Латинська 1

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Л. В. МИСЛОВСЬКА · О. Г. ПИЛИПІВ · Л. Р. ОЛІЙНИК
ЛАТИНСЬКА МОВА
ТА ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
ПІДРУЧНИК
для вищих навчальних закладів
Львів 2015
УДК 811.124’373.46:34(075.8)
ББК Ш146.1-34:Х+Ш146.1-923
М 65
Рецензенти:
д-р юрид. наук, проф. М. М. Кобилецький
(Львівський національний університет імені Івана Франка);
канд. юрид. наук, доц. Г. М. Федущак-Паславська
(Львівський національний університет імені Івана Франка);
канд. філол. наук, доц. Г. М. Загайська
(Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича);
канд. філол. наук, доц. Е. В. Швед
(Ужгородський національний університет);
канд. філол. наук, доц. М. Й. Петришин
(Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника)
Науковий редактор доц. канд. філол. наук Л. М. Глущенко

(Львівський національний університет імені Івана Франка)
Рекомендовано до друку
Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка
(Протокол № 9 від 22 грудня 2014 року)
Мисловська Л. В.
М 65 Латинська мова та основи юридичної термінології : підручник /
Л. В. Мисловська, О. Г. Пилипів, Л. Р. Олійник. – Львів : ЛНУ ім. Івана
Франка, 2015. – 280 с.
ISBN 978-617-10-0217-3.
Підручник укладений авторами з урахуванням потреб сучасної
вищої юридичної освіти і має чітку термінологічну спрямованість.
Його мета – підготувати майбутніх юристів до читання та інтерпретації
латинських юридичних джерел, розуміння літературної наукової,
ділової та юридичної термінології латинського походження.
У підручнику крім граматичного матеріалу, вправ та текстів
для перекладу, висвітлено такі питання, як “Латинізми в юридичній
термінології”, “Латинська юридична фразеологія”, “Історія римського
права”.
Для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів
III–IV рівня акредитації, а також усіх, хто цікавиться юридичною
термінологією.
УДК 811.124’373.46:34(075.8)
ББК Ш146.1-34:Х+Ш146.1-923
© Мисловська Л. В., Пилипів О. Г.,
Олійник Л. Р., 2015
© Львівський національний університет
ISBN 978-617-10-0217-3 імені Івана Франка, 2015
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА ...................................................................................................................9
ВСТУП ......................................................................................................................11
Lectio prima (I)
Тhема: ALPHABETUM LATINUM. ЛАТИНСЬКИЙ АЛФАВІТ ............................15
Pensa ad legendum ............................................................................................18
Lectio secunda (II)
Тhема: VERBUM. PRAESENS INDICATIVI ACTIVI. IMPERATIVUS
PRAESENTIS
ДІЄСЛОВО. ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС ДІЙСНОГО
СПОСОБУ АКТИВНОГО СТАНУ. НАКАЗОВИЙ СПОСІБ. ...................20
Вправи ..............................................................................................................24
Ex historiā civitātis et iuris Romae ...................................................................25
Латинізми в юридичній термінології та діловій мові ..................................26
Латинська юридична фразеологія..................................................................27
Tenēte memoriā sententias Latīnas ...................................................................27
Vocabularium ....................................................................................................28
Lectio tertia (III)
Тhема: NOMEN SUBSTANTIVUM. DECLINATIO I (PRIMA)
ІМЕННИК. ПЕРША ВІДМІНА ІМЕННИКІВ..............................................29
Вправи ..............................................................................................................33
De Italia antiquа ................................................................................................33
Латинізми в юридичній термінолoгії та діловій мові ..................................36
Латинська юридична фразеологія .................................................................38
Vocabularium ....................................................................................................40
Lectio quarta (IV)
Тhема: DECLINATIO II (SECUNDA)
ДРУГА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ ......................................................................41
Вправи ..............................................................................................................45
In iudicio ...........................................................................................................46
Ex historia civitatis et iuris Romae ...................................................................46
Vocabularium ....................................................................................................50
Lectio quinta (V)
Thema: ADIECTIVA DECLINATIŌNIS PRIMAE ET SECUNDAE.
PRONOMĬNA PERSONALIA ET POSSESSĪVA.
ПРИКМЕТНИКИ ПЕРШОЇ–ДРУГОЇ ВІДМІНИ.
ОСОБОВІ ТА ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ..................................................51
Вправи ..............................................................................................................55
3
Л. В. Мисловська · О. Г. Пилипів · Л. Р. Олійник
ЛАТИ Н СЬК А М О ВА ТА О СН О В И Ю Р И Д И ЧН О Ї Т Е Р М І Н О Л О Г І Ї

Vocabularium ....................................................................................................59
Lectio s exta (VI)
Тhема: PRAESENS INDICATĪVI PASSĪVI
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС ДАЙСНОГО СПОСОБУ ПАСИВНОГО СТАНУ ...........60
Вправи ..............................................................................................................61
Lingua Latīna in iurisprudentiа .........................................................................62
De castris Romanōrum ......................................................................................62
Латинська юридична фразеологія .................................................................63
Tenēte memoria sententias Latinas ...................................................................63
Vocabularium ....................................................................................................64
Lectio septĭ ma (VII)
Тhема: IMPERFECTUM INDICATĪVI ACTĪVI ET PASSĪVI
МИНУЛИЙ ЧАС НЕДОКОНАНОГО ВИДУ ДІЙСНОГО СПОСОБУ
АКТИВНОГО І ПАСИВНОГО СТАНУ ........................................................65
Вправи ..............................................................................................................67
De iurisprudentiā ...............................................................................................67
Vocabularium ....................................................................................................71
Lectio octava (VIII)
Thema: DECLINATIO III (TERTIA). CLASSIS CONSŎNANS.
ПРИГОЛОСНА ГРУПА. ТРЕТЯ ВІДМІНА ІМЕННИКІВ..........................72
Вправи ..............................................................................................................76
De iure Romāno ................................................................................................77
Vocabularium ....................................................................................................81
Lectio nona (IX)
Thema: DECLINATIO III (TERTIA). CLASSIS VOCĀLIS
ТРЕТЯ ВІДМІНА ІМЕННИКІВ. ГОЛОСНА ГРУПА..................................83
Вправи ..............................................................................................................84
Cives, Latīni, peregrīni, libertīni et servi in Romā ............................................84
Natura Italiae .....................................................................................................85
Vocabularium ....................................................................................................88
4
Зміст
Lectio decĭ ma (X)

Тhема:DECLINATIO III (TERTIA). CLASSIS MIXTA
ТРЕТЯ ВІДМІНА ІМЕННИКІВ. МІШАНА ГРУПА ...................................90
Вправи ..............................................................................................................91
Patricii et plebs ..................................................................................................92
Vocabularium ....................................................................................................96
Lectio undecĭ ma(XI)
Тhема: ADIECTIVA DECLINATIONIS TERTIAE.
PARTICIPIUM PRAESENTIS ACTIVI
ПРИКМЕТНИКИ ТРЕТЬОЇ ВІДМІНИ. ДІЄПРИКМЕТНИК
ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ АКТИВНОГО СТАНУ ........................................97
Вправи ............................................................................................................100
De comitiis ......................................................................................................101
Ex historiā civitātis et iuris Romae .................................................................101
Латинізми в юридичній термінології та діловій мові ................................103
Латинська юридична фразеологія................................................................104
Tenēte memoriā sententias Latīnas .................................................................104
Vocabularium ..................................................................................................105
Lectio duodecĭ ma (XII)
Тhема: FUTŪRUM I INDICATĪVI ACTĪVI ET PASSĪVI
МАЙБУТНІЙ ЧАС НЕДОКОНАНОГО ВИДУ ДІЙСНОГО СПОСОБУ
АКТИВНОГО І ПАСИВНОГО СТАНУ ......................................................107
Вправи ............................................................................................................109
De Ucraīna ......................................................................................................110
Tenēte memoriā sententias Latinas .................................................................111
Vocabularium ..................................................................................................112
Lectio tertia decǐ ma (XIII)

Тhема: DECLINATIO IV (QUARTA)
ЧЕТВЕРТА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ ...........................................................113
Вправи ............................................................................................................115
De magistratǐbus Romanōrum.........................................................................116
De obligationĭbus ex contractu et ex delicto ...................................................116
Tenēte memoriā sententias Latīnas. ................................................................121
Vocabularium ..................................................................................................122
5
Lectio quarta decǐ ma (XIV)

Тhема: DECLINATIO V (QUINTA)
П’ЯТА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ ...................................................................124
Вправи ............................................................................................................125
Res corporālеs et incorporales ........................................................................126
GAI INSTITVTIONVM COMMENTARIVS SECUNDUM ..............................126
De re publica ...................................................................................................126
Res mancipii et nec mancipii ..........................................................................127
Тenēte memoriā sententias Latīnas .................................................................129
Vocabularium ..................................................................................................129
Lectio quinta decǐ ma (XV)

Тhема: GRADUS COMPARATIŌNIS ADIECTIVŌRUM
CТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ ............................................131
Вправи ............................................................................................................135
De varietāte morum .........................................................................................136
Capitis deminutio ............................................................................................137
Vocabularium ..................................................................................................140
Lectio sexta decǐ ma (XVI)
Тhема: PRONOMĬNА.
ЗАЙМЕННИКИ .............................................................................................141
Вправи ............................................................................................................145
De fontĭbus iuris Romāni ................................................................................146
GAI INSTITVTIONVM COMMENTARIVS PRIMVS ......................................146
Латинізми та грецизми в юридичній термінології та діловій мові...........147
Vocabularium ..................................................................................................149
Lectio septǐ ma decǐ ma (XVII)

Тhема: TEMPŎRA SYSTEMĂTIS PERFECTI. ACTĪVUM
ЧАСИ СИСТЕМИ ПЕРФЕКТА. АКТИВНИЙ СТАН................................151
Вправи ............................................................................................................155
Servius Sulpicius et Quintus Mucius ..............................................................155
De historiā Romāna .........................................................................................156
Vocabularium ..................................................................................................159
6
Зміст
Lectio duodevicesǐ mа (XVIII)

Тhема: TEMPŎRA SYSTEMĂTIS PERFECTI. PASSĪVUM
ЧАСИ СИСТЕМИ ПЕРФЕКТА. ПАСИВНИЙ СТАН ...............................161
Вправи ............................................................................................................165
De actionǐbus ...................................................................................................166
Vocabularium ..................................................................................................169
Lectio undevicesǐ mа (XIX)
Тhема: NUMERALIA CARDINALIA ET ORDINALIA
КІЛЬКІСНІ ТА ПОРЯДКОВІ ЧИСЛІВНИКИ ............................................171
Вправи ............................................................................................................174
De curiā ...........................................................................................................174
Римський календар ........................................................................................176
Vocabularium ..................................................................................................179
Lectio vicesǐ mа (XX)
Тhема: GERUNDĪVUM. GERUNDIUM
ГЕРУНДИВ. ГЕРУНДІЙ ..............................................................................181
Вправи ............................................................................................................183
Ius honorarium ................................................................................................183
Ius edicendi (GAI INSTITVTIONVM COMMENTARIVS PRIMVS,6-7) .........184
Vocabularium ..................................................................................................186
Lectio vicesǐ mа prima (XXI)
Thema : PRAESENS CONIUNCTĪVI ACTĪVI ET PASSĪVI
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС УМОВНОГО СПОСОБУ АКТИВНОГО
І ПАСИВНОГО СТАНУ. ВЖИВАННЯ
УМОВНОГО СПОСОБУ В НЕЗАЛЕЖНИХ РЕЧЕННЯХ........................188
Вправи ............................................................................................................191
De persōnis sui vel aliēni iuris ........................................................................192
Tenēte memoriā sententias Latīna ...................................................................193
Гаудеамус .......................................................................................................194
Vocabularium ..................................................................................................195
7
Lectio vicesǐ mа secunda (XXII)

Thema: IMPERFECTUM CONIUNCTĪVI ACTĪVI ET PASSĪVI.
UT( NE) FINALE et UT( NE) OBIECTIVUM
МИНУЛИЙ ЧАС НЕДОКОНАНОГО ВИДУ УМОВНОГО СПОСОБУ
АКТИВНОГО СТАНУ. ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ МЕТИ І ДОДАТКОВІ.....197
Вправи ............................................................................................................199
Popŭlus Romānus Quiritium ...........................................................................199
De universitate Bononiensi .............................................................................200
Emphyteusis ....................................................................................................200
Vocabularium ..................................................................................................204
Lectio vicesǐ mа tertia (XXIII)

Thema: PERFECTUM ET PLUSQUAMPERFECTUM
CONIUNCTĪVI ACTĪVI ET PASSĪVI
МИНУЛИЙ І ДАВНОМИНУЛИЙ ЧАС ДОКОНАНОГО ВИДУ
УМОВНОГО СПОСОБУ АКТИВНОГО I ПАСИВНОГО СТАНУ.
ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ ЧАСУ ЗІ СПОЛУЧНИКОМ CUM .........................206
Вправи ............................................................................................................210
De plebiscītis ...................................................................................................210
De auctoritāte iurisconsultōrum apud Romānos .............................................211
De Iustiniāno imperatōre .................................................................................211
Tenēte memoriā sententias Latinas .................................................................214
Vocabularium ..................................................................................................214
Lectio vicesǐ mа quarta (XXIV)
Тhема: ПІДРЯДНІ УМОВНІ РЕЧЕННЯ ..............................................................216
Вправи ............................................................................................................217
LEX (LEGES) DUODĔCIM TABULĀRUM.................................................218
De iure civīli (M.Tullius Cicěro. Ex oratione “Pro A. Caecina”)...................219
Ex historiā civitātis et iuris Romae..................................................................220
Vocabularium ..................................................................................................222
ДОДАТКИ
Латинізми в юридичній термінології та діловій мові...................................224
Латинська юридична фразеологія ...................................................................241
Tenēte memoriā sententias Latīnas ......................................................................249
Зразок контрольної роботи................................................................................256
Список використаної літератури ...........................................................................259
Латинсько-український словник ............................................................................260
8
ПЕРЕДМОВА
Латинську мову вважають мовою юриспруденції і невід’ємною час-

тиною юридичної освіти, тому у вищих навчальних закладах латинська
мова є навчальною дисципліною для студентів юридичних факультетів.
Підручник укладений відповідно до програми з латинської мови для
студентів юридичного факультету вищих навчальних закладів освіти
України і розрахований на 36 годин практичних занять та 36 годин са-
мостійної роботи. Його мета – підготовка майбутніх юристів до читання
та інтерпретації латинських юридичних джерел і розуміння міжнародної
наукової, ділової та юридичної термінології на засадах знань з латинської
мови. Оскільки вся сучасна юридична наука ґрунтується на римському
праві, то без знань латинської мови неможливо вивчити римське право –
ius Romanum, яке в Середньовіччі називали ratio scripta (писаний розум), і
яке є основою сучасної правової науки та невіддільною частиною світової
культури, а також розуміти міжнародну юридичну термінологію (адвокат,
арбітр, юриспруденція, колегія, юрисдикція, кодекс, трибунал, апеляція,
прокурор, касація та ін.). Cерйозна наукова робота щодо різних періодів
розвитку історії юриспруденції теж неможлива без знання латинської
мови як мови важливих юридичних першоджерел, наприклад, “Законів
дванадцяти таблиць”, “Інституцій” Гая, “Дигестів” Юстиніана тощо.
Отже, знання латинської мови необхідні студенту-юристу для вивчення
деяких спеціальних курсів, зокрема римського права, також через ці знання
розвивається логічне мислення та ерудиція, розширюється загальний
світогляд, а отже, відбувається формування спеціалістів з високою куль-
турою та кваліфікацією, яких так потребує наше суспільство в ході
побудови правової держави. Цій меті підпорядкований значною мірою і
підбір навчального матеріалу.
9
Основний курс підручника складається з 24 лекцій, кожна з яких

містить граматичну тему, лексико-граматичні вправи та тексти, латинізми
у юридичній і діловій мові, латинську юридичну термінологію і
фразеологію, крилаті вислови та словник. Навчальні тексти складаються
як з окремих речень, так і з текстів юридичного змісту, адаптованих або
оригінальних, у яких використано найуживанішу юридичну лексику.
Деякі лекції містять два навчальні тексти, з яких один можна читати
на занятті, а інший – рекомендувати для самостійної роботи. Ці тексти
забезпечують засвоєння основних положень граматики латинської
мови, що дасть змогу підготувати студентів до самостійної роботи
над латинськими юридичними текстами та джерелами. Латинізми в
юридичній термінології та діловій мові, юридична фразеологія, крилаті
вислови підібрані в такий спосіб, щоб висвітлити і закріпити граматичну
тему лекції. У кінці підручника наведено зразки модульних контрольних
робіт, загальний перелік латинізмів, фразеологізмів та сентенцій, а також
латинсько-український словник.
Зібраний у підручнику граматичний та лексичний матеріал дасть
змогу студентам: 1) оволодіти основами латинської граматики; 2) знати
лексичний мінімум; 3) перекладати адаптовані та деякі оригінальні
тексти (середньої складності); 4) знати та правильно тлумачити юридичну
термінологію; 5) розуміти численні латинізми в сучасній юридичній
термінології чи науковому мовленні, які міцно утвердилися в нашому
повсякденному житті.
10
ВСТУП
Латинська мова отримала свою назву від племені латинів, яке

населяло на початку I тисячоліття невелику область Лацій (Latium),
розташовану в центральній частині Апеннінського півострова. Це
плем’я, згідно з переказом, заснувало у VIII ст. до н. е. над річкою
Тібр місто Рим (Roma). Самі римляни вважали датою заснування Рима
753 р. до н. е.
До кінця III ст. до н. е. латинська мова домінувала в усій держа-
ві, що утворилася на той час під верховенством Рима, хоча до її скла-
ду входили різні племена, наприклад, сабіни, етруски. На початку
І ст. н. е. латинською мовою розмовляли на всій території Апеннінського
півострова. З II ст. до н. е. Римська республіка, а згодом імперія, про-
вадила широку завойовницьку політику. За два століття під владою
Рима опинилися Македонія, Греція, Сирія, Єгипет, області на півночі
Балканського півострова, Північна Африка, Галлія, Британія. Латинська
мова вийшла за межі Апеннінського півострова і поширилася у всій
Західній Європі.
У розвитку латинської мови виділяють декілька періодів.
Архаїчний період (III–ІІ ст. до н. е.), пам’ятки якого є напис на
золотій застібці, знайденій у м. Пренесте (Пренестська фібула), яку
датовано, згідно з археологічними даними, кінцем VII ст. до н. е., а також
численні надгробні написи, офіційні документи (наприклад, епітафії
римських політичних діячів Сципіонів, декрет Емілія Павла з 189 р. до
н. е.). З літератури архаїчного періоду збереглися комедії Плавта (бл. 250–
184 рр. до н. е.) та Теренція (190–159 рр. до н.е.), сільськогосподарський
трактат Катона Старшого (234–149 рр. до н. е.). Важливе значення у
становленні літературної мови мала також діяльність поета Еннія
(239–169 рр. до н. е.).
Цей період представлений написами і фрагментами “царських
законів”, які датовано VII ст. до н. е. У 451–449 рр. до н. е. законодавча
комісія з десяти чоловіків уклала Закони XII таблиць (Leges duodĕcim
tabulārum), які стали основою подальшого правового розвитку Рима.
11
Класичний період (І ст. до н. е. – І ст. н. е.). Саме в цей період

латинська мова досягла найбільшого розвитку. Написано видатні
твори Марка Туллія Цицерона (106–43 рр. до н. е.), Гая Юлія Цезаря
(бл. 100–44 рр. до н. е.), Публія Вергілія Марона (70–19 рр. до н. е.),
Квінта Горація Флакка (65–8 рр. до н. е.), Публія Овідія Назона (43 р.
до н. е. –18 р. н. е.), Тита Лівія (59 р. до н. е. – 17 р. н. е.), Тита Лукреція
Кара (90–55 рр. до н. е.).
У цей період розвивалася творчість незалежних юристів. З іменами
двох юристів, видатних особистостей – Гая Атея Капітона і Марка
Антістія Лабеона, пов’язують виникнення двох правових шкіл кла-
сичного періоду: прокулеянської та сабініанської, які названо за імена-
ми послідовників цих шкіл Ліцинія Прокула (учня М. А. Лабеона) та
Мазурія Сабіна (учня Г. А. Капітона).
Відбувалося формування принципів публічного права як права,
що виражає суверенітет римського народу. В основі класичного римсь-
кого права є вчення про природне право та принципи справедливості й
гуманізму. До цього періоду належить розквіт римської юридичної нау-
ки та судової юриспруденції. Інститути права класичної епохи набули
логічно та юридично закінченого вигляду і системи, стали зразком для
приватного права загалом.
Післякласичний період (І–II ст. н. е.). Представниками цього
періоду є Луцій Анней Сенека (4 р. до н. е. – 65 р. н. е.), Марк Валерій
Марціал (40–104), Децім Юній Ювенал (50–130), Публій Корнелій
Таціт (55–120), Луцій Апулей (125–180), для мови яких характерна
своєрідність стилістичних засобів.
З цього періоду відомі імена Марка Манілія та Публія Муція
Сцеволи, яких видатний юрист II ст. Секст Помпоній назвав за-
сновниками цивільного права. Сам же Помпоній, найплідніший серед
юристів II ст., займався викладацькою і літературною діяльністю в
галузі приватного права. Його також справедливо вважають одним з
перших істориків римського права.
У II ст. н. е. з’явилися “Інституції” у дванадцяти книгах відомого
юриста Флорентіна. У перекладі з латинської мови Institutiones означає
настанови, тобто це був посібник з основ права. Одночасно з’явилися
“Інституції” Гая у чотирьох книгах, які стали найпопулярнішим
посібником з римського права в період античності.
На кінець II–початок III ст. припала діяльність найвидатніших
римських юристів Цельса, Л. Юліана, Ульпія Марцелла, Е. Папініана,
Д. Ульпіана, Ю. Павла, Г. Модестіна (учня Д. Ульпіана). Вони
працювали над безліччю проблем з різних галузей публічного і
приватного права, мали добру юридичну ерудицію, зуміли зібрати й
узагальнити в лаконічно точні визначення значний юридичний матеріал
попередників.
12
Вступ
У той період правотворча діяльність у Римській державі більше

зосереджувалася в руках імператора як єдиного і необмеженого
законодавця. Відомі своєю законодавчою творчістю імператори Діо-
клетіан і Костянтин.
Пізня латина (ІII–VI ст.). Античні традиції в літературній
творчості поступово згасали. Як історичне джерело зберегли значення
твори Марцелліна (330–400), св. Ієроніма (348–420), св. Августина
(354–430). У ІV–V ст. почався занепад творчої діяльності юристів,
надто великим був авторитет наукової спадщини їхніх попередників.
Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспруденції
стала знаменита кодифікація римського права візантійським імпе-
ратором Юстиніаном (бл. 482–565), яка отримала назву Corpus iuris
civīlis (Звід цивільного права). Ця праця стала основою законодавства
європейських народів. У 528–534 рр. Юстиніан видав збірку римських
законів та імператорських конституцій під назвою “Codex Iustinianeus”,
яку в XII ст. перейменовано в “Corpus iuris civīlis”. Ця збірка складається
з чотирьох частин: 1) імператорські укази (Codex Iustinianeus) в
дванадцяти книгах; 2) витяги з творів античних правників (Digesta)
у п’ятдесяти книгах; 3) інституції (Institutiones) в чотирьох книгах,
складені на підставі інституцій Гая, Флорентіна, Ульпіана та ін.;
4) новели (Novellae).
З розпадом античного суспільства, падінням Римської імперії (у
476 р.) і формуванням нових народів латинська мова втратила основне
значення як засіб спілкування, проте стала основою для розвитку
романської групи мов, до якої належать італійська, французька,
іспанська, португальська, румунська, молдавська та деякі інші. Ці
мови розвивалися з народної латини і зберегли в лексиці й морфології
ознаки, властиві латинській мові.
У Середньовіччі латинська мова мала важливе значення головно
як мова юриспруденції, освіти, медицини, дипломатії, церкви і
літератури. Закони перших варварських держав у Західній Європі
написані латинською мовою. Міські статути, якими користувалися в
міських управах, також були латиномовні. У XII ст. виникли нові центри
культури та освіти – університети, наприклад, у Болоньї, Оксфорді,
Падуї, Неаполі, Парижі, Севільї, де латинська була мовою викладання
та спілкування.
В епоху Відродження розвивалися національні мови, однак латина
відігравала роль міжнародної мови науки, освіти та дипломатії. Багато
праць написано і видано латинською мовою. Традиція писати цією
мовою наукові трактати і твори зберігалася аж до другої половини
XIX ст.
13
Латиною писали твори видатні вчені й філософи у багатьох країнах

Європи, наприклад, Еразм з Роттердама (1466 –1536) у Голландії, Томас
Мор (1478–1535) в Англії, Джордано Бруно (1548–1600) і Томмазо
Кампанелла (1568–1639) в Італії. Пізніше латинською мовою писали
Бенедикт Спіноза (1632–1677), Ісаак Ньютон (1643–1727), Рене Декарт
(1596–1650), Карл Лінней (1707–1778), Феофан Прокопович (1681–
1736), Григорій Сковорода (1722 –1794) та багато інших.
На наших землях латинська мова функціонувала ще з часів
правління короля Данила Галицького (1201–1264). У першій половині
XIV ст. у Галичині з’явилися перші акти внутрішнього обігу, написані
латинською мовою, так званою актовою латиною. Актова латина,
що охоплює хронологічно період від 20-х років XIV ст. до останньої
третини XVIII ст., збереглася майже в семи тисячах томів рукописних
судово-адміністративних книг Львова, Галича, Жидачева, Перемишля
та інших міст.
14
Lectio prima (I)
Тhема: ALPHABĒTUM LATĪNUM ЛАТИНСЬКИЙ АЛФАВІТ
M E TA
Знати:
- латинський алфавіт;
- правила читання голосних, дифтонгів, приголосних і буквосполучень;
- правила наголосу.
Уміти:
- читати латинські слова;
- ставити наголос у словах.
У латинському алфавіті є 24 букви.
Друковані Писані Назва Вимова
A, a A, a а а
B, b B, b бе б
C, c C, c це ц або к
D, d D, d де д
E, e E, e е е
F, f F, f еф ф
G, g G, g ґе ґ
H, h H, h га г
I, I I, I і і, й
K, k K, k ка к
L, l L, l ель ль
M, m M, m ем м
N, n N, n ен н
O, o O, o о о
P, p P, p пе п
Q, q Q, q ку к
R, r R, r ер р
S, s S, s ес с, з
T, t T, t те т
U, u U, u у у
V, v V, v ве в
X, x X, x ікс кс, кз
Y, y Y, y іпсилон і
Z, z Z, z зета з, ц
15
Вимова латинських звуків

Голосн і
a, e, o, u вимовляють відповідно до українських [а], [е], [о], [у]
i [i]: imperātor – імператор, minister – слуга
[й]: на початку слів і складів перед голосним і всередині між двома голосними:
iudicium – суд, ius – право, maior – більший
y [i]: вживають у словах грецького походження: symbŏlum – знак, systĕma – система,
stylus – стиль.
У XVI ст. для позначення нескладового [й] уведено літеру j (йота). У юридичних
текстах класичної епохи цю літеру не вживали, тому в цьому підручнику її не
використовуємо.
Дифтонги – це сполучення двох різних голосних, які вимовляють як один звук:
ae [e]: praemium – нагорода NB! У сполученнях ae, oe
ое [e]: poena – покарання кожний звук вимовляють окремо,
якщо над е стоїть горизонтальна
риска або дві крапки:
аёr (aēr) – повітря; poёta (poēta) – поет
au [ay]: aurum – золото, audio – слухаю
eu [ey]: Eurōpa – Європа, neuter – жодний (ніхто) з двох.
П ри голосні
c [к] перед голосними a, o, u, au: caput – голова, corōna – вінок
перед приголосними: credo – вірю
та в кінці слів: fac! – роби! dic! – говори!
[ц] перед голосними e, i, y, ae, oe, eu: Cicĕro – Цицерон, decānus – декан, caeremonia
– шанування
g [укр. ґ]: Gaius – Ґай, gloria – слава, gubernātor – управитель
h [г, нім. h]: homo – людина, honorarium – гонорар
k [у словах запозичених з інших мов]: Кalium – калій, Kalendae – Календи, перший
день місяця, Karthāgo – Карфаген
l [ль]: laus – похвала, сlassis – група, littĕra – буква
q вживають лише в сполученні з u (qu) і читають [кв]: aqua – вода,
quintus – п’ятий
s [c]: semestris – семестр (шестимісячний), res – справа
[з]: між голосними – causa – причина, usus – досвід; або між голосною з одного
боку і приголосним m або n з іншого боку: mensālis – столовий
x [kc]: pax – мир , rex – цар; між голосними [кз]: exemplar – зразок
z [з]: у словах грецького походження: zona – пояс, horizon – горизонт; [ц]: у словах
іншомовного походження Zincum – цинк.
16
Lectio prima (I)
Буквосполучення
ngu перед голосним вимовляють [нґв]: lingua – язик, мова;
перед приголосним [нгу]: angǔlus – кут
su після голосного, який становить з ним один склад [св]: Sue-to-ni-us але su-us
ti перед голосним [ці]: comitia – народні збори (коміції), ratio – розум,
якщо перед ti стоять приголосні s, t, x, то читають [ті]: mixtio – змішування, ostium
– двері; ti вимовляють як [ті] також, якщо на нього падає наголос або перед ним
стоїть n: totīus – родовий відмінок однини від totus – цілий, gentium – родовий
відмінок множини від gens – плем’я, народ
Буквосполучення ch, ph, rh, th трапляються у словах грецького походження і їх

читають так:
ch [х] schola – школа rh [p]: rhetor – промовець
charta – папір rhombus – ромб
ph [ф]: phosphŏrus – фосфор th [т] theatrum – театр
triumphus – тріумф rhythmus – ритм
Правила наголосу
Наголос падає на другий склад від кінця слова, якщо він довгий. Якщо другий
склад від кінця короткий, то наголошують третій склад від кінця слова.
Наголос ніколи не падає на перший склад від кінця слова.
Довгий склад
1. Довгим за природою є cклад, який містить довгий голосний ā, ē, ī, ō, ū:
natūra – природа, disciplīna – виховання, corōna – вінок.
Довгими за природою є також дифтонги ае, ое, аu, eu: poena – покарання, causa
– причина.
2. Довгим за положенням є голосний другого складу, якщо після нього іде два
або більше приголосних: semestris – семестр, progressus – поступ уперед.
Примітка.
Якщо після голосного другого складу з кінця йде буквосполучення b, d, p, t, c, g з l
або r (pl, tl, cl, gl, br, dr, pr, tr, cr, gr), то другий склад з кінця короткий.
3. Літери x і z розглядають як складні звуки, тому голосний перед ними довгий:
complexus – поєднання, oryza – рис.
Короткий склад
1. Склад є коротким, якщо містить короткий за природою голосний ă, ě, ĭ, ŏ, ŭ,
y: littěra – буква, domĭnus – господар.
17
2. Голосний звук перед голосним завжди короткий: audio – слухаю, lectio –

заняття, auditorium – приміщення для слухання.
3. Перед буквосполученнями ch, rh, ph, th голосні вважають короткими, вони
не становлять довготи за положенням: philosophus – філософ.
Поділ на склади
Кількість складів відповідає кількості голосних.
У латинській мові поділ на склади буває таким:
1) між двома голосними: the-at-rum, tu-us;
2) приголосний часто належить до наступного складу: do-mĭ-nus, la-bor;
3) у групі з двома приголосними в середині слова: lit-těra, cen-tum;
4) у групі з трьох приголосних у середині слова, між другим і третім
приголосним: se-mes-tris, sim-pli-cĭ-tas;
5) дифтонги утворюють один склад: au-di-o, Eu-rō-pa;
6) префікс завжди виділяють: pro-gres-sus, ad-vo-cā-tus.
Велика буква
У латинській мові велику букву вживають на початку речення, з великої букви
пишуть власні імена, назви народів, місяців і похідні від них прикметники та
прислівники: Marcus Tullius Cicĕro, Roma, Romānus, Latium, Latīnus, November.
Вправи для читання Pensa ad legendum

Поділіть слова на склади, визначте місце наголосу в словах і прочитайте:
I. Civĭtas, culpa, senātus, iurisprudentia, constitutio, iudex, disciplīna, conflictus,

praesidium, collēga, praetor, aedīles, foedus, Caesar, Augustus, auditorium,
auxilium, causa, audītor, gaudium, Eurōpa, codex, exemplar, lex, rex, examināre,
exercĭtus;
II. Littĕra, iniuria, ianua, Iulia, coniectūra, mysterium, cyclus, cylindrus, cyparissus,
Cyprus, clepsydra, stylus, censūra, Cicĕro, socius, civis, officiālis, censor, carcer,
consensus, collegium, curātor, et cetĕra, cultūra, pactum, incognĭtus, cancellarius;
III. Homo, genus, generatio, agitātor, humānus, hymnus, globus, historia, harmonia,
genealogia, habĭtus, genĭtor, geometria, gesticulatio, cognōmen, ignorantia,
consultum, legitĭmus, Valerius, tabŭla, salutatio, consul, legātus, lux, luxuria,
populāris, filiālis, valĭdus, tribūnal;
IV. Basis, status, risus, rustĭcus, sensus, absolvĕre, illusio, revisio, translatio, casus,
ostium, successio, antīquus, colloquium, quaestor, quantĭtas, quattuor, quinque,
aquaeductus; lingua, sanguis, linguātus, bilinguis; Suebus, consuetūdo, suāvis,
exitus;
18
Lectio prima (I)
V. Phantasia, philologia, Philippus, phoenix, symphonia, Pythagŏras; Rhamses,

Tyrrhēnum, schola, chorus, thermae, Scytha, transportatio, transactio, constructio,
ratio, Clementia, Terentia, declamatio, dynastia, Attius, charta, influenza, zoon,
curatio, оedēma;
VI. Resolutio, praesentia, foederātus, collectio, docens, discussio, agnosco,
gradatio, Herodŏtus, alternatio, lector, legālis, iurisdictio, aedificatio, symposium,
iustus, civīlis, centum, iuramentum, candidātus, progrēssus, tribūnus, universus,
argumentum, rector, decānus, Universĭtas Leopoliensis.
19
Lectio secunda (II)
Тhема: ДІЄСЛОВО. ТЕПЕРІШНІЙ

VERBUM. PRAESENS ЧАС ДІЙСНОГО СПОСОБУ
INDICATĪVI ACTĪVI. АКТИВНОГО СТАНУ.
IMPERATĪVUS PRAESENTIS НАКАЗОВИЙ СПОСІБ.
Sapēre aude
М Е ТА
Знати:
- граматичні категорії дієслова, словникову форму, як визначити основу та
дієвідміну;
- значення, уживання та творення форм теперішнього часу дійсного спосо-
бу активного стану від дієслів першої–четвертої дієвідмін;
- правило утворення наказового способу;
- латинські юридичні терміни та фразеологізми до теми;
- латинські сентенції до теми.
Уміти:
- прочитати основні форми дієслова у словнику;
- утворювати і визначати граматичні форми теперішнього часу дійсного
способу активного стану дієслів першої–четвертої дієвідмін;
- утворювати наказовий спосіб теперішнього часу від дієслів першої–
четвертої дієвідмін;
- перекладати у реченнях форми теперішнього часу активного стану та
наказового способу;
- пояснити значення латинізмів у юридичній та діловій мові.
Граматичні категорії дієслова

Латинські дієслова мають такі граматичні категорії: часу (tempus), способу
(modus), стану (genus), особи (persōna), числа (numĕrus) і дієвідміни (coniugatio).
Система часів дієслова налічує:
♦ шість часів: теперішній (praesens), минулий недоконаного виду (imperfec-
tum), минулий доконаного виду (perfectum), давноминулий (plusquamperfectum),
майбутній недоконаного виду (futūrum I (primum)), майбутній доконаного виду
(futūrum II (secundum));
♦ три способи: дійсний (indicatīvus), умовний (coniunctīvus), наказовий (im-
perativus);
♦ два стани: активний (actīvum) і пасивний (passīvum);
♦ три особи: перша особа (persōna prima), друга особа (persōna secunda),
третя особа (persōna tertia);
♦ два числа: однина (singulāris) і множина (plurālis).
20
Lectio secunda (II)
Латинські дієслова поділяють на чотири дієвідміни залежно від кінцевого

основи інфекта (основи теперішнього часу).
Крім особових форм (я засуджую, ти засуджуєш тощо), у латинській мові
уживають неособові дієслівні форми: неозначену форму дієслова (infinitīvus),
дієприкметник (participium), віддієслівний іменник зі значенням мети (supīnum),
віддієслівний іменник (gerundіum) та віддієслівний прикметник (gerundīvum).
Основні форми дієслова

Латинські дієслова подають у словнику в чотирьох основних формах:
1) перша особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану
має закінчення -о (persōna prima singulāris praesentis indicatīvі actīvi): accūsо –
звинувачую;
2) неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitīvus
praesentis actīvi) має закінчення -re: accusāre – звинувачувати;
3) перша особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу
активного стану має (persōna prima singulāris perfecti indicatīvі actīvi) закінчен-
ня -і: accusāvi – я звинуватив;
4) віддієслівний іменник (supīnum) має закінчення -um: accusātum – зви-
нувачення.
Усі дієслова записують у словнику в скороченому вигляді. Наприклад:
accūso, accusāre, accusāvi, accusātum (accūso, āre, āvi, ātum) – звинувачувати;
possideo, possidēre, possedi, possessum (possideo, ēre, sedi, sessum) – володіти; de-
fendo, defendĕre, defendi, defensum (defendo, ĕre, ndi, nsum) – захищати; audio,
audīre, audīvi, audītum (audio, īre, īvi, ītum) – слухати.
У складних випадках основні форми пишуть повністю:
do, dare, dedi, datum – видавати, відпускати;
vivo, vivĕre, vixi, victum – жити.
Латинські дієслова мають три основи, які визначають за основними формами
дієслова:
1) основа інфекта, яку визначають відкиданням від інфінітива закінчення
-re/-ĕre: accusā-re (від цієї форми утворюють часи системи інфекта активного і
пасивного станів, дієприкметник теперішнього часу, наказовий спосіб, герундій
та герундив);
2) основа перфекта, яку визначають відкиданням від першої особи перфекта
закінчення -і: accusāv-i (від цієї форми утворюють часи системи перфекта
активного стану, інфінітив минулого часу активного стану);
3) основа супіна, яку визначають відкиданням від форми супіна закінчення
-um: accusāt-um (від цієї форми утворюють дієприкметники минулого і майбутнього
часу, часи системи перфекта пасивного стану).
21
П р и м і т к а. У ході вивчення дієслова в Praesens, Imperfectum і Futūrum I у підручнику

дієслова подано тільки у двох основних формах: 1) перша особа однини теперішнього
часу дійсного способу активного стану; 2) неозначена форма дієслова теперішнього
часу активного стану. Словникова форма: accūso, āre – звинувачувати; possideo, ēre
– володіти; defendo, ĕre – захищати; audio, īre – слухати.
Поділ дієслів на дієвідміни (coniugatiōnes):

Неозначена форма Дієвідміна
Основа Закінчення основи
Infinitīvus Coniugatio
accusāre – звинувачувати accusā- -ā- Перша (I)
possidēre – володіти possidē- -ē- Друга (ІІ)
defendĕre – захищати defend- приголосний або Третя (III)
statuĕre – ставити statu- -ŭ-, або -ǐ
audīre – слухати audī- -ī- Четверта (IV)
Praesens indicatīvi actīvi

Теперішній час дійсного способу активного стану
Теперішній час дійсного способу активного стану в латинській мові практич-
но збігається з уживанням теперішнього часу в українській мові. Теперішній час
використовують для:
1) позначення дії, яка відбувається в цей момент: Сausam privātam audit. Він
слухає приватну справу;
2) позначення загального явища: Homĭnes memoriam habent. Люди мають
пам’ять;
3) яскравої розповіді про минуле: Et Caesar supĕrat. І Цезар перемагає.
Утворюється від основи інфекта додаванням таких особових закінчень:
Persona Singulāris Plurālis
1 -o -mus
2 -s -tis
3 -t -nt
Зра зки від м ін ю ва н н я

Singulāris
Сoniugatio Сoniugatio Сoniugatio Сoniugatio Сoniugatio

Per- prima (І) secunda (ІІ) tertia (ІІІ) tertia (ІІІ) quarta (IV)
sona accusā-re possidē-re – defend-ĕre cap-ĕre audī-re
звинувачувати володіти захищати брати слухати
1 aссus-o (accusa+o) posside-o defend-o capі-о audi-o
2 accusa-s possǐde-s defend-i-s capі-s audi-s
3 accusa-t possǐde-t defend-i-t capi-t audi-t
22
Lectio secunda (II)
Plurālis
1 accusā-mus possidē-mus defend-ĭ-mus сapĭ-mus audī-mus

2 accusā-tis possidē-tis defend-ĭ-tis сapĭ-tis audī-tis
3 accusa-nt possǐde-nt defend-u-nt сapi-u-nt audi-u-nt
NB! У дієслів третьої дієвідміни з основою на приголосний та -ŭ, починаючи з другої особи
однини і закінчуючи другою особою множини, між основою та особовим закінченням
вставляють голосну -і, а в третій множини – -u. У дієслів третьої дієвідміни з основою
на -і особові закінчення приєднують безпосередньо до цієї основи, крім третьої особи
множини, де між основою та закінченням вставляють голосний -u: facio, facis, facit,
facǐmus, facǐtis, faciunt. У дієслів четвертої дієвідміни в третій особі множини між
основою та особовим закінченням додають тематичне -u.
Praesens indicatīvi
допоміжного дієслова sum, esse (бути)
Persоna Singulāris Plurālis
1 sum − (я) є sumus − (ми) є
2 es − (ти) є estis − (ви) є
3 est − (він, вона, воно) є sunt − (вони) є
NB! У разі відмінювання латинських дієслів особові займенники не вживають: acusāmus –

ми звинувачуємо. Про особу свідчить особове закінчення дієслова.
Дієслово esse може виконувати функцію дієслова-зв’язки або частини складеного
іменного присудка:
Roma in Italia est. Рим є (розташований) в Італії.
Homo sum. Я – людина.
Imperatīvus
Наказовий спосіб
Наказовий спосіб теперішнього часу (imperativus prаеsentis) у латинській
мові має дві форми: другої особи однини і другої особи множини. В однині форма
наказового способу для дієслів першої, другої і четвертої дієвідмін збігається з
основою теперішнього часу, а у третій дієвідміні до цієї основи додають -е. У
множині у першій, другій і четвертій дієвідмінах до основи додають -te, у третій
дієвідміні – -ĭte (де ĭ є сполучним голосним).
23
Наказовий спосіб
Неозначена
Дієвідміна Основа друга особа друга особа
форма
однини множини
Перша (І) accusāre accusā- accusa! accusā-te!
Друга (ІІ) possidē-re possidē- posside! possidē-te!
Третя (ІІІ) defend-ĕre defend- defend-e! defend-ĭ-te!
statu-ĕre statu- statu-e! statu-ĭ-te!
cap-ĕre cap- cap-e! cap-ĭte!
Четверта (IV) audī-re audī- audi! audī-te!
Виняток становлять форми другої особи однини для дієслів:

dicĕre (говорити) – dic (говори);
facĕre (робити) – fac (роби);
ducĕre (вести) – duc (веди);
ferre (нести) – fer (неси).
Наказовий спосіб дієслова sum, esse (бути)

Singulāris Plurālis
es − будь este − будьте
Заперечні форми наказового способу виражають неозначеною формою

дієслова у поєднанні зі словами noli (в однині) та nolǐte (у множині), що є формами
наказового способу від дієслова nolo – не хочу.
Singularis Pluralis
noli nocēre (не шкодь) nolīte nocēre (не шкодьте)
noli audīre (не слухай) nolīte audīre (не слухайте)
Вправи
1. Утворіть infinitīvus praesentis actīvi від таких дієслів (цифра означає
дієвідміну):
аrguo, 3 – доводити; сogĭto, 1 – думати; taceo, 2 – мовчати; ambŭlo, 1 – про-
гулюватися; scio, 4 – знати; consentio, 4 – погоджуватись; nomĭno, 1 – називати;
disco, 3 – вчитися; credo, 3 – вірити; lego, 3 – читати; interrŏgo, 1 – питати; sentio,
4 – відчувати.
2. Визначте дієвідміну, основу praesens і утворіть imperatīvus:
aedifiсāre – будувати, formāre – утворювати, сredĕre – вірити, dividĕre – ділити,
finīre – закінчувати, signāre – позначати, vivĕre – жити, servāre – зберігати, repetĕre –
повторювати, debēre – бути винним, auscultāre – вислуховувати, tegĕre – укривати,
nutrīre – годувати, approbāre – схвалювати, сonstituĕre – постановляти.
24
Lectio secunda (II)
3. Провідміняйте дієслова в praesens indicatīvі actīvi:

finio, īre – закінчувати; habeo, ēre – мати; dico, ěre – говорити; facio, ěre –
робити; condemno, āre – засуджувати; arguo, ĕre – доводити.
4. Утворіть форми третьої особи однини і множини теперішнього часу
дійсного способу активного стану:
sentīre – відчувати, dāre – давати, adhibēre – застосовувати, parāre – приготовляти,
repetĕre – повторювати, defendĕre – захищати, movēre – рухати, quaerĕre – шукати,
dignoscĕre – розпізнавати, locāre – розміщувати.
5. Поясніть дієслівні форми та перекладіть:
puniunt, repĕte, student, finiunt, audi, ambŭlant, scribunt, lege, debēmus, laborāre,
dant, discunt, ausculta, vivit, defendit, noli vetāre, cavēre, emіt, condemna, accūsas,
habēmus, agit, sunt, capiunt, vendit, tenēmus, vetat, nolīte peccāre.
6. Визначте дієвідміну, назвіть дієслова в основних формах:
absolvĭmus, sentiunt, accusāte, dant, agunt, venīre, legĭtis, dividĭte, habet, vident,
amat, legis, audīte, crede, esse.
7. Прочитайте і перекладіть українською мовою.
1. Testamentum fac! 2. Dicěre pro et contra. 3. Nemo debet. 4. Ego respondeo,
tu interrŏgas. 5. Bene laborātis. 6. Semper bene laborāre debētis. 7. Saepe erras; noli
errāre. 8. Quod agĭtis, bene agĭte. 9. Quod nescis, noli dicěre. 10. Audi et responde,
si interrŏgo. 11. Audīte attente, quod dico. 12. Cur non respondes, si interrŏgo.
13. Nolīte dicěre, si tacēre debētis. 14. Iubēre, non vetāre. 15. Hoc agǐte. 16. Condemnant.
17. Bene laborāre debēmus. 18. Primo deliberāte, deinde dicĭte. 19. Vive hodie.
20. Dicĕre non est facĕre. 21. Si iudĭcas, cognosce. 22. Cur iudĭcas iniuste? Iudĭca iuste!
23. Vivĕre est cogitāre (Cic.)1. 24. Respondēre, cavēre, agĕre2.
8. Перекладіть латинською мовою.
1. Засуджують. 2. Не засуджуй. 3. Відповідайте, якщо питають. 4. Він
забороняє. 5. Не бійся. 6. Хваліть.
Ex historiā civitātis et iuris Romae

1
Цицерон Марк Туллій (Marcus Tullius Cicĕro (106–43 до н. е.) – політичний діяч,
юрист і адвокат, письменник, ідеолог республіканського ладу, найвидатніший
майстер красномовства. У політичній кар’єрі Цицерона були посади квестора,
претора консула. До нас дійшли 58 промов, трактати з риторики і філософії,
800 листів. З промов, виголошених на посаді консула, найпопулярнішими були
чотири проти Катіліни. Політико-правові проблеми розглянуті в працях “Про
державу”, “Про закони”, “Про обов’язки”.
25
2
За Цицероном, діяльність юристів зосереджувалась у
трьох основних формах:
1) надання громадянам консультацій, юридичних
порад щодо тих чи інших спірних ситуацій (resроndēre);
2) вироблення формул для юридичних дій (cavēre);
3) керівництво процесуальними діями під час веден-
ня справ у судах (agĕre).
М. Т. Цицерон
Латинізми в юридичній термінології та діловій мові

Апелювати, апеляція (лат. appello, āre, āvi, ātum – звертаюсь) – оскаржувати
яку-небудь судову постанову чи рішення щодо вищої судової інстанції, яка
має право переглянути справу.
Вето (лат. veto, āre, āvi, ātum – забороняю) – заборона, право глави держави
заборонити або припинити дію закону, ухваленого парламентом.
Емігрувати, еміграція (лат. emigro, āre, āvi, ātum – виселятися, переселятися) –
вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей.
Імігрувати, іміграція (лат. immigro, āre, āvi, ātum – вселятися, в’їжджати) – в’їзд
іноземців у країну на тривале або постійне проживання.
Конфіскувати, конфіскація (лат. confisco, āre, āvi, ātum – вилучаю у власність
держави; fiscus, i m – кошик, ящик, каса, державна скарбниця, фінанси, фіск)
– примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини
майна в судовому або адміністративному порядку.
Кредо (лат. credo, ěre, didi, dǐtum – вірити): 1) символ віри; 2) переконання;
3) основи світосприймання.
Опонувати, опозиція (лат. oppōno, ěre, posui, posǐtum – протиставляти,
протистояти, заперечувати): 1) протидія, опір; 2) група осіб усередині
якоїсь організації тощо; 3) фракції партій або груп у парламенті.
Презентувати, презентація (лат. рrae-sum, esse, fui – бути особисто присутнім, стояти
на чолі): 1) публічне представлення чого-небудь нового, що недавно з’явилося, було
створено; 2) фін. пред’явлення до відшкодування, виплати грошового документа;
3) передавати що-небудь у власність як подарунок, дарувати.
Преференції (лат. praefĕro, fеrre – вважати за ліпше, віддавати перевагу)
– переваги, привілеї, пільги, фінансово-економічні пріоритети, особливо
сприятливі умови, які надають окремим державам для підтримки певних видів
діяльності. Відбувається у формі зниження податків, звільнення від платежів,
знижок з мита, вигідних (пільгових) довготермінових кредитів.
26
Lectio secunda (II)
Прогресувати, прогрес (лат. progredior, gredi, gressus sum – йти вперед,

рухатися вперед, робити успіхи) – розвиток нового, рух до вищого ступеня
розвитку, зміни на ліпше.
Латинська юридична фразеологія

Absolvo. Виправдовую.
Agěre. Рухати, вести; переслідувати; підбурювати; обговорювати; здійснювати;
керувати; діяти, чинити; судити, переслідувати у судовому порядку; захищати
(у суді).
Agěre iniuriam. Висунути позов про відшкодування збитків.
Appello. Апелюю (загальноприйнятий початок скарги в римському праві).
Bonis nocet, qui malis parcit (Sen.). Добрим шкодить той, хто щадить злих.
Condemno. Засуджую.
Convĕnit. Домовлено, погоджено, вирішено.
Decet. Так треба; так годиться; так слід.
Dic, duc, fac, fer. Говори (правду), веди (справу чесно), роби (що потрібно),
перенось (стійко труднощі) (чотири заповіді юриста).
Honeste vivěre, altĕrum non laeděre, suum cuique tribuěre. Чесно жити, не робити
зла іншим, кожному віддавати своє.
Immittěre. Відпускати, відправляти, відсилати; проводити, відводити; підсилати,
допускати; вводити у володіння; допускати до володіння.
In esse. Бути живим, наявним, дійсним.
Libĕro. Звільняю.
Non possŭmus. Не можемо (категорична відмова).
Respondēre, cavēre, agĕre. Давати відповіді, оформляти документи, виступати в
суді (три види діяльності юриста).
Tenēte memoriā sententias Latīnas

Віs dat, qui cito dat. Двічі дає той, хто дає вчасно.
Cogĭto, ergo sum. Я мислю, отже, я існую.
Divĭde et impĕra! Поділяй і пануй!
Dum spiro, spero. Доки дихаю, я сподіваюсь.
Fac simǐle. Зроби подібне (копія документа).
Festina lente! Поспішай повільно!
Fide, sed cui vide. Довіряй, але знай (дивись) кому.
Nota bene! (NB!) Зазнач добре! Зауваж добре!
Qui non labōrat, non mandūcet. Хто не працює, той не їсть.
Qui quaerit, repĕrit. Хто шукає, той знаходить.
Qui tacet, consentit. Хто мовчить, погоджується.
Quidquid discis, sibi discis. Що ти вчиш – вчиш для себе.
27
Quod nocet, docet. Що завдає збитків, навчає.

Salve! Salēte! Будь здоровий! Будьте здорові! (Форма привітання).
Vale! Valēte! Бувай здоровий! Бувайте здорові! (Форма прощання).
Vivěre est militāre. Жити – означає боротися.
Запам’ятайте абревіатури
A. – Absolvo (Виправдовую). L. – Libĕro (Звільняю).
С. – Condemno (Засуджую). N. B. – Nota bene (Зазнач добре! Зауваж добре).
Vocabularium
accuso, āre обвинувачувати interrǒgo, āre питати
ago, ěre вести, діяти, виступати в суді iubeo, ēre наказувати
ambŭlo, āre гуляти iudico, āre судити
approbo, āre схвалювати іuste законно
arguo, ĕre доводити провину labōro, āre працювати
attente уважно laudo, āre хвалити
ausculto, āre вислуховувати nemo ніхто
bene добре nescio, īre не знати
сapio, ĕre брати, хапати noceo, ēre шкодити
caveo, ēre остерігатися pecco, āre учиняти проступок,
cognosco, ĕre пізнавати помилятися
condemnо, āre засуджувати possideo, ēre володіти, займати
consentio, ĭre погоджуватись primo спочатку
contra проти pro за
convenio, īre погоджуватись punio, īre битися, боротися
cumŭlo, āre збільшувати qui, quae, quod який, яка, яке
cur? чому? respondeo, ēre відповідати
debeo, ēre бути винним, бути боржником saepe часто
defendo, ěre захищати salveo, ēre, - бути здоровим
deinde згодом scribo, ĕre писати
deliběro, āre думати semper завжди
derŏgo, āre відміняти servo, āre зберігати
dico, ěre говорити, називати, призначати si якщо
dignosco, ĕre розпізнавати studeo, ēre вивчати
disco, ĕre вчитися sum, esse, fui бути
divǐdo, ěre ділити, розділяти taceo, ēre мовчати
ego я teneo, ēre тримати
erro, āre помилятися timeo, ēre боятися
facio, ěre робити tu ти
fero, ferre носити, переносити valeo, ēre бути здоровим, мати силу
fido, ěre вірити, довіряти vendo, ĕre продавати
finio, īre закінчувати veto, āre забороняти
habeo, ēre мати vivo, ěre жити
hic, haec, hoc цей, ця, це
hodie сьогодні
28
Lectio tertia (III)
Тhема: NOMEN SUBSTANTĪVUM. ІМЕННИК.

DECLINATIO I (PRIMA) ПЕРША ВІДМІНА ІМЕННИКІВ
Scientia potentia est
М Е ТА
Знати:
- відмінкові закінчення іменників першої відміни;
- прийменникове керування;
- порядок слів у латинському реченні;
- лексичний мінімум;
Уміти:
- утворювати і визначати відмінкові форми іменників першої відміни;
- перекласти найпростіше латинське речення;
- пояснити значення суфікcів іменників першої відміни;
- утворити прийменникові конструкції з іменниками першої відміни;
Граматичні категорії іменника

Іменники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа
(numĕrus), відмінка (сasus).
У латинській мові іменники поділяють на три роди (genĕra):
1) masculīnum (m) – чоловічий рід;
2) feminīnum (f) – жіночий рід;
3) neutrum (n) – середній рід.
Деякі іменники можуть належати одночасно до двох родів: civis, is m, f
(громадянин, громадянка).
Іменники мають два числа (numĕri):
1) singulāris – однина;
2) plurālis – множина.
Деякі слова мають тільки форму однини (fides, ĕi f – віра) або множини
(nuptiae, ārum f – весілля, шлюб).
Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (casus):
Nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)
Genetīvus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)
Datīvus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)
Accusatīvus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)
29
Ablatīvus (Abl.) – аблатив, або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому?

на чому? де? коли? звідки?)
Vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.
У латинському аблативі злилися три індоєвропейські відмінки, які первісно
існували в латинській мові:
1) instrumentālis (інструментальний, або орудний, відмінок), що означає
знаряддя або засіб дії;
2) locatīvus (місцевий відмінок), що означає місце дії;
3) ablatīvus (віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого
щось віддаляється.
У латинській мові іменники поділяють на п’ять відмін (declinatiōnes) залежно
від закінчення історичної основи:
перша відміна – основа на -ā;
друга відміна – основа на -ŏ /-ĕ;
третя відміна – основа на приголосний або -ĭ;
четверта відміна – основа на -ŭ;
п’ята відміна – основа на -ē.
Оскільки історичну основу виділити важко, то належність іменника до відміни
визначають за закінченням родового відмінка однини
Declinatio І ІІ ІІІ ІV V
Закінчення -ae -ī -ĭs -ūs -ēi
ПЕРША ВІДМІНА ІМЕННИКІВ
До першої відміни належать іменники жіночого роду, які в родовому відмінку

однини (Gen. Sing.) мають закінчення -ae, а в називному (Nom. Sing.) – -a:
causa, ae f – причина, судова справа (юр.) familia, ae f – сім’я
victoria, ae f – перемога rea, ae f – відповідачка
iurisprudentia, ae f – юриспруденція, regŭla, ae f – правило
правова наука
Також до першої відміни належать деякі іменники чоловічого роду, які
означають переважно:
1) професію:
аgricŏla, ae m – землероб dentistа, ae m – зубний лікар
30
Lectio tertia (III)
collēga, ae m – колега scriba, ae m – писар

pirāta, ae m – пірат poēta, ae m – поет
2) народність:
Scytha, ae m – скіф Belga, ae m – бельгієць.
За першою відміною відмінюють також прикметники жіночого роду, що
закінчуються на -а. Вони узгоджуються з іменниками, до яких належать, у роді,
числі та відмінку, їх ставлять після означуваного слова, наприклад, causa privāta
– приватна справа.
Відмінкові закінчення іменників першої відміни

Casus Singulāris Plurālis
Nom. -a -ae
Gen. -ae -ārum
Dat. -ae -is
Acc. -am -as
Abl. -ā -is
Voc. -a -ae
Зразок відмінювання
persōna, ae f – особа; основа person-
Nom. рerson-a persōn-ae
Gen. persōn-ae person-ārum
Dat. persōn-ae persōn-is
Acc. persōn-am persōn-as
Abl. persōn-ā persōn-is
Voc. persōn-a persōn-ae
Найважливіші суфікси іменників

першої відміни у юридичній термінології
Суфікс Значення суфікса Приклади
-ūr дія або її результат cultūra – культура
dictatūra – диктатура
сensūra – цензура
delatūra – звинувачення
-ŭl, -ǒl, -cŭl, зменшувальне formŭla – формула
-el(l)-, -ill- querēla – скарга
-īn(a) заняття чи місце занять disciplīna – дисципліна, навчальний
предмет
-tia, -entia якість, абстрактне поняття differentia – різниця
competentia – узгодженість
confidentia – довіра
31
Крім власне латинських, до першої відміни належать також іменники:

1) грецького походження жіночого роду, які в родовому відмінку однини
мають закінчення -еs, а у називному – -е:
роlitice, es f – громадянство, політика; syncŏpe, es f – непритомність, apnoë, ës
f – зупинка дихання;
2) грецького походження чоловічого роду, які у родовому відмінку мають
закінчення -ае, а у називному – -es: antagonistes, ae m – cуперник, ворог.
У разі відмінювання ці іменники в деяких відмінках зберігають грецькі
закінчення.
Praepositiōnes
Прийменники
Прийменники в латинській мові можна вживати або з акузативом, або з
аблативом. Два прийменники in (в, на) та sub (під) можна вживати з обома
відмінками. Це залежить від поставленого питання: якщо ми ставимо питання
куди?, то вживаємо акузатив, якщо питання де?, то вживаємо аблятив.
Praepositiōnes cum Praepositiōnes cum Praepositiōnes cum Accusatīvо

Accusatīvо Ablatīvо (куди?) et Ablatīvо (де?)
ad – до, при a (b) – від in – в, на
apud – у, біля cum – з (разом) sub – під
contra – проти de – з, про
post – після e, ex – з (від)
ante – до pro – за, замість
super – над sine – без
per – через
еxtra – поза, за
іnter – між
1. П рийм енн и ки , які вжи ва ют ь з Accusatīvus:

ad – до, при, для: ad familiam – до сім’ї
ante – перед: ante coenam – перед обідом
apud – біля, при: apud сollēgam – біля колеги
contra – проти, навпроти, всупереч: contra famam – усупереч чутці
extra – поза, за: extra villam – поза будинком
inter – серед, між: inter horam tertiam et quartam – між третьою і четвертою
годиною
per – через, протягом: per viam – через дорогу
post – позаду, після: post castram – позаду табору
trans – через, по той бік: trans silvam – через ліс.
32
Lectio tertia (III)
2. Прийменник и , які вжи ва ют ь з Ablatīvus:

a, ab – від, з боку когось: ab insŭlā – від острова, a te – з твого боку
cum – з кимсь, чимось: cum сollēga – з колегою
de – про, від (кого, чого): de patria – про батьківщину, de causā – про справу
e, ex – з когось, чогось, внаслідок: e terrā – із землі
pro – перед, замість, для, за: pro castris – перед табором, pro patriā – за
батьківщину
sine – без: sine causā – без причини, sine curā – без турботи.
3. Прийменник и , які вжи ва ют ь з Accusatīvus та Ablatīvus:
in – в, на: in Italiam – в Італію, in Italiā – в Італії
sub – під: sub aquam – під воду, sub aquā – під водою.
4. Прийменник и , які вжи ва ют ь з Genetīvus:
causa – через, з причини: belli causa – через війну
gratia – для, заради: exempli gratia – для (заради) прикладу.
Вправи
1. Провідміняйте іменники:
сulpa, ae f; causa, ae f; rea, ae f.
2. Перекладіть латинською мовою вирази з прийменниками:
під опікою, без причини, для покарання, у кабінеті, до протоколу, протягом
години, без затримки, між колегами, внаслідок затримки, всупереч
протоколу.
3. Перекладіть українською мовою речення.
1. Schola via ad scientiam est. 2. Lingua Latīna in iurisprudentia necessaria est.
3. Divitiārum gloria semper fluxa est. 4. Invidia caeca est. 5. Tutēla testamentaria et
legitĭma est. 6. Ira saepe causa iniuriae est. 7. Philosophia est magistra vitae. 8. Agricŏla
villam possĭdet. 9. Alpha et omega. 10. Non scholae sed vitae discĭmus. 11. Charta
non erubescit. 12. Fama volat. 13. Materia aeterna est. 14. Sanam formam vitae tenēte!
(Sen.). 15. Fortūnam citius reperīre, quam retinēre. 16. Causam dico. 17. Pecuniam
solvěre debētis. 18. Sententia mea vera est. 19. Formŭla1 est parva forma. 20. Formŭlam
scribit. 21. Formŭlā cadĭmus. 22. Sub regŭlam2 cadĭmus. 23. Bonam regŭlam habēmus.
24. Habeo fiduciam3. 25. Vindictam4 imponit. 26. Magna neglegentia culpa5 est, magna
culpa dolus est (Paul.). 27. Mea culpa lata est. 28. Culpam nego. 29. In curiam6 veniunt.
30. Contumacia cumŭlat poenam. 31. Non est facĭle mutāre natūram.
4. Перекладіть текст.
De Italiā antiquā
Insŭlae Italiae pars Italiae sunt. Paeninsŭlae Italiae natūra incŏlis amīca est. Itǎque
Italiam etiam advēnae tenent. Advēnae non solum paeninsŭlae Italiae terras, sed etiam
33
Карта Стародавньої Італії
34
Lectio tertia (III)
insŭlas Italiae propinquas, Siciliam, tenent. In tabŭla multas colonias, praecipue Graecas,
vidēmus, ut Cumas, Syracūsas. Coloniae praecipue in ora maritĭma sitae sunt, Sardinia
et Corsĭca incŏlis minus amīcae sunt. Itaque in Sardinia et Corsǐca non multas colonias
vidēmus.

1
Formŭla, ae f формула – це письмове розпорядження, що його скеровує по-
садова особа (претор) судді. Воно містить вказівку на обставини та умови, за яких
суддя міг винести те чи інше рішення. Починалася іменем судді, який мав розгля-
дати справу (Gaius iudex esto – Нехай суддею буде Гай). Далі йшла найважливіша
частина формули – intentio (звинувачення), у якій містився виклад суті позовної
претензії з обов’язковим найменуванням позивача і відповідача, поручителів
(якщо такі були). Другу основну частину формули називали condemnatio (вирок):
у ній судді пропонували задовольнити позов, якщо інтенція підтвердиться, або
відмовити, якщо вона не підтвердиться. Факультативними частинами формули
були demonstratio (доказ) та adiudicatio (присудження). Demonstratio – коротке
додаткове пояснення з перерахуванням фактів і обставин справи у випадку, якщо
за характером інтенції судді важко визначити суть спору; цю частину формули,
зазвичай, формулювали перед інтенцією. Adiudicatio – це надання претором судді
додаткових правових можливостей (наприклад, розподіл спадку): присудити одній
стороні неподільну річ, а іншій – надати грошову компенсацію. У формулу за по-
треби могли бути включені такі частини, як exceptio (вилучення, виключення) i
praescriptio (припис). У частині формули, яку називали еxceptio, претор фіксував
заперечення відповідача проти позову (наприклад, exceptio doli – посилання на
умисел обвинувачувача під час укладання договору). Прескрипцією (напис) на-
зивали частину формули, яка йшла безпосередньо після призначення судді. Такий
припис робили для того, щоб зазначити, що в цьому випадку позивач претендує не
на все, що йому належить, а лише на частину. Включенням прескрипції позивач
попереджав погашальну дію літісконтестації (litis contestatio − засвідчення спору)
та забезпечував змогу надалі повернути собі решту суми, яка йому належить. У
формулярному процесі судове рішення оскарженню не підлягало і відразу набува-
ло законної сили, його визнавали за істину (res iudicāta pro veritāte accipĭtur).
2
Regŭla, ae f – правило (regŭla iuris – норма, критерій, правило, принцип права).
3
Fiducia, ae f – вірність, надійність, упевненість у собі. У римському праві
термін фідуція – це акт, заснований на довірі, а також річ, яку продають з правом
повторної її купівлі протягом певного часу.
4
Vindicta, ae f – преторський жезл звільнення, віндикта (торкаючись
преторським жезлом до раба в присутності претора або іншої посадової особи,
заявник відпускав його на волю).
35
5
Сulpa, ae f. Римські юристи виділяли три ступені провини (culpa в широкому
розумінні): 1) умисел (dolus); 2) груба необережність (culpa lata); 3) легка
необережність (culpa levis). Слово culpa в римському праві мало два значення: у
широкому розумінні це провина як родова категорія, у вузькому розумінні culpa –
необережність.
6
Curia, ae f – курія. 1) У Стародавньому Римі – об’єднання кількох родів
патриціїв, аналогічне грецькій фратрії. Відповідно до традиції, курій було 30, по
10 у кожній родовій трибі. Спочатку курії були елементом родової організації.
У період утворення держави курії стали найважливішим військово-політичним
осередком римського суспільства. На чолі курії стояв
виборний куріон, який виконував також функції жерця.
За куріями відбувалися куріатні коміції (збори). Після
реформ Сервія Туллія курії втратили своє значення. 2)
Будівля для релігійних та культових обрядів і для зібрань
римського сенату, наприклад, курія Гостілія, курія Помпея
(побудована Помпеєм), курія Юлія (Цезар почав будувати,
Август повністю закінчив).
Сервій Туллій (Servius Tullius; 578–535 до н. е.)
– шостий цар Стародавнього Риму. Увів реформи, які
були справжньою політичною революцією, що завдала
Сервій Туллій вирішального удару пережиткам первіснообщинного ладу
(Гравюра XVI ст.) в Римі, родоплемінній організації суспільства і завершила
перехід до держави.
Латинізми в юридичній термінолoгії та діловій мові

Aкадемія (лат. Academia, ae f від гр. ’Ακαδήμεια – гай поблизу Афін, де Платон
проводив заняття зі своїми учнями) – різновид наукового або навчального
закладу найвищого рівня, а також певних товариств із почесним членством.
Поняття “академія” відоме з IV ст. до н. е.
Аудієнція (лат. audientia, ae f – cлухання, юр. слухання справи, судовий процес;
audio, īre – слухати) – офіційний прийом у високопоставленої особи: прийом
главою держави дипломатичного представника.
Віктимологія (лат. victĭma, ae f – жертва) – галузь кримінології, учення про
жертву злочину, згідно з яким особу і поведінку потерпілого розглядають як
зовнішній привід до скоєння злочину.
Диктатура (лат. dictatūra, ae f – диктатура; dicto, āre, āvi, ātum – диктую, на-
казую) – 1) необмежена влада особи, групи, класу; 2) політичний режим, для
якого характерна концентрація влади в руках однієї чи кількох осіб.
Дисципліна (лат. disciplīna, ae f – навчання, освіта, виховання): 1) окрема галузь
наукового знання; 2) обов’язковий порядок поведінки усіх членів колективу,
громадян; 3) стриманість, звичка до певного порядку.
36
Lectio tertia (III)
Зона (лат. zona, ae f (з гр.) – пояс) – смуга, простір між будь-якими межами;
територія чи ділянка, що має певні ознаки (зона відпочинку, санітарно-захисна
зона тощо). На побутовому рівні термін уживають також стосовно місць по-
збавлення волі.
Iпотека (лат. hypothēca, aе f (з гр.) – застава) – форма застави, за якої майно
не виходило з володіння і користування заставодавця, а кредитор мав пра-
во вимагати його для продажу. Особливістю іпотеки було й те, що одну й ту
саму річ можна було закладати частинами вартості. Якщо після продажу речі
виторгуваної суми не вистачало, щоб погасити борг, то кредитор звертався до
суду на загальних підставах.
Kонтроверсія (лат. controversia, ae f – cуперечка) – суперечка, переважно
релігійна або філософська.
Колонія (лат. colonia, ae f – земельна власність, поселення на чужій території,
заснованій переселенцями): 1) країна або територія, що перебуває під вла-
дою іноземної держави, позбавлена політичної та економічної самостійності;
2) установа спеціального призначення.
Компетенція (лат. competentia, ae f – узгодженість, поєднання; competo,
ĕre – разом домагатися, узгоджувати; юр. вимагати згідно з законом) –
сукупність повноважень, прав і обов’язків державного або громадського ор-
гану, службової особи, що визначені законом, статутом та ін.; 2) коло питань,
у яких особа має знання, досвід.
Мантія (лат. mantum, i n (гр.) – покривало, накидка, плащ) – широкий довгий
одяг у вигляді плаща, який одягають поверх іншого вбрання: парадний одяг
царів, Папи Римського, вищих служителів церкви. У деяких державах мантію
вдягають судді й адвокати, в урочистих випадках – члени вчених товариств та
академій.
Політика (лат. роlitice, es f (гр.) – громадянство, політика) – сфера діяльності,
пов’язана зі стосунками між класами, націями й іншими соціальними група-
ми, ядром якої є проблема завоювання, утримання і використання державної
влади.
Прокуратура, прокурор (лат. procūro, āre, āvi, ātum – піклуватись, забезпечу-
вати): прокуратура – система державних органів, що здійснюють нагляд за
точним виконанням законів, прав та свобод людини; прокурор – особа, що
провадить нагляд за правильним застосуванням законів; державний обвину-
вач у судовому процесі.
Юриспруденція (лат. iurisprudentia, ae f – правотворчість, правова наука) –
комлексна суспільна наука, система знань про об’єктивні закономірності
виникнення, розвитку та функціонування права й держави в їхній структурній
єдності, їхнє місце та роль у суспільному житті.
37
Юстиція (лат. iustitia, ae f – справедливість, правосуддя) − термін, яким позначають

усю сукупність судових установ, а також їхню діяльність.

Audīre querēlam. Слухати скаргу.
Causa cognĭta. Ознайомившись зі справою.
Causa desistĕre. Відмовитися від позову.
Causa indicta. Без суду і слідства.
Causa iusta. Законна правооснова (підстава).
Causa publĭca. Публічна справа. Сausa privātа. Приватна справа.
Causam discěre. Вивчати справу.
Сausam dicěre. Захищатися в суді.
Causam vincěre. Виграти справу. Сausam caděre. Програти справу.
Culpa lata. Груба необережність, серйозна провина.
Culpa levis. Легка необережність.
Custodia liběra. Домашній арешт. Сustodia publĭca. В’язниця.
Formŭlā cadĕre. Програвати судовий процес.
In causa sedēre. Засідати в суді.
Per contumaciam. У зв’язку з неявкою (відповідача).
Persōna grata. Бажана особа; дипломат, призначення якого схвалено керівництвом
держави його майбутнього перебування.
Persōna non grata. Небажана особа; дипломат, якому керівництво держави
відмовило в перебуванні на її території.
Poena pecuniaria. Грошовий штраф.
Pro formā. Заради форми.
Sententia adsolutīva. Виправдальний вирок.
Sententiam ferre. Виносити рішення.
Sub regŭlam cadĕre. Підкорятися правилу.
Terra testamentaria. Заповітна земля.
Tutēla legitĭma (testamentaria, dativa). Опіка за законом (за заповітом, за
призначенням).
Ubi poena, ibi et noxa est. Де злочин, там і покарання.
38
Lectio tertia (III)
Tenēte memoriā sententias

Latīnas
Ex gratiā. З милості.
Gratias ago. Дякую.
Aurōra Musis1 amīca. Аврора – подруга муз.
Caput sine linguā2. Голова без язика (так
у римському сенаті називали тих, хто
не брав участі в обговоренні питання,
а погоджувався з думкою того, хто
виступає).
Fortūna caeca est. Доля сліпа.
Fortūnae3 cetĕra maneo (Ovid.). Решта
залишаю долі.
Fraus pia (Оvidius). Свята брехня.
Terra incognĭta. Невідома земля.
Tabŭla rasa. Чиста дошка.
Mea culpa. Моя провина.
Дев’ять муз
1
Музи – це дев’ять дочок Зевса і богині пам’яті Мнемосіни.
Каліопа – муза епічної поезії, її зображували з табличкою і паличкою для письма;
Кліо – муза історії; тримала великий сувій папірусу; Евтерпа – покровителька ліричної
поезії і музики, її зображали з флейтою в руках; Терпсіхора – муза танцю і хорового співу;
тримала в руках велику ліру; Ерато – муза любовної поезії; зображувана з малою лірою;
Мельпомена – муза трагедії, мала трагічну маску; Полігімнія – муза пантоміми, була без
атрибутів з покривалом на голові; Уранія – муза астрономії; тримала в руках кулю і цир-
куль. Уважали, що музи живуть на горах Парнас і Гелікон. Біля підніжжя Парнасу було
побудовано храм Аполлона. Зі словом муза пов’язане слово музей. Платон і Арістотель
організовували свої школи як товариства служіння Музам, тому Музей в Александрії був
місцем, присвяченим науці.
2
Притча про язик. Коли господар наказав Eзопові принести найпрекрасніше,
що є на світі, то він приніс на підносі куплений на ринку язик і додав:“Хіба це не є
найпрекрасніше у світі? Язиком ми промовляємо слова ніжності, вірності, любові; язи-
ком ми проголошуємо мир, язиком вимовляємо слово “життя”. Тоді господар наказав
йому принести найжахливіше, що є на світі. Езоп знову повернувся з тим же підносом,
на якому під серветкою був язик. На велике здивування господаря Езоп сказав:“Хіба це
не найжахливіше? Язиком ми вимовляємо слова ненависті, язиком ми оголошуємо війну,
язиком ми промовляємо слово “смерть”.
3
Фортуна. Колесо Фортуни. Римська богиня щастя, випадку й удачі. Її зображу-
вали у вигляді жінки з рогом достатку, з якого вона сипле гроші, іноді на кулі або колесі
(символ нестійкості, мінливості щастя) з пов’язкою на очах. Часто її зображення було
на монетах, печатях, амулетах. Епітетом до Фортуни слугував прикметник Primigenia
(первородна), оскільки вважали, що вона супроводжує своїх обранців від народження.
39
Vocabularium
advēna, ae m, f пришелець, іноземець mora, a f затримка, прострочення
aeternus, a, um вічний виконання
amīсus, a, um дружній multus, a, um численний
antagonistes, ae m ворог, суперник neсessarius, a, um необхідний
caecus, a, um сліпий neglegentia, ae f безпечність, недбалість
сamĕra, ae f кабінет nego, āre заперечувати
сareo, ēre бути позбавленим, не мати non solum... sed etiam не тільки... а також
charta, ae f папір nuptiae, ārum, f шлюб
collēga, ae m колега, товариш ora, ae f узбережжя
contumacia, ae f впертість, юр. неявка в paeninsŭla, ae f півострів
суд patria, ae f батьківщина
culpa, ae f провина у формі необережності pecunia, ae f гроші
cura, ae f турбота perfidia, ae f віроломство, зрада
custodia, ae f охорона, арешт persōna, ae f особа
divitiae, ārum f багатства planta, ae f рослина
erubesco, ěre червоніти poena, ae f покарання
etiam також possum, posse могти
fama, ae f чутка praecipue переважно
familia, ae f cім’я prohibeo, ēre забороняти
fiducia, ae f впевненість, надійність propinquus, a, um близький, сусідній
fluxus, a, um ненадійний, хиткий rapīna, ae f пограбування
formŭla, ae f формула, правило, норма regŭla, ae f лінійка, норма, принцип; sub
formŭlā cadĕre програвати судовий процес regŭlam cadĕre підкорятися правилу
fortūna, ae f доля reperio, īre знаходити
gloria, ae f слава retineo, ēre стримувати, затримувати
hora, ae f година sanus, a, um здоровий
impono, ĕre класти, ставити schola, ae f школа
iniuria, ae f несправедливість scientia, ae f знання
invidia, ae f заздрість scio, īre знати
inсŏla, ae m житель situs, a, um розташований
ira, ae f гнів solvo, ěre платити
itaque отже syncŏpe, es f непритомність
iurisprudentia, ae f знання права, сукупність tabŭla, ae f дошка, таблиця, карта,
правових наук протокол
iustitia, ae f правосуддя, сукупність судових terra, ae f земля
закладів, їхня діяльність testamentarius, a, um заповідальний
Kalendae, ārum f Kаленди tutēla, ae f опіка
latus, a, um широкий via, ae f дорога
legitĭmus a, um законний victĭma, ae f жертва
libra, ae f вага video, ēre бачити
lingua, ae f язик, мова villa, ae f маєток
magistra, ae f учителька vindicta, ae f преторський жезл, відпущення
maritĭmus, a, um морський на волю, кара
memoria, ae f пам’ять vita, ae f життя
meus, a, um мій, моя, моє volo, āre летіти
40
Lectio quarta (IV)
Тhема: DECLINATIO II (SECUNDA) ДРУГА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ
Contra factum non est argumentum
М Е ТА
Знати:
- відмінкові закінчення іменників другої відміни;
- правило середнього роду;
- лексичний мінімум другої відміни;
- синтаксис простих речень;
Уміти:
- провідміняти іменники другої відміни;
- утворити відмінкові форми іменників другої відміни;
- перекладати юридичні терміни з латинської мови;
- перекласти речення з української мови латинською;
- робити граматичний аналіз речень;
- пояснити значення латинізмів у юридичній термінології та діловій мові.
До другої відміни належать іменники чоловічого та середнього роду, які в

родовому відмінку однини мають закінчення -і, у називному відмінку однини
іменники чоловічого роду мають закінчення -us, -er, а іменники середнього роду
– -um. Наприклад,
advocātus, i m – адвокат testamentum, i n – заповіт
magister, tri m – вчитель delictum, i n – проступок
arbĭter, tri m – третейський суддя argumentum, i n – доказ, аргумент
minister, tri m – слуга suffragium, ii n – голосування
puer, puĕri m – хлопець iudicium, ii n – суд
41
До другої відміни належить іменник vir, viri m – чоловік, муж.

