Т.

Шевченка

КОБЗ
АР
 IV
UN
E
IAN
I* ND

VERITAS
MDCCCXX

INDIANA

UNIVERSITY

LIBRARY
1
ювілейне

видання

1814-1934

1
Бібліографічний, опис цього видання вміщено в „Літописі українського друку“ ,
„ Картковому репертуарі та інших покажчиках Української Книжкової Палати.

Друкарня ім. Фрунзе. Харків, Донець-Захарж . , 6. Вил. 135. Уповн. Головліту 2408.
Зам. 719. Тир . 50.000 . 283/، друк. арк . Папір ф . 72 х 110-51 кг. 148/s пап. арк. 1 пап.
арк. 128 тис. літер . Здано в роботу 20/V 1934 р. Підписано до друку 13/VIII 1934 р.
т числитку
 A. A AND HE ·

Вступна стаття

སྙ * ༄ L

1 pk® 1981

NK
 Taras Shevchenko

Poeziia

ПОЕЗІЯ

Т.Г.ШЕВЧЕНКА

Під редакцією
А. А. ХВИЛІ і Є. С. ШАБЛІОВСЬКОГО

Вступна стаття А. А. ХВИЛІ

Література і Мистецтво

Харків 1934

NK
В укладанні коментарів, приміток та редагуванні тексту брали участь
наукові співробітники інституту Шевченка Є. С. Шабліовський, К. Г. Гусли-
стий, Ю. Д. Йосипчук, А. І. Костенко, М. Р. Гайовий, А. С. Панов, Ю Г. Блохін.

Відповідальний коректор В. М. Вороніна

PG 3948

•
S5 A17
1934

INDIANA UNIVERSITY LIBRARY

Суперобкладинка, палітурка, форзац та ілюстрації за малюнками

художника В. І. Касіяна. Портрети - дереворити його ж роботи.

Технічне оформлення Й. С. Письменного

4-6-62

А. А. Х В Иля

ВЕЛИКИЙ ДЕМОКРАТ,

ПОЕТ РЕВОЛЮЦІОНЕР
1.
 " .. Будем, брате,
3 багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти ,
" Явленними " піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати! •
Т. Шевченко

В першій половині ХІХ століття багатомільйонні селянські маси

Росії, України були в тяжкій кріпосницькій неволі . Кріпосник - по-
міщик жахливо, обурливо експлоатував кріпосне селянство. Харак-
теризуючи економічну суть кріпосництва, Ленін писав :
, Коли селянин - напівжебрак працює на поміщика своєю убогою худобою
i знаряддями, бувши закабалений видачею грошей в борг або орендою землі,
то це і є економічна суть кріпосницького господарства.
При капіталізмі робітник не має ні землі , ні знарядь праці.
При кріпосницькому господарстві експлоатований робітник має і землі і
знаряддя праці , але все це служить саме для закабалення його, для при-
кріплення його до „ пана - поміщика‘1.

Вся кріпосницька система господарства в царській Росії і , зро-

зуміло, на Україні , що була Її колонією, переживала в першій поло-
вині ХІХ ст. важку кризу. Господарство занепадало , селянство ще
більше терпіло в ярмі. Єдиним, дійсним виходом для селянства
з цього каторжного стану, з ярма нестримного визиску була рево-
люція.
Про такі країни, як царська кріпосницька Росія, Енгельс в свій
час писав :
„ Великі землеробчі країни між Балтійським і Чорним морями можуть вря-
тувати себе від патріархально - феодального варварства лише шляхом аграрної
революції, яка перетворила 6 кріпосних або тяглих селян на вільних земле-
власників, - революції, цілком подібної до тої, яка відбулась 1789 року у фран-
цузькому селі “2.
Могутня хвиля селянських бунтів, селянських повстань проти
кріпосників - гнобителів прокотилась по всій Росії і Україні.
Перед примарою селянської революції тремтіли царі, пани крі-
посники, жандарми.
Недаремно, оцінюючи революційні настрої того часу , Погодін
писав:
„Мирабо для нас не страшен, но для нас страшен Емелька Пугачев. На
сторону Маццини не перейдет никто, а Стенька Разин лишь кликни клич. Вот
где кроется наша революция, вот откуда грозят нам опасности, вот с какой
стороны стена наша представляет проломы !"
Поміщицька держава Миколи I дрижала під ударами селянських
бунтів, щодня їй загрожувала катастрофа. Капіталістичний розвиток

1 Ленін, т. XVII, стор. 337.

2 Маркс і Енгельс, „Сочинения“, ІМЕЛ, т. VI, стор. 383.
3
владно вимагав для себе відповідних умов, вимагав зруйнування
феодального кріпосницького ладу.
Пригноблене, закріпачене селянство боролося за своє визво-
лення з - під кріпосницького ярма і було тою революційною силою,
яка ламала на своєму шляху феодально - кріпосницькі перепони .
Маркс в листі до Лассаля 4/II 1859 року писав :
„ Росія з жахом чекає на внутрішню аграрну революцію і зовнішня війна
як громозвід була б, може, для уряду бажана“ ...

Панівні класи тодішньої Росії добре розуміли всю жахливість

того стану, в якому вони опинились в той час . Недаремно ж Ми-
I, цей найбільший поміщик царської Росії, в своїй промові
кола І,
до дворян, які вітали його з приводу збройного виступу проти
венгерської революції 1848 року, заявив :
„ Господа, я не боюсь внешних врагов. Но у меня есть внутренние, более
опасные. Против них то мы должны вооружиться и стараться сохранить себя,
и в этом я полагаюсь на вас. Благодарю моих сотоварищей - дворян здешней
губернии за адрес, который они хотели мне поднести . В чувствах их и при-
вязанности ко мне и к отечеству я не сомневаюсь и за удовольствие поста-
вляю принадлежать к их сословию, потому что я и жена моя - мы тоже поме-
щики петербургские. Между мною и ими, вообще дворянами , было недоразу-
мение, может быть и неудовольствие и даже огорчение ; теперь должно быть
все забыто. Мы должны крепко взяться за руки, стать около престола и во
главе вас я непобедим. Я уверен, что дворянство при первом воззвании готово
пожертвовать мне и отечеству не только имением, но и жизнью, но в настоя-
щее время помощь мне не нужна : я надеюсь управиться своими средствами ...
В последнее время распустили слухи о какой - то эманципации. Эта мысль и
самые толки о ней - нелепы. В первом моем манифесте об обязанных крестья-
нах я объявил ясно и определенно, что земля есть собственность помещика;
это такое его право, которое никогда не должно быть нарушено . Я всегда дей-
ствую откровенно и потому все, что я вам теперь говорил, вы можете пере-
дать всем и каждому 2.

Царська Росія боялась повторення пугачовщини . Царська Росія

дрижала від грізних вибухів селянських повстань , бунтів. Вона 2
відчувала свою історичну засудженість.
Все це призводило до ще більшої експлоатації , до ще більшого
гніту покріпачених поміщиками селянських мас.
Навряд чи знає де історія жахливіші сторінки знущань гнобите-
лів з пригноблених.
Селян катували, пороли , стріляли , різали , закопували живими
в землю , голими на морозі обливали холодною водою і заморо-
жували, травили собаками . Селянських дівчат гвалтували паничі
і викидали їх на сміховище і голодну смерть під тином, на мо-
роз, в сльоту і стужу темних суворих осінніх ночей . Хлопців селян- -
ських, особливо селянську бідноту, гнали в рекрути, і там вони
під шпіцрутенами коротали свої жахливі роки.
Для характеристики того жахливого стану, в якому було селян-
ство , для характеристики дикої поміщицької сваволі слід навести
лист поміщиці Архангельської. В 1853 році вона відверто писала
про те, що пан має право робити з кріпаками що схоче :

1 Маркс і Енгельс, „ Письма“, Соцэкгиз, стор . 113.

2 Покровський, „ Крестьянская реформа“ , стор. 31-32 .
4
 ,,Взаимные отношения господ и крепостных людей основаны на законе
как гражданском, так и нравственно- религиозном ; сам бог создал особо господ
и слуг, которым и дал особую натуру, способную к перенесению тяжелых
трудов, к услужению господам своим, тогда как господа имеют натуру, от бога
им данную, более нежную. К этому физическому различию между господами
и холопами присоединено богом и нравственное различие между ними : спо-
собность повелевать и повиноваться. Закон гражданский , распределяя отноше-
ния между людьми, основываясь на этом естественном различии господ и
холопов, резко распределил отношения между ними и в гражданском быту .
поставив господ первыми в рядах гражданственности и во всех движениях
света и освободив их от телесных наказаний, а последних, предоставя им один
телесный труд, подвергает и наказанию телесному“ і.
Царська кріпосницька Росія в запеклій боротьбі поступалася
перед силою селянських повстань . Ціною крові тисяч повсталих
селян, застосовуючи нелюдські екзекуції до повсталих, вона вжи-
вала всіх заходів до того , щоб зберегти поміщицький лад — основну
підпору царської держави.
Недивно , що начальник III відділу Дубельт писав Миколі 1 :
„ Помещик самый надежный оплот государя . Никакое войско не заменит
той бдительности , того влияния, какие помещик ежеминутно распространяет
в своем имении. Уничтожь эту власть, — народ напрет и нахлынет со временем
и на самого царя , как то было не раз в чужих краях. Помещик есть самый
верный недремлющий пес, охраняющий государство, он есть природный ис-
правник, которому привычка , обычай и самые старинные предания придают
столько власти, что она кажется баснословной на Западе Европы * 2.
Цей , недремлющий пес “ шматував покріпачені селянські маси,
знущався з них . Він нищив всілякі спроби передових демократич-
них сил тодішньої Росії визволитися з - під цього кріпосницького
ярма і тримав Росію під чоботом кріпосників.
Кров і зойк катованих, сльози і стогін покривджених вкривали
тодішню Росію. Вона була велетенською тюрмою для трудящих
і на сторожі цієї тюрми стояло розбишацько - п'яне рило царя,
пана, попа, жандарма.
Герцен так писав про тодішню Росію :
„ Ненависть, отвращение поселяет к себе эта Россия. От нее горим мы тем
разлагающим, отравляющим стыдом, который чувствует любящий сын, встре-
чая пьяную мать свою, кутящую в публичном доме“3.
На просторах миколаївської Росії трудящі маси були закуті в
кайдани неволі , стогнали під ярмом кріпосництва. Єдиною силою,
яка могла розбити ці кріпосницькі кайдани, було тоді трудяще се-
лянство, яке кипіло в бунтах, повстаннях проти кріпосників - помі-
щиків, проти уряду царської Росії.
Зрозуміло , що той , хто підтримував ці визвольні рухи пригноб-
леного селянства, той, хто закликав селянство до повстань проти
попів , царів, жандармів, той , хто стояв за знищення кріпосни-
цького ладу, безумовно , відогравав в той час велику революційну
роль, бо ця робота руйнувала кріпосництво, піднімала проти нього
мільйонні маси селянства.
До плеяди демократів- революціонерів, які боролися за пе-
ремогу селянської революції, за розгром кріпосницького ладу,

1 Опубліковано в „ Колоколі * 1858 р .

2 Ніфонтов, , 1848 год в России“ .
3 Герцен. Твори, 1864, стор. 187.
5
належав, разом з такими людьми , як Чернишевський, Добролюбов,
і великий український поет - революціонер , демократ Т. Г. Шев-
ченко .
Ленін, говорячи про Чернишевського, характеризував його не
лише як соціаліста - утопіста, але говорив про нього і як про рево-
люціонера - демократа, який мужньо підносив ідею селянської рево-
люції, ідею боротьби мас за скинення царської, поміщицької
влади.
Шевченко, все життя своє непохитно борючись за розгром
царської влади, за розгром кріпосників - поміщиків, за звільнення
селянства з кріпосницької неволі, в багатьох питаннях стояв на
позиціях, спільних з Чернишевським .
Народився Шевченко 25 лютого 1814 року в селі Моринцях,
Звенигородського повіту, в сім'ї селянина - кріпака.
Дев'яти років Шевченка віддали в „ науку “ до дячка Совгиря .
(Губського). Влітку 1824 року Тарас чумакує з батьком, а в 1825 р .
умирає батько Тараса - убогий кріпак Григорій Іванович .
В 1826 році Шевченко покидає „ школу " дяка Богорського і
утікає до маляра у Лисянку ; потім Тарас іде шукати малярської
„ науки “ до дяка у село Тарасівку, а згодом, втративши надію зро-
битись будьяким маляром, повертається до Кирилівки. В 1827 р .
Шевченко пасе громадську череду. У тому ж році він пішов у
найми до кирилівського попа Григорія Кошиця.
В 1829 році, себто тоді, коли Тарасові було 15 років, його
забрали до панського двору. Спочатку він працював на кухні, де
з нього хотіли зробити поварчука, а згодом його забрали в покої
до пана П. В. Енгельгардта, де він і почав працювати за
„ козачка“.
Енгельгардт був великим землевласником, кріпосником, офі-
цером царської армії . Від'їжджаючи у Вільно, Варшаву та інші
міста, Енгельгардт часто брав з собою як „ козачка “ (служку)
підлітка Тараса.
Енгельгардт являв собою типову фігуру магната - кріпосника,
який знущався з кріпаків, міняв їх на собак, торгував ними.
Таких же знущань зазнав від пана Енгельгардта і Тарас Шевченко.
Перебуваючи в цих жахливих умовах, Шевченко все ж не
покидав своєї мрії навчитись малярству. Потайки від пана він
вчився малювати. 6 грудня 1829 року Енгельгардт вночі застає
Шевченка за малюванням. Розгніваний пан - самодур знущається
над Шевченком, скажено б'є його.
Разом з Енгельгардтом в 1831 році Шевченко переїздить у
Петербург. Там його віддають на чотири роки в науку до маляра
Ширяєва.
Перебуваючи у цього надзвичайно низької кваліфікації , некуль-
турного маляра, Шевченко вільні години , використовує на те, щоб
учитись малюванню, щоб опанувати це мистецтво .
В 1836 році він знайомиться з художником Сошенком, а через
нього з письменниками Гребінкою та Жуковським, з секретарем
Академії мистецтв Григоровичем. Своїми мистецькими здібностями,
виключним талантом до малювання Шевченко звертає на себе увагу
6
відомого художника Карла Брюллова. Ці художники (Брюллов,
Сошенко та інші) намагаються звільнити Шевченка з кріпацтва.
Проте розмови з паном Енгельгардтом про звільнення Шевченка
ні до чого не привели. Пан Енгельгардт погоджувався звільнити
Шевченка лише за великі гроші.
І от, діставши гроші за намальований художником Брюлло-
вим портрет Жуковського, Шевченка викупають з кріпацтва (за
:2500 крб.).
3 1838 року Шевченко відвідує малярські класи в Академії
мистецтв, знайомиться з рядом художників. В тому ж році він
починає писати свої поезії.
В 1838 році Шевченко написав „ Причинну “ , „ Вітре буйний “ ,
7 Тече вода в синє море “ та інші. У травні 1840 року вийшло з друку
перше видання Шевченкового „ Кобзаря “ . В тому ж році Шевченко
одержує від Академії срібну медаль , а товариство сприяння худож-
никам висловлює Шевченкові подяку за його успіхи в малюванні.
Перебуваючи в Академії, опановуючи образотворче мистецтво ,
Шевченко мріє поїхати на Україну й відобразити її в своїх кар-
тинах. В 1843 році відбувається перша подорож Шевченка на
Україну. Під час цієї подорожі в Москві і інших містах Шевченко
знайомиться з рядом літературних робітників , художників, з то-
дішніми передовими людьми в галузі літератури та мистецтва.
Прибувши на Україну у вересні 1843 року, Шевченко приїз-
дить в село Кирилівку і після чотирнадцятилітньої розлуки відві-
дує свою родину і своїх знайомих кріпаків селян.
В 1844 році Шевченко повертає до Петербургу. По дорозі до
Петербургу, під час перебування в Москві , він знайомиться з ви-
·
датним актором кріпаком Щепкіним . В тому ж році Шевченко
заходиться видавати „ Живописну Україну “ і запрошує ряд худож-
ників та письменників взяти в тому виданні участь.
8 липня 1844 року Шевченко пише знамениту поему „ Сон“,
У якій він ганьбить тодішню миколаївську Росію і звичаї імпера-
торського двору. Це він робить з позицій кріпака - селянина, який
мріє про звільнення трудящих мас з - під ярма неволі , мріє про
звільнення України з - під ярма соціального і національного гніту.
В цих своїх мріях Шевченко стояв на грунті буржуазної демократії.
·
В листі до Кухаренка поет кріпак так пише про свою першу
подорож на Україну :
. Був я торік на Україні, — був у Межигорського спаса і на Хортиці ...
Скрізь був і все плакав : сплюндрували нашу Україну ... “

В 1845 році Шевченко знову виїздить з Петербургу в другу

подорож на Україну. Він перебуває поблизу Яготина, в Ромнах,
Переяславі, Миргороді, в селі Моринцях, працює в Полтавській
губернії, зокрема в Переяславі. В 1845 році в Переяславі, важко
захворівши, він пише свій заповіт : „ Як умру, то поховайте “.
В 1846 р . Шевченко знайомиться в Києві з Костомаровим та
іншими його прибічниками — учасниками Кирило - Мефодіївського
братства , яке висловлювало прагнення українських панків - лібе-
ралів .
7
 5 квітня 1847 року біля Києва Шевченка, як причетного до
Кирило - Мефодіївського братства , було заарештовано царською
жандармерією.
Вже 17 квітня о 3 годині дня Шевченка привезли до Петер-
бургу, до ІІІ відділу, де в той час провадилося слідство в справі
Кирило - Мефодіївського братства.
Київський губернатор Фундуклей в повідомленні про арешт
Шевченка писав :

„III отделение собственной его императорского величества канцелярии.

В числе лиц, на которых по полученному мною предписанию от г. киев-
ского военного, подольского и волынского генерал - губернатора обращено
было внимание, указан был художник С.- Петербургской академии Тарас Гри-
горьевич сын Шевченко.
Художник этот при возвращении из Черниговской губернии был задержан
вчерашнего числа у въезда в гор. Киев и представлен прямо ко мне. Между
бумагами его оказалась рукописная книга с малороссийскими собственного
его сочинения стихами, из коих многие возмутительного и преступного содер
жания. Почему как эти, так и все прочие, оказавшиеся у Шевченка стихи,
равно частную его переписку я почел обязанностью представить в III отделе-
ние собственной его императорского величества канцелярии.
Вместе с сим препровождается и художник Шевченко под строгим карау-
лом при одном полицейском офицере и одном рядовом жандарме. Граждан-
ский губернатор Фундуклей * 1 .

Так само свідчив про Шевченка і начальник III відділу генерал

Дубельт, який говорив, що при розгляді паперів Шевченка „ най-
дены карикатуры на особ императорской фамилии, особенно на
государыню императрицу “.
На допиті в ІІІ відділі „ собственной его императорского вели-
чества канцелярии “ Шевченкові було поставлено таке запитання :

Какими случаями доведены вы были до такой наглости, что писали са-

мые дерзкие стихи против государя - императора, и до такой неблагодарности,
что, сверх великости священной особы монарха, забыли в нем и августейшем
семействе его лично ваших благотворителей, столь нежно поступивших при
выкупе вас из крепостного состояния ?"

На це Шевченко відповів :

.Будучи еще в Петербурге, я слышал везде дерзости и порицания на го-

сударя и правительство. Возвратясь в Малороссию, я услышал еще более и
хуже между молодыми и между степенными людьми ; я увидел нищету и ужас-
ное угнетение крестьян помещиками, поссессорами и экономами - шляхтичами.
Все это делалось и делается именем государя и правительства“2.

Лише з цієї одної відповіді Шевченка царським собакам можна

добре зрозуміти , як він глибоко ненавидів царя , панів, як болів
він стражданнями покривджених, знівечених селянських мас.
В противагу всім українським панкам - братчикам Кирило - Мефо-
діївського братства, — таким як Костомаров , Куліш , Білозерський ,
які на допиті розписались в своїх „ верноподданнических “ почуттях
до царської Росії і відхрищувались від бунтарських творів Шев-

1 Центрархів, „ Матеріали III відділу" .

2 ,Матеріали пам'яті Шевченка “ , 1915, стор. 167.
8
 - -
ченка, відхрищувались від самого Шевченка, — Шевченко не впав
на коліна перед Миколою І. Він ненавидів царську Росію - царська
Росія ненавиділа його.
I от 30 квітня 1847 року Шевченкові оголошено було „ высо-
чайший присуд. 31 квітня його передали в розпорядження вій-
ськового міністра ; під доглядом фельд’єгера Віддера його відря-
дили на заслання до Оренбургу, а звідти надіслали до Орської
кріпості, де й зарахували його в 5 лінійний батальйон . На присуді
Шевченкові , який подано було III відділом, Микола I власноручно
дописав : „ под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать “.
Десять років пробув Шевченко на засланні, в солдатах. В жах-
ливих умовах царської казарми , зносячи знущання царських са-
трапів, перебував ці довгі роки Шевченко , але повернувся він з
заслання незламним в своїх переконаннях. Він повернувся з тими ж
революційно - демократичними думками , з тими ж лозунгами се-
лянської революції, з якими ішов на заслання.
Підсумовуючи довгі роки свого перебування на засланні , Шев-
ченко в своєму щоденнику писав :
„Не знаю наверное, чему я обязан, что меня в продолжении десяти лет не
возвели даже в чин унтер - офицера. Упорной ли антипатии, которую я питаю
к сему привилегированному сословию, или своему невозмутимому хохлацкому
упрямству? И тому и другому, кажется. В незабвенный день объявления мне
конфирмации я сказал себе , что из меня не сделают солдата. Так и не сделали .
Я не только глубоко , даже и поверхностно не изучил ни одного ружейного
приема. И это льстит моему самолюбию 1.
Шевченко з великою силою ганьбив миколаївську муштру.
Засуджений Миколою I , загнаний під догляд жандармських держи-
морд в далекий край , він не міг один зламати мурів і кайданів
царської Росії.
Катам своїм він відповідав глибоким презирством , глибоко
і незламно вірив у правдивість свого шляху. Він, як бачимо, пи-
шався з того, що , перебуваючи довгий час на засланні в солдат-
чині, не одержав навіть унтер - офіцерського чину ; він бачив, що
-
стан солдата царської армії — це стан безсловесної тварини :
„ Какая бесконечная и отвратительная эта пригонка аммуниции. Неужели
и это еще не в последний раз меня выведут на площадь, как бессловесное
животное на показ ? Позор и унижение. Трудно , тяжело, невозможно заглушить
в себе человеческое достоинство, стать на вытяжку, слушать команды и дви-
гаться как бездушная машина. И это единственный, опытом дознанный способ
убивать разом тысячи себе подобных. Гениальное изобретение ! Делающее честь
и христианству и просвещению" 2.
Повертаючись із заслання , Шевченко записав в своєму що-
деннику :
„ Крестьяне помещика Демидова, того самого мерзавца Демидова, кото-
рого я знал в Гатчине кирасирским юнкером в 1837 году ... Теперь он , промо-
тавшийся до снаги, живет B своей деревне и грабит крестьян. Кроткие
мужички, вместо того, чтобы просто повесить своего грабителя, пришли к гу-
бернатору просить управы , а губернатор , не будучи дурак , велел их посечь
за то, чтобы они искали управы по начальству, т. е. начиная со станового “ 3.

1 Шевченко, „Дневник “, вид. Академії , 1931 , стор . 41— 42.

2 Теж там, стор. 40 .
3 Теж там, стор. 213.
9
 Шевченко бачив, як селянські бунти , повстання розбивала
збройна рука кріпосника - поміщика. Ось чому вің кликав селян-
ство кинути віру в царів і панів і без усяких хитань нищити вогнем
і мечем кріпосництво.
На пароплаві „ Князь Пожарский “ , в дорозі з заслання , Шев-
ченко, побачивши парову машину , віщував їй велике майбутнє.
Звертаючись до великих винахідників Фультона і Уатта, він
писав в щоденнику :
, Ваше молодое, не по дням, а по часам растущее дитя в скором времени
пожрет кнуты , престолы и короны, а дипломатами и помещиками только за-
кусит, побалуется, как школьник леденцом. То, что начали во Франции энци-
клопедисты, то довершит на нашей планете ваше колоссальное, гениальное
дитя. Мое пророчество несомненно‘1.
В своїй творчості, в своїй громадсько - політичній роботі Шев-
ченко був революціонером - демократом, звичайно, не пролетар-
ським, а дрібнобуржуазним . Він був співцем селянської революції,
він закликав покріпачене селянство на боротьбу проти панів, проти
царської Росії.
В противагу всім лібералам - поміщикам, він дивився на україн-
ське покріпачене село як на пекло .
Розповідаючи про селянську хату, про родину кріпака, він
говорив :
„Там неволя ,
Робота тяжкая “ .

Батько Шевченка вмер на панщині, мати ще з молоду злидні

та праця положили в могилу . Брати і сестри розійшлися поміж
люди, мов , мишенята “.
„ Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили !
А сестри ... Сестри ! Горе вам,
Мої голубки молодії !
Для кого в світі живете ?
Ви в наймах виросли, чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете !“
Шевченко , який походив сам з низів покріпаченого селянства,
який в своєму житгі зазнав весь жахливий стан уярмлених кріпа-
ків, у своїй творчості показав силу цього покріпаченого селянства
в боротьбі проти поміщиків. Він бачив , як в селах його брати-
кріпаки гнили на панщині , як вони поневірялись. Село в твор-
чості Шевченка виглядає зовсім не так, як виглядає воно в твор-
чості українських панків - письменників - Гулака - Артемовського,
Квітки, Гребінки та інших .
Ось що писав, наприклад, український письменник- поміщик
Гребінка про тодішнє українське село :
„ Вже я так думаю, що нема й на світі кращого місця як Полтавська гу-
бернія. Господи боже мій милостивий, що то за губернія ! І степи, і ліси, і
сади , і байраки, і щуки, і карасі, і вишні, і черешні, і всякі напитки, 1 воли ,
1 добрі коні, і добрі люди -- усе є, усього багацько. А тих, мовляв, дівчат та
молодиць - о , бодай їх ! досі з думки не йдуть “ .

1 Шевченко, „ Дневник “ , вид . Академії, 1931 , стор . 151 -- 152.

10
 Не такою була творчість Шевченка. В творах Шевченка чути
брязкіт кайданів покріпаченого селянства. Там чути стогін і плач
обдертих панами сиріт, Там видно скривавлені тіла катованих
панами селян . Звідти лунають регіт і п'яні вигуки панських бенкетів.
Там палають грізні селянські повстання , що нищать у кривавій
·
боротьбі своїх гнобителів панів.
Шевченко в своїх творах про стан покріпаченого украЇнського
села писав :
, Чорніше чорної землі Село неначе погоріло,
Блукають люди ; повсихали Неначе люди подуріли, —
Сади зелені ; погнили Німі на панщину ідуть
Біленькі хати, повалялись ; 1 діточок своїх ведуть!.."
Стави бур'яном поросли.

В той час, як українські пани - „ патріоти “ , українські поміщики

змальовували українське село як „ рай “ , Шевченко у відомому
творі " Сон" дав зовсім іншу картину кріпацького села.
Він писав :
„ Он глянь : у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
3 шкурою знімають,- бо нічим обуть
Княжат недорослих. А он розпинають
Вдову за подушне ; а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію ! – в військо оддають!
Бо його, бач, трохи ! А онде під тином
Опухла дитина голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
А он — бачиш ?..
То покритка попід - тинню
3 байстрям шкандибає, - —
Батько й мати одцурались,
И чужі не приймають ! ..
Старці навіть цураються !
А панич не знає :
З двадцятою, недоліток,
Душі пропиває !
Могутньою силою свого таланту поет - кріпак зривав машкару
з українських панків- письменників і показав у тому „ раю “ , про
який так солодко співали дворянські письменники , — опухлих з
голоду дітей , вдов, уярмлених синів і батьків — українських тру-
дящих селян.
Подаючи таку картину українського кріпацького села, Шевченко
загрожував панам :
• Схаменіться ! Будьте люди,
Бо лихо вам буде :
Розкуються незабаром
Заковані люди .
Настане суд, заговорять
1 Дніпро, і гори !
I потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших !.. “
Шевченко бачив, як , раби незрячі, гречкосії “ йшли молитись
богу, носили кайдани і звертались до своїх катів, щоб вони їх
помилували.
11
 Цим ", гречкосіям " - забитим і затурканим панами і попами крі-
пакам-- він говорив :
• Кого благати ви прийшли ?
Кому ви сльози принесли ?
Кому ви принесли з сльозами
Свою надію ? Горе з вами,
Раби незрячії ! Кого ?
Кого благаете, благії,
Раби незрячії, сліпії !
Чи ж кат помилує кого ?
Все брехня ,
Попи й царі “! ..
Закликаючи покріпачене селянство на боротьбу проти царів і
панів, Шевченко важко сумував над тим , що селянство ще не ба-
чить виходу з того стану, в якому воно перебуває, заковане в кай-
Дани кріпацького рабства.
Закликаючи селянство на боротьбу проти панства, Шевченко
--
розумів, що перший пан серед панів - кріпосників — це цар. Проти
панів, царів Шевченко кликав гострити сокиру.
Шевченко загрожував царям :
"9 Окують царей неситих
В залізнії пута,
І їх, славних, оковами
Ручними окрутять ...
Разом з Чернишевським Шевченко закликав „ громадою обух
сталить “, бо він розумів, що лише вигостреною сокирою, лише в по-
встанні пригноблених можна пробити собі дорогу для того, щоб
знищити кріпосницький лад і дати селянству волю.
,, А щось такеє бачить око
І серце жде чогось ... Болить,
Болить і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш ? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі---
Вона заснула, цар Микола
Її приспав ; а щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить,
А то проспить собі , небога,
До суду божого, страшного ! “
Шевченко не був атеістом , але , ведучи нещадну боротьбу проти
царизму, проти поміщиків, він водночас боровся і проти „ бога“ ,
проти церкви, проти попів .
Церкву і „ бога “ , попів і царів він ставив дуже часто поруч .
Він показує, як „ бог “ допомагає панам , царям, як він кепкуе,
сміється з покривдженої бідноти.
Говорячи , наприклад , про те , як пани пригнічують селянство ,
знущаються над ним, Шевченко звертався до „ бога “ і говорив :
„А може, й сам на небеси
Смієшся, батечку, над нами,
Та, може, радишся з панами,
Як править миром ?“
12
 В 1859 році, в той час, коли в Росії почали ходити чутки про
наближення волі " , коли ліберальне панство зчинило царелюбивий
галас навколо тих реформ, що наближалися , коли вся офіціальна
і ліберальна преса оспівувала Олександра II як „ визволителя “ ,
а попи закликали , словом божіїм “ до слухняності і покори,—
Шевченко писав :
„ Скажи їм ось що : брешуть боги,
Ті ідоли в чужих чертогах !
Скажи , що правда оживе,
Надхне , накличе, нажене ,
Не ветхеє, не древлє слово
Розтленеє... “
Боги брешуть так само , як і пани з своїми царями . Пани лібе-
-
рали, кріпосники, жандарми і чиновники кровожері трудящих
–
мас, „ кати неситі “ . Церква - слухняне знаряддя в руках помі-
щицької влади . Її треба так само розтрощити , як і весь грабіж-
ницький дворянський лад . Шевченко писав :
, Світе ясний ! світе тихий !
Світе вольний , несповитий !
За що ж тебе , світе брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано , омурано ,
(Премудрого одурено),
Багряницями закрито
І розп'ятієм добито ?
Не добито ! Стрепенися
Та над нами просвітися !
Просвітися !.. Будем, брате,
3 багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
" Явленними “ піч топити,
А кропилом будем , брате,
Нову хату вимітати !“
Все своє життя, всю свою творчість Шевченко присвятив бо-
ротьбі поневолених селянських мас проти панів - гнобителів , проти
царя . Шевченко був поет , співець покріпаченого селянства.
Проте, особливо на першому етапі своєї творчості , Шевченко
дуже часто ідеалізував минувшину України , козаччину, україн-
ських гетьманів тощо . В цю пору, перебуваючи під значним впли-
вом українських поміщицьких істориків, він часто по націоналі-
стичному висвітлював минуле України . Він уявляв собі українське
козацтво як єдиний суцільний клас, де гетьмани йшли разом з
козацькою голотою :
, У Києві на Подолі
Братерськая наша воля,
Без холопа і без пана,
Сама собі у жупані
Розвернулася весела,
Оксамитом шляхи стеле,
А едвабном застилає ,
І нікому не звертає " .
А в „ Гайдамаках " устами Яреми він говорив :
Козак оживе,
Оживуть гетьмани в золотім жупані,
Прокинеться доля ; козак заспіва ...*
13
 Шевченко, як бачимо, на певному етапі своєї творчості спо-
дівався, що гетьмани в золотих жупанах дадуть долю покріпаче-
ним масам . Ці націоналістичні елементи в творчості Шевченка
відбивали настрої українських поміщиків, які , пригнічуючи україн-
ське селянство, мріяли про те , щоб самим експлоатувати селян-
ство , не маючи конкуренції з боку російських, польських, єврей-
ських панів.
Ця ідеалізація минувшини України була наслідком впливу на
Шевченка з боку українського панства, яке хотіло використати його
в своїх класових інтересах.
Роздуваючи націоналістичні елементи в творчості Шевченка,
українські націоналісти намагаються і зараз використати їх в бо-
ротьбі проти пролетарської революції, проти трудящих мас Радян-
ського Союзу .
Пізніш Шевченко в своїх творах показав гетьманів як гноби-
телів трудящої України. Через його творчість з початку і до кінця
проходить заклик до повстання проти українських, російських
і інших панів, магнатів.
Звертаючись до українських панів, які оспівували, підносили
гетьманів, Шевченко говорив :

„Раби, підножки, грязь Москви,

Варшавське сміття ваші пани
Ясновельможнії гетьмани !.. “

Про Богдана Хмельницького він говорив :

„ Крав ! Крав ! Крав !
Крав Богдан крам,
Та повіз у Київ,
Та продав злодіям“.

Не так говорили і говорять про Богдана Хмельницького укра-

інські націоналісти.
Цього гнобителя українських трудящих мас вони оберігають
як національну святиню . А в той же час історія каже нам, що
гетьман Богдан Хмельницький вішав і розстрілював українську
бідноту, коли вона громила маєтки польських та українських маг-
натів. Український пан Богдан Хмельницький в інтересах поль-
ських та українських панів нищив українську бідноту.
Шевченко викривав , висміював тих „ землячків “ , панів - патріотів “,
які ходили поміж селян , розмовляли з ними , в шинку пили го-
рілку, а одночасно дерли три шкури з цього ж таки кріпака.
Українське панство вороже ставилося до творчості Шевченка.
Шевченко наприкінці свого життя виступав єдиним фронтом
з російськими революціонерами - демократами Чернишевським, Доб-
ролюбовим, Курочкіним та іншими.
Чернишевський про Шевченка писав :
„ Имея теперь такого поэта , как Шевченко, малороссийская литература не
нуждается ни в чьей благосклонности “.

Чернишевський різко виступав проти тих критиків- великодер-

жавників, які вороже зустріли твори Шевченка.
14
 Відомо, що навіть такий найвидатніший критик як Бєлінський
виступав з заявами про те, що Шевченко як поет „ поганий піт “ ,
що він до Шевченка має „ особисту зненависть " . Зрозуміло, це
було тому, що Бєлінський в той час відбивав великодержавни-
цькі, націоналістичні позиції в питаннях розвитку літератури при-
гнічених російським царизмом національностей . Бєлінський висту-
пав проти української мови , проти того , що українська мова ,
українська література мають можливості для свого розвитку.
Він відкидав у творчості Шевченка те, що було дорогим укра-
інським трудящим масам , і цим ставленням до Шевченка він по
суті підтримував миколаївську олігархію.
Белінський з обуренням виступав проти Шевченка тому, що
Шевченко висміював царя Миколу I , його дружину.
В своему листі до Анненкова в грудні 1847 року, вже тоді,
коли Шевченко був на засланні , Бєлінський писав про революційні
твори Шевченка :
.Я не читал этих пасквилей, и никто из моих знакомых их не читал (что,
между прочим, доказывает, что они нисколько не злы , а только плоски
и глупы), но уверен, что пасквиль на императрицу должен быть возмутительно
гадок по причине, о которой я уже говорил. Шевченко послали на Кавказ .
солдатом. Мне не жаль его : будь я его судьєю, я сделал бы не меньше. Я пи-
таю личную вражду к такого рода либералам‘1.

Як бачимо, Белінський був обурений на Шевченка за імперат-

рицю і радів з того, що Шевченка царизм засудив на заслання.
Не так говорили про творчість Шевченка Чернишевський , Добро-
любов, Некрасов, Курочкін.
Добролюбов в 1860 році в „ Современнике “ писав про „ Кобзар " .
Шевченка :

. Само собою разумеется, что никто не откажет малороссийскому, как

всякому другому, народу в праве и способности говорить своим языком
О предметах своих нужд, стремлений и воспоминаний ; никто не откажется
признать народную поэзию Малороссии. И к этой - то поэзии должны быть
отнесены стихотворения Шевченка. Он — поэт совершенно народный, такой,
какого мы не можем указать у себя. Даже Кольцов нейдет с ним в сравне-
ние, потому что складом своих мыслей и даже своими стремлениями иногда
• отдаляется от народа. У Шевченка, напротив, весь круг его дум и сочувствий
находится в совершенном соответствии со смыслом и строем народной жизни.
Он вышел из народа, жил с народом и не только мыслью, но обстоятельствами
жизни был с ним крепко и кровно связан‘2.

Крім Чернишевського і Добролюбова , надзвичайно прихильно

ставився до творчості Шевченка і Герцен.
Найтісніші стосунки з Шевченком мав також відомий письмен-
ник - демократ Курочкін. Він часто з ним листувався , перекладав
твори Шевченка російською мовою. Цікаво також і те , що підпіль-
ний гурток Петрашевського включив твори Шевченка до тієї
літератури, яку потрібно було поширювати на Україні для рево- {
люційної агітації.

..
1 Бєлінський , „ Письма “, СПЕ. 1914, т. II.
2
3 Добролюбов, СПБ, 1912, т. IV, стор. 91-92.
15.
 Ось що писав Петрашевський про твори Шевченка :
❤ ... Сочинения Шевченка разошлись в том краю (на Україні — А. Х.) во
множестве и были причиною сильного волнения умов, вследствии которого
и теперь Малороссия находится в брожении“ .
Революційне значення творчості Шевченка добре розуміли цар-
ські жандарми, миколаївські агенти.
Так, наприклад, агент III відділу Ліпранді, змальовуючи агіта-
ційну діяльність петрашевців , писав, що петрашевці вели роботу
на Україні краще в наслідок того , що поширювали твори Шевченка.
Але не так ставилися до творчості Шевченка українські пани,
як, наприклад , Куліш, Костомаров та інші. Відомо, що під час слід-
ства, в зв'язку з викриттям Кирило - Мефодіївського братства, Ку-
ліш, Костомаров та інші не лише відмовилися від Шевченка , а ще
й робили все для того, щоб його заплямувати . За життя Шевченка
Куліш намагався фальсифікувати творчість Шевченка, намагався
знецінити її, притупити її політичне значення , а після смерті Шев-
ченка Куліш почав одверто виступати проти Шевченкової поезії
в інтересах царизму.
В 1874 році в „ Истории воссоединения Руси Куліш, характе-
ризуючи Катерину II, так писав про Шевченка :
,,Даже в жалобных песнях ... она, великий світ наша мати, вовсе не то,
чем представила ее нам полуп'яная муза Шевченка• 1.

Український панок Костомаров, що мав тоді великий вплив на

українських ліберальних панів, в 1860 році писав про царювання
імператора Олександра II :
„Благотворное влияние весны царствования Александра II пробудило
и Малороссию. На украинском языке появилось вдруг несколько прекрасных
сочинений. Освобождение крестьян оживляет нас надеждой за бедный угне-
тенный народ наш , у которого отнято все, чего он домогался... Благодарим
императора Александра II и просим только, чтобы народ освободился не по
одному имени, но чтобы пользовался перед законом одинаковыми правами
с дворянством : иной свободы Украина, упорная в своих старых убеждениях,
не понимает"2.

Чи могли Куліш, Костомаров та інші українські пани - ліберали

примиритися з Шевченком в той час, коли він був такої думки
хоч би про матір Олександра II :
w ... Обок його „Так оце то та богиня ? !
Цариця небога, Лишенько з тобою !
Мов опеньок засушений А я, дурний, не бачивши
Тонка, довгонога , Тебе, цяце, й разу
Та ще й на лихо, сердешне, Та й повірив тупорилим
Хита головою . Твоїм віршомазам“ .

В противагу оспівуванням Олександра II та монархічної Росії

з боку українських поміщиків - лібералів, Шевченко разом з Чер-
нишевським твердо стояв на тому, що лише сокира, а не царська
реформа, може звільнити покріпачене селянство з - під поміщицького
панування.

1 П. Куліш , „ История воссоединения Руси “ , 1874, т. II.

2 Костомаров, лист до редакції „ Колокола “, 1860.
16
 Українські націоналісти намагалися і намагаються зробити Шев-
ченка антисемітом.
Видаючи " Кобзаря " , націоналісти навмисно викреслили одно
місце в „ Гайдамаках “ в розділі „ Бенкет у Лисянці “ для того, щоб
підкреслити, що у Шевченка була нібито зненависть не до панів-
євреїв, а до євреїв взагалі .
Так, було викреслено таке місце :

„Ти привів у Мліїв .

До титаря ляхів п'яних ?
Я, Лейбо, не вмію
Жартувати ! Я — Ярема,
Твій наймит поганий !
Чи не пізнав ? Признавайся ...“

В цих рядках особливо підкреслюється, що Ярема був у наймах

у єврейського пана, а це значить , що Ярема виступав у Шев-
ченка не взагалі проти євреїв, а проти польських, єврейських панів.
Українські націоналісти сфальсифікували , навмисно викреслили
це місце з творів Шевченка, щоб зробити Шевченка антисемітом,
щоб використати Шевченка як прапор для свого антисемітського,
погромницького цькування євреїв. ,
У спогадах про Шевченка Чужбинський наводить надзвичайно
цікавий факт про те, як Шевченко під час подорожі по Україні
рятував єврейську бідняцьку родину на пожежі , як виступав він
перед селянами з закликом допомогти цій родині :

, Но здесь я не могу не занести одного факта. В то время, как в Пр .

перепрягали нам лошадей ―― это было ночью, - в соседней улице случился
пожар. Горела убогая лачужка. Народ сбегался, но тушили и помогали пре-
имущественно евреи , потому что в лачуге жил их единоверец. Мы прибежали
на пожар в свою очередь, и Т. Г. бросился спасать имущество погорельцев.
Он наравне с другими выносил разный хлам и по окончании держал речь
к христианскому населению, которое как - то неохотно действовало на том ос-
новании, что „ горел жид “ ... Шевченко горячим словом упрекал предстоявших
в равнодушии, доказывая , что человек в нужде и беде, какой бы ни был нации,
какую ни исповедывал бы религию, делается нам самым близким братом‘1.

Крім цього , є ще ряд документів, які остаточно відкидають всю

ту грязь , якою хочуть закидати Шевченка українські націоналісти -
антисеміти.
В 1858 р . журнал „ Иллюстрация “ вмістив антисемітську статтю.
Ця стаття була спрямована проти того , щоб давати громадянські
права євреям. У відповідь на це чорносотенне цькування євреїв
М. Г. Чернишевський і Т. Г. Шевченко разом з іншими громад-
ськими діячами написали і вмістили в „ Русском вестнике “ заяву -
протест.
Ось видержка з цієї заяви :
„ Иллюстрация “ позволила себе не просто безнаказанное обвинение, не
просто недостойный намек, который мог бы вырваться в жару спора у чело-
века, увлеченного фанатизмом мнения или не вполне развитого в нравственном
отношении.

1 Чужбинський, „ Воспоминания о Т. Г. Шевченко " , 1861 , стор. 18 .

2. Кобзар 17
 „ Иллюстрация “ позволила себе клевету, тем более возмутительную и наг-
лую, что не представлялось ни малейшего повода к ней даже в глазах таких
людей, которые не понимают других побуждений, кроме нечистой корысти
и подкупа ... Никакой честный человек не может оставаться равнодушным
при таком позорном поступке и вся русская литература должна, как один
человек, с негодованием протестовать против него.
Такой общий протест будет самым лучшим удовлетворением чести оскорб-
ленных лиц и самым лучшим доказательством здоровья той общественной
среды, которая собственным свободным актом поражает и отмечает всякое
недостойное дело.
Да послужит этот протест примером и предостережением для будущего
и да оградит он навсегда нашу литературу от подобных явлений... Ниже-
подписавшиеся с негодованием протестуют против клеветы, до которой уни-
зилось одно из петербургских изданий“ 1 .

Шевченко виступає в своїй творчості не тільки як палкий

поет демократ - революціонер, що картає кріпосників, царизм. Цей
великий поет в своїх ліричних творах показує нам, які особисті
страждання він переживав. Самотність. Зла доля . Навкруги гніт.
Ніякої надії на волю. Особиста трагедія . Ці мотиви бренять у
ліриці Шевченка. Але лірика Шевченка не є щось окреме. Вона
не захована у якусь особисту шкаралупу. Вона не відірвана
від усього політичного, громадського шляху поета - громадянина.
В найінтимніших ліричних творах на нас дивиться обличчя великої
людини поета - революціонера, демократа, у якого особисте
громадське і громадське - особисте.

Минають дні, минають ночі,

Минає літо ; шелестить
Пожовкле листя ; гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить ;
I все заснуло ... I не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь ... “

Скільки особистого горя відбито у цих коротких словах ! Але

хіба це особисте ? Хіба ми не відчуваємо, що поет в цих сумних
рядках особистої трагедії дає нам виключної сили художній малю-
нок тогочасної миколаївської Росії ?
Повний одчаю, поет кличе свою долю, і знає він, що доля
ця гірка, зла.
Він знає, що ця його доля в умовах царської Росії буде во-
лочити все життя кайдани :

„Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати,
I спати на волі -
I заснути навік - віки,
І сліду не кинуть
Ніякого : однаково
Чи жив, чи загинув !.."

1 „Русский вестник“ , т. XVIII, 1858.

18
 Так писав поет за два роки до свого першого арешту. Він ба-
чив, як страшно волочити кайдани . Але ще жахливіше для нього
було спати і нічого не робити для визвольної боротьби.
На засланні, в Орській кріпості, в новому ліричному творі він
знову каже про свою долю :

„О , думи мої ! О, славо злая !

За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся ... але не каюсь !..
Люблю , як щиру, вірну дружину,
Як безталанную свою Вкраїну !
Роби що хочеш з темним зо мною,
Тільки не кидай ... В пекло з тобою
Пошкандибаю ... *

В ліриці поета показано великі його муки . Але каяття ми не

чуємо. Лірика Шевченка така ж велика і могутня, як і інші його
твори. І в ліриці Шевченко, показуючи своє особисте горе, показує
горе покріпаченого селянства України і всієї тодішньої уярмленої
Росії.
Зрозуміло, що Шевченко був не пролетарським революціонером,
а селянським і тому дрібнобуржуазним . Шевченко в своїй твор-
чості і в своїх настроях відображав ті хитання, коливання, які
були характерні для тієї доби , які були характерні для селянства,
що боролось проти кріпосницького ладу.

„Шевченко належить до корифеїв класичної української літератури ;

Шевченко - великий поет - революціонер ; роль його в утворенні української
літературної мови надзвичайна. Але Шевченко не був і не міг бути маркси-
стом - комуністом. Він був буржуазний демократ, дитина своєї епохи. В твор-
чості Шевченка при всій його революційності, демократичності були певні
елементи націоналізму * (М. М. Попов).

Трудящі звільнилися з ярма неволі лише під прапором Леніна,

Сталіна, бо пролетарська революція, перемога трудящих могла
здійснитися лише тоді, коли на історичну арену вийшов проле-
таріат під керівництвом загартованої в довгих боях комуністичної
партії.
І лише націонал- ухильник М. Скрипник міг ставити питання
про те, що

, Шевченко з його соціалістичною ідеологією може стати нашим прапором, що

на ньому ми загострюємо свою соціалістичну політику, борючись з ворожими
пролетаріатові ідеологіями“ 1.

Шевченко ніколи не був і не може бути для трудящих пра-

пором. Єдиним прапором трудящих мас усього світу є вчення
Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна.
1 коли Скрипник намагався зробити з Шевченка прапор для
трудящих мас , то й тут він стояв на націоналістичних позиціях.
Шевченко був буржуазний демократ. Але він, стоячи на пози-
ціях боротьби за розкріпачення, за звільнення з кріпосницької

1 Скрипник, т. II, ч . II , „ Про одне „ непорозуміння " , стор. 233.

2* 19
неволі селянства, був для того часу передовим революціонером -
демократом, був великим борцем за розкріпачення селянства.
Шевченко був для свого часу великою людиною , великим дія-
чем. Але ідеологія Шевченка не була соціалістичною ідеологією .
Не під прапором Шевченка, а під прапором Леніна, Сталіна тру-
дящі нашої країни скинули кайдани неволі і будують нове соціа-
лістичне суспільство , йдуть вперед від перемог до перемог.
Українські націоналісти , що хочуть використати Шевченка в своїх
інтересах, намагаються вороже ставлення Шевченка до тодішньої
миколаївської царської Москви перенести до Москви сучасної,
до Москви червоної, соціалістичної . Царська миколаївська Москва,
як і С.- Петербург, була містом царських бюрократів , поміщиків,
купців, жандармів. Царська Москва була символом царської Росії -
тюрми народів.
Москва зараз -- це соціалістичн Москва, символ звільнення на-
а
родів всього світу від ярма соціального і національного . Москва
зараз - це столиця Союзу радянських соціалістичних республік ,
який , розгромивши капіталістів , поміщиків , розгромивши ворожі
класи , переможно будує соціалізм . У цьому могутньому Союзі
невід'
Радянська Україна —• нев ід'ємн
ємнаа складова частина Радянського
--
Союзу — роз горнула вел ичезне переможне соціалістичне будів-
ництво, буйно зросла , розвинулась , зміцніла . Цілком ясно , що на-
ціоналісти , використовуючи ім'я Шевченка , намагаючись перенести
ставлення його до миколаївської , монархічної Москви на Москву
сучасну, пролетарську , роблять це для того , щоб повернути па-
нування тих генералів , поміщиків і царів , проти яких все своє
життя боровся Шевченко.
До чого доходять українські націоналісти, можна бачити хоч
би з того, що писав з нагоди роковин з дня народження Шев-
ченка один з ватажків українських націоналістів М. Грушевський :
•
, Робити з Шевченка щось таке, чому нема місця в рамках російської
державності і російської церкви, з його імени гасло протесту проти полі-
тики правительства, проти нинішнього режиму, проти всього укладу росій-
ського життя - се щось недоумінне‘1.

Отже , як бачимо, Грушевський , а разом з ним ряд інших „ по-

читателей " Шевченка з табору української буржуазії, намагалися
і намагаються примирити Шевченка з царською Росією, з тою
царською Росією, проти якої він запекло боровся.
Українські націоналісти були не проти царської Москви, цар-
ської Росії. Вони були за неї. Це видно хоча б з того , як вели
вони себе під час громадянської війни . І якщо вони не проти цар-
ської Росії і царської Москви, то , очевидно, вони лише проти
Москви соціалістичної , пролетарської.
Ясно, що Шевченко не міг бачити і розуміти процесу розвитку
боротьби проти капіталізму , не міг бачити шляхів переможної
революції, тому що він не був пролетарським революціонером.

1 М. Грушевський, „ Шевченкове століття “ , 1914, стор . 214.

20
 Будучи буржуазним демократом, він мріяв про українського
," Вашінгтона" , цебто він мріяв про буржуазну революцію . Навряд
чи є де у світовій літературі поет, який би з такою силою нена-
висті, бунтарського огню виступав проти кріпосництва. Шевченко
мріяв про розгром українського і російського панства, Шевченко
мріяв про розгром царської Росії. Це панство , як і всяких інших
панів, гнобителів , до щенту розгромила, змела тільки пролетарська
революція під прапорами Леніна, Сталіна.
Чи мають право після цього українські націоналісти брати
своїми брудними руками велику поетичну спадщину Шевченка ?
Шевченко був великим демократом, селянським революціонером ,
бунтарем, вони ж — лише повії міжнародного фашизму. Шевченко
був борцем за визволення пригнічених мас селянства, вони ж тор-
гують долею селянства, української бідноти і мріють про те, щоб
якнайскорше закріпостити пролетарські, селянські маси України
в нове ярмо неволі.
Український фашист Шаповал під час збройної боротьби проти
пролетарської революції в брошурі „ Шевченко і самостійна Україна“
писав :

,, Національно - політичний світогляд поета можна вкласти в невеличку схему:

чого треба для України ? — своєї хати. Хто винен, що її немає ? — зрадники,
перевертні, громадські мерці й сліпці. Хто ворог України ? -- Московщина.
Що треба робити? - визволятися з ярма. Якими засобами? — збройне повстання,
ненависть до ворога. Треба вміти жертвувати всім : собою , душею, богом,
людьми, взагалі всім" .

Ми добре знаємо з історії громадянської війни, як українські

націоналісти розпродували все , що могли. Ми знаємо, що вони
продавали себе, розпродували українські землі. Українські трудящі
маси в єдиному союзі з російськими робітниками і селянами під
керівництвом партії Леніна, Сталіна вигнали українських поміщиків
та капіталістів за кордони Радянської України.
Хіба ж не ясно, що така трактовка поглядів Шевченка Ша-
повалом є нахабна фальсифікація творчості Шевченка в інтересах
українського фашизму ? Так використовують українські націоналісти
образ Шевченка , йдучи шляхом відвертої фальсифікації його твор-
чості.
Один з ідеологів українського фашизму пан Донцов у „ Л.-Н.
Віснику “ ( кн . 3) в 1932 р . в статті „ Про актуальні речі “ , говорячи
про Шевченка, писав :

„ Шевченко ? Я не захоплююсь ним. Не розумію, як міг він висунутись на

головного творця української національної думки ... Його наука носить за-
надто емоційний характер. А його поняття національної свідомості занадто
однобічне. Те, що він пише, -
— це ж апофеоз бунтарства . З культом Шевченка
давно пора скінчити“.

Український фашизм, який мріє про відновлення за допомогою

німецького, польського фашизму на просторах України диктатури

21.
української буржуазії, як бачимо, хоче покінчити з „ культом “ Шев-
ченка, тому що Шевченко був проти українського і іншого
панства. Українському фашизмові потрібні не такі поети , як Шев-
ченко. Йому потрібні поети на зразок Є. Маланюка, який заго-
стрює зброю фашизму в українській літературі , ту зброю , за допо-
могою якої українські націоналісти сподіваються впливати на
маси для організації походу проти Радянського Союзу, проти Ра-
дянської України .
Зрозуміло, що співець української селянської бідноти, пред-
ставник пригніченого селянства, поет - революціонер Шевченко, який
ненавидів українських, російських і інших панів , своїми словами ,
своєю роботою йшов в розріз з тією теорією і практикою , на
позиціях якої стоїть український фашизм.
Шевченко загинув у боротьбі проти царизму, проти поміщиків .
Він загинув у той час, коли на історичну арену ще не вийшов
клас - переможець - пролетаріат, на чолі з комуністичною партією .
Шевченко не бачив наслідків своєї боротьби. Він був зломле-
ний, зацькований, замучений , але заклик його бив на сполох, кликав
покріпачений люд до боротьби.
Широкі трудящі маси пам'ятають, що в той час , коли на про-
сторах царської Росії брязкали кайдани неволі ,— творчість Шев-
ченка, його ім'я мали велике революційне значення.
З приводу заборони святкувати роковини Шевченка за часів
царизму Ленін писав :
. Заборона вшановання Шевченка була такою прекрасною, чудовою і над-
звичайно щасливою і вдалою мірою з точки зору агітації проти уряду, що
кращої агітації і уявити собі не можна. Я думаю, всі наші кращі соціал-
демократичні агітатори проти уряду ніколи б не досягли в такий короткий
час таких величезних успіхів, яких досяг в протиурядовому розумінні цей
захід. Після цього заходу мільйони 1 мільйони „ обивателів “ почали перетво-
рюватись в свідомих громадян 1 переконуватися в правильності того вислову,
що Росія є „ тюрма народів‘1 .

Шевченко має величезне значення зокрема в питаннях розвитку

української літературної мови. Якщо для російської мови, Її зба-
гачення мав велике значення Пушкін , то для мови української, яка
була під час царизму в пригніченому стані , Шевченко має ще більше
значення. Він показав, що українська мова повинна базуватися
і розвиватися далі на основі тієї мови , якою говорять, яку розу-
міють багатомільйонні українські трудящі маси.
В своїй творчості Шевченко, який вийшов з низів закріпаче-
ного селянства , відображав життя, прагнення, надії широких покрі-
пачених селянських мас, їх боротьбу за визволення з кайданів
кріпосницької неволі .
Трудящі Радянської України , Росії під керівництвом партії Ле-
ніна, Сталіна вигнали з України російських, українських і інших
панів, поміщиків і зараз відзначають 120 - річчя з дня народження
Шевченка, відзначають пам'ять великого борця за звільнення тру-
дящих мас з ярма кріпосницької неволі .

1 Ленін, „ В вопросу о национальной политике “, т. XVII, стор. 324 — 325.

22
 В 1914 році в статті про національні гордощі великорусів Ленін
сказав такі невмирущі слова :

„Чи чуже нам, великоруським свідомим пролетарям, почуття національної

гордості ? Звичайно, ні. Ми любимо свою мову 1 свою батьківщину, ми більш
за все працюємо над тим, щоб її трудящі маси (тобто 9/10 Її населення) під-
нести до свідомого життя демократів і соціалістів. Нам болючіше за все ба-
чити і відчувати, яким насильствам, гніту і глуму піддають нашу прекрасну
батьківщину царські кати, дворяни і капіталісти . Ми пишаємось тим, що ці на-
сильства викликали відсіч з нашого середовища , з середовища великорусів,
що це середовище висунуло Радищева , декабристів, революціонерів - різно-
чинців 70 - х років , що великоруський робітничий клас створив 1905 року мо-
гутню революційну партію мас, що великоруський мужик почав в той же час
становитись демократом, почав скидати попа і поміщика.
Ми пам'ятаємо, як півстоліття тому великоруський демократ Чернишев-
ський, віддаючи своє життя справі революції, сказав : „ жалюгідна нація рабів,
згори до низу — всі раби “. Одверті й приховані раби - великороси (раби від-
носно до царської монархії) не люблять згадувати про ці слова . А по - нашому
це були слова справжньої любові до батьківщини, любові, що нудьгує через
відсутність революційності в масах великоруського населення. Тоді її не було.
Тепер її мало , але вона вже є.
Ми сповнені почуття національної гордості, бо великоруська нація теж
створила революційний клас, теж довела, що вона здатна дати людству великі
зразки боротьби за свободу і за соціалізм, а не тільки великі погроми, ряди
шибениць, застінки, великі голодовки і велике підлабузництво перед попами,
царями, поміщиками і капиталістами“1.

Нам, пролетарям, трудящим України , які в єдиному союзі з про-

летарями, трудящими Росії і інших радянських республік, під
керівництвом комуністичної партії , під прапором Леніна, Сталіна
будують велику справу соціалізму , з гордістю треба згадати про
те, як великий демократ- революціонер Шевченко боровся проти
українських і російських панів кріпосників .
Ця боротьба не могла привести до пролетарської революції,
тому що вона не являла собою боротьби пролетаріату, єдиного
класу, який історією закликаний знищити пригнічення людини
людиною і збудувати безкласове соціалістичне, комуністичне су-
спільство . Шевченко не був пролетарським революціонером. Він
боровся з позицій буржуазної селянської демократії.
Але ця боротьба заслуговує найкращої пам'яті тому, що вона
ще і ще раз нагадує про той великий історичний шлях, яким
пройшло людство в боротьбі за своє визволення .
Постать Шевченка показує ще раз, як довго й уперто йшла
ця боротьба пригнічених проти гнобителів, показує , як в цій
боротьбі падали під ударами царя , панів, попів, жандармів кращі
люди тієї епохи.
Лише пролетаріат , який вийшов на історичну арену під керів-
ництвом Леніна, Сталіна , розгромив до щенту тюрму народів -
стару царську Росію , встановив свою диктатуру і утворив на
просторах колишньої російської імперії єдину в світі республіку
рад. Україна стала могутньою радянською державою, невід'ємною
складовою частиною Радянського Союзу . Радянська Україна роз-
громила всіляких панів, інтервентів, розгорнула велике, могутнє

1 Ленін, .О национальной гордости великороссов“ , „ Социал - демократ “ , № 35.

23
соціалістичне будівництво лише в наслідок того, що трудящі маси
України йшли в єдиному братерському союзі з трудящими Росії,
під прапорами Леніна, Сталіна.
Українські націоналісти , фашисти за кордоном, підробляють,
фальшують творчість Шевченка, намагаючись використати її на-
ціоналістичні елементи як прапор для інтервенції проти Радянського
Союзу, проти Радянської України . Вони хочуть повернути часи най-
жахливішої реакції, тієї реакції, в боротьбі проти якої загинули ти-
сячі найкращих синів трудящого народу ; реакції, проти якої в часи
Миколи I і Олександра II боровся ・ Шевченко.
Відзначаючи 120 - річчя з дня народження Шевченка, вшано-
вуючи пам'ять цього великого поета, селянського революціонера-
демократа, ми добре бачимо і чуємо, як скажено виють українські
пани навколо його величної постаті.
Ми знаємо, що Радянська Україна має величезні історичні досяг-
нення лише в наслідок братерського єднання, союзу трудящих
України з трудящими інших національностей.
B цьому братерському єднанні, в цьому міцному союзі під
могутніми переможними прапорами Леніна, Сталіна ми твердо
будемо й далі йти вперед до світового Жовтня.
Наш прапор - прапор перемоги комунізму в усьому світі.
 OL
BISƏ
1
 ПРИЧИННА¹ .

Належить до ранніх творів Шевченка, що відбивають чималою мірою вплив

усної народної творчості. Написаний цей твір ще до викупу з кріпацтва .
В своїй автобіографії поет відзначає : „ В 1832 году, в С.- Петербурге, по не-
2
отступной его (Шевченка-Ред.) просьбе помещик законтрактовал его на четыре
года разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву 3. Ширяев был
ретивее всякого дьячка - спартанца. Но , несмотря ни на какие стеснения, он в светлые
летние ночи бегал в Летний сад рисовать с безобразных неуклюжих статуй
достойное украшение Петровского сада ! 4 В этом саду и в то же время начал
он делать этюды в стихотворном искусстве. Из многочисленных попыток он впослед-
-
ствии напечатал только одну балладу 5 — „ Причинна“ .
В цім творі ( як і в інших ранніх творах Шевченка) є багато фантастики,
казковості (русалки, відьми тощо), зумовлених народними повір'ями і забобонами,
які міцно трималися в свідомості тодішньої закріпаченої, забитої панами і попами
селянської маси. Вплив сучасної Шевченкові дворянсько - поміщицької літератури
(Жуковський, Метлинський та інші) в цьому творі також помітний. Але вже
і ця балада має в собі багато відмінного, характерного саме для Шевченка,
як співця покріпачених селянських мас. Тоді як в творах поміщицького письменника
Метлинського героєм виступає „ пан - гетьман " або у дворянського поета Жуков-
ського —„ купеческая дочь Наташа чи „ Светлана “ , що „ тихо в терем свой идет
(тобто в свої палаци), — у Шевченка основним героєм балади виступає дівчина -
селянка, сирота „ без роду 1 долі “ , що тужить за своїм милим - „козаком “ . Мотив
сирітства, поневіряння в наймах, в „ чужих людях “ дуже близький для молодого
Шевченка ; багато гіркого і особистого із свого власного наймитсько - кріпацького
життя він вкладав у цей мотив. Характерно, що у Шевченка навіть русалки
виступають зовсім іншими , аніж у дворянських письменників. У Гоголя, напр.,
русалка -це панночка, що має своїх власних кріпачок : „ Посмотри, посмотри, -
быстро говорила она, —- она здесь , она на берегу играет в хороводе между моими
девушками и греется на месяце “ ( „ Майская ночь “ . или „ Утопленица “ ). Отак
поміщик Гоголь і у фантастику переносить своє класове розуміння дійсності і
кріпацьких відносин. Його русалка поводиться як поміщиця з дворовими , а най-
більше зло, яке вчинила їй мачуха і на яке вона скаржиться парубкові, це те,
що „ она мучила меня , заставляла работать, как простую мужичку“ . У Шев-
ченка русалки це діти покриток і самі покритки, жертви розгулу панської сва-
волі. В цьому творі ще немає тої політичної свідомості, яку поет, активно
борючись за інтереси покріпаченого селянства, здобуває пізніше . Але вже і тут
молодий Шевченко почуває, що за смерть нещасної сироти та її милого хтось
повинен відповідати. Таку скаргу - питання кидає його , козак“, побачивши труп
своєї дівчини : „ За що ж вони розлучили мене із тобою ? “ Парубкові ясно, що
в цьому повинні вони – якась зла соціальна сила ; не можучи її ще конкрети-
зувати, не можучи їй відомстити, він так трагічно і неприродно гине. Отак уже
молодий Шевченко дав свою , відмінну від поміщицько - дворянської літератури,
баладу. Ця відмінність з'ясовується тим, що при всіх тогочасних впливах і на-
слідуваннях він 1 тут з свого класового кріпацького підгрунтя не сходив.

Реве та стогне Дніпр широкий , Неначе човен в синім морі ,

Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідний місяць на ту пору
Із хмари де - де виглядав,
То виринав, то потопав .
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались ,
Та ясен раз - у - раз скрипів.
27"
 В таку добу під горою,
Біля того гаю,
Що чорніє над водою,
Щось біле блукає.
Може, вийшла русалонька
Матері шукати,
А , може , жде козаченька,
Щоб залоскотати .
Не русалонька блукає —
То дівчина ходить,
Й сама не зна ( бо причинна) ,
Що такеє робить.
Так ворожка поробила,
Щоб менше скучала ,
Щоб, бач, ходя в опівночі ,
Спала й виглядала
Козаченька молодого ,
Що торік покинув .
Обіщався вернутися ,
Та, мабуть, і згинув !
Не китайкою 7 покрились
Козацькії очі,
Не вимили біле личко
Слізоньки дівочі :
Орел вийняв карі очі
На чужому полі,
Біле тіло вовки з'їли-―
Така його доля !
Дарма щоніч дівчинонька
Його виглядає ...
Не вернеться чорнобривий
Та й не привітає,
Не розплете довгу косу,
Хустку не зав'яже;
Не на ліжко , — в домовину
Сиротою ляже !

Така її доля ... О боже мій милий ,

За що ж ти караєш її молоду ?
За те , що так щиро вона полюбила
Козацькії очі ?.. Прости сироту !
Кого ж їй любити ? Ні батька, ні неньки :
Одна, як та пташка в далекім краю !
Пошли ж ти їй долю - вона молоденька, -
Бо люди чужії ЇЇ засміють.
Чи винна ж голубка , що голуба любить ?
Чи винен той голуб, що сокіл убив ?
Сумує, воркує , білим світом нудить,
Літає, шукає, дума - заблудив.
Щаслива голубка : високо літає ,
Полине до бога ― милого питать.
Кого ж сиротина, кого запитає ?
I хто ій розкаже , і хто теє зна,
Де милий ночує : чи в темному гаю ?
Чи в бистрім Дунаю 8 коня напува ?
Чи може з другою , другую кохає,
Її , чорнобриву, уже забува ?
Якби то далися орлинії крила -
За синім би морем милого знайшла :
Живого б . любила, другу б задушила,
А до неживого у яму б лягла !
Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче , як бог нам дає :
Воно жить не хоче, не хоче журиться.
,Журись ! “— каже думка, жалю завдає.
О боже мій милий ! Така твоя воля,
Таке Її щастя , така її доля !
28
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива ..
1
 Вона все ходить, з уст ні пари ; Ворожка зробила.
Широкий Дніпр не гомонить ; На самий верх на гіллячці
Розбивши вітер чорні хмари Стала ... В серце коле !
Ліг біля моря одпочить. Подивилась на всі боки
А з неба місяць так і сяє ; Та й лізе додолу.
1 над водою, і над гаєм - Кругом дуба русалоньки
Кругом , як в усі, все мовчить ... Мовчки дожидали ;
Аж гульк — з Дніпра повиринали Взяли її, сердешную,
Малії діти сміючись. Та й залоскотали.
-
„ Ходімо гріться ! “ — закричали : Довго , довго дивувались
-Зійшло
" вже сонце ! “ (Голі скрізь, На її уроду ...
.
3 осоки 9 коси, бо дівчата) Треті півні : кукуріку!—
„Чи всі ви тута ?“ — кличе мати : Шелеснули в воду.
, Ходім шукати вечерять.
Защебетав жайворонок ,
Пограємось, погуляймо ,
Та пісеньку заспіваймо ! “ Угору летючи ;
-Ух ! Ух! Закувала зозуленька,
Солом'яний дух, дух ! На дубу сидючи ;
Защебетав соловейко -
Мене мати породила,
Пішла луна гаєм ;
Нехрищену положила .
Червоніє за горою ;
Місяченьку !
Наш голубоньку ! Плугатар співає .
Ходи до нас вечеряти : Чорніє гай над водою ,
Де ляхи ходили ;
У нас козак в очереті,
Засиніли понад Дніпром
В очереті , в осоці,
Високі могили.
Срібний перстень на руці ;
Молоденький , чорнобровий, Пішов шелест по діброві ;
Знайшли вчора у діброві. Шепчуть густі лози ;
Світи довше в чистім полі, А дівчина спить під дубом
При битій дорозі.
Щоб нагулятись доволі !
Поки відьми ще літають, Знать, добре спить, що не чує,
Поки півні не співають, Як кує зозуля ,
Що не лічить, чи довго жить ...
Посвіти нам!.. Он щось ходить!
Он під дубом щось там робить! Знать, добре заснула .
Ух ! Ух ! А тим часом із діброви
Солом'яний дух, дух ! Козак виїжджає ;
Мене мати породила, Під ним коник вороненькИЙ
Нехрищену положила “ . Насилу ступає.
„ Ізнемігся, товаришу!
Зареготались нехрищені ... Сьогодні спочинем :
Гай обізвався : галас , зик 10 Близько хата, де дівчина
Орда и мов ріже. Мов скажені, Ворота одчинить.
Летять до дуба ... Нічичирк ! 12 А може вже одчинила
Схаменулись нехрищені , Не мені другому ..
Дивляться : мелькає, Швидше, коню , швидше, коню,
Щось лізе вверх по стовбуру Поспішай додому ! “
До самого краю. Утомився вороненький ,
Ото ж тая дівчинонька , -
Іде, спотикнеться,
Що сонна блудила ; Коло серця козацького
Отаку то їй причину Як гадина в'ється.
31
 ,, Ось і дуб той кучерявий ... Збиралися подруженьки —
Вона ! Боже милий ! Слізоньки втирають,
Бач, заснула виглядавши Збиралися товариші,
Моя сизокрила ! " Та ями копають.
Кинув коня та до неї : Прийшли попи з корогвами ,
,, Боже ти мій , боже ! “ Задзвонили дзвони ;
Кличе її та цілує ... Поховали громадою,
Ні, вже не поможе ! Як слід , по закону .
" За що ж вони розлучили Насипали край дороги
Мене із тобою ? " Дві могили в житі ;
― Нема кому запитати ,
Зареготавсь , розігнався
Та в дуб головою ! За що 1х убито 13.
Посадили над козаком
Ідуть дівчата в поле жати Явір та ялину,
Та , знай, співають ідучи, А в головах у дівчини
Як провожала сина мати , Червону калину.
Як бивсь татарин уночі. Прилітає зозуленька
Ідуть ....Під дубом зелененьким Над ними кувати ;
Кінь замордований стоїть, Прилітає соловейко
А біля його молоденький Щоніч щебетати.
Козак та дівчина лежить . Виспівує та щебече ,
Цікаві ( ніде правди діти !) Поки місяць зійде,
Підкралися, щоб ізлякать ; Поки тії русалоньки
Коли подивляться, що вбитий ,- 3 Дніпра грітись вийдуть.
3 переполоху ну втікать !
Петербург. ( 1838) .

1 Причинна - несповна розуму, душевно хвора.

2 Помещик — П. В. Енгельгардт - великий кріпаковласник , що йому на-
лежала родина Шевченка. Володіння цього пана не обмежувалися лише Київщи-
но ю. У формулярному списку П. В. Енгельгардта, складеному 1831 року, показано :
„ За отцом его состоит : Смоленской губ . в Духовском уезде -
- 68 душ, Киевской губ.
-
в Звенигородском
- уезде — 5024 души , в Смоленской губ. — 186 душ , в Херсонской
губ. — 2348 душ крестьян. Благоприобретенных за отцом его состоит : в Киевской
губ. в Звенигородском уезде — 5166 душ, в Екатеринославской губ . — 516 душ ,
в Смоленской — 826 душ, в Черниговской — 1692 души, в Тульской —239, в Калуж-
ской — 840, в Ярославской — 876, в Костромской -- 120 душ крестьян. Всего 17.115
крепостных душ“ .
3 Ширяєв —- багатій - підрядчик по „ малярскому делу“, у якого Шевченко
був наймитом - попихачем з 1832 до 1838 р . „ Он (Ширяєв — Ред.) держал у себя
постоянно трех, а иногда и более замарашек в тиковых халатах под именем учеников
и, смотря по надобности, от одного до десяти нанимал поденно и помесячно
костромских мужиков - маляров и стекольщиков (слова Шевченка).
Достойное украшение Петровского сада—Шевченко глузує
з царських прикрас в Літньому саду, заснованому Петром I у Петербурзі.
5 Балада — художній віршований твір , в якому історичний або легендарний
зміст витримано у фантастичному таємничому освітленні.
6 Ходя -— стара форма дієприслівника, замість „ ходячи “ .
7 Китайка — червона шовкова матерія ( привозилася з Китаю, тому -ки-
тайка) ; накривати мерців китайкою — старий козацький звичай, відгомони якого
довго зберігалися в народних піснях.
8 Дунай - велика ріка, що тече через Австрію, Угорщину, Балканські
держави та впадає в Чорне море ; оспівана в багатьох стародавніх піснях.
9 Осока - – висока трава, що росте
на болотах та берегах річок.
10 Зик — раптовий вигук, крик.

32
 11 Орда - серед селянства часів Шевченка лишалися ще згадки про давні
напади татарських ханів (царів ) і мурз (феодалів), які своїми ватагами з криком
1 галасом спустошували убогі села, забираючи в ясир (полон ) переважно сільських
дівчат та хлопців.
12 Нічичирк-- тихесенько.
13 За що їх убито — описавши загибель обох сиріт, Шевченко шукає
винуватця їх смерті . Покищо соціальних причин кривди він ясно не усвідомлює,
хоч натяки певні дає ( „ чужі люди “, тобто чужі кріпакові пани і багаті ) . Виразно
проглядає в цьому творі велике співчуття до своїх героїв сиріт, що поневіря
ються в чужих людях “, в наймах. ооо

ВІТРЕ БУЙНИЙ ...

Перебуваючи наймитом - попихачем у Ширяєва в Петербурзі , Шевченко - кріпак
важко тужить за рідним селом, за убогими кріпаками, яких він покинув кілька
років тому, взятий до пана в козачки* ( 1829 ). В царській столиці , серед ненависних
Йому панів, під постійною загрозою ширяївських канчуків, він все більше лине
думкою в Кирилівку, до тих, що його можуть зрозуміти і співчувати його гіркому
наймитському поневірянню . Цей стогін- плач причавленого панським чоботом крі-
пака пронизує весь твір, в якому Шевченко у мотивах народної пісні виливає
своє кріпацьке горе- поневіряння.
Вітре буйний , вітре буйний ! Коли плаче , то й я плачу ;
Ти з морем говориш,— Коли ні — співаю ;
Збуди його, заграй ти з ним, Коли згинув чорнобривий ,
Спитай синє море. То й я погибаю.
Воно знає, де мій милий, Тоді неси мою душу
Бо його носило ; Туди, де мій милий ;
Воно скаже, синє море, Червоною калиною
Де його поділо. Постав на могилі !
Коли милого втопило Буде легше в чужім полі¹
Розбий синє море ; Сироті лежати :
Буде над ним його мила
Піду шукать миленького,
Квіткою стояти.
Втоплю своє горе.
Втоплю свою недоленьку, І квіткою й калиною
Русалкою стану, Цвісти над ним буду,
Пошукаю в чорних [ хвилях] , Щоб не пекло чуже сонце 1 ,
На дно моря кану. Не топтали люди.
Найду його - пригорнуся , Увечері посумую,
На серці зомлію.. А вранці поплачу ;
Тоді, хвиле, неси з милим, Зійде сонце — утру сльози,
Куди вітер віє ! Ніхто не побачить!

Коли ж милий на тім боці - Вітре буйний, вітре буйний !

Буйнесенький , знаєш , Ти з морем говориш ,—
Де він ходить, що він робить : збуди його, заграй ти з ним
Ти з ним розмовляєш . Спитай синє море !
Петербург. ( 1838).
- це те чуже i вороже Шевченкові -
1 Чуже поле ... чуже сонце
кріпакові оточення, в якому перебував поет в наймах у Ширяєва. „ На нем был, —
згадує художник Сошенко про Шевченка кінця 1837 року, - замасленный тико-
вый халат, рубаха и штаны из толстого деревенского холста ; запачканный в краску,
босой, росхристанный и без шапки. Он был угрюм и застенчив ... Тарас
отрывками передавал некоторые эпизоды из своего прошлого и почти всегда
заканчивал свои рассказы ропотом на судьбу “ .
33
3. Кобзар
 НА ВІЧНУ ПАМ'ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ 1 .

У цьому творі Шевченко ідеалізує поміщицького письменника Котляревського ,

як ідеалізував він на той час і деяких інших представників української панської
літератури. Жорстоке національне гноблення створювало в уяві молодого Шевченка
певну ілюзію . єдності української національності , зату шовуючи класові проти-
річчя. Але вже незабаром Шевченко в передмові до „ Кобзаря яскраво висловив
свое вороже ставлення до української поміщицької літератури, зокрема до
Котляревського . Звертаючись до українських панків і панянок, що захоплювались
Енеідою " Котляревського , Шевченко з гнівним глузуванням писав : „ Прочитали
собі по складах „ Енеіду “ та потинялись коло шинку, та й думають : от коли вже
ми розпізнали своїх мужиків. Е, ні, братіки, прочитайте ви думи, пісні, послу-
хайте, як вони співають, як вони говорять між собою, шапок не скидаючи, або на
дружньому бенкеті як вони згадують старовину, 1 як вони плачуть, неначе справді
в турецькій неволі або у польського магнатства кайдани волочать, то тоді й ска-
жіте, що „Енеїда " добра , а все таки сміховина на московський кшталт (тобто
на зразок російської дворянської літератури ) . Щоб знать людей, то треба пожить
з ними, а щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем
чорнила 1 паперу. Отоді й пишіть і друкуйте, 1 труд ваш буде трудом чесним •

Сонце гріє, вітер віє Чи сирота, що до світа

З поля на долину , Встає працювати,—
Над водою гне з вербою Опиниться , послухає ,
Червону калину ; Мов батько та мати
На калині одиноке Розпитують, розмовляють :
Гніздечко гойдає. Серце б'ється, любо ,
А де ж дівся соловейко ? І світ божий , як великдень,
Не питай : не знає ! І люди, як люди !
Згадай лихо, та й байдуже : Чи дівчина, що милого
Минулось , пропало ; Щодень виглядає,
- В'яне, сохне сиротою,
Згадай добре — серце в'яне :
Чому не осталось ? Де дітись - не знає.
Отож гляну та згадаю : Піде на шлях подивитись,
Було, як смеркає, Поплакати в лози :
Защебече на калині — Защебече соловейко -
Ніхто не минає : Сохнуть дрібні сльози ;
Чи багатий, КОГО ДОЛЯ , Послухає, усміхнеться ,
Як мати дитину , Піде темним гаєм .
Убирає , доглядає ,- Ніби з милим розмовляла.
Не мине калину ; А він, знай , співає,

Та дрібно , та рівно , як бога благає.

Поки вийде злодій на шлях погулять
З ножем у халяві — піде луна гаєм,
Піде та замовкне : нащо щебетать !
Запеклую душу злодія не спинить,
Тільки стратить голос, добру не навчить ;
Нехай же лютує, поки сам загине ,
Поки безголов'я ворон прокричить.

Засне долина, на калині Пішла дібровою луна ;

I соловейко задріма ; Луна гуляе - божа мова ...
Повіє вітер по долині, Встануть сердеги 2 працювать
,
34
Корови підуть по діброві, Недавно , недавно з у нас в Україні
Дівчата вийдуть воду брать, Старий Котляревський отак щебетав ;
І сонце гляне — рай та й годі ! Замовк неборака, сиротами кинув
Верба сміється — свято скрізь ! 1 гори, і море, де перше витав ;
Заплаче злодій, лютий злодій. Де ватагу пройдисвіта
Було так перш — тепер дивись : Водив за собою -
Все осталось , все сумує,
Як руїни Трої 5.
Сонце гріє, вітер віє Все сумує ... Тільки слава
З поля на долину ; Сонцем засіяла ;
Над водою гне з вербою Не вмре кобзар, бо навіки
Червону калину ; Його привітала.
На калині одиноке Будеш, батьку, панувати,
Гніздечко гойдає. Поки живуть люди ;
А де ж дівся соловейко Р Поки сонце з неба сяє,
Не питай : не знає ! Тебе не забудуть !
Праведная душе ! Прийми мою мову
Немудру та щиру — прийми , привітай !
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Прилини до мене хоч на одно слово,
Та про Україну мені заспівай.
Нехай усміхнеться серце на чужині,
Хоч раз усміхнеться , дивлячись, як ти
Всю славу козацьку 6 за словом єдиним
Переніс в убогу хату сироти.
Прилинь, сизий орле ! Бо я ОДИНОКИЙ
Сирота на світі, в чужому краю ;
Дивлюся на море широке, глибоке,
-
Поплив би на той бік 7,— човна не дають !
Згадаю Енея, згадаю родину,
Згадаю,- заплачу, як тая дитина ;
А хвилі на той бік ідуть та ревуть.
А може я й темний, нічого не бачу,
Злая доля може по тім боці плаче ?
Сироту усюди люди осміють ! 8
Нехай би сміялись, та там море грає,
Там сонце, там місяць ясніше сія,
Там з вітром могила в степу розмовляє,
Там не одинокий був би з нею й я.
Праведная душе ! Прийми мою мову,
Немудру та щиру, прийми , привітай !
Не кинь сиротою , як кинув діброви,
Прилини до мене хоч на одно слово
Та про Україну мені заспівай ! Петербург. ( 1838).
1 Іван Котляревський (1769 — 1838) — дворянсько - поміщицький укра-
Інський письменник, родом з Полтавщини. Син канцеляриста міського магістрату,
освіту дістав у духовній семінарії, потім учителював у багатих поміщиків. Брав
участь у царському поході проти Туреччини ( 1806 - — 8), комплектував козацькі
полки проти Наполеона ( 1812) і за вірну службу царизмові дістав чин майора.
35
за
 Жив увесь час в Полтаві, де був доглядачем притулку дворянських дітей 1 ди-
ректором театру. В українській літературі відомий як автор „ Енеїди, на малоросій-
ський язик перелицьованої , та п'єс: „ Наталка Полтавка“ і „ Москаль - чарівник “ ;
поема "Енеіда мала велику популярність серед українського панства. В постаті
Енея і троянців автор змалював побут та пригоди заможної верхівки козацтва і
старшини. Котляревський не виступав проти кріпосницької системи або проти
панства. Навпаки, його любов до „ всього малоросійського поєднувалася з кон-
серватизмом, цареславством 1 одами на честь вельмож (напр ., „ Ода до князя Кура-
кіна ) . Правда, в деяких частинах „ Енеіди“ він критикує тих панів, що „ людям
льготи не давали і ставили їх за скотів“ , але ця панська „ увага до кріпаків, зумо-
влена головно острахом перед кріпацькими повстаннями, ще більше підкреслює,
що це був безперечний прибічник кріпосницько - поміщицького ладу.
2 Встануть сердеги — бідні люди, трудящі селяни.
3 Недавно , недавно - Котляревський помер 29 /X 1838 р.
4 Пройдисвіт — авантурник, пройдоха ; тут Шевченко має на увазі Енея,
героя „ Енеіди Котляревського.
5 Троя — стародавнє місто на березі Дарданелів у Малій Азії. Римський
поет Віргілій у своїй поемі „ Енеіда “, написаній у першому віці нашої ери, роз-
повів про те, як греки зруйнували Трою, як Еней після ряду пригод нарешті
прибув до Італії , заснувавши там нову державу, з якої ніби постав потім Рим.
Саме цю легенду , перероблену ще раніше російським письменником Осіповим,
Котляревський перелицював “ , змалювавши в ній життя і побут козацької стар-
шини середини XVIII століття.
6 Слава козацька - — ідеалізоване минуле України, як його уявляв собі на
той час Шевченко під впливом тодішньої поміщицької літератури та старшинського
епосу.1
На той бік — кріпацька Україна, звідкіля пан Енгельгардт вивіз Шевченка
1829 року і за якою тужив юнак під панськими канчуками та знущаннями Ши-
ряєва в Петербурзі.
-
8 Усюди люди осміють — Шевченко відчував, що, попавши й на Україну,
де теж панував тоді кріпацький гніт і де стогнали в панських лабетах його ро-
дичі — кріпаки, він не знайде собі спокою , бо й там його чекає „ злая доля “ .
ооо

ДУМКА .
Тече вода в синє море, На чужині 2 не ті люди,
Та не витікає ; Тяжко з ними жити !
Шука козак 1 свою долю, Ні з ким буде поплакати,
А долі немає. Ні поговорити “ .
Пішов козак світ за очі -
Грає синє море, Сидить козак на тім боці,
Грає серце козацькеє, Грає сине море ,
А думка говорить : Думав, доля зустрінеться —
Спіткалося горе !
„ Куди ти йдеш, не спитавшись ? А журавлі летять собі
На кого покинув На той бік ключами .
Батька, неньку старенькую , Плаче козак -- шляхи биті
Молоду дівчину ? Заросли тернами ...
Петербург. ( 1838).
1 Козак — в даному разі ( як і в багатьох творах пізніше ) Шевченко вживає
це слово в розумінні селянин, трудящий , якого гноблять і над яким знущаються пани-
„ цькують його собаками, крутять назад руки і завдають козакові смертельної
муки. У льох його, молодого, той пан замикає, а дівчину покриткою по світу
пускає ". (Шевченко , „ Із - за гаю сонце сходить“).
2 На чужині- в наймитських поневіряннях, на панській роботі, як це до-
велося зазнати і самому Тарасові „ козачком “ ( служкою ) у пана Енгельгардта,
а пізніше наймитом у підрядчика - маляра Ширяєва в царському Петербурзі.
336
 КАТЕРИНА.

В. А. Жуковському ¹ на пам'ять 22 квітня 1838 р.

Належить до ранніх творів, в яких молодий Шевченко в глибоко зворушли-

вих образах показує покриток селянок - - нещасних жертв панської розпусти.
Факти, про які розповідає в цім творі Шевченко, безперечно були взяті ним
з життя. Про це свідчить зокрема в своїх спогадах Г. А. Попов, сучасник Шевченка :
„ Мы обедали ; в разговоре я, между прочим, сказал Шевченку, что едва ли правдо-
подобен факт в его повести „ Катерина“ , что будто бы отец и мать прогнали Кате-
рину. Но Шевченко утверждает - — это так , это такой был случай“. („ Вос-
поминания Г. А. Попова“ , „ Киевская Старина “ , 1895 р. , II, стор . 47).
За часів Шевченка, в миколаївську епоху, розгул панської сваволі і знущань
царської офіцерні --- цього „гнуснейшего и подлейшего сословия “ (слова Шевченка)—
досягав найбільшого піднесення. Досить нагадати, що на одній лише Київщині,
як розповідає сучасник Солтановський , 1839 року покінчили життя самогубством
37 дівчат - кріпачок ,жертв офицерских вожделений “ . Уже в цім творі чується
обурення поета проти поміщиків - офіцерів, проти того гнобительського ладу, що
освячував це знущання над „ закованими невільниками “ — кріпаками. Правда, цей
протест виступає тут у Шевченка ще не зовсім виразно ; він говорить лише про
„ злих людей“, „ злую долю “ , про „ убогу сироту“ ; він тільки плаче над жахливою
долею жертв панської сваволі ; він не бачить ще того шляху, яким повинні
йти кріпаки, щоб позбутись кайданів кріпацької неволі. Проте вже незабаром
поет - демократ побачив цей шлях. Недарма в творі „ Якби тобі довелося він
з таким захопленням подав юнака - селянина, що, угледівши, як „ панич - недоліток“
мордує дівчину, вилами пана просадив, мов ту жабу. Застогнав поганець та й оп-
рігся — із задоволенням відзначає Шевченко. Тоді як Куліш та інші поміщицькі
писаки „ допевнялись перш усього , щоб українські пани вкусили од божественної
чаші знання і сповнилися благостю до кріпака “ , а дівчат - покриток розглядали
лише як „ вияв легковірності “ і „ непостоянства молодости“ (цим самим виправдуючи
цей найжахливіший соціальний злочин) ,— Шевченко зовсім інакше дивився на
причину появи покриток ; він глузував з панів - лібералів, що хотіли „ вплинути
словом : „ Шкода й праці ! Поки села, поки пани в селах, будуть собі тинятися
покритки веселі по шиночках".
Отож, лише знищивши лад поміщиків, лад „ лакейсько - боярського сословія
(слова Шевченка) , трудящі доб'ються.того, що не буде покриток. Саме цю думку
дедалі яскравіше підкреслює Шевченко.

I. Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями ,
-
Кохайтеся, чорнобриві, Бо москалі — чужі люди,
Та не з москалями 2, Знущаються вами.
Бо москалі — чужі люди,
Роблять лихо з вами. Не слухала Катерина
Москаль любить жартуючи, Ні батька, ні неньки ,
Жартуючи кине ; Полюбила москалика ,
Піде в свою Московщину 3, Як знало серденько.
А дівчина гине. Полюбила молодого ,
Якби сама, ще б нічого, В садочок ходила,
А то й стара мати, Поки себе, свою долю
Що привела на світ божий, Там занапастила.
Мусить погибати. Кличе мати вечеряти ,
Серце в'яне співаючи, А донька не чує ;
Коли знає за що ; Де жартує з москаликом ,
Люди серця не побачать, Там і заночує.
А скажуть : „ ледащо ! “ Не дві ночі карі очі
37

Любо цілувала,
Поки слава на все село
Недобрая стала .
Нехай собі тії люди,
Що хотять говорять :
Вона любить, то й не чує,
Що вкралося горе.
Прийшли вісті недобрії , -
В поход затрубили ;
Пішов москаль в Туреччину “,
Катрусю накрили.
Не зчулася , та й байдуже ,
Що коса покрита :
За милого , як співати ,
Любо й потужити .
Обіцявся чорнобривий ,
Коли не загине ,
Обіцявся вернутися, —
Тоді Катерина
Буде собі московкою ,
Забудеться горе ;
А покищо нехай люди
Що хотять говорять .
Не журиться Катерина —
Слізоньки втирає ,
Бо дівчата на улиці
Без неї співають.
Не журиться Катерина
Вмиється сльозою ,
Возьме відра , опівночі
Піде за водою,
Щоб вороги не бачили ;
Прийде до криниці ,
Стане собі під калину,
Заспіває Гриця 5.
Виспівує , вимовляє ,
Аж калина плаче.
Вернулася — і раденька ,
Що ніхто не бачив.
Не журиться Катерина
І гадки не має -
У новенькій хустиночці
В вікно виглядає.
Виглядає Катерина ...
Минуло півроку, —
Занудило коло серця,
Закололо в боку.
Нездужає Катерина ,
38
Ледве ледве дише ...
Вичуняла та в запічку
Дитину колише.
А жіночки лихо дзвонять,
Матері глузують,
Що москалі вертаються
Та в неї ночують :
,, В тебе дочка чорнобрива,
Та ще й не єдина,
А муштрує у запічку
Московського сина.
Чорнобривого придбала ...
Мабуть , сама вчила ...
Бодай же вас, цокотухи ,
Та злидні побили ,
Як ту матір , що вам на сміх
Сина породила !
Катерино , серце моє !
Лишенько з тобою !
Де ти в світі подінешся
3 малим сиротою ?
Хто спитає, привітає
Без милого в світі ?
Батько , мати — чужі люди ,
Тяжко з ними жити !
Вичуняла Катерина ;
Одсуне кватирку,
Поглядає на улицю,
Колише дитинку ;
Поглядає - нема, нема !
Чи то ж і не буде ?
Пішла б в садок поплакати,
Так дивляться люди. І
Зайде сонце - Катерина
По садочку ходить,
На рученьках носить сина,
Очиці поводить :
„ Отут з муштри виглядала,
Отут розмовляла,
А там ... а там ... сину, сину !.. “
Та й не доказала.
Зеленіють по садочку
Черешні та вишні ;
Як і перше виходила,
Катерина вийшла.
Вийшла, та вже не співає,
Як перше співала,
Як москаля молодого
В вишник дожидала.
Не співає, чорнобрива,
Кляне свою долю .
А тим часом вороженьки
Чинять свою волю--
Кують речі недобрії .
Що має робити ?
-
Якби милий - чорнобривий , -
Умів би спинити ...
Так далеко чорнобривий,
Не чує, не бачить,
Як вороги сміються їй,
Як Катруся плаче.
Може вбитий чорнобривий
За тихим Дунаєм ;
А може - вже в Московщині
Другую кохає !
Ні, чорнявий не убитий ,-
Він живий, здоровий !
А де ж найде такі очі,
Такі чорні брови ?
На край світа, в Московщині,
По тім боці моря -
Нема ніде Катерини, -
Та здалась на горе !..
Вміла мати брови дати,
Карі оченята,
Та не вміла на сім світі
Щастя - долі дати.
А без долі біле личко,
Як квітка на полі :
Пече сонце, гойда вітер,
Рве всякий по волі.
Умивай же біле личко
Дрібними сльозами,
Бо вернулись москалики
Іншими шляхами .
II.
Сидить батько кінець стола,
На руки схилився ;
Не дивиться на світ божий,
Тяжко зажурився.
Коло його стара мати
Сидить на ослоні,
За сльозами ледве- ледве
Вимовляє доні :
, що весілля, доню моя ?
А де ж твоя пара ?
Де світилки в з друженьками,
Старости, бояра ?
В Московщині , доню моя !
Іди ж їх шукати,
Та не кажи добрим людям,
Що є в тебе мати.
Проклятий час - годинонька,
Що ти народилась !
Якби знала, до схід сонця
Була б утопила ...
Здалась тоді б ти гадині,
Тепер - москалеві ...
Доню моя, доню моя ,
Цвіте мій рожевий !
Як ягодку, як пташечку,
Кохала, ростила
На лишенько ... Доню моя,
Що ти наробила ?
Оддячила ! .. Іди ж, шукай
У Москві свекрухи !
Не слухала моїх речей,
То її послухай !
Іди, доню, найди II,
Найди, привітайся , 麝
Будь щаслива чужих людях,
До нас не вертайся !
Не вертайся, дитя моє,
З далекого краю ...
• А хто ж мою головоньку
Без тебе сховає ?
Хто заплаче надо мною,
Як рідна дитина ?
Хто посадить на могилі
Червону калину ?
Хто без тебе грішну душу
Поминати буде ?
Доню моя, доню моя,
Дитя моє любе !
Іди од нас !.. “
Ледве · ледве
Поблагословила :
Бог з тобою ! “ — та як мертва
На діл повалилась.
Обізвався старий батько :
,,Чого ждеш , небого ? “
Заридала Катерина
Та бух йому в ноги :
„ Прости мені, мій батечку,
39
Що я наробила !
Прости мені, мій голубе,
Мій соколе милий ! “
. Нехай тебе бог прощає
Та добрії люди ;
- Нічого не знає,
Молись богу та йди собі-
Мені легше буде “.
Ледве встала, поклонилась,
Вийшла мовчки з хати ;
Осталися сиротами
Старий батько й мати.
Пішла в садок у вишневий,
Богу помолилась,
Взяла землі під вишнею,
На хрест почепила ;
Промовила : „ Не вернуся !
В далекому краю,
В чужу землю, чужі люди
Мене заховають ;
А своєї ся крихотка
Надо мною ляже,
Та про долю, моє горе,
Чужим людям скаже ...
Не розказуй, голубонько,
Де б ні заховали,
Щоб грішної на сім світі
Люди не займали !
Ти не скажеш ... ось хто скаже,
Що я його мати !
Боже ти мій ! лихо моє !
Де мені сховатись Р
Заховаюсь, дитя моє,
Сама під водою,
А ти гріх мій спокутуєш
В людях сиротою,
Безбатченком !.. "
Пішла селом,
Плаче Катерина ;
На голові хустиночка,
На руках дитина.
- серце мліє ;
Вийшла з села —
Назад подивилась,
Покивала головою ,
Та й заголосила.
Як тополя, стала в полі
При битій дорозі ;
Як роса та до схід сонця,
Покапали сльози.
40
За сльозами , за гіркими
I світа не бачить,
Тільки сина пригортає,
Цілує та плаче .
А воно , як янгелятко,
Маленькими ручицями
Пазухи шукає.
Сіло сонце, з - за діброви
Небо червоніє ;
Утерлася, повернулась,
Пішла ... тільки мрією
В селі довго говорили
Дечого багато ,
Та не чули вже тих речей
Ні батько , ні мати ...
Отаке то на сім світі
Роблять людям люди !
Того в'яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить ...
А за віщо ? Святий знає !
Світ, бачся, широкий ,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким .
Тому доля запродала
Од краю до краю ,
А другому оставила
Те , де заховають.
Де ж ті люди, де ж ті добрі,
Що серце збиралось
З ними жити, Їх любити ?
Пропали , пропали !
Єсть на світі доля,
А хто її знає ?
Єсть на світі воля,
А хто її має ?
Єсть люди на світі
Сріблом - злотом сяють ;
Здається, панують,
А долі не знають,—
Ні долі, ні волі !..
3 нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати - - сором.
Возьміть срібло - злото
Та будьте багаті,
 А я візьму сльози -
Лихо виливати ;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю
Босими ногами !
Тоді я веселий ,
Тоді я багатий ,
Як буде серденько
По волі гуляти !
III.
Кричать сови , спить діброва,
Зіроньки сіяють,
Понад шляхом, щирицею 7,
•
Ховрашки гуляють.
Спочивають добрі люди ;
Що кого втомило :
Кого щастя, кого сльози,
Все нічка покрила.
• Всіх покрила темнісінька,
Як діточок мати ;
Де ж Катрусю пригорнула :
Чи в лісі, чи в хаті ?
Чи на полі під копою
Сина забавляє ,
Чи в діброві з - під колоди
Вовка виглядає ?
Бодай же вас, чорні брови,
Нікому не мати,
Коли за вас таке лихо
Треба одбувати !
А що дальше спіткається ?
Буде лихо, буде !
Зустрінуться жовті піски
І чужії люди ;
Зустрінеться зима люта ...
А той - чи зустріне ,
Що пізнає Катерину,
Привітає сина ?
З ним забула б чорнобрива
Шляхи , піски, горе :
Він, як мати, привітає ,
Як брат заговорить...
Побачимо, почуємо ...
А поки — спочину ,
Та тим часом розпитаю
Шлях на Московщину.
Далекий шлях, пани - брати !
Знаю його, знаю !
Аж на серці похолоне ,
Як його згадаю .
Попоміряв і я колись 8 —
Щоб його не мірять !..
Розказав би про те лихо ,
Та чи то ж повірять !
„ Бреше “, скажуть, „ сякий -такий!
( звичайно, не в очі)
А так тільки псує мову
Та людей морочить".
Правда ваша, правда, люди !
Та й нащо те знати,
Що сльозами перед вами
Буду виливати !
Нащо воно ?.. У всякого
I свого чимало
Цур же йому ! .. А тим часом
Кете 9 лиш кресало
Та тютюну, щоб, знаєте ,
Дома не журились.
А то лихо розказувать ,
Щоб бридке приснилось, -
Нехай його лихий візьме !
Лучше ж поміркую ,
Де то моя Катерина
З Івасем мандрує.
За Києвом, та за Дніпром,
Попід темним гаєм,
Ідуть шляхом чумаченьки,
Пугача 10 співають.
Іде шляхом молодиця,
Мусить бути з прощі 1 ,
Чого ж смутна, невесела,
Заплакані очі ?
У латаній свитиночці ,
На плечах торбина,
В руці ціпок, а на другій —
Заснула дитина.
Зустрілася з чумаками,
Закрила дитину,
Питається : " Люди добрі !
Де шлях в Московщину ?“
" В Московщину ? Оцей самий .
Далеко , небого ? “
, в саму Москву. Христа ради ,
Дайте на дорогу !“
Бере шага, аж труситься :
Тяжко його брати !..
41.
Та й навіщо ?.. А дитина ?
Вона ж його мати !
Заплакала, пішла шляхом,
В
в Броварях 12 спочила ,
Та синові за гіркого 13
Медяник купила .
Довго - довго сердешная
Все йшла та питала ;
Було й таке, що під тином
..3 сином ночувала ...

Бач, нащо здалися карі оченята:

Щоб під чужим тином сльози виливать !..
Отож то дивіться та кайтесь, дівчата,
щоб не довелося москаля шукать,
Щоб не довелося, як Катря шукає ...
Тоді не питайте, за що люди лають,
За що не пускають в хату ночувать.

Не питайте, чорнобриві, Що зробила вона людям,

Бо люди не знають ;
Кого бог кара на світі,
То й вони карають ...
Люди гнуться, як ті лози,
Куди вітер віє ;
Сиротині сонце світить -
Світить та не гріє ...
Люди б сонце заступили ,
Якби мали силу,
Щоб сироті не світило,
. Сльози не сушило .
А за віщо, боже милий !
За що світом нудить?
Чого хотять люди ?
Щоб плакала !.. Серце моє !
Не плач, Катерино !
Не показуй людям сльози,
Терпи до загину !
А щоб личко не марніло
З чорними бровами,
До схід сонця в темнім лісі
Умийся сльозами !
Умиєшся - не побачать,
То й не засміються ;
А серденько одпочине,
Поки сльози ллються .

Отаке то лихо, бачите, дівчата !

Жартуючи кинув Катрусю москаль.
Недоля не бачить, з ким Їй жартувати,
А люди хоч бачать, та людям не жаль.
„ Нехай ", кажуть, „ гине ледача дитина,
Коли не зуміла себе шанувать ! “
Шануйтеся ж, любі , в недобру годину,
Щоб не довелося москаля шукать !

Де ж Катруся блудить ? Лихо !.. Серце мліє ...

Попід - тинню ночувала,
Раненько • вставала,
Поспішала в Московщину ;
Аж гульк - зима впала.
Свище полем завірюха ;
Іде Катерина
У личаках 14 - - лихо тяжке !—
1 в одній свитині.
Іде Катря, шкандибає ;
Дивиться - щось мріє ...
Либонь, ідуть москалики ...
42
Полетіла, зустрілася,
Пита : " Чи немає
Мого Ивана чорнявого ? “
А ті : " Мы не знаем“.
I , звичайно, як москалі,
Сміються , жартують :
,, Ай да баба ! Ай да наши !
Кого не надуют ! * :
Подивилась Катерина :
„ I ви , бачу, люди !
... Не плач, сину, моє лихо !
Свище полем завірюха;
Іде Катерина
У личаках — лихо тяжке !—
І в одній свитині ...
Що буде, то й буде !
- більш ходила...
Піду дальше, —
А може й зустріну ;
Оддам тебе, мій голубе ,
А сама - загину !"
Реве, стогне хуртовина,
Котить, верне полем ;
Стоїть Катря серед поля,
Дала сльозам волю.
Утомилась завірюха,
Де - де позіхає ;
Ще б плакала Катерина,
Та сліз більш немає.
Подивилась на дитину :
Умите сльозою,
Червоніє, як квіточка
Вранці під росою.
Усміхнулась Катерина,
Тяжко усміхнулась :
Коло серця -. - як гадина
Чорна повернулась.
Кругом мовчки подивилась ;
Бачить — ліс чорніє,
А під лісом, край дороги,
Либонь курінь мріє .
„ Ходім, сину ! Смеркається ...
Коли пустять в хату,
А не пустять, то й надворі
Будем ночувати .
Під хатою заночуєм,
Сину мій Іване !
Де ж ти будеш ночувати,
Як мене не стане ?..
З собаками, мій синочку,
Кохайся надворі !
Собаки злі покусають,
Та не заговорять,
Не розкажуть, сміючися ..
З псами їсти й пити !
Бідна моя головонько,
Що мені робити ?.. “

Сирота, собака має свою долю,

Має добре слово в світі сирота ;
Його б'ють і лають, закують в неволю,
Та ніхто про матір на сміх не спита.
А Ивася спитають, зараня спитають ,
Не дадуть до мови дитині дожить.
На кого собаки на улиці лають ?
Хто голий, голодний під тином сидить ?
Хто лобуря водить ? - Чорняві байстрята.
Одна його доля - чорні бровенята,
Та й тих люди заздрі не дають носить.

IV .
Попід горою яром - долом ,
Мов ті діди високочолі,
Дуби з гетьманщини 15 стоять.
У яру гребля, верби вряд,
Ставок під кригою в неволі,
- Цур же йому з лісом !
I ополонка — воду брать.
Мов покотьоло 16 червоніє
Крізь хмару сонце зайнялось ;
Надувся вітер,— як повіє !
Нема нічого, скрізь біліє ,
Та тільки лісом загуло.
Реве , свище завірюха,
По лісу завило ;
Як те море , біле поле
Снігом покотилось.
Вийшов з хати карбівничий 1 ,
Щоб ліс оглядіти,
Та де тобі ! Таке лихо ,
Що не видно й світа.
„ Еге, бачу, яка фуга !
Піти в хату... Що там таке ?..
От їх до - сто - біса !
Недобра їх розносила ,
Мов справді за ділом .
Ничипоре ! Дивись лишень,
Які побілілі ! “
, що ? Москалі ? де москалі ? “
, Що ти ? Схаменися ! "

45
 ,Де москалі, лебедики ? "
,, Та он, подивися ! “
Полетіла Катерина
I не одяглася.
, Мабуть добре Московщина
В тямку їй далася !
Бо уночі тільки й знає,
Що москаля кличе “.
Через пеньки, заметами
Летить, ледве дише.
Боса стала серед шляху,
Втерлась рукавами.
А москалі їй назустріч,
Як один, верхами.
„ Лихо моє ! Доле моя !
До їх ... Коли гляне
Попереду старший іде.
-Любий мій Іване !
Серце моє коханеє !
Де ти так барився ? “
Та до його ... за стремена ...
А він - подивився,
Та шпорами коня в боки .
, Чого ж утікаєш ?
Хіба забув Катерину ?
Хіба не пізнаєш ?
Подивися, мій голубе,
Подивись на мене :
Я — Катруся твоя люба !
Нащо рвеш. стремена ? "
А він коня поганяє ,
Нібито й не бачить.
„ Постривай же , мій голубе !
Дивись - я не плачу.
Ти не пізнав мене , Иване ?
Серце , подивися !
Єйжебогу, я - Катруся ! "
„ Дура, отвяжися !
Возьмите прочь безумную ! "
Боже мій ! Івасю !
I ти мене покидаєш ?!
А ти ж присягався !"
, Возьмите прочь! Что ж вы стали? “
. Кого ? Мене взяти ?..
За що ж, скажи , мій голубе ?
Кому хоч оддати
Свою Катрю, що до тебе
В садочок ходила,
Свою Катрю, що для тебе
46
Сина породила ?
Мій батечку, мій братіку !
Хоч ти не цурайся !
Наймичкою тобі стану ...
З другою кохайся,
3 цілим світом !.. Я забуду,
Що колись кохалась,
що од тебе сина мала,
Покриткою стала ...
Покриткою ... який сором !
I за що я гину ?..
Покинь мене, забудь мене ,
Та не кидай сина !
Не покинеш ?.. Серце моє !
Не втікай од мене !..
Я винесу тобі сина“ .
Кинула стремена--
Та в хатину.
Вертається,
Несе йому сина ;
Несповита, заплакана
Сердешна дитина.
, Ось де воно, подивися !
Де ж ти ? заховався ?
Утік !.. нема !.. Сина, сина
Батько одцурався !
Боже ти мій ! .. Дитя моє !
Де дінусь з тобою ?..
Москалики ! Голубчики !
Возьміть за собою ;
Не цурайтесь, лебедики !
Воно сиротина ;
Возьміть його та оддайте
Старшому за сина !
Возьміть його ! .. бо покину,
Як батько покинув ,—
Бодай його не кидала
Лихая година !
Гріхом тебе на світ божий
Мати породила ,—
Виростай же на сміх людям ! “
На шлях положила.
, Оставайся шукать батька,
65
А я вже шукала ...
Та в ліс з шляху, як навісна ! ..18
А дитя осталось ,
Плаче , бідне ... А москалям
Байдуже ,- минули.
Воно й добре ; та на лихо
Лісничі почули.
 Біга Катря боса лісом,
Біга та голосить ;
То проклина свого Йвана,
То плаче, то просить .
Вибігає на возлісся ;
— Його повожатий,
Кругом подивилась
Тавяр ... біжить ... серед ставу
Мовчки опинилась .
, Прийми, боже, мою душу,
А ти — моє тіло ! “
Шубовсть в воду !.. Попід льодом
Геть загуркотіло ...
Чорнобрива Катерина
Найшла , що шукала .
- І босе 1 голе !
Дунув вітер понад ставом
І сліду не стало.
V.
Ішов кобзар до Києва
Та сів спочивати ;
Торбинками обвішаний
Мале дитя коло його
На сонці куняє,
А тим часом старий кобзар.
I су са співає 19
Хто йде, їде — не минає :
Хто - бублик, хто - гроші ;
Хто старому, а дівчата
Шажок міхоноші 20.
Задивляться чорноброві :
, Дала “ , кажуть, „ бровенята,
Та не дала долі !“

То не вітер, то не буйний, Іде шляхом до Києва

Що дуба ламає : Берлин шестернею 21 ,
То не лихо, то не тяжке, А в берлині господиня
Що мати вмирає ; 3. паном і сім'єю.
Не сироти малі діти, Опинився против старців
Що неньку сховали : Курява лягає.
Їм зосталась добра слава, Побіг Івась, бо з віконця
Могила зосталась.
Рукою махає.
Засміються злії люди
Дає гроші Івасеві,
Малій сиротині , — Дивується пані,
Вилле сльози на могилу, А пан глянув ... одвернувся ...
Серденько спочине. Пізнав препоганий ,
А тому, тому на світі, Пізнав тій карі очі,
Що йому зосталось, Чорні бровенята ,
Кого батько і не бачив, Пізнав батько свого сина,
Мати одцуралась ? Та не хоче взяти.
Що зосталось байстрюкові ? Пита пані, як зоветься ?-
Хто з ним заговорить ?.. ,„ Івась “ . ,, Какой милый ! "
Ні родини, ні хатини, Берлин рушив, а Івася
Шляхи , піски, горе ... Курява покрила ...
Панське личко, чорні брови — Полічили , що достали,
Нащо ? Щоб пізнали ! Встали сіромахи,
Змалювала, не сховала ... Помолились на схід сонця,
Бодай полиняли ! Пішли понад шляхом.
Петербург. ( 1838)..

1 В. А. Жуковський ( 1783 — 1852) — відомий російський дворянський поет

1 перекладач . Відограв деяку роль у викупі Шевченка з кріпацтва, виступаючи
в цім ділі як поощритель талантливых самородков , сподіваючись, очевидно, що
Шевченко не забуде панської ласки 1 слугуватиме своїм пером „ благодетелям “ .
Шевченка було викуплено з кріпацтва 22 /IV 1838 року , 1 саме на спомин про цей
день молодий Шевченко присвятив Жуковському „ Катерину “ . Проте , безперечно,
нічого спільного між „ воспитателем наследника цесаревича “ , „ лірником царів і
47.
 цариць -. Жуковським і співцем покріпаченого селянства - Шевченком не могло
-бути. Недарма Жуковський, у міру того як Шевченко ставав на революційно -
демократичні позиції, поспішив відмежуватися від „ возмутительного поэта“, а Шев-
ченко, ідейно і творче зростаючи, все гостріше критикував „ мягкие, сладкие стихи•
дворянського поета, викриваючи реакційну містику, властиву ідеології цього ви-
разника загниваючого дворянства. (Див. „ Журнал Шевченка, 10—11/VII 1857 р .).
2 Та нез москалями - безумовно тут Шевченко розумів офіцерів, панів,
„ старших царської армії, що їздять „ в берлині шестернею . Саме вони , ці „ па-
тентованные мерзавцы “ ( слова Шевченка) , безборонно господарювали в кріпа-
цькому селі, грабуючи селян, знущаючись над дівчатами - кріпачками. Характерно,
що в творі „Відьма ・ Шевченко ці ж рядки ( пораду дівчатам - селянкам ) уточнює, замі-
нюючи слово „ москалі“ на „ пани “ : „ Стережіться ж ! Кохайтеся хоч і з наймитами,
з ким хочете, мої любі, тільки не з панами! "
3 Московщина - царська миколаївська Росія, тюрма народів, в якій по-
міщики безборонно грабували трудящі маси.
4 Пішов москаль в Туреччину - Шевченко має на увазі загарбницькі
• походи царської Росії, що ними так „ уславилась доба Миколи Палкіна.
5 Заспіває Гриця --- народна пісня про Гриця („ Ой не ходи, Грицю“), що
його отруїла дівчина за зраду.
6 Світилка - за старим весільним селянським звичаєм - родичка молодої, що
-
на весіллі приймає прикрашену квітами свічку. Дружки — дівчата, запрошені
молодою на весілля . Бояри — шафери, товариші молодого , що брали участь
у весіллі . Старости — сватають дівчину з доручення молодого , а потім поряд-
кують на весіллі.
7 Щириця — щир, зілля , бур'ян.
8 Попоміряв 1 я колись — це той шлях, яким наймит - козачок Енгель-
гардта - юнак Шевченко подорожував з Вільна до Петербургу (1830—31 рр.):
„ Шевченко в сороковых годах рассказывал, что когда его, как крепостного дво-
рового, вели зимою по этапу из Варшавы в Петербург, то у него прорвался один
сапог, так что отпала подошва, и Шевченко, чтоб не отморозить ноги, вынужден
был переменять сапоги, надевая на время целый сапог на мерзнувшую в дранном
сапоге ногу; эти остановки надоели этапным солдатам, и один из них ударил Шев-
ченко по шее “ (із спогадів Н. Білозерського).
9 Кете - дайте, ке дай.
10 Пугач --
— старовинна народна пісня : „Ой сів пугач на могилі...*
11 Проща - подорож до якогось манастиря або церкви заради „ прощення *
чи то „ відпущення гріхів. Оці „ прощі“, на які затуркані попівським дурманом
• селяни витрачали останні копійки, були великим джерелом прибутку для церков
та манастирів.
12 Бровари - село на Чернігівщині, недалеко від Києва ; тут проходив, як
не було ще залізниць, так званий „ великий шлях “ на Москву.
13 Гіркого — в розумінні гроша, заробленого гіркою каторжною працею.
14 у личаках - взуття із лика (лапті).
15 З гетьманщини — з часів, коли на Україні були гетьмани (до 1764 року).
16 Покотьоло –- кружок з дерева, яким бавляться діти.
-
17 Карбівничий — лісничий. Карбувати робити карби - зарубки на де-
ревах.
18 Наві -
сна - несповна розуму.
19 Ісуса співає — релігійна пісня, яку співали жебраки.
20 Міхоноша- що носить мішки, торби старцям.
21 Берлин — або карета, розкішний критий повіз , в якому їздили багаті по-
міщики; шестерня — шестеро коней.

ооо

-48
 ДУМКА.

Нащо мені чорні брови , Нема кому розказати,

Нащо карі очі, Чого серце хоче,
Нащо літа молодії, Чого серце, як голубка ,
Веселі, дівочі ? День і ніч воркує, -
Літа мої молодії Ніхто його не питає,
Марно пропадають, Не знає , не чує.
Очі плачуть, чорні брови Чужі люди не спитають
Од вітру линяють. Та й нащо питати ?
Серце в'яне, нудить світом, Нехай плаче сиротина,
Як пташка без волі . Нехай літа тратить !
Нащо ж мені краса моя, Плач же, серце, плачте, очі,
Коли нема долі ? Поки не заснули,
Тяжко мені сиротою Голосніше, жалібніше ,
На сім світі жити : Щоб вітри почули ,
Свої люди - як чужії¹ , Щоб понесли буйнесенькі
Ні з ким говорити ; За синєє море —
Нема кому розпитати , Чорнявому, зрадливому
Чого плачуть очі ; На лютее горе !
Петербург. ( 1839) .

1 Свої люди — як чужії це той мотив, який у Шевченка бренить

що далі , тим виразніше : „ Мені невесело було й на нашій славній Україні “ , бо й там
пани „ знущаються , правдою торгують , бо й там - каторжний гніт кріпацтва,
бо й там наймита - кріпака „ ніхто не приймає “ .
ооо

ІВАН ПІДКОВА .

В. І. Штернбергу 1 .
Іван Підкова — особа історична ( XVI ст.), але не така, як показана тут
у Шевченка. Підкова був старшинський претендент на князювання в Молдавії -ва-
сальному князівстві Турецької імперії — після смерті молдавського господаря “
(князя) Івоні в 70 - х роках XVI ст. Зазіхання Івана Підкови на молдавський
престол відповідали також інтересам загарбницької політики шляхетської Польщі
в боротьбі її з Турецькою імперією. Назвавшись „ братом князя Івоні , Підкова
за підтримкою підбурених ним козаків двічі ходив на Молдавію і навіть захо-
пив був на деякий час Молдавську столицю Ясси. Під тиском турецького
війська він незабаром мусив тікати на Україну. На вимогу турецького султана
та молдавського князя шляхетський уряд Польщі скарав Підкову на смерть
1578 року у Львові. В козацько - старшинських легендах Підкова виступає
як український „ національний герой “ , що дбав за поширення української
держави" . Безперечно , ця легенда мала вплив і на молодого Шевченка. Він ідеа-
лізує козацькі морські походи, як вияв, мовляв, „ бунтівної стихії “ „ вільнолюбного
козацтва" . Насправді ж ці походи давали великі багатства лише до рук козацької
старшини, яка на цьому дуже наживалася , а біднота, повернувшись з походів,
ще з більшою ненавистю ставилася до старшини. Недарма слідом за хвилею
морських походів в 90 - х роках XVI століття вибухає ряд селянських повстань,
спрямованих не тільки проти шляхти, але й проти „ дуків - срібляників “, „ кар .
мазинників ", тобто козацької верхівки . Для козацької старшини морські походи
були одною з форм визиску козацької бідноти, засобом загарбництва і грабунку,
а до того ж значною мірою засобом розряджування революційної атмосфери на
Україні (а ця атмосфера загрожувала не тільки шляхті , але й козацькій старшині) .
4. Кобзар 49
У виступах проти Туреччини зацікавлені були не лише українські феодали –
старшина, але й шляхетська Польща, хоч ці походи „ страшно дорого обходились
Польше, так как за каждый набег запорожцев турки платили жестокими репрес-
сиями по отношению к южным областям королевства“ ( Покровський ), що й було
головною причиною того, що польський уряд часто забороняв походи.
Молодий Шевченко, на підставі поміщицько - буржуазної історіографії та ко-
зацько - старшинського епосу, безперечно, не зміг показати справжнього обличчя
Івана Підкови, справжнього значення козацьких морських походів XVI ст. Зідеалі--
зоване по націоналістичному минуле становить основний зміст і даного твору.

I.

Було колись - в Україні Та про волю нишком в полі

Ревіли гармати ; З вітрами говорять.
Було колись - запорожці Свідок слави, дідівщини
Вміли панувати ! З вітром розмовляє ,
Панували, добували А внук косу несе в росу,
I славу, і волю ; За ними співає.
Минулося - осталися Було колись - в Україні
Могили на полі 2 . Лихо танцювало ,
Високії ті могили , Журба в шинку мед - горілку
Де лягло спочити Поставцем 3 кружала .
Козацькеє біле тіло, Було добре колись жити
В китайку повите. На тій Україні ...
Високії ті могили А згадаймо ! Може серце
Чорніють, як гори, Хоч трохи спочине 4.

II .

Чорна хмара з - за Лиману 5 Похожає вздовж байдака,

Небо, сонце крие. Гасне люлька в роті ;
Синє море звірюкою Поглядає сюди туди -
То стогне, то виє . Де то буть роботі ?
Дніпра гирло затопило ... Закрутивши чорні уси,
А нуте , хлоп'ята, За ухо чуприну,
На байдаки ! 6 Море грає -- Підняв шапку -човни стали.
Ходім погуляти ! “ ,, Нехай ворог гине !
Не в Синопу 8, отамани ,
Висипали запорожці — Панове - молодці ,
Лиман човни вкрили . 9
А у Царград 3 до султана 10
„ Грай же , море ! “ — заспівали, Поїдемо в гості ! “
Запінились хвилі. , Добре , батьку - отамане! " -
Кругом хвилі , як ті гори — Кругом заревіло.
Ні землі, ні неба. Спасибі вам ! “
Серце мліє, а козакам Надів шапку.
Того тільки й треба . Знову закипіло
Пливуть собі та співають ; Синє море. Вздовж байдака
Рибалка 1 літає ... Знову похожає
А попереду отаман Пан отаман, та на хвилю
Веде, куди знає. Мовчки поглядає.
Петербург. ( 1839) .
50
 1 В. І. Штернберг ( 1818 - — 1845) — художник, один з найближчих приятелів
Шевченка в перші роки перебування його в Академії мистецтв. Народився
в Петербурзі в родині німця - ремісника. Виїздив на Україну, привізши звідтіля
багато малюнків природи та тогочасного побуту, якими так захоплювався Шевченко.
Повернувшись до Петербургу (осінь 1838 р .), Штернберг жив деякий час разом
3 Шевченком на 5 - й лінії Васильєвського острова. Доводилося часто бувати обом
в скрутних матеріальних умовах. Недарма на одному з малюнків Штернберг
робить напис : „ вместо чаю мы побрились “ . Про свої дружні взаємини з Штерн-
бергом Шевченко розповідає в автобіографічній повісті „ Художник “ . 1839 року
Штернберг їздив в експедицію в Оренбурзькі степи, а 1840 року виїхав за кордон,
де й помер (у Римі).
2 Осталися могили на полі — тут виявляється захоплення молодого
Шевченка націоналістичною романтикою . Проте крізь цей ворожий поміщицький
націоналістичний вплив відчувається обурення Шевченка проти сучасного йому
гнобительського ладу і шукання селянської „ волі в ідеалізованому минулому.
Что же говорят пытливому потомку эти частые темные могилы на берегах
Днепра и грандиозные руины дворцов і замков на берегах Днестра ?" — запитує
поет в одній із своїх повістей. . Они говорят рабстве И свободе.
Бедные, малосильные Волынь и Подолия ! Они охраняли своих распинателей в не-
приступных замках, роскошных палатах. А моя прекрасная, могучая, вольно-
любивая Украина туго начиняла своим вольным и вражьим трупом неисчислимые
огромные курганы. Она своей славы „на поталу“ не давала, ворога деспота под
ноги топтала и свободная , нерастленная умирала. Вот что значат могилы и руины ! “
Саме таку селянську Україну , ворожу до лютого панства, згадує Шевченко. За
такою , повною гайдамацько - бунтарського вогню Україною сумує він.
з Поставець — глиняний посуд для пиття (наче чарка).
4 А згадаймо ! Може серце хоч трохи спочине - це мають
згадувати, на думку Шевченка, селяни - кріпаки , „ окрадені люди“, бо „ панам
лукавим нащо здалася козацькая великая слава ?"
5 Лиман - гавань (грецьке слово ) ; так звуть розширене гирло річки. Тут
мова йде про лиман Дніпра при впливі його в Чорне море.
6 Байдаки - — великі човни, що На них робили запорожці свої морські
походи.
7 Рибалка - — тут вживається в розумінні птиця.
8 Синоп(а ) — місто в північній частині Туреччини на березі Чорного моря.
9 Царград — стародавня столиця феодально - загарбницької Турецької дер-
жави ; тепер Стамбул .
10 Султан — цар , правитель тодішньої Туреччини, що часто допомагав ко-
зацькій старшині огнем і мечем спустошувати та грабувати села на Україні , особливо
в часи селянських повстань.
ооо

ТОПОЛЯ.

По діброві вітер виє, Кругом ні билини !

Гуляє по полю, Одна, одна, як сирота
Край дороги гне тополю На чужині, гине !
До самого долу .
Стан високий , лист широкий Хто ж викохав тонку, гнучку
Марне зеленіє; В степу погибати ?
Кругом поле, як те море Постривайте, все розкажу.
Широке , синіє. Слухайте ж, дівчата !
Чумак 1 іде, подивиться,
Та й голову схилить ; Полюбила чорнобрива
Чабан вранці з сопілкою Козака дівчина,
Сяде на могилі, Полюбила - не спинила :
Подивиться — серце ние : Пішов та й загинув ...

