Студентки групи ФЛФм-11с

Курдили Анастасії
Три національні типи народні
Володимир Антонович
Стаття «Три національні типи народності» Володимира Антоновича, є
джерелом для розуміння історії та культури України.
У статті іде мова про українсько-руську, польську і великоруську
національності, власне про те, чим вони відрізняються. Антонович зазначає, що
національністю треба вважати суму таких прикмет, якими одна група людности
відрізняється від цілого ряду інших груп. Щодо визначення слова нація — це
група людей рідних і близьких між собою натурою, хистом, вдачею, дотепом,
вдатністю, темпераментом.
Володимир Антонович каже, що коли в звичайній розмові ми вживаємо
слово нарід, то розуміємо зовнішні прикмети: мову, віру, звичаї. Проте, ці
прикмети завжди залежать від прикмет, чи причин глибших, внутрішніх.
Автор розглядає три споріднені нації, що історія поселила одну біля одної, а
саме іде мова про русинів, великоросів, або москалів і поляків. Всі вони
слов’яни; але під впливом всяких обставин — географічних, історичних і
інших, вони так диференціювались між собою, що тепер мають більше різного,
свого власного, аніж схожого, однакового, спільного. Антонович запевняє нас
у цьому порівнюючи їх.
Етнограф почав порівняльний аналіз із анатомічних прикмет, а саме кісток.
Найголовнішою частиною їх є череп, який за різноманітними дослідженнями
має різну форму довжину і ширину у всіх трьох типів.. Склад лиця ще
характерніший і більш цікавий, теж характеризує національність людини в
залежності від форми обличчя.
Автор статті подає дослідження і порівнює також такі цікаві явища, що
відрзняють три народності між собою як: довжина ніг, шкіра, гладшання
чоловіка, колір очей та волосся.
Цікавим є спостереження щодо функціонування нервової системи трьох
народів. Зокрема, нервова система москалів не надто чуйна, а через те
і реакція до подій навколо невелика і безсила, це тип флегматика. Навпаки ж у
поляків: чулість у них дуже велика і рефлекс починається безпосередньо,
відразу від рздратування; — це тип сангвініка. Русини теж дуже чулі до
вражень; але реакція у них прокидається після довгого ситуації з
роздратуванням; русин — тип меланхоліка.
Найвиразніше характер народній показується в звичаях. На малій чуйності
москаля засновані його прямота і грубіянство: він не вважає на те, щоб там
когось не зачепити, не образити; він, міряючи усе на власну мірку, гадає, що і
всі інші люди, так само як і він, повинні бути необразливими. В польському
суспільстві через велику нервову чутливість виробляється характер відносин
такий: кожен поляк без лихого наміру намагається вдавати з себе найкращого, і
тим самим вказує на те, чого в інших людях бракує. Русин не вміє зразу
відповісти на образу; він відповідатиме на нього за день, за тиждень, тому-то в
характері русина з’являється сумирність, гумор і нещирість. Гумор виробляє у
наче поривання зупинити і відіпхнути від себе будь-яку прикрість.
В. Антонович згадує і лайки. Тут абсолютна перевага за москалем. Лайка
його вельми плодюча, грубіянська і цинічна. У поляка лайка кучерява,
театральна і не натуральна. У русина переважною лайкою буває лайка
мітольогічна та бажання чогось-будь лихого.
Щодо родинних відносин, то тут, звичайно теж, спостерігаємо різницю. В
родині москаля найперше помічаємо, велику численність родини і абсолютну
безконтрольну власть голови, ініціатора в сім’ї. В родині польській, де і чоловік
і жінка бажають величатися, з самого початку прокидається боротьба, і згодом
хтось, або чоловік, або жінка бере гору, запевнивши другого своєю перевагою.
В родині русина, яка переважно нечисельна, при великій нервовій чуйності і
вразливості, життя щоденне надає багато матеріалу до суперечок, клопоту і
сварок. Русин намагається стояти осторонь від гріха, а через це, як тільки
трапляються перші сприяючі обставини, сім’я русина ділиться і розходиться.
Дружні відносини, схожі до родинних. У москалів найчастіше дружба
ламається через обставини практичних інтересів; а ворогування доходить до
необмеженої лютості. Дружба у поляків більш стала і твердіша. Русини не
скоро і важко братаються і ніколи дружба не заходить за межі дозволеного.
Б’ються люди цих трьох типів теж кожен по-своєому: москаль поперед
усього намагається своєому противникові якомога більше заподіяти болю
фізичного. Основою ж бійки у поляків зручність, а русини-супротивники,
схопивши один одного «за груди», доволі довго отак водяться і це вже
вважається за велику образу: «Взяв мене за груди».
Щодо асоціацій, то у поляків їх немає, це для них не характерно, а
українська асоціація (чумацтво, рибальство, чабанство) видається своєю
малочисленністю і рівноправністю товаришів. Великоруський же «большак»
єднається сам за всіх і сам порядкує. Великоруси охочі слухати
тільки авторитету і слухати абсолютно, безперечно. Русини мають інший ідеал
— це правда, правдивість, громадська рівноправність. Поляки об’явились
прихильниками ідеї аристократизмю.
Щодо віри, то у русина віра є почуттям інтимним. Він мало звертає уваги на
обрядовість. В польській релігії важко зрозуміти, що з’явилось випливом з
народного характеру, а що придбане, як готове, від католицької церкви. Поляк
думає, що його віра абсолютно правдива. У великорусів головне місце займає
обрядовість; вони щиро стоять за всякий, навіть дрібний обряд чи букву.
Оглядаючи архітектуру, чи будівництво, можна сказати, що своєї власної
архітектури в жодного з цих трьох народів нема: всі архітектурні форми
перейняті, а згодом перероблені відповідно народному характерові. Проте,
цікаво порівняти живопис, саме церковний і світський, зокрема мистецтво
великоросів та русинів. Якщо ж ми звернемо увагу на орнаментику і
порівняємо її в цих трьох племен, то примітимо тут велику різницю в
підбіранню красок, їх кількості й мотивах орнаментики.
Вже ж не можна оминути й танців, зазначає Володимир Антонович.
Польський народній танець — мазурка — має воєнний мотив, кавалерійська
атака; краков’як — партизанська війна. Великоруські народні танці — «бичок»
та «Комариньской». Справді це не танці, а всякі викрутаси, зовсім вільні і які
завгодно. Українсько-руські танці: козак, коломийка, метелиця, горлиця.
 Наука й література у всіх трьох народностів відрізняється й змістом і
заходами. Великоруси прихильники натуральних і технічних наук. Поляки в
науці до недавнього часу вживали метод доктрінерський, багато уваги до
абстрактної філософії та історії. У русинів велика пристрасть до гуманітарних
наук — право, історія культури, література, політична економія й інші.
Також автор статті згадує і про метод і заходи в науці й публіцистиці.
Зокрема зазначає, що поляки найбільш схильні до милування афоризмами, а
українець натомість має велику прихильність до аналізу й скептицизму.
Отже, звісна річ, що в характері кожного народу є якості, як бажані, так і не
бажані, як позитивні, так і негативні. Ніяка культура не в силі, знищити
природжених якостей, але мета культури повинна бути в тім, що культура
матиме вплив на характер народу, що дасть спроможність розвинутись
бажаним, позитивним якостям і відведе відповідне місце для якостей
небажаних, негативних. Українець-русин вважає етичним все те,
що справедливо. У великоруса виступний етичний пункт сила. У поляків
виступний пункт — приємність, любість. А етика в суспільному житті — це
одна з найголовніших заснов людського життя, поводження і добробуту,
невелика наскрізна трансляція народного типу.