страждання твої, які показав ти, священномученику, до Бога наближаючись покаянням
добрим і блаженним, утриманий Його рукою, направився ти, як по сходах, до Небес,
безупинно молячись за всіх нас.
Пісня 7.
Ірмос: Ти, що спас від вогню Авраамових Твоїх отроків, і знищив халдеїв,
засуджених справедливим судом, препрославлений Господи, Боже отців наших,
До архієрейства піднявся, священним образом і правилом архієрея себе явив ти,
взиваючи: прославлений Господи, Боже отців наших, благословен єси.
Живоначальна правиця тебе знайшовши істинно змінила, отче, і мудрим Божим
проповідником сотворила, співаючого: прославлений Господи, Боже отців наших,
Зброю непереможну нам на ворога, блаженний, ти явив, викриваючи його
облесливість, співаючим: прославлений Господи, Боже отців наших, благословен єси.
Небесні лики і Небесні собори піснями прославляють Тобою Народженого,
Богородице, взиваючи: прославлений Господи, Боже отців наших, благословен єси.
Пісня 8.
Ірмос: Веселись, Єрусалиме, торжествуйте всі, хто любить Сіон: прийшов бо
Господь Сил, Який царює повік, Нехай благоговіє вся земля перед лицем Його і нехай
співає: благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Премудро еллінські мудрості зневажив ти, славний, апостолів Божественне віщання,
Духом граючи, отче, і вогняними язиками ясно виголошуючи, взивав єси: благословіть
всі діла Господні Господа.
Піднявся ти до небесного світла високих осель, принісся, отче, кров’ю Христу, як
жертвою непорочною, заколенням живим, приємним і угодним, співаючи: благословіть
всі діла Господні Господа.
Вселеною в тебе благодаттю переможені відганяються демонські полки і тікають ті,
що одержимі недугою пристрасті, Богомудрий, вірні ж Божественним світлом
13
насичуються, взиваючи: благословіть всі діла Господні Господа.
Радуються всі разом з ангельськими силами, Пречиста, Різдву Твоєму, Богомати, і
Богородицею з вірою Тебе називають; ти бо Владику і Визволителя нам народила, Йому
ж співаємо: благословіть всі діла Господня Господа.
Пісня 9.
Ірмос: Єва недугом непослуху оселила клятву, Ти ж, Діво Богородице, зацвіла
світові благословенням – Своїм народженням, тому Тебе величаємо.
Божественною благодаттю, твоїми молитвами, з висоти споглядаєш на нас, що
побожно прославляємо тебе, і зброєю благовоління вінчаючи, мир і спасіння даруй нам,
як архієрей Божественний.
Багато зцілень щедро мощі твої подають тим, хто любить тебе; тебе ж Кіпріане,
жінки Богоносні як Божественний скарб приймають і старанно являють таємного, щоб
усі мали насолоду від тебе.
Направ наше до Христа, щедрий, пришестя діянням, і Богомудрим життям, і
чистішим очищенням, сущу Божу милість умоли, як ієрарх співчутливий.
Укріпи нашу душевну неміч, Богомати, силою Твоєю, полегши тягар, Пресвята,
накладений на рабів Твоїх, що світу Сонце правди невимовно засвітила.
Серед волхвів був чародієм єдиним найбільшим, але змінив життя і попалив книги,
які наставляють до спокуси, і дивовижно прийняв свідоцтва вінець; Кіпріана
прославимо, як приклад страждальців.
Колись надією божества спокусив мене облесник, також пропозицією тіла премудро
спокусився Тим, Хто від Діви засяяв; бо ж осудження тілесне тілом вирішилося, смертю
умертвившись.
Той, що раніше був злим противником, пізніше став Церкви істинним вчителем,
раніше слуга облесливих ідолів, потім архієреєм віри явився, і блудний став
доброчесним, заради чесної діви; їхніми молитвами спаси нас, Господи.
Що за видіння, своїми очима бачу, о Владико? Ти, що все творіння утримуєш, на
Дереві повішений і помираєш, всім даючи життя – Богородиця, плачучи, промовляла,
коли побачила на Хресті повішеного, що з Неї невимовно засяяв Бог і Чоловік.
На літургії Блаженні, октоїха на 4; і святих пісня 3 на 4. Прокимен, глас 7: Чесна
перед Господом смерть преподобних Його. Стих: Чим відплачу Господеві за всі Його
добродійства для мене? Апостол: До Тимофія, зачало 280. Алилуя, глас 2: Священики
Твої зодягнуться в праведність, і святі Твої радітимуть. Євангеліє від Іоанна, зач. 36.
Причасний: У вічну пам'ять буде праведник. Лихої слави він не убоїться.
Священномученик Кіпріан та мучениця Юстина постраждали в Нікомідії в 304
році. Святий Кіпріан був язичником, родом з Антіохії. Ще з раннього дитинства
відданий нечестивими батьками на служіння язичницьким ідолам. З семи років до
тридцяти Кіпріан навчався в найбільших язичницьких центрах - на горі Олімп, в містах
Аргосі і Таврополі, в єгипетському місті Мемфісі і у Вавилоні. Досягнувши висот в
язичницькій філософії і чародійстві, був посвячений на Олімпі в жреця. Коли Кіпріан
14
повернувся в Антіохію, то став дуже шанованим серед язичників. Він дивував людей
здатністю управляти стихіями, насилати мор і язви, викликати мертвих. Багато
людських душ погубив великий жрець, навчаючи їх чародійству і служінню бісам. В тому
ж місті жила дівчина-християнка Юстина. Навернувшись до Христа від язичництва і
привівши до істинної віри батька і матір, вона присвятила себе Небесному Жениху і
проводила час в пості і молитві, зберігаючи цноту. Коли юнак Аглаїд запропонував
Юстині стати його дружиною, то свята мучениця йому відмовила. Аглаїд звернувся до
Кіпріана і просив його, щоб він, за допомогою чаклунства, схилив Юстину до заміжжя.
Але як не старався Кіпріан, нічого не міг зробити, тому що свята мучениця молитвою і
постом знищувала всі підступи диявольські. Заклинаннями насилав Кіпріан на святу діву
бісів, що розпалювали в ній плотську пристрасть, але вона проганяла їх силою Хресного
знамення і гарячою молитвою до Господа. Навіть один з бісівських князів і сам Кіпріан,
являючись їй у різних подобах, не могли спокусити святу Юстину, захищеною твердою
вірою в Христа. Всі чари зникали, і розбігалися біси від одного вигляду і навіть імені
святої діви. Розгніваний Кіпріан наслав мор і язви на сім'ю Юстини і на все місто, але і
тут був переможений її молитвою. Його розбещеній душі, яка владарювала над людьми і
стихіями, відкрилася вся глибина падіння і нікчемності тих, кому він служив. "Якщо ти
боїшся навіть тіні Хреста і тремтиш від імені Христового, - сказав Кіпріан сатані, -
то що ти робитимеш, коли сам Христос прийде на тебе?" Диявол тут же накинувся на
жреця, який від нього відрікся, і став бити і душити його. Тоді святий Кіпріан вперше
випробував на собі силу Хресного знамення і Христового імені, захистившись ними від
нападів ворога.
З глибоким покаянням прийшов він до місцевого єпископа Анфіма і віддав на
спалення всі свої книги. А на другий день, прийшовши до церкви, не хотів виходити з неї,
доки не прийняв Святого Хрещення.
Подвигом свого подальшого праведного життя святий Кіпріан стверджував велику
силу гарячої віри у Христа, яка викупила його з більш ніж тридцятирічного служіння
сатані: через сім днів після Хрещення він був пострижений на читця, на двадцятий день
- на іподиякона, на тридцятий - висвячений на диякона, а через рік рукопокладений на
пресвітера. Незабаром святий Кіпріан був возведений в сан єпископа. Священномученик
навернув до Христа стільки язичників, що в його єпархії нікому було приносити жертви
ідолам, і їх капища були покинуті.
Свята Юстина віддалилася в монастир і була вибрана там ігуменею. Під час
гоніння на християн при імператорі Діоклетіані єпископ Кіпріан і ігуменя Юстина були
схоплені і привезені в Нікомідію, де після жорстоких мук були усічені мечем. Воїн
Феоктист, бачивши безневинні страждання святих, оголосив себе християнином і був
страчений разом з ними. Знаючи про чудесне звернення до Христа святого
священномученика Кіпріана, що був служителем князя тьми з вірою розірвав його узи,
християни часто вдаються до молитовної допомоги святого в боротьбі з нечистими
духами.
3(16) жовтня
Святого священномученика Діонісія Ареопагіта єпископа Афінського
На Господи, взиваю…, стихири на 6, глас 1:
Всередину неприступного Світла ти розумно увійшов, пізнав єси незрозумілі
Божественні Слова, ученику Христовий, святителю Діонісію, і про ангельські чини явно
на землі пояснив.
15
Тричі сіяючим світлом просвітив свою душу і вогнем матеріальним, що виснажує
тіло, до духовного преставився, отче, з сяючими ангелами з’єднався ти; з ними ж молися
невпинно за нас, щоб спасти душі наші.
Як пастир найкращий в Церкві Божій, серце своє, отче, сотворив прийнятним
благодаті Духа Святого. Тому і нам виточуєш як воду зцілення, Діонісію.
Інші стихири, глас той самий:
Вудкою благодаті уловив священним явленням тебе, мудрий, Павло Божественний,
він проповідуючи народові, звіщаючи священні таїни, і побачивши тебе сосудом
вибраним, глядачем таємних сотворив. З ним же моли, Божий проповіднику Діонісію,
щоб спаслися ті, що тебе прославляють.
Рівний до ангелів розум, отче Діонісію, ради доброчинності сотворив, найвище
блаженство архієрейства благочинно, мудрий, свято проповідував ти, ним же навчав єси
Церковні собори, до Небесних чинів уподібнившись.
Любомудро Богу, блаженний Діонісію, наскільки можливо уподібнювався, твоє
Божественне тлумачення імен таємних Божественних побожно поширив, Богомудрий,
про пізнання вищих соборів, що перевершує розуміння, і навчив аж до країв світу.
Слава, глас 2. Андрія Єрусалимського:
Прийдіть, вірні, разом літню пам’ять ієрархів похвалимо, Діонісія і Кіпріана; один
бо зневажив язичницьких мудреців філософів і сосудом вибраним став, навчився і пізнав
невимовні таїни; інший же, ради доброї діви Юстини, розум просвітив, від демонської
спокуси відійшов і чародійні книги попалив, і Євангельським проповідником став. Тому
і ми, грішні, славословлячи Спаса, що їх прославив, взиваємо: Ти, що Твоїх
страстотерпців славою увінчав, Христе Боже, молитвами їхніми спаси душі наші.
На стиховні октоїха. Слава, глас 4:
Небесного знання невидиму глибину тебе наречемо, світліший мученику
Христовий, як воїна і твердого поборника Церкви прославляємо тебе, мудрий: вогнем бо
чистим засяяв ти, і сподобився разом з вишніми воїнствами одягнутися у світлий одяг
Христа і осяяв розум сяянням Духа Святого, Діонісію. Тому твою всесвітню пам'ять
святкуємо з вірою, прославляємо Господа, що тебе прославив.
Коли Агнця і Пастиря, Тебе на Хресті бачила Ягниця, що Тебе народила, ридала і по
Материнськи промовляла: Сину Жаданий, чому на Дереві Хресному повішений,
Довготерпеливий? Чуму руки і ноги Твої, Слово, прицвяховані від беззаконників, і кров
Свою пролив, Владико?
Благодіянню навчився і розсудливості у всьому, благою священною совістю
огорнувся, почерпнув таємниці від сосуду вибраного, і віру зберіг, достойне служіння
звершив, священномученику Діонісію, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
На ранній, на Бог Господь… тропар святого двічі. Слава, і нині, Богородичний, або
Обидва канони октоїха з ірмосом на 8, без мучеників. І святого на 6, глас 8:
Пісня 1.
16
Ірмос: Воду пройшовши наче сушу і єгипетського лиха уникнувши, Ізраїль взивав:
Визволителю й Богу нашому співаймо.
Божественним Павлом научений, Діонісію, очевидцем Небесних таїн, а також і
Божим проповідником був ти.
Ти, що Божою благодаттю освітився, просвіти, блаженний, душі тих, що
прославляють тебе, щоб розуміти Богом натхнені навчання, Діонісію.
Розумом очищеним і душею Небесної краси сяяння побачити сподобився і ликів
стояння, Діонісію.
Чертогом світлоносним незбагненного втілення Творця всіх явилася: бо від Тебе,
Богомати, Він в наше тіло одягнувся.
Пісня 3.
Ірмос: Небесного кола Верхотворче, Господи, і Церкви Сотворителю, утверди мене
в любові Твоїй; Ти найвище бажання вірних утвердження, єдиний Чоловіколюбче.
До Небесного кола зійшов, отче, про небесні чини і воїнства, і світлості високих
думок словами і мудрим навчанням всім пояснив ти.
Високим видінням наситився, преподобний, Божественних імен Божественне
розуміння проповідував ти, Троїчним Богословом був благодаттю, Богоблаженний
Діонісію.
Умертвився нинішнім бажанням, заради Бога, і благочестю добре навчився, сущим
незбагненним животворчим даруванням як Богоносний орган, отче, був ти.
Діянням, Діво, Вседіючого Духа, Владики всіх тіло в Собі носила, в Ньому ж
засуджено гріх світу і виточилося Життя вічне.
Від безодні премудрості навчав, глибинам Духа, Тройці Єдино Божество
проповідував, преподобний, описав всі ангельські чини і таємне їх сяяння, Богомудрий.
Тому і собори нижніх ієрархів, до єдиного єднання всіх привів, ієрарху Діонісію. Моли
Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто шанує з любов’ю святу пам'ять твою.
Сонця хмаринка розумна, Божественного Світла світильнику золотий, Нескверна,
Чиста, Всенепорочна Владичице, потьмарену мою душу осліплену пристрастями
безпристрасним світлом просвіти, молюся. І осквернене моє серце омий потоками
розчулення, покаяння сльозами, і від грязі моїх справ мене очисти, щоб з любов’ю взивав
до Тебе: Богородице Приснодіво, моли Христа Бога, щоб подав мені прощення гріхів, бо
на Тебе надіюся я, раб Твій.
Агнця і Пастиря, і Визволителя Ягниця бачила на Хресті, промовляючи плакала, і
гірко ридаючи взивала: світ бо радується, отримуючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачивши Твоє розп’яття, яке терпиш з милосердя. Довготерпеливий Господи,
милосердя безодня і джерело невичерпне, змилосердься і даруй гріхів прощення тим, хто
з вірою прославляє Божественні Страсті Твої.
Пісня 4.
Ірмос: Ти моя кріпость, Господи, Ти моя і сила, Ти мій Бог, Ти моя радість, що не
залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав; Тому з пророком Авакумом взиваю до
Тебе: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
17
Церковне благочиння прикрасив єси; в них бо, отче, живописав благоліпні образи
явним священним описанням Безтілесних сил; ними ж таємно управляються і
просвіщаються всіх вірних собори, Богомудрий.
Струмені твого Богослов’я, Богом натхнений, напоюють квітники словесні, завжди
рясно квітучі і посаджені на правоті Богослов’я; єдність бо Єства в Трьох Лицях, чесну
Єдиноначальність проповідував ти.
Ангельського архієрейства міцного бажання, святителю, і любові до Бога, і
непохитної схильності до висоти Божественної і незбагненної, навчив Богомудро тих,
хто з вірою взивають: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Священнослужителем спасіння є Син Твій всім тим, хто прославляє Тебе, і
Наставник, і Просвітитель, і Правда, Діво, і визволення. Тому Тебе, Богородицю, істинно
і владно вірні одностайно славимо.
Пісня 5.
Ірмос: Навіщо відкинув мене від лиця Твого, Світло незаходиме? Темрява ворожа
покрила мене, окаянного; але наверни мене і до світла заповідей Твоїх путі мої направ,
молюся.
Слів твоїх віщання, як певний Небесний звук розноситься, безбожні розуми оглуши
словом благодаті і повелінь Божественних сяянням світлим вірних серця просвіти.
Уподібнився ти купцю, що шукає добрий бісер, блаженний, і отримав єдиний бісер,
істинно найдорожчий, і здивувався його Богом створеному блиску, святителю, Бога
сповідував ти.
Джерело мудрості, благочестивий отче, полюбив ти, і тією насолодою і любов’ю
одержимий, великим був ти, і річки Божественних повелінь завжди виточуєш, Божий
проповіднику.
Як Обрадувана, доброчинну прийняла красу Того, Хто все єдиним бажанням
сотворив, і Божественною добротою і просвіщенням благої віри, Богомати, нас
обдарував.
Пісня 6.
Ірмос: Очисти мене, Спасе, великі бо беззаконня мої, і з глибини зла виведи,
молюся, до Тебе бо взивав я, і почуй мене, Боже спасіння мого.
Законно благочестиво, мудрості дар отримав ти, Божественного Богослов’я
Православні догмати, блаженний, установив ти, ними ж насолоджуючись, ми вірні, тебе
ублажаємо.
Розумом достойним Бога, Богомудрий, обдарований, до Божественного вчителя
слух свій прихилив і найвищої від Нього мудрості навчився, Діонісію.
Життя твоє чудне, слово дивовижне, мова твоя сяюча, вуста полум’яні і натхненні,
розум твій допитливий, отче, Богоблаженний.
Гласом Гавриїла радісно Тобі, Діво, взиваємо ми, вірні, бо з Тебе невимовно нам
Живоначальний Творець вийшов і став чоловіком, Чоловіколюбець.
Небесні ворота пройшов духом як ученик до третього Неба, що досягнув апостол,
Діонісію, невимовно збагатився всяким розумом і освітив тих, хто в темряві невідання
сиділи. Тому взиваємо: радуйся, отче миролюбний.
Ікос:
18
Доброчинністю був, як ангел від людей великий Діонісій, увесь ніби окрилений,
навчився розумом Небесного пізнання. Тому піснями, як ангела, шануємо, взиваючи до
нього так: радуйся, що Христа через Павла пізнав; радуйся, бо багатьох до Христа
навернув; радуйся, Губителю храмів багатобожжя; радуйся, Богопізнання поради
видимий образ; радуйся, книго таємних скарбів Богом написана; радуйся скрижаль, що
має Божий вид і дзеркало Небесне; радуйся, бо Страсті Господні бачив ти; радуйся, бо
ревно заради Нього приносишся в жертву; радуйся, джерело, що виточує розум; радуйся,
капля, що гасить безумність; радуйся, шлях необлесливого спасіння; радуйся, перешкода
нечестивих приходу; радуйся, отче всесвітній.
Пісня 7.
Ірмос: Божого зішестя вогонь посоромився колись у Вавилоні; тому юнаки в печі,
немов у квітнику, веселими ногами ходили і, радіючи, співали: благословен єси, Боже
отців наших.
Як хмара небесна землю жадаючу напоює, так твоє навчання завжди бажаючих
вірних серця намащує і взивати навчає: отців наших, Боже, благословен єси.
Розумом Богомудрим безтілесні розуми описав ти і їхні, блаженний, пісенні
прославлення; Божественним був ти, і Церкву співати навчив: благословен Бог отців
наших.
Оселею прийнятною для Духа Святого явився ти, мудрий Діонісію, і Ним натхнений
проголошуючи пророчі явлення, взивав з радістю: благословен Бог отців наших.
Нині здійснилося Божого проповідника Ісаї пророчення: Діва бо в утробі Бога Слово
мала і народила Життєдавця, Йому всі взиваємо: благословен Бог отців наших.
Пісня 8.
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних отроків у люті розпалив
і, побачивши, що вони спасенні Силою вищою, до Творця й Визволителя став взивати:
отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте повіки.
Світлий, як дзеркало був, Діонісію, і просторим для чистих явлень розум сотворив
доброчинністю, блаженний, незбагненно сяяння розуму прийняв, взиваючи: священики,
благословляйте, люди, прославляйте по всі віки.
Щедро благодать вилилася з твоїх вуст, тому Божественне навчання подав, і для нас
поширив про ті незбагнені розуми і ясно і світло відкрив, для тих, хто з вірою співає:
священики, благословляйте, люди, прославляйте по всі віки.
Близька була тобі, Діонісію, Афінська славна митрополія, Христу принесла тебе як
початок священний, Царю всіх завжди співаючи: священики, оспівайте, люди,
прославляйте по всі віки.
Мати Божа Всенепорочна, душі моєї струпи і гріховні язви знищи; бо Ти Сина
народила, що має владу полонених зв’язаних гріхами звільнити від уз нерушимих,
Єдиного Доброчинця і Єдиного Життєдавця.
Пісня 9.
Ірмос: Жахнулося небо, і кінці землі здивувалися, як то – Бог явився людям тілесно,
і утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей
чиноначальства величають.
Співстраждальцем, і співучасником слави був святих апостолів і сподобився бачити
тілесно у видінні їх, і з ними істинну Живоначальну Єдину Богородицю і Чеснішу, Її ж
достойно величаємо.
19
Божественного Царства на Небесах спадкоємцем був як законний архієрей, отче, як
непереможний страждалець священства помазання розчинив кров’ю мученицькою. Тому
достойно отримав подвійний вінець, священний тайник Діонісію.
Так як маєш сміливість до Христа, ієрарху, мудрий Діонісію, завжди моли щоб
визволилися від спокуси ті, хто благочестиво прославляє тебе, ученику таємних видінь,
як таємних навчань і Божої влади і благодаті явлений святитель.
Подолавши хоробро єресі, чесна Церква явилася, її Христос чесною Своєю Кров’ю
як Благий отримав, Обрадувана, Син Твій істинно; і спаси нас від бід і від різних
обставин, які находять на нас, Владичице.
Доброчинністю піднявся і звеличився на Небесах, Богом натхнений, і пізнав чини
ангелів, і всіх Вишніх стояння, Тричі сяюче світло, науку від Павла.
Той, що позавидував колись в раю моєму життю Божественному і блаженному,
ворог лукавий і підступний, і з Едему вигнав мене, умертвляється Різдвом Твоїм,
Богородице.
На стиховні Октоїха. Слава, святого, глас 8:
Серед святителів і мучеників є найкращим, преподобний, вірним явився пастирем, і
Христову випив чашу, тому в обох догодив Йому; молися за всіх нас, з Вищими
служителями в Світлі нині перебуваючи.
Отроковиця Нескверна, Отрока бачивши на Дереві прицвяхованого добровільно,
ридала жалісно: о горе Мені, взивала, Любиме Чадо, чому ж Тобі єврейській собор
безблагодатний так воздав, бажаючи Мене бездітною зробити без Тебе, Улюблений.
На літургії Блаженні, октоїха на 4; і святих пісня 3 на 4. Прокимен, глас 8:
Звеличаться праведні у славі і радітимуть в оселях своїх. Стих: Заспівайте Господеві
пісню нову; хвала Йому на зборах праведників. Апостол: Діянь, зачало 40, від половини.
Алилуя, глас 2: Священики Твої зодягнуться в праведність, і святі Твої радітимуть.
Євангеліє від Матфія, зач. 55 (13, 44- 54). Причасний: У вічну пам'ять буде праведник.
Лихої слави він не убоїться.
Діонісія Ареопагіт, єпископа Афінський (96). Він виріс в заможній і знатній родині
греків і отримав освіту в найкращій афінській школі. Наслідуючи приклад великих
мислителів старовини Діонісій відправився до Єгипту з метою поглиблення своїх знань.
У Геліополісе він став свідком незвичайного затьмарення сонця, що супроводжувало
смерть Спасителя, і сказав тоді: «Ймовірно, страждає Сам Бог». Після повернення до
Афін він був вибраний в члени вищого судового місця - ареопагу, чому і називається
«Ареопагітом». Ареопаг спостерігав за виконанням стародавніх законів, вихованням
юнацтва і чистотою релігійного життя. Звання члена ареопагу було довічним. Коли
апостол Павло відвідував Афіни, він з'явився в ареопаг і почав проповідувати
Воскреслого Христа. Його проповідь в місті, відомому своєю високою духовною
культурою і філософськими традиціями, викликала великий інтерес. Вчення Павла
справили величезне враження на ряд освічених афінян, у тому числі і на Діонісія
Ареопагіта. Через декілька днів Діонісій прийняв Хрещення. Три роки він слідував за
апостолом Павлом, який увів його у глибини християнської мудрості, яку він
проповідував. Основи цього навчання були згодом висловлені Діонісієм Ареопагітом у
ряді творінь, з яких до нас дійшли: «Про Небесну Ієрархію», «Про Церковну Ієрархію»,
20
«Про Імена Божественні», «Про містичне Богослів'я» і десять листів. Збереглася згадка
ще про сім втрачених творів: «Про душу», «Про властивості і чини Ангельські»,
«Богословські нариси», «Символічне Богослів'я», «Про духовне і плотське»,
«Божественні гімни», «Про праведний суд Божий». Діонісій Ареопагіт, рукопокладений
святим апостолом Павлом в єпископа Афін, удостоївся бути присутнім при похованні
Богоматері. У кінці 60-х років I століття великий богослов відвідує Рим для побачення зі
схопленими, а потім і страченими імператором Нероном, первоверховними апостолами
Петром і Павлом. Сам святитель Діонісій зазнав мученицьку смерть за свої
християнські переконання при імператорі Доміциані у 96 році.
В той же день
Преподобного Діонісія Затворника Києво – Печерського
Жертву Безкровну приносив Господеві непорочно і щиро служив Йому по званню
своєму багато часу, священний Діонісію; молися за нас, що з любов’ю шануємо тебе.
Священнодіяв на землі достойно і добре потрудився в чині своєму, нині на Небесах
світло радуєшся; священними хвалимо тебе піснями, Діонісію і молимо: моли Христа
Бога невпинно за всіх нас.
Преподобний Діонісій, затворник Печерський жив у XV ст. Був ієромонахом і
наглядачем за печерами у Києво-Печерському монастирі. З його ім’ям пов’язана чудесна
подія, яка відбулася в 1463 році за благочестивого київського князя Симеона Олельковича
і блаженного архімандрита Печерської обителі Миколая. На пасхальній утрені,
обходячи Антонієву печеру і кадячи святі мощі, преподобний Діонісій, переповнений
пасхальною радістю, урочисто сказав: «Святі Отці і Браття! Сьогодні є Великий День,
Христос Воскрес!» Як грім прозвучала відповідь від спочилих: «Воістину воскрес!» Це
чудо так вплинуло на блаженного Діонісія, що решту свого земного життя він провів у
затворі, цілковито догодивши Господу.
Пам’ять преподобного Діонісія відзначається ще 28 серпня (10 вересня) та в другу
неділю Великого посту.
4(17) жовтня
Священномученика Єрофея єпископа Афінського
Благодать прийняв Святого Духа, славний Єрофею, нині пройшов всю вселенну,
навчаючи про Одиницю в Трьох Іпостасях шануючи: Отця Безначального, начало
Божества, з Ним же Сина як Співпрестольного Отцю і Єдиносущного, від Діви
народженого за плоттю як Людину.
Дар богоугодний священний Божественний – твою душу, приніс ти, і тіло віддав
священне як Божественне, і священнодіючи душі віруючих Вседержителю Богу, спасіння
вірним виточуючи. Тому твою пам'ять і поховання шануємо, і чудеса любимо, і слова
проповідуємо.
Ти дванадцять апостолів бачив на Успінні Преславної Приснодіви Пречистої
Богородиці, Матері Господньої, і Діонісій з тобою, що описав Божественні чини; з ними
ж твоє свято і пресвяте торжество ми, вірні, ублажаємо, Єрофею славний.
21
Постав при Успінні Божественному Богоматері, Божий проповіднику, віщанням
Божественним возвеселив серця вірних, блаженний, і священний собор Божих
проповідників апостолів утішив, з одухотворенням Божественним прославляючи Божі
таїни. Тому отримавши сміливість до Христа, ієрарху Єрофею, молися за душі наші.
Благодіянню навчився і розсудливості у всьому, благою священною совістю
огорнувся, почерпнув таємниці від сосуду вибраного, і віру зберіг, достойне служіння
звершив, священномученику Єрофею, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
Слава, і нині, Богородичний, або Хрестобогородичний.
На ранній. Обидва канони Октоїха, і святого, глас 8:
Пісня 1.
Небесного ученика, керівника пізнання святих таїн, Богом натхненного Павла,
мирського ловця, мав учителем, і видіння Вищого учеником був ти.
Діючи натхненно Павло тобі явно відкрив Божі таїни, блаженний, обійняв і Божим
проповідником сотворив.
Пронизаний любов’ю духовною і Божественними словами духовно спілкувався з
Владикою всіх, священний, і священні слова прийняв ти.
Світла вічного пристанищем Бога достойна будучи, Діво Чиста, від скверни і
всякого гріха і темряви мене очисти, Владичице.
Пісня 3.
Як Божого проповідника священного писання і благочестя слова, всі шануємо тебе,
радісно зійшовшись, і твою священну пам'ять славимо.
Міцністю і ділом, і Божественною любов’ю до Доброчинця всіх розпростираючись,
розум свій і душу просвітив тими променями, блаженний.
Тезоіменитим наречений ти, бо священне Божественне і святе Богомудре явлення
твоє, як жертва Вседержителю і Творцю віків, і храм прикрасив ти Небесний.
Той, Хто утримує просторе небо і земне коло, Чиста, єством Бог, в обіймах Твоїх
тілом утримувався і всім вірним як утвердженням Тебе показав.
Тебе архієрея Афінського прославляємо, бо від тебе дивних і невимовних таїн
навчилися: явився бо єси Богом натхненний духовний співець. Моли, блаженний
Єрофею, щоб від всяких гріхопадінь нам визволитися, і щоб взивали: радуйся, отче
Богомудрий.
22
Апостольським віщанням огласив свій розум і упас, преподобний, вірних зібрання,
жертву чисту приніс царю і Творцю, що втілився заради нас від Діви Богородиці і зі
славою воскрес, сповідуючи Його, Єрофею.
Тепла Заступниця і непереможна, уповання відоме і недокірне, стіна, і покров, і
пристанище для тих, хто приходить до Тебе, Приснодіво Чиста, Сина Твого і Бога моли з
ангелами, мир дати світу, і спасіння, і велику милість.
На Хресті бачила Тебе, Христе, Мати Твоя, що добровільно посеред розбійників
висів, розривалася серцем як Мати, промовляючи: Безгрішний Сину, чому неправедно на
Хресті, як злочинець, прицвяхований Ти, бажаючи людський рід оживити, бо
Милосердний.
Пісня 4.
Красномовним Божим проповіданням прикрасив ликів стояння вірних, блаженний
Єрофею, і священний апостольський собор, Богомудрий, обрадував єси, і здивував
Божественно діючи і співаючи: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Увесь і у всіх відношеннях Богу посвячений був ти, блаженний, наблизився до
Нього священним проповіданням Богослов’я, таїн вчитель, Богом натхненний, і
Божественний співець, і мудрий Божий проповідник, і присутніх розумно судив.
Нині бачиш, отче, Божественне явно, всіх тих, хто проходить священне таємне, і
осіняєш сущих на землі, істинно споглядаючи на Боже сіяння, моли щоб спастися тим,
хто вірно співає: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Ти Бога Невмістимого, вмістила в утробу Твою, Пречиста, і народила, як Чиста,
дівочим прикрашена сяянням, Блаженна. Тому Тебе Богородицю істинно прославляємо і
Різдво Твоє всі славимо.
Пісня 5.
молюся.
Як співмешканець апостольському зібранню, отче, з ними ж постав ти на Успіння
Божественне, Божий проповіднику, Тієї, що тілом народила нам Життєдавця, Пресвятої і
Чистої Богоматері.
Надприродно розуміючи як старець, невимовне видіння, сповідував всім тим, хто з
вірою прийняв сяяння і твоє, блаженний, бачення Богослов’я, щоб розуміли люблячі,
доблесний.
Щедро надприродними променями засяяв, звіщенням Божественних одкровень і
чистотою, багатьох покорив тимчасовим випробовуванням, і видінням, мудрості
Божественній навчаючи.
Наспокушеномужньо, Діво, Безмежного єством Божества, одушевленого мужністю
ради нас людей Слово, зачала від дівочої крові, Отроковице, перевершивши невимовно
закони природи.
Пісня 6.
23
Наукам Божественним Божому знанню навчав, слова твої, отче, як другі слова і явні
священні знання залишив, що душі наші просвіщають.
Блаженним істинно був, Богоблаженний, з очищеною душею, і суще блаженство, і
єдине бажане, і красоти Спасові, полюбив ти Єрофію.
На пречисті промені поглядаючи, Богом натхнений, сяйвом Божественних ангелів
насолоджувався і світла спільником явився ти, блаженний.
Як істинну Владичицю Тебе, Богородице, славимо, бо дійсно Сущого Бога
невимовно народила Ти, тілом з’єднаного по Іпостасі, Пресвята Мати Діво.
Як стовп непохитний, Єрофею, погроз ворогів не убоявся, і спокус твердиню
зруйнував, як камінь чесний лежачий, отче. Тому Владика тебе, хороброго, увінчав
животворчою і Божественною правицею. Його ж моли за всіх нас.
Ікос:
Твоєму закону підкорюючись, Христе, ученики Твої і ті, що від народів всім
проповідували слово Божественного Твого пришестя, всім Церквам висвячують вірних
пастирів і проповідників. І цього пастиря висвятивши, якого вибрав від дитинства, і
просвітив як непорочного, Тобі, і зволив його поставити стадо Твоє пасти, яке доручив, і
свідком явив Твого Царства, який молиться за всіх нас.
Пісня 7.
Святе святих бажав бачити, Богоблаженний, тому чистотою життя і спогляданням
на високе Божественне, мудрий, бажане отримав, і співаючи, взивав: благословен Бог
Красномовство слів віщання твого і писання радують тих, хто з любов’ю святкує і
спонукає співати, і зве навчаючи: благословен Бог отців наших.
Одиницю Божества знаючи, благословив єси, Тройцю в Лицях, і прославлену в
Трьох Іпостасях, Богомудрий, і співав, взиваючи: благословен Бог отців наших.
Перевершуючи закони єства, Діво Мати, народила Владику над усім видимим і
розумним, Чиста, Його ж прославляємо, разом взиваючи: благословен Бог отців наших.
Пісня 8.
Всесильне дійство Духа Святого в чисту твою душу вселилося, Богом натхненим
проповідником показавши, достойного святості Визволителя оспівував і з вірою хвалив:
священники оспівуйте, люди прославляйте по всі віки.
Благочестиво шукаючи пізнав невимовний устрій Христових таїн, ясно і
красномовно показав найсолодшим твоїм складеним віщанням, взиваючи невпинно:
священники оспівуйте, люди прославляйте по всі віки.
24
Блаженна твоя благодать Божим натхненням і Богослов’ям достовірно все належно
здійснила: звідси виточив ти, як ріки навчання, радуючи апостольських ликів стояння, з
ними ж нині співаєш: священники оспівуйте, люди прославляйте по всі віки.
Пречиста, що Бога надприродно народила не знавши чоловіка, Який може оживити
всіх, умертвлену мою душу гріхами і озлоблену ядовитим укусом, віднови, що взиває:
діти благословляйте, священники оспівуйте, люди прославляйте по всі віки.
Пісня 9.
Премудрого мудрість полюбив і від неї благодатний прекрасний вінець радуючись
прийняв єси; і нині з ликами Небесними біля Творця всіх перебуваючи, моли щоб від бід
спастися тим, хто хвалить тебе, Єрофею.
Оселився єси в Вишні Божественні палати і оселі вічні наслідував, з воїнствами
ангельськими і з апостольськими чинами; з ними ж радуючись, і з ними ж перебуваючи,
для тих, хто з вірою шанують тебе Божественного миру проси.
Без сумніву дари прийняв, бо ще й на землі славу отримав ти, істинною любов’ю
споглядаючи на Бога, нині старанно моли, отче Єрофею, милість і очищення подати тим,
хто з вірою світлоносну і священну пам'ять твою звершує.
Як Мати всіх Творця, материнським Твоїм заступництвом умоли Свого Сина, щоб
від насильного полону мучителів рабам Твоїм спастися, і обмову людей лукавих
знищити, мир і спасіння подати тим, хто Тебе прославляє.
Найгірше підкорив кращим, Богом натхнений, розум від жадання пристрастей
захистив з усіх сторін мудро, Єрофею, Богослов’я орган і апостол Христовий, мудрий
ієрарху, за світ молися.
До пречистого Твого Успіння прийшов Єрофей з іншими апостолами, і пісню співав
Тобі, Отроковиця, дивну і невимовну, з одухотворенням Божественним, як істинно
Богом натхнений; і нас покажи подібними до нього, Діво Богомати.
Священномученик Єрофей, був членом афінського ареопагу і навернений до Христа
апостолом Павлом разом з Діонісієм Ареопагітом. Святий був висвячений апостолом
Павлом в сан єпископа. За переданням єпископ Єрофей був присутній разом з єпископом
Діонісієм на похованні Пресвятої Богородиці. Святий Єрофей співав божественні пісні,
коли проводжав до гробу Пречисте тіло Божої Матері, так, що всі, хто чув і бачили
те, признали його за праведного і святого чоловіка. Він побожно прожив, як і належить
святому, і догодив Богу своїм життям і благим управлінням пастви. Помер святитель
Єрофей мученицькою смертю в І столітті.
Преподобного Амона затворника Печерського у Дальніх печерах
спочиваючого
Коли відійшов від світу, тоді все мирське як марне відкинув, коли ж образ чернечий
на себе прийняв, тоді ворожі підступи подвигами і трудами своїми, Амоне блаженний,
25
подолав ти, взиваючи: Христе Боже, слава Тобі.
Щоб своєму Воєводі і Господу, преподобний Амоне, догодити, від усіх мирських
пристрастей відійшов, мандрував всі дні життя свого заради Його, трудолюбний, тому і
отримав вічний спокій; моли, щоб і нам там оселитися.
Преподобний Амон, затворник Києво-Печерський називається ще Трудолюбивим.
Проходив подвиг у Печерській обителі в ХІІІ ст. Коли і де він народився не відомо. Не
відомо також, ким були його батьки. З благословення печерського ігумена ходив на
Афон і до Єрусалиму. Вивчав подвиги і житіє святих великих отців. Після свого
повернення в монастир став взірцем чернечого життя для інших. Преподобний Амон
прославився своїми подвигами і решту свого земного життя провів звершуючи
особливий подвиг затворництва. Упокоївся в Печерському монастирі. Його нетлінні
мощі знаходяться у Дальніх печерах славнозвісної Києво-Печерської Лаври. Свята
Церква згадуючи його святу пам'ять прославляє цього угодника Божого похвалами
такими: «Радуйся, Амоне, бо древніх отців наслідував ти в подвигах старанно».
5(18) жовтня
Преподобних Даміана пресвітера цілителя, Матфея і Єремія прозорливих
Києво - Печерських
Одержимого мене душевними і тілесними недугами, єлеєм твого милосердя, так як
маєш помазання священне з висоти, преподобний Даміане, скоро зціли, що сердечно
взиваю до тебе, і молитвами теплими до Бога, подай смирення моєму серцю, гнійні
струпи душі моєї очисти, щоб чистими вустами приніс Богу похвалу, Який
прославляється у святих Своїх.
Благодаттю Духа Пресвятого, освітив свою душу Єреміє прославлений, прийняв дар
від Бога бачити майбутнє як сучасне провіщаючи; і стародавньому уподібнившись
пророку, правдиво все передрікав ти, і провидів таємниці людського серця; сяйвом твоїм
і наші серця просвіти, і випроси у Христа Бога велику милість.
Матфею апостолу, слідував чудно ти, як і той колись лукавих непокірних людей
сміливо викривав, так і ти, блаженний, підземних лукавих духів посоромив; і нині
молимо тебе, отче, бісівські полки, що мислено потьмарюють наш розум, прожени, і
визволи від бід душі наші.
Тройцю отців достойних блаженства, Тройці заступників, Даміана і Єремію, і
Матфія прийдіть люди похвалами вшануємо, і принесемо славослів’я, в вишніх сущому
Богу, що дав угодників Своїх в допомогу Руси – Українській землі і молитвеників за
душі наші.
І нині, Богородичний.
Світла і світоносна засяяла сьогодні ваша пам'ять, отці наші блаженні, світло бо
осяваєте чудес променями тих, хто до вас приходить, і просить теплого заступництва;
тому і ми припадаємо до ваших мощів, старанно їх цілуючи, і славимо Бога, що дав вам
такі дарування, ними ж і нас збагатіть, і випросіть у Христа велику милість.
Світлом Христових повелінь серця свої просвітивши, пристрасну темряву прогнали;
26
тому оселилися в оселі Тройці три отці Даміан, Єремія і Матфей, від Неї благодать
прийнявши, недужих зціляєте, майбутнє віщаєте, і будучи ангелів співпричасниками,
моліться Христу Богу, щоб дарував і нам бути зі святими причасниками.
Канон, глас 5:
Пісня 1.
Ірмос: Спасителю Богу, що в морі людей сухими ногами наставляв і фараона з
воїнством потопив, Йому єдиному співаємо, бо Він прославився.
Спасителю і Богу похвалу принесемо, славословлячи Його угодника блаженного
Даміана, недужих мудрого лікаря, і взиваймо Тому, Хто дав йому такі дарування, бо
прославився.
Життю свого наставника рівного до ангелів наслідував ти, ревнощами невпинними,
від нього ж наставлений прикрасився доброчинністю, невмовкаючі бо прославляв у всі
ночі перебуваючи без сну, і взивав до Бога бо прославився.
З пророками перебуваючи нині біля Спасителя Бога, так як маєш сміливість, молися
щоб благодаттю освітити серця тих, хто з вірою тебе, Богом натхнений Єреміє,
прославляє, і Спасителю взиває, бо прославився.
Всевидяче око Боже, бачило твоє чисте серце, блаженний Матфею, і Він дав тобі дар
таїни людські бачити, і відкривати на користь усім, щоб тобою наставлені співали Богу,
бо прославився.
Духовним Сонцем Ти є, Діво Чиста, наш розум затемнений пристрастями і
насолодами освіти, щоб Тобою просвіщенні, співали Богу, бо прославився.
Пісня 3.
Ірмос: Силою хреста Твого, Христе, утверди мої помисли, щоб оспівувати і славити
Твоє вознесіння.
Силою Божою зміцнений, був ти, блаженний, тихим і мовчазним, з Богом розмовляв
теплими молитвами, і вправлявся старанним читанням святих писаній, і тому утвердився
у Господі.
Хлібом твоїм і питтям було слово Боже, ними ж живив душу свою, преподобний,
тіло ж твоє тільки хлібом і водою, і цим живися ти до смерті своєї, всі пристрасті духу
підкорюючи.
В старості бадьорістю наповнив літа твої Єреміє, прийняв дар провидіти таємниці
сердечні, і викривав єси на одинці лукаві людські думки і наставляв берегтися від поради
диявола.
До перших отців Печерських прийшов, оселився з ними, і будучи ченцем всі похоті
тілесні переміг; тому прийняв від Бога дарування, явно бачити лиця підземних бісів,
Матфею чудний.
Лукавих бісів, що перетворюються в різні вигляди, і діють через члени наші,
Богородице, відвіданням лиця Твого настрахай і прожени, щоб ми без хвилювання
оспівували Твою спасительну силу.
Як подвійну прийняв благодать від Бога, подвійні зціляєш пристрасті, душевні –
старанними молитвами, тілесні – помазанням святим єлеєм; нас, що страждаємо двома
недугами вилікуй, і віджени пристрасті, які нас уражають і молися Христу Богу, щоб
отримали вічне життя ті, хто шанує святе успіння твоє.
27
Всенепорочна Наречена, простора оселя Божого Слова, від пристрастей очисти мене
– скверну оселю, і добродіянням світлим житлом покажи, прожени темряву беззаконня, і
причасником сподоби світла невечірнього, молитвами Твоїми, щоб прославляв Твоє
невимовне милосердя.
Пісня 4.
Ірмос: Почув слово про силу хреста, що рай відкрився ним, і взиваю: слава силі
Твоїй, Господи.
Богословним гроном винограду Божій Матері показався ти, напоєний росою вчення
преподобних отців, і виточив вино зцілення для всіх, хто з вірою до тебе приходить,
Даміане, Божий служителю.
Зброєю віри і полум’ям любові огороджений був, блаженний, відігнав ворогів, що
недугами шкодять людям; старанно бо твоя молитва як хмари проходячи, проганяє
недуги, достойний чудес Даміане.
Як провидець людських думок, передбачив відступаючих ворогів, і бажаючих
відійти від цієї святої огорожі, розчиненим любов’ю словом навчав ти, Єреміє, щоб стати
до боротьби впевнено, і бути непохитними проти ворогів.
Відвертими очима явно побачив одного в церкві біса, в образі воїна, який обходив і
кидав на братію на краї риз, липкі квіти, щоб відійшли раніше благословення сном
потьмарені; їм звелів ти, отче, стояти без лінощів, і хресною зброєю себе захищати.
Оточили мене демонські полки, і стріляють сластолюбства пристрастями, Мати
Божа укріпи, і подай мені благодать, щоб перемогти їхні облесливі підступи, і щоб
завжди перебуваючи прославляв Твою допомогу, Чиста.
Пісня 5.
Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи, спаси нас; Ти бо єси Бог наш, крім Тебе
іншого не знаємо.
За всіх хворих, які приходили, блаженний твій наставник Феодосій, велів тобі
молитву творити, ти ж смиренний і послушний вважав себе недостойним дару зцілення;
але повеління виконуючи свого отця, молитвою і єлеєм подавав здоров’я болящим.
Як добрий подорожанин, добре прямував шляхом цього життя, зміцнюючи себе
чернечими подвигами; коли ж досяг своєї кончини, недостатнє недугою довершив, і
чистішим за золото відійшов ти в спокій безболісний.
Прозорливістю від Бога тобі даною, все що бачив ти, блаженний, правдиво кожному
повідомляв і збувалося слово твоє правдиво; тому так як ти з пророками маєш славу і з
преподобними перебуваєш, достойно тебе ублажаємо Єремія.
Ніколи не виходив з церкви до закінчення служби, і завжди потім, невтомне мав
бажання у славослов’ї Божому перебувати; заради цього Бог прославив тебе перед
ангелами і людьми Богоносний Матфію.
Як святу Божу гору, і дім слави Вишнього знаючи Тебе, Діво Чиста, в смиренні
припадаючи, молюся: підведи мене на висоту доброчинного життя, і сотвори мене
чистим храмом для прийняття Божественних дарів.
Пісня 6.
Ірмос: Обняла мене безодня, китом став для мене гріб, я ж взиваю до Тебе,
Чоловіколюбця, і спасе мене рука Твоя, Господи.
Йшов на землі правдивим шляхом, при кончині молитву до Подавця вінців розчинив
сльозами, просячи Його милосердя, щоб не лишив тебе Царства Небесного, і життя разом
28
з отцем твоїм преподобним Феодосієм.
Бажаючи щоб у світлі неприступному з преподобними не лишитися причастя, зі
смиренням до Христа підносив молитви, і отримував, що просив; бо мудрий Творець
звістив тобі чудно, що радісним відійдеш в покій з преподобними спочивати.
В старості глибокій відновилася юність твоя духовно, Єреміє, бо залишив ветхий
тілесний покров, і в нову оселю відійшов ти душею, до древніх пророків на споглядання
слави Божої.
Сидячи один під церковним билом, побачив великий натовп похмурих бісів, і
запитавши побачив, що вони до одного брата йшли, після цього багатьох з братів
люб’язно сам наставляв ти, щоб вони від подібних береглися; навчи і нас, блаженний,
щоб біси не увійшли в двері наших сердець.
Визволи мене, Владичице, від облоги бісівських пристрастей, щоб не увійшов в дім
моєї душі той лукавий натовп, загороди мисленні двері серця страхом, і дай мені
бадьорість і піклування про спасіння своє.
Як древні пророки благодать пророцтва прийняли, і правдиво духом передбачали,
пророкували бажаючим осягнути, так і ви в житті нашому зле, що на нас наступає
провіщаєте; і нині щоб не настигло нас зло, випросіть у Христа Бога виправлення справ
наших і велику милість.
Ікос:
Тезоіменитих своїх наслідували і як ангели на землі прожили, великих дарів
сподобилися, Єреміє і Матфію: віщали майбутнє, багатьох до виправлення привели, бісів
посоромили, людей дивували; і нині після тимчасового життя у вічному з ангельськими
ликами перебуваючи, просіть у Христа Бога виправлення справ наших і великої милості.
Пісня 7.
Ірмос: В печі вогняній співців юнаків спас, благословенний Бог отців наших.
Постав перед тобою ангел Божий, святий Даміане, в образі преподобного Феодосія, і
упав на груди твої цілуючи люб’язно, як улюбленого Богу, людям і ангелам, ти ж
заспівав: благословен Бог отців наших.
Явившись промовив тобі: ось чадо, за тебе молився до Господа, посланий я звістити
тобі, що по проханню твоєму тобі і буде і оселишся у Царстві Божому зі святими. Ці
слова почувши, радісно заспівав ти, Даміане: благословен Бог отців наших.
Що є найсолодше, і що є найбільше, аніж жити разом зі святими, де живе Христос, у
світлі невечірньому, там і тобі приготовано місце покійне, Даміане; щоб і нам це
отримати, молися за тих, хто співає: благословен Бог отців наших.
Разом зі святими, в честі з пророками, в стоянні з ангелами сподобився ти, Єреміє,
приготовлений бути з Богом, Йому ж молися, щоб і нам там постати чистими без
повітряних перешкод, що співаємо: благословен Бог отців наших.
Любов мав до братії завжди Матфію, всі одкровення відкривав на користь для всіх, і
наказував ти в келії залишатися, плакати через гріхи свої, і співати: благословен Бог
Визволені Тобою, Пречиста, від всіх бісівських наговорів, Народженому від Тебе
взиваємо: благословен Бог отців наших.
Пісня 8.
29
Ірмос: Із Отця раніше віків народженого Сина, і Бога, в останні літа втіленого від
Діви Матері, священики оспівуйте, люди прославляйте по всі віки.
Явлений тобі від Отця світлий посланник був у вигляді наставника твого Феодосія
Богоносного, Феодосія ж запросивши, сповістив ти, що той поставши повідав тобі, і що
обіцяв, Даміане; він же сповіщенню дивуючись прославляв Бога повіки.
З радістю запитав ти про обіцянку у наставника свого і отця, промовляючи: чи буде,
отче, мені те, що ти на прохання моє обіцяв? Той же відповів: не знаю, чадо, про що
питаєш мене, бо ангел Божий обіцяв тобі, і він оселить тебе там, де співають Господні
святі повіки.
Радісний і сповнений той надією від цього сповіщення, відійшов у світоносні місця
світоносними проведений ангелами, з ними ж і прославляє Господа повіки.
Всяке твоє відання є для тих, хто спасається твоїм наставленням, преподобний
Матфею, якось керівник відкинув твоє наставлення, і ним же пробуджений досягнув
скорого блаженства, де святі прославляють Господа повіки.
По багатьох одкровеннях відійшов ти в старості глибокій, Матфею, і з щирим лицем
біля Престолу Божого постав; молися ж за нас, святий, щоб з тобою сподобилися
Господа бачити, і прославляти з похвалами по віки.
Єдиний Сущий єством від Тройці Бог Слово, в Твою, Чиста Діво, утробу вселився, і
уподібнившись до нас тілом явився; Його ж благословляючи прославляємо повіки.
Пісня 9.
Ірмос: Тебе, вищу розуму і слів Матір Божу, що в літо Безлітного невимовно
народила, вірні, єдиномудро величаємо.
Як назвати це блаженне місце? Твердю Небесною, на ній же троє отців як зірки
чудесні сяють і осяюють чесною їхньою пам’яттю тих, хто піснями благочестиво їх
ублажає.
Від тимчасового світла до вічного Світла приставившись у світлі одежі зодягнені,
наші серця просвітіть і випросіть молитвами вашими, щоб у світлі заповідей Господніх
ходили ми, і побачили б світло невечірнє.
Благодать зцілення від Бога святі ще при цьому житті отримали, нас пристрастями
одержимими скоро зціліть; з вірою бо приходимо до ваших мощів, і з молитвою піснями
величаємо.
Прославимо Бога, що прославив святих Своїх Даміана, Єремію і Матфея, бо ж, як
ангели в тілах проживши, прославили Його, Його ж і молимо, щоб ми, що пам'ять їхню
нині з похвалами величаємо, не були позбавлені з ними Небесної Слави.
Згадавши про кончину, коли прийде мені час визволитися від тілесних пут, тремчу,
бо ж гряде день Судний; хто ж від нього мене визволить, чи не Ти, Чиста Діво? Тому до
Тебе завжди з похвалою приходжу.
Свято проживши на землі, святі є і на Небесах, і з ангельськими ликами стоїте перед
Богом; від Нього прийнявши відплату за свої труди, за нас не забувайте, і керуючи
наставляйте на шлях правий, щоб ним йшовши, отримали милість у день Судний.
Тут святий Твій храм і дивний, бо Сама є храмом Божої слави, Своїм промислом
створила і прикрасила святих отців життям рівним до ангелів заради нашого життя;
потворність нашу на красу перетвори, щоб бажав Цар доброти душі наші, і вилив би на
30
нас велику Свою милість.
На хвалітніх стихири, глас 4:
Світло прийняли Духа Пресвятого, отці блаженні, і від Нього просвічені від Бога,
даром пророцтва збагатилися, і майбутнє передбачення і розум істинний отримали; тому
молимо вас, моліться за нас Ісусу Чоловіколюбцю і Спасу душ наших.
Як істинні пророки, правдивими настановами все передрікали тим, хто бажав знати і
провіщали, преподобні отці, Матфію і Єремія з Даміаном достойним чудес, увесь бо Дух
Святий просвіщає чистих серцем і подає благодать одкровення; ради цього прославляємо
Ісуса Чоловіколюбця і Спаса душ наших, що прославив вас.
Любов’ю Божественною палаючи, і бажанням благ грядущих, з любов’ю тісний
шлях пройшли, і за ніщо вважали скорботи, тому нині в прохолодному місці радуючись,
тим, хто з любов’ю вас шанує подайте від дарів ваших і моліть за нас Ісуса
Чоловіколюбця, і Спаса душ наших.
Тройцю преподобних отців, вірні, зійшовшись ублажим, один бо дар зцілення
прийняв, інший же пророченням істинним наповнений, і ще один невидиме бачив;
їхнього свята день шануючи, славимо Бога нашого і молимо, щоб мир подав світу і спас
душі наші.
І нині, Богородичний: Богородице, Ти єси виноградна Лоза істинна…
Преподобний Даміан подвизався в Києво – Печерській обителі під час ігуменства
преподобного Феодосія (пам'ять 3 (16) травня). Про преподобного Даміана св. Нестор в
житії преподобного Феодосія пише, що він у всьому наслідував рівноангельському
життю наставника свого і ревно подвизався у всякій доброчинності. Багато хто
свідчили про добре його життя, в смиренні і послуху. Даміан відрізнявся покірливістю;
дивував усіх своєю лагідністю. Його подвижницьке життя, неспання по ночам,
старанне читання святих книг і часте підняття на молитву – все це було добре відомо
братії і викликало благовоління до св. Даміана. Багато хто говорили про нього, що він
був великий пісник і подвижник і до самого дня своєї смерті не споживав нічого, окрім
хліба і води. За своє благочестиве життя він удостоївся отримати від Господа дар
чудотворення, особливо ж благодать зцілення хворих, подібно святому безсрібнику і
чудотворцю Даміану, ім’я якого він носив. Якщо хто приносив до нього хвору дитину, чи
приводив до нього дорослу людину, що страждав якою небудь недугою, Феодосій велів
блаженному Даміану творити молитву над болящим. Зі смиренням і покірно, вважаючи
себе недостойним дару зцілення, творив тоді Даміан над болящими молитву і помазував
їх святим єлеєм, і Божою благодаттю, всі отримували зцілення і відходили здоровими. В
богоугодних справах пройшло все життя святого. Перед кончиною він захворів, і
лежачи на смертному одрі, зі сльозами молився: «Господи мій, Ісусе Христе, сподоби
мене бути спільником слави святих Твоїх, і з ними причасником Царства Твого; не
відлучи мене, Владико, від отця мого і наставника преподобного Феодосія, і разом з ним
осели мене у світлі Твоєму, який приготовив ти для праведників». Коли він так молився,
враз біля його одру постав ангел в образі прп. Феодосія, прихилився на груди Даміана і,
люб’язно цілуючи його, сказав: «Чадо, ось я прийшов сповістити тобі від лиця
Господнього, що ти отримаєш те, про що молився, будеш приєднаний до Його святих і з
ними оселишся в Царстві Небесного Владики. Коли ж Господь Бог повелить тобі
приставитися від світу цього, не розстанемося ми один з одним і разом будемо жити в
тому Світлі». Сказавши це, ангел став невидимим. Блаженний Даміан зрозумів, що йому
було явлення від Бога, бо ж він не бачив, що той, хто говорив з ним входив чи виходив
31
через двері, і на тому самому місці, де явився, там став і невидимим. Відразу він позвав
послушника і послав його до преподобного Феодосія, просити його щоб він прийшов до
нього. Коли святий негайно прийшов, блаженний Даміан з радісним обличчям спросив у
нього «Отче! Чи буде так, як нині ти мені обіцяв?» Преподобний же, нічого про те
незнаючі, відповів: «Не знаю, чадо, про яку обіцянку говориш ти». Тоді повідав йому
блаженний Даміан про свою молитву і про чудне явлення йому якогось мужа в образі
преподобного. Почувши про це, Богом натхнений Феодосій прославив Бога і зі сльозами
сказав: «Ей, чадо! Буде так, як тобі обіцяно, бо ж ангел Божий тобі явився в образі
моєму. Я ж грішний і як можу обіцяти славу, яка уготована Богом». Отримавши таке
звіщення, преподобний Даміан обрадувався духом і утвердився в надії. В той час в його
келії зібралися ченці; він попрощався зі всіма і в доброму сповіданні з миром передав
душу свою в руки Господа. І коли ангели прийшли за нею, преподобний просяяв лицем,
являючи радісне розлучення душі з тілом. Тоді преподобний Феодосій повелів ударити в
било, щоб зібралася вся братія; зі співом і великою честю поховали вони в печері чесне
тіло Христового угодника. Приставився він за три роки до кончини преподобного
Феодосія, у 1071 році 5(18) жовтня.
Пророк Єремія, великий Печерський подвижник. Про нього прп. Нестор в літописі
так пише: «Був і інший брат, з ім’ям Єремія, який пам’ятав Хрещення Русі». Тоді він і
був просвічений святим хрещенням. Через багато років після цього він прийшов у святий
монастир Печерський до преподобних наших отців Антонія і Феодосія, прийняв великий
ангельський образ – схиму, і в ньому богоугодно подвизався, наслідуючи життя святих
отців. За велику свою доброчесність «йому, – продовжує св. Нестор, – даний був Богом
дар: він пророкував майбутнє і, якщо в комусь бачив недобрі думки, виказував йому
таємно і наставляв берегтися від диявола; якщо брат бажав вийти з монастиря, то
глянувши на нього, приходив до нього і викривав того думки і утішав брата; і якщо
говорив йому, що буде з ним приємне чи неприємне, то слово старця збувалося».
Проживши багато років і принісши багато добра і користі ближнім своєю
прозорливістю, Єремія скінчився в глибокій старості (90 років) і, залишив в печері
храмину своєї душі – тіло, духом відійшов до сонму святих пророків і прозорливців. Мощі
його почивають у Антонієвій печері.
Преподобний Матфей. Він був ченцем в Печерському монастирі в дні святих
перших начальників цієї обителі. Преподобний Матфей пострижений св. Феодосієм. За
великі свої подвиги удостоївся отримати від Бога такий дар, що ясно міг бачити
обличчя підземних ефіопів – бісів, викривати їх і відкривати на користь тим, хто
спасається таємні їхні підступи. Стоячи одного разу в святому храмі на звичайному
своєму місці під час церковного богослужіння, блаженний Матфій побачив біса в образі
воїна, який обходив ченців, що стояли в храмі, і кидав на них липкі квіти, перед цим
накладаючи на ці квіти щось зле. Притому, якщо квітка приставала до кого-небудь з
братів, в тому відразу слабіла увага до богослужіння і губилася старанність до
молитви, і він, знайшовши собі яку-небудь причину, незабаром йшов з церкви в свою
келію, де лягав спати, не повертаючись більше в церкву. Якщо ж кинута квітка падала
мимо ченця і не приставала до нього, то ченець як і раніше залишався в церкві і стояв до
кінця служби. Все бачене старець передав братії і всі з того часу стали остерігатися
виходити з церкви. У блаженного Матфея був звичай виходити з церкви після закінчення
богослужіння останнім. Одного разу, після виходу з церкви, після закінчення ранньої, він
сів під дзвіницею щоб відпочити і трохи заснути, бо келія його була далеко від церкви. І
він побачив, що великий натовп йде у монастирський двір через ворота і, уважно
32
вдивившись, помітив, що один біс гордовито їде на свині, а інші обступають його. І
сказав старець їм: «Куди йдете ви!» Той біс, що сидів на свині відповів: «За Михаїлом
Тоболковичем». Старець, осінив себе хресним знаменням, і пішов у свою келію; вже
світало на дворі, і блаженний сказав своєму ученику: «Піди, дізнайся, чи в келії Михаїл?»
Той пішов дізнатися, і йому сказали: «Сьогодні після ранньої він вийшов за
монастирську огорожу». Старець відкрив своє видіння ігумену і старшій братії. Ігумен
призвав названого і розпитав про його поведінку, словом повчаючи врозумив його і
відпустив. Блаженний Матфій наставляв братію залишатись в келіях і перебувати в
молитві і в Божих роздумах. При блаженному Матфею мирно спочив преподобний
отець Феодосій. Після нього ігуменом був Стефан, а потім Никон, при якому Матфею
було видіння: стоячи в церкві під час ранньої, Матфей підняв очі, щоб побачити ігумена,
але з жахом на місці ігумена замість Никона побачив осла. Коли блаженний старець
повідомив своє видіння ігумену Никону, той зрозумів це видіння, як покарання за недбале
відвідання церковних служб, і с тих пір не тільки лінощі, але якби там не було
монастирські справи, або нужди не могли відвертати блаженного Никона від відвідання
церкви. Багато і інших видінь сподобився цей старець і, відкриваючи їх братії, служив їм
на користь і напоумлення. По звістці Полікарпа, прп. Матфей прозорливий при ігумені
Никоні (1074 – 1088) молився разом з іншими про зцілення спокушеного Микити.
Досягнувши глибокої старості, він спочив у Господі в доброму сповіданні у 1088 році,
чесні його мощі лежать нетлінно в Антонієвій печері з святими отцями, а сам він
молиться за нас, стоячи перед Престолом Владики.
Спільна служба преподобним Даміану, Єремії і Матфію здійснюється 5(18)
жовтня, 28 вересня (11жовтня) і в другу Неділю Великого посту.
6 (19) жовтня
Святого апостола Фоми
На вечірні: Блажен муж..., 1 антифон. На Господи, взиваю…, стихири на 8, глас 4:
До ребр доторкнувся Владики, блаженний, добрих осягнув піднесене: бо як губка
убирає воду, звідти почерпнув ти джерело благ і життя вічне і через незнання висохлі
серця напоїв, Божественного пізнання виточуючи догмати.
Щирим невір’ям твоїм вірних утвердив, бо про Бога і Господа всього творіння почав
навчати, Який тіло прийняв заради нас земних і Хрест, і смерть перетерпів, і цвяхами
пробиття, і списом проколення ребр, від них же життя черпаємо.
Фома відкрив чудне джерело догматів Богомудрим: бо до ребр доторкнувся Твоїх,
Владико, подвійному діянню, подібно й єству подвійному навчився і взивав: Ти Бог мій і
Владика, Ти Господь Слави, заради мене плоть прийняв.
Як слуга Слова і невимовного втілення Його, глибину мудрості почерпнув ти, Фомо
апостоле: хрестом як вудкою уловлював души ти і виводив з глибини спокуси. Звідси
сіткою твоїх догматів всю просвітив вселенну і світлом знання просвітив потьмарені
души індійців. Тому Славою Христовою світло насолоджуєшся; Його ж моли щоб
помилувати душі наші.
І нині, Богородичний: Хто Тебе не ублажить, Пресвята Діво…
Вхід. Прокимен дня. І читання три:
Соборне послання Іоанна читання (1, 1 - 7):
Про те, що було від початку, що ми чули, що бачили своїми очима, що розглядали і
чого торкалися руки наші, про Слово життя, – бо життя явилося, і ми бачили, і свідчимо,
33
і звіщаємо вам це вічне життя, яке було в Отця і явилося нам, – про те, що ми бачили і
чули, звіщаємо вам, щоб і ми мали єднання з вами: а наше єднання – з Отцем і Сином
Його, Ісусом Христом. І це пишемо вам, щоб радість ваша була повна. І ось благовістя,
яке ми чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви. Коли
ж ми кажемо, що маємо єднання з Ним, а ходимо в темряві, то ми неправду говоримо і не
творимо істини; коли ж ходимо в світлі, подібно до того, як Він у світлі, то маємо
єднання один з одним, і Кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від усякого гріха.
Соборне послання Якова читання (1, 1 - 12):

Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, –
радуйтеся. З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам,
знаючи, що випробовування вашої віри дає терпіння; терпіння ж повинно мати
досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку. Якщо ж у
кого з вас не вистачає мудрості, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без
докорів, – і дано буде йому. Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той,
хто сумнівається подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває. Нехай не думає
така людина одержати що – небудь від Господа. Двоєдушна людина нестійка на всіх
шляхах своїх. Нехай хвалиться брат смиренний своєю висотою, а багатий – смиренням
своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний. Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує
траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах.
Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо будучи випробуваною, вона одержить
вінець життя, який обіцяв Господь тим, шо люблять Його.
Соборне послання Іуди читання (1, 1 – 7, 17 - 25):
Іуда, раб Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, що освячені Богом Отцем і
збережені Ісусом Христом: милість вам, і мир, і любов нехай примножиться. Улюблені!
Маючи старання писати вам про загальне спасіння, я визнав за потрібне написати вам,
благаючи боротися за віру, раз передану святим. Бо укралися деякі люди, що здавна
призначені на цей осуд, нечестиві, які благодать Бога нашого обертають на привід до
розпусти і відкидають єдиного Владику Бога і Господа нашого Ісуса Христа. Я хочу
нагадати вам, котрі вже знають про це, що Господь, визволивши народ із землі
Єгипетської, потім вигубив тих, що не вірували, і ангелів, які не зберегли своєї гідності,
але залишили своє житло, Він зберігає у вічних кайданах, під темрявою на суд великого
дня. Як Содом і Гоморра та навколишні міста, які подібні до них блудодіяли і ходили за
іншою плоттю, зазнавши кари вогню вічного. Але ви, улюблені, пам’ятайте проречене
апостолами Господа нашого Ісуса Христа. Вони говорили вам, що в останній час
з’являться ганьбителі, що діють за своїми нечестивими похотями. Це люди, котрі
відділяють себе від єдності віри, душевні, що не мають духа. А ви, улюблені, навчаючись
найсвятішої віри вашої, молячись Духом Святим, бережіть себе в любові Божій, чекаючи
милості від Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. І до одних будьте
милостиві, з розсудом, а інших страхом спасайте, вихоплюючи з вогню; викривайте ж зі
страхом, ненавидячи навіть одяг, що осквернений плоттю. Тому ж, Хто може зберегти
вас без гріха і без скверни і поставити перед славою Своєю непорочними в радості
Єдиному Премудрому Богові, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого,
слава і велич, сила і влада перед усіма віками, і нині, і на всі віки. Амінь.
На літії стихира храму і апостола, глас 4:
Вудкою благодаті з глибини суєтності людей витягнув, достойний чудес, дії
Учителя підкорився, Фомо, Який просвітив у всьому твою свідомість, і апостолом, і
34
чесним Божим проповідником Його незбагненого Божества тебе, блаженний, показав.
Сяйво Духа на тебе зійшло у вигляді вогню і тебе, блаженний, Божественним
пристанищем сотворило, скоро відганяючи безбожжя темряву і світ просвічуючи
сяянням мудрих твоїх слів, таїн проповіднику, апостолів прикраса, Христовий свідок,
блаженний.
Блискавками проповідання в темряві невідання сидячих просвітив, славний, показав
синами Владики і Бога заради віри. Його ж страстям і смерті ревнував і слави був
наслідником, як мудрий і Божий проповідник, як ученик істини.
Залишив земне, пішов за Христом і засяяв натхненням Святого Духа, посланий був
від Нього до народів, що гинули навертати людей до світла Божого пізнання, апостоле
Фомо, і скінчив Божественні подвиги твої страстями і різними муками, і душу твою
Христу віддав. Його моли, блаженний, дарувати нам велику милість.
І нині, Богородичний:
Як бісер, тебе з глибини мирського каламучення витягнув Христос Чоловіколюбець,
тобою збагатив зубожілих і убогих злом одержимих, Фомо апостоле. Тому тебе
ублажаємо і святкуючи пам'ять твою з похвалами славимо, благочестиво тебе шануючи.
Стих: По всій землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх.
Індійську просвітив всю землю, Боговидцю апостоле священний; бо просвітивши їх
всіх в дусі, сотворив синами світла і дня, мудрий. Ідольські ж храми зруйнував,
воздвигнув же Церкви благодаттю Бога в славу і хвалу. Блаженний, молитовнику за душі
наші.
Стих: Небеса возвіщають славу Божу, про діла ж Його промовляє небозвід.
Рукою допитливою Божественні ребра оглянув і від цвяхів рани, Того, Хто
Безсмертним заради нас піднявся, і невір’я перемінив з радістю в благу віру, Фомо, і
взивав ти: Ти єси Бог і Господь, і Тебе славлю, Чоловіколюбче, що страстями виточив
вірним безстрастя.
Божественні бачивши мудрості, розумним ти показався водоймищем таїн, Фомо
апостоле, в якому вірних душі радуються: бо Божественною сіткою Духа людей витягнув
з глибини відчаю. Тому від Сіону, як річка благодаті, вийшов ти, твої виточуючи
Божественні догмати для всього творіння. Тому Христовим страстям уподібнившись, в
ребра проколотий був ти, і увійшов в нетління. Його ж моли, щоб спастися душам
нашим.
І нині, Богородичний: Богородице, Ти єси виноградна лоза істинна…
Учеником Христовим був, і Божественного собору апостольського співучасником,
невір’ям бо своїм Христове Воскресіння звістив і доторканням до ран ствердив Його
пречисті страждання, Фомо всехвальний, і нині нам проси миру і великої милості.
Слава, і нині, Богородичний.
На ранній, на Бог Господь... тропар апостола двічі. Слава, і нині, Богородичний
воскресний.
Пам'ять апостола і ученика Христового всі прославимо піснями: бо любо Богові
наші думки направив, коли язви від цвяхів оглянув, вірну віру знайшов, утвердив у світі і
35
молить Спаса, щоб були помилувані душі наші.
Заради нас ушкоджених гріхами, з Тебе, втіленого Господа Бога моли, щоб завжди
ущедряв нас і відвернув ярість і гнів Свій, Чиста, від тих, хто взиває з вірою невпинно
величаючи Тебе, Благодатна.
Оглянувши ребра Спасові і почерпнувши від них Божий розум, славний апостоле,
невір’ям своїм земних вірних привернув ти до віри; списом пробитий по всьому тілу,
просвіщаєш усіх душі, що похваляють святе успіння твоє.
Надіє несоромна тих, хто надіється на Тебе, Єдина, що народила надприродно тілом
Христа Бога нашого, Його зі святими апостолами моли подати вселенній очищення
гріхів і всім нам раніше нашого кінця виправлення життя.
Після полієлею сідальний, глас 3:
Божого Духа сяянням темряву багатобожжя зруйнував ти і вірних серця просвітив,
прославив спасенні повеління, апостоле Фомо премудрий. Христа Бога моли дарувати
нам велику милість.
Кожний, де спасається, там праведно і приходить; і яке інше є таке пристановище,
як Ти, Богородице, що покриваєш душі наші?
Ступеневі, 1 антифон 4-го гласу. Від юності моєї… Прокимен, глас 4: По всій землі
лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх. Стих: Небеса возвіщають славу Божу, про
діла ж Його промовляє небозвід. Все, що дише... Євангеліє від Іоанна, зачало 67 (21, 15-
25). Після 50-го псалма, Стихира, глас 8:
Христос, велике Сонце, променем сяючим тебе в Індію посилає, аби темну
облесливість швидко розігнати, Фомо премудрий апостоле, і людей просвітити, щоб
Тройцю Божественну шанували, Нею ж ми всі спасаємося.
Канон Богородиці, з ірмосом на 6. І апостола на 8, глас 4:
Пісня 1.
Ірмос: Колісниці кріпкі тричасної душі нехай потопить у глибині безстрастя Той,
Хто народився від Діви, щоб як у тимпані, в умертвленнім тілі я співав Тобі пісню
перемоги.
Безначального Сина Божого, Бога Слова, заради нас явленого на землі бачив ти,
славний, оглядаючи Його руки і ребра долонями доторкаючись; умоли спасти паству
твою.
Знавець тайних, що утроби і серця випробовує, Бог мій Ісус, тебе Фомо блаженний,
Свого Богоявлення служителя, і свідка, і апостола Божественного прийняв.
Таїнств води ріку ти показав, що напоює, Фомо, лице землі; від церковного сонму
струменями Божого пізнання і звуком Духа багатобожну спокусу відігнав ти.
Смерті і тління нищителька, що нетління джерело народила – Христа, Богородице
Прославлена, Який безсмертям благодаттю прикрасив людське єство, Пречиста.
Катавасія: Відкрию уста мої…
Пісня 3.
Ірмос: Не мудрістю, і силою, і багатством хвалимося, але Тобою, Христе, Отчою
іпостасною премудрістю; бо нема святого, крім Тебе, Чоловіколюбче.
36
Доброчинності добротою прикрашенням суще уподібнився свідку, і чудесами,
індійців неподобство світлом Божественним освятив, і вірою просвітив тих потемнення.
Зорею запалав діянням Духа, і як стріла Богом освітлена, посланий був ти, Богом
натхнений, і світ просвітив єси, Фомо, чудесами.
Таїн навчений Божественної мудрості догматів, зі швидкістю блискавки, апостоле
Фомо, світлом посвітив кінці світу.
Не знавши мужа Бога тілом народила, від пристрастей уловлення мене розхитаного
утверди; нема бо, Пречиста, іншої допомоги крім Тебе.
Сіттю слів Божественних словесних риб уловив, і це приніс як перші плоди Богу
нашому, і в Христові язви бажаючи зодягнутися, наслідувачем страстей Його явився ти.
Тому, зійшовшись з обов’язку, шануємо, апостоле славний, святкову пам'ять твою і
разом взиваємо: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто шанує з любов’ю
святу пам'ять твою.
Як Діву і Єдину серед жінок, що без сім’я народила Бога плоттю, Тебе ублажають
всі народи людські: огонь бо Божества в Тебе вселився і, як дитину, годуєш Творця і
Господа. Тому ангельській і людській рід достойно славить пресвяте Різдво Твоє і разом
взиваємо до Тебе: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою
поклоняється пресвятому Різдву Твоєму.
Пісня 4.
Великих чудес явленням почав і догматів Божественних славу світло висловлюючи,
вселенну обійняв проповіданням, взиваючи: слава, Христе, силі Твоїй.
Тебе, як очевидця Слова і теплого служителя, і Його слави і величі свідка, і як
вірного будівника, і апостола хвалимо, чесний блаженний Фомо.
Основу на Каменю наріжному утвердив спорудивши, як для нареченої чертог і
скінію Небесну, блаженний вікопомний, тим, що взивають: слава, Христе, силі Твоїй.
Землею неораною, що Колос життя виростила, і хмаринкою легкою, що дощ –
Життєдавця вилила, Святу Діву називаємо, взиваючи: слава, Христе, силі Твоїй.
Пісня 5.
Ірмос: Нечестиві не побачать Твоєї слави, Христе, але ми Тебе, Єдинородний, Отчої
слави сяяння Божества, з ночі до ранку оспівуємо, Чоловіколюбче.
Осяяний, апостоле, славою Христовою і, ребро животворне оглянувши, почерпнув
ти недослідну Богослов’я безодню і світ збагатив.
Не прийшов до першого Твого входу Фома, не повірив ученикам, але повірив
пізніше, і радуючись, взивав, Тебе, Бога і Господа проповідуючи, Багатомилостивий.
Як небо одушевлене, славу Твою, Христе, громом духовним Фома звіщав,
сповідуючи і Бога, і Господа, Тебе вірним проповідуючи.
Переможцем покажи мене, Чиста, розум пристрастей і думок прагнення подолай,
Божа Наречена, що Бога народила, Спасителя душ наших.
Пісня 6.
37
Всіх невір’я душогубне, блаженний Фомо, твоє невір’я зціляє: ти бо без сумніву
язви від цвяхів і списа оглянув єси.
Як сильний, Христе, випустив єси, апостола, як стрілу в серця ворогів Твоїх,
Життєдавче, і він як добичу обнявши їх Тобі привів.
Жертви ідольські, Щедрий, скасував єси, заколений був на Дереві, і заколені були
святі Божі проповідники апостоли, наслідуючи Твої страждання.
О нове чудо, всіх чуде: бо ж Діва в утробі Владику всіх, не знавши чоловіка зачала,
просторо вмістивши.
Премудрості благодаті сповнений, Христовий апостол і служитель істинний, в
покаянні взивав до Тебе: Ти мій Бог і Господь.
Ікос:
Господньому ученику і великому таїн сповіднику, Фомі Божому проповіднику,
Петро промовив: бачив Господа. Той відповів: якщо я не побачу язв на руках Його, не
повірю – сказав близнюк. Тоді Владика всіх, як раб прийшов, бажаючи всіх спасти, і
промовив Фомі: Я ж бо є Господь і Бог твій. Він же з покаянням взивав: Ти мій є Бог же і
Господь.
Пісня 7.
Ірмос: У печі персидській юнаки Авраамові, опалені любов’ю благочестя більше,
ніж полум’ям, взивали: Благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
З вишніми ликів стояння, як апостол, радуючись святкуєш, блаженний, на небесах,
співаєш з радістю: Благословен єси в храмі слави Твоєї, Господи.
Від краю до краю розійшлося твоє віщання і слів твоїх Божественних проповідання,
що взивають навчаючи: Благословен єси в храмі слави Твоєї, Господи.
Храмом був ти Тройці, славний, тому і храми ідольські і кумири зруйнував,
апостоле, храми ж звів у славу і хвалу Христа Бога.
Від рабства Твоїм Різдвом визволилися: Ти бо, Богородице, Визволителя нам
народила не знавши чоловіка. Благословенна Ти між жінками, Непорочна Владичице.
Пісня 8.
повіки.
З Богом втіленим спілкуючись, про тіло забувши, явився ти, блаженний, примирним
обожненням збагатившись, приближенням до Бога і Його Боготворив, взиваючи: хваліть
Господа і прославляйте Його по всі віки.
З’єднався любов’ю з Христом, смерть з ним, блаженний, полюбив ти, і з апостолом
твоїм йдемо, віщав, і з ним смерть приймемо, взиваючи: хваліть Господа і прославляйте
Його по всі віки.
Христос вас, апостолів, як хмаринки вільного дощу показав, дощем наводняючи
Божественним пізнанням Церкви, премудрі, і напуваючи співаючих: оспівуйте діла
Господа і прославляйте Його по всі віки.
Від вад і скверни чиста і всякої святині Ти є храмом, Слово Святе, що все освячує,
Отцю Безначальне народила Ти. Тому Тебе, Діво, оспівуємо і прославляємо по всі віки.
38
Пісня 9.
Ірмос: Камінь нерукосічний від Тебе, Діво, нерозсіченої гори, відсікся і став
наріжним каменем – Христос, і роз’єднані єства з’єднав; тому радіючи, Тебе
Богородицю, величаємо.
Колісницею світлоносною сидячого Слова явився ти, що на прекрасній твоїй душі
Бога носив, і до спасіння направляєш, славний, тих, хто прославляє тебе.
Твою блаженну пам'ять звершуючи, молимо щоб від усякого бурного хвилювання
визволитися заступництвом твоїм, так як є ти Христовий апостол, Боговидцю чесний.
Сьогодні пам'ять твою, Фомо апостоле, звершуємо, освяти і просвіти вірою всіх нас,
щоб від спокус і всяких обставин, і пристрасті визволитися молитвами твоїми.
Прекрасний виріс Колос від землі Діви – Боже Слово, Ним же годуємося ми, вірні,
Ним же і живемо і утверджуємося. Тому Тебе, як Богородицю величаємо.
Свідку і апостоле Христа Щедрого, проси, щоб мир дарувати всій вселенній і
перемогу воїнству нашому, і гріхів прощення, і спасіння, Фомо, тим, хто прославляє тебе
як ученика і Божого проповідника.
Слава, інший:
Як сонце зі сходу, індійцям посланий і їхнє потьмарення, світлом слів твоїх і
Троїчною вірою просвітив ти, Фомо апостоле, пресвітла апостолів славо. Тому святу
твою і Божественну пам'ять святкуємо.
Як молитвеницю Тобі і теплу Заступницю приводимо, Пречисту Матір Твою, з
обов’язку ми, вірні: сподоби рабів Твоїх бути причасниками слави Твоєї, Христе, і
праведних спадщини, і поживи райської і подай нам Царство Небесне.
На хвалите, стихири на 4, самогласні, глас 1:
За Христом слідував ти, Фомо апостоле, а світом цим знехтував, і Христа навчання
як скарби твої придбав, і явився ти апостолом. Тому був серед народів, і душі тих
спокусою і пристрастями потьмарені заповідями Спаса просвітив, щоб вірували в
Тройцю Єдиносущну.
Глас 4:
Розуму Божественного вогнем душі просвітив ти, у всьому Владику наслідував, як
законний ученик, Фомо апостоле; хресною бо вудкою з глибини невідання нечестивих
душі витягнув. Тому і індійців потьмарену совість Божественного Духа вудкою уловив.
Моли Христа Бога завжди, щоб і нам визволитися від ворожого потьмареного виду і
Ловлю на морі залишив, до хресної вудки з вірою прийшов і нею всіх уловив,
апостоле Фомо. Тому і пречисті ребра Слова осягнув, і від цвяхів язви пальцями
удостоївся оглянути. Христа Бога старанно моли завжди, щоб спастися душам нашим.
На колісниці доброчинності їздив, як колісничний Ілля, явився ти, Божественного
Духа вогнем розпалений, Фомо апостоле; глибину бо розумного моря досліджуючи, риб
уловлював єси, переводячи їх від смерті до життя. Тому і вірних душі просвічуючи,
вудкою хресною від смертоносної спокусим до життя вивів; і з безтілесними біля Христа
перебуваючи, старанно Його моли за спасіння наших душ.
39
На Літургії: Блаженні пісня 3-тя, і 6-а, на 8. Прокимен, глас 8: По всій землі лунає
голос їх, і до краю вселенної слова їх. Стих: Небеса возвіщають славу Божу, про діла ж
Його промовляє небозвід. Апостол: Послання до Коринфян, зачало 131 (4, 9-16). Алилуя,
глас 1: Небеса прославляють дивні діла Твої, Господи, і істину Твою в Церкві святих.
Стих: Прославлений Бог на зборах святих. Євангеліє від Іоанна, зачало 65 (20, 19-31).
Причасний: По всій землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх.
Апостол Фома був родом з галілейського міста Пансади, займався рибальством.
Почувши благовістя Ісуса Христа, все залишив і пішов за Ним. Спаситель обрав Фому
до числа Дванадцятьох Своїх учнів. Про його життя нам відомо небагато. Він
відрізнявся, очевидно, деякими особливостями у своєму характері, в якому помічалася,
головним чином, схильність до маловір'я, що особливо яскраво проявилося після
воскресіння Спасителя. У велично зворушливих рисах в Євангелії від Іоанна 20,20-29
передається такий факт: коли воскреслий Спаситель з'явився всім учням, зібраним в
будинку при зачинених дверях, Фома засумнівався було в Його воскресіння, і Христос
дозволив йому вкласти руку в ребра Свої і відчувати рани Свої. «Не будь невіруючим, але
віруючим», - сказав йому при цьому Спаситель. «Господь мій і Бог мій!» - була відповідь
Фоми. Фома, що був колись слабший за інших апостолів у вірі, - говорить святитель
Іоанн Златоуст, - зробився по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомним за їх
всіх, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не побоявшись сповіщати
Слово Боже народам диким». Але ще раніше в Євангелії від Іоанна святий апостол Фома
двічі виділяється серед інших учнів, а саме: коли Господь Ісус виявив Свій намір разом з
учнями йти до Юдеї для воскресіння Лазаря, Фома сказав їм: «Ходімо й ми, помремо з
Ним» (Іоанна 11, 16). Іншим разом, коли Господь під час прощальної Своєї бесіди з
учнями, перед Своїми стражданнями, сказав їм: «А куди Я йду - ви знаєте, і шлях
знаєте», Фома сказав Йому: «Господи! не знаємо, куди йдеш, і як можемо знати
дорогу?» (Іоанна 14,4-5). Після вознесіння Ісуса Христа на небо і зішестя Святого Духа,
Апостоли кинули між собою жереб, куди кожному з них йти для проповідування Слова
Божого. Фомі випав жереб іти в Індію, щоб просвітити затьмарені язичництвом країни
та навчити істинній вірі різні проживаючи там народи - парфян і мідян, персів та
гіркан, бактрийців та брахманів і всіх найдальших мешканців Індії. Фома дуже сумував
через те, що він відсилається до таких диких народів; але йому з'явився у видінні
Господь, зміцнюючи його і наказуючи бути мужнім та не боятися, і обіцяв Сам
перебувати з ним. Апостол Фома проповідував у Парфії, Мідії та Індії. Перекази
зберегли розповідь про те, за яких обставин пішов св. Фома на справу Євангелія в Індію.
Тамтешній цар побажав збудувати собі палац. Св. Фома назвався архітектором і
відправився на поклик царя. Після прибуття, св. Фома почав ревно проповідувати віру
Христову, багатьох хрестив, а золото, отримане на будівництво, роздавав нужденним.
Він знав, що Бог допоможе йому навернути до істини царя, що його покликав, він
пам'ятав вчення Христа про скарб на небі (Матвія 6,19-20). І справді, все більше
поширювалося слово Боже, але були й незадоволені. Вони-то і донесли цареві, що Фома,
котрий назвався архітектором, і не починав споруджувати розкішного палацу, а
проповідує нового Бога, творить чудеса і роздає царське золото жебракам. Розгнівався
цар і велів заточити св. Фому до темниці. Тим часом улюблений брат царя сильно
занедужав. Під час хвороби піднеслася душа недужого в небесні оселі і, волею Господа, у
видінні йому були показані хороми, приготовані для святих, і запропоновано було обрати
одне з них. Коли ж він вибрав найкраще, то ангел Божий сказав йому: «Це житло ти не
можеш зайняти, тому що Фома спорудив його на золото брата твого, і воно належить
40
твоєму братові - царю». Прийшовши до тями, хворий розповів про бачення. Зрозумів
тоді цар сенс цього бачення, поспішив звільнити св. Фому і просвітився від апостола
світлом християнського вчення, а св. Фома подякував Богові за все що відбулося. У той
час, коли Фома просвіщав проповіддю Євангелія індійські країни, настав час чесної
кончини Божої Матері і всі Апостоли з різних країн захоплені були на хмарах небесних
та перенесені в Гефсиманію, до одру Преблагословенної Діви. Тоді і святий Апостол
Фома був взятий з Індії, але не встиг прибути до самого дня поховання Богом
прославленого тіла Пречистої Богородиці. Це влаштовано було Божим повелінням для
того, щоб засвідчити віруючим, що Матір Божа з тілом була взята на небо. Бо як щодо
воскресіння Христового ми більше утвердилися у вірі через зневіру Фоми, так щодо
взяття на небеса з плоттю Пречистої Діви Марії Богородиці дізналися внаслідок
уповільнення Фоми. Апостол прибув тільки на третій день після поховання і сумував
через те, що не міг бути в Гефсиманії в самий день поховання, щоб провести з іншими
апостолами тіло Матері Господа свого на місце поховання. Тоді, за спільною згодою
святих Апостолів, для святого Фоми відкрили гробницю Пресвятої Богородиці, щоб він,
побачивши пречесне тіло, вклонився йому й утішився у своїй печалі. Але коли відкрили
гробницю, то не знайшли тіла, а тільки одну плащаницю, що лежала там. І звідси всі
твердо впевнилися в тому, що Мати Божа, подібно Синові Своєму, воскресла в третій
день і з тілом була взята на небо. Після цього Фома знову з'явився в Індійських країнах і
проповідував там Христа, навертаючи багатьох до віри знаменнями і чудесами.
Прибувши в Меліапор, він просвітив там багатьох проповіддю Євангелія і затвердив їх у
святій вірі наступним дивом. На одному місці лежало надзвичайних розмірів дерево, яке
не тільки люди, але навіть і слони не могли зрушити з місця. Фома прив'язав до цього
дерева свій пояс і на тому поясі відтягнув дерево на десять стадій та віддав на
побудову храму Господнього. Побачивши це, віруючі ще більше зміцнилися у вірі, і з
невіруючих багато хто увірував. Проповіддю своєю, і ознаками та чудами апостол
приводив багатьох до Христа до самої мученицької своєї кончини від рук язичників.
Заточений до темниці, зазнав він знущань, пройшов через страшні тортури, і, нарешті,
пронизаний п'ятьма списами, відійшов до Господа. Один християнин таємно взяв чесні
мощі св. Фоми і відніс їх до Месопотамії до міста Едесси. Тут була побудована в ім'я
його чудова церква, і віруючі з віддалених країн стікалися туди і отримували зцілення.
Частини мощів святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині та на Афоні.
7 (20) жовтня
Святих мучеників Сергія і Вакха
Всю владу земну зневаживши і плоть зненавидівши, Бога святого полюбили, в
безчесні ганебні одежі одягнені, з Небес прийняли світлий одяг і ризи нерозривні, в них
же радуючись, вінценосці обдаровані, покровом нам всім будьте і одіянням, в житті
оголеним зміїною спокусою.
Сергію преславний, і Вакху хвальний, як сосуди Духа, всім виточуєте потоки
зцілення, наші хранителі і міцні поборники Церкви, добровільні жертви і чесні
заколення, світильники, що освітлюєте світлом благочестя краї світу, розвійте темряву
непотрібну душам нашим і весь злобний морок відженіть.
Недоступну оселю, і духовну радість, і Світло Невечірнє, і життя радісне і
безсмертне, відійшовши від тлінного тіла страждальці славні прийняли. Тому моліться,
щоб і нам це отримати, бо ми пристрастями умертвлені і гріхами похилені, Сергію і
41
Вакху, заступники і пристанище вірних, сміливі молитовники за душі наші.
Сергій і Вакх – світла і подвійна зірка мучеників, мучителів бо лють подолали,
ідольську спокусу знищили і Божого пізнання довершену таїну, світлим гласом високо
віщаючи, проповідували; їх же молитвами, Христе, Законодавцю, Подвигоположнику і
вінців Подателю, і нас сподоби проти невидимих і лукавих сил державно бути
увінчаними.
Розіп’ятого Христа Чоловіколюбця і ребра Його проколоті Списом, бачила,
Пречиста, і плачучи взивала: чому це, Сину Мій? Тобі неблагодатні люди воздали, за те,
що добро їм чинив, і залишаєш Мене бездітною Улюблений? Дивуюся, Милосердний,
Твоєму добровільному розп’яттю.
Укріпилися Христові мученики на ворожі ополчення, вони ж як світильники світять
світу, благословенні і надзвичайні страстотерпці, Сергій і Вакх. Цим прогнали лукаве
ополчення демонське. І їм чудувалися мучителі, і здивувалися, бачивши безтілесного
тілесними подоланого. Вірних же Церква, радісне свято і мирську радість звершуючи,
взиває: Ти, що неміччю тілесною зв’язав сильного, молитвами святих Твоїх спаси душі
наші.
Що за видовище Своїми очима бачу, о Владико! Все творіння утримуєш, і на Дереві
піднятий помираєш, всім даючи життя, – Богородиця плачучи промовляла, коли
побачила на Хресті піднесеного, що з Неї невимовно засяяв як Бог і Чоловік.
Прикраса Христових страстотерпців і очі Христової Церкви, просвітіть очі наших
душ, Сергію багатостраждальний і Вакху преславний; святі, моліться до Господа, щоб
вашими молитвами уникнули ми темряви гріховної і стали учасниками Світла
невечірнього.
На ранній. Канон святих на 6, глас 1:
Пісня 1.
Ірмос: Твоя переможна правиця боголіпно у кріпості прославилася, вона,
Безсмертний, як всемогутня противників знищила, а ізраїльтянам у глибині нову путь
показала.
Сергію, угоднику Христовий, спільного молитовника і помічника Вакха прийняв ти
вікопомного, з ним же страждання Богомудро перетерпів, і мені, що вас прославляю,
слово мудрості даруйте.
На непорушному Христовому камені віри, святі мученики, поклали основу, на
твердому шляху утвердження, фортецею і стовпами благочестя явилися.
Словам увірувавши Христовим і на Нього з вірою непохитною споглядаючи, все
зневажили тимчасове, славні святі, і любов’ю слави вічної уражені були.
Роду, і батьківщини, і честі заради Христа лишилися радуючись; і одягнені в жіночі
одежі, з мужністю мудро в одежі нетління одяглися.
Щоб Він був милостивим і лагідним до вірних, Ублагай Слово, Богомати, Його ж
народила Ти тілесно, що до нас прийшов; бо Тебе Заступницею спасіння маємо.
Пісня 3.
42
Ірмос: Єдиний, що знаєш людської істоти неміч і милостиво її образ прийняв,
опояши мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, святий: одушевлений храме
невимовної слави Твоєї, Чоловіколюбче.
Єдиний Бог відає все раніше буття, і Він бачивши ваші пожертви, словом мудрості, і
Божественним знанням, і твердим розумом щедро наповнив вас, як Своїх воїнів,
блаженні.
Законно угодники за Христа постраждати бажали, тлінну і тимчасову славу всього
світу і князя світу цього помислом Богомудрим страстотерпці мученики зненавидили, бо
мали любов до Творця.
Пречистим розумом приєдналися і постали перед Господом, і звідти сущим сяйвом
наповнені, насолоджуєтеся явно невимовним блаженством; визволіть нас від усяких
напастей, що шануємо вас.
Смертю спочатку утриманий Адам, нині визволився Твоїм Різдвом, Єдина
Богоневісто: Життя бо Істинне, з’єднане з тілом, Чиста, по Іпостасі надприродно і
невимовно народила Ти.
Всі, хто любить мучеників прийдіть, розумний бісер Господній святих
страстотерпців Сергія і Вакха ушануймо, бо ж вони ворожу облесливість подолали і
ідольську всю міцність зруйнували, тому достойно з Небес вінці перемоги отримали і з
ангелами радуються. До них всі взиваймо: моліть Христа Бога гріхів прощення дарувати
тим, хто з любов’ю святкує святу пам'ять вашу.
В сплетені напасті впав від ворогів видимих і невидимих, бурею одержимий
незлічених моїх гріхів, як до теплого заступництва і мого покрову, Чиста, до пристанища
милосердя Твого приходжу. Тому, Пречиста, старанно молися до Того, Хто з Тебе
втілився без сім’я за всіх рабів Твоїх, що безперестанно моляться до Тебе, Богородице
Пречиста, моли Його завжди, щоб дарував прощення гріхів тим, хто оспівує достойно
славу Твою.
Агнця і Пастиря і Визволителя Ягниця бачивши на Хресті вигукувала плачучи, і
гірко ридаючи, взивала: світ бо радується, приймаючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачити Твоє розп’яття, яке терпиш будучи милосердним. Довготерпеливий,
Господи, милості безодня і джерело невичерпне, змилосердься і даруй прощення гріхів
тим, хто з вірою прославляє Божественні Страсті Твої.
Пісня 4.
Ірмос: Тебе, як гору, благодаттю Божою осінену, побачивши прозорливими очима,
Авакум провістив, що з Тебе вийде Святий Ізраїлів на спасіння наше й оновлення.
Два світила від заходу засяяли, проти того нечестивого, хто тоді мав власть на землі,
і прямували, і прийшли до країни світлоносної Твоєї, Христе, що спасає.
Ні вогонь, ні меч, ні гоніння, навіть рани благочестивого розуму в Бозі не змогли
розлучити вас, життя бо зневажили тимчасове, заради Його, достойні слави, і прийняли
блаженну і вічну насолоду.
Світильники істинні необлесливі твердь Церкви Христової освящають світлом
Божественного сяяння і душі благочестивих радують, чудеса сяяння випромінюючи.
Вакх Божественний і прекрасний Сергій, нині любителів благочестя і тих, хто
любить мучеників духовно на торжество доблесті свої призивають.
43
Зброя, що двері Едему стерегла, нині перед вірними відступає і приймає світло
Чесною Кров’ю Того, Хто з Твоєї утроби народився, Всенепорочна, побачивши
ознаменованих благодаттю.
Пісня 5.
Ірмос: Ти, Христе, що просвітив сяйвом Твого пришестя і хрестом Твоїм освітив
світу кінці; просвіти світлом богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе
оспівують.
Прогнавши облесливість зброєю істини, і від мучителів рани мужньо перетерпівши
переможцями були, від Христа увінчані, і нині достойно радуються.
Зміцнені непереможною силою і благодаттю Тройці, двійня мучеників перемогла
темряві князя і його поневолення, тому чесно їх ублажають.
Терпінням, і душевною мужністю, і міцністю помислів славна двійня мучеників
перевершила всю гірку ярість гонителів і з ангелами оселилася.
Засяяла Ти, Богомати, як ранок, бо Сонце незаходяче Істинної Правди, з’єднане
тілом по Іпостасі, на руках носила; тому Тебе всі прославляємо.
Пісня 6.
Ірмос: Обняла нас остання безодня; нема визволителя; стали ми як вівці на
заколення; спаси людей Твоїх, Боже наш, бо Ти сила немічних і оновлення.
Зцілення джерело мощі мучеників щедро виточують; зачерпнемо старанно цього і
ми, вірні, і страстотерпців ублажим, славного Сергія і Вакха достойних вічної слави.
Ненавидівши беззаконних жителів і спокуси знищуючи, на Небеса непохитно
прямували Сергій і Вакх досягнувши Христа і пристанища тихого.
Відкриваються переможцям мученикам ворота Небесні, з повагою перед
стражданнями чесними, подібними до Бога нашого і благодатними, якими проганяють
демонські полки.
Істинно Тебе, Матір Божу, Пречиста, мудро звіщаємо; Безначального бо Сина
Єдинородного, що раніше всіх віків засяяв від Отця, невимовно, Діво, народила Ти.
Розум на ворогів мужньо озброївши, всю їхню облесливість зруйнували, і перемогу
з висоти прийнявши, мученики славні, однодумно взивали: добре і прекрасно бути з
Богом.
Ікос:
На Небесах живуть Сергій і Вакх і від Тебе, Христе, Божественним Світлом
наповнені, мене, що в темряві незнання ходжу, скоро попередь і від пристрасті витягни,
Єдиний Безсмертний, пославши мені одежу покаяння, щоб світлим розумом світлоносне
їх свято прославив і оспівував радуючись: добре і прекрасно бути з Богом.
Пісня 7.
Ірмос: Тебе, Богородице, ми, вірні, піччю духовною визнаємо, бо, як трьох отроків
спас прославлений, так і світ оновив в утробі Твоїй всесильний, хвальний отців Бог і
препрославлений.
Радуйся, страстотерпців двійня славна; радуйся, бо світло перемогла мучителів
погрози; радуйтеся, бо звершила подвиг блаженний; радуйся, їжа духовна, що в середину
прибуває; радуйся, що ясно стоїш перед Богом, в Бога блаженна.
Світлими на землі ходили і демонські очі і лиця гонителів потьмарили світлом
44
благодаті і сяйвом страждання, хвального прославляючи Бога і прославленого.
Живущого Бога одушевленими храмами були, страждальці, і жили силою Божою
укріплені істинно, полки ворогів перемогли, блаженні, міцного бо в боротьбі Бога
піснями прославляючи.
Пречистим храмом Ти була і пресвятим кіотом, прийнявши Творця неописаного і
незбагненого в утробі Твоїй вмістивши, Єдинородного Бога Слова, Благословенна
Пречиста Владичице.
Пісня 8.
Ірмос: Отроки Ізраїлеві в печі, наче в горні, ясніше від золота красою благочестя
засяяли, промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по
всі віки.
Ти, що росою колись юнакам полум’я остудив, укріпив Твоїх мучеників, що стояли
в подвигу і співали: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по всі
віки.
Ядовиту і шкідливу для душі ласку мучителя розумно страстотерпці відвернули, до
Христа взиваючи і промовляючи: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і
величайте по всі віки.
Дійсних хранителів нам, Сергія і Вакха, істинно увінчаних, Христос показав, що
охороняють і співають: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте
по всі віки.
Направ мій шлях доброчинності, Владико Христе, молитвами мучеників, і сподоби,
щоб угодно до Тебе взивав: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і
Ублажаю Тебе, Бога нашого Істинну Матір, радуйся, з ангелом приносячи Тобі,
Чиста, Всенепорочна Владичице: Тебе бо невпинно усі діла Господні, Господа,
оспівують і величають по всі віки.
Пісня 9.
Ірмос: Образ чистого Різдва Твого показала неопалима купина; і нині молимося:
погаси вогонь напастей, що нападають на нас, щоб Тебе, Богородице, безперестанно ми
величали.
Всього Христа прийняли, увесь бо світ заради Його залишили, і нині, мученики, з
Небесними оселилися, де лики Вишніх сил і мужів блаженних світлості бачите.
Через двійню, що перевершує всіх достойністю, тим, хто похвали з любов’ю Тобі
приносить і старанно молиться до Єдиного Милосердного – подаєш благодать з висоти і
гріхів прощення, а пристрасних до земного – зневажаєш.
Сяянням Тричі сяючого Божества просвічені, непереможні мученики, багатобожжя і
мучителів страх відкинули; і нині насолоджуєтеся райськими насолодами вічного життя.
Життя добре проживши, благочестиву віру зберегти старались, подвиг добрий
здійснили, і удостоїлися отримати вічне Царство, преславні мученики, вінцями доброти і
краси увінчані.
О незбагнені чудеса Твої! Боже бо Слово втілилося, Єдина народила єси
надприродно, Мати Діво, і годувала, Того, Хто все, як Бог Своїм бажанням мудро
утримує.
45
Сяючу двійню страстотерпців, Сергія і Вакха, похвалимо: рани бо перетерпіли і
гординю злобного мучителя силою Тройці подолали.
За Херувимів явилася славнішою і за Серафимів показалася вищою, бо ж Бога
народила втіленого, Який земним показав шляхи праві, що до спасіння приводять.
На хваліте стихири на 4, самогласні, глас 1:
Як Давид взивали мученики Сергій і Вакх: як добре і прекрасно, коли брати живуть
разом, не зв’язані любов’ю єства, але образом віри. Тому святі ворога подолали і хрест
взявши, за Христом пішли, і моляться Царю і Богу дарувати нам велику милість.
Глас 4:
Як пророк святим, зібравшись, пісню заспіваємо: як добре і прекрасно, коли брати
живуть разом, не як рідні, але віри з’єднанням Святого Духа, все тлінне бо відкинули,
взявши хрест на плечі, слідували за Христом Сергій і Вакх, доблесні мученики. На
Небесах же мають сміливість і моляться завжди за нас, щоб дарувати нам велику
милість.
Взутий був Сергій в приготоване Євангельського миру взуття з цвяхами, кров’ю, що
текла від ніг, змія, який стереже нашу п’яту, осліпив і свідоцтва вінець прийняв. Тому
молитвами їх, Христе Боже, прицвяхуй до страху Твого тіла наші і помилуй нас.
Які добрі і гарні, братні думки мучеників Твоїх, Господи, вони ж не по єству
тілесному, але по братолюбній вірі мудрості і аж до крові є братами. Їх молитвами,
Христе Боже, помилуй нас.
Зброя серце Твоє вразила, Пречиста, коли Сина Твого на Хресті бачила Ти і взивала:
бездітною Мене не залиш, Сину Мій і Боже Мій, що зберіг Мене після Різдва Твого
Дівою.
На стиховні Октоїха. Слава, святих, глас 2:
Бачивши раніше Церква Божа ваші подвиги, мученики миролюбні, нині світло
прикрашується і вірно святкує пам'ять вашу, що ви, як наряди царськи, носили
безсоромний одяг і на Божественні ваші шиї накладена була наруга; цим же слави
Небесної сподобилися і безконечного блаженства.
На літургії: Блаженні Октоїха і святих пісня 3-тя, на 4. Прокимен, глас 4: До
святих, що на землі, і до угодників Твоїх все бажання моє. Стих: Повсякчас бачив я
Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і не похитнуся. Апостол: Послання до
Євреїв, зачало 330. Алилуя, глас 2: Як то добре і як гарно, коли брати живуть в мирі.
Євангеліє від Луки, зачало 106. Причасний: Радуйтеся, праведні, в Господі: праведними
подобає похвала.
Святі мученики Сергій і Вакх народилися в III столітті в Римській імперії і були
римськими солдатами. Імператор Максиміан (284-305) призначив їх на високі посади у
війську, не знаючи про те, що вони християни. Через страх перед Максиміаном, вони
приховували свою віру в Христа, оскільки він ставився до християн з ненавистю і
46
неприборканою люттю. Недоброзичливці, заздрячи їхньому високому становищу й
доброму ставленню до них імператора, а також бажаючи накликати на них ненависть
і гнів царя, донесли Максиміану, що два його воєначальники не поважають язичницьких
богів, що в той час вважалося державним злочином. Максиміан не хотів вірити, що
люди, які мали таку його прихильність, не згодні були шанувати богів. Він навіть
соромився запитати їх про це, однак вирішив випробувати їх. Одного разу він призначив
свято на честь своїх богів і відправився з усіма сановниками, воїнами та слугами в храм
головного бога Зевса, щоб принести там урочисту жертву. При цьому він уважно
спостерігав: чи увійдуть за ним до ідольського храму його вельможі, Сергій і Вакх. Але
коли цар увійшов до храму, вони залишилися назовні і не увійшли з царем в капище.
Зупинившись вони молилися істинному Богу, просячи Його просвітити сліпоту
затьмарених очей нечестивого народу. Імператор, бачачи, що Сергій і Вакх не ввійшли
разом із ним на торжество, послав слуг взяти їх і силою привести. Коли святі були
введені, Максиміан наказав, щоб вони разом вклонилися ідолам, принесли жертву та
вкусили б від ідольських приношень. Але Сергій і Вакх не хотіли виконати цього
царського наказу. «Ми маємо, – говорили вони – Бога на небі, Бога не помилкового і не
байдужого, як бездушні ваші ідоли, але Істинного і Живого, Який владарює усім світом і
Йому поклоняємось». Тоді цар, розгнівавшись, звелів зняти з них усі приналежності їх
високого сану: військові пояси, золоті гривні та перстні і для наруги одягнути їх в
жіночий одяг та покласти на шиї залізні обручі. У цьому виді святих стали водити по
місту, щоб таким чином, настільки славні й знатні вельможі всім народом були
зганьблені та висміяні за шанування Єдиного істинного Бога. Після цього Максиміан
повернувся в свої палати і, зглянувшись над Сергієм і Вакхом, закликав їх до себе і
сказав: «Навіщо ви задумали збезчестити наших богів і засмутити царя свого, який
настільки милостивий і прихильний до вас? Навіщо на себе наклали таке безчестя? Хоча
я вас і дуже люблю, проте не можу терпіти наруги над моїми богами і повинен буду
віддати вас на муки, навіть в супереч своєму бажанню». Але святі були непохитні. Тоді
імператор звелів відіслати їх до правителя східної частини Сирії Антіоха – лютого
ненависника християн. Антіох отримав цю посаду за допомогою Сергія і Вакха. «Батьки
й благодійники мої! – сказав він святим, - будьте милостиві не тільки до себе, але й до
мене: я не хотів би віддавати вас мукам». Святі мученики відповіли, що для них життя
– Христос, а смерть за Нього – надбання. Розгніваний Антіох наказав жорстоко бити
Вакха бичами і святий мученик відійшов до Господа. Сергія взули в залізні чоботи з
набитими в них цвяхами і відвели на суд в інше місто, де він був усічений мечем. Сталося
це приблизно 303 року. Мощі святих спочатку знаходилися в місті Расафа, де прийняв
мученицьку кончину Святий Сергій, а зараз у Венеції.
8 (21) жовтня
Преподобної Пелагеї
О преславне чудо! Ставши мужньою, жінка ворога подолала і пристрасті погасила
тілесним утриманням, і на плечі тепло взявши Хрест Господній, тяготу відклала
житейського маєтку, і навчанням мудрого Нона пішла за Христом.
Новою Феклою нам явилася єси, як другого бо Павла, отримала ти вчителя Нона, і
ревнуючи його вченню, славна, тепло прилучилася до покаяння, і з’єдналася утриманням
з Христом, о блаженна Пелагея чесна; тому невпинно моли Христа, щоб спастися нам.
Радуйся, Пелагея чесна, ти бо Божественними ревнощами розпалена чесно, блудну
47
відкинула насолоду, блаженна, і прийшовши до Нона, взивала: відповідь даси за діяння
мої, якщо не ознаменуєш мене знаменом Христовим, славний, Хрещенням одягаючи
мене в чесні одежі.
Якщо примножується гріх, зростає і благодать, як навчає апостол; в молитвах бо і
сльозах багатьох гріхів безодню, Пелагея, висушила, і в кінці сприятливо покаяння
Господу принесла, і в цьому молиться за душі наші.
На стиховні октоїха.
В тобі, мати, вповні спаслася душа, створена за образом Божим; взявши бо хрест,
пішла ти за Христом і ділом навчила не про тіло дбати, бо воно тимчасове, а про душу –
єство безсмертне; тому, преподобна Пелагея, разом з ангелами і радіє дух твій.
На ранній. Обидва канони Октоїха, і святої на 4, глас 4:
Пісня 1.
Пропонує Божественну пам'ять свою всій вселенній таємниче Пелагея, як на
щедрому банкеті велить всім насититися їжею її подвигів.
Любов, що більша за всяке бажання вселилася в твою душу, чиста, освітивши розум
полум’ям Духа, запаливши тебе, просвітила і пристрастей темряву попалила.
Моря гріховного хвилювання уникнувши, чесна, до тихого пристанища Христового
пристала ти, Пелагея, тому твоїм покаянням унаслідувала ти землю лагідних.
Тиша сущих в житті земних охоплених бурею, Чиста, Ти, твердий і міцний якір, і
пристанище, і керманич, шо направляєш і спасаєш тих, хто до Тебе звертається.
Пісня 3.
Злетіла ти на Небеса, Христова голубка, крилами утримання і багатьма
стражданнями піднявшись.
Нечистоти пристрасної сморід Христовою водою омила ти, чесна, і як миро,
Пелагея, явилася Йому.
Зброєю смертоносною, чесна, для ворога істинно була до Бога твоя палаюча любов і
бажання.
Як рання роса, радість Твоя, Чиста, пристрасті піч гасить тим, хто Тебе завжди
прославляє.
Покаяння росою пристрасті погасивши полум’я, своє життя віддала Христу і Спасу
своєму, і заради Нього від світу віддалилася, усамітнилася в пустелі, і жила як ангел.
Тому і кінець зі славою великою отримала від Бога вшанована, упізналася ти кончиною,
Пелагея рівна до ангелів; моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто святкує з
48
любов’ю святу пам'ять твою.
В напасті багаторічні впавши від ворогів видимих і невидимих, бурею одержимий
незліченних гріхів моїх, і як до теплого заступництва і свого покрову, Чиста, до
пристанища приходжу Твого милосердя. Тому, Пречиста, Втіленого з Тебе без сім’я
моли старанно за всіх рабів Твоїх, що невпинно моляться, Богородице Пречиста,
благаючи Його, щоб завжди гріхів прощення дарував тим, хто достойно прославляє
Агнця і Пастиря, і Визволителя Ягниця бачила на Хресті, неправедно піднесеного,
плакала, і гірко взивала: світ бо радується, отримуючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачивши Твоє розп’яття, яке терпиш з милосердя, Боже Милосердний,
Безгрішний Господи. Їй же з вірою взиваймо: милосердя покажи на нас, Діво, і гріхів
прощення даруй тим, хто поклоняється Твоїм стражданням.
Пісня 4.
Як кадило чесне, Пелагея, утриманням вугілля всеспаленням запашним була ти
Христу, Богу нашому, в аромат мира його витікаючи.
Тілесну красу, Пелагея, раніше бувшого гріховного бруду, перемінила на красу
нескверну, якої забажав твій Жених Христос.
Благодать Духа вселилася, Пелагея, в душі твоїй, як іскра Слова, полум’я віри
високе запаливши і гріх розваривши.
Як жезл розквітла Ти, Богородице, з Нього Цвіт духовний виріс, Божественним
ароматом наповнюючи все – Христос Бог наш, що миро виточує чесне.
Пісня 5.
Водами таємничими Духа намастилася, процвіла в вірі доброчинності добрими
плодами зі стражданнями постячись.
Ти, Господи, Світло в темряві лежачих людей, Ти засяяв в серці преподобної,
світлом Божественного розуміння.
Страждання твої, чесна Пелагея, зі сльозами посіяні, з радістю щедро на Небесах
збираєш.
Дивовижною істинно показалася благодать Твоя, Пречиста, славно діючи силою і
чудесами по всій землі.
Пісня 6.
Явленою невечірньою зорею Христа Бога нашого в душі Пелагеї, темрява князя
була відігнана і вселилася благодать Духа і віра Його.
Колись уловлена змієм, сіткою йому явилася, що силу його зв’язала і подолала його
підступність силою Божою.
Жениха Христа і Бога полюбивши, доброчинністю прикрасилася ти, і прикрашена
трудами Божественними, Чертогу Його, Пелагея, сподобилася ти.
49
Бачити, Богородице, славу Твою невимовну колись бажали всі Божественні
пророки, але напослідок явилася Ти, нам, що любимо Тебе, найбільше за всіх.
Тіло своє постами виснаживши, бдінними молитвами умолила Творця за діяння твої,
щоб прийняти повне прощення гріхів, яке і отримала ти, мати, явно шлях покаяння
показавши.
Ікос:
Ви, що в житті гріхами осквернилися, прийдіть зі мною і, подвизавшись, ревнуйте
покаянню, сльозам і подвигам преподобної матері нашої Пелагеї, щоб від Бога прощення
прийняти, як і блаженна, що завжди живе, скверну гріха відкинула і прийняла від Бога
повне прощення, шлях покаяння показавши.
Пісня 7.
ніж полум’ям, взивали: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Ти істинно явилася безоднею Божественного виправлення, всю ворожу міцність
утопивши в ній, тому співала: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
В печі утримання тіло і душу Божественно, як золото, чисто переплавивши, і першу
світлу доброту показала ти, чесна Пелагея, надзвичайним утриманням.
Банею Божественною зняла ти істинно перший одяг пристрасті і тлінну людину, в
нову же, славна, одягнулася, Христу уподібнившись.
На престолі Отця сидить Слово Боже, що дивно і страшно в Тебе вселилося,
Богородице, і підняло наше єство, в Собі піднісши, як Милосердний.
Пісня 8.
Ірмос: Руки розпростерши, Даниїл пащі левів затулив у рові; вогненну ж силу
погасили, опоясавшись доброчесністю, благочестиві юнаки, взиваючи: благословіть, усі
творіння Господні, Господа.
Світяться яскраво промені чудес твоїх, як сонце, і життя твого являють всю світлість
і сяючу в тобі Божественну віру, і взивають: усі діла Господні, оспівуйте Господа і
прославляйте Його повіки.
Нерозривним союзом до Христа вірно прив’язавшись, прилучилася до Нього і
невідлучно перебувала ти єднанням любові Його, з Ним з’єдналася духовно, Його вірою,
Пелагея, нерозлучно з Ним перебуваючи.
Розум прийнявши істинний в серце своє, явно духом залишила ти всю житейську
суєту, тому здивувала земних несподіваною переміною, чесна, і Небеса обрадувала ти.
Оспівують, Пречиста Діво, величність Твою духовні воїнства, проповідують всі
патріархи і пророки явно з апостолами, також і мучеників лики і преподобних вся
чисельність; з ними ж і ми поклоняємося Тобі.
Пісня 9.
Бачити бажала ти істинно Улюбленого Христа красу, заради Його розіп’ялася світу,
і красу тілесну висушила, преподобна, і житейську зненавиділа любов.
Весь тілесний тягар відклала, Пелагея, утриманням і стражданнями, до Небесної
50
обителі увійшла ти, в ній же улюбленою тобі красою насолоджуєшся, славна.
Нині споглядаєш на всіх тих, хто тебе з любов’ю шанує, і річну звершує пам’ять цю;
тому молися Творцю твоєму, щоб і нам бути причасниками Його Слави.
Прославляю Твою благодать, Діво, величаю славу Твою; Ти бо істинне просвіщення
моєї душі, і утіха, і скора помічниця, і спасіння, і захист.
Преподобна Пелагія в юності була блудницею, вела життя бездіяльно і нечестиво.
Маючи дуже привабливу зовнішність, вона прикрашала себе розкішними шатами,
золотом і дорогоцінним камінням, за що шанувальники називали її Маргаритою, тобто
перлиною. Одного разу в Антіохію з'їхалися на збір єпископи сусідніх єпархій. Серед них
знаходився Нона, єпископ Іліопольский, відомий своєю мудрістю і праведним життям.
Під час перерви єпископи вийшли з храму, де засідали, і побачили галасливу юрбу молодих
людей, серед яких виділялася своєю красою і дуже нескромним убранням одна дівиця. Це
і була Пелагея. Увечері святий Нона старанно молився про порятунок Пелагеї, і в
наступну неділю, притягнута якоюсь таємничою силою, вона вперше увійшла в храм.
Богослужіння і проповідь про Страшний Суд так вразили її, що жінка прийшла в жах
від свого грішного життя. Звернувшись до Нона, Пелагея виявила бажання хреститися,
але не була впевнена, чи помилує Господь: «Гріхів моїх більше аніж піску морського, та
не дістане води в морі, щоб омити мої кепські справи». Добрий пастир втішив надією на
Боже милосердя і охрестив її. Ставши християнкою, Пелагея роздала все своє майно,
передяглася в простий чоловічий одяг і покинула місто. Прийшовши в Єрусалим, Пелагея
прийняла чернечий постриг і усамітнилася на Оливній горі в маленькій келії,
влаштованої власними руками, де вдавалася до суворого посту й молитов. Вона вела
настільки самітницький спосіб життя, що багато хто, бачивши її в чоловічому одязі,
думали, що перед ними ченець, ходили чутки, що цей чернець - євнух. Правда відкрилася
лише по кончині святої в 457 (або 461) році.
9 (22) жовтня
Святого апостола Якова Алфеєва
І преподобного Андроника та дружини його Афанасії
На вечірні: Блажен муж..., 1-й антифон. На Господи, взиваю…, стихири апостола
на 8, глас 4:
Засяяв ти, апостоле, як сонце, сяянням Духа і всю просвітив вселенну, блаженний,
Богопізнанням, і відігнав морок багатобожжя Божественним провидінням, тому твоє
достойне похвали сьогодні звершуємо пресвітле торжество, благочестиво тебе славлячи.
Прозвучав ти по вселенній, премудрий, священним і спасительним навчанням і все
творіння очистив від ідолопоклонства, Богомудрий, і просвітив людей Богопізнання
сяянням. Ідольські ж капища розорював благодаттю, і церкви на похвалу Бога нашого
воздвигнув.
На висоті сидиш Богопізнання, Якове, прийняв ти благодать Духа, що явилася тобі у
вигляді вогню, і язиком вогняним попалив явно всю злочестиву нечистоту багатобожжя.
Тому тебе, як апостола і Божого проповідника, хвалимо, здійснюючи святе твоє
торжество.
Слава, глас той самий, самогласний:
Божественного Духа явно благодать прийнявши, до священного апостольського
лику зарахований був ти, Якове. Тому і з Небес колись прийшов сильний подих,
вогняним язиком просвітивши тебе, і язичників терни безбожжя попалив ти. Христа
51
Бога, Божий проповіднику, моли, щоб спастися душам нашим.
І нині, Богородичний: Пророк Давид, що через Тебе, Богородице…
Вхід. Прокимен дня. І читання три (ст. 33 – 34):
Соборне послання Іоанна читання (1, 1 - 7): Про те, що було від початку…
Соборне послання Якова читання (1, 1 - 12): Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа…
Соборне послання Іуди читання (1, 1 – 7, 17 - 25): Іуда, раб Ісуса Христа…
На літії стихира храму і апостола, глас 4 (ст. 34).
Отримав ти, апостоле, над демонами непереможну владу і силу Іменем Христовим
начало темряви відганяти; і пройшов землю просвічуючи, як сонце, і всі країни навчаючи
і проповідуючи перше Христове пришестя.
Першому блаженству в природному і в божественному житті сподобився, мужем
був благим, Якове, по єству і благодаті Божественної сином названий, способом життя
твого милосердям і душевною чистотою щирим Христовим учеником явився.
Як орган добре складений Божественним насиченням, апостоле Якове, удостоївся
народи призивати до пізнання Христового наставляючи словами і діяннями, і всіх
просвітив, сповідати істинне Ісусове Божество, Спаса душ наших.
Вірно святкуємо чесний день твоєї пам’яті, Якове славний, не як сина Алфеєвого,
але як апостола Христового тебе вшановуємо і проповідника невимовного Божого
втілення, тому біля Престолу Владики з безтілесними і з апостолами і з ликами
мучеників завжди перебуваєш; старанно молися до Спасителя і Бога нашого, щоб і нам
спастися.
І нині, Богородичний: Всечесна Діво, Ти – храм і двері…
Апостоле святий Якове, моли милостивого Бога, щоб відпущення гріхів подав
душам нашим.
Слава, і нині, Богородичний воскресний.
Служба преподобному Андроніку співається на повечір’ї.
Пустинним жителем і в тілі ангелом і чудотворцем явився ти, Богоносний отче наш
Андронику, постом, бдінням і молитвою Небесні дари отримав: зціляти недужих і душі
тих, хто до тебе з вірою приходить. Слава Тому, Хто дав тобі міцність, слава Тому, Хто
увінчав тебе, слава Тому, Хто дає тобою всім зцілення.
Канон, глас 8:
Пісня 1.
Ірмос: Фараона з колісницями чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив, навхрест
ударивши й розділивши море; Ізраїля ж спас – втікача, пішеходця, що співав пісню
Богові.
Очистив свою душу, Андроніку, доблесними добродіяннями і Божественної любові
розпалився вугіллям, уникнувши тілесного розпалення, росу бо Божественну з висоти
мав ти, що завжди тебе орошає.
Владичним повелінням підкоряючись, як колись патріарх Авраам, отче, свою землю
залишив ти і рідними знехтував; від дружини і багатства далеко був, і в пустиню,
блаженний, вселився усамітнившись.
52
Господню заповідь виконав ти, все своє продавши убогим роздав і через них купив
бісер чесний, і його прийнявши, вельми збагатився щедро миро виточуючи.
Створився добровільно в утробі Твоїй Творець Адама і на руках ношений,
Богородице, що все Своїми руками носить, о страшне таїнство, і Дитина являється –
Господь всіх святих.
Пісня 3.
Ірмос: Небеса на початку премудро утвердив Ти, Христе, і землю на водах поставив,
утверди мене на камені заповідей Твоїх, бо нема святого крім Тебе, єдиний
Чоловіколюбче.
Вигнаний був з Едему порадою Єви Адам, ти ж, увірувавши пораді дружини твоєї,
мудрий, увійшов у рай і з нею радуєшся завжди, блаженний Андроніку.
Той, що таємно і мудро все влаштував прекрасно і земних до спасіння направляє
Слово, від землі на Небеса улюблених приводить двох ваших дітей і стежку праву
являючи вам.
Зневаживши тимчасову і тлінну любов, залишивши її земним, зв’язалися любов’ю
духовною, блаженні, тому нині оселилися там де праведні перебувають.
Незрівнянно найбільшу за Херувимів і Серафімів, що Бога невимовно народила, і
земним прокляття на благословення перемінила, піснями завжди Тебе шануємо, бо Ти є
наше уповання.
Ярмо Боже легке всією душею на плечі прийнявши, і за Ним пішов ти, Богоносний
Андроніку, і мирське хвилювання зненавидів, в пустиню, блаженний, натхненно
вселився, де служіння постячись, отче, без вади звершив ти, з Богом з’єднавшись; заради
цього взиваємо до тебе: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто шанує з
любов’ю святу пам'ять твою.
Пісня 4.
Ірмос: Почув, Господи, провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив
Твоє Божество.
Піт трудів твоїх, що від тіла твого капав, священний Андроніку, в аромат миру
перетворив.
Як висока фінікова пальма, ти в пустинях, отче, зацвів і Богу плоди приніс
найсолодші болями трудів твоїх.
Сльозами як дощем оросив пустинну землю ти, і плодючою явив душу свою
стражданнями посту.
Не вичерпав Господь Отця надр, в Твою вселився пречисту утробу, Отроковице, і
світ увесь обновив.
Пісня 5.
Оспіваємо піснями Андроніка всі вірні і його дружину Афанасію прославимо.
Ніяк не дав своїм очам сну, як написано, ні дрімання твоїм повікам, Андроніку.
Прославив миром тебе Господь, блаженний, твої труди прийнявши, як жертву
сприятливу.
53
Єдиного від Тройці чудесно народила Ти, Отроковице, і молоком годувала Того,
Хто земних насичує.
Пісня 6.
Ірмос: Ризу подай мені світлу Ти, що в світло, наче в ризу, зодягаєшся,
многомилостивий Христе Боже наш.
Єства слабкість не змогла тебе здолати, що принесла ти пожертву біллю і
стражданням, о преподобна.
Перемінивши одяг явно, єство своє утаїла ти, тому без сумніву шляхом спасіння
пішла.
Побачивши чоловіка твого подорожуючого, за ним і пішла ти, ні про що з ним не
розмовляючи.
Голосом Гавриїла Тобі, Отроковице, нині приносимо: радуйся, Господь з Тобою,
Благословенна – взиваємо до Тебе.
Благородством звичаїв тебе чесно похвалимо, Андроніку, тому що Господь до лику
преподобних отців тебе приєднав, бо ж воістину благородства Божественної слави вінець
отримав.
Пісня 7.
Ірмос: Юнаки єврейські погасили в печі полум’я сміливо і на росу перемінили
вогонь, взиваючи: благословенний, Господи Боже, повіки.
Злого, що колись хвалився безмірно отримати все творіння, як пташеня мізерне,
подолав ти, захистившись силою зброї Духа і Хреста.
Несучи на плечах хрест свій, зі всією душею слідував ти за Господом і славу Його
Божественну отримав, як виконавець Його заповідей, Андроніку.
Являєш благодать миром, яке завжди як вода виливається, на спасіння вірним, бо
маєш сміливість до Господа.
Нехай обожить моє єство, Найдосконаліший Який був невимовно дитиною, і від
Тебе, Чиста, народився, Той, Хто словом все привів, і утримує, і зміцнює.
Пісня 8.
Ірмос: Царя Небесного, Якого славлять воїнства ангельські, хваліть і величайте по
всі віки.
Струменями сліз напоїв свою душевну ниву, і пожав ти чудодійно нагороду багату.
Поранену гріхами мою душу молитвами твого Божественного лікування зціли,
угоднику Господній.
Троїчний:
Безначальну Святу Тройцю, вірні, прославимо благочестиво, Яка з нічого сотворила
все.
Даниїл Тебе передбачив, як гору нерозсічену, Отроковице, від Якої відколеться
Камінь, що руйнує храми ідольські.
Пісня 9.
Ірмос: Воістину Богородицею Тебе визнаємо, Тобою, Діво Чиста, визволені, з хором
безплотних Тебе величаємо.
Виточуєш миром благодать невичерпну і всім тим, хто з вірою приходить до тебе
подаєш недугів зцілення, отче Андроніку.
54
Перемінив ти тимчасове на вишнє, радуючись, і з отцями святими веселишся, і нас
поминай завжди, отче, що завжди чинимо пам'ять твою.
Прийми мій спів, о двійня преподобних, і твоїми до Бога молитвами, подай мені
визволення від гріхів.
Зобразив Твою утробу колись, як три юнаки, що не опалилися в печі, Отроковице
Чиста, бо ж неопалимою прийняла Ти Огонь Божества.
Стихири, глас 6:
Все житейське гноблення і багатство зненавидівши, і насолоду житейську
зневаживши, хрест взяли, як ярмо Божественне, і за Христом пішли і в Небесні покої
чудно вселилися, в них же радуючись, поминайте нас, що з вірою поминаємо вас і з
любов’ю звершуємо благоговійно священну і чесну пам'ять вашу, святі.
Дуже полюбивши від душі Тебе, Владику, слідом пішла за Тобою двійня вікопомна,
подружжя прекрасне, і узи нерозв’язні, як павутину, розірвали, тому і отримали Царство
Твоє, Безсмертне. Їхніми молитвами подай нам очищення гріхів, Щедрий, і яви нас
завжди вищими за пристрасті, які бентежать наші душі, Владико.
Дітей позбавлене було улюблене подружжя, у великому подвигу в житті
перебуваючи невтішні, виголошували як доблесний Іов, взиваючи: Господь дав, Господь
і взяв, тому і бажану ви справу добре звершили і в улюблене місце святих, радісно
перейшли, явилися як подружжя священне.
Радуйся, кореню річного ростка, радуйся, жезл Божественний Ааронів, що проріс
цвітом нев’янучим, добрі плоди раю, дерево життя, від кореня Євсеєвого, Чиста,
процвіла, Отроковице, і земних годуєш хлібом духовним. Радуйся, багрянице чесна, всіх
Царя Богоневісто, увінчана світло, архієреїв прикраса. Радуйся, єдина Пречиста.
Ягниця Свого Агнця Чиста і Непорочна Владичиця на Дереві Хресному бачила, і як
Мати викликувала і дивуючись, взивала: Чадо Найсолодше, що це за видовище нове і
преславне? Що собор неблагодатний суду Пілата передав Тебе і засуджує на смерть,
Життя всіх? Але прославляю Твоє невимовне милосердя, Слово.
На ранній, на Бог Господь... тропар апостола двічі. Слава, і нині, Богородичний:
Тебе оспівуємо, Богородице Діво,
Уловив народи апостол славний і навчив аж до країв землі поклонятися Тобі, з
Отцем і Духом, Христе Боже. Ради його утвердь Церкву Твою і вірним посилай
благословення Твоє, Єдиний Милостивий і Чоловіколюбець.
Божественного єства бувши спільниками через Тебе, Богородице Приснодіво: Бога
бо нам Втіленого народила Ти. Тому з обов’язку Тебе всі ми благочестиво величаємо.
Сонце правди Христос випустив тебе, як промінь, просвітити всю землю, апостоле
славний Якове, Божественними твоїми молитвами освічуєш і Божественним світлом
невечірнім просвіщаєш всіх, хто з вірою звершує святу пам'ять твою.
Надія несоромна тих, хто надіється на Тебе, єдина, що народила надприродно тілом
Христа Бога нашого, Його зі святими апостолами моли подати вселенній очищення
гріхів, і всім нам раніше кінця виправлення життя.
55
Сіттю слів Божественних словесних риб уловив, і це приніс як перші плоди Богу
нашому, і в Христові язви бажаючи зодягнутися, наслідувачем страстей Його явився ти.
Тому, зійшовшись з обов’язку, шануємо, апостоле славний, святкову пам'ять твою і
разом взиваємо: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто шанує з любов’ю
Духовні ворота Життя, Пречиста Богородице, тих, хто до Тебе з вірою приходить
визволи від бід, щоб славили пресвяте Різдво Твоє в спасінні душ наших.
25). Після 50-го псалма, Стихира, глас 4:
Як таїн служитель, і апостол, і добрий служитель Христа, Єдиного Владики, Якове
Божий проповіднику, достойний похвали, Його моли подати православним перемогу і
очищення гріхів, тим, хто звершує святу пам'ять твою.
Канон Богородиці, з ірмосом на 6. І апостола на 8, глас 6:
Пісня 1.
Ірмос: Як по суші, пройшов по безодні Ізраїль стопами; бачачи, як гнобитель фараон
потопляється, взивав: пісню перемоги Богові співаймо.
Руку мені подай, Боговидцю і ученику Христовий, Якове, що чесне твоє свято
похвалити стараюся, і світло в моєму серці твоїми молитвами засвіти.
Струменями Божественної мудрості напоєний, річкою насолоди витік ти від раю і
земних течією благочестя істинно явно напоїв.
З священним ликом учеників Христових з’єднався ти, Якове, доповняючи число
дванадцяти; з ними ж перебуваючи біля Владики, нас поминай.
Тебе, Пречиста Діво, як небо розпростер Господь і землю заснував, небо земне нам
явив, і з Тебе прийшов тілом.
Пісня 3.
Ірмос: Нема святішого, як Ти, Господи, Боже мій. Ти підніс долю вірних Твоїх,
Милосердний, і утвердив нас на камені визнавання заповітів Твоїх.
Божественного Духа сяяння явно прийняв, і тим, хто в темряві, як світлий ранок
явився ти, Сонця духовного звіщаючи всім явлення.
Нога твоя стала явно на шлях правди, блаженний, у Царя Правдивого ж і Благого,
ликуючи Богоугодно і йдучи стежкою Небесною.
Сина Безначального Божого, що все творить Божественною владою, необлесливого
тайного Вчителя, що знанням істини тебе навчав, мав ти, Якове.
Маріє, надіє всіх тих, хто на Тебе надіється, що народила Слово втілене заради нас,
визволи мене від різних бід і напастей, Пречиста.
Мудрість – за істинного вчителя мав, що тебе навчала незбагненно для сущих,
мудрість еллінську виявив безумною, Богом натхнений; і вустами був ти, як світильник
Божественний, благочестя слова направляючи безумним. Тому визволені тобою від
спокуси, достойно прославляємо тебе і вірно ублажаємо, Богослове Якове; моли Христа
56
Бога гріхів прощення подати тим, хто шанує з любов’ю святу пам'ять твою.
Сонця хмаринка духовна, Божественного Світла Світильнику золотий, Нескверна,
Чиста, Всенепорочна Владичице, потьмарену мою душу осліплену пристрастями,
безпристрасності сяянням просвіти, молюся; і осквернене моє серце омий потоками
розчулення, покаяння сльозами, і від темряви моїх справ очисти, щоб з любов’ю взивав
до Тебе: Богородице Приснодіво, моли Христа Бога гріхів прощення подати мені, бо
Тебе маю за надію я, раб Твій.
Пісня 4.
Ірмос: «Христос – моя сила, Бог і Господь», – свята церква побожно співає
взиваючи, від серця чистого Господа прославляючи.
Тебе Сам Господь, Єдиний святий, до чесного лику учеників, блаженний, приєднав,
бо чесне і світле життя твоє провидів.
Чудесами Божественного Духа наповнений був, Божий проповіднику, чудеса
творив, недуги відганяв, і від лукавих духів людей звільняв ти.
Божественне сяяння, яке прийшло до серця твого, блаженний, Божим світлом
вчинив і прийняв незбагненно даруванням сотворивши.
Божественним Твоїм Різдвом, Діво Чиста, ангельські чини і земних собори
з’єдналися; світу начальника бо Христа і Спаса всіх народила Ти.
Пісня 5.
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Милосердний, посвіти, молюся, душі тих, що з
рання поспішають до Тебе пізнати Тебе, Слово Боже, Істинного Бога, що з темряви гріхів
визволяє.
Сонцю духовному, блаженний, співрозмовником був, промені звідти прийнявши, бо
ж по єству Той першим є, другим по благодаті був ти, славний.
Чесний розум маючи, світле і чисте серце отримав, втіленого Бога бачив ти,
незбагненого розумом.
Поступається тобі, ученику, всяке пророчення, і всяке законоположення, щедро; бо
ще з древності ними Проповіданого бачити ти сподобився, блаженний.
Це, Діво за пророченням мала Ти в утробі Твоїй, Сущого над усіма Владику і
Господа, і невимовно Його, Чиста, народила Ти, Діво, і після Різдва перебуваєш дівою.
Пісня 6.
Ірмос: Житейське море, схвильоване бурею напастей, бачачи і до тихого
пристановища Твого прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє,
Многомилостивий.
Ногами твоїми прекрасними подорожував по світу правдиво Євангеліє звіщаючи,
про світ сущий духовний, і розум маючи досконалий, чесний ученику Христовий.
Розуміти таїнство і проповідуючи чудесне Боже втілення сподобився ти, Якове,
першим прикладом будучи промені прийняв від Самого Вищого, вікопомний.
Невимовним яскравим світлом сяєш достойно, верховний Христовий апостоле,
старанно молися за тих, хто чинить пам'ять чесну твою, славний.
Над всім володієш творінням бо Бога Благого народила, від струпів моїх гріхів
повністю мене очисти, Пречиста, милосердно Народженим від Тебе.
57
Твердо мудрості догмати в душі благочестивих вклав з похвалами, тому ублажим
всі благого проповідника Якова; бо біля Престолу слави Владики перебуває і зі всіма
ангелами радується, молячи невпинно за всіх нас.
Ікос:
Як ученик Христовий і друг духовних ликів з якими завжди перебуваєш, і Світлом
осяяний невечірнього освітлення, темряву мого розуму розвій, блаженний; щоб твою
світлоносну пам’ять прославив, яку прославляє все творіння, благочестиво святкуючи
сьогодні; всіх бо вірних наставником і світильником ти є, Якове, молячи невпинно за всіх
нас.
Пісня 7.
Ірмос: Юнаки у вавилонській печі вогню не убоялися, а, вкинуті посеред полум’я і
зрошувані, співали: благословен єси, Господи, Боже отців наших.
Блиском і сяянням Святого Духа просвіченого, багато народів сім’ям Божественним
тебе називає, взиваючи: благословен єси, Господи, Боже отців наших.
Богом дарованою мудрістю прикрашений ти, зруйнував мирську мудрість, апостоле,
Богомудро взиваючи: благословен єси, Господи, Боже отців наших.
По всій землі розійшлося віщання твоє, апостоле Якове, яке звіщав ти, як грім, всім
країнам, премудрий, Втілене Слово достойно проповідуючи.
За святих святіша, Діво Мати, Ти була, бо народила Бога невимовно, Його ж
проставляючи, невпинно взиваємо: благословен єси, Господи, Боже отців наших.
Пісня 8.
Ірмос: За закони отців терплячи муки у Вавилоні, блаженні юнаки зневажили
безумне царське повеління і, вкинуті у вогні, який їх не спалив, Вседержителю достойну
пісню співали: оспівуйте Господа, творіння, і прославляйте по всі віки.
Священним учеником, і істинно навчений Небесним таїнствам, блаженний, пройшов
всю вселенну, апостоле, проповідуючи велегласно слово віри Христової і навчаючи
невимовно благодаттю: оспівуйте діла Господа і прославляйте по всі віки.
Обдарованим був ти всяким блаженством, блаженний, як співрозмовник і
співмешканець Владики, і в кінці по жеребу добре збагатився, і Слову радуючись,
взивав: оспівуйте діла Господа і прославляйте по всі віки.
За світ молитвеником став досконалим до Спаса, блаженний апостоле, просячи з
висоти щедрого миру Церквам, і тим, хто хвалить вірно тебе гріхів прощення, і душам
спасіння, що взивають: оспівуйте діла Господа і прославляйте по всі віки.
Ти спасінням і заступницею всім явилася, Богомати, Єдина Прославлена, що Спаса
народила Божого, Бога Слова, Який визволив від древнього прокляття і благословення
дарував тим, хто з вірою взиває: оспівуйте діла Господа і прославляйте по всі віки.
Пісня 9.
Ірмос: Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина, що Його в утробі безсіменно
зачала єси: встану бо, і прославлюся, і назавжди піднесу із славою, як Бог, тих, що з
вірою й любов’ю Тебе величають.
Явився світу, як блискавка, тих, хто в темряві і тіні невідання сиділи, вів до Світла
незаходячого Втіленого Єдиного Сина, Його ж свідком і діяльним слугою був ти,
блаженний; Його ж і ми величаємо.
58
Бурне, блаженний, від небес носиме дихання прийнявши і мовою полум’яною
збагатившись, палиш, як терни, безбожну мирську мудрість, просвіщаючи світлом
проповідання Христового сяючи і морок знищуючи, в Бозі блаженний.
Прийми, Божий проповіднику апостоле Якове, молебну пісню, її ж тобі приносимо,
святкуючи твою чесну і пресвітлу пам'ять; визволи від гріхів рабів твоїх, верховний
Христовий апостоле, старанно молячись, щоб достойно тебе величали.
Не пізнавши чоловіка в утробу Твою прийняла Слово, і залишилася Доброчесною,
Пречиста Діво, і народила нам Еммануїла, сущого разом Бога і Людину. Його подвійного
єством знаючи, Тебе величаємо.
Не як сина Алфеєвого, але як ученика Слова, знаємо тебе, Якове, апостолів славо; бо
Божественне сяяння явно прийняв ти і благодать чудес відганяти недуги від людей, що з
вірою звершують священну пам'ять твою.
Як маюча милосердя і милість велику, Богородице Діво, подивись, Непорочна, на
моє смирення і пристрасну бурю і журби нашестя віджени, Чиста, і від вогню геєни
визволи мене Твоїми молитвами.
Вудкою благодаті з глибини суєтності людей витягнув, достойний чудес, дії
Учителя підкорився, Якове, Який просвітив у всьому твою свідомість, і апостолом, і
чесним Божим проповідником Його незбагненого Божества тебе, блаженний, показав.
Сяйво Духа на тебе зійшло у вигляді вогню і тебе, блаженний, Божественним
пристанищем сотворило, скоро відганяючи безбожжя темряву і світ просвічуючи
сяянням мудрих твоїх слів, таїн проповіднику, апостолів прикраса, Христовий свідок,
блаженний.
Блискавками проповідання в темряві невідання сидячих просвітив, славний, показав
синами Владики і Бога заради віри. Його ж страстям і смерті ревнував і слави був
наслідником, як мудрий і Божий проповідник, як ученик істини.
Залишив земне, пішов за Христом і засяяв натхненням Святого Духа, посланий був
від Нього до народів, що гинули, навертати людей до світла Божого пізнання, апостоле
Якове, і скінчив Божественні подвиги твої страстями і різними муками, і душу твою
Христу віддав. Його моли, блаженний, дарувати нам велику милість.
На літургії: Блаженні пісня 3-тя, і 6-а, на 8. Прокимен, глас 8: По всій землі лунає
Його промовляє небозвід. Апостол: Послання до Коринфян, зачало 131 (4, 9-16). Алилуя,
глас 1: Небеса прославляють дивні діла Твої, Господи, і істину Твою в Церкві святих.
Стих: Прославлений Бог на зборах святих. Євангеліє від Луки, зачало 51 (10, 16-21).
Апостол Яков був сином Алфея і братом апостола і євангеліста Матфея, який
раніше був митарем. Коли Господь наш Ісус Христос, перебуваючи на землі в тілі вибрав
за достойністю в апостоли простих і благочестивих людей, щоб послати їх на
59
проповідь Євангелія по світу, тоді вибрав Він і Якова і як достойного, приєднав його до
апостольського лику. І став Яков одним із числа дванадцяти апостолів, свідком і слугою
Христовим, проповідником Його Таїн і Його послідовником. Прийнявши з іншими
апостолами Духа Святого, що зійшов на них у вигляді вогняних язиків, він відправився до
язичників проповідувати Христа і наставляти заблудлих на шлях спасіння. Запалавши
вогнем ревнощів по Богу, він палив терни безбожності, знищуючи ідолів, руйнував їхні
храми, лікував різні недуги, відганяв від людей лукавих духів і багато людей привів до
Христа, через що й отримав нове ім’я: «сім’я Божественне». Бо він насіяв в людських
серцях Боже слово, насадив віру і виростив благочестя. Апостол Яков Алфеєв звершив
апостольське служіння спочатку в Іудеї, потім був супутником апостолу Андрію
Первозванному на шляху до Едеси, проповідував вчення Христове в Газі і Елевферополі.
Звідти він відправився в Єгипет і в місто Острацине, на межі з Палестиною прийняв
мученицьку смерть на хрест (I ст.).
Андронік і його дружина Афанасія. За царювання візантійського імператора
Феодосія Великого в Антіохії проживала благочестива подружня пара: золотих справ
майстер Андронік і його дружина Афанасія, дочка золотаря. Свій прибуток, який
примножувався, вони ділили на три частини: на користь бідних, на церковну, і на
домашні потреби. Після того, як у них народився син Іоанн і дочка Марія, вони стали
жити в чистоті, як брат з сестрою. Андронік і Афанасія були улюблені і шановані всіма
громадянами за лагідність і добрі справи. Служачи вбогим, вони приносили на руках
хворих, обмивали їх, годували і одягали за свій рахунок, створюючи затишок для убогих і
подорожніх. Але несподівано їх настигла велика скорбота: 12 – річний син і 10 – річна
дочка скінчилися від раптової недуги. В день поховання у невтішних батьків зібралося
все місто, прийшов навіть і сам патріарх з кліром. Дітей похоронили в церкві святого
Юліана. Афанасія не хотіла повертатися додому і ніччю плачучи сиділа біля могили.
Опівночі їй з’явився мученик Юліан і втішив, об’явив, що її померлі діти тепер
перебувають біля Небесного Отця, живучі на небесах. Розчулена Афанасія наповнилася
бажанням чернечого життя і стала після повернення додому просити про це у свого
чоловіка. Андронік і сам бажав стати монахом. Невдовзі Андронік доручив дім батьку
Афанасії. Сказав, що вони йдуть поклонитися святим місцям і, в випадку коли вони не
повернуться, він просив роздати майно нужденним, а дім перетворити на лікарню для
убогих і притулок для подорожніх. Досягнувши Єрусалиму, подружжя поклонилося
святим і, прийнявши благословення старців і поспілкувавшись з ними, пішли в
Олександрію поклонитися мощам святого мученика Міни. В Єгипетській пустелі
Андронік побував в кожній Скитській обителі і отримав від преподобного Даниїла
благословення на чернецтво і лист для Афанасії в жіночий Тавенський монастир, куди
сам і провів її. Прийнявши ангельський образ, Афанасія стала тут проводити і рівне до
ангелів життя. Андронік повернувся до преподобного Даниїла Скитського. Який
постриг його в чернечий чин і, наставив у доброчинному житті, призначив йому окрему
келію для вправ в безмовності. Після дванадцятилітнього подвижництва блаженний
Андронік упросив преподобного Даниїла відпустити його в Єрусалим для поклоніння.
Сотворивши молитву наставник відпустив його. І трапилося так, що по
Божественному промислу Андронік зустрів в дорозі свою колішню дружину Афанасію.
Яка також йшла в Єрусалим. Але він її не впізнав, так як вона була в чоловічому одязі і
змінилася обличчям від пісникового життя, але вона його впізнала і приховала це,
назвавшись Афанасієм. Вони разом продовжили шлях, поклонилися святим місцям, а
після повернення в Олександрію вирішили не розлучатися, а перебувати в безмовності в
60
одній келії, на що їх і благословив преподобний Даниїл, назвав «Афанасія» довершеним
ченцем. Після всього вони прожили в одній келії 12 років в страху Божому і безмовності.
Преподобний Андронік і тоді не впізнав в ченцеві своєї колишньої дружини. Тільки тоді
коли Афанасії настав час відходу до Господа, вона залишила для авви Даниїла листа,
щоб він після її кончини прочитав сам і передав Андроніку. В цьому листі вона відкрила
свою таємницю. Невдовзі, причастившись Святих Таїн, преподобна Афанасія з миром
спочила. Коли ж братія лаври після прочитання листа дізналася про все, то вони
прославили Бога. Авва Даниїл призвавши мешканців всіх олександрійських монастирів, і
скитники в білих одежах з почестю поховали святе тіло блаженної Афанасії, дивуючись
її подвигу. А через сім днів пішов у райські оселі слідом за колишньою дружиною і
преподобний Андронік, якого похоронили рядом з нею (перша половина V століття).
10 (23) жовтня
Святих мучеників Євлампія та Євлампії
Просвітившись Духом Святим, славні мученики, проти підступів князя світу цього
озброїлися і його мужньо перемогли з Божественною допомогою доблесно. Тому нині
світлу вашу пам'ять звершуючи, з обов’язку з похвалами ваші страждання шануємо,
прославлені.
І вогню були віддані, і мукам, святі, але не похитнулися у вашому переконанні, і як
свічі, засвічені теплотою Духа, просвітили вірних серця благодаттю. Тому всякій вік і рід
святкує святу вашу пам'ять, оспівуючи Господа.
Богомудрий Євлампій і Євлампія чесна, двійня Божественна, засяяли, як зірки
яскраві, творіння просвічуючи подвигом сяяння і світлом чудес, вашу сьогодні священну
пам'ять звершуючи, з радістю поклоняємося раці мощів ваших.
Братолюбністю і однаковими іменами, і чистотою, і безпристрасністю з’єдналися,
неушкодженими зберегли моральне милосердя, бо там де Бог бажаний, увесь світ
зневажається. О чудо! Змій умертвився підземний, що на висоту неправду говорив, від
навернених мучеників впав, Євлампія мудрого і Євлампії. До них же духовними піснями
взиваймо: ви, що добрий подвиг за Христа звершили, просіть миру для світу і душам
нашим великої милості.
На стиховні Октоїха. Слава, мучеників, глас 4. Самогласний:
Троїчним світлом навернений чоловік просвітився, мучителів жорстокість подолав.
Тому і полум’я зневаживши ликуючи співав: як добре і як гарно, коли брати живуть
разом, і на Божественну славу споглядаючи, Небесної слави сподобився, Христа Бога
завжди за нас моли, щоб спастися душам нашим.
Побачивши Тебе на Хресті прицвяхованого, Господи, Ягниця і Мати Твоя
дивуючись, взивала: що за видовище, Сину Жаданий, це так Тобі невірний беззаконний
собор воздав, що багатьма Твоїми чудесами насолодився? Слава невимовному зішестю
Твоєму, Владико.
61
Мученики Твої, Господи, в стражданнях своїх вінці отримали нетлінні від Тебе,
Бога нашого; маючи бо силу Твою, мучителів подолали, сокрушили і демонів немічні
спокуси. Їхніми молитвами спаси душі наші.
На ранній. Обидва канони Октоїха, і святих на 4, глас 4:
Пісня 1.
Любов’ю Христовою палаючи, мученику Євлампію, мирський відкинув морок; до
Небесного ж Світла духовного, премудрий, тепло наблизився, блаженний.
Любов твоя до Бога, премудрий мученику Євлампію, мучення силу здолала,
утриманням же і стоянням демонські істинно попалила ополчення, хвальний.
Зміцнив Божим проповіданням твоїм воїнство мучеників, привів до Христа
з’єднання Божественне, дорогоцінне уловлення і прийняв з ними щедро вінці вічні.
З висоти в утробу Твою, Пречиста, прийшов Бог в тілі явившись явно, упалих підняв
до Себе, всиновлюючи благодаттю земних, Прославлена Діво Чиста.
Пісня 3.
Підняти хотів ворог облесливості лукаве пагубне для душі писання, але його ти в
прірву скинув.
Любов’ю братньою розпалена, до Христової доброти, отроковице, прийшла явно,
мученице Євлампія завжди славна.
Без сім’я Боже Слово, Отроковице, в утробу Твою прийняла не з’єднано, і
незбагненно, Пречиста, нам народила Ти.
Страждань темні хмари, страждальці, пройшли терпеливо, як сонце, благодаттю
Спаса засяяли; братською любов’ю Божественно зв’язані, подібними стражданнями
світло прикрасилися. Тому після кончини безкінечну благодать з висоти прийняли
зціляти недуги, Господні угодники; моліть Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто
з любов’ю шанує святу вашу пам'ять.
В напасті багаторічні впавши від ворогів видимих і невидимих, бурею одержимий
незліченних гріхів моїх, і як до теплого заступництва і свого покрову, Чиста, до
пристанища приходжу Твого милосердя. Тому, Пречиста, Втіленого з Тебе без сім’я
моли старанно за всіх рабів Твоїх, що невпинно моляться до Тебе, Богородице Пречиста,
благаючи Його, щоб завжди гріхів прощення дарував тим, хто достойно прославляє
Агнця і Пастиря, і Визволителя Ягниця бачила на Хресті, скрикуючи, плакала, і
гірко ридаючи, взивала: світ бо радується, отримуючи Тобою визволення, серце ж Моє
горить, бачивши Твоє розп’яття, яке терпиш з милосердя, Довготерпеливий Господи,
милосердя безодня і джерело невичерпне, змилуйся і даруй гріхів прощення тим, хто з
вірою прославляє Страсті Твої.
Пісня 4.
62
Заради любові Творця, о страстотерпці, всю мирську облесливість істинно
зневажили, Єдиного бажаючи Христа, взивали: слава силі Твоїй, Господи.
Наступивши на полум’я в печі і потоптавши його, мученики, росою з Неба
Божественно збагатилися, до Христа взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.
Просвітившись сяянням Тройці, мучеників доблесна пара ідольський зруйнувала
морок, до Христа взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.
Носиме смертне прагнення переборола, Діво, Ти, Христа народила нетлінно, Маріє,
з’єднавши роди земних з чинами безтілесних, Пренепорочна.
Пісня 5.
Не здолала вас переміна страждань, тверді, бо на камені Спаса душевні ваші ноги
утвердили.
Перемогли непохитно облесливості начальника, скасували ідольські кровні жертви
виливанням вашої крові, славні.
Знищила прокляття, бо ж Радість народила, і Бога Твоїми руками носила, Який
обожив всіх земних, Мати Богоневісто.
Пісня 6.
Зцілення душевних пристрастей явилося вашою кров’ю, страстотерпці, всім тим,
хто з вірою приходить до Божественної і світлої раки, блаженні.
Законно за Христа постраждавши, славні, істинно збагатилися вінцями нетлінними,
блаженні, і Царство Небесне, і Божественну насолоду прийняли.
Знайшов Тебе посеред терну, Непорочна, як пречисту лілею і цвіт на долині, о
Богомати, Жених в Твоїй утробі тілесним був.
Доблесних мучеників і братію по плоті, мудрого Євлампія і Євлампію, ушануймо:
вони бо беззаконних підступи осоромили силою Розіп’ятого; заради цього явилася
мучеників слава, разом і похвала.
Ікос:
Двійню страстотерпців нині, вірні, в священних піснях похвалимо, бо ж вони
облесливість ідольську подолали, багатобожжя вогонь погасили і демонів посоромили;
мучителів ярості не устрашилися, меча і вогню не злякалися, ні сили звірів, доблесно
добре подвизалися, Євлампій славний з чесною Євлампією і зі страждальцями, явилася
мучеників слава, разом і похвала.
Пісня 7.
Розумом Божественним збагачений, мученику вікопомний, все мучення злочестивих
знеславив, Євлампію, співаючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
63
Прийшли до любові істинного Творця, Божественно з’єдналися, о страждальці,
плоттю і духом, співаючи: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Незбагненно зачала Ти отче Слово в утробі Твоїй, Діво Пречиста, і плоттю народила
тим, що взивають: благословенна ти серед жінок, Непорочна Владичице.
Пісня 8.
Вас страждальці славні, не змогли відлучити від любові Христової мук
примноження: ні вогонь, ні рани, премудрі, ні варіння в казані, ні гострий меч, але все
подолали, взиваючи: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Нині замість страждань в добрий час ви Царством Божим збагатилися, славні
страждальці, вікопомні Євлампіє з чесною дівою мученицею Євлампією, взиваючи:
благословіть, усі діла Господні, Господа.
Як Єдина, що народила Бога, Мати Безневісна, безсім’яним народженням, Чиста,
Його милостивим сотвори, владичице, щоб зберегтися Твоєму стаду від спокус ворогів,
взиваючи до Христа: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Пісня 9.
Течією крові облесливість ідольську, страстотерпці мученики, зруйнували, за
страждання ваші отримали нагороду – Небесне житло де перебуваєте в покої.
За це місце темряви, уз, і вогню, і ран, страстотерпці, вам Світло вічне, простір і
прохолода радісна, корисне благодаттю зручно подається, мучениці славні обдаровані.
Подвиг звершили Божественний вашими чесними стражданнями, в світлицях Божих
оселилися, де лики ангельських чинів, і безліч праведних, і мучеників собори, о
вікопомні.
Пророків нині пророчення повністю збулося, Діво Отроковице, Бога в тілі нам
народила Ти, Чиста. Тому радуйся, Владичице, з Ангелом взиваємо до Тебе.
Красою братньою страстотерпці натхненні, Євлампій Богомудрий і чесна Євлампія,
призванням збагатилися від Божественного провидіння: творіння бо просвіщають
мученицькими зорями і зцілення сяянням.
Із Тебе Предвічний Бог, Чиста, в людське єство з великої милості з’єднавшись
одягнувся, не змішуючи єство свідомості обох, Отроковице, але Один Син був по Різдву
маючи дві природи.
Святі мученики Євлампій і Євлампія, (303 – 311) рідні брат і сестра, жили на
початку четвертого століття в місті Нікомідії. Прочитавши указ імператора
Максиміана про засудження кожного християнина на смертну кару, Євлампій обурився,
що імператор замість боротьби з ворогами вітчизни озброюється проти своїх
підданих. Юнака повели на суд і захотіли, щоб той відмовився від християнської віри. За
64
відмову Євлампія спочатку мучили залізними знаряддями, а потім поклали на розпечений
залізний лист. Раптово страждалець виявив бажання відвідати язичницький храм.
Судді зраділи, думаючи, що зломили дух юного християнина. У храмі Марса святий
закликав Господа, щоб ідол був зруйнований. Він з гуркотом звалився на землю. Народ
проголосив: "Єдиний Бог християнський, великий і сильний!" Святого знову почали
мучити. У цей час сестра страждальця Євлампія з'явилася перед суддями і оголосила,
що вона теж християнка. Євлампій підбадьорював сестру, щоб вона не боялася мук.
Після тортур брата і сестру кинули в розжарену піч, але Господь і від вогню зберіг їх.
Потім, брата обезголовили, а сестра померла від мук.
Собор всіх Волинських святих
Прийшов день світлого торжества, люди Волині радуються і з ними вся Руси –
Українська Церква торжествує з псалмами і піснями духовними, бо сьогодні, як сонце
незаходиме, всім засяяла пам'ять святих і в Бозі мужніх угодників і чудотворців
Волинських: святителя Стефана чудного, ієрархів Волинських першопрестольного, і
святого благовірного Ярополка, блаженного страждальця в Бозі мужнього, і з ними
Амфілохія, святителя Волинського, і побідоносного Феодора, Острожського князя Богом
дарованого, і преподобного Іова Почаївського, вікопомного, їхніми молитвами, Господи,
вітчизну нашу в Православ’ї і в мирі утверди, і спаси всіх, бо маємо спільну за нас
Молитвеницю щиру, Пресвяту Матір Твою Богородицю, Яка благодатно сяє цілющою
Своєю стопою і чудотворною іконою на горі Почаївській і заступництвом інших
угодників Волинської пастви, Юліанії, блаженної діви Ольшанської, і святого
Преподобномученика Макарія, архімандрита Овруцького.
Інший тропар, глас 4:
Прийшов день світлого торжества, обитель Печерська радується і з нею
благословенна Почаївська Лавра торжествує з псалмами і піснями духовними, бо
сьогодні, як сонце незаходяче, всім засяяла пам'ять преподобних і Богоносних отців
Печерських, від них же волею Божою вийшли перші начальники чернечого життя на горі
Почаївській, їхніми ж молитвами, Господи, вітчизну нашу в Православ’ї і в мирі утверди,
помилуй всіх, бо маємо спільну за нас Молитвеницю і Заступницю щиру, Пречисту
Матір Твою Богородицю, що від древніх часів благодаттю сяє в цілющій Своїй стопі і
чудотворній Своїй іконі в обителі Почаївській в просвіщенні і спасіння наших душ.
Вибраним чудотворцям і добрим угодникам Волинської землі, вам з похвалами
співаємо, святі: Ярополку святий, Стефане, Амфілохію, Феодоре, Юліаніє, Іове, і
Макаріє, блаженні! Тому, як маєте благодать і милість у Христа Бога нашого, від всяких
нас бід визволіть щоб завжди з вашою допомогою визволені, взивали вам з подякою:
радуйтеся, преславні угодники Божі і землі Волинської прикраса.
Інший, кондак, глас 8:
Вибрані від народів угодники Божі, преподобні Печерські: Меркурію і Симоне,
Акиндине, Лукіане, Памво, і Полікарпе, Авраамію, Олексію, Євстафію, Елладію,
65
Єфреме, Ієроніме, Луко, Меладіє, Онисиме, Персію, Павле, Сергію, Сисою і Феофілу,
Анатолію, Афанасію, Ісідоре, Кассіяне, Лаврентію, Пафнутію, Піоре, другий Сисоє і
Софронію, від них же вийшовши перші начальники чернечого життя на горі Почаївській,
вас не утаїла земля, Небо ж і райські оселі відкрилися вам. Тому ми, похвальні пісні
Богу, що прославив вас в пам’яті вашій, приносячи і чесний Собор ваш з любов’ю
шануючи, з глибини душі взиваємо до вас: від всіх бід вашими молитвами захищайте
нас, що взиваємо: радуйтеся, Печерські чудотворці і обителі Почаївської слава і
утвердження.
Собор святих угодників і чудотворців землі Волинської є Великим і незчисленним. З
впевненістю можна сказати, що нам відомі імена далеко не всіх святих, які своїми
подвигами і чудесами освятили землю Волинську. Святкування Собору (тобто спільної
пам’яті) всіх святих землі Волинської було започатковано у 1881 році, з нагоди 50-
річного ювілею повернення великої православної святині Свято-Успенської Почаївської
Лаври до Православ’я (більше 100 років вона перебувала в підпорядкуванні уніатів). Саме
тоді, за ініціативи відомого церковного історика протоієрея Андрія Хойнацького, і було
встановлено вшанування Волинських святих.
До складу Собору Волинських святих входять: Рівноапостольні Кирило і Мефодій,
вчителі слов’янські; Рівноапостольна, велика княгиня Ольга; Рівноапостольний великий
князь Володимир; Святитель, Петро, митрополит Київський, Святитель Феогност,
митрополит Київський; Святитель Кіпріан, митрополит Київський; Святитель Фотій,
митрополит Київський; Святитель Інокентій, єпископ Іркутський; Святитель Нифонт,
єпископ Новгородський; Преподобний Стефан, єпископ Володимир-Волинський;
Преподобномученик Макарій, архімандрит Овруцький; Преподобномученик Афанасій
Берестейський; Преподобний Іов, ігумен Почаївський; Преподобний Мефодій
Почаївський; Преподобний Амфілохій Почаївський; Преподобний Кукша Одеський;
Преподобний Варлаам, ігумен Печерський; Преподобний Микола Святоша, князь
Луцький; Преподобний Нестор Літописець; Благовірний князь Олег Брянський;
Праведна діва Юліанія, княжна Ольшанська - Дубровицька; Преподобний Феодор, князь
Острозький; Благовірний Костянтин, князь Острозький; Благовірний Ярополк, князь
Володимир-Волинський; Святитель Амфілохій, єпископ Володимир-Волинський.
Святкування Собору Волинських святих, серед яких першими стоять
рівноапостольні Кирило і Мефодій, започатковано у Свято-Почаївській лаврі при
преосвященному Димитрії (Муретові), архієпископові Волинському й Житомирському
(1876-1882). Про це він оголосив на Урочистому Богослужінні 10 жовтня 1881 року в
день святкування півсторічного ювілею повернення західноукраїнської святині до
Православ’я. Офіційно загальне святкування Волинським святим звершується з 1888
року.
Святителя Амфілохія, єпископа Володимиро - Волинського
Від мирського заколоту вийшов, в печерах Київських Феодосія блаженного
Богомудро вселився ти, святителю Христовий, отче Амфілохію, і звідти в єпископа
Богом спасаємій пастві Володимиро – Волинській поставлений, в трудах, бдіннях і в
пості свято подвизався єси. І так досяг доброчинності довершення, ще й в печери
повернувся, де й дух свій благочестиво передав Господу, чесний, до лику преподобних
66
Печерських прирахований, з ними ж молися Христу, чесний, щоб спастися душам
нашим.
Зірку Волинську, що від Києва засяяла з печерного мороку, і від Волині другої
печери завітної своїм життям і блаженною кончиною, і прославленням своїм осяяного,
блаженного Амфілохія, архіпастиря Володимиро – Волинського вшануймо, просячи
його, щоб він оселений з ликом преподобних Печерських, молився разом з ними за душі
наші.
Святитель Амфілохій, єпископ Володимиро – волинський народився в XI ст. і був
ченцем Києво-Печерського монастиря. Як і багато інших печерських чорноризців, був
висвячений на єпископа. Про цю подію Київський літопис під роком 1105, неділя 27
серпня повідомляє так: «У сей же рік митрополит (Никифор І) поставив Амфілохія
єпископом у Володимир, місяця серпня у двадцять і сьомий день». Слід вважати, що він
був четвертим архіпастирем на Володимиро-Волинській кафедрі після першого єпископа
Стефана, поставленого ще рівноапостольним князем Володимиром, другого єпископа
Стефана, що прийшов після ігуменства в Києво-Печерській обителі, і невідомого
архієрея, що керував кафедрою в 1094-1105 роках. Протягом 17-ти років святитель
Амфілохій окормляв Волинську паству, і це був досить складний час. Довелося йому
багато сил докласти для викорінення залишків поганської віри та зміцнення
християнства. Князівські міжусобиці, які тоді процвітали на Волині, також були
предметом його турбот. Не стояв він осторонь від справ митрополії. Безумовно, що
брав участь у прославленні преподобного Феодосія Печерського, що відбулося в 1108
році. Разом з митрополитом Никифором зустрічав Володимира Мономаха, який 20
квітня 1113 року прибув до Києва на велике княжіння. Але його не видно серед
архіпастирів, що прибули в 1115 році до Вишгорода на перенесення мощів святих Бориса
й Гліба у новозбудований храм. Мабуть, це було рішення удільного князя Володимиро-
Волинського Ярослава Святополковича, який ворогував тоді з Володимиром Мономахом.
Ярослав був одружений на великокнязівській внучці й дуже погано до неї ставився.
Терпів від цього і святитель Амфілохій, якому разом з усіма володимирцями довелося
витримувати двомісячну облогу міста. Це сталося в 1117 році, коли Володимир
Мономах вирішив покарати Ярослава. Коли ж той покорився, то і святий Амфілохій
брав участь в акті примирення. На той час подібні міжкнязівські угоди укладалися
обов’язково з благословення святительського. Проте Ярослав прожив мирно зі своїми
київськими родичами недовго, прогнав свою дружину й через рік пішов в Угорщину. Там
він мав на меті зібрати військо і йти на Володимир, в якому вже княжив син Мономаха
Роман. Так воно й сталося: у 1121 році назріло нове збройне протистояння. За таких
обставин залишатися святителю Амфілохію у Володимирі було вкрай небезпечно, та й
роки його вже були не молоді. Згадав він правило, яке існувало серед вихідців Києво-
Печерської обителі, що за свого часу пішли на інші землі: куди б їх Божий промисел не
закидав, на схилі літ вони бажали єдиного — повернутися до Києва в рідні печери й лише
там завершити свій земний шлях. Були й такі, що хотіли це зробити, та за життя не
змогли, тоді декотрих тіла Божими чудесами все одно потрапляли в святі печери
Києво-Печерського монастиря. Так, перед кончиною повернулися до Києва святителі
Нифонт, єпископ Новгородський; Симон, єпископ Володимирський і Суздальський та й
блаженний Амфілохій у 1121 році. Про подальші події знову дізнаємося з Київського
67
літопису, в якому під роком 1122 записано: «Амфілохій, єпископ Володимирський помер».
Похований він був у Дальніх печерах так, як сам того бажав. А через сторіччя, у зв’язку
з татаро-монгольським нашестям, вони разом з іншими печерськими угодниками були
заховані. Ще через сторіччя, коли Києво-Печерська лавра почала відроджуватися, не
знайшлося нікого, хто б знав, де вони знаходяться. Отож десь під спудом так і
спочивають вони і в наш час. Пам’ять його відзначається ще 28 серпня (10 вересня) та
в другу неділю Великого посту.
Святого апостола Филипа, єдиного з семи дияконів,
і преподобного Феофана сповідника Нікійського
На Господи, взиваю…, стихири апостола, глас 4:
Ти, що до семи дияконів прирахований, як повний мудрості і Божественної
благодаті, був вибраний служити потребам, блаженний Филипе, разом зі святими і з
Стефаном. Тому й бачив як його убивали, до Самарії пішов повелінням Божественним.
Боже Слово проповідуючи, славний, просвіщаючи тих, хто в темряві були, щоб здійснив
їх Духом Божественним синами Дня, мудрий.
Божі знамення, рукою твоєю здійснювалися: сліпих прозріння, розслаблених
зміцнення, і нечистих духів вигнання, люди, що там жили, бачили і дивувалися, Филипе,
і приходили до спасительного очищення, від невіри до віри несподівано направлені.
Тому Божественний апостольський почувши лик з радістю, як і з Самарії незліченно до
Бога наверталися.
Колісницею Слова був, Божий проповіднику, на колісниці побачив їздця, який
запитував у тебе про незрозуміле, і осягнув Аєтій Кандакії достойний чудес, бо йому
писання пояснив і явлення любові, блаженний, показав ти: і увірував, і просив
Божественного очищення, його ж прийнявши, Божественним проповідником всієї
Ефіопії Творець сотворив, і мучеників начальником.
Інші стихири преподобного, глас 6:
Засяяв ти світло, Феофане, доброчинністю, як зірка яскрава на тверді віри, славний,
сяянням увесь відганяючи морок єретиків і просвіщаючи твоїм Божественним навчанням
тих, хто з вірою і любов’ю до тебе прилеглий. Тому звершуємо світоносне твоє свято з
любов’ю; сміливо молися за душі наші.
Трудами посту свою душу озброїв, плотські утіхи висушив, отче священний, і розум
сотворив, славний, Божественної Тройці житлом; і піднявся туди, де воїнства мучеників,
і краса незбагнена, і ієрархів собор. З ними ж нині радуючись, у славі перебуваючи біля
Христа, зі сміливістю молися за душі наші.
Божественних сліз твоїх витіканням, ієрарху, все демонське ополчення потопив, як
немічне; твоїми ж завжди до Бога зверненнями і сильним сходженням горде піднесення
на землю поверг, і вознісся до оселі небесної і Божої краси; де з ангелами оселившись,
перебуваєш біля Христа, зі сміливістю за душі наші.
Норовом злим став на слизький шлях і облесливістю лукавою поневолений,
Богоневісто, до чудного Твого милосердя і теплого заступництва, Пресвята Отроковице,
приходжу, окаянний, від уз напастей і журби мене визволи і спаси мене, Пренепорочна, і
68
від демонських підступів, щоб прославляв Тебе, і з любов’ю оспівував, і поклонявся, і
величав Тебе, Владичице, достойну всякого прославлення.
Тропар апостола, глас 3:
Апостоле святий Филипе, моли милостивого Бога, щоб відпущення гріхів подав
Слава, преподобного, глас 8:
Православ’я наставнику, благочестя і чистоти учителю, вселенної світильнику,
архієреїв Богом натхненна прикраса, флейта духовна, Феофане премудрий, навчанням
твоїм всіх просвітив ти, моли Христа Бога щоб спастися душам нашим.
На ранній. Канони Октоїха один, і святих два. Канон апостола, глас 6:

Пісня 1.
Ірмос: Як по суші, пройшов по безодні Ізраїль стопами; бачачи, як гнобитель фараон
потопляється, взивав: пісню перемоги Богові співаймо.
Пресвітлим сяянням Христовим освятився, увірувавши в Бога, мудрий, і світло
явилося друге священно ведучи вірних в світлі, славний Филипе.
Надприродне Слово, що все суще привів до буття, священного тобі ученика
священно пропонує, мудрий, визволяючи від несвященного мороку народи.
Покладанням рук священних учеників вибраний був священний диякон зі Стефаном
та іншими, як наповнений Духом Божим, мудрий Филипе.
Той, що все з нічого сотворив, Тебе має як вину Свого втілення, Богомати Чиста;
тому з обов’язку ми, вірні, Тебе ублажаємо.
Інший канон преподобного, глас і ірмос тай самий:
Мого розуму морок твоїми молитвами віджени, ієрарху Христовий, щоб прославляв,
славний, твою священну і сяючу пам'ять піснями.
Як ріка, стримів від Сіону, ієрарху славний, і напоїв дбайливо Божественними
струменями собори вірних, тому Богу переможну пісню співаємо.
Божественним сяянням твою душу освятив, Феофане, насолоду пристрастей
утримання вогнем попалив, істинно співаючи: заспіваємо пісню Христу.
Світлими променями Твого Сина, Богородице, просвіти затьмарену мою душу і
пристрастей збентеження Твоїм заступництвом приборкай, Чиста.
Пісня 3.
Ірмос: Нема святішого, як Ти, Господи, Боже мій. Ти підніс долю вірних Твоїх,
Милосердний, і утвердив нас на камені визнавання заповітів Твоїх.
Синами Світла вчинив тих, що перебували в темряві незнання, блаженний, в
знаменнях чудних Слова славу сповідував, як Небо високе.
Від племені Іуди Христа, що засяяв, блаженний, священно проповідував, благодаті
світлом явився ти, Його ж Мойсей колись і пророки провістили.
69
Щоб від отрути пагубної для душі відійти і спасительну благодать прийняти,
покоряєш медоточивими словами, відкинувши далеко нерозумність, Филипе Богом
натхнений.
Світильником явилася Ти таїнственним, Свічу, Отроковице, істинно носила, що
просвітила тих, хто в ночі незнання раніше перебували, вищим милосердям.
Інший, ірмос тай самий:
Наповнений, мудрий, Божественним Духом явився ти, насичуючи щедро благочестя
насолодою словом поживним серця, що споглядають на тебе.
Повелінням Божественним сяючи, блаженний, відігнав всю єретиків темряву,
Життєдавцю Христу співаючи: Свят єси, Господи.
На гору Божественної доброчинності піднявся, ієрарху, і в морок увійшов, з’єднався
з Богом і розуму скрижаль прийняв, закон благодаті.
Це сходи Якова, які він бачив колись утвердженими, на них утверджується Бог,
Світоносна Чиста явилася Діва Богородиця.
Загримів про Христове Божественне втілення, безтілесних ворогів до кінця викрив
ти, чудний Феофане. Ради цього всі з вірою і благочестиво взиваємо до тебе: моли
невпинно за всіх нас.
Сідальний апостола, глас 8:
Гонителем демонів явився і, як світильник просвітив тих, що в темряві, показав
Сонце, що від Діви засяяло, і храми ідольські сокрушив, поставив Церкви, блаженний, в
славу Бога нашого. Тому тебе шануємо і Божественну твою пам'ять світло святкуємо, і
разом взиваємо до тебе: апостоле Филипе, моли Христа Бога гріхів прощення подати
тим, хто шанує з любов’ю святу пам'ять твою.
Явився Церкві, преподобний, як друге сонце, освічуючи блискавкою Божественних
твоїх слів, як ученик Господній, Феофане.
Інині, Богородичний:
Пречисті Твої руки розпростерши, Діво Мати, покрий тих, хто уповає на Тебе і до
Сина Твого взиває: всім подай, Христе, милості Твої.
На дереві бачила піднятого Сина Свого, Пречиста, серцем материнським
розриваючись, жалісно взивала: горе Мені, бо зайшло Світло Моє Вічне.
Пісня 4.
Ірмос: «Христос – моя сила, Бог і Господь», – свята церква побожно співає
взиваючи, від серця чистого Господа прославляючи.
Побачив тебе Симон, що ти творив чудеса і знамення великі, лицемірно хрестився,
Филипе, не від злоби тікав, але погибелі віддався.
Багато в тобі сили діючої бачили живучі в місці Самарії, проповіднику Христовий
Филипе, і світло пізнання, радуючись приймали.
Йди, промовив тобі Господній ангел, на шлях священний направляючи Аентія
ефіопа, Филипе, щоб пізнати йому шлях Слави втілення.
Священний Аентій Кандикій бачив тебе, коли ти врозумляв його, твоєю рукою,
Филипе, охрещений, і наповнений Духом Святим явився проповідником Божественним.
70
Синами Божими вчинив, Непорочна, синів людських Твій Син, від чистої крові
Твоєї втілився і народився; ради цього славимо Тебе.
Постом, мудрий отче Феофане, себе очистив, увесь світлом наповнений був ти, Бога
вмістив, і Духа Святого спільником був.
Голодом мучений, в люте вкинутий ув’язнення, в стражданнях, блаженний,
мученицькі терпів ти, і з совістю чистою з Господом оселився.
Засяяв, славний, учасником виправлення явився ти, як Христовий меч, що січе
єретичні підступи, Божественним духом зміцнений.
Світильником світлим явилася Ти, Божественна трапеза, Божа оселя, кіот і жезл,
виростила Цвіт у світі, Мати Христа Діво.
Пісня 5.
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Милосердний, посвіти, молюся, душі тих, що з
рання поспішають до Тебе пізнати Тебе, Слово Боже, Істинного Бога, що з темряви гріхів
визволяє.
Ярості беззаконних не злякався, серед вовків як агнець істинно Филипе, ходив ти,
навертаючи їх до благочестя словом благодаті, блаженний.
На заколення ведений, як Агнець Еммануїл, як говорив Ісая славний, Його ж не зміг
зрозуміти священний Аентій Кандакій, Филипе, який від тебе навчився.
Священних слів тебе учеником, єдиного з семи дияконів вибраного пізнали, і
Церкви Божественної основу, і всіх тих, хто в темряві світильником, Филипе.
Богородицею Тебе істинно від душі сповідуємо, від спокус і тягарів визволяємося
Твоїм заступництвом до Бога всіх і Господа, Діво, Богом благодатна.
Світосяйним твоїм блиском, отче священний, морок темряви єретиків знищив ти,
Божого пізнання світлом освічуючи і просвіщаючи світу кінці.
Злочестивих захисники тебе, достойного чудес, лютими ранами Уразили, його ж
ангельські чини оточували, як Христового ієрарха і Божественного мученика.
Був ти, отче, подібний до світла провідником заблудлим, плаваючим кормчим,
розхитаним підступами злими твердинею і стіною нерушимою.
Краса Якова, її ж Бог полюбив і вибрав щоб вселитися, земних слава і пристанищем
грішників Ти явилася, Богородице.
Пісня 6.
Водами духовними наповнився, як ріка Божественного Едему, вийшов ти,
наводнюючи хвилею тихою землі кінці і напуваючи серця вірних, достойний чудес.
Відкрив, і наповнив вуста твої, ученику, духовним розумом, і розірвав гортань
лукавого, поглинутих вивів незліченно і спас, Апостоле.
Міцність невидимого ворога згинула зруйнована, твоєю проповіддю, Филипе,
міцністю Духа Христа, що був розіп’ятий і народи призиває.
71
Поза законом єства народила Тебе, Христе, Творця творіння, і надприродно істинно
залишилася Дівою Нескверною Свята Твоя Мати, Пресвятий.
Як сонце, Богом осяяні промені, блаженний, випромінюєш ти, хвалячи мученицькі
страсті, ув’язнення, і рани, і дивні подвиги, ієрарху Христовий.
Пречисту Владичицю хвалячи мовою твоєю, Богомудрий, прославляв словами
світлими, вірних собори і мудрих серця творив світлими і радісними.
Писанням твого чесного і чистого лиця, мудрий, безбожних писання зневажаєш і їх
нечестиві і безбожні повеління, звіщаючи шанувати ікону Христову.
Все бажанням сотворив Бог і утримує, Пречиста, описанням тіла в Твоїх обіймах
носиться, Божественним Єством Неописаний.
Кондак апостола, глас 4:
Народів ловець дивовижний і учеників Христових співрозмовник, у апостоли
вибраний, Филип нині світу зцілення подає щедро, покриває від всяких обставин тих, хто
його хвалить. Тому разом взиваємо до нього: спасай всіх твоїми молитвами, апостоле.
Ікос:
Як Небо славу Божу ти сповідував, свідку, дальні народи залучав до віри в Бога.
Тому, як Мойсей законодавець, збагачуєш, хвально, стадо твоє. Він колись море
перейшов і, перевів людей, потім в пустині годував хлібом Небесним; ти ж від солоного
лютого невір’я визволив у Христі все творіння, і до оселі висоти Небесної привів тих, хто
взиває: спасай всіх молитвами твоїми, апостоле.
Пісня 7.
Ірмос: Росоносною учинив ангел піч для побожних отроків, а веління Боже, що
халдеїв опаляло, приневолило гнобителя взивати: благословен єси, Боже отців наших.
Навів тебе, як коня, Божественний, який збурює язичників море, Филипе, голови
сокрушаючи ворожі, і співав Йому: благословен єси, Боже отців наших.
Пояснюючи заповітну таїну раніше всіх віків, проповідником був таїн, Филипе
мудрий, навчив країни і людей і від таїн мерзенних очистив.
Явився величною зіркою, Филипе славний, і Тралії прикрасою, там тіло твоє чисте
лежить, творячи чудеса славні, на просвіщення тих, хто благочестиво ублажає тебе.
Богородицею Тебе, Діво, називаємо, Маріє Пречиста, бо спасаємося Тобою день і
ніч від ворожих підступів шкідливих, і спокус різних, і душевної скверни.
Інший
Ірмос: Юнаки у вавилонській печі вогню не убоялися, а, вкинуті посеред полум’я і
зрошувані, співали: благословен єси, Господи, Боже отців наших.
Виправляв ти Істини Слово, ран випробовування перетерпів і, в вигнанні
приніс жертву, і співав: благословен єси, Боже отців наших.
Твоїх догматів струмені моря нечестивих потопили, мудрий, що не
взивали до Христа Бога нашого: благословен єси, Боже отців наших.
Річки слів твої мед виточують, Феофане, людей душі радістю
Божественною наповнюють, прославляючи піснями Бога Прославленого.
72
На Тобі, Діво Мати, велике сотворилося таїнство: Син Божий, з утроби Твоєї
втілився, і нині явився; Йому ж, радуючись, співаємо: благословен єси, Боже отців
наших.
Пісня 8.
Ірмос: Із полум`я преподобний Ти росу виточив, і жертву праведника водою спалив,
бо все твориш Ти, Христе, з Своєї волі: Тебе прославляємо по всі віки.
Словом Божественним, блаженний, як сіллю розчинивши, лютий сморід спокуси
очистив і людські серця зцілив шанувати і славити Тройцю повіки.
Утвердилися ноги кульгавих словом твоїм, мудрий, духи ж мерзенні і нечисті
ридали, не в силі терпіти даної тобі благодаті.
В Самарії від давнини живучі, Филипе, благодаті світло від тебе приймають,
бачивши багато тобою чудес вчинених силою Духа, Джерела благодатного.
Розхитану злобою ратоборця душу мою, Діво Чиста, укріпи, Божественним
піклуванням, Того, Хто все приводить в рух приймаючи і непохитне.
Інший
Ірмос: За закони отців терплячи муки у Вавилоні, блаженні юнаки зневажили
безумне царське повеління і, вкинуті у вогонь, який їх не спалив, Вседержителю
достойну пісню співали: оспівуйте Господа, творіння, і прославляйте по всі віки.
Закон отців, блаженний, істинно несучи, беззаконного царюючого зневажив
нерозумне повеління – нищити Господнє зображення, яке благочестиві побожно цілують,
і приймають, Того, Хто світу явився від Діви Отроковиці; Його ж прославляємо повіки.
Розум Божественний, Духа Святого гуслі складені, соловей, що добре співає, вірних
вершина, Православ’я стовп і утвердження, мудрий, Церкви твердиня, монахів хвала,
Феофане, отців слава і міцність явився ти, прославляючи Христа повіки.
Вмістилищем мира Духа Пресвятого, отче, явився ти, виливанням мира натхненних
твоїх і мудрих навчань, знищуєш смердюче тління спокуси, і обдаровуєш ароматом
звичаїв твоїх Чесну Церкву, взиваючи невпинно: піснями прославляємо Тебе, Христе,
повіки.
Божа гора найбільша, її ж праотець Давид описав колись, співаючи пророчо, Ти
явилася Діво, і від неї буде відсічений Камінь наріжний – Христос, і сокрушить всю силу
ідольську. Його невпинно оспівуємо і прославляємо повіки.
Пісня 9.
Ірмос: Бога людям не можливо бачити, бо на Нього й чини ангельські не сміють
дивитись. Через Тебе ж, Всечиста, Слово стало тілом і з`явилось людям, величаючи Його
з небесними силами, Тебе прославляємо.
Бачив колись тебе, що маєш надію і Божественну прийняв владу нерушиму, про неї і
людей навчив, Филипе Божий проповіднику, красуйся і радуйся, Божественною
насолодою просвіщення і утіхи.
Як світло, як зірка, як велике сонце, світло проповідуючи обійшов всю вселенну,
звіщаючи Божественне проповідання: у Тралію ж, Асійське місто, прийшов, йому ж
вождем був, блаженний, і в ньому заснув.
Хрест, і смерть, і Воскресіння Визволителя ближнім і дальнім звістив ти, небом
зоряним був, Божественними світлостями сяючи, Филипе, апостоле Христовий
достойний чудес.
Землею покрите тіло твоє багатостраждальне, сяяння випромінює зцілень, Небо ж
73
дух твій святий з апостолами має радісний; з ними і нас пом’яни, мудрий, що хвалимо
тебе.
Всяке дихання приносить Тобі глас подячний, взиваючи радісно: радуйся, вогняний
Престоле Вишнього; радуйся, Божа простора оселя; радуйся, апостолів краса, Чиста,
увінчана.
Інший
Ірмос: Безсіменного зачаття Різдво невимовне, Матері безмужньої нетлінний Плід:
бо Боже народження оновлює єство; тому Тебе всі роди як Богоневісту Матір
православно величаємо.
Тебе захисника Христової Церкви людиновбивця бачити не в силі, спокушав; однак
непохитним був ти, з мужністю мудро царям нечестивим противився доблесно,
переконуючи їх поклонятися образу Христовому, Феофане.
Прикрашений невимовною, Богомудрий, красою Тройці і сяєш радісно
обдарований, і істинно стоїш біля Престолу творця і Бога, де голос тих, що святкують,
отче Богоносний Феофане.
Твої подвиги прийняв достойно честі, і увінчаний, нині на Небесах з ангелами
радуєшся, де пророків собор, і апостолів, і мучеників істинно незліченні воїнства, де
патріархів лики; поминай нас, отче Феофане.
Допомагаючи вірним людям в боротьбі проти варварів, подай перемогу, Діво
Богородице, Благословенна і Прославлена, Мати Чиста, покриваючи від всякої шкоди
ворожої; щоб Твого Сина прославляючи, Тебе величали.
Апостоле Христовий, по всій землі розійшлося твоє віщання, Бога проповідував ти
нам; Його ж за нас моли, щоб світло духовне нам засяяло.
Слава, преподобного:
Як Божественне світло, Феофане, Церкві явився ти, піснями твого сяяння її освітив і
світлом лиця твого, на якому ж Христові язви носив, прикрашений; до Господа ж
невпинно молися за стадо твоє, отче.
І нині. Богородичний:
Колись даровану мені ризу купелею Хрещення осквернив пристрасним блудом, і
вжахаюся, окаянний, думаючи про час Божественного істинного Страшного Суду; Діво
Непорочна, постань тоді і визволи мене від страшного покарання.
На літургії: Прокимен апостола, глас 8: По всій землі лунає голос їх, і до краю
вселенної слова їх. Стих: Небеса возвіщають славу Божу, про діла ж Його промовляє
небозвід. Апостол: Діянь, зачало 20. Алилуя, глас 1: Небеса прославляють дивні діла
Твої, Господи, і істину Твою в Церкві святих. Стих: Прославлений Бог на зборах святих.
Євангеліє від Луки, зачало 50. Причасний: По всій землі лунає голос їх, і до краю
вселенної слова їх.
Святий Апостол із 70-ти Филип народився в Кесарії Палестинській (суч. територія
Ізраїлю). Як свідчить Святе Передання він був одруженим і мав чотирьох дочок, які
пророкували (Дія 21, 9). Після Зішестя Святого Духа на дванадцятьох апостолів він був
обраний ними на диякона та після рукоположення, одразу став служити віруючим,
піклуючись про убогих, сиріт і вдів. Коли почались гоніння і юдеї побили камінням
Первомученика і Архідиякона Стефана, Апостол Филип покинув Єрусалим. Він
переселився в Самарію і там успішно проповідував християнство. Свою проповідь
74
Святий Филип підтверджував багатьма чудесами, зцілюючи різні хвороби і виганяючи
злих духів. До числа навернених Филипом належав і волхв Симон, який дивував всю
Самарію своїми закляттями. Бачачи великі дива, які чинив Апостол Филип, і слухаючи
його проповідь про Христа і Царство Боже, Симон увірував і хрестився разом із іншими
(Дія 8: 5-13). Одного разу Апостолу Филипу з’явився Ангел Господній, наказуючи йому
йти на південь дорогою, що веде з Єрусалима в Газу. Йдучи нею, Святий Апостол
зустрів Мелеха, євнуха Кандакії, цариці Ефіопської, який повертався із Єрусалима, куди
він їздив на поклоніння в Газу. Сидячи на колісниці, євнух читав пророчі книги. Апостол
навчив його вірі у Господа нашого Ісуса Христа і, продовжуючи з ним шлях, охрестив
його. Після хрещення євнуха, Апостол Филип проповідував в Азові, а також й інших
містах, поки не прийшов у Кесарію. Тут він мав власний будинок, в якому і прожив
деякий час разом зі своїми чотирма дочками – дівами-пророчицями. Після цього він знову
повернувся до Єрусалиму. В Єрусалимі апостоли висвятили його в сан Єпископа і
послали в Лідію, де він проповідував і багатьох охрестив. Помер Святий Апостол Филип
в глибокій старості.
Преподобний Феофан був молодшим братом преподобного Феодора Начертаного.
Брати отримали прекрасну освіту, особливо цікавились філософією. Прагнучи до
Богопізнання вони прийшли в Лавру святого Сави. Тут преподобний Феофан був
пострижений, а через декілька років став пресвітером. Святі брати прославились як
поборники іконошанування. Вони відважно виконали доручення Єрусалимського
Патріарха вирушити в Константинополь для посоромлення імператора-іконоборця
Лева Вірменина (813-820 рр.). Пізніше вони викрили також імператорів-іконоборців
Михаїла Балбу (820-829 рр.) і Феофіла (829-842 рр.). Святі витерпіли ув’язнення, голод,
тяжкі муки. Імператор Феофіл наказав розпеченим залізом написати на їхніх обличчях
вірші, що ображали святих сповідників (тому їх називають «Начертаними»). «Пиши,
що хочеш, перед Страшним судом прочитаєш своє писання», - говорили імператору
мужні браття. Феодора посадили у темницю де він і помер (833 р.), а Феофана
відправили у заслання. З відновленням іконошанування преподобного Феофана повернули
із заслання і рукоположили на єпископа Нікійського. Святитель написав приблизно 150
канонів, у тому числі прекрасний канон на захист святих ікон. Упокоївся преподобний
приблизно у 850 році.
Пам'ять святих отців Сьомого Вселенського Собору

