Zbirka HPI 2022

РЕЗУЛЬТАТИ
наук
овихконференці
й
На
вча л
ьно-нау
ковог
оінституту
Ек
оно
мік
и,менеджме нтутамі жнаро
дног
обі
зне
су
НТУ« ХПІ»за2022рі
к
Харків
2022
РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ КОНФЕРЕНЦІЙ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОГО ІНСТИТУТУ
ЕКОНОМІКИ, МЕНЕДЖМЕНТУ ТА
МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ НТУ «ХПІ»
ЗА 2022 РІК
Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в
2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. - 205 с.
Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції
«Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022»
7-9 грудня 2022 р. – 2022. – 92 с.
Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції
студентів та молодих вчених «Стратегії інноваційного розвитку економіки
України: проблеми, перспективи, ефективність «Форвард-2022» 25 грудня
2022 р. – 2022. – 113 с.
Труди відтворюються безпосередньо з авторських оригіналів.
Організаційний комітет XІХ-ої Міжнародної науково-практичної

конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів
«Оптимум-2022»
Голова
Манойленко О.В., д.е.н., проф., завідувач кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»
Співголова
Строков Є.М., к.е.н., доц. каф. кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»
Давидюк Т.В., д.е.н., проф. кафедри кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»;
Колєсніченко А.С., к.е.н., доц. кафедри кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»;
Кузнецова С.О., к.е.н., доц. кафедри кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»;
Назарова Т.Ю., к.е.н., доц. кафедри кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»;
Татаринцева Ю.Л., к.е.н., доц. кафедри кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»
Організаційний комітет XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-

конференції студентів та молодих вчених «Стратегії інноваційного розвитку
економіки України: проблеми, перспективи, ефективність «Форвард-2022»
Голова
Краснокутська Н.С., д.е.н., проф., директорка навчально-наукового інституту
Економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ»
Співголови
Гуцан О.М., к.е.н., доц. каф. економіки бізнесу і міжнародних економічних
відносин НТУ «ХПІ»;
Строков Є.М., к.е.н., доц. каф. кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»;
Волоснікова Н.М., к.е.н., доц. каф. загальної економічної теорії НТУ «ХПІ»;
Манойленко О.В., д.е.н., проф., завідувач кафедри обліку і фінансів НТУ «ХПІ»;
Перерва П.Г., д.е.н., проф., завідувач кафедри економіки бізнесу і міжнародних
економічних відносин НТУ «ХПІ»;
Прохоренко О.В., к.е.н., доц., завідувачка кафедри менеджменту НТУ «ХПІ»;
Райко Д.В., д.е.н., проф., завідувачка кафедри маркетингу НТУ «ХПІ»;
Якименко-Терещенко Н.В., д.е.н., проф., завідувачка кафедри туризму і
готельно-ресторанного бізнесу НТУ «ХПІ»;
Шапран Є.М., д.т.н., проф., завідувач кафедри підприємництва, торгівлі і
логістики НТУ «ХПІ»
Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського
Національна академія статистики, обліку та аудиту
Національний університет «Одеська юридична академія»
ПВНЗ «Міжнародна академія сертифікації бухгалтерів і аудиторів»
Поліський національний університет
Сумський державний університет
Білоруський національний технічний університет
Магдебурзький університет імені Отто-фон-Геріке, Німеччина
Мішкольцький Університет, Угорщина
Вища школа менеджменту охорони праці в Катовіцах, Польща
Громадська спілка «Палата аудиторів та бухгалтерів України»
Інститут економіки та прогнозування НАН України
Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України
Північно – східний науковий центр НАН України
ТРУДИ
XІХ-ої Міжнародної науково-практичної
конференції
Дослідження та оптимізація
економічних процесів
«Оптимум - 2022»
7-9 грудня 2022 р.
СЕКЦІЯ 1 – ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМНИЦТВА, ТОРГІВЛІ ТА БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ВАСІЛЬЄВА А.В., магістрант кафедри підприємництва, торгівлі і

логістики, НТУ «ХПІ»
СИСОЄВ В.В., д.е.н., проф. кафедри підприємництва, торгівлі і логістики,
НТУ «ХПІ»
СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В

ІНТЕРНЕТ-СЕРЕДОВИЩІ
В умовах жорсткої конкуренції та динамічних змін ринкової кон’юнктури

ефективність підприємницької діяльності все більше залежить від маркетингу,
який, за рахунок дослідження споживчих потреб і ринкового попиту, забезпечує
просування товарів і послуг на ринок. Саме аналітичні інструменти маркетингу,
надаючи релевантну інформацію про ринок, конкурентів, збут, товар,
ефективність реклами, запити споживачів та інші фактори, що впливають на
підприємницьку діяльність, визначають успіх бізнесу. Опис, діагностика та
прогнозування, які здійснюються в ході маркетингових досліджень, відіграють
важливу роль при виході на нові ринки, просуванні нового продукту,
ребредингу, визначенні ціни на продукцію компанії, виборі каналів і методів
просування товарів, формуванні політики збуту й методів стимулювання
клієнтів.
Сучасний бізнес стає все більш глобальним і віртуальним, його цільова
аудиторія виходить далеко за межі будь-якого конкретного географічного
розташування, тому сьогодні стають актуальні різні інформаційні інструменти
для дослідження ринку. Головною платформою для проведення маркетингових
досліджень став Інтернет, як середовище, що містить великий обсяг інформації
практично в усіх областях знань та реалізує різноманітні інформаційні
технології. Інтернет дозволяє використовувати як активні методи дослідження
3
первинної та вторинної інформації, так і пасивні, що пов’язані з розвитком різних
онлайн-сервісів.
Онлайн-дослідження – це збір, якісна обробка, накопичення і повний
аналіз отриманих з Інтернет-джерел даних, які характеризують зовнішнє
середовище маркетингу. Такі інструменти пов’язують компанію з ринком та
забезпечують оцінку ефективності діяльності компанії, розробку або
корегування її стратегії, прийняття ключових маркетингових рішень тощо.
Онлайн дослідження можуть застосовуватися у двох випадках:
- цільова група складається виключно з інтернет-користувачів;
- частка користувачів Інтернет в цільовій групі достатньо висока для
екстраполяції результатів дослідження на всю генеральну сукупність [1].
Сучасні онлайн-дослідження реалізують майже усі методи маркетингових
досліджень, а саме: інтерв’ю, фокус-групи, дослідження використання товарів,
аналіз портрету клієнта, моніторинг цін, дослідження сегментації ринку,
пізнаванності бренду, задоволеності та лояльності клієнтів, рекламних кампаній,
конкурентний аналіз.
Для проведення маркетингових досліджень зараз використовується досить
багато онлайн-сервісів, наприклад: Google Analytics, Mixpanel, Clicky, Oribi,
GoSquared та ін., які відрізняються характеристиками та мають свої особливості.
Для визначення кращого онлайн-сервісу доцільно порівняти їх за такими
критеріями: ціна; рейтинг; кількість функцій (методів); операційні системи, на
яких працює програма; розмір компанії, для якої вона може використовуватись,
та доступна підтримка (див. табл. 1).
Таблиця 1 – Порівняльна характеристика деяких онлайн-сервісів

Критерій Clicky Google Analytics Mixpanel
Рейтинг 8.0 8.7 8,9
Ціна від 10 дол./міс. безкоштовний безкоштовно чи від 25
дол./міс.
Ключові функції 12 41 12
Операційні системи Windows, Linux, Android, IOS, Web-версія Windows, Android, IOS,
Web-версія
Розмір компанії Малі та середні Малі, середні, великі компанії та фрілансери
Доступна підтримка E-mail E-mail, по телефону та E-mail, по телефону
навчання
Таблиця розроблена на основі джерел: [2-3].
4
Порівняльний аналіз показує, що за більшістю критеріїв більш ефективним є
онлайн-сервіс Google Analytics. Так, він має набагато більше додаткових функцій,
працює на всіх операційних системах, може використовуватися в компаніях будь-
якого розміру, і найголовніше – безкоштовний. Слід зазначити, що існує і платна
корпоративна версія Google Analytics 360, яка містить значно більше функцій,
запитів, інтеграцій і має досить велику потужність, що дозволяє їй працювати з
великими обсягами даних – до 1 млрд. відвідувань, однак її ціна значно вище ніж у
Mixpanel та Clicky – близько 12 500 дол./міс. [2].
Онлайн-сервіс Google Analytics складається з восьми основних розділів:
інформаційні панелі, ярлики, розвідувальні події, реальний час, аудиторія,
залучення, поведінка та конверсії [4].
Google Analytics пропонує ефективний інструмент для оптимізації процесу
вимірювання цілей та ключових показників ефективності (KPI), що важливо для
розробки маркетингової стратегії компанії. Функція Google Analytic Goals є однією
з найкорисніших функцій онлайн-серісу для вимірювання KPI. Незалежно від того,
чи йдеться про відстеження продажів і конверсій, вимірювання часу, проведеного
на сайті, чи просто підрахунок відвідувачів, які переходять на певну сторінку, цілі
можуть допомогти відстежувати всі KPI веб-сайту та вимірювати ефективність
маркетингу. До того ж, цілі можна прив’язати до конкретних обсягів коштів, що є
потужним інструментом для відстеження та реєстрації рентабельності інвестицій
компанії.
Для фахівців з маркетингу, а також менеджменту компаній важливо, щоб
дані були представлені в зручному для сприйняття форматі. Google Analytics
надає комплексні попередньо налаштовані звіти, які не потребують жодних
налаштувань для перегляду й аналізу. За допомогою свого облікового запису
Analytics сервісу фахівець має доступ до звіту «Огляд аудиторії», у якому
відображатимуться всі важливі показники для формування портрету відвідувачів
веб-сайту. Крім того, функції Analytics містять усе, що потрібно для створення
власних звітів з нуля, на даний момент доступно більше 80 видів звітів, що
дозволяє маркетологу не тільки отримати повну інформацію про веб-сайт і його
5
аудиторію, а і швидко й легко систематизувати та оптимізувати інформацію про
неї – поділяти відвідувачів на групи: звідки відвідувачі приходять, як довго вони
залишаються на сайте, де вони знаходяться географічно та ін.
Google Analytics є ефективним інструментом для маркетологів щодо
відстеження ефективності веб-сайту у часі, що забезпечує можливість
адаптуватися до мінливих умов ринку. Збираючи статистику даних та оцінюючи
показники ефективності можна визначати певні тренди та прогнозувати
діяльність компанії у різних сферах маркетингу: нові ринки, цінова політика,
пошук посередників, розширення клієнтської бази та ін.
Google Analytics пропонує комплексні навчальні ресурси через Google
Analytics Academy, щоб допомогти краще зрозуміти показники ефективності та
можливості онлайн-сервісу, що також виділяє його серед конкурентів. Тобто
Google Analytics не лише надає інструменти, але й знання для аналізу та
коригування маркетингової стратегії для досягнення ефективних і стабільних
результатів діяльності компанії у сфері маркетингу.
Google Analytics є надзвичайно потужним інструментом маркетингового
дослідження, який надає різноманітну інформацію, необхідну для розуміння
того, як функціонує компанія, які в неї проблеми і що потребує вдосконалення:
від прийняття стратегічних рішень до демонстрації рентабельності інвестицій.
Отже, отримання маркетологами знань та практичних навичок роботи з Google
Analytics є гідною інвестицією в розвиток компанії, в якій вони працюють.
Список літератури:
1. Окландер М.А., Окландер Т.О., Яшкіна О.І. Тенденції маркетингових досліджень: онлайн панелі
та онлайн спільноти. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2018. № 1. С. 118-119. DOI:10.21272/mmi.2018.1-08.
2. Nestor Gilbert. Compare Clicky vs Google Analytics. URL:
https://comparisons.financesonline.com/clicky-vs-google-analytics (дата звернення: 10.11.2022).
3. Nestor Gilbert. Mixpanel Review. URL: https://reviews.financesonline.com/p/mixpanel/#integrations
(дата звернення: 10.11.2022).
4. Get essential customer insights. URL: https://marketingplatform.google.com/about/analytics/ (дата звернення:
19.11.2022)..
Бібліографія: Васільєва А.В., Сисоєв В.В. Сучасні інструменти маркетингових досліджень в інтернет-
середовищі / А.В. Васільєва, В.В Сисоєв // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1
: Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження та оптимізація економічних
процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С. 3-6
6
ЛЯШКО Р.Є., студент кафедри менеджменту, НТУ «ХПІ»
КЛАСИФІКАЦІЯ НАПРЯМКІВ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА
Розвиток підприємства – це процес змін, що відбуваються з часом, які

можуть стосуватися частини підприємства або його в цілому і стосуватися всіх
або однієї сфери діяльності. Динамічність зовнішнього середовища, наявність
невизначеності, неповнота інформації, нестабільність змушують підприємства
постійно вводити зміни. Всі види діяльності підприємства взаємопов'язані і тією
чи іншою мірою створюють кінцевий результат. Щоб досягти певного
результату в довгостроковій перспективі, слід приділяти велику увагу вивченню
напрямків кожного аспекту розвитку підприємства: виробництво, маркетинг,
інновації, фінанси, інвестиції тощо.
Питання управління та стратегічного управління розвитком організації
посідають значну роль в управлінський науці сьогодення. Багато зарубіжних та
вітчизняних науковців піднімають це питання в своїх працях. Зокрема ідеться
про роботи таких вчених як. як І. Ансофф, Б. Берман, А. Томпсон, Д. Глейдель,
С. Хаттен, Ф. Котлер, М. Портер, В.Герасимчук, З.Шершньова, Л. Артеменко, О.
Віханський, А. Наумова, В. Дикань та інші. В роботах цих авторів зазначається,
що розвиток підприємства відбувається в різних напрямках, охоплюючи різні
сфери діяльності підприємства. У науковій літературі виділяють різні види
розвитку підприємства: економічний, управлінський, техніко-технологічний,
соціальні та інші. Виходячи з огляду літературних джерел, можна зробити
висновок що в наукових працях немає однозначного підходу до класифікації
напрямків розвитку підприємства, що визначає актуальність обраної теми.
Стратегія розвитку компанії – це процес, під час якого компанія
зосереджується на реалізації основних припущень компанії, тобто виживання,
розвитку, подолання конкуренції та зміцнення своїх позицій на ринку. Стратегія
розвитку охоплює всі заходи, спрямовані на досягнення стратегічних цілей
компанії в довгостроковій перспективі. Відповідно до класичних стратегій
7
можна виділити наступні засоби розвитку компанії [1]: диверсифікація, нішова
стратегія, «блакитний океан», конфронтація, кооперація. Крім зазначених
класичних стратегій, що визначають спосіб взаємодії підприємства з ринком в
ході розвитку, можна зазначити й функціональні напрямки, на які вказують
багато авторів [2]: фінансовий, інноваційний, маркетинговий, виробничий,
інвестиційний, інформаційний.
Також, все більшого значення набуває концепція сталого розвитку. На
думку Л.Г. Мельника, сталий розвиток забезпечується постійним відхиленням
системи від рівноважного стану [3]. На думку В.Й. Шевчука, сталий розвиток –
це гармонійний процес, який забезпечує збалансоване економічне зростання,
задовольняє потреби суспільства при збереженні потенціалу природних ресурсів
[4]. А.І. Бурда використовує потенціал сталого розвитку як сукупність ресурсів і
можливостей, що забезпечують збалансований екологічний, соціальний та
економічний розвиток суспільства [5].
Враховуючи вищевикладене, можливо запропонувати класифікацію
напрямків розвитку підприємства за двома групами: функціональні (за
можливостями вдосконалення бізнес-функцій: фінансово-економічний,
інноваційно-технологічний, маркетинговий, інформаційний) та складові сталого
розвитку (екологічний, соціальний та економічний), які на практиці
перетинаються та взаємодоповнюють одна одну (рисунок 1).
фінансово-економічний
Розвиток підприємства
інноваційно-технологічний
Функціональні напрямки
маркетинговий
інформаційний
екологічний
Складові сталого розвитку соціальний
економічний
Рисунок 1 – Класифікація напрямків стратегічного управління розвитком

підприємства (узагальнено автором)
8
Запропонована класифікація потенційно дозволяє більш повно охопити
можливі напрямки вдосконалення менеджменту на підприємствах. Отримані в
роботі результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових
розробках сфері менеджменту, а також при розробці стратегії підприємства
різних галузей.
1. Б. Глінка, Я. Пасєчний. Створення підприємства: можливості, впровадження, розвиток. 2015;
2. Кулиняк І. Я.; Прийма Р. Л.; Шпак О. Г. Напрями розвитку підприємства в умовах динамічного
середовища. Науковий вісник Ужгородського університету. №3.2012;
3. Мельник Л.Г. Поняття про сталий розвиток. Суми : Університетська книга, 2007. 442 c.;
4. Шевчук В.Я. Макроекономічні проблеми сталого розвитку. Київ : Геопринт, 2006. 200 c.;
5. Оцінювання потенціалу сталого розвитку промислових підприємств: автореферат дис. канд.
екон. наук: 08.00.04 / А.І. Бурда; Нац. техн. ун-т України “Київ. політехн. ін-т”. Київ, 2011
Бібліографія: Ляшко Р.Є. Класифікація напрямків стратегічного управління розвитком підприємства /

Р.Є. Ляшко // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної
науково-практичної конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня
2022 р. – 2022. С. 7-9
9
МОСКАЛЕНКО Д.О., НТУ «ХПІ»
ШИРЯЄВА Н.В., «НТУ «ХПІ»
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМИ

ОПЕРАЦІЯМИ МІЖНАРОДНОЇ КОМПАНІЇ
Прагнення України до євроінтеграції спонукають вітчизняних виробників

вивчати світові тенденції ведення бізнесу та основні підходи до прийняття
управлінських рішень, особливо в країнах ЄС. Логістична складова набуває все
більшого значення, значною мірою під час реалізації діяльності вітчизняних
компаній на міжнародних ринках.
Вітчизняні підприємства, що конкурують на світовому ринку, стикаються
з різними логістичними обмеженнями та можливостями. Ринок транспортно-
логістичних послуг у 2020-2021 роках зазнав значного впливу негативного
впливу пандемії COVID-19.
Світовий банк регулярно представляє оцінку рівня розвитку логістики в
усіх країнах світу - Logistics Performance Index (LPI). За даними дослідження
світових логістичних компаній, побудовано оцінку розвитку логістичних послуг
країн за LPI, яка базується на таких показниках: робота митниці, швидкість і
вартість доставки, транспортні затримки, доступність інфраструктури. Так,
лідерами за індексом LPI є Німеччина, Швеція, Бельгія, Австрія та Нідерланди.
Що стосується ефективності української логістичної системи, то, за
оцінками експертів, вона прогресує, посідаючи 61 місце зі 160 країн світу. Тому
найбільш розвинутим елементом вітчизняної логістичної системи є відстеження
вантажів (3,42), а найменш розвиненою є якість торгово-транспортної
інфраструктури (2,22) [1].
Тому створення ефективного транспортно-логістичного забезпечення
міжнародної діяльності підприємства є актуальним науковим і практичним
завданням. Дослідження логістики в контексті експортної діяльності передбачає,
що основою підтримки транспорту та логістики має бути методологія аналізу
10
оптимізації потокових процесів, а також оцінка ефективності прийнятих рішень.
Оптимізація спрямована на швидку мобілізацію резервів, і перш за все
організаційних факторів. Вона спрямована на адаптацію суб'єктів
господарювання до постійно мінливої ситуації на ринку. Усі компоненти
логістичної системи, взаємопов’язані потокові процеси (матеріальні,
інформаційні, транспортні, складські, сервісні та інші) повинні бути
проаналізовані та синтезовані комплексно, у їх єдності та взаємозалежності.
Логістичний елемент є більш важливим фактором експортної діяльності
компанії.
Організація перевезень зовнішньоторговельних вантажів – складний
логістичний процес, який зачіпає багато ключових аспектів діяльності не тільки
самих перевізників, а й інших суб’єктів, що забезпечують їх організацію та
контроль за виконанням. Реалізація кожного функціонального етапу цього
процесу призводить до матеріальних, інформаційних та фінансових потоків, і як
наслідок до витрат, які в кінцевому підсумку визначають рівень ціни експертних
товарів. За оцінками експертів, транспортні витрати складають від 40 до 60%
загальної вартості продукції. Зниження рівня цих витрат є одним із
найважливіших завдань транспортної логістики, яка займається вирішенням
задач оптимізації переміщення необхідної кількості продукції в потрібне місце
за межами України, найкращим маршрутом у необхідний час і з найменшими
витратами.
Міжнародна логістика повинна бути зосереджена на оптимізації потоків
товарів, які виходять за межі національних економічних систем. Основними
положеннями концепції міжнародної логістики є [2]:
˗ застосування системного підходу до міжнародної логістики;
˗ відмова від використання універсального технологічного та
підйомно-транспортного обладнання та спеціального обладнання для
логістичних операцій;
˗ гуманізація технологічних процесів у логістиці, створення сучасних
умов праці, використання спеціально підготовленого персоналу;
11
˗ врахування логістичних витрат по всьому логістичному ланцюгу;
˗ розвиток логістичних послуг на сучасному рівні;
˗ забезпечення здатності логістичних систем адаптуватися до
невизначеності навколишнього міжнародного ринкового середовища.
Завданнями логістики на світовому ринку [3] є:
˗ забезпечення функціонального циклу глобальної логістики за
рахунок більшої тривалості, великих відстаней, які необхідно подолати,
численних посередників і необхідності використання повільного океанського
транспорту;
˗ накопичення складних логістичних операцій на світовому ринку в
результаті різноманітності одиниць зберігання та запасів загалом, з якими ми
маємо справу, більшої документації, більшої кількості необхідних складських
потужностей і відносно менш розвиненої системи логістичних послуг (зокрема,
транспорт і зберігання).
Стратегічне бізнес-завдання міжнародної логістики полягає в тому, щоб
забезпечити доставку потрібного продукту потрібної якості та кількості
потрібному споживачу в потрібному місці в потрібний час, за правильною
вартістю логістичного обслуговування та належним рівнем логістичного
обслуговування.
1. Авраменко О.В. Міжнародна логістика: місце України на світовому ринку транспортно-
логістичних послуг. Ефективна економіка. 2021. No 9. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/9_2021/72.pdf
2. Ярова І.Є. (2020). Міжнародні логістичні послуги: конспект лекцій.Суми: Сумський держ.ун-т.
3. Олійник Я.Б.,Смирнов І.Г. (2011). Міжнародна логістика. Київ: Обрії.
Бібліографія: Москаленко Д.О., Ширяєва Н.В. Методичні основи управління логістичними операціями
міжнародної компанії / Д.О. Москаленко, Н.В. Ширяєва // Результати наукових конференцій Навчально-
наукового інституту економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків :
НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження та
оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С. 10-12
12
СЕКЦІЯ 2 – МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА
БІЗНЕС-СТРУКТУР
ДЗЮБА О.М., к.е.н., доц., доц. кафедри економіки, Національний

транспортний університет
ЛЕВІЩЕНКО О.С., к.е.н., доц., доц. кафедри економіки, Національний
транспортний університет
МЕЛЬНИК А.С., магістр кафедри економіки, Національний транспортний
університет
АНАЛІЗ ТРЕНДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ХАРЧОВОГО РИНКУ
Форми соціальної відповідальності бізнесу є різноманітними. Тому

доцільно зосередитись на ринку харчових продуктів. Адже його сучасні тренди
повною мірою відбивають запити суспільства, а українські компанії втрачають
конкурентні переваги зокрема і через те, що не приділяють достатньо уваги
актуальним КСВ-стратегіям.
У харчовій індустрії у 2020-2022 роках з світових соціально відповідальних
трендів можна виділити наступні. Першу групу трендів складають вимоги до
екологічності харчових продуктів. Вони представлені широким спектром практик.
Сюди можна віднести відмову від пластикових упаковок, пластикових трубочок
для напоїв тощо. Згідно прогнозів NASDAQ, попит на екологічну упаковку
щороку зростатиме на 6,23% і до 2027 року її ринок складе $412,7 млрд. Також все
більше упаковок містять позначки про можливість (чи їх як результат) вторинної
переробки, про викиди вуглецю, до яких призводить виробництво або споживання
тієї чи іншої продукції. Все більше компаній – виробників їжі переймаються
економією електроенергії та альтернативними її джерелами. Так Компанія
«Уманьпиво» в рамках стратегії eco-friendly встановлює сонячні батареї на дахах
своєї пивоварні. Зростає попит і, відповідно, виробництво органічних чаїв та
інших напоїв (зокрема комбучі).
13
Інший тренд представлений практиками з гуманного поводження з
тваринами. Все частіше люди обирають продукти харчування та напої, які
допомагають їм уникати небажаних тваринних складових чи алергенів. Так їжа
узгоджується з медичними, харчовими чи етичними цілями. У 2020 році на
світовому ринку вже були десятки виробників запатентованих протеїнів –
конкурентів традиційному м’ясу. Так Daring Foods випустила свої шматочки
курки на 100% рослинній основі, а SIMULATE Foods має веганські курячі нагетси
Nuggs 2.0. Компанія Alpha Foods, у свою чергу, виробляє напівфабрикати
морожені з веганським білком. Наприклад Lupreme – це протеїн з люпину. І за
сировину виробники борються якраз з фермерськими господарствами, адже
люпином годують худобу. 2021 рік був роком веганських рибних продуктів, що
легко замінять справжню рибу. Рослинне молоко може виготовлятися з дуже
різної сировини – сої, фісташок, вівса, гречки, рису, мигдалю, конопель. Продажі
продуктів харчування та напоїв, що позиціонуються як рослинні, досягли в світіу
2021 році $5,6 мдрд, з річним прирістом у 29%. Очікується, що продажі
альтернативного м’яса збільшаться з $1,3 млрд у 2020 р. до $2 млрд у 2024 р.
Також трендовим є попит на здорову, вітамінізовану, запобігаючу ожирінню,
гіпертонії, діабету їжу. Споживачі бажають продуктів харчування, які б допомогти
покращувати стан здоров’я, містити достатньо вітамінів та лікувати.
Загалом КСВ-сприйнятливість неможлива лише зі сторони підприємств,
адже вони стають соціально-відповідальними рівно настільки, наскільки є запит у
цьому їх споживачів і суспільства в цілому. І така діяльність стає важливим
елементом маркетингу, реклами і просування товару.
1. ТОП-10 трендів у харчовій індустрії: що було у 2020 році та куди йдемо у 2021-му // NEWFOOD
: електронний журнал. URL : https://newfood.media/2021/01/18/top-10-trendiv-u-kharchoviy-industrii-shcho-bulo-u-
2020-rotsi-ta-kudy-ydemo-u-2021-mu/ (дата звернення: 20.11.2022);
2. Глобальне меню: ТОП-10 трендів, що драйвитимуть ринок їжі у 2021 році // NEWFOOD :
електронний журнал. URL : https://newfood.media/2021/04/08/hlobalne-meniu-top-10-trendiv-shcho-drayvytymut-
rynok-izhi-u-2021-rotsi/ (дата звернення: 10.11.2022).
Бібліографія: Дзюба О.М., Левіщенко О.С., Мельник А.С. Методичні основи управління логістичними
операціями міжнародної компанії / О.М. Дзюба, О.С. Левіщенко, А.С. Мельник // Результати наукових
конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за
2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції
«Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С. 13-14
14
СЕКЦІЯ 3 – СВІТОВА ПРАКТИКА ТА НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
ОБЛІКУ, АУДИТУ І ОПОДАТКУВАННЯ
АЛЬ-СЬЮФ Я.А., студент, НТУ «ХПІ»

КОЛЄСНІЧЕНКО А.С., к.е.н., доц., кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ЕВОЛЮЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ
Бухгалтерський облік являє собою галузь знань і об’єктивне явище в

економіці будь-якого суспільства та країни. Процеси виробництва, споживання і
обміну є керованими, їх об'єктами виступають матеріальні та нематеріальні
цінності, рух яких потребує обліку та управління [1, с. 280]. Тобто, залишається
актуальним завдання щодо вдосконалення бухгалтерського обліку відповідних
об’єктів і процесів через використання різних підходів для комплексної
оптимізації та підвищення ефективності.
При дослідженні розвитку бухгалтерського обліку важливого значення
набуває його періодизація. Український вчений М.Г. Чумаченко відокремив
чотири періоди [2]. Перший почався з виникнення товaрно-грошових вiдносин i
закінчився у XVIII ст. Даний перiод хaрактеризувався виникненням рiзних
способів реєстрації фактів в облікових регістрах та розповсюдженням методу
подвійного запису. Другий відрiзок - з кінця XVIII ст. і до XIX ст. У цей час
з’явилися перші роботи з обліку та виникли облікові теорії. У третьому періоді
(з кінця XIX ст. і до початку XX ст.) відбулося визнання бухгалтерського обліку
як науки. Початок XX ст. і до наших днів Чумаченко відніс до 4 етапу, який
пов’язав з розширенням дepжавної системи звітності відповідно до різних питань
обліку в Україні.
Перші згадки про облік на території України зазначені в часи Трипільської
культури. Археологічні розкопки дозволили дізнатися про таблички, на яких
вівся облік майна в ті часи. Період існування Київської Русі характеризується
15
примітивними прийомами обліку, пов’язаними зі збором данини та обліком
торгових оборотів. Далі, у часи правління Ярослава Мудрого створили єдиний
орган, який регламентував порядок ведення облікових записів. У Козацьку добу
переважав організований облік. Обрахунок доходів і видатків вели у спеціальних
книгах, за допомогою гусячого пера. Окремо вели книгу для касових операцій і
матеріальних цінностей, після чого складали звіт, який передавали кошовому
отаману та Козацькій Раді [3].
Від 1800 р. операції з гуртової торгівлі велись подвійним записом, а
роздрібної – за простим. Тому в першому випадку додатково застосовували
журнал хронологічних записів, книгу вихідної кореспонденції та вихідних
фактур і Головну книгу. За часів планової економіки до системи бухгалтерського
обліку ввели показники плану і різні нормативи, що дозволяло здійснювати
контроль за фінансово-господарською діяльністю.
При переході до ринкових відносин на початку 90-х рр. ХХ ст. в Україні
бухгалтерський облік потребував ґрунтовних змін згідно з новими вимогами
національної системи і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Однією
з найважливіших подій в економічному житті країни стало прийняття 16 липня
1999 р. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні», відповідно до якого, ведення бухгалтерського обліку є обов’язковим
для підприємств.
На сучасному етапі розвитку бухгалтерська система використовує такі
технології, як: хмарний облік, штучний інтелект, блокчейн, технології роботи з
великими даними та інші. Ці методи полегшують обмін інформацією, сприяють
оптимізації діяльності підприємства та дозволяють створити базу даних з
високим рівнем захисту від фальсифікації.
Отже, бухгалтерський облік пройшов нелегкий шлях до сучасного його
стану. Більш того, процес удосконалення бухгалтерського обліку має
продовжуватися і в майбутньому, що обумовлено подальшим розвитком
підприємницьких, економічних відносин та інтеграційних факторів.
16
1. Ксьонжик І.В., Озеранська С.С. Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку в Україні.
Соціально-компетентне управління корпораціями в умовах поведінкової економіки: матеріали міжнар. наук.-
практ. конф., 28 листопада 2018 р. Луцьк, 2018. 530с. С. 279-282.
2. Чумаченко М. Г. Сучасний стан бухгалтерського обліку в Україні та міжнародні стандарти обліку. К.
: Інститут фінансових і банківських досліджень академії економічних наук України, 1997. 300 с.
3. Остап’юк М. Я., Даньків Й. Я., Лучко М. Р. Теорія бухгалтерського обліку (історичні та
методологічні аспекти) : монографія. Ужгород : Ужгородський держуніверсистет, 1998. с. 168.
Бібліографія: Аль-Сьюф Я.А., Колєсніченко А.С. Еволюція бухгалтерського обліку в Україні / Я.А. Аль-
Сьюф, А.С. Колєсніченко // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди
XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів
«Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С. 15-17
17
ПЕТРОВА І.А., магістр, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ПОСТРИГАН Н.С., магістр, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ЧИСТОГО ПРИБУТКУ ЗА

ДОПОМОГОЮ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ
Детально вивчити фактори, які визначають прибутковість підприємства,

неможливо без попередньої розробки моделі аналізу та оцінки. Необхідність
комплексного аналізу чистого прибутку пояснюється тим, що він дасть відповіді
на питання про ефективність здійснення підприємством діяльності, про фактори.
що мають вплив на зміну абсолютної величини чистого прибутку, про рішення
необхідні для збільшення чистого прибутку [1].
Організаційно-інформаційна модель аналізу чистого прибутку
підприємства включає в себе наступні положення аналізу чистого прибутку
1. Мета - визначення можливостей для підвищення ефективності
діяльності підприємства, удосконалення формування чистого прибутку, його
використання підприємством. Завданнями є аналіз джерел утворення чистого
прибутку, його розподілу та ефективності використання, детермінований
факторний аналіз прибутку від основної діяльності підприємства, тощо.
2. Об’єкти і суб’єкти - чистий прибуток і фактори, що впливають на
його формування. Це можуть бути зовнішні і внутрішні користувачі інформації.
3. Система економічних показників аналізу чистого прибутку, до якої
відносять абсолютну величину прибутку підприємства, абсолютні показники
динаміки чистого прибутку, чинники, що вплинули на використання чистого
прибутку. Також сюди потрібно включити відносні показники структури
прибутку, його динаміки, інтенсивності та ефективності процесів.
4. Інформаційне забезпечення аналізу чистого прибутку, що
розрізняють за ознакою середовища, у якому вони утворюється. Подальша
деталізація передбачає класифікацію економічної інформації за джерелами її
формування та напрямами використання.
18
5. Система методичних прийомів обробки первинної інформації, яку
потрібно поділити на три групи:
- Економіко-логічні методи: групування; порівняння; розрахунок
абсолютних і відносних показників; розрахунок середніх показників;
деталізація; елімінування.
- Економіко-математичні методи: методи обробки динамічних рядів;
методи регресійно-кореляційного аналізу; методи моделювання.
- Евристичні (психологічні) методи: контрольних питань, експертних
оцінок, колективного блокноту.
6. Узагальнення і реалізація результатів стратегічного аналізу чистого
прибутку підприємства, яку потрібно поділити на дві групи:
- Узагальнення результатів: систематизація аналітичної інформації щодо
формування та використання чистого прибутку; кількісна оцінка втрачених
прибутків підприємства; кількісна оцінка потенційного зростання чистого
прибутку; оцінка вірогідності прогнозованих показників прибутку; розробка
багатоваріантних заходів щодо підвищення обсягів чистого прибутку у
майбутньому періоді; оформлення результатів аналізу і передача їх в
управлінські структури для реалізації запропонованих заходів.
- Реалізація результатів здійснюється таким шляхом: оцінка заходів щодо
збільшення абсолютної величини чистого прибутку з точки зору фінансової
стратегії підприємства; вибір оптимального варіанта заходів задля збільшення
прибутку підприємства; прийняття рішення щодо реалізації обраного варіанту
заходів; доведення прийнятого рішення до виконавців; забезпечення контролю
за виконанням прийнятих рішень. За допомогою вищезазначеної моделі аналізу
доцільно формувати та провадити систему управління чистим прибутком
підприємств [2]
1 Окренець В.Ю. Облік і аналіз прибутку та напрямів його розподілу. Магістерська робота – Тернопіль,
2018 р. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/32711/1/Okrenec%20V.Yu._OPDm-21.pdf
2 Писарева О.А. Особливості факторного аналізу чистого прибутку як основного показника фінансових
результатів діяльності ПП "Аскон" / О.А. Писарева // Управління розвитком. – 2014. – № 3. – С. 30-32.
19
Бібліографія: Петрова І.А., Постриган Н.С. Удосконалення аналізу чистого прибутку за допомогою
організаційно-інформаційної моделі / І.А. Петрова, Н.С. Постриган // Результати наукових конференцій
Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т.
– Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження та
20
ЗБОРЩИК Т.Л., студент, НТУ «ХПІ»
КОЛЄСНІЧЕНКО А.С., к.е.н., доц. каф. О і Ф, НТУ «ХПІ»
ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В ПОЛЬЩІ ДЛЯ

УКРАЇНСЬКИХ СПЕЦІАЛІСТІВ
Переїзд багатьох людей з України до країн Європейського Союзу, зокрема,

до Польщі обумовив необхідність адаптації до нових умов в процесі
працевлаштування працездатного населення, серед якого є також і фахівці
бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що розпочати кар’єру бухгалтера в
іншій країні є досить складним завданням, оскільки це пов’язано з мовним
бар’єром, відмінностями у положеннях та стандартах ведення бухгалтерського
обліку, програмному забезпеченні, тощо, тобто сукупно це спричиняє ряд
перешкод.
Залежно від географічного положення, організаційної моделі, принципів
побудови плану рахунків та мети облікової системи виділяють шість
національних та міжнародних бухгалтерських систем: країн Східної Європи,
країн Європейського Союзу, англосаксонську систему, французьку систему,
систему країн Африканського Союзу та систему ООН [1]. Зважаючи на це, стає
зрозуміло, що формування бухгалтерського обліку в кожній окремій країні має
свою специфіку та індивідуальні риси.
Одне з найголовніших завдань бухгалтера – провести аналіз на предмет
відмінностей в стандартах ведення обліку в Україні та країнах ЄС і обрати
способи та джерела, які допоможуть опанувати облік в тій чи іншій країні.
Проблеми щодо ведення бухгалтерського, податкового обліку та
формування фінансової звітності в країнах ЄС, в тому числі й Польщі,
досліджували такі науковці, як: Гасанов С.С., Коркушко О.Н. [2], Котляревський
Я.В., Кучерява М.В., Лучко М.Р. [1], Шляхетко В.В. та інші. Однак, не дивлячись
на ряд наукових здобутків у цьому напрямі, питання організації та нормативно-
правового регулювання бухгалтерського обліку в країнах ЄС, зокрема Польщі,
21
залишається досить актуальним.
Відомо, що в Польщі через значну кількість малих та середніх підприємств
понад 65% підприємців не мають штатних бухгалтерів. Ведення бухгалтерського
обліку підприємства реалізується шляхом делегування цих функцій рахунковим
бюро або через використання послуг самостійних бухгалтерів [3].
Польський ринок праці для бухгалтерів-українців дещо відрізняється від
звичного вітчизняного. Порівняння деяких аспектів щодо роботи бухгалтера у
Польщі та в Україні наведено в табл. 1.
Таблиця 1 - Порівняння деяких аспектів щодо роботи бухгалтера у Польщі

та в Україні
Ознака Польща Україна
Практика аутсорсу Дуже розповсюджетна Розвивається
бухгалтерських послуг
Позаштатний (самостійний) бухгалтер
Назва Samodzielny księgowy Самостійний
бухгалтер
Фактори, які − Місце роботи;
визначають специфіку − розмір компанії;
роботи − галузь компанії, яку він обслуговує
Відповідальність Відповідальність законодавчо поділена між Бухгалтер несе
директором компанії та бухгалтерами. Директор адміністративну,
відповідає повністю за організацію і ведення фінансову і
бухгалтерського обліку на підприємстві. Несе кримінальну
відповідальність за господарські операції. відповідальність
Бухгалтер відповідає за правильність відображення
цих операцій в бухгалтерському обліку та за
правильність нарахування податків. Бухгалтер несе
тільки адміністративну і фінансову
відповідальність
Джерело: складено авторами на основі [3]
Перш за все бухгалтеру в іншій країні необхідно вивчити нове

законодавство, яке є основою ведення бухгалтерського обліку. До ключових
можна віднести питання щодо: оподаткування, фінансової звітності, планів
рахунків та інших аспектів обліку.
Для того щоб стати незалежним бухгалтером у Польщі, необхідно мати
документально підтверджену вищу освіту з бухгалтерського профілю,
наприклад, облік та аудит, економіка або фінанси, або пройти відповідні
бухгалтерські курси. Також, бажано мати принаймні кілька років досвіду роботи
22
в бухгалтерії або аудиторській компанії. Самостійний бухгалтер має знати: Закон
«Про бухгалтерський облік» Польщі; податкове та трудове законодавство;
міжнародні стандарти фінансової звітності; одну чи кілька бухгалтерських
програм: ERP Ortima, Rewizor GT, Symfonia Finanse i Księgowość або інші
програмні комплекси, які поширені у Польщі [3].
Тобто, ще однією проблемою може стати програмне забезпечення. В
Україні здебільшого використовують основний поширений програмний продукт
«1С». В країнах ЄС не виділяють єдиного програмного забезпечення, що буде
найбільш затребуваним для практичної роботи, навпаки, лише в одній країні
таких ПЗ може бути більше десятка. Так, в Польщі існує понад 20 програм
різного напряму та вартості. У цьому контексті експерти радять почати з
програми Revisor, оскільки вона дуже схожа із системою 1С і тому інтуїтивно
зрозуміла нашим фахівцям. Всі інші програми мають таку ж структурну логіку,
але інший інтерфейс.
Таким чином, українські бухгалтери, виступаючи фахівцями широкого
профілю, є конкурентоспроможними у Польщі. Тому, з позиції перспектив
отриманого досвіду закордоном, доцільно відзначити, що повернувшись в
Україну, такі бухгалтери будуть більш затребувані ніж їх колеги, що не мають
досвіду роботи в іншій державі.
1. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навч. посібник. К.: Знання, 2006.
311 с.
2. Коркушко О.Н. Бухгалтерський облік в країнах Європейського Союзу: досвід Польщі. Економіка та
суспільство. 2022. №42. URL : https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-42-81
3. Нестеренко К. Хто такий самостійний бухгалтер у Польщі та як ним стати: вимоги, зарплатня та
кар’єра [електронний ресурс] - Режим доступу: https://finacademy.net/materials/article/samostijnij-buhgalter-ua
Бібліографія: Зборщик Т.Л., Колєсніченко А.С. Особливості бухгалтерського обліку в Польщі для
українських спеціалістів / Т.Л. Зборщик, А.С. Колєсніченко // Результати наукових конференцій Навчально-
23
АЛЕКО О.С., студент, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
СТРОКОВ Є.М., к.е.н., доц., кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ДЕ-ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО

СТАНУ В УКРАЇНІ
Вторгнення Росії в Україну є широкомасштабним гуманітарним та

економічним потрясінням. На сьогодні певна кількість працівників була
вимушена залишити свої робочі місця у зв’язку зі службою в Збройних силах
України, територіальній обороні або з інших поважних причин, також з метою
забезпечення власної безпеки та безпеки своїх близьких. Залежно від причини
відсутності на робочому місці, змінюються й особливості нарахування та
виплати заробітної плати.
З метою актуалізації трудового законодавства на період дії воєнного стану
Верховна Рада 15 березня 2022 року ухвалила Закон № 2136-IX «Про організацію
трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня
2022 року.
Основними новаціями Закону стали:
- Спрощення процедури зміни умов праці – у зв’язку з тимчасовим
скасуванням строків попередження про зміну істотних умов праці. Відтепер
роботодавці можуть у значно коротші терміни оновлювати систему та умови
оплати роботи працівників;
- Можливість збільшення максимальної тривалості робочого часу до
60 годин на тиждень – за умови такого збільшення, роботодавець повинен
враховувати це збільшення під час розрахунку заробітної плати;
- Відтермінування виплати заробітної плати – розширено можливості
продовження строків виплати заробітної плати (цей механізм передбачає
обов’язкову виплату заробітної плати роботодавцем в наступних періодах).
Впровадження цієї опції можливо виключно за наступних умов: наявності
зв’язку між невиплатою заробітної плати та бойовими діями на відповідній
24
території; подальшої компенсації невиплачених сум заробітної плати після
відновлення роботи підприємства;
- Надання відпустки за власним бажанням без збереження заробітної
плати – умовою надання такої відпустки є добровільна заява працівника, а не
самостійне рішення роботодавця;
- Призупинення дії трудового договору – передбачає, що
роботодавець звільняється від обов’язку надавати працівнику роботу, а
працівник – її виконувати. Іншими словами: відсутність робочих завдань
дозволяє призупинити виплату заробітної плати роботодавцем на певний строк.
Підставою для призупинення трудового договору є сам факт військової агресії
проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи,
реалізація цього механізму можлива як щодо всього штату підприємства, так і
стосовно окремих позицій або підрозділів. На відміну від відтермінування
виплати заробітної плати, цей механізм передбачає компенсацію заробітної
плати за рахунок держави-агресора. Попри відсутність фактичної виплати
заробітної плати, за роботодавцем зберігається обов’язок ведення обліку
заробітної плати та ЄСВ, які б мали бути нараховані працівнику на період
призупинення дії трудового договору. При цьому податки та ЄСВ не
сплачуються. Відновлення дії трудового договору відбувається одночасно з
припиненням чи скасуванням воєнного стану. Роботодавець, який призупинив
дії трудових договорів, не обмежений у праві прийняття рішення про поновлення
їх дії з усіма або окремою частиною працівників в будь-який час дії воєнного
стану.
Крім того, на період дії воєнного стану скасовується положення про
попередження працівників щодо змін за два місяці але інші вимоги до такого
повідомлення про зміну системи або умов оплати праці мають бути дотримані,
зокрема щодо письмового повідомлення під підпис та надання пропозицій щодо
інших вакантних посад, у разі відмови від продовження роботи на нових умовах.
Це дозволяє роботодавцеві швидко реагувати на зміни в бізнес-процесах та
адаптувати порядок розрахунку заробітної плати до них.
25
Основним напрямком тимчасових норм трудового права є забезпечення
належного функціонування бізнес-процесів у таких непростих умовах – зараз
значна кількість питань щодо оплати праці може бути врегульована
роботодавцями на підставі діючого законодавства.
1. Закон № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» [Електронний
ресурс] – Режим доступу:
https://ips.ligazakon.net/document/view/T222136?utm_source=jurliga.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_conten
t=jl03;
Бібліографія: Алеко О.С., Строков Є.М. Де-які особливості оплати праці під час дії воєнного стану в
Україні / О.С. Алеко, Є.М. Строков // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
26
ПОНОМАРЕНКО В.В., магістр, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ДЛЯ ЦІЛЕЙ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
У бухгалтерському обліку розрахункові операції є об’єктом обліку, по-