Крім того, до другої відміни належать:
1) деякі іменники жіночого роду на -us у називному відмінку однини:
a) назви країн, островів, міст:
Aegyptus, i f – Єгипет, Cyprus, i f – Кіпр, Corinthus, i f – Корінф
б) дерев, кущів: pinus, i f – сосна, malus, i f – яблуня
в) іменники грецького походження: methŏdus, i f – метод,
periŏdus, i f – період, crystallus, i f – кристал, diamĕter, tri f – діаметр
г) іменник humus, i f – земля
2) деякі іменники середнього роду із закінченням -us у називному відмінку
однини: virus, i n – отрута, vulgus, i n – натовп, юрба, pelăgus, i n – море.
Відмін кові за кін ч е н н я ім е н н и к ів дру го ї відм ін и :

Nom. -us, -er (m, f), -um (n) -i(m, f) -a(n)
Gen. -i -ōrum
Dat. -o -is
Acc. -um -os (m, f), -a(n)
Abl. -o -is
Voc. -e, -er (m, f), -um(n) -i (m, f), -a (n)
Зразк и відмін юва н н я іме н н и ків дру го ї відм ін и ч ол о віч о го р оду

advocātus, i m – адвокат; arbĭter, tri m – третейський суддя;
puer, puĕri m – хлопець
Casus Singulāris Plurālis Casus Singulāris Plurālis
Nom. advocāt-us advocāt-i Nom. arbĭt-er arbĭtr-i
Gen. advocāt-i advocat-ōrum Gen. arbĭtr-i arbitr-ōrum
Dat. advocāt-o advocāt-is Dat. arbĭtr-o arbĭtr-is
Acc. advocāt-um advocāt-os Acc. arbĭtr-um arbĭtr-os
Abl. advocāt-ō advocāt-is Abl. arbĭtr-ō arbĭtr-is
Voc. advocāt-e advocāt-i Voc. arbĭt-er arbĭtr-i

Nom. puer puĕr-i
Gen. puĕr-i puer-ōrum
Dat. puĕr-o puĕr-is
Acc. puĕr-um puĕr-os
Abl. puĕr-ō puĕr-is
Voc. puer puĕr-i
42
Lectio quarta (IV)
Правило середнього роду

Іменники середнього роду, незалежно від того, до якої відміни належать,
мають однакові закінчення у відмінках Nom., Acc. i Voc. обох чисел.
Іменники другої відміни у відмінках Nom., Acc., Voc. Sing. мають закінчення
-um, у множині цих відмінках завжди набувають закінчення -a.
Зразок ві д мін юва н н я іме н н и ка друго ї відм ін и с е р едн ьо го р оду

delictum, i n – проступок
Nom. delict-um delict-a
Gen. delict-i delict-ōrum
Dat. delict-o delict-is
Acc. delict-um delict-a
Abl. delict-ō delict-is
Voc. delict-um delict-a
Особливості відмінювання іменників другої відміни

1. Іменники чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини мають
закінчення -e.
2. Іменники, які в називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають
-e або в усіх відмінках, як іменник puer, або тільки в називному і кличному
відмінках, як arbĭter. У разі записування таких іменників у Gen. Sing. зазначають
два приголосні основи, між якими -е випадає (arbĭter, tri m)
3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку мають закінчення
-i: Velerius – Valeri, Pompeius – Pompei. Загальний іменник filius, ii m – син має у
кличному відмінку форму fili.
4. Іменники другої відміни pluralia tantum: bona, bonōrum n – майно, libĕri,ōrum
m – діти, arma, ōrum n – зброя, acta, actōrum n – акти, документи, постанови,
comitia, ōrum n – народні збори, digesta, ōrum n – Дигести (найменування різних
юридичних творів, у яких розглянуто складні випадки цивільного і преторського
права).
Найважливіші суфікси іменників другої відміни

у юридичній термінології
Іменники другої відміни середнього роду на -um, які утворюють від супіна
дієслова, є численні в юридичній термінології : debĭtum, i n – борг, від debeo,
ēre, debui, debĭtum (бути винним); deposĭtum, i n – відкладання, річ, передана
на зберігання, від depono, ĕre, deposui, deposĭtum (відкладати); responsum, i n –
відповідь, судження суддів, від respondeo, ēre, respondi, responsum (відповідати);
rescriptum, i n – письмова відповідь, указ імператора, від rescribo, ĕre, rescripsi,
43
rescriptum (писати у відповідь, письмово заперечувати); praeceptum, i n – наказ,

розпорядження, приписи, від praecipio, ĕre, praecepi, praeceptum (наказувати, давати
розпорядження); edictum, i n – едикт, від edico, ĕre, edixi, edictum (проголошувати,
наказувати); tribūtum, i n – податок, данина, від tribuo, ĕre, ui, tribūtum (розділяти,
наділяти); delictum, і n – провина, правопорушення, злочин, від delinquo, ĕre, del-
iqui, delictum (завинити, порушувати); actum, i n – акт, угода, від ago, ĕre, egi,
actum (робити, діяти).
Суфікси із закінченням
Значення суфікса Приклади
у Nom. Sing
-ium дія або стан imperium, ii n – влада
consilium, ii n – нарада, рішення
superficium, ii n – суперфіцій
iudicium, ii n – суд
vadimonium, ii n – повістка в суд
testimonium, ii n – свідчення
suffragium, ii n – право голосу
stipendium, ii n – платня
-mentum знаряддя або argumentum, i n – доказ
результат дії testamentum, i n – заповіт
-arius заняття чи secretarius, ii m – секретар
професія antiquarius, ii m – антиквар
-(c)ŭlum знаряддя, засіб, vincŭlum, i n – окови
-(c)rum місце дії simulacrum, i n – зображення
-arium вмістилище tabularium, ii n – архів
aerarium, ii n – скарбниця
-(t)orium місце дії laboratorium, ii n – лабораторія
-(s)orium auditorium, ii n – аудиторія
СИНТАКСИС ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ
У латинській мові порядок слів у реченні вільний, проте є певні правила щодо
побудови речення. Підмет зазвичай ставлять на першому місці, за ним – означення,
непрямий або прямий додаток і означення до нього, у кінці речення – присудок.
Узгоджуване означення стоїть переважно після означуваного слова. Якщо
до іменника є два означення, то одне з них стоїть перед, а друге – після нього.
Якщо логічний наголос падає на будь-який з членів речення, то він може бути на
першому місці.
Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускають, за винятком
прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.
Іменна частина складеного присудка виражена іменником, що стоїть у
називному відмінку і узгоджений з підметом.
44
Lectio quarta (IV)
ГРАМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЧЕНЬ
Для ліпшого засвоєння курсу латинської мови необхідно виконувати

граматичний аналіз речень. Його треба починати з визначення головних і
другорядних членів речення. На першому місці – аналіз дієслова в особовій формі.
Якщо дієслово вжито у першій або другій особі однини чи множини, то не потрібно
шукати підмет, а достатньо застосувати відповідний особовий займенник. Якщо
присудок у третій особі однини чи множини, то підмет може бути виражений
іменником у відповідному числі, або лексично вираженого підмета може не бути.
Отже, треба вжити займенник відповідної особи.
Якщо присудок – дієслово esse, то в реченні може бути іменна частина
присудка, тобто іменник, прикметник або займенник у називному відмінку.
Важливе значення для правильного перекладу і граматичного аналізу речень має
розуміння керування як граматичного зв’язку. Йдеться про те, що особова форма
дієслова потребує певного відмінка, яким після перехідного дієслова є Acc. без
прийменника. При похідних дієсловах від esse треба шукати непрямий додаток у
Dat.
Морфологічний аналіз іменників виконують за такою схемою:
1) substantīvum; 2) словникова форма: Nom. Sing. іменника, Gen. Sing. з позначенням
роду; 3) declinatio; 4) casus і numěrus у реченні.
Морфологічний аналіз дієслів: 1) verbum; 2) основні форми дієслова; 3) coniu-
gatio; 4) tempus (час, спосіб, стан); 5) persona i numěrus у реченні.
Аналіз прикметників: 1) adiectivum; 2) словникова форма: Nom. Sing. на три
роди; 3) declinatio; 4) casus i numěrus у реченні.
Приклад мор фол огічно го а на л ізу:
Advocāti reos defendunt.

Advocāti – substantīvum, advocātus, i m, declinatio II, Nom. Plur.
reos – substantīvum, reus, i m, declinatio II, Acc. Plur.
defendunt – verbum, defendo, ěre, coniugatio III, praesens indicatīvi actīvi,
persōna III, Plur.
Вправи
1. Провідміняйте іменники:
popŭlus, i m – народ; iudicium, ii n – суд;
liber, libri m – книга; testamentum, i n – заповіт.
2. Визначте відмінок, число та основу іменників:
exempla, locis, argumento, amīcos, populōrum, magistri, testamenta, officio,
forum.
3. Утворіть форму називного, знахідного і кличного відмінків множини
від таких іменників:
45
subsidium, studium, curricŭlum, pericŭlum, fundamentum, argumentum,

testamentum.
1. В Італії багато славних міст
(місто – oppǐdum, i n; численний – multus, a, um).
2. Раби не вчаться у школах.
3. Адвокат захищає підсудних у суді.
4. Луцій складає заповіт (складати – facio, ĕre).
5. Тітій продає віллу й отримує гроші
(вілла, заміський будинок – villa, ae f; гроші – pecunia, ae f).
1. Domǐnus sentit pericǔlum. 2. Patriam in pericŭlis viri defenděre debent. 3. Titius
testamentum facit. 4. Titius, domĭnus fundi, servum vendit et pecuniam Lucio Titio
dat. 5. Advocātus in foro causam dicit. 6. Arbĭtri reos aut condemnant aut absolvunt.
7. Advocātus reum defendit. 8. Candidātus togam candĭdam gerit. 9. Arbĭter causam
audit. 10. Divitiae bonum non sunt. 11. Aulus Agerius et Numerius Negidius adversarii
sunt. 12. Stichus est servus, Titius est domĭnus. 13. Ante portas est bellum. 14. Concipĕre
libellum. 15. Convenīre in matrimonium. 16. Officium vocat. 17. Testamentum fac!
18. Arbĭter querēlam capit. 19. Domĭnus praedium vendit. 20. Agricŏla villam possidet.
21. Reus culpam suam negat. 22. Cur iniuriam facis? Fac bonum et iustitiam! 23. Publius1
et Quintus Scaevolae2 advocati et iurisconsulti Romae sunt. 24. Studiosi stipendium
accipiunt.
In iudicio
Advocatus et reus ad iudicium veniunt. Arbĭter querēlam audit et causam privātаm de
debĭto discit. Arbĭter reum interrŏgat. Reus respondet et culpam suam negat. Advocātus
reum defendit et causam vincit. Arbiter reum absolvit et sententiam pronuntiat. Reus
agit gratias arbĭtro et advocāto.

1
Квінт Муцій Сцевола (Quintus Mucius Scaevŏla, 140–82 до н. е.) –
представник найвідомішої династії римських правознавців, консул 95 р. до
н. е., великий понтифік з 84 р., блискучий юрист, державний діяч і оратор, син
Публія Муція Сцеволи. Знаменита праця “Про цивільне право” у 18 книгах,
де він уперше виклав це право у систематичному порядку, стала не лише
найбільшим досягненням правознавства на той час, а й наріжним каменем усієї
західноєвропейської науки права. Вона залишила глибокий слід у творчості всіх
його послідовників, коментували її юристи II ст. н. е., наприклад, Секст Помпоній.
Квінт Муцій Сцевола написав і виголосив безліч судових промов. Його юридичні
46
Lectio quarta (IV)
визначення і формулювання вирізняються дивовижним поєднанням короткості,

ясності та вишуканості. Якщо його батько був одним із перших юристів, які
почали інтерпретацію цивільного права, то Квінта Муція Сцеволу справедливо
можна вважати засновником науки цивільного права.
2
Публій Муцій Сцевола (Publius Mucius Scaevŏla, 180 –115 до н. е.) – консул
133 р. до н. е., великий понтифік, у ході розгляду судових справ поєднував
юридичні знання з дивовижним ораторським мистецтвом. Написав десять книг,
присвячених цивільному праву.

Адвокат (лат. advocātus, i m – захисник, адвокат), або правник, – особа, що надає
юридичну допомогу, здійснює правовий захист, провадить справу в суді.
Акт (лат. actum, i n – акт, угода) – офіційний документ, протокол, запис про який-
небудь факт. Є історичні акти, акти цивільного стану, нормативно-правові
акти.
Арбітр (лат. arbĭter, tri m – спостерігач, посередник, третейський суддя, арбітр)
– у загальному значенні суддя, посередник, якого обирають сторони за
взаємною згодою або якого призначають у передбаченому законом порядку для
вирішення спору, конкретно суддя в третейському суді, суддя в арбітражному
суді, спортивний суддя в деяких видах спорту, наприклад, у футболі.
Арбітраж (лат. arbitrium, ii n – рішення арбітра, франц. arbitrage – третейський
суд) – спосіб вирішення спорів, що їх розглядають відповідні, спеціально
уповноважені на це органи – арбітражні суди тощо; суд, у якому спір вирішує
суддя-посередник (арбітр).
Аргумент (лат. argumentum, i n – доказ, висновок, аргумент) – істинне судження, за
допомогою якого в процесі логічного доведення визначають істинність тези.
Гонорар (лат. honorarium, ii n – почесний дар, винагорода) – грошова винагорода,
яку виплачують за працю особам вільних професій (письменникам, художни-
кам, адвокатам)
Імперія (лат. imperium, ii n – влада,правління) – історична форма державно-
політичного утворення. Імперія – велика монархічна держава, на чолі якої
є імператор. Історична форма державного утворення, що охоплює силоміць
приєднані інші народи та території.
Кандидат (лат. candidātus, i m – той, що домагається посади, претендент на
пост, кандидат; у такому випадку одягали білу тогу – toga candĭda, звідси
candidātus той, що одягнений у білу тогу) – особа, яка є претендентом на
певну посаду.
Комерція (лат. commercium, ii n – торгівля) – торгівля, тогові справи.
47
Міністр (лат. minister, tri m – слуга, прислужник, помічник) – у Стародавньому

Римі це довірена і перевірена особа (раб чи вільний), яка прислуговувала царю,
наприклад, наливала вино (minister vini); уживали цей термін для позначення
помічника (соратника) консула (minister consiliōrum), того, хто мав справу з
юриспруденцією, називали слуга законів або виконавець законів (minister le-
gum); суч. посадова, особа, яка входить до складу уряду і, зазвичай, очолює
міністерство.
Мораторій (лат. moratorium, ii n – затримка) – відтермінування виконання
зобов’язань, що визначені урядом на певний термін або до закінчення яких-
небудь надзвичайних подій.
Нотаріус (лат. notarius, ii m — писар, секретар, від дієслова noto, āre – позначати,
записувати) — У Стародавньому Римі ще в період республіки (приблизно
ІІІ ст. до н. е.) з’явилися особи, обов’язком яких було підведення правового
випадку під ту чи іншу формулу. До таких осіб належали передусім численні
писарі. Частина з них перебувала на службі при посадових особах римського
управління і суду. В період імперії такі писарі почали об’єднуватись у
канцелярії; у наш час нотаріус – це особа, спеціально уповноважена на
вчинення нотаріальних дій, серед яких – засвідчення правдивості копій
документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах,
засвідчення правильності перекладу документів з однієї мови іншою, а також
деякі інші дії, норми яких відрізняються одна від одної в різних країнах.
Педагог (лат. paedagogus, i m (із гр.) – наставник, вихователь, учитель) – особа,
яка займається викладацькою чи виховною роботою і має необхідну підготовку
в цій галузі.
Президія (лат. praesidium, ii n – захист, підтримка; praesideo, ēre, sēdi, ses-
sum – сидіти попереду, стояти на чолі, головувати) – виборний орган для
ведення з’їзду, зборів, а також особи, що входять до його складу, та місце
за столом, де сидять його члени; постійний керівний колегіальний орган
деяких організацій чи установ (Президія Верховної Ради України, Президія
Національної академії наук України).
Привілеї (лат. privilegium, ii n – перевага, від privus, a, um – окремий; lex, le-
gis f – закон) – виняткове право, перевага. Привілеї юридично, традиційно
або фактично мають окремі меншини суспільства – особи, групи, організації.
Привілеї недоступні для більшості населення.
Стипендія (лат. stipendium, ii n – платня, де stips, stipis f – грошовий внесок,
заробіток, а також дар, пожертвування, і pendo, ĕre, pependi, pensum –
виплачувати, вносити) – у Стародавньому Римі платня за військову службу, а
також вид податку, з якого платили воїнам (stipendium militĭbus); суч. постійна
або тимчасова матеріальна підтримка (утримання) у вигляді грошових виплат,
яку надають учням, студентам, аспірантам, особам, які проходять спеціальний
48
Lectio quarta (IV)
курс навчання чи стажування. Є також однією з форм державної допомоги

окремим групам осіб, матеріального заохочення науковців, дослідників,
освітян і творчої діяльності та відзначення заслуг перед державою.
Субсидія (лат. subsidium, ii n – резерв, допомога, підтримка) – грошова допомога,
що її надає держава за кошти бюджету, а також спеціальних фондів юридичним
особам, місцевим державним органам.
Титул (лат. titŭlus, i m – напис, підпис) – почесне звання спадкове або таке, що
надане окремим особам (зазвичай дворянам) для підтвердження їхнього
особливого привілейованого становища.

Ad iudicium (venīre). До суду (приходити).
De factō. Фактично.
Coram popŭlo. Перед народом.
Cum privilegiō. З привілеєм.
Exempli gratia. Наприклад.
Ex mandāto. За дорученням.
Ex officio. З обов’язку.
Extra commercium. Поза торговельним обігом.
Locus sigilli. Місце печатки.
Removēre officiō. Усунути з посади.
Testimonium dicěre. Свідчити.
Vadimonium imponĕre. Викликати в суд (досл.
покласти виклик).

Anno Domĭni. Року Божого, тобто від Різдва
Христового.
Aut cum scutō aut in scutō. Або зі щитом, або на щиті.
Contra factum non est argumentum. Проти факту
немає аргументів.
Curricŭlum vitae. Життєпис, автобіографія.
Elephantum e musca facis. Робиш із мухи слона.
Ex libris. Із книг. (Екслібрис).
Exemplum docet. Приклад навчає.
Ignorantia non est argumentum. Незнання
(законів) – не доказ.
Iustitia fudamentum regnōrum est. Справедливість
– основа держав.
Lupus non mordet lupum. Вовк не кусає вовка. Екслібриси
49
Mala gallīna, malum ovum. Погана курка – погане яйце.

Nemo sine vitiō est. Немає нікого без недоліків.
Otium post negotium. Відпочинок після роботи.
Pericŭlum in mora. Небезпека в зволіканні.
Sine irā et studiō. Без гніву і пристрасті.
Verba movent, exempla trahunt. Слова повчають, приклади надихають.
Vocabularium
absolvo, ĕre звільняти fundamentum, i n основа
accipio, ĕre приймати, отримувати fundus, i m земельна ділянка
actum, i n акт, угода gero, ĕre носити
acta, ōrum n акти, документи, постанови ignorantia, ae f незнання
adversarius, i m противник, супротивник inter (Acc.) між, серед
advocātus, i m адвокат iudicium, ii n суд
agricŏla, ae m землероб, селянин iustitia, ae f справедливість
amīcus, i m друг iurisconsultus, i m юрист
arbĭter, tri m третейський суддя, арбітр lego, ĕre читати, збирати, визначати
argumentum, i n доказ, аргумент libellus, i m книжка, письмова заява
audio, īre слухати locus, i m місце
bellum, i n війна lupus, i m вовк
bonum, i n добро matrimonium, ii n шлюб
candidātus, i m пошукувач державної mordeo, ēre кусати
посади, кандидат officium, ii n обов’язок
candĭdus, a, um білосніжний oppĭdum, i n місто
capio, ĕre брати, одержувати, складати otium, ii n відпочинок
castra, ōrum n табір (військовий) pericŭlum, i n небезпека
causa, ae f судова справа pono, ĕre ставити, засновувати
commercium, ii n торгівля, право popŭlus, i m народ
торгувати, торговельний обіг praedium, ii n володіння
concipio, eře прагнути, збирати, складати Romānus, i m римлянин
convenio, īre приходити, сходитися regnum, i n царство, держава
convenīre in matrimonium виходити заміж removeo, ēre усувати, звільняти
curricŭlum, i n плин життя, шлях reus, i m відповідач, підсудний
delictum, i n провина, правопорушення, ripa, ae f берег (річки)
злочин sentio, īre відчувати, помічати, розуміти
do, dāre давати servus, i m раб
doceo, ēre навчати sine (Abl.) без
domĭnus, i m господар, власник stipendium, ii n платня, стипендія
emo, ĕre купувати studiosus, i m той, що навчається,
ex (Abl.) з, відповідно присвячений наукам
exemplum, i n приклад, зразок studium, ii n наукові заняття, наука
extra (Acc.) поза, за межами subsidium, ii n допомога (грошова)
factum, i n зроблене, факт testamentum, i n заповіт
facio, ĕre робити, складати vadimonium, ii n виклик у суд
fluvius, i m річка villa, ae f вілла, заміський будинок
forum, i n міська площа, форум vitium, ii n недолік, помилка
50
Lectio quinta (V)
Thema: ADIECTĪVA ПРИКМЕТНИКИ

DECLINATIŌNIS PRIMAE ET ПЕРШОЇ-ДРУГОЇ
SECUNDAE. PRONOMĬNA ВІДМІНИ. ОСОБОВІ ТА
PERSONALIA ET POSSESSĪVA ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ
Per aspĕra ad astra
М Е ТА
Знати:
- відмінкові закінчення прикметників першої та другої відміни;
- лексичний мінімум прикметників першої та другої відміни;
- юридичні фрази, терміни та сентенції.
Уміти:
- провідміняти прикметники першої та другої відміни,
- особові та присвійні займенники;
- провідміняти іменник першої та другої відміни з узгодженим означенням;
- перекласти речення з латинської мови українською;
Прикметники першої та другої відміни мають закінчення -us (m), -a (f), -um
(n) або -er(m), -a (f), -um (n): bonus, bona, bonum – добрий, а, е
liber, libĕra, libĕrum – вільний, а, е
ruber, rubra, rubrum – червоний, а, е
Прикметники чоловічого і середнього роду відмінюють як іменники чоловічого
роду на -us, -er і середнього на -um – за другою відміною, а прикметники жіночого
роду на -а – за першою відміною.
Словникову форму прикметника записують так: чоловічий рід подають
повністю, а жіночий і середній – лише закінчення (bonus, a, um). Прикметники на -er
записують із попередніми перед закінченням буквами, щоб показати, чи зберігається
е в непрямих відмінках, чи випадає (liber, ĕra, ĕrum; ruber, bra, brum).
Зразки відмінювання прикметників першої та другої відміни
bonus, bona, bonum – добрий, а, е
Nom. bon-us bon-a bon-um bon-i bon-ae bon-a
Gen. bon-i bon-ae bon-i bon-ōrum bon-ārum bon-ōrum
Dat. bon-o bon-ae bon-o bon-is bon-is bon-is
Acc. bon-um bon-am bon-um bon-os bon-as bon-a
Abl. bon-ō bon-ā bon-ō bon-is bon-is bon-is
Voc. bon-e bon-a bon-um bon-i bon-ae bon-a
51
liber, libĕra, libĕrum – вільний, а, е

Nom. lib-er lib-ěra lib-ěrum liběr-i liběr-ae liběr-a
Gen. liběr-i liběr-ae liběr-i liber-ōrum liberā-rum liber-ōrum
Dat. liběr-o liběr-ae liběr-o liběr-is liběr-is liběr-is
Acc. liběr-um liběr-am liběr-um libě-ros liběr-as liběr-a
Abl. liběr-ō liběr-ā liběr-ō liběr-is liběr-is liběr-is
Voc. lib-er liběr-a liběr-um liběr-i liběr-ae liběr-a
ruber, rubra, rubrum – червоний, а, е

Nom. rub-er rub-ra rub-rum rubr-i rubr-ae rubr-a
Gen. rubr-i rubr-ae rubr-i rubr-ōrum rubrā-rum rubr-ōrum
Dat. rubr-o rubr-ae rubr-o rubr-is rubr-is rubr-is
Acc. rubr-um rubr-am rubr-um rubr-os rubr-as rubr-a
Abl. rubr-ō rubr-ā rubr-ō rubr-is rubr-is rubr-is
Voc. rub-er rubr-a rubr-um rubr-i rubr-ae rubr-a
Прикметники узгоджуються з іменниками в роді, числі та відмінку і стоять

після іменника. Узгоджуючись з іменниками, прикметники можуть належати до
тієї ж відміни, що й іменник, або до іншої.
Відмін юва н н я с л о во с вол у ч е н н я

causa privāta – приватна справа
Nom. caus-a privāt-a caus-ae privāt-ae
Gen. caus-ae privāt-ae caus-ārum privat-ārum
Dat. caus-ae privāt-ae caus-is privāt-is
Acc. caus-am privāt-am caus-as privāt-as
Abl. caus-ā privāt-ā caus-is privāt-is
Voc. caus-a privāt-a caus-ae privāt-ae
minister novus – новий слуга

Nom. minist-er nov-us ministr-i nov-i
Gen. ministr-i nov-i ministr-ōrum nov-ōrum
Dat. minist-o nov-o ministr-is nov-is
Acc. ministr-um nov-um ministr-os nov-os
Abl. minist-ō nov-ō ministr-is nov-is
Voc. minist-er nov-e ministr-i nov-i
52
Lectio quinta (V)
pactum iustum – справедливий договір

Nom. pact-um iust-um pact-a iust-a
Gen. pact-i iust-i pactōr-um iust -ōrum
Dat. pact-o iust-o pact-is iust-is
Acc. pact-um iust-um pact-a iust-a
Abl. pact-ō iust-ō pact-is iust-is
Voc. pact-um iust-um pact-a iust-a
Суфікси прикметників другої відміни

Cуфікс із
закінченням Значення Приклад
Nom. Sing
-ius відношення, належність regius – царський, patrius –
-icius батьківський
-(a)nus patricius – той, що належить до патриціїв
-arius urbānus – міський
agrarius – польовий, сільський
-osus достаток periculōsus – повний небезпеки
-lentus opulentus – багатий
-icus якість modĭcus – скромний
-undus iucundus – приємний
Pronomĭna personalia. Особові займенники

Особові займенники визначають особи: ego – я, tu – ти, nos – ви, vos – ми. Для
третьої особи однини та множини в латинській мові немає особових займенників,
їхні функції виконують зазвичай вказівні займенники is, ea, id – той, та, те
(він, вона, воно). З особовими займенниками латинські дієслова практично не
вживають, однак у перекладі українською мовою їх потрібно додавати: accūso – я
звинувачую.
Nom. еgo я tu ти Nom. nos ми vos ви

Gen. nostri нас vestri вас
Gen. mei мене tui тебе
nostrum з нас vestrum з вас
Dat. mihi мені tibi тобі Dat. nobis нам vobis вам
Acc. me мене te тебе Acc. nos нас vos вас
Abl. me мене te тобою Abl. nobis нами vobis вами
53
Зворотний займенник sui (себе)

Nom. -
Gen. sui себе
Dat. sibi собі
Acc. se себе
Abl. se собою
На відміну від української мови, де зворотний займенник уживають стосовно

всіх осіб, зворотний займенник у латинській мові стосується лише третьої особи
однини і множини. В інших відмінках уживають відповідний особовий займенник
першої або другої особи в Accusatīvus. Наприклад:
я звинувачую себе – accuso me; ми звинувачуємо себе – accusāmus nos;
ти звинувачуєм себе – accusas te; ви звинувачуєте себе – accusātis vos;
він звинувачує себе – accusat se; вони звинувачують себе – accusant se.
NB! Прийменник cum ставлять після особового і зворотного займенників та пишуть

з ними разом:
mecum – зі мною; nobiscum – з нами;
tecum – з тобою; vobiscum – з вами;
secum – з собою.
Pronomĭna possessīva. Присвійні займенники
Присвійні займенники утворюють від основ особових та зворотного
займенників і відмінюють як прикметники першої-другої відміни.
m f n
meus, mea, meum – мій, моя, моє
tuus, tua, tuum – твій, твоя, твоє
suus, sua, suum – свій, своя, своє
noster, nostra, nostrum – наш, наша, наше
vester, vestra, vestrum – ваш, ваша, ваше
У третій особі множини повторюється форма suus, a, um – їхній, -я, -є
Зра зки відмін юва н н я пр и с вій н и х за й м е н н и к ів

tu-us, tu-a, tu-um – твій, твоя, твоє
Nom. tu-us tu-a tu-um tu-i tu-ae tu-a
Gen. Dat. tu-i tu-ae tu-i tu-ōrum tu-ārum tu-ōrum
Acc. tu-o tu-ae tu-o tu-is tu-is tu-is
Abl. tu-um tu-am tu-um tu-os tu-as tu-a
Voc. tu-ō tu-ā tu-ō tu-is tu-is tu-is
tu-e tu-a tu-um tu-i tu-ae tu-a
54
Lectio quinta (V)
Приклади узгодження присвійних займенників та прикметників з

іменниками:
mea culpa lata – моя велика провина;
tuus advocātus iustus – твій справедливий адвокат;
suum officīum bonum – свій добрий обов’язок;
nostra patria clara – нашa славна батьківщина;
vester ager magnus – ваше велике поле.
Займенник suus, a, um, подібно до зворотного, стосується лише третьої особи

однини і множини, тоді як в українській мові займенник свій можна вживати щодо
всіх трьох осіб. Наприклад:
Dico causam meam – я веду свою судову справу;
Dicis causam tuam – ти ведеш свою судову справу;
Dicit causam suam – він веде cвою судову справу;
Dicǐmus causam nostrum – ми ведемо cвою судову справу;
Dicǐtis causam vestram – ви ведете cвою судову справу;
Dicunt causam suam – вони ведуть cвою судову справу.
Вправи
1. Узгодьте з прикметники з іменниками, перекладіть:
1) arbǐter, tri m суддя clarus, a, um славний;
2) advocātus, i m адвокат honestus, a, um чесний;
3) popŭlus, i m народ Romānus, a, um римський;
4) officium, ii n обов’язок noster, a, um наш;
5) negotium,ii n заняття publǐcus,a, um публічний, громадський;
6) historia, ae f історія Romānus, a, um римський;
7) victoria, ae f перемога clarus, a, um славний;
8) concordia, ae f згода magnus,a,um великий.
2. Перекладіть і провідміняйте словосполучення:
1) oppǐdum Romānum; 4) vestrum praemium magnum;
2) arbǐter iustus; 5) nostra magistra sevēra;
3) culpa magna; 6) tuus magister bonus.
1. Наш великий народ є вільний.
2. Ми захищаємо добро і справедливість (захищати – defendo, ĕre).
3. Вчителі навчають мудрості і розсудливості добрих студентів (мудрість –
sapientia, ae f; розсудливість – prudentia, ae f).
4. Студенти вивчають і знають латинські сентенції (учитися – disco, ĕre;
знати – scio, īre).
55

1. Patria nostra est Ucraina. Patriam nostram amāmus et defendǐmus. 2. Officium
vestrum est bene studēre. 3. In auditorio magno magister doctus et laboriosi studiosi
sunt. 4. Arbǐter iustus iudǐcat iuste, arbiter iniustus iudǐcat iniuste. 5. Multis pugnis et
multis victoriis Roma clara est. 6. Negotium bonum faciunt. 7. Arbǐter iustum remedium
propōnit. 8. Bonum est parsimonia et industria. 9. Reus legitĭmam poenam accipit.
10. Causam privātam advocāto perīto mando. 11. Marcus Tullius Cicĕro clarus vir et
advocātus est. 12. Apud arbitrum multae causae privatae sunt: de debitis pecuniariis, de
testamentis, de mandatis. 13. In Roma praefectus urbānus1regit. 14. Forum Ronanum2
est notum et clarum. 15. Aemilius Papinianus3 et Salvius Iulianus 4 viri honesti et
iurisconsulti egregii sunt. 16. Ago gratias tibi, magistre.
Domǐni et servi in Romā
In familia Romāna domǐnum et domǐnam, puĕros et puellas, sed etiam servos
vidēmus. Multi domǐni sevēri sunt et servos suos saepe puniunt. Servi domǐnos sevēros
non amant, sed timent. Domǐnos bonos servi laudant et amant. Nonnulli servi sunt
ministri, alii magistri. Servi docti saepe magistri liberōrum virōrum Romanōrum sunt.
Domǐni boni servis bonis gratias agunt et praemium dant. Inter domĭnos patrōni5 sunt.
Patrōni servos manumittunt. Servi, quos libĕrant patrōni, libertīni sunt.

1
Praefectus, i m – начальник, голова, префект; praefectus urbānus (vel urbis) –
міський префект (голова), посадова особа з колишніх консулів, що відає поліцією і
має судові повноваження. У республіканську епоху заміщав відсутнього консула.
2
Forum Romānum (Римський
форум) – площа в центрі
Стародавньо-го Рима разом з
прилеглими будівлями. Початково
на ній разміщувався ринок, пізніше
– коміцій (місце народних зібрань),
курія (місце засідань Сенату). Форум
слугував центром суспільного
життя, і з повсякденного спілкування
людей еволюціонувало тематичне
спілкування, яке має ознаки того,
Римський форум що ми сьогодні називаємо форумом.
3
Емілій Папініан (Aemilius Paulus Papiniānus, бл. 150–212) – римський юрист
і державний діяч у часи імператора Септимія Севера. Значний вплив на розвиток
правознавства мали його праці “Responsa” (Відповіді, 19 книг) і “Questiōnes”
(Питання, 87 книг). Рівний за значенням Юліану.
56
Lectio quinta (V)
Емілій Папініан Сальвій Юліан
4
Сальвій Юліан (Lucius Octavius Cornelius Publius Salvius Iulianus, ІІ ст. н. е.) –
знаменитий римський юрист. При імператорі Адріані був членом ради імператора,
обіймав посади претора, консула і префекта Рима (praefectus urbis). Як юрист,
відомий “Дигестами” (юридичні збірники преторського едикту) в 95 книгах, які
й сьогодні вважають вершиною досягнень римської класичної юриспруденції
(збереглися тільки цитати в пізніших юридичних творах).
5
Patrōnus, i m (pater – батько) – патрон, знатний громадянин (спочатку з
патриціїв), покровитель залежних від нього вільновідпущеників і клієнтів та їхній
захисник на суді. Той, хто відпускав раба на свободу, ставав для нього патроном.

Абсолютний (лат. absolūtus, a, um – закінчений, повний, досконалий) – філос.
абсолютна істина – істина, що дає повне, всебічне вичерпне знання об’єктивної
дійсності.
Абсурдний, абсурд (лат. absurdus, a, um – беззмістовний, безглуздий) –
позбавлений розумних підстав.
Альтернативний, альтернатива (лат. alter, ĕrа, ĕrum – один з двох, другий) –
такий, що допускає одну з двох або кількох можливостей.
Бонус (лат. bonus, a, um – добрий) – додаткова винагорода, премія.
Гуманний, гуманність (лат. humānus, a, um – людський, людяний) – людяний у
всіх своїх діях і ставленні до інших людей.
Лауреат (лат. laureātus, a, um – прикрашений лавровим вінком) – у стародавніх
греків і римлян – переможець у змаганнях музикантів, ораторів, гімнастів,
якого вшановували лавровим вінком; звання, яке присвоюють за видатні
заслуги в громадській діяльності, у галузі науки, мистецтва, літератури;
переможець на фестивалях, конкурсах.
57
Легітимний, легітимність (лат. legitĭmus, a, um – законний) – законний: легітимна

постанова, легітимні форми протесту тощо.
Негативний (лат. negatīvus, a, um – який заперечує, відхиляє) – заперечний
(негативна відповідь).
Нейтральний (лат. neuter, tra, trum – жоден з двох) – політ. той, що дотримується
нейтралітету (юридичний і політичний статус держави, яка зобов’язується не
брати участі у війнах між державами).
Ординарний, (лат. ordinarius, a, um – розташований у порядку, звичайний,
нормальний) – той, який нічим не відрізняється з-поміж інших, звичайний,
рядовий; неординарний – який відрізняється з-поміж інших, нетрадиційний,
своєрідний.
Приватний (лат. privātus, a, um – особистий) – неофіційний, несуспільний.
Федеративний, федеральний (лат. foederātus, a, um – об’єднаний у союз) – устрій
держави, побудований на засадах федерації (державне об’єднання кількох
держав (племен, родів) із певною самостійністю та спільною верховною
владою).
Ager privātus. Приватне (особисте) поле.
Ager publǐcus. Державний земельний фонд.
Alibi (alius + ibi). Непричетність. Перебування в іншому місці на момент учинення
злочину.
Tabŭlae publĭcae. Дошки публічних оголошень (на яких писали тексти законів,
звертань, іншу інформацію офіційного характеру).
Circŭlus vitiōsus. Порочне коло.
Delictum privātum. Приватне правопорушення.
Edictum perpetuum. Постійний едикт (юридична програма претора на рік).
Edictum praetorium. Eдикт (розпорядження) претора під час вступу його на посаду
із вказівкою принципів, якими він керуватиметься в галузі судочинства.
Iudicia privāta. Процеси (суди), які розглядали справи, пов’язані з приватними
правами громадян.
Iudicia publǐca. Процеси (суди), які розглядали справи, що безпосередньо
торкалися інтересів держави.
Plebiscitum (scitum plebis). Усенародне рішення, народне голосування.
Responsum dare. Давати відповідь.
Alter ego. Друге я (про друга).
Amicitia bonum est magnum. Дружба є велике добро.
Faber est quisque suae fortūnae. Кожен є коваль своєї долі.
Fortūna tibi est. Маєш щастя.
58
Lectio quinta (V)
Imperāre sibi maxĭmum imperium est. Наказувати собі – найбільша влада.

Libri amīci, libri magistri. Книги – друзі, книги – вчителі.
Omnia mea mecum porto. Все своє ношу з собою.
Tibi et igni. Тобі й вогню (прочитай і спали).
Pium desiderium. Добре бажання.
Vocabularium
accipio, ĕre приймати, брати mando, āre доручати
ager, agri m поле manumitto, ĕre відпускати на волю
alius, alia, aliud інший maxǐmus, a, um найбільший
alter, ĕra, ĕrum другий minister, tri m слуга
amicitia, ae f дружба multus, a, um численний, багато
amīcus, i m друг nego, āre заперечувати
amo, āre любити negotium, ii n заняття, діло
bonus, a, um добрий non не
circŭlus, i m коло omnis, e весь, всякий, кожний
debĭtum, i n повинність, борг (дебет) parsimonia, ae f ощадливість
desiderium, ii n бажання pecuniarius, a, um грошовий
doctus, a, um вчений perītus, a, um досвідчений
domǐna, ae f господиня perpetuus, a, um постійний
еdictum, i n eдикт, розпорядження pius, a, um благочестивий, добрий
egregius, a, um визначний plebs, plebis f народ
etiam також porto, āre нести
faber, bri m майстер, ремісник, художник, praefectus, i m префект, начальник
коваль praemium, ii n нагорода
gratia, ae f подяка privātus, a, um особистий, приватний
ibi там propōno, ĕre пропонувати
ignis, is m вогонь puella, ae f дівчинка
imperium, ii n наказ, правління, вища влада, puer, ĕri m хлопець
держава, імперія pugna, ae f битва
impĕro, āre наказувати punio, īre карати
industria, ae f працелюбність remedium, ii n ліки, юр. правовий вихід
iniuste несправедливо responsum, i n відповідь
iniustus, a, um несправедливий reus, i m відповідач
iudǐco, āre судити, вважати saepe часто
iurisconsultus, i m юрист scītum, i n рішення, постанова
iuste справедливо sed але
iustus, a, um справедливий sevērus, a, um суворий
laboriōsus, a, um працьовитий studeo, ēre прагнути, навчатися
laudo, āre хвалити studiōsus, a, um старанний, посвячений
legitĭmus, a, um законний наукам, студент
liber, bri m книга urbānus, a, um міський
libĕri, ōrum m діти video, ēre бачити
magnus, a, um великий vitiōsus, a, um порочний, зіпсутий
mandātum, i n доручення, договір
59
Lectio sexta (VI)
Тhема: PRAESENS INDICATĪVI ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС ДІЙСНОГО

PASSĪVI СПОСОБУ ПАСИВНОГО СТАНУ
Tertium non datur
М Е ТА
Знати:
- ocобові закінчення теперішнього часу пасивного стану;
- особливості пасивної конструкції Ablativus auctoris;
Уміти:
- утворити форми пасивного стану теперішнього часу від дієслів І-ІV ді-
євідмін;
- перекладати у реченнях форми теперішнього часу пасивного стану та
Ablativus auctoris;
Форми теперішнього часу дійсного способу пасивного стану утворюють
додаванням до основи інфекта таких особових закінчень:
1 -or -mur
2 -ris -mĭni
3 -tur -ntur
Praesens indicatīvi passivi

Зра зки відм ін ю ва н н я
I II III ІІІ IV
accusā-re possidē-re defend-ěre cap-ěre audī-re
Singulāris
1 accus-or1 posside-or defend-or capi-or audi-or
2 accusā-ris possidē-ris defend-ě-ris cap-ĕ-ris audī-ris
3 accusā -tur possidē-tur defend-ĭ-tur capĭ-tur audī-tur
Plurālis
1 accusā-mur possidē-mur defend-ĭ-mur capĭ-mur audī-mur
2 accusa-mĭni posside-mĭni defend-i-mĭni capi-mĭni audi-mĭni
3 accusa-ntur posside-ntur defend-u-ntur сapi-u-ntur audi-u-ntur
1
accusa-or > accus-or
Оскільки в українській мові немає спеціальних особових закінчень для пасивного стану,
то форми латинського пасиву перекладають або за допомогою зворотної частки -ся
(accus-or – я обвинувачуюся), або описово, тобто безособовим реченням, у якому присудок
стоїть у третій особі множини активного стану (accus-or – мене обвинувачують).
60
Lectio sexta (VI)
Infinitīvus praesentis passīvi

Неозначена форма дієслова теперішнього часу
пасивного стану
Неозначену форму дієслова теперішнього часу пасивного стану утворюють
додаванням до дієслівної основи інфекта у першій, другій та четвертій дієвідмінах
закінчення -ri , а третій – -i.
Наприклад:
І – accusā-ri; II - delē-ri; III – defend-i, cap-i; IV – audī-ri.
У латинській мові в пасивній конструкції для позначення діючої особи
вживають Ablatīvus auctōris з прийменником а (аb) (аблятив діючої особи),
який перекладають українською мовою орудним відмінком без прийменника.
Наприклад: Reus ab arbitro condemnatur – Відповідач засуджується суддею, або
Відповідача засуджує суддя).
Вправи
1. Визначте дієвідміну, основу praesens і утворіть третю особу однини і
множини теперішнього часу дійсного способу пасивного стану:
formāre – утворювати, сredĕre – вірити, dividĕre – ділити, finīre – закінчувати,
vivĕre – жити, servāre – зберігати, repetĕre – повторювати, debēre – бути винним,
auscultāre – вислуховувати, nutrīre – годувати, approbāre – схвалювати, сonstituĕre
– постановляти.
2. Провідміняйте дієслова в praesens indicativі passivi:
convenio, īre – погоджуватися; habeo, ēre – мати; dico, ěre – говорити; facio,
ěre – робити; condemno, āre – засуджувати.
3. Поясніть дієслівні форми та перекладіть:
repеtĭtur, studētur, finiuntur, audi, dant, discunt, ausculta, vivit, defendit, vetātur,
habētur, absolvĭmur.
4. Прочитайте і перекладіть українською мовою.
1. Victoria concordiа gignĭtur. 2. Patria in pericŭlis a viris defendi debet.
3. Prudentia saepe vitantur pericŭla. 4. Concordia potentia amicōrum augētur.
5. Oppĭda incendiis delentur. 6. Libris de claris factis populōrum nostrōrum
delectamur. 7. Comitia in comitio, in Campo Martio, non numquam in
Capitolio, aliquando in Circo Flaminio convocantur. 8. Sine causa a te accusor.
9. Petronius a Romānis arbĭter elegantiārum nominātur. 10. Matrimonium dissolvĭtur
aut bona gratia aut cum ira anĭmi (Dig.). 11. A Sexto Pomponio1 historia iurisprudentiae
describĭtur.
61

1. Справедливість захищається розсудливістю (iustitia, ae f – справедливість;
prudentia, ae f – розсудливість; defendo, ĕre – захищати).
2. Факти уважно вислуховуються суддею (factum, і n − факт; attente – уважно;
ausculto, āre – вислуховувати).
3. Відповідач у суді захищається адвокатом (reus, i m – відповідач; iudicіum, i
n – суд; аdvоcātus, і m − адвокат).
6. Прочитайте та перекладіть текст.
Lingua Latīna in iurisprudentia

Studiōsi linguam Latīnam discunt, nam lingua Latīna in iurisprudentia necessaria
est. Magister doctus sententias Latīnas scribĕre, legĕre et intellegĕre docet. Verba
magistri a bonis studiōsis attente audiuntur. Modestia studiosōrum a magistro laudatur.
Sententiae de iurisprudentiā a studiōsis leguntur et interpretantur. Multae sententiae et
verba a studiōsis memoria tenentur. Libri de iurisconsultis egregiis libenter a studiōsis
leguntur.
De castris Romanōrum
А Romānis castra ponuntur. Primum a tribūno locus capĭtur. Deinde quadrātum
spatium signātur et munītur. In mediis castris multa tabernacŭla ponuntur. In castris
custodiae per vallum disponuntur. Itaque copiae secūrae in castra dormiunt.

1
Секст Помпоній (Sextus Pomponius, II ст. н. е.) – видатний римський юрист,
займався викладацькою і літературною діяльністю в галузі цивільного і приватного
права. Його вважають одним з перших істориків римського права. Помпоній багато
в чому залежав від своїх попередників і навіть прагнув узагальнити найважливіші
результати їхньої творчості. Про це свідчать його твори “Libri ex Sabīno”, “Ad
Q.Mucium”, “Ex Plautio”, а також найбільший серед відомих коментарів “Libri ad
edictum”, що складався з 83 книг. Важлива риса праць Помпонія – високий рівень
ерудиції в юридичній літературі, інтерес до історії римського права.

Агітувати, агітація (лат. agĭto, āre, āvi, ātum – приводити в рух; agitatio, ōnis
f – приведення в рух) – поширення ідеї для впливу на свідомість, настрій,
суспільну активність населення з метою переконати в чомусь або схилити до
певних дій.
62
Lectio sexta (VI)
Акцентувати (лат. accentus, us m – наголос) – ставити наголос; наголошувати;

перен. висувати на перший план, виділяти яку-небудь думку у висловлюванні,
повідомленні; наголошувати.
Інтегрувати, інтеграція (лат. intĕger, gra, grum – цілий) – об’єднувати в одне
ціле; об’єднання в ціле будь-яких окремих частин; об’єднання та координація
дій різних частин цілісної системи; процес упорядкування, узгодження та
об’єднання структур і функцій у цілому організмі; економічна інтеграція –
процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення, об’єднання
економік інших країн.
Компенсувати, компенсація (лат. compensо, āre, āvi, ātum – зрівноважувати) –
у цивільному праві відшкодування збитків або виплата понад відшкодування,
зумовлена порушенням цивільно-правових обов’язків.
Протегувати, протекція (лат. protĕgo, ĕre, texi, tectum – прикривати, покривати,
захищати) – покровительство, впливова підтримка з боку когось, що сприяє
залагодженню справ.
Реформувати, реформа (лат. reformo, āre, āvi, ātum – перетворювати,
змінювати) – змінювати що-небудь за допомогою реформ; перетворювати,
перебудовувати.

Ad turpia nemo obligātur. До ганебного нікого не зобов’язують.
Argumenta ponderantur, non numerantur. Докази зважують, а не підраховують.
Сlausis ianuis. За зачиненими дверима.
Сulpa lata dolo aequiperātur. Груба недбалість прирівнюється до умислу.
Imperitia culpae adnumerātur. Незнання закону прирівнюється до провини.
Invitus agĕre vel accusāre non cogĭtur. Ніхто не зобов’язаний подавати позов чи
звинувачувати проти волі.
Nemo punītur pro aliēno delicto. Нікого не карають за чужий злочин.
Tenēte memoria sententias Latīnas

Avaritia neque copia, neque inopia minuĭtur. Скупість не зменшується ні статками,
ані нестатками.
Сlavus clavo pellĭtur. Клин клином вибивають.
De te fabŭla narrātur. Про тебе байка мовиться.
Facta loquuntur. Факти (справи) говорять самі за себе.
Nullum pericŭlum sine pericŭlo vincĭtur. Ніякої небезпеки без небезпеки не
перемогти.
Tertium non datur. Третього не дано.
63
Vocabularium
augeo, ēre збільшувати іnvenio, īre знаходити
comitium, ii n коміцій (місце для medium, ii n середина
проведення народних зборів) munio, īre укріплювати
comitia, ōrum n коміції, народні збори numĕro, āre рахувати
сoncordia, ae f згода рer (Acc.) через
сonvoco, āre скликати pondĕro, āre зважувати
сopia, ae f велика кількість; сopia, ārum f рrimum спочатку
війcько prudentia, ae f розсудливість
cum irā animi з роздратуванням quadrātus, a, um квадратний
deinde згодом saepe часто
delecto, āre розважати secūrus, a, um спокійний
deleo, ēre знищувати signo, āre позначати
dispōno, ĕre виставляти spatium, ii n проміжок
dissolvо, ĕre припиняти tabernacŭlum, i n намет
dormio, īre cпати tribūnus, i m трибун
elegantia, ae f вишуканість ubi де
gigno, ĕre породжувати vallum, i n вал
incendium, ii n пожежа victoria, ae f перемога
64
Lectio septĭma (VII)
Тhема: IMPERFECTUM МИНУЛИЙ ЧАС НЕДОКОНАНОГО

INDICATĪVI ВИДУ ДІЙСНОГО СПОСОБУ
ACTĪVI АКТИВНОГО
ET PASSĪVI І ПАСИВНОГО СТАНУ
Ut salutābis, ita salutaběris
М Е ТА
Знати:
- суфікси та особові закінчення імперфекта;
- юридичні терміни та сентенції.
Уміти:
- провідміняти дієслова в імперфекті;
Імперфект – минулий час недоконаного виду, який виражає минулу тривалу

дію. Уживають на означення того, що було звичаєм або часто повторювалось у
минулому. Зазвичай, трапляється у розповідях про минулі події.
Форми минулого часу недоконаного виду дійсного способу активного стану
(Imperfectum indicatīvi actīvi) утворюють додаванням до основи інфекта суфікса
-ba- (для дієслів першої та другої дієвідмін) і суфікса -eba- (для дієслів третьої та
четвертої дієвідмін) та особових закінчень активного стану:
1 -m -mus
2 -s -tis
3 -t -nt
Зраз к и в і дмін юва н н я дієс лів п е ршо ї – ч е тве рто ї діє відм ін
в а кт и вн ому с т а н і
1 accusā-ba-m accusa-bā-mus
2 accusā-ba-s accusa-bā-tis
3 accusā-ba-t accusā-ba-nt
65

1 possidē-ba-m posside-bā-mus
2 possidē-ba-s posside-bā-tis
3 possidē-ba-t possidē-ba-nt

1 defend-ēba-m defend-ebā-mus
2 defend-ēba-s defend-ebā-tis
3 defend-ēba-t defend-ēba-nt

1 audi-ēba-m audi-ebā-mus
2 audi-ēba-s audi-ebā-tis
3 audi-ēba-t audi-ēba-nt
Іmperfectum indicatīvi

1 eram erāmus
2 eras erātis
3 erat erant
Форми минулого часу недоконаного виду дійсного способу пасивного стану

(Imperfectum indicatīvi passīvi) утворюють додаванням до основи інфекта суфікса
-ba- (для дієслів першої та другої дієвідмін) і суфікса -eba- (для дієслів третьої та
четвертої дієвідмін) та особових закінчень пасивного стану:
1 -r -mur
2 -ris -mini
3 -tur -ntur
Зраз к и відмін юва н н я дієс лів п е р шо ї – ч е тве рто ї діє відм ін

у п а с и вном у с т а н і
1 accusā-ba-r accusa-bā-mur
2 accusa-bā-ris accusa-ba-mĭni
3 accusa-bā-tur accusa-ba-ntur

1 possidē-ba-r posside-bā-mur
2 posside-bā-ris posside-ba-mĭni
3 posside-bā-tur posside-ba-ntur
66

1 defend-ēba-r defend-ebā-mur
2 defend-ebā-ris defend-eba-mĭni
3 defend-ebā-tur defend-eba-ntur

1 audi-ēba-r audi-ebā-mur
2 audi-ebā-ris audi-eba-mĭni
3 audi-ebā-tur audi-eba-ntur
Вправи
1. Провідміняйте дієслова в imperfectum indicatīvi actīvi et passīvi:
1) saluto, āre – вітати; 2) noceo, ēre – шкодити;
3) scribo, ĕre – писати; 4) venio, īre – приходити.
2. Визначте часові форми і перекладіть українською мовою:
scribēbat, formātur, nominabāris, comparābam, absolvēbant, vetabāntur,
respondebāmus, vidēbas, agĭmus, audiunt, accusabātis.
1. Адвокат вів судову справу на форумі.
2. Учителі розповідали студентам про стародавніх юристів
(розповідати – narro, āre).
3. Луцій продавав своїх рабів і отримував гроші.
4. У Стародавньому Римі було багато патронів і адвокатів.
1. Femĭna in familia viri sui locum filiae obtinēbat. 2. Reus culpam suam negābat.
3. Reus causam suam dicĕre non potĕrat. 4. Advocātus in foro causam dicēbat.
5. Avus alimenta nepōti praestābat. 6. Alimenta nepōti ab avo praestabāntur. 7. Apud
Romanos puĕri a servis Graecis educabāntur, qui paedagōgi appellabāntur. 8. Studiōsi
boni a magistris docebantur. 9. Reus in iudicio aut comdemnabātur aut absolvebātur.
10. Imperitia culpae adnumerabātur (Digesta)1. 11. Iustiniānus2 Digesta colligēbat.
12. Filius meus per fundum tuum aquam ducēbat. 13. Romāni bellum diuturnum cum
Gallis3 gerēbant. 14. Amīca tua librum Latīnum tenēbat. 15. Candidātus togam candĭdam
gerēbat. 16. Sententiae iurisconsultōrum doctōrum a Romānis recipiebantur.
De iurisprudentiā
Iurisprudentia est doctrīna antīqua. Initium iurisprudentiae erat in Roma antīqua.
Primus Romǔlus popǔlo Romāno ius dabat, postea Numa et Ancus. Gneus Flavius3,
scriba et vir doctus, sententias iuris pervulgābat. Iurisconsulti Romāni docēbant
67
iustum et legitǐmum iudicāre et consulěre. Responsa et sententiae iurisconsulti cum

magna diligentia a Romānis audiebantur. Iurisconsulti egregii librоs de iurisprudentia
scribēbant.

Дигести (Digesta від лат. digerěre – розділяти,
1
упорядковувати, систематизувати, або Pandectae з гр.

“повне зібрання, всеосяжне”) – звід систематизованих
і тематично об’єднаних уривків з творів римських
юристів, що мали силу закону, одна з найважливіших
складових частин кодифікації імператора Юстиніана.
Corpusiuriscivīlis–звідцивільногоправа,середньовічна
назва юстиніанівського зводу законів. Складається з
чотирьох основних частин: 1) Institutiōnes – у чотирьох
книгах, елементарний виклад основ римського права
для початкового вивчення; 2) Digesta, або Pandectae, – 7
частин і 50 книг, 1-ша книга присвячена загальним питанням права, 2–46-та – приватному
праву, 47–48-ма – кримінальному праву, 49-та – апеляціям і військовому праву,
50-та – адміністративному праву, юридичним дефініціям і правилам. За обсягом
переважають витяги з Ульпіана – третина всієї праці? і Павла – шоста частина.
Усього в Дигестах представлено твори 39 юристів від II ст. до н. е. до кінця
III ст. н. е., це є найважливіша частина кодифікації, що дала їй історичну славу і
забезпечила її значення для подальшої дії навіть за інших соціально-політичних умов.
Отже, у Дигестах майстерно представлена найзначніша епоха римської науки права; 3)
Сodex – 12 книг, які містять звід найважливіших імператорських указів (constitutiōnes)
від Адріана до Юстиніана; 4) Novellae, або leges, – 168 новел (нових законів), виданих
Юстиніаном після проведення другої кодифікації.
2
Юстиніан (Iustiniānus Flavius Petrus Sabbatius;
482–565) – візантійський імператор (Східна
Римська імперія). За його наказом розроблено
кодифікацію права в 529–535 рр., тексти якої відомі
як Сorpus iuris civilis (Звід цивільного права). У
часи його правління держава була розширена й
укріплена, проте його послідовникам не вдалося
зберегти велич і єдність Римської імперії, створеної
Юстиніаном. Загалом його законодавча діяльність
була спрямована на запровадження необмеженої
влади імператора, зміцнення рабовласництва і
Юстиніан захист прав власності, упорядкування правової
системи та збереження доробку юриспруденції Риму.
68
3
Галли (Galli) – кельтські племена на території античної Галлії, відомої з часів
Стародавнього Риму, однієї з областей Римської імперії. Відомо, що етнонім галли
пов’язаний з давньоірландським gal – лютий, відважний. Він зберігся в сучасній
ірландській та шотландській мовах, а також у топоніміці. Галлією називали землі,
які сьогодні входять до складу країн Франції, Люксембургу, Бельгії, Нідерландів
і Швейцарії. Назва Галлія була поширена у Європі до кінця XVII ст. З XVIII ст.
Галлією інколи називають Францію, зазвичай, в історичній літературі та поезії.
4
Флавій Гней (Flavius Gneius; кінець IV ст. до н. е.) – один з перших
реформаторів римського права, едил у 304 р., син вільновідпущеника і секретар
цензора Аппія Клавдія Сліпого. Відповідно до задуму Аппія, Флавій оголосив
304 р. до н. е. на форумі календар на весь рік: так звані dies fasti – тобто дні, у
які дозволено проводити судові процеси й збирати натовпи народу, і dies nefasti
– дні, у які ці дії заборонено. Не менш важливою реформаторською дією Флавія
було оголошення ним зборів формул судочинства, так званих legis actiōnes,
відомих пізніше під назвою цивільного права Флавія. Знання цих формул до того
часу становило прерогативу жерців. За переказами, Гней Флавій 304 р. до н. е.
оприлюднив секретні документи жерців, відтоді юриспруденція в Римі перестала
бути монополією жерців і стала доступною всім особам. У Стародавньому Римі
юристи мали велику повагу й авторитет, чимало з них обіймали високі посади.
Зокрема, Секст Елій Пет 200 р. до н. е. був обраний едилом, у 198 р. – консулом, а
у 190 р. до н. е. – цензором. Саме Пет склав нову книгу позовних формул замість
застарілої, яку свого часу опублікував Флавій. Історія зберегла чимало імен інших
видатних юристів періоду республіки та імперії, зокрема, старшого і молодшого
Катонів, кількох видатних юристів з роду Муціїв, Юнія Брута, Марка Манілія.

Декларувати, декларація (лат. declaratio, ōnis f – виявлення; de-claro, āre, āvi,
ātum – заявляю, оповіщаю) – офіційне проголошення державою, партією,
міжнародними, міждержавними організаціями основних принципів, а
також документ, у якому їх викладено; оголошення, заява приватної особи
чи організації; заява платника податку про характер і розмір доходів; заява
вантажоперевізника до митниці про кількість товару, його вагу, ціну, сорт для
визначення мита; документ, який додають до грошових і цінних пакетів, що
їх пошта надсилає за межі країни.
Демонструвати, демонстрація (лат. de-monstro, āre, āvi, ātum – показувати,
пояснювати; demonstratio, onis f – показування, точний опис, доказ) –
показувати, ілюструвати, давати уявлення; політична демонстрація – масова
хода як публічне вираження соціально-політичного настрою, організована
форма політичних дій; показування, демонстрування чогось.
69
Едукація (лат. educatio, ōnis f – виховання, від e-dūco, āre, āvi, ātum виховувати)
– навчання, виховання.
Номінація (лат. nominatio, ōnis f – називання, іменування; nomino, āre, āvi, ātum
– називати) – у Римі висування кандидатури, пропозиція на пост, називання
кандидата (e. g. nominatio consulum – називання кандидата на посаду консула);
номінація в лінгвістиці: іменування як процес співвіднесення мовних одиниць
з об’єктами, які вони позначають; номінація в культурології: процес відбору
кращих творів або осіб для присудження нагород, звань тощо на фестивалях
і конкурсах; категорія творів або осіб, зі складу якої відбирають ліпших для
присудження нагород, звань тощо на фестивалях і конкурсах;
Толерувати, толеранція, толерантність (лат. tolerantia, ae f – терпеливість,
витривалість, від tolĕro, āre, āvi, ātum – терпіти) – терпимість до чужих
думок, дій; це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми
самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних.
Передусім толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до
чогось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста
свобода індивіда та поцінування прав і свобод людини.
Фальсифікувати, фальсифікація (лат. falsus – неправдивий + facio, ĕre, fēci, fac-
tum – робити) – умисно викривляти або неправильно тлумачити ті чи інші
явища, події, факти, чинити з корисливих мотивів підроблення чогось, зміна
вигляду або властивостей предмета, надання йому такого вигляду, що не
відповідає його справжній суті.

Acta emendāre. Внести виправлення в протокол.
Ad iudicium adesse. З’явитися до суду.
Libellum concipěre. Складати заяву.
Revocāre in alium iudicium. Просити про перенесення до іншого суду.
Sententiam pronuntiāre. Оголосити рішення.
Deferre controversiam ad arbitrum. Передати спір на вирішення арбітра.

Dolus semper praestātur. За навмисну дію треба відповідати.
Ferrum ferro acuǐtur. Залізо гостриться залізом.
Remedium irae est mora. Час лікує гнів.
In silvam ligna non feras insanius (Hor.). Дуже не розумно було б носити дрова
до лісу.
70
Vocabularium
acuo, ěre гострити egregius, a, um славний, чудовий
adnumĕro, āre зараховувати, прирівнювати emendo, āre виправляти, удосконалювати
adsum, adesse бути присутнім familia, ae f сім’я
aequālis, e рівний femĭna, ae f жінка
alimenta, ōrum n харчі; юр. утримання Gallus, i m галл
appello, āre називати, звертатись до когось, initium, ii n початок
апелювати inopia, ae f невелика кількість, бідність
attineo, ēre тримати, простягатися, тут insānus, a, um нерозумний, божевільний
стосуватися lignum, i n дерево, дрова
avaritia, ae f скупість malum, i n зло
avus, i m дід, minuo, ěre зменшувати
collĭgo, ěre збирати naturālis, e природний
concipio, ěre складати nepos, nepōtis m внук
consulo, ěre радити, запитувати neque і не
controversia, ae f спір, суперечка nullus, a, um жоден, ніякий
copia, ae f кількість, багатство obtineo, ēre займати
culpa, ae f провина paedagōgus, i m педагог, учитель,
defero, deferre відносити наставник, вихователь
diligentia, ae f старанність pervulgo, āre видавати
diuturnus, a, um довготривалий praesto, āre виділятися, перевищувати
doctrīna, ae f наука pro (Abl.) замість, за
dolus, i m обман, злий намір, навмисна дія pronuntio, āre оголошувати
edūco, āre виховувати recipio, ěre приймати
revoco, āre відкликати
semĭno, āre сіяти
vinco, ěre перемагати
71
Thema: DECLINATIO III (TERTIA). ТРЕТЯ ВІДМІНА ІМЕННИКІВ.

CLASSIS CONSŎNANS ПРИГОЛОСНА ГРУПА
Ius est ars boni et aequi

Celsus (Digesta)
М Е ТА
Знати:
- словникову форму іменників третьої відміни приголосної групи;
- відмінкові закінчення третьої відміни (приголосна група);
- лексичний мінімум іменників третьої відміни (приголосна група);
- латинські юридичні терміни, фрази та сентенції.
Уміти:
- провідміняти іменники третьої відміни (приголосна група);
- провідміняти іменник третьої відміни з узгодженим означенням;
До третьої відміни належать іменники чоловічого, жіночого та середнього

роду, які в Gen. Sing. мають закінчення -is, а в Nom. – різні закінчення. Іменники
третьої відміни бувають рівноскладові та нерівноскладові. Рівноскладовими
називають іменники, які мають однакову кількість складів у називному і родовому
відмінках однини, нерівноскладові, відповідно, мають різну кількість складів
у цих відмінках (у Gen. Sing. на один склад більше, ніж у Nom. Sing.). Основа
іменників здебільшого не збігається з називним відмінком однини; її визначаємо,
відкинувши у родовому відмінку однини закінчення -is.
Nom. Sing. Gen. Sing. Основа
homo – людина homĭn-is m homĭn-
civĭtas – держава civitāt-is f civĭtāt-
corpus – тіло corpŏr-is n corpŏr-
* Найпоширеніші серед закінчень третьої відміни такі: для чол. роду – -о, -or, -os, -er,
-еs, -ex; для жін. роду – -as, -us, -is, -es, -s, -x, -do, -go, -io; для сер. роду – -e, -al, -ar, -men,
-ma, -ur, -us, -c, -l, -t.
72
У словниковій формі іменників цієї відміни вказують, крім закінчення -іs Gen.
Sing., останній склад основи, якщо основа у Nom. Sing. i Gen. Sing. неоднакова,
наприклад: civĭtas, ātis f; corpus, ŏris n.
У третій відміні об’єдналися два типи основ: на приголосний звук і на
голосний -і. Іменники, основа яких закінчується на приголосний звук, належать
до приголосної групи (сlassis* consŏnans). Іменники, основа яких закінчується
на голосний звук -і, належать до голосної групи (сlassis vocālis). Невелика група
іменників, основа яких закінчується на голосний звук -і, проте зазнала впливу
приголосної групи, належать до мішаного типу, або мішаної групи (сlassis
mixta).
Classis consŏnans
Приголосна група
До приголосної групи належать нерівноскладові іменники чоловічого,
жіночого та середнього роду, основа яких закінчується на один приголосний. У
Nom.sing. ці іменники мають різні закінчення, а в Gen. Sing. – -is:
senator, ōris m – сенатор civĭtas, ātis f – громада, держава
homo, ĭnis m – людина verĭtas, ātis f – правда
genus, ěris n – рід tempus, ŏris n – час
lex, legis f – закон crimen, ĭnis n – злочин
Відмінкові закінчення іменників третьої відміни приголосної групи

Casus
m f n m f n
Nom. різні -es a
Gen. -is -um
Dat. -i -ĭbus
Acc. -em Nom. -es a
Abl. -e -ĭbus
Voc. -Nom. -es a
* Іменник сlassis, is f має значення “розряд, група, клас”, а також “флот”. За Сервія
Туллія (шостий із царів Стародавнього Риму; 578–535 р. до н. е.) римське населення було
розділене на шість цензових категорій (classes): п’ять із них платили податки, шоста
– бідняки, які не платили податків. Представників найвищого класу (першого) називали
classici, ōrum m. Цей субстантивований прикметник походить від іменника сlassis, is
f, його перекладають як той, що належить до першого класу римських громадян, а в
переносному значенні – першокласний, взірцевий. У цьому переносному значенні функціонує
латинізм “класичний” в українській мові, позначаючи поняття “класичні твори”,
тобто взірцеві, найвищої якості; “класична музика”, тобто найкраща музика; “класики
світової літератури”, тобто найліпші представники (автори) світової літератури.
Однак “класична філологія” – це філологія, яка вивчає і досліджує мову та літературу
Стародавньої Греції i Стародавнього Риму, тобто класичні мови – старогрецьку і
латинську.
73
Зра зки відмін юва н н я імен н и к ів п р и гол о с н о ї г ру п и

civĭtas, ātis f – громада, держава; senātor, ōris m – сенатор;
crimen, ĭnis n – злочин

Nom. civĭt-as civitāt-es
Gen. civitāt-is civitāt-um
Dat. civitāt-i civitat-ĭbus
Acc. civitāt-em civitāt-es
Abl. civitāt-e civitat-ĭbus
Voc. civĭt-as civitāt-es

Nom. senāt-or senatōr-es
Gen. senatōr-is senatōr-um
Dat. senatōr-i enator-ĭbus
Acc. senatōr-em senatōr-es
Abl. senatōr-e senator-ĭbus
Voc. senāt -or senatōr-es

Nom. crim-en crimĭn -a
Gen. crimĭn-is crimĭn -um
Dat. crimĭn -i crimin -ĭbus
Acc. crim-en crimĭn -a
Abl. crimĭn -e crimin-ĭbus
Voc. crim-en crimĭn-a
Іменники третьої відміни узгоджуються з прикметниками в роді, числі та

відмінку, уворюючи атрибутивне словосполучення. У разі узгодження прикметник
ставлять після іменника. Наприклад:
homo clarus – вчена людина,
obligatio magna – велике зобов’язання,
ius Romanum – римське право.
74
Зразк и відмін юва н н я ат ри бути вн и х с л о во с п ол у ч е н ь

homo clarus – вчена людина

Nom. hom-o clar-us honĭm-es clar-i
Gen. homĭn-is clar-i homĭn-um clar-ōrum
Dat. homĭn-i clar-o homin-ĭbus clar-is
Acc. homĭn-em clar-um homĭn-es clar-os
Abl. homĭn-e clar-ō homin-ĭbus clar-is
Voc. homo clar-e homĭn-es clar-i
obligatio magna – велике зобов’язання

Nom. obligati-o magn-a obligatiōn-es magn-ae
Gen. obligatiōn-is magn-ae obligatiōn-um magn-ārum
Dat. obligatiōn-i magn-ae obligatiōn-ĭbus magn-is
Acc. obligatiōn-em magn-am obligatiōn-es magn-as
Abl. obligatiōn-e magn-ā obligatiōn-ĭbus magn-is
Voc. obligati-o magn-a obligatiōn-es magn-ae
ius Romanum – римське право

Nom. ius Romān-um iur-a Romān-a
Gen. iur-is Romān-i iur-um Roman-ōrum
Dat. iur-i Romān-o iur-ĭbus Romān-is
Acc. ius Romān-um iur-a Romān-a
Abl. iur-e Romān-ō iur-ĭbus Romān-is
Voc. ius Romān-um iur-a Romān-a
75
Найважливіші суфікси іменників третьої відміни

Суфікси із
закінченням Значення суфікса Приклади
Nom. Sing
- tor діюча особа curātor, ōris m – піклувальник
-sor dictātor, ōris m – диктатор
сensor , ōris m – цензор
-tio дія або її результат actio, ōnis f – позов
-sio administratio, ōnis f – керування
appellatio, ōnis f – звертання (у суд)
institutio, ōnis f – встановлення
iurisdictio, ōnis f – юридичні повноваження
-tas стан, якість auctorĭtas, ātis f – вплив
civilĭtas, ātis f – громадянство
libertas, ātis f – свобода
potestas, ātis f – влада
unĭtas,ātis f – єдність
universĭtas, ātis f – сукупність
-tus якість, абстрактне поняття virtus, ūtis f – мужність
-tudo стан, якість valetūdo, ĭnis f – здоров’я
fortitūdo, ĭnis f – сміливість
Вправи
1. Узгодьте іменники з прикметниками, перекладіть:
1) victor, ōris m clarus, a, um;
2) civĭtas, ātis f Romānus, a, um;
3) homo, ĭnis m honestus, a, um;
4) verĭtas, ātis f magnus,a,um;
5) genus, ěris n noster, tra, trum;
6) ius, iuris n publĭcus, a, um.
2. Перекладіть і провідміняйте словосполучення:
1) lex Romana; 4) existimatio bona;
2) iudex iustus; 5) libertas vestra;
3) nomen clarum; 6) actio nostra.
1. Ми повинні знати закони (знати – scio, scire; повинні – debeo, ēre).
2. Римляни укладали мир із сусідніми державами (мир – pax, pacis f;
76
робити – facio, ĕre; cum (Abl.) – з; сусідній, я, є – finitimus, a, um; держава

– civitas, atis f).
3. Державою повинні управляти люди вчені, освічені й чесні (управляти –
rego, ĕre; вчений, а, е – doctus, a, um; освічений, а, е – erudītus, a, um; чесний,
а, е – honestus, a, um).
4. Римом управляли царі, консули, імператори і диктатори (цар – rex, regis
m; консул – consul, is m; імператор – imperātor, ōris m; диктатор – dictātor,
ōris m).
1. Iurisprudentia est scientia iuris ac legum. 2. Tempus leges antīquas mutat.
3. Existimatio iudĭcum nostrōrum est bona. 4. Non diu latet scelĕra. 5. Pigro homĭni
labor est locus supplicii. 6. Simplicĭtas est legĭbus amīca. 7. Festinatio est iudicum
noverca. 8. Manifestum non eget probatiōne. 9. Actiōnem praetor dat. 10. Iuris praecepta
sunt: honeste vivĕre, altĕrum non laedĕre, suum cuique tribuĕre. 11. Sub nomĭne pacis
bellum latet (Cic.). 12. Iudĭces, qui ex lege iudicātis, obtemperāre legĭbus debētis (Cic.).
13. Voluntas testatōris pro veritāte habētur. 14. Sine legĭbus nulla est civĭtas, nam legĭbus
civĭtas continētur. 15. Servitutem mortalitati fere comparāmus (Ulp. (Digesta)). 16. Nulla
potentia supra leges esse debet. 17. Reus sine provocatiōne condemnātur.18. Lege
duodĕcim tabulārum prodĭgo interdicĭtur bonōrum suōrum administratio. 19. Consilium
a iuris perīto datur. 20. Gaius egregius iurisconsultus Romanus erat et “Institutiones”
scribēbat1. 21. Romani nomen, praenomen et cognomen habēbant, e.g. Marcus Tullius
Cicĕro, ubi Marcus praenomen, Tullius nomen, et Cicĕro cognomen est. 22. In iure
Romāno privāto persōna sui iuris2 et persōna alieni iuris differebantur; pater familias
persona sui iuris nominabātur, sed libĕri persōna alieni iuris.
De iure Romāno
Omne ius apud Romānos interpretatiōne colebātur, et a perītis accuratius definītum
ad casus accommodabātur; contoversae iuris quaestiōnes fori disceptatiōne elucidabantur
et decidebantur; iurisconsultōrum praestantium sententiae receptae summa iuris principia
constituēbant; hoc generalĭter ius civīle diсtum est.
Iuris Romāni denominatiōne intellegĭmus universum ius, quod popŭlus Romānus per
tredecim fere saecŭla habēbat, ab Urbe condĭta inde usque ad Iustiniānum imperatōrem,
sexto post Christum saecŭli regnantem. Leges et mores, omnemque Romanōrum
iurisprudentiam discendĭmus.
Publĭcum ius3 est quod ad rei Romānae spectat, privātum quod ad singulōrum
utilitātem pertĭnet. Privatōrum conventio de iure publĭco non derŏgat. Ius publĭcum
privatōrum pactis mutāri non potest.
77

Гай (Gaius, бл. 107/109 – 180 н. е.) – давньоримський
1
юрист. Належав до сабініанської юридичної школи

(за іншою версією, до бейрутської), заснованої
Г. Капітоном (школа названа за ім’ям його знаменитого
учня М. Сабіна). Діяльність розпочав за часів імператора
Адріана. За життя Гай написав кілька трактатів та інших
творів, деякі з яких збереглися до наших днів, вони
головно були використані Юстиніаном у “Дигестах”
та “Інституціях”. До них належать: коментар до едикту
міського претора (Ad edictum praetoris urbani libri X),
коментар до едикту претора провінції (Ad edictum
Гай
provinciale libri XXXII) та ін. Найголовніший твір Гая
– знамениті “Інституції”. Їх також узяв за основу в
подальших працях Юстиніан, недарма він часто називав
Гая Gaius noster (“наш Гай”). Найпопулярнішими були короткі елементарні
керівництва – institutiōnes (institutio, ōnis f – настанова, вказівка). Навчання
юристів у республіканському Римі полягало в тому, що молодих юристів допускали
до слухання тих, які дають консультації, і до обговорення з ними окремих
казусів. Наприкінці республіки почали систематично читати лекції. Як допомога
до цих занять і з’явилися інституції. Найбільшу популярність мали інституції
Гая. Наприкінці класичного періоду з’явилися інституції Марціана, Каллестрата,
Ю. Павла й Д. Ульпіана. Інституції Гая набули поширення серед юристів, а в VI ст.
їх внесено до кодифікації Юстиніана.
2
Cім’я в римській державі була побудована на абсолютній владі батька
–домовладики (pater familias) та підпорядкуванні всіх членів сім’ї його волі. До
складу сім’ї, крім батька, входили його дружина, діти та їхні нащадки, дружини
синів, інші родичі, раби. Батько мав повну правоздатність, його називали persōna
sui iuris – особа свого права, тобто “сам собі господар”, повноправний. Усі
інші безпосередньо підвладні йому члени сім’ї були з обмеженими приватними
правами, їх називали persōna alieni iuris – особа чужого права.
3
Юридична культура у стародавніх римлян була на дуже високому рівні. Права
держави і права громадян розмежовували. Публічне право (ius publĭcum) охороняло
і захищало державні устої в усіх сферах діяльності й забезпечувало потреби
римської держави. Приватне право (ius privātum) було вироблене з урахуванням
всіх обставин життя громадянина. Римський громадянин перебував під захистом
своєї держави від народження до смерті, одночасно підкоряючись державній владі,
маючи перед державою низку обов’язків.
78

Адміністрація (лат. administratio, ōnis f – служіння, допомога, керування, від
ad-ministro, āre, āvi, ātum – допомогати, прислуговувати) – управлінська
діяльність державних органів; орган виконавчої влади держави; керівний
персонал організації.
Акцептація (лат. acceptatio, ōnis f – прийняття, від ac-cepto, āre, āvi, ātum –
приймати) – юридичний акт, яким виявляється згода на прийняття якої-небудь
пропозиції.
Акція (лат. actio, ōnis f – дія, діяльність, від ago, ĕre, egi, actum – робити, діяти)
– публічні суспільно-політичні дії та виступи, мета яких – привернути увагу
суспільства.
Віндикація (лат. vindicatio, ōnis f – заявлення претензії, вимагання, – від
vindico, āre, āvi, ātum (vim+ dicěre) – оголошувати про застосування сили)
– у цивільному праві позов власника на вилучення його майна в судовому
порядку з чужого незаконного володіння.
Інавгурація (лат. inauguratio, ōnis f – посвячування, від in-auguro, āre, āvi, ātum
– гадати за польотом птахів, посвячувати) – церемонія присяги та вступу
на посаду президента в багатьох сучасних державах. За староримською
традицією на посади суддів, магістратів посвячували авгури, виконуючи
волю богів.
Касація (пізньолат. cassatio, ōnis f – скасування, анулювання) – форма оскарження
і перевірки вищим судом рішень, вироків, ухвал чи постанов суду, які ще не
набули законної сили; процесуальний документ, у якому заявник оскаржує
вирок, рішення чи постанову суду.
Корупція (лат. corruptio, ōnis f – псування, підкуп, від cor-rumpo, ĕre, rupi, ruptum
– псувати, шкодити) – підкупність, продажність урядовців, службовців,
державного апарату.
Презумпція (лат. praesumptio, ōnis f – передчасне використання, припущення, від
prae-sumo, ĕre, sumpsi, sumptum – брати, приймати наперед) – припущення,
що ґрунтується на ймовірності; закріплене в законі припущення про
існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує
доказів; презумпція невинності – принцип, за яким особу, яку підозрюють
або обвинувачують у вчиненні злочину, вважають невинною доти, доки її
провину не буде доведено в порядку, передбаченому законом.
Санкція (лат. sanctio, ōnis f – непорушний закон, сувора постанова, від sancio, īre,
sanxi, sanctum – освячувати, робити непорушним, узаконювати) – схвалення,
дозвіл; складова частина статті закону, у якій визначено заходи державного
впливу в разі невиконання цього закону; захід впливу, який використовують
щодо держави, яка не виконує міжнародних угод.
79
Сатисфакція (лат. satisfactio, ōnis f – задоволення, оправдання, від satisfacio,

ĕre, feci, factum (satis – достатньо і facio, ere – робити) – задовольняти, іти
назустріч) – задоволення вимог кредитора, виконання (чужого зобов’язання),
погашення боргу, виправдовування.
Юрисдикція (лат. iurisdictio ōnis f – ведення судочинства, від ius, iuris n право;
dicо, ĕre – проголошую) – судова компетенція, право суду, влада, судочинство,
повноваження давати правову оцінку фактам, вирішувати правові питання.

