НАУКОВО-ПОПУЛЯРНА БІБЛІОТЕКА

ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА»

„ Х Ч І Т в О Д ІІР Я Т И Д Ю Ї!“

"ЯЛИ КРиПЯКЕВИЧ

ІСТОРІЯ КОЗАЧЧИНИ
Л Ь В І В , 1934,
НАКЛАДОМ ФОНДУ «УЧІТЕСЯ БРАТИ МОЇ*
Ч. 5. (3).
 П Е Р Е Д П Л А Ч У Й Т Е
МІСЯЧНІ ВИДАННЯ »ПРОСВІТИ«.
В ід січня 1934. Т-во »Просвіта« відновило періодичне видав­
ництво місячних книжечок для народу: кожна книжечка,
має 3— 4 арк. д р уку, 48—60 стор., і що-найменше 4 образки.
Д о сі вийшли:
794 (1). В я ч е с л а в Будзииовський, Шляхетське
право, іст. образок із X V II. в. (за січень), 48 ст., ц. 40 ер.
795 (2). Б о г д а н Л е п і и й , Історичне оповідання * І 7 И
до 1716 р. р. (за лютий), 56 ст., ц. 50 ґр.
796 (3). В а с и л ь С і м о в и ч , Тарас Ш евченко, його життя
й творчість (з нагоди 120-их роковин уродин) 25 ілю­
страцій, (за березень), 72 ст., ціна 60 ґр.
797 (4). А н д р і й Ч а й к о в с ь к и й , Богданко, історичне
оповідання з 2. пол. X V I. в. (за квітень), 64 ст., ц. 50 ґр.
799 (5). І в а н Б р и к , М а р н ім Шамкевич, з нагоди 100-ліття
зладж ення »Зорі« (за травень), 64 ст., ц. 50 ґр.
800 (6). С о ф і я Б у д з и н о в с ь к а , Німий мертвий сві­
док, оповідання (за червень), 48 ст., ц. 40 ґр.
801 (7). Л е в Л о п а т и н с ь к и й , Під камяним дахом, ко­
м едія (за липень), 32 ст., ц. ЗО ґр.
802 (8). Ю р і й Ф е д ь к о в н ч , Фармазони, красна і прав­
дива повість для розумних господарів, 4. видання,
в століття народин поета (за серпень), 64 ст., ц. 50 ґр .
Д р укусьсл: ’
Календар «Просвітив на 1935. рік.
Передплата на місячні видання, платна згори — 3.60 зл.,
у продаж у — брутто 5.50 з л .; члени дістаю ть 25*7о знижки.
К о о п е р а т и в и платять річио 12 зл. І дістаю ть усі кни­
жечки місячні те квартальні, себто з »Наувово-Популяриої
Б ібліотеки* (16 ииижечок). Ч и т а л ь н і «Просвітня платять.
25 зл. і дістаю ть такі видання: 16 книжечок (місячних 12
і 4 з лНеуиово-Популярної Бібліотеки«) та журнал »Життя
І Знання«. — Красві установи платять як читальні. — Ро»-
продавці дістаю ть за свою працю в и н а г о р о д у .
 ІВАН КРИПЯКЕВИЧ

ІСТОРІЯ КОЗАЧЧИНИ
^ Я^С- ^ 7 6 < ^ Н в и^~~(р Я г
■у ____
^ч а л -ія М ^ о < 5 а с ^ <? ь л $
у о ^ / 'Х / ь лу л '<'’
ДРУГЕ НЕЗ^уМНЕНЕ ВИДАННЯ 3 1922. Р. К > 4 _ іи І^ У ,

(^ 4 .0 $о і {~ср<7Л7

«- & *лл
о£^ & о - ^ Є - с . / і^ к а У и ^ Х ,

^ ^ ) Оо Г ^ '2 ^ '^

Л Я .7 Г . Я Р / 6 4 •
Л Ь В І В , 1934, '"' ^
НАКЛАДОМ ФОНДУ «УЧІТЕСЯ БРАТИ МОЇ«
Ч. 5 . (3).
друкарні Наукового Товариства їм . Шевченка у Львові
 Перше видання „Історії К озаччи н и “ з 1922. р.
дуже швидко розійш лося, — і вж е від яких пятьох
років стало бібліограф ічною рідкістю.
Нове видання від попереднього різниться тим,
що має образки, яких у першому виданні зовсім
не було, та на кінці додано „Головні роки з історії
Козаччини
Зазначуєм о цю книж ечку як ч. 5. видань
Фонду „Учітеся, брати мої“, ал е ж як квартальне
видання „Н ауково-популярної Бібліотеки Т овари ­
ства „Просвіти“ — це з ряду третя книжечка
з 1934. року.
Видаючи її другим виданням, ми маємо повну
надію, що вона так швидко найде своїх читачів,
як видання з 1922. р. Серед теперішніх обставин це
єдиний короткий огляд історії української держав-
ности за Козаччини.
 І. ПОЧАТКИ КОЗАЧЧИНИ.
Запорожжя.
Південні українські землі на Чорним морем
та долішнім Дніпром мають назву Запорожжя.
Річка стрічала колись на своїй дорозі великі Гра­
нітні скелі-пороги. З шумом та гуком перелива­
лася тут вода, творилися водопади та вири, річка
вкривалася хвилями й піною. Дніпрових порогів
було девять найбільших: (Кайдак, Сурський, Лохан-
ський, Дзвонець, Д ід або Ненаситець, Внук або
Вовніг, Будило, Вільний або Гадючий. Є ще й мен­
ші пороги або забори. Тепер там вибудували ве­
лику гать, вода залила всі пороги — так, що вони
наче позникали.
Нижче порогів Дніпро розливається широко
й ділиться на кілька великих ложищ та безліч мен­
ших річок або рукавів. Між цими річками пороз­
кидались острови та плавні. Острови — вищі, д е ­
коли скелисті, покриті ліском. Плавні це місця, які
вода заливає весною підчас повені, на них росте
трава, очерет, лоза, верба й усякі корчі. В давні
часи бували тут і благородні дерева з добрими
овочами, а в затишних місцях по скелях стелилася
виноградна лоза.
Далі від річки дерев мало, бо підсоння тут
сухе, доїці паДають зрідка. Але земля родюча,
і тепер удається тут добре пшениця. В давні часи
широкі простори були вкриті тільки самою тра­
вою. Це були славні українські с т е п и . На весну
степи зеленіли і вкривались різнобарвними квіт­
ками. Під подувом вітру трави хвилювали, як те
широке море. Пізніше серед літньої спеки вони
жовкли й висихали. Ніколи плуг не переходив цих
степових земель; ніхто трави не косив, ані не зби­
рав. Природа жила тільки сама для себе.
Серед степів та по лісах над річками було
багато всякого звіря. Жили тут колись тури з по­
роди диких волів, зубри — буйволи, вкриті вов­
ною, ведмеді, коні, олені, степові кози, дикі каба­
ни; на річках гніздилися бобри. Ловці, що захо­
дили в ці сторони, за короткий час збирали велику
силу шкури й футер. З мяса брали тільки кращі
частини, решту кидали псам або залишали вов­
кам. Птахів було така сила, що на весну хлопці на­
бирали повні човни яєць качок, гусей, журавлів,
лебедів, а й пізніше ловили цілі комори молодих
птиць. Орлят брали до кліток задля їх пер, що
були потрібні до стріл. У старих деревах, дупла­
стих від старости, роїлися бджоли; їх мед був ду­
же смачний і запашний. В річках і озерах було
повно риби; часом у одну сітку ловили по дві ти­
сячі риб, найменші з них були завдовжки на стопу.

Татари.
Та хоч Запорожжя було таке багате на всяке
добро, мало хто відважувався заходити туди, бо
життя було небезпечне від татар, що кочували
в степах. Татари це був напівдикий нарід, що при­
йшов до нас із А зії. Вони були низького росту,
мали широкі плечі, велику голову. їх лице було

6
широке з виставними кістьми (вилицями), з рідким
заростом, ніс плескатий, очі малі та скісні. їх оселі
були на півострові. Криму. Вони не любили хлібо­
робства, не сіяли збіжжя; все їх майно це були
великі стада коней та овець. Живилися найбільше
мясом і молоком. Улюблений їх напиток був ку­
мис — квасне кобиляче молоко. Татари були до­
брі вершники й гарно стріляли з луків. Татарський
хлопець змалку вчився їздити на коні та Стріляти
з лука. Нераз не діставав їсти ввесь день і мусів
сам добувати собі поживу на ловах. Татари не лю­
били спокійного життя, радо йшли на війну шу­
кати добичі на Україні.
Татарське військо виходило в похід найрад-
ше весною, як українські степи повкривалися тра­
вою. Перед військом татари висилали на всі боки
шпигунів, щоб дізнатися, де можна знайти най­
більшу добич. Татарське військо переправлялося
на долішньому Дніпрі, кожний татарин роздя­
гався, до хвоста свойого коня привязуеав вязку
тростини і клав на ній сідло, зброю й одяг, щоб
не змок, а сам плив — одною рукою веслував,
другою держався кінської гриви. Головні дороги,
що ними татари ходили в похід були: Чорний Шлях
між Дніпром і Богом, Кучманський — між Богом
і Дністром, Покутський або Золотий — між Дні­
стром і Прутом, Муравський — по лівому боці
Дніпра.
Татарські відділи або загони йшли балками
й ярами, щоб українці їх було не доглянули; вночі
не розпалювали вогнів, на всі боки розсилали сте­
жив. Як уже були всередині краю, ділилися на три
частини. Головний відділ або кіш був у воєнній
готовости й ішов на ворога. Битву татари вели та­

7
ким чином, що ставали в дуже широку лінію і ста­
ралися обійти противника з боків та ззаду. Але
боролися тільки з меншими відділами, бо не мали
иншої зброї, тільки шаблі й луки. Два менші за­
гони пускалися на боки за добиччю.
Горе тому селу, на яке напали татари! Вони
окружали його з чотирьох сторін і підпалювали
крайні хати, щоб викликати переполох між меш­
канцями. Потім кидалися на вулиці й починали
грабіж та розбій. Забирали коні, корови, вівці
й виганяли за село. З хат виносили харчі, муку,
убрання, постіль, усе, що попадало в руки, і клали
на коні. Хто боронився, того вбивали; хто був б ез­
помічний, того брали в полон або ясир. Куди пе­
рейшли татари, там залишались тільки згарища,
порожні хати, кров і тіла повбиваних.

Татарська неволя.
Полонених людей татари вели до свого
коша. Кожний татарин мав при сідлі кілька шнурів,
арканів, ними вязав нещасних невольників. Потім
обвантажений добиччю татарський табор поволі
вертався до дому. Бранці мусіли всю дорогу йти
пішки. Гаряче степове сонце палило їм голови,
спрага стягала уста, голод і труд томив усе тіло
Ішли босі, ледви повдягані, спотикаючися, розди­
раючи собі ноги об колюче терня. Йшли старі діди
й здорові чоловіки, жінки й діти; йшли сумні, при­
гноблені, втираючи сльози, важко ридаючи. Кож­
ний мав якусь утрату: одному вбили батька, дру­
гому дитину забрали, иншому вся родина пропала.
Татари вели всіх бранців до Криму. В татарських
містах Бахчисараю, Кафі й инших були вепикі тор-

8
говиці, де продавали невольників. Нещасливі люди
стояли там рядами й чекали своєї долі. Купці з різ­
них далеких сторін, найбільш турки й араби, при­
ходили й оглядали їх, як тепер на торзі оглядають
худобу. Одні купували сильних, здорових чолові­
ків, инші брали жінки, ще инші вибирали собі діти.
Купець платив татаринові плату, яку він хотів, і за­
бирав зі собою невольників. Ні на що не зважали
турки: видирали дитину з рук матері, ділили брата
від сестри, чоловіка від жінки. Серед плачу й ри­
дання пращалися бездольні люди, — звичайно
на віки.
Козаки.
Оттак життя по степах було дуже небез­
печне. В кожну хвилину можна було попастці
в руки татарам. Але хоч тяжко було тут жити, то
проте знаходилися сміливі люди по містах та се­
лах, збиралися разом, вибирали собі старшого
й на конях зі зброєю в руках подавалися на За­
порожжя. Там стріляли звіря, ловили дикі коні,
рибалкували по річках і потім з мясом, рибою,
шкірою і зловленими звірятами верталися до­
дому. Декотрі шукали собі захисного місця, у сте­
пах ставили хати та розводили господарство: го­
дували худобу, закладали пасіки, потрохи орали
степи й сіяли збіжжя. Такі люди були все в небез­
пеці. Татарам такі українські поселенці були сіллю
в оці, й вони і старалися їх знищити. Але наші
люди хоробро боронилися від ворогів, а то нераз
і самі ходили на татарські села, билися з татарами,
забирали їм худобу й коні та нищили їх оселі. Тих
сміливих людей, що йшли промишляти в степи
й воювали з татарами, називали к о з а к а м и .

9
 Козак — слово татарське, значить: юнак, мо­
лодець. Від того, що козаки жили на Запорожжі
або Низу, їх називали запорожцями або низовими
козаками. Перші згадки про козаків маємо коло
1500. р.

Запорозька Січ.

Зпочатку козаки се були самі міщани й се­

ляни. Але згодом до них почали прилучатися бід­
ніші шляхтичі, а далі йш7іи на Запорожжя й мо-
.гутні пани, що шукали небезпек і хотіли навчи­
тися хоробрости й витривалости.
Серед козаків був на Запорожжі і князь
Дмитро Вишневецький. Це був чоловік багатий,
мав на Волині біля Вишнівця декілька сіл, але по­
кинув своє майно й пішов козакувати. Козаки не
мали тоді постійної оселі й переходили з місця
на місце, і раз тут, раз де инде нападали на татар.
Вишневецький був досвідний воївник, бачив, що
така боротьба не дуже шкодить татарам, і що, щоб
справді перемогти орду, до того треба мати доб­
ре військо й хочби одну твердиню до оборони
в часі татарського нападу. Вишневецький зібрав
найсміливіших козаків, дав їм добру зброю й по­
дався з ними на остров Малу Хортицю.
Це був невеличкий острівець, але високий,
скелистий, добрий до оборони. В найвищій частині
острова, над самим берегом, князь Дмитро ви­
значив місце на твердиню. Козаки повикопували
кругом глибокі рови й землю з них повикидали
на вали, на кілька метрів заввишки. На валах били
частокіл, клали деревяні зруби й уставляли помо­
сти під гармати. Вихід зробили лише один, широ-

10
 Кн. Дмитро Вишневецький.

кий, для переїзду. Замикали його кріпкими обо­

ронними воротами з дерева, через рів перекида­
ли зводний міст, що підносився ланцюгами вгору.
Між валами краєм стояли курені. Курінь, це була
козацька хата; ставили ї ї з дерева, а зверхи накри­
вали очеретом або й звірячими шкірами, яких

11
у степу було багато. Посередині твердині був віль­
ний майдан. Така фортеця була подібна до ин-
ших замків, що їх тоді було на Україні багато.
А ле козаки дали їй нову назву »Січ« — від слова
»с і к т и«, »р у б а т и«, бо на укріплення сікли де­
рево; самі ж звали себе січовиками.
Від того часу Запорозька Січ була головною
козацькою оселею.

Смерть Дмитра Вишневецького.

На Січі князь Вишневецький зібрав значне
число козаків, придбав декілька гармат, добув
добрих рушниць і вів війну з татарами. Кримський
хан дуже налякався козацької твердині й кілька
разів намагався її здобути та знищити. Але аж по
сімох роках війни, при допомозі турків, йому пове­
лося підійти під Січ і розпочати облогу. Козаки бо­
ронилися завзято цілих три тижні. Та накінець їм
не стало пороху й харчів, і Вишневецький наказав
їм залишити оборону. Потайки козаки переправи­
лися на инший острів і подалися в дальші місця.
Татари ввійшли до порожньої Січі і зруйнували
укріплення. Князь Дмитро воював із бісурманами
далі й покінчив життя геройською смертю. В одній
битві в Молдавії турки забрали його до неволі,
й султан наказав його вбити.
Нарід назвав князя за його неспокійне життя
Байдою і склав про його смерть гарну пісню.
В Царгороді на ринку, перед самою смертю, пив
Байда мед і горілку, — не журився тим, що зараз
має вмирати. Турецькому султанові подобалося
його завзяття, і він сказав до нього:
— Ой, ти, Байдо, славний лицарю! Будь мені

12
вірний, прийми турецьку віру, то я подарую тобі
життя та ще й дам за жінку свою доньку, — будеш
паном на всю Україну.

Байда відповів султанові:

— Лучше мені зараз умирати, як твою донь­
ку за жінку брати. Твоя, царю, віра проклятая,
твоя донька поганая!

13
 Тоді розлючений султан крикнув на своїх
слуг:
— Візьміть Байду добре в руки, візьміть,
кріпко ізвяжіте, на гак ребром зачепіте!
Турки схопили Байду, вивели на високу вежу
й ребром завісили на гак. Але вірний слуга подав
князеві лук у руки, і Байда почав стріляти: пер­
шою стрілою вбив султана, другою його жінку,
третьою царівну. Тоді його турки вбили.

14
 II. ЖИТТЯ КОЗАКІВ ТА ЇХ ЗВИЧАЇ.
Нові Січі. і
По смерти Вишневецького козаки перене­
слися на острів Томаківку й там заклали нову Січ.
Але нове місце не було для них догідне, й вони
перейшли знову на инший острів Базавлук над
Чортомликом, потім на Микитин Ріг. Нові Січі
були укріплені таксамо, як Січ на Хортиці, мали
кругом рови й вали, вхід був забезпечений обо­
ронними воротами. Для ліпшої оборони посере­
дині майдану збудували деревяну вежу, на ній
поуставляли гармати. При березі острова, в за­
тишному заливі була пристань для козацьких чов­
нів. Частина козаків стояла все залогою в Січі,
частина перебувала в різних місцях на сторожі
й засідках, чекаючи татар. Решта проживала в сте­
пах, на ловах і господарстві, особливо на Вели­
кому Лузі, на південь від Дніпрових порогів. »Січ
наша мати, Великий Луг — батько«, казали козаки.

Запорозьке військо.
Запорозьке військо було піше й кінне. Кож­
ний козак дбав про те, щоб мати коня до походу,
але підчас бою запорожці воліли битися пішаком.
Зброя була різна. Звичайно козак мав при лівому
боці шаблю й на лівому плечі ніс довгу рушницю.

15
Бідніші мали замісць рушниці лук зі стрілами або
спис. Підчас воєнного походу козак мав також
лопатку сипати вали, сокиру рубати дрова, шнурі
вязати вози й косу, щоб коневі придбати трави.
Спершу запорожці не носили окремого
вбрання, а одягалися, як міщани або селяни. По­
тім козацька старшина почала носити гарніший
одяг: жупан із червоного шовку або китайки, під-
перезаний шовковим поясом, кунтуш із довгими
рукавами, порозрізуваними на кінці, широкі шара-
вари, гарні сапянці, себто чоботи з дорогої сапя-
нової шкіри, на голові смушеву шапку з високим
верхом.
Але нераз бідний козак не мав у що зодягну­
тися, як то співали в пісні: »На козакові шапка
бирка, зверху дірка, травою підшита, вітром під­
бита, — куди віє, туди й провіває, козака моло­
дого прохолоджає«!

Козацька старшина.

На чолі всього запорозького війська стояв

г е т ь м а н . Він був найвищий начальник козаків,
видавав накази війську, проводив у воєнних похо­
дах, давав лад на Січі й «а всім Запорожжі. Його
відзнака була булава, срібна палиця з кулею на
кінці; як гетьман виходив до війська, тримав бу­
лаву у правій руці. Перед гетьманом несли все
бунчук — палицю з довгим волосінням із кінських
хвостів.
При гетьмані був п и с а р , що писав усі вій­
ськові письма й універсали (оповістки); його в ід­
знака була печатка.
 Запорожець.
Історія козаччини 2
17
 О б о з н и й мав нагляд над козацьким та­
бором і гарматами.
Два с у д д і судили козаків за всякі провини.
Два о с а в у л и були при боці гетьмана
й розвозили його накази до війська.
Військо ділилося на полки по 1000 людей;
над кожним полком був п о л к о в н и к , його від­
знака була мала булавй або пірнач. С о т н и к и
проводили сотнями, о т а м а н и десятками або
куренями.
Старший, що проводив на Січі, замісць геть­
мана, звався к о ш о в и й . Х о р у ж і несли ко­
зацькі прапори.
Кожний полк мав окремий прапор зі своїм
знаком: на одному був меч або стріла, на другому
— хрест, сонце й місяць, на иншім — голова якого
звіря. Герб (знак) усього запорозького війська
був козак, із шаблею при боці, з рушницею на
плечі.
Козаки мали і свою музику, довбушів, що
били в тарабани, трубачів із трубами і сурмачів
із сурмами. Козаки кликали себе товаришами;
у листах писали один до одного «Панове Товари-
ство« або »Панове молодці«.

Рада.
Для важних справ' козаки скликали р а д у .
На майдан на Січі виходили довбуші й били в та­
рабани. На той знак козаки виходили з своїх ку­
ренів і ставали в велике коло, лишаючи посередині
вільне місце. Тоді приходила старшина — гетьман,
писар, обозний, судді, осавули, полковники —
і ставали посеред війська. Гетьман говорив, для

18
Ц а Г с (і к 'ь С н / і н о г о & б т к А

І К * Ц *- З іП О Є О З & О Р О .

%Гльі'Щінфщял КРС0Л‘8( ло^плли

*}» £ « ЗлТ^ГЄії-Пл'ОДО Н /И С І фьїціул ДДЛН •

XОГТТО^ЬІМ О Г^ В ГОПТОвГК 0 Н Л И £ Н Г & с л ї ’ж н т м »

Герб запорозького війська (із книжки К. Саковича на честь

гетьм. П. Сагайдачного з 1622. р .).
якої справи скликав раду, й питався, яка думка
товариства. Тоді промовляли спершу старші, по­
тім і козаки, і накінець усі окликами давали знати,
як хочуть вирішити справу.
На раді відбувався й вибір нового гетьмана.
Старий гетьман, що через неміч або старечий вік
не хотів довше гетьманувати, скликав раду і зрі­
кався свого уряду: на килим, застелений посеред
військового кола, складав свої відзнаки — булаву
й бунчук. Тоді старшина і старі заслужені козаки,
що мали повагу між товариством, подавали ймена
кандидатів на гетьманський уряд. Козаки криком
давали знати, кого хочуть мати за гетьмана. Ви­
браний гетьман зпочатку відмовлявся, говорив,
що^він негідний того уряду, просив, щоб вибрали
кого иншого; але козаки криком силували його
вибір приняти. Тоді він дякував товариству й обі­
цяв добре правити, шанувати запорозькі закони.
Козаки витали його згоду окликами й оплесками
та кидали шапки вгору; старшина вручала йому
гетьманські відзнаки.
Гетьман мав дуже сильну владу, непослуш-
них міг карати навіть смертю.

Новини й чури.

Що-року на весну на Січі приймали до вій­

ська нових козаків. Хто мав охоту стати козаком,
опоряджував човен, набирав усяких припасів
і плив Дніпром на Низ. Кошовий відбував пере­
гляд цих добровольців. Хто виявився нездатний
до війська, того відсилали додому; але його при­
паси лишалися на Січі. Придатних до воєнної
служби записували в реєстер, себто спис війська.

20
Новобранця приді­
ляли до котрогоне-
будь куреня, під
владу отамана. Він
звався новиком або
чурою. Таких нави­
ків на один курінь
приходило ЗО і біль­
ше, а старих козаків
було тільки десять.
Новик три ро­
ки відбував пробу в
війську; не мав пра­
ва брати участи з
раді, чи в инших
зборах, був тільки
слугою старшого ко­
зака; чистив зброю,
вчився стріляти з
рушниці та з лука,
заправлявся до ша­
блі, підчас походу
пильнував козаць­
ких коней, набивав
рушниці, Іпомагав Запорожець (старшина).
<опати окопи.
Таких чурів козаки тримали дуже гостро, ка­
рали суворо за кожну провину, особливо підчас
війни, — хто важився втікати з поля бою, карали
смертю. Але під доброю рукою свого старшбго
чура вчився витривалости, хоробрости й військо­
вих звичаїв та ставав потім добрим лицарем-ко-
заком.

21
 Івась Коновченко.

В давній пісні співали про славу молодого

новика Йвася Коновченка. Він був козацький син,
але його батько загинув у війні, й Івася ховала
мати-вдова в місті Черкасах. Вона боялася, щоб
її єдиний син не став козаком, як батько, три­
мала його при собі та вчила господарства.
Але в той час корсунський полковник Филон
зазивав добровольців до походу на татар. Тоді
й Івась Коновченко нагадав собі свій козацький
рід і забажав піти на війну. Прийшов він до своєї
матері й каже:
— Поблагословіть мене, мамо, я піду з пол­
ковником Филоном лицарської слави добувати, за
віру христіянську воювати, може, дасть Господь
яку добич добувати!
Як почула це вдова, облилася гіркими сльо
зами:
— Ой, Івасю, мій єдинчику! Чи ти не маєш
досить їсти й пити, чи не маєш у чім гарно ходити,
чи міщани тебе не почитають, чи козаки тебз зне­
важають? Не дозволю я тобі йти з козаками гуля­
ти, а накажу я чотири воли запрягати та йти в поле
на хліб орати. Будеш потім козаків на хліб, на сіль
зазивати, будуть тебе козаки поважати!
Заплакав Івась і крізь сльози сказав:
— Ой, мамо моя, не хочу я на полі орати, не
хочу козаків на хліб-сіль зазивати, — будуть мене
козаки домарем, гречкосієм прозивати! Не хочу
я за плугом ходити, спину нагинати, на воли ко­
зацьким голосом гукати! Не хочу сапянців по бо­
рознах викривляти, китайкових жупанів пилом на-

22
Запорож ець.
пиляти! Хочу я на коня сідати, з козаками погу­
ляти, ввесь козацький звичай пізнати!
Просив Івась у мами, щоб продала його чо­
тири воли й купила йому доброго коня, але мати
не хотіла того й слухати, сховала всю козацьку
зброю. Та Івась Коновченко відшукав батьківську
стару рушницю й тайкома пішки пустився до ко­
зацького табору, що був далеко в степах.
Полковник Филон відпочивав у своїм шатрі,
але Йвась сміливо ввійшов до нього й поздоро­
вив грімким голосом. Полковник привитав його:
— Ой, здоров, Івасю, прекрасний лицарю!
Чи ти по своїй волі зайшов, чи тебе кінь до нас
приніс? Чи ти здоровям змагаєш, чи в себе моло­
децького, доброго коня маєш?
Івась відповів:
— Я коня не маю, але молодецьким добрим
здоровям змагаю. Дозволь мені, пане полков­
нику, з козаками погуляти, лицарської слави за­
живати, за віру христіянську стати!
Але полковник не хотів пустити Йвася на
війну: «
— Ти ще дитя молоде, ніде не бувало, ко­
зацького звичаю не пізнало, козацької крови не
видало! Як ти кров побачиш, то налякаєшся, —
є старі козаки, п&нове молодці, хай вони гуляють,
слави добувають.
На те Йвась відрік весело:
— Ей, пане гіолковнику, візьми ти каченя
старе й мале, та пусти на Чорне море, — чи не
попливе мале таксамо, як старе?
Здивувався полковник розумові хлопця
й пустив його на війну.