40 51
Якби знала, що покине,
Була б не любила ;
Якби знала, що загине, -
Була б не пустила ;
Якби знала, не ходила б
Пізно за водою ,
Не стояла б до півночі
3 милим під вербою ;
Якби знала !..
1 то лихо
Попереду знати,
Що нам в світі зустрінеться ...
Не знайте, дівчата !
Не питайте свою долю !..
Само серце знає,
Кого любить. Нехай в'яне,
Поки закопають.
Бо недовго, чорнобриві,
Карі оченята,
Біле личко червоніє —
Недовго, дівчата !
До полудня, та й зав'яне,
Брови полиняють ...
Кохайтеся ж, любітеся,
Як серденько знає.
Защебече соловейко
В лузі на калині,—
Заспіває козаченько ,
Ходя по долині.
Виспівує, поки вийде
Чорнобрива з хати ,
А він її запитає :
,,Чи не била мати ?“
Стануть собі, обіймуться ;
Співа соловейко ;
Послухають, розійдуться
Обоє раденькі.
Ніхто того не побачить,
Ніхто не спитає :
„ Де ти була, що робила ?“
Сама собі знає ...
Любилася, кохалася,
А серденько мліло :
Чуло серце недоленьку ,
Сказати - не вміло.
Не сказало - осталася,
День і ніч воркуе,
Як голубка без голуба,
А ніхто не чує ...
52
Не щебече соловейко
В лузі над водою,
Не співає чорнобрива,
Стоя під вербою ;
Не співає ,— сиротою
Білим світом нудить .
Без милого батько, мати --
Як чужії люди ;
Без милого сонце світить
Як ворог сміється ;
Без милого скрізь могила ...
А серденько б'ється!
Минув і рік, минув другий -
Козака немає ;
Сохне вона, як квіточка, —
Мати не питає.
,, Чого в'янеш , моя доню ? " —
Стара не спитала,
За сивого, багатого
Тихенько еднала 2 .
„ Іди, доню ! “— каже мати :
" Не вік дівувати .
Він багатий, одинокий —
Будеш панувати ! “
„Не хочу я панувати,
Не піду я, мамо !
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму !
Нехай попи заспівають,
А дружки заплачуть :
Легше, мамо, в труні лежать,
Ніж його побачить " .
Не слухала стара мати,
Робила, що знала ;
Дивилася чорнобрива,
Сохла і мовчала.
Пішла вночі до ворожки 3,
Щоб поворожити -
Чи довго їй , одинокій ,
На сім світі жити ?..
„ Бабусенько, голубонько,
Серце моє, ненько !
Скажи мені щиру правду :
Де милий · серденько?
Чи жив - здоров ? Чи він любить ?
Чи забув, покинув ?
Скажи ж мені , де мій милий ?
Край світа полину !
Бабусенько, голубонько ,
Скажи , коли знаєш !
Мене мати хоче дати
За старого заміж .
Любить його , моя сиза,
Серце не навчити.
Пішла б же я утопилась
Жаль душу згубити ...
Коли не жив чорнобривий , —
Зроби , моя пташко,
Щоб додому не вернулась ...
Тяжко мені , тяжко !
Там старий жде з старостами ... 4
Скажи ж мою долю ! “
„ Добре , доню ! Спочинь трошки !
Чини ж мою волю !
Сама колись дівувала,
Теє лихо знаю ;
Минулося — навчилася :
Людям помагаю.
Твою долю, моя доню,
Позаторік знала,
Позаторік і зіллячка
Для того придбала “ .
Пішла стара, мов каламар
Достала з полиці .
, ось на тобі сього дива !
Піди до криниці ;
Поки півні не співали,
Умийся водою,
Випий трошки сього зілля
Все лихо загоїть.
Вип'єш -- біжи якомога ;
Що б там ні кричало,
Не оглянься, поки станеш
Аж там, де прощалась.
Одпочинеш ... А як стане
Місяць серед неба,
Випий ще раз ; не приїде —
Втретє випить треба.
За перший раз, як за той рік ,
Будеш ти такою ;
А за другий — серед степу
Тупне кінь ногою .
Коли живий козаченько,
То зараз прибуде ...
А за третій , моя доню ,
Не питай, що буде !
Та ще, чуєш , не христися,
Бо все піде в воду.
Тепер же йди, подивися
На торішню вроду".
Взяла зілля , поклонилась :
, Спасибі, бабусю ! “
Вийшла з хати : „ Чи йти, чи ні ?
Ні, вже не вернуся ! “
Прийшла ... Вмилась, напилася,
Тихо усміхнулась,
Вдруге , втретє напилася
І не оглянулась :
Полетіла, мов на крилах,
Серед степу пала ...
Пала, стала, заплакала
I ... і заспівала :
„ Плавай, плавай , лебеденько,
По синьому морю !
Рости, рости , тополенько,
Все вгору та вгору !
Рости гнучка та висока
До самої хмари,—
Спитай бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари ?
Рости , рости, подивися
За синее море :
По тім боці -- моя доля ,
По сім боці - горе.
Там десь милий - чорнобривий
Співає - гуляє ,
А я плачу, літа трачу,
Його виглядаю.
Скажи йому, моє серце,
Що сміються люди ;
Скажи йому, що загину,
Коли не прибуде !
Сама хоче мене мати
В землю заховати ...
А хто ж її головоньку
Буде доглядати ?
Хто догляне, розпитає ,
На старість поможе ?
Мамо моя ! .. Доле моя !
Боже милий, боже !
Подивися, тополенько !
Як нема ― заплачеш
До схід сонця, ранісінько ,
Щоб ніхто не бачив ...
Рости ж , серце тополенько,
3385
Все вгору та вгору ! Тополею стала .
Плавай, плавай , лебедонько,
По синьому морю ! " По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Отак тая чорнобрива Край дороги гне тополю
Плакала, співала ... До самого долу.
I на диво — серед поля Петербург. ( 1839).

1 Чумаки - переважно заможні селяни, які торгували по українських ярмар-

ках здебільшого солоною рибою з Дніпра, Дону та сіллю з Криму. Чумаки-багатії
широко використовували найману працю, упоряджуючи цілі валки возів , запря-
жених волами. Наймитів своїх чумаки-куркулі нещадно визискували, про що писав
і Шевченко (див. вірші „ Хустина“ , „ Ой не п'ються пива - меди“).
2 За сивого, багатого тихенько єднала ― умовлялась про видання
дочки заміж. Мати у Шевченка зустрічає тут різкий осуд саме за те, що вона
дочку видає „ за багатого“ ; Шевченко уже бачить поділ кріпацького села на багатих
і бідних куркулів та бідноту“.
3 Ворожки — в кріпацькому селі, забитому темрявою 1 поміщицьким гнітом,
були досить типовим явищем. До них зверталися за допомогою від усіх хвороб
і в різних випадках життя. Ворожки, використовуючи темряву селян, всяким спосо-
бом їх обдурювали.
4 Старости - свати, що від імени молодого сватали дівчину, умовляючись
з її батьками про придане.
ооо

ПЕРЕБЕНДЯ¹ .

Перебендя старий , сліпий На Горлицю зверне ;

Хто його не знає ? 3. Дівчатами на вигоні
Він усюди вештається Гриця та Веснянку,
Та на кобзі грає. А у шинку з парубками —
А хто грає, того знають Сербина, Шинкарку ;
1 дякують люди : З жонатими на бенкеті
Він їм тугу розганяє , (Де свекруха злая) —
Хоть сам світом нудить. Про тополю , лиху долю,
Попід - тинню сіромаха А потім — У гаю ;
1 днює й ночує ; На базарі — про Лазаря,
Нема йому в світі хати; Або, щоб те знали,
Недоля жартує Тяжко - важко заспіває,
Над старою головою, Як Січ 2 руйнували.
А йому байдуже Отакий то Перебендя,
Сяде собі, заспіває : Старий та химерний !
„ Ой не шуми, луже ! “ Заспіває , засміється,
Заспіває, та й згадає, А на сльози зверне.
Що він сиротина,
Пожуриться , посумує, Вітер віє - повіває,
Сидячи під тином. По полю гуляє
На могилі кобзар сидить
Отакий то Перебендя , Та на кобзі грає.
Старий та химерний ! Кругом його степ, як море
Заспіває про Чалого- Широке, синіє ;
54
 За могилою могила, Вітер розвіває ;
А там -
— тільки мріє. То приляже та послуха,
Сивий ус, стару чуприну Як кобзар співає,

Як сердце сміється , сліпі очі плачуть ...

Послуха ... повіє ...
Старий заховавсь
В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,
Щоб вітер по полю слова розмахав,
Щоб люди не чули - бо то боже слово ,
То серце поволі з богом розмовля,
То серце щебече господнюю славу,
А думка край світа на хмарі гуля.
Орлом сизокрилим літає, ширяє,
Аж небо блакитне широкими б'є
Спочине на сонці, його запитає,
Де воно ночує ? Як воно встає ?
Послухає моря, що воно говорить ;
Спита чорну гору : „ Чого ти німа ?“
I знову на небо , бо на землі горе,
Бо на їй , широкій , куточка нема
Тому, хто все знає , тому, хто все чує :
Що море говорить, де сонце ночує, —
Його на сім світі ніхто не прийма ! 3
Один він між ними, як сонце високе.
Його знають люди, бо носить земля.
А якби почули, що він одинокий,
Співа на могилі, з морем розмовля , --
-
На божее слово вони б насміялись,
Дурним би назвали, од себе б прогнали.
,,, Нехай понад морем “ , сказали б , „ гуля ! “

Добре єси, мій кобзарю, Потурай ім, брате !

Добре, батьку, робиш , Скачи, враже, як пан каже ----
Що співати, розмовляти Нате він багатий.
На могилу ходиш !
Ходи собі, мій голубе, Отакий то Перебендя,
Поки не заснуло Старий та химерний !
Твоє серце, та виспівуй , Заспіває весільної,
Щоб люди не чули ! А на журбу зверне.
А щоб тебе не цурались, Петербург. ( 1839).
1 Перебендя — балакучий, вередливий (перебирає) ; Шевченко так називає
кобзаря . Твір „ Перебендю надруковано вперше 1840 року з посвятою письмен-
никові Є. П. Гребінці ( 1812—1848), помітному в той час на полі української дворян-
сько - поміщицької літератури (писав і російською мовою) . Але характерно: в міру
того як Гребінка все більше „ подвизался “ як співець дворянського ладу і лірник
царизму, а Шевченко зростав як поет революційної демократії, все глибшала нена-
висть між ними . Недарма, як розповідає Срезневський, Гребінка часто висловлював
своє обурення Шевченком (1845 р . ), а Шевченко, даючи твір „ Перебендю" до
наступних видань .Кобзаря * ( 1844, 1860) , зовсім зняв присвяту Гребінці .
2 Січ Запорізька виникла за Дніпровими порогами в середині XVI ст.
Українські націоналісти намагалися змалювати Січ як „ вільну „ демократичну
55
козацьку республіку , хоч вона такою в дійсності ніколи не була. На Запоріжжі ,
як і на гетьманщині, весь час точилася жорстока класова боротьба між визиску-
ваними селянсько- козацькими масами - з одного боку, та старшиною, багатіями-
з другого ; на Запоріжжі козацька старшина, встановивши свою диктатуру, екс-
плоатувала селян - утікачів, використовуючи їх як збройну силу в нападах на ту-
рецькі міста і татарські оселі. Шевченко ідеалізує Січ, змальовуючи її як осередок
вольного життя “.
3 Його на сім світі ніхто не прийма -- цими і попередніми ряд-
ками Шевченко підкреслює той гніт 1 знущання, які панували в сучасній йому
царській Росії. Характерно, що саме в цей час українські дворянсько - поміщицькі
письменники вкладали в уста своїх бандуристів“ славословіє царизму : „ Як під
широким московським орлом (символ самодержавства) козаки нагрілись, спочили“
співав, наприклад, український поет кріпосник Боровиковський.
ооо

ДО ОСНОВ'ЯНЕНКА .

Г. Квітка - Основ'яненко ( 1778 — 1843) — український дворянсько - поміщицький

письменник, мав свій маєток поблизу Харкова — в Основі ( звідси літературний
псевдонім -- Основ'яненко) . Довгі роки працював повітовим маршалком, головою
судової палати, директором театру тощо . Відомий як автор численних „ малоро-
сійських повістей ( „ Маруся “ , „ Сердешна Оксана “ , „ Конотопська відьма“, „ Сал-
датський патрет “ , „ Перекотиполе“ і ін.). В своїх творах намагався захистити 1 ви-
правдати феодально - кріпацький лад, царизм і попівство, закликав селянсТВО
до слухняності і покори. „ А усьому народові, хоч солдатам, хоч мужикам, усякого
сорту 1 купцям, і панам, 1 судящим, і усім, усім, хто є у нашому царстві, одна
голова, один начальник, один государ наш імператор Ніколай Павлович, нехай
його бог для нашого, і дітей, і внучат наших щастя довго на світі продержить
у щасті Г у здоров'ї. Як бог милосердний посила нам і жизнь, і світ, і хліб на-
сущний, так і цар наш милосердний об тім усе й дума, щоб нам, його вірнопод-
даним, було усе добре і спокійно“ ( „ Листи до любезних земляків ) . Безперечно,
такий письменник - монархіст не міг бути приятелем Шевченкові. Проте на початку
своєї літературної роботи Шевченко листувався з Основ'яненком. Основ'яненко
теж прихильно ставився до ранньої романтичної творчості Шевченка ; але вже
незабаром (1846 р .) Шевченко дає гостру критику творам Основ'яненка : „ Покой-
ний Основ'яненко дуже добре приглядався на народ, та не прислухався до язика,
бо може його не чув у колисці од матері" ( передмова до „ Кобзаря“ ). Шевченко
зараховує Основ'яненка до тої групи українських письменників, що бачать селя-
нина лише тоді , як „він стоїть з шапкою у руках перед паном“, та у своїх опи-
cax селянського ЖИТТЯ подають викривлену, сфальшовану дійсність. „Може
це по Їх „утонченной “ натурі справді добре, а на наші мужицькі очі, то дуже
погано“ - глузує Шевченко з українських поміщицьких письменників.

Б'ють пороги ; місяць сходить, Питаються у буйного :

Як і перше сходив ... ,,Де наші панують ?
Нема Січі¹, пропав і той , Де панують, бенкетують ?
Хто всім верховодив. Де ви забарились ?
Нема Січі ! Очерети Вернітеся ! Дивітеся -
У Дніпра питають : Жита похилились,
., Де то наші діти ділись ? Де паслися ваші коні ,
Де вони гуляють ? " Де тирса шуміла,
Чайка • скиглить літаючи, Де кров ляха, татарина
Мов за дітьми плаче ; Морем червоніла.
Сонце гріє, вітер віє Вернітеся !.. "
На степу козачім. „ Не вернуться ! “—
На тім степу скрізь могили Заграло, сказало
Стоять та сумують ; Синє море. „ Не вернуться ,

56
Навіки пропали ! " Насміються ! .. Тяжко, батьку,
Правда, море, правда, синє : Жити з ворогами !
Такая їх доля ! Поборовся бія може,
Не вернуться сподівані, Якби малось сили ;
Не вернеться воля, Заспівав би , - був голосок ,
Не вернуться запорожці, Та позички з'їли 4.
Не встануть гетьмани, Отаке то лихо тяжке ,
Не покриють Україну Батьку ти мій , друже !
Червоні жупани . Блужу в снігах та сам собі :
Обідрана сиротою „ Ой не шуми , луже ! “
Понад Дніпром плаче ... Не втну більше . А ти , батьку,
Тяжко, важко сиротині , Як сам здоров знаєш,
А ніхто не бачить; Тебе люди поважають,
Тільки ворог, що сміється. Добрий голос маєш.
Смійся, лютий враже, Співай же їм, мій голубе ,
Та не дуже, бо все гине Про Січ, про могили,
Слава не поляже ! Коли яку насипали ,
Не поляже, а розкаже, Кого положили.
Що діялось в світі, Про старину, про те диво ,
Чия правда, чия кривда Що було , минуло ...
І чиї ми діти. Утни, батьку ! Щоб нехотя
Наша дума славослова На весь світ почули ,
Не вмре, не загине ... Що діялось в Україні,
От де, люди, наша слава, За що погибала,
Слава України ! За що слава козацькая
Без золота, без каменю, На всім світі стала.
Без хитрої мови,
А голосна та правдива , Утни, батьку, орле сизий !
Як господа слово. Нехай я заплачу,
Чи так, батьку - отамане ? Нехай свою Україну
Чи правду співаю ? Я ще раз побачу ;
Ех, якби то ! .. Та що й казать ! — Нехай ще раз послухаю,
Кебети 2 не маю. Як те море грає ,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває ;
" Не потурай ! " - може скажеш ; Нехай ще раз усміхнеться
Та що з того буде ? Серце на чужині,
Насміються на псалом 3 той , Поки ляже в чужу землю,
Що виллю сльозами ; В чужій домовині !
Петербург. ( 1839).

1 Нема Січі користуючись націоналістичними поміщицькими джерелами,

Шевченко невірно розумів те суспільне життя , яким насправді жило Запоріжжя ,
і сумував за ним, як за „ вольним життям українського народу “ . Насправді ж і на
Січі точилася запекла класова боротьба, і тут панував гніт і визискування
трудящої людності. Під час ліквідації Січі 1775 року кошовий Калнишевський
мав, наприклад, у своїх зимовниках (зимовник ― хутір, маєтність ) 15.880 штук
різної худоби ; писар Глоба — 15.774. Запорізька отаманія, визискуючи у своїх зи-
-
мовниках полонеників - рабів, наймитів, запорізьку масу — поспільство “, збільшу-
вала свої доходи ще й лихварськими операціями, організацією рибальських підпри-
ємств, участю в торгівлі, що набирала на Запоріжжі великих розмірів. Як відзначав
уже один сучасник, населення зимовників працювало „ единственно к обогащению
57
старшины ". Власники зимовників, оселюючи на своїх землях селян - втікачів, незаба-
ром примушували їх відбувати панщину. „ Сірома“ чи „ сіромахи “ . головна маса
Запорізького козацтва — була по руках і ногах обплутана запорізькою старшиною
і „ не имела у себя не только лошадей или скота, но ниже на плечах своих
платья “ (Андрієвський, „ Материалы для истории Южно - Русского Края XVIII ст.“,
стор. 175). Засобами існування сіроми були найми у багатих запорожців по Їхніх
зимовниках та риболовлях, робота по видобутку 1 вивозу солі (знову таки найми-
тами у запорізької верхівки), праця на старшинських млинах, участь у нападах на
польську шляхту, турків, татар 1 саму запорізьку старшину. Боротьба між
козаками „ нетягами і запорізькою старшиною не раз доходила до збройних
сутичок. Лише за допомогою своїх спільників - - козацької старшини з гетьман-
щини, а особливо російського царизму - запорізька старшина приборкувала ко-
зацьку бідноту — „ волоцюг“. Не раз зверталася старшина до гетьманів та царів
з прозьбою надіслати військо „ для защиты их от самовольных людей“, „ в рас-
суждении том, чтобы не сделалось у них, как прежде, бунта“ . Не програла запо-
різька отаманія і від самої ліквідації Запоріжжя 1775 р .: зберігши й надалі свої
маєтки, вона одержала від царського уряду ще більші можливості і підтримку для
безборонного грабунку трудящих мас, дістала офіцерські чини, війшовши „ в лоно
издревле прославленного дворянства".
2 Кебета -хист, уміння, здібність.
3 Псалом - — релігійна пісня у давніх євреїв. Тут в розумінні сумного співу-
скарги.
4 Позички з'їли - — Шевченко натякає на свій важкий кріпацько - наймит-
ський життєвий шлях.
ооо

ТАРАСОВА НІЧ.

Тарасова ніч - один з епізодів селянської війни 1630 р . Зовнішнім поштовхом

до розгортання цієї війни був виступ вилучених з реєстру козаків на чолі з Тара-
сом Федоровичем (якого поміщицька „ История Руссов“ , а за нею і Шевченко,
називають Тарасом Трясилом), хоч сама селянська війна розпочалася ще до
виступу Тараса Федоровича. Тарас Федорович відбивав інтереси заможнішого, але
не реестрового козацтва, яке прагнуло залічення в реєстр, одержання привілеїв 1
прав, щоб таким чином юридично закріпити можливість дальшого свого збагачення.
Оскільки польський шляхетський уряд і верхівка реєстрового козацтва були проти
поширення реєстру, нереєстрове заможне козацтво було настроєне опозиційно
не тільки проти шляхетської диктатури, але й проти реєстрового козацтва, особ-
ливо його верхівки, 1 , виступаючи з демагогічними гаслами, намагалося використати
в своїх інтересах революційний рух пригнобленого селянства, який все більше роз-
гортався. Тарасова ніч великий бій під Переяславом, де коронне шляхетське
військо на чолі з Конецпольським було дощенту розбите повстанцями, які не-
сподівано вдерлися до шляхетського табору, захопили гармати і примусили Конец-
польського йти на поступки. Але поразка коронного війська ще не означала
остаточної перемоги пригноблених Mac. Надто велика загроза загального
селянського повстання та поступки, обіцян Конецпольським реєстровцям
і заможнішій частині нереєстрового козацтва, спричинилися до того, що Ця
верхівка і частина реєстровців, яка була з Тарасом Федоровичем , остаточно
перейшли на бік шляхти і спільно з нею почали громити повстале селянство.
Роз'єднаність і неорганізованість селян, їх забитість 1 затурканість, відсутність на
той час пролетаріату, який став би керівником селянської боротьби і привів би
Її до остаточної перемоги, були причиною поразки селянської війни 1630 р . , не
зважаючи на революційний ентузіазм повсталих мас 1 таку нечувану перемогу, як
розгром величезної військової шляхетської сили Конецпольського. За угодою
реєстрових козаків, заможної козацької верхівки з польською шляхтою, повсталі
селяни мусили повернутися в „ обикле послушенство (тобто кріпацтво) ; знову
відновлялася феодальна експлоатація , а новий „ старший , або гетьман реєстрового
козацтва, призначений Конецпольським, зобов'язувався не пропускати на Запоріжжя
покозачену людність, не вписану до реєстру (ця людність мусіла йти в кріпаки),
не допускати морських походів „ своє вольників “, а також боротися проти повстанців
( .ніяких куп, ані охотників, ані виписаних з реєстру закликати 1 збирати без волі
58
короля не буду, а, навпаки, таких карати“). Недарма після цієї розправи над
селянами об'єднаного табору шляхти, старшини, реєстрового i нереєстрового за-
можного козацтва нові селянсько - козацькі бунти підіймалися рік за роком.
На події 1630 року молодий Шевченко глянув очима поміщицько - націоналі -
стичних джерел, в наслідок чого по - націоналістичному висвітлив ці події, ідеалі-
зуючи козацьких отаманів, протиставлячи не клас класові, а українців" — „ ляхам “ ,
як націю нації. Проте, не зважаючи на таке націоналістичне забарвлення цього
твору, вже й тут відчувається гнів 1 обурення молодого Шевченка на панів, шляхту,
магнатів, заклик до розправи з ними. Шукаючи виходу з навколишньої кріпацько-
рабської дійсності, Шевченко саме тому 1 звертається до минулого, щоб знайти
там зразки протесту й бунту проти сучасних йому „ панів лукавих“. Недарма
канівські поміщики, тремтячи перед загрозою селянської революції, 1861 року
писали : „ Сочинения Шевченко „ Тарасова ночь “ и „ Гайдамаки “ дышат не-
умолимой ненавистью к дворянству нашему и притом резко изображают картины
гайдамацкой резни, что именно в наших сторонах, где народ и сам по сю пору
сохраняет предания этих кровавых событий, крайне опасны для дворянства и всех
других сословий общества. Пока эти сочинения составляли предмет чисто лите-
ратурный, оставаясь в сфере людей образованных,— они , конечно, не могли иметь
столь пагубного влияния на читателя , но низведенные между простой народ.
как народные песни, как предания старины, изображающие славу предков, крайне
опасны : ибо народ, видя в них исключительно только изображение мести, резни,
кровопролития, побуждается к тому, чтобы повторить эти дела, столь просла-
вляемые" . Отож Шевченко вже в цім творі, всупереч впливам поміщицько - націоналі-
стичної літератури, виявив стихійне обурення поета- кріпака проти „ вельможних “ ,
проти панків - ляшків “ 1 , показуючи картини війни 1630 р . , намагався закликати
сучасне йому покріпачене селянство до бунту, до кривавої розправи над панами.

На розпутті кобзар сидить Де поділась доля - воля,

Та на кобзі грає ; Бунчуки¹, гетьмани ?
- Де поділось ? Ізгоріло ?
Кругом хлопці та дівчата
Як мак процвітає. А чи затопило
Грає кобзар, приспівує, Синє море твої гори,
Вимовля словами , Високі могили ?
Як москалі, орда, ляхи Мовчать гори, грає море,
Бились з козаками ; Могили сумують ,
Як збиралася громада А над дітьми козацькими
В неділеньку вранці ; Поганці панують ! 2
Як ховали козаченька Грай же , море ! Мовчіть, гори !
В зеленім байраці . Гуляй , буйний , полем !
Грає кобзар , приспівує, Плачте, діти козацькіЇ, —
Аж лихо сміється : Така ваша доля !

„ Була колись гетьманщина, Встає хмара з - за Лиману,

Та вже не вернеться ; А другая з поля ;
-
Було колись панували, Зажурилася Украйна
Та більше не будем ... Така її доля !
Тії слави козацької Зажурилась, заплакала,
Повік не забудем ! Як мала дитина .
Україно , Україно ! Ніхто її не рятує ...
Серце моє, ненько ! Козачество гине ;
Як згадаю твою долю, Гине слава, батьківщина ;
Заплаче серденько ! Немає де дітись ...
Де поділось козачество , Виростають нехрищені
Червоні жупани ? Козацькії діти,

59
Кохаються невінчані ;
Без попа ховають ; 3
Запродана жидам віра ‘ ,
В церкву не пускають !..
Як та галич поле криє,
Ляхи , уніати
Налітають ,- нема кому
Порадоньки дати .
Обізвався Наливайко ³ —
Не стало кравчини !..6
Обізвавсь козак Павлюга 7, —
За нею полинув .
Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими сльозами :
„ Бідна моя Україно ,
Стоптана ляхами ! “
Обізвавсь Тарас Трясило
Bipy рятувати,
Обізвався орел сизий,
Та й дав ляхам знати !
Обізвався пан Трясило :
,, А годі журиться !
А ходім лиш , пани - брати ,
3 поляками биться ! “
Вже не три дні, не три ночі
Б'ється пан Трясило .
Од Лимана до Трубайла 3
Трупом поле крилось ...
Ізнемігся козаченько ,
Тяжко зажурився ...
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився ;
Зібрав шляхту всю докупи,
Та й ну частувати !
Зібрав Тарас козаченьків —
Поради прохати :
, Отамани , товариші,
Брати мої, діти !
Дайте мені порадоньку,
Що будем робити ?..
Бенкетують вражі ляхи ,
Наше безголов'я !.. "
, не сай собі бенкетують,
Нехай на здоров'я !
Нехай кляті бенкетують,
60
Поки сонце зайде,
А ніч - мати дасть пораду :
Козак ляха знайде“ .
Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли ,
А козаки , як та хмара,
Ляхів обступали .
Як став місяць серед неба ,
Ревнула гармата ;
Прокинулись ляшки - панки
Нікуди втікати !
Прокинулись ляшки - панки,
Та не повставали :
Зійшло сонце -ляшки - панки
Покотом лежали.
Червоною гадюкою
Несе Альта 10 вісті,
Щоб летіли крюки з поля
Ляшків - панків їсти.
Налетіли чорні крюки
Вельможних будити ;
Зібралося козачество
Богу помолитись .
Закрякали чорні крюки,
Виймаючи очі ;
Заспівали козаченьки
Пісню тії ночі, —
Тії ночі кровавої ,
Що славою стала
Тарасові, козачеству,
Ляхів що приспала .
Над річкою, в чистім полі,
Могила чорніє ;
Де кров текла козацькая
Трава зеленіє.
Сидить ворон на могилі
Та з голоду кряче ...
Згада козак гетьманщину,
Згада, та й заплаче “ .
Умовк кобзар сумуючи :
Щось руки не грають !
Кругом хлопці та дівчата
Слізоньки втирають ...
Пішов кобзар по улиці ,
З журби як заграє !
Кругом хлопці навприсідки , А я з журби та до шинку,
А він вимовляє : А там найду свою жінку,
Найду жінку, почастую,
„ Нехай буде отакечки ! З вороженьків покепкую“ .
Сидіть, діти, у запічку, Петербург. ( 1839).
1 Бунчук - палиця з кінським хвостом, ознака гетьман.- старшинської влади.
2 Поганці панують -- під поганцями Шевченко розуміє царських сатрапів,
попів і феодалів, що експлоатували і пригноблювали трудящі маси сучасної йому
України - колонії миколаївської Росії.
3 Без пона ховають — ці рядки, як і наступні, ще раз підкреслюють
вплив на молодого Шевченка поміщицької історії.
4 Запродана жидам віра - — церкви та манастирі на Україні були
об'єктом приватного володіння, про що свідчать пам'ятники ще в XV— XVI ст. ,
де не раз зазначається, що поруч з полями, лісами, ставками, корчмами, млинами
належали окремим багатіям - землевласникам (католикам чи православним) також
і церкви та манастирі. Отже манастирі вважалися за приналежність до маєтків
феодалів, становлячи один із засобів їхніх прибутків. Орендарями церков та ма-
настирів були і православні, і католики, 1 єврейська заможна верхівка : „Суть
дела была здесь в том, что возможность быстро превращать продукты в деньги
соблазняла и на церковные учреждения смотреть как на выгодные предприятия.
Еще больше церквей соблазняли в этом отношении монастыри, эксплоатировавшие
не один какой - нибудь отдельный приход, а целую округу ... Превращение церкви
в предприятие сопровождалось таким же усилением эксплоатации, как и превра-
щение в предприятие обыкновенного имения. Арендатор старался вытянуть из
, подавания церковного " возможно больше денег, и население не могло не почувство
вать этой перемены. А так как народная ненависть всегда обращается на бли-
жайший источник зла, не стараясь докопаться до его корней , то совершенно есте-
ственно, что в народных песнях XVII в. „жиды - рандари занимают такое вы-
дающееся место, совершенно заслоняя собою панов собственников церквей и мо-
настырей, в чей карман шло, в конечном счете, „ церковное подаванье“ ( Покров-
ский, Русская история“ , том II, ст. 132 -— 133).
5 Наливайко - отаман кінця XVI ст., що намагався використати селянський
протишляхетський рух в інтересах заможного козацтва, яке домагалося привілеїв
і залічення в реєстр ; був скараний шляхтою на смерть 1596 р . Поміщицька націо-
налістична історіографія прославляла Наливайка як „ національного героя “ (легенда
про те, що Наливайка було спалено живим у мідному бикові). Шевченко під впли-
вом цих легенд також ідеалізував Наливайка.
6 Не стало кравчини-- так звалися повстанські ватаги Наливайка, оче-
видно, тому, що сам він був з кравців.
7 Павлюга - Павло Бут (прозваний на Запоріжжі Павлюком), ватажок
заможної козацької верхівки 1637 року. Шевченко слідом за націоналістичними
джерелами розглядав його як „ національного героя “ .
-
3 Трубайло або Трубеж — річка на Полтавщині , доплив Дніпра.
9 Червоною гадюкою річкою, червоною від шляхетської крові .
10 Альта — доплив Трубежа.
ооо

ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ ...

В цім творі найяскравіше відбилися чуття та переживання молодого поета

наприкінці 30 - х рр . Звільнившись тількищо від кріпацьких пут ( 1838), увійшо-
вши в тогочасні літературні та мистецькі кола Петербургу, Шевченко лишився
проте мужиком .
Буває він в домі дворянського поета Жуковського, зустрічається з князем
Одоевським, графом Вельєгорським, навідується до українського „ мецената “
Тарновського. Але йому не по собі було в цих аристократів : „Ему, — каже Шев-
ченко про себе, - не нравился покровительственный тон хозяина и подлая лесть
гостей, которых последний (Тарновський) кормил роскошными обедами и поил
украинской сливянкою “ . Шевченкові смаки вже тоді були ворожі панству : „ Я родился
61
и вырос,- пояснює Тарас,— не между ними, а грошевым воспитанием своим
и подавно не могу равняться с ними и потому- то, несмотря на всю очаровательную
прелесть их жизни, мне больше нравится семейный быт простых людей“. Оця
туга Шевченка за селом, за соціально близьким йому середовищем найяскравіше
виступає в його листах до брата Микити.
Десять років минуло, як покинув Шевченко Кирилівку, десять років поневі-
ряння , козачком у пана Енгельгардта, у майстерні Ширяєва на важкій наймитській
роботі. Проте ці роки не вивітрили у нього думок про близьких, рідних людей:
„Я всяку ніч тільки й бачу во сні , що тебе , Кирилівку та рідню, та бур'яни (ті
бур'яни, що колись ховався від школи) , весело стане ; прокинусь - заплачу". Поет
розпитує брата за всіх родичів : „ де, хто, як живе " ; зворушливо згадує знайо-
мих кріпаків, посилає їм привітання , а родичам із своїх мізерних заробітків , над-
силає навіть певну матеріальну допомогу. „ Ти скажи , будь ласка,— турбується
Шевченко про найменшу сестру свою каліку, - - як 1 де вона живе, чи одягнена,
чи обута ? Купи їй щонебудь к святкам з оцих грошей , що я тобі посилаю
покищо, а то я буду їй присилать окремо, коли трапляться в мене гроші “ .
19 Знай,— додає він у другому листі на прохання братове позичити гроші, — що
мені гріх позичати братам гроші ; коли трапляться, то так дам, а коли ні, то ви-
бачайте“. . Коли треба буде ще, то напиши “ - приписує вдруге Шевченко, поси-
лаючи гроші. „ Доглядай сестру Марусю та, коли можна, помагай і бідній Ярині ! *
(що поневірялась тоді в тяжких наймитських злиднях) . „ Поклонися всім родичам
від мене , а надто дідові , коли живий, здоровий ; скажи — нехай не вмирає : швидко
побачимось“. Нетерпляче чекав Тарас на кожну звістку від рідні, від знайомих
кріпаків. , Серце ніби засміється, коли знаєш, що там діється ! " "Так отаке, мій
голубе, — пише він до Микити, — нудно мені стало, що я не знаю, що у вас робиться.
Та й ти таки не без того, щоб не згадав свого брата - Тараса - школяра, бо вже
дуже давно, як ми з тобою бачились. Та що ж робить маєш ? Потерпи ще трохи,
атам, коли живі та здорові будем, то може й побачимось ! “ Прохаючи звісток від
рідні, з нетерпінням чекаючи листів, Шевченко підкреслює свою самотність,
вороже оточення царсько - дворянської столиці . „ Навколо чужі люди, тяжко з ними
жити, немає з ким поплакати, ні поговорити “ . „Та нехай же, — додає він,— я хоч
через папір почую рідне (тобто „ мужицьке “ ) слово . Нехай хоч раз поплачу
веселими сльозами “ . „ Не забудь же , зараз напиши письмо,— та по своєму (тобто
по селянському - - Ред.), — не раз нагадував Шевченко в своїх листах до брата.
Перед його очима носяться весь час образи зідеалізованої батьківщини, картини
минулого України, як він їх уявляв собі на той час, за поміщицькими націона-
лістичними джерелами. Навіть на полях листів він робить малюнки, думками
линучи геть із Петербургу. „ Що то як маляр - - то вже скрізь понамальовує всякої
-
всячини,— пише він в одному листі до Микити 1840 р . — Вибачай, забув, що письмо
до тебе, та й ну малювать задумуюсь іноді, не тобі кажучи“. Саме оці думи -
мрії молодого поета - кріпака з усією їх селянською дрібновласницькою обмеженістю,
з ідеалізацією минулого становлять основний зміст даного твору.

Думи мої, думи мої¹ , Чом вас вітер не розвіяв

Лихо мені з вами ! В степу, як пилину ?
Нащо стали на папері Чом вас лихо не приспало ,
Сумними рядами ?.. Як свою дитину ?..

Бо вас лихо на світ на сміх породило,

Поливали сльози ... Чом не затопили ?
Не винесли в море , не розмили в полі ?..
Не питали б люди , що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нужу світом ... „ Нічого робить ! "-
Не сказали б на сміх ...
Квіти мої, діти !
Нащо вас кохав я, нащо доглядав ?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав ?.. Може, і вгадав ...
62
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи —
Я більше не хочу.
Одну сльозу з очей карих —
I — пан над панами !
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами !
За карії оченята,
За чорнії брови
Серце рвалося , сміялось,
Виливало мову.
Виливало, як уміло ,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі.
За степи та за могили ,
Що на Україні,
Серце мліло, не хотіло
Співать на чужині ...
Не хотілось в снігу, в лісі
Козацьку громаду
З булавами, з бунчуками
збирать на пораду ...
Нехай душі козацькії
В Украйні витають.
Там широко, там весело
Од краю до краю ...
Як та воля, що минулась ,
Дніпр широкий - море,
Степ і степ , ревуть пороги,
I могили - гори.
Там родилась , гарцювала
Козацькая воля ;
Там шляхтою , татарами
Засівала поле ;
Засівала трупом поле,
Поки не остило ...
Лягла спочить ...2 А тим часом
Виросла могила,
3 I слово ласкаве,
А над нею орел чорний
Сторожем літає,
1 про неї добрим людям
Кобзарі співають.
Все співають, як діялось,
Сліпі небораки --
Бо дотепні. А я ... А я ...
Тільки вмію плакать,
Тільки сльози за Украйну,
А слова - немає ...
А за лихо ... Та цур йому !
Хто його не знає ! ..
А надто той , що дивиться
На людей душою 4 .
Пекло йому на сім світі ,
А на тім ... Журбою
Не накличу собі долі,
Коли так не маю ,
Нехай злидні живуть три дні —
Я їх заховаю,
Заховаю змію люту
Коло свого серця,
Щоб вороги не бачили ,
Як лихо сміється ...
Нехай думка, як той ворон,
Літає та кряче,
А серденько соловейком
Щебече та плаче
Нишком - люди не побачать,
То й не засміються .
-
Не втирайте ж мої сльози
Нехай собі ллються ,
Чуже поле поливають
Щодня і щоночі,
Поки, поки ... не засиплють
Чужим піском очі ...
Отаке то ... А що робить ?
Журба не поможе.
Хто ж сироті завидує ,
Карай того, боже !
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти !
Виростав вас , доглядав вас, —
Де ж мені вас діти ?..
В Україну ідіть, діти,
В нашу Україну,
Попід - тинню, сиротами,
А я - тут загину.
Там найдете щире серце
Там найдете щиру правду,
А ще, може , й славу ...
Привітай же , моя ненько,
Моя Україно ° ,
Моїх діток нерозумних ,
Як свою дитину !
Петербург. ( 1839) .
63
 1 Думи мої, думи мої - - це немов заспів до ранніх поезій Шевченка, його
поетична передмова . З цього твору починалося перше видання Шевченкового
, Кобзаря" 1840 р. , що складалося з таких восьми поезій : „ Думи мої, думи мої“,
„ Перебендя “, „ Тополя “ , „ До Основ'яненка“, „ Нащо мені чорні брови “ , „Іван Під-
кова , ❤ Тарасова ніч “, „ Катерина“.
2 Лягла спочить — Шевченко, ідеалізуючи минуле, підкреслює, що селян-
сько - козацька „ воля “ не загинула назавжди, вона колись прокинеться і знову по-
вернеться світле життя трудящому селянству. Насправді це були наівні мрії селян-
ського демократа. Тільки під керівництвом пролетаріату та його партії трудяще
селянство було визволено з ярма соціальної і національної неволі.
3 Орел чорний - — державний герб Російської імперії - — у Шевченка як
символ того каторжного соціального 1 національного гніту, що несло з собою
самодержавство пригнобленим народам, в тому числі й українським трудящим масам.
4 Дивиться на людей душою - — тобто бачить правду кріпацько - раб-
ського життя трудящих мас під гнітом поміщицької держави. Хто дивиться на це
життя не прикрашуючи його, тому, каже Шевченко, 19 пекло на сім світі" .
5 Моя Україно — тобто Україна рідних Шевченкові кріпаків, Україна селян-
ських повстань, Україна - — ворожа панам - гнобителям.
ооо

М. МАРКЕВИЧУ.

Микола Андрієвич Маркевич ( 1804 - — 1860) — власник села Турівки , кол . При-
луцького повіту, поміщицький поет, історик, етнограф. 1831 р. вийшла його збірка
- „ История Малороссии в 5 томах;
поезій „Украинские мелодии “ ; 1842 — 1843 рр. —
1840 р . - „ Народные украинские напевы , положенные на фортепиано “ ; 1860 р.
книга „Обычаи, поверья, кухня и напитки Малороссии“ . М. Маркевич належав до
тих дворян, що, вірно служивши царському престолові , інколи мріяли про „ славне
минуле української старшини, про її монопольний визиск трудящих України.
В листі до Рилєєва він писав : „Мы не потеряли еще из виду деяний великих мужей
Малороссии, во многих сердцах не уменьшилась еще сила чувства и преданности
к отчизне. Вы еще найдете у нас живым дух Полуботка“. Мотиви панської націона-
лістичної туги ми зустрічаємо в його дворянсько - романтичних віршах ( „ Украин-
ских мелодиях“) , а також в його історичних та етнографічних працях. З цими
творами був обізнаний Шевченко, прочитавши зокрема його „ Историю Мало-
россии ще в рукописі. В ранній період своєї творчості, коли риси романтизації
минулого ми знаходимо 1 в поезіях Шевченка, він присвятив М. Маркевичу
вірш „Бандуристе, орле сизий " . З кінця 30 - х рр. Шевченко з Маркевичем був 1
особисто знайомий, зустрічався з ним в с. Качанівці у поміщика Тарновського, в
товаристві , мочемордів тощо. Знайомство з Маркевичем не могло перейти у Шев-
ченка в приятелювання, бо ворожі вони були люди своєю класовою природою.
Справжнє ставлення Шевченка до Маркевича в пізніші роки виявилось хоч би
в тому, що він навіть вірша „ М. Маркевичу не вмістив в "Кобзарі 1860 р .
Подібних Маркевичеві поміщиків Шевченко пізніше розвінчував, називаючи їх
„ рабами з кокардою на лобі “.

Бандуристе, орле сизий ! Я сирота, мій голубе,

Добре тобі, брате : Як і на чужині 2 .
Маєш крила, маєш силу , Чого ж серце б'ється, рветься ?
Є коли літати ! Я там одинокий !..
Тепер лети ж в Україну — Одинокий ... А Украйна !
Тебе виглядають. А степи широкі !
Полетів би за тобою, Там повіє буйнесенький,
Та хто привітає 1 . Як брат заговорить ;
Я й тут чужий , одинокий , Там в широкім полі воля ;
І на Україні Там синее море

64
Виграває, хвалить бога, -
, Було колись - минулося,
Тугу розганяє ; Не вернеться знову ! “
Там могили з буйним вітром Полетів би , послухав би,
В степу розмовляють.. Заплакав би з ними .
Розмовляють, сумуючи - Та ба ! Доля приборкала
Отака їх мова : Між людьми чужими .
Петербург. 1840. 9. V.
-
1 Та хто привітає — характерно, що вже напочатку їхнього знайомства
Маркевич помітив , бунтарський дух “ „ навіженого “ Шевченка і в листах до поета
переконував : : Смотри ж, Тарасе , схаменися : горілочку лигай, да салом заїдай, да
як нап'єшся - спать ложися ! " Але Шевченко, як відомо, не пішов за порадами
панів Маркевичів.
2 I на Україні я сирота .... як і на чужині -- цими словами Шев-
ченко підкреслює, що 1 на поміщицькій Україні, де пани „ закували людей в тяжкі
ярма , йому, кріпакові, так само буде нестерпуче тяжко, як і в царській столиці --
Петербурзі.
ооо

ДУМКА .

Молодий Шевченко в образі козака передає тут свої власні тяжкі пере-
живання, журбу, тугу кріпака - наймита, зчавленого лещатами панів - крово-
жерів. Ось він, цей шлях його, „ укритий терном “ : „ На осьмом году (розповідає
Шевченко в автобіографії) , лишившись отца и матери, приютился он у дьячка
в школе, в виде школяра - попыхача. По многотяжком двухлетнем испытании про-
шел он грамматику, часослов и наконец псалтырь. Дьячок, убедившись в досу-
жестве своего школяра - попыхача, посылал его вместо себя читать псалтырь по
усопших крепостных душах, за что и платил ему десятую копейку, яко поощре-
ние“... Далі „ бродяга - школяр терпеливо носил из Тикача три дня ведрами воду
и растирал медянку на железном листе и на четвертый день бежал в село Тара-
совку к дьячку - маляру, славившемуся в околотке изображением великомученика
Никиты и Ивана - воина. К сему - то Апеллесу обратился школяр - бродяга с твер-
дым намерением перенести все испытания, только бы хоть малость научиться его
великому искусству . Но увы ! Апеллес, посмотрев внимательно на левую ладонь
бродяги, отказал ему наотрез, не находя в нем таланта не только к малярству
или к шевству, ниже к бондарству. Потеряв всякую надежду сделаться хоть когда
нибудь посредственным маляром, с сокрушенным сердцем бродяга возвратился
в свое родное село с намерением наняться в погонычи или пасти громадскую ва-
тагу “ ... Далі : „ школяр - бродяга попал прямо в тиковую куртку , в такие же шаро-
вары и наконец в комнатные казачки “ . Не раз траплялося, що пан велел кучеру
Сидорке выпороть его хорошенько, что и было исполнено сугубо “... „Энгельгардт
начал употреблять его для снятия портретов своих любимых любовниц, за которые
иногда и награждал рублем серебра не более “ , а року 1838 помещик законтра-
ктовал его на четыре года разных живописных дел цеховому мастеру, некоему -
Ширяеву . Ширяев был ретивее всякого дьячка - спартанца “. „ Воспоминания мои, -
писав Шевченко в повісті ,Княжна" ,— принимают , еще печальнейший образ :
далеко, далеко от моей бедной , моей милой родины . Без любви, без радости
юность пролетала“. Не пролетала, правда, а проползла в нищете, в невежестве,
в унижении. И все это длилось ровно двадцать лет “ . Саме цей сум убогого
наймита, що в неволі виріс між чужими ( тобто в пазурях найрізноманітніших
„ исчадий“ кріпосницького ладу) , і проймає весь цей глибоко - ліричний твір.
Тяжко - важко в світі жити І нема де дітись.
Сироті без роду : В того доля ходить полем,
Нема куди прихилиться,— Колоски збирає ,
Хоч з гори та в воду ! А моя десь , ледащиця,
Утопився б молоденький, За морем блукає.
Щоб не нудить світом ; Добре тому багатому :
Утопився б - - тяжко жити, Його люди знають,

5. Кобзар 65
A 30 мною зустрінуться — А я піду на край світа ...
Мов не добачають. На чужій сторонці
Багатого губатого Найду кращу або згину,
Дівчина шанує ; Як той лист на сонці “.
Надо мною, сиротою,
Сміється , кепкує. Пішов козак сумуючи,
Нікого не кинув ;
" Чи я ж тобі не вродливий,
Чи не в тебе вдався ? Шукав долі в чужім полі
Чи не люблю тебе щиро, Та там і загинув .
Чи з тебе сміявся ? Умираючи дивився,
Люби ж собі , моє серце, Де сонечко сяє ...
Люби кого знаєш, Тяжко - важко умирати
Та не смійся надо мною, У чужому краю !
Як коли згадаеш ! Петербург. (1840).
ооо

НА НЕЗАБУДЬ.

В. І. Штернбергу¹ .

Поїдеш далеко,
Побачиш багато ;
Задивишся , зажуришся —
Згадай мене, брате !

1 В. І. Штернберг - — див . примітку на стор . 51. Рядки „ На незабудь напи-

сав Шевченко на „ Кобзарі 1840 р., даруючи його своєму приятелю Штернбер-
гові, коли той збирався їхати до Риму. „ Скучно мне без моего милого Штерн-
берга, - писав Шевченко, випровадивши приятеля, — -
так скучно, что я не только
от квартиры, где мне все его напоминает, но даже от резвой соседки своей готов
бегать (повість „ Художник * ).
ооо

ГАЙДАМАКИ .

В. І. Григоровичу¹ на пам'ять 22 квітня 1838 р.

XVIII століття на Україні заповнене могутніми революційними селянськими

рухами, зумовленими хижацьким грабунком , кріпацькою експлоатацією , феодальним
гнітом. Проти магнатських, поміщицьких знущань чимраз гостріше виступало
знедолене закріпачене селянство; йшло воно в бій проти колонізаторської політики
польського поміщика, проти його спільника нового панства, що особливо зро-
стало тоді в українському селі в особі так званої старшини.
Найяскравішим, найбільшим було повстання 1768 року (відоме під назвою
Коліївщини), спрямоване проти польського шляхтича, а також проти українського
поміщика та козацької старшини.
Центральною постаттю Коліївщини було знедолене, визискуване і пригнічене
селянство, що в нього десятиліття страшних катувань, здирства і грабування,
лютої неволі і каторжної панщини викликали нестримне обурення, прагнення кри-
вавої розправи над панами - гнобителями.
Запалали панські маєтки, великим полум'ям спалахнув на Правобережній
Україні селянський бунт. Старшина -- поміщик Гонта 1 виразник прагнень замож-
них верств Залізняк, бачивши і розуміючи цю велетенську стихійну силу, нама-
галися очолити рух селянства, використавши його в своїх класових інтересах, обер-
66
нути на „єдиний фронт людей однієї віри “ , „ однієї мови “, розпалюючи національно -
релігійну ворожнечу, антисемітизм, закликаючи до кривавих погромів.
Великий революційний вибух десятків тисяч знедолених селян викликав смер-
тельний жах панства різних націй і різної віри.
Перед лицем великої небезпеки і польський магнат, і єврей - експлоататор,
і російський генерал та поміщик, і український старшина — створили єдиний
фронт. У крові було потоплено це повстання . Його придушила армія російського
абсолютизму, принісши на своїх багнетах дальше поширення військово - феодаль-
ного гніту.
Проте спогади про гайдамаччину, про криваву розправу над панами - гно-
бителями ще довго жили в пам'яті закріпачених трудящих мас. Молодого Шев-
ченка також дуже приваблювали славні сторінки визвольної боротьби . „ Странно
подумать, - пригадує пізніше Шевченко в своєму щоденнику, — я занимался тогда
сочинением малороссийских стихов, которые впоследствии упали такою страшною
тяжестью на мою убогую душу. Перед его ( Брюллова) дивными произведениями
я задумывался и лелеял в своем сердце своего слепца Кобзаря и своих кровожадных
гайдамаков“. Все життя своє пишався Шевченко героічною боротьбою українських
трудящих мас : „ В чем другом, -- каже він в одній із своїх повістей, — а в собы-
тиях, подобных 1768 году, земляки мои не уступали любой европейской нации
и даже в 1768 году перещеголяли первую французскую революцию“.
Шевченко в своєму творі дав могутню картину селянського бунту проти
шляхти, проти вельможного панства - в цьому величезне значення його „ Гайда-
маків . Але , йдучи певною мірою за націоналістично - поміщицькими джерелами,
за козацько - старшинськими легендами, він не спромігся показати справжнє єство
козацької старшини, роль Гонти і Залізняка, цих зрадників інтересів трудящих.
Він не спромігся розвінчати в цім творі українське панство та попівство, що,
розпалюючи національну ворожнечу, намагалися селянський революційний рух
Використати в своїх класових цілях. Лише пізніше, в міру дальшого свого ідейного
і політичного зросту, Шевченко з усією палкою ненавистю революціонера - демо-
крата почав громити козацьку старшину, українських панів - феодалів — цих „ лакеїв
в золотій оздобі , онуч і сміття з помела його величества “ , цих • потомків гетьмана
дурного і презавзятих патріотів , що люблять на братові шкуру, а не душу“ .
Твір Шевченка „ Гайдамаки “ не можна розглядати лише як суто історичний
твір. Подаючи яскраві картини кривавої розправи „ розкованих невільників “ -
селян, Шевченко цим показом кликав сучасні йому пригноблені кріпацькі маси до
повстання. В умовах кріпацької України перш . пол . XIX ст. цей твір був гостро
злободенним, політично - актуальним. Селянські бунти проти поміщиків з кожним
роком зростали . Атмосфера ледве прихованої люті і ненависті, така типова для
селянства епохи падіння кріпацтва, особливо сприяла ідеалізації кривавих проти-
панських гайдамацьких традицій . „ Кожне паршиве навіть пахоля (тобто служка) -
і те мріє про „ свяченого (ножа) , а старий хлоп так з - під лоба на тебе позирає,
наче з'їсти хоче " , -— Писав поміщик Станкевич у листі до київських своїх ро-
дичів 1816 р . Київський генерал - губернатор у рапорті до воєнного міністра
писав : „ Хотя вследствие принятых мною мер спокойствие и водворено уже в боль-
шей части уезда, где появились недоразумения, однако продолжают упорствовать
крестьяне Каневского и некоторых соседних уездов, где еще не погасло совер-
шенно воспоминание о казачестве . На Правобережжі найбільше ширилися страшні
для поміщиків чутки : начеб селяни збираються підняти нову Коліївщину, нову
різанину , благородних дворян, навіть святять ножі у лісових криничках. Зрозу-
міло, з якою ненавистю зустріли українські і російські пани твір Шевченка, що
підносив на щит бойові гайдамацькі традиції. „ Народ , видя в них ( „ гайдамаках“ )
исключительно только изображения мести, резни, кровопролития, побуждается
к тому, чтобы повторить эти дела, столь прославляемые" -- писали 1861 року
перелякані дворяни до київського генерал - губернатора.
Український поміщицький письменник Куліш, обурений Гайдамаками " Шев-
ченка, назвав цей твір , торжеством мясников“ , „ произведением отталкивающим .
. Драма ваша, — писав Куліш Шевченкові, — - кровавая бойня, от которой поневоле
отворачиваешься. Дайте побольше человечества вашим „ Гайдамакам“ ! „ Біда, як
дика сила деспотства та викличе з пекла дику силу рабства"- зазначав Куліш саме
з приводу тих подій (Коліївщини ) , які у Шевченка викликали таке захоплення
і піднесення : „ Згадаєш — серце усміхнеться ! Лукашевич, український дідич
і „ патріот“, обурений „ пахнувшими кровью „Гайдамаками “ , а ще більше тремтячи від

5* 67
жаху перед тими наслідками, що їх може викликати цей твір в селянських масах,
назвав Шевченка в листі до Срезневського „ негодяем“ 1 „ возмутителем черни .
Царська цензура пильно приглядалася до твору, калічачи його численними ви-
креслюваннями і „ поправками “ . „ Було мені з ними горя ! — розповідає поет -про вихід
у світ „ Гайдамаків “ ( 1841__року) .— Насилу випустив цензурний комітет • возму-
тительно ! “, да и кончено ! Насилу якось я їх переконав, що я не „ бунтовщик (глуз .
ливо зауважує поет), тепер спішу розіслати, щоб не схаменулися “. Уже в цих
рядках, як і у всьому творі „Гайдамаки , чується прихований майбутній боєць,
який хоч і не розгорнув ще як - слід свої крила, але вже й тепер аж кипить од гніву
проти своїх класових ворогів — панів, поміщиків.

Все йде, все минає і краю немає ...

Куди ж воно ділось ? відкіля взялось ?
І дурень , і мудрий нічого не знає .
Живе ... умирає ... Одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло ,
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане , як перше вставало ;
І зорі червоні , як перше плили,
Попливуть і потім ; і ти , білолиций ,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю,
I в море безкрає, і будеш сіять,
Як над Вавилоном 2 , над його садами,
І над тим, що буде з нашими синами .
Ти вічний, без краю ! .. Люблю розмовлять ,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою ;
Співать тобі думу , що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз , де дітись з журбою ?
Я не одинокий , я не сирота :
Єсть у мене діти, та де Їх подіти ?
Заховать з собою ? — Гріх : душа жива !
А може їй легше буде на тім світі,
Як хто прочитає ті сльози - слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Ні, не заховаю, бо душа жива !
Як небо блакитне нема йому краю, —
Так душі почину і краю немає .
А де вона буде ? - Химерні слова !
Згадай же хтонебудь її на сім світі, —
Безславному тяжко сей світ покидать.
Згадайте , дівчата, вам треба згадать !
Вона вас любила, рожевії квіти,
І про вашу долю любила співать .

Поки сонце встане , - спочивайте, діти !

А я поміркую, ватажка де взять.
Сини мої, гайдамаки ! Сини мої невеликі ,
Світ широкий , воля ! Нерозумні діти !
Ідіть, сини , погуляйте , Хто вас щиро без матері
Пошукайте долі ! Привітає в світі ?
68
 Сини мої, орли мої !
Летіть в Україну, —
Хоч і лихо зустрінеться,
Так не на чужині.
Там найдеться душа щира,
•
Не дасть погибати ;
А тут ... а тут ... тяжко, діти !
Коли пустять в хату,
То зустрівши насміються ,
Такі, бачте, люди :
Все письменні , дрюковані ,
Сонце навіть гудять :
,Не відтіля, каже, сходить,
Та не так і світить ;
Отак, каже , було б треба ... “
Що маєш робити ?
Треба слухать ; може й справді
Не так сонце сходить,
Як письменні начитали ...
Розумні та й годі !
А що ж на вас вони скажуть ?
Знаю вашу славу !
Поглузують, покепкують
Та й кинуть під лаву.
„ Нехай , скажуть, спочивають,
Поки батько встане
Та розкаже по - нашому
3
Про свої гетьмани ;
А то дурень розказує
Мертвими словами 3,
Та якогось то Ярему
Веде перед нами
У постолах . Дурень ! Дурень !
Били, а не вчили.
Од козацтва, од гетьманства
Високі могили -
Більш нічого не осталось,
Та й ті розривають.
А він хоче, щоб слухали,
Як старці співають !
Дарма праця , пане - брате :
Коли хочеш грошей ,
Та ще й слави , того дива,
Співай про Матрьошу,
Про Парашу - радость нашу,
Султан, паркет , шпори 5, —
От де слава ! А то співа :
„ Грає синє море “,
А сам плаче ; за тобою
I твоя громада
У сіряках ! .. " — Правда, мудрі !
Спасибі за раду !
Теплий кожух, тільки шкода —
Не на мене шитий ,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите ! 6
Вибачайте , кричіть собі,
Я слухать не буду ва,
Та й до себе не покличу :
Ви розумні люди,
А я дурень ; один собі
У моїй хатині
Заспіваю , заридаю,
Як мала дитина.
Заспіваю - море грає,
Вітер повіває ,
Степ чорніє і могила
З вітром розмовляє .
Заспіваю - розвернулась
Висока могила ;
Аж до моря запорожці
Степ широкий крили ;
Отамани на вороних
Перед бунчуками
Вигравають ... А пороги
Між очеретами
Ревуть, стогнуть, розсердились,
Щось страшне співають !
Послухаю , пожурюся ,
У старих спитаю :
, Чого , батьки , «сумуєте ? “
„ Невесело , сину !
Дніпро на нас розсердився,
Плаче Україна ... “
I я плачу ...
. А тим часом
Пишними рядами
Виступають отамани ,
Сотники з панами,
I гетьмани ; всі в золоті
У мою хатину
Прийшли, сіли коло мене,
І про Україну
Розмовляють, розказують :
Як Січ будували ;
Як козаки на байдаках
Пороги минали ;
Як гуляли по синьому,
Грілися в Скутарі 7,
Та як люльки закуривши
В Польщі на пожарі,
69
В Україну верталися ;
Як бенкетували ...
„ Грай, кобзарю, лий , шинкарю ! "
Козаки гукали .
Шинкар знає, наливає,
I не схаменеться ;
Кобзар вшкварив, а козаки
Аж Хортиця 8 гнеться -
Метелиці та гопака
Гуртом оддирають ;
Кухоль ходить, переходить,
Так і висихає .
„ Гуляй, пане, без жупана !
Гуляй, вітре, полем !
Грай, кобзарю , лий , шинкарю !
Поки встане доля ! “
Взявшись в боки, навприсядки
Парубки з дідами :
Отак, діти ! добре, діти !
Будете панами “ .
Отамани на бенкеті,
Неначе на раді,
Похожають, розмовляють ...
Вельможна громада
Не втерпіла, ударила
Старими ногами ...
А я дивлюсь , поглядаю,
Сміюся сльозами ,

Дивлюся, сміюся, дрібні утираю :

Я не одинокий , є з ким в світі жить !
У моїй хатині, як в степу безкраїм,
Козацтво гуляє, байрак гомонить ;
У моїй хатині синє море грає ,
Могила сумує , тополя шумить ,
Тихесенько Гриця дівчина співає,—
Я не одинокий , є з ким вік дожить !

От де моє добро, гроші, Мовчки похилились.

От де моя слава !
А за раду - спасибі вам,
За раду лукаву !
Буде з мене, поки живу,
I мертвого слова,
Щоб виливать журбу - сльози ,
Бувайте здорові !
Піду синів випровожать
В далеку дорогу.
Нехай ідуть, може найдуть
Козака старого,
Що привіта моїх діток
Старими сльозами .
Буде з мене ! Скажу ще раз :
Пан я над панами !
Отак, сидя в кінці стола,
Міркую, гадаю :
Кого просить ? Хто поведе?
Надворі світає ;
Погас місяць, горить сонце .
Гайдамаки встали ,
Помолились , одяглися ,
Кругом мене стали .
Сумно - сумно , як сироти,
70
17 Благослови , кажуть, батьку,
Поки маєм силу !
Благослови шукать долю
На широкім світі ! “
„ Постривайте ! Світ — не хата,
А ви — малі діти,
Нерозумні. Хто ватажком
Піде перед вами ?
Хто поведе ? Лихо , діти ,
Лихо мені з вами !
Викохав вас, вигодував ,
Виросли чималі ,
Идете в люди , а там тепер
Все письменне стало.
Вибачайте, що не вивчив,
Бо й мене хоч били,
Добре били °, а багато
Дечому навчили !
Тма, мна знаю ; а оксію
Не втну таки й досі 10 .
Що ж вам скажуть? Ходім, сини ,
Ходімо, попросим !
Єсть у мене щирий батьКО 11
(Рідного немає ) —
Дасть він мені раду з вами ,
Бо сам здоров знає,
Як то тяжко блукать в світі
Сироті без роду.
А до того - душа щира,
Козацького роду -
Не одцуравсь того слова,
Що мати співала,
Як малого повивала,
3 малим розмовляла ;
Не одцуравсь того слова,
Що про Україну
Сліпий старець сумуючи
Співає під тином .
Любить її, думу правди ,
Козацькую славу ,
Любить її ! Ходім, сини,
На раду ласкаву !
Якби не він спіткав мене
При лихій годині,
ІНТРОДУКЦІЯ 12.
Була колись шляхетчина 13,
Вельможная пані ;
Мірялася з москалями,
3 ордою , з султаном,
З німотою ... Було колись ... 14
Та що не минає ?
Було шляхта, знай , чваниться,
День і ніч гуляє,
Та королем коверзує ...
Не кажу Степаном,
Або Яном Собіеським : 15
Ті два незвичайні,—
А іншими . Небораки
Мовчки панували.
Сейми , сеймики ревіли 16 ,
Сусіди мовчали, •
Дивилися , як королі
Із Польщі втікають 17,
Та слухали, як шляхетство
Навісне гукає.
Nie pozwalam ! Nie pozwalam ! 18
Шляхта репетує ,
А магнати палять хати,
Шабельки гартують ...
Довго таке творилося,
Поки не в Варшаві
Запанував над ляхами
Понятовський 19 жвавий .
Давно 6 досі заховали
В снігу на чужині.
Заховали б та й сказали :
" Так якесь ледащо !.. "
Тяжко - важко нудить світом,
Не знаючи за що.
Минулося, щоб не снилось ...
Ходімо, хлоп'ята !
Коли мені на чужині
Не дав погибати ,
То й вас прийме, привітає,
Як свою дитину.
А од його помолившись
Гайда в Україну ! "
Добридень же , тату, в хату !
На твоїм порогу
Благослови моїх діток
В далеку дорогу !
Петербург. 1841. 7. IV.
Запанував , та й думав шляхту
Приборкать трошки ... не зумів !
Добра хотів , як дітям мати,
А може й ще чого хотів .
Єдине слово „ nie pozwalam “
У шляхти думав одібрать,
А потім ... Польща запалала,
Панки сказилися , кричать :
20
„Гонору слово 2°, дарма праця !
Поганець , наймит москаля '! “ 21
На гвалт Пулавського і Паца 22
Встає шляхетськая земля,
- разом сто конфедерацій 23 .
Розбрелись конфедерати
По Польщі, Волині,
По Литві, по Молдаванах
24
І по Україні ;
Розбрелися , та й забули
Волю рятувати ,
Полигалися з жидами,
"Та й ну руйнувати !
Руйнували , мордували ,
Церквами топили ...
А тим часом гайдамаки
Ножі освятили.
71
 ЯРЕМА.

„ Яремо ! герш - ту % , хамів сину ! Піди до льоху, до корови,

Піди кобилу приведи !
Подай патинки господині
Та принеси мені води !
Вимети хату, внеси дрова !
Посип індикам, гусям дай ,
Та швидше, хаме ! Постривай !
26
Упоравшись біжи в Вільшану :
Імості треба. Не барись ! “
Пішов Ярема, похиливсь .

Отак уранці жид поганий

Над козаком коверзував .
Ярема гнувся, бо не знав,
Не знав сіромаха , що виросли крила,
Що неба достане , коли полетить ,
Не знав, нагинався ...
О боже мій милий !
Тяжко жити в світі , а хочеться жить :
Хочеться дивитись, як сонечко сяє ,
Хочеться послухать, як море заграє,
Як пташка щебече , байрак гомонить,
Або чорнобрива в гаю заспіває ...
О боже мій милий, як весело жить !

Сирота Ярема, сирота убогий :

Ні сестри, ні брата, нікого нема !
Попихач жидівський , виріс у порогу,
А не клене долю, людей не займа.
Та й за що їх лаять ? Хіба вони знають,
Кого треба гладить, кого катувать?
Нехай бенкетують ... У їхдоля дбає,
А сироті треба самому придбать.
Трапляється, часом тихенько заплаче,
Та й то не од того , що серце болить :
Щонебудь згадає або що побачить ...
Та й знову за працю . Отак треба жить !
Нащо батько, мати, високі палати,
Коли нема серця з серцем розмовлять !
Сирота Ярема — сирота багатий ,
Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать :
Єсть карії очі — як зіроньки сяють,
Білі рученята — мліють, обнімають ;
Єсть серце єдине, серденько дівоче ,
Що плаче, сміється, і мре й оживає,
Святим духом серед ночі
Понад ним витає.

Отакий то мій Ярема,

Минулося, розійшлося,
Сирота багатий ! І сліду не стало ;
Таќим і я колись то був --
— Серце мліє , як згадаю ...
Минуло , дівчата !.. Чому не осталось ?
72
 Чому не осталось ? Чому не витало ?
Легше було б сльози , журбу виливать.
Люди одібрали , бо їм було мало :
, Нащо йому доля ? Треба закопать,—
Він і так багатий ! “
Багатий на лати
Та на дрібні сльози — бодай не втирать ! ..
Доле моя, доле ! Де тебе шукать ?
Вернися до мене , до моєї хати,
Або хоч приснися ! .. Не хочеться спать !
Вибачайте , люди добрі, 3 німими стінами
Може не до ладу ! - На чужині ... А покищо -
Та прокляте лихо - злидні До корчми вернуся,
Кому не завадить ? Що там робиться ?
Може ще раз зустрінемось,
Поки шкандибаю Жидюга
За Яремою по світу, Дрижить, ізігнувшись
А може ... й не знаю. Над каганцем : лічить гроші
Лихо, люди, всюди лихо, Коло ліжка, клятий .
Ніде пригорнуться ; А на ліжку ... ох, аж душно !..
Куди, каже, хилить доля , Білі рученята
Туди й треба гнуться, — Розкидала , розкрилася ...
Гнуться мовчки, усміхаться, Як квіточка в гаю
Щоб люди не знали, Червоніє , а пазуха ...
Що на серці заховано, -
Пазухи немає
Щоб не привітали. Розірвана ... Мабуть душно
Бо їх ласка ... нехай сниться На перині спати ;
Тому, в кого доля, Одинокій , молоденькій
А сироті щоб не снилась, Ні з ким розмовляти
Не снилась ніколи ! Одна шепче. Несказанно
Тяжко, нудно ‘розказувать, Гарна нехрищена !
А мовчать не вмію. Ото дочка, а то батько-
Виливайся ж, слово - сльози ! Чортова кишеня.
Сонечко не гріє , Стара Хайка лежить долі
Не висушить. Поділюся В перинах поганих.
Моїми сльозами ... Де ж Ярема ? Взявши торбу,
Та не з братом, не з сестрою, Потяг у Вільшану.

КОНФЕДЕРАТИ.

• Одчиняй , проклятий жиде, " Я ? З панами ?

Бо будеш битий ... Одчиняй !
Ламайте двері , поки вийде
Старий паскуда ! “
„ Постривай !
Стривайте ! Зараз ! "
"9 Нагаями !
Свиняче ухо ! Жартувать ,
Чи що ти хочеш ?"
Крий боже ! Зараз, дайте встать,
Ясновельможні ! “ ( нишком —
„ свині ! “) .
„ Пане полковнику , ламай ! “
Упали двері ... а нагай
Малює вздовж жидівську спину.
„ Здоров, свине ! Здоров, жиде !
Здоров, чортів сину ! "
73
Та нагаєм, та нагаєм ...
А жид зогнув спину :
„ Не жартуйте, мості - пане ! “
„ Добривечір в хату ! “
„ Ще раз шельму ! ще раз ! .. годі !
Вибачай , проклятий !
Добривечір ! А де дочка ? “
„ Умерла, панове ! “
„Лжеш, Іудо ! Нагаями ! "
Посипались знову ...
„ Ой, паночки - голубчики,
Єйбогу, немає ! “
„ Брешеш, шельмо !
„ Коли брешу,
Нехай бог карає ! "
„ Не бог, а ми. Признавайся ! “
„ Нащо б мав ховати,
Якби жива ? Нехай, боже,
Щоб я був проклятий ! .. “
„ Ха, ха, ха, ха ! .. Чорт, панове,
Літанню 27 співає.
Перехристись ! “
,, Як же воно ?
Далебі, не знаю “.
„Огак, дивись ! “
Лях христиться,
А за ним Іуда.
, Браво ! браво ! Охристили !
Ну, за таке чудо
Могоричу, мості - пане !
Чуєш, охрищений ?
Могоричу ! "
, Зараз, зараз ! “
Ревуть, мов скажені,
Ревуть ляхи , а поставець
По столу гуляє.
Еще Польща не згинела ! “ 28
Хто куди гукає.
. Давай, жиде ! “
Охрищений
Із льоху та в хату
Знай шмигляє, наливає ;
А конфедерати
Знай гукають : „ Жиде ! меду ! “
Жид не схаменеться.
„ Де цимбали ? грай , псявіро !“
Аж корчма трясеться -
Краков'яка оддирають,
Вальса та мазура.
А жид гляне та нищечком :
74
, Шляхетська натура ! "
"
„ Добре , годі ! Тепер співай ! “
„ Не вмію, єйбогу ! “
,,Не божись, собача шкуро ! “
„ Яку ж вам ? „ Небогу “ ?
„ Була собі Гандзя,
Каліка небога,
Божилася, молилася,
Що боліли ноги ;
На панщину не ходила,
А за парубками
Тихесенько, гарнесенько
Поміж бур'янами “ .
" Годі, годі ! це погана :
Схизмати 29 співають " .
" Якої ж вам ? Хіба оцю ?
Стривайте , згадаю ...
„ Перед паном Хведором
Ходить жид ходором,
I задком
І передком
Перед паном Хведірком “ .
„ Добре , годі ! тепер плати ! “
„Жартуєте, пане !
За що платить ? “ „ Що слухали .
Не кривись, поганий !
Не жартуєм. Давай гроші ! “
,, де мені їх взяти?
Ні шеляга ; 30 я панською
Ласкою багатий " .
, Лжеш , собако ! Признавайся !
А нуте, панове,
Батогами ! "
Засвистіли,
Христять Лейбу знову.
Періщили, періщили,
Аж пір'я летіло ...
Єйжебогу, ні шеляга !
Їжте моє тіло !
Ні шеляга ! гвалт ! рятуйте ! “
, Ось ми порятуєм ! "
, Постривайте ! Я щось скажу " .
„ Почуєм , почуєм,
Та не бреши, бо, хоч здохни,
Брехня не поможе “ .
„ Hi ... в Вільшаній ... “ „ Твої гроші? “
, Мої ?.. ховай боже !
Ні, я кажу, що в Вільшаній ...
Вільшанські схизмати
По три сім'ї, по чотири
Живуть в одній хаті “.
Ми це знаєм, бо ми самі
Їх так очухрали “ .
Та ні, не те ... вибачайте ...
Щоб лиха не знали,
Щоб вам гроші приснилися !..
Бачте, у Вільшаній
У костьолі ... у титаря ...
А дочка Оксана !
Ховай боже, як панночка !
Що то за хороше !
А червінців ! Хоч не його,
Так що ? Аби гроші ! "
Аби гроші , однаково .
Правду Лейба каже ,
Ащоб певна була правда,
Нехай шлях покаже !
Одягайся ! "
Поїхали
Ляхи у Вільшану.
Один тільки під лавою
Конфедерат п'яний
Нездужа встать, а курника,
П'яний і веселий :
„ My żyjemy, my żyjemy,
Polska nie zginęła ! " 28

ТИТАР 31 .

,,У гаю, гаю Отак, ходя попід гаєм,

Вітру немає ; Ярема співає ,
Місяць високо, Виглядає ; а Оксани
Зіроньки сяють. Немає, немає.
Вийди , серденько,
Я виглядаю
Хоч на годину, Зорі сяють ; серед неба
Моя рибчино ! Горить білолиций ;
Виглянь, голубко ! Верба слуха соловейка,
Та поворкуем, Дивиться в криницю ;
Та посумуєм ; На калині , над водою ,
Бо я далеко Так і виливає ,
Сю ніч мандрую. Неначе зна, що дівчину
Виглянь же, пташко , Козак виглядає .
Моє серденько,
Поки близенько, А Ярема по долині
Та поворкуєм ...
.. Ледве - ледве ходить,
Ох, тяжко, важко ! “ Не дивиться, не слухає .

. Нащо мені врода,

Коли нема долі, нема талану ?
Літа молодії марно пропадуть.
Один я на світі, без роду і долі —
Стеблина - билина на чужому полі ;
Стеблину - билину вітри рознесуть .
Так і мене люди не знають, де діти.
За що ж одцурались ? Що я сирота ?
Одно було серце, одно на всім світі,
Одна душа щира, та бачу, що й та,
Що й та одцуралась ! “
75
 I хлинули сльози .
Поплакав сердега , утер рукавом.
,, Оставайсь здорова. В далекій дорозі
Найду або долю, або за Дніпром
Ляжу головою ... А ти не заплачеш,
А ти не побачиш , як ворон клює
Ті карії очі, ті очі козачі,
Що ти цілувала, серденько моє !
Забудь мої сльози, забудь сиротину ,
Забудь, що клялася, - другого шукай !
Я тобі не пара ; я в сірій свитині ,
А ти — титарівна ... Кращого вітай !
Вітай, кого знаєш ... Така моя доля !
Забудь мене, пташко , забудь, не журись !
А коли почуєш, що на чужім полі
Поляг головою, - — нишком помолись,
Одна, серце, на всім світі
Ҳоч ти помолися ! “

Та й заплакав сіромаха, Усміхнулась

На кий похилившись.
Плаче собі тихесенько ...
Шелесть !.. Коли гляне :
Попід гаєм, мов ласочка,
Крадеться Оксана.
Забув, побіг , обнялися ...
Серце ! “ — та й зомліли .
Довго - довго тільки , серце !
Та й знову німіли.
,, Годі, пташко ! "
, Ще трошечки,
Ще ... ще ... сизокрилий !
Вийми душу !.. Ще раз... ще раз...
Ох, як я втомилась ! “
, Одпочинь, моя ти зоре !
Ти з неба злетіла ! “
Послав свитку. Як ясочка,
Усміхнулась , сіла.
, Сідай же й ти коло мене ! “
Сів та й обнялися .
99„ Серце моє, зоре моя,
Де це ти зоріла ? “
,, Я сьогодні забарилась :
Батько занедужав ,—
Коло його все поралась ...
„А мене й байдуже ?“
„ Який бо ти , єйжебогу !“
I сльози блиснули .
,, Не . плач, серце, я жартую “ .
"„ Жарти ! “
76
Прихилилась головкою ,
Та й ніби заснула.
, Бач, Оксано, я жартую,
А ти й справді плачеш.
Ну, не плач же , глянь на мене :
Завтра не побачиш !
Завтра буду я далеко,
Далеко , Оксано !..
Завтра вночі у Чигрині
Свячений 32 достану .
Дасть він мені срібло злото ,
Дасть він мені славу.
Одягну тебе, обую,
Посажу , як паву,
На дзиглику, як гетьманшу,
Та й дивитись буду,
Поки не вмру - дивитимусь" .
, А може й забудеш ?
Розбагатієш , у Київ
Појдеш з панами,
Найдеш собі шляхтяночку,
Забудеш Оксану ! “
„ Хіба краща є за тебе ? “
„Може й є - не знаю “ .
. Гнівиш бога, моє серце :
Кращої немає !
Ні на небі, ні за небом,
Ні за синім морем
Нема кращої за тебе ! *
, що се ти говориш ?
Схаменися ! “ „ Правду, рибко !“
Та й знову, та й знову ..
Довго вони, як бачите,
Між мови - розмови
Цілувались , обнімались
3. усієї сили ;
То плакали , то божились,
То ще раз божились.
Ій Ярема розказував,
Як жить вони будуть
Укупочці , як золото,
І долю добуде,
Як виріжуть гайдамаки
Ляхів в Украіні,
Як він буде панувати,
Коли не загине.
Аж обридло, слухаючи,
Далебі, дівчата !
- Ото який ! Мов і справді
Обридло ! “
А мати
Або батько як побачать ,
Що ви, мої любі,
Таке диво читаєте,-
Гріха на всю губу !..
Тоді, тоді ... та цур йому !
А дуже цікаве !
А надто вам розказать би ,
Як козак чорнявий
Під вербою над водою
Обнявшись сумує ,
.А Оксана, як голубка,
Воркує, цілує,
То заплаче, то зомліє,
Головоньку схилить :
", Серце моє , доле моя !
Соколе мій милий !
Мій !.. “ Аж верби нагинались
Слухать тую мову.
Ото мова ! Не розкажу,
Мої чорноброві,
Не розкажу против ночі ,
А то ще присниться.
Нехай собі розійдуться
Так, як і зійшлися -
Тихесенько , гарнесенько,
Щоб ніхто не бачив
Ні дівочі дрібні сльози,
Ні щирі козачі .
Нехай собі !.. Може ще раз
Вони на сім світі
Зустрінуться ... побачимо ...
А тим часом світить
З усіх вікон у титаря .
Що то там твориться ?
Треба глянуть та розказать ..
Бодай не дивиться !

Бодай не дивитись, бодай не казати !

Бо за людей сором, бо серце болить.
Гляньте, подивіться : то конфедерати ,
Люди , що зібрались волю боронить ! 33
Боронять , прокляті ! Будь проклята мати,
1 день , і година, коли понесла,
Коли породила, на світ привела !
Дивіться, що роблять у титаря в хаті
Пекельні діти !

У печі пала " Мало муки !

Огонь і світить на всю хату ;
в кутку собакою дрижить
Проклятий жид ; конфедерати
Кричать до титаря : „ Хоч жить —
Скажи, де гроші ! "
Той мовчить.
Налигачем скрутили руки,
Об землю вдарили нема ,
Нема ні слова.
Давайте приску ! Де смола ?
Кропи його ! Отак ! Холоне ?
Мерщій же приском посипай !
що ? Скажеш , шельмо ?..І не стогне !
Завзята бестія ! Стривай ! .. “
Насипали в халяви жару ..
"У тім'я цвяшок закатай ! “
Не витерпів святої кари
Упав, сердега ... Пропадай
77
Душа без сповіді святої !
,, Оксано, дочко ! "- та й умер ...
Ляхи задумалися стоя,
Хоч і запеклі.
„ Що ж тепер ?
Панове, ради ! Поміркуєм.
Тепер з ним нічого робить.
Запалим церкву !"
, Гвалт, рятуйте !
Хто в бога вірує ! “ -
— кричить
На дворі голос що є сили.
Ляхи зомліли. „ Хто такий ? “
Оксана в двері : „ Вбили , вбили ! “
Та й пала в хаті, а старший
Махнув рукою на громаду ;
Понура шляхта, мов хорти,
За двері вийшла. Сам позаду
Бере зомлілую ...
Де ж ти,
Яремо ? Де ти ? Подивися !
А він мандруючи співа,
Як Наливайко з ляхом бився .
Ляхи пропали ; нежива
Пропала з ними і Оксана.
Собаки де - де по Вільшаній
Загавкають, та й замовчать.
Біліє місяць ; люди сплять.
I титар спить ... Не рано встане :
Навіки, праведний , заснув.
-
Горіло світло , погасало , -
Погасло... Мертвий мов здригнув,
I сумно сумно в хаті стало.

СВЯТО В ЧИГИРИНІ 34.

Гетьмани, гетьмани ! 85 Якби то ви встали ,

Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували , де ви панували !
Заплакали б тяжко , бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
Базари, де військо , як море червоне,
Перед бунчуками , бувало, горить,
А ясновельможний , на воронім коні,
Блисне булавою 36 — море закипить ...

Закипить — іi розлилося Нагріють, освітять .

Степами , ярами ; I смерклося, а в Чигрині ,
Лихо мліє перед ними ... Як у домовині,
А за козаками ...
.. Сумно - сумно ... ( Отак було
Та що й казать ?.. Минулося ! По всій Україні
А те, що минуло , Против ночі Маковія,
Не згадуйте, пани · брати , Як ножі святили).
Бо щоб не почули . Людей не чуть ; через базар
Та й що з того , що згадаєш ? Кажан костокрилий
Згадаєш , заплачеш . Перелетить ; на вигоні
Ну, хоч глянем на Чигирин, Сова завиває.
Колись то козачий ! А де ж люди ? Над Тясмином37 ,
У темному гаю
Із - за лісу з - за туману, Зібралися ; старий, малий ,
Місяць випливає ; Убогий, багатий
Червоніє круглолиций , Поєднались, — дожидають
Горить, а не сяє. Великого свята.
Неначе зна, що не треба У темному гаю, в зеленій діброві,
Людям його світу, На припоні коні отаву скубуть ;
Що пожари Україну Осідлані коні, вороні готові.
78
Куди то поїдуть ? Кого повезуть ?
Онкого,дивіться ! Лягли по долині,
Неначе побиті, ні слова не чуть.
Ото гайдамаки ... На гвалт України
Орли налетіли ; вони рознесуть
Ляхам, жидам кару ;
За кров і пожари
Пеклом гайдамаки ляхам оддадуть.
Попід дібровою стоять
Вози залізної тарані :
То щедрої гостинець пані 38 .
Уміла що кому давать, —
Нівроку їй , нехай царствує,
Нехай не вадить, як не чує ! ..
Поміж возами ніде стать :
Неначе в ірій налетіло
3 Чигирина,
3 Смілянщини 39 , з
Просте козацтво, старшина, -
На певне діло налетіли .
Козацьке панство похожає
В киреях чорних, як один,
Тихенько ходя розмовляє
І поглядає на Чигрин .

Старшина первий .
40
й
Стари Голов атий щось дуже коверзує .

Старшина другий .
Мудра голова, сидить собі в хуторі , ніби не знає нічого, а ди-
вишся - скрізь Головатий . „ Коли сам,- каже,- не повершу, то си-
нові передам .
Старшина третій .
Та й син же штука ! Я вчора зустрівся з Залізняком ; таке розказує
про його, що цур йому ! „ Кошовим 41 ,, — каже , — буде , та й годі ;
а може ще й гетьманом , коли теє ...

Старшина другий .
А Гонта нащо? А Залізняк ? До Гонти сама ... сама 42 писала :
„ Коли, каже “ ...
Старшина первий .
Цитьте , лишень, здається, дзвонять !

Старшина другий .
Та ні, то люди гомонять.

Старшина первий .
Гомонять, поки ляхи почують. Ох, старі голови та розумні !
Химерять - химерять , та й зроблять з лемеша швайку ! Де можна
лантух , там торби не треба. Купили хріну - треба з'їсти ; плачте
очі, хоч повилазьте : бачили , що купували ; грошам не пропадать !
А то думають - думають, HI вголос, ні мовчки, а ляхи догада-
ються,- от тобі й пшик ! Що там за рада ? Чом вони не дзвонять ?
Чим спиниш народ, щоб не гомонів ? Не десять душ , а, слава богу,
вся Смілянщина, коли не вся Україна ... Он, чуєте, співають ?

Старшина третій.

Справді, співа щось ; піду спиню.

Старшина первий .
Не спиняй ! Нехай собі співає, аби не голосно !
79
 Старшина другий .
Ото мабуть Волох ! 48 Не втерпів таки старий дурень ; треба,
та й годі !
Старшина третій .

А мудро співає ! Коли не послухаєш , усе іншу. Підкрадьмось,

братці, та послухаєм ; а тим часом задзвонять.

Старшина первий і другий .

А що ж ? То й ходімо !

Старшина третій .
Добре, ходімо !
(Старшини нишком стали за дубом, а під дубом сидить сліпий кобзар ; кругом
його запорожці і гайдамаки. Кобзар співає з повагою і неголосно).

Кобзар .
„ Ой волохи , волохи ! Старого гетьмана ;
Вас осталося трохи ; Будете панами,
1 ви, молдавани, Та, як ми, з ножами,
Тепер ви не пани : 3 ножами святими,
Ваші господарі 44 — Та з батьком Максимом 46
Наймити татарам, Сю ніч погуляєм,
Турецьким султанам , Ляхів погойдаєм,
В кайданах, в кайданах ! Та так погуляєм,
Годі ж, не журіться, Що аж пекло засміється,
Гарно помоліться, Земля затрясеться,
Братайтеся з нами , Небо запалає
З нами, козаками ! Добре погуляєм ! “
Згадайте Богдана 45 .
Запорожець.

Добре погуляєм ! Правду старий співа , як не бреше. А щоб

то з його за кобзар був , якби не волох !
Кобзар .
Та я й не волох , - так тільки : був колись у Волощині , а люди
й зовуть Волохом сам не знаю за що .

Запорожець.

Ну, та дарма ; утни ще якунебудь ! Ану лишень про батька

Максима ушквар !
Гайдамака.
Та не голосно, щоб не почула старшина.

Запорожець.

А що нам ваша старшина ? Почує — так послуха, коли має чим

слухати, та й годі ! У нас один старший — батько Максим ; а він
як почує, то ще карбованця дасть. Співай, старче божий, не
слухай його !
80
 Гайдамака.
Та воно так, чоловіче ! Я це й сам знаю, та ось що : не так пани ,
як підпанки, або - поки сонце зійде, то роса очі виїсть.
Запорожець.

Брехня ! Співай, старче божий , яку знаєш ! А то й дзвона не

діждемо - поснемо.
Гуртом .
Справді, поснемо : співай якунебудь !
Кобзар (співає).

„ Літа орел, літа сизий Горілку - мед не чаркою -

Попід небесами ;
Гуля Максим, гуля батько
Степами - лісами.
Ой літає орел сизий ,
А за ним орлята ;
Гуля Максим, гуля батько,
А за ним хлоп'ята.
Запорожці ті хлоп'ята,
Сини його, діти.
Поміркує, загадає,
Чи бити, чи пити,
Чи танцювать - то й ушкварять ,
Аж земля трясеться ;
Заспіває - заспівають,
Аж лихо сміється.
Поставцем черкає ,.
А ворога заплющившись
Ката, не минає.
Отакий то наш отаман,
Орел сизокрилий !
I воює, і гарцює
З усієї сили .
Нема в його ні оселі,
Ні саду, ні ставу ...
Степ і море-скрізь битий шлях,
Скрізь золото, слава.
Шануйтеся ж , вражі ляхи ,
Скажені собаки :
Йде залізняк Чорним шляхом
За ним гайдамаки ".

Запорожець.

Оце то так ! Вчистив, нічого сказати : 1 доладу і правда. Добре,

далебі, добре ! Що хоче, то так і втне. Спасибі , спасибі !
Гайдамака.

Я щось не второпав, що він співає про гайдамаків ?

Запорожець.
Який бо ти бевзь 48 і справді ! Бачиш , ось що він співав : щоб
ляхи погані, скажені собаки , каялись , бо йде Залізняк Чорним
шляхом з гайдамаками, щоб ляхів, бачиш, різати ...
Гайдамака.

І вішати, і мордувати ! Добре , єйбогу, добре ! Ну, це так ! Да-

лебі, дав би карбованця , якби був не пропив учора ! Шкода ! Ну ,
нехай стара в'язне, більше м'яса буде ! Поборгуй, будь ласкав , завтра
оддам. Утни ще щонебудь про гайдамаків !
Кобзар .
-
До грошей я не дуже ласий . Аби була ласка слухати , — поки
не охрип, співатиму ; а охрипну - чарочку, другу тії ледащиці -
живиці, як то кажуть, та й знову. Слухайте ж, панове- громадо !
81
6. Кобзар
 „ Ночували гайдамаки
В зеленій діброві,
На припоні пасли коні,
Сідлані , готові .
Громада.
Цить, лишень ! Здається , дзвонять . Чуєш ?.. ще раз ... о !
„ Задзвонили, задзвонили ! “
Пішла луна гаєм.
" Ідіть же ви та молітесь,
А я доспіваю ... “
Повалили, гайдамаки,
Аж стогне діброва ;
Не повезли, а на плечах
Чумацькі волові
Несуть вози. А за ними
Сліпий Волох знову :
„ Ночували гайдамаки
น
в зеленій діброві ...
Шкандибає , курникає ,
I гич не до речі 49.
„ Ну, лиш іншу, старче божИЙ ! “
З возами на плечах
Кричать йому гайдамаки.
„ Добре , хлопці, нате !
Отак ! отак ! Добре , хлопці !
А нуте , хлоп'ята,
Ушкваримо! “
Земля гнеться,
А вони з возами
Так і ріжуть. Кобзар грає,
Додає словами :
„ Ой, гоп таки так !
Кличе Гандзю козак :
„ Ходи, Гандзю, пожартую !
Ходи, Гандзю , поцілую !
Ходім, Гандзю , до попа
Богу помолиться ;
Нема жита ні снопа-
Вари варениці ! “
Оженився , зажурився :
Нічого немає ;
У ряднині ростуть діти,
А козак співає :
„I по хаті ти - ни - ни,
82
Ночували ляшки - панки
В будинках з жидами,
Напилися , простяглися ,
Та й ..."
І по сінях ти - ни - ни ,
Вари, жінко, лини !
Ти - ни - ни , ти - ни - ни ! “
„ Добре! добре! ще раз! ще раз! “
Кричать гайдамаки .
,, Ой , гоп того дива !
Наварили ляхи пива ,
А ми будем шинкувать ,
Ляшків - панків частувать ;
Ляшків - панків почастуєм ,
З панянками пожартуєм.
Ой, гоп таки так !
Кличе панну козак :
Панно - пташко моя !
Панно -доле моя !
Не соромся, дай рученьку,
Ходім погуляймо ;
Нехай людям лихо сниться,
А ми заспіваймо !
А ми заспіваймо,
А ми посідаймо,
Панно - пташко моя,
Панно -доле моя ! "
„ ще раз, ще раз !“
„ Якби таки або так, або сяк,
Якби таки запорозький козак !
Якби таки молодий , молодий,
Хоч по хаті б поводив, поводив !
Страх мені не хочеться
3 старим дідом морочиться !
Якби таки ...
„ Цу - цу , скажені, схаменіться !
Бач, розходилися ! А ти,
Стара собако , де б молиться,
Верзеш тут погань ! От чорти ! "
Кричить отаман . Опинились, —
Аж церков. бачать. Дяк співа,
Попи з кадилами , з кропилом ;
Громада - ніби нежива,
Ані телень ... Поміж возами
Попи з кропилами пішли ;
За ними корогви несли,
Як на великдень над пасками.
„ Молітесь, братія, молітесь ! “
Так благочинний 50 начина :
„ Кругом святого Чигрина
Сторожа стане з того світу,
Не дасть святого розпинать.
А ви Україну ховайте :
Не дайте матері , не дайте
В руках у ката пропадать !
Од Конашевича 51 і досі
Пожар не гасне , люди мруть,
Конають в тюрмах, голі, босі ...
Діти нехрищені ростуть,
Козацькі діти ; а дівчата !..
Землі козацької краса
У ляха в'яне, як перш мати ,
I непокритая коса
Стидом січеться ... Карі очі
В неволі гаснуть ; розкувать
Козак сестру свою не хоче ;
Сам не соромиться конать
В ярмі у ляха ... Горе, горе !
Молітесь , діти ! Страшний суд
Ляхи в Україну несуть,--
І заридають чорні гори .
Згадайте праведних гетьманів :
Де їх могили ? Де лежить
Останок славного Богдана ?
Де Остряницина стоїть
ТРЕТІ ПІВНІ 56.
Ще день Украйну катували
Ляхи скажені ; ще один ,
Один останній сумували
1 Україна і Чигрин.
I той минув -• день Маковія ,
Велике свято в Україні ,
Минув ... I лях і жидовин
Хоч би убогая могила ?
Де Наливайкова ? Нема !
Живого й мертвого спалиЛИ 52.
Де той Богун, де та зима ?
Інгул щозиму замерзає, —
Богун 53 не встане загатить
Шляхетським трупом. Лях гуляє;
• Нема Богдана червонить
1 Жовті Води й Рось зелену.
Сумує Корсунь староденний :
Нема журбу з ким поділить.
І Альта 5 плаче : „ Тяжко жити !
Тарас ?
Я сохну, сохну ... де Тарac
Нема, не чуть... Не в батька діти! “
Не плачте, братія : за нас
І душі праведних, і сила
Архистратига Михаіла.
Не за горами кари час.
Молітесь, братія ! “
Молились,
Молились щиро козаки,
Як діти щиро ; не журились ,
Гадали тее ... а зробилось —
Над козаками хусточки !
Одно добро , одна слава -
Біліє хустина ,
Та й ту знімуть ...
А діакон :
,, Нехай ворог гине !
Беріть ножі ! “ Освятили .
Ударили в дзвони ;
Реве гаєм : „ Освятили ! “
Аж серце холоне .
Освятили , освятили !
Гине шляхта, гине !
Розібрали, заблищали
По всій Україні 55 .
Горілки , крові упивались ,
Кляли схизмата, розпинали,
Кляли, що нічого вже взять.
А гайдамаки мовчки ждали,
Поки поганці ляжуть спать .
Лягли, і в голови не клали,
Що вже їм завтра не вставать.
83
Ляхи заснули , а Ӏуди Щоб не побачили, бач, люди ;
Ще лічать гроші, уночі I ті на золото лягли,
Без світла лічать бариші, I сном нечистим задрімали .

Дрімають ... Навіки бодай задрімали !

А тим часом місяць пливе оглядать
I небо, і зорі, і землю, і море,
Та глянуть на люди, що вони моторять,
Щоб богові вранці про те розказать.
Світить білолиций на всю Україну,
Світить ... А чи бачить мою сиротину,
Оксану з Вільшани , мою сироту ?
Де її мордують, де вона воркує ?
Чи знає Ярема ? Чи знає, чи чує ?
Побачимо потім, а тепер не ту,
Не ту заспіваю, іншої заграю :
Лихо — не дівчата — буде танцювать.
Недолю співаю козацького краю ;
Слухайте ж, щоб дітям потім розказать,
Щоб і діти знали, внукам розказали,
Як козаки шляхту тяжко покарали
За те , що не вміла в добрі панувать.

Гомоніла Україна, А онуки ? Їм байдуже,—

Довго гомоніла, —
Довго, довго кров степами
Текла, червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють ;
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі ?
Ніхто їх не знає ,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає .
Тільки вітер тихесенько
Повіє над ними ,
Тільки роси ранесенько
Сльозами дрібними
Іх умиють. Зійде сонце,
Осушить , пригріє.
Панам жито сіють.
Багато їх, а хто скаже,
Де Гонти могила ?
Мученика праведного
Де похоронили
Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває ?
Тяжко ! важко ! Кат панує,
А їх не згадають.
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла, --
—
Довго, довго кров степами
Текла, червоніла.
1 день і ніч гвалт, гармати ;
Земля стогне, гнеться ;
Сумно , страшно , а згадаєш
Серце усміхнеться !

Місяцю мій ясний ! З високого неба

Сховайся за гору, бо світу не треба ;
Страшно тобі буде , хоч ти й бачив Рось,
1 Альту, і Сену 54: і там розлилось
Не знать за що крові широкеє море.
А тепер що буде ? Сховайся ж за гору ;
Сховайся, мій друже, щоб не довелось
На старість заплакать ...

84
 Сумно, сумно серед неба
Сяє білолиЦИЙ .
Понад Дніпром козак іде ,
Може, з вечорниці .
Іде смутний , невеселий ,
Ледве несуть ноги.
Може дівчина не любить
За те , що убогий ?
І дівчина Його любить,
Хоч лата на латі.
Чорнобривий , а не згине,
То буде й багатий.
Чого ж смутний , невеселий
Іде, чуть не плаче ?
Якусь тяжку недоленьку
Віщує козаче ,
Чує серце, та не скаже,
Яке лихо буде .
-
Мине лихо ... Кругом його
Мов вимерли люди.
Ані півня, ні собаки,
Тільки із - за гаю
Десь далеко сіроманці
Вовки завивають.
Байдуже ! Іде Ярема,
Та не до Оксани,
Не в Вільшану на досвітки , —
До ляхів поганих
У Черкаси 57. А там третій
Півень заспіває.
А там, а там ... Йде Ярема ,
На Дніпр поглядає.

„ Ой Дніпре мій , Дніпре широкий та дужий !

Багато ти, батьку, у море носив
Козацької крові ! Ще понесеш , друже !
Червонив ти сине , та не напоїв,—
А сю ніч уп'єшся ! Пекельнее свято
По всій Україні сю ніч зареве ;
Потече багато, багато, багато
Шляхетської крові ! Козак оживе ;
Оживуть гетьмани в золотім жупані ;
Прокинеться доля ; козак заспіва :
„ Ні жида, ні ляха ! “ А в степах Украйни
О , боже мій милий — блисне булава ! “

Так думав, ідучи в латаній свитині,

Сердега Ярема з свяченим в руках.
А Дніпр мов підслухав : широкий та синій
Підняв гори хвилі , а в очеретах -

Реве , стогне , завиває, „ Там Оксана , там весело

Лози нагинає ;
Грім гогоче, а блискавка
Хмару роздирає.
Іде собі наш Ярема,
Нічого не бачить ;
Одна думка усміхнеться,
А друга заплаче.
I в сірій свитині ;
А тут ... а тут ... що ще буде !
Може ще загину ! “
А тим часом із байраку
Півень : кукуріку !
„, А ! Черкаси !.. Боже милий !
Не вкороти віку ! “

85
 ГАЛАЙДА.
Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні ;
Закричали гайдамаки :
„ Гине шляхта, гине !
Гине шляхта ! Погуляєм
Та хмару нагрієм ! “
Зайнялася Смілянщина,—
Хмара червоніє ;
А найперша Медведівка
Небо нагріває.
Горить Сміла, Смілянщина
Кров'ю підпливає ;
Горить Корсунь , горить Канів ,
Чигирин, Черкаси ;
Чорним шляхом запалало ,
I кров полилася
Аж у Волинь . По Поліссі
Гонта бенкетує 58 .
А Залізняк в Смілянщині
Домаху гартує 59 ,
У Черкасах, де й Ярема
Пробує свячений .
,, Отак, отак ! Добре, діти !
Мордуйте скажених !
Добре, хлопці ! " - на базарі
Залізняк гукає.
Кругом пекло ; гайдамаки
По пеклу гуляють.
А Ярема - страшно глянуть -
По три, по чотири
Так і кладе ! „ Добре , сину !
Матері 1х хиря !
Мордуй, мордуй , в раю будеш
Або есаулом !
Гуляй, сину ! Нуте, діти ! “
І діти майнули
По горищах, по коморах ,
По льохах , — усюди ;
Всіх уклали , все забрали.
„ Тепер, хлопці , буде !
Утомились, одпочиньте ! “
Улиці, базари
Крились трупом, плили кров'ю.
, Мало клятим кари !
Ще раз треба перемучить,
Щоб не повставали
Нехрищені, кляті душі ! “
86
На базар збирались
Гайдамаки. Иде Ярема,
Залізняк гукає :
Чуєш , хлопче ? Ходи сюди !
Не бійсь, не злякаю“.
" Не боюся ! " Знявши шапку,
Став, мов перед паном .
,, Відкіля ти ? Хто ти такий ? “
, Я, пане, з Вільшани “ .
•" 3 Вільшаної, де титаря
Пси замордували ? "
"Де ? Якого ? "
"У Вільшаній ...
І кажуть, що вкрали
Дочку його, коли знаєш “ .
„ Дочку ! .. У Вільшаній ? “
„ У титаря , коли знавав “ .
, Оксано, Оксано ! “
Ледве вимовив Ярема,
Та й упав додолу.
„Еге ! ось що ... Шкода хлопця.
Провітри, Миколо ! “
Провітрився. „ Батьку ! брате !
Чом я не сторукий ?
Дайте ножа, дайте силу,
Муки ляхам, муки !
Муки страшної, щоб пекло
Тряслося та мліло ! "
„ Добре, сину ! Ножі будуть
На святеє діло.
Ходім з нами у Лисянку
Ножі гартувати ! “
„ Ходім, ходім, отамане !
Батьку ти мій , брате
Мій єдиний ! На край світа
Полечу, достану ,
3 пекла вирву, отамане ...
На край світа, пане ...
На край світа, - та не найду,
Не найду Оксани ! “
„ Може й найдеш. А як тебе
Зовуть ?— я не знаю “ .
„ Яремою“.
, А прізвище ? “
,„ Прізвища немає ! “
„ Хіба байстрюк ? Без прізвища ...
Запиши , Миколо,
У реєстер ! Нехай буде ...
Нехай буде Голий ! Не знає, не бачит, —
Бач, обідраний ! “ Як убитий . Тяжко йому,
" Погано ! " Тяжко, а не плаче.
„ Ну, хіба Бідою? “ Ні, не плаче : змія люта,
„I це не так “ . Жадна випиває
19, Стривай , лишень : * Його сльози , давить душу ,
Пиши Галайдою ! 460 Серце роздирає.
Записали.
„ Ну, Галайдо , ,, Ой ви сльози, дрібні сльози !
Поїдем гуляти ! Ви змиєте горе,—
Найдеш долю ... А не найдеш ... Змийте його !.. Тяжко ! Нудно !
Рушайте, хлоп'ята ! “ I синього моря ,
I Дніпра, щоб вилить люте ,
І Дніпра не стане !
I Яремі дали коня
Зайвого з обозу. Занапастить хіба душу ?
Оксано, Оксано !
Усміхнувся на воронім,
Де ти ? Де ти ? Подивися,
Та й знову у сльози.
Виїхали за царину- Моя ти єдина ,
Палають Черкаси ... Подивися на Ярему !
Де ти ? Може , гине ;
, Чи всі , діти ? “
Може, тяжко клене долю,
„Усі, батьку ! “
Клене , умирає ,
„ Гайда !"
Або в пана у кайданах
Простяглася
У склепу конає !
По діброві понад Дніпром
Козацька ватага. Може, згадує Ярему,
А за ними кобзар Волох Згадує Вільшану ;
Кличе його : , Серце моє ,
Переваги - ваги
Шкандибає на конику, Обніми Оксану !
Козакам співає : Обнімемось, мій соколе,
Навіки зомлієм !
,„ Гайдамаки , гайдамаки ,
Залізняк гуляє “ . Нехай ляхи знущаються,—
Не почуєм ! .. “
Bie,
Поїхали ... А Черкаси Віє вітер з - за Лиману,
Палають, палають. Гне тополю в полі, —
Байдуже ! Ніхто й не гляне ! І дівчина похилиться,
Сміються та лають Куди гне недоля ;
Кляту шляхту . Хто балака, Посумує, пожуриться,
Хто кобзаря слуха. Забуде, і може ...
А Залізняк попереду У жупані — - сама пані ,
Нашорошив уха, А лях ... боже, боже !
Іде собі, люльку курить, Карай пеклом мою душу,
Нікому ні слова ; Вилий муки море,
А за ним німий Ярема. Розбий кару надо мною,
Зелена діброва Та не таким горем
І темний гай, і . Дніпр дужий , Карай серце ! Розірветься,
І високі гори, Хоч би було камінь !
Небо, зорі , добро , люди Доле моя, серце моє !
лютеє горе- Оксано , Оксано!
Все пропало, все ! Нічого Де ти ділася, поділась ? "

87
 I хлинули сльози -
Дрібні - дрібні полилися .
Де вони взялися ?
А Залізняк гайдамакам
Каже опинитись :
" У ліс, хлопці ! Вже світає,
1 коні пристали
Попасемо " — і тихенько
У лісі сховались .

ГУПАЛІВЩИНА .

Зійшло сонце ; Україна Болить серце, як згадаєш :

Де палала, тліла,
А де шляхта запершися
У будинках мліла.
Скрізь по селах шибениці :
Навішано трупу -
Тільки старших, а так шляхта -
Купою на купі.
На улицях, на розпуттях
Собаки, ворони
Гризуть шляхту, клюють очі, —
Ніхто не боронить ...
Та й нікому : осталися
Діти та собаки,-
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.
Отаке то було лихо
По всій Україні !
Гірше пекла ... А завіщо ?
За що люди гинуть ?
Того ж батька, такі ж діти,
Жити б та брататься !
Hi, не вміли, не хотіли ,—
Треба роз'єднаться !
Треба крові брата, крові,
Бо заздро, що в брата
Є в коморі і на дворі,
I весело в хаті.
„ Уб'єм брата ! Спалим хату ! “—
Сказали, і сталось.
Все б , здається ... Ні , на кару
Сироти остались.
В сльозах росли, та й виросли;
Замучені руки
Розв'язались —--11 кров за кров,
I муки за муки !
88
Старих слав'ян діти
Впились кров'ю. А хто винен ?
Ксьондзи, єзуіти 61 ,
Мандрували гайдамаки
Лісами , ярами ,
А за ними і Галайда
3 дрібними сльозами.
Вже минули Воронівку ,
Вербівку, в Вільшану
Приїхали . - „ Хіба спитать,
Спитать про Оксану ?
Не спитаю, щоб не знали,
За що пропадаю ".
А тим часом гайдамаки
Й Вільшану минають.
Питається у хлопчика :
„Що, титаря вбили ? "
,, Ба ні, дядьку ; батько казав,
Що його спалили
Оті ляхи, що там лежать,
1 Оксану вкрали ;
А титаря на цвинтарі
Вчора поховали “ .
Не дослухав ... Неси , коню !
I поводи кинув.
, Чом я вчора, поки не знав ,
Вчора не загинув !
А сьогодні, коли й умру,
3 домовини встану
Шукать тебе. Серце моє !
Оксано, Оксано !
Де ти ? "
Замовк, зажурився;
Поїхав ходою.
Тяжко йому, сіромасі,
Боротись з нудьгою. А мати нездужа,
Догнав своїх. Боровиків А то й вона б ... “
Вже хутір минають. „ Добре , хлопче !
Корчма тліє з стодолою, Ось на ж тобі , друже,
А Лейби немає. Цей дукачик, та не згуби ! “
Усміхнувся мій Ярема, Узяв золотого 64,
Тяжко усміхнувся . Подивився. , Спасибі вам ! “
„ Отут, отут позавчора „ Ну, хлопці , в дорогу !
Перед жидом гнувся ... Та чуєте ? Без гомону.
А сьогодні ... “ Та й жаль стало , Галайдо, за мною !
Що лихо минуло. В оцім яру є озеро
Гайдамаки понад яром Й ліс попід горою,
3 шляху повернули, А в лісі скарб. Як приїдем,
Наганяють півпарубка : То щоб кругом стали ,
Хлопець у свитині Скажи хлопцям ! Може , льохи
Полатаній , у постолах, Стерегти осталась
На плечах торбина. Яка погань “ .
„ Гей, старченя ! Стривай , лишень ! “
„ Я не старець, пане ! Приїхали.
Я , як бачте, гайдамака “. Стали кругом ліса ;
„ Який же поганий ! Дивляться - нема нікого,
Відкіля ти ?“ „ Ту їх до сто біса !
„ З Керелівки “ 62. Які груші уродили !
, А Будища 68 знаєш ? збивайте, хлоп'ята !
1 озеро коло Будищ ? “ Швидше! Швидше ! Отак! Отак ! "
„ I озеро знаю - I конфедерати
Отам воно ; оцим яром Посипалися додолу, —
Втрапите до його“. Груші гнилобокі,
,, Що, сьогодні ляхів бачив ? " Позбивали, упорались ;
,, Ніде ні одного ! Козакам нівроку :
А вчора було багато. Найшли льохи, скарб забрали ;
Вінки не святили : У ляхів кишені
Не дали ляхи прокляті. Потрусили, та й потягли
Зате ж ми їх били ! Карати мерзенних
I я, й батько святим ножем ; У Лисянку.

БЕНКЕТ У ЛИСЯНЦІ .

Смеркалося . Із Лисянки 65 I хатина, і будинок :

Кругом засвітило ; Мов доля карае
Ото Гонта з Залізняком Вельможного й неможного .
Люльки закурили — А серед базару
Страшно, страшно закурили ! Стоїть Гонта з Залізняком,
І в пеклі не вміють Криҹать дітям: „ Кари !
Отак курить ! Гнилий Тікич 66 Кари ляхам, щоб каялись ! “
Кров'ю червоніє І діти карають.
Шляхетською, жидівською ; Стогнуть, плачуть ; один просить,
А над ним палають Другий проклинає ;
89
Той молиться , сповідає
Гріхи перед братом,
Уже вбитим. Не милують,
Карають завзяті .
Як смерть люта, не вважають
На літа, на вроду
Шляхтяночки й жидівочки.
Тече кров у воду.
Ні каліка, ані старий ,
Ні мала дитина
Не остались, не вблагали
Лихої години , -
Всі полягли, всі покотом ;
Ні душі живої
Не осталось у Лисянці.
А пожар удвоє
Розгорівся, розпалався
До самой хмари.
А Галайда, знай , гукає :
„ Кари ляхам, кари ! “
Мов скажений , мертвих ріже,
Мертвих віша, палить.
„ Дайте ляха, дайте жида !
Мало мені , мало !
Дайте ляха, дайте крові
Наточить з поганих !
Крові море ... Мало моря !..
Оксано , Оксано !
Де ти ? “ —крикне й сховається
В полум'ї , в пожарі .
А тим часом гайдамаки
Столи вздовж базару
Поставили, несуть страву,
Де що запопали ,
Щоб засвітла повечерять.
„ Гуляй ! " -загукали.
Вечеряють , а кругом їх
Пекло червоніє .
У полум'ї повішані
На кроквах : чорніють
Панські трупи. Горять крокви
І падають з ними.
„ Пийте, діти ! Пийте , лийте !
З панами такими
Може ще раз зустрінемось ,
Ще раз погуляєм ! “
І поставець одним духом
Залізняк черкає.
, За прокляті ваші трупи ,
90
За душі прокляті
Ще раз вип'ю ! Пийте, діти !
Вип'єм, Гонто брате !
Вип'єм, друже , погуляєм
Укупочці, впарі .
А де ж Волох ? Заспівай лиш
Нам, старий кобзарю !
Не про дідів,- бо незгірше
Й ми ляхів караєм ;
Не про лихо, —
- бо ми його
Не знали й не знаєм.
Веселої утни, старче,
Щоб земля ломилась ,—
Про вдовицю - молодицю,
Як вона журилась“ .
Кобзар (грає й приспівує).
„ Од села до села
Танці та музики :
Курку, яйця продала,
Куплю черевики !
Од села до села
Буду танцювати :
Ні корови , ні вола -
Осталася хата.
Я оддам , я продам
Кумові хатину,
Я куплю, я зроблю
Яточку під тином ;
Торгувать , шинкувать
Буду чарочками,
Танцювать та гулять
Таки з парубками .
Ох ви , дітки мої,
Мої голуб'ята !
Не журіться, подивіться,
Як танцює мати !
Сама в найми піду,
Діток в школу оддам,
А червоним черевичкам
Таки дам, таки дам ! "
„ Добре ! добре ! Ну, до танців,
До танців, кобзарю ! “
Сліпий вшкварив. Навприсядки
Пішли по базару.
Земля гнеться ... „ Нумо , Гонто ! “
„ Нум, брате Максиме !
Ушкваримо, мій голубе ,
Поки не загинем ! “
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.
!
 „Не дивуйтеся, дівчата,
Що я обідрався ;
Бо мій батько робив гладко,
Той я в його вдався" .
„ Добре , брате ! єйжебогу !
Ану ти, Максиме ! “
,, Постривай лиш ! “
,Отак чини, як я чиню :
Люби дочку абичию, -
Хоч попову, хоч дякову,
Хоч хорошу мужикову ! "
Всі танцюють, а Галайда
Не чує, не бачить ;
Сидить собі кінець стола,
Тяжко - важко плаче ,
Як дитина. Чого б, бачся ?
В червонім жупані,
1 золото, і слава є ..
Та нема Оксани !
Ні з ким долю поділити,
Hi з ким заспівати ;
Один, один сиротою
Мусить пропадати !
А того, того й не знає ,
Що його Оксана
По тім боці за Тікичем
В будинку з панами ,
З тими самими ляхами ,
Що замордували
Ii батька. Недолюди !
Тепер заховались
За мурами та дивитесь,
Як жиди конають,
Брати ваші ! А Оксана
В вікно поглядає
На Лисянку засвічену.
, Де то мій . Ярема ? “
Сама думає. Не знає,
Що він коло неї,
У Лисянці. Не в свитині ,
В червонім жупані ,
Сидить один та думає :
. Де моя Оксана Р
Де вона, моя голубка
Приборкана, плаче ?“
Тяжко йому !
А із яру
В кирет козач ій
Хтось крадеться .
, Хто ти такий ? “
Галайда питає.
"Я посланець пана Гонти.
Нехай погуляє —
Я підожду ".
„Ні, не діждеш,
Жидівська собако !
, Ховай боже, який я жид ?
Бачиш, гайдамака !
Ось копійка 67, подивися ! ..
Хіба ти не знаєш ?"
, Знаю, знаю ! “ I свячений
3 халяви виймає.
, Признавайсь, лукавий жиде :
Ти привів у Мліїв
До титаря ляхів п'яних ?
Я, Лейбо, не вмію
Жартувати ! Я — Ярема,
Твій наймит поганий !
Чи не пізнав ? Признавайся,
Де моя Оксана ? а
Та й замахнувсь.
,Ховай боже !
В будинку ... з панами ...
Вся в золоті ... “
„ Виручай же ,
Виручай, проклятий ! “
, Добре , добре ! Які ж бо ви,
Яремо, завзяті !
Іду зараз і виручу :
Гроші мур ламають ...
Скажу ляхам : замість Паца ... “
„ Добре, добре ! Знаю,
Іди швидше ! “
„ Зараз, зараз !
Гонту забавляйте
З півупруга ! 68 А там нехай !..
Ідіть же, гуляйте ...
Куди везти?
„У Лебедин ! 69
У Лебедин, чуєш ? "
„Чую, чую ! “
1 Галайда
3 Гонтою танцює .
А Залізняк бере кобзу :
„ Потанцюй , кобзарю !
Я заграю" . Навприсядки
Сліпий по базару
Оддирає постолами,
Додає словами :
93
 „ На городі постернак, постернак ;
Чи я ж тобі не козак, не козак ?
Чи я ж тебе не люблю , не люблю ?
Чи я ж тобі черевичків не куплю ?

Куплю, куплю, чорнобрива !

Куплю, куплю того дива !
Буду , серце, ходить ,
Буду, серце, любить ! "

„Ой , гоп - гопака ! Викрутасом , вихилясом ,

Полюбила козака ,
Та рудого, та старого-
Лиха доля така !
1 А та йому дулю тиче :
Іди ж , доле , за журбою,
А ти , старий , за водою !
Ая так до шинку.
Вип'ю чарку , вип'ю другу,
Вип'ю третю на потугу,
П'яту, шосту, та й кінець !
Пішла баба у танець ,
А за нею горобець,
Молодець - горобець !
Старий рудий бабу кличе,
, Оженився , сатано ,
Заробляй же на пшоно !
Треба діток годувать,
Треба діток одягать,
А я буду добувать ;
А ти , старий , не гріши,
Та в запічку колиши ,
Та мовчи, не диши ! “

„ Як була я молодою приподобницею,

Повісила хвартушину над віконницею ;
Хто йде - не мине ,
То кивне,
Tо моргне .
А я шовком вишиваю,
В кватирочку виглядаю .
Семени,
Івани ,
Надівайте жупани ,
Та ходімо , погуляймо ,
Та сядемо заспіваймо ! “

Заганяйте квочку в бочку ,

А курчата в вершу

1 ... гу !
Загнув батько дугу,
Тягне мати супоню ,
А ти зав'яжи , доню ! “

, Чи ще ? Чи годі ? " То й до ладу,

„Ще, ще ! Обоє раденькі .
Хоч погану ! Самі ноги носять “ .
Ой сип сирівець
,„ Ой сип сирівець Та криши петрушку !
Та криши опеньки !
Дід та баба ,

94
Ой сип сирівець
Та накриши хріну !
Ой сип воду, воду
Та пошукай броду, броду !.. “
„ Годі ! годі ! “ — кричить Гонта :
„ Годі, погасає !
Світла, діти !.. А де Лейба ?
ще його немає ?
Найти його та повісить !
Петелька свиняча !
Гайда, діти ! Погасає
Каганець козачий ! "
А Галайда : „ Отамане,
Погуляймо, батьку !
Дивись - горить ; на базарі
І видко, і гладко.
Потанцюєм ! Грай , кобзарю ! “
„ Не хочу гуляти !
Огню , діти ! Дьогтю , клоччя !
Давайте гармати ;
В потайники пустить огонь !
Думають : жартую ! “
Заревіли гайдамаки:
„ Добре , батьку ! чуєм ! "
Через греблю повалили ,
Гукають, співають,
А Галайда кричить : „ Батьку !
Стійте ! Пропадаю !
Постривайте , не вбивайте :
Там моя Оксана !
Годиночку, батьки мої !
Я її достану ! “
, Добре, добре ! .. Залізняче,
Гукни , щоб палили !
Преподобиться з ляхами ...
А ти , сизокрилий,
Найдеш іншу ! "
Оглянувся -
Галайди немає.

Ревуть гори, і будинок

З ляхами гуляє
Коло хмари. Що осталось
Пеклом запалало ...
, Де Галайда ?" — Максим кличе .
І сліду не стало ...

Поки хлоп'ята танцювали ,

Ярема з Лейбою прокрались
Аж у будинок, в самий льох ;
Оксану вихопив чуть живу
Ярема з льоху, та й полинув
У Лебедин ...

ЛЕБЕД И Н.

, Я сирота з Вільшаної, Ох, якби я знала,

Сирота, бабусю ! Що побачу його ще раз,
Батька ляхи замучили , Що побачу знову,-
А мене ... Боюся, Вдвоє , втроє витерпіла б
Боюсь згадать, моя сиза , За єдине слово !
Узяли з собою. Вибачай, моя голубко !
Не розпитуй, бабусенько, Може я грішила .
Що було зо мною ! Може бог за те й карає ,
Я молилась, я плакала, Що я полюбила,
Серце розривалось . Полюбила стан високий
Сльози сохли , душа мерла ... I карії очі,
95
Полюбила, як уміла ,
Як серденько хоче.
Не за себе, не за батька
Молилась в неволі , -
Ні, бабусю, а за його ,
За милого долю.
Карай , боже ! Твою правду
Я витерпіть мушу.
Страшно сказать : я думала
Занапастить душу.
Якби не він, — може б ... може,
I занапастила.
Тяжко було ! Я думала :
О боже мій милий !
-
Він сирота,— хто без мене
Його привітає ?
Хто про долю, про недолю,
Як я, розпитає ?
Хто обніме, як я , його ?
Хто душу покаже ?
Хто сироті убогому
Добре слово скаже ?
Я так думала, бабусю,
I серце сміялось :
Я сирота, без матері,
Без батька осталась ;
І він один на всім світі,
Один мене любить,
А почує, що я вбилась,
То й себе погубить.
Так я думала, молилась ,
Ждала, виглядала :
Нема його, не прибуде !
a
Одна я осталась ...
Та й заплакала . Черниця ,
Стоя коло неї,
Зажурилась .
„ Бабусенько !
Скажи мені : де я ?“
,,В Лебедині, моя пташко !
Не вставай : ти хвора “ .
„ в Лебедині ? Чи давно я ? “
, Ба ні, позавчора".
, Позавчора ?.. Стривай , стривай !..
Пожар над водою ...
Жид, будинок, Майданівка ...
Зовуть Галайдою ... “
,,Галайдою Яремою
Себе називає
96
Той, що привіз ...
,, де він, де він ?
Тепер же я знаю !., “
„ Через тиждень обіцявся
Прийти за тобою ".
99 Через тиждень ! Через тиждень
Серденько загоїть !
Бабусенько, минулася
Лихая година !
Той Галайда - мій Ярема ! ..
По всій Україні
Його знають. Я бачила,
Як села горіли,
Я бачила -- кати ляхи
Трусилися, мліли,
Як хто скаже про Галайду.
Знають вони, знають,
Хто такий і відкіля він,
І кого шукає !
Мене шукав, мене найшов ,
Орел сизокрилий !
Прилітай же, мій соколе ,
Мій голубе сизий !
Ох, як весело на світі,
Як весело стало !
Через тиждень, бабусенько ! ..
Ще три дні осталось.
Ох, як довго ! ..
Загрібай , мамо, жар, жар ,
Буде тобі дочки жаль, жаль !.. “
Ох, як весело на світі !
А тобі, бабусю,
Чи весело ? “ „ Я тобою,
Пташко, веселюся“ .
„ А чом же ти не співаєш ? “
, Я вже одспівала ... “
Задзвонили до вечерні.
Оксана осталась , —
А черниця, помолившись,
В храм пошкандибала.
Через тиждень в Лебедині
У церкві співали :
„Ісаія лікуй “. Вранці
Ярему вінчали.
А ввечері мій Ярема
( От хлопець звичайний !),
Щоб не сердить отамана,
Покинув Оксану:
Ляхів кончӑ . 3 Залізняком
Весілля справляє
В Уманщині, на пожарах.
Вона виглядає,—
Виглядає , чи не іде
З боярами в гості —
ГОНТА В УМАНІ 70.
Минають дні , минає літо ,
А Україна, знай , горить ;
По селах плачуть голі діти :
Батьків немає. Шелестить
Пожовкле листя по діброві,
Гуляють хмари, сонце спить ;
Ніде не чуть людської мови ;
Звір тільки виє по селу,
- Так і буде.
Гризучи трупи. Не ховали, -
Вовків ляхами годували ,
Аж поки снігом занесло
Огризки вовчі.
Не спинила хуртовина
Пекельної кари :
Ляхи мерзли, а козаки
Грілись на пожарі.
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила ,
Уквітчала її рястом ,
Барвінком укрила ;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю убрану весною
Вранці зустрічають ...
Рай та й годі ! А для кого ?
Для людей ... А люди ?
Не хотять на його й глянуть,
А глянуть - огудять.
Треба кров'ю домалювать,
Освітить пожаром ;
Сонця мало , рясту мало
І багато хмари .
Пекла мало !.. Люди, люди !
7. Кобзар
Перевезти із келії
В хату на помості.
Не журися, сподівайся
Та богу молися !
А мені тепер на Умань
Треба подивитись.
Хвалилися гайдамаки,
На Умань ідучи :
„Будем драти, пане - брате,
З китайки онучі ! 71
Коли то з вас буде
Того добра, що маєте ?
Чудні, чудні люди !
Не спинила весна крові 72,
Ні злості людської.
Тяжко глянуть ; а згадаєм ,
Так було і в Трої, 73
Гайдамаки
Гуляють, карають ;
Де проїдуть — земля горить,
Кров'ю підпливає.
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
Максим ріже, а Ярема
He plже - лютує :
З ножем в руках на пожарах
I днює й ночує.
Не милує, не минає
Ніде ні одного ;
За титаря ляхам платить,
За батька святого,
За Оксану ... Та й зомліє ,
Згадавши Оксану.
А Залізняк : „ Гуляй , сину !
Поки доля встане ,
Погуляєм ! “
Погуляли
Купою на купі
Од Києва до Умані
Лягли ляхи трупом .
97
 Як та хмара, гайдамаки
Умань обступили
Опівночі ; до схід сонця
Умань затопили .
Затопили , закричали :
„ Карай ляха знову ! “
Покотились по базару
74
Кінні narodowi ;
Покотились малі діти
І каліки хворі.
Гвалт і галас ... На базарі,
Як посеред моря
Кривавого , стоїть Гонта
3 Максимом завзятим.
Кричать удвох : „ Добре, діти !
Отак їх, проклятих ! "
Аж ось ведуть гайдамаки
Ксьондза - єзуіта
1 двох хлопців : „ Гонто, Гонто 1
Оце твої діти !
- Чом ворога не різали ?
Ти нас ріжещ — заріж і їх :
Вони католики !
Чого ж ти став ? Чом не ріжеш ?
Поки невеликі ,
Заріж і іх ; бо виростуть,
То тебе заріжуть ! .. “
-Убийте пса ! А собачат
Своєю заріжу.
Клич громаду !
Признавайтесь,
Що ви католики ! “
. Католики, бо нас мати ...
, Боже мій великий !
Мовчіть, мовчіть ! Знаю , знаю ! “
Зібралась громада .
,Мої діти — католики ! ..
Щоб не було зради,
Щоб не було поговору ...
Панове громадо ! ..
Я присягав, брав свячений
Різать католика .
Сини мої, сини мої !
Чом ви не великі ?
Чом ви ляха не ріжете ?“
„ Будем різать, тату ! “
„ Не будете ! Не будете !
Будь проклята мати,
Та проклята католичка,
Що вас породила !
Чом вона вас до схід сонця
98
Була не втопила ?
Менше 6 гріха : ви б умерли
Не католиками !
А сьогодні, сини мої,
Горе мені з вами !
Поцілуйте мене, діти ,
Бо не я вбиваю,
А присяга ! "
Махнув ножем —
І дітей немає !
Попадали зарізані.
„Тату ! “— белькотали :
Тату, тату !.. Ми не ляхи !
Ми ...“ - та й замовчали.
,, Поховать хіба ? “
„ Не треба !
Вони католики.
Сини мої, сини мої!
Чом ви не великі ?
Чом матір не вбили,
Ту прокляту католичку ,
Що вас породила ?..
Ходім, брате ! “
Взяв Максима ;
Пішли вздовж базару,
1 обидва закричали :
„ Кари ляхам, кари !
I карали. Страшно, страшно
Умань запалала.
Ні в будинку, ні в костьолі,
Ніде не осталось,—
Всі полягли. Того лиха
Не було ніколи,
Що в Умані робилося !
Базиліан 75 школу,
Де учились Гонти діти,
Сам Гонта руйнує :
" Ти поїла моїх діток ! " -
Гукає, лютує :
,„Ти поїла невеликих,
Добру не навчила !..
Валіть стіни ! “
Гайдамаки
Стіни розвалили ;
Розвалили , об каміння
Ксьондзів розбивали ,
А школярів у криниці
Живих поховали.
 До самої ночі ляхів мордували ;
Душі не осталось. А Гонта кричить :
„ Де ви, людоїди ? де ви поховались ?
З'їли моїх діток — тяжко мені жить !
Тяжко мені плакать ! Ні з ким говорить !
Сини мої любі , мої чорноброві !
Де ви поховались ? Крові мені, крові !
Шляхетської крові , бо хочеться пить,
Хочеться дивитись, як вона чорніє,
Хочеться напитись ! Чом вітер не віє,
Ляхів не навіє ? Тяжко мені жить !
Тяжко мені плакать ! Праведнії зорі,
Сховайтесь за хмару, — я вас не займав,
Я дітей зарізав !.. Горе мені, горе !
Де я прихилюся ?"