Actio legis. Законний позов.
Actio quiescit. Справа припинена.
Cognitio extraordinaria. Надзвичайне судочинство.
Corpus delicti. Склад злочину.
De iure. De facto. По праву (юридично). По факту (фактично).
Homo novus. Нова людина, новий член сенату (лише у виняткових випадках
вищих посад досягав ті, хто не належав до сенаторської знаті).
In iure et in iudicio. У претора і в суді.
Ius divīnum. Сакральне право.
Ius publĭcum. Публічне право.
Libellus appellatiōnis. Апеляційна скарга.

Amīcus Plato, sed magis amīca verĭtas est. Платон мені друг, але істина дорожча.
Aurea mediocrĭtas. Золота середина.
Corruptio morum. Падіння (гниття) моралі.
Dura lex, sed lex. Твердий (суворий) закон, але закон.
Homo locum ornat, non homĭnem locus. Людина прикрашає місце, а не місце
людину.
Honōres mutant mores. Почесті змінюють звичаї.
Non rex est lex, sed lex est rex. Не цар є закон, а закон є цар.
Nullum crimen, nulla poena sine lege. Жодного злочину, жодного покарання без
закону.
O tempǒra, o mores! (Сіс.) О часи, о звичаї!
Salus popŭli suprēma lex est. Благо народу є найвищий закон.
80
Vocabularium
ab (Аbl.) від diu довго
ab Urbe condĭta від заснування міста duodĕcim дванадцять
(Рима) durus, a, um твердий, міцний, суворий
accommǒdo, āre пристосовувати, egeo, ēre потребувати
погоджувати elucido, āre пояснювати, висвітлювати
accurātus, a, um детальний, уважний, existimatio, onis f оцінка, репутація
точний extraordinarius, a, um (extra ordinem –
actio, ōnis f дія, позов поза порядком) надзвичайний
administratio, ōnis f управління, fere майже
використання festinatio, ōnis f поспішність
aliēnus, a, um чужий generalĭter в основному
amīca, ae f подруга hoc це
antīquus, a, um стародавній honeste чесно
appellatio, ōnis f назва, оскарження, honor, ōris m честь, почесть, пошана
звернення до суду, апеляція in (Acc., Abl.) в
apud (Аcc.) у, біля, при inde звідси, згодом
aureus, a, um золотий institutio, onis f настанова, вказівка
bona, ōrum n власність, статки, майно intellĕgo, ĕre розуміти, пізнавати
casus, us m випадок interdico, ěre заперечувати, відмовляти,
Christus, i m Христос видавати інтердикт
cognitio, ōnis f пізнання, розшук, вивчення, interpōno, ĕre застосовувати, виставляти,
судочинство подавати
cognōmen, ĭnis n прізвище, яке interpretatio, ōnis f пояснення, тлумачення
приєднували до родового імені iudex, ĭcis m суддя, учитель моралі,
colo, ĕre обробляти, шанувати, удостоювати мораліст
compăro, āre порівнювати, співвідносити iudicium, ii n суд, судовий розгляд, позов,
condĭtus, a, um заснований, створений рішення, судження, вирок
consilium, ii n рішення, рада, нарада iuris perītus =iuris consultus=iuris prudens
constituo, ĕre формувати, постановляти, досвідчений у праві, правник, юрист
установлювати iurisprudentia, ae f правознавство,
contineo, ēre зберігати, підтримувати юриспруденція
controversus, a, um суперечливий ius, iuris n право
conventio, ōnis f договір, умова labor, ōris m праця
corpus, ŏris n тіло, сутність, ціле, склад, laedo, ĕre шкодити
збір, корпус lateo, ēre приховувати
corruptio, ōnis f падіння, гниття lex, legis f закон
crimen, ĭnis n злочин libellus, i m книжечка, скарга, прохання,
decido, ĕre відрізати, точно вирішувати лист
definio, īre визначати, встановлювати, libertas, ātis f свобода
обмежувати magis більше
denominatio, ōnis f назва, найменування manifestus, a, um очевидний
dictum, i m слово, вираз mediocrĭtas, ātis f середина
disceptatio, ōnis f розгляд, обговорення, mortalĭtas, ātis f смертність, смерть, тління
обмін думками
81
mos, moris m звичай, спосіб життя, quisque, quidque кожен (Dat. cuique
сукупність етичних заповідей, мораль кожному)
muto, āre змінювати receptus, a, um загальноприйнятий
nam бо, тому що regno, āre управляти, керувати
nomen, ĭnis n ім’я, родове ім’я rego, ĕre управляти
noverca, ae f мачуха res Romāna справа Римська, держава
obtempĕro, āre підкорятися Римська
omnis, e весь, всякий, кожний reus, rei m відповідач
orno, āre прикрашати rex, regis m цар, правитель
pactum, i m договір saecŭlum, i n століття
paro, āre готувати salus, ūtis f благо
pater, tris m батько; pater familias голова scelus, ĕris n злочин
сім’ї sententia, ae f думка, рішення, судження,
pax, pacis f мир речення
permitto, ĕre дозволяти servĭtus, ūtis f рабство, неволя
pertineo, ēre стосуватися, торкатися sextus, a, um шостий
piger, gra, grum лінивий simplicĭtas, ātis f простота
Plato, ōnis m Платон singŭli, ōrum m окремі (особи)
poena, ae f покарання specto, āre дивитися, оцінювати
possum, posse могти sub (Acc., Abl.) під
post (Acc.) після, за summus, a, um найвищий
potentia, ae f сила supplicium, ii n кара, покарання
potestas, ātis f влада, могутність supra вище, понад
praeceptum, i n настанова, вказівка suprēmus, a, um найвищий
praenomen, ĭnis n особисте ім’я suus, a, um свій
praestans, ntis видатний tempus, ŏris n час
praetor, ōris m претор (початково титул testātor, ōris m той, хто заповідає
римських консулів і диктаторів; пізніше tredĕcim тринадцять
міський голова, а також намісник у tribuo, ĕre розділяти, віддавати
провінції) universus, a, um весь, цілий, узятий у
principium, ii n принцип, основоположення сукупності
probatio, ōnis f схвалення, доказ urbs, urbis f місто
prodĭgus, і m марнотратник usque аж до
provocatio,ōnis f виклик, апеляція, utilĭtas, ātis f користь
оскарження verĭtas, ātis f правда
publĭcus, a, um народний, національний, virtus, ūtis f доблесть, сила, міць
публічний, офіційний, в інтересах volo, velle хотіти, бажати
суспільства voluntas, ātis f воля, бажання
quaestio,ōnis f питання
-que і, та (стоїть після слова, яке сполучує,
і пишуть з ним разом)
quiesco, ĕre бути спокійним, припиняти
82
Lectio nona (IX)
Thema: DECLINATIO ІІІ (TERTIA). ТРЕТЯ ВІДМІНА ІМЕННИКІВ.

CLASSIS VOCĀLIS ГОЛОСНА ГРУПА
Parsimonia magnum est vectīgal (Cicĕro)
М Е ТА
Знати:
- словникову форму іменників третьої відміни голосної групи;
- відмінкові закінчення третьої відміни (голосна група);
- лексичний мінімум іменників третьої відміни (голосна група);
Уміти:
- провідміняти іменники третьої відміни (голосна група);
- провідміняти іменник голосної групи з узгодженим означенням;
До голосної групи належать іменники середнього роду, і тільки ті, які в Nom.
Sing. мають закінчення -e, -al, -ar, а в Gen. Sing. – -is, -ālis, -āris. Відмінкові
закінчення у цій групі збігаються із закінченнями середнього роду приголосної
групи, за винятком Abl. Sing. -i, Nom. Plur. -ia, Gen. Sing. -ium.
mare, maris n – море insigne, is n – знак, ознака

vectīgal, ālis n – прибуток exemplar, āris n – приклад
conclave, is n – кімната rete, is n – сітка
Зразок відмін юва н н я іме н ни ка гол о с н о ї г ру п и

vectīgal, ālis n – прибуток
Nom. vectīg-al vectigal-ia
Gen. vectig-ālis vectigal-ium
Dat. vectigāl-i vectigal-ĭbus
Acc. vectīg-al vectigal-ia
Abl. vectig-āli vectigal-ĭbus
Voc. vectīg-al vectigal-ia
83
Вправи
1. Узгодьте іменники з прикметниками, перекладіть і провідміняйте:
1) exemplar, āris n bonus, a, um;

2) insigne, is n Romānus, a, um;
3) vectīgal, ālis n magnus,a,um;
4) mare, maris n frigĭdus, a, um;
5) conclave, is n Vaticānus, a, um.
1. Несправедливі люди мають великий прибуток
(несправедливий – iniustus, a, um).
2. Ми любимо нашу державу і вивчаємо історію нашого славного роду.
3. Ми знаємо добрі приклади мужності, мудрості і милосердя (мужність –
virtus, ūtis f, мудрість – sapientia, ae f, милосердя – charitas, ātis f).
3. Перекладіть українською мовою речення:
1. Praesidio decedĕre apud Romānos capĭtal est (Livius). 2. Capĭtal est facĭnus, quod
capǐtis poena luǐtur. 3. Tribūnal est in iudicio, in theatro, in castris.4. Multa exemplaria
animalium et in terra et in mari et in aëre vivunt. 5. Domǐnus animalium est homo.
6. Homo animalia ratiōne et sermōne superant, sed in animalǐbus sunt etiam propriae
virtūtes et facultātes. 7. Toga1 erat insigne civis Romāni. Сives Romāni induēbant togam
puram, togam praetextam, togam candǐdam, toga sordǐdam, togam virīlem. 8. Popŭlus
Romānus creābat consŭles in comitiіs2. 9. Legis virtus est imperāre, vetāre, permittĕre,
punīre (Modestīnus3). 10. Vitam Romanōrum virōrum clarōrum et Caesărum describit
Suetonius4.
4. Перекладіть тексти.
Cives, Latīni, peregrīni, libertīni et servi 5
in Romā
Civis est homo liber, urbis aut oppĭdi incǒla. Iura civium Romanōrum sunt: ius
honōrum, ius suffragii, ius commercii, ius conubii. Latīni vero multis modis ad civitātem
Romānam perveniunt et etiam nonnulla iura in civitāte Romāna habēbant. Peregrīni et
libertīni iura civium Romanōrum non habēbant. Servi nullum ius non habēbant.
In potestāte dominōrum itaque sunt servi; quae quidem potestas iuris gentium est:
nam apud omnes gentes animadvertĕre possǔmus domĭnis in servos vitae necisque
potestātem esse; et quodcumque per servum adquirĭtur, id domĭno adquirĭtur. Sed
hoc tempǒre neque civĭbus Romānis nec ullis aliis hominĭbus, qui sub imperio popŭli
Romāni sunt, licet supra modum et sine causa in servos suos saevīre. Ita scribit Gaius in
“Institutionĭbus” (commentarius primus, 53–56).
84
Lectio nona (IX)
Natūra Italiae
Italia ab Alpĭbus longe in mare procurrit, quod nunc Mediterraneum appellātur.
Italia multo plus in longitudĭnem, quam in latitudĭnem tendĭtur. In medio erigĭtur mons
Apenninus. Flumĭna non sunt multa; nota sunt Padus et Tibĕris.In sinistra ripa Tibĕris
Roma antīqua sita est. Regio Italiae Campania est pulchra, ibi pulchrae vites et olivae
crescunt; mare omni genĕre piscium abundant; ora maritĭma habet multos portus.
Silvae et campi Italiae variis generĭbus et exemplarĭbus plantārum animaliumque
abundābant.

1
Toga, ae f – тога. У мирний час – святковий одяг римсь-
кого громадянина, мав білий колір (toga pura), вищі сановники
носили тогу з пурпуровою облямівкою (toga praetexta), пре-
тенденти на державні посади (кандидати) – білосніжну (toga
candĭda). Темно-сіру тогу носили на знак трауру та засуджені
(toga sordĭda), була й тога повноліття (toga virīlis).
2
Comitia, ōrum n – народне зібрання для обрання консулів,
царів, що відбувалося в Римі на форумі, а саме – на визначе-
ному місці, яке називали коміцій (comitium, ii n).
3
Модестін Гереній (лат. Herennius Modestīnus) – римсь-
кий юрист і державний діяч ІІІ ст. Навчався у відомого римсь-
кого юриста Д. Ульпіана. У Римі обіймав вищі державні по-
сади, у 226–244 рр. був префектом і виступав у юридичних
справах, давав уроки права римському імператору Максиміну. Римський
сенатор
Був одним із небагатьох юристів, які отримали право ius
respondendi – привілей приймати рішення в цивільних спра-
вах від імені імператора. Модестін є автором декількох
юридичних творів у всіх галузях права, з яких до нашого
часу дійшли тільки уривки, що ввійшли до складу Дигестів
(345 фрагментів).
4
Гай Светоній Транквіл (Gaius Suetonius Tranquillus, бл.
між 75 і 160 рр.) – римський письменник, історик і вчений-
енциклопедист. При імператорі Доміціані жив у Римі, займав-
ся риторикою і граматикою, при імператорі Траяні був три-
буном, при Адріані – імператорським секретарем (magister
epistolārum). Близько 120 р. написав найважливіший твір,
Ілюстрація з
який дійшов до нас, – De vita Caesărum (Життя дванадця-
Нюрнберзької
ти цезарів). Хроніки
85
5
Civis Romānus. Cives Romāni становили popŭlus Romānus (римський народ),
що мав вищу законодавчу владу, яку він виявляв у народних зборах (comitia popŭli
Romāni). Там видавав закони, обирав державних чиновників, чинив правосуддя,
оголошував війну. Повноправні громадяни (cives optĭmo iure – громадяни, наділені
вищим правом, або просто cives Romāni), мали такі права, які називали iura popŭli
Romāni (права римських громадян): 1) ius suffragii (suffragium, іi n – виборче пра-
во, виборчий голос) – участь у народних зборах; 2) ius honōrum (honor, ōris m – по-
чесна посада, державний пост) – доступ до всіх державних посад, право бути об-
раним на посади магістратів; 3) ius provocatiōnis (provocatio, ōnis f – оскарження,
апеляція) – право апеляції до народу; 4) ius commercii (commercium, іi n – право
набуття власності) – право бути учасником цивільного обігу і розпоряджатися
своїм майном; 5) ius conubii (conubium, іi n – шлюб, одруження) – право вступу в
законний римський шлюб, з передачею своїх прав дітям. Ius suffragii, ius honōrum
і ius provocatiōnis належали до розряду iura publĭca, а ius commercii і ius connubii
– до iura privāta.
Latīni – латини. За станом до римських громадян наближалися так звані дав-
ні латини (Latīni vetĕres) – вільне населення общин Лаціуму, яке колись разом
з Римом становило латинський союз, що припинив існування ще в ІV ст. до н. е.
Давні латини мали обмежені права в публічно-правовій сфері. Вони користували-
ся лише правом голосу ius suffragii, проте не могли обіймати посади магістратів.
Однак вони мали такі ж ius commercii та ius connubii, як і римські громадяни.
Peregrīnі – чужоземці, іноземці. Серед вільних людей, проте не громадян
Риму, найнижчу сходинку соціального становища в Стародавньому Римі посідали
перегрини. Питання їхнього історичного походження ще не вирішене. Більшість
дослідників уважає їх громадянами іноземних держав, які якимось чином потра-
пили на територію Риму, або ж громадянами капітульованих перед Римом держав
(так звані капітульовані перегрини). Перегрини у сфері приватноправових від-
носин керувалися власним національним правом згідно з законом про провінції,
який визначав для неї особливий правовий статус. Отже, склалася різноманітна
система правового регулювання майнових відносин у різних провінціях, водночас
не було спільної правової основи для контакту з Римом у цій сфері. Зазначені чин-
ники перешкоджали нормальному розвиткові цивільного обігу між перегринами
та римськими громадянами. Тому претор перегринів у творчому союзі з міським
претором ретельно вишукував найцінніший досвід правової культури інших наро-
дів, узагальнював його і впроваджував у практичну діяльність, оскільки перегри-
нами були, перш за все, піддані Риму без прав громадянства, що перетворилися з
часом у нову категорію населення, то вони не мали ніяких прав, окрім права ius
commercii, що дозволяло їм торгувати на території Римської імперії.
Libertīnі – відпущені на волю раби. За загальним правилом вільновідпущеник
набував правового статусу особи, яка дарувала йому волю, тобто залежно від того,
хто був його попереднім власником. Якщо це був перегрин, латин чи римський
86
Lectio nona (IX)
громадянин, то й вільновідпущеник набував статусу, який відповідав становищу

перегрина, латина або римського громадянина. Вільновідпущеники були вільни-
ми, проте обмеженими в своїй правоздатності. Вільновідпущеник зобов’язаний
був поважати патрона, а прояв неповаги міг призвести до втрати свободи й повер-
нення в рабство. За потребою вільновідпущеник і далі був зобов’язаний надавати
патрону різні послуги, а також матеріальну допомогу. У сфері публічних право-
відносин вільновідпущеники обмежувалися в праві служити в римських легіонах,
а в І ст. втратили право брати участь у роботі народних зборів і голосувати.
Servus, i m – раб. “Під владою панів є раби, ця влада над рабами є інсти-
тут загальнонародного права, бо у всіх узагалі народів ми можемо помітити, що
панове мають над рабами право життя й смерті, і що все, що купується рабом,
набувається паном” – писав Гай. Правда, їх міг відпустити на волю їхній пан, і в
такому випадку вони переходили до категорії римських громадян (так звані віль-
новідпущеники libertīni). Для звільнення раба була низка умов: не менше 30 років,
бути власністю пана за квіритським правом, але все ж таки головна умова – за ін-
ституціями Гая – раб повинен бути звільнений за допомогою vindicta (на підставі
юридичного акту).

Екстрадиція (лат. ex – із, traditio, onis f – передача, видача, від trado, ĕre, dĭdi,
dĭtum – передавати, доручати) – процесуальна дія, що полягає в передачі
особи державою, на території якої вона перебуває, іншій державі (на її вимогу)
з метою притягнення такої особи до кримінальної відповідальності або для
виконання обвинувального судового вироку.
Інтервенція (лат. interventio, ōnis f – вхід, наступ, вторгнення, втручання,
від inter-venio, īre, veni, ventum – входити, приходити) – втручання однієї
або кількох експлуататорських держав у справи іншої держави або в її
взаємозв’язки з третіми державами.
Конкла́в (лат. conclave, is n – закрита кімната, від лат. cum clave – з ключем, під
ключем) — зібрання кардиналів, яке скликають після смерті або відставки Папи
Римського для вибрання нового Папи, а також саме приміщення.
Лекція (лат. lectio, ōnis f – читання, від lego, ĕre, legi, lectum – читати) – публічний
виступ з певного питання (одна з основних форм поширення політичних і
наукових знань), а також виклад програмної теми навчального предмета або
проблеми (навчальна, академічна лекції).
Облігація (лат. obligatio, ōnis f – зобов’язання, порука, від ob-ligo, āre, āvi, ātum
зв’язувати, зобов’язувати, поручатися) – цінний папір, що дає власникові
дохід у вигляді процента чи виграшу.
Реформація (лат. reformatio, ōnis f – перетворення, поліпшення, від re-formо,
āre, āvi, ātum – переробляти, відновлювати) – суспільно-політичний та
87
ідеологічний рух у більшості країн Західної і Центральної Європи в XVI ст.,

що набрав форми боротьби проти католицької церкви – опори феодалізму.
Унаслідок реформації в Німеччині та деяких інших країнах виникли
протестантські церкви.
Трибунал (лат. tribūnal, ālis n – трибунал (підвищення, на якому засідали
магістрати під час виконання службових обов’язків) – спеціальний судовий
орган (революційні трибунали, військові трибунали, міжнародні воєнні
трибунали). Трибуна – підвищення, кафедра для оратора; перен. місце, де
відбувається політична, суспільна, публіцистична діяльність; споруда із
рядами лавок для глядачів.

Contra bonos mores. Проти добрих звичаїв.
Extra ordĭnem. У надзвичайному порядку.
Post delictum. Після злочину.
Sine provocatiōne. Без оскарження.
Restitutio ad integrum. Відновлення первинного стану.
Legitĭmum tempus. Законний термін для набуття права власності за давністю
володіння.
Vim vi repellĕre licet (Digesta). На силу дозволено відповідати силою.

A mari usque ad mare. Від моря до моря (девіз на гербі Канади).
Historia vero testis tempŏrum, lux veritātis, magistra vitae, vita memoriae (Cic.).
Історія насправді свідок часів, світло істини, учителька життя, життя пам’яті.
Homĭnum animaliumque salūti. Для блага людей і тварин (Напис на фронтоні
Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехно-
логій ім. С. Гжицького).
Vocabularium
abundo, āre бути вдосталь capĭtal, ālis n важкий кримінальний злочин,
aër, aëris n повітря за який карали смертю
Alpes, ium f Альпи caput, ǐtis n голова
adquiro, ĕre включати, додавати, наживати сognitio, ōnis f розпізнання, ознайомлення,
animadverto, ere звертати увагу, помічати юр. судочинство
Appennīnus, i m Апенніни commercium, ii n торгівля, право
Caesar, ăris m Цезар, а також титул цезаря торгувати
Campania, ae f Кампанія, область у Середній conubium, ii n шлюб
Італії creo, āre вибирати
campus, i m поле cresco, ĕre рости
88
Lectio nona (IX)
decēdo, ĕre піти, покинути, відійти poena, ae f покарання, poenam luĕre понести
describo, ĕre описувати кару
erigo, ĕre піднімати portus, us m порт, гавань
extraordinarius, a, um надзвичайний praesidium, ii n охорона
facǐnus, ŏris n дія, вчинок praetextus, a, um оздоблений облямівкою
facultas, ātis f можливість, здатність, procurro, ĕre бігти вперед, виступати
уміння proprius, a, um власний
flumen, ĭnis n річка pulcher, chra, chrum гарний
frigĭdus, a, um холодний purus, a, um чистий, світлий
genus, ĕris n рід quod яке, що
honor, ōris m честь, почесть, пошана ratio, ōnis f розум
induo, ĕre надягати regio, ōnis f область, регіон
latitūdo, ĭnis f ширина saevio, īre бути жорстоким
longe довго sermo, ōnis m мова
longitūdo, ĭnis f довжина silva, ae f ліс
luo, ĕre очищати, відкупляти sinister, tra, trum лівий
mare, maris n море sordǐdus, a, um брудний, темного кольору
Mediterraneus, a, um Середземний (у траурі)
Modestīnus, i m Модестін, учень Д. Ульпіана, suffragium, ii n виборчий голос,
знаменитий римський юрист ІІІ ст. голосування
mons, montis m гора supĕro, āre перевищувати
multo набагато tendo, ĕre тягнути, протягувати
multus, a, um численний, багато theatrum, i n театр
notus, a, um відомий Tibĕris, is m ріка Тибр у Середній Італії
nunc тепер tribūnal, ālis n трибунал (підвищення,
olīva, ae f оливка на якому засідали магістрати під час
omnis, e весь, всякий, кожний виконання службових обов’язків)
Padus, і m ріка Пад у Північній Італії ullus, a, um який-небудь, хто-небудь
parsimonia, ae f ощадливість varius, a, um різний
piscis, is m риба Vaticānus, a, um ватиканський
plus більше virīlis, e чоловічий, дорослий, зрілий
vitis, is f виноградна лоза, виноград
89
Lectio decĭma (X)
Тhема: DECLINATIO ІІІ (TERTIA). ТРЕТЯ ВІДМІНА ІМЕННИКІВ.

CLASSIS MIXTA МІШАНА ГРУПА
Repetitio est mater studiōrum
М Е ТА
Знати:
- словникову форму іменників третьої відміни мішаної групи;
- відмінкові закінчення третьої відміни (мішана група);
- лексичний мінімум іменників третьої відміни (мішана група);
Уміти:
- провідміняти іменники третьої відміни (мішана група);
- провідміняти іменник мішаної групи з узгодженим означенням;
- перекласти речення з латинської мови українською мовою;
До мішаної групи належать:

1) рівноскладові іменники чоловічого та жіночого роду, які в Nom. Sing. мають
закінчення -es, -is, а в Gen. Sing. – -is:
sedes, is f – місце testis, is m, f – свідок
civis, is m, f – громадянин avis, is f – птах
finis, is m – кінець, кордон orbis, is m – коло
2) іменники чоловічого, жіночого та середнього роду, які перед закінченням
Gen. Sing. -is мають два або більше приголосних:
pars, partis f – частина gens, gentis m – плем’я, народ
urbs, urbis f – місто fons, fontis m – джерело
mens, mentis f – думка os, ossis n – кістка
Відмінкові закінчення іменників третьої відміни мішаної групи

Singularis Pluralis
Casus
m f n m f n
Nom. -різні -es a
Gen. -is -ium
Dat. -i -ĭbus
Acc. -em Nom -es a
Abl. -e -ĭbus
Voc. Nom. -es a
90
Lectio decĭma (X)
Відмінкові закінчення у цій групі, як бачимо, також збігаються із закінченнями

приголосної групи, за винятком Gen. Plur. -ium, як у голосній групі.
Зраз ки відмін юва н н я іме н н и к ів м іша н о ї г ру п и

civis, is m f – громадянин, urbs, urbis f – місто
os, ossis n – кістка
Nom. civ-is civ-es
Gen. civ-is civ-ium
Dat. civ-i civ-ĭbus
Acc. civ-em civ-es
Abl. civ-e civ-ĭbus
Voc. civ-is civ-es

Nom. urb-s urb-es
Gen. urb-is urb-ium
Dat. urb-i urb-ĭbus
Acc. urb-em urb-es
Abl. urb-e urb-ĭbus
Voc. urb-s urb-es

Nom. os oss-a
Gen. oss-is oss-ium
Dat. oss-i oss-ĭbus
Acc. os oss-a
Abl. oss-e oss-ĭbus
Voc. os oss-a
Винятки з правила: за приголосною групою відмінюють:

iuvenis, is m – юнак; canis, is m, f – собака; pater, tris m – батько;
mater, tris f – мати; frater, tris m – брат; parens, ntis m, f – батьки; particěps, ǐpis
m – учасник; princeрs, ǐpis m – вождь.
Вправи
1. Узгодьте іменники з прикметниками, перекладіть і провідміняйте
утворені словосполучення:
1) urbs, urbis f clarus, a, um;
2) civis, civis m Romanus, a, um;
3) testis, is m honestus, a, um;
91
4) pars, partis f magnus,a,um;

5) gens, gentis f noster, tra, trum;
6) fons, fontis m bonus, a, um.
1. Римські громадяни, юристи та судді створили римське право
(створити – condo, ĕre).
2. Велика частина міста Львова є античною.
3. У нашому місті живуть славні і чесні громадяни.
4. У нашій державі громадяни мають свободу, закони і мир
(свобода – libertas, ātis f; закон – lex, legis f; мир – pax, pacis f).
1. Testes adhibēre possunt non solum in criminalĭbus causis, sed etiam in
pecuniariis litĭbus. 2. Popŭli appelatiōne universi cives Romāni significantur. 3. Plebis
appelatiōne cetĕri cives sine patriciis significantur. 4. Inimĭco testi credi non oportet.
5. Partes formulārum sunt: demonstratio, intentio, adiudicatio, condemnatio 6. Iuvĕnum
senumque concordia. 7. Magna vis est conscientiae, iudĭces (Cicĕro). 8. Scīre leges
non est verba legum tenēre, sed vim et potestātem (Celsus (Digesta))1. 9. Primus
iurisprudentiam in artis ordĭnem redigēbat Servius Sulpicius2, Q. M. Scaevolae iuniōris
discipǔlus et Cicerōnis amīcus. 10. Ius gentium vetat legātos aliēnae civitātis tenēre.
11. Cives legĭbus parēre debent. 12. Iudĭces pro criminĭbus cives iudĭcant. 13. Urbs
Roma erat caput imperii Romāni et hodie est caput civitātis Italiae.
Patricii et plebs
Romae libĕri cives et servi erant. Libĕri cives in negotiis publĭcis totum fere diem
consumēbant, et Forum et alia loca frequentābant, in servos autem omnes difficĭles
labōres imposĭti erant. Cives, qui claros maiores habēbant, via ad omnes honōres patēbat
et habēbant nomĭna patricii3. Reliqua autem civium multitūdo habēbat nomen plebis4;
inter eos multi mercatōres et opifĭces erant. Erat etiam inter libĕros cives et servos
vestitus discrimen. Nam servi modo tunĭcam, libĕri super tunĭcam togam induēbant.
Toga erat insigne civis Romāni.
1
Публій Ювенцій Цельс Тіт Ауфідій Геній Северіан (Publius Iuventius Celsus
Titus Aufidius Hoenius Severianus, р. н. – після 130) – давньоримський правник та
державний діяч часів Римської імперії, очільник прокуліанської школи. Усього в
доробку 39 книг з права. Основна праця Ювенція – “Дигести”, де зібрані закони
розташовано за часом їхнього прийняття. З цього твору 142 фрагменти увійшли
92
Lectio decĭma (X)
до Corpus iuris civilis. Інші праці: “Epistŏlae”, “Quaestiōnes”, “Commentarii”,

“Institutiōnes”.
2
Сервій Сульпіцій Руф (Servius Sulpicius Rufus,106–43 до н. е.) – політичний
діяч пізньої Римської республіки, прихильник Гнея Помпея Великого, відомий
красномовець та правник свого часу, вивчав та застосовував норми цивільного
права. Його знання в цій галузі права дуже цінував Цицерон. Сульпіцій часто
виступав у судових справах, а також був вихователем багатьох майбутніх видатних
фахівців з римського права.
3
Patricius, ii m – патрицій. У Стародавньому Римі початково патриціями було
все корінне населення, яке входило до родової общини і становило римський
народ. Після виділення з роду знатних патріархальних сімей до патриціїв стали
зачисляти тільки родову землеробську аристократію, предки якої колись становили
царський сенат. Належність до родової землеробської аристократії можна було
отримати за правом або народження, або усиновлення, або нагородження. З кінця
VI ст. до н. е. патриції перетворилися в панівний клас; економічною основою для
їхньої могутності було виключне право на користування суспільною (общинною)
землею (ager publĭcus).
4
Plebs, plebis f – народ, плебеї, народна маса, простий народ. Як римські гро-
мадяни, плебеї воювали у війську (exercĭtus), брали участь у народних зборах (co-
mitia), але не мали доступу до вищих адміністративних посад, не мали доступу до
общинної землі (ager publĭcus), плебеї мали свої збори, свої представницькі органи
(едилів і народних трибунів). Пізніше вони домоглися консулату (право вибирати
і бути обраним) та були включені до складу римського народу й урівняні в пра-
вах з патриціями. На початку ІІІ ст. до н. е. патриціанська і плебейська верхівки
злились в одну верству (стан) – нобілітет (nobilĭtas, nobĭles) і у 287 р. до н. е.
принято закон про те, що рішення плебейських зборів (плебісцитів, лат. plebi-
scitum) є обов’язковими для всіх громадян незалежно від походження. З цього
часу патриції і плебеї перестали бути різними класами (ordĭnes). Багаті громадяни
стали класом фінансової аристократії (equĭtes – вершники), а всі бідні – плебсом
(вільні ремісники, землероби і дрібні торгівці).

Делегація (лат. delegatio, ōnis f – припис про видачу грошей, доручення про
виплату, відправлення, від de-lego, āre, āvi, ātum – відправляти, доручати)
– група делегатів від держави, організації, установи тощо. Делегат (від лат.
delegatus, a, um – відправлений) – обраний або призначений представник,
уповноважений держави, організації, установи, колективу, що представляє
їхні інтереси на з’їздах, нарадах, конгресах тощо.
Депортація (лат. deportatio, ōnis f – перевезення, вислання, від de-porto, āre,
āvi, ātum – відносити, відвозити) – примусове виселення з місця постійного
93
проживання особи, яку визнано соціально небезпечною. У Римі депортація

передбачала конфіскацію майна, позбавляла громадянства, довічне поселення
in insŭlā, тобто на острові біля Італії, іноді депортованого відправляли у
віддалені провінції.
Дефініція (лат. definitio, ōnis f – визначення, точна вказівка, від de-finio, īre, īvi,
ītum – обмежувати, визначати) – коротке визначення якогось поняття.
Дискусія (лат. discussio, ōnis f – потрясіння, розгляд, дослідження, від discutio, ĕre,
cussi, cussum – розбивати, роздробляти, пізн. досліджувати, обговорювити)
– публічне обговорення якогось спірного питання; перен. – спір.
Емансипація (лат. emancipatio, ōnis f – звільнення, від e-mancipo, āre, āvi,
ātum – формально звільняю сина від батьківської влади) – у римському
праві звільнення дітей (або онуків) з-під батьківської влади, унаслідок чого
емансипований ставав особою свого права (sui іuris); звільнення від залежності,
гніту, скасування якихось обмежень (наприклад, емансипація жінок, негрів).
Інфляція (лат. inflatio, ōnis f – роздмухування, розбухання, від in-flo, āre, āvi,
ātum – вдуваю) – переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових
паперових грошей, що спричиняє знецінювання їх, зростання цін на предмети
першої потреби, зниження валютного курсу, падіння реальної заробітної
плати.
Конвенція (лат. conventio, ōnis f – збір, зустріч, народне зібрання, договір, від
convenio, īre, veni, ventum – сходитися, збиратися) – дип. угода, міжнародний
договір з якихось спеціальних питань; договір між підприємствами й
організаціями для врегулювання питань збуту, виробництва тощо; є перехідною
формою до трестів і синдикатів.
Конституція (лат. constitutio, ōnis f – встановлення, устрій, від constituo, ĕre,
ui, ūtum – встановлювати, постановлювати) – у Стародавньому Римі акти,
розпорядження, накази, що їх видавав претор, а пізніше імператор: quodcumque
imperator per epistŭlam constituit…, haec sunt quae constitutiōnes apppellantur
(Digesta) – усе, що імператор постановив у письмовій формі (через лист)..,
називається конституціями); суч. Основний закон держави, що закріплює
суспільний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації
та діяльності державних органів, виборчу систему, а також основні права й
обов’язки громадян; програмний документ; будова, фізіологічні й анатомічні
особливості організму.
Контрибуція (лат. contributio, ōnis f – суспільний збір, від contribuo, ĕre, tribui,
tribūtum – збираю, стягую) – під час війни примусові грошові або натуральні
стягнення з населення окупованої території, які провадять ворожі війська;
після війни грошові суми, що їх за умовами мирного договору держава-
переможниця стягує з переможеної держави.
94
Lectio decĭma (X)
Фракція (лат. fractio, ōnis f – переломлювання, розламування, від frango, ĕre,

fregi, fractum – розломлювати, переломлювати) – організована група членів
політичної партії, створювана для проведення її лінії в парламенті, органах
місцевого самоврядування та інших організаціях; угруповання всередині
політичної партії, яке виступає з власною платформою, відмінною від основної
(генеральної) лінії партії, і бореться проти політики, прийнятої більшістю
членів партії.

Ad fontes. До джерел.
Comĭtas gentium. Міжнародна чемність.
Ius gentium. Міжнародне право.
Orbis terrārum. Всесвіт, земля.
Pars pro indiviso. Право власності багатьох осіб в ідеальних частинах (колективна
форма власності, співвласності).
Separatio bonōrum. Розділення майна.

Alma mater. Мати-годувальниця.
Finis corōnat opus. Кінець увінчує справу.
Littĕris et artĭbus. Для наук і мистецтв.
Mens sana in corpŏre sano. Здоровий дух у здоровому тілі.
Patriae decōri civĭbus educandis. Для прикраси батьківщини і виховання громадян.
Urbi et orbi. Місту і світу.
Напис на фронтоні Львівського національного

університету імені Івана Франка
95
Vocabularium
adhibeo, ēre прикликати, прикладати liber, ĕra, ĕrum вільний
adiudicatio, ōnis f присудження lis, litis f суперечка, суд, позов
autem проте maiōres, um m plur. предки
caput, ĭtis n голова, столиця mercātor, ōris m купець, покупець,
condemnatio, ōnis f засудження торгівець
conscientia, ae f розуміння, свідомість; юр. modo лише, тільки
знання про чужий злочин; совість multitūdo, ĭnis f кількість
consumo, ĕre витрачати, використовувати multus, a, um численний
credo, ĕre вірити omnis, e весь, всякий, кожний
demonstratio, ōnis f свідчення, виклад opifex, ĭcis m майстер, ремісник
фактів, які спричинили процес oportet, - треба, слід, належить, потрібно
dies, ei m день pateo, ēre бути відкритим, простягатися
difficĭlis, e трудний, важкий patricius, ii m патрицій
discrimen, ĭnis n різниця reliquus, a, um решта
eos (Acc. Plur.) від is, ea, id той, та, те; він, scio, scīre знати
вона, воно senex, senis, m старий, старець
fere майже signifĭco, āre позначати, ставити підпис
frequento, āre часто відвідувати, suffragium, ii n виборчий голос,
заповнювати голосування, рішення. судження
hodie сьогодні super (Acc.) над, згори
imposĭtus, a, um покладений totus, a, um цілий
induo, ĕre одягати tunĭca, ae f туніка, нижній домашній одяг
inimĭcus, a, um недружній, ворожий римлян
insigne, is n знак, ознака universus, a, um увесь, цілий, загальний,
intentio, ōnis f виклад вимог позивача повний
iudex, ĭcis m суддя vestitus, us m одяг
iuvenis, is m юнак, молодий vis, vim (Acc.) сила
legātus, i m посол, легат, помічник намісника
провінції
96
Lectio undecĭma (XI)
Тhема: ADIECTĪVA ПРИКМЕТНИКИ

DECLINATIŌNIS TERTIAE. ТРЕТЬОЇ ВІДМІНИ.
PARTICIPIUM PRAESENTIS ДІЄПРИКМЕТНИК ТЕПЕРІШНЬОГО
ACTĪVI ЧАСУ АКТИВНОГО СТАНУ
Sapienti sat
М Е ТА
Знати:
- словникову форму прикметників третьої відміни з трьома, двома та од-
ним родовим закінченням;
- парадигму відмінювання прикметників третьої відміни;
- суфікси прикметників третьої відміни;
- словникову форму дієприкметників теперішнього часу активного стану;
- лексичний мінімум до теми;
Уміти:
- узгодити прикметники третьої відміни з іменниками першої–третьої від-
мін;
- утворити відмінкові форми прикметників третьої відміни;
- узгодити дієприкметники теперішнього часу активного стану з іменника-
ми та провідміняти їх;
Прикметники третьої відміни залежно від кількості родових закінчень

поділяють на три розряди:
1) прикметники з трьома родовими закінченнями: -er – для чоловічого роду,
-is – для жіночого, -e – для середнього роду (celĕber, celebris, celebre – відомий,
знаменитий);
2) прикметники з двома родовими закінченнями (-is – для чоловічого та
жіночого роду; -e – для середнього роду (civīlis, civile – цивільний);
3) прикметники з одним родовим закінченням (-s, -r, -x – для чоловічого,
жіночого та середнього родів (simplex, simplĭcis – простий). У словнику
прикметники третьої відміни записують скорочено. Наприклад:
1) celĕber, bris, bre; 2) civīlis, e ;3) simplex, ĭcis
Основу прикметників третьої відміни з трьома та двома родовими
закінченнями визначають за формою жіночого роду відкиданням закінчення -is,
а прикметників з одним родовим закінченням – за формою родового відмінка,
відкидаючи закінчення -is.
97
Усі прикметники третьої відміни, незалежно від кількості родових закінчень,

відмінюють за голосним типом третьої відміни. Декілька прикметників, як
виняток, відмінюють за приголосним типом:
princeps, ĭpis – перший vetus, ěris – старий
dives, ĭtis – багатий pauper, ěris – бідний
particeps, ĭpis – той, що бере участь puber, ĕris – повнолітній
Зразок відмінювання прикметників з трьома родовими закінченнями

celĕber, bris, bre – знаменитий; основа celebr-
Сasus
m f n m f n
Nom сеlĕber celebris celebre celebres celebria
Gen. celebris celebrium
Dat. celebri celebrĭbus
Acc. celebrem celebre celebres celebria
Abl. celebri celebrĭbus
Voc. celĕber celebris celebre celebres celebria
Зразок відмінювання прикметників з двома родовими закінченнями

civīlіs, e – цивільний; основа civil-
Сasus
m f n m f n
Nom. civīlis civīle civīles civilia
Gen. civīlis civilium
Dat. civīli civilĭbus
Acc. civīlem civīle civīles civilia
Abl. civīli civilĭbus
Voc. civīlis civīle civīlеs civīle
Зразок відмінювання прикметників з одним родовим закінченням

simplex, icis – простий; основа simplic-
Сasus
m f n m f n
Nom. simplex simplĭces simplicia
Gen. simplĭcis simplicium
Dat. simplĭci simplicĭbus
Acc. simplĭcem simplex simplĭces simplicia
Abl. simplĭci simplicĭbus
Voc. simplex simplĭces simplicia
98
Суфікси прикметників третьої відміни

Cуфікс Значення Приклад
-āl, -ār-, відношення, належність generālis, e – головний, загальний
-il- iuridiciālis, e – правовий
processuālis, e – процесуальний
populāris, e – народний
civīlis, e – громадянський, цивільний
-bĭl, -ĭl- здатність, пасивна можливість mobĭlis, e – рухомий
дії possibǐlis, e – можливий
-ens- належність до країни, місцевості Leopoliensis, e – Львівський
Boloniensis, e – Болонський
Participium praesentis actīvi

Дієприкметник теперішнього часу активного стану
Дієприкметник теперішнього часу активного стану утворюють від основи
дієслова теперішнього часу за допомогою додавання закінчень -ns (для дієслів
першої та другої дієвідмін) або -ens (для дієслів третьої та четвертої дієвідмін).
Infinitīvus praesentis actīvi Participium praesentis actīvi

I accūsāre accūsa-ns, аntis – звинувачувальний, а, е; той, який
звинувачує
II vidēre vide-ns, еntis – той, який бачить
III defendĕre defend-ens, еntis – той, який захищає
IV audīre audi-ens, еntis – той, який слухає
Дієприкметники теперішнього часу активного стану відмінюють за

голосним типом, як прикметники третьої відміни типу prudens, entis (розумний,
кмітливий).
Зра зок відмін ю ва н н я

Casus
m f n m f n
Nom. audi-ens audi-entes audi-entia
Gen. audi-entis audi-entium
Dat. audi-enti audi-entĭbus
Acc. audi-entem audi-ens audi-entes audi-entia
Abl. audi-enti audi-entĭbus
Voс. audi-ens audi-entes audi-entia
99
В українській мові є багато запозичень з латинської, які утворилися від основи

дієприкметників теперішнього часу активного стану: доцент, студент, асистент,
продуцент, компонент, агент, президент, опонент.
Вправи
1. Узгодьте прикметники з іменниками, перекладіть:
1) prognosis, is f gravis, e;
2) ius, iuris n civilis, e;
3) auxilium, ii n celer, ĕris, ĕre;
4) civis, is m dives, ĭtis;
5) homo, inis m felix, īcis;
6) pensum, і n facĭlis, e;
7) possessio, ōnis f naturālis, e;
8) vir, viri, m prudens, entis;
9) verbum, i n facĭlis, e.
2. Перекладіть та провідміняйте словосполучення:
poena levis; instіtutio vetus; miles fortis; testis mutus; homo sapiens; vir pauper;
crimen grave; possessio civīlis; magistra docens; arbiter accūsans; lex defendens;
tempus fugiens; femĭna elĕgans; consilium utĭle; causa criminālis.
3. За допомогою наведених суфіксів утворіть прикметники, перекладіть:
a) -āl, -ār: medicīna, ae f; natūra, ae f; corpus, ŏris n; сrimen, ĭnis n; poena, ae f;
verbum, i n; causa, ae f;
b) -bĭl: curo, āre – лікувати, турбуватись; moveo, ēre − рухати;
с) -ens-: arvum, i n − поле; Сhina, ae f – Китай.
4. Утворіть дієприкметники теперішнього часу активного стану від
поданих дієслів:
1) debeo, ēre – бути винним; accusо, āre – обвинувачувати;
2) studеo, ēre – навчатися; ago , ĕre – вести, діяти;
3) doceo, ēre – навчати; oppono, ĕre – протистояти;
4) labōro, āre – працювати; finio, īre – закінчувати;
5) praesideo, ēre – головувати, стояти на чолі.
5. Перекладіть українською мовою:
matrimonium iuris civīlis, corpus iuris civīlis, in flagrantе delicto, facta concludentia,
bona mobilia, inter praesentes.
1. Видатною та пам’ятною була поразка римлян під Каннами (видатний –
nobĭlis, e; пам’ятний – memorabĭlis, e; поразка– clades, is f).
100
2. В античні часи було багато чесних, розумних та щасливих людей (час −

tempus, ŏris n; чесний − probus, a, um; розумний − sapiens, ntis, щасливий
– felix, īcis).
1. Nuptiae sunt coniunctio maris et femĭnae et consortium omnis vitae, divīni
et humāni iuris communicatio. 2. Lex speciālis derŏgat generāli. 3. Nulla lex satis
incommŏda omnĭbus est. 4. Ad turpia nemo obligātur. 5. Ius naturālis est, quod natūra
omnia animalia docuit (Dig.). 6. Lex valet in omnes. 7. Par super parem non habet
potestātem. 8. Temerĭtas est florentis aetātis, prudentia senescentis (Cic.). 9. Impŭbes
omnĭbus officiis civĭbus debet abstinēre (Ulp.). 10. Homĭnes inter se studiis, morĭbus,
omni vitae ratione different. 11. Divitiae homĭnem felīcem non faciunt. 12. Vim vi
defendĕre omnes leges omniaque iura permittunt (Paul.). 13. Heres, succedens in honōre,
succedit in onĕre (Paul.). 14. Iura sanguĭnis nullo iure civīli dirĭmi possunt (Pomp.).
15. Qui minĭmum optat, minĭmo eget. 16. Absens heres non erit. 17. Actōre non probante
reus absolvĭtur 18. Omnis definitio in iure civīli periculōsa est. 19. Iustitiam colĭmus,
aequum ab iniquo separantes, licĭtum ab illicĭto discernentes. 20. Iustitia est constans
et perpetua voluntas ius suum cuique tribunes (Ulp.). 21. Fere omnia, quae incorporalia
sunt, nec mancīpi sunt (Gai.). 22. Libĕri parentum potestāte liberantur emancipatio
(Ulp.). 23. In causa capitāli absens nemo damnātur neque absens per alium accusāre aut
accusāri. 24. Iudex est lex loquens (Cic.). 25. Marcus Labeo1 et Gaius Сapĭto2 conditōres
scholārum iuridicialium erant.
De comitiis3
Comitia sunt popŭli universi conventus ferendōrum suffragiōrum causa. Nomen
comitia a verbum com-eo pro co-eo. Comitiōrum genĕra fuērunt tria: curiāta (a curia),
centuriāta (a centuria) et tribūta (a tribus). In comitiis curiātis ex generĭbus homĭnum,
in centuriātis ex censu et aetāte, in tribūtis ex regionĭbus et locis suffragium ferebantur.
Ex comitiis rursus alia erant consularia, alia praetoria, alia aedicilia, alia quaestoria,
alia tribucinia etc., quibus scilicet consūles, praetōres, aediles, quaestōres, tribuni
creabantur.
In comitiis etiam leges ferebantur, nam lex apud Romānos erat, quod popŭlus
senatorio magistrāte rogante, iubēbat. Primis temporĭbus reges comitiis praeerant; postea
consŭles, praetōres, et censōres. Antiquissĭmae leges in curiātis comitiis ferebantur. In iis
patricii dominabantur. A Servio Tullio centuriāta comitia instituebantur, in quĭbus tutus
popŭlus conveniēbat, distribūtus in centurias. In comitiis tribūtis plebiscita ferebantur.

Марк Антістій Лабеон (Labeo Marcus Antistius; 50 до н. е. – 18 н. е.) –
1
видатний давньоримський юрист часів імператора Октавіана Августа. Син Квінта

101
Антістія Лабеона, правника та прихильника республіканців, який брав участь

у замаху на Цезаря. Марк Лабеон обіймав посади квестора та претора, ставши
членом сенату. Його різка республіканська позиція, виступи проти імператора
Августа призвели до припинення його політичної кар’єри.
Доробок Марка Лабеона становить 400 книг, у яких розроблено основи
римського права. Водночас учений займався приватним та цивільним правом.
Багато зробив для підвищення статусу правничої науки. Лабеон став одним з
засновників класичної теорії права, що ґрунтується на принципах справедливості
та чистого сумління, а також засновником однієї з найвпливовіших шкіл римського
права, яку згодом назвали прокуліанською (протистояла сабініанській на чолі з
Г. Капітоном). Прогресивні ідеї цієї школи вплинули на розвиток римського права.
Значна частина праць Лабеона торкається загального права, а також преторського
та курульного едилового права. Досить відомими були правові визначення Лабеона.
Найвідоміші твори: “Libri posteriōres”, “Libri ad Edictum”, “De iure pontificio”, “Ad
XII tab. Commentarii” тощо.
2
Гай Атей Капітон (Gaius Ateius Capito: 30 до н. е. − 22 н. е.) − відомий
давньоримський юрист, очільник сабініанської правничої школи, державний діяч
часів імператора Октавіана Августа. Син Гая Атея Капітона, народного трибуна
55 р. до н. е., учень відомого правника Авла Офілія. Загалом був прихильником
імператора Августа. У 5 р. н. е. став консулом-суфектом. Атей Капітон відомий як
дослідник карного права, прав авгурів, священного права. З його творів збереглися
лише фрагменти. Серед утрачених творів − розділ “Про виконання сенаторських
обов’язків”, “Про кримінальні процеси” тощо.
3
Коміції (лат. comitia, ōrum n (pl.), comitium, ii n, від лат. com-eo – сходжусь,
збираюся) – народні збори в Стародавньому Римі. З часів Сервія Туллія було три
види народних зборів: коміції по центуріях (центуріатні коміції) – збори всього
народу, коміції по куріях (куріатні коміції) – збори патриціїв, коміції по трибах
(трибутні коміції). Коміції ухвалювали та відміняли закони, укладали мир та
оголошували війну, вибирали магістратів і жерців, проводили культові заходи,
розглядали апеляції на рішення суду. Куріатні коміції (сomitia curiāta) посідали
важливе місце в житті общини до середини VI ст. до н. е., тоді вони були єдиним
видом народних зборів. Їх скликали царі й інтеррекси (верховні правителі в
періоди між царями). В епоху республіки, з появою інших видів коміцій, втратили
політичне значення. У республіканський період вони відігравали незначну
роль: на куріатних коміціях проводили різноманітні сакральні заходи. Звичним
місцем їхнього проведення був Форум − центральна площа Рима. Центуріатні
коміції (сomitia сenturiāta) спочатку були військовими зборами, згодом – зборами
римських громадян, що об’єднувaли і патриціїв, і плебеїв за принципом майнового
цензу (кожен клас поділяли на центурії). На них ухвалювали закони, вирішували
питання війни і миру, обирали вищих магістратів, консулів, преторів, цензорів,
розглядали найважчі злочини, надавали римське громадянство. Місцем проведення
центуріатних коміцій слугувало Марсове поле. За давньою традицією їх скликали
102
поза міськими стінами. Народ, зібраний по центуріях, був у повному озброєнні

і його вважали військом, якому забороняли переступати межу проживання
громадської общини. До середини III ст. до н. е. унаслідок розширення території
держави роль центуріатних коміцій поступово послабилася. Трибутні коміції
(сomitia popǔli tribūta − збори всіх громадян за територіальними округами —
трибами) сформувалися з плебейських територіальних зборів, на яких обирали
народних трибунів і плебейських едилів. Унаслідок боротьби плебеїв з патриціями
з 287 р. до н. е. отримали законодавчу, а потім і судову владу та право обирати
всіх нижчих магістратів, перетворившись на найважливіший вид народних
зборів. Місцем їхнього скликання були Капітолійський пагорб, Марсове поле або
Форум. На трибутних коміціях вибирали жрецькі колегії та молодших магістратів,
ухвалювали різноманітні постанови, розглядали скарги оштрафованих громадян.
Спосіб ухвалення рішення на цих зборах (порівняно з центуріатними) був
демократичнішим: кожна з 35 римських адміністративно-територіальних одиниць
мала один голос і рівні права. У період пізньої Республіки трибутні коміції
поступово втратили своє значення.

Актуальний (лат. actuālis, e − дійсний, сучасний) – актуальний, важливий на
конкретний момент.
Вербальний (лат. verbālis, e – той, що стосується слова) – словесний, усний.
Віртуальний (лат. virtuālis, e − сильний, здатний) – той, що може або повинен
проявитися.
Казуальний (лат. casuālis, e − випадковий) – випадковий, одиничний.
Кардинальний (лат. cardinālis, e − головний) – основний, найголовніший.
Каузальний (лат. causālis, e − причиновий) – зумовлений певною причиною.
Конклюдентні дії (лат. concludens, entis − завершальний) – дії, які виражають
волю особи налагодити правові відносини (наприклад, укласти угоду).
Летальний (лат. letālis, e − смертельний) – смертельний, наприклад, exĭtus letālis
– смертельний кінець.
Муніципальний (лат. municipālis, e – муніципальний від municipium, i n
(munus, ĕris n – дарунок; capio, ĕre – брати, приймати) – муніципій, вільне
місто з правом самоупраління, пов’язаний з місцевим самоуправлінням.
Муніципальне право – система норм, якою регулюють суспільні відносини
з питань функціонування системи місцевого самоврядування. Є комплексною
галуззю права, до якої входять норми конституційного, адміністративного,
фінансового, господарського, земельного та інших галузей права.
Процесуальний (лат. рrocessus, us m – рух уперед, хід, процес) – належний до
судового процесу, до судочинства; процесуальне право – галузь права, яка
103
регулює судочинство, а також діяльність органів держави щодо розгляду і

вирішення адміністративних справ.
Фундаментальний (лат. fundamentālis, e – міцний, основний, солідний)
обґрунтований.

Ab omni iudicio provocāri licet (Сіс.). Будь-яке судове рішення можна оскаржу-
вати.
Accessio cedit principāli. Додана річ завжди йде за головною.
Ad inpossibilia nemo obligātur. До неможливого нікого не зобов’язують.
Actio criminālis. Kримінальний позов; аctio noxālis позов про завдання шкоди;
аctio poenālis штрафний позов.
Corpus iuris civīlis. Звід цивільного права.
Elegantia iuris. Правова (юридична) точність.
Facta concludentia. Доказові факти.
Heredĭtas iacens. “Лежачий”, неприйнятий спадок (спадок з моменту його
відкриття до прийняття).
In flagrantе delictо. У момент учинення злочину.
Iniuria verbālis. Oбраза словами. Іniuria reālis. Образа діями.
Iudex est lex loquens. Суддя – це закон, що говорить.
Iuris Doctor (І.D.). Доктор права.
Ius anceps. Неоднозначний закон.
Ius civīle. Цивільне право.
Ius commūne. Загальне право.
Ius crimināle. Кримінальне право.
Legem brevem esse oportet. Закон повинен бути коротким.
Leges intellĕgi ab omnĭbus debent. Закон повинен бути зрозумілим для кожного.
Lex generālis. Загальний закон.
Medicīna forensis. Судова медицина.
Mendax in uno, mendax in omnĭbus. Хто збрехав в одному, збреше в усьому.
Par in parem imperium non habet. Рівний перед рівним влади не має.
Praedium dominans. Панівна (домінуюча) ділянка.
Praedium serviens. Обслуговувальна ділянка.
Par in parem non habet iurisdictiōnem. Рівний до рівного не має юрисдикції
(повноважень).

Audentes fortūna adiuvat. Сміливим доля сприяє.
Amantium irae amōris integratio (Ter.). Гнів закоханих – відновлення кохання.
Dives est, qui sapiens. Багатий той, який розумний.
104
Foliis simǐles homĭnes. Люди подібні до листя дерев.

Nemo sapiens, nisi patiens. Ніхто не є розумним, якщо не є терпеливим.
Omne initium difficĭle est. Кожний початок є важким.
Omnes vulnĕrant, ultĭma necat. Усі години ранять, а остання вбиває.
Quālis rex, talis grex. Який цар, таке і стадо.
Sapiens mortem non timet. Розумний смерті не боїться.
Sapienti sat. Для розумного досить.
Sero venientĭbus ossa. Хто пізно приходить, той сам собі шкодить.
Timeo Danaos et dona ferentes. Боюся данайців, що приносять дарунки.
Vox clamantis in deserto. Голос волаючого в пустелі.
Volens nolens. Хочеш – не хочеш.
Veritātis oratio simplex est. Мова правди проста.
Vocabularium
absens, entis відсутній deminutio, ōnis f право відчуження,
absolvо, ěre відділяти, виправдовувати, обмеження прав
звільняти derŏgo, āre відміняти, обмежувати
actor, ōris m виконавець, позивач differo, differre відрізняти
aequus, a, um рівний discerno, ĕre відділяти
aetas, ātis f вік dissolvo, ĕre розв’язувати, розривати,
amitto, ěre втрачати припиняти
antecēdens, entis попередній divīnus, a, um божественний, релігійний
brevis, e короткий dolor, ōris m біль
caelum, i n небо edīlis, is m едил
canis, is m, f собака facĭlis, e легкий
castigo, āre карати, осуджувати fallax, ācis підступний, оманливий
celer, ĕris, ĕre швидкий fatālis, e згубний
centum сто felix, īcis щасливий
civīlis, e цивільний flagrans, ntis гарячий; той, що спійманий на
civĭtas, ātis f держава гарячому (на місці злочину)
communicatio, ōnis f спільність floreo, ēre, ui цвісти
coniunctio, ōnis f сполучення, союз fons, fontis, m джерело
consortium, і n співучасть, спільність fortis, e сильний
constans, ntis постійний generālis, e головний, загальний
constanter стійко genus, ěris n рід, вид
consulāris, e консульський heres, ēdis m спадкоємець
conventum, і n угода hostis, is m f ворог, чужинець
cras завтра humānus, a, um людський
сreo, āre творити, створювати illicĭtus, a, um недозволений, незаконний
curabĭlis, e виліковний impune безкарно
damno, āre визнавати винним, засуджувати incommŏdum, i n збиток
definitio, ōnis f визначення, обмеження infans, antis дитячий
105
iniquus, a, um нерівний permissus, us m дозвіл

innocens, entis невинний praetorius, a, um преторський
innumerabĭlis, e незчисленний praevaleo, ēre переважати, одержувати
iter, itiněris n шлях перевагу
iubeo, ēre наказувати, призначати probo, āre доводити, задовольняти
iurisdictio, ōnis f юрисдикція, підсудність pugno, āre битися, боротися
labor, ōris m праця, труд, труднощі quaestorius, a, um квесторський
levis, e легкий rationālis, e раціональний, розумний
liberālis, e вільний recens, entis свіжий
libertīnus, і m вільновідпущеник reperio, īre знаходити
libĭtus, us m примха rogo, āre питати
licĭtus, a, um дозволений rursus назад, знову
licĭto по праву, законно sanabĭlis, e виліковний
mala, ōrum n лихо, нещастя salūto, āre вітати
mas, maris m чоловік sapiens, entis розумний
medius, a, um середній satis достатньо
meto, ĕre жати, пожинати senescо, ěre старіти
miserabĭlis, e нещасний sepăro, āre відокремлювати
mitis, e легкий, м’який temerĭtas, ātis f випадковість,
mortālis, e смертний нерозважність
mutus, a, um німий; мовчазний tolĕro, āre терпіти
neglĕgo, ĕre нехтувати tribunicius, a, um трибунський
obligo, āre зв’язувати, зобов’язувати tribuo, ěre розділяти, надавати
omnis, e весь, всякий turpis, e ганебний
opto, āre бажати, вибирати, просити unus, a, um один
oratio, ōnis f промова utĭlis, e корисний
pauper, ěris бідний venātor, ōris m мисливець
periculōsus, a, um небезпечний vetus, ĕris cтарий
106
Lectio duodecĭma (XII)
Тhема: FUTŪRUM I МАЙБУТНІЙ ЧАС НЕДОКОНАНОГО

INDICATĪVI ВИДУ ДІЙСНОГО СПОСОБУ
ACTĪVI ET PASSĪVI АКТИВНОГО І ПАСИВНОГО СТАНУ
Magna est verĭtas et praevalēbit
М Е ТА
Знати:
- суфікси та особові закінчення майбутнього часу недоконаного виду;
- латинську юридичну термінологію та сентенції.
Уміти:
- утворити та провідміняти дієслова у майбутньому часі недоконаного
виду;
- перекласти юридичні терміни з латинської мови;
Форми майбутнього часу недоконаного виду дійсного способу активного стану

(Futūrum I indicatīvi activi) утворюють додаванням до основи інфекта суфікса -b-
для дієслів першої й другої дієвідмін та особових закінчень активного стану і
відмінюють як дієслова третьої дієвідміни в теперішньому часі, тобто вони мають
між суфіксом і закінченням сполучні голосні, а саме: у другій і третій особах
однини, першій і другій особах множини -і-, у третій особі множини -u-.
Зраз к и відмін юва н н я дієс лів п е р шо ї т а дру го ї діє відм ін

у Futūrum I indicatīvi actīvi
1 accusā-b-o accusa-b-ĭ-mus
2 accusā-b-i-s accusa-b-ĭ-tis
3 accusā-b-i-t accusā-b-u-nt

1 possidē-b-o posside-b-ĭ-mus
2 possidē-b-i-s posside-b-ĭ-tis
3 possidē-b-i-t possidē-b-u-nt
107
Форми майбутнього часу недоконаного виду дійсного способу активного стану

(Futūrum I indicatīvi activi) для дієслів третьої і четвертої дієвідмін утворюють
додаванням до основи інфекта у першій особі однини суфікса -а-, у всіх інших
особах суфікса -е- та особових закінчень активного стану (-m, -s, -t, -mus, -tis,
-nt).
Зразки відмінювання дієслів третьої та четвертої дієвідмін

у Futūrum I indicatīvi actīvi
1 defend-a-m defend-ē-mus
2 defend-e-s defend-ē-tis
3 defend-e-t defend-e-nt

1 audi-a-m audi-ē-mus
2 audi-e-s audi-ē-tis
3 audi-e-t audi-e-nt
Futūrum I indicatīvi
1 ero erĭmus
2 eris erĭtis
3 erit erunt
Форми майбутнього часу недоконаного виду дійсного способу пасивного

стану утворюють від основи інфекта. Дієслова першої та другої дієвідмін мають
суфікс –b- і особові закінчення пасивного стану (-or, -ris, -tur, -mur, -mini, -ntur).
Відмінюють як дієслова третьої дієвідміни у теперішньому часі пасивного стану,
тобто зі сполучним голосним -і- у третій особі однини та першій і другій особі
множини, -e- у другій особі однини та -u- у третій особі множини.
Зразки відмінювання дієслів першої та другої дієвідмін

у Futūrum I indicatīvi passīvi
1 accusā-b-or accusa-b-ĭ-mur
2 accusa-b-ĕ-ris accusa-b-i-mĭni
3 accusa-b-ĭ-tur accusa-b-u-ntur

1 possidē-b-or posside-b-ĭ-mur
2 posside-b-ĕ-ris posside-b-i-mĭni
3 posside-b-ĭ-tur posside-b-u-ntur
108
Від дієслів третьої і четвертої дієвідмін форми майбутнього часу дійсного

способу пасивного стану утворюють додаванням до основи інфекта в першій
особі однини суфікса -a- , у всіх інших особах – суфікса -e- та особових закінчень
пасивного стану (-r, -ris, -tur, -mur, -mini, ntur).
Зразки відмінювання дієслів третьої та четвертої дієвідмін

у Futūrum I indicatīvi passīvi
1 defend-a-r defend-ē-mur
2 defend-ē-ris defend-e-mĭni
3 defend-ē-tur defend-e-ntur

1 audi-a-r audi-ē-mur
2 audi-ē-ris audi-e-mĭni
3 audi-ē-tur audi-e-ntur
Вправи
1. Провідміняйте дієслова в Futūrum I indicatīvi actīvi et passiīvi:
1) condemno, āre – засуджувати; deleo, ēre – руйнувати;
2) credo, ĕre – вірити; invenio, īre – винаходити.
2. Визначте часові форми й перекладіть українською мовою:
nominabĕris, agētis, comparabĭmus, vincam, narrābunt, respondēbit, appellābis,
educabĭmur, servient, tenebimĭni, defendet, veniēbant.
1. Ми завжди будемо любити нашу батьківщину (любити – amo, āre).
2. Учні слухатимуть настанови вчителів.
3. Адвокат добре захищатиме багатьох відповідачів.
4. Письменники напишуть історію про римських суддів
(письменник – scriptor, ōris m).
4. Перекладіть українською мовою.
1. Consilium tuum mihi necessarium erit. 2. Ait praetor1: “Si non habēbunt
advocātum, ego dabo”. 3. Facĭle verĭtas se ipsa defendet. 4. Iuris prudentes corpus
iuris civīlis legent. 5. Rei a perīto avocāto bene defendentur. 6. Res ad iudicium veniet.
7. Homo nihil utĭle sciet sine doctrīna. 8. Vitia erunt donec homĭnes erunt. 9. Ut
salutabĭmus, ita salutabĭmur. 10. Viri docti semper de scriptorĭbus et oratorĭbus claris
dicent. 11. Praecepta mala neglegēmus. 12. Veros amīcos pecunia non parābis. 13. Stellas
caeli numquam numerabĭtis. 14. Quod hodie non est, cras erit. 15. Sine iustitia nihil
valēbit prudentia. 16. Is plurĭmum habēbit, qui minĭmum desiderābit. 17. Libertīnus
patronum sine permissu praetōris non impūne in ius vocābit. 18. Praetor urbānus ius
inter cives dicet. 19. Praesǐdis2 nomen generāle est: et proconsǔles3, et legāti4 Caesăris
et omnes provincias regentes praesǐdes appellabuntur.
109
De Ucraīna
Patria nostra est Ucraīna. Ucraīna civĭtas magna est. Caput patriae nostrae Kiovia
est. Kiovia est urbs magna et clara. In Ucraīna homĭnes clari et celebres, fortes et nobĭles
vivunt. Popŭlus Ucrainĭcus dilĭgit prudentiam, sapientiam et pacem. In civitāte nostrā
artes et littěrae florēbant, florent et florēbunt. Historiam geněris nostri clari diligenter
discēmus. Bona exemplaria virtūtis scĭmus. Patriam nostram semper amabĭmus et pro
patria semper pugnabĭmus. Si necessarium erit pro patria nostra pugnāre, nullum hostem
timebĭmus et belli pericŭla et labores constanter tolerabĭmus. Salutāmus et salutabĭmus:
Gloria Ucraīnae! Heroĭbus gloria!

1
Praetor, ōris m – державна посада у Стародавньому Римі; у часи республіки –
молодший колега консула, основна компетенція – здійснення міського правосуддя
у цивільних справах. З 242 р. до н. е. у Римі обирали двох преторів – міського
(praetor urbānus), який відав судовими процесами між римськими громадянами,
і претора для ведення справ між римськими громадянами та чужоземцями або
лише чужоземцями (praetor peregrīnus).
2
Praeses, ǐdis m – намісник у римській провінції. У пізніші часи імперії так
називали чиновників, які у провінціях, точніше – лише у невеликих або окремих
частинах великих провінцій, очолювали війська або завідували юрисдикцією.
3
Proconsul, is m – колишній консул, якому сенат продовжив владу, щоб він міг
виконати важливе державне доручення, наприклад, функції намісника провінції.
4
Legātus, i m – посли, для яких римляни вимагали такої ж недоторканості
в чужій країні, яку самі забезпечували іноземним послам, а також призначені
сенатом помічники командирів або помічники намісника провінції.

Амністувати, амністія (гр. amnestia, ae f – прощення) – повне або часткове
звільнення від кримінальної відповідальності та покарання певної категорії
осіб, винних у вчиненні злочинів. Відбувається за рішенням глави держави
або вищого представницького органу держави.
Констатувати (лат. con-sto, āre, stĭti – стояти твердо, утримуватись, залишатись
незмінним) – установлювати, відзначати наявність чого-небудь. Константа
– величина, що не змінює значення протягом певного часу. Констатація –
визнання незаперечності існування якогось факту або явища, наявність чого-
небудь.
110
Кредитувати, кредит (лат. credo, ĕre, dĭdi, dĭtum – вірити) – термін, який
використовують у фінансах, бухгалтерському обліку й освіті. Кредит у фінансах
– економічна категорія, що є певним видом суспільних відносин, пов’язаних
з рухом вартості на умовах повернення. Кредит у бухгалтерському обліку –
права сторона бухгалтерського рахунка, яка символізує пасиви підприємства.
У системі освіти кожну навчальну дисципліну оцінюють певною кількістю
залікових одиниць – кредитів, що дає змогу уніфікувати рівень засвоєння
навчальних дисциплін у різних університетах (Болонський процес. ECTS).
Окупувати, окупація (лат. occŭpo, āre, āvi, ātum (ob-capio) – загарбувати) – у
Стародавньому Римі оволодіння речами, що не мають власника, у тому числі
земельними ділянками; тимчасове зайняття збройними силами однієї держави
частини або всієї території іншої держави головно внаслідок воєнних дій.
Провокація (лат. provoco, āre, āvi, ātum – викликати, закликати до чогось) – дія
або низка дій, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують.
Зазвичай, їх проводять для штучного створення складних обставин або
негативних наслідків для тих, кого провокують.