24
 Івась Коновчбнко незабаром доконав слав­
них діл, узяв у полон багато татарів і турків, добув
собі велику славу. Тоді мати поблагословила його,
продала чотири воли й купила Йвасеві гарного
козацького коня.
Івась Коновченко погиб лицарською смертю
у степах у боротьбі з татарами.
 III. БОРОТЬБА З ТАТАРАМИ Й ТУРКАМИ.
Похід на татар.
Запорожці безнастанно вели боротьбу з та­
тарами. Що-року на весну з Січі розсилали по го­
родах хоругви з хрестом і такий зазив:
— Хто за віру христіянську хоче лети на
палю, хто хоче, щоб його четвертували, колесу­
вали, хто не боїться смерти, нехай пристає до нас!
Пощо смерти боятись! Від смерти не втечеш! Ось
козацьке життя!
З усіх сторін поспішали на Січ старі козаки
й нові добровольці, що бажали поборотися з не­
вірними, добути слави й добичі.
Рано-вранці тарабани й труби давали знак,
що похід починається. Козаки вже вночі були го­
тові й зараз ставали до своїх відділів.
Попереду їхала козацька музика з усякими
струментами. Одні трубили на трубах і сурмах,
инші били в тарабани, ще инші грали на бандурах.
За музиками виступала кіннота, десяток за десят­
ком, сотня за сотнею, рядами, в гарному порядку.
Перед кожним відділом їхала старшина, то ота­
ман, то сотник, то знову полковник у панцирі,
з пірначем у руках. Потім ішла піхота з рушни­
цями через плечі, з шаблями при боці. Старші
їхали на конях.
Кожний відділ мав свій прапор, — різно-

26
барвні знаки маяли над військом, немов летіли
вгорі дивні птиці.
Серед вибраного полку війська їхав гетьман
зі старшиною, — здалека було видко гетьман­
ський бунчук. Позаду дві й три пари коней тягнули
гармати, — одні чорні, великі, з широкими ду­
лами, инші менші, що ссяли в світлі сонця. Накі-
нець на малих і більших возах везли запаси по­
живи й муніції, в міхах і деревяних та залізних
скринях.
Похід закінчував відділ кіннотй, що доглядав
порядку в таборі й пильнував, щоб на військо не
прийшла ззаду яка пригода.

Битва з татарами.

Перед військом на всі сторони розсилали

сторожі, щоб дізнатися, де татари. Козацькі стежі
скоро знаходили ворога, бо татарські загони
вешталися скрізь по степах. Насамперед гляділи
козаки, де табуни коней, висилали в ту сторону
сильний відділ кінноти, розганяли сторожу й брали
коні з собою. Здобуті коні розділяли між піхотин­
ців; так збільшалося число кінноти.
Як татар було більше, вони виступали до
бою. Тоді проти них виїздили що сміливіші козаки
на г е р ц ь , себто на боротьбу одинцем. Потім
і вся сотня пускалася з шаблями на ворога. Але як
сили татар були дуже великі, й не можна було
дати їм ради, кіннота верталася до війська, й тут
робили приготови до головного бою.
Запорожці мали свій окремий спосіб бо­
ротьби. З наказу гетьмана вози з припасами, що
були позаду, їхали вперед і ставали в два чи три

27
ряди по боках та на чолі війська. Таким способом
робився якби вал або мур із возів кругом війська;
козаки звали це т а б о р о м . Такий табор разом
із військом ішов поволі проти татар. Як уже були
близько ворога, починали стріляти з гармат, а по­
тім і з рушниць. Татари кидалися на табор і нама­
галися його розбити, але козаки зза возів стріляли
до них і не давали їм приступити ближче.
Таким робом запорожці йшли щораз далі
й або знов випускали на ворога кінноту, або боро­
нилися з табору. Навіть як число татар було таке
велике, що треба було відступати, табор рятував
козаків із найбільшої небезпеки, й так вони верта­
лися зі степів на Січ.

Смерть Хведора Безрідного.

Серед боротьби з татарами неодин козак

поклав свою голову за рідний край.
В одній старій пісні оповідається, як загинув
у степу курінний отаман Хведір Безрідний. Він був
на сторожі над Дніпром зі своїм чурою Яремою.
За обідом несподівано напали на них татари.
Обидва запорожці боронилися завзято й відо-
гнали татар, але Хведора влучила куля, а від та­
тарської шаблі він дістав глибоку рану.
Постреляний, порубаний, він лежав над Дні­
пром, вірний чура промивав водою йому смер­
тельні рани. Промовив тоді Ярема до Хведора
Безрідного:
— Пане отамане, чи не добре було б дати
знати до батька-матері про твою пригоду?
Отаман відповів:
У- '
28
 — Не знайдуть уже мене живим батько, ані
мати... Чуро мій молодий, я дарую тобі коня во-
ронбго, мою зброю, шаблю й рушницю, їдь ти
скоро до товариства, заклич козаків до мене.
Скочив чура на коня, прибіг над Дніпро
й почав кликати до козаків:
— Панове молодці, добре ви дбайте, човни
повертайте, Хведора Безрідного рятувати поспі-
шайтеї
Кошовий подивився на зброю й коня чури
та сказав:
— Ей, чуро Яремо, не своїм ти конем гуля­
єш, не своєю зброєю вихваляєшся, не свою шаблю
й рушницю маєш! Десь ти свого пана вбив, або
зранив, або молодого душі збавив!?
Чура зіскочив з коня, поклонився кошовому
й відрік:
—*■Ой, батьку кошовий, отамане військовий!
Я свого пана не вбив, ні зранив, ні молодого душі
збавив, — його татарська шабля порубала, його
бісурменська стріла постріляла. Лежить мій пан
у лузі, постреляний, порубаний, смертельними ра­
нами знеможений. Та прошу я милости вашої
в луг поспішати, Хведору Безрідному порятунок
дати!
Козаки скочили на коні й поїхали чим-дуж
у луг, але Хведора Безрідного не знайшли живим,
— він умер сам-один у степу безлюднім.
Тоді товариші вкрили йому тіло червоною
китайкою, шаблями викопали глибоку яму й по­
хоронили хороброго лицаря. Накопали ще більше
землі, висипали високу могилу, на верху застро­
мили козацький прапор. Як могила була вже го ­

29
това, стали кругом і за військовим звичаєм іще
раз вистрелили з рушниць у честь отамана.
ГТомер, поляг Хведір Безрідний, але слава
його не вмре, не поляже, — поки світ буде світати
й сонце сіяти, будемо його славу прославляти!

Походи на море.

Проти турків запорожці ходили найбільше

човнами рікою Дніпром на море. Такий похід
був дуже небезпечний, і козаки приготовляли його
дбайливо. Відважні молодці, що хотіли пуститися
в море, просили на це дозволу в гетьмана й виби­
рали собі старшбго до проводу у поході.
Зараз починали будувати човни, що звалися
чайками. Чайка була 20 метрів завдовжки, най­
більше на 4 метри вшир. Робили ї ї з видовбаного
пня липи або верби, боки та дно оббивали дош­
ками. В чайці було десять або більше лавок для
гребців, і при кожній лавці по два весла. Напереді
й позаду були керми, якими повертали човен і да­
вали йому напрям, у котрий бік їхати. Кожна чайка
мала посередині високий стовп, щоглу, де завішу­
вали полотняне вітрило; вітер віяв у вітрила й тач
посував чайку. Човни поверх обливали смолою,
щоб вода не добувалася крізь прогалини між до­
шками. Щоб човен не потопав підчас бурі, козаки
прикріплювали довкола вязки очерету, — навіть
як вода бувало заллє човен, він держиться поверх
моря. До кожної чайки брали по 4 до 6 малих
гарматок і відповідний запас куль та пороху. Харчі
складалися зі сухарів, пшона й иншої поживи, яку
клали в вузькі довгі бочки.
В чайці містилося 50 до 70 людей. Запоро-

30
 Козацьке чайка.

жець, що йшов на море, брав зі собою шаблю,

дві рушниці, шість фунтів пороху й кулі; з одягу
брали тільки що-найпотрібніше, — дві сорочки
й дві пари шараварів, поганенький каптан і шапку.
Крім досвідних козаків їхали також хлопці-моло-
дики до поЖочі й послуги.

31
 Як усі приготови були вже покінчені, запо­
рожці прощалися з Січчю і плили вниз Дніпром.
Отаман походу плив на першій чайці, на щоглі
висів його прапор. Инші човни трималися близько
нього.
Турки нераз знали, що козаки приготовляють
похід, при гирлі Дніпровому заступали їм дорогу
своїми Галерами (кораблями) й починали стріляти
з гармат із замку в Очакові. Але запорожці все
вміли перехитрити турків. Серед темної ночі тих­
цем несподівано переїздили попри ґалєри й ви­
пливали на широке море. Тоді козацька фльота
мала отверту дорогу на всі сторони Чорного моря;
плили або на Крим, або до Малої А зії, або під
сам Царгород, до султана в гості.
Козацькі чайки плили дуже скоро й несподі­
вано припливали під турецьке місто. Запорожці
швидко висідали на беріг, на чайках залишали
тільки невеличку сторожу, двох дорослих і двох
хлопців, і з рушницями вибиралися на турків. Як
місто не було підготовлене до оборони, напад
ішов легко, козаки підпалювали більші будови
й серед метушні збирали добич. На укріплені
замки йшли наступом і по драбинах вдиралися на
мури. Добич переносили на чайки; найбільшу ціну
мала зброя й турецькі гармати.
Часто ловили запорожці на морі турецькі
кораблі. Турецька ґалєра була більша й вища ніж
чайка, козаки скорше замічували турків і могли
приготовити напад. Щоб турки їх не добачили,
козаки звивали вітрила, складали додолу щогли
й плили так, щоб сонце на них не світило. Перед
заходом сонця плили скоріш, і як наставав вечір,
несподівано окружали ґалєру. Відважно кидалися

32
на поміст корабля, билися з турками й або їх уби­
вали або брали в полон. Ґалєра з цілим майном
ставала військовою добиччю; козаки брали ї ї зі
собою.
Дуже небезпечна була боротьба, як ґалєр
було багато, бо турки мали гармати й добру за­
логу з яничар, найліпшого турецького війська —
воно складалося з вояків, що їх іще малими пови­
возили турки з христіянських земель. Нераз турки
здалека бачили чайки й починали стрілянину, —
тоді неодна чайка тонула від гарматної кулі, не-
один козак находив смерть на морі. Часом турки
ловили кілька чайок і брали козаків до неволі.
Але частіше запорожці перемагали музулман і зі
славою та добиччю верталися на Січ.

Олексій Попович.

Про пригоди на морі козаки знали складати

різні оповідання та пісні. Славна була дума про
Олексія Поповича та бурю на морі.
Запорожці плили чайками по Чорному морі.
Була непогода. Хмари вкрили небо, затьмили зорі
й місяць. Полив дощ, вітер почав підіймати високі
хвилі. Страшна буря піднялась на морі. Козацькі
чайки не могли вдержатися разом, — частину їх
занесло в ріку Дунай, частину під турецькі береги,
решта потопала на середині моря. Було тут триста
козаків зі старшиною. Отаман Грицько Зборов*
ський промовив тоді до козаків:
— Козаки, панове-молодці! Щось велика
хуртовина піднялася на нас на морі. Може, хто
з вас має великий гріх на собі, й через те ми пото­
паємо. Уважайте, козаки, своїх гріхів не тайте; хто
Історія козаччини З 3-3
гріх на собі почуває, нехай сповідається наперед
Богу, і потім Чорному морю, і мені, старому ота­
манові кошовому. Ліпше нехай один покається
й відпокутує, ніж як усе військо має пропадати!
Всі юозаки мовчали, бо ніхто не почувався
до великої вини. Тоді повстав Олексій Попович,
військовий писар, і сказав:
— Козаки, панове-молодці! Візьміть ви
з мого лука тятиву й звяжіть мені взад руки, до
шиї причепіть тяжкий камінь, очі завяжіть китай­
кою й киньте мене в Чорне море! Нехай я один
загину, ніж як тілько війська безвинно має пропа­
дати!
Зачудувалися козаки й сказали:
— Олексію Поповичу, славний лицарю й пи­
сарю! Ти що-дня тричі святе письмо в руки береш
і читаєш і нас простих козаків навчаєш, — які ж ти
гріхи на собі маєш?
Заплакав тоді Олексій і почав оповідати:
— Хоч я й письмо святе читаю, то більше
від вас усіх гріхів маю. Як я дома проживав, крив­
див сусідів, зневажав старих людей, розбивав
діти, не любив братів і сестер, гуляв і забавлявся,
перед церквою шапки не здіймав, — не шанував
я нікого, навіть батька і матері, хоч вони за мене
молилися, щоб я поправився. Не Чорне море мене
тепер потопає, а батьківська й матерня молитва
к&рає.
Як почув це отаман Грицько Зборовський,
сказав:
— Не будемо, панове-молодці, такого ли­
царя в море кидати, але возьміть Олексія за руки,
врубайте йому з лівої руки пальця-мізинця й пу­

34
стіть кров до Чорного моря: може, Чорне море
прийме його кров, може, втихне хуртовина.
Зробили козаки, як наказав отаман, — вру­
бали малий палець Олексієві й пустили кров
до моря. І зараз море затихло, буря втихомири­
лася, козаки щасливо доплили до берега.
Тоді Олексій Попович узяв у руки святе
письмо і навчав козаків:
— Слухайте, що святе письмо каже: »Хто
чтить отця і матір шанує й поважає, той марно ні­
коли не пропадає; того меч і стріла минає, того
батьківська і матерня молитва із дна моря вині-
має«.

35
 IV. БОРОТЬБА З ПОЛЬЩЕЮ.

Реєстрові козаки.

Польські королі були невдоволені, що ко­

заки заклали собі на Запорожжі свою державу
й воюють із татарами й турками. На Запорожжя
тікало багато селян-кріпаків, що не хотіли робити
панщини; через те шляхті не ставало робітника.
Козацькі походи на Крим і на Чорне море стягали
на Польщу гнів турецького султана.
Щоб здержати запорожців від походів на
море, польський король проголосив, що кожний
козак може нанятися до королівського війська,
дістане за це платню, одяг і утримання. Зголоси­
лося 500 козаків, і поляки записали їх у один спис
або реєстер. Цих козаків називали р е є с т р о ­
в и м и або г о р о д о в и м и , бо вони жили по го ­
родах (містах). їм не вільно було ходити на море
й воювати з татарами без дозволу короля, вони
мали жити на місці, яке їм назначили польські
полководці.
Пізніше число реєстрових козаків збільшили
до 6000 і поділили на шість полків: черкаський,
канівський, корсунський, чигиринський, білоцер­
ківський і переяславський. У Терехтемирові був
військовий шпиталь, скарбівниця й місце, де схо­
дилися ради. Але запорожців було десять разів

36
більше, ніж реє­
стрових, і вони далі
панували собі на С і­
чі й вели війни,
з ким хотіли.

Перші війни
з поляками.
На Запорожжі всі
були між собою
рівні, — чи багатий,
чи бідний, чи пан,
чи селянин. У Поль­
щі вся влада й сила
була в руках вели­
ких панів. Пани на­
магалися взяти ко­
заків у свої руки ~ --
і зробити’ з них сво­
їх кріпаків. Але ко­
заки мали зброю Реєстровий козак,
в руках, не піддава­
лися й боронилися.
Так почалися війни козаків із поляками; 1593.
року проти панів виступив гетьман К р и ш т о ф
К о с и н с ь к и й . Але замісць щоб іти проти по­
ляків, він воював землю князя Констянтинз
Острозького, не зважаючи на те, що князь осну­
вав першу вищу українську школу, академію
в Острозі і щиро працював для українського на­
роду. Князь Острозький розбив його військо під
Пяткою на Волині.

37
 В 1595— 1596. р. було нове повстання, вже
проти польських панів. Запорозьким гетьманом
був Г р и г о р і й Л о б о д а , старий козак, провід­
ник заможних козаків, що мали свої землі. До по­
мочі йому став С е в е р и н Н а л и в а й к о , слав­
ний вояк, що бував у походах на турків у Молдавії
і в Угорщині. Він був старшиною ватаги, що лю­
дям робила багато шкоди, й через те запорожці
неохоче брали його до спілки. Але він прислав
на Січ пару тисяч коней, здобутих на турках, і тим
зєднав собі товариство.
Козаки боронилися спершу в Київщині. Але
польського війська було більше, і треба було від­
ступати; Наливайко мусів повкидати гармати в річ­
ку, а кулі й порох позакопувати в землю. Козацькі
полки відступили на лівий беріг Дніпра й окопа­
лися в таборі над річкою Солоницею коло Лубень.
Поляки стиснули козаків з усіх боків; не було на­
віть куди вигнати коней на пашу, не було місця
розкласти табору. Настали великі спеки. Серед „
війська почалися слабости, день-у-день- умирали '
десятками й сотками юнаки, не було де хоронити
трупів. Серед війська прийшли розрухи. На раді
якісь злочинці кинулися на гетьмана Лободу
й убили його. Військо кричало, що не хоче битися,
що треба миритися з поляками.
Поляки зажадали, щоб видати їм у руки На­
ливайка й инших старшин, віддати гармати, хо­
ругви, відзнаки, всю зброю, — а тоді військо пу­
стять додому. Згодилися на те нерозважні козаки.
Але як тільки віддали зброю, польські вояки ки­
нулися на них і почали рубати шаблями, — ціле
поле вкрилося козацьким трупом. Наливайка по­
ляки завезли до Варшави й там покарали його

39
на горло, — зрубали голову, порозсікали тіло на­
четверо й повісили на показ.
Запорожці побачили по цій війні, що їх сили
ще за слабі, щоб побороти Польщу.

Самійло Кішка.

Потім запорозьким гетьманом був Самійло

К і ш к а , що про його славні діла співали пісні.
Він дістався з сорок козаками до турецької
неволі і, прикований до Галери, мусів гребти р а ­
зом з иншими невольниками.. Одного разу його
пан Алкан-паша поїхав кудись, і догляд над не­
вольниками полишив свому вірному ключникові
Ілашеві Потурнакові. Цей ключник був колись ко­
зак, навіть сотникував у козацькому війську, але
в турецькій неволі покинув свою віру, зробився
ренегатом, і ще гірше, ніж самі турки, пересліду­
вав невольників. Потурнакові було нудно сидіти
самому, він скинув кайдани Самійлові Кішці та за­
просив його до себе пити. Обережний гетьман пив
небагато, напитки тайкома виливав^, та Потурнак
напився так, що пяний заснув. Тоді Кішка поклав
його до ліжка, забрав у нього 84 ключі й чим-дуж
повідмикав колодки козацьких оков.
О-півночі яничари з Алкан-пашею вернулися
на ґалєру, — козаки кинулися на них і всіх повби­
вали. Одному лише Потурнакові пощадили життя,
і він із вдячности за це подав Кішці спосіб, як пере­
везти безпечно ґалєру до Дніпра. Половина коза­
ків поперебиралася за турків, друга половина вда­
вала невольників; Іван Потурнак говорив добре
по-турецьки, й як стрінулися з иншими ґалєрами,

39
вдавав, що везе Алкана-пашу. Так козаки підплили
аж під Січ.
Самійло Кішка ходив потім із поляками в по­
хід на Балтійське море й там поляг у битві 1602. р.

Петро Конашевич Сагайдачний.

Найславніших діл доказало запорозьке вій­

сько за гетьманства Петра Конашевича С а г а й ­
дачного.
Він був родом ізпід Самбора в Галичині й на­
лежав до дрібної української шляхти, що жила
по селах і своїми руками обробляла ріллю. Вчився
в Острозькій академії, потім пішов до запорозь­
кого війська і став гетьманом 1616— 1622. Це був
чоловік відважний і розумний. У боротьбі не цінив
життя, сам шукав небезпеки, в битву йшов пер­
ший, відходив останній, у таборі був обережний,
мало спав і зовсім не пив. Від козаків вимагав по­
слуху й дисципліни, за всякі провини карав гостро.
Він бачив, що козаччина ще не має сили,
щоб побороти Польщу й задумав виробити добре
й відважне запорозьке військо. Під проводом Са­
гайдачного козаки ходили що-року великою
фльотою на сто й більше кораблів на Чорне море
й були пострахом для турків і татар. Здобув він
місто Кафу на Криму, де був головний торг бран­
цями й визволив кілька тисяч христіянських не-
вольників. Нападав на Малу Азію , здобув міста
Синопу й Трапезунт і вивіз звідтіль велику добич.
Під його проводом козаки ходили навіть під сам
Царгород і спалили передмістя султанської сто­
лиці. Сагайдачний поміг і полякам проти турків
у бою під Хотінням 1621. р. Козаки визначилися тут
Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний (із книжки К. Саковича
з 1622. р.).

своєю вмілістю добувати турецькі окопи. Вони ко­

пали рови, сипали шанці й підсувалися що-раз
ближче під табор турків. Уночі, серед дощу й тем­
ноти, вони вривалися між турецькі вали і зчиняли
тут такий переполох, що турки тікали наосліп на
всі боки. В козацькі руки дісталося тоді багато
турецьких гармат і иншої добичі, козацька слава
розійшлася тоді по всьому світі. Скрізь славили

41

*
 Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.

Дніпрових лицарів, що не бояться ні води, ні во­

гню, ані куль, ані стріл, ідуть у кожну небезпеку
і скрізь перемагають. Сагайдачний помер від
рани, яку дістав у хотінськім поході; все своє м ай­
но записав на українські школи в Києві й у Львові.
По Сагайдачнім були гетьманами О л и ф е р Г о ­
л у б , М и х а й л о Д о р о ш е н к о й инші.

Війни 1625. і 1630. р.

Незабаром по смерти Сагайдачного знову

почалися війни з поляками. Війська козацького
було тепер більше, воно мало ліпший воєнний до­
свід, то й боротьба йшла гарніше.
1625. р. велике польське військо вирушило
проти козаків над Дніпро. Козаки окопалися на
врочищі Ведмежі Лози біля Курукового озера (на­
проти Кремінчука). Це було давнє городище
на горбку серед болот і багна. Козаки уставили та-
бор із возів у кілька рядів, укріпили його окопами
й валами. Довкола по хащах, гаях, лозах, над річ­
ками поуставляли сторожі й засідки. Гетьманував
тоді М а р к о Ж м а й л о . Польська кіннота вели­
кою силою вдарила на табор. Але козаки приняли
їх зза табору вогнем із рушниць, инші повискаку­
вали з засідок і почали острілювати ворога з бо­
ків. Багато тоді польських вояків повбивали, инших
поранили, мало не погиб і сам польський гетьман
Конєцпольський.
Дальші наступи були такі самі невдатні. По­
ляки мусіли миритися. Згодилися на те, що ко­
зацьке реєстрове військо матиме 6000 людей,
та що йому полишать давню самоуправу.
1630. р. козаки знову зчинили повстання про­
ти поляків. Причиною війни було те, що шляхет-

43
еьке військо, яке стйялй на кватирях у Київщині,
дуже докучало людям.
Козаки відказували на переслідування укра­
їнської церкви й віри. Гетьман Тарас Ф е д о р о ­
в и ч , що його звали Т р я с и л о м , зібрав трицять
тисяч війська з козаків і селян. Головний табор був
під Переяславом по лівому боці Дніпра. Козацькі
сторожі обсадили цілу річку Дніпро, всі броди
й переправи й довго не пускали поляків на Лівобе­
режжя. Але польські війська врешті перейшли
річку й почали облогу козаків. Бої йшли три тижні
з великими втратами для поляків.
Одного дня невеликий козацький відділ,
з двісті коней, вийшов на стежу. Поляки замітили
його й окружили довкола. Козаки позамикалися
в якійсь повітці {шопі) й боронилися так завзято,
що всі полягли там, а до неволі дістався тільки
один козак і то ранений.
А ле, тимчасом, із козацького табору помі­
тили, що в польськім таборі нема доброї сторожі.
Гетьман дав наказ до випаду. Козаки напали на
польські пушки, розбили невеликий відділ, що її
пильнував, позабирали що-найбільші гармати
й попритягали до свого табору. Потім пустилися
ще над річку й попалили перевози, що там збу­
дували були поляки. Польський гетьман Конєц-
польський спершу хвалився, що кровю загасить
козацьке повстання, -але далі побачив, що нічого
українцям не вдіє, і мусів миритися.
Козакам дозволили мати реєстрового вій­
ська вісім тисяч і ні в чім не змінили козацьких
установ.
 Повстання 1635— 1638. р.
По переяславській війні по л яки баж али пе р е ­
ш кодити ко з а ц ь ки м повстанням і п о б уд ува л и біля
Д н іп р о в и х п о р о гів великий з а м о к , К о д а к. У з а м к у
поставили сильну с т о р о ж у , й вона пильнувала,
щ об ні од ин к о з а к не важився переїхати Д н іп р о м
на З а п о р о ж ж я . З а п о р о ж ц і з ненавистю дивилися
на ц ю тве рд ин ю й зад ум али ї ї зруйн ува ти. З р о ­
бив це І в а н С у л и м а . Він був старий во як, б у ­
вав у далеких по хода х на м о р і, в о д н ій м о р с ь кій
битві д о б ув ту р е ц ь к у ґалєру й подарував ї ї р и м ­
с ь ко м у папі — за це папа дав й о м у свій золотий
портрет. С улима вертався в л ітку 1635. р. з м о р я
з ватагою ко з а к ів і т е м н о ї ночі підступив п ід К о ­
дак. К ористаю чи з то го , щ о с т о р о ж а спала, ко з а к и
по драбинах увірвалися д о з а м ку , повибивали во­
яків і спалили та зруйн ува ли з а м о к . П ізн іш е С у ­
лима ховався на о д н ім о стр о в і на Д н іп р і, але й о го
віднайш ли, самі товариш і й о го видали. Й о го за­
везли д о Варшави й там зруб ал и й о м у го л о ву, тіло
почвертували так, я к Наливайка, й повивіш ували
на р огах м ісь ки х м у р ів .
А л е козаччина не втихом ирилася. 1637. р.
знов зірвав повстання Павло М и хно ви ч або П а в-
л ю к. Він по ро зсилав по П р и д н іп р я н щ и н і у н ів е р ­
сали, вказував на зневаги, щ о терплять ко з а ки ,
і закликав усіх д о війни. З іб р а в він д о с о р о к тисяч
війська. Ішли до н ь о го л ю д и з усіх стор ін, з чим
хто мав: з р уш н и ц ям и , списами, ко сам и, со ки р а м и .
Д о п е р ш о ї битви д ійш л о п ід К у м е й ка м и над р іч ­
ко ю Россю. К о за ки йшли справно т а б о р о м , у ш ість
рядів возів, н а пе р ед і шість гарм ат, усе р е д и н і дві,
ззаду те ж дві; вій сько б ул о по д ілен е на по л ки

45
й сотні. С ильно вдарили на п о л я ків ; к о м у не ста­
вало р уш н и ц і й и н ш о ї зб р о ї, ті били во ро га го л о б ­
лям и й д иш лям и.
А л е п о л яки були сильніш і — почали о к р у -
ж ати ко з а к ів . К о за ки не піддавалися — б о р о н и ­
лися завзя то , — поле б о ю , сусідні ліси й д о р о ги
повкривалися т р у п о м . К о з а ц ь ке військо від сту­
пило на південь п ід Б о р о ви ц ю , пр об увал о б о р о н и ­
тися щ е там , але н акін е ц ь м у с іл о видати по л яка м
старш ин. П авлю ка з кіл ь ко м а товариш ам и знов
покарали в Варш аві на го р л о .
Та повстання щ е не по кін чи л о ся. К о за ки ви­
брали собі нових старш ин, Я ц к а О с т р я н и н а
та Д м и т р а Г у н ю , й вони щ е цілий р ік вели
війну. З авзято б о р он ився народ, — багато сіл
і м іс т зруйн ува л и ко з а к и в війні, а ж п о л я ка м п о ­
щ астило знищ ити повстанців 1638. р.
Т я ж ко карали ко з а к ів за це повстання. Поль­
ський ко р о л ь скасував у р я д ко з а ц ь к о го гетьмана
й поназначував за п о л ко в н и ків польських старшин.
К о з а ка м від іб р ал и давні права й вольности й за­
вели над ним и гострий д о гляд .