Так Гонта кричав,

По Умані бігав . А серед базару
В крові гайдамаки ставили столи ;
Де що запопали , страви нанесли
I сіли вечерять . Остатняя кара,
Остатня вечеря !
„ Гуляйте, сини !
Пийте , поки п'ється ! Бийте, поки б'ється ! “ -
Залізняк гукає : „ Ану , навісний,
Ушквар нам щонебудь,- нехай земля гнеться, —
Нехай погуляють мої козаки ! “
I кобзар ушкварив :

,, А мій батько орандар, А ти , стара, не журись

Чоботар ;
Моя мати пряха
Та сваха;
Брати мої, соколи,
Привели
І корову із діброви
I намиста нанесли .
А я собі Христя
В намисті ;
А на лиштві листя
Та листя,
І чоботи і підкови.
Вийду вранці до корови , —
Я корову напою ,
Подою,
З парубками постою,
Постою".
" Ой гоп по вечері !
Замикайте, діти , двері !
Та до мене пригорнись ! "
Всі гуляють. А де ж Гонта ?
Чом він не гуляе ?
Чому не п'є з козаками ?
Чому не співає ?
Нема його : тепер йому,
Мабуть, не до неї,
Не до співи.
А хто такий
У чорній киреї
Через базар переходить ?
Став, розрива купу
Ляхів мертвих, шука когось.
Нагнувся , два трупи
Невеликих взяв на плечі
I позад базару
Через мертвих переступа ,
Криється в пожарі
За костьолом. Хто ж це такий ?

7* 99
Гонта, горем битий,
Несе дітей поховати,
Землею накрити,
Щоб козацьке мале тіло
Собаки не їли.
I темними улицями,
Де менше горіло,
Поніс Гонта дітей своїх,
Щоб ніхто не бачив,
Де він синів поховає,
I як Гонта плаче.
Виніс в поле, геть од шляху ;
Свячений виймає,
і свяченим копа яму.
А Умань палає,
Світить Гонті до роботи
І на дітей світить ;
Неначе сплять одягнені.
Чого ж страшні діти ?
Чого Гонта ніби краде,
Або скарб ховає ?
Аж труситься . Із Умані
Де - де чуть - гукають
Товариші - гайдамаки.
Гонта мов не чує,—
Синам хату серед степу
Глибоку будує.
Та й збудував ... Бере синів,
Кладе в темну хату,
Й не дивиться, ніби чує :
, Ми не ляхи, тату ! "
Поклав обох ; із кишені
Китайку виймає,
Поцілував мертвих в очі,
Христить, накриває
Червоною китайкою
Голови козачі.
Розкрив, ще раз подивився ...
Тяжко - важко плаче :
„ Сини мої, сини мої !
На ту Україну
Дивітеся : ви за неї —
И я за неї гину.
А хто мене поховає ?
100
На чужому полі
Хто заплаче надо мною ?
Доле моя, доле !
Доле моя нещаслива ,
Що ти наробила ?
На що мені дітей дала ?
Чом мене не вбила ?
Нехай вони б поховали,
А то я ховаю ! "
Поцілував, перехристив,
Покрив, засипає :
•, Спочивайте, сини мої,
В глибокій оселі !
Сука - мати не придбала
Нової постелі.
Без васильків і без рути
Спочивайте, діти,
Та благайте , просіть бога,
Нехай на сім світі
Мене за вас покарає,
За гріх сей великий !
Простіть , сини ! Я прощаю,
Що ви католики “ .
Зрівняв землю, покрив дерном,
Щоб ніхто не бачив,
Де полягли Гонти діти,
Голови козачі .
, Спочивайте, виглядайте, -
Я швидко прибуду.
Укоротив я вам віку,
І мені те буде !
І мене вб'ють ... Коли б швидше !
Та хто поховає ?
Гайдамаки !.. Піду ще раз,
Ще раз погуляю 1 .. "
Пішов Гонта похилившись;
Іде, спотикнеться.
Пожар світить ; Гонта гляне -
Гляне, усміхнеться .
Страшно , страшно усміхався,
На степ оглядався,
Утер очі ... тільки мріє
В диму, та й сховався 76 .
 Е П І Л О г.

Давно те минуло , як, мала дитина,

Сирота в ряднині, я колись блукав
Без свити , без хліба, по тій Україні,
Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв .
Давно те минуло , як тими шляхами,
Де йшли гайдамаки малими ногами
Ходив я та плакав, та людей шукав,
Щоб добру навчили. Я тепер згадав ...
Згадав, та й жаль стало , що лихо минуло .
Молодеє лихо ! Якби ти вернулось,
Проміняв би долю , що маю тепер .
Згадаю те лихо , степи ті безкраї,
І батька, і діда старого згадаю ...
Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер.
Бувало, в неділю, закривши мінею,
По чарці з сусідом випивши тієї,
Батько діда просить, щоб той розказав
Про Коліївщину, як колись бувало,
Як Залізняк, Гонта ляхів покарав ...
Столітнії очі, як зорі, сіяли,
А слово за словом сміялось, лилось :
Як ляхи конали, як Сміла горіла ...
Сусіди од страху, од жалю німіли,
I мені, малому, не раз довелось
За титаря плакать. І ніхто не бачив,
Що мала дитина у куточку плаче.
Спасибі, дідусю, що ти заховав
В голові столітній ту славу козачу :
Я її онукам тепер розказав ! 77

Вибачайте , люди добрі , На ті шляхи , що я міряв

Що козацьку славу
Так навмання розказую,
Без книжної справи .
Так дід колись розказував,
Нехай здоров буде,
А я за ним ... Не знав старий,
Що письменні люди
Тії речі прочитають.
Вибачай, дідусю !
Нехай лають ! А я поки
До своїх вернуся,
Та доведу вже до краю ,
Доведу - спочину,
Та хоч крізь сон подивлюся
На ту Україну,
Де ходили гайдамаки
З святими ножами , —
Малими ногами.
Погуляли гайдамаки,
Добре погуляли :
Трохи не рік шляхетською
Кров'ю напували
Україну, та й замовкли
Ножі пощербили .
Нема Гонти ; нема йому
Хреста, ні могили .
Буйні вітри розмахали
Попіл гайдамаки,
І нікому помолитись,
Нікому заплакать !
Один тільки брат названий
Оставсь на всім світі ;
Тай той - почув, що так страшно
101
Пекельнії діти Розійшлися гайдамаки ,
Його брата замучили, — Куди який знає :
Залізняк заплакав, Хто додому, хто в діброву
Вперше зроду ; сльози не втер , З ножем у халяві ,
Умер неборака. Жидів кінчать. Така й досі
Нудьга його задавила Осталася слава 79 .
На чужому полі, А тим часом стародавню
В чужу землю положила : Січ розруйнували :
Така його доля ! Хто на Кубань, хто за Дунай ;
Сумно - сумно гайдамаки Тільки і остались ,
Залізную силу Що пороги серед степу:
Поховали ; насипали Ревуть - завивають :
Високу могилу ; .Поховали дітей наших,
Заплакали , розійшлися, I нас розривають ! "
Відкіля взялися. Ревуть собі й ревітимуть —
Їх люди минули ;
Один тільки мій Ярема А Україна навіки,
На кий похилився, Навіки заснула.
Стояв довго. „ Спочинь , батьку,
На чужому полі ! З того часу в Україні
Бо на своїм нема місця , Жито зеленіє ;
Нема місця, волі ... Не чуть плачу, ні гармати,
Спи, козаче, душа щира ! Тільки вітер віє,
Хтонебудь згадає “ . Нагинає верби в гаї ,
А тирсу на полі .
Пішов степом сіромаха, Все замовкло. Нехай мовчить :
Сльози утирає . На те божа воля !
Довго - довго оглядався
Та й не видно стало ; Тільки часом увечері,
Одна чорна серед степу Понад Дніпром, гаєм
Могила осталась 78. Ідуть старі гайдамаки,
Ідучи співають :
Посіяли гайдамаки
В Україні жито, „ А в нашого Галайди
Та не вони його жали. Хата на помості !
Що мусим робити ? Грай , море ! Добре , море !
Нема правди, не виросла ,— Добре буде, Галайда ! “
Кривда повиває ...
Петербург . 1841 .

-
1 В. І. Григорович ( 1786 — 1865 рр.) — секретар Академії мистецтв у
Петербурзі ; брав деяку участь у викупі Шевченка з кріпацтва.
2 Вавилон - столиця давнього Вавилонського царства в Азії, над річкою
Євфратом . Шевченко вживає цей вираз як символ соціального й колоніального гніту
російського царизму.
з Розкаже по - нашому про свої гетьмани - у цих рядках Шевченко
виявляє свідомість того, що про минуле України по - іншому розказують , письменні “ ,
тобто пани, а по - іншому - „ громада в сіряках“, тобто селяни і він, як їх співець.
Шевченко, наводячи ряд характеристик своєї творчості ( дурень розказує мертвими
словами * та ін. ), має на увазі ту реакційну великодержавницьку критику, яка
розглядала українську мову як „ отмирающую речь хохлацкого простонародья" ,
а твори Шевченка як штучні вправи „ оригинальничающего поэта . Мы уже

102
несколько раз говорили, что BCIO нынешнюю искусственную поэзию считаем
шалостью и прихотью и, признаемся, не понимаем : как можно людям с даро-
ванием заниматься такими пустяками ? Писать малороссийские стихи не все ли
равно, что учиться играть на варгане либо на балалайке“ ( „ Сын Отечества“,
СПБ, 1840).
4 Якогось то Ярему веде перед нами у постолах - . Шевченко
підкреслює, що головним героєм його твору є найубогіший наймит, пригно-
блений селянин - кріпак.
5 Султан, паркет, шпори - Шевченко висміює теми та образи помі-
щицько - дворянської літератури, що виспівувала блиск миколаївської офіцерщини,
панський розгул з його балами, танцями тощо. Султан - китиця з пір'я на
офіцерській касці ; паркет-- коштовна підлога з дубових плиток, на якій витан-
цьовувало панство, брязкаючи шпорами.
в Розумне ваше слово брехнею підбите — ці й наступні гнівні
рядки Шевченка спрямовані проти тої великодержавницької поміщицької критики,
яка, помітивши в Шевченкові безперечний талант, намагалася повернути його
влоно русской правительственной поэзии “ . „ По временам доходят до нашего
слуха,- читаємо в Библиотеке для чтения “ , т. ХХХІХ за 1840 р . ,— прекрасные
песни, отрадные явления, носящие на себе отпечаток несомненного дарования.
К этим явлениям принадлежит „ Кобзарь “ г - на Шевченко. Жаль только, что эта
книга не может быть принята нашей литературой, что эти стихи не русские, что
они написаны на особом провинциальном наречии, непонятном для большей части
наших читателей. При том малороссийские поэты, как нам кажется, не довольно
обращают внимания на то, что они часто пишут таким наречием, которого даже
не существует в России : они без церемонии переделывают великороссийские слова
и фразы на малороссийский манер, создают язык небывалый, которого ни одна из
всех возможных Россий - ни великая, ни средняя, ни малая, ни белая, ни черная, ни
красная, ни новая, ни старая,— не могут признать за свой, и на этой помеси слов
хохлатых и бородатых, бритых и небритых, южных и северных, на этом гибридском
диалекте хотят достигнуть поэтической славы. Слава никогда еще не была уделом
изобретателей новых языков : со времени столпотворения, где первый опыт употре-
бления слов разнородных ( 15) языков оказался столь неудачным, люди всегда поклоня-
лись одному только уменью постигать дух языка определенного, существующего,
употребительного и искусно пользоваться его природными средствами. Тут нет
в виду никаких личных применений к „ Кобзарю ; автор его, как человек с даро-
ванием, сам поймет справедливость этого замечания и извлечет из него нужную
для себя пользу“.
-
6 Я слухать не буду — тут виявляється типова для Шевченка вірність
інтересам покріпаченого селянства. Саме ця його незламність яскраво сформу-
льована пізніше в таких рядках : „ Найду долю одружуся, не найду -втоплюся,
та не продамся нікому, в найми не наймуся! •
7 Скутар (а) - передмістя Стамбула (Царграда або Константинополя), столиці
колишньої Турецької імперії.
8 Хортиця - найбільший острів на Дніпрі, трохи нижче колишніх порогів ;
тут була перша Запорізька Січ (ХVІ ст.). За радянської влади поблизу Хортиці
збудовано величезну електростанцію імени Леніна.
9 Добре били — Шевченко згадує роки свого поневіряння у дяків. „Ходив
я, — розповідає Шевченко про свої дитячі роки, -- в дірявій сіренькій свитині,
раз - у - раз у брудній сорочці, а про шапку та про чоботи 1 спомину не було ні
літом, ні зимою . Раз якось дав мені якийсь дядько за читання псалтиря ременю
на пришви, та й теє одібрав у мене вчитель, наче свою власність. Ой, багато -
пребагато розповів би я цікавого та повчального на цю тему, та невесело якось
розповідати“.
10 Тма, мна знаю, а оксію не втну таки й досі — Шевченкові
доводилося вчити в дитинстві важкий церковно - слав'янський буквар ; тма, мна —
склади з цього букваря ; оксія — знак наголосу над літерою.
11 Єсть у мене щирий батько-— поет має на увазі, очевидно, В. І. Гри-
горовича.
-
12 Інтродукція — вступ .
13 Шляхетчина — з XV до кінця XVIII ст. в Польщ! панувала диктатура
феодалів - шляхти на чолі з обираним нею королем. Необмежений розгул шля-
хетського самовластя , довівши до величезних розмірів кріпацький гніт, грабіж

103
колоній, придушивши міста й загальмувавши розвиток продуктивних сил
Польщі, спричинився до ще більшого розкладу й занепаду її та поділу в кінці
XVIII століття між Росією, Прусією і Австрією. Велику роль у прискоренні розвалу
магнатської Польщі відограли селянські повстання , зокрема в таких колоніях,
як Україна.
14 Було колись ―― мова йде про ті загарбницькі війни, що їх провадила
польська шляхетська держава в XV — XVII ст. з царсько - боярською Москвою , Кримом.
Туреччиною , Прусією та іншими державами . Саме в наслідок загарбницьких воєн
Польща в цей час стає великою феодальною державою ; вона мала значні колонії,
володіючи Україною , Литвою, Білорусією , Латвією, Бранденбургом , Прусією.
15 Стефан Баторій (1576 — 1586) та Ян Собіеський (1674 - — 1696) —
королі польські , яких Шевченко називає „ незвичайними “ за те, що вони начеб нама-
галися приборкати шляхту, але в дійсності ці королі, так само як і всі інші, відби-
вали інтереси польських феодалів · землевласників і чинили волю саме цього класу.
16 Сейми, сеймики ревіли — для вирішення загальнодержавних справ
у феодальній Польщі існував загальний, або , вальний “ , сейм, що складався з послів-
шляхтичів повітових „ сеймиків “ (зібрань місцевої шляхти). Ці сейми проходили
завжди дуже гучно : розперезана шляхта, сперечаючись, здіймала страшенний
галас.
17 Дивилися , як королі із Польщі втікають - з Польщі втік
король Генрих Валуа 1574 р., запрошений на польський престол із Франції .
18 Nie poz walam — у шляхетській Польщі був закон, що на сеймі кожен
Делегат міг зірвати сеймову ухвалу одним вигуком „ nie pozwalam ! “ (не дозволяю).
Сусідні держави -- Прусія, Австрія . Росія -- часто підкупляли окремих шляхтичів -
послів, щоб ті, використовуючи своє „ nie pozwalam “, зривали сейми.
19 Станіслав - Август Понятовський (1764—1795) — останній король
польський, любовник цариці Катерини II. За його королювання Польща була
поділена між Прусією, Австрією і Росією (1772 — 1793 — 1795).
20 Гонору слово — слово честі ; типовий вираз пихатої шляхти.
21 Наймит москаля --- натяк на те, що короля Понятовського на поль-
ський престол посадила цариця Катерина II, зробивши його знаряддям своїх за-
гарбницьких цілей.
22 Пулавський — один 3 ватажків шляхти, що виступала проти короля
С. Понятовського. Пац - литовський магнат, що очолював рух литовської шляхти
проти С. Понятовського.
23 .Энциклопедический лексикон “, том 5. Барская конфедерация 1 „ Historja
Królewstwa Polskiego g. s. Bandtke , tom 2 ( примітка Шевченка). Конфе-
дерації — союзи, що їх мала право утворювати шляхта, протестуючи проти
небажаних для неї порядків або навіть борючись проти них із зброєю в руках. Тут
іде мова про Барську конфедерацію (м. Бар, на Поділлі ) 1768 р . Конфедерація
виступила проти угоди 17 лютого 1768 р. , підписаної російським і польським
урядом, що на чолі його був тоді С. Понятовський. Угода зрівнювала в правах
православних феодалів і заможних міщан з католиками. Проводирем Барської кон-
федерації був Пулавський . Під час проголошення конфедерації Паца в Барі не
було. Лише пізніше він виступав як проводир литовських конфедератів. Сто кон-
федерацій, що про них говорить Шевченко, число занадто велике для Барської
конфедерації. Такої кількості конфедерацій ніколи в Польщі не було .
24 І по Україні — Шевченко говорить про ті місцевості, де діяли конфе-
дерати. Місто Бар на Поділлі, де засіли конфедерати, взяло російське й польське
королівське військо. Тоді конфедерати перейшли в Молдавію, а пізніше -
в Австрію.
25 Герш - ту — єврейське „ чи чуєш?"
26 „ Вільшана або Ольшана — містечко Київської губернії, Звенигородського
повіту ; між Звенигородкою 1 Вільшаною по старому шляху — Боровиків хутір
і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда, був у жида наймитом (од ста-
рих людей)“ (прим. Шевченка) . У Вільшані Шевченко був за козачка в поміщика
Енгельгардта.
27 Літання — католицька церковна служба, під час якої одноманітно повто-
рюють приспів молитов. У польській розмовній мові вживається в значенні дов-
гого и нудного перелічування, бурмотіння.
28 Polska nie zginęła ― слова польського шляхетського гімну ( „Ми
живемо, ми живемо ; Польща не загинула “ ). Виник він пізніше коліївських подій ,
104
 але Шевченко використовує його тут для виразнішої ідейно - художньої харак-
теристики грабіжників панів - конфедератів.
29 Неуніатів ляхи називали с хизматами ( прим. Шевченка). Схизма (з гре-
цької мови) значить „ розкол“ . Католики так називали православних за те, що ті,
мовляв, порушили церковну „ єдність" , не визнаючи влади папи.
30 Шеляг - старовинна дрібна монета.
31 Титар — церковний староста ; подія з титарем має своїм джерелом дійсний
факт, що трапився 1766 р., а не за Коліївщини. У Млієві титар Данило Кушнір
3 доручення православних прихожан сховав од попа - уніата церковну чашу.
Католицьке духівництво та шляхта обвинуватили його в тому , що він ніби пив з неї
горілку, 1 смілянський польський комендант Вонж одіслав його на кару до Віль-
шани, де він і був замучений на смерть. Цей факт змагання православного духів-
ництва з уніатським та католицьким за визискування пригнічених мас став джерелом
для переказів. „ А смерть вільшанського титаря правдива, бо ще в люди, которі його
знали ..“- пише Шевченко в своїй передмові до „ Гайдамаків “ . Пізніше поет
виправляє Вільшану на Мліїв. До другої половини розділу „ Титар “ Шевченко дає
таку примітку : „ Анахронізм : титаря ляхи замучили зимою , а не літом“.
32 Свячений - тобто гайдамацький ніж.
33 „ Про конфедератів так розказують люди, которі їх бачили ; і не диво, бо то
була все шляхта, z honorem , без дисципліни : робить не хочеться, а їсти треба "
(прим. Шевченка).
34 Свято в Чигирині — не стверджується ніякими документальними даними,
але виступ загону Залізняка дійсно почався з молебня в Мотронинському мана-
стирі (під Чигирином), при чому під час молебня „ в церкви были одни только их
(гайдамаків) начальники . Молебень відбувся в другій половині травня, а не проти
ночі Маковія (свято Маковія 1 серпня ст. ст.), як говорить далі Шевченко. Моле-
бень був зв'язаний з прагненнями духівництва і взагалі українських гнобителів на
Правобережжі підпорядкувати собі й очолити селянський рух (який, власне, розпо-
чався ще до молебня), використати його в своїх інтересах. Відбиваючи перекази
темного, несвідомого селянства, обплутаний ще в цей час павутинням націоналі-
стичних поглядів Шевченко тут не зрозумів, які завдання ставили перед собою під
час Коліївщини українські гнобителі, зокрема духівництво, не зрозумів того, що
Коліївщина була спрямована 1 проти української заможно - панської верхівки.
35 Гетьмани, гетьмани не така була в дійсності гетьманщина, як її
змалював тут на основі поміщицько - націоналістичної літератури Шевченко. Всі
ці ",ясновельможні на воронім коні" - - Байди - Вишневецькі, Лободи, Сагайдачні,
Остряниці, Хмельницькі, Дорошенки, Мазепи, Розумовські , очолюючи козацьку
старшину, запекло провадили покріпачення селянських мас, забезпечуючи найне-
щаднішу експлоатацію трудящих. Візьмімо Сагайдачного вірного холуя польських
феодалів, кривавого ката селянських повстань в Росії і на Україні. Недарма поль-
ський магнат Ян Собєський характеризував Сагайдачного 喜 так : „ Королеві і Речі
Посполитій вірним зостаючися, завсіди однаково був він суворий у стриманні
козацького своєвільства ; що за найменшу причину лив він щедро їх кров 1 через
те, зненавидівши його, кілька разів буйна юрба скидала його з того старшинства
над запорізьким військом “ . Візьмімо Б. Хмельницького , що збройною силою нераз
придушував революційний селянський рух, торгував українським селянством,
продаючи його гуртом і вроздріб . Візьмімо Івана Мазепу, цього найбільшого
феодала - землевласника , який так широко роздавав земельні маєтки козацькій
старшині , прискорював і збільшував закріпачення селянства України, виступаючи
запеклим провідником колонізаторської політики спочатку царської Росії, а піз .
ніше - феодальної Швеції. Всі суперечки української старшини та гетьманів з
російським самодержавством , всі договори їх з турецькими султанами і татар-
ськими ханами, з польськими і шведськими королями були тільки засобом укра-
їнської старшини забезпечити собі на феодально- васальних умовах панівне ста-
новище в експлоатації українського селянства. „ Ей , дуки, ви, дуки, за вами всі
луги і луки ; нігде нашому брату козаку - нетязі стати і коня попасти ! "- - чуємо
ми в старовинній думі . Козацька старшина, прибираючи до своїх рук трудяще
селянство, намагалася гарантувати владіння собі , 1 жені і дітям , 1 потомству на
вічні времена “ та ще й право „ вольно ті вотчини продать і заложить і в при-
даноє дать 1 во всякії кріпості дать “ . Хмельницький в одному своєму універсалі
до Києво - Печерського манастиря писав, щоб селяни „ до того манастиря послушні
були і роботи та повинності всякі відправляли, перестерігаючи на себе військового

105
карання “. Гетьман Многогрішний, даруючи маєтності манастирям 1 старшинам,
у своїх грамотах неодноразово підкреслював, щоб в тих би маетностях кре-
стьяне всякое бы послушенство оддавали под жестоким войсковым смертным
каранием . Все більше прибирає до своїх рук старшина „ чернь і поспольство “ ,
а за гетьмана Самойловича закріпляє за собою і право суду над селянами : „ пол-
ковникам и начальным людям, которым вотчины даны и грамотами утверждены,
и им своих вотчин крестьян судить и приносы вольные у них приймати... и дрова
на себе готовити“. В одному списку української старшини на початку царювання
Єлізавети Петровни знаходимо Андрія Полуботка, що володів 1269 дворами, Кочу-
беїв з 1193 дворами, Галаганів 1 Лизогубів з трьома, чотирма сотнями дворів. За
одним „ генеральним суддею Горленком числиться 232 двори, за другим—Лисенком—
415, за підскарбієм генеральним Скоропадським ― - 405 дворів. Часи гетьманщини
це часи шаленого розгулу козацької старшини. Так, напр., полковник Витязенко
( 1667 року) козаков многих напрасно зневажает, а иных и бьет напрасно, а жена
его, полковникова, жен козацких напрасно же бьет и бесчестит, а кто де, козак
или мужик упадет хоть в малую вину, их полковник животы все и лошади и
животину принимает на себя. Да он же со всего полку согнал народ и мельницы
заставил на себя работать, а мужики из села возили ему, полковнику, на дворовое
строение лес и устроили дом такой, что у самого гетмана такого дома и строения
нет “. Полковники, сотники 1 осаули за підтримкою і прикладом гетьманів грабу-
вали безборонно земельні участки у „поспольства “ , обкладали всілякими подат-
ками, зобов'язаннями, створюючи каторжне життя для трудящої людності. „ От-
нявши сельцо Хмелевку в подданство ,— скаржилися селяни на одного з таких
панів,— немерными и несносными работами и податками нас утеснили для того,
чтобы по слободкам расходились, а ему чтобы наш грунт и дворы остались, яко
з десяти тяглых человек один только остался : прочие по слободам, оставивши
свои оседлости, мусили розволоктися “ . Отож, закріпачення було тут, на Гетьман-
щині , неминучим сопутником обезземелювання . Позбавлений землі козак тим самим
перетворювався в посполитого, зв'язаного по руках і ногах козацькими стар-
шинами - поміщиками. Ось яскравий документ — купча початку XVIII ст.: „Мы,
нижепоименованные, чиним ведомо сим нашим писанием, что хотя покойные отцы
наши, а по них и мы козацко, а не посполито служачи, воинскую повинность до
сих пор отбываем, однако же теперь, до крайнего убожества и в скудость при-
шедши, и не будучи в силах вперед службы козацкой отбывать, продали мы его
милости - Игнатию Галагану, полковнику прилуцкому, дворовую землю нашу, на
которой хаты наши построены , где мы продолжаем жить, обязуемся служить пану
полковнику посполито, а не козацко, и всякие повинности отбывать, и на будущее
время не повинны уж будем ссылаться на наш козацкий чин, чего ради и сие
наше писание до рук его милости пана - полковника выдаем . Козацька старшина,
читаємо ми в ряді тогочасних документів, посилає своїх „ куренчиков“ (васалів)
„ с оружием, как надлежит воинскому человеку, по козачьим дворам и дворы их
разорять : в хатах двери и окна снимать, забирать скот и взятым скотом - - лозу,
колоду, дерева, что найдет во дворе и что ему понадобится, в свой двор пере-
-
возить приказывает“ . „Вольності козацькі - це були „ вольності козацькій стар-
шині і гетьманам грабувати, визискувати трудящу людність. Така була та уславлена
поміщицько - буржуазними націоналістичними істориками гетьманщина, грабіж-
ницьку суть якої лише пізніше зрозумів Шевченко.
36 Булава - ознака влади гетьманів на Україні XVII 1 першої половини
XVІІІ ст. Це -— паличка (50 — 75 см) з головкою , окована золотом , сріблом та кош-
товними каміннями.
37 Тясмин — доплив Дніпра, річка біля Чигирина (Київщина).
38 Щедрої гостинець пані — Шевченко показав тут царистські Ілюзії
селянських мас часів Коліївщини, що були наслідком їх темноти й несвідомості,
наслідком тієї провокаційної політики , яку провадила цариця Катерина II на
Правобережжі, видаючи себе за захисницю селян від шляхти, за захисницю пра-
вославного населення " від „ католиків“, одночасно криваво придушуючи повстання
кріпаків.
39 Сміла -- один з районів Коліївщини; містечко (на Київщині) над допли-
вом Дніпра - Тясмином.
40 Старий Головатий - — тут, очевидно, мова йде про останнього суддю
запорізького війська Антона Головатого — одного з представників запорізької
старшини і вірного служаки царизму ; про нього нераз згадує Шевченко в своїх

106
 поезіях (ідеалізуючи його). Після скасування Запорізької Січі 1775 року Антін
Головатий з доручення царизму, в інтересах його загарбницької політики, організо-
вував козацьке військо — спочатку на Чорномор'ї, а потім на Кубані. Про будьяке
відношення Головатого до Коліївщини нема даних. Коліївщина, яка ще більше
загострила класові відносини на Запоріжжі, загрожуючи охопити і Запоріжжя,
страшенно налякала запорізьку старшину. Тому старшина під час цього повстання
ще жорстокіше душила гайдамаччину на Запоріжжі, не пропускала гайдамаків
на Правобережжя і з Правобережжя тощо.
41 Кошовим — старшим на Запоріжжі ; на чолі Запорізького Коша чи Січі
стояв кошовий отаман або просто кошовий . Належали „ кошові “ до феодально -
поміщицького класу. Напр. , кошовий Сірко, що так розмальований в націона-
лістично - буржуазній історіографії та в живописі ( картина Рєпіна), був власником
слободи Артемівки на Харківщині, великих пасік на Запоріжжі та ін.
42 Сама - цариця Катерина II.
43 „ За гайдамаками ходив кобзар ; його називали сліпим Волохом (дід розка-
зував) “ (примітка Шевченка) . В гайдамацьких загонах дійсно були селяни - музиканти,
які, очевидно, відогравали роль співців - натхненників повсталого селянства. При-
наймні, в Кодненській книзі є вказівки про чотирьох таких музикантів : трьох коб-
зарів і одного скрипача, яких було покарано шляхтою на горло.
4 Господар1 - — князі Молдавії та Волощини (князівств тодішньої Румунії) ;
вони справді були васалами турецького султана й знаряддям його політики.
45 Згадайте Богдана - правильно зрозумівши єдність інтересів молдав-
ських 1 волоських трудящих мас з українськими в боротьбі проти гнобителів
(єдиний революційний фронт молдавських, волоських і українських трудящих мас
можна спостерігати і в гайдамаччині), Шевченко тут під впливом націоналістичної
Історіографії ідеалізує Хмельницького 1 його зносини під час селянської війни
1648 року з молдавськими гнобителями . Насправді Хмельницький через одру-
ження свого сина Тимоша з дочкою молдавського князя Лупула намагався вста-
новити союз з молдавськими гнобителями 1 використати цей союз насамперед
у боротьбі з революційними козацько - селянськими масами.
46 Максим -• Залізняк .
47 „ Чорний шлях - виходив од Дніпра між устями річок Сокорівки й Носа-
чівки і біг через степи запорозькі, через воєводства Київське , Подольське і Во-
линське на Червону Русь, до Львова. Чорним названий , що по йому татари ходили
в Польщу і своїми табунами вибивали траву “ (прим. Шевченка) . Відомості про
Чорний шлях Шевченко взяв, очевидно , з приміток до романа Чайковського „ Вер-
нигора , де цей шлях змальований , майже такими самими словами.
43 Бевзь - — дурень, йолоп.
49 Гич не до речі — ні те, ні се ; абищо.
50 Благочинний-― мова йде мабуть про правителя православних церков
- Мелхіседека
та манастирів на Правобережжі ігумена Мотронинського манастиря
Значко - Яворського ( ідеолога українських правобережних гнобителів, який активно
підтримував загарбницьку політику російського царизму щодо Правобережжя) .
Але насправді під час коліївського повстання його там не було ; він був на Ліво-
бережжі.
51 Од Конашевича - — тут мова йде про Петра Конашевича - Сагайдач-
ного, гетьмана реєстрового козацтва в 1614 — 1622 рр . Встановлюючи межу між
часом гетьманування Конашевича і часом після його гетьманування, Шевченко від-
биває вплив української націоналістичної історіографії, яка ідеалізує Конашевича,
малює його „національним героєм , за гетьманування якого шляхта нібито не наважу-
валася наступати на „ козацькі вольності . Так само позначився вплив націоналізму
1 в змалюванні становища на Україні після гетьманування Конашевича. В дійсності
політика гетьмана Конашевича ( шляхтича з Галичини) була типово - угодовською.
Конашевич, відбиваючи інтереси козацької старшини та реєстрового козацтва,
намагався зміцнити їх становище через порозуміння з польською шляхтою, зви-
чайно, коштом козацько - селянських мас. Кріпосницький гніт селян збільшувався
за Сагайдачного і після нього.
52 „ Павла Наливайка живого спалили в Варшаві ; Івана Остряницю і тридцять
старшин козацьких після страшної муки розчетверували 1і розвезли їх тіла по всій
Україні. Зіновій - Богдан і син його Тимофей були поховані в Суботові, коло Чигрина;
Чарнецький, коронний гетьман, не діставши Чигрина, од злості спалив їх мертвих
(Георгій Кониський ) “ ( прим. Шевченка ) . Для змалювання зазначених осіб та подій

107
 Шевченко використав в основному „ Историю Руссов" , як він сам про це говорить
у своїй примітці, почасти ж Бантиш - Каменського. Про Наливайка див. при-
мітку до „Тарасової ночі “. Остряниця (Острянин) Яцько (а не Іван) . ватажок
старшини та заможного козацтва. Після поразки селянського повстання 1638 р. ,
яке козацька старшина на чолі з Остряницею намагалась використати в своїх
інтересах, Остряниця переселився на р. Донець на Чугуєве городище, де тепер
-
місто Чугуїв на Харківщині. Тут під час одного козацько селянського повстання
проти козацької старшини Остряниця був забитий повстанцями. Чарнецький Сте-
фан -- воєвода київський , потім коронний гетьман, один з видатних представників
польської шляхти XVII ст., вславився особливою жорстокістю в придушенні селян-
ських повстань і взагалі в боротьбі з селянськими масами.
53 „ Полковник Богун потопив ляхів в Інгулі . Зіновій - Богдан вирізав 40 з чим
то тисяч ляхів над Россю п Корсуні. Тарас Трясило вирізав ляхів над Альтою.
I та ніч, в котору те трапилось, зоветься Тарасова або кривава (Бантиш - Камен-
ський)“ (прим. Шевченка) . Шевченко слідом за Б. - Каменським та іншими дворян-
ськими істориками ідеалізує Богуна . Насправді Богун, як і Хмельницький , був один
3 представників козацької старшини під час селянської війни 1648 р . Епізод з тим,
як польська кіннота попала в ополонки, притрушені снігом 1 сіном, був справді.
Жовті води і Корсунь — місця двох перших великих поразок шляхти під час селян-
ської війни 1648 р. Особливо визначна остання поразка, коли були полонені обидва
польські гетьмани ( „ коронний * 1 „ польний “ ) . Про Тарасову ніч див. коментар до
„ Тарасової ночі “ .
54 „ Тарасова і Варфоломієва ночі одна другої варт на стид Римської тіари “ (прим .
Шевченка). Шевченко порівнює .Тарасову ніч 1630 р . на р . Альті з „ Варфоломієвою
ніччю * 1572 р . на р. Сені в Парижі, коли французькі феодали - католики вирізали гуге-
нотів (протестантів) — народжувану буржуазію, що під гаслами волі, віри тощо
виступала проти феодальної церкви та магнатів - землевласників.
55 „ Так про Чигринське свято розказують старі люди (прим. Шевченка).
56 „ Треті півні — сигнал. Розказують, що Залізняка осаул, не діждавши
третіх півнів, запалив Медведівку, містечко між Чигрином і Звенигородкою“ (прим .
Шевченка). Про сигнал „ треті півні не згадується ні в одному з джерел ; дані
про початок повстання з пожежі в Медведівці Шевченко міг узяти з романа
Чайковського , Вернигора або з переказів, але ці відомості не стверджуються
фактичними даними.
57 Черкаси — місто над Дніпром на Київщині.
58 По Поліссі Гонта бенкетує — Гонта на Поліссі не був.
59 Домаху гартує — дамаську шаблю. Дамаська сталь (від міста Дамаська
в Сірії) - продукт високої за старих часів арабської техніки.
60 Пиши Талайдою — на Запоріжжі був звичай давати нове прізвище
-
тому, кого приймали в склад війська . Галайда — людина, що не має дому й
блукає по світу; безпритульний.
61 „До унії козаки з ляхами мирилися, і якби не єзуіти, то може 6 1 не рі-
залися. Єзуіт Поссевін , легат папський, перший почав унію на Україні ( прим.
Шевченка). Висування релігійних утисків, як головної причини боротьби, було
до певної міри наслідком впливу на Шевченка націоналістичної кріпосницької
історіографії. Зокрема дані про те , що унію почав Поссевін, взяв Шевченко
в М. Бантиш - Каменського.
62 „ Керелівка — село Звенигородського повіта * ( прим. Шевченка). У Кири-
лівці прожив свої дитячі роки Шевченко. Звенигородський повіт, що межував
на північ з Канівським, на захід з Уманським 1 Таращанським, на схід з Черка-
ським, був одним з центрів Коліївщини.
63 "9 Село Будища ― недалеко од Керелівки ; в яру озеро і над озером ліс
невеликий зоветься Гупалівщиною за те , що там Залізняк збивав ляхів з дерева.
Льохи, де був захований шляхетський скарб, і досі видко, тільки вже розруйновані"
(прим. Шевченка). „ Збивання " Залізняком „ ляхів з дерева * не потверджується
ніякими даними. Так само нема даних про „ шляхетський скарб“, що про нього
говорить Шевченко.
64 „ Червонець, що дав Залізняк хлопцеві, 1 досі єсть у сина того хлопця, Кото-
рому був даний ; я сам його бачив “ ( прим. Шевченка).
*65 „ Лисянка .- містечко Звенигородського повіту над річкою Гнилим Тікичем.
Тут зішлися Гонта з Залізняком 1 розруйнували старосвітський будинок, Богданом
нібито будований“ (прим. Шевченка). Зустріч Залізняка 1 Гонти в Лисянці та руй-

108
нування ними лисянського замку не стверджується джерелами ; насправд! Гонта
1 Залізняк з'єдналися недалеко від Умані. Так само немає підстав приписувати
будування лисянського замку Богданові Хмельницькому.
*66 Тікич (Гнилий) — річка, що тече через Лисянку 1 впадає в Буг.
67 Ось копійка - про те, що царська копійка правила за знак приналеж-
ності до гайдамаків, наводить вказівку в примітках до „ Вернигори“ Чайков-
ський. Семен Неживий, один з гайдамацьких ватажків під час Коліївщини, вказує
як на один з агітаційних лозунгів проти шляхти те, що „ якобы поляки сбивают
на новых российских монетах государственную корону и высочайшей ея импера-
торского величества патрет“. Це ще раз стверджує певні царистські Ілюзії , яких
не була позбавлена гайдамаччина.
68 Півупруга — упруг, від того самого кореня, що й запрягати. Має два
значення : 1 ) кількість землі, що може бути зорана за одну запряжку волів,
2) четверта частина робочого дня. Тут ужито як міру часу.
69 „Лебедин - дівочий манастир між Чигрином 1 Звенигородкою “ ( прим.
Шевченка) —— село на північ від Златополя. Жіночий манастир засновано тут 1779 р.,
отже за часів Коліївщини цей манастир ще не існував.
70 „ Умань — город повітовий губернії Київської“ (прим. Шевченка).
71 З китайки онучі — весь цей епіграф Шевченко додав у виданні 1860 р.
Взятий він з народної пісні про Швачку (одного з найбільш непримиренних до
шляхти гайдамацьких ватажків), що її так любив співати поет.
72 Не спинила весна крові - - що селянські повстання не були цілком
- в цьому Шевченко
зліквідовані в червні - липні 1768 р . і тривали ще й в 1769 р . —
мав цілковиту рацію. Неправильно лише, що уманські події сталися 1769 p.
(насправді вони сталися в червні 1768 р .).
73 Троя — стародавнє велике торговельне місто в Малій Азії на березі Дар-
данелів, де за легендою відбувалася кривава війна троянців з греками. В наслідок
довгочасної облоги Трою захопили греки. Ці легендарні події стали основою
великих поетичних творів (Гомер , Вергілій) .
74 , Kawalerja narodowa ― так звались польські драгуни ; їх тоді було в Умані
3000, 1 всі були побиті гайдамаками“ ( прим. Шевченка) . Цифра 3000 не стверджу-
ється джерелами і перебільшена.
75 Базиліани - ченці, що входили до уніатського ордену св. Василя .
В Умані базиліани мали свою школу , де вчились шляхетські діти . Під час уман-
ських подій багато школярів, або „ студентів “ , цієї школи загинуло , про що гово-
рять польські мемуаристи .
76 „ В Умані Гонта убив дітей своїх за те, що їх мати, католичка помогла
Езуітам перевести їх в католики . Младанович, товариш синів Гонти, бачив з дзві-
ниці, як вони умерли 1 як школярів базиліанської школи потопив Гонта в криниці.
Він багато написав об гайдамаччині, але надрукованого нема нічого (прим. Шев-
ченка) . Версію про вбивство Гонтою своїх дітей (чого справді не було) взяв
Шевченко з романа польського шляхетського письменника Чайковського - Вер-
нигора" , який посилається на мемуари Младановича. Але в пізніш надру-
кованих своїх мемуарах Младанович про це нічого не говорить. Вказівка на
те, що ніби Младанович сидів в дзвіниці і бачив, як Гонта убивав своїх дітей,
хибна. В романі Чайковського є примітка, в якій зазначено, що все те бачив
один „ безіменний учень уманський “ . Шевченко, очевидно , вважав Младановича за
цього учня . Алеж Младановичу було всього 7 років і учнем він не міг бути
в тій школі. Младанович -- син уманського губернатора , якому (синові) Гонта по-
дарував життя.
77 Я її онукам тепер розказав - — Шевченко в передмові до „ Гайда-
маків писав : „ Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од
старих людей : надрукованого і критикованого нічого не читав, бо , здається ,
1 нема нічого. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанского титаря ---
правдива, бо ще є люди, которі його знали. Гонта і Залізняк, отамани того крива-
вого діла, може виведені в мене не так, як вони були, — за се не ручаюсь . Дід мій,
нехай здоров буде, коли зачина , розказувать щонебудь таке, що не сам бачив,
а чув, то спершу скаже : „ Коли старі люди брешуть, то й я з ними “.
78 „ Зрадою взяли ляхи Гонту 1 страшно замучили . Привезли його в кайданах
в польський лагер недалеко Балти з одрізаним язиком і правою рукою ; Б [рані-
цький) , польський генерал, так велів зробить, щоб він чогонебудь не сказав на його.
Потім кати роздягли його як мати родила 1 посадили на гарячі штаби заліза ; потім

109
зняли дванадцять пас шкури з спини. Гонта повів очима 1 страшно глянув на Б.;
той махнув рукою,—і розняли Гонту начетверо, розвезли тіло і поприбивали на
середохресних шляхах. Залізняк, почувши , що так страшно ляхи замучили Гонту,
заплакав, занедужав та й умер. Його гайдамаки поховали в степу над Дністром
та й розійшлися “ ( прим. Шевченка) . Відомості про „ одрізаний язик і праву руку“,
про саджання ,на гарячі штаби заліза , про те, що „ зняли аж дванадцять пас
з спини шкури “ , як про це розказує Шевченко в своїй примітці, не стверджу-
ються ніякими історичними джерелами. Дані про це все наводять польські мемуа-
ристи, письменники, але наскільки вони відповідають дійсності -- важко сказати.
Українські буржуазні історики, виставляючи Гонту національним героєм, вихваляють
поведінку Гонти під час смертної кари, підкреслюючи його „ холоднокровність
і самоопановання (Антонович) тощо . Щодо Залізняка, то його, як російського
підданого, судили в Києві і присудили „ бить кнутом, дать сто пятьдесят ударов
и, вырезав ему ноздри и поставя на лбу и щеках указные знаки, сослать в Нер-
чинск, в каторжную работу вечно . Карали Залізняка на березі р . Буга проти
татарської слободи Голти, звідки він через Кременчук, Котельву (Харківщина),
Білгород був відправлений в Сибір. 3 Котельви Залізняк зробив спробу втекти,
але був пійманий. На початку 1769 року , як говорить Г. Державін, Залізняк уже
сидів під арештом у Москві, звідки, очевидно, і був відправлений в Нерчинськ.
79 „ Злодій , розбойник або гайдамака -- такими осталися гайдамаки по Коліївщині.
Такими їх знають і досі * (прим. Шевченка) . Шевченко констатує, що за його часів
була слава „ розбойників “ та „злодіїв за гайдамаками. Її пустили 1 ширили пани, гно-
бителі, щоб заплямувати селянську революційну боротьбу, яка загрожувала влад
поміщиків. Відповіддю на це поміщицьке паплюження гайдамаччини була поезія
Шевченка , Холодний Яр " ( 1845), в якій поет з величезною ненавистю та обурен-
ням бичує поміщиків — „ розбойників неситих“ і закликає до боротьби проти них,
підкреслюючи, що саме гайдамаки були борцями „ за святую правду - волю .

ооо

ЧОВЕН .

Вітер з гаєм розмовляє, І скіпок не стало !..

Шепче з осокою ; Недовгий шлях,— як човнові
Пливе човен по Дунаю До синього моря ,
Один за водою. Сиротині на чужину,
Пливе човен води повен А там -1 до горя.
Ніхто не спиняє ; Пограються добрі люди,
- Як холодні хвилі ;
Кому спинить? — Рибалоньки
На світі немає ! Потім собі подивляться,‘
Поплив човен в синє море, Як сирота плаче ;
А воно заграло. Потім спитай —- де сирота ?
Погралися гори - хвилі — Не чув і не бачив ...
Петербург. 1841 .

ооо

110
 МАР'ЯНА - ЧЕРНИЦЯ .
Оксані К ... ко на пам'ять того, що давно минуло.
Нескінчена поема, присвячена Оксані К(овален) ко, дівчині - кріпачці , що з нею
кохався Тарас в юнацькі роки. Це перше кохання глибоко врізалося в пам'ять
Шевченкові, і він потім нераз згадував „ безталанную мою - мою Оксану“ , згадував
Її трагічну долю : „ Помандрувала ота Оксаночка в поход ... та й пропала (офі-
цери знівечили її —Ред.). Вернулась , правда, через год ... Та що з того ! З байстрям
вернулась, острижена. Було, вночі сидить під тином, мов зозуля , та кукає або
кричить, або тихесенько співає, та ніби коси розплітає. А потім знов кудись
пішла ; ніхто не знав, де поділась. Занапастилась, одуріла “ ... („ Ми вкупочці колись
росли “ ...) Посилаючи в січні 1842 р . видавцеві альманаха „ Сніп вміщену тут
частину поеми, Шевченко писав : „ Отак зачинається моя „ Черниця “ , а що дальше буде,
то я і сам не знаю. Здається, й люльки не курю, а шматочки паперу, що була
написана , Черниця ", розгубилися ; треба буде знову компонувати, а покищо буде ,
надрукуйте хоч це , що маю " . Шевченко так і не закінчив цієї поеми. Вперше
надруковано її з чернеток поета в „ Основі “ ( кн. IX за 1861 р.) .
---
У вступній частині даного твору Шевченко дорікає Оксані , що вона - тепер
„ чужа чорнобрива “ — забула його, кріпака „ в сірій свитині . Але вже незабаром
довідався Шевченко, що його Оксана, знівечена панами, лишилася нещасною
покриткою жертвою офіцерської дворянської сваволі. Це ще більш посилило його
Ненависть до панів -- „ катів неситих .
Уже в цьому творі виразно бренить думка, що за „ багатим“ , за „ сотником
немає щастя, що дівчата - кріпачки повинні кохатися з „рівнею “. „ Піду в найми,
піду в люди, а за сотником не буду !“ так мусить, на думку Шевченка, відповідати
дівчина - селянка, якщо її хочуть поєднати з багатим“ .

Вітер в гаї нагинає Так і доля : того лама,

Лозу і тополю, Того нагинає ;
Лама дуба, котить полем Мене котить, а де спинить,
Перекотиполе. I сама не знає .
У якому краю мене заховають ?
Де я прихилюся, навіки засну ?
Коли нема щастя , нема талану—
Нема кого й кинуть, ніхто не згадає,
Не скаже хоть на сміх : „ Нехай спочиває !
Тільки його й долі, що рано заснув ... “
Чи правда, Оксано ? Чужа чорнобрива !
I ти не згадаєш того сироту,
Що в сірій свитині, бувало щасливий,
Як побачить диво — твою красоту.
Кого ти без мови, без слова навчила
Очима, душею, серцем розмовлять,
З ким ти усміхалась, плакала, журилась,
Кому ти любила Петруся співать.
I ти не згадаєш ... Оксано ! Оксано !
А я й досі плачу, і досі журюсь ...
Виливаю сльози на мою Мар'яну -
На тебе дивлюся, за тебе молюсь.
Згадай же, Оксано, чужа чорнобрива !
1 сестру Мар'яну рястом уквітчай,
Часом на Петруся усміхнись, щаслива,
І хоч так, як жарти, колишне згадай.
Петербург . 1841. 22. XI .

111
 I.

У неділю на вигоні Посідали.

Дівчата гуляли , Розв'язав торбину,
Жартували з парубками , Вийняв кобзу, разів зо два
Деякі співали Ударив по рваних 3 .
Про досвітки , вечорниці, „ Що б вам заграть? Постривайте !
Та як била мати, Черницю Мар'яну -
Щоб з козаком не стояла. Чи чували ? “ „ Ні, не чули ! “
Звичайне - дівчата, „ Слухайте ж , дівчата,
То про своє все й співають, Та кайтеся !
Яка про що знає ...
Аж ось з хлопцем старий кобзар
В село шкандибає ; Давно колись
В руках чоботи, на плечах Була собі мати ;
Латана торбина Був і батько, та не стало :
У старого. А дитина ! Осталась вдовою,
Сердешна дитина, Та й не молодою,
Обідране, ледве - ледве I з волами,
Несе ноженята ... I з возами,
(Достеменний син Катрусі) 1 . Й малою дочкою .
Дивляться дівчата : Росла дочка Мар'яна ,
,, Кобзар іде ! Кобзар іде ! " А виросла як панна
Та всі, якомога, Кароока ,
Хлопців кинули, побігли I висока,
Зустрічать сліпого. Хоч за пана гетьмана.
Стала мати гадати
„ Діду, серце , голубчику, Та за пана єднати.
Заграй якунебудь ! А Мар'яна
Я шага дам, я - — черешень, Не до пана
Всього, чого треба - Виходила гуляти ,
Всього дамо ... Одпочинеш, Не до пана старого,
А ми потанцюєм . Усатого, товстого,
Заграй же нам якунебудь !.. “ А з Петрусем
„ Чую, любі, чую ! В гаю, в лузі
Спасибі вам , мої квіти , -
Щовечора святого
За слово ласкаве ! Розмовляла ,
Заграв би вам, та, бачите, Жартувала,
Справи нема 2 ... справи. Обнімала, мліла ...
Учора був на базарі , А іноді усміхалась ,
Кобза зіпсувалась ... Плакала, німіла ...
Розбилася ... “ „ А струни є ? " Чого ж плачеш, моє серце ? “ .
,Тільки три осталось “. Петро запитає.
„ Та хоч на трьох якунебудь ! “ Вона гляне, усміхнеться :
„ На трьох ?.. Ох, дівчата ! ,, I сама не знаю ... “
І на одній колись то грав, „Може, думаєш, покину ?
Та ба, вже не грати ... Ні, моя рибчино !
Постривайте , мої любі , Буду ходить, буду любить,
Трошки одпочину. Поки не загину".
Сядьмо , хлопче ! " " Хіба було коли в світі,
112
Щиро що кохались , Отак поцілую !
Розійшлися, не взялися, Нехай вкупі закопають !
И живими остались ? Умру - не почую ...
Ні, не було, мій голубе ! Не почую ....
Ти чув, що співають ... Обнялися,
То кобзарі вигадують, Обнялись, зомліли ...
Бо , сліпі, не знають ; Отак вони любилися !
Бо не бачать, що є брови На той світ хотіли
Чорні, карі очі, Обнявшися переступить .
І високий стан козачий , Та не по їх стало !
І гнучкий дівочий ; Щовечора сходилися,
Що є коси, довгі коси, I мати не знала ,
Козацька чуприна ; Де Мар'яна до півночі
Що на мову на Петрову I з ким розмовляє .
В глухій домовині „ Воно мале ще, дитина,
Усміхнуся, скажу йому : Нічого не знає “ .
Орле сизокрилий ! Угадала стара мати ,
Люблю тебе й на сім світі, Та не все вгадала,
Як на тім любила. Знать , забула, що колись то
Отак, серце, обнімемось, Сама дівувала.
Угадала мати : Мар'яна — дитина,
Не знае, як треба на сім світі жить ;
Думала - ні люди , ані домовина
3 Петром не розрізнять ... Уміла любить !
Думала що тільки кобзарі співають, —
Бо, сліпі , не бачать карих оченят, —
Що тільки лякають молодих дівчат.
Лякають, дівчата, правдою лякають !
I я вас лякаю, бо те лихо знаю,
Бодай його в світі нікому не знать
Того, що я знаю ... Минуло, дівчата !
Серце не заснуло, я вас не забув,
Люблю вас і досі , як діточок мати,
Буду вам співати, поки не засну .....
Тоді ж, мої любі, як мене не стане ,
Згадайте про мене, про мою Мар'яну ;
Я вам з того світа, любі , усміхнусь,
Усміхнуся ...“
Та й заплакав. Щовечора розмовляла ;
Дивились дівчата, I. мати не знала,
Не питали, чого плаче, Дивувалась : „ Що се таке
Та й нащо питати ? Мар'яну спіткало ?
Минулося Помагало Чи не пристріт ? 4 Сяде шити —
Ласкаве дівоче Не те вишиває ;
Щире слово ... , Вибачайте "... Замість Гриця , задумавшись,
Утер сліпі очі : Петруся співає ;
„ Вибачайте, мої любі ! Часом сонна розмовляє,
Нехотя журюся . Подушку цілує ... “
Так от, бачите, Мар'яна Мати спершу сміялася ,
3 убогим Петрусем Думала — жартує ; .

3. Кобвар 113
Потім бачить, що не жарти , За сотника Івана ... “
Та й каже : „ Мар'яно ! „ Умру, серце - мамо ,
Треба буде старостів ждать, За сотником Іваном ! “
Та може й од пана ! „ Не вмреш - будеш панувати ,
Ти вже виросла, нівроку, Будеш діток годувати “ ..
Уже й дівувала ; „ Піду в найми , піду в люди ,
Я вже думаю, що бачиш ... А за сотником не буду ! “
Насилу сказала „ Будеш, дочко Мар'яно ,
„ Що вже й заміж ... коли теє ... “ За сотником Іваном ! “
,, А за кого, мамо !?“ Заплакала , заридала
,, Хто вподоба, тому й оддам" . Сердешна Мар'яна.
Співає Мар'яна : „ За старого ... багатого ...
За сотника Івана ... “ .
„ Оддай мене, моя мамо, Сама собі розмовляла ,
Та не за старого А потім сказала :
Оддай мене, моє серце, „ Я ще, мамо, не виросла,
Та за молодого ! Ще не дівувала,
Нехай старий бурлакує, Бо ти мене не пускала
Гроші заробляє, Вранці до криниці,
А молодий мене любить, Ні жита жать , ні льону брать,
Долі не шукає ; Ні на вечорниці,
Не шукає, не блукає Де дівчата з парубками
Чужими степами : Жартують, співають
Свої воли, свої вози , Та про мене , чорнобриву,
А між парубками, Нишком розмовляють :
Як маківка між квітками, , Багатого дочка батька,
Цвіте - розцвітає ; Шляхетського роду ".
Має поле , має волю, Тяжко мені, тяжко, мамо !
Та долі не має . Нащо дала вроду ?
Його щастя , його доля Нащо брови змалювала ,
Мої чорні брови , Дала карі очі ?
Довгі вії, карі очі , Ти все дала , тільки долі,
Ласкавее слово. Долі дать не хочеш !
Оддай мене , моя мамо , Нащо ж мене годувала ?
Та не за старого, Нащо доглядала ?
Оддай мене , моє серце, Поки лиха я не знала,
Та за молодого !" Чом не заховала ? "
Не слухала стара мати ,
„ Дочко моя, Мар'яно , Лягла спочивати ;
Оддам тебе за пана, А Мар'яна за сльозами
За старшого, багатого, Ледве вийшла з хати .

II .
„ Ой , гоп ! Не пила - Із льоху та в льох,
На весіллі була, Завертали в горох,
До господи не втрапила, I в коморі, і на дворі
До сусіда зайшла, 3 нежонатим удвох
А в сусіда Пустували ,
До обіда Жартували,
В льоху спати лягла . Зопсували горох.
114
Ой, гоп ! Не сама Наша, наша придалась !
Напоїла кума Червоніє хвартушина,
1 привела до господи. Роду чесного дитина “ .
Не побачив Хома. Отак ордою йшли придани 5,
Хомо ! В хаті Співали п'яні, а Мар'яна
Ляжем спати ! Крізь тин дивилася на те.
Хоми дома нема. Не додивилася - упала
Тряси ж тебе трясця, Хóмо ! I тяжко - тяжко заридала .
Я не ляжу спати дома, Таке то лихо ! I за те,
А до кума, Що щиро любить ! Тяжко, діти,
До Наума Вік одинокому прожить,
Піду в клуню на солому. А ще гірше, мої квіти ,
А, нуте , напилась ! Нерівню в світі полюбить.
Дивіться на мене : я виплакав очі.
Мені їх не шкода , мені їх не жаль.
Ні на що дивиться. Ті очі дівочі ...
Що колись ... колись то ... Думи та печаль,
А більше нічого не мав я й не маю,
А з грішми такими тяжко в світі жить.
Під тином ночую, з вітром розмовляю,
Соромляться люди у хату пустить
I привітать словом старого каліку.
Укороти, боже, молодого віку
Тому, хто не має талану любить !
Легше, мої любі , покриться землею,
Ніж бачить, як другий , багатий, старий ,
Цілує за гроші, вінчається з нею ...
О боже мій, боже ! Волею своєю
Розбий моє тіло і душу розбий !“
Заридав кобзар , заплакав Наплакався ... Струни рвані
Сліпими очима ... Три перебирає :
Дивувалися дівчата : „ Аж до вечора Мар'яна
Вже смерть за плечима, У темному гаю
А він, сліпий , сивоусий , Проплакала ; прийшов Петрусь , —
Про колишнє плаче ! Вона розказала
Не дивуйтеся, дівчата, Все, що чула од матері
На старі козачі І що сама знала, -
-
Щирі сльози. То не роса I не втерпіла — сказала,
Вранці при дорозі Як п'яні придани
На споришів, і не ваші Йшли по улиці, співали .
Дуже дрібні сльози .
„ Мар'яно ! Мар'яно !
Чом ти не убога ? Чом я не багатий ,
Чом у мене коней вороних нема ?
Не питала б мати , де ходиш гуляти,
З ким коли стояла. Питала б сама,
Сама свого серця, дала б йому волю
Любить, кого знає . Я б тебе сховав
Далеко , далеко ! Щоб ніхто не знав,
Щоб ніхто не бачив, де витає доля.

8* 115
 Моя доля, моє щастя- Обнімемось, поцілую -
Ти , моя Мар'яно ! Дивуйтеся, люди !
Чом не ти в сірій свитині ? А ти стоїш, червонієш ... “
Чом я не в жупані ?“ , Коли то те буде ?"
А Мар'яна, як дитина , Швидко, швидко, моя рибко !
Без матері , плаче. Молись тільки богу.
Петро стоїть коло неї, Іди в хату, лягай спати !
Нічого не бачить -- А я край дороги
Тільки сльози Мар'янині ; Серед степу помолюся
А сльози дівочі Зорям яснооким,
I серед дня лихо роблять, Щоб без мене доглядали
А що ж серед ночі ? Тебе одиноку ;
Не плач , серце. Єсть у мене Серед степу одпочину“ .
І сила, і воля, " „ Хіба сю ніч кинеш ?
Люби мене, моє серце , Хіба зараз ?. " Я - жартую !
Найду свою долю. Тепер Україну
За високими горами, Ні москалі, ні татари,
За широкими степами , Ніхто не воює ".
На чужому полі, " А я чула, що ляхи йдуть “.
По волі - неволі „То вони жартують !
Найду свою долю ! Розійдемось , моє серце,
Не в свитині , а сотником Поки не світає !
До тебе вернуся, Чого ж знову заплакала ?“
- „ I сама не знаю ! “
Не в бур'яні — серед церкви
Обнімеш Петруся !
Петербург. 1841 .
1 Достеменний син Катрус і — точнісінько такий, як син покритки
Катерини в поемі „ Катерина“ .
2 Справи нема - нема музичного інструмента, кобзи.
3 Ударив по рваних — по струнах.
4 Пристріт - так звали селяни хворобу, що прикидається ніби „ з очей “ ,.
, 3 недоброго ока “.
- весільні гості з боку молодої, що одводили її до молодого
5 Придани
(чоловіка її) .
6 Спориш — дрібненька трава, що росте при дорозі .
ооо

УТОПЛЕНА .

З циклу ранніх романтичних балад Шевченка , збудованих на селянських по-

вір'ях та легендах. Сам Шевченко (лист до Квітки від грудня 1841 року) вважав
„ Утоплену “ за недороблену, написану нашвидку : „ Ганнусю сьогодні нашвидку
скомпонував, та й сам не знаю, чи до ладу, чи ні “ .

Вітер в гаї не гуляє — Хто се, хто се , по тім боці

Вночі спочиває ; Рве на собі коси ?..
Прокинеться, тихесенько - тихесенько
Хто се , хто се ? “ —
В осоки питає : Спитає повіє,
„ Хто се, хто се , по сім боці Та й задріма, поки неба
Чеше косу ? Хто се ?.. Край зачервонією
116
, Хто се, хто се ? “ — спитаєте,
Цікаві дівчата :
Ото дочка по сім боці,
По тім боці — мати.
Давно колись те діялось
У нас на Вкраїні .
Серед села вдова жила
У новій хатині,
Білолиця , кароока
I станом висока,
У жупані ; кругом пані —
I спереду й збоку.
1 молода - нівроку їй,-
А за молодою ,
А надто ще за вдовою,
Козаки ордою
Так і ходять. І за нею
Козаки ходили ,
Поки вдова без сорома
Дочку породила.
Породила, та й байдуже :
Людям годувати
В чужім селі покинула.
Отака то мати ! ..
Постривайте , що ще буде !
Годували люди
Малу дочку, а вдовиця
В неділю і в будень
3 жонатими, з парубками
Пила та гуляла,
Поки лихо не спіткало ,
Поки не та стала :
Не зчулася , як минули
Літа молодії ...
Лихо, лихо ! Мати в'яне ;
Дочка червоніє ,
Виростає ... Та й виросла
Ганна кароока,
Як тополя серед поля ,
Гнучка та висока.
Я Ганнусі не боюся ! " -
Співає матуся ;
А козаки , як хміль отой ,
В'ються круг Ганнусі .
А надто той рибалонька ,
Жвавий , кучерявий ,
Мліє , в'яне , як зустріне
Ганнусю чорняву.
Побачила стара мати
Сказилася люта :
„ Чи бач, погань розхристана,
Байстря необуте ! 1
Ти вже виросла, дівуєш,
З хлопцями гуляєш ...
Постривай же, ось я тобі !..
Мене зневажаєш ?
Ні, голубко !.. “
І од злості
Зубами скрегоче.
Отака то була мати !
Де ж серце жіноче,
Серце матері ?.. Ох , лихо ,
Лишенько, дівчата :
Мати стан гнучкий , високий ,
А серця не мати !
Ізогнеться стан високий,
Брови полиняють,
не зчуєтесь ... А люди
Сміючись згадають
Ваші літа молодії
Та й скажуть : „ Ледащо ! “
Тяжко плакала Ганнуся
I не знала за що ,
За що мати знущається,
Лае, проклинає,
Своє дитя без сорома
Байстрям нарікає.
Катувала, мордувала ,
Та не помагало :
Як маківка на городі,
Ганна розцвітала ;
Як калина при долині
Вранці під росою,
Так Ганнуся червоніла,
Милася сльозою .
, Заворожена ! .. Стривай же ! “
Шепче люта мати :
„ Треба трути роздобути ,
Треба йти шукати
Стару відьму ! “ 2
Найшла відьму
I трути достала,
1 трутою до схід сонця
Дочку напувала .
Не помогло ... Кляне мати
Той час і годину,
Коли на світ породила
Нелюбу дитину.
117
„ Душно мені ! Ходім, дочко,
До ставка купатись “ .
„ Ходім, мамо “.
На березі
Ганна роздяглася.
Роздяглася, розкинулась
На білій сорочці ;
Рибалонька кучерявий
Мліє на тім боці ...
I я колись ... Та цур йому !
- не згадаю ...
Сором
Як дитина, калиною
Себе забавляє,
Гне стан гнучкий , розгинає ,
На сонечку гріє ;
Мати дивиться на неї,
Од злості німіє ;
То жовтіє, то синіє ;
Розхристана , боса,
3 роту піна ; мов скажена,
Рве на собі коси ;
Кинулася до Ганнусі
I в коси впилася .
„Мамо ! Мамо ! Що ти робиш ?.. “
Хвиля роздалася,
Закипіла, застогнала
І обох покрила.
Рибалонька кучерявий
З усієї сили
Кинувсь в воду ; пливе, синю
Хвилю роздирає ;
Пливе , пливе -- - от - от доплив !
Пірнув, виринає —
I утоплену Ганнусю
На берег виносить,
Із рук матері заклятих
Вириває коси.
„ Серце моє ! Доле моя !
Розкрий карі очі !
Подивися ! Усміхнися !
Не хочеш ? Не хочеш ?"
Плаче, пада коло неї,
Розкрива, цілує
Мертві очі. „ Подивися !
Не чує ! Не чує ! "
Лежить собі на пісочку ;
Білі рученята
118
Розкидала ; а за нею
Стара люта мати :
Очі вивело із лоба
Од страшної муки ;
Втеребила в пісок жовтий
Старі сині руки.
Довго плакав рибалонька :
, Нема в мене роду 3,
-
Нема долі на сім світі .
Ходім жити в воду ! "
Підняв її , поцілував .
Хвиля застогнала.
Розкрилася, закрилася,
І сліду не стало ...
З того часу ставок чистий
4
Заріс осокою ;
Не купаються дівчата,
Обходять горою ;
Як угледять, то христяться
I зовуть заклятим .
Сумно - сумно кругом його ..
А вночі , дівчата,
Випливає з води мати,
Сяде по тім боці,
Страшна, синя , розхристана
І в мокрій сорочці ;
Мовчки дивиться на сей бік ,
Рве на собі коси ...
А тим часом синя хвиля
Ганнусю виносить.
Голісінька, стрепенеться ,
Сяде на пісочку ...
I рибалка випливає,
Несе на сорочку
Баговиння зеленого ;
Поцілує в очі —
Та і в воду : соромиться
На гнучкий дівочий ,
На стан голий подивиться ...
І ніхто не знає
Того дива, що твориться
Серед ночі в гаї.
Тільки вітер з осокою
Шепче : „ Хто се, хто се
Сидить сумно над водою,
Чеше довгі коси ? "
Петербург. 1841. 8. XII.
 1 Байстря необуте — байстря - — презирлива назва позашлюбних дітей.
Поділ дітей на „ законнороджених 1 „ незаконнороджених існував до Жовтневої
революції. Тільки радянська влада скасувала цей ганебний поділ і знищила саме
гоняття , байстря " . Шевченко завжди з великим співчуттям ставився до цих
безправних, гонимих і переслідуваних царсько - попівськими законами дітей по-
«риток - кріпачок.
2 Стару відьму--- відьмами селяни звали ворожок.
з Нема в мене роду — характерно, що і в цьому творі герої - — знедолені
сироти : рибалонька і Ганнуся, од якої відцуралась мати.
4 В реальний пейзаж — ставка з осокою - Шевченко вплітає збудовану на
народних переказах і забобонах легенду про втоплених ; в цьому творі ще помітний
значний вплив отих давніх легенд і повір'їв, їх романтизація , хоч у кожне повір'я
Шевченко намагався вкласти свій соціальний зміст.
ооо

ГАМАЛ І Я.

Отамана Гамалії, який ходив би морським походом на Царгород, Історичні

джерела не указують, хоч, правда, серед козацької старшини XVII та XVIII ст. ст.
це прізвище й згадується . Отож Шевченко, малюючи картину походу запо-
рожців на чолі з Гамалією, навів вигадане прізвище ватажка цього походу. Весь
зміст твору подано (як це часто трапляється, особливо в ранніх творах Шев-
ченка) за поміщицько - націоналістичною, козацько - старшинською легендою, що
будувалася за таким зразком : десь далеко - далеко, „ в бусурманській землі , стог-
нуть - плачуть заковані полонені невільники - козаки, мріючи, як би повернутися їм
- у мир хрищений, у край веселий “ , „ на ясні зорі, на тихії води “ . Аж ось з'являються
чайки відважних лицарів - запорожців “ на чолі з якимсь „ героєм “ ; вони нападають
на „ невірних бусурман“ , розбивають кайдани своїм „ братам - запорожцям“—„бі
· дним
невольникам “ і разом з ними повертаються на православну Україну, „ у край
веселий, у мир хрищений “ . З - під цієї націоналістичної романтики, коли глибше
приглянутися до неї, виглядало обличчя української козацької старшини, того ж
таки поміщика, що був зацікавлений в тому, щоб нацькувати козацьку, селянську
бідноту на невірних бусурман “ , засліпити її сподіванками на велику здобич
, злата - срібла “, ,.дорогого каміння “ , 1 , розпаливши ці націоналістично - погромницькі,
релігійні почуття, приспати її увагу до обкрадання цієї- ж бідноти тими ж „ право-
славними отаманами , тими ж таки .рідними братами“ старшинами.
Шевченко, захопившись цим козацьким старшинським епосом, не показав
справжньої суті морських походів. Його запорожці - невольники моляться „ милому
богові України“, вони стрепенулися “ , почувши „ хрищену мову “ , 1 ,, визволені
з турецької неволі, співають „ славу . Гамалії, , отаману завзятому“, що не дав
товариству згинуть на чужині “ . Не знав Шевченко, що морські походи в Туреч-
чину давали величезну поживу саме цим козацьким старшинам, а біднота ко-
нацька служила лише сліпим знаряддям для загарбницьких, грабіжницьких цілей
козацької верхівки . Не знав Шевченко, що запорізькі отамани, пограбувавши
-
Туреччину 1 Крим, сами верталися з захопленими там полоненими трудящими
турками і татарами , яких зараз же продавали чи дарували „ в вічную неволю “ магна-
там і королям Польщі, боярам 1 царям Москви. „ Ваших крымских невольников, —
писав до кримського татарського хана кошовий отаман Іван Сірко, — у нас в Кошу
найдете еще четыре тысячи ... Если ты изволишь, ваша ханская милость, приказать
родственникам невольников доставить выкуп как можно скорей и прислать его к
нам в Кош с особым от вашей ханской дишкреции на нас, войско запорожское,
подарком, то мы всех невольников ваших немедленно отпустим в Крым. А если же
не далее полутора месяца того выкупа не будет, то объявляем, что мы отошлем
всех невольников до пресветлейшего его царского величества, доброго и богатого
государя и добродетеля нашего -московского царя , который несомненно во награ-
лит нас из своей монаршей казны за присылку тех татар. Изложив все это, же-
лаем вашей ханской мосце доброго здоровья и счастливой жизни. Писан в Запо-
рожской Сечи 1675 года сентября 23 дня. Вашей ясновельможной ханской мосце
доброжелательный приятель Иван Сирко , атаман кошовой “ . Так розмовляв україн-
ський грабіжник - старшина з таким же грабіжником — татарським ханом, запевняючи

119
неодноразово в листі , що не мыслили мы, войско низовое запорожское, входить
в войну и неприязнь с вашею ханскою милостию и со всем крымским панством " .
Такі були ватаж и цих 19 славних " козацьких походів ! Не знав Шевченко, що ці
„походи часто закінчувалися бунтами козацької „ голоти “ проти своїх таки стар-
шин, проти заможної верхівки, що намагалася все цупкіше прибрати до своїх рук
цих нетяг“ , волоцюг . Відомі факти, коли ці уславлені козацьким епосом
. отамани разом з православним духівництвом запродували своїх же „братів-
христіан" козацьку бідноту в колоніальне ярмо то царській Москві, то шляхет-
ській Польщі , то турецькому султанові, наказуючи „ нещадно бити, нищити і вирі-
зувати “ всіх тих, хто чинитиме будьякий опір. Отакий був цей „ край веселий“,
цей „ мир хрищений “ , отаке творилося з благословення милого бога України " .
Чи ж дивно, що коли той же Сірко, повертаючись із походу і женучи тисячі
полонених татар і ., визволених козаків, лицемірно запропонував : „ Кто хочет,
идите с нами на Русь , а кто не хочет, возвращайтесь в Крым“ , то, „ услыша те
слова Сирка, христиане разделились на две половины : одна, числом три тысячи,
нашла за лучшее вернуться в Крым, нежели итти в христианскую землю ... От-
пуская последних, Сирко спросил у них, зачем они стремятся в Крым ? — Спро-
шенные отвечали, что в Крыму у них есть оседлости и господарства и потому там
им лучше будет жить, нежели на Руси, „ где они ничего не имеют . Отпу-
ская тех людей, Сирко не вполне еще верил, чтобы они действительно пошли в
Крым, но надеялся, что они вернутся на Русь, и , поднявшись на бывшую там
могилу, смотрел на них до тех пор, пока их не стало видно. Когда же убедился в
их твердом намерении итти в Крым, тогда приказал молодым казакам сесть на
коней, догнать отпущенных и всех до единого и без всякой пощады выбить и вы-
рубить. Получив от Сирка такое приказание, казаки, догнав названных людей,
поступили сообразно приказу, не оставив в живых ни одной души. Немного по-
годя и сам Сирко, сев на коня, поскакал туда, где исполнялось его приказание.
Прискакав на место и увидев, что его воля в точности исполнена, он поблагодарил
трудившихся там казаков, а к мертвым трупам сказал: ,Спите тут до страшного
суда господня вместо того, чтобы размножаться вам в Крыму между бусурманами
на наши молодецкие головы" ... (див. Д. Эварницкий, „ История запорожских ка-
- 513 ). Молодий поет - кріпак Шевченко проте і в даному творі
заков“, II, стр. 512 —
виявляв стихійне обурення закріпачених мас, їх палке прагнення визволитися з ярма
„ лютої неволі“ дворянсько - поміщицького самодержавства . Недаром жандармські
чиновники III відділу таємної царської канцелярії вважали, що „ предвзятые умы
легко могли провести параллель между турецкой неволей и мнимым порабоще-
нием народа малорусского, а призыв освободителей - запорожцев, как призыв к
бунту и своеволию“ . В цю традиційну форму історичного епосу Шевченко , здавле-
ний лещатами каторжного гніту миколаївської імперії, шукаючи виходу з сучасного
йому пекла , вкладав свій бунтарський дух, свої найприхованіші мрії уярмленого
кріпака, внука гайдамацького, в грудях якого глибоко запеклася ненависть до всього
панського.

„ Ой нема , нема ні вітру, ні хвилі

Із нашої України !
Чи там раду радять , як на турка стати ?-
Не чуємо на чужині.
Ой повій , повій , вітре , через море
Та з Великого Лугу¹ ,
Суши наші сльози, заглуши кайдани ,
Розвій нашу тугу !
Ой заграй, заграй , синесеньке море ,
Та під тими байдаками,
Що пливуть козаки, тільки мріють шапки,
Та на сей бік за нами.
Ой боже наш , боже ! Хоч і не за нами,
Неси ти їх з України :
Почуємо славу, козацькую славу,
Почуємо, та й загинем ! -
120
 Отак у Скутарі 2 козаки співали ;
Співали сердеги , а сльози лились ,
Лилися козацькі, тугу домовляли .
Босфор 3 аж затрясся, бо зроду не чув
Козацького плачу ; застогнав широкий ,
І шкурою, сірий бугай , стрепенув,
1 хвилю , ревучи , далеко - далеко
У синєє море на ребрах послав.
I море ревнуло Босфорову мову,
У Лиман погнало , а Лиман Дніпрові
Тую журбу- мову на хвилі подав.

Зареготався дід наш дужий , Не кишені трусить

Аж піна з уса потекла . Ідем різать, палить,
„Чи спиш , чи чуєш, брате Луже ? Братів визволяти !
Хортице 4 сестро ? “ 5
У туркені яничари
Загула І баша 6 на лаві.
Хортиця з Лугом : „ Чую , чую ! “ Гой ги, вороги !
І Дніпр укрили байдаки , Ми не маєм ваги !
I заспівали козаки : Наша воля й слава ! “

"У туркені по тім боці Пливуть собі співаючи ;

Хата на помості. Море вітер чує .
Гай, гай ! Море, грай , Попереду Гамалія
Реви, скелі ламай ! Байдаком керує.
Поїдемо в гості. Гамалію, серце мліє :
Сказилося море.
У туркені у кишені Не злякає ! - I сховались
Таляри - дукати . За хвилі , за гори.

Дрімає в гаремі, в раю Візантія 7 ,

1 Скутар дрімає. Босфор кликотить,
Неначе скажений ; то стогне , то виє :
Йому Візантію хочеться збудить.
„ Не буди, Босфоре : буде тобі горе !
Твої білі ребра піском занесу,
У мул поховаю ! “ — реве синє море :
„ Хіба ти не знаєш , яких я несу
Гостей до султана ? "

Так море спиняло

(Любило завзятих чубатих слав’ян) 8 .
Босфор схаменувся . Туркеня дрімала .
Дрімав у гаремі ледачий султан.
Тільки у Скутарі , в склепу, не дрімають
Козаки сердеги . Чого вони ждуть ?
По - своєму бога в кайданах благають,
А хвилі на той бік ідуть та ревуть.
121
 , О милий боже України !
Не дай пропасти на чужині,
В неволі вольним козакам !
1 сором тут, і сором там
Вставать з чужої домовини,
На суд твій праведний прийти ,
. В залізах руки принести,
І перед всіми у кайданах
Стать козакові ! .. "
„ Ріж і бий !
--
Мордуй невіру - бусурмана ! “
Кричать за муром. Хто такий ?
Гамалію , серце мліє :
Скутар скаженіє !
Ріжте, бийте ! “— на фортеці
Кричить Гамалія.
Реве гарматами Скутара ;
Ревуть, лютують вороги ;
Козацтво преться без ваги
І покотились яничари .
Гамалія по Скутарі -
По пеклу гуляє ,
9
Сам хурдигу розбиває,
Кайдани ламає .
. Вилітайте, cipі птахи,
На базар до паю ! “
Стрепенулись соколята,
Бо давно не чули
Хрищеної тії мови .
І ніч стрепенулась :
Не бачила стара мати
Козацької плати.
Не лякайся, подивися
На бенкет козачий !
Темно всюди , як у будень ,
А свято чимале !
Не злодії з Гамалієм
Їдять мовчки сало
Без шашлика.
, Засвітимо ! "
До самої хмари
3 щоглистими кораблями
Палає Скутара .
Візантія пробуркалась ,
Витріщає очі ,
Переплива на помогу,
Зубами скрегоче.
122
Реве - лютує Візантія,
Руками берег достає ;
Достала, зикнула, встає —
I на ножах в крові німіє.
Скутар, мов пекло те , палає ;
Через базари кров тече ,
Босфор широкий доливає .
Неначе птахи чорні в гаї,
Козацтво сміливо літає.
Ніхто на світі не втече !
Огонь запеклих не пече !!
Руйнують мури ; срібло - злото
Несуть шапками козаки
I насипають байдаки.
Горить Скутар , стиха робота,
І хлопці сходяться ; зійшлись,
Люльки з пожару закурили ,
На байдаки — та й потягли,
Рвучи червоні гори - хвилі.
Пливуть собі , ніби з дому,
Так буцім гуляють,
Та, звичайне, запорожці,
Пливучи, співають :
" Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий ,
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти ;
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти.
Ой приїхав Гамалія
Аж у ту Скутару —
Сидять брати · запорожці,
Дожидають кари.
Ой як крикнув Гамалія :
-
„ Брати ! Будем жити, -
Будем жити, вино пити ,
Яничара бити,
А курені килимами,
Оксамитом крити ! "
Вилітали запорожці
На лан жито жати ;
Жито жали, в копи клали ,
Гуртом заспівали :
• Слава тобі , Гамалію,
На весь світ великий ,
 На весь світ великий , Або гетьман Іван Підкова
На всю Україну, Не кликнув в море на ралець.
Що не дав ти товариству Пливуть собі ...
Згинуть на чужині ! “ A із - за хвилі
Сонце хвилю червонить ;
Пливуть співаючи ; пливе Перед ними море миле
Позад завзятий Гамалія — Гомонить і кликотить .
Орел орлят мов стереже.
Із Дарданелів 10 вітер віє, Гамаліє , вітер віє ...
А не женеться Візантія : Ось - ось наше море !
11 I сховалися за хвилі
Вона боїться, щоб Чернець
Не засвітив Галату 12 знову, За рожеві гори.
Петербург. ( 1842).

1 Великий Луг — так звалась низина на лівому боці Дніпра протягом до

100 км ; зрошувалась вона річками Конкою , Рогачиком, Токмаком , Базавлуком та
іншими допливами Дніпра, укрита була чагарником, очеретом , плавнями, озерами.
Це був район неприступний як для татарських нападів, так і для польського
війська. Поблизу В. Лугу була Запорізька Січ.
2 Скутар ( a) —- передмістя Стамбула (Царгорода).
3 Босфор --- морська протока біля Стамбула між Чорним та Мармуровим морями .
4 Хортиця - - острів на Дніпрі, де була перша Запорізька Січ (XVI ст.).
5 Яничари -- султанська гвардія , яка комплектувалась переважно з бранців,
захоплених у полон ; їх виховували в магометанській Bipi, навчали військових
справ і потім зараховували в яничари.
6 Баша або паша - турецький генерал, великий урядовець.
-
7 Візантія — тут в розумінні Константинополь (Стамбул) . Так само звалась
Грецька імперія, завойована турками в XV ст.
8 Чубаті слав'яни — запорожці, що носили на голові чуби — „ оселедці “.
9 Хурдига - тюрма, в'язниця.
10 Дарданели - - морська протока недалеко від Стамбула. Сполучає Марму-
рове і Егейське моря.
11 Чернець - — під цим прізвищем Шевченко розумів гетьмана Сагайдачного,
вважаючи, мабуть, що він закінчив своє життя в манастирі. Але це не відповідає
дійсності. Сагайдачний умер од рани , яку він дістав у битві під Хотином 1621 р.
12 Галата – передмістя Стамбула, яке спалив під час одного з походів
Сагайдачний.
ооо

РОЗРИТА МОГИЛА.

„ Страшно дивиться мені на грядуще, бо воно погане * — писав Шевченко в

одному листі 1843 року. В умовах задушливої атмосфери миколаївського дес-
потизму, бачачи навколо себе розгул дворянської сваволі, безмежне знущання
над кріпаками, Шевченко звертається до минулого, але й там не знаходить спо-
кою. Йому ненависні українські поміщики, ці „ перевертні“, „ недолюдки “ , що ка-
тують „ матір “ , що допомагають „ москалям “ - царським сатрапам — душити страш-
ним колоніальним гнітом трудящу людність, допомагають поміщицько - дворян-
ській державі з матері полатану сорочку знімати “ . Царські опрічники типу
Бібікова та Юзефовича, вся їх „ вчена “ зграя російських та українських істориків
розкопують стародавні могили, щоб на цих навіть „ археологічних пам'ятках * до-
вести „ споконвічну належність України до царської Росії . В руках цих мико-
лаївських , дослідників розкопування могил було також одним із засобів шаленої
русифікаторської загарбницької політики.
Невимовно боляче Шевченкові бачити 1 чути, яким насильствам, гніту і
знущанням піддають його закріпачену батьківщину царські кати, дворяни, свої
• землячки “-поміщики . Саме цим страшним болем поета - борця і пройнято даний твір.
123
 Світе тихий, краю милий , У колисці б задушила,
Моя Україно ! Під серцем приспала .
За що тебе сплюндровано, Степи мої запродані
За що, мамо , гинеш ? Жидові, німоті 3,
Чи ти рано до схід сонця Сини мої на чужині,
Богу не молилась ? На чужій роботі . 4
Чи ти діточок непевнИУ. Дніпро , брат мій , висихає,
Звичаю не вчила ? Мене покидає,
, Молилася , турбувалась, I могили мої милі
День і ніч не спала , Москаль розриває ...
Малих діток доглядала , Нехай риє , розкопує,
Звичаю навчала. Не своє шукає ...
Виростали мої квіти, А тим часом перевертні
Мої добрі діти, Нехай підростають ,
6
Панувала і я колись Та поможуть москалеві
На широкім світі 1 . Господарювати,
Панувала ... Ой Богдане , Та з матері полатану
Нерозумний сину ! 2 Сорочку знімати.
Подивись тепер на матір , Помагайте, недолюдки 7 ,
На свою Вкраїну, Матір катувати ! "
Що колишучи співала
Про свою недолю, Начетверо розкопана
Що співаючи ридала, Розрита могила ...
Виглядала волю. Чого вони там шукали ?
Ой Богдане, Богданочку ! Що там схоронили
Якби була знала Старі батьки ? Ех, якби то ..

Якби то найшли те, що там схоронили ,-

Не плакали б діти , мати не журилась ..
Березань. 1843. 9. Х.

1 Панувала 1 я колись на широкім світі — тут Шевченко, йдучи

за ломіщицькою націоналістичною літературою , ідеалізує минуле України.
з Богдане , нерозумний сину - звертання до Богдана Хмельни-
цького, українського гетьмана (1648—1657) , що запродав Україну царській Москві і
грабував трудящу людність України разом з козацького старшиною . Шевченко
тут ще невірно висвітлює Богдана, вважаючи його вчинок -запродаж України
царській Москві ( 1654 р. ) —, помилкою “, в якій , мовляв, мусив би „ розкаятися “
і сам Хмельницький . Через те і зве він його „ нерозумним“. Насправді ж політика
Хмельницького цілком відповідала інтересам козацької старшини в її гноби-
тельсько - грабіжницьких н маганнях.
з Степи мої запродані жидові, німоті — ще в XVIII ст. російський
царизм за підтримкою української старшини заселяв захоплену територію півдня
України німецькими колоністами - багатіями ; траплялися великі землевласники
і євреї. „ Земли ( после разрушения Сечи 1775 г. ) стали раздаваться частным Ли-
цам, принимавшим на себя обязательство заселить их вольными или крепостными
людьми. Земли эти могли получать чиновники, штаб - и обер- офицеры и ино-
странцы , исключались только однодворцы, крестьяне и помещичьи люди ... Ми-
нимальным участком было 1500 десятин удобной земли “ . Багатії . - німецькі коло-
ністи жили тут справжніми поміщиками . Шевченко зустрів тут і володіння барона
Штігліца ( єврея ) , „ соделавшегося коллежским ассессором, нажившим необъятную
сумму денег от содержания им по откупу соляных озер в Тавриде . Штиглиц сде-
лался первым в сем краю (на Запоріжжі — Ред.) помещиком “ . Досить сказати,
124
що цей придворный банкир“ (що за оказанные правительству услуги и усердие
к распространению торговли был в 1826 году возведен в баронское Российской
империи достоинство " ) володів тут 200.000 дес . земли 13000 душ кріпаків (купле-
них у князя Вяземського) . Ось проти кого конкретно була скерована ненависть
Шевченка. Але поет в цій своїй законній ненависті до німців - поміщиків і кур-
кулів, до євреїв - магнатів типу Штігліца не завжди чітко розрізняв (особливо
в ранніх своїх творах ) цих визискувачів від євреїв і німців - трудящих, скочуючись
в ок; емих своїх оцінках на націоналістичні позиції. „ Жестокие морозы, -- писав
один 3. ревізорів,- сильнейшие ветры, вьюги и глубокие снега завалили в коло-
ниях избы по крыши. Колонисты жалуются на бескормицу, скот околевает, а люди
холодают и голодают ... Евреи в ужасном положении, умоляют отвратить их от
гибели в худых развалившихся избах, без всякого пропитания и топлива ; они
изнемогают от холода и голода среди степи“. „ Все колонии в беднейшем состоя-
нии, а большая часть евреев едиными лохмотьями покрыта ; босые или нагие“.
А ось трудящі німці - колоністи : „ Переселенцы из Данцига также устроились очень
плохо ; из 910 душ их обоего пола Контеннус нашел в разных местах только 208 ;
остальные или поумирали, или разбрелись неизвестно куда ; в Херсоне только
3 семейства имели собственные дома, другие жили у хозяев · ремесленников или
снискивали себе пропитание поденною работою , иные же вовсе не имели правиль-
ных заработков и жили в большой бедности ; умирало у них более, чем рожда-
лось ( Багалей , „ Колонизация Новороссийского края “ ) . Цих євреїв і німців -
колоністів аж ніяк не можна ототожнювати з поміщиками і баронами цих націй.
4 На чужій роботі — тобто на царських військових роботах по копанню
каналів, будові кріпостей тощо ( в околицях Петербургу, в Астрахані, на Кавказі та й
на самій Україні) , куди гнала козацьку бідноту та селянство старшина з наказу
російського царизму. Гинули і мерли там цілими тисячами. „ При Ладозі у ко-
пальній роботі, - відзначав навіть полковник Черняк 1722 року, — многое число
козаків хво ; их і помрших знаходиться, і що раз, то більше умножаюты я тяжкі
хвороби - найбільше вкоренилася гарячка і опух ніг і мруть з того. Одначе,
приставні офіцери без жодного бачення немилостиво б'ють при роботі палками, —
хоч і так вони її не тільки вдень і вночі, а навіть і в дні недільні і празничні
одправляють без спочинку до неї пригонюють www Всі козаки в силі своїй дуже
ослабли 1 ледве - ледве живі “. На цих роботах наживалася козацька старшина ,
одержуючи за „ старання * від царського уряду нові маєтності, чини 1 нагороди.
Тому й така завзятість була цих доглядачів. „ Коло тої фортифікаційної роботи
печерської козаків палицями по голові б'ють, уха обтинають 1 всяку наругу
чинять".
5 Перевертні — українські пани , що люблять на братові шкуру, а не душу“,
що гірше ляха розпинають кріпаків · селян і разом з царськими чиновниками
виступають як запеклі провідники колонізаторської політики царизму на Україні.
в Москаль — тут в розумінні ставленик російського царського уряду, чи-
новник, губернатор, офіцер, жандарм.
7 Помагайте, недолюдки — так Шевченко звертається до українських
поміщиків, з гнівом і през рством бичуючи їх як запроданців царизму, що разом
3 російськими сатрапами , поміщиками катували кріпаків - селян ,,I звір того не
зробить дикий , що ви, б'ючи поклони, з братами дієте “ — каже він, звертаючись до
цих патріотів “.

ооо

ЧИГИРИН .

М. С. Щепкіну 1 .

Чигирин — місто на Київщині , на 1 річкою Тясмином, недалеко від Дніпра; колишня

резиденція українських гетьманів (починаючи з Б Хмельницького) Тут проживали
гетьмани : Юрій Хмельницький, Іван Виговський . Петро Дорош нко. .Чигирином “
назвав Ше ченко і даний твір , в якому він ідеаліз є гетьманів, виставляючи їх як
„ народних героїв “ , „ поборників волі . Шукаючи виходу з навколишньої гнітючої крі-
125
 посницької дійсності, важко стогнучи під чоботом сучасної йому жандармсько-
дворянської диктатури, без перспективи на перемогу, він і в цьому творі (як це
типово для молодого Шевченка) звертається до української минувшини, нама-
гаючись хоч там знайти „ вольну волю“, життя „ без холопа і без пана “. Цю „ волЮ“
вбачав він деякий час в ідеалізованій гетьманщині . У нього під руками були історичні
писання поміщицько - націоналістичних істориків типу Бантиша - Каменського, Мар-
кевича, псевдо - Кониського („ История Руссов") та ін ., що спотворювали справжню
історію України, висвітлюючи II так, як це було вигідно українським старшинам-
поміщикам . Отож недивно, що Шевченко, обплутаний цією романтикою, став B
окремих своїх ранніх творах, зокрема в „ Чигирині “ , на шлях славословія гетьман-
щини. Не бачив ще тоді Шевченко, що всі ці Хмельницькі, Виговські, Доро-
шенки, всі ці уславлені поміщицько - старшинською літературою „ герої були
катами трудящих мас України, безсоромними грабіжниками і запроданцями. Саме
за їх допомогою, разом з ними, татарські і турецькі феодали гнали сотні і тисячі
трудящих України на невільничі ринки Малої Азії і Середземного моря, про-
даючи їх там у страшну довічну неволю . Саме за допомогою українських геть-
манів і старшин, разом з ними, магнати і шляхта Польщі сажали на палі непокір-
них „ хлопів “ , криваво громили й нищили цілі села 1 ок , уги, висмоктуючи піт і
кров із закованого і замордованого „ поспольства“, тобто селянства. Єдиним фрон-
том з російським царизмом, поміщиками і генералами „ вельможні гетьмани і ко-
зацька старшина остаточно закріпачили трудяще селянство, деручи три шкури
з свого землячка“, криваво розправляючись з селянськими бунтами, з будьякими
намаганнями вчинити опір цьому розгулові грабування і насильства. Аджеж гетьман
Виговський, як свідчать інозем і мандрівники, десятками в землю живцем закопу-
вав козацку бідноту, що повстала була проти гетьманського гніту. Аджеж „ вель-
можний“ Дорошенко, коли поневолювана людність, рятуючись від старшинських
пазурів та військових грабунків, тікала цілими селами на „ нові місця “ , - - аджеж
цей уславлений поміщицькими лірниками „національний герой “ наказував без
числа тих людей сердюками и снарядом розгромить, отдавать татарам“ , а Юрась
Хмельницький, напівзб жеволівши , наказував підводити до того ж таки чигирин-
ського гетьманського палацу зв'язаних по троє четверо „ непокірних хлопів *
1 , своєю власною гетьманською рукою , стоячи на башті палацу, розстрілював
з лука отруєними стрілами десятки людей, а деяких, вправляючись у військових
прийомах, „ заарканював (удушѵвав петлею), „ спритно накидаючи зв'язаним
селянам на шию верьовку Отакі були ці гетьмани ! Лад гніту, крові, голоду і на-
сильства, лад страшного соціального і національного гноблення — такий насправді
був той лад , що його освячували „ вельможні гетьмани, зокрема чигиринські дер-
жавці. Не таким подав Шевченко цей лад у даному творі. Він зідеалізував гетьман-
щину. Але в міру свого дальшого „ прозрівання , в міру все глибшого революційно-
політичного у відомлення Шевченко розвінчав цю гетьманську „ славу , довівши,
що ці „ герої“ — ні що інше, як .раби , підніжки, грязь" царської Москви, не що
інше, як , варшавське сміття “, тобто холуї і блюдолизи царів і королів. Шевченко
помітив незабаром, як „ запродав гетьман у ярмо христіан “ , і, звертаючись до Дні-
прових гір, политих к ов’ю селянських повстань, заявив : „ Ні, ні !.. Не ви про-
кляті, а гетьмани • усобники, ляхи погані ! "
Виявляючи цю справжню історію України, скидаючи з п'єдесталів „ ясновель-
можних * катів так само, як і „ вінценосних “ , поет- кріпак з гнівом і презирством
звернувся до лірників гетьманщини, сучасних йому поміщицько - націоналістичних
писак : , Чого ж ви чванитеся ?! Ви ! “ ( „ Посланієʻ ).

Чигрине , Чигрине , Розсипаються могили ,

Все на світі гине ! Високі могили -
I святая твоя слава , Твоя слава ... про тебе,
Як пилина, лине Старче малосилий ,
За вітрами холодними , Ніхто й слова не промовить,
В хмарі пропадає .... Ніхто й не покаже ,
Над землею летять літа, Де ти стояв ? чого стояв ?—
Дніпро висихає , І на сміх не скаже !
126
За що ж боролись ми з панами ?
За що ж ми різались з ордами ?
За що скородили списами
Татарські ребра ?..
Засівали ...
І рудою поливали,
І шаблями скородили .
Що ж на ниві уродилось ?!
Уродила рута, рута -
• Волі нашої отрута.

А я , юродивий², на твоїх руїнах

Марно сльози трачу ... Заснула Вкраїна ...
Бур'яном укрилась , цвіллю зацвіла,
в калюжі , в болоті серце прогноїла
I в дупло холодне гадюк 3 напустила,
А дітям надію в степу оддала.
А надію ...
Вітер по полю розвіяв,
Хвиля морем рознесла.

Нехай же вітер все розносить Я посію мої сльози,

На неокраєнім крилі !
Нехай же серце плаче , просить
Святої правди на землі !
Чигрине, Чигрине ,
Мій друже єдиний !
Проспав єси степи , ліси
І всю Україну !
Спи ж , повитий жидовою,
Поки сонце встане,
Поки тії недолітки
Підростуть - гетьмани !
Помолившись і я б заснув ...
Так думи прокляті
Рвуться душу запалити ,
Серце розірвати .
Не рвіть, думи, не паліте !
Може , верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло ;
І в тяжкі упруги
Може, зорю переліг Ѣ той ,
А на перелозі
Мої щирі сльози.
Може , зійдуть і виростуть
Ножі обоюдні,
Розпанахають погане,
Гниле серце, трудне,
І вицідять сукровату с
I наллють живої
Козацької тії крові ,
Чистої , святої !
Може ... може ... А між тими ,
Між ножами рута.
I барвінок розів'ється ,
I слово забуте,
Моє слово тихосумне ,
Богобоязливе
Згадається,— і дівоче
Серце боязливе
Стрепенеться, як рибонька,
I мене згадає ...
Слово моє, сльози мої,
Раю ти мій , раю !
Спи, Чигрине ! Нехай гинуть
У ворога діти !
Спи, гетьмане, поки встане
Правда на сім світі !

Москва. 1844. 19. II.

127
 1 М. С. Щепкін ( 1788 - — 1863) — великий російський артист, син кріпака
1 сам до 33 років кріпак, приятель Шевченка.
2 Юродивий — Шевченко , глузуючи із „землячків“, зве себе юродивим,
бо знає, що його палкі бунтівні слова пани розглядатимуть як „ божевілля мужика“
(як це і сказав в одному листі Лукашевич, український поміщик, царський холуй).
3 Гадюками - зве Шевченко українських панів, грабіжників - гнобителів,
що закріпачили трудяще • селянство України. „ Гади, гади ! Чи напилися ви чи ні
людської крові ?" - каже Шевченко в творі „ Єретик “. „ Мерзенний гаде ! Куди ти
лізеш ?* - звертається поет до поміщика- князя, що чинить нові і нові розпусти.
4 Упруг — див. 68 примітку до „ Гайдамаків“ .
5 Переліг — поле, що якийсь час не оброблялось.
6 Сукроватий - — зіпсований ; сукровиця - гнила, зіпсована кров.

оро

СОВА¹ .

В цім творі Шевченко дає яскраву картину того страшного лиха, яке несла
миколаївська солдатчина для закріпаченого селянства. До цієї теми він нераз
повертався в дальших своїх поетичних і малярських творах („ Рано вранці ново-
бранці“, „Москалева криниця “ ; картина „ Кара шпіцрутенами та ін . ). Ще за дитя-
чих років ці картини стояли у нього перед очима (пригадайте : „ Брати на пан-
щину ходили, поки лоби їм поголили “ ). До армії поміщики віддавали солдаті , за
нарядами від уряду про поставку рекрутів“. Одночасно віддача поміщиком кріпа-
ків в солдати була знаряддям класової помсти над „ строптивим “ кріпаком за різні
провини перед паном (замах на вбивство, участь у протипанських заколотах, непо-
кірність тощо ). „ За часів миколаївських, — писав Ленін, - віддача в солдати була
природною карою, що цілком відповідала всьому ладові російського кріпосного
суспільства .... Селянина віддавали в солдати як в довголітню каторгу, де його че-
кали нелюдські тортури „ зеленої улиці “ (Ленін, т. IV, стор . 70). Що являла собою
ця „ зелена улиця “ ? „ Когда осужденных устанавливали,— розповідає 4 чевидець
Л. А. Сераков, —то под звуки барабана и флейты они начинали двигаться друг за
другом. Каждый солдат делал из шеренги правой ногой шаг вперед, наносил удар
и опять становился на свое место. Руки преступника привязывали к примкнутому
штыку так, что штык приходился против живота, при чем, очевидно , вперед бежать
было невозможно ; нельзя было также и останавливаться или попятиться назад,
потому что спереди тянут за приклад два унтер - офицера Наказываемый получал
удары с обеих сторон, поэтому каждый раз голова его судорожно откидывалась,
поворачиваясь в ту сторону , с которой следовал удар . Во время шествия кругом по
„ зеленой улице " слышны были только крики несчастного : „ Братцы, помило-
сердствуйте ! Братцы, помилосердствуйте ! “ Если кто при обходе кругом падал и
далее итти не мог, то подъезжали сани · розвальни , которые везли солдаты, клали
на них обессилевшего , помертвевшего и везли вдоль шеренг ; удары продолжались.
Начальство зорко наблюдало за солдатами , чтобы из них кто нибудь не сжалился
и не ударил бы легче, чем следовало . Мертвых выволакивали вон, за фронт“ . Такі
катування чекали кріпака - солдата від дворян - офіцерів в армії. Недарма сотнями,
тисячами гинули кріпаки , перебуваючи в рядах христолюбивого воинства “ , недар-
ма десятками, сотнями кінчали життя самогубством. А в цей час їх родини, старі
батьки , жінки і діти стогнали в каторжному кріпацькому ярмі. Шевченко добре
помітив, що „ лоби голили переважно найубогішим кріпакам наймитам , гра-
бованим і поміщиками , 1 куркулями -— різними осаулами“, „ лановими “, „ догляда-
чами“. Заможну верхівку кріпацького села куркулів , цих п'явок - кровожерів -
відчув на власній слині ще малий Тарас. Недарма на засланн сниться йому :
„ Лановий біжить та б'є мене добре і ніби, проклятий, свитину здирає ... І досі
болить , як сон 10й згадаю ! “ В твор! „ Сова“ Шевченко яскраво показав, як кур-
кулі знущаються над бідною наймичкою кріпачкою , як нещадно визискують убогу
„голоту“ . Цей показ відповідав історичній дійсності . Ось , наприклад , в „ Земле-
дельческом журнале “ за 1834 р . читаємо : „ В деревнях богатые , х трые крестьяне
стараются довести порочных, нерадивых собратьев своих до нищеты ; под видом,
будто помогают их нуждам, дают им деньги на взнос казенных податей, отпра-
128
вляют за них подводы, снабжают семенами, — за все эти благодеяния пользуются
участками принадлежащей им земли, которую их же заставляют обрабатывать.
Начальник, проезжая крестьянским полем, найдет, что всякий на своей земле уби-
рает хлеб, но когда придет время сборки, то увидит, что на гумнах бедняков нет
ни снопа, и они еще с осени просят у богатых хлеба, закладывают им свои тяглые
участки земли или ходят за них на барщину. Богачи сии, как пьявки, сосут
кровь из бедняка, а приказчиков спаивают и научают всем злоупотреблениям .
Шевченкові однаково ненависні і пани, і їх підлабузники--куркулі. Саме цією
ненавистю і обуренням на панів та багатіїв насичений твір „Сова“. Всі симпатії
Шевченка на боці нещасної кріпачки - наймички, вдови, що волею пана і сільських
багатіїв позбулася своєї останньої підпори - сина, закутого в „ москалі * (солдати).
Кріпацьким гнівом та безпросвітною журбою пройнятий весь цей твір.

Породила мати сина По світлиці похожає,

В зеленій діброві ; Як пава, як пані,
Дала йому карі очі Та з тобою розмовляє ;
І чорнії брови. В хаті, як у раї !
Китайкою повивала,
А я сижу на покуті ,
Всіх святих благала, Тільки поглядаю.
Та щоб йому всі святії
Талан- долю слали : Ой сину, мій сину,
Пошли тобі матер божа Моя ти дитино !
Тії благодаті , Чи є кращий на всім світі,
Всього того, чого мати На всій Україні !
Не зуміє дати ! “ Нема кращого й не буде -
До схід сонця воду брала, Дивуйтеся, люди !
в барвінку купала, Нема кращого ! .. А долю ...
До півночі колихала, Доля роздобуде !.. “
До світа співала :
Ой зозуле, зозуленько,
„ Е - е ... лю - лі ... Нащо ти кувала ?
Питала зозулі, — Нащо ти їй довгі літа,
Зозуля кувала, Сто літ накувала ?
Правдоньку казала : Чи є ж таки на сім світі
Буду сто літ жити , Слухняная доля ?
Тебе годувати, Ох, якби то !.. Вміла б мати
В жупані ходити, 3 німецького поля
Буду панувати . Своїм діточкам закликать
Ой виростеш , сину, 1 долю i волю,
За півчварта 2 року , Та ба !.. А зле безталання
Як княжа дитина, Зустрінеться всюди,
Як ясен високий , І на шляху, і без шляху —
Гнучкий і дебелий 3, Усюди, де люди.
Щасливий, веселий ,
I не одинокий . Кохалася мати сином,
Найду тобі рівню, Як квіткою в гай,
Хоч за морем синім, Кохалася ... А тим часом
Або крамарівну , Батько умирає .
Або сотниківну - Осталася удовою,
Таки панну, сину! Хоч і молодою,
У червоних черевиках , I не одна ... Та все ж тяжко ...
В зеленім жупані, 3 горем та нудьгою

9. Кобзар 129
Пішла вона до сусідів
Поради просити ...
Присудили сусідоньки
У наймах служити.
Ізнищіла , і змарніла ,
Кинула господу,—
Пішла в найми ... Не минула
Лихої пригоди .
1 день, і ніч працювала,
Подушне платила ...
I синові за три копи
Жупанок купила,
Щоб і воно, удовине ,
До школи ходило.
Ой талане , талане,
Удовиний поганий !
Чи ти в полі , чи ти в гаї,
Обідраний цигане,
З бурлаками гуляеш ? 5
Тече вода 1 на гору
Багатому в хату,
А вбогому в яру треба
Криницю копати.
У багатих ростуть діти —
Верби при долині ;
А у вдови одним - одно,
Та й те, як билина.
Діждалася вдова долі,
Зросту того сина :
I письменний , і вродливий -
Квіточка - дитина !
Як у бога за дверима,
Вдова панувала ;
А дівчата лицялися
І рушники дбали.
Полюбила багатая -―
Не поцілувала ;
Вишивала шовком хустку -
– Нема чутки ... Що тут робить ?
Не подарувала.
Крались злидні із - за моря 6
В удовину хату,
Та й підкрались ... Стали хлопців
В кайдани кувати 7,
Та повезли до прийому
Битими шляхами.
Пішла й вдова з матерями,
3 дрібними сльозами.
130
Де на ніч ставали
Сторожу давали,
Стару вдову до обозу
Та й не допускали .
Ой привезли до прийому
Чуприни голити 8 ;
Усе дрібні, усе малі —
Все багатих діти :
Той каліка - недоріка ³,
Той не вміє стати,
Той горбатий , той багатий ,
Тих чотири в хаті.
Усі не в - лад, усіх назад,
В усіх доля - мати.
А у вдови один син,
Та й той якраз під аршин 10.
Покинула знову хату ,
Синову господу ;
Пішла в найми, за хліб черствий
Жидам носить воду,-
Бо хрищені не приймають :
, Стара, кажуть, стала,
Нездужає ... “
" II огризок
В вікно подавали
Христа ради ... Не дай , боже,
Такого дожити !
Не дай, боже, в багатого
I пить попросити !
По копійці заробляла ,
Копу 11 назбирала,
Та до сина лист писала,
У військо послала
Полегшало ... Минає рік,
І другий минає ;
I четвертий, і десятий -
А чутки немає ;
Треба торбу брати
Та йти ... Іти собак дражнить
Од хати до хати.
Взяла торбу , пішла селом,
На вигоні сіла,
I в село вже не верталась
День і ніч сиділа
Коло коворот 12. А літо
За літом минає.
Помарніла, скалічіла —
А вдови один син,
Та й той якраз під аршин.
Ніхто й не пізнає. , Чи не чув хто, чи не бачив
Та й кому там пізнавати Москаля - солдата,
Каліку убогу ! “ 13 Ніхто не чув,
Мого сина ?.. 6
Сидить собі та дивиться Ніхто і не бачив:
В поле на дорогу. Сидить вона, не йде в село ,
І світає, і смеркає, Не пита й не плаче.
І знову смеркає, Одуріла !.. І цеглину
А москаля, її сина, Муштрує ; то лає ,
Немає, немає ... То годує , як дитину,
Й сином називає,
Понад ставом увечері I нищечком - тихесенько
Хитається очерет ; Крізь сльози співає :
Дожидає сина мати
" Змія хату запалила,
До досвіта вечерять.
Дітям каші наварила,
Понад ставом увечері
Шепочеться осока ; Поморщила постоли,
Полетіли москалі,
Дожидає в темнім [гаї]
Cipi гуси в ірій , ірій ,
Дівчинонька козака.
По чотири, по чотири
Понад ставом вітер віє, Полетіли - „ гел - гел ! " .
Лози нагинає ;
На могилі орел ,14
Плаче мати одна в хаті ,
На могилі серед ночі
А дівчина - в гаї.
У козака вийма очі ,
Поплакала чорнобрива, А дівчина в темнім гаї
Та й стала співати ;
Його з війська виглядає ... “
Поплакала стара мати ,
Та й стала ридати. Вдень лазила на смітниках,
I молилась, і ридала, Черепки збирала,
Кляла все на світі ... Примовляла, що синові
Ох, тяжкі ви, безталанні, Гостинця ховала ...
У матері діти !.. А уночі розхристана
I простоволоса
Скалічені старі руки Селом ходить— то співає,
До бога здіймала, То страшно голосить.
Свою долю проклинала, Люди лаяли ... Бо , бачте,
Сина вимовляла. Спать їм не давала
То од жалю одходила Та кропиву під їх тином
І мовчки журилась 1 бур'ян топтала 15.
Та на шлях той , на далекий Діти бігали з паліччям
Крізь сльози дивилась Удень за вдовою
1 день , і ніч дивилася, По улицях, та сміючись
Та й стала питати : Дражнили ... совою.

Петербург. 1844. 6. V.

1 Сова - у Шевченка — образ невимовного страждання, злиднів 1 одчаю крі-

пацької бідноти. Сова - це символ Шевченкової творчості в міру того, як він почав
•прозрівати . Саме в такому плані подано у Шевченка сову в поемі „ Сон " та інших
його творах 40-х років.
2 Півчварта - три з половиною.
3 Дебелий - міцний, дужий.
4 Ізнищ1ла — збідніла. Процес все більшого зубожіння основної частини кр1-
пацького села, як наслідок посиленого грабування його поміщиками та багатіями, був
133
 типовим за часів Шевченка. „ Мало - по - малу личность крестьянина, --
- каже сучасник
Шевченка, історик Самарін, — как хозяина и семьянина, теряет вместе с естествен-
ными своими правами природные свои способности, низводится на степень какой-
то бездушной рабочей единицы и поглощается в механизме помещичьего хозяй-
ства“. Безземельний пограбований кріпак, „ без хлеба и земли “, „ будучи наг и бос“,
(як висловлювався магнат Юсупов), ішов у найми до пана, до „ хазяїна“ , не всти-
гаючи за „ целый год заработать на хлеб -для поддержания своего семейства .
5 Обідраний цигане, — з бурлаками гуляєш - - художній образ зло-
щасної долі кріпацької бідноти, що згиналася в лабетах панів та осаулів на пан-
щині, кривавим потом обливалася коло верстатів поміщицьких суконних фабрик,
на тартаках, знесилена падала, виконуючи надлюдські завдання засліпленого жадо-
бою зиску підрядчика. Це - доля тих „ волоцюг “, „ бобилів “, „ халупників“, „місяч-
ників “, „ білих негрів “ , про яких так рясно згадується в описах поміщицьких
маєтків 30 — 40 рр . і в спогадах сучасників.
6 Злидні із - за моря - . натяк на війни, які провадив царський уряд
в інтересах поміщиків, промисловців та купецтва.
7 В кайдани кувати — тобто віддавати в солдатчину ; призначених в ре-
крути, щоб запобігти втечі, заковували в залізні ланцюги або колодки.
8 Чуприни голити - рекрутам, яких забирали до царського війська, го-
ЛИЛИ голови - звідси й вирази : „ чуприни голити“, „ лоби голити “, „ забрить в
солдаты".
9 Каліка - недоріка - — той, що погано , неясно говорить, заіка. Тут гово-
риться , що багаті, давши хабаря „ начальству , яке приймало рекрутів, зуміють з
рекрутчини викрутитись, бо навіть і такий резон, як тих ,чотири в хаті“ - може
• бути за привід для звільнення.
10 Та й той якраз під аршин — саме під міру, саме такий, як треба
до війська. Через те, що бідна вдова хабарів „ начальству “ не могла дати, її єди-
ного сина „ закували в солдати.
-- 50 коп .; ці гроші кривавим потом
11 Копа — тут в розумінні півкарбованця
збирала наймичка-- удова, щоб заплатити дячкові за писання листа до сина.
12 Коворот — скорочене „ коловорот “; ворота, якими колись замикали село ,
щоб не вибігала з села худоба.
13 Москаля - солдата, мого сина — націоналісти - коментатори творів
Шевченка (Річицький та ін.) намагалися з'ясовувати, ніби „ москалями Шевченко
називає солдатів, що „ родом з Московщини “ . Це місце якнайкраще спростовує їх
фальсифікацію. „ Москаль " так називали солдата, незалежно від того, чи він
з України, чи з Росії.
14 На могил орел -- символ царського гніту, кривавого здирства покрі-
паченої бідноти панами та чиновниками.
15 Та кропиву під їх тином 1 бур'ян топтала - - цими рядками під-
креслює Шевченко загарбницьку ненажерливість багатих. Їм навіть кропиви
та бур'яну шкода. В творі „ Великий льох “ поет цю ж думку про ненажерливість
багатих висловлює так: „ понаставляли ті фігури он для чого : щоб люди не крали
води з річки та щоб нишком піску не орали, що скрізь отам за Тясьмою“.
ооо

ДІВИЧІЇ НОЧІ.
Висушили карі очі
Дівичії ночі.
Черниця Мар'яна

Розплелася густа коса Білі руки простяглися

Аж до пояса ; Так би й обвилися
Розкрилися перси · гори — Кругом стану — і в подушку
Хвилі серед моря ; Холодну впилися
Засіяли карі очі - Та й заклякли , та й замерли,
3opi серед ночі. З плачем рознялися :
134
„ Нащо мені коса - краса , Злії люди нарікають ...
Очі голубині, А того й не знають,
Стан мій гнучий ... коли нема Що я в серці заховала ...
Вірної дружини. Нехай нарікають —
Немає з ким полюбитись, Гріх їм буде ... Боже милий !
Серцем поділитись ... Чому ти не хочеш
Серце моє ! Серце моє ! Укоротить свої темні,
Тяжко тобі битись Тяжкі мені ночі !
Одинокому. З ким жити , Бо я вдень не одинока
З ким, світе лукавий, З полем розмовляю,
Скажи мені ?.. Нащо мені Розмовляю , і недолю
Тая слава !.. слава ... В полі забуваю.
Я любить, я жити хочу, А вночі ... “ Та й оніміла.
Серцем - не красою ! Сльози полилися ...
А мені ще й завидують, Білі руки простяглися,
Гордою і злою В подушку впилися.

Петербург. 1844, 18. V.

ооо

СОН .

КОМЕДІЯ2.

Шевченко написав твір.Сон“ після подорожі на Україну 1843 року, де він, при-
дивившись ще раз до картин шаленого розгулу дворянської диктатури, пройнявся
ще більш нестримним гнівом до ненависного йому панства, до всього ладу, що
освячував цей кривавий бенкет оскаженілого поміщицтва. До цих свіжих вражінь
від подорожі прилучилися ще й вражіння від самої царської столиці - Петер-
бургу, де Шевченко перебував з 1831 року.
Блиск і розкіш миколаївської столиці, розгульне життя пихатої воєнщини
,лакейсько - боярського сословія“ (так називав Шевченко дворян - поміщиків)
особливо різко контрастували з тим, що бачив поет в кріпацьких селах, з життям
„ убогих у тій же таки столиці, з поневірянням на безконечних муштрах кріпаків
в армії — „ сердешних москаликів “, з долею „ заспаних дівчат “, що їх злидні
примушували торгувати собою.
Зв'язок з революційними гуртками, читання підпільної протицарської літератури,
свіжі ще спогади про декабристів - все це дало Шевченкові змогу глибше усві-
домити суть кріпацько - феодального царського гніту і виступити проти нього
з гнівно - глузливим „ мужицьким словом.
Коли заарештували Шевченка 1847 року, то знайдений під час трусу рукопис
твору „ Сон " викликав особливу лють жандармських псів. „ Какими случаями дове-
дены вы до такой наглости, — запитували царські посіпаки на слідстві Шевченка,—
что писали самые дерзкие стихи против государя императора и до такой неблаго-
дарности, что сверх великой священности особы монарха забыли в нем и авгу-
стейшем семействе его лично ваших благотворителей , столь нежно поступивших
при выкупе вас из крепостного состояния ? “ Шевченко на це відповів : „ Будучи
еще в Петербурге, я слышал везде порицания на государя и правительство.
Возвратясь в Малороссию, я слышал и еще более и хуже между молодыми и сте-
пенными людьми : я увидел нищету и ужасное угнетение крестьян помещиками,
поссессорами и экономами шляхтичами, и все это делалось и делается именем госу-
даря и правительства“. Жандарми III відділу одразу ж зрозуміли рево-
люційну суть „ Сна “ . Ось що писали вони, наприклад, в своїй доповідній записці
царю : „ В стихотворении „ Сон “ Шевченко представляет себя заснувшим и пере-
несенным сначала в Сибирь, потом в Москву и, наконец, в С.- Петербург . В Сибири
135
он видит преступников в рудниках, гибнущих под ударами наказаний. В Москве
описывает изнурение войск на параде, а в С.- Петербурге — собрание во дворце.
Нигде его клеветы столь не дерзки и не наглы, как при описании дворцового
собрания. В этом собрании, по его словам, ожидали государя императора с трепе-
том и когда он вышел, — , ось і сам, високий, сердитий виступає “, - все вельможи
молча окружили его, разговор шел об отечестве, петлицах и последних маневрах ;
каждый старался стать ближе к императору, чтобы удостоиться получить от него
пощечину или хотя полпощечины ; государь подошел к самому старшему , ткнул
его в лицо ; вельможа со своей стороны ткнул следующего за ним, тот-следующего
и, таким образом, толчок сверху обошел всех от первого до стоящего у дверей,
а в собрании раздалось : ура, ура, ура ! В другом месте казаки у него выража-
ются : „ О , царю поганий ! Царю проклятий, лукавий, аспиде неситий ! Шевченко
прибегает ко всем едким и пасквильным выражениям, где только касается государя
императора .... В конце сна он представляет себя перед памятником, воздвигнутым
Петру I Екатериной II, и изливает желчь свою как на того, так и на другую,
говоря, что Петр подавил свободу, а Екатерина II довершила начатое им “ .
Разом з рукописом „ Сна “ „ при осмотре бумаг найдены в портфеле Шевченка
дурно нарисованные самые безнравственные картинки ; большую часть из них
составляли карикатуры на особ императорской фамилии, а в особенности на госу-
дарыню императрицу “ (із спогадів генерала Дубельта). Отож поет - революціонер
всебічно використовував свій талант письменника і художника на боротьбу з не-
нависним йому царизмом, з кріпацько - поміщицьким гнітом.
Але і в цім творі Шевченко не подолав елементів націоналістичної ідеології.
Так, наприклад, ідучи за поміщицькою історіографією, він ідеалізує козацького
старшину Полуботка, називаючи його 99 вольним гетьманом , з захопленням гово-
рить про нього, як про „ поборника волі , ідеалізує козацтво, показуючи його як
щось єдине, ціле.
Проте не ці націоналістичні переспіви становлять основний зміст твору.
Люта ненависть до споконвічного ворога трудящих —„лукавого панства та „ вінце-
носних катів “, проти освяченого i створеного ними ладу гніту, крові, голоду
i сліз --
- ось що становить справжній зміст його. Саме тому цей твір в десятках
рукописних списків ще до арешту Шевченка 1847 р. розходився потайки в Києві ,
в Полтаві, в Одесі, в Москві і Петербурзі , попадаючи навіть у Білорусію і на
Кавказ , відограючи велику агітаційну роль. ,Сочинения Шевченка разошлись
в том краю (тобто на Україні ) во множестве и были причиною сильного волнения
умов, вследствие которого и теперь Малороссия находится в брожении“ - - відзна-
чив уже наприкінці 40 рр . організатор утопічно - соціалістичного гуртка Буташевич –
Петрашевський. В руках російської революційної демократії — Чернишевського,
Добролюбова, в руках революційних студентських угруповань 1860 рр. , в руках
польських підпільників - демократів цей твір був одним із засобів революційної
пропаганди.
Рукопис Шевченка „ Сон “ (в збірці „ Три літаʻ ) десятиліттями захований був
в архівах таємної царської канцелярії; українські поміщики пропонували „ пре-
дать сожжению и вечному проклятию этот гнуснейший пасквиль умоисступленного
поэта “ (слова Лукашевича) . Жандарми III відділу присудили : „ Художника Шев-
ченка за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений,
как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский
отдельный корпус , поручив начальству иметь строжайшее наблюдение , дабы от
него ни под каким видом не могло выходить возмутительных и пасквильных сочи-
нений ". Микола I від себе додав : Под строжайший надзор, с запрещением пи
сать и рисовать “ . Цілком зрозуміла така люта розправа. Шевченко виступив в творі
„ Сон * сміливим бійцем, що бунтував проти сучасної йому миколаївської дійсності,
геніально розкриваючи жахливі картини каторжного гніту, грабежу, підлоти.
I в цій своїй боротьбі він „ зумів знайти слова і фарби такої художньої сили, що
вони й тепер печуть, і тепер картають ворогів трудящих “ ( Затонський) .

136
 Дух истины, его же мир не может при-
ями, яко не видит его, ниже знает его 3.
У всякого своя доля
І свій шлях широкий :
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає 4,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами 5 обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той , тихий та тверезий ,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час, та й запустить
Пазурі в печінки —
І не благай : не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той , щедрий та розкошний ,
Все храми мурує,
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду , точить ! ..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі !
Як ягнята : „ Нехай , — каже
Може так і треба “ 6.
Так і треба ! Бо немає
Господа на небі !
А ви в ярмі падаєте,
Та якогось раю
На тім світі благаєте .
Немає ! Немає !
Шкода й праці ! Схаменіться :
Усі на сім світі, —
I царята, і старчата -
Адамові діти 7 .
I той ... І той ... А що ж то я ?
Ось що , добрі люди :
Я гуляю, бенкетую
В неділю і в будень.
А вам нудно ! Жалкуєте !
Іоан. , гл. XIV, ст. 17.
Єйбогу, не чую.
І не кричіть ! — Я свою п'ю,
А не кров людськую ! 8
Отак, ідучи попід - тинню
3 бенкету п'яний уночі,
Я міркував собі йдучи ,
Поки доплентавсь до хатини.
А в мене діти не кричать
І жінка не лає ,
Тихо, як у раī.
Усюди божа благодать :
І в серці, і в хаті.
Отож я ліг спати ;
А вже підпилий як засне,
То хоч коти гармати,
I усом не моргне.
Тай сон же, сон, напричуд дивний ,
Мені приснився :
Найтверезіший би упився,
Скупий жидюга 9 дав би гривню,
Щоб позирнуть на ті дива —
Та чорта з два !
Дивлюся : так буцім сова
Летить лугами , берегами та нетрями,
Та глибокими ярами,
Та широкими степами ,
Та байраками .
А я за нею , та за нею,
Лечу й прощаюся з землею.
„ Прощай, світе ! Прощай , земле,
Неприязний краю !
Мої муки, мої люті
В хмарі заховаю .
А ти, моя Україно ,
Безталанна вдово !
Я до тебе літатиму
3 хмари на розмову,
На розмову тихосумну,
На раду з тобою ;
Опівночі падатиму
Рясною росою.
Порадимось , посумуєм,
137
 Поки сонце встане --
Поки твої малі діти
На ворога стануть.
Прощай же ти , моя нене,
Удово - небого !
Годуй діток : жива правда
У господа бога ! “
світає ,
Летим ... Дивлюся — аж світає,
Край неба палає ;
Соловейко в темнім гай
Сонце зустрічає .
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють ;
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились ;
Тополі по волі
Стоять собі , мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою ,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою ;
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає,—
І нема тому почину,
I краю немає !
Ніхто його не додбає
І не розруйнує ...
1 все то те ... Душе моя !
Чого ти сумуєш ?
Душе моя убогая !
Чого марне плачеш ?
Чого тобі шкода ?