перше, як динамічний процес (проведення платежу до, одночасно чи після
одержання товарів, робіт, послуг) і, по-друге, як статичний стан, тобто
заборгованість між суб’єктами розрахунків [1]. Оскільки розрахунки включають
в себе одночасно двосторонній рух і грошових коштів, і товарів (робіт та послуг),
відповідно документи при проведенні розрахункових операцій поділяються на
дві такі ж складові: фінансові та товарно-розрахункові.
Слід розмежувати зв’язки між поняттями “зобов’язання”, “розрахунки” та
“заборгованість”. Зобов’язання мають масштабний характер і проникають в усі
сфери діяльності підприємства. Вони виникають з моменту прийняття будь-
якого рішення, але не кожне зобов’язання є дійсним. В разі прийняття рішення
про практичну реалізацію зобов’язання, яке передбачає обмін ресурсами, та
набуття ним юридичного оформлення, його можна вважати фінансовим
зобов’язанням. Виконання фінансового зобов’язання відбувається через систему
розрахунків, які виникають та припиняються в момент руху тих чи інших
ресурсів (або грошових коштів, або товарів, робіт, послуг). Стан розрахунків в
будь-який момент їх існування характеризується дебіторською та
кредиторською заборгованістю для кожного учасника. За цих умов в
бухгалтерському обліку мають відображатися не зобов’язання як такі, а саме
розрахунки за фінансовими зобов’язаннями, оскільки вони виникають за
належним чином юридично оформленою угодою та з моменту її практичного
виконання: з дати появи заборгованості до дати її погашення [3].
Значна варіативність підходів до трактування поняття “розрахунки”
призводить до ототожнення з поодиноким здійсненням платежу, що у підсумку
знижу інформативність даних бухгалтерського обліку. Трактування поняття
27
“розрахунки” у значенні здійснення платежу, погашення зобов’язань можливе
лише у випадку розрахунків з покупцями та змовниками. В інших випадках
поняття “розрахунки” доцільно розглядати, як правову дію особи, що
спрямована на часткове або повне погашення грошового зобов’язання. Правовий
режим розрахунків характеризується не стільки волею сторін у договірних
розрахункових відносинах, але й іншими чинниками – єдиними
загальновстановленими нормами і правилами, банківськими правилами,
практикою та інші, з приводу яких сторони не можуть домовитися. Стосовно
розглядуваної сфери відносин режим розрахунків являє собою систему
встановлених правил, організаційних та технічних умов, в межах яких у певних
правових формах здійснюються розрахунки, встановлений порядок їх
здійснення. Режим означає межі волевиявлення суб’єктів розрахункових
відносин і тим самим стосується як змісту, так і форми розрахунків. Поняття
розрахунків ширше за здійснення платежу, погашення зобов’язань, включають в
себе систему організації і регулювання платежів. Розрахункові відносини
виникають із приводу товарних відносин, набуваючи відносної самостійності,
що дозволяє в теоретичному плані розглядати їх окремо. Для цілей
бухгалтерського обліку розрахунки з покупцями та замовниками повинні
охоплювати основні складові елементи: суб’єкти (в частині визначення
контрагента), об’єкти (специфіку бухгалтерського обліку активу, що виступає
об’єктом купівлі-продажу), договір (на основі якого здійснюють розрахунки),
форма здійснення розрахунків тощо. Основним об’єктом бухгалтерського обліку
операцій за розрахунками з покупцями та замовниками є дебіторська
заборгованість, відповідно подальші дослідження направлені на вивчення
класифікації дебіторської заборгованості, нових форм розрахунків тощо [2].
1. Власова І.О. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами: Дис. канд. екон. наук Нац. аграр.
ун-т. К., 2015. 193 с.;
2. Пархоменко В.М. Розрахунки з покупцями та замовниками: обліковий аспект. Вісник
ЖДТУ.2012.№3 (61). с. 142 – 146;
3. Райан Б. Стратегический учет для руководителя. М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. 616 с.
28
Бібліографія: Пономаренко В.В. Визначення розрахункових операцій для цілей бухгалтерського обліку
/ В.В. Пономаренко // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
29
МІЩЕНКО В.А., д.е.н., проф., кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ІВАНОВ А.О., магістр, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА
В нинішніх умовах функціонування практично всіх вітчизняних

підприємств свідчить про недостатню неефективність менеджменту взагалі й
управління оборотними активами, зокрема, що проявляється через
розбалансованість їх складу та структури а також взаємоузгодженості з
джерелами фінансування. Управління оборотними активами представляє собою
частину короткострокової фінансової політики підприємства, направленої на
вирішення першочергових поточних фінансових завдань з метою покращення
фінансового стану підприємства й підвищення його фінансової стійкості й
платоспроможності. Необхідність та важливість управління оборотними
активами підприємства в умовах фінансової нестабільності визначаються браком
необхідних для забезпечення: 1) потреби в оборотних активах фінансових
ресурсів; 2) безперервності та збалансованості господарських процесів; 3)
досягнення стабільної платоспроможності, рентабельності та інших фінансових
результатів.
Формування політики управління оборотними активами підприємства
охоплює крупні виробничі об'єкти: 1) сировина й матеріали; 2) товарно-
матеріальні запаси: 3) незавершене виробництво; 4) готова продукція; 5) грошові
кошти та їх еквіваленти; 6) дебіторська й кредиторська заборгованість та інші
оборотні активи.
В період цифровізації економіки та впровадження технології Індустрія 4.0.
власники підприємств усвідомлюють важливість даного питання, і
починають особливу увагу приділяти управлінню витратами на зберігання,
складування, утилізації невикористаних запасів, напівфабрикатів та запобіганню
браку.
30
Створення та зберігання запасів на різних стадіях виробничого процесу
потребують значних витрат, тому важливо керувати цим процесом з метою
мінімізації витрат і забезпечення того рівня виробництва, обслуговування та
задоволення запитів клієнтів, до якого прагне само підприємство. Для
ефективного функціонування наведеного механізму управління оборотним
капіталом підприємства сьогодні можна запропонувати два інноваційні
організаційно-управлінські підходи, а саме, концепції just-in-time ( «точно в
строк», «точно вчасно», «вчасно своєчасно») і контролінгу. Ці два підходи мають
спільну теоретичну й практичну базу, а саме, вони розглядаються як філософія
управління. Філософія «точно в строк» керує розвитком свого середовища а
середовище «вчасно своєчасно» забезпечує основу для впровадження методів
керування цим процесом.
Філософія контролінгу поєднує 2 складові: 1) контролінг як філософія; 2)
контролінг як інструмент. Контролінг як філософія - це спосіб мислення
керівників, орієнтований на ефективне використання усіх ресурсів і розвиток
підприємства в довгостроковій перспективі. Контролінг як інструмент – це
інтегрована система інформаційно-аналітичної та методичної підтримки
керівників у процесі планування, контролю, аналізу й прийняття управлінських
рішень у всіх функціональних сферах діяльності підприємства з орієнтацією на
досягнення цілей.
Концепція «точно вчасно» підкреслює, що нинішні умови конкурування
виробничого бізнесу через ціну, якість і асортимент, після обслуговування є
лише передумовами. До того ж багато підприємств сьогодні уже пропонують
низькі ціни, високу якість і хороший сервіс. Швидкість сьогодні стала ключовим
конкурентним фактором. Попри інші рівні умови, чим швидше компанія реагує
на потреби своїх клієнтів, тим вона прибутковіша. Чим коротший час постачання
готової продукції виробником, тим вища ймовірність його виживання. Для усіх
виробничих підприємств висока швидкість саме виробництва є спільною метою.
У високошвидкісному виробництві все рухається: машини, люди, матеріали й
кошти. Звідси слідує, що складські або цехові запаси є рухомими запасами, а не
31
просто запасами. Запаси зберігаються лише на протязі дуже короткого часу і
переміщуються в інші місця лише через кілька секунд після того, як вони будуть
запасені. Умови високошвидкісного виробництва включають потокове
виробництво, балансування лінії, графік рівня та лінійність.
Приведемо окремі приклади поєднання завдань за концепціями
контролінгу й «точно в строк». Наприклад, на заготівельній стадії згідно з
концепцією «вчасно своєчасно" підприємство знижує до можливого мінімуму,
прагнучи мати майже нульові матеріальні запаси через вирішення проблем, що
спонукають їх утворення. Контролер по постачанню вирішує проблеми цін на
матеріали, вибору постачальників, обсягів поставок і транспортних витрат. Після
завозу всіх необхідних інгредієнтів для виробництва концепції контролінгу і
«точно в строк» мають одну мету щодо складування, збереження й видачі
матеріалів на окремі виробничі операції, а саме, зниження складських витрат. На
стадії виробництва концепція «вчасно своєчасно» потребує безупинного
функціонування виробничої системи з виключенням браку, порушення режиму
праці співробітниками компанії і виходу зі строю робочого обладнання.
Операційний контролінг працює над питаннями підвищення організаційної й
виробничої дисципліни, своєчасного ремонту обладнання й додержання
нормативних інструкцій щодо режиму роботи підрозділів підприємства. Можна
продовжувати описувати таку ж подібність цих концепцій для інших
технологічних стадій і підрозділів підприємства. Це дає можливість говорити
про наявність синергетичного ефекту при використанні цих новітніх
інструментів в менеджменті компаній. Крім того, їх впровадження в
управлінську діяльність не потребує від керівництва фірми капітальних витрат.
Бібліографія: Міщенко В.А., Іванов А.О. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних
активів підприємства / В.А. Міщенко, А.О. Іванов // Результати наукових конференцій Навчально-наукового
інституту економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ»,
2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження та оптимізація
економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С. 30-32
32
ВПЛИВ ПРОБЛЕМ ОБЛІКУ В БАНКАХ НА ФОРМУВАННЯ

СЕКТОРІВ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ
В умовах жорсткої конкуренції на вітчизняному ринку банківських послуг

та негативного впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, деякі банки
втрачають частину свого бізнесу, несуть значні збитки і втрачають частку своїх
клієнтів.
За інформацією НБУ, перший квартал 2022 р. банки завершили із чистим
збитком в сумі 160 мільйонів гривень. При цьому, за підсумками січня-лютого
чистий прибуток банківської системи становив майже 10 млрд грн, що в понад
1,5 рази більше, ніж за аналогічний період 2021 р. Збитки банків за березень 2022
р. були обумовлені формуванням ними резервів під активні операції (в сумі 21,6
млрд грн) через очікуване погіршення якості активів з врахуванням поточної
економічної ситуації. Необхідно зазначити, що банки продовжують
демонструвати операційну прибутковість, зокрема: чистий відсотковий та
комісійний дохід банківської системи у першому кварталі 2022 р. становив 32,7
млрд та 10,8 млрд грн, відповідно [1].
Робота банківського сектору є актуальною за будь-яких умов, оскільки
його вплив на економічне середовище держави залишається високим.
Суттєвий внесок у дослідження системи управління фінансово-кредитних
установ, організації обліку і оподаткування діяльності та аналізу показників їх
роботи внесли такі науковці і молоді вчені, як: Алексеєнко М.Д., Денисенко А.В.
[2], Джулій Л.В., Ємчук Л.В., Білорусець Л.М., Бочуля Н.В. [3], Малкіна Я.Д. [4],
Сундук А. [5] та інші. Базуючись на різних проблемних питаннях у складних
напрямах і практиці здійснення банками своєї основної діяльності, необхідно їх
узагальнити для забезпечення подальшого аналізу ефективності
функціонування.
Алексеєнко М.Д. і Денисенко А.В. в своїй роботі [2] систематизують та
пропонують шляхи щодо удосконалення класифікації банківських депозитів.
33
Так, відповідно до позиції науковців, залежно від відображення в
бухгалтерському обліку банку депозитів їх поділяють на залучені та розміщені
депозити.
Джулій Л.В., Білорусець Л.М., Ємчук Л.В., Бочуля Н.В. виділяють у своєму
дослідженні [3] ще одне актуальне питання, яке виникає у кожного банку,
незалежно від його масштабів та особливостей функціонування –проблему
ефективної організації управлінського обліку. Адже повнота і своєчасність
інформації про поточний стан установи, вчасно прийняті управлінські рішення
сприяють оперативному маневруванню ресурсами, успішному подоланню
ускладнень, які можуть виникати в процесі діяльності банку як фінансово-
кредитної установи, що здійснює багатофункціональне обслуговування клієнтів
як на національному, так і на міжнародних ринках. Автори зазначають, що на
сучасному етапі процес впровадження управлінського обліку в банках умовно
можна поділити на три етапи: методологічний, методичний і технічний.
Сундук А., Юрін Я. наводять класифікацію внутрішніх загроз фінансової
безпеки, серед якої виділяють проблему підробки документів або внесення до
них недостовірних даних та шахрайство у сфері бухгалтерського обліку. Тобто,
іншими словами формулює роль облікової системи банку з позиції аналізу
існуючої практики забезпечення фінансової безпеки [5].
Малкіна Я.Д. провела дослідження розрахунків за податковими
зобов'язаннями у банках України [4]. За результатами аналізу автором було
визначено напрями оптимізації існуючого податкового навантаження
банківських установ нашої країни. Зокрема, серед шляхів оптимізації
запропоновано: зниження податкового обтяження, спрощення системи
податкових розрахунків та удосконалення методології їх відображення в
бухгалтерському обліку.
Узагальнення ключових проблем, пов’язаних з теорією та практикою
обліку в банках дозволяє виділити такі сектори діяльності: бухгалтерський облік,
організація управлінського обліку, фінансова безпека та оптимізація
оподаткування (табл. 1). Кожен з цих напрямів потребує цільових підходів до
34
управління та оновлення.
Таблиця 1 – Узагальнення секторів діяльності банків, з позиції проблем

обліку
Автор, джерело Проблема, висвітлена в обліку Сектор діяльності
Алексеєнко М.Д., Підходи до класифікації депозитів, кредитів, Бухгалтерський
Денисенко А.В. [2] грошових коштів та інших об’єктів обліку облік
Джулій Л.В., Ефективної організації управлінського обліку, Організація
Білорусець Л.М., оскільки повнота і своєчасність інформації про управлінського
Ємчук Л.В., Бочуля поточний стан установи, вчасно прийняті обліку
Н.В. [3] управлінські рішення сприяють оперативному
маневруванню ресурсами
Сундук А., Підробка документів або внесення до них Фінансова безпека
Юрін Я. [5] недостовірних даних та шахрайство у сфері
бухгалтерського обліку в результаті аналізу
існуючої практики забезпечення фінансової
безпеки
Малкіна Я.Д. [4] Стан розрахунків за податковими зобов'язаннями у Оптимізація
банків України оподаткування
Проблеми обліку банків виникають головним чином в результаті дії

постійних змін в законодавстві, турбулентності фінансових ринків, прискорення
інформаційних потоків, внутрішньої недосконалості системи контролю. Саме ці
облікові проблеми визначають сектори діяльності, якими банкам доцільно
оперувати для побудови ефективної управлінської моделі та збереження сильних
конкурентних позиції.
1. Громов О. Банківський сектор: стабільність попри всі виклики. Урядовий кур’єр. 2022. URL:
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/bankivskij-sektor-stabilnist-popri-vsi-vikliki/;
2. Алексеєнко М.Д., Денисенко А.В. Систематизація та удосконалення класифікації банківських
депозитів. Фінанси, обліку і аудит. 2018. Випуск 2(32). С. 7-19;
3. Джулій Л. В., Білорусець Л. М., Ємчук Л. В., Бочуля Н. В. Особливості організації
управлінського обліку в банках України. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки.
2020. № 4(1). С. 86-89;
4. Малкіна Я. Д. Аналіз податкового навантаження банків України та напрями його оптимізації.
Агросвіт. 2020. № 24. С. 72-78;
5. Юрін Я., Сундук А. Фінансова і інвестиційна безпека банків та її вплив на загальноекономічну
безпеку держави. Вісник Національного банку України. 2004. № 7. C.18-20.
Бібліографія: Колєсніченко А.С. Вплив проблем обліку в банках на формування секторів їх діяльності /
А.С. Колєсніченко // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту
та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої
Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум-
2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С. 33-35
35
ФАЛЬЧЕНКО О.О., к.е.н., доц., кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ДІДЕСКУЛЬ І.С., магістр, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
КЛЮЧКА А.А., магістр, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
МОСКАЛЕЦЬ В.М., студент, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Фінансові результати підприємства обумовлюють результативність,

характеризують ефективність функціонування та визначають можливі
перспективи роботи підприємства, розраховується шляхом зіставлення доходів
та витрат, що визначає прибуток та є досить актуальним.
Значний внесок методичних аспектів аналізу фінансових результатів
зробили провідні науковці, але кількість проблем залишається невирішеною.
Аналіз фінансових результатів, це комплекс дій спрямованих на дослідження
результатів діяльності підприємства за певний період часу.
Значення аналізу фінансових результатів є в тому, що він є необхідною
умовою ефективного управління доходами і витратами підприємств з метою
збільшення прибутку та підвищення рентабельності підприємства.
Методичні аспекти аналізу фінансових результатів передбачають
використання певних правил, прийомів, методів і моделей та залежить від
визначених цілей аналізу.
Основними методами аналізу фінансових результатів визначають
горизонтальний, вертикальний, трендовий і факторний.
Горизонтальний аналіз фінансових результатів досліджує зміни показників
за періоди, оцінує динаміку абсолютних показників фінансових результатів.
Вертикальний аналіз фінансових результатів досліджує зміни структури
показників за періоди.
Трендовий аналіз фінансових результатів досліджує в загальному вигляді
динаміки зміни показників фінансових результатів діяльності за звітний період.
Факторний аналіз фінансових результатів визначає напрями і розміри
36
впливу окремих факторів на суму прибутку та рівень рентабельності, тобто
визначення впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на фінансові результати й
оцінювання якості прибутку.
Аналіз фінансових результатів дає можливість встановлювати доцільності
та ефективності використання прибутку, як основного показника результатів
діяльності підприємства. Вивчає можливості одержання прибутку відповідно до
наявного ресурсного потенціалу підприємства і кон'юнктури ринку.
Прибуток, як різниця між доходами та витратами підприємства, то
доцільно проводити аналіз доходів і витрат від видів діяльності підприємства, а
також аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу виробництва та прибутку.
При аналізі фінансових результатів також доцільно проводити аналіз
використання прибутку та аналіз розподілу чистого прибутку, який дасть змогу
прогнозувати одержання прибутку в майбутньому.
Аналіз фінансових результатів дає можливість визначати резерви
збільшення прибутку та рентабельності, оцінювати можливі резерви зростання
прибутку та розробляти рекомендації щодо їх впровадження,
Отже, метою аналізу фінансових результатів є оцінка динаміки
абсолютних та відносних показників і вплив окремих факторів на зміну
прибутку, резерви підвищення рівня ефективності діяльності підприємства та
планування фінансових результатів на основі результатів аналізу і планів
розвитку підприємства.
1. Теловата М.Т., Петраковська О.В. Фінансовий облік : навч. посіб. Киів : Інтердрук, 2019. 218 с.;
2. Приймак С. В., Костишина М. Т. Фінансова звітність підприємств: навч. посіб. Львів : Ліга-Прес,
2016. 268 с.;
3. Кулик А.В. Теорія економічного аналізу: навч. посіб. К иів : ДП «Вид. Дім «Персонал»,
2018. 452 с.
Бібліографія: Фальченко О.О., Дідескуль І.С., Ключка А.А., Москалець В.М. Методичні аспекти аналізу
фінансових результатів / О.О. Фальченко, І.С. Дідескуль, А.А. Ключка, В.М. Москалець // Результати наукових
37
МОНАСТИРСЬКА Є.Є., студент, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ

ПРАЦІ В ОБЛІКОВІЙ ПОЛІТИЦІ ПІДПРИЄМСТВА
Реформування бухгалтерського обліку заробітної плати та інших виплат

працівникам передбачає поетапне та поступове удосконалення діючої моделі
бухгалтерського обліку, зокрема: доопрацювання первинних документів та
підготовка їх до конкретних виробничо-облікових умов, оптимізацію структури
аналітичного і синтетичного обліку. Тобто, зростає роль своєчасного
формування та чіткого розмежування за об’єктами обліку економічної
інформації при здійсненні господарських операцій [1, c. 66].
Теоретичні та практичні питання обліку розрахунків з оплати праці
підприємства висвітлено у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних
науковців, таких як: Вудвуд В.В., Демченко М.М., Каткова Н.В. [2],
Косменко Л.В., Лободзинська Т.П. [1], Подмешальська Ю.В. [3], Феофанова І.В.,
Shamki Dh. [4], Hoopes, J.L., Merkley, K.J., Pacelli, J. та інших. При цьому,
постійної уваги потребує оновлення нормативної та правової документації в
частині підходів до інтерпретації економічних категорій, пов’язаних з системою
оплати праці, для адекватного відтворення у бухгалтерському обліку
відповідних операцій.
Логіка процесу удосконалення обліку розрахунків за виплатами
працівникам побудована таким чином, що першим етапом має виступати
оновлення облікової політики підприємства щодо цього об’єкта обліку, оскільки
облікова політика є детальною інструкцією для обліково-економічної служби
суб’єкта господарювання.
Комплексно сформована облікова політика підприємства забезпечує
об’єктивність відображення інформації в обліку та звітності, ефективність
прийняття управлінських рішень та сприяє якісному стратегічному плануванню.
Своєчасність оформлення первинних документів, впорядкованість їх руху
38
та опрацювання має регулюватися графіком документообігу, складеним
головним бухгалтером, дотримання якого є обов’язковим для всіх
відповідальних осіб.
Дотримання виробничо-облікової дисципліни забезпечить неупереджене,
своєчасне формування вхідних інформаційних масивів, їх опрацювання та
отримання вихідної інформації, необхідної для цілей управління, аудиту,
аналізу, стратегічного планування.
Розробка гармонійної облікової політики, яка б враховувала особливості
діяльності компанії, передбачає вибір найбільш оптимальних варіантів
здійснення методів та облікових процедур, спрямованих на забезпечення
формування повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан
підприємства.
При підготовці наказу про облікову політику щодо обліку розрахунків з
оплати праці необхідно пам’ятати, що обрані облікові процедури безпосередньо
впливають на величину основних показників діяльності та на ступінь
достовірності облікової інформації. Тому, враховуючи важливість такого
організаційного заходу, доцільно запропонувати включити такі моменти щодо
обліку розрахунків з оплати праці у наказ про облікову політику (рис. 1).
НАКАЗ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ
Організаційно-розрахунковий аспект Документарно-звітний аспект
Система оплати праці Форми кадрової документації
Підхід до преміювання Форми первинних документів
Порядок розрахунку лікарняних та

Форми облікових регістрів
відпускних
Узагальнення інформації у
Особливості організації праці
звітності
Рис. 1 - Інформація щодо розрахунків з оплати праці, яка має бути відображена
в наказі про облікову політику підприємства
39
Зважаючи на ці два ключові аспекти відносно організаційно-
розрахункових питань та документарно-звітного процесу, важливо
контролювати всі внутрішні зміни в обліковій моделі, які мають бути відтворені
в обліковій політиці підприємства.
Таким чином, для визначення оптимальної облікової політики суб’єкта
господарювання щодо розрахунків з оплати праці необхідно конкретизувати
особливості їх відображення в обліку підприємства, виділяти спеціальні
елементи облікової політики, які характеризують саме цей об’єкт обліку, та
враховувати досвід щодо використання передових досягнень міжнародної
практики облікової роботи.
Облікова система має бути адаптована до тієї моделі використання
трудових відносин, яка максимально точно та результативно відображає стан і
динаміку їх функціонування.
У світлі вище викладеного слід зазначити, що удосконалення обліку
розрахунків з оплати праці на підприємстві актуалізує необхідність посилення
контролю щодо формування витрат за цим елементом та порядку здійснення
облікових операцій.
1. Лободзинська Т.П., Павленко Т.В. Облік і аудит: конспект лекцій: навч. посіб. КПІ ім. Ігоря
Сікорського. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського. 2019. 162 с.;
2. Каткова Н. В., Маслова К. В. Особливості обліку оплати праці в сучасних умовах та шляхи
його вдосконалення. Економіка та суспільство. 2017. №8. С. 762-767;
3. Подмешальська Ю. В., Панченко А. М. Удосконалення організації обліку заробітної плати.
Інвестиції: практика та досвід. 2020. № 1. С. 58–63;
4. Shamki Dh. (2019). The Influence of The Performance Evaluation on Salary. Finance, Accounting and
Business Analysis. Vol. 1, No 1.
Бібліографія: Монастирська Є.Є., Колєсніченко А.С. Відображення інформації щодо розрахунків з

оплати праці в обліковій політиці підприємства / Є.Є. Монастирська, А.С. Колєсніченко // Результати наукових
40
СЕКЦІЯ 4 –АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА
УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
ЕКОНОМІКИ
ILKKA TOROI, project manager at Savonia University of Applied Sciences,

Kuopio, Finland
PERERVA P., doctor of Economics, prof., NTU «KhPI»
KOSENKO A., Ph.D., prof., NTU «KhPI»
MANAGEMENT OF RECEIVABLES ON THE BASIS OF ABC

ANALYSIS
The receivables management system can be conditionally divided into two large
blocks:
a) a credit policy that allows the most efficient use of receivables as a tool to
increase sales;
b) a set of measures aimed at reducing the risk of overdue or bad receivables.
We list the main activities in the management of receivables, which allow
minimizing the risks of non-payment:
- assessment of the solvency of the buyer (customer);
- control over the maturity of receivables and taking subsequent measures
to collect them (reminder, sanctions, etc.);
- assessment of the real value of existing receivables;
- determination of credit limits in relations with buyers (customers);
- ABC-analysis in relation to debtors;
- monitoring of receivables (turnover period, turnover, age of receivables,
etc.);
- decrease in receivables by the amount of bad debts;
- control over the ratio of receivables and payables;
41
- determination of specific amounts of discounts for early payment;
- assessment of the possibility of factoring – sale of receivables.
Interesting, from the point of view of the analyst, is the ABC analysis, which is
most often used in inventory management. It is used mainly in the management of
receivables that already exist, and not to prevent the occurrence of debt. ABC-analysis
consists in identifying, on the basis of accounting data, groups of debtors characterized
by different significance, each of which requires a certain approach in further
interaction. ABC-grouping of receivables is most often carried out according to the
criteria of the amount of debt and maturity.
Carrying out ABC - analysis of receivables can be carried out in the following
order:
- a list of debtors is determined (the classification of receivables can be
based on the distribution of receivables depending on the target groups of debtors) and
the amount of debt for each position is established;
- the proportion of each position to the total is calculated;
- positions of debtors are arranged in order of decreasing share (from largest
to smallest);
- the cumulative (accumulated, growing) specific gravity is calculated;
- debtors are divided into groups (A, B, C) depending on the indications of
the cumulative specific gravity;
- measures are being developed to collect the debt for each individual group
of debtors.
ABC analysis provides for the division of the totality of debtors into three groups:
- group "A": relatively small in number, but significant in terms of the
amount of debt of its debtors: the share of debt is 80% of the total receivables. This
group of debtors is subject to enhanced enforcement measures and further strict credit
conditions. Work with this category of debtors should be based on a personal approach:
tightening the terms of contracts, drawing up repayment schedules, frequent reminders,
additional conditions for subsequent implementations. In addition, it is necessary to
determine the percentage of clients that fall into category "A". In practice, there are
42
situations when 80% of receivables are held by 5% or 10% of clients. In this case, the
company becomes more dependent on these customers, since it is they, and not the
company, who will dictate their terms. In addition, the possible departure of each of
these clients (if declared bankrupt) can also put the company on the verge of
bankruptcy;
- group "B": the debt of debtors is 15% (according to the accumulated share
up to 95%). These debtors are less important for the enterprise, they are assessed and
checked regularly, but not very often;
- group "C": the debt of debtors is 5%. It represents, as a rule, a wide range
of debtors with small amounts of debts. To manage these clients, the following
recommendations stand out: fixing information about the client should be simple,
control over the state of debts can be carried out periodically, as this applies to clients
with small amounts of debt.
The considered method of controlling receivables is an active method of
managerial influence, since it makes it possible to form groups of debtors to whom
completely different methods of debt collection will be applied, which will allow
choosing the most effective methods for this particular category. In addition, the
advantage can be attributed to the choice of a group of debtors who accumulate the
largest amount and which need to be paid attention in the first place. When applying
the ABC-analysis method, certain difficulties arise, especially for utilities. They lie in
the need to automate and computerize all relationships with debtors. The result of the
analysis are lists of debtors with whom it is necessary to work.
References:
1. Ткачова Н.П., Перерва П.Г., Кобєлєва Т.О. Формування інноваційної та інвестиційної політики
промислового підприємства на засадах збалансованої системи показників // Вісник НТУ "ХПІ": зб. наук. пр.
«Технiчний прогрес та ефективнiсть виробництва». Харків: НТУ "ХПІ", 2015. № 59 (1168). С. 96-100;
2. Nagy Szabolcs, Kobielieva Anna Theoretical and methodological essence of innovative technology // MIND
JOURNAL. 12/2021. https://doi.org/10.36228/MJ.12/2021.1. URL:
https://mindjournal.wseh.pl/sites/default/files/article/theoretical_and_methodological_essence_of_innovative_technology.pdf;
3. Кобєлєва Т.О. Сутність та визначення комплаєнс-ризику // Вісник НТУ "ХПІ": зб. наук. пр.
Екон.науки. Харків: НТУ "ХПІ", 2020. № 1 (3). С. 116-121;
4. Гусаковська Т.О., Кобєлєва Т.О. Вплив розміру збитків від порушень прав інтелектуальної
власності на процес ціноутворення // Вісник НТУ "ХПІ": зб. наук. пр. «Технiчний прогрес та ефективнiсть
виробництва». Харків: НТУ "ХПІ", 2014. № 64 (1106). С. 52-57;
5. Витвицька, О.Д., Кобєлєва, Т.О., Перерва, П.Г, & Ковальчук, С.В. (2022). Стратегічне
управління розвитком підприємства на засадах інтелектуальної власності // Вісник НТУ "ХПІ" (екон. науки), (1),
52–57;
43
6. Антикризовий механізм сталого розвитку підприємства : монографія / В.Л.Товажнянський,
Т.О.Кобєлєва [та ін.] ; ред.: П.Г.Перерва, Л.Л.Товажнянський. Харків : Віровець А.П. "Апостроф", 2012. 705 с.;
7. Кобєлєва Т.О. Комплаєнс-безпека промислового підприємства: теорія та методи: монографія.
Харків: Планета-Принт, 2020. 354 с. URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/54748;
8. Економіка, менеджмент, маркетинг туризму та гостинності : навч. посібник [Електронний
ресурс] / П.Г.Перерва [та ін.] ; Нац. техн. ун-т "Харків. політехн. ін-т". Електрон. текст. дані. Харків, 2020. 893 с.
URI: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/47906;
9. Інтелектуальна власність: магістерський курс: підручник / П.Г.Перерва [та ін.]; ред.:
П.Г.Перерва, В.І.Борзенко, Т.О.Кобєлєва ; Нац. техн. ун-т «Харків. політехн. ін-т». Харків : Планета-Прінт, 2019.
1002 с.;
10. Ілляшенко С.М., Перерва П.Г., Маслак О.І., Кобєлєва Т.О., Кучинський В.А. Ефективність
інформаційних технологій в управлінні інтелектуальною власністю промислового підприємства // Вісник НТУ
"ХПІ": зб. наук. пр. Екон.науки. Харків : НТУ "ХПІ", 2021. – № 1. – С. 53-58;
11. Маслак О.І., Перерва П.Г., Кобєлєва Т.О., Кучинський В.А., Ілляшенко С.М. Аутсорсинг
патентних, логістичних та інформаційних послуг як інструмент підвищення ефективності управління
інтелектуальною власністю на промисловому підприємстві // Вісник НТУ "ХПІ": зб. наук. пр. Екон.науки. Харків
: НТУ "ХПІ", 2021. № 2. С. 21-26.
Бібліографія: Ilkka Toroi, Pererva P., Kosenko A. Management of receivables on the basis of Abc analysis /
Ilkka Toroi, P. Pererva, A. Kosenko // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
44
MARIAN MAN, Ph.D., Associate Professor of Petroshansky University, Romania
PERERVA P., doctor of Economics, prof., NTU «KhPI»
TKACHOVA N., Ph.D in Economics, Associate Professor, NTU «KhPI»
FORMATION OF THE STAFF MOTIVATION MODEL IN EUROPEAN

COUNTRIES
In modern market relations, the leading strategic task of the functioning of any
foreign and domestic enterprise is the formation of an effective model of interaction
between an employee and his labor competencies with a general concept of an
organization focused on achieving the financial stability of an enterprise and ensuring
competitiveness in the market, by integrating a motivation model into a common
strategy enterprise. This makes it possible to more effectively form a system for the
reproduction of labor potential both at the individual level and at the level of the
enterprise, and also creates a high degree of self-realization of personnel and
capitalization of employee competencies, an increase in labor productivity as a public
good.
In a competitive environment, the strategic problem is the accumulation of
individual competencies of employees through the creation of an effective model of
staff motivation under the following conditions: creating conditions for job satisfaction
from professional business activities in a competitive environment and optimizing the
work and information space of staff.
The development and success of market relations is impossible without the
search for new modern forms of motivation and stimulation of labor. The world
experience of stimulating the work of personnel identifies three models: Japanese,
European-American, Chinese.
The Japanese model of labor incentives focuses on several features, among
which positive and negative features can be distinguished. The fundamental positive
characteristics of the Japanese model of staff incentives are such as: the system of
"lifetime employment", with the help of which the company actually hires future
45
graduates of educational institutions, instilling in them values, labor mentality, training
specialists within its specific competence. Intensive rotation of personnel increases
labor motivation, the employee expands the horizons of activity with new methods and
forms of development of individual labor potential. The horizontal rotation of the
workplace makes it possible to compare the content of operations, and thereby quickly
adapt to new conditions. The advantage of the Japanese model is not the material
aspect, but the social one, which is based on a liberal attitude towards the staff. At the
same time, the Japanese model provides job security through the value of each
employee. The disadvantage of this model is the rotation of personnel, which takes
place without agreement with the staff and the lack of a stimulating role of
remuneration, since material aspects are not fundamental here. The personal and
professional initiative of the employee is not the result of an assessment of the final
activity of the employee, in this regard, the employee is abstracted from the number of
tasks to be solved. The lack of unified views of the staff leads to the impossibility of a
collegial decision. In order to implement the functions and tasks of the workplace,
focusing on their quality of performance shows a significant drawback: waste of time
and money.
The European-American model is characterized by linking the position and
salary with the length of service in the enterprise. Contrary to the Japanese model,
personnel who are inappropriate for their position are subject to dismissal, not
demotion. Advantageous aspects are: rapid career advancement, in connection with the
growth of work experience, there is an increase in wages. There is a high level of
individual decision-making and, accordingly, an increase in individual responsibility.
The regulation of wages at the enterprise is implemented through industry standards of
average wages and the influence of competitors. The absolute amount of wages
depends on the qualifications of the staff and the cost of living in the area. Great
emphasis at the enterprise falls on corporate and social responsibility, health insurance
and personnel health protection are assigned to each employee. The social package in
this model includes items of expenditure: employee training, benefits, with the use of
flexible wage systems, when using which the employee "gains" benefits in the amount
46
determined by the company's administration. After that, the employee chooses a
"package" of benefits, the use of which is provided once a year. The disadvantages of
this model of staff motivation are: a decrease in flexibility when the content of
production tasks changes, as a result of which there is a decrease in the feeling of job
satisfaction, a decrease in the physiological and psychological activity of the employee
from the monotony of work, an increase in absenteeism as a result of excessive
specialization of labor.
The Chinese model of labor incentives is characterized by a wide system of
personnel differentiation based on exam results. Employees are assigned qualification
ranks, which are subjective in nature and are carried out on the basis of an assessment
of previous performance indicators. At the same time, the difference between the actual
performance of the employee and the potential performance of the work for the current
period is determined. The positive aspects of this model include: a fair price for labor,
observance of discipline, and the precise fulfillment of tasks by employees. The
disadvantages of this model include: totalitarianism, the practical absence of a program
of non-material incentives. The main credo of workers in China is: the performance of
a certain amount of work - exactly as much as it should be, no more, no less. Also a
fundamental negative point is the criminal liability for non-punctuality. Vacation in
this country is a luxury item, which is 5 days, subject to work experience of more than
10 years, 15 days, subject to work experience of at least 20 years. In the process of
distribution of functions and tasks, there is no interchangeability, a high level of power
distance, a low degree of delegation of authority and responsibility.
Thus, the foreign experience of motivating and stimulating personnel has its own
characteristics, formed on the basis of historical background, mentality and
psychological aspects. Despite the differences in the construction and implementation
of incentives and motivation of personnel in foreign countries, each specific model
ultimately pursues the goal for which the model was created - to increase the profit of
the organization and ensure the economic and social return of human capital through
the results of labor activity: improving the quality of labor, improving the living
standards of workers, systemic accumulation of specific competencies.
47
References:
URI: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/47906;
: НТУ "ХПІ", 2021. № 2. С. 21-26;
52–57;
1002 с.;
Бібліографія: Marian Man, Pererva P., Tkachova N. Formation of the staff motivation model in european
countries / Marian Man, P. Pererva, N. Tkachova // Результати наукових конференцій Навчально-наукового
2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження та оптимізація
економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С. 45-48
48
КУЧИНСЬКИЙ В.А., к.е.н., доц., кафедра економіки бізнесу і
міжнародних економічних відносин, НТУ «ХПІ»
УПРАВЛІННЯ ЛОЯЛЬНІСТЮ ПЕРСОНАЛУ В СУЧАСНИХ

УМОВАХ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙ
Дослідники стверджують, що лояльність до організації суттєво впливає на

якість роботи, творчий підхід до вирішення професійних завдань, здатність брати на
себе додаткові функції та відповідальність. Такі працівники, як правило, активно
займаються самоосвітою, готові ділитися досвідом із колегами, бути наставниками.
Тобто, лояльні спеціалісти використовують усі ресурси та резерви для максимізації
результатів своєї праці, можуть позитивно впливати на інших [1].
Лояльність персоналу – це відношення працівників до роботодавця, яке прямо
впливає на ефективність роботи та формується як результат ситуації на ринку праці
і певного ставлення кожного співробітника до своєї професії, умов праці, трудового
колективу, керівництва, торгової марки підприємства і використовуваної ним
системи мотивації персоналу [2].
Для формування лояльності персоналу організації необхідно застосувати
наступні заходи [2-6]:
1. Мотивація персоналу. Забезпечується сукупністю матеріальних і
нематеріальних винагород й благ, які роботодавець надає працівникові за
використання його робочої сили відповідно до норм чинного законодавства,
положень корпоративної політики, умов колективного та трудового договору.
2. Формування у працівників відчуття впевненості в майбутньому і
забезпечення стабільності соціально-трудових відносин.
3. Розвиток корпоративної культури. Прихильність працівників організації
залежіть від їхніх ціннісних орієнтацій, інтересів, міри задоволення роботою.
Створення єдиної системи цінностей, норм і правил, тобто корпоративної культури
організації, сприяє поєднанню цінностей та пріоритетів працівників, зосередженню
зусиль на підвищенні ефективності трудового процесу.
4. Використання технологій формування «бренду роботодавця». Бренд
49
роботодавця – це якості організації як роботодавця, які асоціюються з позитивним і
унікальним набором матеріальних та нематеріальних переваг зайнятості в ній, які
виділяють її на ринку праці.
5. Впровадження системи управління талантами в організації. Система
управління талантами передбачає цілісний підхід до роботи із співробітниками, які
володіють високим потенціалом розвитку здібностей у професіональній сфері.
6. Управління соціально-психологічним кліматом в колективі. Колектив
підприємства має певні соціально-психологічні характеристики такі, як характер
внутрішнього психологічного клімату, психологічний стан і ступінь згуртованості
членів колективу. Позитивно впливаючи на ці характеристики, менеджери
підвищують ефективність комунікативних зв’язків членів трудового колективу і
задоволеність внутрішнім середовищем працівників організації.
7. Використання лінійними керівниками підходів до побудови довірливих
відносин. Ефект довіри на груповому рівні характеризується домінування
співробітництва, розвитком взаєморозуміння між співробітниками, відкритістю
відносин, розвитком позитивної взаємозалежності і взаємним доповненням,
підвищенням продуктивності праці за рахунок оптимізації використання ресурсів
(делегування, синергетичний ефект).
1. Тихомирова Євгенія Корпоративні комунікації : посібник для студ. вищ. навч. закл. [Текст] /
Євгенія Тихомирова. – Луцьк : ФОП Захарчук В. М., 201 3. – 216 с.;
2. Никоненко, А.В. Методичні підходи до визначення сутності лояльності персоналу та її оцінки
[Електронний ресурс] // Інтернаука. – 2020. – № 5. – URI: https://doi.org/10.25313/2520-2294-2020-5-5969;
3. Кучинський В.А. Формування ефективної системи мотивації персоналу на основі моделей
компетенцій / В. А. Кучинський, О. М. Гуцан // Вісник Національного технічного університету "Харківський
політехнічний інститут" (економічні науки) = Bulletin of the National Technical University "KhPI" (economic
sciences) : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2021. – № 4. – С. 45-51;
4. Кучинський В.А. Підвищення ефективності процесу управління продуктивністю праці на
підприємстві / В.А. Кучинський // Вісник Нац. техн. ун-ту "ХПІ" : зб. наук. пр. Темат. вип. : Технічний прогрес і
ефективність виробництва. – Харків : НТУ "ХПІ". – 2012. – № 15. – С. 162-168;
5. Гуцан О. М. Дослідження сутності поняття "стимулювання" / О. М. Гуцан, В. А. Кучинський //
Вісник Національного технічного університету "ХПІ". Економічні науки = Bulletin of the National Technical
University "KhPI". Еconomic sciences : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2020. – № 4 (6). – С. 7-13;
6. Кучинський В.А. Розробка та застосування якісних нормативів праці як основа підвищення
ефективності роботи підприємства / В.А. Кучинський, Д.Ю. Крамськой // Бізнес інформ. – 2013. – №4. – С. 293–
298.
Бібліографія: Кучинський В.А. Управління лояльністю персоналу в сучасних умовах розвитку

організацій / В.А. Кучинський // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
50
БЕРЕЖНА Т.М., студентка, кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
На сьогоднішній день, щоб підвищити продуктивність і ефективність