46
 N

V.ПОВСТАННЯ
БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО.

Панування шляхти.

По невдалом у повстанні 1638. р. в Н ад д ні­

прянщ ині шляхта прийш ла до щ е б іл ь ш о ї сили,
як перш е. М о гу т н і пани П о то ц ь кі, К о н є ц п о л ь с ь к \
В иш невецькі та инші позайм али великі п р о с т о р и
пустих зем ель на кр а ю »диких піль«, степів, за кл а ­
дали там села й о сад ж ува ли на них своїх підданих.
О б о в я зки селян усе тяж чали; селяни з р о к у на р ік
платили більш і податки й м усіл и роб ити все б іл ь ­
ше панщ ини на ланах сво їх панів. Т аксам о по м і­
стах п о зм е н ш ув а н о м іщ а н а м права і сво б о д у.
Та найбільш е терпіли ко з а к и . Хто не був з а ­
писаний у реєстер, той не мав н ія ки х ко з а ц ь ки х
прав і м усів приставати до м іщ а н або на селі п ід ­
даватися панові. А ле й реєстрові ко з а к и не мали
давніх вольностей. К о за ц ь кі по л ко вн и ки -ш л яхти ч і
не дбали, щ об з а п о р о з ь ке вій сько пр оц вітало ,
а нищ или ко за ків як-н а й гір ш е . Від у с ь о го майна,
худоби, з б іж ж я ко з а к и платили п о д а тки ; д обич,
щ о її добували на татарах, м усіл и віддавати п о л ­
ко вн и ка м . Не вільно б ул о вж е ко з а к о в і ходити
у степ, на влови або по р и б у, за все треба б уло
платити. Як б уло ко тр и й к о з а к ум е р , то й о го вдову
й дітей шляхта вважала за м у ж и к ів і прим уш увала

47
д о панщ ини. Як б ул о подобалась к о т р о м у ш лях­
тичеві ко за ц ь ка сін о ж а ть, поле чи хутір, то він ви­
ганяв звідти ко з а к а з й о го р о д и н о ю й м айно його
забирав собі...
В а ж ко б ул о терпіти з а п о р о ж ц я м ці з н у ­
щ ання. Вони ж були л ю д и військо ві, заслуж е н і
в війнах з татарам и й тур ка м и , вкриті славою , —
а тут м усіл и слухати панів і їх п р и сл уж н и ків , я к які
кр іп а ки або невольники. З а п о р о ж ц і кипіли гн ів о м
і о б ур е н н я м . І чекали тіл ь ки п р и гід н о го часу, щ об
зн о в у підняти повстання.

Богдан Хмельницький.

У х у то р і С уб б то ві п ід Ч иги р и н о м прож ивав

ко з а ц ь ки й со тн и к Б о г д а н Хмельницький.
Він був із н е в е л и ко го ш л яхе тсько го р о д у . Й ого
б а ть ко М ихайло п р о ж и ва в сперш у в Ж о в кв і в Га­
личині, п о т ім став у р я д о в ц е м у Ч игирині, го спод а ­
р ю вав на селі й заклав свій х у тір у степу. С во йом у
синові баж ав дати вищ у освіту й посилав його
д о ш кіл у Л ьвові.
1620. р. М ихайло Х м ел ьн ицький ходив на ту р ­
ків і п о л яг у битві п ід Ц е ц о р о ю в М олд а вщ ин і.
Богдан дістався то д і д о неволі і два р о ки в а ж ко
стра ж д ав, д о к и не поталанило й о м у визволитися.
Тоді вступив д о з а п о р о з ь к о го війська й по кіл ь ко х
р о ка х став со тн и ко м .
Він вів далі б а ть ків ське го спод а р ств о в С у­
бб то в і. Та коли ко з а к ів в повстанні 1638. р. р о з ­
бито, то і Х м е л ь н и ц ь ко м у стало гірш е. Почала
й о го пере слідувати шляхта. Н айбільш е завзявся
був на н ь о го чигирин ський ур я д о в е ц ь , шляхтич
Чаплинський. Він уп о д о б а в собі хутір Х м ельниць-

43
Історія козаччини
ко го в С уб б то ві й хотів й о го дістати у сво ї р уки .
Коли Богдан піш ов був раз у п о х ід на татар, Чап-
линський зі. св о їм и слугам и наїхав на С уботів, п о ­
забирав й о м у всю х уд о б у, ко н і, з б іж ж я й инший
д о б у т о к , а м а л о го синка Х м е л ь н и ц ь ко го так п о ­
бив, щ о хлопець ум е р .

Хмельницький підготовляє повстання.

Х м е л ьн и ц ь ки й вернувся д о д о м у й запізвав
зар аз Ч а плин сько го д о суду. А л е йо го там в и с м і­
яли:
— С уд дає справедливість ш ляхті, а не ко за ­
ка м , — казали.
Тоді Богдан поїхав з инш им и ко з а ка м и
д о Варш ави, д о ко р о л я . Т одіш ній ко р о л ь Володи-
слав IV. не лю бив ш ляхти, бо вона йо м у д у ж е д о ­
кучила своєю го р д іс т ю , й баж ав по м огти за п о ­
рожцям .
— Ви л ю д и л и ц а р сь кі, — казав він, — у вас
шаблі при б о ц і, р о б іть самі со бі справедливість.
К о р о л ь д ум а в тоді п р о велику війну на тур ­
ків і д о зво л и в к о з а к а м збирати військо та п о о б і­
цяв пр иве рн ути їм давні права. Д л я б іл ь ш о ї пев-
ности видав к о з а ц ь к и м послам листи зі с в о їм п ід ­
п и со м і п е ча тко ю та новий прапор.
А л е ко р о л ів с ь кі листи взяв до себе, щ об їх
переховати, ко за ц ь ки й осавул Барабаш. Він л р и -
я іе л ю в а в зі ш ляхто ю , дбав за панську ласку й не
хотів сказати ко з а к а м , п р о щ о пиш е до них ко ро л ь.
Т оді Богдан Х м е л ьн и ц ьки й зад ум ав хи тро ­
щ ам и д о б ути ті листи. Він запросив д о себе Бара-
баша на бе н ке т, частував й о го д о р о ги м и напит-
ка м и й казав:

50
Гетьман Богдан Х м е л ьни цький
 — Годі то б і, пане брате, листи ко р о л ів с ь кі
д е р ж а ти , — чи не м о гл и б м и хоч удво х їх п р о ­
читати, ко з а к а м ко зац ькі п о р я д ки подавати,
за в ір у хр и стія н сь ку д о сто й н о стати.
В ідказав на це Барабаш:
— На щ о нам , ко з а ка м , к о з а ц ь кі п о р яд ки
давати, чи не ліпш е нам з ляхами, м о сти в и м и 1) па­
нами, в м и р і проб увати, з с у п о ко є м хліб-сіль спо ­
ж ивати, я к у п о х ід іти, с в о їм т іл о м ко м а р ів го д у ­
вати. ■ ■- З *?!'
Х м е л ьн и ц ь ки й р о зсе р д и вся на Барабаша за
Гаку м о в у , але не п о ка за в по со бі гніву, а приймав
й о го щ е л іпш им и напиткам и, за ки Барабаш пяний
не повалився на з е м л ю . Тоді Богдан зняв й о м у
з пальця зо л о тий перстень, виняв із киш ені кл ю чі,
зза пояса забрав пла ток і гу кн у в в ір н о го слугу:
— С ідай на ко ня и чим -ідуж поспіш ай до Чер­
кас, по кл о ни ся пані Барабаш евій, передай їй ці
зн аки і пр оси, щ о б видала ко р о л ів с ь кі листи.
С луга виповнив наказ. Барабашева ж ін к а за­
чудувалася, щ о Барабаш хоче дати ко р о л ів с ь кі ли­
сти Х м е л ь н и ц ь ко м у , але я к побачила перстень,
пла ток і кл ю ч і ч о л о в іка , по ка за л а післанцеві, де
ш укати за листам и, і він забрав листи та повіз
Х м е л ь н и ц ь ко м у . Х м е л ьн и ц ь ки й відіслав Барабаша,
щ о щ е спав, д о д о м у , а сам почав приготовлятися
в д о р о гу на З а п о р о ж ж я . Барабаш д у ж е був р о з ­
л ю чений на Богдана, і й о го ареш тували. А ле прия­
тель Богданів п о л ко в н и к Кричевськи й та й ко м ви­
пустив й о го з вязн иц і. Х м е л ь н и ц ьки й сів на коня
і в товар истві кіл ь ко х вірних ко з а к ів подався на
Запорожжя. -
*) себто — м ил о стиви м и , ласкавим и.

52
 Хмельницький на Запорожжі.
На З а п о р о ж ж і по р ізн и х о стровах б ул о тод і
багато ко з а ків , щ о по втікали були з п ід ш ляхет­
с ь ко го панування й ж и л и тут із ул о вів та з риба ль­
ства. Багато було м іж ним и таких, щ о ко лись во­
ювали з татарами й ту р ка м и , багато д о свід н и х во­
яків, щ о брали участь у війнах з п о л яка м и . Х м е л ь ­
ницький зіб р ав їх на р ад у, р о зка за в їм п р о всі на-
сили, прочитав ко р о л е в і листи й за кл и ка в д о б о ­
р отьби з П ол ьщ ею .
З р а д істю та з за хо пл е нн ям приняли з а п о ­
р о ж ц і з а кл и к Х м е л ь н и ц ь ко го . Здавна вони мали
охоту йти на війни й тіл ьки чекали д о б р о ї нагоди
й д о б р о го п о л ко в о д ц я . К о за ц ь ка рада вибрала
Богдана Х м е л ь н и ц ь ко го за гетьм ана — й передала
й о м у в р у к у всю владу над в ій с ь ко м . Ц е б ул о
на п о ча тку 1648. р.
•Б огдан Х м е л ьн и ц ьки й почав пригото влятися
до війни з по л яка м и. Н асам перед він д о б у в собі
п о м іч татар. Татари д о тепе р були в о р о га м и к о з а ­
ків, але гетьм ан бачив, щ о не м о ж н а р івно часн о
на два б о ки вою вати і склав м и р із та та р сь ки м ха­
н ом . Татари присягли, щ о б уд уть утри м увати м и р
із У кр а їн о ю й дали ко з а к а м кіл ь ка тисяч війська
на п ід м о гу .

Жовті Води й Корсунь.

На весну '1648. р. Х м е л ь н и ц ьки й вир уш и в

із З а п о р о ж ж я . П ольський п о л ко в о д е ц ь гетьм ан
М и кол а П о то цький вислав пр оти ко з а к ів у степи
свого сина Степана з п о л ь сь ки м в ій сь ко м . Реє­
строві ко за ки під п р о в о д о м Барабаша й инш их
старш ин мали їхати човнам и Д н іп р о м д о п о р о гів,
П ол яки йшли со бі в степи б е з ж у р н о , не знаю чи,
я кі сили у Х м е л ь н и ц ь ко го .
— М и на тих м у ж и к ів навіть не під н есе м
ш аблі, а п о р о зга н я є м о їх н а га й ка м и ! — чванилися
по л ьсь кі пани.
А л е Х м ел ьн ицький надійш ов з і с в о їм вій­
с ь ко м н еспо д іва но й о к р у ж и в польський табор над
Ж о в ти м и В одам и. К іл ька днів тривала боротьба,
бо п о л яки мали д о б р у з б р о ю , але накінець з а п о ­
р о ж ц і п е р е м о гл и , багато п о л ь сь ко го війська заги­
нуло, инш і дісталися в полон. Степан П отоцький
був ранений і у м е р у ко з а ц ь кій неволі. З араз по­
т ім прилучилися д о Х м е л ь н и ц ь ко го реєстрові к о ­
заки . Вони н е о хо ч е йшли на своїх братів, і як тільки
дізн алися, щ о Х м е л ьн и ц ь ки й п е р е м іг м о л о д о го
П о т о ц ь к о го , кинулися на своїх п о л ко вн и ків-ш л я х-
тичів і їх повбивали. П огиб тод і й Барабані, його
вбили за те, щ о не хотів пристати д о повстання.
Старий гетьм ан М и ко л а П о то цьки й зібрав
ти м ч а со м усе п о льське військо і з д р у ги м гетьм а­
н о м К а л ін с з с ь ки м піш ов на ко за ків . А ле я к д і­
знався п р о п о гр о м сина, хотів повернутися в б е з­
печне м іс ц е . Тоді Х м ел ьн ицький вислав за ним
п о го н ю . К о за ки випередили п о л яків і під К о р с у ­
н е м уладили за с ід к у в лісах: п о пер екоп ув ал и д о ­
р о ги , зб уд ув а л и ш анці й чекали з гарм атам и во­
р о га . П ол ьські війська н е о б е р е ж н о ввійш ли в це
м іс ц е і зн о в у по тер піли п о р а з ку . О бидва гетьмани,
багато ш ляхти, все вій сь ко піш ло в неволю . К о за ­
ка м і татарам дісталася велика добич. Ж артували
собі тепер з а п о р о ж ц і з го р д и х панів і співали
в д ум а х:

М
 — Гей, пане П о то ц ь ки й , чи в теб е р о з у м ж і­
ноцький? Не годиш ся ти вою вати, лучш е б ул о
в Кам янці п о д іл ь с ь кім проб увати, п е че н о го п о р о ­
сяти, ку р и ц і з п е р ц е м уж ива ти, я к з нами, к о з а ­
кам и, вою вати! Навчать тепер тебе кр и м ц і-та та р и
кобил ину ж увати, к у м и с о м запивати!

Народне повстання.
М ов б л и ска в ко ю р озійш лися по всій У кр а їн і
вістки пр о п е р е м о ги Х м е л ь н и ц ь ко го . С перш у
лю д и не вірили, щ о все те правда, бо потратили
вж е були над ію на л іпш у д о л ю . А к е як дізналися
від о че видців п р о битви над Ж ов тим и Водами
й під К о р сун е м , з р а д о щ ів плакали й славили за ­
п о р о ж ц ів та гетьм ана за їх хо р о б р іс ть і силу.
— Висипався хм іль із м іха, н а р о б и в ляхам
лиха, — приказували со бі всі весело.
Богдан Х м ельн ицький п о ро зсилав на всі сто ­
рони своїх післанців за кл и ка ти н а р ід д о війни.
В бли ж чі сторони їхали ко з а к и зі з б р о є ю в р ука х,
з пр апо ра м и й відчитували всім н а-го л ос письм о
гетьмана. В дальш і о ко л и ц і з а п о р о ж ц і йшли п о п е ­
ребирані за куп ц ів , ченців, старців і с к р із ь за кл и ­
кали селян до б о р о тьб и з панами.
По всій У кр а їн і спалахнуло повстання м о в
вогонь. Селяни нападали на д во р и , підпалю вали
панські б уд и нки , забирали худ о б у , з б іж ж я , з б р о ю ,
виганяли або вбивали панів. Х то з п о л ьських
панів заранні не втік був на за хід д о П ол ьщ і, той
не м іг урятувати ж иття. По м істах м іщ а н и за м и ­
кали д о вязниць польських ур я д о в ц ів , виганяли
ксь о н д зів , руйнували костели.

55
 П о л ко в н и к М а кси м К р и во н і‘с
(тогочасний м а л ю н о к)

В б о р о т ь б і зі ш л яхто ю селянам помагали

ко з а к и . Н айбільш е славив нар ід по л ко вн и ка М а-
к с и м а К р и в о н о с а . Він не був із р о д у у к р а ­
їн е ц ь , а п о ход ив із д а л е к о ї ч уж ин и, з Ш о тл ан д ії.
Воював багато в Н ім еччині, п о тім пристав до к о ­
з а ц ь ко го війська й бо р овся за У кр а їн у , як за свою
р ід н у зе м л ю . К р и во н іс ненавидів ш ляхту й н ія ко м у
панові не дарував ж иття . В пісні п р о н ь о го співаяи:

56
 — П ер е б ийн іс1) во д ить н е м н о го , — сім с о т
ко з а ків з со б о ю , рубає м е ч е м голови з плечей,
а реш ту топить в о д о ю .
К р иво ніс зд о б у в со бі славу в б о р о ть б і з к н я ­
зем Я р е м о ю В и ш н е ц ь к и м . Я рема був пр а ­
внук Д м и тр а В иш н еве цького , о сно вн ика С ічі,
але н ічи м не був по д іб н и й д о сво го прадіда. Він
зрадив свій нарід, перейш ов на латинський о б р я д
і ц іл о ю д уш е ю ненавидів ко з а к ів . С тра ш но карав
він селян, щ о приставали д о повстання; сліпив н е ­
щасних л ю дей, калічив, казав четвертувати. А ле
Кривоні.с виступив пр оти В и ш н еве ц ького й так по ­
бив й о го військо , щ о кн я зь у т ік д о П ольщ і й б іл ь 5
ше не показувався на У кр а їн у .

*) Ц е д р у ге п р о зв и щ е К р иво но са — та і К р и в о н іс
і П еребийніс ім ена видум ані ко за ка м и .

57
 VI. ВІЙНИ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ.

Українська козацька держава.

Повстання 1648. р. дало волю більш ій частині

у кр а їн с ь ки х зем ел ь. По д о вгих р о ка х занепаду
обновилася зн ов укр а їн с ь ка де р ж а в а , я к колись
за кн я зів . У кр а їн с ь ки й нар од почав ж ити під своєю
власною владою .
По всіх селах і м істах, з в ід ки нар од вигнав
був ш ляхту, гетьм ан покасував польські уряди
й установив к о з а ц ь к і. По більш их го р о д а х стояли
по л ко в н и ки , по м істе ч ка х були сотники, по селах
отамани. Богдан Х м е л ьн и ц ь ки й наказав їм заво­
дити с кр ізь лад і п о р я д о к. З а б о р о н е н о палити без
по тре б и панські д во ри й б уд и н ки , нищ ити скирти
з б іж ж я , вир ізувати худ о б у. Всякі засоби пож иви
зі ш ляхетських м аєтностей треба було відвозити
д о к о з а ц ь к о го таб ор у. Гармати, щ о були по з а м ­
ках і д ворах, р уш н и ц і, ш аблі й у с я ку з б р о ю заби­
рали т а к о ж д о війська. Гетьман до звол и в к о ж н о м у
записуватися до ко з а к ів . А л е хто раз д о війська
вступив, той мав слухати військо вих за ко н ів і р о ­
бити те, щ о й о м у наказували. Н епослуш них і сва­
вільних карали т я ж ки м и ка ра м и. За м енш і п р о ­
вини для с о р о м у п р ико вува л и д о гарм ати; за ве­
л и кі злочин и в ій сько ві суд д і за суд ж ува ли на
см е рть. Ці р о з у м н і за п о р я д ки гетьм ана прийшли

58
всім д о в по д о б и , ко ж н и й о хо ч е виповняв, щ о й о м у
до руч ува л и. Н е за б а р о м у цілій Н адд ніпрянщ ині
настав сп о кій , — селяни го сподарили б е зп е ч н о на
сво їх полях, м іщ а н и взялися за своє рем е сл о
й т о р го в л ю , ко з а к и вправлялися в в ій сь ко в о м у ділі
й готовилися д о д а л ьш о ї війни.
Богдан Х м е л ь н и ц ьки й поділив укр а їн с ь ку
д е р ж а в у на п о л ки . П о л ків б уло сім н ац ять: 1. чиги­
р инський, 2. ч е р ка ськи й , 3. ко р сун сь ки й , 4. канів­
ський, 5. б іл о ц е р ків с ь ки й , 6. паволо ц ьки й , 7. гу-
м а нськи й , 8. ка л ьн ицький або винницький, 9. брац-
лавський, 10. ки їв сь ки й , 11. ч ер н игів ський , 12. ні-
ж е н с ь ки й , 13. пр и л уц ьки й , 14. переяславський, 15.
кр о п и в е н сь ки й , 16. м и р го р о д с ь к и й , 17. полтав­
ський. Н ача льником п о л ку був п о л ко в н и к, при
н ь о м у була во л ко ва старш ина: по л ко ви й писар,
о б о зн и й , осавул, суд д я, х о р у ж и й . П о л к ділився
на сотні. На чолі сотні стояв со тн ик, а при н ьо м у —
сотенний писар, осавул і х о р у ж и й . По м істечках
і селах були отам ани. Д л я від р ізн е нн я від п о л ко ­
вих і сотенних у р я д ів , старш ина, щ о була при геть­
м а ні, почала зватися Генеральною : так був Гене­
ральний писар, Генеральний о б о зн и й , суд д і й оса­
вули.
Чигирин.
Г е ть м а н сь ко ю с т о л и ц е ю був Чигирин
над р іч к о ю Т ясм ин ом . Це м істо леж ить у самій
се ре д ин і У кр а їн и , р ів н о віддалене від С яну на з а ­
хо д і й від Д о н у на схо д і, від Ч о р н о го м о р я на
півд н і й б іл о р у с ь к о ї гр я н и ц і на півн очі. Богдан
Х м е л ьн и ц ьки й вибрав со бі це м іс ц е за столицю ,
бо тут н ед а л е ко б ул о й о го р ід н е село С уботів.
Тут ж и л и сам і ко з а к и , б л и зь ко був Д н іп р о й степи.

