Лекція 1.

Оцінка небезпек експлуатації енергосистем вище 1000 Вольт.

Мета: Ознайомити курсантів з небезпеками та їх оцінками при експлуатації

енергосистем вище 1000 Вольт.
Відповідність вимогам IMO: Розглянуті в темі питання відповідають IMO MODEL
COURSE NO. 7.08 – 1.1.11 Appreciations of the hazards and precautions required for the operation
of power systems above 1000 Volts:
- explains relation between shock voltage and shock current;
- explains the possibility of distance electrical shock;
- explains the possibility of the electrical shock by the electrostatic charge;
- explains the influence of shock current on human body;
- explains the difference of electric shock caused by low and high voltage.

План:
1. Зв’язок між ураженням напругою та ураженням струмом.
2. Можливість електричного ураження на відстані.
3. Можливість електричного ураження електростатичним зарядом.
4. Вплив електричного удару на організм людини.
5. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

1. Зв’язок між ураженням струмом та ураженням напругою.

Особливості ураження електричним струмом. Небезпека впливу електричного струму

на організм людини полягає у відсутності зовнішніх ознак (запах, звук, тепло). Електричний
струм, проходячи через живі тканини людини, здійснює термічний, хімічний та біологічний
вплив (рис. 1).

Рисунок 1 – Види впливу електричного струму на організм людини

Види ураження людини електричним струмом:

- електричний удар;
- місцеві електричні травми.
Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості
випадків (близько 80 %, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.
Місцеві електричні травми (рис. 2).
Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що
супроводжується судомним скороченням м'язів (підрозділ 4).
Електричною травмою називається місцеве пошкодження цілісності тканин організму,

5
викликане дією електричного струму або електричної дуги.
Електричний опік – це найпоширеніша електротравма. Опік тим небезпечніший, чим
більше струм і час його проходження. Опір шкіри більше, ніж опір внутрішніх тканин, тому
вона і згоряє. При токах високих частот можуть виникнути опіки внутрішніх тканин.

Рисунок 2 – Види електричних травм

Місцеві електричні травми діляться на:

- Металізація шкіри.
- Механічні пошкодження.
- Електричні знаки.
- Електрофтальмія.
Металізація шкіри відбувається в разі проникнення в шкіру дрібних частинок металу,
розплавленого під дією електричної дуги (зазвичай при коротких замиканнях). Поверхня
шкіри болюча, набуває темного відтінку і металевого відблиску.
Механічні пошкодження виникають в результаті самовільних судомних скорочень
м’язів під дією струму, що проходить через людину. При цьому можуть відбутися розриви
шкіри, кровоносних судин і нервових тканин, а також удари і вивихи.
Електричні знаки являють собою різко окреслені плями сірого чи блідо-жовтого
кольору на поверхні тіла людини, що піддалася дії струму. Розмір плям 1…5 мм. Звичайні
електричні знаки безболісні, лікуються легко.
Електроофтальмія – запалення зовнішніх оболонок очей - рогівки коньюктіви
(слизової оболонки, що покриває очне яблуко), що виникає в результаті впливу потужного
потоку ультрафіолетових променів.

2. Можливість електричного ураження на відстані.

Небезпека ураження електричним струмом може виникнути через крок і дотик

поблизу несправного електричного обладнання.
Спалах дуги — це теплова та світлова енергія, що виділяється, коли ізолятор виходить
з ладу, і струм тече через зазвичай непровідне середовище, наприклад повітря. Спалах, який
утворюється внаслідок цього поломки, подібний до світлового випромінювання, що
випромінюється промисловим апаратом для електродугового зварювання. Тепло, яке
виділяється, може спричинити серйозні опіки, особливо незахищеної шкіри та очей.
Вибух — це спалах дуги, який викликає вибух (велика кількість енергії, яка швидко
випаровує металеві провідники, викидаючи розплавлений метал і перегрітий матеріал
(плазму) назовні з надзвичайною силою). Ця подія може призвести до руйнування
розподільчого обладнання та обладнання, розташованого поблизу. Високі швидкості
частинок розплавленого металу можуть спричинити серйозні опіки, сліпоту, пошкодження
внутрішніх органів або смерть через вдихання.
Кроковий потенціал. Електрика завжди шукає найкоротший і найпряміший провідний
шлях до землі. У разі замикання на землю, наприклад, впадіння провідника, електрика буде