(В найближчу неділю до 11 (24) жовтня)
В суботу на малій вечірні стихири воскресні і Богородиці, звичайні.
На великій вечірні на Господи, взиваю…, стихири Октоїха, воскресні 4, і святих
отців на 6, глас 6:
Чесні Собори отців у різний час склали правила, а патріарх Герман Новий усі їх
воєдино добре з’єднав, зберігши й записавши усі догмати, які ці невсипущі молитвеники
виклали перед Господом на спасіння пастві та пастирям.
Закону писання поклало чесну седмицю для людей єврейських, що дотримувалися
закону і служили йому, так і отці, зібравшись на Сьомому Соборі повелінням Божим в
шість днів усе сотворили, а сьомий благословили, чеснішим його сотворивши, виклавши
незмінні основи віри.
75
Блаженні отці, ви ясно передали вчення про Тройцю, Яка є причиною речей і всього
світу буття; Третій і Четвертий Собори, як чотири стихії, таїну сформулювали словом,
відкинули порушників православного вчення, Тройцю пояснили, Яка сотворила світ.
Пророк Єлисей, щоб повернути життя єдиному сину служниці, дуже зігнувся
нахилився над ним сім разів з молитвою; і цим як пророк провістив ваші Собори, які
піднесли умертвлення Божественного Слова, умертвивши Арія і його послідовників.
Хто Твою, Спасе, ризу розірвав? Арій, – сказав Ти; він розділив Тройці Єдиночесне
начало і розділивши Її, він відкинув Тебе як Єдиного із Тройці, він і Несторія навчив не
називати Богородицю; Але Собор Нікейський проповідував Тебе Сином Божим,
Господи, Отцю і Духові Співпрестольним.
Арій безумний Пресвятої Тройці Єдиновладдя розділив на три неподобні ж і чужі
істоти; тому Богоносні отці зібравшись, старанно ревністю розпалені, як і Фесвитянин
Ілля, духовним відсікають мечем, того, хто навчає безсоромному і богохульному, як і
Дух промовив єси.
Слава, глас 6. Самогласний:
Нині прославимо Богоносних отців, таємничі сурми Духа, що співали посеред
Церкви єдинодушно пісню Богослів’я: Тройцю Єдину Незмінну, Істоту і Божество; ви
скинули Арія, і православну віру захистили; моліться завжди Господу, щоб були
помилувані душі наші.
І нині, Богородичний, догматик гласу.
Вхід. Прокимен дня і читання 3.
Буття читання (14, 14 – 20):
Авраам, почувши, що Лот племінник його, узятий у полон, озброїв рабів своїх,
народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував ворогів до Дана; і
розділившись, напав на них уночі, сам і раби його, і подолав їх, і переслідував їх до
Хови, що ліворуч від Дамаска; і повернув усе майно і Лота, племінника свого, і майно
його повернув, також і жінок і народ. Коли він повертався після поразки Ходоллогомора
і царів, що були з ним, цар Содомський вийшов йому назустріч у долину Шаве, що нині
долина царська; і Мелхиседек, цар Салимський, виніс хліб і вино, – він був священик
Бога Всевишнього, і благословив його, і сказав: благословен Авраам від Бога
Всевишнього, Владики неба і землі; і благословенний Бог Всевишній, Який віддав
ворогів твоїх у руки твої.
Второзаконня читання (1, 8 – 11, 15 – 17):
В ті дні сказав Мойсей синам Ізраїлевим: я даю вам землю цю, підіть візьміть у
спадщину землю, яку Господь із клятвою обіцяв дати батькам вашим, Аврааму, Ісааку і
Якову, їм і нащадкам їхнім. І я сказав вам у той час: не можу один водити вас; Господь
Бог ваш, розмножив вас, і от ви нині чисельні, як зірки небесні; Господь, Бог отців
ваших, нехай розмножить вас у тисячу разів проти того, скільки вас тепер, і хай
благословить вас, як Він говорив вам. І взяв я старійшин із колін ваших, мужів мудрих,
розумних і випробуваних, і зробив їх начальниками над вами, тисяченачальниками,
стоначальниками, п’ятдесятиначальниками десятиначальниками і наглядачами за
колінами вашими. І дав я повеління суддям вашим у той час, говорячи: вислуховуйте
братів ваших і судіть справедливо, як брата з братом, так і прибулого його; не
розрізняйте осіб на суді, як малого, так і великого вислуховуйте: не бійтеся лиця
людського, тому що суд – справа Божа.
76
Второзаконня читання (10, 14 – 21):
У ті дні сказав Мойсей синам Ізраїлевим: ось у Господа Бога твого, небо і небеса
небес, земля й усе, що на ній; але тільки отців твоїх прийняв Господь і полюбив їх, і
обрав вас, сім’я їх після них, із усіх народів, як нині бачиш. Отже, обріжте крайню плоть
серця вашого і не будьте і далі жорстокосердими, тому, що Господь, Бог ваш, є Бог богів
і Владика владик, Бог великий, сильний і страшний, Який не дивиться на особи і не бере
дарів, Який дає суд сироті і вдові, і любить прибулого, і дає йому хліб і одяг. Любіть і ви
прибулих, тому що самі були прибулими в землі Єгипетській. Господа, Бога твого, бійся
і Йому одному служи, і до Нього приліпися, і Його ім’ям клянися: Він хвала твоя і Він
Бог твій, Який зробив із тобою ті великі і страшні діла, які бачили очі твої.
На літії стихира храму.
Ви, святі отці, були відомими хоронителями апостольського передання; навчили
сповідувати православно Єдиносущність Пресвятої Тройці, хулу Арія соборно
відкинули, з ним же викрили і Македонія духоборця, осудили Несторія, Євтихія і
Диоскора, Савелія ж і Севира безголового; щоб їхньої омани позбавитися нам, непорочне
життя у віри зберегти, молимося.
І нині, Богородичний: Без мужа від Божественного…
На стиховні Октоїха. Слава, отців, глас 4:
Нині молитовну пам'ять побожно з вірою святкуємо Богоносних отців, що з усієї
вселенної зібралися у святому граді Нікеї на православний Собор, бо вони відкинули
Богомудро лютого Арія безбожне вчення, і із Кафоличної Церкви соборно того вигнали; і
Сина Божого Єдиносущного і Співпрестольного, що був раніше віків, усіх навчили
сповідувати, у Символі віри ясно і побожно це відобразили. Тому і ми, наслідуючи їх
Божественні повеління, правдиво з вірою служимо з Отцем Сину, і Духу Святому, у
Єдиному Божестві, Тройці Єдиносущній.
І нині, Богородичний: Споглянь на моління…
На благословення хлібів тропар: Богородице Діво, радуйся…(двічі), і отців, глас 8:
Препрославлений Ти, Христе Боже наш, світила на землі – отців наших – заснував, і
ними в істинній вірі всіх нас настановив; Многомилостивий, слава Тобі (один раз).
На ранній, на Бог Господь... тропар воскресний (двічі). Слава, отців. І нині,
Богородичний: Той, Хто заради нас народився від Діви…
Канон воскресний з ірмосом на 4; Хрестовоскресний на 2; і Богородиці на 2. І
святих отців на 6, глас 8:
Пісня 1.
ударивши й розділивши море; Ізраїля ж спас – втікача, пішоходця, що співав пісню
Богові.
Бажаючи нині оспівувати Сьомий Собор – собор семи дарувань, дай мені, Господи,
Духа Святого, що умудрив Собор отців вогненними язиками, і змусив замокнути всю
богохульну балакучість.
Найбільше від початку – число сім; бо після Божественного творіння всього
довершений спокій настав на сьомий день, і нині кінець усім єресям настав на Соборі,
рівночисельному семи.
Собор отців переміг богоборчого Арія в Нікеї пастирським жезлом, щоб Церква
жила православним вченням, і нині в цьому посоромив іконоборців, як поборник.
77
Отці благочестиво навчили вірно сповідувати, що Дівственна утроба безболісно
народила плоттю Безплотного; поклоняємося ж Йому, зображеному на іконі, і побожно
цілуємо.
Пісня 3.
Не можна похитнути нерушиму Христову Церкву; таїн навчені Христом
Божественні начальники пастирів, відкинули від благочестивих тих, що хотіли її
похитнути, як частину антихриста.
Собор отців очищає від каламутних і багнистих потоків струмками вчення, яке вони
почерпнули із джерел спасіння, і спраглих людей напоїли.
Собор христолюбивий Сьомий був у славному граді Нікеї проти істинно
ненависників і обмовників Христа; його ж захисниками були царі Ірина і Костянтин.
Нехай відступить усякий нечестивець, який не шанує ікони чесної Богородиці, і не
проповідує Її, що Христа Бога Чоловіка народила, і нехай буде посланий у вогонь, де
буде горіти і не згорати.
Кондак і ікос воскресний. Також сідальний отців, глас 4:
Світильниками пресвітлими істини Христової стали ви світу на землі, воістину
блаженні отці Божі проповідники, висушивши єресей богохульних лихослів’я і
погасивши вогневидний смуток злославних; тому як святителі христові моліться, щоб
спастися нам.
Інший сідальний отців, глас 2:
Від початку ворогуючий Арій люто навів насилля на Церкву Твою, Спасе, але це
здолавши воїнства отців його перемогло, і вірно Тебе, Слово Єдиносущне Отцю,
прославляють.
Скоро нас попередь, Діво Мати Чиста; визволи нас від ворогів, що хулять Тебе;
знищи лихослів’я всіх єресей, зруйнуй силою Твоєю їхні наміри, щоб зрозуміли, що Ти
єдина Богомати, і спасаєш Твоїми молитвами православних зібрання.
Пісня 4.
Маючи слово Боже, як стрілу і меч, ви, отці Божі проповідники, закололи разом усе
їхнє лихомовство образом Хреста, що не шанують зображення Христа, Богородиці й усіх
святих.
Як від семи сурм Єрихонські стіни упали після семи обходжень, так цими сімома
Соборами все зібрання, що піднялося проти Бога, було зведено в безодню на Сьомому
Соборі богогласними сурмами Духа.
Показуючи юнацьку наполегливість, Божественною ревністю розпалений, Собор
отців, як Ілля, ганебних священників умертвив; тому сміливо навчив з любов’ю
поклонятися Христовій коні.
Ти моя надія, Пречиста, Ти мій і спів, Ти моє пристановище, Ти моє виправлення, бо
78
Ти Бога Слово Отче втілене народила, тому, поклоняючись без сумніву Твоїй іконі, я
зміцнююся силою Твоєю.
Пісня 5.
молюся.
Небесним розумом розглянувши ви, чесні отці, піддали анафемі іконоборців, як
єретиків, і повеліли віддавати шану іконі Христа, як належить.
Нині час радості, нині день спасіння, тому веселімось і до Христа радісно взиваймо:
мир Твій подай нам, молитвами отців Сьомого собору, Чоловіколюбче.
Заради милосердя, Син Божий незмінно народився від Діви, і чуже носив, як Своє, і
виглядом тілесним описаний з волі Своєї, істотою Божественною неописаний.
Пісня 6.
Нехай капають гори солодкістю і радістю; бо вигнані єретики, що виливали гірку
отруту, святих ікон зневаження.
Нехай разом святкують небо і земля Дочки Божої велич; Вона звеличується через
відкидання тих, хто Її зневажає.
Син Матері, Він є раніше Син Отця без матері; без отця же велично народився, і
відродив мене; тому Ту, Яка народила, з Народженим зображаю, й ікону Її цілую.
Кодак, глас 6:
Син, що з Отця засяяв від Діви народився у двох природах, Його ж бачачи, не
відмовляємося від зображення Його вигляду, але зображаючи Його побожно, шануємо
вірно; заради цього Церква, тримаючи істинну віру, цілує ікону втілення Христового.
Ікос:
Бажаючи Щедрий Бог нас назавжди піднести в пам'ять Свого втілення, передав
людям образ для зображення Свого вигляду на іконі фарбами, щоб Його бачили очима і
вірили у те, що чуємо зі слів, пізнаючи через уявлення діяння й ім’я, і зображення
мучеників святих мужів, і Христа вінценосця, Який подає вінці святим, страдникам і
мученикам. Через них Церква ясніше зберігає істинну віру, цілуючи ікону втілення
Христового.
Пісня 7.
Перемагаються догматами Божих проповідників єресей начальники, шана ікони
переноситься на первообраз, як говорить Великий Василій: благословен Бог отців наших.
Нині храми прикрашаються святими іконами, заради цього мир у Церквах; більше за
всіх людей величний добротою оспівує разом з тими, хто співає: благословен Бог отців
наших.
Світло засяяло, далеко темрява, нечестиві відганяються, тому все наповнюється
світлом Подателя світла Христа; з радістю співають і промовляють: благословен Бог
79
Пречиста Владичице, Ти єдина надія на спасіння всіх: Ти незбагненно народила
Царя царів – Христа, на руках Його носила як Немовля, Тобі поклоняємося з Ним на
іконі, як отці говорять.
Пісня 8.
Величне отців зібрання законополагає побожне поклоніння і написання святої ікони
Христа; благочестиві люди, як діти слухняні, звершують пам'ять їхню, і з любов’ю
цілують ікону Христову.
Семикратно схилили смиренних зарозумілі, і побожних прагнення припиняли,
Божественні діяння їх звинувачували; але отці Сьомого Собору, що зібралися в Нікеї,
гординю їхню знищили семикратно.
Для тих, у кого, за псалмом, мудрість є сивиною, виразки і рани тих, хто думає по
дитячому, бувають, як стріли дітей; Божественною силою перемагаються люди, що
говорять хулу проти неба, і всякий, хто не знає Отця, і Сина, і Святого Духа, Єдиного
Бога, причину всього і Єдиного.
Створюється Немовля зі Своєї волі, заради милості, від чистої крові Твоєї; Творець
беріг Тебе всю, Очищену і Чисту і після Різдва, очищаючи осквернений образ. Тому на
іконах зображується разом з Тобою, бувши єством Людиною, Бог Сущий єством.
Пісня 9.
Великий у кріпості й радою все утримуєш, незбагнений Єдиний Боже, Державний
Начальнику всього, Царю всіх, Церкву утверди, у православ’ї Твоєму зберігаючи,
молитвами славних отців, що викрили неправедне вчення.
Великої пошани сподобилися ви на землі, святі, думаючи про небесне, ви
зображення Христове з любов’ю вшанували, і нині, відкинувши тінь і покривало плоті,
особисто бачите Його лице, і більшого сподобилися.
Ти попустив на нас, як покарання, військове нашестя варварського безглуздя; їхні
наміри і гординю Ти сам знищ, а вірних захисти, що надіються на Тебе, Вседержителю,
добрими сміливими молитвами святих отців, їх же пам'ять святкуємо.
Зрозуміти таїну величного Твого Різдва не тільки ніякий людський розум не може,
але й ангельський високий розум, бо Ти народила Бога, втіленого надприродно. Тому
знаючи Тебе, Богородицю, з Ним написану ікону величаємо.
Світильний воскресний, Слава, отців:
Отці мудреці небесні, що на Сьомому Соборі зібралися, молитву щиру Тройці
принесіть, щоб позбавитися від усякої єресі й суду вічного, Царство Небесне одержати
нам, що оспівуємо ваш Собор.
Благий Господи, молитвами Твоєї Матері і святих отців, що на семи Соборах
збиралися, утверди Церкву і віру укріпи; і покажи всіх причасниками Царства
Небесного, коли прийдеш на землю судити все творіння.
80
На хваліте стихири воскресні 4, і отців 4, глас 6:
Зібравши всю душевну творчість, натхненні Божественним Духом, святі отці
написали Богом писаний Символ віри, в якому ясно навчають Різдву Співбезначального
Слова й істинно Єдиносущного, наслідуючи апостольське вчення, благословенні й
пребагаті й богомудрі.
Стих: Благословенний Ти, Боже отців наших, і хвальне і прославлене ім’я Твоє
повіки.
Просвітивши розум сяянням Святого Духа, надприродне Богослів’я короткими
словами і великим розумом ви Богом натхненно проголосили, як Христові проповідники
і заступники євангельського вчення і благочестивого передання; ви, блаженні, з небес
прийнявши одкровення і просвітившись, виклали віру Божого вчення.
Стих: Зберіть Йому преподобних Його.
Зібравши всю пастирську творчість, спонукані праведним гнівом, ви відігнали
хижих вовків, пращою Духа відлучивши від церковної повноти, як тих, що упали до
смерті, і як безнадійно хворих, Божественні пастирі, як істинні раби Христові і священні
таїн служителі Божественного проповідання.
Святих отців Собор, зібравшись з усіх країв вселенної, навчив про Єдину Істоту і
природу Отця, і Сина, і Святого Духа, і таїну Богослів’я передав Церкві. Їх же
прославляючи, з вірою ублажаючи, промовляємо: о Божественний полк, Божі
проповідники зброєносці Господнього ополчення, зірки світоносні духовної тверді,
таємничого Сіону непохитні стовпи, мира запашні квіти райські, золоті уста Слова,
Нікейська похвала, вселенної прикрашення! Щиро моліться за душі наші.
І нині: Преблагословенна єси, Богородице Діво…
Славослів’я велике, і відпуст.
На літургії: Блаженні воскресні на 6; і отців пісня 3 на 4. Після входу тропар
воскресний і отців. Також кондак Воскресний; Слава, отців; І нині, Богородичний.
Прокимен раніше воскресний; потім пісня отців, глас 4: Благословен Ти, Боже отців
наших, і хвальне і прославлене Ім’я Твоє повіки. Стих: Праведний Ти в усьому, що Ти
сотворив нам. Апостол: Послання до Євреїв, зачало 334 (13, 7 – 16). Алилуя, глас 1: Бог
богів, Господь, промовляє… Стих: Зберіть Йому преподобних Його. Євангеліє воскресне
і отців: від Іоанна, зачало 56 (17, 1-13). Причасний: Хваліть Господа з небес, хваліть
Його у вишніх. Другий: радуйтеся, праведні, у Господі: праведним подобає хвалити Його.
Повинні знати, що після 11(24) числа цього місяця, в наступну неділю звершуємо
пам’ять святих отців, що на Сьомому Вселенському Соборі в Нікеї зібралися, 365
святих отців, на вилучення і знищення безбожних вчень христоненависних і Христа
обмовників, іконоборців, Копронима і його однодумців, окаянних єпископів і несвященних
архієреїв, і їхнього безбожного і оскверненого зборища. Якщо 11(24) число випадає в
неділю, відбувається служба в цей же день святих отців Сьомого Собору. Якщо в
середу, то служба ця в попередню неділю; якщо в четвер, то служба в наступну неділю.
Рядового святого служба опускається і відбувається, коли забажає настоятель.
Пам'ять Святих Отців VII Вселенського Собору відзначає Церква в жовтні місяці у
неділю найближчу до 11 (24) жовтня. У різний час протягом року згадуються святі
отці інших шести Вселенських Соборів. Церква ухвалила поминати Вселенські Собори в
першу чергу заради того, щоб віддати належну честь світлим умам святих отців, які
81
керовані Духом Святим, так старанно потрудилися для очищення Церкви від злобливих
єресей і для відновлення істини церковних догматів. Але це не єдина причина. Нам вкрай
важливо не забувати праці Вселенських Соборів ще й тому, що всі єресі, ретельно
розглянуті на соборах, хоча і були засуджені святими отцями, але не були зжиті з
церковного життя. Святі отці 7-го Вселенського Собору, пам'ять яких ми святкуємо,
засудили єресь іконоборства. Єресь ця сходить до початку 8-го століття, коли грецький
імператор Лев Ісаврянин видав указ, що вимагає виносити святі ікони з церков і
будинків, і спалювати їх на площах. Указ був мотивований тим, ніби шанування ікон є
ідолопоклонством. Коли народ став перешкоджати виконанню указу, тоді до гоніння на
святині імператор Лев приєднав і гоніння на їх ревних шанувальників, багато тоді людей
було вбито і закатовано за шанування ікон. Однак, повстання проти імператорського
указу тривали, а також з усіх боків найсвятіші богослови того часу писали викривальні
послання проти імператора Лева: як, наприклад, св. Іоанн Дамаскін з Сирії та папа
Григорій II з Риму. По смерті імператора Лева, його син і наступник, Костянтин
Копроним, продовжував іконоборську справу свого батька, тільки вирішив діяти трохи
інакше. Він скликав неправедний собор, на якому підставлене їм духівництво засудило
шанування ікон. В результаті цього собору не тільки були знищені ікони, але також
найцінніші фрески на стінах соборів були затерті вапном. Від гоніння на ікони
Копроним перейшов на гоніння на святі мощі, а потім на гоніння на монастирі, які були
всі або зруйновані, або перетворені на казарми, а ченці жорстоко закатовані. Єресь
іконоборства тривала протягом майже всього 8-го сторіччя, і лише до кінця його, за
царювання благочестивої імператриці Ірини, шанування ікон було відновлено. Працями
цієї імператриці, і за підтримки Константинопольського патріарха Тарасія, в 787-му
році був скликаний сьомий Вселенський Собор, на якому брало участь понад триста
єпископів. Собор повністю засудив єресь іконоборства, засудив неправедний собор
скликаний Копронімом, і урочисто відновив шанування ікон, визначивши, що віддаючи
честь іконам, ми тим самим віддаємо честь їх первообразу, і поклоняючись іконам -
поклоняються тим, хто на них зображений. Сьомий Собор затвердив, що іконопис є
особлива форма одкровення Божественної реальності і через Богослужіння і ікону
Божественне одкровення стає надбанням віруючих. Через ікону, як і через Святе
Письмо, ми не тільки дізнаємося про Бога, ми пізнаємо Бога; через ікони святих
угодників Божих ми торкаємося до людей, які стали причасниками Божественного
життя; через ікону ми отримуємо священну благодать Святого Духа. Кожен день
Свята Церква прославляє ікони Матері Божої, святкує пам'ять святих Божих
угодників. Їх ікони кладуть перед нами на аналой для поклоніння і живий релігійний
досвід кожного з нас, досвід нашого поступового перетворення через них, робить нас
вірними чадами Святої Православної Церкви. І це справжнє втілення в світі праць
святих отців VII Вселенського Собору. Саме тому з усіх перемог над безліччю
різноманітних єресей одна тільки перемога над іконоборством і відновлення
іконошанування була проголошена Торжеством Православ'я. А віра отців Семи
Вселенських Соборів є вічна і непорушна основа Православ'я.
Святих мучеників Прова, Тараха і Андроника, преподобного Косми,
єпископа Маюмського, творця канонів.
82
На Господи, взиваю…, стихири мучеників, глас 4:
З розбитим лицем, з пораненою шиєю, жезлом роздроблений, з обпаленими руками,
і в голову люто проколений рожнами, з обрізаними вухами і вустами, оцтом напоєний, і
звірями повержений, і мечем усічений, мученику, радувався ти, Тараху.
Перетерпів ти, биття і рожнами проколення, і відрізання гомілок, і позбавлення
очей, і відданий звірам у їжу, блаженний, і вогнем обпалення, і мечем усічення голови,
мучеників прикраса і Церкви утвердження, страднику Прове славний, на рівні з ангелами
ушанований.
Вогнем палений, і воловими жилами битий, стругами струганий, по гомілкам
кромсаний, і Богословський язик твій був відрізаний, і зуби люто були викоренені,
мученику Андронику, звірам відданий, і скінчився від меча, подвиг звершив і вінець
прийняв ти.
Як мудрості живильника і чистоти годувальника, скарбе знання, ієрарху Космо,
Богослова відомого, учителя Божественного, вірним просвітителя прославляємо тебе,
блаженний, молячи тобою Владику, щоб від тління і біди і всякої шкоди всім нам
позбавитися.
Прожив ти з утриманням, бдінням і постом, доброчесністю і смиренням, славний,
розумом всіляко обдарований, як серед земних і тимчасових так і з Вишніми світлими
явно прозвучав, блаженний, незрозуміле, дивне ж і велике всіх Царя упорядковане
таїнство.
Смиренномудрий і лагідний, тихий і красномовний, доброзичливий і незлобний,
доброчесний і праведний, простий і приємний, преподобний Космо, ти був ієрархом від
Бога вчителем таїн і випас на доброму пасовищі вод спасіння стадо своє Богомудро, тому
тебе нині ублажаємо.
Воїни Христові, все прекрасне на землі залишили і хрест на плечі взявши, заради
Нього пішли на багато страждань і перед царями і багатьма мучителями не відріклися
Христа, ангели вінці перемоги на голови ваші сплели, зі сміливістю і душею світлою в
Чертог великий увійшли, Прове – славо мучеників, Тараху – демонів губителю, і
Андронику – перемога вірних, так як маєте сміливість до Спаса всіх, моліться за душі
наші.
На стиховні Октоїха. Слава, мучеників, глас 1:
Як три пагони зібрані, рівночисельні до Святої Тройці, як світлі зірки від сходу
явилися, творіння скликують до священного торжества, Пров і Тарах з Андроником
мудрим; тіла свої бо звірам віддавши, і кров’ю землю обагривши, увінчані на Небесах з
ангелами ликують, просячи за нас Людинолюбного Бога гріхів прощення дарувати і
велику милість.
Заколення Твоє неправедне, Христе, Діва бачивши, плакала взиваючи до Тебе: Чадо
Найсолодше, чому неправедно помираєш? Чому на Древі висиш, Ти, що всю землю
83
повісив на водах? Не залиш Мене одну, Матір і Рабу Твою, Благодійнику
Багатомилостивий, молюся.
Тропар мучеників, глас 5:
Подвигу святих мучеників Небесні сили дивувалися, як у смертному тілі,
безтілесного ворога силою Хреста, подвизавшись добре, перемогли невидимо. І моляться
Господу, щоб були помилувані душі наші.
Православ’я наставнику, благочестя і чистоти учителю, вселенної світильнику,
архієреїв Богом натхненна прикраса, Космо премудрий, вченням твоїм все просвітив,
сопілка духовна, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
І нині, Богородичний, або Хрестобогородичний.
На ранній. Канони Октоїха один і святих два. Канон мучеників, глас 8:
Пісня 1.
Богові.
Мученицькою прикрашені благодаттю, біля Подателя вінців Христа на Небесах
перебуваючи, мученики, тричі Сонячним світлом осяяні, і всіх тих просвіщаєте, хто з
вірою вас ублажає.
В гонінні нечестя явилися, всю проганяючи злочестиву спокусу, мученики
непереможні, доблесними подвигами, як добрі воїни, як Церкви утвердження і як істини
держава.
Свідомим розумом, мудрі, відбили злобну бурю і люте море нечестя, ясністю духа
до пристанища Небесного прийшли радуючись.
Вашим душам, мученики, істинно радуються духи на небесах, Прове, і Андронику, і
Тараху, блаженні: мужньо бо болі страждань перетерпіли, перемогами Божественними
прославлені.
Ти, що є Отцю і Духу Святому Слово Безначальне в дівочу утробу забажав
вселитися, і в тілі незмінним був, і постраждав добровільно, мучеників Божественні
воїнства упорядкував, які з вірою страждали.
Інший канон преподобного, глас 4:
Прикрасив доброчинністю життя своє, отче Космо, яскраво сяючи світлом
Трисяйним, і стоячи перед Владикою своїм молися, щоб просвітилися ті, хто тебе
прославляє.
Спосіб життя твого належно являє тебе, називаючи; архієреїв бо прикрасою явився
ти, мудрий, і утвердження монахів, і мудрості обитель.
Мудрості любитель мудріший, мудро очистив свою душу, миролюбний Космо,
мирської суєти пристрасть відігнавши, як морок потьмарення.
Марію Непорочну і Чисту Отроковицю прославимо, як Божу Матір благоговійно
разом прославляючи: радуйся, Чиста Богоневісто, Благословенна Мати Діво.
Пісня 3.
84
Сильно гонителю противився, Тараху, і розтрощення обличчя терпів мужньо,
щелепи потрощив левів мислених, доблесним був силою Духа.
З великим мудрим розумом рани перетерпів, по хребту і череву, мученику Прове,
шарпаний і палений, і рожнами у груди і по Богословських твоїх вустах битий.
Як агнець, вознесений був, терпів єси болі лютих ран, мученику Андронику, вогнем
обпалення і викоренення зубів, і богословського твого язика відсічення.
Тричі світлі як зірки, духовного сяяння все творіння просвіщаєте, славні, темряву
багатобожжя облесливості відганяючи, страстотерпці, мученики подібні до світла.
Як добру, як прекрасну і як вибрану, Чиста, Той, що серед всього творіння Тебе
вибрав, Слово, і в Твою непорочну Богу прийнятну утробу забажав вселитися
Божественний.
Інший
Піснями прекрасними обрадував ти Христову Наречену, ясно виклавши Христові
Божественні таїни.
Законами Христовими ти вихований, отче Космо, насичував ввірене тобі стадо
православними повеліннями.
В собі вогнем Божественного старання розпалену душу отримав, преподобний отче
Космо, і всі єресі відігнав ти.
Прийшов як святилище, Христос і як Істинна засяяв, тіло прийняв, Мати Божа, від
утроби Твоєї і спасе нас.
Кондак преподобного, глас 8:
Прикрашений доброчинністю, Космо Богом натхненний, Церкви Христової
прикраса; піснями бо прикрасив її, блаженний. Тому молися до Господа щоб
визволитися нам від всяких підступів ворога, шо до тебе взиваємо: радуйся, отче
блаженний.
Сідальний мучеників, глас 8:
Святої Тройці вірою міцно озброїлися юнаки, Андронік, Пров і мудрий Тарах
багатобожжя державу спокуси знищили і людей до Божественної любові прив’язали.
Тому перемоги прийнявши почесті, з ликами безтілесними радуються, до них же з вірою
взиваймо: моліть Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з любов’ю святу вашу
пам'ять шанує.
Слава, преподобного, глас той самий:
Благочестям і вірою вихований, і премудрістю прикрасив розум і душу, уникнув від
усіх земних піклувань, усамітнено прожив і розум невимовний маючи, великої
сподобилися благодаті. Тому і Божественну Христову Церкву прикрасив піснями
медоточивими і навчанням, святителю отче наш Космо, моли Христа Бога гріхів
прощення дарувати тим, хто шанує з любов’ю святу твою пам'ять.
Премудрість і Слово в Твоїй утробі зачалося неопалимо, Мати Божа, світу народила
Того, хто світ утримує і в обіймах носила, що все носить, Годувальника всіх і Творця
творіння. Тому з вірою прославляю Тебе, Свята Діво, і молю щоб визволитися мені від
85
гріхів і вдень Суду, коли постану перед лицем Творця мого, Владичице Діво Чиста,
подай мені тоді допомогу Твою, все бо можеш, що бажаєш, Прославлена.
Пісня 4.
Закон Твій зберігаючи, Слово, мученики, беззаконних закони зненавиділи, що
зневажали Тебе Творця повеліваючи демонськими хитруваннями, і всю бурю мук
перетерпівши, Небесну тишу отримали.
З любов’ю Христове ярмо носив на шиї своїй, цим же радуючись, сокрушений, силу
маючи Хреста, жезла державного, Тараху блаженний, примноження биття палок терпів,
взиваючи: силі Твоїй слава, Чоловіколюбче.
Сильним був Божественним Духом, біль розтрощення твоїх гомілок і очей виймання
мужньо перетерпів ти, просвічений знанням Тройці, досконалий, і з Вишніми ликами,
мученику, з’єднався.
Юним, мученику Андронику, постав ти перед судищем, міцно противлячись ворогу.
Тому відрізанням твоїх гомілок, зміцнювався ти, голову ворога нищив і до Вишніх
прямував.
Єдина Бога носила, Який в утробі втілювався, що є для всіх подателем. Його ж на
тризні неухильно сповідуючи, постраждали Божественні мученики, Діво Богородице
Прославлена, ангелів чудо і демонів поранення.
Інший
Очистив очі серця свого від пристрасної спокуси, Космо ієрарху, у піснях оспівав
прекрасне і спасенне і Церкву просвітив ти.
Зцілення всякої журби буває від тебе, Космо, хвалимо тими, хто люблять насолоду
пісень, догматами прикрашеними і солодких голосів красою.
Недужу Церкву, блаженний, від богохульних і блудних повелінь Копронима зцілив
ти писаннями, ними ж солодко співав ти.
Які дивні твої пісні, отче, і довершено наповнені розумом, ним же явно відкрив всім
Христові таїни, істинно страшні і дивовижні.
Пресвяту оспіваємо Богородицю, що втілене народила Боже Слово в двох єствах,
Єдиної ж Іпостасі, як і Косма Божественний навчив.
Пісня 5.
молюся.
86
Неухильними мандрівниками були по стежкам вузьким і жорстоким, багато
напастей, як морську піну відкидали, як нерушимі стовпи ваші серця, страстотерпці, бо ж
на камені віри утверджені.
Красномовно проповідував Божественні Богословські спасительні навчання, уст
терпів розривання, силою розуму закривав уста тих, Тараху мученику, хто богохульство
чинив.
На четверо розтягання і ранами язв ураження, показав душевної доблесті підняття.
Тому вінценосцем явився з такими ж страдниками, Прове, і біля Царя всіх перебуваєш.
Більше за Вишні сили Ти Отче Слово народила, Діво, Співбезпочаткове і
Співприсношущне, Його ж сяянням страстотерпці освітилися, безбожності ніч
пройшовши.
Інший
Віщання твоє, мудрий, у всі кінці розійшлося, Божественними піснями радуючи,
Космо, тих, хто хвалить тебе.
Перевершивши закон єства, – проповідував ти, – народила Пресвята Богородиця
Божественне Слово; тому тебе ублажаємо.
Пісні дивні солодко співаючи, оспівав ти невимовне Владики Різдво від Діви Чистої,
священний.
Просвітила блискавкою Твого Різдва всю вселенну, Прославлена, і земля здвинулася
від краси віри Його.
Пісня 6.
Маючи віру – зброєю Сильного, серця злочестивих мужньо уразили, піднялися
проти них доблесно, страстотерпці славні.
Як колись Даниїла в ямі звіри посоромилися, так і нині міцних зброєносців віри на
тризні злякалися, приборкані чесними їхніми стражданнями.
Проколення Твоїх ребр, Владико, зобразив і Тарах приймаючи в ребра проколення, і
оцтом напування, і вогнем голови люте обпалення.
Зачала без сім’я в утробі Вічного, Чиста, і народила тілом і єством Безтілесного, і
молоком поїла Того, Хто всіх годує, Богомати Чиста.
Інший
Слова твої як, стільники солодкі, явився, благочестивих серця радуючи, що
прославляють хрещення Спаса, Стрітення Семеона і відпущення.
Не словами, блаженний, але речами представив ти в піснях: підняття Лазаря з
мертвих, і дітей похвалу, і заздрість юдейську.
Піднесення тричі Блаженного Древа прикрасив ти, заспівавши пісню наповнену
всякою радістю і радості сущої в співах його, блаженний.
87
Словам Твоїм Богом натхненним, Отроковице, слідуючи, Тебе ублажають всі роди,
Діво, як Блаженного Бога Блаженну Матір.
Кондак мучеників, глас 2:
Нам Тройці славу явили, доблесні Христові зброєносці і мученики, з Тарахом Пров
же і Андроник: викрили бо мучителів безбожжя, з вірою доблесно постраждавши.
Ікос:
Ісусові страсті доблесно наслідували, разом з Тарахом мудрим Пров і Андроник,
радуючись постраждали на тризні, беззаконних викриваючи безбожжя. Тому і ми, з
любов’ю шануючи їхню пам’ять, в піснях хвалимо і з вірою подвиги проповідуємо: бо
дивний Господь, як світильники в світі прославив їх, що з вірою доблесно постраждали.
Пісня 7.
Вух відняття перетерпів ти, радуючись, Тараху славний, як послушний раб Того,
Хто приклонив твоє вухо милосердно і молитви твої звершив, і взивав ти: благословен
єси, Боже отців наших.
Розтягненням і ранами мучені твердим помислом беззаконним противилися, і
будучи переможцями, співаєте: благословен єси, Боже отців наших.
Наповнився дух твій Божественною росою і прохолодою, коли руки і голову твою
палили, і як діти, взивав ти, Тараху: благословен єси, Боже отців наших.
Кропленням чесної вашої крові, святі, вугілля спокуси погасали, росу Божественної
благодаті нам виточуєте і зцілення як воду виливаєте, що хвалимо завжди вашу пам'ять.
Вливається в утробу Твою, не залишаючи надр Отця, довершене Слово, і тіло
являється, і Дитина народжується, Йому ж співаємо, Діво, радуючись: благословен єси,
Боже отців наших.
Інший
Радується всяка душа, пісні твої, Богомудрий отче, читаючи і з вірою взиваючи:
отців наших Боже, благословен єси.
Воістину мова твоя – перо книжника скорописця Святого Духа, отче, бо описав
великі чудеса Слова.
Закон перемагається похвалами про тебе, отче, не знаємо бо, як з хвалою достойно
віщати, що ти Владики висловлював величність.
Який язик тебе достойно ублажить, що Бога народила, Богоневісто? Тому з вірою
взиваємо: радуйся, Діво Чиста, радуйся, Прославлена.
Пісня 8.
Просвічені язвами і прекрасною добротою доброчинного і чудного страждання, біля
Господа перебуваєте, всі вінценосці, там біля Світла сущого, яке випускається щедро,
88
наповнені любов’ю співаєте невпинно: отроки благословляйте, священики оспівуйте,
люди прославляйте повіки.
В собі шаленіючи безумний мучитель, бо ж переможений вашим супротивом,
незабаром повелів мечем уморити вас, що співали Творцю і Визволителю: отроки
благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте повіки.
Тройці поборники, добрі переможці мученики, бо ж безбожності зиму зруйнували
теплою вірою, вірних огорожа, квіти прекрасні духовного раю, пристанище тим, хто в
бурі, непохитні стовпи, Андроник, і Пров, і Тарах шануються.
З безтілесними чинами, з воїнствами мучеників, з апостолами і пророками,
Владичицю всього творіння святішу як Херувими і Єдину Божу Чисту Матір
благочестиво оспівуємо, Христа прославляючи по всі віки.
Інший
Зміцнені жезлом твоїх догматів, славний, тебе прославляючи відвертаємося від
усякої єретичної злоби і співаємо благочестиво Христу, взиваючи: благословіть, усі діла
Господні, Господа.
За всіх вищий розумом був, Космо, вечірню написав ти, в ній же передав Господні
Живоносні Таїни і передання страшне, безлюдність Юди, від нього і втікати навчив ти
нас.
Світла Духовного сяянням осяяний, Космо преподобний, Страсті пречисті описав
ти, і поховання, і Підняття, і Преображення Христове, навчив всіх співати: благословіть,
усі діла Господні, Господа.
Жезл від кореня Євсеєвого Ти виростила, Діво Пречиста, Цвіт – Господа народила,
що нас обдарував мира духмяного пахощами Страстей Своїх, тому всі Тебе
благословимо, Маріє Богоневісто.
Пісня 9.
Ірмос: Убоявся кожен, почувши про невимовну Божу милість; як то Всевишній з
волі Своєї аж до тіла зійшов, від Дівочої утроби людиною ставши; тому ми, вірні,
Пречисту Богородицю величаємо.
Змогли тілами тлінними нетлінні подвиги сотворити, доблесні, і ангелам
уподібнитися, Царство Боже прийняти нерушиме, Пров і Тарах, і Андроник Христові
угодники.
Явилися як вугілля, що Вогнем Духовним таємниче палите, і спалили матеріальну
облесливість, великомученики, і засяяли як світло, творіння осяваєте і спасаєте від
пристрасті і бід душі наші.
Сьогодні приносить в свято річне світло і радість Церква Христова, в це
Божественне ваше торжество, і радуються з вами пророки, апостоли і всі мученики,
страстотерпці, переможці велико імениті.
Взяті ви в світлі райські оселі, страстотерпці, одяглися у світлі ризи, які шукали
багатьма стражданнями, і біля Престолу стоїте Вседержителя, за всіх старанно молячись.
89
Пощади мене, Спасе, що народився і зберіг нетлінною Ту, Яка народила Тебе після
Різдва, коли сядеш судити всі мої справи, беззаконня і мої гріхи, змилуйся як
Безгрішний, Милостивий як Бог і Чоловіколюбець.
Інший
наріжним комнем – Христос, і роз’єднані єства з’єднав; тому радіючи, Тебе Богородицю,
величаємо.
Багатим і благородним був, блаженний, доброчинним світлом сяючи і просвіщаючи
вірних, Космо, тебе хвалимо шануючи і православно співаючи: величаємо тебе, тричі
святий.
Сяючи Божественними законами і ними, блаженний, твоє стадо як на пасовищі
живоносному наставляв, як і потрібно, преподобний, до Небесних приставився ти, плоди
болі своєї пожинаючи.
Показалося тобі незаходяче Світло, нині приставився ти від тимчасового, як
очищений праведно, ясніше ж і чесніше Ним насолоджуєшся; пом’яни і тих, хто тебе
шанує, достойний слави.
Тебе Пресвяту Діву і за Серафимів славнішу, що народила Христа, Богородице,
безначального Який засяяв від Отця, як написано, славословлячи ублажаємо.
Світильний Октоїха. І святих:
Тричі сплетений лик страстотерпців, Тараха і Прова з Андроником, всі піснями
хвальними увінчаємо: стругання бо перетерпіли, і люті рани, і болі і з Христом нині
царюють.
За Херувимів і Серафимів славнішою і вищою явилася, бо Бога народила втіленого,
що земним показав стежки праведні, які ведуть до спасіння.
На літургії: Прокимен, глас 4: До святих, що на землі, і до угодників все бажання
моє. Стих: Повсякчас бачив я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і не
похитнуся. Апостол: Послання до Ефесян, зачало 233. Алилуя, глас 4: Взивають праведні
і Господь чує їх і від усіх скорбот визволяє їх. Стих: Багато скорбот у праведника; і від
усіх них визволить його Господь. Євангеліє від Луки, зачало 106. Причасний: Хваліть
Господа з небес, хваліть Його у вишніх. Другий: радуйтеся, праведні, у Господі:
праведним подобає хвалити Його.
Святі мученики Пров, Тарах і Андроник постраждали за Христа у 304 році в місті
Тарсі Килікійському. На пропозицію язичників принести жертву ідолам святий Тарах,
старий воїн, відповів, що він приніс жертву Єдиному, Істинному Богові у чистому серці.
Бачачи твердість святих у сповіданні істинної віри проконсул піддав їх катуванням.
«Коли моє тіло страждає, - говорив ідолопоклонникам святий Пров, - тоді душа моя
зціляється і оживлюється». Кати знемагали в муках, які тільки могла вимислити їхня
злоба, а потім порубали тіла святих на частини. Християни таємно взяли тіла святих
мучеників і поховали.
Преподобний Косма, єпископ Маюмський, творець канонів. Преподобний Косма був
родом з Єрусалиму, виховувався батьками преподобного Іоанна Дамаскина і разом з ним
отримав прекрасну освіту. Коли преподобний Косма досяг повноліття, то вступив в
один з палестинських монастирів, де прославився чернечими подвигами. Під час гоніння
на святі ікони преподобний Косма разом з преподобним Іоанном став на захист
90
Православ’я. Вони написали багато творів проти іконоборців. В 743 році Косма був
поставлений на єпископа Маюмського. Упокоївся він в глибокій старості у 787 році,
залишивши після себе багато канонів на святкові дні і трипіснеці на чотири дні
Страсного тижня.
Святих мучеників Карпа, єп. Фиатирського, Папили диякона,
Агафодора і муц. Агафоніки
Веригами в темниці зв’язані, і звірам у їжу віддані, повішені і стругані, у вогонь
вкинуті, Божественну ж допомогу від Небес прийняли, непохитними були любов’ю
Владики, Спаса всіх, Карпе і Папиле премудрі.
На камені віри утвердивши свої думки, непохитний у помислах, мученику Папиле,
камінням битий радувався ти, уподібнився Божественному мученику начальнику
архідиякону Стефану, як служитель і як Божих таїн слуга, і зарахований як рівний з
мучениками і ангелами.
Йшли непохитно по шляху свідчення, залізним взуттям прицвяховані, ворога і
губителя жало сокрушили твердо, прославлені, і як переможці увінчані; тому вся
Христова Церква святкує святу вашу пам'ять, світоносну і благознамениту.
Як достойний серед Боговідців Небеса бачив ти відкритими, преподобний, і Господа
на Престолі сидячого, і Херувимів, і Серафімів навколо Нього, і від тебе також і ми,
священне твоє стадо, просвітившись, Карпе, взиваємо до тебе: проси миру для світу і
душам нашим великої милості.
На Дереві Життя наше бачивши висячого, Всенепорочна Богородиця, по
материнськи ридаючи, взивала: Сину Мій і Боже Мій, спаси тих, хто з любов’ю
прославляє Тебе.
На стиховні Октоїха.
Мученики Твої, Господи, в своїх стражданнях вінці нетлінні отримали від Тебе,
Бога нашого, маючи бо силу Твою, мучителів подолали, знищили і демонів немічні
намагання. Їхніми молитвами спаси душі наші.
На ранній. Обидва канони Октоїха і мучеників канон на 4, глас 1:
Пісня 1.
показала.
Карпа і Папилу, сильних свідків істини, хвалячи священну пам’ять, Господа Слави
побожно прославляємо, що зробив їх переможцями.
Раніше вогнем поста випробувані, потім стражданнями, мученики, явили істинне
душевне випробовування і яскравіше за золото Божественним норовом засяяли.
Силою Божественною до ран, до повішення, до вогню і смерті, славні, стреміли,
гонителів силу перемогли і вінцями нетління увінчалися.
Дверима Світла Того, Хто засяв, від Твоєї чистої утроби, просвіти мене чистими
91
променями покаяння і віджени темряву моїх гріхів, Богом Дарована.
Пісня 3.
опояши мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, Святий, одушевлений храме
Плід приніс Христу приємний і священний священного з тобою Агафадора, що рани
і язви перетерпів і переміг ворога безтілесного силою знання будучи в тілі.
Неправедно сокрушений, мудрий, повелінням судді, і по ребрам струганий терпів
ти; ще й вогнем обпалений, струменями крові вугілля спокуси погасив, Карпе
багатостраждальний.
Бажаючи бачити Христа, висів високо, і вогнем грудей обпалення доблесно терпів,
Богомудрий Папиле, росою Духа явно орошений і Божественною надією зміцнений.
Чертог нескверний Божий, і гору несічену, і кіот святий, і трапезу вірні Тебе всі,
Чиста, проповідуємо, і кадильницю духовного Вугілля, Пресвята Діво Непорочна.
Плоди Божого знання виростив трудами своїми, із кореня безбожжя вирвав жало; і
маззю помазався дією Божою, упас людей, священику; і законно постраждав, подвійних
почестей, Карпе, сподобився ти. Слава Тому, Хто дав тобі силу; слава Тому, Хто увінчав
тебе; слава Тому, Хто дає через тебе всім зцілення.
Руки Твої Божественні простри, ними ж Творця носила, Діво Пресвята, що втілився
заради милосердя, і моли Його щоб визволитися від спокус і пристрастей, і бід, нам, що
хвалимо Тебе і з любов’ю взиваємо: слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто
прийшов від Тебе, слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
Тебе Агнця на Хресті Ягниця бачивши, що з розбійником розіп’ятий, Слово
довготерпеливий, і списом в ребра проколотого, викликуючи, взивала по материнські:
що за дивне і страшне, Ісусе Мій, таїнство, невимовне здійснюється? Чому покриваєшся
гробом, Неописаний Боже? Не залиш Мене, що Тебе народила, Сину Мій Найсолодший.
Пісня 4.
Міцною зв’язаний любов’ю Творця, явно побитий камінням, Папиле мученику
Христовий, переміг тих, хто кидав каміння Богом дарованим тобі терпінням, хвальний, з
мудрістю проти заздрощів боровся.
Проти різного виду страждань озброїлися, доблесні, до звірів були вкинуті і разом їх
перемогли, як і Даниїл Божественним образом віри, Карпе і Папиле, мученики славні.
Той лукавий винахідник всякого зла Христових угодників немилосердно вогню
негасимому піддає, думаючи їхню силу ослабити, але згоріла його підступність.
Пристанищем спасіння, Діво, Тебе ми маємо, що завжди в безодні лютій охоплені
бурею; до Тебе приходимо і на Тебе уповаємо, і не злякаємося невидимих підступних
ворогів.
Пісня 5.
92
світу кінці; просвіти світлом богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе
оспівують.
Ні біда гоніння, ні голод, ні смерть, не змогли відлучити від любові Христової
Богомудрих, бо старалися побачити нагороду і тяжкість зневажали.
Утверджені Божественною силою, перетерпіли люті свердління стоп, хвальні, йшли
шляхом свідчення жало безбожності сокрушаючи.
Негасимий світильник страждання несучи, пройшли неуцтва ніч, мученики, і до
Світла невечірнього наблизилися істинно вірою, як сини дня.
Зачала Ти Бога Невмістимого не знаючи мужа, народила Надприродного Творця
єства. Велике таїнство, незбагнене чудо, Діво Єдина Пренепорочна.
Пісня 6.
Духмяніють ваші доброчинності людським сонмом, сморід явної безбожності
відганяючи, достойні слави; бо нині Божі пахощі явили, мученики.
Розпалене полум’я росою віри погасили, блаженні, і запалили бажання тепле, з вами
славними і Агафоніка, з нею ж мужньо ви постраждали.
Багряні від багатьох страждань, Карпе і Папиле, доблесні страждальці, з мечами
істинно на небі кованими явилися, ворожі ополчення сікучі.
Від багнюки пристрастей і від падіння в рів підведи мене і направи раба Твого,
Чиста, що сповідую Тебе, Богородицю: бо Ти завжди для падаючих є виправлення.
Як скарб дорогоцінний і джерело, що виточує потоки зцілення, Владика подає тим,
що на землі мощі ваші, вони віднімають різних недугів пристрасть і душам завжди дають
благодать. Тому всі разом з любов’ю звершуємо ваше торжество, мученики Божественні.
Інший кондак, глас 4:
Сьогодні премудрі вінценосці явилися в світі, з Карпом Папила, просвічуєте всіх,
хто з вірою і радістю шанують вашу пам'ять.
Пісня 7.
Юнацької пристрасті піч утриманням росою погасили, кров’ю страждання вогонь,
мученики, потім ідольське вогнище знищили, хвального прославляючи Бога і
прославленого.
Станемо, це відкривається тризна, не ослабнемо, з висоти Христос подає вінці
животворчою рукою тим, хто терпить страждання – взивали натхненно страждальці
душею, Карп і Папила.
Ви, святі, до Бога різними діями наблизилися явно, від безбожних тяготу ран
перетерпіли, ніби і не ви страждали, хвального прославляючи Бога і прославленого.
Єви нашої праматері, Чиста, прокляття знищила явно, благословення Початок
народивши, Непорочна Отроковице не спокушена браком, Його ж благословляють чини
Небесні, хвального отців Бога і прославленого.
Пісня 8.
93
всі віки.
Сьогодні світоносна пам'ять мучеників, світлом зцілень освічує нас, що взиваємо:
благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте по всі віки.
Прикрасився, як архієрей, як Божественний пророк, як свідок страстей, блаженний,
Христових, як Божественне знамення, прославляючи, Карпе блаженний: Господні діла
оспівуйте і прославляйте Його по всі віки.
Потоки твоєї страждальницької крові, до кінця потоки безбожності потопили,
Папиле мученику, і є джерелом явного зцілення для тих, хто взиває: Господні діла
оспівуйте і прославляйте Його по всі віки.
Тебе священний Божественних пророків лик проповідував майбутню Матір Божу,
Непорочна, Йому ж всі взиваємо: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і
величайте Його по всі віки.
Пісня 9.
величали.
Як ціле приношення, як жертви довершені і непорочні, принеслися Творцю,
блаженні, від меча кончину прийняли, і нині, вінценосці, на Небесах живете.
Стовпами Церкви непоборними явилися, мученики, і фортецею, джерело зцілення
води проливаючи, і як світила сіяючі і світлі, від ночі гріхів благочестивих визволяєте.
Вселилися до самої сяючої Небесної оселі, і сяянням Божественним просвічені,
радістю вічною наповнені, о Папиле і Карпе, за нас моліться.
Носила в обіймах, Пречиста, по Херувимські як на Престолі Того, Хто все носить,
що в тіло заради нас одягнувся і подвійно був видимим, Його ж завжди моли за нас, що
прославляємо Тебе.
Святі мученики Карп, єпископ Фиатирський, диякон Папила, Агафодор і мучениця
Агафоніка постраждали за Христа під час гоніння на християн імператора Декія в ІІІ
ст. правителю області, де жили святі стало відомо, що Карп і Папила не беруть участі
в язичницьких святах. Він наказав привести порушників закону і спочатку намагався
переконати їх в істинності римської релігії. Святі ж відповідали, що непристойно є
шанувати лжебогів. Тоді суддя наказав роздягнути мучеників і в залізних оковах водити
їх по місту, а потім прив’язати до коней і волокти з Фіатири в сусіднє місто Сарди. За
Карпом і Папилою добровільно послідували Агафодор і Агафоніка. В Сардах Агафадора
забили до смерті воловими жилами, а Карпу, Папилі і Агафоніці відрубали голови.
Святий Папила при житті був відомий даром лікування хвороб. Він і після своєї
мученицької смерті безперестанно подає зцілення всім, хто з вірою приходить до нього.
Преподобного Веніаміна затворника Печерського
94
Добрим купцем був, Богомудрий Веніаміне, бо своє багатство тлінне роздав і цим
купив нетлінне в Царстві Небесному, в ньому ж нині тими благами насолоджуєшся
щедро, проси і нам миру і великої милості.
Куплю житейську як непотрібну залишив і пішовши купив дорогоцінний бісер
Христа, заради Нього ж в чернечому образі трудився і подвиги чинив, без терезів і
послухом, преподобний Веніаміне, догоджав, і прийняв від Нього велику і багату
милість.
Преподобний Веніамін Києво – Печерський належить до великого сонму
преподобних отців Київської Лаври, що своїми подвигами і чудесами прославили землю
Українську. Він був багатим купцем. Одного разу, будучи на службі в церкві, почув слова,
що Господь погубить тих, хто говорить неправду. Ці слова преподобний прийняв як
такі, що відносяться до нього: «Якщо Господь погубить неправдомовців, то Він
погубить купців, які постійно говорять неправду». Іншим разом він почув у церкві, що
тяжко увійти багатому у Царство Небесне. Задумавшись над цими словами, він
вирішив роздати своє багатство бідним і на храми Господні. Веніамін став ченцем
Печерської обителі в XIV ст. Був великим подвижником. Догоджав Господу Богу
постом, молитвою убогістю і послухом. Упокоївся у затворі. Його нетлінні мощі
спочивають у Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври. Пам’ять преподобного
Веніаміна відзначається ще 28 серпня (10 вересня) та в другу неділю Великого посту.
Преподобного Миколи Святоші, князя Чернігівського,
Печерського чудотворця
Богомудрий блаженний Миколо, ти побачивши, що проходить світу цього образ і
все тлінню піддається, образ своєї слави скоро змінив, діадему і скіпетр залишив і
споглядаючи на Небесне Царство, тісним шляхом зволив йти; і нині в Небесних оселях
живеш. Христу Богу молися, щоб і нам отримати Вічного Царства блаженство.
Преподобний Миколо, ти по найменню твоєму і життя бажав прожити незлобиво,
цей світ переміг, престол князівства залишив, багатство, славу і владу, за послід вважав, і
в убогий образ ченця зодягнувся, і пішов за Христом, що заради нас зубожів, біля Нього
нині перебуваючи, за нас старанно молися, щоб дарував нашим душам мир і велику
милість.
Святий Миколаю, отче блаженний, побачивши мудрим твоїм зором, що від князів і
царів слава віднімається і голі до гробу відходять, і відрікся від влади віку цього
подобної до тіні, по Христовим стопам слідував, і Йому у смиренні трудився, тому
отримав вічне блаженство, там і нас пом’яни, що шануємо пам'ять твою.
Царство Твоє, Христе Боже, і влада Твоя перебуває по віки віків і це провидівши,
угодник Твій Миколай скіпетр і діадему відкинув, і від суєти мирської віддалився, до
спокійного життя чернечого прийшов, став рабом істинним і вірним, Тобі Спасу своєму
служив в преподобії і в правді.
І нині, Богородичний: Минула тінь закону…
Вхід, Прокимен дня. І читання три:
Премудрості Соломона читання (5, 15 – 6 , 3):
Праведники живуть повіки; нагорода їх – у Господі; і піклування про них – у
95
Всевишнього. Тому вони приймуть царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він
захистить їх правицею і охоронить їх раменом. Він візьме за зброю ревність Свою і
озброїть створіння на помсту ворогам. Зодягнеться у справедливість, як у броню, і
накладе на Себе шолом – нелицемірний суд. Візьме непереможний щит – святість.
Загострить, як меч, гнів суровий, і весь світ піде з Ним на битву проти безумних.
Понесуться влучні стріли блискавок і хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль.
І, як із каменеметального пристрою, посиплеться град гніву; розлютиться на них вода
морська, і ріка нещадно затопить їх. Повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх.
Так беззаконня спустошить усю землю, і злочинство повалить престоли сильних. Тож
слухайте, царі, і розумійте; навчіться, судді кінців землі. Прислухайтеся, що володієте
безліччю і гордитеся перед народами. Від Господа дана вам влада, і сила – від
Всевишнього.
Премудрості Соломона читання (3, 1 – 9):
Душі праведних в руках Божих, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони
здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас – знищенням;
але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання, але
надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляються
великих благодіянь. Тому що Бог випробовував їх і знайшов їх достойними Його. Він
випробовував їх як золото в горнилі і прийняв їх як жертву довершену. В час воздаяння
їм вони засяють, як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і
владарювати над народами, а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що
покладають надію на Нього, пізнають істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому:
бо благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його.
Премудрості Соломона читання (глава 4.7 - 15):
Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довговічності чесна
старість, і не кількістю років вимірюється: мудрість є сивина для людей, і непорочне
життя – вік старості. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і як той, що жив серед
грішників, преставлений; забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність
не спокусила душу його. Бо вправлення в нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті
розбещує розум незлобивий. Досягнувши досконалості за короткий час, він виконав
довгі літа; бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він відхід із середовища
нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і
милість зі святими Його і промисел про обраних Його.
Божественним бажанням розпалений, преподобний отче Миколаю, мирську славу
зневажив і чернече життя полюбив, був ти ревнителем з преподобними отцями, з ними ж
нині і оселився, тому молися за тих, хто шанує твоє преставлення.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа; заповіді Його дуже любі йому.
Увесь підкорився Христу, окрилився бажанням до Нього, і заради Його любові
відрікся від світу цього, і полюбив Того, Хто полюбив рід людський; заради цього тебе
піснями ублажаємо і з любов’ю поклоняємося перед ракою твоїх мощів.
Стих: Блаженні всі, що бояться Господа і ходять по шляху Його.
Всіх, хто з любов’ю шанують тебе не позбав від заступництва твого, отче, і
наскільки можливо заступайся за всіх і допомагай в бідах і напастях, корисне подаючи
твоїми молитвами.
Преподобний отче, не дав ти твоєму тілу спокою, ще й пристрасті твого серця
96
очистив, виконуючи Христові повеління, дім, родичів і друзів залишив, до тихого
пристанища Божої Матері прийшов, величність і славу свою всім під ноги кинув, в пості
засяяв, і ведений завжди Духом Божим, сином і спадкоємцем Вічного Світла явився ти,
де й нині живеш; моли щоб і нам отримати милість в Судний день.
Обрадувана, заступайся Твоїми молитвами, і випроси душам нашим багато щедрот і
очищення багатьох гріхів наших, молимося.
Батьківщину і славу княжіння твого залишив, за Князем смирення – Христом,
старанно йшов, преподобний отче наш Миколаю; тому прийняв ти від Нього вічне
Царство і славу на Небесах, де ликуєш, поминай і нас, що шануємо з вірою пам'ять твою.
Слава, і нині, Богородичний: Все вище розуму…
На ранній
Радістю наповняються Українські люди і з радістю прославляють твою пам'ять,
блаженний, маючи тебе як швидкого помічника в бідах і в усіх недугах визволителя;
заради цього, так як прийняв від Бога благодать словом недуги проганяти, не відступи і
нині допомагаючи всім тим, хто чесне твоє успіння шанує.
Знаємо Тебе, Діво, як джерело зцілення, і приходимо з сердечною теплотою ми,
грішні раби Твої; Ти ж маючи родинні за нас помисли, не забувай схвильованих
напастями; і простерши руки, молися до Сина Свого, щоб прийняли тих швидке
виправлення.
Ти на землі суєтне й тимчасове зненавидів, блаженний, і від серця вічне на Небесах
полюбив, де й живеш, що за багатьма твоїми трудами наслідував; за всіх нас молися до
Христа, преподобний, що в піснях твою пам'ять шануємо.
Обновила Ти, Діво, святим Різдвом Твоїм зітліле пристрастями земнородних єство і
відновила всіх від смерті до життя нетлінного. Тому Тебе з обов’язку, Мати Чиста,
завжди ублажаємо як блаженну з усіх вірних родів.
Нехай радується сьогодні прародитель твій, рівноапостольний Володимир, який на
висоті престолу сидить, бо від кореню його ти, як блага гілка виріс, блаженний
Миколаю, і носиш на собі плід духовний, будучи прикладом для всіх, хто бажає спастися
і за Христом в смиренні йти, як і ти, преподобний отче; і нині радуючись в славі
перебуваєш і плід твоїх чернечих трудів перебуває повіки.
Хай радується сьогодні складач пісень Давид, бо від його кореня виросло нам
духовне дерево – Діва Марія, Яка носила плід – Христа Бога нашого, Ним же
насичуються всі кінці світу і бувають причасниками вічного життя, тому, всі вірні,
Богородицю благочестиво ублажаємо.
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Життя твоє велике смирення, отче наш, бо ж все земне: рід і престол твого княжіння
залишив, Єдиного Христа полюбив, і Йому з чистою совістю служачи, на землі як ангел
прожив, бісів полки прогнав, піднявся на висоту доброчинності, блаженний, ти заради
Христа трудився; і ми труди твої пізнавши, з любов’ю тебе ублажаємо.
97
Канон преподобному, глас 4:
Пісня 1.
світло радіючи, прославлю її чудеса.
Відкрий уста мені, Христе мій, зішли Духа Святого, щоб Твого угодника висоту
доброчинності зміг прославляти псалмами, яка на нього в чистоті серця смиренням
зійшла.
Справедливо названий Святоша: наповнився бо святістю, від усякого неправедного
діяння віддалявся, і до Боговідіння розум свій окриляв, звідти і пізнав, що все в світі є
суєта.
Тих, які були раніше тебе згадав, що від великої слави відпали, і з безчестям
померли; цього ти позбавився, престол княжий на землі залишив, і отримав престол на
Небесах, де перебуваєш завжди зі святими.
Блаженного Іоасафа Індійського наслідував ти: як той залишив царство земне і
знайшов Небесне, так і ти, блаженний, тимчасове князівство залишив, а прийняв вічне.
Вишнього Царства не позбав мене, Владичице, що маєш владу над Небесними і
земними, шукаю це, але віддаляюся завжди утриманий войовничими проти мене
пристрастями, тому до Тебе без сумніву з надією приходжу.
Пісня 3.
Ірмос: Богородице, живоносне й достатнє джерело, співців Твоїх, що урочисто Тебе
прославляють, духовно укріпи і в Божественній Твоїй славі вінців слави сподоби.
Рабом Єдиному Богу був, не захотів служити світу, від нього відійшов, як другий
Авраам, дім і землю свою залишив і прийшов, як у Карри, в обитель Пречистої Божої
Матері, бачив у видінні як по сходам діянням блаженні отці на Небеса піднімаються.
Володарем був колись у князівстві своєму, і за любов до Господа свого став рабом і
служив Христовим на кухні, щоб слідувати за Тим, Хто заради нас був послушним.
В порфіру був одягнений і в руках мав скіпетр, не постидився ти на плечах носити
дрова і рубати їх своїми руками; щоб всі свої члени в рабство передати Вишньому
Владиці, від Нього ж і нагороду прийняв – життя вічне.
Мирські твої брати про мирське і думали, блаженний, вважаючи діяння твої на кухні
ганебними, тому і просили тебе, щоб залишив це. Але ти, люблячи цей послух, просив
для себе, щоб ще один рік перебувати в ньому.
Заповідям Господа мого не покорився, не зберігав устави послуху, направ мене,
Владичице моя, до виконання їх і укріпи щоб надалі в цьому виправився, і щоб не в
лінощах скінчився, і з непотрібними рабами за діла покарання не прийняв.
Як істинного послушника Євангельського слова, і ченців любителя, і ревнителя
преподобним, прийдіть, брати, піснями хвальними прославимо блаженного Миколу: бо
він тіло своє покорив Богу, щоб душу звільнити від пристрастей, і як сонце засяяв
променями доброчинності своєї, і всіх нас освітлює, що співаємо: слава Богу, Який
призиває Своїх рабів до вічного спасіння.
Вишніх громадянином мене яви, Чиста Діво, що приходжу під Твій покров і прошу
від Тебе теплого заступництва, щоб Тобою отримавши благодать заспівав: слава Богу,
98
що спасає рід людський.
Пісня 4.
Раніше сидів у славі на престолі і вельможі стояла біля тебе, не постидився ти,
блаженний, сидіти три роки біля воріт монастиря, як охоронець входу від тих, хто без
діла входить.
Сидів ти спочатку на пишній трапезі і багато рабів служили тобі як владиці, потім
не постидився, святий, бути рабом Христовим, тому служив і подавав їжу від Божого
дарування.
Як по ступеням на висоту мирської слави піднімаються, і мають спокій по трудах,
так і ти, преподобний, порадою ігумена і братії всі чини послуху пройшов, змушений з
миром в келії бути безмовним і уважним до спасіння свого.
Як трудолюбивий раб, примножував Владиці своєму талант, не давав спокою
многотрудному тілу своєму, руками своїми насадив сад; і бачили брати плоди трудів
твоїх.
Лінивого мене до доброчинності спонукай, Богородице, і дай мені сад душевний
духовними деревами насадити, сльозами розчулення напоїти, і принести Владиці моєму
стократний плід, щоб і я з вірними Його рабами прийняв з Його рук нагороду за труди
мої.
Пісня 5.
Ірмос: Здивувалось усе Божественній славі Твоїй, Ти бо, нетлінна Діво, носила в
утробі Бога всіх і породила відвічного Сина, подаючи мир усім, що Тебе прославляють.
Дивуються всі працелюбності твоїй, блаженний, бо ж ніколи не бачили тебе
бездіяльним, і руками працював, і мав завжди на устах своїх молитву Ісусову і нею
відганяв біса, який бездіяльністю нападав.
Щоб їжі Небесної причасником бути, сластолюбство відкинув ти: ніщо не їв, тільки
трохи спільної монастирської їжі на трапезі, і так зберіг чистоту душі і тіла.
По багатьох твоїх постових трудах, прийняв від Бога дар, єдиним словом недуги
зціляти і допомагати в скорботах. Молюся тобі, й мою недугу скоро зміни на здоров’я.
Багатьма сплетеними сітками старався ворог відвернути твою Боголюбиву душу від
доброго шляху працелюбності, підмовляючи лікаря який колись тобі служив; ти ж,
святий, напученням наставляв його, щоб не про тебе, а про своє спасіння думав.
Серцем і душею розбещений, відійшов від даної мені благодаті, і по недоброму
йшов шляху, але щоб не впав в руки до ворогів, Ти, Мати Божа, настав мене до першого
блаженства: бо я є овечка спасенної Твоєї огорожі.
Пісня 6.
Ірмос: Божественне це і всечесне справляючи свято Богоматері, прийдіть,
богомудрі, руками заплещемо, народженого від Неї Бога прославимо.
Божественним бажанням до Божої любові направився, всі напади на тебе скорбот
солодко терпів, блаженний, роздумуючи про сказане, що недостойні є пристрасті віку
цього для бажаючої явитися в нас слави.
Лікарю який тебе умовляв, щоб відійшов від трудів чернечих, ти нераз доброчесно
99
відповідав, святий: перестань мене відвертати від цього починання, ні скорбота, ні голод,
ні скрутність не відлучить мене від любові Христової, заради неї я терплю всі нашестя на
мене.
Щоб з Христом отримати життя вічне, умертвив тіло твоє багатьма утриманнями й
трудами і не лишився того, чого бажав: бо нині живеш зі святими в оселях Небесних.
Єдиного маючи лікаря Христа, ніколи не дозволив в недузі себе лікувати, але
промовляв як Апостол: мені якщо жити з Христом, а померти придбання, і цим словом
сам свої недуги зцілював.
Знеможену мою душу від багатьох гріхів відвіданням Твоїм зціли, Владичице, і
напої мене водою Твоєї благодаті, щоб звільнившись від душевних і тілесних недугів,
завжди зі старанням служив би Тобі, Владичиці моїй.
Всю красу світу цього і багатство вважав за ніщо, збагатився багатьма чудесами і
знаменнями від Христа Бога, радуючись перед Ним перебуваючи, поминай і нас, що
шануємо з любов’ю пам'ять твою, і взиваємо до тебе: радуйся, Миколаю дивовижний.
Ікос:
Як ангел на землі прожив і з ангельськими чинами нині на Небесах ликуєш, і ми
тебе, блаженний, цими ублажаємо піснями: радуйся, бо знаменитість роду і княжіння
зневажив; радуйся, багатство і славу даремну відкинув; радуйся, все залишивши і нищим
і убогим за Христом пішов; радуйся гордість здолав і смиренним став; радуйся, увесь
послух монастирський пройшов; радуйся, бо в ньому зі всяким смиренням перебував;
радуйся, роботи на кухні і бути воротарем не посоромився; радуйся, від спільного життя
з братами твоїми князями відмовився; радуйся, сам від немощі знеможений лікаря
зцілив; радуйся, спасіння лікарю твоїми молитвами виблагав і свою, і його смерть
передбачив; радуйся, брату твоєму після смерті своєї зцілення подав, радуйся, всім, хто
тебе тепло призиває дивний і скорий помічник. Радуйся, Миколаю дивовижний.
Пісня 7.
Ірмос: Не Поклонилися тварі замість Творця побожні юнаки, але, вогненну погрозу
сміливо зневаживши, радувалися, співаючи: "Преславний Господи, Боже отців,
благословен єси".
О, від якої слави ти відійшов, княже – промовляв тобі Петро, і докоряв тобі,
блаженний, що на всіх працюєш і біля сміттєвої ями сидиш, але ти відповідав йому: не
губи честі моєї, я більше за це прославлюся, коли піду зі всіма прийшовши служити
Христу, Йому ж і взиваю: благословен Бог отців наших.
Тебе бажав від недуги Петро вилікувати і сам захворів, його ж не зіллям, а
молитвою зцілив ти і наказав йому не надіятися на лікарську умілість, але тільки на Бога
уповати, взиваючи: преславний Боже отців, благословен єси.
Послух твій у воріт закінчуючи, передбачив, святий, і після трьох місяців життя
твого кончину, тому й призвав Петра і наставляв, щоб прийняв тут чернечий образ і
замість тебе послужив Богу, Який є благословенний повіки.
Про зміну життя твого почувши Петро, припав зі сльозами до ніг твоїх,
преподобний, і ридав, що залишився без владики свого; ти ж піднявши його, утішив і
наставив щоб не журився про це, але взивав: благословен Бог отців наших.
100
Не маю зміни життя мого через скверні мої справи, і хто за мною заплаче? Відхожу
в дорогу невідану; від шляху заповідей Сина Твого відхилився. Тому зі сльозами
призиваю Тебе, Владичице, настав мене на шлях, і піду в істині, співаючи: прославлена
Богородице, і Благословенна від роду в рід.
Пісня 8.
повіки.
Благочестиво мудро прожив і завжди знаючи про свій відхід, преподобний
Миколаю, сам собі приготовив місце у святій печері, яке Петру для молитви подарував,
промовляючи: буде тобі як забажаєш і як хоче Господь, що прославляється повіки.
Сміливість маючи до Господа і уповання по вірі непохитне, прийняв прозорливості
дар, ним же побачив відхід Петра через три дня до Бога, і повелів йому приготовитися до
цього, він же по твоїм словам Святе Святих прийняв і відійшов з радістю співаючи:
прославлений Бог повіки.
Тридцять років після смерті лікаря свято прожив і вірно Господу потрудившись,
стократні виростив плоди і з ними відійшов, блаженний, до святих і Святішого Господа
Ісуса, співаючи і прославляючи Його повіки.
Про твоє славне і чесне успіння почули люди і зійшлися зі всього граду, щоб дати
тобі останнє цілування і поховали тебе зі сльозами, несеного з радістю ангелами на лоно
Авраама, щоб там зі всіма святими ти перебував перед Господом повіки.
Життя тимчасове закінчується, о горе мені! Як несений буду більше за всіх людей
окаянний? Суддя чекає, книги розгортаються і по справам моїм чекаю унаслідувати долю
відому; але поки не відійшов звідси з угодником Твоїм Миколаєм, молися, Владичице,
Сину Твоєму, щоб з благими мені частину отримати.
Пісня 9.
Ірмос: Всякий, на землі народжений, нехай звеселиться, Духом просвічений. Нехай
зрадується безтілесних ангелів собор, шануючи священне торжество Богоматері, і
Всякий з земних нехай наслідує життя отця, який прославляв Бога, він бо славу
тимчасову на землі зневажив, і у славу вічну прийшов, нині радується, маючи престол
непохитний в Небесній оселі, де й за нас молить, щоб і ми були наслідниками
блаженного життя.
Кожний хто любить Мене, нехай за Мною йде, і буде зі Мною, – ці прийнявши
слова, блаженний Святоша, полюбив Бога, за Ним і пішов й нічого окрім тієї любові не
бажав у світі; тому нині живе з Христом в Світлі неприступному.
Промовив Господь: того, хто прославляє Мене прославлю, – і виконав обіцянку на
тобі, святий; бо не тільки тебе прославив самого принесенням дарів, але і хрест твій,
подушка і волосяниця славляться від брата твого і згадуються і до нині, яке славне від
них відбулося.
Від роду до роду пам'ять твоя прославляється, преподобний отче: труди і подвиги
твої хвалить з нами Церква, а також і мощі твої, перебувають у святій печері, які являє
рака ззиваючи всіх нині молитися до тебе як до теплого заступника в немощах наших.
Від усіх родів прославлена і шанована від Тройці Пресвятої, нам, що в піснях
101
прославляючи Тебе, Чиста Діво, будь скорою покровителькою і заступницею від
ворожих намов, щоб завжди співали Тобі: радуйся, Богородице Діво.
Храмом Духа Пресвятого був ти, і прийшов Отець з Сином і обитель в тобі
сотворив, і цим причасником Божественних у раю тебе громадянином явив; в ньому ж
нині від Духовного дерева насичуєшся і нетлінною славою насолоджуєшся, пом’яни і
нас, що з вірою поклоняємося раці твоїх мощів, отче преподобний.
Храмом пречистим втіленому з Тебе Слову була Ти, Діво; храм мій всякого
беззаконня, перетвори на храм узаконених повелінь Сина Твого заступництвом Твоїм,
щоб бувши оселею Божої благодаті, достойно прославляв Тебе, як Ту, що все в Бозі
можеш, Божа Отроковиця.
Велике виправлення трудів посту великих отців Печерських привернуло тебе,
Миколо блаженний, до стану пісників, їх же життю ревнував старанно, і нині з ними на
Небесах живеш, моли за тих, хто прославляє тебе.
На горі святій, де Божа Мати поставила Свою оселю, зацвів ти як фінік який дає
густу тінь, гілками твоїх трудів покрий від напасті всіх тих, хто тебе на допомогу
призиває, і подавай від плодів твоїх зцілення тим, хто благочестиво шанує чесну твою
пам'ять, Миколаю блаженний.
Сьогодні в пам’яті твоїй, преподобний, Лавра Печерська радується, і чесне ченців
зібрання до гробу твого прийшовши, духовно в псалмах радується, хвалячи Того, Хто
живе у Світлі неприступному і хвального у святих Бога, з ним же і ти нині живеш
прийнявши від Нього пошану.
Як дерево з добрими гілками, як кедр в Лівані в домі Божої Матері насаджений був
ти, блаженний отче Миколаю, і при водах живих напоєний від навчань отців Печерських;
тінню твоєю покрий тих людей, які до тебе приходять, захисти від нашестя ворогів,
долаючи їхнє повстання, поставив бо Тебе Господь князем землі Руси – України, тому
припадаючи, молимося, країну нашу в мирі збережи і обитель свою добре охороняй
молитвами твоїми.
І нині:
Спаси від бід рабів Твоїх, Пресвята Богородице Діво, бо всі старанно після Бога до
Тебе звертаємося, як до нерушимої стіни і заступниці.
Славослів’я велике і відпуст.
На літургії служба загальна преподобним.
Князь Святослав – Микола Святоша (1143) (названий так за своє благочестя) при
хрещенні був названий Панкратієм, а в ченцях – Миколаєм. Він був сином Чернігівського
князя Давида Святославовича і внуком Київського і Чернігівського князя Святослава
Ярославовича, який заснував святу, Богом створену Печерську церкву. Благовірний князь
Миколай з ранньої юності зрозумів нетривкість скороминучої влади на землі. Він бачив,
що тільки на Небі існує вічне Царство, яке наповнене вічними благами, що приготовив
Господь для тих, хто любить Його. Тому він – подібно до того, як колись Індійський
царевич Іоасаф – залишив славу і багатство, пошану і владу свого тимчасового земного
князівства заради вічного Небесного Царства, прийшов в Печерський монастир і
прийняв чернечий чин. В ченцях блаженний Миколай так засяяв своєю святістю, що всі,
хто бачили його добрі справи, за нього прославляли Господа. Найбільш за все він досягав
102
успіхів у послуху. Спочатку святий Микола працював на братію на кухні, де він своїми
руками рубав дрова і смиренно носив їх з берега на своїх плечах, не лінуючись виконував і
все інше, що було потрібно для приготовлення їжі, і багато трудився. Коли ж дізналися
про ці подвиги брати Ізяслав і Володимир, то вони стали утримувати його від такої
роботи. Але він як істинний послушник зі сльозами випросив у них, щоб вони дозволили
ще один рік працювати в поварні для братів. Там зі старанністю прослужив братії три
роки. Після він як людина випробувана і до всього здатна, був приставлений стерегти
монастирські ворота, і в цьому послуху нікуди окрім церкви не відходячи перебував ще
три роки. Звідти був приставлений прислуговувати при братській трапезі. І цей послух
проходив зі старанністю і так, що мав прихильність всієї братії. Пройшовши таким
чином всі ступені послуху, він з дозволу ігумена і всієї братії прийняв на себе подвиг
безмовності, щоб в тиші піклуватися про своє спасіння. Виконуючи цей послух, він
своїми руками насадив при келії сад. На протязі всіх років чернечого життя його ніколи
не бачили без діла, він завжди виконував якусь роботу і при цьому невпинно повторював
молитву Ісусову: «Ісусе Христе Сину Божий, помилуй мене!» Ніколи нічого не їв окрім
загальної монастирської їжі на трапезі, і то в невеликій кількості. Якщо йому проти
його бажання, як князю, доводилося отримувати що – небудь від близьких, тоді він все
це роздавав на нужди прочан, убогих і на церкву, так, що на ці пожертви в церкву було
придбано багато книжок. Ще за часів свого княжіння він мав при собі умілого лікаря –
Петра, родом сирійця, який прийшов з ним і в монастир. Лікар побачивши доброчинну
убогість свого володаря, залишив його і проживав у Києві, лікуючи там багатьох. Він
нераз приходив до блаженного і бачивши його великі утримання в безмірному пості, коли
він служив на кухні і сторожем при воротах монастиря, просив його залишити цей
образ життя. Говорив, що якщо він і далі так буде чинити, то в нього не буде сил і той
помре, тай негоже князю, який звик до розкішного життя, пошани і слави терпіти
таку нужду і утримання. Той йому відповідав, що цим самим він може отримати вічні
блага і, що для нього жити, чи померти за Христа є надбання, і щоб той більше думав
про своє спасіння. Багато разів бувало і таке, що коли блаженний князь втомившись в
подвигу послуху захворіє, то дізнавшись про це лікар Петро, відразу готовив потрібні
ліки, і поспішав до хворого, але князь завжди до приходу лікаря, з Божою допомогою,
ставав здоровим і ніколи не дозволяв себе лікувати. Одного разу і сам лікар захворів.
Блаженний послав до нього сказати, що якщо той не буде приймати свої ліки, то скоро
видужає, а якщо його не послухає, то довго буде страждати. Але лікар не послухав і
через це ледве не помер, але потім був зцілений по молитвам святого. Надалі лікар вже
прислухався до настанов святого. Коли святий закінчив свій послух воротаря, то позвав
до себе лікаря і сказав йому, що той повинний прийняти чернечий чин і замість його
потрудитися в цьому монастирі для Господа і Його Матері, тому що він після трьох
місяців повинний відійти від цього світу. Той благав його щоб він не помирав, а якщо
можливо, то хай краще він помре за свого князя. Блаженний показав йому місце в печері,
яке приготовив для свого поховання. Лікар постригся в чернечий чин і перебував в
постійній молитві день і ніч зі сльозами на протязі трьох місяців. Тоді блаженний
запитав у його чи він хоче бути з ним, той відповів, що хоче замість нього померти,
Микола сповістив йому, що через три дні він відійде в інше життя. Коли настав час,
Петро причастившись святих і животворчих Христових Таїн, ліг на одр і віддав свій дух
у руки Господу. Після смерті лікаря блаженний князь Микола Святоша подвизався ще
тридцять років, не виходячи з монастиря і досягнувши довершеності в святому житті
відійшов до вічного життя. В день його кончини майже все місто Київ зібралося, щоб
103
віддати йому останнє цілування просячи зі сльозами його молитов. Особливо плакали
брати блаженного, Ізяслав і Володимир. Ізяслав послав до ігумена монастиря з
проханням, щоб той віддав йому на благословення і утіху хрест померлого, подушку і
лаву, на якій він звершував поклони. Ігумен віддав і сказав: «По вірі твоїй отримаєш від
цих речей допомогу в тому, що побажаєш». Ізяслав прийняв ці речі з великою
побожністю і прислав в монастир багато золота, щоб не даремно отримати ці речі
брата. Одного разу Ізяслав тяжко захворів, навіть не міг і піднятися. Так пройшов
деякий час, потім хворому, трохи стало легше, і він піднявшись попросив випити води з
Печерської криниці, але знову від недуги не міг говорити. Послали в Печерський
монастир і взяли там води, якою перед тим був омитий гріб преподобного Феодосія.
Ігумен передав і волосяницю преподобного Миколи Святоши, щоб в неї одягнули хворого.
І ще не вернувся посланий з водою і волосяницею, князь Ізяслав промовив: «Скоріше йдіть
назустріч преподобним отцям Феодосію і Миколаю за місто». Коли з волосяницею і
водою увійшов посланник, князь знову промовив: «Микола, Микола Святоша!». Йому
дали випити тієї води, одягнули у волосяницю, і він став скоро здоровим, і всі
прославляли Бога і Його угодників. З тих пір Ізяслав завжди одягав на себе цю
волосяницю, коли хворів, і відразу ставав здоровим. Окрім того, він завжди мав на собі
волосяницю, коли йшов на війну, і таким чином залишався неушкодженим. Одного разу
згрішивши, він не наважився одягнути її на себе, і того разу був убитий на війні, але ще
раніше він наказав, щоб його похоронили в ній.
Преподобного Єфимія Нового Солунського
і преподобномученика Лукіана, пресвітера Антиохійського
На Господи, взиваю…, стихири преподобного, глас 4:
Тісним шляхом йшов ти, тихий духом перепливав до життя ведучи: бо ти був
пісників хвала, Євфимію, терпеливо подолав демонські уловлення, тому став Небесного
Царства наслідником і не перестаєш там насолоджуватися красою.
Пресвітлим твоїм життям ангелів здивував і демонську лютість явно устрашив,
вірних зібрання світло прикрасив, до Небесного Христового житла велів завжди йти,
Його ж моли щоб від тління і біди визволитися тим, хто з вірою чинить чесну пам'ять
твою.
Пісні і хвалу приносив ти Христу кожного дня, отче, мешкаючи в пустині, Єдиному
Богу приніс свою душу і думки, як великий Мойсей, в недосяжне увійшов ти; тому
переміг невидимого ворога, і був чистою оселею і Божественного Духа органом.
Інші стихири мученика, глас той самий:
Словом Божественного знання, збагатившись вірою, вірних утвердив сміливо
терпіти сплетені муки і лютість мучителів заради майбутнього життя і вічної радості.
Тому тебе ублажаємо, Лукіане достойний слави, і Божественне твоє сьогодні звершуємо
торжество.
Темницю тривалу і тяжку смерть перетерпів, преподобний, узами зв’язаний, і
гострими черепками струганий, блаженний, і голодом лютим, і довгою спрагою мучений;
тому тебе Небесна їжа прийняла явно, як непереможного мученика, страстотерпцю
доблесний.
Надра тебе морські прийняли, славний, після тридцяти днів переданий був суші для
благочестивого поховання служінням звірів, як і колись Іона; зцілення Божественне
104
джерело, мучеників вибраний начальником, Церкви утвердження, молитвенику за душі
наші, Богоносний обдарований.
Преподобний отче, по всій землі розійшлося віщання виправлень твоїх; тому на
Небесах отримав нагороду за труди твої, демонські знищив полки, ангельські осягнув
чини, їхньому життю непорочно наслідував ти, сміливість маючи до Христа Бога, мир
випроси душам нашим.
Бачивши Тебе розіп’ятого, Христе, що Тебе народила, взивала: що за страшне бачу
таїнство, Сину Мій? Чому на Дереві помираєш, тілом повішений, життя Подателю?
Преподобний отче, не дав ти заснути твоїм очам, ні повікам твоїм дрімання, ще й
душу і тіло твоє від пристрастей звільнив і себе сотворив оселею Духа; прийшов бо
Христос з Отцем і житло в тобі сотворив, і Єдиносущної Тройці угодником був ти,
великий проповіднику Євфимію, молися за душі наші.
Коли Ягниця бачила як Її Агнця на заколення ведено, слідуючи сердечно взивала до
Нього: чому так поспішаєш, Чадо Моє Найсолодше, Христе? Заради чого так швидко
йдеш не лінуючись, Довготерпеливий? Ісусе Жаданий Безгрішний, Багатомилостивий
Господи, дай Мені слово, Рабі Твоїй, Сину Мій Улюблений не зневаж мовчанням,
Щедрий, що Тебе дивно народила, Боже Милостивий, даруючи світові велику милість.
В тобі, отче, вповні спаслася душа, створена за образом Божим; взяв бо хрест, пішов
ти за Христом і ділом навчив не про тіло дбати, бо воно тимчасове, а про душу – єство
безсмертне, тому, преподобний отче Євфимію, разом з ангелами й радіє дух твій.
Слава, мученика, глас 4:
Утриманням посту і кров’ю страждання, отримав вінець нев’янучий,
священномученику Лукіане, Антиохійська похвало, за нас моли Христа Бога, що чинимо
На ранній. Канон Октоїха один і святих два. Канон преподобного, глас 2:
Пісня 1.
Ірмос: Грядіть, люди, співаємо пісню Христу Богу, що розділив море і наставив
людей, звільнивши їх від рабства єгипетського, бо Він прославився.
Радуйся, джерело, що кипить струменями спасіння, від нього ж всі ми черпаємо
цілющу благодать від гріхів, що з любов’ю приходимо до тебе, вікопомний.
Святиню прийняв від Христа Бога, від утроби, славний, і явився вибраним сосудом,
всю благодать Духа прийнявши, отче Євфимію.
Щоб бути причасником вічного життя, тимчасове зневажив, отче премудрий; і до
Бога приступив; невпинно молися щоб спастися всім нам.
Мудрим словам з Твоїх вуст слідуючи з радістю, Непорочна, Тебе ублажаємо,
маючи Тебе причиною невимовного блаженства.
Інший канон мученика, глас 4:
Ірмос: Прославлю Тебе, Господи Боже мій, бо Ти вивів людей з роботи єгипетської,
покрив же єси колісниці фараона і силу.
105
Мудрістю і благодаттю, і силою духовною засяяв, Лукіане, просвітив людей, і до
пізнання Христового наставив, мученику.
Зброєю благої віри тебе захистив Той, Хто неміч нашу поніс як милосердний,
непереможним борцем сотворив тебе проти ворогів, мученику.
На висоту Небесну з глибини єресі впалих вивів, страждальцю, сітками
Божественних твоїх слів, достойних чудес.
Слово Споконвічне Отчим словом, незбагненно, без сім’я зачала, Чиста, і народила
наше визволення.
Пісня 3.
Ірмос: На камені віри утвердивши мене, розшири уста мої на ворогів моїх, бо
звеселився дух мій, коли співаю: нема святого, крім Бога нашого, і нема праведного
більше Тебе Господи.
Світлий показав ти стовп, Богомудрий, наставляючи чини монахів, хмарина яка
огортає жереб Божий, і лиця невидимих ворогів потьмарив благодаттю всіх Царя.
Стоїш перед лицем твого Владики, непослабленою дією молячись, щоб визволити
стадо твоє від рабства темряви, преподобний, і мучення страстей, і твої молитви чує Бог.
Тіла твого збудження умертвив міцним постом, Божий проповіднику, був ти оселею
Владики. Його ж умоли щоб визволитися від скорбот і пристрастей збентеження тим, хто
до тебе приходить.
Сувоєм Тебе передбачив Ісая, в якому тілесне Слово знаменується, розідравши
написання першоствореного, яке було злочином підписане, і подав нам визволення від
рабства.
Інший
Ірмос: Лук сильних ослабив, а немічних опоясав силою; заради цього утвердилося у
Господі моє серце.
Дім світлістю доброчинності, мученику, душу твою Богу сотворив і ідольські храми
молитвою твоєю зруйнував.
Оспівував ти, напастями оточений, мученику, і муками страждань уражений, якими
як благодійник благих сподобився ти.
Тіло стражданням віддав, мученику, душу твою від спокуси зберіг; жертву
непорочну Владиці, себе самого приніс, чесний.
Хто бажанням віки сотворив, від Діви як Дитина народився, Її ж як Богородицю
прославляємо і праведно ублажаємо.
Кондак мученика, глас 2:
Спочатку в пості просіяв, а потім в стражданнях засяяв, всі ми, Лукіана, як світило
світле, піснями славно вшануємо, що молить за всіх нас.
Інший кондак мученика, глас 4:
Як святитель благочестиво проживши і як священномученик вінець прийняв,
жертви ідольські знищив єси, добрим пастирем Христовому стаду був, премудрий
Лукіане. Тому шануємо тебе з піснями взиваючи: від бід завжди визволяй нас молитвами
своїми.
Сідальний преподобного, глас 8:
Заради Христа відрікся від тілесного і духовним явився народоводцем, почув слова
тайних учень; для монахів явився правилом правоти і всі пристрасті міцно здолав. Тому
106
демонів підступи до кінця спопелив; на Нього завжди споглядаючи, Богоносний
Євфимію, моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з любов’ю шанує святу
пам'ять твою.
Слава, сідальний мученика, глас той самий:
Словом благодаті вірних змащуючи серця, мученику Лукіане, страждати зволив і
перемагати мучителя; і добре здійснив служіння Божественне, і в кінці сподобився ти
слави мучеників. Тому зійшовшись всі, твою святу вшановуємо кончину, Спаса
прославляючи; страстотерпцю хвальний, моли Христа Бога гріхів прощення подати тим,
хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
Сонця хмарина духовна, Божественного Світла, світильнику золотий, Нескверна,
Чиста, Непорочна Владичице, потьмарену мою душу осліплену пристрастями, світлом
безстрастя просвіти, молюся, і осквернене моє серце омий потоками розчулення,
покаяння сльозами і від темряви моїх справ мене очисти, щоб з любов’ю взивав до Тебе:
Богородице Діво, моли Христа Бога гріхів прощення подати мені, бо надію маю на Тебе
я, раб Твій.
Пісня 4.
Ірмос: Оспівую Тебе, бо я слухом почув про Тебе і вжахнувся: бо Ти йдеш до мене,
шукаючи мене заблудлого; тому велике Твоє сходження до мене прославляю,
Бажання Божественне тебе розпалило зігрівши твоє серце, і бажане осягнув ти до
кінця, Богомудрий отче, залишив пристрасність до земного і співмешканцем Вишніх
служителів був.
Ласки дружини, преподобний, зневажив всіляко; увійшла бо в тебе тепло любов
Творця, Богомудрий, і створені темні бажання до кінця відкинув.
На пасовище чисте привів утриманням стадо твоє, отче, і до джерела некаламутного
безпристрасного, мислених звірів перемагаючи, тому і нині твоїми молитвами спасай.
Це Тебе прославляють роди родів, як прорекла Ти, Отроковице: Творця була
палатою і Божественним храмом, в ньому ж вселився Вищий, тілом огорнутий, щоб
спасти нас.
Інший
Міцним проти спокус був ти, блаженний, і багатьох завжди навчав Божественних
подвигів; терпінням страждань слабку силу гордого усмирив, мученику.
Розпростертий на дереві, і ременями розтягнутий, і голодом і спрагою довго
мучений, і гострими черепками струганий, перетерпів ти, мученику Христовий
достойний слави.
107
Закон Божественний проповідуючи, беззаконних навернув ти і показав випиту чашу
страждання; з ними ж в Божественні оселі вселився єси, насичуючись від дерева життя,
вікопомний.
Із утроби Твоєї, Отроковице, засяяло Божественне Сонце в темряві багатобожжя і
осяяло сущих в темряві смертній. Йому ж взиваємо: слава, Христе, силі Твоїй.
Пісня 5.
Ірмос: Просвіщення у темряві лежачих і спасіння тих, хто у відчаї, Христе Спасе
мій, до Тебе зранку молюся, Царю миру, просвіти мене сяянням Твоїм; іншого крім Тебе
бога не знаю.
Увесь Богу належав, отче, в пустинях мороз нічний перетерпів доблесно, і денну
спеку; і був ти домом мудрості Божої доброчинним сяянням багатоманітно
прикрашений.
По юному приступив до посту, змія об’їдання не прийняв за порадника, отче, але
голодом і молитвами невпинними, і чистотою з’єднався з Богом, і причасним став
насолоди найкращої.
Зійшов на хмари доброчинності, скрижалі прийняв написані рукою Божою,
блаженний, і багато монахів навчив тілесного всього утримуватися, підводячи до висоти
Божественне пізнання.
Явилася Ти, Чиста, Богом праотцю сходами на небо високими, маючи Творця
сидячого. З Тебе бо Бог втілився і з’єднав раніше роз’єднане, тому Тебе Богородицю ми,
вірні, прославляємо.
Інший
Попалив, преподобний, терни пристрасті, потом посту струменями трудів твоїх
погасив нечестя піч твердим впевненням, блаженний.
Непохитним був ти, обкладений частими стражданнями, до Бога Який спасти може,
взивав, святий, в Його ж руки віддав дух твій радуючись.
Тих, що віддалилися від Бога викривав єресь, і довгими і лютими стражданнями
оточений, славний, до Христа наближався ти, Його ж страждання зобразив.
Після Різдва дівою залишилася Ти, Чиста, і тлінний рід людський визволила, як Та,
що Бога народила; ради цього з вірою Тебе православно ублажаємо.
Пісня 6.
Ірмос: До Господа із кита Іона взивав: Ти виведи мене із глибини пекла, молюся,
щоб я приніс Тобі духом істини жертву хваління як Визволителю.
Підбурений любов’ю Владики, залишив все чуттєве і за Ним пішов ти, на плечі ярмо
легке взявши мужньо з сердечною радістю, тезоіменитий.
Навчений невимовних знань, блаженний, навчив і твоє стадо Небесної мудрості і
пристрасті нашестя відганяються твоїм навчанням.
Життя твоє було подібне до Вишніх сил, отче, сміливість тобі була дана, яку мав
завжди, щоб від пристрасті твоє стадо визволити Христа умоли.
Зрозумів Твоє невимовне таїнство, Чиста, як гору покриту зеленню Авакум Тебе
провістив; з Тебе бо Творець з милосердя втілився, древнє віднявши прокляття.
108
Інший
Як по сухому мучений пройшов ти безодню; Всесильного правицею від її глибини
тіло твоє спасенне було, ті, хто любить тебе, бачили його неушкодженим, у Бога
блаженний.
Той, Хто з утроби кита Іону на третій день визволив, спас і тебе з глибини морської,
службою морських звірів, після тридцяти днів.
Любов’ю Христовою розпалений, славний, до смерті противився мучителям,
мудрий; ради цього Царства Небесного радуючись сподобився ти.
Чисту Тебе Голубицю і Єдину Нескверну, Пречисте отримало Слово, і від Тебе
народитися зволило, Пресвята Богомати, Непорочна Діво.
Як по сухому пройшов хвилювань багато, безтілесних ворогів силою струменів
твоїх сліз потопив, Богомудрий Євфимію преподобний; і прийнявши дар чудес, зцілюєш
всякі пристрасті, моли невпинно за всіх нас.
Ікос:
Відкрий уста мої, тричі блаженний, богоугодними молитвами твоїми стоячи перед
Богом, славний Євфимію, щоб прославив твоє Божественне життя і розповідав про
достойні доброчинності твої, які заради Христа Бога на землі звершив праведно. Стовп
бо явив ти і світле правило монахів, рівне до ангелів прожив життя, істинно в недосяжне
вселився, моли невпинно за всіх нас.
Пісня 7.
Ірмос: Купина на горі вогнепалима, і росоносна піч халдейська явно проповідували
Тебе, Богоневісто; бо Ти прийняла неопалимо Божественний надприродний вогонь у
природній утробі. Тому Народженому Тобою співаємо: благословенний Ти, Боже отців
наших.
Авраамів мав спосіб життя, премудрий, від землі твоєї переселенцем був, і Бога
бачив ти, Який обіцяв нагороду багату. Тому, радуючись, співав ти: благословенний Ти,
Боже отців наших.
Розпалений духом, преподобний, підступи ворожі зруйнував і перемогу отримав
захищений зброєю Владики, Який заради нас прицвяхований був на Хресті. Тому,
радуючись, натхненно співав: благословенний Ти, Боже отців наших.
До гори молитви приступив ти, і увійшовши в хмару Духа, Бога з заду бачив єси, і
славу прийняв міркування, був ти, отче, стовпом непохитним. Тому старанно моли
визволитися від спокус ворожих тим, хто прославляє тебе.
Закону Виконавця народила Ти, Господа всіх, що був раніше віків, Сина, Мудрість і
Силу, наостанок, Пречиста, надприродно тілом на відновлення земних. Тому
благочестиво, Діво Чиста, з Тебе Народженому взиваємо: благословенний, Боже отців
наших.
Інший
Ірмос: Ти, що спас від вогню Авраамових Твоїх отроків, і знищив халдеїв,
засуджених справедливим судом, препрославлений Господи, Боже отців наших,
109
Стремління промов твоїх мудрих, мученику, мучитель не витримавши умертвив
тебе, і в глибину морську вкинув, Вишні допомагали тобі, дивно, Царство і Божественну
славу отримав, доблесно мудрий.
Не поклонився істуканам, не схилився перед ідолами, в огонь скорботи вкинутий, в
піч мучення увійшов ти, зрошений Духом, росоносною силою, Богомудрий мученику.
Умертвленних і з глибини еллінської безбожності принесених в жертву людей,
живоносними твоїми словами витягнув, достойний чудес, співаючи: Боже отців наших,
Благословенний Плід благословенної утроби Твоєї, Його ж благословляють Небесні
сили і земні собори Того, Хто визволив нас від прокляття давнього, Благословенна.
Пісня 8.
Ірмос: У піч вогняну до юнаків єврейських зійшовшого і полум’я в росу
перетворившого Бога, оспівуйте діла як Господа і прославляйте повіки.
Течією твоїх сліз вогняні пристрасті спопелив ти, страх полум’я геєни відігнав, отче
мудрий, довершеною любов’ю Творця твого з’єднався страхом, по всі віки.
Як Енох до Бога преставився, Ним прийнятий був ти, отче, і з Вишніми ликами
оселившись, співаєш: всі діла оспівуйте Господа і прославляйте по всі віки.
Нині нетлінними дарами насолоджуєшся і тричі сонячним світлом наповнюєшся,
блаженний, співців твоїх від пристрастей і темряви молитвами визволи, щоб достойно
Христа славословили.
Клятву древню земних знищила Ти, Пречиста, невимовно Бога зачавши, Який
втілився з Тебе через милосердя, Пренепорочна Владичице. Його ж прославляємо повіки.
Інший
повіки.
Голодом духовним виснажених, хлібом слів твоїх утвердив і навчив ти, щоб
Єдиного шанували Господа – як Хліб життя нашого, славний. Йому ж всі співаємо:
Господа оспівуйте діла і прославляйте по всі віки.
Подолав люті підступи ворога спокусника стражданням твоїм, і взятий був на
висоту слави, достойний слави, і чинів ангельських досягнув, взиваючи: Господа
оспівуйте діла і прославляйте Його по всі віки.
О, дивні речі відбулися з тобою, Лукіане терпеливий; надра морські тіло твоє святе
прийнявши не пошкодили його і суші віддали цілим, яке виточує струмені зцілення тим,
хто любить тебе.
І словом і серцем, Діво, Чисту Богородицю Тебе проповідуємо, Господа бо народила
тілом окутаного і в двох розумних єствах; Його ж всі сили Небесні славословлять по всі
віки.
Пісня 9.
Ірмос: Від Бога Бог Слово, Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама,
що через споживання плоду в тління гріховне впав, від Святої Діви невимовно втіленого
нас ради, вірні, єдиномудрено піснями величаємо.
Просвічений красою поста, отче, і одягнений ризою нетління, Євфиміє, і увінчаний
вінцем дарів незбагненно, перед Владикою всіх стоїш радуючись.
110
В оселі вічно живущих вселився ти, блаженний, де є апостолів собор і багато
мучеників, преподобних собори, лики пророків, за страждання нагороду від Бога
прийняв достойно, Богомудрий достойний слави.
Світлим, Божим проповідником, був ти, сяянням Світла тричі Сонячного світло
осяяний, випроси гріхів прощення, від лютих визволення і злих відчуження всім тим, хто
з любов’ю до тебе приходить.
Втілився невимовно Владика всіх з Тебе, Богородице Маріє, довершеною був
Людиною, і народившись, як і до Різдва зберіг Тебе Діву Чисту. Його ж моли щоб спасти
від бід душі наші.
Інший
Світиться, мудрий, священна пам'ять твоя, сяянням Духа хмару пристрастей
розганяючи, просвіщаючи ж вірних собори і палить демонів воїнства; нас же, що її
звершуємо зберігай.
Звільнився від тілесних уз, блаженний, і радуючись до висоти небесної злетів ти, і
явися красою язв прикрашений Богу Творцю; біля Нього стоїш з мучениками радуючись.
Мученик Лукіан нас сьогодні зібрав, щоб прославили страсті його, і світлі подвиги, і
доблесть до кінця, й чудес щедру благодать. Ради цього всі разом його ублажаємо.
Мудрості вмістилищем найкращим, незбагненно явилася Ти, Отроковице Чиста,
одухотворений Престол і двері; тому Тебе людськи собори і ангельські воїнства
славлять, Єдина за всіх найвища.
Мирської пристрасті як тягаря уникнув ти, і відмовою від їжі плоть ослабив;
відновив душевну міцність, преподобний, і славою Небесною збагатився, вікопомний.
Тому невпинно молися за нас до Господа.
Страшне Твоє заступництво, Маріє Богом прикрашена, і страшна Твоя слава всієї
землі, Богородице; Тобою бо нині хвалимося і Тебе Заступницю маємо, до Сина і Творця
Твого, безсонною Твоєю молитвою всі спасаємося.
Преподобний, отче, з молоду доброчинність старанно приготовив, органом був ти
Святого Духа; і від Нього прийняв дію чудес, віщав людям залишити насолоди; нині ж
Божественним світлом чисто сяючи, просвіти і наші думки, отче Євфимію.
І нині, Богородичний, або Хрестобогородичний :
На Дереві Хресному Тебе, Ісусе, прицвяхованого бачивши, Чиста, плачучи,
промовляла: Чадо Найсолодше, чому залишив Мене, Єдину, що Тебе народила? Світло
неприступне Безначального Отця, старався і прославився, і Божественну славу
отримають ті, що Страсті Твої прославляють.
Преподобний Єфимій Новий Солунський (889), в миру Микита, був родом з міста
Анкири Галатийської. Батьки його, Єпіфаній і Анна, вели доброчинне християнське
життя, і їхній син з дитинства був сумирним, чесним і послушним. З семи років він
залишився без батька і невдовзі став опорою матері у всіх справах. Пройшовши воєнну
службу, Микита, за наполяганням матері, одружився. Після народження дочки він
таємно залишив дім, щоб піти в монастир. 15 років преподобний Єфимій подвизався на
111
горі Олімп, де навчився у старців подвигів монахів. Потім преподобний переселився на
Святу Афонську Гору. По дорозі дізнавшись, що його мати і дружина в доброму
здоров’ї, звістив їх, що він став ченцем, і послав їм хрест, призиваючи слідувати його
прикладу. На Афоні преподобний прийняв велику схиму і жив три роки в печері, у повній
безмовності, борячись з спокусами. Довгий час святий Єфимій подвизався на стовпі,
недалеко від Солуні, наставляючи тих, хто приходив за порадою і лікуючи недуги.
Преподобний настільки очистив свій розум і серце, що сподобився Божественних видінь
і одкровень. По повелінню Господа, святий Єфимій у 883 році на горі Перістера,
недалеко від Солуні, оснував дві обителі, якими управляв 14 років, залишаючись в сані
диякона. В одній з них прийняли постриг його мати і дружина. Перед кончиною
преподобний віддалився на островок, який знаходився на Афоні, і там почив у 889 році.
Його мощі перенесені в Солунь.
Преподобномученик Лукіан пресвітер Антиохійський (312), народився в сирійському
місті Самасоті. В 12-річному віці він залишився сиротою. Лукіан роздав майно убогим.
А сам пішов у місто Едессу до сповідника Макарія, під керівництвом якого старанно
читав Священне Писання і навчався подвижницькому життю. За благочестя і ревне
розповсюдження християнства серед юдеїв і язичників Лукіан був поставлений
пресвітером. В Антіохії святий Лукіан відкрив школу, де зібрав багато учеників і навчав
їх книжної премудрості. Святий Лукіан займався вченими трудами, виправляв текст
Священного Писання, який був зіпсований переписувачами і єретиками (Виправлений ним
повний грецький текст Біблії в часи його проповідницького подвигу був схований у стіні і
знайдений при святому Костянтину Великому.) при гонінні Діоклітиана (284-305)
святий був схоплений по доносу єретиків і відправлений в нікомідійську темницю, де
знаходився на протязі 9-ти років. Він зміцнював бувших з ним християн в сповіданні,
переконуючи їх не боятися мук і смерті, і сам мужньо перетерпів страждання. Від
багатьох страшних тортур і голоду Лукіан скінчився в темниці. Перед смертю,
бажаючи причаститися Христових Таїн на свято Богоявлення, прикований цепами до
ложа мученик – пресвітер звершив Безкровну Жертву на своїх грудях, і всі християни,
які знаходилися в темниці, причастилися. Тіло святого мученика було кинуте в море, але
через 30 днів дельфіни винесли його на берег. Віруючі з почестю поховали
багатостраждальне тіло Лукіана.
Преподобного Лукіана священномученика Печерського
Звичаєм причасником, і престолом намісником апостолам був, діяння чинив, Богом
натхнений, у видінні сходження. Ради цього, Слово Істини виправляючи, заради віри
постраждав, аж до крові, священномученику Лукіане, моли Христа Бога спастися душам
нашим.
У священстві і чернецтві благочестиво прожив і страждань шлях пройшовши,
мучителя і бісівськи полки посоромив ти, тому шануючи тебе, так взиваємо: від бід
визволяй нас завжди твоїми молитвами, отче наш Лукіане.
Священномученик Лукіан Печерський постраждав у 1243 році, під час нашестя
Батия. Похований в Дальніх печерах. Пам'ять його також здійснюється 28 серпня (10
вересня).
112
Святого мученика Лонгина сотника, що при Хресті Господнім
Мученику Лонгине хвальний, кров’ю червління ризу спасіння собі обагрив ти,
болями страждання оголив лукавого. І нині у вишньому Царстві живеш, вінцем
нев’янучим увінчаний, як переможець, тому твою славну пам'ять шануємо.
Мученику Лонгине хвальний, на Хресті Сина Божого побачив, що страждав
добровільно і смерть вкушав, коли ж і сонце бачив, що світло сховало, і гір трясіння, тоді
взивав юдейському зборищу: істинно Він є Син Божий і Господь і Цар усіх.
Мечем голову твою відсікли єврейські люди, беззаконний сонм, народ невдячний, і
в гній повергли, і одна сліпа жінка прийшовши, її взяла і світло побачила. О блаженний
Лонгине хвальний, за нас молися до Господа, щоб спастися нам.
В страстях Твоїх, Христе, храм побачив і зажурився Лонгин сотник і Тебе, Сина
Божого, став іудеям проповідувати. Тому злі Божественну його голову відсікли мечем і в
гній вкинули, жінка ж, її отримавши незрячі зіниці очей своїх відкрила. З нею і ми
взиваємо до Тебе: Ти, що увінчав того, який за Тебе постраждав, його молитвами і наші
сердечні очі просвіти, щоб славити Тебе Бога, на Хресті прицвяхованого тілом, ради
спасіння нашого.
На стиховні Октоїха. Слава, мученика, глас 6:
Біля Хреста стояв і бачив як розпинали на Древі Бога і Чоловіка, взивав до Нього: у
Царстві Твоїм пом’яни мене, Господи. Тому і Спас призвав тебе; блаженний ти, Лонгине,
і пам'ять твоя з роду в рід.
Мученик Твій, Господи, Лонгин, в стражданні своїм вінець нетлінний прийняв від
Тебе, Бога нашого; маючи бо силу Твою, мучителів подолав, сокрушив і демонів немічні
спокуси. Його молитвами спаси душі наші.
На ранній. Обидва канони Октоїха і святого канон, глас 4:
Пісня 1.
Божественним сяянням просвічений, славний, і перебуваєш з ангельськими чинами
перед Христом Богом; просвіти тих, хто світлоносну твою пам'ять звершує.
Ніщо тебе, мученику, не відлучить від єднання з Богом, відлученого вірою від всякої
тілесної насолоди, бо чисто бажанням вищим насолоджуєшся.
Служачи Богу Живому, мудрий, з чистотою душевною, мертвим кумирам,
блаженний, ніякої служби не приніс. Тому до безконечного життя, умертвлений,
прийшов ти.
113
Слово Отче в утробі Своїй словом зачала, Який від безсловесності визволити земних
забажав милосердям, Діво Мати Пречиста, Благословенна, Непорочна.
Пісня 3.
Пізнав на Хресті Сина Божого, Істинного Господа, що за нас страждав і в Нього
всією душею увірував ти.
Земля, як напоєна, прийняла словесне насіння, твоя душа дозрілий колос
Божественного благочестя виростила, мудрий.
Вітрилом Хреста страсну переплив безодню мук і до тихого пристанища досягнув
радуючись, славний.
Недужу мою душу від нападів пристрастей зціли, Мати Божа Пречиста, і до
спасіння направ.
Розіп’ятого бачив Визволителя, і Його сяянням освітився, уникнув нерозумної
темряви глибокої і до Божественного розуму приєднався, увірував, що є Бог Видимий.
Тому і постраждав і до ликів мучеників приєднався радуючись, Лонгину блаженний. З
ними ж завжди, славний, молися до Христа Бога, щоб подати прощення гріхів тим, хто з
любов’ю вшановує святу пам'ять твою.
В багато напастей сплетених від ворогів видимих і невидимих впав, бурею
одержимий незчисленних моїх гріхів, і як до теплого заступництва і покрову свого,
Чиста, до пристанища приходжу Твого милосердя. Тому, Пречиста, Втіленому з Тебе без
сім’я молися старанно за всіх рабів Твоїх, що невпинно моляться, Богородице Пречиста,
благаючи Його завжди гріхів прощення дарувати тим, хто достойно прославляє Твою
славу.
Пісня 4.
Сильне розуміння отримав у вірі, блаженний, слабку спокуси твердиню зруйнував, і
радуючись, взивав: слава силі Твоїй, Господи.
Піднесеного і до Дерева прицвяхованого Безпристрасного побачив ти, Господа
слави, Його ж сповідував як Сина Божого, славний, Який постраждав з Своєї волі.
В’янучу смерть смертю Безсмертного бачив, подвизався, Лонгине, заради Його
померти і жити після смерті зі славно постраждалими.
Усамітнився по Іпостасі в Твоїй утробі і Слово стало Людиною, Пречиста, Якого
невимовно народила Ти, подвійного бажанням і діянням явленого.
Пісня 5.
114
На всяких землях був пришельцем, язвами страстотерпця прикрасився, Лонгине, і на
землі серед лагідних поселився ти.
Зумів ти, силою Хреста зміцнений, мучителів немічне безумство перемогти,
страстотерпцю Лонгине.
Поставив на твердій основі серце своє, хвальний, непохитний був ти від хвилювання
спокус.
Єдину, що Бога народила не знавши чоловіка, прославимо Діву і з вірою ублажим,
будучи ж Нею спасенні.
Пісня 6.
Гір і землі коливання бачив в Страсний день, твоє невір’я похитнулося і вірою
Страждаючого утвердився ти, Лонгине.
Розум істинний і довершений, і кмітливий прийняти зумів ти, бачивши творіння
зміненим, до Божественного перемінився пізнання, Лонгине.
Перетерпів ти радуючись люті страждання, і голову без сумніву під меч схилив,
усікаючи вірою голови ворогів.
Висуши і з коренем вирви тернові помисли мого серця, Непорочна, і плодоносними
їх яви Твоїм заступництвом, Отроковице Чиста.
Возрадувалася Церква сьогоднішньою пам’яттю вікопомного страждальця Лонгина,
взиваючи: Ти моя держава, Христе, і утвердження.
Ікос:
Небо покрите темрявою, і землетрус, і скелі розколоті, в храмі завісу роздерту
надвоє бачив, в Божественній страсті Христовій Лонгин Божого Сина пізнав, що
страждав за Своє милосердя, безпристрасного сущого Божеством, і Славою з Отцем і
Духом Святим, що все утримує і охоплює, як Бога Істинного і Царя. Тому радісно
страждалець взивав: Ти моя держава, Христе, і утвердження.
Пісня 7.
Законно постраждав, мученику, мужнім норовом душі всі поради беззаконних
посоромив і законно увінчався, взиваючи: благословен єси, в храмі слави Твоєї, Господи.
Божественна благодать, зі знайденими твоїми мощами, виліковує всяку недугу тих,
хто приходить до тебе, блаженний, і проповідує, істини непереможного свідка.
Плоті помираючої за Христа не пощадив ти, Лонгине, принести жертву демонам
відрікся, і себе самого в жертву непорочну Богу, радуючись, приніс, мечем посічений,
достойний чудес.
Як чисту Тебе, Чисте Слово отримав і вселився, Діво, Тобою очистити скверни
людей зволив; благословенний бо Плід утроби Твоєї.
Пісня 8.
115
Спочатку усипив плотські бажання, славний, бдіннями сущими до Господа, заснув
солодким сном, блаженний, умертвившись заради Христа, що на Дереві Хресному
Божественним сном мертвим життя виточив.
Списом проколотого в ребра бачив Христа Чоловіка, блаженний, що Кров і воду
виточив заради милосердя, і уражений був ти Його солодким бажанням, співаючи:
благословіть усі діла Господні, Господа.
Погасав ти вогнище ідольське течією крові, Лонгине мудрий, і попалив кумири і
нетверді вшанування, Божественною ревністю душу запалив і взивав: благословіть, усі
діла Господні, Господа.
Очі сердечні просвітив Божественним сяянням, потьмареного Сонця світлим
сяянням, темряву ідольську старанно залишив і як зірка явився єси, мудрий,
просвіщаючи тих, хто взиває: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Вустами і язиком, і душею проповідую Тебе, Божу Матір, і молю Тебе, Пречиста:
серце моє освіти світлом Твоїм і від лютої темряви мене визволи, що взиваю:
благословіть, усі творіння Господні, Господа.
Пісня 9.
Сила моя і спів Слово, Ти, що на Хресті руки розпростер – мученик, беззаконним
промовляв: Його страсті блаженні зображаючи, смерть добровільно приймаю.
Як чудовий страстотерпець обдарований страстями Божественними, прекрасним
увесь явився і перед прекрасним Словом стоїш, дар за страждання твої прийнявши.
Тебе, сяянням страстей як незаходяче сонце явленого і, що зорями зцілень вселенну
всю просвітив, і морок нерозуміння розігнав, ублажаємо.
Взявся до обителі вічної і з ликами всіх святих мучеників з’єднався; з ними ж
благочестиво, мученику Лонгине, нас поминай, що пам'ять твою святкуємо, блаженний.
Світла невечірнього явилася житлом, Богородице, Ним же ті, що в темряві сущі і в
тіні гріха світло побачили; також і мої просвіти сердечні почуття.
Як побачив на Хресті Висячого, що все утримує волею і мудрістю невимовною,
здивувався чуду і Сином Бога Небесного назвав; Його ж слави достойно уподібнився і
причасником став.
Славлю, Пречиста, Твою нездоланну благодать, я ж через багато гріхів впав
безумно; настигни швидкістю Твоєю і Твоєю силою визволи від гріхопадіння, і спаси,
якщо бажаєш, від всякої скорботи силою Твоєю непереможною.
На літургії: Прокимен, глас 7: Звеселиться праведник у Господі і уповатиме на
Нього. Стих: Почуй, Боже, голос мій в молитві до Тебе. Апостол: Послання до Тимофія,
зачало 292. Алилуя, глас 4: Праведник, як пальма, розцвіте і, як кедр на Лівані,
намножиться. Стих: Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть.
Євангеліє від Матфея, зачало 113. Причасний: У вічну пам'ять буде праведник. Лихої
116
слави він не убоїться.
Святий мученик Лонгин сотник (I), родом з Каппадокії, ніс службу в Юдеї під
керівництвом прокуратора Понтія Пілата. Старіший з воїнів, він був особисто
знайомий кесарю Тиверію, що царював з 14 по 37 рік. Під час страти Спасителя загін,
яким керував Лонгин, стояв на варті навколо Голгофи і біля святого Хреста. Лонгин і
його воїни були свідками останніх годин земного життя Боголюдини, великих і
страшних знамень, явлених після Його смерті. Ці події сколихнули душу воїна. Лонгин
увірував у Христа і всенародно сповідував: «Воістину – це Син Божий» (Мф. 27, 54).
Після поховання Спасителя Лонгин зі своїм загоном стояв на варті біля Гробу
Господнього. Тут воїни були в час славного Христового Воскресіння. Юдеї підкупом
схиляли їх до лжесвідчення, нібито тіло Спасителя було вкрадено Його учениками.
Лонгин і два його воїни не спокусилися юдейським золотом. Повіривши у Сина Божого,
воїни прийняли Хрещення від апостолів і залишили службу. Лонгин залишив Юдею і
разом з двома спільниками пішов на свою батьківщину в Каппадокію, блавіствуючи про
Христа Ісуса, Спасителя світу. Юдейські старійшини, дізнавшись про це, переконали
Пілата послати воїнів, щоб убити проповідників. Загін прибув в рідне селище Лонгина.
Колишній сотник вийшов на зустріч воїнам і привів їх в свій дім. Воїни за трапезою
розповіли гостинному хазяїну про мету свого прибуття, не підозрюючи, що він той, кого
вони шукають. Лонгин і його друзі виявили себе, воїни здивувалися, хотіли відпустити
святих і навіть радили їм утекти, але ті просили їх не мешкаючи виконати наказ.
Мужні проповідники відкрили своє бажання постраждати за Христа. Святим
мученикам відрубали голови. Щоб переконати Пілата у виконанні доручення, воїни
принесли йому голову святого Лонгина. Правитель наказав викинути святу голову на
сміттєве звалище поза стінами міста. Через деякий час одна сліпа жінка з Каппадокії в
супроводі свого сина прийшла в Єрусалим, щоб поклонитися святиням. Тут нове горе
спіткало її – смерть єдиного сина. Переживаючи своє положення, вона уві сні побачила
святого мученика Лонгина, який указав місце, де лежить його голова, і обіцяв дати їй зір
і показати загробну долю сина. Сліпу провели на те місце. Доторкнувшись до голови
святого мученика, жінка прозріла. В наступну ніч святий Лонгин знову явився їй і
сказав: «Не засмучуйся за єдиним твоїм сином, бо ж велика слава, радість і безкінечне
святкування дано йому від Бога. Візьми мою голову і тіло твого сина і поховай в одному
гробі». Жінка побожно віднесла чесну голову в Каппадокію і там поховала разом з тілом
свого сина.
Преподобного Лонгина, воротаря Печерського, в Дальніх печерах
Преподобний і Богоблаженний отче Лонгине, воріт монастирських пильний
охоронцю, дбайливий і невсипущий у своїй розсудливості від всякої мирської суєти
самітнику; моли Того, Хто назвав Себе дверима Господа Слави, щоб відкрив нам двері
милосердя Свого.
Сидячи біля земних воріт і за ними з послуху очима за зовнішнім спостерігаючи, на
Небесні ворота духовними своїми очами споглядав, преподобний Лонгине, і в них
увійшов і тієї краси сподобився; молися Господу, щоб і ми отримали вхід у Царство
Небесне.
Преподобного Лонгин, воротар Печерський (XIII-XIV), проходив послух в Києво –
Печерському монастирі. Його молитовне старання і смиренне трудолюбство було
117
нагороджено Господом. Печерський воротар сподобився дару прозорливості. Людей, які
приходили в обитель з добрими намірами, підбадьорював, а злих без пощади викривав і
приводив до покаяння. Похований він у Дальніх печерах. Пам'ять його також 28 серпня
(10 вересня) і в другу Неділю Великого посту.
Пророка Осії і преподобномученика Андрія Критського
Дух Святий, що від Отця виходить, твоїми вустами визначив бажання Христового
пришестя в останні роки на відновлення творіння. І нині, бачивши здійснення
провіщеного, пророче, твою пам'ять шануємо.
Волею Своєю, Чоловіколюбче, раніше заблудле наше єство обручив, яке визволив
від осквернення, Своїм з’єднанням нерозлучно незбагненно. І цього образу пророк Твій
бажав доброчесно раніше блудниці.
Пророче, Божий проповіднику, твої промови нині бачимо, наповнені благодаттю, і
стоїш ти перед Богом всіх; за всіх молися, що з вірою звершують пам'ять твою, проси
їхніх гріхів прощення і миру і великої милості.
Від юності приєднався до Господа, блаженний, навіть до кінця служив ти; хрестом
озброївшись, руки на рало заповідей Господніх поклав, як написано. Його ж моли, щоб
від смерті і біди визволитися тим, хто з вірою чинить чесну твою пам'ять.
Причасником віри був ти, як інший камінь некрушений; бо битий і на землі
валяючись, славний, віри вирівняв шлях, зробив його зручним і заперечив зарозумілість
злої слави Костянтина, як гнилу основу, отче.
На апостольських догматах і на навчаннях Божественних отців вихований,
блаженний, шанував ти зриме в знаменнях священних і чесних зображення Втіленого
Бога; тому, славний, за це й постраждав, явився вчителем благочестя і мучеників
прикрасою.
Ти, що Бога Невмістимого в утробі Твоїй вмістила, Який з чоловіколюбства
Людиною став і наше єство від Тебе прийняв і явно обожив, не зневаж мене, Чиста, нині
скорботного, і скоро ущедряй і від різної ворожнечі і шкоди лукавого визволяй.
Постячись на горі подвизався, духовних ворогів ополчення зброєю Хреста знищив,
блаженний, ще ж і у страждання мужньо одягнувся єси, убивши Копронима мечем віри; і
заради обох увінчався від Бога, преподобномученику Андрію, вікопомний.
На ранній. Один канон Октоїха і святих два. Канон пророка, глас 1:
Пісня 1
Ірмос: Богу, що допоміг Мойсеєві в Єгипті і тим фараона потопив з усім воїнством,
пісню перемоги співаємо, бо Він прославився.
118
Як воістину Божий проповідник, як пророк, Осіє, постав перед Подателем життя,
старанно молися, щоб визволити від спокус тих, хто вірно прославляє тебе.
Своєї душі бачення очистив від скверни, сподобився передбачати ясно майбутнє,
славний, і передрікати, що правдиво збувається, славний.
Прозріння джерело мудрості Божої Божого проповідника Осії пророчення показав
річку невичерпну, що кипить Божим навчанням.
Явленого заради нас від Діви Христа від Єгипту явленого Отець призвав, як і прорік
колись Боговидець Осія.
Інший канон преподобного, глас 2
Ірмос: У глибині знищила колись фараонове все воїнство потужна сила, а втілене
Слово все злобний гріх загладило. Препрославленний Господь, славно бо прославився.
Мужньо пристрасті тілесні, отче, підкорив, помислом мужності як тезоіменитий,
мучителів зухвалість переміг і законно постраждав ти. Тому тебе разом, з вірою
зійшовшись, ублажаємо.
Духовно, як вугілля, розпалився теплотою Божественного Духа, лід пристрасті
розтопив, потоками крові чужий вогонь нечестя погасив, великий Андрію, сповіднику у
Бога блаженний.
Зв’язався любов’ю Христовою, отче, від юності хрест свій прийняв радуючись, і
пішов за Ним, відрікшись від самого себе постом, і сповіданням, і довершеним
стражданням.
Сном суму душу завжди обтяжуючи, до Твого, Діво Мати Пречиста, приходжу
заступництва; до бадьорості покаяння приведи мене, визволяючи тоді від вічної муки.
Пісня 3
Ірмос: Утверди мене Христе, на непорушному камені заповідей Твоїх і просвіти
мене світлом лиця Твого: бо нема святого більшого за Тебе, Чоловіколюбче.
Навчанням Богоугодним навчений Божим повелінням, призвання народів явно
сповістив, пророче, Духом Святим зображаючи.
Майбутнє сподобився бачити як теперішнє, Богомудрий, ясно юдейське сповіщаючи
відпадіння і законників подолання.
Визволення Ізраїлю ні боротьбою, ні луком, ні зброєю, але Господом Богом
Вседержителем прорікав ти, втілене Слово сповіщаючи нам.
Радуйся, Діво Чиста, що зачала Слово Втілене, що Своєю Кров’ю святою і Тілом
визволив нас від спокуси.
Інший
більше Тебе, Господи.
Утвердив стопи свого розуму, отче, на камені любові Христової, аж ніяк духовно не
похитнувся від противників, взиваючи до Творця свого: Ти єси Бог наш, і нема
праведного більше Тебе, Господи.
Зцілення до і після кінця виточуючи, допомагаєш немічним і духів нечистих
відганяєш, Андрію преподобний, взиваючи до Творця свого: Ти єси Бог наш, і нема
праведного більше Тебе, Господи.
119
Сльозами посту омитий, кров’ю страждань прикрашений, і весь прекрасним явився,
піднявся до бажаного, взиваючи: Ти єси Бог наш, і нема праведного більше Тебе,
Господи.
В плоті Уподібненого, Отцю Єдиносущному Бога Слова народила Ти, Непорочна,
надприродно будучи Дівою і після Різдва. Ради цього Тебе ублажаємо.
Кондак пророку, глас 2:
Правдивими стежками слідував по заповідям Господа свого, пророче Осіє,
наповнився Духом Святим і, прийняв дар пророцтва, провістив Ізраїлю Христове
пришестя, яке повинне відбутися в останні роки, викривав заблудлих, які відійшли від
шляху праведного і наставляв на шлях, що веде до Вишнього Єрусалиму, де нині
перебуваєш, молися невпинно за всіх нас.
Інший кондак пророку, глас 4:
Просвітлене Духом, чисте твоє серце було вмістилищем пресвітлого пророкування.
Бо те, що далеко, ти бачиш – як нинішнє; тому тебе, пророче Осіє , шануємо.
Кондак преподобному, глас 3:
Святкує сьогодні Царгород світле свято світлоносної пам’яті Твоєї, призиваючи
всякі міста і країни; радується, бо має скарб великий – багатостраждальне твоє тіло,
Андрію мученику, православ’я світильнику.
Також сідальний, глас 8:
Чисте від пристрасті серце отримав, пророку, як істинний гармонійний орган був
Духу, від Нього щедро просвічений, мудрий, і прийняв знання про майбутнє. Тому,
зібравшись, вірно святу твою пам'ять чинимо, прославляючи Спаса, Осіє вікопомний;
моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто шанує з любов’ю святу твою пам'ять.
В пості дивного і в стражданні з обов’язку прославимо вірні, як благочестя
проповідника і поборника міцного; він бо без страху гноєіменитому противився,
проповідував поклонятися Христовому образу, як пісників всіх прикраса і мучеників
мужній приклад.
Той, що на Престолі херувимському Сидить і в надрах Отчих перебуває, ніби на
Своєму святому Престолі в надрах Твоїх, Владичице, втілився, бо Бог воістину,
воцарився над всіма народами, і духовно нині співаємо Йому; Його ж умоли спастися
рабам Твоїм.
Від Безначального Отця Народженого, наостанок Та, що Тебе народила, на Хресті
висячого бачила, Христе, о горе Мені, улюблений Ісусе – взивала: чому прославляєшся
як Бог ангелами, і від беззаконних нині людей, Сину, бажанням розпинаєшся? Оспівую
Тебе, Довготерпеливий.
Пісня 4
Ірмос: Зрозумів, Всесильний, Твоє провидіння, і зі страхом пославив Тебе, Спасе.
Осіє, Боговидне око церковне, від бід визволи тих, хто хвалить тебе.
Світліше і твердіше Духа вмістилище, молися, щоб спастися тим, хто оспівує тебе.
Перед Суддею всіх стоїш, як божественний пророк, від пристрастей мене визволи
Перевершила Ти, Приснодіво, ангельські чини, Творця всіх в утробі носивши.
120
Інший
Ірмос: Прийшов єси не заступник і ангел, а Господь, від Діви втілений, і спас єси
всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: слава силі Твоїй, Господи.
Послушним був Христовим заповідям, Його образу, отче, чесно поклонявся. Тому
беззаконний тебе багатьма ранами умертвив.
Миром запашним був доброчинності, у гробі лежачи пахощами обдаровуєш тих, хто
призиває тебе з безсумнівним серцем, отче преподобний.
Злого Мамону недужого окаянною єрессю, зі сміливістю викрив, поборником був
православних, Андрію дивовижний.
Як добре Плодовита виростила благодатний Колос, що годує всіх тих, хто
православно шанує Тебе, Владичице Прославлена, і із Тебе втілене Слово, Чиста.
Пісня 5
Ірмос: З ночі до ранку оспівуємо Тебе, Христе Боже, зубожілого заради нас, бо Ти і
хрест, і смерть плоттю перетерпів.
Милосердно рухаючись, навчив нас Божому довготерпінню, милосердю і доброті,
нею же Він всіх милує, пророку Божий проповіднику.
Умертвив смерть, встав Христос, і тим душам, що в пеклі життя дарував, як і
сповістив ти у мудрому твоєму прореченні, Божий проповіднику.
З глибини мене гріховної, пророку Осіє, твоїми молитвами витягни, що сміливість
бездоганну до Христа маєш, Богомудрий обдарований.
Всіх Господь і всіх Цар, Отцю Співбезначальний, підкорюючись рокам з Тебе
явився в тілі, Богородице Діво.
Інший
Потьмарення гріховне зненавидівши, отче, увесь сяючи без недоліку світло явився
ти, і просвіщаєш вірних, тих, хто приходить до твого гробу, сяйвом зцілень, Божою
благодаттю.
Увесь Божим вмістилищем явився ти, добре прожив і мудро доблесно постраждав,
отче; і нині, лежачи в гробі, перебуваєш цілим і неушкодженим, блаженний, всіх вірних
знищуючи пристрасті.
По юнацьки був доблесним, блаженний, проти демонів і людей єретиків, вічного
сподобився благословення і вінців, Андрію преподобний; тому ми вірні, тебе завжди
ублажаємо.
Носила Христа в обіймах, невимовно народивши, що обнімає злобою похилених і
лукавим окаянно поневолених, Отроковице Непорочна; тому Тебе ми вірні, завжди
ублажаємо.
Пісня 6
Ірмос: Пророка Ти спас від кита, Чоловіколюбче, і мене із безодні гріхів визволи,
молюся.
Провіщаючи майбутнє, Осіє блаженний, людям зішестя Слова сповістив.
Померлих через гріх Життя Безсмертне виведе від пекельного кінця, – так прорік ти.
Законників відняття, юдеїв відпадіння і народів уведення, пророче, явив ти.
121
З утроби Твоєї засяяв Бог Слово, Непорочна, тілом невимовно окутався як
Милосердний.
Інший
Ірмос: У безодні гріховній валяюся, недослідиму милосердя Твого закликаю
безодню: від тління, Боже, визволи мене.
В темницю тебе беззаконний вкинув, але Владикою збережений був, Андрію, що
дотримувався неодмінно Його Божественного бажання.
Розтерзане і роздроблене ранами тіло зневажив, блаженний; ніби і не ти терпів
страждання, Божественно зміцнений.
Як дорогоцінне приховане багатство явився, отче, лежиш перед лицем
благочестивих, і чудесами всіх збагачуєш, що шанують тебе.
Духовним Тебе підсвічником передбачив колись пророк, що Божественну Свічу,
Христа, Чиста, носила, Ним же ми всі просвітилися.
Мужності тезоіменитому подяку, як благочестя таїн проповіднику, з хвалою
виголосимо від любові до тебе, Богоблаженний, так, як маєш сміливість перед Господом,
від всякого зла нас спаси, щоб співали: радуйся, отче вікопомний.
Ікос:
Ангелом істини віл Криту явився ти з Богословським гласом викривши єресь, отче
мудрий, пораненого даремно тебе, вжахалися страсті, тому взиваємо і виголошуємо тобі
так: радуйся, Божий міцний воїне; радуйся, Господній вірний угоднику; радуйся,
богохульних ворогів протиборче; радуйся, зломовних людей приборкання; радуйся, бо
постраждав ти за образ Христовий; радуйся, бо приборкав насолоди тілесні; радуйся, бо
постом початки темряви переміг єси; радуйся, бо стражданням Копрониму противився
ти; радуйся, джерело чудес вічно текуче; радуйся, землю просвітив стражданнями
своїми; радуйся, вірним житло, отче; радуйся, наш заступнику і визволителю; радуйся,
отче вікопомний.
Пісня 7
Ірмос: Авраамові юнаки в печі Трійцю зображаючи, вогняне полум’я на росу
перетворили, і співаючи взивали: благословенний Ти, Боже, отців наших.
Надприродно просвічений, Осіє, розум свій просвітив і збагатився знанням
майбутнього, блаженний, Владиці взиваючи: благословенний Ти, Боже, отців наших.
Ти в руках пророків уподібнився, примножив, Безсмертний Спасе, видіння, по
різному зображаючи тим, хто Тобі вірно взиває: благословенний Ти, Боже, отців наших.
Ізраїля ти джерело, що спасіння проливає води, річку мирну – Христа
проповідуючи, Осіє, Йому ж взиваємо: благословенний Ти, Боже, отців наших.
З Безначального Отця засяяв, з Тебе втілився, Богомати Отроковице, з милосердя
невимовного, Йому ж співаючи, взиваємо: благословенний Ти, Боже, отців наших.
Інший
Ірмос: За богопротивним велінням беззаконного мучителя високе полум’я було
розпалене, але Христос пролив побожним юнакам росу духовну, бо Він благословенний і
Підняті хвилювання спокуси твій розум не похитнули, Андрію славний, на камені
знання Христового стоячого. Тому тихим пристанищем явно охопленим бурею був ти.
122
Буйними домаганнями лукавий, розумом потемнений, тебе вкрасти намагався,
Богослів’я світлом прикрашеного, але явився осміяний, наповнився соромом сміливістю
твоєю, мудрий.
Розум твій дією Божою прикрашений, Андрію дивовижний, зіркою яскравою всім
явився, чудесами кожного вірного просвічуючи, що тебе хвалить.
Храмом Живого Бога була Ти, в ньому ж житло невимовно сотворив Той, Хто на
Небесах живе, і заради багатої доброти Людиною стати зволив.
Пісня 8
Ірмос: В полум’ї вогняному гарячої печі Ти охоронив юнаків в образі ангела, що
зійшов до них; Господа оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Незбагненно від Божественного дару передбачення пророком дана дія і знання
майбутнього, Господа оспівувати і прославляйте Його повіки.
Уста Богом натхненні отримав і язик Бога проповідуючий, Осіє, Благочестям світ
просвічуючи співаєш: Господа оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Словами і ділами пророкуючи, викриваєш людей блудних, образно обдаровано,
навчаючи співати: Господа оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Співвічне Боже Слово Бог, від Святої Діви втілившись, явився тим, хто з вірою
взиває: Господа оспівуйте і прославляйте Його повіки.
Інший
Ірмос: Піч вогняна колись у Вавилоні з Божого веління чудеса явила, халдеїв
опаляючи, росою покрила вірних, що співали: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Пристрасті тілесні, мудрий, умертвив подвигами посту, і сильно постраждав,
преподобний, Спаса і Приснодіви і святих образ з пошаною цілуючи.
Ярістю на Христа шаленіючи, як звіри люті, бажали, отче, умертвити тебе. Тому
волочивши і бивши тебе, вкинули в прірву, як свідка Істини.
Чудесами вірних, як водами, напуваєш, і відганяєш лукавих духів, блаженний, і
очищаєш недуги, благодать лікування з висоти прийнявши від Бога нашого.
Явилася Ти, Діво, за небеса просторіша, що Бога в утробі Своїй вмістила, всім
Невмістимого; Його ж моли визволити від утисків душетлінного, Чиста Владичице, тих,
хто благочестиво прославляє Тебе.
Пісня 9
Ірмос: Радуйся, дівственна похвало, радуйся, Мати Пречиста, Тебе все творіння
піснями величає.
Як пророк прийняв честь, Осіє, прийнявши вінець прекрасний від Бога, блаженний.
Всім світлом Христовим осяяний щедро, подай твоїми молитвами, щоб Він був
милостивим до тих, хто прославляє тебе.
Похвалами з ангельськими чинами, Осіє, стоїш Владику хвалячи, бо прожив життя
рівне ангелам.
Спасти бажав людину Спас і Господь, від Пречистої Діви в плоть нашу
одягнувшись.
Інший
123
Ірмос: Безначального Отця Син, Бог і Господь, тіло від Діви прийнявши, нам явився,
щоб у темряві сущих просвітити, розсіяних зібрати; тому всехвальну Богородицю
величаємо.
Це, отче преподобний, служіння своє звершив, Православну віру зберіг непорочну;
заради якої постраждав законно, вінець подвійний прийняв з висоти, як мученик
непереможний і пісник незборимий.
Як лілея запашна і як дика троянда, отче, зацвів ти явно в квітнику Божественного
посту, і пахнеш, як кедр, мученицькі просвічений, Андрію хвальний, монахів прикраса.
Знаменнями чудес явно прикрашений, непошкоджений ти у всіх на виду лежиш,
блаженний Андрію, і душі тих, хто приходить з вірою і ублажають тебе, просвіщаєш
вірою теплою.
В день святковий і радістю наповнений, творячи святу твою пам'ять сьогодні, з
вірою взиваємо до тебе, отче: святими твоїми молитвами до Бога всіх нас визволи від
житейських обставин.
Оселею Світла утроба Твоя була, що просвітив світ сяйвом Божества і незнання
темряву від землі повністю відігнав, Непорочна Отроковице; заради Нього прославляємо
Тебе.
Андрія доброго переможця прославимо всі, Божественно святкуючи чесну його
пам'ять, і визволимося від недугів; він бо Спаса чесне зображення і всіх святих
благочестиво шанувати проповідував. Тому, вінець на Небесах прийняв і з ангелами
радується.
Гору Божу пресвяту, і світильник, і стамну, і трапезу, і міст, і жезл, і свічку, і
Божественний Престол, і двері, і храм, і чертог оспіваємо, Богомудрі, Чисту Діву, із Неї
ж Бог втілився незмінно і надприродно, обожив заступництво невимовним єднанням.
Святий пророк Осія (820 до Р.Х.) походив з покоління Іссахарового. Він жив в
царстві Ізраїльському і був сучасником святих пророків Ісаї, Михея і Амоса. В той час
багато його одноплемінників, забувши Істинного Бога, поклонялися ідолам. Святий
пророк Осія своїми мудрими настановами знову навертав їх до древнього благочестя.
Викриваючи беззаконня ізраїльського народу. Пророк сповіщав їм великі нещастя від
іноплемінників і переселення в Ассірійський полон. Майже за тисячу років до пришестя
Спасителя святий пророк по натхненню Святого Духа, провістив, що припиниться
старозавітне жертвоприношення і не буде священства Аарона (Ос. 3, 5) і що по всій
землі пошириться істинне Богопізнання (Ос. 2, 20). Говорив Осія і про Христа, що Він
повернеться з Єгипту (Ос. 11, 1; Мф. 2, 15), на третій день воскресне (Ос. 6; 1 Кор. 15,
4) і переможе смерть (Ос. 13, 14; 1 Кор. 15, 54-55). Пророчення святого Осії приєднані
до числа Книг Священного Писання. Пророче служіння святого Осії продовжувалося
більше 60 років.
Преподобний мученик Андрій Критський (767) жив під час царювання імператора-
іконоборця Костянтина Копронима, який під страхом смерті наказав християнам
прибрати святі ікони із храмів і будинків. Віруючі, які безбоязно чинили опір іконоборцю
і твердо трималися передання святих отців, були ув'язнені. Коли преподобний Андрій
почув, що імператор садить у тюрми і мучить не злодіїв і розбійників, а благочестивих
християн, прийшов у Константинополь і всенародно, у храмі святого мученика
Маманта, викрив єретика в гоніннях на істинну віру. У виправдання імператор сказав,
124
що неправильно віддавати честь дереву і фарбам. На це преподобний відповів, що той,
хто страждає за святі ікони, страждає за Христа, а хто ображає ікону, на якій
зображений Христос, ображає Самого Христа. Розлючений іконоборець наказав
немилосердно мучити святого Андрія. По дорозі до місця страти мученик відійшов до
Господа.
Перенесення мощів святого праведного Лазаря чотириденного, друга
Божого, єпископа Китійського, від Кіпру до Царгорода
Як великий скарб і багатство, яке неможливо украсти до нас прийшов з Кіпру,
Лазарю, Промислом всіх Бога, повелінням царя благочестивого, даром подаєш зцілення
тим, хто шанує тебе, і визволяєш від бід і від всякої шкоди тих, хто взиває до тебе: спаси
всіх молитвами своїми, Лазарю отче наш.
Зійшов, як світла зірка; від Кіпру чесні мощі твої, Лазарю, Царюючий град
освящають і христолюбивого царя радують і людей своїх збагачують, благодать зцілення
тобою подають тим, хто з вірою взиває до тебе: радуйся, Лазарю, друг Божий.
Праведний Лазар і сестри його Марія і Марфа – любиме і часто відвідуване
Господом сімейство, яке проживало у Віфанії, поселення розташоване за три кілометра
від Єрусалиму. Коли праведний Лазар захворів і помер, Спаситель, з великої любові до
Лазаря, і в його особі до всього роду людського, звершив чудо – воскресив померлого,
тіло його уже чотири дня знаходилося в гробі. (Воскресіння праведного Лазаря
згадується Церквою в суботу шостої седмиці Великого посту – «В суботу Лазаря».)
Первосвященики іудейські, що склали змову на Спасителя, хотіли вбити і праведного
Лазаря, «Бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса» (Ін. 12, 11).
Спаситель зберіг Свого «праведного друга» (Ін. 11, 11) – на протязі тридцяти років
після свого воскресіння проповідував святий Лазар і мирно відійшов до Господа в сані
єпископа Китійського на Кіпрі. В час свого єпископського служіння праведний Лазар був
удостоєний відвідання Божою Матір’ю, Яка відправилася до нього по бурному
Середземному морю на звичайному тримері – гребному і парусному судні. Прибувши на
Кіпр, Божа Мати подарувала святому єпископу вишиті Нею омофор і поручі. Мощі
праведного Лазаря, отримані в Китії, були поміщені в мармуровому ковчезі з написом:
«Лазар Чотириденний, друг Христовий». У 898 році повелінням візантійського
імператора Льва Мудрого (886-911) святі мощі угодника Божого були перенесені в
Константинополь і покладені в побудованому на його честь храмі.
Святого апостола і Євангеліста Луки
Як тебе нині назвати, Апостоле? Небо, як Славу Божу повідав єси, ти як блискавка,
що світ освічує світлом, хмарина, яка дощем наповнюєш Божественні води, чаша
мудрості Божественна, що вино нам виточує і радує серця. Моли щоб спастися душам
нашим.
Як тебе нині назвати, Богом натхнений? Золотий кіоте Завіту, про його ж звіщав
Христос, як річку, яка з раю витікає для нас, світило, духовним світлом сяюче,
125
світильник, що всю Церкву осяює, хліб життя Божественної трапези, чаша духовного
пива. Моли, щоб спастися душам нашим.
Як тебе нині назвати, Боговидецю? Служителю, що звершує таїни Христові, Скінії
духовної перший мудрий художнику, скрижалі які виточують благодать, новий закон
написав, який від Сіону походить і тобою проповіданий. Моли, щоб спастися душам
нашим.
Як тебе нині назвати, славний? Міцний скарб Небесних дарів, відомий лікар душ і
тіл, Павла співучасник і співтовариш, що діяння апостолів виклав. Багато імен
доброчинністю собі, Луко, сотворив. Моли, щоб спастися душам нашим.
Як тебе нині, Божий проповіднику, провістити? Учеником, що благовістив нам
Христа, лікарем, що пристрасті душевні зціляє, світильником, який духовним світлом
сяє, ступінь і основа віри, ти бо нам написав чесне Євангеліє. Моли, щоб спастися душам
нашим.
Як тебе нині назвати, дивовижний? Споглядачем мудрості навчань праведних,
письменником Діянь апостольських навчань, або стовпом благочестя непохитним, чи
стіною нерушимою Церкви. Багато імен в тебе, Луко, і великі дарування. Моли, щоб
Апостоле Христовий, і Божественних догматів спасителю, і церковне утвердження;
ти бо істинно сущі в мороці невідання серця, які зайшли в глибину відчаю, вилікував
Божим проповіданням і спас від бурного хвилювання, послідовником був сосуду
вибраного, Павла, і учеником. Тому молимо тебе, Луко дивовижний, Антіохії прикраса,
молися Спасу і Богу за тих, хто з вірою здійснює святу пам'ять твою.
Вхід. Прокимен дня і читання три: (див. цього місяця в 6-й день, ст. 33-34)
Соборне послання Іоанна читання (1, 1 - 7): Про те, що було від початку…
Соборне послання Якова читання (1, 1 - 12): Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа,
дванадцятьом колінам…
Соборне послання Іуди читання (1, 1 – 7, 17 - 25): Іуда, раб Ісуса Христа, брат
Якова…
На літії стихира храму і апостола (див. цього місяця в 6-й день, ст. 34).
Благодать устами твоїми, Луко, вогняним язиком вилилася, апостоле, і язиком
вогняним явився ти, випускаючи слова світла, світло проповіді достойним; як стріли, що
палять темряву для жаданих був ти, пишучи і навчаючи чесному Євангелію, і ароматом
життя воістину явився тим, хто бажає Життя, як Павло сказав, його ж мав за вчителя: і
запах смерті мають ті, що ще Життя не полюбили. Але нам мир, і Життя, і світло подай, і
Пізнали від слів твоїх, які промовляв ти, слів утвердження, Божественний тайнику,
тому що писати став нам про речі про які сповіщений був, і як тебе прийняли, перші
свідки; ним же і ти рівний був, служителем Слова втілення, Якого ж після воскресіння в
Еммаусі бачив ти і з гарячим серцем з Клеопою хліб їв. Його Божественної теплоти
наповни і наші душі, що шанують тебе.
Радуйся, єдиний, що написав нам – радуйся, радуйся, Чиста Благовіщення; і про Її –
Матір Господа, і сповіщенням Хрестителя з утроби – написав ти, і про зачаття, і втілення
126
Слова, спокушення і чудеса, слова і Страсті, Хрест і смерть, і Воскресіння, що бачив, і
Вознесіння, Духа ж Зішестя, проповідання і діяння, і добрі труди Павла, якому був ти
товаришем; лікар і таїн служитель, і світильник Церкви, її ж бережи завжди.
Мудрий ловець, святий ученику, працівник Спаса і проповідник Його Страстей, ти
від світу з вірою прийшов і від спокус народи зібрав і до Бога привів, як аромат добрий, і
Небес досягнув. Тому стоячи перед Суддею всіх, молися щоб визволити нас від
беззаконь наших і в день Суду визволитися від страждань.
І нині, Богородичний: Творець і Визволитель…
Апостольських діянь оповідача, що написав світле Євангеліє Христове, Луку
прославленого, Христової Церкви славного святого апостола піснями священними
похвалимо, як лікаря, що людські тілесні недуги і язви душевні зцілює і молиться
невпинно за душі наші.
Слава, і нині, Богородичний воскресний.
На ранній, на Бог Господь... тропар (двічі). Слава, і нині, Богородичний.
Після 1 кафізми, сідальний, глас 3:
Прийдіть всі, апостола Луку похвалимо, як керманича, бо він ідольську облесливість
нищить і до Світла життя підносить, і в Тройцю вірувати навчає. Тому його сьогодні
благочестиво шануючи, вірні, прославимо Христа Бога нашого (двічі).
Радуйся, Маріє, Діво Мати, свята гора, Едемський рай, з Неї ж народився Христос
Бог, Безсім’яне Слово, Ним же Життя світові виростила.
Подорожував ти після Воскресіння, священний Луко, з Клеопою у місто Еммаус, і
чинив запитання, і постав Господь в прихованому образі, коли ж прийняв поданий хліб,
упізнав Спаса; Його ж моли дарувати нам велику милість (двічі).
Як необроблена виноградна лоза, Діво, прекрасне Гроно виростила Ти, що виточує
нам вино спасіння, яке радує всіх душі і тіла. Тому Тебе як причину добрих ублажаємо
завжди, з ангелом взиваючи до Тебе: радуйся, Обдарована.
Премудрості вудкою, черпаючи з смертоносної глибини духовного моря, вірних
души для життя виловив єси, Луко блаженний. Тому від Павла навчений, очистив все
своє серце сяянням Духа і догматами твоїми народи просвітив, пристрастей недуги
чудесами спопелив; Христа Бога завжди моли за нас, щоб спастися душам нашим (двічі).
Маємо Тебе, Богородице, як уповання і заступництво, ворожих наговорів не
злякаємося, бо спасаєш душі наші.
25). Після 50-го псалма, стихира, глас 3:
Подорожував ти після Воскресіння, священний Луко, з Клеопою у місто Еммаус, і
чинив запитання, і постав Господь в прихованому образі, коли ж прийняв поданий хліб,
упізнав Спаса; Його ж моли дарувати нам велику милість.
Канон Богородиці з ірмосом на 6, і апостола на 8, глас 8:
127
Пісня 1.
Ірмос: Співаймо, вірні, пісню дивному Богу нашому, що визволив Ізраїля, пісню
перемоги співаючи й виголошуючи: прославляємо Тебе, Єдиного Владику.
Колісницею Божою світлою був ти, Святе Ім’я носивши перед людьми, чесний
Луко, колісниці і начальників спокуси силою погружаючи.
Струмінь життя прийняв, напоїв світ, який висихав від спеки безбожності, Луко
блаженний, хмарами Богопізнання, що з утроби твоєї виходять.
Сяянням Духа, і чистотою життя освітлений, як блискавка, тричі блаженний, Богом
дано сяяв всьому світові, просвіщаючи серця вірних.
Радуйся, святий храме, руно зрошене Богом, запечатане джерело струменів
безсмертя, стадо Твоє бережи, Владичице, вільним від всіх ворогів.
Пісня 3.
Ірмос: Нема святого, як Господь, і праведника, як Бог наш, Його ж оспівує все
творіння: нема праведника, більшого від Тебе, Господи.
Проповіданням засяв, як сонце, Церкву прикрасив утвердженням, Луко, спокуси
темряву теплотою віри розтопив, блаженний.
Скрижалі Богоугодні витесав із каменю дорогоцінного втілення Божого, ніби сокиру
мав Божественний язик твій і уста Богом натхненні.
В хмару входячи світлу і хмарою покритий, прийняв, премудрий, Новий Закон,
перстом Духа написаний на серці твоєму.
Немає непорочних, окрім Тебе, Владичице, і нема чистіших, від Тебе, Непорочна: в
утробі бо Бога Слова вмістила Ти, Єдиного Багатомилостивого.
Як Товариш Павла явися, різні біди перетерпів, хвальний Господній апостоле, і
служіння стражданням віри звершив, з ним у вишніх радуєшся, блаженний. Тому і світу
Христове Євангеліє проповідував, просвітивши всіх тих, хто під сонцем, Луко чесний.
Моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто з любов’ю святкує святу твою
пам'ять.
Сонця духовного хмаринка, Божественного світла світильник золотий, Нескверна,
Чиста, Непорочна Владичице, потьмарену мою душу осліплену пристрастями світлом
безпристрасності просвіти, молюся, і осквернене моє серце омий потоками розчулення,
покаяння сльозами, і мене від грязі моїх справ очисти, щоб з любов’ю взивав до Тебе:
Богородице Приснодіво, моли Христа Бога гріхів прощення подати мені, бо на Тебе
покладаю надію я, раб Твій.
Пісня 4.
Ірмос: Із гори, покритою зеленню, пророк Богом натхненний передбачив, Слово, що
Ти хочеш втілитися із єдиної Богородиці, і зі страхом славословив силу Твою.
Море народів збурив, ніби кінь Царя всіх, Богомудрий, солоне невір’я Божественно
сіллю осолоджуючи, достойний постійного прославлення.
Лук Христос натягнув, і випустив тебе як стрілу світло загострену, яка сяє
променями благочестя і просвіщає душі наші.
Пристрасті душ і тіл твоїх співців вилікуй, блаженний, таємним діянням, гріха
гнилість вирізаючи, мудрий.
128
Наречена Божа, Маріє Богомати, визволи мене від лютих гріхів і бід і до тихого
пристанища і спасіння Твоїми молитвами направ.
Пісня 5.
Як роса з Небес спадаюча, явився ти, спокуси спеку знищуючи твоїми словами.
Страх Божий в утробі твоїй зачався і спасіння породив заблудлим, апостоле.
На гору доброчинності зійшов, блаженний, і всім Євангеліє Царства проповідував
ти.
Маріє, Богородице Безневісна, надії ворогів даремними вчини, а тих, хто прославляє
Тебе обрадуй.
Пісня 6.
Чашу мудрості випивши, напоїв всіх пізнанням Христа Спасителя, Луко мудрий.
Павлу супутником вибраний, Луко блаженний, народи уловив сіткою, благою
проповіддю догматів твоїх.
Хмарою дощу життя нам явився ти, апостоле, що від джерела спасіння витікає.
Кумирів Руйнівник є Бог і Різдво Твоє, Маріє Богоневісто, поклоняємо є з Отцем і
Духом.
Кондак, глас, 2:
Істинного благочестя проповідника і таїн невимовних ритора, зірку церковну, Луку
Божественного похвалимо: Слово бо його вибрав, з мудрим Павлом народів учителя, як
Єдиний, що відає серця людські.
Ікос:
Вищим знанням збагатився від руки Владики, вручений був народам по жеребу,
хвальний. Тому життя розпалив Словом, явився країнам законодавцем, Луко, більшим за
Мойсея; перстом Божим, як на скрижалях Богом написану, тобою складену Духом,
Божественну уяснив віру. Тому і Христос тебе прославив, Єдиний, що відає серця
людські.
Пісня 7.
Ірмос: Юнаки побожні у Вавилоні ідолу золотому не поклонилися, але посеред печі
вогняної, зрошені, пісню співали, промовляючи: прославлений отців і наш Боже,
благословенний Ти.
Вірним учеником невимовних таїн Христа Бога був, Його Божественне Євангеліє
проповідував вірним, мудрий, промовляючи: прославлений отців і наш Боже,
Прикрашений доброчинністю явився ти, Луко блаженний, Божественної краси
сяянням просвічений, і взивав невпинно: прославлений отців і наш Боже,
Випромінюючи світлоносні промені, як зоря явлений ніччю, темряву спокуси
сяянням слів твоїх відігнав, благочестиво взиваючи: прославлений отців і наш Боже,
129
Маючи життя, Боговидцю Луко, словом мудрості світле Діви Різдво явно описав і на
іконах благоговійно зобразив; Їй же поклоняємося з вірою. Христа прославляючи.
Пісня 8.
Ірмос: Господа, що на горі святій прославився і у вогняній купині явив Мойсею
тайну Приснодіви, оспівуйте і прославляйте по всі віки.
Освіжаючої мудрості слів твоїх і хмарами Божественної благодаті, спокуси піч
погасив, вісником Господнім і священним Богомудрим проповідником був.
Прекрасні ноги твої, блаженний, бо мир і благо звіщав, всякий розум дбало
перевершив; Господа ж прославляємо і славословимо повіки.
Як світло світу явив тебе Христос просвічувати у темряві сидячих, Отчого Єства
Сяяння, Господа Слави. Його ж прославляємо по всі віки.
Того, Хто в утробу Діви вселився і від Неї страшно і невимовно древнього Адама
відновив – Господа прославляємо і славословимо повіки.
Пісня 9.
Ірмос: Тебе, безневісну Матір Бога Вишнього, що незбагненно народила словом
воістину Бога, вищу за пречисті небесні сили, невимовним славослов’ям величаємо.
Проповідником всесвітнього спасіння був ти, проповідуючи Євангеліє, як священна
і знаменита труба, натхненна диханням Духа, явився ти, чесний священний
проповіднику.
Діянням апостолів Спасителя прикрашений, і від Бога натхнений про це вірним
написав і об’явив, образом одухотвореним завжди перебуваючи, священний
проповіднику славний.
Постав отже, Луко, і перед Христом перебуваєш, Божий очільнику, поданим від
Нього насичуєшся Божим видінням, бо осягнув любов вищу. Тому тебе всі ублажаємо.
Тебе, що Неприступного Бога носила в обіймах, Який на Небесах прославляється від
всякої сили і Тобою завжди нам дарує спасіння, Богомати, величаємо.
Луко, Христовий апостоле, таїн невимовних служителю і народів учителю, з Павлом
Божественним і Пречистою Богородицею, Її ж Божественну ікону з любові зобразив,
моли, Боговидцю, за нас, що тебе ублажаємо і звершуємо священне твоє успіння, Божих
таїн мудрий проповіднику.
Слава, інший:
Як ученика благодаті і супутника Павла, і чудового письменника Божественного
Євангелія похвалимо; Слова бо втілення в образі людському, і Страсті, блаженний,
проповідував ти. Тому зібравшись з вірою, Луко, достойно тебе шануємо.
Невимовне було народження Пренепорочної Нареченої – як чистіший храм,
Богородице, Радою бо Вічного в Тебе вселився, і народила Бога Слова. Тому
прославляючи Різдво Твоє, достойно величаємо, Непорочна.
На хваліте, стихири на 4, глас 1:
Христового ученика, Євангелія спасителя мудрого, як прекрасний вибраний сосуд,
образ одухотворений, вірні, йому у всіх церквах похвала, Луку апостола у піснях
вшануємо, він бо проповідував Божі преславні чудеса, просвітив променями Богослів’я
заради милосердя тих, хто на землі.
130
Навчився мистецтву лікувати душі краще за тіла, мудрий, і з подвійною добротою
явився ти, Божою мудрістю натхненний; нею ж лікуючи душі і тіла, Луко блаженний,
призиваєш до пізнання і підносиш до любові Божої, людей завжди возносиш на Небо, і
молишся за всіх тих, хто тебе хвалить.
Вудкою словесною, в глибині невідання, як риб, що в середину увійшли, залучив до
пізнання Божого; Христу їжу добру приніс, блаженний, честь достойну, життя вічне,
Луко священний. Тому і апостолом Христовим був, мудрий благовісник, оповідач діянь
діл благодаті.
Глас 8:
Прийдіть, все творіння, істинно лікаря духовного і ученика Спаса, Луку
вікопомного, піснями похвалимо: він бо безбожності недугу помазанням Христової
купелі вилікував, і ріками вод Божих від уст, одушевленні міста Євангелієм напоїв. Тому
розійшлося його пророче віщання по світу, і молиться за спасіння душ наших.
Слава, глас той самий:
Як Давид, зібравшись, вірні, в піснях таїн проповіднику Слова, Луці взиваймо: мова
твоя, як перо письменника явилася, Христа Скорописця прикрашаючи образ, до
духовності народів Божественного пізнання; в ньому ж проповідував Євангеліє і разом
Діяння апостолів писав. Тому, стоячи біля Тройці Бога, молися за душі наші.
Владичице, прийми молитви рабів Твоїх і визволи нас від всякої нужди і печалі.
Славослів’я велике і відпуст.
На літургії: Блаженні пісня 3-тя, і 6-а, на 8. Прокимен, глас 8: По всій землі лунає
Його промовляє небозвід. Апостол: Послання до Колосян, зачало 260 (4, 5-9, 14, 18).
Алилуя, глас 1: Небеса прославляють дивні діла Твої, Господи, і істину Твою в Церкві
святих. Стих: Прославлений Бог на зборах святих. Євангеліє від Луки, зачало 51 (16-21).
Святий апостол від 70-ти і Євангеліст Лука (I) народився в Антіохії Сирійській.
Він отримав високу і різносторонню освіту, був лікарем і добре володів мистецтвом
живопису. Почувши про Христа, святий Лука прибув в Палестину, де гаряче прийняв
спасительне вчення від Самого Господа. Прирахований до 70-ти учеників він був
посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще при земному житті
Спасителя (Лк. 10, 1-3). Після Воскресіння Господь Ісус Христос явився святим Луці і
Клеопі, коли вони йшли до Еммаусу (Лк. 24, 13- 35). Святий апостол Лука прийняв
участь в другій місіонерській подорожі апостола Павла і з тих пір був його постійним
супутником, розділяючи з ним увесь тягар благовісницького подвигу (2 Тим. 4, 10). Після
мученицької кончини першоверховних апостолів Петра і Павла (прибл. 67) святий Лука
залишив Рим і продовжив проповідь в Ахаї, Лівії, Єгипті і Фіви він мученицькі закінчив
земний шлях на 85-му році життя під час гоніння Домиціана (81-96). Апостол Лука
написав Святе Євангеліє у 62-63 роках в Римі, під керівництвом ап. Павла.
Богословський зміст Євангелія від Луки відрізняється навчанням про загальне спасіння,
звершене Господом Ісусом Христом, про вселенське значення Євангельської проповіді.
Апостол Лука написав Книгу Діяння святих апостолів, де розповідається про труди і
подвиги святих учеників Христових після Вознесіння Спасителя. Богословським
предметом Книги Діянь являється переважно Домоведення Святого Духа, звершене
Христовою Церквою від Вознесіння і П’ятидесятниці до Другого пришестя Христового.
За Переданням Святої Церкви, апостол Лука написав перші ікони Божої Матері з
131
Предвічною Дитиною на руках, при виді яких Пресвята Богородиця, благословляючи
образи, пророче промовила: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать
Народженого від Мене і Моя милість і благодать будуть з цими іконами». Апостол
Лука також написав ікони святих першоверховних апостолів Петра і Павла.
Іконографічним символом святого Євангеліста Луки є телець, жертвенна тварина у
древніх євреїв, бо в своєму Євангелії апостол Лука стверджує, що Ісус Христос, Син
Божий, зійшов на землю для того, щоб постраждати і вмерти за гріхи всіх людей і
тому Він є «Агнець Божий, який прийняв на Себе гріхи всього світу».
19 жовтня (1листопада)
Святого пророка Іоіля і святого мученика Уара
Стихири пророка, глас 8:
Божественний Дух вилився, як і чесний пророк Іоіль пророкуючи сказав, дією
Своєю, на нас віруючих, таїни Божественним явленням відкриває, і пророкують ті, що
дію Його приймають і Божественним сяянням і благодаттю просвіщаються.
Благовіщенням наповнений дивний Іоіль, як джерело виходить душі напуваючи, від
дому Твого, Владико, всю насолоду нам виточує думки осолоджуючи, він увесь високий
був духом, доброчинністю піднесений до Божественної висоти.
Пророчою своєю сміливістю, душею наближений до Бога, Іоіле, Небесні споглядаєш
видіння, зроби Його милосердним до нас, що звершуємо з вірою пам'ять твою, благаючи
прощення гріхів, славний, і причастя Божественних насолод, і великої милості.
Інші стихири, мученика, глас 6:
Страждання бачив прославлених перемогою мучеників, сміливістю Божественною
був наповнений, зійшов на тризну і проповідував, Уаре, Христа, Який заради нас став
Людиною, не злякався смерті, ні страждань. Тому під час ураження і немилосердного
роздроблення, радувався довершеним розумом, споглядаючи, мудрий, на добру славу
тих, хто Бога полюбив.
Своє тіло з кров’ю яке відпадало бачив, ніби і не ти страждав, страждальцю
доблесний: прив’язаний до дерева довгочасні терзання терпів беззаконних. Богу ж в руки
дух твій передав і нажахав непохитним супротивом тих, хто бачили тебе. Тому тебе,
мудрий Уаре, дуже мужнього шануємо, що подолав мучителя стражданнями своїми.
Помазуючи тебе миром, чудна Клеопатра, під землю поклала і храм святий тобі
воздвигнула, святкуючи, дивний Уаре, і з вірою до тебе молилася. Її дитину до духовного
воїнства прилічив і славою прикрасив, і з ликом святих з’єднав. Його ж участі сподоби і
нас, що благочестиво звершуємо твоє свято, мученику дивовижний.
Радуйся, кореню з росою, радуйся, жезл Ааронів, що зацвів Цвітом нев’янучим і
вічно живим, благами плідний раю, дерево Життя, з Євсеєвого кореню, Чиста засяяла
Отроковиця, і земних насичує Хлібом духовним. Радуйся, багрянице чесна, всіх Царя
Божа Наречена, вінець світлий, архієреїв прикраса, радуйся, Єдина Пречиста.
Хрестобогородичний :
Тропар пророку, глас 2:
Передбачив Боже пришестя в тілі і зішестя Святого Духа і грядущий Суд провістив,
132
пророку Іоіле; спасай молитвами твоїми від усякої скорботи тих, хто шанує тебе.
Тропар мученику, глас 4:
Бачивши воїнства святих страстотерпців, які страждали законно, явив мужньо силу
свою. І попрямував на страждання добровільно, і померти бажав за Христа, від Якого
прийняв почесть перемоги за свої страждання, Уаре, моли щоб спаслися душі наші.
На ранній. Канон Октоїха один, і святих два. Канон пророка, глас 2:
Пісня 1.
Лик з нами пророчий радується, хвалячи тебе, що стремів до небес, Іоіле Божий
проповіднику, з ними ж моли, блаженний, щоб спастися нам.
Слова Божі віщаючи, Богом натхненний, лютий і праведний прорік гнів, що
прийшов через нечестя людей з хибними думками.
Чудне і світлоносне Духа животворче натхнення тебе осінило і знанням про
майбутнє надихнуло, пророче блаженний.
Тебе скінією свідчення описано, різноманітно зображаючи, являючи від Тебе
Втіленого незмінно, Богомати Пречиста, Владичице.
Інший канон мученика, глас 6:
Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон
потопляється; пісню перемоги Богові співаємо, взиваючи.
Явився на висоті Христової Церкви, Уаре, як сонце світле, сяянням своєї боротьби
просвіщаючи, блаженний, земних довершення.
Божественною любов’ю, блаженний, обнятий солодкою утіхою, відрікся від себе і
до всякої муки тілесної прямував, міцно подвизавшись.
Божественних подвижник розумно себе узами зв’язав, страстотерпцю, і облесливі
узи зруйнував міцним терпінням багатьох страждань.
Надприродне Слово в Твоїй утробі невимовно вселилося і родився Богоугодно, лики
мучеників привів, Чиста, з ними ж прославляємо Тебе.
Пісня 3.
Ірмос: Утверди нас у Тобі, Господи, що древом умертвив гріх, і страх Твій всели в
серця наші, що Тебе оспівують.
Навчені твоїми мудрими догматами, піст, пророче, і служіння благочестиво
проповідуємо в дім Господній входячи.
Твоїм навчанням слідуючи від всього серця і думками, плачемо і молитвами Бога
шукаємо, достойний похвали.
Виявив нам Щедрого Владики довготерпіння, пророче, і Божественне милосердя
Його і благодать пояснив.
Зачала єси, Пречиста, Бога і народила Слово, невимовно втілене, що проповідували
пророки, проповідання яких збулося.
Інший
Ірмос: Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і
утвердив нас на камені сповідання Твого.
133
Увійшов розумом міцним в мужні подвиги, утвердився надією майбутніх благ і
мучеників Христових мудрим навчанням, блаженний.
Воїнство святих страстотерпців бачив, які страждали законно, показав їхню мужню
силу, приєднуючись до різних страждань, Уаре.
В полку священному як добрий воїн, Уаре, перебуваєш і посік багато зла мечем
мужності ратним, мудрий, перемогою прославлений.
Діво Мати Божа, мого смутку глибоку темряву і хмари пристрастей просвіщенням і
Твоєю благодаттю віджени, молю Тебе.
Кондак пророка, глас 4:
Просвітлене Духом, чисте твоє серце було вмістилищем пресвітлого пророкування,
бо те, що далеко, ти бачиш – як нинішнє; тому тебе, пророче Іоіле блаженний, шануємо.
Сідальний пророка, глас 2:
Божий проповіднику, пророче, натхненний Утішителем, об’яснив народам в останні
часи осіяння. Ради цього нині благочестиво тебе хвалимо і твою пам'ять звершуючи,
взиваємо до тебе: моли Христа Бога за душі наші.
Бачив страждання чесних мучеників і цілуючи з любов’ю їхні узи, на висоту
стражданням піднявся, дивовижний, на дереві повішений, рани перетерпів, де й в руки
Господні дух передав.
Уповання християн, Пресвята Діво, народила єси Бога, невимовно і незбагненно,
невпинно моли за тих, хто прославляє Тебе, щоб подати прощення всіх наших гріхів і
виправлення життя, що з вірою і любов’ю завжди славимо Тебе.
Бачивши Тебе, Христе, Всенепорочна Мати, мертвого на Хресті і розпростертого,
взивала: Сину Мій Безначальний з Отцем і Духом, що це за невимовне улаштування?
Ним же спас єси пречистих Твоїх рук творіння, Щедрий.
Пісня 4.
Ірмос: Почув, Господи, вістку про Твоє провидіння і прославив Тебе, єдиний
Милостивим будь, Господи, до тих, хто чисто кається перед Тобою, як єдиний
Щедрий і Багатомилостивий.
Як провістив, славний, від Бога вилився Дух на всяку плоть віруючих.
Зішестям Духа, учеників Господніх умудрив, Твоє Боже проповідання здійснивши.
Визволившись, Пречиста, від темних пекельних надр, Божественним Твоїм Різдвом,
Тебе ублажаємо.
Інший
Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає взиваючи, від
помислу чистого Господа прославляючи.
Святими язвами прикрашений, прекрасним явився і Богом возлюбленим, Який
увінчав твою голову, Уаре дивовижний.
На хресті, славний, розтерзаний і на землі розпростертий, люті болі терпів ти. Тому
життя без страждань наслідував радуючись.
Законно страждаючого, блаженний, тебе бачивши Божественні мученики, словами
терпіння зміцнювали, з ними ж довгі страждання звершив і приєднався до лику
134
блаженних.
Похвалами увінчаємо Божественних мучеників, яких увінчала благодать
Божественна Божественним увінчанням, бо вони подолали ворожі високі мудрування.
Від грязі пристрасті і пристрасних думок, які відчужують мене від Єдиного Бога
Чистого, підведи, Владичице, щоб з вірою ублажав Тебе.
Пісня 5.
Ірмос: Після ночі минулої наблизився день, і світло світові засяяло, тому хвалять
Тебе ангельські чини і славословить Тебе вселенна.
Христове пришестя Іоіль Божественний явно всім прорік, що прийде і спасе рід
людський від ідольської облесливості.
Увесь ти зринув, пророче славний, на перевершене і вищої думки Світло, пророцтва
благодать достав звідти і правду проповідував.
Молися за тих, хто прославляє тебе, обдарований Іоіле, щоб спаслися від усякого
озлоблення і умоли щоб сподобилися Божественної благодаті.
Пресвята Діво, Владичице світу, моли, щоб спастися від безлічі гріхів і усяких
життєвих обставин тим, хто Тебе, сповідує Богородицею.
Інший
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся души тих, що зрання
линуть до тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів визволяє.
Змінився діяннями Божественними і непослабні терзання перетерпів доблесним
розумом, Уаре, терзаючи гордого серце, який злобу вчинив.
Славний мученик, бачивши свою плоть яка відпадала на землю, і радувався, славі
вічного розуму Божественну нагороду передбачаючи.
Співаю Тобі, Господи Боже, і славословлю, і поклоняюся, сподобляючись благ, які
Ти приготовив для тих, хто Тебе полюбив – мученик в стражданні тепло взивав.
Явилася за Херувимів і Серафимів святіша, Непорочна, тих, хто з вірою нині Тебе
освящає – освяти і спаси заступництвом Твоїм.
Пісня 6.
Ірмос: Безодня великих гріхів мене оточує, і взиваю до Тебе, уподібнюючись
пророку: із тління, Господи, визволи мене.
Капають з джерела твоїх слів Божі віщання і для душі їжу насолоди виточують,
славний, напуваючи тих, хто з вірою приходить.
Тебе як гору пророцтва, що насолоду і благоговійне шанування виточує, Іоіле,
проповідника мудрого знаємо, Божий проповіднику пророче.
Світло народила незаходяче, Пречиста Владичице, просвіти серця тих, хто
славословлять Тебе з вірою, з Тебе Народженим невимовно.
Інший
пристановища, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.
Слова зневажив беззаконного ворога і полум’я перетерпів нестерпних страждань
терпеливо, багатостраждальний Уаре, молитвенику за тих, хто хвалить тебе з вірою.
Не переставав мучитель безумний, ранами немилосердно роздроблювати тебе, до
135
тих пір поки в руки Божі священну свою душу не передав, красою осяяну подвигів твоїх.
Піднявся ти на дереві уподібнившись Христу, і на ньому висячи, свою душу віддав
Богу, що тебе увінчав, страстотерпцю, законно доблесний.
Виправи, Владичице, завжди охоплену бурею в пучині зла смиренну мою душу, і до
тихого пристанища направ, що безсумнівним розумом Тебе прославляю.
Кондак мученику, глас 4:
За Христом слідуючи, мученику Уаре, випив Його чашу, і вінцем мучеників
увінчався, і з ангелами ликуєш; моли невпинно за душі наші.
Пісня 7.
Ірмос: Піч розжарену в давнину Ти погасив і юнаків хмарою духовною зросив;
благословенний Ти, Боже отців наших.
Вийде з дому Господнього і явиться джерело, яке напуває, як і прорік, пророку
чесний.
Потік ситовий пшениценосний сотворив єси пишне джерело, як і Іоіль прорік:
Той, Хто все сотворив народився від Діви, спасе світ, благочестиво співаючи:
Інший
Ірмос: Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опалюючи,
веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.
Просвічена твоїми подвигами, предобра Клеопатра, Уаре, поховала тебе явно
отримавши славу тобою, віри достойну, яку тепло показала в твоєму кінці.
Виливаючи над тобою сльози і миром чесним помазуючи, ховає під землею чесна
жінка тебе, що поховав облесливість лукаву і з гробу сяянням просвіщаєш нас.
Не переставала догоджати тобі, преподобний угоднику Христовий, поки не явився
їй заступником, мудрий, і Царство Небесне отримала тобою разом з улюбленим сином.
Скрушеного мене незліченними гріхами, Діво, заступництвом Твоїм обнови,
лікуючи мою душу і слово подай взивати: благословенна Ти, що Бога тілом народила.
Пісня 8.
Ірмос: У давнину зросив Ти, Господи, єврейських юнаків у полум’ї і обпалив
халдеїв преславно в ньому; оспівуємо Його, промовляючи: благословляйте і
Показав ти, славний, покаяння образи явно Милосердного Господа, Який приймає
тих, хто з вірою до Нього приходить і співає: благословляйте діла Господні Господа.
Служителем Господнім був ти, пророче Іоіле, Його таїни взявся пророкувати людям,
що хвалять і співають: благословляйте діла Господні Господа.
Прощення гріхів виточують Іуди ріки чудес, що є суть апостоли славні Господні, як
і пророкував Іоіль, напувають тих, хто взиває: благословляйте діла Господні Господа.
Складну Іпостась в двох єствах – Христа, Непорочна, народила Ти, будучи Дівою
Чистою, Йому ж співаючи, взиваємо: благословляйте діла Господні Господа.
Інший
Ірмос: З полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо
все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.
136
Почувши материнські молитви, мученику, в світлій боротьбі разом з Небесним
воїнством, отрока чесного показав невідступним твоєї слави невимовним милосердям.
Від Єгипту тебе як дорогоцінне багатство принесла Клеопатра, мученику,
збагатившись дорогоцінними дарами, обдаровуючи зціленням всю Палестину, яка з
любов’ю тебе шанує.
Радуючись, подвиги свої звершив, Вседержителя доблесний воїне, як переможець
від Нього увінчався, Уаре блаженний, мучеників велика славо.
Гріхі до гріхів прикладаю і майбутнього не боюся Страшного Суду; подолай, Чиста,
душі моєї осліплення і молитвою Твоєю навернувши, спаси мене.
Пісня 9.
Ірмос: На небесах благословенна, і на землі славословима, радуйся невісто
неневісна.
З пророками, як пророк, радісно нині в Небесних оселях веселишся.
З висоти нині на нас споглядаючи, що побожно тебе славословлять, Божий
проповіднику обдарований.
Скорочений шлях спасіння Іоіль покаянням Божою мудрістю показав.
Підвела упалих нас, Мати Божа, милосердного Владику і Спаса народивши.
Інший
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські
дивитись: через Тебе, Всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його, з
небесними Силами Тебе ублажаємо.
Міцність подолав ратоборця, Божественною явною силою опоясавшись,
страждальцю доблесний Уаре. Тому тебе хвалимо ми, вірні, лікування щедре від твоїх
мощів черпаючи.
Як світло, як ранок, як велике сонце до земних країв розійшлася пам'ять твоя,
світлоносним просвіщаючи сяянням твоїх чесних подвигів, хвальний, морок сердець
відганяючи.
З тобою сяючого славою великою бачила сина свого чадолюбива, і Бога всіх
величала; тебе ж щиро славлячи, мученику, як великого заступника, явно збагатившись.
Земля, на якій терпеливе твоє тіло лежить, мудрий, Божественно освятилася, тому
подай нам молитвами твоїми прощення гріхів, виправлення життя, Уаре, і від усіх
незручностей визволення.
Явився, Діво, з Тебе світлої хмарини, Господь, єгипетські кумири руйнуючи; багато
ж страстотерпців Його носити сподобилися, будучи наслідувачами чесним Його
стражданням.
Святий пророк Іоіль жив за 80 років до Різдва Христового. Ним було передвіщено
запустіння Єрусалиму. Він же пророкував, що на всяке тіло буде сходити Святий Дух
через Спасителя світу (Іоїль. 2, 28-32).
Святий мученик Уар (307) жив в головному місті Єгипту Олександрії і був
воєнноначальником Тіанської когорти. Віруючи в істинного Бога, але страхаючись
беззаконних ідолопоклонників, він приховував свою віру. Під час гонінь святий Уар
обходив по ночам темниці і доглядав в них за ув’язненими: омивав і перев’язував їм рани,
приносив їжу. Одного разу святий Уар відвідав ніччю темницю, в якій знаходилося
семеро християнських учителів. Святий Уар просив їх помолитися, щоб він визволився
137
від страху перед мучителями і сподобився постраждати за Христа. «Якщо ти боїшся
тимчасових страждань, то не уникнеш і вічних, якщо боїшся сповідувати Христа на
землі, то не побачиш Його обличчя на Небі», - відповіли вони. Почувши це. Святий Уар
відчув у собі таку любов до Бога, що вирішив перетерпіти страждання за Його Ім’я і
залишився в темниці. Вранці один з мучеників скінчився від ран. Святий Уар, постав
разом з шістьома учителями перед намісником, сказав, що він хоче постраждати
замість померлого в’язня. Святого Уара били палками, його тіло стругали залізними
ножами, потім, його прибивши до дерева вниз головою, здирали зі спини шкіру, а черево
його терзали до тих пір, поки всі нутрощі не випали на землю. Святі молилися за нього і
надихали на подвиг. Намісник наказав відвести їх назад в темницю, а святий Уар взивав
до них: «Учителі мої! Помоліться за мене останній раз до Христа. Бо я вже розлучаюся
з тілом, вам же дякую за те, що ви привели мене до Вічного Життя». Через декілька
годин святий Уар скінчився. Мучителі витягли тіло його з його міста і кинули на
з’їдання собакам. Одна благочестива вдова, блаженна Клеопатра, чоловік якої був
воєнноначальником в Єгипті, зі скорботою дивилася здалеку на страждання святого
Уара. Коли тіло святого було викинуте поза місто, блаженна Клеопатра ніччю таємно
принесла його у свій дім і поховала його в спальні. Наступного ранку були усічені мечем
християнські учителі. Блаженна Клеопатра завжди засвічувала свічки над гробом
святого Уара і гаряче молилася, вважаючи його великим заступником перед Богом. Коли
гоніння затихли, блаженна Клеопатра вернулась у Палестину, в своє рідне селище Едра.
Під виглядом останків свого чоловіка блаженна перенесла мощі святого мученика Уара і
поклала у древню гробницю своїх предків. Кожного дня вона ходила до гробниці, ставила
свічки, звершувала кадіння, а по її прикладу і інші християни стали звертатися у
молитвах до святого Уара і отримували біля його гробу зцілення. Блаженна Клеопатра,
побачивши, що багато християн збирається біля гробу святого, вирішила побудувати в
його честь храм. До того часу її син Іоанн досяг сімнадцятирічного віку. Блаженна
випросила для нього у царя почесну посаду у війську і вирішила, що він почне службу
після закінчення храму. Коли церква була збудована, блаженна Клеопатра призвала
єпископів, священників і ченців, і чесні мощі святого Уара були перекладені на
дорогоцінний одр, а зверху на них блаженна поклала пояс і воїнський одяг, який повинен
був невдовзі одягнути її син. Вона старанно молилася святому Уару, щоб він був
помічником її сину і випросив би для нього у Господа те, що буде Йому угодно, а сину
корисно. Після освячення храму, мощі святого Уара поклали під престолом, на якому
звершували Божественну літургію. Після служби блаженна вчинила пригощання для
гостей і разом з сином прислуговувала їм. Раптово святий Іоанн захворів гарячкою і
опівночі помер, залишивши матір у невтішному горі. Плачучи блаженна Клеопатра
направилася до храму і припавши до гробниці, стала докоряти святому мученику: «Так
ти відплатив мені, угоднику Божий, за те, що стільки потрудилася для тебе? Таку – то
допомогу ти вчинив мені тоді, як я для тебе зневажила свого чоловіка і покладала на
тебе всю надію? Хто поховає моє тіло? Краще було б мені самій померти, аніж бачити
мертвим мого сина, віддай мені його або мене зараз же візьми звідси, бо ж мені життя
від гіркого смутку стало тягарем». Від великої втоми і скорботи блаженна Клеопатра
заснула прямо біля гробу. У вісні їй явився святий Уар, який тримав за руку її сина. Обоє
вони були світлими, як сонце, а одяг їх був біліший від снігу; на них були золоті пояси і
прекрасні вінці на головах. Побачивши це блаженна Клеопатра упала до ніг святих, але
мучений Уар підняв її і сказав: «О жінко, чому ти жалієшся на мене? Невже ти думаєш,
що я забув ті благодіяння, які ти вчинила мені? Хіба я не чую завжди твоїх молитов і не
138
молюся за тебе до Бога? І раніше я умолив Бога за родичів твоїх, з якими ти поклала
мене в гробниці, щоб їм були відпущені їхні гріхи. Потім я взяв на служіння Небесному
Царю твого сина. Хіба не ти сама молила випросити у Бога для нього те, що буде Йому
угодно і корисно для твого сина? Син твій тепер стоїть перед Престолом Божим і
служить Царю Небесному. Але якщо ти хочеш, щоб він служив царю земному і
тимчасовому, візьми його назад». Але отрок, який сидів на руках у святого Уара, обняв
його і сказав: «Ні, заступнику мій! Не слухай моєї матері, не лишай мене спілкування зі
святими». Звертаючись до блаженної Клеопатри, святий Іоанн сказав: «Чого ти
плачеш, моя мати? Я зачислений до воїнства Небесного і стою перед Христом разом з
ангелами». Блаженна Клеопатра сказала: «Візьми мене з собою, щоб мені бути з вами».
Але святий Уар відповів: «І тут, залишаючись на землі, ти все-таки з нами; йди ж з
миром, а потім, коли повелить Господь, прийдемо взяти тебе». Після цих слів вони
обидва стали невидимими. Прийшовши до свідомості, блаженна Клеопатра відчула
невимовну радість і розповіла священникам про видіння; разом з ними вона з честю
поховала свого сина біля гробу святого Уара, вже не плачучи, а радуючись в Господі.
Після цього, роздавши свій маєток тим, хто мав нужду відріклась від світу. Клеопатра
стала жити біля церкви святого Уара. проводячи день і ніч в пості і молитвах. У кожну
неділю під час молитви являвся їй святий Уар з її сином. Вона провела сім років в таких
подвигах і догодивши Богу, преставилася у 327 році.
20 жовтня (2 листопада)
Святого великомученика Артемія
Різноманітними муками лютих ран, віддав на страту багатостраждальне і терпеливе
своє тіло, Богомудрий Артеміє, не відрікся від Христа, ані кумирам не приніс жертви, але
терпів, ніби інший страждалець, чекаючи майбутньої відплати і безсмертної слави.
Повішений, струганий і каменем подроблений, і залізом звідусіль підданий
тортурам, і мечем усічений, але непохитним був ти, на камені духовному поставив свої
стопи, славний. Заради цієї перемоги до ангелів і мучеників приєднався ти, і світлом
невимовним наповнився.
Зцілень благодать виточують мощі твої тим, хто тебе любить, славний Артемію, і
потопляють пристрасті і недуги, і проганяють полки лукавих демонів, і напувають серця
вірних, вирощуючи доброчинності плоди Божественні і благочестя знання.
Духовного світильника віри, Артемія ушануймо, що звинуватив царя мерзенного, і
кров’ю його страждання Бог Церкву обагрив. Тому і прийняв щедру благодать зцілення
зцілювати недуги тих, хто приходить з вірою до раки його мощів.