Хіба ти не бачиш ?
Хіба ти не чуєш людського плачу ?
То глянь, подивися ! А я полечу
Високо, високо за синії хмари :
Немає там власті , немає там кари ,
Там сміху людського і плачу не чуть.
Он глянь : у тім раї, що ти покидаєш ,
Латану свитину з каліки знімають,
3 шкурою знімають, - бо нічим обуть
Княжат недорослих. А он розпинають
Вдову за подушне ; 10 а сина кують 11 ,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію ! — в військо оддають !
Бо його, бач, трохи ! А онде під тином
Опухла дитина голоднее мре ,
А мати пшеницю на панщині жне .

А он - бачиш ? Очі ! Очі ! Наші сльози, горе ?

Нащо ви здалися ?
Чом ви змалку не висохли,
Слізьми не злилися ?
12
То покритка попід - тинню
З байстрям шкандибає, —
Батько й мати одцурались ,
И чужі не приймають !..
Старці навіть цураються !
А панич не знає :
3 двадцятою, недоліток,
Душі пропиває ! 13
Чи бог бачить із - за хмари
138
Може й бачить, та помага -
Як і оті гори
Предковічні, що политі
Кровію людською !..
Душе моя убогая,
Лишенько з тобою !
Уп'ємося отрутою,
В кризі ляжем спати 14,
Пошлем думу аж до бога,
Його розпитати :
Чи довго ще на сім світі
Катам панувати ?!
 Лети ж , моя думо , моя люта муко !
Забери з собою всі лиха, всі зла —
Своє товариство ! Ти з ними росла,
Ти з ними кохалась ; їх тяжкії руки
Тебе повивали . Бери ж їх, лети ,
Та по всьому небу орду розпусти !

Нехай чорніє, червоніє, За що мені муки ?

Полум'ям повіє,
Нехай знову рига змії,
Трупом землю криє 15 .
А без тебе я денебудь
Серце заховаю,
Та тим часом пошукаю
На край - світа раю.
І знов лечу понад землею,
1 знов прощаюся я з нею.
Тяжко матір покидати
У безверхій хаті ,
А ще гірше дивитися
На сльози та лати.
Лечу, лечу, а вітер віє ;
Передо мною сніг біліє ;
Кругом бори та болота,
Туман, туман і пустота.
Людей не чуть , не знать і сліду
Людської страшної ноги.
І вороги й невороги,
Прощайте ! В гості не приїду !
Упивайтесь, бенкетуйте !
Я вже не почую,-
Один собі навік - віки
В снігу заночую.
І поки ви дознаєтесь,
Що ще є країна
Не полита слізьми, кров'ю,
То я одпочину,
Одпочину ...
Аж слухаю
Загули кайдани
Під землею ... Подивлюся ...
O , люде поганий !
Де ти взявся ? Що ти робиш ?
Чого ти шукаєш
Під землею ? Hi ! Вже, мабуть,
Я не заховаюсь
I на небі ! .. За що ж кара ?
Кому я що заподіяв ?
Чиї тяжкі руки
В тілі душу закували,
Серце запалили
І галичі силу
Думи розпустили ?
За що, не знаю, а караюсь,
I тяжко караюсь !
І коли я спокутую ?
Коли діжду краю ?
Не бачу й не знаю !!
Заворушилася пустиня 16.
Мов із тісної домовини,
На той остатній страшний суд
Мерці за правдою встають.
То не вмерлі, не убиті,
Не суда просити !
Ні, то люди, живі люди,
В кайдани залиті ...
Із нор золото виносять,
Щоб пельку залити
Неситому 17. То каторжні ! ..
А за що ? Те знає
Вседержитель ... А може ще
Й він недобачає !
Онде злодій штемпований 18
Кайдани волочить ;
Он розбойник катований
Зубами скрегоче -
Недобитка - товариша
Зарізати хоче !
А між ними, запеклими,
В кайдани убраний,
Цар всесвітній ! Цар волі, цар
Штемпом увінчаний ! 19
В муці, в каторзі — не просить,
Не плаче, не стогне :
Раз добром нагріте серце -
Вік не прохолоне !
139
 А де ж твої думи, рожевії квіти ?
Доглядані, смілі, викохані діти ?
Кому ти їх, друже, кому передав ?
Чи може навіки в серці поховав ?
О не ховай, брате ! Розсип їх, розкидай !
Зійдуть і ростимуть, і у люди вийдуть ! 20

Чи ще митарство ? чи вже буде ? Говорить умію,

Буде, буде, бо холодно,-
Мороз розум будить.
I знов лечу ... Земля чорніє ...
Дрімає розум, серце мліє .
Дивлюся : хати над шляхами
Та городи з стома церквами ;
А в городах, мов журавлі,
Замуштрували москалі : 21
Нагодовані , обуті
І кайданами окуті,
Муштруються ... Далі гляну :
У долині, мов у ямі,
На багнищі город мріє ; 22
Над ним хмарою чорніє
Туман тяжкий ... Долітаю —
То город безкраїй .
Чи то турецький ?
Чи то німецький ?
А може те, що й московський !
Церкви та палати,
Та пани пузаті ,
I ні однісінької хати ! 23
Смеркалося ... Огонь ... огнем
Кругом запалало 24,,
Аж злякавсь я ... „Ура ! Ура
- А я, дурний, не бачивши,
Ура ! “ — закричали.
„ Цу - цу, дурні ! Схаменіться !
Чого се ви раді ?
Що горите ?" ?а - " Экой хохол !
Не знает параду .
У нас парад ! Сам изволит
Сегодня гуляти ! 4 25
„Та де ж вона, тая цяця ?“
Вон видишь -- палаты ?"
Штовхаюсь я ; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими гудзиками : 26
,, Де ти здесь узялся ? "
"З України ! " - „ Так як же ти
Й говорить не вмієш
По - здешнему ? “ — „ Ба ні, кажу,
Та не хочу !—, Екой чудак !
Я всі входи знаю ;
Я тут служу ; коли хочеш,
В дворец попитаюсь
Ввести тебе. Только , знаєш,
Ми, брат, просвіщенни,—
Не поскупись полтінкою ... “
„ Цур тобі, мерзенний
Каламарю!.. "
І зробився
Я знову незримий,
Та й пропхався у палати .
Боже мій єдиний !!
Так от де рай ! Уже нащо
Золотом облиті
Блюдолизи ! Аж ось і сам,
Високий , сердитий,
Виступає ... Обок його
Цариця небога,
Мов опеньок засушений -
Тонка, довгонога,
Та ще на лихо, сердешне,
Хита головою.
, так оце то та богиня ?! 27
Лишенько з тобою !
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршомазам 23,
Ото дурний ! А ще й битий !
На квиток повірив
Москалеві . От і читай,
І йми ти їм віри !“
За богами - панства, панства
В серебрі та златі !
Мов кабани годовані -
Пикаті , пузаті !
Аж потіють та товпляться,
Щоб то ближче стати
Коло самих : може, вдарять,
Або дулю дати

140
Благоволять — хоч маленьку,
Хоч півдулі, аби тільки
Під самую пику .
І всі у ряд поставали,
Ніби без'язикі —
Ані телень ... Цар цвенькає,
А диво- цариця,
Мов та чапля між птахами,
Скаче , бадьориться.
Довгенько вдвох похожали,
Мов сичі надуті ,
Та щось нишком розмовляли
( здалека не чути)
О отечестві , здається,
Та нових петлицях 29
Та о муштрах ще новішиХ 30
А потім цариця
Сіла мовчки на дзиглику.
Дивлюсь : цар підходить
До найстаршого, та в пику
Иого як затопить !
Облизався неборака
Та меншого в пузо-
Аж загуло !.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі ; той - меншого,
А менший - малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних ;
А ті голосити
Та верещать ... Та як ревнуть:
„ Гуля наш батюшка, гуля !
Ура ! .. Ура !.. Ура - а - а - а !“
Зареготався я, та й годі.
А й мене давнули
Таки добре ... Перед світом
Усе те заснуло ;
Тільки де - де православні
По углах стогнали ,
Та стогнучи за батюшку
Господа благали.
Сміх і сльози ! От пішов я
Город озирати .
Там ніч, як день 31. Дивлюся :
Палати, палати
Понад тихою рікою ;
А берег ушитий
Увесь каменем. Дивуюсь,
Мов несамовитий !
Як то воно зробилося
3 калюжі такої
Таке диво ! .. Отут крові
Пролито людської —
І без ножа ! 32 По тім боці
Твердиня й дзвіниця 33 ,
Мов та швайка загострена ,-
Аж чудно дивиться.
І дзигарі теленькають 34.
От я повертаюсь -
Аж кінь летить, копитами
Скелю розбиває !
А на коні сидить, охляп ,
У свиті - не свиті,
І без шапки : якимсь листом
Голова повита 35
Кінь басує, — от - от річку,
От - от перескочить .
А він руку простягає,
Мов світ увесь хоче
Загарбати 36. Хто ж це такий ?
От собі й читаю,
Що на скелі наковано :
„ Первому Вторая “
Таке диво наставила. •
Тепер же я знаю :
Це той Первий 37 , що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая 38 доконала
Вдову - сиротину.
Кати ! Кати ! Людоїди !
Наїлись обоє,
Накралися ! А що взяли
На той світ з собою ?
Тяжко, тяжко мені стало .
Так, мов я читаю
Історію України ! 39
Стою , замираю ...
А тим часом тихо, тихо
Та сумно співає
Щось такеє невидиме :
„ Із города із Глухова 40
Полки виступали
З заступами на лінію 41 ,
А мене послали
141
На столицю з козаками
Наказним гетьманом !
О , боже наш милосердий !
O , царю поганий !
Царю проклятий , лукавий ,
Аспиде неситий !
Що ти зробив з козаками ?
Болота засипав
Благородними костями ;
Поставив столицю
На їх трупах катованих ! 42
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах 43. Царю ! Царю !
І бог не розлучить
Нас з тобою : кайданами
Скований 30 МНОЮ
Навік - віки. Тяжко мені
Витать над Невою !
України далекої,
Може, вже немає ...
Полетів би, подивився,
Так бог не пускає.
Може Москва випалила
I Дніпро спустила
В синє море ? Розкопала
Високі могили -
Нашу славу ? Боже милий !
Зжалься, боже милий ! “
Та й замовкло. Дивлюся я :
Біла хмара криє
Сіре небо ; а в тій хмарі —
Мов звір в гаї виє.
-
То не хмара — біла пташка 44
Хмарою спустилась
Над царем тим мусянжовим 45,
I заголосила :
,, а и не сковані з тобою,
Людоїде, змію !
На страшному на судищі
Ми бога закриєм
Од очей твоїх неситих.
Ти нас з України
Загнав голих і голодних
У сніг на чужину
Та й порізав ; а з шкур наших
Собі багряниЦЮ 46
Пошив жилами твердими,
142
I заклав столицю
В новій рясі . Подивися :
Церкви та палати ! 47
Веселися, лютий кате,
Проклятий ! проклятий ! "
Розлетілись, розсипались.
Сонечко вставало ;
А я стояв, дивувався
Та аж страшно стало .
Уже вбогі ворушились,
На труд поспішали ,
І москалі на розпуттях
Уже муштрувались.
По край улиць поспішали
Заспані дівчата -
Та не з дому, а додому !
Посилала мати
На цілу ніч працювати ,
На хліб заробляти 48.
А я стою , похилившись ,
Думаю, гадаю :
Як то тяжко той насушний
Люди заробляють !
От і братія сипнула
У сенат 49 писати
Та підписувать, та драти
I з батька, і брата.
А між ними і землячки
Де - де проглядають 60 ;
По - Московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх , що змалечку
Цвенькать не навчили
По - німецькій , а то тепер
I кисни в чорнилах !
П'явки, п'явки ! Може батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови !..
Україно ! Україно !
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі,
Московською блекотою 51
В німецьких теплицях
Заглушені ! .. Плач, Украйно,
Бездітна вдовице !
 Піти, лишень, подивиться І челядь пропала.
До царя в палати : До москалів — москалики
Що там робиться ? Прихожу : Тільки застогнало -
Старшина пузата Пішли в землю ! Диво дивне
Стоїть рядом ; сопе, хропе Сталося на світі !
Та понадувалось, Дивлюся я, що дальш буде,
Як індики, і на двері Що буде робити
Косо поглядало 52. Мій медведик ? Стоїть собі,
Аж ось вони й одчинились : Голову понурив
Неначе з берлоги Сіромаха. Де ж ділася
Медвідь виліз 53 , ледве - ледве Медвежа натура ?
Переносить ноги ; Мов кошеня 54 - такий чудний ...
Та одутий, аж посинів : Я аж засміявся !
Похмілля прокляте Він і почув, та як зикне,—
Його мучило . Як крикне Я перелякався,
На самих пузатих,- Та й прокинувсь ...
Всі пузаті до одного
В землю провалились . Отаке то
Він вилупив баньки з лоба - — Приснилося диво !
І все затрусилось , Чудне якесь ! Таке тільки
Що осталось. Мов скажений , Сниться юродивим
На менших гукає,— - Та п'яницям 65. Не здивуйте,
І ті в землю ; він до дрібних – Брати любі, милі,
I ті пропадають ; Що не своє розказав вам,
Він до челяді — і челядь, А те, що приснилось.

Петербург. 1844. 8. VII.

1 Сон - буржуазно- поміщицькі фальсифікатори, висвітлюючи цей твір, нама-

галися довести, що „ Сон “ Шевченка „ не литературная форма, придуманная ав-
тором с задней целью, не преднамеренный памфлет, рассчитанный на внимание
толпы, а повествование о сне, написанное со свойственным ему преувеличением “
(Сумцов). Цей твір, мовляв, „ пидпыло - сонного происходжения, а не политически-
обдуманное произведение “ . Насправді , , Сон “ Шевченка був саме „ преднамеренным
памфлетом, рассчитанным на внимание толпы , був бичуючою підпільною сатирою,
що нещадно била по дворянсько - поміщицькому ладу. Зразки такої форми полі-
тично - художньої сатири ми знаходимо вже в підпільній поезії XVІІІ ст., як, напр. ,
, Сновидения, бывшие мне в ночь на 4 июля 1794 года невідомого автора, що хо-
дили у рукописних списках по руках , вольнодумствующей публики . Автор заснув,
1 .у сні “ йому „ представилось следущее видение . Втерся я в толпу людей. - И увы !
О, страх ! Мученье ! Россы ! Вас попрал злодей. Зрак Петров (тобто образ Петра I)
исчез в минуту и на месте монумента я узрел гиену люту. На прекрасном пьеде-
стале, на коне, где Петр сидел, в страшном пламенном вуале дикий лев рыкал ,
ревел " . Окремі частини цього твору досить близькі до структури Шевченкового
„Сна“. Політичну сатиру в формі „Сна зустрічаємо у Данте , Міцкевіча, Пушкіна.
Шевченко для своєї революційної сатири на царсько - поміщицький лад взяв форму
сна, щоб зручніше було показати всю царську Російську імперію, викрити всю її
справжню гнобительську суть.
2 Комедія - — такий підзаголовок дав своїй поемі Шевченко, підкреслюючи
цим, що цей твір має на меті нещадно глузувати, зривати машкару з усього гно-
бительського ладу.
3 Епіграф до твору , взятий Шевченком із біблії, на думку поета, підкреслює,
що говоритиметься у цьому творі істину . правду, якої суспільство не може
сприйняти, бо воно —- це суспільство (дворянсько - поміщицьке) — - боїться жорстокої
правди кріпака - поета.
143
 -
4 Неситим оком за край світа зазирає — Шевченко має на увазі
ненажерність і загарбництво царів і панів, яких зве він не раз „неситими“.
-
„Если царь взойдет на такую гору, — записує Шевченко 1857 р. , пливучи Волгою
і оглядаючи навколишні гори, — то верно не даром, а для того, чтобы несытым
оком окинуть окрестность, на которой, если он полководец, высчитает, сколько
в один прием можно убить верноподданных. А если он (царь) агроном, то это
еще хуже, особенно если окрестность окажется бесплодною. Он высочайше пове-
лит ее сделать плодоносною, и тогда потом и кровью крепостного утучнится бес-
плодный солончак .
5 Туз — найстарша карта в картярській грі ; серед панів дуже поширена
була гра в карти ; грали на гроші, на майно, на „ душі“, тобто на своїх кріпаків.
6 Може так і треба — тут висміюється грабіжницька миколаївська держава,
про яку Герцен писав : „ Эта Россия начинается с императора и идет от жандарма
до жандарма, от чиновника до чиновника, до последнего полицейского в самом
отдаленном закоулке империи. Каждая ступень этой лестницы приобретает новую
силу зла, новую степень разврата и жестокости. Это живая пирамида из престу-
плений и злоупотреблений, подкупов, полицейских, негодяев, бездушных админи-
страторов, вечно голодных, невежд, судей, вечно пьяных, аристократов, вечно под-
лых : все это связано сообществом грабительства, , добычи “ , и опирается на
шестьсот тысяч органических машин со штыками “ (т . V, ст. 203).
7 Адамові діти -— Шевченко викриває брехливість і лицемірство христі-
анства : на словах, мовляв, усі рівні перед богом“, бо всі діти Адама (за біблій-
ною легендою так звали „ першу людину“) , а насправді церква підтримує соціальну
нерівність людей, захищаючи „ божим словом покріпачення селянства 1 розгул
поміщицько - царського самовластя.
8 Кров людськую — цікаве зауваження з приводу цього виразу подає
сучасник Шевченка — Самарін : „ Г. близько ознакомился с бытом крестьян в Мало-
россии. Раз старуха, разболтавшись с ним, употребила выражение „ людська кров * ;
из расспросов оказалось, что этими двумя словами крестьяне обозначают все вообще
имущество помещика : его дом, скот, хозяйственные принадлежности и т. д.“.
9. Жидюга — Шевченко має на увазі лихваря, скнару, як представника класу
визискувачів ( пригадати хоч би Лейбу в „ Гайдамаках“ , що знущався над наймитом
Яремою) . Проте цей вислів свідчить, що Шевченко користувався іноді анти-
семітською термінологією , яку культивували гнобительські верстви .
10 Подушне — податок, що брала царська держава з кожного кріпака, від
„ душі “. Цей податок , сплачуваний у царську казну поверх різних податків і по-
борів, які накладав поміщик, особливо тяжко давався кріпацькій бідноті, бо роз-
кладалось , подушне“ незалежно від заможності. Дворянство, попівство, службовці
„ подушного “ не платили. Селяни сплачували „ подушне“ за круговою порукою ; у
бідняків - неплатників царські чиновники забирали все, навіть одежу.
11 Сина кують - забирають до царської армії. Військова служба часів
Миколи I тривала 25 років і була для селянства надзвичайно тяжка. Пан часто
віддавав у солдати “ своїх кріпаків замість кари. Щоб „ рекрути не втікали , їх
заковували у кайдани або колодки .
12 Покритка - так на Україні звали дівчину, що мала дитину без законного “
шлюбу . Це були здебільшого жертви поміщицької та офіцерської розпусти . Сило-
міць зробивши матір'ю дівчину - кріпачку, пан виганяв її з дитиною, яку презирливо .
звали байстрям . І панство, 1 православна церква виховували і підтримували пре-
зирство до цих нещасних жертв, прищеплюючи такі погляди всьому кріпацькому
суспільству . Обезчещену дівчину обстригали , покривали хусткою (звідки й слово
„ покритка “) і часто батько виганяв її з своєї родини . Шевченко не раз у своїх
творах звертався до показу цих найупослідженіших жертв панського ладу і сваволі
(„ Катерина “, „ Наймичка “, „Відьма та ін.).
13 Душі пропиває --- для поміщицтва, що жило в розкошах, часто не ви-
стачало навіть найбільшого визиску кріпацької праці - всяких податків і панщини
3 кріпаків, — вони закладали своїх кріпаків ( або як їх вони звали - — „ душі “ ) у
банки , продавали і перепродували . „ 3 двадцятою “ — розпусний пан, про-
пиваючи свої душі“ , пускає уже двадцяту покритку. Характерно, що Шевченко
спершу написав : „ п'яний п'є, гуляє , а потім закреслив і написав : .душі пропи-
ває“, щоб підкреслити , що саме коштом кріпаків, на їхніх спинах бенкетували
поміщики.

144
 1 В кризі ляжем спати — в льодах, на далекій півночі, куди звичайно
засилали за царизму політичних злочинців .
15 Трупом землю криє — у цьому і попередніх рядках поет підкреслюв
свою ненависть до панства, свої „ думи - муки “ , „ всі лиха, всі зла “ , з якими він
зростав з самого малку; він подає свої думи у вигляді зловіщої хмари, що засту-
пає небо, то чорніючи, то червоніючи, викидаючи з себе , як змії, слова ненависті.
16 Заворушилася пустиня - -Північний Сибір за царизму - місце
заслання політичних і найтяжчих карних злочинців, які працювали там на каторж-
ній роботі, зокрема в копальнях.
17 Щоб пельку залити неситому - у Сибіру незадовго перед цим
(1829 року) були відкриті нові золоті копальні. Їх було оголошено власністю царя
та царської казни. На добування золота присилали сюди засуджених на каторжні
роботи. Між ними було багато політичних ; зокрема на нововідкриті копальні по-
слав Микола 1 декабристів. Робота була дуже важка, бо доводилося в жахливих
умовах працювати під землею. „ Неситому ‘ отже значить цареві. Шевченко цим
ще раз підкреслює ненажерне загарбництво Миколи I.
18 Злодій штемпований — здебільшого засланцям випалювали тавра на
обличчі, щоб краще розпізнавати їх на випадок втечі.
19 Цар волі , цар штемпом увінчаний ... - Шевченко має на увазі
політичного засланця декабриста. Так це місце зрозумів і донощик Петров , що ви-
казав жандармам Кирило - Мефодіївське братство і Шевченка. У своєму доносі
він писав: „ В стихотворении „Сон“ Шевченко представляет себя заснувшим ; во сне
он встречается с Рылеевым и другими заговорщиками 1825 года и рассказывает
о состоянии России, а потом сам слушает их жалобы на совершаемые с ними му-
чения " . Рылєєв був повішений Миколою I, 1 це Шевченко, очевидно, знав ; отож
не про Рилєєва в Сибіру він говорить, хоч образ цього скараного декабриста міг
стояти в уяві поета, коли він писав „Сон“. Швидше Шевченко мав тут на увазі
декабриста М. Бестужева, художника, письменника, одного з видавців Полярной
Звезды " , засланого на Сибір спочатку на золоті копальні до Нерчинська, а потім
в Селенгінськ. Він став тут в центрі гуртка декабристів, провадив роботу 1 серед
околишнього населення, учив бурят і своїх товаришів ремесла тощо. Отак образи
скараного Рилєєва і живого Бестужева злились у Шевченка в загальний тип рево-
люціонера, що „ в муці , в каторзі — не просить, не плаче , не стогне“.
20 I у люди вийдуть - — Шевченко з великим захопленням ставився до
славних традицій декабристів (дворянських революціонерів) . І це в той час, коли
українська, російська поміщицько - чиновницько - попівська зграя , плазуючи перед
царизмом, намагалася всіляко споганити героічний вчинок цих перших руських ре-
волюціонерів. „Я был во дворце с дочерьми ,— писав, наприклад, „ ніжний “ пись-
менник і історик Карамзін, — выходил и на Исакиевскую площадь (де відбулося
повстання декабристів), видел ужасные лица, слышал ужасные слова и камней
пять · шесть упало к моим ногам. Но император оказал неустрашимость и твер-
дость. Первые два выстрела рассеяли безумцев с „ Полярной Звездою “ , с Бесту-
жевым, Рылеевым и достойными их клевретами ... Я, смирный историограф, алкал
пушечного грома , будучи уверен, что не было иного способа прекратить мятеж .
Ни крест, ни митрополит не действовали“.
21 Замуштрували москалі - — у розумінні солдати, царське військо.
22 На багнищі город мріє Петербург, тодішня столиця Російської
імперії, заснована з наказу Петра I 1703 року на болотах, де впадає Нева в
Фінську затоку.
23 І ні однісінької хати - за часів Шевченка Петербург був головним
осередком скупчення аристократії, вищого попівства та жандармерії, що їх добробут
базувався на жахливому визискуванні трудящих. В 30 рр. ХІХ ст . при загальному
населенні Петербургу в 450 тис . чол . число лише кріпацьких рабів досягло 200 тис. Не-
дарма один з тодішніх іноземних дипломатів порівнював Петербург до древніх Афін,
де за відомостями стародавнього історика Геродота на 2000 знаті припадало 40.000
рабів.
24 Огонь ... огнем кругом запалало під час царських парадів та
свят в Петербурзі влаштовували величезні ілюмінації , що нагадували пожар . Цим
пояснюється і дальше питання : „ що горите? Яке вражіння робили ці панські
святкування на молодого Шевченка, видно хоч би з таких рядків самого поета :
,, Когда - то давно , в 1836 г., если не ошибаюсь, я до того был очарован расска-
Зами об этом волшебном празднике , что , не спросясь хозяина (я был тогда в уче-

10. Кобзар 145

 12
никах у маляра или так называемого комнатного живописца, некоего Ширяева,
человека грубого и жестокого) и пренебрегая последствиями самовольной отлучки
(я знал наверно, что он меня не отпустит), с куском черного хлеба и с полтиною
меди в кармане, я в тиковом халате, какой обыкновенно носят ученики - ремес-
ленники, убежал с работы прямо в Петергоф на гулянье. Хорош должно быть я был
тогда ! Странно однако ж , мне и в половину не понравился тогда великолепный
Самсон и прочие фонтаны и вообще праздник против того, что мне о нем го-
ворили. Слишком ли сильно было воспламенено воображение рассказами, - или я
просто устал и был голоден. Последнее обстоятельство, кажется, вернее .. Я, не до-
ждавшись иллюминации, возвратился вспять, совершенно не дивяся бывшему “,
25 Сам изволит сегодня гуляти -- Микола І дуже часто влаштовував
бучні військові паради, що служили для більшого затуркання солдатських має
та посилення гіпнозу царської ,могутності“. Недарма сучасники саму столицю
звали „ величезною казармою“. „ В продолжение тридцати лет, в которых про-
должилось нынешнее царствование, Россия * существовала для других народов
только как щетина штыков, становившаяся дыбом при малейшем крике независимости.
Двести тысяч русских штыков, готовых при малейшей нужде перейти границу за
священное дело порядка и полиции, были на языке у всех реакционеров“ (Герцен).
26 Землячок .... з циновими гудзиками — український пан, якийсь
урядовець у чиновничій формі, як образ підлабузництва, хабарництва і підлоти
українського панства. Шевченко підкреслює всю його мерзенність і нікчемність.
27 Так оце то та богиня стосується до цариці Олександри Федо-
рівни, жінки Миколи I, дочки пруського короля Фрідріха Вільгельма III. В сар-
кастичних образах Шевченко дав вірний портрет цієї цариці , підмітивши і її худор-
лявість, і навіть те, що вона трясе головою (цю хворобу вона дістала з переляку
під час повстання декабристів) . Портрет цей збігається, наприклад, з портретом
цариці, поданим у французького мемуариста де - Кюстіна : „ Під час урочистого ви-
ходу в церков імператриця була сильно схвильована 1, видалося мені, майже
вмирала. Нервові конвульсії спотворювали риси її обличчя , примушуючи іноді
Навіть трясти головою .. Імператриця передчасно постаріла і, побачивши її,
ніхто не може визначити її віку. Вона така слаба, що, здається, цілком позбавлена
життьових сил, це лише тінь людини. Вона ніколи не могла видужати від хвилю-
вань, зазнаних нею в день вступу на престол “ (Маркіз де - Кюстін — „ Николаевская
Россия" , М., 1930, стор . 83).
28 Тупориді віршомази — це ті поети, які виспівували царицю в своїх
віршах, називаючи її „богинею краси “ , „ символом прекрасного “ . Такі цареславні
вірші писали українські поміщицькі поети (Гулак - Артемовський , 4 Гребінка тощо)
і російські (Жуковський, Козлов та ін. ) . Жуковський, бувши вчителем , у цар-
ській сім'ї, писав, наприклад, про царицю таке : Все ----- и робкая стыдливость под
сиянием венца, и младенческая живость, и величие лица, и в чертах глубокость
чувства с безмятежной тишиной ― все в ней было без искусства неописанной кра-
сой " , Зрозуміло , як на тлі такого славословія мали прозвучати глузливі рядки
поета - кріпака , Цього ніяк не могла забути цариця 1 навіть коли Шевченка мали
амністувати після смерті Миколи I, його із списка амністованих було викреслено.
19 Он оскорбил мою мать - так зокрема мотивував Олександр II відмову в „ по-
милуванні Шевченка.
29 Ta Н О В ИХ петлицях - Шевченко підкреслює, що „ отечество " , , для
царя і цариці ототожнюється з петлицями, прикрасою військового мундира симво-
ла царської воєнщини. .
30 Та о муштрах ще новіших - „ Центром политической науки была
казарма и канцелярия, Слепая и лишенная смысла дисциплина, соединенная с без-
душным формализмом, — такова пружина славной организации сильной власти в
России. Какая нищета правительственной мысли, какая проза абсолютизма, какая
жалкая пошлость! Это была самая простая и грубая форма деспотизма “ (Герцен).
31 Там ніч, як день — влітку в Петербурзі, теперішньому Ленінграді,
дійсно бувають так звані „ білі ночі ° : ніч не буває темною, ніби світанок .
32 Отут крові пролито людської і без ножа - — побудова граніт-
них набережних в Петербурзі коштувала життя сотень тисяч кріпаків - рабів.
Клостерман, довірений російського письменника Фонвізіна, характеризуючи ви-
снажених каторжною працею кріпаків на будівельних роботах, писав : „ С горя
и нищеты они походили скорее на мертвецов, нежели на людей. Подрядчики
отказывались выплачивать им деньги. Эти бедные люди, без пищи и крова , со

146
смертною бледностью на лицах, едва прикрытые какими - то лохмотьями , шатались
как привидения на улицах “ . З одної лише Київщини за часів Катерини II, тут
загинуло (за офіціальними даними) понад 8000; ще більші цифри жертв з Поволжя,
Урала, Фінляндії та інших частин царської Росії.
33 Твердиня й дзвіниця Петропавлівська кріпость над Невою, збудо-
вана на протилежному від царського палацу березі. Вона вже з часів Петра I (початок
XVIII ст.) була каторжною тюрмою, відограючи чималу роль у боротьбі само-
державства з революцією. Тут в 1790 році катований був Радіщев; 1825-26. р .
кріпость набита була революціонерами - — декабристами , пізніше - петрашевцями .
Про жорстокі умови ув'язнення зберігся яскравий матеріал в мемуарах сучасників .
„ Петропавловская крепость, — писав декабрист А. М. Муравйов, — гнусный па-
мятник самодержавия на фоне императорского дворца, как роковое предостере-
жение, что они не могут существовать один без другого“ . Біля кріпості — собор
(де поховані були російські імператори) з дзвіницею, шпиль якої високо здіймався
над гранітними мурами фортеці. Шевченко, щоб висміяти величчя царської „ усы-
пальницы ", порівнює її з швайкою.
, 34 I дзигарі теленькають - годинник на Петропавлівській вежі , що
о 12 - й годині ночі грав царський гімн.
35 Якимсь листом голова повита-- таким глузливим тоном Шев-
ченко описує пам'ятник Петру I. На пам'ятникові ( роботи скульптора Фальконета)
Петра I зображено на вздибленому бронзовому коні на гранітній скелі без сідла
(охляп), з простягнутою рукою, в плащі 1 з лавровим вінком на голові . Споруджено
цей пам'ятник з наказу цариці Катерини II I напис зроблено : „ Петру I - Ека-
терина II . . .
36 Мов світ увесь хоче загарбати — Петро І в інтересах кріпосників
та народжуваного купецтва особливо розгорнув загарбницьку політику. Огнем
і мечем він боровся за захоплення морських портів і торговельних шляхів : цю
мету мали Азовські походи (1695—1696), Північна війна (1700—1721 ), наслідком
якої було захоплення східних берегів Балтійського моря. Петро I намагався утво-
рити також і східні колонії, зокрема захопити Персію (похід 1722 р. ) та вдертися
в Індію, що закінчилося проте невдачею.
37 Первий — Петро I Романов (1689 — 1725) - — перший всеросійський , Імпе-
ратор. Його криваве царювання, зв'язане з посиленням кріпацького гніту та розгулу
самодержавної сваволі, викликало багато повстань 1. бунтів, потоплених в крові.
Його політика на Україні - це дальше закріплення її колоніального стану, вико-
ристовування рядового козацтва та селянства на різні роботи на півночі, у вій-
ськових походах, притягнення до себе української козацької старшини, що з ласки
Петра разом російськими дворянами прибирала до своїх рук цілі села, міста,
волоҫті з кріпаками - рабами . (Пригадати хоч би грамоти Петра Мазепі, Скоропад-
ському, Меньшикову, Галаганам на „ вечное владение найбагатшими шматками
з тисячами душ кріпаків).
35 Вторая — імператриця Катерина II (1762 — 1795)— юридично оформила
1 регламентувала кріпацтво на Україні , „ одним росчерком пера превратив в кре-
постных четыре или пять миллионов сравнительно свободных крестьян во вновь
завоеванных западных и южных областях “ ( Маркс — Енгельс, т. XI, ч. I , ст. 537) ;
знищивши за допомогою козацької старшини рештки гетьманату, нагородила укра-
їнську старшину роздачею земель з кріпаками, зрівнявши її в правах з російським
дворянством. За Катерини II ще більше зріс соціальний і національний гніт на
Україні, нестримний грабіж селянства українськими панами та російським
царизмом і поміщиками.
32 Історію України -- Шевченко свої знання з історії України черпав в той
час головно з дворянсько - поміщицької „Истории Руссов псевдо - Кониського та
„ Истории Малороссии Бантиш - Каменського. У них історію України фальсифі-
ковано, подано з дворянсько - старшинського погляду. Це відбилося 1 на деяких
творах Шевченка у висвітленні минулого України, зокрема і в поемі „Сон“,
у розділі про Полуботка.
40 Глухів — резиденція гетьманів та старшинського уряду Лівобережжя після
Мазепи (після 1709 р.) .
41 З заступами на лінію — на земляні роботи, копання каналів -
Ладозького та інших, на будування охоронних „ ліній “, фортець і нових міст,
зокрема Петербургу. Петро I наказував відряджати на ці роботи головним чином
поневолену людність з колоній Російської імперії, зокрема з України. Українські

10* 147
феодали - старшини допомагали царизмові, висилаючи рядових козаків та трудяще
селянство. Старшина була за конвоірів , розпорядчиків, набиваючи собі кишені при
цьому спекуляцією, лихварством , хабарами. Через несприятливі кліматичні умови,
знущання старшини й наглядачів, поганий харч 1 гнилу воду багато народу гинуло,
частина намагалася тікати, але це дуже рідко вдавалось. Характерно, що лише при
переході через Васильківський повіт осталося там закатованих на смерть і хворих
180 чоловік.
42 На їх трупах катованих - при збудуванні царської столиці до
каторжної роботи царизм приневолював трудящих не тільки України . Ось що,
наприклад, відзначав в наказі сам Петро I , звертаючись до графа Апраксіна
1710 року: „ Так же зело Мы удивляемся , что вы оплошились в высылке татар
і чуваш сюда на работу, а именно : явились здесь только по сие время 1262 чел.
и с дороги сбежало 474 ; зело нужно, дабы они сполна были сюда высланы
с добрым провожатым, чтобы с дороги не сбежали, дабы от того в работе оста-
новки не учинилось“. Отож в каторжному ярмі катувалися тут не тільки трудящі
українці , але й татари, чуваші, тобто трудящі й інших колоній царської Росії.
43 Гетьмана голодом замучив у кайданах — Шевченко викорис-
товує легенду із згаданої вище „ Истории Руссов про наказного гетьмана Павла
Полуботка (наказний гетьман ― хтось із вищої найбагатшої козацької старшини, що
заступав гетьмана під час його відсутності або після смерті). Павлу Полуботкові цар
подарував дві тисячі кріпацьких родин. І без того багатий, він став одним з най-
багатших 3 козацької старшини на Україні , одним з найбільших поміщиків,
відомих своїм здирством покріпачених селян. В своїх вимогах до Петра I Полу-
ботко лише захищав інтереси верхівки козацької старшини, яка прагнула посісти
панівне місце у визиску українських мас . Цього Шевченко не розумів і тому дав
неправдиву, ідеалізовану постать Полуботка .
4 Біла пташка-- образ козаків, замучених на „ лінійних роботах.
45 Мусянжовий — бронзовий.
46 Багряниця — стародавній царський одяг з дорогої тканини пурпурового
(„ багряного“) кольору. Шевченко цим образом підкреслює кривавість блиску цар-
ського , величчя ".
47 Церкви та палати — за часів Шевченка в Петербурзі нараховувалося
понад 800 дворців та понад 200 церков, збудованих потом 1 кров'ю трудящих мас .
Слід відзначити, що при будові Казанського та Ісакіївського соборів загинуло від
всяких „ случаев понад 400 робітників, не кажучи вже про тих, що сотнями і тися-
чами вмирали від голоду, виснаження та епідемій.
48 На хліб заробляти Шевченко, говорячи про „ заспаних дівчат , що
йдуть ранком додому, має на увазі проституток . Проституція за часів Миколи
була „ узаконенным промыслом“ (царський наказ 1847 року) . Лави проституток попов-
нювали у великій мірі колишні покритки - кріпачки, жертви „ провінціального
дворянства“. Поміщики 3 Цих „ гулящих девок “ -- своїх кріпачок, що жили
по великих містах, брали навіть собі оброк. „ В одном городе , - — розповідає
Самарін, - полиция открыла помещицу, которая выписывала из деревни кре-
постных девок, воспитывала их у себя и снабжала ими непотребный дом, ею
же содержимый . Состарившихся она отсылала в деревню, а на выбылые места под-
готовляла новых“.
49 Сенат - — найвища судова та адміністративна установа царської Росії, за-
снована Петром I.
50 Землячки де - де проглядають це українські пани і панки, яких
Шевченко ганьбить як підлих запроданців, ворогів трудящого народу, холопів
царизму. Це ті українські „ патріоти “ , що разом з російським царизмом гнітили
трудящу людність України, плазуючи перед чоботом „білого царя “ Миколи I.
Ось що, наприклад, писав один такий „ землячок * О. Корсун : „ І я , і ви, і усі ми, —
пише він в „Снопі “ 1841 р . , — породились і повиростали на Вкраїні . Вона годувала
нас, діток своїх, і зате усі ми кохаємо її , мов рідну матір. Та тільки от що : бачите,
вона мати, - стало бить жінка, а жіноче діло , звісно —що вона ? Жінка, та й годі !
Де ж таки їй , небожечці , хлопотаться та доглядати таких хлопцюг, як ми ?! Так,
бачите, треба ще нам і батька , бо без батька і маненька сім'я не подержиться
Так коли вже і маненька сім'я без батька отак бідує, то де вже такому народові,
як ми, обійтись сиротами з матір'ю!? Куди ж таки нам жити без батька ! Воно-
хоч би і теє, та ні. Все таки лучше, як на коню узда , а біля во,
лів погонич ; бач, воно як то лучше і коню і волам : кінь не попаде у яму

148
а віл не зломе рогів, усе ж таки лучше ! Так, так то : дякуйте господу мило-
сердному, що він не зоставив нас сиротами ! Він дарував нам рідного батька -
царя православного .
51 Блекота - наркотичне зілля, що викликає одур, скаженість.
52 Понадувалось... поглядало - — Шевченко навмисно вживає тут серед-
нього роду для підкреслення свого зневажливого ставлення до „ старшини“, до
царських придворних .
53 Медвідь виліз -— цар Микола I. Це порівняння коронованого фельд-
фебеля з медведем кілька разів зустрічаємо у Шевченка. Так, в „ Щоденнику .
31 /III 1858 р. він записує : „ С художником Лукашевичем был в Эрмитаже. Новое
здание Эрмитажа показалось мне не таким, как я его воображал — блеск и роскошь,
а изящества мало. И в этом великолепном храме искусств сильно напечаталась
тяжелая казарменная лапа неудобозабываемого дрессированного медведя .
54 Мов кошеня — перетворенням грізного медведя в кошеня , коли все, на
кого спирався цар, пропало , — Шевченко підкреслює нікчемність, плюгавість цар-
ської влади. Крім того, кошеня - це образ прихованої підлоти, хитрощів, розбе-
щеності.
55 Юродивим та п'яницям — юродивими звали людей ніби не зовсім
ясного розуму, які , проте , в своїх начеб химерних мареннях і висловах говорили
часто гірку правду народові , кидали слова гніву і ненависті просто в вічі вла-
дарям 1 самодержцям. Отже тут цей образ є не тільки художній засіб умотиву-
вання сна і всіх його картин, а й натяк на те, що тут сказано жорстоку правду.
Саме ця гостра правда закріпаченого селянства, цей гнів 1 обурення придушених
царсько - поміщицьким чоботом рабів, рупором яких був Шевченко, робили його
в очах украінського панства „ умоисступленным поэтом“ (слова Куліша) і вред-
нейшим негодяем, подрывающим устои самодержавия и церкви в очах царського
генерала Дубельта.
ооо

ХУСТИНА.

У неділю не гуляла Чи не йде чумак з дороги ?

Та на шовки заробляла, Іде чумак з - за Лиману
Та хустину вишивала , З чужим добром, безталанний , "
Вишиваючи співала : Чужі воли поганяє 1,
Поганяючи співає :
„ Хустиночко мережена,
Вишиваная ! ,, Доле моя, доле !
Вигаптую , подарую , Чом ти не такая,
А він мене поцілує ... Як інша чужая ?
Хустино моя Чи я п’ю - гуляю ?
Мальованая ! Чи сили не маю ?
Здивуються вранці люди, Чи до тебе доріженьки
Що в сироти хустка буде У степу не знаю ?
Мереженая, Чи до тебе свої дари
Мальованая ! Я не посилаю ?
А я косу розплітаю, Є у мене дари-
З дружиною похожаю. Очі мої карi ;
Доленько моя, Молодую мою силу
Матінко моя ! “ Багаті купили 2 ;
Може й дівчину без мене
Отак вона вишивала, З іншим заручили ...
У віконце поглядала : Навчи ж мене , моя доле,
Чи не ревуть круторогі ? Гуляти навчи ! “
149
Та й заплакав сіромаха, На возі додому ?
Степом ідучи ….. Благав бога, щоб дівчину ...
Ой застогнав сивий пугач Хоч село побачить, -
В степу на могилі ; Не доблагав ... Поховали ,
Зажурились чумаченьки, Ніхто й не заплаче !
Тяжко зажурились .
, Благослови, отамане , Поставили громадою
Коло села стати , Хрест над сиротою
Та понесем товариша И розійшлися ... Як билина,
%
В село причащати ! Як лист за водою,
Сповідали , причащали Пішов козак з сього світа,
Й ворожки питали. Все забрав з собою ...
Не помогло ! .. З незціленним А де ж тая мальована,
В дорогу рушали. Шитая хустина ?
Чи то праця задавила А де ж тая веселая
Молодую силу ? Дівчина - дитина ?
).
Чи то нудьга невсипуща
Його з ніг звалила ? На новому хресті хустку
Чи то люди поробили Вітер розвіває ,
Йому, молодому, А дівчина у черниці
Що привезли його з Дону Косу розплітає ...
Петербург. 1844. 18. Х.

1 Чужі воли поганяє - мова йде про чумака - наймита , бідняка, який
служить у багатих чумаків - куркулів . Такі чумаки - наймити, „ голота “ , справді були
1 за часів Шевченка, і раніше. Саме вони брали участь у селянських повстаннях,
виступаючи як проти панів - магнатів, так і проти своїх безпосередніх визиску-
вачів -- чумаків - куркулів. Саме цю „ голоту чумацьку 1 виводить Шевченко в да-
ному творі.
2 Багат ! купили -знову Шевченко підкреслює, що його „ чумаченько *
жертва хижацького визиску багатіїв . Вони, куркулі - чумаки, виссали всю силу
молодого наймита; вони - виновники його передчасної смерті. Отак уже в цім
творі Шевченко перший в українській літературі показав чумацтво не як щось
єдине, суцільне (як це висвітлювали сучасні Шевченкові поміщицькі націоналісти -
письменники), а подав його соціально - розшарованим, віддавши всі свої симпатії
чумакам - наймитам, викривши одночасно експлоататорську суть чумаків - „ хазяїв “ ,
тобто куркулів .
ооо

ЧОГО МЕНІ ТЯЖКО ..

, Крепостной гнет, тяготевший тогда над народом, — розповідає сучасник Шев-

ченка, біограф Чалий, — вот что отталкивало Шевченка и отравляло лучшие минуты
его существования . Праздничная обстановка помещичьих домов не могла ослепить
человека, подобного Тарасу, который по собственному опыту знал, какова должна
быть закулисная жизнь этих гостеприимных хозяев и чего стоило богатое угощение
сотен гостей их крепостным людям . Побувши на Україні, Шевченко запалився
ще більшою ненавистю до „ лукавих панів “ , до тих „ братолюбів , що в свої цупкі
пазурі міцно взяли мільйонні маси трудящої людності . Нестримний протест проти
гніту і насильства все більше проймає твори Шевченка, але разом 3 тим в них
бренить 1 одчай, безвихідь. Шевченко не бачить світлого переможного шляху для
трудящих мас. Навколо - каторжний гніт, лицемірство, розгул панської сваволі.
Одчай, безвихідь і протест були типові для пригнобленого селянства , виразником
якого виступав Шевченко.
..
150
Іде чумак з - за Лиману
З чужим добром, безталанний,
Чужі воли поганяє ...
 Чого мені тяжко ? Чого мені нудно ?
Чого серце плаче , ридає, кричить,
Мов дитя голодне ? Серце моє трудне ,
Чого ти бажаєш ? Що в тебе болить ?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш ?
Засни, моє серце, навіки засни !..
Невкрите, розбите ... А люд навісний
Нехай скаженіє ... Закрий , серце, очі !..
Петербург. 1844 , 13. ХІ
ооо

ЗАВОРОЖИ МЕНІ, ВОЛХВЕ

М. С. Щепкіну.

М. С. Щепкін ( 1788 — 1863) -

— відомий російський артист, син кріпака, сам
до 33 років кріпак. Шевченко познайомився з Щепкіним десь 1843 року. Оче-
видно, під час короткого перебування в Москві, де жив і працював в той час
Щепкін, і встановилися у Шевченка теплі, приятельські стосунки із знаменитим
артистом. Щепкін вже тоді користувався загальним визнанням як найвидатніший
артист і реформатор російської сцени. Загальний характер творчості Щепкіна
правильно визначив ще Бєлінський : „ Торжество его искусства,— писав він,—
состоит не в том только, что он в одно и то же время умеет возбуждать и смех
и слезы , но в том, что он умеет заинтересовать зрителей судьбою простого чело
века и заставить его рыдать и трепетать от страданий какого - нибудь матроса,
как Мочалов заставляет их рыдать и трепетать от страданий принца Гамлета или
полководца Отелло “ . Герцен в своєму „ Дневнике за 1844 р . відзначав у грі
й оповіданнях Щепкіна „ струю демократии и иронии “. „ Он был великий артист, -
пише в іншому місці Герцен, - артист по призванию и по труду ; он создал правду
на русской сцене, он первый стал нетеатрален на театре ; его воспроизведения
были без малейшей фразы, без аффектации, без шаржа“.
Шевченко високо шанував Щепкіна, як артиста, палко захоплюючись його
реалістичною грою . Але Шевченко ще більше любив його як щирого, відда-
ного товариша, як близького друга. Із далекої киргизької пустині , із тяжкої не-
волі, - починає поет свого першого листа до Щепкіна з Нижнього, - — вітав я
тебе, мій голубе сизий, щирими сердечними поклонами. Не знаю тільки, чи до-
ходили вони до тебе , до твого щирого великого серця . Та що з того, хоч і дохо-
дили ?.. Якби то нам хоть часиночку подивиться один на одного, хоть годиночку
поговорити з тобою, друже мій єдиний ! Я ожив би, я напоїв би своє серце твоїми
тихими речами, неначе живущою водою“ . Щепкін був далеко не бойовою натурою .
,Это благородная, теплая, но надломленная рабством натура“ - писав якось Герцен
про Щепкіна. Безперечно, не міг Шевченко у нього набратися революційного
вогню і завзяття. Проте Щепкін близький був до гуртка Бєлінського - Герцена,
до прогресивної частини московської інтелігенції 40 - х років. Недарма йому,
Щепкіну, а не Кулішу, передав Шевченко свій революційний твір „ Неофіти“, недар-
ма саме Щепкін виїхав до Шевченка — - політичного злочинця -в нижній -Нов -
город і дружньо стиснув йому руку, в той час як Куліш і інші „ земляки боялися,
ЯК би своїм приїздом не скомпромету
вати себе „ в очах начальства “ . „ Каков
старец ! - писав із захопленням Шевченко - за четыреста верст приехал навестить
давно невиданного друга. Вот это называется друг ! И я бесконечно счастлив,
ИМЕЯ такого искреннего друга“ . А перед тим (1853 р . ) Щепкін приїздив за
кордон до політичного емігранта і .преступника Герцена. „ Первый русский,
приехавший в Лондон,- не побоявшийся по-старому протянуть мне руку, был Ми-
хаил Семенович" згадував не раз про Щепкіна Герцен. Ось чому так полюбив
цього , великого друга Шевченко , ось чому вже під час першого ж знайомства він
побачив у ньому людину, якій можна довірити свої чуття. Навколишній гніт і без-
вихідь проймають великим сумом і навіть деяким песимізмом творчість Шевченка.
Його серце обливається кров'ю , він не знаходить собі спокою , бачачи с крізь гніт
насильство і знущання . Саме цим настроєм пройнятий даний твір.
153
 Заворожи мені , волхве 1 , Хоч в середині обілить
Друже сивоусий ! Горілую хату,
Ти вже серце запечатав, 1 витопить, і нагріє,
А я — ще боюся ... I світло засвітить ...
Боюся ще погорілу Може , ще раз прокинуться
Пустку руйнувати ; Мої думи - діти.
Боюся ще, мій голубе, Може, ще раз помолюся,
Серце поховати ! .. З дітками заплачу ;
Може , вернеться надія Може, ще раз сонце правди
З тією водою — Хоч крізь сон побачу ...
Зцілющою й живущою - Стань же братом, хоч одури !
Дрібною сльозою ; Скажи , що робити :
Може , вернеться з - за світа Чи молитись, чи журитись,
В пустку зимувати ; Чи тім'я розбити ? !
Петербург . 1844. 13. XII.

1 Волхв знахар, ворожбит . Цим словом Шевченко підкреслює велику май-

стерність гри Щепкіна , що вмів зачаровувати глядача своїм мистецьким , реалі-
стичним виконанням . „ Подарил нижегородцам три спектакля , — згадує Шевченко
приїзд Щепкіна 1857 р . до Нижнього, привел их в трепетный восторг, а меня !
Меня вознес не на седьмое , а на семидесятое небо ! Какая живая, свежая, поэти-
-
IUM -
ческая натура ! Великий артист и великий человек ! Ияс гордостью. !говорю
самый нежный, самый искренний мой друг !“

оро

ГОГОЛЮ .

Високо шанував Шевченко геніальну сатиру „ бессмертного Гоголя “ . При-

святу даного твору Гоголю зробив Шевченко саме в той час, коли Гоголь стояв
на найвищому піднесенні своєї творчості. 1834 — 1836 років написано „ Ревизор“ ,
1836-1841-, Мертвые души “. В цих творах побачив Шевченко те , що близьке було
і його політичним сатирам, а саме - нещадне викривання миколаївсько - поміщицької
держави. Відомо , що кріпосник - поміщик Гоголь вороже ставився до Шевченка - демо-
крата. „ Дегтю много,— казав він Бодянському про творчість Шевченка, — и даже
прибавлю, дегтю больше, чем самой поэзии ... Малороссам и русским нужна одна
поэзия, спокойная и сильная - нетленная поэзия правды, добра и красоты. Она
не водевильная , сегодня только понятная побрякушка, и не раздражающий личными
намеками и счетами рыночный памфлет (натяк на політичну злободенність Шевчен-
кової творчості). Поэзия - труба пречистого архангела. Ее стих должен врачевать
наши сомнения, возвышать нас, поучая вечным истинам любви к ближним и про-
щения врагам. Его (Шевченка) погубили наши умники, натолкнув на произве-
дения , чуждые истинному таланту. Нет, Осип Максимович, не то нам нужно, не то .
Шевченко не знав особисто Гоголя . Постать Гоголя як громадянина викликала
(хоч і стриману) негативну оцінку поета - демократа (нагадати хоч би в повісті
„ Художник“ рядки : „ Еще встретил он (Штернберг) в кафе Греко безмерно
расфранченного Гоголя, рассказывающего за обедом самые сальные малороссийские
анекдоты “ . Проте , підкреслюємо, це ані трохи не зменшувало пошани Шевченка до
вбивчого геніального сміху Гоголя . Саме цією пошаною і пройнято даний твір.
Шевченкові невимовно важко в умовах гнітючої миколаївської дійсності ; він
реагує на неї своїм гнівом, своїм протестом. Гоголь реагував на неї убивчим
сміхом. Тому вони , на думку Шевченка, соратники. Проте поет і в даному творі
не міг, безперечно, бути до вподоби Гоголю - поміщикові . Тут бо — нестримне обу-
рення проти "миколаївщини : „ всі оглухли , похилились у кайданах * ; тут і безно-
середній випад на адресу . престола - отечества". Все це спричинилося до того,
154
що Шевченко не з кріпосником - Гоголем знайшов своє дальше літературно - гро-
мадське місце, а з гуртком російської революційної демократії ( Чернишевський,
Салтиков - Щедрін, Курочкін) , що кожним кроком своєї літературно - громадської
діяльності кликав маси на революційне знищення дворянсько -поміщицької держави.

За думою дума роєм вилітає :

Одна давить серце , друга — роздирає,
А третяя тихо - тихесенько плаче
У самому серці — може й бог не бачить.

Кому ж її покажу я, Не заріже батько сина,

І хто тую мову
Привітає, угадає
Великеє слово ?
Всі оглухли, похилились
В кайданах ... Байдуже !..
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже !
А що вродить з того плачу ?
Богилова 1 , брате ! . :
Не заревуть в Україні
Вольнії гармати,
Своєї дитини,
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни 2 .
Не заріже ... Викохає
Та й продасть в різницю
Москалеві 3. Цебто , бачиш,
h
Лепта 4 удовиці —
Престолові , отечеству
Та німоті 5 плата ...
Нехай, брате ! А ми будем
Сміяться та плакать.

Петербург. 1844. 30. ХП .

1 Богилова - - трава, інакше болиголова.
2 За волю Вкраїни — тут Шевченко, рвучись з пазурів миколаївської
дійсності до „ волі , уявляє її собі ще за традиційними націоналістично - помі-
щицькими джерелами як часи „ героічних вчинків чи то Гонги і Залізняка , чи
Тараса Бульби (за твором Гоголя).
3 Продасть в різницю москалев ! - — Шевченко бичує українських
панів - „ землячків“ , які не раз запродували трудяще селянство різним грабіжникам,
зокрема російським царям і поміщикам.
4 Лепта - милостиня.
• Німоті — Шевченко глузує з того рабського переймання німецького бюро-
кратично - військового устрою, навіть у дрібницях, яке було таке типове для часів
Миколи 1:
роо

Не завидуй багатому : Що він тяжкими сльозами

Багатий не знає Вилив на забаву.
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає. А молоді, як зійдуться,
Та любо та тихо,
Не завидуй могучому, Як у рай. А дивишся —
Бо той заставляє ; Ворушиться лихо ...
Не завидуй і славному :
Славний добре знае, Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе :
Що не його люди люблять, Нема раю на всій землі,
А ту тяжку славу , Та нема й на небі !
Миргород . 1845. 4. Х.
рро

155
Не женися на багатій, Та ніхто не докучае
Бо вижене з хати ; I не розважає ;
Не женися на убогій , Чого болить і де болить —
Бо не будеш спати . Ніхто не питає.

Оженись на вольній волі, Удвох, кажуть, і плакати

На козацькій долі : Мов легше неначе.
Яка буде, така й буде, — Не потурай : легше плакать,
Чи гола, то й гола ! Як ніхто не бачить!
Миргород. 1845. 4. Х.
ооо

ЄРЕТИК¹.

Виступаючи все рішучіше як поет селянської революції, з великою силою

викриваючи сучасну йому миколаївську дійсність, закликаючи до кривавої роз-
прави з „ людоїдами лихими “ — українськими , російськими та польськими пана-
ми, — Шевченко разом з тим цікавився і тими подіями, які відбувалися в той час
на Заході . Зокрема його увагу привертає до себе Італія. Саме в цей час в Італії
спалахнули були один по одному яскраві революційні (буржуазно - демократичні)
-
вибухи : 1833 року — повстання в Генуї ; 1834 ; року — бунт в Савої, 1837 року
з новою силою вибухло потоплене в крові повстания в Сіцілії, а 1843 року іта-
лійські юнаки - революціонери , члени „Молодої Італії , брати Бандіера, намагалися
організувати бунт в Калабрії (їх було завчасно викрито, схоплено і розстріляно).
Революційна хвиля підносилась все вище. І ось на цьому тлі численних револю-
ційних вибухів виступає огидна постать папи Григорія XVI ( 1831 — 1846) — нат-
хненника кривавих розправ з повстанцями, оскаженілого жандарма в сутані, якого
можна було порівняти лише з всеевропейським жандармом --- Миколою I. Вже
в перші дні свого панування він виступив як жорстокий кат, що за допомогою зо-
крема австрійського війська придушив революційний вибух, замордувавши понад
10.000 повстанців. За допомогою того ж таки австрійського війська він розчавив
революційний рух 1843 — 1845 рр . Саме за часів панування цього „ намісника апо-
стола і бога“ , „ непогрішимого князя церкви“ з новою силою запанувала „святіша*
інквізиція, найвитоншеніша система моральних та фізичних катувань : „ випробову-
вання * водою, диби, четвертування , смерть на кострі, удушування набитою в рот
землею, одрізування грудей у жінок тощо. Мріючи про „ всесвітній тріумф католи-
цизму", цей несамовитий інквізитор з висоти ватіканського престола невтомно вою-
вав з червоним привидом революції, стаючи на шлях найпідліших підкупів, отрую-
вання, вбивства , найбезсоромнішого грабунку, брехні і обману. Він завоював собі
симпатії реакціонерів всього світу, поліцаїв і жандармів „ незалежно від віри “. Він
викликав проти себе справедливий гнів і обурення революційних угруповань.
Шевченко знав про революційні вибухи в сучасній йому Італії, знав і про
криваві розправи над повстанцями „ святішого ката“ - — Григорія XVI. „ Єретик“
Шевченка є безпосереднім відгуком на ці події. Це помічали вже сучасники :
„ Некоторые места в этой поэме, — писав Н - в у своїй статті про Шевченка, —
относятся не ко временам Иоанна Гуса, а к недавно прошедшему Италии, кото-
рому живо сочувствовал Тарас Григорьевич“. Отож цим своїм запально - револю-
ційним твором, показуючи кров і бруд „ святих отців церкви “ , підносячи на п'єде-
стал „ єретиків “, які насмілилися підняти свій голос протесту, Шевченко перш
за все реагував на сучасну йому дійсність.
Твір Шевченка „ Єретик “ в окремих своїх частинах має реакційні риси : тут
прославляється слав'янська федерація (ідея наскрізь реакційна, яку так гостро 1
нещадно розвінчував Маркс ) ; тут ідеалізується постать буржуазного . реформа-
тора Івана Гуса (слідом за поміщицько - буржуазною історичною наукою). Особ-
ливо кидаються в вічі дифірамби, які співає Шевченко ватажкам панславізму
* (Шафарикові присвячує він навіть пролог своєї поеми) , що теж пояснюється впли-
вом, який мала на нього тоді відповідна історична література, зокрема вказівки
156
відомого панславіста Бодянського. Але Шевченко, відбивши в даному творі певні
реакційні впливи, все ж не був панславістом. Це підкреслив з невдоволенням ще
Костомаров : , О славянстве Шевченко вовсе не заботился ни B хорошем, ни в
дурном смысле , а был пламенный малоросс до крайности и грубого характера“.
Саме ця грубість мужицька“ , а вірніше революційно - демократична свідомість
Шевченка зробила те , що й твір.Єретик “ , не зважаючи на окремі його реакційні
місця, лишився все ж революційним, бунтівним твором, а найяскравіші уривки
з нього не раз ставали знаряддям протицарської і протипопівської пропаганди.
Недарма в Петербурзі 1861 року члени революційно - демократичного студент-
ського гуртка, заарештовані ген. - губернатором Закревським, ідучи під арешт
в царські каземати , з піднесенням повторювали слова Шевченка : „ Кругом неправда
і неволя, народ замучений мовчить “ ...

Шафариковіч.

Запалили у сусіда Огонь добрий смілим серцем,

Нову добру хату Смілим орлім оком !
Злі сусіди ; нагрілися, I засвітив, любомудре,
И полягали спати, Світоч правди , волі ...
I забули сірий попіл 1 слав'ян сім'ю велику
По вітру розвіять. Во тьмі і неволі
Лежить попіл на розпутті, Перелічив до одного,
А в попелі тліє Перелічив трупи,
Іскра огню великого. А не слав'ян. І став єси
Тліє, не вгасає, На великих купах,---
Жде підпалу, як той месник На розпутті всесвітньому —
Часу дожидає , Ієзекіілем ³.
Злого часу. Тліла іскра, 1 — о диво ! — трупи встали
Тліла, дожидала І очі розкрили ;
На розпутті широкому, I брат з братом обнялися,
Та й гаснути стала . І проговорили
Слово тихої любові
Отак німота запалила Навіки і віки .
Велику хату, і сім'ю, І потекли в одно море
Сім'ю слав'ян роз'єдинила, Слав'янськії ріки !
I тихо - тихо упустила
Усобищ лютую змію. Слава тобі , любомудре,
Чеху - слав'янине,
Полилися ріки крові , Що не дав ти потонути
Пожар загасили, В німецькій пучині
А німчики пожарище Нашій правді ! Твоє море
И сирот розділили . Слав'янськеє, нове,
Виростали у кайданах Затого вже буде повне,
Слав'янськії діти, I попливе човен
I забули у неволі, З широкими вітрилами
Що вони на світі ! I з добрим кормилом ,
А на давнім пожарищі Попливе на вольнім морі,
Іскра братства тліла,— На широких хвилях.
Дотлівала, дожидала Слава тобі , Шафарику,
Рук твердих та смілих, — Вовіки і віки,
І дождалась ... Прозрів єси Що звів єси в одно море
В попелі, глибоко , Слав'янськії ріки !
 Привітай же в своїй славі
I мою убогу
Лепту - думу немудрую
Про чеха святого ,
Великого мученика,
Про славного Гуса ! 4
Прийми, отче ! А я тихо
Богу помолюся.
Щоб усі слав'яни стали
Добрими братами
І синами сонця правди,
I еретиками
Отакими, як Констанський 5
Єретик великий :
Мир мирові подарують
I славу вовіки !
Переяслав. 1845. 22. XI.

Камень, его же небрегоша зиждущии , сей

бысть во главу угла : от господа бысть сей
и есть дивен во очесех наших.
Псалом 117, ст. 22.

„ Кругом неправда і неволя, Отак у келії правдивий

Народ замучений мовчить,
I на апостольськім престолі
6 Святеє диво показать
Чернець годований в сидить.
Людською кровію шинкує
I рай у найми оддає ! 7
Небесний царю ! Суд твій всує 3 ,
I всує царствіе твоє !
Розбойники , людоїди
Правду побороли ,
Осміяли твою славу
I силу, і волю.
Земля плаче у кайданах,
Як за дітьми мати .
Нема кому розкувати ,
Одностайне стати
За євангеліє правди,
За темнії люди !
Нема кому ! боже ! боже !
Чи то ж і не буде ?
Чи настане великий час
Небесної кари ?
Чи розломим три корони
На гордій тіарі ? э
Розломимо ! Благослови
На месть і на муки ,
Благослови мої, боже,
Нетвердії руки ! “
Іван Гус думав розірвать
Окови адові !.. І диво ,
Очам незрящим.
„ Поборюсь !..
За мене бог !.. Да совершиться
10 !.. “
I в Віфлеємськую каплицю
Пішов молиться добрий Гус .
" Во ім'я господа Христа,
За нас розп'ятого на древі,
І всіх апостолов святих,
Петра і Павла особливо ,
Ми розрішаємо гріхи
Святою буллою 11 сією
Рабині Божій ... “
, Отій самій ,
Що водили по улицях
В Празі позавчора ;
Отій самій , що хилялась
По шинках , по станях ,
По чернечих переходах ,
По келіях п'яна !
Ота сама заробила
Та буллу купила :
Тепер свята !..

Боже , боже ! Великая сило !

Великая славо ! Зглянься на людей !
Одпочинь од кари у світлому раї ! 12
За що пропадають ? За що ти караєш
Своїх і покорних і добрих дітей ?
158
 За що закрив їх добрі очі ,
І вольний розум окував
Кайданами лихої ночі !
-
Прозріте, люди, — день настав
Розправте руки, змийте луду !
Прокиньтесь, чехи , будьте люди,
А не посмішище ченцям !
Розбойники, кати в тіарах
Все потопили , все взяли 14,
Мов у Московії татари,
І нам, сліпим, передали
Свої догмати!.. Кров, пожари ,
Всі зла на світі, войни, чвари 15 ,
Пекельних мук безкраїй ряд,
I повен Рим байстрят 16 —
От їх догмати і їх слава !
То явна слава ! .. А тепер
Отим положено конклавом :17
Хто без святої булли вмер,—
У пекло просто ! Хто ж заплатить
- Загелкали гуси
За буллу вдвоє — ріж хоч брата,
Окроме папи і ченця,
І в рай іди ! Конець - концям !
У злодія вже злодій краде,
Та ще й у церкві. Гади ! Гади!
Чи напилися ви, чи ні
Людської крові ? ! 18 Не мені,
Великий господи , простому ,
Судить великії діла
Твоєї волі. Люта зла
Не діеш без вини нікому.
Молюся, господи . Помилуй,
Спаси ти нас, святая сило.
Язви язик мій за хули,
Та язви мира ізціли !
Не дай знущатися лукавим
I. над твоєю вічно - славой
Й над нами, простими людьми ! “
I плакав Гус, молитву дія,
I тяжко плакав... Люд мовчав
1 дивувався : що він діє ?
На кого руку підійма !
„ Дивіться, люди ! Ось де булла,
Що я читав ! " — і показав
Перед народом. Всі здрогнули :
Іван Гус буллу розідрав ! ..
Із Віфлеємської каплиці
Аж до всесвітньої столиці
Луна гогочучи неслась.
Ченці ховаються ... Мов кара ,
Луна в кӧнклаві оддалась ---
I похилилася тіара !
Зашипіли, мов гадюки 19,
Ченці в Ватікані ; 20
Шепочеться Авіньйона 21
З римськими ченцями ;
Шепочуться антипапи 22,,
Аж стіни трясуться
Од шопоту . Кардинали ,
Як гадюки , в'ються
Круг тіари ... Та нищечком,
Мов коти , гризуться
За мишеня ... Та й як паки ?
Однієї шкури
Така сила ! А м'ясива !!
Аж здригнули мури,
Як згадали, що у Празі
Та з орлами летять биться . 21
Конклав схаменувся,
Зібрав раду. Положили :
Одностайне стати
Против Гуса, і в Констанці
24
Всіх ворон скликати !
Та й стерегти якомога
I зверху і здолу ,
Щоб не втекла сіра птаха
На слав'янське поле .
-
Як та галич поле крила
Ченці повалили
До Констанця ; степи , шляхи,
Мов сарана, вкрили
Барони, герцоги і дюки 25 ,
Псарі, герольди 26, шинкарі
I трубадури 27 (кобзарі ) ,
І шляхом військо, мов гадюки.
За герцогинями — німота ;
Хто з соколами на руках,
Хто пішки, верхи на ослах
Так аж кишить ! Все на охоту,
Мов гад у ірій , поспіша.
О, чеху ! Де твоя душа ?
Дивись, що сили повалило,
Мов сарацина 28 воювать
Або великого Атіллу ! 29
159
У Празі глухо гомонять ,
1 цесаря, і Вячеслава 30,
I той собор тисячоглавий -
Уголос лають ! Не хотять
Пускать в Констанц Івана Гуса.
Жив бог ! Жива душа моя !
Брати , я смерті не боюся !
Я докажу отим зміям ,
Я вирву їх несите жало !.. “
I чехи Гуса провожали,
Мов діти батька ...
Задзвонили у Констанці
Рано в усі дзвони ;
31
Збиралися кардинали
Гладкі та червоні,
Мов бугаї в загороду.
I1 прелатів 32 лава,
I три папи, і баронство,
І вінчані глави -
Зібралися, мов Іуди
На суд нечестивий
Против Христа. Свари, гомін —
То реве, то виє,
Як та орда у таборі,
Або жиди в школі ...
I — всім разом заціпило ! ..
Мов кедр серед поля
Ливанського 33 ,- у кайданах
Став Гус перед ними !
І окинув нечестивих
Орліми очима.
Затрусились , побіліли ,
Мовчки озирали
Мученика. 99 Чого мене
Чи на прю 34 позвали ?
Чи дивиться на кайдани ? “
Мовчи , чеше смілий ...
Гадюкою зашипіли,
Звірем заревіли.
„ Ти єретик ! Ти єретик !
Ти сієш розколи,
У собища розвіваєш ,
Святішої волі
Не приймаєш ! .. Одно слово -
Ти богом проклятий !
Ти єретик ! Ти єретик ! .. " —
Ревіли прелати,—
" Ти усобник ! .. Одно слово -
160
Ти всіми проклятий ! .. "
Подивився Гус на папи,
Та й вийшов з палати !..
„ Побороли ! Побороли !..
Мов обеленіли.
, Автодафе ! Автодафе !.. * 35
Гуртом заревіли.
І цілу ніч бенкетували
Ченці, барони ... Всі пили
І, п'яні , Гуса проклинали ,
Аж поки дзвони загули .
І світ настав ... Ідуть молиться
Ченці за Гуса. З - за гори
Червоне сонце аж горить.
I сонце хоче подивиться,
Що будуть з праведним творить?!
Задзвонили в усі дзвони,
I повели Гуса
На Голгофу 36 у кайданах ...
I не стрепенувся
Перед огнем ; став на йому
І молитву діє.
" О господи милосердий !
Що я заподіяв
Оцим людям ? твоїм людям !
За що мене судять !
За що мене розпинають !
Люди ! Добрі люди !
Молітеся !.. неповинні
I з вами те буде !
Молітеся ! Люті звірі
Прийшли в овніх шкурах 37
I пазурі розпустили :
Ні гори , ні мури
Не сховають ! Розіллється
Червонеє море
Крові ! крові з дітей ваших ...
О, горе ! о , горе !
Онде вони ! в ясних ризах
Їх лютії очі ...
Уже крові ... „ Пали ! Пали ! “
„ Крові ! Крові хочуть !
Крові вашої ! .. " - Г димом
Праведного вкрило.
99 Молітеся ! Молітеся !
Господи , помилуй ,
Прости ти їм, бо не знають ... “
Та й не чути стало !
Мов собаки, коло огню Ченці осудили —
Кругом ченці стали : Запалили ... Та божого
Боялися, щоб не виліз Слова не спалили,
Гадиною з жару Не вгадали, що вилетить
Та не повис на короні Орел із - за хмари -
Або на тіарі. Замість гуся — 1 розклюё
Високу тіару.
Погас огонь ; дунув вітер Байдуже їм ! Розлетілись,
1 попіл розвіяв. Мов тії ворони,
І бачили на тіарі 3 кровавого того свята.
Червоного змія Ченці і барони
Прості люди. Пішли ченці Розвернулись у будинках,
ü Te deum 38 співали ; І гадки не мають ;
Розійшлися по трапезах 39 Бенкетують, та інколи
I трапезували Te deum співають.
1 день і ніч - аж попухли . Все зробили. Постривайте !..
Малою сім'єю Он над головою
Зійшлись чехи. Взяли землі Старий Жижка з Таборова 4
3 - під костра, і з нею Махнув булавою !
Пішли в Прагу. Отак Гуса
с. Мар'їнське. 1845. 10. Х.

1 Єретик — - той, хто насмілювався виступати проти римсько - католицької

церкви, зокрема проти римського папи - найвищого II владаря . • Єресь є гріх, за
який винуватець не тільки повинен бути відлучений від церкви, але й 13'ятий із
світу цього“ — така була 1 є головна заповідь папства. Як єретика, було спалено
на кострі Джордано Бруно , замордовано Кампанеллу , ув'язнено великого Галілея.
Італія, Франція, Іспанія, Німеччина + ряд інших країн дали десятки й сотні „ єрети-
ків “, що загинули на кострах, в задушливих в'язницях папських катівень.
2 Шафарик Павло ( 1795 — 1861 рр.) -— чеський учений, слав'янознавець,
один з ідеологів панславізму, тобто політичної програми, спрямованої на об'єд-
нання всіх слав'янських народів в одну державу. Панславізм як політична програма
був наскрізь реакційний і саме тому його так нещадно викривали 1 бичували
Маркс 1 Енгельс : .Панславізм — шахрайський план боротьби за світове панування
під машкарою неіснуючої слав'янської національності (Енгельс, лист до Каутського).
Молодий Шевченко, познайомившись з працями Шафарика через Бодянського
(професора - славіста Московського університету), відбив, зокрема в присвяті Шафа-
рикові, значний вплив ідеології панславізму, того його періоду, який Маркс зве
, чисто літературним“. Панславістські елегії — сумування за „ славним минулим *
і протиставлення його сучасному нестерпному стану — - відповідали певною мірою
тим настроям, що Їх відчував тоді Шевченко. Відси — його захоплення Шафа-
риком і навіть присявта йому свого твору, відси—вся та панславістська фразеологія,
якою так насичена передмова „ Єретика “ . Але Шевченко належав до тих демократів,
що пішли не реакційно - панславістським, а революційно - демократичним шляхом,
тому й симпатії його до панславізму були дуже неглибокі і скороминучі. „ Его более
увлекает гайдамацкая чернь, нежели возвышенные идеи всеславянского объедине-
ния" .- з обуренням відзначав у свому листі до Срезневського Лукашевич.
з Ієзекііль - біблійний пророк.
- -
4 Гус Ян ( 1373 — 1415) — буржуазний чеський реформатор ; борючись проти
римського папи, проти феодально- католицької церкви, відстоював інтереси чеського
купецтва i дворянства; у Шевченка постать Гуса зідеалізована : він виступає
в творі , Єретик " не як оборонець інтересів буржуазії та поміщицтва Чехії,
а як борець за „ загальні інтереси народу “ . Ці погляди на Гуса склалися у мо-
лодого Шевченка під впливом тої націоналістичної історичної літератури, яку
використовував Шевченко для написання даного твору.
161
11. Кобзар
 3 Констанц — місто на річці Рейні при виході її з Боденського озера ;
1414—1418 рр.тут відбувся . вселенский собор“, що засудив Гуса до спалення на кострі.
-
6 Чернець годований — тобто римський папа (безпосередньо мова йде
про папу Гоанна ХХІІІ) . Шевченко бере цей образ як символ взагалі ката - гнобителя.
7 Грай у найми оддає — Шевченко має на увазі продаж так званих
Індульгенцій, тобто свідоцтв про прощення гріхів“ ; цими грамотами торгували
папи та їх агенти - - єпіскопи. Індульгенції були запроваджені ще в кінці XI століття
Клермонським собором.
8 Всу є - даремно.
Тіара - папська золочена шапка - мітра, на якій три корони - Символи
папської влади : небесної, церковної і державної.
10 Віфліємська каплиця -так звали каплицю, де Гус проповідував
чеською мовою, викриваючи розпусту 1 зловживання католицького духівництва.
11 Булла — - грамота римського папи.
12 Одпочинь од кари усвітлому раї — рядки прихованої недовіри
і навіть глузування з бога; пізніше поет ще глибше і зухваліше сформулював цю
думку : „ А ти , всевидящеє око ! Чи ти дивилося звисока, як сотнями в кай-
данах гнали в Сибір невольників святих ? Як мордували, розпинали і вішали ?! А ти
не знало ? I ти дивилося на них 1 не осліпло ?! Око ! Око ! Не дуже бачиш ти
глибоко ! Ти спиш в кіоті ! („ Юродивий “).
13 Кати в тіарах - — папи римські . Серед цих „ святих отців були не тільки
звичайні злочинці : були справжні майстрі гидотно - кривавих справ, найвитоншені-
ших злочинств і віроломства. Сікст IV ( 1471 — 1484) брав участь у таємних убив-
ствах, розпалював війни, відлучав од церкви і карав ворогів — 8300 лише офіці-
ально зареєстрованих убивств ! А ось Цезар Борджіа : „ ...сладострастен и весь обрыз-
ган кровью. Рим трепетал перед одним его именем. Цезарь Борджиа постоянно
нуждался в деньгах и имел много врагов. Почти всякую ночь находили в Риме
убитых. Каждый боялся шевельнуться ; не было человека, который бы не трепе-
тал, опасаясь, что и до него дойдет очередь. Кого нельзя было взять силой, того
отравляли ядом. При всяком значительном смертоубийстве подозревали тотчас, что
в отравлениях участвует папа“ (із свідчень сучасників).
i Все потопили, все взяли — уже папа Боніфацій VIII (1294—1303) за-
явив, що папа повинен у своїх руках тримати не тільки духовний, але й світський меч,
1 спеціальною буллою освятив війну, як метод „ христіанського впливу . Ось що
пише в своїх записках Б. Шпренгер, що сам брав участь у португальській папсько -
купецькій експедиції 1505 року : „Тринадцятого серпня прибули ми в гавань Мом-
басу... Народ тутешній був нам ворожий ... Але за допомогою Христа, спасителя
нашого, ми вигнали їх з форта і гнали їх аж до самого міста ... Божою силою
немало полягло поганців, а з нашого боку убито лише двоє. Стали ми наводити
свої порядки 1 приготувались грабити і розставили спочатку сторожу 1 вартових,
а потім уже почали грабити і найшли таке велике багатство, що навіть не можна
перерахувати. Богу вічна слава, честь і поклоніння ! “ А ось уривок із запису
Ганса Майра, португальською мовою, про сутичку з мавраҹи : „Двері були
закриті ; їх зламали, але весь палац був порожній ... Все місто було зайняте без
будьякого опору Францісканці (манахи) воздвигли хреста, а адмірал зайняв
дім коло цього хреста. Весь же екіпаж взявся за грабіж товарів і припасів бага-
того цього міста“.
15 Войни, чвари - папи дуже часто виступали паліями кривавих воєн ;
агенти папи римського отці єзуіти та місіонери — супроводили грабіжницькі
експедиц ї з іспанських і португальських розбійників в Америку та Індію ; вони
забирались в Африку і Китай , підготовляючи і там колоніальне покріпачення ; вони
палили і вирізували цілі селища „ язичників “ , отруювали криниці і худобу ; вони
організову нали хрестові походи і торгові розбишацькі експедиції , привозячи з
собою найвитоншеніші тортури і сифіліс.
16 І повен Рим байстрят — папський Рим здавна був розсадником про-
ституції : уже статистика 1490 року нараховувала тут на 100.000 жителів понад 7.000
„ публічних дівок . У папському Авіньйоні був завжди величезний гарем — акаде-
мія любезних дам “ , не кажучи вже про десятки рабинь і невільниць, що їх діста-
вали для пап на невільничих ринках Малої Азії, Середземного моря. Відомо, що
Сікст IV, Олександр VI , Лев X у своїх „ святіших обозах возили десятки повій
і юнаків, які задовольняли їх безмежну розбещеність. Карнавал папи Льва X
1513 року складався з 118 голих жінок — повій і наложниць . Недарма знамени-

162
тий гуманіст Ульріх фон - Гуттен так неустанно плямував цих „ скажених кабанів
1 биків“. „У Римі однак не тільки віддаються тілесним насолодам, але й нама-
гаються їх урізноманітнити 1 видумують дивовижні, навіть потворні способи на-
солоди, так що древні „ спінтрії , порівнюючи з ними, ніщо. Трьома речами тор-
гують в Римі : хрестом, попівськими посадами і жінками . Три речі особливо дорогі
в Римі : жіноча краса, чудові коні 1 папські грамоти (Ульріх фон - Гуттен —
, Вадіскус, або римська трійця“).
17 Конклав - — збори кардиналів — найвищих служителів культу католицької
церкви ; на конклаві обирався римський папа.
18. Людської крові — Ульріх фон - Гуттен, безпосередній свідок роз-
гулу папської сваволі, писав : „ Без сумніву, церква складається з злодіїв, свято-
татців, обманщиків, нотаріусів, єпіскопів і підлабузників римського первосвяще
ника. Папи не відмовляються від світської влади ; вони провадять із - за панування
і влади морські і сухопутні війни, проливають кров і отруюють ядом. Вони до-
водять до голоду христіан, виснажених папським грабунком, постійно здирають
шкуру 1, обстригаючи, обрізують до м'яса свою паству (Ульріх фон - Гуттен
, Вадіскус, або римська трійця " ) .
19 Зашипіли , мов гадюки — архієпіскоп Петро Блуасський (ХІІІ ст.)
описував епіскопських суддів як „ єхидн, що перевершують своєю злобою змій
і василісків“ ; Гільдебер Мансський заявляв про папських святителів : „ Вони
розуміли так, як розуміє камінь ; судили, як колода ; вони хитрі, як лисиця, пихаті,
як віл, ненажерливі, як мінотавр" .
20 Ватікан — місце перебування (резиденція) пап в Римі , що складається
3 десятків розкішних палаців (1000 кімнат).
21 Авіньйон - — місто на півдні Франції, де перебували папи з 1305 по 1378 рр.
22 Антипапи — протипапи. Траплялося часто, що одразу з'являлося кілька
пап, які з скаженим завзяттям боролись один проти одного огнем і мечем. Так,
наприклад, в кінці XIV ст. в Римі було обрано одного „ святого отця (Урбана VI),
в Авіньйоні - другого (Клімента VI ), що чимало років змагалися між собою, гризу-
чись як пси за ласий шматок. 1409 року Пізанський собор скинув обох пап
(Григорія XII і Бенедікта XVI) і обрав третього (Олександра V), а Констанцький
собор скинув усіх трьох пап 1 обрав Мартина V.
23 Загелкали гуси та з орлами летять биться — -
мова йде про
гуситський рух, про боротьбу прихильників Гуса — гуситів з католиками, прихиль-
никами папи. Цікано, що Шевченко знову вживає образ орла (в „Думах він був
як символ російського царизму) , ототожнюючи цей символ царського гноблення із
гнобленням католицької церкви. Цим поет наче підкреслює, що царизм 1 церква
однаково криваві хижаки.
24 Всіх ворон скликати — скликати всеньку чорну папську зграю на
боротьбу з єретиками".
25 Барони, герцоги 1 дюки — титули найбільшої феодальної знаті .
2 Герольди - — вістуни, що проголошували королівські накази, оповіщали
про початок урочистих церемоній тощо.
27 Трубадури — співці і поети часів феодалізму, що мандрували з замка
в замок, розважаючи феодалів.
28 Сарацини — так за часів феодалізму прозивали арабів та інших маго-
метан. Щоб одвоювати від них Палестину, папи і королі організовували так звані
„ хрестові походи “, що відбувалися з кінця XI до кінця ХІІІ ст.
29 Атілла — великий завой вник 1 кривавий кат, король гуннів (445 — 453) ;
уславився своїми походами з Азії в Европу.
30 I цесаря, і Вячеслава - • цесар Сігізмунд, німецький імператор
-брат його, німецький імператор ( 1378-1400 рр. ).
(1411 — 1437 рр .); Вячеслав —
31 Кардинали - вищі сановники (числом 70) католицької церкви, що оби-
рають із свого середовища папу.
32 Прелати — вищі духовні особи католицької церкви (єпіскопи, абати вели-
ких манастирів та інші ), шо мали право судити.
33 Ливан — гори в Сірії.
34 На прю — на спір, суперечку.
35 Аутодафе - іспанське слово акт віри, смертна кара (звичайно огнем),
на яку засуджувано тих, що виступали проти церкви, особливо проти пап.
36 Голгофа - гора біля Ієрусалима, де, за євангельською легендою, було
розп'ято Христа ; тут — символ місця взагалі смертної кари.

163
11#
 37 Овн1 шкури - — овечі, баранячі шкури, тобто личини слухняності 1 сми-
ренності.
38 Te deum — , тебе бога“ ; перші слова церковного гімну („ тебе, бога, хва-
лим“ ...), що співався зокрема під час спалення єретиків.
30 Трапеза — Їдальні по манастирях ; трапезувати — - їсти. Попівські та чер-
нечі трапези часто бували розпусними і розгульними бенкетами.
40 Старий Жижка з Таборова — після скарання Гуса в різних частинах
Чехії знову спалахнули повстання. До повсталих охоче приставало чеське дво-
рянство, яке розпочало конфіскацію в свою користь церковних володінь. У від-
повідь на виступ короля населення Праги (столиці ЧехII) повстало, 1 30 липня
1419 року місто опинилося в руках трудящих, керованих Яном Жижкою. Коли
перемогу було здобуто, в лавах гуситів виявилися суперечності : дворянство
буржуазія значна частина празьких ремісників, що працювали на замовлення
королівського двору, придворної знаті і вищого духівництва, утворили партію „ по-
міркованих“ . Вони вважали, що коли церковні маєтності перейшли в руки „ націо-
нального дворянства 1 буржуазії, коли привілейоване становище духівництва зла-
мано, то революція закінчена, далі йти не було за що. „ Поміркованим“ протистав
демократичний напрям, що його основою було селянство, більшість дрібних реміс-
ників і підмайстрів. Дворянство, конфіскуючи церковні землі , прагнуло підкорити
собі і селян, що сиділи на цих землях. Селяни ж вступили в боротьбу не для
того, щоб міняти одного пана на другого, а для того, щоб стати вільними. Дрібні)
ремісники і підмайстрі намагалися спинити визиск торгової буржуазії і поліпшити
-
умови свого існування. Демократична течія дістала назву „ таборитів “ — по імені
міста Табора, що став її політичним і організаційним центром. Ідеологи таборн-
тів проповідували знищення королів, єпіскопів, владарів, встановлення загальної
„ рівності . Вони вимагали скасування „ мого “ 1 „ твого" і запровадження спільної
власності. В релігійній ділянці вони відстоювали таку програму : зруйнування всіх
церков і заборону молитися богу в храмі, спалення всіх ікон, визнання біблії єди-
ною священною книгою, визнання за кожним мирянином права бути священиком
тощо. Таборити заснували в деяких містах і селищах „ комуністичні громади" . Але
ці громади не могли спокійно жити, бо Табору доводилося вести безупинні війни
для відпору численних ворожих ватаг, організованих імператором і папою. Табор
мав талановитих полководців (Жижка 1 Прокоп), які уміло організовували зброй-
ний опір. Чотири хрестові походи таборити відбили, а п'ятому нанесли таку
нещадну поразку (1431 року), що одно слово „таборит наводило на хрестоносців
(папські та королівські війська) паніку. Табор панував над усією Чехією. Після
цього папа уклав союз з „ поміркованими * 1 1434 року було організовано новий
похід проти таборитів. На цей час внутрішні суперечності встигли підточити силу
Табора. З одного боку, розклад вносили випадкові люди 1 авантурники, що при-
стали до Табора під впливом його успіхів. З другого боку, „ комунізма таборитів
був комунізмом споживання, який не виключав приватної власності на засоби ви-
робництва, а це створювало грунт для економічної нерівності, для виникнення
суперечностей між власниками засобів виробництва 1 тими, що їх не мають. Ось
через що в армії під час шостого хрестового походу ( 1434 р.) сталися величезні
зміни, що призвели до страшної поразки при Богемському Броді. Із 18.000 табо-
ритських вояків в наслідок зради кавалерії було порубано 13.000. Ця поразка
зламала, хоч і не знищила, сили таборитів. Панівні класи зрозуміли, в чому сла-
бість таборитів. Імператор 1436 року склав з Табором договір, що давав йому
можливість „спокійного“ існування. В цей період внутрішні суперечності зробили
те, чого не могли зробити армії хрестоносців. Соціальне розшарування поро-
дило в Таборі гострі класові суперечності, які знищили силу і могутність цієї
„ комуністичної громади ( коментарі до кн. Ф. Енгельса „ Крестьянская война
в Германии“, стор. 127 - 129) .
ооо

164
 НЕВОЛЬНИК.
ПОЕМА.
Думи мої молодії,
Поховані діти,
Не літають з того світа
Пустку натопити.
Покинули сиротою
З тобою одною.
Моє серце, моя зоре ,
Раю мій, покою !
Ніхто не зна мого раю.
I сама не знаєш ,
Що витаєш надо мною,
Як зоря над гаєм.
1 дивлюся я, дивлюся ...
А ти, моя зоре,
Спускаешся низесенько,
Тихо заговориш,
Усміхнешся, подивишся -
Дивлюсь, і не бачу ...
Прокинуся - плаче серце,
І очі заплачуть ...
Спасибі, зіронько ! Минає
Неясний день мій ; вже смеркає.
Над головою вже трясе
Косою смерть. І поховають ...
А там — 1 слід мій занесе
Холодний вітер. Все минає !..
I ти случаєм прочитаєш
Вилиту сльозами
Мою думу. І тихими ,
Тихими речами
Проговориш : Я любила,
Я його любила,
І він не знав ... Зоре моя !
На мою могилу
Світи, зоре ! А я буду
3- за світа літати
I про тебе, моє серце,
На небі співати !
Той блукає за морями,
Світ перепливає,
Шука долі ― не находить :
Немає, немає !
Мов умерла ... Інший рветься
З усієї сили
За долею ... От- от догнав,
1 — бебех в могилу !
А в третього, як у старця ,
Ні хати, ні поля,
Тільки торба ; а з торбини
Виглядає доля,
Як дитинка ; а він її
Лае, проклинає
I за чвертку закладає.
Hi, не покидає !
Як реп'ях той учепиться
За латані поли,
Та й збирає колосочки
На чужому полі ;
А там - снопи, а там - скирти,
А там — у палатах
Сидить собі наш сирота,
Мов у своїй хаті.
Отака то тая доля ――
Хоч і не шукайте !
Кого любить — сама найде,
У колисці найде.
Так коло полудня, в неділю,
Та на зелених ще й святках,
Під хатою в сорочці білій
Сидів з бандурою в руках
Старий козак.
„ I так, і сяк ……
I треба б то, і шкода ...
Hi, буде треба ! Хоч два года
Нехай по світу поблукає
Та сам своєї пошукає,
Як я шукав колись ... Ярино !
А де Степан ? “ „ А он під тином,
Неначе вкопаний стоїть ! “
, А я й не бачу ! А ідіть
Лишень сюди, та йдіть обоє ...
А нуте, діти, отакої ! “
I вдарив по струнах.
Старий грає, а Ярина
3 Степаном танцює.
Старий грає, примовляє,
Ногами тупцює :
165
„ Якби мені лиха та лиха,
Якби мені свекрівонька тиха,
Якби мені чоловік молодий ,
Та другої не любив, не любив !
Ой, гоп, чики - чики !
Та червоні черевики,
Та троїсті музики .
Од віку до віку
Я любила б чоловіка ! “
, Ой гоп, заходивсь,
Зробив хату, оженивсь,
І піч затопив,
I вечерять наварив“.
„ Ану, діти, отак, діти ! “
I старий піднявся ;
Як ударить, як ушкварить –
Аж у боки взявся !
Чи так, чи не так,
Уродив постернак,
А петрушку
- Чи на неораному сіють,
Криши в юшку .
Буде смак, буде смак !
Ой так, таки так,
Оженився козак,
Кинув хату
І кімнату,
Та й потяг у байрак “ .
„Ні, вже не те ; підтопталась
Моя стара сила ;
Утомився. А все це ви
Так розворушили.
О , бодай вас ! Що то літа !
Ні вже, не до ладу ...
. Де лучше лихом торгувать,
Минулося ! Іди лишень
Полуднувать лагодь :
Гуляючи, як той казав,
Шматок хліба з'їсти.
Іди ж, доню ! А ти, сину,
Послухаєш вісті .
Сідай лишень ! .. Як убили
Твого батька Йвана
В Шляхетчині¹ , то ти ще був
Маленьким, Степане,
Ще й не лазив “ . „ То я не син ?
Я не сиң ваш, тату ? ! “
Та ні, не син ! Стривай лишень !
От умерла й мати,
Ти й зостався. А я й кажу
166
Покойній Марині,
Таки жінці : „ А знаеш що ?
Возьмем за дитину ! "
(Тебе 6 то це) . „ Добре“, каже.
От ми й спарували
Вас з Яриною докупи ...
А тепер осталось,—
Ось бачиш що ! Ти на порі,
I Ярина спіє ...
Треба буде людей питать
Та щонебудь діять.
Як ти скажеш ?“ „ Я не знаю ...
"
Бо я думав ... теє ...
„ Що Ярина сестра твоя ?
А воно - не теє ...
Воно просто : як любитесь,
То й жінкою буде !
Та перш ось що ! Треба буде
І на чужі люди
Подивитись, як живуть :
Чи орють,
I просто жнуть,
I немолоченеє віють ;
Та як і мелють, і ідять,—
Все треба знать.
Так от як, брате : треба в люди
На год, на два піти
У наймити ;
Тоді й побачимо, що буде.
Бо хто не вміє заробить,
То той не вмітиме й пожить.
А ти як думаєш, небоже ?..
А коли хочеш , сину, знать,
Іди ти в Січ. Як бог поможе,
Там наїсися всіх хлібів ;
А я їх їв ..
І досі нудно, як згадаю !
Коли заробиш — принесеш .
А не заробиш - поживеш
Мое добре ! Та звичаю
Козацького наберешся,
Та побачиш світа, -
Не такого, як у Братстві ”,
А живі мисліте 3
На синьому прочитаєш ;
Та по- молодечій
Будеш богу молитися,
А не по - чернечій
Харамаркать. Отак, сину !
Помолимось богу,
Та сивого осідлаєм —
1 гайда в дорогу !
Ходім лишень полуднувать.
Що ти там, Ярино, -
Змайструвала ?“ „ Уже , тату ! “
" Отаке то , сину ! "
,,

Не їсться, не п'ється, і серце не б'ється,

І очі не бачать, не чуть голови,
Неначе немає, ніби неживий,—
Замість шматка хліба за кухоль береться.
Дивиться Ярина та нишком сміється :
, Що це йому стало ? Ні істи, ні пить,
Нічого не хоче ! Чи не занедужав ?
Братіку Степане ! що в тебе болить ? "
Очима спитала. Старому байдуже,
Нібито й не бачить. nЧи жать, чи не жать,
-
А сіяти треба ! “ — старий розмовляє
Нібито до себе. „ А нумо вставать !
Може до вечерні ще пошкандибаю.
А ти, Степане , ляжеш спать,
Бо завтра рано треба встать
Та коня сідлать “ .

, Степаночку, голубчику ! А він занедужав.

Чого бо ти плачеш ?
Усміхнися бо до мене !
Хіба ти не бачиш,
Що й я плачу !.. Розсердився
Бог знає на кого ,
Та й зо мною не говорить.
Заплачу, єйбогу,
Та й утечу ... Ось побачиш .
Скажи бо, Степане !
Може, справді нездужаєш ?
Я зілля достану,
Я побіжу за бабою ...
Може , це з пристріту ?"
, Ні, Ярино, моє серце,
Рожевий мій квіте !
Я не брат тобі, Ярино !
Я завтра покину ...
Тебе й батька сиротами ...
Денебудь загину ;
I ти мене не згадаєш,
Забудеш, Ярино,
Свого брата... “ „ Перехристись !
Єйбогу з пристріту,—
Я не сестра ! Хто ж я така ?
О боже, мій світе !
Що тут робить ?.. Батька нема,
Та ще й умре !.. О боже мій !
А йому байдуже,-
Мов сміється надо мною !
Хіба ти не знаєш,
Що з тобою і татуся
И мене поховають!..
„ Ні, Ярино, я не умру,
А тільки поїду
Од вас завтра ... А приїду ...
На той рік приїду,
Вже не братом з Запорожжя ,
А за рушниками ...
Чи подаєш ?.. “ „ Та цур тобі
З тими старостами !
Ще й жартує ... “ „ Не жартую,
Єйбогу, Ярино !
Не жартую ... “ „ То це й справді
Ти завтра покинеш
Мене й батька ? Ні, жартуєш !
Скажи бо , Степане,
Хіба й справді я не сестра ? .. "
„ Hi, моє кохане !
Моє серце ! “ „ Боже ти мій !
Чом же я не знала ?
Була б тебе не любила
І не цілувала ...
167
Ой - ой , сором ! Геть од мене !
Пусти мої руки !
Ти не брат мій , ти не брат мій !
Муко моя, муко ! "
I заплакала Ярина,
Як мала дитина,
I крізь сльози промовляє :
, Покине !.. Покине !.. "
Як той явор над водою,
Степан похилився .
Щирі сльози козацькії
В серці запеклися,
Мов у пеклі ... А Ярина
То клене , то просить,
То замовкне ... Поцілує,
То знов заголосить !
Не зчулися, як і смеркло ...
І сестру, і брата,
Мов скованих, обнявшися,
Застав батько в хаті.
I світ настав, а Ярина
Ридає ... ридає ...
Уже Степан із криниці
Коня напуває .
Взяла відра, та й побігла
Ніби за водою --
До криниці ... А тим часом
Запорозьку зброю
Виніс батько із комори ;
Розгляда, радіє,
Приміряє ... ніби знову
Старий молодіє !
Та й заплакав ... , Зброє моя,
Зброе золотая !
Літа мої молодії,
Сило молодая !
Послужи ж, моя ти зброє,
Молодій ще силі,
Послужи йому так щиро,
Як мені служила ! .. "
1 Ярина дае зброю.
А Степан сідлає
Коня, свого товариша,
И жупан одягає .
І шаблюка, мов гадюка,
И ратище - дрючина,
I самопал семип'ядний
168
Повис за плечима.
Аж зомліла, як узріла ;
I старий заплакав,
Як побачив на коневі
Такого юнака.
Веде коня за поводи
Та плаче Ярина.
Старий батько іде рядом.
Наставляє сина ,
Як у війську пробувати,
Старших шанувати ,
Товариство поважати,
В табор не ховатись.
„ Нехай тебе бог заступиТЕ ! “ —
Як за селом стали,
Сказав старий ,— та всі троє
Разом заридали .
Степан свиснув - і курява
Шляхом піднялася.
, Не барися , мій синочку !
Швидше повертайся ! " -
Старий сказав, та й заплакав ...
Мов тая ялина
При долині, похилилась,
Замовкла Ярина.
Тільки сьози утирає,
На шлях поглядає ;
Із куряви щось вигляне
I знов пропадае.
Ніби шапка через поле
Котиться, чорніє ...
Ховається ... Мошечкою
Тільки ... тільки ... мріє —
Та й пропало ... Довго, довго
Стояла Ярина
Та дивилась, чи не вирне
Знову комашина.
Не вирнула ... Похилилась,
Заплакала знову ...
А за нею й старий батько,
Та й пішли додому.
Минають дні, минає літо ;
Настала осінь. Шелестить
Пожовкле листя. Мов убитий ,
Старий під хатою сидить :
Дочка нездужає Ярина ;
Його единая дитина
Покинуть хоче. З ким дожить ,
Добити віку - вікового ?
Згадав Степана молодого.
Згадав свої благі літа, —
Згадав та й заплакав
Багатий сивий сирота.
Мов лату на латі,
На серце печалі нашили літа.
„ В твоїх руках все на світі,
Твоя свята воля ?
Нехай буде так, як буде !..
Така моя доля ! “
І барвінком, і рутою,
1 рястом квітчає
Весна землю , мов дівчину
В зеленому гаї.
1 сонечко серед неба
Опинилось - стало ,
Мов жених той молодую,
Землю оглядало.
1 Ярина вийшла з хати
На світ божий глянуть, —
Ледве вийшла ... Усміхнеться,
То піде, то стане,
Розглядає, дивується,
Та любо , та тихо,
Ніби вчора народилась ...
А лютеє лихо
В самім серці повернулось
1 світ заступило.
Як билина підкошена,
Ярина схилилась ;
Як з квіточки роса вранці,
Сльози полилися.
Старий батько коло неї
Як дуб похилився.
У Києві великому
Всіх святих благала ;
У Межигорського спаса 4
Тричі причащалась .
У Почаєві 5 святому
Ридала, молилась,
Щоб Степан той , тая доля ·
Ій хоча приснилась!
Не снилося ... Вернулася.
Знову забіліла
Зима біла. Знову весна
Рястом червоніла ;
Знов Ярина вийшла з хати
На світ дивуватись ...
Та не святих вже благати -
Ворожки питати.
I ворожка ворожила,
Пристріт замовляла,
Талан - долю за три шаги
З воску виливала.
, Он бачиш, кінь осідланий
Маха головою .
А он іде, а онде йде
Дідусь з бородою .
Ото гроші ! Бач, віскривий ,
Якби догадався
Та втер йому ; отже й утер .
Дивися - сховався
За могилу, лічить гроші,
Знову іде шляхом,
Заплющившись , з торбинками.
То, бач, ради страху,
Щоб татари або ляхи
Часом не спіткали ... “
І радісінька додому
Ярина верталась.
Уже третій і четвертий ,
І п'ятий минає --
Не малий рік. А Степана
Немає, немає !
1 стежечки · доріженьки
Яром та горою,
Що топтані до ворожки ,
Поросли травою.
А Ярина у черниці
Косу розплітає.
Старий батько коло неї
Падае , благає :
Хоч годочок, хоч літечко
Хоч Петра діждати,
Хоч зелених ... Діждалися ;
Уквітчали хату
І любистком , і клечанням ;
У сорочках білих
У неділю, мов сироти,
Під хатою сіли.
Сидять собі та сумують ;
Слухають : щось грає
За ворітьми, мов на кобзі,
I тихо співає:
"У неділю вранці - рано
Синє море грало ;
169
Товариство кошового Та за Тендер 6 погуляти ,
На раді прохало : Турка пошукати “.
, Благослови , отамане, Чайки і байдаки спускали,
Чайки поспускати Гарматами риштували,

3 широкого гирла Дніпрового випливали.

Серед ночі темної,
•
На морі синьому,
За островом Тендром потопали, пропадали ...
Один потопає,
Другий виринає.
Козацтву - товариству із синьої хвилі
Рукою махає - гукає :
„ Нехай вам, товариство , бог допомагає ! “
I в синій хвилі потопає, пропадає.
Тільки три чайки, слава богу,
Отамана курінного ,
Сироти Степана молодого,
Синє море не втопило,
А в турецьку землю, агарянську
Без весл і кормиг прибило.
Тоді сироту Степана,
Козака лейстрового,
Отамана молодого,
Турки - яничари ловили,
З гармати гримали,
В кайдани кували,
В Цареградськую башту сажали,
В тяжкую роботу завдавали.
Ой спасе наш чудотворний ,
Межигорський спасе ,
1 лютому ворогові
Не допусти впасти
В турецькую землю, в тяжкую неволю.

Там кайдани по три пуда, Уже на третьому полі

Отаманам по чотири.
І світа божого не бачать, не знають,
Під землею камінь ламають ,
Без сповіді святої умирають,
Пропадають.
І згадав сирота Степан в неволі
Свою матір Україну,
Нерідного батька старого,
I коника вороного,
1 сестру Ярину.
Плаче, ридає ...
До бога руки здіймає,
Кайдани ламає,
Утікає на вольную волю ....
170
Турки - яничари ловили,
До стовпа в'язали,
Очі виймали,
Гарячим залізом випікали,
В кайдани забили,
В тюрму посадили
I замурували ...
Отак на улиці , під тином,
Ще молодий кобзар стояв
І про невольника співав.
За тином слухала Ярина,
І не дослухала - упала ...
„ Степаночку ! Степаночку ! “ —
Ридала, кричала.
„ Степаночку, моє серце !
Де ти забарився ?
Тату ! тату ! Це Степан наш !
Ідіть подивіться ! "
Прийшов батько , розглядає ...
Насилу Степана
Розпізнає ; отак його
Зробили кайдани !
, Сину ти мій безталанний !
Добрая дитино !
Де ти в світі пробувався,
Сину мій єдиний ? "
Плаче старий , обнімає,
І сліпий мій плаче
Невидющими очима,—
Мов сонце побачив.
I беруть його під руки,
I ведуть у хату ;
1 вітає Яриночка,
Мов рідного брата.
1 голову йому змила,
I ноги умила,
I в сорочці тонкій , білій
За стіл посадила.
Годувала, напувала,
Положила спати
На перині ... і тихенько
Вийшла з батьком з хати.
Через тиждень без старостів
За Степана свата
Старий свою Яриночку, -
1 Ярина в хаті ...
„ Ні, не треба, мій таточку,
Не треба, Ярино !
Подивіться : я загинув,
Навіки загинув !
За що ж свої молодії
Ти літа погубиш
3 калікою ?.. Ні, Ярино !
Насміються люди,
І бог святий покарає
I прожене долю
З ції хати веселої
На чужее поле.
Ні, Ярино ! Бог не кине ,
Ти найдеш дружину ;
А я піду в Запорожжя :
Я там не загину.
Мене люблять ... “ „ Hi , Степане ,
Ти моя дитино !
І бог тебе покарає,
Як мене покинеш .
Оставайся, Степаночку !
Коли не хоч братись,
То так будем : я сестрою ,
А ти мені братом,
А дітьми йому обоє,
Батькові старому ..
Не йди, серце, Степаночку,
Не кидай нас знову !
Не покинеш ?.. “ „ Ні , Ярино ! “
1 Степан остався .
Зрадів старий, мов дитина,
Аж за кобзу взявся :
Хотів вшкварить навприсідки
З усієї сили.
I на призьбі під хатою
Усі троє сіли.
„ Розкажи ж тепер, Степане,
Про свою недолю ;
Бо й я таки гуляв колись
В турецькій неволі “ .
, Отож мене, вже сліпого,
На світ випускали
3 козаками ... Товариство
На Січ прямувало,
I мене взяли з собою,
1 через Балкани
Поспішали в Україну
Вольними ногами .
I на тихому Дунаю
Нас перебігають
Товариші - запорожці
І в Січ завертають ...
І розказують, і плачуть,
Як Січ руйнували 8,
Як москалі сребро - злато
I свічі забрали 9
У покрови. Як козаки
Вночі утікали
I на тихому Дунаї
Новим кошем стали 10
Як цариця по Киеву
3 Нечосом 11 ходила
1 Межигорського спаса
Вночі запалила.
I по Дніпру у золотій
Галері гуляла 12,
171
На пожар той поглядала,
Нишком усміхалась.
I як степи запорозькі
Тоді поділили
1 панам на Україні
Люд закрепостили 13.
Як Кирило 14 з старшинами
Пудром осипались 15,,
1 в цариці, мов собаки,
Патинки лизали 16.
Отак, тату ! Я щасливий ,
Що очей не маю,
Що нічого того в світі
Не бачу й не знаю ...
Ляхи були - усе взяли,
Кров повипивали !..
А москалі і світ божий
В путо закували !
Отаке то ! Тяжко , тату,
Із своєї хати
До нехриста поганого
В сусіди прохатись.
Тепер, кажуть, Головатий
Останки збирає,
Та на Кубань підмовляє,
Черкеса лякає.
Нехай йому бог поможе,
А що з того буде -
Святий знає ! Почуємо ,
• --
Що розкажуть люди !.. “
Отак вони щодень божий
Удвох розмовляли
До півночі ; а Ярина
Господарювала ,
Та святих отих благала ...
Таки ж ублагала :
На всеїдній у неділю
Вона спарувалась
3 сліпим своїм ...
Оце і вся моя дума ...
Не здивуйте, люди !
Те, що було - минулося
І знову не буде !
Минулися мої сльози ;
Не рветься, не плаче
Поточене старе серце,
1 очі не бачать —
Ні тихої хатиночки
172
В забутому краю,
Ні тихої долиночки ,
Ні темного гаю ;
Ні дівчини молодої
Й малої дитини
Я не бачу щасливої :
Все плаче, все гине ! 15
I рад би я сховатися,
Але де ? - Не знаю.
Скрізь неправда, де не гляну,
Скрізь господа лають !
Серце в'яне, засихає,
Замерзають сльози ...
I втомивсь я, одинокий ,
На самій дорозі.
Отаке то ! Не здивуйте,
Що вороном крячу :
-
Хмара сонце заступила,
Я світа не бачу.
Ледве - ледве опівночі
Серцем прозираю,
I немощну мою думу
За світ посилаю -
Зцілющої й живущої
Води пошукати.
Як інколи , то й принесе,
I покропить в хаті,
I засвітить огонь чистий,
1 сумно, 1 тихо
Розказує про весілля
Звертає на лихо.
Тепер мені про сліпого
Сироту кончає.
Але як довести краю,
I сама не знає :
Бо не було того дива,
Може, споконвіку,
Щоб щаслива була жінка
3 сліпим чоловіком!
Отже сталось таке диво !
Год, другий минає,
Як побрались ; а дивіться —
Вкупочці гуляють
По садочку. Старий батько
Сидить коло хати,
Та вчить внука маленького
Чолом оддавати.
с. Мар'їнське. 1845. 16. Х.
Як Кирило з старшинами
Пудром осипались,
І в цариці, мов собаки,
Патинки лизали.
 1 Шляхетчина - - польська поміщицько - феодальна держава, що існувала
до кінця XVIII ст.
2 У Братстві —тобто в Київському братському манастирі, де містилась
найвища школа на Україні — Київська Академія, в якій училась заможна молодь.
3 Мисліте — буква М (за слав'янською абеткою) ; живі мисліте на
синьому прочитаєш - - тобто живої науки наберешся, життя пізнаєш
в „ козацькій славі “ , в походах на синьому морі (у бурсі братстві „ мисліте“ ---
мертве ; там тільки ченці „ харамаркають“, тобто мимрять щось собі під ніс) .
4 Межигорський спас - — під Києвом колишній „ козацький манастир “ ,
де багаті козаки , старшина на старість записувались у ченці.
5 Поча їв - місто на Волині ; тепер входить до складу Польщі.
6 Тендер - — острів на Чорному морі.
7 Агарянську — тобто магометанську.
8 Як Січ руйнували — Запорізьку Січ зруйновано 1775 р. військами
цариці Катерини II за підтримкою козацької і зокрема запорізької старшини , що
пішла на запродаж України, нагороджена за те , щедрою рукою всемилостивейшей
императрицы и благодетельницы нашей “ , як писали українські старшини в листі
до цариці, прохаючи „ новых владений и ласк от неизреченной царской доброты“ .
9 Москалі сребро - злато і свічі забрали - — військо царського
генерала Текелія, пограбувавши Січ, „ погнало сотни связанных по три, по четыре
казаков (по суті селян) на разные работы горные и войсковые сооружения “ , як
розповідається в тогочасних офіціальних документах.
10 Новим кошем стали — ті запорожці, що втекли від царських загонів,
заснували нову Січ, Задунайську, у Туреччині.
11 Нечоса - - князь Григорій Погьомкін , відомий любовник цариці Катерини II,
величезний магнат 1 лютий кат трудящих мас України. „ Нечосом звали його
за те, що він носив парик (ніби нечесаний ходив).
12 У золотій галері гуляла — Катерина II 1787 року подорожувала
-
в Крим ; побувала в Києві, а далі поплила Дніпром аж до Херсона. Галера
великий човен із двома рядами лав для веслярів.
13 Степи запорозькі тоді поділили 1 панам на Україні
люд закрепостили - за часів Катерини II українська старшина остаточно пе-
ретворюється на дворян - поміщиків (1783 р. ), а трудяща людність закріплюється
за поміщиками, як їх власність. „ Достойно находим простерти наше попечение к
нашему вернолюбезному дворянству , имея в памяти вышесказанные его заслуги,
ревность, усердие и непоколебимую верность самодержцам всероссийским, нам самим
и престолу нашему оказанные в найсмутнейшие времена, как в войне, так
и посреде мира. А подражая примерам правосудия, милосердия и милости в бозе .
почивающих, российский престол украсивших и прославивших, предков наших,
и движимые будучи собственною нашею матернею любовью и отличною призна-
тельностью к изволению нашему императорскому, повелеваем, объявляем, поста-
новляем и утверждаем в память родов для пользы дворянства нашего, службы
нашей и империи следующие статьи на вечные времена и непоколебимо ...“ I по-
сипалися до рук зокрема козацької старшини нові і нові землі , де ятки тисяч
кріпацьких рабів, закріплених всемилостивейшим царським законом на "9 вечные
времена и непоколебимо як власність дворян поміщиків.
-
14 Кирило — український гетьман Кирило Розумовський ( 1750 — 1764).
15 Пудром осипались - згадка про тодішню моду на білі пудрені па-
рики, що їх носили „ благородні дворяни.
16 Патинки лизали — так бичує Шевченко українських панів - козацьку
старшину, підлих холуїв і запроданців царизму. „ О, в трех частях света влады-
чество имеющая, славимая во всех концах земли , честь царей , украшение корон,
из боголепия величества своего, из сияния сланы своея снисходишь " - так вере-
щали українські пани, плазуючи у подножия трона ее пресветлой величности“
цариці К.терини II.
17 Все плаче, все гине - — Шевченко підкреслює той страшний соціаль-
ний і колоніальний гніт , під тягарем якого знаходилося тоді закріпачене селянство.
Українські оміщики разом з російськими та польськими поміщиками , разом
з усією царською жандармсько попівською і чиновничою зграєю , все нестримніше
грабували кріпаків , викликаючи з боку останніх безмежну ненависть, обурення
1 гнів.
воо

175
 ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ ' .
МІСТЕРІЯ.

„ По прибытии в Киев я принял на себя сотрудничество в Киевской археогра-

фической комиссии, поручения которой и исполняю в течение года . писав
Шевченко 10/XII 1846 р. в офіціальному листі до ген.- губернатора Бібікова. Як
співробітник комісії, Шевченко одбув кілька подорожей — на Полтавщину (див.
повість „ Музыкант “) , Чернігівщину, по Києву та його околицях ; брав участь
в археологічних розкопках стародавніх могил, а восени 1846 року одержав відрядження
на Київщину, Поділля та Воливь. Наказ Бібікова (21 /IX 1846 р .) підкреслював,
на що саме мав звернути увагу Шевченко під час своїх подорожувань :
„ Поручаю вам,— зазначалося B цій інструкції, — отправиться в разные места
Киевской, Подольской и Волынской губерний и постараться собрать следующие
сведения : 1 ) о народных преданиях, местных повестях, сказаниях и песнях, и всему,
что вы узнаете, составить описание, а песни, рассказы и предания, сколько можно,
списать в том виде, как они есть; 2) о замечательных курганах и урочищах, где
и в каком месте они есть и какие на счет собственно их существуют на месте
предания и рассказы, а также исторические сведения ; с этих курганов снять
эскизы с изображением их формы и величины и описать каждый по собранным
сведениям ; 3) осмотреть замечательные монументальные памятники и древние
здания и составить им описание, чтобы можно было распорядиться снять с них
в будущем году рисунки “ ... Виконавши це доручення, Шевченко подав комісії
докладний звіт разом з малюнками та етнографічними записами. На початку січня
1847 року Шевченко вже на Чернігівщині. Через два місяці — 1 березня 1847 р. —
Археологічна комісія винесла постанову : „ Имея в виду, что сотрудник комис-
сии Шевченко без всякого согласия комиссии отлучился из Киева и по комиссии
не занимается, определили : исключить его из числа сотрудников комиссии
с прекращением производившегося ему жалованья по 12 руб. 50 коп. серебром
в месяц". Отак закінчилася служба Шевченка в комісії. Але за ці кілька місяців
подорожування по Україні він побачив ще глибше, докладніше кріпацько - селян-
ську Україну під чоботом дворянської диктатури 1 це викликало ще більше його
обурення, гнів і страждання : ·Був я торік на Україні, — писав Шевченко в листі
до Кухаренка в листопаді 1844 року, — скрізь був 1 все плакав : сплюндрували
нашу Україну ! Страшний колоніальний гніт царизму викликав ці болючі рядки.
Шевченко вже тоді бачив не лише гніт і знущання над селянськими масами з боку
царської Росії, але й визиск 1 грабіж цих же мас „ своїми“, українськими, панами.
Про це виразно заявив 1847 року поет - демократ на допитів III відділі царської
Таємної канцелярії : „ Возвратясь в Малороссию, я увидел нищету и ужасное
угнетение крестьян помещиками, поссессорами и экономами, шляхтичами . Пере-
буваючи на далекому засланні, Шевченко не раз згадував ті чуття, які охоплю-
вали його під час цих подорожей по Україні : „ Погано дуже, страх погано в оцій
пустині пропадать ; а ще поганше на Украйні дивитись, плакать - і мовчать ...
В творі ,Великий льоха Шевченко намагається дати відповідь чому саме
в ярмі неволі опинилася Україна ? Коло Суботова, де колись жив Богдан
Хмельницький, за часів Шевченка було багато ям і звали їх „ льохами Богдана“ .
Про ці льохи ходили різні легендарні оповідання : говорили, що саме тут .за-
копав волю Богдан Хмельницький (натяк на підданство царській Росії_1654 р .) .
Шевченко бере форму цих фантастичних оповідань для даного твору . Він пише
„ містерію (по - грецьки — твір, у якому багато таємничого) ---- політично - СИМ-
волічну поему, в якій за допомогою різних казкових образів висловлює свої
думки про причини поневолення України. Погляди його на минуле України
і в цьому творі відбивають вплив тодішньої української поміщицької націоналі-
стичної літератури. Він не бачить ще тут, що гетьмани і весь козацько - стар-
шинський лад завжди гнітили і запродували трудящу людність України. Він
Ідеалізує історію України, а САМИХ гетьманів бичує лише остільки, оскільки
вони виступали як запроданці царської Москви. Проте там, де Шевченко дав
сучасну йому миколаївську Росію, з її загарбництвом ( „ цар хоче весь світ поло-
нити“), розгулом поміщицького грабежу ( щоб люди не крали води з річки , та
щоб нишком піску не орали, що скрізь отам за Тясьмою ), там, де він з отруйним
сарказмом відкликається на сучасні йому події (будову миколаївської залізниці :
„ да шесть тысяч в одной версте душ передушила “ ), поміщицько - чорносотенну

176
великодержавницьку літературу (Карамзін, „ Пчела “ ), розвінчуючи криваву суть
царських , указів і грабіжницьку ціль самих „ археологічних робіт “ , що їх проводили
царські сатрапи, - — Шевченко виступає як бойовий демократ --- селянський бун-
тар. Саме ця ненависть до гнобительського ладу підказала Шевченкові револю-
ційні характеристики Б. Хмельницького ( „ крав Богдан крам ...), Івана Грозного ( „ му-
читель “ ...), Петра I, Катерини II („ голодна вовчиця “ ), яка „ i в крепость завдала ,
і дворянства страшну силу у мундирах розплодила , як тих вошей розвела “ .
Шевченко 1 в цьому творі висловлює надію на те, що близиться розплата над
панами, що нове селянське повстання буде знову „ катів (поміщиків) катувати “ , знову
, розпустить правду й волю по всій Україні . Отак в цьому творі, всупереч
значним впливам поміщицької націоналістичної літератури та козацько - старшин-
ського епосу, Шевченко виявив стихійне бунтарство , гнів, обурення і ненависть
до гнобительського ладу, властиві ідеології закріпаченого селянства.

Положил еси Hac поношение соседом

нашим, подражнение и поругание сущим
окрест нас. Положил еси нас в притчу во
языцех, покиванию главы в людех.
Псалом 43, ст. 14 — 15.

ТРИ ДУШІ.

Як сніг, три пташечки летіли

Через Суботове², і сіли
На похиленному хресті
На старій церкві . „ Бог простить :
Ми тепер душі, а не люди !
А відціля видніше буде,
Як той розкопуватимуть льох.
Коли б вже швидше розкопали ,
Тоді б у рай нас повпускали, -
Бо так сказав Петрові бог :
„ Тоді у рай їх повпускаєш,
Як все москаль позабирає ,
Як розкопа великий льох“.

