Міністерство освіти і науки України

Національний університет „Львівська політехніка”

Кафедра ІВТ

Розрахункова робота
з дисципліни:
“Опрацювання сигналів”
Варіант №4
«ДИСКРЕТИЗАЦІЯ ТА ЦИФРОВЕ УСЕРЕДНЕННЯ СИГНАЛІВ З
МЕТОЮ ПОСЛАБЛЕННЯ ГАРМОНІЧНИХ СКЛАДОВИХ»

Виконав:
ст. гр. МТ-31
Гаврилів Д.Є.
Перевірив:
Дорожовець М.М.

Львів – 2021

1 Зміст
 Зміст
1. Завдання і конкретні дані до розрахунку.......................................................... 2
2. Основні означення ............................................................................................. 2
3. Розрахункова частина ........................................................................................ 3
4. Висновок………………………………………………………………………...10
5. Список літератури …………………………………………………………......10

1.Завдання і конкретні дані до розрахунку

Ÿ Основна частота завади: f1=40

Ÿ Максимальний номер гармонік які слід послабити: k=10
Ÿ Номера гармонік, які слід додатково послабити: j1=1, j2=2
2. Основні означення
Усереднення, або визначення середніх значень, використовують під час
вимірювання так званих інтегральних параметрів змінних сигналів а також
випадкових сигналів. Суть цифрового усереднення полягає у попередньому
аналого-цифровому перетворенні сигналу.
Далі ці вибірки використовуються для знаходження відповідних характеристик
вимірюваного сигналу, таких як середнє значення, середннє випрямлене, середнє
квадратичне значення, потужність тощо.
Відомо, що середнє значення з отриманих вибірок сигналу U1, U2, …, UN (N-
кількість вибірок) обчислюється:

2 3. Розрахункова частина
 3. Розрахункова частина
Вхідні дані:
f1 ≔ 40
j1 ≔ 1
j2 ≔ 2
k ≔ 10

1) Спочатку визначаємо кількість дискрет n основного усереднення, яке має бути більшим
на 1 від максимального номера гармоніки (тут k=10):

n≔k+1 n = 11
1
T≔― T = 0.025
f1

2) Період дискретизації сигналу рівний n менший від періоду сигналу

T
Td ≔ ― Td = 0.002
n

Частота дискретизації у n раз більша за частоту сигналу

fd ≔ f1 ⋅ n fd = 440

3) Тривалості інтервалів зміщень – τ1, τ2, (в одиницях періоду дискретизації Td0) для
додаткового послаблення заданих гармонічних складових
3.1. Для додаткового послаблення першої гармоніки (j1=1) розраховуємо часове зміщення
звичайного (базового) усереднення на пів періоду цієї гармоніки:

T τ1
τ1 ≔ ―― ―― = 5.5
2 ⋅ j1 Td

3.2. Для додаткового послаблення другої гармоніки (j2=2) розраховуємо часове зміщення
звичайного (базового) усереднення на пів періоду цієї гармоніки:

T τ2
τ2 ≔ ―― ―― = 2.75
2 ⋅ j2 Td

4) Модифікіція кількості дискрет основного усереднення (n’) з метою отримання інтервалів

зміщень – τ1, τ2 кратних цілому числу періодів дискретизації звичайного усереднення.
4.1. Друге часове зміщення τ2 = 2,75 * Td не є кратним цілому числу періодів дискретизації Td,
тому модифікуємо кількість дискрет основного усереднення n так, щоб ці зміщенння τ1, τ2 стали
кратним цілому числу періодів дискретизації. При n = 11 найближче модифіковане значення, яке
одночасно кратне 2j1=2 і 2j2=4 є n = 16.
n ≔ 16

3 Перераховуємо всі значення:

 Перераховуємо всі значення:

T
Td ≔ ― Td = 0.002
n
fd ≔ f1 ⋅ n fd = 640
T τ1
τ1 ≔ ―― ―― =8
2 ⋅ j1 Td

T τ2
τ2 ≔ ―― ―― =4
2 ⋅ j2 Td
τ1
τ1 ≔ ――
Td
τ2
τ2 ≔ ――
Td

5. Синтез дискретної вагова функції

5.1. Базова рівномірна функція має 16 дискрет
n_wf ≔ n + τ1 + τ2 n_wf = 28

i1 ≔ 0 ‥ n - 1 g1 ≔ 1
i1

g1 ≔0 i ≔ 0 ‥ n_wf - 1
n_wf - 1

0.9

0.8

0.7

0.6

0.5
g1
i
0.4

0.3

0.2

0.1

0
0 3 6 9 12 15 18 21 24 27 30

4 5.2. Утворюємо її копію зміщену на перше значення, тобто на 8 дискрет.