За Христа законно постраждав, Артемію, і з мудрим царем духовного подолав
ворога, достойно прийняв від Подвигоположника Спаса вінець і нині на Небесах з
ангельськими чинами радуєшся, Вишнього сяянням насолоджуєшся і Триіпостасному і
139
Першому Світлу причащаєшся щедро. Тому і ми, благовірні люди, що шануємо
мучеників, з піснями взиваємо до тебе: радуйся, адаманте непереможний душею і міцний
воїне Христовий; радуйся, облесливості ідольської переможцю і істини борець світлий.
Молися до Господа, щоб і нам з тобою отримати стояння біля Престолу Його
Величності.
Бачивши Тебе розіп’ятого, Христе, Та, що Тебе народила і взивала: що за страшне
бачу таїнство, Сину Мій? Чому на Дереві помираєш, тілом повішений, життя Подателю?
Істинно бо Христовою вірою утвердився, страстотерпцю, мучителя злочестивого
царя переміг з його ідольськім піднесенням. Тому від Царя Великого, що вічно царює,
пресвітлим обдарований був вінцем перемоги, зцілюєш всіх болящих, що призивають
тебе, Артемію великий, моли Христа Бога спасти душі наші.
На ранній обидва канони Октоїха, без мучеників. І святого канон на 6, глас 2:
Пісня 1.
Слово всезлобний гріх загладило. Препрославленний Господь, славно бо прославився.
Подвигом добрим подвизався, мученику, і світлі вінці прийняв, перед Світлом
стоїш, просвічений причастям Духовним, тому молимо тебе: просвіти нас молитвами
твоїми.
Світле твоє свято, мученику, всіх скликує сьогодні на трапезу, пропонуючи
страждань твоїх боротьбу, мужність і супротив, ними ж насичуючись, вірою і любов’ю
тебе ублажаємо.
Померлого на Хресті, блаженний, Незбагненного єством зрозумів ти Господа, життя
Винуватця, добровільно полюбив ти умертвління від страждання; тому безсмертну славу
отримав ти.
Втілилося з Тебе Богу прийнятно Слово Безтілесне з великого чоловіколюбства,
Пречиста, до страстей наблизився і безпристрасність людям виточив Прославлений
Господь, славно бо прославився.
Пісня 3.
Ірмос: Процвіла пустеля, як квітка, Господи, неплідна церква язичницька через
пришестя Твоє, в ній вже утвердилося моє серце.
Мученицькими бажав прикраситися вінцями, славний, Божественною благодаттю,
язви поніс і розтерзання гірких страждань.
Не сколихнуло стовп твого серця, мудрий, люте додавання страждань, утвердився
бо на непорушному Духовному Камені.
На дереві повішений і частими звідусіль терзаннями оточений, твоїми очами до
Того, Хто може спасти взивав єси, дивовижний.
Втілився бажанням від крові Твоєї пречистої, Владичице, Господь, спасає людство і
багато мучеників зібрав.
Царю віків догоджаючи, царя беззаконного всяку пораду відкинув, славний, і
істуканам жертви не приніс, ради цього себе самого в жертву приніс принесеному в
жертву Слову, і сильно постраждав. Тому і чудес виточуєш струмені, пристрасті
140
зціляючи тих, хто з вірою приходить до тебе, страстотерпцю Артемію, моли Христа Бога
гріхів прощення подати тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою (двічі).
Сонця духовного хмарина, Божественного Світла світильник золотий, Нескверна,
Чиста, Непорочна Владичице, потьмарену мою душу осліплену пристрастями, світлом
безпристрасності просвіти, молюся, і осквернене моє серце омий потоками розчулення,
покаяння сльозами, і від темряви моїх справ мене очисти, щоб з любов’ю взивав до Тебе:
Богородице Приснодіво, моли Христа Бога гріхів прощення подати мені, бо я раб Твій,
Тебе маю за надію.
Пісня 4.
Ірмос: Прийшов єси не заступник і ангел, а Господь, від Діви втілений, і спас єси
всього мене чоловіка; тому до Тебе взиваю: слава силі Твоїй, Господи.
Уподібнився Розіп’ятому, на дереві добровільно піднятий, розпростертий і суворо
струганий, роздягаєшся від шкіряних риз умертвління.
Через болі твої тілесні і від злих розпинання, безболісний покій, мученику, явно
отримав, яким нині насичуєшся, і полегшуєш всякі недуги наших душ.
Рівним до ангелів став, через страждання твої славетні, рукою ангела посилає тобі,
Життя наше, їжу – Небесний Хліб, який зміцнює тебе, мученику дивовижний.
Багатими дарами тебе прикрасила благодать Духа, мудрий, тому різні недуги
відганяєш, мученику чесний, тим, хто з вірою приходить до тебе.
Дівою Нетлінною Тебе після Різдва, Непорочна, Христос зберіг, що зволив в утробі
Твоїй всього мене як людину прийняти найбільшим милосердям.
Пісня 5.
Ірмос: Посередником між Богом і людьми став Ти, Христе Боже, бо через Тебе,
Владико, до світлоначальника Отця Твого від темряви незнання доступ маємо.
Як свіча яскрава видний був ти Духом, Артемію, вірних просвіщаючи і спокуси
розганяючи темних і темрявою наповнених духів.
На Камені Живому душевні стопи поставив, каменем стиснутий і болями огорнутий,
істинний страстотерпець, непохитним був ти.
Ти озброєний чесними силами Духа, тризубців гостроту зневажив, доблесний
мудрий мученику, ними ж знищив жала ворожі.
Той, Хто Хрест і погребіння заради нас добровільно перетерпів, Владичице, як
Міцний, сильним свідком Своїх страждань сотворив Артемія.
Пісня 6.
Як агнець і в заколення ціле, мученику, приніс себе, Артемію, Тому, Хто
добровільно розіп’явся заради нашого благання.
Непослабними язвами було скрушене тіло твоє, терпеливий Артемію, і душевне
141
благородство непошкодженим зберіг єси, вірою.
Визволи від недугів нас, мученику, від спокус і пристрастей, і скорбот, що до тебе
приходимо, наслідувачу Спасів, Артемію.
Охоплений бурею в пучині скорбот і тону в напасті хвилювання, спаси мене,
Богородице Діво, раба Твого.
Благочестивого і вінценосного мученика, що переможно здолав ворогів,
зійшовшись, достойно піснями похвалимо Артемія, великого мученика, чудотворця
обдарованого, який молиться за всіх нас.
Ікос:
Хто про подвиги твої зможе розказати, страстотерпцю? Або страждання твої, які
мужньо терпів за віру Господню, і дарування, яких сподобився ти, не можуть вуста
людські повідати, мудрістю і мужністю прикрашений, багатство зненавидів і достоїнство
тимчасове, воїном щиросердним явився, молячись за всіх нас.
Пісня 7.
Непереможний розум непорушної душі твердістю отримав, Артемію, ворожі
підступи, мученику, знищив, співаючи старанно: Сущий благословенний і прославлений.
Струменями твоєї крові піднесений вогонь страждань погасив, блаженний, і росою
Духа зрошений, радуючись взивав ти: Сущий благословенний і прославлений.
Зцілення дари виточуючи, пристрастей розпалення гасиш Божественною
благодаттю, відганяєш духів нагляданням твоїм, співаючи завжди: Сущий
благословенний і прославлений.
Того, Хто виточив безсмертя мертвим, любо Богу народила Ти. Ради цього Його
моли, Чиста, щоб умертвити наші пристрасті тілесні і вічного сподобитися життя.
Пісня 8.
Язви твого тіла тризубцями лютим катуванням терпів єси, споглядаючи на майбутні
нагороди, славний, які подає тобі Всіх Бог, Владика і Господь, до Якого взиваєш.
Кров’ю твоєю земля освятилася, і лікування явило тіло твоє багатостраждальне,
всякий недуг, як всяке озлоблення і всяку демонську шкоду завжди відганяє від тих, хто
з вірою до тебе приходить.
Прикрасою страждальців явився ти, бо все, що в світі благочестиво з мудрістю
відринув і найбільші вічні блага стражданнями і чесною кров’ю викупив, хвальний,
співаючи: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Вигнаних нас, через споживання від гіркого дерева і впалих через гріхи відновила
Ти, Пречиста, Творця народивши Слово Іпостасне, Чиста. Йому ж взиваємо:
Пісня 9.
142
величаємо.
Бачити бажав красу Небесну, від видимої краси світу віддалився, і прекрасним
творінням страждальців прикрасився, мудро доблесний мученику, і радуючись найвищі
блага прийняв ти.
Як ранішнє сонце сяє пам'ять твоя просвіщаючи вірних серця, блаженний, ти бо і
Світла і Дня сяючим явився наслідником, Артемію, розорюючи темряву душ наших.
Звеселимося, люди, духовно святкуючи пам'ять Артемія, Божественного мученика,
прославляючи Бога з похвалою, Дивного у святих, що освячує тих, хто з вірою Його
шанує.
Рака твоя, виточує невпинно зцілення, вірних ззиваючи з любов’ю почерпнути на
тілесне і духовне здоров’я істинне спасіння, блаженний Артемію, молитвенику за тих,
хто хвалить тебе.
Просвіти мене світлом лиця Твого, Господи, сумом темряви покритого, маючи Ту,
що молить Тебе, Слово, Істинну Матір Твою, і ангельські сили, і преславного Артемія.
Світло в серці твоєму засяяло, страстотерпцю Артемію, гарячі страждання
перетерпів мужньо; і зцілення благодать прийняв з висоти, щоб немічних зціляти завжди.
Світло засяяло вічне від Отця раніше віків, і наостанок в нинішній час з Тебе, Діво,
виріс на спасіння світу, не перестань молитися до Нього за світ.
Сьогодні увесь світ просвіщається сяянням страстотерпця, і Божа Церква квітами
прикрашена, Артеміє, взиває до тебе: угоднику Христовий і заступнику теплий, не
перестань молитися за рабів твоїх.
На літургії: Блаженні, Октоїха, на 4; і мученика пісня 3, на 4. Прокимен, глас 7:
Звеселиться праведник у Господі і уповатиме на Нього. Стих: Почуй, Боже, голос мій в
молитві до Тебе. Апостол: Послання до Тимофія, зачало 292. Алилуя, глас 4: Праведник,
як пальма розцвіте і, як кедр на Лівані, намножиться. Стих: Насаджені в домі Господнім
у дворах Бога нашого розцвітуть. Євангеліє від Іоанна, зачало 52. Причасний: У вічній
пам’яті буде праведник, лихої слави він не убоїться.
Святий великомученик Артемій (362) видатний воєнноначальник, який досяг
високих відзнак при святому імператору Костянтину (306-337, пам'ять 21 травня) і
його суну Констанцію (337-361), був сенатором в Єгипті. Святому Артемію разом з
Костянтином Великим довелось бачити на небі чудесне знамення святого Хреста.
Святий Артемій, утвердившись у християнській вірі, став вірним слугою святого
Костянтина Великого. При Констанцію святому Артемію було доручене перенести
мощі святих апостолів Луки, Андрія і Тимофія з Ахаї у Константинополь. Після смерті
царя Констанція престол зайняв Юліан, прозваний в народі Відступником, за таємне, а
потім і явне відречення від ввіри Христової. Одного разу, відправившись на війну проти
персів, він прибув в Антіохію, щоб прийняти участь в катуванні двох єпископів, Євгенія і
Макарія, ніби вони спалили храм язичників у Донфоні. В озлоблені проти християн,
143
Відступник спалив церкву у Антіохії, а потім зруйнував іншу, біля капища Аполлона. В
той день, коли святих мучеників Євгенія і Макарія піддали тяжким катуванням, в
Антіохію прибув Артемій зі своїм військом. Ревний християнин, він не міг бути
байдужим свідком і безстрашно викрив боговідступника перед усім народом.
Розлючений Відступник наказав зняти зі святого воїнський одяг, оголити його і мучити
до тих пір, поки не почують від нього слів відречення. Багато, хто побачивши нелюдські
терпіння святого мученика і його твердість, увірували у Христа, і також перетерпіли
страждання. Після лютих катувань святого Артемія кинули в темницю, де він гаряче
молився до Христа і просив у Нього благодатної допомоги. Раптом він побачив Самого
Христа, що йшов зі святими ангелами, і почув Його слова: «Будь мужнім Артемію! Я з
тобою і визволю тебе від всякої болі, яку заподіяли тобі мучителі, і вже готую тобі
вінець слави. Бо як ти сповідував Мене перед людьми на землі, так і Я буду сповідувати
тебе перед Отцем Моїм Небесним. Отже, будь мужнім і радуйся – ти будеш зі Мною в
Моєму Царстві». Підбадьорливі слова Спасителя наповнили серце мученика невимовною
радістю, і він всю ніч славословив і дякував Богові. На тілі святого незабаром не
залишилося ні однієї рани, і він відчув у собі незвичну силу і бадьорість, хоч з того дня, як
його вкинули до темниці, нічого не їв. Щоб заставити святого мученика принести
жертву Аполлону, відступник вирішив піддати його ще більш лютим випробовуванням.
Він наказав слугам зв’язати святого Артемія і покласти на кам’яну плиту, а зверху
кинути великий камінь. Але і після цього воїн Христовий залишився живим. Сам
мучитель, побачивши чудо, ужахнувшись, сказав: «Людина це чи привід? І тепер, коли у
нього випали нутрощі і всі суглоби його розбиті і ослабли, він все ще ходить і говорить!»
У відповідь на це святий Артемій промовив пророчі слова: «Погибель твоя вже близька,
і скоро пам'ять твоя загине з шумом». Це пророчення збулося під час боїв з персами,
коли невидимою рукою Юліан був убитий. Відступник розлютився і наказав
обезголовити святого мученика. Перед кончиною святий Артемій почув з неба Голос:
«Увійди щоб зі святими прийняти приготовану тобі нагороду». Відбулося це 20 жовтня,
у п’ятницю, у 362 році.
Преподобного Іларіона Великого
Тихий душею і серцем, коли ж тебе Божественна любов вразила і священним
сходженням відлучився від мирських хвилювань покори, тоді озброївся силою Хреста, на
демонів пішов боротьбою, блаженний, і сплів єси перемоги діадему. І нині оселився в
світлицях святих, з ними ж і нам випроси просвіщення, і мир, і визволення від гріхів.
Славно сяючи світлом, отче достойний слави, зціленнями своїми просвіщаєш тих,
хто під сонцем, недугів глибоку темряву знищуєш. Тому тебе як друге сонце пізнаємо і
монахів утвердження, і наставника тих, хто спасається Божественним Духом. І нині
звершуючи твою пам'ять світлу і спасительну, Іларіоне, гріхів прощення тобою
приймаємо.
Утриманням тілесні пристрасті покорив ти розумом душі, отче, і безпристрасними
крилами прикрашений, благодать прийняв зціляти людські немощі, преподобний, і
відганяти лукавих духів, і спасати тих, хто приходить до тебе. Тому лики монахів тебе
ублажають, достойний слави, і вшановує все творіння подвиги твої, Іларіоне.
Від юності твоєї носив довершену мудрість, поклав на себе ярмо Христове, Іларіоне,
144
і ревнував життю Божественного Антонія, йому рівними мірами доброчинності
уподібнився, висушив плоть, що стрибала як лоша, як і повинно було душі підкорити
тіло, пісний подвиг звершивши. О, блаженний отче і чудотворний Богоносцю, проси
очищення гріхів і великої милості тим, хто пам'ять твою звершує.
Діва на Хресті Тебе, Ісусе, прицвяхованого бачивши, Чиста, плачучи, промовляла:
Чадо Найсолодше, чому залишив Мене, Єдину, що Тебе народила? Світло неприступне
Безначального Отця, старався і прославився, і Божественну славу отримають ті, що
Страсті Твої прославляють.
Духом Святим наповнений був преподобний Іларіоне, демонські підступи знищив,
хрестом бо озброївся і з ним маючи сміливість, всі недуги словом зцілив, як душевні
пристрасті так і всяку тілесну язву. Його молитвами, Христе, даруй нам мир як
Чоловіколюбець.
Юначка Нескверна, бачивши Юнака на Дереві добровільно прицвяхованого, гірко
ридаючи взивала: горе Мені, улюблене Чадо, за що Тобі сонм єврейський неблагодатний
так воздав, бажаючи Мене бездітною залишити без Тебе, Улюблений.
Потоком твоїх сліз пустиню безплідну обробив, і зідханнями глибокими у сто трудів
вчинив плодючою, і був світильником вселенної. Сяючи чудесами, Іларіоне, отче наш;
моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
Слава, інший тропар, глас 8:
Як ченців утвердження, наставник громадян пустині, і чудотворець благодаттю
Великому Антонію уподібнений, помічник невідступний тим, хто у стражданнях бідує,
Іларіоне отче наш, моли за тих, хто шанує святу пам'ять твою.
На ранній. Обидва канони Октоїха, без мучеників, і святого на 6, глас 2:
Пісня 1.
Слово всезлобний гріх загладило, препрославленний Господь, славно бо прославився.
Світлоносне і світле життя твоє, блаженний, радісно хвалити стараємося, твоєї
світлості ясністю духа просвіти мене, молюся, і сум гріхів віджени, отче.
Морально, блаженний, до Бога приступив ти радуючись, поза тілом і світом бувши, і
розум немутний зберіг єси, утверджений стриманістю, Божественною безпристрасністю
звідси приєднуючись.
Світлим сяянням Безначального і Нествореного Божества просвічений, батьківську
зневажив злу віру і від невігластва бентежного відвернувся, з Єдиною Тройцею з’єднався
ти.
Засяяло з тебе Сонце, Мати Приснодіво, від Отця раніше віків Невидимий, і видимо
славно описаний тілом, світом благочестя вірних просвітив.
Пісня 3.
більше Тебе Господи.
145
Ядовитих пристрастей повстання висушив, лікуванням посту обкладений,
вікопомний, взиваючи: нема святого, крім Бога нашого, і нема праведного більше Тебе,
Господи.
Шкіряні мертві ризи обстругав ножом утримання, шукаючи ризу спасіння, і
взиваючи до Творця: Ти єси Бог наш і нема святого, крім Тебе, Господи.
Зміцнений надією вічних і до Бога приведений, Богоносний, руками Богомудрого
Антонія, його ж наслідуючи, світильником був ти, і преславними чудесами світився,
преподобний.
Той, що все учинив бажанням Божественним, людиною стати сподобився,
утворюючись в утробі Твоїй, Богородице. Йому ж нині взиваємо: Ти єси Бог наш і нема
праведного, крім Тебе, Господи.
Духовному життю Антонія Божественного ревнуючи, на плечі свої взяв хрест
Господа свого, залишивши всі життєві турботи і пристрасті умертвив і духом прожив ти.
Тому і творіння наповнив преславними чудесами, преподобний, Духа благодаттю,
Іларіоне, отче наш, моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з любов’ю
шанує святу пам'ять твою.
Тебе як Діву Єдину серед жінок, що без сім’я народила Бога тілом, всі роди людські
ублажають, вогонь Божества бо вселився в Тебе і годувала як Дитину Творця і Господа.
Тому ангельські і людські роди достойно славлять пресвяте Різдво Твоє і разом взивають
Тобі: моли Христа Бога гріхів прощення дарувати тим, хто з вірою поклоняються Різдву
твоєму.
горить, бачити Твоє розп’яття, яке терпиш будучи милосердним, Довготерпеливий,
Пісня 4.
Ірмос: Оспівую Тебе, бо я слухом почув про Тебе і вжахнувся: бо Ти йдеш до мене,
Умертвив плоті мудрування, потік беззаконного бунту, преподобний, і від
демонських підступів уникнув, до спокою Божественного Духа з праведними відійшов,
отче.
Водами течії сліз напував душевну ниву, преподобний, явно дією Спаса плодючою
показав ти, пісників примножив собори.
Причастям Святого Духа укріплений, Богоносний, лукавство духів подолав,
пророчою збагатився чистотою і силою Христовою немічних зціляєш.
Тебе як Храм і Чертог одухотворений, і духовну трапезу, і світильник, Богомати
Благословенна, вважаємо, бо з Неї в темряві Світло засяяло, Отчого Єства Сяяння.
Пісня 5.
146
До блискавки, чистотою життя і життям до безтілесних уподібнився, просяявши в
світі, темряві заступника відганяючи, у Бога блаженний, благочестя світлом просвічений.
Різними сяючи чудесами, Богомудрий, і благодаттю Божественною освічений, всіма
пізнаний як скарб зцілення люблячим, отче Богом натхнений, пізнаний як другий Божий
пророк.
Сяянням твоїх, отче, тихих виправлень темні ворожі сили прогнав, і від їхнього зла
витягнув тих, хто до тебе приходив, і до вірі Божественним твоїм просвітивши
навчанням привів.
Єдину нам у двох єствах видиму Іпостась народила Ти, Єдина Благословенна,
невимовно Божого Бога Слова, втіленого з милосердя невимовного. Ради цього Його
моли, щоб зберегти тих, хто прославляє Тебе.
Пісня 6.
Єдиноначальному служачи Божеству Безначальному, багатоначальність викривав,
ідольське нечестя знищив благодаттю, Богомудрий.
Проріс, отче, і як фінік розцвів в Церкві, блаженно Богомудрий, наповняючи з
радістю плодами насолоди вірних.
Явився непереможним нищителем лукавих духів, славний, багаті дари від Христа
отримавши, блаженний.
Незнаючі чоловіка, народила єси і увінчуєш Діво, являючи Істинного Божества
образи, Сина і Бога Твого.
Як світильника незаходячого духовного Сонця тебе, зійшовшись сьогодні,
прославляємо в піснях, засяяв бо сущим у темряві невідання, всіх приводячи до
Божественної висоти, Іларіоне. Тому взиваємо: радуйся, отче, всіх пісників основа.
Ікос:
Полюбив Христові Божественні заповіді і зненавидів всього світу насолоду,
прийшов старанно до Нього і був світильником, просвіщаючи всі кінці сяянням Духа.
Тому, припадаючи, молю тебе: просвіти і мої очі душевні, прославити твої подвиги, які
показав на землі заради майбутнього життя, яким нині насолоджуєшся. Поминай тих, хто
взиває до тебе: радуйся, отче, всіх пісників основа.
Пісня 7.
прославлений.
Слова віщання твого і чудес благодать Божественна по всій землі розійшлися,
блаженний, Божої честі зорею всім сяючи вірою зцілення тишини.
Хрестом Спаса огороджений, неушкоджений був ти, від замаху на тебе демонської
люті, мудрий, бо Вишній Бог береже Своїх угодників.
Як стовп непохитний піднесений до небес, як стіна непорушна явився ти постом,
просвіщаючи чудесами і подаючи зцілення, і виточуючи Божественні догмати від
джерела, що завжди витікає Богом натхненними Писаннями.
147
Хмаринка Діва народила Тебе, Сонце Правди, залишаючись Дівою, тіло прийнявши,
став Ти Людиною з милосердя і милості; Його ж прославляємо, як прославленого.
Пісня 8.
Престолом істинної мудрості був ти, Божественним розумом просвічений і Божим
повелінням Богомудро наставлений, і світячись доброчинністю, взивав: благословіть, усі
Колісницею таїнственною, що носить Ім’я Господнє, явився ти, преподобний,
світлістю справ і чудес явленням, і чистотою життя, взиваючи: благословіть, усі діла
Усиновлений Божественною благодаттю, наслідником Христовим був ти і багатство
Небесне, і Царство вічне прийняв, Божий проповіднику, взиваючи: благословіть, усі діла
Миро духовне виточене, Діво, названого Сина в утробі носила Ти, Який кадінням
Божества земних обдаровує пахощами і від тління визволяє тих, хто взивають:
Пісня 9.
величаємо.
Святих житло проходити сподобився ти, життя звершивши свято, преподобний, і як
сущому праведнику, тобі тричі Світле засяяло Світло, і з’єднавшись з Ним радість
прийняв.
За труди нагороду від Христа прийняв і життя вічного явно став причасником, і
незбагненної доброти вищої краси, отче, молися за тих, хто тебе прославляє.
Як високий кедр доброчинністю підвищений, у дворах Божих насаджений був,
Богоносний, і як огороджений квітучий рай явився ти, і як джерело, що кипить зцілень
даруванням.
Чертогом була Ти незбагненно Втіленого Слова, Діво Богородице, одягнена славою
доброчинності і прикрашена, тому Тебе, Непорочна, як Богородицею звіщаємо.
Світильний.
Від мирської пристрасті, як від розпусти, уникав ти, і утримуючись від їжі тіло
ослаблював, обновляючи узди утримання славою збагатився ти, щедро чудодіючи,
архієреїв висота, Богом натхнений Іларіоне.
В двох бажаннях і єствах, непорочна, Єдиної Іпостасі народила Бога невимовно, що
заради нас зубожів добровільно аж до Хреста і дарував нам багатство Божества.
На стиховні Октоїха. Слава, глас 2. Самогласний:
Тихе твоє, отче, і чисте життя бачив Христос, сумирне і мовчазне, обитель
сотворивши в тобі, і був ти житлом Божественним, і ради цього з ангелами на Небесах
оселився, блаженний.
148
На літургії: Блаженні, Октоїха, на 4; і святого пісня 3, на 4. Прокимен, глас 7:
Чесна перед Господом смерть преподобних Його. Стих: Чим відплачу Господеві за всі
Його добродійства для мене? Апостол: до Коринфян, зачало 188. Алилуя, глас 6: Блажен
муж, що боїться Господа; заповіді Його дуже любі йому. Стих: Сильний буде на землі
рід його. Євангеліє від Луки, зачало 24. Причасний: У вічній пам’яті буде праведник,
лихої слави він не убоїться.
Преподобний Іларіон Великий (371- 372) народився у 291 році в селищі Фаваре в
Палестині біля міста Гази. Батьки його, освічені язичники, відданні греко-римській
релігії, потурбувалися дати своєму сину освіту пославши його в Олександрію. Дякуючи
природним здібностям, юнак незабаром оволодів усіма сучасними науками, але основне –
він прилучився до духовної мудрості, увірувавши у Господа Ісуса Христа. Прийнявши
Хрещення від святого Петра, єпископа Олександрійського (311), він став роздумувати
про те, як би догодити Богу. Любов до Господа спонукала його до частих молитов
вдома і в храмі. Дізнавшись про святе доброчинне життя Антонія Великого,
п’ятнадцятирічний Іларіон відправився побачити його, щоб навчитися чернечому
життю. Після спільного життя, отримавши багато повчального і корисного, святий
Іларіон по благословенню преподобного повернувся до своєї батьківщини. Батьки його
вже померли. Роздавши майно родичам і убогим, святий Іларіон поселився в пустелі, біля
міста Майума. Преподобний багато боровся з нечистими думками, відганяючи їх
молитвою і думками про Бога, смиряючи тіло трудами. Страждав він від бісів, які
наводили на нього страх під час молитви. Одного разу на преподобного Іларіона напали
розбійники, і він силою свого слова переконав їх залишити злочинне життя. Проживши в
пустині 22 роки, святий угодник не зміг приховатися від людей. Слух про його життя
розійшовся по всій Палестині, і до нього почали сходитися люди, що шукали його
допомоги і святих молитов. І всі, хто з вірою в Бога зверталися до нього, отримували
бажане: сліпі прозрівали, жінки отримували зцілення від безпліддя, одержимі
нечистими духами звільнялися від них, язичники ж наверталися до істинної віри. Тим,
хто дивувався силі його молитов, преподобний Іларіон говорив: «Не нашою силою
звершилося це, але з любові до людей і благодаттю Спасителя, що поніс страждання з
невимовної милості Своєї до нас, рабів Своїх. Його ми безперестанку повинні славити,
дякувати і величати». Невдовзі біля преподобного Іларіона зібралося багато учеників,
які бажали спасіння під його керівництвом. З його благословення в Палестині виникло
багато монастирів, в яких він утверджував строгий образ чернечого життя. Уникаючи
людської слави і бажаючи усамітнення, преподобний багато подорожував, переходячи з
місця на місце, але про нього скрізь дізнавалися. Досягнувши глибокої старості,
преподобний став знемагати тілом. Зі словами: «Вийди, душа моя, чого ти боїшся!
Вийди, чому ти хвилюєшся! Вісімдесят років служила ти Христу – і боїшся смерті»,
преподобний Іларіон віддав дух свій Богу. Скінчився він 21 жовтня 371 чи 372 року на
острові Кіпр. Святі мощі преподобного були перенесені в Майумський монастир.
Преподобного Іларіона схимника Печерського
Воістину достойно названий ти Іларіоном, тихим і сумирним норовом по імені
твоєму був єси, блаженний, ним же лагідному Господу Ісусу догодив, тому молися до
149
Нього за нас рабів твоїх.
Великий ангельський образ чернечого чину святу схиму прийняв, і друге відречення
від суєтного цього світу вчинив, старався всіма образами, преподобний Іларіоне, обіцяне
ділом виконати і в образі святому пристойно прожити, тому тебе шануємо і ублажаємо.
Преподобний Іларіон, схимник Печерський (XI), строгий аскет, був сподвижником і
учеником преподобного Феодосія (1074; память 3 травня). Наслідуючи свого вчителя,
преподобний Іларіон дні і ночі зі сльозами молився до Бога, дотримуючись строгого
посту. Сучасники знали його як письменника книг, який днем і ніччю трудився над
переписуванням книг в келії преподобного Феодосія. В цей час наставник співав псалми і
пряв шерсть. Преподобний Іларіон подвизався в XI столітті. Преподобний похований в
Дальніх печерах. Пам’ять його також і 28 серпня і у 2-гу Неділю Великого посту.
Святого рівноапостольного Аверкія, єпископа Ієрапольського,
чудотворця і святих семи отроків у Ефесі
На Господи, взиваю…, стихири святителю, глас 2:
Блискучим Божественним навчанням зруйнував ніч багатобожжя, отче Аверкію,
ранком засяявши, синами дня вчинив тих, хто раніше були в темряві, ієрарху, чудеса
преславні показавши, тому святу твою пам'ять всі з вірою святкуємо, прославляючи тебе,
Богом натхненного.
У сосуді єдиному чудодіючи, вино бо і єлей, отче, та інше з’єднав ти, і вимагав
завжди їх зберігати незмішуваними Божественною благодаттю, теплих вод витікання
молитвою як дарування сотворив ти, цим зціляючи різні недуги, тим хто, приходить до
тебе з вірою і ублажає тебе, Аверкію.
Увесь належачи Богу, Божественних навчань виконавцем явився ти, Аверкію,
благодать же прийнявши з висоти, преподобний, різні недуги відганяв від людей, капища
ідольські зруйнував єси, знання Божественне насадив тим, хто в невіданні в гріхах
раніше бідував, блаженний.
Інші стихири мучеників, глас 4:
Беззаконні повеління зневажили, отроки блаженні, служачи Богу, і бувши зв’язані
розірвали узи спокуси, і достоїнство мирське відкинули, прийнявши славу, яку славно
звершили і Вишнє отримали Царство насолоджуючись.
До подвигу страждань, святі, твердо себе підготовили, сховалися у вертепі,
молитвами невпинними до Господа молячись, щоб подав міцність і силу, відаючи ж
їхніми долями, Чоловіколюбець, Божою владою заснути їм всім у світі цьому повелів.
Богом зібраний полк, лик блаженний, мучеників собор нездоланний, Церкви
Божественної прекрасне торжество, нерозтерзане з’єднання, воїнство непереможне,
непорушна благочестя основа, прийдіть всі, прославимо старанно, благочестя свідків.
Архієрею преподобний, блаженний отче, чудотворцю угоднику Христовий,
Аверкію, пророчим життям засяявши апостольських сподобився дарів, невпинно Спасу
служачи з ангелами, моли щоб визволитися від всякої загрози душам нашим.
Зброя Твоє серце вразила, Пречиста, коли Сина Свого на Хресті бачила Ти і взивала:
бездітною Мене не залиш, Сину Мій і Боже Мій, що зберіг Мене після Різдва Дівою.
Тропар святителю, глас 4:
150
Істини проповідником і дивним чудотворцем явився ти, отцем сиріт і убогих
заступником, бадьорим пастирем словесного стада, страшним бісам і від їхніх нападів
всім заступником, що взивають до тебе: Аверкію отче наш, моли Христа Бога, щоб спас
душі наші.
І святим отрокам тропар, глас 8:
Благочестя проповідників, що зобразили воскресіння померлих, Церкви сім стовпів,
отроків блаженних піснями прославимо: вони бо після багатьох років нетління, як від
сну піднялися, всім віщаючи явно мертвих воскресіння.
На ранній. Канон один Октоїха і святителя канон на 4, глас 2:
Пісня 1.
Зорею світлою Тричі Сонячного Божества осяяний був, Аверкію, світлом бувши
просвіщав тих, що в темряві і всі демонські руйнував потемнення.
Мав Небесне життя на землі, блаженний, у плоті як безтілесний жив і пристрасті
умертвив, і дар священства прийняв.
Маючи в собі, отче, Слово і віщаючи, безсловесності зруйнував суєтно думаючих,
демонські храми і кумири спокуси розрушив.
Красномовні оратори не знають як пояснити Твоє невимовне зачаття: Бога бо
народила тілом, Чиста, Який до нас уподібнився заради милосердя.
Інший канон мучеників, глас 8:
Богові.
Сьомим числом ушановані, святі сім отроків, як святі зірки на тверді Церковній
сяєте, і як свідки на Небі оселилися, поминайте тих, хто з вірою шанує вас.
Семи світлим сяянням Духа, зображаючи свічу сяючу золотом, сім мучеників, морок
спокуси знищили і світлом благочестя всіх нині семикратно просвіщають.
На Тебе, Діво, спасіння мого надію покладаю, від гріховної грязі всього мене омий і
чистим сотвори, що Сину Своєму добре догоджаєш і твориш святу Його волю.
Пісня 3.
Ірмос: Утверди нас у Тобі, Господи, що древом умертвив гріх, і страх Твій всели в
серця наші, що Тебе оспівують.
І словами священними і чудесами, Аверкію, в морі спокуси плаваючих, славно до
пристанища спасіння наставив ти.
Творячи добрі зцілення, демонські відігнав мрії, спасіння всіх винуватець, багатим
заступником був ти.
Слово священне, життя Божественне, норов чудесами сяючий, таке життя твоє
славне, отче, і смерть чесна була.
Сущий Бог раніше невидимий, видимим став, Діво, з милосердя з утроби Твоєї
втілився; тому Тебе з вірою ублажаємо.
Інший
151
Явилися на землі, сім світлих, як світильники доброчинності і подвигів зорею, і
чудесами сяяння просвічуючи, світло Богопізнання всьому світу засвітили.
Від пелюшок матері віддалися Творцю, ради Нього зневажили славу і честь царську
і багатство тимчасове, і від Нього ж долю нетлінної слави отримали.
Умертвлений мій розум підведи, дією Життя, що явилося від Тебе світу, язви і
образи знищивши гріховні, Єдина Богородице, Непорочна.
Кондак отроків, глас 4:
Прославив на землі святих Своїх, раніше Другого і страшного Твого пришестя,
Христе, преславним повстанням отроків показав єси Воскресіння тим, хто не відає про
нього, нетлінні одежі і тіла явив, і царя переконав взивати: воістину є мертвих
воскресіння.
Ікос:
Чудне і високе отроків воскресіння бачивши, ієрарх Ефеський тоді дуже здивувався
і старанно написав вірному царю про їх підняття: сподоби прийти, владико твоєї
держави, і тут побачиш Бога твого силу, яку Він тобі показав. Зараз встав великий
переможець, і йде радуючись, другий явився Ілля колісничник, взиваючи: воістину є
мертвих воскресіння.
Сідальний святителю, глас 8:
Ієрарх явився, миром чесним обкладений, отче, діючи по велінню Божому і все
звершуючи священною благодаттю, дарами Божественними і чудесами сяянням
прикрашений, Святим і Божественним Духом, хвальний, недуги зцілюючи і демонів
палячи, і багато спокушених навертаючи, Аверкію. Ради цього взиваємо до тебе: моли
Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто з любов’ю вшановує святу твою пам'ять.
Слава, отрокам, глас 4:
Як сущий стовп Церкви Христової, стіни невір’я зруйнували міцно, сім братів
мучеників. Тому раніше смерті еллінську ярість і після смерті єретиків бурю розвіяли,
молячись за душі наші.
Чиста, Непорочна і не знавши чоловіка, Ти ж Єдина Вічного Сина Божого в літо
народила: Його зі святими і чесними патріархами, і мучениками, і пророками, і
преподобними моли дарувати нам очищення і велику милість.
Діво Непорочна, Мати Христа Бога, зброя пронизала Твою пресвяту душу, коли
бачила як розпинали добровільно Сина і Бога Твого. Його ж, Благословенна, моли
невпинно, прощення гріхів нам дарувати.
Пісня 4.
Ірмос: Оспівую Тебе, бо я слухом почув про Тебе і жахнувся: бо Ти йдеш до мене,
Дуже прикрасив престол, преподобний святителю, дуже красиво великими чудесами
і життям світлим. Ради цього Великий Бог наш дуже тебе прославив.
Милості прихильника Господа відаючи, Богоносний, тепло Його умолив чудесно
сотворити теплих вод витікання на зцілення і спасіння багатьох.
Плодовитими сотворив бездітних Божою благодаттю, виправив думки і вклав їм
явно слова – насіння, Аверкію, як добрий сіяч, і пожав колосся сторицею, блаженний.
152
Зцілила єси скруху, Непорочна, і древнє окаянство земних, народивши Господа і
Царя Христа, що поніс недуги наші з милосердя невимовного, Божа Наречена.
Інший
Братнім з’єднані союзом і Божественним бажанням розпалені, однодушно істинну
сповідуючи віру, мученики Господні, посоромили мучителів суєтно мудрений розум і
спокуси багатобожне вчення.
За Христа і з Христом гнані, у вертепах, горах і проваллях земних ховалися. Ради
Нього сном живоносним замість смерті заснули на довгі роки, явно утверджуючи
загальне Воскресіння земних.
Щоб образ засипаний пристрастями, обновити багатством милосердя, у Дівочу
вселився утробу, із неї ж храм мудрості Божої сотворив єси, через Неї ж і з людьми
прожив, Щедрий, і спас світу кінці.
Пісня 5.
Поставив свої ноги на сердечному камені, Богомудрий, упалим в погибель і честі
камінь подаючи, блаженний, Божественними словами шанувати навчив ти Камінь – Ісуса
Христа і Бога нашого.
Лікаря різних недужих, наставника всіх тих, хто спокушений злою порадою, мира
сховище чесних дарів, оселя Божого Духа, священного учителя вшануємо Аверкія.
Вино з єлеєм та інші рідини в єдиному сосуді влиті, повелінням твоїм в час свій
нез’єднано славно виливаються, щедру благодать твою являючи явно, священний.
Закони славно в Тобі, Діво, відновляються, народжуєш бо без сім’я Бога Спаса і
залишаєшся Дівою, дивно і чудно. Тому Тебе, Матір Еммануїла, благочестиво віщаємо.
Інший
молюся.
Умертвившись для світу, все прекрасне житейське відкинули, Тому, Хто життям
управляє своє життя віддали, живоносним сном на довгі роки заснули, як образ
загального Воскресіння.
Страждальці живими явилися, довге гоніння, в голоді і спразі, в різних бідах і
скорботах, і в нещастях за Христа терпіли, і збагатилися суще у спокої.
В Тобі, стіні, збагачені і заступництвом Твоїм збережені, Твоєю Божественною
славою хвалячись, Тебе ублажаємо: Ти бо, Пресвята, душам нашим виточуєш веселість і
радість.
Пісня 6.
153
Від сходу до заходу прийшов ти, преподобний, від демонських і лютих страстей
царицю звільнив силою Духа.
Мандрівником світу явився ти, священний, дивні страшні звершуючи чудеса, і
ходив в тілі, і звідси відійшов, Аверкію.
У вигляді блискавки, отче, демонські переміг ти полки, які не могли терпіти твоєї
погрози, Аверкію Богом натхненний.
Тобою, Свята Божа Наречена, померлі – життя отримали і будучи в тлінні –
нетлінням явно збагатилися.
Інший
Любов’ю до Бога, мудрі, Ефеської батьківщини рід світлий, багатство світле і славу
чесну залишили, вибравши спадщину Небесну.
Лик семи страждальців, Божественно з’єднаний, подолали ворогів велике число і
славу прийняли сповідання, і вінці страждальців.
Засяв від Сіону Вищою красою, прийняттям плоті одягнений, по невимовному
з’єднанню, з Тебе, що не знала чоловіка, світ просвітив.
Як священника великого і апостолів співмешканця, Церква всіх вірних вшановує
тебе, Аверкію: її ж твоїми молитвами зберігай, блаженний, непереможною і тихою від
всякої єресі, і неосквернену, як вікопомний.
Ікос:
Роздумуючи про суєту всього світу, від світу відчужений, страсті Христові
наслідуючи, тілесні пристрасті умертвив ти і хрест свій взявши, пішов за Творцем своїм,
блаженний, і нині перебуваючи з Ним, молися за тих, хто істинно шанує тебе, як
вікопомний.
Пісня 7.
Ірмос: Ідолу золотому на полі Деіри служили, три Твої юнаки зневажили безбожне
повеління; вкинуті в середину вогню, зрошені співали: благословенний Бог отців наших.
Як пастир Божественний, як творець чудес, сліпим зір дарував молитвою, отче, і
слух глухим, очищення прокаженим, і виправлення кульгавим, що співають: благословен
єси, Боже отців наших.
Повіки проповідують чудеса твої, мудрий, теплих вод кипіння і стовп, що біля гробу
твого лежить, його ж з Риму, великого граду, приніс лукавий дух, який був вигнаний
тобою, отче Аверкію.
Людям смиренним вождем був ти, високий у видіннях, діяннях, і в силі явився,
священний, і Вищого Царя угодником, Йому ж взиваємо: благословен єси, Боже отців
наших.
Народився з Тебе Той, Кого Отець народив раніше зірниці, у двох єствах і бажаннях,
як Бог і Людина, Отроковице, пізнаний тими, хто з вірою взивають: Благословенна, що
Бога тілом народила.
Інший
154
Богу служачи, Божественним законам навчені отроки, розумом праведним
беззаконні повеління злих докорили, смертю життя отримавши і нетління, мертвим
збагатилися тілом.
Смертну чашу з вірою випити за Творця бажали заради безсмертя і нетління,
погребіння тілес перетерпіли, пояснюючи воскресіння славним повстанням вашим,
мученики.
Як ранок засяяла Ти, правди Сонце маючи, від темряві світу невідання визволяючи
Богопізнанням, Йому ж співаємо, Пречиста: благословен єси, Боже отців наших.
Пісня 8.
Ірмос: У піч вогняну до юнаків єврейських зійшовшого і полум’я в росу
перетворившого Бога, оспівуйте діла як Господа і прославляйте повіки.
Як славний пастир, невичерпне джерело зцілення, Церкви стовп, вірних
утвердження, великий світильник, урочистий священний учитель нехай ушановується
Аверкій.
Ти як фінік, по псалмі, розцвів єси у дворах Бога Живого; примножився єси, як кедр
і як маслина, мудрий, явився, мастю справ твоїх помазуючи вірою лиця всіх.
Своїм життям явно явився ти, як місто яке на вершині гори стоїть, місто ж твоє
колись було занурене в оману, преподобний, Граду Вишньому являючи спадкоємця.
Це одр Соломона, його ж оточують сильні, Богом натхненного Писання нині
проречення, на ньому Христос Бог втіленням Божественним спочив, Благословенна і
Обрадувана.
Інший
Семикратно засяяла сьогодні пам'ять ваша, сонячним промінням образно
просвічуючи підсонячних, мудрі, страждальницьким сяянням, чудодійним блиском і
Божественних догматів зорями, ними ж переконуєте всіх про повстання тілес і
безсмертя.
Авимелеха поселення до часу зберіг Бог, аби він не бачив запустіння міста. Вас же
зберіг Він на багато років у вертепі сплячими на вірування всіх про воскресіння, отроки,
віків семи чисельних рівночислові.
Освятившись Духом, Богородице Непорочна, істинно прийняла єси в утробі
Безначального Сина і Присносущого, що в Тебе, Чиста, вселився на благодіяння тих, хто
з вірою взивають: отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте
повіки.
Пісня 9.
Ірмос: Від Бога Бог Слово, Який невимовною мудрістю прийшов оновити Адама,
що через споживання плоду в тління гріховне впав, від Святої Діви невимовно втіленого
нас ради, вірні, єдиномудрено піснями величаємо.
Як світле твоє життя, як прекрасні твої ноги, як дуже чудесне з Богом спілкування
разом і близькість, як велика з висоти дана тобі благодать, мудрий. Ради цього з вірою
шануємо тебе, Аверкію.
155
Тебе, співмешканця всіх святих мучеників і ревнителя Божественних учеників,
патріархів рівно чесних, пророків і преподобних, і Небесних слуг співрозмовника вірою
славимо, Аверкію.
Пресвята твоя пам'ять, поширюється у світі, просвіщає людські душі світлом,
багатою благодаттю, її ж звершуємо з любов’ю; від пристрастей і темряві напастей
визволи нас молитвами твоїми, молимося, Аверкію.
Як світлий світильник Тебе передбачив пророк, що свічку Божественну істинно в
Собі носила, Свята Діво, Єдиного Вічного Бога, за милосердя милості з Тебе втіленого.
Інший
Здивувалися цьому всі земні, чудувався і всякий розум, як то мертві, давно поховані,
і лежали в вертепі, ніби увечері заснули, а на ранок як завжди встали, і явилися увіряючи
про загальне воскресіння мертвих.
Сім мучеників світлі світильники, ефеські світила вічно світлі, світу всього
молитвеники і заступники теплі, загального воскресіння проповідники і охоронці вірних,
випросіть нам тишу і спасіння, і миру всім краям.
Як Мати Постраждалого за нас, від душетлінних пристрастей мене визволи; як
Милосердна, розірви гріхів узи; як Блага, утіш нині озлоблену мою душу від демонських
підступів, Діво Богородице, щоб прославляв Тебе, Прославлену.
Піти тебе заставив лукавий демон до міста Риму, який увійшов підступно у цареву
дочку, і із неї ти вигнав пса, і обтяженого заставив стовп нести в Ієраполь, Аверкію
Божий проповіднику.
Слава, мучеників:
Зброєю Чесного Твого Хреста огородилися страстотерпці Твої, Слово, противні
сили міцно подолавши і мучителів посоромивши, і за Тебе постраждавши, і разом з
Тобою, Христе мій, всіх Царю, царствують разом.
О таїни Твої! О чудеса Твої! Як то після Різдва залишилася Дівою, як і до Різдва
була, як Бога вмістила Ти, Невмістимого, і воістину невимовна суть Твоя, Благословенна
Маріє.
На літургії: Блаженні, Октоїха, на 4; і святого пісня 3, на 4. Прокимен, глас 1: Уста
мої висловлять премудрість, і думки серця мого – розум. Стих: Слухайте це, всі народи,
вважайте всі, хто живе на світі. Апостол: до Євреїв, зачало 318. Алилуя, глас 2: Уста
праведного виголошують премудрість, і язик його каже правду. Стих: Закон Бога його –
в серці його, і не спотикнуться ноги його. Євангеліє від Іоанна, зачало 36. Причасний: У
вічній пам’яті буде праведник, лихої слави він не убоїться.
Святий рівноапостольний Аверкій (бл. 167). При царюванні Марка Аврелія (161-180
рр.), в місті Іреаполі, населеному в основному язичниками був єпископом святий Аверкій.
Одного разу, під час свята, язичники ликували поклонялися і приносили жертви ідолам.
Святий при виді цього заплакав, сумуючи, що люди залишили Бога істинного, і забувши
за Творця, ушановують творіння рук людських. Він молився старанно до Бога про
спасіння язичників. В сонному видінні святому явився Юнак незвичної краси, який вручив
156
йому жезл і повелів сокрушити ідолів. Проснувшись, святий Аверкій зрозумів, що йому
явився Сам Господь. Наповнившись ревністю, він відправився до храму Аполлона і
зруйнував багато ідолів. Дізнавшись про це, язичники вирішили вбити святого. Серед
натовпу знаходилися три отроки, які були давно одержимі бісами. При наближенні до
святого, недужі стали страшно кричати, роздирати на собі одяг, терзали свої тіла.
Святий Аверкій помолився і, доторкнувшись до їхніх голів жезлом, вигнав з них бісів.
Побачивши це, народ забув, що йшов убивати святого і став просити наставити їх у
християнській вірі і звершити хрещення. Святий Аверкій ходив по містам і селам,
навчав людей Богопізнанню і зцілював хворих, призиваючи Ім’я Ісуса Христа. Слава про
чудесні зцілення, звершених святим, розійшлась по околицям міста Ієраполя. Одна
знатна жінка Фрієла, мати Євксеніана Попліона, східного проконсула, будучи сліпою,
просила зцілення у святого Аверкія. Святий спитав у її, чи вірує вона у Христа, Який
відкрив очі у сліпонародженого. Коли Фієла дала обіцянку увірувати, він помолившись
Богу, доторкнувся до її очей і сказав: «Світло Істинне. Ісусе Христе, прийди і відкрий
очі раби Твоєї!» Фрієла відразу прозріла і прийняла Хрещення від святого. У Римі у
правителя Марка Аврелія була дочка Лукілла. Яку він обручив зі своїм співправителем
Луцієм Вером. Але не встигло відбутися весільне торжество, як біс увійшов у дівчину і
почав її мучити. Ніхто не міг принести полегшення страдниці. Одного разу біс, що сидів
у ній, закричав: «Ніхто не може мене вигнати звідси, окрім Аверкія, єпископа
Ієрапольського». Імператор Марк Аврелій написав послання до свого східного проконсула
Євксеніана Попліона і просив його привести до нього з честю святого Аверкія для
зцілення дочки. Прибувши до Риму, святий звільнив Лукіллу від злого мучителя. В подяку
Марк Аврелій виконав прохання святого, щоб кожний рік роздавалося бідним по три
тисячі мір пшениці і були би побудовані бані біля джерел вод для зцілення хворих. Коли
святий ще знаходився у Римі і утверджував у вірі Церкву Христову, йому у видіння
з’явився Христос і сказав: «Подобає тобі, Аверкій, бути в Сирії і там проповідувати
Ім’я Моє, утвердити Мої Церкви і зцілити багато хворих». За поширення слави
Христової та багато інших трудів ради спасіння людей святого Аверкія стали називати
рівноапостольним, бо ж тільки апостоли обійшли так багато країн і міст,
благовіствуючи Істину. Святий просвітив багато людей в Сирії, Килікії і Месопотамії.
Після цього святитель Аверкій повернувся у своє рідне місто Ієраполь, де був
зустрінутий з великою радістю громадянами. Про свою кончину святий
рівноапостольний Аверкій був сповіщений у видінні. Подавши всім в останній раз своє
пастирське благословення, він віддав Господу святу душу на 73 році життя (бл. 167).
Сім Ефеських святих отроків: Максиміліана, Ямвлиха, Мартиніана, Діонісія,
Антоніна, Костянтина (Ексакустодіана) і Іоанна (250, 408-450). Церква Христова була
гонима в дні нечестивого римського царя Декія (249-251). Багато християн, через
безжалісного мучителя, ховалися від гонінь. В Ефесі в той час жили сім воїнів-отроків.
Вони були синами поважних міських начальників. Юнаки з дитинства були друзями і
разом молилися, постились, підкорювали свою плоть духу і строго берегли
доброчесність. Коли цар Декій прийшов з Карфагена в Ефес, він вирішив разом з
язичниками принести жертву ідолам. Святі отроки ухилились від жертвоприношень.
Про це було повідомлено царю, і святі отроки були схоплені і заковані в цепи. Побачивши
красу і молодість отроків, цар наказав звільнити їх до часу. Скориставшись від’їздом
Декія, юнаки роздали своє майно убогим і віддалилися в печеру гори Охлон, перебуваючи
там в молитві і безмовності, готовлячись таким чином до страждань. Дізнавшись про
це, імператор повелів закласти вхід в печеру, щоб юнаки померли там від голоду і
157
спраги. Але Господь навів на них дивний сон, і вони проспали близько двохсот років, до
часу правління благочестивого царя Феодосія Меншого (408-450), покровителя
християн. В той час появилися єретики, які чинили смуту в Церкві Христовій і
заперечували воскресіння мертвих. По Промислу Божому був відвалений вхід у печеру, де
виявлені були сім святих отроків, які ожили чудесним способом. Про це дізнався цар
Феодосій і в супроводі чисельності народу прибув до входу печери. Увійшовши в неї, всі
побачили живих отроків, вигляд яких був подібний до ангелів. На протязі тижня цар
спілкувався з ними в печері. Потім, по Божому повелінню, отроки знову заснули, на цей
раз до загального воскресіння. Господь відкрив таємницю майбутнього воскресіння
мертвих. Друга пам'ять святих отроків – 4 серпня.
Святого апостола Якова, брата Господнього по плоті
Прийдіть пам'ять Божого брата свято вшануємо, о Богомудрі! Ярмо бо старанно
взявши Христове, проповідником Його милосердя Євангелія і Царства явився, і Його
невимовне улаштування приводить до віри. Тому ним, Всесильний, нам очищення даруй.
Всі кінці світу навчив словам твого віщання, ними ж просвіщаємося Божественною
доброчинністю до всіх і наставлені вірою до пізнання Святої Тройці. Тому молимо тебе
як ієрарха: молися Ісусу Чоловіколюбцю щоб спасти душі наші.
Здалеку передбачивши твоє життя, Якове, тебе брата прийняв Христос
Чоловіколюбець, премудрий проповіднику, і явив Єрусалиму священного вірного
архієрея, і таїнств невимовно священного служителя. Його ж нині моли щоб спастися
Кров’ю страждань священство прикрасив ти, священномученику апостоле: на крилі
святилища ставши, проповідував Бога Слова Творця всього сущого. Тому від юдеїв
повержений сподобився Небесних чертогів; брат Божий Якове, Христа Бога моли щоб
Всі ті, хто з благоговійними почуттями, нині священне свято радісно звершує,
викликнімо, вірно прославляючи сьогодні в псалмах і співах Божого брата і ученика
Господнього, який завжди молить щоб спастися нам.
Стих: По всій землі лунає голос їх, і до кінців вселенної слова їх.
Ти що по плоті Господнім бажанням був Йому братом, мудрий, учеником і світком
Божественних таїн, тікав з Ним і з Йосипом, і з Матір’ю Ісуса в Єгипет: тому з Ними ж
моли щоб спастися нам.
Апостольський лик тебе вибрав бути священником Христа Доброчинця, спочатку у
святому Сіоні, як сущого Йому по плоті спорідненого брата, супутника і спадкоємця
шляхів Його, Якове.
Начальника пастирів Христа був ти братом і приємником і серед апостолів
знаменитим, бо ж за Нього померти бажав і страждань не посоромився, Якове славний;
Його моли невпинно щоб спасти душі наші.
158
Владичице, прийми молитви рабів Твоїх і визволи нас від усякої нужди і печалі.
Як Господній ученик прийняв ти, праведний, Євангеліє, як мученик неописаний,
сміливість як брат Божий, і молитвеник як ієрарх; моли Христа Бога щоб спастися душам
нашим.
Слава, і нині, Богородичний: Все вище розуму, Преславна Богородице…
На ранній, на Бог Господь... тропар (двічі). Слава, і нині, Богородичний.
Апостоле Христовий, і свідку, і мученику, Якове премудрий, брате Божий
блаженний, тих, хто з вірою шанують чесну твою пам'ять звільни від гріхів молитвами
твоїми, що Небеса унаслідував силою духа.
Купину неопалиму, що Мойсей бачив, гору Божу, святу хмару, тінь неосквернену,
Богу прийнятну трапезу, палату Високого Царя, світлі і непрохідні двері, Діву оспівуємо.
Ученик Слова, Істини проповідник, як стріла посланий був ти, просвічуючи тих, хто
в лютій темряві, святий апостоле, і безбожності темряву відганяючи від землі, всіх
благочестивих синами дня показав єси, Христовий свідку, святий Якове.
Нас, що маємо непохитне уповання на Тебе, Діво Пречиста, як покров сущий, від
різних напастей і обставин, і бід лютих визволи, молячи Сина Твого з Його апостолом, і
спаси всіх тих, хто прославляє Тебе.
Обидва канони Октоїха, без мучеників. І апостола на 6, глас 4:
Пісня 1.
Діянням благим, Якове, і даром звершеним від Отця світло людям подаєш,
навчаючи явно, молися, щоб були Йому причасниками ті, хто тебе прославляє.
Світлом просвічений Божественного Духа, доблесний, і з Ним закони виклавши,
Церкви народів управляєш, як Христовий апостол, священний служитель таїн,
блаженний.
Лик апостольський, мудрий, явно прикрасив ти, як перший ієрарх, діянням Слова
помазаний як ученик і брат Божий, святий священний проповіднику.
Джерелом зцілень Тебе маючи, черпаємо, як Джерело, що народила життя,
Богородице Діво Чиста, і душ лікування, і тілес відновлення.
Пісня 3.
Радується сьогодні тобою покоління Іуди, Христовим сяянням бачивши тебе світло
осяяного.
Зірку Богом сяючу Церква язичників маючи тебе, славного проповідника,
Божественним світлом освічується.
Закони життя Церкви Христової положив, Життєдайним Духом творячи
законоположення і віщаючи.
159
Його ж народила Ти тілом, о Богомати, що від Отця Засяяв, Його, Чиста, Яків як
Бога проповідував.
Родичом по плоті Ісусовим був ти, і від Нього, апостоле, благодать велику прийняв і
всім подав просвіщення і розум, мудрий Якове, і ідольську облесливість з коренем
вирвав. Тому, темряви заступники і облесники, неправедно тебе, Спасового
проповідника, убили. Ради цього взиваємо до тебе: моли Христа Бога гріхів прощення
дарувати тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
Сонця духовного хмаринка, Божественного Світла світильнику золотий, Нескверна,
Чиста, Непорочна Владичице, затьмарену мою душу осліплену пристрастями,
безпристрасності світлом просвіти, молюся, і осквернене моє серце омий потоками
розчулення, покаяння ж сльозами і від темряви моїх справ мене очисти, щоб з любов’ю
взивав до Тебе: Богородице Приснодіво, моли Христа Бога гріхів прощення подати мені,
бо Тебе маю за надію я, раб Твій.
Пісня 4.
Ірмос: Заради любові до образа Твого, Щедрий, Ти на хресті був піднесений, і
народи зніяковіли; Ти бо, Чоловіколюбче, кріпкість моя і хваління.
Увів у море Коней Твоїх, апостолів, Спасе, і просвітивши народи до Твого пізнання
привів, Владико.
Нескверно, як дзеркало явився, і перший промені Нествореної Тройці старанно
прийнявши, всім засяяв.
Головним тебе каменем пророцтво освячене бачить, що сокрушає спокуси гнилу
суєту силою Духа.
Увійшло, о Богомати, в утробу Твою Предвічне Слово, Народжений від Отця
невимовно, Якова апостола являє.
Пісня 5.
Ти, Господи, Світло, блиск Якова явив сяючим, що земних невідання і темряву
змінює.
Тебе, Господи, голосом вільним проповідував праведний брат Твій, і наслідувачем
Твоїх страстей був, коли його убивали.
Який земний розум зможе похвальні пісні тобі принести, доброчинності
просвіченому благодаттю, Якове.
Тебе істинно отримав Бог як житло, і вселилося Слово, о Діво, турбуючись про наше
спасіння.
Пісня 6.
Законно в одяг кращий тебе одягнув і явив ієрархом, як древнього чесного Аарона,
що заради милосердя в братство прийняв.
Органом був добрим, що звучав дією Духа, всі думки насолоджуючи і до Бога
приводячи тих, хто спасається від рабства лютого,
Бажав життєвої випити води, і став ріки виточувати з утроби своєї, які для світу
160
течуть, Бога проповідуючи Божественним Духом.
Єва через непослух смерть породила, Богородиця ж, зачала і Життя Нестаріюче
народила, і за всіх древній віддала борг.
Отче Єдинородне Слово Бог, що прийшов до нас в останні дні, Якова Божественно,
першим тебе показав Єрусалимським пастирем і учителем, і вірним будівником
духовних таїнств; тому тебе всі шануємо, апостоле.
Ікос:
Народив тебе Йосип, першого Єрусалимського ієрарха, і Господнього брата, Якове
Боговидцю, піснями похвальними оспіваємо тебе з вірою взиваючи: даруй нам
довершений дар від Отця світла і віджени скорботу, що находить на нас через багато
гріхів, підняли бо на нас вороги п’яту і оточили нас ізмаїлтяни, поламай їхні луки,
священним явленням, бо тебе всі ми шануємо, апостоле.
Пісня 7.
Як в печі на горні просвічений Божественним пришестям Духа, таємниче, Божий
проповіднику, взивав ти: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
З висоти сильним диханням у вигляді вогняного язика був натхнений апостол
віщати Божу величність: благословенний Ти у храмі слави Твоєї, Господи.
Видіння діянь написав на дошці, як від духовної скрижалі людей навчив ти взивати:
благословенний єси, Боже мій, Господи.
Той, що створив світ був в утробі Твоїй, Божа Наречена, Божественного служіння
показав виконавця Якова, що взиває: благословенна Ти серед жінок, Непорочна
Владичице.
Пісня 8.
Руки розпростерши міцні, апостолів Своїх благословив, Спасе, піднімаючись до
Свого Отця, і улаштував щоб вони з радістю взивали: благословіть, усі діла Господні,
Господа.
Як і обіцяв єси, правдиво послав апостолам Своїм Духа, Владико, Його світлістю
Яків просвічений, вселенну блискавками освітлює явно і взиває до Тебе: благословіть,
усі діла Господні, Господа.
Мудрість Іпостасну мав – Учителя, мудрий Якове, що навчав тебе невимовним
таїнам, і до благочестя людей призвав взивати: благословіть, усі діла Господні, Господа.
Як гору явлену духовну, Діво Чиста, пророк передбачив Тебе, з Тебе бо чесний
Камінь відсікся, воістину спасаючи вселенну, що Божественно співає: благословіть, усі
Пісня 9.
161
Прийдіть всі, першопрестольного світильника, як ієрарха і Христового
проповідника, Якова, тезоіменитого праведно найменованого, священними піснями
будемо величати.
Як Божественного співучасника явленого Безконечного Царства, і названого Божого
брата, що життям істинним наймення прийняв, священних таїн служителя, тебе
величаємо, Якове.
Перед престолом Тройці стоїш увінчаний, блаженний, умоли твого Владику щоб ті,
хто з вірою шанує твою пам'ять, нетлінною насолодилися частиною, як добрий ієрарх,
Якове.
Ти, від Діви, що не знала чоловіка, Народженого Бога явленого, ученням своїм явно
шанувати Бога навчаєш, як Втілене Слово, в Нього ж ми віруємо нині, і достойно
величаємо.
Тебе, як Божого брата, Богом натхненний блаженний Якове, вірні з обов’язку
хвалимо, прославляючи світлу і чесну, і світлоносну твою пам'ять; молися старанно за
тих, хто шанує тебе.
Як Молитвеницю і теплу Заступницю Тобі приводимо, Чисту Матір Твою ми, вірні,
з обов’язку взиваємо: сподоби рабів Твоїх причаститися слави Твоєї, і з праведниками
отримати частину, і насолоди райської нам в Небесному Царстві.
На хвалітех стихири на 4, глас 8:
Господи, тоді ж на крилі святилища постав Яків, і зі сміливістю Тебе, Бога Слова
проповідував, Творця всіх, що в світ прийшов; його ж молитвами і нині подай
просвіщення душам нашим (двічі).
Господи, тоді ж деревом голова апостола розтрощена була, але в раю дерево життя
йому далося і, від тимчасового відрікшись, вічно радується; його ж молитвами Церквам
мир Твій даруй.
Господи, Тебе сповідував доблесно на землі, Сина Бога Вишнього, брат Божий,
щиросердно вікопомний, злих ворогів посоромив і приборкав; заради цього і постраждав,
і біля Тебе стоїть радуючись.
Господи, тоді ж скинули юдеї з висоти праведного, але він Небесного чертогу з
радістю сподобився, і в раю насолоджуючись достойно радується; тому подавай мир
У вогняному сяянні Божественного Духа просвітився, явився благочестя
Божественним ревнителем, брате Божий Якове. Тому і одягом тебе законного
священства чесно одягнуто, як древнього Аарона, і заради милосердя в братство тебе
Господь прийняв. Його моли, апостолів похвало, спастися душам нашим.
І нині, Богородичний. Славослов’я велике, і відпуст.
На літургії: Блаженні від канону апостола, пісня 3 і 6. Прокимен, глас 8: По всій
землі лунає голос їх, і до кінців вселенної слова їх. Стих: Небеса возвіщають славу Божу,
про діла ж Його промовляє небозвід. Апостол: до Галатів, зачало 200. Алилуя, глас 1:
Небеса прославлять дивні діла Твої, Господи, і істину Твою в Церкві святих. Стих:
Прославлюваний Бог на зборах святих. Євангеліє від Матфія, зачало 56. Причасний: По
всій землі лунає голос їх, і до краю вселенної слова їх.
Святий Яків, апостол від 70-ти (бл. 63), названий євреями «Праведним» і
162
удостоєний церковного наймення «Брат Господній» (Гал. 1, 19), – перший єпископ
Єрусалимської Церкви (33-63 рр.), складач Божественної Літургії, яка і нині
відбувається у Єрусалимі в день пам’яті апостола, 23 жовтня. У 51 році святий Яків
головував на Апостольському Соборі у Єрусалимі, а у 63 році засвідчив свою вірність
Господу мученицькою кончиною, будучи скинутий з крила Єрусалимського храму. Святий
апостол Яків написав соборне послання, долучене Церквою до канону Священних Книг
Нового Заповіту. Основна тема Послання – віра Христова, яка робить християнина
довершеним, мудрим і твердим, дарує радість і життя вічне (1, 12). Віра допомагає
покаятися, відмовитися від гріховного земного мудрування, від ворожнечі і незгод, від
користолюбства і заздрощів. Тільки очистившись, можна увійти у Церкву Христову –
нове творіння, де Бог відроджує нас єдиним спасительним словом Євангельської істини.
Святий апостол Яків навчає нас про нероздільну єдність вірі і справ любові. Як церковні
діяння неможливі без віри, так і справжня віра неможлива без участі в ділі
Христовому: «Віра без діл мертва» (Як. 2, 26). Церква є єдність віри і діла: вона живе
смиренням, молитвою, таїнствами, ревністю про спасіння ближнього, чеканням другого
Пришестя Господа нашого Ісуса Христа (Як. 5, 7-11).
Святого мученика Арефа і з ним 4299 святих мучеників
Єврейській лютості свою мужність протипоставив ти, мученику Арефо хвальний, і
Божественною благодаттю переможцем явився і лик мучеників Христових воїнів привів,
славний, від усякого віку і роду зібраних.
Арефо славний, прекрасний лик зібрав священних співстраждальців своїх, з ними ж
подвизався єси, звершивши добрий подвиг і служіння твого мужнього страждання. Тому
Христа моли дарувати душам нашим мир і велику милість.
Діви, Богомудрі мучениці, Христовою любов’ю розпалені, забули за немощі
природні і, силою Божественною явно зміцнені, облесливість ворожу зневажили, не
устрашилися болі страждань і печі вогняної не злякалися.
В піснях архієрея сьогодні, вірні, однодумно ушануємо, Арефу славного з сущими
його: бо ж він викрив царя беззаконного і кров пролив за Христове сповідання, звідси і
вогняна хмара попалила обличчя землі, викриваючи нечестя. Тому, Христе Боже, Твоїх
страстотерпців зміцнивши на Твоє славослів’я, і нас збережи, як Владика всіх, від спокус
і скорботи молитвами святих Твоїх.
Пізнавши лукаве і неправедне зле єврейське зібрання, зі сміливістю духа за Христа
подвизалися. Як у древності у законі, Того, Хто від Єгипетського рабства спас в пустині
прогнівили і Його ж до Хреста засудили; так нині і у вас, ділом Слово прийдешнє,
недужі невір’ям, до вогню засудили. Ви ж, разом мудро, мужньо терпівши страждання,
страшні в муках показалися. Сміливість маючи до Бога, моліть щоб від гріхів лютих
визволитися душам нашим.
163
коли побачила на Хресті повішеного, що з Неї невимовно засяяв Бог і Чоловік
Мужніми були у Христі проти безбожного царя, мученики святі, і його невір’я у
Христа викрили, прийняли страждання і голів усічення; тому, Арефо, хвалять тебе
ангели, і вірні народи прославляють і тих, хто постраждав з тобою, як невпинних
молитвеників за душі наші.
На ранній. Обидва канони Октоїха, і мучеників, на 4, глас 8:
Пісня 1.
перемоги співаючи й виголошуючи: прославляємо Тебе, єдиного Владику.
Мученику, страстотерпцю Христовий, Арефо блаженний, молитвами твоїми і сущих
з тобою мучеників розум мій просвіти; щоб оспівував вашу світлоносну і Божественну
пам'ять.
Високе життя явно на Небесах отримав, у Бога блаженний, Христу уподібнившись,
себе віддав добровільно на страждання беззаконним євреям, Богомудрий.
Слова порушив Божі, беззаконний і неправедний єврей, Богом вибране стадо
Христове погубив, але був засуджений праведним і Божественним Промислом.
Стежкою йшов неухильно, що вела до Небес, до Христа привів собор мучеників,
Арефо хвальний, всякого віку і роду зібраних.
Піснями похвалимо Пресвяту Марію, вірні, Богоматір Обрадувану, покров
Божественний, тихе пристанище, всіх вірних Заступницю.
Пісня 3.
Утверджену бачивши благодаттю Хреста Твою Церкву, єврейські беззаконні отроки,
від заздрощів танули, тому нещадно мучили різними ранами, Єдиний Чоловіколюбче.
Ті, що мали язик злої віри, який вивергає отруту, Тебе хулили, що визволив від
древнього страждання їхніх прародителів, і віруючих в Тебе, Спасе, закололи.
Сотворив на самоті Божественним діянням людські серця, і хто зможе глибину
Твого Промислу постигнути? Що стадо, яке зібрав єси, Христе, вовкам віддав.
Богомудре Твоє стадо, варварськими мечами січене, старанно призивало Тебе:
прийми духи і душі наші, Спасе, і до світла настав Царства Твого.
Померлого мене у древності, до життя, Пречиста, привела єси, єдина, що Іпостасне
Життя народила, з Нею ж зустрівшись, була явно знищена ворогуюча смерть.
Силою Хреста озброївшись і вірою огородивши місто своє, посоромив мучителя
лють, образом терпіння Божого бувши, привів ти Христу мучеників. Тому, зібравшись, з
обов’язку вшануємо, Арефо хвальний, святкову пам'ять твою, переможцю славний, моли
Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто з любов’ю шанує святу пам'ять твою.
164
В напасті багаторічні впав від ворогів видимих і невидимих, бурею одержимий
незліченних гріхів моїх, і як до теплого заступництва і мого покрову, Чиста, до
пристанища Твого милосердя приходжу. Тому, Пречиста, з Тебе без сім’я Втіленому,
молися старанно за Твоїх рабів, які невпинно моляться, Богородице Пречиста, молячи
Його завжди гріхів прощення дарувати тим, хто достойно прославляє славу Твою.
горить, бачачи Твоє розп’яття, яке терпиш будучи милосердним, Довготерпеливий,
Пісня 4.
Собор зміцнений благодаттю, і лик Божественний і пресвітлий, багато мучеників
постраждалих, воїнство побідоносне, маючи Арефу начальником, хай співають з
любов’ю і з пошаною зі співаючими: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Твоїм розумом утримувалося місто твоє, обдарований, сяючи чесною сивиною,
проти беззаконників мужньо подвизався і перемогу отримав, співаючи Спасу: слава силі
Твоїй, Чоловіколюбче.
Законом новим Животворящого Духа огороджений, закон творіння зневаживши,
град благочестивий переміг душевною чистотою і норовом благородності, Христу
співаючи: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Воістину град Божий явився чесним і мучеників Божественним житлом, і про тебе
співають нині славно, велично і дивно, лик бо співаючих приводиш до Владики: слава
силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Із Давидового царського виросла роду, і Царя всіх, що раніше віків від Отця Слово
невимовно і незбагненно засяяв, народила єси, Діво. Тому Тебе, Богородицю Богомудро
ми, вірні, ублажаємо.
Пісня 5.
молюся.
Богом званий собор і у Бога блаженний подвизався, і тепло один одного
укріпляючи, і допомагаючи, від беззаконних заради Христа з честю як переможці,
заколеними бути бажали.
Укріплені вірою і благочестя ревністю розпалені, угодники Твої, Христе,
беззаконників не злякалися, і Твоєю любов’ю доброчесно зв’язані, самі добровільно
віддалися.
Богу Божественним Промислом і неминучому Промислу долі все своє життя
віддали, собор Божественний, до скверного убивства від беззаконних євреїв з благою
сміливістю стреміли, доблесні.
165
На Тебе надіючись і віруючи нині Воскресінню Твоєму, Твої, Спасе, доблесні
мученики, без спору і голосіння, беззаконниками за Твоє сповідання убиті були.
Боже Слово Бог, раніше віків Отцю Споконвічний, багатством милосердя в утробу
Твою вселився, зубожів, і як Людина у тілі явився на землі, Діво Богородице
Прославлена.
Пісня 6.
Кров’ю Христовою ознаменовані, святі, кров свою старанно пролили, славні
мученики, і нині царювати з Ним сподобилися.
Мир пророче промовляли язики німі, проповідували Христа діти немовлята, діві
Богомудрі за благочестя самі себе Богу принесли.
Відділилося від тебе світло, сяючи від Христа щедро зціленням, Арефо Божий
проповіднику, до Нього ж зійшов єси, ще капаючи потом страждання.
Багато мучеників до Тебе, Спасе, Божественно були приведені; навколо Тебе лики
святих ликують, і просять прощення гріхів тим, хто їх завжди прославляє.
Засяяв від Сіону найвищою Божою красою прийняттям плоті з’єднанням
невимовним з Тебе, що не знала чоловіка, одягнений, і світ просвітив.
Радості світлоносне заступництво сьогодні нам настало – свято страстотерпців, його
ж звершуючи, славимо у Вишніх сущого Господа.
Ікос:
Розум мій просвіти, Христе, зорею подвигів доблесного Арефи і всіх святих, що з
ним постраждали; перший серед усіх явився вірним, мужньо ополчився проти тих, хто
заперечує Твоє втілення, що надприродно втілився і народився, тому і нас визволи від
спокуси і яви нескверними, що хочемо йти шляхом свідчення, ним же страждальці
ходили, прославляючи Тебе у Вишніх сущого Господа.
Пісня 7.
Потоки крові страждальців Твоїх виточують зцілення тим, хто з вірою їх пам'ять
хвалить, і до Тебе, Творця, старанно взиває: благословен єси, Боже отців наших.
Посоромили всю беззаконну раду, переможці, бо ж Божественним розумом і
дотепністю прикрашені, і радуючись, під час заколення співали: благословен єси, Боже
Матері щедрі, уражені Твоєю любов’ю, Христе, не пожаліли дітей, і в печі палені,
Тобі Владико, співали взиваючи: благословен єси, Боже отців наших.
Свічки страждання діви світло запаливши, у Божому чертогу, Богоносні, радуючись
з мудрими дівами, взивають: благословен єси, Боже отців наших.
Душ очищення і спасіння Заступниця єси, з вірою Тебе і з любов’ю, як Божу Матір,
звіщають і до Сина Твого разом взивають: благословен єси, Боже отців наших.
Пісня 8.
166
Не в законі є звершення, але у Христі дається спасіння, взивали мученики,
боговбийцям промовляючи. Тому, радуючись, будемо заколені всі і помремо старанно
Йому співаючи: люди, прославляйте Христа повіки.
Таїн навчена дитина і навчає безумних на Твій пречистий образ споглядати, Христе,
і віру прийняти пришестя Твого на землі, і уникнувши від беззаконних рук, в полум’я
входить з матір’ю, співаючи: люди, прославляйте Його повіки.
На землі мученики благочестиво подвизалися, на Небесах від Христа достойно вінці
прийнявши, радісно відійшли, туди де радісних житло, що з вірою співають і взивають
невпинно: люди, прославляйте Його повіки.
Перемогли, святі, диявола і слуг його бажаних, до Вседержителя і Господа всіх зі
сміливістю і радістю невимовно прийшли, взиваючи: священики, оспівуйте, люди,
За нас молися Сину Твоєму і Господу, що чисто і істинно прославляємо Тебе, і Тебе,
Богомати, сповідуємо, Пречиста, гріхів просячи прощення, і отримати спасіння тим, хто з
вірою співають: священики, оспівуйте, люди, прославляйте Його повіки.
Пісня 9.
Причасниками слави Христової, і спільниками смерті були, святі мученики, і
Царства діадемою світло прикрасилися. Перед Богом стоїте, нам просячи спасіння
душевного, достойні слави.
Законними явилися Христові воїни і непереможні мученики, Арефо мудрий, ті, що
страждали з тобою ревно, із страстотерпцями жінками, діви отроковиці, тому ж молимо:
старанно за нас моліться.
Виправи, Слово Божий, життя моє і направ, Владико, молитвами угодників Твоїх,
що люблять Тебе, і сподоби спільним причасником їм бути, гріхи мої зневажаючи як
благий і Чоловіколюбець.
Оселею Божою була Ти, Невмістимого в утробу вмістивши і, раніше Безтілесного,
втіленого нам народила. Його ж нині умоли, Чиста, гріхів прощення всім дарувати, що
Тебе завжди величають.
Пророчення Арефи Бог Виконавцем є, вчинив падіння нечестивого через Омирта
Єлезвоя мужнього, який прогнав і знищив полки нечестивих, Награн же прославляючи і
радістю наповнюючи.
Сущу Богородицю Тебе сповідуємо, Владичице, спасенні Тобою: Бога бо невимовно
народила єси, що зруйнував Хрестом смерть, і до Себе привів безліч мучеників; з ними ж
Тебе прославляємо, Діво.
На Літургії: Прокимен, глас 4: До святих, що на землі, і до угодників Твоїх все
бажання моє. Стих: Повсякчас бачив я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і не
167
похитнуся. Апостол: до Євреїв, зачало 330. Алилуя, глас 4: Взивають праведні, і Господь
чує їх і від усіх скорбот визволяє їх. Стих: Багато скорбот у праведника; і від усіх них
визволить його Господь. Євангеліє від Матвія, зачало 38. Причасний: Радуйтеся,
праведні, в Господі: праведним подобає хвалити Його.
Святий мученик Арефа і 4299 постраждалих з ним, і блаженний Єлезвой, цар
Ефіопський (523). Дев’яностоп’ятирічний старець Арефа, градоправитель міста
Награна в Омиритській країні, постраждав у 523 році. Разом з ним були замучені за віру
Христову і 4299 жителів цього міста. В той час країною управляв злочестивий цар
Дунаан, лютий гонитель християн, юдей за родом і за вірою. Ревно переслідуючи Церкву
Божу, він мучив і убивав християн, які не корилися його волі і не бажали жити по
юдейському закону. У царстві його вже не залишилося нікого, хто б насмілився відкрито
сповідувати Христа, і тільки в одному місті Награні, великому і багатолюдному,
прославлялося Ім’я Христове. Там процвітало благочестя, збільшувалося число
монастирів, а вірні досягали успіхів і удосконалювалися в доброчинності. Почувши, що
жителі міста Награна не покорилися наказу і не хочуть жити по юдейському закону,
Дунаан зібрав всі свої війська і вирішив знищити християн міста Награна, і цим
досадити царю Ефіопському Єлезвою, який захищав християнство. Але всі спроби
Дунаана взяти місто приступом були безрезультатні, християни мужньо захищалися і
перемагали нечестивих. Втративши надію, Дунаан вирішив піти на хитрість. Він
присягнувся, що прийшов не кривдити містян і не відвертати їх від віри, але лише
зібрати податки. «Я візьму у вас дань – говорив він через послів – і клянусь Богом і
законом, що не вчиню вам зла, але залишу вас жити мирно, при вашій вірі». Християни
повірили словам Дунаана, підкріплені клятвою, і відкрили ворота міста. Цар увійшов
разом з воїнами в місто, як вовк у овечій шкурі, прикинувся добрим і лагідним. На другий
день він знову став на чолі своїх загонів, щоб почати безбожну справу, яку задумав, і
повелів явитися до нього шанованим мужам і міськім воєводам. Серед них знаходився і
блаженний Арефа, старший віком і розумом. Він був князем і воєводою, якому було
доручено все міське упорядкування. Дякуючи його порадам містяни довго і хоробро
протистояли ворогу. Явившись до царя, християни віддали належну подяку йому за його
добрі наміри, але тут виявилась вся підступність Дунаана. Свою клятву він назвав
дитячою потіхою і повелів заковати у цепи всіх тих, хто явився, а їх майно
розграбувати. Потім наказав запалити велике вогнище і вкинути в нього всіх
священиків, кліриків, ченців, а також дів, посвячених Богу. Були приведені дружини і
діти святих мучеників, які були разом з Арефою у оковах. Цар погрожував їм муками,
переконуючи відректися від Христа, але побачивши їх твердість, повелів всіх
стратити. І жінки, і малі діти, випереджали один одного, схиляли під меч свої голови,
кваплячись померти за Христа, чим привели в здивування царя і його вельмож. Серед цих
мучеників була і знаменита вдова із міста Награна Синклитикія з двома дочками,
старшій було 12 років. На другий день, сівши на підвищеному місці, цар призвав Арефу і
його сподвижників і, побачивши їх непохитність, наказав всіх стратити, вони віддались
старанній молитві. «Господи! Господи! – молились вони – Надія нашого спасіння! Ти
осінив голови наші в день боротьби. Тепер уведи нас в Життя Вічне, тому що ми нічого
не полюбили більшого від Тебе». Під час молитви святих мучеників почали страчувати.
Першому відсікли голову святому Арефі, а потім і іншим християнам. Вони мужньо
прийняли смерть за правду і сповідання Христа, так, що «Дивувалися і багато плакали
навіть ті, яким було доручено умертвити їх». В цей же день Свята Церква звершує і
пам'ять блаженного царя Ефіопського (Абіссинського) Єлезвоя (Єлесвана). Почувши про
168
побиття християн, він повстав проти Дунаана зі своїм військом і позбавив його влади і
життя. Сам же блаженний Єлезвой дав обітницю після перемоги посвятити себе
чернецтву. Повернувшись додому, він залишив престол, віддав волі Божій Ефіопське
царство і себе самого. Таємно пішов у ближній монастир і 15 років подвизався в келії,
удостоївшись дару прозорливості (бл. 553).
Святого блаженного Єлезвоя, царя Ефіопського
Ти, що Божественною любов’ю піднявся на помсту за пролиту кров праведників, як
Давид від Самуїла, і щоб пророче збулося передречене тобі від дивного Зінона,
обіцянкою йому і його благословенням перемогу над ворогом явив, після залишивши
царство оселився в горах і в пості життя прожив, царю Єлезвою, моли Небесного Царя
Христа спасти душі наші.
Висоту земного царства, і вінець вінця знаменитості, і багряницю відклав заради
любові до Царя Христа, від Нього ж на Небесах славно увінчаний. Єлезвоя царя мудрого,
що тлінне і тимчасове царство змінив на Вічне Царство, в піснях прославимо, великого
молитвеника за мир.
Преподобного Арефи, в Ближніх печерах спочиваючого
Багатство твоє душевне погубити бажав ворог, і був затьмарив тебе спочатку
багатством тлінним, але Господь, що всіх спасає, багатство погибельне украсти
попустив, душевне ж нешкідливо зберіг, Небесних скарбів тебе спадкоємцем явив,
Арефо, тому тебе шануємо і ублажаємо.
Іову терпеливому вдячності ревнуючи, перетерпів з подякою викрадання тлінного
свого маєтку, преподобний Арефо, тому з ним отримав нетлінний маєток на Небесах;
моли Христа Бога за всіх нас.
Преподобні Арефа, Сисой і Феофіл, затворники Печерські (XII-XIII) подвизалися у
Києво-Печерському монастирі і поховані в Ближніх печерах. Преподобний Арефа був
родом з Полоцька. Проживаючи в монастирі, він зберігав у своїй келії велике багатство.
Одного разу злодії обікрали його. Жаліючи за втраченим майном, преподобний Арефа
став нарікати на Господа, за що був уражений тяжкою недугою. Будучи при смерті, він
бачив, як прийшли до нього ангели і почали сперечатися між собою. Біси заявили, що за
скупість і ремствування на Бога він повинен бути відданий їм, ангели ж, звернувшись до
нього, молили: «Нещасна людино, якби ти подякував Богові за вкрадене майно, це би
тобі зарахувалося як милостиня». Після видіння преподобний Арефа був повернутий до
життя. Останні свої дні він провів у затворі, в скорботі і розкаянні за гріхи, відрікшись
від всього земного. Скінчився святий Арефа не пізніше 1190 року.
Святих мучеників Маркіана читця і Мартирія іподиякона
Служіння звершивши і віру зберігши, увінчалися мученицьким вінцем, Маркіане і
Мартирію, непохитні стовпи Церкви, груди, що молоко нетління виточуєте, бісері світлі,
світильники, що творіння сяйвом благочестя просвіщаєте.
169
Єдиний розум і однодушність маючи, двійня Божественна, розділення Арія
зруйнували, навчаючи шанувати Співприносущного і Співбезпочаткового Сина Отцю, і
Духу, в Одиниці Тройцю і Тройцю в Одиниці, Одне Єство, Трьома Лицями Нероздільне.
Явилися послідовниками з єдиними звичаями, уподібнившись з єдиною ревністю до
священного проповідника Павла, і проливанням крові ворога потопили, і лютої єресі
висушили потоки, і явилася річка благочестя, що напуває Церкву Христову, Маркіане і
Мартирію.
Учениками і послідовниками проповідника і сповідника були Єдиносущної Тройці, і
з ним за Її гнані, блаженні, на смерть від меча єретиками лихомовними засуджені були.
Тому і мученицькими вінцями від Бога прикрасилися і сміливість прийняли; моліть щоб
визволитися від бід тим, хто шанує вашу пам'ять.
Коли Свого Агнця, Ягниця і Непорочна Владичиця, на Хресті бачила, не маючого ні
вигляду ні величності, плачучи промовляла: о горе Мені, і куди краса Твоя поділася,
Найсолодший, де краса, де благодать сяючого образу Твого, Сину мій Улюблений.
Духовні світильники Церкви і Тройці захисники, Маркіан і Мартирій, щитом віри
єресі подолали, Православ’я світом світ просвітили, рівноапостольному Павлу
підкорились, пастирю і учителю істини догматів, Арія і Несторія знищили розділення,
Савелія і Севірія з’єднання відкидаючи, Троїчно Бога проповідуючи Одиницю і від Діви
Втіленого Бога, у двох єствах Єдиного Христа, благочестиво всім прославляти, хвальні,
проповідували. Тому вінці перемоги з Небес прийнявши, Божі проповідники, просять для
нас великої милості.
Зброя Твоє серце вразила, Пречиста, коли Сина Свого на Хресті бачила Ти, і
взивала: бездітною Мене не залиш, Сину Мій і Боже Мій, що зберіг Мене після Різдва
Дівою.
Мучеників двійня однодушна, Маркіан з Мартирієм славним, Арієве нечестя
зруйнувала і у Співприсносущого Сина Отцю і Духові вірувати навчила, Павлу
покоряючись істинних повелінь учителю, тому мечем убиті померли; і завжди з Христом
перебуваючи, за нас Його молять щоб спасти душі наші.
На ранній. Обидва канони Октоїха. І святих канон на 4, глас 4:
Пісня 1.
Ірмос: Колісниці кріпкі тричасної душі нехай потопить у глибині безстрастя Той,
Хто народився від Діви, щоб як у тимпані, в умертвленім тілі я співав Тобі пісню
перемоги.
Невимовно світлом Святої Тройці завжди осяяні, світильниками чистими є, святі,
тому з вірою світлоносне ваше свято сьогодні звершуючи, світло радуємся.
Бачити бажали на землі заради нас сяюче Слово від Діви, страждальці, сповідували
Його Єдиносущного Отцю, і з впевненням твердим насильницькою смертю постраждали.
Павла мудрого, Божі проповідники, явилися послідовниками і учениками,
проповідуючи Сина Єдиночесного Отцю, тому, мечами посічені були, страстотерпці, і
пролиттям крові землю освятили.
Безначального Сина Божого зачавши втілила, Чиста, Який став Людиною заради
170
милосердя невимовного; тому, Йому поклоняючись, благочестиво Тебе славимо, як
Винуватицю всього обожнення.
Пісня 3.
Ірмос: Не мудрістю, і силою, і багатством хвалимося, але Тобою, Христе, Отчою
Іпостасною премудрістю; бо нема святого, крім Тебе, Чоловіколюбче.
Православ’я просвічені Божественним Духом, Арія темряву прогнали, будучи
свідками Вседержителя.
Навчали догмату, шо Слово Рівне Отцю, святі, і засуджені на смерть, Маркіане і
Мартирію, до нескінченного Життя прийшли.
До священного воїнства ангелів прилічилися і до лику мучеників світло
приєдналися, тому чесну вашу пам'ять прославляємо.
Прикрашена рясно золотом як Цариця, нині по правицю біля Царя і Бога перебуває,
Владичиця, молячи за рабів Своїх.
Сповідуючи Божественне повеління аж до крові, яке від Нього прийняли, мученики
славні, єресі спокусу викрили і Православну віру зберегли; моліться невпинно Христу
Богу дарувати нам велику милість.
Від Божественного єства не відлучився, маючи тіло в утробі Твоїй, і Бог став
Людиною, Який після Різдва зберіг Тебе, Матір, Дівою Непорочною, як і до Різдва,
Єдиний Господь Бог, Його старанно моли дарувати нам велику милість.
Нескверна Ягниця Слова, Нетлінна Діва Мати, на Хресті бачила повішеного, Який
від Неї без болі народився, по материнські ридаючи, взивала: горе Мені, Чадо Моє, чому
добровільно страждаєш, бажаючи визволити від пристрастей безчестя людину.
Пісня 4.
Доблесними думками і довершеною мудрістю Православ’я, мученики Господні,
утвердившись, мученицькі подвиг звершили і єресі темряву відігнали.
Той, що не проповідував Слово Єдиносущне Отцю, розгнівався бездумно на
мучеників, удавився жилами священних ваших подвигів і втопився від витікання крові,
Божою благодаттю.
Боролися заради віри Господньої, святі, і постраждали з Небесним воїнством
з’єднавшись, тому, блаженні, зміцнюйте нас і просвіщайте.
Як груди Церковні, що молоко Православ’я виточують і благочестивих напувають,
Маркіан доблесний і Мартирій, нехай похваляться радісними піснями.
Священний пророк у древності горою Божественною назвав Тебе, Діво Пречиста,
доброчинністю осяяну; бо з Неї Слово спасіння явилося на відновлення і просвіщення
душ наших.
Пісня 5.
Премудрих догматів явилися послідовниками Павла, Божественного священного
діяча, його ж норову наслідуючи, мученики, з терпінням постраждали законно увінчані.
171
Як зірки світло сяєте на висоті чесної Церкви, глибоку темряву єресі Арія
відганяючи, мученики доблесні.
Віддалилися, святі, від красот життя, приблизилися до Христа малою кров’ю, і
нерушиме Царство, славні страстотерпці, унаслідували.
Істино народила Ти Сина на землі Єдиносущного Отцю і Божественному Духу,
Богородице; Його ж невпинно моли помилувати душі наші.
Пісня 6.
Ірмос: Дійшов я до глибин моря, і потопила мене буря гріхів многих, але Ти,
многомилостивий, виведи як Бог з погибелі життя моє.
Слідуючи словам пастиря, премудрого Павла, Православну віру зберегли, і як
ягнята, під час заколення від мечів кровопивць, радувалися.
Чесна перед Господом, славні, ваша смерть явилася, мудрі воїни, тому почестями
річними, святі, від усіх прославляєтеся.
Вас, доблесні страстотерпці, Маркіане блаженний і Мартирію, як джерело чудес має
Христова Церква, вічно радуючись.
Устами і язиком Тебе, істинну Матір Бога нашого, Діво, сповідуємо; Його ж, Чиста,
старанно моли, щоб спастися душам нашим.
Подвизалися добре від дитинства, Маркіане з мудрим Мартирієм, відступника Арія
подолали, неушкодженою зберегли Православну віру, наслідуючи Павла мудрого
учителя, тому з ним отримали життя, як Тройці поборники добрі.
Ікос:
Як служителі благочестя Бога Чоловіколюбця, двійня благословенна, скоро мене
попередьте і від зла визволіть, подаючи мені слово мудрості, щоб прославляв ваше
страждання, що за віру, святі, норовом безсумнівним постраждали, вінці отримавши
Небесні. З ликом страждальців і апостолів, і учителів, і чесних архієреїв радуєтеся, як
проповідники Божого Слова і Тройці поборники добрі.
Пісня 7.
Ірмос: Авраамові юнаки колись у Вавилоні вогонь печі подолали, у піснях
взиваючи: отців наших Боже, благословенний Ти.
Наслідуючи добре священного пастиря, Православ’ям прикрашені, руками єретиків
були заколені в сує, преславні воїни.
Закон Божий неушкоджено вірно зберігаючи, мученики Божественні, законно
постраждали від рук беззаконників, і разом заколені були.
Після священного поховання тим, хто з вірою до гробу вашого приходить, недуги
зціляєте, святі, святим заступництвом вашим перед Життєдавцем.
Від священних джерел таємниче черпаючи Божественну благодать зцілення, вірних
напоюєте, недугів висушуючи всяке примноження.
Визволені Твоїм Різдвом від вічного засудження, Богомати, радуйся, взиваємо до
Тебе, завжди Благословенна і Обрадувана.
Пісня 8.
172
Ірмос: Визволителю всіх, Всесильний; Ти, зійшовши, поборникам благочестя подав
росу серед полум’я й навчив їх співати: всі творіння, благословіть, прославляйте Господа
і величайте Його повіки.
Як два агнця заколюєтеся, Агнця Божого Єдиносущного Отцю проповідуючи, і
Трапезі Вишній принесені будучи, до собору страждальців приєднуєтеся.
Зміцнені силою Духа, скоренили спокуси лютість і сильно постраждавши, люто
ослаблених немощами, зцілюєте мудрі мученики.
Ви є лікарями душ наших від пристрастей, святі мученики, люті недуги і противні
заколоти зруйнуйте Божественними молитвами.
Оспівуємо Отця Неродженого, і Сина, і Святого Духа, Єдине Єство Нестворене і
Божество Єдине, і взиваємо разом: всі діла, благословіть, Господнього Господа.
Нас померлих оживила Ти, Життя всіх народивши, Богородице Владичице, слава
мучеників і праведних, гріхів тепле очищення.
Пісня 9.
Міцністю Божественною утверджені, смерті не злякалися, страстотерпці, але
старанно поклавши під меч свої голови, виконали доблесно подвиг Божественний. Тому
достойно прославляєтеся.
Як два світлих світильника, просвіщаєте вселенної довершення світлістю
Божественних страждань, Маркіане мудрий і Мартирію, темряву єресі Арія відганяючи.
Вінці славні від Бога прийняли достойно, перемігші потьмареного Македонія; і біля
Престолу Владики перебуваючи, прощення гріхів нам просіть, достойні слави.
Божественна ваша пам'ять світліша за сонце, серця всіх тих просвіщає, хто її
звершує, блаженні, в ній же умоліть Господа від темряви нас визволити.
Світла житло суще, Чиста, душі моєї очі просвіти, які потемніли від недбання і
темряві глибокої невіданням завжди одержимі, Непорочна, щоб з вірою Тебе ублажав.
Павла блаженного послідовниками були, служіння звершивши, Христове Царство і
Славу безсмертну з ним отримали зі всіма святими, і разом перебуваєте біля Тройці
Чесної, славлячи Її достойно.
Прославляють Різдво Твоє Безтілесні чини, бо Ти єдина радістю наповнила тих, хто
на землі, тому Тебе, Непорочну ми, вірні, славимо з піснями прославляючи: Світлом бо
сущим в темряві засяяла Ти, як на ранок сяє день.
На Літургії: Прокимен, глас 4: Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів. Стих: В
церквах благословіть Бога Господа, ви, покоління Ізраїля. Апостол: до Ефесян, зачало
224. Алилуя, глас 4: Взивають праведні, і Господь чує їх і від усіх скорбот визволяє їх.
Стих: Багато скорбот у праведника; і від усіх них визволить його Господь. Євангеліє від
Матвія, зачало 34. Причасний: Радуйтеся, праведні, в Господі: праведним подобає
хвалити Його.
Святі мученики Маркіан і Мартирій (бл. 355). У IV столітті аріанська єресь
прийняла широкий розмах. Агресивно налаштовані єретики анітрохи не поступаючись
ідолопоклонникам, переслідували, мучили і убивали християн. В той тяжкий час для
Святої Церкви і звершили свій християнський подвиг святі Маркіан і Мартирій. При
173
святому сповіднику Патріарху Павлу (пам'ять 6 листопада) Маркіан був читцем, а
Мартирій іподияконом, окрім того вони несли послух нотаріуса (секретарів) і росли у
вірі і благочесті під святительським омофором цього ревного поборника Православ’я.
Здібні юнаки мали велику повагу віруючих. Вони були настільки премудрі і красномовні,
що не один аріанин не міг протистояти їм. Зважаючи на це, єретики намагалися
навернути святих Маркіана і Мартирія на свою сторону, вживаючи звичні заходи
нечестивців: пропонували їм великі маєтки, архієрейські кафедри, золото, то
спокушаючи облесливістю, то погрожуючи стражданнями. Але всі підступи
лжехристиян були даремні. Молоді за віком святі виявились старцями у істинній
мудрості. Твердо стояли у Православ’ї і скінчилися від меча катів (бл. 355). Святитель
Іоанн Золотоустий потурбувався про побудування храму, де поклали мощі святих. Які
виточують зцілення болящим.
Преподобний Мартирій диякон, в Дальніх печерах спочиваючий
Добре служив Господу в чині диякона, чесний ієродияконе Мартирію, і там, де і
Господь твій як слуга Господній перебуваєш; молися Йому за нас, щоб подав нам велику
милість.
Дияконе чесний, ченців похвало і преподобних спільник блаженний Мартирію,
молися Господу невпинно за всіх нас.
Преподобний Мартирій. Диякон Печерський, в Дальніх печерах (XIII-XIV). Його
святе ім’я згадується у 7-й пісні канону преподобним Дальніх печер. Тут
прославляються його працелюбність, праведність і сердечна чистота, а також дар
вигнання бісів і зцілення недугів. Пам'ять здійснюється також 28 серпня і у 2-гу Неділю
Великого посту.
Святого великомученика Димитрія Мироточивого і згадування великого і
страшного землетрусу
На малій вечірні. Стихири на 4, глас 1:
Ти, Боже, основи всієї землі коливаєш і Єдиний стрясаєш морське ложе, як Творець
всього, визволи нас від праведного гніву землетрусу Твоїм милосердям, Чоловіколюбче,
завжди молимо (двічі).
Фессалоніка святкує пам'ять твою і скликає всі навколишні міста, Димитрію, тричі
блаженний, щоб звершити твоє світлоносне торжество. З ними зібравшись і ми піснями
прославляємо подвиги твої.
Прийдіть, вірні, зібравшись похвалимо Христового воїна і доблесного світильника
Димитрія, який все вороже насилля подолав, йому співаємо з вірою: молися за нас до
Христа, мученику.
Сьогодні вся вселенна просвіщається зорями страстотерпця, і Божа Церква квітами
прикрашена, Димитрію, і взиває до тебе: угоднику Христовий, і заступнику теплий, не
переставай молитися за рабів твоїх.
174
І нині, Богородичний: Богородице, Ти єси виноградна лоза істинна…
Маємо тебе подателя багатьох дарувань, угоднику Господній, виконуєш бо
прохання, яке ми маємо завжди.
Стих: Праведник, як фінік, розцвіте, як кедр на Лівані, намножиться.
Спів солодкий, страстей похвалу, благодаті віддяку, прийми, блаженний Димитрію.
Стих: Насаджені в домі Господньому у дворах Бога нашого розцвітуть.
Доброта страждальців, краса мучеників, благовірних хоронителю, прийми нині
похвалу тих, хто з любов’ю прославляє тебе.
Слава, і нині, Богородичний, глас той самий:
Діло Богоугодне: після Різдва Діва, що народила – Бога Слово, Який має людське
єство і явився у тілі.
Великого оборонця, знайшла тебе в бідах вселенна, страстотерпцю, що ворогів
перемагаєш, бо, як Лієву подолав ти гординю і на подвиг сміливий надихнув Нестора,
так, святий, Димитрію, моли Христа Бога дарувати нам велику милість.
Слав, і нині, землетрусу, глас 8:
Ти, що споглядаєш на землю, і вона трясеться, позбав нас від погрози страшного
землетрусу, Христе Боже наш, і пошли нам благодаті Твоєї милості, молитвами
Богородиці, і спаси нас.
На великій вечірні. Блажен муж..., перший антифон. На Господи, взиваю…, стихири
на 8, глас 2:
Ти завжди світиш вітчизні своїй, славний Димитрію мученику, як зірка світла,
завжди захищаєш її від нападу ворогів і визволяєш від озлоблення й усякої бурі; тому,
щорічно святкуючи пам'ять твою, блаженний, з вірою і любов’ю оспівуємо Господа, що
тебе прославив (двічі).
Мученику страстотерпцю Христовий, ти чудесами світиш, як сонце, святий
Димитрію; тому в пам’яті твоїй усі насолоджуємося твоїми чудесами, блаженний,
особливо радіючи вірою. Маючи сміливість, молися Господу, щоб Він спас від смерті і
скорбот рабів твоїх.
Ти був проколотий у ребра, заради проколотого на Хресті в ребра Спаса; Того ранам
з любов’ю ревнував ти. страстотерпцю Димитрію, являючи всім непереможне твоє
свідчення. Тому й поранений гонитель тобою був знищений, прийнявши спокусу твого
сповідання, страднику Христовий.
О, преславне чудо! На Небесах і на землі радість, нині в пам’яті засяяв мученик
Димитрій: від ангелів вінчається похвалами, і від людей приймає оспівування. О, як
постраждав! Як добре подвизався! Через нього упав ворог лукавий, якого переміг
Христос (двічі).
О, преславне чудо! Чудесами пресвітлими, світлішими за сонце, завжди світить
Димитрій краям землі, від невечірнього Світла осяяний, і в світлі. Що не заходить,
красується. Його ж сяянням були відігнані хмари варварські, недуги проганялися і
демони перемагалися.
О, преславне чудо! Заради Христа проколотий, тричі блаженний Димитрію, для
ворогів ти завжди був зброєю двосічною, перемагаючи ворогів гордість, знищуючи
демонів жорстокість. До тебе ж взиваємо: святий Димитрію, покрий нас, що завжди
вірно з любов’ю шануємо тебе.
175
Нині скликає нас страстотерпця всесвітнє торжество. Прийдіть, вірні, світло
святкуймо пам'ять його, промовляючи: радуйся, бо ти ризу нечестя розідрав вірою,
мужністю ж духа себе одягнув; радуйся, бо ти знищив злодійства лукавого силою, даною
тобі від Бога; радуйся, бо ти проколотим тілом блаженні страждання Христові нам
живописав. Його ж моли страждальців красо, Димитрію, щоб визволитися нам від
видимих і невидимих ворогів, і спастися душам нашим.
І нині, Богородичний: Хто Тебе не ублажить…
Вхід. Прокимен дня. Паремії три.
Пророцтва Ісаї читання (62,15-19; 64,1-5, 8-9).
Поглянь з небес і подивися з дому святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і
могутність Твоя? Милосердя Твоє і милості Твоє до мене утримані. Тільки Ти – отець
наш; тому що Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми: Ти, Господи, Отець
наш, від віку ім’я Твоє – Спаситель наш. Для чого, Господи, Ти попустив нас
спокуситися на шляхах Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе?
Споглянь заради рабів Твоїх, заради колін насліддя Твого. Короткий час володів нею
народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє. Ми зробилися такими,
якими Ти начебто ніколи не володів і над якими не іменувалося ім’я Твоє. О, якби Ти
розірвав небеса і зійшов! Гори розтанули б від лиця Твого. Як від вогню, що плавить, як
від киплячої води, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від лиця Твого
здригнулися б народи. Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, –
гори танули від лиця Твого. Тому що від віку не чули, не сприймали вухом, і ніяке око не
бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що уповають на нього.
Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх.
Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здавна грішили; і як ми будемо спасені? Але нині,
Господи, Ти – Отець наш; ми – глина, а Ти – Сотворитель наш, і всі ми діло рук Твоїх. Не
гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Поглянь же, ми усі народ
Твій.
Пророцтва Єремії читання (2, 2-12).
Так говорить Господь: іди і викликни у вуха дочки Єрусалима: Я згадую про дружбу
юності твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною в пустелю, у
землю незасіяну. Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто з’їдав
його, були осуджені, недоля спіткала їх, говорить Господь. Вислухайте слово Господнє,
дім Якова і всі роди дому Ізраїля! Так говорить Господь: яку неправду знайшли в Мені
отці ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, і осуєтились, і не сказали: де
Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас по пустелі, по землі порожній і
безлюдній, по землі тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де нежила людина? І Я увів
вас у землю плодючу, щоб ви споживали плоди її і добро її; а ви увійшли й осквернили
землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотністю. Священики не говорили: де Господь?
І вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я
Ваала і ходили вслід тим, що не допомагають. Тому Я ще буду судитися з вами –
говорить Господь, – і із синами синів вашими буду судитися. Тому підіть на острови
Хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було
там що-небудь подібне до цього? Чи перемінив який народ богів своїх, хоча вони і не
боги? А Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. Дивуйтеся цьому,
небеса, і здригніться, і вжахайтеся – говорить Господь.
Премудрості Соломона читання (4.7 - 15):
176
життя – вік старості. Як той, що догодив Богу, він улюблений, і як той, що жив серед
грішників, преставився; забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не
спокусила душу його. Бо вправлення в нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті
На літії стихира храму і святого стихири самогласні, глас 1:
Веселися в Господі, місто Фессалоніки, радуйся і торжествуй, вірою світло
одягнувшись, маючи в собі скарб – Димитрія славного страждальця і свідка істини;
насолоджуйся чудесами, бачачи зцілення, і дивись, як він знищує іноплемінників
гординю, і з подячністю до Спаса взивай: Господи, слава Тобі.
Красою пісень освітимо сьогоднішній день і прославимо подвиги мученика, стоїть
бо перед нами у славі великий Димитрій; він підступи демонів мужньо подолав, до
тризни ідольської старанно прийшов і з перемогою славно виніс ідолів; він Спасу
молиться за спасіння душ наших.
Глас 2:
В небесні оселі покликав Христос Бог дух твій, Димитрію, мученику мудрий, бо ти
був поборником Тройці, і в ідольській тризні мужньо постраждав, як адамант твердий;
проколотим був ти у ребра твої нетлінні, чесний, уподібнюючись Проколотому на древі
за спасіння всього світу; прийняв ти чудес дійство, подаючи людям безліч зцілень. Тому
нині твоє успіння достойно святкуємо, прославляючи Господа, шо прославив тебе.
Зійшовшись з вірою і любов’ю, святково взиваймо і всі заплещімо руками у
сьогоднішньому торжестві першоначальника нашого. Воїнства небесні нехай веселяться,
і проколотого за Проколотого списом Царя і Господа, що гординю Лієву сміливо
знищив, нехай величають. Нехай дивується земля і море преславним знаменням світлого
світильника; нехай достойно прославляють юні юності приборкувача, у старості жезл, у
бідах заступника, убогих збагачувача, у подорожі супутника, воїнів сподвижника, в морі
спільного керманича, надійного споборника граду Фессалоніки; молячись, так
промовляємо: преславний Димитрію, попередь і визволи нас від усяких обставин, і спаси
рабів твоїх молитвами твоїми.
І нині, Богородичний, глас той самий:
Засурмімо сурмою пісні, поклоняючись Небесній Цариці Матері Діві, що вінчає
благословеннями тих, хто оспівує Її. Вірні люди нехай збираються, й оспівують у піснях
Царицю, Яка народила Царя, що чоловіколюбно зволив визволити тих, хто раніше був
зв’язаний смертю. Пастирі і вчителі, зійшовшись, прославимо доброго пастиря –
Пречисту Матір – священника золотосяйного, світлоносну хмару, ширшу за небеса,
одухотворений кіот, вогняний престол Владики, золоту стамну, що вміщує манну,
зачинені двері Слова, всіх християн пристановище; боговіщаними піснями Її
прославляючи, так промовимо: Палато Слова, сподоби нас, смиренних, Небесного
Царства, бо нічого нема неможливого для Твого заступництва.
На стиховні стихири самогласні, землетрусу, глас 2:
Земля засмучується від гніву Твого, пагорби і гори трясуться, Господи; але,
споглянувши на нас милосердним оком, не люттю Твоєю прогнівайся на нас, а
177
змилосердься над творінням рук Твоїх і визволи нас від страшного землетрусу як благий
і Чоловіколюбець.
Стих: Подивишся на землю, і вона трясеться.
Страшний Ти, Господи, і хто витерпить праведний Твій гнів? Або хто Тебе вблагає?
Або хто ублажить Тебе за людей, що згрішили і впали у відчай? Небесні Сили, ангели,
начала і власті, престоли, господства, херувими і серафими за нас до тебе взивають: свят,
свят, свят єси, Господи, діла рук Твоїх не зневаж, Благий, заради милості, і спаси місто
це, що страждає.
Стих: Потряс Ти землю, і засмутив її.
Ніневитяни, які згрішили, почувши про свою загибель від гніву землетрусу,
покаялися, через знамення Іони, що був у киті. Але, як плач тих людей Твоїх, немовлят і
худоби ущедряв, і нас, покараних, пощади і помилуй заради триденного Твого
воскресіння.
Твоя божественна і непорочна душа, пріснопам’ятний Димитрію, має оселею
небесний Єрусалим, його ж стіни живописані руками невидимого Бога; і всечесне й
багатостраждальне твоє тіло має на землі цей славний храм, скарб чудес, який
неможливо вкрасти, і недуг зцілення, куди приходячи, зцілення черпаємо. Збережи,
хвальний, град, що тебе прославляє, від нападів супротивника, бо ти маєш сміливість
перед Христом, Який тебе прославив.
І нині, Богородичний: Безневісна Діво…
На благословення хлібів: тропар Димитрія двічі і Богородице Діво, радуйся… один
раз.
На ранній, на Бог Господь... тропар землетрусу, двічі. Слава, Димитрію, І нині,
землетрусу.
Нині святкуємо побожно свято страстотерпця, бо він Безперестанно Христу
молиться, щоб послати всім мир і милість (двічі).
Тепле заступництво тим, що в бідах, і помічницю нашу, і в Бозі нашу переміну,
Тобою ми від тління визволилися; Богородицю, вірні, ублажаємо.
Пам'ять твоя, славний мученику Димитрію, просвітлює нині Церкву Христову, і всіх
зібрала піснями достойно прославляти тебе, Богомудрий, як істинного воїна і ворогів
поборника; тому молитвами твоїми визволи нас від спокус (двічі).
Оспівуємо тебе, Богоневісто Мати Христа Бога нашого, прославляючи Різдво Твоє
незбагненне, ним же ми визволилися від омани диявола, й від усяких бід, Владичице
Богородице, і вірно взиваємо: помилуй паству Твою, єдина Всехвальна.
Полієлей і величання:
Величаємо тебе, страстотерпцю святий Димитрію, і шануємо чесні страждання твої,
що за Христа перетерпів єси.
Псалом вибраний: Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді…
Ти сяянням, як промінням, осяваєш і всі краї світу просвітлюєш, як зірка пресвітла, і
радісно благовістиш, як інший рай, і душі звеселяєш, і немощі лікуєш; тому тебе,
блаженний, достойно оспівуємо, і з любов’ю шануємо пам’ять твою, страстотерпцю
178
Димитрію, моли Христа Бога дарувати прощення гріхів тим, хто з любов’ю шанує
пам’ять твою (двічі).
Тебе як Діву і єдину серед жінок, що безмежно породила Бога плоттю, весь рід
людський ублажає, бо в Тебе вселився вогонь Божества, і як немовля Ти годувала Творця
і Господа. Тому ангельські чини і людський рід достойно славлять Різдво Твоє, і ми
одностайно взиваємо: моли Христа Бога дарувати прощення гріхів тим, хто з вірою
поклоняється пресвятому Різдву Твоєму.
Ступеневі, 1-й антифон, глас 4: Від юності моєї… Прокимен, глас 4: Дивний Бог у
святих своїх, Бог Ізраїлів. Стих: Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі
бажання Свої в них. Євангеліє від Матфея, зачало 36 (10, 16-22).
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Нині скликає нас страстотерпця всесвітнє торжество. Прийдіть, вірні, світло
святкуймо пам'ять його, промовляючи: радуйся, бо ти ризу нечестя розідрав вірою,
мужністю ж духа себе одягнув; радуйся, бо ти знищив злодійства лукавого силою, даною
тобі від Бога; радуйся, бо ти проколотим тілом блаженні страждання Христові нам
живописав. Його ж моли страждальців красо, Димитрію, щоб визволитися нам від
видимих і невидимих ворогів, і спастися душам нашим.
Канон землетрусу, з ірмосом на 6, глас 6.
Пісня 1.
Ірмос: Як по суші, перейшов Ізраїль по безодні стопами, бачачи, як гонитель фараон
потопляється; пісню перемоги Богові співаймо, взиваючи.
Який страшний гнів твій, від якого Ти нас позбавив, Господи, не поховав у землі всі
наші рухи; тому ми вдячно Тебе завжди славимо.
Ти, Владико, завжди радієш остаточному нашому виправленню, наче гнилий лист,
колихаєш усю землю, страхом Твоїм утверджуючи вірних, Господи.
Визволи від найтяжчого землетрусу всіх нас, і не дай, Господи, остаточно загинути
насліддю Твоєму, яке безліччю гріхів прогнівало Твоє довготерпіння.
Як раби взиваємо до Тебе, Мати Божа: звичайні милості Твої на місті і людях
милостиво показуючи, визволи нас від найтяжчого землетрусу і смерті.
І святого два канони, на 8. Перший канон, глас 4.
Божественним мученицьким вінцем увінчаний, ти у Бога радієш, всебічним сяйвом
сяючи і просвітленням наповнений, великомученику славний.
Як істинний свідок, і навіть до крови терпеливий страдник, блаженний, ти твердо
показав спротив мучителям, тому тебе Владика прийняв.
Носія злоби ти, Димитрію, скинув на землю, і мученицьким твоїм списом убив,
будучи Божественною благодаттю незбагненною силою на це укріплений, блаженний.
Без матері як Бог, від віку Сущий, став безотчим заради нас, Богородице
Всехвальна, прийнявши плоть із Тебе, Він залишився єдиним; це вище слова і розуму.
Інший канон, глас 8.
Богові.
179
Мира запашного і дорогоцінного відкрите джерело, Димитрію, обмий моє серце від
нечистих пристрастей і, показавши мене Христовим доброчинцем, облагодій мій розум,
щоб я прославляв твою Божественну милість.
Ріки води живої потечуть із серця вірних, каже Слово Боже. Тому проливається
джерело невичерпне твого мира, струмки якого веселять місто Боже, що прославляє твою
мученицьку сміливість.
Жезл Мойсеїв колись ударив по каменю в землі пустельній, і відкрив струмки рік
повноводих; тіло ж твоє, Димитрію, проколоте списом, показало джерело мира, що
прохолоджує новий Ізраїль.
Те, що ти маєш у нагороду за твої мученицькі рани, Димитрію, ні око не бачило, ні
вухо не чуло; нині ж, як нагороду за чистоту, ти виливаєш усім краям світу мира море,
що очищає пристрасті душ.
Пренепорочним вмістилищем, Пречиста, знайшло Тебе Слово Боже й у Твоє лоно
вселилося; і Те, що від Тебе прийняв, помазав Своїм Божеством, Єдиний пройшов у двох
природах, і вилитим миром назвався, Христос бо Бог і Людина.
Пісня 3.
Ірмос: Нема святого як Ти, Господи, Боже мій, що підніс рід вірних Твоїх, Блаже, і
утвердив нас на камені сповідання Твого.
Земля вкривається ранами, коли ми зле поводимося, і гнів Твій завжди піднімається
на нас, милосердний Царю, але змилуйся, Владико, над рабами Твоїми.
Потряс Ти, Господи, землю, і знову утвердив; караєш і милуєш неміч нашу,
бажаючи утвердити нас Твоїм Божественним страхом, Преблагий.
Братіє, біжімо від гріха, що породжує гірку смерть, і тяжкі землетруси, і нестерпні
моровиці, і Богу покаянням догодимо.
Будучи єдиною благою, старанно ублагай благе Слово, щоб сьогоднішнього
землетрусу і гніву позбавитися всім, Богородице Чиста, молимося.
Інший.
Ти вважав за нікчемні повеління мучителя щодо тебе, бо Слово Боже більше за все
переважало в тобі, страстотерпцю.
Ти був у скінії світильником світосяйним страждання, сяючи Божественним сяйвом,
мученику, страстотерпцю Димитрію.
Придбавши тебе як святе і дивне джерело зцілень і скарб, що не крадеться, місто
твоє радістю збагатилося.
Лікуючи зітлілий образ земнородних, в нього зодягнувся із Тебе Той, Хто перебуває,
як і був, Чоловіколюбцем.
Інший
Народившись з небес від Бога, ти став спадкоємцем Божественних благ, назвався
сином і наслідувачем Христовим, і царюєш з Ним: бо миро є образом цього, Димитрію.
Ти укорінився, за Давидом, як дерево біля витоку води, славний, і приніс великий
180
плід страждань; і нині є джерелом мира, що досягає країв землі.
Почерпнувши благодать Христову із ребра, що виточило кров і воду ти пролив кров
свою, заради Нього будучи проколотим списом; і нині, як воду, проливаєш серцям
вірних запашне миро, Димитрію.
Священні твої душевні сосуди, Пречиста, повні пахощів і мира Божественного Духа,
що найшов на Тебе; бо Ти, Бога народивши, перемінила вірних від смороду пристрастей.
Кондак землетрусу, глас 6:
Позбав усіх нас, Господи, тяжкого землетрусу і нестерпної моровиці за наші гріхи.
Змилуйся, Господи, над православними твоїми людьми, яких Ти придбав Твоєю кров’ю,
Владико; і місто не віддай на загибель землетрусом страшним, бо ми не маємо іншого
Бога, крім Тебе. І промов тим, хто співає: Я є з вами і ніхто проти вас.
Сідальний мученика, глас 4:
Як до мужнього страдника і сильного воїна Христа Царя взиваємо з псалмоспівцем:
радуйся, мучеників похвало і прикрасо; радуйся, світла зірко Церкви, і стіно, і
пристановище тих, хто прибігає до тебе, великомученику славний Димитрію; спасай тих,
хто оспівує тебе, від усяких напастей чужинців і озлоблення (двічі).
Слава, і нині, землетрусу, глас той самий:
Тих, що згрішили перед Тобою безмежно, Ти не відкинув, але, покаравши
милостиво, виправив; Божественним Твоїм провидінням Ти, Владико довготерпеливий,
потряс землю, ніяк не ушкодивши всіх рабів Твоїх заради великого милосердя. Тому
вдячними голосами Тебе славословимо і зі страхом прославляємо.
Пісня 4
Ірмос: Христос моя сила, Бог і Господь, чесна Церква побожно співає, взиваючи, від
помислу чистого Господа прославляючи.
Ти, Господи, трясеш землю, бажаючи утвердити в усіх нас істинний страх, що
трясеться підступами облесливого борця — диявола.
Божественною Твоєю силою Ти трясеш усе, і вжахаються серця людей, що живуть
на землі, Владико; послаб, Господи, хвилі Твого праведного гніву.
Тих, хто не має в душі страху Твого, Ти страшиш трясінням усієї землі, єдиний
Милостивий; але здивуй нас звичайною милістю Твоєю.
Богородичний: Знаючи Тебе, Владичице, як храм Божий, у святому храмі Твоєму
зворушено підносимо руки в молінні: зглянься на скорботу нашу і подай нам поміч.
Інший
Тебе, що переміг оману нечестя, всемогутнє Боже Слово увінчало славою,
Димитрію, бо ти співав: слава силі Твоїй, Господи.
Протиставивши омані перемогу, ти, Димитрію, прийняв переможний вінець правди,
взиваючи до Творця твого: слава силі Твоїй, Господи.
Керований рукою життєдайною, ти досяг тихого пристановища, де нині, радіючи,
взиваєш, Димитрію: слава силі Твоїй, Господи.
Як найсвятіша за все творіння, Ти єдина сподобилася бути Матір’ю Бога, бо,
народивши Його, світ просвітила благодаттю Богопізнання.
Інший
181
Відкинувши нечестя плотського народження, Ти зберіг до кончини чистоту
хрещення у купелі відродження, тому, Димитрію, Христос перетворює природну вологу
на миро, як перетворив воду на вино.
Як вогонь спалює все, а сила його зберігається цілою, так твоє миро,
великомученику, всіма почерпується, але ніколи не вичерпується; тому нині, побожно
поклоняючись, оспівуємо Бога, що дав тобі таку благодать.
Хто достойно прославить Тебе, Христе Слово, бачачи Твою благодать, яку Ти дав
Твоїм мученикам; бо це миро мученика Димитрія виточується як з джерела, пахощами ж
дихає і знищує затьмарення зла.
Джерело, що виходить із землі, напоює раніше, ніж дощ напоїть лице землі; ти ж,
мученику, схований під землею, став джерелом мира запашного, Димитрію, і нині
напоюєш краї світу.
Знаємо Тебе, Наречену і Матір Божу, Богородице: Тебе знайшло Слово Боже, як
мирозапашний паросток, що зацвів смиренням у долині людства; Він побажав Твоєї
доброти і вийшов із Тебе носієм плоті, вірних облагодіявши.
Пісня 5
Ірмос: Божественним світлом Твоїм, Блаже, просвіти, молюся, душі тих, що зрання
линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів взиває.
І ти, серце, захитайся нині, бачачи Божу погрозу, що наблизилась, і взивай: пощади
людей Твоїх, Владико Господи, і зупини праведний гнів Твій, Милосердний.
Людей і місто, яких Ти, Ісусе, придбав Своєю кров’ю, не віддай на загибель, бо
засмучується земля через страшний землетрус, благає Тебе собор апостолів.
Від путі Твоєї праведної ми відхилилися через розбещений норов, ввели у гнів Тебе,
милостивого і незлопам’ятного, але милостивим і щедрим будь до рабів Твоїх.
Нині прийшов час допомоги, нині ублагай, Пречиста, Сина Твого і Господа, щоб Він
був милостивим до нас, грішних, і визволив від гніву, що надходить.
Інший
Вогонь божественної любові маючи в серці, ти погасив вогонь безбожного
ідолослужіння, славний Димитрію.
Визволяй нас від бід, Димитрію, покриваючи твоїми молитвами тих, хто з вірою і
любов’ю прославляє тебе.
Хто з щирою вірою приходить до храму твого, Димитрію, той скоро зціляється від
недуг і пристрастей душезгубних.
Слово Боже, єдиносущне з Отцем, стає Твоїм Сином, єдиносущним з Тобою,
незбагненно і невимовно.
Інший
молюся.
182
Ти був пристановищем Того, Хто зійшов з Небес заради милості; ти напоїв
таємничими даруваннями, як дощ, або краплі, що тихо капотять; і нині із гробу виточуєш
ти миро запашне, Димитрію.
У стражданнях, законно відмовившись від любові до світу, Ти, мученику,
наповнився єлеєм благодаті Духа; перемігші ж темряви начала, ти отримав нагороду —
виточувати миро запашне, Димитрію.
Паростком, що зацвів, став ти у винограднику Господньому, Димитрію,
обагрившись кров’ю мук і розсіченими ранами, і болістями страждань, і розпаленням
печі; і нині миро виточуєш ти безперестанно.
Ось знову бачиться Божественний ковчег – храм мученика, всередину якого
священик вносить гріб, що виточує миро і єлей; навколо нього, духовно радіючи,
прославимо великого Димитрія.
Як новий Ілля, розпалений ревністю Христової любові, ти царя викрив, а самого
себе віддав на смерть, однак і тепер живеш, бо гріб твій показав джерело мира, як сосуд
єлея невичерпний.
Богородичний: Написав у давнину про Твоє, Діво, таїнство Твій праотець, співаючи:
слава дочки Царевої в путі її, який і Тебе прославив як блаженнішу за всіх людей.
Радуйся, всього світу визволення.
Пісня 6
Не маючи сміливості, Владико, молитися до неба, ми, смиренні, закликаємо обраних
Твоїх ангелів до теплої молитви; заради них визволи нас від Твого гніву.
Нині ми пізнали, що Ти не захотів сховати нас під землю з безліччю лютих гріхів;
тому Тебе з вдячністю славимо.
Ти повеліваєш коливатися основам землі, щоб ми, смиренні, перестали коливатися в
чеснотах і страхом Твого слова утвердилися у кращому житті.
Богородичний: Свята Богоневісто, ущедри нині схвильованих людей; і
материнськими Твоїми молитвами гнів Божий на нас скоро перетвори на радість, молимо
Тебе.
Інший
Разом зійшовшись, ми оспівуємо славну і світлоносну пам’ять твою, повну чудес і
дарувань Святого і чесного Духа, блаженний.
Розірви пута моїх гріхів молитвами твоїми, бо як непереможний мученик ти маєш
сміливість перед Владикою, і будь для мене пристановищем і покровом, Димитрію.
Чистою серед терня знайшов Тебе, як чисту лілею, як квітку в долині, о Богомати,
Жених; в утробі Твоїй Слово оселилося.
Інший
Зацвів ти духовно, як олива плодюча, і руками зі списом був силою умертвлений;
вірних же нині утішаєш, миро виточуючи із Божественного твого гробу, Димитрію.
Образ бджоли ти показав сам на собі, як виконавець усіляких Божественних чеснот,
183
зберігаючи душу твою непорочною для тіла, як для сотів; і нині виточуєш миро, що
насолоджує душі.
Ти полюбив Христа всією душею, і до Нього пішов, як до запашного мира, і Його
причастився; і нині струмки мира ти виточуєш безперестанно, Димитрію.
Краплини страдницької твоєї крові капали на землю, і ти її зробив джерелом мира; і
нині безперестанно виточуєш тим, хто черпає його, Димитрію.
Потом крови твоєї обмитий, ти, мудрий, подаєш твоє миро, як із нового джерела, на
зцілення тим, хто потребує і щиро приходить до тебе, блаженний.
Бачачи золотий світильник світла, що не заходить, приступімо до нього ми, що
маємо душі, затьмарені безліччю гріхів, бо він дає просвітлення і відганяє всіляке
затьмарення.
Кондак мученика, глас 2:
Струмками твоєї крови, Димитрію, Церкву Бог окропив, давши тобі силу
непереможну і зберігаючи місто твоє непорушним, бо ти його твердиня.
Ікос: Його, великого, всі оспівуємо, зібравшись з вірою, як воїна Христового і
мученика, Димитрія, у піснях і співах взиваючи до Владики і Творця вселенної: визволи
нас від землетрусу і бід, Чоловіколюбче, молитвами Богородиці й усіх святих Твоїх
мучеників, бо на Тебе всі надію покладаємо, щоб визволитися від бід і скорбот, бо Ти єси
наше утвердження.
Пісня 7
Ірмос: Росоносною піч учинив ангел преподобним юнакам, халдеїв же опаляючи,
веління Боже мучителя нахилило взивати: благословен єси, Боже отців наших.
Прославлений і довготерпеливий, Господи, Ти не умертвив рабів Твоїх землетрусом
і страшним коливанням землі, а настрашив, намагаючись відвернути від зла і дати життя
всім нам.
Випустимо зітхання від серця і проллємо сльози, щоб Владика Христос був
милостивим до нас і не знищив усіх нас землетрусом за безліч гріхів наших.
Горе нам, викликнімо, і руки простягнімо до Бога Небесного, і перестаньмо далі
чинити зло; ось бо Спас, гніваючись, трясе всю землю, бажаючи нас утвердити.
Споглянь на нас, Пречиста, і спаси всіх, хто Тебе оспівує і має бути знищений
гнівом Божим, і ярістю великою і страшною; нині вже надходить погроза за безліч гріхів
наших.
Інший
Прикрашений Божественною славою і благодаттю, мученику страстотерпцю, ти
сяєш світлом і просвітлюєш тих, що взивають: благословенний Ти в храмі слави Твоєї,
Господи.
Як багряницею, прикрашений своєю кров’ю, мученику Димитрію, маючи замість
скіпетра хрест, ти, славний, нині з Христом царюєш, взиваючи: благословенний Ти в
храмі слави Твоєї, Господи.
Прославлена і просвітлена Мати Діво, охорони всіх, хто визнає Тебе воістину
Богородицею, взиваючи: благословенна Ти між жінками, Непорочна Владичице.
Інший
184
Ісая, що колись закликав спраглих черпати воду, якби побачив твій, Димитрію, гріб,
безумовно виголосив би: ідіть до джерела мира і почерпуйте спасіння.
Будучи породженням землі, ти оселився в землі лагідних, де вода насолоди; її
напившись вдосталь, ти, Димитрію, відкрив нині постійне джерело мира.
Виріс ти, як гілка винограду, будучи невідсічений і з’єднаний з Богом; і Його
наповнившись насолодою, миро як струмені всім нині, Димитрію, виточуєш.
О, нові твої боріння! О, дивні мученицькі страждання! Твій бо піт, за Христа
пролитий, Він прийняв і явив тебе, блаженний, джерелом мира.
Струмок мира твого проливаючи, ти показав велике море чудес, якими потопляєш
недуги душ і тіл, Димитрію, і напасті й усілякі бурі втихомирюєш.
Молоком годувала Ти, Діво, у тілі Твого – народженого Бога, щоб полегшити у
пеклі болісті Адама, що спожив від древа пізнання і заповідь порушив.
Пісня 8
Ірмос: 3 полум’я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив; бо
все твориш, Христе, з волі Своєї; Тебе прославляємо по всі віки.
Ми засмутилися від праведного Твого, Чоловіколюбче, гніву, що несподівано
найшов на нас, і остаточним відчаєм охоплені, бачачи Твоє на нас обурення.
Простягнімо руки, вірні, і піднімімо очі до єдиного Владики, Який має спасти,
взиваючи: Христе, відверни від нас гнів Твій, бо Ти, Чоловіколюбець.
Тисячі ангелів, собори мучеників, пророків і апостолів, преподобних і святителів
святі зібрання благають Тебе, Владико: пощади людей Твоїх смиренних.
Ти знаєш, Милосердний, неміч нашу, і схильність до гріха, і нерозкаяність усіх; але
полегши гнів і заспокой наше горе, і Твоєю милістю ущедри світ.
Богородичний: Милостива Богородице, що милостивого породила Спаса, споглянь
на горе і стогін людей Твоїх і поспіши ублагати, щоб Він помилував нас.
Інший
Затьмарив ти, славний мученику Димитрію, весь гнів ворожий і напасть, озброєний
непереможною силою Христа, і, ставши переможцем, взивав: благословляйте, усі
Показавши мучеників благе стояння, ти успадкував благе звання мученика:
омившись водою святого хрещення, яке вдруге не оскверняється гріховними спокусами,
списом проколотий, ти взивав: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Безліч твоїх чудес, якими обдарував тебе Христос, вище всякого розуміння, вони
всім свідчать; і благодать зцілень, що вище слова, яскраво проповідує про твою милість
до нас, що взиваємо: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Богородичний: Єдину з усіх родів Матір Діву і Богородицю чисту оспівуємо, бо
Вона заступниця нашого спасіння, що народила Спасителя світу; до Нього ж ми
взиваємо: благословляйте, всі діла Господні, Господа.
Інший
185
Бог показав сущим у світі тебе, Димитрію, невгасимою свічкою душевною, що
завжди умащена єлеєм діянь; і чертога двері тобі відкрив; і невичерпним джерелом мира
тебе явив, подаючи цю благодать як нагороду за чистоту.
Не від крови й не від хотіння тілесного, як говорить Євангеліє, народився ти,
Димитрію, а від Бога, увірувавши у втіленого Бога; проливши ж за Нього кров твою, ти
одержав з небес дивну благодать і виточуєш миро запашне, що душі духмянить.
Ти став сходами духовними, що утверджені плотськими стопами на землі і до небес
досягають, бо ти, мученику, Богом збагатився, Який перебував у тобі; ти також стовп,
помазаний єлеєм подвигом страждань, і нині виточуєш джерело Божественного мира
тим, хто приходить до тебе.
Пророк Давид, співаючи, назвав тебе рікою, Богом наповненою, бо невичерпним є
твоє миро. Тому і безліч рік, наповнюючись водою, піднімають свій голос, руками ж
плещуть у славу Бога, Який прославив тебе через них.
Господь єдиний Трисвятий, Бог наймогутніший, Його ж богословствуючи, страдник
Димитрій у в’язницю був кинутий, і разом зі скорпіоном умертвив змія безтілесного, і
гординю Лієву подолав через Нестора Божественного, списом був проколотий, і нині з
гробу виточує миро.
За Адама – Господь, за Єву – Ти, Пречиста, Гавриїл же – за облесливого змія, хрест
же – за дерево, замість Едема – сад з гробом; «радуйся» – замість печалі, спис замість
вогняної зброї, і багряниця замість листя смоківниці; тому Тебе оспівуємо, Діво як
причину всього.
Пісня 9
Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього не сміють чини ангельські
дивитись: через Тебе, всечиста, Слово стало тілом і явилося людям; величаючи Його, з
Небесними Силами Тебе ублажаємо.
Всі ми згрішили, і страшно від того, що земля, не згрішивши, страждає:
Чоловіколюбець, караючи нас, усю її потрясає; опам’ятаймося і про своє спасіння
подбаймо.
Будучи Владикою часу і років, Господи, з волі Своєї Ти можеш миттєво стерти рабів
Своїх, але з великого Свого милосердя утримуєшся; дякуємо Тобі, безмовні раби Твої,
єдиний Чоловіколюбче.
Землетрусу, меча, гіркого полону і язичницького нашестя, падіжу і голоду, недолі і
всякої іншої біди позбав, Христе, місто і всяку країну, що вірно прославляють Тебе.
Земля без язика, стогнучі, взиває: навіщо ви, люди, оскверняєте мене безліччю злих
діянь; вас бо Владика щадить, а мене єдину покриває ранами; опам’ятайтеся і покаянням
умилостивте Бога.
Богородичний: Тління в Різдві Ти не зазнала, від тління ж визволи всіх нас, Діво, і
від тяжкого землетрусу, і від скорботи, вгамовуючи Владичний гнів Твоїми
материнськими благаннями, Богорадувана.
Інший
Розірви кайдани гріхів тих, що прославляють тебе, страстотерпцю, зупини підступи
пристрастей, знищ єресі і втихомири бурю напастей молитвами твоїми.
186
Направ на праведні стежки до небесного Царства священну паству твою,
вінценосцю мученику Димитрію, на пасовище спасіння, на місце вічного спокою.
Ублагай, великомученику Димитрію, Життєдавця Господа і Царя Небесних Сил,
щоб Він сподобив небесного Царства і вінців слави тих, хто тебе прославляє.
Богородичний: Тебе, Діво, всі вірні з надією прославляють як корінь, джерело і
основу нетління, бо Ти виточила нам особисте безсмертя.
Інший
і утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей чинів
начальства величають.
Прийнявши твій душевний сосуд, наповнений Божественним миром, Христос
прихилив твою, мученику, главу й упокоїв тебе заради життя твого, що сяє чистотою;
тому ублажаємо тебе, бо ти сповнився благодаті виточувати миро всім краям землі.
Ти для тих, що надіються на тебе, нагорода невимовним світлим преображенням; ти
джерело мира невичерпного, о великомученику! Стоячи перед Богом зі сміливістю
мученика, виблагай перемогу воїнству нашому над ворогами, і мир країні невід'ємний.
Силою хреста переможця, ти переміг Лієве зухвальство, і Нестора переможця
зробив мучеником; і нині всі варварські народи підкорив православним християнам,
діючи, воюючи, укріплюючи краї землі й звеличуючи їх.
Тих, хто прибігає до твого чесного ковчегу, що виточує мира ріку, з теплою
любов’ю від щирого серця і твоїми молитвами, мученику Христовий, визволи від діл
душогубних і від потопу злого смороду пристрастей; покажи їх запашними перед
Господом.
День духовної радості святкуємо, Димитрію, бачачи твоє джерело, що
безперестанно виточує миро; ти ж, сповнений Божественного світла, розжени морок
пристрастей, настановляючи нас ходити побожно, як удень, і бачити неприступне Боже
Світло.
Богородичний: Ти, Пречиста, – золота голубиця, Яка принесла оливкову гілку –
Слово Боже, що помазало плоть Свою єлеєм Божества. Його ж мученик прийняв у серце
своє, як у ковчег, і з гробу виточує миро, і намащує лиця вірних.
Світильний: Ти озброїв хрестом Нестора, і через нього на видовищі подолав Лієву
гординю, Димитрію, як Христос, відкрив ти ребра свої для списа, ними ж паству свою
збережи (двічі).
Господи, Ти споглядаєш на землю з небес і всю її трясеш, визволи нас від
землетрусу молитвами Богородиці, бо Ти дав Її християнам Заступницею.
На хваліте стихири мученика, на 6, глас 4:
Будучи проколотим, ти поранив борця твоїми списами і зробив його мертвим і
недіючим; його ж злоби позбав нас, Димитрію, і вчини нас міцними проти пристрастей,
що мучать нас, святими твоїми молитвами, зворушуючи Божественним страхом наші
серця і душі, святий Димитрію.
Знаючи тебе, святий Димитрію, як ріку, наповнену водою духовною, молимо тебе:
священно зроси душі наші, омертвілі від пристрастей злочинних, заради великої твоєї
милості, і обмий тих, що у скверні, і визволи від многих бід і вічної муки.
Як зірка світосяйна, явився ти на землі сяянням чудес, завжди просвітлюючи
піднебесну, славний Димитрію, морок затьмарення відганяючи твоїми молитвами від
душ наших і недуги зцілюючи тих, що з любов’ю святкують пам’ять твою, славо
187
мучеників і похвало.
Прийди, мученику Христовий, до нас, що потребуємо твоєї милості, і визволи
озлоблених мучительними погрозами і лютістю єретиків, бо вони нас гонять, ніби нагих і
полонених, переганяючи часто з місця на місце, і ми блукаємо в горах по печерах; будь
милостивим до нас, прехвальний, і дай нам послаблення, втихомир бурю, і погаси
обурення на нас, благаючи Бога, що подає світу велику милість.
Ти наша тверда стіна, що не боїться полону; ти нашестя варварів перемагаєш, і
недуги та скорботи вгамовуєш; ти сходи, що не руйнуються, і стіна незборима, і
градодержець і насельник, і захисник міста твого, Димитрію. Його ж, що нині люто бідує
і обтяжений скорботами, спаси, блаженний, твоїми молитвами, благаючи Христа, що
подає світу велику милість.
Всі чесноти маючи, ти ввійшов до собору страстотерпців, тому достойно успадкував
насолоду блаженного життя; предивно прикрашений ним, і уподібненням Христу
вшанований, рівністю списів прославлений, щиро благай, Димитрію, Христа, щоб Він
визволив нас, що шануємо тебе, від пристрастей і злої недолі, Він бо подає світу велику
милість.
Через списи ти успадкував благодать Спаса від проколотого списом ребра, з якого
Спас виточує нам життя і воду нетління. Вшануймо Димитрія, премудрого в навчанні,
вінценосця серед мучеників, що кров’ю закінчив страждання і чудесами засяяв по всій
вселенній, ревнителя Владики і милостивого убогих любителя, заступника
фессалонікійців у багатьох і частих лютих бідах; його ж щорічну пам’ять святкуючи,
прославмо Христа Бога, що подає заради нього всім зцілення.
Визволи нас від недолі, Мати Христа Бога, що народила Творця всіх, щоб ми всі
взивали: радуйся, єдина заступнице душ наших.
На Літургії: Блаженні з канону землетрусу, пісня 3, на 4; і святого пісня 6, на 4.
Прокимен, глас 6: Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя твоє. Стих: До
Тебе, Господи, взиваю я, Боже мій, не будь мовчазний до мене. І прокимен святого, глас
7: Звеселиться праведник у Господі, і уповає на Нього. Стих: Почуй, Боже, голос мій в
молитві до Тебе. Апостол: землетрусу, до Євреїв, зачало 331 (12, 6-13, 25-27); і святого,
до Тимофія, зачало 292 (2, 1-10). Алилуя, глас 4: Боже, Ти розгнівався на нас,
відвернувся від нас і покарав нас. Стих: Ти потряс землю, порушив її; зціли її, бо вона
захиталася. І святого: Праведник, як фінік розцвіте і, як кедр, що в Лівані,
примножиться. Євангеліє землетрусу, від Матвія, зачало 27 (8, 23-27); і святого, від
Іоанна. Зачало 52 (16, 17-27). Причасний: Хваліть Господа з небес, хваліть Його в
вишніх. Інший: В пам'ять вічну буде праведник, лихої слави він не убоїться.
Повинні знати: Якщо трапиться свято великомученика Димитрія і землетрусу у
неділю. У суботу на малій вечірні стихири воскресні і Богородиці звичайні. На великій
вечірні після кафізми на Господи взиваю… стихири воскресні 3, і землетрусу 3 (написані
на великій вечірні, на стиховні), і Димитрія 4. Слава, Димитрія; І нині, Богородичний 1-
й, гласу. Прокимен дня. Читання 3. На літії стихира храму і самогласні стихири
святого. Слава, святого; І нині, Богородичний. На стиховні стихири воскресні; Слава,
святого; І нині, Богородичний по гласу святого. На благословення хлібів тропар:
Богородице Діво… двічі і Димитрія, один раз. (А якщо немає бдіння. По Отче наш…
188
тропар воскресний; Слава, святого; І нині, землетрусу. На повечір’ї після Достойно і
після Трисвятого, кондак Димитрію; Слава, і нині, землетрусу.)
На ранній. На Бог Господь… тропар, воскресний двічі; Слава, Димитрію; І нині,
землетрусу. Після кафізм сідальні воскресні і їхні Богородичні. Також полієлей. І
тропарі, Ангельський собор… Іпакої гласу; І сідальні Димитрія, обидва по одному без
Богородичних; Слава, сідальний, що після полієлею; І нині, його Богородичний. Ступеневі
і прокимен гласу. Євангеліє воскресне. Воскресіння Христове… Псалом 50, стихира
воскресна. Канон воскресний з ірмосом на 4, і землетрусу на 4, і Димитрію на 6.
Катавасія: Відкрию уста мої… Після 3-ї пісні кондак Димитрія, і ікос, і сідальний. Після
6-ї пісні кондак і ікос воскресні. Світильний воскресний, Слава, святого; І нині,
землетрусу. На хвалітех стихири воскресні 4, і Димитрія зі славним 4, з його приспівами.
Слава, стихира Євангельська; І нині, Преблагословенна єси… Славослів’я велике. Після
Трисвятого тропар воскресний. Єктенії, і відпуст, і 1-й час. На 1-у часі тропар
воскресний; Слава, землетрусу; І нині, Богородичний часів. Після Отче наш… кондак
землетрусу. На інших часах тропарі і кондаки міняються, тільки воскресний тропар
незмінний.
На літургії: Блаженні гласу на 4 і землетрусу, пісня 3, на 4; і святого пісня 6, на 4.
Після входу тропар воскресний, і землетрусу, і храму Богородиці, якщо є, і Димитрію.
Також кондак воскресний і землетрусу. Слава, Димитрію; І нині, Богородиці. А якщо
храм не Богородиці І нині, землетрусу. Прокимен землетрусу і святого. Апостол
землетрусу і Димитрія. Алилуя, глас 4: Боже, Ти розгнівався на нас, відвернувся від і
покарав нас. Стих: Ти потряс землю, порушив її; зціли її, бо вона захиталася. І святого:
Праведник, як фінік розцвіте і, як кедр, що в Лівані, примножиться. Євангеліє землетрусу
і Димитрію. Причасний: Хваліть Господа з небес, хваліть Його в вишніх. І святого: В
пам'ять вічну буде праведник, лихої слави він не убоїться. Рядові Апостол і Євангеліє
читаємо під зачало.
Святий великомученик Димитрій Солунський (бл. 306) був сином римського
проконсула у Фессалоніках (сучасні Салонки, слов’янська назва – Солунь). Йшло третє
століття християнства, римське язичництво, духовно зломлене і переможене сонмом
мучеників і сповідників Розіп’ятого Спасителя, посилювало гоніння. Батько і мати
святого Димитрія були тайними християнами. (Існує думка, що батьки святого були
слов’яни). В тайній домовій церкві, яка знаходилася в домі проконсула, хлопчик був
охрещений і наставлений в християнській вірі. Коли помер батько, а Димитрій уже
досяг повноліття, імператор Галерий Максиміан, який вступив на престол у 305 році,
призвав його до себе і, переконавшись в його освіченості і воєнно - адміністративних
здібностях, назначив його на місце батька проконсулом Фессалонікійської області.
Основне завдання, було покладено на молодого стратега, в обороні міста від варварів і
знищенні християнства. Прийнявши призначення, Димитрій повернувся у Фессалоніки і
відразу перед усіма сповідав і прославив Господа нашого Ісуса Христа. Замість того,
щоб гнати і карати християн, він почав відкрито навчати жителів міста
християнській вірі і викорінювати язичницькі звичаї і ідолопоклонство. Коли Максиміан
дізнався, що новопризначений ним проконсул – християнин, і багатьох римських
підданих, захоплених його прикладом, навернув у християнство, гніву імператора не було
меж. Повернувшись з походу у Причорномор’я, імператор вирішив вести армію через
Фессалоніки, повний бажання розправитися з християнами. Дізнавшись про це, святий
Димитрій завчасно повелів своєму вірному служителю Луппу роздати маєток убогим зі
словами: «Розділи багатство земне між ними - будемо шукати собі багатства
189
Небесного». А сам віддався посту і молитві, готовлячи себе до прийняття мученицького
вінця. Коли імператор увійшов у місто, визвали до нього Димитрія, і він сміливо сповідав
себе християнином і викрив неправду і суєтність римського багатобожжя. Максиміан
приказав заточити сповідника у темницю, і ангел зійшов до нього у в’язницю, утішаючи
і зміцнюючи в подвигу. Між тим імператор віддався темним гладіаторським
видовищам, любуючись, як його любимий силач, германець по імені Лій, скидав з помосту
на списи воїнів переможених ним в боротьбі християн. Відважний юнак, по імені
Нестор, з солунських християн, прийшов у темницю до свого наставника Димитрія і
просив благословить його на єдиноборство з варваром. По благословенню Димитрія,
Нестор переміг, молитвами святого угодника, лютого германця і скинув його з помосту
на списи воїнів, як убивця-язичник скидав християн. Розлючений повелитель наказав
негайно стратити святого мученика Нестора (пам'ять 25 жовтня) і послав стражу в
темницю – пронизати списами Димитрія який благословив того на подвиг. На світанку
26 жовтня 306 року в підземну темницю святого в’язня явились воїни і пронизали його
списами. Вірний служитель святий Лупп зібрав на рушник кров святого великомученика
Димитрія, зняв з його пальця імператорський перстень, знак високого його достоїнства,
і також омочив у крові. Перстнем та іншими святинями, освяченими кров’ю святого
Димитрія, святий Лупп став зцілювати недужих. Імператор повелів схватити і
умертвити його. Тіло святого великомученика Димитрія було викинуто на з’їдання
диким звірям, але солунські християни взяли його і таємно віддали землі. При святому
рівноапостольному Костянтину (306-337) над могилою святого Димитрія була
побудована церква. Сто років потому, при будівництві нового величного храму на місті
старого, були знайдені нетлінні мощі святого мученика. З VII століття біля раки
великомученика Димитрія починається чудесне витікання запашного мира, в зв’язку з
чим великомученик Димитрій отримав церковне наймення Мироточивого. Декілька разів
шанувальники солунського чудотворця чинили спроби перенесення його святих мощів,
або їхніх частинок у Константинополь. Але незмінно святий Димитрій таємниче
проявляв свою волю залишитися покровителем і захисником рідних Фессалонік.
Шанування святого Димитрія з християнською вірою прийшло і на нашу українську
землю. Почалося все з облоги Царгорода нашим князем Олегом. Коли наші війська
зломили грецьку силу, то греки казали, що це не Олег, а св. Димитрій посланий на них
Богом. А згодом, коли християнська віра поширилася серед нашого люду, князі, а також
усі вірні віддавали себе св. Димитрію в опіку. Князь Ізяслав Димитрій Ярославович
побудував у Києві 1057 року монастир на честь св. Димитрія. 1197 року великий князь
Всеволод Димитрій Юрієвич дістав у дар із Солуня дошку з труни та сорочку св.
Димитрія. З дошки точилося миро, яке лікувало хворих. На честь св. Димитрія цей князь
побудував храм у Володимирі, передавши йому згадані дари. На наших рідних землях було
побудовано багато храмів, присвячених св. Димитрію. У Димитрову, або «родинну»,
поминальну суботу справляють осінні поминки по померлих родичах.
Преподобного Нестора Літописця, Печерського, в Ближніх печерах
На Господ взиваю… стихири, глас 4:
Часи і роки і діяння, подвиги і труди Богоносних отців достойних пам’яті, Несторе
190
блаженний, написав, і любов’ю загорівся бажаючи духовного і, як добрий ученик явився,
пішов по стопам перших подвижників; також і в житті цьому вибрав частину благу,
сущу, що нині з тобою. І нас причасниками її сотвори молитвами твоїми, що старанно
прославляємо пам'ять твою.
Подвиги тих, які як ангели жили, в книгу старанно записуючи, записав і в книгу
серця твого пам'ять майбутньої нагороди, тому ім’я твоє записано в Книзі Життя; о,
блаженний отче, моли за нас, щоб і ми навернулися і були записані разом з тобою в
Книгу Життя, що шануємо з любов’ю твою пам'ять.
Премудрості духовний розум мати бажаючи, преподобний, прийшов до великих
отців, від них навчився Небесних розумінь; тому як ангел у тілі прожив, засяяв як
духовний ранок, і нині як син дня і причасник світла сущого, не переставай старанно
молитися, щоб визволитися від тління і бід тим, хто з вірою прославляє чесну пам'ять
твою.
Як скрижаль для Духа Святого приготовив своє серце, Несторе отче наш, душу свою
прикрасив чистотою і смиренням, вибором добровільної убогості, бдінням, і послухом, і
невпинними молитвами і написав пером доброчесності своєї, не від зовнішньої
філософії, але від духовного розуму, святе життя перших отців Печерських, постійну
маючи любов до Бога, отримав ти бажане, бо ж Його ж і шукав. І нині, перебуваючи у
Царстві біля Вічного Світла, моли спастися душам нашим.
Пророчі слова виконав ти, Несторе преподобний, звіщаючи нам писанням діла Божі,
промовляючи з Давидом з псалма: пом’янув діла Господні і від початку чудеса Твої,
Боже, які на початку дивно в обителі Твоєї Матері бачив, пізнані творити останньому
роду преподобним силою Твоєю; це ми побачивши від твоїх писань, блаженний, цілуємо
труди твої, ублажаємо піснями пам'ять твою, і у вишніх Сущому з псалмів співи
приносимо: Ти єси Бог, що твориш чудеса.
І нині, Богородичний по гласу, або Хрестобогородичний.
Великих князів русичів діяння і преподобних отців Печерських життя і чудеса
написав, заради багатьох добродіянь отримав своє ім’я написаним на Небесах,
Богомудрий Несторе, моли щоб і наші імена були записані в Книзі Життя.
Інший тропар, глас 8:
У тобі, отче, вповні спаслася душа, створена за образом Божим; взявши бо хрест,
пішов ти за Христом і ділом навчав не про тіло дбати, бо воно тимчасове, а про душу –
єство безсмертне, тому, преподобний отче Несторе, разом з ангелами й радіє дух твій.
Канон преподобному, глас 4:
Пісня 1.
Ірмос: Зібрання ізраїльтян немокрими стопами Червоне море перейшли, морську
глибину розділивши, вершників і колісниці ворога побачили потопленими в ній і з
радістю співали: співаємо Богу нашому, бо Він прославився.
Лики ченців у річну пам’ять Богоносного отця старанно зберіться біля святої печери
і з любов’ю вклоняючись раці мощів благочестивого Нестора, співайте Богу нашому, бо
Він у святих Своїх прославився.
Разом з ликами ченців в нинішній день пам'ять твою прославити наважуюсь, мені,
грубішому за всіх, молитвами твоїми допомагай, святий Несторе, Бог бо в тобі дивно
191
прославився.
До лику ангельського бажаючи бути приліченим, до ликів рівноангельських в тілі
приєднався ти, отче, від них же ангельському життю навчився, бажанням піднявся до
духовного; тому тебе шануємо, бо в тобі Бог дивно прославився.
Лики святих і преподобних отців, з ликами ангелів перебуваючи, славите Ту, що
народила всіх святих Святіше Слово; славити ж сьогодні Божу Матір і нам земним
допоможіть, бо Та від усіх дивно прославилася.
Пісня 3.
Воля твого розуму була, як лук натягнутий, отче, живучі бо в цьому місці
плачевному, підносив серце своє завжди до Бога; і мені також допоможи, що життя своє
проводжу в журбі, Несторе, молячись за мене, щоб обрадувалося серце моє в Господі.
Сімнадцятирічний, духовно був як муж довершеного віку: засяяв бо ти, і в старечій
сивині, справами благими, це і в мені виправи, блаженний, щоб обрадувалося у Господі
серце моє.
Чистоту і смирення глибоке до убогості прийняв, злетів єси, святий, як на крилах на
гору чернечої доброчинності; звідти побачив за мить світу цього образ, що проходить, і
ще більшою любов’ю до Бога окрилив серце своє.
Ти, що народила Сад чистоти, плодом якого, віруючих в Тебе, Матір Божу, наситила
щедро; також і мені, що з вірою поклоняюся Тобі, Богоневісто Діво, подай від цього
плоду трохи скуштувати, щоб печальне моє серце возрадувалося.
Від великих отців направлений до благих звичаїв і від юності увесь до Бога
приєднався, тілесні похоті умертвив міцним постом, дух оживив надією на вічні блага; як
ангел на землі прожив, з ангелами нині оселився; тому тебе шануємо, Несторе
блаженний.
Страшних чудес невимовний образ бачу в Тобі, Пречиста Діво, як Бога зачала Ти і
Неосяжного обняла єси утробою Твоєю, але яка це тайна, не наважуюся дізнатися, а ще
більше вірую і зі страхом ублажаю Тебе, взиваючи: радуйся, Бога Невмістимого
простора оселя.
Пісня 4.
Ірмос: Почув про славне Твоє провидіння, Христе Боже, про Твоє народження від
Діви, щоб від омани визволити тих, що взивають: слава силі Твоїй, Господи.
Почувши славне і предивне на горі Печерській і прийшов туди, преподобний, і
бачив з вогнем і росою як зійшла Божа благодать на початку заснування церкви, будучи
ще юним зі старцями заспівав ти: слава силі Твоїй, Господи.
Велику і довершену в душі своїй творив скінію для Духа Святого, старанним
прийняттям заповідей від Богоносних отців позолотив її, Несторе святий; тому, як в
прекрасний чертог прийшов і обитель в тобі сотворив Отець з Сином і Духом.
Як солодке молоко, вчення Богоносних отців прийняв, слово ділом доповнив,
блаженний, і наповнився Вищою Премудрістю, її ж ми від писань твоїх шануючи,
радуємся душами нашими пізнанням на цих горах Божої благодаті.
192
Солодке молоко покаяння і нектар Небесний розчулення подаєш тим, хто пісні з
любов’ю Тобі приносить, Чиста Отроковиця, також і я, страхом одержимий, любов’ю
спрямований, приношу Тобі їх, Владичице, і молю: насолоди серце моє, що Солодкого
Ісуса Христа народила.
Пісня 5.
Ірмос: Від Світла відсік Ти первородне Світло; як і світлі діла оспівують Тебе,
Христе, Сотворителя; у світлі Твоєму путі наші направ.
Від облесливої любові світу цього віддалився, мав велике бажання, Несторе, йти
стопами отців, звичаям і навчанням слідувати; подай і нам бути їхніми спільниками і у
світлі діянь добрих, молитвами твоїми, шляхи наші направ.
Глибоким смиренням огороджений, преподобний, з висоти марнославства ворога
скинув і ногами потоптав єси; заступництвом твоїм перед Богом, отче, подай і нам
смирення і в цьому стопи наші направ.
По ангельські своїм життям керував, і всі тебе як ангела Божого мали; тому і на
ступень диякона піднятися сподобився єси, в чому добре шлях свій скерував, і наші
шляхи до святості направ, Несторе.
Шлях, що народила Життя, Свята Діво, тих, хто ходить стежками спокуси, як
Милосердна, наставляєш на стежки правди; і мене, заблудлого, Владичице, не зневаж,
але як Та, що народила Наставника заблудлих, шлях мій виправи у Світлі Його.
Пісня 6.
Ірмос: Коли у скорботі я, взиваю до Господа, і чує мене Бог спасіння мого.
В преподобії і правді чин свій направив, храмом Духа Святого став ти, і увійшов у
храм нерукотворний, біля Престолу Вишнього перебуваєш; і мені, що хочу там бути,
отче, допоможи молитвами твоїми, молю тебе, як молитвеника спасіння мого.
Прекрасного саду Творця Небесного, прекрасним був проростанням, прекрасними
бо справами прикрашений, і виростив благі плоди, аромат яких нині відчуваємо; молю бо
тебе, блаженний, подай це в дар і мені від Бога Спаса мого.
Від труда подвигів твоїх, Несторе преподобний, багато вилив поту, напоїв ниву
душі своєї і, виростив доброчинності колоски, пожинаєш нині їх руками, і живеш повіки
в Небесних оселях; щоб і мені там бути, моли Христа Спаса мого.
Засіяна Духом Отчим земля свята, радуйся, бо ж виростила нам Дерево тінисте;
спекою пристрастей мене опаленого, під тінь його приведи, Владичице, молю Тебе, як
Заступницю спасіння мого.
Як Богоносного Феодосія ученик і істинного життя його наслідувач, першим
свідком чесних його мощів бути сподобився єси, і з іншими свято переніс, унаслідував з
ними ж Царство Небесне; щоб і нам, що шануємо тебе, його отримати, Господу молися.
Пісня 7.
По стопам Авраама слідуючи, святий, виконанням заповідей, як той Ісаака приніс,
так ти приніс чистий розум Владиці, тому від життя цього прийшов в землю, яка виточує
нескінченну насолоду; щоб і мені там бути, моли Несторе, співрозмовнику Богоносних
Від пристрасного цього світу преставився, прийшов єси у безпристрасний світ, де в
193
мирі з синами миру живеш, і від нас, сущих в цьому світі, не відступай, молячи Творця
свого, щоб ми були твоїми причасниками, співаючи: Боже, благословенний Ти.
Не прихилив серце своє до слів лукавих в житті цьому бурхливому, преподобний,
тому і через повітряні лукави духи спокійно пройшов, до Небесних воріт досяг; аби і нам
їх відкрити постарайся молитвами твоїми, щоб і ми з тобою співали: Боже,
Ухилився від стежки правди і не йшов своїми ногами по шляху правому, і на
стежках крутих пристрастей заблукавши, уразив свої ступні тернами гріха, тому
кульгаючи приходжу до Твого милосердя і молюся: Владичице, зціли мене, бо Ти є моєї
душі лікування.
Пісня 8
Ірмос: У Вавилоні юнаки, божественною розпалені ревністю, мучителя і полум’я
печі мужньо подолали і, посеред вогню вкинуті, зрошені, співали: благословляйте, всі
Силою духовною зміцнений, перелетів ти, Богомудрий, на крилах твоєї
доброчинності до Вишніх, і після тих років живеш і нині, там де роки не зменшуються,
щоб і нам досягти до того, моли, що співаємо: благословляйте, всі діла Господні,
Господа.
Від дому Божої Матері прийшов ти, Несторе, в Дім Божий святий Єрусалим, і з
ангелами в числі громадян Небесних живеш; попіклуйся щоб і нам до них приєднатися,
шо заради пам'яті твоєї піснями прославляємо Господа.
Троїчний:
Тройці Єдине Єство: Отець, і Син, і Дух Святий, Єдине Царство, що силу і владу
маєш, нас від влади князя темряви визволи, молитвами Богоносних отців наших
Печерських, з ними сьогодні ж і Нестора приводимо Тобі в молитву, благословляючи
повіки Тебе, Господа.
Стоїш біля Престолу Тройці, Мати Діво, і славу Триіпостасного Божества завжди
бачиш; молися за нас грішних, щоб і ми Небесної слави не лишилися, що піснями
прославляємо з Тебе народженого Господа.
Пісня 9.
Ірмос: Різдво Твоє нетлінне явилося: Бог бо із лона Твого прийшов, як плотоносець
явився на землі, і з людьми пожив; тому Тебе, Богородице, всі величаємо.
Відійшов ти в оселі праведних і духом перебуваєш біля Вічного Світла; поглянь і на
нас, що живемо в оселях бурхливого світу, і допомагай сущим в бідах, Несторе
блаженний, що піснями тебе нині величаємо.
З ними ж любов Божу мав будучи в тілі, з ними, і духом вийшов і живеш
невідлучно, як і показують мощі твої, преподобний, що зі святими в печері лежать, з
ними ж постань за нас молячи Бога, що пам'ять твою величаємо.
Любить милість і істину Господь, і ти, блаженний, уподібнюючись Йому,
милосердним будь заступником за спасіння наше, щоб ради тебе і ми, отримавши
благодать, не відпали від вічної слави, що успіння твоє святе величаємо.
Всіх Владика любить заступництво Твоє, Пречиста Діво, і молитви Твої за людській
рід приймає; молися і за нас, рабів Твоїх, Царице, щоб отримати милість в день Судний,
що завжди Тебе як Заступницю, кланяючись величаємо.
194
Очистився чернечими діяннями, преподобний, сосудом чесним сотворився для Духа
Святого: від Нього ж прийняв благодать невичерпну, всім тим, хто з вірою до тебе
приходить, допомагаєш в скорботах. І нині також і нам, що припадаємо до раки твоїх
мощів, помічником невідступним будь, допомагаючи невидимо проти тих, хто бореться з
нами, і моли Творця всіх і Бога подати нам гріхів прощення і отримати милість у день
Судний, що ублажаємо пам'ять твою, Несторе Богомудрий.
І нині, Богородичний по гласу, або Хрестобогородичний.
Преподобний Нестор Літописець (бл. 1114), отець Руси – Української історії,
прийшов в Києво-Печерський монастир сімнадцятирічним юнаком при преподобному
ігумену Феодосію (1074; пам'ять 3 травня), пострижений в мантію і рукоположений в
сан диякона його приємником – ігуменом Стефаном (1094). Виростаючи в чернечому
подвигу під керівництвом духоносних старців, «грішний Нестор, грубий і нерозумний»,
як говорив він про себе з великим смиренням, сподобився від Господа особливої благодаті
– бути «сповідником» життя святих угодників Божих. Першим агіографічним
творінням преподобного Нестора було «Читання про життя і смерть блаженних
страстотерпців Бориса і Гліба», складене ним на початку 80-х років XI століття.
Головні думки «Читання» – християнське смирення святих, «любов до брата»,
миролюбність і здатність до духовного подвигу. В кінці 1080-х років написав «Життя
преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського» - величне творіння агіографії
древньої Руси. Джерелом його було усне чернече передання, преподобний Нестор записав
те, що «досліджував, чув від старіших отців, які були в той час». Висота подвигів
преподобного Феодосія свідчить про християнське призвання Руси. Духовне значення
житій складається в тому, що вони основані на особистому подвижницькому досвіду
преподобного Нестора, народжених духом печерських святих, до яких належить і сам
складач житій. Як сказано в «Києво-Печерському патерику», «він їхнє святе життя
написав не тільки пером на хартії, але і на непорочній душі своїй, ділами рівного їм
подвижництва». В знак особливої милості Божої і любові преподобного Феодосія,
преподобний Нестор удостоївся у 1091 р. високого послуху – своїми руками викопати
мощі Богоносного авви. Агіографічні труди підготовили святого ченця до виконання
головної справи його життя – складанню «Повісті минулих років», літописного
зведення, яке явилося основою всього наступного літописання Руси. В Повісті
преподобний Нестор благодаттю Христовою виклав історію не тільки зовнішнього
устрою Руси, але і, перш за все, історію її внутрішнього духовного улаштування,
змінення темної язичницької стихії в улюблену Богом Святу Київську Русь. Відповідаючи
на питання, «звідки пішла Русь», літописець починає з розселення народів після потопу і
викладає потім історію Руси і її Церкви строго церковно, як частину всесвітньої історії
устрою спасіння. Вся «Повість» пройнята патріотичною ідеєю єдності Руси, служіння
Батьківщині в однодумності і братській любові, готовності «покласти душу свою за
брата свого». Господь явив милість Руси -- Українській Церкві, послав їй великого
літописця – преподобного Нестора, щоб наступні покоління, читаючи його «Повість»,
черпали з неї не тільки знання з історії, але і діюче духовне повчання.