Actiōnem denegāre. Відмовити у прийнятті позовної заяви.
Appellatiōnem interponěre. Подати апеляцію.
Eraděre albo advocatōrum. Виключити зі складу адвокатури.
In tabellas referre. Занести до протоколу.
Lex retro non agit. Закон не має зворотної сили.
Nulla regǔla sine exceptiōne. Немає правил без винятків.
Pendente appellatiōne. До розгляду скарги.
Pendente lite. До закінчення судового провадження.
Praesumptio boni viri. Засада невинності особи.
Sub iudǐce lis est. Справа ще у провадженні.
Tenēte memoriā sententias Latinas

Aut inveniam viam, aut faciam. Або знайду дорогу, або прокладу її сам.
Magna est verĭtas et praevalēbit. Велика істина, і вона переможе.
Quaerĭte et inveniētis. Шукайте і знайдете.
Qui semĭnat mala, metet mala. Хто сіє зло, той зло і пожне.
Unum castigābis, centum emendābis. Одного покараєш, сотню виправиш.
Ut salūtas, ita salutabĕris. Як ти вітаєшся, так і тебе привітають.
111
Vocabularium
ait говорить, стверджує, проголошує malus, a, um поганий
appello, āre називати, кликати nihil ніщо
aut або numquam ніколи
denego, āre відмовляти, заперечувати pendo, ěre важити
desiděro, āre бажати, вимагати praesumptio, ōnis f презумпція, правове
donec поки, доти припущення
erādo, ěre виключати, знищувати refěro, ferre нести назад, повертати
exceptio, ōnis f виняток reicio, ěre відмовлятись, відводити (суддів)
ipse, ipsa, ipsum сам, сама, саме retro назад, позаду
112
Lectio tertia decĭma (XIII)
Тhема: DECLINATIO IV (QUARTA) ЧЕТВЕРТА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ
Usus est optĭmus magister
М Е ТА
Знати:
- словникову форму іменників четвертої відміни;
- відмінкові закінчення іменників четвертої відміни;
- лексичний мінімум іменників четвертої відміни;
Уміти:
- утворити відмінкові форми іменників четвертої відміни;
- узгодити прикметники з іменниками четвертої відміни;
До четвертої відміни належать іменники чоловічого роду, які в Nom. Sing та

Gen. Sing. мають закінчення -us, а також іменники середнього роду, які в Nom.
Sing мають закінчення -u, а в Gen. Sing -us:
Іме н н и ки ч оловічо го р оду:

consensus, us m – згода contractus, us m – договір
fructus, us m – фрукт processus, us m – рух уперед, процес
senātus, us m – сенат sensus, us m – відчуття
usus, us m – досвід, користування
113
Зразок відмінювання іменника четвертої відміни чоловічого роду

senātus, us m – сенат
Nom. senat-us senat -us
Gen. senat -us senat -uum
Dat. senat -ui senat -ĭbus
Acc. senat -um senat -us
Abl. senat -ū senat -ĭbus
Voc. senat -us senat -us
Іме н н и ки с е р едн ьо го р оду:

cornu, us n – ріг, фланг ;
genu, us n – коліно;
gelu, us n – мороз
Зразок відмінювання іменника четвертої відміни середнього роду

cornu, us n – ріг, фланг
Nom. corn-u corn-ua
Gen. corn-us corn-uum
Dat. corn-u (ui) corn-ĭbus
Acc. corn-u corn-ua
Abl. corn-ū corn-ĭbus
Voc. corn-u corn-ua
Винятки з правила про рід: manus, us f – рука; domus, us f – дім; acus, us f –

голка; nurus, us f – невістка; portĭcus, us f – колонада, портик; quercus, us f – дуб;
tribus, us f – район, триба.
У Dat. et Abl. Plur. iменники acus, us f – голка; arcus, us m – лук; tribus, us f –
район, триба; lacus, us m – озеро набувають закінчення -ŭbus; iменники quercus,
us f – дуб, specus, us m – печера набувають закінчення -ŭbus i -ĭbus.
Іменник domus, us f – дім має в деяких відмінках основу –u, а в деяких –o. Це
слово змішаного відмінювання, а саме другої та четвертої відміни.
114

Nom. dom-us dom-us
Gen. dom-us dom-uum (dom-ōrum)
Dat. dom-ui dom-ĭbus
Acc. dom-um dom-os (dom-us)
Abl. dom-o dom-ĭbus
Voc. dom-us dom-us
Деякі форми іменника domus уживають у значенні прислівників місця: domum

(додому), domo (з дому), domi (вдома).
Більшість іменників чоловічого роду четвертої відміни – це абстрактні
іменники дієслівного походження, утворені від основи супіна за допомогою
закінчення -us:
act-us, us m – дія, акт (ago, ĕre, egi, act-um – діяти)
аudīt-us, us m – слух (audio, īre, īvi, audīt-um – слухати)
effect-us, us m – дія, вплив (efficio, ĕre, feci, effect-um – робити, здійснювати)
intellect-us, us m – пізнання (intellego, ĕre, legi, intellect-um – пізнавати, розуміти)
mot-us, us m – рух (moveo, ēre, movi, mot-um – рухати)
sens-us, us m – відчуття (sentio, īre, sensi, sens-um – відчувати)
stat-us, us m – положення, стан (sto, āre, steti, stat-um – стояти).
Вправи
1. Узгодьте прикметники з іменниками, перекладіть та провідміняйте ці
словосполучення:
1) status, us m gravis, e;
2) cursus, us m celer, ĕris, ĕre;
3) motus, us m populāris, e;
4) actus, us m rectus, a, um;
5) intellectus, us m magnus, a, um;
6) effectus, us m bonus, a, um;
7) senātus, us m Romānus, a, um;
8) contractus, us m novus, a, um;
9) cornu, us n dexter, tra, trum.
2. Перекладіть латинською.
1. Римляни обирали магістрат і сенат (обирати – eligo, ĕre).
2. Латинська мова в Європі була довго в великому користуванні (довго –
diu; досвід – usus, us m).
3. Люди вчені володіють знанням і пізнанням (володіти – possideo, ēre;
розуміння, пізнання – intellectus, us m).
4. Договори бувають різні (договір, контракт – сontractus, us m).
115

1. In Romā comitia, magistrātus et senātus1 erant. 2. Senātus consultum est, quod
senātus iubet atque constituit. 3. Legum ministri magistrātus, legum interprĕtes iudǐces,
legǐbus denique omnes servīmus. 4. Edicta2 sunt praecepta magistratuum popǔli Romāni.
5. Edictum perpetuum Salvius Iulianus perscribit. 6. Popǔlus Romānus descriptus est in
tribus3. 7. In signis exercituum Romanōrum litterae erant: SPQR (= Senātus populusque
Romānus), in nummis: SC (= Senātus consultum). 8. In Romā ambǐtus erat. 9. Usus
est unus legum corrector. 10. Nuptiae facit consensus. 11. Damnum aut casu aut culpa
fit. 12. Metu non peccant multi. 13. Litterārum radǐces amarae sunt, fructus dulces.
14. Audītus, gustus, olfactus, visus, tactus sunt corpŏris sensus. 15. In iure publĭco
Romāno status libertātis, status civitātis et status familiae4 erat. 16. In iure privāto
Romano varia genĕra contractuum et pactōrum erant.
De magistratǐbus Romanōrum
Magistrātus (a magistro) habēbat urbānam ac civīlem administatiōnem. Saepissime
magistratus ipsum homĭnem significābant, qui in magistrātu erat. Principātus
magistratuum Romae in manǐbus consǔlum erat. Consǔles erant magistrātus annui;
consulǐbus erant imperium et potestas, praeterea consul erat iudex et pontĭfex maxǐmus.
Consul ius vitae necisque habēbat. Item ordinarii magistrātus varii erant: praetōres,
quaestōres, censōres, aedīles. Praetor erat collēga consŭlis et ius inter cives dicēbat.
Quaestōres aerarium curābant. Censor censum agēbat. Postea autem officium censōris
erat etiam peccāta civium contra bonos mores notāre atque senātum legěre. Cicĕro dicit
de censōre: “Tu es praefectus morĭbus, magister vetĕris disciplinae”. Aedīles curam
aedium, postea curam ludōrum, denique curam annōnae habēbant. Еxtraordinarii
magistrātus Romae erant: dictātor, magister equĭtum, decemvīri, tribūni milĭtum
consulāri potestāte. Summum consilium Romae erat senātus.
De obligationĭbus ex contractu5 et ex delicto

Quattuor sunt genĕra obligatiōnum ex contractu: aut enim re contrahǐtur obligatio,
aut verbis, aut littĕris, aut consensu. Re contrahĭtur obligatio velut mutui datiōne,
commodāto, deposīto, pignōris capiōne. Verbis contrahĭtur obligatio ex interrogatiōne et
responsiōne, velut: Centum dare spondes? Spondeo. Dabis? Dabo. Promittis? Promitto.
Haec obligatio stipulatio appellātur. Littĕris obligatio contrahĭtur velut nominĭbus
transcripticiis duplĭci modo: vel a re in persōnam, vel a persōna in persōnam. Consensu
contrahuntur obligatiōnеs in emptionĭbus- venditionĭbus, locаtionĭbus-conductionĭbus,
mandātis, societatĭbus. Obligatiōnes ex delicto sunt: iniuria, furtum, damnum iniuria
datum.
116

1
Сomitia, magistrātus et senātus. У V–III ст. до н. е. відбувся процес форму-
вання державного устрою Риму. Органами державної влади були народні збори –
коміції (comitia, ōrum n), магістратури (magistratus, us m), сенат (senātus, us m).
На народних зборах (comitia) вибирали магістратів (magistratus) і вирішу-
вали лише найважливіші проблеми. Порядок проведення засідань не давав змо-
ги всебічно обговорювати питання. Посади магістратів розділяли на ординарні
(звичайні) та екстраординарні (надзвичайні). Магістрат, як випливає зі значення
слова (magister – начальник), стоїть над народом. Усі магістратури були неопла-
чуваними, виборними, терміновими (крім цензора, усіх ординарних магістратів
обирали на один рік), крім посади диктатора; усі були колегіальними. Загальне
поняття влади позначали терміном potestas; вищу ж владу, що передбачала верхо-
вне командування армією, вищу цивільну владу, а також певні релігійні функції,
називали imperium.
Спочатку два консули (consǔles), яких називали також praetōres, іudĭces, були
єдиними виборними магістратами, яким належала вся повнота влади. Після появи
інших виборних посадових осіб консули залишилися вищими магістратами, їм на-
лежала imperium maіus, тобто вища цивільна влада, а під час війни вони керували
арміями. Як ознака вищої влади попереду консула йшли 12 лікторів зі зв’язками
прутів (fasces), у які за міською межею вкладали сокири. Поза Римом консул мав
необмежені повноваження, у тім числі щодо питань життя і смерті римських гро-
мадян, тоді як у місті права консулів були обмежені певними нормами.
Претори (praetōres) провадили судочинство, головували в судових комісіях,
керували провінціями. Вони заміняли консула, якщо того не було, і за дорученням
сенату командували легіонами. Релігія в Римі не була відділена від політичного
життя. Усі вищі магістрати мали властиві ті або інші релігійні функції. У певний
період функції найвищого жерця (pontĭfex maxǐmus) виконував консул.
Квесторів (quaestōres) спочатку призначали консули як своїх помічників.
Вони керували державною скарбницею, вели прибутково-видаткові книги, були
охоронцями державного архіву, супроводжували в походи консулів і керували ка-
сою армії, а також розподілом і продажем військової здобичі.
З 443 р. почали обирати двох цензорів (censōres), спочатку тільки серед па-
триціїв. Їх обирали один раз у п’ять років терміном на півтора року. До компетен-
ції цензорів належало керування цензом і розподіл громадян на триби і центурії.
Згодом виникла нова функція цензорів: спостереження за моральною чистотою та
належною поведінкою римлян (сurа mоrum). Зрештою, цензори брали участь у фі-
нансовому управлінні республікою (визначення розміру податків, мита). Рішення
цензорів не могли бути опротестовані народними трибунами. Їхню владу визна-
чали як potestas, вони не привласнювали imperium, як консули і претори, тобто не
117
Сенатори в тогах. Фриз вівтаря Миру

імператора Августа
мали права командувати військом. На цю посаду вибирали видатних громадян,

часто тих, хто раніше обіймав уже консульську посаду, оскільки з часом цензура
набула важливого значення в політичному житті Риму.
Особливу роль у житті Риму відігравав сенат (senātus) – вищий державний
орган римської республіки. У період республіки і принципату вища державна, у
тому числі й законодавча, влада належала сенату. З IV ст. до н. е. його склад по-
повнено магістратами, що відслужили свій термін, їх після складення повнова-
жень автоматично включали до сенатського списку. Складання списку сенаторів
спочатку належало до функцій консула, а потім перейшло до цензорів. Спочатку
загальна кількість сенаторів дорівнювала 300, а з І ст. до н. е. збільшилася до 600.
Місце засідання сенату – курія Гостілія, згодом – курія Юлія. Сенат відав дер-
жавними фінансами, управлінням завойованих територій, зовнішньою політикою,
затверджував усі закони і керував виборами урядових осіб. Засідання сенату від-
бувалися у певні дні; право скликання сенату і головування в ньому належало ви-
щим магістратам, тобто консулам. Оголошення постанов сенату (senatusconsulta)
відбувалося на народних зборах, його записували на табличках і виставляли у пу-
блічному місці. Декрети сенату починалися словами: “Сенат і римський народ
(ухвалили)”. Початкові літери цих слів “SPQR” карбували на дощечках під брон-
зовою фігуркою орла та на прапорах римських легіонів.
2
Edictum, i n (edico, ĕre, dici, dictum – оголошую, наказую) – наказ, офіційне
розпорядження, публічне оголошення, едикт. У Римській республіці – це влад-
не розпорядження магістрата, адресоване всьому населенню, мало обов’язкову
силу до закінчення терміну його повноважень. Едикт уміщав програму діяльнос-
ті магістрата на весь рік і правила, якими він керуватиметься. Початково едик-
ти оголошували усно, а пізніше їх стали записувати на вибілених дошках і ви-
118
ставляти на форумі для загального огляду. У період принципату і домінату едикт

став різновидом імператорського закону. У ІІ ст. н. е. римський юрист Сальвій
Юліан склав остаточний текст преторського едикту, який отримав назву “вічний
едикт” (Edictum perpetuum) у значенні постійного закону за вказівкою імператора
Адріана.
3
Tribus, us f – триба, початково – кожен із трьох родів Риму за походжен-
ням: римляни, сабіняни й етруски; пізніше – кожен з 35 адміністративних округів
(4 триби міські та 31 триба сільська), на які була поділена територія Риму за царя
Сервія Туллія (один з шести царів Риму, царював у 578–535 рр. до н. е.).
4
Status libertātis, status civitātis et status familiae. Суб’єктом права в Cтаро-
давньому Римі була вільна людина, що мала певний статус (status, us m – поло-
ження, стан), а саме – статус свободи (status libertātis). Проте володіти повними
правами міг тільки римський громадянин (civis Romānus), усі інші жителі Римської
держави, що не мали громадянства (status civitātis), користувалися обмеженою
правоздатністю. Правоздатніть визначали так: “tria sunt, quae habēmus: libertātem,
civitātem, familiam” (“є три речі, якими ми володіємо: свобода, держава, сім’я”).
З погляду status libertātis, розрізняли вільних і рабів; з погляду status civitātis –
римських громадян і негромадян; з погляду status familiae – голову родини (pater
familias) і підвладних йому членів родини.
5
Contractus, us m – договір, контракт. В “Інституціях” Гая договори (контр-
акти) були розділені на чотири основні групи: вербальні, літеральні, реальні, кон-
сенсуальні. Вербальні договори (verbum, i n – слово) походили від найдавніших
релігійних договорів-клятв, їхня форма була значно спрощена. Для виникнення
зобов’язання (obligatio, ōnis f) у таких договорах потрібно було проголошення
встановлених слів. Основним і найпоширенішим видом вербальних договорів,
як і раніше, була стипуляція (stipulatio, ōnis f – договір, угода, обіцянка). Однак
для її укладання вже не було потрібно дотримання багатьох колишніх жорстких
умов. Однак у питанні кредитора і відповіді боржника можна було використо-
вувати не тільки урочисте дієслово “spondeo”, а й інші дієслова. Сторонами в
стипуляції могли бути і перегрини. Літеральні договори (littĕra, ae f – буква)
– це особливі письмові договори, прийняті у торговельному обігу. Зобов’язання
в цих договорах виникало на підставі запису в спеціальних книгах доходів і ви-
трат однієї зі сторін, а також складання боргових розписок, підписаних обома
сторонами (синграфа) або ж одним боржником (хірографа), яке було запозичене
з грецького права. Реальні договори (res, rei f – річ), окрім угоди сторін за осно-
вними умовами контракту, потребували обов’язкової передачі речі, яка була пред-
метом договору. До реальних договорів належала перш за все позика (mutuum,
i n). До цієї ж групи договорів зачисляли зберігання (deposĭtum,i n – річ, відда-
на на зберігання) та заставний договір (про передачу закладеної речі кредито-
ру). Найбільш розробленими і найменш формальними були консенсуальні до-
говори (consensus, us m – згода), які отримали визнання пізніше від інших груп
119
договорів. Зобов’язання (obligatio, ōnis f) в консенсуальних договорах виникало

на підставі простої угоди сторін за всіма основними умовами контракту. До цієї
групи належав передусім договір купівлі–продажу (emptio-venditio), також до-
говір найму (locatio-conductio), представлений у той час трьома різновидами. 1.
Наймання речей (locatio-conductio rerum) передбачало надання в тимчасове ко-
ристування і за оплату (оплатою договір найму відрізнявся від позики) будь-якої
індивідуальної речі. Цей різновид найму (оренда) мав важливе господарське зна-
чення в Римі, особливо в період імперії, оскільки тоді остаточно утвердилася при-
ватна власність на землю. 2. Договір найму послуг (locatio-conductio operārum)
укладали на певний термін і з фіксованою оплатою праці найманого працівника.
3. Наймання робочої сили для виконання роботи, що має результатом виготов-
лення будь-якої конкретної речі (locatio-conductio opĕris). До цього виду найму
вдавалися в тих випадках, коли йшлося про виготовлення речей, що потребувало
особливих навичок і вмінь. Оскільки платну найману працю в римському рабов-
ласницькому суспільстві для вільних людей уважали принизливим заняттям, то
юристи, художники й інші представники “вільних” професій не вдавалися до до-
говору найму. Вони отримували за виконану ними роботу або за надані послуги не
найману плату, а “почесну винагороду” – гонорар (honorarium, ii n). До консен-
суальних контрактів належали також договір–доручення (mandātum, i n) і дого-
вір товариства (societas, ātis f). Другий укладали для спільного ведення будь-якої
певної господарської діяльності. В “Інституціях” Гая важливу роль відіграють та-
кож зобов’язання, що виникають з деліктів (delictum, i n – правопорушення), про-
стежувався помітний процес перетворення низки приватних деліктів у публічні
(злочини), а також створювали нові види приватних деліктів. До них належали
обман (dolus malus), який породжував зобов’язання сплатити винагороду, що до-
рівнює за розміром завданій шкоді, а також загроза (metus, i m), що тягне за собою
відшкодування збитків у чотириразовому розмірі. Преторське право знало і такий
специфічний делікт, як обман кредиторів.

Конвент (лат. conventus, us m – збори, зібрання, засідання, від con-venio, īre,
veni, ventum – сходитися, збиратися) – законодавчі органи, які скликають
у деяких країнах для складання або зміни конституції; конвент національний
– представницькі збори у Франції в 1792–1795 pp., найвищий законодавчий
орган періоду Французької буржуазної революції кінця XVIII ст.
Контракт (лат. contractus, us m – договір, контракт, від con-traho, ĕre, traxi,
tractum – стягувати, збирати) – договір, письмова угода сторін.
Культ (лат. cultus, us m – обробляння, вшановування, від colo, ĕre, colui, cultum –
обробляти, вшановувати) – зовнішній вияв поклоніння божеству; сукупність
прийнятих у тій чи іншій релігії або релігійній течії обрядів, свят, ритуалів,
120
звичаїв; перен. сліпе поклоніння комусь або чомусь, безмірне звеличення яко-
їсь особи.
Курс (лат. cursus, us m – біг, шлях, від curro, ĕre, cucurri, cursum – бігти) – пері-
од (рік), ступінь навчання у вищому і середньому спеціальному навчальному
закладі; виклад наукової дисципліни, галузі знання; напрям політики, діяль-
ності; напрям руху корабля, літака тощо; закінчений ряд дій, процедур; в еко-
номіці ціна, за якою купують і продають акції, облігації та інші цінні папери.
Конкурс (лат. concursus, us m – збіг, скупчення; зустріч, зіткнення суперництво,
співшукання, конкуренція, від con-curro, ĕre, cucurri, cursum – збігатися, зі-
штовхуватися) – змагання з метою виявлення найліпшого з учасників; від-
бір претендентів на заміщення деяких посад; у буржуазному праві concursus
creditōrum – передавання кредиторам управління майном банкрута для задо-
волення їхніх претензій.
Патронат (лат. patronātus, us m – положення або права патрона, від patronus, і
m захисник, правозаступник, судовий захисник, адвокат) – у Стародавньому
Римі форма покровительства, що фактично закріплювала залежність неза-
можних або неповноправних громадян (клієнтів) від патронів; перен. покро-
вительство, опіка.

Cursus publǐcus. Державна пошта.
Matrimonium cum manu. Шлюб з владою чоловіка.
Matrimonium sine manu. Шлюб без влади чоловіка.
Obligatio ex contractu. Зобов’язання за договором.
Obligatio ex delicto. Зобов’язання з провини.
Senātum legĕre. Оголошувати список сенату (сенаторів).

Ad usum popǔli. Для користування народу.
Consensus omnium. Згода всіх.
Cornu copiae. Ріг достатку.
Cursus honōrum. Кар’єра.
E fructu arbor cognoscǐtur. Із плоду дерево пізнається.
Lapsus memoriae. Помилка пам’яті.
Manus manum lavat. Рука руку миє.
Pax huic domui. Мир дому цьому.
Status quo ante. Положення (стан), у якому (хтось або щось перебував). Попереднє
положення.
Status quo. Положення (стан), у якому (хтось або щось перебуває). Теперішнє
положення.
.
121
Vocabularium
administatio, ōnis f служіння, управління, curo, āre дбати, старатися, турбуватися,
обслуговування пильнувати
aedes (aedis), is f кімната, покої, храм, cursus, us m біг, шлях
житловий дім, будівля damnum, i n збиток, шкода, втрата; штраф,
aedīlis, is m едил пеня
aerarium, ii n скарбництво, державна datio, ōnis f давання
скарбниця, архів, фонд, засоби decemvir, i m писали Xvir, Xviri (ōrum)
ago, ěre рухати, вести, гнати, діяти, чинити m децемвір, член центрального
amārus, a, um гіркий адміністративного або законодавчого
ambǐtus, us m ходіння навколо, крутіння, органу з десяти осіб; член колегії десяти
підкуп (і взагалі зловживання) у ході denique нарешті
передвиборчої кампанії deposĭtum, i n річ, віддана на збереження,
annōna, ae f річний урожай, збір сільсь- депозит
когосподарської продукції, запаси їжі, descriptus est (perfectum ind. pass. від de-
провіант scribo, ĕre описувати, встановлювати) був
annuus a, um річний, щорічний описаний
arbor, ŏris m дерево dexter, tra, trum правий
atque а також dico, ěre проголошувати, говорити
audītus, us m слух dictātor, ōris m диктатор
capio, ōnis f заволодіння, стягнення disciplīna, ae f навчання, виховання, освіта,
casus, us m випадок дисципліна
censor, ōris m цензор, один із двох видатних dulcis, e солодкий
магістратів Стародавнього Риму duplex, ĭcis подвійний
census, us m ценз, оцінка майна emptio, ōnis f купівля, придбання
centum сто enim бо, тому що, адже
cognosco, ĕre пізнавати eques, ǐtis m вершник, кавалерист, а також
commodātum, i n річ, яку дають під вершник, член прошарку вершників (се-
заставу реднього із трьох прошарків суспільства)
conductio, ōnis f оренда, договір оренди у plur. equĭtes: кіннота; отже, magister
consensus, us m згода equĭtum начальник кінноти, він же –
constituo, ĕre ставити, ухвалювати, помічник диктатора
встановлювати exercitus, us m військо
consul, is m консул, глава Римської extraordinarius, a, um незвичайний, особ-
республіки ливий, відбірний, надзвичайний
consultum, і n порада, постанова, facio, ĕre робити, здійснювати
установлення fio, ĕri виникати, народжуватися,
contractus, us m договір, контракт здійснюватися
contraho, ĕre стягувати, здійснювати, furtum, i n крадіжка, грабіж
укладати угоду genus, ĕris n рід, походження
corrector, ōris m виправитель, наставник, gravis, e важкий
критик gustus, us m смак
cum (Abl.) з hic, haec, hoc цей, ця, це
honōr, oris m почесть, честь
122
huic (Dat.) цьому від hic, haec, hoc цей, ця, pignus, oris n застава
це pontǐfex, ǐcis m понтифік, жрець
interpres, ĕtis m тлумач, перекладач, populāris, e народний, популярний
інтерпретатор potestas, ātis f сила, могутність, панування,
interrogatio, ōnis f питання державна посада, пост, влада; praeterea
ipse, ipsa, ipsum сам, сама, саме крім того, потім, далі;
item так само, також principātus, us m перше місце, керівна роль,
iubeo, ēre наказувати, юр. схвалювати верховенство, верховна влада, панування;
(закон), постановляти принципат, влада цезарів, імператорська
lapsus, us m помилка влада
lavo, āre мити promitto, ĕre обіцяти
libertas, ātis f свобода quaestor, ōris m квестор
littĕra, ae f буква quattuor чотири
littĕrae, ārum f науки radix, ǐcis f корінь
locatio, ōnis f договір найму res, rei f справа, діло
locаtio, ōnis f розміщення locаtio-conductio, responsio, ōnis f відповідь
ōnis f договір найму, оренда senātus, us m сенат, державна рада Риму
ludus, i m гра, забава, змагання, спектакль, servio, īre служити
школа, училище, тут: видовища, публічні signifĭco, āre позначати
ігри signum, i n знак, печатка (у формі обручки);
magister, tri m начальник, правитель, бойовий прапор, пароль
учитель, керівник societas, ātis f спільність, товариство,
magistrātus, us m 1) керівна посада, договір товариства
державна посада; 2) начальник, spondeo, ēre зобов’язуватись, обіцяти,
представник влади, магістрат гарантувати, виступати поручителем
mandātum, i n доручення, договір, мандат, stipulatio, ōnis f формальна обіцянка, умова
указ договору, договір
manus, us f рука summum consilium верховна рада
metus, us m страх tactus, us m дотик
modus, i m міра, спосіб, порядок transcripticius, a, um внесений у книгу бор-
mutuum, i n взаємність, mutui datio позика гових записів
noto, āre зазначити, зауважувати tribūnus, i m трибун, глава кожної з трьох
nummus, i m син. sestertius (=нум) дрібна римських триб (у давній період); tribūnus
римська монета, гріш, готівка milĭtum (miles, milĭtis m воїн) – військовий
obligatio, ōnis f юр. зобов’язання трибун, начальник легіону; tribūni
olfactus, us m нюх milĭtum consulāri potestāte військові три-
officium, іi n обов’язок, послуга, буни з консульською владою; tribūnus
люб’язність plebis (plebs, plebis f – народ, простий
omnis, e весь, всякий, кожний люд, плебс) – народний трибун, посада,
ordinārius a, um 1) упорядкований, розта- запроваджена для охорони прав плебеїв
шований; 2) звичайний, належний, unus, a, um один, єдиний
нормальний; consul ordinarius консул, usus, us m досвід, користування
обраний у звичайному порядку (до по- velut(і) як, немов би
чатку нового року) venditio, ōnis f продаж, віддача на відкуп
peccātum, i n огріх, провина visus, us m зір
pecco, āre грішити, провинитися
123
Lectio quarta decĭma (XIV)
Тhема: DECLINATIO V (QUINTA) П’ЯТА ВІДМІНА ІМЕННИКІВ
Dies diem docet
М Е ТА
Знати:
- лексичний мінімум іменників п’ятої відміни;
- відмінкові закінчення іменників п’ятої відміни;
Уміти:
- утворити відмінкові форми іменників п’ятої відміни;
- узгодити прикметники з іменниками п’ятої відміни;
- перекладати латинські речення та юридичні тексти з іменниками п’ятої
відміни;
До п’ятої відміни належать іменники жіночого роду, які в родовому відмінку

однини мають закінчення -ēі, а в називному -es:
res, ēi f − річ, предмет матеріального світу, майно: мн. судова справа
facies, ēi f − поверхня, обличчя
series, ēi f − низка, серія
fides, ĕi f − віра, довіра
species, ēi f − вид, рід
До п’ятої відміни належать також іменники, які можна вживати у чоловічому

роді:
dies, ēi m – день (f – конкретний день, термін, дата);
meridies, ēi m – полудень.
124
Відмінкові закінчення іменників п’ятої відміни

Nom. -es -es
Gen. -ēi -ērum
Dat. -ēi -ēbus
Acc. -em -es
Abl. -ē -ēbus
Voc. -es -es

species, ēi f − вид, рід
Nom. speci-es speci-es
Gen. speci-ēi speci-ērum
Dat. speci-ēi speci-ēbus
Acc. speci-em speci-es
Abl. speci-ē speci-ēbus
Voc. speci-es speci-es
Іменники п’ятої відміни, які означають абстрактні поняття, мають переважно

форми однини. В однині та множині відмінюють іменники: res, dies, facies, species,
series.
Узгодження прикметників з іменниками п’ятої відміни

Facies externa – зовнішня поверхня
Dies constitūta – визначений день
Dies festus – святковий день
Dies natālis – день народження
Res corporālеs – тілесні речі (ті, що мають матеріальну субстанцію)
Res corporālеs – безтілесні речі (ті, що не мають матеріальної субстанції)
Вправи
1. Перекладіть та провідміняйте словосполучення:
res corporālis; dies festus; meridies aestuōsus; spes ultĭma.
2. Перекладіть латинською вирази з прийменниками:
щодня, протягом дня, без надії, з надією, на обличчі, без довіри, про мир, з
перемогою, у місті, з міста, через день, серед людей, до справи, без небезпеки, від
випадку до випадку, проти закону, заради форми, з книг.
125

1. У римлян було багато святкових днів (святковий – festus, a, um).
2. У пам’яті живе слава республіки (слава – gloria, ae f).
1. Spes est. 2. Aequum anĭmum in rebus difficilĭbus serva (Hor.). 3. Fides bona
contraria est fraudi et dolo (Paul.). 4. Bonae fiděi possessor. 5. Omne ius vel ad
persōnas pertĭnent, vel ad res, vel ad actiōnes. 6. Fides fundamentum iustitiae est.
7. In medias res spectāre. 8. Medium diem Romāni meridiem nominābant. 9. Diligentia
in omnĭbus rebus valet. 10. Nemo nostrum amīco in rebus adversis auxilium negābit.
11. Est difficĭlis cura rerum alienārum. 12. Pulchrum est bene facěre rei publĭcae,
etiam bene dicěre haud absurdum est (Sall.). 13. Res iudicāta pro veritāte habētur.
14. Res nullīus cedit primo occupanti. 15. Servi res sunt. 16. Error in re. 17. Res venit
ad iudicium. 18. Suae rei emptio non valet (Pomp.). 19. Iuris prudentia est divinārum
atque humanārum rerum notitia, iusti atque iniusti scientia (Ulp.)1. 20. Nulla re
homĭnes ita facĭle decipiuntur, quam falsa specie et fallāci spe. 21. Pauci in rebus
secundis aequam mentem, in rebus adversis fortem anĭmam servant. 22. Sacrae res
et religiōsae et sanctae in nullīus bonis sunt. 23. Inter officium advocatiōnis et rei sui
defensiōnem multum interest. (Ulp.).
Res corporālеs et incorporales
GAI INSTITVTIŌNVM COMMENTARIVS SECUNDUM

Quaedam res corporāles sunt, quaedam incorporāles. Corporāles sunt, quae
tangi possunt, velut fundus, homo, vestis, aurum, argentum, et denique alias res
innumerabĭles.
Incorporāles sunt, quae tangi non possunt, qualia sunt ea, quae in iure constituunt,
velut successiōnis, usus-fructus, obligatiōnes.
Nec ad rem pertinet, quod in hereditāte res corporāles continentur, nam et fructus,
qui ex fundo percipiunt, corporāles sunt, et id, quod ex aliqua obligatiōne nobis debētur,
plerumque corporāle est, veluti fundus, homo, pecunia.
Nam ipsum ius succesiōnis et ipsum ius usus-fructus et ipsum ius obligatiōnis
incorporāle est. Eodem numēro sunt: iura praeditōrum urbanōrum et rusticōrum, quae
etiam servitūtes vocantur.
De re publĭca
Res publĭca res popŭli est. Variae sunt formae et status rerum publicārum. Gloriam
rei publĭcae exerсĭtus defendit. Viri boni rem publĭcam amant, in rebus secundis et in
rebus adversis rei publĭcae auxilia sunt. Cives saepe de rebus publĭcis atque de commŏdis
rei publǐcae disputant. Vir bonus nullum pericŭlum pro re publĭca, nullum incommodum
pro patria vitat.
126
Fidem virōrum Romanōrum poëtae saepe laudābant. Diēbus festis popŭlus Romānus
deis deabusque sacrificābat et pro re publĭca deos orābat.
Res mancīpi et nec mancīpi2

Mancipium (a manus et capio) est dominium rei (cuiusvis). Оmnes res aut mancipi
aut nec mancīpi sunt. Mancīpi res sunt оmnia praedia in Italĭco solo tam rustĭca, quālis
est fundus, quam urbāna, quālis est domus, item iura praediōrum rusticōrum (servitūtes),
velut via, iter, actus, aquaеductus, item servi et quadrupedes, velut boves, muli, equi,
asĭni. Cetĕrae res nec mancīpi sunt (Ulp.). Mancīpi res sunt, quae per mancipatiōnem ad
alium transferuntur (Gai.).

1
Доміцій Ульпіан (Domitius Ulpiānus, бл. 170−228) – римський юрист, автор
“Libеr singulāris regulārum” (“Книга правил”). Походив з
фінікійського міста Тіра. Професійну діяльність розпочав
у Римі як помічник префекта преторія Папініана. Є
автором коментарів до едикту (Ad edictum libri LXXXIII),
до твору Сабіна (Ad Sabīnum libri LI), до окремих постанов
(наприклад, Ad legem Iuliam et Papiam libri XX, Ad legem
Iuliam de adulteriis libri IV), критичних зауважень до творів
попередників (Notae ad Marcellīnum, Notae ad Papiniānum).
Написав монографічні праці про приватне право та
цивільне судочинство (наприклад, De fidei commissis libri
VI, De appelatiōnibus libri IV) та інструкції (наприклад,
De officio proconsŭlis libri X; De officio praefecti urbi liber
singulāris). Спадок Ульпіана налічує 287 книг. У постанові
426 р. Ульпіана зачислено до найбільших авторитетів Доміцій Ульпіан
класичної юриспруденції (Гай, Ульпіан, Папініана, Павло
і Модестін). У кодексі Юстиніана до його імені додано
епітети summi ingenii vir (чоловік високого інтелекту), vir prudentissĭmus (чоловік
надзвичайно розумніший).
2
Res mancīpi і res nec mancīpi. Важливою рисою римського права власності
був поділ речей над два типи – Res mancīpi і res nec mancīpi. До першого типу
належала земля (спочатку біля Рима, а потім уся земля в Італії загалом), велика
домашня худоба, раби, земельні сервітути, будівлі та споруди, тобто економічно
найважливіші об’єкти речового права, які в архаїчний період були об’єктами
колективної сімейної власності; до другої − усі інші речі, володіння якими могло
бути індивідуалізовано. Для відчуження речей першої категорії − продажу, обміну,
дарування та іншого – потрібно було дотримання формальностей, які називали
127
манципація (mancipatio, ōnis f − передання (у власність). Слово це походить від

manus − рука й образно свідчить про перехід власності у разі накладення руки на
придбану річ. Манципація передбачала запрошення п’яти свідків і вагаря з вагами
та міддю. Наклавши руку, треба було сказати: Я стверджую, що ця річ належить
мені по праву квіритів (тобто нащадків Ромула-Квірина). Манципація давала право
власності на річ. Речі, для відчуження яких треба було виконати манципацію,
називали манципними. Неманципні становили групу речей, для відчуження
яких виконання манципації не вимагали. У класичний період манципацію не
застосовували.

Конфіденція, конфіденційний (лат. confidentia, ae f – довіра, від fides, ĕi f − віра,
довіра) – довірчий; той, що не підлягає розголошенню.
Плагіат (лат. plagium, ii n (гр.) − пограбування) – присвоєння або запозичення
тексту з чужого літературного чи наукового твору без дозволу автора і
зазначення джерела.
Профілактика (гр. prophylaxis − запобігання) – система заходів, спрямованих
на запобігання виникненню і поширенню хвороб; запобігання зламам,
ушкодженням, проступкам.
Республіка (лат. res publĭca − народна справа, держава) − форма державного
правління, за якої верховні органи державної влади обирають на певний
термін, з окресленими в законах повноваженнями. У Стародавньому Римі
вона була запроваджена у 509 р. до н.е. після вигнання Тарквінія Гордого.
Республіканськими органами влади були сенат, виборні магістрати і народні
збори.
Серія (лат. series, ēi f − низка, серія) − сукупність предметів, що мають одні й ті
ж ознаки.

Actio bonae fidĕi. Позов, побудований на доброчесності.
Auctorĭtas rei medicātae. Aвторитет винесеного судового рішення.
Dies interpellat pro nomĭne. Термін (день) нагадує замість людини.
Dies legāti veniens. День вступу спадкоємця у спадок.
Іn fidem. За дорученням.
Іn re. По суті справи.
Іura in re aliēna. Права на чужі речі.
Occupatio nullīus rei. Захоплення нічиєї речі.
Res commūnes. Речі спільного користування.
128
Res corporālеs.Тілесні речі, предмети права власності. Res incorporāles. Безтілесні

речі (узуфрукт, право спадщини, торгівлі).
Res divīnae – релігія; res sacrāles – святі речі.
Res divīsae – подільні речі; res indivīsae – неподільні речі.
Res familiāris – домашнє господарство; res rustĭca – сільське господарство.
Res mancīpi – манципні речі (основні засоби виробництва); res non mancīpi –
неманципні речі.
Res mobĭles – нерухомість (земля, будинки, дороги тощо); res immobĭles – рухо-
мість (тварини, раби тощо).
Res privāta – приватна справа; plur. res privātae – приватна власність.
Res publĭca – народна справа, республіка; plur. res publĭcae – державні речі; res
Romāna – Римська держава.
Sub fide nobĭli. Під чесне слово.
Superficies solo cedit (Dig.) Наземні будови і насадження належать землі: земельні
ділянки, худоба, раби).
Тenēte memoriā sententias Latīnas

Amīcus certus in re incerta cernĭtur. Надійний друг пізнається в непевних (важких)
обставинах.
Contra spem spero. Усупереч надії сподіваюсь.
Dum spiro spero. Доки живу, надіюсь.
Fides est rara (Socr.). Довіра є рідкісною.
Nulla dies sine linea (Plin.). Жодного дня без лінії.
Res ipsa loquĭtur. Сама справа говорить про себе (Презумпція винуватості в
англійському праві).
Salus rei publĭcae nostrae suprēma lex (Cic.). Благо нашої держави – найвищий
закон.
Spes bona confirmat anĭmos, datque vires. Добра надія зміцнює дух і дає сили.
Sub speciē aeternitātis. З погляду вічності.
Tertius gaudens. Третій радіє (коли двоє сваряться, третій радіє).
Primā faciē. На перший погляд.
Vocabularium
advocatio, ōnis f запрошення, судовий confirmo, āre зміцнювати
захист contrarius, a, um протилежний
anĭmus, і m душа corporālis, e тілесний
asĭnus, і m осел defensio, ōnis f захист, відхилення
auxilium, ii n допомога обвинувачень
bos, bovis m, f віл, бик denique нарешті, взагалі, тільки
cedo, ěre йти, підкорятися dies, ēi m f день, термін
129
diligentia, ae f старанність, сумління oro, āre молитися, благати

disputо, āre сперечатися percipio, ěre приймати, одержувати
dominium, і n володіння pertineo, ēre простягатися, стосуватися
equus, і m кінь possessor, ōris m власник
facies, ēi f поверхня, лице, обличчя professor, ōris m викладач, вчитель
fallax, ācis оманливий, підступний quālіs, e який
fides, ĕi f віра, довір’я, чесність rabies, ēi f cказ
fraus, fraudis f обман rustĭcus, a, um селянський, сільський
fundus, i m земля, земельна ділянка sanctus, a, um святий
haud не, аж ніяк, навряд singŭlus, a, um окремий, особистий
heredĭtas, ātis f спадок, спадкове право specto, āre оглядати
incommŏdum, i n несприятливість spes, spēi f надія
meridies, ēi m полудень successio, ōnis f спадкоємство, придбання
mulus, і m мул права, успадкування
multum interest є суттєва різниця tango, ěre торкатися
notitia, ae f знайомство transfero, ferre переносити
occŭpo, āre займати vestis, is f одяг
vito, āte уникати
130
Lectio quinta decĭma (XV)
Тhема: GRADUS COMPARATIŌNIS CТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ

ADIECTIVŌRUM ПРИКМЕТНИКІВ
Honesta fama melior est quam pecunia
М Е ТА
Знати:
- правило утворення ступенів порівняння прикметників;
- особливості утворення ступенів порівняння прикметників на –er та шес-
ти латинських прикметників на –ǐlis, -ǐle;
- форми ступенів порівняння від прикметників bonus, malus, magnus, parvus,
multus;
- уживання відмінків при ступенях порівняння прикметників;
Уміти:
- утворити вищий та найвищий ступені порівняння прикметників;
- узгодити прикметники у вищому та найвищому ступенях порівняння з
іменниками та провідміняти їх;
- утворити вищий та найвищий ступені порівняння прикметників від при-
кметників bonus, malus, magnus, parvus, multus;
- узгодити прикметники bonus, malus, magnus, parvus, multus у вищому та
найвищому ступенях порівняння з іменниками та провідміняти їх;
У латинській мові, як і в українській, якісні прикметники мають три ступені

порівняння:
1) звичайний (positīvus);
2) вищий (сomparatīvus);
3) найвищий (superlatīvus).
У звичайному ступені прикметники подають у словнику. Вищий ступінь

утворюють додаванням до основи звичайного ступеня прикметника суфіксів
-ior (для чоловічого та жіночого роду) та -ius (для середнього роду). Найвищий
ступінь порівняння більшості якісних прикметників утворюють додаванням до
основи звичайного ступеня суфікса -іssĭm та родових закінчень -us (для чоловічого
роду), -a (для жіночого роду), -um (для середнього роду).
131
Gradus Gradus superlatīvus

Gradus
Основа comparatīvus
positīvus
m, f n m f n
purus, a, um – pur- purior purius purissĭmus purissĭma purissĭmum
чистий, a, е
utĭlis, e – util- utilior utilius utilissĭmus utilissĭma utilissĭmum
корисний, а, е
sapiens, entis – sapient- sapientior sapientius sapientissĭmus sapientissĭma
розумний, а, е sapientissĭmum
NB! 1. Від прикметників, що закінчуються на -er, найвищий ступінь порівняння

утворюють додаванням до форми чоловічого роду у Nom. Sing. суфікса -rĭm та
родових закінчень -us, -a, -um:

Gradus
positīvus n
m, f n m f
niger, gra grum nigr- nigrior nigrius nigerrĭmus nigerrima nigerrĭmum
-чорний, а, е
сеler, ĕris, ĕre – сеler- celerior celerius celerrĭmus celerrĭma celerrĭmum
швидкий, а, е
NB! 2. Від шести прикметників на -ĭlis, -ĭle утворюють найвищий ступінь

порівняння додаванням до основи прикметника суфікса -lĭm та родових закінчень
-us, -a, -um:

Gradus
positīvus
m, f n m f n
facĭlis, e facil- facilior facilius facillĭmus facillĭma facillĭmum
difficĭlis, e difficil- difficilior difficilius difficillĭmus difficillĭma difficillĭmum
simĭlis, e simil- similior similius simillĭmus simillĭma simillĭmum
dissimĭlis, e dissimil dissimilior dissimillĭmus dissimillĭma dissimillĭmum
dissimilius
gracĭlis, e gracil- gracilior gracilius gracillĭmus gracillĭma gracillĭmum
humĭlis, e humil- humilior humilius humilĭmus humillĭma humillĭmum
132
Відмінювання прикметників вищого

та найвищого ступенів порівняння
Прикметники вищого ступеня відмінюють за приголосним типом третьої

відміни.
Casus
m, f n m, f n
Nom. purior purius puriōres puriōra
Gen. puriōr-is puriōrum
Dat. puriōri puriorĭbus
Acc. puriōrem purius puriōres puriōra
Abl. puriōre puriorĭbus
Прикметники найвищого ступеня порівняння відмінюють як прикметники

першої-другої відміни.
Зра зок відмін юва н н я

Casus
m f n m f n
Nom. purissĭmus purissĭma purissĭmum purissĭmi purissĭmae purissĭma
Gen. purissĭmi purissĭmae purissĭmi purissimōrum purissimārum purissimōrum
Dat. purissĭmo purissĭmae purissĭmo purissĭmis purissĭmis purissĭmis
Acc. purissĭmum purissĭmam purissĭmum purissĭmos purissĭmas purissĭma
Abl. purissĭmo purissĭma purissĭmo purissĭmis purissĭmis purissĭmis
Суплетивне та описове ступенювання.

Утворення ступенів порівняння від інших основ
У багатьох сучасних європейських мовах деякі прикметники утворюють
ступені порівняння від інших основ. Наприклад, в українській хороший – ліпший
– найліпший, у німецькій gut – besser – am besten, в англійській: good – better – the
best. Таке явище є і в латинській мові:
133
Positīvus Comparatīvus Superlatīvus

bonus, a, um – melior, melius – optĭmus, a, um –
добрий, а, е ліпший, а, е найліпший, а, е
malus, a, um – поганий, peior, peius – pessĭmus, a, um −
а, е гірший, а, е найгірший, а, е
magnus, a, um – великий, maior, maius – maxĭmus, a, um –
а, е більший, а, е найбільший, а, е
parvus, a, um – малий, minor, minus – minĭmus, a, um −
а, е менший, а,е найменший, а, е
multi, ae, a ‒ численнi plures, plurа ‒ численніші plurĭmi, ae, a –
найчисленнішi, а, е
Прикметники maior, minor часто вживають для визначення різниці у віці або
в статусі: maior – старший, minor – молодший. А прикметник magnus часто
перекладають як важливий, значний.
Приклади узгодження прикметників

вищого та найвищого ступенів порівняння
сonsilium optĭmum – найліпше рішення
poena maxĭma – максимальне (найбільше) покарання
Описове ступенювання
Від прикметників першої та другої відміни, у яких перед закінченням -us,
-а, -um стоїть голосний, утворюють ступені порівняння описово, тoбто не за
допомогою суфіксів, а додаванням слів magis (більш) у вищому ступені, maxĭme
(найбільш) у найвищому ступені, наприклад: necessarius, a, um (необхідний)
– magis necessarius (більш необхідний, необхідніший) – maxĭme necessarius
(найбільш необхідний, найнеобхідніший).
Латинські основи вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників
дуже продуктивні в українському словотворенні. Наприклад: melior→ меліорація,
optĭmus – оптимальний, minor – мінор (муз.), minus – мінус (мат.), plus – плюс
(мат.), плюралізм.
Уживання відмінків при ступенях порівняння

прикметників
Після вищого ступеня порівняння в латинській мові можливі дві конструкції:
1) зі сполучником quam (ніж), коли об’єкт порівняння ставлять у називному
134
відмінку, і 2) безсполучникова конструкція, коли об’єкт порівняння ставлять в

Ablatīvus, який називають Ablatīvus comparatiōnis (порівняльний аблятив).
1. Mea poena levior est quam tua. Моя провина є легшою, ніж твоя.
2. Mea poena levior est tuā. Моя провина є легшою від твоєї.
Для виділення одного предмета з групи однорідних у латинській мові вживають
конструкцію Genetīvus partitīvus (частковий генетив), який перекладають
українською мовою за допомогою прийменників з, з-поміж.
Наприклад:
Omnium oratōrum Romanōrum Cicĕro nobilissĭmus est.
З усіх римських ораторів найвідомішим є Цицерон.
Вправи
1. Утворіть ступені порівняння від таких прикметників:
1) latus, a, um (широкий); gracĭlis, e (стрункий);
2) ruber, bra, brum (червоний); acer, acris, acre (гострий);
3) levis, e (легкий); simplex, ĭcis (простий);
4) generālis, e (генеральний); novus, a, um (новий).
2. Узгодьте прикметники з іменниками, утворіть ступені порівняння та
провідміняйте в однині та множині:
1) delictum, i n gravis, e;
2) lex, legis f durus, a,um;
3) culpa, ae f latus, a, um;
4) advocatus, і m perītus, a um;
5) homo, ĭnis m iustus, a, um;
6) casus, us m levis, e;
7) consul, is m magnus, a, um;
8) res, ei f utilis, e;
9) effectus, us m malus, a, um;
10) anĭmal, ālis n utĭlis, e.
1. Благо батьківщини дорожче за життя (благо − salus, ūtis f ; дорогий − carus,
a, um; життя – vita, ae f).
2. З усіх античних ораторів найбільш знаменитими були Демосфен та
Цицерон (оратор – orator, ōris m; Демосфен – Demosthenes, is m; Цицерон –
Сicĕro, ōnis m).
3. Мир є ліпшим, ніж війна (мир – pax, pacis f; війна − bellum, і n).
4. Справи ліпші за слова.
135
5. Закони Лікурга у Спарті вважались найкращими (Лікург − Lycurgus, і m;

Спарта − Sparta, ae f; вважати – puto, āre).
5. Репутація дорожча за гроші (репутація – reputatio, ōnis f;
гроші – pecunia, ae f).
6. Найважче – це початок (важкий – difficĭlis, e; початок – initium, і n).
7. Ніщо не є гіршим, ніж жорстокість (жорстокість – crudelĭtas, ātis f).
8. Найбільшим благом для людей є закон.
I. 1. Lingua celĕris est, mens celerior. 2. Acerrĭmus ex omnĭbus nostris sensĭbus
est visus. 3. Citius, altius, fortius. 4. Homĭnes amplius ocŭlis, quam aurĭbus credunt
(Sen.). 5. Consultor homĭni tempus utilissĭmus est. 6. Exempla praeceptis utiliōra sunt.
7. Dolor anĭmi gravior est, quam corpŏris. 8. Multāri gravis poena est, gravior est poena
carcěre inclŭde, sed capĭtis condemnatio poena gravissĭma est. 9. Bona opinio homĭnum
tutior pecunia est. 10. Gratissĭmo animo accipio consilia et correctiōnеs doctōrum
virōrum. 11. Graviōres mores sunt adulterium tantum, leviōres — omnes reliqui (Ulp.).
12. Miserrĭmum est arbitrio alterius vivĕre. 13. In publĭcis nihil est lege gravius, in
privātis firmissĭmum est testamentum (Cic.).
ІІ. 1. Imperāre sibi maxĭmum imperium est (Sen.). 2. Salus popŭli suprēma lex
esto (Cic.). 3. Testamentum posterius derŏgat priōri. 4. Optĭmus testis est confitens
reus. 5. Amĭcus Plato, sed magis amīca verĭtas. 6. Melior est causa possidentis.
7. Plusve minusve. 8. Lex posterior derŏgat priōri. 9. Prior tempŏre potentior iure est.
10. Libertas, leges et pax sunt optĭma bona. 11. Maxĭmum ius in veritāte est. 12. Melior
tutiorque ea certa pax, quam sperāta victoria (Liv.). 13. Ex malis minĭma eligěre oportet.
14. Honesta mors melior est, quam vita turpis. 15. Mos maiōrum apud popŭlos antiquos
multum valēbat. 16. Doses maxĭmae interdum mortem subĭtam provŏcant. 17. Bona
valetūdo melior est quam maxĭmae divitiae. 18. Summum ius summa iniuria. 19. Homo
errans fera errante peior. 20. Pontĭfex maxĭmus. 21. Nemo est suo delicto meliōrem
suam condiciōnem facěre potest (Dig.). 22. In dubio melior est causa possidentis.
23. Meliōres, prudentiōres, constantiōres nos tempus facit. 24. Optĭma est legum
interpres consuetūdo (Paul.). 25. Qui appellat prior, agit (Paul.). 26. Semper potentior
lex, quae vetat, quam quae promittit.
De varietāte morum
Mores populōrum maxĭme varii sunt. Ut regiōnes dissimĭles sunt, ita mores
incolārum dissimillĭmi sunt. Aliis temporĭbus popŭlis alii mores sunt. Dissimillĭmi
erant mores Germanōrum antiquōrum et Romanōrum. Romāni pulcherrĭma aedificia
et celeberrĭmas urbes habēbant. Nonnullae gentes Germanōrum temporĭbus Caesaris
certas sedes non habēbant. Domus Germanōrum humillĭmae et angustissĭmae erant.
Romāni habēbant templa pulcherrĭma et simulacra deōrum pretiōsa, Germāni simulacra
et imagĭnes deōrum non habebant.
136
De Solōne et Croeso
Solo, unus e septem sapientĭbus, qui leges utilissĭmas Atheniensĭbus scripsit
(написав), terras aliēnas libenter visitābat. Aliquando Croesus, Lydiae rex, Solonem
invitāvit (запросив), nam divitias suas viro sapienti ostendĕre desiderābat. Croesus Solōne
divitior, sed Solo Croeso sapientior erat. Croesus, qui se ipsem felicissĭmum putābat,
nam divitissĭmus erat, Solōnem interrogābat: “Quem tu, vir sapiens, omnium homĭnum
felicissĭmus putas?”. Solo respondit: “Tellum Atheniensem felicissĭmum puto, nam filios
bonos honestesque educāvit (виховав) et ipse pro patria pugnans morte honestissĭma
vitam finīvit (закінчив)”. His verbis audītis rex irātus: “Nonne me felicissĭmum omnium
homĭnum putas? Quis enim pulchriōres vestes, splendidiōres gemmas, aedificia ampliōra
habet? Cur, igĭtur, non me, tam divĭtem homĭnem, sed Tellum quendam felicissĭmum esse
credis?” “O rex, – inquit Solo, – fortūna humāna saepe mutātur. Nunc te divĭtem et regem
video, sed felīcem non prius te nominābo, quam vitam bona et honesta morte finivĕris
(завершиш). Nemo ante mortem a me felix nominabĭtur”. Hoc responsum minĭme regi
placuit, et Solo regnum eius reliquit (залишив).
Capĭtis deminutio2
Capĭtis deminutiōnis tria geněra sunt: maxĭma, media, minĭma. Cives Romani
libertātem et civitātem et familiam habent. Si libertātem amittĭmus, maxĭma est capĭtis
deminutio. Si et libertas et civĭtas retinentur, familia tantum mutātur, minĭma est capĭtis
deminutio.

1
Лікург. У ІХ–VIII ст. до н. е. у Спарті були укладені
закони легендарного спартанського законодавця Лікурга,
який перетворив общину спартіатів у військовий табір,
провівши радикальні військову, земельну, фінансову,
управлінську, побутову й освітню реформи, які врешті-решт
привели до величі Спарти. Закони Лікурга регламентували
найменші подробиці поведінки, форми одягу кожного
громадянина. Вони передбачали, що кожний спартіат мав
віддавати своїх семирічних дітей у спеціальні табори, де
в них виховували навички справжнього воїна: терпіння,
уміння наказувати і підкорятися, переносити різні
труднощі. Лікург
Основою законів був принцип рівності. Запроваджувалася система заходів,
спрямованих проти особистого збагачення: вилучено з обігу золоті та срібні
монети, заборонено купівлю−продаж землі, усі спартіати мали носити простий і
грубий одяг, було накладено заборону на виробництво і користування предметами
137
розкоші тощо. За виконанням законів і правил поведінки стежили спеціальні

наглядачі, які вживали адміністративні заходи до порушників.
Державний устрій Спарти мав яскраво виражений характер рабовласницької
олігархії. Найвищим органом державної влади були Народні збори (апелла) за
участю всіх спартіатів. Проте порівняно з афінськими зборами вони були значно
обмежені у правах: могли приймати або відхиляти закони, але не обговорювати
їх. Не обговорювали також фінансові питання, не контролювали діяльність
магістратів, не розглядали судові справи.
Лікург не тільки усуспільнив власність, а й зробив “відкритими” шлюбні
стосунки. Дружина, яку традиційно вважали у патріархальній сім’ї власністю
чоловіка, у Спарті не була такою. Жінки були значною мірою вирівняні з
чоловіками, допущені до занять спортом, військовою справою. Держава брала
на себе турботу про виховання всіх без винятку дітей. Шлюб у Спарті був
підпорядкований закону: особисті почуття не мали жодного значення, бо все це
було справою державною. Лікург своїми законами регламентував і час вступу
в шлюб, враховуючи фізичну і духовну зрілість юнаків і дівчат. У шлюб могли
вступати чоловіки і жінки, фізіологічний розвиток яких відповідав один одному
і від яких можна було очікували здорових дітей: шлюб між особами неоднакових
комплекцій не допускався. Спартанські закони дозволяли дівчатам вступити в
шлюб у 15 років, а чоловікам – лише у 30 років і старшим.
Законодавство Лікурга було системним. Перед законом усі громадяни були
рівними. Спарта, допоки діяли закони Лікурга (а діяли вони близько 500 років)
жодного разу не була в становищі держави, поставленої на грань загибелі.
2
Capĭtis deminutio – обмеження правоздатності. Суб’єкт права називали
в римському праві (Інституції Гая, книга 1) persōna. Правоздатність позначали
словом caput. Бути правоздатним означало caput habēre. Окрема людина для
володіння повною правоздатністю в усіх галузях політичних, сімейних і майнових
відносин повинна була: 1) щодо свободи: бути вільним, а не рабом (status libertātis),
2) щодо громадянства: належати до римських громадян, а не чужинців (status
civitātis), 3) y сімейному статусі: не бути підлеглим владі глави сім’ї (patria potestas).
Зміна одного з цих станів спричиняла припинення або зміни обсягу чи змісту
правоздатності або її обмеження (capitis deminutio). Правоздатність визнавалася
як така, що виникла в момент народження людини, відповідає переліченим
вище вимогам і припинялася з її смертю. Повна правоздатність людини в галузі
приватно-правових відносин, відповідно, складалася з двох компонентів: 1) ius
conubii − право вступати в регульований римським правом шлюб, створювати
римську сім’ю, 2) ius commercii − право бути суб’єктом усіх майнових відносин і
учасником відповідних угод.
Максимальний, максималізм (лат. maxĭmus, a, um − найбільший) – найбільший;
максималізм − погляд, згідно з яким людина визнає лише щось конкретне,
крайнє, надмірне.
Мінімальний, мінімалізм (лат. minĭmus, a, um − найменший) – найменший;
мінімалізм − граничне зниження вимог, доведення вимог до мінімуму.
138
Оптимальний, оптимізм (лат. optĭmus, a, um − найкращий) – найкращий;

оптимізм − погляд на життя з позитивного боку, віра у найліпший результат.
Песимістичний, песимізм (лат. pessĭmus, a, um − найгірший) – найгірший,
песимізм − світосприймання, перейняте безнадією, зневірою в успіх, у ліпше
майбутнє.
Плюралізм (лат. plurĭmus, a, um − найчисленніший) – у філософії “доктрина
множинності”, згідно з якою існує кілька незалежних основ буття чи істинного
знання; у політології − характеристика політичної системи суспільства, за
якої соціальні групи мають змогу висловлювати власні позиції через своїх
представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає
різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.
Позитивний (лат. рositīvus, a, um − умовний, звичайний) − 1) ствердний;
очікуваний, передбачуваний; 2) який заслуговує на схвалення; який дає
бажані, потрібні результати; 3) який має високі моральні якості, властивості;
вчинки, діяльність якого викликають схвалення.

Ad melius inquirendum. На дорозслідування.
A priōri. Заздалегідь (Попередньо).
A posteriōri. Після (на підставі досвіду).
Сorruptissĭma re publĭca plurĭma leges. Чим корумпованіша держава, тим у ній
більше законів.
De maiōre et minōre non variant. Чи мова йде про велике, чи про мале, закон
потрібно застосовувати той же.
Iniuria atrox, iniuria atrocissĭma. Жорстока несправедливість, дуже жорстока
несправедливість.
Ius summum saepe summa est iniuria. Вища законність –часто вище беззаконня.
Minǐma de malis. Найменша з бід.
Minus solvit, qui tardius solvit. Той, хто платить надто пізно, не платить.
Mores maіōrum. Звичаї предків.
Optĭmus testis – confĭtens reus. Найліпший свідок – звинувачений, який зізнався.
Poena ultĭma. Вища міра (покарання).
Рrius debĭtum. Попереднє зобов’язання.
Probatio liquidissĭma. Очевидний доказ.
Posteriōre testamento superius rumpĭtur. Пізніший заповіт відміняє попередній.
Qui appellat prior agit. Хто перший звернувся, той позивач.

Aetāte sapĭmus rectius (Ter.). З роками ми стаємо мудрішими.
Dilucŭlo surgĕre saluberrĭmum est. Прокидатись удосвіта найздоровіше.
139
Ex malis eligĕre minĭma oportet (Cic.). З двох бід треба вибирати найменшу.
Honōres mutant mores, sed raro in meliōres. Почесті змінюють звичаї, але зрідка
на ліпші.
Intra bonus, exi melior. Увійди добрий, вийди кращий.
Melior est iustitia praeveniens, quam puniens. Ліпшим є правосуддя, яке запобігає
(злочинам), ніж те, яке карає.
Optĭmum medicamentum quies est. Найліпші ліки – це спокій.
Peior odio amōris simulatio est. Гіршою за ненависть є симуляція любові.
Recta linea est brevissĭma, recta via est tutissĭma. Пряма лінія – найкоротша, пряма
дорога – найбезпечніша.
Rector magnificentissĭmus. Найвеличніший ректор (шанобливе найменування
ректора університету, яке вживають в актах високого стилю).
Tanto brevius tempus, quanto felicius (Plin.). Тим коротший час, чим щасливіший.
Ultĭma ratio. Останній доказ.
Ut quisque est doctissĭmus, ita est modestissĭmus. Хто найосвіченіший, той
найскромніший.
Vocabularium
aedificium, i n будинок impero, āre наказувати, володіти
altus, a, um високий includо, ěre зачиняти, оточувати
amplus, a, um обширний, широкий interdum іноді, між тим
angustus, a, um вузький interpres, ětis m посередник, вісник,
acer, acris, acre гострий, суворий тлумачник
carcer, ěris m в’язниця levis, e легкий
carus, a, um дорогий mens, mentis f думка, розум
certus, a, um вірний, надійний modestus, a, um поміркований
confiteor, ēri виявляти, визнавати mollis, e м’який
condicio, ōnis f стан, умови, обставини nunquam ніколи
condemnatio, ōnis f засудження, pontifex, icis m понтифік, жрець, єпископ
обвинувачувальний вирок praescribo, ěre приписувати
consultor, ōris m радник praxis, (Acc. - im) f справа, спосіб,
devīto, āre уникати застосування
doctus, a, um вчений, освічений provŏco, āre провокувати
eligo, ěre вибирати raro зрідка
erro, āre помилятися sedes, is f місце проживання
honestus, a, um чесний simulacrum, i n зображення
humĭlis, e низький simulatio, ōnis f вдавання, симулювання
gens, gentis f народність subītus, a, um раптовий
gracĭlis, e стрункий sevērus, a, um суворий
gravis, e тяжкий simĭlis, e подібний
imāgo, ĭnis f зображення tutus, a, um безпечний
variětas, ātis f різномаїття
140
Lectio sexta decĭma (XVI)
Тнема: PRONOMĬNА ЗАЙМЕННИКИ
Nihil sine magno labōre vita mortalĭbus dat

(Horatius)
М ЕТА
Знати:
- основні розряди займенників у латинській мові;
- відмінкові форми займенників;
- особливості відмінювання вказівних, питальних та неозначених за-
йменників;
Уміти:
- розпізнати в тексті займенникові форми та правильно їх перекласти;
- правильно уживати з іменниками та провідміняти найуживаніші за-
йменники;
- пояснити займенникове походження латинізмів у юридичній терміно-
логії;
За й ме н н и ки п оділяют ь н а т а к і р о зр я ди :
1) особові (pronomĭna personalia)1;

2) зворотний (pronōmen reflexīvum);
3) присвійні (pronomĭna possessīvа);
4) вказівні (pronomĭna demonstratīvа);
5) відносні (pronomĭna relatīvа);
6) питальні (pronomĭna interrogatīvа);
7) неозначені (pronomĭna indefinītа);
8) заперечні (pronomĭna negatīvа);
9) означальні (pronomĭna correlatīva);
10) займенникові прикметники (adіectīva pronominalia).
1
Особові (pronomĭna personalia), зворотний (pronōmen reflexīvum) та присвійні (pronomĭna
possessīvа) займенники розглянуті у lectio quinta
141
Pronomĭna possessīvа et pronomĭna interrogatīvа

Відносні та питальні займенники
Відносні Питальні
qui − який quis ? quid? – хто? що?
quae − яка qui? – який?
quod − яке quae ? – яка?
quod? – яке?
В і дмін юва н н я відн о с н ого за й м е н н и ка qui, quae, quod

Casus
m f n m f n
Nom. qui quae quod qui quae quae
Gen. сuīus quōrum1 quārum quōrum
Dat. cui quĭbus
Acc. quem quam quod quos quas quae
Abl. quo qua quo quĭbus
Pronomĭna demonstratīvа
Вказівні займенники
hic, haec, hoc – цей, ця, це (вказує на найближчий предмет)
ille, illa, illud − той, та, те (вказує на віддалений предмет)
is, ea, id – той, та, те; цей, ця, це; він вона, воно
idem, eădem, idem – той самий, та сама, те саме
iste, ista, istud – цей, ця, це (вказує на предмет, який розташований ближче до того, до
кого звернена мова)
ipse, ipsa, ipsum – сам, сама, саме
Відмінювання вказівних займенників має такі особливості:
Gen. Sing. –īus

Dat. Sing. -i
У всіх інших відмінках вказівні займенники чоловічого роду відмінюють як

іменники другої відміни, а жіночого – як іменники жіночого роду першої відміни.
Займенники ipse, ipsa, ipsum та iste, ista, istud відмінюють як вказівний займенник
ille, illa, illud, але в середньому роді вони мають закінчення -um.
1
Кворум (quōrum) – кількість присутніх, достатня для визнання зборів правоздатними. В
англійському парламенті був звичай відкривати засідання словами: quōrum praesentia suffĭcit (яких
присутність достатня).
142
Ві д мін юва н н я вка зівн ого за й м е н н и ка hic, haec, hoc

Casus
m f n m f n
Nom. hic haec hoc hi hae haec
Gen. huīus hōrum hārum hōrum
Dat. huic his
Acc. hunc hanc hoc hos has haec
Abl. hoc hac hoc his
В і дмін юва н н я вка зівн ого за й м е н н и ка is, ea, id

Casus
m f n m f n
Nom. is ea id ii (ei) eae ea
Gen. eīus eōrum eārum eōrum
Dat. ei eis
Acc. eum eam id eos eas ea
Abl. eo ea eo eis
У займенників idem, eădem, idem відмінюють лише першу частину за зразком

is, ea, id. Частка -dem залишається незмінною, причому -m перед -n перехо-
дить в -n.
Ві д мі нюва н н я вка зівн ого за й м е н н и ка idem, eădem, idem

Casus
m f n m f n
Nom. idem eadem idem eidem eaedem eadem
Gen. eiusdem eorundem earundem eorundem
Dat. eidem eisdem
Acc. eundem eandem idem eosdem easdem eadem
Abl. eodem eadem eodem eisdem
NB! На судових засіданнях захисник говорить про свого підзахисного hic (цей), а
про свого cуперника, який є у суді, – -iste (той).
143
Pronomĭna negatīvа
Заперечні займенники
В ідмін юва н н я за й ме н н и к ів nemo − ніхто, nihil – ніщо
Casus Singulāris Singūlaris
Nom. nemo nihil (nil)
Gen. nemĭnis (nullīus) nullīus rei (nihili)
Dat. nemĭni (nulli) nulli rei
Acc. nemĭnem nihil (nil, nihilum)
Abl. nemĭne (nullo) nulla re (nihilo)
NB! У латинському реченні може стояти тільки одне заперечення. Наприклад:

Scio, me nihil scire – Я знаю, що я нічого не знаю (Socrătes).
Pronomĭna indefinīta
Неозначені займенники
Неозначені займенники утворюють від питальних приєднанням неозначених
часток ali-, -quam, -vis, -libet, -que тощо, які можуть вживати перед або після
займенника. У разі відмінювання вони змінюють лише основну частину.
aliquis, aliquid – хтось, щось; хто-небудь, що-небудь
quisquam, quicquam – будь-хто, будь-що, хтось
quidam, quaedam, quoddam – хтось, щось
quisque, quidque – хтось, щось
quivis, quaevis, quidvis – будь-хто, будь-що
quilĭbet, quaelĭbet, quodlĭbet − будь-хто, будь-що
Ві дмін юва н н я за й ме н н и ків quidam, quaedam, quoddam

Nom. quidam quaedam quoddam quidam quaedam quaedam
Gen. cuiusdam (m, f, n) quorundam quarundam quorundam
Dat. cuidam (m, f, n) quibusdam (m, f, n)
Acc. quondam quandam quoddam quosdam quasdam quaedam
Abl. quodam quadam quodam quibusdam (m, f, n)
Pronomĭna correlatīva
Cпіввідносні, або означальні, займенники
quālis, e – який, яка, яке
talis, e – такий, така, таке
quantus, a, um – який великий
tantus, a, um – такий великий
Займенники talis, e i qualis, e відмінюють як прикметники третьої відміни, а

quantus i tantus – як прикметники першої-другої відміни.
144
Adiectiva pronominalia
Займенникові прикметники
solus, a, um – тільки один, єдиний
totus, a, um – весь, цілий
ullus, a, um – будь-який
nullus, a, um – ніякий, жоден
neuter, neutra, trum – ні цей, ні той
alius, alia, aliud – інший
Ві д мі нюва н н я за й ме н н и кового п р и к м е тн и ка totus, a, um

Nom. totus tota totum toti totae tota
Gen. tot-īus tot-īus tot-īus totōrum totārum totōrum
Dat. tot-i tot-i tot-i tot-is tot-is tot-is
Acc. totum totam totum totos totas tota
Abl. totō tota totō tot-is tot-is tot-is
Вправи
1. Перекладіть словосполучення і провідміняйте в однині та множині:
tua cura, collēga noster, hoc advocātus, is donum largum, nulla regŭla, quālіs rex,
idem crimen, haec causa, is vir honestus, hic adversarius tuus, idem reus, culpa mea.
1. Між нами.
2. У цей час.
3. З тобою мені завжди добре, без тебе погано (добре – bene; погано –
male).
4. Шлях до слави відкритий для кожного (шлях – via, ae f; відкритий −
apertus, a, um).
5. Згода наших громадян зміцнює державу (згода − сoncordia, ae f; consensus,
us m; зміцнювати − firmo, āre).
6. Без тебе справу не розпочинатимемо (без − sine (+ Abl.); розпочинати –
incipio, ĕre).
7. Цей заповіт написаний твоїм батьком.
8. Немає згоди в державі, громадяни якої не підкоряються законам.
9. Він нікого не звинувачує.
3. Перекладіть українською мовою.
1. Difficĭle est se noscĕre (Aus.). 2. Pater is, quem nuptiae demonstrant (Paul.)
3. Inter eum, qui in insŭlam relegātur, et eum, qui deportātur, magna differentia est
(Modest.). 4. Qui se laudat, cito derisōrem invenit (Publ. Syr.). 5. Libenter homĭnes id,
quod cupiunt, credunt (Caes.). 6. Heraclītus ait: in idem flumen bis non descendĭmus:
145
manet flumĭnis nomen, aqua transmissa est. 7. Reus iisdem privilegiis utĭtur, quibus et
actor. 8. In vita apium est aliquid, quod civitāti homĭnum simĭlis est. 9. Culpa caret, qui
scit, sed prohibere non potest (Paul.). 10. Scire leges non hoc est verba eārum tenēre,
sed vim ac potestātem (Dig.). 11. Сasus a nullo praestātur (Dig.). 12. Veni ad me.
13. Responde mihi statim. 14. Quo vadis? Vade mecum. 15. Qui non est nobiscum,
adversus nos est. 16. Dum fortūna tibi, mi fili, ridet, multos amīcos habes. 17. Alter
alterius auxilii eget (Sall.). 18. Homo doctus in se divitias habet. 19. De hoc satis.
20. Nil sine magno labōre vita dat hominĭbus. 21. Nullius iustitia maior fuit, quam Aristidis.
22. Qui multum habet, plus cupit. 23. Quid est virtus ? 24. Crede mihi. 25. Res corporāles,
quibus tangěre potest. 26. Scientia nobis lucet sicut stella in via. 27. Si iudĭcas, cognosce,
si regnas, iube (Sen.). 28. Incivīle est nisi tota lege perspecta una aliqua particŭla eius
proposīta iudicāre vel respondēre (Cels.). 29. Nemo pro parte testātus pro parte intestatus
decĕdere potest.
De fontĭbus iuris Romāni1
GAI INSTITVTIŌNVM COMMENTARIVS PRIMVS

[I. De iure civīli et naturāli]
Constat autem ius civīle popŭli Romāni ex legĭbus, plebiscītis, senatusconsulti
constitutionĭbus principum, edictis eorum, qui ius edicendi habent, responsis
prudentium.
Lex est, quod popŭlus iubet atque constituit. Plebiscītum est, quod plebs iubet
atque constituit. Plebs autem a popŭlo eo distat, quod popŭli appellatiōne universi cives
significantur; plebis autem appellatiōne sine patriciis cetĕri cives significantur. Unde
olim patricii dicēbant plebiscītis se non tenēri, quia sine auctoritāte eōrum facta essent.
Sed postea lex Hortensia lata est, qua cautum est, ut universum popŭlum tenēbant;
itbque eo modo [plebiscīta] legĭbus exaequāta sunt.
Senatusconsultum est, quod senātus iubet atque constituit, idque legis vicem
obtinet, quamvis fuĕrit quaestum. Constitutio princĭpis est, quod imperātor decrēto vel
edicto vel epistŭla constituit. Nec umquam dubitātum est, quin id legis vicem obtineat,
cum ipse per legem imperium accipiat.
Ius autem edicendi habent magistrātus popŭli Romāni. Sed amplissĭmum ius est
in edictis duōrum praetōrum, urbāni et peregrīni, quōrum iurisdictiōnem in provinciis
praesĭdes eārum [provinciārum] habent; item in edicto aedilium curulium, quōrum
iurisdictiōnem in provinciis quaestōres habent.
Responsa prudentium sunt sententiae et opiniōnes eōrum, quĭbus permissum est
iura condĕre. Quōrum omnium si in unum sententiae concurrunt, id, quod ita sentiunt,
legis vicem obtinet. Si vero dissentiunt, iudĭci licet quam velit sententiam sequi; idque
rescripto divi Hadriani significātur.
146

1
Види джерел права. Розвиток римського права тісно пов’язаний з історією
римської державності. Основними джерелами римського права є:1) перші юридичні
документи: написи на дереві, камені, бронзі та стінах будівель (“Гераклейська
таблиця”). Не менш цінним джерелом пізнання римського права є папіруси.
Після проголошення республіки основним джерелом права став закон (lex) – акт
вищої державної влади (Закон дванадцяти таблиць). Приклад першої юридичної
літератури − записи понтифіків (commentarii pontifĭcum).
Народні збори були найвищим державним органом, який ухвалював і скасовував
закони, хоча і не мав самостійної законодавчої ініціативи. Із запровадженням
принципату законодавчим органом став сенат. А постанови сенату набули сили
закону.
Доволі важливими джерелами вивчення римського права є також едикти
магістратів. Класичний період уважають розквітом римської юриспруденції.
Важливим джерелом правотворення у той період були імператорські закони та
діяльність юристів. Часом розквіту юриспруденції вважають епоху Октавіана
Августа. За довгий період юридичної практики з’явилося дуже багато законів,
магістраторських едиктів, коментарів юристів та розпоряджень імператорів, у
яких важко було розібратися. Тому необхідною стала кодифікація римського
права. Кодекси імператорів – це юридичні збірники, які містили правові норми й
інструкції імператорів західної та східної частин імперії. Першим за хронологією
вважають Грегоріанський кодекс. Найвідомішою ж пам’яткою римського права
став кодекс Юстиніана.
Латинізми та грецизми в юридичній термінології

та діловій мові
Автаркія (грец. аutarkeia − самовдоволення, самодостатність, тобто
незалежність, самостійність) – політика господарського відособлення,
створення замкнутого самодостатнього господарства в межах окремої
країни або групи країн, спрямована на максимальне обмеження імпорту,
стимулювання експорту товарів і капіталу.
Автентичний (гр. autentikos − cправжній) – дійсний, правдивий; той, що
ґрунтується на першоджерелі.
Автобіографія (гр. autos − сам; bios − життя; grapho − пишу) − власний
життєпис.
Автограф (гр. autos − сам; grapho − пишу) – текст, власноручно написний його
автором; власноручний підпис, напис.
Автократія (гр. autokrateia − самовладдя) – самодержавство, абсолютизм.
147
Автономія (гр. аutonomia − незалежність) – самоуправління; право певної

територіальної одиниці вирішувати самостійно справи внутрішнього
управління відповідно до контититуційного положення.
Алібі (лат. alibi: alius+ibi − в іншому місці (непричетність)) − відсутність звинува-
чуваного на місці злочину в момент його вчинення як доказ невинності.
Кворум (лат. quōrum − з яких) – кількість присутніх на зборах, необхідна для
визнання зборів правомірними.
Нейтралізм (лат. neuter, tra, trum − ні той, ні інший) – політика держави, що
керується у відносинах з іншими державами принципом нейтралітету (не-
втручання в чужі справи, у боротьбу між сторонами).
Нігілізм (лат. nihil − ніщо) – заперечення всього, несприйняття загальноприйня-
тих норм.
Тотальний (лат. totus, a, um − весь, цілий, сукупний) – який стосується всіх;
охоплює все, всіх; загальний, всеосяжний.

Actio in rem. Майновий позов.
Ad hoc. До цього (випадку).
Alter ego. Другий я (довірена особа, представник).
Сogitatiōnis poenam nemo patĭtur. Ніхто не несе покарання за думки.
Cui bono? Cui prodest? Кому добре? Кому вигідно?
Cui resisti non potest. Якій неможливо супротивитись (про стихійну силу).
Damnum pati vidētur, qui commŏdum amittit, quod consĕqui potĕrat (Ulp. Dig.)
Має збитки той, хто позбавляється вигоди, яку він міг отримати.
Dies a quo. Tермін початку чинності договору.
Dies ad quem. Tермін, настання якого припиняло чинність договору.
Haec lex valet in omnes. Цей закон має силу для всіх (перед законом усі рівні).
Ipso iure. На підставі закону.
Iustitia nunquam nocet cuiquam. Правосуддя ніколи нікому не шкодить.
Nemo debet bis punīri pro uno delicto. Ніхто не може бути покараний двічі за одну
й ту ж провину.
Nemo est supra leges. Ніхто не може бути вище законів.
Nemo iudex in propria causa. Ніхто не є суддею у власній справі.
Nulla poena sine lege. Жодного покарання без закону.
Quid sunt leges sine morĭbus, quid sunt mores sine fide. Чого варті закони без
моралі (звичаїв), чого варта мораль без віри?
Res nullīus. Нічийні речі.
Res, quae divisiōnem recipit. Речі, які підлягають поділу.
Res, quae intelleguntur. Речі, які мисляться (абстрактні).
148
Res, quae sine interǐtu (sine damno) divĭdi possunt. Речі, які не можна поділити, не
знищивши або не пошкодивши їх.
Res, quae sunt. Речі, які існують.
Res, quae usu consumuntur. Споживчі речі (їжа, будівельні матеріали тощо).
Unus testis – nullus testis. Один свідок – не свідок.

Aliēna nobis, nostra plus аliis placent. Нам більше подобається чуже, а іншим –
наше.
Conditio sine qua non. Необхідна умова.
De mortuis aut bene aut nihil. Про мертвих або добре, або нічого.
Ex nihǐlo nihil fit. З нічого ніщо не виникає.
Fronti nulla fides. Зовнішності не вір.
Ignosce semper altěri, nunquam sibi. Завжди вибачай іншому, собі ніколи.
Non omne, quod nitet, aurum est. Не все те золото, що блищить.
Nulla regŭla sine exceptiōne est. Нема правила без винятку.
Quālis est homo, talis eius est oratio (Cic). Яка людина, така і її мова.
Qui cum paupertāte bene convenit, dives est (Sen.). Хто з бідністю змирюється,
той багатий.
Res tuas tibi habēto. Хай тобі щастить у справах!
Suum cuique. Кожному своє.
Tempŏra mutantur et nos mutāmur in illis. Часи змінюються, i ми змінюємося у
них.
Vocabularium
adversarius, i m суперник edictum, і n розпорядження претора,
concurro, ĕre сходитися положення
condo, ĕre споруджувати, засновувати flumen, ĭnis n річка
constitutio, ōnis f організація, honestus, a, um чесний
розпорядження, наказ iuvĕnis, is m молода людина, юнак
cupio, ĕre бажати largus, a, um щедрий
cura, ae f турбота libenter охоче
decēdo, ĕre відходити licet дозволено
decretum, i n рішення, постанова nosco, ĕre пізнавати
demonstro, āre показувати opinio, ōnis f думка, уява
deporto, āre перевозити, привозити particŭla, ae f часточка
derīsor, ōris m насмішник peregrīnus, a, um іноземний, чужий
differentia, ae f різниця praeses, ĭdis m голова, намісник
divus, і m бог praesto, āre стояти попереду, виділятися,
donum, і n подарунок надавати
dubĭto, āre сумніватися princeps, ĭpis m голова, керівник
privilegium, ii n привілей, право переваги
149
prohibeo, ēre забороняти senectus, ūtis f старість

quaestor, ōris m квестор, слідчий з sequor, sequi слідувати
кримінальних справ, вищий фінансовий stella, ae f зірка
чиновник tango, ĕre торкатися
relĕgo, āre відправляти, виганяти, testātus, a, um підтверджений, вірогідний
переносити transmissus, a, um протічний
rescriptio, ōnis f рескрипт, імператорський universus, a, um весь, цілий, загальний
наказ utor, uti користуватися
rex, regis m цар vado, ĕre іти, подорожувати
senatuscоnsultum, i n постанова сенату
150
Lectio septǐma decǐma (XVII)
Тhема: TEMPŎRA SYSTEMĂTIS ЧАСИ СИСТЕМИ ПЕРФЕКТА.