60
 Ч игиринський з а м о к стояв на в и со кій ске ли ­
стій го р і. Д о в ко л а був обведений валом , м у р о м
і баш там и; на м ур а х і ве ж а х стояли гарм ати. В до-
лині під з а м к о м р о зки н у л о с я м істо , о б ве д ен е ва­
л о м і д у б о в и м го с т р о ко л о м ; вхід вів чер ез о б о ­
рон н і ворота в трьо х м ісц я х. Третій р я д укр іп л е н ь
був на півдні від степів, — н е п р о хід н і ліси, поляни
позавалю вані д е ревам и, гл и б о кі рови, вовчі доли
й инші за сід ки бо р он и л и п е р е хо д у д о столиц і.
Д в ір гетьм ана був на м іс ь кій пло щ і по біч
цер кви Успення. Д ім був звичайний, ко з а ц ь ки й ,
бо гетьм ан пиш ноти не л ю б ив. Т ільки гармата,
щ о стояла перед д в о р о м , давала знати, щ о тут
кватиря го л о в н о го во ж д а з а п о р о з ь к о го війська.
В сусід н іх д о м а х були р із н і вій сь ко в і ур я д и :
ка н ц е л я рії, каси, в ій сько ві склади й ин. К р у го м
ж или ко за ки ч и ги р и н сь ко го п о л ку, щ о були п р и -
б іч н о ю с т о р о ж е ю гетьм ана.
На пе р е д м істях б уло л ю д н о й га м ір н о . З усіх
сторін зїзд ил ися сю ди ко з а к и , м іщ ан и , ку п ц і.
В кр а м ни ц ях м о ж н а б ул о дістати всякі ч у ж о с т о -
р о н н і і свої товари. В одних продавали ш о&к, ту­
р е ц ь кі м а те р ії, п е р сь кі килим и, перли, д о р о ге ка­
м ін ня , в д р у ги х — м у к у , сало, м е д , р ибу, д еревяні
й металеві вироби. По вулицях і то р га х була глота
лю дей у с я ко го р о д у й н а р о д у: по б іч у кр а їн ц ів
до нсь кі ко за ки , біл о руси , татари, м о ска л і, т ур ки ,
поляки, у гр и , р у м у н и , гр е ки , б о л га ри, н ім ц і, ш ве­
ди, — нераз у багатих уб р а нн ях на гарних ко н ях
або в пиш них по во за х, — пани, д во ря ни, ку п ц і
й військові.
В Ч игирині бували часто ч у ж о с т о р о н н і п о ­
сольства — від т у р е ц ь к о го султана, м о с к о в с ь к о го
царя, п о л ь сько го ко р о л я , в о л о с ь ко го й м о л д а в ­

61
с ь ко го во єводів, с е м и го р о д с ь к о го кн язя, з А в ­
стр ії, В енеції й ин.
Ч игирин був тоді найславніший го р о д на всю
У кр а їн у .
Битва під Пилявцями.
А ле в о б о р о н і у к р а їн с ь к о ї д е рж ав и треба
б уло вести щ е далі війни з по ляка м и. В П ольщ і
вм е р тод і ко р о л ь Володислав. Н о в о го ко р о л я щ е
не було , і в кр а ю правила сама шляхта.
П ол ьські пани ріш или далі боротися з к о з а ­
ка м и й до ведення війни йм енували трьо х п о л ко ­
в о д ц ів . О дин із них р о з у м ів воєнне рем есло, але
був д у ж е старий і н ем ічний, д р уги й був учений
у латинських ш колах та не вмів вою вати, третій був
занадто м о л о д и й на п о л ко в о д ц я . Х м ел ьни цьки й
назвав їх к о р о т к о : »перина, латина, дитина«.
Пани вибиралися на війну, я к на весілля,
в гарних по воза х, вели з с о б о ю багато служ би,
везли вози повні в ся ко го д о б р а. Х м ельн ицький за­
ступив їм д о р о гу під П илявцям и на Волині, й 23.
вересня 1648. р. ударив на польський табор. Тоді
на ш ляхту прийш ов такий страх, щ о і старшина
й вій сько почали втікати, м о в б о ж е в іл ь н і. Н іхто
не хотів слухати наказів, ко ж н и й дбав тільки про
те, щ о б найтися як^найдалі від гр ізн и х за п о р о ж ц ів .
Три начальні п о л ко в о д ц і по б ігл и пе рш і. На м ісц і
лиш ився великий табор, повний у с я ко го багатства
й р о с ко ш і, гарм ати, намети, вози, д о р о гі килим и,
ф утра й убр а нн я, шаблі оправлені в зо л о то , р у ш ­
н иці, сідла, всякі пр и см аки , печені й варені, меди,
вина, — все те забрали ко за ки .
— Д о б р е , д о б р е пани вибрались на весілля
й б е н ке т на славу завдали: тільки ко ш ту багато

62
п о лож и л и, сто тисяч ска р б у п р ом а рн ува л и, — так
співали ко за ки .
З а п о р о ж ц і д о б ул и зн ову славу. Іх во р о ги
вкрилися вічним с о р о м о м .

В Галичині й на Холмщині.
З п ід П илявців гетьм ан Х м е л ьн и ц ьки й піш ов
до Галичини. З захо пл е нн ям витали ко з а к ів м е ш ­
канці Галицької зе м л і, Вж е триста літ м инуло ,
я к Галичина дісталася п ід ч у ж у владу, м а ло хто
вж е й знав, щ о тут були сво ї во л од а р і, ніхто й не
мав над ії, щ о м о ж е вернутися своя д е рж ава.
А ж тут н есподівано ввійш ли у кр а їн с ь к і війська ! Всі
кинулися до повстання, — селяни, м іщ ан и , д у х о ­
венство, навіть та частина ш ляхти, щ о залиш илася
була вірна у к р а їн с ь к о м у н а р о д о в і. З сіл виганяли
панів, по м істах убивали польських ур я д о в ц ів ,
с кр ізь заводили к о з а ц ь ку владу з отам анам и
й сотникам и.
Н айбільш е вславився в цій війні С е м е н В и-
с о ч а н . Він був ш ляхтич, але здавна не лю бив
польських панів і вою вав із па нським и у р я д о в ­
цям и. Тепер він обняв п р о в ід над се л ян ськи м по в­
станням на П о кутті за Д н іс т р о м . Біля н ього з іб р а ­
лося пятнацять тисяч війська, Височан п о на зн ачу-
вав п о л ко в н и ків , со тн и ків , отам анів, мав св о ї га р ­
мати, х о р угви , в ій сь ко ву м у з и к у . С во ї від д іл и п о ­
силав на всі сторони й завдав пайам великі ш ко д и .
Богдан Х м ел ьн ицький облягав Львів, але
не хотів нищ ити м іста, де б уло багато у кр а їн с ь ки х
м іщ ан, приняв від м іста о к у п і піш ов далі на північ,
у Х о л м щ ин у, в ту н ещ асливу зе м л ю , щ о н а й б іл ь ­
ше терпіла від ч у ж о ї ш ляхти. Тут він спинився під

63
 З ам о сГям , але д ум а в іти щ е далі, а ж на Варшаву.
, В пісні співали тод і з а п о р о ж ц і:
— Гей, ви хл о пц і, ви д о б р і м о л о д ц і, не ж у ­
ріться, посід лайте ко н і в о р о н ії, садовіться та по ­
їд е м о в чистеє поле, на Варш аву, наб е р е м о чер во ­
н о ї кита йки та на славу!
У Варшаві по ляки вибрали тоді н о в о го к о ­
роля Яна К а зим ира . Він написав до Х м е л ь н и ц ь ко го
лист і просив йо го, щ о б не вою вав більш П ольщ і,
та о б іц я в , щ о дасть у к р а їн ц я м такі права, я кі вони
самі схочуть. Гетьман по вірив словам ко р о л я й р і­
шив вертатися.
З ж а л е м прощ али ко з а к ів холм щ ани й гали­
чани, зі сл ізьм и дивилися, я к уступали за п о р о з ь кі
війська. А ле ко за к и їх потіш али:
— Не ж у р іт ь с я , м и щ е вернем ося до вас.
І так гетьм ан із в ій с ь ко м -п е р е м о ж ц е м вер­
нувся в Н а д д н іп р я н щ и н у і 2-7. гр уд н я 1648. р. в ід ­
був в їз д д о Києва. Вж е здалека виходили проти
н ь о го м іщ а н и , селяни й духовенство. У в о р іт міста
стрічав гетьм ана ки ївсь ки й м и тр о п о л и т р а з о м із
єруса л и м сь ки м п а т р ія р х о м , щ о тод і сам е приїхав
на У кр а їн у . П р о ф е со р и і студенти ки їв с ь ко ї А к а ­
д е м ії витали й о го п р о м о в а м и і співа м и . Славили
йо го я к п е р е м о ж ц я -в и зв о л ь н и ка Б о го м даного
У кр а їн і й то м у н азваного Б о гда но м , величали його
д р у ги м М ой се єм , щ о вивів укр а їн с ь ки й нарід із чу­
ж ої' неволі.

Переговори з поляками.
Н е за б а р о м п о т ім приїхали до гетьм ана до
Переяслава по л ь ські посли. Н айстарш ий м іж ними
був воєвода А д а м Кисіль. Це була дивна лю дина.

64
З р о д у він був у кр а їн е ц ь , — він лю бив свій нарід,
о пікувався у кр а їн с ь к и м и ш ко л а м и , під по м а га в
ц е р кви і братства, — о д н о го тіл ь ки не м іг з р о з у ­
м іти, я к У кр а їн а м о ж е бути с а м о стій н о ю д е р ж а ­
вою . Й ом у все видавалося, щ о у к р а їн ц і м о ж у т ь
щ асливо ж ити тіл ьки під о п ік о ю П ол ьщ і, і він ста­
рався наклонити ко з а к ів д о по сл уху п о л ь с ь ко м у
ко ро л е ві. К о за ки го во р и л и п р о н ь о го , щ о ста р о м у
воєводі у кр а їн с ь к і кости по об ро стал и п о л ь ськи м
мясом !
П ол ьські посли п ід п р о в о д о м Кисіля з пла­
чем просили гетьм ана, щ о б він не вою вав П ол ьщ і.
А ле Х м ел ьн ицький відповів їм :
— Ш к о д а го во р и ти багато! Коли П ото ц ьки й
ш укав м е не над Д н іп р о м , був час з і м н о ю го в о ­
рити, по Ж овтих Водах і ко р с у н с ь кій битві був час,
нареш ті, як я стояв під П илявцям и, п ід і Л ь в о в о м
і під З а м о стя м . А ле тепер у ж е за п ізн о . В ж е я д о ­
казав, щ о м о ж у зр о б и ти й п о к а ж у щ е більш е :
вибю я з л я д с ь ко ї неволі ввесь нар ід у кр а їн с ь к и й !
П о м о ж у ть м е ні в ц ім селяни а ж по Л ю б л ин і К р а ­
ків, і я не від ступл ю їх , бо це права р у ка наш а. За
гр я н и ц ю вій н о ю н е п ід у — досить м а ю д о б р а
й до статку в м о їм кн язівстві іна У к р а їн і а ж по
Львів і Х о л м і Галич. Стану я щ е над Вислою
і с к а ж у дальш им ляхам : сидіть і м о вч іть , ляхи!
І д у ків і кн я зів туди за го н ю , а б уд уть зза Висли
кричати, зн айд у я їх і там певно. Не по стоїть м е н і
нога н ія к о го кн язя, ні ш ляхетки на У кр а їн і, а за­
хоче хліба ко три й із н ай м ен ш и х, нехай б уд е по -
слушний з а п о р о з ь к о м у в ій сь ку!
П ольські посли виїхали з Переяслава сум н і
й налякані.

Історія козаччини 5 65
 Битва й мир під Зборовом.
Гетьман наказав зн о в у готовитися ко за ка м
у п о х ід і повів їх у д р у ге до Галичини 1649. р.
П о л ьськи м п о л ко в о д ц е м був тепер Я рема Вишне­
вецький. Він дум а в іти на У кр а їн у , але Х м ельн и ць­
кий о к р у ж и в йо го вій сь ко так, щ о кн язь заховався
д о з а м к у в З б а р а ж і в Галичині. Тут сиділи пол яки
кіл ь ка ти ж н ів у о б л о зі, і на них прийш ла така біда,
щ о з го л о д у м усіл и їсти ко н і. З п о м іж ко з а ків по-
ляг під З б а р а ж е м п о л ко в н и к М о р о з о в и ц ь ки й , щ о
й о го звали М о р о з е н к о м . Н арід плакав за
м о л о д и м л иц ар ем , я к то співаю ть у п іс н і:
— О й, М о р о з е , М о р о з е н к у , ти преславни
ко за ч е , за т о б о ю , М о р о з е н к у , вся В країна плаче!..
На п ід м о гу В и ш н еве ц ьком у вибрався ко ро л ь
Ян К а зи м и р . П ол ьські війська йшли безпе чно впе­
р е д , бо не сподівалися зустр іти с ко р о ко з а ків .
А л е Богдан Х м е л ь н и ц ьки й на той час в ід ій ш о в із
частиною ко з а к ів від З б а р а ж а й чекав ко р о л я під
Зборовом. Коли по ляки перейш ли болотнисту
р іч к у , ко з а к и напали на них, р о зб и л и польські
о б о зи й загнали ко р о л ів с ь ке військо д о міста. К о ­
роль проб ував б о р он итися, уставив сво ї війська
в о б о р о н н о м у таб ор і, але у кр а їн ц і й татари о кр у -
ж и л и й о го та к о ю ве л и ко ю си л о ю , щ о пр о пере­
м о гу н е б уло щ о й дум ати. К о р о л ь боявся, щ о д і­
станеться в полон < м усів м иритися з Х м ель­
н и ц ь ки м .
Д н я 18. серпня 1649. р. підписано славний
з б о р ів с ь ки й м и р . К о р о л ь відступив ко з а к а м три
н а д д н іп р я н сь кі воєвідства: ки ївське , чернигівське,
б р а цл а вське — се була половина У кр а їн и . Не
вільно б ул о туди входити по л ьсь ки м військам , усі

66
уряди мали належ ати д о у к р а їн ц ів . К о з а ц ь ко го
р е єстро вого війська м ало бути 40 тисяч. К о го
приняли до реєстру, той м ав право перейти на
ко з а ц ь ку стор он у, хочби це був і панський п ід д а ­
ний; але не приняті д о р е єстр у м усіл и роб и ти
панщ ину. У кр а їн сь ка ц е р ква мала зб е р е гти давні
права, київський митірополит мав належ ати д о с е ­
нату, то б то к о р о л ів с ь к о ї ради. У кр а їн с ь ка а кад е ­
мія в Києві мала заб езпе ч ен і всі права вищ их ш кіл.
Так повстала о кр е м а ко за ц ь ка д е рж ава, але
щ е під владою п о л ь сь ко го ко р о л я . Д е р ж а в н а гр я -
ниця йшла р іч к о ю Случ.
— Знай ж е , ляше, по Случ наше, — го вор и л и
тоді з а п о р о ж ц і.

67
 VII. НОВІ ВІЙНИ Й СОЮЗ ІЗ МОСКОВЩИНОЮ.
! '■ \ •
Смерть Ничая.
П ольська ш ляхта не дум ала д отрим увати
у м о в з б о р ів с ь к о го м и р у . Ш ко д а їй б у л о га рно ї
У кр а їн и , великих м а єтків і д о статків, б е з ж у р н о го
панування. Тай і на У кр а їн і н а р о д був невдоволе-
ний м и р о м і тим , щ о за С лучем лишилася ш ля­
хе тська влада й панщ ина. І так у н е д о в го м у часі
зн о в у почалася війна.
П ол ьські п о л ко в о д ц і зібр али нове вій сько на
у кр а їн с ь к ій гр ян и ц і. Б рацлавським п о л ко в н и ко м
був то д і Д а н и л о Н и ч а й , х о р о б р и й і в ід в а ж ­
ний лицар. Він порозставляв с т о р о ж у по всіх гря-
ничних го р о д а х, сам перебував у К р а сн ім \ пильно
уваж ав, щ о р об лять по ляки. А ле польський геть-
. ман К а л іно вський н еспо д іва но перейш ов гр ян и ц ю
й напав на Красне. Ничай справляв то д і бенкет із
товариш ам и. Та я к дізнався, щ о йдуть п о л я ки , хо-
пив ш аблю , сів н а ко н я й кинувся на во р о гів. М і­
щ ани хотіли й о го спинити, бо по л яків ішла велика
сила. А л е п о л ко в н и к с кр и кн у в :
— Щ о , я, Ничай, м а ю звід си утікати , сво
с л у ж б у к о з а ц ь к у н ога м и топтати, свою славу к о ­
з а ц ь ку м а р н е потеряти?
Почалася завзята битва на вулицях міста.
П ол яг то д і п о л ко ви й х о р у ж и й , поцілений к у ­

68
лею, — Ничай хопив сам п р а п о р у с в о ї р у к и
і в п е р ш ім р я д і б о р овся з по л яка м и. На й о го очах
по ги б й о го р ідний брат. П оляки зайш ли к о з а к ів із
д р у го го б о ку , ко н е ч н о хотіли взяти по л ко в н и ка
ж и в и м у неволю . Та Ничай, хоч р ан ен ий, не да­
вався, рубав ш аблею к р у г о м себе, так, щ о го ри
в о р о ж и х труп ів п о кр и л и в у л и ц ю . Н ареш ті й о го п о ­
цілили з р уш н и ц і, і славний лицар упав м е ртвий
із коня.

Битва під Берестечком І Батогом.

Богдан Х м ел ьн ицький вируш ив тод і з за п о ­
р о з ь ки м в ій с ь ко м і з татарам и на п о л я ків . На за­
хід ній гр ян и ц і Волині п ід Б е ре стеч ко м ко з а к и
стали т а б о р о м і о копалися валами. Почалася
битва 20. червня 1651. р. спе рш у на гарм ати, п о тім
ко за ки піш ли на ге рц ь. Битва йшла д о б р е , і з а п о ­
р о з ь ке в ій с ь ко б ул о веселе і вдоволене.
А л е нараз прийш ла н еспо д іва на зм ін а . Та­
тарський хан, щ о стояв м и л ю далі, запросив геть­
мана д о себе. Х м ел ьн ицький по їхав із ґен е р а л ь -
ним писарем В и говськи м і з м а л и м в ід д іл о м ко з а ­
ків. У к о з а ц ь к ім тіаборі чекали н е те р пл я че й о го
п о во р о ту. А ле прийш ов вечір, і гетьм ан н е в е р ­
нувся до таб ор у. П рийш ов і р а н о к д р у го го дня,
гетьм ана не було, прийш ов з н о в у вечір, —• так-
само. В к о з а ц ь к ім таб ор і за н е п о ко їл и ся , й п о л ко в ­
ник Богун, щ о за той час б ув н а ка зн и м ге тьм а н о м ,
себто за с туп н и ко м Х м е л ь н и ц ь ко го , вислав ко з а к ів
ш укати гетьм ана. І тод і д ізналися стр а ш н о ї р іч і:
хана п е р е куп и л и по л яки, він зра див к о з а к ів , за хо ­
пив гетьм ана й по віз із с о б о ю десь у степи, а та­
тарам казав уступати з поля битви за с о б о ю !

69
 П ол яки знали п р о це й почали стріляти щ о ­
р а з більш е на ко з а ц ь ки й таб ор . М іж в ій сь ко м
пр ийш ло д о м е туш н і; к о з а ц ь кі слуги й селяни, щ о
не зви кл и були д о б о ю , почали тайком а втікати,
за н и м и зам етуш илися й д е я кі ко за ки . П о л ко в н и к,
Б о г у н із б ул а во ю їзд и в та б о р о м і засп око ю вав
вій сь ко , я к м іг, — але це багато не пом агало:
в таб ор і прийш ов такий безлад, щ о треба було
уступати ЗО. червня 1651.
І тут зн о в у прийш ла страшна пр и год а . Коло
Б ерестечка к р у г о м були великі багна й западини.
Щ о б мати п е р е хід д о таб ор у, с кр ізь побуд овано
м ости. А ле тепер підчас від в о р о ту найбільш ий
м іс т не витрим ав тяга р у лю д ей, ко н ей і гармат,
завалився, й тисячі л ю д ей потопилися в воді та б о ­
лотах...
П ол яки йшли за ко з а ка м и й безнастанно
стріляли. А ле з а п о р о ж ц і боронилися вперто.
О дин к о з а к скочив на човен, та не м іг відплисти,
бо й о го о к р у ж и л и по л я ки ; н е мав ин ш о ї з б р о ї,
лиш е ко с у , та бо р о н и вся нею завзято кіл ь ка го ­
дин, уб и в аю чи во р о гів , — а ж ко т р о м у с ь поль­
с ь ко м у во я ко в і пощ астило йо го пе ре м огти .
К о з а ц ь ке вій сько уступило д о Ь іл о ї Ц еркви.
П риїхав туди й гетьм ан, — за ве л иким о к у п о м хан
відпустив й о го з н е в о л і. А ле не м о ж н а було далі
бо р оти ся, бо вій сько б уло перетом лене. Х м ель­
н и ц ь ки й за кл ю ч и в тут м и р із по л яка м и 28. ве­
ресня 1652. р., д у ж е н е ко р и сн и й для У кр а їн и : ко ­
за ка м залиш илося лиш е ки їв сь ке воєвідство, по­
ляки забрали Б рацлавщ ину й Ч ернигівщ ину.
Б е ре стец ьку п о р а з ку пім стили ко за ки 1. чер­
вня 1652. р. в битві під Б а т о г о м (над р іч ко ю
Б о гом ). Богдан Х м ел ьн ицький із трьох сторін уд а­

70
рив на польський таб ор і страш но п о гр о м и в в о р о ­
гів. На полі битви полягло більш е н іж 20.000 по ля­
ків, п о ги б т а к о ж і са м гетьм ан К а л іно вський, щ о
перш ий почав ц ю війну. К о з а ц ь кі війська заняли
Брацлавщ ину й Ч е рн игівщ ин у, — У кр а їн а знов д і­
ставала свої давні гр ян иці.

Тиміш Хмельницький.
Богдан Х м ел ьн ицький мав дво х синів, стар­
ш о го Тимош а й м о л о д ш о го Ю р ася. Богдан д у ж е
лю бив сво їх синів. Ю р ась був іщ е м о л о д и й х л о ­
пець, щ о-й н о кінчав ш коли, б а ть ко трим ав й о м у
для науки вчен о го ченця. Тим іш був у ж е д о р о ­
слий ю н а к і р а з о м із б а ть ко м ходив у п о хо д и на
П ольщ у.
Гетьман хотів зр о б и ти Тимош а с в о їм наслід-
н и ко м на гетьм анстві й пильно дбав за те, щ о б
й о го старший син пізнав д о б р е вій сь ко ві справи
й у с ю упр аву у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в и . На ж ін к у Ти-
м о ш е ві висватав Богдан д о н ь к у м о л д а в с ь ко го в о ­
єводи, Розанду. А л е м о л д а в ські бо яр и підняли
тод і повстання проти св о й о го воєводи. Т им іш із
к о з а ц ь ки м в ій с ь ко м ходив на п о м іч с в о м у тестеві,
але підчас о б л о ги м іста Сочави на йо го намет
упала гарм атня куля, й Тим іш від рани вм ер.
Гетьман, я к почув п р о см ерть у л ю б л е н о го
сина, заплакав т я ж ко . Тіло л и ц а р с ь ко го Тимош а
перевезли до С уббтова й тут п о хо р о н и л и з вій­
сько ви м и почестям и.

Союз Із Московщиною.
П ольщ а н ія к не хотіла по м иритися з У к р а ї­
ною . Щ о -р о к у по льські війська йшли над Случ

71
і нападали на п о гр я н и ч н і го р о д и . Ця безнастанна
війна д у ж е стом ила у кр а їн с ь к е населення. У кр а ­
їна не мала д о б р о го со ю зн и ка . Татарський хан
дбав тіл ь ки за д о бич і го то в був за гр о ш і продати
У кр а їн у п о л я ка м . Тимто гетьм ан зад ум ав найти
со б і п о м іч д е инде і зве рн ув с в о ю ува гу на М о с ­
ко в щ и н у. М о с ка л і т а к о ж во ро гува л и з полякам и,
вони були т о ї са м о ї в ір и , щ о у к р а їн ц і, цар мав
д о б р е в ій сько , — Х м е л ь н и ц ь ки й д ум а в, щ о М о с ­
ква м о ж е стати д о б р и м с о ю з н и к о м для У кр а їн и .
Д о Переяслава приїхали в січні 1654. р. п о ­
сли, щ о б ум о витися з ге тьм а н о м п р о с о ю з. Вони
о б іц я л и , щ о цар полиш ить У кр а їн і ї ї давні права,
щ о м о с ка л і не б уд уть м іш атися д о у кр а їн с ь к о ї
управи, не б р а тим уть н ія ки х по д атків, ш анувати­
м уть у кр а їн с ь к і звичаї. Як б у д е війна з П ол ьщ ею
або з татарам и, то м о с ко в с ь кі війська прийдуть
у к р а їн ц я м на п о м іч .
— Ч о го ж ви ж ад а єте за все це? — питав
Х м е л ьн и ц ь ки й м о с ко в с ь ки х б о я р -л о сл ів.
Бояри від по віл и :
— Ви м аєте пр исягн ути на вірність цареві.
— Д о б р е , — сказав гетьм ан, — м и пр и сяг­
н ем о , щ о б у д е м о в ір н і с о ю з н и ки М о скв и , але ви
пр исягн іть, щ о цар д о трим а є н а м слова й не з р а ­
дить У кр а їн и .
— Ні, — від ка за л и б о яр и , — цар н ікол и не
присягає с в о їм під д а ни м .
— Ч о м у во н о так? — казали ко з а к и ; — инші
во л о д а р і скла да ю ть п р и ся гу св о й о м у народові.
— А ле наш цар са м о д е р ж е ц ь і св о й о м у на­
р о д о в і не присягає.
П обачив т о д і гетьм ан і старш ина, щ о М осква
пр и гото вл яє зр а д у. А л е не б ул о вж е я к заверта­

72
тися. П рийш ли вістки, щ о з за хо д у йдуть п о л яки на
У кр а їн у , з півдня наступає татарський хан. Тоді
Х м ел ьницький згод ився пр исягн ути на с о ю з із
М о с кв о ю . П о тім вислав послів д о М о с кв и , і там
уклали д о го в ір м іж У к р а їн о ю й М о с ко в щ и н о ю .
У країна мала залиш итися о к р е м о ю д е р ж а в о ю
у зл уці з М о с ко в щ и н о ю .’ З а ко н и для у кр а їн с ь к и х
зем ель ухвалю вала ко з а ц ь ка рада. Г о л о во ю д е р ­
ж ави був гетьм ан, і він викон ува в владу чер ез ґе -
неральну старш ину, п о л ко в н и ків і инш их у р я д о в ­
ців. У судах судили на основі у к р а їн с ь к и х за ко н ів .
П одатки й инші д о хо д и з У кр а їн и йшли д о у к р а їн ­
с ь ко го ска рб у. Число війська м а ло бути 60.000.
У кр а їнсь ка д е рж ав а мала право входити в со ю зи
з у сім а инш им и д е р ж а в а м и .-М о с ко в с ь ки й цар мав
на У кр а їн і такі права: трим ати в Києві во євод у
з м о с ко в с ь ки м в ій с ь ко м ; прийм ати д о від о м а пе ­
р его в о р и У кр а їн и з инш им и д е р ж а в а м и ; прийм ати
до від о м а виб ір н о в о го гетьм ана.
Н еза ба ро м прийш ли на У к р а їн у м о с ко в с ь кі
війська. Н іби вони йшли на п о л я ків , але д о б о ю не
спіш илися, а спе рш у почали ш укати кв атир на
У кр а їн і.
В аж кі були м о с ко в с ь кі кватири. Н ія ке обістя,
ніяка хата, н ія ке поле, ні го р о д не м о гл и встоятися
перед м о с ко в с ь ки м и салдатами. С кр із ь був р о з ­
бій, гр а б ун о к, кр а д іж . Не по м ага л о й те, щ о м і­
щани або селяни давали м о с ка л я м са м і, щ о б ул о
треба, м о с ко в с ь ки м салдатам у с ь о го б ул о за
мало, вони нищ или й руйнували все.
Н айбільш е терпіла давня столиця Укра'.'ни —
Київ. М о с ка л і ввійш ли туди н апр о ш ен і й почали
будувати своі твердині. Київськи й м и тр о п о л и т го ­
стро противився то м у, гетьм ан те ж не д о зво л и в

73
на б уд о в у, але м о с ко в с ь ки й воєвода не слухав, —
п о сер ед ин і Київа станула м о ско в сь ка ф ортеця.
М о ска л і всім а спо со б а м и старалися утвердити
своє панування на У кр а їн і й найбільш е дбали за
го л о вн е м іс т о : вони знали, щ о за ки м буд е сто­
лиця, за тим під е й цілий край...