Преподобного Іова Почаївського, чудотворця
На малій вечірні. На Господ взиваю… стихири на 4, глас 7:
Явився день благовоління Божого і свято радості: тому зберемося, вірні, на гору
195
Почаївську і прославимо блаженного Іова, чесну пам'ять його звершуючи.
Дрімання повікам, а ні сну очам своїми не дав єси, преподобний, бадьорими
молитвами і пісниковим життям Господові догоджаючи, тому ж з радістю звершуємо
пам'ять твою, чесний.
Прийдіть, вірні, на святу гору Почаївську, де угодник Божий подвизався в житії
своєму і від сили в силу піднімався, і в обителях Небесних оселився, тому нині
помолимося: молися до Господа за спасіння душ наших.
Не може місто сховатися стоячи на горі, ти ж, преподобний, і в темній кам’яній
печері почиваючи нетлінним тілом своїм, всіх призиваєш на гору Почаївську заради
світлого свята твого, молячи Христа Бога спастися душам нашим.
Слава, і нині, Богородичний, глас 6:
Свята Богородице, під час життя мого не залиш мене, людському заступництву не
віддай мене, але Сама заступайся і помилуй мене.
Пам'ять твою сьогодні святкуючи, преподобний отче наш Іове, взиваємо до тебе: так
як з ангелами перебуваєш з великою сміливістю, за всіх нас молися, отче, до Владики
Христа.
Як світлий ранок і день явилося свято твоє, просвіщаючи наші серця, що з вірою
хвалимо чесні твої подвиги, отче наш Іове.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Як сонце на землі, отримав чесну ікону Божої Матері на горі Почаївській, світлою
зіркою вона показалася тобі; тому і нас, що прославляємо тебе, світлом Богопізнання
освіти, молитвами Богородиці, Іове отче нас.
Слава, і нині, глас той самий:
Багатостраждального праотця довготерпіння мав, утриманням уподібнився
Хрестителю, Божественною ревністю до обох приєднався, і їх імена достойно прийняти
сподобився єси і істинної віри був проповідником смілим; тому багато монахів до
Христа привів і всіх людей в Православ’ї утвердив, Іове преподобний отче наш, моли
щоб спастися душам нашим.
Слава, і нині, Богородичний: Від початку віку утаємнене…
На великій вечірні. На Господ взиваю… стихири на 8, глас 1:
Прийшов день пам’яті твоєї, Іове преславний, і Волинська земля радістю
наповнюється, бо твоїм навчанням в Православ’ї утверджується і твоїми подвигами
благочестю навчається, на твої молитви уповаючи; ними ж, отче преподобний, випроси
світу мир і душам нашим велику милість.
У славній пам’яті твоїй, Угоднику Христовий, собори монахів ликують і до
Богоугодного життя ревністю загораються, твоїм нетлінним мощам поклоняючись, і як
тому, хто живе з нами взивають: отче Іове, милостивий, ти, що Бога умилостивляєш,
випроси у Господа для світу миру і душам нашим велику милість.
Хто не здивується твоєму довготерпеливому життю, отче преподобний, в трьох бо
обителях твої преславні діяння проповідуються, пост і сльози, і бдіння, і в печері себе
ув’язнив, і ні в чому себе не щадив, і до братії мав любов’ю милосердну, злодіїв прощав і
всіх людей добре навчав.
196
Якими похвальними вінцями увінчаємо преподобного Іова, віри Православної
учителя і ратоборця, Божественних писань проповідника, батьківських Законів
спасителя, і тяжких служб виконавця, землі копанням і дерев садінням себе смиряв і всім
образом послуху був; нині його нетлінною славою вінчає Христос Бог наш, маючи
Якими достойними подяками прославимо Іова, Почаївську похвалу і всієї України
прикрасу, він бо молитвами своїми Небесне світло в печеру звів, і після свого
преставлення з Небес являється і молитву підносить за наставлення людей, там бо
славою його вінчає Христос Бог наш, маючи велику милість.
Якими розчуленими сльозами сокрушим розтлінні серця наші, споглядаючи на
нетлінне тіло Іова, що після смерті як живе зберігається, а під час його життя як мертве
було, постом і бдінням виснажувалося, його ж подвигам наслідувати постараємося, щоб і
нас у майбутньому житті помилував Христос Бог наш, маючи велику милість.
Твоїм словам, Господи, слідував, Іов преподобний, всі красоти цього світу за ніщо
мав, і за юність свою не дбав, з молоду чернечому послуху віддався, тому демонські
підступи переміг, адамантом міцним православного благочестя явився, всю країну свою
своїми подвигами просвіщаючи; його молитвами душі наші пощади і даруй нам думки
добрі і раніше кінця нашого покаяння.
Інині, Богородичний: Як нам не дивуватися…
Вхід. І читання три:
Премудрості Соломона читання (5, 15 – 6, 3):
Праведники живуть повіки; нагорода їх – у Господі; і піклування про них – у
Всевишнього. Тому вони приймуть царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він
захистить їх правицею і охоронить їх раменом. Він візьме за зброю ревність Свою і
озброїть створіння на помсту ворогам. Зодягнеться у справедливість, як у броню, і
накладе на Себе шолом – нелицемірний суд. Візьме непереможний щит – святість.
Загострить, як меч, гнів суровий, і весь світ піде з ним на битву проти безумних.
Понесуться влучні стріли блискавок і хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль.
І, як із каменеметального пристрою, посиплеться град гніву; розлютиться на них вода
морська, і ріка нещадно затоплять їх. Повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх.
Так беззаконня спустошить усю землю, і злочинство повалить престоли сильних. Тож
слухайте, царі, і розумійте; навчіться, судді кінців землі. Прислухайтеся, що володієте
безліччю і гордитеся перед народами. Від Господа дана вам влада, і сила – від
Всевишнього.
Душі праведних в руках Божих, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони
здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас – знищенням;
але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання, але
надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляються
великих благодіянь. Тому що Бог випробовував їх і знайшов їх достойними Його. Він
випробовував їх як золото в горнилі і прийняв їх як жертву довершену. В час воздаяння
їм вони засяють, як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і
владарювати над народами, а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що
покладають надію на Нього, пізнають істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому:
бо благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його.
197
життя – вік старості. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і як той, що жив серед
грішників, преставлений; забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність
не спокусила душу його. Бо вправлення в нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті
На літії стихира храму і святого дві, глас 8:
Прийдіть, всі словесні собори, прославимо загального спасіння подвижника і єресі
сміливого викривача, убогих годувальника і грішників лагідного наставника, він Павлову
ревність за людей проявив і велику сміливість до Господа отримав, він бо і після
преставлення свого болящих зціляє і зухвалі нашестя варварів відганяє, наші ж
розчуленні думки виконує і молиться завжди за спасіння душ наших.
Сьогодні ликує твоя Лавра, преподобний отче Іове, і всі люди твої мощі цілувати
подвизаються, демони від твоєї благодаті трясуться, і ангели за твоє заступництво
радуються. Ми ж невпинно взиваємо: утверди твоїми молитвами віру православних,
життя наше виправи і спасіння випроси душам нашим.
І нині:
Радуйся священна голова, Іове, прикраса Волинського краю, на нього бо
утвердженого в Православній вірі споглядаєш, що до тебе як до живого молиться і
заступництва проти демонів просить, йому ж будь заступником нездоланним і за весь
світ молитвеником.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Радуйся священна голова, преподобний Іове, зірка Галицької землі, що до сходу
прийшла і немічних душі збадьорила, у смиренні своєму сміливістю проти єресі людей
України наставив і до Небесного Царства привів, його ж і нас сподоби заступництвом
твоїм і за весь світ будь молитвеником.
Радуйся священна голова, над Волинським краєм Господом піднесена, їй же
підкоряються князі і люди, ми ж, духовні твої чада, серцем скрушеним до тебе
припадаючи, просимо для подолання пристрастей твоєї допомоги, в скорботах сердечної
радості, і про смертний час пам’яті постійної, і за увесь світ молитов твоїх, Іове
преподобний.
Багатьох монахів наставником тебе вважаємо, отче наш Іове, бо твоєю стежкою
істинно як праведно йти пізнали. Блажен єси, що заради Христа трудився, і ворожу
викрив силу, ангелів і праведних співрозмовнику, з ними ж молися до Господа
помилувати душі наші.
І нині, Богородичний: Неневісна Діво…
Тропар, глас 4: Багатостраждального праотця довготерпіння мав… двічі (написаний
на малій вечірні) і Богородице Діво… один раз.
На ранній. На Бог Господь… преподобному, двічі. Слава, і нині, Богородичний.
198
За Господнім покликанням слідував, батьківський дім залишив єси і від тісного
життя на тісніше перейшов, але серце твоє всіх, хто до тебе приходив не тісно вміщало,
тому духовні чада твої примножилися і в Господі возрадувалися; Його ж моли, отче наш
Іове, спастися тим, хто з вірою шанує святу пам'ять твою.
Обновила Ти, Чиста, Божественним Різдвом Твоїм зотліле пристрастями земних
мертве єство і підняла всіх від смерті до життя нетлінного. Тому Тебе з обов’язку всі
ублажаємо, Діво Прославлена, як і прорекла Ти.
Печерного затворника і бдінного молитвеника шануємо, преподобного Іова, що від
дитинства до старості себе усмирив і Святу Церкву прославив, і злочинців до покаяння
привів і тепло молиться за душі наші.
Страшне чудо зачаття і невимовний образ Різдва в Тобі з’єдналися, Приснодіво
Чиста, жахає мій розум і дивує думки; слава Твоя, Владичице, всім розпростирається для
спасіння душ наших.
Полієлей і величання:
Величаємо тебе, преподобний отче Іове, і шануємо святу пам’ять твою, бо Ти
молиш за нас Христа Бога нашого.
Псалом вибраний: Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене…
Пастирської мудрості досягнув смиренням, і для багатьох був учителем: монахам
отцем, скорботним утішителем, і молитви Ісусової невмовкаючим органом. Тому мощів
нетлінням прославив тебе Податель дарів Господь; Його ж невпинно моли гріхів
прощення дарувати тим, хто шанує з любов’ю святу пам'ять твою.
Небесні двері і кіот, святу гору, світлу хмарину прославимо, неопалиму купину,
словесний рай, Єви благання, вселенної всієї великий Скарб, бо ж спасіння в Ній
сотворилося для світу і прощення древніх гріхів. Заради цього взиваємо до Неї: молися
Сину Твоєму гріхів прощення дарувати тим, хто благочестиво поклоняється святому
Різдву Твоєму.
Степенна, 1-й антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: Чесна перед Господом смерть
преподобних Його. Стих: Чим відплачу Господеві за всі Його добродійства до мене?
Євангеліє від Матфея, зачало 43.
Після 50 псалма стихира, глас 6:
Преподобний отче, по всій землі розійшлося віщання виправлень твоїх, тому на
Небесах отримав нагороду за труди свої, демонські погубив полки і ангельських досяг
чинів, їх же життю без вади ревнував; сміливість маючи до Христа Бога, мир проси
Канон Богородиці на 6. І преподобному на 8 по алфавіту, глас 8:
Пісня 1.
Ірмос: Ударом жезла нерозсічене розділив, і сонце побачило землю, яку раніше не
бачило; лютого ворога потопив і непроходиме море Ізраїль пройшов, пісню співаючи:
Господа оспівуємо, бо Він славно прославився.
199
Ангела земного і Небесну людину, Іова преподобного, волинську похвалу, достойно
прославити допоможи мені, Сово Божий, незважаючи на мої гріхи і подаючи слова устам
моїм.
Був ти, преподобний, воістину світу світильником пресвітлим, усім шлях спасіння
показуючи; тому і мені будь помічником, щоб прославляв життя твоє і розчулення мав.
В домі батьків твоїх спочатку пізнав Господа, Іове славний, і будучи отроком розум
довершений показав коли забажав чернечого життя, все житейське переглянув і Єдиного
Бога полюбив.
Горішньому очі і душу свою підносив, в обителі Угорській братію в Богоугодному
житії скоро перевершив, вважав себе найгіршим за всіх і тим кращим Ісусу явився,
старцям і юнакам був образом улюбленим.
Добрим воїном проти диявола тебе вважаю, преподобний, своїх соромлюся лінощів
і багатьох моїх гріхів ужахаюся; але твоїми, святий, молитвами даруй мені бажання
благе, щоб інший час мого життя в покаянні закінчити.
Як Божа Мати сміливість маєш до народженого з Тебе Єдинородного Слова, і Отця
Співбезначального, і спільного єства Духа, молити не переставай, щоб від бід спастися
всім тим, хто тебе, Богородице Непорочна, прославляє.
Катавасія по уставу.
Пісня 3.
Ірмос: Утвердилося серце моє в Господі, піднеслася сила моя у Бозі моїм,
розкрились уста мої на ворогів моїх, звеселився спасінням Твоїм.
Его своє і спокуси лінощів перемогти не знаю як, горе мені, отче преподобний, хоч і
маю бажання до доброго виправлення, тому на допомогу твою надіючись, сумні думки
відганяю, споглядаючи на твої славні подвиги.
Євангельські про Небесне Царство поглиблено зміцнив думки свої, коли ще був
отроком, ангельській образ прийняв єси; тому і священником був вірним Богу, навіть і
нині молитви твої до Бога возносиш, Іове преподобний.
Життям своїм підтвердив назву роду твого – Залізо, Іове преподобний, де міцність
душі твоєї передбачено; в печері ж кам’яній закрився, як золото сховане, освятив місце
подвигів своїх і гору Почаївську, як стіну мідну проти ворогів Православ’я явив ти.
Земля Галицька юністю твоєю славиться, і Дубенська обитель мужні подвиги твої
звіщає, обитель Почаївська старістю твоєю хвалиться і блаженною кончиною веселиться,
вся ж вселенна чудам твоїм радується і святкує.
Іове, ти блага подаєш усім тим, хто молиться тобі, і мене, що припадаю не відкинь,
святий, але покаяння моє бачивши, подай мені виправлення життя, ревністю надихни,
щоб я наслідував твої Боголюбиві діяння.
Умертвлений мій розум Життєвою воздвигни дією Того, Хто з Тебе явився світу,
Чиста, Ти ж Єдина смерті двері зруйнувала Різдвом Твоїм.
Сьогодні наповнюється радістю обитель Почаївська, твоє Боголюбиве життя
прославляючи; сьогодні люди з іменем Христовим ревністю спасіння просвіщаються,
споглядаючи на прославлені нетлінням мощі твої, преподобний; сьогодні гріховні
відганяються пристрасті, і думки покаяння душі наші обнімають, в них же утверди,
преславний, всіх тих, хто з вірою шанує пам'ять твою.
200
Як Непорочна Наречена Творця, як безмужня Мати Визволителя, оселя суща
Утішителя, Прославлена, я ж є беззаконна скверна оселя і в свідомості моїй ігрище
демонів, постарайся мене від цього зла визволити і світлим житлом доброчинності
сотвори, Світлоносна Нетлінна, віджени хмари пристрастей, і Вишнього причастя
сподоби, і Світла невечірнього молитвами Твоїми.
Пісня 4.
Ірмос: Пророк Авакум душевними очима передбачив Твоє, Господи, пришестя,
тому й взивав: від півдня прийде Бог. Слава Силі Твоїй, слава сходженню Твоєму.
Їхнім молитвеником будь теплим, Іове преподобний, хто в твоє заступництво вірує, і
у своєму нещасному житті на Боже милосердя уповає, хоч і спокусами життя цього
схвильований.
Його, лева ревучого, який шукає як проковтнути душі, що спасаються, переміг ти
молитвою твоєю, отче, але і тих, хто йому служили до покаяння приводив ти, злодіїв
милосердям твоїм соромив і врозумляв, грабіжників же викриванням устрашав і всіх
навчав спасительному покаянню.
Кого з людей не здивував ти довготерпеливим життям своїм, отче, хто не
прославить твоїх за Православ’я ревнощів, ти бо, як адамант міцний, протистояв
єретикам, і істинну віру проповідував і писанню всіх навчав.
Людей православних, що тебе ублажають, преподобний Іове, проти ворогів укріпи і
про Церкву мирні слова в серцях їхніх, всім однодумність випроси у Бога, і один до
одного любов, і за Православ’я ревність.
Бога з Тебе втіленого, моли старанно, Який до Тебе прийшов і є Рівний Отцю, і
Духу Співпрестольний, прощення гріхів і душ спасіння дарує тим, хто з вірою
прославляє Тебе.
Пісня 5.
Ірмос: Морок душі моєї розжени, світлодавче Христе Боже, що прогнав безодню
первісної темряви; і даруй мені світло Твоїх повелінь, Слово, щоб я зранку прославляв
Тебе.
Морок душі моєї, отче, заступництвом троїм розвій і світлом заповідей Господніх
просвіти моє окаянне серце, щоб і я, за твоїми учениками слідуючи, їхньої частини не
лишився і прославляв святу твою пам'ять.
Наш єси воістину заступник і чудотворець пресвітлий – взивав Діонісій, який
отримав мощі твої, які не знають тління, Ми ж, їх цілуючи, взиваємо: не відвернись від
нас скверних, угоднику Божий, але твоїми молитвами нас очисти.
Оправданням Божим від юності, отче, навчений, від суєти житейської ухилитися
сильно бажав ти, і безмовність полюбив; тому велінню Христовому не противився, і тих,
хто приходив до тебе навчав Правому сповіданню і Євангельському навчанню.
Після преставлення твого, як і до нього, явився заступником страждаючим і
скорботним: бо ж тебе бачили люди, як із гробу свого виходив і з ангелами посеред
церкви молився. О, чудо воістину преславне! О, радість вірним і утвердження!
Ревним був подвижником Небесного Царства, про своє сходження туди підтвердив і
без болі і страху переселився до кращого життя, а для братів твоїх є учителем і
упованням.
Тебе як стіну маємо і заступництвом Твоїм збережені, Твоєю Божественною славою
201
хвалячись, Тебе ублажаємо: Ти бо, Чиста, душам нашим виточуєш радість.
Пісня 6.
Ірмос: Іону єдиного Ти, Господи, оселив у киті, мене ж, зв’язаного ланцюгами
ворога, спаси, як його, від тління.
Супутником життя мого будь, отче Іове, молитвою твоєю огороджуй бурхливу мою
душу і введи у Небесне Царство, розчулений твоїми подвигами зі сльозами Христу
приношу покаяння.
Тверде уповання на заступництво твоє покладаю, преподобний, і з вірою молюся:
допоможи мені пристрасті люті подолати, про смерть же пам'ять постійну, і бажання
блаженства грядучого віку.
Утверджується тобою, преподобний, Свята Церква, єресь же всяка осоромлюється,
викривають її твої багато зцілюючи мощі і життя твого столітні труди, і страждання, і
сльози, і піст, і плоті від кісток відпадання.
Фараона мисленого переміг Іов преподобний, виконуючи завжди послух і тим, що в
хвилюванні приходили не відмовляв: і так три обителі вченням своїм просвітив і
подвигами багатьма прославив радуючи Спаса всіх, Чоловіколюбця.
Христовому смиренню наслідував Іов, коли начальство як служіння всім прийняв і
будучи ігуменом подвизався в тяжких службах, братії же був образом лагідності і
працелюбності правилом, і про молитву часте поминання.
Піднесла Ти істинно упале людське єство в образі Божественному, і видимого
Незмінного Сина рівного Отцю, Богомати, без сім’я в утробі носила.
Явився Істинної віри стовп, Євангельських заповідей ревнитель, гордині
викривання, смиренним заступник і навчання: тому і тих, хто ублажає тебе, гріхів
прощення випроси і обитель твою непошкодженою збережи, Іове отче наш,
Багатостраждальному подібний.
Ікос:
Відкрий уста твої, печеро кам’яна, і промов нам, скільки витеклими сльозами Іова
ти омочилася, як його зітхання твоїх стін не зруйнувало, як Світло Божественне тебе не
спалило, як ангели бдінним подвигом Іова дивувалися, тому бо освятилася земля
Галицька і Волинська; ми ж, про це роздумуючи, сльозами розчулення очі наші
наповнюємо: є бо преподобний Іов угодник дивний, Багатостраждальному подібний.
Пісня 7.
Ірмос: На полі Деіри колись мучитель поставив піч на муку богоносних, в якій три
юнаки оспівували в піснях єдиного Бога, Тройцю прославляючи: отців Боже,
Царя Бога моли, щоб від скверних пристрастей мене визволити, їх подолання мені
подай Божественної допомоги повсякчасним призиванням, і не надією на себе, і брата
мого не осудженням.
Чашу життя Твого пити, Господи, не можу я, окаянний, страхом скорбот охоплений
і пристрастями тернів зв’язаний, але молюся: молитвами Іова, Твого угодника, помилуй
мене і допоможи лінощі гріховні обтрусити.
Широкий шлях, що до погибелі душі веде, зненавидів, Іове преподобний, в тісній
печері закрився і тісного шляху життя в начальстві твоїм не ухилився, день і ніч в
молитві і в трудах перебував і навчання праведне всім, хто до тебе приходив подавав.
Щедрим був до вбогих, до тих, хто кається милостивим, і хто потребував навчання
202
вчителем лагідним, Божественної мудрості любителем і Євангельських заповідей
проповідником, Божественних книг видавець і єресі сміливий викривач.
Марію Пречисту і Святу прославимо: Вона ж бо благодать дарів нам виточує
незбагненно від потоку Божественного милосердя, Її ж благочестивими думками нині
ублажаємо.
Пісня 8.
Ірмос: Того, Хто покриває водами піднебесся Своє, Хто огороджує море піском і
утримує все, Тебе оспівує сонце, Тебе прославляє місяць, Тобі приносить пісню все
творіння, як Творцю всього, повіки.
Юнак тілом, але старець розумом на початку чернечого життя твого був ти, отче:
коли ж постарів тілом, юнацьку бадьорість явив в трудах єси, копанням землі і садінням
дерев образ смирення всім подаючи.
Явлення Твоє з ангелами разом, смиренну діву налякало, здоров’я ж ученику твоєму
подав і всіх людей на славослів’я Богові підняв, Істинну утверджуючи в них віру і від
єретичного відвертаючи нападу.
Будь подателем дарувань духовних незліченній кількості людей, хто до твоєї
обителі приїжджає і приходить, і до твоїх мощів припадає, тілесних недугів цілителем і
перед Спасом теплим за всіх заступником, Іове, землі Волинської слава і прикраса.
Фіміамом молитов твоїх і мене обдаруй, Іове преславний, моїх гріхів сморід
відганяючи і уповання на Господа вселяючи в мою стражденну душу, щоб благодаттю
Божою очищений, прославив би твоє, блаженний, міцне заступництво.
Богородице Чиста, душі моєї язви і гріховні струпи очисти, омиваючи очищаючими
струменями від сущого джерела, що витікає з ребр Сина Твого; до Тебе приходжу і Тебе
призиваю, у Бога Благодатну.
Пісня 9.
Ірмос: Благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який підніс для нас ріг спасіння в домі
Давидовім – Отрока Свого, Який відвідав нас як Схід із висоти і направив нас на путь
миру.
Ісопом Благодаті Божої окропи серця наші, Іове преподобний, що святим твоїм
мощам кланяємося, щоб твоїх ревнощів за віру причастившись, до виконання заповідей
Христових добре подвизалися.
Псалмами взивати до Бога на землі не переставав ти, і доброчесності твоєї сосуд
зберіг єси: тому на Небесах нині співаєш з Ангелами і всіма святими, на людей же, що на
землі трудяться, з Висоти споглядаєш.
О, скільки в життя твоєму нетлінної краси, о, скільки після смерті твоєї чудес і
зцілень! Все земне залишивши, воістину сторицею Небесні блага ще при житті, а
найбільше в майбутньому, по словам Христа отримав ти.
О, як багато в нас гріхів! Але їх перевершує сила твоїх молитов, їх не лиши нас, отче
преподобний Іове, друг Христовий і всіх святих причасник, церковний стовп і за душі
людські заступник теплий.
Зачала Ти, Діво, без сім’я, Слово Боже, що все сотворив, без бажань тілесних чисто
народила не знаючи болі материнської. Тому Тебе, Богородицю, і устами і серцем
сповідуючи, величаємо.
203
Іов преподобний сьогодні нехай хвалиться як Христовий воїн і за людей
молитовник, єресі викривач і Церкви прикраса.
Тебе піснями невпинними ублажаємо, Діво, бо ж від Тройці Єдиного народила єси,
Богородице, і носила в Божих обіймах Вічне і незмінне Слово.
На хвалітех стихири на 4, глас 4:
Засяяли подвиги твої в Країні Галицькій, отче Іове, тому Православ’я ревнителі в
землю Волинську тебе призивають, і обитель Дубенська твоїм преподобним життям
прикрашається, але твоє довершення Почаївська лавра приймає, вся ж Україна наша
навчаннями твоїми просвіщається.
Братолюбиве твоє серце, преподобний, монахів багато на гору Почаївську привело,
їхнього спасіння був ти ревнителем; тому і ми апостольські слова знаючи, завжди маючи
духовну любов, твоєму чудесному опікуванню душі наші довіряємо, щоб ти привів їх до
Ісуса Чоловіколюбця.
Не посміло тління доторкнутися мертвого тіла твого, преподобний, яке все своє
життя умертвляв, душа ж твоя живе з ангелами і всіх, хто приходить до тебе, до своєї
любові приймає. Тому і наші душі приведи до Ісуса Чоловіколюбця.
Не можуть достатньо слова наші прославити подвиги твої, преподобний Іове: хто ж
бо перелічіть повністю твої доброчинності, хто ж зрозуміє безмовну твою з Богом
розмову, але не зневаж твоїх співців і духовних чад, що твого заступництва просять, і
твоїм світлим життям розчулені, і твоїй пам’яті радуються.
І нині: Богородичний: Богородице, прийми молитви рабів Твоїх …
Славослов’я велике. Єктенії і відпуст.
На Літургії служба вся преподобного.
Повинні знати, якщо пам'ять преподобного Іова звершується в день його блаженної
кончини, 28 жовтня (10 листопада), і в день знайдення його святих мощів, 28 серпня (10
вересня), тоді в Святій Почаївській Лаврі святі його мощі виносяться у велику церкву. А
якщо пам'ять преподобного станеться у неділю, звершується вся його служба по 3-му
розділу Типікона; а якщо в суботу, по 15-му. Третя пам'ять 6 (19) травня. В цей день на
повечір’ї служба святому Іову Багатостраждальному, у всьому ж іншому з’єднуємо
службу преподобного з Тріоддю, подібно як у розділі Іоанна Богослова (див. 8 (21)
травня.
Преподобний Іов, ігумен Почаївський. Народився в побожній сім’ї приблизно у 1551
році. Його родина мала прізвище Залізо, жила на, Покутті в Галичині. Хлопчик при
хрещенні отримав ім’я Іван. Коли ж мав всього 10 років, покинув батьківський дім і
прийшов в Преображенський Угорницький монастир. Тут настільки переймається
чернечим життям, що дивує братію монастиря і в 12 років його постригають у монахи
з іменем Іов. Він багато потрудився на ниві Христовій. Преп. Іов – сучасник царя Іоанна
Грозного, Бориса Годунова, Олексія Михайловича, Богдана Хмельницького, Адама Кисіля,
товариш знаменитого Костянтина Острозького, свідок Брестської унії, учасник
Синоду проти Мелетія Смотрицького, судився проти дідича Фірлея. Так з 12 років він
стає “іноком зело іскусним”, “живя как ангел Божий посреди братий”. Особливо його
добродійство і благочестиве життя було повчальним для братії обителі “зене всем на
взор и пользу бяше”. Коли досяг церковного повноліття, тобто мав 30 років, його
рукоположили у священицький сан. Учень Іова – Досифей – лишив про преподобного
житіє, котре говорить, “що скоро Іов прийняв постриг у схиму” і знову отримав ім’я,
204
що мав при хрещенні Іоанн, – на честь Іоанна Предтечі. Слава про чудного ченця
рознеслася по Волині і всій Україні. До нього приходять не тільки прості віруючі, але й
“нарочиті вельможі”, серед них – поважний захисник православ’я князь Костянтин
Острозький і випрошує в ігумена Угорницького монастиря преподобного для того, щоб
той очолив Дубнівський Хресто-Воздвиженський монастир. Десь біля 1582 року Преп.
Іов стає уже ігуменом Дубнівської обителі. У цьому монастирі він пережив унію, маючи
захист Острозького князя Костянтина. На протязі 20-и років знаходиться в Дубно, а
потім прп. покидає Дубнівський монастир і переходить на Почаївську гору та
поселяється в печері недалеко від Успенської церкви. Братія дуже полюбила дивного
схимника і вибрала його своїм ігуменом. Тоді преподобний ще більше зміцнив свої
подвиги, ревно виконуючи посаду настоятеля і простого монаха: садить дерева,
укріплює греблі, копає колодязь на глибину 49 метрів. Іов ніс свої подвиги так ревно, що
зовсім не слідкував за здоров’ям. Він настільки схуд, що кості його випирали з-під шкіри,
а тіло відпадало від них. Після смерті благочестивої Анни Гойської, яка пожертвувала
чудотворну ікону, її спадщина перейшла до протестанта Фірлея, останній відбирав
подаровані землі і навіть не допускав монахів до води, щоб таким чином примусити їх
залишити обитель. У 1623 році Фірлей напав на монастир, пограбував його, забрав
навіть Чудотворну ікону. Збиткуючись над святинею, він свою жінку одягнув у
священицькі ризи і подав їй у руки святу чашу. Але тільки-но було зроблено це
блюзнірство, у жінку вселився біс. Бог покарав безчестя. Фірлей повернув украдене –
дружина зцілилася. Багато потрудився преподобний на облаштування і процвітання
ввіреної йому обителі. Ще до прибуття преподобного на гору Почаївську монастир мав
у своєму розпорядженні прекрасну на той час друкарню, залишену Анною Гойською.
Тепер уже не переписуванням, а друкуванням міг прп. Іов розповсюджувати необхідні
для утвердження православ’я книги. Особисто багато трудився над складанням книг,
робив виписки із творів Святих отців. Твердість характеру Іова поєднувалася зі
смиренням і християнською любов’ю. Коли одного разу він застав людину, що крала
монастирську пшеницю, то не докоряв, а сам допоміг їй закинути на плечі мішок,
набитий краденим зерном, тільки нагадав йому про заповіді Божі і про Божий Суд, на
якому повинен буде дати відповідь за скоєне. Злодій, розкаявшись, впав у ноги святому.
Він був людиною відомою в окрузі і більш за все боявся розголосу. Але Почаївський ігумен
зберіг таємницю. Внутрішнє життя святих найчастіше залишається прихованим. Про
нього до нас доходять лише деякі свідчення. У випадку преподобного Іова таким
свідченням стала його знаменита печера в Почаївській скелі, куди і по сьогодні може
залізти лише худа і спритна людина, і де неможливо ні сісти зручно, ні лягти, ні
витягнути ноги. На цілі дні і навіть тижні залишав святий ігумен свою братію, щоб
перебувати в безперервній молитві і пості. За такі подвижницькі труди Господь
благословив його довгим віком життя: він прожив рівно сто років. Одного разу, коли Іов
молився, в печері засіяло світло і братія зрозуміло, що преподобний сподобився видіння.
“Рівно через тиждень я покину вас”,– сказав він. Так і сталося. Відслужив літургію,
причастився, настановив братію, попрощався. Помер 28 жовтня 1651 року. А через 7
років і дев’ять місяців після поховання прп. Іов у сні з’явився київському митрополиту
Діонісію Балабану і наказав відкрити мощі. Видіння повторювалось тричі. Владика
пересвідчився, що сни бувають від Бога. У той же день митрополит відправився у
Почаївський монастир. Тут дізнався, що й інші люди бачили якесь сяйво над могилою
Іова. Він наказав негайно відкрити труну, в якій лежали мощі святого. Вони були
знайдені нетлінними і благовонними. Тоді митрополит взяв нетлінні останки
205
преподобного і з честю переніс їх у храм. Було це 28 серпня 1659 року (10 вересня за
новим стилем). Пам’ять преподобного відмічається також 10 листопада – день
блаженної кончини і 19 травня – день пам’яті праведного Іова Багатостраждального
(нов. ст.). По молитвам преподобного Іова, біля мощів Свого угодника, Господь явив
багаточисельні чудеса і знамення.
Святої великомучениці Параскеви названої П’ятницею
На вечірні. На Господ взиваю… стихири на 6; і на ранній канон мучениці на 6. Якщо
ж настоятель зволить співати полієлей, тоді співаємо: Блажен муж… 1 антифон. На
Господ взиваю… стихири на 8, глас 4:
Рим тобою пишається, як сад квітками пахучими, Параскево багатостраждальна, бо
ти душі вірних звеселяєш пахощами чеснот твоїх, і сморід пристрастей завжди відганяєш
благодаттю, славна мучеників красо, дів похвало і чудес безодне.
Як славу дорогоцінну всім даровано Христом Богом нашим тебе, що в Римі
постраждала, і, в ньому бувши, славна мученице, диявольські спокуси відганяла від
людей своїм заступництвом. Тому ми всі тебе ублажаємо і страждання твої нині
прославляємо, Параскево багатостраждальна.
Бережена силою Христовою, славна мученице, ти тілесні болі зневажила, як мужній
муж, добрим подвигом подвизалася, жіночу слабкість відкинувши; упованням
зміцнюючись, Ти сприйняла осяяння з вищими, всехвальна.
Вірні, зійшовшись, хвалимо тебе з любов’ю, прославляємо твої подвиги і
страждання, мученице Параскево. Христа, Жениха твого, ублагай, щоб Він визволив нас
від напастей твоїми молитвами.
Істинну чашу від твоєї крови ти ревно випила, бажаючи йти слідом за Христом,
твоїм Женихом, всехвальна мученице Параскево; як ластівка, гарно співала ти пісню
Творцеві всіх, Христу Богу, за тих, хто святкує пам’ять твою.
Твої батьки, Христові страсті шануючи, тезоіменною знаменному дню тебе назвали;
будучи ж вихованою, і на страждання насмілилась, і рани перетерпіла, у в’язниці, як у
світлому чертозі, раділа, взиваючи: ніколи не відлучуся від Тебе, Господи, але пошли
мені поміч Твою і спаси мене заради великої Твоєї милості.
Праворуч Спаса, як співає Давид, стала Цариця, і твоя душа, наче золотою
вишивкою вимережана; в жертву принесла себе Господу, як кадило запашне, принесла ти
кров своєї плоті, всехвальна мученице Параскево, молися за нас Владиці, Христу Богу,
щоб спас душі наші.
І нині, Богородичний або Хрестобогородичний:
Якщо ж співається полієлей, тоді Богородичний воскресний: Хто Тебе не
ублажить… Вхід. Прокимен дня. Паремії три.
Пророцтва Ісаї читання (43, 9-14):
Так говорить Господь: нехай зберуться усі народи і зійдуться племена. Хто між
ними прорік це? Нехай сповістять, що було спочатку; нехай поставлять свідків від себе і
виправдаються, щоб можна було почути і сказати: правда! А Мої свідки, говорить
Господь, ви і раб Мій, якого Я обрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я:
переді Мною не було Бога і після Мене не буде. Я, Я Господь, і немає Спасителя, крім
206
Мене. Я передрік, і спас, і сповістив; а іншого немає у вас, і ви – свідки Мої, говорить
Господь, що Я Бог; від початку днів Я Той самий, і ніхто не спасе від руки Моєї; Я
створю, і хто відмінить це? Так говорить Господь, Визволитель ваш, Святий Ізраїлів.
Премудрості Соломона читання (3, 1-9): Душі праведних в руках Божих…(ст. 196).
Премудрості Соломона читання (5, 15-6, 3): Праведники живуть повіки… (ст. 196).
На літії стихира, глас 5:
Радуйся, Господня ягнице, бо ти уподібнилась чесним і божественним страстям на
хресті Безсмертного, що зруйнував пристрасті світу; ти джерело, що виточує, як воду,
чудеса зубожілим серцям, немічних напоює даруванням зцілень, страстотерпице
пребагата. Зухвальство диявольське немічне ти зруйнувала й успадкувала оселю
небесного чертога; молися ж Христу, щоб дарував душам нашим мир і велику милість.
Там, де праведників оселя, де світло невечірнє, в домі Бога живого, всередині скинії
дивної, де зібрання тих, що святкують, ти, мученице славна, перебуваєш, тримаючи в
руках свічку ясну, невгасиму. Тому, маючи утіху у Господа, осяяна світлом
Божественним, молися Христу, щоб подав душам нашим мир і велику милість.
Сили Небесні, бачачи Параскеву, що за Христа муки перетерпіла, і Його силою була
мужньою, говорили: ось і діви прославляють Господа. А люди в тремтінні вжахалися і
дивувалися, і піснями прославляли, взиваючи: о чудо дивне! Діва перемогла ворога і
молиться милостивому Владиці за спасіння світу, щоб Він подав мир і велику милість.
Радіючи, мученице славна Параскево, ти постала перед правителем, ясно віру
проповідуючи, стругання тіла мужньо перетерпіла, мучителя посоромивши, Христу
стала нареченою. Йому ж молися за тих, хто шанує тебе і з вірою святкує пам’ять твою.
Радуйся, Ягнице славна, ти принесла себе в жертву Агнцю і Пастирю; вогнем
опалена, розпалилася, як вогнем, любов’ю до Христа, Жениха твого. Ти погасила
полум’я ідольського служіння і, як свічка невгасима, гориш душею, і дивною світлістю
темряву демонських полків у стражданнях перемогла, і з Христом увійшла в чертог
небесний; молися за нас, що святкуємо пам’ять твою, щоб дарував нам мир і велику
милість.
Дівою переможений, посоромився лукавий ворог, що праматір нашу вчинив
сміливою до гріха. Бо Дівою народжене Слово Отче, незмінно і невимовно, як Сам
єдиний знає, Христос Бог зруйнував клятву Адама і Єви, достойно увінчав мученицю
Параскеву, і заради неї дарує світу очищення і велику милість.
Обагривши одежу спасіння своєю кров’ю, всехвальна Параскево, й обіливши
Духом, ти заручилася Господу, Безсмертному Царю, що зберігає тебе нетлінною і
непорочною по віки віків у чертогах небесних, як діву прекрасну і нетлінну.
Стих: Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.
Ти, мученице Параскево, ранами вкрилася, і з вогнем боролася, і розтягання тіла
перетерпіла, і варіння у казані мужньо перенесла, і духовно була непереможеною, й
ідолам не принесла жертву, але Богові схилила голову, і була вона відсічена мечем;
піднялася ти на небеса і носиш вінець слави.
Стих: Терплячі, потерпів перед Господом, і зважив на мене, і вислухав молитву
мою.
Краплями крови обагрившись, ти засяяла, як сонце, і відігнала темряву безбожжя
благодаттю, всехвальна мученице Параскево, вірних просвітила, що святкують славні
207
твої подвиги і пам’ять світлу, світлоносну і спасительну.
Так говорила Параскева мучителю: враже, безбожний правителю, чого ти лютуєш
проти християн? Не відняли вони у тебе царства, ні міста твого не зруйнували, а ти
безумними словами намагаєшся умовити мене; я зневажаю тебе і твої безумні слова, тіла
свого я не шкодую за Христа мого, бо Він любить мене і Царство мені подарує; до Нього
я йду і буду Його нареченою, Він визволить мене від ворогів моїх і дарує мені життя
вічне.
І нині, Богородичний або Хрестобогородичний.
Не можу терпіти, Сину, бачачи Тебе, що на древі заснув; бадьорість усім Ти даруєш,
щоб тим, які в давнину через древо і непослух заснули сном погибельним, подати
божественну і спасительну благодать, – Діва промовляла, плачучи; Її ж величаємо.
Премудра і всехвальна мучениця Параскева, мужність чоловічу придбавши, а неміч
жіночу відкинувши, диявола перемогла і мучителя посоромила, виголошуючи і
закликаючи: прийдіть, порубайте мечем моє тіло і вогнем спаліть я, радіючи, йду до
Христа, мого Жениха. Її молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.
Слава, інший тропар, глас 8:
Ти, що вірувала і з мужністю душевною, тезоіменита, диявола посоромила і
мучителів погрози і рани доблесно перемогла, мученице Параскево, взиваючи: мечем
січіть і вогнем паліть тіло моє, а я, радуючись прийду до Жениха мого Христа Бога. Його
ж моли спастися душам нашим.
На ранній. На Бог Господь… тропар святої двічі. Слава, і нині, Богородичний або
Полюбивши Жениха, Сотворителя і Бога, жениха тлінного ти відкинула, чесна
мученице Параскево, і, радіючи, перетерпіла муки: і роздирання тіла, і вогнем палення.
Тому, сподобившись вінця, ти увійшла в Божественний чертог і благаєш Бога, щоб
простив гріхи всім нам.
Діва Непорочна, що вічного Бога народила, зі страстотерпицею Того безперестанно
благай, щоб він подав нам прощення гріхів і виправлення життя раніше кінця, що з вірою
і любов’ю оспівуємо Тебе достойно, єдина Всехвальна.
Жениха свого Христа полюбивши і свічку свою світло прикрасивши, ти, славна,
засяяла чеснотами, тому й увійшла в небесний чертог, і вінець мученицький прийняла;
від бід спаси нас, що святкуємо твою, Параскево, пам’ять.
Після Бога під Твій, Богородице, Божественний покров прибігаємо і, припадаючи,
смиренно молимося: помилуй нас, Пречиста, бо перевищили голову гріхи наші, і,
боїмося, Владичице, мук і тремтимо; ублагай, Пречиста, Сина Твого, щоб визволив нас
від них.
Ставши нареченою богоугодною Господу, ти принесла Йому як дар свою кров і
усічення глави мечем, мученице діво Параскево, й у чертог божественний достойно
ввійшла, невимовної слави сподобившись. Тому, святкуючи чесну і славну пам’ять твою,
208
Спаса прославляємо і до тебе з вірою взиваємо: молися Христу Богу, щоб Він подав
прощення гріхів тим, що з любов’ю шанують святу пам’ять твою.
Як Діву і єдину серед жінок, що Бога безмежно плоттю породила, Тебе всі людські
роди ублажаємо; бо в Тебе вселився вогонь Божества, і як Немовля годувала Ти Творця і
Господа. Тому ангельський чин і людський рід достойно славимо пресвяте Різдво Твоє і
одностайно взиваємо до Тебе: моли Христа Бога, щоб Він дарував прощення гріхів тим,
що з вірою поклоняються пресвятому Різдву Твоєму.
Ступеневі, 1-й антифон, глас 4. Прокимен: Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів.
Стих: В церквах благословляйте Бога, Господа від джерел Ізраїлевих. Все, що дише…
Євангеліє від Матфея, зачало 104 (25, 1-13).
Після 50-го псалма стихира, глас 1.
До вишніх чинів приєдналася, славна, світ залишивши і Христа полюбивши,
Параскево чесна, благай нам миру і великої милості.
Канон Богородиці з ірмосом на 6, глас 8: Воду пройшовши, як по сухому… І святої
два канони, на 8, глас 4.
Пісня 1
світло радіючи, прославлю Її чудеса.
Божественним світлом освітлена з неба, просвіти мій розум і подай мені благодать
молитвами твоїми, мученице Параскево, прославити численні чудеса твої.
Світліше за сонце засяяла ти зранку, бувши твердинею Церкви Христової, і освітила
промінням подвигів твоїх, мученице Параскево, і чудесами твоїми світу краї.
Полюбивши безсмертного Жениха Христа, з вірою в Нього ти й на страждання
пішла, і сподобилася небесного вічного Царства, і вінця нетлінного, славна мученице
Параскево.
Діво Непорочна, що Христа народила, і Його в лоні носила, Богородице, розжени
морок душі моєї і просвіти мене, щоб я оспівував тебе.
Інший канон, глас 8.
Ірмос: Співаємо Господу, Який провів людей Своїх через Червоне море, бо Він
єдиний славно прославився.
Співаємо Господу, Який прославив пам’ять мучениці і приводить нині земні хори на
похвалу.
Славою ти знехтувала, славна мученице Параскево, і, багатство відкинувши, віддала
себе на страждання.
Побажав Владика твоєї доброти і краси, мученице, й оселив тебе в небесному
чертозі.
Рід Адамів знайшов відкритий тобою рай незбагненного блаженства, Богородице,
тому достойно Тебе величаємо.
Пісня 3
Ірмос: Лук сильних ослаб, а немічні опоясалися силою: цього ради утвердилося в
Палицями немилосердно тебе били, і гомілки твої і кістки трощили, славна
мученице Параскево, а ти взивала: ніщо не розлучить мене з Тобою, Христе.
209
Уста нечестивих, що говорять беззаконня на преподобних, і язики зломовні нехай
замовкнуть, – виголошувала мучениця Параскева, Спаса прославляючи.
Краплями крови твоєї ти погасила вогонь безбожжя, багатостраждальна мученице
Параскево, і вірних розум ти просвітила.
Слова благочестиві Ісаї сповняються: бо Діва народила у плоті Життєдавця Христа,
Спаса душ наших.
Інший.
Ірмос: Ти єси утвердження тих, що до Тебе прибігають, Господи, Ти єси світло
затьмарених, і оспівує Тебе дух мій.
Ти єси утвердження моє, Господи, – промовляла мучениця, – Ти ж і заступництво, і
до Тебе прибігаю, Царю мира.
З’явилася ти на судилище, маючи мужньо мудру душу, і перемогла ворога, як
слабкого, всехвальна мученице.
Душі моєї зіниці зціли, всехвальна мученице, молитвами твоїми, і розум мій направ.
Подай нам поміч молитвами Твоїми, Пречиста, відкидаючи підступи лютих
напастей.
Струмками твоєї крови, мученице Христова, ти висушила потоки нечестя,
всехвальна Параскево, дощем же благодаті напоюєш духовні борозни, де вирощуєш
колосся віри. Крім цього, славна, ти і після смерті виточуєш життя заради страждань,
страстотерпице всехвальна; моли Христа Бога дарувати душам нашим велику милість.
Слава, другий сідальний, глас 4:
Постом прикрасивши чистоту душевну, промінням страждань ти, мученице
багатостраждальна Параскево, просвічуєш вірних; тому, святкуючи твій світлоносний
день, з вірою побожно взиваємо: маючи сміливий доступ до Господа, молися за спасіння
наше.
Оновила Ти, Чиста, Божественним Різдвом Твоїм зітліле у пристрастях мертве єство
земних, і підняла всіх від смерті до життя нетлінного. Тому Тебе достойно всі
ублажаємо, Діво прославлена, як Ти і прорекла.
Хрестобогородичний: Коли побачила Тебе піднесеним на хресті пречиста Твоя
Мати, Слово Боже, як Мати, ридаючи, взивала: що за нове і дивне це чудо, Сину Мій:
Життя всіх споживає смерть, бажаючи оживити мертвих як милосердний.
Пісня 4
Ірмос: Ісус, як Бог істинний, що сидить у славі на престолі небесному, зійшов на
Уражена любов’ю Христовою, ти міцністю своєю полки мучителів умертвила і
проливаєш благодать, що подає вічне життя; за страждання ти одержала нагороду,
Параскево, мучениць Христових прикрасо.
Переваживши всіх любов’ю до Христа, Жениха твого, тілесну любов зненавидівши,
ти твердо перетерпіла страждання, мученице Параскево, взиваючи: не розлучай мене з
Тобою, Христе, і подвиг страждання звершити сподоби.
Відкинувши всю суєту земну, до Бога єдиного ти прилучилася, Параскево мученице,
і болі страждань перетерпіла, наречена Божа, мужньо мудра.
210
Зійшов Господь в утробу Твою, як дощ на руно, як провіщав у давнину пророк,
Непорочна; Його ж у двох єствах народила, до Нього ж взиваємо: слава силі Твоїй,
Господи.
Інший.
Ірмос: Почув, Господи, провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої, і прославив
твоє Божество.
Почувши, Господи, заповіді Євангельські, мучениця Параскева прославила Твоє
Божество.
Ти не принесла ніякої жертви мерзенним демонам, віддавши себе в жертву живу
Господу.
Твердо стоячи на судилищі, мучениця взивала: з Христом, Женихом моїм, розіпнуся
і буду царювати з Ним.
Дай нам очищення наших гріхів як Безгрішний і подай мир людям Твоїм як Благий,
молитвами Тієї, що Тебе народила.
Пісня 5
Ірмос: Ти, Господи, моє світло, у світ прийшов, Світло святе, визволяючи із темряви
невідання тих, що з вірою оспівують Тебе.
Світло невечірнє вселилося в душі твоїй, щоб ти чеснотами засяяла, просвітлюючи
тих, що безперестанно прославляють тебе.
Струмок безбожжя нечестивого ти висушила, мученице Параскево; потоком крови
твоєї, неправедно пролитої, ти погасила вогонь омани.
Маючи розум світлий, ти сподобилася пророчого дару і про те, що має бути, всім
ясно пророкувала, Параскево багатостраждальна.
Мати Божа, душі моєї злобу зціли, бо Ти народила Бога Слово невимовно; заради
цього Тебе ублажають усі роди.
Інший.
Ірмос: Зранку взиваємо до Тебе, Господи, спаси нас: ти бо єси Бог наш, крім Тебе,
Зранку мучениця Параскева взивала: ніхто не відлучить мене від любові Христової.
Мріючи ослабити божественну мученицю, мучитель сам став посміховищем.
Провіщення подай мені, всехвальна мученице, і бурхливий мій розум просвіти
Утихомири безперестанну бурю пристрастей Ти, що народила Христа, Пастиря і
Господа.
Пісня 6
Засяявши з Рима, як сонце ясне, свята мученице, ти морок диявольський від людей
проганяєш молитвами твоїми, Параскево багатостраждальна.
Зцілення одержують усі, що приходять і доторкаються до мощів твоїх; кровоточиві
й прокажені очищаються, і полки демонів розбігаються від призивання святого імені
твого.
Зранку молилася ти Христу, Сонцю невечірньому, і Його світлом душу і серце
просвітила, Параскево чесна, і до світла Пресвятої Тройці, радіючи, перейшла.
211
Зціли душі моєї пристрасті, Непорочна, що народила Джерело безстрастя, і віджени
знемогу, що безперестанно засмучує серце моє.
Інший.
багатомилостивий Христе Боже наш.
Ризою небесною одягни мене, Господи, взивала Параскева, Ти, що одягаєш небеса
хмарами, Многомилостивий.
Як у рові почув Даниїла Господь, так і тебе почув у в’язниці, коли ти молилася, і
подав зцілення.
Гордість мучителя ти подолала, сама ж неушкодженою перебуваючи, на страждання
насмілилася ти.
Слово Боже показало Тебе земним сходами небесними: бо Тобою до нас зійшов Бог.
Святе і непорочне страждання принесла ти, як дорогоцінний дар безсмертному
Жениху Христу, ангельські чини звеселивши, і перемогла підступи демонів. Тому тебе з
вірою почесно шануємо, мученице Параскево багатостраждальна.
Ікос: Хто оспіває силу Господню, або хто розповість про твої страждання і чесноти,
мученице; або які уста зможуть оспівати тебе достойно? Тому і я, недостойний,
оспівувати тебе насмілився, хвалити і славити Владику Життєдавця, Який дав тобі на
тризні силу не боятися мучителів і сповідувати істинного Бога. Заради цього шануємо
тебе з вірою і любов’ю, мученице Параскево багатостраждальна.
Пісня 7
Ірмос: Ти врятував від вогню Авраамових Твоїх юнаків і халдеїв погубив, яких
правдою справедливо уловив, оспіваний Господи, Боже отців наших, благословенний Ти.
Голубка, що маєш золоті крила і зброєю хресною бережена, ти прогнала агарян, що
напали на твоє місто вночі, і спасла вірних від смерті, мученице Параскево, тих, що
співали: преславний отців Боже, благословенний Ти.
Різноманітні болісті перетерпіла Христа ради мучениця Параскева, безболісний
спокій знайшовши у Нього, і, радіючи, взиває: преславний отців Боже, благословенний
Ти.
Який непереможний твій розум, чесна Параскево, бо ти не убоялася мук від зібрання
начальників мучителів; з ними ж борючись, ти упокоїлась, як служителька таїни
Божественної слави, співаючи: преславний отців Боже, благословенний Ти.
Благословенний плід благословенної Твоєї утроби, Його ж благословляють небесні
сили і прославляють людські собори, бо визволив від давньої клятви нас, що співаємо:
преславний отців Боже, благословенний Ти.
Інший.
Ірмос: Юнаки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в
печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Явилися незбагненні чудеса божественної мучениці – будучи юною дівою, вона
перемогла мучителя, взиваючи: отців наших Боже, благословенний Ти.
Ти закрила нечестиві уста заблудлих, стоячи на судилищі, Бога сповідала, взиваючи:
отців наших Боже, благословенний Ти.
Забувши жіночу неміч, мужньо укріпившись терпінням, страждаючи, ти взивала:
212
Ти втілився із Дівочого лона і явився на спасіння наше; тому, знаючи Твою Матір
Богородицю, вдячно взиваємо: отців наших Боже, благословенний Ти.
Пісня 8
повіки.
Божественним світлом Сонця духовного просвітившись, мученице всехвальна
Параскево, ти перейшла ніч безбожжя, співаючи однодушною душею: Господа
оспівуйте, творіння, і прославляйте Його повіки.
Як ягниця чиста, як голубка божественна, як жертва добровільна, привелася ти,
непорочна мученице Параскево, до твого Сотворителя, співаючи: Господа оспівуйте діла
і прославляйте повіки.
В ризу, світлу від мученицької крови, одягнулася ти, Параскево, славна мученице,
скинувши з себе істинно зотлілу у гріхах людину, радісно виголошуючи: Господа
оспівуйте діла і прославляйте повіки.
Слідом за Тобою йшли жінки, несучи миро запашне, Чиста Богоневісто, єдина
безневісна, із Твоєї бо утроби засяяв Єдинородний Син Христос Бог, і з Тобою істинно
царюють, оспівуючи Його повіки.
Інший.
Ірмос: Царя Небесного, що Його славлять воїнства ангельські, хваліть і величайте по
всі віки.
Царя Христа Бога, Якого сповідала діва мучениця Параскева, оспівуючи: хваліть і
За любов Божественної Тройці ти погасила вогонь безбожжя, взиваючи:
прославляйте Христа повіки.
Подвигами у Бозі ти подолала начальника темряви, співаючи: прославляйте Христа
повіки.
Погаси, Діво, іскри спокус супротивників проти нас, щоб ми оспівували Господа і
прославляли Його повіки.
Пісня 9
Ірмос: Всякий, на землі народжений, нехай звеселиться, Духом просвічений, нехай
зрадується безплотних ангелів собор, шануючи священне торжество Богоматері, і
Оселившись у небесному чертозі, діво чесна Параскево, насолоджуєшся духовно
невимовною красою, сприйнявши невимовну світлість, просвіти нас, що тебе оспівуємо і
величаємо.
Вінець на главу твою прийняла ти, премудра Параскево; праведних собори радісно
прийняли тебе, бо ти, скінчивши життя своє, зберегла віру непохитну. Тому нині
ублажаємо тебе.
Подаєш ти краплини зцілень, як із джерела, тим, хто потребує, щедра мученице
Параскево, припиняючи недуги і відганяючи вогонь пристрастей, серця ж вірних
напоюєш, щоб добрими плоди були божественних діянь їхніх.
213
Вмістилищем Премудрості явилася Ти, Діво непорочна, вище за всяке розуміння,
одухотвореним престолом і дверима; тому як Царицю Тебе полюбивши, діви слідом за
Тобою були приведені, Богородице.
Інший.
Ірмос: Воістину Богородицею Тебе визнаємо, Тобою, Діво чиста, визволені, з хором
Воістину була ти названа тезоіменитою, уподібнюючись страстям Христовим,
радіючи з небесними силами.
Досягла ти кінця мук твоїми великими стражданнями і болістями, нині з ангелами
славиш Христа на небесах, чесна.
Сміливість маючи до Спаса і Владики, благай за тих, що оспівують твою пам’ять,
славна мученице Параскево.
Піснями оспівуємо Тебе, у Бога благодатна, і невмовкаючи приносимо Тобі:
радуйся; бо Ти подаєш усім нам радість.
Як троянда прекрасна на терновому корені, проросла ти, діво Параскева, росою
мученицької крови обагрила себе; і нині спасай від бід нас, що з любов’ю святкуємо
божественну пам’ять твою.
Стоять навколо Тебе діви богомудрі, Богородице Маріє, як Цариці; до Твого Сина –
як Царя всіх – приведи їх як прекрасних наречених, Пречиста; Його ж благай за нас,
Мати Діво.
На хваліте стихири, глас 4:
Дівочість нетлінну і предивні страждання принесла ти Христу, славна діво
Параскево; посоромила ти хитання омани безбожної силою хресною і мужнім розумом.
Тому Церква Христова святкує твою святу пам’ять.
Ангельські сили здивувалися твоїм, діво мудра, стражданням, і спротиву, і
нездоланності, блаженна Параскево, як ти мужньо невидимого ворога сокрушила і вінець
перемоги з руки Життєдавця прийняла.
Вогнем опалена, ти вогняною мудрістю полум’я природне погасила і, свічку
невгасиму душевну зберігши, увійшла з Христом, Женихом твоїм, у небесний чертог;
чудесними іскрами пристрасті умертвивши, полки демонів у стражданнях ти перемогла.
В небесних дворах оселилася ти, мученице Параскево, завдяки крові твоїх
страждань, і була зачислена до ангельських сил як рівна, всехвальна.
Мучителя ти посоромила, зневаживши муки, і звірів рикання ти не убоялася, маючи
Христа твоїм Помічником, всехвальна.
Радіючи, ти йшла, всехвальна Параскево, поспішаючи прийняти кінець мук, діво
славна, і тому стала нареченою Христа; поминай нас, що завжди шануємо тебе.
Піснями вшануймо мученицю Христову, бо їй належить усяка похвала; бувши
непохитною і твердою у вірі, вона подолала велику злобу мучителів і тим сплела собі
вінець. Тому в стражданнях вона виголошувала: будь мені допомогою, Господи, і не
покинь мене.
І нині, Богородичний або Хрестобогородичний.
Коли побачила на древі хресному Свого Агнця, нескверна Ягниця і непорочна
214
Владичиця, як Мати викликувала і, дивуючись, взивала: Сину найсолодший, що це за
видіння нове і преславне? Як зібрання неблагодатне віддало Тебе на судилище Пілата і
засудило на смерть, Життя всіх? Але оспівую Твоє невимовне смирення, Слово.
На стиховні Слава, глас 4:
Хрест, як зброю всесильну, мученице Параскево, ти тримала у руках; віру – як щит;
надію – як броню; любов – як лук; і перемогла мужньо мучителів, і демонів підступність
знищила силою Божественною; будучи ж з відсіченою главою, радієш з Христом; не
перестань молитися за душі наші.
І нині, Богородичний або Хрестобогородичний:
Побачивши Тебе розіп’ятого на хресті, Господи, Мати Твоя дивувалася і взивала:
Сину улюблений, що це за видіння, за що воздало Тобі невірне беззаконне зібрання, що
насолоджувалося багатьма Твоїми чудесами? Але слава невимовному Твоєму, Владико,
смиренню.
На Літургії: Блаженні з першого канону, пісня 3, і другого канону, пісня 6.
Прокимен: Дивний Бог у святих Своїх Бог Ізраїлів. Стих: В церквах благословляйте
Бога, Господа від джерел Ізраїлевих. Апостол: Послання до Коринф’ян, зачало 181 (6, 1-
10). Алилуя: Терплячі, потерпів перед Господом, і зважив на мене, і вислухав молитву
мою. Євангеліє від Луки, зачало 33 (7, 36-50). Причасний: В пам’ять вічну буде
праведник, лихого слова він не убоїться.
Свята мучениця Параскева постраждала на початку IV століття при Діоклетіані
(284-305). Благочестиві батьки святої Параскеви жили у III столітті в місті Іконія
(Мала Азія). Вони особливо шанували п’ятницю – день тижня, в який Господь Ісус
Христос звершив на Хресті Свій Викупний подвиг. Радуючись, що саме в такий день Бог
послав їм дочку, вони назвали її Параскева, що по грецьки означає П’ятниця, з
народження, таким чином, визначивши, бути їй «спільницею Страстей Христових».
Слово «параскева» означає по грецьки також «приготовлення» (п’ятниця –
приготовлення до суботи). Так і все життя святої Параскеви явилося приготовленням
до мученицького подвигу в Ім’я Розп’ятого і Воскреслого Господа. Зневаживши славу і
багатство земне, відмовилася свята Параскева і від «женихів тлінних», полюбивши
єдиного Жениха Небесного. «Дів похвала», перебувала вона в чистоті і доброчесності і
все своє життя посвятила служінню Богу і ближнім, допомагаючи нужденним,
просвіщаючи заблудлих і зміцнюючи немічних. Багато громадян привела вона з темряві
язичницького нечестя до світла Богопізнання, але були і ненависники, які переслідували її
за Ім’я Христове. Коли почалося гоніння на християн, язичники відразу віддали святу
Параскеву на суд воєнноначальнику, який був присланий у їхнє місто. З твердістю і
радістю постала вона перед гонителем, щоб сповна випити чашу мучеників.
«Тезоіменита Страстям Христовим» Параскева на ділі «уподібнилась долі і блаженної
Страсті Безсмертного на Хресті». Лагідна діва мужньо перетерпіла всі жахи
катувань, яким піддали її тіло, «шукаючи погубити душу», і перемогла в цьому нерівному
поєдинку. Вкинута в темницю після страшних катувань, ледве жива, мучениця
залишилася твердою духом і молилася: «Ніколи не відлучуся від Тебе Господи». Опівночі
до святої був посланий ангел, який приніс їй знаряддя Страстей Христових: Хрест,
терновий вінець, спис, тростину і губку. Свята Параскева побожно притулилася до них
і отримала зцілення ран своїх, що зміцнило її на подвиг. «З Христом, Женихом моїм,
розіпнуся!» - вигукнула зі сміливістю в молитві свята мучениця. І Господь виконав її
бажання. Після незліченних мук, «мечем усічена, увінчана піднялася на Небеса». З
215
Хрестом у руці, зброєю непереможною, зображується на святих православних іконах
свята діва, переможниця гріха і смерті. По її молитвам зцілюються недуги,
«кровоточиві і прокажені очищаються», «сморід пристрастей відганяється». По її
молитвам віруючі отримують світло Божественного пізнання, готовлячи себе до
входження в чертог Небесний.