підприємств, які працюють в умовах високої конкуренції, необхідно постійно
вдосконалювати методи управління персоналом, а також зміцнювати свої
конкурентні позиції на ринку. Відомо, що людський фактор відіграє важливу
роль у забезпеченні сталого розвитку підприємства.
Термін «мотивація», як економічне поняття, став використовуватися
порівняно нещодавно. Раніше він вживався в основному в психології і педагогіці
через відсутність у економічних науках взаємозв’язку з психологічними
науками, а так само через те, що поняття «мотивація» замінювалося поняттям
«стимулювання». Таке тлумачення мотивації призводило до появи
короткострокових цілей в економічній сфері підприємства, а також до отримання
миттєвого прибутку. А це, в свою чергу, негативно впливало на потребово-
мотиваційну систему особистості працівника, призводило до відсутності
зацікавленості співробітника у власному розвитку, самовдосконаленні, тож саме
ця система сьогодні найважливіший резерв підвищення продуктивності праці.
Отже, визначимо, що стимули – це зовнішні фактори, що впливають на
результати трудової діяльності людини. Мотивувати людину до досягнення мети
- це означає стимулювати зовнішніми чинниками.
Мотивація являє собою складний процес спонукання людини до дії,
керуючий поведінкою людини, що задає його спрямованість і орієнтований на
досягнення певних цілей. З точки зору менеджменту мотивація визначається як
певний процес, який має в основі умови або мотиви (motif – фр. спонукальна
причина, привід до того чи іншого дії), які впливають на поведінку людини,
направляють його в потрібну для організації сторону, регулюють його
інтенсивність, межі, спонукають проявляти сумлінність, наполегливість,
старанність у справі досягнення цілей.
51
Питанням вивчення проблем мотивації персоналу на підприємстві
знайшли відображення в наукових працях як зарубіжних, так і вітчизняних
вчених, а саме: О.А. Борець, Ж. Ремі Нюттен [1], Герасименко Н.О, та інші.
Зазначимо, що у сучасних умовах центрі уваги управлінської науки є не тільки
зростання економічних показників а й максимізація результативності
менеджменту за рахунок удосконалення процесів управління персоналом
шляхом формування розвитку й вдосконалення системи мотивації [2]. В
менеджменті відомо багато теорії мотивації, які по-різному характеризують
сутність самого процесу мотивації та її застосування в ході стимулювання
процесів на підприємстві.
Формування мотивації визначається, з одного боку, реакцією особистості
на вплив зовнішніх факторів, а з іншого - через розкриття її внутрішнього
потенціалу і мотивації поведінки, що досягаються шляхом задоволення потреб,
устремлінь і цінностей [3].
Аналізуючи тенденції формування системи мотивації праці персоналу
підприємства, можна акцентувати увагу на тому, що вони багато в чому
розвивалися в залежності від політики держави у сфері економіки і соціального
розвитку суспільства. В Україні та закордоном підходи до мотивації праці значно
різняться, хоча і використовують у якості бази однакові теорії мотивації праці.
Серед головних завдань мотивації у сучасному менеджменті вважаються
формування та розуміння значення мотивації, та використання керівниками
сучасних методів мотивації для ефективної трудової діяльності.
Існують певні вимоги щодо мотивації праці, сюди включені комплексні,
гнучкі, диференційовані та оперативні аспекти. Комплексність означає єдність
матеріальних, колективних та індивідуальних стимулів, що залежать
безпосереднім чином від використовуваних в організації підходів до управління
персоналом, а також від їх традицій [4]. Диференційованість означає, що в
організації використовується індивідуальний підхід для мотивації різних верств
працівників. Необхідно також, використовувати різні підходи до працівників в
залежності від їх стажу роботи в організації. Крім того, в залежності від змін в
52
організації, необхідно постійно переглядати методи мотивації – це буде
характеризувати організацію як гнучку і оперативну.
Праця, як спосіб самовираження, проявляється завжди індивідуально.
Людина, будучи істотою біосоціальною, працює насамперед з необхідністю
виживання. Цю необхідність зумовлюють два аспекти, такі як нерозривно
пов'язаний матеріальний з духовним початки. Матеріальний аспект є
першорядним для виживання, а духовний необхідний для самовираження в
суспільстві [5].
У сучасних умовах центрі уваги управлінської науки є не тільки
зрощування економічних показників а й максимізація ефективності
менеджменту за рахунок удосконалення процесів управління персоналом
шляхом формування розвитку й вдосконалення системи мотивації. Від чітко
розроблених систем управління трудової мотивації працівників залежить не
тільки підвищення творчої і соціальної активності певного робітника, а й
ефективність роботи підприємства в цілому. Варто зазначити, що мотивація з з
одного боку є однією з ведучих функцій управління, а з іншого боку органічно
переплітається з усім управлінським процесом. Тобто від стадії розробки цілей
та прийняття рішень, до отримання кінцевого результату та є основним засобом
забезпечення оптимального використання ресурсів мобілізації наявного
кадрового потенціалу.
Основною ціллю процесу мотивації є отримання максимальної віддачі від
використання трудових ресурсів, що дозволить підвищити загальну
результативність та прибутковість діяльності підприємства.
Підводячи підсумок, зазначимо, що існує величезна кількість теорій
мотивації. Різні теорії мотивації не суперечать одна одній, а доповнюють,
відображаючи багатогранність та нестандартність самого процесу мотивації.
Таким чином, тенденцією XXI століття є визнання важливості збереження
стабільного складу співробітників за допомогою формування грамотної
мотиваційної програми в організації для формування емоційної прихильності та
лояльності персоналу з метою досягнення максимального ефекту його
53
діяльності. У контексті комерційної організації не можна однозначно виділяти
матеріальні стимули як провідні та вичерпні стимули продуктивної праці
персоналу. Нематеріальна мотивація здатна в рази посилити ефект матеріального
заохочення або компенсувати їх відсутність. Поступовість мотивування - один із
найважливіших принципів функціонування цієї системи, який повідомляє, що
стимулювання, особливо, матеріальне, перебуває у стані постійного зростання.
А оскільки дієвість стимулів з плином часу йде на спад, тож їх необхідно
поступово піднімати, щоб зберігати належний рівень мотивації працівника.
1. Абрамов В.М. Мотивація і мотивації праці в умовах переходу до ринку/ В.М. Абрамов,
В.М. Данюк, А.М. Колот - Одеса: Вид-во ОКФА, 1995. – 325 с.;
2. Дмитренко Г.А. Цільовий підхід до управління процесом формування, розвитку і реалізації
людських ресурсів в умовах перехідного періоду. / Г.А. Дмитренко - К.: МАУП, 1995. – 325 с.;
3. Здутов А.А. Мотивація та оцінка персоналу в системі сучасного менеджменту / А.А. Здутов //
Проблеми управління в перехідному суспільстві на порозі XXI століття: Сб. науч. тр. / Прил. к журн. «Персонал».
– 1999;
4. Качмарик Я.Д. Соціально-економічна ефективність матеріального мотивації працівників /
Я.Д. Качмарик, Н.В. Петришин // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів :НЛТУ України.
– 2010;
5. Макаревич О. Мотивація як підґрунтя дій особистості / О. Макаревич // Соціальна психологія. –
2006. – № 2 (16).
Бібліографія: Бережна Т.М. Управління лояльністю персоналу в сучасних умовах розвитку організацій
/ Т.М. Бережна // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
2022 р. – 2022. С. 51-54
54
СЕКЦІЯ 5 – УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ
ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
ЮР’ЄВА І.А., к.е.н., доц., кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В

СУЧАСНИЙ БІЗНЕС
Головний комплекс проблем і основні причини поточного погіршення

умов інноваційно-інвестиційного клімату на багатьох промислових
підприємствах криються в:
- незатребуваності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках,
у її низької конкурентоспроможності;
- виснаженні інвестиційних ресурсів, посиленому фінансовою
кризою, інфляцією, руйнуванням грошового обігу, витратами діючої системи
оподатковування товаровиробників;
- невиконанні державою своїх зобов'язань по оплаті замовлень для
своїх потреб;
- неефективних способах інституціональних перетворень, які вразили
фрагментацію багатьох колись єдиних виробничих комплексів на більш дрібні,
відокремлення останніх і, як наслідок, зростання трансакціних витрат на
кожному переділі не менш чим на 20% і відповідне подорожчання продукції;
- митних і валютних бар'єрах на границях країни та ін.
Усе це вилилося в нездатності більшості підприємств самостійно і
ефективно увійти в стихійно організований ринок і запустити інноваційно-
інвестиційний механізм господарювання. На підприємствах утворювалася
непосильна для них дебіторська і кредиторська заборгованість, головним
винуватцем якої виявилась система неплатежів, в якій замовники найчастіше не
оплачують продукцію, виготовлену по його ж замовленню для державних
55
потреб, що веде до каскаду заборгованостей в ланцюжку міжгалузевих зв'язків
(одна невиплачена скарбницею гривня тягне за собою 5-7 гривень наступних
неплатежів). Споживачі, суміжники прагнуть розплатитися за виплатами,
оскільки також не мають грошей. Немає засобів і можливостей поповнювати
обіговий та інвестиційний капітали. У результаті виробничий і науково-
технічний потенціал підприємств уже тривалий час перебуває в стані
прогресуючої стагнації, висококваліфікований кадровий склад здійснює пошук
кращих можливостей, немає робітників і фахівців для обслуговування,
технологічного встаткування, що простоює. Одно з головних завдань державної
інноваційно-інвестиційної промислової політики, полягає в тому, щоб здійснити
керовану переорієнтацію підприємств із виконання замовлень на сучасний
ринковий попит. Адаптаційних здатностей підприємств для повільного
входження в інноваційно-інвестиційний ринок виявилося недостатньо в умовах
розбалансування економіки, у першу чергу, в області збуту продукції
промисловості, контролю цін природніх монополістів, централізованого
розподілу ресурсів, захисту внутрішнього ринку і інтересів вітчизняного
товаровиробника. Втрата керованості іноваційно-інвестиційною економікою
обумовила різке погіршення умов господарювання підприємств. Інвестиційна
криза, яка спричинила фінансовий і, підсилила ряд деформаційних процесів у
відтворювальній структурі їх капітальних вкладень. Серед них потрібно
виділити наступні:
- по-перше, різке зниження інвестиційної та інноваційної активності
не забезпечує процес відтворення. Майже повністю припинилося відновлення
активної частини основних фондів, наростає процес їх знецінювання і
"проїдання", особливо їх активної частини: машин, устаткування, що є об'єктом
інновацій. Амортизація не покриває витрат на відновлення фондів, потоки
фінансових ресурсів відриваються від реального виробництва, а інвестори через
тривалий цикл повернення капіталу і економічної нестабільності не зацікавлені
в його ризиковому інвестуванні. На тлі прискореного старіння парку машин і
встаткування це спричиняє швидке скорочення виробничого і технологічного
56
потенціалу, наявних потужностей;
- по-друге, придушення попиту (результат монетаристського підходу)
і відповідна відсутність замовлень, відсутність прибутку на підприємствах, до
того високою інфляцією, на тлі зростання цін на матеріали, енергію, висока
банківська ставка, зниження амортизаційних відрахувань сприяють тому, що
навіть ті незначні внутрішні ресурси, якими розташовують підприємства, не
мають економічної мотивації для підтримки відтворення;
- по-третє, різке скорочення та навіть повне припинення фінансування
НІОКР в області високих технологій, відсутність у підприємств власних засобів
перешкоджає випереджальному створенню науково-технічних заходів - основи
технологічного розвитку. Відомо, що послідовне відновлення антикризового
потенціалу підприємства (освоєння процесних інновацій і нових видів продукції
з більш високими споживчими властивостями) здійснюється шляхом створення
випереджальних науково-технічних, конструкторських, технологічних і
інвестиційних (капітальне будівництво) резервів, що є найважливішим
стратегічним ресурсом його розвитку, базується на використанні інтенсивних
факторів економічного росту. Тривале переривання процесу відтворення цих
резервів гальмує або взагалі зупиняє технологічний розвиток інноваційно-
інвестиційного спрямовування підприємства. Отже, необхідно оцінювати
мультиплікативний ефект дії ряду негативних факторів і процесів на поточний
стан підприємства і перспективи його розвитку, як їхня дія відбивається на
антикризовому потенціалі і стані економічної безпеки кожного конкретного
підприємства. Адже руйнування потенціалу підприємства - це і є прояв
небезпечних для його функціонування погроз.
1. Прикладні аспекти ринку інновацій: навч. посібник / Б.М. Андрушків, Л.М. Мельник. –
Тернопіль: ФОП Паляниця В.А., 2015. – 108 с.;
2. Полозова Т.В. Формування інноваційно-інвестиційного механізму забезпечення
конкурентоспроможності підприємства : монографія / Т.В. Полозова. – Херсон : Гельветика, 2017. – 592 с. (34,41
д.а.);
3. Кarpenko L.N. The Activation of Innovation and Investment Development of Industrial Enterprises
and its Strategy : [ɦɨɧɨɝɪ.] / L.N. Karpenko. – Schweinfurt:Time Realities Scientific Group UG (haftungsbeschränkt),
2017. – 471 p.
4. Юр’єва І.А. , Єршова Н.Ю., Портна О.В. Антикризове управління підприємством /Навчальний
57
посібник: Видавництво «Магнолія 2006», 2019 – 283 с.( http://www.magnolia.lviv.ua/?p=1658перевидання)
Бібліографія: Юр’єва І.А. Основні проблеми впровадження інвестицій в сучасний бізнес / І.А. Юр’єва //
Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та міжнародного
бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-
практичної конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р.
– 2022. С. 55-58
58
МАРДУС Н.Ю., д.е.н., проф., кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ШТЕФАНЮК А.С., магістрантка, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ ВЛАСНОГО

КАПІТАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
На підприємстві основними завданнями внутрішнього аудиту є, вперш за

все, вcтaнoвлення дocтoвipнocтi дaних пеpвинних дoкументiв щoдo визнaчення
доходів і витрат, пoвнoти тa cвoєчacнocтi їх вiдoбpaження в oблiкoвих pегicтpaх,
вiдпoвiднocтi oблiку і оподаткування нopмaтивним актам тощо. Проте, перевірка
питанням щодо обліку власного капіталу і контролю за формуванням і
випростанням власного капіталу не надається достатньої уваги. Тому, для більш
якісного ведення обліку власного капіталу підприємства вважаємо за доцільне
також впровадження системи внутрішнього аудиту [1, 2].
Особливістю аудиту власного капіталу є те, що облік власного капіталу
надає користувачам інформацією про операційну діяльність, фінансову
діяльність, про яку свідчать зміни у складі власного капіталу, поточних, і
довгострокових зобов’язань підприємства. Тому, головною метою в
внутрішньому аудиті буде об’єднання обліку, аналізу, контролю, планування для
потреб управління. До того ж, структура власного капіталу є важливою ланкою
управління інвестиційними проектами.
Обов'язково внутрішній аудитор повинен розглянути питання
прийнятності обраної облікової політики підприємства, особливостям його
діяльності, а також обраній концептуальній основі складання фінансової
звітності.
За допомогою такої аудиторської процедури, як перевірка (перевірка
записів або документів) аудитором повинні бути вивчені установчі документи.
Особливо важливими є ті розділи установчих документів, де мова йде про
формування зареєстрованого (пайового) капіталу, його розмір та порядок
внесення.
59
Процедура запиту досить поширена аудиторська процедура, особливу
цінність її полягає в отриманні письмових відповідей. Найбільш часто аудитор
"запитує" інформацію, яка пов'язана із нарахуванням дивідендів учасникам, а
також можливими змінами та доповненнями установчих документів. Особливої
значущості запити і відповіді на них набувають у тих випадках, коли інформація
про засновників відповідно до внутрішніх розпорядчих документів суб'єкта
господарювання є конфіденційною [3-5].
Процедура зовнішніх підтверджень застосовується не завжди, тому що є
підприємства, в установчих документах та у зареєстрованому (пайовому)
капіталі яких роками не відбувається ніяких змін. У такому випадку
підтвердження третіх осіб не має сенсу. Інша справа, коли в установчі документи
в періоді, що перевіряється були внесені зміни, наприклад, зі збільшенням
зареєстрованого (пайового) капіталу, а для його оцінки застосований метод
оцінки за справедливою вартістю, дуже висока ймовірність того, що для
підтвердження правильності проведеної оцінки слід звернутися за
підтвердженням до третіх осіб.
Внутрішньому аудитору необхідно перевірити бухгалтерські записи на
рахунках бухгалтерського обліку, щоб у звітності була відображена сума
капіталу, яка відповідає Статуту.
На базі проведених процедур виявлені помилки і факти шахрайства
необхідно згрупувати з метою встановлення їх суттєвості (з урахуванням
об’єднаного ефекту) і підготовки підсумкової аудиторської документації.
У результаті аудиторської перевірки власного капіталу, внутрішній
аудитор повинен впевнитися, що: формування власного капіталу є законним,
правильним, відповідно до чинного законодавства; відображення розміру та всіх
змін власного капіталу своєчасне, повне, правильне; для своєчасного отримання
достовірної інформації організовано аналітичний облік на рахунках власного
капіталу, який забезпечує отримання якісної інформації, яка необхідна для
проведення аналізу та змін власного капіталу підприємства та прийняття
управлінських рішень; розподіл прибутку є раціональним та правильним
60
відповідно до чинного законодавства; правильне відображення в регістрах
обліку і звітності операцій.
Перелік виявлених помилок і фактів обману доцільно згрупувати в одному
робочому документі. Для цього пропонуємо спеціально розробити робочий
документ для проведення аудиту власного капіталу підприємства, який буде
включати в себе показники змісту, характеру порушення та його суттєвості. За
результатами аудиту перевіряючий готує інформацію про перевірену сукупність
для внесення її до Звіту клієнта, а також для складання висновку аудитора. Якщо
аудитор не знайшов порушень чи знайшов порушення, які не впливають на
законність функціонування, не завдають шкоди державі, засновникам чи
акціонерам, то він фіксує факти перевірки в аналітичній частині аудиторського
висновку. Запропоновані етапи проведення аудиту допоможуть провести аудит
власного капіталу ефективно.
Сучасні вимоги швидкості та своєчасності надання інформації призводять
до комп’ютеризації фінансового та управлінського обліку і аналізу власного
капіталу. Необхідно зазначити, що при використанні комп’ютерної техніки
відрізняється порядок побудови системи рахунків. За наявності
комп’ютеризованої системи бухгалтерського обліку (КСБО) немає потреби в
обмеженні кількості показників, які одержуються в системі бухгалтерського
обліку. Отже, при комп’ютеризації обліку власного капіталу слід обов’язково
вести аналітичний облік за допомогою довідника «Учасники» або іншого
створеного довідника. В довіднику відкриваються субрахунки на кожного
засновника [6-8].
Уточнена методика аудиту статутного капіталу підприємств, яка враховує
особливості їх формування й функціонування і включає в себе такі складові:
перевірка установчих документів, статуту підприємства, ідентифікація
економічного суб’єкта, підтвердження легітимності статутного капіталу методів
оцінки часток засновників, достовірності обліку та відповідності його
встановленим методологічним засадам.
Ґрунтуючись на вищезазначеному, можна стверджувати, що організація
61
системи обліку і внутрішнього контролю власного капіталу на підприємстві
формує обліково аналітичне забезпечення власного капіталу підприємства.
Проте, навіть при проведенні внутрішнього аудиту власного капіталу існують
проблеми, серед яких є визначення процедур, щодо удосконалення
рентабельності власного капіталу, за рахунок визначення впливу відповідних
показників, що потребує розробку заходів з удосконалення формування і
використання власного капіталу підприємства.
1. Козаченко Д. М., Мардус Н. Ю. Теоретичні аспекти обліку, аудиту та аналізу власного капіталу
підприємства. Актуальні проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в соціально-
орієнтованій системі управління підприємством : матеріали 5-ї Всеукр. наук.-практ. конф., 14-15 квітня 2022 р. /
оргком.: Л. Дорогань-Писаренко [та ін.] ; Полтав. держ. аграрний ун-т. Полтава, 2022. С. 104-106;
2. Мардус Н.Ю. Правові засади аудиту фінансової звітності. Інформаційні технології: наука,
техніка, технологія, освіта, здоров'я: тези доп. 29-ї міжнар. наук.-практ. конф. MicroCAD–2021, [18-20 травня
2021 р.] : у 5 ч. Ч. 3 ред. Є. І. Сокол. Харків : Планета-Прінт, 2021. С. 134;
3. Мардус Н.Ю. Правові засади аудиту фінансової звітності / Н.Ю. Мардус // Інформаційні
технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я = Information technologies: science, engineering, technology,
education, health : тези доп. 29-ї міжнар. наук.-практ. конф. MicroCAD–2021, [18-20 травня 2021 р.] : у 5 ч. Ч. 3 /
ред. Є. І. Сокол. – Харків : Планета-Прінт, 2021. – С. 134;
4. Мардус Н.Ю. Основні принципи складання і перевірки фінансової звітності підприємства /
Н.Ю. Мардус, К.Ю. Руденко, О.С. Лазуренко // Результати наукових конференцій Навчально-наукового
інституту економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ "ХПІ" за 2021 рік : в 2 т. Т. 1. Дослідження та
оптимізація економічних процесів "Оптимум–2021" : труди 18-ї Міжнар. наук.-практ. конф., 7-9 грудня 2021 р. /
ред.: Є. М. Строков, О. М. Гуцан ; Нац. техн. ун-т "Харків. політехн. ін-т" [та ін.]. – Харків : Томенко Ю. І., 2021.
– С. 60-62;
5. Мардус Н.Ю. Вивчення перспектив розвитку аудиту в Україні / Н.Ю. Мардус // Інформаційні
технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я = Information technologies: science, engineering, technology,
education, health : наук. вид. : тези доп. 25-ї міжнар. наук.-практ. конф. MicroCAD–2017, [17-19 травня 2017 р.] :
у 4 ч. Ч. 3 / ред. Є. І. Сокол. – Харків : НТУ "ХПІ", 2017. – С. 223;
6. Мардус Н.Ю. Основні принципи облікової політики підприємства / Н.Ю. Мардус // Дослідження
та оптимізація економічних процесів "Оптимум–2017" : тр. 13-ї Міжнар. наук.-практ. конф., 6-8 грудня 2017 р. –
Харків : НТУ "ХПІ", 2017. – С. 29-30;
7. Аудит [Електронний ресурс] : навч. посібник / Н.Ю. Мардус ; Нац. техн. ун-т "Харків. політехн.
ін-т". – Електрон. текст. дані. – Харків, 2021. – 203 с.;
8. Мардус Н.Ю. Сучасні тенденції організації аудиту / Н.Ю. Мардус // Сучасні проблеми обліку,
аналізу, аудиту й оподаткування суб'єктів господарської діяльності: теоретичні, практичні та освітянські аспекти
: зб. наук. пр. за матеріалами 3-ї Всеукраїнської наук.-практ. конф., 28-29 березня 2019 р. – Дніпро : НМетАУ,
2019. – Ч. 1. – С. 602-605;
9. Мардус Н.Ю. Теоретичні аспекти організації аудиту готельно-ресторанної справи /
Н.Ю. Мардус // Проблеми обліково-аналітичного забезпечення управління підприємницькою діяльністю :
матеріали 3-ї Всеукр. наук.-практ. конф., 26 жовтня 2018 р. – Полтава : ПДАА, 2018. – С. 319-320.
Бібліографія: Юр’єва І.А. Основні проблеми впровадження інвестицій в сучасний бізнес / І.А. Юр’єва //
– 2022. С. 59-62
62
ДЕРПАЧ А.В., магістрант, кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
ЛІНЬКОВА О.Ю., к. е. н., доц., кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
На сучасному етапі господарювання основним завданням будь-якого

підприємства є підвищення ефективності та якості роботи всіх ланок
виробництва. Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність та
самостійність підприємств усіх форм власності у вироблення управлінських
рішень щодо забезпечення ефективності їх виробничої діяльності. Тому
розглянемо напрямки підвищення ефективності господарської діяльності для
промислових підприємств.
Високий рівень господарської діяльності виробничого підприємства
визначається наступними групами кількісних і якісних показників: рівень
реалізації продукції і продажів, і плану асортименту ритму виробництва;
завантаження потужностей, основних і оборотних коштів; використання
трудових ресурсів та фонду заробітної плати; виробничі витрати; фінансовий
стан компанії.
Поліпшення ефективності господарської діяльності можливо через:
- збільшення фінансування наукових досліджень і розробок;
- переоцінку і переоснащення виробничих об'єктів;
- досягнення гнучкості організації праці за допомогою підготовки
працівників для виконання декількох різних операцій.
Всі ці заходи можуть бути реалізовані шляхом формування збалансованої
стратегії підвищення ефективності господарської діяльності, яка полягає в
розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на
максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії.
Мета та стратегічні напрями стратегії підвищення ефективності
господарської діяльності обґрунтовуються, з одного боку, необхідністю
63
дотримання загальних вимог стратегічних цілей і стратегічних напрямків. З
іншого боку, вони зобов'язані адекватно розкривати основну специфічність
стратегії.
В сучасних ринкових умовах підвищення ефективності господарської
діяльності можна досягти переважно за рахунок розвитку інноваційних процесів,
які отримують кінцеве вираження в нових технологіях, нових видах
конкурентоспроможної продукції.
За своєю природою інновації включають в себе не тільки технічні чи
технологічні розробки, а й будь-які зміни в бік покращення в усіх сферах
науково-виробничої діяльності. Постійне оновлення техніки і технологій робить
інноваційний процес основною умовою виробництва конкурентоспроможної
продукції, завоювання і збереження позицій підприємств на ринку і підвищення
продуктивності, а також ефективності господарської діяльності підприємства.
З огляду на важливість формування стратегії підвищення ефективності
діяльності та спираючись на теорію інновацій, можна виокремити такі фактори,
що підвищують ефективність господарської діяльності:
- мінімальне використання ресурсів – необхідно впровадити у
виробництво сучасну техніку і технології, які економно використовують
матеріали, енергію, удосконалювати нормативну базу підприємства, налагодити
переробку відходів виробництва, поліпшити якість послуг, що надаються;
- застосування науково-технічного прогресу – підвищення технічного
рівня виробництва, підвищення якості виробленої і освоєної продукції,
створення інноваційної політики підприємства;
- вдосконалення розвитку диверсифікації, спеціалізації і
кооперування, комбінування і територіальної організації виробництва,
вдосконалення організації виробництва і праці на підприємствах і в об'єднаннях;
- ефективний розподіл основних засобів – ліквідувати з виробництва,
не задіяні машини і обладнання, передати в оренду не використовується майно
підприємства, налагодити якісне обслуговування і ремонт техніки, встановити
нові машини і устаткування, здійснити максимальне завантаження машин і
64
устаткування;
- максимально ефективне використання робочого ресурсу – для цього
необхідно створити на підприємстві оптимальний штат співробітників,
підвищити їх рівень кваліфікації, забезпечити високу продуктивність праці в
порівнянні із середньою заробітною платою, застосувати сучасні системи і
форми оплати праці, поліпшення умов праці, автоматизувати і механізувати
виробничий процес, забезпечити максимальну мотивацію;
- посилення соціально-психологічних чинників – демократизації і
децентралізації управління, підвищення відповідальності, можливість реалізації
творчої ініціативи працівників, забезпечення всебічного розвитку особистості,
забезпечення соціальної спрямованості в розвитку виробництва (підвищення
загальноосвітнього і професійного рівня працівників, поліпшення умов праці і
техніки безпеки, підвищення культури виробництва, поліпшення екології) [36];
- створення і використання нової організаційної структури
виробництва, праці та управління;
- застосування маркетингових комунікацій – створення оптимальної
стратегії ціноутворення, створення рекламної кампанії, дослідження і аналіз
ринку на якому функціонує підприємство [37].
Отже, основні чинники підвищення ефективності роботи підприємства
полягають в підвищенні його технічного рівня, вдосконаленні управління,
організації виробництва, збуту і праці, зміні обсягу та структури виробництва,
поліпшенні якості природних ресурсів, тобто використання наявного потенціалу
підприємства в повній мірі.
Бібліографія: Дерпач А.В., Лінькова О.Ю. Напрямки підвищення ефективності господарської діяльності
підприємства / А.В. Дерпач, О.Ю. Лінькова // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
65
КІСЕЛЬОВ А.Д., магістр, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
МЕТОДИЧНІ Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ

ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА
Забезпечення прибутковості підприємства в сучасних умовах

невизначеності, кризових ситуацій та ризиків є важливою і одночасно складною
метою в системі стратегічного управління підприємством. Формування його
довгострокових конкурентних переваг на ринку потребує комплексного й
системного розвитку самої виробничої сфери, постійної активізації інноваційної
діяльності, підвищення результативності маркетингового процесу, розвитку
корпоративної культури. Очевидним є те, що основним джерелом фінансування
цих напрямків розвитку є прибуток, тому питання управління ним має
першочергове значення.
Управління прибутком підприємства не можна розглядати в якості
незалежного бізнес-процесу, який є логічним продовженням стратегічного
управління. При аналізі завдань по управлінню прибутком необхідно звертати
увагу на відображення в них таких моментів як: 1) стратегічний аспект його
управління (визначення оптимальної фінансової суми з прибутку на стратегічні
цілі підприємства); 2) маркетинговий аспект (максимізація прибутку для умов з
обмеженнями ринкової кон’юнктури); 3) виробничий аспект (максимізація
прибутку на базі ресурсного потенціалу підприємства); 4) інноваційно-
інвестиційний аспект (зростання ринкової вартості підприємства й виплати
високих дивідендів власникам підприємства).
В аналізі управління прибутком необхідно приділяти достатню увагу
проблемам узгодження стратегій розвитку підприємства й управління
прибутком. В наукових джерелах для досягнення стратегії розвитку
пропонується використовувати категорію «цінності», яка більше всього
безпосередньо пов’язана з місією підприємства [1,с.103]. При цьому,
66
довгострокова успішна стратегія його розвитку на цільовому сегменті ринку
базується, наприклад, на таких цінностях, як згуртованість, професіоналізм,
відповідальність, прагнення самовдосконалюватися. Для стратегії управління
прибутком в якості бази можуть виступати такі цінності підприємства, як
максимізація рентабельності, забезпечення платоспроможності, збереження
фінансової незалежності, підтримка цільового рівня ділової активності. В
результаті узгодження стратегій розвитку й управління прибутком появляється
певний синергетичний ефект, який пришвидшує досягнення стратегічних цілей
Важливо при визначенні пропорцій між капіталізацією прибутку та його
споживанням здійснити загальний аудит фінансового стану підприємства з
метою визначення його платоспроможності, фінансової незалежності та ділової
активності. При цьому слід приділити особливу увагу аналізу значень
нормованих коефіцієнтів, які об’єктивно свідчать про фактичну ситуацію в сфері
управління в цілому фінансами підприємства й прибутком, зокрема.
Аналіз частини прибутку, що капіталізується, повинен враховувати
можливість альтернативних вкладень коштів. Це можна зробити самому
підприємству при наявності відповідних фахівців або звернутися до
професіоналів (компаній по управлінню активами), які відстежують основні
показники фінансового ринку й можуть запропонувати оптимальний варіант
інвестування коштів підприємства. Безумовно, до співробітництва з такими
компаніями необхідно спочатку оцінити економічну ефективність такого
варіанту й проаналізувати ризики супроводження цієї співпраці.
Що стосується виділеного прибутку на споживання, то першочергово
необхідно вирішувати питання його раціонального розподілу між основними
управлінськими областями: виробництво, маркетинг, інновації, кадри, фінанси.
Підвищення ефективності цього процесу можна здійснити через розробку на базі
організаційної структури підприємства його фінансову структуру з виділенням
центрів фінансової відповідальності та використовувати бюджетування й
контролінг.
67
Управління прибутком з позиції системного підходу можна розглядати як
складну систему, яка включає окремі функціональні підсистеми прибутку:
планування, аналіз, прогнозування, контроль фактичних даних.
Від суми запланованого прибутку за певний період від господарської
діяльності залежить подальша ділова активність підприємства на цільових і
інших ринках збуту продукції. Проведення ефективного аналізу, прогнозування
та контролю за рівнем прибутковості підприємства, в свою чергу, значною мірою
впливає на його розмір в майбутні періоди. Звідси можна констатувати, що
здійснюється певний управлінський цикл, який обумовлює забезпеченість
реалізації стратегії розвитку підприємства.
Стратегічно орієнтоване управління прибутком обґрунтовується також
через аналіз кон’юнктури ринку й ресурсного потенціалу підприємства. Для
підприємства, як відкритої соціально-економічної системи, необхідно при
формуванні стратегії управління прибутком ураховувати окремі прогнозні
показники стану платоспроможності споживачів, прогнозне бачення місткості
цільового й інших ринків, активність конкурентів, відносини з постачальниками
і т.д. Одночасно є багато інструментів максимізації прибутку за рахунок більш
раціонального використання самого економічного і його складового фінансового
потенціалу підприємства: 1) підвищення продуктивності праці; 2) збільшення
ділової активності; 3) прискорення оборотності оборотних активів; 4)
підвищення ефективності використання необоротних активів; 5)зниження
собівартості продукції; 6) удосконалення цінової, збутової, товарної та
комунікаційної політики підприємства.
Список літератури
1. Вишневський О.С. Загальна теорія стратегування: від парадигми до практики використання :
монографія / О.С. Вишневський. – Київ, 2018. – 156 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://iie.org.ua/wp-content/uploads/2019/01/mono_Vishnevskiy_ukr_2018.pdf, вільний. – Загол. з екрану. – Мова
укр.
Бібліографія: Міщенко В.А., Кісельов А.Д. Методичні й організаційні аспекти управління прибутком
підприємства / В.А. Міщенко, А.Д. Кісельов // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
68
СЕКЦІЯ 6 – УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ТА СУЧАСНИЙ
ІНСТРУМЕНТАРІЙ БІЗНЕС-АНАЛІТИКИ

ІВАЩЕНКО П.І., магістр, кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»
ОЦІНЮВАННЯ ВІРОГІДНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

З ВИКОРИСТАННЯМ КЛАСИЧНИХ ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ
Використання дискримінантних багатофакторних моделей діагностування

банкрутства підприємств для різних країн здійснюється на основі значень
кількох незалежних змінних. Більшість із них розроблені науковцями й
практиками зарубіжних країн. Великою кількістю науковців приводяться певні
позитивні та негативні аспекти кожної моделі дискримінантного аналізу та їх
обмеження щодо можливого використання на вітчизняних підприємствах.
Пізніш окремі обмеження зарубіжних моделей прогнозування банкрутства були
враховані в розроблених науковцями моделях. Відомою є модель Сайфуліна –
Кадикова, в якій оцінка рівня фінансового стану підприємства здійснюється за
рейтинговим числом R.
Проф. Матвійчук А.В. провів наукові дослідження відносно точності
прогнозування банкрутства українських підприємств за такими моделями і
виявив їхню занадто низьку здатність оцінювання реального фінансового стану
компаній і передбачення банкрутства [1]. Він також розробив свою модель яка
успішно використовується на національних підприємствах і в банках. Висновки
інших учених цього напрямку свідчать про те, що еволюційно коефіцієнти таких
дискримінантних моделей різко змінюються і залежать від року та країни.
Проф. О. Терещенко розробив універсальну модель і моделі для окремих
галузей, в яких дискримінантна функція включає більше 5 параметрів. Такі
моделі мають значні переваги над традиційними методиками [2]. До основних з
69
них можна віднести: 1) зручність у застосуванні; 2) урахування сучасної
міжнародної практики й використання вітчизняної статистики; 3) застосування
модифікованої базової моделі для підприємств різних галузей.
В розвиток цього напрямку нами запропонована модель превентивного
оцінювання й прогнозування банкрутства, яка дає можливість в значній мірі
враховувати як внутрішні, так і зовнішні фактори. На відміну від існуючих ця
модель розглядає не просто фінансові показники, а їх значення в динаміці по
часовим періодам, а також може враховувати зовнішні фактори країни, в якій
працює підприємство [3 ].
Для розробки пілотного варіанту цієї моделі був обраний ряд показників з
4-х класичних груп оцінки фінансового стану підприємства. Перший показник
був обраний з групи рентабельності, а саме, коефіцієнт рентабельності
продажу(Х1). Він показує суму грошових коштів в обсязі проданої продукції в
якості прибутку підприємства. Слід відмітити, що цей показник відображає не
чистий прибуток підприємства, а прибуток саме від процесу продажів, тобто
різницю між понесеними витратами, пов'язаними з придбанням товарів,
виробництвом продукції або наданням послуг і їх продажною вартістю. Важлива
відмінність даного показника від інших показників рентабельності також
полягає в тому, що він не враховує обсяг капіталу або оборотних коштів,
необхідний для генерації даної суми прибутку. Це дозволяє порівнювати
рентабельності продажів підприємств різного розміру, що також зручно для
аналізу ефективності бізнесу.
Другий показник був обраний з групи ліквідності, а саме, коефіцієнт
поточної ліквідності (Х2). Він необхідний для правильної оцінки можливостей
компанії щодо повернення позикових коштів. В якості фінансового інструменту
він допомагає правильно сформувати суму зобов'язань з урахуванням обсягів
оборотного капіталу, тобто балансових «оборотних активів». В аналізі
коефіцієнт ліквідності відображає платоспроможність підприємства в
короткостроковому періоді (терміном до 12 місяців).
Третій показник з групи ділової активності характеризує оборотність
70
активів (Хз). Конкретно він відображає кількість гривневої виручки, яка
припадає на одну гривню основних засобів. Оборотність активів в цілому
відображає інтенсивність і результативність управління власним та позиковим
капіталом. Вона краще за все дозволяє оцінити реальну ефективність операційної
діяльності підприємства. Одночасно коефіцієнт оборотності активів показує
ефективність використання також і оборотних активів. Його динамічне
зростання свідчить про підвищення ефективності використання, в першу чергу,
оборотних активів підприємства. Він є прямо пропорційним обсягу продажів і
обернено пропорційним сумі задіяних активів.
Четвертий показник характеризує коефіцієнт автономії (Х4), який
визначається відношенням власного капіталу до суми пасиву балансу. Він має
велике значення для інвесторів і кредиторів, оскільки оцінює рівень ризику
можливих втрат інвестицій та кредитів. Власники ж компанії віддають перевагу
низькій частці власного капіталу з метою отримання більшої вигоди (це
відбувається, коли рентабельність активів більше вартості позикового капіталу).
Розрахунки за цією моделлю були проведені для підприємств
кондитерської галузі за останні роки. Отримані результати показали, що індекс
ефективності управління підприємством може мати як позитивне так і від’ємне
(негативне) значення. Від’ємне значення індексу свідчить про наближення
кризових явищ та високу вірогідність настання банкрутства, а позитивне
значення – про низьку вірогідність настання банкрутства та наближення
кризових явищ. Зменшення індексу в динаміці також свідчить про наближення
кризових явищ та високу вірогідність настання банкрутства, збільшення
показника – про низьку вірогідність настання банкрутства та наближення
кризових явищ.
Запропонований метод оцінки знаходження підприємства в динаміці по
відношенню кожного разу до попереднього року з точки зору банкрутства
характеризує ефективність менеджменту і є сигналом до прийняття запобіжних
заходів незалежно від стадії життєвого циклу підприємства або його продукції.
Такий індикатор є попереджувальним сигналом для термінової самооцінки й
71
проведення аудиту насамперед тих складових, які формують цей показник.
Одночасно ця інформація може слугувати базою для самоменеджменту, який в
даному випадку означає «управління управлінням». Такий термін в літературі
характеризує одну із дефініцій контролінгу. Якщо він є на підприємстві, його
роботу потрібно переглянути на тих підприємствах, де мають місце низькі
показники або відсутність їх динаміки [3].
Цей показник можна моніторити на більш короткому часовому інтервалі
(кварталі, місяці), тобто майже в режимі онлайн. Для цього необхідно завести
облік базової інформації по складовим чинникам запропонованої формули й
автоматизувати цей процес.
Універсальність показника оцінки фінансового стану заключається в тому,
що він може бути застосований як для акціонерних товариств (учасників
фондових бірж), так і для підприємств, які не працюють на фондовому ринку.
Подальші дослідження повинні проводитися в напрямку удосконалення
пілотного варіанту цієї моделі стосовно відбору й апробації інших фінансових
показників й продовження досліджень в сегменті розробки моделей для
прогнозування банкрутства з урахуванням їх факторизації для майбутнього
можливого оцінювання й порівняння з включенням рейтингових і бізнесових
факторів регіонального, національного й міжнародного рівнів.
1. Матвійчук А.В. Моделювання фінансової стійкості підприємств із застосуванням теорій нечіткої
логіки, нейронних мереж і дискримінантного аналізу. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 9;
2. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: монографія /К.: КНЕУ,
2008. – 272 с.;
3. Міщенко В.А.,Таранюк Л.М.,Домніна І.І. Превентивне оцінювання фінансового стану
підприємства з позиції можливого банкрутства / Вісник СумДУ. Серія “Економіка”, № 3’ 2020.-с.45-52;
Бібліографія: Міщенко В.А., Іващенко П.І. Оцінювання вірогідності банкрутства підприємства з

використанням класичних фінансових показників / В.А. Міщенко, П.І. Іващенко // Результати наукових
72
СЕКЦІЯ 7 – ЗАПРОВАДЖЕННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ У ВІТЧИЗНЯНУ
ПРАКТИКУ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ ГОТЕЛЬНО-
РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ ТА ТУРИЗМУ
СТРИГУЛЬ Л.С., к. е. н., доц., кафедра туризму та готельно-ресторанного

бізнесу, НТУ «ХПІ»
АЛЕКСАНДРОВА В.О., к. е. н., доц., кафедра туризму та готельно-
ресторанного бізнесу, НТУ «ХПІ»
ЧОРНОІВАН А.С., студентка, кафедра туризму та готельно-ресторанного
бізнесу, НТУ «ХПІ»
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВІЙНИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ СФЕРИ

ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ УКРАЇНИ
В сучасних складних умовах широкомасштабного вторгнення російської

федерації на територію Незалежної України, вітчизняна сфера туризму та
гостинності зазнала значних структурних, майнових та ресурсних збитків.
Проблема післявоєнного відродження та розвитку процесів сфери туристичного
та готельно-ресторанного бізнесу нашої держави є досить актуальною, виходячи
з її фінансово-економічного та соціального значення для відбудови економіки
країни.
За повідомленням TRAVEL РБК-Україна із посиланням на прес-реліз
Державного агентства розвитку туризму (ДАРТ) саме галузі туризму та
гостинності входять у період найбільших фінансово-економічних втрат. У
відомстві підрахували, скільки державний бюджет України недоотримав
податків від туристичної галузі через російське вторгнення.
За перші чотири місяці 2022 року представники туристичної галузі України
сплатили на 18% менше податків, ніж за аналогічний період 2021 року. Загальна
кількість платників податків, які займаються туристичною діяльністю, за перші
73
місяці війни в середньому скоротилася на 10% [1].
Також зафіксовано, що кількість юридичних осіб зменшилася на 17%, а
фізичних - на 7%. Найбільшу частку податків до державного бюджету за 4 місяці
2022 року сплатили готелі та санаторії. Сума надходжень від них склала майже
370 млн грн. Однак ця сума виявилася на 24% меншою за той же період 2021
року [1].
Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну та війну надходження
до державного бюджету України від туризму скоротилися на 18%. Зафіксований
спад на 58% від діяльності туристичних баз, кемпінгів, дитячих таборів
відпочинку, сплачено 57 млн грн податку проти 137 млн грн за аналогічний
період 2021 року, йдеться у повідомленні [1].
Також у ДАРТ побачили значний приріст доходу від діяльності
туристичних агентств. Вони сплатили до державного бюджету на 85% коштів
більше, ніж торік. Експерти пов’язують це з тим, що до цього звітного періоду
увійшли два перші довоєнні місяці року, а для них характерні ранні бронювання
на новорічні та різдвяні свята. Незначний ріст податків – на 5 % - також
продемонстрували туроператори та власники приватних садиб, які в сукупності
сплатили до держбюджету майже 100 млн грн. [1].
Таким чином, можна зробити висновок щодо великих втрат сфер
гостинності та туризму, які у післявоєнні роки будуть потребувати значних
структурних перетворень та нових підходів для відновлення.
Для досягнення даної мети необхідно дослідити зарубіжний досвід
функціонування механізму регулювання туристичної галузі, особливої всебічної
підтримки потребують туристичні галузі прикордонних територій.
Також доцільно приділити увагу визначенню основних напрямків
державної підтримки регіонального туризму як одного з пріоритетних шляхів
розвитку галузі.
Особливої уваги потребує дослідження основних проблем та
виокремлення напрямків діяльності організаційних структур, які сформовані як
результат транскордонного та міжнародного співробітництва з метою сприяння
74
розвитку туризму. Актуальним є також розв'язання проблем нормативно-
правового забезпечення функціонування туристичної галузі на рівні
міжнародних стандартів.
1. Великі втрати. Стало відомо, як постраждав туризм в Україні через війну [Електрон. ресурс]. –
URL : https://www.rbc.ua/ukr/travel/poteri-dohodov-stalo-izvestno-postradal-turizm-1655198708.html – Назва з
титул. екрану. (дата звернення: 27.11.2022)
Бібліографія: Стригуль Л.С., Александрова В.О., Чорноіван А.С. Дослідження впливу війни на
діяльність сфери туризму та гостинності України / Л.С. Стригуль, В.О. Александрова, А.С. Чорноіван //
– 2022. С. 73-75
75
СЕКЦІЯ 8 – АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ
БОГАЧ О.В., викладач вищої категорії
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Сучасний стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних та цифрових