PERFECTI. ACTIVUM. АКТИВНИЙ СТАН
Veni, vidi, vici
М Е ТА
Знати:
- основні форми латинського дієслова;
- способи утворення часів системи перфекта в активному стані;
- лексичний мінімум до цієї теми;
- латинські юридичні терміни, фрази і сентенції.
Уміти:
- утворити та провідміняти дієслово у часах системи перфекта активного
стану;
Систему перфекта становлять три часові форми:

Perfectum – минулий час доконаного виду,
Plusquamperfectum – давноминулий час,
Futūrum II – майбутній час II, або майбутній час доконаного виду.
Perfectum indicatīvi actīvі

Минулий час доконаного виду дійсного способу
активного стану
Форми минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану
утворюють додаванням до основи перфекта особових закінчень. Основу перфек-
та одержують, відкинувши в першій особі однини закінчення -і.
Ос обові за кін че н н я п е р фе кт а
1 -i -ĭmus
2 -isti -istis
3 -it -ērunt
151
Зразки відмін юва н н я дієс лі в п е р шо ї т а дру го ї діє відм ін

у Perfectum indicatīvi actīvi
1 accusāv-i accusav-ĭmus
2 accusav-isti accusav-istis
3 accusāv-it accusav-ērunt

1 possēd-i possed-ĭmus
2 possed-isti possed-istis
3 possēd-it possed-ērunt
У третій особі множини минулого часу доконаного виду дійсного способу

активного стану, крім загальновживаного закінчення -ērunt, може бути -ēre:
accusavērunt i accusavēre.
У формах перфекта може випадати склад -vi- (синкопа):

accusavisti = accusasti.
Зразк и відмін юва н н я дієс лів т р е тьо ї т а ч е тве рто ї діє відм ін
у Perfectum indicatīvi actīvi
1 defend-i defend-ĭmus
2 defend-isti defend-istis
3 defend-it defend-ērunt

1 audīv-i audiv-ĭmus
2 audiv-isti audiv-istis
3 audīv-it audiv-ērunt
Perfectum indicatīvі
допоміжного дієслова sum, esse, fui (бути)
1 fu-i fu-ĭmus
2 fu-isti fu-istis
3 fu-it fu-ērunt
152
Plusquamperfectum indicatīvi actīvi

Давноминулий час дійсного способу активного стану
Форми давноминулого часу дійсного способу активного стану утворюють
додаванням до перфектної основи суфікса -era- і особових закінчень: в однині -m,
-s, -t; у множині – -mus, -tis, -nt.
Зраз к и ві дмін юва н н я дієс лів п е р шо ї – ч е тве рто ї діє відм ін

у Plusquamperfectum indicatīvi actīvi
I
1 accusav-ĕra-m accusav-erā-mus
2 accusav-ĕra-s accusav-erā-tis
3 accusav-ĕra-t accusav-ĕra-nt
II
1 possed-ěra-m possed-erā-mus
2 possed-ěra-s possed-erā-tis
3 possed-ěra-t possed-ěra-nt
III
1 defend-ěra-m defend-erā-mus
2 defend-ěra-s defend-erā-tis
3 defend-ěra-t defend-ěra-nt
IV
1 audiv-ěra-m audiv-erā-mus
2 audiv-ěra-s audiv-erā-tis
3 audiv-ěra-t audiv-ěra-nt
Plusquamperfectum indicatīvi
1 fu-ěra-m fu-erā-mus
2 fu-ěra-s fu-erā-is
3 fu-ěra-t fu-ěra-nt
153
Futūrum II (secundum, exactum) indicatīvi actīvi

Майбутній час ІІ (доконаного виду) дійсного способу
Форми майбутнього часу II дійсного способу активного стану утворюють,
додаючи до перфектної основи в першій особі однини суфікс -ĕr- (а в інших
особах – -ĕrĭ-) та особові закінчення: в однині -o, -s, -t; у множині -mus, -tis, -nt.
у Futūrum II indicatīvi actīvi
I
1 accusav-ĕr-o accusav-erĭ-mus
2 accusav-ĕri-s accusav-erĭ-tis
3 accusav-ĕri-t accusav-ĕri-nt
II
1 possed-ĕr-o possed-erĭ-mus
2 possed-ĕri-s possed-erĭ-tis
3 possed-ĕri-t possed-ĕri-nt
III
1 defend-ĕr-o defend-erĭ-mus
2 defend-ĕri-s defend-erĭ-tis
3 defend-ĕri-t defend-ĕri-nt
IV
1 audiv-ĕr-o audiv-erĭ-mus
2 audiv-ĕri-s audiv-erĭ-tis
3 audiv-ĕri-t audiv-ĕri-nt
Futūrum II indicatīvi

1 fu-ĕr-o fu-erĭ-mus
2 fu-ĕri-s fu-erĭ-tis
3 fu-ĕri-t fu-ĕri-nt
154
Вправи
1. Визначте дієвідміну та виділіть основу перфекта дієслів:
1) porto, āre,āvi, ātum – носити; rego,ĕre, rexi, rectum – правити;
2) sentio, īre, sensi, sensum – відчувати; doceo, ēre, docui, doctum – навчати.
2. Провідміняйте в perfectum, plusquamperfectum et futūrumII indicatīvi actīvi
такі дієслова:
1) saluto, āre, āvi, ātum – вітати; augeo, ēre, auxi, auctum – збільшувати;
2) condo, ĕre, dĭdi, dĭtum – засновувати; aperio, īre, ui, rtum – відкривати.
3. Визначте час, особу та число наведених нижче дієслів, перекладіть:
Rogāvit, promisĕrat, accusāverunt, appellāverāmus, mutavĕro, absolvĕrint,
condiděras, dixērunt, educavěrant, venerĭtis, scripserĭmus.
1. Ульпіан був видатним римським юристом.
2. Луцій продав раба й отримав гроші.
3. Зрозумієш, якщо прочитаєш мого листа (розуміти – intellěgo, ěre, lexi,
lectum).
1. Pater, peccāvi. 2. Senātus decrēvit. Consŭles decrevērunt. 3. Proletarii fuērunt
pauperrĭmi homĭnes in civitāte Romāna. 4. Magna promisisti, exigua video. 5. Paupertas
non fuit vitium. 6. Apud Romānos iurisprudentia olim in magno usu fuit. 7. Id demum
est homĭni turpe, quod meruit pati. 8. Accusatio desiděrat crimen. 9. Caesar, postquam
a Pharnăce rege Pontǐco, victoriam reportāvit, ad amīcum suum scripsit: “Veni, vidi,
vici”. 10. Senatōres Romāni Cicerōnem patrem patriae nominavērunt. 11. Romǔlus et
Numa Pompilius binos quaestōres habuērunt. 12. Tarquinius Superbus fuit ultǐmus rex
Romanōrum. 13. Levis est fortūna: cito reposcit, quod dedit. 14. Sententiam mutabǐtis,
si omnia audiverǐtis. 15. Respondēbo tibi, sed non ante, quam tu ipse mihi responděris.
16. Actio recta non erit, nisi recta fuěrit voluntas. 17. Multae gentes et civitātes ius
Romānum consolidavērunt et recepērunt.18. Lucius Titius nepōtes suos aequis partǐbus
herēdes scripsit. 19. Iudex, qui in caput fortunasque homǐnis pecuniam accepěrit, in
insǔlam bonis ademptis deportātur. 20. Ordo iudiciōrum privatōrum primum in iure,
postea in iudicio fuit.
Servius Sulpicius et Quintus Mucius
Servius Sulpicius, qui inter nobǐles eloquentia eminēbat, ad Quintum Mucium
aliquando pervēnit eumque de iure civīli consuluit. Quintus respondit. Cuius verba ille
parum intellexit. Ităque denuo iuris perītum interrogāvit, cuius opiniōnem tamen itěrum
non percēpit. Tum Quintus Servium, cui oratōris clari laus tribuebātur, obiurgāvit et ita
dixit: “Turpe est patricio et viro nobǐli ius, in quo versātur, ignorāre”.
155
Servius Sulpicius de omnǐbus rebus diligenter quaerēbat. Maxǐma fuit euis industria
et perītia, etiam magnam auctoritātem inter iurisconsultos habuit.
De historiā Romāna
Romāni initio reges habuērunt, qui ad arbitrium suum civitātem regēbant. In rebus
graviorĭbus reges convocābant consilium, quod ex viris clarissĭmis et sapientissĭmis
constābat. Nomen ei consilio senātus fuit. Postea popŭlus Romānus duos consŭles
creāvit, et eis totum id imperium, quod antea reges habuĕrant, mandāvit. In manĭbus
eōrum summa potestas in pace et summum imperium in bello fuit. Ut antea reges, sic
tum consŭles senātum convocābant, cuius curae popŭlus est sacrae, pecūniam publĭcam,
belli pacisque consilia mandavĕrat. Inter consŭles Romae Gaius Iulius Caesar,3 Marcus
Licinius Crassus4, Lucius Cornelius Sulla5, Sextus Pompeius6 fuērunt. Ipse autem
popŭlus magistrātus creābat, in gravissĭmis causis ius dicēbat, leges iubēbat. Ad eas
res comitiis in campum Martium conveniēbant.Talem formam res publĭca Romanōrum
per quinque fere saecŭla servāvit. Paulo ante Christum natum principātum obtinuit
Augustus, qui fuit primus imperātor Romanōrum.

1
In iure – перша частина легісакційного процесу. На цій стадії сторони
з’являлися до магістрата, який чинив судову владу. Сторони приходили разом або
добровільно, або позивач силою приводив відповідача. Якщо річ, з приводу якої
виникла суперечка, можна було принести з собою, то її обов’язково приносили.
Потім у присутності магістрата сторони виконували низку ритуалів. Процес був
дуже формалізований, помилка в формулюваннях автоматично призводила до
програшу в процесі. Після виконання всіх необхідних обрядів магістрат вирішував,
чи відмовити в позові, якщо нема законної основи для цього, чи надати його
позивачу.
2
In iudicio – другий етап процесу. Через декілька днів
уже в присутності не магістрата, а судді починався процес
in iudicio. Після виступу свідків, які підтверджували,
що суперечка справді є, суд досліджував усі докази і
виголошував рішення.
3
Цезар Гай Юлій (Caesar, Gaius Iulius; 100–44
до н. е.) – видатний римський полководець, державний
діяч і письменник, походив зі знатного патриціанського
роду. У 58–49 рр. до н. е. завоював Галлію. Після
громадянської війни, у ході якої була знищена сенатська
партія, встановилася воєнна диктатура Цезаря,
за допомогою якої він намагався запобігти кризі
Г. Ю. Цезар
156
рабовласницького суспільства. У 44 р. до н. е. Цезаря вбили в сенаті прихильники

республіки на чолі з Брутом і Кассієм. З його творів збереглися “Записки про
Галльську війну” (сім книг), де він описав військовий похід у Галлію і приєднання
величезних територій, та “Записки про громадянські війни” (три книги).
4
Красс Ліциній Марк (Crassus Marcus Licinius; 115–53 до н. е.) – римський
полководець і політичний діяч, один з найбагатших людей свого часу.
5
Сулла Луцій Корнелій (Sulla, Lucius Cornelius; 138–78 до н. е.) – державний
діяч, воєначальник, консул у 88 р. до н. е., став диктатором у 82 р. до н. е. проводив
масові репресії. Залишився в пам’яті потомків як жорстокий тиран.
6
Секст Помпей (Sextus Pompeius; 67–35 до н. е.) – римський полководець і
державний діяч часів громадянської війни, завоював величезну популярність у
народі успішними війнами.

Апробувати, апробація (лат. approbatio, ōnis f – схвалення, утвердження, від
ap-probo, āre, āvi, ātum – схвалювати, доводити) – з’ясування істинності,
компетентна оцінка і конструктивна критика основ, методів і результатів
дослідження.
Конкурувати, конкуренція (лат. con-curro, ěre, cucurri, cursum – зіштовхуватися,
вступати в бій, прагнути) – економічний процес взаємодії і боротьби
товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за от-
римання найбільших прибутків. Водночас механізм стихійного регулювання
виробництва в умовах вільних ринкових відносин. Конкуренція – важливий
елемент механізму саморегулювання ринкової економіки і водночас конкрет-
на форма її функціонування.
Консультувати, консультація (лат. consultatio, ōnis f – нарада, розгляд, обгово-
рення, запитування поради, від consulto, āre, āvi, ātum – радити, вирішувати,
запитувати) – давати поради з якого-небудь питання. Юридична консультація
– загальний термін для визначення фахових порад з правових питань. В Україні
під юридичною консультацією розуміють також систему й організацію на-
дання юридичної допомоги, зокрема організаціям, установам та громадянам.
Назву “юридична консультація” мають також колегії адвокатів, які надають
правову допомогу населенню конкретної адміністративної одиниці (району,
міста чи населеного пункту). Адвокати відстоюють інтереси клієнтів, вистав-
ляють відповідні довідки та складають документи для суду, беруть участь у
слідстві та судовому розгляді справ як захисники обвинувачених чи представ-
ники цивільних позивачів і відповідачів або й третіх осіб; вони можуть за-
ступати сторони також у господарському процесі. Склад і місце діяльності
юридичної консультації визначає президія обласної колегії адвокатів.
157
Узурпувати, узурпація (лат. usurpatio, ōnis f – використання, незаконне

захоплення, зловживання, від usus, us m – користування, вживання і rapio,
ĕre – хапати, виривати, захоплювати) – насильницьке захоплення державної
влади або її присвоєння будь-якою партією, організацією, державним органом
чи посадовою особою, яким така влада або певний обсяг влад, повноважень
за конституцією і законами не належать.
Фіксувати (лат. fingo, ěre, finxi, fictum – встановлювати) – встановлювати,
закріплювати що-небудь у певному положенні, у свідомості, пам’яті, у викладі;
закріплювати за допомогою запису, малюнка, фотографії, зосереджувати на
чомусь увагу.

Bonōrum possessio contra tabǔlas. Спадкування всупереч заповіту.
Delatio hereditātis. Відкриття спадщини.
Denegatio actiōnis. Відмова в позові.
Diem sententiae referre. Відкласти оголошення рішення.
Dies actiōnis exit. Термін для подання позову минає.
Exponěre rem. Викласти обставини справи.
Successio testamentaria. Спадкування за заповітом.
Tabella iudiciālis. Дощечка для голосування суддів (Суддям вручали три дощечки:
з буквами А = absolvo оправдовую, звільняю, C = condemno засуджую,
N.L = non liquet не ясно, тобто утримуюсь).
Testes interrogāre. Допитувати свідків.
Transmissio hereditātis. Передача спадщини (спадкова трансмісія).
Venditio bonōrum. Продаж майна з аукціону.

Antīqua fuērunt olim nova. Старе було колись новим.
Fēci, quod potui, faciant meliōra potentes. Я зробив, що міг, нехай ті, що можуть,
зроблять більше.
Felix, qui potuit rerum cognoscĕre causas. Щасливий, хто зумів пізнати причини
речей.
Dixi et anĭmam meam levāvi. Я сказав і полегшив душу.
Exēgi monumentum. Я спорудив собі пам’ятник (початок третьої оди Горація до
Мельпомени (III, 30)).
Is fēcit, cui prodest. Той зробив, кому вигідно.
Veni, vidi, vici. Прийшов, побачив, переміг.
Quod scripsi, scripsi. Що написав, те написав.
Ut sementem fecĕris, ita metes. Що посієш, те й пожнеш.
158
Vocabularium
accipio, ěre, cēpi, ceptum сприймати, mando, āre, āvi, ātum передавати, довіряти
отримувати maneo, ěre, mansi, mansum залишатися
ademptus, a, um позбавлений mereo, ēre, ui, ĭtum служити
arbitrium, ii n рішення, судження meto, ĕre, messui, messum косити, жати,
bini, ae, a по два пожинати
cognosco, ěre, nōvi, nĭtum пізнавати munio, īre, īvi(ii), ītum укріплювати,
consolĭdo, āre, āvi, ātum зміцнювати, захищати
підтримувати muto, āre, āvi, ātum змінювати
consto, āre, stiti, statūrus складатися natus, us m народження
convŏco, āre, āvi, ātum скликати negōtium, i n заняття, справа, робота,
creo, āre, āvi, ātum вибирати діяльність
decerno, ěre, crēvi, crētum вирішувати, obiurgo, āre, āvi, ātum дорікати,
постановляти осуджувати, карати
delatio, ōnis f відкриття, донос obtineo, ēre, ui, tentum володіти, керувати,
demum тільки, лише нарешті зберігати
denegatio, ōnis f відмова officium, i n обов’язок, повинність, служба,
denuo ще раз, знову посада
deporto, āre, āvi, ātum відвозити, parum мало, недостатньо
доставляти parvus, a, um малий, невеликий, дрібний
desiděro, āre, āvi, ātum бажати patior, pati, passus sum терпіти
dico, ĕre, dixi, dictum говорити, називати, pauper, ěris бідний
встановлювати paupertas, ātis f бідність, убогість
do, dāre, dedi, datum давати, пропонувати, pax, pacis f мир
роздавати pecco, āre, āvi, ātum грішити, провинитися
dormio, īre, īvi (ii), ītum спати percipio, ěre, cēpi, ceptum приймати,
emineo, ēre, ui виявлятися, відрізнятися одержувати, розуміти
exeo, īre, ii, ĭtum виходити, звільнятися peritia, ae f досвід, знання, досвідченість
exiguus, a, um незначний, невеликий, possum, posse, potui могти
малий, недостатній postquam після того, як
expōno, ěre, posui, posĭtum викладати, proletarius, ii m пролетар, неімущий
розповідати promitto, ĕre, mīsi, missum обіцяти
facio, ĕre, fēci, factum робити, prosum, prodesse, profui бути корисним
здійснювати, виконувати, діяти, творити quinque п’ять
finio, īre, īvi(ii), ītum залишати, recipio, ěre, cēpi, ceptum відносити назад
закінчувати removeo, ēre, mōvi, mōtum відводити вбік,
ignōro, āre, āvi, ātum не знати усувати
industria, ae f старанність, працьовитість reporto, āre, āvi, ātum здобувати
intellěgo, ěre, lexi, lectum розуміти reposco, ěre, -, -, вимагати повернення
interrŏgo, āre, āvi, ātum питати restĭtuo, ĕre, ui, ūtum зупинятися,
itěrum знову, ще раз, удруге відставати, вагатися
iubeo, ēre, iussi, iussum наказувати, saecǔlum, i n століття
приймати (закон) sementis, is f насіння, посів
laus, laudis f хвала, слава servo, āre, āvi, ātum зберігати
levo, āre, āvi, ātum полегшити successio, ōnis f спадкоємність
159
transmissio, ōnis f перехід, перенесення, versor, āri, versātus sum крутитися,

передача займатися
tribuo, ěre, ui, ūtum ділити, наділяти vinco, ěre, vīci, victum перемагати
venditio, ōnis f продаж vitium, i n помилка, недолік, провина
160
Lectio duodevicesǐmа (XVIII)
Тhема: TEMPŎRА SYSTEMĂTIS ЧАСИ СИСТЕМИ ПЕРФЕКТА.

PERFECTI. PASSĪVUM ПАСИВНИЙ СТАН
Alea iacta est
М Е ТА
Знати:
- способи утворення часів системи перфекта пасивного стану;
Уміти:
- утворити та провідміняти дієслово в формах часів системи перфекта
пасивного стану;
Participium perfecti passīvі

Дієприкметник минулого часу пасивного стану
Дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану утворюють
від основи супіна. Для цього від супіна необхідно відкинути закінчення -um і
додати закінчення для чоловічого роду -us, для жіночого – -а, для середнього –
-um. Наприклад:
accusātus, -a, -um – звинувачений, оскаржений
possessus, -a, -um – той, яким володіють
defensus, -a, -um – захищений
audītus, -a, -um – вислуханий
Дієприкметники минулого часу доконаного виду пасивного стану за формою
збігаються з прикметниками типу bonus, -a, -um, їх відмінюють як прикметники
першої та другої відмін. Дієприкметник минулого часу пасивного стану може
бути означенням або іменною частиною складеного присудка. Якщо він виконує
функцію означення, то узгоджується з відмінюваними словами в роді, числі,
відмінку. Наприклад:
ius accusātum – оскаржене право
civis defensus – захищений громадянин
res audīta – вислухана справа
Найчастіше в латинській мові participium perfecti passīvі є складовою частиною
дієслівних форм часів доконаного виду пасивного стану.
161
Perfectum indicatīvi passīvі

Минулий час доконаного виду дійсного способу
Форми минулого часу доконаного виду дійсного способу пасивного стану
утворюють з двох частин: рarticipium perfecti passīvі і допоміжного дієслова
sum, esse, fui у теперішньому часі.

у Perfectum indicatīvi passīvi
I
1 accusātus, -a, -um sum accusāti, -ae, -a sumus
2 accusātus, -a,-um es accusāti, -ae, -a estis
3 accusātus, -a, -um est accusāti, -ae, -a sunt
II
1 possessus, -a, -um sum possessi, -ae, -a sumus
2 possessus, -a, -um es possessi, -ae, -a estis
3 possessus, -a, -um est possessi, -ae, -a sunt
III
1 defensus, -a, -um sum defensi, -ae, -a sumus
2 defensus, -a, -um es defensi, ae, -a estis
3 defensus, -a, -um est defensi, -ae, -a sunt
IV
1 audītus, -a, -um sum audīti, -ae, -a sumus
2 audītus, -a, -um es audīti, -ae, -a estis
3 audītus, -a, -um est audīti, -ae, -a sunt
162
Plusquamperfectum indicatīvі passīvі.

Давноминулий час дійсного способу
Форми давноминулого часу дійсного способу пасивного стану утворюють
поєднанням рarticipium perfecti passīvі і допоміжного дієслова sum, esse, fui у
imperfectum indicatīvi.
Зразк и в і дмін юва н н я дієс лів п е ршо ї – ч е тве рто ї діє відм ін
у Plusquamperfectum indicatīvі passīvі
I
1 accusātus, -a, -um eram accusāti, -ae, -a erāmus
2 accusātus, -a, -um eras accusāti, -ae, -a erātis
3 accusātus, -a, -um erat accusāti, -ae, -a erant
II
1 possessus, -a, -um eram possessi, -ae, -a erāmus
2 possessus, -a, -um eras possessi, -ae, -a erātis
3 possessus, -a, -um erat possessi, -ae, -a erant
III
1 defensus, -a, -um eram defensi, -ae, -a erāmus
2 defensus, -a, -um eras defensi, -ae, -a erātis
3 defensus, -a, -um erat defensi, -ae, -a erant
IV
1 audītus, -a, -um eram audīti, -ae, -a erāmus
2 audītus, -a, -um eras audīti, -ae, -a erātis
3 audītus, -a, -um erat audīti, -ae, -a erant
163
Futūrum II indicatīvi passīvi.

Майбутній час ІІ доконаного виду дійсного способу
Форми майбутнього часу II доконаного виду дійсного способу пасивного стану
утворюють з поєднанням рarticipium perfecti passīvі і допоміжного дієслова sum,
esse, fui у futūrum I indicatīvi.

у Futūrum II indicatīvi passīvi

1 accusātus, -a, -um ero accusāti, -ae,-a erĭmus
2 accusātus, -a, -um eris accusāti, -ae, -a erĭtis
3 accusātus, -a, -um erit accusāti, -ae, -a erunt
II
1 possessus, -a, -um ero possessi, -ae, -a erĭmus
2 possessus, -a, -um eris possessi, -ae, -a erĭtis
3 possessus, -a, -um erit possessi, -ae, -a erunt
III
1 defensus, -a, -um ero defensi, -ae, -a erĭmus
2 defensus, -a, -um eris defensi, -ae, -a erĭtis
3 defensus, -a, -um erit defensi, -ae, -a erunt
IV
1 audītus, -a, -um ero audīti, -ae, -a erĭmus
2 audītus, -a, -um eris audīti, -ae, -a erĭtis
3 audītus, -a, -um erit audīti, -ae, -a erunt
164
Вправи
1. Провідміняйте в perfectum, plusquamperfectum et futūrum II indicatīvi
passīvi такі дієслова:
1) saluto, āre, āvi, ātum – вітати; augeo, ēre, auxi, auctum – збільшувати;
2) condo, ĕre, dĭdi, dĭtum – засновувати; aperio, īre, ui, rtum – відкривати.
2. Визначте час, особу та число наведених нижче дієслів, перекладіть:
rogātum est, promissus erat, accusāti sunt, appellātae erāmus, mutāta eris,
emptus erit, condĭtum erat, dicti erant, educātus eras, lectae sunt, scripti erunt.

1. Дигести були написані видатними римськими юристами.
2. Відповідач був покликаний до суду (кликати – voco, āre, āvi, ātum).
3. Раби були продані своїм господарем Марком Туллієм.
4. Громадяни хвалитимуть суддю, якщо злочинець буде покараний
(хвалити – laudo, āre, āvi, ātum; злочинець – noxius, i m).
1. Gaius pater historiae iuris civīlis appellātus est. 2. Tres legiōnes a Caesăre in
Galliam missae erant. 3. In testamento, a Lucio Titio facto, ita scriptum erat: Maevius,
filius meus primogenǐtus, heres esto. 4. Qui capitāli crimǐne damnātus est, non debet pro
alio postulāre (Ulp.) 5. Sanctum est, quod ab iniuria homǐnum defensum atque munītum
est. 6. Inter fratrem et sorōrem prohibǐtae sunt nuptiae (Gaius). 7. Testamentum lex
statim post mortem testatōris aperīri voluit (Paulus). 8. Plebiscītum sine auctoritāte
patrum est constitūtum (Pomp.). 9. Trecesǐmo anno post Romam condǐtam tabǔlae
composǐtae scriptaeque sunt. 10. Actio a praetōre data erat. 11. Ab Augusto1 forum
Romānun aedificātum erat. 12. Apud Romānos femĭnae ab omnĭbus officiis publĭcis
remōtae sunt. 13. Non prius (раніше) dormiēmus, quam negotia nostra finīta erunt.
14. Themis 2, dea iustitiae, apud Graecos culta erat, et a Romānis Iustitia, ut dea,
culta erat. 15. Libĕri praesidia erunt si bene educāti erunt. 16. Oppĭda vestra satis
munientur, si viri fortes fuerĭtis. 17. Edicta perpetua commentariis celeberrimōrum
iurisconsultōrum illustrāta sunt, et quasi fundamentum totīus iuris Romani facta.
18. Consolidatio et receptio iuris Romāni a multis gentǐbus et civitatǐbus factae erant.
19. Senatōres a Romānis patres conscripti3 nomināti erant. 20. Iudex, qui contra sacras
principum constitutiōnes contrave ius publĭcum, quod apud se recitātum est, pronuntiat,
in insǔlam deportātur. 21. Lex Aquilia4 omnǐbus legǐbus quae ante se de damno iniuriae
locūtae sunt, derogāvit, sive XII Tabǔllos, sive alia quae fuit: quas leges nunc referre
non est necesse (Ulp. D. 9.2.1. рr.).
165
De actionǐbus
Actiōnes5, quas in usu vetěre habuērunt, legis actiōnes appellabantur vel ideo,
quod legǐbus prodǐtae erant (quippe tunc edicta praetōris, quibus complūres actiōnes
introductae sunt, nondum in usu habebantur), vel ideo, quia ipsārum legum verbis
accomodātae erant et ideo immutabǐles proinde atque leges observabantur.Actiōnum
geněra sunt duo: in rem, quae dicǐtur vindicatio, et in persōnam, quae condictio
appellātur. In persōnam actio est qua agǐmus cum aliquot, qui nobis vel ex contractu vel
ex delicto obligātus est, id est quotiens intendǐmus eum dāre, facěre, praestāre, oportēre.
In rem actio adversus eum est qui rem possĭdet. In persōnam actio adversus eum locum
habet qui obligātus est nobis.
Patres conscripti et pater patriae

Principes (senatōres) propter caritātem patres a Romānis appellāti erant. Popŭlus
Romānus senatōres etiam patres conscripti nomināvit. Marcus Tullius Сicĕro dixit:
“Quare, patres conscripti, consulāte vobis, prospicĭte patriae,conservāte vos, coniuges,
libĕros fortunasque vestras, popŭli Romāni nomen salutemque defendĭte.” (in Catilīnam
oratio (IV)). Neque senatorĭbus solum, sed aliis eximiis reverendisque viris patris nomen
datum est. Pater patriae est honorificentissĭma appellatio eius, qui belli aut pacis artĭbus
patriam servāvit aut insignĭter auxit. Ita Romāni Cicĕronem, postea Iulium Caesarem,
Octaviānum Augustum salutavērunt.

Октавіан Август (Augustus, Gaius Iulius Caesar
1
Octaviānus, 63 до н. е. – 14 н. е.) – перший римський

імператор. Перемогою 31 р. до н. е. над римським
полководцем Марком Антонієм і єгипетською царицею
Клеопатрою завершив громадянські війни (43–31 рр.
до н. е.), що почалися після смерті Цезаря. Зосередив
у своїх руках диктаторську владу, зберігши традиційні
республіканські установи, започаткувавши форму
суспільного устрою “принципат”. Час правління
Августа вважають “золотим віком” римської літератури
і мистецтва. Провів багато реформ у галузі права.
Законодавча діяльність Октавіана Августа була
спрямована на вдосконалення державної і судової
системи, зміцнення римської родини і моральних засад
Октавіан Август римського суспільства.
2
Феміда (Themis, ĭdis f) – у давньогрецькій міфології дочка Урана і Геї, богиня
права і законного порядку. Була порадницею Зевса і наглядала за тим, щоб ні
люди, ні боги не порушували законів. Жертовники Феміди ставили в місцях, де
166
відбувалися народні збори, щоб вона своєю присутністю вносила в наради дух
добра і справедливості. Її називали рятівницею і покровителькою пригноблених,
бо вона поруч із Зевсом стежила, щоб не кривдили людей бідних і тих, які
потребують допомоги. Зображали Феміду суворою жінкою із зав’язаними очима
(символ неупередженості), з рогом Амальтеї й терезами в руках. У переносному
значенні Феміда – закон, правосуддя. Жерці Феміди – це слуги закону, судді,
юристи.
3
Patres conscripti. У Стародавньому Римі почесний титул сенаторів.
Patres – батьки, тобто сенатори, яких набирали з патриціанських родів, pa-
tres conscripti (батьки сенатори) – термін римського державного права, що
позначав сенаторів (спочатку дві різні групи – patres et conscripti: pa-
tres “батьки” патриціанських родів, conscripti – “приписані, занесені в списки”
основного складу сенату з вершників).
4
Lex Aquilia. Ульпіан стверджував, що закон Аквілія скасував усі попередні
постанови про неправомірно завдану шкоду – як законів XII таблиць, так і інші (D.
9.2.1. рr). Окремі випадки такої відповідальності були певною мірою узагальнені
плебісцитом, прийняті з ініціативи трибуна Аквілія й отримали назву lex Aquilia,
який складався з трьох частин. Перша запроваджувала відповідальність за
вбивство раба або тварини. Друга регулювала відповідальність за шкоду, завдану,
головно, кредитору, та звільнення боржника від зобов’язання. Третя визначала
відповідальність за поранення чужого раба або тварини і за знищення або
пошкодження чужої речі.
5
Actio, ōnis f – дія, діяльність, юр. позов. У класичному римському праві
позов (actio) – це право домагатися через суд того, що тобі належить. Іншими
словами, позов – це звернення до суду для захисту своїх порушених прав. За часів
формулярного процесу претор мав право подавати позов, виходячи з принципу
добра і справедливості, а не з наявності норми права. Розрізняли аctio in rem
(позов “до речі”) та actio in persōnam (позов до певної особи). Якщо предметом
спору було право на річ, то це був речовий позов (actio in rem), наприклад, спір про
право власності, сервітутне право тощо. Якщо ж предметом спору була певна дія,
право вимагати виконання якої належить позивачеві, то це – персональний, або ж
особистий позов (actio in persōnam). Речовий позов (actio in rem) отримав назву
віндикаційний позов від латинських слів rei vindicatio (vim dicěre – оголошувати
про застосування сили). Віндикація – витребування своєї речі власником, що
не володіє, від невласника, що володіє (vindĭco – вимагати, actio rei vindicatio –
віндикаційний позов).

Версія (лат. verso, āre, āvi, ātum – крутити, обдумувати, зважувати) – один з
кількох відмінних один від одного викладів або пояснень якого-небудь факту,
події, у слідчій та судовій діяльності – припущення з приводу вчиненого
злочину, що підлягає перевірці в процесуальному порядку.
167
Віза (лат. video, ēre, vidi, visum – бачити) – відмітка чи позначка в паспортному
документі про дозвіл на в’їзд до певної держави, виїзд з неї або проїзд через її
територію протягом відповідного терміну.
Експерт (лат. expertus, a, um – який знає з досвіду, досвічений, від experior, īri,
expertus sum – довідуватись, пізнавати) – фахівець (установа, організація)
з тієї чи іншої галузі знань, який виконує експертизу (вивчення, перевірку,
аналітичне дослідження, кількісну чи якісну оцінку певного питання, явища,
процесу, предмета тощо, які потребують спеціальних знань у відповідній
сфері суспільної діяльності). У юридичному значенні експерт (судовий) – це
особа, що володіє спеціальними знаннями, яку залучають органи досудового
розслідування або суд для проведення експертизи. Процесуальним
законодавством визначені підстави і умови проведення експертизи, права й
обов’язки експерта.
Електорат (лат. electo, are, -, - (або e-lĭgo, ěre, lēgi, lectum) – вибирати) –
сукупність громадян, яким надано право брати участь у виборах певного
органу, політичної партії чи конкретної особи. Прихильники політичної
партії, які голосують за висунутих нею кандидатів на виборах. В організаційно
неоформлених партіях такими вважають виборців, що голосують за партію на
виборах, тобто це її електорат.
Інтерпеляція (лат. interpelatio, ōnis f – переривання, порушення (позову), inter-
pello, āre, āvi, ātum – переривати, порушувати). У Codex Iustinianus цей
термін ужито для позначення притягнення до судової відповідальності, позов
(interpelatio civīlis vel criminālis (Paul. Dig. 5,1.23; Ulp. Dig. 50, 16, 188); cуч.
вид запиту депутата в парламенті, звернений до уряду загалом або до окремих
його членів з приводу загальної політики та окремих питань.
Прерогатива (лат. praerogatīva, ae f – переважне право, від prae + rogo, āre,
āvi, ātum – запитувати першим, раніше вносити) – у Римі центурію, яка
голосувала першою, називали praerogativa (centuria) – прерогативна центурія,
результати голосування першої центурії називали praerogativa; закон або
законопроект, внесений на розгляд (сенату), мав назву lex praerogāta; cуч.
перевага, виключне право, що належить державним, партійним і громадським
органам та організаціям, а також окремим особам у якій-небудь галузі або в
певних питаннях.
Рецепція (лат. receptio, ōnis f – прийняття, від recipio, ĕre, cēpi, captum –
приймати знову, повертатися до чогось) – відродження, сприйняття ідей,
принципів та положень системи права минулих епох новою системою права.
Найвідомішим прикладом є рецепція римського права у правовій системі
пізніших часів.
Ультиматум (лат. ultĭmo, āre, - – підходити до кінця, закінчуватися) – вимога,
пов’язана з обмеженням часу, який відведено на її виконання, а також з
погрозою серйозних наслідків у випадку її невиконання. Ультиматуми є
168
демонстрацією небажання будь-яких переговорів. Їх застосовують насамперед

у політиці, інколи вони передують оголошенню війни. Трапляються також в
інших сферах, наприклад, в особистому житті або економіці.

Ambulatoria enim est voluntas defuncti usque ad vitae suprēmum exǐtum. Воля
спадкоємця може бути змінена аж до його смерті.
Damnum iniuriā datum. Неправомірно вчинена шкода.
De lege lata. З погляду чинного права.
De lege ferenda. З погляду майбутнього права.
Id, quod dictum est. Те, що сказано.
Id, quod actum est. Те, що зроблено.
Lex ex post facto. Зворотна сила закону.
Testamentum imperfectum. Недосконалий заповіт, тобто заповіт, який не має
якогось реквізиту.
Testamentum ruptum. Порушений заповіт (заповіт, що втратив законну силу, якщо
в заповідача з’явився законний спадкоємець, про якого заповіт замовчує).
Res iudicāta pro veritāte habētur. Судове рішення приймається за істину.
Heres ab intestāto (Digesta). Спадкоємець за законом.
Lex videt irātum, irātus legem non videt. Закон бачить розгніваного, розгніваний
не бачить закону.

Alea iacta est. Жереб кинуто.
Dictum – factum. Сказано – зроблено.
Littěra scripta manet. Написана буква залишається.
Melior tutiorque est certa pax, quam sperāta victoria. Ліпше і надійніше
конкретний мир, ніж очікувана перемога.
Princeps legǐbus solūtus. Правитель не зв’язаний законами.
Vae victis. Горе переможеним.
Vocabularium
accommŏdo, āre, āvi, ātum appello, āre, āvi, ātum називати
пристосовувати, виносити вирок augeo, ēre, auxi, auctum збільшувати
aedifĭco, āre, āvi, ātum будувати, calamǐtas, ātis f нещастя, біда
споруджувати capitālis, e кримінальний, дуже
alea, ae f жереб небезпечний
ambulatorius, a, um той, що піддається caritas, ātis f любов, шана
змінам Catilīna, ae m Катіліна, організатор зако-
aperio, īre, aperui, apertum відкривати, лоту, який був розкритий консулом
розкривати Цицероном у 63 р. до н. е.
appellatio, ōnis f назва, ім’я, титул classis, is f розряд, клас, флот
169
colo, ěre, colui, cultum обробляти, negōtium, ii n заняття, справа, робота,

шанувати діяльність
compōno, ěre, posui, posĭtum складати oblĭgo, āre, āvi, ātum зобов’язувати,
condictio, ōnis f обов’язковий позов дорікати, карати
coniunx, iugis f дружина observo, āre, āvi, ātum спостерігати,
conscribo, ĕre, scripsi, scriptum вносити в дотримуватися
списки, вибирати в сенат officium, ii n обов’язок, повинність,
conservo, āre, āvi, ātum берегти, оберігати служба, посада
consolidatio, ōnis f об’єдання права paupertas, ātis f бідність, убогість
власності і права користування в руках pecco, āre, āvi, ātum грішити,
однієї особи провинитися
constitutio, ōnis f ухвала, указ praesidium, i n сторожа, захист, допомога
contrave або проти primogenǐtus, i n перший син, первісток
damno, āre, āvi, ātum засуджувати, prohibeo, ēre, hibui, ĭtum забороняти
присуджувати proinde тому, у зв’язку з цим
defunctus, a, um мертвий, покійний promitto, ĕre, mīsi, missum обіцяти
derogo, āre, āvi, ātum обмежувати pronuntio, āre, āvi, ātum сповіщати
dico, ĕre, dixi, dictum говорити, називати, prospicio, ĕre, spēxi, spectum дивитися
встановлювати вперед, передбачати, турбуватися
do, dāre, dedi, datum давати, пропонувати, quippe оскільки, звичайно
роздавати quotiens скільки разів
dormio, īre, īvi (ii), ītum спати receptio, ōnis f прийняття
edūco, āre, āvi, ātum виховувати, recĭto, āre, āvi, ātum оголошувати,
вирощувати, створювати зачитувати
eximius, a, um виключний, відмінний removeo, ēre, mōvi, mōtum відводити
exǐtus, us m вихід, кінець, загибель вбік, усувати
facio, ĕre, fēci, factum робити, виконувати, restĭtuo, ĕre, ui, ūtum зупинятися,
діяти, творити відставати, вагатися
finio, īre, īvi(ii), ītum залишати, закінчувати reverendus, a, um шанований
fio, fiěri, factus sum виникати, rumpo, ěre, rupi, ruptum рвати, виривати
здійснюватися saluto, āre, āvi, ātum вітати, величати
honorifĭcus, a, um почесний sanctus, a, um святий, священний
iacto, āre, āvi, ātum кидати sementis, is f насіння
ideo тому, з тієї причини servo, āre, āvi, ātum зберігати, рятувати
illustro, āre, āvi, ātum прикрашати, sive або
звеличувати solūtus, a, um вільний, незалежний
insigniter = insignite чудово, вражаюче, soror, ōris f сестра
дивовижно testātor, ōris m заповідач
intendo, ěre, tendi, tentum стверджувати, tunc тоді, у той час
давати позов tutus, a, um безпечний, надійний
iussus, us m наказ, веління usque аж до
legātus, i m посол, легат vae n горе, лихо, нещастя
loquor, loqui, locūtus sum говорити, ve (vel) або
розповідати vindicatio, ōnis f віндикація, позов
meto, ĕre, messui, messum косити, жати власника про повернення речі
mitto, ĕre, mīsi, missum кидати, посилати, vitium, ii n помилка, недолік, провина
відправляти volo, velle, volui, - хотіти
munio, īre, īvi(ii), ītum укріплювати,
захищати
170
Lectio undevicesǐmа (XIX)
Тhема: NUMERALIA CARDINALIA КІЛЬКІСНІ ТА ПОРЯДКОВІ

ET ORDINALIA ЧИСЛІВНИКИ
Unum castigābis, centum emendābis
М Е ТА
Знати:
- способи утворення кількісних і порядкових числівників;
Уміти:
- утворити кількісні та порядкові числівники;
- провідміняти відмінювані числівники;
Числівники поділяють на кількісні (сardinalia) та порядкові (оrdinalia)

Число
Cardinalia Ordinalia
арабське римське
1 2 3 4
1 I unus, a, um primus, a, um
2 II duo, duae, duo secundus, a, um
3 III tres, tria tertius, a, um
4 IV quattuor quartus,a,um
5 V quinque quintus, a, um
6 VI sex sextus, a, um
7 VII septem septĭmus, a, um
8 VIII octo octāvus, a, um
9 IX novem nonus, a, um
10 X decem decĭmus, a, um
11 XI undĕcim undecĭmus, a, um
12 XII duodĕcim duodecĭmus, a, um
13 XIII tredĕcim tertius, a, um decĭmus, a, um
14 XIV quattuordĕcim quartus, a, um decĭmus, a, um
15 XV quindĕcim quintus, a, um decĭmus, a, um
16 XVI sedĕcim sextus, a, um decĭmus, a, um
17 XVII septendĕcim septĭmus, a, um decĭmus, a, um
18 XVIII duodeviginti duodevicesĭmus, a, um
19 XIX undeviginti undevicesĭmus, a, um
171
1 2 3 4
20 XX viginti vicesĭmus, a, um
viginti unus, a, um або unus,
21 XXI vicesĭmus, a, um primus, a, um
a, um et viginti
viginti duo, duae, duo або
22 XXII vicesĭmus, a, um secundus, a, um
duo, duae, duo et viginti
viginti tres, tria або tres, tria
23 XXIII vicesĭmus, a, um tertius, a, um
et viginti
viginti quattuor або quattuor
24 XXIV vicesĭmus, a, um quartus, a, um
et viginti
viginti quinque або quingue
25 XXV vicesĭmus, a, um quintus, a, um
et viginti
viginti sex або sex et
26 XXVI vicesĭmus, a, um sextus, a, um
viginti
viginti septem або septem
27 XXVII vicesĭmus, a, um septĭmus, a, um
et viginti
28 XXVIII duodetriginta duodetricesĭmus, a, um
29 XXIX undetriginta undetricesĭmus, a, um
30 XXX triginta tricesĭmus, a, um
40 XL quadraginta quadragesĭmus, a, um
50 L quinquaginta quinquagesĭmus, a, um
60 LX sexaginta sexagesĭmus, a, um
70 LXX septuaginta septuagesĭmus, a, um
80 LXXX octoginta octogesĭmus, a, um
90 XC nonaginta nonagesĭmus, a, um
100 C centum centesĭmus, a, um
200 CC ducenti, ae, a ducentesĭmus, a, um
300 CCC trecenti, ae, a trecentesĭmus, a, um
400 CD quadringenti, ae, a quadringentesĭmus, a, um
500 D quingenti, ae, a quingentesĭmus, a, um
600 DC sescenti, ae, a sescentesĭmus, a, um
700 DCC septingenti, ae, a septingentesĭmus, a, um
800 DCCC octingenti, ae, a octingentesĭmus, a, um
900 CM nongenti, ae, a nongentesĭmus, a, um
1000 M mille millesĭmus, a, um
172
Відмінювання числівників
Із кількісних числівників відмінюють:
unus, una, unum один, одна, одне (тільки в singulāris);
duo, duae, duo два, дві, двоє (тільки в plurālis);
tres, tria три, троє (тільки в plurālis);
сотні від 200 до 900 включно і milia (тисячі).
Відмінювання
Casus Singulāris Casus Plurālis
Nom. unus, una, unum Nom. duo, duae, duo
Gen. unīus (m,f,n) Gen. duōrum, duārum, duōrum
Dat. uni (m,f,n) Dat. duōbus, duābus, duōbus
Acc. unum, unam, unum Acc. duos, duas, duo
Abl. uno,una,uno Abl. duōbus, duābus, duōbus
Casus Plurālis Casus Plurālis

Nom. tres (m,f), tria (n) Nom. ducenti, ducentae, ducenta
Gen. trium (m,f,n) Gen. ducentōrum, ducentārum,
ducentōrum
Dat. tribus (m,f,n)
Dat. ducentis (m,f,n)
Acc. tres (m,f), tria (n) Acc. ducentos, ducentas, ducenta
Abl. tribus (m,f,n) Abl. ducentis (m,f,n)
Casus Plurālis
Nom. milia
Gen. milium
Dat. milĭbus
Acc. milia
Abl. milĭbus
Узгодження числівників з іменниками

У латинській мові відмінювані числівники узгоджуються з іменниками в роді,
числі й відмінку, наприклад: duo libri – дві книги; tria oppĭda – три міста; quattuor
digĭti – чотири пальці; quinque equi – п’ять коней, ducentae femĭnae – двісті жінок.
173
Вправи
1. Запишіть числівники латинськими словами:
а) 25, 49, 68, 72, 79, 88,99, 112, 257, 344, 432, 760, 865, 934;
б) дванадцятий, сімнадцятий, двадцять восьмий, тридцять п’ятий, сотий,
сто сорок дев’ятий, триста сімдесят сьомий.
2. Провідміняйте словосполучення і перекладіть:
tres consules, ducenti viri, una porta, pars quinta, oratio secunda.
1. У п’ятому столітті до нашої ери з’явилися закони XII таблиць
(з’являтися – comparo, āre, ui, -; століття – saecŭlum, i n).
2. Дигести складаються з 7 частин, 50 книг, 432 титулів і 9 123 фрагментів
(складатися – compono, ěre, posui, posĭtum; титул – titŭlus, i m; фрагмент –
fragmentum, i n).
3. Видатний римський юрист Папініан написав 19 книг.
4. Учні Ульпіана вивчили 84 закони.
1. In urbe Roma septem reges per ducentos quadraginta annos regnavērunt.
2. Annus habet trecentos sexaginta quinque vel sex annos habet. 3. Initio duo tribūni1
plebis creāti sunt, deinde quinque, postea decem fuērunt. 4. Octo genĕra poenārum in
legĭbus Romānis sunt: damnum, vincŭla, verbĕra, talio, ignominia, exsilium, mors,
servĭtus. 5. Tribus rebus vita tenētur cibo, potiōne, spirĭtu. 6. In senatū Romāno primum
centum viri illustres et sapientes erant, deinde trecenti, postrēmo sescenti. 7. Respublĭca
2
Romāna quadringentos duodetriginta annos a consulĭbus gubernāta erat. 8. In legiōne
Romāna erant decem cohortes, in cohorte tres manipŭli, in manipŭlo duae centuriae,
centuria centum milĭtes habēbant, deinde quadraginta. 9. Quisquis primus ad funus
meum venĕrit, heres esto (Ulp.). 10. Ulpiānus libro quadragesĭmo quinto de testamentо
scribebat. 11. Senātor post sexagesimum quartum annum in curiam venīre non cogĭtur
nec vetātur (Sen.3).
De curiā
Dicta est a cura, quod Romǔlus voluit popǔlum secum reipublǐcae curam habēre,
eumque in curias distribūtum deliberāre, et iudicāre, et curias distribūtum deliberāre,
et iudicāre, et suffragia ferre. Curia tria significat. Primo enim est pars minor popǔli
Romāni. Nam Romǔlus popǔlum universum in tres tribus, deinde singǔlas tribus in
decem curias, tertio singǔlas curias in decem decurias distribuit. Curiae triginta fuērunt.
Secundo sumĭtur pro aede sacra. In ea res sacrae curabantur. Tertium curia erat sedes, ac
templum publǐci consilii, ubi quisque senātor suam curam de republǐca conferēbat. Curia
Hostilia, quae aedificāvit primus rex Hostilius, et curia Rostra, et curia Iulia et aliae,
174
quae partim sacrōrum causa, partim consilii exstructae erant, partim utriusque. Dicta
est: interesse curiae, hoc est venīre in senātum. De curia Cicěro scripsit in oratiōne “Pro
Milone”: Curia templum sanctificātis, amplitudǐnis, mentis, consilii publǐci, caput urbis,
ara sociōrum, portus omnium gentium, sedes ab universe popǔlo Romāno concessa uni
ordǐni.

1
Tribūnus, i m – трибун, глава кожної з трьох римських триб; tribūnus plebis
– народний трибун, посада запроваджена з 494 р. до н. е для охорони прав плебеїв
від посягань патриціїв, спочатку їх було двоє–п’ятеро, а з 457 р. до н. е. – десять.
Народних трибунів обирали з вільнонароджених плебеїв терміном на один рік.
Особа трибуна була недоторканною – sacrosanctus (священний, недоторканний).
За образу трибуна дозволяли безкарно вбити будь-кого: “qui tribūnum pulsavĕrit,
sacer esto” (“хто вдарить трибуна, нехай буде проклятий”). Народний трибун не
мав права покидати Рим на цілий день, а його будинок завжди був відкритий для
відвідувачів. Він мав право скасувати будь-яке розпорядження магістрата, навіть
консула, словом veto (забороняю), якщо це розпорядження мало антиплебейський
характер. Право veto не поширювалося тільки на рішення диктатора. Народні
трибуни могли стежити за засіданням сенату, сидячи біля дверей, проте мали
право опротестувати його постанову. Тільки те рішення сенату мало силу, під яким
стояла буква C – tribūnus censuit (трибун затвердив). Найвідомішими народними
трибунами були брати Гай і Тиберій Гракхи.
2
Легіон (legio, ōnis f) – у Стародавньому Римі налічував 3 000 осіб піхоти і
300 вершників, пізніше – 6 000 солдат. Був розділений на десять когорт. Когорта
(cohors, hortis f) складалася з трьох маніпул по 200 осіб.
Маніпула (manipǔlus, i m) поділялася на дві центурії
(centuria, ae f ) по сто осіб.
3
Сенека Луцій Анней (Seněca, Lucius Anneus Seněca
Minor, 4 до н. е. – 65 н. е.) – давньоримський філософ,
поет, державний діяч, син видатного ритора і філософа
Сенеки Старшого. Народився в м. Кордуба в Іспанії.
Одержав освіту в Римі. Був блискучим оратором, виступав
з промовами в сенаті. До нас дійшли його літературні
твори: трагедії, епіграми, сатири, листи, філософські та
наукові праці. Філософія була справжнім покликанням
Сенеки. Найважливіший твір – “Моральні листи до
Луцілія” у 20 книгах, де він розвинув ідеї стоїцизму і
розглянув різноманітні, насамперед моральні проблеми,
яких торкався в інших творах.
Сенека
175
Римський календар
Римляни, як греки та інші народи, багато разів змінювали свою систему відліку
часу, доки не виробили знаменитий римський календар, який головно зберігся до
наших днів.
Першим був календар Ромула (VIII ст. до н. е.), за легендою – засновника Рима.
Ромулів рік мав усього 304 дні і був розділений на десять місяців. Ранньоримський
календар в основі мав місячний рік. Першим місяцем був березень, названий на
честь бога війни Марса, якого вважали, за легендою, батьком Ромула. Перші шість
місяців мали назви, пов’язані з іменами богів, наступні чотири отримали назви від
числівників.
Другим був календар Нуми Помпілія (VII ст. до н. е.). Легенда приписує другому
римському царю поправки до календаря. З огляду на різницю між місячним і соняч-
ним роком було додано два місяці: 11-й місяць – січень, названий Ianuarius на честь
бога дверей і будь-якого початку й кінця – дволикого Януса, та лютий Februarius
– місяць, який закінчував рік і передбачав спокутувальну жертву (februāre – очищу-
вати, жертвувати), яку приносили під час свята Луперкаліїв. За іншим переказом,
римляни запозичили календар в етрусків, у якому рік складався з 12 місяців.
Наступним був юліанський календар (І ст. до н. е). У 46 р. до н. е. Гай Юлій
Цезар за допомогою александрійського (єгипетського) астронома й математика
Созігена провів докорінну реформу календаря за зразком єгипетського. Історик
Светоній писав: “Цезар встановив відповідно до руху Сонця рік із 365 днів і
(замість одного вставного місяця) ввів один вставний день через кожні чотири
роки”. Отже, усталився чотирирічний сонячний цикл 365 + 365 + 365 + 366 =
= 1 461 день. Кількість днів кожного місяця збереглася й досі (30 і 31 день, у люто-
му – 28 протягом трьох років і 29 у високосному). Початок року було перенесено
на 1 січня, оскільки з цього дня консули приступали до виконання обов’язків і
починався римський господарський рік. Новий юліанський календар розпочався
з 1 січня 45 р. до н. е. Європа користувалася ним ще багато віків. У 1582 р., за
Папи Римського Григорія XIII, був уведений григоріанський календар, точніший
астрономічний календар, яким користуємося сьогодні.
Першим місяцем року юліанського календаря став січень. На честь Цезаря
місяць Квінтілій був названий Iulius (липень). Коли імператором став Октавіан
Август, місяць секстилій було замінено на Augustus (серпень). Назви перших
шести місяців походять від імен богів або релігійних обрядів, а наступних – від
числівників:
1) Mensis Ianuarius – січень, від імені бога початку і кінця Януса;
2) Mensis Februarius – лютий, від februāre – очищувати;
3) Mensis Martius – березень, від імені бога війни Марса;
4) Mensis Aprīlis – квітень, місяць Венери;
5) Mensis Maius – травень, від імені богині родючості Майї;
6) Mensis Iunius – червень, від імені Юнони;
176
7) Mensis Quintīlis – липень, п’ятий, а з 44 р. до н. е. Iulius, від імені

Гая Юлія Цезаря;
8) Mensis Sextīlis – серпень, шостий, з 8 р. до н. е. – Augustus, від
імені імператора Августа;
9) Mensis Sеptember – вересень, сьомий місяць;
10) Mensis October – жовтень, восьмий місяць;
11) Mensis November – листопад, дев’ятий місяць;
12) Mensis December – грудень, десятий місяць.
Очевидно, що в сучасному календарі вересень, жовтень, листопад, грудень –
це 9-, 10-, 11-, 12-й місяці, а в римлян, які вважали початком року березень – це,
відповідно, 7-, 8-, 9- та 10-й.
Кількість днів, яка є в кожному місяці сучасного календаря, запроваджена за
Юлія Цезаря: чотири місяці (квітень, червень, вересень та листопад) мають по
30 днів, решта – по 31, лютий – 28 (29) днів.
Проте числа місяця визначали не за звичним для нас перерахунком з 1 по
30 (31), а відповідно до фаз місяця.
Перший день місяця (коли місяць новий) називали Календами (від цього по-
ходить слово “календар”); 5- або 7-й день (друга фаза місяця) – Нони; 13- чи 15-й
день (третя фаза, місяць у повні) – Іди. Нони на 7-й, а Іди на 15-й день випадали
в березні, травні, липні та жовтні. В інших місяцях Нони припадали на 5-й день
місяця, а Іди – на 13-й. Потрібні дні відраховували назад від цих трьох визначених
днів. Наприклад, день загибелі Помпей 24 серпня 79 р. до н. е. визначали так: за
дев’ять днів до вересневих Календ (ante diem IX Kalendas Septembres). Перші дні
місяця визначали, відраховуючи дні від наступних Нон, коли Нони минали, – від
Ід, останні дні визначали відповідно до наступних Календ. Якщо день припадав
на Календи, Нони чи Іди, то назву цього дня ставили в Abl., наприклад: 1 січня
– Kalendis Februariis, 15 березня – Idibus Martiis, 5 квітня – Nonis Aprīlis. День,
який безпосередньо передував Календам, Нонам чи Ідам, позначали словом pridie
(напередодні) з Acc. Наприклад: 31 січня – pridie Kalendas Februarias, 14 березня –
pridie Idus Martias, 4 квітня – pridie Nonas Aprīles.
Дні тижня
Староримський тиждень налічував вісім днів. Дев’ятий день називали nundi-
nae, цього дня відбувалися торги, налагоджували урядові справи. Його вважали
ринковим неробочим днем після восьмиденного тижня. Однак за часів Августа
запроваджено семиденний так званий планетний тиждень. Поділ на сім днів
перейняли зі Стародавнього Сходу під впливом стародавніх євреїв. Один день у
тижні мав особливу назву “субота” від староєврейського “саббат” – відпочинок.
Цей поділ узаконив імператор Костянтин 321 р. Імператор запровадив вільний від
праці день – неділю (dies Solis). Дні тижня мали назви від семи світил (планет),
названих іменами римських богів.
177
Назви днів тижня:

1) Dies Solis – день Сонця, неділя. Неділю за часів християнства називали
dies dominĭca, що означає “господній день”;
2) Dies Lunae – день Місяця, понеділок;
3) Dies Martis – день Марса, вівторок;
4) Dies Mercurii – день Меркурія, середа;
5) Dies Iovis – день Юпітера, четвер;
6) Dies Venĕris – день Венери, п’ятниця;
7) Dies Saturni – день Сатурна, субота.
Літочислення
З античних свідчень М. Теренцій Варрон доводить, що Рим був заснований
753 р. до н. е. Відповідно до цієї дати вигнання царів з Рима, або початок республіки
припадає приблизно на 510 р. до н. е.
З того часу аж до часу Октавіана Августа літочислення велося за списками
консулів – fasti consulāres.
З епохи Августа (16 р. до н. е.) прийнято літочислення від заснування Рима
(ab Urbe condita), тобто з 753 р. до н. е.
Після падіння Римської імперії, з поширенням християнства в Європі церква
запровадила літочислення від народження Христа. Так виникло поняття наша ера
(aera nostra) у християнському світі.

Дуалізм (лат. duo, duae, duo – два) – філософська теорія, яка стверджує, що всесвіт
складається з незмінних і незалежних речовин, або вчення, що ґрунтується на
двох фундаментальних принципах (наприклад, добро і зло).
Дует (лат. duo, duae, duo – два) – вокальна чи інструментальна п’єса для двох
голосів або інструментів, а також саме виконання твору. Сьогодні поняття
вийшло за межі музичної термінології, так називають сталу співпрацю двох
людей.
Квартал (лат. quartus, a, um – четвертий) – четверта частина року;
фрагмент території міста, обмежений вулицями, що перетинаються, або
адміністративними межами.
Квартет (лат. quartus, a, um – четвертий) – ансамбль з чотирьох виконавців
(інструменталістів чи вокалістів), у загальному значенні означає колектив з
чотирьох осіб.
Квінтет (лат. quinque – п’ять) – ансамбль з п’яти виконавців, у загальному
значенні – колектив з п’яти осіб.
Міленіум (лат. mille – тисяча) – одиниця вимірювання часу, що становить 1000
років.
178
Тріо (лат. tres, tria – три) – ансамбль з трьома виконавцями, у загальному значенні
– колектив з трьох осіб.
Секстет (лат. sex – шість) – ансамбль з шести виконавців, у загальному значенні
– колектив з шести осіб.
Уніфікація (лат. unus, a, um – один і facio, ĕre, fēci, factum – робити) – процес
приведення чинного права компетентними органами держави або кількох
держав до єдиної системи, усунення розбіжностей і надання одноманітності
правовому регулюванню подібних або близьких видів суспільних відносин.
Унія (лат. unus, a, um – один) – союз, спілка, єдність, об’єднання.

Ab Urbe condĭta (Ab U. c.). Від заснування міста (Рима).
Ius tertii. Право третіх осіб.
Non bis de eădem re. Не треба двічі порушувати одну й ту саму справу.
Testis unus testis nullus. Один свідок – не свідок.
Tres faciunt collegium. Троє становлять колегію.

Ad Kalendas Graecas. До грецьких Календ.
Ab uno crimǐne disce omnes. За одним злочином пізнаєш усі.
Conscientia – mille testes. Совість – тисяча свідків.
Doctrīna multiplex, verǐtas una. Наук багато, а істина одна.
Duōbus litigantĭbus tertius gaudet. Коли двоє сперечаються, третій радіє.
Homo trium litterārum. Злодій.
Homo unīus libri. Людина однієї книги.
In duābus sellis sedēre. Сидіти на двох стільцях.
Primus inter pares. Перший серед рівних.
Unus dies gradus est vitae. Один день – це крок життя.
Unus pro omnĭbus, omnes pro uno. Один за всіх, всі за одного.
Una hirundo non facit ver. Одна ластівка не робить весни.
Vox unīus, vox nullīus. Один голос – не голос.
Vocabularium
amplitūdo, ǐnis f велич confěro, ferre, tŭli, collātum збирати в одне
cibus, i m їжа, корм, пожива місце, переносити, доповідати
cogo, ěre, coegi, coactum примушувати, creo, āre, āvi, ātum обирати
заставляти curia, ae f курія, збори
cohors, tis f когорта, відділ римської піхоти damnum, i n втрата, збиток
concēdo, ěre, cessi, cessum погоджуватись, deinde згодом, потім, після того
дозволяти deliběro, āre, āvi, ātum зважувати,
condo, ĕre, dĭdi, dĭtum засновувати обмірковувати, робити відтермінування
distribuo, ěre, ui, utum розділяти
179
exsilium, i n вигнання partim частково

exstruo, ěre, struxi, structum будувати, plebs, plebis f плебс, простий народ
споруджувати potio, ōnis f напій, пиття, ліки
funus, ĕris n похорон sedes, is f крісло, житло, місце перебування
gaudeo, ēre, gavīsus sum радіти, servĭtus, ūtis f рабство, неволя
веселитися spirĭtus, us m дихання, вітер, дух
gradus, us m крок, ступінь sumo, ěre, sumpsi, sumptum приймати,
guberno, āre, āvi, ātum керувати, правити купувати
hirundo, ĭnis f ластівка talio, ōnis f помста
ignominia, ae f безчестя, ганьба vel або, чи
intersum, interesse, interfui, - брати verber, ĕris n батіг, побої, удари
участь veto, āre, ui, itum не дозволяти,
litĭgo, āre, āvi, ātum сперечатися заперечувати
mors, mortis f смерть, убивство vincŭlum, i n шнур, зав’язка, кайдани
180
Lectio vicesǐmа (XX)
Тhема: GERUNDĪVUM. ГЕРУНДИВ.

GERUNDIUM ГЕРУНДІЙ
Homĭnis mens alĭtur discendo et cogitando
М Е ТА
Знати:
- способи утворення герундива і герундія;
Уміти:
- утворити герундій і герундив від дієслів;
- провідміняти герундій і герундив;
- перекладати речення з латинської мови українською;
- перекладати з української мови латинською;
Gerundīvum
Герундив
Герундив – це віддієслівний прикметник. Його утворюють додаванням до
інфектної основи дієслів першої та другої дієвідмін суфікса -nd-, а дієслів третьої
та четвертої дієвідмін – -end- і закінчення -us, -a, -um.
Infinitīvus Основа інфекта Gerundivum

I laudāre lauda- lauda-nd-us,- a, -um
II docēre doce- doce-nd- us, -a, -um
III legĕre leg- leg-end- us, -a, -um
IV audīre audi- audi-end- us, -a, -um
Герундив відмінюють як прикметники першої–другої відмін. У реченнях він

може бути означенням до іменника та іменною частиною складеного присудка.
У предикативній функції разом з дієсловом sum, esse, fui у різних часах і
способах герундив утворює описову дієвідміну пасивного стану (coniugatio
periphrastĭca passīva), яка виражає обов’язок, необхідність щось зробити і яку
перекладають за допомогою слів потрібно, треба, необхідно. Наприклад: Patria
amanda et defendenda est – Батьківщину потрібно любити і захищати; pacta servanda
sunt – договорів треба дотримуватися.
При описовій дієвідміні пасивного стану слово, яке позначає дійову особу,
стоїть у давальному відмінку. Наприклад: liber mihi legendus est – я повинен
прочитати книгу.
181
У функції означення герундив узгоджується з іменником у роді, числі та

відмінку. Тоді він може не виражати повинності чи необхідності. Перекладають
віддієслівним іменником з прийменником (для) або без нього чи неозначеною
формою дієслова. Наприклад: 1. Decem viri legĭbus scribendis creāti sunt – Oбрано
десять мужів для написання законів; 2. Imperātor ad occupandum urbem contendit –
Імператор поспішив зайняти місто.
Примітка . У юридичних текстах трапляється архаїчна форма герундива: Actio finium

regundōrum (замість regеndōrum). Позов про проведення кордонів.
Gerundium
Герундій
Герундій – це віддієслівний іменник, що означає процес дії, його утворюють
додаванням до інфектної основи дієслів першої та другої дієвідмін суфікса
-nd-, а дієслів третьої та четвертої дієвідмін – -end- і закінчення -і в родовому
відмінку: оrnandi, legendi. Герундій має чотири відмінки, його відмінюють за
другою відміною іменників середнього роду. Називним відмінком для герундія
слугує неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitīvus
praesentis actīvi). Множини не має.
Зра зок відмін юва н н я ге ру н дія
Nom. (ornare) (legere)

Gen. orna-nd-i leg-end-i
Dat. orna-nd-o leg-end-o
Acc. (ad) orna-nd-um (ad) leg-end-um
Abl. orna-nd-o leg-end-o
Перекладають:
1) неозначеною формою дієслова: ars scribendi – мистецтво писати;
2) віддієслівним іменником: ius utendi – право користування;
3) дієприслівником: docendo discǐmus – навчаючи, вчимося.
Уживання відмінків герундія
Genetīvus герундія ставлять: 1) після іменників: ars (мистецтво), occasio
(нагода), tempus (час), genus (рід, вид), consilium (план) та ін.; 2) після прикметників:
cupǐdus (бажаючий), perītus (досвідчений), studiōsus (старанний) тощо.
Datīvus герундія вживають: 1) після дієслів esse, praeesse (очолювати),
operam dāre (старатись) тощо; у цих випадках Dat. герундія означає мету; 2) після
прикметників: utǐlis (корисний), aptus (пристосований), idoneus (зручний) та ін.
Accusatīvus герундія вживають з прийменником ad, він виражає мету,
призначення.
Ablatīvus герундія може бути з прийменниками a, de, ex, in або без
прийменника.
182
Герундій зберігає деякі властивості дієслова, а саме: керує тим відмінком, що

й дієслово, від якого він утворений; означенням при герундії є прислівник.
Заміна герундія на герундив

Герундив у функції означення (разом з іменником, до якого він належить) є,
властиво, відповідником герундія з прямим додатком: Ars gebernandi civitātem =
Ars civitātis gubernandae.
Коли від герундія залежить прямий додаток, то в разі заміни на герундив цей
додаток ставлять у відмінку герундія, а сам герундій замінюють герундивом і
узгоджується з додатком у роді, числі та відмінку: Ars scribendi leges = Ars legum
scribendōrum.
Герундій за способом творення нагадує герундив, тому, перекладаючи текст
з такими формами, треба мати на увазі, що герундій відмінюють лише в однині, а
герундив буває трьох родів і його відмінюють в однині та множині.
Вправи
1. Утворіть герундій і герундив від дієслів:
1) condemno, āre, āvi, ātum – засуджувати; moneo, ēre, ui, ĭtum – застерігати;
2) absolvo, ěre, solvi, solūtum – виправдовувати; punio, īre, īvi, ītum – карати.
2. Утворіть описову дієвідміну пасивного стану від таких дієслів:
1) orno, āre, āvi, ātum – прикрашати; lego, ěre, legi, lectum – читати;
2) doceo, ēre, docui, doctum – навчати; finio, īre, īvi, ītum – закінчувати.
3. Перекладіть речення.
1. Numquam scelus scelěre vincendum est. 2. Patria nobis defendenda est. 3. Non
exemplis sed legǐbus iudicandum est. 4. Interpretāre et concordāre legis legǐbus est
optǐmus interpretandi modus. 5. Necessǐtas leges edicendi. 6. Dubitando ad veritātem
pervenǐmus (Cic.). 7. Libertas est potestas faciendi id, quod iure licet. 8. Iustitia est
laudanda. 9. Lex iubet ea, quae facienda sunt, prohibetque contraria. 10. Publǐcum
privāto est praeferendum. 11. Iustitia est constans et perpetua voluntas ius suum cuique
tribuendi. 12. Omnia homǐni, dum vivit, speranda sunt. 13. Domǐnus fundum suum
exercēbat sive arando, sive inserendo, sive aedificando. 14. Homo ad intellegendum
et ad agendum natus est. 15. Ars rem publǐcam bene administrandi difficillǐma est.
16. Nihil sine ratiōne faciendum est. 17. Non in legendo, sed in intellegendo leges
consistunt. 18. Lex ferenda est. 19. Prohibenda est ira in puniendo. 20. Sanctio est actus
sanciendi, rodatio, lex.
Ius honorarium
Ius honorarium vocātur illud, quod edictis magistratuum, qui honōres gerunt,
1
introductum est, velut a praetōribus aedilǐbus curilǐbus et a praesidǐbus provinciārum. Ius
183
honorarium erat iuris civīlis adiuvandi vel supplendi gratia, etiam iuris civīlis corrigendi
gratia propter utilitātem publǐcam (Papiniānus).
Ius edicendi
(GAI INSTITVTIONVM COMMENTARIVS PRIMVS, 6-7)
Ius autem edicendi2 habent magistrātus popǔli Romāni. Sed amplissǐmum ius est
in edictis duōrum praetōrum, urbāni et peregrīni, quōrum in provinciis iurisdictiōnem
praesǐdes eārum habent; item in edictis aedilium curulium, quōrum iurisdictiōnem
in provinciis popǔli Romāni quaestōres habent; nam in provincias Caesăris omnīno
quaestōres non mittuntur, et ob id hoc edictum in his provinciis non proponǐtur. Responsa
prudentium sunt sententiae et opiniōnes eōrum, quǐbus permissum est iura conděre.
Quōrum omnium si in unum sententiae concurrunt, id, quod ita sentiunt, legis vicem
optinet; si vero dissentiunt, iudǐci licet quam velit sententiam sequi; idque rescripto divi
Hadriāni significātur.
1. Усім нам треба підкорятися законам нашої батьківщини
(підкорятися – obtempero, āre, āvi, ātum).
2. Державу у небезпеці треба захищати.
3. У дискусії (дискутуванні) перемагає правда
(дискутувати, обговорювати – disputo, āre, āvi, ātum).
4. Навчаючись, люди багато пізнають (пізнавати – cognosco, ěre, nōvi, nĭtum).

1
Ius honorarium складається з сукупності норм, вироблених практикою преторів
(ius praetorium) і едилів (ius aedilicium). Система ius honorarium, розширюючись
з часом, стикається зі старим цивільним правом, переплітається з ним. Отже, у
галузі права виникло характерне для римського правопорядку явище, відоме під
назвою дуалізму правових систем: в одній і тій же галузі цивільного права діють
одночасно дві системи різного походження і різної юридичної природи, причому
їхні взаємовідношення можуть бути різними. Спочатку преторські заходи мали на
меті винятково допомагати законному цивільному правопорядку і заповнити його
прогалини, або, як написано в джерелах, ius honorarium діяв як ius civīlis adiuvandi
vel supplendi. Звичайно під виглядом цієї допомоги і доповнень нерідко в галузь
права вносили суттєві реформи, однак претор не йшов на відкрите протистояння з
приписами ius civīle. Проте життя швидко змусило преторів виступити з відкритими
коректурами – ius civīlis corrigenda gratia – там, де потреби переросли старі норми
цивільного права і де навіть дуже вільна їхня інтерпретація не допомагала.
184
2
Ius edicendi – право будь-якого магістрата, що має владу (imperium), робити
в рамках своєї компетенції публічні заяви, спочатку усні, а потім і письмові –
edictum, особливо це стосується преторів.

Дивіденди (лат. dividenda sunt – те, що підлягає розподілу, від divido, ĕre, visi,
visum – ділити, розподіляти) – доходи акціонерних товариств.
Легенда (лат. legenda est – та, яку потрібно прочитати, від lego, ĕre, legi, lectum –
читати) – жанр літератури чи фольклору. Малосюжетна фантастична оповідь
міфологічного чи історико-героїчного змісту з обов’язковою спрямованістю
зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних
композиційних прийомів.
Меморандум (лат. memorandum est – те, що необхідно пам’ятати, від memǒro,
āre, āvi, ātum – нагадувати) – дипломатичний документ, у якому викладено
фактичний, документальний чи юридичний бік якогось питання. Зазвичай,
вручають представнику іншої країни.
Пропаганда (лат. propaganda sunt – те, що потрібно поширювати, від propago,
āre, āvi, ātum – розширювати) – форма комунікації, спрямована на поширення
фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну
думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції. Пропаганду
зазвичай повторюють та поширюють через різні засоби масової інформації,
щоб сформувати потрібний результат суспільної думки.
Референдум (лат. referendum est – те, що варто знову обговорити, розглянути, від
refero, ferre, tuli, latum – виносити, подавати на новий розгляд) – у державному
праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних,
законодавчих чи внутрішньо- або зовнішньополітичних питань. Залежно від
предмета, способу проведення і сфери застосування розрізняють референдум
конституційний (на всенародне голосування виносять проект конституції
чи конституційні поправки) і законодавчий (предмет референдуму – проект
закону), загальнодержавний чи місцевий.

Actio finium regundōrum. Позов про проведення кордонів.
Actio commūni dividundo. Позов про розподіл спільної власності.
Actio directa (= iudicium directum). Позов, який дають за формулою, створеною
спеціально для цієї справи.
Actio ex facto (vel ex delicto). Позов за фактом правопорушення.
Actio utǐlis (vel actio ad exemplum). Позов на підставі формули, яку раніше
застосовано в аналогічних випадках, яку претор або залишає незмінною, або
створює на її основі нову версію.
Ad corrigendum. Для виправлення.
De recipiendo appelatiōnes. Про прийняття апеляцій.
Commercium loquendi audiendique. Обмін думок.
185
Ius edicendi. Право видавати едикти.

Iusiurandum. Присяга.
Ius respondendi. Право публічних консультацій.
Ius possidendi. Право володіння.
Ius utendi et abutendi. Право користування і вжитку.
Modus vivendi. Спосіб життя.
Modus procedendi. Cпосіб дії.
Munus iudicandi. Oбов’язок судити.
Mutatis mutandis. З відповідними змінами.
Onus probandi. Тягар (обов’язок) доведення.