Святої преподобномучениці Анастасії Римлянки
і преподобного Аврамія Затворника
На Господ взиваю… стихири мучениці, глас 8:
Мученице страстотерпице хвальна, утриманням подолала пристрасті тілесні,
стражданням умертвила змія ворога, ангели здивувавшись мукам твоїм, людей
обрадувала стражданнями твоїми, монахів прикраса, дівочості сосуд. Моли щоб спастися
і просвітити душі наші.
Як назвемо тебе, славна? осяяну Дівочості красою наречену Христову, дочку
вибрану Вишнього Єрусалиму, співмешканку ангелів і співрозмовницю, що в чертозі
духовному насолоджуєшся. Анастасія багатостраждальна, монахів прикраса, моли щоб
спастися і просвітити душі наші.
Терпіла ти зубів виривання, рук і ніг, і грудей відсічення, тілесних членів січення
від беззаконних мучителів, споглядаючи на красу Жениха страждання надприродно
зносила, Анастасіє багатостраждальна, наречена Христова нетлінна, моли щоб спастися і
просвітити душі наші.
Інші стихири преподобного, глас той самий:
Отче Богомудрий Аврамію, Аврааму подібний був духом, переселився з
батьківщини, блаженний, плоті бажання відкинув, і в хижі маленькій закрив тіло своє з
радістю, душею ж злетів до Небес, де явно життя отримав єси.
Преподобний отче Аврамію, подібно Аврааму душу тезоімениту мав, напасти
перетерпів, вірою Божественною зміцнений і любов’ю з Богом з’єднаний, обітовану
землю унаслідував єси, прикрашений доброчинності сяянням. Тому радуючись твою
пам'ять святкуємо.
Преподобний отче Аврамію, спокусами лютими поглинуту змієм і повзучу у рів
погибелі Помислом Божественним витягнув ти і спасенною Богом поставив єси. Її ж
покаянню всі здивувалися, благочестиво Господа Благого прославляючи.
Радуйся, Світла Божественного носило, пресвітлий підсвічник, Пресвята
Богоневісто: Світлом нам засяяла від пречистої утроби Твоєї, просвіщаючи світу кінці і
освячуючи Своїм милосердям. Радуйся, начало нашого спасіння, Чиста. Радуйся,
страшне слухання і проповідання тих, хто надіється на Тебе.
коли побачила на Хресті повішеного, що з Неї невимовно засяяв Бог і Чоловік.
Тропар святої, глас 4:
Агнця Твоя, Ісусе, взиває великим гласом: Тебе, Жениху мій, люблю і, Тебе
шукаючи, страждаю, і співрозпинаюся, і співпогребаюся в хрещенні Твоїм, і страждаю
Тебе ради, щоб царювати з Тобою, і вмираю за Тебе, щоб жити з Тобою; прийми ж мене,
як жертву непорочну, що з любов’ю принесла себе в жертву Тобі. Її молитвами, як
216
милостивий, спаси душі наші.
У тобі, отче, вповні спаслася душа, створена за образом Божим; взяв бо хрест, пішов
ти за Христом і ділом навчив не про тіло дбати, бо воно тимчасове, а про душу – єство
безсмертне, тому, преподобний отче Аврамію, разом з ангелами й радіє дух твій.
На ранній. Канон преподобної, глас 8:
Пісня 1
Ірмос: Співаймо Господу, Який через море Червоне народ Свій провів, бо Він один
славно прославився.
Мені, що святу твою пам'ять шаную, Богомудра, подай просвіщення, що морок душі
моєї відганяє.
Всю себе від пелюшок віддала Творцю своєму і вогнем утримання тілесні страсті
попалила.
До висоти страждання, мученице, зійшла ти, не пожалівши тіло, і чертогів духовних,
як діва сподобилася ти.
Тебе, Сходами, що досягають Небес, на яких же Бог утвердився і людей Небесними
зробив, Отроковице, вважаємо.
Інший канон преподобного, глас той самий:
Божественним сяючи блиском, світлоносне звершуючи твоє свято, від мороку
пристрастей, блаженний, молитвами твоїми, Аврамію, визволи.
Божественним бажанням розпалив свою душу, блаженний, погасив тілесне
розпалення, отче, і духовно на землі прожив.
Умертвив свої члени земні постом і різними стражданнями, отче мудрий, і життя
сподобився кращого на Небесах, Богоносний Аврамію.
Від Твоєї священної крові Бога Отця Слово втілилося надприродно, Діво Маріє,
Його ж моли щоб тілесні мої умертвити бажання.
Пісня 3
Ірмос: Ти, Господи, утвердження тих, що припадають до Тебе, Ти єси світло
темрявою оповитих, і прославляє Тебе дух мій.
Стояла ти перед судищем мучителя, славна, Христа Творця всіх і Владику, Бога
Слова проповідуючи.
Красою сердечною видимим образом, славна, покорила, тих, хто тебе, прекрасну,
бачив.
Багатство невичерпне зцілень тобі подав Христос, отроковице, Його ж убогість
добровільно полюбила ти.
Сутність моїх гріхів вогнем Твоїх молитов попали, Мати Світла, росу Божественну
прощення мені подаючи.
Інший
Всіляко бажав любові найвищої, поза тілом і світом був, Богоносний, тому прийняв
Небесну славу і вічну насолоду.
217
Храмом живим явився ти для творчого Духа, в хижі тіло закривши, отче
преподобний. Тому осяяний доброчинності променями, свято обожений, блаженний
Аврамію.
Трудився страждаючи, преподобний, доброчинністю зрілий виростив колос
стократний, ним же насичуються ті, хто твоє чесне успіння святкують.
В Тебе, Свята, всього Творець з великого милосердя забажав вселитися і освятити
людське єство, що раніше до гріха впало.
Кондак Анастасії, глас 3:
Дівочості водами очищена, преподобна, мучеництва кров’ю увінчана, Анастасіє,
подаєш сущим в нужді недугів зцілення і спасіння, тим, хто сердечно до тебе
звертається; міцність бо подає тобі Христос, виточуючи благодать, що завжди витікає.
Утримання росою пристрасті юності полум’я погасила, вогнем твоєї крові всю
спокусу спалила і Жениху Слову, як дар, принесла чесну дівочість і доблесне
страждання. Тому увів Він тебе у чертог слави, світлу доблесну, що змія потоптала.
Анастасіє багатостраждальна, моли Христа Бога гріхів прощення подати тим, хто з
любов’ю шанує святу пам'ять твою.
Ти древньому Аврааму уподібнився, отче, віддалився від родичів по плоті, Аврамію,
покоряючись словам Бога нашого. Тому ж, постився, і душу світлішу явив за сонячний
промінь, Богомудрий блаженний.
Настав нас на шлях покаяння, що ухиляємося завжди до безпутного зла і
Милосердного гніваємо Господа, безмужня, Благословенна Маріє, пристанище людей,
що у відчаї, Божа оселя.
Нескверна Ягниця, Агнця і Пастиря повішеного на Дереві мертвого бачачи, плачучи
промовляла, по материнськи викликуючи: як перенесу Твоє невимовне зішестя і
добровільні страсті, Боже Милосердний,
Пісня 4
Ірмос: Почув, Господи, провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив
Твоє Божество.
Тебе, що ярмо найлегше Христове понесла, мученице, беззаконники засудили нести
залізне.
Каплі крові твоєї вугілля багатобожжя погасили, промені чудес твоїх страстей
сутність попалили.
Не відкривши благодаті, тіло твоє оголив, лукавий, чим виткану з висоти
нерозідрану ризу виклопотав для тебе.
Після Різдва залишилася Дівою, як і до Різдва, юною бо Дитину народила єси, Який
був раніше віків.
Інший. Ірмос той самий
Струменями твоїх сліз, отче, душевну скварну омив, Божественним і чесним житлом
був Духу, блаженний.
Бдіння всенічне, молитву невпинну, безпристрасність і любов нелицемірну, і
довершену віру утвердив єси.
218
Зцілювати пристрасті і відганяти духів, благодать отримав ти, Аврамію, як істинний
Божественний угодник.
Журбою одержимого і в гріхі зануреного, молитвою Твоєю визволи мене,
Богородице, Мати Приснодіво.
Пісня 5
Не виснажена вогнем природним явилася ти, мучнице Анастасіє, бо вогонь
сердечний Божественної любові тебе орошає.
Ударами по лицю прикрасилася, мученице Анастасіє, любов’ю Жениха твого
Божественні страсті показала ти.
Розпростерта на дереві, Богомудра Анастасіє, любов’ю Жениха твого образ
Божественних страстей показала.
Співаємо Тобі, Прославлена Владичице Богородице, Бога бо прославленого тілом
народила єси, Пречиста.
Інший
молюся.
Як плодовита лоза, ти грона виростив доброчинності Божественної, отче Аврамію,
виточуючи вино розчулення, що пристрасті пияцтва від душ відганяє, і серця вірних
радує.
Різні напасні на тебе лукавий змій воздвигнув, отче, але його зброєю хреста
умертвив, Богоносний, і перемоги вінець від Бога праведним сосудом прийняв ти,
Богомудрий Аврамію.
Святині домом Божественного Духа вірою був ти, отче, сотворив священний дім і
несвященний дім не священної облесливості зруйнував вченням, і Богу всіх освятив єси.
Тебе, Матір Діву Отроковицю, Божественним просвічені Духом священні пророки,
Пречиста, священними гласами провістили, з Неї ж Бог Слово, без вини і слова, з
безмежного милосердя втілився.
Пісня 6
Зранене тіло явило правоту твого сумління, страстотерпице, до Христа Бога нашого.
Висячи високо, терплячі рани, мученице, неураженою зберегла душі благородство,
достойна похвали.
Перетерпіла зубів, і рук, і ніг відняття, мученице багатостраждальна, споглядаючи
на Христа, Жениха твого.
Чоловіколюбця народила Бога, Боголюбива Владичице, Його моли, щоб від геєни
вогню нам визволитися.
Інший
219
Ірмос: Молитву проллю я до Господа і Йому звіщу печалі мої, злом бо сповнилася
душа моя, і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь, як Іона: від тління, Боже, мене
визволи.
Тебе світильника, що необлесливо наставляє на шлях життя, Богоносний, отримали
ті, що в темряві облесливості, невідання темряву відкинувши, явилися сяючими вірою
Божественною, Аврамію.
Бадьоро умолив Бога і послав просвіщення і спасіння сущим в ночі одержимим
безумним ідолопоклонством, Богомудрий Аврамію, і показав всіх синами Світла і Дня
благодаттю.
Безмовно життя своє прожив в бурхливому житті, блаженний, надією на Бога
прийшов до тихого пристанища, Аврамію, до Небесного Царства і Божественної слави.
Обтяженого мене дріманням журби, віднови твоїм заступництвом, Мати Божа, і не
дай заснути в смерті гріха, Діво, заступницею бо і дороговказом Тебе вважаю.
Кондак Аврамія, глас 3:
В тілі як ангел на землі явився, і постячись був як дерево посаджене, водою
утримання добре вріс, і течією твоїх сліз скверну омив; через це, Аврамію, став ти
пристанищем Божественно Духа.
Ікос:
Тлінне зневажив, нетлінні прийняв красоти, насолоди тілесні зненавидів, мудрий, з
молодості полюбив чистоту. Тому, уникнувши чертогу мирського, від дружини доброї і
батьків ухилився, світла Єдиного Бога улюбленого бажав і істинно полюбив Його від
усієї душі і серця; ради цього явився ти доброчесним і чистим пристанищем
Божественного Духа, Аврамію.
Пісня 7
Шум голосу тих, хто святкує є там де ти ликуєш, страстотерпице, з дівами Богу
Творцю співаючи: благословенний єси, Господи Боже, повіки.
Членів тіла розтрощення і нігтів виривання терплячі, принеслася ти Богу як жертва,
співаючи: благословенний єси, Господи Боже, повіки.
Явилася єси, як лоза, Богомудра, руки і ноги як гілочки, порізані, і нам духовне вино
виточують, серця утішаючи і пристрасті пияцтва відганяючи.
У всю людину одягнувся Нескверний, окрім гріха, з утроби Твоєї, Чиста, вийшов у
тілі, Його ж моли, щоб спасти тих, хто з вірою Тебе шанує.
Інший. Ірмос той самий
Щоб вишнє Царство отримати і славу невимовну, славу ж тимчасову і тлінну,
мудрий, як тямущий і розумний зневажив мудро.
Коли вовк лукавий ягницю твою хотів розірвати облесливістю, тоді його щелепи
сокрушив ти, мудрий, і її як пастир добрий до життя привів.
Закону підкоряючись Владики, заблудле знайшов і взявши на плечі свої, блаженний,
як пастир увів в огорожу покаяння.
Єдина Єдиного від Тройці народила єси у двох єствах, Іпостасі ж єдиної Видимого,
Діво. Йому ж співаємо: благословенний єси, Господи Боже, повіки.
Пісня 8
220
Юна і доблесна, страстотерпице всехвальна, перемогла спокуси терпінням через
позбавлення рук і ніг, грудей і зубів виривання, мученице, перетерпіла все єси, з радістю
співаючи: люди прославляйте Христа повіки.
Світла як сонце, дівочості сяйвом і мучення красою засяяла, і світ просвітила
світлом сяянням твого терпіння, страстотерпице, взиваючи: отроки благословляйте,
священики оспівуйте, люди прославляйте Христа повіки.
Осквернену пристрастями і очорнену спокусами змія мою душу, Божа наречена,
твоїми молитвами від зла очисти, і світлим благословенням твоїм, мученице Анастасіє,
просвіти взивати: отроки благословляйте, священики оспівуйте, люди прославляйте
Христа повіки.
Тебе, Чисту і Непорочну, діва бажаючи, непорочними тіло і душу зберегла,
підпаливши терпінням спопелила пристрасті, спокус багатьох перетерпіла страждання, і
нині в Небесних чертогах святкує з Тобою, радуючись по всі віки.
Інший
Ірмос: З милості Твоєї мучителя й полум’я перемігші, вірні заповідям Твоїм, юнаки
взивали: благословляйте, всі творіння Господні, Господа.
В погибелі рів чисту твою голубку злочинний скинув змій, але ти її вивів мудро,
отче, співаючи: благословляйте діла Господа і прославляйте Його повіки.
І в житті обходив хворих, отче Аврамію, і після кончини лікарем болящих явився ти,
благодаттю Духа Божественного, співаючи: благословляйте діла Господа і прославляйте
Його повіки.
Незлобністю, блаженний, правдою і доброчесністю, і вірою засяяв, до ангелів,
преподобний, приєднався співаючи: благословляйте діла Господа і прославляйте Його
повіки.
Струменям живим явилася Ти святою оселею, від Неї п’ючи, померши, Життя
унаслідуємо, взиваючи: благословляйте діла Господа і прославляйте Його повіки.
Пісня 9
На дереві повішена була ти, Слова Божого зображаючи страсті блаженні, і
відсічення рук і ніг твоїх терпіла, зубів викоренення, язика і грудей відсічення, чиста
Анастасіє, монахів славо і мучеників прикраса.
Як наречена, прикрасилася ти красою, заручившись Жениху стражданнями творячи
красу, у середину чертогів світлих, як вибрана, вселилася ти, несучи свічку дівочості. І
нині царствуєш з Тим, Хто живе повіки, Анастасіє, сяючи.
Капає болі твоєї насолода, гріха гіркоту віднімаючи; рака ж виточує зцілення ріки і
потопляє всі пристрасті, і недуги люті у славу Спаса, чесна Анастасіє, тим, хто тебе по
надбанню славить.
Доблесні жінки, Твоїм Хрестом зміцнилися, Христе Всесильний, і ворожу голову
підступну мужньо сокрушили, Слово Божий, і раю радісну оселю отримали, обожнення
прийнявши дивне, прославляючи Тебе.
221
Тебе, що тіло поніс від Жінки, пізнала мучениця Твоя, Господи, дівочості
прикрашена променями і мучення кров’ю обагрена, і до Тебе, Бога, слідом за Матір’ю
Твоєю, славно привелася, як царюючому над творінням.
Інший
Ірмос: Воістину Богородицею Тебе визнаємо, Тобою, Діво Чиста, визволені, з хором
Бачити сподобився ти, отче Богоносний, через надію твою, бажане з древності, чого
око не бачило і вухо не чуло.
Прекрасним явився ти, доброчинності Божественними променями сяючи, Аврамію, і
біля прекрасного Владики перебуваєш радуючись.
З’єднався ти з ликом всіх преподобних, і з ними обожнення отримав, преподобний;
моли щоб спастися всім нам.
День святковий приводить радісно священне твоє успіння Церква, Аврамію,
шануючи життя твоє.
Благо любляча Діво, озлоблену гріхом душу мою ублажай і благ Небесних
причасником сотвори.
На літургії: Прокимен, глас 7: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Стих: Чим відплачу Господеві за всі Його добродійства для мене? Апостол: до Галатів,
зачало 213. Алилуя, глас 6: Блажен муж, що боїться Господа; заповіді Його дуже любі
йому. Стих: Сильний буде на землі рід його. Євангеліє від Матфея, зачало 43.
Причасний: У вічній пам’яті буде праведник, лихої слави він не убоїться.
Свята преподобномучениця Анастасія Римлянка (III) У трирічному віці залишилася
без своїх батьків і була взята на виховання ігуменею маленького жіночого монастиря,
який знаходився недалеко від Риму. Під духовним керівництвом ігумені Софії свята
Анастасія удосконалювалася у всякій доброчинності, так що в подвигах і у всяких
трудах перевершила ровесниць. Деякі знатні римляни стали добиватися її руки. Але
свята діва, вирішила посвятити своє життя Богу, стала нареченою Христовою і
проводила увесь свій час в молитвах і пості. Розсерджені язичники донесли
воєнноначальнику Прову про існування певної дівиці, небувалої краси, яка ніби ображає
закони Рима вірою в Ісуса Христа і небажанням вступати в шлюб. Почувши це, Пров
наказав доставити Анастасію до нього. Увірвавшись у монастир, воїни потребували
видати їм дівчину Анастасію. Ігуменя попросила їх почекати, поки вона нарадить свою
вихованку, а сама повела її в храм, щоб перед святим вівтарем прикрасити її духовними
одежами, розуміючи, що настав час її подвигу. Воїни, не дочекавшись дівиці,
відправились за нею в церкву, де застали її за душеспасаючою розмовою. Розгнівавшись,
вони схватили святу і притягли до военноначальника. Тверда у вірі дівиця покірно
відповідала на запитання гонителя християн. Пров, видячи її молодість, красу і розум,
запропонував їй поклонитися язичницьким богам і принести їм жертву, вийти заміж і
жити, як інші громадяни-язичники. Але Анастасія, бажаючи бути тільки з Христом
віддавала перевагу вічному життю над тимчасовим, і рішуче відмовилася від цих
пропозицій. Бачивши безуспішність спроб схилити святу до ідолопоклонства, Пров
вирішив учинити інші дії. Він наказав роздягнути дівицю, вважаючи, що природний
сором зробить її покірною. Але Анастасія залишилась непохитною і сказала: «Це не мій
сором, але твій, так як Господь мій знає, що сонце ніколи не бачило моєї наготи, а ти
мене виставив на очі стількох багатьох людей; знай, що ти посоромив себе більше, аніж
222
мене». Тоді мучитель наказав піддати її самим жорстоким катуванням. Знеможена від
спраги, дівиця попросила води. Один із стоячих недалеко християнин, по імені Кирил,
двічі подав воду мучениці і за це лишився життя. Мучениця ж, освіжившись
продовжувала молитися. Але коли, по наказу Прова, святій відрізали язик, народ став
обурюватися. Побоюючись хвилювань, Пров повелів відвести страждальницю за місто і
відсікти їй голову. Тіло святої преподобномучениці було залишено на з’їдання звірям, без
погребіння, але по Божественному Промислу, воно зберіглося недоторканим. З
настанням ночі блаженній Софії явився ангел і указав місцезнаходження тіла її
вихованці. Стариця, з допомогою двох невідомих християн, взяла останки своєї духовної
дочки і похоронила їх як дорогоцінний скарб на почесному місці. Чесна голова святої
преподобномучениці Анастасії на протязі 16-ти століть зберігалася на Сході. У 60-х
роках XIX століття Антиохійський Патріарх Єрофей передав її в Україну разом з
мощами деяких святих. Святу главу преподобної Римлянки зберігав Волинський
архієпископ Модест, перед своєю кончиною (1902) він заповідав цю святиню місту
Житомиру. У виконанні заповіту піклуванням єпископа Антонія у цокольній частині
житомирського Преображенського кафедрального собору була влаштована церква
Анастасії, де у 1903 році були поставлені мощі святої преподобномучениці. Святіший
Синод пам'ять святої Анастасії благословив звершувати в Житомирі двічі у рік – 29
жовтня (11 листопада), в день її кончини, і 13(26) червня, в день покладення святих
мощів. Після Богослужіння у ці дні звершувався хресний хід з мощами святої, а по
п’ятницям у раки преподобномучениці читався акафіст.
Преподобний Аврамій затворник і блаженна Марія, його племінниця (бл. 360),
подвизалися в селищі Хідана, недалеко від міста Едеси, вони були сучасниками і
співвітчизниками преподобного Єфрема Сирина (бл. 373-379; пам'ять 28 січня (10
лютого)), який пізніше написав про їхнє життя. Преподобний Аврамій почав тяжкий
подвиг усамітненого життя у розцвіті своїх років. Він покинув батьківський дім і
поселився у пустинному місці, подалі від мирських спокус, проводячи свої дні у невпинній
молитві. Після смерті батьків святий відмовився від спадщини і просив рідних роздати
її убогим. Строгим подвижницьким життям, смиренністю і людинолюбністю Аврамій
притягував до себе багатьох, хто шукав духовної поради, молитов, благословення.
Невдовзі його віра піддалася серйозному випробовуванню: він був назначений
пресвітером в одне з язичницьких поселень Месопотамії. Три роки, він не жаліючи сил,
трудився над просвіщенням язичників. Він зруйнував язичницьке капище і побудував
Божий храм. Смиренно терпів наругу і навіть тяжкі побої від ідолопоклонників, він у
молитвах призивав Господа: «Подивись, Владико, на раба Твого, почуй молитву, укріпи
мене і звільни рабів Твоїх від уз диявольських і даруй їм пізнати Тебе, Єдиного, Істинного
Бога». Ревному пастирю було даровано щастя побачити завершення своїх праведних
трудів: язичники увірували у Ісуса Христа, Сина Божого, і преподобний сам охрестив їх.
Виконавши священний обов’язок, Аврамій знову віддалився у свою пустелю, де
продовжував прославляти Бога, виконуючи Його святу волю. Диявол, посоромлений
подвигами преподобного, пробував спокусити його думкою гордості. Одного разу
опівночі, коли святий Аврамій молився у своїй келії, раптово засяяло світло і почулися
слова: «Блаженний ти, блаженний, як ніхто з людей!» Розгадавши вражі підступи,
святий сказав: «Я – людина грішна, але надіюся на допомогу і благодать Бога мого і не
боюся тебе». Іншого разу диявол явився перед святим у образі юнака, запалив свічку і
почав співати псалом: «Блаженні непорочні». Зрозумівши, що і це бісівське наслання,
старець перехрестився і запитав: «Якщо ти знаєш, що непорочні блаженні, то навіщо
223
ти турбуєш їх?» Спокусник відповів: «Я докучаю їм, щоб перемогти їх і відвернути від
усякої доброї справи». На це святий сказав: «Ти отримуєш перемогу над тими, хто
відступив від Бога по своїй волі, а від люблячих Бога ти щезаєш, як дим від вітру». Після
цих слів диявол щезнув. Так перемагав святий Аврамій ворога, зміцнений Божественною
благодаттю. Після п’ятдесятирічного подвижницького життя він відійшов до Господа
(бл. 360 року).