Перша душа. А з гетьманом як приїдуть

I3 Чигрина гості,
Як була я людиною, То це й шлють , було , за мною .
То Прісею звалась ; Одягнуть , обують,
Я отутечки родилась, 1 гетьман бере на руки,
Тут і виростала. Носить і цілує.
Отут було на цвинтарі Отак то я в Суботові
Я з дітьми гуляю, Росла - виростала ,
І з Юрусем гетьманенком 3 Як квіточка ! І всі мене
У піжмурки граєм ; Любили й вітали,
А гетьманша, було , вийде І нікому я нічого,
- Ніже злого слова,
Та й кликне в будинок
Он, де клуня ; а там мені Не сказала. Уродлива
1 фіг , і родзИНОК Та ще й чорноброва .
Всього мені понадає,— Всі на мене залицялись,
І на руках носить . 1 сватати стали ;

12. Кобзар 177

А у мене , як на теє,
И рушники вже ткались.
От - от була б подавала,
Та лихо зустріло.
Вранці рано , в пилипівку 4,
Якраз у неділю,
Побігла я за водою ...
(Вже й криниця тая
Замуліла і висохла,
А я все літаю !)
Дивлюсь гетьман
з старшиною ...
Я води набрала,
Та вповні шлях і перейшла ;
А того й не знала,
Що він їхав в Переяслов
Москві присягати ! ..
І вже ледве я , наледве
Донесла до хати
Оту воду ... Чом я з нею
Відер не побила !
Батька, матір, себе , брата,
Собак отруїла
Тію клятою водою !.
От за що караюсь,
От за що мене , сестрички ,
I в рай не пускають.
Друга душа.
А мене , мої сестрички,
За те не впустили,
Що цареві московському
Коня напоїла
В Батурині, як він їхав
В Москву із Полтави .
Я була ще недолітком,
Як Батурин 6 славний
Москва вночі запалила,
Чечеля 7 убила,
I малого і старого
8
В Сейму потопила.
Я між трупами валялась
У самих палатах
Мазепиних ... Коло мене
І сестра , і мати
Зарізані , обнявшися,
Зо мною лежали ;
I насилу то, насилу
Мене одірвали
178
Од матері неживої .
Що вже я просила
Московського копитана,
Щоб і мене вбили !
Ні, не вбили, а пустили
Москалям на грище ! 9
Насилу я сховалася
На тім пожарищі .
Одна тільки й осталася
В Батурині хата !
І в тій хаті поставили
Царя ночувати,
Як вертавсь із - під Полтави.
А я йшла з водою
До хатини ... А він мені
Махає рукою :
Каже коня напоїти.
А я й напоїла !..
Я не знала, що я тяжко,
Тяжко согрішила !
Ледве я дійшла до хати,
На порозі впала.
А назавтра, як цар вийшов
Мене поховали ,
Та бабуся, що осталась
На тій пожарині,
Та ще й мене привітала
в безверхій хатині !
А назавтра - й вона вмерла
Й зотліла у хаті ,
Бо нікому в Батурині
Було поховати .
Уже й хату розкидали,
I сволок з словами
На угілля попалили !..
А я над ярами
І степами козацькими
І досі літаю ;
I за що мене карають,
Я й сама не знаю !
Мабуть за те, що всякому
Служила, годила,
Що цареві московському
Коня напоїла ! ..
Третя душа .
А я в Каневі родилась ;
Ще й не говорила,
Мене мати ще сповиту
На руках носила.
10
Як їхала Катерина
В Канів по Дніпрові,
А ми з матір'ю сиділи
На горі в діброві , ―
- Й досі не пускають.
Я плакала ... Я не знаю :
Чи їсти хотілось ?
Чи , може, що в маленької
На той час боліло ?
Мене мати забавляла,
На Дніпр поглядала,
11
1 галеру золотую
Мені показала ,
Мов будинок. А в галері
Князі, і всі сіли
Воєводи ... I між ними
Цариця сиділа.
-
Я глянула, усміхнулась
Та й духу не стало !
ТРИ ВОРОНИ 18.
Перша.
Крав ! Крав ! Крав !
Крав Богдан 14 крам 15,
Та повіз у Київ,
Та продав злодіям
Той крам, що накрав.
Друга.
Я в Парижі була,
16
Та три злота з Радзівілом
Та Потоцьким 17 пропила.
Третя.
Через мост идет чорт,
А коза по воде :
Быть беде ! Быть беде !
Отак кричали і летіли
Ворони з трьох сторон, і сіли
На маяку 18, що на горі,
Посеред лісу — усі три ;
Мов на мороз понадувались,
Одна на другу позирали ,
Неначе три сестри старі,
Що дівували, дівували,
Аж поки мохом поросли.
123
И мати вмерла ! В одній ямі
Обох поховали !
От за що, мої сестриці,
Я тепер караюсь,
За що мене на митарство
Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця ―
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця ! ..
Скажіте, сестриці ?
Смеркається. Полетимо
Ночувати в Чуту : 12
Якщо буде робитися,
Відтіль буде чути ! "
Схопилися білесенькі
I в ліс полетіли,
І вкупочці на дубочку
Ночувати сіли.
Перша.
Оце тобі, а це тобі !
Я оце літала
Аж у Сибір , та в одного
Декабриста 19 вкрала
Трохи жовчі. От, бачите,
Й Є чим розговіться !
Ну, а в твоїй Московщині
Є чим поживиться ?
Чи чортма й тепер нічого ?
Третя .
Э, сестрица , много !
Три указа накаркала
На одну дорогу ... 20
Перша.
На яку це ? На ковану ?
Ну, вже наробила ...
Третя .
Да шесть тысяч в одной версте
Душ передушила ...
Перша.
Та не бреши , бо тільки п'ять ,
179

Та й то з фоном Корфом ! 21
ще й чваниться , показує
На чужу роботу ...
Капустниця закурена ! ..
А ви, мосці - пані,
Бенкетуєте в Парижі ?
Поганці погані !
Що розлили з річку крові
Та в Сибір загнали
Свою шляхту, то вже й годі ,
Уже й запишались !
Ач , яка вельможна пава !
Друга й третя .
А ти що зробила ?
Перша .
А дзуськи вам питать мене !
Ви ще й не родились ,
Як я отут шинкувала
Та кров розливала !
Дивись , які ! Карамзіна 22,
Бачиш, прочитали !
Та й думають , що ось то ми !
А дэусь, недоріки !
В колодочки ще не вбились ,
Безпері каліки !..
Друга .
Ото , яка недотика !
Не та рано встала,
що до світа упилася ,
А та , що й проспалась !
Перша .
Упилася б ти без мене
З своїми ксьондзами ! 23
Чортма хисту ! Я спалила
Польщу з королями ;
А про тебе , щебетухо ,
1 досі б стояла !..
А з вольними козаками
Що я виробляла ?
Кому я їх не наймала ,
Не запродавала ? 24
Та й живущі ж, проклятущі !
Думала , з Богданом
От - от уже поховала .
Ні, встали погані
Із шведською приблудою ...25
Та й тоді ж творилось !
180
Аж злішаю , як згадаю :
Батурин спалила,
Сулу 26 в Ромні 27 загатила
Тільки старшинами
Козацькими ... А такими ,
Просто козаками ,
Фінляндію засіяла 28 .
Насипала бурта
На Орелі 29 ; на Ладогу 30
Так гурти за гуртом
Виганяла , та цареві
Болота гатила ,
31
I славного Полуботка
В тюрмі задушила.
Отоді то було свято !
Аж пекло злякалось .
Матер божа у Ржавиці
Вночі заридала.
Третя .
И я таки пожила :
32
С татарами помутила 33
С мучителем покутила "
С Петрухою попила 34 ?
Да немцам запродала.
Перша.
Та ти добре натворила :
Так кацапів закрепила
У німецькі кайдани —
Хоч лягай та й засни !
А в мене ще, враг Їх знає,
Кого вони виглядають ?
Вже ж і в крепость завдала 35,
1 дворянства страшну силу
У мундирах розплодила 36,
Як тих вошей розвела :
Все вельможнії байстрята !
Вже ж і Січ їх біснувата
3.
Німотою поросла
Та й москаль -
незгірша штука :
Добре вміє гріти руки !
I я люта, а все таки
Того не зумію,
Що москалі в Україні 38
З козаками діють !
Ото указ надрукують :
,, По милості божій
I ви наші, і все ----. наше 39 ,
І гоже й негоже ! “
Тепер уже заходились
Древності шукати
У могилах ... бо нічого
Уже в хаті взяти :
Все забрали любісінько !
Та лихий їх знає,
Чого вони з тим поганим
Льохом поспішають ?
Трошки , трошки б підождали,
I церква б упала ;
Тоді б разом дві руїни
В Пчеле 40 описали .
Друга й третя.
Чого ж ти нас закликала ?
Щоб на льох дивиться ?
Перша.
Таки й на льох ! Та ще буде
Два дива твориться :
Сю ніч будуть в Україні
Родиться близнята.
Один буде, як той Гонта “1,
Катів катувати !
Другий буде (оце вже наш !)
Катам помагати.
Наш вже в череві щипає ...
А я начитала,
Що як виросте той Гонта,
Все наше пропало !
Усе добре поплюндрує
Й брата не покине !
І розпустить правду й волю
По свій Україні !
Так от бачите, сестриці,
Що тут компонують !
На катів та на все добре
Кайдани готують !
Третя.
Я золотом розтопленим
Заллю йому очі !..42
Перша.
А він, клятий недолюдок,
Золота не схоче !
Третя.
Я царевими чинами
Скручу йому руки ! ..
Друга .
А я зберу з всього світа
Всі зла і всі муки !..
Перша.
Ні, сестриці , не так треба :
Поки сліпі люди,
Треба його поховати,
А то лихо буде !
Он бачите : над Києвом
Мітла простяглася,
I над Дніпром і ТясминоМ 43
Земля затряслася.
Чи чуєте ? Застогнала
Гора над Чигрином ...
О , сміється і ридає
Уся Україна !
То близнята народились ;
А навісна мати
Регочеться, що Йванами
Обох буде звати .
Полетімо !.. “
Полетіли
Й летячи співали :
Перша.
Попливе наш Іван
По Дніпру у Лиман
3 кумою !
Друга.
Побіжить наш ярчук 44
В ірій їсти гадюк
30 мною .
Третя.
Как хвачу, да помчу, —
В самый ад полечу
Стрелою !
181
 ТРИ ЛІРНИКИ.
Один сліпий , другий кривий,
А третій горбатий -
Йшли в Суботов про Богдана
Мирянам співати.
Перший .
- Другий.
Що то, сказано ворони :
Уже й помостили !
Мов для їх те сідало
Москалі зробили .
Другий .
А для кого ж ? Чоловіка,
Певне, не посадять
Лічить зорі ...
Перший .
Ти то кажеш !
А може й посадять
Москалика або німця ;
А москаль та німець
I там найдуть хлібець 45
Третій.
Що це таке верзете ви ?
Які там ворони ,
Та москалі, та сідала ?
Нехай бог боронить !
Може ще нестись заставлять ,
Москаля плодити ?
Бо чутка є , що цар хоче
Весь світ полонити 46.
Другий .
А може й так ! Так на чорта ж
Іх на горах ставить ?
Та ще такі височенні ,
Що й хмари достанеш ,
Як вилізти.
Третій .
Так отже що !
Ото потоп буде.
Пани туди повилазять 47
Та дивиться будуть,
Як мужики тонутимуть.
Перший .
Розумні ви люди ,
А нічого не знаєте !
То понаставляли
182
Ті фігури он для чого :
Щоб люди не крали
Води з річки 48, та щоб нишком
Піску не орали,
Що скрізь отам за Тясьмою.
Чорт зна що провадить !
Нема хисту, то й не бреши !
А що як присядем
Отутечки під берестом
Та трохи спочинем ?
Та в мене ще шматків зо два
Є хліба в торбині ,
То поснідаєм в пригоді,
Поки сонце встане ...
(Посідали). А хто , братця,
Співа про Богдана ?
Третій .
Я співаю і про Ясси 49 ,
І про Жовті Води 50,
І містечко Берестечко 5 .
Другий.
В великій пригоді
Нам сьогодня вони стануть :
Бо там коло льоху
Базар люду насходилось,
Та й панства не трохи.
От де нам пожива буде !
Ану, заспіваєм
Проби ради !
Перший ,
Та цур йому !
Лучше полягаєм
Та виспимось ! День великий :
Ще будем співати .
Третій .
I я кажу. Помолимось
Та будемо спати .
Старці під берестом заснули.
Ще сонце спить ; пташки мовчать ,
А коло льоху вже проснулись
I заходилися копать.
Копають день, копають два,
На третій насилу
Докопалися до муру, У руки попався,
Та трохи спочили. У москалі заголив би 53 ,
Поставили караули 52 . Щоб знав, як дурити
Ісправник аж просить, Правительство !! Кричить,
Щоб нікого не пускали, біга,
1 в Чигрин доносить Мов несамовитий ;
По начальству . Приїхало Яременка 54 в пику пише,
Начальство мордате, По - московськи лає
Подивилось : „ Треба, каже, Увесь народ. І на старців
Своди розламати ! Моїх налітає :
Верней дело ! “ Розламали , „ Вы што делаете , плуты ? “ 55
Та й перелякались : , Та ми , бачте, пане,
Костяки в льоху лежали Співаємо про Богдана ...
I мов усміхались, Я вам дам Богдана !..
Що сонечко побачили. Мошеники, дармоеды !
От добро Богдана ! И песню сложили
Черепок, гниле корито Про такого ж мошеника !..
Й костяки в кайданах ! „Нас, пане, навчили ! “
, Якби в форменних, то „ Я вас навчу ! Заваліть їм ! “
добре : Взяли й завалили , -
Вони б ще здалися!" Випарили у московській
Засміялись ... А ісправник Бані - прохолоді .
Трохи не сказився ! Отак пісні Богданові
Що нічого, бачиш , взяти; Стали їм в пригоді !..
А він же трудився, Так малий льох в Суботові
1 день, і ніч побивався, Москва розкопала ,
Та в дурні й убрався. Великого ж того льоху
Якби йому Богдан оце ще й не дошукалась.
с. Мар'їнське . 1845. 21. Х.

1 Великий льох — так прозвали льох Б. Хмельницького в Суботові, Чиги-

ринського повіту , де нібито було заховано великі • скарби .
2 С уботів — - одна з феодальних маєтностей гетьмана Б. Хмельницького, де
його й поховано .
3 Юрусь гетьманенко - молодший син Б. Хмельницького. Гетьманом був
після Виговського з 1659 до 1663 р.; як і його батько, репрезентував інтереси
українського феодала , шукаючи то в російських , то в польських , то в турецьких
феодалах спільника в боротьбі з селянськими масами. Вдруге був гетьманом на
Правобережжі з 1677 до 1681 року ; посажений турецьким урядом, служив зна-
ряддям колоніального загарбництва на Україні .
4 В пилипівку -тобто в передріздвяний піст. Переяславська рада, на
якій Б. Хмельницький разом з старшиною заприсягнув на підданство царю Олек-
сію, була 8 січня 1654 року ст. ст. - Шевченко має на увазі по-
5 Як він їхав в Москву із Полтави
вернення російського царя Петра I з - під Полтави , де він розгромив шведів
і гетьма на Мазепу 27 /VI 1709 року.
6 Бату рин — на Чернігівщині , був столицею гетьманів після Чигирина. Вій-
сько Петра I на чолі з Меньшиковим за допомогою козацької старшини, що дер-
жала руку за царем, спалило Батурин , одночасно пограбувавши місцеве населення .
полковник сердюцького полку (особистої охорони гетьмана ), на-
7 Чечель
чальник батуринської залоги. Виїжджаючи до табору шведського короля Карла XII ,
Мазепа залишив його в своїй столиці для охорони її.
-- річка, доплив Десни ; на Сеймі стоїть Батурин.
8 Сейм алям
• Моск на грище — - для розпусної втіхи офіцерам царського війська.
1831
 10 Їхала Катерина -цариця Катерина II, щоб оглянути нові колоніальні
загарбання на півдні України та в Криму, приїхала 1787 року до Києва, а потім
спустилася Дніпром аж до Херсона . Парад у Каневі, що відбувався 25/IV 1787 р . ,
описав очевидець , французький посол Сегір: .Як царська флотилія надвечір набли-
жалася до Канева, то побачила чудову картину : в Каневі на горі видно було обе-
ліск (вгорі загострений стовп) з ім'ям цариці, освітлений різними огнями ; вся
гора була ілюмінована ; коли ж ударили з гармат, то запалено було фейерверк
(світло з різних огнів, що вибухало вгору і розсипалося кольоровими іскрами в
повітрі).
11 Галера - — гребний корабль з двома рядами лавок для веслярів. Веслярами
звичайно були бранці, невільники або кріпаки.
12 Чу та ліс коло старої Січі на о. Хортиці.
13 Три ворони — алегоричні образи ворогів покріпаченого селянства : ко-
зацької старшини, польської шляхти та російського дворянства.
14 Богдан - Хмельницький, гетьманував 1648 — 1657 рр.
15 Крав крам -- підкреслюється військово - феодальний грабунок , що його
провадив гетьман разом із козацькою старшиною. Ось що оповідає один
сучасник про те, як шло „ вибрання “ полону татарами з дозволу Б. Хмельницького :
„Котрі міста віддано татарам , в ті городи пішли були для віри від гетьмана по
два чоловіки татар та по два черкас- козаків, потім наперед татар послано до
тих міст своїх полковників з черкасами - козаками потайки й оманою -- нібито
для закуплення хліба і поживи - щоб татари й козаки одчинили місто, а татарам
Хмельницький звелів стояти в укриттю. Як черкасам і татарам відчинили город,
тоді татари вибрали, вирубали і випалили без останку Заслав, Межибож, Ямполь
та інші городи і округи -— городів з 70 або й більше. А прийшли під усі ті городи
татари підступом і в однім часі, аби по тих городах не було вісті про них, що
Їм велено ті городи воювати і руйнувати, і в неволю забрати, замість плати по
гетьманському велінню . І черкаси (козаки) своїх людей, міщан в городах тих майно
грабували" . Обурені цим грабіжництвом селяни склали навіть пісню, повну не-
нависті та прокляття : „ Бодай того Хмельницького перва куля не минула, а друга
устрілила, у серденько вцілила “ . Експлоатація селянства за Хмельницького набрала
таких розмірів, що селянство не раз повставало проти своїх гнобителів - - - козацької
старшини.
16 Радзівіл — старий польсько - литовський магнатській рід, що загарбав
величезні багатства. Шевченко мав на увазі Радзівіла Михайла ( 1778 — 1850 рр . ) .
який після поразки польського повстання 1831 р . жив в еміграції в розкошах 1
багатстві.
17 Потоцький — тут Шевченко, очевидно, має на увазі Потоцького Хому
( 1809—1861 рр. ), що до 1831 р . був офіцером польського війська і брав участь у шля-
хетському повстанні 1830 — 31 рр . Перебуваючи на еміграції, зокрема в Парижі,
проживав там величезні багатства, які його батько та діди набули грабунком
1 визиском багатотисячних селянських мас. Про розміри цього визиску можна
судити хоч би по тому, що один з Потоцьких, власник величезного розкішного
маєтка в Тульчині , мав самих чоловіків · кріпаків 165.000, а всього - більш півмі-
льйона душ . За допомогою царського війська не раз катував революційне селян-
ство, зокрема коліїв (гайдамаків).
18 Маяк - або фігуру — робили запорожці із смоляних бочок, ставили на
сторожевій лінії в степу на високих стовпах і запалювали, щоб подати знак, коли
наближається ворог.
19 Декабристи — перше покоління революціонерів у визвольній боротьбі
в Росії ХІХ ст. (це були дворянські революціонери) . Виступи їх припадають на
кінець 1825 і початок 1826 року. Царизм жорстоко розправився з цими револю-
ціонерами : п'ятьох повішено (Пестель, Рилєєв, Каховський, М. Бестужев, С. Му-
равйов - Апостол) , понад сотню послано на довічну каторгу в Сибір ; з солдат-
ської маси покарано лише за офіціальними даними 1153 чоловіка. Шевченко з
захопленням і пошаною ставився до цих перших „ мучеников свободы (слова
Шевченка), особливо до лівого угруповання їх — . Товариства об'єднаних слав'ян .
20 Три указа накаркала на одну дорогу — тут Шевченко викри-
ває новий грабіж трудящих в зв'язку з побудовою так 33. Миколаївської за-
-
лізниці (Петербург — Москва), що обійшлася більше 100 мільйонів карбованців
1 забрала силу людських жертв : „ шесть тысяч в одной версте душ (кріпаків)
передушила“. Розпочато будову залізниці 1843 року в інтересах поміщицько-

184
купецького збагачення. Перший царський указ про утворення „ особливої комісії “
(Бенкендорф, Орлов, Левашов. Клейнміхель, Бобринський та ін.) дано 1 /II 1843 р.
Царські укази в зв'язку з будуванням цієї залізниці були новою формою обкра-
дання трудящих мас.
21 Барон Корф .-начальник найвищої поліцейської управи за царювання
Миколи I ; уславився найвитоншенішими своєю жахливістю методам и допитів по-
літичних в'язнів та катуванням заарештованих .
-
22 Карамзін , М. М. ( 1766 — 1826) — відомий історик - монархіст, кріпосник ;
в своїх писаннях обстоював загарбницьку політику російських царів та коло-
ніальне грабіжництво. „ В его „Истории “ изящность, простота доказывают нам без
всякого пристрастья необходимость самовластья И прелести кнута“ ( Пушкін).
Карамзін зокрема доводив, що Україна є тільки „ Юг России “, „ подножие трона
великого россійского государя “ . Шевченко неодноразово з гнівом і презирством
згадує цього вченого царського холопа“ , називаючи його „ придворным историо-
графом ", справедливо єднаючи його з Державіним, „ певцом Екатерины “, „ сплета-
телем торжественных од и иной гнусной лести “ .
23 Ксьондзи-- католицькі попи, єпіскопи, які, володіючи численними маєт-
ками з кріпаками, становили могутню феодальну аристократію, використовуючи
для пригнічування селянства і фізичний і духовний гніт.
24 Не запродавала - це натяк на те, що рядові козаки часто ставали
знаряддям в руках гнобителів . Шевченко глибше розвиває цю думку в творі „ За
байраком байрак“ : „ як запродав гетьман у ярмо христіан, нас послав поганяти .
По своїй по землі свою кров розлили і зарізали брата“ .
25 Шведський приблуда - король Карл XII, що воював у союзі з Ма-
зепою проти царської Росії.
28 Сула — доплив Дніпра.
27 Ромен — місто на Полтавщині над Сулою , де відбувалися кари над тими ,
що виступали проти Петра I. Тут Шевченко під впливом „ Истории Руссов“ пере-
більшує кількість скараної козацької старшини. Справді не так там гинула старшина,
як трудяща людність, яку грабували і полонили царські загони, винищуючи цілі
села.
28 Фінляндію засіяла - — тут згадується про висилання козаків на тяжкі
-
царські роботи — висушування болот під Петербургом, копання оборонних ліній
тощо. Козацька старшина разом з царськими офіцерами на цій кривавій каторжній
роботі трудящих наживала собі чини, нагороди і нові маєтності .
29 Бурта на Орелі — окопи, що їх робив Петро І над річкою Ореллю, до-
пливом Дніпра.
30 Ладога - озеро коло Фінської затоки ; роботи при копанні Ладозького
канала були найтяжчі. Там гинули сотні й тисячі кріпацьких рабів.
31 Славний Полуботко — Шевченко, йдучи за поміщицькою націоналі-
стичною історією та старшинським епосом, ідеалізує Полуботка, який справді був
таким же катом для українських трудящих мас, як і інші козацькі старшини.
33 С татарами помутила - натяк на грабіжницькі походи татарських
феодалів та гноблення ними в союзі з російськими і українськими магнатами
трудящих мас України.
33 С мучителем покутила —мучитель — цар Іван IV Грозний ( 1547-1584),
який страшно мучив підданих за допомогою так званих „ опрічників “, своїх бли-
зьких помічників, ніби гвардії.
34 С Петрухою попила - Петруха --- цар Петро I ( 1689 — 1725) .
35 I в крепость завдала - натяк на російських царів, зокрема Кате-
рину II, під час царювання якої лише в Петропавлівській та Шліссельбурзькій
кріпостях замордовано понад 800 політичних в'язнів.
36 I дворянства страшну силу у мундирах розплодила
3 гнівом і обуренням говорить тут Шевченко про зріст дворянсько - поміщицької
сваволі і кріпацького гніту протягом XVIII ст ., коли українська козацька старшина,
зрівняна царським наказом 1783 р . в правах з російським дворянством, почала
особливо безборонно грабувати селян. „ Вельможнії байстрята “ — це Скоропадські,
Ханенки, Кочубеї, всі ці блюдолизи царської Росії, запроданці й кати трудящих,
що в розкошах та бенкетах проводили життя в своїх українських маєтках.
37 Німотою поросла - натяк на те, що царський уряд частину природ-
них багатств півдня України запродав багатіям - німцям.
38 Москалі в Україні - — Шевченко має на увазі царських чиновників

185
генерал - губернаторів, губернаторів, офіцерів та іншу великодержавницьку монар-
хічну зграю, яка провадила колоніально - грабіжницьку політику російського царизму.
39 По милості божій і ви — наші, і все— наше —. Шевченко глузує
з царських указів і маніфестів, в яких завжди підкреслювалося , що Україна
€ , издревле частью Российской империи “ , а російський цар — владар „ дедич, на-
следник и обладатель земель малороссийских“ .
40 „ Пчела “ — Шевченко має на увазі „ Северную Пчелу — газету, що виходила
1825 р . в Петербурзі . Її редакторами - видавцями були Фаддей Булгарін ( 1825 — 1859)
та Греч (1831 — 1859) . Весь напрям цієї великодержавницької газети був виразно ре-
акційний, спрямований проти будьяких проявів прогресивної думки й на оборону
основ феодально - самодержавної монархії.
41 Як той Гонта,—катів катувати — Шевченко тут , як і в „ Гайдамаках“,
ідеалізує Гонту - козацького старшину. Характерна тут, проте, сама загроза нового
повстання, нової, ще лютішої розправи над недолюдками панами.
42 Я золотом розтопленим заллю йому очі ... Я царевими
чинами скручу йому руки — випробувана політика російського царизму і
українських гетьманів - підкупи, „ жалування поруч з убивством, отруюванням,
грабуванням.
43 Тясмин -- доплив Дніпра, що над ним стоїть місто Чигирин.
44 Ярчук - злюща собака. Серед темних селян існувало повір'я про ярчуків,
яких бояться навіть відьми “.
45 Москаль та німець і там найдуть хлібець — натяк на росій-
ських та німецьких купців і промисловців, а також чиновничу бюрократію, яка
використовувала, зокрема на Україні, всі можливості для свого збагачення.
46 Цар хоче весь світ полонити — натяк на численні загарбницькі
війни, які провадив Микола I в інтересах поміщицтва та купецтва.
47. Пани туди повилазять — Шевченко цими рядками підкреслює, що
BCI „ новшества" , запроваджувані царизмом, збудовані на обкраданні селян
та зба-
гаченні дворянства.
48 Щоб люди не крали води 3 річки - Шевченко підкреслює те
жахливе становище , в якому опинилися кріпаки - селяни за миколаївських часів :
навіть „ воду в річці “ , „ піски за Тясьмою прибрало до своїх рук ненажерливе
панство .
4 І про Ясси — тобто про похід Хмельницького на Ясси (столиця фео-
дального князівства Молдавії) , наслідком якого український гетьман порід-
нився з молдавським князем . оженивши свого сина Тимоша на дочці князя. Цей
оспіваний в старшинських думах похід спрямований був на те, щоб зміцнити
позиції Хмельницького в його боротьбі проти революційних селянських мас.
-
50 Жовті Води — доплив Інгульця, в теперішній Дніпропетровщині, де
в травні 1648 року було жорстоко розгромлено шляхетське коронне військо.
51 Берестечко — містечко на Волині, де польська шляхта 1651 р . розбила
повсталі селянські маси, запродані старшинами.
52 Караул - — карта, сторожа.
53 у москалі заголив би - взяв би до війська. Пани віддавали в
каторгу - солдатчину тих , кого хотіли, переважно розправляючись з „ строптивыми
холопами“.
54 Яременко – ,,козака Яременка клуня на тім місці , де стояли Богданові
палати “ (прим. Шевченка).
55 Плут --— шахрай .
ооо

СТОЇТЬ В СЕЛІ СУБОТОВІ

Важкі, гнітючі спогади викликали у Шевченка руїни збудованої Богданом

Хмельницьким церкви в Суботові. Запродавча діяльність цього гетьмана з но-
вою силою стала перед очима поета - кріпака. Шевченко обвинувачує Богдана Хмель-
ницького за його запроданство царській Москві , обвинувачує гостро, нещадно. Але
далеко більші були насправді злочини цього гетьмана. Ганебними кривавими пля-
мами укрита вся історія його гетьманування. Ось 1649 року Богдан Хмельницький
дає орді татарській полоном городи, котрі могут виняти“ . Ось він в результаті
Зборівської угоди ( 1649 р.), добившись від шляхетської Польщі утворення козацько
186
старшинської автономної провінції (воєводства - • Київське, Брацлавське і Черні-
гівське), забезпечує сорокатисячний реєстр для козацької старшини , місце в
севаті православному митрополитові й кайдани кріпацтва та посиленого гніту для
козацької „ черні “ , селянства. Добившись ствердження королем Яном Казіміром
BCİX „ козацьких вольностей “ , гетьман і старшина охоче погодилися „ вместе с ко-
ронным войском, общими силами как давать отпор всякому пограничному неприя-
телю, так и усмирять всяческие бунты“. І це не були пусті слова. В численних
універсалах Богдан Хмельницький, гетман, с войском его королевской милости
Запорожским" наказував, щоб „ подданные * „ нереестровые (тобто не внесені в
реєстр козаки) „ панам своим были послушны, как прежде, и никаких бунтов и свое-
вольных поступков не учиняли “ . А хто насмілиться виявити будьяку неслухняність,
того полковники повинні були карати смертю „ безо всякого промедления “ . Другий
універсал надавав і самим панам право вироку смертної кари над селянами , тільки „ под
надзором казацких полковников “ . При чому, для більшого „ вразумления“ тут же
додавалося, що вже не одного мятежного хлопа “ покарано на смерть. Гнів
і обурення трудящих все росли. Недарма зараз же після Зборівської угоди
спалахнула нова хвиля бунтів, спрямованих безпосередньо проти гетьмана та
козацької старшини. „ Ясновельможний “ гетьман палив села, міста, садовив на
палі, стинав голови, розсилав скрізь карні експедиції . А повстанська пожежа
зростала.
1654 року в Переяславі козацька старшина, не дійшовши згоди з магнатами
і польськими королями, заприсягла на вірність російському царизмові . Ціною
, холопства його царскому величеству козацька старшина забезпечила собі
права дальшого визиску селянства на Україні. Випрошено було в „ белого
царя православного грамоти для старшин на послушенство мужиків“ , на „ села
при обов'язках , на млини для вигодування“. Добився гетьман од „ пресветлого
величества" 1 того , що було пожаловано „ митрополитові і всім людям духов .
ного чину государську грамоту на маєтності, що ними тепер володіють“. По-
турбувався Хмельницький і про шляхту, яка присягнула царю Олексію разом з
старшиною, „ коленно“ просячи, щоб „ они ( шляхтичі) при своих шляхетских воль-
ностях пребывали и между собою выбирали старших на судебные должности
и имения свои и вольности имели, как при королях польских было, чтобы и дру-
гие , видя такую милость твоего царского величества, стремились под державу
и великую твою руку . Спираючись на збройні сили царизму, козацька старшина
і російські поміщики загарбали селянські землі і майно, а селян обернули на
кріпаків. „ Пожалуй меня, подданного своего , — рабськи молив, наприклад, царя
Олексія золотоношський сотник, -за мою, государь , к тебе верную службу, и за
раденье и за давнюю, и за нынешнюю работу : вели дать сельцо , а в нем кре-
стьянских дворов, оприч казаков , сто“ . Чи ж дивно, що гетьман і козацька стар-
шина радо вітали указ государев о воеводах и ратных людях " на Україні : „ этим
в войске бунты усмирятся,-- писали вони, — да хотя бы государь и в иных горо-
дах изволил воеводам быть, то у них бы в войске было гораздо лучше и смирнее.
Иззолил бы великий государь послать в войско запорожское своих воевод и
ратных людей для искоренения своеволия “. Огак козацька старшина,
Зокрема на чолі з Б. Хмельницьким, збройною силою придушувала революційний
селянський рух ; торгувала українським селянством, запродуючи Його татарським
ханам, турецьким султанам, польським магнатам і російським поміщикам - дво-
рянам. Ціль зрозуміла - забезпечити для себе якнайширшу феодальну кріпацьку
експлоатацію селянства.
В даному творі Шевченко ще не до кінця побачив гнобительську суть гетьмана
і козацької старшини. Хоч він кидає Богданові гнівне обвинувачення в тому, що той
,занапастив вбогу сироту Украйну“ , що він „ все оддав приятелям , тобто московським
воєводам, проте Шевченко ще припускає тут, що Богдан Хмельницький „ поми-
лився ", що його обманули “ , що він, гетьман, іншого сподівався, коли йшов у союз
з московським царем. Лише згодом переконався Шевченко в тому, що це не була
-помилка“, що гетьмани цілком свідомо „ запродують у ярмо христіан“, що зокрема
Богдан Хмельницький , цей холоп царський і кат селян, заслуговує лише на огиду
і презирство. „ Амінь тобі, „ великий муже “ ! Великий, славний, та не дуже ! Якби
ти на світ не родивсь або в колисці ще упивсь ... то не купав би я в калюжі
тебе, „ преславного“ !

pl
187
 Стоїть в селі Суботові Ляха задавила 3 ,
4
На горі високій Байстрюки Єкатерини
- Сараною сіли .
Домовина України
Широка, глибока.
Ото церков Богданова ; Отаке то , Зіновію ° ,
Там то він молився, Олексіїв 6 друже !
Щоб москаль добром і лихом Ти все оддав приятелям ,
З козаком ділився. А ім і байдуже !
Мир душі твоїй , Богдане ! Кажуть, бачиш, що все то те
Не так воно стало : Таки й було наше,
Москалики 1 , що заздріли , Що вони тільки наймали 7
То все очухрали 2. Татарам на пашу
Могили вже розривають Та полякам ... Може й справді !
Та грошей шукають ; Нехай і так буде !
Льохи твої розкопують Так сміються ж з України
Та тебе ж і лають, Стороннії люди ...
Що й за труди не находять ... Не смійтеся, чужі люди !
Отак то , Богдане ! Церков - домовина
Занапастив єси вбогу Розвалиться ... I з - під неї
Сироту Украйну ! Встане Україна,
За те ж тобі така й дяка ... І розвіє тьму неволі,
Церков - домовину Світ правди засвітить,
Нема кому полагодить! I помоляться на волі
На тій Україні, Невольничі діти !
На тій самій , що з тобою с. Мар'їнське. 1845. 21. Х.

1 Москалики -- тут в розумінні царські чиновники, сатрапи, дворяни - гра-

біжники.
2 Очухрали - обдерли, забрали що тільки було можна.
3 3 тобою ляха задавила - насправді Б. Хмельницький в своїх висту-
пах проти шляхетської Польщі лише боронив інтереси козацької старшини, борючись
за поширення експлоатації українського трудящого селянства, за зрівняння в
правах з польськими шляхтичами, за зміцнення влади польських королів. Саме тому
він і домагався приборкання магнатської анархії : „ И здесь, на Запорожьи, —
писав Хмельницький 1648 р. польському королю, — не дают нам покою, не обра-
щая никакого внимания на права и привилегии, которые мы имели от вашего
королевского величества, вольности Наши войсковые и нас самих обратили
в ничто “. Отож „ боротьба“ Хмельницького з Польщею була по суті нічим іншим,
як домаганням козацької старшини ширших прав на безборонний грабіж трудящої
людності на Україні. Козацька старшина на чолі з Б. Хмельницьким добивалася
лише місцевого шляхетсько - старшинського самоуправління, домагалась прав вибору
місцевих урядів і гетьмана під зверхністю польських королів .
4 Байстрюки Єкатерини — це дворяни - поміщики, які особливої ласки
діставали з рук Катерини II. "Катерина,— каже Шевченко .-- „ дворянства страшну
силу у мундирах розплодила, як тих вошей розвела : все вельможнії байстрята“ ( „ Be-
ликий льох“). В кінці 1783 року, зрівнявши козацьку старшину з російським дворян-
ством, самодержавство дало їй доступ до всіх державних урядів “ , а головно - юри-
дично закріпило за українськими поміщиками колишньою старшиною -- десятки
і сотні тисяч трудящого селянства . Поруч з великими українськими поміщиками —
Галаганами , Кочубеями , Лизогубами — безмежні володіння загарбали до своїх рук
і російські дворяни . Наприклад , в 1787 році бачимо таких нових магнатів південної
України , як князь О. О. Вяземський —52.247 дес. , князь Г. Потьомкін — 42.441 дес., кн.
Прозоровський - 31.380 дес. , ген. -майор Голіцин 22.800 дес. , тайн. сов . Неплюев
22.000 дес., кн. Трубецькой — 21.500 дес. , граф Румянцев - 17.163 дес., ген.- майор
Толстой — 16,048 дес., ген . - майор Кутузов - Голеніщев -- 15.000 дес . і т. д. Ко-
зацькій старшин ! на Запоріжжі царизм, затвердивши за нею старі її землі, додав
188
ше й від себе “ . Наприклад , на всегдашнее время без всякого в казну платежа
одержали землі : полковник Строць на р. Томаківці — 14.636 дес., полк . осаул
Пишмич -- на Кам. Сурі — 12.490 дес . , отаман Кірпак на Томаківці - 10.912 дес.,
старшина Сидір Білий на Інгульці — 9000 дес. , полк . старшина Андрюско на
Дніпрі - 6200 дес., кол . кошовий Пилипей на Дніпрі - 4000 дес., полк старшина
Барбура на Дніпрі --. 3882 дес. і т. д.
» Зіновій — друге ім'я Богдана Хмельницького.
в Олексій - московський цар Олексій Михайлович (1629 — 1676) ; другий
із дому Романових. Був слухняним знаряддям у руках поміщиків - дворян і верхніх
шарів торговельної буржуазії - „ гостей ", за що і прозваний ними ..тишай-
шим “ . Але цей тишайший " цар був грізним катом для народних мас. За його
царювання неодноразово підіймалися великі народні повстання, що топилися
в крові. Такі були повстання 1648 р. , викликані запровадженням „ соляної монополії
і хижацтвом царської адміністрації ; 1662 року - нове повстання , зумовлене ви-
пуском державою фальшивих грошей, що призвело до нечуваної дорожнечі. Особ-
ливо криваво було подавлене велике козацько - селянське повстання на Поволж! -
Разінщина ( 1668 1671 ). Становище селянства за Олексія різко погіршало. Було
видано нові закони, які ще більше посилювали кріпацтво. „Уложение царя Алексея
Михайловича" ( 1649) виключно спрямоване на закріплення різноманітніших форм
визиску трудящих, придушення будьякого опору. Загарбницька політика Олексія
призвела до ряду воєн з Польщею ( 1654 — 1667) і Швецією ( 1656 — 1659) та до
захоплення за допомогою козацької старшини України (1654).
7 Вони тільки наймали ― Шевченко глузує з сучасних Йому великодер-
жавних російських та українських поміщицьких істориків, що доводили в своїх
працях „ издревле принадлежность земель Малой России K единой русской
богом хранимой земле, скипетром самодержавным осененной “. Ще Катерина II да-
вала наказ „ искоренить развратное мнение, по коему поставляют себя народом от
здешнего (великоруського) совсем отличным“. „ Малая Россия, Лифляндия и Фин-
ляндия, -— писала Катерина до Вяземського, — суть провинции , которые правятся
конфирмованными им привилегиями. Нарушить оные отрешением Bсex вдруг
непристойно было бы, однако ж и называть их чужестранными и обходиться с ними
на таковом основании есть большее, нежели ошибка, а можно назвать с достовер-
ностью глупостью . Сии провинции, также Смоленскую, надлежит легчайшими спо-
собами привести к тому, чтобы они обрусели и перестали глядеть, как волки
в лесу .
ооо

НАЙМИЧКА.

ПОЕМА.

У неділю вранці рано Hi , не дави, туманочку !

Поле крилося туманом. Сховай тільки в полі,
У тумані на могилі, Щоб ніхто не знав, не бачив
Як тополя, похилилась Моєї недолі !
Молодиця молодая. Я не одна есть у мене
Щось до лона ¹ пригортає І батько і мати :..
Та з туманом розмовляє : Єсть у мене ... Туманочку !..
, Ой , тумане , тумане, Туманочку , брате ! ..
Мій латаний талане ! Дитя моє, мій синочку,
Чому мене не сховаєш Нехрищений сину !
Отут серед лану ? Не я тебе христитиму
Чому мене не задавиш, На лиху годину ;
У землю не вдавиш ? Чужі люди христитимуть,
Чому мені злої долі, Я не буду й знати,
Чом віку не збавиш ? Як і зовуть ! .. Дитя моє !

189
 Я була багата ...
Не лай мене ! Молитимусь,
Із самого неба
Долю виплачу сльозами
I пошлю до тебе ! “
Пішла полем ридаючи,
В тумані ховалась,
Та крізь сльози тихесенько
Про вдову співала,
Як удова в Дунаєві
Синів поховала :
„ Ой у полі могила ;
Там удова ходила,
Там ходила, гуляла,
Трути зілля шукала.
Трути - зілля не найшла
Та синів двох привела,
В китаєчку сповила
І на Дунай однесла :
„ Тихий , тихий Дунай !
Моїх діток забавляй.
Ти, жовтесенький пісок,
Нагодуй моїх діток,
Нагодуй і сповий ,
І собою укрий ! “
Був собі дід та баба.
З давнього-давна , у гаї над ставом,
Удвох собі на хуторі жили,
Як діточок двоє,
Усюди обоє.
Ще змалечку вдвох ягнята пасли ,
А потім побралися ,
худоби діждалися,
Придбали хутір , став 1 млин ,
Садок у гаї розвели
I пасіку чималу -
Всього надбали.
Та діточок у їх богма,
А смерть з косою за плечима .
Хто ж їх старість привітає,
За дитину стане ?
Хто заплаче , поховає ?
Хто душу пом’яне ?
Хто поживе добро чесно
В добрую годину ,
Згадає iх дякуючи,
190
Як своя дитина ?..
Тяжко дітей годувати
У безверхій хаті,
А ще гірше старітися
У білих палатах, —
Старітися , умирати ,
Добро покидати
Чужим людям, чужим дітям
На сміх, на розтрату !
І дід і баба у неділю
На призьбі вдвох собі сиділи
Гарненько, в білих сорочках .
Сіяло сонце ; в небесах
Ані хмариночки ; та тихо
Та любо , як у раї.
Сховалося у серці лихо,
Мов звір у темнім гаї.
В такім раї чого б , бачся,
Старим сумувати ?
Чи то давне яке лихо
Прокинулось в хаті ?
Чи вчорашнє, задавлене
Знов поворушилось ?
Чи ще тільки заклюнулось
I рай запалило ?
Не знаю, що і після чого
Старі сумують. Може, вже
Оце збираються до бога.
Та хто в далекую дорогу
Їм добре коней запряже ?
,, А хто нас, Насте, поховає,
Як умремо ?" „ И сама не знаю !
Я все оце міркувала ,
Та аж нудно стало :
Одинокі зостарілись ...
Кому понадбали
Добра цього ?..
Стривай лишень !
Чи чуєш ? Щось плаче
За ворітьми ... мов дитина !
Побіжім лиш ! Бачиш ?..
Я вгадував, що щось буде ! “
I разом схопились
Та до воріт. Прибігають ...
Мовчки опинились.
Перед самим перелазом
Дитина сповита
Та не туго, й новенькою
Свитиною вкрите ;
Бо то мати сповивала,
І літом укрила
Останньою свитиною ! ..
Дивились , молились
Старі мої. А сердешне
Неначе благає :
Випручало рученята
И до іх простягає
Манюсінькі ... І замовкло,
Неначе не плаче,
Тільки пхика.
,, А що, Насте ? .
Я й казав ! От бачиш !
От і талан, от і доля !
І не одинокі !
Бери ж лишень та сповивай ! ..
Ач яке, нівроку !
Неси ж в хату, а я верхи
Кинусь за кумами
В Городищей ... 2
Чудно якось
Діється між нами !
Один сина проклинає ,
З хати виганяє !
Другий свічечку, сердешний ,
Потом заробляє
Та ридаючи становить
Перед образами :
Нема дітей !.. Чудно якось
Діється між нами !
Аж три пари на радощах
Кумів назбирали,
Та ввечері й охристили
1 Марком назвали.
Росте Марко. Старі мої
Не знають, де діти,
Де посадить, де положить
І що з ним робити .
Минає рік. Росте Марко
І дійна корова
У розкоші купається .
Аж ось чорноброва
Та молода, білолиця
Прийшла молодиця
На той хутір благодатний
У найми проситься.
" Ащо ж?" каже : „ возьмем, Насте? "
" Возьмемо, Трохиме,
Бо ми старі , нездужаєм,
Та таки й дитина,
Хоча воно вже й підросло,
Та все ж таки треба
Коло його піклуватись“ .
,Та воно то треба,
Бо й я свою вже часточку
Прожив, слава богу,
Підтоптався. Так що ж тепер ,
Що возьмеш, небого ?
За рік, чи як ? “ „ А що дасте ... “
,, Е , ні ! Треба знати,
Треба, дочко, лічить плату,
Зароблену плату ;
Бо сказано : хто не лічить,
То той і не має.
Так отак хіба, небого :
Ні ти нас не знаєш ,
Ні ми тебе ; а поживеш,
Роздивишся в хаті,
Та й ми тебе побачимо ,—
Отоді й за плату.
Чи так, дочко? “ „ Добре , дядьку ! *
„ Просимо ж у хату ! “
Поєднались. Молодиця
Рада та весела ,
Ніби з паном повінчалась,
Закупила села !
I y xari, і на дворі,
I коло скотини
Увечері і вдосвіта ;
А коло дитини
Так і пада, ніби мати !
В будень і в неділю
И головоньку йому змие ,
И сорочечку білу
щодень божий надіває.
Грається, співає,
Робить возики , а в свято
То й з рук не спускає .
Дивуються старі мої
Та моляться богу ...
А наймичка невсипуща
Щовечір, небога,
Свою долю проклинає ,
Тяжко - важко плаче ;
І ніхто того не чує,
191
Не знае й не бачить ,
Опріч Марка маленького .
Так воно не знає,
Нащо наймичка сльозами
Його умиває ;
Не зна Марко , за що вона
Так його цілує ,
Сама не з'їсть і не доп'є —
Його нагодує.
Не зна Марко . Як в колисці
Часом серед ночі
Прокинеться, ворухнеться,—
То вона вже скочить ,
1 укриє, й перехристить,
Тихо заколише .
Вона чує з тії хати,
Як дитина дише .
Вранці Марко до наймички
Ручки простягає,
I мамою невсипущу
Ганну називає.
Не зна Марко . Росте собі,
Росте, виростає .
Чимало літ перевернулось ,
Води чимало утекло.
I в хутір лихо завернуло ,
1 сльоз чимало принесло.
Бабусю Настю поховали
3
І ледве - ледве одволали
Трохима діда. Прогуло
Прокляте лихо, та й заснуло .
На хутір знову благодать
З - за гаю темного вернулась
До діда в хату спочивать.
Уже Марко чумакує
I восени не ночує
- I жолоби викотили
Ні під хатою , ні в хаті
Когонебудь треба сватать !
„ Кого ж би тут ? — старий дума
1 просить поради
У наймички . А наймичка
До царівни б рада
Слать старости ‘ . „ Треба Марка
Самого спитати " .
,. Добре , дочко ! Спитаємо ,
Та й будемо сватать " .
Розпитали , порадились,
Та й за старостами
192
Пішов Марко. Вернулися
Люди з рушниками ,
3 святим хлібом обміненим .
Панну у жупані,
Таку кралю висватали,
Що хоч за гетьмана,
То не сором. Отаке то
Диво запопали !
Спасибі вам !“ -старий каже :
„ Тепер, щоб ви знали,
Треба краю доводити,
Коли й де вінчати ,
Та й весілля ! Та ще ось що :
Хто в нас буде мати ?
Не дожила моя Настя ! .. “
Та й заливсь сльозами .
А наймичка у порогу
Вхопилась руками
За одвірок - та й зомліла .
Тихо стало в хаті ;
Тільки наймичка шептала
„Мати ... мати ... мати ! “
Через тиждень молодиці
Коровай місили 5
На хуторі. Старий батько
З усієї сили
3 молодицями жартує
Та двір вимітає,
Та прохожих, проїзжачих
На двір закликає,
Та вареною 6 частує,
На весілля просить-
Аж танцює, а самого
Ледве ноги носять.
Скрізь гармидер та реготня
В хаті і надворі,
З нової комори .
Скрізь порання : печуть, варять,
Вимітають , миють ...
Та все чужі. Де ж наймичка ?
На прощу у Киів
Пішла Ганна . Благав старий ,
А Марко аж плакав,
Щоб була вона за матір .
„ Ні, Марку ! Ніяко
Мені матір'ю сидіти :
То багаті люди ,
А я наймичка ... Ще й з тебе
Сміятися будуть.
Нехай бог вам помагає !
Піду помолюся
Усім святим у Києві,
Та й знову вернуся
В вашу хату , як приймете !
Поки маю сили ,
Трудитимусь ....
Чистим серцем
Поблагословила
Свого Марка ... Заплакала
Й пішла за ворота.
Розвернулося весілля,
Музикам робота
1 підковам. Вареною
Столи й лави миють.
А наймичка шкандибае,
Поспішає в Київ .
Прийшла в Київ , не спочила:
У міщанки стала,
Найнялася носить воду,
Бо грошей не стало
На акафіст у Варвари 8.
Носила, носила
Кіп із вісім заробила
Й Маркові купила
Святу шапочку в пещерах
у Ивана святого,
Щоб голова не боліла
В Марка молодого ;
I перстеник у Варвари
Невістці достала,
I , всім святим поклонившись,
Додому верталась .
Вернулася. Катерина
1 Марко зустріли
За ворітьми , ввели в хату
Й за стіл посадили ;
Напували й годували ,
Про Київ питали,
І в кімнаті Катерина
Одпочить послала.
,, За що вони мене люблять ?
За що поважають ?
О, боже мій милосердний !
Може, вони знають ...
3. Кобзар
Може, вони догадались ?..
Ні , не догадались -
Вони добрі ...
І наймичка
Тяжко заридала.
Тричі крига замерзала,
Тричі й розтавала ;
Тричі наймичку у Київ
Катря провожала ,
Так як матір . І в четвертий
Провела небогу
Аж у поле, до могили,
I молила бога,
Щоб швидшенько верталася,
Бо без неї в хаті
Якось сумно, ніби мати
Покинула хату .
Після пречистої , в неділю,
Та після першої, Трохим
Старий сидів в сорочці білій,
В брилі на призьбі . Перед ним
3 собакою онучок грався,
А внучка в юпку одяглась
У мамину і ніби йшла
До діда в гості. Засміявсь
Старий і внуку привітав.
Неначе справді молодицю :
, А де ж ти діла паляницю ?
Чи, може, в лісі хто одняв ?
Чи попросту - забула взяти ?
Чи, може, ще й не напекла ?
Е , сором, сором! Лепська10 мати !
Аж зирк ! —і наймичка ввійшла
На двір. Старий побіг стрічати
З онуками свою Ганну.
, А Марко в дорозі ?" -
Ганна діда питалася.
„ В дорозі ще й досі ! "
,, А я ледве додибала
До вашої хати.
Не хотілось на чужині
Одній умирати !
Коли , 6 Марка діждатися !
Так щось тяжко стало ...
1 внучатам із клуночка
Гостинці виймала:
1 хрестики, й дукачики,
Й намиста разочок
193
Яриночці, і червоний
3 фольги 11 образочок ;
А Карпові соловейка
Та коників пару ;
I четвертий уже перстень
Святої Варвари
Катерині ; а дідові
Із воску святого
Три свічечки ; а Маркові
I собі нічого
Не принесла : не купила,
Бо грошей не стало,
А заробить нездужала.
А ось ще осталось,
Півбубличка !“ Й по шматочку
Дітям розділила.
Ввійшли в хату. Катерина
Ій ноги умила
Й полуднувать посадила.
Не пила й не іла
Стара Ганна.
„ Катерино !
Коли в нас неділя ?"
Післязавтра " . „ Треба буде
Акафіст найняти
Миколаєві святому 12
Й на часточку дати,—
Бо щось Марко забарився ...
Може, де в дорозі
Занедужав, сохрань боже ! "
Й покапали сльози
3 старих очей замучених.
Ледве - ледве встала
13 - за стола. „ Катерино !
Не та вже я стала ;
Зледащіла 13, нездужаю
I на ноги стати !
Тяжко, Катре, умирати
В чужій теплій хаті ! *
Занедужала небога.
Уже й причащали 14,
Й маслосвятіє справляли , —
Ні, не помагало !
Старий Трохим по надвір'ю,
Мов убитий , ходить ;
Катерина ж з болящої
І очей не зводить ;
Катерина коло неї
194
I днює, й ночує.
А тим часом сичі вночі
Недобре віщують
На коморі. Болящая
щодень, щогодина
Ледве чути питається :
„ Доню , Катерино !
Чи ще Марко не приїхав ?
Ох, якби я знала,
Що діждуся, що побачу,
То ще б підождала ! “
Іде Марко з чумаками,
Ідучи співає —
Не поспіша до господи,
Воли попасає.
Везе Марко Катерині
Сукна дорогого,
А батькові шитий пояс
Шовку червоного,
А наймичці, на очіпок
Парчі золотої I
1 червону добру хустку
з білою габою 15 ,
А діточкам черевики,
Фіг та винограду,
А всім вкупі — червоного
Вина з Цареграду
Відер з трое у барилі
I кав'яру 16 з Дону —
Всього везе, та не знає,
що діється дома !
Іде Марко, не журиться.
Прийшов, слава богу ... .
I ворота одчиняє,
I молиться богу.
, Чи ти чуєш , Катерино !
Біжи зустрічати !
Уже прийшов ! Біжи швидше,
Швидше веди в хату ! ..
Слава тобі, спасителю !
Насилу діждала ! “
I „ отче наш “ тихо - тихо,
Мов крізь сон, читала.
Старий воли випрягає,
Занози ховає
Мережені, а Катруся
Марка оглядає.
„А де ж Ганна, Катерино ? До наймички у голови.
Я пак і байдуже ! „Марку ! Подивися,
Чи не вмерла ? “ „ Ні , не вмерла , Подивися ти на мене !
А дуже нездужа. Бач, як я змарніла ?
Ходім лишень в малу хату , Я не Ганна, не наймичка,
Поки випрягає Я..."
Батько воли ; вона тебе, Та й оніміла.
Марку, дожидає “ . Марко плакав, дивувався.
Знов очі одкрила,
Ввійшов Марко в малу хату Пильно ... пильно подивилась -
1 став у порога Сльози покотились.
Аж злякався ... Ганна шепче : „ Прости мене ! Я каралась
"1 Слава ... слава богу. Весь вік в чужій хаті ...
Ходи сюди, не лякайся !.. Прости мене, мій синочку ! •
Вийди, Катре, з хати ! Я ... я твоя мати“ ,
Я щось маю розпитати, Та й замовкла ...
Дещо розказати " . Зомлів Марко
Й земля задрижала.
Вийшла з хати Катерина, Прокинувся ... до матері —
А Марко схилився А мати вже спала !

Переяслав. 1845. 13. XI.

1 Лоно - груди матері (старослав'янське слово).

2 Городище — містечко недалеко Черкас на Київщині.
3 Одволали - врятували від смерті.
4 Слать старости — одна з церемоній старопобутового весільного обряду -–
вирядження „ старостів до батьків дівчини сватати її. Батько дівчини приймає
хліб, що символізує згоду на видання її заміж. Після обміну хлібами старостів
пов'язували рушниками.
5 Коровай місили - один з актів старопобутового весільного обряду.
Перед весіллям місили і пекли круглий хліб з білого борошна, що мав назву
коровай.
6 Варена — горілка, зварена з медом, гвоздиками та іншими пахучими
корінцями.
7 Акафіст — особливі церковні відправи з читанням спеціальних гімнів на
честь труни Ісуса Христа“, „ божої матері та різних „ святих “ . За це попи зди-
•
рали з трудящих дари (хліб, гроші тощо).
. Варвара - одна з вигаданих „ святих “. Попи посилено підтримували на
селі ці забобони - правити різним „ святим молебні, бо ці „ молебні давали їм ве-
личезні прибутки. Молебні Варварі в Києві давали щомісяця Михайлівському
манастиреві 40.000 крб.
• Після пречистої ... та після першої — - тобто після 28 серпня.
10 Лепська - — гарна, хороша, брава, красива.
11 Фольга — - тонкі позолочені або посріблені листочки з металу, найчастіше
з міді.
12 Миколаєві святому - один з вигаданих церквою святих", якими за-
дурманювали попи голови трудящих.
13 Зледащ іти - — стати ледащом ; знікчемніти, знесиліти, ослабнути.
14 Причащання, маслосвяті є — обряди христіанської церкви.
15 Габа - біле турецьке сукно ; смуга на матерії іншого кольору ; в даному
pasi - краї хустки .
16 Кав'яр — солона рибна ікра.
ooo

195
13
 КАВКАЗ .

Іскренньому моєму Якову де - Бальмену1.

Кінець 1845 року позначився кипучою творчою діяльністю Шевченка. Пере-

буваючи в цей час на Україні, з особливою силою відчуваючи тут страшне со-
ціальне і національне гноблення, значно вирісши політично, Шевченко пройнявся
ще глибшою і непримиреннішою ненавистю до царизму, панівних класів 1 , ОТО-
чений стихією селянських бунтів, що зростали з кожним роком, він ще глибше
усвідомив значення свого революційного слова. Серед творів , написаних ним тоді
( Єретик“, „ Сліпий “ , „ Великий льох “ , „ Суботів “, „ Наймичка“, „ І мертвим і живим" .
та ін.) , поема „ Кавказ особливо визначається своєю революційною насиченістю
і високою художньою майстерністю. Поет - кріпак скеровує в цьому творі вістря
удару проти загарбницької колоніальної політики царизму, що саме в цей час з особ-
ливою силою провадив захоплення і поневолення навколишніх народів. Прагнучи
загарбати Туреччину та Персію , нові ринки на Сході, російський царизм уперто
намагався заволодіти Кавказом. Після переможних ВОЕН 3 Персією (1826—
1828) та Туреччиною ( 1828 — 1829) він основні свої сили спрямовує на „ одоле-
ние Кавказа. „ Кончив таким образом одно славное дело, - писав Микола I
фельдмаршалові Паскевичу, - предстоит вам другое, гораздо важнейшее - усми-
рение навсегда горских народов, истребление непокорных “ . Гірські племена
завзято одбивалися од завойовників, які жорстоко розправлялися з непокор-
ными басурманами“. Війна тривала десятки років. Царське військо відбирало у
горців землі , огнем і мечем винищувало цілі села, вирізувало жінок і дітей. Ось
один з наказів князя Ціціанова, кривавого царського ката - командира: „ Истреблю
вас всех (горців) с лица земли, пойду с пламенем и сожгу все, чего не займу
войсками; землю вашей области покрою кровью вашей, и она покраснеет, а вы , как
зайцы, уйдете в ущелье, — но и там вас достану, и если не от меня, так от стужи
околеете . Сотнями, тисячами гинули трудящі Кавказа, запродувані своїми князями,
під скривавленим чоботом царизму. На 40 - ві роки припадає пожвавлення боротьби
Кавказа проти загарбництва і гніту російського самодержавства. Саме в ці роки
повстала Чечня під керівництвом Шаміля. Це був один з найбільш напружених
періодів майже 50 - літнього завоювання Кавказа, коли піднеслась нова хвиля по-
встань проти царського загарбництва, що привело до нещасливого для царського
Війська Дарагінського походу 1845 року в Чечню. У цьому поході загинув 1 прия-
тель Шевченка Яків де - Бальмен, якому присвячена дана поема. Шаміль зруйну-
вав усі укріплення царського війська в Дагестані та Чечні , ледве не ВЗЯВ
Полон самого командувача російського війська, намісника царського на
у
Кавказі -- князя Воронцова. Царизм напружив усі сили, щоб задушити горців.
Кинуто було 250.000 солдатів. Царське військо винищувало селища, засіви,
заганяло горців в гори, морило голодом цілі краї; до того ж царизм застосо-
вував тут і інших властивих йому методів : отрут, провокацій, підкупів, нацько-
вування народів один на одного. „ В ночь на 20/II по приказанию полковника
Лихутина Есаулов во главе двух хоперских сотен, трех сотен донцов 1 уральских
казаков быстро двинулся вперед и стремительно атаковал аул, так что из жителей
НИКТО не успел спастись. Все легли под ударом казацких шашек* (Толстов,
. История Хоперского полка “ , стор . 161 ) . „ Авангард отряда отважно ворвался в аул.
Казаки изрубили многих его защитников, захватили скот и прочее имущество.
а подоспевшая пехота довершила разорение. Отряд благополучно возвратился
в лагерь, сохранив свою богатую добычу“ (там же, стор . 62). Можна навести без-
ліч ілюстрацій , які яскраво малюють „ подвиги царських сатрапів під час три-
валої боротьби за захоплення Кавказа. Провадилося масове виселення горців;
сотнями і тисячами виганяли їх, беззахисних, обікрадених, на далеку північ. Дво-
рянсько - поміщицькі поети й письменники різних націй єдиним фронтом виступали
на захист загарбницької політики і колоніального гніту російського царизму, славо-
словлячи „ доблесть и славу русского оружия . Метлинський , український помі-
щицький поет, оспівував із захопленням, „ як царство білого царя широко роз-
ляглося, од восходу до заходу сонця простяглося “ ( „ Пожар Москвы“). Є. Гребінка,
виявляючи своє захоплення загарбницькими походами царя, писав : „ И вижу я :
там царство без границ надвинулось на многие моря ; и запад, и восток, и юг, и

196
За горами гори хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі!
Отам то милостиві ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо ...
север - в ОДНО слились, везде язык славянский , везде святая праведная вера
и правит им один великий царь и царство то чудесное - — Россия “ ( „Богдан Хмель-
ницкий“). Гулак - Артемовський , звертаючись до , восточных злодеев“ , вигукував : „ По-
божись та й дай заріку, що до смерті, що до віку не зачепиш більш ніколи білого царя
Миколи “ . Цілий ряд видатних російських дворянських письменників Жуковський ,
Тютчев, Крилов 1 Майков також приносили „ свою поэтическую лепту на алтарь
отечества", змащуючи поетичним єлеєм генеральські шаблі і солдатські багнети,
героізуючи криваву і брудну історію завоювання Кавказа.
Зовсім з інших позицій написав свій твір, присвячений Кавказові , Шевченко.
Йому близька, рідна була боротьба мужніх горців проти царсько - дворянської, по-
міщицько - попівської неволі . Шевченко дуже цікавився всіма етапами цієї героічної
боротьби , мятежных горців. Палаючи революційним гнівом, поет взявся за цю
тему, щоб на ній ще й ще раз довести всю нестерпучість царсько - поміщицького
гніту і потребу його повалення. Збільшення цікавості Шевченка до подій на Кавказі
мало в основі спільність інтересів українського гнобленого кріпака 1 трудящого
горця, яких з такою наполегливістю заковував у неволю „ вінценосний кат. Шев-
ченко викриває всю підлоту царської деспотичної системи, бичує 1 ганьбить хри-
странство, православну церкву, що холопськи слугує інтересам царизму, показує
справжнє обличчя отієї .культури “ , що її несли в завойовані краї дворянсько-
поміщицькі „ просвітителі “ та попи — „ культури палиці , кайданів, тортур, отого
офіціального „ благоденствія , в обіймах якого кров'ю обливались мільйони тру-
дящих царської Росії — „в'язниці народів“.
Гострий протест проти царського загарбництва, визнання за горцями повного
1 незаперечного права відстоювати свою волю, заклик створити єдиний фронт
трудящих, незалежно від того, до якої нації чи племени вони належать, заклик
до єдності у боротьбі проти царя, дворян і поміщиків — ось ідеї , які проймають
твір Шевченка. В десятках списків „ Кавказ" був потайки поширюваний у Росії
і на Україні ще за життя поета . Шевченко надсилає цей твір за кордон разом з
іншими своїми революційними творами, і там його друкують у Лейпцігу 1859 року
в збірнику „Новые сочинения Пушкина и Шевченки“ . Твір , Кавказ був першим
закликом в українській літературі до інтернаціонального єднання трудящих, закликом,
що особливо голосно пролунав серед зливи цареславія, яке чадною отрутою
віяло від дворянсько - поміщицьких творів.

Кто даст главе моей воду и очесем моим

источник слез; и плачуся и день и нощь
о побиенных...
Ієремія, гл. ІХ, ст. 12.

За горами гори хмарою повиті, I сміється знову.

Засіяні горем, кровію политі ! Не вмирає душа наша ,
Споконвіку Прометея 3 Не вмирає воля ;
Там орел карає , І неситий не виоре
Щодень божий добрі ребра На дні моря поле .
Й серце розбиває ; Не скує душі живої
Розбиває , та не вип'є 1 слова живого,
Живущої крові : Не понесе слави бога,
Воно знову оживає Великого бога.

Не нам на прю з тобою стати !

Не нам діла твоЇ судить !
Нам тільки плакать, плакать , плакать
І хліб насущний замісить
Кровавим потом і сльозами.
Кати знущаються над нами ,
А правда наша п'яна спить !
(199
 Коли вона прокинеться ?
Коли одпочити
Ляжеш, боже утомлений ,
І нам даси жити !
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда ! Встане воля !
Ї тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А покищо - течуть ріки ,
Кровавії ріки !..
За горами гори хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі !
Отам то милостиві ми 6
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало .
А сльоз ! а крові ! Напоїть
Всіх імператорів би стало,
З дітьми і внуками втопить
В сльозах удов’їх . А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі !
А матерних гарячих сльоз !
А батькових старих, кровавих !
Не ріки — море розлилось,
Огненне море ! Слава ! Слава !
Хортам і гончим, і псарям ,
І нашим батюшкам - царям 1
Слава ! 8
I вам слава, сині гори,
Кригою окуті ;
І вам, лицарі великі,
Богом незабуті !
Борітеся - поборете :
Вам бог помагає ! 9
За вас правда, за вас слава
I воля святая !
Чурек і сакля 10 — все твоє, —
Воно не прошене , не дане ;
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас !.. На те письменні ми,
Читаем божії глаголи ! .. 11
І од глибокої тюрми
Та до високого престола -
200
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку ! Ми навчим,
Почому хліб і сіль почім !
Ми христіани : храми , школи,
Усе добро, сам бог у нас !
Нам тільки сакля очі коле :
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана ? 12 Чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем ,
Як тій собаці ! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні !
Та й тільки ж то ! Ми не погани,
Ми настоящі христіани —
Ми малим ситі !.. А зате ,
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились !
У нас же й світа як на те :
Одна Сибір неісходима ;
А тюрм ! А люду ! .. Що й лічить !
Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує ! 13 У нас
Святую біблію читає
Святий чернець i научає,
14
Що цар якийсь то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе ,
А друга вбив — тепер на небі !
От бачите , які у нас
Сидять на небі ! Ви ще темні,
15
Святим хрестом не просвіщенні 5.
У нас навчіться ! .. В нас дери,
--
Дери та дай
І просто в рай 16,
Хоч і рідню всю забери !
у нас ! чого то ми не вмієм ?
І зорі лічим, гречку сієм 17,
Французів лаєм 13. Продаєм
Або у карти програєм
Людей ... не негрів ... а таких,
Таки хрищених ... но простих ! 19
Ми не гішпани ! Крий нас, боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди : 20 ми по закону !
По закону апостола
Ви любите брата ?
Суєслови 21 , лицеміри,
Господом прокляті !
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу !2
Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,.
Бо благоденствує !..
 23
Та й лупите по закону За нас, добрих, чи за слово
Дочці на кожушок, Істини ?.. Чи, може ,
Байстрюкові на придане , Щоб ми з тебе насміялись ?
Жінці на патинки, Воно ж так і сталось.
Собі ж на те, що не знають Храми, каплиці 24 і ікони ,
Ні діти, ні жінка ! І ставники , і мірри дим,
За кого ж ти розіп'явся, I перед образом твоїм
Христе, сине божий ? Неутомленнії поклони —

За кражу, за войну, за кров,—

щоб братню кров пролити просять,
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров !! .

Просвітились ! Та ще й хочем Кайдани кувати,

Других просвітити, Як і носить ... і як плести
25
Сонце правди показати Кнути . узловаті % , —
Сліпим, бачиш, дітям !! Всьому навчим ! Тільки дайте
Все покажем ! Тільки дайте Свої сині гори
Себе в руки взяти : Остатнії ... бо вже взяли
Як і тюрми мурувати, I поле, і море !

1 тебе загнали , мій друже єдиний,

Мій Якове добрий ! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
! 26
З московської чаші московську отруту
О друже мій добрий , друже незабутий !
Живою душею в Украйні витай ;
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай ;
Заплач з козаками дрібними сльозами ,
І мене з неволі в степу виглядай !

А покищо - — мої думи, Мої думи аж до тебе !..

Моє люте горе Братньою сльозою
Сіятиму : 27 нехай ростуть Ти їх, друже, привітаєш
Та з вітром говорять. Тихо прочитаєш ...
Вітер тихий з України I могили, степи, море
Понесе з росою I мене згадаєш .
Переяслав. 1845. 18. XI.

1 Яків де - Бальмен ( 1813 — 1845) — знайомий Шевченка, родом з Полтавщини;

загинув на Кавказі в Дарагінському поході . Разом з художником Башиловим
1840 р. ілюстрував переписаний латинкою „ Кобзар “ Шевченка. Відзначався лібе-
ралізмом і „ был у правительства на худом счету . В рукописному „ Кобзарі де -
Бальмена на одній з перших сторінок написано рукою Шевченка два рядки
„ Кавказу “: „ За горами гори хмарою повиті , засіяні горем, кровію политі “ .
203
 2 Шевченко взяв для " Кавказа епіграф з біблії, з так званої книги пророка
Ієремії (гл. ІХ, ст. 1 ) . У біблії цей текст виглядає трохи інакше, а саме : в кінці за-
мість „ и плачуся и день и нощь о побиенных “ , написано : „ и поплачуся день и нощь
о пораженных дщерях народа своего “ . Це ще раз показує, що Шевченко до
біблії ставився зовсім не як до святої книги, а поводився з її текстами досить
вільно, виходячи з завдань свого твору.
3 Прометей — образ, взятий 13 стародавньої грецької міфології . Прометей
був один з титанів, що повстали проти бога Зевса ; він ніби викрав з неба огонь
і навчив людей ним користуватись. За це Зевс прикував його до скелі в горах
Кавказа, а орел прилітав і клював йому печінку. Щоб муки Прометея тривали
без кінця , Зевс зробив так , що за ніч рани зростались і на другий день орел
знову клював титана . Прометей у поемі Шевченка - образ пригноблених народів
Кавказа, образ всіх закованих народів царської Росії. Царизм з його ненажер-
ливістю поданий в поемі в образі орла (орел був гербом російського самодер-
жавства). Хоч царизм люто катував пригноблені народи (Прометея), проте він не
може „ випити живущої кров! " : воно (серце) знову оживає і сміється знову“. Саме
так переробляючи стародавній міф, Шевченко підкреслює цим непереможну силу
революційно - визвольних рухів.
4 Неситий - цар ; Шевченко називає царів „ неситими“ або „ неситими
очима в багатьох своїх творах, підкреслюючи цим ненажерливе їх загарбництво .
5 Пря -- церковно - слав'янське слово, значить -- суперечка. Тут 1 далі Шев-
ченко звертається до бога, глузуючи з нього і підкреслюючи, що бог, іменем
якого прикриваються завойовники , бореться з правдою - волею, допомагає катам.
6 Милостиві ми — так бундючно називали себе царі в своїх маніфестах:
„божию милостию мы... император и самодержец всероссийский, царь польский,
великий князь финляндский и прочая, прочая , прочая“ . Шевченко показує всім
своїм твором, як під цією „ милостию “ приховані були насправді інтереси ненажер-
ливо - загарбницького поміщицтва, капіталістів та попівства.
7 Людей муштрованих чимало — у війнах на Кавказі загинуло
самого лише російського війська близько 1/2 мільйона . В Дарагінському поході
загинуло 5000 чол. , але ще більше гинуло горців, особливо беззахисного насе-
лення жінок і дітей. Тогочасний історик, генерал Дубровін про це розповідає,
напр . , так : „ Если жители дадут средства к побегу всему семейству вора ( тобто
горця, який брав участь у повстанні проти царського війська) , то целое населе-
ние предается огню. Если же жители беспрепятственно пропустили хищников
(так звав генерал горців), то деревня истребляется, жен и детей вырезывают “
(„ История войны и владычества русских на Кавказе “ , том IV, стор. 302).
• I нашим батюшкам царям ! Слава ! — Шевченко глузливо про-
голошує „ славу " завойовникам, що як собаки накинулись на трудящу людність
Кавказа ; поет підкреслює єдність царя з його псарями, хортами і гончими, тобто
представниками поміщицько - дворянського класу, яким потрібен був Кавказ та
інші колонії.
9 Вам бог помагає -Шевченко в дальших рядках пояснює, що він розу-
міє тут під богом : це — воля, правда, сила пригноблених.
10 Чурек — хліб ; сакля — хата.
11 Читаєм божії глаголи – тобто „ божі слова . читаємо біблію ; Шев-
ченко нещадно висміює і казенно - поміщицьку церкву і „ святу біблію“, під при-
криттям якої провадився найлютіший грабіж.
13 Чому вона стоїть у вас, не нами дана -- В цих рядках видно .
який саме класовий прошарок горців мав на увазі Шевченко . Це ті ж таки селяни,
біднота, що мають лише хату і шматок хліба. Доля їх — близька поетові , кріпакові,
якому пан часто „ кидав, як тій собаці“, ним же, кріпаком, зароблений хліб
1 з якого пан брав стільки податків і поборів, що залишалося брати хіба ще за
сонце, що світить у кріпацьку хату.
13 Бо благоденствує--в Шевченковому контексті це звучить як найго-
стріша сатира , бо ці рядки треба читати якраз навпаки : закована , придавлена
гнобительським чоботом , спливає кров'ю трудяща людність царської Росії. Недарма
Герцен називав миколаївську Росію „ царством мглы , произвола , молчаливого за-
мирания, гибели без вести , мучений с платком во рту " . Характерний факт : у статті
"„ Национальная бестактность Чернишевський , схарактеризувавши становище на
Західній Україні , переходить до висвітлення стану українських трудящих під чобо-
том російського царизму. Щоб приспати увагу цензури , Чернишевський надає всьому
204
викладові форми іронічного твердження , явно протилежного дійсності. „ Друг - чита-
тель прекрасно знав з попередніх статтей Чернишевського його ставлення до
російського уряду 1 тим самим здобував ключ до політичного шифру цього тексту :
„Мы начали, — - каже Чернишевський, - статью тем, что будем говорить исключи-
тельно о галицийских руссинах, и действительно имели в виду только их во все про
должение статьи. Она относится исключительно к делам Галиции. Судьба остальной
части малорусского племени устроена и обеспечена так превосходно , что об этой
остальной части нам нечего заботиться, да и сама она не чувствует нужды иметь
о себе никаких забот. Нашим русским малороссам даны все права и выгоды, каких
только когда - либо желали они. Их обидеть не может теперь никакое племя. Они
благоденствуют... по совершенно верному и очень удачному выражению своего
любимого поэта Шевченко “ ( „Литер . наследство , № 3, 1932, стор . 102). Отож роз-
шифрувати цей текст допомагало саме те, що Чернишевський іронічно визнає за
свідка ... " благоденствія українських трудящих під самодержавним управлінням
не кого іншого, як Шевченка --- запеклого ворога царизму.
14 Цар якийсь то свині пас — місце 3 біблії (Книга Царств, роз-
діл II), де розповідається, як єврейський цар Давид, якого церква зробила
„ святим , забрав собі жінку свого вояки Урія ― — Вірсавію, а самого Урія послав
на війну, наказавши поставити його на такому місці , де б його убили. Вірсавія
залишилася наложницею у Давида. Таких оповідань у біблії багато. Шевченко
наводить їх, щоб показати, яка справжня була „ святість • чесних отців та „ миро-
помазаних царів ", викриваючи цим огидливу фальш самої біблії. Цю тему він піз-
ніше докладно розробляє в поезії „Царі , роблячи висновок : „ Бодай кати їх
постинали, отих царів — катів людських ! “.
15 Святим хрестом не просвіщенні - спочатку Шевченко так на-
писав цей рядок : .догматами не просвіщенні , а потім, щоб зробити його зро-
зумілішим для широких мас, переробив : "святим хрестом не просвіщенні . Бур-
жуазно - націоналістичні редактори (Лепкий, Доманицький та ін.) цієї поправки
Шевченка навмисно не брали до уваги, щоб затуманити протирелігійні пОЗИЦІЇ
Шевченка 1 обмежити протест поета лише догматичним православієм, не чіпаючи
христіанства в цілому.
-
16 Дери та дай — і просто в рай — церква, релігія завжди виступали
захисниками рабства і гніту, узаконюючи грабіж гнобителів, закликаючи до слухня-
ності пригноблених. За часів Шевченка попівство особливо нахабно виступало, за-
хищаючи рабство, свавілля поміщиків . Духовна цензура, наприклад, касує все
„ неблагоприятное гражданскому правительству“, рішуче засуджує будьякі думки
про те, що рабы должны стремиться к свободе . Сколь вредные могут произойти
следствия от сего внушения,— писав архієпіскоп Платон 1835 року, - это для вся-
кого очевидно. Между тем по учению слова божия и рабы могут достигать вечного
спасения. Апостол ясно говорит : Каждый оставайся в том звании, в каком призван“.
Іосиф, арх. Казанської духовної академії, розвивав теорію, що кріпацтво-, устано-
вление божественное, святыми отцами церкви поддержанное, благоверными царями
упрочненное . Вже напередодні „ реформы 1861 р . Ставропольський єпіскоп Брян-
чанінов доводив, що „ нет счастливее состояния, как крепостное право ".
17 І зорі лічим, гречку сієм — висміюється намагання поміщицтва
показати свою „ просвіщеність зовнішнім захопленням наукою — астрономією
1 т. д., що поєднувалося з варварством і нелюдським знущанням з кріпаків.
Культура в руках цих рабовласників була лише засобом до ще жахливішого
гноблення : Кричит, распинается за новые идеи, за цивилизацию, за человечество,
а сам ... мужичков под пресс кладет вместе с свекловицей - - писав Шевченко
в повісті . Прогулка , характеризуючи поміщика - ліберала.
-
18 Французів лаєм — при царському дворі Миколи I , серед поміщицтва
лайками і глузуванням зустрічали тодішні французькі твори, що йшли з країни, де
була перед тим революція ; в деяких з цих творів писалося вже й про „ соціалізм
(утопічний — Сен - Сімон, Фур'є) , що особливо обурювало жандармів і дворян.
Царська цензура забороняла друкувати навіть переклади художніх творів з францу-
зької мови, боячись, як би „ не проскочила революционная бацилла “ . Так, 1830 р .
була закрита „Литературная газета“ Дельвіга тільки за те, що там уміщені були
вірші французького поета Делявіна. В 1834 році заборонено „ Собор парижской
богоматери В. Гюго.
19 Людей ... не негрів ... но простих — торгівля невільниками - неграми,
на яких полювали рабовласники в Африці , як на диких звірів, була тоді досить

205
поширена. Торгувати неграми почали португальці та іспанці (на це 1 натякає Шев-
ченко своїм „ ми не гішпани “ ). Христіанська релігія оправдувала рабство негрів
та торгівлю ними 1, визнаючи наявність душі тільки у білих“, намагалася до-
вести, що чорні — - це не люди, а напівтварини, позбавлені душі. „ Ліберальствуючі .
поміщики обурювались в тодішніх журналах з торгівлі неграми, а в себе мали кріпа-
ків, які були ще в гірших умовах, аніж негри. 1848 р. на Катеринославщині поміщик
Ф. Шидловський, имея страсть к псовой охоте, променивал крепостных людей
своїх на собак“. Таких випадків були десятки, сотні. Пушкін писав, пригадуючи
картярську гру свого знайомого : „ Проигрывал ты кучу ассигнаций и серебро,
наследие отцов, и лошадей, и даже кучеров“. Декабрист Якушкін розповідає в своїх
записках , як „ однажды к помещику Жигалову приехал Лимохин и проиграл ему
в карты свою коляску, четверку лошадей и бывших с ним кучера, форейтора
и лакея ; стали играть на горничную девку, и Лимохин отыгрался . Один фран-
цузький лікар в своїх спогадах називає поміщика, який обміняв свого лакея на
датського дога. Декабрист М. Лунін в листах з Сибіру подає таку біографію
найнятого ним слуги Васильича“ : „ Его отдали в приданое, потом заложили
в ломбард и в банк. После выкупа из этих заведений он был проигран в бильбокет .
променян на борзую и, наконец, продан с молотка со скотом и разной утварью на
ярмарке в Нижнем. Последний барин в минуту худого расположения без суда
и справок сослал его в Сибирь" .
20 Як ті жиди : ми по закону — тут Шевченко ганьбить антисемітизм
поміщицько - попівського суспільства. Поміщики українські і російські , грабуючи
селян під захистом царських законів ( катами писаних“ , як каже Шевченко).
цькували євреїв, намагаючись розпалити в масах антисемітизм. Шевченко все
глибше це розумів, а 1858 року разом з Чернишевським підписав протест проти
цькування євреїв, яке розпочала великодержавницька газета „ Иллюстрация“.
21 Суєслови — брехуни. Так зве Шевченко українських, російських і всяких
інших панів, кровожерів трудящих мас.
22 Шкуру, а не душу — „ В 1860. г. по одним официальным данным было
запорото на смерть 65 крестьян. По одним официальным данным, а вы догады-
ваетесь , что едва ли один из десяти случаев попадал в официальную сферу, осталь-
ные девять десятых оставались в домашнем быту. Это было в 1860 г. В это
время запарывали на смерть в деревне. Вот каким сильным зверем было крепостное
право даже накануне своего падения ! Оно было отнюдь не беззубым зверем,
не старым облезлым львом, у которого шкура наполовину слезла. Это был довольно .
таки смелый и сильный хищник, и недаром он так себя показал потом в 1905 г. *
(Покровский) .
23 Лупите по закону - тобто всі царські закони, весь державний апарат
були спрямовані на те, щоб захистити , закріпити грабіж покріпачених селян, без-
боронне визискування „ рабів убогих“ : „Для удержания своего господства, для со
хранения своей власти помещик должен был иметь аппарат, который бы объединия
в подчинении ему громадное количество людей , подчинил их известным законам,
-
правилам,— и все эти законы сводились в основном к одному — удержать власть
помещика вад крепостным крестьянином. Это и было крепостническое государство
(Ленин, .Лекция о государстве").
24 Каплиця - невеличкий молитовний будинок ; ставник — підсвічник
у церкві ; мірра - пахуча смола, яку кадили по церквах ; у цих 1 дальших ряд-
ках Шевченко викриває ханжество і лицемірство панівних класів, які зовнішнє
благочестие " поєднують з кривавими злочинами 1 грабежем.
25 Кнути узловат 1 — - ось карт
ина „усмирения кнутами бунту проти
царських сатрапів на початку 30 - х рр .: „ Сцена на плацу во время наказания была
шумна и ужасна ... Удары кнута и бичевание шпицрутенами с воплем и стоном
бичуемых раздавались по штабу , но крик истязуемых и визг женщин под розгами.
заглушал все . Це пригадує піп, який майже щодня звик спостерігати такі сцени .
А ось деякі подробиці із спогадів Гріббе : „ При экзекуции генералу Скобелеву
показалось , что один из палачей будто бы снисходительно отпускает удары . Это
не понравилось генералу , и он приказал казаку дать палачу четыре жестоких
удара нагайкою , что и было немедля исполнено . Затем , чтоб подогреть усердие
палачей, Скобелев закричал : „ Принести им водки ! “ Водка была принесена,
и опьяненные палачи усердствовали весь день в кнутобойнича
криками Скобелева . Само собою разумеется , что все наказанные нии , поощряемые
прямо с плахи
были отправлены в госпиталь , а оттуда на третий день - в каторжную работу .

206
Проте в каторгу пішли далеко не всі : 120 чоловіка умерло під час екзекуції, деякі
навіть не причастившись святых таинств" -як зазначалося в звіті.
26 У ліричному вступі, звернутому до Якова де - Бальмена, поет скеровує
свою ненависть не на тих, хто вбив де - Бальмена, не на горців ; він не осипає
прокляттями цих безпосередніх, здавалося б , виновників смерті свого приятеля.
Ні, гірські народи Кавказа в цьому не винні ! Винен царизм, дворяни - поміщики,
винна загарбницька Росія, яка хижацьки тягнеться до кавказьких аулів, несучи
з собою гніт і знущання поневоленим народам. Коронований кат — Микола 1 ,,,лакей-
сько - боярське сословіє " ось хто справжній виновник загибелі де - Бальмена,
загибелі сотень і тисяч інших людей муштрованих“, ось хто заслуговує на пре-
зирство, гнів і помсту.
27 Моє люте горе с1ятиму — Шевченко розуміє значення своїх рево-
люційних творів та їх поширювання серед трудящих мас. Пізніше цю віру в силу
бунтівного революційного слова Шевченко висловив ще яскравіше, підкреслюючи,
що воно упаде колись на землю і притчею стане розпинателям народним, гря-
дущим тиранам“ („ Неофіти “) .
ооо

І МЕРТВИМ І ЖИВИМ І НЕНАРОЖДЕНИМ

ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ

В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ.

У цьому творі Шевченко з величезною силою обрушується на сучасних

йому українських панів- „ землячків“ , розвінчує їх гнобительське сучасне 1 минуле,
нещадно картає їх як підлих запроданців, лютих катів покріпаченого селянства.
Націоналістичну романтику, під впливом якої був і сам молодий Шевченко, тепер
поет розвіюв (хоч, правда, не до краю) , розвінчує уславлених українськими
поміщицькими істориками „національних героїв . Білозерський в своїх спогадах
про перебування Шевченка в Києві 1846 р. писав : „ Однажды пришел он (Шевченко)
и прочитал только что написанное им „ Послание до земляков . Общее содержа-
ние этого произведения и в особенности те места, где говорится о казацких гетма-
нах, которых Шевченко первый понял и выставил их в истинном виде, про-
извело на всех присутствующих потрясающее впечатление : с того
момента поклонение ясновельможным и представление Их героями - рыцарями
рушилось. Слова Шевченка низвели их с пьедестала и поставили на надлежащие
места“. Ще яскравіше підкреслив силу цього твору в своїй статті про Шевченка
Ф. Вовк (Сірко) 1879 р . , користуючись безпосередніми свідченнями сучасників
Шевченка. У Посланії“, писав він,— Шевченко, досягши вже повного роз-
витку як письменник, виклав усі свої погляди 1 на історію України, і на її
тогочасний стан. З надзвичайною силою і енергією, з нещадним аналізом висту-
пив він проти панського, казенного 1 православного слав'янофільства, проти
лібералів - панів, проти панського романтичного козакофільства" . Навіть Дра-
гоманов примушений був визнати, що в Посланії • Шевченко удар своєї
сатири повернув „од чужих людей “, „ москалів “ на своїх панів „ Українофілів
1 козаколюбців .
Шевченко в цім творі виступив не тільки як викривач підлот українського
панства. Тут чуються і гнівні, бунтівні лозунги, слова загрози близькою розплатою
панам за їх кривди. Проте в цьому ж таки „ Посланії , разом із закликами
до бунту, відбилася 1 наівна віра в те, що протиріччя можуть бути подолані
просвітницькою діяльністю панівних класів : більше, мовляв, уваги 1 любові до
кріпака, і люди - брати протягнуть один одному руку. Оці нотки класового прими-
рення, оцей заклик „ обняти найменшого брата• - досить типові для ряду творів
Шевченка. Він був селянським революціонером, 1 в свідомості його відбилася вся
слабість, всі суперечності, властиві селянському рухові . Лише пізніше, в міру даль-
шого свого ідейного і політичного зросту, він все більше приходить до висновку,
що треба , панською кров'ю напоїти собак , що краща доля пригнобленого селян-
ства буде лише тоді, як не останеться і сліду панського на Україні “ (хоч і напри-
кінці свого життя Шевченко не спромігся стати на послідовно - революційні позиції).
207
 А ще кто речет, яко люблю бога, а брата
своего ненавидит Ложь есть ¹ .

Соборн. посланіє Іоанна, гл. 4 , ст. 20 .

I смеркає, і світає , Того, що немає

День божий минає ,
І знову люд потомлений ,
1 все спочиває.
Тільки я , мов окаянний ,
1 день, і ніч плачу
На розпуттях велелюдних 2.
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає -
Оглухли, не чують,
Кайданами міняються,
Правдою торгують,
I господа зневажають ;
Людей запрягають
В тяжкі ярма 3. Орють лиХО,
Лихом засівають ...
А що вродить ? Побачите ,
Які будуть жнива !
Схаменіться, недолюди ,
Діти юродиві !
Подивіться на рай тихий,
На свою країну ;
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну !
Розкуйтеся, братайтеся !
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
І на небі, а не тільки
На чужому полі ...
В своїй хаті своя й правда
I сила і воля!
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра ;
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого . Волі ! Волі !
Братерства братнього ! Найшли ,
Несли, несли з чужого поля,
I в Україну принесли
Великих слов велику силу ,
Та й більш нічого ... Кричите ,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились,
I хилитесь, як і хилились,
І знову шкуру дерете 6
3 братів незрящих, гречкосіїв ;
1 сонця - правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову !.. Якби взять
І всю мізерію з собою -
Дідами крадене добро 7 -
Тоді оставсь би сиротою
3 святими горами Дніпро !

Ох, якби те сталось , щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли !
Не плакали б діти , мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули 8 ;
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій , широкій , на вольній землі ;
1 люди б не знали, що ви за орли,
I не покивали б на вас головою ...

Схаменіться ! Будьте люди , Кров у синє море

Бо лихо вам буде :
9
Розкуються незабаром э
Заковані люди .
Настане суд, заговорять
I Дніпро, і гори !
I потече сторіками
208
Дітей ваших !.. I не буде
Кому помагати :
Одцурається брат брата
1 дитини мати ;
I дим хмарою заступить
Сонце перед вами ,
 І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв ...

14. Кобзар
І навіки прокленетесь
Своїми синами !
Умийтеся ! Образ божий
Багном не скверніте !
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тільки, щоб панувать, —
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко- глибоко !
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять,—і премудрих
Немудрі одурять !
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя ;
А то залізете на небо :
„ I ми -не ми, і я --
- не я !
І все те бачив, і все знаю 10.
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я,
Та куций німець узловатий 11,
А більш нікого ! .. “
„ Добре , брате !
Що ж ти такеє ? “
, Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм ! “
Отак то ви навчаєтесь
У чужому краю !
Німець скаже : „ Ви могоЛИ “ 12.
„ Моголи ! Моголи ! "
13
Золотого Тамерлана
Онучата голі !
Німець скаже : „ Ви слав'яни “ .
Слав'яни ! Слав'яни ! "
Славних прадідів великих
Правнуки погані !
1 Колларя читаєте
З усієї сили,
1 Шафарика, і Ганка 14,
І в слав'янофіли 15
Так і претесь ... І всі мови
Слав'янського люду
Всі знаєте, а своєї
Дастьбі ... „ Колись будем
1 по - своєму глаголать,
Як німець покаже ,
14*
Та до того й історію
Нашу нам розкаже -
Отоді ми заходимось ! "
Добре заходились
По німецькому показу 16
1 заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люди ...
А гвалту ! А крику !
„ І гармонія, і сила ,
Музика, та й годі !
А історія ! .. Поема
Вольного народа !
Що ті римляни убогі ! —
Чортзна що - не Брути !17
У нас Брути і Коклеси 18—
Славні, незабуті !..
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала ,
Степом укривалась ! "
Кров'ю вона умивалась, -
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах !
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу, та читайте
Од слова до слова !..
Не минайте ані титли 19,
Ніже тії коми -
Все розберіть, та й спитайте
Тоді себе : що ми ?..
Чиї сини ?-Яких батьків ?
Ким ? за що закуті ?..
То й побачите , що ось що
Ваші славні Брути :
Раби , підніжки, грязь Москви,
Варшавське сміття ваші пани
Ясновельможнії гетьмани ! 20
Чого ж ви чванитеся ?!— ви !
Сини сердешноЇ Украйни !
що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили ?
Не чваньтесь: з вас деруть ремінь,
А з іх, бувало , й лій топили.
211
 Може чванитесь, що братство
Bipy заступило ?
21
Що Синопом, Трапензонтом
Галушки варило ?
Правда !.. Правда ! Наīдались,
А вам тепер вадить,
1 на Січі мудрий німець 22
Картопельку садить ;
А ви її купуєте,
Істе на здоров'я,
Та славите Запорожжя .
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить ?
-
Вам байдуже , — аби добра
Була для городу !
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили !..
Правда ваша : Польща впала ,
Та й вас роздавила !
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
I вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу !
Доборолась Україна
До самого краю :
Гірше ляха свої діти 23
11 розпинають ;
Замість пива - праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями,
Повести за віком 24,•
За німцями недоріку % ,
Сліпую каліку 26.
Добре ! Ведіть, показуйте !
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати !
Показуйте !.. За науку
Не турбуйтесь - буде
Материна добра плата :
Розпадеться луда
На очах ваших неситих ;
Побачите славу ,
Живу славу дідів своїх
212
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте :
I, чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь:
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того, діти цураються .
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють ,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому .
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших : тяжкі діла ! I
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину ...
Отака то наша слава ,
Слава України !..
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників : кого, коли,
За що розпинали ?..
Обніміте ж , брати мої 27,
Найменшого брата , —
Нехай мати усміхнеться ,
Заплакана мати,
Благословить дітей своїх
Твердими руками,
І діточок поцілує
Вольними устами !
I забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України ,
I світ ясний , невечерній
Тихо засіяє ...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю !
В'юнища. 1845. 14. ХІІ .
 7

Розкуються незабаром
Заковані люди ...
 1 Шевченко підібрав для епіграфу саме такі рядки, які разом з усім змістом
твору допомагають підкреслити брехливість і підлоту українського панства, що
чваниться своїм 19 братолюбієм “, своєю культурністю " .
2 Велелюдний -- многолюдний.
3. В тяжкі ярма - досить нагадати, що на Київщині та Полтавщині 1841—
1842 рр. під канчуками панських осаулів лише за офіціальними даними загинуло
67 кріпаків . „У одного поміщика,- розповідає сучасник Шевченка Самарін,—200 дес.
землі обробляють 20 селян, що навіть не мають своїх хат, а живуть на одному
дворі з поміщиком у флігелях. „ У меня хозяйство семейное - казав цей поміщик.
„ Хлоп" стає обезземеленим наймитом ; йому поміщик залишає тільки вбоге при-
міщення та впроголодь харчів, а зате примушує працювати цілий рік, і вже не
кріпацьким, а поміцицьким реманентом. Замість кріпака, що має коняку і клапоть
землі, стає „ місячник “ , тобто постійний робітник панських економій . „ Не маючи ні
власних хат, ні землі, ні господарства, вони дістають від свого пана приміщення
у нарочито влаштованих казармах, дістають певну кількість харчів, одежу і за те
цілий рік працюють на нього всією родиною* (Самарін).
- - тут у Шевченка найяскравіше вия-
← В своїй хаті — своя й правда —
влені вузькість, обмеженість селянського світогляду, виразником якого був Шев-
ченко. Проте, в дальшому своєму ідейно - політичному зростанні Шевченко став на
шлях єднання з революційною демократією російською і польською, що особливо
не подобалося українському панству. Що одна в нас мати - ти не догадався,-
закидав Куліш Шевченкові братався з чужими, радився з чужими, гордував
словами щирими моїми 1 на той світ вибравсь із сім'ї чужої (тобто з сім'ї Черни-
шевського, Курочкіна та інших революційних демократів).
5 Великих слов велику силу — Шевченко висміює українських панів,
що, побувавши за кордоном, набралися різних „ вільнолюбних думок, якими коке-
тували у великопанських салонах, лишаючись одночасно лютими грабіжниками –
рабовласниками.
6 I знову шкуру дерете — сучасник Шевченка Солтановський, розло-
відаючи про розгул украЇнського панства на Київщині, писав : „ Народ работает
всю неделю, не исключая и праздников. Свой хлеб обрабатывали более по ночам ;
крепостной был лицом, стоящим вне закона, сечь его можно было сколько угодно
(можно было и до смерти засечь, если помещик ладил с властями). Жены и дочери
крепостных служили похоти панов и панычей; женщин секли наравне с мужчинами,
Секли крепостных паны и пани, секли их управляющие, секли экономы, секли по-
лицейские и всякие другие власти, секли за преступления и проступки, секли по
суду и без суда ; секли даже из животной страсти видеть вздрагивания страдаю-
щего тела, видеть брызги и потоки крови . Шевченко кидає гнівний виклик
B,землячкам“— українським панам, що верещали про своє „ братолюбіє “, деручи три
шкури з кріпака.
7 Дідами крадене добро - тобто награбоване козацькими старшинами,
від яких переважно походило українське панство. Ось зразок такої крадіжки : „ По-
жалуй меня, подданного своего, -- бив чолом царю Олексію Ніжинський полковник
Василь Золотаренко ( березень 1660 року), - и их, осаула Леонтия Бута и сот-
ников Романа и Филиппа, за Их к тебе, государь, верную службу, и за раде-
ние, и за давнюю, И за нынешнюю работу : вели, государь, им дать вновь -
Леонтию Буту , осаулу , сельцо Киселевку 1 Адамовку, а крестьянских дворов
В НИХ с сорок, оприч казаков ... Сотника Романа в Ниженском полку селом
Кистер, а в нем крестьянских дворов, оприч казаков, со сто ; глуховского сот-
ника Филиппа - селом, называемым Гремячи ... и в том селе крестьянских дворов
c шестьдесят, оприч казаков “. Сама козацька старшина мусила визнати, що
„ теперь гетман, полковники и прочие начальные люди самовольно позабирали себе
места, города и мельницы, а черных людей отяготили так, что от бусурманов
в Царграде христианам такой тягости не наложено . Панщина доходила 4 -5 днів,
через що крестьянам не можно и хлеба летом заработать “ . „ Не мордовали так
паны лядские (польські) своих подданных и не забивали до смерти киями, як свой
пан - державец ( сотник, старшина), препроводжуючи до смерти и калецтва —
скаржилися обікрадені козацькою старшиною убогінетяги - козаки.
8 Хула - зневага, ганьба.
9 Розкуються незабаром — загроза Шевченка селянською револю-
цією поміщикам була в той час досить реальною . Кількість селянських бунтів ,
зокрема на Україні , рік від року зростала: „ Простой народ ныне уж не тот, что был

215
 за 25 лет перед сим, — - відзначав, наприклад, звіт таємної царської канцелярії
за 1839 р.- Год от года распространяется и усиливается между помещичьими
крестьянами мысль о вольности …. Крепостное состояние есть пороховой погреб
под государством и тем опаснее, что войско составлено из крестьян же".
10 I все те бачив, 1 все знаю - — Шевченко висміює українських панів,
захоплених , високою европейською наукою ; вони козиряли зовнішньою сторо-
ною европейської культури, лишаючись одночасно дуже обмеженими , вузьколобими
кріпосниками.
11 Узловатий - — хитрий, розумний.
-
12 Моголи – монгольські племена, втягнуті своїми царями у військовозагарб-
ницькі походи часів Тамерлана — XIV ст.
13 Тамерлан - або Тімур ( 1336 - 1405) — - середньоазій
ський, ВІЙСЬКОВО-
феодальний завойовник з племени монголів. Захопив Хіву. Персію, частину Сибіру,
Золоту Орду, частину Кавказа, Індію, частину Малої Азії, Сірію.
14 Ганка Вацлав ( 1791 — 1861 ) — чеський буржуазний учений ( „ цілком позба-
влений обдаровань " - слова Маркса), один з послідовників реакційного панславізму.
Читав слав'янські мови в Празькому університеті, видав низку праць з чеської гра-
матики, правопису тощо.
15 Слав'янофільство — ідейне угруповання, що відбивало інтереси помі-
щиків - кріпосників самодержавної Росії, переляканих назріванням селянської
революції. Засуджуючи західноєвропейську буржуазну культуру, тремтячи перед
революційними вибухами на Заході, вони відстоювали за Росією „ самобутній“
шлях розвитку, вільний, мовляв, від хиб 1 протиріч західноевропейської історії.
Захист кріпацтва, самодержавства, казенновізантійського православія і містицизму.
ідеалізація допетровської, боярсько - князівської, феодально - кріпосницької Росії -
такі були позиції слав'янофілів.
16 По німецькому показу - ненависть Шевченка до німецької куль
тури — це ненависть до німецького поміщицтва і бюрократії, споріднених з мико-
лаївськими сатрапами та українськими поміщиками. Цю культуру Шевченко
нещадно висміював, особливо коли її по - холопському сприймали українські по-
міщики. До трудящих німців Шевченко ставився дуже прихильно (див. його , Що-
денник та повісті). Характерно, що Шевченко навіть вчився німецької мови.
17 Брути — римляни Люціус і Деціус, що боролися за республіканський лад
(перший уславився тим, що 509 р. до нашої ери вбив римського царя Тар-
квінія ; другий — 44 р. до нашої ери вбив Цезаря, який з римської аристокра-
тичної республіки утворив монархію).
18 Коклеси - Горації; легендарні три брати близнюки в стародавньому Римі,
що боролися за визволення Риму з - під колоніального гніту міста Альба - Лонги.
Шевченко глузує з українських поміщиків за їх намагання піднести на п'єдестал
українських старшин та гетьманів, як начеб ще більших за „ брутів 1 „ коклесів .
Вони, ці жалюгідні „ національні герої - . гетьмани і старшини, заслуговують лише
на огиду та прокляття.
19 Тит ла - значок, що ним скорочувались слова в церковно - слав'янському
письмі. Тут Шевченко підкреслює ту увагу, з якою треба ставитися до вивчення
історії, не минаючи навіть дрібниць.
20 Ясновельможні гетьмани -• Шевченко обрушується на всіх усла-
влених українською націоналістичною історіографією гетьманів та старшин, цих
катів трудящого народу, що ганебно плазували перед чоботом російських царів,
польських королів і турецьких султанів, спільно з ними грабуючи трудящу люд-
ність України. Характерний лист гетьмана Мазепи до Петра I 1706 року, в якому
він, звучи себе „ рабом и слугою царским“, просить у „ его пресветлого царского
величества, моего повелителя и цизаря грамот на нові маєтності. Грабіж, жор-
стоку експлоатацію українського селянства, криваві розправи, каторжне ярмо со-
ціального і колоніального гніту несли трудящим України ці „ ясновельможні“.
21 Синоп 1 Трапезонт - турецькі міста в північній частині Малої Азії,
куди не раз добиралися запорожці, винищуючи і грабуючи їх.
22 Мудрий німець — натяк на німецьку колонізацію півдня України, що
розпочалася ще за часів Катерини II , яка „ милостиво роздавала німецьким бага-
тіям - колоністам землі колишнього Запоріжжя (так само, як і російським та
українським феодалам) .
23 Свої діти — Шевченко має на увазі українських панів, які белькотали
про те, що вони діти України ", і одночасно нещадно грабували своїх же „ земля-

216
 ків * -селян. Досить сказати , що за 20 років ( 1820—1840) смертність серед кріпа-
цької людності України (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина) зросла втроє. Кре-
---
постное право, - писав Самарін, характеризуючи кріпацтво на Україні,— только что
достигло полного сознания своей силы и проявляется с торжествующей самоуве-
ренностью. Средства помещиков сокращались, а потребности их, большею частью
искусственные, умножались. Никто не искал средств к удовлетворению их в
улучшенном хозяйстве, в изыскании новых источникОВ доходов ; простейшее
средство было под рукой у каждого : оно заключалось в невозбранном усилении
крестьянских повинностей. Действительно , они были увеличены до невероятной
стелени".
2. Повести за віком - Шевченко глузує з тих „культурних діячів" україн-
ського поміщицтва, що устами хоч би полтавського ·,вченого . Філоненка заявляли :
. Наша святая обязанность раскрыть глаза матери нашей Малороссии на прелести
современной жизни, втянувши ее в орбиту культуры “ . Шевченко знав, що ця
, современная культура — це культура того ж таки пана, що другий год як
з німецькими плугами забрався голий в цей куток, а що тих бідних покриток
пустив по світу з байстрюками ! “ ( „ Марина“ ).
25 Недоріка -- — недомова, заіка.
26 Сліпа каліка — образ селянської України, обікраденої 1 знівеченої
„ своїми“ і „чужими панами.
27 Обніміте ж, брати мої — у цьому заклику найяскравіше виступає
непослідовність, обмеженість Шевченка як селянського демократа, який при всій
своїй революційності не позбувся дрібнобуржуазних ілюзій, релігійних серпанків,
віри в класове примирення гнобителя й пригнобленого. Правда, згодом Шев-
ченко значною мірою відкинув ці сподівання на примирення пана і кріпака.
Недарма Мартос, український поміщик, „ земляк“ і знайомий Шевченка, в своїх
спогадах мусив був з обуренням відзначити : „ Шевченко был принят в Малороссии
очень хорошо в лучших наших аристократических домах.— Отчего же такая нена-
-
висть к панству ?“ А другий український поміщик 1 „ вчений — Лукашевич в своїх
листах до Срезневського писав : „ У него ( Шевченка) всегда из - под полы гайда-
мацкий , свячений выглядывал ... Какая уж тут может быть близость ! "
соо

ХОЛОДНИЙ ЯР.

Один з найсильніших революційно - агітаційних творів Шевченка, писаних до

арешту 1847 року. В ньому найяскравіше виступає поет як палкий співець селян-
ських бунтів, що саме в цей час з новою силою піднеслися в усій кріпацько-
феодальній державі, зокрема на Україні . Ні криваві екзекуції, ні різки і
тюрми, ні кулі та штики карних загонів не могли їх припинити. „ При совре
менном настроении крепостного сословия,,- - каже Ю. Самарін, — пьяная речь бег-
лого солдата, превратно понятый указ , появление небывалой болезни, приезд
государя в Москву (як це було 1843 року) всякое происшествие , почему - либо
обращающее на себя внимание, может произвести где - нибудь тревогу и возбудить
мгновенно присущую мысль о свободе ; ничтожный беспорядок может также легко
перейти в бунт, а бунт развиться до общего восстания“. Масові втечі грабованого
поміщиками селянства, вбивства панів та їх прикажчиків, підпали дворянських
- ось форми протесту закріпаченого селян-
садиб, збройний опір карним загонам
ства в той час. На Поділлі 1845 року спалахнуло селянське повстання з участю
трьох з половиною тисяч селян. 1846 року хвиля повстань прокотилась по Гали-
чині 1 мала могутній відгук і по цей бік Збруча, наводячи жах і на російського
імператора, 1 на австрійського цісаря. Відомий художник Орас Верне, відві-
давши на початку 40 - х років Петербург 1 ряд інших міст царської Росії,
свідчить, що чимало дворян - поміщиків сиділо в містах під охороною царських
загонів, боячись виїхати в свої маєтки через селянські бунти. Привид „ нової
ПУГАЧОВЩИНи “ , „нової гайдамаччини• стояв перед очима переляканого україн-
ського, російського і польського поміщицтва. „ Дворянство здешнее , — писав один
жандармський офіцер, — объято каким - то паническим страхом , опасаясь крестьян
своих, зная, что они к ним не только не расположены, но даже питают всякую вражду,
и потому при малейшем восстании они, господа помещики, будут первыми жерт-
217
вами, не имея никаких средств к защите, ибо и дворовая прислуга едва ли при-
мет их сторону. Господа владельцы говорят, что нужно лишь в одном имении
вспыхнуть восстанию, то это , как электричеством, передастся по всей губернии ;
почему для предупреждения всякого зла искренне желали бы видеть в нынешнее
время квартирующее войско “ . Цю розпечену соціальну атмосферу, цю стихію
назрівання селянської війни в кінці 40 - х рр . Шевченко відбив з великою силою
в даному творі. З палким гнівом і нестримним обуренням виступив він проти
поміщицько - дворянської зграї, яка, здригаючись від загрози „ нової гайдамаччини“,
Всяко намагалася оплямувати, споганити селянські революційні рухи минулих
десятиліть, зокрема гайдамаччину. Шевченко з найбурхливішим пафосом револю-
ційного демократа підніс на щит могутній образ селянського , протишляхетського
бунту XVIII ст. , як форму розправи з „ новыми ляхами — українським, сучасним
Йому поміщицтвом.

У всякого своє лихо,

I в мене не тихо ;
Хоч не своє,- позичене,
А все таки лихо.
Нащо б , бачся, те згадувать,
Що давно минуло ,
Будить бознає колишнє ?
Добре, що заснуло !..

Хоч і Яр той ! Вже до його Залізняк 3 витає

І стежки малої І на Умань позирає,
Не осталось, і здається, Гонту виглядає .
Що ніхто й НОГОЮ Не ховайте, не топчіте
Не ступив там, -- а згадаєш, Святого закона,
То була й дорога Не зовіте преподобним
3 манастиря Мотриного 1 Миколу - Нерона ! 5
До Яру страшного. Не славтеся царевою
В Яру колись гайдамаки Святою войною,
Табором стояли, Бо ви й самі не знаєте,
Лагодили самопали , Що царики коять,
Ратища стругали . А кричите, що несете
У Яр тоді сходилися , І душу , і шкуру
Мов із хреста зняті , За отечество ! .. Єйбогу,
Батько з сином і брат з братом Овеча натура !
Одностайне стати Дурний шию підставляє
На ворога лукавого , I не знає, за що !
На лютого ляха. Та ще й Гонту зневажає,
Ледаче ледащо !
Де ж ти дівся, в Яр глибокий „, Гайдамаки - не воины :
Протоптаний шляху ? Розбойники, воры,
Чи сам заріс темним лісом ? Пятно в нашей истории “....
Чи то засадили Брешеш , людоморе !
Нові кати ? Щоб до тебе За святую правду - волю
Люди не ходили Розбойник не стане,
На пораду : що ім діять Не розкує закований
3 добрими панами , У ваші кайдани
Людоїдами лихими , Народ темний ! Не заріже
З новими ляхами ? 2 Лукавого сина ;
Не сховаєте ! Над Яром Не розіб'є живе серце .
218
По якому правдивому,
Святому закону
1 землею, всім даною,
І сердешним людом
Topiyeme ?!.
За свою країну ! Тяжке лихо ! .. Дуріть дітей
Ви - розбойники неситі , I брата сліпого,
Голодні ворони ! Дуріть себе, чужих людей,
По якому правдивому, Та не дуріть бога !
Святому закону Бо в день радості 7 над вами
І землею, всім даною, Розпадеться кара,
1 сердешним людом I повіє огонь новий
Торгуете ? Стережіться ж, 3 Холодного Яру ! 8
Бо лихо вам буде, В'юнища. 1845. 17. XII.

-
1 Мотрин манастир — Мотронівський манастир , недалеко від Медведівки,
в лісах Чигринського повіту, де збиралися гайдамацькі ватаги 1768 року.
2 Нові ляхи — сучасні Шевченкові українські поміщики, що гнітили 1 визи-
скували закріпачене селянство не менше, ніж польська шляхта і магнатство в XVIII ст.
з Залізняк і Гонта— представники козацької старшини та сільських багатіїв,
шо намагалися використати в своїх класових інтересах селянські рухи XVIII ст.
Шевченко, не зрозумівши їх справжньої ролі під час гайдамаччини, подає їх як
натхненників“ бунту XVIII ст.
4 Не зовіте преподобним -- українські пани наввипередки клялися
в вірності російському престолові, лижучи чобіт „ білого царя — Миколи 1. „Мо-
лися за царя і після трапези, — писав Квітка в своїх „Листах до любезних земля-
ків“, -— бо його трудами и оберегательством ти собі живеш хазяїном, ніхто тобі
не мішає заробляти , ніхто у тебе твого не відніме , бо в куди й кому пожалітися
1 защиту получити, дякуючи добрим і розсудливим начальникам, від нього ж
поставленим. Не тільки в церкві, як почитують його велике ім'я , а завсігда молися
за царя . Так бог у святому писанію повеліва. Учи і дітей сьому і незнающого
навчи і розтолкуй , то й бог благословить тебе у всім “ .
5 Миколу- Нерона - — Шевченко неодноразово порівнює коронованого ката
і всеевропейського жандарма Миколу І з римським імператором Нероном, що
царював від 54 до 68 р . нашої ери, уславившись жорстокостями і знущаннями
над своїми підданими, зокрема над рабами.
6 Пятно в нашей истории - так назвав гайдамаків поміщицький історик
Скальковський в своїх Історичних розвідках“ 40 рр.: „ Тими політичними чва-
рами, а ще більше слабістю польського правління покористувалася горстка зло-
чинців, що придбала собі криваву славу. Їх лють, грабежі , підпали , а особливо
вбивства були такі страшні, що дістали навіть назву Коліївщини. Ми сподіваємося
очистити пам'ять товариства славного Низового війська (тобто Запоріжжя) від
п'ятна, нанесеного на нього деякими злочинними його членами “ (намагаючись до-
вести, що Запоріжжя взагалі вороже ставилося до гайдамаччини ). , Гайдамаки XVІІІ ст.
мало чим відрізнялися від звичайних грабіжників XVIII ст. і Їх подвиги укрили
соромом хоробре , хоч і мало освічене низове суспільство “ . В своїх писаннях
Скальковський зве гайдамаків „ сухопутными пиратами, подобными хищным зве-
рям , грубой чернью “, „ отчаянными негодяями “ „ чистой сволочью . Таке ставлення
до гайдамаків було типове для всього українського панства. Ще Котляревський
в своїй „ Енеіді , перераховуючи тих, що кипіли в пеклі всі в смолі “, називав :
паливоди і волоцюги, всі зводники і всі плути, ярижники і всі п'янюги, обман .
щики і всі моти, всі ворожбити чародії , всі гайдамаки , всі злодії , шевці, кравці
1 ковалі “ . Куліш вважав гайдамаків за розбишак, що „ в панів прокрались і вислиз-
нули у ката з рук . Білецький - Носенко звав їх „ исчадиями рода человеческого ".
7 День радості — тобто час розплати над ,лукавими панами “ , коли
„крикне кара невсипуща“ і „ не спасе Їх добрий цар, їх кроткий, п'яний господар“ ,
коли закріпачені селяни „ розпнуть, розірвуть, рознесуть і собачою (панською)
• кров'ю собак напоять “ , як писав Шевченко пізніше („ Осії глава XIV“). Про цей
час все життя своє уперто мріяв поет - кріпак і саме ця віра в перемогу трудящих
робила його відданим борцем, який карався, мучився, але не каявся“ .
8 Огонь новий з Холодного яру - — спалахне нова селянська рево-
люція, нова, ще лютіша розправа над „ людоїдами лихими “, над „людоморами", тобто
над поміщиками - гнобителями.
ооо
2
 ДАВИДОВІ ПСАЛМИ .

Сюжет „ Псалмів Шевченко взяв з „ псалтиря , але ці стародавні релігійно-

містичні пісні він подав на свій лад, вклавши в них революційно - демократичний
зміст. Енгельс, розповідаючи про селянську війну 1525 р . в Німеччині, згадує
про те, що перекладену на німецьку мову біблію селяни використовували як зна-
ряддя проти князів, дворянства і попів.
Шевченко також бере біблійну форму вислову для того, щоб вкласти в неї гнів
1 обурення придушених царсько - дворянським чоботом селянських Mac. Уже
Драгоманов помітив, що Шевченко не просто перекладає біблію : „ Поряд з біблій -
ством,— писав він,— або, ліпше сказати, під біблійством у Шевченка жили спомини
наддніпровського селянина про гайдамацьку помсту над панством ; він переходив
од біблійних думок про суд божий і месію до того , як „ невчене око загляне панам
у очі глибоко - глибоко“ , як „ потече сторіками в синє море кров дітей панських“, -
-
та і цю картину гайдамацтва збивав на біблійний лад : „ настане суд заговорять
і Дніпро і гори“. Отак 1 в творі „ Давидові псалми Шевченко в релігійних образах
бичував панівні класи, з великою наочністю викривав брехню і обман, що на них
був збудований весь лад гніту і насильства. В цьому ж таки творі виявлється і
непослідовність Шевченка як революціонера, вузькість, обмеженість його кріпа-
цького світогляду, що не дозволяли йому піднестися до послідовної революцій-
ності, до послідовного атеізму.

1.
Блаженний муж на лукаву Плодом вкрите : так і муж той
Не вступає раду 1 , В добрі своїм спіє.
І не стане на путь злого А лукавих, нечестивих
I 3 лютим не сяде ! I слід пропадає,-
А в законі господньому Як той попіл, над землею
Серце його й воля Вітер розмахає .
Навчається ; і стане він, І не встануть з праведними
Як на добрім полі, Злії з домовини ;
Над водою посажене, Діла добрих оновляться,
Древо зеленіє , Діла злих загинуть .

12.

Чи ти мене, боже милий , Да не скаже хитрий ворог :

Навік забуваєш ? „ Я його подужав ! “
Одвертаєш лице своє, І всі злії посміяться,
Мене покидаєш ? Як упаду в руки,
Доки буду мучить душу В руки вражі. Спаси мене
1 серцем боліти ? Од лютої муки ,
Доки буде ворог лютий Спаси мене ! Помолюся
На мене дивитись I воспою знову
I сміятись ?! Спаси мене, Твої блага чистим серцем,
Спаси мою душу , Псалмом тихим, новим .

43 .

Боже , нашими ушима Твердою своєю

Чули твою славу . Розв'язав ти наші руки
І діди нам розказують I покрив землею
Про давні кроваві Трупи ворожі ; і силу
Тіі літа 2; як рукою Твою восхвалили

222
Твої люди і в покої,
В добрі одпочили,
Славя господа. А нині
Покрив єси знову
Срамотою свої люди.
3
І вороги нові
Розкрадають, як овець , нас
1 жеруть !.. Без плати
І без ціни оддав єси
Ворогам проклятим.
Покинув нас на сміх людям,
В наругу сусідам ;
Покинув нас, яко в притчу
Нерозумним людям.
I кивають сміючися
На нас головами ;
I всякий день перед нами -
52.
Пребезумний в серці скаже,
Що бога немає,
В беззаконії мерзіє 8,
Не творит благая.
А бог дивиться : чи є ще
Взискающий бога.
Нема добре - творящого,
Нема ні одного !
Коли вони, неситії
Гріхами, дознають ?
Ідять люди замість хліба ,
Бога не згадають.
53.
Боже , спаси, суди мене
Ти по своїй волі.
Молюсь , господи , внуши їм
Уст моїх глаголи .
Бо на душу мою встали
Сильнії чужії,
Не зрять бога над собою,
Не знають, що діють.
81 .
Між царями, судіями
На раді великій
Став земних владик судити
Небесний владика.
„Доколі будете стяжати 10
I кров невинну розливать
Стид наш перед нами .
Окрадені, замучені,
В путах умираєм 5.
Не молимось чужим богам,
А тебе благаем :
Поможи нам, ізбави нас
Вражої наруги !
Поборов ти першу силу, —
Побори ж і другу,
Ще лютішу !.. Встань же , боже !
Вскую 6 будеш спати,
Од сльоз наших одвертатись,
Скорбі забувати ?
Смирилася душа наша,
Жить тяжко в оковах !
Встань же , боже , поможи нам
Встать на ката знову ! 7
Там бояться , лякаються,
Де страху й не буде -
Так самі себе бояться
Лукавії люди.
Хто ж пошле нам спасеніє,
Верне добру долю ?
Колись бог нам верне волю,
Розіб'є неволю.
Восхвалимо тебе, боже,
Хваленієм всяким ;
Возрадується Ізраіль
I святий Іаков .
А бог мені помагає,
Мене заступає,
І їм правдою своєю
Вертає їх злая .
Помолюся господеві
Серцем одиноким,
I на злих моїх погляну
Незлим моїм оком.
Людей убогих ? а багатим
Судом лукавим помагать ?
Вдові убогій поможіте,
Не осудіте сироти,
І виведіть із тісноти
На волю тихих, заступіте
223
 Од рук їх неситих ! “ 11 Не хотять I ви вмрете , як і князь ваш
Познать, розбити тьму неволі,— I ваш раб убогий.
• Встань же, боже , суди землю
І всує господа глаголи
І всує плачеться земля. І судей лукавих !
Царі, раби - однакові На всім світі твоя правда
Сини перед богом ; I воля , і слава.

93 .

Господь бог лихих карає Не допуска, поки злому

Душа моя знає ; Ізриється яма.
Встань же , боже , — твою славу Господь любить свої люди,
Гордий зневажає. Любить, не оставить ,
Вознесися над землею Дожидає , поки правда
Високо - високо , Перед ними стане.
Закрий славою своєю Хто б спас мене од лукавих
Сліпе , горде око. І діющих злая ?
Доки, господи , лукаві Якби не бог поміг мені,
Хваляться, доколі — То душа б живая
Неправдою ? Твої люди Во тьмі ада потонула,
Во тьмі і неволі Проклялась на світі.
Закували ... Добро твоє Ти, господи, помагаєш
Кров'ю потопили, По землі ходити,
Зарізали прохожого, Ти радуєш мою душу
Вдову задавили I серце врачуєш ;
І сказали : „ Не зрить господь, 1 пребудет твоя воля,
Ніже теє знає " . І труд твій не всує.
Умудрітесь, немудрії : Вловлять душу праведничу,
Хто світ оглядає , Кров добру осудять.
Той 1 серце ваше знає Мені господь пристанище ,
І думи лукаві. Заступником буде,
Дивітеся 12 ділам його, I воздасть їм за діла їх
Його вічній славі ! Кроваві, лукаві,
Благо тому, кого господь Погубит їх, і їх слава
Карає між нами, Стане їм в неславу.

132.

Чи є що краще , лучше в світі, На святії гори

Як укупі жити Високії сіонськії
Братам добрим, добро певне Спадають, і творять
Пожить, не ділити ? Добро тварям земнородним,
Яко міро добровоне I землі, і людям ?
3 голови чесної Отак братів благих своїх
18
На бороду Аароню Господь не забуде —
Спадає росою, Воцариться в дому тихім,
1 на шитії омети 14 В сім'ї тій великій ,
Ризи дорогої ; І пошле їм добру долю
Або роси єрмонськії 15 Од віка до віка.
224
 136.

На ріках круг Вавилона 16, Забвен 19 буду, покинутий ,

Під вербами в полі, Рабом на чужині.
Сиділи ми і плакали I язик мій оніміє,
В далекій неволі ; Висохне лукавий,
І на вербах повішали Як забуду пом'янути
Органи 17 глухії, Тебе, наша славо !
I нам стали сміятися I господь наш вас пом'яне ,
Едомляни 18 злії : Едомськії діти,
•, Розкажіть нам пісню вашу : Як кричали ви : „ Руйнуйте,
Може й ми заплачем ; Руйнуйте, паліте і
Або нашу заспівайте , • Сіон святий ! " 20 Вавилоня
Невольники наші ! " Дщере окаянна ! 21
,, Якої ж ми заспіваєм ?.. Блаженний той, хто заплатить
На чужому полі За твої кайдани !
Не співають веселої Блажен ! Блажен ! Тебе, злая,
В далекій неволі. В радості застане
І коли тебе забуду, І розіб'є дітей твоїх
Ієрусалиме,— О холодний камень !22

149 .

Псалом новий господеві I мечі в руках їх добрі,

1 новую славу Острі обоюду,
Воспоєм чесним собором, На отмщеніе неправди
Серцем нелукавим . I в науку людям.
Во псалтирі і тимпані Окують царей неситих 38
Воспоем благая , В залізнії пута,
Яко бог кара неправих, І їх, славних, оковами
Правим помагає. Ручними окрутять ,
Преподобнії во славі I осудять губителей
І на тихих ложах Судом своїм правим.
Радуються, славословять, I вовіки стане слава,
Хвалять ім'я боже ; Преподобним слава !

В'юнища. 1845. 19. XII .

1 На лукаву не вступає раду — отак з самого початку Шевченко по-

своему переробляє біблію : в оригіналі рада не „ лукава “ , а „ рада безбожних“.
Шевченко, заміняючи „ безбожну раду “ на „ лукаву “, тим самим робить її радою
„ лукавих панів “ , як він дуже часто зве поміщиків. І далі , Шевченко замість „ гріш-
ників" і злоріків “ (як то в оригіналі) говорить про лютих“ , розуміючи під цим
„ люте панство “ ; так само він настирливо переробляє безбожних “ на „ злих “, сміливо
відкидаючи ті рядки, які не підходять до його ідейно - художнього задуму.
2 Давні кроваві тії літа-тобто події селянської війни минулих часів,
зокрема гайдамаччини, часи нещадної розправи над панами, коли, як каже Шев-
ченко, „ замучені руки розв'язались і кров за кров , і муки за муки “ ( „ Гайдамаки “) .
3 Вороги нові — українські і російські поміщики - дворяни , що принесли
нове ярмо соціального і колоніального гніту на зміну ярма магнатсько · шляхет-
ської Польщі.
4 Притча - алегоричне оповідання , приклад для чогось.

15. Кобзар 225

 5 В путах умираєм — тобто гинуть тисячі закріпаченого селянства
в пазурах українського, російського та польського панства, в лещатах проклятої
миколаївщини.
6 Вскую .--- чому, чого.
7 Встать на ката знову - піднятися до нової гайдамаччини “ , до нової
розправи над царями , поміщиками та попами .
8 Мерзіє — гіршає, поганшає.
9 Ізраіль - друге ім'я Іакова-- легендарного біблійного патріарха, що
ніби від нього походить єврейський народ, який у біблії називається „ народ ізраіль-
ський . У біблійному псалмі вираз возрадується Ізраіль означав обіцянку щас-
ливого життя, що його матиме, мовляв, народ Ізраіля - Іакова, коли послухається
агітації царя Давида i перестане повставати проти нього. У Шевченка даний
образ береться для того, щоб довести потребу здобуття волі через розгром дво-
рянсько - кріпацької Росії. Тільки тоді трудящий народ матиме радість, щастя
і веселі пісні “ .
10 Доколі будете стяжати - чи довго ще будете грабувати і гнітити
кріпаків, обкрадати „убогих невольників “? — такий зміст вкладає Шевченко в ці
рядки.
11 Од рук їх неситих — знову яскравий приклад переробки біблії Шевчен-
ком. В оригіналі (тобто в біблії) весь час мова йде про „ беззаконних“ , тобто тих, що
грішать проти бога і царя. Заміняючи слово „ беззаконних “ на „ неситих “, Шевченко
виразно підкреслює саме „ неситих панів “ , грабіжників трудящого селянства.
12 Дивітеся — дивуйтеся.
13 Аарон — за біблійною легендою перший єврейський первосвященик, стар-
ший брат Мойсея.
14 Омет — край одежини, пола.
15 Єрмон, Сіон - - гори в Палестині . Роси єрмонськії -роси, що спадають
з гори Єрмон ; вершина її завжди вкрита снігом .
16 Вавилон головне місто давнього Вавилонського царства, відомого тяжким
пригніченням рабів. У Шевченка — образ царсько - кріпосницької Імперії .
17 Органи — музичний інструмент, що грою на ньому звичайно супроводився
спів.
18 Едомляни - близьке ізраїльтянам плем'я, що жило на південь від Пале-
стини. Шевченко під едомлянами розуміє, очевидно, українських старшин та
Їхніх нащадків, запроданців царизма - Вавилона, які не від того були , щоб за-
співати „ народних пісень “, як це робили Галагани, Скоропадські , Тарновські, але
які вірою і правдою служили колоніальній загарбницькій політиці Миколи I , „ де-
ручи шкуру з братів незрящих, гречкосіїв “ .
19 Забвен ― — забутий.
20 Сіон святий —- тут у розумінні царства Іудейського , колоніальне стано-
вище якого Шевченко порівнював з сучасною йому Україною .
21 Вавилоня дщере окаянна —· тут розуміється цариця Катерина II.
Саме їй та її нащадкам - сучасним Шевченкові царям , великим князям, панам -
загрожує поет нещадною народною розправою.
22 І розіб'є дітей твоїх холодний камень - – образ кривавої
розправи над гнобителями, що часто повторюється в пізніших творах Шевченка :
• Уловлять і судить не будуть ; в кайдани туго окують, в село на зрище приве
дуть, і на хресті отім, без ката і без царя вас, біснуватих, розпнуть , розірвуть,
рознесуть і вашей кровію, собаки, собак напоять ! “ (варіант „ Осії“) .
23 Окують царей неситих — Шевченко розуміє всіх і всяких царів.
Особливо, безперечно, він прагне розправи над сучасним йому Миколою I, а піз-
ніше — Олександром II, перед якими ганебно плазували українські кріпосники і лі-
берали . Характерно, що Шевченко, зокрема в цьому псалмі , викидає зовсім такі
рядки оригіналу : "„Сини Сіона ! Славте бога, да зрадуються царем своїм “ . Те , що
було на руку „ блудному котюзі “ ( слова Шевченка) Давиду — авторові псалмів , те
геть відкидає від себе поет революційної демократії.

воо

226
 МАЛЕНЬКІЙ МАР'ЯНІ.

Рости, рости, моя пташко,

Мій маковий цвіте !
Розвивайся, поки твоє
Серце не розбите.
Поки люди не дознали
Тихої долини .
Дознаються - пограються 1 ,
Засушать та й кинуть.
Ані літа молодії ,
Повиті красою,
Ні карії оченята,
Умиті сльозою,
Ані серце твоє тихе ,
Добреє дівоче
Не заступить, не закриє
Неситії очі.
Найдуть злії, та й окрадуть ...
І тебе , убогу,
Кинуть в пекло ... Замучишся
I прокленеш бога.
Не цвіти ж , мій цвіте новий,
Нерозвитий цвіте !
Зов'янь тихо, поки твоє
Серце не розбите !
В'юнища. 1845. 20. XII.