Байка Богдана Хмельницького.

Р азом із м о с ко в с ь ки м в ій с ь ко м гетьм ан ви­
брався знов на п о л яків і прийш ов у д р у ге гтідо
Л ьвів. Тут й о м у зайш ли д о р о гу польські посли.
К о ро лева прислала ге тьм ан овій ж ін ц і д о р о ге на­
м и сто й лист, де просила ї ї заступитися за
П ол ьщ у. Х м е л ь н и ц ь ки й просив послів сідати,
приняв їх га рн о й почав о повід а ти таку байку:
— В давні часи ж и в о д ин ч о л о вік, щ о бу
д у ж е багатий, так щ о всі сусіди завидували й ом у.
У т о го ч о л о в іка був у хаті в уж , щ о н ік о г о не кусав,
го сп о д а р і ставили й о м у м о л о к о , він їв і с п о кій н о
повзав собі по хаті. А л е раз дали дитині їсти. Вуж
прийш о в т а к о ж і почав пити м о л о к о з м и ски . Не­
р о з у м н а дитина зам ахнулася л о ж к о ю і вдарила
вуж а по го л о в і. Р озгніваний в у ж кинувся й дитину
вкусив. На к р и к п р и б іг б атько зі с о ки р о ю , вдарив
в уж а , але врубав й о м у тіл ь ки кусень хвоста. Х л о ­
пець у м е р від у ку с у , в у ж сховався до ям и й у ж е
не виходив до л ю дей. Від то го часу господареві
велося все гір ш е й гір ш е , й о м у гинула худоба,
ко н і, б д ж о л и , н е р о д и л о з б іж ж я , пустів сад. Він
терпів д о в го й н акін е ц ь піш ов за р а д о ю до в о ­
р о ж б и та . В о р о ж б и т сказав й о м у:
« Д авн іш е ти ж и в у з го д і з вуж еМ , і він прий­
мав на се бе все твоє лихо; тепер він гнівається

74
з то б о ю , і ти терпиш сам. Як хочеш д а вн ь о го га­
разду, йди до вуж а, по год и ся з ним«.
Ч о ловік зр о б и в так, поставив біля ям и м о ­
л о ко й почав п р ипро ш ува ти вуж а. А л е в у ж в ід к а ­
зав й о м у: <
« Д ар м а ти, чоловіче, ба ж аєш , щ о б м іж
нами вернулася така л ю б о в , я к була перш е. Як
я погляну на м ій від р уб а ний хвіст, щ о я втратив
через тво й о го сина, зараз відновляється в м е ні
гнів. Ти зн ов, я к згадаєш , щ о нем а тв о й о го сина,
т а к о ж попадеш у лю ть і схочеш м е н е вбити. Д о ­
сить буд е м іж нами приязни, я к з р о б и м о та к: ти
ж и ви у своїй хаті, я к тоб і хочеться, я ж и ти м у
в м о їй я м і, б у д е м о со б і приятелі здатгека«.
— Таксамо — го вор и в далі гетьм ан, — б ул о
м іж п о л яка м и й у кр а їн ц я м и . Колись ко з а к и б о р о ­
нили сво їм и гр у д ь м и П ол ьщ у п е р е д татарам и
й ту р ка м и . За те вони не хотіли більш е, я к тільки ,
щ об м о гти пити те м о л о к о , щ о п о л яки залиш или
їм десь на б о ц і в куті. Тоді П ольщ а була м о гутн я
й щаслива. А ле п о т ім п о л я ка м стало завид н о, щ о
й у кр а їн ц і ж и вуть побіч них, вони почали иа р уш у-
вати ко з а ц ь кі права, — били у кр а їн ц ів по го л о ві.
Почалися д о в гі і страш ні війни. Тепер ви хочете
зго д и з нами. Я с ка ж у вам так, я к то й в у ж сказав
то м у го сп о д а р е в і: лиш іть нам наш у У кр а їн у , самі
вертайтеся д о своєї П ол ьщ і, ко ж н и й м а ти м е своє,
б у д е м о собі приятелям и здалека.

Смерть Б. Хмельницького.
Підчас п о хо д у «а п о л я ків, Богдан Х м е л ь ­
ницький переконався, щ о м о ска л і прийш ли на
У кр а їн у не того , щ о б пом агати ко з а ка м , а щ о б са-

75
м и м тут панувати. Всі м іста, я кі облягали ко за ки ,
навіть Л ьвів, вони хотіли взяти на цар ське імя
й залиш ити тут с в о ї зало ги. Цар не д ум а в д о тр и ­
м ати с в о їх о б ітн и ц ь У кр а їн і. М о ска л і почали вести
п е р е го в о р и з п о л я ка м и й готовилися віддати
П ол ьщ і п о л о в и н у у кр а їн с ь к и х зем ель. К о за ц ь ки х
послів ц а р сь кі б о я р и н е до пустили д о тих п е р е го ­
в о р ів. К о з а ки вернулися з а ж у р е н і і впали з пла­
чем ге тьм ан ові д о н іг.
— П ропали м и , б а ть ку, м о ска л і запродали
нас ляхам .
Гетьман ски п ів гн ів о м :
— Д іт и , не ж у р іть с я , не б у д е м о більш е під
м о с к о в с ь к о ю р у к о ю , ки н е м о царя, зн ай д е м о собі
инш их с о ю з н и ків .
Гетьман зар аз вислав сво їх послів до Ш ве ­
ц ії, д о Туреччини, д о У го р щ и н и , М олдави й почав
пр игото вл яти вій сь ко д о війни з М о с ко в щ и н о ю .
А л е тут прийш ла на Богдана Х м е л ь н и ц ь ко го
см ертна слабість. З а ж ур и в ся старий гетьм ан, щ о
б уд е з У к р а їн о ю , і скл и ка в старш ину на раду.
З ійш лися с уд д і, осавули, п о л ко в н и ки , со тн и ки , всі
вір ні товариш і й д о р а д н и ки гетьм ана.
— Я старий і н е д у ж и й , не д о в го вж е з м о ж у
вам гетьм анувати, виб еріть собі н о в о го гетьмана
на м о є м ісц е .
Заплакали з ж а л ю ко з а к и і сказали:
— Не зн а є м о м и, к о го нам за гетьмана виби­
рати, хо ч е м о тво єї ради послухати.
В ідповів їм гетьм ан:
— <Є м іж вами писар Іван Виговський, він д е ­
сять р о к ів при м е н і пр об ував, усі звичаї ко з а ц ь кі
пізн ав; виб ер іть йо го , б уд е вам гетьм анувати, к о ­
за ц ь кі п о р я д к и подавати.

76
 К о за ки не хотіли В и го в сь ко го , бо він був р о ­
д о м шляхтич, не хотіли й М артина П уш ка р я, й П а ­
вла Тетері, й н ік о г о зі старш ини.
— Так с ка ж іть , к о го ж на гетьм ана бажаєте?
— М и б а ж а єм о сина тв о й о го Ю рася Х м ел ь-
ниченка, ко за ка м о л о д о го .
Гетьман почав їм від р а д ж ув а ти :
— П а н о в е -м о л о д ц і, м о й о м у Ю р а се ві щ ой но
сім нацять р о к ів , він з р о с т о м малий, р о з у м о м не
дійш лий, ко з а ц ь ки х звичаїв не знає.
— М и б у д е м о старих л ю д ей біля н ь о го д е р ­
жати, буд уть йо го д о б р и м и д іл ам и навчати. Буде
він м іж нами гетьм анувати, нам п о р я д ки давати.
Б удем о його д о б р е поваж ати, тебе, батька на­
ш о го, спом инати.
Заплакав то д і старий гетьм ан, си во ю го л о ­
вою поклонився гр о м а д і й відда в булаву м о л о ­
д о м у Ю расеві.
Богдан Х м ел ьн ицький у м е р 8. серпня 1657.
р о к у по десятьох р о ка х гетьм анування (1648 до
1657).
З плачем та р и д а н н я м п р ово д ил и й о го к о ­
заки з Чигирина й по хо р о н и л и п ід ц е р к в о ю в С у-
ботові. А л е д о м ов и на гетьм ана не лишилася в п о ­
свяченій зе м л і. П ольський п о л ко в о д е ц ь Ч арнець-
кий кіл ь ка р о к ів п ізн іш е зд о б ув С уботів і викинув
ко сти гетьм анові з м о гили...
Та хоч м о гила Богдана Х м е л ь н и ц ь ко го не з а ­
лишилася, слава й о го перетривала століття, — він
був найбільш ий гетьм ан У кр а їн и .

77
VIII. ІВАН ВИГОВСЬКИЙ, ЮРІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ,
ПЕТРО ДОРОШЕНКО.

Іван Виговський і Московщина.

Ю р а сь Х м е л ьн и че н ко гетьм анував недовго.
По см е рти батька він побачив, щ о не з у м іє пра­
вити в е л и ко ю у к р а їн с ь к о ю д е р ж а в о ю , щ о ліпш е
й о м у скласти булаву. Він зіб р а в ко з а ц ь ку раду,
п о д якува в к о з а к а м за честь і поклав бул аву та
б у н ч у к перед р а д о ю .
Тоді старш ина й ко з а к и вибрали ге тьм ан ом
І в а н а В и г о в с ь к о г о (1657— 1659).
Він був із р о д у шляхтич і сперш у сл уж ив
у п о л ь с ь кім у р я д і. В битві над Ж овтим и Водами
він дістався д о та та р сь ко ї неволі, але Х м ел ьни ць­
кий викупив й о го і зр о б и в с в о їм писарем . Вигов­
ський був лю дина досвідна, освічена й д у ж е
д о б р е вів свій ур яд . Богдан у всіх справах радився
з ним , і писар був й о м у найвір н іш им товариш ем .
Як ко з а к и вручили й о м у булаву, Виговський
сказав:
— Ця б у л а в і буд е д о б р и м н а го р о д о ю , ли­
хим ка р о ю . У з а п о р о з ь к ім в ій сь ку має бути п о ­
слух і п о р я д о к.
Цих слів він трим ався все. Виступав гостро
проти свавільних, непослуш них і всіх, щ о хотіли
привести безлад дя в д е р ж а в і. Р озум них і заслу-

78
Гетьман Іван В иговський,

79
ж е н и х ш анував і все слухав їх по ра д и чи в вій с ь ко ­
вих справах, чи в инших.
М о с ка л і були невдоволені з т о го , щ о геть­
м а н о м став Виговський. Вони боялися й о го р о ­
з у м у й д о с в ід у й воліли б були, якб и гетьм ан ом
був Ю р ась, б о тод і сподівалися ско р ш е запану­
вати на У кр а їн і. Тепер усім а силами вони стара­
лися ш ко д и ти В и го в сь ко м у. М о с ко в с ь кі воєводи
під м о вл я л и нар ід пр оти гетьм ана. Вони казали,
щ о гетьм ан не у кр а їн е ц ь , а по ляк, щ о він ц ур а ­
ється пр аво сла вн ої віри, щ о водиться з панами
й хоче завести зн о в у панщ ину. Казали, щ о наро­
д о ві стало б га рн іш е , якб и скасувати ко з а ц ь кі по ­
р я д ки й віддати У к р а їн у п ід ц а р ську владу. О б і-
цю вали великі до статки й ур я д и всім тим, щ о ви­
ступатим уть п р о ти старш ини й гетьм ана та п о м о ­
ж у т ь м о ска л е ві запанувати на У кр а їн і.
Р о зум н іш і л ю д и бачили м о с ко в с ь ку хитрість
та з л о б у і гнали геть від себе ц ар ськи х п р и с л у ж ­
н и ків. А л е се ре д т е м н о го н ар о д у знаход илося ба­
гато таких, щ о піш ли на м о с ко в с ь кі ш тучки й по ­
чали бунтувати пр оти гетьм ана.

Старшина й чернь.
Н айбільш е н евд ово л е ні були з а п о р о ж ц і.
У да вн іш і часи З а п о р о ж ж я б у л о се р ц е м ко за ч ­
чини, на С ічі п р о ж и ва л и гетьм ани, звід тіль ішли
накази й д о р уч е н н я на всю У кр а їн у .
А л е від часу, я к Богдан' Х м ел ьн и цьки й п р о ­
гнав ш ляхту з Н ад д ніпр ян щ ин и, більш а частина
ко з а к ів осіла по го р о д а х і селах у Київщ и н і, Брац-
лавщ ині та л ів о б е р е ж н ій У к р а їн і, — їх називали
г о р о д о в и м и ко з а ка м и . Ці ко за ки поділили

80
м іж себе панські й ко р о л ів с ь кі зе м л і й почали на
них господарити. Вони ко рч ува л и ліси, орали й за­
сівали зе м л ю , заводили пасіки, буд ували млини,
одне слово — р о зв о д и л и ш и р о к е го спо д а р ств о .
Найбільш е зе м л і мала старш ина: со тн ики, п о л ко в -
ники й Генеральні старш ини. Вони сильне заб ага­
тіли й почали ж ити д о стотн о, я к пани.
Старшина пробувала заводити наново селян­
ські р о б о ти й вимагала р із н и х данин та р о б іт не
тільки від селян, але й від простих к о з а к ів . П оча­
лося ворогування м іж ч ер н ю , то б то чо р н и м и ,
простим и ко за ка м и , та стар ш ин о ю . Ч ернь знай­
шла своїх о б о р о н ц ів на З а п о р о ж ж і.
З а п о р о ж ж я б ул о то д і пр и стан ов и щ ем для
всяких невдоволених л ю д ей . На З а п о р о ж ж я м ало
хто ходив по добич, бо і в го р о д а х л е гко було
найти п р о ж и т о к . На Низ ішли тіл ьки ті, я ки м н ев и­
гід н о було ж ити по м істах і селах. Х то провинився
чим небудь, або хто розсва рився зі ста р ш и н о ю ,
або ко м у було за тісно під го с тр о ю в ій с ь ко в о ю
упр аво ю , той м анд рував за п о р о ги й Там на
островах на Д н іп р і або в степу м іг знайти собі
волю і сво б о д у, я к о ї бажав.
Ці нові З а п о р о ж ц і це був н а р о д свавільний,
все невдоволений, охочий д о б о р о ть б и . М о с к о в ­
ські прихильники бачили це й почали п ід б ур ю ва ти
їх проти В иговсько го . Вони н ар ікал и , щ о гетьм ан
і старшина ж и вуть у р о ско ш а х, зб и р а ю ть великі
гр о ш і, а пр ості ко з а к и й з а п о р о ж ц і б ід у ю ть , ж и ­
вуть у н у ж д і. Казали, щ о треба стати пр оти Вигов­
сь ко го , відібрати й о м у булаву й вибрати и н ш о го
гетьмана з простих ко з а к ів . І так з а п о р о ж ц і з і­
рвали б ун т проти гетьм ана.

Історія козаччини 0
81
V

Д о з а п о р о ж ц ів пристав і полтавський пол­

к о в н и к М а р т и н П у ш к а р зі с в о їм и лю дьм и.
А л е по б о ц і В и го в сь ко го стала старш ина й го р о ­
д о в і ко за к и . Гетьман піш ов на свавільців і р озбив
їх в ій сь ко п ід П ол тавою 1658. р.; П уш кар поляг на
полі битви.
Ц е була перш а внутріш ня б о р отьба в к о ­
з а ц ь кій д е р ж а в і. Від то го часу почалося в о р о г у - '
вання м іж стар ш и н о ю і пр остим и ко за ка м и , —
і во ро гува н ня це принесло багато ш ко д и У кр а їн і.

Перша війна з Московщиною.

В иговський д о б р е бачив лихі н ам іри М о скв и
й від п о ча тку свого гетьм анування дум ав виконати
р іл о , я к о го не з м іг зр о б и ти Богдан Х м ельницький:
вид о бути У к р а їн у з п ід м о с к о в с ь к о го панування.
А ле ко з а ц ь кі сили були за слабі, щ о б п о бороти
М о с кв у .
Гетьман с кр із ь ш укав с о ю зн и ків . А л е тільки
П ольщ а згод илася п о м о гти йо м у. В иговський не
д у ж е вірив п о л я ка м , але щ о не б уло и нш ої ради,
пристав д о с о ю з у з П ол ьщ е ю . В Гадячі 1658. р.
скл а д е но у м о в у м іж П ол ьщ е ю й У кр а їн о ю . П о­
л яки згод и л и ся на те, щ о У кр а їн а буд е о к р е м о ю
д е р ж а в о ю при П ол ьщ і, так, я к була Литва, щ о
б уд е м ати сво го гетьм ана, своїх м ін іс тр ів і всі свої
права, але пр изнаватим е владу ко р о л я ; обіцяли,
щ о не б у д е тих кр и в д , я кі у к р а їн ц і терпіли дав­
ніш е, і щ о по льське вій сько піде проти М оскви .
Тоді В иговський видав з а кл и к до народу
п р оти м о ска л ів . П ригадав, я к то ц ар сь кі воєводи
о б іц ю в а л и шанувати у кр а їн с ь к і права, й як вони
в ід р а зу почали їх ламати, я к м о с ко в с ь кі війська

82
нищ или народ, я к ц а р ські аґенти п ід б ур ю в а л и к о ­
за ків проти гетьм ана, я к М о скв а роб ила все, щ о
тГльки м о гл о по ш ко д и ти У кр а їн і, я к цар не давав
У кр а їн і п ід м о ги на во р о гів , а ум о влявся з П оль­
щ ею п р о поневолення ко з а ків .
— О така зрада п ід с ту п н о ї М о с кв и , — писав
гетьман, — слідна в у с ім : вона готовить нам я р м о ,
насам перед д о м а ш н ь о ю вій н о ю , а п о т ім і від ­
кр и то під ійм а є на нас з б р о ю , без н ія к о ї н аш ої
вини. Тепер м и п р и м уш е н і підняти з б р о ю для на­
ш о ї о б о р о н и ; не в нас причина війни.
У кр а їн сь ки й н а р о д рад о приняв з а кл и к геть­
мана. Почалася війна. Частина у кр а їн с ь к и х вій ськ
ударила на Київ, щ о б вигнати звід тіл ь м о с ко в с ь ку
залогу, але напад не вдався. С ам В иговський із го ­
л о вн о ю сил о ю піш ов під К о н о тіп у Ч е рн игівщ и н і
і там 8. липня 1659. р. звів бій із м о ска л я м и , щ о
покінчився в е л и ко ю п е р е м о го ю . К іл ь ка тисяч м о с ­
ко в с ь ко го трупа вкр и л о конотопські поля, кіл ь ка
тисяч піш ло в у кр а їн с ь к у неволю , го л о в н і п о л к о ­
водці те ж дісталися в полон. Великий страх упав
на М о с ко в щ и н у ; всі дум али, щ о ко з а к и під уть аж'
на ц а р сь ку столиц ю , цар хотів у ж е втікати
з М о скв и .
А л е В иговський .м усів уступити з ге тьм ан ­
ства. П ол яки не хотіли д о д е р ж а ти га д я ц ь к о го д о ­
го во р у. П ол ьські війська, щ о прийш ли були к о з а ­
ка м на п о м іч , нищ или кр ай і л ю д ей , я к за давніх
часів.
Н арід почав виявляти невдоволення. Вигов­
ський не м іг то го стерпіти і по двох р о ка х ге тьм а ­
нування скла в булаву. Він закін чив ж иття кіл ь ка літ
пізн іш е, р о зстр іл я н и й п о л яка м и . М іж селянством

83
у К и їв щ и н і почалося то д і повстання проти П ольщ і.
П ол яки д ум а л и, щ о це Виговський п ід б у р ю є народ
і казали й о го ареш тувати. Воєнні.й суд не м іг д о ­
казати ге тьм ан ові н ія к о ї провини, а п р о те засудив
й о го на см е р ть , і гетьм ана р о зстр іл я л и 16. бе­
резн я 1664. р о к у .
Так зги н ув старий товариш і д о р а д н и к Бог­
дана, за сл уж е н и й гетьм ан, щ о хотів волі й са м о-
стійности для У кр а їн и . П охо р он и л и йо го в М аняв-
с ь ко м у С киті в Галичині.

Ю рій Хмельницький.
Як В иговський склав булаву, ге тьм ан ом ви­
брали зн о в Ю р ія Хмельницького. Ко­
за ки д ум али, щ о син Богдана буд е гетьманувати
так р о з у м н о я к ба тько , і щ о настануть д о б р і -часи
на У кр а їн і.
— Нехай б уд е тая слава, щ о Х м ел ьницьки
зн о в у ге ть м а н о м ! — го вор и в нарід.
А л е Х м е л ь н и ч е н ко не вм ів гетьм анувати. Він
не мав сили, щ о б виступити проти м о ска л ів і по­
чав гз ним и годитися. М о с ка л і зараз узялися на
хи тр о щ і. М о с ко в с ь кі воєводи запросили гетьмана
д о себе на д р уги й б ік Д н іп р а до Переяслава. Не-
д о свід н и й Ю р ась по вірив м о ска л я м , щ о й о м у ні­
ч о го не б уд е, й поїхав. А ле м о ска л і не хотіли пу­
стити й о го назад і присилували, щ о б підписав н о ­
вий д о го в ір , д у ж е некор и сн и й для У кр а їн и : м о с ­
ко в с ь кі війська мали стояти за л о го ю в шістьох
н айбільш их м істах У кр а їн и , щ о б не допустити до
н о в о го повстання. Гетьман не м іг сам р о з п о р я ­
дж атися з а п о р о з ь к и м в ій сь ко м , а мав слухати на­
ка зів , я к і й о м у приш ле цар. Т акого лиха дож ила

84
У кр а їн а . Ю р ій Х м е л ь н и ц ь ки й по пятьох р о ка х
(1659— 1663) зн ову склав булаву.
1663. р. У кр а їн а поділилася на дві частини:
на л ів о м у бо ц і Д н іп р а вибрали о д н о го гетьм ана,
на пр а во м у д р у го го . З то го часу по хо д ять назви
лівобічна й пра­
вобічна У кр а їн а
або — Л ів о б е ­
р е ж ж я і П раво­
бережжя.
Л ів о б е р е ж н у
У к р а їн у називали
також Гетьман­
щ и н ою , бо тут
найдовш е були
гетьм ани. М іж о -
бом а частинами
бували то д і часто
війни, щ о нищ или
цілий край — т о ­
м у цей час народ
назвав Р уїною .

Петро Дорошенко.
На п р а в о б е р е ж н ій У кр а їн і спе рш у ге ть м ан у­
вав П а в л о Т е т е р я (1663— 1665), щ о був п о л ­
ко в н и ко м за Богдана Х м е л ь н и ц ь ко го . А ле він не
при сл уж и вся н іч и м д о б р и м У кр а їн і, бо в у с ім слу­
хав полякгв. Він м усів уступити з гетьм анства,
й тод і ко за ки віддали ге ть м а н сь ку булаву П е т ­
р о в і Д о р о ш е н к о в і (1665— 1676).
П етро Д о р о ш е н к о був із пр адіда к о з а к , й о го

85
д ід був ко з а ц ь ки й гетьм ан після С агайдачного.
Д о р о ш е н к о у всіх сво їх справах наслідував Бог­
дана Х м е л ь н и ц ь ко го . Головне зм агання йо го було
зєдинити всі у к р а їн с ь к і зе м л і в о д н у д е р ж а в у , не­
з а л е ж н у від ч уж и н ц ів . П ольщ і він не вірив.
— С луж или ко за к и — казав він, — поль­
с ь ко м у ко р о л е в і багато р о к ів і св о ї голови по кла ­
дали, а д о сл уж и л и ся то го , щ о по ляки від б и ра ю ть
у них вольности, бю ть їх, м учать, беруть із них ве­
л и кі данини, ц е р кв и б о ж і безчестять, палять або
о б е р та ю ть у костели.
Не мав він д о в ір я й д о м о ска л ів , бо знав, я к
вони висували проти гетьм анів « покутн их гетьм ан-
ч иків« і старалися зр уйн ува ти у кр а їн с ь к у д е рж аву.
Він баж ав о пер ти б у д о в у д е р ж а в и на з го д у й єд­
ність сам их у к р а їн ц ів . Він казав:
— Хоч за б о ж о ю во лею укр а їн с ь ки й н а р о д
о б о х с т о р ін Д н іп р а р о зд во є н и й , і м и здаєм ося
о д н і о д н и м в о р о га м и , то пр оте ніхто ч уж и й не
б уд е нам такий прихильний, я к м и сам і собі-
Д о р о ш е н к о знав д о б р е укр а їн с ь ки й н арод ,
р о з у м ів й о го зм а ган н я і в м ів зєднати собі на-
р о д н ю прихильність. Всі й о го лю били й цінили,
а н айб іл ьш е за те, щ о він був лю дина незвичайно
чесна, не мав на о ц і н ія к о ї ко р и сти для себе, а був
го то в усе м а йно своє, ж иття і кр о в покласти за
У кр а їн у .

Союз із турками.

Д о р о ш е н к о вваж ав П ол ьщ у й М о с ко в щ и н у
за дво х го л овн их в о р о гів У кр а їн и . П роти них він
ш ука в для У кр а їн и инш о го с о ю з н и ка й постановив
зр о б и ти с о ю з із т у р ка м и .
 Гетьман П етро Д о р о ш е н к о .