Ad disputandum. Для обговорення.
Ad memorandum. Для запам’ятовування.
Ars amandi. Мистецтво кохання.
Audienda est et altěra pars. Треба вислухати й іншу сторону.
De gustǐbus et colorǐbus non est disputandum. Про смаки і кольори не треба
сперечатися.
Docendo discǐmus. Навчаючи, вчимося.
E duōbus malis minǐmum eligendum est. Із двох лих треба вибирати найменше.
Equi donāti dentes non sunt inspiciendi. Дарованому коневі не треба заглядати в
зуби.
Gutta cavat lapǐdem, non vi sed saepe cadendo. Крапля довбає камінь не силою, а
частотою падіння.
Iustitia est constans et perpetua voluntas ius suum cuique tribuendi. Справедливість
є постійною і тривалою волею віддати кожному те, що йому належить.
Non numeranda, sed ponderanda sunt argumenta. Докази треба не рахувати, а
зважувати.
Nulla aetas ad discendum sera est. У будь-якому віці не пізно вчитися.
Pacta sunt servanda. Договори мають бути дотримані.
Quod erat demonstrandum. Що й треба було довести.
Ridendo dicěre verum. Жартуючи говорити правду.
Vocabularium
actus, us m дія, акт concordo, āre, āvi, ātum узгоджувати
adiuvo, āre, āvi, ātum допомагати concurro, ěre, curri, cursum збігатися,
aedifǐco, āre, āvi, ātum будувати узгоджуватися
aedīlis, is m едил, державний чиновник у consisto, ěre, stiti, - полягати, складатися
справах міського благоустрою corrĭgo, ěre, rēxi, rectum виправляти
aetas, ātis f вік curūlis, e курульний, звання едилів
amplus, a, um широкий, великий, demonstro, āre, āvi, ātum доводити,
важливий показувати
cado, ěre, cecǐdi, casum падати dens, dentis m зуб
186
dispŭto, āre, āvi, ātum cперечатися necessǐtas, ātis f необхідність

dissentio, īre, sensi, sensum розходитись у omnīno взагалі
поглядах onus, ěris n тягар, вантаж
divus, a, um божественний permissum, i n дозвіл
edīco, ěre, dīxi, dictum видавати едикти permitto, ěre, mīsi, missum дозволяти
elĭgo, ěre, lēgi, lectum вибирати ponděro, āre, āvi, ātum зважувати
equus, i m кінь praefěro, ferre, tŭli, lātum надавати
fero, ferre, tuli, latum видавати перевагу
gratia (Gen.) заради, через, для praeses, ǐdis m намісник
gustus, us m смак propōno, ěre, posui, posĭtum виставляти,
gutta, ae f крапля оголошувати
insěro, ěre, sēvi, sĭtum сіяти prudens, entis m законодавець
inspicio, ěre, spexi, spectum дивитися, rescriptum, i n імператорський указ
розглядати rideo, ēre, risi, risum сміятися
intellěgo, ěre, lexi, lectum розуміти rogatio, ōnis f запит, внесення пропозиції,
interprětor, āri, ātus sum тлумачити законопроект
introdūco, ěre, duxi, ductum вводити sancio, īre, sanxi, sanctum освятити,
iuro, āre, āvi, ātum присягати узаконювати
ius honorarium почесне (посадове або sequor, sequi, secūtus sum іти вслід,
спеціальне преторське) право, що підкорятися
міститься в едиктах судових магістратів suppleo, ēre, plēvi, plētum поповнювати,
lapis, ǐdis m камінь заповнювати, компенсувати
libertas, ātis f свобода velut як наприклад
munus, ěris n обов’язок verum, i n правда
187
Lectio vicesǐmа prima (XXI)
Thema: ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

PRAESENS УМОВНОГО СПОСОБУ АКТИВНОГО
CONIUNCTĪVI І ПАСИВНОГО СТАНУ.
ACTĪVI ET PASSĪVI УЖИВАННЯ УМОВНОГО СПОСОБУ В
НЕЗАЛЕЖНИХ РЕЧЕННЯХ
Feci, quod potui, faciant meliōra potentes
М Е ТА
Знати:
- правило утворення форм умовного способу активного і пасивного стану
від дієслів першої та другої–четвертої дієвідмін;
- особливості утворення форм кон’юнктива;
- особливості вживання умовного способу в незалежних реченнях;
Уміти:
- утворити та провідміняти дієслово у coniunctivus praesentis activi et pas-
sivi;
- перекласти речення з кон’юнктивом у незалежних реченнях з латинської
мови українською;
Умовний спосіб у латинській мові слугує для вираження дії можливої,

очікуваної або бажаної.
Форми теперішнього часу умовного способу утворюють додаванням до основи
інфекта суфікса -а (друга–четверта дієвідміни) або заміни кінцевого голосного основи
-а на -е (перша дієвідміна) та особових закінчень. В активному стані: Sing. -o, -s, -t;
Plur. -mus, -tis, -nt. У пасивному стані: Sing. -r, -ris, -tur; Plur. -mur, -mĭni, -ntur.
Praesens coniunctīvI actīvi

Теперішній час умовного способу активного стану
Singulāris
I дієвідміна II дієвідміна III дієвідміна IV дієвідміна
Persona
accusā- → accuse- рossidē- defend- audī-
1 accūsem рosside-a-m defend-a-m audi-a-m
2 accūses рosside-a-s defend-a-s audi-a-s
3 accūset рosside-a-t defend-a-t audi-a-t
188
Plurālis
1 accusēmus posside-ā-mus defend-ā-mus audi-ā-mus
2 accusētis posside-ā-tis defend-ā-tis audi-ā-tis
3 accūsent posside-a-nt defend-a-nt audi-a-nt
Praesens coniunctīvi passīvi

Теперішній час умовного способу пасивного стану
Singulāris
I дієвідміна
II дієвідміна III дієвідміна IV дієвідміна
Persona accusā→
possidē- defend- audī-
accuse-
1 аccūse-r possidē-a-r defend-a-r audi-a-r
2 аccusē-ris posside-ā-ris defend-ā-ris audi-ā-ris
3 аccusētur posside-ā-tur defend-ā-tur audi-ā-tur
Plurālis
1 аccusē-mur posside-ā-mur defend-ā-mur audi-ā-mur
2 аccuse-mĭni posside-ā-mini defend-a-mĭni audi-a-mĭni
3 аccuse-ntur posside-a-ntur defend-a-ntur audi-a-ntur
Praesens coniunctīvi
1 sim – я був би, нехай я буду simus – ми були б, будьмо, нехай ми
будемо
2 sis – ти був би, будь sitis – ви були б, будьте, нехай ви
будете
3 sit – він (вона, воно) був би, нехай (він, sint – вони були б, нехай вони будуть
вона, воно) буде
ДІЄСЛОВО
fio, fiěri – робитися, утворюватися, ставатися
Дієслово fio, fiĕri належить до неправильних дієслів: воно має закінчення

активного стану, а значення пасивне.
Indicatīvu Coniunctīvus
Persona Singulāris
1 fio fiam
2 fis fias
3 fit fiat
189
Plurālis
Persona
1 fimus fiāmus
2 fitis fiātis
3 fiunt fiant
Уживання кон’юнктива в незалежних реченнях

Кон’юнктив у незалежних реченнях виражає:
1) спонукання до дії, заохочення, заклик (coniunctīvus hortatīvus) у першій

особі однини і множини: Gaudeāmus igĭtur, iuvĕnes dum sumus – Отже,
веселімося, поки ми молоді; Amēmus patriam, pereāmus legĭbus – Любімо
батьківщину, підкоряймося законам! У разі заперечення вживають ne: Ne
agāmus! – Не робімо!$
2) пом’якшений наказ, прохання (coniunctīvus iussīvus) у другій та третій

особі однини та множини теперішнього часу: Dicas! – Cкажи!, Accūset –
Нехай він звинуватить! Із запереченням ne виражає заборону (coniunctivus
prohibitivus). Перекладають рідною мовою умовним і наказовим способом:
Ne laudes – Не хвали! Quidquid agis, prudenter agas – Що б ти не робив,
роби розсудливо! De lеgĭbus ne recedātis – Не ухиляйтесь від законів!$
3) сумнів, нерішучість у питальній формі (coniunctīvus dubitatīvus) у

теперішньому часі (praesens coniunctīvi), у минулому (imperfectum coni-
unctivi): Quid faciam? – Що мені робити?; Quid facĕrem? − Що мені було
робити?; Quod faciant leges, ubi sola pecunia regnat − Що можуть зробити
закони там, де панують лише гроші? Quo me vertam, iudĭces? Куди мені
звернутись, судді? У разі заперечення вживають ne;
4) побажання (coniunctīvus optatīvus), щоб щось здійснилось або не

здійснилось (у разі заперечення вживають ne). Теперішній час уживають
для вираження побажання, що стосується майбутнього. Sis felix – Будь
щасливий; Audiātur et altĕra pars – Хай буде вислухана і друга сторона
(юридична формула). Для вираження нездійсненного бажання вживають
минулий час недоконаного або доконаного виду. При coniunctivus optatīvus
часто ставлять utinam (О щоб, о якби, хай, нехай) (при praesens coniunctīvі):
Utĭnam veniat – Добре, якби він прийшов, або Utĭnam venisset (Добре було
б, якби він прийшов);
5) можливість (coniunctīvus potentiālis) у теперішньому часі (praesens),

у минулому (imperfectum): Dicas – Ти, мабуть, скажеш; Нoc dixĕris – Це
ти сказав би. У разі заперечення – non. Теперішній час і минулий час
доконаного виду виражають дію, можливу нині або в майбутньому. Різниця
між ними полягає в тому, що теперішній час має значення недоконаного
190
виду, а минулий – доконаного. Минулий недоконаного виду означає дію,

яку можна було б виконати в минулому: Рutāres – Можна було б думати.
Часто вживають у реченнях з питальними або неозначеними займенниками.
Перекладають рідною мовою переважно умовним способом: Respondeam
− Я відповів би; Hoc sine ulla disputatiōne confirmavĕris? Чи ти міг би це
стверджувати без жодного обговорення?;
6) поступку, припущення (coniunctīvus concessīvus). Уживають теперішній

час кон’юнктива. Заперечення – ne. Перекладають словами хоч, нехай,
припустимо, що з теперішнім або минулим часом: Sit hoc verum –
Припустимо, що це правда; Fremant omnes licet, dicam, quod sentio – Хоч
би всі гомоніли, я говоритиму те, що думаю; Fiat iustitia, pereat mundus! −
Хоч би згинув світ, нехай звершиться правосуддя!
Вправи
1. Провідміняйте у praesens coniunctīvi actīvi et passīvі дієслова:
1) video, ēre, vidi, visum; rego, ĕre, rexi, rectum;
2) ago, ĕre ēgi, actum; migro, āre, āvi, ātum.
2. Перекладіть дієслівні форми:
floret – floreat; optas – optes; vertuntur – vertantur; vincam – vinco; sit – est;
fiant – fiunt.
1. Не святкуй тріумфу до перемоги
(celebro, āre – святкувати; triumphus, і m − тріумф; ante + Acc – до, перед).
2. Нехай процвітає наша держава, нехай будуть щасливі її громадяни
(floreo, ēre – цвісти).
3. Що думаємо, говорімо; що говоримо, відчуваймо (sentio, ire − відчувати).
4. Нехай кожен захищає те, що відчуває.
5. Говорімо правильно і чесно! (recte − правильно; probe – чесно).
6. Вислухайте нас уважно!
7. Кого мені слухати? Що робити?
1. Quid agam, iudĭces? Quo accusatiōnis meae ratiōnem confĕram, quo me vertam?
(Cic.). 2. Sum felix. Quis enim neget hoc! Felixque manēbo (Ovid.). 3. Ne difficilia
optēmus. 4. Videant consŭles, ne quid res publĭca detrimenti capiat. 5. Ne sim salvus,
si alĭter scribo ac sentio. 6. Hoc sine ulla disputatiōne confirmavĕrim. 7. Suum quisque
noscat ingenium acremque se et bonōrum et vitiōrum suōrum iudĭcem praebeat.
8. Ne sit secūrus, qui non est tutus ab hoste. 9. Isto bono utāre, dum adsit; ne requires.
10. Paulus1 scripsit: Non ex regŭla ius sumātur, sed ex iure, quod est regŭla, fiat (Dіg.)2. .
191
De persōnis sui vel aliēni iuris

Quaedam persōnae sui iuris sunt, quaedam aliēno iuri subiectae sunt. Videāmus
itaque de his, quae aliēno iuri subiectae sunt: nam si cognoverĭmus, quae istae persōnae
sunt, simul intellegēmus, quae (personae) sui iuris sunt.
Dispiciāmus itaque de his, quae in aliēna potestāte sunt. Igĭtur in potestāte sunt
servi dominōrum. Quae quidem potestas iuris gentium est: nam apud omnes peraeque
gentes animadvertĕre possumus domĭnis in servos vitae necisque potestatem fuisse; et
quodcumque per servos adquirĭtur, id domĭno adquirĭtur.
Idem in potestāte nostra sunt libĕri nostri, quos ex iustis nuptii procreaverĭmus,
quod ius proprium civium Romanōrum est (Gai.).

1
Павло Юлій (Paulus Iulius, II–III ст. н. е.) − римський юрист. Є одним з
найвідоміших давньоримських правознавців. Часто іменують тільки за другим
іменем − Павло. Іноді з поважним прізвиськом Prudentissimus (лат. рrudentia
− мудрість, розсудливість). Був асесором Папініана, коли той обіймав посаду
префекта преторію, пізніше став начальником імператорської канцелярії та членом
імператорської ради і, нарешті, при Олександрі Севері − префектом преторію.
Був учнем К. С. Сцеволи. Відзначений добре підготовленим і талановитим
юристом, хоча і не таким, як, наприклад, Юліан або Папініан. Він писав багато і
досить доступно, а його твори були різноманітні за формою та змістом. Традиції
великої класичної юриспруденції продовжували твори Павла, зібрання правових
приписів (Quaestiōnum libri XXVI, Responsōrum libri XXIII). Інший напрям у його
творчості представлений критичними працями, так званими замітками (Notae),
до творів попередників: Лабеона, Нератія Пріска, Юліана, Кв. Муція Сцеволи і
Папініана. Павло писав також розгорнуті коментарі: до преторских едиктів (Ad
edictum libri LXXX) та окремих положень. Монографічні праці Павла стосувалися
різних постанов громадянського та приватного права. Також Павло писав твори
навчального, інформаційного та дидактичного характеру (Manualia, Institutiōnes,
Regŭlae, Sententiae). Сьогодні відомо приблизно 90 назв творів під його іменем у
319 книгах, однак не всі вони є справжніми. У післякласичний період твори Павла
набули великої популярності, вони належали до числа найбільш досліджуваних,
їх найчастіше переробляли анонімні послідовники. З цих обробок найбільшу
популярність отримали Сентенції Павла (Pauli Sententiae) в 5 книгах, написані
наприкінці III або на початку IV ст. Павла було зачислено до п’яти авторитетів
в галузі класичної юриспруденції указом 426 р. Разом з Ульпіаном він підвів
своєрідний підсумок усього розвитку класичної юриспруденції. У Дигести
Юстиніана ввійшли 2083 фрагменти з його творів, що становить шосту частину
всього обсягу Дигестів.
192
2
Не треба на підставі загального, абстрактного правила створювати конкретне
право, навпаки, потрібно, ґрунтуючись на наявному праві, будувати загальну
норму.

Аліменти (лат. alimentum, і n − продукти, юр. утримання) − кошти на утримання,
які виплачуюють за законом непрацездатним членам сім’ї (дітям, батькам та
ін.) особи, пов’язані з ними відносинами спорідненості або свояцтва.
Гіпотеза (лат. hypothesis, is f (гр.) − підстава, припущення) − наукове положення,
висновок, що пояснює певні явища дійсності на засадах припущення; 2) будь-
яке припущення, здогад.
Депутат (лат. dеputātus, a, um – уповноважений, призначений, від dе-puto, āre,
вvi, вtum − вважати, оцінювати, віддавати, призначати) − член органу
державної влади, обраний виборцями; обрана особа, уповноважена для
виконання якого-небудь доручення.
Диспозиція норми права (лат. dispositio, onis f − розташування, розміщення
розпорядження, від dis-pono, ĕre, posui, posĭtum розташовувати) − елемент
внутрішньої структури норми права, у якій міститься владне розпорядження
щодо необхідної або можливої поведінки її адресатів за наявності умов,
окреслених у гіпотезі. У ній визначено модель поведінки, яку правотворчий
орган бажає впровадити в суспільну практику, тобто сформульовано конкретні
права та обов’язки тих чи інших суб’єктів за певних обставин. Розпорядження
щодо поведінки суб’єктів формулюють у формі дозволу цієї поведінки або її
заборони.
Дублікат (лат. duplicātus (від duo два + plico, āre, āvi, ātum складати) –
подвоєний) – другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу,
як і оригінал.

Audiātur et altĕra pars. Хай буде вислухана і друга сторона (юридична
формула).
Fiat iustitia, pereat mundus! Хоч би згинув світ, нехай звершиться правосуддя!
Habeas corpus! Пред’яви особу (для судового розслідування).
Ne variētur! Зміні не підлягає!
Si a iure discedas, vagus eris. Якщо відступиш від закону, втратиш дорогу.
Tenēte in memoriā sententias Latīnas

Bella gerant alii. Нехай воюють інші (Овідій).
Omnia vincit amor et nos cedāmus amōri! Усе перемагає любов, і ми підкоряймось
любові!
193
Prosit! Хай буде корисним!

Quidquid agis, prudenter agas et respĭce finem! Все, що робиш, роби розумно і
передбачай кінець!
Quod bonum, felix, faustum fortunatumque sit! Хай це буде добрим, щасливим,
сприятливим і успішним!
Quod sentīmus, loquāmur; quod loquĭmur, sentiāmus; concordat sermo cum vita!
Що думаємо, говорімо: що говоримо, відчуваймо; нехай узгоджується мова з
життям!
Si iudicas, cognosce; si regnas, iube. Якщо судиш, вивчи справу; якщо пануєш,
наказуй.
Ґаудеамус
Ґаудеамус – середньовічна пісня латинскою мовою. Датована 1267 р. У
її основі також частково є мелодія пісні І. Г. Гюнтера “Брати, радіймо” (1717).
Уперше надрукована 1776 р. У 1781 р. її опрацював німецький мандрівний поет
К. В. Кіндлебен. У цьому вигляді пісня стала популярним студентським гімном.
П. І. Чайковський переклав мелодію для чотириголосого чоловічого хору з
фортепiано. Ґаудеамус використовували Ф. Ліст, І. Брамс, А. І. Кос-Анатольский.
Gaudeāmus! (Веселімось!)
Gaudeāmus igĭtur, Гей, повеселімося,
Iuvĕnes, dum sumus! Поки молодії!
Post iucundam iuventūtem, Мине молодість квітуча,
Post molestam senectūtem, Старість нас пов’є, мов туча,
Nos habēbit humus. І земля покриє.
Ubi sunt, qui ante nos Де ті, що жили колись

In mundo fuēre? На розлогім світі?
Transeas ad supĕros, Треба чи під землю йти,
Transeas ad infĕros, Чи на небо злинути,
Hos, si vis vidēre. Щоби їх зустріти.
Vita nostra brevis est, Те життя – лиш мить одна,

Brevi finiētur, Вмить воно й пролине.
Venit mors velocĭter, Смерть кістлява – тут як тут,
Rapit nos atrocĭter, Чинить свій над нами суд:
Nemĭni parcētur. Всіх до домовини.
Vivat Academia, Хай живе науки храм,

Vivant professōres! Хай живуть учені!
Vivat membrum quodlĭbet, Кожен з них нехай живе.
194
Vivant membra quaelĭbet, Процвітає гроно все

Semper sint in flore! У добрі, натхненні!
Vivant omnes virgĭnes, Хай живуть дівчата всі –

Gracĭles, formōsae! Стрункі та ласкаві!
Vivant et muliĕres Хай усі жінки живуть,
Tenĕrae, amabĭles, Що любов, тепло несуть,
Bonae, laboriōsae! Ніжні, в праці жваві!
Vivat et Respublĭca Хай живе наш край увесь

Et qui illam regit! І хто править краєм!
Vivat nostra civĭtas, Хай живуть мужі ясні,
Maecenātum carĭtas, Що з їх ласки, приязні
Quae nos hic protēgit! Знань тут набуваєм!
Pereat tristitia, Геть, журбо – напаснице,

Pereant dolōres, Болісті, гризоти!
Pereat diаbŏlus, Геть, лукавий зліснику!
Quivis antiburschius Геть, їдкий насмішнику,
Atque irrisōres! З нашої спільноти!
(Переклад А. Содомори)
Vocabularium
accusatio, ōnis f обвинувачення, скарга dolor, ōris m біль, страждання
acer, acris, acre гострий dum поки
adquiro, ĕre quisīvi, ītum набувати, faustus, a, um щасливий, сприятливий
наживати finio, īre, īvi, ītum закінчувати
amabĭlis, e милий, приємний flos, ōris m квітка
animadverto, ĕre, verti, versum звертати formōsus, a, um стрункий, витончений,
увагу гарний, прекрасний
ante (Acc.) до, раніше, перед gaudeo, ēre, gavīsus sum радіти,
atrocĭter суворо, жорстоко, безжалісно веселитися
brevis, e короткий gracĭlis, e стрункий
carĭtas, ātis f повага, любов hostis, is m ворог
civĭtas, ātis f держава, спільнота humus, i f земля
confĕrо, ferre, tuli, collatum звозити, igĭtur отже
зносити, об’єднувати infĕrus, a, um той, який розташований під
confirmo, āre, āvi, ātum зміцнювати чимось
detrimentum, i n збитки, поразка, втрата ingenium, ii n вроджені здібності, розум
diabŏlus, і m диявол irrisor, ōris m насмішник
195
iucundus, a, um приємний rapio, ĕre, ui, ptum хапати

iuvenis, is m, f юнак, юначка rego, ĕre, rexi, rectum правити, керувати
iuventus, ūtis f молодість, юність requiro, ĕre quisīvi, ītum відшукувати,
laboriōsus, a, um працьовитий шукати
maneo, ēre, mansi, mansum залишати salvus, a, um цілий, непошкоджений
membrum, і n член secūrus, a, um безтурботний, безпечний
molestus, a, um кволий, немічний subiectus, a, um підлеглий, підвласний
mors, mortis f смерть sumo, ĕre, sumpsi, sumptum брати,
mulĭer, ēris f жінка приймати
mundus, i m світ, всесвіт semper завжди
opto, āre, āvi, ātum бажати senectus, ūtis f старість
parco, ēre, peperci, - берегти, жаліти, supĕrus, a, um верхній, небесний
оберігати, ухилятися, уникати tenēr, a, um ніжний
pereo, īre, ii(īvi), ĭtum гинути transeo, īre, ii, ĭtum переходити,
post (Acc.) після переселятися, перетворюватися
praebeo, ēre, ui, ĭtum протягувати, tristitia, ae f печаль, сум
подавати tutus, a, um безпечний
procreo, āre, āvi, ātum породжувати, ubi де
викликати vagus, a, um блукаючий, ненадійний
protēgo, ĕre, tēxi, tectum захищати velocĭter швидко
quilĭbet, quaelĭbet, quodlĭbet який-небудь, verto, ĕre, verti, versum повертати
яка-небудь, яке-небудь virgo, ĭnis f дівчина
196
Lectio vicesǐmа secunda (XXII)
Thema: IMPERFECTUM МИНУЛИЙ ЧАС НЕДОКОНАНОГО

CONIUNCTĪVI ВИДУ УМОВНОГО СПОСОБУ
ACTĪVI ET PASSĪVI АКТИВНОГО СТАНУ.
UT( NE) FINĀLE ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ МЕТИ І
et UT( NE) OBIECTĪVUM ДОДАТКОВІ
Omnes cives optant, ut pax et iustitiа sit
М Е ТА
Знати:
- правило утворення форм минулого часу недоконаного виду умовного спосо-
бу активного і пасивного стану від дієслів першої–четвертої дієвідмін;
- сполучники умовних речень і вживання часів у підрядних реченнях мети та
додаткових;
Уміти:
- утворити та провідміняти дієслово у coniunctivus іmperfectі activi et passivi;
- перекладати речення і тексти з кон’юнктивом з латинської мови
українською;
- перекладати речення з української мови латинською;
Imperfectum coniunctīvi actīvi et passivi

Минулий час недоконаного виду умовного способу
Форми минулого часу недоконаного виду умовного способу активного стану
утворюють від форми інфінітива теперішнього часу на -re для дієслів усіх дієвідмін
і додаванням особових закінчень активних (-m, -s, -t, -mus, -tis, -nt) чи пасивних
(-r, -ris, -tur, -mur,-mini, -ntur).
Actīvum
Singulāris
Persona І ІІ ІІІ IV
1 accusāre-m possidēre-m defendĕre-m audīre-m
2 accusāre-s possidēre-s defendĕre-s audīre-s
3 accusāre-t possidēre-t defendĕre-t audīre-t
197
Plurālis
1 accusarē-mus possiderē-mus defenderē-mus audirē-mus
2 accusarē-tis possiderē-tis defenderē-tis audirē-tis
3 accusāre-nt possidēre-nt defendĕre-nt audīre-nt
Passīvum
Singulāris
1 accusāre-r possidēre-r defendĕre-r audīre-r
2 accusarē-ris possidеrē-ris defenderē-ris audirē-ris
3 accusarē-tur possidеrē-tur defenderē-tur audirē-tur
Plurālis
1 accusarē-mur possiderē-mur defenderē-mur audіrē-mur
2 accusare-mĭni possidere-mĭni defendere-mĭni audire-mĭni
3 accusare-ntur possidere-ntur defendere-ntur audire-ntur
Imperfectum coniunctīvi
1 еsse-m еssē-mus
2 еsse-s еssē-tis
3 еsse-t еsse-nt
ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ МЕТИ І ДОДАТКОВІ

UT( NE) FINĀLE et UT( NE) OBIECTĪVUM
Підрядні речення мети ut (ne) fināle і додаткові ut (ne) obiectīvum вводять

сполучниками: ut (uti) – щоб, nе – щоб не, neve (neu) – і щоб не. Присудок у
цих підрядних реченнях стоїть у кон’юнктиві, а саме: якщо в головному реченні
вжито praesens, futūrum I i futūrum II indicatīvi, то в підрядному використовують
praesens coniunctīvi; якщо в головному реченні вжито imperfectum, perfectum або
plusquamperfectum indicatīvi, то в підрядному ставлять imperfectum coniunctīvi.
Підрядні речення з ut (ne) obiectīvum вживаються після дієслів зі значенням прагнути
(studēre), бажати (optāre), просити (rogāre), перешкоджати (prohibēre) etc.
Речення з ut (ne) fināle перекладаємо рідною мовою підрядним реченням
мети, а з ut (ne) obiectīvum – підрядним додатковим реченням, а також іншими
способами, які слугують для заміни підрядних речень. Наприклад:
Imperātor Iustiniānus curābat, ut omnes popŭli iuris doctrīnam erudītam
perfectamque artem discĕrent – Імператор Юстиніан піклувався, щоб
усі народи вивчали (досконалу) науку права і досконале мистецтво;
198
Cicĕro tantum iuris civīlis scire voluit quantum satis est oratōri et Servius Sulpicius
eloquentiae tantum adsumpsit, ut ius civīle facĭle possit tuēri – Цицерон хотів
настільки знати громадянське право, наскільки це необхідно ораторові, Сервій
Сульпіцій стільки взяв із красномовства, щоб міг легко пояснювати (відстоювати)
громадянське право;
Omnes cives optant, ut pax et iustitia sit – Всі громадяни хочуть, щоб був мир і
справедливість;
Rogo te, ut iuste et bene officium facias – Прошу тебе, щоб ти виконав обов’язок
справедливо і добре. (Прошу тебе виконати обов’язок справедливо і добре).
Вправи
1. Провідміняйте в imperfectum coniunctivi activi et passivi дієслова:
1. saluto, āre, āvi, ātum – вітати; condo, ĕre, dĭdi, dĭtum – засновувати;
2. porto, āre, āvi, ātum – нести; rego, ĕre, rexi, rectum – управляти;
3. sentio, īre, sensi, sensum – думати; doceo,ēre, docui,doctum – навчати.
1. Ми бажаємо, щоб був мир і справедливість (бажати – opto, āre, āvi, ātum;
мир – pax, pacis f).
2. Судді турбуються, щоб суд був справедливий (турбуватися – curo, āre, āvi,
ātum).
3. Батько попросив, щоб син дав чесну відповідь (просити – rogo, āre, āvi,
ātum ; відповідь – responsum, i n).
1. Cura, ut iustitia fiat. 2. Senatōres optant, ut salus popŭli sit. 3. Ea est natūra
cavillatiōnis, ut ab evidenter veris per brevissĭmas mutatiōnes disputatio ad ea, quae
evidenter falsa sunt, perducātur. 4. Mandāvi tibi, ut libĕros educandos curāres. 5. Cura,
ut valeas. 6. Opto, ut rebus publĭcis praesidens curet. 7. Iudex postulāvit, ut curātor1 in
iudicium venīret. 8. Do, ut des; do, ut facias. Facio, ut des; facio, ut facias2. 9. Primi
iuris doctōres et glossatōres3 hoc modo causa tractandi et docendi tradĕre solēbant,
ut in qualibet corpǒris iuris civĭlis parte singŭla loca interpretarentur ac illustrārent.
10. Obligatiōnum substantia non in eo consistit, ut aliquod corpus nostrum aut servitūtem
nosrtam faciat, sed ut alium nobis obstringat ad dandum aliquid vel faciendum vel
praestandum. 11. Audi consilium et suscĭpe disciplīnam, ut sis sapiens in novissĭmis
tuis rebus. 12. Honōra patrem tuum et matrem, sicut praecepit tibi Domĭnus Deus tuus,
ut longo vivas tempǒre, et bene sit tibi in terra, quam Domĭnus Deus tuus datūrus est
tibi (Biblia).
Popŭlus Romānus Quiritium
Quirītes incolĕbant Cures, oppĭdum Sabinōrum, in quo regnāvit Tatius, dux
Sabinōrum. Verum erat foedus ictus inter Romŭlum et Tatium, pro eodem popŭlo
199
Romāni et Quirītes habĭti sunt. Ităque omnes promiscue appellāri Quirītes coepti sunt.
Cum enim ex duōbus popŭlis Romānis et Sabīnis unus factus esset, constitŭtum est, ut
urbs pristīnum nomen Romae retinēret, et unusquisque ex civĭbus Romānus, ut ante,
appellarētur: ut ratio Sabinōrum haberentur, placuit, ut popŭlus, id est universi simul
cives in postĕrum Quirites vocarentur; popŭlus Romānus Quirītes et popŭlus Romānus
Quirītesque et popŭlus Romānus Quiritium dicēbant. Quod bonum, fortunātum felixque,
salutāreque sit popŭlo Romāno Quiritium reique publĭcae popŭli Romāni Quiritium. Sic
scripsit Livius in libro “Ab urbe condĭta”( I, 13). Ius Quiritium est ius cilĭle proprium
popŭli Romāni.
De universitāte Bononiensi
Universĭtas Bononiensis antiquissĭma est et saecŭlo duodecĭmo in Bononia (nunc
Bologna) orta est et ut schola iuris institūta est. Eo tempestāte in universitāte vir magnae
auctoritātis, erudītus, philosophissĭmus, iuris peritissĭmus Irnerius4, natiōne Germānus,
vixit, studio et scientia iuris Romāni excelluit; illudque ita interpretātus est, ut instaurātor
legum Romanārum et lucerna iuris publicĭtus cognominarētur. Irnerius commentarium
“Iniuria vapǔlans” scripsit. Universĭtas Bononiensis hodie alma mater studiōrum et
studium generāle nominātur.
Emphyteusis
Emphyteusis (gr. emfuteusij insitio sive plantatio a futeuw planto). Emphyteusis
5
est contractus iuris civīlis quo praedium quoad dominium utĭle alicui ad longum
tempus, vel in perpetuum concedĭtur, ea conditiōne, ut certam pensiōnem solvat. Olim
agri inculti, ac minus fructifĕri hoc modo dabantur, ut plantatiōne et cultu meliōres
utiliōresque redderentur. Postea usus obtinuit, ut etiam agri fecundi in emphiteusim
darentur. Emphyteusis ius in agro vectigāli.

1
Curator, ōris m – опікун, піклувальник, управитель (лат. сurо, āre, āvi,
ātum – піклуватися, доглядати) – у римському приватному праві піклувальник
майна осіб, які самі не спроможні управляти ним, або майна, яке тимчасово не
має власника. Розвиваючись під впливом опіки, кураторство перейняло від неї
деякі ознаки, зокрема, піклування про особу підопічного. Кураторство набуло
поширення і в публічному праві піклування про постачання продовольства,
особливо хліба, організацію громадських ігор, громадського будівництва, про
транспорт, поліцію, пожежну і нічну служби. За часів республіки куратори
виконували також певні адміністративні функції, зокрема відали фінансами
міст, водопостачанням та ін. У сучасному приватному праві куратор – це особа,
якій доручено нагляд чи опіку над кимось або чимось (наприклад, нагляд за
навчанням, за ходом робіт). Куратором називають також студента-медика, який
доглядає хворого в лікарні.
200
2
Виникнення безіменних контрактів (contractus innomināti) пов’язане
наданням майна, яке може полягати в передачі речі або в здійсненні якої-небудь
дії. Безіменні контракти в кодифікації Юстиніана зводять до чотирьох основних
груп. 1. Я передаю тобі право власності на річ з метою, аби ти мені передав право
власності на іншу річ – do, ut des. 2. Я передаю тобі право власності на річ з метою,
аби ти виконав певну дію на мою користь, надав мені певну послугу тощо – do,
ut facias. 3. Я здійснюю на твою користь певну дію з метою, аби ти мені передав
право власності на певну річ — facio, ut des. 4. Я здійснюю на твою користь певну
дію з метою, аби ти здійснив на мою користь також певну дію – facio, ut facias.
3
Glossator, ōris m – глосатор (від д.-гр. glossa – застаріле або рідкісне слово,
яке потребує пояснення), юрист (професор, доктор права або студенти), який
займався римським правом у середньовічній Європі за традицією, розвиненою
в Болонському університеті. Названо так за переважною формою їхніх праць,
глосит. Твори глосаторів, як і їхнє викладання, мали різний вигляд. Крім
з’ясування змісту окремих слів і виразів (глоса в прямому значенні), вони іноді
з’ясовували окремі місця за допомогою прикладів, витягували загальні положення
з пояснень тощо. Усі ці види пояснень послугували підставою до окремих
збірників, велика кількість яких і є підсумком роботи глосаторів. Школа права
глосаторів була поширена в Італії, Франції та Німеччини в XI–XIII ст. Результати
праць усієї школи глосаторів систематизував Аккурсіус, який написав загальний
коментар до юстиніанових збірників під заголовком “Glossa ordinaria”. В історії
науки римського права глосатори мають важливе значення, їм належить заслуга
первинного ознайомлення Європи з римським правом у його повному і чистому
вигляді. Одним з перших глосаторів був Ірнерій.
4
Ірнерій (лат. Irnerius, бл. 1050 – після 1125) – один з перших глосаторів, один
з основоположників західноєвропейського вивчення римського права, професор
права Болонського університету. Ірнерій (іноді званий Варнерій, Вернерій,
Гарнерій) є родоначальником і засновником школи глосаторів у Болоньї, що
пізніше став університетом. Водночас відомо, що ще до Ірнерія юристи займалися
римським правом (зокрема, Пепо (Пепіно)). Заслуга Ірнерія в тому, що він був
одним з перших, хто зацікавився античною спадщиною Візантійського імператора
Глосатор Ірнерій
201
Юстиніана Великого і став розшифровувати його

працю “Corpus іuris сivilis”, причому не тільки першу
частину Інституції а й найголовнішу, центральну
частину – Дигести, або Пандекти.
Датою заснування Болонського університету
вважають відкриття публічних лекцій Ірнерія з
права 1088 р. Спочатку університет був юридичним
навчальним закладом, де викладали римське і
канонічне право. У XIV ст. створено факультети
філософії, медицини та теології. Серед видатних
учнів університету – Данте Аліг’єрі, Ф. Петрарка,
М. Коперник, Л. Гальвані, Г. Марконі, Еразм
Роттердамський та ін.
5
Emphyteusis, is f – довготермінова (спадкова) оренда, емфітевзис. Формування
цього інституту в римському праві було зумовлене прагненням перетворити
необроблені великі наділи землі в продуктивні сільськогосподарські угіддя. Мав
риси грецького (назва його теж грецького походження), італійського і східного
інституту користування чужою землею для сільськогосподарського обробітку,
уважали не обмеженою терміном орендою, яка надавала право на річ, що
захищали спеціальним позовом. Отже, емфітевзис – довгострокове, відчужуване
й успадковуване право користування чужою землею сільськогосподарського
призначення. Це право не обмежувалося термінами, тому його називали вічним
правом. Обумовлювали емфітевзис договором та іншими правочинами.

Декан (лат. decānus, i m – букв. десятник, старший над десятьма, від decem
– десять) – керівник факультету у вищому навчальному закладі. Здійснює
керівництво за допомогою органу адміністративно-навчального управління –
деканату.
Доцент (лат. docens, ntis – той, що навчає, від doceo, ēre, docui, doctum –
навчати) – учене звання викладачів вищих навчальних закладів в Україні
та інших країнах, що виконують функцію університетських лекторів; учене
звання співробітників наукових установ; посада у вищих навчальних закладах.
Учене звання доцента присвоюють учені ради, звання доцента засвідчують
атестатом Міністерства освіти і науки України.
Кафедра (лат. cathedra, ae f (із гр.) – крісло, крісло викладача) – базовий
структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів,
факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з
однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних
дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність
за певним напрямом.
Професор (лат. professor, ōris m – викладач, вчитель, професор) — вчене
звання і посада викладача вищого навчального закладу або наукового
202
співробітника науково-дослідної установи. Офіційний статус з XVI ст.

(уперше в Оксфордському університеті). Професор – це викладач високого
рівня компетентності, який є експертом у певній галузі науки чи мистецтва.
Термін “професор” уперше почали вживати в Римській імперії (середина
І ст. до н. е. – кінець V ст.), де професорами називали вчителів граматичних
шкіл, учителів-наставників. Згодом професорами називали вчителів духовних
шкіл, а з XII ст. – викладачів університетів. Термін “професор” був синонімом
учених ступенів магістра чи доктора наук.
Ректор (лат. rector, ōris m – правитель, керівник, від rego, ĕre, rexi, rectum – управляти)
– керівник вищого навчального закладу (університету, інституту).
Університет (лат. universĭtas, ātis f – цілісність, сукупність, об’єднання
(людей), колектив, корпорація) – автономний вищий навчальний
заклад, тип якого виробився в Європі за середньовіччя. В університеті
об’єднують низку факультетів для підготовки фахівців високої кваліфікації
з точних, природничих і гуманітарних наук.
Факультет (від лат. facultas, ātis f – спроможність, здатність) – основний
організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого
навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об’єднує
відповідні кафедри і лабораторії. Цю назву почали використовувати
ще у середньовічних університетах, коли створилися умови для
підготовки фахівців за різними напрямами. У цивільних вищих закладах
освіти факультет очолює декан, у силових – начальник.

Caveant consŭles, ne quid res publica detrimenti capiat. Нехай консули виявляють
пильність, щоб держава не зазнала шкоди (формула надзвичайного стану в Римі).
Prima lex iustitiae, ne quid falsi dicat. Перший принцип (закон) правосуддя, щоб
не допустити неправди.
Legĭbus omnes servīmus, ut libĕri esse possĭmus (Сic.). Ми всі служимо законам,
щоб бути вільними.

Edĭmus, ut vivāmus, non vivĭmus, ut edāmus (Socr.) Ми їмо, щоб жити, не живемо,
щоб їсти.
Aequum est, ut quis participāvit lucrum, participet et damnum (Ulp.). Справедливо
є, щоб хто розділив прибуток, нехай розділить і втрату.
Inter se fidem et iusiurandum dare. Між собою мати довіру і скріплювати
присягою.
203
Vocabularium
ac а також, і потім facio, ĕre, feci, factum робити, діяти
aequum рівно, справедливо falsus, a, um неправдивий, брехливий
ager, agri m поле fecundus, a, um врожайний, багатий,
aliquis, aliquid будь-хто, будь-що плодовитий
antiquus, a, um давній, стародавній foedus, ĕris n договір
appello, āre, āvi, ātum називати fortunātus, a, um щасливий, успішний
auctorĭtas, ātis f вплив, значимість, fructĭfer, fĕra, fĕrum врожайний,
авторитет плодоносний
Bononia (nunc Bologna) м. Болонья Germanus, i m германець
Bononiensis, e болонський habeo, ēre, habui, habĭtum мати (habiti sunt
brevis, e короткий вважалися)
capio, ĕre, cepi, captum приймати, брати hoc modo таким чином
causā (Abl.) з причини, для, ради hodie сьогодні
caveo, ēre, cavi, cautum пильнувати, icio, icĕre, ici, ictum (foedus) укладати
уживати заходів щодо безпеки договір
cavillatio, ōnis f словесне хитросплетіння idem, eădem, idem той самий
certus, a, um певний illustro, āre, āvi, ātum освітлювати
coepio, ere coepi, coeptum починати(ся) incolo,ĕre, colui, cultum населяти
cognomĭno, āre, āvi, ātum іменувати, incultus, a, um необроблений
називати iniuria, ae f несправедливість
commentarius, ii m тлумачення, коментарій insitio, ōnis f прищеплення, час щеплення
concredo, ĕre, dĭdi, dĭtum довіряти instaurātor, ōris m відновник
conditio, ōnis f приготування, створення instituo, ĕre, tui, ūtum встановлювати,
constituo, ĕre, constitui, tutum засновувати
встановлювати interpretor, āri, ātus sum тлумачити,
сultus, us m обробіток, догляд пояснювати
Cures, ium m Кури, давня столиця сабінян ităque отже, таким чином
curo, āre, āvi, ātum турбуватися libĕri, ōrum m діти
damnum, i m збиток, втрата Livius Titus Тіт Лівій (59 р. до н. е. –
detrimentum, i n збиток, втрата 17 р. н. е.), автор римської історії “Від
disputatio, ōnis f розгляд, обговорення заснування Рима” (Ab urbe condĭta)
doceo, ēre, docui, doctum навчати locus, i m (plur. loci et loca) місце
doctor, ōris m учитель, викладач longus, a um довгий
dominium, ii n володіння, власність lucerna, ae f свічка, світильник, лампада
duodecĭmus, a, um дванадцятий lucrum, і n вигода, прибуток, нажива
dux, ducis m вождь modus, i m міра, спосіб? hoc modo таким
edo, edĕre, edi, esum (essum) їсти способом
educo, āre, āvi, ātum виховувати mutatio, ōnis f переміна, зміна
emphyteusis, is f довготермінова (спадкова) natio, ōnis f національність
оренда, емфітевзис nomĭno, āre, āvi, ātum називати
erudītus, a, um освічений obtineo, ēre, ui, tentum мати, тримати,
evidenter очевидно, явно зберігати
excello, ĕre, cellui, celsum виділятися, olim колись
перевищувати oppĭdum, i n місто
204
opto, āre, āvi, ātum бажати, хотіти Sabinus, i m сабін

participo, āre, āvi, ātum бути saecŭlum, i m століття
співучасником, мати частку saluto, āre, āvi, ātum вітати
pensio, ōnis f платіж, внесок servio, īre, īvi, ītum служити
per (Acc.) через, під час simul одночасно
perduco, ĕre, duxi, ctum приводити singŭlus, a, um окремий
perītus, a, um досвідчений sive або
perpetuum назавжди soleo, ēre, solĭtus sum мати звичку
philosophus, a, um філософський solvo, ĕre, solvi, solūtum позбавляти,
placeo, ēre, placui, placĭtum подобатися відпускати
plantatio, ōnis f насаджування, плантація studium, ii n старання, прагнення, наука
planto, āre, āvi, ātum насаджувати tempestas, ātis f час, пора, період
possum, posse, potui могти, мати силу tempus, ǒris n час
postea пізніше tracto, āre, āvi, ātum роздумувати,
postĕrus, ěra, ěrum (post) наступний, in пояснювати
postĕrum у майбутньому trado, ĕre, dĭdi, dĭtum передавати
postŭlo, āre, āvi, ātum вимагати universĭtas, ātis f цілісність, сукупність,
praedium, ii n земельна ділянка, наділ об’єднання (людей), колектив,
praesidens, ntis m голова, президент корпорація
pristīnus, a, um попередній, старий, universus, a, um весь, цілий, взятий у
старовинний сукупності
рro (Abl.) за unusquisque, unaquaeque, unumquodque
promiscue змішано, разом, спільно кожен, будь-який
proprius, a, um своєрідний, власний utĭlis, e корисний
publicĭtus всенародно, відкрито, публічно valeo, ēre, lui, itum бути здоровим, мати
Quirītes, ium m квірити, торжественне силу, мати значення
найменування римського народу vapŭlo, āre, āvi, (atūrus) бути побитим,
quis хто зазнати поразки
quoad доки vectīgal, ālis n прибуток
ratio, onis f рахунок, вигода vel або
reddo, ĕre, dĭdi, dĭtum повертати назад verum правдиво
regno, āre, āvi, ātum царювати vinco,ĕre, vici, victum перемагати
retineo, ēre, tinui, tentum затримати vivo,ĕre, vixi, victum жити
Romŭlus, i m Ромул voco, āre, āvi, ātum кликати
205
Lectio vicesǐmа tertia (XXIII)
Thema: PERFECTUM ET МИНУЛИЙ І ДАВНОМИНУЛИЙ

PLUSQUAMPERFECTUM ЧАС ДОКОНАНОГО ВИДУ
CONIUNCTĪVI УМОВНОГО СПОСОБУ
ACTĪVI ET PASSĪVI АКТИВНОГО I ПАСИВНОГО СТАНУ.
ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ
ЧАСУ ЗІ СПОЛУЧНИКОМ CUM
Cum tacent, clamant (Сic.)
М Е ТА
Знати:
- правило утворення форм минулого і давноминулого часу доконаного
виду умовного способу активного і пасивного стану від дієслів першої–
четвертої дієвідмін;
- сполучник підрядних речень часу та вживання часів у цих підрядних речен-
нях;
Уміти:
- утворити та провідміняти дієслово у coniunctivus perfectі та plusquamper-
fecti activi et passivi;
- перекладати речення і тексти з кон’юнктивом з латинської мови україн-
ською;
Perfectum coniunctīvi actīvi et passivi

Минулий час доконаного виду умовного способу
активного i пасивного стану
Actīvum
Форми минулого часу доконаного виду умовного способу активного стану
утворюють додаванням до основи перфекта суфікса -eri- та особових закінчень
(-m, -s, -t, -mus, -tis, -nt).
Singulāris
Persona I II III IV
1 accusav-ĕri-m possed-ĕri-m defend-ĕri-m audiv-ĕri-m
2 accusav-ĕri-s possed-ĕri-s defend-ĕri-s audiv-ĕri-s
3 accusav-ĕri-t possed-ĕri-t defend-ĕri-t audiv-ĕri-t
206
Plurālis
Persona I II III IV
1 accusav-erĭ-mus possed-erĭ-mus defend-erĭ-mus audiv-erĭ-mus
2 accusav-erĭ-tis possed-erĭ-tis defend-erĭ-tis audiv-erĭ-tis
3 accusav-ĕri-nt possed-ĕri-nt defend-ĕri-nt audiv-erĭ-nt
Passīvum
Форми минулого часу доконаного виду умовного способу пасивного
стану утворюють поєднанням дієприкметника минулого часу пасивного стану
(participium perfecti passivi) з допоміжним дієсловом sum, esse, fui у формах
кон’юнктива теперішнього часу.
Зразки відмінювання дієслів першої–четвертої дієвідмін
І
1 accusātus, -a,-um sim accusāti, -ae,-a simus
2 accusātus, -a,-um sis accusāti, -ae, -a sitis
3 accusātus, -a, -um sit accusāti, -ae, -a sint
II
1 possessus, -a, -um sim possessi, -ae, -a simus
2 possessus, -a, -um sis possessi, -ae, -a sitis
3 possessus, -a, -um sit possessi, -ae, -a sint
III
1 defensus, -a, -um sim defensi, -ae, -a simus
2 defensus, -a, -um sis defensi, ae, -a sitis
3 defensus, -a, -um sit defensi, -ae, -a sint
IV
1 audītus, -a, -um sim audīti, -ae, -a simus
2 audītus, -a, -um sis audīti, -ae, -a sitis
3 audītus, -a, -um sit audīti, -ae, -a sint
207
Perfectum coniunctīvi
1 fu-ĕri-m fu-erĭ-mus
2 fu-ĕri-s fu-erĭ-tis
3 fu-ĕri-t fu-ĕri-nt
Plusquamperfectum coniunctīvi actīvi et passivi

Давноминулий час доконаного виду умовного способу
активного і пасивного стану
Actīvum
Форми давноминулого часу доконаного виду умовного способу активного
стану утворюють додаванням до перфектної основи суфікса -isse- і закінчення
(-m, -s, -t, -mus, -tis, -nt)
Singulāris
Persona I II III IV
1 accusav -isse-m possed-isse-m defend-isse-m audiv-isse-m
2 accusav -isse-s possed-isse-s defend-isse-s audiv-isse-s
3 accusav-isse-t possed-isse-t defend-isse-t audiv-isse-t
Plurālis
1 accusav-issē-mus possed-issē-mus defend-issē-mus audiv-issē-mus
2 accusav-issē-tis possed-issē-tis defend-issē-tis audiv-issē-tis
3 accusav-isse-nt possed-isse-nt defend-isse-nt audiv-isse-nt
Passīvum
Форми минулого часу доконаного виду умовного способу пасивного
стану утворюють поєднанням дієприкметника минулого часу пасивного стану
(participium perfecti passivi) з допоміжним дієсловом sum,e sse, fui у формах
кон’юнктива минулого часу недоконаного виду.
I
1 accusātus, -a,-um essem accusāti, -ae,-a essēmus
2 accusātus, -a,-um esses accusāti, -ae, -a essētis
3 accusātus, -a, -um esset accusāti, -ae, -a essent
208
II
1 possessus, -a, -um essem possessi, -ae, -a essēmus
2 possessus, -a, -um esses possessi, -ae, -a essētis
3 possessus, -a, -um esset possessi, -ae, -a essent
III
1 defensus, -a, -um essem defensi, -ae, -a essēmus
2 defensus, -a, -um esses defensi, -ae, -a essētis
3 defensus, -a, -um esset defensi, -ae, -a essent
IV
1 audītus, -a, -um essem audīti, -ae, -a essēmus
2 audītus, -a, -um esses audīti, -ae, -a essētis
3 audītus, -a, -um esset audīti, -ae, -a essent
Plusquamperfectum coniunctīvi
1 fu-isse-m fu-issē-mus
2 fu-isse-s fu-issē-tis
3 fu-isse-t fu-isse-nt
Підрядні речення часу зі сполучником cum

Підрядні речення часу, які вводять сполучником cum, розрізняють як сum
historĭcum або narratīvum (історичне або розповідне) і сum temporālе (часове).
Сum historĭcum або narratīvum (історичне або розповідне) вживають для
опису подій, в оповіданнях, в історіях тощо, воно виражає не лише час дії, а й
причину, тому присудок ставлять у coniunctīvus imperfecti або plusqumperfecti.
Imperfectum coniunctīvi означає дію, одночасну з дією головного речення;
plusqumperfectum coniunctīvi означає дію, попередню щодо дії головного речення.
Наприклад:
209
Cum scripta iurisconsultōrum colligerentur, plurimae iuris quaestiōnes controversae

a Iustiniāno singularĭbus constitutionĭbus mutātae aut decisae sunt – Коли були зібрані
книги (написане) юристів, багато спірних питань (положень) були змінені або
відкинені Юстиніаном окремими постановами.
Cum temporālе (часове) визначає тільки час, коли відбувається дія головного
речення. У головному реченні уживають часто такі слова: eo die, eo tempǒre, tum,
tunc etc. У підрядних реченнях уживають indicatīvus. Наприклад:
Amīcus tum venit, cum otium habet – Друг приходить тоді, коли має вільний
час.
Cum tacent, clamant (Сic.) – Коли мовчать, кричать.
Вправи
1. Провідміняйте в perfectum et plusquamperfectum coniunctīvi actīvi et
passīvi дієслова:
1) saluto, āre, āvi, ātum; augeo, ēre, auxi, auctum;
2) condo, ĕre, dĭdi, dĭtum; aperio, īre, ui, rtum.
1. Коли Цицерон говорив промову в сенаті, сенатори уважно слухали
(промова – oratio, ōnis f).
2. Аудиторія була наповнена студентами, коли прийшов учитель
(наповнювати – impleo, ēre, implēvi, implētum).
3. Коли суддя вислухав другу сторону, тоді прийняв рішення
(брати, приймати – capio, ĕre, cepi, captum; рішення – consilium, i n).
1. Nostris temporĭbus, cum apud plurĭmos popŭlos legum codĭces omne ius privātum
complectentes pro solo iuris fonte sint santici, ius Romānum legis vim habēre desiit.
2. Cum dominium ex iure Quiritium et dominium in bonis habēre vim desiit, dominium
ex iure privātum erat. 3. Cum reus moram facit, et fideiussor1 tenētur (Paulus). 4. Artes
et littĕrae florent eo tempǒre, cum arma tacent.
De plebiscītis
Plebiscītum est decretum plebis, plebiscīta erant leges, quas plebei sine patriciis in
tribūtis comitiis, rogante tribŭno, ferēbant. Plebiscīta primum solos plebeios tenēbant,
donec legĭbus Horatia et Valeria statuerentur, ut, quod tributim plebs iussisset, popŭlum
tenēret; quod postea per leges Publiliam et Hortensiam confirmātum est. Plurimae leges
ius privātum spectantes plebiscīta sunt, nec summa laus iis denegāri potest. Tribūnis
certe illud senatōres, cum temporĭbus libĕrae reipublicae maiora gerĕrent, relinquēbant,
ut iuris civīlis curam habērent. Plebiscīta sicuti leges nomen ab eo accipiēbant, cuius
210
rogatiōne lata erant, veluti lex Aquilia, Plaetoria, cetera. Sub imperatorĭbus nulla amplius
plebiscītа fiēbant.
De auctoritāte iurisconsultōrum apud Romānos
Iurisperīti, cum summis honorĭbus haberentur, magna eōrum erat auctorĭtas; nulla
tamen lex de hoc aliquid praecepĕrat: doctissĭmus et gravissĭmus quisque iurisconsultus
in foro nomĭnis sui pondĕre et fama valēbat, eiuque sententiae et opiniōnes recipiēbatur.
Sub Augusto autem ea in re mutatio facta est. Hic enim imperātor constituit, ut
iurisconsulti ex sua auctoritāte respondērent; de cuius constitutiōnis ratiōne interpretes
non consentiunt, iudĭces eōrum sententias sequi debuērunt. Sub Hadriāno responsa
prudentium, quibus permissum erat iura condĕre, legis vicem obtinuērunt, si omnium
sententiae in unum concurrĕrent. Post hunc imperatōrem, illōrum iurisconsultōrum
praecipua fuit auctorĭtas. Scripta eorum in foro iudĭces et magistrātus consulěre
solebant; Post Alexandrum Sevērum iuris scientia cecĭdit, in dies libri iurisconsultōrum
maiōre pondĕre fuērunt. Cum antiquae leges perdifficĭle intelligerentur, controversaque
quaestiōnes ipsi iudĭces decidĕre non valērent, hinc factum est, ut quaedam prudentium
scripta tanquam leges haberentur, veluti Pauli receptārum sententiārum libri. Soli postea
iuris fontеs in iuris scholis a professorĭbus explicavērunt, qui in foro allegabantur. Postea
imperātor Valentiniānus III quique scriptōrum opĕra principalĭter consulenda sancīvit,
omniumque inter se auctoritātem definit; sunt illi Ulpiānus, Paulus, Gaius, Papiniānus
et Modestīnus. Necessario igĭtur factus est, ut Iustiniānus, cum ius Romānum eiusque
studium reformāret, praecipuam in eo ponĕret operam, ut optĭma quaeque ex scriptis
illis colligĕret, vetĕremque iurisprudentiam omnis sui iuris constituĕret fundamentum.
De Iustiniāno imperatōre
Iustiniāni nomen, legĭbus eius per totum terrarium orbem propagātis, immortāle
factum; magnum eum adeo historia appelābat. Сum ius Romānum colligēret in
“Digestis”, constituit fundamentum sui iuris ex vetĕre iurisprudentiā. Digesta est collectio
fragmentōrum ex libris celeberrimōrum iurisconsultōrum exhaustōrum, quam Justiniānus
per Triboniānum sedecimque alios iuris perītos componi iussit, iurisprudentiae eius studii
conservandi et emendandi causa facta sunt. Imperātor Iustiniānus studia iuridiciāles3 in
Constantinopoli condĭdit. Iustinianus virtutĭbus ornātus, philosophiae bonisque artĭbus
iuvenis magnam operam navabat, easque sеmper coluit. Splensissĭma extruit aedificia,
inter quae templum S. Sophiae celeberrĭmum erat. Imperium Romānum bene constituit,
ipse laborĭbus et negotiis publĭcis nullo modo cessāvit. Has laudes autem criminĭbus non
raro maculāvit: nimium vanae gloriae cupĭdus, aerarium sumtĭbus immensis exhausit,
leges adeo,pretio accepto, tulit et abolēvit.
211

1
Fideiussor, oris m – поручитель (від fide-iubeo, ere, iussi, iussum – виступати
поручителем гарантувати, ручатися), гарант, який відповідав солідарно з головним
боржником. Міг ручатися за будь-яку вимогу (у III ст. також і за obligatio ex
delicto). Порука була в Римі поширеною формою забезпечення зобов’язань.
Тут позначалися, як і взагалі в праві, соціально-економічні умови римського
суспільства. Багаті рабовласники були не проти виступати поручителями тому,
що ставили цих осіб, які потребували поручительства, в залежність від себе,
набуваючи таким чином і зайві голоси при виборах і інші можливості кращого
використання свого впливу. Крім того, надаючи такого роду ”послугу” біднякові,
багатий поручитель фактично вмів винагородити себе за це у формі прямої
експлуатації боржника, за якого він ручався.
2
Plebiscitum, i n (plebis scitum – постанова, рішення народу) – плебісцит,
ухвала зборів плебеїв. Важливим елементом римського права плебеї зробили
плебісцит – постанову, яку ухвалювали загальними зборами плебеїв і яка набувала
сили закону для всіх римлян. Улітку 287 р. до н. е., коли патриції розробили проект
нового військового законодавства, за яким обмежувались права плебеїв, після
опублікування цього законопроекту плебеї вирішили піти з Рима на знак протесту
і так паралізувати господарське життя міста. Зібравшись за межами міста, плебеї
призначили свого диктатора. Ним став Квінт Гортензій. Плебс також постановив
розробити власне військове законодавство на противагу патриціанському. Згідно
з цим законом Гортензія (lex Hortensia), рішення плебейських зборів (плебісцитів)
набували сили закону без ухвали Сенату й були обов’язковими для всіх римлян –
не тільки для плебсу, а й для патриціїв. Посланці плебеїв прийшли до патриціїв,
подали їм свій законопроект і сповістили, що повернуться в місто лише після
того, як цей закон буде ухвалено. Щоб не допустити економічного занепаду Рима,
патриції погодились на всі умови плебсу. Плебісцити, які 287 р. до н. е. набули
законодавчої сили, зумовили припинення станової боротьби в Римі й одночасно
сприяли процвітанню міста. Саме ці плебісцити й слугували прообразом
тих референдумів та опитувань громадян, які проводять сьогодні в багатьох
демократичних державах Європи і які є, напевно, найважливішим інструментом
прямої участі народу в процесі прийняття політичних рішень.
3
Studia iuridiciāles (юридичні школи, навчання права). Юстиніан, видаючи
Дигести, в особливій конституції визначив характер і порядок викладання в
юридичних школах. Матеріалом для викладання мали слугувати тільки зазначені
вище збірники. Викладання повинно було тривати п’ять років. У перший рік учні
мали засвоїти Інституції і першу частину Дигестів (7 книг), у другий, третій і
четвертий – різні частини Дигестів в точно визначеному порядку; y п’ятий рік –
Кодекс Юстиніанa. Право викладали тільки у двох школах – у Константинополі і
Беріті (суч. Бейрут), юридичні школи в Олександрії, Цезарії та інших місцях були
закриті.
212

Систематизація (гр. systema, ătis n – з’єднання, цілісність) – це впорядкування
нормативно-правових актів з метою зручності в користуванні, внесення
коректив у них і пристосування до змін, які відбулись в економічному і
політичному житті суспільства, заміна старих нормативних актів новими,
комп’ютеризація їх. Систематизацію законодавства почали проводитись давно.
Історії відомі чотири головні види систематизації: консолідація, інкорпорація,
кодифікація, створення Зводу законів.
Консолідація (лат. consolidatio, ōnis f – зміцнення, згуртування, об’єднання,
від сon-solido, āre, āvi, ātum – зміцнювати) – це поєднання, об’єднання
нормативних актів різних епох і пристосування їх до нових економічних та
політичних відносин. Наприклад, у багатьох країнах Європи в XVI–XVII ст.
відбулася рецепція (пристосування) римського цивільного права до нових
відносин. Консолідацію широко використовували в Англії. У римському
праві консолідація – це об’єднання права власності і права користування нею
в одних руках.
Інкорпорація (лат. incorporatio, ōnis f – включення до складу чогось, втілення,
приєднання) – вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні
їх у збірники, у певному порядку без зміни змісту. За юридичною силою може
бути офіційною (державною) та неофіційною (кожна організація чи юрист
самі проводять систематизацію). За обсягом буває генеральна (загальна),
галузева, міжгалузева, спеціальна (за інститутами права). За критерієм
об’єднання нормативних актів – предметна, хронологічна, за суб’єктами (хто
приймав ці акти).
Кодифікація (лат. codex, ĭcis m – стовбур, книга) – це така систематизація або
впорядкування нормативних актів, яка пов’язана із переробкою їхнього
змісту. Кодифікація з огляду на це може бути тільки офіційною. За обсягом
вона буває галузева, міжгалузева, спеціальна; за формою вираження – основи
законодавства, кодекси, статути, закони, положення тощо.
Звід законів — це така систематизація, яка охоплює всі види систематизації
(інкорпорацію, кодифікацію), у тім числі прийняття нових актів, яких не було
ранішe.

Dominium ex iure Quiritium. Квіритська власність (привілей римського
громадянина, панування по праву квіритів).
Dominium in bonis habēre. Бонітарна (або преторська) власність (претор своїм
едиктом усуває суперечності у цивільному праві).
213
Dominium ex iure privātum. Приватна власність. (Відмінності в правовому режимі

різних видів власності в епоху Юстиніана повністю зникли. Натомість було
вироблено єдине поняття приватної власності – dominium ex iure privātum.
Характерними ознаками права приватної власності стала її належність
приватним особам (фізичним і юридичним) і безмежна можливість вилучення
нетрудового доходу за допомогою нестримної експлуатації рабів і нижчих
верств вільного населення).
Lex ferenda aut praescriptio. Законопроект.
Tenēte memoriā sententias Latinas

Manifestum non eget probatiōne. Очевидне не потребує доказів.
Non est satis unius opinio. Не є достатньо думки одного.
Omnia praeclara rara. Все прекрасне рідкісне.
Pares cum parĭbus facillĭme congregantur. Рівні з рівними найлегше сходяться.
Qui tacet, consentīre vidētur. Хто мовчить, здається, погоджується.
Vocabularium
accipio, ĕre, cepi, ceptum отримувати, consentio, īre, sensi, sensum погоджуватися,
приймати голосувати
Alexander Sevērus Олександер Север, constitutio,ōnis f постанова, конституція
римський імператор 193–211 рр. consŭlo, ĕre, sului, sultum радитися,
aliquid скільки небудь обговорювати, турбуватися, давати
allego, āre, āvi, ātum зараховувати, поради, консультувати
приймати controversus, a, um суперечливий
amplius більше decido, ĕre, cidi, - падати, спадати,
auctorĭtas, ātis f значення, вплив, спускатись
авторитет decretum, i n рішення, постанова
autem проте definio, īre, īvi, ītum обмежувати, визначати
cado, ĕre, сecĭdi, casūrus падати, пропадати denego, āre, āvi, ātum відмовлятися,
cetĕrus, a, um інший заперечувати
capio, ĕre, cepi, captum брати, приймати, donec доки
отримувати explĭco, āre, āvi, ātum розвивати, викладати,
certe напевно, справді пояснювати
colligo,ĕre, legi, lectum збирати, стягувати, facio, ĕre, feci, factum робити, виконувати
укладати fero, ferre, tuli, latum нести, виносити
comitia, orum n коміції, народні збори fons, ntis m джерело, початок,
concurro,ĕre, curri, cursum сходитися, першопричина
збігатися gero, ĕre, gessi, gestum нести, здійснювати
condo, ĕre, dĭdi, dĭtum творити, gravis, e важливий, впливовий
засновувати habeo, ĕre, ui, itum мати, володіти
confirmo, āre, āvi, ātum зміцнювати Hadrianus, i m Адріан, римський імператор
117–138 рр.
214
hinc звідси, з цього місця, з цього часу recepto, āre, āvi, ātum брати знову, приймати
honor, oris m честь, шана, почесть знову (назад)
in foro esse займатися державними recipio, ĕre, cēpi, ceptum знову брати, знову
(судовими) справами приймати
intellĕgo, ĕre, lexi, lectum розуміти, relinquo, ĕre, liqui, lictum залишати,
пізнавати дозволяти
interpres, etis m пояснювач, тлумач rescribo, ĕre, scripsi, rescriptum давати
iubeo, ēre, iussi, iussum наказувати відповідь
iurisconsultus, i m правознавець, юрист, respondeo, ēre, spondi, sponsum
юристконсульт відповідати
iurisperītus, i m юрист, знавець, досвідчений respondēre, ius давати поради або рішення в
у законах судових справах
laus, laudis f хвала, похвала responsum, i n відповідь
liber, ĕra, ĕrum вільний rogatio, ōnis f прохання, внесення пропозиції
nec і не, також ні (законопроект)
obtineo, ĕre, tinui, tentum займати, rogo, āre, āvi, ātum питати, просити
набувати, досягати sancio, īre, sanxi (sancivi, sancii), sanctum
opinio, ōnis f думка, пропозиція (sancitum) освячувати, оголошувати,
opus, ĕris n твір, праця узаконювати, забороняти
patricius, ii m патрицій (родова римська scriptum, i n лист, твір, книга
знать) sequor, sequi, secūtus sum слідувати
perdifficĭlis, e дуже трудний si якщо
permitto, ĕre, misi, missum посилати, sicuti як; так, як
доручати, довіряти soleo, ēre, solitus sum мати звичку
plebeius, i m плебей solus, a, um тільки один, єдиний
plebiscītum, i n (plebis scitum – постанова, specto, āre, āvi, ātum дивитися
рішення народу) плебісцит, ухвала зборів statuo, ĕre, ui, tūtum ставити, постановляти,
плебеїв вирішувати
plebs, is f плебс, простий, народ sub (Abl.) під, внизу, під час
plurĭmus, a, um дуже численний summus, a, um найвищий
pondus, ĕris n вага, значення, вплив, tamen однак
важливість tamquam (tanquam) начебто, неначе
pono, ĕre, posui, posĭtum класти teneo, ēre, tenui, tentum тримати
postea після tributim по трибах
praecipio, ěre, cepi, ceptum приписувати, tribūtus, a, um розділений, організований за
рекомендувати трибами
praecipue ocoбливо Valentiniānus, i m Валентиніан, ім’я трьох
praecipuus, a, um виключний, особливий, римських імпереторів, Valentinianus III
видатний син Констанція ІІІ, 425–455 рр.
principalĭter особливо, переважно valēo, ēre, ui, ĭtum бути здоровим, мати
prudens, ntis розумний, розсудливий значення
quaestio, ōnis f питання vicem подібно, як
quisque кожен
215
Lectio vicesǐmа quarta (XXIV)
Тhема: ПІДРЯДНІ УМОВНІ РЕЧЕННЯ
Si vis pacem, para pacem
М Е ТА
Знати:
- сполучники умовних речень;
- уживання часів у підрядних умовних реченнях;
Уміти:
- визначати види підрядних умовних речень;
- перекладати речення і тексти з латинської мови;
Для цього типу складнопідрядних речень характерне те, що підрядне речення

містить передумову, з якої як наслідок випливає дія головного речення. Підрядні
умовні речення вводять сполучниками si (якщо), nisi, si non (якщо не, якщо б
не, коли б не). Сполучник nisi заперечує умову загалом, а якщо треба висловити
заперечення до окремого слова, то вживають si non. У латинській мові є три види
умовних речень: реальний (modus reālis), можливий (modus potentiālis), нереальний
(modus irreālis) вид.
Мodus reālis
Реальний вид – це вид умовних речень, у яких зазначають, що дія головного
речення відбувається, якщо умова у підрядному реченні є реальною. В умовних
реченнях такого виду вживають індикатив усіх часів. Крім того, у головному
реченні може стояти імператив або інша форма присудка, допустима в головному
реченні. Наприклад:
Si interrŏgat, respondeo – Якщо він запитує, я відповідаю.
Si interrogābat, respondēbam – Якщо він питав, я відповідав.
Si interrogāvit, respondi – Якщо він спитав, я відповів.
Si interrogābit (interrogavěrit), respondēbo – Якщо він буде питати, я
відповідатиму.
Modus potentiālis
У можливому виді головне і підрядне речення означають дію, що за певних
умов може або могла б відбутись. Тут у головному і підрядному реченнях вживають
coniunctīvus praesentis або perfecti.
216
Coniunctīvus praesentis виражає можливу дію недоконаного виду, coniunctīvus

perfecti – можливу дію доконаного виду. Наприклад: Si hoc dicas, erres – Якщо б
ти це говорив, ти б не помилявся. Si hoc dixěris, erravěris – Якщо б ти це сказав,
ти помилився б.
Modus irreālis
Нереальний вид означає дію, неможливу для здійснення в теперішньому
або минулому часі. У головному і підрядному реченнях уживають coniunctīvus
imperfecti або plusquamperfecti.
Сoniunctīvus imperfecti виражає дію недійсну або неможливу тепер,
coniunctīvus plusquamperfecti – неможливу в минулому. Наприклад: Si hoc scīrem,
dicěrem – Якщо б я це знав, я сказав би. Si hoc scissem, dixissem – Якщо б я це був
знав, я б був би сказав.
У головному реченні modus irreālis іноді ставлять indicatīvus imperfecti або
plusquamperfecti. Це буває тоді, коли присудок у головному реченні виражений
дієсловами зі значенням ,“можу”, “повинен’’.
Вправи
1. Провідміняйте у coniunctīvus praesentis, imperfecti, perfecti et
plusquamperfecti такі дієслова:
servo, āre, āvi, ātum – зберігати; trado, ěre dĭdi, dĭtum – передавати.
1. Якщо претор запитує, громадяни повинні відповідати.
2. Якщо ти так зробиш, то помилишся.
3. Якби він був прийшов до суду, був би розумним.
1. Si te rogo, responde mihi. 2. Si quaesivěris, invenies. 3. Faciam, si potuěro.
4. Si omnes homĭnes commūni salūti servīrent,omnes civitātes florent. 5. Scelěra etiam
si non sint deprehensa, quam fiěrent, sollicitūdo non cum ipsis abiit (Seneca). 6. Si
pace frui volŭmus, pax colenda est. 7. Matrimonium tum perpetuum est, si mutua
voluntāte iungĭtur. 8. Quis hoc credat, nisi sit pro teste vetustas. 9. Dies me defecěrit,
si omnes imperatōres enumerāre voluěrim. 10. Si quid emptum paratumque pupillis ac
viduis floret, a quaestōre perscribātur (Livius). 11. Si venisses ad exercĭtum, a tribūnis
militarĭbus vissus esses. 12. Si pro patria moriendum esset, facerēmus. 13. Si alii
consŭles essent, ad te potissĭmum, Paule, mittěrem, ut tuas mihi quam amicissĭmos
redděres. 14. Non audēres accusāre patrem, si timēres. 15. Dic, quidnam factūrus fuěris,
si eo tempŏre censor fuisses. 16. Si causas mali enumerāre velim, dies me deficiat.
17. Transeāmus ad obligatiōnes, quae ex delicto oriuntur, veluti si quis furtum fecěrit,
bona rapuěrit, damnum deděrit, iniuriam commisěrit (Gaius). 18. Si procuratōrem
deděro, nec intsrumenta mihi causae reddat, quia actiōne mihi teneātur? Et Labeo
putat mandāte eum tenēri (Dig.). 19. Si cum aurum tibi promississem, ignoranti (tibi)
quasi aurum aes solvěrim, non liberābor (Dig.). 20. Advocāti quoque, si per eos non
217
stetěrit,quonimus causam agant, honoraria redděre non debent (Paulus). 21. Si quis
venienti ad iudicium aliquid pronuntiavěrit, propter quod is necesse habuěrit ad
iudicium non venīre, tenētur ex edicto praetōris: aequissĭmum enim putāvit praetor
dolum eius coercēre, qui impedit aliquem iudicio sisti, quamvis quidam putant sibi eum
imputāre, qui credŭlus fuit (Dig.). 22. Qui sciens prudensque se pro minōre obligāvit,
si id consulto consilio fēcit, licet minōri succurrātur, ipsi tamen non succurrētur
(Paulus. 1.9.6).
LEX (LEGES) DUODĔCIM TABULĀRUM1
Tabŭla I.
Si in ius vocat, ito.
Ni it, antestamĭno, igĭtur eum capĭto.
Si calvĭtur pedemve struit, manum endo facĭto.
Si morbus aetasve vitium escit, iumentum dato.
Si nolet, arcěram ne sternĭto.
Tabŭla III.
Post deinde manus iniectio esto. In ius ducĭto.
Ni iudicātum facit aut quis endo eo in iure vindĭcit, secum ducĭto. Vincĭto aut nervo
compedĭbus. XV pondo, ne maiōre, aut si volet minōre vincĭto.
Si volet, suo vivĭto. Ni suo vivit, qui eum vinctum habebit, libras farris endo dies dato.
Si volet, plus dato.
Tabŭla IV.
Si pater filium ter venum duit, filius a patre liber esto.
Tabŭla V.
Ut legassit super pecunia tutēlave suae rei, ita ius esto.
Si intestāto morĭtur, cui suus heres nec escit, adnatus proxĭmus familiam habēto.
Si agnatus nec escit, gentīles familiam habento.
Tabŭla VI.
Cum nexum faciet mancipiumque, uti linguā nuncupassit, ita ius esto.
Si qui in …iure manum consērunt tignum iunctum aedĭbus vineave sei concapit…ne
solvĭto…dupliōne…quandoque sarpta, donec dempta erunt.
Tabŭla VII.
Viam muniunto… ni sam delapidassint, qua volet iumenta agĭto.
Si arbor ex vicini fundo vento inclinata in tuum fundum sit…de adimenda ea…agěre
potes.
218
Tabŭla VIII.
Si membrum rupit, ni cum eo pacit, talio esto.
Manu fustīve si os fregit collisitve liběro CCC, si servo CL poenam subĭto
sestertiōrum.
Si iniuriam altěri faxit, viginti quinque poenae sunto.
Si nox furtum faxit, si im occisit, iure caesus esto.
Patronus si clienti fraudem fecěrit, sacer esto.
Tabŭla IX.
…iudĭcem arbitrumve iure datum, qui ob rem dicendam pecuniam accepisse convictus
est, capĭte poenĭtur.
…eum qui hostem concitavěrit quive civem hosti tradiděrit capĭte puniri.
Interfici…indemnatum quemcumque homĭnem…(vetuērunt).
Tabŭla X.
Homĭnem mortuum in urbe ne sepelĭto neve urito.
Mulieres genas ne radunto, neve lessum funěris ergo habento.
De iure civīli
(M.Tullius Cicěro. Ex oratione “Pro A. Caecina”)
Qui ius civīle contemnendum putat, is vincŭla revellit non modo iudiciōrum sed
etiam utilitātis vitaeque commūnis (…)
Quid enim refert aedes aut fundum relictum a patre aut aliqua ratiōne habēre bene
partum, si incertum est, quae in manu tua iure mancipii sint, ea possisne retinēre, si
parum est communĭtum ius civīle ac publĭca lege contra alicuius gratiam tenēri non
potest ? Quid, inquam, prodest fundum habēre, si, quae diligentissĭme descripta a
maiōribus iura finiunt, possesiōnum, aquārum itinerumque sunt, haec perturbāri aliqua
ratiōne commutarique possunt? Mihi credĭte, maior heredĭtas unicuique nostrum venit
in isdem bonis a iure et a legĭbus quam ab iis, a quĭbus illa ipsa bona nobis relicta sunt.
Nam, ut perveniat ad me fundus, testamento alicuius fiěri potest; ut retineam, quod
meum factum sit, sine iure civīli fiěri non potest. Fundus a patre relinqui potest, ad
usucapio fundi, hoc est finis sollicitudĭnis ac pericŭli litium, non a patre relinquĭtur, sed
a legĭbus. Aquae ductus, haustus, iter, actus a patre, sed rata auctorĭtas hārum rērum
omnium ab iure civīli sumĭtur.
Quapropter non minus diligenter ea, quae a maiorĭbus accepistis, publĭca patrimonia
iuris quam privātae rei vestrae retinēre debētis, non solum, quod haec iure civīli saepta
sunt, verum etiam quod patrimonium unius incommŏdo dimittētur, ius amitti non potest
sine magno incommŏdo civĭtas.
219

1
Lex (Leges) XII tabulārum. Появу збірника стародавніх законів датують
451–450 рр. до н. е. Як засвідчують стародавні історики, запис і публікація законів
були проведені з ініціативи плебеїв, які цього наполегливо вимагали, оскільки
патриції, що захопили владу в державі, звичаї і закони тлумачили довільно і
використовували неписане право винятково в своїх інтересах. Під тиском плебеїв
у 451 р. до н. е. було обрано комісію з десяти осіб (децемвірів) для запису законів.
Незважаючи на протести плебеїв, до складу комісії ввійшли лише патриції, яким
надавали найширші повноваження. Однак упродовж року децемвіри не встигли
закінчити роботу над складанням зводу законів. Вона була продовжена наступного
року комісією в іншому складі, у неї було введено п’ять патриціїв і п’ять плебеїв.
Висічені децемвірами на 12 мідних дошках закони були встановлені у центрі
Рима для загального відома і ввійшли в історію як Закони XII таблиць. У них
зафіксовано положення і норми, що, за деякими винятками, відображали інтереси
патриціїв. Отже, плебеї мало що виграли від появи цих законів. Первісний текст
законів до нас не дійшов. Найімовірніше, вони були знищені під час завоювання
Рима галлами в IV ст. Про зміст цих законів людство дізналося з різних праць
пізніших римських авторів (юристів, істориків, політиків). У підсумку дослідники
і науковці пізніших часів достатньо повно, хоча не вичерпно, реконструювали
зміст законів. Закони XII таблиць не були кодексом у розумінні систематизованих
норм, які з достатньою повнотою регулювали правовідносини в суспільстві. Усіх
галузей права вони не охоплювали і стосувалися переважно цивільного, шлюбно-
сімейного, кримінального, судового процесу, постанов про порядок поховання.
Ці закони означали ліквідацію родоплемінних відносин, хоча елементи родового
ладу ще залишились.

Комісія (лат. commissio, ōnis f – з’єднання, зв’язок, від committo, ěre, mīsi, missum
– з’єдную, влаштовую, доручаю) – тимчасовий або постійний орган, створений
для виконання певних функцій, також для попереднього обговорення питання
і підготовки проекту, рішення чи закону.
Консиліум (лат. consilium, ii n – нарада, план, від consulo, ĕre, sului, sultum
– радитися, обговорювати) – нарада кількох лікарів однієї чи різних
спеціальностей для з’ясування стану здоров’я обстежуваного. Окрім лікарів,
на консиліум можуть бути запрошені спеціалісти в інших сферах компетенції
(наприклад, для вирішення спеціальних юридичних питань), якщо це необхідно
для правильного і всебічного розгляду й адекватного вибору діагностичної
та лікувальної тактики. Консиліум може бути скликаний за постановою
судово-слідчих органів для з’ясування питань, пов’язаних зі злочинами проти
здоров’я людини, тобто за необхідності судово-медичної експертизи.
220
Колегія (лат. сollega, ae m – товариш, колега, звідси collegium, ii n – товариство,

спільна державна служба, спільнота) – офіційно визначена група осіб, які
утворюють адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган; об’єднання
осіб деяких професій (наприклад, колегія адвокатів).
Петиція (лат. petitio, ōnis f – прохання, вимагання, від peto, ĕre, īvi, ītum –
добиватися, домагатися) – індивідуальна або колективна вимога, звернення,
пропозиція, скарга, прохання, клопотання, яке подають до органів державної
влади у письмовій формі.

Fatētur facĭnus is, qui iudicium fugit. Той, хто тікає від суду, виказує цим свою
провину.
Iudĭcis est semper in causis verum sequi. Обов’язок судді завжди шукати істину.
Iniuriam qui factūrus est, iam fēcit. Намір вчинити злочин дорівнює злочину.
Si in ius vocat, ito. Якщо (позивач) кличе тебе (відповідача) до суду, йди.
Si iudĭcas, cognosce. Якщо виносиш судове рішення, пізнай (справу).
Uti rogas. Як ти пропонуєш (позитивний голос “за”).