технологій сприяє їхній інтеграції у всі сфери національної економіки. На основі
цифрових технологій відбувається модернізація всіх галузей національної
економіки, відкриваючи нові можливості для ведення бізнесу та управління. Тим
самим формується новий економічний простір, який надає можливість
створювати та реалізовувати конкурентоспроможну продукцію, надавати якісні
послуги та приймати ефективні управлінські рішення.
У цифровій економіці з великою швидкістю відбувається розширення
нових можливостей ведення бізнесу як умов організованих комерційних
структур, так самостійної зайнятості населення. Створення ефективної технічної
інфраструктури, що діє, вимагає значних фінансових вкладень, інвестицій.
Таким чином, цифрова економіка – це економіка, що базується на
комп'ютерних технологіях, що охоплює всі сфери життя та орієнтована на
споживача з метою покращення надання послуг у торгівлі, транспорті, медицині,
освіті, культурі та інших, що оперує даними, що зберігаються у базах даних.
Виробниками комп'ютерних технологій та постачальниками послуг є
представники ІТ-індустрії, яка стає ключовою галуззю – двигуном нової
четвертої технологічної революції.
У формуванні сучасної економіки вирішальне значення належить
інформаційним технологіям. Поширення інформаційних технологій на всю
економіку робить поточний період таким, що суттєво відрізняється від
попередніх десятиліть. На інформаційних технологіях ґрунтується цифрова
76
економіка.
Базовими для цифрової економіки є такі технології:
1. Хмарні технології – це модель забезпечення зручного мережного
доступу на вимогу до загального фонду конфігурованих обчислювальних
ресурсів.
2. Інтернет речей – це концепція, що поєднує безліч технологій. Дана
концепція передбачає оснащеність датчиками та підключення до інтернету всіх
приладів та обладнання, що дозволяє реалізувати віддалений моніторинг,
контроль та керування процесами в режимі реального часу.
3. Великі дані (англ. Big Data) – це сформована сукупність підходів,
інструментів та методів, призначених для обробки структурованих та
неструктурованих даних, у тому числі даних, отриманих із різних незалежних
джерел, з метою отримання об'єктивних, сприйманих людиною результатів.
4. Віртуальні валюти, тобто валюти цифрового світу, до яких належать
біткойн, криптовалюти та технології блокчейн.
Впровадження в наше життя цифрової економіки спрямоване на
підвищення якості життя населення, передбачається, що продукція, створена з
використанням сучасних цифрових технологій, перевершує за своїми
характеристиками раніше створені товари, крім того, зросте доступність
високотехнологічних товарів для споживачів.
Таким чином, станом на сьогодні цифрова економіка є не просто
актуальним економічним трендом, вона виступає абсолютно новою логікою
організації бізнес-процесів у різних суб'єктах економіки, у будь-якій галузі.
Цифрові технології – це лише інструмент трансформації бізнесу. Завдання
цифровізації як структурного процесу трансформації економіки полягає у
повному переосмисленні бізнес-моделі виробництва та організації роботи
підприємницьких структур.
1. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–2020 рр.
/ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. № 67‑р. URL:
https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro‑shvalenny;
77
2. Т.І. Олешко, Н.В. Касьянова, С.Ф. Смерічевський та ін. Цифрова економіка : підручник. – К. :
НАУ, 2022. – 200 с.;
3. А.Ю. Голобородько, О.Ю.Гусєва, С.В. Легомінова. Цифрова економіка: підруч., Київ:
Видавництво ДУТ , 2020. 400 с.
Бібліографія: Богач О.В. Основні тенденції розвитку цифрової економіки / О.В. Богач // Результати
наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ
«ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної
конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С.
76-78
78
РУБЦОВА В.В., доц., кафедра міжкультурної комунікації та іноземної
мови, НТУ «ХПІ»
МИТРОФАНОВА А.С., к.е.н., доц., кафедра міжкультурної комунікації та
іноземної мови, НТУ «ХПІ»
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ ЯК

ЧИННИК ЗРОСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ
НА ВИКЛАДАЧА
Тенденцію до системного та все більш активного та повсюдного

використання інформаційно-комунікаційних технологій у вищій освіті можна
побачити вільним оком протягом останніх 30 років. Ми пам'ятаємо величезний
оптимізм стосовно тих можливостей, що відкривались для педагога та студента
завдяки імплементації технологій в освітнє середовище. Звичайно, очікувалося,
що процес викладання значно трансформується, а якість та рівень освіти
зростуть космічними темпами, причому всі стейкхолдери отримають свої
переваги: студент отримає якісну, конкурентоспроможну та всебічну освіту,
викладачі будуть позбавлені частини рутинних обов’язків і таким чином
отримають більше часу на педагогічну творчість та наукові дослідження,
менеджмент зможе з успіхом просувати імідж закладу на глобальному рівні
завдяки навчальним та науковим досягненням учасників процесу.
Тригером бурхливого зростання темпів та об’ємів використання
технологій у освіті у 2020-21 рр. стала COVID пандемія. Але швидкість, з якою
освітня світова спільнота мусила інтегруватися в новий вимір відносин у сфері
навчання та викладання, порушила природні темпи асиміляції новітніх
технологій у освіту і таким чином викликала ряд неочікуваних, але дуже
неоднозначних наслідків. Один з них - це психологічний прес, під яким через ряд
причин опинився викладач. Бюрократична складова викладацької діяльності
значно розширилась, до прикладу, документація для супроводу навчального
процесу тепер має бути дубльованою в електронному вигляді, etc. Рандомні та, з
79
об'єктивних причин, не прогнозовані переключення з онлайн на офлайн форму
навчання не тільки потребують чимало неврахованого часу завдяки необхідності
диференціації методів для кожного типу викладання, а й певною мірою
призводять до значних витрат психологічного ресурсу викладача. Межі робочого
часу розмиваються через велику кількість каналів комунікації з рештою
учасників учбового процесу та неврегульованість часу та способу їх
використання, наслідком чого викладач напружено працює 24/7.
З метою вирішення вищеподаної проблеми, пропонуємо прийняти до уваги
та систематизувати зміни, які, хоча і з'явилися певною мірою стихійно, але вже
існують в освітньому процесі, розробити та інституціоналізувати нові правила,
які мають діяти на всіх рівнях відносин стейкхолдерів вищої освіти, знизити
вплив бюрократичної складової, звузити перелік каналів комунікації учасників
освітнього процесу, забезпечити сумісність різних форм навчання у навчальному
процесі.
Бібліографія: Рубцова В.В., Митрофанова А.С. Інформаційно-комунікаційні технології в освіті як

чинник зростання психологічного навантаження на викладача / В.В. Рубцова, А.С. Митрофанова // Результати
«ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної
конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р. – 2022. С.
79-80
80
СЕКЦІЯ 9 – АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ НА РІЗНИХ ЕКОНОМІЧНИХ РІВНЯХ
SCHWODIAUER G., Doctor of Economics, Professor Faculty of Economics Otto-

von-Guericke Universitat, Magdeburg, Germany
PERERVA P., doctor of Economics, Professor, Wyższa Szkoła Zarządzania
Ochroną Pracy (WSZOP), Katowice, Poland
TKACHOV M., Ph.D. in Economics, Associate Professor, NTU «KhPI»
PROSPECTS FOR THE DEVELOPMENT OF STRATEGIC

MANAGEMENT IN UNIVERSITIES
One of the most important levers for solving state problems is high-quality
higher education. The level of development of education determines the economic and
social well-being of society. Modern higher education institutions operate in a tough,
aggressive and uncertain environment. The activities of universities are influenced by
many external and internal factors that are rapidly changing in the context of market
transformations. Of course, it is not easy for educational institutions to work in a
dynamic environment. To increase their competitiveness and financial stability,
universities implement the principles of strategic management with varying degrees of
success.
The use of strategic management is an important tool for effective action, but in
many educational institutions one can observe only the formal use of the basic
principles of developing and implementing a strategy. This leads to the fact that the
heads of educational institutions ignore the methodological approaches of strategic
management in their activities and, as a result, do not achieve the planned results,
reduce their competitiveness.
The formal nature or complete absence of a strategic management system in
higher education, in our opinion, is due to a combination of objective and subjective
81
factors:
1. At the moment, there is no socio-economic strategy for the development of
higher education at the state level, there is no systemic knowledge and methods for
formulating strategies in the field of higher education development.
2. The system of higher education is rather conservative. The basis of
educational technologies is knowledge, including technological nature, obtained by the
system at the previous stage. As a result, the gap between the rapidly changing market
requirements and the system of specialist training that is lagging behind is constantly
growing.
3. The leadership of higher education does not fully realize the importance and
relevance of developing strategic concepts for the development of higher education
institutions in the future.
4. The management of many higher education institutions does not link the use
of a strategic approach to management with increasing the competitiveness of the
university.
5. Many higher education institutions are in a difficult financial situation. This
situation forces the top management of universities to pay more attention to short-term
tasks, ignoring strategic decisions and plans.
6. The top management of an educational institution has professional skills in
the field of organizing the educational process, but often does not have the necessary
level of qualification to develop effective strategies and plans for implementing
strategies.
7. The use of strategic management is not considered by university leaders as an
opportunity to improve the efficiency of educational services, and as one of the ways
to integrate graduates into the modern labor market.
8. In higher education institutions there is no special planning structure that
would conduct a strategic analysis of the educational services market, analyze the
degree of influence of certain factors on the competitiveness of graduates. The
functions of this structure should also include the development of procedures for
drawing up plans, the selection of a portfolio of educational services, the optimization
82
of the personnel motivation system, the formation of the foundations of a new
organizational culture, including the culture of strategic planning itself.
9. Deans of faculties and heads of departments, as a rule, are loaded with current
work and do not have time for a systematic analysis of environmental factors that have
a significant impact on improving the competitiveness of graduates of an educational
institution.
10. The mission developed in the universities is mostly formal, focuses on the
need for the university to provide quality educational services and does not determine
the unique competitive advantages of this educational institution, based on its traditions
and scientific school.
11. Between the goals of faculties, departments and individual structural units
serving the educational process, there is not always a clear relationship, and sometimes
they can be directly contradictory.
12. There is often no interaction between the developers of the strategy of an
educational institution and the structures responsible for operational planning, that is,
in fact, one of the basic principles of strategic management is not observed.
13. The system of motivation of the teaching staff, employees of service
departments do es not have a clear interdependence with the implemented strategy of
the educational institution.
14. Most higher education institutions are experiencing a shortage of financial,
material, information resources that ensure the effective functioning of the
organization.
Obviously, the process of implementing strategic management in higher
education is an extremely important and difficult task. The solution to this problem is
possible only if the management of the university realizes the importance of long-term
strategic planning. One of the most important issues at the stage of strategy
implementation is to determine the leader of the strategy implementation. Due to
objective and subjective reasons, the head of an educational institution is not always
adequately able to organize the work to implement the strategy. Although the main
initiative in the implementation of the strategy belongs to the rector of the university
83
and vice-rectors, it is necessary to have support from the heads of faculties,
departments and other structural units. The most important task of the administration
is to justify the necessary changes at the stage of strategy development. It should be
noted that, despite the large number of highly qualified professors and associate
professors working in higher education, it is very difficult to find a specialist who could
organize work on the implementation of the developed strategy, since in addition to
theoretical knowledge in the field of strategic management, it is necessary to have
practical skills in personnel management, strategic intuition, possess outstanding
charisma and the highest organizational skills.
References:
: НТУ "ХПІ", 2021. № 2. С. 21-26;
52–57;
Т.О.Кобєлєва [та ін.] ; ред.: П.Г.Перерва, Л.Л.Товажнянський. Харків : Віровець А.П. "Апостроф", 2012. 705 с.
URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/47906;
1002 с.;
"ХПІ": зб. наук. пр. Екон.науки. Харків : НТУ "ХПІ", 2021. – № 1. – С. 53-58.
Бібліографія: Schwodiauer G., Pererva P., Tkachov M. Prospects for the development of strategic
management in universities / G. Schwodiauer, P. Pererva, M. Tkachov // Результати наукових конференцій
– Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження та
84
ДАЦЕНКО Д.М., магістрант кафедри менеджменту, НТУ «ХПІ»
УГРІМОВА І.В., к. е. н., доцент кафедри менеджменту, НТУ «ХПІ»
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Сучасна парадигма менеджменту, яка ґрунтується на лідерстві, командній

роботі, прямих комунікаціях, перманентних інноваціях, безупинному навчанні
й розвитку персоналу, визнає одним з найважливіших засобів досягнення успіху
організації методологію управління результативністю. В науковому
управлінському оточенні утвердилася думка, що управління результативністю –
це природний процес, який сприяє професійному управлінню окремими
працівниками та їх групами і спрямований на досягнення найвищого рівня
результативності.
Всебічне вивчення категорії «результативність» дозволяє нам зробити
висновок про більш ґрунтовне її дослідження зарубіжними вченими. Чітко
відстежується тенденція управління результативністю як інструменту
стратегічного управління організацією, що перетворює її плани в результати.
На сьогодні у фаховій літературі з менеджменту чітко відстежується два
наукових підходи щодо сутності управління результативністю діяльності
Управління результативністю об’єднує методології, показники, процеси,
програмне забезпечення та системи управління діяльністю організації. Ця
концепція охоплює всі рівні, починаючи від керівників компаній, і процеси.
Підсумовуючи переваги концепції, можна сказати, що вона дозволяє приймати
рішення і розраховувати ризик з урахуванням широкого спектра функцій,
забезпечуючи більшу прозорість завдяки точності, надійності і суттєвості
наданої інформації, змушуючи всі елементи працювати на реалізацію стратегії
організації.
Управління результативністю діяльності підприємства працює в напрямку
поліпшення балансуміж планами і результатами, постійно вивіряючи напрямок
85
руху, потужність і швидкість організації. Вона охоплює створення потужних
комбінацій шляхом об’єднання програмного забезпечення, наприклад бізнес-
аналітики, з основними виробничими процесами.
Процесу розроблення політики регулювання результативності діяльності
підприємства відповідають такі послідовні етапи:
- визначення загального періоду розроблення політики формування
рівня результативності діяльності підприємства;
- дослідження факторів зовнішнього середовища та ступеня їх впливу
на результативність діяльності підприємства;
- визначення системи стратегічних цілей формування рівня
результативності діяльності підприємства;
- конкретизація цільових показників формування рівня
результативності діяльності підприємства за періодами їх реалізації;
- розроблення політики формування рівня результативності
діяльності підприємства;
- розроблення системи організаційно-економічних заходів щодо
забезпечення реалізації політики регулювання результативності діяльності
підприємства;
- оцінка розробленої політики регулювання результативності
діяльності підприємства.
Проте успіх підприємства забезпечують не концептуальні принципи
управління результативністю самі по собі, а їх гнучке застосування лінійними
менеджерами в інтересах співробітників. Втім, немає єдиного для всіх або
найкращого способу впровадити управління результативністю діяльності
підприємства. Але є основний принцип: фахове управління результативністю є
професійним управлінням у його прямому сенсі.
Бібліографія: Даценко Д.М., Угрімова І.В. Особливості управління результативністю діяльності

підприємства / Д.М. Даценко, І.В. Угрімова // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
86
КАША А.І., магістрантка, кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
ФОЩІЙ П.М., к.е.н., доц., кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
ПОРІВНЯННЯ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ

КАТЕГОРІЙ «РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ» І «ЕФЕКТИВНІСТЬ»
Питання співвідношення категорій «результативність» і «ефективність» є

традиційно актуальними незалежно від обсягів отриманих знань. Накопичений
до теперішнього часу науковий потенціал дозволив згрупувати дані знання в
системи принципів, критеріїв і показників даних економічних категорій. У
науково-дослідницькій площині це виражається у розробленні багатьох
концепцій і парадигм, які формулюють варіативність характеристики й
понятійного апарату ефективності й результативності.
На основі аналізу можна зробити висновок про те, що аналізовані нами
поняття тісно взаємопов’язані. Одними з основних критеріїв ефективності є
результативність. Оцінити ефективність можна шляхом оцінки того, якою мірою
отримані результати відповідають тим, які очікувалися. При цьому також треба
зазначити, що в словниках синонімів поняття ефективність і результативність
визнаються синонімами. Однак можна зробити висновки про те, що ці поняття
«результативність» і «ефективність» в даний час не мають суворого,
загальноприйнятого формулювання, навіть в одних і тих же словниках вони
визначаються по-різному. У дослідженнях, наукових статтях відомих вчених
різних наукових сфер ці поняття, як правило, використовуються без окремих
роз’яснень, як синоніми.
Слід погодитися з Педченко Н.С. в тому, що огляд економічної літератури
за визначенням результативності та ефективності показує відсутність
однозначного тлумачення даних понять [1]. У своєму дослідженні, порівнюючи
думки визнаних вітчизняних і зарубіжних вчених, вона приходить до висновку,
що в більшості випадків «результативність» та «ефективність» розглядаються як
взаємодоповнюючі категорії, причому якщо результативність ‒ уміння вибрати
87
основну мету, то ефективність ‒ вміння правильно використовувати ресурси для
досягнення мети.
Представляють інтерес також і такі точки зору. Так, П. Друкер називає такі
відмітні ознаки досліджуваних термінів [2]: «результативність» (effectiveness)
означає «робити правильні речі» (doing the right things), а «ефективність»
(efficiency) ‒ «робити речі правильно» (doing things right). І те, і інше однаково
важливо. Розглядаючи результативність як одну з властивостей ефективності,
автори [3] зазначають «... ефективність ‒ це комплексний показник бізнес-
процесу, який характеризується такими властивостями, як результативність,
ресурсомісткість і оперативність. При цьому під результативністю слід розуміти
здатність процесу давати потрібний результат..».
Таким чином, узагальнення різних точок зору з питання сутності понять
«ефективність» і «результативність» дозволяє зробити висновок про те, що
зазначені категорії не є тотожними явищами, проте вони взаємозалежні і
взаємодоповнюючі. Необхідно розмежовувати ці категорії і розуміти, що
результативність дає можливість чітко встановити головні і другорядні цілі, а
також визначити стратегію функціонування організації або підприємства на
основі аналізу показників ефективності, а ефективність характеризує
взаємозв’язок між витраченими ресурсами і досягнутими результатами.
1. Педченко Н.С. Підходи до оцінки ефективності та результативності діяльності торговельного
підприємства : сучасний погляд. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2019. №1(135).
С.71-77;
2. Drucker P.F. The Practice of Management, Harper Business. New York : NY, 1993. Р. 132;
3. Міценко Н.Г., Міщук І.П. Ефективність і результативність діяльності торговельного
підприємства: оцінка та планування. Збірн. Наук.-техн. Праць «Економіка, планування та управління в галузях».
Науковий вісник НЛТУ України. 2012. – Вип. 22.8. С. 260-268;
4. Краснокутська Н.С., Фощій П.М. Класифікація конкурентних стратегій підприємства залежно
від впливу на результативність. Східна Європа: економіка, бізнес та управління : електрон. наук. фахове вид.
2018. № 6 (17). С. 217-222.
Бібліографія: Каша А.І., Фощій П.М. Порівняння наукових підходів до визначення категорій
«результативність» і «ефективність» / А.І. Каша, П.М. Фощій // Результати наукових конференцій Навчально-
88
ОРЛЮК К.С., магістрантка, кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ

ПІДПРИЄМСТВОМ
Сьогодні антикризове управління є одним з найбільш активно

використовуваних видів менеджменту, затребуваний часом і сучасним станом
більшості вітчизняних підприємств. Сучасний, дедалі менш стабільний і
непередбачуваний стан економіки, на який все більше впливають глобальні
фактори, в тому числі і військові дії, зумовлює необхідність перегляду й
розвитку основних положень антикризового управління.
З огляду на існуючі підходи щодо визначення сутності категорії
«антикризове управління», необхідно відзначити, що дана категорія об'єднує в
собі різні просторові і тимчасові характеристики, що підкреслює її
комплексність і системність. Багатоаспектність наявних в економічній думці
тлумачень категорії «антикризове управління», з одного боку, відображає
інтенсивний розвиток термінологічного апарату в даному напрямку, а, з іншого,
свідчить про недостатню наукову обґрунтованість досліджуваної категорії
внаслідок постійної її трансформації відповідно до сучасних тенденцій розвитку
економічної науки.
Під антикризовим управлінням слід вважати систему управління
підприємством, основною метою якої є запобігання або усунення нестабільності
стану підприємства. Такий підхід до розгляду антикризового керування не
передбачає його виключно превентивний характер, але розширює етимологічно
його значення, що складається в прийнятті та реалізації антикризових рішень.
При цьому їх суть і масштаб залежать від характеру кризової ситуації, в якій
опинилося підприємство.
Зіставляючи завдання проєктного менеджменту з завданнями
антикризового управління, можна виділити загальні: встановлення конкретних,
критичних для компанії цілей і завдань; максимально чітке визначення потреби
89
в ресурсах і планування їх споживання в умовах невизначеності; формування
системи взаємодії учасників проєкту, заснованої на прозорому розподілі їх
відповідальності та механізм комунікацій; організація системи контролю
(оперативного і термінового), що дозволяє виявляти негативні тенденції і
своєчасно приймати управлінські рішення щодо їх усунення; підвищення
відповідальності як керівників і виконавців, так і «антикризової» групи
менеджерів і фахівців в цілому за досягнення кінцевих, а не проміжних завдань.
Підводячи підсумок дослідження управління в рамках антикризового
управління важливо відзначити, що ефективність такого підходу обумовлена,
перш за все, схожістю їх характеристик (обмежені ресурси і горизонт
планування, високий ступінь невизначеності, необхідність врахування інтересів
зовнішнього середовища та ін.). При цьому методи проєктного менеджменту
можуть бути ефективно застосовані в цілях подолання кризових явища, що
істотно розширює методичну базу антикризового управління. Специфіка вибору
управлінського рішення, прийнятого керівництвом промислового підприємства,
багато в чому залежить від характеру кризових явищ. Також управлінські
рішення часто викликані ситуаційними і поведінковими обставинами.
На підставі проведеного дослідження, наведемо методичні рекомендації до
механізму здійснення антикризового управління які включають 5 етапів:
ідентифікація, формулювання проєкту, розробка проєкту (детальна розробка
можливого рішення щодо подолання кризи на підприємстві), експертиза проєкту
(експертиза можливого рішення щодо подолання кризи на підприємстві),
реалізація проєкту ( реалізація комплексу заходів з метою виведення
підприємства зі стану кризи), оцінка результатів реалізації проєкту (розгляд і
оцінка виконаних дій з метою подолання кризи і прийняття рішення про
подальші дії, продовження або завершення реалізації комплексу антикризових
заходів).
Бібліографія: Орлюк К.С., Фощій П.М. Особливості антикризового управління підприємством /

К.С. Орлюк, П.М. Фощій // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
90
ФОЩІЙ М.Д., ст. викл., кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
ОСНОВИ КОНЦЕПЦІЇ «БЕРЕЖЛИВЕ ВИРОБНИЦТВО»
У сучасних, постійні зміни умов ринку, багато підприємств прагнуть

підвищити ефективність своєї діяльності за рахунок різних інструментів і
методів організації виробництва. Одним з найбільш популярних і ефективних
зараз методик, впроваджуваних в практику господарюючих суб'єктів, є
бережливе виробництво.
Формуючи уявлення про бережливе виробництво як концепції управління,
виходимо з того, що сама по собі концепція – це спосіб розуміння і трактування
явищ та процесів соціально-економічної дійсності, керівна ідея і система
принципів, що лежать в основі тих чи інших видів діяльності. Феномен
бережливого виробництва виник в Японії, підприємства якої з середини 50-х
років формували особливий підхід до організації виробничих, а згодом і інших
процесів, що дозволив країні, яка практично не має природних ресурсів, зайняти
друге місце в світі за обсягом ВВП. Система отримує все більш широке визнання
в світі, коли промисловці США, відчули гостру конкуренцію з боку Японців на
власному автомобільному ринку.
У науковій літературі сьогодні не існує найбільш повної і чіткої, на наш
погляд, формулювання, визначення самого поняття «бережливе виробництво».
Одні автори намагаються представити «бережливе виробництво» як концепцію
менеджменту, протилежну масового виробництва, суть якої зводиться до
прискорення виробничих процесів через скорочення семи видів втрат, що не
додають цінність продукту (Таїті Воно, Дж.Вумек, Д.Джонс, Я.Монден), інші –
як філософію менеджменту, орієнтовану на безперервний розвиток
співробітників організації (С.Сінго, Дж.Лайкер, Вудс і ін.) [1]. Було досліджено
ряд визначень «бережливого виробництва», які зустрічаються в роботах багатьох
авторитетних зарубіжних і вітчизняних вчених-фахівців і тому можемо сказати,
91
що в даний час в літературі переважає перший підхід.
На сьогоднішній день для українських промислових підприємств
бережливе виробництво можна уявити, як систему управління, організації
виробництва і безперервного навчання, яка сформована на основі світових
практик розвитку виробничих систем і ведення проектів. Дана система
нарощується кращими світовими практиками, підходами та інструментами.
Грамотне застосування підприємством даних підходів в комплексі дозволяє
свою систему охарактеризувати бережливим виробництвом.
Концепція бережливого виробництва є повноцінним учасником
внутрішньофірмового планування бізнес-процесів промислових структур,
надаючи комплексний вплив на всі галузі планування виробничої діяльності та
дозволяючи отримувати швидкий і значний ефект, що робить її незамінною для
компаній, що бажають зайняти провідні позиції на внутрішньому і міжнародних
ринках. Комбінація методик, інструментів і підходів підтримує і підсилює один
одного, за рахунок цього сама система Lean стає більш гнучкою.
Отже, бережливе виробництво – система підприємства, яка постійно
удосконалюється та спрямована на вибудовування всіх процесів в безперервний
потік створення цінності з урахуванням запобігання виникненню та усунення
всіх видів втрат, залучення персоналу в командну роботу на основі проектних
підходів і підтримання безпечних умов праці з метою створення привабливого
цінності для споживача.
1. Лисицин В.Д., Лисенко О.І., Вовк Ю.С. Роль «бережливого виробництва» в діяльності
підприємства. Вісник НТУУ “КПІ”. 2019. № 1. С. 39–61;
2. Фощій М.Д. Концепція бережливого виробництва. ХІVМіжнародна науково-практична
конференція магістрантів та аспірантів (01–04 грудня 2020 року): матеріали конференції: / за ред. проф. Є.І.
Сокола. Харків : НТУ «ХПІ», 2020, с.305.
Бібліографія: Фощій М.Д., Фощій П.М. Основи концепції «бережливе виробництво» / М.Д. Фощій,
П.М. Фощій // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
2022 р. – 2022. С. 91-92
92
Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Білоруський національний технічний університет
Петрошанський університет, Румунія
Магдебурзький університет імені Отто-фон-Геріке, Німеччина
Мішкольцький університет, Угорщина
Вища школа менеджменту охорони праці в Катовіцах, Польща
Форвард
ТРУДИ
XІІІ - ої Міжнародної науково–практичної Internet -
конференції студентів та молодих вчених
«Стратегії інноваційного розвитку

економіки України: проблеми,
перспективи, ефективність
«Форвард-2022»
25 грудня 2022 р.
СЕКЦІЯ 1 – АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ
ПІДПРИЄМСТВ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
NAGY SZABOLCS, Doctor of Economics, Professor, Deputy Dean of the

Faculty of Economics, Miskolc University, Miskolc, Hungary
PERERVA P., prof. Higher School of Labour Safety Management (WSZOP),
Katowice, Poland
KOSENKO O., doctor of Economics, Professor, NTU «KhPI»
FORMATION OF INNOVATIVELY ACTIVE PERSONNEL OF THE

ENTERPRISE
At the present stage of development of market relations, innovations play an

extremely important role for the national economy and society as a whole, increasing
the income of the population and increasing the volume of GDP. Considering
innovative activity at the micro level, it is obvious that innovations are an effective
weapon in the competitive struggle, ensure the competitiveness of manufactured
products, reduce production costs, and also allow entering new market segments. The
main participants in innovative activity at the enterprise include employees who
generate scientific ideas and bring them to life, are engaged in research and
development of an applied nature, that is, they are a kind of "guides" of innovation at
all stages of the innovation cycle. It is from the interest of the staff in the
implementation of innovative activities at the enterprise, their creative activity,
creativity and enthusiasm that the achievement of the ultimate goal of the innovation
process depends to a large extent, namely, bringing innovation to the market and
gaining competitive advantages.
Thus, the question of the innovative activity of personnel and the problems of its
stimulation is very relevant in the context of the orientation of the economy towards an
innovative development path.
94
The innovative activity of an employee is his activity in the field of proposing
and putting into practice all kinds of improvements in technology, technology,
organization of production, labor and management, working and living conditions,
economic, financial, marketing activities, etc. It is extremely important for such an
initiative to create a favorable climate, including a psychological one, around the
employee. A person should not feel depressed and uncomfortable at his workplace,
because this leads to a decrease in his labor activity. If we talk about the activity of an
employee in the innovation field, then the climate in the organization should ensure
that employees are not afraid to express their creative ideas and thoughts, feel
encouraged by management, which is the task of an experienced manager, who, as you
know, should be partly a psychologist and be able to determine the mood in the team.
To do this, the managers themselves must be interested, motivated to implement
innovative activities, and most importantly, have the necessary skills and experience
in personnel management at an innovative enterprise. Moreover, speaking about the
climate in the team, it is worth noting that we mean both the relationship of employees
among themselves, and the relationship of the employee with top management. The
latter indicates the need to consider such an important aspect in stimulating the
innovative activity of personnel as management style.
In the context of an enterprise's orientation towards the creation of innovative
products, it is advisable to be able to intelligently combine two main management
styles: authoritarian and democratic. So, for example, an authoritarian management
style, first of all, means the loss of any initiative from a subordinate, his inability to
influence decision-making, at the same time, this style implies order and discipline,
which is urgently needed given the degree of uncertainty and vagueness of
responsibility that accompanies innovative process. Nevertheless, the prevailing role
in this case should be given to democratic leadership, which carries a certain openness
of management to subordinates, gives each employee the opportunity to express their
ideas and feel the support of superiors, which, in turn, raises the morale of the team
and stimulates it to achievement of the best results in the innovation sphere as well.
However, the main role in stimulating the innovative activity of the staff is played, of
95
course, by the motivation of the staff to carry out precisely innovative activities.
Motivation is an extremely complex and multifaceted concept in the theory of
personnel management, as it requires a predominantly individual approach. When
considering the material side of motivation, namely the remuneration of an employee
for work in the form of wages, there is a common problem of equalizing the distribution
of the latter, so that both initiative and passive employees receive equal wages, despite
different labor contributions, and there is no mechanism for encouraging innovators in
the bonus system. Speaking of motivation, we should not forget about non-material
incentives in the form of praise for employees, presentation of letters of thanks to the
most innovatively active employees, etc.
The corporate culture of the organization is essential for the innovative activity
of the personnel. It is always nice to feel like an integral part of the company where
you work, to identify yourself with this particular organization, but for this, managers
need to create such a social and psychological environment in the company in which
the employee will be as comfortable, pleasant and interesting as possible. Thus, the
importance of innovation activity both at the micro level and at the macro level cannot
be overestimated. Innovation is the main engine of progress, enterprises engaged in
innovation are always one step ahead of the competition. In this context, stimulating
the innovative activity of personnel is a whole range of measures aimed at manifesting
the creative potential of the company's employees.
These measures include, first of all, the development of a personnel motivation
system. However, before identifying the motives for innovation, it is necessary to
identify the main demotivating factors to work in this area. Unfortunately, the main
demotivating factor is low wages at domestic enterprises and the lack of career
opportunities, which is the reason for the low level of innovative activity of the staff.
In this regard, it is necessary to develop an effective system of remuneration at an
innovative enterprise, in which material remuneration will depend on the efficiency of
the worker's work and his initiative. Other measures to stimulate innovative activity
include creating an atmosphere of creativity and a spirit of competition in the team;
organization of various training courses for employees; coverage of the results of the
96
activities of the most active workers in front of the team.
References:
управління розвитком підприємства на засадах інтелектуальної власності // Вісник НТУ «ХПІ» (екон. науки), (1),
52–57;
«ХПІ»: зб. наук. пр. Екон.науки. Харків : НТУ «ХПІ», 2021. – № 1. – С. 53-58;
JOURNAL. 12/2021. https://doi.org/10.36228/MJ.12/2021.1 URL:
1002 с.
5. Кобєлєва Т.О. Сутність та визначення комплаєнс-ризику // Вісник НТУ «ХПІ»: зб. наук. пр.
Екон.науки. Харків: НТУ «ХПІ», 2020. № 1 (3). С. 116-121;
власності на процес ціноутворення // Вісник НТУ «ХПІ»: зб. наук. пр. «Технiчний прогрес та ефективнiсть
виробництва». Харків: НТУ «ХПІ», 2014. № 64 (1106). С. 52-57;
Т.О.Кобєлєва [та ін.] ; ред.: П.Г.Перерва, Л.Л.Товажнянський. Харків : Віровець А.П. «Апостроф», 2012. 705 с.;
ресурс] / П.Г.Перерва [та ін.] ; Нац. техн. ун-т «Харків. політехн. ін-т». Електрон. текст. дані. Харків, 2020. 893 с.
інтелектуальною власністю на промисловому підприємстві // Вісник НТУ «ХПІ»: зб. наук. пр. Екон.науки. Харків
: НТУ «ХПІ», 2021. № 2. С. 21-26;
промислового підприємства на засадах збалансованої системи показників // Вісник НТУ «ХПІ»: зб. наук. пр.
«Технiчний прогрес та ефективнiсть виробництва». Харків: НТУ «ХПІ», 2015. № 59 (1168). С. 96-100
Бібліографія: Nagy S., Pererva P., Kosenko O. Formation of innovatively active personnel of the enterprise /
S. Nagy, P. Pererva, O. Kosenko // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції студентів та молодих вчених «Стратегії
інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність «Форвард-2022» 25 грудня
2022 р. – 2022. С. 94-97
97
ШМАТЬКО Н.М., д.е.н., проф., кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
КАРМІНСЬКА-БЄЛОБРОВА М.В., к.н. держ. упр., доц., кафедра
менеджменту, НТУ «ХПІ»
ХАРАКТЕРИСТИКА ВАРІАНТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЛАНУВАННЯ

СТРУКТУРНИХ ЗМІН НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Встановлення персонального складу посадових осіб (звичайно,

функціональних керівників середньої та вищої ланок управління), до
повноважень яких належить прийняття стратегічних та поточних рішень щодо
розпорядження фінансовими ресурсами, грошовими коштами та іншими
активами підприємства, про встановлення виробничих і довгострокових планів,
про встановлення системи нормативів, про вибір покупців і постачальників, про
структуру адміністративної відповідальності і повноважень, а також питання
обліку та координації діяльності підрозділів підприємства і питання, пов'язані з
кадровою політикою і т. ін.
Встановлення можливості та подальше визначення механізмів зняття
частини поточного управлінського навантаження з ключових керівників
підприємства з метою їх включення в проектну групу. На практиці такі особи
звичайно є повністю завантаженими роботою з виконання поточних
(оперативних завдань), внаслідок чого цілком природними слід вважати
виникнення та реалізацію прагнень щодо до включення в проектну групу
працівників з більш низьким ступенем відповідальності (з метою запобігання
послабленню виконавської дисципліни та обмеження адміністративного
контролю над підлеглими з боку керівників середньої ланки, що мають бути
включені у склад проектної групи, при перенавантаженні функціональних
обов’язків цих керівників). Такий підхід, в принципі, є достатньо припустимим
для підприємств, на яких не планується проведення масштабних структурних
змін, що наприклад, стосуються технологічної модернізації виробничої бази.
Проте при будь-якому помітному ускладненні та змістовному розширенні
цільових орієнтирів організаційного розвитку вади такого спрощеного підходу
98
все більшою мірою можуть позначатися як на якості (адекватність поставленим
задачам) рішень, що ухвалюються проектною групою, так і на результатах роботи
підприємства у цілому [1].
Залучення сторонніх консультантів або навіть звернення щодо послуг
зовнішніх консалтингових підприємств щодо підготовки проектів масштабних
структурних змін на підприємствах слід вважати одним з найбільш суперечливих
питань, що мають бути вирішені на початковій стадії організації планового
процесу у цій сфері (див. табл.1).
Таблиця 1 – Характеристика варіантів організації планування структурних

змін на підприємствах
Параметри Характеристики варіантів організації планування структурних змін
оцінювання без залучення сторонніх із залученням сторонніх консультантів
консультантів
Чіткість та зрозумілість Ризики виникнення розбіжностей в
постановки завдання.
Пріоритети та цільові щодо інтуїтивного (на Здатність сприйнятті постановки завдання.
базі Обмеженість в сприйнятті
орієнтири постановки досвіду) доповнення. Ризики прихованих мотивацій та внутрішніх та урахуванні
завдання впливу внутрішніх мотивацій на конфліктів цілей
цільові орієнтири
Фахові переваги Обізнаність
залежностях,
у
що
зв’язках
визначають
та Володіння значним досвідом та
сучасними технологіями управління
членів проектної структурну побудову структурними змінами
групи підприємства
Обсяги накопичення Формування
працівників
власного досвіду Майже не передається. Технологія
підприємства щодо підготовки структурних змін є гудвілом
організаційного підготовки проектів та здійснення консультанта
знання структурних змін
Методичне та Переосмислення та адаптація Використання типізованих методик та
інструментальне існуючих методик. Розробка уніфікованих процедур організаційної
забезпечення власних підходів щодо планування регламентації
планування та реалізації змін
Повнота Використання повного обсягу Часткове обмеження (як комерційної
інформаційного інформації про стан та проблеми таємниці) інформації про стан та
забезпечення діяльності підприємства проблеми підприємства
В межах посадових норм оплати В рамках укладених господарських угод
Обсяги витрат щодо праці та з урахуванням щодо консультативного обслуговування
оплати праці членів мотиваційних виплат (премії за між підприємством та сторонніми
проектної групи додаткове навантаження, консультантами
отримані результати та ін.)
Достатньо тривалі через Достатньо стислі через можливість
Терміни розробки відсторонення функціональних повного
неможливість повного
підготовлених
зосередження
сторонніх
фахово
фахівців на
проекту керівників від виконання питаннях розробки проекту
посадових обов’язків
Сприйняття в межах Значна небезпека виникнення
Сприйняття адміністративної субординації внутрішньоорганізаційного опору
рекомендацій Необхідність посилення змінам. Необхідність додаткового
персоналом мотиваційного забезпечення інформаційно-комунікаційного
підприємства виконання додаткових обов’язків супроводження та пропаганди проектів
персоналом. змін
99
До ключових переваг залучення до вирішення питань організаційного
розвитку сторонніх осіб (консалтингових підприємств та зовнішніх
консультантів) слід віднести звичайно більш значний в них фаховий досвід та
рівень обізнаності не тільки у методичних та практичних аспектах здійснення
стратегічного планового процесу, але й в площині імплементації розроблених
планів та рекомендацій у організаційні регламенти та структурні зміни [2]. Крім
того, для сторонніх осіб звичайно притаманною є позиція відсторонення від
ймовірно існуючих внутрішніх конфліктів, суб’єктивних протиріч та
міжособистісних суперечностей між посадовими особами підприємства,
керівниками різних ланок управління, власниками та ін.
1. Шматько Н. М. Концептуальні засади підтримки стійкості функціонування великомасштабних
економіко-виробничих. Економіка розвитку. 2017. No 4 (84). С. 16-27;
2. Korneyev М., Pylypenko А., Popov O., Shmatko N. (2019). Organized management of decentralized
economic production systems with joint implementation of development projects. Eastern-European Journal of Enterprise
Technologies, 4/3 (100), pp. 22 – 35. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2019.175765
Бібліографія: Шматько Н.М., Кармінська-Бєлоброва М.В. Характеристика варіантів організації

планування структурних змін на підприємствах / Н.М. Шматько, М.В. Кармінська-Бєлоброва // Результати
«ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-
конференції студентів та молодих вчених «Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми,
перспективи, ефективність «Форвард-2022» 25 грудня 2022 р. – 2022. С. 98-100
100
ГУЦАН О.М., к.е.н., доц., НТУ «ХПІ»
РЕТРОСПЕКТИВА ФОРМУВАННЯ ПОГЛЯДІВ НА МОТИВАЦІЮ
Сталий розвиток підприємства у сучасних умовах доводить той факт, що

на ефективність цього процесу впливають багато чинників. Необхідно зазначити,
що серед чинників внутрішньої етимології, щодо процесів ефективного
функціонування організації, провідна роль належить саме персоналу
підприємства. Це пов’язано з тим, що саме працівник на основі застосування
своїх специфічних знань, вмінь, навичок перетворює вхідні ресурси на кінцевий
продукт (або послугу) здійснює спілкування з поставниками, клієнтами ті інше.
Виходячи з вище зазначеного, дослідження питань мотивації праці є важливими
науковим та практичним напрямком досліджень. Отже, розуміння сутності та
етапності формування поглядів на мотивацію дозволяють зрозуміти та якісно
врахувати широкий спектр надбань сформованих за час існування суспільства.
Першим аспектом для аналізу мотивації є розуміння ретроспективної
еволюційної складової формування поглядів на мотивацію.
Історія формування поглядів [1] на мотивацію систематизовано в табл. 1.
Таблиця 1 – Історія формування поглядів на мотивацію

Проміжок часу Стисла характеристика
Давні часи Древні філософи (Аристотель, Сократ, ін.) починали спроби пояснити
рушійну силу поведінки індивіда, визначити, які цілі і які внутрішні чи
зовнішні мотиви змушують його робити вчинки
1776 р. Розробки Адама Сміта (робота “Дослідження про природу і причини
багатства народів”) щодо розгляду економічного інтересу як такого,
прагнення людини до одержання максимальної економічної вигоди і
поліпшення власного добробуту
початок XX ст. Поява біхевіористської теорії мотивації (Д. Уотсон). Вважається, що
поведінка людини і тварин, (механізми та стимули), принципово не
розрізняється. Як результат: вивчення поведінки тварин і перенесення
виявлених фактів і закономрностей на мотиваційну сферу людини
початок XX ст. Поява в рамках мотивації гештальтпсихології (М. Вертгеймер, К. Левін,
ін). Вважається, що складні явища не можна досліджувати за їх
елементами і зв'язками, а більш логічним є дослідження структури
зав’язків елементів
20-і роки XX ст. Поява теорії біологічних потреб: органічні потреби, загальні для людини і
тварин, впливають на їх поведінку, спонукуючи до визначених дій
(пошуку їжі, пиття, забезпечення безпеки і т.п.).
30-і роки XX століття Поява спеціальних мотиваційних теорій (К. Левін, А.Маслоу, Г, а пізніше
– Д. Макклелланд, Г. Хекгаузен, Г. Келлі, ін.), що відносяться тільки до
людини (когнітивна і гуманістична теорії, теорія соціальних потреб і ін.).
30-і роки XX століття Подальший розвиток теорій мотивації (подальший розвиток класичних
по сьогоднішній час теорій, поява новітніх теорій)
101
На основі зазначеної таблиці необхідно зазначити, що формування
поглядів на мотивацію починається з часу виникнення людства,
трансформується та розвивається зі зміною суспільного устрою, взаємо
ув’язується з етапами технічної революції та адаптуються до змін соціальних,
політичних, економічних та інших факторів сьогодення. Як ми бачимо,
розуміння мотивації нерозривно, на певних проміжках часу, було пов’язано з
біологічним, психологічним і тільки на певних етапах (у тому числі на сучасному
етапі розвитку теорій мотивації) переходу вже до економічної та соціальної
складової природи мотивації.
На сьогодні, загальноприйнятим є підхід в рамках якого предметно-
історична характеристика дається у вигляді теорій мотивації. Необхідно
зазначити, що класифікацій теорій існує більш ніж достатньо, але все
різноманіття мотиваційних теорій, класично, поділяють поділяється на дві групи
[1-3] які наведено в табл. 2.
Таблиця 2 – Класичний підхід до класифікації теорій мотивації

Групи теорій мотивації Стисла характеристика
Змістовні Акцентують увагу на вирішення питань про тип потреб, що
мотивують індивіда або те, на підставі яких цілей він буде діяти.
Також з'ясовуються причини тієї чи іншої поведінки людини.
Процесуальні Вони акцентують увагу на тому, як виникає той чи інший тип
поведінки, що його направляє, що підтримує. Ці теорії визначають
складові поведінки, описують їх взаємодії для досягнення
необхідного результату
Другим аспектом для детального вивчення, в рамках нашого дослідження,