Туреччина була то д і в е л и ко ю д е р ж а в о ю , д о
неї належали т а к о ж р із н і християнські н арод и,
болгари, серби, волохи, гр е ки й ин. К о за ки мали
надію , щ о с о ю з із Т ур е ч чи н о ю принесе У к р а їн і
великі користи.
— У них воєнний н а р о д у в е л и ко м у по ва ­

87
ж а н н і й пош ані, — казали тод і ко з а ки , — і на с е ­
лян у них нем а великих по д атків ані оплат.
Д р у ж б а з т у р к а м и певніш а навіть, н іж із х р и с іія -
нами, бо я к тур ч и н покленеться сво єю б о р о д о ю ,
то в ж е н ік о л и н е переступить своєї клятьби й не
зм ін и ть с в о й о го слова.
На з а кл и к Д о р о ш е н к а султан вислав велике
в ій с ь ко п р оти П ол ьщ і й р а з о м із ге ть м а н о м з д о ­
був К а м ян ец ь на П од іллі, о б л яг Л ьвів і присилу­
вав п о л яків у м и р і в Бучачі 1672. р. уступитися
з у кр а їн с ь к и х зем ель. П р а во б е ре ж на У кр аїна
стала о к р е м о ю д е р ж а в о ю у зл у ц і з Т уреччиною .
А л е н е д о в го вдерж алася приязнь із м у зу л -
м а на м и. Т урки були тод і напів д икий нарід, в о ­
р о ж о відносилися д о всіх христіян, я ки х звали не­
вір н и м и , не вм іли ш анувати хр истіян ськи х звичаїв.
По р із н и х м істах та селах ставили свої мечети,
в К а м я н ц і п е р е м іню ва л и християнські ц еркви на
сво ї святині. У кр а їн ц ів д у ж е боліли ці зневаги,
і простий н а р ід почав нар ікати на гетьм ана за його
с о ю з із тур ка м и .
Н айбільш ий в о р іг ту р к ів і татар був за п о ­
р о зь ки й ко ш о ви й І в а н С і р к о . П ро н ього р о з ­
повідали, щ о він народився на світ із зуб а м и й за­
раз почав гр и зти пи р іг. З ц ь о го пр о р у ку в а л и , щ о
він ц іл е ж иття гр и зти м е в о р о гів У кр а їн и . І справд і
С ір к о ввесь свій в ік вою вав безнастанно з б іс у р -
м анам и. Т урки називали й о го »урос-ш айтан«,
себто у кр а їн с ь к и й ч орт. С ултан' казав м олитися
в м ечетах, щ о б С ір к о по гиб . С ір ко п е р е м іг т у р ків
і татар у 55 більш их боях, а в малих січах був
м а й ж е щ о -д н я . С пер ш у С ір ко во ро гува в із Д о р о ­
ш е н ко м за й о го с о ю з із тур ка м и , але я к п е р е ко ­
нався, щ о ге тьм ан хоче тільки д о б р а У кр а їн і, став
його в ір н и м д р у го м . С ір ко п о м е р 1690. р. на Ч о р -
т о м л и ц ь кій С ічі, йо го м о гила збереглася до наших
днів. А ле народ со бі оповідає, щ о там по хор он е на
тільки одна С ір ко ва р ука , а щ о він сам ходить далі
по світі й вою є в о р о гів У кр а їн и .
Тоді пр оти Д о р о ш е н к а р о зпо ча л и війну м о ­
скалі. Вони боялися, щ о б він не злучив у своїх
р у ка х ц іл о ї У кр а їн и й хотіли й о го п о губ и ти . Ве­
лике м о с ко в с ь ке вій сь ко о блягло Ч игирин, де ж и в
Д о р о ш е н к о зі с в о їм виб ра ним п о л к о м ко з а к ів ,
яких звав »серденятам и«.
А л е гетьм ан у кр іп и в сильно старий з а м о к
Х м е л ь н и ц ь ко го і з д о б р и х га рм а т стріляв д о в о ­
ро гів. Кілька разів під хо д или м о ска л і д о наступу,
та х о р о б р і Д о р о ш е н к о в і ко за ки відбивали їх і в ід ­
ганяли далеко. Тоді м о ска л і ріш или взяти Ч игирин
го л о д о м . Д о в ги й час тривала о б л о га , нареш ті
гетьм анові не стало харчів і п о р о ху, і він м усів
піддатися. С во ї ге тьм ан ські від зн а ки , булаву
й б ун ч ук, він відіслав л ів о б е р е ж н о м у ге тьм анові,
а сам поїхав до м о с к о в с ь к о го таб ор у.
М о ска л і відвезли йо го в М о с ко в щ и н у і з в ід ­
тіль у ж е йо го не пустили. Д о р о ш е н к о вм е р у да­
лекій ч у ж и н і, в Я рополчі біля Вятки 1698. р. Й ого
м огила є там д о н ин іш н ьо го дня.
Д о р о ш е н ка називали о ста н н ім к о з а к о м , бо
він був оста н н ім із тих старих з а п о р о ж ц ів , щ о ви­
росли у твердій воєнній ш ко л і і все своє ж иття
вою вали м е ч е м із во р о га м и У кр а їн и .

Кінець Козаччини на Правобережжі.

По Д о р о ш е н к о в і не б ул о вж е визначних геть­
манів на п р а в о б е р е ж н ій У кр а їн і. П роти Д о р о ш е н -
ка пйлякй назначили були ге ть м а н о м М и х а й л а
Х а н е н к а (1668— 1674), але він не мав ве л и ко го
значіння на У кр а їн і. Т урки знов на м іс ц е Д о р о ­
ш енка баж али мати за гетьм ана ще раз Ю р і я
Х м е л ь н и ц ь к о г о (1677— 1681). Він пробував
д о б ути б а ть ків сь ку столиц ю Ч игирин, але це й о м у
не вдалося. Т урки покарали йо го на см ерть у Ка-
м я н ц і на П о д іл л і — скинули з м оста в р іч к у С м о-
трич. Инші гетьм ани були вж е п ід по л ь сь ко ю вла­
д о ю : О стап Гоголь (1674— 1679), Степан Кун и ц ь-
кий (1683— 1684), А н д р ій М огил а (1684— 1686) і на­
ка зни й гетьм ан С ам усь Іванович (1693— 1704).
О ста нн ім о р га н із а т о р о м козаччини на пр аво ­
б е р е ж н ій У кр а їн і був п о л ко в н и к С е м е н Г у р к о ,
пр озва н ий П алієм. Він пр о ж и ва в сперш у на З а по ­
р о ж ж і, опісля поселився у Х застові на К иївщ и н і,
приняв у р я д по л ко в н и ка й почав обновлю вати
ко за ч ч и н у. Ця частина Київщ ини була тод і з р у й ­
нована війнам и, м а й ж е пуста. Палій із р ізн и х сто­
рін спр о в а д ж ув а в поселенців, закладав села й м і­
стечка. Радо йшли д о н ь о го селяни й ко з а к и , і не­
з а б а р о м ця кр аїна почала пр оц вітати д о б р о б у т о м .
Палій зад ум ав визволити з п ід п о л ь сь ко го па­
нування ввесь край від Д н іп р а по Случ, скасувати
там кр іп а ц тв о й зам ін и ти панщ ину на гр о ш о ві
оплати або вій сько ві повинности. А ле по ляки д і­
зналися п р о пляни Палія й 1699. р. по ріш ил и ц іл ­
к о м скасувати ко за ч ч и н у на П р а в о б е р е ж ж і. Тоді
к о з а к и зірва ли повстання, багато польських панів
заплатило го л о ва м и за с в о ї неправди.
У ц ь о м у повстанні брала участь і укр а їн с ь ка
шляхта. Н айбільш е вславився волинський пан Д а-
нило Братковський, визначний поет, щ о
у с в о їх творах виступав п р о ти в с я к о ї неволі. Він

90
 Р?СтШЙРАГк6«1;
Н04КЬС-ьРЬК<їйМИЯ|
М!ЄМ£штко?1

.1^3
М огил а к о ш о в о го Івана С ір ка .

склав для повстанців м аніф ест, д е д у ж е яскр а в о

зм альована гір ка доля у к р а їн с ь к о го н а р о д у. За

91
участь у повстанні польський воєнний с у д засудив
Б р а тко в с ь ко го на см е р ть: на р и н ку в Л у ц ь ку й о м у
зр уб а л и го л о ву.
П ол яки не м о гл и сам і загасити повстання
й закл ика л и на п о м іч м о с ка л ів ; ц ар ські війська пе­
рейш ли на правий б е р іг Д н іп р а . Тоді з наказу м о ­
с ко в с ь ко го царя л ів о б е р е ж н и й гетьм ан М азепа
м усів ареш тувати Палія, і сл а вн ого по л ко вн и ка цар
заслав на С иб ір . З від ти Палій вернувся по кіл ь ко х
р о ка х і у м е р 1710. р.
П ол яки о статочно придуш или повстанців,
і пр а в о б е р е ж н а У кр а їн а перейш ла п ід польську
владу, — ко з а ц ь ке вій сько в ж е не б у л о о б н о в ­
лене, тут у ж е не відж ила ко за ц ь ка держ ава.

92
IX. ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ, ДАМЯН МНОГОГРІШ­
НИЙ, ІВАН САМОЙЛОВИЧ.
Іван Брюховецький.

1663. відділилася л ів о б е р е ж н а У кр а їн а від

п р а в о б е р е ж н о ї й була о к р е м о ю д е р ж а в о ю . Коли
Ю р ій Х м ел ьницький 1663. р. з р ікс я ге ть м а н сь ко ї
булави, на Л ів о б е р е ж ж і вибрали н а ка зн и м геть­
м а но м по л ко вн и ка Я ким а С о м ка . А л е частина к о ­
заків не була ним зад оволена, б а ж а ю ч и мати
за гетьм ана д р у го го по л ко в н и ка , Василя З о л о та -
ренка. М іж о б о м а партіям и почалися спо р и й б о ­
ротьба. Тоді й ко за ц ь ка чернь почала ш укати со б і
кандидата до булави, вона захотіла мати ге тьм а ­
ном ко ш о в о го з С ічі, Івана Б р ю х о в е ц ь ко го .
Б р ю хо ве ц ьки й з а м о л о д у був с л у го ю на д в о ­
рі Богдана Х м е л ь н и ц ь ко го , п о т ім поїхав на З а п о ­
р о ж ж я , ко за кув а в та м і став на Січі ко ш о в и м . Це
був ч о л о в ік дотепний, пр ом о ви сти й , подобався к о ­
закам . А л е найбільш у прихильність він зд о б у в собі
через те, щ о н а р іка в на панів і на ко з а ц ь к у стар­
ш ину, казав, щ о влада належ иться п р о с т о м у на­
р о д о в і. А ле насправді Б р ю хо в е ц ь ки й дум а в тіль­
ки пр о те, щ об с а м о м у прийти д о панування.
В Н іж е н і 1663. р. зібралася рада вибирати
гетьмана. П риїхав туд и С о м к о зі с в о їм и ко з а ка м и ,
З о л о та р е н ко зі св о їм и , приїхав і Б р ю хо в е ц ь ки й

93
 з в е л и ко ю ю р б о ю з а п о р о ж ц ів і б ід н о го народу.
В раді мали го лос не тіл ьки ко з а ки , а й чернь, тим -
то нараду названо »ч о р н о ю р а д о ю «. П ри­
хильники Б р ю х о в е ц ь ко го не до зволили инш им ко -
у за ка м проявити св о й о го го лосу, тільки кричали ве­
л и ки м к р и к о м : « Б р ю хо в е ц ьки й гетьм ан!«, і дали
Б р ю х о в є ц ь к о м у булаву в р у ки . Р озва ж н іш і ко за ки
пр об ували завести лад у раді, але це не вдалося
ні на щ о. С о м ка та З ол о тар ен ка за п о р о ж ц і схо­
пили й за м кн ул и д о вя зн и ц і; Б р ю хо ве ц ь ки й казав
по зр уб ув а ти їм голови.
Н ар од д ум а в, щ о новий гетьм ан заведе я к­
найліпш ий лад на У кр а їн і. Та вийш ло инакш е. Б рю ­
хо ве ц ьки й узяв собі д о товариства своїх прияте­
лів із С ічі, п о р о б и в їх п о л ко в н и ка м и й Генераль­
н о ю стар ш ин о ю , хоч м іж ними були й негр а м отн і,
і з ним и вж ивав панування. На простих ко з а к ів і се­
лян понакладав великі п о д атки , душ ив їх, за малі
пр ови ни карав вя зн и ц е ю а то й на го р л о .
П обачили тод і ко з а к и , щ о не все м о ж н а да­
вати вір у то м у, хто хвалить себе й називається пр и ­
ятелем н а р о д у, бо він м о ж е стати н а р о д н ім гн о ­
бителем .
«■
Друга війна з Московщиною.
М о с ка л і п о м о гл и Б р ю х о в є ц ь к о м у стати геть­
м а н о м , бо сподівалися, щ о він б уд е вірний цареві
й д о п о м о ж е їм руйнувати У кр а їн у . С правді так
воно й було. Б р ю хо в е ц ьки й зараз таки згод ився
давати м о с ко в с ь ки м за л о га м на У кр а їн і есе утр и ­
м ання, відступив цареві б іл ьш у частину грош ей,
щ о д о то го часу належ али до в ій сь ко в о го скарбу,
просив царя, щ о б на У кр а їн у прислали м и т р о п о ­

94
лита м о ска ля, він поїхав д о М о с кв и «побачити ясні
очі государя«, себто по кло нитися ц ареві — ц ь о го
не зр о б и в досі ніод ин гетьм ан. Ц ар дав й о м у за те
чин боярина й до звол и в узяти за ж ін к у м о с к о в к у .
Так гетьм анував Б р ю хо в е ц ьки й ш ість р о к ів
(1663— 1668). А ле нарід, заведений у сво їх надіях,
почав проти н ь о го і пр оти .м оскалів бунтувати.
Н айбільш е зав ор уш и л о всіх те, щ о М о с кв а 1667. р.
зробила у м о в у з П ол ьщ е ю (в А н д р у с о в і на Білій
Русі) і згод илася відступити їй п р а в о б е р е ж н у
У кр а їн у з Києво м . — По д о вги х б о р о ть б а х і по в ­
станнях у к р а їн ц і мали йти знов під по л ь сь ку владу.
Тоді й гетьм ан схам енувся й ріш ився завернути
з л ихо ї д о р о ги .
На Б огоявлення 1668. р. на з а кл и к гетьм ана
д о Гадяча зїхалися п о л ко в н и ки та инш і старш ини
на раду. Вони р о згл я н у л и с у м н е становищ е У к р а ­
їни й поприсягали собі, щ о не б уд уть тер піти б іл ь ­
ше м о с ко в с ь ки х зн а р уг, — або м о с ка л і д о б р о ­
вільно підуть із У кр а їн и , або їх треба вигнати си­
л ою .
П о л ко в н и ки п о р о з'їж д ж а л и ся до сво їх по л ­
ків і зараз почали б о р о т ь б у з м о с ко в с ь ки м и за л о ­
гами. М о ска л і не зам икалися по з а м ка х і п р о б у ­
вали бор он итися, — але ко з а к и р а з о м із м іщ а н а м и
розве л и о б л о гу, д о б ул и за м ки , м о с ко в с ь ки х сал-
датів повбивали, воєвод по заб ирали в невол ю .
По всій У кр а їн і велася завзята війна з ненависним и
ч уж и н ц ям и .
На п ід м о гу Б р ю х о в е ц ь ко м у прийш ов і Д о ­
р о ш е н ко , щ о гетьм анував то д і на П р а в о б е р е ж ж і.
Але я к обидва гетьм ани зустріл ися, ю р б а ко з а к ів ,
щ о во рогували на Б р ю х о в е ц ь ко го , кинулася на
н ього і вбила на м іс ц і.

95
 Гетьман Д е м я н М н о го гр іш н и й .

96
 Демян Многогрішний.
По Б р ю х о в е ц ь кім на Л ів о б е р е ж ж і вибрали
гетьм ан ом Д е м я н а М н о г о г р і ш н о г о (1668
— 1672). Він зр о б и в з го д у з М о с ко в щ и н о ю . У пе­
р е го вор а х дом агався, щ о б м о с ко в с ь кі війська
вийшли з У кр а їн и ; але М о с кв а зн о в у вбилася
в силу, і м о ска л і зн о в у залиш илися в у кр а їн с ь к и х
го ро д ах. Цар о б іцяв , щ о воєводи не б уд уть у с тр я ­
вати в у кр а їн с ь к і справи. Гетьман заходився пиль­
но, щ о б по недавній війні вп о р я д кува ти У к р а їн у .
Він установив ко м п а н ій ськи й по л к, — це була сто­
р о ж а , щ о мала пильнувати п уб л и ч н о ї б е зп е ки
в д е р ж а в і.
Тоді на У кр а їн і заведено й п е р ш у пош ту.
В означені дні виходили з го ловних м іс т післанці
й перевозили листи в р із н і м іс ц я ; по д о р о з і с то ­
яли пр и гото ва ні ко н і, й по ш тар і в н е д о в го м у часі
м о гли переїхати да лекі д о р о ги .
М н о го гр іш н и й правив н ед о вго . Й о го во р о ги
післали на н ього д о но с д о царя, щ о він н іби го т о ­
вить нове повстання. М н о го гр іш н о го заареш тували
й відіслали д о М о с кв и . Ц арський с у д судив йо го ,
допитував р ізн и м и м у ка м и , але н ія к о ї вини не
знайш ов. Та пр оте йо го по ка ра ли засланням
на С ибір, де й п о м е р безталанний гетьм ан д а л е ко
від р ід н о ї зе м л і.

Іван Самойлович.
На м іс ц е М н о го гр іш н о го вибрали ге ть м а н о м
І в а н а С а м о й л о в и ч а (1672— 1687). Він був
із свящ еничого р о д у , але вписався д о к о з а ц ь к о го
війська, перейш ов р із н і ур я д и й н акін е ц ь був Гене­
ральним суд д е ю . Це був ч о л о в ік га р н о го зр о сту ,

їстзр іч козаччини] ^ 97
 *

р о з у м н и й , начитаний, то й вибрали й о го за геть­

мана.
С ам ойлович за перш ий свій о б о в я з о к уважав
зєднати всю У кр а їн у в о д н у д е р ж а в у. І пе р е го в о ­
р а м и й п о гр о за м и він старався пе ре ко на ти право­
б е р е ж н и х ко з а к ів , щ о вони повинні зєднатися з Л і­
в о б е р е ж ж я м п ід о д н о ю б ул а зб ю . І по д о вги х з а ­
ходах д о вів д о то го , щ о Д о р о ш е н к о віддав у його
р у к и св о ї ге тьм а н ські від зн а ки . С ам ойлович усім а
силам и старався втрим ати при со б і п р а в о б е р е ж н і
го р о д и .
— За ки м Київ і Чигирин, за тим уся У країна
— казав він.
Він у кр іп и в д о б р е Ч игирин і бо р он и в його
пе ре д ту р ка м и . А л е й о м у не пощ астило втримати
д а вн ю ге ть м а н сь ку сто л и ц ю ; в м и р і в Бахчисараї
1681. р. він м усів віддати пр аво бічн у У кр а їн у під
т у р е ц ь к у владу.
С ам ойлович вів у кр а їн с ь к у д е р ж а в у сильною
р у к о ю . Він баж ав поставити ви со ко у р я д гетьм ан­
ства, щ о б й о го поваж али так, я к по инших д е р ж а ­
вах ш анували цар ів і ко р о л ів . »
На ге ть м а н с ь ко м у д в о р і завели звичай, щ о
туд и ніхто не м іг ув іхо д и ти з па лице ю ; п еред о с о ­
б о ю гетьм ана н ік о м у не вільно б уло сідати, навіть
п о л ко в н и ка м ; та кса м о й духо венство , навіть най-
значніш е, м а ло стояти п е ре д ге тьм а н о м із непо­
кр и т о ю го л о в о ю . Гетьм анський д в ір був у л а д ж е -
ний пиш но й р о с кіш н о . К ім нати були прибрані гар­
ним и ки л и м а м и , з б р о є ю , м а л ю н ка м и . О бстанова
була д у ж е гарна, с к р із ь б уло багато срібла, з о ­
лота, са м о ц вітів . Гетьман лю бувався м у з и к о ю , мав
р із н і м у з и ч н і с т р у м е н т и ; кохався і в кн и ж ка х і мав
св о ю б іб л іо т е к у .

98
 Гетьман Іван Самойлович.

За ге ть м а н о м піш ла й ко з а ц ь ка старш ина —

п о л ко вн и ки , сотники й инші ви со кі у р я д о в ц і. Вони
купували великі зе м л і, р о зв о д и л и ш и р о к і го с п о ­
дарства, будували га рні д в о р и . П ростих к о з а к ів -
х л іб о р о б ів вони силували сл уж ити со б і, ж адали
від них д а р ун ків , р о б іт , у с я к о ї сл у ж б и ; в д е я ки х
м іс ц я х п о заво д ил и в ж е були навіть панщ ину. Н а ­
р ід почав нар ікати на гетьм ана.
На весну 1687. р. С ам ойлович із у кр а їн ­
с ь ки м и й м о с ко в с ь ки м и війська м и піш ов у по хід
на татар. Війська переходил и б е зл ю д н и м и , б е зд о ­
р о ж н ім и степам и: тіл ь ки тут і там ви д ко було я ку
м о ги л у , то я ке старе го р о д и щ е , чи р у їн и я к о ї б у ­
д ови. Ч ерез р ік и буд ували д еревяні м ости. П охід
був т я ж ки й , вій сько вто м и л о ся і втратило сили.
Тоді в о р о ги С ам ойловича почали виступати
пр оти н ь о го , — казали, щ о він дбає тільки п р о свої
ви го д и , не п р о в ій сько , щ о ко з а к и терплять від
н ь о го кр и вд и й ути ски . В ійсько дало послух цим
н а м о в а м і почало бунтувати. Вночі з м о в н и ки не­
спо д іван о о к р у ж и л и гетьм анський намет, напали
на гетьм ана, звязали й о го й віддали м о ска л ям .
М о с к о в с ь к і салдати кинули С амойловича на пр о ­
стий в із о к і по везли в М о с ко в щ и н у .
У стр а ш н о м у по н и ж е н н і найш овся гетьм ан.
— З а м ісц ь р о с к о ш і — гостра неволя,
м ісц ь ка р е т і пиш них в ізн и ків — простий в ізо к,
за м ісц ь слуг парадних — сто р о ж а стрільців, за­
м ісц ь м у з и к и — плач і н арікання — так описує лі­
тописец ь ге тьм а н ську н ед о л ю .
Ц ар заслав С ам ойловича на С и б ір ; там він
м арно ум ер.

100
 X. ІВАН МАЗЕПА.
Гетьманування Мазепи.
Новий гетьм ан І в а н М а з е п а (1687— 1709)
був із у к р а їн с ь к о ї ш ляхти. З а м о л о д у він пр о ж и ва в
на д во р і п о л ь сько го ко р о л я , багато їзд и в по чу­
ж и х кр ая х і зд о б у в собі ш и р о к у о світу. П о тім пе­
рейш ов д о ко з а ків , сповняв у з а п о р о з ь к о м у в ій ­
ську р ізн і у р я д и й н акін е ц ь д ій ш о в д о гетьм анства.
Іван М азепа був л ю дина р о з у м н а й досвідна.
Він р о з у м ів , щ о У кр а їн а т о д і стагіе сильна, ко л и всі
гр ом а д ян и б уд уть о свіче н і і знатим уть, щ о таке
у кр а їн с ь ка д е рж ава. Тим то він старався просвітити
у кр а їн с ь ки й н ар од і о св ід о м и ти йо го. Д у ж е пильн о
опікувався ш ко л а м и . Д л я к и їв с ь к о ї А к а д е м ії ка ­
зав вибудувати новий б у д и н о к на три по вер хи, ве­
ликий і гарно вла д ж ен ий. У инш их го р о д а х по за ­
сновував ш коли. По р ізн и х м істах буд ував гарні
кам яні ц е р кви й давав їм великі дари, щ о б у к р а ­
їн с ь кі міста д о р івн я л и кр а с о ю ч у ж о з е м н и м . Д у ж е
пишний і гарний був гетьм ан ський д в ір у Батурині.
М азепа баж ав, щ о б ціла У кр а їн а стала культур на
і просвічена, щ о б своєю к у л ь т у р о ю перевищ ила
своїх сусід ів. У
..ч
Селянство за Мазепи.
Н ем а ло захо д ів р о б и в М азе па, щ о б по -
лекш ити т я ж к у д о л ю селянства. К о за ц ь ка стар-

101
 шина щ о р а з більш е вимагала від селян р о б іт і за­
водила т я ж ч у й тя ж ч у панщ ину. Н ар ід почав б ун ­
тувати.
На чолі н ев д ово л е ни х став П е т р и к І в а ­
н е н к о. Він був канце лярист у Генеральній кан­
ц е л я р ії, але п о ки н ув свій ур я д , перейш ов на Січ
і почав п ід м о вл яти з а п о р о ж ц ів д о б о р отьб и зі
стар ш ин о ю . Він нар ікав на д уків -б а га ч ів , щ о поза­
бирали со бі великі м аєтности, щ о знущ аю ться над
б ід н и м и селянам и, вваж аю ть їх за сво їх невільни­
ків , м а ло щ о не за п р яга ю ть їх у плуги. Казав, щ о
все те старш ина р об ить із нам ови м о ска л ів , щ об
л ю д и знем агалися від т я ж к о го підданства, та щ об
л е кш е м о ж н а їх б ул о поневолити й завести
на У кр а їн і м о с к о в с ь к і п о р я д ки . Таксам о з нена­
вистю він виступав проти п о л я ків , пригодував, я к то
к о з а к ів топили в в о д і, поливали на м о р о з і во дою ,
варили в о к р о п і, садили на палі... Він радив, за при­
кл а д о м Богдана Х м е л ь н и ц ь ко го , н е вірити ні по­
л яка м , ні м о ска л я м , а злучитися з татарам и й д о ­
бути со бі волю . П етр и к Іваненко приєднав д о себе
з а п о р о ж ц ів , дістав вій сь ко в у п ід м о гу від татар
і почав війну пр оти ба га то ї старш ини й м іщ ан . Але
в війні й о м у н е по щ астило : в п о хо д і й о го військо
р о з б и т о , він сам поляг, зарубаний у б о ю .
С тарш ина була д у ж е р о зл ю ч е н а на селян
за той бунт. П о л ко в н и ки , со тн ики, а то й багаті к о ­
з а ки почали самі на св о ю р у к у переслідувати пов­
станців і ж о р с т о к о їх карати.
А л е гетьм ан М азепа на такі знущ ання не д о ­
зво л ив: він видав ун івер сал , з д о р уч е н н я м , щ об
такі б е зпр авн і кари залиш ити, та щ о б ко ж н и й від-
--давав сво ю спр а ву д о р о з гл я д у судам . Він забо-
-р о н и в т е ж накладати на селян занадто т я ж к і р о -

102
Гетьман Іван Мазепа.