 5.2. Утворюємо її копію зміщену на перше значення, тобто на 8 дискрет.
g1_τ1 ≔1 g1_τ1 ≔0
i1 + τ1 n_wf - 1

0.9

0.8

0.7

0.6

0.5
g1_τ1
i
0.4

0.3

0.2

0.1

0
0 3 6 9 12 15 18 21 24 27 30

5.3. Суміщуємо базову рівномірну функцію із 16 дискрет і її копію зміщену на 8 дискрет, і

завдяки підсумовуванню значень відповідних дискрет обох функцій
отримуємо першу дворівневу вагову функцію G1 з 28 дискрет і з вагами 1-2-1

g12 ≔ g1 + g1_τ1

1.8

1.6

1.4

1.2

1
g12
0.8
i

0.6

0.4

0.2

0
0 3 6 9 12 15 18 21 24 27 30

5 5.4. Утворюємо зміщену на друге значення, тобто на 4 дискрети, копію

отриманої вище вагової функції:
 0.2

0
0 3 6 9 12 15 18 21 24 27 30

5.4. Утворюємо зміщену на друге значення, тобто на 4 дискрети, копію

отриманої вище вагової функції:
g12_τ2 ≔0
n_wf - 1

i2 ≔ 0 ‥ n - 1 + τ1 g12_τ2 ≔ g12
i2 + τ2 i2

1.8

1.6

1.4

1.2

1
g12_τ2
i
0.8

0.6

0.4

0.2

0
0 3 6 9 12 15 18 21 24 27 30

5.5. Суміщуємо отриману дворівневу вагову функцію з її копієюі завдяки підсумовуванню

значень відповідних дискрет обох функцій отримуємо необхідну вагову функцію G з 28 дискрет і
вагами 1-2-3-4-3-2-1

g ≔ g12 + g12_τ2

3.7

3.4

3.1

2.8

2.5
g
i
2.2

1.9

1.6

1.3

0 3 6 9 12 15 18 21 24 27 30
i

g T = [[ 1 1 1 1 2 2 2 2 3 3 3 3 4 4 4 4 3 3 3 3 2 2 2 2 1 1 1 1 ]]

6 6. Частота дискретизації сигналу: відповідно до модифікованої кількості дискрет

основного усереднення n=16 становить
 6. Частота дискретизації сигналу: відповідно до модифікованої кількості дискрет
основного усереднення n=16 становить
fd ≔ n ⋅ f1 = 640

Період дискретизації
1
Td ≔ ― = 0.002
fd

1
T ≔ ―= 0.025
f1

7.Тривалість вагового усереднення

Tus ≔ n_wf ⋅ Td = 0.044

8. Oбчислення середнього значення сигналу з урахування вагових коефіцієнтів.

Ux ≔ 4
Ux
Um ≔ ―― = 0.4
10
u ((t , f , ϕ)) ≔ Ux + Um ⋅ cos ((2 ⋅ π ⋅ f ⋅ t + ϕ))

i ≔ 0 ‥ n_wf - 1

u1 ≔ u ((T ⋅ i , f1 ⋅ ((1 - 0.02)) , -π)) u2 ≔ u ((T ⋅ i , f1 ⋅ ((1 - 0.02)) , -π))

i i

u3 ≔ u ((T ⋅ i , 2 ⋅ f1 ⋅ ((1 - 0.02)) , -π)) u4 ≔ u ((T ⋅ i , 2 ⋅ f1 ⋅ ((1 - 0.02)) , -π))

i i

u5 ≔ u ((T ⋅ i , 3 ⋅ f1 ⋅ ((1 - 0.02)) , -π)) u6 ≔ u ((T ⋅ i , 3 ⋅ f1 ⋅ ((1 - 0.02)) , -π))

i i

u7 ≔ u ((T ⋅ i , 4 ⋅ f1 ⋅ ((1 - 0.02)) , -π)) u8 ≔ u ((T ⋅ i , 4 ⋅ f1 ⋅ ((1 - 0.02)) , -π))