1 Дознаються — пограються Шевченко має на увазі тих розпусни-

ків - панів, офіцерів, тих , неситих катів“, що десятками, сотнями пускали покри-
ток - селянок у кожному повіті царської Росії. „ Старый Вельегорский (багатий
український поміщик на Волині ) целый гарем наложниц себе завел, среди которых
ЕСТЬ девочки в 13 — 14 лет " - . розповідає про 40 рр. ХІХ ст. Солтановський .
У одного поміщика - „ патріота — Величка на Київщині покінчило життя само-
губством 12 знечещених ним та його синами дівчат - кріпачок.
ооо

МИНАЮТЬ ДНІ ...

Все нестриманішим, упертішим виступає поет : „ Зовуть мене ентузіастом, сиріч

дурнем ... Нехай я буду і мужицький поет, аби тільки поет, то мені більше нічого
й не треба ! Нехай собака лає, вітер рознесе ! " - так відповів Шевченко в листі до
Г. С. Тарновського ще на початку 1843 року, обурений поміщицько - жандармськими
критиками, що всяко паплюжили його за „ мужицьке “ , „ сермяжне слово. В своїх
спогадах про Шевченка ( 1845 — 1846 рр. ) Аскоченський розповідає : „ Він заходився
якось читати свої поезії, що наробили потім йому багацько біди та лиха. —Ех, Та-
pace !- говорив я. -- Та ну бо , покинь ! Єйжебогу не доведуть тебе до добра такі
погані вірші . — А що ж мені зроблять ? - Москалем тебе зроблять. - Нехай !—
відповів він , одчайдушно махнувши рукою. — Слухайте ж ще кращу ! І знову
зачитав. Мені робилося ніяково . Я поглядав на сусідні двері , опасаючись, як би
хтонебудь не підслухав нашої занадто інтимної розмови. Вийшовши на хвилину
з кабінету, де все це відбувалося, я звелів моєму служникові війти до мене через
кілька хвилин 1 сказати, що, мовляв , мене хтось кличе до себе ... Гості покинули

15* 227
 мене“. Ось яке вражіння справляв своїми поезіями на українських „ патріотів “ ,
на „ землячків " поет кріпацького селянства. „ Коли я повідомив Шевченка про існу-
вання братства, — розповідає основоположник його Костомаров,— він одразу ж
виявив готовість пристати до нього , але поставився до його ідей з великим за-
палом і крайньою нетерпимістю, що стало вже тоді приводом до багатьох супе-
речок між мною і Шевченком “. Недаром кирило мефодіївці, як свідчить Куліш ,
• держали Шевченка оддалік од братства, здержуючи його завзяте бурлацтво . Не-
даром Шевченко, як свідчив пізніше на допиті в III відділі студент Андрузський,
часто докоряв Костомарову, що він 19 много говорил, а действовал слабо ; бездея-
тельность (братчиков) приводила его (Шевченка) в негодование “. „ Шевченко был
неумеренным представителем малороссийской партии в Славянском обществе. Он
всех монархистов называл подлецами ; побуждал к большей деятельности Славянское
общество“— відзначав трохи згодом III відділ царської канцелярії. Тоді як Косто-
маров, Куліш, Білозерський та інші прагнули, щоб „ мирно 1 любезно, без бунтів
і незгоди розійшлася віра і свобода , поет - демократ закликав вражою кров'ю панів
і царів окропити волю, називав всіх монархістів, „ преданных государю“ , „ подлецами“ ,
а до самих братчиків, розгніваний їх „ овечою натурою“, пише в’ідливе „ Посла-
нієʻ , де не милує „ землячків з табору українського ліберального панства. Лякав
їх Шевченко „ бунтарським“ „гайдамацьким “ розмахом своєї революційної твор-
чості : „ Но кто, зная Шевченка, может в чем - нибудь на него положиться ?“— писав
Куліш, висловлюючи цими рядками, наскільки чужий їм, цим „ землячкам “, був
справді Шевченко. Не міг і Шевченко ні в чому на них „ положиться “, а революцій-
ного класу, на який би міг спертися поет - демократ, за часів Шевченка ще не
було. Віки рабства, — каже Ленін, — настільки забили і притупили селянські маси,
що вони були нездатні під час реформи (тобто 1861 р.-Ред. ) ні на що, крім роз-
дріблених, поодиноких повстань, швидше навіть „ бунтів“, не освітлених ніякою
політичною свідомістю “ ( т. XV, ст. 143) . Саме цей песимізм демократа - бійця, цей
сум і безвихідь одинака - революціонера відчуваються зокрема 1 в цьому творі.

Минають дні, минають ночі, А дай жити, серцем жити

Минає літо ; шелестить 1 людей любити,
Пожовкле листя ; гаснуть очі, А коли ні ... то проклинать
Заснули думи, серце спить ; І світ запалити !
I все заснуло ... І не знаю,
Чи я живу, чи доживаю, Страшно впасти у кайдани¹ ,
Чи так по світу волочусь , Умирать в неволі,
Бо вже не плачу й не сміюсь ... А ще гірше — спати, спати,
I спати на волі -
Доле, де ти ? Доле , де ти ? I заснути навік - віки,
Нема ніякої ! І сліду не кинуть
Коли доброї жаль, боже, Ніякого : однаково
То дай злої, злої ! Чи жив, чи загинув !..

Не дай спати ходячому, Доле, де ти ? Доле, де ти ?

Серцем замирати, Нема ніякої !
I гнилою колодою Коли доброї жаль , боже,
По світу валятись . То дай злої ! злої ! 2
В'юнища. 1845. 21. XII.

1 Страшно впасти у кайдани - Шевченко , якому кайдани кріпацької

неволі добре далися в знаки, підкреслює, що бути на волі і не боротися за визво-
лення інших, заснути в самозадоволенні,— ще гірше , ніж самому бути в кайданах.
2 То дай злої ! злої ! — цим рядком поет підкреслює, що він на все гото-
вий, що він свідомий того, що його революційна робота накличе оту „ злу долю" -
люту розправу царизму.
ооо
228
 ТРИ ЛІТА¹ .

Ще під час першого свого перебування на Україні, в листопаді 1843 року ,

в листі до В. Репніної Шевченко писав : „ Я, как мастер, выученный не горем, а
чем - то страшнее, рассказываю себя людям, но рассказать вам то чувство , которым
я теперь живу, все мое горе - мастерство бессильно и ничтожно. Я страдал , откры-
вался людям как братьям и молил униженно одной хотя слезы за море слез кро-
вавых — и никто не канул ни одной целебной росинки в запекшиеся уста. Я за-
стонал, как в кольцах удава. -„. Он очень хорошо стонет “, сказали они, —
• и свет погас в душе разбитой !-
Жахливі картини знову побачив перед собою Шевченко . „ Крестьяне барщину
работали постоянно, не исключая воскресных и праздничных дней : с открытием
весны они воспользовались одним только днем на себя ; через то не имеют хлеба
и терпят во всем нужду . Дознано было , что, не говоря уже о жестоком обра-
щении, помещик совершенно закабалил крепостных и , пользуясь их трудом,
держал их впроголодь ( з офіціальних матеріалів про маєтки граф . Потоцької).
Під батогами панських осаулів на пшеничній ниві, під чоботом оскаженілого
доглядача бурякових плантацій , на загнилій соломі в сирих землянках - бараках,
в гуральнях, броварнях , млинах 1 цукроварнях стогнали десятки і сотні тисяч
селян. Саме в це пекло попав Шевченко. Чи ж дивно , що він і сам , застонал,
как в кольцах удава ? „ Любовь к крестьянской массе, — розповідає сучасник Шев-
ченка Беренштам,— сочувствие к ее горькой доле бьет у поета живым ключом ...
Он не только не скрывал своего крестьянского происхождения, а, напротив, не-
изменно подчеркивал это свое происхождение, гордился им “ . Розповідаючи , як жив
Шевченко в селі Мар'їнському, в окремому від панів приміщенні, як багато працю-
вав він тут, ухиляючись від панської компанії , Беренштам додає : „ Но всего охотнее
сближался Шевченко с дворовыми и крестьянами в Марьинском ; почти всех он
знал по имени, очень сошелся со многими из них. Часто по вечерам посещал он
„ вулицю “ . Появление его в этих случаях всегда всеми собравшимися ожидалось
с нетерпением ; приход его все приветствовали . Наочно переконався Шевченко,
що і українські пани такі ж самі „ кати й „ людоїди “ , як 1 російські дворяни та
польська шляхта. Розвіювався той націоналістичний туман, ті ілюзії , єдності укра-
їнської національності “ , які значною мірою властиві були молодому Шевченкові .
Він все більше „ прозріває , і в міру цього поезія його із сантиментально - роман-
тичної стає все більш гнівною, гострою правдою закріпаченого селянства.

1 день -не день, і йде-не йде, Моє серце тихе,

А літа стрілою Погасили усе добре,
Запалили лихо,
Пролітають, забирають
Все добре з собою. Висушили чадом - димом
Окрадають добрі думи, Тії добрі сльози,
О холодний камінь Що лилися з Катрусею 5
Розбивають серце наше В московській дорозі,
І співають амінь 3, Що молились з козаками
Амінь всьому веселому В турецькій неволі % ,
Однині до віка, 1 Оксану, мою зорю,
І кидають на розпутті Мою добру долю,
Сліпого каліку . щодень божий умивали ...
Поки не підкрались
Невеликії три літа Зліі літа, та все тее
Марно пролетіли ³ ... Заразом украли .
А багато в моїй хаті
Лиха наробили ! Жаль і батька , жаль і матір,
Опустошили убоге І вірну дружину,

229
Молодую, веселую, Отаке то ! Що хочете,
Класти в домовину ,- То те і робіте :
Жаль великий, брати мої ! Чи голосно зневажайте,
Тяжко годувати Чи нишком хваліте
Малих діток неумитих Мої думи ; однаково ,
В нетопленій хаті ! Не вернуться знову
Тяжке лихо , та не таке, Літа мої молодії ,
Як тому дурному , Веселее слово.
Що полюбить, побереться, Не вернеться !.. І я серцем
А вона другому До вас не вернуся 11,
За три шаги продається ? I не знаю, де дінуся,
Та з його й сміється. Де я пригорнуся,
От де лихо ! От де серце I з ким буду розмовляти,
Разом розірветься ! Кого розважати,
I перед ким мої думи
Отаке то злеє лихо Буду сповідати !
Й зо мною спіткалось :
Серце люди полюбило Думи мої ! Літа мої,
1 в людях кохалось, Тяжкії три літа !
I вони його вітали , До кого ви прихилитесь ,
8
Гралися, хвалили ...3 Мої злії діти ?
А літа тихенько крались Не хилітесь ні до кого,
I сльози сушили , Ляжте дома спати ...
Сльози щирої любові ... А я піду четвертий год
I я прозрівати Новий зустрічати .
Став потроху ... Доглядаюсь
Бодай не казати ! Добридень же, новий годе ,
Кругом мене, де не гляну, В торішній свитині !
Не люди , а змії ... Що ти несеш в Україну
I засохли мої сльози В латаній торбині ?
Сльози молодії. „ Благоденствіє , указом
I тепер я розбитеє Новеньким повите ! “ 12
-
Серце ядом гою Іди ж здоров, та не забудь
I не плачу, й не співаю , Злидням поклонитись !
А вию совоЮ ! 10
В'юнища. 1845. 22. XII.

1 Три літа — таку назву дав Шевченко зошитові поезій, написаних за три
роки : 1843 — 1845. Даний твір, вміщений Шевченком в цьому зошиті, дає ніби
підсумок того ідейно - творчого шляху, яким прямував Шевченко від сантимен-
тально - романтичної до реалістичної творчості.
2 Амінь — грецьке слово, що означає „ істинно так“. Цим словом, вживаючи
його в розумінні означення кінця, Шевченко підкреслює, що закінчився період
його юнацьких највних сподіванок і віри в „ братання “ українських панів з мужиками.
Більше не вірить в це поет.
3 Марно пролетіли - Шевченко деякий час тішив себе надією, що
пани українські можуть стати людьми “ . Тепер він не вірить в це ; він намага-
ється надолужити мирно витрачений час своєю активною революційною творчістю;
в грудні 1845 р . він майже щодня пише все нові політично - найгостріші твори
(„ Холодний Яр “, „ Посланіє“, „ Давидові псалми “ , „ Як умру“ та ін.).
4 Чад - дим - це та реальна дійсність, яка показала, що самих сліз над до-
лею таких, як Катерина, та інших жертв кріпацько - дворянського ладу - мало, що
потрібна жорстока боротьба без сліз і жалю.
230
 5 Лилися з Катрусею — натяк на селянку - покритку Катерину (з поеми
„ Катерина“ ) та ЇЇ „ московську дорогу “ , де вона шукала офіцера - пана, батька
її сина.
6 В турецькій неволі — згадка про твори, пройняті впливами поміщи-
цько - націоналістичної романтики : „ Гамалія “ , „Іван Підкова“ , „ Сліпий “ („ Неволь-
ник* ) та ін. Шевченко усвідомлює, що в світлі неприкрашеної дійсності він
мусить по - іншому глянути і на свою власну ранню творчість про минуле України.
7 За три шаги продається — так Шевченко бичує тепер українських
панів, що запевняли його в „ служінні народові , у відданості „ громадським справам
(чим до певної міри підкупили було молодого Шевченка), одночасно грабуючи закрі-
пачене селянство. Розгніваний Шевченко прирівнює цих запроданців— українських
панів до повій, що торгують своїм тілом.
* Гралися, хвалили - навіть кріпосник, монархіст Квітка, харківський
повітовий маршалок, вітав „ Кобзар “ 1840 року: „ Вася кріпко улюбив, — писав
він до Шевченка 23/X 1840 року, - знайшовши таке м'якесеньке серденько і душу
чисту, мов хрусталь“ . „ Підскакували“ , „ цмокали “ та вдаряли об поли“, читаючи
ранні твори Шевченка, і Гребінка і Гулак - Артемовський, вихваляючи „ земляка ,
що писав „ на наській мові “. Але вже незабаром поет дав їм гідну відповідь :
„Якби ви знали , паничі, де люди плачуть живучи, то ви 6 елегій не творили та
марне бога б не хвалили, на наші сльози сміючись“.
9 Кругом мене , де не гляну, не люди, а зм11- так оцінив тепер
Шевченко своїх „земляків " — - українських панів та панків, що огидливо лізли до
Шевченка з своїми гадючими ласками, намагаючись звернути його з мужицької
дороги" . З огидою і ненавистю говорить про них поет, побачивши, як вони з бра-
тами тихо живуть, лани братами орють і їх сльозами поливають “.
10 І не плачу, й не співаю, а вию совою — образ сови (як образ
розпачу і гніву) зустрічаємо у Шевченка в кількох найважливіших творах : „ Сова“,
• Сон та ін. Замість плачу (у „ Катерині “ ), замість романтичного виспівування
в ранніх віршах, приходить тепер свідомість суворої дійсності, такої дійсності,
що від неї можна тільки „ вити совою “ . Так образно переказує Шевченко зміну
в своєму стилі , як наслідок свого „ прозрівання“.
11 До вас не вернуся — гостро - зневажлива відповідь Шевченка поміщи-
кам та їхній критиці : йому байдуже , яку оцінку дадуть його революційним
творам - чи то буде злісне, одверте вороже сичання, чи підле лицемірство.
Однаково ненависні вони Шевченкові. " Найду долю --одружуся, не найду -
втоплюся, та не продамся нікому, в найми не наймуся — така була відповідь
Шевченка всім тим, хто хотів купити „ мужицького поета .
12 „ Благоденствіє , указом новеньким повите! “— виразний натяк
на царські маніфести і укази, в яких бундючно проголошувалося , благоденствіє
підданим, а насправді ці укази несли лише нові засоби обкрадання трудящих мас,
збагачення дворянства. Шевченко підкреслює, що він не сподівається на якесь
покращання з царських рук життя трудящих у наступному році ; він плює на
лицемірну патяканину „ новеньких царських указів, що віщували з новим роком
„ благоденствіє під „ скипетром всемилостивейшего монарха . Не вірить в це Шев-
ченко і закликає не вірити пригноблені маси.

ооо

ЯК УМРУ...

Ця поезія написана в Переяславі 25 грудня 1845 року, коли поет був тяжко
хворий. Вся вона пройнята великою революційною пристрастю і твердою вірою
в перемогу трудящих мас. Саме в цей час , як розповідає на основі безпосередніх
свідчень сучасників Ф. Сірко, „ Шевченко передає свої думки просто серед
народу. На Подолі в Києві і досі (тобто 1876 р . ) єсть ще чимало людей, що
згадують „ дядька Тараса “ , а років десять - п'ятнадцять назад багато було між
ними старих приятелів поета. Шевченко скрізь, іноді й по шинках, збирав круг
себе громаду людей, розказував їм історичну старовину, особливо ж звертав
увагу на те, як під московською (царською ) рукою тратились старинні народо-
231
правні порядки , як цариця Катерина завела на Україні кріпацтво, як земля укра-
їнська досталася до рук Її любовників і байстрюків. Найбільше ж доводилося
Шевченкові говорити про кріпацтво того часу, про те, що терпить народ від
панів, чиновників і царів . Між подільськими міщанами було чимало людей, прой-
нятих соціально - демократичною і національною пропагандою Шевченка .
В мемуарах 1 спогадах сучасників ми знаходимо чималий конкретний ма-
теріал про агітаційну роботу Шевченка, зокрема в Києві . „ Шевченко, писав
у своїх спогадах Б. Залеський, P прагнувши довести наочно, що народ є силь-
ніший 1, значить, більший від правительства i панів, ходив у свитці по селах,
а зібраним у корчмах селянам клав на стіл зерно пшениці і питав, що воно б
мало значити ? Коли не знали відповісти, говорив сам, що то цар ; укладав потім
довкола інші такі зерна і пояснював, що то --- генерал - губернатори, губернатори,
всякі чиновники ; друге, ширше коло представляло офіцерів, військових , дальше,
в кінці — панів. Коли слухачі придивлялися до цього добре , додавав: а тепер
на нас черга - глядіть! І, вийнявши з кишені повну жменю пшениці, заси-
пав нею всі порозкладані зерна, кажучи : „А це ми ! Знайдіть же мені царя,
губернатора, офіцерів або хоч і пана “ . Лекція була наглядна і простих хлопів
переконувала“.
Характерно, що агент таємного догляду Ліпранді в своїй доповідній записці
з приводу гуртка петрашевців , між іншим, відзначав, що „ в Малороссии умы пред-
полагались находящимися уже в брожении от семян, брошенных сочинениями
Шевченки “. Чому вчив поет, звертаючись до пригноблених кріпаків ? Коли б
наміри Шевченкові здійснилися, - відзначає Момбеллі, — „ весь юг и запад России
взялись бы за оружие“. Ось до чого зводилась діяльність Шевченка напередодні
арешту. Саме цим закликом до селянської революції і пройнятий даний твір.

Як умру, то поховайте Все покину, і полину

Мене на могилі 1 , До самого бога
Серед степу широкого, Молитися ... А до того -
На Вкраїні милій : 2 Я не знаю бога !
Щоб лани широкополі
I Дніпро, iі кручі Поховайте, та вставайте ,
Було видно,— було чути, Кайдани порвіте,
Як реве ревучий ! I вражою злою кров'ю
Волю окропіте !
Як понесе з України І мене в сем'і великій ,
У синее море В сем'ї вольній , новій 4,
Кров ворожу ... 3 Отоді я Не забудьте пом'янути
І лани , і гори -- Незлим тихим словом !

Переяслав. 1845. 25. XII.

1 Могила Шевченка (в Каневі) одразу ж стала осередком , що підносив гнів

1 обурення проти панів гнобителів. К могиле Шевченка, которого простонародие
стало почитать пророком, а каждое его слово - заветом, - писали канівські двс-
ряни 1861 р. вже через два місяці після похорону до київського генерал - губер-
натора, - стекается много посетителей и распространяется молва надеждах
крестьян безвозмездно завладеть землей помещиков, а также о зарытых в могиле
над прахом Шевченка священных ножах, и что вскоре настанет час, когда по-
прежнему будут резать панов, чиновников и духовенство , скрывающих права
народа . Поміщики вимагали зруйнувати могилу, перенести тіло Шевченка в таке
місце, где зборища и демонстрации не могли бы иметь места “ . Тільки радянська
влада гідно вшанувала могилу Шевченка, перетворивши її на великий культурно-
політичний осередок.
2 На Вкраїні милій - — мила Шевченкові була Україна кріпаків - селян,
визволених з - під панського ярма, Україна, на якій би ,не осталося й сліду
панського" . Це був ідеал буржуазного демократа , селянського революціонера.
232
 -
3 Кров ворожу — кров панську, гнобительську, кров тих, від кого „ мужицькі
душі аж пищать" .
4 В сем'ї вольній , новій - — це те життя визволених з панського ярма
кріпаків, про яке так палко мріяв Шевченко. Але це були мрії утопічні,
наівні фантазії селянського революціонера, бо окремі селянські повстання ... ні до
чого серйозного не можуть привести, Селянські повстання можуть приводити до
успіху тільки в тому разі, коли вони сполучаються з робітничими повстаннями,
і коли робітники керують селянськими повстаннями . Тільки комбіноване повстання
на чолі з робітничим класом може привести до мети “ ( Сталін) . Такого класу за
часів Шевченка не було і селянські повстання терпіли поразки.

ооо

ЛІЛЕЯ .

У фантастично- казковому образі лілеї Шевченко подає чуття і переживання

молодої дівчини, дочки нещасної покритки -- жертви розпусника - пана. Крізь гли-
боко - ліричні рядки виразно бренить і проривається нестримний стогін скарга
на панів, поміщиків — необмежених в своїй сваволі власників „ кріпацьких душ “ .
Недарма нещасна сирота - лілея ніяк не може забути, що її знечещена мати все
життя своє „ злого пана кляла - проклинала" .

, За що мене, як росла я, І на мене, на дитину,

Люди не любили ? Дивилась, дивилась
За що мене , як виросла , I плакала ?.. Я не знаю ,
Молодую вбили ? Мій брате єдиний !
За що вони тепер мене Хто їй лихо заподіяв ?
В палатах вітають, Я була дитина,
Царівною називають, Я гралася, забавлялась,
Очей не спускають А вона все в'яла,
3 мого цвіту ? Дивуються, Та нашого злого пана
Не знають, де діти ! Кляла - проклинала,
Скажи мені , мій братіку , Та й умерла ... А мене пан
Королевий цвіте ! “ Взяв догодувати.
„Я не знаю, моя сестро ! “ . Я виросла, викохалась
І цвіт королевий У білих палатах .
Схилив свою головоньку Я не знала, що байстря я,
Червоно - рожеву Що його дитина.
До білого, пониклого Пан поїхав десь далеко,
Личенька лілеї. А мене покинув.
I заплакала лілея · І прокляли його люди ,
Росою - сльозою ... Будинок спалили ...
..
Заплакала і сказала : А мене ... не знаю за що,
„ Брате мій ! З тобою Убити - не вбили ,
Ми давно вже кохаємось , Тільки мої довгі коси
А я й не сказала, Остригли ; накрили
Як була я людиною , Острижену ганчіркою, •
Як я мордувалась ... Та ще й реготались ;
Жиди навіть нечистії
Моя мати ... Чого вона, На мене плювали.
Вона все журилась, Отаке то , мій братіку,
233
Було мені в світі ! Стала в гаі і в теплиці,
Молодого , короткого І в білих палатах ...
Не дали дожити Скажи ж мені, мій братіку,
Люди віку... Я умерла Королевий цвіте :
Зимою під тином, Нащо мене бог поставив
А весною процвіла я Цвітом на сім світі ?
Цвітом при долині щоб людей я веселила,
Цвітом білим, як сніг білим ! Тих самих, що вбили
Аж гай звеселила. Мене й матір ? .. Милосердий ,
Зимою люди ... боже мій ! Святий боже милий ! .. "
В хату не пустили,
А весною , мов на диво , I заплакала лілея.
На мене дивились. А цвіт королевий
А дівчата заквітчались, Схилив свою головоньку
I почали звати Червоно - рожеву
Лілеєю - снігоцвітом ; На білеє пониклеє
1 я процвітати Личенько лілеї.
Київ. 1846. 25. VII.
ооо

КА
РУСАЛКА.

Шевченко в образі русалки змальовує дівчину - кріпачку, дочку покритки,

скривдженої паном. Мати її мріє якнайлютіше помститися над панами за свої
„ кров - сльози“; мати хоче упоїти свого згубника - пана „ синьою водою дніпровою .
Саме тому вона і чинить страшний , нечуваний злочин : топить свою єдину дитину
(щоб і немовля маленьке стало учасником помсти над паном) . Але незабаром
мати зраджує свої попередні наміри, зраджує дочку, що чекає в глибинах Дніпра
на клятого пана, зраджує те соціальне середовище, з якого вона вийшла. Мати -
зрадниця поласилася на „ високі палати “, на „ панські розкоші . Вона не „ вивела
пана на згубу, — і за це вона, зрадниця, мусить загинути. Такий зміст вкладає
Шевченко в цю свою глибоко ліричну, зворушливу баладу.
· сльозами
„ Породила мене мати Не моїми кров
В високих палатах , Синьою водою
Та й понесла серед ночі Дніпровою ... Нехай собі
У Дніпрі скупати . Гуляє з дочкою .
Купаючи розмовляла Пливи ж, моя єдиная !
Зо мною малою : Хвилі мої ! хвилі !
Привітайте русалоньку ! .. “
„ Пливи, пливи , моя доню,
Дніпром за водою . Та й заголосила ,
Та випливи русалкою Та й побігла. А я собі
Завтра серед ночі ; Плила за водою ,
Я виведу гулять пана , Поки сестри не зустріли ,
А ти й залоскочеш . Не взяли з собою.
Залоскочи , моє серце : Уже з тиждень , як росту я,
Нехай не сміється 3 сестрами гуляю
Надо мною, молодою ; Опівночі ... та з будинку
Нехай п'є - уп'ється Батька виглядаю.

234
А може вже поєдналась І згадала, як купала
З паном у палатах ? I як примовляла
Може знову розкошує Та й байдуже ! Пішла собі
Моя грішна ати ? “ У палати спати.
Та не дійшла : довелося
Та й замовкла русалочка , В Дніпрі ночувати .
В Дніпро поринула, I не зчулась, як зуспіли
Мов пліточка. А лозина Дніпрові дівчата,
Тихо похитнулась. Та до неї ; ухопили ,
Та й ну з нею гратись !
Вийшла мати погуляти - Радісінькі, що піймали ;
Не спиться в палатах ; Грались, лоскотали,
Пана Яна нема дома , Поки в вершу не запхали ...
Ні з ким розмовляти. Та й зареготались.
А як прийшла до берега, Одна тільки русалонька
То й дочку згадала, Не зареготалась .
Київ. 1846. 9. VIII.
воо

ВІДЬМА.

ПОЕМА.

Шевченко в образі відьми подав тут ще одну жертву панської розпусти

кріпачку - покритку, що збожеволіла від нелюдських знущань „ лютої гадюки “
пана. Ось вона, кріпачка, вийшла з панських пазурів : „ в свитині латаній ... На
ногах і на руках повиступала од стужі кров, аж струпом стала, і довгі коси в реп'я-
хах о поли бились в ковтунах “ . Але цього мало : кат - пан розправився „ по - панськи “
і з своїми власними дітьми від кріпачки : дочку зробив жертвою власної розпусти,
сина поставив лакеєм, а пізніше — „ дочку на хорта проміняв, а сина в карти
проіграв“ . Така панська „ правда “! Скрізь , у всій дворянсько - поміщицькій державі
панує розгул сваволі, знущань, розпусти. Скрізь „ пани знущаються , братами
торгують та сльозами кровавими сатану частують“. „Дивись : миша, миша несе у
Київ мишенят ; не донесеш, утопиш десь або пан одніме ! .. “— кричить " відьма" ,
і в її божевільному зойку чується глибока кріпацька правда : все бачать ненажер-
ливі панські очі, все грабують хижацькі панські руки ; бог на боці панів : він у
Їхніх шкатулах ховається . Немає ніде порятунку, звідси — одчай, розпач : Се-
лянський обмежений світогляд, забитий і притуплений віками рабства і релігійного
дурману, не вільний від ноток „ примирення“ з ворогом, „ смирення “ ; проте не
цей мотив становить основний зміст твору. „ Пани одрізують коси, та кусають,
та сміються, і простоволосих на собак , тощо, -- міняють, у дьогті купають , і виво-
дять на улицю, і людей скликають дивитися“ ось про що насамперед тут роз-
повідає Шевченко, а звідси зрозуміла і порада його дівчатам - кріпачкам : „ Стере-
жіться ж ! Кохайтеся хоч і з наймитами, — з ким хочете, мої любі , тільки не
3 панами! "
„Да приидет же смерть на ня , и да снидут
во ад живи, яко лукавство 6 жилищах их,
посреде их“ .
Псалом.

Молюся, знову уповаю , Озовітеся ж , заплачте,

I знову сльози виливаю , Німії, зо мною
І думу тяжкую мою Над неправдою людською,
Німим стінам передаю. Над долею злою !
235
 Озовітесь ! А за вами ,
Може, озоветься
Безталання невсипуще ,
I нам усміхнеться .
Поєднає з недолею
I з людьми , - і скаже
Спасибі нам. Помолиться
Й тихо спати ляже.
I примиренному присняться
І люди добрі, і любов,
I все добро. І встане вранці
Веселий, і забуде знов
Свою недолю. І в неволі
Познає рай , познає волю
І всетворящую любов .
Росте в полі на могилі
Осика заклята :
Отам відьма похована
Христітесь, дівчата !
Христітеся, і не кваптесь
На панів лукавих,
Бо згинете осміяні,
Наробите слави ...
Злої слави на сім світі,
А на тім !.. Крий боже !
За гріхи такі великі
Сам бог не поможе.
Нехай пани знущаються ,
Братами торгують
Та сльозами кровавими
Сатану частують,—
Їх вже душі запродані ,
То їм і байдуже,
А вам треба стерегтися,
Стерегтись, та й дуже !
Стережіться ж ! Кохайтеся
Хоч і з наймитами,—
З ким хочете, мої любі,
Тільки не з панами !
Коло осіннього Миколи 1 ,
Обідрані, трохи не голі ,
Бендерським шляхом 2 уночі
Ішли цигани . А йдучи
Звичайне, вольнії — співали .
Ішли , 1шли, а потім стали .
Шатро край шляху розп'яли ,
236
Огонь чималий розвели
1 кругом його посідали.
Хто з шашликом 3 , а хто і так--
Зате він вольний , як козак
Колись то був. Сидять, куняють,
А за шатром в степу співає,
Неначе п'яна з приданок 4
Додому йдучи , молодиця :
„ Ой у новій хаті
Полягали спати :
Молодій приснилось,
Що мати сказилась ,
Свекор оженився,
Батько утопився.
1.....
.. гу ! .. "
Цигани слухають, сміються :
„ І де ті люди тут возьмуться ?
Оце мабуть із - за Дністра ,
Бо тут все степ ... Мара ! мара ! " -
Цигани крикнули , схопились,
А перед ними опинилось
Те, що співало. Жаль і страх !
В свитині латаній дрожала
Якась людина. На ногах
І на руках повиступала
Од стужі кров; аж струпом стала.
І довгі коси в реп'яхах
О поли бились в ковтунах 5.
Постояла, а потім сіла
Коло огню , і руки гріла
На самім полум'ї. „ Ну, так !
Оженився, неборак "-
Сама собі вона шептала ,
1 тяжко, страшно усміхалась ...
Що ж се таке ? — Се не мара.
Моя се мати і сестра,
Моя се відьма , щоб ви знали !
Цигани.
А відкіля ти, молодице ?
Відьма .
Хто ? Я ? ( співає )
„ Як була я молодиця ,
Цілували мене в лице ;
А як стала стара баба , —
Цілували б, була б рада “ .
 Циган.
Співуча, нічого сказать !
Якби собі таку достать,
Та ще й з медведем ...
Відьма.
Я співаю ...
Чи то сижу, чи то гуляю -
Все співаю, все співаю,
Уже забула говорить ...
А перше добре говорила .
Циган .
Де ж ти була , що заблудила ?
Відьма.
Хто ? Я ? Чи ти ? (шепче)
Цить лишень, цить
Он бач, зо мною пан лежить.
Огонь погас, а місяць сходить,
В яру пасеться вовкулак ...6
(Усміхнувшись)
Я в приданках була, впилася,
I молода не придалася ...
А все то прокляті пани
З дівчатами такеє діють ...
Ще треба другу одружить .
Піду... Без мене не зуміють
1 в домовину положить ...
Цигани.
Не йди , небого, —будь ти з нами !
У нас, єйбогу, добре жить !
Відьма .
діти єсть у вас ?
Цигани .
Немає.
Відьма.
Кого ж годуєте - есте ?
Кого ви спати кладете ?
Кого колишете вночі ?
Лягаючи і встаючи
За кого молитесь ? Ох, діти !
І все діти ? І все діти !
Не знаю , де од їх подітись !
Де не піду, й вони за мною !
Вони з'їдять мене колись ...
Цигани .
Не плач, небого, не журись !
У нас дітей нема й заводу.
Відьма.
Хоч з гори та в воду ...
І відьма тяжко заридала.
Цигани мовчки дивувались,
Поки поснули , де хто впав.
Вона ж не спала, не журилась,
Сиділа, ноги устромила
В гарячий попіл. Виступав
Щербатий місяць з - за могили ,
І на шатро мов позирав ,
Аж поки хмари заступили .
Чом не спиться багатому,
Сивому , гладкому ?
Чом не спиться убогому,
Сироті старому ?
Один дума, як би його
Достроїть палати ;
Другий дума, як би його
На подзвін придбати.
Один старий одпочине
В пишній домовині ;
Другий старий — і так собі
Денебудь під тином.
І обидва спочивають,
I гадки не мають !
Убогого не згадують,
А того ще й лають
237
 Коло огню старий циган Чи то подушити ?
3 люлькою куняє, Чи жидові на кров продать,
Позирає на приблуду, А гроші пропити? "
Й на подзвін не дбає.
Що, добре наші завдають?
Циган . Сідай лиш ближченько - · отут.
Ото то й то ! А ти не знаєш ...
Чому не ляжеш , не спочинеш ?
Що я в Волощині 7 була.
Зірниця сходить — подивись !
Я розкажу, як нагадаю ...
.
Близнят в Бендерах 8 привела ,
Відьма.
У білих Яссах 9 колихала ,
Дивилась я вже- У Дунаєві купала ,
ти дивись
В Туреччині сповила,
Циган. Та додому однесла -
Аж у Київ . Та вже дома,
Ми рано рушимо, — покинем, Без кадила, без кропила,
Як не проспишся. За три шаги 10 охристила ,
А три шаги пропила.
Відьма. Упилася, упилась !
І досі п'яна ! ..
Не просплюсь , І вже ніколи не просплюся,
Я вже ніколи не просплюсь !.. Бо я вже й бога не боюся
Отак денебудь і загину
I не соромлюся людей .
У бур'яні ... Коли б мені отих дітей
(Співає тихо) Найти денебудь ! Ти не знаєш,
Чи є в Туреччині война ?
Гаю, гаю, темний гаю,
Тихенький Дунаю !
Циган.
Ой у гаї погуляю,
В Дунаї скупаюсь, Була колись , тепер нема.
В зеленому баговинні Умер найстарший старшина.
Трохи одпочину...
Відьма .
Та може ще, хоч каліку,
Приведу дитину “ . А я думала, що й досі ...
Аж уже немає ...
Дарма !.. Аби собі ходило, Слухай лишень ! Скажу тобі,
Та вміло матір проклинать ... Кого я шукаю.
А он, -чи бачиш на могилі
Я шукаю Наталочку
Очима лупа кошеня ? Та сина Івана ;
Іди до мене. Кицю , кицю !.. Дочку свою Наталоньку ,
Не йде прокляте бісеня ! Та шукаю пана,
А то дала б тобі напиться
Того Ірода 11, що - знаєш ?..
3 моєї чистої криниці . Стривай, нагадала ...
(Приспівує) Як була я молодою ,
І гадки не мала ,
„ Стоїть кутя на покуті, По садочку похожала ,
А в запічку діти ; Квітчалась , пишалась ...
Наплодила , наводила ,
А він мене і набачив,
Та нема де діти. Ірод ! І не снилось ,
Чи то потопити ?
Що я була кріпачкою,
238
Аяз байстрюками
Повертала ...
 B
т

C
а
х
с
0
6

B
4

I
W B
 А то б утопилась,
Було б легше ... От, набачив
Та й бере в покої,
1 стриже, неначе хлопця ,
I в поход з собою
Бере мене. У Бендери
Прийшли ми ; стояли
З москалями на квартирах.
А москалі за Дунаєм
Турка воювали.
Тут дав бог мені близнята,
Якраз против спаса 12.
А він мене і покинув,
Не вступив і в хату,
На дітей своїх не глянув
Луципер проклятий !
Пішов собі з москалями,
А я з байстрюками
Повертала в Україну
Степами , тернами ,
Острижена ... Та й байдуже !
У селах питала
Шлях у Київ ... І що з мене
Люди насміялись !..
Трохи була не втопилась ,
Та жаль було кинуть
Близняточок.
То сяк, то так
На свою країну
Придибала. Одпочила,
Вечора діждалась ,
Та й у село. Хотілось , бач,
Щоб люди не знали .
От і крадусь попід - тинню
. До своєї хати .
В хаті темно : нема дома
Або вже ліг спати
Мій батечко одинокий .
Я ледве ступаю ...
Вхожу в хату. Аж щось стогне,
Ніби умирає :
То мій батько ... I
І нікому
Ні перехристити,
Ні рук скласти ... О , прокляті,
Лукаві діти,
Що ви дієте на світі !..
Я перелякалась ...
Хата пусткою смерділа .
От я заховала
16. Кобзар
Близнят своїх у коморі ;
Вбігаю у хату,
А він уже ледве дише.
Я до його : „ Тату !
Мій таточку ! Це я прийшла !
За руки хватаю.
„ Це я“
я " - кажу. А він мені
Шепче : „ Я прощаю . ..
Я прощаю" . Тільки й чула ...
Здається, я впала
I заснула ... Якби була
До віку проспала !..
Опівночі прокинулась :
-
Як у ямі — в хаті.
А за руку батько давить ...
, Тату !“ , кричу, „ тату ! “
А він уже так як крига ...
Насилу я руку
Випручала ... Що, цигане, —
Якби таку суку
Тобі дочку,— що б зробив ?
Циган.
Єйбогу, не знаю !
Відьма .
Та мовчи вже, бо забуду, -
Потім не згадаю ...
Дітей, бачся, годувала,
Та в засік ховала ..
Та очіпок се вже вранці -
Клоччям вимощала,
Щоб не знать було, що стрига.
Прибралась, ходила,
Поки люди домовину
На дворі робили.
Доробили, положили,
Понесли, сховали ...
І одна я , як билина
На полі , осталась
На сім світі ... Були діти —
I тих не осталось!
(Плаче і співає)
Через яр ходила,
Та воду носила,
Коровай сама бгала,
Дочку оддавала,
Сина оженила ...
.
1I ..... гу !! .... "“
241
 ски Ци поб
Не гли бо тг в і
иасн.х
уди
ш!
,

В
ски ідьнаві шк
Хіб глю ма. сний
а я , ? Па вхкра ат
ул
ни овли, та в і
себ а ю
У епр т ь.
д Ци да осВте о к ля
до
РозТа обре, дал брг еа
Щ
! но
ль буд
ш
р
е? 1 За тиаг,юс Ки ти,й
каз . є
уй ь ше ! м кну япозк ва,—
і
ті ої.
с
Ві узпя I з обо
н ов ю
Ві Та й їхаIв з нею ,
дмь На ,
Нав зав амма та "чу
куа ал. и л Ч
кр и
урш тпрраи г и ? 13 3 е юП... и єш ти?
удз нес оле
Я и у
Що. дас Д ит сшву тіл
и ? й я оєк. а
Наг наг В о
Я огло а т
ада ада о и шу
ла, ла ! щ и ка
доч
кою лі спат ов літ ну, та й
СВ ю,
З3а г и о
баюй аю
Гровда син лак рак д
м в ах у еї ... ДНіад ш ам Та іток,
Виг адою зНа ати
гад Натточо укаию.
аня д ала ало к .
ли р ...ажн ! ньк т
Я
соб
а
в к
ил сат шу п у!.. Чи её ...
Поп ікн арц РЯ к а В а н
байід а ями озі ю ізьа !
стр номси зп . рвуц!.и. міт д себ
п я и л а р и м е гва ь о е
I леч т Щ вча
л I м н
едв е, н
о ди !
За и мп о и сь ... и т
ар. б Я ед им ні!
Аж і сам иїх
ав . на я к у
Ото г р ома А я кс й д а т
у а,
ді бд уло
ост лихді Т й ппруощ йог н йог .
в Ото ку о а о ..
I сім - авиг а , оді л яти
Щобат ме аня , с й !. .
бькі не не б ли
Наіг, не пущу,— сама його
всь л
кої хаитзиня ОЗд риз ч
ру
3 ме
не взяв з
! там жиу! .. Чи уес ш?
А мо
себ пб али
и сь , оє ерце,
м
Д
Роо а з
т ня д д і воужю
сту е в и . то Я й осі е.н
утт м чка с
іь шаюої , А ина вже ил
а,
А ялю г с
аьд Л д о б
то ,
ино а
А ч
зит ка йп ак тд т у
Iз ю ю и опі е
ин ..!
Докзн к оха намйе д- ню,
Я охавлуо ю сь . П дут л юд
Неоки
ася д краю жи ь ь
ЗСан о ... во . хЧи ти бачи ?
инаа
пау
лак
е ї доч Т так ю .. ор ош
в
сти кою . ам ий ийхо
в, а з .. Іва л о
с М с гнр!.. Ух , дн
Чи чуєш ? — з вов єаюш... Поізй имн ош о!
Н и ч едн і
обр е й
Чи це не гу ріх по - ом
у?
ами к у: пл
камрію ста по ого
I в вас так ботвь ?..
ане Та й тебе двішу
ю,
мен да ц о д ,
А п і в ь, са під о
Та
осл
ав у пКоимїов , ДАиви ма ми у миму :
л и с ь шм аи ша
Що богх лас : , ше
Ом тооб я уоди ь. Нес Киї ня
лж л а е
дон у в у то т
иляа й ци,г есоед пи де
с . Ні , ане Н ... сь
I мьо л
. . , А бе п а шн ,
і м
ш
мар ила о н е !..
Я не сь ! .. не най м д і то
Чи в вас естнь бог який будь ? Чи я да
з уг оїх к,
н йог ема Чи так і ину
В а с о є: ?
зам за
242 о сн
Циг Та й вст вкла, мов ул ...
Роз ан а вал а
бири шат и , с
алир р о в о є,
дор уш
о ал
В ругшу П и,
і t
ст
еп
Та й или . шли ом ;
..

16*
I вона небога,
Безталанна , встала мовчки,
I нібито богу
Нишком собі помолилась,
Та й пошкандибала
За циганами . І тихо,
Тихенько співала :
„ Кажуть люди, що суд буде
А суду не буде,
Бо вже мене осудили
На сім світі люди“ .
Із - за Дністра пішли цигани
I на Волинь і на Украйну ;
За селом село минали,
В городи ходили ,
I марою за собою
Приблуду водили .
І співала й танцювала,
Не пила й не іла,
Неначе смерть з циганами
По селах ходила.
Потім разом схаменулась,
Стала їсти й пити,
I ховатись за шатрами
І богу молитись.
Щось таке їй поробила
Стара Маріула -
Якимсь зіллям напувала ,
То воно й минулось.
Потім її стала вчити
І лікарювати :
Які трави, що од чого,
І де їх шукати ;
Як сушити, як варити
Всьому, всьому вчила
Маріула ; а та вчилась
Та богу молилась .
Минуло літо, уже й друге ,
І третє настало.
Уже прийшли в Україну …
Жаль Їй чогось стало ?
Поклонилась Маріулі
За науку в ноги,
Попрощалась з циганами,
Помолилась богу,
16*
Та й пішла собі, небога,
На свою країну.
,„ Вернусь, каже , хоч погляну
На дочку, на сина “ .
Не довелось !.. Пан вернувся,
Покинув Наталю
В Московщині . А ти її
За Дністром шукала !
Сина Ивана молодого
Оддали в солдати
За те, що ти не навчила
Панів шанувати .
До кого ж ти прихилишся ?
Нікого немає !
До людей хились, небого,
Люди привітають.
Які села прохожала,
Болящих питала
I травами напувала,
І всім помагала.
Восені прийшла додому,
Пустку затопила,
Вимазала , упоралась
I легко спочила,
Як у раї. Все забула :
I элеє й незлеє,
Всіх простила , всіх любила
I мов над землею
Святим ангелом витала,
Так ій легко стало !
Мов в палатах, в своїй хаті
Перезимувала .
І сусіди не цурались,
Все село любило.
Бо вона все по болящих
День і ніч ходила ;
I всякому помагала,
I плати не брала,
А що брала, то калікам
Зараз оддавала ;
Або свічечку в неділю
Спасові поставить
За всіх грішних , а у себе
Й шага не оставить .
", Нащо мені ? (було каже )
Чи то в мене діти ? “
Та й заплаче . Отак вона
Між чужими в світі
Вік недовгий доживала.
243
Дівчата бувало
1 днювали , й ночували,
Хату прибирали,
І мазали і квітчали,
I: сти варили ;
I ворожить не просили
Так собі любили ! ..
У хаточці чисто , тихо ,
Ясно , як у paї,
І знай двері поскрипують,
Ніхто не минає :
Той добридень прийде скаже ,
Той зілля попросить,
Той бубличків , паляничку-
Всього понаносять ,
Аби було з ким пожити,
Добром поділитись.
Отак вона в селі жила
1 вкрита і сита.
І любили, і вітали,
I всього давали,
А все таки покриткою
1 відьмою звали ...
3 подагрою 1 і подушками ,
З трьома чи й більше лікарями
Iз - за німецької землі
Весною пана привезли,
Самого тільки ... Де ж ті діти ?
Дочку на хорта проміняв 15,
А сина в карти проіграв !
I так трапляється на світі
А що ж ми маємо робить ?
Отож взяли його лічить .
Лічили, аж утрьох лічили,
Уже чого з ним не робили ? !
Та ба, не буде вже грішить.
А ще б хотілося ... Простила ?
Святого зілля наварила ...
I, милосердая, з села
Лічити ворога пішла !
І лікарів отих просила ,
Щоб пана зіллям напоїть ;
Христилася , що буде жить !
Та лікарі не допустили ,
Прогнали , трохи ще й не били .
Взяла горшечок та й пішла ;
Ідучи діточок згадала,
244
Заплакала, і жаль ій стало ,
Що панові не помогла.
Весна зиму проганяє,
І зелений по землі
Весна килим ростилає ;
Із ірію журавлі
Летять високо ключами ...
А степами та шляхами
Чумаки на Дін пішли.
І на землі і на небі
Рай. І я не знаю,
Якого ще люди раю
У бога благають !
А тим часом непрощенний
Грішний умирає.
Уже його, лукавого,
Сакраментували 16 ,
Клали долі на соломі
І стелю знімали
Не вмирає ... І лікарі
Нічого не вдіють ! ..
Якось трохи полегшало .
, Покличте Лукію ! "-
Шепнув, та аж затрусився.
Привели в палати
Мою відьму ... І лікарі
Вже стали благати,
Щоб помогла ... Прийшла вона
I у ногах стала,
I нищечком за грішного
„ Отче - наш “ читала .
Пан неначе прокинувся ,
Глянув кругом себе
І на неї ... та й закричав :
, не треба, не треба ,
Їди собі ! .. Або стривай ...
Чи ти не забула ?
Прости мене ! Прости мене ! “
I сльози блиснули
Вперше зроду. „ Я прощаю,
แ
Я давно простила ...
І свічечку дала в руки
I перехристила.
Заснув ворог перед нею
Як тая дитина,
А її за свою душу
Молитись покинув .
 Сорокоусти наймала,
У Київ ходила
Та за пана покойного
Господа молила.
І восені вернулася
В село зимувати.
Ніби матір привітали
Ласкаві дівчата.
I знов стали на досвітки
До неї ходити,
I знов стали як матері
Лукії годити.
А вона іх научала,
Як на світі жити .
Розказує , як і вона
Колись дівувала,
I як пана полюбила ,
Покриткою стала .
I як стригою ходила,
Близнят породила,
Як блукала з циганами
І як її вчила
Лікарювать Маріула.
І все , що робилось ,
Усе було розказує,
Аж плачуть дівчата
Та христяться, жахаються ,
Ніби пан у хаті ...
А вона їм розказує,
Просить, заклинає,
Щоб з панами не кохались !..
Бо бог покарає ...
Що , підете ви по світу
Так, як я ходила,
Батька, матір погубите,
Як я погубила.
Дітей своїх на сміх людям
Пустите по світу,
Так, як я ... як я ... пустила ...
Діти мої, діти ! “
Отак вона научала ;
Дівчата христились,
Та плакали, а уночі
Пани все Їм снились :
Із рогами, із хвостами ,
Одрізують коси ,
Та кусають , та сміються,
1 простоволосих
На собак, тощо , міняють,
У дьогті купають ,
І виводять на улицю
І людей скликають
Дивитися ... Отаке то
Дівчаточкам снилось !
А все таки на досвітки
До неї ходили.
Прийшла весна зеленая,
Стара моя встала,
Пішла в поле шукать зілля ,
Та там і осталась ...
І обідать, і вечерять
Варили дівчата,
Та не знали, де ділася
Їх нерідна мати.
Пастухи в селі сказали ,
Що коло могили
У калюжі стару відьму
Чорти задавили.
Найшли її, громадою
Без попа сховали,
I в могилу осИКОВИЙ
Кілок забивали.
А дівчата уквітчали
Могилу квітками,
І осику поливали
Дрібними сльозами.
I виросла на могилі
Осика заклята.
Отам відьма похована !
Христітесь, дівчата !
Христітеся і не кваптесь
На панів лукавих,
Бо згинете осміяні ,
Наробите слави !
Седнев. 1847. 7. III.

1 Коло осіннього Миколи — коло 19 грудня .

2 Бендерський шлях — проходить по АМСРР у напрямі від м. Ананієва
на Бендери.
з Шашлик бараняче або свиняче м'ясо, засмажене на патичку.
4 Приданки –- весільні гості з боку молодої.
5 Ковтун — хвороба волосся , зумовлена злиденним життям.
245
 експл
Во оатат
куллюд вк т р н т е орськ
ь к у л Щ о и м а т а р о д н м а мряв іклас
з ти6 веуйв ров. ак заб—боб и і ив с ,і и
Во али цей онна сел,і о
ло б е р в
щи піка л ч с т Р и
Б на- вдзеконвнао зюадхиінданаяаксатниінбаи учаснаоєїтьусмяуніаївовка та сисає
7 енде Ш е - , . феод
княз М л ри - вченмк назисвучЯа Рбуімлу ко живсатноил в осанль
буд ів8ст біол д вЯс йитцаямяк ко овнноигйо
ів9е ува маитах і са
ерії ; м іх—
б лу іостов акє снсіи„й инміи",;ї болизсаь
н г б л
льн
ий
в а
ал іст то- рий нь ає сту с і а м і а д м і а л ом і л о го ьор.у
дор - о в Бе
івн сар п Д
юТв шакопі
киш абі н равом берез ністр
10 арли а 1/2 гий— . аг ї, а у і хрис а.
ті
Грро
нак
аза убит сво жінку разом крндіевмома синаВми Шевачнська легенда
впи киопрди І рйо в ц ю
и Іуде зв у ж м
о р
е і з б і є з п оосвнля і ф
, л а
і енко
ис1с1утє омду- оа
—ще зрйнатак ї ; анесртокна ноісє п ит є Шевце ім'я
чен „ о м о цьуко па м.і
о
грвує дляс ня - дрібнпсртеіоонетн диницго янкствза. час чен
от па с
- а б р а ж
а я
е ,р к о
а а
с в
і в сер ка
орМ ив са — паскуакбуо енн — П вне ято (1ж9о п
иа
По мал рудпо я“ ідо рст ня).
Ше д и стр зячнат бноаршош е р
зрі
л оки
вч 13 а п
гр гуа — о ава занс а хв гоу ов'яїз а. и.н о к п о н р о и
зпуй і жит й,
е а-ваз в дну з ьки оро сни
1к4рніко має на і им хн б, уюч ї з
и ї Шмев
тям
п
До осн ч х х і н ю з у велнао к р і с о ч
ппіадн н вор валжмоорвсво ср о па р о р е
кирС
1е-5са
чок соибкинаа-стоо елрют об и слтеонкюа„
німсатл
ь*ь - бпмріків наечовбак.
ган нк
із о
лкю
у ли
в
да
крі ськау, іст пана нищмо онмоімняв наихноврта навімтіь;
сво в лас а р
є до у, п ь ,
ну м чеку від а чки . п
ю нт релром м с
ув ігі ін зв х причаи- л с Сп
16
ат
и — йни яви— ч а о р т щативлсьюкдаин опбаекрае смреарвтді
й й и у .д ю.
-
би -
О лоиднноач я , одпн
Як й ка в оал1і, ,
м
Та не дав ені бог
щас оо
ТАінлі тя , ні долі . о
ьки дав мені бог
Кра кви
су , арпілїаокчаі , бр
Ан се атік
Тасай ті
мот дів ла і ст а я, з
очі р
В ині й. Ні чу ички знре нала,
Мі ж о
в'яими с сла,
Уж ж н у тал
е йдрузаарти а ...
поч
ц и к а н Ш п
е е
Д р напжинешт м овя?
о каз
відЦ тпаоєе арс нає ц в ее ж и
KIBIİIT 1 діілєую мзніоє е л
ько тьс ря ярі орід т в ч е б у д
кваа,в обрі н
с аалию нинмийв поеетмату
а
їю ї я д ї , ве Ден н в и с ї хди ? і
Hİ
ч цар Ї ем , . Я ам
- трав е каю с ько в хд
иро ру а . . а ,
ні 1847 р . , чи го ку. жи б
- А ни - й не уде! ос

Пет
БА ерб
ург
фан
тас г е
Й
Ш Р
е А
Б А Й
в и
Ш с пр,а кіад
ф с т
насичн бал ьма чеК т в Р е л очвл вдиз эеет
а аді 1
о р
гпет У ч мібу рши праЗ т а ої ад н н о
О
кНо т
цімтепорів А в
Кр ...ен ює оВт вумл умк
итхіз.а 8у47 .
роьмтаен, им ла нсь вА ді не и в щина. зуое сМм
тво
ра
іє е р Шу а н
к ат
п
т
с
в о
п
о їр
- Чигції
Гасй
ь к о л а н я и ч й ое н р р а
виглкдоам- Го
г ет дуа, жер кусмтуи азлб
и пригв о чсеи іх ид ахвж( 2 и-
рсерввион яді,аскеяик“ лтюатіінк.).ати і ьмашни ливіппасюит, ьщтоеперро уйногюнобнл
уш ньо00
ув юми
оє“м,у„ коаю в
про люцій татлянс
а ь
м
таут
р у
е в
ц
Уск р
у а
п о л
л е н о
o
к f r a
ал
и
д н рсь кий хкарух а o оли орiо
рос авали їїийі ким рноам, т р
ьлкиому лтїаннуов ьсь гnо
к
t
л
ійс ц в ,
о і у д У
і, крі и м б уктл я м , і
ьки аря Вон — ж ери ящи м аїн во
м м и х ас ни — оамсояв
зна . к лас з а г
и, і
рук сл
ах убиівпсим
ряд
н дям гевтоьїм
с ови ворогі чинясчлуг анеб каї
ха же сво брх сел в ( и поову не, 21 ду новRe*
Шдеів
лоч- сттрво з аказу н а ї
пхри
а т і я
в Ві н ), бу ку5ю ть,85 а н 85
1 н о мке Til
енк ашн к з е й к а д т у в у
а, о а
ї ри : Їх „ м ля не м ає". ми у ть ва он
т г У т р с т и и
риед, щ Стсалу е
ітньтмеа
зна ге зра
чи т д кра
ї
удя еля
нт
ати".о тигнуаваблік рн сам цекатів - ть ьманіивти вікамину будут що
еа- гТя ся тж к.о
и , ь „ о жко - ва

246
сел
янс
тва,

тво
ру-
Як запродав гетьман
У ярмо христіан,
Нас послав поганяти.
По своїй по землі
Свою кров розлили
І зарізали брата 9.
 За байраком байрак 1 , Свою кров розлили
А там степ та могила . I зарізали брата 3 .
Із могили козак Крові брата впились
Встає сивий, похилий . І отут полягли
Встає сам уночі , У могилі заклятій “ .
Іде в степ, а йдучи Та й замовк, зажуривсь ,
Співа, сумно співає : I на спис похиливсь,
. Наносили землі, Став на самій могилі ;
Та й додому пішли, На Дніпро позирав ,
І ніхто не згадає. Тяжко, тяжко ридав ,
Нас тут триста, як скло , Сині хвилі голосили .
Товариства лягло, З - за Дніпра, із села
I земля не приймає. Луна гаєм гула,
Як запродав гетьман Треті півні співали.
У ярмо христіан 2, Провалився козак,
Нас послав поганяти. Стрепенувся байрак,
По своїй по землі А могила застогнала.

Петербург, в казематі. 1847.

1 Байрак — балка, що поросла лісом.

2 У ярмо христіан — тобто запродав селян у ярмо соціальної і колоніаль-
ноЇ неволі . Це ярмо звиклого послушенства підданих " за гетьманщини ставало
все нестерпучішим.
з I зарізали брата - — кривавими розправами над „ непокірними селя-
нами рясніє вся історія гетьманщини. Селянські бунти придушували гетьмани
залізом і кров'ю. Самойловичі, Дорошенки, Мазепи разом з усією козацько - стар-
шинською зграєю та попівством, спираючись на підтримку то султана, то поль-
ського короля , то московського царя, страшно карали бунтівників шибеницями,
палями, відрізували уші і носи, кидали в огонь, закопували живцем в помойные
ямы . Лише ціною такої розправи на деякий час „ ставала в мире тишина и без-
боязненное людям тамошним мешкание" - як це відзначав, наприклад, старшин-
ський літописець К. Величко .

рос

МЕНІ ОДНАКОВО ...

Шевченко в казематі III відділу таємної царської канцелярії. Його чекає

люта розправа коронованого фельдфебеля ― царя Миколи та його сатрапів. Але і
в цих жахливих умовах поет не зламався . Щира любов до гноблених, нестримна
ненависть до визискувачів — ось що характерне 1 для » казематних творів Шев-
ченка. Сила його як поета- невільника була глибоко зв'язана з його революцій-
ністю, з тим, що він ніколи ні в чому не цурався своєї верстви - гнобленої, за-
кріпаченої бідноти. Перебуваючи за гратами, він всіма своїми думками з уяр-
мленими убогими невільниками " ; він і тут, в казематі , боліє їх болями 1 мучиться
-
1х муками.; його страждання -- це страждання про долю Його класу - кріпаків,
катованих царем, панами, попами і жандармами . Саме це становить основний зміст
даного твору. Але Шевченко, як виразник ідеології закріпаченого селянства, не
спромігся подолати вузькості, обмеженості, непослідовності , властивих дрібновла-
сницькому світоглядові . Відбиваючи інтереси закріпачених селянських мас, їх на-
болілу зненависть, назріле прагнення до кращого, їх бажання позбутися гноби-
тельської дійсності , Шевченко, проте, і дану свою поезію забарвив нотками песи-
мізму, суму, розчарування і навіть певної релігійності.
249
 Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні , чи ні,
Чи хто згадає , чи забуде
Мене в снігу на чужині
Однаковісінько мені!
В неволі виріс між чужими,
I, неоплаканий своїми ,
В неволі плачучи умру,
I все з собою заберу, -
1
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні 2 ,
На нашій не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові : „ Молись,
Молися, сину : за Вкраїну
Його замучили колись “ 3 .
Мені однаково, чи буде
Той син молитися , чи ні ...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві ... І в огні
Ii , окраденую , збудять ...
Ох, не однаково мені !
Петербург, в казематі. 1847.

1 Малого сліду не покину - — насправді ув'язнений Шевченко покинув

значний „ слід “ . Недарма негайно ж після його арешту було наказано конфіскувати
всі твори поета. На Україні особливу увагу було звернуто на викорчовування
„ семян, брошенных сочинениями Шевченка . Генерал Шнель спеціальним наказом
пропонував „ пасквильные и в величайшей степени дерзкие сочинения Шевченка
запретить и изъять из продажи“, доручав жандармським офіцерам, дабы они
со своей стороны наблюдали, особенно в Малороссии, самым осторожным и неза-
метным образом . Глибокий слід залишив після себе ув'язнений поет : „ Сочинения
Шевченка разошлись в том краю (тобто на Україні .- - Ред.) во множестве и были
причиною сильного волнения умов, вследствие которого и теперь Малороссия
находится в брожении “- відзначав 1849 р . відомий керівник утопічно - соціалістич-
ного гуртка Буташевич Петрашевський.
2 На нашій славній Україні -— цю славу Шевченко розуміє як славу
визвольних змагань українського селянства, коли воно героічно боролося проти
свого споконвічного ворога ― лютого панства, проти „ катів - людоїдів“. Шевченко
пишається саме цією „ славою" ; він знає, що панам така „ слава" ворожа і чужа :
•Твої люди окрадені , а панам лукавим ... Нащо здалась козацькая великая слава ? ! •
(„ Сон* 1847 року).
3 За Вкраїну його замучили колись — - замучили за те, що поет
боровся, • щоб не осталось і сліду панського на Україні “ , боровся за Україну „ без
холопа і без пана“. „ Роботящим умам, роботящим рукам перелоги орать, думать,
сіять, не ждать і посіяне жать роботящим рукам — ось за що боровся все своє
життя Шевченко. Це була боротьба буржуазного демократа за знищення кріпосни-
цького ладу і колоніального гніту.
ро

Не кидай матері ! "- казали,

,,„Не
А ти покинула, втекла ;
Шукала мати — не найшла,
Та вже й шукати перестала :
Умерла плачучи. Давно
Не чуть нікого , де ти гралась ;
Собака десь помандрувала,
І в хаті вибите вікно ;
В садочку темному ягнята
Удень пасуться, а вночі
Віщують сови та сичі
І не дають сусідам спати .
I твій барвіночок хрещатий
Заріс богилою 1 , ждучи
Тебе неквітчану ... I в гаї
Ставочок чистий висихає ,
Де ти купалася колись .
1 гай сумує, похиливсь ...
У гаї пташка не співає
Й її з собою занесла .
В яру криниця завалилась,
Верба усохла, похилилась ;
І стежечка, де ти ходила,
Колючим терном поросла .

250
Куди полинула, де ділась ?
До кого ти перелетіла ?
В чужій землі , в чужій сім'ї
Кого ти радуєш ? До кого,
До кого руки приросли ?
Віщує серце, що в палатах
Ти розкошуєш, і не жаль
1 Богила або болиголов —бур'ян, що росте на низинних місцях, на болоті.
оо
,Чого ти ходиш на могилу ? “ —
Насилу мати говорила.
Чого ти плачеш ідучи ?
Чому не спиш ти уночі ,
Моя голубко сизокрила ? "
„ Так, мамо , так ! .. “
I знов ходила,
А мати плакала ждучи.
Не сон - трава на могилі
Вночі процвітає,—
То дівчина заручена
Калину сажає,
I сльозами поливає,
I господа просить,
Щоб послав він дощі вночі
І дрібнії роси :
Щоб калина прийнялася,
Розпустила віти.
„Може пташкою прилине
Милий з того світа ;
Зов'ю йому кубелечко
I сама прилину ,
I будемо щебетати
3 милим на калині.
Будем плакать, щебетати,
Тихо розмовляти,
Будем вкупочці уранці
На той світ літати " .
I калина прийнялася,
Віти розпустила ;
1 три літа на могилу
Дівчина ходила.
На четверте ... Не сон - трава
Вночі процвітає , —
воо
Тобі покинутої хати ...
Благаю бога, щоб печаль
Тебе довіку не збудила,
Щоб у палатах не найшла ...
Щоб бога ти не осудила,
I матері не прокляла !!
Петербург, в казематі. 1847.
То дівчина з калиною
Плаче - розмовляє :
„ Широкая, високая
Калино моя,
Не водою до схід сонця
Поливаная !
Широкії ріки - сльози
Тебе полили , -
Їх славою лукавою
Люди понесли.
Зневажають подруженьки
Подругу свою,
Зневажають червоную
Калину мою.
Повий мою головоньку ,
Росою умий,
І вітами широкими
Од сонця закрий !
Вранці найдуть мене люди,
Мене осміють ;
Широкії твої віти
Діти обірвуть“.
Вранці рано на калині
Пташка щебетала ;
Під калиною дівчина
Спала - не вставала :
Утомилось молодеє,
Навіки спочило ...
Вставало сонце з - за могили,
Раділи люди встаючи ;
А мати й спати не лягала,
Дочку вечерять дожидала,
I тяжко плакала ждучи ...
Петербург , в казематі . 1847 .
251
 Ой три шляхи широкії Не прийнялись три ясени ,
Тополя всихала ;
Докупи зійшлися ;
На чужину з України Повсихали три явори,
Брати розійшлися. Калина зов’яла.
Покинули стару матір, Не вертаються три брати,—
Той жінку покинув , Плаче стара мати,
- Плаче жінка з діточками
А той — сестру , а найменший -
Молоду дівчину. В нетопленій хаті ;
Сестра плаче - йде шукати
Посадила стара мати Братів на чужину,
Три ясени в полі, А дівчину заручену
А невістка посадила Кладуть в домовину.
Високу тополю.
Три явори посадила Не вертаються три брати ,
Сестра при долині, По світу блукають,
А дівчина заручена А три шляхи широкії
Червону калину. Терном заростають .

Петербург, в казематі . 1847.

ооо

Н. КОСТОМАРОВУ.

Н. І. Костомаров (1817 — 1885) -— український історик і письменник ; ліберал -

монархіст, націоналіст. Батька його, поміщика Воронізької губернії, забили кріпаки ;
мати — з кріпачок. Костомаров закінчив Харківський університет ; 1846—1847 р.
викладав російську історію в Київському університеті ; у Києві жу цей час,
очевидно, познайомився 1 з Шевченком. За участь в ліберально - поміщицькому
Кирило - Мефодіївському братстві Костомарова 28/III 1847 р. заарештовано 1 ви-
слано до Саратова, звідки він повертається до Петербургу 1859 р. , де його обирають
на професора університету. Бойкотований прогресивною частиною студентства,
Костомаров 1862 р . змушений був покинути професорування і вже до самої смерті
був „ вільним ученим “, виступаючи з своїми науковими та літературними працями
тільки в пресі. Про загальнополітичні позиції Костомарова свідчить хоч би
декларація 1863 р . , підписана ним, Білозерським, Лазаревським та іншими петер-
бурзькими українофілами. „ Мы , лица, сознающие себя членами малорусской нацио-
нальности ,,-
- писали вони,- чувствуем на себе нравственный долг при настоя-
щем развитии польского вопроса заявить перед лицом общественного мнения Европы
и России свои взгляды. Нынешний император России своими реформами явно
показал, что мы можем надеяться на общий прогресс учреждений в России и на
увеличение индивидуальной, а с нею и национальной свободы народностей, со-
ставляющих Россию . Мы верим и ждем действительных улучшений . Вот каковы
наши отношения к государству, называемому Россией “ . „ Освобождение крестьян, —
писав в іншому місці Костомаров, — оживляет нас надеждами за бедный, угнетен-
ный народ ... Благодарим императора Александра II и просим только, чтобы
народ освободился не по одному имени, но чтоб пользовался перед законом оди-
наковыми правами с дворянством“ . Яке ж ставлення було цього ліберала - монар-
хіста до Шевченка ? За молодих років, захоплений фразами національно - визволь-
ного характеру і слав'янофільством, Костомаров цікавився постаттю Шевченка, хоч
і тоді вона справила на нього не зовсім приємне вражіння . „ На первый раз, —
відзначає він у своїх спогадах, — в нем (Шевченкові) не показалось ничего привле-
кательного, ничего теплого ; напротив, он был холоден, сух, хотя прост и нецере-
монен. Он измерял мои слова и движения с недоверчивостью. Иначе и быть не
может в народе, который слишком часто видит обман и двоедушие “ . „ Шевченко
отнесся K его идеям (Кирило - Мефодіївського братства) с большим задором

252
 и крайнею нетерпимостью, что послужило поводом ко многим спорам между
мною и Шевченком “ — відзначає Костомаров . Його в жах приводила революційна
поезія Шевченка : „ Тарас Григорьевич прочитал мне свои непечатанные стихо-
творения, - пригадує пізніше Костомаров ,— меня обдало страхом ... Я увидел, что
муза Шевченка раздирала завесу народной жизни. И страшно, и сладко, и больно,
и упоительно было заглянуть туда .... Горе дерзкому поэту ! Он забывает, что он
человек и если первый решается вступить туда , то может пасть “ .
Характерно, що під час арешту 1847 р . в III відділі Костомаров так пояснював,
чому знайдено серед його паперів Шевченкові революційні поезії : „ Сочинения эти
я держал более для языка, но разделять гнусных мыслей в этих изложениях я не
мог никогда . В листах до Семевського, підсумовуючи свої стосунки з Шевченком,
Костомаров писав : „ Вообще тот ошибся бы, кто бы стал думать, что я был осо-
бенно с ним (Шевченком) близок и дружен ; напротив, моя дружба с ним обнимала
незначительное время в нашей жизни и, как оказалось впоследствии, многое из слу-
чившегося с ним осталось для меня неизвестным, и я узнавал о том от других
его друзей : со мной он гораздо менее был дружен и откровенен, чем со многими
иными. Близость моя с ним была почти исключительно литературная, тогда как не-
которые были к нему близки не как к малорусскому поэту, а просто как к чело-
веку“ . З цих рядків видно ставлення 1 Шевченка до Костомарова. Справжньої
дружби між ними не було. Недарма Шевченко , як свідчив пізніше на допиті студент
Андрузський, часто докоряв Костомарову, що він ",много говорил, а действовал
слабо“ , і що бездеятельность их (братчиков) приводила его в негодование“. В міру
того, як зближався Шевченко з революційними демократами (особливо після по-
вороту з заслання, в Петербурзі), він все далі відходив від „ ученого чудака“
Костомарова. Юнге розповідає : „ Шевченко вскакивал, бегал по комнате , а Косто-
маров совершенно спокойно говорил : „ Нет, ты постой ! Скажи , откуда ты это все
берешь ? Из каких источников ? Ты, Тарас, чепуху несешь , а я тебе говорю вещи,
доказанные в тех же книгах, из которых ты только и мог черпать “ . - „ Що мені з твоїх
„источников “, брешеш ти , та й годі ! “ В спогадах О. Русова розповідається , як
один кореспондент з Росії наводив про Шевченка такий факт : Наймав він дві
шарманки різного строю разом грати „ боже , царя храни “ , щоб розсердити Косто-
марова“ . Так глузував Шевченко з цього ліберала - монархіста. Безперечно, під час
перебування в Києві 1846 р. Шевченко менш критично ставився до Костомарова,
та й Костомаров не займав ще тоді таких виразно монархічних позицій, які він
зайняв пізніше. Отож не дивно, що , заарештований разом з Костомаровим та іншими
братчиками , Шевченко, шануючи Костомарова як „ соузника по каземату “ 1 не
знаючи ще про справжню холопську поведінку цих „ соузников на допитах
III відділу , присвятив йому даний твір . Безпосереднім приводом для його напи-
сання, можливо, було те , що Шевченко, визираючи із - за грат , побачив матір
Костомарова — --Тетяну Петровну (колишню кріпачку), що йшла на побачення з сином.

Веселе сонечко ховалось А то нічого не зійшло !

В веселих хмарах весняних ;1
Гостей закованих своїх
Сердешним чаєм напували,
I часових переміняли ,
Синємундирих часових .
І до дверей , на ключ замкнутих,
1 до решотки на вікні
Привик я трохи % .. І мені
Не жаль було давно одбутих,
Давно похованих, забутих,
- Хвалить тебе не перестану ,
Моїх кровавих тяжких сльоз , -
А їх чимало розлилось
На марне поле ! Хоч би рута,
I я згадав своє село ...
Кого я там коли покинув ?
І батько, й мати в домовині ...
I жалем серце запеклось,
Що нікому мене згадати ...
Дивлюсь : твоя , мій брате , мати
Чорніше чорної землі
Іде, з хреста неначе знята …..
Молюся, господи , молюсь !
Що я ні з ким не поділю
Мою тюрму, мої кайдани ! ..

Петербург, в казематі. 1847. 19. V.

253
 -
1 В веселих хмарах весняних — був травень 1847 р., коли сидів
Шевченко в казематі.
-
2 Привик я трохи — цей мотив незламності і твердості проймає кращі
твори Шевченка часів ув'язнення : „ Не прокляну ж тебе , доле , а буду ховатись за
валами та нищечком буду віршувати ! * Отак 1 тут : йому не страшний жандарм-
ський каземат .
ооо

Садок вишневий коло хати, А мати хоче научати,

Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати ;
Вечірня зіронька встає ;
Дочка вечерять подає,
Так соловейко не дає .
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все ... Тільки дівчата
Та соловейко не затих.

Петербург, в казематі. 1847.

ооо

Не спалося, — а ніч, як море ...
(Хоч діялось не восени ,
Так у неволі). До стіни
Не заговориш ні про горе,
Ні про младенческие сны¹ .
Верчуся, світу дожидаю ...
А за дверима про своє
Солдатськеє нежитіє
Два часовії розмовляють.
Перший .
Така ухабиста 2 собой
И меньше белой 3 не дарила ;
А барин бедненькой такой !
Меня то, слышь, и подсмотрили ...
. В село до дівчини вночі, -
Свезли в Калугу и забрили ‘.
Так вот те случай -то какой !
Другий .
А я ... аж страшно , як згадаю !..
Я сам пішов у москалі.
Таки ж у нашому селі
Назнав я дівчину ... Вчащаю
І матір удову єднаю ;
Так пан заклятий не дає :
„ Мала, каже, нехай , дождуся “ .
254
}
I, знай, вчащаю до Ганнусі.
На той рік знову за своє :
Пішов я з матір'ю просити ..
„ Шкода, каже, і не проси !
П'ятсот, каже , коли даси,
Бери хоч зараз ! .. " Що робити ?
Головко бідна ! Позичать ?
Та хто таку позичить силу !
Пішов я , брате, зароблять.
І де вже ноги не носили !..
Поки ті гроші заробив ...
Я годів зо два проходив
По Чорноморії, по Дону ...
І подарунків накупив
Найдорогіших ... От , вертаюсь
Аж тільки мати на печі , —
Та й та, сердешна , умирає,
А хата пусткою гниє .
Я викресав огню , до неї
Од неї пахне вже землею,
Уже й мене не пізнає !..
Я до попа та до сусіди ...
Привів попа, та не застав, —
Вона вже вмерла. Нема й сліду
Моєї Ганни ... Я спитав,
Таки сусіду, про Ганнусю .
„ Хіба ти й досі ще не знаєш ?
 Ганнуся на Сибір пішла :
До панича, бачиш , ходила,
t
Поки дитину привела,
Та у криниці й затопила “ .
Неначе згага запекла ...
Я ледве - ледве вийшов з хати ...
Ще не світало. Я в палати
Пішов з ножем. Не чув землі ...
Аж панича вже одвезли
У школу в Київ . От як, брате !
Осталися і батько , й мати,
А я пішов у москалі ...
І досі страшно , як згадаю :
Хотів палати запалить,
Або себе занапастить,
Та бог помилував ... А знаєш ,
Иого до нас перевели
Із армії , чи що ?
Перший .
Так что же ?
Ну, вот теперь и приколи !
Другий.
Нехай собі ! А бог поможе,
І так забудеться колись.
Вони ще довго говорили .
Я став перед світом дрімать,
І паничі мені приснились,
I не дали , погані, спать 5 .
Петербург, в казематі. 1847.

1 Шевченко з іронією вживає вираз „ младенческие сны" , взявши її

з пісень, характерних для міщансько - чиновницьких кіл.
2 Ухабиста — вибоїста, нерівна ; тут про жінку—розкішну, падку до любощів.
3 Белой — паперові гроші , так зв. асигнації царської Росії, вартістю від
25 крб. і вище; 1820 43 рр . друкували їх на білому папері ; пізніше, коли замість
асигнацій ввели так зв. „ кредитні білети “ , назву „ белой “ прикладалося звичайно
до паперових 50 крб .
4 Свезли в Калугу и забрили — Калуга - місто на річці Оці. За ца-
ризму — губернський центр. Часів Миколи I , беручи селян у рекрути, їм одразу ж
голили волосся над лобом, а звідси вираз : „ забрили лоб- чи просто „ забрили “ ,
тобто взяли в солдати.
5 I не дали , погані , спать — отак ув'язнений поет, ждучи розправи цар-
ських катів, не переставав палати ненавистю до панів . І там, в казематі III відділу,
„люте панство “ не давало йому спокою ; картини поміщицьких знущань все стояли
у нього перед очима.
ооо

РАНО ВРАНЦІ НОВОБРАНЦІ ...

Знову перед нами жахлива картина тих спустошень, що їх несла для кріпа-
цького села миколаївська солдатчина. „ Люди тысячами гибнут, а народ беспрепят-
ственно истощается рекрутскими наборами, повинностью самою тягостною и разо-
рительною : она ( рекрутчина) , выбирая из семейств лучших людей, приводит в бед-
ность и семейства и государство, теряющее производительные силы без пользы
и славы для себя“ — змушений був визнати 1841 р . навіть Н. Кутузов в доповідній
записці Миколі І. „ Войско блестяще, - читаємо ми далі , — но это наружный блеск,
тогда как в существе своем оно носит семена разрушения нравственной и физи-
ческой силы ... Мы видим, что четвертая часть армии исчезает ежегодно от не-
обыкновенной смертности и от неспособности к службе, от болезней происходящей “ .
І справді, коли розгорнути, наприклад, звіти • действующей армии “ за 1835 р .,
то виявиться, що за „ списками вона складалася з 231 тис . солдатів, а з них
хворих було 173.892 чол. Солдатчина була страшною мукою - каторгою для селя-
нина. Вертаючись додому ( а верталося їх тільки 60 проц. ) після двадцятип'ятиліт-
НЬОЇ солдатчиНИ майже цілковитим інвалідом, він заставав зруйновану хату,
могили батьків , а з дівчиною чи з дружиною його найчастіше траплялося те,
що не раз підкреслював Шевченко в своїх творах : вони ставали жертвами пан :
ської розпусти . Що лишалося робити цьому жебракові , як не „ йти в найми, голодні
злидні годувать“?
255
 Рано вранці новобранці В пустку заглядає ...
Виходили за село , Марне , брате ! Не вигляне
А за ними, молодими , Чорнобрива з хати,
1 дівча одно пішло. Не покличе стара мати
Подибала ¹ стара мати Вечеряти в хату.
Доню в полі доганяти ,--- А колись... Давно колись то ,
1 догнала, привела ; Рушники вже ткались,
Нарікала, говорила, I хустина мережалась,
Поки в землю положила, Шовком вишивалась.
А сама в старці пішла ... Думав жити , любитися,
Та бога хвалити,
Минули літа, а село А довелось ... Ні до кого
Не перемінилось ... В світі прихилитись !
Тільки пустка на край села
Набік похилилась. Сидить собі коло пустки.
Коло пустки на милиці 2 Надворі смеркає ,
Москаль шкандибає, А в вікно, неначе баба,
На садочок позирає, Сова виглядає .

Петербург, в казематі . 1847.

1 Подибала пошкандибала, пошкутильгала .

2 Милиця -
— дерев'яна нога, костур або палиця, на яку спираються безногі
каліки.

В неволі тяжко - хоча й волі ,

1
Сказать по правді , не було ...
Та все таки якось жилось
Хоть на чужому, та на полі ...
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її , і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить ,
Людей і господа любить.
Петербург, в казематі. 1847 .

1 Хоча й волі, сказать по правді, не було - так підкреслює

ув'язнений поет своє невільництво в умовах миколаївської поміщицько - дворянської
країни . В'язнем царизму та поміщиків був Шевченко і до арешту 1847 року (крі-
пацька праця, наймитське поневіряння) ; те ж і після десятилітньої каторги солдат-
чини : „ Я обретаюсь под секретным надзором полиции. Хороша „ свобода ! Собака
на привязи. Это значит : не стоит благодарности , ваше величество “ ( Шевченко.
„Журнал“, 1857 р . ) .
ооо

256
 Til

... Ні до кого
В світі прихилитись !..

17. Кобзар
 Чи ви ще зійдетеся знову ?
Чи вже навіки розійшлись ?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли !
Нехай і так ! Не наша мати,
А довелося поважати !
То - воля господа ! .. Годіть,
Смирітеся, молітесь богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть,
Любіть її ... Во время люте ,
В остатню , тяжкую минуту
За неї господа моліть 1 ..
Петербург, в казематі. 1847.

1.За неї господа моліть — тут виступають типові для Шевченка на

першому етапі його творчості нотки релігійної містики, „ братолюбія “ , націоналі-
стичних мотивів, які Шевченко в значній мірі подолав пізніше, прийшовши
до висновку : „ все брехня --- попи й царі“ , „ брешуть боги - • ті ідоли в людських
чертогах ! “.

Понад полем іде , Мов бритвою старий голить

Не покоси кладе , Усе, що даси :
Не покоси кладе — гори :
Стогне земля , стогне море, Мужика й шинкаря,
Стогне та гуде . Й сироту кобзаря ;
Приспівує старий , косить,
Косаря уночі Кладе горами покоси,
Зустрічають сичі ; Не мина й царя .
Тне косар, не спочиває ,
Ні на кого не вважає -- I мене не мине :
Хоч і не проси . На чужині зотне,
За решоткою задавить ...
Не благай, не проси : Хреста ніхто не поставить
Не клепає коси ; І не пом'яне.
Чи то пригород , чи город, —
Петербург, в казематі. 1847. 30. V
ооо

ДУМИ МОІ ...

23 червня 1847 р . „ рядовой “ Шевченко пішки прибув з Оренбургу в Орськ

(227 верст), витерпівши перед тим „ фельдъегерскую доставку з Петербургу до
Оренбургу ( 2110 верст за 8 днів). В повісті „ Близнецы “ змальовано вражіння
Шевченка від убогих киргизьких степів і самої Орської фортеці . „ Страшная пу-
стыня, окружающая крепость, показалась ему раскрытой могилой , готовой похо-
ронить его заживо ... Подъезжая ближе к крепости, он думал : поют ли здесь
песни ? При такой декорации возможно только мертвое молчание , прерываемое
тяжелыми вздохами, а не звучными песнями! “ . Першим живим вражінням була
„ толпа клейменных колодников , которая исправляла дорогу для приезда корпус-
ного командира, а ближе к казармам, на площади , маршировали солдаты “ . Шевченка
одразу ж було записано до 3 роти 5 батальйону, одягнено в солдатську шинель, при-
ставлено до нього „ дядьку “ й розпочато жахливу муштру . Если бы я был изверг ,
кровопийца, то и тогда для меня удачнее казни нельзя было бы придумать, как
сослав в Отдельный оренбургский корпус солдатсм . И ко всему этому мне
еще запрещено рисовать . Отнять благороднейшую часть моего бедного существо-
вания ! Трибунал под председательством самого сатаны не мог бы произнести
такого холодного нечеловеческого приговора. А бездушные исполнители приговора
17* 259
исполнили его с возмутительной точностью . Август - язычник, ссылая Назона
к диким Гетам, не запретил ему писать и рисовать . А христианин N (Микола I)
запретил мне то и другое. Оба палачи ! Но один из них палач-христианин
и христианин XIX века ! “ ( „ Щоденник “).
Муштра не давалася Шевченкові ; він обурювався, не міг погодитися з тим,
щоб стати , бессловесным животным “ , якого виводять на майдан „ на позор и уни-
жение . -Трудно, тяжело, невозможно заглушить в себе всякое человеческое до-
стоинство, стать на вытяжку, слушать команду и двигаться, как бездушная ма-
шина“. Глибоким сумом пройняті ліричні поезії Шевченка часів заслання.
Страшну його ненависть викликають кати - офіцери. „ До прибытия моего в Орскую
крепость я и не воображал о существовании этих гнусных исчадий нашего право-
славного общества " — -відзначає поет в „ Щоденнику“ . Лише поневолені „убогі
киргизи" викликають найглибші симпатії і співчуття поета - в'язня.

Думи мої, думи мої ! З киргизами убогими ! ¹

Ви мої єдині ! І вони убогі ,
Не кидайте хоч ви мене Уже голі ... та на волі
При лихій годині ! Ще моляться богу.
Прилітайте , сизокрилі Прилітайте ж, мої любі !
Мої голуб'ята , Тихими речами
Із - за Дніпра широкого Привітаю вас , як діток,
У степ погуляти I заплачу з вами.
Орська кріпость. 1847.

1 3 киргизами убогими царизм руками чиновників, офіцерів, купців,

попівства та жандармерії все настирливіше напосідав на „ инородцев , зокрема
киргизів. нещадно грабуючи та обкрадаючи їх. Досить сказати , що в 40 рр . ХІХ ст.
смертність серед киргизів вдвоє перевищувала народження , а випадки голодної
смерті були „ обыкновенным явлением, не возбуждающим никакого интереса “, як
писав в своїх записках місіонер - піп Гощинський, відвідавши 1849 р. Киргизію.

ооо

КНЯЖНА.
ПОЕМА.

Зоре моя вечірняя ! Як у полі на могилі

Зійди над горою — Вовкулак ночує,
Поговорим тихесенько А сич в лісі та на стрісі
В неволі з тобою. Недолю віщує ;
Розкажи , як за горою Як сон - трава при долині
Сонечко сідає, Вночі розцвітає ;
Як у Дніпра веселочка А про людей ... Та нехай їм !
Воду позичає ; Я їх, добрих , знаю, —
Як широка сокорина Добре знаю !.. Зоре моя ,
Віти розпустила , Мій друже єдиний !
А над самою водою Бог не знає, що діється
Верба похилилась,- В нас на Україні ...
Аж по воді розіслала А я знаю і розкажу
Зеленії віти, Тобі , й спать не ляжу.
А на вітах гойдаються А ти завтра тихесенько
Нехрищені діти . Богові розкажеш .

260
 Село ! І серце одпочине ...
Село на нашій Україні
Неначе писанка : село
Зеленим гаєм поросло ;
Цвітуть сади , біліють хати,
А на горі стоять палати
Неначе диво ... А кругом
Широколистії тополі ;
А там і ліс , і ліс , і поле ,
I сині гори за Дніпром.
Сам бог витає над селом !..
Село ! Село ! Веселі хати !
Веселі здалека палати
Бодай ви терном поросли !
Щоб люди й сліду не найшли,
Щоб і не знали, де й шукати !
В тому господньому селі,
На нашій славній Україні —
Не знаю, де вони взялись .-
Приблуда князь, була й княгиня:
Ще молоді собі були,
Жили самі . Були багаті :
Високі на горі палати,
Чималий у яру ставок,
Зелений по горі садок,
I верби, і тополі,
І вітряки на полі,
1 долом геть собі село
Понад водою простяглось.
Колись там весело було !
Бувало , літом і зимою
Музика тне ; вино рікою
Гостей неситих налива ...
А князь аж синій похожає
Та сам несмілих наливає,
Та ще й покрикує : „ Віват ! " 1
Гуляє князь, гуляють гості, —
I покотились на помості ...
А завтра знову ожива,
знову п'є, і знов гуляє.
I так за днями день минає.
Мужицькі душі аж пищать,
Судовики благають бога ...
П'яниці, знай собі , кричать :
„ І патріот, і брат убогих
Наш славний князь! Віват! Віват! "
А патріот, убогих брат,
Дочку й теличку однімає
У мужика ... І бог не знає,
А може й знає, та мовчить !
Княгиня взаперті сидить.
Її і в сіни не пускає
Убогих брат . А що ж робить ?
Сама втекла і повінчалась ;
І батько й мати не пускали,
Казали : вгору не залазь !
Так ні — за князя ! От і князь !
От і пишайсь тепер , княгине !
Загинеш , серденько, загинеш ,
Мов ряст весною уночі,
Засхнеш , не знатимеш нічого :
Не знатимеш , як хвалять бога,
Як люди люблять, живучи.
А жить - так, господи , хотілось !
Хотілось любити -
Хоч годочок, хоч часочок,
На світ подивитись.
Не довелось ... А все було,
Всього понадбала
Стара мати ; саму тебе
Мов намалювала ,—
Хоч молись перед тобою,
Мов перед святою ...
Красо моя молодая ,
Горенько з тобою !
Жить би , жить та славить бога
1 добро творити,
Та божою красотою
Людей веселити,—
Так же ні ! А молодії
Та карії очі
Щоб марніли в самотині ...
Може, бог так хоче ?
Боже ! боже ! Даєш золю
1 розум на світі,
Красу даєш , серце чисте ...
Та не даєш жити !
Не даєш на рай веселий ,
На світ твій великиЙ
Надивитись, намолитись
I заснуть навіки ! ..
Невесело на світі жить,
Коли нема кого любить.
Отак і ій ; одній - єдиній,
Ще молодій моїй княгині,
261
Красу і серце засушить
I марно згинуть в самотині
Аж страшно !.. А вона молилась
І жить у господа просилась ,
Бо буде вже кого любить :
Вона вже матір'ю ходила ,
Уже пишалась і любила
Своє, дитя. І дав дожить
Господь їй радості на світі :
Узріть його, поцілувать
Своє єдинеє дитя ,
I перший крик його почути ...
Ох діти ! діти ! діти !
Велика божа благодать !
Сльози висохли, пропали,
Сонце просіяло,
1 княгиня з дитиною
Не тією стала .
Ніби на світ народилась,
Гралась, веселилась,
1 княжні своїй маленькій
Сорочечки шила.
І маленькі рукавчата
Шовком вишивала ;
I купала, й колихала,
Сама й годувала !
(Бо княгині тільки вміють
Привести дитину,
А годувать та доглядать
Не вміють княгині.
А потім оха :, Забуває
Мене мій Поль або Філат ! “
За що ж воно тебе згадає ?
За те хіба, що привела ?)
А моя свою дитину
Сама доглядала,
А п'яного свого князя
І не допускала.
Мов яблучко у садочку,
Кохалась дитина ,
I говорить уже стало ;
I вчила княгиня
Тільки " мамо “ вимовляти ,
А „ тато “ не вчила ...
2
I книжечок з кунщтиками
В Ромні накупила ;
Забавляла , розмовляла,
І богу молитись,
262
I азбуку по кунштиках
Заходилась вчити .
І що божий день купала,
Рано спати клала,
I пилиночки на неї
Впасти не давала ;
І всю ніченьку над нею
Витала, не спала,
Надивлялась, любувалась ,
Княжною своєю ...
І жениха їй єднала,
І раділа з нею,
І плакала ; довгі коси
Уже розплітала ,
I. - лишенько ! — свого князя
П'яного згадала
У мундирі ... Та й закрила
Заплакані очі.
А дитині ніби сниться,
Мов вимовить хоче :
„ Не плач, мамо ! Не розплітай
Мої довгі коси ---
Посічуться ... “ Щодень божий
Радості приносить
Своїй матері щасливій
Дочка уродлива ;
Мов тополя, виростає
Світові на диво ;
Виростає ... Та недовго
Буде веселити
Свою матір ; бог карає
Княгиню на світі.
А за віщо ? Чудно людям ,
Бо люди не знають,
Чому добре умирає,
Злее оживає ?..
Занедужала княгиня
I князь схаменувся.
За бабами - знахарками
По селах метнувся .
Наїхали... заходились :
Лічили , лічили ,
Поки її, безталанну ,
В труну положили .
Не стало на селі княгині,
I гусла 3 знову загули ;
А сирота її в селі,
Її єдиная дитина,—
A nampiom, убогих брат,
Дочку й теличку однімає
У мужика.
Мов одірвалось од гіллі :
Ненагодоване і босе,
Сорочечку до зносу носить,
Спеклося бідне на жару,
Лопуцьки їсть, ставочки гатить
В калюжах з дітьми у яру ...
Умийся, серденько ! Бо мати
Он дивиться й не пізнає,
Межи дітьми дитя своє
1 думає : тебе не стало ...
Умийся, серце, щоб пізнала
Тебе, єдиную свою...
I господа 6 благословляла
За долю добрую твою.
Умилася ... А добрі люди
Прибрали , в Київ одвезли
У інститут. А там що буде,—
Побачим ...
Гусла загули ...
Гуляє князь, гуляють гості,
Ревуть палати на помості,
А голод стогне на селі ...

I стогне він, стогне по всій Україні,-

Кара господева. Тисячами гинуть
Голоднії люди . А скирти гниють ..
А пани й полову жидам продають 4,
Та голоду раді , та бога благають,
Щоб ще хоч годочок хлібець не рожав , -
Тоді б і в Парижі , і іному краї
Наш брат хуторянин себе показав ! ..
А бог куняє ... Бо се було б диво,
Щоб чути, і бачить, і не покарать !
Або вже аж надто довготерпеливий !..
-
„ Віруйте і гиньте ! “ — пророки гласять.
Як же його вірить ? Заплющивши очі ?!
Ох рад би я вірить , та серце не хоче

Минають літа ; люди гинуть : На світ виглядала

Лютує голод в Україні,
Лютує в княжому селі .
Скирти вже княжі погнили,
А він байдуже : п'є, гуляє
Та жида з грішми виглядає .
Нема жидка ... Хліби зійшли ;
Радіють люди , бога просять ...
Аж ось -
— із Києва привозять
Княжну ... Мов сонечко зійшло
Над обікраденим селом .
Чорнобрива, кароока -
Вилитая мати ,
Тільки смутна, невесела ...
Чого б сумувати ?
Або, може, вже такою
Воно й уродилось ?
Або, може, молодеє
Чи не полюбило
Когонебудь ? Ні , нікого ...
Весела гуляла ;
Мов ласочка з кубелечка,
З того Києва. Аж поки
Побачила села
Знівечені . З того часу
Стала невесела.
Мов сизая голубонька,
Село облетіла ;
У всіх була, всіх бачила -
Всі повеселіли ...
Там словами привітала,
Там нагодувала ...
щодень божий обходила
Село. Помагала
Усякому ; а сироти
До неї в покої
Приходили, і матір'ю
Своєю святою
I звали. І все село
За неї молилось ...
А тим часом жиди в селі
З грішми появились.
Радіє князь , запродує
265
З половою жито,
1 молотить виганяе
Людей недобитих .
Змолотили, нівроку їм,
За одну годину
I з клунею провіяли ...
Князь і не спочинув :
На могорич закликає,
Та п'є, та гуляє
Аж у гаї, - бо в покоях
Дочка спочиває .
Гармидер, галас, гам у гаї,
Срамотні співи ; аж лящить
Жіночий регіт. Завиває ,
Реве хазяін : „ Будем пить,
Аж поки наша доня спить ! “
А доня взаперті сидить
В своєму сумному покої,
1 дивиться, як над горою
Червоний місяць аж горить,
З - за хмари тихо виступає, —
І ніби гори оживають.
Дуби з діброви, мов дива,
У поле тихо одхожають ;
I пугач пуга, і сова
З - під стріхи в поле вилітає,
А жаби крякають , гудуть.
Дивітесь , очі молодії,
Як зорі божії встають,
Як сходить місяць , червоніє ...
Дивітеся, поки вас гріє,
А зорі спати не дають !
Головою молодою
На руку схилилась,
До півночі невесела
На зорі дивилась
Княжна моя. Дивилася ...
Та й плакати стала.
Може, серце яке лихо
Тихо прошептало ?..
Та байдуже !.. Поплакала
Трошки , усміхнулась .
Помолилась та й спать лягла,
I тихо заснула .
В гаю все покотом лежало
Пляшки і гості : де що впало,
266
Там і осталось. Сам не впав,
Остатню каплю допивав,
Та й ту допив. Встає , не пада ,
Іде в покої ... Скверний гаде !
Куди ти лізеш ? Схаменись !
Не схаменувся : ключ виймає,
Прийшов ; і двері одмикає,
І лізе до дочки ... Прокиньсь !
Прокинься, чистая ! Схопись,
Убий гадюку - покусає !..
Убий —і бог не покарає !
(Як тая Ченчіо 5 колись
Убила батька кардинала
I саваофа не злякалась 6) .
Hi, не прокинулася , спить.
А бог хоч бачить, та мовчить,
Гріхам великим потурає ...
Не чуть нічого ... Час минає
А потім крик, а потім гвалт
І плач почули із палат,—
Почули сови ... Потім знову
Не чуть нічого ... I в той час
Скирти і клуня зайнялась ;
I зорі зникли . Хоч би слово ,
Хоч би де голос обізвавсь !
Пани в гаю не ворушились ,
А люди збіглись та дивились,
Як дим до неба підіймавсь ...
Прокинулись вранці гості ,
Аж бачать , що лихо ;
Покинули свого князя ,
Та любо , та тихо ...
Так і ми його покинем,
Так і бог покине.
Тебе тільки не покине
Лихая година ...
Княжно моя безталанна,
Знівечений цвіте !
Ти ще будеш покутувать
Гріхи на сім світі,
Гріхи батькові . О , доле !
Лукавая доле !
Покинь її хоть на старість,
Хоть на чужім полі,
На безлюдді ! Не покинеш, —
Поведеш до краю,
До самої домовини,
Сама й поховаєш ...
 В селі не бачили й не чули , Витать над грішними святою
Де вона поділась,— I всякому добро творить,
Думали, на пожарищі А сталось ось як : у черницях
Небога згоріла ... Занапасти лося добро ...

Стоїть село . Невесело. Блукаючи по Україні,

На горі палати
Почорніли. Князь хиріє,
Нездужає встати ;
А підвести нема кому,
Ніхто й не загляне
• До грішного болящого
В будинки погані.
Люди стогнуть на оренді,
Та бога благають ,
Щоб княжна до їх вернулась .
А її немає
I не буде вже святої ...
Де ж вона поділась ?
У Києві великому
В черниці постриглась .
Отак було , отак і буде !
В гріхах родились ми для зла.
Яка ж тут богові хвала
Скажіть мені, розумні люди ?
Родилась на світ жить, любить,
Сіять господньою красою,
Прибивсь якось і в Чигирин
I в манастир отой дівочий ,
Що за пісками , на болоті,
У лозах, самотний стоїть.
Отам мені і розказала
Стара черниця новину,
Що в манастир до їх зайшла
Княжна якась із - за Дніпра
Позаторік. Одпочивала
Та й богу душу оддала ...
„ Вона була ще молодою ;
І прехорошая собою
На сонці дуже запеклась .
Та й занедужала. Лежала
Недовго щось — седмиці 7 з три
I все до крихти розказала
Мені і Ксенії сестрі.
I вмерла в нас ... Г де ходила ,
В яких то праведних містах,
А в нас сердешна опочила .
Оце її свята могила !..
Ще не поставили хреста ... “
Орська кріпость. 1847.

1 Віват — хай живе.

2 Кунштики -- — візерунки , ілюстрації, прикраси.
3 Гусла — струнний музичний інструмент.
4 Пани й полову жидам продають - Шевченко має на увазі євреїв-
лихварів, багатіїв, що разом з панами- поміщиками наживалися на селянських злиднях.
5 Ченчіо — Беатріче Ченчі , дочка римського магната , яка ніби вбила свого
батька за те, що той хотів її згвалтувати .
6 1 саваофа не злякалась - — тобто не злякалась бога (саваоф - одна
з назв біблійного бога) . Шевченко не раз глузував із саваофа в своїх творах,
підкреслюючи, що . візантійський саваоф одурить “ .
7 Седмиця — сім день, тиждень.
ооо

Згадайте , братія моя ... Ніколи, братія , ніколи,

Бодай те лихо не верталось
Як ви гарнесенько і я
Iз - за решотки визирали
I, певне, думали : „ Коли
На раду тиху, на розмову,
Коли ми зійдемося знову
На сій зубоженій землі ? "
З Дніпра укупі не п'ємо !
Розійдемось, рознесемо
В степи, в ліси свою недолю,
Повіруєм ще трохи в волю,
А потім жити почнемо
Між людьми , як люди ...
А поки те буде,
267
Любітеся, брати мої, I його забудьте, други,
Украйну любіте, I не проклинайте ;
I за неї, безталанну, I мене в неволі лютій
Господа моліте . Інколи згадайте !..

Орська кріпость. 1847.

во

N. N. 1

Сонце заходить , гори чорніють, На синє небо виходить зоря.

Пташечка тихне , поле німіє ;
Радіють люди, що одпочинуть.
А я дивлюся . І серцем лину
В темний садочок на Україну ;
Лину я, лину , думу гадаю,
І ніби серце одпочиває .
Чорніє поле , і гай , і гори,
1 N. N. це присвята творів невідомим особам, що їх засланець - поет з моти-
вів конспірації не називав.
Doo
Ой зоре, зоре !—і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні ?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім ? Чи забувають ?
Коли забули , бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули!
Орська кріпость. 1847 .

N. N

Вірш автобіографічного характеру, де поет в яскравих образах пригадує

різні етапи свого безрадісного дитинства , свого наймитського поневіряння. „Дів-
чина" це мабуть кріпачка — - Оксана К- ко (Коваленко, як здогадуються),
улюблена товаришка дитячих літ поетових. Ми не маємо про неї жодних інших
відомостей, крім тих, що дав нам сам поет у своїх поезіях : „ Мар'яна Чер-
ниця“ , „Мені тринадцятий минало “ ( NN) . „ Ми вкупочці колись росли “ , „ Не моли-
лася за мене “. Образ Оксани К - ко глибоко відбився на поетичній діяльності
Шевченка, про що згадує сам поет у поезії „Три літа “ . Можна гадати , що на тракту-
ванні одного з сюжетів поеми „ Гайдамаки " (Оксана — Ярема) також позначилися
особисті стосунки між псетом і його дитячою товаришкою — Оксаною К - ко.

Мені тринадцятий минало ; Та недовго сонце гріло,

Я пас ягнята за селом . Недовго молилось ;
Чи то так сонечко сіяло, Запекло , почервоніло
Чи так мені чого було- I рай запалило.
Мені так любо , любо стало , Мов прокинувся ,— дивлюся :
Неначе в бога ... Село почорніло ,
Уже прокликали до паю, Боже небо голубее -
А я собі у бур'яні 1 те помарніло .
Молюся богу, і не знаю, -
Поглянув я на ягнята-
Чого маленькому мені Не мої ягнята ;
Тоді так приязно молилось, Обернувся я на хати —
Чого так весело було ? Нема в мене хати.
Господне небо і село, Не дав мені бог нічого ! ..
Ягня, здається , веселилось , I хлинули сльози,
І сонце гріло — не пекло . Тяжкі сльози ! .. А дівчина,

268
 При самій дорозі, І ми , жартуючи, погнали
Недалеко коло мене Чужі ягнята до води.
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу : Бридня !.. Ай досі , як згадаю,
Прийшла, привітала, То серце плаче та болить :
Утирала мої сльози, Чому господь не дав дожить
І поцілувала ... Малого віку у тім раю !
Умер би , орючи на ниві,
Неначе сонце засіяло, Нічого б на світі не знав,
Неначе все на світі стало Не був би в світі юродивим ,
Моє - лани, гаї , сади ... Людей 1 [ бога] не прокляв !
Орська кріпость. 1847.
ооо

Не гріє сонце на чужині , Та мабуть весело й не буде .

А дома надто вже пекло ;
Мені невесело було
Й на нашій славній Україні :
Ніхто любив мене, вітав,
I я хилився ні до кого,
Блукав собі , молився богу,
Та люте панство проклинав ,
І згадував літа лихії ,
Погані, давнії літа :
Тоді повісили Христа, ---
Й тепер не втік би син Марії !
Нігде невесело мені ,
І на Украйні добрі люди, —
Отже такі й на чужині !
Хотілося б ... Та й то для того,
Щоб не робили москалі 2
Труни із дерева чужого,
Або хоч крихотку землі
Із - за Дніпра мого святого
Святії вітри принесли ,
Та й більш нічого ! Так то , люди,
Хотілося б ... Та що й гадать !
Нащо вже й бога турбувать 3,
Коли по - нашому не буде !
Орська кріпость. 1847.

1 А дома надто вже пекло —- Шевченко знову підкреслює, що для

нього і „ чужина“ (далеке заслання в закаспійських степах) , і „ славна Україна “—
в умовах царизму — однаково в'язниця , бо тут і там панували поміщики, царські
посіпаки, кати трудящих.
2 Москалі — тут у розумінні „ начальства Оренбурзького полку, де Шев-
ченко відбував кару як „ рядовий“ .
- Шевченко глузує з бога, який
з Нащо вже й бога турбувать
.радиться з панами , як править миром" , а до кріпацького горя має , свинцовые
уши“ (як каже Шевченко про бога в „ Щоденнику “ ).

воо

СО Н.

Написано в перший рік і , можна думати, в перші місяці ув'язнення в Орській

фортеці. Великий сум обгорнув поета, кинутого в казарму, та ще й з забороною
писати й малювати. Ось як він розповідає про свій настрій цих перших днів :
,Теперь я прозябаю в киргизской степи, в бедной Орской крепости ... Видно,
я мало терпел в моей жизни, и правда, что прежние мои страдания в сравнении
с настоящими были детские слезы : горько , невыносимо горько ! " Спогади пере-
плітаються з жорстокою тюремною дійсністю ; в спогадах цих ідеалізується
минуле, виступають чарівні пейзажі, природа , Дніпро, село , з біленькими хатками “ .
269
Шевченко пройнятий ненавистю до гетьманів, панства, що , зокрема на Україні ,
серед прекрасної природи, „ у раӀ пекло розвели “ , „ занапастили божий рай“ .
В цій поезії Шевченко виявляється весь —із своїми суперечностями і непослі-
довністю. Шукаючи виходу з навколишньої гнітючої дійсності , в згадках своїх
полинувши „ на Україну “ ( у сні , ніби) , бачачи там зубожілі під панським гнітом
села, що „ розкидали свої хатки, неначе п'яний старець торбинки“,— він поринає
в минуле . Ідеалізацію цього минулого („ козацькі села “ ) , уявлення його як „ демо-
кратичного“, певний релігійний серпанок зустрічаємо в окремих місцях цієї поезії.
Це нас не може дивувати. Адже „ ідеалізація минулого, елементи націоналізму,
релігійні серпанки - все це було відображенням непослідовності , половинчатості
селянського повстання , вузькості і обмеженості того кріпацького гніву, рупором
якого був Шевченко “ (тези культпропу ЦК КП(б)У) .

Гори мої високії ! 1 Трахтемиров 4 геть горою

Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека
3 Переяслава 1 старого,
3 Виблої могили 2,
Ще старішої ... Мов ті хмари,
Що за Дніпром сіли .
Іду я тихою ходою
Дивлюсь - аж он передо мною
Неначе дива виринають,
Із хмари тихо виступають :
Обрив високий , гай , байрак ;
Хатки біленькі виглядають,
Мов діти в білих сорочках
У піжмурки в яру гуляють ;
А долі сивий наш козак -
Дніпро з лугами виграває ;
А онде, онде за Дніпром,
На пригорі, ніби капличка ,
Козацька церква невеличка
Стоїть з похиленим хрестом.
Давно стоїть , виглядає
Запорожця з Лугу,
3 Дніпром своїм розмовляє ,
Розважає тугу.
Оболонками старими,
Мов мертвець очима
Зеленими , позирае
На світ з домовини .
Може, чаєш оновлення ?
Не жди тії слави !
Твої люди окрадені,
А панам лукавим ...
Нащо здалась козацькая
Великая слава ?!.3
Нечепурні свої хатки
Розкидав з долею лихою,
Мов п'яний старець торбинки.
А он старе Манастирище —
Колись козацькеє село.
Чи те воно тоді було ?..
Та все пішло ц [ арям] на грище:
1 Запорожжя, і село,
I манастир святий , скарбниця -
Все, все неситі рознесли 1..5
А ви, — ви, гори, оддали ...
Бодай ніколи не дивиться
На вас, проклятії ! .. Ні, ні !
Не ви прокляті , а гетьмани ,
Усобники, ляхи погані ! ..
Простіть, високії, мені !
Високії і голубії,
Найкращі в світі, найсвятії !
Простіть ! Я богу помолюсь ...
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого бога,
За неї душу погублю ! 7
Над Трахтемировим високо
На кручі , ніби сирота
Прийшла топитися в глибокім,
В Дніпрі широкому , отак
Стоїть одним - одна хатина.
З хатини видно Україну
І всю Гетьманщину кругом.
Під хатою дідусь сивенький
Сидить. (А сонечко низенько
Уже спустилось над Дніпром).
Сидить , і дивиться , і дума 8,
А сльози капають.Гай - гай ! “

270
 Старий промовив : „ Недоуми !
Занапастили божий рай !
Гетьманщина !! " I думнее
Чоло похмарніло ...
Мабуть, щось тяжке - тяжкеє
Вимовить хотілось ?
Та не вимовив ...
„ Блукав я по світу чимало ,
Носив і свиту, і жупан .
Нащо вже лихо за Уралом
Отим киргизам , - отже й там,
Єйжебогу, лучше жити,
Ніж нам на Украйні !
А може тим, що киргизи
Ще не христіани ?..
Наробив ти, Христе , лиха !
А переіначив
Людей божих ? Котилися
I наші козачі
Дурні голови за правду,
За віру христову,
Упивались і чужої,
1 своєї крові ...
А получшали ? Ба, де то !
Ще гіршими стали !
9
Без ножа і автодафе э
Людей закували ,
Та й мордують ... Ой - ой , пани,
Пани христіани ! ..
Затих мій сивий , битий тугою,
Поник старою буй · головою .
Вечернє сонечко гай золотило ,
Дніпро і поле золотом крило 10 ;
Собор Мазепин сяє - біліє,
Батька Богдана могила мріє ;
Київським шляхом верби похилі
Три братні давні могили вкрили ;
3 Трубайлом Альта між осокою
Зійшлись, з'єднались, мов брат
з сестрою ...
все те , все те радує очі,
А серце плаче, глянуть не хоче !
Попрощалось ясне сонце
3 чорною землею ;
Виступає круглий місяць
3 сестрою зорею ;
Виступають із - за хмари,
Хмари звеселіли ...
А старий мій подивився
Сльози покотились ...
, Молюсь тобі , боже милий ,
Господи великий ,
Що не дав мені загинуть,
. Небесний владико !
що дав мені добру силу
Пересилить горе
I привів мене, старого,
На сі святі гори
Одинокий вік дожити,
Тебе восхвалити ,
І твоєю красотою
Серце веселити .
I поховать побитеє
Гріхами людськими ,
На горах оцих високих,
І витать над ними ! “
Утер сльози нехолодні,
Хоч не молодії,
І згадував літа свої ,
Давнії, благії ……
, Де, як, коли і що робилось ?
Було що справді, а що снилось ?
Які моря перепливав ?
I темний гайок зелененький,
I чорнобривка молоденька,
1 місяць з зорями сіяв,
І соловейко на калині
То затихав, то щебетав,
Святого бога вихваляв ;
І все то , все то в Україні ! “
I усміхнувся сивий дід ...
Бо , може - - ніде правди діть
Було таке, що й женихались,
Та розійшлися, не побрались ...
Покинула самого жить,
В хатині віку доживати !
Старий мій знову зажуривсь ;
Ходив довгенько коло хати,
А потім богу помоливсь,
Пішов у хату ночувати,
А місяць хмарою повивсь.
271
 Отакий то на чужині На тих горах окрадених ,
Сон мені приснився ! У маленькій хаті.
Ніби знову я на волю, Хоча серце замучене,
На світ народився . Поточене горем ,
дай же, боже, колинебудь, Принести і положити
Хоч на старість, стати На Дніпрових горах !
Орська кріпость. 1847.

1 Переяслав — старе місто над Дніпром.

2 Вибла могила — висока могила - курган коло Переяслава.
з Панам лукавим нащоздалась козацькая великая слава -
Шевченко, ідеалізуючи козацтво, все ж добре бачить, що „ слава козацька “ ( в розу-
мінні Шевченка - селянська воля) чужа і ворожа українським панам.
4 Трахтемиров — на Київщині , на правому березі Дніпра, проти Переяслава.
5 Неситі рознесли - пограбували, сплюндрували царські загони, офіцери,
воєводи разом з українськими старшинами.
6 Не ви прокляті , а гетьмани отак Шевченко виявляє свій гнів
до козацької старшини, гетьманів запродавців і катів українських трудящих мас.
7 За неї душу погублю — ці рядки не раз намагалися використати на-
ціоналісти в боротьбі за куркульсько - поміщицьку „ неньку - Україну “ . Насправді
Шевченко підкреслює тут свою любов до України „ убогої “, до „ невольничих робо-
тящих рук " , одночасно бичуючи „ панів лукавих “ , „ проклятих гетьманів“.
8 в образ старого діда і його дум Шевченко вкладає власне розуміння мину-
лого України. Він і тут не зрозумів правильно це минуле і висвітлив його в на-
ціоналістичних серпанках . Дрібнобуржуазна селянська обмеженість не дала йому
змоги зрозуміти це минуле так, як воно було справді. Проте деякі шляхи до цього
зрозуміння поет намацує. Він робить висновок, вкладений в уста діда, що війни,
які велися ніби „ за віру христову “ , були війнами за інші цілі , і що козачі голови,
які котились „ за правду, за віру христову “, були „ дурними “ головами , бо не розу-
міли, за що вони борються , за що гинуть . Глибокий сумнів висловлює поет і щодо
христіанства взагалі.
9 Аутодафе - ( з іспанської мови auto de fé) -в перекладі значить , акт
-
віри "; в середні віки в Іспанії — урочисте оголошення присуду інквізиційного
суду, після чого засуджених спалювали . Шевченко має на увазі ті страшні зну-
щання і визиск, які падали на убогих селян - кріпаків від панів, від поміщиків.
10 Дніпро і поле золотом крило - в цьому пейзажі Шевченко знову
спиняється на деталях націоналістичної романтики, зв'язаних з постатями гетьманів,
яких перед цим він сам так нещадно засудив. Тим то в Переяславі його увагу спиняє
собор, збудований гетьманом Мазепою, могила гетьмана Хмельницького. До цього
романтичного пейзажа додаються традиційні могили , річки Трубайло й Альта, на
яких точились колись криваві бої.
ооо

ІРЖАВЕЦЬ¹ .

Наробили колись шведи Та з Хвастовським полковником *

Великої слави : Гетьмана єднали .
Утікали з Мазепою 2 Не строміли б списи в стрісі
В Бендери 3 з Полтави . у Петра у свата,
А за ними й Гордієнко ... Не втікали б із Хортиці
Нарадила мати, Славні небожата,
Як пшениченьку пожати, Не спиняв би їх прилуцький
Полтаву достати ? Полковник поганий ... 7
Ой пожали б, якби були Не плакала б матер божа
Одностайне стали, В Криму за Украйну.
272
 Як мандрували день і ніч, Опанував запорожцем
Як покидали запорожці Поганий татарин.
Великий Луг і матір - Січ, — Хоч позволив хан на пісках
Взяли з собою матер божу, Новим кошем стати ,
А більш нічого не взяли, Та заказав запорожцям
1 в Крим до хана понесли Церкву будувати .
На нове горе — Запорожжя . У наметі 8 поставили
Заступила чорна хмара Образ пресвятої
Та білую хмару ; I крадькома молилися ...

Боже мій з тобою !

Мій краю прекрасний , розкошний , багатий !
Хто тебе не мучив ? Якби розказать
Про якогонебудь одного магната
Історію - правду, то перелякать
Саме б пекло можна. А Данта старого э
Полупанком нашим можна здивувать.
I все то те лихо, все , кажуть, од бога !
Чи вже ж йому любо людей мордувать ?
А надто убогу мою Україну ?!
Що вона зробила ? За що вона гине ?
За що її діти в кайданах мовчать ?!

Розказали кобзарі нам З далекого Криму,

Про войни і чвари , Як конають в гетьманщині,
Про тяжкеє лихоліття, На лінії гинуть.
Про лютії кари, Чули, чули небожата,
Що ляхи нам завдавали Чули та мовчали,
Про все розказали . Бо й їм добре на чужині
12
Що ж діялось по Шведчині10 ! — Мурзи завдавали .
То й вони злякались, Мордувались сіромахи,
Оніміли з переляку Плакали,— і з ними
Сліпі небораки ! Заплакала матер божа
Отак її воєводи , Сльозами святими ;
Петрові собаки, Заплакала милосерда,
Рвали, гризли ... I здалека Неначе за сином.
Запорожці чули, І бог зглянувсь на ті сльози ,
Як дзвонили у Глухові 11 , Пречистії сльози !..
З гармати ревнули ; Побив Петра, побив ката
Як погнали на болото На наглій дорозі.
Город будувати ; Вернулися запорожці.
Як плакала за дітками Принесли з собою
Старенькая мати ; В гетьманщину той чудовний
Як діточки на Орелі Образ пресвятої ;
Лінію копали , Поставили в Іржавиці
І як у тій Фінляндії В мурованім храмі.
В снігу пропадали. Отам вона й досі плаче
Чули, чули сіромахи Та за козаками.

Орська кріпость. 1847.

18. Кобзар 273

 1 Іржавець — село в Прилуцькому повіті на Полтавщині. Цю свою історичну
поему Шевченко збудував в значній мірі на підставі поміщицько - націоналістичної
літератури (особливо так зв. „ Истории Руссов ) та козацько - старшинського епосу-
Тому не дивно, що історичні події змальовано тут невірно : зідеалізовано гетьман-
сько - старшинський лад, козаччину, Запоріжжя ; твір пройнятий релігійними
мотивами. Проте Шевченко правильно підкреслює той грабіж, що його несли тру-
дящим України „Петрові собаки . ― царські сатрапи - Меньшикови, Головкіни
та інші.
2 Мазепа - — український гетьман ( 1687 — 1709) ; найбільший феодал - земле-
власник ; походженням - шляхтич. Гетьманування його відзначилося надзвичай-
ним посиленням кріпацького ярма для селянства, зміцненням економічної і полі-
тичної сили козацької старшини та духівництва, кривавим придушенням (у спілці
3 російським царизмом ) селянських повстань (1687 , 1692, 1696 , 1707 рр .), запро-
дуванням України спершу царській Росії, пізніше (під час зростання могутності
Швеції і перших перемог Карла XII) - шведським баронам. Союз Мазепи з швед-
ським королем Карлом XII був засобом козацької старшини забезпечити собі під про-
текторатом феодальної Швеції панівне становище в експлоатації селянства на Україні.
з Бендери — місто в Бесарабії, над Дністром.
4 Гордієнко — запорізький кошовий, що виступав разом з Карлом XII та
Мазепою ; після зруйнування Січі та Полтавського бою перейшов під зверхність
кримського хана.
5 Хвастовський полковник — Семен Палій, якого Шевченко ідеалізує
слідом за українською поміщицькою історіографією.
6 у Петра — російського імператора Петра I ( 1689 — 1725).
7 Прилуцький полковник поганий -— Гнат Галаган, який разом з
полковником Яковлевим руйнував 1709 р . Запорізьку Січ і виловлював запорожців
в степах та передавав їх для розправи російській царській владі.
8 Намет — шатро.
• Данта старого — Дант(е) Алігіері - великий італійський поет (1265-
1321 ) , автор славнозвісної „ Божественної комедії “ . Шевченко порівнює муки тру-
дящих України з пекельними муками грішників, що їх описав Данте .
10 Шведчина -часи перебування шведів на Україні за Карла XII 1 Мазепи
(1709 р.).
11 Глухів - місто на Чернігівщині ; резиденція гетьманів після Мазепи. Шев-
ченко має на увазі вибори нового гетьмана ( Скоропадського), коли палили
з гармат і дзвонили в дзвони.
12 Мурзи - — татарські військові старшини - феодали, поплічники хана.
ооо

ПОЛЯКАМ.

Шевченко ненавидів польську шляхту, магнатів. Вже в своїх ранніх творах

(„ Гайдамаки “ , „Тарасова ніч“) і пізніше ( .Варнак ) він дав невмирущі кар-
тини класової помсти і розправи революційного селянства над „ вельможними ,
,шляхетними “ катами : „У полум'ї повішані на кроквах чорніють панські трупи .
― ïx
Горять крокви і падають з ними “ („ Гайдамаки “). Або : „ Заграла весело музика
(панів) із костьола повели в возобновленії покої ... А ми (селяни - кріпаки) й зустріли
їх, і всіх - княжат, панят 1 молодих - всіх перерізали . Рудою весілля вмилося! Не
втік ніже єдиний католик : всі полягли , мов поросята в багні смердячому“ ( „ Вар-
нак“ ). Це була ненависть закріпаченого „ хлопа “ до гнобителя - пана ; це була
ненависть тих, що 19 по три, по чотири живуть в одній хаті“ , — до Сангушків ,
Радзівілів, Вишневецьких, Браніцьких, Потоцьких, що віками мордували , знуща-
лися, пили кров з уярмленого раба - кріпака . „ Якби розказать про якогонебудь
одного магната історію · правду, то перелякать саме пекло можна ! “ І Шевченко
розказував . Могутніми художніми фарбами він пригвоздив до ганебного стовпа
цих „ лихих людоїдів “ .
Але Шевченко знав і шанував інших поляків . Це — тих поляків, що мужньо й
віддано йшли в бій проти царизму, проти миколаївської Росії - „тюрми наро-
дів " -і своєю діяльністю розхитували підвалини кріпосницько -грабіжницької держави.
Ленін у статті про „ Право націй на самовизначення“ 1914 року писав :
„Відомо, що Маркс 1 Енгельс вважали безумовно обов'язковим для
274
західноевропейської демократії, а тим більше соціал - демократії, активну під-
тримку вимоги незалежності Польщі.
Для епохи 40 1 60 років минулого віку, епохи буржуазної революції
в Австрії і Німеччині, епохи „ селянської реформи“ в Росії - цей погляд був цілком
правильним і єдиним послідовно демократичним і пролетарським поглядом. Поки
народні маси Росії і більшості слав'янських країн спали ще непробудним сном,
поки В цих країнах не було самостійних масових демократичних рухів,
шляхетський визвольний рух в Польщі набував велетенського першорядного
значення з погляду демократії не тільки всеросійської, не тільки всеслав'янської,
а й всеевропейської“ (Ленін, т. XVII, стор . 457). Відомо, з ЯКИМ завзяттям
боронили свободу Польщі Герцен, Чернишевський, Добролюбов.
Безперечно, польський визвольний рух 30 — 50 рр. чимало вплинув на сфор-
мування політичного світогляду Шевченка. Листівки і прокламації польських емі-
граційних центрів були відомі Шевченков! вже на початку 40 рр . Посередниками
тут були люди, з якими в цей час зустрічався поет, зокрема молодий поляк, сту-
дент Демський, що жив 1839 р. в одній квартирі з Шевченком. З ним Шевченко
читав, у нього вчився французької мови. Дуже тепло згадує Шевченко Демського
в своїй автобіографічній повісті „ Художник“, називаючи цього палкого студента -
поляка , праведником“. Вже тоді, користуючись скромною бібліотекою Демського,
Шевченко знайомився з творами Міцкевіча і Лелевеля , з творами визвольної шля-
хетської ! революційно - демократичної польської літератури. Перебуваючи в Орен-
бурзі, Шевченко близько зійшовся 3 поляками - засланцями Желіговським
(Совою) , Б. Залєським, Станевичем та іншими. В Новопетровську він близько
зійшовся з Сераковським, Храпчинським, Фіалковським, Мостовським та ін. , що відбу-
вали кару за різні політичні провини (Фіалковський " за побег за границу с наме-
рением присоединиться к венгерским мятежникам“ (у 1848 році ) ; Пшевлоцький
„ имел тайные неблагонамеренные связи с политическими преступниками, читал
зловредные сочинения, декламировал по квартирам патриотические стихи и вел
вредные разговоры о правительстве " ; Храпчинський , за деятельное участие
в Краковском мятеже“ и т. д.). Саме ці „ преступные поляки стають для Шев-
ченка „ верными и неизменными приятелями . З ними дружба Шевченка тривала
аж до останніх днів життя поета. Є безперечні факти, які свідчать про те, що
Шевченко разом з Н. Г. Чернишевським брав певну участь у підготовці но-
вого польського повстання 1863 — 64 років, під час якого на шибениці загинув
кращий приятель Шевченка 1 Чернишевського - поляк Зигмунт Сєраковський.
Характерно, що, перебуваючи на засланні, в „ незамкненій тюрмі “, Шевченко вивчав
досвід попередніх польських повстань. В „ Щоденнику 16/VI 1857 р . Шевченко
записує : „ Во время восстания поляков 1830 г. Мостовский служил в артиллерии
бывшей польской армии и из военнопленных зачислен был рядовым в русскую
службу. Я много от него слышал чрезвычайно интересных подробностей о рево-
люции 1830 г. “. Полякам, овіяним порохом боїв царизмом, учасникам Краков-
ської революції 1846 р. , політичним в'язням, що, повернувшись до Петербургу,
знову заходилися над готуванням нових боїв, і присвячує Шевченко даний твір.
Крізь елементи неподоланої ідеалізаці минулого, крізь релігійні серпанки
виступає в цьому творі велика приязнь Шевченка до визвольної боротьби на-
родних мас Польщі , усвідомлення ( хоч 1 примітивне) того, що саме „ неситим
ксьондзам “ , „ магнатам “ потрібно було в їх гнобительських інтересах нацько-
вувати народи один на одного.

Ще як були ми козаками , Росли сини і веселили

А унії не чуть було,
Отам то весело жилось !
Братались з вольними ляхами 1 ,
Пишались вольними степами ;
В садах кохалися , цвіли,
Неначе лілії , дівчата.
Пишалася синами мати ,
Синами вольними ... Росли,
Старії скорбнії літа ...
Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай і розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували , розп'яли ...
Поникли голови козачі ,

18* 275
Неначе стоптана трава ;
Украйна плаче, стогне · плаче !
За головою голова
Додолу пада ... Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить : Te deum ! Алілуя !..
Отак то , ляше , друже, брате,
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели ;
А ми б і досі так жили .
Подай же руку козакові
1 серце чистеє подай !
I знову іменем христовим
Ми оновим наш тихий рай.