6
проходити в ґрунт/землю та розповсюджуватися віялом назовні зі зменшенням напруги.
Потенціал кроку – це небезпека ураження електричним струмом, яка виникає, коли
людина знаходиться поблизу або робить крок до місця контакту під напругою. Напруга
кроку, яка проходить через тіло, обчислюється різницею напруги під напругою ґрунту між
ногами (Рис. 3).

Рисунок 3 – Потенціал кроку - 2 кВ

На рис. 3 струм замикання проходить по провіднику до землі. Цей провідник живить

навколишню землю, зменшуючи напругу, коли він віддаляється від місця контакту.
Стоячи однією ногою в зоні напруги 8 кВ (визначається відстанню від місця
контакту), а другою ногою в зоні напруги 6 кВ, ця людина зазнає небезпечного удару
струмом 2 кВ (2000 Вольт).
Потенціал дотику. Напруга дотику виникає при контакті з предметом під напругою.
Напруга дотику, яка проходить через тіло, дорівнює різниці між напругою об’єкта під
напругою та напругою зони, де розміщені ноги, пам’ятаючи, що напруга зменшується
радіально від місця контакту (Рис. 4).

Рисунок 4 – Потенціал дотику – 2,7 кВ

На рисунку дотик до провідника 12,7 кВ, стоячи в зоні напруги 10 кВ (визначається

відстанню від місця контакту), призведе до небезпечного ураження струмом 2,7 кВ.
7
 3. Можливість електричного ураження електростатичним зарядом.

Утворення статичної електрики є результат тертя (торкання чи розділення) двох

діелектриків одного по другому або діелектрика об метали. При цьому на поверхнях тертя
можливе накопичення електричних зарядів, котрі легко стікають в землю якщо тіло
являється провідником електрики і заземлено. На діелектриках електричні заряди
утримуються довготривалий час, внаслідок чого вони отримали назву статична електрика.
Процес виникнення та накопичення електричних зарядів в рідинах називають
електризацією.
По існуючим поняттям статична електрика виникає в результаті складних процесів,
зв’язаних з перерозподілом електронів та іонів при торканні двох поверхонь неоднорідних
рідких або твердих речовин. На поверхні торкання утворюється подвійний електричний шар.
Накопичення (генерація) зарядів статичної електрики визначається:
- природою матеріалу (питомим електричним опором, його здатністю накопичувати
електричні заряди і ін.);
- швидкістю розділення поверхонь (інтенсивністю технологічного процесу, густиною
і площею контактуючих поверхонь і ін.);
- параметрами середовища (температурою і вологістю повітря, ступеню його іонізації)
та ін.
Статичну електрику, що виникає в результаті тертя діелектриків з високим питомим
опором, прийнято характеризувати:
- густиною електричних зарядів, що дорівнює відношенню заряду до площини або
довжини оброблюваного матеріалу;
- поверхневою густиною електричних зарядів, що повинна застосовуватись для оцінки
кількості статичної електрики на поверхні, наприклад, матеріалу, конструктивної дільниці
машини і т.д.;
- лінійна густина - для оцінки статичної електрики на нитках, волокнах ;
- напруженістю електростатичного поля ;
- потенціалом обстежуваної поверхні відносно заземлених металевих частин.
Відвід зарядів статичної електрики, що накопичуються на людях, дозволяє виключити
небезпеку електричних зарядів, а також шкідливу дію статичної електрики на людину.
Основними мірами захисту являються: упорядження електропровідних підлог і
заземлюючих зон, помостів та робочих площин; заземлення ручок дверей, поручнів
металічних драбин; рукояток приладів, машин та апаратів; забезпечення працюючих
струмопровідним взуттям згідно з нормами, антистатичними халатами.
До струмонепровідного покриття відносяться асфальт, гумовий настил із гуми
спеціального призначення, лінолеум, нормальні террацеві плити. Струмопровідними
покриттями є бетон, пінобетон, настил з гуми із зниженим опором та інші покриття з
питомим опором не більше 100 кОм*м.
Електричний удар, спровокований статичною електрикою, в принципі не представляє
особливої небезпеки. Він просто неприємний і часто викликає різку реакцію.
Якщо людина перебуває в електричному полі і тримається за заряджений об'єкт,
можливо, що її тіло зарядиться.
Заряд залишається в тілі людини, якщо він знаходиться у взутті на ізолюючій підошві,
до того моменту, поки він не торкнеться до заземленого устаткування. Заряд переходить на
землю і вражає людину. Таке відбувається і в тому випадку, коли людина торкається до
заряджених об'єктів або матеріалів через ізолююче взуття, тоді заряд накопичується в тілі.
Коли людина чіпає металеві деталі обладнання, заряд може спровокувати електричний удар.
При переміщенні людей по синтетичним килимовим покриттям виникає статичний
заряд при контакті між килимом і взуттям. Електричні удари, які отримують водії,
залишаючи свою машину, провокуються зарядом, що виник між сидінням і їх одягом в