103
б оти й п о б о р и . С елянам д о звол ил и вносити позви
на панів, і гетьм ан о б іц я в їм справедливість. Тоді
д о зво л и л и т а к о ж селянам варити с о б і пиво й г о ­
р іл к у на власну по тр е б у, о соб ливо на весілля й на
христини.

Москва нищить козаччину.

У М о с ко в щ и н і во лод ів тод і цар П етро І.,
о сн о в н и к м о гутн о сти р о с ій с ь ко ї д е рж ави . Він з а ­
водив с к р із ь нові п о р я д ки , зад ум ав т а к о ж ска су­
вати са м остій н ість У кр а їн и і зр о б и ти Гетьманщ ину
зв ич айн о ю собі м о с к о в с ь к о ю п р о він ц іє ю .
Д о ц е ї м ети він іш ов р із н и м и ш ляхами. Він
вою вав у р ізн и х стор он а х і ставив с кр ізь твердині
та у кр іп л е н н я . Д о таких б уд ов та р о б іт він брав
із У кр а їн и к о з а ц ь к і полки. К о за ки , щ о д о того часу
були вольні — л иц ар і, — працю вали тепер, я к які
ка т о р ж н и к и ц ілим и дн ям и в поті чола, в го л о д і, під
д о гл я д о м м о с ко в с ь ки х наглядачів.
Н айбільш е н ад о кучил и ко з а к а м р об оти при
б у д о в і н о в о ї ц а р с ь ко ї столиці П ете рб ургу. Цар
П етр о ставив це м істо в багнистій о ко л и ц і серед
бо л о т та о зе р . Треба б ул о копати там рови й ка­
нави. К о за ки м е р зл и в зи м н ій воді, хорували т я ж ­
ко й ум и р а л и . Кільканацять тисяч у кр а їн ц ів за ги ­
нуло на тих р о б о та х. Н ар ід казав, щ о П ете рб ург
по б уд о ва ни й на ко зач и х кістка х.
А на У кр а їн у знов цар посилав м о с ко в с ь кі
п о л ки . Не тіл ь ки по м істах, а й по всіх селах і хуто ­
рах кватирували м о с ко в с ь кі салдати. С траш но ни­
щ или вони у кр а їн с ь к и х селян. З абирали худо бу,
ко н і, з б іж ж я , с ін о , крали все, щ о б ул о під р у ко ю ,
р о зб и в а л и л ю д ей , знущ алися над б ід н и м н ар од ом
 1

як найбільш і во ро ги. Хто хотів бо р о н и ти своє м а й ­

но й виступав проти м о ска л ів , т о го вязнили я к б ун ­
тівника, судили й вивозили в М о с ко в щ и н у на т я ж ке
б езповоротне заслання. Н ераз вертався такий б ід ­
ний к о з а к зн е м о ж е н и й , нем ічний, н е д уж и й із да­
л е ко ї чуж ин и, щ о б відпочити в р ід н ій хаті, поспіш ав
до сво його села, а тут — ні р ід н і, ні майна, ні хати:
хату зруйнували салдати, м а йн о п о р о зкр а д а л и ,
лю дей позабирали в неволю . У кр а їн ц і го р іл и гн і­
вом і ненавистю на царя й ш укали нагоди по м сти -
тися.

Повстання проти Москви.

Приїхав раз д о Києва цар П етро. Ц арський
м ін істе р М єн ш іко в був у гетьм ана на б е н ке ті і п р о ­
м овив:
— Гетьмане, час тоб і братися д о во р о гів .
— Яких ворогів? — спитав М азепа.
М єн ш іко в почав й о м у товкм а чити, щ о най­
більш і во р о ги царя й гетьм ана є ко з а ц ь ка стар­
шина, щ о треба її винищ ити, і за те цар н аго р о д и ть
гетьм ана, і М о ско в щ и н а славитиме й о го я к найвір-
н іш о го ц а р с ь ко го слугу.
М азепа р о зп о в ів це старш ині:
— О тта ке го вор и ть м е н і цар ський м ін істе р .
Таку пісню співаю ть вони м е ні р а з -у -р а з , — не д о ­
пусти Бож е, щ о б сталося, я к вони д ум а ю ть .
Старшина як почула це, почала нар ікати:
— С луж ать ко з а к и цареві без н ія к о ї п р о ти в -
ности, послуш но, св о їм ко ш то м , водять їх у да лекі
походи на т я ж к і р о б о ти ; ко з а к и гинуть там , те р ­
плять в а ж ку знева гу й о б р а з у від м о с ко в с ь ки х на­
чальників, і за все це така нам п о д я ка !

1С5
 Гетьман на це сказав:
— Я зн а ю , я к і їх пляни. Вони хочуть мене
зр о б и ти кн я зе м , у с ю старш ину ба ж аю ть знищ ити,
м іста наші позабирати собі й понасадж увати тут
своїх воєвод. А я к наш і спротивляться їм , то вони
м аю ть д у м к у попереганяти всіх за Волгу. У кр а їн у
заселять св о їм и м о с ко в с ь ки м и л ю д ьм и .
Тоді вся старш ина почала просити М азе пу,
щ о б визволив У к р а їн у з м о с к о в с ь к о ї неволі.
— Щ о дня — казали вони, — м о л и м о Бога
за д уш у Богдана Х м е л ь н и ц ь ко го , щ о визволив нас
із л я д с ь ко ї н е в о л і, ува ж а й, гетьм ане, щ об діти наші
не пр оклина ли тво єї памяти, я к ти залиш иш народ
у т а ко м у я р м і!
М азе па ц іл и м се р ц е м лю бив У кр а їн у й ба­
ж ав урятувати ї ї від с у м н о ї до лі. Він ріш ився під ­
няти війну на М о с ко в щ и н у .

Битва під Полтавою.

Тоді з ц ар ем П е тр о м вою вав ш ведський к о ­

роль Карло XII. М азепа почав із к о р о л е м п е р е го ­
во рю ва ти , чи не прислав би він і у к р а їн ц я м сво го
війська на п о м іч . Ш в ед ськи й ко р о л ь пристав на це
охоче, але д у ж е поспіш ився з д о п о м о го ю й по­
псував все д іл о . Він не чекав, по ки М азепа д о бр е
пригото виться д о війни, але зараз піш ов п о х о д о м
на У кр а їн у . Гетьман мав при с о б і тільки кіл ька ти­
сяч війська, инш і п о л ки були д а л еко поза У к р а ї­
н о ю , в м о с ко в с ь ки х походах, — з тим невеликим
в ій с ь ко м не б уло н ад ії п е р е м о гти М о с кв у . Але
М азе па п р о м о в и в д о ко з а к ів :
— Браття, настав великий час. П окор и стує­
м о ся ве л и ко ю н а го д о ю , від д я ч и м о м о с ка л я м за їх

106
насилу над нами, за всі н е л ю д сь кі м у ки , за н е ­
правди, щ о нам учинено. П рийш ов час скинути не­
нависне я р м о й наш у У к р а їн о ю зр о б и ти во льн ою ,
са м остійн ою д е р ж а в о ю .
Гетьманські війська злучилися зі ш ведам и.
Тоді на п о м іч М а зе п і прийш ов з а п о р о з ь ки й к о ш о ­
вий К о с т ь Г о р д і є н к о зі с в о їм и ко з а ка м и .
З а п о р о ж ц і не все бували в д о б р ій з го д і
з гетьм ан ом . М азепа нераз карав їх за їх сваволю ,
за те, щ о вони творили р о з б и ш а ц ь кі ватаги й на­
падали на сп о кій н и х л ю д ей на У кр а їн і. Він д о м а ­
гався від них по слуху с в о їм наказам . З а п о р о ж ц і
були народ буйний, здавалися тіл ьки на сво ю силу,
вважали своє З а п о р о ж ж я ніби за о к р е м у д е р ж а в у
й не д у ж е хотіли підлягати гетьм ан ові. Часто п р и ­
ходило м іж ними д о спо р ів і за ч іп о к. А ле тепер,
як Іван М азепа підняв війну на М о с ко в щ и н у , з а п о ­
р о ж ц і з р о з у м іл и , щ о тут ріш ається доля всеї
У кр аїни, і прийш ли гетьм анові в д о п о м о гу .
Кош овий Г о р д іє н ко п р о м о в и в до гетьм ана:
— М и, військо з а п о р о з ь ке , щ и р о д я к у є м о
вам за те, щ о ви, як і пристало н а й в и щ о м у у к р а ­
їн с ь ко м у в о ж д о в і, взяли собі д о серця н е д о л ю
У кр а їн и й почали визволяти ї ї з м о с к о в с ь к о ї не­
волі.
М азепа від по вів:
— Д я к у ю вам, з а п о р о ж ц і, щ о м е н і вірите.
Я пристав д о ш ведів, не з ко ристи для себе, але
з л ю б о ви д о р ід н о ї кр а їн и . Не м о ж е м о , забувш и
честь, скласти р у ки й по ки н ути наш край на волю
гнобителя.
Разом зі ш ведам и піш ли у к р а їн с ь к і війська
на м о ска л ів . Війна йшла кіл ь ка м іся ц ів . У р із н и х
м ісц я х п р и хо д и л о д о м алих стріч, а ти м ч а со м о б и ­

107
дві стор он и готовилися д о го л о в н о го б о ю . Цар
П етро по всій У кр а їн і розсилав свої письма проти
М азе пи, називав йо го з р а д н и ко м і заклика в народ,
щ о б не лучився з ним. В багатьох м ісц я х тем ні
л ю д и послухали ц ар ських слів, кидали з б р о ю й пе­
р ехо д ил и д о м о ска л ів . П ри М а зе п і залиш ився
тіл ьки невеликий гу р т в ір н о ї старш ини й з а п о р о ж ц і.
Ц ар П етро зіб р а в велику силу війська й за-
няв м іс то П олтаву. М азе па р а з о м зі ш ведам и хо­
тіли до бува ти це м іс т о ; так прийш ло до го л овн о го
б о ю п ід П ол тавою 8. липня 1709. р. В ранці-рано
р уш или у к р а їн с ь к і і ш в ед ські війська до наступу.
Д е н ь був вітряний; вітер ніс пр осто в очі війську
степову ку р я в у . М о с ка л і мали ліпш і становищ а
на п ід в и щ е н о м у м іс ц і й почали сильно стріляти.
У ш вед ських рядах зчинилася м етуш ня. Король
Карло, сам ранений, казав нести себе д о війська.
А л е м о ска л і вдарили то д і так сильно, щ о шведи
м усіл и уступати. Почався безладний відступ, —
битва була пр огр ан а ...
Битва п ід П ол тавою — це був кін ец ь са м о-
стійности У кр а їн и . Гетьман М азепа по цій сум ній
п о р а зц і р а з о м зі ста р ш и н о ю й за п о р о ж ц я м и м усів
утіка ти з У кр а їн и . Він переїхав д о М олдави, щ о
була під ту р е ц ь к и м пануванням . А ле тут зали­
шили й о го сили. Він т я ж к о зане д уж ав і вм е р 1709.
р о к у . П охо р он и л и йо го в Ґалаці (тепер у Р ум унії),
але й о го м о ги л а не збереглася...

Перше зруйнування Січі.

С траш но мстився цар П етро на у кр а їн ц я х
за їх повстання. Гетьм анську столиц ю Батурин м о ­
с ко в с ь кі війська д и ко зруйн ува ли. Напали на б е з­

108
бо р он н е м істо, лю дей рубали й ко л ол и , щ о кр о в
с тр у м ка м и плила по вулицях, грабили м а йн о, ни­
щили б уд инки, накін е ць підпалили го р о д так, щ о
він зго р ів увесь, залиш илася тіл ьки одна хатина.
По всіх м істах і селах п о р о зхо д и л и ся м о ска л і ш у­
кати » зр а д н и ків -м а зе п и н ц ів « (так звали пр ихиль­
ників М азе пи), вязнили лю д ей, катували, карали
на см ерть.
Н айбільш ий гнів царя с тя гл о на себе З а п о ­
р о ж ж я за те, щ о в о н о стало по б о ц і М азе пи. Ве­
л ике м о с ко в с ь ке вій сько піш ло на Січ 1709. р. Хоч
у С ічі ко з а к ів б ул о небагато, вони не хотіли п ід д а ­
тися на м о с ко в с ь ки й за кл и к і кинули д о води м о ­
с ко в с ь ко го посла. Б оротьба була д у ж е завзята.
П олягло багато м о ска л ів , але й нем ало з а п о ­
р о ж ц ів .
М о ска л і були б і не зд о б ул и С ічі, але один
зр а д н и к ко за к , щ о знав усі пе ре ход и до С ічі, п ід ­
ступ о м увів м о с ко в с ь ке вій сь ко д о тве рд ин і. З а ­
п о р о ж ц і м усіл и здатися, їх б ул о не цілих три сотні,
м о ска л і по лови ну їх повибивали на м ісц і.
Січ м о ска л і зруйн ува ли й поставили с т о р о ж у ,
щ об ко з а к и тут не поселилися. А ле о ста н ки за п о ­
р о ж ц ів перенеслися на инш е м ісц е , спе рш у на р іч ­
ку К а м ян ку, п о тім н а д Д н іп р о в и й Л им ан ко л о О л е -
ш ок. Н еза б а ро м Січ зн о в у стала велика й сильна.

109
 XI. НАСТУПНИКИ МАЗЕПИ.

* Пилип Орлик.

К о за ки , щ о перейш ли д о М олдави, не тра­

тили н ад ії, щ о їм поталанить іщ е вернутися на р ід ­
ну з е м л ю . На м іс ц е М азе пи вони вибрали новим
ге ть м а н о м П и л и п а О р л и к а . Він був Гене­
р альн им писарем і н а й в ір н іш и м д р у го м п о кій н о го
гетьм ана, вони р а з о м укладали пляни бор отьби
пр оти М о с ко в щ и н и й р а з о м м усіл и залиш ити
У кр а їн у .
О р л и к зар аз узявся впо р я д ко вува ти д е р ­
ж а в н і справи У кр а їн и . На військо вій раді 1710. р.
скла д е но пе рш у ко н с ти ту ц ію У кр а їн и , тобто
о сно вн і д е р ж а в н і за ко н и . Головним зако н о д а тн и м
т іл о м мала бути Генеральна рада, щ о повинна
сходитися тричі на р ік ; д о н еї мала належати Гене­
ральна старш ина, п о л ко в н и ки та по о д н о м у ко з а ­
ко в і з к о ж н о г о п о л ку. В икопн у владу має гетьман,
я ки й править при опівучасти Генеральної старшини.
Д е р ж а в н и й ска р б відділяється від ге тьм а н сь ко го ;
на у тр и м а н н я гетьм ана і старш ини призначується
о к р е м і м аєтности. Гетьман має дбати, щ о б на п р о ­
стих ко з а к ів і селян не накладали великих тягарів
і п о д а тків , панщ ини й р о б іт ; має дати о п ік у ко за ц ь ­
к и м у д о в а м і сир ота м . З а п о р о з ь кій С ічі м аю ть
бути з б е р е ж е н і давні права.

110
 О р л и к робив заходи, щ о б собі приєднати с о ­
ю зн и ків до бо р о тьб и з М о с ко в щ и н о ю . Й о м у вда­
лося намовити ту р ків і татар до війни з м о ска л я м и .
О р л и к із св о їм в ій с ь ко м ходив аж п ід Білу Ц е р кв у ,
с кр ізь почалося повстання. А ле цар П етро з вели­
ки м вій с ь ко м перейш ов на П р а в о б е р е ж ж я , й О р ­
лик м усів уступати. Над П р у то м 1711. р. прийш ло
до битви м іж т ур ка м и й м о ска л я м и . Ц ар П етро
мало щ о не дістався в т у р е ц ь ки й полон і м у с ів м и ­
ритися; він згод ився залиш ити П р а в о б е р е ж н у
У кр а їн у й не турбувати ко з а к ів у Н овій С ічі. О р л и к
проб ував іщ е при д о п о м о з і т у р к ів д о б ути собі
владу на П р а в о б е р е ж ж і, але й о го сили були вж е
за слабі.
З неохочений, він виїхав із М олдави до Ш в е ­
ц ії і вж е до кін ц я ж иття залиш ився поза У к р а їн о ю .
Він їздив по р ізн и х краях і проб ував приєднати
р ізн і д е рж ав и до війни з М о с ко в щ и н о ю , але всі
ці заходи не довели до н іч о го . Л ів о б е р е ж н а У к р а ­
їна залишилася п ід владою Росії, пр а во б е р е ж н а
під П ол ьщ ею . Пилип О р л и к вернувся щ е раз до
М олдави і вм е р у Ясах 1742. р.

Іван Скоропадський.

Щ е перед би тв о ю під П ол тавою цар П етро

наказав вибрати и н ш о го гетьм ана на м іс ц е М а ­
зепи. К о за ки вибрали с та р е н ь ко го д о б р я ч о го по л ­
ко вни ка І в а н а С к о р о п а д с ь к о г о (1708—
1722. р.). Він мав д у ж е в а ж ке гетьм анування. Цар
не до зволяв й о м у роб ити н іч о го ко р и с н о го для
У кр аїни , а наказував вести все так, щ о б у кр а їн сь ка
держ ава я к-н а й ско р ш е впала.
При гетьм ані цар поставив о д н о го зі своїх

111
м ін іс тр ів , щ о б наглядав над гетьм ан ськи м и спра­
вами і з У кр а їн и роб ив м о с ко в с ь ки й край. Цар
далі нищ ив у кр а їн с ь к і по лки да леким и походам и
й в а ж ки м и р о б о та м и на каналах, на У кр аїну, по­
силав щ о раз більш е й більш е м о ска л ів . У ж е й на
ко з а ц ь ки х п о л ко в н и ків назначували м о ска л ів. Але
С ко р о п а д с ь ки й не тратив н а д ії на кр а щ у б у д у ч -
чину У кр а їн и й н и ш ко м поволі по ря д кува в усе
на д о б р о у к р а їн с ь к о го н ар од у.
Щ о б не дати цареві знищ ити д ореш ти У кр а ­
їн у , гетьм ан поїхав до П е те р б ур гу. Цар приняв
й о го неласкаво й заявив, щ о на У кр а їн і буд е заве­
дений ур я д на м о с ко в с ь ки й лад, М а л о ро сій ська
К о легія: всі у к р а їн с ь к і справи ко за ки м аю ть вести
р а з о м із м о ска л я м и . С ко р о п а д сь ки й побачив,
щ о цар має твердий н ам ір знищ ити ц іл к о м геть­
м а нщ ин у. Він ц и м так за ж ур и вся , щ о заслаб і, як
вернувся з д о р о ги , вм е р у своїй столиці, у Глухові.
К о за ки владили й о м у величаві по хо р о н и . На­
пе ре д іш ли два відділи п іш о го війська. Старшина
мала рам ена п о п е р е в я зува н і ч о р н и м и стрічкам и.
Д о в б у ш і били в тарабани, по кр и ті с у кн о м , так щ о
го л о с добувався глухий; труб и ж ал існ о грали.
За в ій с ь ко м несли п р а п о р і х о р у гв у гетьм анську,
спущ е ну вниз д о зе м л і. Д а л і їхали на ко н я х два
ко за к и , п о п е р е б и р а н і за лицарів у з б р о ї й ш оло­
м а х; ш аблі д е р ж а л и за вістря. За ними вели три
ко н і по пр и б и р а н і, але бе з їз д ц ів , п о тім знов їхали
два л иц арі, таксам о пр иб р ан і. Д ухо ве н ство , свя­
щ ен ики й д ія ко н и йшли парам и. Д а л і несли булаву
й б у н ч у к, п о о б в я зув а н і ч о р н и м се р п а н ко м . Д о м о ­
вину з тіл о м гетьм ана несли на м арах гетьм анські
слуги й га й д уки ; о к р е м о їхав п о хор он н и й віз, о б ­
битий ч о р н и м с у кн о м , за п р я ж е н и й ш істьм а кіньм и,

112
 Гетьман Іван С ко р о п а д сь ки й .

прибраним и в ч о р н і покривала. За тіл о м ішла геть­

манська вдова, Генеральна старш ина, п о л ко вн и ки ,
ко за ки й велика ю рб а н ар од у. По п о хо р о н н и х
обрядах і м олитвах, вій сь ко в и м звичаєм , вистр і­
лено з гарм ат у честь п о м е р л о го , п о тім військо
стріляло з р уш н иць, щ е раз глухо зата ра хко тіли
тарабани, заграли ж а л іб н о труб и, п р о щ а ю ч и

І«торіа козаччини 8 113

в-останнє гетьм ана, і на тр ун у посипалися гр у д ки
зе м л і...

Павло П о л уб о то к.

Ц ар П етро не д о зво л и в у ж е вибрати нового

гетьм ана: У к р а їн о ю мала правити « М ал оросійська
К о л єґія« , на по лови ну складена з м о ска л ів. Геть­
мана заступав чер н и гів ськи й п о л ко в н и к П а в л о
П о л у б о т о к в у р я д і н а ка зн о го гетьмана (1722—
1724).
П о л у б о то к був щ ирий па тріот і сміливий чо­
л о в ік, він дум ав го стр о звернутися проти м о с ко в ­
ських п о р я д ків . На й о го п о р а д у з усіх сторін У кр а ­
їни піш ли до царя прохання привернути давній
лад на У кр а їн і й д о зволити вибрати гетьмана.
Р озлю тився цар П етро й казав приїхати П о­
л у б о т ко в і д о П е те р б ур гу. П еред ц а р е м П о л уб о то к
см іл иво висказав сво ї д у м к и . Він д о ко р я в цареві
за те, щ о М о с ко в щ и н а нищ ила у кр а їн с ь к і права,
нагадав й о м у пр ац і й походи ко з а к ів і сказав:
— За все те м и, за м ісц ь вдяки — здобули
тіл ьки знева гу й ненависть, попали в останню не­
во л ю . М и м у с и м о платити данину, копати вали
й канави, суш ити болота н е п р о хід н і, гин ем о цілим и
тисячам и від уто м и , го л о д у й н е з д о р о в о го п о ­
вітря. Над нами п а н /ю т ь м о с ко в с ь кі старш і, що
не зн аю ть прав і звичаїв наших, їм усе вільно р о ­
бити з нами.
Розгніваний П етро кр и кн у в , щ о П ол уботкові
за це буд е см ерть, і велів за м кн ути його до вяз-
ниці. А ле гетьм ан сказав від в а ж н о :
— З аступаю чися за У кр а їн у , я не бою ся
ні кайданів, ні тю р м и . К р ащ е м е н і найгірш ою

114
 Н аказний гетьман Павло П о л уб о то к.

см е р тю вм ерти, н іж дивитися на загальну по гибіл ь

зе м л я ків м о їх.

115
 У вязн иц і П о л у б о то к см е рте льно заслаб. Тоді
цар пр ийш о в сам до н ього, щ о б гетьм ан простив
й о м у го стр і слова, але П о л у б о то к не простив ца­
реві, а від по вів:
— За невинне страж дання м о є й м о їх зем л я­
ків б у д е м о судитися у сп іл ь н о го й н е л и ц е м ір н о го
суд д і, Бога н а ш о го : н е з а б а р о м станем о перед
ним , і він р о зсуд и ть Петра з П авлом.
З ар аз п о т ім у м е р Павло П о л уб о то к у вяз­
ни ц і; н е за д о в го після то го закінч ив ж иття й цар
П етро.

Данило Апостол.
По с м е р ти Петра І. й о го наслідник дозволив
вибрати гетьм ана. У кр а їн ц і приняли ц ю вістку
з в е л и ко ю р а д істю . У Глухові на майдані зібралося
ко з а ц ь ке військо , п о сер ед ин і п о кл а д е н о ге тьм ан ­
сь кі від зн а ки . Почалися вибори. Всі в один голос
заявили, щ о ге ть м а н о м має бути Д а н и л о
Апостол.
Н овий гетьм ан був один зі старих по л ко вн и ­
ків, товариш ував із М а з е п о ю й д о б р е памятав
часи са м остійн ости У кр а їн и ; всі мали н адію , щ о він
по вед е д е р ж а в у д о б р о ю д о р о го ю . І справді А п о ­
стол за своє н едовге гетьм анування (1727— 1734)
зр о б и в багато к о р и с н о го для У кр а їн и . Він нака­
зав списати всі у к р а їн с ь к і за ко н и в о д н у книгу,
поправив ко за ц ь ки й суд, уп о р я д кув а в військовий
ска рб . Він д обився то го , щ о з а п о р о ж ц я м д о з в о ­
лили вернутися на стару Січ.
А ле по см е рти А п остол а цариця А нна знов
заб о р о н и л а вибирати гетьм ана і прислала на У кр а ­
їн у м о с ко в с ь ки х ур я д о в ц ів .

116
 т г\-т-іо{л*к
9 ) а п іс І. >с-іГе/
і О .Ні

Гетьман Д а нил о А п о сто л .

 хи. К ін е ц ь ко заччини.

Л ад на Гетьм анщ ині.