Орська кріпость. 1847.

1 Братались з вольними ляхами — Шевченко Ідеалізує козацтво,

Ідеалізує життя трудящих мас України другої половини XVI ст. („ до унії ). Козацтво
з самого свого початку не являло одноманітної щодо класового складу маси. Серед
козаків, як на Запоріжжі, так і на „ волостях“, була шляхта, були заможні козаки,
що росли в феодалів - землевласників, а була й козацька біднота, селянство, що
все більше потрапляли в пазурі зокрема козацької верхівки. Так само не було і
„ вільних ляхів взагалі. Польське суспільство також ділилося на два основні
класи : визискувачів — шляхту, феодалів і визискуваних - покріпачених селян ; ці
пригноблені магнатами кріпаки не раз бунтували, цілими селищами тікали в степи
за межі феодальної влади . Але за ними слідом сунули феодали - католики і
православні, які і тут накидали кріпацьке ярмо на селянство та козацьку бідноту.
2 To deum - тебе бога (хвалим) ; початок католицького релігійного гімну.

ооо

О ДУМИ МОЇ , О СЛАВО ЗЛАЯ !

Ленін, говорячи про тих, що кинуті були царизмом в жахливу каторгу - казарму,
писав : „ Одних зламає важка лямка , погубить сутичка з військовою владою, дру-
гих — кволих 1 дряблих залякає казарма, але третіх вона загартує, поширить їх
кругозір, примусить Їх продумати, прочувствувати їх визвольні прагнення“.
Шевченко належав до третіх. Його не зламала, не залякала миколаївська солдаг-
чина. І оцей мотив незламності і впертості виразно бренить у кращих його тво-
-
рах періоду заслання : „ Нехай як буде, так і буде — чи то плисти, чи то брести.
Хоч доведеться розп'ястись , а я таки мережать буду тихенько білії листи“ („Лічу
в неволі“). Саме цей мотив виразно проймає 1 даний твір : .Караюсь, мучусь ...
але не каюсь ! Другий мотив - це туга за Україною, за „ безталанною “, „ убогою
батьківщиною. Але Шевченко тужить саме за Україною селян, наскрізь ворожою
1 ненависною „ лютому панству " . Він прагне полинути до тої України, яка
пекельних мук завдавала шляхті, панам, яка хоч 1 скована була ще за часів Шев-
ченка, але „ от - от прокинеться і кров'ю вашою, деспоти, похмілля справить !“

О, думи мої ! О , славо злая ! 1

За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся ... але не каюсь !..
Люблю, як щиру, вірну дружину,
Як безталанную свою Вкраїну !
Роби що хочеш з темним зо мною,
Тільки не кидай ... В пекло з тобою
Пошкандибаю

276
Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай і розлили
Широке море сльоз і крові ...
1
1
 Ти привітала
Нерона 3 лютого, Сарданапала 3,
Ірода , Каїна, Христа 5 , Сократа 6.
О , непотребная ! Кесаря - ката
I грека доброго ти полюбила
Однаковісінько !.. бо заплатили .
А я, убогий, що принесу я ?
За що сірому ти поцілуєш ?
За пісню думу : „ Ой гаю, гаю ? "
Й не такі , як я, дармо співають !
І чудно нудно , як поміркую,
Що часто котяться голови бу
За теє диво !.. Мов пси, гризуться
Брати з братами , й не схаменуться ...
А теє диво, всіми кохане :
У шинку - покритка, а люди - · п'яні !

Орська кріпость. 1847.

1 Славу називає Шевченко злою, бо його письменницька „ слава “ , тобто його

творчість, спричинилася в умовах царизму до тяжкого заслання ; проте Шевченко
гордиться цією „ славою " .
2 Нерон — римський імператор (54—68 рр.), надзвичайно жорстокий і роз-
пусний ; уславився своїми марнотратствами 1 підпалом Риму. Лютим Нероном
Шевченко часто звав царя Миколу I.
3 Сарданапал - легендарний асірійський цар, що спалив себе з жінками
на огнищі, коли йому загрожувало повстання.
4 Ірод — цар Іудеї, за царювання якого ніби народився Христос ; відомий
своєю жорстокістю.
5 .Христос — вигадана міфічна постать; за віровченням христіанської церкви
син божий “, що „ зійшов на землю i втілився в образ людини " .
6 Сократ — славнозвісний грецький філософ (469 — 399 рр . до нашої ери).

воо

ЧЕРНЕЦЬ¹ .

3
У Києві на Подолі 2 А едвабом з застилає ,
Було колись ... І ніколи І нікому не звертає.
Не вернеться, що діялось,
Не вернеться сподіване, У Києві на Подолі
Не вернеться ... А я, брате, Козаки гуляють :
Таки буду сподіватись, Як ту воду, цебром - відром
Таки буду виглядати , Вино розливають.
Жалю серцю завдавати. Льохи, шинки з шинкарками,
З винами, медами
У Києві на Подолі Закупили запорожці
Братерськая наша воля, Та й тнуть коряками ! 4
Без холопа і без пана, А музика реве, грає,
Сама собі у жупані Людей звеселяє ;
Розвернулася весела ; А із Братства те бурсацтво
Оксамитом шляхи стеле , Голе виглядає :

279
Нема голій школі волі ,
А то б догодила !..
Кого ж то там з музикою
Люди обступили ?
В червоних штанях оксамитних
Матнею улицю мете —
Іде козак. Ох, літа, літа !
Що ви творите ? На то те ж
Старий ударив в закаблуки,
Аж встала курява. Отак !
Та ще й приспівує козак :
,, По дорозі рак, рак,
Нехай буде так, так !
Якби таки молодиці
Посіяти мак, мак !
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам !
А вже ж тії закаблуки
Набралися лиха й муки !
Дам лиха закаблукам,
Дам лиха закаблам,
Останеться й передам ! “
Аж до Межигорського спаса
Потанцював сивий,
А за ним і товариство
I ввесь святий Київ .
Дотанцював аж до брами ,
Крикнув : „ Пугу ! Пугу ! Ѣ
Привітайте , святі ченці,
Товариша з Лугу ! “ 6
Свята брама одчинилась,
Козака впустили ;
I знов брама зачинилась,
Навік зачинилась
Козакові.
Хто ж цей сивий
Попрощався з світом ?
Семен Палій запорожець ,
Лихом недобитий.
Ой високо сонце сходить,
Низенько заходить ;
В довгій рясі по келії
Старий чернець ходить.
Іде чернець у Вишгород 7
На Київ дивитись,
280
Та посидіть на пригорі ,
Та хоч пожуритись.
Іде чернець Дзвонковую
У яр воду пити 8 ,
Та згадує , як то тяжко
Було жити в світі.
Іде чернець у келію
Між стіни німії,
Та згадує літа свої,
Літа молодії.
Бере письмо святе в руки,
Голосно читає ...
А думкою чернець старий
Далеко літає ...
I тихнуть божії слова ;
У келії, неначе в Січі ,
Братерство славне ожива,
А сивий гетьман 9, мов сова,
Ченцеві зазирає в вічі.
Музика, танці ... І Бердичів ... 10
Кайдани брязкають ... Москва ...
Бори, сніги і Єнісей ... 11
I покотились із очей
На рясу сльози ... Бий поклони !
I плоть старечу усмиряй ,
Святе писаніе читай !
Читай, читай та слухай дзвона,
А серцеві не потурай :
Воно тебе в Сибір водило,
Воно тебе весь вік дурило ;
Приспи ж його і занехай
Свою Борзну 12 і Хвастовщину :
Загине все, ти сам загинеш ,
I не згадають - щоб ти знав ...
I старець тяжко заридав,
Читать писаніє покинув ;
Ходив по келії , ходив ,
А потім сів і зажурився :
„ Для чого я на світ родився ?
Свою Україну любив ?“
До утрені завив з дзвіниці
Великий дзвін. Чернець мій встав,
Надів клобук 13, взяв патерицю 14,
Перехристився, чотки 15 взяв ...
I за Україну молитись
Старий чернець пошкандибав.
Орська кріпость. 1847.
 1 Чернець - хвастівський полковник, великий землевласник Семен Гурко-
Палій ; в дійсності Палій в ченці ніколи не постригався . Твір збудовано за націо-
налістично старшинськими джерелами, що ідеалізували цього полковника.
2 Подол — частина Києва над Дніпром.
3 Єдваб- шовкова матерія.
4 Коряк — кухоль чи ківш з дерева або кори.
5 Пугу ! Пугу ! - ·
— козацьке гасло пароль.
6 Привітайте ... товариша з Лугу — з Запорізької Січі.
7 Вишгород — село недалеко від Києва.
8 Іде чернець Дзвонковую у яр воду пити •Дзвонковая - кри-
ниця прозивається недалеко од манастиря “ (прим. Шевченка).
9 Сивий гетьман - — Мазепа.
10 Бердичів — місто на Київщині, де Палій розгромив польські шляхетські
війська.
11 Єнісей — річка в Сибіру, куди було заслано Палія .
12 Свою Борзну . Палій був родом з Борзни на Чернігівщині .
13 Клобук — чернеча шапка.
14 Патериця — палиця , посох.
15 Чотки-- намисто ; вживається богомільними для „ підрахунку молитов“.

ооо

Один у другого питаєм : Які ж мене, мій боже милий,

Нащо нас мати привела ?
Чи для добра, чи то для зла ?
Нащо живем ? Чого бажаєм ?
І не дознавшись умираєм !
А покидаємо діла ...
ооо
Діла осудять на землі ?
Бодай ті діти не росли,
Тебе, святого , не гнівили ,
Що у неволі народились
1 стил на тебе понесли !
Орська кріпость. 1847.

Самому чудно. А де ж дітись ?

Що діяти і що почать ?
Людей 1 долю проклинать ?
Не варт, єйбогу ... Як же жити
На чужині, на самоті ?
І що робити взаперті ?
Якби кайдани перегризти ,
То гриз потроху б ... Так не ті,
Не ті Їх ковалі кували ,
Не так залізо гартували ,
Щоб перегризти ... Горе нам,
Невольникам і сиротам,
В степу безкраїм за Уралом !
Орська кріпость. 1847.
ooo

281
 Ой стрічечку до стрічечки Ой плахотка - червчаточка, -
-
Мережаю три ніченьки, Дивуйтеся, дівчаточка !
Мережаю, вишиваю,— Дивуйтеся, парубки,
У неділю погуляю ! Запорозькі козаки !

Ой дивуйтесь , лицяйтеся ,
А з іншими вінчайтеся, —
Подавані рушники ...
Отаке - то, козаки !

Орська кріпость. 1847.

o

ХУСТИНА .

Твір збудовано в стилі козацько - старшинських дум, для яких характерна

націоналістична ідеалізація минулого України, виспівування „ славних ( а по суті
грабіжницьких) козацьких походів. Проте основним героєм у Шевченка виступає
і тут, як колись у „ Гайдамаках “ , сирота - наймит, „ сірома“ .

Чи то на те божа воля ? Пречистої дожидають.

Чи такая її доля ?
Росла в наймах, виростала,
3 сиротою покохалась.
Неборак, як голуб , з нею ,
3 безталанною своєю ,
Од зіроньки до зіроньки
Сидять собі у вдівоньки ;
Сидять собі розмовляють ,
Дождалися ... 3 Чигирину
По всій славній Україні
Заревли великі дзвони,
щоб сідлали хлопці коні,
Щоб мечі шаблі гострили
Та збирались на весілля,
На веселе погуляння,
На кроваве залицяння.

У неділеньку та ранесенько
Сурми - труби вигравали ;
В поход у дорогу славні компанійці і
До схід сонечка рушали .
Випровожала вдова свого сина,
Ту єдиную дитину ;
Випровожала сестра свого брата,
А сірому — сиротина ;
Випровожала, коня напувала
До зірниці із криниці,
Виносила збрую -шаблю золотую
І рушницю - гаківницю.
Випровожала три поля , три милі,
Прощалася при долині,
Дарувала шиту шовками хустину,
Щоб згадував на чужині.

Ой хустино - хустиночко,
Мережана - шита !
Тільки й слави козацької ―
Сіделечко вкрити !

282
 Вернулася, журилася, Іде в чорній свиті
На шлях битий дивилася , Сам полковник компанійський,
Квітчалася , прибиралась, Характерник 2 з Січі.
щодень божий сподівалась, За ним ідуть есаули
А в неділеньку ходила Та плачуть ідучи .
Виглядати на могилу. Несуть пани есаули
Козацькую збрую :
Мина літо , мина й друге ; 3
Литий панцер з порубаний ,
А на третє - линуть шаблю золотую,
Преславнії компанійці Три рушниці- гаківниці
В свою Україну. I три самопали.
Іде військо, іде й друге, А на зброї ... козацькая
- Кров позасихала.
А за третім стиха
Не дивися, безталанна !- Ведуть коня вороного, —
Везуть тобі лихо : Розбиті копита ...
Везуть труну мальовану, А на йому сіделечко
Китайкою криту, Хустиною вкрите.
А за нею з старшиною
Орська кріпость. 1847.

1 Компанійці наймане кінне військо гетьманів ; Їхня особиста гвардія.

2 Характерник - — людина, що начеб знає „ чари “ .
з Панцер — бляха на грудях для захисту від ударів меча або списа.
оро

А. О. КОЗАЧКОВСЬКОМУ .

Автобіографічний твір , присвячений Андрію Осиповичу Козачковському ( 1812-

1889), що був лікарем у Переяславі . Познайомилися десь 1842 р . , пізніше листу-
валися, але особливої близькості між Шевченком та Козачковським не було 1 не
могло бути. Козачковський стояв на ліберально - монархічних позиціях, і в міру
того, як він все активніше виступав на захист царської реформи визволення "
селян (а по суті ще гіршого їх закріпачення ), Шевченко порвав з ним будьякі
зв'язки, а повернувшись із заслання, перестав навіть відповідати на листи Козач-
ковського : „ На письмо моє до нього в Петербург,— розповідає сам Козачков-
ський в своїх спогадах,— він не відповів, і мене непокоїла думка, що, може бути ,
мої погляди на сподівану селянську реформу не згоджувались з його поглядами “ .
Основний зміст цього твору є опис жахливих умов, в яких Шевченко пере-
бував на засланні. Одно воспоминание о прошедшем и виденном в продолжении
этого времени приводит меня в трепет, а что было бы, если бы я записал эту
мрачную декорацию и бездушных грубых лицедеев, с которыми мне привелось
разыгрывать эту мрачную монотонную десятилетнюю ( 1847 — 1857) драму ? * — за-
значає Шевченко в своєму „ Щоденнику“ .

Давно те діялось. Ще в школі, Маленьку книжечку. Хрестами

Таки в учителя - дяка І візерунками з квітками
Гарненько вкраду п'ятака Кругом листочки обведу,
- Та й списую Сковороду 1
(Бо я було трохи не голе-
Таке убоге) та й куплю Або , Три царіє со дари “ ...
Паперу аркуш , і зроблю Та сам собі у бур'яні,

283
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую собі та плачу ...
I довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
I плакати у бур'яні ...
I тяжко плакать! I не знаю,
За що мене господь карає ...
У школі мучилось , росло ,
У школі й сивіть довелось ,
У школі дурня й поховають.
А все за того п'ятака,
Що вкрав маленьким у дяка,
Мабуть господь мене карає ...
Ось слухай же, мій голубе,
Мій орле - козаче !
Як конаю я в неволі,
Як я нужу світом !
Слухай, брате, та научай
Своїх малих діток,
Научай їх, щоб не вчились
Змалку віршувати.
Коли ж яке поквапиться,
То нищечком, брате,
Нехай собі у куточку
І віршує, й плаче
Тихесенько, щоб бог не чув,
Щоб і ти не бачив.
Щоб не довелося, брате,
І йому каратись,
Як я тепер у неволі
Караюся, брате !..
Неначе злодій , поза валами
В неділю крадуся я в поле ;
3
Талами 2 вийду понад Уралом
На степ широкий , мов на волю.
І болящее, побите
Серце стрепенеться ,
Мов рибонька над водою,
Тихо усміхнеться,
I полине голубкою
Понад чужим полем, —
І я ніби оживаю
На полі , на волі ...
І на гору високую
Вихожу, дивлюся,
І згадую Україну —
284
I згадать боюся.
I там степи, і тут степи,
Та тут не такії :
Руді, руді, аж червоні ;
А там голубії,
Зеленії, мережані
Нивами , ланами,
Високими могилами ,
Темними лугами .
А тут бур'ян, піски, тали ...
І хоч би на сміх де могила
O давнім - давні говорила ...
Неначе люди не жили !
Од споконвіку і донині
Ховалась од людей пустиня,
А ми таки ЇЇ найшли.
Уже й твердині поробили,
Затого будуть 1 могили —
Всього наробимо колись !..
О доле моя ! Моя країно !
Коли я вирвусь з ції пустині !
Чи може - крий боже ! —
Тут і загину ?
І почорніє червоне поле ...
„ Айда в казарми ! Айда в неволю ! "
Неначе крикне хто надо мною,
I я прокинусь ... Поза горою
Вертаюсь, крадуся понад Уралом,
Неначе злодій той , поза валами.
Отак я , друже мій , святкую
Отут неділеньку святую !
А понеділок ?.. Друже - брате !
Ще прийде ніч в смердячу хату,
Ще прийдуть думи ... Розіб'ють
На стократ серце і надію,
І те, що вимовить не вмію ...
І все на світі проженуть .
І спинять ніч. Часи літами,
Віками глухо потечуть ;
I я кровавими сльозами
Не раз постелю омочу.
Перелічу і дні, і літа :
Кого я, де, коли любив ?
Кому яке добро зробив ?
Нікого в світі, нікому в світі …..
Неначе по лісу ходив !
Неначе злодій, поза валами
В неділю крадуся я в поле ...
 А малась воля, малась сила !
Та силу позички зносили,
А воля в гостях упилась,
Та до Миколи заблудила ...4
Та й упиваться зареклась .
Не поможе, милий боже !
Як то кажуть люди :
Буде каяння на світі,
Вороття не буде.
Благаю бога, щоб світало : 5
Мов волі , світу, сонця жду.
Цвіркун замовкне ; „ зорю “ б'ють %.
Благаю бога , щоб смеркало,
Бо на позорище ведуть
Старого дурня муштрувати ,—
Щоб знав, як волю шанувати,
щоб знав, що дурня всюди б'ють.
Так день i тиждень так минає
I, може, друже мій , отак
Минуть останнії літа ...
За правду на світі караюсь
I не клену долі ...
Минають літа молодії ;
Минула доля, а надія
В неволі знову за своє,
30 мною знову лихо діє
І серцю жалю завдає.
А, може, ще добро побачу ?
А , може , лихо переплачу ,
Води Дніпрової нап'юсь,
На тебе , друже, подивлюсь ?
I, може, в тихій твоїй хаті
Я буду знову розмовляти
З тобою, друже мій ?.. Боюсь !
Боюся сам себе спитати :
Чи се коли сподіється ?
Чи може вже з неба
Подивлюсь на Україну, .
Подивлюсь на тебе ?..
А іноді так буває,
Що й сльози не стане , —
І благав би я о смерті ...
Так ти і Украйна,
І Дніпро крутоберегий,
I надія, брате,
Не даєте мені бога
O смерті благати !
Орська кріпость, 1847.

1 Списую Сковороду - тобто вірші й повчання українського мандрів-

ного філософа Сковороди , який писав у другій половині ХVІІІ ст .; Шевченко не-
гативно ставився до ідеалістично - містичних писань цього філософа.
2 Тали - слово киргизьке : піщані кучугури, що заросли лозою .
3 Понад Уралом - — рікою, що над нею стояла Орська кріпость.
4 Та до Миколи заблудила — натяк на те, що довелося Шевченкові
від царя Миколи I та його сатрапів зазнати страшної кари : „ Если бы я был изверг,
кровопийца, то и тогда для меня удачнее казни нельзя было бы придумать, как
сослав меня в Отдельный оренбургский корпус солдатом . Вот где причина моих
невыразимых страданий ! “ (Шевченко).
5 Благаю бога , щоб світало — , А ночі , ночі, які страшні та довгі !.. та
ще й у казармах “ ( з листа Шевченка 1847 р.). "
6 „ Зорю б'ють - — сурмлять, щоб вставали солдати .
7 На позорище ведуть — в „ Щоденнику “ Шевченко писав : „ Неужели
и это еще не в последний раз меня выведут на площадь как бессловесное жи-
вотное на показ ? Позор и унижение ! Трудно , тяжело , невозможно заглушить в себе
всякое человеческое достоинство !“

МОСКАЛЕВА КРИНИЦЯ .

Я. Кухаренку¹.

Брешуть націоналісти, запевняючи, що у Шевченка вже в самому слові

·москаль" - безмір ненависті, злоби до всього російського, чужинського (як про
це писав, напр., петлюрівський міністр, член СВУ, „учений * А. Ніковський). Аджеж
у даному творі перед нами теж „ москаль " , але з якою любов'ю говорить Шевченко
287
про нього ! Бо це не той поміщик - офіцер „ москаль“ , що спокусив кріпачку Катерину,
а потім підло насміявся над сином її, проїжджаючи „ берлином шестернею “ . „ Мо-
скаль “ в даному творі — це насамперед „ сирота, що у наймах виріс “ , а в „ москалі
(царське військо ) цей „ убогий шарпак“ пішов заступити вдовиного сина, якого
„ в прийом громада (куркулі ) повезла“ . Всі прагнення цього москаля " спрямовані
на те, щоб допомогти убогим кріпакам, щоб полегшити їх стражденне життя. Саме
тому він, безногий каліка, з останніх сил копає криницю — , Москалеву “, як її на-
звал и селяни.

„Не варт, єйбогу , жить на світі!..“ Та до вдовівни навпростець

" То йди топись... “ „ А жінка, діти ? “
, Отож то , бачиш , не бреши !
А сядь лишень та напиши
Оцю бувальщину, - то , може,
Інако скажете, небоже !
Пиши отак : „ Було
Село ...
Та щоб не лізти на чужину,
Пиши : „ у нас на Україні.
А в тім селі вдова жила,
А у вдови дочка була
I син семиліток.
Добро , мавши діток
У розкоші, — хвалиш бога ...
А вдові убогій ,
Мабуть, не до його ,
Бо залили за шкуру сала, —
Трохи не пропала :
Думала - в черниці
Або йти топиться ,—
Так жаль маленьких діток стало :
Звичайне, мати , що й казать !
Та, може , снився таки й зять,
( Бо вже Катруся підростала) ...
Чи вже ж їй вік продівувать ?
Зносити брівоньки нізащо ?..
Hi, дівонька воно не та !
Таки ж у тім селі трудящий
(Бо всюди сироти — ледащо)
У наймах виріс сирота,
Неначе батькова дитина !
То сяк, то так
Придбав сірома грошенят,
Одежу справив, жупанину,
Та ні відсіль і ні відтіль
На ту сирітську копійчину
Купив садочок і хатину,
Подякував за хліб , за сіль
I за науку добрим людям,
288
Шелесть за рушниками !
Не торгувались з старостами
(Як те буває між панами),
Не торгувавсь і панотець
Усім на диво та на чудо !
За три копи 2 звінчав у будень ...
Просохли очі у вдови.
Отак то , друже мій , живи,
То й весело на світі буде.
I буде варт на світі жить,
Як матимеш кого любить.
Хоть кажуть от ще що, небоже :
Себе люби, то й бог поможе !
А доведеться умирать ?
Здихать над грішми ? Ні , небоже !
Любов - господня благодать !
Люби ж , мій друже , жінку, діток,
Діли з убогим заробіток,
То легше буде й зароблять !
Одружились небожата.
Дивувались люди :
Як то вони, ті сироти ,
Жить на світі будуть ?
Минає рік, минув другий , —
Знову дивувались ,
Де в тих сиріт безталанних
Добро теє бралось ?
І в коморі, і на дворі,
На току й на ниві ;
I діточки, як квіточки,
Й самі, чорнобриві ,
У жупанах похожають,
Старців закликають
На обіди, а багаті —
То й так не минають.
Не минали себелюби,
Та все жалкували,
Що сироти таким добром
Старців годували !
, Коли гниє, то спродали б :
 Аджеж у їх діти !.. “
Ось слухай же, що то роблять
Заздрощі на світі
I ненатля 3 голодная !
Ходили , ходили ,
Поки вночі , жалкуючи ,
Хату запалили ! ..
Нехай би вже були непевні
Які вельможі просвіщенні,
То і не жаль було б, — чи так ?
А то сірісінький сіряк
Отак лютує ... Тяжко, брате,
Людей на старість розпізнати,
А ще гірше з - замолоду
Гадину кохати .
Очарує зміЇними
Карима очима ...
А, пек тобі ! Забув , дурню,
Що смерть за плечима .
До стебла все погоріло ;
1 діти згоріли ;
А сусіди — і багаті
І вбогі — раділи.
Багатії, бач, раділи,
Що багатші стали,
А вбогії тому раді,
Що з ними зрівнялись !
Посходились жалкувати,
Жалю завдавати .
, Шкода, шкода ! Якби знаття-
Копійчину 6 дбати,
То все б таки не так воно ...
А що пак , Максиме 1
(Бо його Максимом звали )
Попродай скотину ,
Та ходи до мене в найми :
Що буде, те й буде,
Будем знов чумакувати,
Поки вийдем в люди,
А там знову ... " Подякував
Максим за пораду :
„ Побачу ще , як там буде ;
Коли не дам ради ,
То тоді вже, певне, треба
Іти в найми знову ...
Де то моя Катерина,
Моя чорноброва !..
Вона мене все радила,
I тепер порадить ! .. "
19. Кобзар
Та останняя ся рада
Навіки завадить.
Воли твої і корови
Разом поздихали,
А Катруся з москалями
Десь помандрувала ! "
Тепер отак пиши , небоже :
, Максим подумав, пожурився,
А потім богу помолився,
Промовив двічі : „ Боже , боже ! “
Та й більш нічого ...
Од цариці
Прийшов указ - лоби голить.
" Не дав вдовиці утопиться,
Не дам же й з торбою ходить! " -
Сказав Максим, -
—і грунт покинув;
Бо вдови ного, бачиш , сина
В прийом громада повезла “ .
Такі то темнії діла
Творяться нишком на сім світі !
А вас, письменних, треба б бити,
Щоб не кричали : „ Ах, аллах !.. 4
Не варт, не варт на світі жити! “
А чом пак темні не кричать ?
Другий.
Хіба ж живуть вони і знають,
Як ви сказали, - благодать,
Любов ?..
Перший.
... Що ? Що ? Недочуваю !..
Другий .
Вони, кажу вам, прозябають,
Або , по - вашому, ростуть ,
Як та капуста на городі.
Перший .
Отак, по - вашому ? Ну, годі ж !
Нехай собі і не живуть ...
А все скажу таки : як хочеш ,
А ви їм жить не даєте,
Бо ви для себе живете,
Заплющивши письменні очі 5 .
Другий .
Отже , як будем так писать,
То ми й до вечора не кончим .
Ну, де той безталанний зять ?
289
 Перший :
, Вернувсь вдовиченко додому,
А зять пішов у москалі ;
Не жаль було його нікому.
Та ще й сміялись у селі !
Отже , далебі , не знаю,
Чи вона верталась,
Катерина, до матері,
Чи так і пропала ?
Була чутка , що стрижену
В Умані водили
По улицях — украла щось ...
Потім утопилась.
Та все то те ,— знаєш, люди
Втоплять і задушать ! -
А може то така правда,
Як на вербі груші.
Знаю тільки, що про неї
І пісню проклали.
.
Я чув тоді - на досвітках
Дівчата співали :
„ Шелесь, шелесь по дубині,
Шапки хлопці погубили ;
Тільки наймит не згубив,
Удовівну полюбив ...
Соромітна , нехай їй лихо !
Минали літа тихо , тихо,
(Отак пиши !) 1 за гріхи
Карались господом ляхи,
I пугав Пугач над Уралом 6.
Піїти в одах вихваляли
Войну й царицю,— тільки ми
Сиділи нишком, слава богу !
Після великої зими
Вернувся і Максим безноГИЙ -
в поході, каже , загубив -
Та срібний хрестик заробив !

Чого він придибав ? Нема в його хати,

-
Ні сестри ні брата — нікого нема.
Чого ж він приплентав ? А хто його зна !
Чи чув ти, що кажуть : легше умирати
Хоч на пожарині в своїй стороні,
Ніж в чужій — в палатах ! Чи чув ти ? Ба ні ...

Другий .
Ей , дядечку ! Швидче будемо писати,
Бо хочеться спати і вам, і мені .

Перший . І борошном посипали,

„ Зажуривсь москаль -каліка :
Де йому подітись ?
Вдовиченко в пікінерах 8,
Вдова на тім світі !
До кого ж він прихилиться ?
Де перезимує ?
Уже осінь ; незабаром
Зима залютує.
Нема йому в світі долі :
Полинула в поле !..
Попросився зимувати
До дяка у школу,
Бо таки й письма, спасибі,
Москалі навчили .
I в косі був , бо й москалі
Тоді, бач, носили
Сиві коси з кучерями
Усі до одного,
290
Бог їх зна для чого ? .
Максим таки , як письменний,
Було помагає
на криласі дякові,
I псалтир читає
Над покійними, й хавтури
3 школярами носить,
А в пилипівку 10, сірома,
Христа - ради просить !
(Нічого : знай , своє пиши ,
Та перед людьми не бреши !)
Хоч би тобі лихе слово
Почув хто од його !
„I талан, і безталання
Все, каже, сд бога ... “
А ні охне, ні заплаче,
Неначе дитина.
І собаки не кусали
Москаля Максима ;
 А в неділю або в свято, А на друге літо
Мов причепуриться, Москаля вже неживого
Шкандибає на вдовину Найшли в балці діти
Пустку подивиться. Коло самої криниці.
Сяде собі у садочку ...
.. Вийшов подивиться
І вдову згадає, Останній раз, сіромаха,
I за її грішну душу На свою криницю .
Псалтир прочитає, Громадою при долині
Катерину о здравії" Його поховали ;
Тихенько пом'яне, 1 долину, і криницю
Утре сльози : „ Все од бога ! " На пам'ять назвали
Й веселенький стане. Москалевою. На спаса
А в петрівку і спасівку 11 Або маковія
Не спочине в школі : І досі там воду святять ;
Бере заступ і лопату, І дуб зеленіє.
Шкандибає в поле . Хто йде, іде , -
- не минають
І край шляху, при долині — Зеленого дуба :
(Отже не вгадаєш, В холодочку посідають,
Що каліка виробляє ? - Та тихо, та любо,
Криницю копає ! П'ючи воду погожую 13,
Та й викопав. На те літо Згадують Максима ...
Криницю святили
На самого маковія 12;• Отак живіть, недоуки,
І дуб посадили То й жить не остине !
На прикмету проїжджачим. Орська кріпость. 1847.

1 Я. Кухаренко (помер 1862 р.) — наказний отаман Чорноморського війська ;

письменник, автор п'єси , Черноморський побит “ ; знайомий Шевченка.
2 За три копи — за півтора карбованці.
з Ненатля — ненажерливість.
4 Аллах — так зовуть бога магометани ; Шевченко глузує з сучасних йому
панських писак, що з жиру не знають, що їм робити 1 „ взивають до бога .
5 Ви для себе живете, заплющивши письменні очі — Шевченко
глузує з українських і російських поміщицьких письменників, що приховують
у своїх класових інтересах правду.
6 Пугав Пугач над Уралом - палали повстання, очолені Ємельяном Пу-
гачовим (1773 — 1774), що виступив проти Катерини II, проти поміщицько - дворян-
ського ладу. Навіть дворянські історики не могли приховати того , що до Пугачова
тяглися найширші народні маси, починаючи від скривавлених царським чоботом
башкирів, калмиків та киргизів і до уральських , московських , тульських мастеровых" ,
від селян - кріпаків Поволжя 1 до „ дворовых людей “ московських поміщиків. Від
жаху тремтіли дворяни, здригалася перед привидом селянської революції цариця
Катерина II. Але це величезне повстання було залито в крові. Самого Пугачова по-
карано лютою смертю 10 (21 ) січня 1775 р . в Москві, на Болоті. Проте ще довго після
страти „ мужицького царя Пугачова ходили в народі чутки, що він, Пугачов, живий,
що він організовує нові сили на боротьбу з поміщиками, що незабаром знову по-
чнеться розправа над тими, що віками дерли три шкури з трудящого народу.
7 Піїти в одах - — Шевченко глузує з царських віршомазів ( „ піїтів “ ), що B
своїх хвалебних піснях ( „ одах " ) прославляли царів, цариць та вельмож, одержуючи
за це різні нагороди. Відомо , що поет Державін , якого Шевченко в „ Щоденнику.
зве „ сплетателем торжественных од и иной гнусной лести “ , одержав від Катерини II
8 тисяч кріпаків і великі маєтки.
-
8 Пікінери — військо з довгими піками (списами) . Пікінерські полки - ВІЙ-
населення -
ськові поселення, утворені 1764 р. на півдні України з місце вого
козаків і селян. Надзвичайно важкий стан пікінерів спричинився до великого бунту
Донецького і Дніпровського полків 1769—1770 рр ., жорстоко придушеного царським
19 291
сатрапом графом П. Паніним спільно 3 пікінерським начальством 3 козацької
старшини. Чимало пікінерів засічено було батогами на смерть, а залишених в жи-
вих відправлено „ заслужить прощение в завоюванні Криму, в придушенні пуга-
човщини.
9 Хавтури -подаяння попам од „ вірующих“ , хабар.
10 Пилипівка - піст (попівський забобон, що обмежував їжу) зимою перед
Різдвом ( 25 грудня ст. ст.).
11 Петрівка і спасів ка - пости влітку перед 29/VI і перед 15/VIII ст. ст.
12 На самого маковія — 1 серпня ст. ст.
13 Погожа вода — чиста, холодна.
воо

Привикне, кажуть, собака за возом

бігти, то біжить і за саньми.

То так і я тепер пишу : Якби сказать, що не люблю,

Папір тільки, чорнило трачу ... Що я Украйну забуваю,
А перш ! (єйбогу , не брешу !) Або лукавих проклинаю 1
Згадаю що , чи що набачу, За те, що я тепер терплю,—
То так утну, що аж заплачу ... Єйбогу, братія, прощаю
1 ніби сам перелечу I милосердому молюсь,
Хоч на годину на Вкраїну ; Щоб ви лихим чим не згадали ;
На неї гляну, подивлюсь, Хоч я вам кривди не робив,
I мов добро кому зроблю, Та все таки між вами жив,
Так любо серце одпочине. То, може, дещо і осталось.
Орська кріпость. 1847.
--
1 Лукавих проклинаю - тобто проклинаю панів, поміщиків, „катів
неситих “. Твір в цілому, хоч і йде мова начеб про „ прощення “ і „ молитву “ , все ж
насичений ненавистю до панів.
ооо

А нумо знову віршувать ! 1 Звичайне , дитина !

( Звичайне , нишком) . Нумо знову, I подибало тихенько
Поки новинка на основі, Попід чужим тином
Старинку божу лицювать , Аж за Урал. Опинилось
А сиріч ...2 як би вам сказать, В пустині, в неволі ...
Щоб не збрехавши ... Нумо знову
Людей і долю проклинать ! Як же тебе не проклинать,
Людей за те , щоб нас знали Лукавая доле ?
Та нас шанували ; Не прокляну ж тебе, доле ,
Долю за те, щоб не спала А буду ховатись
Та нас доглядала. За валами, та нищечком
А то, бач , що наробила : Буду віршувати ,
Кинула малого Нудить світом, сподіватись
На розпутті, та й байдуже. У гості в неволю
А воно убоге , Із - за Дніпра широкого
Молодее, сивоусе 3- Тебе, моя доле !
Орська кріпость. 1848 .
1 Цим твором Шевченко розпочав новий цикл своєї „ невольничої “ поезії 1848 р .
Характерний зміст її, насичений упертістю, незламністю, бажанням битися до кінця.
2 Сир 1ч -
— церковно - слав'янське слово - тобто.
3 Молодеє, сивоусе - — Шевченко тут говорить про себе.
ооо
292
 У БОГА ЗА ДВЕРМИ ЛЕЖАЛА СОКИРА.

Подаючи стародавню киргизьку легенду, Шевченко насичує її революційно -

демократичним змістом, викриваючи в ній колоніальне загарбництво російського
царизму на Сході і той жахливий стан, в якому опинилися уярмлені киргизи під
кривавим чоботом поміщиків, купців, попів та чиновників. Цей грабіж народі в Сходу
досяг за часів Шевченка ( перша половина XIX ст.) найбільшої сили. Тисячами
вимирала з голоду башкирська , киргизька та інша біднота, цілі селища під канчу-
ками царських опрічників зганялися в безводні пустині , огнем і мечем винищу-
валися непокірні".
Багатії - киргизи допомагали російському царизмові заганяти в ярмо соціаль-
ного і національного гніту трудящі маси. Ось, наприклад, хан Доржа Назаров
(ХVІІІ ст.), ставленик царизму, криваво придушивши повстання киргизів і башки-
рів, прислав царському сатрапові кн . Волинському , 415 людських ушей ( покараних
повстанців) на доказ своєї , вірної служби “ . Палали степи ; в морі огню гинули
люди, худоба, кибитки ; завмирало життя . „ Де город був або село — - і головня
уже не тліла, і попіл вітром рознесло .
Шевченко, перебуваючи на засланні, бачив навколо себе подібні картини.
Серце його обливалося кров'ю. Він глибоко співчував убогим киргизам“, так
само як співчував він і поневоленим народам Кавказа, уярмленим трудящим Росії,
Польщі, Білорусії, Фінляндії, Молдавії. Всі симпатії його були на стороні катованих
1 винищуваних царизмом трудящих киргизів, яких царські посіпаки інакше не
звали, як „ бестиями “ , „ ворами “ , „ негодяями “ 1 „ дикарями “ .

У бога за дверми лежала сокира¹ На восьме літо у неділю,

(А бог тоді з Петром ходив
По світу, та дива творив) .
А кайзак на хирю 2
Та на тяжке лихо,
Любенько та тихо
I вкрав ту сокиру,
Та й потяг по дрова
В зелену діброву ;
Древину вибравши , та й цюк !
Як вирветься сокира з рук —
Пішла по лісу косовиця !
Аж страх, аж жаль було дивиться:
Дуби і всякі дерева
Великолітні , мов трава
В покоси стелеться ; а з яру
Встає пожар, 1 диму хмара
Святеє сонце покрива.
І стала тьма, і од Уралу
Та до Тангиза, до Арал у 3
Кипіла в озерах вода.
Палають села, города ,
Ридають люди, виють звірі
4
I за Тоболом у Сибірі
В снігах ховаються. Сім літ
Сокира божа ліс стинала,
І пожарище не втасало,
I мер за димом сонця світ.
Неначе ляля в льолі білій ,
Святеє сонечко зійшло.
Пустиня циганом чорніла :
Де город був або село -
1 головня уже не тліла,
І попіл вітром рознесло ,
Билини навіть не осталось ;
Тільки одним - одно хиталось
Зелене дерево в степу.
Червоніє по пустині
Червона глина та печина,
Бур'ян колючий та будяк,
Та інде тирса з осокою
В яру чорніє під горою ;
Та дикий інколи кайзак
Тихенько виїде на гору
На тім захилім верблюді .
Непевне діється тоді :
Мов степ до бога заговорить,
Верблюд заплаче, і кайзак
Понурить голову, і гляне
На степ і на К а р а - б у так ,
Сингич - агач кайзак вспом'яне,
Тихенько спуститься з гори
I згине в глиняній пустині ...

293
 Одним - єдине при долині ,
В степу край дороги,
Стоїть дерево високе ,
Покинуте богом ;
Покинуте сокирою ,
Огнем непалиме ,
Шепочеться з долиною
O давній годині .
1 У бога за дверми лежала сокира -
киргизької народної легенди, куди Шевченко вклав свій алегоричний зміст.
-
2 Кайзак на хирю — тобто киргиз собі на біду.
з Тангиз , Арал — , Аральське море “ ( прим. Шевченка).
4 Тобол —- ріка в Сибірі.
5 Кара - бутак - – невеличка річка “ ( прим. Шевченка).
-
6 Сингич - агач — „ одно дерево “ (прим. Шевченка).
ооо
ВАРНАК¹.
Тиняючи на чужині
Понад Елеком 2, стрів я діда
-
Вельми старого — наш земляк
I недомучений варнак
Старий той був Та у неділю
Якось у полі ми зустрілись
Та й забалакались. Старий
Згадав свою Волинь святую
I волю - долю молодую,
Свою бувальщину. 1 ми
В траві за валом посідали ,
I розмовляли, сповідались
Один другому : „ Довгий вік ! “—
Старий промовив. „ Все од бога !
Од бога все ! А сам нічого
Дурний не вдіє чоловік !
Я сам, як бачиш , марне, всує
Я сам знівечив свій вік.
І ні на кого не жалкую,
І ні у кого не прошу я,
Нічого не прошу. Отак,
Мій сину, друже мій єдиний ,
Так і загину на чужині ,
В неволі “ ... І старий варнак
Заплакав нишком. —Сивий брате !
Поки живе надія в хаті ,
Нехай живе : не виганяй !
Нехай пустку нетоплену
Іноді нагріє ,
294
I кайзаки не минають
Дерева святого,
На долину заїзжають,
Дивуються з його
1 моляться, і жертвами
Дерево благають,
Щоб парості розпустило
У їх біднім краї.
Орська кріпость. 1848.
— цей твір збудовано на основі
I потечуть з очей старих
Сльози молодії ;
I, умитеє сльозами,
Серце одпочине ,
I полине із чужини
На свою країну !
,, Багато дечого не стало ! “ -
Сказав старий : n Води чимало
Із Ікви 3 в [ море] утекло ...
Над Іквою було село ;
У тім селі на безталання
Та на погибель виріс я ...
Лихая доленька моя !
У нашої старої пані
Малії паничі були, —
Таки однолітки зо мною.
Вона й бере мене в покої
Синкам на виграшку . Росли,
Росли панята, виростали,
Як ті щенята. Покусали
Не одного мене малі.
Отож і вчити почали
Письму панят. На безголов'я
I я учуся. Слізьми ! кров'ю !
Письмо те полилося ... Нас,
Дешевших панської собаки 4,
Письму учить ?! Молитись богу
Я різав все,
Що паном звалось...
Та за ралом спотикатись,
А більше нічого
Не повинен знать невольник -
Така його доля !
Отож і вивчився я, виріс
Прошу собі волі —
Не дає,—і в москалі,
Проклята, не голить.
Що тут на світі робити ?
Пішов я до рала ...
А паничів у гвардію
Поопреділяла .
Година тяжкая настала !
Настали тяжкії літа !
Отож працюю я за ралом .
Я був убогий сирота ;
А у сусіда виростала
У наймах дівчина. I я ...
О, доле, доленько моя !
О , боже мій ! О , мій єдиний !
Воно тоді було дитина,
Воно ... Не нам твої діла
Судить, о боже наш великий !
Отож вона мені на лихо
Та на погибель підросла .
Не довелось і надивитись ...
А я вже думав одружитись,
І веселитися, і жить,
Людей і господа хвалить ...
А довелося...
Накупили
І краму, й пива наварили,—
Не довелося тільки пить.
Старої пані бахур сивий
Окрав той крам, розлив те пиво, -
Пустив покриткою ... Дарма !
Минуло ... годі ! .. Не до ладу
Тепер і згадувать ! Нема,
Нема ... Минулося , пропало ...
Покинув ниву я і рало,
Покинув хату і город,—
Усе покинув . Чорт нарадив,
Пішов я в писарі в громаду.
То сяк, то так минає год.
Пишу собі , з людьми братаюсь,
Та добрих хлопців добираю.
Минув і другий ... Паничі
На трете літо поз'їзжались ,
(Мене вельможні павичі
Хоч бачили, та не пізнали),
Уже засватані. Жили,
В дворі гуляли , в карти грали ,
Свого весілля дожидали ,
Та молодих дівчат в селі ,
Мов бугаї, перебирали
Звичайне, паничі ! Ждемо ,
I ми ждемо того весілля ...
Отож у клечальну неділю 5
Їх і повінчано обох ,
Таки в домашньому костьолі
(Вони ляхи були). Ніколи
Нічого кращого саме бог
Не бачив на землі великій ,
Як молодії ті були ...
Заграла весело музика , —
Їх із костьола повели
В возобновлені покої .
А ми й зустріли їх, і всіх —
Княжат, панят і молодих
Bcix перерізали . Рудою
Весілля вмилося. Не втік
Ніже єдиний католик :
Всі полягли, мов поросята
В багні смердячому . А ми ,
Упоравшись, пішли шукати
Нової хати ; і найшли
Зелену хату і кімнату
У гаї темному. В лугах ,
В степах широких, в байраках
Крутих, глибоких — всюди хата !
Було де в хаті погуляти
І одпочити де було.
Мене господарем обрали ;
Сім'я моя щодень росла,
I вже до сотні доростала.
Мов поросяча, кров лилась !
Я різав все, що паном звалось,
Без милосердія і зла,
А різав так ... I сам не знаю,
Чого хотілося мені ?
Ходив три года я з ножами ,
Неначе п'яний той різник.
До сльоз, до крові, до пожару -
До всього, всього я привик.
Було, мов жабу ту, на списі
Спряжеш дитину на огні,
297
Або панянку білолицю
Розіпнеш голу на коні,
Та й пустиш в степ !
Всього, всього тоді бувало —
1 все докучило мені ...
Одурів я. Тяжко стало
У вертепах жити .
Думав сам себе зарізать,
Щоб не нудить світом,
I зарізав би ... Та диво,
Диво дивне сталось
Надо мною , недолюдом ...
Вже на світ займалось,
Вийшов я з ножем в халяві
3 Броварського лісу 7,
Щоб зарізаться. Дивлюся,
* Мов на небі висить
Святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють
Храми божі , ніби з самим
Богом розмовляють.
Дивлюся я, а сам млію.
Тихо задзвонили
У Києві, мов на небі.
О , боже мій милий !
Який дивний ти !.. Я плакав,
До полудня плакав ...
Та так мені любо стало :
I малого знаку
Нудьги тії не осталось,—
Мов переродився ...
Подивився кругом себе —
I, перехристившись ,
Пішов собі тихо в Київ
Не святим молитись,
А суда,-суда людського
У людей просити “.
Орська кріпость. 1848.

1 Варнак — штемпований каторжник, що втік з каторги. На цю тему й під

таким самим заголовКОМ Шевченко згодом, уже в Новопетровську, написав
і прозову повість російською мовою.
2 Елек — невеличка річка між Оренбургом 1 Уральськом; доплив Урала.
з Іква — ріка на Волині, доплив Стира.
4 Дешевших панської собаки — француз Дюкре в своїх писаннях про
Росію часів Олександра I повідомляв, що 1808 р. ціна кріпака досягала пересічно
400-600 франків при щорічному прибутку від його праці в 50 франків. 1829 року
французький літератор Ж. Б. Мей повідомляв, що в Петербурзі можна купити
людину за 400 франків, а через кілька років ціни на „ продажных людей упали
до 100 крб. Відомо, що український поміщик Трощинський 1836 р . за „ редкостной
породы пса віддав трьох дорослих кріпаків і двох дітей.
5 Клечальна неділя - або "зелені свята".
6 Рудою — кров'ю.
7 Бровари — містечко поблизу Києва .
ооо

Ой гляну я, подивлюся Там би я спочив хоч мало,

На той степ , на поле ; Молившися богу ;
Чи не дасть бог милосердий Там би я ... Та шкода й гадки :
Хоч на старість волі ? Не буде нічого !
Пішов би я в Україну, Як же його у неволі
Пішов би додому : Жити без надії ?
Там би мене привітали , Навчіть мене , люди добрі,
Зраділи б старому ; А то одурію !
Орська кріпость. 1848.
ooo

298
 Та не дай, господи , нікому,
Як мені тепер , старому,
У неволі пропадати,
Марне літа коротати.

Ой піду я степом - лугом

Та розважу свою тугу ...
, Не йди ! - кажуть : — з ції хати
Не пускають погуляти ! “ 1
Кос - Арал. 1848 .

1 Не пускають погуляти — Шевченко своє заслання звав неодноразово

„незамкнутой“, „ безграничной „ тюрьмой “. „ Самый вонючий осадок христолюби-
вого сословия* (офіцерня) створював йому тут , в закаспійській пустині , каторжні
умови існування . .И я в этом омуте ( Новопетровську ), среди этого нравственного
безобразия седьмой год уже кончаю. Страшно !“ (Шевченко, „ Журнал“).

ЦАРІ .

В кайданах миколаївської солдатчини Шевченко ще більше загострив 1 по-

глибив свою ненависть до „ коронованих палачів“. А в цей час грянули громи
буржуазно - демократичної революції 1848 р. З величезною силою піднеслася нова
хвиля повстань проти віковічних гнобителів. Неначе підземний огонь пробігав
3 одної країни в другу (Франція — Австро - Угорщина -• Німеччина - Італія).
коливаючи трони, ламаючи рештки кріпацтва. „ Слышал ли ты, что произошло
в Париже,— писав Шевирьов до Погодіна 27 /II 1848 р. — Ужас : король прогнан
и скрывается, Пале - Рояль сожжен. Париж опять вверх дном . Что будет в Европе ?*
„ Хронология переменилась, дни стали веками, – писав переляканий Жуковський,
перебуваючи за кордоном.- Скоро вечность наступит. Россия , единственно
Россия, теперь убежище покоя. Сохрани бог царя и укрепи в его руке само-
державие. Посмотрев в глаза этой свободе, убеждаешься в том, как твердое
народное благо может быть устроено только на фундаменте самодержавия. Все
русские теперь крепче, нежели когда - нибудь, должны слиться в одну силу с царем
своим . Времена настали такие,— писав Гоголь, втікаючи з Італії, — в которые
нельзя думать о собственном удовольствии и мирном проведении времени ; нужно
покрепче молиться ... Что значит, что уже правят миром швеи, портные и реме-
сленники всякого рода, а бывшие помазанники остались в стороне ? Что значат
все незаконные эти законы, которые видимо, в виду всех чертит исходящая снизу
нечистая сила ! “ Українські , польські , російські пани плазують перед чоботом
"„ богом данного“ Миколи I — Палкіна, холуйськи запевняючи в своїх „ верноподдан
нических чувствах“. А в цей час з высоты престола“, з амвонів церков залунали
слова царського маніфесту : „ Божию милостию мы, Николай первый, император
и самодержец всероссийский и проч. и проч. и проч., объявляем всенародно : после
благословений долголетнего мира Запад Европы внезапно взволнован ныне смутами,
грозящими ниспровержением законных властей и всякого общественного устройства.
По заветному примеру православных наших предков, призвав в помощь бога все-
могущего, мы готовы встретить врагов наших ... С нами бог, разумейте языцы и
покоряйтесь, яко с нами бог ! “
І дійсно, Жуковські і Гребінки, Гулаки - Артемовські 1 Метлинські вся ця по-
міщицько - дворянська зграя, незалежно від націй, „ восклицала “, істерично вигуку-
вала, „ изливаясь в верноподданнических чувствах“. Шевченко, вірний своїм рево-
люційно - демократичним переконанням, „ воскликнул з далекого свого заслання
зовсім по - іншому: „ Лютуй , лютуй, мерзенний старче! (звертається Шевченко до
Миколи I) . Розкошуй в своїх гаремах ! Із - за моря уже встає святая зоря . Не гро-
мом праведним, святим тебе уб'ють, - ножем тупим тебе заріжуть, мов собаку,
уб'ють обухом ! “ Ось як поставився Шевченко до звісток про далеку революційну
299
грозу в Західній Европі. Вона викликала у нього нове творче піднесення, нову
надію на визволення ; вона запалила його перо нечуваною силою : „ Бодай кати їх
постинали, отих царів - катів людських ! “ Це звучало зовсім конкретно в тодішній
обстановці. Саме під таким кутом 1 з такою ціллю були написані ним „ Цар!“. По-
гадючому сичали за це на поета ❤ демократа українські пани - „ землячки“ і „ па-
тріоти “ . Ось що писав, наприклад, Куліш : „ I московські різуни та розбишаки ніколи
так не вставали на царів в своїх кривавих піснях , як вставав на царів 1 цариць із
перепою наш геніальний Шевченко“. Але це не спиняло поета- бійця.
Проїжджаючи Волгою біля Царева Кургана , Шевченко записує : „Если царь
взойдет на такую гору, то верно не даром , а уповательно для того, чтобы не-
сытым оком окинуть окрестность, на которой, если он полководец, рассчитает --
сколько в один прием можно убить верноподданных . А если он, боже сохрани,
агроном, то это еще хуже, особенно если окрестность окажется бесплодною : он
высочайше, повелит ее сделать плодоносною, и тогда потом и кровью крепостного
утучнится бесплодный солончак“ . I таких зауважень десятки розкидано в „ Що-
деннику " . Згадує Шевченко і про Святослава „, пьяного варяга, разбойника“
з його „ разбойничьими ладьями“, і про Олексія Михайловича - — „ московского царя
и персидского шаха - открытых больших грабителей“, Людовика XVI, вважаючи
його казнь за назидательное зрелище “ ; Івана IV—„Лютого 1 Наполеона III —
„ злодія “ , грабіжника трудящих Франції. Ми вже не кажемо про гнівні рядки
Шевченка на адресу „ скаженого людоїда “ — Петра, „ голодної вовчиці — Катерини II ,
, неудобозабываемого Тормоза — - Миколи I, „ суки“ - Олександри Федорівни та
• тихенького п'яного господаря “ — Олександра II . В творі „ Царі“ Шевченко нещадно
-
розвінчує найуславленіших дворянсько - попівськими писаками царів і князів .
• старого катюгу" Давида, розпусного, кривавого князя Володимира, доводячи,
що всі вОНИ кати, що всі вони варті лише того, щоб їх .без всякого лихого лиха
повести до ката“ . Саме тому чорносотенно - попівська, буржуазно- поміщицька
зграя вважала Шевченка за „ озлобленного врага самодержавия “, за поета - „ кощун-
ника , достойного виселицы “ . , Чествование Шевченка,— - писав 1914 р . чорносоте-
нець проф . Вязігін ( „ потомок чугуевских казаков и уроженец Харьковской гу-
бернии“),— приобретает характер нового оскорбления , бросаемого в лицо верующей
и верноподданнической России. Верные алтарю, престолу и семейному благу люди,
без различия в оттенках своих общественных и политических взглядов, не могут
примириться с мыслью, что в стольном городе св . Владимира (Києві) сооружается
памятник кощуннику и богохульнику, который забросал грязью многие страницы
нашего славного прошлого “ . Твором „ Царі , цим безпосереднім відгуком на нову
революційну хвилю, Шевченко ще раз підкреслив свою незламність, свою нена-
висть до ворогів трудящих — - царів і панів, свою любов до визискуваних 1 при-
гноблених. Цей твір з усією яскравістю й наочністю доводив, що Шевченко 1 на
засланні, в цьому жахливому осередку „ патентованих мерзавців “, „ карався, мучився,
але не каявся".

Старенька сестро Аполлона ! 1 Так що ж? Не втну ! А як поможеш

Якби ви часом, хоч на час,
Придибали таки до нас ,
Та, як бувало во дні они,
Возвисили б свій божий глас
До оди пишно - чепурної 2,
Та й заходилися б обоє
Царів абощо воспівать !
Бо як по правді вам сказать,
То дуже вже й мені самому
обридли тії мужики ,
Та паничі , та покритки :
Хотілося б зогнать оскому
На коронованих главах,
На тих помазаниках божих ...3
300
Та як покажеш, як тих птах
Скубуть і патрають , то може
I ми б подержали в руках
Святопомазану чуприну.
Покиньте ж свій святий Парнас 5,
Придибайте хоч на годину,
Та хоч старенький божий глас
Возвисьте , дядино ! Та ладом,
Та добрим складом, хоть на час,
Хоть на годиночку у нас
Ту вінценосную громаду
Покажем спереду і ззаду
Незрячим людям . В добрий час
Заходимось, моя порадо !
 I.

Не видно нікого в Ієрусалимі ;

Врата на запорі, неначе чума
В Давидовом граді, господом хржимім
Засіла на стогнах 7. Ні , чуми нема !
А гірша, лихая та люта година
Покрила Ізраіль : царева война !

Цареві князі, і всі сили, В червленій ризі 10 похожає

1 отроки, і весь народ, Та, мов котюга, позирає
Замкнувши в городі ківот 8 , На сало, на зелений сад
У поле вийшли, худосилі ; Сусіди Гурія 11.
У полі бились , сиротили А в саді,
Маленьких діточок своїх . В своїм веселім вертограді 13 ,
А в городі младії вдови, Версавія купалася,
В своїх світлицях, чорноброві, Мов у раЇ Єва 13 —
Запершись, плачуть, на малих Подружіє Гурієве,
Дітей взираючи. Пророка, Рабиня царева ;
Свого неситого царя, Купалася собі з богом,
Кленуть Давида сподаря 9. Лоно біле мила,
А він собі , узявшись в боки, 1 царя свого святого
По кровлі кедрових палат У дурні пошила ...

Надворі вже смеркло ; і тьмою повитий ,

Дрімає, сумує Ієрусалим.
В кедрових палатах, мов несамовитий ,
Давид похожає і — о цар неситий !-
Сам собі говорить : „ Я ... Ми повелим !..14
Я цар над божіїм народом !
1 сам я - бог в моїй землі !
Я — все !..“

А трохи згодом Не золото, не серебро,

Раби вечерю принесли
I кінву доброго сікеру 15.
I цар сказав, щоб на вечерю
Раби рабиню привели,
Таки Версавію ... Нівроку —
До божого царя · пророка
Сама Версавія прийшла.
I повечеряла, й сікеру
3 пророком випила, й пішла
Спочити трохи по вечері
З своїм царем . І Гурій спав ;
Йому, сердешному , й не снилось,
Що дома нищечком робилось,
Що з дому цар його украв
А лучшеє його добро,
Його Версавію - украв.
А щоб не знав він тії шкоди ,
То цар убив його, та й годі ! ..
А потім цар перед народом
Заплакав трохи, одурив
Псалмом старого Анафана ...16
I знов веселий , знову п'яний
Коло рабині заходивсь 17 .
Отак святі царі живуть!
А як же прості ? Я не знаю,
I раю вам цього не знать,
Та ні у кого й не питать,
Щоб не завадило, буває ...
301
 II .
Давид, святий пророк і цар ,
Не дуже був благочестивий
Була дочка в його Фамарь
I син Амон . I се не диво :
Бувають діти і в святих,
Та не такі, як у простих ,
А ось які !
Амон щасливий,
Вродливий первенець його,
Лежить, нездужає чогось.
Давид стенае та ридає,
Багряну ризу роздирає,
І сипле попіл на главу :
- Без тебе я не поживу
1 дня єдиного, мій сину,
Моя найкращая дитино !
Гез тебе сонця не узрю,
Без тебе я умру, умру ! “
I йде, ридаючи, до сина,
Аж тюпає, немов біжить.
А той , бугай собі здоровий.
У храмині своїй кедровій ,
Лежить,— аж стогне, та лежить.
Кепкує з дурня , аж голосить,
Аж плаче, бідний , батька просить
III.
I поживе Давид на світі
Не малі літа.
Одрях старий , і покривали
Многими ризами його,
А все таки не нагрівали
Котюгу блудного свого.
От отроки й доміркувались
(Натуру вовчу добре знали) ,
То , щоб нагріть його, взяли
Царевен паче красотою,
Дівчат старому навели
Да гріють кров'ю молодою
Свого царя. І розійшлись,
Замкнувши двері за собою ...
Облизавсь старий котюга
IV.
По двору тихо похожає
Старий веселий Рогволод 20 ;
302
Щоб та Фамарь сестра прийшла :
, Драгий мій отче і мій царю !
Вели сестрі моїй Фамарі,
Щоб коржика мені спекла,
Та щоб сама і принесла ,
То я, вкусив його, возстанӱ
З одра недуги ... “
Вранці рано
Фамарь спекла і принесла
Опріснок братові . За руку
Амон бере її, веде
У темну храмину, кладе
Сестру на ліжко. Ламле руки ,
Сестра ридає і, рвучись,
Кричить до брата : „ Схаменись !
Амоне , брате мій лукавий !
Єдиний брате мій ! Я ... Я.
Сестра єдиная твоя !
Де дінусь я ? Де діну славу,
I гріх, і стид ? Тебе самого
1 бог, і люди прокленуть ! .. “
Не помогло таки нічого !..
Отак царевичі живуть,
Пустуючи на світі.
Дивітесь, людські діти !..
I розпустив слини,
І пазурі простягає
до Самантянини ,
Бо була собі на лихо
Найкраща між ними,
Між дівчатами , -
— мов крин той
Сельний 18 при долині
Між цвітами. Отож вона
І гріла собою
Царя свого, а дівчата
Грались між собою
Голісінькі. Як там вона
Гріла, я не знаю ;
Знаю тільки, що цар грівся
I ... і „ не позна ю * 19.
Дружина, отроки, народ
Кругом його во златі сяють.
У князя свято : виглядає
Із Литви князя - жениха
За рушниками до Рогніди 21 .
Перед богами Лель і Ладо 22
Огонь Рогніда розвела,
Драгим єлеєм полила
I сипала в огнище ладон ;
Мов ті валькірії 23 , круг неї
Танцюють, граються дівчата,
І приспівують :
,,Гой, гоя, гоя !
Новії покої
Нумо лиш квітчати,
Гостей сподіватись ! “
За Полоцьком² , неначе хмара,
Чорніє курява . Біжать
1 отроки , й старі бояра
13 Литви князя зустрічать ;
Сама Рогніда з Рогволодом
Пішла з дівчатами , з народом.
Не із Литви йде князь сподіваний ,
Ще незнаемий , давно жаданий ,
А із Києва туром 25 буйволом,
Іде веприщем 26 за Рогнідою
Володимир 27 князь со киянами .
Прийшли і город обступили
Кругом, і город запалили.
Владимир князь перед народом
Убив старого Рогволода,
" Потя " 28 народ, княжну „ поя “ ,
,, Отіде в волості своя ! " —
Отіде з шумом. І растлі ю,
Тую Рогніду молодую,
І прожене ю ; і княжна
Блукає по світу одна,
Нічого з ворогом не вдіє ...
Так отакі, то святії 29
Оті царі !

V.
Бодай кати їх постинали
Отих царів , катів людських !
Морока з ними , щоб ви знали !
Мов дурень ходиш кругом 1х, -
Не знаєш , на яку й ступити !
Так що ж мені тепер робити
З цими поганцями ? Скажи,
Найкраща сестро Аполлона !
Навчи , голубко ! Поможи
Полазить трохи коло трона !
Намистечко, як зароблю,
Тобі к великодню куплю.
Пострижемося ж у лакеї
Та ревносно, в новій лівреї 30,
Заходимось царів любить 31 .
Шкода і оливо тупить :
Бо де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи.
Нащо ж себе таки дурить ?
Ходімо в селища : там люди !
А там, де люди , — добре буде ;
Тільки не треба Їх учить
Своїм писанієм, нікого
Не навчиш ти. Тебе самого
Великим дурнем назовуть,
А книжку граться оддадуть
Маленьким дітям — більш нічого!
Кос - Арал. 1848.

1 Старенька сестро Аполлона - — так Шевченко, за звичаєм стародав-

ніх поетів, звертається до „ богині мистецтва " -
— сестри Аполлона (бога сония та
покровителя мистецтв), але робить це насмішкувато, називаючи музу " дядин ю “,
висловлюючись без будьякої поваги - „придибали“ .
-
2 До оди пишно - чепурної — тобто до бундючних славословій , якими
·
царські лірники поети восхваляли царів. Шевченко цей „ високий штиль вживає
навмисно, щоб висміяти царських підлиз і розвінчати всю мізерність 1 огидли-
вість венценосных героев".
3 Натих помазаниках божих — на царях та королях, що їх „помазу-
вали " на царство їх спільники - попи. Ці рядки в одному з варіантів твору сфор-
мульовано так : „ Хоч нищечком якби мені ви розказали про царя , або якого короля
з їх фон баронами, князями , з їх „ високими страстями “ . Бо вже остигли мужики
та безталанні покритки, та й тих уже не стало. А про журбу та про печаль
остигло, і паперу жаль !“
303
 4 Як покажеш, як тих птах скубуть 1 , патрають - — Шевченко
говорить про ті чутки , які доходили до нього в далеке заслання , про революційні
події 1848 року на Заході . Про те, що Шевченко знав про події 1848 року, що
він цікавився ними , видно хоч би з листа М. Александрійського (знайомого
Шевченка) , написаного 16 VII 1848 : „ Новостей много,— писав він до поета - за-
сланця,- очень много, но так как они отнюдь не Орские, а политические, и
вдобавок европейские , а не российские только, то излагать их со всеми подроб-
ностями я не берусь ; скажу однако ж главную тему их : хочется лучшего !.. Это
старая песня, современная и человеку и человечеству, - только поется на новый
лад : с аккомпанементом 24 фунтового калибра ! Впрочем, вы знаете, вероятно,
все затеи европейской политики в настоящее время !“
5 Святий Парнас - — гора в Греції, де, за стародавніми легендами, жив
Аполлон з музами, тобто бог мистецтва з своїми помічницями . Шевченко на-
смішкувато використовує всі ці стародавні грецькі легенди, щоб розвінчати сучасну
йому миколаївську дійсність з її цареславними співцями.
в Покажем спереду і ззаду незрячим людям — в чернетках
Шевченко цю ж думку висловлює так : „ А я трохи згодом захожуся коло царів та
штилем високим розмалюю помазаних і спереду й збоку .
7 Стогни - площі.
8 Ківот — кедрова скринька, де найвищі єврейські жерці переховували „ релі-
гійні святощі“.
9 Кленуть Давида сподаря - в Шевченкових чернетках знаходимо
вслід за цим такі рядки : „ На стогнах сльози та печаль. За стогнами — 1 гвалт
1 крики. I гине, падає народ за той завіт, і за ківот, 1 за царя-- свого
пророка".
10 Червлена риза - червона риза (церк.- слав'янське слово).
11 Гурій -- за біблією Гурій ( власне Урій Хетеянин) був на війні, лише
тимчасово перебуваючи в Ієрусалимі ; з наказу Давида його поставлено було
в перших лавах при облозі міста і вбито.
12 Вертоград - плодючий сад (церк.- слав'янське слово).
13 Єва - так біблійні легенди звуть · першу жінку .
14 Я ... Ми повелим !.. — Шевченко в уста стародавнього єврейського царя
вкладае слова царських маніфестів та указів „ всеевропейського жандарма
Миколи I.
15 Сікер — хмільний напиток.
16. Анафан — за біблійними легендами, пророк за часів Давида ; робив докори
царю за смерть Гурія ; Давид на знак каяття склав навіть псалом : Помилуй мене,
боже , продовжуючи й далі спустошувати край та розпутничати.
17 Коло рабині заходивсь --- після цих рядків в захалявній книжці
Шевченко додав подану нами кінцівку : „ Отак святі царі живуть, а як же прості ? Я не
знаю, 1 раю (тобто раджу) вам цього не знать, та ні у кого не питать, щоб
не завадило , буває ... * (натяк на те, що царські жандарми негайно вхоплять
того, хто поцікавиться дізнатись, як справді живуть " прості , тобто селяни в
царсько - поміщицьких пазурях).
18 Крин — лілея ; сельний — польовий.
19 I „ не позна ю ° - — в захалявній книжечці Шевченко додає ще й такі
рядки : „ Дивуються, що кіт мурий не ворушив сала, а у нього , сіромахи, зубів
не осталось “.
20 Рогволод- — князь Полоцький за часів князя Володимира.
21 Рогніда ---• дочка Рогволода.
22 Лель 1 Ладо - фантастичні боги з старослав'янської міфології . Ладо —
богиня весни, любові і щастя в одруженні ; Лель - її син.
23 Валькірії — богині війни у давніх германців.
24 Полоцьк — місто над річкою Двиною ; колись столиця білоруських князів.
25 Тури - — дикі бики, що водились колись і на Україні.
26 Веприще - — вепр--- дикий кабан.
27 Вол оди мир .-- „ великий князь Київської Русі ( 980-1025) ; феодал-
рабовласник ; уславився кривавими походами та нещадним грабежем численних
племен слав'янських , литовських та інших . Православна церква зробила цього ката
„ святим * 1 „ равноапостольним , а українська контрреволюція піднесла його на
свій щит, зокрема оголосивши герб цього розбійника - варяга (тризуб ) за націо-
нальний герб ·Української держави" .

304
 28 Потя — порізав, побив ; поя -загарб взявши собі за наложницю
отіде B волості своя — пішов B свої володіння ; растлі ю — - згвал-
тував її, знечес тив ; прож ене ю - - прогна в її.,
29 Так отакії то святії оті царі — православна церква зробила князя
Володимира - цього лютого грабіжника - рабовласника — , святим“, Характерно, що
90% всіх „святих припадає на царів , королів, князів та бояр.
30 Ліврея — убрання ( форма “ ) лакеїв.
31 Заходимось царів любить — Шевченко глузує з російських та
українських поміщицьких письменників, що плазували коло царського трону, за
побігаючи ласки коронованого ката .

ооо

Добро , у кого є господа, Ми довго в морі пропадали ;

А в тій господі є сестра
Чи мати добрая ! Добра,
Добра такого таки зроду
У мене , правда, не було,
А так собі якось жилось ...
1 довелось колись мені,
В чужій далекій стороні
Заплакать , що немає роду,
Нема пристанища, господи !
Прийшли в Дар'ю1 , на якор стали ;
3 ватаги 2 письма принесли,
1 всі тихенько зачитали.
А ми з колегою 3 лягли,
Та щось такеє розмовляли.
Я думав : де б того добра,
Письмо чи матір , взять на світі ?
„ А в тебе єсть ? “ „ Жена і діти,
І дім, і мати, і сестра, —
А письма нема ... “

Кос - Арал. 1848.

1 Прийшли в Дар'ю - Сир - Дар'я — річка, що вливається В Аральське

море.
2 Ватага -— рибальський зимовник, де розташувалась експедиція лейтенанта
' Бутакова, в якій пробував Шевченко , маючи завдання змальовувати береги .
-
3 Колега – товариш (латинське слово). Це, очевидно, був поляк Томаш Вернер ,
політичний засланець, що брав разом із Шевченком участь в експедиції на Аральське
море як спеціаліст - геолог. Ось що читаємо в рапорті Бутакова після закінчення
експедиції : „ В команде вверенных мне судов находятся 4- го линейного батальона
унтер - офицер Фома Вернер и рядовой Тарас Шевченко. Первый был мною взят
в прошлогоднее плавание по предложению полковника Матвеева для исследования
каменного угля, которого признаки были найдены на северо - западном берегу
Аральского моря , и для геологических и ботанических наблюдений, а последний
был назначен корпусным командиром для снимания видов в степи и на бере-
гах Аральского моря. Оба они,— додає Бутаков, — будут мне необходимы по
возвращении в Оренбург : Вернер — для окончательного составления геологического
описания берегов и классифицирования долженствующих быть отправленными в
С.- Петербург образцов горных пород и ботанических экземпляров, а Шевченко -
для окончательной отделки живописных видов“ . Шевченко пробув з Вернером
мало не два роки — з 11 травня 1848 р. до 27 квітня 1850 р. , коли поет · засланець
знову був заарештований в Оренбурзі.

ооо

20. Кобзар 305

 ТИТАРІВНА¹.
Давно се діялось колись :
2
Ще як борці у нас ходили
По селах, та дівчат дурили ,
З громади кпили , хлопців били,
Та верховодили в селі,
Як ті гусари на постої ;
Ще за гетьманщини святої -
Давно се діялось колись.
У неділю на селі,
У оранді 3 на столі
Сиділи лірники та грали
По шелягу за танець.
Кругом аж курява вставала.
Дівчата танцювали
I парубки ... „ Уже й кінець !
А нуте іншу ! “ „ Та й це добра !“
І знову ліри заревли,
I знов дівчата, мов сороки,
А парубки, узявшись в боки,
Навприсідки пішли ...
Найкращий парубок Микита
Стоїть на лаві в сірій свиті ;
Найкращий хлопець , та байстрюк,
Байстрюк собі , та ще й убогий.
Так і нікому не до його !
Стоїть собі , як той ...
Плечима стелю підпирає ;
Та дивиться , і замирає,
На титарівну ... А та в квітах,
Мов намальована , стоїть
Сама собі, і на Микиту
Неначе глянула. Горить !
Горить Микита в сірій свиті !
Шеляга виймає
I за того остатнього
Музику наймає,
І нерівню титарівну
У танець вітає і
„ Одчепися, пройдисвіте ! “
I зареготалась
Титарівна :, Хіба тобі
Наймичок не стало ? "
Насміялась титарівна
3 бідного Микити,
Насміялася при людях,
306
Що він в сірій свиті.
Буде тобі, титарівно !
Заплачеш , небого,
За ті сміхи !..
Де ж Микита ?
В далеку дорогу
Пішов собі ... З того часу
Не чуть його стало ...
З того часу титарівні
Щось такеє сталось ...
Додому плачучи прийшла,
І спати плачучи лягла,
I не вечеряла !.. Не спала :
Яка лягла, така і встала.
Мов одуріла ! Що робить ?
Сама не знає ! А Микита,
Неначе сич, у сірій свиті
Перед очима все стоїть :
Мара та й годі ! Титарівно !
В недобрий час з того нерівні
Ти насміялась ... Стало жаль
Тобі його ... Нудьга, печаль
I сором душу оступили,
I ти заплакала !.. Чого ?
Того , що тяжко полюбила
Микиту бідного того !
Диво дивнеє на світі
З тим серцем буває :
Увечері цурається ,
Вранці забажає !
Та так тяжко забажає,
Що хоч на край світа
Шукать піде. Отак тепер
Не знає, де дітись,
Титарівна. Хоч у воду,
Аби до Микити !..
Стережітесь, дівчаточка,
Сміятись з нерівні,
Щоб не було і вам того,
Що тій титарівні !
Як та билина засихала,
А батько - мати турбувались ;
На прощу в Київ повезли ,
Святими травами поїли,
І все таки не помогли,
Втоптала стежку на могилу ;
Все виглядать його ходила.
І стежка стала заростать ,
Бо вже нездужає і встать.
Так от що сміхи наробили !
А він канув , провалився ;
Иого вже й забули,
Чи й був коли . Год за годом
Три годи минули .
На четвертий год в неділю,
у оранді на селі,
На широкому столі
Сліпі лірники сиділи ;
По шелягу брали
1 ту саму грали ,
що й позаторік . Дівчата
Так само дрібно танцювали ,
Як і позаторік ...
Завзятий,
У синій шапці, у жупані,
В червоних, як калина, штанях,
Навприсідки вліта козак,
Та ще й приспівує отак :
„ Та спасибі батькові ,
Та спасибі матері,
Що нас добули 1
Як нас добували,
Жито розсипали
Вночі на печі !.. “
„ Горілки ! Меду ! Де отаман ?
Громада ? Соцький ? Препогане,
Мерзенне , мерзле парубоцтво !
ХоДіте биться ! чи бороться !
Бо я борець ! .. “
Не неділю,
Не дві, не три 1 не чотири,
Як тій болячці, як тій хирі,
Громадою годили
Тому борцеві. Вередує,
Як той панич . І де взялось
Таке хиренне ? Все село
Проклятого не нагодує ;
А він собі гуляє, п'є ,
Та хлопцям жалю завдає
Тими дівчатами. Дівчата
Аж понедужали за ним :
2)
Такий хороший та багатий !
Уже й не бореться ні з ким,
А так собі гуляє ,
Та вечорами у садочок
До титаря вчащає.
А титарівна зустрічає,
Приспівує, примовляє :
, Чи не той це Микита,
Що з вильотами свита ?.. “
Той, це той, що на селі
Ти насміялася колись.
А тепер сама до його
У садочок ходиш ,
Сама йому, байстрюкові,
Як панові годиш !
Не день, не два титарівна
В садочок ходила :
Не день, не два, як панові,
Микиті годила !
Догодилась титарівна
До самого краю.
I не зчулась !
Дні минули ,
Місяці минають ;
Мина літо, мина осінь ;
Мина сьомий місяць , осьмий,
Уже й дев'ятий настає, —
Настане горенько твоє !
У титаря у садочку ,
У яру, криниця
Під вербою ... До криниці
Не води напиться ,
Ледве ходить титарівна —
Трохи пожуриться,
Поплакати , погадати :
Як їй дівувати ?
Де їй дітись од сорома,
Де їй заховатись ?
Раз увечері , зимою,
У одній свитині,
Іде боса титарівна
I несе дитину.
То підійде до криниці,
То знов одступає ...
А з калини , мов гадина,
Байстрюк виглядає !
307
 Положила на цямрину
Титарівна сина
Та й побігла ... А Микита
Виліз із калини ,
Та й укинув у криницю ,
Неначе щеня те !
А сам пішов, співаючи,
Соцькому сказати,
Та щоб ішов з громадою
Дитину шукати !
У неділеньку раненько
Збиралася громадонька,
Та криницю виливали,
Та дитя теє шукали.
Найшли, найшли твого сина,
Титарівно, в баговинні.
Ой узяли безталанну !
Закували у кайдани,
Сповідали , причащали ,
Батька - матір нарікали ,
Громадою осудили
І живую положили
В домовину !.. й сина з нею !
Та й засипали землею !
Стовп високий мурували,
Щоб про неї люди знали,
Дітей своїх научали ;
Щоб навчалися дівчата,
Коли не вчить батько - мати.
Борця того в селі не стало .
А люди в Польщі зустрічали
Якогось панича. Питав :
, Чи жива, каже, титарівна ?
Чи насміхається з нерівні ?“
Ото він самий ! Покарав
Його господь за гріх великий —
Не смертію ! Він буде жить,
I сатаною · чоловіком
Він буде по світу ходить,
І вас, дівчаточка , дурить
Вовіки.

Кос - Арал. 1848.

1 Титарівна — дочка титаря, церковного старости .

2 Ще як борці у нас ходили -— давній звичай (XVIII ст.), коли парубки
ходили на великі „ свята в інші села (іноді переодягнені в звірячі шкури ) і ви-
кликали місцевих парубків боротися. Переможці вимагали частування, бешкетували.
3 Оранда — корчма, шинок, де жив і сам орендар.
4 Шеляг - — дрібна монета, гріш .

оро

Ну, що б , здавалося, слова ? На круглолицю молодицю ,

Слова та голос -- більш нічого !
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує ! .. Знать, од бога
1 голос той, і ті слова
Ідуть між люди ...
Похилившись,
Не те, щоб дуже зажурившись,
А так на палубі стояв
I сторч на море поглядав,
Мов на Іуду ... Із туману,
Як кажуть, стала виглядать
Червонолицяя Діана ¹
А я вже думав спать лягать,
Та й став, щоб трохи подивиться
308
Чи теє - дівчину !.. Матрос ,
Таки земляк наш з Островної 2,
На вахті 3 стоя ,
Журився сам собі чогось ;
Та й заспівав ,— звичайне , тихо,
Щоб капітан не чув: бо з лиха
Якийсь лихий , хоч і земляк.
Співа матрос, як той козак,
Що в наймах виріс сиротою ,
Іде служити в москалі .
Давно, давно колись
Я чув, як, стоя під вербою,
Тихенько дівчина співала ;
І жаль мені малому стало
 Того сірому - сироту,
Що він утомився,
На тин похилився,-
Люди кажуть і говорять :
Мабуть, він упився.
I я заплакав : жаль малому
Було сіроми- сироти.
Чого ж тепер заплакав ти ?
Чого тепер тобі, старому,
У цій неволі стало жаль ? —
Що світ зав'язаний , закритий !
Що сам єси тепер москаль,
Що серце порване , побите,
І що хороше - дороге
Було в йому, то розлилося !
Що ось як жити довелося ...
Чи так, лебедику ?! - Еге !..
Кос - Арал. 1848 .

1 Діана грецька богиня місяця, полювання та лісів ; червонолиця Діана -

тут в розумінні місяця (луны).
2 3 Островно 1 — „ Оренбурзької губернії“ (прим. Шевченка) ; там жили
переселенці, зокрема з України.
3 Вахта - – варта, сторожа.
воо

Мов за подушне, оступили

Оце мене на чужині
Нудьга і осінь. Боже милий !
Де ж заховатися мені ?
Що діяти ? Уже й гуляю
По цім Аралу, і пишу ,
Віршую нищечком, грішу,
Бог- зна колишнії случай
В душі своїй перебираю
Та списую,— щоб та печаль
Не перлася, як той москаль,
В самотню душу. Лютий злодій
Впирається таки, та й годі !
Кос - Арал. 1848.
ооо

П. С 1 .

Перебуваючи на засланні , Шевченко не раз згадував свої подорожі по

Україні. Постійно стояли у нього перед очима жахливі картини кріпацького пекла :
„ В лиху годину, якось недавно довелось мені заїхать на Вкраїну ... Аж страх по-
гано у тім хорошому селі . Чорніше чорної землі блукають люди .... Село неначе
погоріло, неначе люди подуріли, ---- німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть.
1 я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину. І не в однім отім селі, а скрізь
на славній Україні людей у ярма запрягли пани лукаві . Ненависть Шевченка
до „ землячків “ — українських панів -все більш проймає його твори. Вони бо
„ з братами тихо живуть і орють лани братами , вони „ люблять на братові шкуру,
а не душу , вони „ дочку й теличку однімають у мужика “ , Шевченко невдо-
волений тим, що селяни про Білозерського, „ филантропа - помещика“, ,ого .
лившего своих крестьян“ , склали тільки повну кривавої скарги й обурення
пісню : „А в нашого Білозера червоная хустка — - ой не одна B селі хата
осталася пустка“ . „ Наивное невинное мщение ! “—відзначає Шевченко , даючи пораду
309
просто „ повесить своего грабителя ! (див. „ Щоденник “ ). В даному творі Шев-
ченко з їдкими сарказмом виводить •потомка гетьмана дурного презавзя-
того патріота“ — українськото поміщика, який „ у свиті ходить між панами, і п'є
горілку з мужиками, і вольнодумствує в шинку “ . Це так на ярмаркових з'їздах,
на панських гульбищах, а в своєму маєтку визискує кріпаків, знущається з дівчат :
„другий год, як він з німецькими плугами забрався голий в цей куток, а що тих
бідних покриток пустив по світу з байстрюками ! ( „ Марина“ ) . Такі вони — ці „ вольно-
думці“ , „ філантропи “ ! Ненависть i презирство викликають вони в кріпацького
поета. „Шевченко был принят в Малороссии очень хорошо в лучших наших ари-
стократических домах. Отчего же такая ненависть к панству ?“— запитує україн-
ський поміщик Мартос 1 тут же запевняє : , 3 хама не буде пана" .

Не жаль на злого : коло його І п'є горілку з мужиками ,

I слава сторожем стоїть ;
А жаль на доброго такого,
Що й славу вміє одурить.
І досі нудно, як згадаю
Готичеський з часами дом 2,
Село обідране кругом,
I шапочку мужик знімає,
Як флаг побачить : значить, пан
У себе з причетом гуляють.
Оцей годований кабан !
Оце ледащо ! — щирий пан,
Потомок гетьмана дурного
I. презавзятий патріот,
Та й христіанин ще до того !
У Київ їздить всякий год,
У свиті ходить між панами,
I вольнодумствує в шинку —
Отут він ввесь, хоч надрюкуй !
Та ще в селі своїм дівчаток
Перебирає ; та спроста
Таки своїх байстрят з десяток
У год подержить до хреста,—
Та й тільки ж то... Кругом паскуда!
Чому ж його не так зовуть ?
Чому на його не плюють ?
Чому не топчуть ?! Люди, люди ! 3
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте ... Не жаль на його ,
На п'яного Петра кривого ,
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей !..

Кос - Арал. 1848 .

1 П. С.— український поміщик П. П. Скоропадський , власник с. Григорівки на

Конотопщині, де в нього було 552 кріпацьких „ душі “ . Шевченко , очевидно, зустрі-
чався з Скоропадським під час свого перебування на Україні і бачив його „ село,
обідране кругом . Скоропадський справді був „ потомок гетьмана дурного ,
тобто гетьмана Івана Скоропадського, вірного лакея Петра I, завзятого грабіж-
ника українських трудящих мас.
2 Готичеський з часами дом - - такий справді був палац у П. П. Ско-
ропадського в Григорівці, що достояв аж до 1922 р.; готичний стиль -- гостровер-
хий, властивий часам феодального панства.
-
3 Люди, люди — звертається Шевченко до тих дворянсько - поміщицьких
письменників і мемуаристів, які на найрізноматніші голоси вихваляли Скоропад-
ського (Глінка, Жемчужніков, Лизогуб та інші) , називаючи цього грабіжника
„ умним, остроумным оригиналом“, „ примечательным человеком“ , що „ в одежде и
приеме подражал простым казакам“ . Лизогуб звав Скоропадського „ высококуль-
турным современным деятелем" , ,окунувшимся в европейскую культуру и „ по-
ощряющим симпатии к народу “. Шевченко в першому варіанті даного твору ще
рішучіше висміяв цих славословів Скоропадського : .Зовуть світилом кривого,
п'яного Петра і покровителем добра і патріотом ... боже милий ! А де ж та правда
на землі ?"
ооо

310
І досі нудно, як згадаю
Готичеський з часами дом,
Село обідране кругом ...
 Немає гірше, як в неволі
Про волю згадувать ... А я
Про тебе, воленько моя,
Оце нагадую ... Ніколи
Ти не здавалася мені
Такою свіжо - молодою
I прехорошою такою,
Як нині - в дальній стороні
Та ще й в неволі. Доле ! Доле !
Моя проспіваная воле !
Хоч глянь на мене з - за Дніпра ,
Хоч усміхнися з - за ...
I ти, моя єдиная,
Встаєш із - за моря ,
З - за туману, слухняная
Рожевая зоре !
I ти, моя єдиная,
Ведеш за собою
Літа мої молодії —
I передо мною,
Ніби море, заступають
Широкії села
З вишневими садочками
І люди веселі ...
І ті люди, і село те,
Де колись , мов брата,
Привітали мене. Мати !
Старесенька мати !
Чи збираються ще й досі
Веселій гості
Погуляти у старої,
Погуляти просто,
осо
Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б , чи ні ?
Якее тихее ти слово
Тоді б промовила мені ?
Ніякого ! І не пізнала б ...
А може б , потім нагадала,
Сказавши : снилося дурній ...
А я зрадів би , моє диво !
Моя ти доле чорнобрива !
ооо
По - давньому , по - старому —
Од світу до світу ?
А ви , мої молодії
Чорнявії діти ,
Веселії дівчаточка,
І досі в старої
Танцюєте ? А ти , доле !
А ти , мій покою !
Моє свято чорнобриве,-
І досі між ними
Тихо, пишно похожаєш ?
I тими очима ,
Аж чорними — голубими ,
І досі чаруєш
Людські душі ? Чи ще й досі
Дивуються всуе
На стан гнучий ? Свято моє
Єдинеє свято !
Як оступлять тебе , доле,
Діточки- дівчата
Й защебечуть по - своєму
Доброму звичаю, -
Може , й мене ненароком
Діточки згадають.
Може, яка і про мене
, Скаже яке лихо.
Усміхнися , моє серце,
Тихесенько - тихо ,
Щоб ніхто і не побачив,
Та й більше нічого ...
А я , доленько, в неволі
Помолюся богу.
Кос - Арал. 1848 .
Якби побачив, нагадав
Веселее та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би , заридав !
1 помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми - водою розлилось
Колишнєє святеє диво !
Кос - Арал. 1848
313
 МАРИНА.

Страшные вещи творятся ныне В наших селах ... Бунтует чернь ! “— писав
1845 р. в листі до свого знайомого пан Гладченко, втікши від „ рассвирепевших
мужиков“ Переяславщини. Шевченко, перебуваючи на засланні, згадує окремі епі-
зоди своєї подорожі по Україні , згадує жахливі картини панської сваволі, помі-
щицького грабунку. „ I звір того не зробить дикий , що ви, б'ючи поклони, з бра-
тами дієте — гнівом палає він. Знову перед його очима панські знущання над
кріпачками - дівчатами ; десятки, сотні таких фактів. Безслідно гинуть нещасні по-
критки : в панських сажалках, в глибинах річок, в глухих лісах, болотах, проваллях.
А скільки покриток кінчало життя самогубством, топлячись, труячись, вішаючись !
Але були й такі, що мстили,-- люто мстили. На Канівщині одна знівечена паном
дівчина - кріпачка, задушивши свого ката, коли той був до нестями п'яний, різала
тіло його на шматки і годувала ним собак.
Шевченко в даному творі розповідає про подібний факт. Вся його нен ависть
спрямована на голови панів, поміщиків ; вся любов його на боці уярмленого,
придушеного поміщиками, бунтуючого (хай сліпо, стихійно) селянства.

Неначе цвяшок в серце вбитий, Про тую Марину :

Оцю Марину я ношу.
Давно б списать несамовиту,
Так що ж ? Сказали б , що брешу,
Що на панів, бачиш , сердитий,
То все такеє і пишу
Про їх собачії звичаї ...
Сказали б просто : дурень лає
За те , що сам кріпак,
Неодукований сіряк.
Неправда ! Єйбогу, не лаю :
Мені не жаль, що я не пан,
А жаль мені, і жаль великий,
На просвіщенних христіан.
I звір того не зробить дикий,
Що ви, б'ючи поклони ,
3 братами дієте ...1 Закони
Катами писані за вас, -
То вам байдуже ! В добрий час
У Київ їздите щороку
Та сповідаєтесь, нівроку,
У схимника !2
Та й те сказать :
Чого я турбуюсь ?
Ані злого , ні доброго
Я вже не почую.
А як, кажу, хто не чує,
То тому й байдуже.
Прилітай же з України,
Єдиний мій друже,
Моя думо пречистая,
Вірная дружино,
Та розкажи , моя зоре ,
314
Як вона у пана злого
I за що страдала ?!
Та нищечком , щоб не чули,
Або не дознались ;
А то скажуть , що на шляху
Чинимо розбої ,
Та ще дальше запроторять,—
Пропадем обоє !
....Недавно це було .
Через село весілля йшло,
А пан з костьолу їхав,-
Чи управитель, а не пан.
За вихилясами придан,
За зиком та за сміхом
Ніхто й не бачив, як проїхав
Той управитель , лях ледачий.
А він так добре бачив,
А надто молодую! ..
За що пак милує господь
Лихую твар такую ,
Як цей правитель ? Другий год,
Як він з німецькими плугами
Забрався 3 голий в цей куток -
А що тих бідних покриток
Пустив по світу з байстрюками !
Отже й нічого ! А жонатий ,
І має двоє діточок,
Як ангеляточок.
Дивітесь : вийшла погуляти,
Мов краля , пані молодая
3 двома маленькими дітьми.
 HID

1 звір того не зробить дикий,

Що ви, бючи поклони ,
З братами дієте ..
 4
Із коча пан мій вилізає,
I посила за молодим.
А потім діточок вітає,
І жінку, кралю молодую ,
Аж тричі бідную цілує,
І розмовляючи пішли
Собі в покої ... Незабаром
I молодого привели .
На завтра в город одвезли
Та й заголили в москалі !
Отак по нашому звичаю,
Не думавши кончають !
А молода ? Мабуть, без пари
Судилось господом зносить
Красу і молодість ... Мов чари,
Розсипалось та розлилось.
І знову в люди довелось
Проситись в найми? Ні , не знову :
Вона вже панна покойова 5 ,
Уже Марисею зовуть,
А не Мариною ! Найпаче
Сердешній плакать не дають ;
Вона ж сховається та й плаче .
Дурна ! Їй шкода мужика
Та жаль святого сіряка.
А глянь лиш гарно кругом себе :
Граю кращого не треба !
Чого ти хочеш - - забажай :
Всього дадуть, та ще й багато !
„ Не треба, кажеш : дайте хату! “
Цього вже лучше й не благай !
Бо це ... сама здорова знаєш ...
Дивися, огирем 6 яким
Сам пан круг тебе похожає :
Уже чи добрим , чи лихим ,
А будеш панською ріднею, —
Хіба повісишся !..
За нею
Приходила мати
У пана просити ;
Звелів не пускати,
А як прийде - бити.
Що тут їй робити ?
Пішла ридаючи в село :
Одним - одно дитя було ,
Та й те пропало ...
Неначе ворон той , летячи
Про непогоду людям кряче :
Так я про сльози та печаль
Та про байстрят отих ледачих,
Хоть і нікому їх не жаль,
Розказую та плачу.
Мені їх жаль ! .. Мій боже милий ,
-
Даруй словам святую силу –
Людське серце пробивать,
Людськії сльози проливать,
Щоб милость душу осінила,
Щоб спала тихая печаль
На очі їх, щоб стало жаль
Моїх дівчаток , щоб навчились
Путями добрими ходить,
Святого господа любить
I брата милувать ...
Насилу
Прийшла додому. Подивилась :
Цвіти за образом святим
І на вікні стоять цвіти ;
На стінах фарбами хрести ,
Неначе добрая картина,
Понамальовані ... Марина !
І все Марина, все сама !
Тільки Мариночки нема ...
І ледве - ледве вийшла з хати .
• Пішла на гору, на прокляті
Палати глянуть , та й пішла
Аж до палат. Під тином сіла
І ніч цілісіньку сиділа
Та плакала. Уже з села
Ватажники ватагу 7 гнали,
А мати плакала, ридала.
Уже і сонечко зійшло,
Уже й зайшло, смеркати стало, —
Не йде, сердешная, в село,
Сидить під тином. Проганяли ,
Уже й собаками цькували , —
Не иде, та й годі ...
А Марина в сукні білій ,
Неначе білиця 8 ,
Богу молиться, та плаче ,
Замкнута в світлиці.
Опріч пана, у світлицю
Ніхто не вступає :
Сам і їсти їй приносить,
І просить, благає ,
Щоб на його подивилась,
Щоб утерла очі ...
1 дивитися не хоче,
317
І їсти не хоче .
Мордується лях поганий,
Не зна, що й почати !..
А Марина в'яне , сохне
У білих палатах.
Уже й літо минулося,
Зима вже надворі ;
А Марина сидить собі ,
Уже й не говорить,
I не плаче ... Отак її
Доконав, небогу,
Той правитель ! А все таки
Не вдіє нічого,
Хоч заріж її, та й годі !
Така вже вродилась !
Раз увечері зимою
Марина дивилась
На ліс чорний ; а з - за лісу
Червоний, діжою ,
Місяць сходив ... „ I я колись
Була молодою ! .. "-
Прошептала, задумалась,
Потім заспівала :
. Хата на помості,
Наїхали гості ;
Розплітали коси
Та стрічки знімали,
А пан просить сала,
А чорт їсти просить.
Гуси, гуси білі
В ірій полетіли ,
Aсірі — на море !“
Завили пси надворі ,
Зареготалися псарі,
А пан, червоний , аж горить,
Іде в світлицю до Марини ,
Як Кирик п'яний ...9
Ніби в хаті,
На холоді сердешна мати
Під тином, знай собі , сидить.
Стара неначе одуріла.
Мороз лютує , аж скрипить ;
Луна червона побіліла,
I сторож боязно кричить,
Щоб злого пана не збудить.
Аж глядь ! — палати зайнялися.
Пожар ! Пожар ! І де взялися
318
Ті люди в бога ! Мов з землі
Родилися і тут росли,
Неначе хвилі напливали ,
Та на пожар той дивувались.
Та й диво там таки було !
Марина голо наголо
Перед будинком танцювала
У парі з матір'ю !.. і — страх ! —
З ножем окровленим в руках
I приспівувала :
Чи не це ж та кумася,
що підтикалася ?..
Як була я пані
В новому жупані —
Паничі лицялись,
Руку цілували !.. “
(До матері)
А ви до мене на весілля
З того світу прийшли ?
Мені вже й косу розплели ,
Та пан приїхав ... Гиля ! Гиля !
Чи то не гуси, — то пани !
Дивися - в ірій полетіли ...
Агу ! Гиля ! До сатани,
До чорта в гості ! Чуєш ? Чуєш ?
У Києві всі дзвони дзвонять.
-
Чи бачиш,— он огонь горить ! ..
А пан лежить собі , читає
І просить пити ... А ти знаєш,
Що я зарізала його ?..
10
Дивися, - онде головнею
Стоїть на комині . Чого,
Чого ти дивишся на неї ?
Це мати, мати ! Не дивись !
А то з'їси. Ось на давись !
(Дає дулі і співає)
, Полюбила москаля,
Та ще й зуби вискаля !
Москалі , москалі !
Запасок навезли ;
Паничі-
Дукачів,
А поповичі з міста
Навезли намиста !..
Бий, дзвоне, бий !
Хмару розбий !
Нехай хмара
На татари ,
 А сонечко на христьяни ; Тепер і шкода ... Хоч топись !
Бий, дзвоне, бий ! " Чого ж ти, мамо моя , плачеш ?
Не плач, голубочко ! Дивись :
Мати.
Це я, Мариночка твоя !
Мариночко, ходімо спать ! Дивися : чорная змія
По снігу лізе ... Утечу !
Марина. У ірій знову полечу ,
Ходімо спать , бо завтра рано Бо я зозулею вже стала ...
Чи він у гості не приходив ?
До церкви підемо . Поганий —
Дивися !— лізе цілувать. Убили, мабуть, на войні ?
Ось тобі на !.. А знаєш, снилося мені :
Удень неначе місяць сходив,
Мати. А ми гуляєм понад морем
Удвох собі. Дивлюся — - зорі
Хо дімо спать ! Попадали неначе в воду ;
(До людей) Тільки осталася одна,
Одна однісінька на небі.
Хрищені люди , поможіте !
А я, неначе навісна,
Марина. В Дунаєві шукаю броду ,
Беріть мене ! Беріть, в'яжіте ! З байстрям розхристана бреду.
Сміються люди надо мною,
Ведіть до пана у світлицю !
А ти чи підеш подивиться, Зовуть покриткою , дурною ;
І ти смієшся , а я плачу.
Якою панною Марина
Ба ні , не плачу — регочусь ...
У пана взаперті сидить ?
Дивися , як я полечу,
I в'яне, сохне , гине , гине
Бо я- - сова ...
Твоя единая дитина,
Та й замахала,
Твоя Мариночка ...
Неначе крилами, руками
(Співає) I пострибала через двір
Ой гиля , гиля, сірії гуси, У поле, виючи мов звір .
Гиля на Дунай ! Пошкандибала стара мати
Зав'язала головоньку — - Свою Марину доганяти .
Пани до одного спеклись,
Тепер сиди та думай ! "
1 пташкам воля ; в чистім полі Неначе добрі поросята ;
І пташкам весело літать, Згоріли білії палати ;
А я зов'янула в неволі. А люди тихо розійшлись .
Марини й матері не стало ...
(Плаче) Уже весною, як орали,
Хоча б намисто було взять : Два трупи на полі найшли
Оце б повісилась ... От бачиш, I на могилі поховали .
Кос - Арал .
-
1 Що ви ... з братами дієте — Шевченко бичує українських, польських
і російських поміщиків, що дерли шкуру з кріпака - селянина, лицемірно прикри-
ваючись , любов'ю до народу" . Шевченко добре помітив, що царські закони ( „ писані
катами “) цілком спрямовані на захист нещадного грабунку і гноблення трудящих мас.
2 Схимник - чернець.
з 3 німецькими плугами забрався Шевченко картає поміщиків та
Їхніх посіпак - управителів, що найдосконалішу в той час сільськогосподарську
техніку (німецькі плуги) використовували на те, щоб якомога більше здерти
3 кріпака - селянина.
4 Коч — критий повіз, карета.
319
 5 Панна покойова (з польського) - — покоївка, служниця.
6 Огир -
— жеребець.
7 Ватага череда ; ватажник — пастух.
8 Білиця непострижена черниця.
э Кирик — п'яний і розпусний розбишака (за легендами).
10 Головня — обгорілий пень або стовп.
ооо

ПРОРОК.

Неначе праведних дітей, Господнюю святую славу

Господь, любя отих людей,
Послав на землю їм пророка
Свою любов благовістить,
Святую правду возвістить !
Неначе наш Дніпро широкий,
Слова його лились, текли
1 в серце падали глибоко !
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі . Полюбили
Того пророка, скрізь ходили
За ним і сльози, знай , лили
Невчені люди — і лукаві !
1 На стогнах - на площах.
ооо
Розтлили ... I
І чужим богам
Пожерли жертву ! Омерзились !
1 мужа свята . горе вам ! —
...
На стогнах 1 каменем побили .
I праведно господь великий ,
Мов на звірей тих лютих , диких ,
Кайдани повелів кувать,
Глибокі тюрми покопать .
I - роде лютий і жестокий !-
Вомісто кроткого пророка
Царя вам повелів надать !
Кос - Арал. 1848.

СИЧІ.

Шевченко в формі байки розповідає про події 1846 року в Галичині. Ось
основні факти цих подій : частина польської шляхти в Галичині (що була тоді під
Австрією) спробувала повстати проти австрійського цісарського панування, мріючи
про відновлення старої аристократичної Речі Посполитої — республіки магнатів.
Таємничі сходки поміщиків, метушлива „ конспірація “ допомагали збудженню
уваги дворових, селянства.
Селяни добре розуміли, що коли Галичина з - під цісарської Австрії відійде
виключно до рук польської шляхти, то становище їх від цього аж ніяк не поліп-
шає. Кріпаки, в грудях яких глибоко запеклося бажання помсти над феодалами -
магнатами, використали момент деякого роз'єднання сил між австрійським урядом
і повсталою проти нього частиною шляхти , щоб розгромити і помститися над своїм
безпосереднім класовим ворогом -- - польськими поміщиками.
Спалахнуло селянське повстання. Озброєні сокирами, списами , косами, вилами,
рушницями , „ хлопи “ почали громити й винищувати ненависну їм шляхту. Нападали
далеко не на одних лише „ повстанців “ , а на всю шляхту, в тому числі і на
найвідданіших австрійському урядові шляхтичів. Ось що писала в своїх листах
перелякана шляхта : „ 18 лютого розпочалися звірства і різня, яка триває й досі.
Замки шляхетські спалено , власників їх забито разом з жінками й дітьми. Калічачи
тіла жертв, залишали тільки голови цілими, щоб можна було розпізнати жертви.
Жінки - шляхтянки переносили катування значно гірше, ніж смерть ; управителі
маєтків поділяли долю своїх панів ; не шкодували навіть священиків і святотатські
руки обагрялися кров'ю духівництва. Всі ті, хто носив фрака, більше не існують;
це значить, що озвіріла юрба знищила всі освічені верстви населення“. По-
встання одразу ж охопило понад 12.000 селян. Вирізано було 2000 шляхтичів.
Використана на першому етапі австрійською бюрократією для реакційних
цілей, селянська війна, ця польська „ гайдамаччина“ , набирала однак все ширшого
розмаху, наводячи жах і на польських феодалів і на австрійський цісарський уряд.
Тодішні газети повідомляли : за останніми відомостями повстання в Галичині все

320
більше поширюється, бо до нього приєдналися ті селяни, що спочатку були на
стороні уряду. Уряд закликав їх кілька разів скласти зброю і розійтися по домівках,
але ті не хочуть слухати наказа, вимагають скасування кріпацтва, панщини 1
навіть податків, видачі харчів". Хвиля селянських повстань почала переходити
навіть кордони, викликаючи жах царської Росії. За словами сучасної польської
газети, „ шляхта в російській частині Польщі , аж до Москви, налякана і з остра-
XOM чекає подій". За наказом Миколи I князь Паскевич із спеціальною армією
стояв біля кордонів Галичини, виловлюючи і вішаючи „ перебежчиков - возмути-
телей . Незабаром цей могутній вибух селянського гніву було придушено. Шибени-
цями укрила шляхта всю Галичину. Вішали і катували селян цісарські карні загони
разом із польською шляхтою. Кров'ю було залито це стихійне повстання польського
закріпаченого селянства.
Шевченко в своєму творі відобразив початковий період кріпацького повстання
1846 р., який був тимчасово використаний, всупереч справжнім інтересам самих
селян, австрійською бюрократією ( „ воронами “ ) для реакційних цілей . Але вже й на
тому етапі закріпачене селянство ( „ голісінький мужик “ ) палало ненавистю до
шляхти, до „ сичів , вже і тоді приборкувало“ їх, нещадно вбиваючи, винищуючи
їх геть з корінням.

На ниву в жито уночі, Якби хто інший на тій ниві

На полі, на роздоллі , Сільце поставив, а то зирк :
Зліталися поволі Таки голісінький мужик
Сичі — Поставив любо , та й пішов
Пожартувать, В копиці спать собі ; а рано,
Поміркувать, Не вмившися, зайшов
Щоб бідне птаство заступить, Гостей довідать . Та й погані :
Орлине царство затопить Усі до одного сичі !
I геть спалить. Оце тобі вари й печи !
Орла ж повісить на тичині Щоб не нести додому
I, при такій годині , Таке добро, то повбивав,
Республіку зробить ! А інших гратися оддав,
все б , здавалося ? А ні ! Приборканих , воронам,
Щоб не толочили пашні,— I не сказав нікому.
Воно було б не диво,
Кос - Арал. 1848.
ооо

Між скалами , неначе злодій , Та на волі ; й більш нічого

Понад Дністром іде вночі
Козак. І дивиться йдучи
На каламутну темну воду,
Неначе ворогові в очі ,
Неначе вимовити хоче :
„ Дністре, водо каламутна !
Винеси на волю
Або втопи принамені ,
Коли така доля ! “ .
Та й роздягся на камені .
У воду кинувся, пливе,
Аж хвиля синяя реве,
I ревучи на той берег
Козака виносить.
Стрепенувся сіромаха :
1 голий, і босий,
21. Кобзар
У бога не просить .
Постривай лиш : може , брате,
На чужому полі
Талану того попросиш ,
Та тієї долі ...
Пішов собі темним яром
Та співає йдучи :
,, Ой із - під гори, та із - під кручі
Ішли мажери п'ючи ;
А за ними йде та чорнявая,
Та плачерида йдучи “ .
Уже як хочете : хоч лайте ,
Хоч і не лайте , й не читайте
Про мене ! Я і не прошу.-
Для себе, братіки, спишу,
321
Ще раз те оливо потрачу;1
А може, дасть бог, і заплачу,—
То й буде з мене ...
Нумо знов !
Покинув матір і господу,
Покинув жінку — жаль , та й годі !
1
На Бесарабію пішов і
Оцей козак : погнало горе
До моря пити. Хоч говорять :
Аби файда 2 в руках була,
А хлопа, як того вола,
У плуг голодного запряжеш.
Троха лишень, чи так ?
Ще змалку з матір'ю старою
Ходив з торбами цей козак.
Отак і виріс сиротою
У наймах. Сказано -
— шарпак,
То й одружився собі так :
Узяв хорошу, та убогу, —
Звичайне , наймичку. А пан ! ..
(I неталан наш і талан ,
Як кажуть люди, — все од бога)
Наглядів, клятий — панські очі !—
Та й ну гостинці засилать.
Так і гостинців брать не хоче ,
Не хоче й пана закохать.
Що тут робить ? За чоловіка,
Укоротивши йому віка ...
А жінку можна привітать.
Трохи не сталося отак !
До нитки звівся мій козак,
Усе на панщині проклятій .
А був хазяїн
А жіночку свою любив,
I.- господи єдиний ! -
Як те паня , як ту дитину,
У намистах водив !
Та знемігся неборака,
Хоч продавай хату
Та йди в найми ! Отак його
Отой пан проклягий
Допік добре. А жіночка,
Мов цього й не знає, —
у доброму намистечку
В садочку гуляє ,
Як та краля ! Що тут робить ?"
Сердега міркує :
„ Покину їх та утечу ?!
322
Хто ж їх нагодує ?
Хто догляне ? Одна - стара,
Нездужає встати ;
А другая — молодая,
Дума погуляти !
Як же його ? Що діяти ?
Горе моє, горе ! “
Та й пішов, торбину взявши,
За синее море
Шукать долі ! Думав приЙТИ
Та хоч жінку взяти , --
-
Стара мати і тут буде
Віку доживати
На господі !..
Так отак то
Трапляється в світі !
Думав жити, поживати
Та бога хвалити,
А довелось на чужині
Тільки сльози лити ,
Більш нічого . Нудно йому
На чужому полі!
Всього надбав роботяга
Та не придбав долі,
Талану того святого ...
Світ божий немилий
Нудно йому на чужині,
I добро остило !
Хочеться хоч подивиться
На свій край на милий !
На високії могили ,
На степи широкі ,
На садочок , на жіночку ,
Кралю карооку!
Тай поплив Дністром на сей бік,
Покинувши волю,
Бродягою ... О , боже мій !
Яке ти, поле , --
Своє поле ! Яке то ти
Широке , широке ,
Як та воля !..
Прийшов додому уночі .
Стогнала мати на печі ,
А жінка у коморі спала
(Бо пан нездужа) . Жінка встала,
Неначе п'явка та, впилась
I , мов водою, залилась
Дрібними, як горох, сльозами .
I це трапляється між нами,
Що ніж на серце наставля,
А сам цілує !.. Ожила
Моя сердешна молодиця !
І де ті в господа взялися
Усякі штучніЇ Їства !
Сама ж, неначе нежива,
На плечі пада. Напоїла
І нагодувала,
I спать його, веселого ,
В коморі поклала !..
Лежить собі, неборака,
Думає - гадає,—
• До святого бога,
„ Як то будем мандрувати “...
I тихо дрімає .
А жіночка молодая
Кинулась до пана,
Розказала : " Отак і так“ .
Любо та кохано
Прийшли , взяли сіромаху,
Та й повезли з дому
Пройдисвіта , волоцюгу ...
Прямо до прийому.
1 там доля не кинула :
Дослуживсь до чину,
Та й вернувся в село своє,
I служить покинув .
Уже матір поховали
Громадою люди ;
I пан умер. А жіночка ...
Московкою 3з всюди
Хиляється ... і по жидах,
І по панах 4 , боса ...
Найшов її, подивився ...
I , сивоволосий,
Підняв руки калічені
Заридав , як та дитина,
I — простив небогу !
Отак, люди , научайтесь
Ворогам прощати,
Як сей неук ! ..
Де ж нам, грішним,
Добра цього взяти ?
Кос - Арал . 1848.

1 На Бесарабію пішов - - під страшним тиском кріпацького ярма селяни

цілими селами залишали свої халупи і тікали світ - за - очі . Особливо великих розмі-
рів в першій половині XIX ст. набрали ці втечі на Правобережжі . Чигиринське
дворянство через свого маршалка Нечая звернулося навіть з окремим проектом
до уряду, щоб запобігти цьому „ лихові “ . „ Селяни, ·- писав Нечай ,- втратили зо-
всім охоту до рільництва та до іншої своєї роботи ; протести, нарікання на зну-
щання щораз більше стають загальними ; в багатьох місцевостях селяни самовільно
звільняються від влади над ними поміщика, засипають уряд скаргами та залишають
поміщиків своїх у дуже важкому стані ... Ми залишаємося без нашої власності
та ще й у кривді від власних селян . Вони бо , маючи нагоду кинути свої домашні
заняття 1 родинні обов'язки, звикають до волоцюзтва, нищать себе і покинуті
родини, приносячи величезні збитки державі “. Треба, на думку Нечая, утворити
спеціальні дворянські комітети для боротьби з втечами, а попам в церкві і спеці-
альним агентам у шинках треба „ переконувати збаламучених селян “ . Всіх зусиль
треба прикласти на те, щоб припинити ці „ безобразнейшие и губительнейшие для
хозяйствования явления “ . У кирилівському маєтку ще за часів старого Енгель-
гардта були поширені селянські втечі . „ Одни из крестьян, --- писала до влади адміні-
страція кирилівського маєтку, — с начала весны и через целое лето находятся в
бродяжничестве, единственно дабы во время уборки хлеба уклониться от отработки
барщины ; другие же бывали по два года и более в самовольной отлучке . Тікали
за Дунай, тікали на Дін, на Кубань, в Бесарабію, в Новоросію тощо .
2 Файда — довгий циганський батіг ; тут в розумінні взагалі канчуків, якими
сікли поміщики та їх управителі закріпачених селян, примушуючи їх відробляти
панщину.
3 Московка - дружина .забритого у москалі “ , тобто солдата царської армії.
4 I по жидах, і по панах — Шевченко тут має на увазі не взагалі всіх
євреїв, а тільки гнобительську Їх верхвіку, що жила найманою працею ; проте ці
рядки показують, що Шевченко не розрізняв чітко трудящих євреїв від євреїв -
визискувачів . ооо

21* 323
 І небо невмите, і заспаңі хвилі;
І понад берегом геть - геть,
Неначе п'яний , очерет
Без вітру гнеться ... Боже милий !
Чи довго буде ще мені
В оцій незамкнутій тюрмі,
Понад оцим нікчемним морем ,
Нудити світом ? Не говорить,
Мовчить і гнеться , мов жива,
В степу пожовклая трава,
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать !..

Кос . Арал. 1848.

ооо

І ВИРІС Я НА ЧУЖИНІ ...

Чужиною була для Шевченка панська Україна, чужиною була для нього вся
кріпацько - рабська держава з її міністрами, попами, жандармами і поміщиками.
Перебуваючи на засланні в далекому Кос - Аралі, він знову й знову згадував свої
рідні села, знову й знову повставали перед ним картини шаленого розгулу крі-
посницької сваволі. "Тихі села Київщини душилися в рабстві кріпацькому,
поєднаному 3 рабством наймитським. Гніт цього ярма був найжахливіший.
Подивіться : 172.192 селянські господарства Київщини в соціальному розрізі поді-
ЛЯЛИСЯ на тяглі господарства (не менше як пара волів ) - 13% , напівтяглі
(один кінь або віл) - - 17% , піші (не мають робочої худоби ) — 55% , городники (хата,
невеличкий город) —9% , халупники ( не мають ніякої власності) — 6% . Щороку про-
цент „ піших“ , „ городників “ , „ халупників “ , „ найманців “ , „ місячників “ все зростає.
На голови окраденого паном селянства, крім звичайних „ головних повинностей,
з новою силою посипалися ще й нескінченні додаткові роботи — „ гвалти“, шар-
варки“, „ толоки “ , різні „ домашні прислуги “ , жіночі роботи ... Кріпак Кирилівки
задихався в каторжному ярмі на панських нивах. А до того ще важкі , в голоді та
холоді роботи на панських млинах , гуральнях, цукроварнях та кузнях.
В київському архіві збереглося листування , що яскраво викриває , як у кири-
лівських кріпаків пани Енгельгардти щороку відбирали левади, садки , землю,
городи, брали незаконні побори, примушували працювати на жахливих своїми
умовами гуральнях та млинах, віддавали в страшну миколаївську солдатчину.
У родині Шевченків особливо великий процент був „ піших “ , „ городників“,
„ халупників “ , „ найманців“, найгостріше було безземелля. А родина Бойків, роди-
чів Тарасових по матері , зовсім не мала робочої худоби і складалася з самих
тільки „ піших“, „ халупників“ , „ місячників “ . У такій зубо « ілій кріпацькій родині,
„ край села “ , народився майбутній поет. Очима саме її, кріпацької бідноти,
глянув уперше він на „ тихе село “, скривавлене чоботом оскаженілого панства.
Страшний , нестерпучий гніт навколо : „Я застонал , как в кольцах удава “ -
виривається зойком у Шевченка після першої подорожі на Україну 1843 року.
Немає звідки чекати порятунку : „ Скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли
пани лукаві “ . Скрізь сльози, гніт, знущання і насильства.
Ні, є вихід , є засіб ! Будуть і „ веселі села “, будуть і веселі, радісні люди, буде
пісня трудящих лунати над широким, могутнім Дніпром. Засіб один - •розкува-
тись закованим людям“ , ударити на всіх і всяких катів, ударити так, щоб не
осталось і сліду панського в Украйні “ .

І виріс я на чужині, Мені заїхать в Україну,

I сивію в чужому краї : У те найкращеє село,
То одинокому мені У те , де мати повивала
Здається -кращого немає Мене малого і вночі
Нічого в бога , як Дніпро
На свічку богу заробляла ;
Та наша славная країна ... Поклони тяжкії б'ючи,
Аж бачу, там тільки добро, Пречистій ставила , молила,
Де нас нема. В лиху годину, Щоб доля добрая любила
Якось недавно довелось
Її дитину ... Добре, мамо ,
324
 Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,—
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть...
Що ти зарані спать лягла !
А то б ти бога прокляла
За мій талан.
Аж страх погано
У тім хорошому селі !
Чорніше чорної землі
Блукають люди ; повсихали
Сади зелені ; погнили
Біленькі хати, повалялись ;
Стави бур'яном поросли .
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли , -
Німі на панщину ідуть
1 діточок своїх ведуть!..
:
I я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
A скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві ... Гинуть, гинуть
У ярмах лицарські сини .
А препоганії пани
Жидам, братам своїм хорошим,
Остатні продають штани ...1

Погано дуже , страх погано

В оцій пустині пропадать ;
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать — і мовчать.

А як не бачиш того лиха,

То скрізь , здається , любо, тихо,
І на Україні добро ;
Між горами старий Дніпро ,
Неначе в молоці дитина,
Красується , любується
На всю Україну .
А понад ним зеленіють
Широкії села ;
А у селах у веселих
І люди веселі.
Воно б , може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні !.. ”

Кос - Арал. 1848.

1 Препоганії пани жидам . остатні продають штани-
Шевченко має на увазі євреїв багатіїв — лихварів, яким поміщики заставляли свої
маєтки, дістаючи від них гроші для нових бенкетів, для розпусного розкошування.
Але поруч з лихварями та купцями-євреями були лихварі та купці й українці
( Ващенки, Сомки та інші), які спільно з дворянами поміщиками дерли три
шкури з убогого кріпака. Взагалі ж євреї - купці в першій чверті XIX ст. становили
20% всього купецтва на Україні.
2 Якби не осталось сліду панського в Украйні — лише зни-
щивши дощенту панів , трудящі , на думку Шевченка , заживуть радісним життям .
Це та думка поета - демократа , яка ще гостріше сформульована в творі „ Бували
войни і військові свари “ , де він, звертаючись до українського панства, пророкує
той близький час народної розправи , коли повсталий кріпак „ розтрощить трон,
порве порфіру , роздавить вашого куміра (царя) , людськії шашелі ! Не стане
Ідола святого, 1.вас не стане ! Будяки та кропива , а більш нічого не виросте над
вашим трупом . І стане купою на купі смердячий гній, - — 1 все те, все потроху
вітер рознесе ! •
ооо
327
 Не для людей , тієї слави,
Мережані та кучеряві
Оці вірші віршую я -
Для себе, братія моя !
Мені легшає в неволі,
Як я їх складаю ;
З - за Дніпра мов далекого
Слова прилітають,
І стеляться на папері ,
Плачучи , сміючись,
Мов ті діти ; і радують
Одиноку душу.
Убогую . Любо мені,
Любо мені з ними,
Мов батькові багатому
З дітками малими.
ооо
Коло гаю, в чистім полі,
На самій могилі,
Дві тополі високії —
Одна одну хилить,
1 без вітру гойдаються,
Мов боряться в полі.
Ото сестри чарівниці —
Отії тополі !
Закохалися обидві
В одного Івана ;
А Іван, козак звичайний,
Обох їх не ганив,
А лицявся то з тією,
То з другою любо ...
Поки в яру, увечері ,
Під зеленим дубом
Не зійшлися усі троє .
,, Отак то ти, кате ,
Знущаєшся над сестрами !.. “
І пішли шукати
Трути - зілля , щоб Івана
Завтра отруїти .
Найшли зілля, накопали
ооо
328
I радий я, і веселий,
І бога благаю,
Щоб не приспав моїх діток
В далекому краю.
Нехай летять додомоньку
Легенькі діти
Та розкажуть , як то тяжко
Було їм на світі !..
І в сім'ї веселій тихо
Дітей привітають,
I сивою головою
Батько покиває ;
Мати скаже : „ Бодай тії
Діти не родились ! “
А дівчина подумає :
.Я іх полюбила “ .
Кос - Арал. 1848.
I стали варити.
Заплакали , заридали ...
А нема де дітись :
Треба варить!
Наварили,
Ивана отруїли ,
Й поховали коло гаю
В полі на могилі.
І байдуже ? Ні, не дуже :
Бо сестри ходили
щодень божий вранці рано
Плакать над Іваном,
Поки сами потруїлись
Тим зіллям поганим.
А бог людям на науку
Поставив їх в полі
На могилі тополями.
І тії тополі
Над Іваном. на могилі,
Коло того гаю,
І без вітру гойдаються,
I вітер гойдає.
Кос - Арал. 1848.
Якби мені черевики,
То пішла б я на музики,
Горенько моє !..
Черевиків немає,
А музика грає, грає,
Жалю завдає !
Ой піду я боса полем,
Пошукаю свою долю, -
Доленько моя !
ооо
І багата я,
I вродлива я,
Та не маю собі пари -
Безталанна я !
Тяжко, тяжко в світі жить
І нікого не любить,
Оксамитові жупани
Одинокій носить !
Полюбилась би я,
Одружилась би я
воо
Полюбилася я,
Одружилася я
3 безталанним сиротою —
Така доля моя !
Люди гордії, злі
Розрізнили, взяли
воо
Породила мене мати
У високих у палатах,
Шовком повила .
У золоті , в оксамиті,
Мов та квіточка укрита,
Росла я, росла.
I виросла я на диво
Кароока, чорнобрива ,
Білолицяя.
Глянь на мене , чорнобриву,
Моя доле неправдива , -
Безталанна я !
Дівчаточка на музиках
У червоних черевиках —
Я світом нужу ...
Без розкоші, без любові ,
Зношу свої чорні брови,
У наймах зношу !..
Кос - Арал. 1848.
З чорнобривим сиротою
Та не воля моя !
Батько - мати не сплять,
На сторожі стоять,
Не пускають саму мене
У садочок гулять !
А хоч пустять, то з ним,
3 препоганим старим,
3 моїм нелюбом багатим,
3 моїм ворогом злим !
Кос - Арал. 1848
Та повезли до прийому
Оддали в москалі !
I московкою я ,
Одинокою я
-
Старіюся в чужій хаті —
Така доля моя !
Кос - Арал . 1848 .
Убогого полюбила,
Мати заміж не пустила,—
Осталася я
У високих у палатах
Увесь вік свій дівувати —
Недоля моя !
Як билина при долині
В одинокій самотині
Старіюся я.
329
На світ божий не дивлюся, Прости мене , моя мати !
Ні до кого не горнуся ... Буду тебе проклинати ,
А матір стару - Поки не умру.
Кос - Арал. 1848.

Ой я свого чоловіка А із Криму чоловік

В дорогу послала, Ледве ноги доволік .
А од шинку та до шинку Воли поздихали ,
Стежечку топтала, Вози поламались,
Та до куми заходила З батіжками чумаченьки
Пшона позичати , Додому вертались .
Отих дітей годувати Увійшов у хату,.
В нетопленій хаті. Ударивсь об поли :
Лазять діти у запічку,
І нагодувала, Голодні і голі .
I спати поклала, „ А де ваша, діти , мати ? “ —
Сама пішла до дяка Сердешний питає ;
Добувати п'ятака, „Тату ! Тату ! Наша мати
Та й заночувала. У шинку гуляє “ .
Кос - Арал. 1818 .
ооо

Ой виострю товариша 1 , У шляхтича поганоГ О

Засуну в халяву, В поганім жупані ;
-
Та піду шукати правди І у ченця, як трапиться
І тієї слави. Нехай не гуляє ,
Ой піду я не лугами А святе письмо читає ,
I не берегами, Людей поучае .
А піду я не шляхами, щоб брат брата не різали
А понад шляхами ! Та не окрадали ,
Та спитаю в жидовина, Та в москалі вдовиченка
В багатого пана , Щоб не оддавали .

Кос - Арал. 1818.

1 Ой виострю товариша - тобто виострю ножа ; Шевченко вважає.

що тільки таким способом можна і треба шукати правди. З цим „свяченим “ (так
звали гайдамаки ножі , якими різали гнобителів шляхту) Шевченко мріє йти до
" багатого пана“ , до " шляхтича поганого", до „ ченця , до лихваря - багатія ( „ жи-
довина" , як зве його Шевченко за націоналістичною термінологією) . В очах пере-
ляканого українського і російського панства Шевченко завжди стояв з окрова-
вленим ножем у руках.
ооо

По улиці вітер віє Руки простягати

Та сніг замітає ; До тих самих, до багатих,
По улиці попід -тинню Що сина в солдати
Вдова шкандибає - Позаторік заголили.
Під дзвіницю, сердешная , А думала жити ...
330
 SAKEN IN UITA ...