8
момент підйому. Вирішення цієї проблеми - доторкнутися до металевої деталі автомобіля,
наприклад, до рами дверного отвору, до моменту підйому з сидіння. Це дозволяє заряду
безпечно переходити на землю через кузов автомобіля і його шини.

4. Вплив електричного удару на організм людини.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що

супроводжується судомним скороченням м'язів. Залежно від наслідків ураження електричні
удари умовно поділяють на чотири ступеня:
І - судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;
II - судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання та
роботи серця;
III - втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або обох
одночасно);
IV - клінічна смерть.
Клінічна смерть - це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту
зупинки серцевої діяльності та легень і триває 6…8 хв, доки не загинули клітини головного
мозку. Після цього настає біологічна смерть, унаслідок чого припиняються біологічні
процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпад білкових структур.
Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму
та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то
існує висока імовірність щодо збереження йому життя.
Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути:
- зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого м'яза, що
призводить до порушення кровообігу);
- припинення дихання внаслідок судомного скорочення м'язів грудної клітки, що
беруть участь у процесі дихання;
- електричний шок (своєрідна нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на
подразнення електричним струмом, що супроводжується розладами кровообігу, дихання,
обміну речовин і т. ін.).
Можлива також одночасна дія двох або навіть усіх трьох вищеназваних причин. Слід
зазначити, що шоковий стан може тривати від кількох десятків хвилин до декількох діб. При
тривалому шоковому стані зазвичай настає смерть.

5. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

Характер впливу електричного струму на організм людини, а відтак і наслідки

ураження, залежать від цілої низки чинників, які умовно можна поділити на чинники
електричного (сила струму, напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та
неелектричного характеру (тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло
людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища тощо)
(рис. 5).
Сила струму, що проходить через тіло людини, є основним чинником, який
обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють відповідний вплив на
організм людини. Розрізняють три основних порогових значення сили струму:
- пороговий відчутний струм - найменше значення електричного струму, при
проходженні якого через тіло людини виникають відчутні подразнення;
- пороговий невідпускаючий струм - найменше значення електричного струму, яке
зумовлює судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює
самостійне звільнення людини від дії струму;
- пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм – найменше значення
електричного струму, що спричинює при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.

9
 У табл. 1 наведено порогові значення сили струму при його проходженні через тіло
людини по шляху "рука - рука" або "рука - ноги".