Святого священномученика Зіновія, єпископа Егейського,
І святої мучениці Зіновії, сестри його
На Господ взиваю… стихири, глас 4:
Мученицькою кров’ю одежу свою обагрив, Зіновію славний, звершивши священною
благодаттю і з нею увійшов єси, як мудрий архієрей у святе святих; як жертва непорочна,
і довершене пречисте приношення приніс ти, святителю, для Того, Хто заради тебе
приніс Себе в жертву.
Стругали тіло твоє, душі світліша доброта, і явився ти прекрасним,
священномученику Зіновію, Богомудро обдарований, ієрархів краса, страждальців хвала,
чудес постійне джерело, духів нечистих гонитель, Христовий Божественний воїн.
Постраждати зволила з тобою, премудрий, твоя рідна сестра Зіновія, однодумна з
тобою, в казані кипіння перетерпіла, вогонь і мученицьку смерть. Тому отримала з тобою
вінець перемоги і Вишнє Царство, священний служителю Зіновію.
Хор співців, заплещімо в долоні сьогодні, о, мучениколюбці, в пам'ять
благочестивих страждальців Зіновія і Зіновії, вони бо Тройці були поборниками і на
тризні мужньо невидимого ворога чесною своєю кров’ю удавили, і перемоги вінець
славно прийняли. Тому до них взиваймо: пара свята, Господом благословенна двійня і
просвіщенна, Спаса моли за душі наші.
На Древі Життя наше бачивши висяче, Непорочна Богородиця, по материнськи
ридаючи голосила: Сину Мій і Боже Мій, спаси тих, хто з любов’ю прославляє Тебе.
Мученики Твої, Господи, Зіновій і Зіновія, в стражданнях своїх вінець нетлінний
прийняли від Тебе, Бога нашого; маючи бо силу Твою, мучителів подолали, сокрушили і
демонів немічні спокуси, їх молитвами спаси душі наші.
Слава, і нині: Богородичний, або Хрестобогородичний.
На ранній. Обидва канони Октоїха і святих на 4, глас 8:
Пісня 1
перемоги співаючи й виголошуючи: прославляємо Тебе, єдиного Владику.
Перед престолом стояв Христовим як ієрей Богоугодний і мученик добрий, Зіновію
тричі блаженний; тих, хто з любов’ю шанують світлоносну пам’ять твою, визволи від
усяких життєвих спокус.
Зорею просвічений, мудрий, Тричі Сонячного Сяяння, морок зруйнував еллінського
лихослів’я і, світлом твоїх слів всіх просвітив, нині прийшов ти до незаходячого сяяння.
Вугіллям явився духовним, що запалює вогнем Божественного Духа, і всіх серця
запалив до любові Божественної, священний служителю, і попалив всякі спокуси.
224
Радуйся світлий храму, руно Богоносне, джерело запечатане, безсмертя струмінь.
Паству Твою, Владичице, збережи від нападу супротивників.
Пісня 3
Ірмос: Страх Твій, Господи, вклади в серце рабів Твоїх, і буде нам на утвердження
тим, хто Тебе призиває.
Миром помазання духовного помазаний, Зіновію, служив священиком як ангел, і
мученицьким вінцем прикрасився при кончині.
За душі піклування прийняв, діянням Божим, преподобний, плодоносними їх
показав, тому Господньої радості сподобився ти.
Рідна сестра твоя, з тобою однодумною була, свята Зіновія, бо постраждати з тобою
зволила і разом ви насолоджуєтеся славою вічною.
З Тройці Єдиного народила Ти, що в людину одягнувся, Пресвята Мати Діво; Його
ж моли щоб спасти тих, хто Тебе прославляє.
Миром чесним помазаний, явився ти, блаженний, ієрей Бога Вишнього, Ним же
зміцнений, ієрарху Зіновію, мучеником був ти і співгромадянином ангелів. Тому
сьогодні, святу пам'ять твою творячи, прославляємо тебе.
Безневісна Чиста Богородице Діво, єдина вірних Заступниця і Покрова, від і бід і
скорботи, і злих обставин всіх визволи, що на Тебе уповають, Отроковице, душі наші
спаси Божественними молитвами твоїми.
Бачивши Тебе, Христе, Всенепорочна Мати, мертвого на Хресті і розпростертого,
взивала: Сину Мій Безначальний з Отцем і Духом, що це за невимовне улаштування?
Ним же спас єси пречистих Твоїх рук творіння, Щедрий.
Пісня 4
Ірмос: Сів на коней, апостолів Твоїх, Господи, і прийняв руками Твоїми вузду їхню,
і стала спасінням Твоїм їзда для тих, хто вірою співає: слава силі Твоїй, Господи.
Піднесеним явився ти стражданнями чесними, святителю, і прийняв вінці перемоги,
мудрий, і вічну отримав радість, тому тебе шануємо, отче ієрарху Зіновіє.
На Дереві добровільно Розіп’ятому уподобився, не злякався і тління, Зіновію
славний, і смертного єства позбувся ти, священиків похвало.
Міцністю душі твоєї демонські утвердження подолав, капища ж були зруйновані,
твердою вірою твоєю знищені, Зіновію славний, священномучеників похвало.
Дивним Твоїм Різдвом від Бога відпалих до Нього привела, Оспівувана. Тому
гучним голосом Тебе всі славимо і з вірою взиваємо до Тебе: радуйся, земних
покликання.
Пісня 5
молюся.
Жіноче єство Духом зміцнилося і потоптало того, хто колись у раю праматір
спокусив, і Божественної слави на Небесах сподобилося, дівочістю і стражданнями
сяючи.
Народив хмаринку язик твій, що виточує благочестя дощ, і вірних серця напуває, і
225
священнодіючи, до добрих плодів доброчинних діянь їх направляє, Зіновію.
Дівочості сяйвом сластолюбства темряву відігнала ти і світлом страждань безбожжя
ніч знищила єси, Зіновіє мученице, Ісусова прекрасна наречена, житло Божественного
Духа.
Тягарем тяжким гріха завжди обкладений, Пречиста, і взиваю до Тебе: це
заступництвом Твої Божественним полегши, Ти бо єси Заступниця грішників
прославлена, що Визволителя і Спаса народила.
Пісня 6
Ірмос: Молитву проллю я до Господа і Йому звіщу печалі мої, злом бо сповнилася
душа моя, і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь, як Іона: від тління, Боже, мене
визволи.
Молитва Божественна твоєї душі прийнята була, як кадило, отче; у аромат
духмяності страждань прийшов ти, блаженний Зіновію, до Того, Хто засяяв від Жінки і
все творіння просвітив.
Кров’ю страждання, блаженний, освятив ти землю, дух же на Небеса піднявся,
первородних Церкву Божественно осяюючи, Зіновію, ієрархів і мучеників світла
похвало.
Утіснив ти нечестя, блаженний, просторістю істинного благочестя і шлях, що веде
туди, заблудлим людям показав єси, і спас людей, які тонули у водах спокуси.
Прикрась душу мою, Діво, яка потворністю пристрастей одержима, і помислом
істинного покаяння окаянне моє серце утверди, і спаси мене, що на Тебе без сумніву
надіюся, Діво.
Істини свідків і благочестя проповідників, двійню достойно вшануємо в Богом
натхненних піснях, Зіновія разом з мудрою Зіновією, що разом жили і відійшли і
мученням прийняли вінець нетління.
Ікос:
Доблесного і великого Зіновія піснями прославимо з доброю і нескверною дівою
Зіновією, сущою співстраждальницею, бо вони подолали ворожу лютість і ідольське
безбожництво викрили, уяснивши віру Христову. Тому радісно прийняли нині вінець
нетлінний.
Пісня 7
Течією крові погасив вогонь безбожності, вікопомний, дощем чудес нас завжди
орошаєш, Зіновію, Владику благословляючи: благословенний єси, Господи Боже, повіки.
В Божественний морок увійшов, наскільки можна було бачив Невидимого, душу і
розум свій просвіщаючи, мученику, благочестиво з мудрістю співаючи: благословенний,
Господи Боже, повіки.
Дав тобі честь Владика, що постраждав твердо і подолав підступи ворожі, співаючи
гучно: благословенний, Господи Боже, повіки.
Місцем священним явилася Ти, Діво, з якого Бог явився освячуючи нас вірою, що
співаємо: благословен, Пречиста, Плід утроби Твоєї.
Пісня 8
226
Ірмос: Божі проповідники юнаки у печі, вогняне полум’я подолавши, співали:
благословляйте діла Господні, Господа.
Не убоявся ти меча, ієрарху, не устрашився бід, не злякався смерті, і безсмертної
слави явився причасником.
Священним служителем таїн явився, і себе освятив, жертвою запашною був ти, і
Вишньої трапези удостоївся, Зіновію.
Сяючи чудотворення променями світлими, мученику, морок спокуси до кінця
відігнав ти.
Не земне Гроно зачавши, що виточує вино, Діво Мати, очищенням від пристрастей і
пияцтва мене зміни, молюся.
Пісня 9
Стояв перед судищем мучителів, славний, світлим гласом проповідуючи втілення
Вседержителя і Його страждання, Хрест, і смерть, і Воскресіння, ним же Він спасає нас
як Чоловіколюбець.
О чудо! Як то в тілі безтілесних ворогів переміг; як подолав неміччю підступного;
як з Небесними служителями з’єднався земний подвижник; його ж шануючи,
благочестиво величаємо.
Чесні мученики, тіла ваші різним ранам по різному піддалися, споглядаючи на вічне
блаженство, братською любов’ю один до одного зв’язані, мученицькою красою
просвітилися, тому ушановуєтеся.
Пам'ять сьогодні ваша, сяйвом сяючи Духа, всім засяяла, чудес благодаттю
виблискуючи і зцілення ріки щедро виточуючи, її ж святкуючи, ублажаємо вас, Христові
мученики.
Двері світлі, просвіти серця мого очі, молюся, подалі відганяючи тяжку темряву
гріха від окаянної моєї душі, щоб величав Тебе, і славив Тебе, і з любов’ю прославляв
Тебе, Прославлену.
О чудо! Як перстні, золоті єством явилися, бо ж не вогонь, ні меч, ні зуби звірів, ні
страждання, ні рани їм не зашкодили; і в плоті безплотного подолали, і до Господа за нас
моляться.
Страшне заступництво Твоє, Маріє, у Бога прекрасна, і страшна Твоя слава всій
землі, Богородице, Тобою бо нині хвалимося, Тебе як Заступницю маємо перед Сином і
Творцем Твоїм, і неусипною молитвою Твоєю спасаємося всі.
Священномученик Зіновій, єпископ Егейський, і сестра його Зіновія (285) народилися
в Килікії, у місті Егей. Батьки дали їм християнське виховання, але залишивши їх зовсім
юними дітьми, відійшли до Господа. Порадившись, брат і сестра роздали свою
спадщину нужденним і пішли за Христом, зберігаючи непорочність і доброчесність. Бог
же, не залишаючи тих, хто уповає на Нього, збагатив їх Небесними дарами: Зіновія
мала велику допомогу Божу, яка захищала її від усіх бід, а Зіновій отримав дар
зцілювати недуги. Прославилися доброчинністю і чудотворенням, він був поставлений
єпископом у своєму місті. По наказу гонителів християн – Діоклітиана у Кілікію прибув
227
правитель Лісій, щоб знищити всіх, хто сповідував Істинного Бога. Дізнавшись про
християнського єпископа Зіновія, він повелів привести його до себе і запропонував йому
відректися від Христа і поклонитися ідолам. «Я вважаю краще тимчасово померти за
Христа, а потім вічно жити з Ним, аніж відрікшись від Нього і жити тимчасово, але
повіки мучитися у пеклі», – відповів святий Зіновій Лісію. За таку відповідь правитель
наказав підвісити святого на дереві і жорстоко бити. Блаженна Зіновія, почувши про
страждання брата, поквапилась на місце катування. «Я – християнка, Того ж Бога
сповідую, що і брат мій, повели і мене мучити, як і любимого мого брата, ту ж чашу
страждань хочу випити і тим же вінцем вінчатися». Мучитель наказав роздягнути
Зіновію і її бити. Святих брата і сестру палили на розпеченому залізному ліжку, кидали
у кип’ячий котел, але вони залишалися непохитними. На смерть святі йшли з
невимовною радістю, славлячи і дякуючи Богові. Вивівши за місто, їх обезголовили. На
місці страти вони почули голос з Неба, який обіцяв їм вінці слави і призивав їх у вічний
спокій. Тіла святих Зіновія і Зіновії були покладені в один гріб пресвітером Германом.

Святих апостолів Стахія, Амплія, Апелія, Аристовула, Наркиса, Урвана
і святого мученика Єпимаха
На Господ взиваю… стихири апостолів, глас 1:
По всій землі розійшлося ваше спасительне віщання, Господні апостоли, сяянням
благодаті осяваючи всіх серця, славні, і руйнуючи спокуси потьмарення. Тому моліться
дарувати душам нашим мир і велику милість.
Стахій блаженний, Христовий проповідник і апостол, і Апелій чудний, і Аристовул,
Урван, Амплій, і Божественний Наркис, Тройцю Святу проповідуючи, народи
просвітили і від рабства визволили; тому вас з вірою всі ублажаємо.
Світильники Христові пресвітлі, сосуди чесні, все сяйво Духа вірою вмістивши,
церковні стовпи; Небес преславних, славу Божу проповідували. Його ж моліть дарувати
душам нашим мир і велику милість.
Інші стихири мученика, глас 4:
Подихом Духа Святого, Єпимаху, житлом Божественним явився, славний, і від
Нього прийняв дію лікувань, болящим щедро здоров’я подаючи, що завжди взивають:
Ісусе життя Податель, Ти єси радість, і слава, і похвала Твоїх мучеників.
Сміливо проповідував істину, славний, як законний Христовий воїн, не убоявся
судді ярості звірячої, який повелів поклонися хибним богам, його ж посоромив ти,
страстотерпцю, Богом натхненними твоїми словами, і проповідував всім Сущого над
всіма Бога.
Прекрасні ноги твої, мученням прикрасившись шлях пройшли безповоротно, і ти
закінчивши життя своє, віру зберіг і вінець від руки Владики прийняв. Його ж моли щоб
від смерті і біди визволитися тим, хто чинить пречисту пам'ять твою.
В землю скинутий був, умертвився гріхами і пристрастями душевними і тілесними,
тому темрявою відчаю покриваюся. Але воздвигни мене нині, до життя нетлінного і
Вишньої Батьківщини наставляючи, де голос чистий тих, хто святкує, Пресвята
Богоневісто.
228
Апостоли святі, моліть милостивого Бога, щоб гріхів відпущення подав душам
нашим.
Слава, мученику, глас 4:
Мученик Твій, Господи, Єпимах, в стражданні своїм вінець нетлінний прийняв від
Тебе, Бога нашого; маючи бо силу Твою, мучителів подолав, сокрушив і демонів немічні
спокуси. Його молитвами спаси душі наші.
Богородичний, або Хрестобогородичний.
На ранній. Один канон Октоїха, і святих два. Канон апостолів, глас 1.
Пісня 1
показала.
Тих, хто з вірою шанує вашу пам'ять і святкує з радістю, священні Божі
проповідники, від пристрастей темряві визволіть і сотворіть причасниками вічної
радості.
По стопам Христа слідуючи, щедрі, Який втілився заради милосердя, Його ж
повелінням Божою владою служачи, явилися всіх заблудлих наставниками до
благочестя.
Стахія і Амплія мудрого, і Урвана, Апелія ж, і Наркиса, і Аристовула – Христових
учеників, з вірою зібравшись, з обов’язку ублажим.
Явну гору Божу, кіот святий і трапезу, посудину золоту, чисту Ісусову палату,
Благословенну серед жінок ублажим.
Інший канон мученика, глас 4.
Ірмос: Прославлю Тебе, Господи Боже мій, бо Ти вивів людей з роботи єгипетської,
покрив же єси колісниці фараона і силу.
Прославлю Тебе, Господи Боже мій, що показав нам пам'ять мученика, який осяює
все, як єдиного Багатомилостивого.
Прославлю Тебе, Господи Боже мій, що непереможним показав Твого мученика,
поборника в стражданнях на безбожництво.
Прославлю Тебе, Господи Боже мій, що дарами Божественними Твого страждальця,
Єпимаха, прикрасив і честю увінчав.
Прославлю Тебе, Господи Боже мій, що без сім’я з утроби Діви народився, заради
Неї ж і спасаєш всіх, як єдиний Багатомилостивий.
Пісня 3
опояши мене з висоти силою, щоб взивав я до Тебе, Святий, одушевлений храме
Як колос плодючий, мудрий, явився ти, і словом знання наситив тих, хто від голоду
віри танув, Стахію у Бога блаженний, і їжі кращої причасниками благодаті сотворив
силою Духа.
Сіткою вуст вишукано взяв і виловив з глибини облесливості, апостоле, і приніс
Божественну їжу, Наркисе, Тому, Хто прийшов спасати заблудлих, Царю і Владиці
229
творіння.
Прийшов ти, як зірка зі сходу і місто Вретанійське відвідав, Христове проповідуючи
Євангеліє і просвіщаючи благодаттю, блаженний Аристовуле, тих, хто вірно приймав
слово твоє.
Чертогом світоносним Христовим і престолом вищим, Богородице, явилася Ти,
Непорочна; в Тобі бо Єдиний почив Той, Хто нас звільнив від тягарів і в майбутньому
достойним приготував полегшення.
Інший
Жорстокість нечестивих затьмарив, хвалячись преславним Хрестом, непереможний
вінценосець Христовий, мученик Єпимах.
Славу зневажив тимчасову і до подвигу приготовився, радуючись Богомудрий
спадкоємець Христовий, мученик Єпимах.
Радуйся, Мати Приснодіво, що Бога Слова в утробі Твоїй вмістила і народила
втіленого разом Бога і Чоловіка.
Кондак мученику, глас 4:
Різноманітні рани перетерпів ти і вінець прийняв від Христа Бога, Йому ж за нас
молися, блаженний Єпимаху, за тих, хто вірно звершує пам'ять твою, щоб спас душі
наші.
Сідальний апостолів, глас 1:
Обійшло землю чесне ваше віщання, просвіщаючи душі невірних людей, апостоли
славні, священним заступництвом вашим. Тому сьогодні радісно звершуємо чесну і
світосяйну пам'ять вашу, з вірою радуючись.
Стовп одухотворений, Істини свідком був у стражданнях, невидимих ворогів
переміг видимими мучителями, з достойністю від Христа вінець прийняв. Тому взиваємо
до тебе: не переставай молитися, славний, щоб нам дарувати велику милість.
Від Божественного єства не відлучився плоттю бувши в утробі Твоїй, і Бог став
людиною і явився, що після Різдва Тебе, Діву, як до Різдва, зберіг Непорочною, єдиний
Господь. Його старанно моли дарувати нам велику милість.
Нескверна Ягниця Слова, Нетлінна Діва Мати, на Хресті бачила повішеного, Який
від Неї без болі народився, по материнські ридаючи, взивала: горе Мені, Чадо Моє, чому
добровільно страждаєш, бажаючи визволити від пристрастей безчестя людину.
Пісня 4
Засяяли на землі Сонцем правди, що промені таїнств явно спускає, Стахій і Наркис,
Урван і Амплій, Аристовул і Апелій, сущих у темряві просвіщаючи.
Силою Божественного Духа зміцнений, тих, хто жили у темряві синами світла
показав, апостоле Амплію, звершуючи чудес славні справи і знищуючи демонів полки.
Водами Божественними наповнений, тік ти як струмок спасительний, Урване, гіркі і
недобрі води відганяючи, і напуваючи благодаттю благочестивих, блаженний.
230
Явилася Ти перевершивши ангелів, Владичице. Того бо Величного в утробі
невимовно вмістити сподобилася і на руках носити як Дитину за всі дні і роки
древнішого.
Інший
Ірмос: Твого на землі явлення, Христе Боже, проповідуючи пророк пришестя, з
радістю взивав: слава силі Твоїй, Господи.
Безбожних зневажив погрози, до подвигу ополчився славний Єпимах, сміливо
взиваючи: слава силі Твоїй, Господи.
Земне зневажив, смертю унаслідував Царство, славний Єпимах, вірно взиваючи:
слава силі Твоїй, Господи.
З Отцем і Духом у вишніх прославленого Господа проповідував, переможець
Єпимах на тризні всім незнаючим.
Пісня 5
світу кінці; просвіти світлом Богопізнання Твого серця тих, що православно Тебе
оспівують.
Пастиря доброго Богом вибрані вівці від Нього до вовків були послані,
приборкуючи їх і вірою приводячи до духовної огорожі.
Великий Андрій тебе поставив єпископом Візантії, що там з вірою плив, святителю
Стахію, і направляв до пристанища Божественною благодаттю.
Як дорогоцінний наріжний камінь, тебе має чесна Іраклійська Церква, яку зміцнюєш
словом істини, Апелію блаженний. Тому достойно шануємо тебе.
Зачала Ти невимовно Слово і народила, Оспівувана, Його ж Отець з утроби народив
раніше віків, Чиста. Тому як Його Матір Тебе з обов’язку ублажаємо.
Інший
Ірмос: Просвіщення Твоє, Господи, подай нам, і з темряви гріхів визволи нас,
Благий, і даруй нам Твій мир.
Захистився зброєю благодаті Хреста, до нечестивих взиваючи мученик: меч і вогонь
не відсіче мене від Христової любові.
Славний Єпимах перед судищем беззаконних стоячи, взивав сміливо: землю і небо
боги не сотворили, і нечестиві загинуть.
Славний Єпимах від Бога натхнений, Отця, Слово і Святого Духа в єдиному єстві
Тройцю непросвіченим проповідував.
Хто зможе розповісти про Різдво Твоє, Чиста, невимовний преславний образ, єством
бо Бога втіленого невимовно народила Ти.
Пісня 6
Море народів збуривши Божественним сходженням, спасли тих, хто тонули з
древніх часів в гіркому морі і привели спасенних до Визволителя, у Бога блаженні.
Милості доброзичливого Бога проповідував ти і від облесливості звільнив душі
благочестивих, Божественний Наркису, великим був заступником афінян і садівник садів
прекрасних, у Бога блаженний.
231
Божественний Урван, слово, що виточує життя і благодать зцілень виточив,
прихилив людей до просвіщення Божественного розуму, як наслідувач Втіленого, що
світ спас.
Прославляємо Тебе, бо Тобою ж оправдалися, ті, що перші були засуджені, і
з’єдналися з духовним служителем, і раю сподобилися; серед жінок благословенна Ти,
Богом обрадувана.
Інший
Ірмос: Взивав, прообразуючи триденне погребіння, пророк Іона в киті, благаючи: із
тління визволи мене, Ісусе Царю сил.
Залишив все, що в світі і світ Єпимах, і тіло мукам мужньо віддав за Владику, і
Христовим спадкоємцем став.
Знищив ідольську облесливість Єпимах і слави істинної сподобився, прийняв
лікування благодать, від якої всі черпаємо.
Приєднався до Христових страстей Єпимах, силою розіп’ятого тілом Христа Бога, і
вінці слави від Нього, як вірний, прийняв.
Моли за рабів Твоїх, Діво Богородице, втіленого з Тебе Бога нашого, бо Тебе єдину
Заступницю нашу маємо.
Кондак апостолів, глас 8:
Як священні скарби Святого Духа і Сонця Слави сяяння, з обов’язку прославимо
мудрих апостолів, Апелія, Урвана ж і Аристовула, Наркиса і Стахія, вини ж є благодать
собору Бога нашого.
Пісня 7
Терпінням напастей визволилися від ворога який спокушав вас, хмарами слів живих,
славні апостоли, все полум’я облесливості погасали, взиваючи: хвальний і прославлений
отців наших Боже, благословен єси.
Ясно і добре, і розумно, і довершено навчав ти своїх учеників, Аристовуле
блаженний, бо Іпостасну Мудрість мав, що тебе наставляла проповідувати хвального
Бога і прославленого.
Вірних священне зібрання священними гласами ублажають тебе, Апелію, кончину
бо блаженну мав ти, і життя ангельське, прославляючи завжди хвального Бога і
прославленого.
Визволи нас від напастей, і скорботи, і різної печалі, і нашестя народів, Владичице
прославлена, бо ж Тебе славимо і до Сина Твого взиваємо: хвальний отців наших Боже,
Інший
З вогнем облесливість долаючи мужньо, Розіп’ятому переможець Єпимах взивав:
Не злякався полум’я, ні звірів диких, ні страждань непереможний Єпимах,
232
З Отцем Слово і Святого Духа проповідуючи незнаючим Єпимах, взивав: отців
наших Боже, благословенний Ти.
Неопалимою купиною і росоносною піччю Ти зображена, Мати Чиста, невимовно
бо народила втіленого Христа Бога, Благословенна.
Пісня 8
всі віки.
У світі, як блискавка, явилися, Боговидці, палячи облесливість, співаючи ж,
показалися синами дня, і взивали: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і
Солодкою сіллю твоїх навчань, Амплію, облесливості гнилість очистив ти. Тому,
шануючи тебе, співаємо: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте
Нехай прославляються Стахій славний і Амплій, Апелій же і Наркис, Урван мудрий,
взивав з вірою Аристовул: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і
Тебе і стіну, і пристанище, і сходи, що до висоти приводять людство, Непорочна
Чиста, знаємо, і взиваємо: благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і величайте
Інший
Ірмос: В образі ангела, Який явився в печі вогняній співцям, Христа Бога оспівуйте
юнаки, священики благословляйте, люди прославляйте по всі віки.
Того, Хто показав нам переможця облесливості і беззаконних мужів, вінценосця
Єпимаха, оспівуйте юнаки, священики благословляйте, люди прославляйте по всі віки.
Того, Хто нам дарував лікаря пристрастей і недугів лютих, переможця Єпимаха,
оспівуйте юнаки, священики благословляйте, люди прославляйте по всі віки.
На землі звершуючи пам'ять Єпимаха, що звеличав Христа і Ним зцілив різні
недуги, священики прославляйте Господа по всі віки.
Діву, що невимовно і без сім’я зачала і народила Христа Бога нашого, оспівуйте
промовці, священики благословіть, люди прославляйте Її по віки.
Пісня 9
величали.
Щоб краї землі, які наповнені спокусами ворога і темрявою безбожжя, благодатним
світлом знання просвітити, Твоє спаситильне сяяння, Щедрий, апостолами послав Ти.
Явилися ви, як християнства спасительний колос, славні, який носить пшеницю
потребуючим, утвердження Богопізнання подаючи і від голоду духовного визволяючи
тих, хто з вірою і любов’ю вас, священні проповідники, прославляє.
Уста Божі маючи, риторів безмовними показав єси і з гортані ворожої, Аристовуле,
витягнув душі, і привів до Господа спасенними і довершеними пізнанням.
На Небесах біля Бога живете, Божі апостоли, тих, хто на землі вас шанує і щиро
завжди ублажає, причасниками вічного сяяння сотворіть.
233
Носила Того, Хто все носить і молоком годувала, що всіх годує. Велике і страшне
незбагненне таїнство, священний чесний кіот, Діво Богородице, тому Тебе з вірою
ублажаємо.
Інший
Ірмос: Тебе невмістиме Слово в утробу вміщене, за небеса просторішу і за
херувимів славнішу, Богородице чиста, піснями величаємо.
Ти полюбив довершено і помер заради померлого нас Христа. Тому у Вишніх став
Його воїном, мученику, Його ж ми з Отцем і Духом піснями величаємо.
Як ти на землі вірно Спаса Бога сповідував перед нечестивими мучителями; так нині
у вишніх біля Нього з ангелами перебуваєш, свідку Єпимаху, і від Отця і Духа славою
вінчаєшся.
Тебе, світоносну хмарину, і Чисту і славну Діву і Матір Божу, що Мойсею явилася
таємниче на горі Синайській як неопалима купина, в піснях величаємо.
Божественний Аристовул і Стахій щедрий, і Апелій Богомудрий, і Наркис, і Амплій,
і Урван мудрий, нині від нас хай вшановуються як Христові апостоли, ними ж світ від
різної облесливості визволився.
Явилася Ти, Прославлена, перевершивши Херувимів, Сидячого на їхніх плечах,
Пречиста Отроковице, в обіймах Твоїх носила і як Дитину молоком годувала. Його ж
старанно моли за нас, що прославляємо Тебе, Богородицю істинну.
Святі апостоли від 70-ти: Стахій, Амплій, Урван, Наркис, Апелій, Аристовул (I).
Святий апостол Андрій Первозванний рукоположив Стахія в сан єпископа
Візантійського, і він був святителем шістнадцять років, ревно проповідуючи Євангеліє
Христове і навертаючи язичників до істинної віри. Святий Амплій був єпископом в місті
Діосполі; святий Урван – в Македонії. Служили вони святителями також з
благословення святого апостола Андрія. За проповідь Євангелія були віддані мученицькій
смерті юдеями і еллінами-язичниками. Святий Наркис був святителем в місті Афінах.
Святий Апелій був святителем в Іраклії.
Святий мученик Єпимах (бл. 250), син благочестивих християн, родом з Єгипту.
Наслідуючи святого Іоанна Хрестителя, він відправився в пустелю і довгий час
перебував на Пилусійській горі. Керівником його був Сам Святий Дух, а любов до Бога
підтримувала і зміцнювала його в пустинних подвигах і трудах, допомагала перетерпіти
всякі напасті від невидимих ворогів. Проживши у своєму подвижницькому усамітненні
багато років, він дізнався, що християни в Олександрії жорстоко переслідувані, причому
одні з них, страхаючись лютих мук, ховаються в горах і пустелях, інші відпадають від
віри. Тоді святий Єпимах пішов у Олександрію, палаючи ревнощами по Бозі і бажаючи
своєю кров’ю засвідчити сповідання Христове. Прийшовши в місто, і увійшовши в
язичницьке капище, де з випадку свята зібралося багато народу, сміливо поскидав на
землю ідолів. Язичники зараз же схватили його і відвели до Апеліана, і святий Єпимах
сам мужньо попрямував на нього. Але варта не дала йому ходу, і по повелінню
здивованого Апеліана, Єпимаха кинули у в’язницю. Там вже знаходилося багато
Христових сповідників. Святий Єпимах почав їх зміцнювати і надихати на мученицький
подвиг, і не один із них потім не відпав від віри, всі отримали божественні вінці. Самого
Єпимаха кати піддали жорстоким мукам: стругали його тіло залізними кігтями і
234
побивали камінням. Святий при цьому виголошував: «Бажаю, щоб ви мене піддали ще
більшим мукам! Що терпів Господь мій, то і я хочу перетерпіти!» Каплі його крові
бризкали на зібраний навколо натовп, а одна попала на більмо в оці хворої жінки і
зцілила її. Вона вигукнула: «Великий Бог, Якого сповідує цей страждалець!» Після
багатьох катувань мученик Єпимах був усічений мечем (по іншим джерелам – спалений
у сильному вогні) приблизно 250 року.
Преподобних Спиридона і Никодима просфорників Печерських
Хліби приношення руками своїми творячи, псалмоспівання невпинне своїми устами
як жертву хвали приносив Господу, з чесним Никодимом, блаженний Спиридоне, з ним
же молись до Христа Бога за душі наші.
Щоб явити розпалену свою до Господа любов, чудний Спиридоне, дуже розпалену
піч мантією своєю загороджував, і щоб показати джерело вод дарів Духа, що в тобі живе,
одягом своїм носив воду, гасив полум’я вогняне; тому маючи сміливість до Господа, з
блаженним Никодимом молися завжди за нас, що тебе прославляємо.
Преподобний Спиридон і Никодим, просфорники Печерські (XII), 30 років виконували
свій послух – пекли просфори. Преподобний Спиридон прийшов в монастир при ігумені
Пімену (1132-1141) вже не молодою людиною. Подвижник супроводжував свою працю
неперервною молитвою і співом псалмів. Ще при житті преподобний Спиридон був
прославлений від Бога чудесами. Відомий випадок, коли він погасив мантією пекарню яка
загорілася: вогонь погас, а мантія залишилася цілою. Святий Никодим трудився разом з
преподобним Спиридоном і вів таке ж строге життя. Мощі їх знаходяться в
Антонієвій печері. У преподобного Спиридона пальці правої руки складені трохперстно.
Богородичні воскресні на вісім голосів

Глас 1. Богородичний:
Всесвітню славу, що від людей засяяла і Владику народила, небесні двері
прославимо, Марію Діву, пісню Сил безплотних і похвалу вірних; бо Вона стала небом і
храмом Божества; Вона, перепону ворожнечі зруйнувавши, мир дарувала й Царство
відкрила. У Ній же утвердження віри маючи, поборником маємо Господа, Який від Неї
народився. Будьте мужні, люди Божі, будьте мужні, бо Він ворогів переможе як
всемогутній.
На стиховні Богородичний:
Ось сповнилося пророцтво Ісаї, бо Ти, Діво, народила, і після Різдва такою, як і до
Різдва, залишилася, бо народжений був Бог, тому й змінив закон природи. Але, Мати
Божа, не знехтуй молитвами, що їх Тобі раби в храмі Твоєму приносять, а як Та, що на
руках Своїх Милосердного носила, змилуйся над рабами Твоїми і благай, щоб спастися
Минула тінь закону, коли зійшла благодать; бо як купина не згорала, охоплена
полум’ям, так Дівою Ти породила і Дівою залишилася; замість стовпа вогняного засяяло
праведне Сонце, замість Мойсея – Христос, спасіння душ наших.
О нове чудо, вище за всі дивні чудеса! Бо хто знає Матір, що без мужа народила і на
руках носила Того, Хто утримує все творіння? З волі Божої сталося Різдво. Ти, Пречиста,
235
що Його як дитину на Своїх руках носила і до Нього материнську сміливість маєш,
безперестанно молись за тих, що шанують Тебе, щоб Він змилувався і спас душі наші.
Як нам не дивуватися Богомужньому Різдву Твоєму, Пречиста? Бо, не пізнавши
мужа, Ти, Всенепорочна, без отця Сина у плоті, перше віків неродженого від Отця без
матері, який не зазнав ніякої зміни, ані змішання, ані розділення, а в цілості властивості
обох природ зберіг. Тому, Мати Діво, Владичице, моли Його, щоб спаслися душі тих, що
православно Богородицею визнають Тебе.
Безсіменно від Божественного Духа, з волі Отця, Ти зачала Сина Божого, Який від
Отця без матері раніш віку народжений. Того, Хто ради нас від Тебе без отця явився, Ти
тілом породила і як Дитину молоком годувала. Тому не перестань молитися, щоб
визволитися від небезпеки душам нашим.
Пророк Давид, що через Тебе, Богородице, богоотцем став, у пісні Тому, Хто велич
Тобі дарував, так провістив про Тебе: стала Цариця праворуч Тебе. Бо Тебе, Матір,
заступницею життя показав Бог, що благоволив від Тебе без отця людиною стати, щоб
образ Свій оновити, що у пристрастях зітлів, і овечку, в горах заблукалу, відшукавши та
на плечі взявши, до Отця принести, з волі Своєї з’єднати з Небесними Силами і спасти,
Богородице, світ, Христос має велику й багату милість.
Зглянься на благання рабів Твоїх, Всенепорочна, відверни люті страждання, що нам
загрожують, визволи нас від усякої недолі; бо в Тобі єдиній міцній і непохитній захист
маємо і Твоє заступництво придбали. Нехай же не осоромимось ми, що Тебе, Владичице,
призиваємо, поспіши на благання тих, що з вірою до Тебе взивають: радуйся, Владичице,
всіх поміч, радість і покров і спасіння душ наших.
У Червоному морі образ Невісти Неневісної колись показаний був. Там – Мойсей,
розділитель води, тут же – Гавриїл, служитель чуда; тоді глибину пройшов Ізраїль як по
сухому, нині ж Христа народила безсімено Діва; море після переходу Ізраїля знову
непрохідним стало, Пречиста після народження Еммануїла залишилася нетлінною.
Сущий і раніше сущий Боже, що явився як чоловік, помилуй нас.
Всечесна Діво, Ти – храм і двері, палата і престол Царя; бо через Тебе визволитель
мій, Христос Господь, Сонце правди, тим, що у темряві сплять, явився, бажаючи
просвітити тих, кого Своєю рукою створив за образом Своїм. Тому, всехвальна, маючи
сміливість до Нього як Мати, безперестанно благай, щоб спаслися душі наші.
Хто Тебе не ублажить, Пресвята Діво? Хто не прославить Твоє пречисте Різдво?
Син бо Єдинородний, що одвічно від Отця возсіяв, Той самий від Тебе Чистої невимовно
тілом народився, за природою бувши Богом, Він заради нас за природою Людиною став;
не на дві Особи поділяється, а у двох незлитних природах Він визнається. Його ж моли,
Чиста й Всеблаженна, спастися душам нашим.
Творець і Визволитель мій Христос Господь, що вийшов із Твоєї, Пречиста, утроби,
тіло наше прийняв і від давнього прокляття Адамового визволив. Тому Тобі як Матері
Божій, Пречистій Діві, невмокно ангельське привітання виголошуємо: радуйся,
236
Владичице, заступнице й покрово і спасіння душ наших.
Матір’ю надприродно стала Ти, Богородице, і невимовно і незбагненно Дівою
залишилася; і чуда Різдва Твого язик сказати не може, бо зачаття Твоє, Чиста, предивним
було, Різдво незбагненним: бо де хоче Бог, там перемагається єства закон. Тому всі ми,
знаючи Тебе як Матір Божу, щиро благаємо, моли, щоб спастися душам нашим.
Усі ми, земнородні, прибігаємо під Твій, Владичице, покров, взиваючи до Тебе:
Богородице, надія наша, визволи нас від гріхів незлічених і спаси душі наші.
Цар Небесний з чоловіколюбства на землі з’явився і з людьми пожив, бо від Чистої
Діви тіло прийнявши і з Неї з прийнятим тілом вийшовши, Він є єдиний Син, двоїстий за
єством, але не за істотою; тому, проповідуючи Його як воістину довершеного Бога і
довершеного чоловіка, ми визнаємо Христа Бога нашого. Моли Його, Мати неневісна,
щоб були помилувані душі наші.
Неневісна Діво, що невимовно зачала Бога тілом, Мати Бога Всевишнього! Прийми
благання рабів Твоїх, Всенепорочна, що подаєш всім гріхів очищення; прийнявши нині
благання наші, молися, щоб спастися всім нам.
Богородичні восьми голосів.
Співаються коли є Слава святому в Мінеї; І нині, по цьому ж гласу співається
Богородичний.
Глас1.
У неділю на вечерні:
Пречиста Діво, радосте небесних чинів і надійна заступнице людей на землі! Спаси
нас, що до Тебе звертаємося, бо на Тебе, після Бога, Богородице, надію покладаємо.
У понеділок на ранній:
Найсвятіша за всіх святих сил, чесніша за все творіння, Богородице Владичице
світу, спаси нас молитвами Твоїми від безлічі гріхів і бід, як блага, що Спаса народила.
У понеділок на вечерні:
Діво Всехвальна, Тебе бо Мойсей таємно побачив пророчими очима, купину, що
горіла, а не опалилась: бо вогонь Божества не опалив утробу Твою, Чиста; тому молимо
Тебе як Матір Бога нашого: мир виблагай світові і велику милість.
У вівторок на ранній:
Блудницю і блудного, і розбійника я перевершив; і гріхи митаря і ніневітян обігнав;
горе мені, що буде; як уникну муки я, окаянний? Чиста, припадаю до Тебе, ущедри мене
милістю Твоєю, як тих, що спас Син Твій.
У середу на вечірні:
Радуйся, радосте прадідів, апостолів і мучеників веселість, і покров наш, рабів
Твоїх, Діво.
У четвер на ранній:
Радуйся Богородице Діво; радуйся, похвало всієї вселенної; радуйся, Пречиста Мати
Божа, благословенна.
У п’ятницю на вечірні:
Воістину незбагненна дивна Твоя велич, Різдва Твого Богоневісто, про що
проповідували всі пророки, преславне все: зачаття і Різдво незбагнене і невимовне, яким
світ спас як Милосердний, Пречиста.
237
У суботу на ранній:
Радуйся за нас, Пресвята Богородице Діво, чесний сосуде всієї вселенної, свічко
невгасима, вмістилище Невмістимого, храме незборений. Радуйся, з Якої народився
Агнець Божий, що взяв гріхи всього світу.
Глас 2.
Радуйся, Маріє Богородице, храме нерушимий, ще й святий, як взиває пророк: свят
храм Твій, дивний у правді.
На Тебе, Богородице, надію покладаємо, щоб не втратити очікуваного, спаси нас від
бід, Помічнице безнадійних, і зруйнуй наміри супротивників; бо Ти є наше спасіння,
Благословенна.
Непроходимі ворота, таємно запечатані, Благословенна Богородице Діво; прийми
моління наше, і принеси Твоєму Сину і Богу, і спасе Тобою душі наші.
Радуйся, Маріє Богородице, храме незборимий, найбільш святий, як взиває пророк:
святий храм Твій, дивний у правді.
Як плодовите оливкове дерево, Діва виростила Тебе, Христе, плід життя,
плодоносити світові велику і багату милість.
Спаси від бід рабів Твоїх, Богородице Діво, бо до Тебе після Бога всі звертаємось, як
до нерушимої стіни і заступниці.
Прийдіть, піснями невмовкними всі прославимо Матір Світла, бо Вона народила
наше спасіння; і принесімо Їй: радуйся, як єдиній народившій начало всього – Бога, Який
є раніше віків; радуйся, бо Ти народила Єву оновлену; радуйся, Пречиста Діво
безневісна.
Глас 3.
Владичице, Заступниця всіх, що до Тебе моляться, через Тебе ми сміливі і Тобою
хвалимось, і на Тебе вся надія наша; благай народженого Тобою за рабів Твоїх.
Будучи першою святою і пречистою похвалою небесних чинів, апостолів піснею і
пророків звершенням, Владичице, прийми молитви наші.
Свята серед жінок, Богородице, Мати безневісна, моли Його, якого народила, Царя
Бога, щоб Він спас нас як Чоловіколюбець.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; славословимо Тебе і оспівуємо: радуйся,
Пресвята Діво.
Мене, що тяжко згрішаю, Діво, визволи Твоєю молитвою із нестерпного полум’я; і
238
виправи Твоїми молитвами, Чиста, настановляючи мене на спасительні путі,
Материнською Твоєю молитвою.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; прославляючи, оспівуємо Тебе: радуйся,
Серед жінок Ти свята Богородице Мати безневісна, моли Того, Кого народила Ти,
Царя і Бога нашого, щоб Він спас нас як Чоловіколюбець.
Без сімені зачала Ти від Духа Святого; прославляючи, оспівуємо Тебе: радуйся,
Глас 4.
Радуйся, хмаро світла. Радуйся, світильнику світлий. Радуйся, сосуде для манни.
Радуйся, жезл Ааронів. Радуйся, купино неопалима. Радуйся, палато. Радуйся, престоле.
Радуйся, горо свята. Радуйся, раю. Радуйся, Божественна трапезо. Радуйся, двері
таємничі. Радуйся, радосте всіх.
Богородице, Царице всіх, православних похвало, хитання єретиків зруйнуй і лиця їх
посором, які не поклоняються Тобі і не шанують чесний образ Твій, Пречиста.
Визволи нас від бід наших, Мати Христа Бога, що народила Творця всіх, щоб ми всі
взивали: радуйся, єдина Заступнице душ наших.
Від усіх бід рабів Твоїх оберігай, благословенна Богородице, щоб ми Тебе славили,
надію душ наших.
Маючи Тебе, Богородице, уповання і Заступницю, ворожих наговорів не убоїмося,
бо Ти спасаєш душі наші.
Тебе, Богородице Пречиста, ми придбали як стіну, і пристановище благовтішне, і
утвердження. Тому молюся, схвильований життям: керуй і спаси мене.
Світильник невгасимий, престоле праведний, Пресвята Владичице, моли спастися
Єдина Чиста і Пречиста Діво, що безсіменно народила Бога, моли спастися душам
нашим.
Глас 5.
Дивна і преславна, і велика таємниця: Невмістимий в утробі вмістився, і Мати після
Різдва залишилася Дівою, бо Бога народила, Який від Неї тіло прийняв. До Нього
взиваємо, Йому пісню співаємо, з ангелами славлячи: святий Ти, Христе Боже, що ради
нас людиною став, слава Тобі.
Обрадувана, заступи Твоїми молитвами і виблагай душам нашім великі щедроти та
очищення безлічі гріхів, молимось.
239
Вгамуй болісті постійно зітхаючої душі моєї, що вгамувала всяку сльозу на лиці
землі. Ти бо від людей відганяєш хвороби і грішних скорботи руйнуєш; Тебе бо всі
придбали надію і утвердження, Пресвята Мати Діво.
Обрадувана, Твоїми молитвами заступись і виблагай душам нашим великі щедроти і
очищення безлічі гріхів, молимось.
Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, і прославляємо Тебе достойно, вірні, град
непохитний, стіну незбориму, надійну заступницю і пристановище душ наших.
Ублажаємо Тебе, Богородице Діво, бо із Тебе засяяло Сонце праведне – Христос, що
має велику милість.
Тобі молимося як Божій Матері, Благословенна, моли за спасіння душ наших.
О душе окаянна! Яку відповідь скажеш Судді в той час, коли будуть поставлені
престоли на суді і Суддя прийде з небес, зійшовши з тисячами тисяч ангелів? Коли він
сяде на судилищі, суд вчинить над рабами недостойними, подібними до мене, що ти
відповідатимеш? Що ж принести тоді? Воістину нема нічого: розум і тіло ти осквернила.
Тому припади до Діви і взивай безперестанно, щоб вона подала тобі прощення гріхів.
Глас 6.
По – архангельські прославимо, вірні, небесну палату й двері воістину запечатані.
Радуйся, бо через Тебе прийшов для нас Спаситель усіх Христос, Життєдавець і Бог.
Пречиста Владичице, християн надіє, побори рукою Твоєю мучителів, безбожних ворогів
наших.
Архангельське слово прийнявши, Ти стала херувимським престолом і носила на
руках, Богородице, надію душ наших.
Ніхто, що звертається до Тебе, не відходить від Тебе посоромленим, Пречиста Діво
Богородице; але прохає благодаті і приймає дарування, корисне за проханням.
Великих дарувань сподобилася Ти, Чиста Діво Богомати, бо народила плоттю
Єдиного із Тройці, Христа Життєдавця, на спасіння душ наших.
Око серця мого піднімаю до Тебе, Владичице: не зневаж мого зітхання в час, коли
Син Твій судитиме світ; будь моїм покровом і заступництвом.
Переміна скорботним, переміна хворим Ти єси, Преславна Богородице; спаси місто і
людей, примирення боримих, тиша тих, що в бурі, єдина Заступниця вірних.
Молитвами народившої Тебе, Христе, і мучеників Твоїх, і апостолів, і пророків,
преподобних і праведних, і всіх святих спочилих рабів Твоїх упокой.
Бога з Тебе втіленого розуміємо, Богородице Діво; Його ж моли за спасіння душ
240
наших.
Глас 7.
Разом з ангелами до Тебе, Богоневісто, взиваємо: радуйся, називаючи Тебе палатою,
і вратами, і престолом вогненним, і горою нерозсіченою, і купиною неопалимою.
Умиротвори життя наше молитвами Богородиці, що взиваємо До Тебе: Господи,
слава Тобі.
Радуйся, сонця духовного і невимовного Владичице; радуйся, світла свічко; радуйся,
світильнику золотий: Тобою, Пресвята, Єва визволилася від клятви; але, як маюча
сміливість до благопремінного Сина Твого і Бога, не переставай, Пречиста, благати
матерньою Твоєю молитвою.
Світло, Христе, народився Ти від Діви і просвітив рід людський; Господи, слава
Тобі.
Єдину після Різдва Пречисту Діву оспіваймо, як Матір Бога Слова, промовляючи:
слава Тобі.
Народився Ти, Христе, від Діви невимовно і просвітив сущих у темряві, що взивали:
Господи слава Тобі.
Ти єдина прийняла Невмістимого і народила Бога Слово втілене; моли спастися
Моли, Діво, з апостолами і мучениками знайти на Суді велику милість спочилим.
Глас 8.
Сприйнявши голос архангела Гавриїла, промовмо: радуйся, Мати Божа, що світові
Життєдавця Христа породила.
Небесні сили оспівують Тебе, обрадувана Мати безневісна; і ми славословимо
Різдво Твоє недослідиме; Богородице, моли спастися душам нашим.
Радуйся, вселенної похвало; радуйся, храме Господній; радуйся, горо покрита
зеленню; радуйся, всіх пристановище; радуйся, світильнику золотий; радуйся, слово
православних, Чиста; радуйся, Маріє Мати Христа Бога; радуйся, раю; радуйся,
Божественна трапезо; радуйся тіне; радуйся, стамно позолочена; радуйся, всіх уповання.
Покров Твій, Богородице Діво, є духовне лікування, бо до нього звертаючись, ми
визволяємося від душевних недуг.
Я, Діво Свята Богородице, звертаюся до покрову Твого, бо знаю, що через Тебе
знайду спасіння; Ти, Чиста, можеш допомогти мені.
Вирви мене, Владичице, із рук змія чоловіковбивці, який хоче лукавством
241
поглинути мене до кінця; сокруши його щелепи, молю Тебе, і зруйнуй його підступи,
щоб позбавившись його кігтів, я величав Твоє заступництво.
Чиста Діво, врата Слова, Бога нашого Мати, моли спастися нам.
Богородице, прийми молитви рабів Твоїх, і визволи нас від усякої нужди і смутку.
Відпускові Богородичні воскресні на вісім голосів
Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся», – з його голосом втілився Владика всіх
у Тобі, святім кіоті, як говорив праведний Давид: «Явилася Ти ширшою небес, що носила
Сотворителя Твого». Слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто прийшов із Тебе,
слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
Все вище розуму, Преславна Богородице, всі Твої таїнства; чистотою запечатана і
дівством збережена, Матір’ю визнана Ти дійсною. Бога народивши істинного, Його моли
Тебе оспівуємо, Богородице Діво, заступницю спасіння роду нашого: бо від Тебе
Син Твій і Бог наш плоть прийняв і, на Хресті перетерпівши страждання, визволив нас
від тління, як Чоловіколюбець.
Від початку віку утаємнене і для ангелів невідоме таїнство, через Тебе, Богородице,
сущим на землі явився Бог, що в незлитному з’єднані втілений і Хрест заради нас волею
прийняв, тим же воскресив первозданного, спас від смерті душі наші.
Радуйся, двері Господні непрохідні, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до
Тебе, радуйся, тихе пристанище і неневісна, що плоттю народила Творця Твого і Бога.
Молитися не переставай за тих, що оспівують і поклоняються Народженому Тобою.
Благословенною назвав Свою Матір, прийшов єси з Своєї волі на страждання:
засяявши на Хресті, захотів Ти знайти Адама, промовляючи до ангелів: «Радуйтеся зі
Мною, бо знайшлася загублена драхма». Боже наш, Ти все мудро впорядкував, слава
Тобі.
Як скарб нашого воскресіння, виведи тих, що надіються на Тебе, Благословенна, із
рову і безодні гріхів, бо Ти спасла єси винних у гріхах, народивши Спасіння наше; бо Ти
перед Різдвом – Діва, і в Різдві – Діва, і після Різдва завжди перебуваєш Дівою.
Ти, що ради нас родився від Діви і розп’яття перетерпів, Благий, подолав смертю
смерть і воскресіння явив як Бог. Не покинь нас, створених рукою Твоєю, вияви Твоє
чоловіколюбство, Милостивий, вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас, і
спаси, Спасе наш, безнадійних людей.
Відпускові Богородичні
Співаються протягом року на вечірні, на Бог Господь… на ранній, і в кінці ранньої
Глас 1
У неділю увечері і в понеділок на Бог Господь…
Чудо чудес, Благодатна, в Тобі бачачи, творіння радіє; бо Ти зачала безмужньо і
242
породила несказано, на Нього ж чини ангелів дивитися не можуть, Його моли за душі
наші.
В кінці ранньої:
Пречиста Богородице, на небесах благословенна і на землі в піснях славлена;
радуйся, Невісто неневісна.
У понеділок увечері та у вівторок на Бог Господь…
Благодатна Богородице! Ти зачала неопалимо Вогонь Божественний і породила
безмужньо Джерело життя – Господа; спасай тих, що величають Тебе.
Того, Якого, без матері на небесах, незбагненно на землі без отця породила Ти,
Богородице, Його ж моли за душі наші.
У вівторок увечері і в середу на Бог Господь…
Твоє заступництво маючи, Пречиста, і Твоїми молитвами від напастей
визволяючись, Хрестом Сина Твого всюди охороняємось, тому достойно Тебе всі
благочесно величаємо.
Пречиста Богородице, на небесах благословенна …
В середу увечері і в четвер на Бог Господь…
Благодатна Богородице! Ти зачала неопалимо Вогонь…
Того, Якого, без матері на небесах…
В четвер увечері і в п’ятницю на Бог Господь…
Твоє заступництво маючи, Пречиста…
Пречиста Богородице, на небесах благословенна …
В п’ятницю увечері і в суботу на Бог Господь…
Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся», – з його голосом втілився всіх Владика
у Тобі – святім кіоті, як говорить праведний Давид: «Явилася Ти ширшою небес, що
носила Сотворителя Твого». Слава Тому, Хто вселився в Тебе, слава Тому, Хто прийшов
із Тебе, слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
Того, Якого, без матері на небесах…
Глас 2
Як джерело милосердя, милості сподоби нас, Богородице, зглянься на людей, що
згрішили, яви як завжди, силу Твою, бо на Тебе уповаємо; радуйся, взиваємо до Тебе, як
колись Гавриїл, безплотних Архистратиг.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла, ангельськими піснями шануючи,
Тобою, Богородице Приснодіво, ми стали причасниками Божественного єства; бо Ти
народила нам Бога у плоті, тому достойно Тебе всі благочесно величаємо.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, невечірнього світла хмарино; бо
Ти носила в утробі Господа слави.
243
Препрославлена єси, Богородице Діво, в піснях славимо Тебе: хрестом бо Сина
Твого зруйновано пекло і смерть умертвлено; ми, умертвлені, встали й життя
сподобилися; рай – давню насолоду – здобули. Тому, дякуючи, прославляємо Христа
Бога як могутнього й єдиного многомилостивого.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, жезле від якого безмужньо
процвівши, Бог знищив на древі смерть.
Тобою, Богородице Приснодіво, ми стали причасниками…
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся, невечірнього…
Препрославлена єси, Богородице Діво…
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: радуйся жезле…
Все вище розуму, препрославлена Богородице, всі Твої таїнства; чистотою
запечатана і дівством збережена, Матір’ю визнана Ти дійсною. Бога народивши
істинного, Його моли спастися душам нашим.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла…
Якщо трапиться Алилуя якого небудь гласу, промовляємо на глас 2:
Апостоли, мученики і пророки, святителі, преподобні і праведні, що добре подвиг
звершили і віру зберегли, маючи заступництво за нас до Спаса, Його як благого моліть,
молимося, щоб спастися душам нашим.
Пом’яни Господи, як благий, душі рабів Твоїх, і все, у чому вони в житті грішили,
прости; бо ніхто не безгрішний, тільки Ти можеш і спочилим дати спокій.
Тебе, як Матір святу несказанного Світла, ангельськими піснями шануючи,
Глас 3
Красі дівства Твого і пресвітлій чистоті Твоїй здивувавшись, Гавриїл взивав до
Тебе, Богородице: «Яку хвалу Тобі принесу достойну? І як Тебе назвати? Не можу
збагнути і вжахаюся. Тому, як мені було велено, взиваю до Тебе: радуйся, благодатна».
Кожен, хто де спасається, там праведно і живе, і яке інше є пристановище, таке як
Ти, Богородице, що покриває душі наші?
Пристановище і сила наша, Богородице, всесильна поміч світу, молитвами Твоїми
покрий рабів Твоїх від усякої біди, єдина благословенна.
Кожен, хто де спасається…
Як жезл сили маємо Хрест Сина Твого, Богородице, ним долаємо ворогів гординю, з
любов’ю тебе безперестанно величаючи.
244
Пристановище і сила наша, Богородице…
Пророки проповідували, апостоли навчали, мученики сповідували, і ми віруємо, у
Тебе, істину Богородицю: тому і величаємо Різдво Твоє несказане.
Кожен, хто де спасається…
Як жезл сили маємо Хрест Сина Твого…
Пристановище і сила наша, Богородице…
Тебе оспівуємо, Богородице Діво, заступницю спасіння роду нашого: бо від Тебе
Син Твій і Бог наш плоть прийняв і, на Хресті перетерпівши страждання, визволив нас
від тління, як Чоловіколюбець.
Пророки проповідували, апостоли навчали…
Глас 4
Вихованій у храмі, у Святому Святих, зодягненій вірою, і премудрістю, і безмірним
дівством, Архистратиг Гавриїл приніс з небес вітання і «Радуйся»: радуйся,
благословенна, радуйся, препрославлена, Господь з Тобою.
Богородице, Ти вища від усіх творінь, тому не знаємо, як Тебе достойно славити, але
молимо тебе, помилуй нас.
До Богородиці щиро нині звернімося ми, грішні й смиренні, і припадім, у покаяння з
глибини душі взиваючи: владичице, допоможи, змилосердившись над нами, поспіши, бо
гинемо від безлічі провин; не відпусти рабів Твоїх ні з чим, бо Тебе за єдину надію
маємо.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси купина неопалима, в якій Мойсей
бачив у вигляді полум’я вогонь Божества.
Діво пренепорочна, Мати Христа Бога, мечем було пронизано Твою пресвяту душу,
коли Ти бачила, як розпинали Сина й Бога Твого з Його волі; Його ж, благословенна,
моли безперестанно, щоб Він дарував нам прощення гріхів.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси гора, від якої несказанно відсікся
камінь і врата пекла зруйнував.
Слово Отче, Христа Бога нашого, від Тебе втіленого, пізнали ми, Богородице Діво,
єдина чиста, єдина благословенна; тому, безперестанно Тебе прославляючи, величаємо.
Богородице, Ти вища від усіх творінь…
Діво пренепорочна, Мати Христа Бога…
245
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси гора…
Від початку віку утаємнене і для ангелів невідоме таїнство, через Тебе, Богородице,
сущим на землі явився Бог, що в незлитному з’єднані втілений і Хрест заради нас волею
прийняв, тим же воскресив первозданного, спас від смерті душі наші.
Тебе величаємо, Богородице, взиваючи: Ти єси купина неопалима…
Глас 5
З ангелами – небесна, з людьми – земна, голосом радості, Богородице, взиваємо до
Тебе: радуйся, ширша за врата небесні, радуйся, єдине спасіння народжених на землі.
Радуйся, чиста, благодатна, бо Ти народила Бога у плоті.
Від Діви засяяв Ти світові, Христе Боже, і синів світла через Неї показав, помилуй
нас.
Скорий Твій покров, і поміч, і милість яви на рабів Твоїх; і бурі, Чиста, втихомир
суєтних помислів, і душу мою, що впала, онови, Богородице: бо знаю, знаю, Діво, що Ти
можеш, усе, що хочеш.
Мати Божа пресвята, стіно християн, визволи людей Твоїх, як завжди, що взивають
до Тебе щиро: подолай безсоромні і горді помисли, щоб взивати до Тебе: радуйся,
Приснодіво.
Хрестом Сина Твого, Богоблагодатна, ідольська омана вся знищена і демонська сила
подолана; тому ми, вірні, достойно Тебе завжди оспівуємо й благословляємо і,
Богородицю воістину сповідуючи, Тебе величаємо.
Від Діви засяяв Ти світові, Христе Боже…
Дивне Діви таїнство світові явилося спасительним, бо від Неї народився Ти
безмужньо і в плоті явився Ти без істління, всіх радосте, Господи, слава Тобі.
Мати Божа пресвята…
Хрестом Сина Твого…
Радуйся, двері Господні непрохідні, радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до
Тебе, радуйся, тихе пристанище і неневісна, що плоттю породила Творця Твого і Бога.
Молитися не переставай за тих, що оспівують і поклоняються Народженому Тобою.
246
Глас 6
Початком спасіння стало Гавриїлове благовістя до Діви; бо вона почула: «Радуйся»
– і не відкинула вітання, і не засумнівалася, як Сара у наметі, але так промовила: Я раба
Господня, і нехай буде Мені за словом твоїм».
Архангельське слово прийняла Ти, і херувимським престолом явилася Ти, і на руках
Своїх носила Ти, Богородице, Надію душ наших.
Уповання світу, блага Богородице Діво, Твого єдиного могутнього заступництва
просимо: змилосердься над беззахисними людьми, моли милостивого Бога, щоб Він
визволив душі наші від усякого гніву, єдина благословенна.
Ніхто з тих, хто приходить до Тебе, не відходить від Тебе посоромленим, Пречиста
Богородице Діво; але просить благодаті і приймає дар заради благого прохання.
Богородице Діво, моли Сина Твого, Христа Бога нашого, з волі Своєї розіп’ятого на
хресті, Який світ від омани визволив, щоб Він помилував душі наші.
Раніше віку від Отця без матері народженого – Сина і Слово Боже наприкінці віку
народила Ти, втіленого, від чистої утроби Твоєї, без мужа, Богородице; Його ж моли,
щоб Він дарував нам відпущення гріхів раніше від кончини.
Свята Владичице, Чиста, Бога нашого Мати, Яка Творця всіх невимовно народила,
завжди моли з апостолами священними благість Його, щоб Він визволив нас від
пристрастей і дав нам відпущення гріхів.
Великих дарувань, Чиста Діво Богомати, Ти сподобилася, бо народила Ти у плоті
Єдиного від Тройці, Христа Життєдавця, на спасіння душ наших.
Богородице Діво, моли Сина Твого…
Раніше віку від Отця без матері народженого…
Провіщає Гедеон зачаття і проповідує Давид Різдво Твоє, Богородице: бо зійшло
Слово як дощ на руно в утробу Твою; і зростила Ти безсімено, земле свята, спасіння для
світу, Христа Бога нашого, Благодатна.
Раніше віку від Отця без матері народженого…
Глас 7
Богородице Діво Пречиста, Сина Твого моли з Небесними Силами, щоб Він дарував
прощення гріхів нам раніше кінця, що з вірою Тебе славимо.
Перевершила Ти Сили Небесні, бо Ти явилася храмом Божественним, благословенна
Богородице, бо Ти народила Христа, Спаса душ наших.
247
«Радуйся», приносимо Тобі, Богородице; бо Ти явилась вищою за ангелів, бо Ти
народила Бога.
Втихомири молитвами Богородиці життя наше, бо ми взиваємо до Тебе, милостивий
Господи, слава Тобі.
Розіп’ятого за нас Христа Бога, Який подолав смерті владу, безперестанно моли,
Богородице Діво, щоб Він спас душі наші.
Визволи, Богородице, від гріхів, що охопили нас, бо іншої надії, ми вірні не маємо,
крім Тебе і Бога, Якого Ти народила.
Плід утроби Твоєї, Пречиста, є сповненням пророків і закону; тому Тебе,
Богородицю, славлячи, благочесно величаємо.
Плід утроби Твоєї, Богоневісто, став для людей спасительним заступництвом. Тому
Тебе, Богородицю, розумом і устами славлячи, ми вірні, величаємо.
Розіп’ятого за нас Христа Бога…
Визволи, Богородице, від гріхів…
Як скарб нашого воскресіння, виведи тих, що надіються на Тебе, Благословенна, із
рову і безодні гріхів, бо Ти спасла єси винних у гріхах, народивши Спасіння наше; бо Ти
перед Різдвом – Діва, і в Різдві – Діва, і після Різдва завжди перебуваєш Дівою.
Радуйся, бо Ти Невмістимого на небесах умістила в утробі Твоїй; радуйся, Діво,
пророків проповідування, бо через Тебе засяяв Еммануїл; радуйся, Мати Христа Бога.
Глас 8
Радуйся, бо Ти прийняла від ангелів радість світу; радуйся бо Ти народила Творця
Твого й Господа; радуйся, бо Ти сподобилася бути Матір’ю Божою.
Радуйся, врата Царя слави, якими Всевишній єдиний пройшов і єдину непорочну
зберіг, на спасіння душ наших.
Непохитне утвердження віри і чесний дар душ наших, Богородицю у піснях
величаємо, вірні: радуйся, бо Ти в утробі Своїй вмістила камінь життя. Радуйся, усіх
кінців землі надія, скорботних заступництво. Радуйся, невісто неневісна.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми, бо Ти Мати прийняла в утробі Своїй
Сина Твого й Бога нашого.
Агнця і Пастиря, і Спасителя світу на хресті бачачи, Мати Твоя мовила, плачучи:
«Світ радіє, приймаючи визволення, але Моє серце горить, дивлячись на розп’яття Твоє,
яке Ти за всіх терпиш, Сину й Боже Мій».
248
Плід утроби Твоєї, Богоневісто, став для людей спасительним заступництвом. Тому
Тебе, Богородицю, розумом і устами славлячи, ми вірні, величаємо.
Духовні врата життя, Пречиста Богородице, тих, що звертаються до Тебе з вірою,
визволи від бід, щоб ми славили пресвяте Різдво Твоє, на спасіння душ наших.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми…
Агнця і Пастиря, і Спасителя світу…
Плід утроби Твоєї, Богоневісто…
Ти, що ради нас народився від Діви і розп’яття перетерпів, благий, подолав смертю
смерть і воскресінні явив як Бог. Не покинь нас, створених рукою Твоєю, вияви Твоє
чоловіколюбство, милостивий, вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас, і
спаси, Спасе наш, безнадійних людей.
Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми, бо Ти як Мати прийняла в утробі Своїй
Сина Твого й Бога нашого.
Зміст
1 (14) жовтня. Покров Пресвятої Богородиці…………………………………………...2
2 (15) жовтня. Сщмч. Кіпріана і мц. Юстини……………………………………….....10
3 (16) жовтня. Сщмч. Діонісія Ареопагіта єпископа Афінського.................................15
В той же день. Прп. Діонісія Затворника Києво – Печерського………………….…..21
4 (17) жовтня. Сщмч. Єрофея єпископа Афінського……………………………….....21
В той же день. Прп. Амона затворника Печерського………………………………....25
5 (18) жовтня. Прпп. Даміана пресвітера цілителя, Матфея і Єремія прозорливих
Києво – Печерських…………………………………………………………………………...26
6 (19) жовтня. Апостола Фоми……………………………………..…………………...33
7 (20) жовтня. Мчч. Сергія і Вакха………………………………………………..…....41
8 (21) жовтня. Прп. Пелагеї………………………………………………..……………47
9 (22) жовтня. Ап. Якова Алфеєва. І прпп. Андроника та дружини його Афанасії…51
10 (23) жовтня. Мчч. Євлампія та Євлампії…………………..………………………..61
В той же день. Собор всіх Волинських святих………………………………………...65
В той же день. Свт. Амфілохія, єпископа Володимиро – Волинського……………...66
11 (24) жовтня. Ап. Филипа, і прп. Феофана сповідника Нікійського……………….67
Пам'ять святих отців Сьомого Вселенського Собору ………………………………...75
12 (25) жовтня. Мчч. Прова, Тараха і Андроника, прп. Косми, єп. Маюмського…...82
13 (26) жовтня. Мчч. Карпа, єп. Фиатирського, Папили диякона, Агафадора і мц.
Агафоніки……………………………………………………………………………………...90
В той же день. Прп. Веніаміна затворника Печерського…………………….………..94
14 (27) жовтня. Прп. Миколи Святоші, князя Чернігівського………………………..94
15 (28) жовтня. Прп. Єфимія Нового Солунського і прмч. Лукіана, пресвітера
Антиохійського………………………………………………………………………………103
249
В той же день. Сщмч. Лукіана Печерського………………………………………….112
16 (29) жовтня. Мч. Лонгина сотника, що при Хресті Господнім…………………..112
В той же день. Прп. Лонгина, воротаря Печерського, в Дальніх печерах …………117
17 (30) жовтня. Прор. Осії і прмч. Андрія Критського…….………………………...117
В той же день. Перенесення мощів прав. Лазаря чотириденного, єп. Китійського..124
18 (31) жовтня. Апостола і Євангеліста Луки……………………….………………..125
19 жовтня (1листопада). Прор. Іоіля і мч. Уара………………………………………131
20 жовтня (2 листопада). Вмч. Артемія………………………………………...……..138
21 жовтня (3 листопада). Прп. Іларіона Великого…………….……………………...143
В той же день. Прп. Іларіона схимника Печерського………………………………..149
22 жовтня (4 листопада). Рівноап. Аверкія, єп. Ієрапольського, чудотворця і святих
семи отроків у Ефесі…………………………………………………………………………149
23 жовтня (5 листопада). Апостола Якова, брата Господнього по плоті…………...157
24 жовтня (6 листопада). Мч. Арефа і з ним 4299 мчч………………………………162
В той же день. Блж. Єлезвоя, царя Ефіопського……………………………………..168
В той же день. Прп. Арефи, в Ближніх печерах спочиваючого……………………..168
25 жовтня (7 листопада). Мчч. Маркіана і Мартирія………………….. ……………169
В той же день. Прп. Мартирія диякона, в Дальніх печерах спочиваючого….……..173
26 жовтня (8 листопада). Вмч. Димитрія Солунського ……………………………..173
27 жовтня (9 листопада). Прп. Нестора Літописця, Печерського…………………...190
28 жовтня (10 листопада). Прп. Іова Почаївського, чудотворця……………………195
В той же день. Вмц. Параскеви названої П’ятницею………………………………...205
29 жовтня (11 листопада). Ппмц. Анастасії Римлянки і прп. Аврамія Затворника..215
30 жовтня (12 листопада). Сщмч. Зіновія, єп. Егейського, і мц. Зіновії …………...223
31 жовтня (13 листопада). Апп. Стахія, Амплія, Апелія, Аристовула, Наркиса,
Урвана, і мч. Єпимаха……………………………………………………………………….227
В той же день. Прпп. Спиридона і Никодима просфорників Печерських………….234
Богородичні воскресні на вісім голосів…………………………………………….....234
250

10 мінея-жовтень

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

10 мінея-жовтень

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Мінея

Соборне послання Якова читання (1, 1 - 12):

На ранній. Канони Октоїха один, і святих два. Канон апостола, глас 6:

Пам'ять святих отців Сьомого Вселенського Собору

І нині, Богородичний, або Хрестобогородичний:

28 жовтня (10 листопада)

29 жовтня (11 листопада)

30 жовтня (12 листопада)

31 жовтня (13 листопада)

Богородичні воскресні на вісім голосів

You might also like