i i

g
g ≔ ――
4⋅n
∑g=1
n_wf - 1 n_wf - 1
U1ser ≔ ∑ ⎛g ⋅ u1 ⎞ = 4.036 U2ser ≔ ∑ ⎛g ⋅ u2 ⎞ = 4.036
i=0 ⎝ i i⎠
i=0 ⎝ i i⎠
n_wf - 1 n_wf - 1
U3ser ≔ ∑ ⎛g ⋅ u3 ⎞ = 4.082 U4ser ≔ ∑ ⎛g ⋅ u4 ⎞ = 4.082
i=0 ⎝ i i⎠
i=0 ⎝ i i⎠
n_wf - 1 n_wf - 1
U5ser ≔ ∑ ⎛g ⋅ u5 ⎞ = 4 U6ser ≔ ∑ ⎛g ⋅ u6 ⎞ = 4
i=0 ⎝ i i⎠
i=0 ⎝ i i⎠
n_wf - 1 n_wf - 1
U7ser ≔ ∑ ⎛g ⋅ u6 ⎞ = 4 U8ser ≔ ∑ ⎛g ⋅ u8 ⎞ = 3.985
i=0 ⎝ i i⎠
i=0 ⎝ i i⎠

7 del1 ≔ U1ser - Ux = 0.036 del1 ≔ U2ser - Ux = 0.036

 del1 ≔ U1ser - Ux = 0.036 del1 ≔ U2ser - Ux = 0.036

del3 ≔ U3ser - Ux = 0.082 del1 ≔ U4ser - Ux = 0.082

del5 ≔ U5ser - Ux = -2.818 ⋅ 10 -4 del1 ≔ U6ser - Ux = -2.818 ⋅ 10 -4

del7 ≔ U7ser - Ux = -2.818 ⋅ 10 -4 del1 ≔ U8ser - Ux = -0.015

9. Вираз частотної залежності похибки вагового усереднення для розрахованої вагової

функції.
⎛1 ⎞
⎜ ―⋅ sin ((π ⋅ f1 ⋅ T)) ⎛ π ⋅ f1 ⋅ T ⎞ ⎛ π ⋅ f1 ⋅ T ⎞⎟
⎜ n ⎟ = 6.794 ⋅ 10 -34
( )
deltaUm (f) ≔ Um ⋅ ―――――― ⋅ cos ⎜――― ⎟ ⋅ cos ⎜――― ⎟
⎜ ⎛ π ⋅ f1 ⋅ T ⎞ ⎝ 2 ⋅ j1 ⎠ ⎝ 2 ⋅ j2 ⎠⎟
⎜ sin ⎜――― n
⎟ ⎟
⎝ ⎝ ⎠ ⎠

10. Вираз залежності коефіцієнта послаблення від частоти вагового усереднення для
розрахованої вагової функції.
⎛| 1 |⎞
⎜| ―⋅ sin ((π ⋅ f ⋅ T)) ⎛ π ⎞ ⎛ π
|
⎞|⎟
⎜| n
( )
K (f) ≔ -20 ⋅ log ―――――― ⋅ cos ⎜――⋅ f ⋅ T⎟ ⋅ cos ⎜――⋅ f ⋅ T⎟ ⎟
⎜| ⎛ T⎞ ⎝ 2 ⋅ j1 ⎠ ⎝ 2 ⋅ j2 ⎠|⎟
⎜| 16 ⋅ sin ⎜ π ⋅ f ⋅ ―⎟ |⎟
⎝| ⎝ n⎠ |⎠

11. Графічна залежність коефіцієнта послаблення складових від частоти при ваговому
усереднені у діапазоні частот від 0 до частоти дискретизації f =16 * 40 . Для побудови графіка
використали нормовану частоту v = f *T , тому діапазон нормованої частоти рівний
модифікованій кількості дискрет основного усереднення f*T = n (тут 16).