є вивчення підходів до мотивації. Розглянемо деякі підходи. Такий відомий
науковець, як А.М. Колот [2-3] виділяє наступні підходи: школу наукового
управління, концепцію людських відносин, змістовні та процесуальні теорії,
управління «людськими ресурсами». Так, В.О. Пономаренко, С.Б. Довбня [4]
виділяють наступні підходи до мотивації праці: метод «батога і пряника»,
владний примус, змістовний, процесуальний, комплексний. Т.І. Лепейко виділяє
такі підходи як [5]: західна (матеріалістична), вітчизняна (діалектикo-
матеріалістична) та неоматеріалістична. Важливим є той факт, що підходів
виділяється досить багато, які взаємодоповнюють один одного та дозволяють яку
102
предметному так і ретроспективному плані більш глибоко зрозуміти предмет
дослідження та надають можливості широкого застосування практичних
здобутків кожного з підходів у повсякденній діяльності підприємства.
Необхідно зазначити, що на окрім наведених напрямків та підходів на
сьогоднішньому історичному етапі розвитку науки накопичено істотний
науковий, методичний, практичний, організаційний спектр мотиваційного
інструментарію. Окремі підходи та технології досліджувалися автором більш
детально в [6-9]. Глибоке вивчення якого, відповідними фахівцями
підприємства, дозолить виокремити позитивні надбання та на основі їх
синергетичного поєднання побудувати вдосконалену систему мотивації на
підприємстві. Отже, подальші прикладні наукові дослідження мотиваційних
аспектів вдосконалення організації можуть надати значний поштовх до розвитку
як працівника так і підприємства в цілому.
1. Лук’янченко Н.Д., Бунтовська Л.Л. Мотивація персоналу: Навчальний посіб-ник. – Донецьк,
ДонНУ, 2004. - 302 с.;
2. Колот А.М. Мотивація персоналу : підручник / А.М. Колот. – К. : КНЕУ, 2006. – 340 с.;
3. Колот А. . Мотиваційний менеджмент : підручник / А. М. Колот, С. О. Цимбалюк. — К. : КНЕУ,
2014. — 479с.;
4. Пономаренко В.А. Мотивація праці на підприємствах ринкової економіки/В.А. Пономаренко,
С.Б. Довбня, І.П. Клименко // Бізнес-інформ. – 1998. – № 13-14. – С. 118-121;
5. Лепейко Т.І. Проблеми мотивації творчої роботи персоналу/Т.І. Лепійко // Наукові праці
ДонНТУ. – 2003. – № 59. – С. 169-177;
6. Гуцан О.М. Наукометрична систематизація теоретичних підходів до формування мотивації /
О.М. Гуцан, В.А. Кучинський, Д.Ю. Крамськой // Вісник Національного технічного університету "Харківський
політехнічний інститут" (економічні науки) : зб. наук. пр. – Харків : НТУ «ХПІ», 2019. – № 23. – С. 106-110;
7. Гуцан О.М. Дослідження сутності мотиваційних теорій: сучасні, теорії атрибуції та поля. Вісник
Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (економічні науки). Збірник
наукових праць. – Х.: НТУ «ХПІ». – 2017. - №24 (1246). – 160 с., C. 26-30;
8. Кучинський В.А., Гуцан О.М. Формування ефективної системи мотивації персоналу на основі
моделей компетенцій / В. А. Кучинський, О. М. Гуцан // Вісник Національного технічного університету
"Харківський політехнічний інститут" (економічні науки) = Bulletin of the National Technical University "KhPI"
(economic sciences) : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2021. – № 4. – С. 45-51;
9. Гуцан О.М. Формування системи мотивації виробничого персоналу на машинобудівному
підприємстві: автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.00.04 — економіка та управління підприємствами (за видами
економічної діяльності) / О.М. Гуцан; НТУ «Харків. політехнічний ін-т». — Харків, 2015. — 19 c.
Бібліографія: Гуцан О.М. Ретроспектива формування поглядів на мотивацію / О.М. Гуцан // Результати
103
ЛIНЬКОВА О.Ю., к.е.н., доц., НТУ «ХПI»
ІНІЦІАТИВА ПРАЦІВНИКІВ – ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ

РОБОТИ
За останні десятиліття відбувся перехід від інформаційної економіки до

економіки знань. В менеджменті це змінює участь персоналу в усіх стадіях
управління для отримання прибутку. Економіка знань впливає на основні
принципи побудови взаємин між менеджером та персоналом, що визначає
результати виконання завдань бізнесу.
Мета дослідження – систематизувати умови продуктивної роботи
персоналу підприємства, які максимально відповідають викликам сучасності.
Дослідженням питань управління персоналом займаються як вітчизняні
так і закордонні вчені. При цьому недостатня увага приділяється систематизації
умов продуктивної роботи персоналу з урахуванням викликів ринку, інтересів
власників, інвесторів та їх опрацюванню [1-6].
Характернi вимоги на ринку праці до більшості фахівців це: фахова
підготовка; досвід роботи за спеціальністю; вміння навчатися протягом життя;
ефективна робота в команді. При пошуку роботи на підприємствах, які
пропонують вигідні умови, фахівці проходять багатоступеневий відбір на
вакантні посади. Рішення про прийняття на роботу нового співробітника
компанії стає певною перевіркою якості її менеджменту. Послідовно перед
менеджером підрозділу, до якого прийнято нового працівника, виникають чіткі
завдання: навчання; адаптація; постановка задач; мотивація; контроль
виконання; групова динаміка. Запорукою для отримання задовільних результатів
роботи новачка підприємства є: попит на результати праці; його майстерність;
складність пошуку заміни працівника. Виконання менеджером зазначених задач
потребує на початку роботи з новим працівником значних витрат: часу
менеджеру; на організацію навчання; адаптацію.
Основні фактори систематизації умов для забезпечення ініціативної
104
роботи персоналу:
- на стадії відбору кандидата на вакантну посаду: командний підбір
персоналу; прицільна увага до ставлення кандидата до роботи;
- на стадії адапації кандидата: запровадження он-лайн програм
навчання; наставництво у команді; реалізація командних проєктів з позитивним
соціальним ефектом;
- на стадії розвитку кандидата: консультаційне лідерство; зручна
розгалужена соціальна інфраструктура на підприємстві; ротація персоналу;
професійне навчання; коучінг.
Економіка знань вносить зміни до професійних взаємин менеджера з
персоналом на всіх стадіях управління.
Запропонована систематизація умов продуктивної роботи персоналу
підприємства на основі активізації ініціативи дозволить покращити результати
роботи за рахунок створення складно відтворюваної стійкої конкурентної
переваги.
1. Адізес Іцхак Управління змінами. Київ: Book Chef, 2018. 400 с.;
2. Ричард Брэнсон Обнаженный бизнес. Москва: Эксмо, 2009. 175 с.;
3. Гай Кавасаки Стартап. Москва: ООО “Юнайтед Пресс”, 2010. 97 с.
4. Ленсиони П. Пять пороков команды. Притчи о лидерстве. М.: Манн, Иванов и Фербер. 2013. 328 с.;
5. Логан Д., Кинг Дж., Фишер-Райт Х. Лидер и племя: 5 уровней корпоративной культуры. М.: Манн,
Иванов и Фербер. 2017. 235 с.;
6. Шароватов Ю. Дистанционный менеджмент. Киев: Альпина Диджитал. 2020. 220 с.
Бібліографія: Лiнькова О.Ю. Ініціатива працівників – основа забезпечення якості роботи / О.Ю.
Лiнькова // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної
науково-практичної Internet-конференції студентів та молодих вчених «Стратегії інноваційного розвитку
економіки України: проблеми, перспективи, ефективність «Форвард-2022» 25 грудня 2022 р. – 2022. С. 104-105
105
PROKOPENKO O., Doctor of Economics, Professor, Tallinn University of
Technology, Estonia
Katowice, Poland
CURRENT TRENDS IN THE INTERNATIONAL LABOR MARKET
At the present stage of the functioning of the world economy, the most important
component of the international economic system is the resource component of labor,
which, taking into account the international nature of economic processes, is reflected
in the development of the international labor market. The study of the labor market, the
features of employment regulation and the causes of unemployment are devoted to the
scientific works of many scientists, however, in the context of international integration,
this problem is not fully disclosed and requires further study.
The problem of population employment is one of the most important in the study
of the processes of formation and use of labor resources. An analysis of the level of
employment in the European Union reveals a reduction in the number of employed
people in recent years by almost 2% due to the global crisis. Increasing employment
remains the most important goal of the development strategy of the European Union.
Until 2025, it is planned to increase the economic employment of men and women
aged 20 to 64 to 75%. The main tool for implementing the strategy is monitoring the
labor market, strengthening partnerships between the areas of education and
employment, in particular by involving social partnerships in the planning of
educational events.
The effectiveness of labor market regulation depends on the degree of
knowledge The level of employment of the population is closely related to the
distribution of the employed population by type of economic activity, the study of
which makes it possible to regulate the labor market. In the European Union, a
significant role is assigned to the service sector, which employs almost 75% of the
population. However, this indicator indicates a generalized distribution of the
106
employed population, without taking into account the specialization of individual
countries. For example, in Greece, 22% of the economically active population is
employed in industry, 20% in agriculture, and 58% in services. In Germany, the
percentage of the economically active population employed in industry is 34%, in
agriculture about 3%, in the service sector - 67%. The main problems that take place
in the EU include unemployment and the degree of tension in the labor market. Data
on the unemployment rate in the EU show its growth in recent years from 9 to 11%.
By country, this figure varies from 5% in Germany in 2015 to 23% in Spain. The main
areas of regulation of employment and the fight against unemployment in the EU are:
- increasing labor mobility;
- conducting a policy of awareness of the demanded professional skills;
- orientation of the population to the search for demanded work;
- provision of subsidies to employers who employ young people;
facilitating the flow of qualified personnel;
- democratization of labor relations; standardization of working conditions;
- internationalization of requirements for the reproduction of the labor
force.
The indicator of tension in the labor market also has a significant impact on the
stability of the labor market. In the European Union, the tension factor has fluctuated
between 1.3 and 1.8 over different periods of time. First of all, its growth was
significantly affected by the influx of refugees to European countries. The lowest
tension in the labor market is typical for Bulgaria, Greece, Spain and Latvia, and
averages 0.65 for these countries. A special role in the regulation of the labor market
is assigned to the state financial payment to persons who have been recognized by law
as unemployed.
Public spending on unemployment benefits varies across the EU. This is due to
the level of development of the country and the economic possibilities of making
payments. The level of unemployment benefits is important for the development of the
country's economy, and has both a positive and a negative impact. So, according to the
results of a number of studies, increasing the budgetary allocations for unemployment
107
benefits is one of the best ways to stimulate the economy. For every dollar invested in
such programs, there is an economic return of $1.75. However, many experts believe
that excessive unemployment benefits make the able-bodied longer unemployed and
less interested in finding a new job. The result is higher unemployment and slower
economic growth. In addition, the high level of benefits encourages employers to avoid
entering into long-term relationships with their employees. In order not to spend money
on social benefits of this kind, they prefer to use the services of temporary employees
and third-party contractors, which further complicates the situation in the labor market
and in the social protection system.
Thus, the main directions of the EU employment strategy are: overcoming trends
towards changing jobs, reviewing the tax and social systems in order to increase the
attractiveness of work, developing labor safety, developing human capital, stimulating
additional education, organizing and optimizing integration processes, combating
discrimination in the labor market of certain groups.
References:
: НТУ "ХПІ", 2021. № 2. С. 21-26;
1002 с.;
52–57;
108
виробництва». Харків: НТУ "ХПІ", 2014. № 64 (1106). С. 52-57.
Бібліографія: Prokopenko O., Pererva P. Current trends in the international labor market / O. Prokopenko,
P. Pererva // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
109
SHMATKO N., doctor of economic sciences, professor, professor of the
department of management, NTU «KhPI»
MOHAMAD TAFNAKJI, master's student of the Department of Management,
NTU «KhPI»
THE IMPROVEMENT FORMATION OF THE ORGANIZATIONAL

STRUCTURE OF THE AGRARIAN ENTERPRISE
Each entrepreneurial activity needs its effective management model. As well as,
every concept of "management model" in Ukraine has its own individual meaning for
each enterprise.
The system of economic management that existed in the former USSR led to a
critical exacerbation of the economic and social problems of society. Therefore, the
post-Soviet states, including Ukraine, were objectively forced to transition to systems
of economic relations based on market principles and to the construction of a
management system inherent in these relations. The essence of the concept of
"management" is quite broad, so it is used in different cases. As for the definition itself,
management is a purposeful influence on a process, object, system with the aim of
maintaining their stability or transferring it from one state to another [1,2].
Currently, there is no clear management model for enterprises in Ukraine.
It is usually repelled and formed by several factors (Fig. 1). A management
model is a presentation of a management object, management system or idea in a
certain conventional form [3].
As for the management models that are used in the leading countries of the
world, they are formed and have been developing quite promisingly for many years.
There are the following management models that are used in developed
countries:
1. American model. Its birth was caused by the transition from extensive to
intensive farming methods in the 20-s and 30-s of the 20-th century, which required the
search for new forms of management. Gradually, an understanding emerged that for
110
the survival of production, it is necessary to change the attitude towards the position of
the worker at the enterprise, to develop new methods of motivation and cooperation
between workers and entrepreneurs [4].
Fig. 1 – Management model factors
The American economist Robert L. Heilbroner emphasized three main

historically formed approaches to the distribution of society's resources. These are
traditions, orders and the market. The traditional approach implies the distribution of
society's economic resources with the help of formed traditions, from one generation
to another. A team approach implies the allocation of resources through orders. The
market approach provides for the distribution of resources with the help of market
without any interference from society. This approach is the most effective [4].
2. Japanese management model. The essence of this model is that the Japanese
place social needs above others (belonging to a social group, an employee's place in a
group, attention and respect from others). Therefore, they also perceive the reward for
work (incentives) through the prism of social needs. Unlike workers in other countries,
the Japanese do not strive for unconditional fulfilment of rules, instructions and
promises [5].
3. European management model. The practice of modern management in the
countries of Western Europe was largely formed under the influence of American
management. However, modern Western European management has certain features
determined by the realities of the current economic situation in these countries [6].
111
4. Lean production model. In his time, Henry Ford developed the ideas of thrifty
production, this idea is also applied for use in agriculture, the economic essence of
thrifty farming is the elimination of losses, and in the process of passing the product
through a new chain of consumer value creation, it is necessary to determine to exclude
operations and processes that do not add consumer value, but consume resources, the
concept of lean production at enterprises consists of two components, the first group
adds value to the product of the activity, the second group does not add value.
The essence of such a management system for the purpose of developing and
implementing the management system of an agricultural enterprise based on another
production is the savings of agrarian enterprises, and this is the structure of a system
for creating consumer value for the consumer, which is able to quickly respond to
requests and challenges that are formed in the market of a certain product in order to
achieve the company's expected economic goals under various scenarios of the
development of the market situation, including under conditions of a drop in demand.
1. Sabluk P. T., Luzan Y. I Agrarna politics and factors her implementation // Economy of the agricultural
sector. 2019. No. 10. P. 6–17;
2. Software competitiveness agricultural of enterprises by management measures: monograph ; under the
editorship M.V. Zos-Kiora , O.V. Kochetkova. - Luhansk : Elton-2, 2009. – 140 p.Shmatko N. The large-scale economic
and industrial systems structural and organizational sustainability ensuring through enterprise engineering methodology
/ N. Shmatko // Nauka i Studia. – 2018. – № 14 (194). – P. 3-13;
3. Mizyuk B.M. Strategic management by the enterprise . – Lviv : LKA, 2006. - 388 p.;
4. James G. March. Explorations in Organizations. Stanford, CA: Stanford University Press, 2008. –
480 p.;
Technologies, 4/3 (100), pp. 22 – 35. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2019.175765;
6. Hutsaliuk O, Yaroshevska O, Shmatko N, Kulko-Labyntseva I and Navolokina A 2020 Stakeholder
approach to selecting enterprise-bank interaction strategies Problems and Perspectives in Management 18 42-55.
Бібліографія: Shmatko N., Mohamad Tafnakji The improvement formation of the organizational structure of
the agrarian enterprise / N. Shmatko, Tafnakji Mohamad // Результати наукових конференцій Навчально-наукового
2022. Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції студентів та молодих вчених
«Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність «Форвард-2022» 25
грудня 2022 р. – 2022. С. 110-112
112
ГУЦАН О.М., к.е.н., доц., НТУ «ХПI»
МАКСИМЕНКО А.Ф., студент, НТУ «ХПІ»
СУТНІСТЬ МЕТОДІВ ЗБИРАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПРО

ПРАЦІВНИКА ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЙОГО ОЦІНКИ
Здійснення ефективної виробничої діяльності будь-якого підприємства, на

сьогоднішній день на пряму залежить від освіченого та якісного персоналу, який
здатен швидко адаптуватися та навчатися, застосовувати як традиційні так і
сучасні підходи у свої діяльності, будувати та підтримувати комунікаційні
зв’язки ті інше. А отже, постає необхідність на підприємстві здійснювати якісні
заходи з оцінки спектру необхідних якостей у працівників на системній основі.
Для здійснення зазначеної процедури ефективно - доцільним є аналіз та
систематизація методів збирання інформації про працівника для цілей його
оцінки.
Відповідно до поглядів Балабанової Л.В. оцінювання персоналу – це
цілеспрямований процес встановлення відповідності якісних характеристик
персоналу (здібностей, властивостей) вимогам посади або робочого місця [1]. Як
і кожен процес на підприємстві оцінка персоналу переслідує досягнення певних
цілей, а саме [2-3]: 1) адміністративна ціль– тобто врахування результатів оцінки
при здійсненні кадрових заходів, 2) інформаційна ціль – забезпечення
обґрунтованої якісної та кількісної інформації про працівників та їх якість,
3) мотиваційна – формування необхідних підприємству настанов на поліпшення
праці. Деталізуючи розгляд інформаційної компоненти цілісних настанов
необхідно зазначити, що виділяють досить широкий спектр методів отримання
інформації необхідної керівництву, які систематизовано на рис. 1.
Розглянемо дещо детальніше представлені методи. Вивчення документів.
Важливий метод збору первинної інформації, оскільки дозволяє отримати
інформацію щодо індивідуума на основі документів встановленого зразка для
отримання яких необхідне оволодіння певними знаннями та навичками на
113
необхідному рівні (наприклад, атестати та дипломи).
Рис. 1 - Методи збору інформації про працівника для здійснення

процедури оцінки [2]
Інтерв’ю. Метод збору інформації який цілком логічно застосовувати для

певного кола працівників (наприклад, для найбільш важливих працівників)
оскільки він є досить витратним як з позиції витрат часу так і фінансів.
Тестування, опитування (письмове), заліки та іспити. Досить розповсюджені
методи збору даних, які можуть охопити досить широку аудиторію працівників
та при відносно не великих витратах отримати об’єктивну інформацію.
Відмінною рисою є: а) лімітованість часу для працівника при їх застосуванні, б)
структурована формалізація результатів за встановленими заздалегідь
критеріями. Спостереження. Базується на вивченні дій та поведінки працівника
у реальних діях та оцінки їх коректності, правильності та інше. Може
здійснюватися як за допомогою технічних засобів (наприклад, відео
спостереження (відкрите/скритне) так і особисто спостерігачем). Фотографія
робочого часу. Формалізований інструмент вивчення ефективності витрат
робочого часу. Дозволяє здійснити оцінку продуктивних та продуктивних витрат
та втрат робочого часу.
114
Необхідно зазначити на необхідність наявності певного зв’язку між
результатами оцінки та мотиваційною складовою політики підприємства, а саме
трансформація мотиваційної цілі оцінки в реальні заходи щодо мотивації (або
демотивації) за результатами оціночної процедуру. Тобто, цілком логічним у
цьому сенсі є: 1) закріплення в формальних документах підприємства
диференційованих стимулюючих (у разі якісного прояву) виплат та санкційних
стягнень (у разі не якісного/зниженого прояву), 2) обов’язковість застосування
за результатами оціночних процедур, що дозволить розуміти мотиваційні
наслідки власне для працівників, 3) періодичний перегляд розмірів
стимулюючих виплат та санкційних стягнень, що забезпечить їх актуальність і
чутливість на певний проміжок часу. Певні теоретичні розробки робились
автором в [4-7].
1. Балабанова Л.В. Управління пресоналом: навч. посібник / Л. В. Балабанова, О.В. Сардак. К: ВД
Професіонал, 2006. 512 с.;
2. Оцінювання персоналу : Навч. посіб. / С. О. Цимбалюк, М. Білик. — К.: КНЕУ, 2021. — 311 с.;
3. Дмитренко Г. А., Шарапатова Є. А., Максименко Т. М. Мотивація та оцінка персоналу: Навч.
посібник. – К.: МАУП, 2002. – 248 с.;
політехнічний інститут" (економічні науки) : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2019. – № 23. – С. 106-110;
6. Гуцан О.М. Дослідження сутності поняття "стимулювання" / О. М. Гуцан, В. А. Кучинський //
University "KhPI". Еconomic sciences : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2020. – № 4 (6). – С. 7-13. - Режим
доступу до журн.: http://es.khpi.edu.ua/article/view/2519-4461.2020.4.7;
7. Гуцан О.М. Формування системи мотивації виробничого персоналу на машинобудівному
підприємстві: автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.00.04 — економіка та управління підприємствами (за видами
економічної діяльності) / О.М. Гуцан; НТУ «Харків. політехнічний ін-т». — Харків, 2015. — 19 c.
Бібліографія: Гуцан О.М., Максименко А.Ф. Сутність методів збирання інформації про працівника для
проведення його оцінки / О.М. Гуцан, А.Ф. Максименко // Результати наукових конференцій Навчально-
НТУ «ХПІ», 2022. Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції студентів та
молодих вчених «Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність
«Форвард-2022» 25 грудня 2022 р. – 2022. С. 113-115
115
КУЧИНСЬКИЙ В.А., к.е.н., доц., НТУ «ХПІ»
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ БРЕНДОМ РОБОТОДАВЦЯ В

СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ
Поняття «бренд роботодавця» або «HR-бренд» сформувалось на стику

маркетингу і управління людськими ресурсами та увійшло в практику управління
персоналом порівняно нещодавно [1-2].
Аналіз авторських трактувань показав суттєву відмінність у підходах вчених
до визначення поняття «бренд роботодавця». Одна група вчених розглядає бренд
роботодавця як образ кращого місця роботи у сприйнятті та свідомості наявних чи
потенційних працівників, а інші – акцентують увагу на окремих заходах, завдяки
яким компанія створює певний імідж на ринку праці [1-2].
Можна виділити декілька цілей формування бренду роботодавця [1-7]:
формування позитивного сприйняття організації як роботодавця на ринку праці;
підвищення ефективності залучення персоналу (залучення молодих і талановитих
працівників); утримання талантів та зниження плинності персоналу; скорочення
витрат на добір персоналу та PR; формування системи цінностей у працівників, що
забезпечать їх лояльність до організації; створення основи для ефективної
мотивації персоналу, яка позитивна впливає на працівників (на їх відношення до
організації та трудового процесу) і їх продуктивність праці.
Формування та розвитку бренду роботодавця є комплексним процесом, що
включає наступні етапи [1]: 1) визначення цілей і завдань формування позитивного
HR-бренду; 2) формування команди фахівців, що займатимуться HR-брендингом;
3) формування цільової аудиторії; 4) виявлення потреб цільової аудиторії; 5)
дослідження позицій організацій-конкурентів на ринку праці; 6) дослідження HR-
бренду в організації; 7) формування концепції HR-бренду і ціннісної пропозиції; 8)
розроблення та реалізація заходів щодо формування позитивного HR-бренду; 9)
моніторинг та оцінка ефективності заходів щодо формування позитивного HR-
бренду; 10) внесення змін до концепції HR-бренду.
116
До інструментів формування бренду роботодавця відносяться [2]:
внутрішнього HR-бренду – оплата праці, соціальний пакет, умови праці, кадровий
резерв, мотиваційні програми, підходи до адаптації, система оцінювання
персоналу, професійний розвиток працівників, програми кар’єрного зростання;
зовнішнього HR-бренду – процес добору та залучення працівників, привабливість
вакансії, аутплейсмент, співробітництво з навчальними закладами, програми
стажувань, робота з колишніми працівниками.
Формування бренду роботодавця дозволить організації зміцнити власну
конкурентну позицію та отримати додаткові переваги.
1. Цимбалюк С.О. Формування бренда роботодавця на ринку праці / С. О. Цимбалюк // Ринок праці та
зайнятість населення. – 2016. – № 1. – С. 21-25. – URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rpzn_2016_1_6;
2. Мокіна С.М. Концепція бренду роботодавця: сутність, функції, класифікація, інструменти
формування / С. М. Мокіна // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2014. – №
6(1). – С. 189-196. – URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vchnu_ekon_2014_6(1)__38;
3. Кучинський В.А. Формування ефективної системи мотивації персоналу на основі моделей компетенцій
/ В. А. Кучинський, О. М. Гуцан // Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут"
(економічні науки) = Bulletin of the National Technical University "KhPI" (economic sciences) : зб. наук. пр. – Харків : НТУ
"ХПІ", 2021. – № 4. – С. 45-51$
University "KhPI". Еconomic sciences : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2020. – № 4 (6). – С. 7-13;
5. Кучинський В.А. Підвищення ефективності процесу управління продуктивністю праці на
підприємстві / В.А. Кучинський // Вісник Нац. техн. ун-ту "ХПІ" : зб. наук. пр. Темат. вип. : Технічний прогрес і
ефективність виробництва. – Харків : НТУ "ХПІ". – 2012. – № 15. – С. 162-168;
6. Кучинський В.А. Управління інноваційним потенціалом підприємства / В.А. Кучинський,
А.Д. Гайдукова // Вісник Нац. техн. ун-ту "ХПІ" : зб. наук. пр. Темат. вип. : Технiчний прогрес та ефективнiсть
виробництва. – Харків : НТУ "ХПІ". – 2015. – № 60 (1169). – С. 17-22;
7. Крамськой Д.Ю. Методичний підхід до проведення якісного аналізу узгодженості проекту та
об'єкту інвестування / Д.Ю. Крамськой, В.А. Кучинський, О.М. Гуцан // Вісник національного технічного
університету "Харківський політехнічний інститут" (економічні науки). – Харків : НТУ «ХПІ», 2020 – № 3 (2020).
– С. 58-66.
Бібліографія: Кучинський В.А. Особливості управління брендом роботодавця в системі управління

персоналом організації / В.А. Кучинський // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
: Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції студентів та молодих вчених «Стратегії
2022 р. – 2022. С. 116-117
117
GARMASH S., Associate Professor, NTU «KhPI»
PERSONNEL SECURITY AS THE BASIS OF ECONOMIC SECURITY

AND SURVIVAL OF THE COUNTRY AS A WHOLE
«Until recently, the main cause of the decline of the Ukrainian economy was
considered to be a systemic artificial crisis due to the total corruption of those in power
and their irresistible thirst for enrichment at the expense of the population of their own
country» [1, p. 71].
«Profit is above all else! This slogan has long since become the leading leitmotif
of the domestic authorities in the process of their own enrichment against the
background of the impoverishment of broad sections of the population and the looting
of the country. In such a situation, we can no longer talk about the moral dimension,
when in the poorest country in Europe, forced extortion becomes the «optimization»
of the company’s resources, and obtaining excess profits... is a common phenomenon.
Therefore, the moral impoverishment of the Ukrainian government-business is the
main reason for the corrupt destruction of the country. Only the moral dimension in the
socially oriented system of interpersonal relations is the basis for stabilizing the
situation in the conditions of the systemic crisis that has been prevailing in Ukraine for
a long time...» [2, p. 268-269].
«... the systemic crisis has become a phenomenon inherent in Ukrainian society,
which is reflected in its well-being and moral state» [2, p. 104]. «… the clan system of
government has deeply planted its destructive roots both in an individual and in the
society as a whole; both horizontally and vertically...» [3, p. 86]. Nepotism has become
a common phenomenon in Ukrainian society, and not a type of corruption. On this
basis, it is very convenient to manipulate corrupt officials and those who serve their
interests in power, in the interests of outside influence. «And in such a system of
relations, professionalism and decency are no longer key guidelines» [4, p. 76].
Therefore, in order to survive in the difficult conditions of rapid changes from a
unipolar to a multipolar world, the main attention should be paid to personnel security
118
not only of a separate enterprise, but also to the «management» of the country, in which
«statesmen» should be involved, and not «service» of outside interests at the expense
of the existence of one’s own country for the sake of one’s own pocket preferences.
«And it is precisely in the conditions of modern challenges that the question of
the competence of human resources is becoming increasingly acute. The ability to
make informed decisions, to take responsibility, even simply to remain a decent person
become guidelines in times of trials, when real leaders emerge and the real elite of
society crystallizes» [6, p. 261].
References:
1. Гармаш С.В. Новітні виклики сучасності (значущість кадрової безпеки) / С. В. Гармаш //
Фінансово-економічні проблеми розвитку суб'єктів господарювання в період становлення інноваційної
економіки : зб. наук. пр. Всеукр. наук.-практ. конф., 10 листопада 2022 р. / уклад. О. В. Корнух ; Криворіз. нац.
ун-т [та ін.]. – Кривий Ріг : КНУ, 2022. – Ч. 1. – С. 71-74;
2. Гармаш С.В. Логістичний менеджмент у сфері надання послуг мобільного зв'язку "по-
українськи": проблеми та шляхи виходу з кризової ситуації [Електронний ресурс] / С. В. Гармаш // Актуальні
проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в соціально-орієнтованій системі управління
підприємством : матеріали 2-ї Всеукраїнської наук.-практ. інтернет-конф., 23 квітня 2019 р. / Полтав. держ.
аграрна акад. – Електрон. текст. дані. – Полтава, 2019. – Ч. 2. – С. 267-269;
3. Гармаш С.В. Інтеграція логістичних функцій в рамках логістичного менеджменту у системі
управління сучасним промисловим підприємством / С. В. Гармаш // Вісник Національного технічного
університету "Харківський політехнічний інститут" (економічні науки) : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2018.
– № 19 (1295). – С. 104-107;
4. Гармаш С.В. Роль непотизма в системе разрушающих факторов человеческого капитала / С. В.
Гармаш // Science and education: trends and prospects : сoll. of sci. art. – New York : Yunona Publishing, 2018. – P. 84-
90;
5. Гармаш С.В. Професійна некомпетентність як основна проблема українського суспільства в
умовах системної штучної кризи / С. В. Гармаш // Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта,
здоров'я = Information technologies: science, engineering, technology, education, health : наук. вид. : тези доп. 28-ї
міжнар. наук.-практ. конф. MicroCAD–2020, [28-30 жовтня 2020 р.] : у 5 ч. Ч. 3 / ред. Є. І. Сокол. – Харків :
Планета-Прінт, 2020. – С. 76;
6. Гармаш С.В. Сучасні виклики для українського бізнес-середовища в умовах VUCA-світу
[Електронний ресурс] // Marketing of innovations. Innovations in marketing : materials of the Intern. Sci. Internet Conf.,
December 2022 / ed. S. Illiashenko ; Univ. of Economics and Humanities. – Electronic text data. – Bielsko-Biala, 2022.
– P. 260-262.
Бібліографія: Garmash S. Personnel security as the basis of economic security and survival of the country as
a whole / S. Garmash // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
2022 р. – 2022. С. 118-119
119
КОЛБІНА О.О., студент, НТУ «ХПІ»
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ОЦІНКА ПЕРСОНАЛУ»
Ефективна діяльність сучасного не можливо уявити без якісної діяльності

працівника незважаючи на сучасні технології виробництва, автоматизацію та
роботизацію виробництва. Отже, питання оцінки якості знань та ефективності їх
застосування працівниками, у зв’язку з ускладненням техніки та технології,
інтенсифікації виробничого процесу, стають дедалі актуальнішими. Виходячи з
вище зазначеного, дослідження теоретичних аспектів оцінки персоналу є
актуальним науковим завданням.
Розуміння процесу оцінки персоналу, якісна організація цього процесу на
підприємстві потребує чіткого розуміння та систематизації поняття «оцінка
персоналу». Окремі визначення поняття «оцінки персоналу» з погляду
вітчизняних науковців наведені в табл. 1.
Таблиця 1 – Визначення поняття «оцінка персоналу»

Автор Сутність
Л.В. Балабанова [1] Оцінювання персоналу – це цілеспрямований процес встановлення
відповідності якісних характеристик персоналу (здібностей,
властивостей) вимогам посади або робочого місця
Г.Т. Завіновська [2] Оцінювання персоналу – це запланована, формалізована
характеристика трудової діяльності зайнятих, ефективності роботи
персоналу
В.А. Савченко [3] Оцінювання персоналу – це процедура, що здійснюється з метою
виявлення ступеня відповідності професійних, ділових та особистих
якостей працівника, кількісних та якісних результатів його трудової
діяльності визначеним вимогам
О.В. Крушельницька [4] Оцінка виробничого персоналу – це визначення певних професійних і
особистих якостей працівників, виходячи з їх функціональних
обов’язків і цілей підприємства. За таким підходом оцінювання
персоналу повинно обов’язково включати психологічний компонент і
бути спрямованим на розроблення рекомендації управління
персоналом
А.М. Колот [5] Оцінка персоналу полягає у визначенні того, якою мірою кожний
працівник досягає очікуваних результатів праці й відповідає вимогам
виробничих завдань
Так, за всіма авторами прослідковується той факт, що під оцінюванням

розуміється певний процес організований підприємством для виявлення або
120
характеристик (якостей), або досягнень працівників у співвідношенні з вимогами
посад, що пред’являються до індивідуумів.
Незважаючи на певну подібність у процесності розуміння поняття, є і певні
авторські відмінності. Так, ми бачимо Л.В. Балабанова акцентує увагу на
виявленні якісних характеристиках персоналу підприємства під час зазначеної
процедури. Г.Т. Завіновська, на відміну від попереднього автора, зміщує акценти
у визначені на формалізацію процедури і ефективності робітника, показники
якого, як правило, повинні вимірюватись кількісним способом. Доповнює вище
зазначений ступень розуміння поняття «оцінка персоналу» і В.А. Савченко яка
дає чіткий розуміння, що предметом вивчення є виключно професійні, ділові та
особисті якості, як такі що формують його як компетентного спеціаліста у своїй
галузі. Розширює це представлення поняття і А.М. Колот, який додає, до
досліджуваного поняття ступень вимірюванності результатів праці. Аналізуючи
поняття, яка сформулювала вітчизняна дослідниця О.В. Крушельницька ми
бачимо, по-перше, що результати працівника чітко повинні бути взаємопов’язані
з цілями підприємства, а по-друге, психологічно-рекомендаційну спрямованість
результатів оцінки.
Логічним, з авторської точки зору, є і той факт, що розуміння поняття
«оцінка персоналу» у прикладному сенсі і застосування відповідного
інструментарію оцінки персоналу, надання відповідних рекомендацій
адміністрації сучасних підприємств повинно бути чітко взаємопов’язано з
мотиваційно-наслідковою компонентою (наприклад, успішне проходження
оцінки/якісний прояв параметрів що досліджувалися - надання додаткового
преміювання/бонусів/інше та навпаки). Певні дослідження у цьому робились
автором у [7-9]
Необхідно зазначити, що існує широкий спектр визначень, які
розкривають як подібності так і відмінності в авторських поглядах. І
представлений перелік лише частково віддзеркалює багатогранність
досліджуваного питання. Це також доводить що наукові дослідження у цьому
напрямку будуть продовжуватися у майбутньому.
121
1. Балабанова Л.В. Управління пресоналом: навч. посібник / Л. В. Балабанова, О.В. Сардак. К: ВД
Професіонал, 2006. 512 с.;
2. Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. посіб. / Г.Т. Завіновська. К.: КНЕУ, 2003. 300 с.;
3. Савченко В.А. Управління розвитком персоналу: навч. посіб. / В.А. Савченко. К.: КНЕУ, 2002.
351 с.;
4. Крушельницька О.В. Управління персоналом: навч.посібник / О.В. Крушельницька, Д.П.
Мельничук. – 2-е вид., перероблене й доповнене. – К.: Кондор, 2005. – 308 с.;
5. Колот А.М. Мотивація персоналу: підруч. / А.М. Колот. К.: КНЕУ, 2002. 337 с.;
6. Гуцан О.М. Оцінки персоналу: сутність та можливості застосування у мотиваційному
аспекті/Гуцан О.М., Коротка А.О.// Менеджмент ХХІ століття : глобалізаційні виклики : матеріал, VІ
Міжнародної науково-практичної конференції, 19 травня 2022 р. Полтава : ПДАУ, 2022. 1310 с., С. 410-412;
University "KhPI". Еconomic sciences : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2020. – № 4 (6). – С. 7-13. - Режим
доступу до журн.: http://es.khpi.edu.ua/article/view/2519-4461.2020.4.7.
Бібліографія: Гуцан О.М., Колбіна О.О. Систематизація поняття «оцінка персоналу» / О.М. Гуцан,
О.О. Колбіна // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
122
SIKORSKA M., kanclerz Higher School of Labour Safety Management (WSZOP),
Katowice, Poland
Katowice, Poland
PERSONNEL DEVELOPMENT SYSTEM USING CORPORATE

UNIVERSITY SERVICES
The personnel development system of each enterprise is its prerogative to

increase the level of profitability and achieve high market positions. One of the most
important tasks of modern management systems is the development of various abilities
of employees in order to ensure a high level of competitiveness and profitability of
enterprises. In this regard, there is a need to develop new approaches to making
managerial decisions, as well as the latest effective technologies, tools and methods for
the professional development of enterprise personnel [2].
In modern conditions, the main component of the management of the
development of the personnel of the enterprise is the creation of conditions for the
expansion of knowledge, advanced training, continuous self-improvement and self-
development of employees, since effective management of the development of personnel is
the main factor in the future success of the enterprise. Personnel development
management is an important component of the management of any enterprise.
Personnel development management is a targeted impact on the personnel of an
enterprise, aimed at identifying and revealing the potential capabilities of an employee
based on expanding competencies, improving the quality characteristics of personnel
to ensure its effective functioning and increasing competitiveness in the market while
enriching the intellectual, creative and cultural potential of personnel.
Considering the development of personnel as carrying out activities that
contribute to the full disclosure of the personal potential of employees and the growth
of their ability to contribute to the activities of the enterprise by acquiring new qualities,
it should be noted that today there is no unambiguous vision of the methodological
123
support of this process.
The problem of personnel development is systemic, which involves the solution
of a number of tasks:
- assessment of the prospective needs of the enterprise;
- assessment of the features, inclinations and abilities of the employee;
- the choice of tools of influence, taking into account the individual
capabilities of the employee;
- creation of conditions for the formation of new qualities, changes in the
professional self-awareness of the employee, which would allow the formed neoplasms
to be made a daily and effective factor in professional activity;
- formation of conditions for further individual search, growth and development.
The choice of a corporate university as a training method is the most effective in
the conditions of large companies, as it is a complex of many training methods that
involve the development of practical and theoretical knowledge among staff, the use
of which in the performance of work is possible immediately after graduation.
A corporate university in the modern sense is a built-in system of in-house
training, united by a single concept and methodology, developed for the company's
personnel within the framework of the company's ideology and development strategy,
as well as the tasks facing its individual structural divisions.
The choice of a corporate university as a training method is the most effective in
the conditions of large enterprises, as it is a complex of many training methods that
involve the development of practical and theoretical knowledge of the staff, the use of
which in the performance of work is possible immediately after graduation [3]. A
corporate university requires time and money, and a good material and technical base,
which few companies can afford. Regardless of the form of implementation of this type
of training, a systematic approach is important, based on the strategic objectives of the
enterprise; planning training activities should be based on the real needs of the
business, which are identified in the process of analyzing the situation and comparing
with the main goals of the company. At the same time, it is necessary to constantly
compare the results of training with the tasks that the management sets for the corporate
124
university, and adjust them based on the results of evaluation activities.
The introduction of a corporate university is a complex and expensive procedure,
however, after the start of operation, the company's costs for creating a corporate
university are covered by growing profits due to an increase in production efficiency,
as well as an increase in the production efficiency ratio. The introduction of a corporate
university in a company brings additional income, since each employee who has studied
at a corporate university brings more income to the company than an employee who
has not been trained, by increasing the overall intellectual potential of the company, as
well as increasing the productivity of trained employees.
There are several forms of corporate university. It can be represented by an
outsourcing network or an insourcing model. The outsourcing network implements the
entire learning process virtually, which significantly reduces costs (there is no need to
rent space for classrooms and organizations, travel / accommodation for those who
study). 189 Employees can participate in seminars, listen to lectures and perform
practical tasks directly at their workplace or after work, in the evening at home. An
insourcing model, when a corporate university within an enterprise act as a full-fledged
educational structure - with its own infrastructure, staff, full-time training managers,
classrooms, etc. However, in most cases, a corporate university can take intermediate
forms, with a shift in one direction or another. The specific form depends on the size
of the enterprise, the tasks that it faces, the economic efficiency of the model at a
particular stage of enterprise development.
Regardless of the chosen form, the process of introducing a corporate university
at an enterprise as the main tool for developing the enterprise's personnel consists of a
number of stages:
Stage 1. Audit of the personnel training system.
Stage 2. Creation of the concept of corporate training.
Stage 3. Development of the educational and methodological part
Stage 4. Implementation of the corporate university at the enterprise.
Taking into account the ratio of profit growth and the cost of maintaining a
corporate university, the best option is to introduce a corporate university at an
125
enterprise in the form of an outsourcing network, that is, the entire learning process is
carried out virtually in the form of distance learning, which significantly reduces costs.
The basis for the implementation of a corporate university in most enterprises
can be used by the corporate information system implemented in the company, but the
most optimal form of creating a corporate university is the ability to create a corporate
university based on an internal corporate portal. With the help of the internal corporate
portal, the staff will get access to the system, as well as the necessary information about
the educational process, training rules, teaching staff, etc.
References:
1002 с.
: НТУ "ХПІ", 2021. № 2. С. 21-26;
52–57.
Бібліографія: Sikorska M., Pererva P. Personnel development system using corporate university services /
M. Sikorska, P. Pererva // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
2022 р. – 2022. С. 123-126
126
ШМАТЬКО Н.М., д.е.н., проф., кафедра менеджменту, НТУ «ХПІ»
ПАНТЄЛЄЄВА І.В., к.т.н, доц., кафедра фізики, електротехніки і
електроенергетики, УІПА
МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІКИ СТІЙКОГО ОРГАНІЗАЦІЙНОГО

РОЗВИТКУ ВЕЛИКОМАСШТАБНОЇ ЕКОНОМІКО-ВИРОБНИЧОЇ
СИСТЕМИ
Існує достатня кількість науковців, які наголошують про потребу

врахування іншого підходу до розуміння життєвого циклу, який робить наголос
на неможливості чіткої ідентифікації зміни стадій через постійну потребу
виконання частини робіт з початкових стадій (так, наприклад, окремі роботи зі
стадії дослідження та розробки продукту виконуватимуться й на подальших
стадіях життєвого циклу за для актуалізації параметрів ринкової пропозиції).
Наголос на необхідності врахування такого підходу та можливій побудові
гібридних моделей життєвого циклу економічних а технічних система наведено
у розробці А. Левенчука [1].
Означені розробки потребують розширення в частині врахування
особливостей змістовного визначення даних стадій до відношенню саме до
ВЕВС, яка має інтеграційну природу та високу складність організаційних
зв’язків між учасниками. На жаль дані автори лише підтвердили наявність
недетермінованого зв’язку між параметрами угод злиття й поглинання та стадією
життєвого циклу. Спроба дослідити динаміку ділового (життєвого) циклу
складних інтеграційних утворень представлена в роботі В. Горбатова [2]. На жаль
дана розробка обмежена лише формулюванням системи регресійних рівнянь, які
описують зміну результатів діяльності без врахування можливих якісних
трансформацій такої діяльності.
Отже, з метою формування теоретичного базису моделювання динаміки
організаційного розвитку великомасштабної економіко-виробничої системи далі
будемо використовувати подане у ISO 24748 розуміння життєвого циклу як
127
ітераційного процесу, опис якого зводиться до відображення певних наборів актів
діяльності, синхронізованих в розрізі перелічених вище стадій життєвого циклу.
Саме представлення життєвого циклу через набір актів діяльності визначає
особливості організації управління організаційним розвитком ВЕВС, які у
даному випаду буде полягати у якісній трансформації таких практик або у
залученні цілком нових практик. Більш того, орієнтуючись на стандарти
архітектурного моделювання складних систем слід розрізняти практики, на
основі яких відбувається задоволення споживчого попиту (такий попит виступає
цільовою системою для функціонування ВЕВС), від практик, які забезпечують
рух цільової системи за її життєвим циклом (ВЕВС у даному випадку
ідентифікується як система забезпечення або забезпечуюча система). Вагомою
тут вимогою, на яку робить наголос А. Левенчук [118], є вимога не лише
виокремлювати життєвий цикл цільової системи від життєвого циклу системи
забезпечення, але при цьому брати до уваги необхідного одночасного розгляду
таких циклів при обґрунтуванні проектів організаційного розвитку ВЕВС.
Орієнтація на викладене вище дозволяє отримати подану на рис. 1.9 постанову
завдання моделювання динаміки організаційного розвитку ВЕВС через
концепцію її життєвого циклу. Означене на рис. 1 представлення ВЕВС як
сукупності цільової системи та системи забезпечення роботи цільової систем
дозволяє моделювати динаміку організаційного розвитку ВЕВС базуючись на
концепції життєвого циклу клієнтів (Customer Life Cycle, CLF). Клієнт у даному
випадку є відображенням стейкхолдеру, інтереси якого задовольняє цільова
система. Введення даної пропозиції пов’язано з такою складністю моделювання
динаміки організаційного розвитку ВЕВС як наявність розгалуженої структури
зацікавлених в діяльності ВЕВС осіб. Такі зацікавлені особи описуються
концептом «стейкхолдер». Окрім того, в рамках ВЕВС виділяється певна
кількість внутрішніх стейкхолдерів, які організаційно можуть відповідати як
окремим суб’єктам господарювання у складі ВЕВС, так і окремим підрозділам
(стратегічним бізнес-одиницям, СБО). Така відповідність визначається
організаційно-правовою формою ВЕВС, але для цілей моделювання потрібне
128
формування уніфікованого підходу [3].
Цільові
Створювана системи
цільова система та конкурентів
її характеристики
Стадії життєвого циклу
(s1, s2,…,sn)
Практики роботи з Планова
продуктом цільова система
Стадії життєвого циклу
(s1, s2,…,sn)
Зовнішнє Оновлені практики роботи
оточення з продуктом та нові
Система
забезпечення руху організаційні спро-
цільової системи за її життєвим можності
циклом (ВЕВС як забезпечуюча
система для надаваної єю цінності)
Практики (акти діяльності)
життєвого циклу, які
визначаються за ISO 15288
та ISO 12207
Рис. 1 – Структурування великомасштабної економіко-виробничої системи
Далі зазначимо, що виділення різних стейкхолдерів та СБО забезпечує