Рисунок 5 – Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом

Таблиця 1. Порогові значення змінного та постійного струму

Пороговий Пороговий
Пороговий відчутний
Вид струму невідпускаючий фібріляційний струм,
струм, мА
струм, мА мА
Змінний струм
0,5…1,5 6…10 80…100
частотою 50 Гц
Постійний струм 5,0…7,0 50…80 300

Струм (змінний та постійний) понад 5 А викликає миттєву зупинку серця, минаючи

стан фібриляції.
Таким чином, чим більший струм проходить через тіло людини, тим більшою є
небезпека ураження. Однак необхідно зазначити, що це твердження не є безумовним,
оскільки небезпека ураження залежить також і від інших чинників, наприклад, від
індивідуальних особливостей людини.
Прикладена напруга Uп впливає на наслідки ураження, оскільки згідно зі законом Ома
визначає силу струму, що проходить через тіло людини:
I л  U л / Rл .
Крім того, зі збільшенням прикладеної напруги зменшується опір тіла людини Отже,
чим вище значення напруги, тим більша небезпека ураження електричним струмом. Умовно
безпечною для життя людини прийнято вважати напругу, що не перевищує 42 В змінного
струму (в Україні така стандартна напруга становить 36 та 12 В), при якій не повинен
статися пробій шкіри людини, що призводить до різкого зменшення загального опору її тіла.
При високій напрузі (понад 1000 В) тяжкість м’язових скорочень є такою, що людина
може бути відкинута струмом і, таким чином, вижити, але це не є звичайним явищем і
зазвичай супроводжується серйозними опіками.
За нижчої напруги ймовірність того, що м’язові скорочення будуть такими, що
запобіжать звільненню від контакту (Hold On), і час стає суттєвим фактором.
Бо смерть може наступити при відносно низьких струмах, якщо вони зберігаються

10
протягом тривалого часу.
Електричний опір тіла людини залежить переважно від стану шкіри та центральної
нервової системи.
Загальний електричний опір тіла людини можна представити як суму двох опорів
шкіри та опору внутрішніх тканин тіла (рис. 6). Найбільший опір проходженню струму
чинить шкіра, особливо її зовнішній ороговілий шар (епідерміс), товщина якого становить
близько 0,2 мм. Опір внутрішніх тканин тіла незначний і становить 300…500 Ом. У цьому
можна переконатися, якщо до язика прикласти контакти батарейки; при цьому відчувається
легке поштування. Якщо ці ж контакти прикласти до шкіри тіла, то відчутних подразнень не
виникає, оскільки опір сухої шкіри (епідермісу) значно більший.

а) б)
Рис. 6 – Умовні схеми опору тіла людини: а) - загальна схема: 1 - електроди; 2 - зовнішній
шар шкіри; 3 - внутрішній шар шкіри; 4 - внутрішні тканини тіла; б) - електрична схема:
Rш - активний опір шкіри; С - ємнісний опір шкіри; Сш - опір внутрішніх тканин тіла

Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах - від 1 до 100 кОм, а іноді й
більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають рівним R=1 кОм. При
зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо),
збільшенні прикладеної напруги, площі контакту, частоти струму та часу його дії опір тіла
людини зменшується до певного мінімального значення (0,5…0,7 кОм). Опір тіла людини
зменшується також при захворюваннях шкіри, центральної нервової та серцево-судинної
систем, проявах алергічної реакції тощо. Тому нормативно-правові акти з охорони праці
передбачають обов'язкові попередній та періодичні медичні огляди працівників (кандидатів
у працівники) для встановлення їх придатності щодо обслуговування діючих
електроустановок за станом здоров'я.
Вид та частота струму, що проходить через тіло людини, також впливають на
наслідки ураження. Постійний струм приблизно в 4…5 разів безпечніший за змінний, що
підтверджують дані табл. 1. Це пов'язано з тим, що постійний струм у порівнянні зі змінним
промислової частоти такого ж значення викликає слабші скорочення м'язів та менш
неприємні відчуття. Його дія, в основному, теплова. Однак слід зауважити, що
вищезазначене стосовно порівняльної небезпеки постійного та змінного струму є
справедливим лише для напруги до 500 В. При більш високих напругах постійний струм стає
небезпечнішим, ніж змінний.
Частота змінного струму також відіграє важливе значення стосовно питань
електробезпеки. Так, найбільш небезпечним вважається змінний струм частотою 20…100 Гц.
При частоті меншій 20 або більшій за 100 Гц небезпека ураження струмом помітно
зменшується. Струм частотою понад 500 кГц не може смертельно уразити людину, однак
дуже часто спричинює опіки.
Тривалість дії струму на організм людини істотно впливає на наслідки ураження: чим
більший час проходження струму, тим швидше виснажуються захисні сили організму; при
цьому опір тіла людини різко знижується і важкість наслідків зростає. Наприклад, для
змінного струму частотою 50 Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с
становить 500 мА, а при дії протягом 1 с - вже 50 мА.
Шлях проходження струму через тіло людини є важливим чинником. Небезпека
ураження надто велика тоді, коли на шляху струму знаходяться життєво важливі органи -
11
серце, легені, головний мозок. Існує багато можливих шляхів проходження струму через тіло
людини (петель струму), найбільш поширені серед них наведені на рис. 7, а їх
характеристики - в табл. 2.