Si vis pacem, para bellum. Якщо хочеш миру, готуйся до війни.
Si vales, bene est, ego valeo. Якщо ти здоровий, добре є, я здоровий.
Pecŭnia est ancilla, si scis uti, si nescis, domĭna. Гроші є слугами, якщо вмієш ними
користуватися, якщо не вмієш, – панами будуть.
Si tacuisses, philosŏphus mansisses. Якщо б ти мовчав, залишився б філософом.
Si omnes consentiunt, ego non dissentio. Якщо всі погоджуються, то і я не
заперечую.
Si vis amāri, ama. Якщо хочеш, щоб тебе любили, люби.
Si sapis, sis apis (Sen.). Якщо ти розумний, будь бджолою.
Cito rumpes arcum, semper si tensum habuěris. Швидко лук зламаєш, якщо його
завжди натягнутим тримаєш.
Si fuěrit Romae, Romāno vivĭto more, si fuěris alĭbi, vivĭto sicut ibi! Якщо будеш
у Римі, живи за римським звичаєм, якщо будеш деінде, живи так, як там
живуть.
Si natūram sequēmur ducem, nunquam errabĭmus. Якщо будемо йти за природою
як за провідником, то ніколи не помилимось.
Parva sunt foris arma, nisi est consilium domi. Мало значить зброя поза державою,
якщо немає згоди вдома.
221
Vocabularium
abeo, īre, abii, abĭtum виходити, ухилятися fruor, frui, fruĭtus sum користуватися, мати
adgnātus= agnātus, i m родич (по батькові) прибуток
adĭmo, ěre, ēmi, emptum віднімати, funus, ěris n похорон
конфіскувати fustis, is m палиця
amitto, ěre, mīsi, missum втрачати gena, ae f щока
antestor, āri, ātus sum залучати у свідки gentīlis, is m родич, земляк
arcěra, ae f візок (для кволих і хворих) haustus, us m право користування водою
augeo, ēre, ausus sum наважуватися impedio, īre, īvi, ītum перешкоджати
caedo, ěre, cecĭdi, caesum бити inclīno, āre, āvi, ātum нахиляти
calvor, -, calvi вводити в оману, помилятися incommŏdum, i n шкода, збиток
coerceo, ēre, cui, cĭtum помічати, виявляти indemnātus, a, um незасуджений
commūto, āre, āvi, ātum міняти, змінювати, inicio, ěre, iēci, iectum накладати,
обмінювати схоплювати
concĭto, āre, āvi, ātum спонукати, inquam говорю, стверджую
підбурювати interficio, ěre, fēci, fectum вбивати,
consěro, ěre, serui, sertum з’єднувати, знищувати
сплітати intestāto без заповіту
contemno, ěre, tempsi, temptum нехтувати, iudicātum, i n судове рішення, вирок;
зневажати iudicātum facěre виплатити борг
convinco, ěre, vīci, victum перемагати, iumentum, i n тварина в упряжці
долати iunctus, a, um з’єднаний
credŭlus, a, um довірливий iungo, ěre, iunxi, iunctum з’єднувати,
deficio, ěre, fēci, factum втрачати, сполучати
бракувати legāre super aliqua re розпоряджатися
delapĭdo, āre, āvi, ātum очищати від щодо чогось
каменів lego, āre, āvi, ātum робити розпорядження
demo, ěre, dempsi, demptum зривати, за заповітом
видаляти lessus m плач, голосіння
deprehendo, ěre, ndi, nsum помічати, libra, ae f римський фунт
виявляти licet, licuit дозволено, можна
dimitto, ěre, mīsi, missum розсилати, morior, mori, mortuus sum вмирати,
відпускати гинути
donec доки, аж доки nervus, i m кайдани
duplio, ōnis f подвійна кількість, подвійна nexum, i n податкове зобов’язання
міра ni = nisi
endo dies щоденно nuncŭpo, āre, āvi, ātum іменувати
eo, īre, ii, itum йти occīdo, ěre, occīdi, occīsum вбивати
escit = erit orior, īri, ortus sum починати, виникати
familia, ae f тут: майно paciscor, sci, pactus sum домовлятися,
far, faris n борошно, мука миритися
faxit = fecěris patrimonium, ii n спадок, спадщина
floreo, ēre, ui цвісти perscribo, ěre, scripsi, scriptum письмово
fraus, fraudis f обман викладати, реєструвати
222
pondo = pondus, ěris n вага, значення, sto, āre, steti, statum стояти,
вплив, важливість дотримуватися
procurātor, ōris m прокуратор, намісник struo, ěre, strūxi, strūctum споруджувати
провінції subeo, īre, ii, ĭtum підлягати
pupillus, a, um підопічний succurro, ěre, curri, cursum помагати,
quando коли, коли-небудь сприяти
rado, ěre, rasi, rasum шкребти talio, ōnis f рівна відплата
rapio, ěre, ui, ptum брати, красти teneo, ēre, ui , tentum тримати
ratus, a, um затверджений, законний tignum, i n балка
revello, ěre, velli, vulsum виривати, transeo, īre, ii, ĭtum переходити, юр.
розривати порушувати закон
rumpo, ěre, rupi, ruptum ламати uro, ěre, ussi, ustum вбивати
sacer, sacra, sacrum знеславлений, usucapio, ōnis f придбання у власність
проклятий vendo, ěre, dĭdi, dĭtum продавати
saepio, īre, saepsi, saeptum обносити venum duit = vendat
огорожею, оточувати vetustas, ātis f давнина
sepelio, īre, īvi, pultum хоронити, ховати viduus, a, um позбавлений чогось,
sisto, ěre, stiti, statum забезпечувати явку одинокий
в суд vincŭlum, i n окови, кайдани
sollicitūdo, ĭnis f турбота, обов’язок vindĭco, āre, āvi, ātum вимагати за судом
sterno, ěre, strāvi, strātum вистилати vinea, ae f виноградна лоза
соломою volo,velle, volui хотіти
223
ДОДАТКИ

Абсолютний (лат. absolūtus, a, um – закінчений, повний, досконалий) – філос. абсолютна
істина – істина, що дає повне, всебічне вичерпне знання об’єктивної дійсності.
Абсурдний, абсурд (лат. absurdus, a, um – беззмістовний, безглуздий) – позбавлений
розумних підстав.
Автаркія (гр. аutarkeia − самовдоволення, самодостатність, тобто незалежність,
самостійність) – політика господарського відособлення, створення замкнутого
самодостатнього господарства в межах окремої країни або групи країн, спрямована
на максимальне обмеження імпорту, стимулювання експорту товарів і капіталу.
Автентичний (гр. autentikos − cправжній) – дійсний, правдивий; той, що ґрунтується на
першоджерелі.
Автобіографія (гр. autos − сам; bios − життя; grapho − пишу) − власний життєпис.
Автограф (гр. autos − сам; grapho − пишу) – текст, власноручно написний його автором;
власноручний підпис, напис.
Автократія (гр. autokrateia − самовладдя) – самодержавство, абсолютизм.
Автономія (гр. аutonomia − незалежність) – самоуправління; право певної територіальної
одиниці вирішувати самостійно справи внутрішнього управління відповідно до
контититуційного положення.
Агітувати, агітація (лат. agĭto, āre – приводити в рух; agitatio, ōnis f – приведення в рух)
– поширення ідеї для впливу на свідомість, настрій, суспільну активність населення з
метою переконати в чомусь або схилити до певних дій.
Адвокат (лат. advocātus, i m – захисник, адвокат), або правник, – особа, що надає
юридичну допомогу, здійснює правовий захист, провадить справу в суді.
Адміністрація (лат. administratio, ōnis f – служіння, допомога, керування, від ad-ministro,
āre, āvi, ātum – допомогати, прислуговувати) – управлінська діяльність державних
органів; орган виконавчої влади держави; керівний персонал організації.
Aкадемія (лат. Academia, ae f від гр. ’Ακαδήμεια – гай поблизу Афін, де Платон проводив
заняття зі своїми учнями) – різновид наукового або навчального закладу найвищого
рівня, а також певних товариств із почесним членством. Поняття “академія” відоме з
IV ст. до н. е.
Акт (лат. actum, i n – акт, угода) – офіційний документ, протокол, запис про який-небудь
факт. Є історичні акти, акти цивільного стану, нормативно-правові акти.
Актуальний (лат. actuālis, e − дійсний, сучасний) – актуальний, важливий на конкретний
момент.
Акцентувати (лат. accentus, us m – наголос) – ставити наголос; наголошувати; перен. ви-
сувати на перший план, виділяти яку-небудь думку у висловлюванні, повідомленні;
наголошувати.
224
Додатки
Акцептація (лат. acceptatio, ōnis f – прийняття, від ac-cepto, āre, āvi, ātum– приймати) –
юридичний акт, яким виявляється згода на прийняття якої-небудь пропозиції.
Акція (лат. actio, ōnis f – дія, діяльність, від ago, ĕre, egi, actum – робити, діяти) – публічні
суспільно-політичні дії та виступи, мета яких – привернути увагу суспільства.
Алібі (лат. alibi: alius+ibi − в іншому місці (непричетність)) − відсутність звинувачуваного
на місці злочину в момент його вчинення як доказ невинності.
Аліменти (лат. alimentum, і n − продукти, юр. утримання) – кошти на утримання, які
виплачують за законом непрацездатним членам сім’ї (дітям, батькам та ін.) особи,
пов’язані з ними відносинами спорідненості або свояцтва.
Альтернативний, альтернатива (лат. alter, ĕrа, ĕrum – один з двох, другий) – такий, що
допускає одну з двох або кількох можливостей.
Амністувати, амністія (гр. amnestia, ae f – прощення) – повне або часткове звільнення від
кримінальної відповідальності та покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні
злочинів. Відбувається за рішенням глави держави або вищого представницького
органу держави.
Апелювати, апеляція (лат. appello, āre, āvi, ātum – звертаюсь) – оскаржувати яку-небудь
судову постанову чи рішення щодо вищої судової інстанції, яка має право переглянути
справу.
Апробувати, апробація (лат. approbatio, ōnis f – схвалення, утвердження, від ap-probo,
āre, āvi, ātum – схвалювати, доводити) – з’ясування істинності, компетентна оцінка
і конструктивна критика основ, методів і результатів дослідження.
Арбітр (лат. arbĭter, tri m – спостерігач, посередник, третейський суддя, арбітр) – у
загальному значенні суддя, посередник, якого обирають сторони за взаємною
згодою або якого призначають у передбаченому законом порядку для вирішення
спору, конкретно суддя в третейському суді, суддя в арбітражному суді, спортивний
суддя в деяких видах спорту, наприклад, у футболі.
Арбітраж (лат. arbitrium, ii n – рішення арбітра, франц. arbitrage – третейський суд)
– спосіб вирішення спорів, що їх розглядають відповідні, спеціально уповноважені
на це органи — арбітражні суди тощо; суд, у якому спір вирішує суддя-посередник
(арбітр).
Аргумент (лат. argumentum, i n – доказ, висновок, аргумент) – істинне судження, за
допомогою якого в процесі логічного доведення визначають істинність тези.
Аудієнція (лат. audientia, ae f – cлухання, юр. слухання справи, судовий процес; audio, īre
– слухати) – офіційний прийом у високопоставленої особи: прийом главою держави
дипломатичного представника.
Бонус (лат. bonus, a, um – добрий) – додаткова винагорода, премія.
Вербальний (лат. verbālis, e – той, що стосується слова) – словесний, усний.
Версія (лат. verso, āre, āvi, ātum – крутити, обдумувати, зважувати) – один з кількох
відмінних один від одного викладів або пояснень якого-небудь факту, події, у слідчій
та судовій діяльності – припущення з приводу вчиненого злочину, що підлягає
перевірці в процесуальному порядку.
Вето (лат. veto, āre – забороняю) – заборона, право глави держави заборонити або припи-
нити дію закону, ухваленого парламентом.
225
Віза (лат. video, ēre, vidi, visum – бачити) – відмітка чи позначка в паспортному документі
про дозвіл на в’їзд до певної держави, виїзд з неї або проїзд через її територію про-
тягом відповідного терміну.
Віктимологія (лат. victĭma, ae f – жертва) – галузь кримінології, учення про жертву зло-
чину, згідно з яким особу і поведінку потерпілого розглядають як зовнішній привід
до скоєння злочину.
Віндикація (лат. vindicatio, ōnis f – заявлення претензії, вимагання, від vindico, āre, āvi,
ātum (vim+ dicěre) – оголошувати про застосування сили) – у цивільному праві по-
зов власника на вилучення його майна в судовому порядку з чужого незаконного
володіння.
Віртуальний (лат. virtuālis, e − сильний, здатний) – той, що може або повинен проя-
витися.
Гіпотеза (лат. hypothesis, is f (із гр.) − підстава, припущення) − наукове положення,
висновок, що пояснює певні явища дійсності на засадах припущення; 2) будь-яке
припущення, здогад.
Гонорар (лат. honorarium, ii n – почесний дар, винагорода) — грошова винагорода, яку
виплачують за працю особам вільних професій (письменникам, художникам, адвока-
там).
Гуманний, гуманність (лат. humānus, a, um – людський, людяний) – людяний у всіх своїх
діях і ставленні до інших людей.
Декан (лат. decānus, i m – букв. десятник, старший над десятьма, від decem – десять)
– керівник факультету у вищому навчальному закладі. Здійснює керівництво за
допомогою органу адміністративно-навчального управління – деканату.
Декларувати, декларація (лат. declaratio, ōnis f – виявлення; de-clāro, āre, āvi, ātum –
заявляю, оповіщаю) – офіційне проголошення державою, партією, міжнародними,
міждержавними організаціями основних принципів, а також документ, у якому їх
викладено; оголошення, заява приватної особи чи організації; заява платника податку
про характер і розмір доходів; заява вантажоперевізника до митниці про кількість
товару, його вагу, ціну, сорт для визначення мита; документ, який додають до грошових
і цінних пакетів, що їх пошта надсилає за межі країни.
Делегація (лат. delegatio, ōnis f – припис про видачу грошей, доручення про виплату,
відправлення, від de-lego, āre, āvi, ātum – відправляти, доручати) – група делегатів від
держави, організації, установи тощо. Делегат (від лат. delegatus, a, um – відправлений)
– обраний або призначений представник, уповноважений держави, організації, уста-
нови, колективу, що представляє їхні інтереси на з’їздах, нарадах, конгресах тощо.
Демонструвати, демонстрація (лат. de-monstro, āre, āvi, ātum – показувати, пояснювати;
demonstratio, onis f – показування, точний опис, доказ) – показувати, ілюструвати,
давати уявлення; політична демонстрація – масова хода як публічне вираження
соціально-політичного настрою, організована форма політичних дій; показування,
демонстрування чогось.
Депортація (лат. deportatio, ōnis f – перевезення, вислання, від de-porto, āre, āvi, ātum –
відносити, відвозити) – примусове виселення з місця постійного проживання особи,
яку визнано соціально небезпечною. У Римі депортація передбачала конфіскацію
226
Додатки
майна, позбавляла громадянства, означала довічне поселення in insŭlā, тобто на

острові біля Італії, іноді депортованого відправляли у віддалені провінції.
Депутат (лат. dеputātus, a, um – уповноважений,призначений, від dе-puto, āre, āvi, ātum
− вважати, оцінювати, віддавати, призначати) − член органу державної влади,
обраний виборцями; обрана особа, уповноважена для виконання якого-небудь до-
ручення.
Дефініція (лат. definitio, ōnis f – визначення, точна вказівка, від de-finio, īre, īvi, ītum –
обмежувати, визначати) – коротке визначення якогось поняття.
Дивіденди (лат. dividenda sunt – те, що підлягає розподілу, від divido, ĕre, visi, visum –
ділити, розподіляти) – доходи акціонерних товариств.
Диктатура (лат. dictatūra, ae f – диктатура; dicto, āre, āvi, ātum – диктую, наказую) –
1) необмежена влада особи, групи, класу; 2) політичний режим, для якого характерна
концентрація влади в руках однієї чи кількох осіб.
Дискусія (лат. discussio, ōnis f – потрясіння, розгляд, дослідження, від discutio, ĕre, cussi,
cussum – розбивати, роздробляти, пізн. досліджувати, обговорювати) – публічне
обговорення якогось спірного питання; перен. спір.
Диспозиція норми права (лат. dispositio, onis f − розташування, розміщення розпоряджен-
ня, dis-pono, ĕre, posui, posĭtum розташовувати) − елемент внутрішньої структури
норми права, у якій міститься владне розпорядження щодо необхідної або можливої
поведінки її адресатів за наявності умов, окреслених у гіпотезі. У ній визначено
модель поведінки, яку правотворчий орган бажає впровадити в суспільну практику,
тобто сформульовано конкретні права та обов’язки тих чи інших суб’єктів за певних
обставин. Розпорядження щодо поведінки суб’єктів формулюють у формі дозволу
цієї поведінки або її заборони.
Дисципліна (лат. disciplina, ae f – навчання, освіта, виховання) – окрема галузь
наукового знання; обов’язковий порядок поведінки всіх членів колективу, громадян;
стриманість, звичка до певного порядку.
Доцент (лат. docens, ntis – той, що навчає, від doceo, ēre, docui, doctum – навчати) – уче-
не звання викладачів вищих навчальних закладів в Україні та інших країнах, що ви-
конують функцію університетських лекторів; учене звання співробітників наукових
установ; посада у вищих навчальних закладах. Учене звання доцента присвоюють
учені ради, його засвідчують атестатом Міністерства освіти і науки України.
Дуалізм (лат. duo, duae, duo – два) – філософська теорія, яка стверджує, що всесвіт
складається з незмінних і незалежних речовин, або вчення, що ґрунтується на двох
фундаментальних принципах (наприклад, добро і зло).
Дублікат (лат. duplicātus (від duo два + plico, āre, āvi, ātum складати) — подвоєний) –
другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал.
Дует (лат. duo, duae, duo – два) – вокальна чи інструментальна п’єса для двох голосів
або інструментів, а також саме виконання твору. Сьогодні поняття вийшло за межі
музичної термінології, так називають сталу співпрацю двох людей.
Едукація (лат. educatio, ōnis f – виховання, від e-dūco, āre, āvi, ātum – виховувати) –
навчання, виховання.
Експерт (лат. expertus, a, um – який знає з досвіду, досвічений, від experior, īri, expertus
sum – довідуватись, пізнавати) – фахівець з тієї чи іншої галузі знань, який виконує
227
експертизу (вивчення, перевірку, аналітичне дослідження, кількісну чи якісну оцінку

висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища,
процесу, предмета тощо, які потребують спеціальних знань у відповідній сфері
суспільної діяльності). У юридичному значенні експерт (судовий) – це особа, що
володіє спеціальними знаннями, яку залучають органи досудового розслідування або
суд для проведення експертизи. Процесуальним законодавством визначені підстави і
умови проведення експертизи, права й обов’язки експерта.
Екстрадиція (лат. ex – із, traditio, onis f – передача,видача, від trado, ĕre, dĭdi, dĭtum –
передавати, доручати) – процесуальна дія, що полягає в передачі особи державою,
на території якої вона перебуває, іншій державі (на її вимогу) з метою притягнення
такої особи до кримінальної відповідальності або для виконання обвинувального су-
дового вироку.
Електорат (лат. electo, are, -, - (або e-lĭgo, ěre, lēgi, lectum) – вибирати) – сукупність гро-
мадян, яким надано право брати участь у виборах певного органу, політичної партії
чи конкретної особи. Прихильники політичної партії, які голосують за висунутих
нею кандидатів на виборах. В організаційно неоформлених партіях такими вважають
виборців, що голосують за партію на виборах, тобто це її електорат.
Емансипація (лат. emancipatio, ōnis f – звільнення, від e-mancipo, āre, āvi, ātum – фор-
мально звільняю сина від батьківської влади) – у римському праві звільнення дітей
(або онуків) з-під батьківської влади, внаслідок чого емансипований ставав особою
свого права (sui іuris); звільнення від залежності, гніту, скасування якихось обмежень
(наприклад, емансипація жінок, негрів).
Емігрувати, еміграція (лат. emigro, āre, āvi, ātum – виселятися, переселятися) – вимуше-
на чи добровільна зміна місця проживання людей.
Звід законів – це така систематизація, яка охоплює всі види систематизації (інкорпорацію,
кодифікацію), у тім числі і прийняття нових актів, яких не було ранішe.
Зона (лат. zona, ae f (з гр.) – пояс) – смуга, простір між будь-якими межами; територія чи
ділянка, що має певні ознаки (зона відпочинку, санітарно-захисна зона тощо). На по-
бутовому рівні термін уживають також стосовно місць позбавлення волі.
Імігрувати, іміграція (лат. immigro, āre, āvi, ātum – вселятися, в’їжджати) – виїзд
іноземців у країну на тривале або постійне проживання.
Імперія (лат. imperium, ii n – влада, правління) – історична форма державно-політичного
утворення. Імперія – велика монархічна держава, на чолі якої є імператор. Історична
форма державного утворення, що охоплює силоміць приєднані інші народи та
території.
Інавгурація (лат. inauguratio, ōnis f – посвячування, від in-auguro, āre, āvi, ātum –
гадати за польотом птахів, посвячувати) – церемонія присяги та вступу на посаду
президента в багатьох сучасних державах. За староримською традицією на посади
суддів, магістратів посвячували авгури, виконуючи волю богів.
Інкорпорація (лат. incorporatio, ōnis f – включення до складу чогось, втілення, приєднання)
– вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники, у певно-
му порядку без зміни змісту. За юридичною силою може бути офіційною (державною)
та неофіційною (кожна організація чи юрист самі проводять систематизацію). За об-
228
Додатки
сягом буває генеральна (загальна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за інститутами

права). За критерієм об’єднання нормативних актів – предметна, хронологічна, за
суб’єктами (хто приймав ці акти).
Інтегрувати, інтеграція (лат. intĕger, gra, grum – цілий) – об’єднувати в одне ціле;
об’єднання в ціле будь-яких окремих частин; об’єднання та координація дій різних
частин цілісної системи; процес упорядкування, узгодження та об’єднання структур
і функцій у цілому організмі; економічна інтергація – процес інтернаціоналізації го-
сподарського життя, зближення, об’єднання економік інших країн.
Інтервенція (лат. interventio, ōnis f – вхід, наступ, вторгнення, втручання,
від inter-venio, īre, veni, ventum – входити, приходити) – втручання однієї або
кількох експлуататорських держав у справи іншої держави або в її взаємозв’язки з
третіми державами.
Інтерпеляція (лат. interpelatio, ōnis f – переривання, порушення (позову), inter-pello, āre,
āvi, ātum – переривати, порушувати) – у Codex Iustinianus цей термін ужито для
позначення притягнення до судової відповідальності, позов (interpelatio civīlis vel
criminālis (Paul.Dig. 5,1.23; Ulp.Dig. 50, 16, 188); cуч. вид запиту депутата в парламенті,
звернений до уряду загалом або до окремих його членів з приводу загальної політики
та окремих питань.
Інфляція (лат. inflatio, ōnis f – роздмухування, розбухання, від in-flo, āre, āvi, ātum –
вдуваю) – переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових
грошей, що спричиняє знецінювання їх, зростання цін на предмети першої потреби,
зниження валютного курсу, зменшення реальної заробітної плати.
Iпотека (лат. hypotheca, aе f (гр.). – застава) – форма застави, за якої майно не виходило
з володіння і користування заставодавця, а кредитор мав право вимагати його для
продажу. Особливістю іпотеки було й те, що одну й ту саму річ можна було закладати
частинами вартості. Якщо після продажу речі виторгуваної суми не вистачало, щоб
погасити борг, то кредитор звертався до суду на загальних підставах.
Казуальний (лат. casuālis, e − випадковий) – випадковий, одиничний.
Кандидат (лат. candidātus, i m – той, що домагається посади, претендент на пост,
кандидат; у такому випадку одягали білу тогу – toga candĭda, звідси candidātus той,
що одягнений у білу тогу) – особа, яка є претендентом на певну посаду.
Кардинальний (лат. cardinālis, e − головний) – основний, найголовніший.
Касація (пізньолат. cassatio, ōnis f – скасування, анулювання) – форма оскарження і
перевірки вищим судом рішень, вироків, ухвал чи постанов суду, які ще не набули
законної сили; процесуальний документ, у якому заявник оскаржує вирок, рішення,
чи постанову суду.
Каузальний (лат. causālis, e − причиновий) – зумовлений певною причиною.
Кафедра (лат. cathedra, ae f (із гр.) – крісло, крісло викладача) – базовий структур-
ний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів),
що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох
споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і
здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним
напрямом.
229
Квартал (лат. quartus, a, um – четвертий) – четверта частина року; фрагмент території

міста, обмежений вулицями, що перетинаються, або адміністративними межами.
Квартет (лат. quartus, a, um – четвертий) – ансамбль з чотирьох виконавців
(інструменталістів чи вокалістів), у загальному значенні означає колектив з чотирьох
осіб.
Квінтет (лат. quinque – п’ять) – ансамбль з п’яти виконавців, у загальному значенні –
колектив з п’яти осіб.
Кворум (лат. quōrum − з яких) – кількість присутніх на зборах, необхідна для визнання їх
правомірними.
Кодифікація (лат. codex, ĭcis m – стовбур, книга) — це така систематизація або впоряд-
кування нормативних актів, яка пов’язана з переробкою їхього змісту. Кодифікація з
огляду на це може бути тільки офіційною. За обсягом вона буває галузева, міжгалузева,
спеціальна; за формою вираження – основи законодавства, кодекси, статути, закони,
положення тощо.
Колегія (лат. сollega, ae m – товариш, колега, звідси collegium, ii n – товариство, спільна
державна служба, спільнота) – офіційно визначена група осіб, які утворюють
адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган; об’єднання осіб деяких професій
(наприклад, колегія адвокатів).
Колонія (лат. colonia, ae f – земельна власність, поселення на чужій території, заснованій
переселенцями): 1) країна або територія, що перебуває під владою іноземної держави,
позбавлена політичної та економічної самостійності; 2) установа спеціального при-
значення.
Комерція (лат. commercium, ii n – торгівля) – торгівля, торгові справи.
Комісія (лат. commissio, ōnis f – з’єднання, зв’язок, від committo, ěre, mīsi, missum –
з’єдную, влаштовую, доручаю) – тимчасовий або постійний орган, створений для
виконання певних функцій, також для попереднього обговорення питання і підготовки
проекту, рішення чи закону.
Компенсувати, компенсація (лат. compensо, āre – зрівноважувати) – у цивільному праві
відшкодування збитків або виплата понад відшкодування, зумовлена порушенням
цивільно-правових обов’язків.
Компетенція (лат. competentia, ae f – узгодженість, поєднання; competo, ĕre – разом
домагатися, узгоджувати; юр. вимагати згідно з законом) – сукупність повноважень,
прав і обов’язків державного або громадського органу, службової особи, що визначені
законом, статутом та ін.; коло питань, у яких особа має знання, досвід.
Конвент (лат. conventus, us m – збори, зібрання, засідання, від con-venio, īre, veni, ventum
– сходитися, збиратися) – законодавчі органи, які скликають у деяких країнах для
складання або зміни конституції; національний конвент – представницькі збо-
ри у Франції в 1792–1795 pp., найвищий законодавчий орган періоду Французької
буржуазної революції кінця XVIII ст.
Конвенція (лат. conventio, ōnis f – збір, зустріч, народне зібрання, договір, від convenio,
īre, veni, ventum – сходитися, збиратися) – дип. угода, міжнародний договір з якихось
спеціальних питань; договір між підприємствами й організаціями для врегулювання
питань збуту, виробництва тощо; є перехідною формою до трестів і синдикатів.
230
Додатки
Конкла́в (лат. conclave, is n – закрита кімната, від лат. cum clave – з ключем, під ключем) –
зібрання кардиналів, яке скликають після смерті або відставки Папи Римського для
вибрання нового Папи, а також саме приміщення.
Конклюдентні дії (лат. concludens, entis − завершальний) – дії, які виражають волю особи
налагодити правові відносини (наприклад, укласти угоду).
Конкурс (лат. concursus, us m – збіг, скупчення; зустріч, зіткнення суперництво,
співшукання, конкуренція, від con-curro, ĕre, cucurri, cursum – збігатися,
зіштовхуватися) – змагання з метою виявлення найліпшого з учасників; відбір
претендентів на заміщення деяких посад; у буржуазному праві concursus creditōrum
– передавання кредиторам управління майном банкрута для задоволення їхніх
претензій.
Конкурувати, конкуренція (лат. con-curro, ěre, cucurri, cursum – зіштовхуватися,
вступати в бій, прагнути) – економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників
за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших
прибутків. Водночас механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних
ринкових відносин. Конкуренція – важливий елемент механізму саморегулювання
ринкової економіки і водночас конкретна форма її функціонування.
Консиліум (лат. consilium, ii n – нарада, план, від consulo, ĕre, sului, sultum – радитися,
обговорювати) – нарада кількох лікарів однієї чи різних спеціальностей для
з’ясування стану здоров’я обстежуваного. Окрім лікарів, на консиліум можуть
бути запрошені спеціалісти в інших сферах компетенції (наприклад, для вирішення
спеціальних юридичних питань), якщо це необхідно для правильного і всебічного
розгляду й адекватного вибору діагностичної та лікувальної тактики. Консиліум
може бути скликаний за постановою судово-слідчих органів для з’ясування питань,
пов’язаних зі злочинами проти здоров’я людини, тобто за необхідності судово-
медичної експертизи.
Консолідація (лат. consolidatio, ōnis f – зміцнення, згуртування, об’єднання, від сon-solido,
āre, āvi, ātum зміцнювати) – це поєднання, об’єднання нормативних актів різних епох
і пристосування їх до нових економічних та політичних відносин. Наприклад, у ба-
гатьох країнах Європи в XVI–XVII ст. відбулася рецепція (пристосування) римського
цивільного права до нових відносин. Консолідацію широко використовували в Англії.
У римському праві консолідація – це з’єднання права власності і права користування
нею в одних руках.
Констатувати (лат. con-sto, āre, stĭti – стояти твердо, утримуватись, залишатись
незмінним) – установлювати, відзначати наявність чого-небудь. Константа –
величина, що не змінює значення протягом певного часу. Констатація – визнання
незаперечності існування якогось факту або явища, наявність чого-небудь.
Конституція (лат. constitutio, ōnis f – встановлення, устрій, від constituo, ĕre, ui, ūtum
– встановлювати, постановлювати) – у Стародавньому Римі акти, розпорядження,
накази, що їх видавав претор, а пізніше імператор: quodcumque imperator per epistŭlam
constituit…, haec sunt quae constitutiōnes apppellantur (Dig.) – усе, що імператор
постановив у письмовій формі (через лист).., називається конституціями); суч.
Основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок
утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, а
231
також основні права й обов’язки громадян; програмний документ; будова, фізіологічні

й анатомічні особливості організму.
Консультувати, консультація (лат. consultatio, ōnis f – нарада, розгляд, обговорення,
запитування поради, від consulto, āre, āvi, ātum – радити, вирішувати, запитувати)
– давати поради з якого-небудь питання. Юридична консультація – загальний
термін для визначення фахових порад з правових питань. В Україні під юридичною
консультацією розуміють також систему й організацію надання юридичної допомоги,
зокрема організаціям, установам та громадянам. Назву “юридична консультація” да-
ють також колегіям адвокатів, які надають правову допомогу населенню конкретної
адміністративної одиниці (району, міста чи населеного пункту). Адвокати відстоюють
інтереси клієнтів, виставляють відповідні довідки та складають документи для суду,
беруть участь у слідстві та судовому розгляді справ як захисники обвинувачених чи
представники цивільних позивачів і відповідачів або й третіх осіб; вони можуть за-
ступати сторони також у господарському процесі. Склад і місце діяльності юридичної
консультації визначає президія обласної колегії адвокатів.
Контракт (лат. contractus, us m – договір, контракт, від con-traho, ĕre, traxi, tractum –
стягувати, збирати) – договір, письмова угода сторін.
Контрибуція (лат. contributio, ōnis f – суспільний збір, від contribuo, ĕre, tribui, tribūtum
– збираю, стягую) – під час війни примусові грошові або натуральні стягнення з насе-
лення окупованої території, які провадять ворожі війська; після війни грошові суми,
що їх за умовами мирного договору держава-переможниця стягує з переможеної дер-
жави.
Kонтроверсія (лат. controversia, ae f – cуперечка) – суперечка, переважно релігійна або
філософська.
Конфіденція, конфіденційний (лат. confidentia, ae f – довіра, від fides, ei f − віра, довіра)
– довірчий; той, що не підлягає розголошенню.
Конфіскувати, конфіскація (лат. confisco, āre – вилучаю у власність держави; fiscus,
i m – кошик, ящик, каса, державна скарбниця, фінанси, фіск) – примусове без-
оплатне вилучення у власність держави всього або частини майна в судовому або
адміністративному порядку.
Корупція (лат. corruptio, ōnis f – псуття, підкуп, від cor-rumpo, ĕre, rupi, ruptum – псува-
ти, шкодити) – підкупність, продажність урядовців, службовців, державного апарату
Кредитувати, кредит (лат. credo, ĕre, dĭdi, dĭtum – вірити) – термін, який використовують
у фінансах, бухгалтерському обліку й освіті. Кредит у фінансах – економічна категорія,
що є певним видом суспільних відносин, пов’язаних з рухом вартості на умовах
повернення. Кредит у бухгалтерському обліку – права сторона бухгалтерського
рахунка, яка символізує пасиви підприємства. У системі освіти кожну навчальну
дисципліну оцінюють певною кількістю залікових одиниць – кредитів, що дає
змогу уніфікувати рівень засвоєння навчальних дисциплін у різних університетах
(Болонський процес. ECTS).
Кредо (лат. credo, ěre – вірити) – символ віри; переконання; світосприймання.
Культ (лат. cultus, us m – обробляння, вшановування, від colo, ĕre, colui, cultum – оброб-
ляти, вшановувати) – зовнішній вияв поклоніння божеству; сукупність прийнятих у
232
Додатки
тій чи іншій релігії або релігійній течії обрядів, свят, ритуалів, звичаїв; перен. сліпе
поклоніння комусь або чомусь, безмірне звеличення якоїсь особи.
Курс (лат. cursus, us m – біг, шлях, від curro, ĕre, cucurri, cursum – бігти) – період
(рік), ступінь навчання у вищому і середньому спеціальному навчальному закладі;
виклад наукової дисципліни, галузі знання; напрям політики, діяльності; напрям руху
корабля, літака тощо; закінчений ряд дій, процедур; в економіці ціна, за якою купують
і продають акції, облігації та інші цінні папери.
Лауреат (лат. laureātus, a, um – прикрашений лавровим вінком) – у стародавніх греків і
римлян – переможець у змаганнях музикантів, ораторів, гімнастів, якого вшановували
лавровим вінком; звання, яке присвоюють за видатні заслуги в громадській діяльності,
у галузі науки, мистецтва, літератури; переможець на фестивалях, конкурсах.
Легенда (лат. legenda est – та, яку потрібно прочитати, від lego, ĕre, legi, lectum – читати)
– жанр літератури чи фольклору. Малосюжетна фантастична оповідь міфологічного
чи історико-героїчного змісту з обов’язковою спрямованістю зображуваних подій та
специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів.
Легітимний, легітимність (лат. legitĭmus, a, um – законний) – законний: легітимна
постанова, легітимні форми протесту тощо.
Лекція (лат. lectio, ōnis f – читання, від lego, ĕre, legi, lectum – читати) – публічний виступ
з певного питання (одна з основних форм поширення політичних і наукових знань),
а також виклад програмної теми навчального предмета або проблеми (навчальна,
академічна лекції).
Летальний (лат. letālis, e − смертельний) – смертельний, наприклад, exĭtus letālis – смер-
тельний кінець.
Максимальний, максималізм (лат. maxĭmus, a, um − найбільший) – найбільший;
максималізм − погляд, згідно з яким людина визнає лише щось конкретне, крайнє,
надмірне.
Мантія (лат. mantum, i n (гр.) – покривало, накидка, плащ) – широкий довгий одяг у
вигляді плаща, який одягають поверх іншого вбрання: парадний одяг царів, Папи
Римського, вищих служителів церкви. У деяких державах мантію вдягають судді й
адвокати, в урочистих випадках – члени вчених товариств та академій.
Меморандум (лат. memorandum est – те, що необхідно пам’ятати, від memǒro, āre,
āvi, ātum – нагадувати) – дипломатичний документ, у якому викладено фактичний,
документальний чи юридичний бік якогось питання. Зазвичай, вручають представнику
іншої країни.
Міленіум (лат. mille – тисяча) – одиниця вимірювання часу, що становить 1000 років.
Мінімальний, мінімалізм (лат. minĭmus, a, um − найменший) – найменший; мінімалізм −
граничне зниження вимог, доведення вимог до мінімуму.
Міністр (лат. minister, tri m – слуга, прислужник, помічник) — у Стародавньому Римі
це довірена і перевірена особа (раб чи вільний), яка прислуговувала царю, напри-
клад наливала вино (minister vini); уживали цей термін для позначення помічника
(соратника) консула (minister consiliōrum); того, хто мав справу з юриспруденцією,
називали слуга законів або виконавець законів (minister legum); суч. посадова, особа,
яка входить до складу уряду і, зазвичай, очолює міністерство.
233
Монумент (лат. monumentum, i n – пам’ятник) – значний за розмірами пам’ятник штуч-

ного походження.
Мораторій (лат. moratorium, ii n – затримка) – відтермінування виконання зобов’язань,
що визначені урядом на певний термін або до закінчення яких-небудь надзвичайних
подій.
Муніципальний (лат. municipālis, e – муніципальний, від municipium, i n (munus, ĕris
n – дарунок; capio, ĕre – брати, приймати)) – муніципій, вільне місто з правом
самоуправління, пов’язаний з місцевим самоуправлінням. Муніципальне право
– система норм, якою регулюють суспільні відносини з питань функціонування
системи місцевого самоврядування. Є комплексною галуззю права, до якої входять
норми конституційного, адміністративного, фінансового, господарського, земельного
та інших галузей права.
Негативний (лат. negatīvus, a, um – який заперечує, відхиляє) – заперечний (негативна
відповідь).
Нейтралізм (лат. neuter, tra, trum − ні той, ні інший) – політика держави, що керується
у відносинах з іншими державами принципом нейтралітету (невтручання в чужі
справи, у боротьбу між сторонами).
Нейтральний (лат. neuter, tra, trum – ні один з двох) – політ. той, що дотримується
нейтралітету (юридичний і політичний статус держави, яка зобов’язується не брати
участі у війнах між державами).
Нігілізм (лат. nihil − ніщо) – заперечення всього, несприйняття загальноприйнятих норм.
Номінація (лат. nominatio, ōnis f – називання, іменування; nomĭno, āre, āvi, ātum –
називати) – у Римі висування кандидатури, пропозиція на пост, називання кандидата
(e. g. nominatio consulum – називання кандидата на посаду консула); номінація в
лінгвістиці: іменування як процес співвіднесення мовних одиниць з об’єктами, які
вони позначають; номінація в культурології: процес відбору кращих творів або осіб
для присудження нагород, звань тощо на фестивалях і конкурсах; категорія творів
або осіб, зі складу якої відбирають ліпших для присудження нагород, звань тощо на
фестивалях і конкурсах;
Облігація (лат. obligatio, ōnis f – зобов’язання, порука, від ob-ligo, āre, āvi, ātum –
зв’язувати, зобов’язувати, поручатися) – цінний папір, що дає власникові дохід у
вигляді процента чи виграшу.
Окупувати, окупація (лат. occŭpo, āre, āvi, ātum (ob-capio) – загарбувати) – у
Стародавньому Римі оволодіння речами, що не мають власника, у тому числі земель-
ними ділянками; тимчасове зайняття збройними силами однієї держави частини або
всієї території іншої держави головно внаслідок воєнних дій.
Опонувати, опозиція (лат. oppōno, ěre – протиставляти, протистояти, заперечувати):
1) протидія, опір; 2) група осіб усередині якоїсь організації тощо; 3) фракції партій
або груп у парламенті.
Оптимальний, оптимізм (лат. optĭmus, a, um − найкращий) – найкращий; оптимізм − по-
зитивний погляд на життя, віра у найліпший результат.
234
Додатки
Ординарний (лат. ordinarius, a, um – розташований у порядку, звичайний, нормальний) –

той, який нічим не відрізняється з-поміж інших, звичайний, рядовий; неординарний
– який відрізняється з-поміж інших, нетрадиційний, своєрідний.
Патронат (лат. patronātus, us m – положення або права патрона, від patronus, і m – за-
хисник, правозаступник, судовий захисник, адвокат) – у Стародавньому Римі форма
покровительства, що фактично закріплювала залежність незаможних або неповно-
правних громадян (клієнтів) від патронів; перен. покровительство, опіка.
Педагог (лат. paedagogus, i m (із гр.) – наставник, вихователь, учитель) – особа, яка
займається викладацькою чи виховною роботами і має необхідну підготовку в цій
галузі.
Песимістичний, песимізм (лат. pessĭmus, a, um − найгірший) – найгірший, песимізм −
світосприймання, перейняте безнадією, зневірою в успіх, у ліпше майбутнє.
Петиція (лат. petitio, ōnis f – прохання, вимагання, від peto, ĕre, īvi, ītum – добиватися,
домагатися) – індивідуальна або колективна вимога, звернення, пропозиція, скарга,
прохання, клопотання, яке подають до органів державної влади у письмовій формі.
Плагіат (лат. plagium, ii n (із гр.) − пограбування) – присвоєння або запозичення тексту з
чужого літературного чи наукового твору без дозволу автора і зазначення джерела.
Плюралізм (лат. plurĭmus, a, um − найчисленніший) – у філософії “доктрина множинності”,
згідно з якою існує кілька незалежних основ буття чи істинного знання; у політології
− характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають змо-
гу висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадсь-
ких організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають
розмаїтість інтересів у суспільстві.
Позитивний (лат. рositīvus, a, um − умовний, звичайний) − ствердний, очікуваний, перед-
бачуваний; який заслуговує на схвалення; який дає бажані, потрібні результати; який
має високі моральні якості, властивості, вчинки, діяльність якого викликають схва-
лення.
Політика (лат. роlitice, es f (із гр.) – громадяство, політика) – сфера діяльності, пов’язана
зі стосунками між класами, націями й іншими соціальними групами, ядром якої є
проблема завоювання, утримання і використання державної влади.
Презентувати, презентація (лат. рrae-sum, esse – бути особисто присутнім, стояти
на чолі – публічне представлення чого-небудь нового, що недавно з’явилося, було
створено; фін. пред’явлення до відшкодування, виплати грошового документа;
передавати що-небудь у власність як подарунок, дарувати.
Президія (лат. praesidium, ii n – захист, підтримка; praesideo, ēre, sēdi, sessum – сидіти
попереду, стояти на чолі, головувати): виборний орган для ведення з’їзду, зборів,
а також особи, що входять до його складу та місце за столом, де сидять його чле-
ни; постійний керівний колегіальний орган деяких організацій чи установ (Президія
Верховної Ради України, Президія Національної академії наук України).
Презумпція (лат. praesumptio, ōnis f – передчасне використання, припущення, від
prae-sumo, ĕre, sumpsi, sumptum – брати, приймати наперед) – припущення, що
ґрунтується на ймовірності; закріплене в законі припущення про існування певно-
го факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів; презумпція
235
невинності – принцип, за яким особу, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні

злочину, вважають невинною доти, доки її провину не буде доведено в порядку, пе-
редбаченому законом.
Прерогатива (лат. praerogatīva, ae f – переважне право, від prae+ rogo, āre, āvi, ātum
– запитувати першим, раніше вносити) – у Римі центурію, яка голосувала першою,
називали praerogatīva (centuria) – прерогативна центурія, результати голосування
першої центурії називали praerogatīva; закон або законопроект, внесений на розгляд
(сенату), мав назву lex praerogāta; cуч. перевага, виключне право, що належить дер-
жавним, партійним і громадським органам та організаціям, а також окремим особам
у якій-небудь галузі або в певних питаннях.
Преференції (лат. praefĕro, fеrre – вважати за ліпше, віддавати перевагу) – переваги,
привілеї, пільги, фінансово-економічні пріоритети, особливо сприятливі умови, які
надають окремим державам для підтримки певних видів діяльності. Відбувається у
формі зниження податків, звільнення від платежів, знижок з мита, вигідних (пільгових)
довготермінових кредитів.
Приватний (лат. privātus, a, um – особистий) – неофіційний, несуспільний.
Привілеї (лат. privilegium, ii n – перевага, від privus, a, um – окремий; lex, legis f – закон)
– виняткове право, перевага. Привілеї юридично, традиційно або фактично мають
окремі меншини суспільства — особи, групи, організації. Привілеї недоступні для
більшості населення.
Провокація (лат. provoco, āre, āvi, ātum – викликати, закликати до чогось) – дія або
низка дій, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують. Зазвичай, їх
проводять для штучного створення складних обставин або негативних наслідків для
тих, кого провокують.
Прогресувати, прогрес (лат. progredior, gredi, gressus sum – йти вперед, рухатися впе-
ред, робити успіхи) – розвиток нового, рух до вищого ступеня розвитку, зміни на
ліпше.
Прокуратура, прокурор (лат. procūro, āre – піклуватись, забезпечувати): прокуратура
– система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів,
прав та свобод людини; прокурор – особа, що провадить нагляд за правильним засто-
суванням законів; державний обвинувач у судовому процесі.
Пропаганда (лат. propaganda sunt – те, що потрібно поширювати, від propāgo, āre,
āvi, ātum – розширювати) – форма комунікації, спрямована на поширення фактів,
аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь
певної спільної справи чи громадської позиції. Пропаганду зазвичай повторюють
та поширюють через різні засоби масової інформації, щоб сформувати потрібний
результат суспільної думки.
Протегувати, протекція (лат. protĕgo, ĕre, texi, tectum прикривати, покривати, захи-
щати) – покровительство, впливова підтримка з боку когось, що сприяє залагодженню
справ.
Професор (лат. professor, ōris m – викладач, учитель, професор) – учене звання і по-
сада викладача вищого навчального закладу або наукового співробітника науково-
дослідної установи. Офіційний статус з XVI ст. (уперше в Оксфордському
університеті). Професор – це викладач високого рівня компетентності, який є експер-
236
Додатки
том у певній галузі науки чи мистецтва. Термін “професор” уперше почали вживати
в Римській імперії (середина І ст. до н. е. – кінець V ст.), де професорами називали
вчителів граматичних шкіл, учителів-наставників. Згодом професорами називали
вчителів духовних шкіл, а з XII ст. – викладачів університетів. Термін “професор” був
синонімом учених ступенів магістра чи доктора наук.
Профілактика (гр. prophylaxis − запобігання) – система заходів, спрямованих на
запобігання виникненню і поширенню хвороб; запобігання зламам, ушкодженням,
проступкам.
Процесуальний (лат. рrocessus, us m – рух уперед, хід, процес) – належний до судового
процесу, до судочинства; процесуальне право – галузь права, яка регулює судочин-
ство, а також діяльність органів держави щодо розгляду і вирішення адміністративних
справ.
Ректор (лат. rector, ōris m – правитель, керівник, від rego, ĕre, rexi, rectum – управляти)
– керівник вищого навчального закладу (університету, інституту).
Республіка (лат. res publĭca − народна справа, держава) − форма державного правління,
за якої верховні органи державної влади обирають на певний термін, з окресленими
в законах повноваженями. У Стародавньому Римі запроваджена у 509 р. до н. е. після
вигнання Тарквінія Гордого. Республіканськими органами влади були сенат, виборні
магістрати і народні збори.
Референдум (лат. referendum est – те, що варто знову обговорити, розглянути, від
refero, ferre, tuli, latum – виносити, подавати на новий розгляд) – у державному
праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих
чи внутрішньо- або зовнішньополітичних питань. Залежно від предмета, способу
проведення і сфери застосування розрізняють референдум конституційний (на
всенародне голосування виносять проект конституції чи конституційні поправки)
і законодавчий (предмет референдуму – проект закону), загальнодержавний чи
місцевий.
Реформація (лат. reformatio, ōnis f – перетворення, поліпшення, від re-formо, āre, āvi,
ātum – переробляти, відновлювати) – суспільно-політичний та ідеологічний рух у
більшості країн Західної і Центральної Європи в XVI ст., що набув форми боротьби
проти католицької церкви – опори феодалізму. Унаслідок Реформації в Німеччині та
деяких інших країнах виникли протестантські церкви.
Реформувати, реформа (лат. reformo, āre, āvi, ātum – перетворювати, змінювати)
змінювати що-небудь за допомогою реформ; перетворювати, перебудовувати.
Рецепція (лат. receptio, ōnis f – прийняття, від recipio, ĕre, cēpi, ceptum – приймати
знову, повертатися до чогось) – відродження, сприйняття ідей, принципів та поло-
жень системи права минулих епох новою системою права. Найвідомішим прикладом
є рецепція римського права у правовій системі пізніших часів.
Санкція (лат. sanctio, ōnis f – непорушний закон, сувора постанова? від sancio, īre, sanxi,
sanctum – освячувати, робити непорушним, узаконювати) – схвалення, дозвіл; скла-
дова частина статті закону, у якій визначено заходи державного впливу в разі невико-
нання цього закону; захід впливу, який використовують щодо держави, яка не виконує
міжнародних угод.
237
Сатисфакція (лат. satisfactio, ōnis f – задоволення, оправдання, від satisfacio, ĕre, feci,
factum (satis – достатньо і facio, ěre – робити) – задовольняти, іти назустріч) –
задоволення вимог кредитора, виконання (чужого зобов’язання), погашення боргу,
виправдовування.
Секстет (лат. sex – шість) – ансамбль з шести виконавців, у загальному значенні – колектив
з шести осіб.
Серія (лат. series, ei f − низка, серія) − сукупність предметів, що мають одні й ті ж
ознаки.
Систематизація (гр. systema, ătis n – з’єднання, цілісність) — це впорядкування
нормативно-правових актів з метою зручності в користуванні, внесення корек-
тив у них і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному
житті суспільства, заміна старих нормативних актів новими, комп’ютеризація їх.
Систематизацію законодавства проводили давно. Історії відомі чотири головні види
систематизації: консолідація, інкорпорація, кодифікація, створення Зводу законів.
Стипендія (лат. stipendium, ii n – платня, де stips, stipis f – грошовий внесок, заробіток, а
також дар, пожертвування і pendo, ĕre, pependi, pensum – виплачувати, вносити) – у
Стародавньому Римі платня за військову службу, а також вид податку, з якого платили
воїнам (stipendium militĭbus); суч. постійна або тимчасова матеріальна підтримка
(утримання) у вигляді грошових виплат, яку надають учням, студентам, аспірантам,
особам, які проходять спеціальний курс навчання чи стажування. Є також однією з
форм державної допомоги окремим групам осіб, матеріального заохочення науковців,
дослідників, освітян і творчої діяльності та відзначення заслуг перед державою.
Субсидія (лат. subsidium, ii n – резерв, допомога, підтримка) – грошова допомога, що її
надає держава з коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним особам,
місцевим державним органам.
Титул (лат. titŭlus, i m – напис, підпис) – почесне звання спадкове або таке, що надане
окремим особам (зазвичай дворянам) для підтвердження їхнього особливого
привілейованого становища.
Толерувати, толеранція, толерантність (лат. tolerantia, ae f – терпеливість,
витривалість, від tolĕro, āre, āvi, ātum – терпіти) – терпимість до чужих думок,
дій; це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та
спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних. Передусім толерантність
означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основою толерантності є
відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда та поцінування прав і
свобод людини.
Тотальний (лат. totus, a, um − весь, цілий, сукупний) – який стосується всіх; охоплює все,
всіх; загальний, всеосяжний.
Трибунал (лат. tribūnal, ālis n – трибунал (підвищення, на якому засідали магістрати
під час виконання службових обов’язків)) – спеціальний судовий орган (революційні
трибунали, військові трибунали, міжнародні воєнні трибунали). Трибуна –
підвищення, кафедра для оратора, перен. місце, де відбувається політична, суспільна,
публіцистична діяльність; споруда із рядами лавок для глядачів.
Тріо (лат.tres, tria – три) – ансамбль з трьома виконавцями, у загальному значенні –
колектив з трьох осіб.
238
Додатки
Тріумф (лат. triumphus, i m (із гр.) – тріумф) – у Стародавньому Римі урочистий вступ у
столицю полководця та його армії після переможного закінчення війни; суч. блискучий
успіх, видатна перемога, торжество з нагоди видатної перемоги.
Узурпувати, узурпація (лат. usurpatio, ōnis f – використання, незаконне захоплення,
зловживання, від usus, us m – користування, вживання і rapio, ĕre – хапати, виривати,
захоплювати) – насильницьке захоплення державної влади або її присвоєння будь-
якою партією, організацією, державним органом чи посадовою особою, яким така
влада або певний обсяг влад, повноважень за конституцією і законами не належать.
Ультиматум (лат. ultĭmo, āre, - – підходити до кінця, закінчуватися) – вимога, пов’язана
з обмеженням часу, який відведено на її виконання, а також з погрозою серйозних
наслідків у випадку її невиконання. Ультиматуми є демонстрацією небажання будь-
яких переговорів. Їх застосовують насамперед у політиці, інколи вони передують
оголошенню війни. Трапляються також в інших сферах, наприклад, в особистому
житті або економіці.
Університет (лат. universĭtas, ātis f – цілісність, сукупність, об’єднання (людей),
колектив, корпорація) – автономний вищий навчальний заклад, тип якого виро-
бився в Європі за середньовіччя. В університеті об’єднують низку факультетів для
підготовки фахівців високої кваліфікації з точних, природничих і гуманітарних наук.
Уніфікація (лат. unus, a, um – один і facio, ĕre, fēci, factum – робити) – процес приведення
чинного права компетентними органами держави або кількох держав до єдиної
системи, усунення розбіжностей і надання одноманітності правовому регулюванню
подібних або близьких видів суспільних відносин.
Унія (лат. unus, a, um – один) – союз, спілка, єдність, об’єднання.
Факультет (від лат. facultas, ātis f – спроможність, здатність) – основний організаційний
і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та
четвертого рівнів акредитації, що об’єднує відповідні кафедри і лабораторії. Цю на-
зву почали використовувати ще у середньовічних університетах, коли виникли умови
для підготовки фахівців за різними напрямами. У цивільних вищих закладах освіти
факультет очолює декан, у силових – начальник.
Фальсифікувати, фальсифікація (лат. falsus – неправдивий + facio, ĕre, fēci, fac-
tum – робити) – умисно викривляти або неправильно тлумачити ті чи інші явища,
події, факти, чинити з корисливих мотивів підроблення чогось, зміна вигляду або
властивостей предмета, надання йому такого вигляду, що не відповідає його справжній
суті.
Федеративний, федеральний (лат. foederātus, a, um – об’єднаний у союз) – устрій
держави, побудований на засадах федерації (державне об’єднання кількох держав
(племен, родів) із певною самостійністю та спільною верховною владою).
Фіксувати (лат. fingo, ěre, finxi, fictum – встановлювати) – встановлювати, закріплювати
що-небудь у певному положенні, у свідомості, пам’яті, у викладі; закріплювати за
допомогою запису, малюнка, фотографії, зосереджувати на чомусь увагу.
Фрагмент (лат. fragmentum, i n – уламки, залишки, від frango, ĕre, frēgi, fractum –
розламую, розбиваю) – якась частина цілого. У латинській мові спочатку це слово
вживали для назви частин розбитого глиняного посуду, однак пізніше фрагментами
стали називати збережені залишки літературних пам’яток, творів мистецтва
(рукописів, скульптур, архітектурних пам’яток).
239
Фракція (лат. fractio, ōnis f – переломлювання, розламування, від frango, ĕre, frēgi, frac-
tum – розломлювати, переломлювати) – організована група членів політичної партії,
створювана для проведення її лінії в парламенті, органах місцевого самоврядування
та інших організаціях; угруповання всередині політичної партії, яке виступає з
власною платформою, відмінною від основної (генеральної) лінії партії, і бореться
проти політики, прийнятої більшістю членів партії.
Фундаментальний (лат. fundamentālis, e – міцний, основний, солідний) – обґрунтований.
Юрисдикція (лат. iurisdictio ōnis f – ведення судочинства, від ius, iuris n – право; dicо,
ĕre, dixi, dictum – проголошую) – судова компетенція, право суду, влада, судочинство,
повноваження давати правову оцінку фактам, вирішувати правові питання.
Юриспруденція (лат. iuris-prudentia, ae f – правотворчість, правова наука) – комлексна
суспільна наука, система знань про об’єктивні закономірності виникнення, розвитку
та функціонування права й держави в їхній структурній єдності, їхнє місце та роль у
суспільному житті.
Юстиція (лат. iustitia, ae f – справедливість, правосуддя) − термін, яким позначають усю
сукупність судових установ, а також їхню діяльність.
240
Додатки

1. Actio finium regundōrum. Позов про проведення кордонів.
2. Actio commūni dividundo. Позов про розподіл спільної власності.
3. Actio directa (= iudicium directum). Позов, який дається за формулою,
створеною спеціально для цієї справи.
4. Actio ex facto ( vel ex delicto). Позов за фактом правопорушення.
5. Actio utǐlis ( vel actio ad exemplum). Позов на підставі формули, яку вже раніше
застосовували в аналогічних випадках, яку претор або залишає незмінною, або
створює на її основі нову версію.
6. Ab Urbe condĭta (Ab U. c.). Від заснування міста (Рима).
7. Absolvo. Виправдовую.
8. Accessio cedit principāli. Додана річ завжди йде за головною.
9. Acta emendāre . Внести виправлення в протокол.
10. Actio bonae fidei. Позов, побудований на доброчесності.
11. Actio criminālis кримінальний позов; аctio noxālis позов про завдання шкоди;
аctio poenālis штрафний позов.
12. Actio in rem. Речовий позов.
13. Actio legis. Законний позов.
14. Actio quiescit. Справа припинена.
15. Actiōnem denegāre. Відмовити у прийнятті позовної заяви.
16. Ad fontes. До джерел.
17. Ad inpossibilia nemo obligātur. До неможливого нікого не зобов’язують.
18. Ad iudicium (venīre). До суду (приходити).
19. Ad iudicium adesse. З’явитися до суду.
20. Ad melius inquirendum. На дорозслідування.
21. Ad turpia nemo obligātur. До ганебного нікого не зобов’язують.
22. Ager privātus. Приватне ( особисте) поле.
23. Ager publǐcus. Державний земельний фонд.
24. Agěre iniuriam. Висунути позов про відшкодування збитків.
25. Alibi (alius + ibi). Непричетність. Перебування в іншому місці на момент
учинення злочину.
26. Ambulatoria enim est voluntas defuncti usque ad vitae suprēmum exǐtum. Воля
спадкоємця може бути змінена аж до його смерті.
27. A posteriōri. Після (на підставі досвіду).
28. A priōri. Заздалегідь (Попередньо).
29. Appellatiōnem interponĕre. Подати апеляцію.
30. Appello. Апелюю (загальноприйнятий початок скарги в римському праві).
31. Argumenta ponderantur, non numerantur. Докази зважують, а не підраховують.
32. Auctorĭtas rei medicātae. Aвторитет винесеного судового рішення
33. Audiātur et altera pars. Хай буде вислухана і друга сторона (юридична
формула).
241
34. Audīre querēlam. Слухати скаргу.

35. Bonis nocet, qui malis parcit. Добрим шкодить той, хто щадить злих (Сенека).
36. Bonōrum possessio contra tabǔlas. Спадкування всупереч заповіту.
37. Causa cognĭta. Ознайомившись зі справою.
38. Causa desistĕre. Відмовитися від позову.
39. Causa indicta. Без суду і слідства.
40. Causa iusta. Законна правооснова (підстава).
41. Causa privāta. Приватна справа.
42. Causa publǐca. Публічна (народна, державна) справа.
43. Causam discěre вивчати справу, сausam dicěre захищатися в суді.
44. Causam vincěre виграти справу, сausam caděre програти справу.
45. Caveant consŭles, ne quid res publica detrimenti capiat. Нехай консули виявляють
пильність, щоб держава не зазнала шкоди (формула надзвичайного стану в
Римі).
46. Circŭlus vitiōsus. Порочне коло.
47. Сogitatiōnis poenam nemo patĭtur. Ніхто не несе покарання за думки.
48. Cognitio extraordinaria. Надзвичайне судочинство.
49. Comĭtas gentium. Міжнародна чемність.
50. Condemno. Засуджую.
51. Contra bonos mores. Проти добрих звичаїв.
52. Convĕnit. Домовлено, погоджено, вирішено.
53. Coram popŭlo. Перед народом.
54. Corpus delicti. Склад злочину.
55. Corpus iuris civīlis. Звід цивільного права.
56. Сorruptissĭma re publĭca plurĭma leges. Чим корумпованіша держава, тим у ній
більше законів.
57. Cui bono? Кому добре? Cui prodest? Кому вигідно?
58. Cui resisti non potest. Якій неможливо супротивитись (про стихійну силу).
59. Culpa lata. Груба необережність, серйозна провина.
60. Сulpa lata dolo aequiperātur. Груба недбалість прирівнюється до умислу.
61. Culpa levis. Легка необережність.
62. Cum privilegiō. З привілеєм.
63. Cursus publǐcus. Державна пошта.
64. Custodia liběra домашній арешт;сustodia publĭca в’язниця.
65. Damnum iniuriā datum. Неправомірно завдана шкода.
66. Damnum pati vidētur, qui commŏdum amittit, quod consĕqui potĕrat (Ulp. Dig.)
Має збитки той, хто позбавляється вигоди, яку він міг отримати.
67. De factō. Фактично.
68. De iure. De facto. По праву (юридично). По факту (фактично).
69. De lege ferenda. З погляду майбутнього права.
70. De lege lata. З погляду чинного права.
242
Додатки
71. De maiōre et minōre non variant. Чи мова йде про велике, чи про мале, закон
потрібно застосовувати той же.
72. Decet. Так треба; так годиться; так слід.
73. Deferre controversiam ad arbitrum. Передати спір на вирішення арбітра.
74. Delatio hereditātis. Відкриття спадщини.
75. Delictum privātum. Приватне правопорушення.
76. Denegatio actiōnis. Відмова у позові.
77. De recipiendo appellatiōnes. Про прийняття апеляцій.
78. Dic, duc, fac, fer. Говори (правду), веди (справу чесно), роби (що потрібно),
перенось (стійко труднощі) (чотири заповіді юриста).
79. Diem sententiae referre. Відкласти оголошення рішення.
80. Dies a quo. Tермін початку чинності договору; dies ad quem – термін, настання
якого припиняло чинність договору.
81. Dies actiōnis exit. Термін для подання позову минає.
82. Dies interpellat pro nomĭne. Строк (день) нагадує замість людини.
83. Dies legāti veniens. Dень вступу спадкоємця у спадок.
84. Dominium ex iure privātum. Приватна власність.
85. Dominium ex iure Quiritium. Квіритська власність (привілей римського
громадянина, панування по праву квіритів).
86. Dominium in bonis habēre. Бонітарна (або преторська) власність (претор своїм
едиктом усуває суперечності у цивільному праві).
87. Edictum perpetuum. Постійний едикт (юридична програма претора на рік).
88. Edictum praetorium. Eдикт (розпорядження) претора при вступі його на посаду
із вказівкою принципів, якими він керуватиметься в сфері судочинства.
89. Eraděre albo advocatōrum. Виключити зі складу адвокатури.
90. Ex eadem causa. За однотипними угодами.
91. Ex mandāto. За дорученням.
92. Ex officio. З обов’язку.
93. Exempli gratiā. Наприклад.
94. Exponěre rem. Викласти обставини справи.
95. Extra commercium. Поза торговельним обігом.
96. Extra ordĭnem. У надзвичайному порядку.
97. Facta concludentia. Доказові факти.
98. Fatētur facĭnus is, qui iudicium fugit. Той, хто тікає від суду, виказує цим свою
провину.
99. Fiat iustitia, pereat mundus! Хоч би згинув світ, нехай звершиться правосуддя!
100. Formŭlā cadĕre. Програвати судовий процес.
101. Habeas corpus! Пред’яви особу (для судового розслідування).
102. Heredĭtas iacens. “Лежачий”, неприйнятий спадок (спадок з моменту його
відкриття до прийняття).
103. Heres ab intestāto (Digesta). Спадкоємець за законом.
243
104. Homo novus. Нова людина, новий член сенату (лише у виняткових випадках
вищих посад досягали ті, хто належав до сенаторської знаті).
105. Honeste vivěre, altĕrum non laeděre, suum cuique tribuěre. Чесно жити, не
робити зла іншим, кожному віддавати своє.
106. Id, quod actum est. Те, що зроблено.
107. Id, quod dictum est. Те, що сказано.
108. Imperitia culpae adnumerātur. Незнання закону прирівнюється до провини.
109. In esse. Бути живим, наявним, дійсним.
110. In causa sedēre. Засідати в суді.
111. In iure et in iudicio. У претора і в суді.
112. Іn fidem. За дорученням.
113. Іn re. По суті справи.
114. In tabellas referre. Занести до протоколу.
115. Inflagranti delictо. У момент учинення злочину.
116. Iniuria atrox, iniuria atrocissĭma. Жорстока несправедливість, дуже жорстока
несправедливість.
117. Iniuria verbālis образа словами; іniuria reālis образа діями.
118. Iniuriam qui factūrus est, iam fēcit. Намір вчинити злочин дорівнює злочину.
119. Invitus agĕre vel accusāre non cogĭtur. Ніхто не зобов’язаний подавати позов чи
звинувачувати проти волі.
120. Ipso iure. На підставі закону.
121. Iudex est lex loquens. Суддя – це закон, що говорить.
122. Iudicia privāta. Процеси (суди), які розглядали справи, пов’язані з приватними
правами громадян.
123. Iudicia publǐca. Процеси (суди), які розглядали справи, що безпосередньо
торкалися інтересів держави.
124. Iudĭcis est semper in causis verum sequi. Обов’язок судді завжди шукати істину.
125. Іura in re aliēna. Права на чужі речі.
126. Ius anceps. Неоднозначний закон.
127. Ius civīle. Цивільне право.
128. Ius commūne. Загальне право.
129. Ius crimināle. Кримінальне право.
130. Ius divīnum. Сакральне право.
131. Ius edicendi. Право видавати едикти.
132. Iusiurandum. Присяга.
133. Ius respondendi. Право публічних консультацій.
134. Ius possidendi. Право володіння.
135. Ius utendi et abutendi. Право користування і вжитку.
136. Ius gentium. Міжнародне право.
137. Ius publĭcum. Публічне право.
138. Ius summum saepe summa est iniuria. Вища законність – часто вище
беззаконня.
244
Додатки
139. Ius tertii. Право третіх осіб.

140. Iustitia nunquam nocet cuiquam. Правосуддя ніколи нікому не шкодить.
141. Legem brevem esse oportet. Закон повинен бути коротким.
142. Leges intellĕgi ab omnĭbus debent. Закон повинен бути зрозумілим для кожного.
143. Legĭbus omnes servīmus, ut libĕri esse possĭmus (Сic.). Ми всі служимо законам,
щоб бути вільними.
144. Legitĭmum tempus. Законний термін для набуття права власності за давністю
володіння.
145. Lex ex post facto. Зворотна сила закону.
146. Lex ferenda aut praescriptio. Законопроект.
147. Lex generālis. Загальний закон.
148. Lex retro non agit. Закон не має зворотної сили.
149. Lex videt irātum, irātus legem non videt. Закон бачить розгніваного, розгніваний
не бачить закону.
150. Libellum concipěre. Складати заяву.
151. Libellus appellatiōnis. Апеляційна скарга.
152. Libĕro. Звільняю.
153. Locus sigilli. Місце печатки.
154. Matrimonium cum manu. Шлюб з владою чоловіка.
155. Matrimonium sine manu. Шлюб без влади чоловіка.
156. Mendax in uno, mendax in omnĭbus. Хто збрехав в одному, збреше в усьому.
157. Minus solvit, qui tardius solvit. Той, хто платить надто пізно, не платить.
158. Modus vivendi. Спосіб життя.
159. Modus procedendi. Cпосіб дії.
160. Mores maіōrum. Звичаї предків.
161. Munus iudicandi. Oбов’язок судити.
162. Mutatis mutandis. З відповідними змінами.
163. Ne variētur! Зміні не підлягає!
164. Nemo debet bis punīri pro uno delicto. Ніхто не може бути покараний двічі за
одну і ту ж провину.
165. Nemo est supra leges. Ніхто не може бути вище законів.
166. Nemo iudex in propria causa. Ніхто не є суддею у власній справі.
167. Nemo punītur pro aliēno delicto. Ніхто не карається за чужий злочин.
168. Non bis de eădem re. Не слід двічі порушувати одну й ту саму справу.
169. Non possŭmus. Не можемо (категорична відмова).
170. Nulla poena sine lege. Жодного покарання без закону.
171. Nulla regǔla sine exceptiōne. Немає правил без винятків.
172. Obligatio ex contractu. Зобов’язання за договором.
173. Obligatio ex delicto. Зобов’язання із провини.
174. Оccupatio nullīus rei. Захоплення нічиєї речі.
175. Onus probandi. Тягар (обов’язок) доведення.
245
176. Optĭmus testis – confitens reus. Найкращий свідок – звинувачений, який

зізнався.
177. Orbis terrārum. Всесвіт, земля.
178. Par in parem imperium non habet. Рівний перед рівним влади не має.
179. Par in parem non habet iurisdictiōnem. Рівний до рівного не має юрисдикції
(повноважень).
180. Pars pro indiviso. Право власності багатьох осіб в ідеальних частинах (колектив-
на форма власності, співвласності).
181. Pendente appellatiōne. До розгляду скарги.
182. Pendente lite. До закінчення судового провадження.
183. Per contumaciam. У зв’язку з неявкою (відповідача).
184. Persōna grata. Бажана особа, дипломат, призначення якого схвалено керівництвом
держави його майбутнього перебування.
185. Persōna non grata. Небажана особа, дипломат, якому керівництво держави
відмовило у перебуванні на її території.
186. Plebiscītum (scitum plebis). Всенародне рішення, народне голосування.
187. Poena pecuniaria. Грошовий штраф.
188. Poena ultĭma. Вища міра (покарання).
189. Post delictum. Після злочину.
190. Posteriōre testamento superius rumpĭtur. Пізніший заповіт відміняє попередній.
191. Praedium dominans. Панівна (домінуюча) ділянка.
192. Praedium serviens. Обслуговуюча ділянка.
193. Praesumptio boni viri. Засада невинності особи.
194. Prima lex iustitiae, ne quid falsi dicat. Перший принцип (закон) правосуддя, щоб
не допустити неправди.
195. Рrius debĭtum. Попереднє зобов’язання.
196. Pro formā. Заради форми.
197. Probatio liquidissĭma. Очевидний доказ.
198. Qui appellat prior agit. Хто перший звернувся, той позивач.
199. Removēre officiō. Усунути з посади.
200. Res commūnes. Речі спільного користування.
201. Res corporālеs – тілесні речі, предмети права власності; res incorporāles –
безтілесні речі (узуфрукт, право спадщини, торгівлі.
202. Res divīnae – релігія; res sacrāles – святі речі.
203. Res divīsae – подільні речі; res indivīsae – неподільні речі.
204. Res familiāris – домашнє господарство; res rustĭca – сільське господарство.
205. Res iudicāta pro veritāte habētur. Судове рішення приймається за істину.
206. Res mancīpi – манципні речі (основні засоби виробництва); res non mancīpi –
неманципні речі.
207. Res mobĭles – нерухомість (земля, будинки, дороги тощо); res immobĭles –
рухомість (тварини, раби тощо).
208. Res nullīus. Нічийні речі (річ, яка не має власника).
246
Додатки
209. Res privāta – приватна справа; plur. res privātae – приватна власність
210. Res publĭca – народна справа, республіка; plur. res publĭcae – державні речі.
211. Res Romāna. Римська держава.
212. Res, quae divisiōnem recipit. Речі, які підлягають поділу.
213. Res, quae intelleguntur. Речі, які мисляться (абстрактні).
214. Res, quae sine interitu (sine damno) divĭdi possunt. Речі, які неможна поділити,
не знищивши або не пошкодивши їх.
215. Res, quae sunt. Речі, які існують.
216. Res, quae usu consumuntur. Споживчі речі (їжа, будівельні матеріали тощо).
217. Respondēre, cavēre, agĕre. Давати відповіді, оформляти документи, виступати в
суді (три види діяльності юриста).
218. Responsum dare. Давати відповідь.
219. Restitutio ad integrum. Відновлення первинного стану.
220. Revocāre in alium iudicium. Просити про перенесення до іншого суду.
221. Senātum legĕre. Оголошувати список сенату (сенаторів).
222. Sententia adsolutīva. Виправдальний вирок.
223. Sententiam ferre. Виносити рішення.
224. Sententiam pronuntiāre. Оголошувати рішення.
225. Separatio bonōrum. Розділення майна.
226. Si a iure discedas, vagus eris. Якщо відступиш від закону, втратиш дорогу.
227. Si in ius vocat, ito. Якщо (позивач) кличе тебе (відповідача) до суду, йди.
228. Si iudĭcas, cognosce. Якщо виносиш судове рішення, пізнай (справу).
229. Sine provocatiōne. Без оскарження.
230. Sub fide nobĭli. Під чесне слово.
231. Sub iudǐce lis est. Справа ще у провадженні.
232. Sub regŭlam cadĕre. Підкорятися правилу.
233. Successio testamentaria. Спадкування за заповітом.
234. Superficies solo cedit (Dig.). Наземні будови і насадження належать землі:
земельні ділянки, худоба, раби).
235. Tabella iudiciālis. Дощечка для голосування суддів (Суддям вручали три дощечки:
з буквами А=absolvo оправдовую, звільняю, C=condemno засуджую, N.L = non
liquet не ясно, тобто утримуюсь).
236. Tabŭlae publĭcae.Дошки публічних оголошень (на яких писали тексти законів,
звертань, іншу інформацію офіційного характеру).
237. Terra testamentaria. Заповітна земля.
238. Testamentum imperfectum. Недосконалий заповіт, тобто заповіт, який не має
якогось реквізиту.
239. Testamentum ruptum. Порушений заповіт. (Заповіт, що втратив законну силу,
якщо у заповідача з’явився законний спадкоємець, про якого заповіт замовчує).
240. Testes interrogāre. Допитувати свідків.
241. Testimonium dicěre. Свідчити.
242. Testis unus testis nullus. Один свідок – не свідок.
247
243. Transmissio hereditātis. Передача спадщини (спадкова трансмісія).

244. Tres faciunt collegium. Троє становлять колегію.
245. Tutēla legitĭma (testamentaria, datīva). Опіка за законом (за заповітом, за
призначенням).
246. Ubi poena, ibi et noxa est. Де злочин, там і покарання.
247. Unus testis– nullus testis. Один свідок – не свідок.
248. Uti rogas. Як ти пропонуєш (позитивний голос “за”).
249. Vadimonium imponĕre. Викликати в суд (досл. покласти виклик).
250. Venditio bonōrum. Продаж майна з аукціону.
251. Vim vi repellĕre licet (Dig.). На силу дозволяєсься відповідати силою.
248
Додатки

1. A mari usque ad mare. Від моря до моря (девіз на гербі Канади).
2. Ab uno crimǐne disce omnes. За одним злочином пізнаєш усі.
3. Ad Kalendas Graecas . До грецьких Календ.
4. Ad disputandum. Для обговорення.
5. Ad memorandum. Для запам’ятовування.
6. Ad usum popǔli. Для користування народу.
7. Aequum est, ut quis participāvit lucrum, participet et damnum (Ulp.). Справедливо
є, щоб хто розділив прибуток, нехай розділить і втрату.
8. Aetāte sapĭmus rectius (Terentius). З роками ми стаємо мудрішими.
9. Alea iacta est. Жереб кинуто.
10. Aliēna nobis, nostra plus аliis placent. Нам більше подобається чуже, а іншим –
наше.
11. Alma mater. Мати-годувальниця.
12. Alter ego. Друге я (про друга)
13. Amantium irae amōris integratio (Terentius). Гнів закоханих – відновлення
кохання.
14. Amicitia bonum est magnum. Дружба є велике добро.
15. Amīcus certus in re incerta cernĭtur. Надійний друг пізнається в непевних
(важких) обставинах.
16. Amīcus Plato, sed magis amīca verĭtas est. Платон мені друг, але істина
дорожча.
17. Anno Domĭni. Року Божого, тобто від Різдва Христового.
18. Antīqua fuērunt olim nova. Старе було колись новим.
19. Ars amandi. Мистецтво кохання.
20. Audentes fortūna adiuvat. Сміливим доля сприяє.
21. Audienda est et altěra pars. Треба вислухати й іншу сторону.
22. Aurea mediocrĭtas. Золота середина.
23. Aurōra Musis amīca. Аврора – подруга муз.
24. Aut cum scutō aut in scutō. Або зі щитом, або на щиті.
25. Aut inveniam viam, aut faciam. Або знайду дорогу, або прокладу її сам.
26. Avaritia neque copia, neque inopia minuǐtur. Скупість не зменшується ні
статками, ні нестатками.
27. Bella gerant alii. Нехай воюють інші (Овідій).
28. Віs dat, qui cito dat. Двічі дає той, хто дає вчасно.
29. Calamitāte doctus sum. Біда мене навчила.
30. Caput sine linguā. Голова без язика (так у римському сенаті називали тих, хто не
брав участі в обговоренні питання, а погоджувався з думкою промовця).
249
31. Сlavus clavo pellĭtur. Клин клином вибивають.