орієнтування діяльності ВЕВС на задоволення значної кількості потреб
споживачів, задоволення яких забезпечуватиметься через кооперацію СБО в
рамках ВЕВС. При цьому успіх ВЕВС у конкурентній боротьбі може бути
досягнутий лише у разі досягнення компліментарності використовуваних
технологій та актів діяльності з боку різних СБО.
1. Левенчук А.И. Системное мышление / А.И. Левенчук. – М.: Издательские решения, 2018. – 440 с.;
2. Горбатов В.М. Конкурентоспособность и циклы развития интегрированных структур бизнеса:
монография / В.М. Горбатов. – Харків: ИД «ИНЖЕК», 2006. – 592 с.;
Technologies, 4/3 (100), pp. 22 – 35. https://doi.org/10.15587/1729-4061.2019.175765.
Бібліографія: Шматько Н.М., Пантєлєєва І.В. Моделювання динаміки стійкого організаційного

розвитку великомасштабної економіко-виробничої системи / Н.М. Шматько, І.В. Пантєлєєва // Результати
129
БАЛЮК В.В., здобувач, Державний біотехнологічний університет
ТКАЧОВА С.С., к.е.н., доц., кафедра менеджменту, бізнесу і
адміністрування, Державний біотехнологічний університет
ТОРГОВЕЛЬНА МЕРЕЖА СУПЕРМАРКЕТІВ «КЛАС» ЯК

СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНИЙ БІЗНЕС
Війна розділила торговельний бізнес України на «до» 24.02.2022 р. та

«після». За даними Асоціації рітейлерів України, лише за перший місяць війни
сумарно було закрито близько 29% торговельних об’єктів різних секторів.
Зокрема, у секторі food-рітейлу було закрито 580 торговельних об’єктів, що
становило 17% від загальної кількості магазинів. Згодом частина торговельних
операторів відновлювала діяльність, орієнтуючись на хід бойових дій та
зважуючи всі ризики, аби забезпечувати населення продуктами харчування.
Проте досі достеменно невідома доля тих торговельних точок, які опинилися на
тимчасово непідконтрольних Україні територіях. За даними GT Partners Ukraine,
на окупованих територіях залишилось близько 350 магазинів українських
продовольчих мереж, що становить 5% від загальної кількості торгових об’єктів
у всій країні на початок 2022 р. При цьому, майже 25% магазинів в окупації
знаходяться в Маріуполі, 22% знаходились у Херсоні та 6% – у Мелітополі [1].
Збитки торговельних мереж складають мінімум 50,7 млрд. грн., але це далеко не
всі прямі збитки, яких зазнав український рітейл. На цьому етапі підраховано
збитки тільки найбільших та найактивніших мережевих компаній. Багато
регіональних мереж, немережеві підприємства, торговельні точки на ринках
залишаються не порахованими. Тому реальна цифра прямих збитків буде
набагато більшою [2].
Незважаючи на постійну загрозу обстрілів Харкова, у місті продовжують
працювати ринки, супермаркети й торговельні центри. За даними Харківської
міської ради, у місті відновили роботу 70% супермаркетів та 68% ринків. Однією
з лідируючих торговельних мереж Харкова є мережа супермаркетів «КЛАС».
130
Мережа об’єднує 14 магазинів, 7 з яких – це повноцінні торговельно-розважальні
центри (ТРЦ). У складі мережі працюють власні бренди: магазини канцтоварів
«Карандаш», дитячих товарів «Bambini», товарів для будинку «Style Home» та
ресторани «Amato». Під брендом мережі «Daily» відкрито відділ піци, фуд-корт
у центрі одного з супермаркетів, кондитерська, кафетерій та пекарня. Кожен день
супермаркети «КЛАС» обслуговують понад 100 тис. родин. Асортимент
нараховує понад 90 тис. позицій товару. Щотижня в магазинах пропонується
більше 5 тис. акційних позицій зі знижками до 90%. ТРЦ та супермаркети
«КЛАС» працюють щодня протягом всього періоду дії воєнного стану. В мережі
постраждав один супермаркет, розташований на Північній Салтівці. Зараз
компанія відновлює його та готує до відкриття. В 13 працюючих магазинах та
ТРЦ відновили роботу 90% орендарів. Щомісяця спостерігається збільшення
кількості покупців. З самого початку вторгнення росії в Україну, магазини
завжди були відкриті та обслуговували покупців. Мережа всіляко підтримувала
харків’ян: фахівці активно вели блог в Instagram, тим самим інформуючи людей
про стан супермаркетів; випікали хліб на власних пекарнях; ділилися
телефонами «Регіонального медичного центру» на безкоштовну онлайн
консультацію [3]. У перші місяці війни, коли був дефіцит продовольчих товарів,
у мережі свідомо не підвищували ціни. За виручкою виходили в невеликий плюс,
моментами навіть в нуль або ж взагалі в мінус, але товар завжди був на полицях
і чекав свого покупця. Незважаючи на активні бойові дії на кільцевій трасі в
перші тижні нападу, постачальники мережі, ризикуючи власним життям,
привозили товар до пунктів прийому. Люди чекали і сподівались на їхню
допомогу. За 9 місяців війни мережа «КЛАС» змінила багато постачальників і
виробників, і ця робота продовжується. Як соціально орієнтований бізнес
торговельна мережа «КЛАС» постійно реалізує багато важливих соціальних
проєктів. Так, у травні 2022 р. у мережі створили проєкти #Кошикдобра та
#Рукадопомоги, які діють й по сьогодні. #Кошикдобра – це продовольчий кошик,
за допомогою якого можна допомогти харків’янам – тим, хто залишився в місті,
втратив житло чи роботу, самотнім, пенсіонерам, кожному, хто потребує
131
допомоги. Кошики розташовані в кожному супермаркеті мережі «КЛАС». Кожен
покупець може долучитися до доброї справи, залишивши будь-який продукт в
кошику. Надалі сформовані продуктові пакунки щотижня волонтерами
доставляються за адресами. #Рукадопомоги – це соціальний проєкт мережі,
також спрямований на допомогу місту та харків’янам. У кожному супермаркеті
можна придбати символ #Рукадопомоги за 10 грн. і стати одним з тих, хто робить
добрі справи. Кошти з продажу символів спрямовуються на закупівлю всього
необхідного для міських служб, захисників України та всіх харків’ян. Дякуючи
цьому проєкту, у вересні було придбано та відправлено електрогенератори тим,
хто через ворожі обстріли залишився без електроенергії. Слідкувати за цими
проєктами можна на сторінці мережі в Instagram [3]. Станом на грудень 2022 р.
в місті працюють 13 з 14 магазинів і ТРЦ мережі. Як показав час, мережі «КЛАС»
не страшні ні війна, ні відключення електроенергії. Керівництво мережі
заздалегідь подбало про необхідність закупівлі потужних генераторів, які
забезпечують магазини електроенергією на довгий час. Мережа супермаркетів
«КЛАС» – це Герой сфери торгівлі м. Харкова!
1. За 4 місяці війни 350 магазинів українських food-ритейлерів опинилися в окупації [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : https://allretail.ua/news/77318-za-4-misyaci-viyni-350-magaziniv-ukrajinskih-food-riteyleriv-
opinilisya-v-okupaciji;
2. Прямі збитки українських рітейлерів за два місяці війни перевищили 50 мільярдів гривень -
дослідження [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://delo.ua/uk/retail/pryami-zbitki-ukrayinskix-riteileriv-
za-dva-misyaci-viini-perevishhili-50-milyardiv-griven-doslidzennya-399326/;
3. Сторінка мережі супермаркетів «КЛАС» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://www.instagram.com/market_klass/?next=%2F.
Бібліографія: Балюк В.В., Ткачова С.С. Торговельна мережа супермаркетів «Клас» як соціально-
відповідальний бізнес / В.В. Балюк, С.С. Ткачова // Результати наукових конференцій Навчально-наукового
грудня 2022 р. – 2022. С. 130-132
132
МОТИВАЦІЙНА СКЛАДОВА ДІАГНОСТИКИ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ
Успішність та сталість функціонування будь-якого підприємства залежить

від істотної низки факторів внутрішньої та зовнішньої етимології. Провідну роль
у існуванні та розвитку організації відіграють, безсумнівно, ефективні та якісні
управлінські рішення менеджменту підприємства. Логічним є той факт, що
рішення адміністративно-управлінського апарату повинні бути оптимальні та
адаптивними, корелювати зі змінами як зовнішнього так і внутрішнього
середовища. Для прийняття таких рішень, їх контролю у подальшому, їх
планування та прогнозування необхідна обґрунтована інформація, а відповідно,
і здійснення аналізу підприємства (як дослідження окремих напрямків так і
комплексного).
Взагалі, під діагностикою розуміють процес розпізнання і визначення
певних явищ у діяльності підприємства на основі виявлених змін та залежностей,
а також особливо помітних явищ поточної підприємницької діяльності [1,2].
Серед великої кількості елементів які формують підприємство та його
успіх є персонал підприємства. Саме працівники підприємства приймають
необхідні рішення (від оперативних рішень лінійних керівників до стратегічних
напрямків діяльності топ-менеджменту підприємства), перетворюють вхідні
матеріали на кінцевий продукт/послугу, формують імідж підприємства.
Виходячи з цього можливо визначити, що вплив персоналу на успішність
підприємства є надважливим, а отже дослідження рівня мотивації персоналу
повинно бути не від’ємною частиною комплексу бізнес-діагностичних процедур.
Необхідність урахування комплексу заходів з аналізу рівня мотивації серед
інших елементів бізнес-діагностичних процедур та можливість їх впливу на
управлінські рішення, з авторської точки зору, представлено на рис. 1.
Виходячи з вище зазначеного ефективне управління підприємствами через
розробку і запровадження ефективних та якісних управлінських рішень, в умовах
133
сьогодення, є невід’ємною складовою комплексу бізнес-діагностичних.
Сукупність засобів бізнес-діагностики підприємства
Аналіз продукції …... Дослідження персоналу ……. і напрямок
Діагностика Аналіз
Оцінка рівня
якості
... ... ... руху ... ... ...
... мотивації
Розробка якісних управлінських рішень
Рис. 1 – Елементи бізнес-діагностичних процедур щодо прийняття ефективних

управлінських рішень з урахуванням мотиваційного аспекту
Врахування зазначеної мотиваційної складової при формуванні

діагностичних процедур дозволить аналітику підприємства та відповідним
представникам адміністративно-управлінського персоналу виявляти,
відслідковувати та реагувати на відповідну зміну рівня вмотивованості та
змінювати перелік стимулів, адаптувати нормативні документи пов’язані з
оплатою праці та стимулюванням, корегувати елементи соціального та
компенсаційного пакету та інше.
Спектр аналітичного інструментарію дослідження мотиваційної складової
досить обширний, починаючи від застосування засобів порівняння (наприклад,
таких показників як продуктивність праці, рівень заробітної плати),
інтерв’ювання і закінчуючи використанням факторного аналізу (та інші)
дозволяє комплексно продіагностувати цей напрям, визначити проблемні та
кризові зони та прийняти відповідні управлінські рішення для зменшення його
негативного впливу (або взагалі зведення його нанівець). Взагалі необхідно
зазначити, що теоретичними аспектами та практичними інструментами
займалось багато вітчизняних дослідників, серед яких можливо виділити: Колота
А.М. [3], Цимбалюк С.О. [4], Дороніна М.С. [5]. Є певні і авторські доробки у
цьому напрямку [6-8]
Також необхідно зазначити, що застосування інструментарію дослідження
134
мотиваційної складової діяльності підприємства потребує відповідної фахової
підготовки аналітика або залучення спеціалістів з суміжних підрозділів
(наприклад, HR-підрозділ підприємства) чи зовнішніх організацій (наприклад,
кадрового аудитора). Виходячи з цього, цілком логічним є той факт, щоб бізнес-
діагностичні процедури (у т.ч. у мотиваційному аспекті) підприємство повинно
передбачити відповідне фінансування на їх здійснення.
Підсумовуючі вище зазначене можна прийти до висновку, що
застосування мотиваційної складової в бізнес-діагностичних процедурах
підприємства на фаховій та системній основі дозволить значно підвищити
ефективність прийняття управлінських рішень та забезпечить стабільність
функціонування підприємства у майбутньому.
1. Швиданенко Г.О., Дмитренко А.І. Бізнес-діагностика підприємства : навч. посіб. [Електронний
ресурс] / Г. О. Швиданенко, А. І. Дмитренко. – К. : КНЕУ, 2013. – 448 с.;
2. Швиданенко Г.О., Дмитренко А.І., Олексюк О.І. Бізнес-діагностика підприємства: Навч. посіб.
– К.: КНЕУ, 2008. — 344 с.;
3. Колот А.М. Мотивація персоналу: підруч. / А.М. Колот. К.: КНЕУ, 2002. 337 с.;
4. Мотивація персоналу : підручник / А.М. Колот, С.О. Цимбалюк. – К. : КНЕУ, 2011. – 397с.;
5. Дороніна М.С. Механізм мотивації управлінського персоналу. Наукове видання /
М.С. Дороніна, Л. О. Сасіна, В. М. Лугова, Г. М. Надьон. – Харків: АдвАтм , 2010. – 240 с.;
8. Кучинський В.А., Гуцан О.М. Формування ефективної системи мотивації персоналу на основі
моделей компетенцій / В. А. Кучинський, О. М. Гуцан // Вісник Національного технічного університету
"Харківський політехнічний інститут" (економічні науки) = Bulletin of the National Technical University "KhPI"
(economic sciences) : зб. наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2021. – № 4. – С. 45-51
Бібліографія: Гуцан О.М. Мотиваційна складова діагностики бізнес-процесів / О.М. Гуцан // Результати
135
МАММЕДАЛІЄВ Е.Б., магістрант, ХНАУ ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»
САМОЙЛЕНКО І.О., д.е.н., проф., кафедра менеджменту, ХНАУ
ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»
ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ ПЕВНОЇ

НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Рішення – вибір альтернативи. В наукових працях поняття «управлінське

рішення» визначається як: зовнішній прояв (форма) управлінської діяльності;
вольовий акт керівника; сукупність правових правил, вимог, норм;
інтелектуальна дія; обсяг і зміст інформацій; як документ, який фіксує
результати діяльності (організаційної, нормотворчої, контрольної); обсяг і зміст
інформації. Прийняття рішення - це інтегрована частина управління
організацією будь - якого виду (Френк Харрісон) [1]. Знання технології та
методів прийняття рішення є необхідним елементом професійної кваліфікації
керівника. Поняття «прийняття рішення» можна трактувати як у вузькому так і
широкому розумінні.
У вузькому розумінні — це заключний акт діяльності з виявлення та аналізу
різних варіантів рішення, спрямований на вибір і затвердження кращого варіанту
рішення. Коли рішення розглядається як результат вибору, тоді воно являє собою
розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту тощо). У широкому сенсі
прийняття рішення — це процес, що протікає в часі, здійснюється в кілька етапів.
Іншими словами, це сукупність всіх етапів і стадій підготовки (вироблення)
рішення, включаючи і заключний етап безпосереднього прийняття рішення. Після
прийняття рішення здійснюється діяльність щодо реалізації прийнятого рішення.
Іноді цей етап також включається в поняття «прийняття рішення».
Прийняття ефективного рішення керівником будь-якого рангу – одна з
найбільш важливих умов успішного розвитку організації, її виживання у
конкурентному середовищі, успішної адаптації до змін зовнішнього середовища.
Слід зазначити, що будь-яке рішення не може мати суто позитивних результатів.
136
У будь-якому результаті є негативні моменти. Тому будь-яке управлінське
рішення – це компроміс. У кожному випадку керівник повинен зробити вибір
між неминучими негативними моментами. Управлінські рішення, що
приймаються під час здійснення адміністративної діяльності в умовах певної
невизначеності, мають такі специфічні ознаки: по-перше, спеціальна
спрямованість, тобто основна їх мета полягає у вирішенні додаткових
(тимчасових) завдань адміністративної діяльності, як зовнішньо-організаційних,
так і внутрішньо-організаційних, появу яких зумовлює ситуація невизначеності;
по-друге, приймаються уповноваженим суб’єктом, тобто в умовах певної
невизначеності; по-третє, забезпечується дотримання принципу законності; по-
четверте, розробка, прийняття та реалізація управлінських рішень за таких умов
зумовлена, насамперед, різкою зміною стану оперативної обстановки, або
спрямовані на виконання рішень інших суб’єктів владних повноважень; по-
п’яте, оперативність розробки та прийняття рішень; по-шосте, реалізація даних
процедур передбачає наявність певних етапів (стадій). Однак, саме в умовах
певної невизначеності може відбуватися зміна часової тривалості даних стадій.
Сутність управлінського рішення в адміністративній діяльності полягає у
тому, що його можна розглядати як вид діяльності, яка пов’язана з підготовкою,
прийняттям та реалізацією певних варіантів дій; як послідовність певних етапів
(підготовка, прийняття, реалізація (виконання) управлінського рішення, кожний
з яких також складається із певних стадій).
1. Прийняття управлінських рішень : навчальний посібник / [Ю.Є. Петруня, Б. В. Літовченко,
Т.О. Пасічник та ін.] ; за ред. Ю. Є. Петруні. – [4-те вид., переробл. і доп.]. – Дніпро : Університет митної справи
та фінансів, 2020. – 276 с.;
Бібліографія: Маммедалієв Е.Б., Самойленко І.О. Прийняття управлінських рішень в умовах певної
невизначеності / Е.Б. Маммедалієв, І.О. Самойленко // Результати наукових конференцій Навчально-наукового
грудня 2022 р. – 2022. С. 136-137
137
ПЕРЕРВА П.Г., д.e.н., проф., НТУ «ХПІ»
САВЧЕНКО О.І., к.е.н., проф., НТУ «ХПІ»
ВЕРЮТІНА В.Ю., ст. викл., НТУ «ХПІ»
РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА ТА КРЕАТИВНИХ

НАПРЯМКІВ ІНВЕСТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СКЛАДОВИХ
БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ
Сучасні економічні умови не дозволяють чітко сформулювати певні

вимоги до інноваційних продуктів, за виключенням цінових. В якості приклада
проведемо аналіз стандартних асинхронних двигунів. Для виявлення тенденцій
їх удосконалення будемо виходити з вимог міжнародного ринку, на якому вже
працюють українські підприємства, та з отриманих результатів основних
зарубіжних виробників стандартних асинхронних двигунів. Національний
інвестиційний потенціал України потребує суттєвої активізації, саме через
прискорення основних інвестиційних процесів. Крім зовнішніх викликів, до
цього привели проблеми промислового виробництва за споживчими
характеристиками його неконкурентоспроможної продукції. Це надмірна
витратність, матеріалоємність та енергоємність технологічних процесів,
фізичного зносу основних виробничих фондів, погіршення умов праці та
екологічної безпеки. Особливого значення цей напрямок набуває для
вітчизняного електромашинобудування як найважливішої підгалузі
технологічного розвитку країни. Основною метою інвестиційної політики є
прискорення переведення промислового виробництва на інноваційні технології
розвитку, з послідовним скороченням витрат на екстенсивне зростання
виробничого потенціалу та збільшенням інвестиційних вкладень сталого
розвитку підприємства [1]. Однак багатогранні питання процесу реального
інвестування потребують подальшої наукової розробки, а саме методики
визначення найбільш пріоритетних напрямів призначення реальних інвестицій.
Також, на нашу думку, потребують додаткової уваги питання методології та
138
інструментарію аналізу реальних інвестицій. Слід зазначити, що реальні
інвестиції мають більш високу прибутковість у порівнянні з фінансовими
інвестиціями та велику стійкість до коливань ринку [2]. Усі перелічені вище
виклики зумовили вибір теми цього дослідження, основною метою якого є
ефективне використання реальних інвестицій за основними напрямками і
формами на підприємствах України. Для досягнення поставленої мети необхідно
вирішити завдання дослідження економічної сутності та змісту реальних
інвестицій, визначення методологічних основ системної оцінки ефективності
реальних інвестицій, вибору основних напрямів та форм реального інвестування,
розробки класифікації видів призначення реальних інвестицій. Пропонується
доповнити класифікацію трьох основних напрямів призначення реальних
інвестицій у підгалузі українського електромашинобудування: інвестиції в
основний капітал (капітальні вкладення), інвестування приросту оборотних
активів, витрати, що пов'язані з поліпшенням об'єкту інвестування
(модернізація). Використання системного підходу дозволяє актуалізувати
питання, які саме пов’язані з інвестуванням у персонал підприємства. Можна
виділити наступні виклики, які стримують процес інвестування у персонал [3]:
незацікавленість роботодавців у зв'язку з відсутністю чіткого бачення
ефективності «персонал - інвестицій»; недостатність фінансових ресурсів для
забезпечення інвестицій в людський капітал; низький рівень заохочення
професійного розвитку працівників; невпевненість роботодавця щодо лояльності
працівників, які проходять навчання та їх залученості до бізнес-процесів ,
оскільки показники плинності кадрів демонструють можливість переходу
працівники, які підвищили кваліфікацію, на інші підприємства, що призведе до
втрати коштів і приведе до зміни підходу «персонал-дохід» до стану «персонал-
витрати»; відсутність методики оцінки ефективності інвестування персоналу;
недостатня мотивація працівників до підвищення свого професійного розвитку;
нерозуміння роботодавцями причинно-наслідкового зв'язку між інвестиціями в
персонал та ефективністю діяльності підприємства; складність визначення
витрат, які необхідно віднести до інвестицій у персонал; тривалий період
139
окупності інвестицій у персонал; особливості віддачі від інвестицій у різні
категорії персоналу.
Пропонується розглядати персонал з позиції його впливу на ефективність
діяльності підприємства [4], і виділити такі властивості (фактори впливу):
біологічні особливості (стать, вік, тип нервової системи, фізичне здоров'я,
працездатність); здібності (професійні знання, освіта, обдарованість, здатність
до навчання, рівень практичних навичок, досвід роботи тощо); персональні риси
(особисті якості, необхідні для певного виду діяльності, уява, пам'ять, увага,
креативність, бізнес-інтуїція, тощо); мотивація (командний дух, лояльність до
організації, орієнтація на досягнення цілей, життєві та професійні пріоритети,
прагнення до самовираження та самореалізації, професійне зростання,
зацікавленість у професійному та особистому розвитку). Вибір виду інвестицій
повинен проводитись залежно від цільового фактору/факторів, на які
підприємство планує впливати. Отже ми ще раз наголошуємо на тому, що такі
теми як стимули, методи компенсації, стратегії управління персоналом та
інституційні структури, які відіграють важливу роль у розвитку розуміння
економіки питань людських ресурсів потребують особливої уваги.
Список литератури:
1. Угур, Т., Савченко, О. Assessment of The Sustainable Development: An Economical Criticism.
Вісник Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (економічні науки) : зб.
наук. пр. – Харків : НТУ "ХПІ", 2019, 0(23), 97–100;
2. Management of relations with enterprise stakeholders based on value approach / P. Pererva [et al.] //
Problems and Perspectives in Management = Проблеми і перспективи менеджменту. – 2021. – Vol. 19, Iss. 1. – P. 24-
38;
3. Pererva P.G, Kobielieva T.O., Tkachova N.P. Investigation of the role of venture companies in the
early stages of the product life cycle // Науковий вісник Полісся. 2017. № 2 (10). Ч.2. С.144-149;
4. Kosenko O.P. Monitoring the commercial potential of intellectual property / O.P. Kosenko, T.O.
Kobielieva, N.P. Tkacheva // Науковий вісник Полісся = Scientific bulletin of Polissia. – 2017. – № 1 (9), ч. 2. – С.
140-145.
Бібліографія: Перерва П.Г., Савченко О.І., Верютіна В.Ю. Розвиток персоналу підприємства та
креативних напрямків інвестування економічних складових бізнес-процесів / П.Г. Перерва, О.І. Савченко,
В.Ю. Верютіна // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
140
VERES SOMOSI MARIANN, prof., University of Miskolc, Miskolc, Hungary
PERERVA P., doctor of Economics, Professor, NTU «KhPI», Higher School of
Labour Safety Management (WSZOP), Katowice, Poland
KOBIELIEVA T., Dr. in Economics, Associate Professor, Department of
Innovative Entrepreneurship Management and International Economic
Relations, NTU «KhPI»
RESEARCH OF THE ESSENCE OF THE TERM «MANAGEMENT»
Various branches of modern science offer a wide variety of interpretations of the

concept of "management" depending on the specifics of use, the specifics of the study,
the identified priorities, belonging to one or another scientific school of a particular
author. However, the urgent need today is to single out from this variety of concepts
one that best corresponds to real management practice.
The domestic science of management is currently going through a peculiar stage
of intensive development and renewal. Among the main reasons for this, the following
should be highlighted:
- implementation of socio-economic transformations;
- change of the management system; limited administrative-authoritarian
management approaches;
- a huge information-theoretical backlog in foreign literature related to the
effectiveness of management, requiring reflection and adaptation to domestic realities;
- the need to develop adequate business models for the needs of practice,
etc.
This causality requires a detailed analysis and general discussion. Analysis and
generalization of literary sources revealed a variety of approaches to the definition of
the concept of "management". Management gurus I. Adizes and P. Drucker note that
the concept of “management” has no analogues in more than one language of the world,
even in the English of the British Isles, thereby emphasizing the purely American origin
of this concept, as well as its polysemantic nature, since the concept of “management”
141
"includes both a certain function and the social status of the people performing it, and
the academic discipline, and the field of scientific research. Implementing the
clustering of this semantic variety, we single out a number of approaches, including:
- a general (philosophical) approach, in which management is seen as a
science and an art that combines the general and the individual;
- the functional approach assumes that in the classical paradigm
"management" is represented by the process of implementing a certain set of
management functions, namely planning, organization, motivation and control,
necessary in order to formulate and achieve the goals of the organization.
According to M. Meskon, management is a type of activity for managing people
in a wide variety of organizations, a field of human knowledge that helps to carry out
this function.
The procedural approach constitutes management as a process of making and
implementing managerial decisions. Receiving information about market relations, the
manager makes a decision, which is a reaction to the market situation and other
elements of the external environment.
The behavioral (psychological) approach considers management as a mechanism
that ensures the interaction of the managing and managed subjects, in which the first
monitors the functioning of the second in relation to the achievement of preset goals.
An analysis of the psychological literature showed that many authors include
signs of management in the definition of this term:
- these are certain structures, the presence of order among the elements of
these structures, as well as the expected results from it (ordering the system, ensuring
integrity, interconnection of the components of organizational systems), conditions
relating to the quality of the subject of management (experience, consciousness,
abilities, education, competence);
- the subject-object (cybernetic) approach uses the following generalized
definition, namely “the targeted impact of the subject of control (manager) on the
control object (executor) in order to change the parameters of its functioning”;
- the subject-subject or subject-semi-subjective (reflexive) approach
142
implies the creation of appropriate information grounds for the subject to make
decisions in the interests of the organization, involves taking into account the value-
target orientations of the subject, understanding the mechanisms of his thinking,
includes the internationality of various orders, i.e. replaces the one-sided impact
envisaged in the framework of the subject-object approach with an interaction that
includes various interrelations.
Thus, it seems appropriate to use the following definition of the concept of
management as a purposeful interaction of the managing and managed subsystems to
change (maintain) the parameters of functioning or achieve the planned development
based on the rational use of resources.
The proposed interpretation is more consistent with real management practice,
as it is built on the methodological basis of humanistic constructivism, which allows
more adequate reflection of the nature of subject-subject relations. The essence of
"interrelated actions" is the inseparability of direct and reverse effects, organic and
permanent combination of changes in the subjects influencing each other, through
communication and activity. In addition, interaction is a holistic, internally
differentiated, self-developing system of relations between the governing and managed
subsystems.
References:
1. Adizes I. Managing Corporate Lifecycles Paramus. NJ: Prentice Hall, 1999. 384р.
2. Drucker, Peter Ferdinand. The Practice of Management. Amsterdam: Butterworth-Heinemann,
2007.- 456 р.
3. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту. К., 1992. 704 с.
4. Nagy Szabolcs, Kobielieva Anna Theoretical and methodological essence of innovative technology //
MIND JOURNAL. 12/2021. https://doi.org/10.36228/MJ.12/2021.1. URL:
https://mindjournal.wseh.pl/sites/default/files/article/theoretical_and_methodological_essence_of_innovative_technolog
y.pdf;
1002 с.;
: НТУ "ХПІ", 2021. № 2. С. 21-26;
143
52–57;
Т.О.Кобєлєва [та ін.] ; ред.: П.Г.Перерва, Л.Л.Товажнянський. Харків : Віровець А.П. "Апостроф", 2012. 705 с.
Бібліографія: Veres Somosi Mariann, Pererva P., Kobielieva T. Research of the essence of the term
«management» / Veres Somosi Mariann, P. Pererva, T. Kobielieva // Результати наукових конференцій Навчально-
144
СЕКЦІЯ 2 – БІЗНЕС-АНАЛІТИКА ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ
ДОЛИНА І.В., проф., НТУ «ХПІ»

КУЧІНА С.Е., доц., НТУ «ХПІ»
МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ
Розробка бізнес-планів реалізується на основі стандартизованого чи

вільного підходу. Стандарт спирається на загальні результати наукових
досліджень, технічних досягнень та практичного досвіду. Тому його
використання забезпечить оптимальну вигоду для усіх потенційних учасників
проекту.
Стандарти бізнес – планування бувають міжнародні; національні,
регіональні, адміністративно-територіальні.
Інтеграція України у європейський економічний простір вимагає від
підприємств, розробки бізнес-планів, які націлені на європейські ринки. Для
роботи на цих ринках використовуються міжнародні стандарти бізнес-
планування. Єдиний підхід до розробки бізнес-плану є запорукою більш плідної
роботи спеціалістів різних країн.
Основними міжнародними стандартами бізнес-планування, які отримали
визнання в Україні, є стандарти, розроблені[1]:
- Європейським союзом (ЄС) - проект ТАСІS - Технічна допомога
Співдружності Незалежних Держав;
- Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР);
- Організацією по промисловому розвитку та міжнародної співпраці
ООН - UNIDO;
- Швейцарською консалтинговою асоціацією KPMG;
- Міжнародною фінансовою корпорацією (ФМК) - структурою
Світового валютного фонду;
145
- Світовим банком реконструкції та розвитку (МБРР) - структурою
Світового банку.
Загальна структура бізнес-плану за стандартом ЄБРР та МБРР
представлена у табл. 1.
Таблиця 1 – Загальна структура бізнес-плану за стандартом ЄБРР та МБРР

Стандарт ЄБРР Стандарт МБРР
1. Титульна сторінка. 1. Резюме
2. Меморандум про конфіденційність. 2. Загальна характеристика компанії
3. Резюме. 2.1 Резюме компанії;
4. Підприємство 2.2 Кадрова політика;
4.1 Історія розвитку; 2.3 Аналіз цільового ринку та
4.2 Власники, керівники, робітники; маркетингова стратегія;
4.3 Поточна діяльність; 2.4 Поточна діяльність;
4.4 Фінансовий стан; 2.5 Фінансовий стан;
4.5 Кредити 3. Проект
5. Проект 3.1 Опис проекту;
5.1 Загальна інформація; 3.2 Виробничий процес;
5.2 Інвестиційний план проекту; 3.3 Кадрова політика;
5.3 Аналіз ринку, конкурентоспроможність; 3.4 Фінансова оцінка;
5.4 Опис виробничого процесу; 3.5 Аналіз ризиів4
5.5 Фінансовий план; 3.6 Економічний ефект проекту.
5.6 Екологічна оцінка. 4. Висновки
6. Фінансування 5. Список таблиць
6.1 Графіки отримання та погашення кредитів; 6. Список рисунків.
6.2 Залог та порука;
6.3 Устаткування та роботи, які будуть
виконуватися за рахунок кредитних коштів;
6.4 SWOT – аналіз;
6.5 Ризики.
7. Додатки
Отже, вибір того чи іншого стандарту у якості еталону для складання

інвестиційного бізнес плану визначається метою його розробника;
направленістю бізнес-плану; вимогами потенційного інвестора до змісту бізнес-
плану; досвідом розробника з підготовки бізнес-плану.
1. Кучіна С.Е. Міжнародні стандарти бізнес-планування Інформаційні технології: наука, техніка,
технологія, освіта, здоров’я: тези доповідей ХXVІІ міжнародної науково-практичної конференції MicroCAD-
2019, 15-17 травня 2019 р.: у 4 ч. Ч. IІІ. / за ред. проф. Сокола Є.І. – Харків: НТУ «ХПІ». С. 233
Бібліографія: Долина І.В., Кучіна С.Е. Міжнародні стандарти бізнес-планування / І.В. Долина,
С.Е. Кучіна // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
146
MAKOVOZ O., Dr.sc. (Econ.), prof., department of management, NTU «KhPI»
KOROBOV K., PhD student, department of management, NTU «KhPI»
SUSHKOVA K., Senior Engineering Manager, EPAM Systems
ONLINE FACILITATION OF DISTRIBUTED PROJECT TEAMS AS A

MUST DURING COVID-19 CONSTRAINTS
The global pandemic COVID-19 around the globe resulted in strict constraints
introduced by most of the governments in the world. COVID-19 has acted as a reason
for radical changes in the working and served everyone to shift their practices into
online environments. The major constraints introduced were social distancing,
isolation and strict prohibition to meet in larger groups (more than 5-10 people),
especially in closed buildings to control the virus spread, minimize numbers of diseases
and lethal cases. There were more constrains and challenges COVID-19 brought to us,
however this one, probably, was the most impactful for many businesses, their
operations and project management
As more groups spread online in the modern era or are pushed online during the
COVID-19 pandemic, facilitation methods are being adapted to an online context.
However, online spaces such as Zoom and Google Hangouts are not designed with the
unique needs and knowledge of facilitators in mind, and are not designed to hold the
range of tools, methods, practices, and crafts they require [1]. Facilitation in business
is the process of group decision-making and plays crucial role in its operations and new
services delivery as those are very handy to resolve complex problems one expert
cannot resolve. Most of facilitation methods were designed with an idea of face-to-face
meetings of larger group of experts. It is much better to keep group dynamic, establish
personal eye to eye contact and observe humans’ behaviour in a more efficient way
with offline events rather than online, even with web camera switched on.
The global initiative to create purposeful cooperation between states,
organizations and businesses is extremely relevant. The Global Coalition for Digital
Safety is working with key stakeholders to advance a range of principles, technologies
147
and tools and policy frameworks that provide a holistic approach to improving safety
online [2]. The Safety by Design assessment tools emphasise the need to address online
harms, alongside user safety and rights, in the product development lifecycle, so that
safety is systematically embedded into the culture and operations of organisations [3].
However, with the new reality of COVID-19, business had to adapt to sustain.
Most of the companies’ budgets moved them investing into IT projects to find a
solution to operate online with the minimal physical contact of people. Marketing
moved online, commerce moved to e-commerce, restaurants shifted to food delivery
services, banking - to online banking and fintech to keep everybody at home. And
facilitation is not an exception here. Understanding the benefits of face-to-face
meetings, business had to move to online to save our ability to operate in efficient way
as we did before.
While various aspects such as collective belief in the value of diverse voices or
the very careful and thoughtful online communication style of members of the
collective do indeed facilitate the expression of e-voice, barriers such as less formalised
procedures or power and knowledge asymmetries coexist and can limit people's ability
and willingness to voice their concerns via digital tools [4, p. 12].
Against this background managers tries to answer the following questions:
- How to organize the online space to utilize existing facilitation methods?
- What kind of tools and how many do you need to proceed with successful
facilitation?
- What are the must haves for successful online facilitation event?
Challenges that COVID-19 pandemic introduced are still needed to be addressed
by government and businesses in order to develop sustainable economics and human
well-being. The topic of online facilitation is very interesting to investigate especially
considering the current circumstances. That COVID-19 led to multiple crisis event
types that we all must deal with economic, physical safety and emotional well-being.
The activities of employees can be constantly monitored and as team members progress
on their goals, managers should be sure to check in on tasks and deadlines to ensure
nothing falls through the cracks. Tactical decisions were made by many organizations
148
around the world to utilize online facilitation technics, ensuring the group decision
making process can work even with the fact, everybody is sitting at home and cannot
meet together because of COVID-19 constraints. The research objective is to show
how facilitation methods could be moved to online space and keep its productiveness
there.
References:
1. Sagie, A., Rinott, M. (2022). Shmoodle: Communication through Collaborative Drawing with an
Emotionally Controlled Color Palette. Creativity and Cognition. https://doi.org/10.1145/3527927.3535209
2. The latest technology shaping the future of digital safety. 2023 World Economic Forum. URL:
https://www.weforum.org/agenda/2022/09/technology-shaping-the-future-of-digital-safety (Accessed: 14 January 2023).
3. Enterprise assessment tool. ESafety Commissioner. URL: https://sbd.esafety.gov.au/enterprise
(Accessed: 14 January 2023).
4. Bernauer, V.S., Kornau, A. (2022). E‐voice in the digitalised workplace. Insights from an alternative
organisation. Human Resource Management Journal
Бібліографія: Makovoz O., Korobov K., Sushkova K. Online facilitation of distributed project teams as a must
during COVID-19 constraints / O. Makovoz, K. Korobov, K. Sushkova // Результати наукових конференцій
– Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції студентів
та молодих вчених «Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність
149
СЕКЦІЯ 3 – ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В
УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
НОВІК І.О., к.е.н., доц., каф. економіки бізнесу і міжнародних

економічних відносин, НТУ «ХПІ»
ВПЛИВ ВОЄННИХ ДІЙ НА ЗОВНІШНЮ ТОРГІВЛЮ УКРАЇНИ
Світова історія містить багато прикладів впливу воєнних конфліктів на

зовнішню торгівлю країн, які беруть у них участь. Вони подібні до воєнного
конфлікту в Україні насамперед тим, що територія країни зазнає впливу або
через окупацію, або через масовані ракетно-артилерійські обстріли. Водночас є
суттєва відмінність – надто потужний військовий потенціал у держави-агресора.
Протягом останніх років воєнні дії також відбувались у багатьох країнах
світу, що по-різному впливало на їхню зовнішню торгівлю.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну позначилось як на внутрішній
економічній ситуації в нашій країні, так і на поставки української продукції за
кордон. У січні та лютому 2022 року український експорт демонстрував дуже
позитивну динаміку — зростання до аналогічного періоду минулого року
становило 34% . Проте вже в березні відбувся обвал експорту — скорочення
становило 50%. За 8 місяців 2022 року український експорт становить 29 млрд
дол. США. Це на третину менше за результат аналогічного періоду минулого
року (–31%). У натуральних показниках український експорт становить 63 млн
тонн, що на 59% менше від показника минулого року. Повільне відновлення
експорту почалося в травні, а найбільший обсяг експорту з початку
широкомасштабної війни був зафіксований у серпні у зв’язку з розблокуванням
українських чорноморських портів (3,4 млрд дол. США).
Складовою частиною воєнних дій стала географічна обмеженість торгівлі
України. Північний напрямок був перекритий Білоруссю, а східний – Росією.
150
Крім того, остання заблокувала всі морські порти України, що позбавило
можливість використовувати південний напрямок (через Чорне море) для
зовнішньої торгівлі України. Тому єдиним напрямком зовнішньої торгівлі став
західний. У цьому контексті цілком логічним було зростання частки ЄС в
географічній структурі зовнішньої торгівлі товарами за підсумками першої
половини 2022 р. — частка цього регіону становить 62% (або 17 838,7 млн дол.
США).
У 2021 році ЄС також був найбільшим партнером України, проте як було
зазначено у попередньому розділі, його частка становила майже 40%. Натомість
частка Азії — 32%, СНД — 13%, Африки — 9%, Америки — 4%. Тобто
відбулося скорочення часток всіх інших регіонів світу на користь країн ЄС [1].
Серед країн ЄС найбільше Україна експортувала до Польщі (4,5 млрд дол.
США), Румунії (2,2 млрд дол. США), Угорщини (1,5 млрд дол. США),
Німеччини (1,4 млрд дол. США) та Нідерландів (1,1 млрд дол. США).
Другим за обсягом українського експорту регіоном світу є Азія — її частка
за 8 місяців 2022 року становить 22%. Ключовими країнами — експортними
партнерами України серед азійських країн — є Туреччина (1,9 млрд дол. США),
Китай (1,7 млрд дол. США) та Індія (0,5 млрд дол. США).
Частка країн СНД у загальному експорті України за 8 місяців 2022 року
становить лише 6%. Основним напрямком українського експорту в регіоні стала
Молдова (619 млн дол. США). Також серед лідерів є росія, проте такий результат
був досягнутий за перші місяці року, а після повномасштабного вторгнення
український експорт до країни-агресора припинився.
На країни Африки припадає лише 5% українського експорту, а
найбільшими експортними партнерами України в Африці є Єгипет (607 млн дол.
США), Алжир (205 млн дол. США) та Лівія (169 млн дол. США). [2].
Найбільшими напрямками експорту в регіоні Америки є США (578 млн
дол. США) та Канада (79 млн дол. США). Порівнюючи з Канадою, не дуже
відстає і Домініканська Республіка, куди Україна експортувала продукцію на 65
млн дол. США у 2021 році. Серед країн Центральної та Південної Америки
151
найбільший експорт припав на Коста-Рику (37 млн дол. США), Колумбію (26
млн дол. США) та Мексику (30 млн дол. США).
Найбільшими категоріями українського експорту за 8 місяців 2022 року
стали зернові культури (5,2 млрд дол. США), чорні метали та олії (по 3,7 млрд
дол. США). Проте серед лідерів є також категорії «електричні машини» (1,9 млрд
дол. США) та «ядерні реактори, котли, машини» (0,8 млрд дол. США).
Три найбільші категорії українського експорту (зернові культури, чорні
метали та олії) разом становлять 43% від загального експорту (за аналогічний
період минулого року — 46%). З цих категорій найгірший результат має експорт
чорних металів. Падіння його обсягів за 8 місяців 2022 року становить 58%, і
ситуація погіршилася в останні місяці. Серед основних причин — розміщення
найбільших металургійних підприємств традиційно на сході України в зоні
активних бойових дій і ускладнена логістика.
Натомість скорочення експорту зернових культур за 8 місяців 2022 року
становить 19%, а олій — 11%. Серед причин такого результату, очевидні є ті, що
аграрні та харчові підприємства розміщено по всій території України доволі
рівномірно. Також на більш позитивний результат за 8 місяців вплинуло те, що
перші два місяці року були дуже успішними для експортерів зернових.
Загалом гірші показники скорочення експорту в грошовому вимірі мають
«важкі індустрії» — металургія і хімічна галузь (скорочення на 54% і 51%
відповідно). Натомість скорочення експорту агропромислової та харчової
продукції за 8 місяців 2022 року становить 11%, а продукції машинобудування
— 18%. Експорт продукції легкої промисловості (одягу та взуття) скоротився на
10%, меблів — на 18%.
У натуральних показниках скорочення аграрної та агропромислової
продукції становить 27%, машинобудування — 90%, металургії — 66%, хімічної
продукції — 90%, продукції легкої промисловості — 85%, меблів — на 43%.
Наведена динаміка не є позитивною, але Україна є перспективною
державою та має досить великий потенціал та напрямків покращення зовнішньої
торгівлі України.
152
1. World trade in goods and services - an overview. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-
explained/index.php?title=World_trade_in_goods_and_services_-_an_overview;
2. The Effects of the COVID-19 Pandemic on International Trade - Key Statistics and Trends in
International Trade 2021. URL: https://unctad.org/system/files/official-document/ditctab2022d3_en.pdf
Бібліографія: Новік І.О. Вплив воєнних дій на зовнішню торгівлю України / І.О. Новік // Результати
153
СЕКЦІЯ 4 – ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ
ІННОВАЦІЙНИМИ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ
САВЧЕНКО О.І., к.е.н., проф. НТУ «ХПІ»

ВЕРЮТІНА В.Ю., ст. викл., НТУ «ХПІ»
ДО ПИТАННЯ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ АКТИВІЗАЦІЇ

ТЕХНОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ
Менеджмент інновацій базується на аналітичній основі, яка висвітлює