Рис. 7 – Найбільш поширені шляхи проходження струму через тіло людини:

1 - "рука - рука"; 2 - "права рука - ноги"; 3 - "ліва рука - ноги"; 4 - "нога - нога";
5 - "голова - ноги"; 6 - "голова - руки"

Таблиця 2 – Характеристика найбільш поширених шляхів проходження струму через

тіло людини
Значення струму, що
Частка потерпілих, які проходить через
Частота виникнення
втрачали свідомість серце, % від
Шлях струму даного шляху
протягом дії струму, загального струму,
струму, % % що проходить через
тіло
Рука - рука 40 83 3,3
Права рука - ноги 20 87 6,7
Ліва рука - ноги 17 80 3,7
Нога - нога 6 15 0,4
Голова - ноги 5 88 6,8
Голова - руки 4 92 7,0
Інші 8 65 -

Індивідуальні особливості людини значною мірою впливають на наслідки ураження

електричним струмом. Струм, ледь відчутний для одних людей, може бути невідпускаючим
для інших. Для жінок порогові значення струму є приблизно в півтора разу нижчими, ніж
для чоловіків. Ступінь впливу струму істотно залежить від стану нервової системи та всього
організму в цілому. Так, у стані нервового збудження, депресії, сп'яніння, захворювання
(особливо при захворюваннях шкіри, серцево-судинної та центральної нервової систем)
люди значно чутливіші до дії на них струму. Важливе значення має також уважність та
психічна готовність людини до можливої небезпеки ураження струмом. У переважній
більшості випадків несподіваний електричний удар призводить до важчих наслідків, ніж при
усвідомленні людиною існуючої небезпеки ураження.
Умови навколишнього середовища можуть підвищувати небезпеку ураження людини
електричним струмом. Так, у приміщеннях з високою температурою та відносною вологістю
повітря наслідки ураження можуть бути важчими, оскільки значне потовиділення для
підтримання теплобалансу між організмом та навколишнім середовищем призводить до
зменшення опору тіла людини. Відповідно до Правил улаштування електроустановок
приміщення за характером навколишнього середовища поділяються на: - сухі, у яких
відносна вологість повітря не перевищує 60%; - вологі, у яких відносна вологість повітря
знаходиться в межах 60-75 %; - сирі, у яких відносна вологість повітря перевищує 75 %; -
особливо вологі, у яких відносна вологість повітря наближається до 100 % (на стелі, стінах,
обладнанні конденсується волога); - гарячі, в яких температура повітря впродовж доби
перевищує 35 °С; - запилені, в яких за умовами виробництва утворюється пил у такій
кількості, що він може осідати на проводах, проникати всередину споживачів електроенергії;
- з хімічно-активним середовищем, у якому постійно або впродовж тривалого часу

12
виділяються агресивні випари або гази, що призводять до руйнування ізоляції та
струмовідних частин електрообладнання. Запилені приміщення поділяються на приміщення
зі струмопровідним та неструмопровідним пилом.

Контрольні питання.

1. Який вплив здійснює електричний струм, проходячи через живі тканини людини?
2. Види місцевих електричних травми.
3. Що таке потенціал дотику?
4. Що таке потенціал кроку?
5. Основні міри захисту від зарядів статичної електрики.
6. Які причини летальних наслідків від дії електричного струму?
7. Які чинники впливають на наслідки ураження електричним струмом?

13