650
128.5

119

109.5

100

90.5

81

71.5 K ((f))
62

52.5

43

33.5

24

0 65 130 195 260 325 390 455 520 585 650

f

8 12. Детальні залежності коефіцієнта послаблення складових від частоти при ваговому
усереднені в околі заданих у завданні j1=1-ї та j2=2-ї гармонік для малих відхилень частоти до
±2%=±0.02:
 12. Детальні залежності коефіцієнта послаблення складових від частоти при ваговому
усереднені в околі заданих у завданні j1=1-ї та j2=2-ї гармонік для малих відхилень частоти до
±2%=±0.02:

102

98

94

90

86

82

78 K ((f))
74

70

66

62

58

220 224 228 232 236 240 244 248 252 256 260
f

65

63

61

59

57

55 K ((f))
53

51

49

47

145 148 151 154 157 160 163 166 169 172 175
f

13. Числові значення коефіцієнта послаблення складових при ваговому усереднені в околі j1=1-ї
гармоніки для відхилень частоти:

j1
K ((f1 ⋅ ((1 - 0.005)))) = 115.079 K ((f1 ⋅ ((1 + 0.005)))) = 115.233

K ((f1 ⋅ ((1 - 0.01)))) = 102.962 K ((f1 ⋅ ((1 + 0.01)))) = 103.27

K ((f1 ⋅ ((1 - 0.02)))) = 90.773 K ((f1 ⋅ ((1 + 0.02)))) = 91.389

9 j2
 j2
K ((f1 ⋅ ((2 - 0.005)))) = 123.998 K ((f1 ⋅ ((2 + 0.005)))) = 124.039

K ((f1 ⋅ ((2 - 0.01)))) = 111.938 K ((f1 ⋅ ((2 + 0.01)))) = 112.02

K ((f1 ⋅ ((2 - 0.02)))) = 99.863 K ((f1 ⋅ ((2 + 0.02)))) = 100.028

Висновки
Таким чином, згідно завдання слід було розрахувати вагову функцію, яка
послабить всі гармонічні складові сигналу від 1-ї до k=13-ї з основною
частотою f = f1 = 160 Гц і, крім того, одночасно додатково послабити 1-у (j1=1)
та 2-у гармонічну складову (j2=2). У результаті синтезу отримано симетричну
вагову функцію довжиною 28 значень вагових коефіцієнтів 1-1-1-1-2-2-2-2-3-3-
3-3-4-4-4-4-3-3-3-3-2-2-2-2-1-1-1-1 (послідовно по 4), яка забезпечує
послаблення від 1-ї до 15-ї гармонік, а також додаткове послаблення не лише 1-
ї та 2-ї гармонік, але також всіх решта крім 4-ої, 8-мої 12-тої. Рівні послаблення
1-ї гармоніки становлять приблизно 115 дБ, 102 дБ та 91 дБ при відхиленні
частоти ±0.5%, ±1.0% та ±2.0% від номінальної відповідно, а також ослаблення
2-ї гармоніки становлять приблизно 124 дБ, 112 дБ та 100 дБ при відхиленні
частоти ±0.5%, ±1.0% та ±2.0% від номінальної відповідно. Частота
дискретизації становить 2560 Гц, період дискретизації 390 мс тривалість
усереднення становить: Тус=nсум·Тд=28·390*10-3 мс=10 мс. Тобто завдання
виконано у повному обсязі.

Список літератури
1. Дорожовець М. Дискретизація та цифрове усереднення сигналів з метою
послаблення гармонічних складових. Матеріали лекціїї, Львів, 2020.
2. Дорожовець М. Опрацювання результатів вимірювань: Навч. посібник. –
Львів: Вид. Національного університету “Львівська політехніка”, 2007. – 624 –
с.
3. Дорожовець М., Стадник Б., Мотало В., Василюк В., Ковальчик А., Борек Р.
Основи метрології: Підручник для студентів. Основи метрології і
вимірювальна техніка. Том 1. –Львів: Видавництво Національного
університету “Львівська політехніка”, 2005. – 532 с.
4. Є.С.Поліщук, М.М.Дорожовець, В.О.Яцук, В.М.Ванько, Е.Г.Бойко. Метрологія
та вимірювальна техніка: Підручник /За ред. Є.С.Поліщука. Львів.:
Видавництво НУ “Львівська політехніка”, 2008. – 544 с.
5. М. Дорожовець, О.Івахів, В.Мокрицький. Уніфікуючі перетворювачі
інформаційного забезпечення мехатронних систем. Навч. посібник.
Видавництво НУ “Львівська політехніка”, Львів, 2009.-304с.

10