процеси створення технологічних інновацій і як наслідок нових ринків. Саме
зосередженість на інформаційно-комунікаційних технологіях є надзвичайно
актуальною: вона дає змогу побачити поточні розробки в перспективі, і це
особливо актуально під час обговорення проривних інновацій та ролі споживачів
і способів їх використання.
Patrice Flichy пропонує інтегрований погляд на технологічні інновації,
розглядаючи вплив історії та соціального контексту, залишаючись відкритим до
часто непередбачуваного динамізму та викликів, які супроводжують обидві ці
траєкторії [1].
У роботі розглянуто методологічний аспект класифікації технологій у
контексті формування цілісної, гнучкої та динамічної інноваційної системи,
здатної вирішувати проблему технологічного базису суспільства. У світі
науково-технічна політика вважається обов'язковим елементом державної
політики будь-якої промислово розвиненої країни. Слід зазначити, що перехід до
нової моделі інноваційної системи передбачає трансформацію всіх її
системотворчих складових. Інноваційна система, як підсистема економіки,
залежно від її характеру набуває особливі, властиві саме цій системі риси. Також
розвиток інноваційної системи органічно пов'язан з розвитком ринку інновацій.
У сучасній науково-технічній сфері набуває поширення конкурентний ринковий
154
механізм, безпосереднім відображенням якого, є сукупність ринкових відносин.
В інноваційній сфері вони складаються в поняття «ринок інновацій» та «ринок
технологічних інновацій», наукомісткої продукції [1]. Під ринком технологічних
інновацій, на наш погляд, слід розуміти сукупність ринкових відносин, що
виникають у процесі створення, освоєння, передачі та використання
наукомісткої продукції. Як і інші сектори ринкової економіки, ринок
технологічних інновацій може нормально розвиватися лише за певних умов. Для
його функціонування потрібна передусім наявність різноманітних форм
власності та створення ринкової інфраструктури. Важливим залишається
питання взаємозв’язку інновацій, технологій та їх використанням. Необхідно
критично досліджувати різноманітні роботи з соціології, історії, економіки та
антропології, щоб сформулювати новий підхід. Також важливо ввести в модель
новий елемент, демонструючи, як впливає час на технологічний вибір[1].
Разом з тим, сама по собі підприємницька активність далеко не завжди
здатна забезпечити виробництво та масове поширення інновацій у масштабах
економічної системи – необхідні механізми підтримки інноваційної діяльності,
залучення до інноваційної сфери масштабних інвестицій [2]. Значною мірою
інноваційна активність в економіці сприятиме створенню інноваційно
наповненого середовища та формуванню процесу інноватизації. Україна, маючи
значний інноваційно-технологічний потенціал, використовує його замало. На
жаль, спостерігається помітне уповільнення роботи підприємств та організацій
щодо набуття прав інтелектуальної власності та використання об'єктів права
інтелектуальної власності. Зменшилася чисельність винахідників та кількість
поданих заявок, менш активно здійснюється практичне використання винаходів,
корисних моделей та промислових зразків у різній сфері економіки.
Використання раціоналізаторських пропозицій також має тенденцію до
уповільнення.
Таким чином, інновації, будучи фактором економічного розвитку,
виступають передусім як особлива форма реалізації підприємницької активності.
Важливо розібратись яким чином максимально скористатись перевагами нових і
155
потенційно проривних технологій, водночас зводячи до мінімуму їх ризик.
1. Patrice Flichy, Understanding Technological Innovation: A Socio-technical Approach, Edward Elgar,
2007, 195;
2. Olga Savchenko, Roman Poberezhnyi /European experience and Ukrainian realities in the policy of
financial support entrepreneurial sector. – JEM, Vol 30(04)2017, pp 117-141
Бібліографія: Савченко О.І., Верютіна В.Ю. До питання розвитку механізмів активізації технологічних
інновацій / О.І. Савченко, В.Ю. Верютіна // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
2022 р. – 2022. С. 154-156
156
РОМАНЕНКОВ Ю.О., д.т.н., проф., Національний аерокосмічний
університет ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»
СИРОВА О.В., магістрант, Національний аерокосмічний університет ім.
М.Є. Жуковського «ХАІ»
ІНТЕГРАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ЗЕЛЕНОЇ ЛОГІСТИКИ ДО СИСТЕМИ

СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ
ПІДПРИЄМСТВА
Згідно зі звітом IBM Research Insights, 57% споживачів готові змінити свої
купівельні звички в електронній комерції, щоб зменшити вплив на навколишнє
середовище. Сучасний стан промислового та екологічного розвитку світової
економіки змушує менеджмент промислових підприємств, зокрема
європейських, впроваджувати в практику управління принципи екологічної
логістики [1]. До таких принципів відносять:
- раціональне використання природних ресурсів;
- повноцінне та раціональне використання ресурсів підприємств;
- максимальне використання відходів виробництва, тари та упаковки
у якості вторинної сировини, або їх екологічно безпечна утилізація;
- впровадження інновацій та технологій з метою зменшення
екологічного навантаження на довкілля;
- підвищення екологічної освіченості та відповідальності персоналу;
- економічно обґрунтоване та екологічно безпечне транспортування та
складування матеріальних ресурсів;
- мінімальне використання сировини та упаковки, що не підлягають
вторинній переробці або безпечній утилізації.
Компанії, у свою чергу, організовують та налаштовують свої бізнес-
процеси таким чином, щоб забезпечити їх ефективність [2] в нових умовах.
В цих умовах набуває важливості задача адаптації моделей, методів та
засобів оцінювання ефективності як окремих бізнес-процесів, так і системи
157
управління підприємством в цілому [3]. Наприклад, якщо аналітики компанії
використовують інфографічні моделі [4, 5], то їх корекція повинна враховувати
ряд важливих чинників, зокрема:
- принципи та вимоги зеленої логістики крім породження нових,
безпосередньо впливають на деякі діючі бізнес-процеси;
- критерії ефективності деяких бізнес-процесів потрібно адаптувати з
урахуванням «зелених» вимог;
- потоки фінансування зелених заходів щодо бізнес-процесів, зокрема
логістичних, повинні бути чітко окреслені та віднесені до відповідних статей
фінансування;
- стратегічні плани розвитку підприємства повинні бути розширені за
рахунок «зелених» завдань та заходів.
Крім того, інтеграція принципів зеленої логістики до системи
стратегічного управління бізнес-процесами підприємства повинна відбуватися з
урахуванням міжнародних правових актів, діючих норм державного
законодавства, галузевих стандартів та планів розвитку підприємства.
1. McKinnon, A. Green logistics: Improving the environmental sustainability of logistics / A. McKinnon,
S. Cullinane, A. Whiteing, M. Browne. – India : Replika Press Pvt Ltd. – 2010. – 372 p.;
3. Романенков, Ю.О. Завдання контуру стратегічного управління ефективністю бізнес-процесів в
організації / Ю. О. Романенков, Т. Г. Зєйнієв // Системні дослідження та інформаційні технології. – 2015. – № 3.
– С. 43-47;
4. Кoлoдiзєвa Т.O., Руденкo Г.Р. Метoдичне зaбезпечення oцiнки ефективнoстi лoгiстичнoї
дiяльнoстi пiдприємств: мoнoгрaфiя. Х.: Вид. ХНЕУ, 2012. 292 с.;
5. Романенков Ю.А. Средства инфографического анализа агрегированных показателей
многомерных объектов и систем / Ю. А. Романенков, В. М. Вартанян, Ю. Л. Прончаков, Т. Г. Зейниев // Системи
обробки інформації. – 2016. – № 8. – С. 157-165;
6. Романенков, Ю.А. Матричный метод оценки уровня относительной эффективности
иерархической системы бизнес-процессов в организации / Ю.А. Романенков, Т. Г. Зейниев // Автоматизация
технологических и бизнес-процессов. – Одесса: ОНАПТ, 2014. – № 4(20). – С. 121 – 129.
Бібліографія: Романенков Ю.О., Сирова О.В. Інтеграція принципів зеленої логістики до системи
стратегічного управління бізнес-процесами підприємства / Ю.О. Романенков, О.В. Сирова // Результати
158
PEREDRII A.E.YU., assistant, National Technical University «KhPI»
ANALYSIS OF THE STATE AND DIRECTIONS OF IMPROVEMENT

OF INVESTMENT ACTIVITY OF UKRAINIAN ENTERPRISES
For the effective functioning of enterprises and the economy of Ukraine in

general, it is important to increase the investment activity of investors in the country,
as it is the increase of investment resources that helps enterprises and the economy to
develop and prosper. Investments form one of the components that determine the
specific position of the country in the world market. The investment situation in
Ukraine is unstable and is characterized by the lack of sufficient investment, which is
caused by the unfavorable investment climate in the country, so the study of the state
and prospects of investment activity of enterprises in Ukraine remains an urgent
problem.
One of the main factors in the implementation of a successful investment policy
of the enterprise is the presence of a favorable investment climate in the state, which is
determined by a number of macroeconomic factors of influence. Foreign direct
investment has a greater impact on the economy of developing countries than
developed countries, but this impact is highly dependent on the initial conditions: the
quality of human capital, institutional support, macroeconomic situation in the country.
The current sectoral structure of foreign direct investment in the Ukrainian economy
contradicts the priorities of the state development and does not have an effective impact
on economic growth and the formation of an innovative model of development of
Ukrainian enterprises in conditions of economic instability. In order to further improve
the investment climate of Ukraine, it is important to improve the legal and
organizational framework to increase the efficiency of mechanisms for ensuring a
favorable investment climate and to form the basis for preserving and increasing the
competitiveness of enterprises in Ukraine in conditions of economic instability. For the
satisfactory state of investment activity of Ukrainian enterprises in the conditions of
economic instability it is necessary to carry out a number of innovative measures that
159
will comprehensively affect the investment climate of enterprises: improvement of
investment infrastructure; improvement of demographic indicators; control over the
level of risks (criminogenic, political, inflationary and other); adaptation of the legal
and regulatory framework of Ukraine in accordance with the requirements of the
European Union, aimed at efficient and stable functioning of the economy; increasing
the level of GDP of Ukraine; settling the problem of public debt; reducing corruption
in government; ensuring the development of the financial sector.
The European Union is a strategic partner and the largest foreign investor of
Ukraine. The European integration course is an objective necessity for Ukraine, which
needs Western technologies and investments, modernization of the country,
compliance with basic democratic standards necessary for a positive image of the
country in the international community.
The main expectation from the EU-Ukraine investment cooperation is the
formation of favorable conditions for the development of business climate in Ukraine,
which remains one of the most pressing issues today.
The strategic task of bilateral investment cooperation should be not so much to
increase the volume of investment, but to ensure the expanded reproduction of capital
with the priority of innovative and social growth.
References:
1. Суханова А.В., Котик Б.Ю. Сучасний стан та перспективи розвитку інвестиційної діяльності
підприємств в Україні. URL: https://economyandsociety.in.ua/journals/19_ukr/100.pdf;
2. Харчук С.А. Стан інвестиціної діяльності підприємств Укріїни в умовах економічної
нестабільності. URL: http://www.economy.in.ua/?op=1&z=4489&i=11;
3. Причепа І.В., Причепа О.А., Ратушняк О.Г. Інвестиційна політика Європейського союзу в
межах зовнішньоекономічних зв’язків з Україною. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/5_2020/60.pdf
Бібліографія: Peredrii A.E.YU. Analysis of the state and directions of improvement of investment activity of
ukrainian enterprises / A.E.YU. Peredrii // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
2022 р. – 2022. С. 159-160
160
ЩУРОВ І.В., к.т.н., докторант, Національний університет «Полтавська
політехніка ім. Юрія Кондратюка»
ТЕХНОЛОГІЧНІ ХАБИ ТА ЇХ РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Одним з ключових питань подальшого розвитку енергетичної сфери

України є створення технологічних хабів як інноваційних механізмів
забезпечення енергетичної безпеки національної економіки. З цих позицій
технологічний хаб має розглядатися як інноваційна екосистема, на платформі
якої мають об’єднуватися основні учасники зі спільними науковими, кадровими,
інноваційно-інвестиційними, фінансовими та іншими інтересами і завданнями
щодо розвитку енергетичного сектора економіки. Основними цілями створення
технологічних енергетичних хабів (ТЕХ) є: (1) поєднання ринкових запитів на
енергію як ключовий ресурс суспільного розвитку та можливостей їх
забезпечення; (2) урахування викликів, що пов’язані із кліматичними змінами;
(3) забезпечення доступу до нових енергетичних ресурсів; (4) досягнення
синергетичного ефекту і прискорення розроблення та виведення на ринок нових
технологій.
Вивчення міжнародного досвіду показує, що технологічні хаби
концентрують свою діяльність на розв’язанні найскладніших завдань,
пов’язаних із кризовими явищами та енергетичними викликами. Організаційно
вони являють собою інтегровані багатодисциплінарні науково-дослідницькі
структури, які створюються з метою вирішення критичних енергетичних
проблем. Технологічні енергетичні хаби (ТЕХ), як правило, пов’язані з
перспективними напрямами розвитку енергетичної сфери на основі поєднання
фундаментальних та прикладних досліджень, а також забезпечують активізацію
наукових досліджень на початковій стадії для впровадження інновацій у
прототипи досліджень та їх подальшу комерціалізацію.
Організаційно до основних стейкхолдерів ТЕХ, як інноваційної
161
екосистеми нафтогазової галузі, можуть входити: українськи та міжнародні
наукові установи і університети, підприємства енергетичного сектора, сервісні
компанії, інвестиційні та грантові фонди, стартапи, органі місцевого
самоврядування та регіональні органи управління, державні інституції тощо.
Основними завданнями ТЕХ є розроблення нових технологічних проектів за
такими напрямами: (1) широке залучення інноваційних технологій у виробничу
діяльність нафтогазової галузі; (2) забезпечення максимального залучення
наявного енергетичного потенціалу країни із використанням вуглеводнів; (3)
мінімізація впливу енергетичної галузі на стан навколишнього природного
середовища; (4) створення інноваційної логістичної інфраструктури з
урахуванням геополітичних змін та глобальних інтеграційних процесів в
енергетичних системах.
Поглиблення світової енергетичної кризи, що супроводжується
кардинальною зміною геополітичної ситуації на світових енергетичних ринках,
вимагає розроблення нової логістичної схеми подальшого розвитку енергетичної
інфраструктури в Україні. У класичному розумінні логістична інфраструктура є
складною інтегрованою системою виробничих і невиробничих галузей та сфер
діяльності в енергетичному секторі, що забезпечує виробництво, постачання,
транспортування, зберігання, передачу та споживання енергетичних ресурсів.
Водночас, логістична інфраструктура має базуватися на ринкових принципах
функціонування [1].
Енергетична безпека та енергетична логістична інфраструктура є міцно
взаємопов’язаними категоріями, прояв яких охоплює політичну, економічну,
соціальну, екологічну та інші сфери. Відповідно до нових трендів розвитку
світової логістики в енергетичній сфері діяльність ТЕХ має ураховувати
завдання забезпечення енергетичної безпеки України та країн світу.
Формування сучасної логістичної енергетичної інфраструктури України у
нових умовах, що пов’язані з набуттям Україною статусу кандидата у члени ЄС
та зміною основних енергетичних потоків, вимагає перегляду ключових
факторів її перспективного розвитку. До таких факторів слід віднести: суспільні
162
потреби та ринковий попит (обсяги, масштаби, напрями основних потоків на
коротко-, середньо- та довгострокову перспективу); якість надання послуг;
надійність функціонування та економічна ефективність; наявний економічний та
енергетичний потенціал; умови та можливості розвитку; особливості
територіальної організації господарства.
За таких умов подальший розвиток логістичної енергетичної
інфраструктури можна розглядати як каталізатор інноваційно-інвестиційної
активності не лише енергетичного сектору, а й всього господарського комплексу
України, що має бути міцно інтегрованим у Європейську енергетичну систему.
Основними напрямами організації логістичної енергетичної інфраструктури та її
розвитку є такі: (1) інноваційно-інвестиційний, (2) інформаційно-технологічний,
(3) фінансово-економічний, (4) управлінський, (5) нормативно-правовий, (6)
комунікаційно-інформаційний (зокрема між зацікавленими стейкхолдерами
щодо створення логістичних об’єктів в енергетичній сфері).
Одним з важливих напрямів сучасного розвитку енергетичної логістичної
інфраструктури України є її інтелектуалізація. Сутність інтелектуалізації
енергетичної логістичної інфраструктури України полягає у тому, що
підприємства і організації на всіх рівнях (від продукції, компонентів і систем до
хмарних цифрових послуг і сервісів, від інтелектуального управління мережами і
електрифікації до розумних рішень для зберігання електроенергії тощо) змінюють
свою стратегію розвитку та сприяють сталому енергетичному розвитку України
[2].
Широкого впровадження у діяльності ТЕХ та його організаційних
складових набувають нові інструменти інноваційного менеджменту. Зокрема
Інтернет речей (IoT) та цифровізація забезпечують основу формування мережі
взаємопов’язаних об’єктів і систем, створюють дані для оцінювання
адекватності конкурентної стратегії розвитку підприємств, формування нових
конкурентних переваг як результату підвищення продуктивності та ефективності
діяльності підприємств, а також забезпечують краще розуміння потреб клієнтів.
Отже, під час розроблення та функціонування логістичної енергетичної системи
163
із використанням нових інформаційних технології можна краще вимірювати
основні її параметри та керувати її діяльністю. У кінцевому випадку це дає змогу
змінювати бізнес-моделі та спосіб ведення бізнесу. Важливим у розвитку
інноваційних логістичних систем є їх кліентоорієнтованість та впровадження
моделі B2B, яка надає можливість ураховувати досвід споживачів. Такі
інструменти у поєднанні з цифровізацією створюють додаткові умови для
підвищення гнучкості підприємств та їх швидкої адаптації до нових виклики,
ризиків та загроз. Проте, не зважаючи на практичне значення нових
інформаційних технологій лише обмежена частина компаній енергетичного
сектора використовує їх в основній діяльності [2].
Таким чином, технологічні хаби відіграють важливу роль у забезпеченні
енергетичної безпеки національної економіки шляхом концентрації наукових
досліджень на ключових проблемах сталого енергетичного розвитку та,
водночас, є механізмами забезпечення інноваційно-інвестиційної активності
його підприємств.
1. Палійчук Є.С., Булеца О.В. Стан розвитку логістичної інфраструктури в Україні. Ефективна
економіка. № 9, 2017;
2. Siemens Xcelerator–accelerate digital transformation. URL:
https://new.siemens.com/ua/uk/kompaniya/pro-kompaniyu/napryamky-diyalnosti/intelektualna-infrastruktura.html
Бібліографія: Щуров І.В. Технологічні хаби та їх роль у забезпеченні енергетичної безпеки національної
економіки / І.В. Щуров // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
2022 р. – 2022. С. 161-164
164
СЕКЦІЯ 5 – СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА КОМУНІКАЦІЇ
НА РІВНІ ДЕРЖАВИ І ПІДПРИЄМСТВА
ЮР’ЄВА І.A., к.е.н, доцент, НТУ «ХПІ»
ТЕХНОЛОГІЇ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ
Розглянемо окремі види технологій, які найчастіше використовуються у

соціальній сфері. Соціальна діагностика – точне з’ясування причинно –
наслідкових зв’язків, які виникли під впливом певних умов та в процесі
існування клієнтів соціального обслуговування. Соціальна діагностика
передбачає збір інформації про клієнтів і умови їх життєдіяльності, а також
аналіз цієї інформації з метою розробки соціальної допомоги. Реальна оцінка та
діагноз є основою для прийняття конкретних рішень. Практична соціальна
діагностика використовується в найрізноманітніших сферах життя людини.
Незадоволені потреби породжують в подальшому соціальні проблеми.
Основні правила діагностування соціальних проблем полягають у їх
аналізі. Технологія соціальної діагностики складається з наступних етапів:
знайомство з клієнтом, визначення мети, визначення складу ситуацій, що
підлягають діагностиці, також параметрів ситуації, підбір основних показників
чи критеріїв; надалі вимірювання та аналіз показників; формулювання і
оформлення висновків.
Виходячи із вищезазначеного, типовими завданнями соціальної діагностики
є:
- виявлення специфічних суспільно значимих якостей. Особливостей
розвитку і поведінки клієнта;
- визначення ступеня розвитку різноманітних властивостей, їх
кількісний і якісний показник;
- проведення детального описування особливостей клієнта;
- ранжування специфічних властивостей клієнта.
165
Наступним видом технології є соціальна адаптація. Вона являє собою
процес активного пристосування людини до нових для неї соціальних умов
життєдіяльності, протягом якого вона набуває рівноваги і стійкості до впливу
змінних умов соціального середовища. Повна соціальна адаптація людини
передбачає сукупність наступних типів адоптацій:
- організаційна – сприяння створенню для людини сприятливих умов
для життя і діяльності, передбачає використання методів організації практичної
діяльності і поведінки індивіда;
- економічна – процес засвоєння нових соціально – економічних норм
і принципів економічних відносин між індивідами, групами.
Найефективнішим є метод організації пізнавальної діяльності та
формування свідомості особистості, а також формування перспективи;
- педагогічна – пристосування до системи освіти. Навчання і
виховання, які формують систему ціннісних орієнтирів індивіда.
Найефективніші методи даного виду адаптації – переконання та прикладу;
- психологічна – процес пристосування органів чуття до особливостей
діючих на них стимулів з метою покращання сприйняття і запобігання
рецепторів від надмірного навантаження. Основні методи – стимулювання
діяльності і поведінки індивіда;
- професійна – пристосування індивіда до нового виду професійної
діяльності, нового соціального уточнення, умов праці, особливостей конкретної
спеціальності. Найпоширенішими методами є методи формування свідомості,
перспективи, організації практичної діяльності і поведінки особистості.
До технологій соціальної сфери відноситься і соціальна профілактика, як
науково обґрунтовані своєчасно виконувані дії.
References:
1. Матюха М.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб.[для дистанц.
навч.] / М.М. Матюха − К.:Універ-т„Україна”, 2017. – 306 с.
Бібліографія: Юр’єва І.A. Технології у соціальній сфері / І.A. Юр’єва // Результати наукових
2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ», 2022. Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-
166
СЕКЦІЯ 6 – АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ: ГЛОБАЛЬНІ ТА
НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ І УПРАВЛІННЯ
PEREDRII A.E.YU., assistant, NTU «KhPI»
IMPROVEMENT OF THE SYSTEM OF ECONOMIC SECURITY OF

UKRAINIAN ENTERPRISES UNDER MODERN CONDITIONS
Under the current economic conditions, industrial enterprises of Ukraine have

found themselves in conditions where it is necessary to independently ensure
production activities, sustainable development and adequately respond to external
influences that interfere with the realization of economic interests and use competitive
advantages for equal competition. Under such circumstances, an important condition
for improving the efficiency and sustainable development of business entities in a
market environment is the formation of a system of economic security management of
industrial enterprises. Today, in the national sense, there is no clear mechanism for
managing the economic security of both industrial enterprises and commercial
organizations. There are a large number of various programs and concepts that have
been developed and implemented at large industrial enterprises, but all of them are
internal in nature and are not systematic in use. In addition, the need to develop an
effective system of economic security management of industrial enterprises is
emphasized by the fact that a significant number of industrial enterprises are in crisis
or close to it, brought to bankruptcy and liquidation.
Therefore, the problem of forming a system of management of economic
security of the enterprise is relevant and requires appropriate research.
Financial and economic security of an enterprise is a complex system that
contains various components aimed at the efficient use of material, labor, information
and financial resources. Therefore, assessing the level of financial and economic
security and the use of new methods and algorithms for the formation of financial and
167
economic security of enterprises require further research and attract the attention of
many scientists. Indicators and their limit values are important for financial and
economic security. Failure to comply with these indicators can interfere with the
normal operation of the enterprise and lead to the formation of negative trends.
Business entities are constantly exposed to various influences, risks and threats that
negatively affect the level of their financial and economic security. Therefore studies
related to the definition of the systemic essence of financial and economic security and
the management of its provision remain relevant.
The ways to improve the management of financial and economic security of
enterprises at the internal level include: improving the regulatory and legal protection
of all areas of activity; ensuring the reliability of personnel; protection of information
used by the enterprise; effective monitoring of finances and risks of financial activity;
increasing financial stability and independence through ensuring the efficiency of the
main activity, competitiveness of products and/or services; correct choice of market
behavior strategies.
The main criteria for assessing the effectiveness and reliability of the formed
system are: sustainable development, preservation and increase of material values of
the enterprise, high level of competitiveness of products; use of innovative
technologies in production activities; inviolability of commercial information and all
resources; timely prevention of crisis situations and neutralization of negative factors
affecting the activities of the enterprise.
Improving the economic security management system of an enterprise is a
complex and multidimensional process on which its sustainable development and
protection against threats and dangers depend.
References:
1. Перерва П.Г. Кобєлєва Т.О. Теоретичні засади комплаєнс-моніторингу в системі економічної
безпеки промислвого підприємства // Вісник НТУ "ХПІ". Економічні науки: зб. наук. пр. Харків : НТУ "ХПІ",
2019. № 1. С. 65-72;
Харків: Планета-Принт, 2020. 354с. URL: http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/54748;
3. Довгаль А., Пархоменко Н. Фомування системи фінансово-економічної безпеки на
підприємстві. URL: https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/36726/2/GEJ_2021v72n5_Dovgal_A-
Formation_of_the_financial_78-84.pdf
168
Бібліографія: Peredrii A.E.YU. Improvement of the system of economic security of ukrainian enterprises under
modern conditions / A.E.YU. Peredrii // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
2022 р. – 2022. С. 167-169
169
ПОГОРЄЛОВА Т.О., доц., НТУ «ХПІ»
ФІНАНСОВО - ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА

ЯК ОСНОВА ЙОГО РЕЗУЛЬТАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У сучасних умовах нестабільного економічного середовища все більш

актуалізуються питання пошуку ефективних способів забезпечення стабільної,
результативної та прибуткової діяльності господарюючих суб’єктів. Раціональне
та ефективне використання матеріальних, виробничих, трудових та інших
ресурсів, пошук нових можливостей, своєчасні управлінські рішення визначають
перевагу підприємства над конкурентами та стрімкий економічний розвиток.
Саме потенціал як інтегрована сукупність можливостей, здібностей, ресурсів та
засобів набуває вагомого значення у процесах підвищення результативності
функціонування вітчизняних підприємств [1].
У сучасних економічних та фінансових словниках донині немає
однозначного трактування поняття «потенціал». В «Економічній енциклопедії»
вказується, що потенціал – це наявні в економічного суб’єкта ресурси, їх
оптимальна структура та вміння раціонально використати їх для досягнення
поставленої мети [2].
Економічний потенціал підприємства включає такі структурні складові:
інвестиційний, фінансовий, виробничий, інноваційний, трудовий та ринковий
потенціали.
Розглядаючи окремо, зазначені складові потенціалу підприємства, слід
зазначити, що під фінансовим потенціалом розуміють здатність наявних ресурсів
приносити доходи підприємству в певний момент часу, а під інвестиційним
потенціалом розуміється максимально можливий обсяг зовнішніх і внутрішніх
інвестиційних ресурсів, акумульованих на підприємстві, який створюється з
метою накопичення і дозволяє досягти очікуваного результату при наявних
можливостях [3].
Базуючись на результатах аналізу літературних джерел, слід підкреслити,
170
що фінансовий і інвестиційний потенціал слід розглядати як єдину дефініцію, що
обумовлено сукупністю загальних характеристик (джерела формування,
динамізм, суб’єкти, об’єкти, структура і т. д.). Отже, під фінансово –
інвестиційним потенціалом слід розуміти здатність підприємства не тільки
мобілізовувати сукупність власних фінансових та інвестиційних ресурсів, а й
максимально ефективно їх використовувати з метою отримання економічної
вигоди, для забезпечення стійкої господарської діяльності.
Інвестиційний потенціал, будучи однією із сторін потенціалу
підприємства, являє собою характеристику сукупності його ресурсів,
властивостей і особливостей з точки зору забезпечення зростання прибутковості
капіталу та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковій
перспективі. Ознаки високої конкурентоспроможності підприємства - це
наявність власних можливостей для фінансування нововведень і виробництва,
стабільність і стійкість до змін на ринку, висока привабливість для інвесторів і
кредиторів, наявність додаткових можливостей для вирішення соціальних
проблем.
Оцінка фінансово-інвестиційного потенціалу підприємства повинна
містити у собі процес оцінки таких показників фінансово-інвестиційного
потенціалу, як: ліквідність, платоспроможність, фінансова стійкість, ділова
активність, рентабельність, ефективність використання активів, ефективність
системи управління фінансовими ресурсами, рентабельність інвестицій,
можливість мобілізації ресурсів.
1. Квасницька Р. Структуризація потенціалу підприємства / Р. Квасницька, М. Тарасюк // Вісник
Київського національного торговельно-економічного університету. - 2017. - № 1. - С. 73–82;
2. Економічна енциклопедія : у трьох т. Т. 3 / редкол. : С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. К. :
Академія, - 2002. - 952 с.;
3. Гринько Т.В., Смирнов С.О. Методичні підходи до оцінки фінансово-інвестиційного потенціалу
промислового підприємства // Ефективна економіка, - 2014. - № 12.
Бібліографія: Погорєлова Т.О. Фінансово - інвестиційний потенціал підприємства як основа його

результативної діяльності / A.E.YU. Peredrii // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
2022 р. – 2022. С. 170-171
171
SHYRIAIEVA N., PhD, associate professor, Department of Management,
NTU «KhPI»
CHAIKOVA O., PhD, associate professor, Department of Management,
NTU «KhPI»
SITAK I., PhD, associate professor, Department of Management, NTU «KhPI»
RESTORATION OF UKRAINE: THE CURRENT STATE AND

OPTIONS FOR TECHNICAL UNIVERSITIES
The full-scale military invasion of the Russian Federation on the territory of

Ukraine has created a real disaster. The current economic and socio-political situation
in Ukraine is unprecedented in the recent history, marked by significant losses in all
sectors of the economy and will be accompanied by no less serious consequences.
Ukraine has the potential to transform into a new, technological and green
economy [1]. It is critical to the country’s recovery from the russian aggression, and
people recovery from the trauma of the war. Ukraine's movement towards full-fledged
economic integration with the EU [2] creates the need to determine the trends of post-
war development in order to obtain a synergistic effect in view of the large-scale
economic, financial, and human losses of the country.
As the world becomes more interconnected and interdependent than ever
imagined, technology has generated enormous amounts of wealth, higher incomes,
rapid urbanisation and reduced poverty. But it has also sharpened and intensified social
inequalities and created political disruptions that threaten to tear societies apart.
Technological acceleration and economic globalisation have done little to
address global issues such as climate change and to impact the greater common good
as represented by the United Nations’ Sustainable Development Goals [3].
The movement towards effective integration into the global economic
environment for Ukraine should be accompanied by creation a new successful state
with a growing economy, sustainable energy and inclusive infrastructure [1, 4, 5].
A recovery plan for Ukraine must include:
172
− focus on the European integration, fit the United Nations’ Sustainable
Development Goals;
− create friendly business environment, financial infrastructure and effective
supervision for reconstruction finance;
− the need for production in technological industries and its integration into EU
value chains, export of more technologically advanced products with greater added
value, such as electronics, vehicles and machinery;
− create workplaces and incentives for refugees to come back for the
reconstruction of the country;
− liberalizing energy market, investments in renewable energy sources and
hydrogen, which will allow Ukraine to turn into a green energy centre;
− reforms on institutional strengthening of Ukrainian society, including
continuing the liberalization of the land market.
The cornerstone of Ukraine’s success in the long run lies in attracting foreign
capital and modern technology to radically modernise the country. Poland (ranking 5th
in the world in terms of greenfield FDI) offers a playbook for Ukraine. Access to the
EU market and institutional alignment with the EU made Poland a desirable destination
for FDI. Although Ukraine and Poland started with similar initial levels of development
in 1990, Poland’s GDP (PPP) per capita was three times larger than Ukraine’s in 2021
[6].
As a result of hostilities, the number of damaged and destroyed infrastructure
objects continues to grow. As of September 2022, the amount of damage to education
infrastructure is $8.2 billion. In a figure 1 the percentage of damaged or destroyed
buildings by regions are presented. We can conclude that the most affected educational
institutions by 2022 were in Kharkiv, Donetsk, Zaporizhzhia and Kyiv regions. In
addition, higher education institutions were relatively more affected - obviously,
because they were in the cities that were and still mostly directed by the enemy [7].
In our opinion, the role of technical universities in sustainable post-war
development of Ukraine will include the following aspects:
− quality education;
173
− industry, innovation and infrastructure;
− sustainable cities and communities;
− climate action;
− partnership for the goals.
Fig. 1 – Number of damaged/destroyed higher education institutions, January 2023
The massive refugee flow of students, researchers, and other high human capital
workers from Ukraine to the EU, and the need for the reconstruction and restoration
plan create unique opportunities for Ukraine to forge long-lasting relationships in
research and development. European educational programmes, such as Erasmus +,
European Research Council and many others, have already expanded participation of
Ukraine and offered funding opportunities for Ukrainians to study abroad and return
home thereafter. There are many more programmes still to come. Relations with
foreign universities developed during the war will likely remain in place. These should
be used for (1) to increase professional level of academicians in Ukraine, (2) global
education for Ukrainian students, and (3) "inflow of knowledge" - the use of experience
gained abroad for the implementation of projects in Ukraine, even in the remote format
of cooperation. The Ukrainian higher education can be further consolidated to
concentrate resources on leading institutions that can deliver higher research
174
productivity and better services to students [6].
Human capital was always a core of the future well-being of any country and
Ukraine will need it extremely to restore destroyed facilities keeping in mind and
following the goals of sustainability. Strengthening the digital competences of the
Ukrainian High Educational Institutions (HEIs) is the essential investment in
sustainability of the project results as the infrastructure of the universities is partially
or fully destroyed due to the war activities. Digital learning is already the central
element of teaching and learning and it will remain such during the first years of the
post-war period.
References:
1. Ukraine's reconstruction must be green, inclusive and technology-driven / URL:
https://www.weforum.org/agenda/2022/12/ukraines-reconstruction-must-be-green-inclusive-and-technology-driven/;
2. EU membership application / URL:
https://www.consilium.europa.eu/en/policies/enlargement/ukraine/;
3. What are the Sustainable Development Goals? / URL: https://www.undp.org/sustainable-development-
goals;
4. Boyarchuk D., Hartwell C.A. Ukrainian post-war recovery plan needs specifics now / Chicago Tribune
/ URL: https://www.chicagotribune.com/opinion/commentary/ct-opinion-russia-ukraine-war-recovery-plan-20220727-
w37kkfpgzbcypb2n32zpmtm3ra-story.html;
5. Cook C. Rebuilding Ukraine after the War. https://www.csis.org/analysis/rebuilding-ukraine-after-war
6. A Blueprint for the Reconstruction of Ukraine. / URL: https://cepr.org/publications/books-and-
reports/blueprint-reconstruction-ukraine;
7. Освіта під загрозою / URL: https://saveschools.in.ua/;
8. Andriy Tymchuk, Andriy Panasiuk. Operational assessment of losses of assets of the education sector
of Ukraine in connection with the war. / URL: https://voxukraine.org/operatyvna-otsinka-vtrat-aktyviv-sektoru-osvity-
ukrayiny-u-zv-yazku-z-vijnoyu-stanom-na-lypen-2022/;
Бібліографія: Shyriaieva N., Chaikova O., Sitak I. Restoration of Ukraine: the current state and options for
technical universities / N. Shyriaieva, O. Chaikova, I. Sitak // Результати наукових конференцій Навчально-
175
ЗЕВЕНКО Д.В., магістрант, Національний Університет «Запорізька
Політехніка»
ГУДЗЬ П.В., Національний Університет «Запорізька Політехніка»
ТЕХНОЛОГІЇ ЗАЛУЧЕННЯ МОЛОДІ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В ОРГАНАХ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
Участь молоді в управлінській діяльності вирішуватиме багато проблем

державних організацій. Свіжий погляд на професійну діяльність,
«омолодження» колективу, впровадження новітніх підходів, висока мотивація до
змін – це далеко не всі можливості, які відкриваються завдяки залученню молоді
до управлінської діяльності в органах публічного управління.
Чим ефективніша в країні держслужба, тим вище показники соціально-
економічного зростання ⅰ міжнародна репутація країні. При цьому головний
фактор ефективності – кадровий склад, який характеризується такими ознаками,
як рівень професійної компетентності, інтелектуальний ⅰ творчий потенціал,
загальний рівень ерудиціі та освіченості, мотивація до праці, морально-етичні
якості. Отже, успішна молодіжна політика здатна забезпечити
конкурентоспроможність нашої держави та розвиток ОТГ на десять років вперед.
Мета дослідження - дослідити технології залучення молоді до
управлінської діяльності в органах публічного управління.
Методами дослідження є: пошуковий по наявній літературі та аналіз
знайденого матеріалу, порівняння, класифікація, проектування, теоретичне
моделювання, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, систематизація,
абстрагування та конкретизація, уявний експеримент, спостереження, бесіда,
інтерв’ю, анкетування, тестування, аналіз документації та результатів діяльності
дослідників з проблеми проведеного дослідження та експертна оцінка і
практичний експеримент.
Важливі умови для того, щоб наступне покоління змогло усвідомити
цінність громадянського суспільства, усвідомити необхідність його впливу та
176
розвитку, формуються так само, здійснення заходів, необхідних для
впровадження демократичного ладу, реалізація рівнів, яких вимагає
громадянська культура, формування навичок та демонстрування суб’єктності у
демократизації системи відносин між державою та громадянами. Політичні та
соціальні цінності досить близькі молоді України, зокрема про це свідчать
результати досліджень.
Проблема розвитку публічних aдмініcтрaцій в Україні є недостатньо
дослідженою. Проте, вoднoчac окремі питання є дocтaтньo виcвітлeними, цe
cтocуєтьcя рeaлізaції влaди, рoзвитку місцевого самоврядування, взаємодії
cуб’єктa і oб’єктa упрaвління, підвищeння якocті пocлуг тощо. Але практика
вимагaє рoзрoбки нoвих підхoдів. Публічнe адміністрування – це цілecпрямoвaнa
взaємoдія публічних aдмініcтрaцій з юридичними тa фізичними особами з
привoду зaбeзпeчeння рeaлізaції зaкoнів тa підзaкoнних aктів і виконання
частини ocнoвних функцій. Подальший розвиток державного управління
спрямований на безпосереднє формування системи цінностей, системи політики
та інституцій. В Україні склалася певна система управління адміністративними
послугами державних органів. Однак, щоб покращити цю систему, необхідно
розробити набір стандартів, план підтримки системи оцінювання, прозорий і
гнучкий механізм перегляду загального впливу методів, форм, інструментів та
системи управління в цілому.
Хотілось би виокремити цитування одного з наших респондентів: «Ти сам
собі країна - зроби порядок в своїй голові!». Отже, за результатами анкетування
можна зробити такі висновки: молодь є та буде рушійною силою у розвитку
громад, тому не варто нехтувати її думкою. Частина молоді є досить активною,
часто бере участь в різноманітних заходах, або сама є організаторами таких
заходів для молоді. Водночас, досить багато молодих людей не дуже зацікавлені
тими процесами, що відбуваються в їх громадах, та державі загалом. Значною
мірою це пов’язано з тим, що молодь не знає, яким чином може впливати на
прийняття управлінських рішень та вважає, що її думкою ніхто не цікавиться.
Лише за умови активного молодіжного сприяння, участі молоді в
177
реформуванні системи управління та розвитку громад можливі демократичні
зміни в нашій країні. Для швидких та якісних реформ в Україні пріоритетною
складовою є залучення свідомої, професійно підготовленої та активної молоді.
Бібліографія: Зевенко Д.В., Гудзь П.В. Технології залучення молоді до управлінської діяльності в
органах публічного управління / Д.В. Зевенко, П.В.Гудзь // Результати наукових конференцій Навчально-
178
ХОДИРЄВА О.О., асистент, каф. економіки бізнесу і міжнародних
РИНОК ПРАЦІ УКРАЇНИ В ВІЙСЬКОВИЙ ЧАС: ГОЛОВНІ

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ВІДНОВЛЕННЯ
Повномасштабна війна призвела до гуманітарної кризи та активного

переміщення населення, у тому числі за кордон, що визначатиме демографічний
розвиток і ситуацію на ринку праці впродовж багатьох років. Падіння економіки
зумовило зростання безробіття, рівень якого у 2 кварталі 2022 року становив
близько 35%. Стрімкий ріст безробіття відбувся через глибокий спад
економічної активності та втрату робочих місць мігрантами з прифронтових
територій, які потребують працевлаштування. За прогнозами НБУ надалі
безробіття поступово знижуватиметься, проте залишатиметься вищим за свій
природній рівень через довгострокові наслідки війни. Високий рівень безробіття
та зниження економічної активності призвело до істотного зниження доходів
населення. За прогнозами НБУ навіть у 2024 році зарплати з урахуванням
інфляції не досягнуть довоєнного рівня. Суттєве зниження економічної
активності призвело також до різкого зниження доходів населення. Надалі з
відновленням економіки та пожвавленням попиту на робочу силу номінальні
зарплати швидко зростатимуть і перевищать довоєнний рівень вже у 2023 році.
Утім, з урахуванням інфляційних процесів реальні зарплати наприкінці 2024
року все ще будуть нижчими за довоєнний рівень[1].
Кількість вакансій на ринку праці значно скоротилась практично в усіх
сферах, включаючи ІТ-сферу. Значних змін зазнала і пріоритетність вакансій.
Найбільше пропозицій щодо роботи пропонується серед торгівлі. В десятку
сфер із найбільшою кількістю вакансій також ввійшли: видобувна сфера,
сільське господарство, сфера фінансів, медицина, фармацевтика, аптеки,
продукти харчування, значно зменшилися пропозиції керівних посад та топ
менеджерів, натомість набирають свою актуальність робітничі професії. Це
179
вказує на початок так званої «Епохи роботодавця» [2].
Кількість внутрішніх переселенців на кінець серпня 2022 року досягла 6,9
млн. осіб, яких переважно прийняли до себе західні області України. Туди ж
відбулася релокація підприємств для ведення бізнесу в безпечних умовах. Таким
чином відбувалися зміни регіональних тенденцій ринку праці. Наприклад, в
п'ятірку областей з найбільшою кількістю вакансій вперше потрапили Івано-
Франківська та Полтавська області, а Харківська область з трійки лідерів по
Україні опустилась на вісімнадцяте місце та відзначилась найнижчим в країні
рівнем пропонуємої у вакансіях заробітної плати [3]. Крім того зсуви на
регіональних ринках праці, зумовлені внутрішніми мігрантами, через специфіку
значно більшого відсотку зайнятості у промисловості у східних областях
України у порівнянні із західними та центральними областями. Це підсилює вже
наявні диспропорції між попитом та пропозицією робочої сили, навіть з
урахуванням релокації частини підприємств.
За даними міністерства економіки серед українців, які виїхали за межі
країни від війни близько 3 млн. осіб працездатного віку [4]. Частина з цих людей
вже не планує повертатися. Схожа ситуація і в бізнесі, який зумів релокуватися
за кордон. Це призвело до значної надходжень до державного бюджету, втрати
робочих місць та, найголовніше, до втрати висококваліфікованих фахівців.
Безперечно людський капітал є одним із ключових факторів післявоєнного
відновлення держави. Саме тому програми відновлення та подальшого розвитку
ринку праці повинні плануватися завчасно та на перспективу і розвиватися в
декількох напрямках. На нашу думку вони мають включати до себе:
1. Програми спрямовані на забезпечення зайнятості і стабільного доходу,
для тих громадян, які втратили робочі місця через війну.
2. Програми реконструкції економіки та забезпечення умов розвитку
регіонів, найбільш постраждалих від бойових дій.
3. Програми спрямовані на мотивування до повернення працездатних
громадян з закордону .
4. Програми перекваліфікації та підвищення кваліфікації існуючих
180
працівників та програми підтримки зайнятості молоді.
5. Програми сприяння розвитку малого та середнього бізнесу.
6. Програми залучення іноземних інвестицій для підтримки бізнесу,
грантові програми для інноваційного бізнесу.
Як висновок можна сказати, що в умовах військового часу ми
спостерігаємо різкі зсуви українського ринку праці. Оскільки людський
потенціал є запорукою для успішного існування та відновлення держави,
необхідно докласти максимальних зусиль для його збереження. Таким чином,
хоча є неможливим спрогнозувати тривалість військових дій та масштаб
руйнувань, необхідно вже зараз розробляти програми відбудови української
економіки у післявоєнний період, тим самим створити передумови для
повернення громадян, що виїхали за кордон.
1. Національний банк України. У 2023 році інфляція почне знижуватися, а економіка повернеться
до зростання – Інфляційний звіт. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/u-2023-rotsi-
inflyatsiya-pochne-znijuvatisya-a-ekonomika-povernetsya-do-zrostannya--inflyatsiyniy-zvit (дата звернення:
08.12.2022).
2. Любомудрова Н., Гойчук В. Зміни на ринку праці в умовах воєнного стану та перспективи
післявоєнного відновлення. Економіка та суспільство. 2022. № 40.
4. Ринок праці України після півроку війни - European Business Association. European Business
Association. URL: https://eba.com.ua/rynok-pratsi-ukrayiny-pislya-pivroku-vijny/ (дата звернення: 08.12.2022).
5. Понад 6,4 млн працездатних українців перебувають за кордоном – Мінекономіки - ПолiтДумка.
ПолiтДумка. URL: https://politdumka.kiev.ua/economics/ponad-64-mln-pracezdatnih-ukrayinciv-perebuvayut-za-
kordonom-minekonomiki/ (дата звернення: 08.12.2022).
Бібліографія: Ходирєва О.О. Ринок праці України в військовий час: головні проблеми та напрямки
відновлення / О.О. Ходирєва // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
2022 р. – 2022. С. 179-181
181
СЕКЦІЯ 7 – АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ УПРАВЛІННЯ
ПІДПРИЄМСТВАМИ СФЕРИ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНО-
РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА
ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ
СТЕПАНОВА С.А., студентка, Державний біотехнологічний університет