32. Cito rumpes arcum, semper si tensum habuěris. Швидко лук зламаєш, якщо його
завжди натягнутим тримаєш.
33. Cogĭto, ergo sum. Я мислю, отже, я існую.
34. Conditio sine qua non. Необхідна умова.
35. Conscientia - mille testes. Совість – тисяча свідків.
36. Consensus omnium. Згода всіх.
37. Contra factum non est argumentum. Проти факту немає аргументів.
38. Contra spem spero. Усупереч надії сподіваюсь.
39. Cornu copiae. Ріг достатку.
40. Corruptio morum. Падіння (гниття) моралі.
41. Curricŭlum vitae. Життєпис, автобіографія.
42. Cursus honōrum. Кар’єра.
43. De gustǐbus et colorǐbus non est disputandum. Про смаки і кольори не треба
сперечатися.
44. De mortuis aut bene aut nihil. Про мертвих або добре, або нічого.
45. De te fabŭla narrātur. Про тебе байка мовиться.
46. Dictum – factum. Сказано – зроблено.
47. Dilucŭlo surgĕre saluberrĭmum est. Прокидатись удосвіта найздоровіше.
48. Dives est, qui sapiens. Багатий той, який розумний.
49. Divĭde et impĕra! Поділяй і пануй!
50. Dixi et anĭmam meam levāvi. Я сказав і полегшив душу.
51. Docendo discǐmus. Навчаючись, вчимося.
52. Doctrīna multiplex, verǐtas una. Наук багато, а істина одна.
53. Dolus semper praestātur. За навмисну дію треба відповідати.
54. Dum spiro, spero. Доки дихаю, я сподіваюсь.
55. Duōbus litigantĭbus tertius gaudet. Коли двоє сперечаються, третій радіє.
56. Dura lex, sed lex. Твердий (суворий) закон, але закон.
57. E duōbus malis minǐmum eligendum est. Із двох лих треба вибирати найменше.
58. E fructu arbor cognoscǐtur. Із плоду дерево пізнається.
59. Edĭmus, ut vivāmus, non vivĭmus, ut edāmus (Socr.) Ми їмо, щоб жити, не
живемо, щоб їсти.
60. Elephantum e musca facis. Робиш із мухи слона.
61. Equi donāti dentes non sunt inspiciendi. Дарованому коневі не треба заглядати
в зуби.
62. Ex gratiā. З милості.
63. Ex libris. Із книг.
64. Ex malis eligĕre minĭma oportet (Cic.). З двох бід треба вибирати найменшу.
65. Ex nihilo nihil fit. З нічого ніщо не виникає.
250
Додатки
66. Exēgi monumentum. Я спорудив собі пам’ятник. Початок третьої оди Горація
до Мельпомени (III,30).
67. Exemplum docet. Приклад навчає.
68. Faber est quisque suae fortūnae. Кожен є коваль своєї долі.
69. Fēci, quod potui, faciant meliōra potentes. Я зробив, що міг, нехай ті, що
можуть, зроблять більше.
70. Felix, qui potuit rerum cognoscĕre causas. Щасливий, хто зумів пізнати
причини речей.
71. Ferrum ferro acuǐtur. Залізо гостриться залізом.
72. Festina lente! Поспішай повільно!
73. Fide, sed cui vide. Довіряй, але знай (дивись) кому.
74. Fides est rara (Socr.). Довіра є рідкісною.
75. Finis corōnat opus. Кінець увінчує справу.
76. Foliis simīles homĭnes. Люди подібні до листя дерев.
77. Fortūna caeca est. Доля сліпа.
78. Fortūna tibi est. Маєш щастя.
79. Fortūnae cetĕra maneo (Ovidius). Решта залишаю долі.
80. Fraus pia (Оvidius). Свята брехня.
81. Fronti nulla fides. Зовнішності не вір.
82. Gratias ago. Дякую.
83. Gutta cavat lapǐdem, non vi sed saepe cadendo. Крапля довбає камінь не силою,
а частотою падіння.
84. Historia vero testis tempŏrum, lux veritātis, magistra vitae, vita memoriae (Cic.).
Історія насправді свідок часів, світло істини, учителька життя, життя памяті.
85. Homĭnum animaliumque salūti. Для блага людей і тварин. (Напис на фронтоні
Львівської ветеринарної академії).
86. Homo locum ornat, non homĭnem locus. Людина прикрашає місце, а не місце
людину.
87. Homo trium litterārum. Злодій.
88. Homo unīus libri. Людина однієї книги.
89. Honōres mutant mores, sed raro in meliōres. Почесті змінюють звичаї, але зрідка
на кращі.
90. Ignorantia non est argumentum. Незнання (законів) – не доказ.
91. Ignosce semper altěri, nunquam sibi. Завжди вибачай іншому, собі ніколи.
92. Imperāre sibi maxĭmum imperium est. Наказувати собі – найбільша влада.
93. In duābus sellis sedēre. Сидіти на двох стільцях.
94. In silvam ligna non feras, insanius (Hor.). Дуже нерозумно було б носити дрова
до лісу.
251
95. Inter se fidem et iusiurandum dare. Між собою мати довіру і скріплювати
присягою.
96. Intra bonus, exi melior. Увійди добрий, вийди кращий.
97. Is fēcit, cui prodest. Той зробив, кому вигідно.
98. Iustitia est constans et perpetua voluntas ius suum cuique tribuendi. Справедливість
є постійною і тривалою волею віддати кожному те, що йому належить.
99. Iustitia fudamentum regnōrum est. Справедливість – основа держав.
100. Lapsus memoriae. Помилка пам’яті.
101. Libri amīci, libri magistri. Книги друзі, книги вчителі.
102. Littĕra scripta manet. Написана буква залишається.
103. Littĕris et artĭbus. Для наук і мистецтв.
104. Lupus non mordet lupum. Вовк не кусає вовка.
105. Magna est verĭtas et praevalēbit. Велика істина, і вона переможе.
106. Mala gallīna, malum ovum. Погана курка – погане яйце.
107. Manifestum non eget probatiōne. Очевидне не потребує доказів.
108. Manus manum lavat. Рука руку миє.
109. Mea culpa. Моя провина.
110. Melior est iustitia praeveniens, quam puniens. Ліпшим є правосуддя, яке запобігає
(злочинам), ніж те, яке карає.
111. Melior tutiorque est certa pax, quam sperāta victoria. Ліпше і надійніше
конкретний мир, ніж очікувана перемога.
112. Mens sana in corpŏre sano. Здорова думка в здоровому тілі.
113. Nemo sapiens, nisi patiens. Ніхто не є розумним, якщо не є терпеливим.
114. Nemo sine vitiō est. Немає нікого без недоліків.
115. Non est satis unīus opinio. Не є достатньо думки одного.
116. Non numeranda, sed ponderanda sunt argumenta. Докази треба не рахувати, а
зважувати.
117. Non omne, quod nitet, aurum est. Не все те золото, що блистить.
118. Non rex est lex, sed lex est rex. Не цар є закон, а закон є цар.
119. Nota bene! (NB!) Зазнач добре! Зауваж добре!
120. Nulla aetas ad discendum sera est. У будь-якому віці не пізно вчитися.
121. Nulla dies sine linea (Plinius). Жодного дня без рядка.
122. Nulla regŭla sine exceptiōne est. Нема правила без винятку.
123. Nullum crimen, nulla poena sine lege. Жодного злочину, жодного покарання без
закону. .
124. Nullum pericŭlum sine pericŭlo vincĭtur. Ніяку небезпеку без небезпеки не
перемогти.
125. О tempǒra, o mores! (Сіс.) О часи, о звичаї!
126. Omne initium difficĭle est. Кожний початок є важким.
252
Додатки
127. Omnes vulnĕrant, ultĭma necat. Усі години ранять, а остання вбиває.
128. Omnia mea mecum porto. Усе своє ношу з собою (Біант).
129. Omnia praeclara rara. Все прекрасне рідкісне.
130. Omnia vincit amor et nos cedāmus amōri! Усе перемагає любов, і ми підкоряймось
любові!
131. Optĭmum medicamentum quies est. Найліпші ліки – це спокій.
132. Otium post negotium. Відпочинок після роботи.
133. Pacta sunt servanda. Договори мають бути дотримані.
134. Pares cum parĭbus facillĭme congregantur. Рівні з рівними найлегше сходяться.
135. Parva sunt foris arma, nisi est consilium domi. Мало значить зброя поза державою,
якщо немає згоди вдома.
136. Patriae decōri civĭbus educandis. Для прикраси батьківщини і виховання
громадян.
137. Pax huic domui. Мир цьому домові.
138. Pecŭnia est ancilla, si scis uti, si nescis, domĭna. Гроші є слугами, якщо вмієш
ними користуватися, якщо не вмієш – панами будуть.
139. Peior odio amōris simulatio est. Гіршою за ненависть є симуляція любові.
140. Pericŭlum in mora. Небезпека в зволіканні.
141. Pium desiderium. Добре бажання.
142. Prima facie. На перший погляд.
143. Primus inter pares. Перший серед рівних.
144. Princeps legǐbus solūtus. Правитель не зв’язаний законами.
145. Prosit! Хай буде корисним!
146. Quaerĭte et inveniētis. Шукайте і знайдете.
147. Quālis est homo, talis eius est oratio (Cic). Яка людина, така і її мова.
148. Qualis rex, talis grex. Який цар, таке і стадо.
149. Qui cum paupertāte bene convenit, dives est (Seneca). Хто з бідністю змирюється,
той багатий.
150. Qui non labōrat, non mandūcet. Хто не працює, той не їсть.
151. Qui quaerit, repĕrit. Хто шукає, той знаходить.
152. Qui semǐnat mala, metet mala. Хто сіє зло, той і пожне зло.
153. Qui tacet, consentit. Хто мовчить, погоджується.
154. Quidquid agis, prudenter agas et respĭce finem! Усе, що робиш, роби розумно і
дивися кінець!
155. Quidquid discis, sibi discis. Що ти вчиш – вчиш для себе.
156. Quod bonum, felix, faustum fortunatumque sit! Хай це буде добрим, щасливим,
сприятливим і успішним!
157. Quod erat demonstrandum. Що й треба було довести.
158. Quod nocet, docet. Що завдає збитків, навчає.
253
159. Quod scripsi, scripsi. Що написав, те написав.

160. Quod sentīmus, loquāmur; quod loquĭmur, sentiāmus; concordat sermo cum
vita! Що думаємо, говорімо: що говоримо, відчуваймо; нехай узгоджується мова
з життям!
161. Recta linea est brevissĭma, recta via est tutissĭma. Пряма лінія – найкоротша,
пряма дорога – найбезпечніша.
162. Rector magnificentissĭmus. Найвеличніший ректор (шанобливе найменування
ректора університету, яке вживають в актах високого стилю).
163. Remedium irae est mora. Час лікує гнів.
164. Res ipsa loquĭtur. Сама справа говорить про себе (Презумпція винуватості в
англійському праві).
165. Res tuas tibi habēto. Хай тобі щастить у справах!
166. Ridendo dicěre verum. Жартуючи, говорити правду.
167. Salus popŭli suprēma lex est (Cic.). Благо народу є найвищий закон.
168. Salve! Salvēte! Будь здоровий! Будьте здорові! (Форма привітання).
169. Sapiens mortem non timet. Розумний смерті не боїться.
170. Sapienti sat. Для розумного досить.
171. Sero venientĭbus ossa. Хто пізно приходить, той сам собі шкодить.
172. Si fuěrit Romae, Romāno vivĭto more, si fuěris alĭbi, vivĭto sicut ibi! Якщо будеш у
Римі, живи за римським звичаєм, якщо будеш деінде, живи так, як там живуть.
173. Si iudicas, cognosce; si regnas, iube. Якщо судиш, вивчи справу; якщо пануєш,
наказуй.
174. Si natūram sequēmur ducem, nunquam errabĭmus. Якщо будемо слідувати за
природою як за провідником, то ніколи не помилимось.
175. Si omnes consentiunt, ego non dissentio. Якщо всі погоджуються, то і я не
заперечую.
176. Si sapis, sis apis! Якщо ти розумний, будь бджолою!
177. Si tacuisses, philosŏphus mansisses. Якщо б ти мовчав, залишився б філософом.
178. Si vales, bene est ego valeo. Якщо ти здоровий, добре є, я здоровий.
179. Si vis amāri, ama. Якщо хочеш, щоб тебе любили, люби.
180. Si vis pacem, para bellum. Якщо хочеш миру, готуй війну.
181. Si vis pacem, para pacem. Якщо хочеш миру, готуй мир.
182. Sine irā et studiō. Без гніву і пристрасті.
183. Spes bona confirmat anĭmos, datque vires. Добра надія зміцнює дух і дає сили.
184. Status quo ante. Положення (стан), у якому (хтось або щось перебував). Попереднє
положення.
185. Status quo. Положення (стан), у якому (хтось або щось перебуває). Існуюче
положення.
186. Sub specie aeternitātis. З погляду вічності.
254
Додатки
187. Suum cuique. Кожному своє.

188. Tabŭla rasa. Чиста дошка.
189. Tanto brevius tempus, quanto felicius (Plinius). Тим коротший час, чим
щасливіший.
190. Tempora mutantur et nos mutamur in illis. Часи змінюються, i ми змінюємося
у них.
191. Terra incognĭta. Невідома земля.
192. Tertium non datur. Третього не дано.
193. Tertius gaudens. Третій радіє (коли двоє сваряться, третій радіє).
194. Tibi et igni. Тобі і вогню ( прочитай і відразу спали).
195. Timeo Danaos et dona ferentes. Боюся данайців, що приносять дарунки.
196. Ultĭma ratio. Останній доказ.
197. Una hirundo non facit ver. Одна ластівка не робить весни.
198. Unum castigābis, centum emendābis. Одного покараєш, сотню виправиш.
199. Unus dies gradus est vitae. Один день – це крок життя.
200. Unus pro omnĭbus, omnes pro uno. Один за всіх, всі за одного.
201. Urbi et orbi. Місту і світу.
202. Ut quisque est doctissĭmus, ita est modestissĭmus. Хто найосвіченіший, той
найскромніший.
203. Ut salūtas, ita salutabĕris. Як ти вітаєшся, так і тебе привітають.
204. Ut sementem fecĕris, ita metes. Що посієш, те й пожнеш.
205. Vae victis. Горе переможеним.
206. Vale! Valēte! Бувай здоровий! Бувайте здорові! (Форма прощання).
207. Veni, vidi, vici. Прийшов, побачив, переміг.
208. Verba movent, exempla trahunt. Слова повчають, приклади надихають.
209. Veritātis oratio simplex est. Мова правди проста.
210. Vivěre est militāre. Жити – означає боротися.
211. Volens nolens. Хочеш – не хочеш.
212. Vox clamantis in deserto. Голос волаючого в пустелі.
213. Vox unīus, vox nullīus. Один голос – не голос.
255
Зразок контрольної роботи

Рівень І1-15 – 1 бал Рівень ІІ − 10 балів
ВА Р І А Н Т І
Рівень І
1. До якої відміни належить іменник series, ēi f :
A) першої;
B) другої;
C) третьої;
D) четвертої;
E) п’ятої.
2. Іменники третьої відміни мають у Gen. Sing. закінчення:
A) -is;
B) -ae;
C) -us;
D) -ei;
E) -i.
3. Iменником четвертої відміни є:
A) femǐna, ae f;
A) membrum, i n;
B) civis, is m;
C) dies, ēi f m;
D) fructus, us m.
4. Вкажіть значення латинського прикметника simplex:
A) простий;
B) жовтий;
C) червоний;
D) славний;
E) багатий.
5. У третій особі Sing. Imperfectum indicativi actīvi стоїть дієслово:
A) monstrātur;
B) curare;
C) spectat;
D) sum;
E) vidēbat.
6. Вкажіть дієслово, що стоїть у наказовому способі:
A) condemna;
B) curāre;
C) spectat;
D) sum;
E) vidēbat.
256
Додатки
7. Доповніть латинський вислів Nulla poena sine ….(Жодного покарання без закону).
A) legi;
B) lege;
C) legem;
D) legis;
E) legum.
8. Латинський іменник praesidium перекладають як:
A) сила;
B) захист;
C) згода;
D) слава;
E) рука.
9. Визначте переклад дієслівної форми negantur:
A) знає;
B) думають;
C) заперечуються;
D) володіє;
Е) обвинувачуєшся.
10. Іменник casus має значення:
A) основа;
B) причина;
C) випадок;
D) володіння;
Е) закон.
11. Словосполучення res incorporāles стоїть у:
A) Nom. Sing.;
B) Nom. Plur.;
C) Abl. Plur.;
D) Gen. Plur.;
E) Acc. Sing.
12. Іменник nomen перекладають:
А) суддя;
В) ім’я;
С) господар;
D) суддя;
Е) народ.
13. Закінченням Acc. Sing. іменника domǐnus є:
А) -as;
В) -os;
С) -um;
D) -im;
Е) -am.
257
14. Словосполучення urbes magnas стоїть у:

A) Nom. Sing.;
B) Abl. Plur.;
C) Gen. Sing;
D) Gen. Plur.;
E) Acc. Plur.
15. У якому рядку всі іменники третьої відміни відмінюють за приголосним типом:
A) ius, iuris n, ōnis f; pars, partis f; orator ōris m
B) homo, ĭnis m; auris, auris f; animal, ālis n
C) lex, legis f; dolor, ōris m; iudex, ĭcis m
D) civis, is f; mos, moris m; mens, mentis f
E) pax, pacis f; condemnatio, onis f; finis, is f
Рівень ІІ
1. Перекладіть з латинської:
1) Res indivīsae;
2) Legis virtus est imperāre, vetāre, punīrе;
3) Sine legībus nulla est civǐtas;
4) Post delictum;
5) Urbi et orbi.
2. Перекладіть латинською:
1) По праву (юридично);
2) Склад злочину;
3) З погляду вічності;
4) Позов проти речі;
5) Шлюб з владою чоловіка.
3. Від яких латинських слів походять українські деривати: реґіон, консенсус,
урбанізація,фальсифікація.
4. Узгодьте прикметник з іменниками і провідміняйте:
nomen, ĭnis n celĕber, bris, bre
casus, us m extraordinarius, a, um
5. Провідміняйте в усіх часах системи інфекта і перфекта та утворіть
imperatīvus від дієслова veto, āre.
258
Список використаної літератури
1. Підопригора О. А. Римське право : Підручник / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов.
– К. : Юрінком Інтер, 2009. – 525 с.
2. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения / Пер. с чеш.
М. Бартошек. – М. : Юрид. л-ра, 1989. – 448 с.
3. Орач Є. М. Римське приватне право : Підручник / Є. М. Орач, Б. Й. Тищик.
Академічний курс. – К. : Ін Юре, 2012. – 390 с.
4. Федущак-Паславська Г. М. Практикум з римського приватного права /
Г. М. Федущак-Паславська. – Львів : Паїс, 2012. – 23 2с.
5. Юридична енциклопедія: у 6 т. / Редколегія : Ю. С. Шемчушенко (відп.ред.) та ін.
– К.:Укр. енциклопедія, 19982–004.
6. Скорина Л. П. Латинська мова для юристів : Підручник для вищих навчальних
закладів / Л. П. Скорина, Л. П. Чуракова. – К. : Атіка, 2004. – 415 с.
7. Rezler J. Jezyk Lacinski dla prawnikow / J. Rezler. – Warszawa: Wydawnictwo naukowe
PWN, 2012. – 284 s.
8. Розенталь И. С. Учебник латинского языка. Для юридичеких и других гуманитарных
вузов / И. С. Розенталь, В. С. Соколов. – М.: Норма, 2004. – 306 с.
9. Хоміцька З. М. Латинська мова : Підручник / З.М. Хоміцька. – Харків: Право, 2007.
–256 с.
Список скорочень
Caes. – Caesar, Gaius Iulius
Cels. – Celsus
Cic. – Cicĕro, Marcus Tullius
Dig. – Digesta
Gai. – Gaius
Hor. – Horatius, Quintus Flaccus
Liv. – Livius, Titus
Modest. – Modestīnus, Herennius
Ovid. – Ovidius, Publius Naso
Paul. – Paulus, Iulius
Plin. – Plinius, Caecilius Secundus
Pomp. – Pomponius, Sextus
Sall. – Sallustius, Gaius Crispus
Sen. – Senĕca, Lucius Anneus
Socr. – Socrătes
Ulp. – Ulpiānus, Domitius
259
Латинськ о -у к ра їн с ьки й с л овн и к
-A- adquiro, ĕre quisīvi, ītum набувати, на-

ab (Abl.) від живати
ab Urbe condĭta від заснування міста adsum, adesse бути присутнім
(Рима) advēna, ae m, f пришелець, іноземець
abeo, īre, abii, abĭtum виходити, ухилятися adversarius, i m противник, супротивник
absens, entis відсутній advocatio, ōnis f запрошення, судовий за-
absolvо, ěre, solvi, solūtum відділяти, хист
виправдовувати, звільняти advocātus, i m адвокат
abundo, āre, āvi, ātum бути вдосталь aedes (aedis), is f кімната, покої, храм,
ac а також, і потім житловий дім, будівля
Academia, ae f гай, поблизу Афін, при- aedificium, i n будинок
свячений Академу; тут – навчальний aedifĭco, āre, āvi, ātum будувати, спо-
заклад руджувати
accipio, ĕre, cēpi, ceptum отримувати, aedīlis, is m едил, державний чиновник у
приймати справах міського благоустрою
accommŏdo, āre, āvi, ātum пристосовувати, aequālis, e рівний
виносити вирок aequum рівно, справедливо
accurātus, a, um детальний, уважний, aequus, a, um рівний
точний aër, aëris n повітря
accusatio, ōnis f обвинувачення, скарга aerarium, ii n скарбництво, державна скарб-
accuso, āre, āvi, ātum обвинувачувати ниця, архів, фонд, засоби
acer, acris, acre гострий, суворий aetas, ātis f вік
acta, ōrum n акти, документи, постанови aeternus, a, um вічний
actio, ōnis f рух, дія, юр. позов ager, agri m поле
actor, ōris m виконавець, позивач ago, ěre, ēgi, actum вести, діяти, робити,
actus, us m дія, угода, акт виступати в суді
acuo, ěre, ui, ūtum гострити agricŏla, ae m землероб, селянин
ademptus, a, um позбавлений ait говорить, стверджує, проголошує
adgnātus= agnātus, i m родич (по батькові) alea, ae f жереб
adhibeo, ēre, ui, bĭtum прикликати, при- Alexander Sevērus Олександер Север, рим-
кладати ський імператор 193–211 рр. н. е.
adĭmo, ěre, ēmi, emptum віднімати, кон- aliēnus, a, um чужий
фіскувати alimentum, i n харчі, юр. утримання
adiudicatio, onis f присудження aliquis, aliquid будь-хто, будь-що
adiuvo, āre, āvi, ātum допомагати alius, alia, aliud інший
administatio, ōnis f служіння, управління, allego, āre, āvi, ātum зараховувати, при-
обслуговування, використання ймати
adnumĕro, āre, āvi, ātum зараховувати, Alpes, ium f Альпи
прирівнювати alter, ĕra, ĕrum другий
260
Латинсько-український словник
altus, a, um високий arbĭter, tri m суддя, третейський суддя,

amabĭlis, e милий, приємний арбітр
.amārus, a, um гіркий arbitrium, ii n рішення, судження
ambǐtus, us m ходіння навколо, крутіння, arbor, ŏris m дерево
підкуп (і взагалі зловживання) у ході arcěra, ae f візок (для кволих і хворих)
передвиборчої кампанії argumentum, i n доказ, аргумент
ambulatorius, a, um той, що піддається arguo, ĕre, ui, ūtum доводити провину
змінам
asĭnus, і m осел
ambŭlo, are, āvi, ātum гуляти
atque а також
amīca, ae f подруга
atrocĭter суворо, жорстоко, безжалісно
amicitia, ae f дружба
attente уважно
amīcus, i m друг
attineo, ēre, tinui, tentum тримати,
amitto, ěre, mīsi, missum втрачати простягатися, стосуватися
amīсus, a,um дружній auctorĭtas, ātis f значення, вплив, авто-
amo, āre, āvi, ātum любити ритет
amplitūdo, ǐnis f велич audio, īre, īvi, ītum слухати
amplius більше audītus, us m слух
amplus, a, um широкий, великий, важ- augeo, ēre, auxi, auctum збільшувати
ливий aureus, a, um золотий
angustus, a, um вузький ausculto, āre, āvi, ātum вислуховувати
animadverto, ĕre, verti, versum звертати aut або
увагу
autem проте
animus, і m душа
auxilium, ii n допомога
annōna, ae f річний урожай, збір сільсь-
avaritia, ae f скупість
когосподарської продукції, запаси їжі,
провіант avus, i m дід
annuus a, um річний, щорічний
-B-
antagonistes, ae m ворог, суперник
ante (Acc.) до, раніше, перед bellum, i n війна
antecēdens, entis попередній bene добре
antestor, āri, ātus sum залучати у свідки bini, ae, a по два
antiquus, a, um давній, стародавній bona, ōrum n власність, статки, майно
Appennīnus, i m Апенніни Bononia (nunc Bologna) м. Болонья
aperio, īre, aperui, apertum відкривати, Bononiensis, e болонський
розкривати bonum, i n добро
appellatio, ōnis f назва, оскарження, bonus, a, um добрий
звернення до суду, апеляція bos, bovis m, f віл, бик
appello, āre, āvi, ātum називати, звертатись brevis, e короткий
до когось, апелювати
approbo, āre, āvi, ātum схвалювати -C-
apud (Acc.) у, біля, при cado, ĕre, сecĭdi, casum падати, пропадати
caecus, a, um сліпий
261
caedo, ěre, cecĭdi, caesum бити certe напевно, справді

caelum, i n небо certus, a, um вірний, надійний
Caesar, ăris m Цезар, а також титул цезаря charta, ae f папір
cetĕrus, a, um інший Christus, i m Христос
calamǐtas, ātis f нещастя, біда cibus, i m їжа, корм, пожива
calvor, -, calvi вводити в оману, помилятися circŭlus, i m коло
сamĕra, ae f кабінет civīlis, e цивільний
Campania, ae f Кампанія, область у Серед- civĭtas, ātis f держава, спільнота
ній Італії classis, is f розряд, клас, флот
campus, i m поле coepio, (ĕre), coepi, coeptum починати(ся)
candidātus, i m пошукувач державної по- coerceo, ēre, cui, cĭtum помічати, виявляти
сади, кандидат
cognitio, ōnis f пізнання, розшук, вивчення,
candĭdus, a, um білосніжний юр. судочинство
canis, is m, f собака cognōmen, ĭnis n прізвище, яке приєднували
capio, ĕre, cēpi, captum брати, приймати, до родового імені
отримувати cognomĭno, āre, āvi, ātum іменувати, на-
capio, ōnis f заволодіння, стягнення зивати
capĭtal, ālis n важкий кримінальний злочин, cognosco, ěre, nōvi, nĭtum пізнавати
який карали смертю cogo, ěre, coegi, coactum примушувати, за-
capitālis, e кримінальний, дуже небез- ставляти
печний cohors, tis f когорта, відділ римської піхоти
caput, ĭtis n голова, столиця collēga, ae m колега, товариш
carcer, ěris m в’язниця colligo, ĕre, lēgi, lectum збирати, стягувати,
сareo, ēre, ui бути позбавленим, не мати укладати
carĭtas, ātis f повага, любов, шана colo, ěre, ui, cultum обробляти, шанувати,
carus, a, um дорогий удостоювати
castĭgo, āre, āvi, ātum карати, осуджувати comitia, ōrum n коміції, народні збори
castra, ōrum n військовий табір, укріп- commentarius, ii m тлумачення, коментарій
лення commercium, ii n торгівля, право торгувати,
casus, us m випадок торговельний обіг
causā (Abl.) з причини, для, ради commodātum, i n річ, яку дають під за-
ставу
causa, ae f причина, юр. судова справа
communicatio, ōnis f спільність
caveo, ēre, cavi, cautum пильнувати, уживати
заходів щодо безпеки, остерігатися commūto, āre, āvi, ātum міняти, змінювати,
обмінювати
cavillatio, ōnis f словесне хитрсплетіння
compōno, ěre, posui, posĭtum складати
cedo, ěre, cessi, cessum йти, підкорятися
concēdo, ěre, cessi, cessum погоджуватись,
celeber, bris, bre знаменитий, відомий
дозволяти
celer, ĕris, ĕre швидкий
concipio, ĕre, cēpi, ceptum прагнути, зби-
censor, ōris m цензор, один із двох видатних рати, складати
магістратів Рима
concĭto, āre, āvi, ātum спонукати, під-
census, us m ценз, оцінка майна бурювати
centum сто
262
concordia, ae f згода constituo, ĕre, stitui, tūtum ставити, ухва-

concordo, āre, āvi, ātum узгоджувати лювати, встановлювати, формувати, по-
становляти, установлювати
concredo, ĕre, dĭdi, dĭtum довіряти
constitutio, ōnis f ухвала, указ, організація,
concurro, ěre, curri, cursum сходитися,
розпорядження, наказ, постанова, консти-
збігатися, узгоджуватися
туція
condemnatio, ōnis f засудження, обвину-
consto, āre, āvi, ātum складатися
вачувальний вирок
consul, is m консул, глава Римської рес-
condemnо, āre, āvi, ātum засуджувати
публіки
condictio, ōnis f обов’язковий позов
consulāris, e консульський
condicio, ōnis f стан, положення, обставини
consŭlo, ĕre, sului, sultum радитися,
conditio, ōnis f приготування, створення обговорювати, турбуватися, давати пора-
condĭtus, a, um заснований, створений ди, консультувати
condo, ĕre, dĭdi, dĭtum творити, спору- consultor, ōris m радник
джувати, засновувати consultum, і n порада, постанова, уста-
conductio, ōnis f оренда, договір оренди новлення
confěro, ferre, tŭli, collātum збирати в одне consumo, ĕre, sumpsi, sumptum витрачати,
місце, звозити, зносити, об’єднувати, пе- використовувати
реносити, доповідати contemno, ěre, tempsi, temptum нехтувати,
confirmo, āre, āvi, ātum зміцнювати зневажати
confiteor, ēri, confessus sum виявляти, ви- contineo, ēre, tinui, tentum зберігати, під-
знавати, зображати тримувати
coniunctio, ōnis f сполучення, союз contra проти
conubium, ii n шлюб contractus, us m договір, контракт
conscientia, ae f розуміння, свідомість; юр. contraho, ĕre, traxi, tractum стягувати,
знання про чужий злочин; совість здійснювати, укладати угоду
conscribo, ĕre, scripsi, scriptum вносити в contrarius, a, um протилежний
списки, вибирати в сенат contrave або проти
consensus, us m згода controversia, ae f спір, суперечка
consentio, īre, sensi, sensum погоджуватися, controversus, a, um суперечливий
голосувати
convenio, īre, veni, ventum приходити,
consěro, ěre, serui, sertum з’єднувати, сплі- сходитися, погоджуватись; подавати по-
тати зов, convenīre in matrimonium виходити
consilium, ii n рішення, рада, нарада, заміж
summum consilium – верховна рада conventio, ōnis f договір, умова
consisto, ěre, stiti, - полягати, складатися conventum, і n угода
consolidatio, ōnis f об’єдання права влас- convinco, ěre, vīci, victum перемагати, до-
ності і права користування в руках однієї лати
особи
convŏco, āre, āvi, ātum скликати
consolĭdo, āre, āvi, ātum зміцнювати,
copia, ae f велика кількість, достаток, ба-
підтримувати
гатство
consortium, і n співучасть, спільність
copiae, ārum f військо
constans, ntis постійний
corporālis, e тілесний
constanter стійко
263
corpus, ŏris n тіло, сутність, ціле, склад, decemvir, i m писали Xvir, Xviri (ōrum)
збір, корпус m децемвір, член центрального адмі-
corrector, ōris m виправитель, наставник, ністративного або законодавчого органу з
критик десяти осіб; член колегії десяти
corrĭgo, ěre, rēxi, rectum виправляти decerno, ěre, crēvi, crētum вирішувати,
постановляти
corruptio, ōnis f падіння, гниття
decido, ĕre, cidi, - падати, спадати, спус-
cras завтра
катись, відрізати, точно вирішувати
credo, ĕre, dĭdi, dĭtum вірити
decretum, i n рішення, постанова
credŭlus, a, um довірливий
defendo, ěre, ndi, nsum захищати
creo, āre, āvi, ātum обирати, вибирати, тво-
defensio, ōnis f захист, відхилення обви-
рити, створювати
нувачень
cresco, ĕre, crevi, cretum рости
defĕro, deferre, tuli, latum відносити
crimen, ĭnis n злочин
deficio, ěre, fēci, factum втрачати, бра-
culpa, ae f провина у формі необережності кувати
culpa, ae f провина definio, īre, īvi, ītum обмежувати, визначати,
cultus, us m обробіток, догляд встановлювати
cum (Abl.) з definitio, ōnis f визначення, обмеження
cum irā animi з роздратуванням defunctus, a, um мертвий, покійний
cumŭlo, āre, āvi, ātum збільшувати deinde згодом, потім, після того
cupio, ĕre, īvi, ītum бажати delapĭdo, āre, āvi, ātum очищати від ка-
cur? чому? менів
cura, ae f турбота delatio, ōnis f відкриття, донос
curabĭlis, e виліковний delecto, āre, āvi, ātum розважати
Cures, ium m Кури, давня столиця сабінян deleo, ēre, ēvi, ētum знищувати
curia, ae f курія, збори deliběro, āre, āvi, ātum зважувати,
обмірковувати, робити відстрочку,
curo, āre, āvi, ātum турбуватися думати
curricŭlum, i n плин життя, шлях delictum, i n недозволена дія, право-
cursus, us m біг, шлях порушення, злочин, делікт
curūlis, e курульний, звання едилів deminutio, ōnis f право відчуження, обме-
custodia, ae f охорона, арешт, сторожа ження прав
demo, ěre, dempsi, demptum зривати, уда-
-D- ляти
damno, āre, āvi, ātum визнавати винним, demonstratio, ōnis f свідчення, виклад
засуджувати фактів, які спричинили процес
damnum, i n збиток, шкода, втрата; штраф, demonstro, āre, āvi, ātum доводити, пока-
пеня зувати
datio, ōnis f давання demum тільки, лише нарешті
debeo, ēre, debui, debĭtum бути винним, denegatio, ōnis f відмова
зобов’язаним, бути боржником denego, āre, āvi, ātum відмовляти, запе-
debĭtum, i n повинність, борг (дебет) речувати
decēdo, ĕre cessi, cessum відходити, піти, denique нарешті, взагалі, тільки
покинути, відійти
264
denominatio, ōnis f назва, найменування disputatio, ōnis f розгляд, обговорення

dens, dentis m зуб disputо, āre, āvi, ātum сперечатися
denuo ще раз, знову dissentio, īre, sensi, sensum розходитись у
deporto, āre, āvi, ātum перевозити, приво- поглядах
зити, відвозити, доставляти dissolvo, ĕre, solvi, ūtum розв’язувати, роз-
deposĭtum, i n річ, віддана на збереження, ривати, припиняти
депозит distribuo, ěre, ui, utum розділяти
deprehendo, ěre, ndi, nsum помічати, ви- diu довго
являти diuturnus, a, um довготривалий
derisor, ōris m насмішник divĭdo, ěre, visi, visum ділити, розділяти
derŏgo, āre, āvi, ātum відміняти, обме- divīnus, a, um божественний, релігійний
жувати
divitiae, ārum f багатства
describo, ĕre, scripsi, scriptum описувати
deus, і m бог
desiderium, ii n бажання
divus, a, um божественний
desiděro, āre, āvi, ātum бажати, вимагати
do, dāre, dedi, datum давати, пропонувати,
detrimentum, i n збитки, поразка, втрата, роздавати
ущерб
doceo, ēre, docui, doctum навчати
devīto, āre, āvi, ātum уникати
doctor, ōris m учитель, викладач
dexter, tra, trum правий
doctrīna, ae f наука
diabŏlus, і m диявол
doctus, a, um учений, освічений
dico, ĕre, dixi, dictum говорити, нази-
dolor, ōris m біль, страждання
вати, встановлювати, призначати, прого-
лошувати dolus, i m обман, злий намір, навмисна дія
dictātor, ōris m диктатор domǐna, ae f господиня
dictum, i m слово, вираз dominium, ii n володіння, власність
dies, ēi m, f день, термін domĭnus, i m господар, власник
differentia, ae f різниця donec доки, аж доки, доти
diffĕro, differre, distŭli, dilatum відрізняти donum, і n подарунок
difficĭlis, e трудний, важкий dormio, īre, īvi (ii), ītum спати
dignosco, ĕre, nōvi, nōtum розпізнавати dubito, āre, āvi, ātum сумніватися
diligentia, ae f старанність, сумління dulcis, e солодкий
dimitto, ěre, mīsi, missum розсилати, від- dum поки
пускати duo, duae, duo два
dirimo, ĕre, ēmi, emptum розділяти duodĕcim дванадцять
disceptatio, ōnis f розгляд, обговорення, об- duodecĭmus, a, um дванадцятий
мін думок duplex, ĭcis подвійний
discerno, ĕre, сrēvi, ētum відділяти duplio, ōnis f подвійна кількість, подвійна
discrimen, ĭnis n різниця міра
disciplīna, ae f навчання, виховання, освіта, durus, a, um твердий, міцний, суворий
дисципліна dux, ducis m вождь
disco, ĕre, didĭci, - вчитися
dispōno, ĕre, posui, posĭtum виставляти
265
-E- ex (Abl.) з, відповідно

edīco, ěre, dīxi, dictum видавати едикти excello, ĕre, cellui, celsum виділятися, пере-
вищувати
edictum, і n розпорядження претора, поло-
ження exceptio, ōnis f виняток
edīlis, is m едил exemplum, i n приклад, зразок
edo, edĕre, edi, esum (essum) їсти exeo, īre, ii, ĭtum виходити, звільнятися
edūco, āre, āvi, ātum виховувати, exercĭtus, us m військо
вирощувати, створювати exiguus, a, um незначний, невеликий, ма-
egeo, ēre, ui, - потребувати лий, недостатній
ego я eximius, a, um виключний, відмінний
egregius, a, um славний, чудовий, ви- existimatio, onis f оцінка, репутація
значний exǐtus, us m вихід, кінець, загибель
elegans, antis вишуканий, стрункий explĭco, āre, āvi, ātum розвивати, викладати,
elegantia, ae f вишуканість пояснювати
elĭgo, ěre, elēgi, electum вибирати expōno, ěre, posui, posĭtum викладати,
розповідати
elucido, āre, -, - пояснювати, висвітлювати
exsilium, i n вигнання
emendo, āre, āvi, ātum виправляти, удо-
сконалювати exstruo, ěre, struxi, structum будувати,
споруджувати
emineo, ēre, ui, - виявлятися, відрізнятися
extra (Acc.) поза, за межами
emo, ĕre, emi, emptum купувати
extraordinarius, a, um (extra ordinem по-
emphyteusis, is f довготермінова (спадкова) за порядком) незвичайний, особливий,
оренда, емфітевзис відбірний, надзвичайний
emptio, ōnis f купівля, придбання
endo dies щоденно -F-
enim бо, тому що, адже faber, bri m майстер, ремісник, художник,
eo, īre, ii, itum йти коваль
eques, ǐtis m вершник, кавалерист, а також facies, ēi f поверхня
вершник, член прошарку вершників facǐlis, e легкий
(середнього із трьох прошарків сус-
facǐnus, ŏris n дія, вчинок
пільства) у Plur. equĭtes: кіннота; отже,
magister equĭtum начальник кінноти, він facio, ĕre, fēci, factum робити, здійснювати,
же – помічник диктатора виконувати, діяти, творити
equus, і m кінь factum, i n зроблене, дія, вчинок, подія,
факт, юридичний факт, нормативний
erādo, ěre, rasi, rasum виключати, зни-
факт
щувати
facultas, ātis f можливість, здатність, умін-
erigo, ĕre, rexi, rectum піднімати
ня
erro, āre, āvi, ātum помилятися
fallax, ācis підступний, оманливий
erubesco, ěre, rubui, - червоніти
falsus, a, um неправдивий, брехливий
erudītus, a, um освічений
fama, ae f чутка, слава
etiam також
familia, ae f сім’я
evidenter очевидно, явно
far, faris n борошно, мука
266
fatālis, e згубний fruor, frui, fruĭtus sum користуватися, мати

faustus, a, um щасливий, сприятливий прибуток
fecundus, a, um врожайний, багатий, пло- fundamentum, i n основа, фундамент
довитий fundus, i m земля, земельна ділянка
felix, īcis щасливий funus, ěris n похорон
femĭna, ae f жінка furtum, i n крадіжка, грабіж
fere майже fustis, is m палиця
fero, ferre, tuli, latum нести, виносити,
-G-
видавати
festinatio, ōnis f поспішність Gallus, i m галл
fides, ĕi f віра, довір’я, чесність gaudeo, ēre, gavīsus sum радіти, весе-
литися
fido, ěre, fisus sum вірити, довіряти
gena, ae f щока
fiducia, ae f впевненість, надійність
generālis, e головний, загальний
finio, īre, īvi (ii), ītum залишати, закін-
чувати generalĭter головно
fio, fiěri factus sum виникати, ставатися, gens, gentis f народність
народжуватися, здійснюватися gentīlis, is m родич, земляк
floreo, ēre, ui, - цвісти genus,ĕris n рід, вид, походження
flos, ōris m квітка Germanus, i m германець
flumen, ĭnis n річка gero,ĕre, gessi, gestum нести, здійснювати
fluvius, i m річка gigno, ĕre, ui, ĭtum породжувати
fluxus, a, um ненадійний, хиткий gloria, ae f слава
foedus, ĕris n договір gracĭlis, e стрункий
fons, ntis m джерело, початок, першо- gradus, us m крок, ступінь
причина gratia (Gen.) заради, через, для
formōsus, a, um стрункий, витончений, гар- gratia, ae f прихильність, подяка
ний, прекрасний
gravis, e важкий, важливий, впливовий
formŭlā cadĕre програвати судовий процес
guberno, āre, āvi, ātum керувати, правити
formŭla, ae f формула, правило, норма,
юр. формуляр (процесуальні юридичні gustātus, us m смак
регламентації) gustus,us m смак
fortis, e сміливий, сильний gutta, ae f крапля
fortuna, ae f доля, щастя
-H-
forum, i n міська площа, форум, in foro
esse займатися державними (судовими) habeo, ēre, ui, ĭtum мати, володіти
справами Hadrianus, i m Адріан, римський імператор
fraus, fraudis f обман 117–138 рр. н. е.
frequento, āre, āvi, ātum часто відвідувати, haud не, аж ніяк, навряд
заповнювати haustus, us m право користування водою
frigĭdus, a, um холодний heredĭtas, ātis f спадок, спадкове право
fructĭfer, fĕra, fĕrum врожайний, плодо- heres, ēdis m спадкоємець
носний hic, haec, hoc цей, ця, це
267
hinc звідси, з цього місця, з цього часу in (Acc., Abl.) в

hirundo, ĭnis f ластівка incendium, ii n пожежа
hoc modo таким чином inclīno, āre, āvi, ātum нахиляти
hodie сьогодні includо, ěre, clusi, clusum зачиняти,
honeste чесно оточувати
honestus, a, um чесний incŏlo, ĕre, colui, cultum населяти
honor, ōris m честь, почесть, пошана incommŏdum, i n шкода, збиток
honorifĭcus, a, um почесний incommŏdus, a, um неспрятливий
hora, ae f година incultus, a, um необроблений
hostis, is m, f ворог, чужинець inde звідси, згодом
hic, haec, hoc цей, ця, це indemnātus, a, um незасуджений
humānus, a, um людський induo, ĕre, ui, utum надягати
humĭlis, e низький industria, ae f старанність, працьовитість,
працелюбність
humus, i f земля
infans, antis дитячий
-I - infĕrus, a, um той, який розташований під
чимось
iacto, āre, āvi, ātum кидати
ingenium, ii n вроджені здібності, розум
ibi там
inicio, ěre, iēci, iectum накладати, схоплю-
icio, icĕre, ici, ictum (foedus) укладати вати
договір
inimĭcus, a, um недружній, ворожий
idem, eadem, idem той самий
inīquus, a, um нерівний
ideo тому, з тієї причини
initium, і n початок
igĭtur отже
iniuria, ae f несправедливість
ignis, is m вогонь
iniuste несправедливо
ignominia, ae f безчестя, ганьба
iniustus, a, um несправедливий
ignorantia, ae f незнання
innocens, entis невинний
ignōro, āre, āvi, ātum не знати
innumerabĭlis, e незчисленний
ille, illa, illud той, та, те
inopia, ae f невелика кількість, бідність
illicĭtus, a, um недозволений, незаконний
inquam говорю, стверджую
illustro, āre, āvi, ātum освітлювати, прикра-
шати, звеличувати insānus, a, um нерозумний, божевільний
imāgo, ĭnis f зображення insěro, ěre, sēvi, sĭtum сіяти
immutabǐlis, e незмінний insigne, is n знак, ознака
impedio, īre, īvi, ītum перешкоджати insignĭter = insignĭte чудово, вражаюче,
дивовижно
imperium, ii n наказ, правління, влада, вища
влада; держава, імперія insitio, ōnis f щеплення, час щеплення
impěro, āre, āvi, ātum наказувати, володіти inspicio, ěre, spexi, spectum дивитися,
розглядати
impono, ĕre, posui, posĭtum класти, ста-
вити instaurātor, ōris m відновник
imposĭtus, a, um покладений instituo, ĕre, ui, ūtum встановлювати, засно-
вувати
impune безкарно
268
institutio, ōnis f настанова, вказівка раліст

intellĕgo,ĕre, lexi, lectum розуміти, пізна- iudicātum, i n судове рішення, вирок,
вати iudicātum facěre виплатити борг
intendo, ěre, tendi, tentum стверджувати, iudicium, ii n суд, судовий розгляд, позов,
давати позов рішення, судження, вирок
intentio, ōnis f виклад вимог позивача iudico, āre, avi, atum судити, вважати, вирі-
inter (Acc.) між, серед шувати
interdico, ĕre, dixi, dictum заперечувати, iumentum, i n тварина в упряжці
відмовляти, видавати інтердикт iunctus, a, um з’єднаний
interdum іноді, між тим iungo, ěre, iunxi, iunctum з’єднувати, спо-
interficio, ěre, fēci, fectum вбивати, зни- лучати
щувати iuris perītus=iuris consultus=iuris prudens
interpres, ĕtis m тлумач, перекладач, інтер- досвідчений у праві, правник, юрист
претатор iurisconsultus, i m правознавець, юрист,
interpōno, ĕre, posui, posĭtum застосовувати, юрис-консульт
виставляти, подавати iurisdictio, ōnis f юрисдикція, підсудність
interpretatio, ōnis f пояснення, тлумачення iurisperītus, i m юрист, знаdtwm, досвід-
interprĕtor, āri, ātus sum тлумачити, пояс- чений у законах
нювати iurisprudentia, ae f знання права, сукуп-
interrogatio, ōnis f питання ність правових наук, правознавство,
юриспруденція
interrŏgo, āre, āvі, ātum питати
iuro, āre, āvi, ātum присягати
intersum, interesse, interfui, - брати участь
ius, iuris n право
intestāto без заповіту
ius honorarium почесне (посадове або
introdūco, ěre, duxi, ductum вводити
спеціальне преторське) право, що міс-
invenio, īre, veni, ventum знаходити, від- титься в едиктах судових магістратів
кривати
iussus, us m наказ, веління
invidia, ae f заздрість
iuste справедливо
inсŏla, ae m житель
iustitia, ae f справедливість, правосуддя,
ipse, ipsa, ipsum сам, сама, саме сукупність судових закладів, їхня діяль-
ira, ae f гнів ність
irrisor, ōris m насмішник. iustus, a, um справедливий
is, ea, id той, та, те iuvĕnis, is m, f молода людина, юнак,
Italia, ae f Італія юначка
ităque отже iuventus, ūtis f молодість, юність
item так само, також
-K-
iter, itiněris n шлях
Kalendae, ārum f Kаленди
itěrum знову, ще раз, вдруге
iubeo, ēre, iussi , iussum наказувати, -L-
призначати, юр. схвалювати (закон),
постановляти, приймати (закон) labor, ōris m праця, труд, труднощі
iucundus, a, um приємний, а, е laboriōsus, a, um працьовитий
iudex, ĭcis m суддя, учитель моралі, мо- labōro, āre, āvi, ātum працювати
269
laedo, ĕre, laesi, laesum шкодити litĭgo, āre āvi, ātum сперечатися
lapis, ǐdis m камінь littĕra, ae f буква
lapsus, us m помилка littĕrae, ārum f науки
largus, a, um щедрий Livius Titus Тіт Лівій (59 р. до н. е. –
lateo, ēre, ui, -, приховувати 17 р. н. е), автор римської історії “Від
заснування Рима” (Ab urbe condĭta)
latitūdo, ĭnis f ширина
locatio, ōnis f розміщення, договір найму
latus, a, um широкий
locus, i m місце
laudo, āre, āvi, ātum хвалити
locаtio-conductio, ōnis f договір найму,
laus, laudis f хвала, похвала, слава
оренда
lavo, āre, lavi, lautum (lavatum) мити
longe довго
legātus, i m посол, легат, помічник намісника
longitūdo, ĭnis f довжина
провінції
longus, a um довгий
legitĭmus, a, um законний
loquor, loqui, locūtus sum говорити, роз-
lego, āre, āvi, ātum робити розпорядження
повідати
за заповітом
lucerna, ae f свічка, світильник, лампада
legāre super aliqua re розпоряджатися щодо
чогось lucrum, і n вигода, прибуток, нажива
lego, ĕre, lēgi, lectum читати, збирати, ви- ludus, i m гра, забава, змагання, видовища,
значати публічні ігри
lessus m плач, голосіння luo, ĕre, lui, (luitūrus) очищати, відкупляти
levis, e легкий lupus, i m вовк
levo, āre, āvi, ātum полегшити
-M-
lex, legis f закон
magis більше
libellus, i m книжечка, скарга, прохання,
лист, заява magister, tri m начальник, правитель,
учитель, керівник
libenter охоче
magistra, ae f учителька
liber, bri m книга
magistrātus, us m керівна посада, державна
liber, ĕra, ĕrum вільний
посада; начальник, представник влади,
liberālis, e вільний магістрат
libĕri, ōrum m діти magnus, a, um великий
libertas, ātis f свобода maiōres, um m предки
libertīnus, і m вільновідпущеник mala, ōrum n лихо, нещастя
libĭtus, us m примха malum, i n зло
libra, ae f вага malus, a, um поганий
libra, ae f римський фунт mancipatio, ōnis f передача у власність
licet, ĕre, licuit дозволено, можна mandātum, i n доручення, договір, мандат,
licĭto поправу, законно указ
licĭtus, a, um дозволений mando, āre, āvi, ātum передавати, довіряти,
lignum, i n дерево, дрова доручати
lingua, ae f язик, мова maneo, ēre, mansi, mansum залишатися
lis, litis f суперечка, суд, позов manifestus, a, um очевидний
270
manus, us f рука mors, mortis f смерть, вбивство

mare, maris n море mortālis, e смертний
maritĭmus, a, um морський mos, moris m звичай, спосіб життя, сукуп-
mas, maris m чоловік ність етичних заповідей, мораль
matrimonium, ii n шлюб mulĭer, ēris f жінка
maxǐmus, a, um найбільший multitūdo, ĭnis f кількість
mediocrĭtas, ātis f середина multo набагато
Mediterraneus, a, um Середземний multus, a, um численний, багато, multum
interest є суттєва різниця
medium, ii n середина
mulus, і m мул
medius, a, um середній
mundus, i m світ, всесвіт
membrum, і n член
munio, īre, īvi(ii), ītum укріплювати, за-
memoriа, ae f пам’ять
хищати
mens, mentis f думка, розум
munus, ěris n обов’язок
mercātor, ōris m купець, покупець, тор-
mutatio, ōnis f переміна, зміна
гівець
muto, āre, āvi, ātum змінювати
mereo, ēre, ui, ĭtum служити
mutus, a, um німий, мовчазний
meridies, ēi m полудень
mutuum, i n взаємність, mutui datio по-
meto, ĕre, messui, messum косити, жати,
зика
пожинати
metus, us m страх -N-
meus, a, um мій, моя, моє
nam тому що, бо
minister, tri m слуга
natio, ōnis f національність
minuo, ěre, minui, ūtum зменшувати
naturālis, e природний, натуральний
minus менше
natus, us m народження
miserabĭlis, e нещасний
nec і не, також ні
mitis, e легкий, м’який
necessarius, a, um необхідний
mitto, ĕre, mīsi, missum кидати, посилати,
necessǐtas, ātis f необхідність
відправляти
neglegentia, ae f безпечність, недбалість
Modestīnus, i m Модестін, учень Д. Уль-
піана, знаменитий римський юрист ІІІ ст. neglĕgo, ĕre, lexi, lectum нехтувати
modestus, a, um поміркований nego, āre, āvi, ātum заперечувати
modo лише, тільки negōtium, i n заняття, справа, робота, діяль-
ність
modus, i m міра, спосіб; hoc modo таким
способом nemo ніхто
molestus, a, um кволий, немічний nepos, nepōtis m внук
mollis, e м’який neque і не
mons, montis m гора nervus, i m кайдани
mora, a f затримка, прострочення виконання, nescio, īre, īvi, ītum не знати
зволікання nexum, i n податкове зобов’язання
mordeo, ēre, momordi, morsum кусати neсessarius, a, um необхідний
morior, mori, mortuus sum вмирати, ги- nihil ніщо
нути
271
noceo, ēre, ui, ĭtum шкодити onus, ěris n тягар, вантаж

nomen, ĭnis n назва, ім’я, родове ім’я opifex, ĭcis m майстер, ремісник
nomĭno, āre, āvi, ātum називати opinio, ōnis f думка, пропозиція
non solum, sed etiam не тільки, а також oportet, - треба, належить, потрібно
non не oppĭdum, i n місто
nosco, ĕre, novi, notum пізнавати opto, āre, āvi, ātum бажати, вибирати, про-
notitia, ae f знайомство сити
noto, āre, āvi, ātum зазначити, зауважувати opus, ĕris n твір, праця
notus, a, um відомий ora, ae f узбережжя
noverca, ae f мачуха oratio, ōnis f промова
nullus, a, um жодний, ніякий ordinārius a, um упорядкований, роз-
ташований; звичайний, належний, нор-
numĕro, āre, āvi, ātum рахувати
мальний; consul ordinarius консул, об-
nummus, i m нум (дрібна римська монета), раний у звичайному порядку (до початку
гріш, готівка нового року)
numquam ніколи orior, īri, ortus sum починати, виникати
nunc тепер orno, āre, āvi, ātum прикрашати
nuncŭpo, āre, āvi, ātum іменувати oro, āre, āvi, ātum молитися, благати
nunquam ніколи otium, ii n відпочинок
nuptiae, ārum f шлюб, заміжжя, весілля,
одруження -P-
paciscor, sci, pactus sum домовлятися, ми-
-O-
ритися
obiurgo, āre, āvi, ātum дорікати, осуджувати, pactum, i m договір
карати
Padus, і m ріка Пад у Північній Італії
obligatio, ōnis f юр. зобов’язання, дору-
paedagōgus, i m педагог, учитель, наставник,
чення
вихователь
obligo, āre, āvi, ātum зв’язувати, зобо-
paeninsŭla, ae f півострів
в’язувати
par, paris рівний, однаковий
observo, āre, āvi, ātum спостерігати, до-
тримуватися parco, ĕre, peperci, -, берегти, жаліти, обе-
рігати, ухилятися, уникати
obtempĕro, āre, āvi, ātum підкорятися
paro, āre, āvi, ātum готувати
obtineo, ēre, ui, ntum володіти, керувати,
зберігати займати, набувати pars, partis f частина
occīdo, ěre, occīdi, occīsum вбивати parsimonia, ae f ощадливість
occŭpo, āre, āvi, ātum займати participo, āre, āvi, ātum бути співучасни-
ком, мати частку
odorātus, us m нюх
particŭla, ae f часточка
officium, ii n обов’язок, повинність, служба,
посада partim частково
olim колись parum мало, недостатньо
olīva, ae f оливка parvus, a, um малий, невеликий, дрібний
omnīno взагалі pateo, ēre, ui, - бути відкритим, про-
стягатися
omnis, e весь, всякий, кожний
272
pater, tris m батько; pater familias голова piger, gra, grum лінивий
сім’ї pignus, oris n застава
patior, pati, passus sum терпіти piscis, is m риба
patria, ae f батьківщина pius,a, um благочестивий, добрий
patricius, ii m патрицій (родова римська placeo, ēre, placui, placĭtum подобатися
знать)
planta, ae f рослина
patrimonium, ii n спадок, спадщина
plantatio, ōnis f насаджування, плантація
pauper, ěris бідний
planto, āre, āvi, ātum насаджувати
paupertas, ātis f бідність, убогість
Plato, ōnis m Платон
pax, pacis f мир
plebeius, i m плебей
peccātum, i n огріх, провина
plebiscitum, i n (plebis scitum постанова,
pecco, āre, āvi, ātum вчинити проступок, рішення народу) плебісцит, ухвала зборів
помилятися, грішити, провинитися плебеїв
pecunia, ae f гроші plebs, is f плебс, простий народ
pecuniarius, a, um грошовий plurĭmus, a, um дуже численний
pendo, ěre, pependi, pensum важити plus більше
pensio, ōnis f платіж, внесок poena , ae f покарання, poenam luĕre по-
per (Acc.) через, під час, в, з нести кару
percipio, ěre, cēpi, ceptum приймати, одер- pondĕro, āre, āvi, ātum зважувати
жувати, розуміти pondus, ĕris n вага, значення, вплив, важ-
perdifficĭlis, e дуже трудний ливість
perdūco, ĕre, duxi, ductum приводити pono, ĕre, posui, posĭtum класти, ставити,
peregrīnus, a, um іноземний, чужий засновувати
pereo, īre, ii (īvi), ĭtum гинути pontifex, ĭcis m понтифік, жрець, єпископ
perfidia, ae f віроломство, зрада populāris, e народний, популярний
periculōsus, a, um небезпечний popŭlus, i m народ
pericŭlum, і n небезпека porto, āre, āvi, ātum нести
peritia, ae f досвід, знання, досвідченість portus, us m порт, гавань
perītus, a, um досвідчений possessor, ōris m власник
permissus, us m дозвіл possideo, ēre, possedi, sessum володіти, за-
ймати
permitto, ĕre, mīsi, missum посилати, дору-
чати, довіряти, дозволяти possum, posse, potui могти, мати силу
perpetuum назавжди post (Acc.) після, за
perpetuus, a, um постійний postea пізніше
perscribo, ěre, scripsi, scriptum письмово postĕrus, era, ěrum (post) наступний, in
викладати, реєструвати postěrum у майбутньому
persona, ae f особа postquam після того як
pertineo, ēre, ui, tentum простягатися, сто- postŭlo, āre, āvi, ātum вимагати
суватися potentia, ae f сила
pervulgo, āre, āvi, ātum видавати potestas, ātis f сила, могутність, панування,
philosophus, a, um філософський державна посада, пост, влада; praeterea
крім того, потім, далі
273
potio, ōnis f напій, пиття, ліки верховенство, верховна влада, панування;

praebeo, ēre, ui, ĭtum протягувати, пода- принципат, влада цезарів, імператорська
вати влада
praeceptum, i n настанова, вказівка principium, ii n принцип, осново-
положення
praecipio, ěre, cēpi, ceptum приписувати,
рекомендувати pristīnus, a, um попередній, старий, старо-
винний
praecipue особливо, переважно
privātus, a, um особистий, приватний
praecipuus, a, um виключний, особливий,
видатний privilegium, ii n привілей, право переваги
praedium, ii n земельна ділянка, наділ pro (Abl.) замість, за
praefectus, i m начальник, глава, префект probatio, ōnis f схвалення, доказ
praefěro, ferre, tuli, lātum надавати пере- probo, āre, āvi, ātum доводити, задо-
вагу вольняти
praemium, ii n нагорода procreo, āre, āvi, ātum породжувати, ви-
кликати
praenomen, ĭnis n особисте ім’я, звання, ти-
тул procurātor, ōris m прокуратор, намісник
провінції
praescribo, ěre, scripsi, scriptum при-
писувати procurro, ĕre, curri, cursum бігти вперед,
виступати
praeses, ǐdis m намісник
prodĭgo марнотратно
praesidens, ntis m голова, президент
professor, ōris m викладач, учитель
praesidium, ii n сторожа, захист, допомога,
охорона prohibeo, ēre, ui, ĭtum забороняти
praestans, ntis видатний proinde тому, у зв’язку з цим
praesto, āre, stĭti, stĭtum стояти попереду, proletarius, ii m пролетар, неімущий
виділятися, перевищувати promiscue змішано, разом, спільно
praesumptio, ōnis f презумпція, правове promitto, ĕre, mīsi, missum обіцяти
при-пущення pronuntio, āre, āvi, ātum сповіщати, оголо-
praetextus, a, um оздоблений облямівкою шувати
praetor, ōris m претор (початково титул propinquus, a, um близький, сусідній
римських консулів і диктаторів; пізніше propōno, ěre, posui, posĭtum виставляти,
міський голова, а також намісник у про- оголошувати, пропонувати
вінції)
proprius, a, um своєрідний, власний
praetorius, a, um преторський
prosum, prodesse, profui бути корисним
praevaleo, ēre, valui переважати, одержувати
protēgo, ĕre, tēxi, tectum захищати
перевагу
provocatio, ōnis f виклик, апеляція, оскар-
praxis (Acc. im) f справа, спосіб, засто-
ження
сування
provŏco, āre, āvi, ātum провокувати
primo спочатку
prudens, ntis розумний, розсудливий
primogenǐtus, i n перший син, первісток
prudentia, ae f розсудливість, знання
primum спочатку
publicĭtus всенародно, відкрито, публічно
princeps, ĭpis m голова, керівник
publĭcus, a, um народний, національний,
principalĭter особливо, переважно
публічний, офіційний, в інтересах сус-
principātus, us m перше місце, керівна роль, пільства
274
puella, ae f дівчинка -R-

puer, ĕri m хлопець rabies, ēi f cказ
pugna, ae f битва radix, ǐcis f корінь
pugno, āre, āvi, ātum битися, боротися rado, ěre, rasi, rasum шкребти
pulcher, chra, chrum гарний rapīna, ae f пограбування
punio, īre, īvi, ītum битися, боротися, ка- rapio, ěre, ui, ptum брати, хапати, красти
рати
raro зрідка
pupillus, a, um підопічний
ratio, ōnis f думка, розум, рахунок, вигода,
purus, a, um чистий, світлий спосіб
rationālis, e раціональний, розумний
-Q-
ratus, a, um затверджений, законний
quadrātus, a, um квадратний
rea, ae f відповідачка
quaestio, ōnis f питання
recens, entis свіжий
quaestor, ōris m квестор, слідчий з кримі-
receptio, ōnis f прийняття
нальних справ, вищий фінансовий чи-
новник recepto, āre, āvi, ātum брати знову, приймати
знову (назад)
quaestorius, a, um квесторський
receptus, a, um загальноприйнятий
quālіs, e який
recipio, ĕre, cēpi, ceptum знову брати, знову
quam ніж
приймати
quando коли, коли-небудь
recĭto, āre, āvi, ātum оголошувати, зачи-
quattuor чотири тувати
-que і, та (стоїть після слова, яке сполучає, reddo,ĕre, dĭdi, dĭtum повертати назад
пишenm з цим словом разом)
refěro, ferre, tuli, latum нести назад, по-
querela, ae f скарга вертати
qui, quae, quod який, яка, яке regio, ōnis f область, регіон
quidam, quaedam, quoddam хтось, щось, regno, āre, āvi, ātum царювати, управляти,
якийсь керувати
quiesco, ĕre, quiēvi, quiētum бути спо- regnum, i n царство, держава
кійним, припиняти
rego, ĕre, rexi, rectum правити, керувати
quilĭbet, quaelĭbet, quodlĭbet який-небудь,
regŭla, ae f лінійка, норма, принцип, пра-
яка-небудь, яке-небудь
вило
quinque п’ять
reicio, ěre, iēci, iectum відмовлятись, відво-
quippe оскільки, звичайно дити (суддів)
Quirītes, ium m квірити, торжественне най- relego, āre, āvi, ātum відправляти, виганяти,
менування римського народу переносити
quis хто relinquo, ĕre, liqui, lictum залишати, дозво-
quisque, quaeque, quidque кожний, будь- ляти
який reliquus, a, um решта
quoad поки, доти remedium, ii n ліки, юр. правовий вихід
quod яке, що removeo, ēre, mōvi, mōtum відводити вбік,
quotiens скільки разів усувати
reperio, īre, repperi, repertum знаходити
275
reporto, āre, āvi, ātum здобувати saecŭlum, i n століття

reposco, ěre , -, -, вимагати повернення saepe часто
requiro, ĕre, quisīvi, ītum відшукувати, saepio, īre, saepsi, saeptum обносити ого-
шукати рожею, оточувати
res, rei f річ, справа, діло salus, ūtis f благо
rescribo, ĕre, scripsi, scriptum давати saluto, āre, āvi, ātum вітати, величати
відповідь salveo, ēre, -, - бути здоровим
rescriptio, ōnis f рескрипт, імператорський salvus, a, um цілий, неушкоджений
наказ
sanabĭlis, e виліковний
rescriptum, i n імператорський указ
sancio, īre, sanxi, sanctum освячувати, ого-
respondeo, ēre, ndi, nsum відповідати лошувати, узаконювати, забороняти
respondēre, ius давати поради або рішення sanctus, a, um святий, священний
в судових справах
sanus, a, um здоровий
responsio, ōnis f відповідь
sapiens, entis розумний
responsum, i n відповідь, судження юрис-
satis достатньо
тів
scelus, ĕris n злочин
restĭtuo, ĕre, ui, ūtum зупинятися, від-
ставати, вагатися schola, ae f школа
retineo, ēre, ui, tentum стримувати, за- scientia, ae f знання
тримувати scio, scīre, scīvi, scītum знати
retro назад, позаду scītum, i n рішення, постанова
reus, i m відповідач, підсудний scribo, ĕre, scripsi, scriptum писати
revello, ěre, velli, vulsum виривати, роз- scriptor, ōris m письменник, автор; scriptor
ривати legum законодавець
revoco, āre, āvi, ātum відкликати scriptum, i n лист, твір, книга
rex, regis m цар, правитель secūrus, a, um безтурботний, безпечний
rideo, ēre, risi, risum сміятися sed але
ripa, ae f берег (річки) sedes, is f крісло, житло, місце перебування
rogatio, ōnis f запит, внесення пропозиції, sementis, is f насіння, посів
законопроект semĭno, āre, āvi, ātum сіяти
rogo, āre, āvi, ātum питати, просити semper завжди
Romānus, i m римлянин senātus, us m сенат, державна рада Рима
Romŭlus, i m Ромул senatuscоnsultum, i n постанова сенату
rumpo, ěre, rūpi, ruptum рвати, виривати, senectus, ūtis f старість
ламати
senescо, ěre, senui, -, старіти
rursus назад, знову
senex, senis, is m старий, старець
rustĭcus, a, um селянський, сільський
sensus, us m відчуття
-S- sententia, ae f думка, погляд, судження,
положення
Sabinus, i m сабін
sentio, īre, sensi, sensum відчувати, по-
sacer, sacra, sacrum знеславлений, про- мічати, розуміти
клятий
sepăro, āre, āvi, ātum відокремлювати
276
sepelio, īre, īvi, pultum хоронити, ховати spatium, ii n проміжок

sequor, sequi, secūtus sum слідувати, під- specto, āre, āvi, ātum дивитися, оглядати,
корятися оцінювати
sermo, ōnis m мова spes, spēi f надія
servio, īre, īvi, ītum служити spirĭtus, us m дихання, вітер, дух
servĭtus, ūtis f рабство, неволя spondeo, ēre, spopondi, sponsum зобо-
servo, āre, āvi, ātum зберігати, рятувати в’язуватись, обіцяти, гарантувати, висту-
пати поручителем
servus, i m раб
statuo, ĕre, ui, ūtum ставити, постановляти,
sevērus, a, um суворий
вирішувати
sextus, a, um шостий
stella, ae f зірка
si якщо
sterno, ěre, strāvi, strātum вистилати со-
sicuti як; так, як ломою
significo, āre, āvi, ātum позначати, ставити stipendium, ii n платня, стипендія
підпис
stipulatio, ōnis f формальна обіцянка, умова
signo, āre, āvi, ātum позначати договору, договір
signum, i n знак, печатка (у формі обручки); sto, āre, steti, statum стояти, дотри-
бойовий прапор, пароль муватися
silva, ae f ліс struo, ěre, strūxi, strūctum споруджувати
simĭlis, e подібний studeo, ēre, ui, - прагнути, навчатися, ви-
simplicĭtas, ātis f простота вчати
simul одночасно studiōsus, a, um старанний, присвячений
simulacrum, i n зображення наукам
simulatio, ōnis f вдавання, симулювання studiōsus, i m той, що навчається, при-
свячений наукам, студент
sine (Abl.) без
studium, ii n старання, навчання, прагнення,
singŭli, ōrum m окремі (особи) наука, наукові заняття
singŭlus, a, um окремий sub (Acc., Abl.) під, внизу, під час
sinister, tra, trum лівий subeo, īre, ii, ĭtum підлягати
sisto, ěre, stiti, statum забезпечувати явку в subiectus, a, um підлеглий, підвласний
суд
subitus, a, um раптовий
situs, a, um розташований
subsidium, ii n допомога (грошова)
sive або
successio, ōnis f спадкоємство, придбання
sociĕtas, ātis f спільність, товариство, права, успадкування
договір товариства
succurro, ěre, curri, cursum помагати,
soleo, ēre, solitus sum мати звичку сприяти
sollicitūdo, ĭnis f турбота, обов’язок suffragium, ii n виборчий голос, голо-
solus, a, um тільки один, єдиний сування, рішення, судження
solūtus, a, um вільний, незалежний sum, esse, fui, -, бути
solvo, ĕre, solvi, solūtum позбавляти, від- summus, a, um найвищий
пускати, платити sumo, ěre sumpsi, sumptum брати, при-
sordǐdus, a, um брудний, темного кольору ймати, купувати
(у траурі) super (Acc.) над, згори
soror, ōris f сестра
277
supĕro, āre, āvi, ātum перевищувати tracto, āre, āvi, ātum роздумувати, поясню-
supĕrus, a, um верхній, небесний вати
suppleo, ēre, plēvi, plētum поповнювати, trado, ĕre, dĭdi, dĭtum передавати
заповнювати, компенсувати transcripticius, a, um внесений у книгу
supplicium, ii n кара, покарання боргових записів
supra вище, понад transeo, īre, ii, ĭtum переходити, пере-
селятися, перетворюватися, юр. пору-
suprēmus, a, um найвищий
шувати закон
suus, a, um свій
transfero, ferre, tuli, latum переносити
syncŏpe, es f непритомність
transmissio, ōnis f перехід, перенесення,
передача
-T-
tredĕcim тринадцять
tabernacŭlum, i n намет tribūnal, ālis n трибунал (підвищення, на
tabŭla, ae f дошка, таблиця, карта, про- якому засідали магістрати під час вико-
токол нання службових обов’язків)
taceo, ēre, ui, tacĭtum мовчати tribunicius, a, um трибунський
tactus, us m дотик tribūnus, i m трибун, глава кожної з
talio, ōnis f рівна відплата, помста трьох римських триб (у давній період);
tamen однак tribūnus milĭtum – військовий трибун,
начальник легіону; tribūni milĭtum
tamquam (tanquam) начебто, неначе consulāri potestāte військові трибуни з
tango, ěre, tetĭgi, tactum торкатися консульською владою, tribūnus plebis
temerĭtas, ātis f випадковість, нероз- народний трибун – посада, запроваджена
важність для охорони прав плебеїв
tempestas, ātis f час, пора, період tribuo, ěre ui, ūtum розділяти, надавати,
tempus, ǒris n час наділяти
tendo, ĕre, tetendi, tentum (tensum) тягнути, tributim по трибах
протягувати tribūtus, a, um розділений, організований
teneo, ēre, tenui, tentum тримати, володіти, за трибами
отримувати tristitia, ae f печаль, сум
tener, ěra, ěrum ніжний tu ти
terra, ae f земля tunc тоді, у той час
testamentarius, a, um заповідальний tunĭca, ae f туніка, нижній домашній одяг
testamentum, і n заповіт римлян
testātor, ōris m той, хто заповідає, запо- turpis, e ганебний
відач tutēla, ae f опіка, покровительство
testātus, a, um підтверджений, достовірний tutus, a, um безпечний, надійний
theatrum, i n театр
-U-
Tibĕris, is m ріка Тибр у Середній Італії
tignum, i n балка ubi де
timeo, ēre, ui, - боятися universĭtas, atis f цілісність, сукупність,
об’єднання (людей), колектив,
tolĕro, āre, āvi, ātum терпіти корпорація
totus, a, um цілий universus, a, um увесь, цілий, загальний,
повний, взятий у сукупності
278
unus, a, um один, єдиний versor, āri, versātus sum крутитися,

unusquisque, unaquaeque unumquodque займатися
кожен, будь-який, всякий verto, ĕre, verti, versum повертати
urbānus, a, um міський verum правдиво
urbs, urbis f місто verum, i n правда
uro, ěre, ussi, ustum вбивати vestis, is f одяг
usque аж до vestītus, us m одяг
usucapio, ōnis f придбання у власність veto, āre, vetui, ĭtum забороняти, запере-
usus, us m досвід, користування чувати
utĭlis, e корисний vetus, eris cтарий
utilĭtas, ātis f користь vetustas, ātis f давнина
utor, uti, usus sum користуватися via, ae f дорога
vicem подібно, як
-V- victĭma, ae f жертва
vadimonium, ii n виклик у суд victoria, ae f перемога
vado, ĕre, (vasi), -, іти, подорожувати video, ēre, vidi, visum бачити
vae n горе, лихо, нещастя viduus, a, um позбавлений чогось, оди-
vagus, a, um блукаючий, ненадійний нокий
Valentiniānus, i m Валентиніан, ім’я трьох villa, ae f маєток, заміський будинок, вілла
римських імператорів, Valentiniānus III vinco, ěre, vīci, victum перемагати
син Констанція ІІІ, 425–455 рр. vincŭlum, i n шнур, зав’язка, кайдани
valeo, ēre, lui, ĭtum бути здоровим, мати vindicatio, ōnis f віндикація, позов власника
силу, мати значення про повернення речі
vallum, i n вал vindĭco, āre, āvi, ātum вимагати за судом
vapŭlo, āre, āvi, (ātūrus) бути побитим, vindicta, ae f преторський жезл, відпущення
зазнати поразки на волю, кара
variětas, ātis f різномаїття vinea, ae f виноградна лоза, виноградник
varius, a, um різноманітний virgo, ĭnis f дівчина
Vaticānus, a, um ватиканський virīlis, e чоловічий, дорослий, зрілий
vectīgal, ālis n прибуток virtus, ūtis f доблесть, доброчесність; plur.
vel або, чи virtūtes чесноти
velocĭter швидко vis, vim (Acc.) сила
velut як наприклад visus, us m зір
velut(і) як, немов би vita, ae f життя
venātor, ōris, m мисливець vitiōsus, a, um порочний, зіпсутий
venditio, ōnis f продаж, віддача на відкуп vitis, is f виноградна лоза, виноград
vendo, ěre, dĭdi, dĭtum продавати vitium, i n помилка, недолік, провина
venio, īre, vēni, ventum приходити, при- vivo, ĕre, vixi, victum жити
бувати voco, āre, āvi, ātum кликати
verber, ĕris n батіг, побої, удари volo, āre, avi, atum летіти
verbum, i n слово volo,velle, volui, - хотіти, бажати
verĭtas, ātis f правда, істина voluntas, ātis f воля, бажання
279
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
МИСЛОВСЬКА Леся Василівна

ПИЛИПІВ Ольга Григорівна
ОЛІЙНИК Люба Рудольфівна
ЛАТИНСЬКА МОВА
ТА ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
ПІДРУЧНИК
для вищих навчальних закладів
Науковий редактор Л. М. Глущенко

Редактор М. М. Мартиняк
Технічний редактор С. З. Сеник
Коректор Х. Я. Макович
Комп’ютерне верстання Л. М. Семенович
Обкладинка Л. М. Семенович
Формат 70×100 1/16. Умовн. друк арк. 22,73.

Тираж 300 прим. Зам.
Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000
СВІДОЦТВО
про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції.
Серія ДК № 3059 від 13.12.2007 р.
Видрукувано з готових діапозитивів

у ПрАТ “Львівська книжкова фабрика «Атлас»”,
вул. Зелена, 20, м. Львів, 79005,
СВІДОЦТВО
про внесення суб’єкта видавничої справи
до державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції про реєстрацію.
Серія ДК № 1110 від 08.11.2002 року

Латинська 1

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Латинська 1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Л. В. МИСЛОВСЬКА · О. Г. ПИЛИПІВ · Л. Р. ОЛІЙНИК

Науковий редактор доц. канд. філол. наук Л. М. Глущенко

Латинська юридична фразеологія..................................................................58

Lectio decĭ ma (X)

Lectio tertia decǐ ma (XIII)

Lectio quarta decǐ ma (XIV)

Lectio quinta decǐ ma (XV)

Lectio septǐ ma decǐ ma (XVII)

Lectio duodevicesǐ mа (XVIII)

Lectio vicesǐ mа secunda (XXII)

Lectio vicesǐ mа tertia (XXIII)

Латинську мову вважають мовою юриспруденції і невід’ємною час-

Основний курс підручника складається з 24 лекцій, кожна з яких

Латинська мова отримала свою назву від племені латинів, яке

Класичний період (І ст. до н. е. – І ст. н. е.). Саме в цей період

У той період правотворча діяльність у Римській державі більше

Латиною писали твори видатні вчені й філософи у багатьох країнах

Тhема: ALPHABĒTUM LATĪNUM ЛАТИНСЬКИЙ АЛФАВІТ

Вимова латинських звуків

Буквосполучення ch, ph, rh, th трапляються у словах грецького походження і їх

2. Голосний звук перед голосним завжди короткий: audio – слухаю, lectio –

Вправи для читання Pensa ad legendum

I. Civĭtas, culpa, senātus, iurisprudentia, constitutio, iudex, disciplīna, conflictus,

V. Phantasia, philologia, Philippus, phoenix, symphonia, Pythagŏras; Rhamses,

Тhема: ДІЄСЛОВО. ТЕПЕРІШНІЙ

Граматичні категорії дієслова

Латинські дієслова поділяють на чотири дієвідміни залежно від кінцевого

Основні форми дієслова

П р и м і т к а. У ході вивчення дієслова в Praesens, Imperfectum і Futūrum I у підручнику

Поділ дієслів на дієвідміни (coniugatiōnes):

Praesens indicatīvi actīvi

Зра зки від м ін ю ва н н я

Сoniugatio Сoniugatio Сoniugatio Сoniugatio Сoniugatio

1 accusā-mus possidē-mus defend-ĭ-mus сapĭ-mus audī-mus

NB! У разі відмінювання латинських дієслів особові займенники не вживають: acusāmus –

Виняток становлять форми другої особи однини для дієслів:

Наказовий спосіб дієслова sum, esse (бути)

Заперечні форми наказового способу виражають неозначеною формою

3. Провідміняйте дієслова в praesens indicatīvі actīvi:

Ex historiā civitātis et iuris Romae

Латинізми в юридичній термінології та діловій мові

Прогресувати, прогрес (лат. progredior, gredi, gressus sum – йти вперед,

Латинська юридична фразеологія

Tenēte memoriā sententias Latīnas

Quod nocet, docet. Що завдає збитків, навчає.

Тhема: NOMEN SUBSTANTĪVUM. ІМЕННИК.

Scientia potentia est

Граматичні категорії іменника

Ablatīvus (Abl.) – аблатив, або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому?

ПЕРША ВІДМІНА ІМЕННИКІВ

До першої відміни належать іменники жіночого роду, які в родовому відмінку

collēga, ae m – колега scriba, ae m – писар

Відмінкові закінчення іменників першої відміни

Найважливіші суфікси іменників

Крім власне латинських, до першої відміни належать також іменники:

Praepositiōnes cum Praepositiōnes cum Praepositiōnes cum Accusatīvо

1. П рийм енн и ки , які вжи ва ют ь з Accusatīvus:

2. Прийменник и , які вжи ва ют ь з Ablatīvus:

Карта Стародавньої Італії

Ex historiā civitātis et iuris Romae

Латинізми в юридичній термінолoгії та діловій мові