Л ів о б е р е ж н а У кр а їн а або Гетьманщ ина скла­

далася тод і з 10 п о л ків : ки їв с ь ко го , ч е р н и гів сь ко -
го, с т а р о д у б с ь ко го , н іж е н с ь ко го , переяславського,
п р и л у ц ь к о го , л уб е н с ь ко го , га д я ц ь ко го , м и р го р о д ­
с ь ко го й по л та всько го . Гряниці її йшли на заході
д е щ о за Д н іп р о , на схо д і до Д ін ц я , на півночі
за іпуть, на півд н і ко л о р іч ки О р елі.
Гетьманщ ина була — зем ля гарна й багата
На півн очі простягалися великі ліси, на півдні ш и­
р о к і степи. Н арід займ ався найбільш е х л іб о р о б ­
ство м . З е м л я була така буйна й р од ю ча , щ о ні­
ко л и не б ул о н ед о ста тку хліба. Всю ди були р о з ­
ведені гарні сади, щ о давали л ю д я м велику к о ­
ристь; у д е я ки х о ко л и ц я х садили тю тю н . Багато
б ул о л у к і л у гів ; там паслися табуни коней, воли,
ко р о в и й вівці. Д у ж е р озвинулася була на У кр а їн і
го дівля о ве ц ь ; із вовни р об или сукн о і прегарні
кил и м и . Багато худ о б и продавали за гряницю ,
« в М о с ко в щ и н у , в Н ім еччину. По р іч ка х і ставах була
сила в с я ко ї риби, по лісах м о ж н а б ул о п р о ж и в и -
тися з ловів, з пасічництва, з лісових р о б іт. Геть­
м анщ ина мала тод і більш н іж чотири м іл іон и
лю дей.
У р я д и на У кр а їн і були такі, ?к здавна, і тільки
де в ч о м у зм ін илися.

118
 На чолі д е р ж а в и стояв гетьм ан, я ко го звали
я с н о в е л ь м о ж н и м . Генеральну старш ину титулу­
вали ве л ь м о ж н и м и . К р ім Генеральних — писаря,
о б о з н о го , осавулів, суд д ів, були щ е нові гене­
ральні у р я д и : п ід с ка р б ій доглядав д е р ж а в н о го
ска р б у, Генеральний х о р у ж и й переховував к о ­
з а ц ь ку х о р у гв у , б ун ч уж н и й б е р іг ге тьм ан сько го
б ун чука .
С тарш ина п о лко ва, сотенна й го р о д о в а була
така, я к давніш е. К о з а ки ділилися на р ізн і ранґи.
Б ун ч уко ві товариш і це були сини старш ини, щ о на­
леж али д о ге ть м а н сь ко го п о л ку. Вони вчилися
на вищ і ур яд и , заступали старш ину в війську, у р я ­
дували по ка н ц е л яріях і в судах.
З натні або в ій сь ко ві товариш і звалися ті к о ­
заки , щ о повнили якийсь у р я д і п о тім із нього
уступили. З на ч ко вий товариш називався той, щ о
носив у сотні малий пр апо р, званий зн а ч ко м . Ви­
б о р н і ко за к и були ті, щ о мали власного коня,
вбрання і з б р о ю , р уш н и ц ю , ш аблю й п іку . Бідніш і
к о з а к и не йшли на війну, а складалися з двох
чи більш е хат на о д н о го вояка, щ о звався під по -
м іч н и к о м .
К р ім звичайних ко за ц ь ки х п о л ків, були
в Гетьм анщ ині кін н і ко м п а н ій ц і й піш і с е р д ю ки .

Кирило Розумовський.
О станній гетьм ан д а вн ьої У кр а їн и був К и-
р и л о Р о з у м о в с ь к и й (1750— 1764). Він був
із ко з а ч о го р о д у , але м о л о д и м хл о п ц е м дістався
на ц ар ський д вір д о П е те р б ур гу, вчився там у ви­
щ их ш ко яв х і їзд и в багато по ч уж и х краях. Цариця
Єлисавета дум ала, щ о він буд е м о ско вщ и ти У кр а -

120
 Гетьман Кир ило Р о зум о вський.

їн у й д озволила вибрати йо го ге ть м а н о м . Він за­

кинув стародавнє ко з а ц ь ке вбрання, носив о д е ж у
на ф р а н ц узь ку м о д у , волосся білив і закруч ува в
у куч е р і. А ле у гр уд я х йо го било щ е у кр а їн с ь к е
серце. Гетьман займ ався щ ир о справам и У кр а їн и ,

121
завів нові п о р я д ки по судах і в війську, пильнував
д о б р о б у т у кр а ю , старався прикрасити У кр а їн у
н овим и б уд ова м и. В Батурині зб уд ував прегарний
гетьм ан ський палац, щ о йо го останки залишилися
до наш их днів. З адум а в т а к о ж заснувати там у н і­
верситет.
Р о зум о в сь ки й був лю дина д о б р я ч о го серця,
старався пом агати к о ж н о м у , хто д о н ього пр и хо ­
див із я ки м б а ж а н н ям . О д ин ур я д о в е ц ь через не­
справедливий засуд утратив був усе своє м айно.
Він кіл ь ка р азів заносив с ка р гу д о гетьмана, але
ге тьм анові й о го прохання не давали до р у к. Він х о ­
тів сам усно пояснити справу, але йо го те ж не д о ­
пустили до Р о з у м о в с ь ко го . Тоді він тайком а через
сад дістався д о палацу гетьм ана і в сінях чекав,
ко л и гетьм ан вийде на п р о хід . Р о зум овськи й був
у своїй кім н а ті, але д о в го не виходив. Тоді бідний
ч о л о в ік узявся на сп о с іб . Через щ ілину, щ о була
м іж д в е р м и й п о р о го м , він пр осун ув с в о ї п р о ­
хання д о ге ть м а н с ь ко ї кім н а ти . Яка ж була його
радість, коли за хвилину й о го письм о вернулося
т о ю с а м о ю д о р о го ю : гетьм ан прочитав його й дав
на письм і наказ, щ о б п о кр и в д ж е н о м у звернули
й о го м айно. Б ун ч уко в і товариш і питалися по тім
гетьм ана:
— Х то привів д о вас, я сн ов ел ьм о ж ни й , того
чоловіка?
— Н іхто, — від по вів гетьм ан.
— Д е ж ви й о го бачили?
— Н іде.
— А я к ж е д ійш л о д о вас прохання?
— Т акою д о р о го ю , щ о ви й не подум ал и б:
пе р е л ізл о чер ез п о р іг.

122
 Скасування гетьманства й козаччини.

У Росії стала тод і ц а р и ц е ю Катерина II., щ о

в у с ім наслідувала царя Петра. Вона побачила, щ о
Р озум овський, хоч і вихований м іж м о ска л я м и ,
є укр а їн е ц ь і о пікується св о їм кр а єм , не дає ни­
щити й о го. Розлю тилася на н ьо го , заклика ла до
себе д о П е те р б ур гу і сказала, щ о гетьм анство
касує. Р о зум овський не мав сили опиратися
і склав ге тьм анську балаву.
Так 1764. р. скінчилося панування у к р а їн ­
ських гетьм анів, скінчилася й сам остійність у к р а ­
їн с ь к о ї д е рж ав и . Цар П етро І. і цариця Катерина
II. знищ или волю У кр а їн и . У Л є н ін ґр а д і, к о л и ш ­
ньом у П е те р б ур зі, є па м ятн ик цареві П етрові І.;
поставила його Катерина II. й дала на н ь о м у такий
напис: »Пєтру П єрво м у, Єкатєрії-іа Втор;ія«. Тарас
Ш е вчен ко , дивлячися 1844. р. на той па м ятн ик, на­
писав такі слова:
Це той П е р в и й, щ о р о зп ина в
Наш у У кр а їн у
А В т о р а я доко на ла
В д о ву-сир о тину!...

На У кр а їн і почала зн о в у правити М а л о р о с ій ­
ська Колегія. А ле по вісім н ац ятьох р о ка х, 1782. р.,
скасовано й ї ї і с кр із ь заведе но м о с ко в с ь кі п о ­
р яд ки . С касовано т а к о ж ко з а ц ь ке вій сь ко й к о з а ­
ків прид ілено д о р о с ій с ь к о ї а р м ії.
Так покінчилася на л ів о б е р е ж н ій У кр а їн і к о ­
заччина й у кр а їн сь ка д е рж ава.

123
 Запорожжя.

О крем о від Гетьманщ ини правилося З а по ­

рожжя.
З а п о р о ж ц і вернулися 1734. р. на давнє м ісц е
й оснували Січ м іж р іч ка м и П ід п іл ь н о ю й База-
в л у ко м . Вони тут заго спо д ар илися наново й пош и­
рили сво ї гр я н и ц і на всі сторони. На півночі від
Гетьм анщ ини гр ян иця йшла ко л о р іч ки О релі, на
с хо д і від д о н ськи х ко з а к ів була р іч ка К а л м ію с, на
південь з а п о р о ж ц і до ходили д о Д н іп р о в о го Ли­
м ану, на за хо д і — по р ік у Бог. Ті зе м л і звалися
»Вольности З а п о р о з ь к о го Війська«.
З а п о р о ж ж я ділилося на 8 "паланок (повітів)
і 38 кур е н ів . З а п о р о ж ц і, як у давні часи, ж или
з ловів, скотарства і тро хи з хлібо ро бства . Частина
війська пр ож и ва л а в С ічі, инші ж или в степах по
зи м о в и ка х та хуторах.
С тарш ина С ічі була така: ко ш о вий отаман,
суддя, писар, о б о зн и й , осавул, хо р у ж и й , булав-
ний (носив булаву), б ун ч уж н и й ; були ще д о вб уш і,
п у ш ка р і, ш аф арі (збирали м и то на перевозах),
канцеляристи. Був т а к о ж отаман С і ч о е о ї ш к о л и ,
бо м о л о д і хл о п ц і м усіл и вчитися.
О ста н н ім ко ш о в и м С іч і був П е т р о К а л ь -
н и ш е в с ь к и й . Він був л ю дина ве л ико го р о ­
з у м у й д о св ід у й д у ж е д о б р е правив Вольиостям и
З а п о р о з ь к о го Війська. На пустих п р осто ра х він по-
селю вав виходнів із р ізн и х стор ін, казав будувати
в степах хуто р и й села, дбав пр о те, щ об с кр ізь
був лад і д о б р о б у т . П ро н ь о го склали п р и п о в ід ку :
»Як ко ш о в и м став Кальниш , на Січі була па­
ляниця, к о р ж і книш «.

124
П етро К альниш евський у те м ни ц і.
 По скасуванні Гетьманщ ини цариця К а тер и ­
на II. зад ум ала т а к о ж покласти кін е ц ь і З а п о р о зь кій
С ічі. Кальниш евський дізнався пр о н ам іри цариці
й вислав д о П е те р б у р гу послів, щ о б урятувати За­
п о р о ж ж я . А ле з а п о р о ж ц ів прийняли тут зі зне­
ва гою . М о с ко в с ь ке панство насм івалося з ко з а ц ь ­
к о ї з б р о ї, з у к р а їн с ь к о го вбрання, з простих зви­
чаїв ко зац тва. Д ва ви со кі у р я д о в ц і по -ф р а н ц у зьки
лаяли з а п о р о ж ц ів , д ум а ю ч и , щ о вони не р о з у м і­
ю ть м о ви. А ле з а п о р о ж ц і знали, пр о щ о йде річ,
пе р е м о р гн ул и ся п о м іж себе й завели таку р о з ­
м ову:
— О й, брате ж м ій, та й панів тут яка сила!
— Та все я кі великі та р о з у м н і!
— І де такі родяться?
— З вісн о де, в П е те р б ур зі та в М о с кв і.
— А де вмираю ть?
— У м и р а ю ть у С и б ір у та на К ам чатц і!
Так від р уба ли з а п о р о ж ц і м о ска л я м . Бо д ій ­
сно багато м о с ко в с ь ки х панів царі засилали на Си­
б ір . П анки тод і вж е д о них не чіплялися.

Д р у г е зруйн ува н н я Січі.

Ц ариця ріш ила знищ ити З а п о р о ж ж я . М о с ­

ко вськи й Генерал Текелій 1775. р. о к р у ж и в Січ в е ­
л и ки м в ій сь ко м . Кальниш евський скликав р а д у:
— Щ о , п а н о в е -м о л о д ц і, р о б и ти м е м о , від­
д а м о Січ м о ска л е в і, чи ні?
М о л о д ш і з а п о р о ж ц і кр и кн у л и :
— Як ж е м о ж н а віддати славне З а п о р о ж ж я
м оскалеві? П о ки світу й со н ц я , т о го не б уд е! Хай
пр ийд е м о ска л ь, м и й о го пр о в ч и м о !

126
 А л е старі січо ві д ід и похитали головам и.
Вони бачили, щ о Січ не витрим ає м о с ко в с ь ки х
гарм ат, щ о д арем не проливати кр о в .
Вислали з а п о р о ж ц і послів д о Текелія, п р о ­
сили пощ ади. А л е Текелій не знав м и л о се р д я .
М о с ко в с ь кі салдати ввійш ли д о С ічі, заареш тували
старш ину й почали руйнувати у кр іп л е н н я й усі б у ­
динки. Знищ или все, навіть із ц е р кви позабирали
д о р о гі іко н и та ср іб н і ц ар сь кі врата.
К а л ьниш евського вивезли д о Росії на за­
слання в С оло ве цький м анастир на Б іло м у м о р і.
Там зам урували йо го в тем ниц і без две ре й і в іко н
і тільки м а л о ю щ іл и н о ю давали й о м у їсти. Так му~
ч кзся бе зд о льн ий старець дванацять р о ків . П о тім
полекш или й о м у ка р у й пускали д е ко л и до ц е р кв и ,
але го вор ити не давали й о м у ні з ки м . І вм е р
останній з а п о р о зь ки й ко ш о ви й у м о с ко в с ь кій не­
волі 1805. р. у 112. р о ц і св о й о го ж иття.
«Катерино, ой, ц а ри це ,
Щ о ти учинила?
Степ ш и ро ки й, край веселий
Та й ззнапастила!«

— так співав народ пр о л ю ту ц а р и ц ю Кате­

рину II.
З З а п о р о ж ж я р озб р ел ися ко з а к и по р ізн и х
краях.
Частина ко з а к ів іщ е за Х м ельниччини осіла
була над припливам и р іч ки Д о н ц я , й там повстала
Слобідська Україна або С л о б о ж а н ­
щина з більш и м и м іста м и : Х а р ків , О хти р ка ,
О з ю м і инші. Частина січо ви ків перенеслася п ід ту ­
р ец ьке панування й оснувала Н ову Січ при гирлі

127
Д у н а ю . Д е х то з нащ а д ків з а п о р о з ь к о го війська
ж и в е там і д о сі в Д о б р у д ж і.
Инш і зайш ли щ е далі Д ун а є м , а ж у У го р щ и ­
ну, й осіли в Банаті над д о л іш н ь о ю Тисою .
З го д о м частина ко з а к ів вернулася на У кр а ­
їн у й дістала д о звіл утво рити Ч о р н о м о р с ь ке вій­
сь ко . К уб а н ські ко з а к и це останні нащ адки дав­
н ьо го з а п о р о з ь к о го війська, вони залиш илися до
наш их днів.
»П ропало славне З а п о р о ж ж я , та не пропала
слава!«

128
ГОЛОВНІ РОКИ З ІСТОРІЇ КОЗАЧЧИНИ.
1500. Початки Козаччини.
1550. Д м и тр о Виш невецький заснував Січ.
1593. Криш тоф К осинський.
1595— 96. Л о бо да й Н аливайко.
1602. С ам ійло К іш ка.
1616— 22. П етро К онаш евич Сагайдачний.
1621. Бій під Х отінням .
1625. Бій на В е д м е ж их Л озах.
1630. Бій під П ереяславом .
1635. Сулима знищ ив К о д а к.
1637— 38. П авлю к, О стр янин і Гуня.
1648— 57. Богдан Х м е льни цький.
1648. Ж овті Води, К о рсун ь, П илявці.
1649. Битва й м ир п ід З б о р о в о м .
1651. Бій під Б ерестечком .
1652. Бій п ід Батогом.
1654. С о ю з із М о с ко в щ и н о ю .
1657— 59. Іван Виговський.
1658. Гадяцька ум ова.
1659. Бій п ід К о н о то п о м .
1659— 63. Ю р ій Х м е льни цький.
1663— 65. Павло Тетеря.
1663— 68. Іван Б р ю хо ве ц ь ки й .
1665— 76. П етро Д о р о ш е н ко .
1667. А н д р у с ів с ь ки й м ир.
1668— 72. Д е м я н М н о го гр іш н и й .
1672— 87. Іван С ам ойлович.
1687— 1709. Іван М азепа.
1690. у м е р Іван С ір ко .
1708— 22. Іван С ко р о п а д сь ки й .
1709. Бій п ід П олтавою . П ерш е зр уй н ува н н я С іч і.
1710. Перша ко н сти туц ія У кр а їн и . Пилип О р л и к.
1722— 24. Павло П о л уб о то к.
1727— 34. Д а нил о А постол .
1750— 64. Кир ил о Р о зум о вський.
1764. К іне ц ь Гетьманщ ини.
1775. Д р у ге зр уйн ува ння С ічі.
1782. С касування оста нків са м о уп р а ви У кр а їн и .

129
 С П И С О Б Р А З Н І В.
стор.
1. Кн. Д м итро В иш невецький. . . . . .1 1
2. З а п о р о зь ка Січ (на р ис)...........................................................13
3. З а п о р о ж е ц ь . . . . . . . . .1 7
4. Герб З а п о р о з ь к о го Війська. . . . . 19
5. З а п о р о ж е ц ь (старшинаї). . . . . . . 21
6. З а п о р о ж е ц ь . . . . . . . . . 23
7. К о за ц ь ка чайка. . . . . . . . . 31
8. Реєстровий к о з а к. . . . . . . . 37
9. 10. Гетьман П. Конаш евич-С агайдачний. . . 41, 42
11. Гетьман Богдан Х м е л ьни ц ьки й . . . . .5 1
12. П о л ко в н и к М а кс и м К р и во н іс. . . . . .5 6
13. Гетьман Іван В иговський. . . . . . .7 9
14. Гетьман Ю р ій Х м е л ьни цький. . .8 5
15. Гетьман П етро Д о р о ш е н к о . . . . . .8 7
16. М огил а ко ш о в о го Івана С ір ка . . . .9 1
17. Гетьман Д е м я н М н о го гр іш н и й . . . . . .9 6
18. Гетьман Іван С ам ойлович. . . . . . .9 9
19. Гетьман Іван М азепа. . . . . . . 103
20. Гетьман Іван С ко р о п а д сь ки й . . . . . .113
21. Н а ка зни й гетьм ан Павло П о л уб о то к. . . .115
22. Гетьман Д анило А п о сто л . . . . . . .117
23. Гетьман Кирило Р о зум о вськи й . . . . . . 121
24. К о ш о вий П етро Кальниш евський у те м ниц і. . .125

МАЛИ:
1. У к р а їн с ь к і зе м л і в 1. пол. X V II. в......................................47
2. У кр а їн с ь к і зе м л і за Х м е л ьни чч ини......................................59
3. У к р а їн с ь к і зе м л і в пол. X V III. в. . . . . 119

130
 З М І С Т :

I. Початим козаччини.
З а п о р о ж ж я . — Татари. — Татарська неволя. —
К о за ки. — З а п о р о з ь ка Січ. — С м ерть Д м и тр а
Виш невецького. . . . . . . .
II. Життя козаків та їх звичаї.
Нові С ічі. — З а п о р о зь ке вій сько . — К о за ц ька
старшина. — Рада. — Н ови ки й чур и. — Івась
К о н о вч е н ко . . . . . . . . 15— 25
III. Боротьба з татарами й турками.
П охід на татар. — Битва з татарами. — С м ерть
Х ведора Б е зр ід н о го . — П оходи на м о р е . —
О л е кс ій П опович. . . . 26— 35
IV. Боротьба з Польщею.
Реєстрові ко за ки . — П ерш і війни з по ляка м и.
— С а м ійл о К іш ка . — П етро Конаш евич-С агай-
дачний. — Війни 1625. і 1630. р. — Повстання
1635— 1638. р ...................................................................... 36— 46
V. Повстання Богдана Хмельницького.
Панування ш ляхти. — Богдан Х м е л ь н и ц ь к и й .—
Х м е л ьни цький п ід го то вл яє повстання.— Х м ель­
ницький на З а п о р о ж ж і. — Ж о вті Води й К о р ­
сунь. — Народне повстання. . . . . 47— 57
VI. Війни за українську державу.
У кр а їн с ька ко за ц ь ка д е р ж а ва . — Ч игирин. —
Битва під Пилявцям и. — В Галичині й на Х о л м -
щ ині. — П е р е го в о р и з п о л я ка м и. — Битва
й м ир під З б о р о в о м . . . . . . . 58— 67
V II. Нові війни й сою з із Московщ иною .
С м ерть Ничая. — Битва п ід Б е р е сте ч ко м і Ба­
то го м . — Тим іш Х м е л ьни ц ьки й . — С о ю з із
М осковщ иною . — Байка Богдана Х м е л ьни ць­
к о го . — С м ерть Б. Х м е л ь н и ц ь ко го . . . . 68— 77
V III. Іван Виговський, Ю рій Хмельницький, Петро Доро­
шенко.
Іван В иговський і М о ско в щ и н а . — Старшина
й чернь. — Перш а війна з М о с ко в щ и н о ю . —
Ю р ій Х м е л ьни цький. — П етро Д о р о ш е н ко . —
С о ю з із тур ка м и . — К іне ц ь Козаччини на Пра­
в о б е р е ж ж і. . . . . . . . . 78— 92
IX. Іван Брюховецький, Д емян М ногогріш ний, Іван Са-
мойлович.
Іван Б р ю х о в е ц ь ки й . — Д р у га війна з М о с к о в ­
щ и н о ю . — Д е м я н М н о го гр іш н и й . — Іван Са-
м ой л ович. . . . . . . . . 93— 100
X. Іван Мазепа.
Гетьманування М азепи . — Селянство за М а­
зепи. — М о скв а нищ ить К о за ччину. — П ов­
стання проти М о скв и . — Битва п ід П олтавою .
— Перш е зр уй н ува н н я С ічі. . . . . 101— 109
XI. Наступники Мазепи.
Пилип О р л и к. — Іван С ко р о п а д сь ки й . — Павло
П о л у б о то к. — Д а нил о А п о сто л . . . . 110— 117
XII. Кінець Козаччини.
Лад на Гетьм анщ ині. — К и р ил о Р озум о вський.
— С касування гетьманства й К озаччини. — За­
порожжя. — Д р у ге зр уй н ува н н я С ічі. . . 118— 128
Головні р о ки з іс т о р ії К озаччини . . . . 129
Спис о б р а з к ів і м ап. . . . . . 130
 НАУКОВО-ПОПУЛЯРНА БІБЛІОТЕКА « П Р О С В І Т И «.
Накладом Фонду

«УЧІТЕСЯ, Б Р А Т И МОЇ»,
вийшли від 1921 р. такі книж ки:

1. В о л о д и м и р Д о р о ш е н к о , Шевче нкова криниця

(думки про Бога, людей і Україну), Львів, 1922, ст. 256.
2. С т е п а н Р у д н и ц ь к и й , Україна наш рідний край,
(друге видання), Львів, 1921, ст. 128 (вичерпане).
3. М и х а й л о Возняк, Кирило-Методіївське Братство,
Львів, 1921, ст. 240.
4. М и к о л а Г о л у б е ц ь , Начерк Історії українського
мистецтва, І. частина, Львів, 1922, ст. 262.
5. І в а н К р и п я к е в и ч , Історія Козаччини, для народе
і молоді, Львів, 1922, ст. 92 (розпродане); друге видан­
ня, Львів, 1934, з 24 образками та 3 мапами, ст. 132.
6. О м е л я н Терлецький, Історія української дер­
жави, т. І, княжа доба, Львів, 1923, ст. 252.
7. О м е л я н Терлецький, Історія української дер­
жави, т. II, козацька доба, Львів, 1924, ст. 304 (з мапою
Східн. Европи в XVII. в.).
8. С. С і р о п о л к о, Короткий курс бібліотекознавства
(історія, теорія та практика бібліотечної справи), Львів,
1924, ст. 128.
9. І в а нР а к о в с ь к и й , Наша Земля, II утворення, бу­
дов* й минувшина {основи ґеольоґії), Львів, 1-925, ст.150.
10. І. К р и п я к е в и ч , Історія України для народу (з образ­
ками), Львів, 1929, ст. 148.
(далі див. ст. 4. оклад.)
11. С т е п а н Ч е р н е ц ь к и й , Нарис історії українського
театру б Галичині (1864— 1934), Львів, 1934, ст. 254 (в тек­
сті багато ілюстрацій).
12. І. Р а к о в с ь к и й , Рослини, їх будова й життя (основи
ботаніки), Львів, 1927, ст. 496 (з образками).
13. М и к о л а З а л і з н я к , Як люди до кращого життя
доходили (нариси з загальної історії лю дської культури),
з багатьома малюнками, Львів, 1929, ст. 304.
14. Порадник для самоосвітніх гуртків. Львів, 1934, ст. 128,
/ ціна 1.50 зол.
До кінця 1934. р. вийдуть іще такі ккижки:
15. Р о с т и с л а в
Єндик, Антропольоґічні риси україн­
ського народу (з- ілюстраціями).
16. М и к о л а Б а ж а л у к , Вулькани та землетруси (з бага­
тьома образками).
Передплата на р ік на чотири книж ечки згори 6.40 зол.
(в р. 1934:.чч. 5 — друге видання, — 11, 15 та 16; ч. 14 треба
набувати окрем о, воно в передплату не входить). Гроші
присилати на адрееу:
ТОВАРИСТВО «ПРОСВІТА», ЛЬВІВ, РИНОК, 10.
(Зосібій „Рго8УІіа“, Ьборої, Купок 10 Роїодпе —
Аввосіайоп „Рговуііа", Ьуіу (ЬетЬегд), Купок 10,
Еазі баїісіа^ Роїапй)
При кожночасній зм іні адреси треба подавати давню адресу.

Передплачуйте журнал-місячник

»ЖИТТЯ І ЗНАННЯ»
на р ік — 18 зл.; на півроку — 9 зл.; на 3 м ісяці 5 зл.;
поодиноке число 2 зл.