ТКАЧОВА С.С., к.е.н., доц., каф. менеджменту, бізнесу і адміністрування,
Державний біотехнологічний університет
СФЕРА ТУРИЗМУ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ
З початком повномасштабної війни росії проти України 24.02.2022 року

сфера туризму зазнала великих втрат. Як відмітила голова Державного агентства
розвитку туризму Мар’яна Олеськів: "Цей туристичний сезон буде чи не
найважчим за всю історію нашої незалежності… Частина території України або
окупована, або перебуває в зоні активних бойових дій і жодна туристична
діяльність там просто неможлива" [1]. Але сфера туризму, незважаючи на
складнощі, функціонує. В середньому туристична галузь за перше півріччя 2022
року змогла внести до держбюджету на 25,7% менше податків, ніж за такий же
період 2021 року. Кількість компаній зменшилася на 24,5%, підприємців – на
13,5%. Туристичні агентства внесли до держбюджету на 41% коштів більше.
Аналітики пояснюють це тим, що до звітного періоду увійшли січень та лютий
2022 року, коли українці робили ранні бронювання. Втім, війна суттєво
позначилася на роботі туроператорів – за півріччя зафіксовано спад на 21% від
їхньої діяльності. Вони сплатили до держбюджету лише 83 млн. грн. податків,
що менше на 23 млн. грн. (або на 19,4%), ніж за аналогічний період 2021 року
[1]. Обмеження для туроператорів, які виникли та були введені з початку війни,
не дозволили їм виконувати операційну діяльність у повній мірі. Зруйнована
інфраструктура, багато нездійснених турів, вимушена розробка нових безпечних
182
маршрутів і турів, дотримання заходів безпеки для туристів та персоналу,
волонтерська та благодійна діяльність – це лише незначна частка завдань, які
довелось вирішувати туроператорам, які працюють в Україні.
Одним з таких туроператорів є компанія «Компас Україна», яка працює на
українському ринку з 2018 року, має 6 офісів в таких містах, як: Київ, Харків,
Львів, Одеса, Дніпро. Компанію створено шляхом об'єднання українського
туроператора GTO Travel і казахстанського Kompas. Туроператор «Компас
Україна» відправляє мандрівників на відпочинок до 61 країни світу. Уже в
перший рік діяльності компанії її послугами скористалися понад 100 тисяч
українців, що свідчить про відмінну якість наданого туристичного продукту і
високу клієнтоорієнтованість [2]. Всього за час роботи компанією надано
послуги 9 453 448 українцям. Бренд піклується про туристів на всіх етапах
подорожі, пропонуючи перельоти на рейсах флагманських компаній і
бездоганний сервіс трансферу від аеропорту до готелю. Основна місія
туроператора – забезпечити комфорт в подорожах по всьому світу, застосовуючи
в роботі інноваційні туристичні методи. Під час війни компанія «Компас
Україна» допомогає українцям. Так, з квітня 2022 р. проводила евакуаційні
автобусні рейси до Болгарії, організовувала безкоштовне проживання в готелях
на узбережжі: Варна, Золоті Піски, Сонячний Берег, згідно з програмою Уряду
Болгарії для українських біженців [3]. Компанія вже відновила свою роботу,
пропонує тури в туристичні міста України та за кордон на сайті та у соціальних
мережах [4;5;6]. Враховуючи всі можливі ризики під час воєнного стану,
компанія продовжує свою роботу. Вона, як і весь український бізнес, працює для
підтримки економіки України і заради перемоги.
1. Найважчий сезон. Стали відомі втрати туризму в Україні під час війни [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : https://www.rbc.ua/ukr/travel/samyy-trudnyy-sezon-stali-izvestny-poteri-1662112736.html;
2. «Туроператор Компас» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://www.poehalisnami.ua/ua/turoperators/kompas;
3. Евакуаційні рейси до Болгарії
https://kompastour.com/ua/ukr/news/about_company/evakuacionnye_rejsy_v_bolgariyu/4;
4. Офіційний сайт Kompas Touroperator [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://kompastour.com/ua/ukr/;
5. Kompas Touroperator Інстаграм : https://www.instagram.com/kompas_ukraine/;
183
6. Kompas Touroperator Телеграм : https://t.me/s/kompasukraine?before=4532.
Бібліографія: Степанова С.А., Ткачова С.С. Сфера туризму України під час війни /
С.А. Степанова, С.С. Ткачова // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
економіки, менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т. – Харків : НТУ «ХПІ»,
2022. Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції студентів та молодих
вчених «Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність
184
СЕКЦІЯ 8 – ПІДПРИЄМСТВО, ТОРГІВЛЯ ТА БІРЖОВА ДІЯЛЬНІСТЬ:
ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
РОЗВИТКУ В ЦИФРОВУ ЕРУ
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ О.Б., к.т.н., доц., кафедра підприємництва, торгівлі

і логістики, НТУ «ХПІ»
СУТНІСТЬ ТА МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧІ ВИБОРУ

ЛОГІСТИЧНИХ ПОСЕРЕДНИКІВ
Вибір логістичних посередників (ЛП): постачальників, експедиторів,

перевізників і т.д., – є найбільш поширеною задачею для більшості
функціональних областей логістики. Очевидно, що за наявності конкуренції у
всіх ланках логістичної системи спостерігається багатоваріантність, що
виражається як у великій кількості посередників, які можуть виконувати
відповідні операції, так і альтернативних варіантів рішень, сформованих з різних
ланок логістичної системи [1-7].
Можна виділити два підходи (однокритеріальні оцінки), на основі яких
проводиться вибір посередника [3, 4]:
- аналітичний, що передбачає здійснення вибору з використанням
формул, які включають низку параметрів, що характеризують ЛП;
- експертний, в основу якого покладено оцінку фахівців-експертів для
параметрів, що характеризують ЛП, та описано процедури отримання
інтегральних експертних оцінок (рейтингів).
Аналітичний підхід є універсальним, але не слід забувати, що параметри
ЛП, що входять до нього, можуть вимагати експертних методів оцінки. Крім
того, отримання аналітичних залежностей, що включають основні параметри
ЛП, є трудомістким завданням.
Експертний підхід. Як критерій вибору логістичного посередника часто
виступає рейтинг (англ, rating – оцінка).
185
Вибір ЛП може бути зроблено на основі розв’язання багатокритеріальної
задачі [4-7]. Вибір моделі розв’язання багатокритеріальної задачі залежить від
того, наскільки дорівнює важливість критеріїв, відповідно до яких здійснюється
вибір. Огляд літератури [5-7] показав, що найбільш популярним методом для
оцінки та вибору посередників є метод TOPSIS, ідея якого полягає в наступному:
найкраща альтернатива повинна бути не тільки ближчою від усіх інших
альтернатив до позитивного ідеального рішення, але і бути далі за решту
альтернатив від негативного ідеального рішення.
Розв’язання задачі вибору маркетингового посередника за методом
TOPSIS здійснюється за таким алгоритмом [7]: 1) побудова матриці
нормалізованих значень критеріїв; 2) побудова матриці зважених
нормалізованих значень критеріїв; 3) визначення позитивного та негативного
ідеальних рішень; 4) для кожної альтернативи розраховується міра відстані
комплексної оцінки від позитивного та негативного ідеальних рішень; 5)
визначення відносної близькості до ідеального позитивного рішення.
Таким чином, у роботі розглянуто як однокритеріальні, так і
багатокритеріальні методи оцінки та вибору посередника.
1. Білоцерківський О.Б., Брінь П.В., Замула О.О., Ширяєва Н.В. Логістика: навч. посіб. Харків,
2010. 152 с.;
2. Bilotserkivskyi O., Shyriaieva N.V., Makarenko A. International supply chain management : lecture
notes : Intern. logistics course for undergraduate students. Majors : 073 “Management", 076 "Entrepreneurship, Trade
and Exchange Activity" = Міжнародна логістика : текст лекцій для студентів спец. 073 "Менеджмент", 076
"Підприємництво, торгівля та біржова діяльність". Kharkiv: NTU “KhPI”, 2020. 125 p.;
3. Кунда Н.Т., Главацька Т.В. Вибір логістичних посередників в умовах конкуренції на ринку
міжнародних перевезень // ISCIENCE.IN.UA «Актуальные научные исследования в современном мире». 2020.
Вып. 9(65) ч. 1. С. 59-63;
4. Лукинский В.С. Модели и методы теории логистики. СПб: Питер, 2003. 176 с.;
5. Dr. Hüseyin Selçuk KILIÇ. Supplier Selection Application Based on a Fuzzy Multiple Criteria
Decision Making Methodology // AJIT‐e: Online Academic Journal of Information Technology 2012 Summer. – Vol:
3 ‐ Num: 8. - pp. 7-18.;
6. Mst. Nazma Sultana, Md. Habibur Rahman and Abdullah Al Mamun. Multi Criteria Decision Making
Tools for Supplier Evaluation and Selection: A Review // European Journal of Advances in Engineering and Technology,
2016, 3(5) pp. 56-65;
7. Аннадурдыев М. Применение метода TOPSIS при выборе маркетингового посредника // KANT.
2018. № 2 (27). С. 230–233.
Бібліографія: Білоцерківський О.Б. Сутність та методи розв’язання задачі вибору логістичних

посередників / О.Б. Білоцерківський // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
2022 р. – 2022. С. 185-186
186
ДУБИНІНА С., докторант, ЗНУ
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ І ДОЦІЛЬНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ НА ПРАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ»
В сучасних умовах постійного зростання цін на енергоресурси, все більша

кількість промислових підприємств, особливо середніх за розмірами території
та низькими з умовами сьогодення, обсягами виробництва, стикаються з
необхідністю зниження витрат на маневрову роботу. Більшість підприємств
використовують потужні маневрові тепловози, ще радянського виробництва. До
цього їх спонукає або зростаюча з кожним роком вартість оренди рухомого
складу; технічна та моральна застарілість власного тягового рухомого складу;
невідповідність його потужності заданим умовам експлуатації та обсягам
маневрової роботи, яку тепловоз має виконувати.
Це змушує керівництво підприємств замислюватися над придбанням
нового виду тягового рухомого складу, який би відповідав умовам експлуатації
та зменшив витрати на виконання маневрової роботи.
На сьогодні ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» використовує для
виробничих потреб два тепловози марки ТГМ – 4А 1984 та 1988 року випуску.
Одними з основних проблем залізничного транспорту на підприємстві є
перевитрати на пальне, капітальні ремонти (критичний знос тепловозів близько
90 %, який загрожує стабільності і безпеці роботи), неефективне використання в
управлінні перевезень, що збільшує витрати для підприємства в частині
собівартості перевезень і послуг.
Подібні кризові явища є досить розповсюдженими для промислових
підприємств, і основним напрямком їх подолання є модернізація, новий
технологічний енергоефективний та маневрений транспорт.
На ринку зараз пропонується значна кількість досить різноманітного за
потужністю, конструкцією, будовою та типом енергетичної установки видів
тягового рухомого складу таких як тяговий модуль, локотрактор, тепловоз та
187
пароакумуляторний локомотив.
Фахівцями підприємства були розглянути всі різноманіття найбільш
ефективних та економічно вигідних для підприємства.
З цією метою фахівцями підприємства визначено методику вибору типу
тягового рухомого складу необхідної потужності, який буде відповідати вимогам
підприємствам з урахуванням умов експлуатації та обсягів необхідної
маневрової роботи. Основними критеріями, виконання якими керувалися фахівці
підприємства при виборі, які дозволять мінімізувати витрати підприємства на
утримання рухомого складу та маневрову роботу:
- специфіка роботи підприємства та особливості продукції, яка
випускається; організація виробничого процесу і руху поїздів; формування
складу і ступеня завантаження вагонів; доступність та вартість отримання
енергоресурсу: дизельного палива.
- умови та обсяг маневрової роботи, яку необхідно виконувати;
особливості формування складу і ступеня завантаження вагонів; періодичність
використання тягового рухомого складу; час знаходження його в роботі, час
простою в очікування роботи та в «гарячому» простої; можливість використання
рухомого складу;
- потужність, яку може реалізувати тяговий рухомий склад, котра
визначається на підставі тягових розрахунків, які враховують наявність ухилів та
обмеження сили тяги в кривих малого радіуса на території підприємства; вплив
матеріалу (гарячий), з якого зроблено колесо рухомого складу, та залежність
його від погодних умов; вагу самого тягового рухомого складу;
- наявність відповідного гальмівного устаткування на тяговому
рухомому складі (компресора, резервуарів та ін), та його можливість
забезпечення наявного рухомого складу необхідною кількістю стисненого
повітря та часу на «зарядку» гальмівної магістралі;
- вартість самого тягового рухомого складу та термін його
експлуатації; відповідно вартість та можливості самого підприємства по
організації експлуатації та екіпірування обраного рухомого складу, його
188
технічного обслуговування та ремонту; вартість життєвого циклу.
Фахівці підприємства, керуючись даною методикою обрали наступний тип
тягового рухомого складу, який відповідає всім вимогам підприємства з
урахуванням умов експлуатації та обсягів необхідної маневрової роботи та
мінімізує витрати на його утримання та експлуатацію, а саме: мотовози
маневрові ММТ-2, ММТ-2М, ММТ-2П, ММТ-3 в штатній комплектації
призначені для роботи виключно на власних під'їзних коліях підприємств та
організацій без права виходу на колії загального користування. Однак є
можливість покупцям самостійно узгоджувати право такого виїзду в управліннях
місцевих залізниць після чого наше підприємство може встановити на дані
локомобілі додаткове обладнання (система забезпечення безпеки руху АЛС-МП,
радіостанції та ін.), яке дозволить узгодити вихід мотовозу на станційні колії та
колії загального користування.
Таблиця 1 – Порівняльний аналіз витрат Тепловозів ТГМ4А та Мотовозу

ММТ- 2М (середнє місячне значення за 2021р. - 9 міс. 2022 року)
Найменування Тепловозів Мотовозу ММТ -2М Відхил.
ТГМ4А
Вантаж, т 19143,67 19143,67 +/-
Робота, мото/часів 254,68 254,68 +/-
Витрати палива, л 3896,19 Без навантаження 2–3 л/г (холостий 967,37
хід);
На початку руху, при максимальному
навантаженні 15-18 л/г;
Почали рух вагони 3-5 л/г.
11,5 л/годину*254,68= 2928,82
Вартість палива, грн/л на 45,83 45,83 +/-
10.11.22, без ПДВ
Витрати палива, тис. грн 178,56 134,23 -44,33
Витрати на капітальні, 198,9 0 -198,9
поточні ремонти, тис. грн
ФОП, тис.грн 312,89 156,44 -156,44
Локомобілі успішно працюють на підприємствах України, та

Європейського Союзу з 2009 року. Експлуатація локомобілей, показала, що в
залежності від інтенсивності використання мотовоза його окупність складає від
двох із половиною місяців до року.
Комерційна пропозиція від компанії вартості мотовозу ММТ – 2М -
189
4666,7 тис. грн без ПДВ.
Розрахунок окупності: Економія витрат від застосування мотовозу (за
рахунок економії пального, витрат на капітальні ремонти, та ФОП):
44,33+198,9+156,44=399,67 тис. грн/ міс (або 4796,04 тис.грн/рік)
4666,667/4796,04= 1 рік.
Бібліографія: Дубиніна С. Аналіз ефективності і доцільності використання залізничного транспорту на

ПРАТ «Запоріжабразив» / С. Дубиніна // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
2022 р. – 2022. С. 187-190
190
ОЛЕЙНИКОВА Л.Г., д.е.н., проф., ННДУ «Академія фінансового
управління»
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЯК НЕОБХІДНА УМОВА

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
Наукові досліджекння проказали, що підвищення рівня податкової

конкуренції обумовлює перерозподіл фінансових ресурсів, інвестиційного
капіталу, трудових ресурсів на рівні різних країн та здійснює вплив на розвиток
економіки, ефективність діяльності підприємств, добробут населення. Тому,
виникає необхідність у підвищенні конкурентоспроможності національної
економіки шляхом формування раціональної системи оподаткування, що
сприятиме виявленню недоліків системи, вдосконаленню податкового
законодавства, створенню сприятливих умов розвитку середнього та малого
бізнесу.
Так, В. Танзі дослідив фактори впливу на розвиток систем оподаткування,
серед яких було визначено:
- коригування трансферних цін обумовлює зростання випадків
ухилення від сплати податків внаслідок зниження рівня податкового
навантаження, недотримання вимог чинного податкового законодавства та
потребує вжиття заходів щодо запобігання випадків несплати податків;
- виникнення нових форм ведення бізнесу, які не завжди мають
позитивний вплив на розвиток податкової системи, адже обумовлюють
зменшення обсягів надходження до державного бюджету від сплати податків,
знижують ефективність регулювання діяльності окремих видів бізнесу;
- процес впровадження електронних грошей ускладнює можливості
щодо здійснення контролю за рухом грошей, визначення об’єкту оподаткування
та обумовлює скорочення податкових платежів до бюджету;
- сповільнення процесу обміну інформацією між різними країнами
щодо руху грошових коштів, розміру податкових платежів також призводить до
ухилення від сплати податків шляхом приховування доходів;
191
- існування офшорних зон призводить до відмивання грошей,
несплати податків, скорочення надходжень до державного бюджету;
застосування фінансових інструментів при переміщенні грошей призводить до
неможливості визначення об’єкту оподаткування, нарахування визначеної суми
податку, застосування різного роду санкцій;
- підвищення рівня податкової конкуренції - має позитивний вплив на
розвиток податкової системи, який проявляється у зниженні рівня корупції,
раціональності використання коштів, податкового тиску, поліпшенні добробуту
населення, а також негативний вплив, що відображається шляхом зростання
податкового тягаря на окремих суб’єктів господарювання, зменшення сум
податкових надходжень до різних рівнів влади, скорочення темпів виробництва,
погіршення соціального добробуту, виробництва продукції яка не відповідає
встановленим стандартам, зростання рівня забруднення навколишнього
середовища [1].
Одночасно, в дослідженні було визначено, що ефективність системи
оподаткування держави визначається рівнем податкового навантаження,
кількістю податків, встановленими податковими ставками, чинністю та
стабільністю існуючого законодавства, функціонуванням податкових органів та
інших інституцій.
Відходить у минуле твердження, що конкурентоспроможність економіки
може бути досягнута за рахунок або зниження витрат виробництва на одиницю
продукції, або підвищення якості продукції. Перший шлях, якщо його
транслювати на макрорівень у сфері оподаткування, дає короткостроковий ефект
і може мати негативне соціальне значення, оскільки передбачає зменшення
надходжень до бюджетів суверенних країн. Перспективніший шлях –
підвищення інтелектуального розвитку суспільства задля виробництво нової
продукції або покращення якості наявної економічними агентами національної
системи, де на макрорівні продукцією постають умови оподаткування та
інституційні фактори загалом, а споживачем – суб’єкти господарювання.
Поліпшення якості інституційного середовища ведення бізнесу в окремій країні,
як одної з детермінант конкурентоспроможності системи оподаткування, має
192
супроводжуватися формуванням економіки, заснованої на знаннях,
комерціалізації наукових розробок, кадровому потенціалі, й можливе за умови
мобілізації всіх інтелектуальних ресурсів.
Таким чином, національні системи оподаткування трансформуються як під
впливом внутрішніх факторів інституціонального та економічного характеру, що
відповідають завданням економічної політики держави, так і під впливом
зовнішніх факторів, що не залежать від країни, але на які держава має раегувати.
Суперництво за ресурси, що набуваються під впливом інтелектуального
розвитку суспільства з діяльністю платників податків на території країни, а
також суперництво за успішність діяльності національних компаній за межами
країни, в кінцевому результаті вимірюється через створювану додану вартість,
сплачені до бюджетів податки, формування робочих місць та забезпечення
добробуту громадян на суверенній території, а також через можливість
формувати умови для інвестицій, впровадженні іновацій та підвищенні якості
людського капіталу. Це обумовлює глибоку взаємозалежність національних
податкових систем та політик від інтелектуального розвитку с успільства.
Конкурентні переваги економіки країни забезпечуються лише на засадах
комплексного підходу до інтелектуального розвитку, в рамках якого сфері
оподаткування належить важливе місце. Дослідження інституціонального
аспекту оподаткування передбачає розгляд окремих інституційних чинників, під
якими зазвичай розуміють законодавчо-нормативну базу оподаткування, його
організаційні форми, регламентацію роботи податкових органів, що формують
межі, у яких відбуваються всі дії платників податків та відповідних державних
органів.
1. Tanzi V., Schuknecht L. Public Spending in the 20th Century. A Global Perspective. Cambridge:
Cambridge University Press, 2000. 291 p.
Бібліографія: Олейникова Л.Г. Інтелектуальний розвиток як необхідна умова конкурентоспроможності

податкової системи / Л.Г. Олейникова // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту
2022 р. – 2022. С. 191-193
193
ЧЕРЕП А.В., д.е.н., проф., Запорізький національний університет
ЧЕРЕП О.Г., д.е.н., проф., Запорізький національний університет
МОТИВАЦІЯ МОЛОДІ ДО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Інтелектуальний розвиток напряму впливає на задоволення потреб

особистості та навички ефективного вирішення життєвих задач. Це обумовлено
тим, що для будь-якого виду діяльності людині необхідно опрацьовувати,
запам’ятовувати, сприймати, уявляти та аналізувати результат виконаних дій,
мислити раціонально, концентрувати свою увагу. Підвищення рівня
інтелектуального розвитку є ознакою формування людської особистості.
Пропонуємо модель інтелектуального розвитку молоді, яку доповнено процесом
врахування інноваційного розвитку суспільства, що дозволить направити
зусилля держави на підтримку бажання молоді до навчання, наукових заходів,
реалізації себе як особистості з урахуванням умінь, навичок і компетенцій.
Запропоновано модель інтелектуального розвитку, яка, на відміну від
існуючих, включає наступні етапи: обробка інформації, здатність до навчання,
комунікації з оточенням, критичне мислення, адаптація до вимог, здатність до
абстрактної уяви, процес соціалізації, навички ефективного вирішення проблем
та врахування інноваційного розвитку суспільства, що дозволяє не лише
використовувати всю наявну інформацію від зовнішнього і внутрішнього
оточення, а і враховувати бажання та можливість молоді до розвитку,
саморозвитку з метою не лише ефективного вирішення проблем, а й врахування
інноваційного розвитку суспільства.
Показники інтелектуального розвитку залежать від рівня мотивації
людини до отримання знань та навичок. У своїй теорії В. Врум зазначає, що для
появи мотивації необхідно очікування відповідної винагороди.
Отже задля підвищення замотивованості населення державі необхідно
надати достатньої якості рівень освіти, достатній рівень заробітної плати та
належні умови праці (рис. 2).
194
Рис. 1 Модель інтелектуального розвитку молоді
Згруповано авторами на основі [1]
Рис. 2 Чинники замотивованості студентів до навчання

На основі [2]
195
Отже, задля мотивації студентів до навчання необхідна державна політика,
яка передбачає відповідний рівень фінансування освіти, надання стипендій та
премій за успіхи у навчанні. Також учням потрібно мати очікування та
розуміння необхідності навчання для здобуття високого статусу в суспільстві
шляхом отримання певної професії та заробітної плати.
Тому, окрім фінансування освіти, держава повинна сприяти забезпеченню
гідних умов праці та відповідного і достатнього рівня заробітної плати для
населення.
1. Гилюн О.В. Освітні мотивації студентської молоді / О. В. Гилюн // Грані : наук.- теорет. і
громад.-політ. альманах / Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара; Центр соц.- політ. дослідж. – Д., 2012. – № 1 (81).
– С. 102–104;
2. Михайличенко В.Є. Роль мотивації навчально-пізнавальної діяльності у формуванні
професійної спрямованості студентів/ В. Є. Михайличенко, В. В. Полянська // Педагогіка формування творчої
особистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2011. – Вип.17
(70). – С. 320–327.
Бібліографія: Череп А.В., Череп О.Г. Мотивація молоді до інтелектуального розвитку / А.В. Череп,
О.Г. Череп // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту та
196
ХОДИРЄВА О.О., асистент, кафедра економіки бізнесу і міжнародних
ФАКТОРИ РОЗВИТКУ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО

КОНТРОЛІНГУ БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА
Сутність ідеї стратегічного контролінгу на сучасному підприємстві

полягає в завчасній перевірці прийнятих стратегічних рішень та виявленні
факторів, що їх порушують, для усунення можливих проблем. Тому розробка
системи стратегічного контролінгу обов'язково містить у собі аналіз факторів
зовнішнього і внутрішнього бізнес-середовища, які істотно впливають на
реалізацію стратегічних цілей і розвиток підприємства.
У зв'язку з широким трактуванням поняття «розвиток» його найчастіше
ототожнюють з економічним зростанням, проте ці поняття різняться між собою.
Різницю між поняттями «економічне зростання» та «економічний розвиток»
встановив Й. Шумпетер у своїй книзі «Теорія економічного розвитку» [1], де
зазначив, що зростання – це кількісні зміни в економіці (зміна обсягу вироблених
у країні товарів та послуг), а розвиток – це якісні та іманентні зміни
господарського кругообігу (інновації у виробництві, сфері послуг та власне в
самих товарах та послугах). Термін "розвиток" в основному використовують для
визначення тривалого процесу, пов'язаного з якісною трансформацією всієї
сукупності економічних та соціальних структур системи, зокрема всіх елементів
його продуктивних сил та соціально-економічних відносин [2]. Саме тому
структура контролінгу на окремому підприємстві може змінюватись в
залежності від можливостей та потреб бізнесу.
Класифікація факторів, що впливають на систему стратегічного
контролінгу підприємства, залежить не тільки від внутрішніх та зовнішніх
факторів, а й від об'єктивних, що виникають зовні і всередині підприємства, та
суб'єктивних, пов'язаних з поглядами керівництвом підприємства щодо змісту
контролінгу та застосування його для реалізації стратегії розвитку бізнесу, а для
197
інноваційно-активного підприємства – інноваційного розвитку та інноваційної
діяльності. Незважаючи на це, зазначимо, що стратегічний контролінг тісно
пов'язаний із факторами розвитку підприємства. Вважаємо, за результатами
досліджень [3, 4], що фактори розвитку підприємства, які мають вплив на
стратегічний контролінг підприємства та його систему, є дві групи факторів:
- загальні чинники, що впливають на розвиток бізнесу (стадія
розвитку підприємства; сприятливість навколишнього середовища, загальний
потенціал підприємства тощо.);
- специфічні фактори, що випливають з особливостей діяльності та
характеристик інноваційного процесу (наявність необхідного кадрового
потенціалу, матеріально-технічної бази, обраний сценарій інноваційного
розвитку; стадія життєвого циклу інновацій; обмеженість фінансових ресурсів
підприємства, ефективність використання всіх видів ресурсів; періодичного
аналізу втрат матеріальних ресурсів та часу та ін.).
Для того щоб фактори розвитку стали рушійною силою економічного
розвитку, необхідно визначити стратегію підприємства. Це означає, що потрібно
сформулювати довгострокову управлінську, інвестиційну, науково-технічну
мету підприємства, розробити економічно доцільний механізм реструктуризації
існуючої діяльності підприємства. При цьому структурна перебудова
підприємства має базуватися на напрямках, що мають високий потенціал і є
сприйнятливими до різних нововведень. Удосконалення стану розвитку бізнесу
може бути забезпечено шляхом виконання наступної послідовності дій:
- аналіз ефективності підприємства за попередній період чи
порівняння з аналогічними підприємствами;
- виділення зовнішніх і внутрішніх факторів, що чинять найбільш
істотний вплив на ефективність підприємства в аналізованому періоді;
- визначення кількісного впливу факторів на ефективність
підприємства;
- знаходження узагальнюючого показника ефективності;
198
- підбиття підсумків з виробленням рекомендацій та пропозицій щодо
підвищення ефективності підприємства.
При цьому забезпечення ефективності розвитку промислового
підприємства полягає в тому, щоб мінімізувати негативний вплив факторів
довкілля, визначити, які саме переваги слід створювати та підтримувати для
стратегічного розвитку, оскільки саме вони визначають ринкові позиції
підприємства у конкурентному середовищі.
Усі чинники перебувають у тісному взаємодії, але з мети аналізу та
вивчення їхнього впливу промисловому підприємстві необхідно розглядати
кожен чинник окремо. Для цього доцільно застосовувати різні методи та
прийоми – індексний метод, метод підстановки, кореляційний та регресійний
аналіз. Дослідження характеру та ступеня впливу кожного фактору на рівень та
динаміку розвитку підприємства дозволяє розкрити резерви діяльності бізнесу,
підвищити показники його результативності та конкурентоспроможності.
1. Шумпетер Й. «Теорія економічного розвитку. Дослідження прибутків, капіталу, кредиту,
відсотка та економічного циклу». Київ : Вид. дім "Києво-Могил. акад.", 2011. 244 с.№
2. Пазущан А. Система контролінгу як ефективний вектор розвитку середнього та малого бізнесу
в україні. Причорноморські економічні студії. 2016. Т. 9, № 2. С. 53–58;
3. Ходирєва О.О. Формування циклу контролінгу на промисловому підприємстві. Теоретичні та
практичні аспекти антикризового регулювання економіки країни : Матеріали Всеукр. науково-практ. конф.,
м. Одеса, 4 трав. 2019 р. 2019. С. 73–74;
4. Ходирєва О.О. Контролінг: економічна сутність та категорії. Вісник Національного технічного
університету" Харківський політехнічний інститут"(економічні науки). 2021. № 1. С. 59–64.
Бібліографія: Ходирєва О.О. Фактори розвитку у системі стратегічного контролінгу бізнес-середовища

підприємства / О.О. Ходирєва // Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,
2022 р. – 2022. С. 197-199
199
ЗМІСТ
ТОМ 1
Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження
та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022»
СЕКЦІЯ 1 - ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМНИЦТВА, ТОРГІВЛІ ТА БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ВАСІЛЬЄВА А.В., СИСОЄВ В.В. Сучасні інструменти маркетингових
досліджень в інтернет-середовищі 3
ЛЯШКО Р.Є. Класифікація напрямків стратегічного управління
розвитком підприємства 7
МОСКАЛЕНКО Д.О., ШИРЯЄВА Н.В. Методичні основи управління
логістичними операціями міжнародної компанії 10
СЕКЦІЯ 2 - МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ТА

БІЗНЕС-СТРУКТУР
ДЗЮБА О.М., ЛЕВІЩЕНКО О.С., МЕЛЬНИК А.С. Аналіз трендів
соціальної відповідальності харчового ринку 13
СЕКЦІЯ 3 - СВІТОВА ПРАКТИКА ТА НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

ОБЛІКУ, АУДИТУ І ОПОДАТКУВАННЯ
АЛЬ-СЬЮФ Я.А., КОЛЄСНІЧЕНКО А.С. Еволюція бухгалтерського
обліку в Україні 15
ПЕТРОВА І.А., ПОСТРИГАН Н.С. Удосконалення аналізу чистого
прибутку за допомогою організаційно-інформаційної моделі 18
ЗБОРЩИК Т.Л., КОЛЄСНІЧЕНКО А.С. Особливості бухгалтерського
обліку в Польщі для українських спеціалістів 21
АЛЕКО О.С., СТРОКОВ Є.М. Де-які особливості оплати праці під час дії
воєнного стану в Україні 24
ПОНОМАРЕНКО В.В. Визначення розрахункових операцій для цілей
бухгалтерського обліку 27
МІЩЕНКО В.А., ІВАНОВ А.О. Шляхи підвищення ефективності
використання оборотних активів підприємства 30
КОЛЄСНІЧЕНКО А.С. Вплив проблем обліку в банках на формування
секторів їх діяльності 33
ФАЛЬЧЕНКО О.О., ДІДЕСКУЛЬ І.С., КЛЮЧКА А.А., МОСКАЛЕЦЬ
В.М. Методичні аспекти аналізу фінансових результатів 36
МОНАСТИРСЬКА Є.Є., КОЛЄСНІЧЕНКО А.С. Відображення
інформації щодо розрахунків з оплати праці в обліковій політиці
підприємства 38
200
СЕКЦІЯ 4 - АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА
УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
ЕКОНОМІКИ
ILKKA TOROI, PERERVA P., KOSENKO A. Management of receivables
on the basis of ABC analysis 41
MARIAN MAN, PERERVA P., TKACHOVA N. Formation of the staff
motivation model in european countries 45
КУЧИНСЬКИЙ В.А. Управління лояльністю персоналу в сучасних
умовах розвитку організацій 49
БЕРЕЖНА Т.М. Система мотивації персоналу підприємства 51
СЕКЦІЯ 5 - УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ

ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
ЮР’ЄВА І.А. Основні проблеми впровадження інвестицій в сучасний
бізнес 55
МАРДУС Н.Ю., ШТЕФАНЮК А.С. Особливості внутрішнього аудиту
власного капіталу на підприємстві 59
ДЕРПАЧ А.В., ЛІНЬКОВА О.Ю. Напрямки підвищення ефективності
господарської діяльності підприємства 63
МІЩЕНКО В.А., КІСЕЛЬОВ А.Д. Методичні й організаційні аспекти
управління прибутком підприємства 66
СЕКЦІЯ 6 - УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ТА СУЧАСНИЙ

ІНСТРУМЕНТАРІЙ БІЗНЕС-АНАЛІТИКИ
МІЩЕНКО В.А., ІВАЩЕНКО П.І. Оцінювання вірогідності банкрутства
підприємства з використанням класичних фінансових показників 69
СЕКЦІЯ 7 - ЗАПРОВАДЖЕННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ У ВІТЧИЗНЯНУ

ПРАКТИКУ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ ГОТЕЛЬНО-
РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ ТА ТУРИЗМУ
СТРИГУЛЬ Л.С., АЛЕКСАНДРОВА В.О., ЧОРНОІВАН А.С.
Дослідження впливу війни на діяльність сфери туризму та гостинності
України 73
СЕКЦІЯ 8 - АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ
БОГАЧ О.В. Основні тенденції розвитку цифрової економіки 76
РУБЦОВА В.В., МИТРОФАНОВА А.С. Інформаційно-комунікаційні
технології в освіті як чинник зростання психологічного навантаження на
викладача 79
СЕКЦІЯ 9 - АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ НА РІЗНИХ ЕКОНОМІЧНИХ РІВНЯХ
SCHWODIAUER G., PERERVA P., TKACHOV M. Prospects for the 81
201
development of strategic management in universities
ДАЦЕНКО Д.М., УГРІМОВА І.В. Особливості управління
результативністю діяльності підприємства 85
КАША А.І., ФОЩІЙ П.М. Порівняння наукових підходів до визначення
категорій «результативність» і «ефективність» 87
ОРЛЮК К.С., ФОЩІЙ П.М. Особливості антикризового управління
підприємством 89
ФОЩІЙ М.Д., ФОЩІЙ П.М. Основи концепції «бережливе
виробництво» 91
ТОМ 2
Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції
України: проблеми, перспективи, ефективність «Форвард-2022»
СЕКЦІЯ 1 - АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ

ПІДПРИЄМСТВ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
NAGY SZABOLCS, PERERVA P., KOSENKO O. Formation of innovatively
active personnel of the enterprise 94
ШМАТЬКО Н.М., КАРМІНСЬКА-БЄЛОБРОВА М.В. Характеристика
варіантів організації планування структурних змін на підприємствах 98
ГУЦАН О.М. Ретроспектива формування поглядів на мотивацію 101
ЛIНЬКОВА О.Ю. Ініціатива працівників – основа забезпечення якості
роботи 104
PROKOPENKO O., PERERVA P. Current trends in the international labor
market 106
SHMATKO N., MOHAMAD TAFNAKJI The improvement formation of the
organizational structure of the agrarian enterprise 110
ГУЦАН О.М., МАКСИМЕНКО А.Ф. Сутність методів збирання
інформації про працівника для проведення його оцінки 113
КУЧИНСЬКИЙ В.А. Особливості управління брендом роботодавця в
системі управління персоналом організації 116
GARMASH S. Personnel security as the basis of economic security and survival
of the country as a whole 118
ГУЦАН О.М., КОЛБІНА О.О. Систематизація поняття «оцінка
персоналу» 120
SIKORSKA M., PERERVA P. Personnel development system using corporate
university services 123
ШМАТЬКО Н.М., ПАНТЄЛЄЄВА І.В. Моделювання динаміки стійкого
організаційного розвитку великомасштабної економіко-виробничої
системи 127
БАЛЮК В.В., ТКАЧОВА С.С. Торговельна мережа супермаркетів
«КЛАС» як соціально-відповідальний бізнес 130
ГУЦАН О.М. Мотиваційна складова діагностики бізнес-процесів 133
202
МАММЕДАЛІЄВ Е.Б., САМОЙЛЕНКО І.О. Прийняття управлінських
рішень в умовах певної невизначеності 136
ПЕРЕРВА П.Г., САВЧЕНКО О.І., ВЕРЮТІНА В.Ю. Розвиток
персоналу підприємства та креативних напрямків інвестування
економічних складових бізнес-процесів 138
VERES SOMOSI MARIANN, PERERVA P., KOBIELIEVA T. Research of
the essence of the term «management» 141
СЕКЦІЯ 2 - БІЗНЕС-АНАЛІТИКА ТА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ

ДОЛИНА І.В., КУЧІНА С.Е. Міжнародні стандарти бізнес-планування 145
MAKOVOZ O., KOROBOV K., SUSHKOVA K. Online facilitation of
distributed project teams as a must during COVID-19 constraints 147
СЕКЦІЯ 3 - ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНИХ

ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В
УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
НОВІК І.О. Вплив воєнних дій на зовнішню торгівлю України 150
СЕКЦІЯ 4 - ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ

ІННОВАЦІЙНИМИ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ
САВЧЕНКО О.І., ВЕРЮТІНА В.Ю. До питання розвитку механізмів
активізації технологічних інновацій 154
РОМАНЕНКОВ Ю.О., СИРОВА О.В. Інтеграція принципів зеленої
логістики до системи стратегічного управління бізнес-процесами
підприємства 157
PEREDRII A.E.YU. Analysis of the state and directions of improvement of
investment activity of ukrainian enterprises 159
ЩУРОВ І.В. Технологічні хаби та їх роль у забезпеченні енергетичної
безпеки національної економіки 161
СЕКЦІЯ 5 - СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА КОМУНІКАЦІЇ

НА РІВНІ ДЕРЖАВИ І ПІДПРИЄМСТВА
ЮР’ЄВА І.A. Технології у соціальній сфері 165
СЕКЦІЯ 6 - АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ: ГЛОБАЛЬНІ ТА

НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ І УПРАВЛІННЯ
PEREDRII A.E.YU. Improvement of the system of economic security of
ukrainian enterprises under modern conditions 167
ПОГОРЄЛОВА Т.О. Фінансово - інвестиційний потенціал підприємства
як основа його результативної діяльності 170
SHYRIAIEVA N., CHAIKOVA O., SITAK I. Restoration of ukraine: the
current state and options for technical universities 172
ЗЕВЕНКО Д.В., ГУДЗЬ П.В. Технології залучення молоді до
управлінської діяльності в органах публічного управління 176
203
ХОДИРЄВА О.О. Ринок праці України в військовий час: головні проблеми
та напрямки відновлення 179
СЕКЦІЯ 7 - АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ УПРАВЛІННЯ

ПІДПРИЄМСТВАМИ СФЕРИ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНО-
РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА
ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ
СТЕПАНОВА С.А., ТКАЧОВА С.С. Сфера туризму України під час
війни 182
СЕКЦІЯ 8 - ПІДПРИЄМСТВО, ТОРГІВЛЯ ТА БІРЖОВА ДІЯЛЬНІСТЬ:

ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
РОЗВИТКУ В ЦИФРОВУ ЕРУ
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ О.Б. Сутність та методи розв’язання задачі вибору
логістичних посередників 185
ДУБИНІНА С. Аналіз ефективності і доцільності використання
залізничного транспорту на ПРАТ «Запоріжабразив» 187
ОЛЕЙНИКОВА Л.Г. Інтелектуальний розвиток як необхідна умова
конкурентоспроможності податкової системи 190
ЧЕРЕП А.В., ЧЕРЕП О.Г. Мотивація молоді до інтелектуального
розвитку 194
ХОДИРЄВА О.О. Фактори розвитку у системі стратегічного контролінгу
бізнес-середовища підприємства 197
204
ДЛЯ НОТАТКІВ
205
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут» 2022 р.
Наукове видання
Результати наукових конференцій Навчально-наукового інституту економіки,

менеджменту та міжнародного бізнесу НТУ «ХПІ» за 2022 рік в 2 т.
Т. 1 : Труди XІХ-ої Міжнародної науково-практичної конференції «Дослідження

та оптимізація економічних процесів «Оптимум-2022» 7-9 грудня 2022 р.
Т. 2 : Труди XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-конференції
України: проблеми, перспективи, ефективність «Форвард-2022» 25 грудня 2022 р.
Редактори:
Строков Є.М.
Гуцан О.М.
Верстка, оригінал-макет
та дизайн обкладинки:
Строков Є.М.
Підписано до друку: 30.12.2022 р. Формат 60х84/16

Папір офсетний. Друк офсетний.
Ум. друк. а 11,92
Тираж 300 екз
Друк ФОП Томенко Ю.І.

м. Харків, вул. Плеханівська, 16

Zbirka HPI 2022

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Zbirka HPI 2022

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

РЕЗУЛЬТАТИ

Труди відтворюються безпосередньо з авторських оригіналів.

Організаційний комітет XІХ-ої Міжнародної науково-практичної

Організаційний комітет XІІІ-ої Міжнародної науково-практичної Internet-

ВАСІЛЬЄВА А.В., магістрант кафедри підприємництва, торгівлі і

СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В

В умовах жорсткої конкуренції та динамічних змін ринкової кон’юнктури

Таблиця 1 – Порівняльна характеристика деяких онлайн-сервісів

КЛАСИФІКАЦІЯ НАПРЯМКІВ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Розвиток підприємства – це процес змін, що відбуваються з часом, які

Складові сталого розвитку соціальний

Рисунок 1 – Класифікація напрямків стратегічного управління розвитком

Бібліографія: Ляшко Р.Є. Класифікація напрямків стратегічного управління розвитком підприємства /

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМИ

Прагнення України до євроінтеграції спонукають вітчизняних виробників

ДЗЮБА О.М., к.е.н., доц., доц. кафедри економіки, Національний

АНАЛІЗ ТРЕНДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Форми соціальної відповідальності бізнесу є різноманітними. Тому

АЛЬ-СЬЮФ Я.А., студент, НТУ «ХПІ»

ЕВОЛЮЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ

Бухгалтерський облік являє собою галузь знань і об’єктивне явище в

УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ЧИСТОГО ПРИБУТКУ ЗА

Детально вивчити фактори, які визначають прибутковість підприємства,

ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В ПОЛЬЩІ ДЛЯ

Переїзд багатьох людей з України до країн Європейського Союзу, зокрема,

Таблиця 1 - Порівняння деяких аспектів щодо роботи бухгалтера у Польщі

Перш за все бухгалтеру в іншій країні необхідно вивчити нове

ДЕ-ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО

Вторгнення Росії в Україну є широкомасштабним гуманітарним та

ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ ДЛЯ ЦІЛЕЙ

У бухгалтерському обліку розрахункові операції є об’єктом обліку, по-

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

В нинішніх умовах функціонування практично всіх вітчизняних

ВПЛИВ ПРОБЛЕМ ОБЛІКУ В БАНКАХ НА ФОРМУВАННЯ

В умовах жорсткої конкуренції на вітчизняному ринку банківських послуг

Таблиця 1 – Узагальнення секторів діяльності банків, з позиції проблем

Проблеми обліку банків виникають головним чином в результаті дії

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Фінансові результати підприємства обумовлюють результативність,

ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ

Реформування бухгалтерського обліку заробітної плати та інших виплат

НАКАЗ ПРО ОБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ

Організаційно-розрахунковий аспект Документарно-звітний аспект

Система оплати праці Форми кадрової документації

Підхід до преміювання Форми первинних документів

Порядок розрахунку лікарняних та

Бібліографія: Монастирська Є.Є., Колєсніченко А.С. Відображення інформації щодо розрахунків з

ILKKA TOROI, project manager at Savonia University of Applied Sciences,

MANAGEMENT OF RECEIVABLES ON THE BASIS OF ABC

FORMATION OF THE STAFF MOTIVATION MODEL IN EUROPEAN

УПРАВЛІННЯ ЛОЯЛЬНІСТЮ ПЕРСОНАЛУ В СУЧАСНИХ

Дослідники стверджують, що лояльність до організації суттєво впливає на

Бібліографія: Кучинський В.А. Управління лояльністю персоналу в сучасних умовах розвитку

СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

На сьогоднішній день, щоб підвищити продуктивність і ефективність

ЮР’ЄВА І.А., к.е.н., доц., кафедра обліку і фінансів, НТУ «ХПІ»

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В

Головний комплекс проблем і основні причини поточного погіршення

ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ ВЛАСНОГО

На підприємстві основними завданнями внутрішнього аудиту є, вперш за

НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ

На сучасному етапі господарювання основним завданням будь-якого

МЕТОДИЧНІ Й ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