Вдова шкандибає
Під дзвіницю, сердешная,
Руки простягати
До тих самих, до багатих,
Що сина в солдати
Позаторік, заголили ...
1
Хоч на старість у невістки
В добрі одпоЧИТИ ...
Не довелось ! .. Виблагала
ооо
Ой сяду я під хатою,
На улицю гляну,
Як то ті дівчаточка
Без своєї Ганни,
Без моєї Ганнусеньки,
У хрещика грають.
ооо
Закувала зозуленька
В зеленому гаї ;
Заплакала дівчинонька ―
Дружини немає .
А дівочі молодії
Веселії літа,
Як квіточки за водою ,
Пливуть з цього світа .
ооо
ШВАЧКА1 .
„ Ой не п'ється горілочка,
Не л'ються й меди ;
Не будете шинкувати,
Прокляті жиди !
Ой не п'ється теє пиво,
А я буду пить ;
Не дам же я вражим ляхам
В Україні жить.
Ходім, батьки - отамани ,
У Хвастов в неділю ,
Та надінем вражим ляхам
Кошуленьку білу.
Ні, не білу, а червону ...
Ходім , погуляєм,
Та в пригоді свого батька
Старого згадаєм ,
Полковника хвастовського,
Славного- Семена.
Ходім, брати ! Не згинете ,
Хлопці , коло мене “ .
Тую копійчину ...
Та пречистій поставила
Свічечку за сина.
Кос - Арал. 1848.
I граються невесело,
І не так співають
Дівчаточка ... А моєї
Голубки немає :
У свекрухи десь воркує,
Мене виглядає.
Кос - Арал. 1848.
Якби були батько мати ,
Та були б багаті ,
Було б кому полюбити,
Було б кому взяти.
А то нема, сиротою
Отак і загину,
Дівуючи в самотині
Денебудь під тином .
Кос - Арал. 1848.
В Переп'яті 2 гайдамаки
Нишком ночували ;
До схід сонця у Хвастові
Хлоп'ята гуляли.
Прийди з того Межигор'я,
Наш славний Палію,
Подивися, що той Швачка
У Хвастові діє !
Добре діє ! У Хвастові,
У славному місті,
Покотились головоньки
Не сто та й не двісті,
А із тисяч шляхетськая
Кров почервоніла,
І оранди і костьоли
I все затопила.
Тільки то й не затопила,
Що церков святую :
Отам Швачка з козаками
Співа , алілуя ! "
333
 Хвалить господа, веселий , У Бихові3 , в славнім місті,
І каже сідлати 3 Левченком укупі,
Коня свого вороного : Потоптати жидівського
Має погуляти Й шляхетського трупу.
Кос - Арал. 1848.

1 Швачка - один з гайдамацьких ватажків селянського повстання 1768 р .;

про Швачку лишилося багато народних переказів і пісень. Він особливо нещадно
громив і вирізував шляхту . Вірно змалювавши Швачку як лютого месника над
гнобителями , Шевченко не позбувся , проте, в даному творі значного впливу націо-
налізму, висуваючи ворогами „ляхів та „жидів “ , нібито пани й орендарі були
лише з поляків та євреїв. Крім того, вважаючи Швачку за продовжувача справи
Палія, Шевченко тим самим ідеалізує козацького старшину , хвастівського полков-
ника Семена Палія , який насправді боровся за покріпачення українських трудя
щих мас в інтересах козацької старшини.
2 Переп'ять - — велика могила на Київщині.
з Бихів — місто в Білорусії (на Могилівщині). Шевченко, певно, мав на
увазі Бищів — містечко на Київщині .
4 Левченко – очевидно , один з маловідомих селянських ватажків . За істо-
ричними документами Швачка діяв спільно з повстанцем Журбою .
ооо

Ой не п'ються пива, меди, А із степу гайворони

Не п'ється вода ; До його летять.
Прилучилась з чумаченьком , Ой не клюйте, гайворони ,
У степу біда : Чумацького трупу :
Заболіла головонька, Наклювавшись, подохнете
Заболів живіт ; Коло мене вкупі.
Упав чумак коло воза, Ой полетіть, гайворони ,
Упав та й лежить. Мої сизокрилі,
Із Одеси преславної До батечка, та скажіте,
Завезли чуму ; Щоб службу служили,
Покинули товариша, - Та за мою грішну душу
Горенько йому ! Псалтир прочитали ,
Воли його коло воза А дівчині молоденькій
Понуро стоять ; Скажіть, щоб не ждала ! “
Кос - Арал. 1848.
ооо

На улиці невесело, Ой надіну я сережки

В хаті батько лає, I добре намисто ,
. А до вдови на досвітки
Та піду я на ярмарок
Мати не пускає . В неділю на місто.
Що ж мені робити ? Скажу йому : „ Сватай мене,
Де мені подітись ? Або одчепися !
Чи то з іншим полюбитись, Бо як мені у матері —
Чи то утопитись ? То лучше топиться “ .
Кос - Арал. 1848.
роо

334
 У тієї Катерини 1 Дружиною стане ! “
Хата на помості ; Разом повставали,
Із славного Запорожжя Коней посідлали ,
Наїхали гості. Поїхали визволяти
Один Семен Босий, Катриного брата .
Другий Іван Голий , Один утопився
Третій - славний вдовиченко, У Дніпровім гирлі ;
Іван Ярошенко . Другого в Козлові 2
„ З'їздили ми Польщу На кіл посадили ;
І всю Україну, Третій , Іван Ярошенко,
А не бачили такої, Славний вдовиченко,
Як се Катерина ! “ 3 лютої неволі,
Один каже : „ Брате ! Із Бакчисараю 3,
Якби я багатий, Брата визволяє.
То оддав би все золото
Оцій Катерині Заскрипіли рано двері
У великій хаті.
За одну годину “.
Другий каже : „ Друже ! ,, Вставай, вставай , Катерино,
Якби я був дужий , Брата зустрічати ! “
То оддав би я всю силу Катерина подивилась
За одну годину Та й заголосила :
Оцій Катерині “ . „ Це не брат мій , це мій милий I
64
Третій каже : Діти ! Я тебе дурила ....
Нема того в світі , „ Одурила ! .. “ I Катрина
Чого б мені не зробити Додолу скотилась
Для цієї Катерини Головонька. „ Ходім , брате ,
За одну годину “ . 3 поганої хати ! “
Поїхали запорожці
Катерина задумалась Вітер доганяти .
І третьому каже :
„ Єсть у мене брат єдиний Катерину чорнобриву
У неволі вражій ! В полі поховали,
у Криму десь пропадає . А славнії запорожці
Хто його достане, В степу побратались.
То той мені, запорожці,
Кос - Арал. 1848.

1 Утієї Катерини — твір, скомпонований в дусі тієї усної творчості, де

ідеалізувалось минуле України, зокрема Запоріжжя , з його традиціями та побутом.
2 Козлов -місто над Чорним морем , на західному узбережжі Криму ; тепер
Євпаторія.
з Бакчисарай - колишня столиця Кримського ханства („ Багче - Сарай“ —
дворец садів); тепер центр Бахчисарайського райсну Кримської АСРР.

ооо

Iз - за гаю сонце сходить, Ходить він годину,

За гай і заходить ; Ходить він і другу, —
По долині увечері Не виходить чорнобрива
Козак смутний ходить. Із темного лугу.
335
Не виходить , зрадливая ...
А з яру та з лісу,
З собаками та псарями ,
Іде пан гульвіса .
Цькують його собаками ,
Крутять назад руки,
І завдають козакові
Смертельної муки.
У льох його, молодого,
Той пан замикає,
А дівчину покриткою
По світу пускає.
Кос - Арал. 1848.

Ой пішла я у яр за водою , - Та все й розказала,

Аж там милий гуляє з другою. Що як мене любить,
А другая тая , Женитися буде,
-
Розлучниця злая І до себе, злую суку ,
Багатая сусідонька , Просила в придани.
Вдова молодая.
Йване мій , Іване,
•А я вчора з нею , Друже мій коханий !
З сією змією , Побий тебе сила божа
В полі плоскінь вибирала , На наглій дорозі !
Кос - Арал. 1848.
воо

Не так тії вороги, Щоб з тебе сміятись,

Як добрії люди - Щоб тебе добити ...
I окрадуть жалкуючи, Без ворогів можна в світі
Плачучи осудять, Якнебудь прожити,
I попросять тебе в хату, А ці добрі люди
І будуть вітати , Найдуть тебе всюди,
І питать тебе про тебе, І на тім світі , добряги,
Щоб потім сміятись, Тебе не забудуть !
Кос . Арал. 1848 .
во

Ой люлі , люлі , моя дитино,

Вдень і вночі ...
Підеш, мій сину, по Україні ,
Нас кленучи .

Сину мій , сину ! Не клени тата,

Не пом'яни !
Мене прокляту : я - твоя мати,
Мене клени !..

Мене не стане, — не йди між люди,

Іди ти в гай :
Гай не спитає й бачить не буде ,
Там і гуляй!
336
 Найдеш у га1 тую калину,
То й пригорнись !..
Бо я любила, моя дитино,
Її колись .

Як підеш в села, у тії хати,

То не журись ;
А як побачиш з дітками матір,
To - не дивись !..

Кос - Арал. 1848.

ооо

Ой чого ти почорніло , Клюють очі козацькії,

Зеленее поле ?
, Почорніло я од крові
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка 1
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили .
Та ще мене гайворони
Укрили з півночі —
А трупу не хочуть ...
Почорніло я , зелене,
Та за вашу волю ...
Я знов буду зеленіти,
А ви вже ніколи
Не вернетеся на волю,—
Будете орати ,
Та орючи у кайданах
Долю проклинати ... “

Кос - Арал. 1848.

1 Берестечко - невеличке місто на Волині, поблизу Володимира ; відоме

тим, що тут 1651 року козацька старшина запродала селянську і козацьку бідноту
в їхній боротьбі проти феодальної , Польщі . Козацька старшина, використовуючи
в своїх інтересах ( щоб зрівнятися в правах із шляхтою, одержати більшу пайку
в експлоатації мас тощо) селянсько- козацькі маси в селянській війні 1648 р.,
в той же час скеровувала свою політику на збереження феодального ладу та
спілку з польською шляхтою проти революційних мас. Козацько - старшинська
верхівка — всі ці Хмельницькі . Виговські , Богуни та інші, боячись перемоги
мас, утекли з табору в найрішучішу хвилину бою з коронним шляхетським
військом, вживши всіх засобів запроданства, провокації 1 зради. Шляхетське
військо, користуючись цим, жорстоко погромило загони повстанців, наслідком
чого під Берестечком загинуло понад сто тисяч повсталого селянства і козацької
бідноти.
ооо

Туман , туман долиною, Нумо, серце, лицятися ,

Добре жити з родиною ;
А ще лучше за горою,
3 дружиною молодою.
Ой піду я темним гаєм,
Дружиноньки пошукаю .
„Де ти ? Де ти ? Озовися !
Прийди, серце, пригорнися !
Та поїдем вінчатися,
Щоб не знали батько й мати,
Де ми будем ночувати " .
Одружилась, заховалась ...
Бодай була не кохалась !
Легше було б самій жити,
Як з тобою в світі битись.

Кос - Арал. 1848.

ооо

22. Кобзар 337

 У неділеньку у святую 1 ,
У досвітнюю годину,
·
У славному преславному
Місті Чигирині
Задзвонили в усі дзвони,
3. гармати стріляли,
Превелебную 2 громаду
Докупи скликали.

3 святими корогвами Гетьмана укрили.

Та з пречистими образами
Народ з попами
З усіх церков на гору йде,
Мов та божа пчола гуде.
3 манастиря святого
У золоті, аж сяє,
Сам архимандрит вихожає ,
Акафіст 3 читає,
Поклони покладає .
Поважно та тихо ,
У раннюю пору,
На високу гору
Сходилися полковники .
І військо, як море,
З знаменами, з бунчуками
3 лугу виступало,
Та на трубах вигравало ,
I на горі разом стало.
Замовкли гармати,
Оніміли дзвони,
I громада покладає
Земнії поклони .
Молебствіє архимандрит
Сам на горі править,
Святого бога просить, хвалить,
Щоб дав їм мудрості дознати,
Гетьмана доброго обрати.
І одногласне, одностайне
Громада вибрала гетьмана 4,
Преславного Лободу Івана 5,
Лицаря старого ,
Брата військового .
У труби затрубили,
У дзвони задзвонили,
Вдарили з гармати,
Знаменами , бунчуками
Гетьман старий ридає,
До бога руки знімає,
Три поклони покладає
Великій громаді.
I, мов дзвоном дзвонить,
Говорить :
, Спасибі вам, панове молодці,
Преславнії запорожці,
За честь, за славу, за повагу,
Що ви мені учинили!
А ще б краще ви зробили ,
Якби замість старого
Та обрали молодого
Завзятого молодця ,
Преславного запорожця
Павла Кравченка - Наливайка .
Я стар чоловік, нездужаю встати,
Буду йому пораду давати
По - батьківській научати ,
Як на ляха стати.
Тепер прелютая година
На нашій славній Україні.
Не мені вас, братця,
На ляха водити,
Не мені тепер, старому,
Булаву носити .
Нехай носить Наливайко
Козакам на славу,
Щоб лякались вражі ляхи
У своїй Варшаві .
Громада чмелем загула ;
У дзвони задзвонили ;
Гармата заревла,
I бунчуками вкрили
Преславного запорожця
Павла Кравченка - Наливайка.

Koc - Apac. 1848.

338
 1 у неділеньку у святую - цей твір про обрання гегьмана козаками
написано під впливом поміщицько - націоналістичної літератури ( „ Запорожской
старины* Срезневського , „ Истории Руссов " , „ Истории Малой России" Бан-
тиша - Каменського тощо), а також козацько - старшинських легенд - дум. Отож не
дивно, що в цім творі у Шевченка яскраво виступає ідеалізація минулого , про-
славляння гетьманів та козацької старшини.
2 Превелебную - високодостойную (з польського).
3 Акафіст — церковна пісня з похвалами і молитвами .
4 Одногласне, одностайнегромада вибрала гетьмана-в дійс-
ності цього ніколи не було: „ обрання гетьмана “ завжди загострювало класову
боротьбу між козацькою старшиною, „ кармазинниками “ , „ дуками - срібляниками “ -
з одного боку 1 „ голотою“, • козаками - нетягами“, „ сіромою" - з другого. Досить
пригадати так зв. " Чорну Раду“ 1663 р. , коли обрання гетьмана супроводилося
значними повстанНЯМИ козацької бідноти проти старшин : ,,почали старшину
забивати по городах, містечках і селах“ . „ Значних мучили нещадно, погано було кож-
ному, хто одягнений був в кармазинний жупан. Багатьох було вбито, а дехто
врятувався лише тим, що встиг переодягтися в мужицьку свитку" --- відзначає літо-
писець. Проте, вибухи селянського гніву криваво придушувала козацька старшина
i, спираючись на підтримку чи то польської шляхти, чи то російського царизму,
проводила своїх кандидатів, ще більше напосідаючи на „ чернь“, „ нетяг “ , посилюючи
ярмо , звиклого послушенства .
5 Преславного Лободу Івана Лобода звався Григор, а не Іван ;
гетьманував над реєстровцями з перервами від 1593 до 1596 року ; належав до
значних українських землевласників (йому, наприклад, належало с. Сошники на
Київщині); особливо збагатився численними походами - грабежами на Молдавію,
кримські й турецькі міста. Скарби, здобуті ним B походах, переховувались
у київських манастирях ; з багатьма польськими шляхтичами він був кровним
братом". Характерно, що в підземних льохах маєтку Лободи знайдено було вісім
скелетів з кайданами, прикутими до стін ; це були ті „ волоцюги“ , ватажки коза-
цької бідноти, що намагались було піднести повстання проти цього „ преславного“.
6 Наливайко — козацький отаман ; під час селянсько - козацької війни 1596 р .
виступав разом з Лободою, захищаючи інтереси нереєстрової козацької верхівки,
намагаючись використати якнайширші маси. „ Наливайківці “ забили Лободу,
а реєстровці видали Наливайка польському урядові , який скарав його на смерть.
ооо

У перетику ходила У перетику ходила

По оріхи ; Я по дрова,
Мірошника полюбила Та бондаря полюбила
Для потіхи. Чорноброва.
Мельник меле , шеретує, Бондар відра набиває,
Обернеться, поцілує - Мене горне , пригортає —
Для потіхи. Чорноброву.

У перетику ходила Коли хочеш добре знати,

По опеньки ; Моя мати,
Лимаренка 2 полюбила Кого будеш попереду
Молоденька. Зятем звати --
Лимар кичку 3 зашивае, Усіх, усіх, моя мамо,
Мене горне, обнімає — У неділеньку зятями
Молоденьку. Будеш звати .
Кос - Арал. 1848
1 У перетику ходила — у невеличкий лісок, що перетинає, одмежо-
вує чиїсь лани або село від села.
2 Лимаренко - син лимаря, ремісника, що робить шори й хомути для коней.
з Кичка - подушка в хомуті, щоб не муляло коневі.
ооо

22* 339
 У неділеньку та ранесенько,
Ще сонечко не зіходило,
А я молоденька
На шлях , на дорогу
Невеселая виходила.
Я виходила за гай на долину,
Щоб не бачила мати,
Мого молодого
Чумака з дороги
Зустрічати.

Ой зустрілась я
За тими лозами
Та з чумацькими возами :
Ідуть його воли,
Воли половії 1 ,
Ідуть, ремигають ;
А чумаченька мого молодого
Коло воликів немає.

Ой копали йому в степу при дорозі

Та притиками 2 яму;
Завернули його у тую рогожу,
Та й спустили Івана
У ту яму глибокую
На високій могилі.
Ой боже милий ! Милий , милосердий !
А я так його любила ! ..
Кос - Арал. 1848 .

1 Воли половії — сиві, що аж переливаються.

2 Притика — кілок, яким притикають ярмо до дишля.
ооо

Не тополю високую Як дівчата цілуються,

- Як їх обнімають,
Вітер нагинає
Дівчинонька одинока І що тоді їм діється-
Долю зневажає. Я й досі не знаю ...
, Бодай тобі, доле, I не знатиму. Ой , мамо !
У морі втопитись, Страшно дівувати,
Що не даєш мені й досі Увесь вік свій дівувати,
Ні з ким полюбитись ! . Ні з ким не кохатись “ .

Кос - Арал . 1848.

ооо

Утоптала стежечку
Продавала бублики
Через яр , Козакам,
Через гору, серденько, Вторгувала, серденько ,
На базар ; П'ятака.

340
Я два шаги, два шаги Нехай своє лишенько
Пропила , Забуду !
За копійку дудника Отака я дівчина,
Найняла . Така я !
Заграй мені, дуднику, Сватай мене, серденько ,
На дуду, Вийду я !
Кос - Арал . 1848.
ооо

1 широкую долину, Літа тії молодії

I високую могилу, Марне пронеслись.
I вечернюю годину,
І що снилось- говорилось- Помарніли ми обоє :
Не забуду я. Я - в неволі , ти -
— вдовою ;
Не живем, а тільки ходим
Та що з того ? Не побрались , Та згадуєм тії . годи,
Розійшлися, мов не знались. Як жили колись.
А тим часом дорогії
Кос - Арал. 1848.
ооо

Навгороді коло броду Навгороді коло броду

Барвінок не сходить ; Верба похилилась ;
Чомусь дівчина до броду Зажурилась чорнобрива,
По воду не ходить . Тяжко зажурилась.

Навгороді коло тину Плаче, плаче та ридає,

Сохне на тичині Як рибонька б'ється ...
Хміль зелений ; не виходить А над нею, молодою,
Дівчина з хатини. Поганець сміється.
Кос - Арал. 1848.
ооо

Якби мені, мамо, намисто, Нехай люди не здивують,

То пішла б я завтра на місто ; Як я, мамо, потанцюю ...
А на місті, мамо, на місті Доленько моя !
Грає, мамо, музика троїста ; 1
А дівчата з парубками Не дай мені вік дівувати ,
Лицяються ... Мамо , мамо ! Коси мої плести - заплітати,
Безталанна я ! Бровенята дома зносити,
В самотині віку дожити !
Ой піду я богу помолюся , А поки я заробляю,
Та піду я у найми наймуся, Чорні брови полиняють ...
Та куплю я, мамо , черевики, Безталанна я !
Та найму я троїсті музики :
Кос - Арал. 1848.

1 Музика троїста — скрипка, бубон і цимбали або скрипка, бубон 1 бас .

ооо
341
 „ Не хочу я женитися, „Нема мого сина Йвана,
Не хочу я братись, І немає вісті ! “
Не хочу я у запічку
Дітей годувати . Не через два, не три літа,
Не хочу я, моя мати, Не через чотири
За плугом ходити, Вернувся наш запорожець,
Оксамитові жупани Як та хиря - хиря,
На ріллі носити . Обідраний , облатаний ,
А піду я одружуся Калікою в хату.
З моїм вірним другом ---- Оце тобі Запорожжя
З славним батьком запорозьким I сердешна мати !
Та з Великим Лугом ; Нема кому привітати,
На Хортиці у матері Ні з ким пожуритись , —
Буду добре жити, Треба б було молодому,
У оксамиті ходити , Треба б одружитись .
Меди - вина пити ! “ Минулися молодії
Веселії літа,
Пішов козак нерозумний Немав з ким остилого
Слави добувати,— Серденька нагріти.
Осталася сиротою Нема кому зустрінути,
Старенькая мати. Затопити хату ;
Ой згадала в неділеньку, Нема кому води тіЇ
Сідаючи їсти : Каліці подати !

Кос - Арал. 1848.

ооо

ЧУМА.

В іншому варіанті цей твір починається так : „ Холера заступом ходила“ . На

протязі першої половини ХІХ ст. Росія та Україна пережили кілька епідемій
холери, зокрема в 1831 та 1848 рр . З найбільшою силою ці епідемії обрушувались на
виснажене, голодуюче селянство. За один тільки 1831 р . в Росії загинуло від холери
понад 100.000 чол. , переважно селян.
Єдиною формою „ боротьби “ царизму проти цієї епідемії були молитви, ладан.
„ хресні ходи та проповіді . Пушкін яскраво висміяв характер подібних попівських
проповідей: " ... И холера послана вам, братцы , оттого, что вы оброки не платите,
пьянствуете, а если вы будете продолжать так же , то вас будут сечь. Аминь !
Епідемії холери були фактором, що загострював класову боротьбу, виливаючись
в так звані „ холерні бунти“. Мета цих бунтів була та ж сама, що й мета інших
селянських та солдатських повстань, на які так багата епоха падіння кріпацтва :
повалити поміщицький лад, скинути ярмо віковічного гноблення.

Чума з лопатою ходила, Росою божою умиті ,

Та гробовища рила - рила ,
Та трупом, трупом начиняла,
I , со святими “ не співала ;
Чи городом, чи то селом
Мете собі, як помелом .
Весна. Садочки зацвіли,
Неначе полотном укриті,
312
Біліють. Весело землі :
Цвіте, красується цвітами,
Садами темними , лугами.
А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть. По улицях воли
Ревуть голодні ; на городі
Пасуться коні — не виходить Ніхто не вийшов вранці з хати,
Ніхто загнать, нагодувать, щоб іх, сердешних , поховати,-
Неначе люди тії сплять . Під хатами і погнили.
Заснули,-добре, знать, заснули !
Святу неділеньку забули , Мов оазис 1 в чистім полі ,
Бо дзвона вже давно не чуть. Село зеленіє.
Сумують комини без димӱ ; Ніхто в його не заходить ;
А за городами, за тином Тільки вітер віє
Могили чорнії ростуть. Та розносить жовте листя
Під хатами, поміж садами, По жовтому полю.
Зашиті в шкуру і в смолі, Довго воно зеленіло,
Гробокопателі в селі Поки люди з поля
Волочать трупи ланцюгами Пожарище не пустили
За царину — і засипають Та не запалили
Без домовини . Села того зеленого .
Дні минають, Згоріло, зотліло ,
Минають місяці. Село Попіл вітром ровмахало ,
Навік замовкло, оніміло, І сліду не стало.
I кропивою поросло.
Гробокопателі ходили , Отаке то людям горе
Та й ті під хатами лягли . Чума виробляла !
Кос - Арал. 1848.

1 Оазис - острівець родючої, вкритої рослинністю землі в пустині.

ооо

І ЗНОВ МЕНІ НЕ ПРИВЕЗЛА ...

„ У меня при одном воспоминании об этой пустыне сердце холодеет“ - . писав

Шевченко в „ Щоденнику " 1858 р. , згадуючи своє перебування на берегах Сыр-
Дарьи . В жахливих умовах був він тут : • Тяжко мені, дуже тяжко“ ― зойком
виривається у Шевченка в одному листі з Кос - Арала. Немає листів від знайомих,
які колись божились та клялись, братались, сестрились зо мною " . Побачили
„ землячки“ , що Шевченко не „ світильник небесний “ , не „ тихий , кроткий, нежный
бандурист “, а що він — „ політичний злочинець , якого „ государь император высо-
чайше повелеть соизволил за сочинение возмутительных стихов определить в От-
дельный оренбургский корпус рядовым, под строжайший надзор , с запрещением
писать и рисовать " . Перелякані українські пани намагались якнайшвидше затерти
сліди будьяких зв'язків своїх із „ скомпрометировавшим себя поэтом “ . „ Тогда, по
поводу катастрофы 1847 р . и обыска, — розповідає в своїх спогадах Білозерський, —-
все в провинции находились под таким страхом и трепетом, что и помышлять не
смели о переписке с Шевченко. Тогда - то погибла масса писем, книг с надписями,
рукописей и драгоценного исторического и этнографического материала, сожжен-
ного или закопанного в землю " . Всі вони, ці „ знайомі пани, одвернулися тепер
від засланця. Та й не тільки одвернулися. Кожен з них наввипередки намагався
підкреслити свою любов та пошану до царизму, засудити „ политического пре-
ступника“. „Я сердцем предчувствовал,--- писав 1848 р . Лукашевич, - — что он (Шев-
ченко) дождется когда - нибудь на свою шею петли ! “
Шевченко. перебуваючи на засланні, з гнівом і презирством бичував цих своїх
землячків “ : „ Було на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скрути ,
то святий Їх знає, де вони поділись? Чи не вимерли, крий боже? Ні , здравствують, та
тільки одцурались свого безталанного друга “ . Шевченко не шукає їхньої ласки : він
плює на них, „ лукавих “ . „ Прошлой зимой в фельетоне „ Русского Инвалида вижу на
бесконечных столбцах бесконечное малороссийское стихотворение по случаю ...
343
не помню, по какому именно случаю, помню только, что отвратительная и подлая
лесть русскому оружию. Ба , думаю себе, не мой ли это приятель так отличается?
Смотрю : действительно ОН - А. Чужбинский. Так ты, мой милый, жив и здоров,
да еще и подличать научился ! Желаю тебе успеха на избранном поприще, но
встретиться с тобой не желаю ! Така була відповідь Шевченка всім тим „ земляч-
кам" , що плазували перед царизмом. Перебуваючи на засланні , Шевченко ще з
глибшою усвідомленістю підкреслював, звертаючись до лицемірних панків, те, що
він заявив ще на початку своєї літературної діяльності : ❤ Спасибі за раду ! Теплий
кожух, тільки шкода - не на мене шитий, а розумне ваше слово брехнею підбите ! “
( .Гайдамаки“).
ооо

І знов мені не привезла Людей на старості ... Ні, ні !

Нічого почта з України ! Вони з холери повмирали ,
За грішнії, мабуть, діла А то б хоч клаптик переслали
Караюсь я в оцій пустині Того паперу ...
Сердитим богом. Не мені
Про тее знать, за що караюсь , —
Та й знать не хочеться мені ! Ой із журби та із жалю ,
А серце плаче, як згадаю Щоб не бачить, як читають
Хоч невеселії случай Листи тії , погуляю ,
І невеселії ті дні, Погуляю понад морем,
Що пронеслися надо мною Та розважу своє горе,
В моїй Україні колись .. Та Україну згадаю,
Колись божились та клялись, Та пісеньку заспіваю.
Братались, сестрились зо мною, Люди скажуть, люди зрадять,
Поки, мов хмара, розійшлись А вона мене порадить, -
Без сльоз, роси тії святої. 1 порадить, і розважить,
І довелося знов мені I правдоньку мені скаже.
Кос - Арал. 1848.
ооо

В неволі, в самоті немає, Минуло хмарно, що немає

Нема з ким сердце поєднать ;
То сам собі оце шукаю
Когось то, з ним щоб розмовлять.
Шукаю бога, — а нахожу
Таке, що цур йому й казать !
От що зробили з мене годи
Та безталання ! Та ще й те,
Що літечко моє святе
ооо
Ніже єдиного случаю,
Щоб до ладу було згадать.
А душу треба розважать,
Бо їй так хочеться , так просить
Хоч слова тихого ... Не чуть !
1 мов у полі сніг заносить
Неохолонувший ще труп .
Кос - Арал. 1848.

Ой умер старий батько Чи йти в люди жити,

I старенькая мати, Чи дома журитись ?
Та нема кому щирої
Тії радоньки дати . Ой піду я в гай зелений,
Посажу я руту ;
Що мені на світі Якщо зійде моя рута -
Сироті робити ? Остануся тута.
344
Прийде милий в мою хату
Хазяїнувати ;
А якже ні , то я піду
Доленьку шукати .
ооо
Не вернувся із походу
Гусарин - москаль.
Чого ж мені його шкода,
Чого його жаль ?
Що на йому жупан куций,
Що гусарин чорноусий ,
Що Машою звав ?
ооо
У Вільні, городі преславнім ,
Оце случилося недавно, —
Ще був тоді ... ( от як на те
Не вбгаю в віршу цього слова ! )
Тоді здоровий - прездоровий ' ,-
Зробили з його лазарет,
А бакалярів 2 розігнали
За те, що шапки не ламали
У Острій Брамі ... 3 Дурня знать
По походу ! Отже назвать,
Єйбогу, я його не вмію,
Того студента-що ж нам діять ?!
То синок був литовської
Гордої графині :
1 хороше, і багате,
І одна дитина,
І училось не паничем,
І шапку знімало
В Острій Брамі ; добре було .
Та лихо спіткало !
Улюбилося сердешне
(Було молодее)
У жидівку молодую,
Та й думало з нею,
Щоб цього не знала мати,
Звичайне побратись, -
Бо не можна ради дати ,
Що то за проклята !
Мов змальована сиділа
До самої ночі
Перед вікном, і втирала
Посходила тая рута,
В гай зеленіє,—
А дівчина сиротина
У наймах марніє!
Кос - Арал. 1848.
Ні, не того мені шкода,
А марніє моя врода,
Люди не беруть ;
А на улиці дівчата
Насміхаються, прокляті,
„ Гусаркою “ звуть !..
Кос - Арал, 1848
Заплакані очі :
Бо й вона таки любила,
1 страх як любила !
Та на бульвар виходила,
I в школу ходила
Усе з батьком, то й не можна
Було ради дати.
І банкір якийсь із Любська
Жидівочку сватав.
Що тут на світі робити ?
Хоч іти топитись
До Закрету . Не хочеться
Без жидівки жити
Студентові . А жид старий –
Ніби теє знає
Дочку свою одиночу
В хаті замикає ,
Як іде до лавок вранці,
І найма сторожу,
Стару Рухлю. Ні, небоже,
Рухля не поможе !
Уже де вона на світі
Роман цей читала
3 шовковою драбинкою -
1 Рухля не знала ;
Може сама догадалась ;
Тільки заходилась
Та сплела й собі такую
I вночі спустилась
До студента на улицю.
І де б утікати -
А вони (звичайне, діти)
345
Любо цілуватись У тій Вільні сталось !
Коло воріт заходились. Дивувались довго люди .
А жид ізнадвору, Де вона сховалась
Мов скажений вибіга Жидівочка та гадюча,
3 сокирою ! Горе, Що батька убила ?
Горе тобі , стара мати ! А вона вночі любенько
Нема твого сина : В Вілії втопилась,
На улиці валяється Бо найшли її в Закреті ;
Убита дитина, Там і поховали.
Убитая жидовином . А графиня без дитини
Горе тобі, мати ! Сердешна осталась.
Жидівочка ... (де та сила Поїхала у Рим, кажуть ,
Взялася в дитяти ? !) Та десь опинилась,
Вихватила ту сокиру Та з маркізом якимсь голим %,
І батькові в груди Кажуть, одружилась.
Аж по обух вгородила ! Може й брешуть, бо , звичайне,
На те вони люди :
Отаке то чудо І вдовицю не забудуть,
У тім місті преславному, 1 тую осудять !
Кос - Арал. 1848.

1 Здоровий - прездо ровий — університет, що його після польського

-
повстання 1830 — 1831 рр . обернуто було в шпиталь ( 1832 р.) . Отже, можливо, що
подія, про яку тут розповідає Шевченко, трапилася саме тоді, як поет жив у Вільні
(1829 р ).
2 Бакалярів розігнали — царське військо розігнало студентів.
-
3 Остра Брама — міська брама у Вільні з іконою „ богородиці“ ; шапки
не ламали - на думку Шевченка це треба розуміти так, що професори та
студенти не хотіли коритися царизмові . В університеті було багато таємних поль-
ських гуртків, а під час розгрому польського повстання 1831 р . десятки студентів
в кайданах пішли у Сибір ; самий університет скасовано .
4 Любськ - , замок над Вілією (прим. Шевченка).
5 Закрет передмістя Вільни.
6 3 маркізом якимсь голим — тобто з паном, що в бенкетах та роз-
кошах розтранжирив свої маєтки ; маркіз — почесний дворянський титул у За-
хідній Европі ( як граф або барон).

1
Заступила чорна хмара Нездужаєш , чи боїшся
Та білую хмару ; На ворога стати ?
Виступили з - за Лиману 99" Не боюсь я, отамани,
З турками татари . Та жаль України ! "
Із Полісся шляхта лізе, I заплакав Дорошенко,
А гетьман попович 2 Як тая дитина :
Із - за Дніпра напирає - „ Не розсиплем вражу силу
Дурний Самойлович Не встану я знову !..
3 Ромоданом 3. Мов та галич , Возьміть мої гетьманськії
Вкрили Україну Клейноди 6, панове ,
Та й клюють єлико мога ...4 Та однесіть москалеві :
А ти , Чигирине ! Нехай Москва знає,
А ти, старий Дорошенку 5, Що гетьмана Дорошенка
Запорозький брате ! На світі немає.

346
А я, брати запорожці, Запалили церкву божу,
Возьму собі рясу 7, I кості Богдана
Та піду поклони бити Й Тимошеві в Суботові
В Межигор до спаса“ . Гарненько спалили,
Та й пішли собі у Польщу,
Задзвонили в усі дзвони, Мов добре зробили .
Гармата гримала ; А москалі з Ромоданом
У дві лави задніпрянці В неділеньку рано
З москалями стали Пішли собі з поповичем
Аж на милю. Між лавами Шляхом , Ромоданом * 11 .
Понесли клейноди ...
Годі тобі, Петре, пити Мов.орел той приборканий,
Із Тясмина воду ! Без крил та без волі,
Положили ті клейноди Знеміг славний Дорошенко,
Попенкові в ноги, - Сидячи в неволі ,
Іди, Петре, в Межигор'я Та й умер з нудьги . Остило
Молитися богу ! Волочить кайдани !
Не пустили Дорошенка : I забули в Україні
У рясі пізнали, Славного гетьмана .
Закували у кайдани, Тільки ти, святий Ростовський 12,
В Сосницю 8 послали ; Згадав у темниці
А з Сосниці в Ярополче9 -
Свого друга великого
Віку доживати . I звелі в капли цю
Отак тобі довелося, Над гетьманом змурувати
Запорозький брате ! І богу молитись
За гетьмана, панахиду
Виглянуло над Чигрином За Петра служити .
Сонце із - за хмари ; І досі ще, щорік божий ,
10
Потягли в свої улуси Як день той настане,
З турками татари. Ідуть править панахиду
А ляхи з своїм Чарнецьким, Над нашим гетьманом
З поганим Степаном, В Ярополчі.
Кос - Арал. 1848 ,

1 Заступила чорна хмара - користуючись „ Историею Малороссии*

Н. Маркевича та „ Историею Малой Россий“ Бантиша - Каменського й іншими
творами української поміщицько - дворянської історіографії, а також думами та
піснями історичними, Шевченко змальовує в цьому творі останні роки гетьману-
вання Петра Дорошенка. Зрозуміло , що цей твір хибно висвітлює історичні
події, ідеалізуючи „славного Дорошенка “ .- ката українських трудящих мас,
а самі події подаючи в плані боротьби між „ українським народом і „Москвою“ .
Сам Шевченко в ряді інших своїх творів нещадно висміяв і розвінчав гетьманів
та козацьку старшину , яких тут, ідучи за поміщицько - старшинською літературою,
вихваляє.
2 Гетьман попович - Самойлович ( 1672—1687 рр. ), походив із попів-
ського роду; запроданець російського царизму, хабарник, грабіжник селянства,
як і інші гетьмани.
3 Ромодан - князь Ромодановський начальник царського війська, що йшло
разом з Самойловичем.
4 Єлико мога — як тільки можна.
5 Дорошенко — ставши 1665 р . гетьманом на Правобережжі, спочатку ске-
ровував свою політику на спілку з татарськими мурзами (дворянами) та польською
шляхтою, а потім - з турецькими феодалами, намагаючись закріпити старшинську
диктатуру під протекторатом турецької монархії. Боротьба між ним і Самойловичем
347
була боротьбою між двома козацько - старшинськими псами , з яких один (Самой-
лович) орієнтувався на царську Росію, а другий (Дорошенко) — на королів Польщі,
кримського хана 1 турецького султана. Переміг Самойлович, спираючись на
царизм. Дорошенко мусив 1676 року зректися гетьманства ; йому спочатку при-
значено було жити в містечку Сосниці , Чернігівського повіту, яке йому було на-
дано у власність. Але незабаром царський уряд викликав його в Москву 1 при-
значив ВЯТСЬКИМ воєводою з великим „ жалованьем“ ; покинувши через кілька
років службу, Дорошенко одержав від царя село Ярополче, Волоколамського
повіту, і понад 1000 кріпацьких дворів та десятки різних „промислів “. Отож
Дорошенко жив до самої смерті як великий поміщик - феодал. Шевченко слідом
за націоналістичною історіографією ідеалізує цього ката - запроданця.
6 Клейноди — – ознаки гетьманської влади : бунчук, булава, хоругов і літаври .
7 Возьму собі рясу — не відповідає історичній дійсності — Дорошенко
ніколи не був ченцем.
8 Сосниця — місто на Чернігівщині.
э Ярополче — „ село коло Москви “ ( прим. Шевченка).
10 Улус — татарське село .
11 Шляхом „ Ромоданом * шляхом з Полтавщини на Москву (що його
нібито проложив Ромодановський).
12 Святий Ростовський — Дмитро Туптало, митрополит ростовський
( 1702 — 1709 рр .); син заможного козацького сотника з Київщини, прихильника
Дорошенка. Спільні інтереси попівства і козацької старшини, а також родинні
зв'язки пояснюють, чому Дмитро Ростовський спорудив пам'ятника Дорошенку : кат
прославляв ката.
ооо

N. N.

Не додому вночі йдучи Заревуть дзвіниці

3 куминої хати В Україні ; завтра рано
I не спати лягаючи, До церкви молитись
Згадай мене, брате ! Підуть люди ... Завтра ж рано
А як прийде нудьга в гості Завиє голоДНИЙ
Та й на ніч засяде, Звір в пустині, і повіє
Отоді мене, мій друже , Ураган холодний,
Зови на пораду ! I занесе піском, снігом
Отоді згадай в пустині, Курінь - мою хату.
Далеко над морем, Отака мені доведеться
Свого друга веселого , Свято зустрічати !
Як він горе боре ;
Як він, свої думи тії Що ж діяти ? На те й лихо,
1 серце убоге Щоб з тим лихом битись ...
Заховавши, ходить собі А ти, друже мій єдиний,
Та молиться богу, Як маєш журитись,
Та згадує Україну Прочитай оцю цидулу,
І тебе, мій друже , І знай, що на світі
Та іноді й пожуриться — Тільки й тяжко , що в пустині,
Звичайне , не дуже , У неволі жити .
А так тільки . Надворі , бач , Та й там живуть, хоч погано ...
Наступає свято ... Що ж діяти маю ?
Тяжко його, друже - брате , -
Треба б вмерти — так надія,
Самому стрічати Брате, не вмирає !
У пустині ... Завтра рано
Кос - Арал. 1848. 24. XII.
ооо

348
 Неначе степом чумаки 1
Уосени верству проходять,
Так і мене минають годи ;
А я й байдуже !.. Книжечки
Мережаю, та начиняю
Таки віршами. Розважаю
Дурную голову свою
1 Неначе степом чумаки - - цим твором починається третя захалявна*
книжечка Шевченка ; весь зміст його підкреслює ту впертість і незламність, які
носив в собі „ рядовой из политических“, не зважаючи на страшні тортури ми-
колаївської солдатчини.
ооо
СОТНИК.
У Оглаві ... Чи по знаку
Кому цей Оглав білохатий ?
Троха лиш ! Треба розказати ,
Щоб з жалю не зробить сміху.
Од Борисполя¹ недалеко,
А буде так, як Борисполь,
І досі ще стоїть любенько
Рядок на вигоні тополь ;
Неначе з Оглава дівчата
Ватагу вийшли виглядати,
Та й стали.
Буде вже давно
Отут, бувало , із - за тину
Вилась квасоля по тичині ;
Із оболонками вікно
В садочок літом одчинялось,
І хата, бачите , була
За тином, сотникова хата.
А сотник був собі багатий,
То в його, знаєте , росло
На божій харчі за дитину
Чиєсь байстря. А може й так
Узяв собі старий козак
Чию сирітку за дитину,
Та й доглядає в затишку,
Як квіточку , чужу дочку.
А сина ( сотник був жонатий,
Та жінка вмерла ) — сина дав
у бурсу в Київ обучатись.
А сам Настусю піджидав,
Таки годованку, щоб з нею
Та кайдани собі кую
(Як ці добродії дознають).
Та вже ж нехай хоч розіпнуть
А я без вірші не улежу !
Ужб два годи промережав ,
І третій в добрий час почну !
Кос - Арал. 1849.
Собі зробитися ріднею :
Не сина з нею поєднать ,
А забандюрилось 2 старому
Самому в дурнях побувать.
А щоб не знать було нікому,
То ще й не радився ні з ким,
А тільки сам собі гадає ...
А жіночки лихий їх знає !
Уже сміялися над ним !
Вони цю страву носом чують ...
Сидить сотник на причілку 3
Та думку гадає ,
А Настуся по садочку
Пташкою літає ;
То посидить коло його,
Руку поцілує,
То усами страшенними
Сивими пустує , —
Ну, звичайне, як дитина,
Пестує старого.
А старому не до того :
Іншого якогось,
Гріховного пестування
Старе тіло просить.
I пальцями старий сотник
Настусині коси,
Мов дві гадини великі,
Докупи сплітає
То розплете та круг ший
Тричі обмотає ! -
А вона, моя голубка,
-
Нічого не знає, —
349
 Мов кошеня на припічку,
З старим котом грає.
С [ отник ] .
Та одчепись , божевільна !
Дивись лишень : коси,
Мов русалка , розтріпала ...
А чому ти й досі
Ніколи не вплетеш кісники
Оті , що тітка привезла ?
H [ астуся ] .
Якби пустили на музики,
То я б кісники заплела,
Наділа б жовті черевики,
Червону б юпку одягла,
Заквітчала б барвінком коси ...
С [ отник ] .
Стривай , стривай , простоволоса !
Дурненька : де б же ти взяла
Того барвінку заквітчатись ?
Н [ астуся ] .
А коло тину ! Там такий
Поріс зелений , та хрещатий,
Та синій ! Синій - голубий
Зацвів ...
С [ отник ] .
Не будеш дівувати !
Н [ астуся ].
А що ж, умру хіба ?
С [ отник ] .
Ба ні !
• А снилось восени мені,
Тоді, як щепи ми щепили,—
Як приймуться... мені
приснилось ...
Як приймуться, то восени
Ти вийдеш заміж.
Н [ астуся ] .
Схаменись !
І щепи ваші поламаю !..
С [ отник ] .
І як барвінок зацвіте ...
350
Н [ астуся ] .
То я й барвінок позриваю!
С [ отник ] .
А од весілля не втечеш !
Н [астуся ] ..
Ба ні, втечу, та ще й заплачу !
(Плаче)
С [ отник ] .
Дурна ти , Насте, як я бачу :
I посміяться не даси !
Хіба не бачиш,— я жартую.
Піди, лиш, скрипку принеси
Та з лиха гарно потанцюєш,
А я заграю ...
Н [ астуся ] .
Добре, тату !
шасть у хату !)
(I веселенька
C [ отник ] .
Ні, трохи треба підождать !
Воно б то так ! Та от що , брате :
Літа не ждуть, літа летять ;
А думка проклята марою
До серця так і приросла .
А ти вже й скрипку принесла ?
Яку ж ми вчистимо з тобою ?
Н [ астуся ] .
Е, ні , стривайте ! Цур, не грать !
А то не буду й танцювать,
Поки барвінку не нарву
Та не заквітчаюсь . Я зараз !
(Іде недалечко , рве барвінок, квітчається
і співає. А сотник налагоджує скрипку)
С [ отник ] .
Отже одна вже й увірвалась ;
Стривай, і другу увірву !
Н [ астуся ] .
(Вертається заквітчана, співаючи)
Якби мені крила, крила
Соколинії ,
Полетіла б я за милим ,
За дружиною .
 I там не згине вражий хлопець .
Полетіла б у діброву,
У зелений гай,- Іти лиш в хату ...
. От ще річ :
Полетіла б , чорноброва, Заставить треба богослова,
За тихий Дунай ! Щоб дома байдиків не бив ,
Щоб він гуляючи навчив
(Тим часом, як вона співає, у садочок
входить молодий хлопець в солом'яному Настусю заповідь,- щоб знову
брилі, в короткому синьому жупанку, Не довелось дяка наймать,
зелених шароварах, з торбиною за пле- $ Як для покойної. А знаю,—
чима і з нагаєм) Без цього вже не повінчає
П [ етро ] . Отець Хома ... Піти сказать,
З тим днем, що сьогодні ! Боже А то забуду ... (Іде в хату) .
помагай !
Жить би , жить , хвалити бога ,
H [ астуся ) .
Кохатися в дітях,
Тату ! Тату ! Петро ! Петро, із Так же ні : самому треба
Киева прийшов ! Себе обдурити,
Оженитися старому
С [ отник ] ..
На такій дитині !
А, видом - видати , слихом- сли- Схаменися, не женися :
хати ! Чи по волі, чи по неволі ? I вона загине,
I сам сивим посмішищем
П [ етро ] .
Будеш в своїй хаті !
По волі, тату, та ще й богосло- Будеш сам оте весілля
BOM 5. Повік проклинати !
Будеш плакать, і нікому
С [ отник ] .
Ті сльози старечі
Ов ! Буде втерти . Не женися ,
Н [ астуся ] . I гич не до речі ! ®
Дивися : рай кругом тебе
Богословом ?! Аж страшно !
І діти, як квіти.
С [ отник ] . За що ж ти їх молоденькі

Дурна , чого ти боїшся ! (Під. Думаєш убити ?

ходить до сина, христить його і цілує). Ні, старий мій чепуриться ,
Боже тебе благослови , моя ди- Аж бридко дивиться !
тино ! Настусю ! Поведи його А Настуся з богословом
в покої та нагодуй , бо він ще , Заповіді вчиться.
може , і не обідав . Он дивіться: у садочок
Вийшла погуляти,
П [ етро ] . Удвох собі похожають,
Та таки й так. Мов ті голуб'ята.
А старого нема дома,
(Іде в світлицю з Настусею)
То їм своя воля
C [ отник ] (сам) Награтися . Дивітеся :
І дарував же мені бог Там коло тополі
Таке дитя, такого сина ! Стали собі, та й дивляться
І богослов уже. Причина , Одно на другого.
Отак ангели святії
Причина мудрая . (Задумується)
Чого, Дивляться на бога,
Чого я думаю ? У попи , Як вони одно на друге.
А як не схоче , то на Січ - 1 Петрусь питає :
351
 П [ етро] . батько прийде, треба справді чи-
тать.
Чом же ти оце, Настусю,
Справді, не читаєш ? П [ етро ] .
А , тепер і читать !
H [ астуся ] .
А хіба я школяр , чи що ? Не C [ отник ] (виходить з хати)
хочу, та й годі ! Діти ! Годі вже вам учиться !
Чи не час обідать ?
П [ етро ] .
(Петро 1 Настуся мовчки ідуть у хату).
Хоч одну невеличку заповідь
сьогодні вивчи , хоч п'яту ! С [ отник ] (сам)
Навчилась, нічого сказать !
Н [ астуся ] .
Оце дитина ! Ні , Настусю !
І п'ятої, і шостої ,- ніякої не Я коло тебе захожуся
хочу! Тепер, лебедонько, не так !
П [ етро ]. Поки сто раз не поцілує,
То піп і не вінчатиме ніколи, Й читать не хоче ! А бурсак ! ..
И
як не вмітимеш. Собачий сину, знаєш смак !
Ось я тебе попомуштрую -
Н [ астуся ] . Не так, як в бурсі !.. Помелом !
Байдуже, нехай собі не вінчає. Щоб ... духу в хаті не було !
Великий світ наш, не загинеш !
П [ етро ] . Дивися, пся його личина !
A 30 мною ? Оце то так, що богослов -
У батька краде ! Добре , свату !
Н [ астуся ] . Які то стали люди злі !
I з тобою нехай собі ... Е, ні ! А що то діється у хаті ?
Нехай повінчає ! Там знову, знать, мої малі
Читають ... Треба розігнати.
П [ етро ] .
Та читай же ! А то ... Отакі батьки на світі, —
Нащо вони дітям ?
Н [ астуся ] .
На наругу перед богом.
А то ... що ти зробиш ? А шануйте , чтіте,
Поважайте його , діти !
П [ етро ] .
Бо то батько сивий ,
Поцілую, ось побачиш ! Батько мудрий ! Добре отим
Сиротам щасливим ,
H [ астуся ] .
Що не мають отих батьків,
Хоч як хочеш цілуй собі , а я То й не согрішають !
таки не читатиму !
Н [ астуся ] ( вибігає заплакана з хати)
П [ етро ] (цілує її і примовляє )
Не дає і пообідать,
Оце тобі раз ! Оце тобі два ! В Київ проганяє.
(А сотник виглядає з - за тину і входить А, боже мій милостивий !
в хату, не давши знаку). Що мені робити ?
Помандрую ! (дивиться в хату)
H [ астуся ] (пручається)
Замірявся !
Годі бо вже, годі ! Незабаром Ух, який сердитий !
352
 Та не вдарить ... А я тақи
У Київ з Петрусем
Помандрую , хоч що хочеш !
Я не побоюся, -
Серед ночі помандрую 1,.
А відьма злякає ?!
Ні , не зляка ! ( Заглада знову).
Сердешненький !
Книжечки складає
У торбину, і бриль бере.
Прощай, моє любе,
Моє серце !.. Увечері ?
За царину ?.. Буду !
Раніш буду ! Ось на, лови !
(Кидає через тин цвіток)
Чуєш ? Дожидайся ж !
(Виходить сотник] . Настуся співає)
„ Не ходи, не нуди, не залицяйся !
Не сватай , не піду, не сподівайся !"
С [ отник ] .
А їй байдуже ! Мов не знае !
Неначе та сорока скаче.
Настусю ! Чом же ти не плачеш ?
Аджеж Петруся вже немає.
Н [ астуся ].
Дивітеся, яка печаль !
То й плачте, коли жаль !
С [ отник ] .
Мені байдуже.
Н [ астуся ] ,
А мені
-
Ще байдужіше — він не мій ;
А я вже заповіді знаю
Усі до одної !
С [ отник ] .
Усі ?
Н [ астуся ] .
Нехай хоч зараз сповідає
Отець Хома ваш голосний !
С [ отник ] .
А повінчаємось в неділю ?
23. Кобзар
Н [ астуся ] .
Авжеж ! Так ми ще не говіли ;
Як одговіємось — тоді.
C [ отник ] (цілує ї ).
Моя голубко сизокрила,
Моя ти ягідко !
(Танцює 1 приговорює)
У горох
Вчотирьох
Уночі ходила !
Уночі ,
Ходячи,
Намисто згубила.
H [ астуся ] .
Та годі вам вже з тим нами-
стом ! Ішли б швидше до отця
Хоми та порадилися. От що !
С [ отник ] .
Правда, правда, моя квіточко !
Побіжу ж я швиденько , а ти тут,
моя любко, погуляй собі ти-
хенько ! Та заквітчайся ! Та не
жди мене , бо бути має, що я
остануся і на вечерню. (Цілує її і йде)
H [ астуся ] .
Добре, добре ! Не ждатиму.
Не ждатиму , не ждатиму,
У свитину вдягатимусь,
У намисто уберуся,
Доганятиму Петруся.
„ Обнімемось , поцілуємось , по-
беремося за рученьки та й підем
удвох собі аж у Київ. Треба за-
квітчаться, — може,
може , в останній
раз ! Бо він казав, що у Брова -
рях і повінчаємося .
(Квітчається і співає)
„ Ой піду я не берегом - лугом
Зустрінуся знесуженим другом
Здоров , здоров, несужений
друже !
Любилися ми з тобою дуже ;
Любилися , та не побралися,
Тільки жалю серцю набралися “ .
353
 Оце нагадала яку ! Цур ій , яка
погана ! Побіжу лиш швидше.
Оставайтеся здорові, мої високі
тополі і хрещатий мій барві-
ночку ! (Виходить).
Іде додому уночі
П'яненький сотник, а йдучи
Собі веселий розмовляє :
„ Нехай і наших люди знають !
Нехай і сивий , і горбатий,
А ми ... Хе ! Хе! Ами жонаті !
А ми !.. “ Насилу вліз у хату
Та й ліг тихенько спати,
Щоб Настю, бачте, не збудить
Та сорома не наробить.
Ужей „ ДостоЙНО “ ОДДЗВОНили,
Уже додому люди йдуть , —
Не йде Настусенька, не чуть.
Насилу сотника збудили,
Та розказали : „ так і так ! “
Перехристився неборак,
Коня найкращого сідлає
І скаче в Київ . В Броварях,
Уже повінчана, гуляе
Його Настуся молода.
Вернувся сотник мій додому ;
Три дні, три ночі не вставав,
Нікому й слова не сказав
I не пожалувавсь нікому ...
Турбується, заробляє ,
А того не знає,
Що на старість одуріє
I все занехаїть.
Отак тепер і з сотником
З дурним моїм сталось :
Розігнав дітей по світу,
А добро осталось,-
Немає з ким поділити.
Довелось самому
Розкидати , розточити ,
I добра нікому
Не зробити ні на шеляг,
I притчею стати
Добрим людям, і охати
У холодній хаті
Під кожухом ; і нікому
Хату затопити
I вимести ... По смітнику
354
Ходити, нудити ,
Поки пугач над стріхою
В вікно не завиє ,
А наймичка холодного
Трупу не накриє
Кожушиною старою,
А ключ од комори
Із - за пояса украде ...
Отаке то горе
Із сотником оце сталось.
Не минуло году,
Як Настусеньки не стало ,
А вже на городі
Не осталося нічого, —
Свині та телята
Уже бродять ... А барвінок,
Барвінок хрещатий,
Притоптаний , коло тину
Засихає , в'яне !
А сам сотник у кожусі,
Одутлий, поганий ,
Коло клуні похожає.
1 стоги невкриті,
I покої немазані ,
I сволок немитий ,
І челяді нема дома ,
Й худоби немає ...
А наймичка задрипана ,
Та й та помикає
Старим паном. Так і треба :
Не розганяй діток,
Сивий дурню !
Недовго жив
На свій заробіток
П'яний сотник. Ще минуло
Літо коло світа,
А восени на улиці
Сотника убито !
А може вмер неборака,
Од шинкарки йдучи,—
Байдуже кому питати !
Забрали й онучі
Добрі люди, а самого
Гарно поховали
У леваді, і хрестика
Над ним не вкопали .
Аж жаль його : був багатий ,
І рідня, і діти
Єсть у нього, а нікому
Хрест постановити .
Умер сотник, і покої
Згнили, повалялись ;
Все пропало, погинуло.
Тільки i остались,
Що тополі на вигоні :
Стоять, мов дівчата
Вийшли з Оглава ватагу
З поля виглядати.
Кос - Арал. 1849.

1 Оглав і Борисполь — містечка; перше - на Чернігівщині, друге на

Київщині.
2 Забандюрилось — забажалось.
3 Причілок - бокова стіна хати.
4 Кісники — стрічки, що їх дівчата вплітають в коси.
5 Та ще й богословом — тобто перейшовши в останні богословські "
класи Київської академії або й скінчивши її.
6 I гич не до речі — все це ні до чого, не до ладу.
ооо

За сонцем хмаронька пливе, А туман, неначе ворог,

Червоні поли розстилає , Закриває море
I сонце спатоньки зове I хмароньку рожевую,
У синє море ; покриває 1 тьму за собою
Рожевою пеленою , Розстилає туман сивий ,
Мов мати дитину. I тьмою німою
Очам любо ... Годиночку, Оповиє тобі душу,
Малую годину Й не знаєш, де дітись.
Ніби серце одпочине, I ждеш його, того світу,
3 богом заговорить . Мов матері діти .
Кос - Арал. 1849.
ооо

Як маю я журитися, Пішов же я світ · за очі ...

Докучати людям, Доля заховалась,
Піду собі світ за очі : А воленьку люди добрі
Що буде, те й буде ! I не торгували .
Найду долю - одружуся, А без торгу закинули
Не найду - втоплюся, В далеку неволю ,
Та не продамся нікому, Щоб не росло таке зілля
В найми не наймуся. На нашому полю ...
Кос - Арал. 1849.
goo

Нащо мені женитися ? Воно й правда. Що ж діяти ?

Нащо мені братись ?
Будуть з мене , молодого,
Козаки сміятись.
,, Оженився , — вони скажуть,—
Голодний і голий ;
Занапастив, нерозумний ,
Молодую волю ! "
Навчіть мене, люди !
Іти хіба до вас в найми ?
Чи до ладу буде ?
Ні, не буду чужі воли
Пасти, заганяти ;
Не буду я в чужій хаті
Тещу поважати.

23* 355
А буду я красуватись
В голубім жупані,
На конику вороному
Перед козаками.
Найду собі чорнобривку
В степу при долині —
Високую могилоньку
На тій Україні .
На весілля товариство
Вийде погуляти,
Та винесе самопали,
Викотить гармату .
ооо
Ой крикнули сірі гуси
В яру на ставу ;
Стала слава на все село
Про тую вдову.
Не так слава, не так слава,
Як той поговір,
Що заїздив козак з Січі
До вдови на двір.
Вечеряли у світлиці,
Мед - вино пили ;
І в кімнаті на кроваті
Спочити лягли .
Не минула слава тая,
Не марне пішла :
Удовиця у м'ясниці
Сина привела.
Вигодувала малого,
роо
Якби тобі довелося
В нас попанувати,
То знав би ти , пане- брате,
Як їх називати ,
Отих твоїх безталанних
Дівчаток накритих 1 .
А то верзе біси - зна - що,
Та й думає : ми то !
Ми то людям покажемо
Оцих безталанних
Та навчимо шануватись
Паничів поганих !
Шкода й праці ! Поки села,
356
Як понесуть товариша
В новую світлицю,
Загомонять самопали ,
Гукнуть гаківниці .
Як положать отамана
в Новій хаті спати ,
Заголосить , як та мати,
Голосна гармата.
Гукатиме, кричатиме
Не одну годину,
I рознесе тую славу
По всій Україні .
Кос - Арал. 1849.
До школи дала,
А із школи його взявши,
Коня купила ;
А коня йому купивши,
Сідельце сама
Самим шовком вишивала,
Златом окула.
Одягла його в червоний
В жупан дорогий,
Посадила на коника ...
,
"Гляньте, вороги !
Подивітесь ! " Та й повела
Коня вздовж села.
Та й привела до обозу,
В військо оддала ...
А сама на прощу в Київ
В черниці пішла .
Кос Арал . 1849.
Поки пани в селах , -
Будуть собі тинятися
Покритки веселі
По шиночках з москалями 2.
І не турбуйсь, брате !
„ Добре,— кажу. — А все таки
Невеличку нате —
Оцю одну останнюю.
Слухайте ж , панята ! “
Дівчата на луці гребли,
А парубки копиці клали
Та, знай, на сонце позирали,
Та нісенітницю верзли, —
Звичайне , хлопці ! А дівчата,
Мов ті сороки , цокотали,
Та до криниці учащали
У яр погуляти.
Найкращая з всього села
Давненько вже у яр пішла,
Узявши глечик — та й немає ;
А лановий 3.і не шукає ,
Мов і не бачить. Не новий,
Оцей лукавий лановий :
Стара собака та ще й бита.
У балці стало щось кричать ;
Побігли хлопці рятувать.
Аж там панич несамовитий ,
Недоліток таке творить —
Сердешну дівчину мордує ;
Сердешна дівчина кричить.
Прибігли хлопці ; не рятують :
Бояться пана. А один,
Щонаймолодший , озирнувшись,
Та вилами пана
I просадив¹, мов ту жабу.
Застогнав поганець
Та й опрігся 5. Порадились,
Дали в город знати ;
Суд наїхав, подивились,
Попились завзято
Судовики. Закували
Хлопця молодого ,
Та в тюрму захвасували 6,
Тай більше нічого ....
На верстовім шляху в полі
Корчма під вербою
Стоїть собі в холодочку ;
А попід корчмою
Сидять в путах арестанти ,—
Трохи одпочити
Позволено бідолахам
Та води напитись.
Сидять собі , розмовляють,
А дехто й куняє.
А з - за гори поїзжани 7
На шлях виїзжають,
Аж три тройки ; і, звичайне ,
Коло корчми стали
Дати коням одпочити ;
Та й дружки пристали
Співаючи. Отож стали ;
Молодая встала,
Взяла кварту оковити 8
Та й почастувала
Сердешного невольника
I його сторожу.
Коли дивиться , погляне —
Боже, милий боже !
Між невольниками в путах
Той самий ЄДИНИЙ
li месник безталанний -
Несе з України
·
Аж у Сибір ланцюг пута ...
А ти будеш тута
У розкоші, і не будеш
Ні знати, ні чути
Його плачу вседневного ...
Не почастувала
Свого месника святого
I не привітала , —
Тільки глянула на його
Та й більше нічого.
Попереду поїзжани
Рушили в дорогу;
А за ними й невольники
Побрязкали путом
Понад шляхом. І нікого
Не видно, не чути
Коло корчми ; одна собі
Покищо осталась
3 шинкаркою . Кругом неї
Димом розстилалась
В полі курява .
I смерклося .
(І вік невеликий
Не тільки день !) На хуторі
Танці та музики
Аж до півночі. Придани
Постіль пішли слати
У комору ; а молода
Вийшла мовчки з хати , - -
Та й пропала. Скрізь шукали,
До світу шукали,
Та не найшли ... Де ж поділась?
Де ? Помандрувала
За невольником убогим
У Сибір ... Та й годі !
Кос - Арал, 1849.
357
 1 Дівчаток накритих - покриток, жертв панської розпусти.
2 Покритки веселі по шиночках з москалями - виразно підкрес-
люб Шевченко основну соціальну причину прости
туції — розпусту панів, які
пускають дівчат покритками; ,, з москалями " - з офіцерством царської армії,
(рядові солдати не мали змоги „ тинятись по шинках“); розпусні дворяни - офіцери
десятками лишали в кожному селі знечещених дівчат.
3 Лановий — доглядач за роботами на панській ниві ; вірний слуга і під-
лиза панський, ненажерливий грабіжник і кат кріпаків.
4 Вилами пана і просадив - такі факти досить часто траплялись
в дворянсько - поміщицькій державі , особливо в період розкладу кріпосницького
ладу та посиленого визиску і знущання над кріпаками. „ Навіть за офіціальною
статистикою міністерства внутрішніх справ щось із 60 дворян щороку убивалося
селянами — писав Карл Маркс, характеризуючи 40 — 50 рр . ХІХ ст. в царській
Росії. Герцен неодноразово підкреслював, що „ убийства помещиков, экономов
и управляющих увеличиваются в огромных размерах “.
5 Опрігся — сконав, умер.
6 Захвас.ували — посадили, заточили.
7 Поїзжани - весільні гості, що супроводили молоду після весілля до
молодого в його хату.
8 Оковита — горілка.
9 Аж у Сибір ланцюг - пута — заслання в Сибір на каторгу було звичай-
ним способом розправи царизму і поміщиків з кріпаками. „ Когда помещикам
окончательно хотелось избавиться от неугодных им крестьян или дворовых, то
они могли легко это сделать или сдав такого крепостного в рекруты , или сослав
его на поселение в Сибирь. В 1822 году это право было окончательно закреплено
правительством, и дворяне не замедлили им воспользоваться. Только за одиннадцать
лет - с 1822 по 1833 гг . —сослано было в Сибирь помещиками 1283 чел., при чем
большинство отправлялось в оковах ; многие умирали на дороге, не вынося суро-
вых условий переселения . Для помещика ссылка его крепостного человека в Си-
бирь не сопряжена была почти ни с какими издержками . По словам Мордовцева,
„ помещик обыкновенно представлял в губернское правление 4 руб . 36 коп . асс.
( а на серебро 1 р. 24 коп .) , две рубахи , двое портов, шапку, зипун и онучи и ука-
зывал на того, кого он желает сослать, не объясняя даже вины его “ . Ссылаемого
забирали в острог и затем уже его ведало губернское правление (Бочкарев —
„Быт помещичьих крестьян^).
ооо

Зацвіла в долині І йдучи співають,

Червона калина ; Як діточок двоє ;
Ніби засміялась Під тую калину
Дівчина- дитина. Прийшли, посідали,—
Любо, любо стало ! І поцілувались ...
Пташечка зраділа
І защебетала ...
Почула дівчина , Якого ж ми раю
І в білій свитині У бога благаєм ?
З біленької хати Рай у серце лізе,
Вийшла погуляти А ми в церкву лізем,
У гай на долину. Заплющивши очі :
Такого не хочем !
I вийшов до неї Сказав би я правду,
З зеленого гаю Та що з неї буде ?
Козак молоденький ; Самому завадить,
Цілує, вітає , А попам та людям
І йдуть по долині , Однаково буде .
Кос - Арал. 1849.
ооо
358
 Заросли шляхи тернами
На тую країну -
Мабуть, я її навіки,
Навіки покинув !
Мабуть, мені не вернутись
Ніколи додому ;
Мабуть, мені доведеться
Читати самому
Оці думи !.. Боже милий,
Тяжко мені жити !
Маю серце широкеє -
Ні з ким поділити !
Не дав єси мені долі,
Молодої долі ,
Не давав єси ніколи,
Ніколи , ніколи !
Не дав серця молодого
З тим серцем дівочим
Поєднати !.. Минулися
Мої дні і ночі
Без радості, молодії ,—
ооо
У нашім раї, на землі ,
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
3 своїм дитяточком малим.
Буває іноді : дивлюся,
Дивуюсь дивом — i і печаль
Охватить душу ; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
I перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш бога принесла 1 ...
Тепер їй любо , любо жити :
Вона серед ночі встає,
1 стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись. „ Це моє !
Мое ! " I дивиться на його,
І молиться за його богу,
I йде на улицю гулять,
Гордіше самої цариці,
Щоб людям, бачте, показать
Своє добро : „ А подивіться!
Моє найкраще над всімй ! “
Так собі минули
На чужині ! Не найшлося
З ким серцем ділитись,
А тепер не маю навіть
З ким поговорити .
Тяжко мені , боже милий ,
Носити самому
Оці думи, і не ділить
Ні з ким, і нікому
Не сказать святого слова,
І душу убогу
Не радувать, і не корить
Чоловіка злого,
I умерти .... О , господи !
Дай мені хоч глянуть
На народ отой убитий,
На тую Украйну !
Не дай мені згинуть
На чужині ... Дай хоч глянуть
На тую країну !
Кос - Арал. 1849.
І ненароком інший гляне,
Весела, рада, боже мій !
Несе додому свого Ивана ;
І їй здається — все село
Весь день дивилося на його,
Що тільки й дива там було ,
А більше не було нічого.
Щасливая !..
Літа минають ;
Потроху діти виростають ;
I виросли , і розійшлись
На заробітки , в москалі .
А ти осталася, небого ;
I не осталося нікого
З тобою дома. Наготи
Старої нічим одягти
I витопить зимою хату ;
А ти нездужаєш і встати,
Щоб хоч огонь той розвести.
В холодній молишся оселі
За їх, за діточок.
А ти ,
Великомуче ! Села
нице
Минаєш , плачучи вночі ,
I полем - степом ідучи ,
359
Свого ти сина закриваєш , Найкращеє слово !
Бо й пташка іноді пізнає Ти зрадієш і розкажеш
I защебече : „ Он байстря Дитині правдиво
-
Несе покритка на базар ! " Про панича лукавого
І будеш щаслива ...
Безталанная ! Де ділась Та недовго. Бо не дійде
Краса твоя тая, До зросту дитина,-
Що всі люди дивувались ? Піде собі сліпця водить,
Пропала, немає !.. А тебе покине
Все забрала дитиночка, Калікою на розпутті,
І вигнали з хати ; Щоб собак дражнила,
І вийшла ти за царину, Та ще й вилає — за те , бач,
3 хреста ніби знята. Що на світ родила ;
Старці тебе цураються, I за те ще, що так тяжко
Мов тії прокази . Дитину любила .
А воно таке маленьке 1 любитимеш, небого,
Воно ще й не лазить ; Поки не загинеш
І коли то воно буде Межи псами, на морозі,
Гратись і промовить Денебудь під тином !..
Слово мамо великее,
Кос - Арал. 1849.

1 Що в мир наш бога принесла — після цих рядків в одному з варіан-

тів Шевченко, глузуючи з „ божої сили“ , додає : „ А ми, хвала нам 1 хвала ! Дарма
що бог, що ми не стоїм і волосочка одного-- так і повісили його !

goo

У великдень, на соломі Кому свитку ... Одна тільки

Против сонця, діти Сидить без обнови
Грались собі крашанками , Сиріточка, рученята
Та й стали хвалитись Сховавши в рукава.
Обновами . Тому к святкам , Мені мати купувала "...
З лиштвою пошили 2 Мені батько справив "...
Сорочечку , а тій стьожку , ,,А мені хрищена мати
Тій стрічку купили . Лиштву вишивала “ .
Кому шапочку смушеву , А я в попа обідала ! " 1
Чобітки шкапові ; Сирітка сказала.
Кос - Арал . 1849

1 А я в попа обідала - — обплутуючи селян релігійними забобонами, попи

мали з того велику користь. За різні церковні відправи вони здирали з тру-
дящого селянина останню копійку чи 4 останній хлібець. Але, щоб показати себе
„ христовими слугами “, які дбають про бідних, сиріт, знедолених, — попи часом
(надто під час великого церковного свята, напр., на „ великдень ) кидали старцям
та сиротам мізерну часточку - милостиню з награбованого ж у селян. Шевченко саме
1 згадує тут про таку „ милостиню“.

ооо

360
 Було роблю що, чи гуляю,
Чи богу молюся, —
Усе думаю про його
1 чогось боюся.
Дурна була, молодая ,
Я все виглядала,
Чи не шле за рушниками, --
I не сподівалась,
Що він мене, дурну, дурить.
А серце боліло ,
Ніби знало, що так буде -
Сказати не вміло.
А якби було сказало,
То я б не любила ;
Може, була б до криниці
У гай не ходила.
ооо
Буває, іноді старий
Не знає сам, чого зрадіє ;
Неначе стане молодий
I заспіває, як уміє .
1 стане ясно перед ним
Надія ангелом святим ,
І зоря, молодость його,
Витає весело над ним !
Що ж се зробилося з старим ?
Чого зрадів оце ? Того,
Що, бачите, старий подумав
воо
Хіба самому написать
Таки посланіє до себе ,
Та все дочиста розказать -
Усе, що треба, що й не треба !
А то не діждешся його,
Того писанія святого,
Святої правди ні од кого,
Та й ждать не маю од кого,
Бо вже б , здавалося , пора :
Либонь, уже десяте літо,
Як людям дав я „ Кобзаря “ 1,
А ім неначе рот зашито -
Ніхто й не гавкне, не лайне,
Неначе й не було мене !
Не похвали собі , громадо !
(Без неї, може , обійдусь ) —
· А то вранці і ввечері
Ходила, гуляла ...
Доходилась - осталася,
Навіки осталась
Дівувати. Тяжко мені
У матері в хаті
Старітися, а своєї
Вже хати не мати !
А ще й досі, чи роблю що,
Чи то так гуляю,
Усе думаю про його ;
I сама не знаю,
Чого думаю, чого я
У той гай ходила,
I за що його так довго,
Так тяжко любила.
Кос - Арал . 1849.
Добро якесь комусь зробить.
А що ж , як зробить? Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася любить !
Не раз такому любо стане ,
Не раз барвінком зацвіте.
Отак, буває , в темну яму
Святеє сонечко загляне,
I в темній ямі , як на те,
Зелена травка поросте .
Кос - Арал. 1849.
А ради жду собі, поради !
Та, мабуть, в яму перейду
Із москалів, а не діждусь ...
Мені, було , аж серце мліло , —
Мій боже милий, як хотілось,
щоб хтонебудь мені сказав
Хоч слово мудре , щоб я знав,
Для кого я пишу ? Для чого ?
За що я Вкраїну люблю ?
Чи варт вона огня святого ?
Бо хоч зостаріюсь затого,
А ще не знаю, що роблю .
Пишу собі, щоб не міняти
Часа святого так на так,
Та іноді старий козак
361
Верзеться грішному — усатий,
3 своєю волею мені
На чорнім вороні - коні !
А більш нічого я не знаю,
Хоч я за це і пропадаю
Тепер в далекій стороні ...
Чи доля так оце зробила ?
Чи мати богу не молилась,
Як понесла мене , що я,
Неначе лютая змія
Розтоптана , в степу здихає,
Заходу сонця дожидає ?
Отак то я тепер терплю 2
Та смерть із степу виглядаю ...
А за що ? Єйбогу, не знаю !
А все таки її люблю,
Мою Україну широку,
Хоч я по їй і одиноКИЙ
(Бо, бачте, пари не найшов),
Аж до погибелі дійшов.
Нічого , друже ! Не журися !
В дулевину 3 себе закуй,
Гарненько богу помолися ,
А на громаду хоч наплюй
Вона капуста головата ! 4
А втім — як знаєш , пане - брате :
Не дурень - сам собі міркуй !
8 Кос - Арал. 1849.

1 Як людям дав я „ Кобзаря “— перше видання „ Кобзаря з'явилося

1840 року (травень).
2 Отак то я тепер терплю -B - жахливих умовах був Шевченко на за-
сланні, в кріпості — „ вертепе мерзостей* (слова Шевченка ), під постійним наглядом
„ п'яних розбойників “, тобто офіцерів. „ Офіцери в форті ,— пригадує в своїх спогадах
А. Ускова, — не любили Тараса, бо знали, що він зневажливої про них думки, вважаючи
їх дурнями та п'яницями . Шевченко дійсно був такої думки про велику більшість
офіцерів ... Він не любив товариства офіцерів і уникав їх “ .
з Дулевина — дуже загартована криця (сталь) , з якої роблять дула рушниць.
4 Вона капуста головата — так Шевченко глузує з українських та
російських „культурних діячів , що були холопами царсько- поміщицького ладу,
покірливо слугуючи йому своїм писанням. Така „ громада —боягузка, наскрізь
запроданча, була огидна Шевченкові — бойовому демократу.

ооо

Дурні та гордії ми люди Хоч невеличке , хоч на час !

На всіх шляхах, по всій - усюді !
А хвалимось, що ось то ми
І над землею, і водою,
I од палат та до тюрми
Усе царі ... А над собою -
Аж деспоти ― - такі царі,
І на престолі, і в неволі .
I все то те --- по добрій волі ,
По волі розуму горить,
Як той маяк¹ у синім морі ,
Чи те ... в житейськім . Само так
У нас у костяній коморі
Горить розумний той маяк,
А ми оливи наливаєм,
Та байдуже собі співаєм
Чи то в годину, чи в напасть.
Орли , орли ви сизокрилі % ,
Поки вам лихо не приснилось, —
362
А там — під лавою в шиночку
Сховаєтесь у холодочку ;
Огонь небесний той погас,
I в тую костяну комору
Полізли свині і знадвору,
Мов у калюжу , та й сопуть .
1 добре роблять, що кують
На руки добрії кайдани ,
Та чарки в руки не дають
Або ножа, а то б зарані
Гарненько з лиха б напились,
А потім з жалю заридали
Та батька - матір прокляли
1 тих, що до хреста держали.
А потім — ніж ... і потекла
Свиняча кров, як та смола,
З печінок ваших поросячих,
А потім …..
Кос - Арал. 1849.
Мов одірвалось од піллі,
Одно - однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині ...
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодость моя ...
 1 Маяк- - башта на березі моря ; вночі світять на ній, щоб корабль (чи паро-
плав) не наскочив на скелі або мілину.
2 Орли, орли ви сизокрилі - так Шевченко з презирством звертається
до українських панів - лібералів, що белькочуть про „народний прогрес“ , а як
тільки дійде до дійсного захисту інтересів народу, то вони, ці „ орли “, „ під лавою
в шиночку ховаються у холодочку“ . Люди ці здатні лише на те, щоб плазувати
перед величчю“ царської влади, допомагаючи „ латану свитину з каліки здій-
мати“. У цих діячів - патріотів “ , „ народолюбців (а по суті ворогів трудящих !), не
людська кров тече в жилах, а „свиняча“ і „ печінки у них поросячі“.
роо

I золотої й дорогої Мені здається, що ніколи

Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої.
А іноді така печаль
Оступить душу — аж заплачу !
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі,
Одно -однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині ...
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодость моя1 ;
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки ! Що так
Даремне , марне пролетять
Його найкращії літа.
Що він не знатиме, де дітись
На сім широкім вольнім світі,
І піде в найми ; і колись,
Щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він денебудь прихиливсь,
То оддадуть у москалі ...
Кос - Арал. 1849.

1 Що це ж та молодість моя — „ Приблудою його звали, — розповідала про

малого Тараса сестра його Катерина, його „незабутня, терпелива, ніжна ненька“ .
Було оце і не видно, як воно - рип і увійде тихенько до хати, сяде собі на лаві
та все мовчить. І нічого в світі у його не допитаєшся : чи Його прогнали відтіля
( з хати отчима), чи його били, чи їсти йому не давали ... Було манівцями ходить,
геть попід дібровою та через Гарбузів Яр, та через леваду та могилками “, р„Нам
довелося йти ще змалечку колючу ниву " ―— пригадує Шевченко свої дитячі роки.
У наймах виріс сиротою — каже він у другому місці.
оро

• І бачиться, в селі убогім

Ми вкупочці колись росли 1,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили , що колись
Одружимо їх ... Не вгадали !
Старі зараннє повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди. Принесло
На старість ледве і додому.
Веселее колись село
Чомусь тепер мені, старому,
Здавалось темним і німим,
Таким, як я тепер, старим.
(Мені так бачиться !) нічого
Не виросло і не згнило,
Таке собі , як і було :
1 яр, і поле , і тополі,
І над криницею верба
Нагнулася, як та журба
В далекій каторжній неволі ;
Ставок, гребелька і вітряк
З - за гаю крилами махає ;
І дуб зелений , мов козак
Із гаю вийшов та й гуляє
Попід горою ; по горі
Садочок темний , а в садочку
Лежать собі у холодочку,
Мов у раю, мої старі.
365
 Хрести дубові посхилялись,
. Слова дощем позамивались ...
І не дощем, і не слова
Гладесенько Сатурн, стирає !..
Нехай з святими спочивають
Мої старії ... „ Чи жива
Ота Оксаночка ?" - питаю
У брата тихо я ... „ Яка р“
., Ота маленька, кучерява,
Що з нами гралася колись.
Чого ж ти, брате , зажуривсь ?"
„ Я не журюсь. Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями, та й пропала ;
Вернулась, правда, через год
Та що з того ! 3 байстрям вер-
нулась,
Острижена. Було, вночі
Сидить під тином, мов зозуля,
Та кукає або кричить,
Або тихесенько співає,
Та ніби коси розплітає.
А потім знов кудись пішла ;
Ніхто не знає, де поділась.
Занапастилась, одуріла. .
А що за дівчина була, -
Так - так що краля ! І не вбога,
Та талану господь не дав ... “
А може й дав, та хтось украв
I одурив святого бога ...
Кос - Арал. 1849.

1 Ми вкупочці колись росли - автобіографічний твір, в якому Шев-

ченко згадує своє село (Кирилівку) і товаришку дитячих літ — Оксану К -ко, дів-
чину - кріпачку, що пізніше стала жертвою дворянської розпусти.
2 Сатурн - — бог часу за римськими стародавніми легендами.
ооо

ГОТОВО ! ПАРУС РОЗПУСТИЛИ ...

Двухлетнее плавание по неисследованному еще Аральському морю “ часто

згадує поет в своїх листах і „ Щоденнику “ . Експедиція Бутакова, в якій брав
участь рядовой из политических преступников“ Шевченко, рушила в море
25 липня 1848 року. Два місяці тривала плавба, під час якої провадились досліди
моря та його берегів. 23 вересня експедиція прийшла до острова Кос - Арала,
в гирлі Сир - Дар'ї, на зимівлю. Пошта приходила туди лише двічі на рік, та й
вона нічого не приносила ув'язненому поетові . Він тяжко хворіє тут скорбутом,
але все ж багато працює над обробленням матеріалів, здобутих під час експеди-
ції, малює і дуже багато пише. На весні 1849 року знову експедиція рушила
в море 1 лише в вересні Шевченко покинув сумні береги „ нікчемного “ Аральського
моря. Тяжкі згадки лишилися у нього про це „ двухлетнее плавание “ . „ По при-
бытии моем в здешний край,— - писав Шевченко B листі до Козачковського
1852_p.,- я два года сряду страдал скорбутом и головной болью. Дальний поход
от Орской крепости до Аральского моря и продолжительное купанье в море
были причиною того, что показались у меня на всем теле, особенно на ногах,
золотушные нарывы “ . „ Лето проходило в море, зазначає Шевченко в листі до
Репніної,— зима в степи, в занесенной снегом джоломейке, вроде шалаша,
где я, бедный художник, рисовал киргизов “ . „ Тяжко мені , друже ! Дуже тяжко !—
скаржиться Шевченко в листі до Бодянського, — та що ж маю робити ?! Перейшов
я пішки двічі всю киргизьку степ аж до Аральського моря, плавав по йому два літа“.
Вертаючись із заслання (після ув'язнення в Новопетровському форті) 1 зустрівшись
у Владімірі з Бутаковим. Шевченко записує 10/III 1558 р. B .Щоденнику“ :
Теперь он (Бутаков) едет с женою в Оренбург, а потом на берега Сыр - Дарьи .
У меня при одном воспоминаний об этой пустыне сердце
холодеет“.

Готово ! Парус розпустили ; Прощай, убогий Кос - Арале !

Посунули по синій хвилі, Нудьгу заклятую мою
Поміж кугою¹ , в Сир - Дар'ю, Ти розважав таки два літа.
Байдару та баркас 2 чималий. Спасибі, друже ! Похвались,
366
Що люди і тебе знайшли
I знали , що з тебе зробити.
Прощай же, друже ! Ні хвали,
Ані ганьби я не сплітаю
1 Куга- водяна рослина - комиш на озері чи в річці.
• 2 Байдара 1 баркас - — великі човни, парусники.
ооо
Ми восени таки похожі
Хоч капельку на образ божий,—
Звичайне , що не всі , а так,
Хоч деякі ...
Крутий байрак,
Неначе циган чорний , голий,
В діброві вбитий , або спить.
А по долині , по роздоллі
Із степу перекотиполе
Рудим ягняточком біжить
До річечки собі напитись.
А річечка його взяла
Та в Дніпр широкий понесла ;
А Дніпр у море, на край світа :
Билину море покотило,
Та й кинуло на чужині.
І жаль тобі її стане ,
Малої билини.
Підеш собі , зажурившись,
Гаем по долині.
Гай шепоче, гнуться лози
В яру при дорозі ...
Думи душу осідають,
I капають сльози.
I хочеться сповідатись,
ооо
Лічу в неволі дні і ночі 1 -
І лік забуваю.
О, господи ! Як то тяжко
Тії дні минають ! 2
А літа пливуть за ними,
Пливуть собі стиха,
Забирають за собою
I добро і лихо ...
Забирають , не вертають
Ніколи нічого -
Твоїй пустині ; в іншім [ краю] ,
Не знаю, може й нагадаю
Нудьгу колишнюю колись ...
Кос - Арал. 1849.
Серце розповити ;
I хочеться ... Боже милий !
Як хочеться жити,
1 любити твою правду,
І весь світ обняти !
Благо тобі, друже - брате ,
Як є в тебе хата !
Благо тобі , як у хаті
Є з ким розмовляти .
Хоч дитина немовляща
I воно вгадає
Твої думи веселії ...
Сам бог розмовляє
Непорочними устами .
А тобі , мій ОДИНОКИЙ ,
Мій друже єдиний ,
Горе тобі на чужині
Та на самотині!
Хто з тобою заговорить,
Привітає , гляне ?
Кругом тебе простяглася
Трупом бездиханним
Помарнілая пустиня
Кинутая богом .
Кос - Арал. 1849..
І не благай , бо пропаде
Молитва за богом 3.
Каламутними болотами
Між бур'янами , за годами
Три года сумно протекли ;
Багато дечого взяли
3 моєї темної комори ,
I в море нишком однесли ;
I нишком проковтнуло море
367
 Моє не злато - серебро -
Мої літа, мое добро,
Мою нудьгу, мої печалі --
Тії незримії скрижалі,
Незримим писані пером ...
Нехай гнилими болотами
Течуть собі між бур'янами
Літа невольничі. А я !..
Такая заповідь моя !
Посижу трошки , погуляю,
На степ, на море подивлюсь,
Згадаю дещо, заспіваю,
Та й знов мережать захожусь 4
Дрібненько книжечку. Рушаю! 5
Оренбург. 1850.

1 Лічу в неволі дні і ночі — цим твором починається четверта „ заха-

лявна книжечка “, куди Шевченко записував потайки свої вірші, перебуваючи в
оренбурзькому засланні.
2 Як то тяжко тії дні минають — свої листи часів перебування
в Оренбурзі Шевченко часто закінчує натяками на каторжний гніт, який він тут
терпить : „ Как грустно я стою между людьми ! Руки и голова закованы. Едва ли
кто - нибудь терпел подобное горе“. „Я оце вже третій рік пропадаю в неволі,—
пише Шевченко 3 січня 1850 р. ,— тяжко мені , друже. Дуже тяжко !“
3 Пропаде М О Л И Т ва за богом — Шевченко глузує з бога, що
лишається глухим і німим до пригноблених. Бог тільки багатим допомагає : „ Сам
на небесі смієшся, батечку, над нами, та радишся з панами , як править миром“ .
4 Знов мережать захожусь ---- Шевченко підкреслює свою відданість
інтересам трудящих, не зважаючи на утиски царських катів. Він і тут, на
Оренбуржчині , мріє про те , як би „ спряжити всю шляхту на огні “ , як би „ розку-
вать кайдани “ . Чи ж дивно, що Шевченко, вже бувши на засланні, попав під
арешт „ на главную гауптвахту " , просидів знову понад півроку в Оренбурзькій,
Орській та Уральській тюрмах і, нарешті, в жовтні 1850 року „ был доставлен" під
вартою в Новопетровський форт для продовження заслання ще в жахливі-
ших умовах. В 1850 р. , - розповідає Гордон, -- переїздив Шевченко через Уральськ
на нове заморське заслання . Говорив я з ним довго про се , про те ... Визво-
лена від панів і царів Україна була ціллю його мрій, а революція — - стремлінням .
Можна б сказати, що дивився він на світ через червоні окуляри“. І справді : з
„червоними окулярами “ , з серцем борця, упертий і незламний Їхав Шевченко в най-
жахливіше місце свого заслання. За свое короткое пребывание в Оренбурге
после аральской экспедиции он и там успел накуролесить, рисуя карикатуры
на высокопоставленных лиц — розповідає в своїх спогадах про Шевченка ротний
командир Косарев.
5 Рушаю ! — останні рядки даного твору в одному з варіантів Шевченко
дав такі : „ Нехай як буде, так і буде - чи то плисти, чи то брести ! Хоч дове-
деться розп'ястись, а я таки мережать буду тихенько білії листи “ .

ооо

Ми заспівали, розійшлись I тут невесело співали,

Без сльоз і без розмови .
Чи зійдемося ж знову ?
Чи заспіваємо коли ?
А може й те ... Та де ? Якими ?
І заспіваємо яку ?
Не тут, і, певне , не такими !
І заспіваєм не таку !
ооо
Бо й тут невесело було,
Та все таки якось жилось :
Принаймні вкупі сумували ,
Згадавши той веселий край,
I Дніпр той дужий , крутогорий,
І молодеє теє горе,
І молодий той грішний рай .
Оренбург. 185 .

368
 Не молилася за мене,
Поклони не клала
Моя мати ; а так собі
Мене повивала,
Співаючи : „ Нехай росте
Та здорове буде !“
І виріс я, хвалить бога,
Та не виліз в люди.
Лучше було б не родити
Або утопити ,
Як мав би я у неволі .
Господа гнівити.
А я так мало, небагато
Благав у бога : тільки хату,
Одну хатиночку в гаю,
Та дві тополі коло неї,
Та безталанную мою,
Мою Оксаночку ; щоб з нею
Удвох дивитися з гори
На Дніпр широкий , на яри,
Та на лани золотополі
Та на високії могили.
Дивитись, думати, гадать :
Коли то їх понасипали ?
Кого там люди поховали ?
I вдвох тихенько заспівать
Ту думу сумную, днедавну,
Про лицаря того гетьмана,
Що на огні ляхи спекли.
А потім би з гори зійшли,
Понад Дніпром у темнім гаї
Гуляли б , поки не смеркає,
Поки мир божий не засне,
Поки з вечірньою зорьою
Не зійде місяць над горою,
Туман на лан не прожене.
Ми б подивились, помолились,
I розмовляючи пішли б
Вечеряти в свою хатину.
Даєш ти, господи єдиний ,
Сади панам в твоїм раю,
Даєш високії палати :
Пани ж неситії, пузаті 1 ,
На рай твій, господи , плюють,
І нам дивитись не дають
З убогої малої хати.
Я тільки хаточку в тім раї
Благав, і досі ще благаю,
Щоб хоч умерти на Дніпрі,
Хоч на малесенькій горі.
Оренбург. 1850,

1 Пани неситії, пузаті — так Шевченко плямує ворогів трудящого

народу--- поміщиків, що загарбали „ земний рай “ і за підтримкою „ бога“ царського
війська та тюрем грабують селян . Визволений з поміщицького ярма „земний
рай“ Шевченко, як виразник революційності закріпачених селянських мас, уявляє
собі в вигляді власної хати, власного шматка землі ; свої мрії про такий .рай-
поет буржуазного демократичного руху обгортає в серпанки релігійності та ідеа-
лізації (прикрашування ) минулого.
ооо

ПЕТРУСЬ .

ПОЕМА.

Були на хуторі пани Царя небесного ! Взяли,

І пан і пані небагаті.
І дочечка у їх росла,
Уже чимала піднялась 1 ;
I генерал Її посватав,
Бо страх хорошая була,
А генерал був страх багатий !
От і талан господь послав
На вбогий хутір ... Ублагали
Її гарненько одягли,
Та у неділю й повінчали,
I генеральшею назвали,
I цугом 2 в Київ повезли.
Було на хуторі погане
Мале байстря, свиней пасло -
Петрусем звалось ; на придане 3

24. Кобзар 369

Воно за панною пішло
У генеральськеє село-
Свиней же пасти, безталанне.
За балом бал у генерала.
За генеральшею чимала
Орда панів і паничів ;
I генеральша уночі
Тихенько плакать собі стала :
Занапастила мене мати ;
Зов'яне марне у палатах
Краса і молодість моя ! “
„ Ти , душко, плачеш? “ „ Хто се? Я?
Ні, я не плачу ... " „ Знаєш, Маню,
У городі тепер армяни :
Купи собі, мамуню, шаль !“
„ Мені не треба тії шалі ! “
" Не завдавай же серцю жалю, —
Купи, голубко ! Не печаль
Мого ти серця ! А весною
в Париж поїдемо з тобою,
Або поїдемо в село,
Як схочеш, серце ! “
Тихо - тихо
Зима минала ; кралось лихо
Та в самім серці й уляглось
У генеральші молодої.
Поїхали в село весною ;
В селі банкети загули ;
А генеральша плаче , плаче,
А генерал того не бачить,—
А всі вже бачили в селі.
3 нудьги із двору погуляти
Якось задумавшись пішла
Та аж за царину зайшла ,
Та й бачить, що пасе ягнята
Мале хлоп'яточко в стерні.
,, О горе, горенько мені !
Що я робитиму на світі ?
Се ти , Петрусю ? “ „ Авжеж я “.
„ Ходім до мене ! Будем жити,
Як там на хуторі колись
Жили, жили ... “ Та й похилилась ;
Очей не зводячи , дивилась
На Петруся ! Одним - одна
I виростала, й дівувала,
I за старого генерала
Занапастили , продали !
І вкупі гроші пропили ...
370
1 тяжко- тяжко заридала.
, Ходімо, серце , погулять !
Ходім, Петрусю, в сад, в палати! *
, А хто ж тут буде доглядать ?
Хто попасе мої ягнята ?"
,, Нехай хто хоче ! "
Й повела
Його в палати . А в палатах
Причепурила, одягла,
А потім в школу оддала.
І любо їй . Нехай радіє,
Поки надія серце гріє,
Поки росте з того зерна
Або кукіль, або пшениця.
Бо ми не знаєм, що твориться
У його там. А він хоч зна,
Та нам не скаже . Якби знала
Матуся горенько твоє,
Чи оддала б за генерала
Дитя единее свое ?
Не оддала б ... А втім —не знаю,
Бо всякі матері бувають .
Минають дні собі поволі ;
Петрусь до школи та із школи
З книжками ходить та росте.
Сама аж ніби молодіє ;
I генерал собі радіє,
що діло, бачите, святе
Удвох таки вони зробили.
Петра на волю одпустили ;
Зимою в Київ одвезли ,
І там у школу оддали ,
І там чимало поповчили.
Вернувся з Києва Петрусь
Уже Петром і паничем,
І кучері аж по плече ,
І висипався чорний ус ,
І ще ... Та се ще не втече :
Розкажем іноді колись
Про те, що снилося Петрові.
А генеральші чорнобровій
Що тепер снилося , то ми
Оце й розкажемо.
Перед іконою пречистої
Горить лампада уночі.
Поклони тяжкії б'ючи,
Ридала, билася ... Нечистую,
Огненную сльозу лила.
Вона благала пресвятую,
Щоб та її ... щоб та спасла,
Щоб одуріть їй не дала,
Пренепорочная. І всує ! 4
Молитва ій не помогла
Вона, сердешна, одуріла :
Вона, небога, полюбила
Свого Петруся. Тяжко їй,
Душі негрішній , молодій !
Та що ж робить? Не стало сили, —
Сердега разом одуріла.
Та й як його одній святії
Прожити літа молодії ?
Вони ж не вернуться ! Як хоч,
А лихо, кажуть, перескоч,
А то задавить. Генеральша
Не перескочила, бо їй
Хотілось жити молодій !
Хотілося б ... Густенька каша,
Та каша, бачте , та не наша ;
А наш несолений куліш, —
Як знаєш , так його і їж !
„ Петрусю ! Друже мій єдиний !
Моє ти серце ! Мій ти сину !
Рятуй мене, рятуй, рятуй !
О, матер божая,— розкуй
Мою ти душу ! “ I ридала,
І батька й матір проклинала,
I все на світі. А Петрусь,
Її єдиная дитина,
Гуляв собі пренеповинний
5
В саду, та арію якусь
Мугикав стиха. Більш нічого
Петрусь не бачив. А небога
Сама не знає, що робить
І що ій діяти з собою ?
Або сховатись під водою,
Або принамені розбить
О стіну голову ...
„ Поїду в Київ , помолюся :
Молитва, може, прожене
Діавола ... О , мій Петрусю !
Молитва не спасе мене
Я у Дніпрові утоплюся ! “
Моліте господа, дівчата,
Моліте господа, щоб мати
I вас отак не завдала,
За генерала , за палати,
І вас отак не продала.
Любітесь, діточки, весною ! ..
На світі є кого любить
I без користі. Молодою ,
Пренепорочною, святою,
В малій хатині буде жить
Любов та чистая, і буде
Святий покой, ваш стерегти
I в домовині.
: Що ж то буде
З превосходительною ? Що ти
Тепер робитимеш з собою,
З своєю божою красою ?
Хто стерегтиме твій покОЙ ,
Украдений твоїм Петрусем ?
Хіба архистратиг ? Та й той
Не встереже тепер ! Боюся,
I вимовить боюсь тепер
Твое грядущее ...
У Київ їздила , молилась,
Аж у Почаєві була ;
Чудовная не помогла,
Не помогла святая сила.
А ти аж плакала , молилась,
Та й занехаяла. Везла
Назад гадюку в серці люту,
Та трошки в пляшечці отрути .
Не їла три дні й не пила,
Вернувшись з прощі, і три ночі
Не спала ; впали карі очі,
Засохли губи, і вночі
Щось ходя шепче сміючись.
Аж тиждень так собі нудила,
А потім трути розвела
1 генерала напоїла,
Та й спать упоравшись лягла.
, Тепер старого поховаю,
А молодого привітаю,
Та й буду жить собі та жить,
Петруся - серденько любить “ .
Подумала чи то сказала ;
Хотіла спать, але не спала
І ждала світу , і дожить
До світу божого боялась.
I задзвонили вранці - рано
По генераловій душі ;
371
Заговорили щось погане ,
До генерала ідучи
Прощатись люди. Аж гуде,
З усіх усюд народу йде,
Та щось шепочуть про отруту,
I судових неначе ждуть.
I разом стихли на минуту :
Приїхали , Ножі беруть
I генерала розчиняють,
I яд находять в животі.
Громада глухо присягає .
Заприсягла. Питає суд :
„ Тепер скажіте, христіани,
Хто отруїв його ? “ — Гудуть,
Мов стиха дзвони : Пані ! Пані ! "
1 Піднялась — виросла.
2 Цугом — - їздити запряжкою по кілька пар коней одна за одною : це був
звичайний виїзд багатого панства.
3 Придане - посаг.
4 Всу є - даремно (церковно - слав'янське слово).
5 Арія — спів для одного голоса.
6 Архистратиг ( слово грецьке) -- головний воєноначальник; так Шев-
ченко глузує з „небесного воїнства“, яке оточує, за біблійними казками, бога
Саваофа.
ооо
Мені здається - я не знаю,
А люди справді не вмирають, —
А перелізе ще живе
в свиню, абощо 1 , та й живе,
Купається собі в калюжі ,
Мов перш купалося в гріхах.
І справді так ! Мені байдуже
За простих сірих - сіромах -
Вони і господом забуті !
Та що ж мені тут гріти - дути !
А де оті ?.. Невже в сажах
Годує хам собі на сало ?
А може й так ! Добра чимало
Вони творили на землі :
Ріками сльози розлили,
А кров - морями . Люди знають,
Кого годують, доглядають.
І що ж ви скажете : за славу
Лили вони моря кроваві,
Або за себе ? Ні ! За нас ,
За нас , сердешних , мир палили !
Поки їх в саж не засадили.
Якби не те, то певне б пас
Свинар в толоці. Кляті ! Кляті !
372
Громада зично загула.
Тоді на ганок вихожає
I до громади промовляе
Петрусь, і каже : „ Я зробив !
Я генерала отруїв ,
А ви не знаєте нічого ! “
Взяли Петруся молодого
Та в город в путах одвезли .
Петра недовго мордували
В тюрмі глибокій ... В добрий час
В кайдани добре закували,
Переголили про запас ...
I поволік Петрусь кайдани
Аж на Сибір ...
Оренбург . 1850 .
Де ж слава ваша ? На словах !
Де ваше золото, палати ?
Де власть великая ? В склепах,
В склепах, поваплених катами ,
Такими самими, як ви !
Жили ви лютими звірми,
А в свині перейшли ! ..
Де ж ти ??
Великомучениче святий ,
Пророче божий ?з Ти між нами,
Ти , прісносущий 4, всюди з нами
Витаєш ангелом святим.
Ти , любий друже , заговориш
Тихенько - тихо ... про любов
Про безталанную , про горе,
Або про бога та про море,
Або про марне литу кров
З людей великими катами ;5
Заплачеш тяжко перед нами
I ми заплачемо ... Жива
Душа поетова святая ,
Жива в святих своїх речах ;
1 ми, читая, оживаєм
I чуєм бога в небесах в.
་ །། ། །

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині !..
 [ Спасибі, друже мій убогий !
Ти, знаю , депту розділив
Свою єдину ... перед богом
Багато, брате, заробив !
Ти переслав мені в неволю
Поета нашого ... На волю
Мені ти двері одчинив !
Спасибі , друже ! Прочитаю
Собі хоть мало ... оживу ...
Надію в серці привітаю,
Тихенько - тихо заспіваю,
І бога богом назову.
Оренбург. 1850.

1 Перелізе ще живе в свиню, абощо — в журналі „ Отечественные

записки * 1845 р . зустрічаємо статтю „ Верования индусов , де розповідалося , що
, брамин может в наказание после смерти родиться в теле человека низшей касты или
даже животного“. Отож 1 Шевченко міг чути про подібні вірування в переселення
людських душ у різні тварини. Ці вірування використовує він в плані найгострі-
шої протипанської сатири. Коли простий сірий сіромаха , господом забутий “ ,
зазнає такого перетворення, це Шевченка не обходить : все одно його життя таке
важке , каторжне, що він не має що губити. А ось Шевченка цікавить , як „кляті
пани", що пишаються своєю „ славою", своєю „ великою властю “, як вони, ці бла-
городні “, та перетворяться хоч би ...-„ в свиней “ . Весь гнів, всю силу свого сарказму
спрямовує Шевченко саме на них • дворян, поміщиків.
2 Де ж ти - є підстави гадати, що Шевченко має тут на увазі М. Ю. Лер-
монтова ( 1814 — 1841), великого російського поета, що в ряді своїх творів гостро
бичував царських підлизників, сатрапів. „А вы , надменные потомки известной
подлостью прославленных отцов, пятою рабскою поправшие обломки игрою сча-
стия обиженных родов ! Вы, жадною толпой стоящие у трона, свободы, гения и
славы палачи ! Таитесь вы под сению закона, пред вами суд и правда - Bce
молчи ! “ -
— так ганьбив Лермонтов царських сановників у творі „ На смерть поэта“
(тобто
3 Пушкіна — Ред.).
Пророче божий - Лермонтов в творі „ Пророк “ писав : „ С тех пор как
вечный судия мне дал всеведенье пророка , в очах людей читаю я страницы
злобы и порока. Провозглашать я стал любви и правды чистые ученья: в меня все
ближние мои бросали бешено каменья “.
4 Прісносущий - — що існує вічно (церк.- слав'янське слово).
5 Марне литу кров 3 людей великими катами - Лермонтов
з приводу грабіжницьких нападів царських ватаг на Кавказі писав : „ И с грустью
тайной и сердечной я думал : жалкий человек. Чего он хочет !.. Небо ясно, под
небом места много всем, но беспрестанно и напрасно один враждует он — -
зачем !?“
6 I чуєм бога в небесах переспів кінцівки поезії Лермонтова —„ Когда
волнуется желтеющая нива “ ( „ и в небесах я вижу бога“) .

ЯКБИ ВИ ЗНАЛИ, ПАНИЧІ ...

Поміщицько - дворянські письменники , змальовуючи зокрема українське село,

творили солоденькі елегії ( вірші , перейняті журливим настроєм ), в яких рожевими
• фарбами змальовували побут закріпаченого селянства. „Ой недарма, Катре - ненько,
тужиш по родині ! Чи є ж де жить так гарненько, як в тій Україні ?!. Червоніють
в нас в затишші яблучка 1 грушка, а дівчата червоніші : що дівка, то душка.
I сонечко веселіше у нас вранці сходить і ввечері люб'язніше за гори заходить“ .
писав, наприклад, про Україну Гулак - Артемовський , український поет , ректор
Харківського університету, „ що в пани постригся “ ( слова Шевченка) . А ось що
бачив П. Куліш у панських маєтках, в кріпацьких селах : „ Весьма удобные и чистые
избы, народ здоровый, веселый и хорошо одетый ; у каждого мужика полон
двор лошадей і скота ... Самое обхождение со мною крестьян показалось мне
как - то облагороженным : я нашел в них учтивость без глупого страха и уди-
вления к приезжему, что меня очень занимало и вместе радовало ... Говорил себе
мысленно : „ Как много зависит не только вещественное, но и нравственное благо-
состояние от помещика. Надо ему иметь только бескорыстие и справедливость, чтобы
375
крестьяне сделались зажиточными и счастливыми. Житейские нужды невелики, а для
счастья внутреннего природа так много влагает добрых чувств в их простые
души “ („ Карманная книжка для помещиков или лучший, извлеченный из опыта
способ управлять имением “ , СПБ , 1846). „У нас, мой любезные читатели, на хуто-
рах водится издавна : как только окончатся работы в поле, мужик залезет отдыхать
на всю зиму на печь, и наш брат (пасечник) припрячет своих пчел в темный
погреб ; когда ни журавлей на небе, ни груш на дереве не увидите более, тогда,
только вечер , уже наверно где - нибудь в конце улицы брезжит огонек, смех
и песни слышатся издалече, бренчит балалайка, а подчас и скрипка, говор, шум ...
Это у нас вечерницы ! .. Сначала будто и делом займутся : веретена шумят, льются
песни и каждая девушка не подымет глаз в сторону ; но только нагрянут в хату
парубки со скрипачом, подымется крик, затеется шаль, пойдут танцы и заведутся
такие штуки, что и рассказать нельзя “ . Таким було українське село в очах по-
міщика М. В. Гоголя. А ось Є. Гребінка, дворянський синок з Пирятинщини, оспі-
вує „ привольну“ Полтавщину : „ ... У жнива. Жарко ополудні, сонечко 3 гори так
і обливає тебе теплом; пішов би куди, так і ноги не несуть. Овечата лежать собі
в холодку ; воли теж полягали біля ставка ; коні, збившись докупи, стоять,
понуривши голови, тільки хвостами одганяють оводів ... Усе одпочива. Підеш
собі у сад, ляжеш долі , догоричерева під грушею - 1 рука тобі лежить, 1 нога
лежить, і голова лежить - увесь лежиш ; хоть не спиш, а очі закриєш “. А ось як
виглядають через окуляри Гребінчині селяни - кріпаки : „ кашовар, почепивши на
вила свитку, зійшов на могилу та й знай маха, щоб ішли вечерять. Біля куреня
вже стоять ваганки, повнісінькі галушок з салом, або коли в піст, то з таранею.
Прийшли хлопці, випили по корячку, сіли, їдять собі галушки, настромлюючи на
спички ; сміх, регіт, як ті бджоли. Так тобі легко дихать, так весело !.. Прийдеш
у хату, шапку об землю і сам мерщій на коліна перед образами,— молишся і плачеш,
плачеш 1 молишся. За що то бог святий так любить своє созданіє ?"
Шевченкові, що вийшов з глибин кріпацько - наймитського пекла, ненависні
були ці базікання „дурнів у жупанах“. „ Щоб знати людей, то треба пожити з ними,
а щоб їх списувати, то треба самому стати чоловіком, а не марнотрателем чор-
нила і паперу ! “ ( 3 передмови Шевченка до другого видання „ Кобзаря“, 1847 р. ) .
I Шевченко цим „ марнотрателям “ , дворянським письменникам, протиставить свою.
глибоко правдиву картину кріпацького села.

Якби ви знали, паничі, У тій хатині, у раю,

Де люди плачуть живучи,
То ви б елегій не творили
Та марне бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись.
За що, не знаю , називають
Хатину в гаї тихим раєм ?
Я в хаті мучився колись .
Мої там сльози пролились ,
Найперші сльози ! Я не знаю,
Чи єсть у бога люте зло ,
Щоб у тій хаті не жило ?
А хату раєм називають !
Не називаю 11 раєм
Тiї хатиночки у гаї
Над чистим ставом, край села.
Мене там мати повила
I повиваючи співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину ... В тім гаю
376
Я бачив пекло ... Там неволя,
Робота тяжкая - ніколи
I помолитись не дають.
Там матір добрую мою,
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі) ,
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині !.. А ми
Розлізлися межи людьми ,
Мов мишенята. Я до школи
Носити воду школярам ;
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили !
А сестри ... Сестри ! Горе вам,
Мої голубки молодії !
Для кого в світі живете ?
Ви в наймах виросли , чужії,
У наймах коси побіліють ,
У наймах , сестри, й умрете!
Мені аж страшно, як згадаю
Оту хатину край села!
 Мені аж страшно, як згада
Оту хатину край села ! •
Такії, боже наш , діла
Ми творимо у нашім раї
На праведній своїй землі
Ми в раї пекло розвели ,
А в тебе другого благаєм ;
3 братами тихо живемо 1 ,
Лани братами оремо ,
І їх сльозами поливаєм.
А може, й те ще ... Ні , не знаю ,
А так здається — сам єси ...
(Бо без твоєї, боже, волі ,
Ми б не нудились в раї голі !)
А може й сам на небеси
Смієшся , батечку , над нами,
Та, може , радишся з панами,
Як править миром ?! Бо дивись :
Он гай зелений похиливсь ;
А он з - за гаю виглядає
Ставок, неначе полотно ;
А верби геть понад ставом
Тихесенько собі купают
Зелені віти ... Правда, ра
А подивися, та спитай !
Що там твориться у тім ра
Звичайне, радость та хвала
Тобі єдиному святому ,
За дивнії твої діла ...
Отим бо й ба ! Хвали — - нікому,
А кров, та сльози, та хула 2
Хула всьому ! Ні , ні ! Нічого -
Нема святого на землі !..
Мені здається, що й самого
Тебе вже люди прокляли !
Оренбург. 1850.

13 братами тихо живемо — ці сатиричні рядки спрямовує Шевченко

на адресу українського панства, зокрема поміщиків - лібералів, що любили за
чаркою звати своїх кріпаків „ братами “ , одночасно деручи з них „ останню свитину“.
2 Хула — образа, зневага (церковно - слав'янське слово).
ооо

Буває, в неволі іноді згадаю

Своє стародавнє ; шукаю, шукаю,
Щоб чим похвалитись, що й я таки жив,
Що й я таки бога колись то хвалив !
Шукаю, шукаю ... Господи б , хотілось
Згадать хоч щонебудь ! Та оце й наткнувсь
t На таке погане , що так і заснув,
Богу не молившись ... От, мені приснилось ...
( Свинею заснувши, звичайне, такий
I сон приверзеться ) . Ніби край могили
Пасу я ягнята, а я ще малий .
Дивлюся : могила ніби розвернулась,
А з неї виходить неначе козак,
Уже й сивоусий собі неборак,
Та і йде до мене ... Я собі звернулось,
Щеня мов під тином, — звичайне, мале ,
То й перелякалось . От мене бере
Неначе на руки та несе в могилу ;
А чорна могила ще гірше розкрилась.
Дивлюся - в могилі усе козаки :
Який безголовий , який без руки,
А хто по коліна неначе одтятий ;
Лежать собі хлопці , мов у теплій хаті .
, Дивися, дитино , оце козаки !
379
 (Ніби мені каже). На всій Україні
Високі могили. Дивися, дитино :
Усі ті могили — усі отакі :
Начинені нашим благородним трупом,
Начинені туго. Оце воля спить !
Лягла вона славно , лягла вона вкупі
З нами -- козаками ! Бачиш, як лежить
Неначе сповита !.. Тут пана немає :
Усі ми однако на волі жили !
Усі ми однако за волю лягли 1,
Усі ми і встанем - та бог його знає,
Коли то те буде. Дивися ж, дитино,
Та добре дивися ! А я розкажу,
За що Україна наша стала гинуть ,
За що й я між ними в могилі лежу.
Ти ж людям розкажеш, як виростеш, сину.
Слухай же, дитино !.. "
А потім ягнята
Приснились у житі ; лановий біжить,
Та б'е мене добре і ніби, проклятий ,
Свитину здирає ... І досі болить,
Як сон той згадаю ! А як нагадаю
Козака в могилі , то й досі не знаю,
Чи то було справді , чи то було так -
Мара яканебудь. Мені той козак
Розказував ось що :

„ Не знаю , як тепер ляхи живуть Гармату, гаківниць два вози,

3 своїми вольними братами ?
А ми браталися з ляхами !
Аж поки третій Сігізмунд
З проклятими його ксьондзами
Не роз'єднали нас ...2 Отак
Те лихо діялося з нами !
Во ім'я господа Христа
І матері його святої
Ляхи прийшли на нас войною !
Святії божії міста
Ксьондзи скажені осквернили ;
Земля козача зайнялась
І кров'ю , сину , полилась ,
I за могилою могила,
Неначе гори, поросли
На нашій , синочку, землі !
Я жив на хуторі ...
Я стар був , немощен. Послав
З табун я коней до обозу,
Пшона, пшениці, що придбав -
Я всю мізерію оддав
Моїй Україні небозі ...
I трьох синів своїх. Нехай
Я, думав, грішний перед богом,
Нехай хоть часточка убога
За мене піде, за наш край ,
За церков божую, за люди.
А я молитись в хаті буду,
Бо вже нездужав , сину , встать,
Руки на ворога піднять.
Зо мною- слухай же!—остались
Данило , чураз мій , та я,
Та Пріся, дочечка моя !
Воно ще тільки виростало,
Ще тільки, тільки наливалось,
Мов та черешенька !.. За гріх,
За тяжкий , мабуть , гріх великий ,
Не дав мені святий владика
Очей нарадувать старих
Моїм дитятком ! ..

380
 14.

... лановий біжить

Та б′є мене добре і ніби, проклятий,
Свитину здирає ...
1
 Не ходили
Ксьондзи по селах 4, а возили
На людях їх з села в село.
Такее то у нас було !
Якось їх, клятих, і до мене
Вночі на хутір занесло ;
А з ними челядь їх скажена,
Та ще драгуни ... Дай мені
Хоч колинебудь, боже милий,
На світ твій виглянуть з могили-
Спряжу всю шляхту на огні !
- -
Вони, вони — не бійся, сину ! —
Вони, ксьондзи , мою дитину
З собою в хату завели .
Замкнулись, п'янії ... я бачив ...
А челядь п'яна полягала
У клуні на соломі, спать,
Драгуни теж ... А ми з Данилом
Соломи в сіни наносили,
А клуню просто запалили ...
•
Не встануть, прокляті , оп'ять
Дітей козачих мордувать :
Усі до одного згоріли !
I Пріся бідная моя
Згоріла з клятими ! А я ...
На пожарищі хрест з Данилом
Поставили та помолились,
Заплакали ... та й потягли ,
На коней сівши , до обозу .
Синів всіх трьох моїх найшли,
Та в добрий час і полягли
Отут укупі !..
А як ми бились, умирали !
За що ми голови складали
В оці могили ? Будеш жить,
То, може, й знатимеш, небоже ! •
. Бо слава здорово кричить
За наші голови ... А може
І про могили , і про нас
3 старцями божими по селах
Правдива дума, невесела 5
Між людьми ходить ...“

Оренбург. 1850.

1 Усі ми однако за волю лягли — тут і далі ми знову зустрічаємо

у Шевченка Ідеалізацію козаччини , погляд на неї як на громаду „ борців за волю" .
Насправді ж між багатими і бідними козаками весь час точилася запекла боротьба ,
а козацька старшина не менш грабувала 1 визискувала козацьку бідноту, аніж
польський шляхтич чи то російський поміщик. Недаром козаки - нетяги неоднаразово
скаржилися на своїх старшин , які „ заплатят одному, другому за землю, а сотни людей
неволею должны свое имущество оставлять ; да настроит ( старшина Ред.) хуто-
ров на свободных степях, и такое стеснение сделает хуторами в полку , что куда не
глянешь - все его хутора, и все будто купленные , купчие берет, хотя и не рады
продавать ". В інших документах ми зустрічаємо скарги козацької маси на стар-
шин, що ті , заставляют их не только плотины гатить, дерево возить на разные
постройки, землю пахать своими плугами , хлеб жать, но даже печи топить, дрова
рубить, коне й поить и проч. Вдов казачьих также сгоняли до всякой работы
белье мыть , посуду чистить , хаты белить и всякое дело делать “ .
2 Аж поки третій Сігі з прокляти його ксьон-
зм
дзами не роз'єднали нас - — Шеун
вчденко каже про ми боротьбу кінця XVI
і першої половини XVII ст. , що була боротьбою покріпачуван
ого селянства та
козацької бідноти проти шляхти , яка на них наступала . Але під вп ливом націо-
налістичної історіографії Шевченко в данім разі уявляє собі цю соціальну боротьбу
лише як боротьбу релігійну , що її розпочала так зв . унія - — релігійне об'єднання
православної і католицької церков . Про Сігізмунда III, короля польського
(1587—1632 ) , відомого як фанатичного представника католицтва , Шевченко згадує
через те, що саме за нього заведено було цю унію ( 1596 р . в Бересті ) . Берестейська
релігійна унія (тобто спілка верхів православног і католицького духівництва ) ще
о
більше зміцнила спілку українських , литовських та польських феодалів і при-
скорила їх наступ на селянство , зокрема південно - східної України . Для селянсько-
козацьких мас унія додала до соціального гніту ще й релігійно- національні
утиски . Цей момент використовув
ала козацька старшина в своїх інтересах (дома-
гаючись зрівнятися в правах з шляхтою, збільшити пайку від експлоатації трудя-
-
щих мас) під час селянсько козацьких повстань XVI — XVII ст. Незмірно випи-
наючи релігійно - національні утиски , старшинська , а пізніш поміщицька українська
383
націоналістична історіографія затушовувала цим основну лінію класової боротьби
на Україні , зводячи класові протиріччя лише до протиріч релігійно - національних .
3 Чура або джура .- козацький слуга - охоронець при заможному коза-
кові - старшині ; ходив разом із своїм паном у походи та носив йому зброю.
¡ 4 Не ходили КСЬОНДЗИ по селах католицькі ксьондзи, зокрема
вищі служителі культу — єпіскопи, ці великі феодали - землевласники , утискували та
знущались з селянства часом ще більш, ніж світські пани, а особливо коли приси-
лювали до унії. Оповідали про випадки, коли ксьондзи їздили на селянах - кріпаках.
Ці оповідання особливо поширювала, затушовуючи гнобительську роль право-
славного духівництва, старшинська, а пізніш поміщицька українська історіографія
першої половини ХІХ ст., впливи якої позначилися і на Шевченкові. Не дивлячись
на брак тогочасних звісток про їзду ксьондзів на селянах, цілком можна припу-
стити такі знущання , зважаючи на те, що ще в першій половині ХІХ ст. духівни-
ЦТВО - на цей раз православні , лаврські монахи - знущалось куди гірше
з манастирських кріпачок, запрягаючи, наприклад, їх голими у воза i Їздячи
на них.
5 Правдива дума, невесела - подавши ідеалізовану картину мину-
лого, Шевченко цими рядками твору заперечує правдивість її . Він не упевнений ,
наскільки історично вірно змальована ним перед тим сторінка з історії України.
Одно, чим захоплений весь час Шевченко,— це прагненням нещадної помсти над
магнатами . „Спряжу всю шляхту на огні “ - таке найглибше бажання поета · крі-
пака і в даному творі.

ооо

I станом гнучим, і красою Твоє голоднеє дитя ...

Пренепорочно - молодою
Старії очі веселю.
Дивлюся іноді , дивлюсь,—
- -
I — чудно ! — мов перед святою ,
Перед тобою помолюсь.
І жаль мені старому стане
Твоєї чистої краси.
Де з нею дінешся єси ?
Хто коло тебе в світі стане
Святим хранителем твоїм ?
I хто заступить ? Хто укриє
Од зла людського в час лихий ?
Хто серце чистеє нагріє
Огнем любові ? Хто такий ?
Ти сирота : нема нікого ,
Опріче праведного бога ...
Молися ж , серце ! Помолюсь
I я з тобою.
Щось пророче
Мені вже зазирає в очі —
І я вже богу не молюсь ,
Уже й на тебе не дивлюсь .
Мені приснилось : ти вже мати,
Не в оксамиті , не в палатах
ооо
І в'янеш ти . А дні летять,
Несуть все добре за собою,
Уже й надію понесли,
А ти осталась на землі
Одна - однісінька ; з тобою
Єдинее добро було -
Твоє дитя - поки росло ,
В колодочки поки вбивалось ;
Оперилось - і ти осталась
Стара і немощна. Людей,
Людей неприязних благаєш,
1 Христа ради простягаєш
Коло зачинених дверей
Старії руки .
Отак я іноді тобою,
Тобою, серце, молодою
Старі очі веселю.
Дивлюся іноді , дивлюсь
На стан твій гнучий , і за тебе
Тихенько богу помолюсь.
Молися й ти : з святого неба
На тебе, серце, не зійшла
Твоя і доля , і недоля .
Оренбург. 1850.

384
 Огні горять, музика грає , I всі регочуться , сміються ,
Музика плаче, завиває! І всі танцюють. Тільки я,
Алмазом добрим, дорогим Неначе заклятий , дивлюся
Сіяють очі молодії ; І нишком плачу , плачу я ...
Витає радость і надія Чого ж я плачу? Мабуть, шкода ,
В очах веселих . Любо їм, що без пригоди , мов негода,
Очам негрішним , молодим ! Минула молодость моя.
Оренбург. 1850 .
ооо

Чи то недоля та неволя, Чи був я чистим колинебудь ?

Чи то літа ті , летячи ,
Розбили душу ? Чи ніколи
И не жив я з нею? Живучи
3 людьми в паскуді , опаскудив
І душу чистую ?.. А люди !
(Звичайне, люди сміючись)
Зовуть її і молодою,
I непорочною , святою ,
І ще якоюсь ... Вороги !!
І люті, люті ! Ви ж украли ,
в багно погане заховали
Алмаз мій чистий , дорогий,
Мою, колись святую, душу,
Та й смієтесь ! Нехристіани!
Чи не між вами ж я , погані,
Так опоганивсь, що й не знать,
ооо
Бо ви мене з святого неба
Взяли між себе -i писать
Погані вірші научили !
Ви тяжкий камень положили
Посеред шляху ... і розбили
' O його ... бога боячись !
Мое малее. та убоге
Те серце праведне колись !
Тепер іду я без дороги,
Без шляху битого ... А ви !
Дивуєтесь, що спотикаюсь,
Що вас і долю проклинаю,
1 плачу тяжко , і , як ви ...
Душі убогої цураюсь ,
Своєї грішної душі !
Оренбург . 1850.

На батька бісового я трачу

І дні, і пера, і папір !
А іноді то ще й заплачу,
Таки аж надто ... Не на мир
І на діла його дивившись,
А так мов іноді упившись
Дідусь сивесенький рида.
Йому, як бачте, на сім світі
Нема до кого прихилитись ,
що він, сердешний , сирота.
Оренбург . 1850.
ооо

І досі сниться : під горою, Своє маленькеє внуча.

Між вербами та над водою
Біленька хаточка . Сидить ,
Неначе й досі , сивий дід
Коло хатиночки , і бавить
Хорошее та кучеряве
І досі сниться : вийшла з хати
Веселая сміючись мати ;
Цілує діда і дитя,
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки і годує,

25. Кобзар 385

І спать несе ; а дід сидить Перехристившись, „ отче наш “ .
І усміхається , і стиха Крізь верби сонечко сіяє
Промовить нишком: „ Де ж те лихо ? I тихо гасне ... День погас, -
Печалі тії, вороги ?“ І все почило. Сивий в хату
I нищечком старий читає , И собі пішов опочивати.

Оренбург. 1850.
ооо

МІЙ БОЖЕ МИЛИЙ , ЗНОВУ ЛИХО ...

Шевченко, перебуваючи на засланні , відгукується даним твором на звістку

про Кримську війну 1853 — 1856 років, яка спалахнула між царською Росією —
з одного боку, 1 Туреччиною, Англією, Францією — з другого. Поет добре знає, що
в цій війні зацікавлені лише „ кати вінчані “ , що вона є наскрізь грабіжницькою
(„мов пси голодні за маслак, гризуться знову* ) ; він добре знає , що в цій війні
ллється „ мужицька кров“ , кров трудящих. І справді , одних лише „ мужиків росій-
ського царського війська загинуло тоді понад 500 тисяч !

Мій боже милий , знову лихо !

Було так любо , було тихо ;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани, - -
Аж гульк ! .. І знову потекла
Мужицька кров ... Кати вінчані,
Мов пси голодні за маслак,
Гризуться знову ...1
Новопетровський форт. ( 1853—1854).

1 Гризуться знову — у відповідь на оголошення війни Туреччиною,

19/Х 1853 р. було оголошено маніфест Миколи I, в якому сповіщалося, що війну
розпочато, дабы понудить Порту к соблюдению трактатов и удовлетворению за
те оскорбления , коими отвечала она на самые умеренные наши требования, на
законную заботливость нашу о защите на Востоке православной веры , исповедуе-
мой и народом русским “ . Насправді ж ця війна викликана була прагненням росій-
ського царизму знищити свого суперника - Туреччину, захопити Константинополь
(Стамбул) і стати господарем на всьому Балканському півострові , а це викликало
протидіяння так званих „ морських держав “ (Англія і Франція), які побачили в про-
суванні царизму до берегів Середземного моря пряму загрозу своїм власним
грабіжницьким інтересам. Німеччина і Австрія також стали на сторону Туреччини.
Царизм потерпів у цій війні велику поразку. „ Кримська війна, — каже Ленін, -
показала гнилизну і безсилля кріпацької Росії “ .
ооо

МОСКАЛЕВА КРИНИЦЯ '.

· ПОЕМА.
Я. Кухаренкові на пам'ять 7 мая 1857 р .

Не на Вкраїні , а далеко .Про сю криницю москалеву ;

Аж за Уралом, за Елеком 2 А я сумуючи списав
Старий недобиток варнак Та рифму нищечком додав,
Мені розказував отак Та невеличку і дешеву
386
(Звичайне , крадене !) зобгав
Тобі поему на спомини ,
Мій друже щирий , мій єдиний !
I.
Після великої зими ,
За Катерини за цариці ,
Москаль ту викопав криницю ;
А як він викопав, то МИ
Оце й розкажемо в пригоді ;
А ви записуйте : не шкодить
Такую річ і записать,
Бо се не казка, а билиця ,
Або бувальщина, сказать.
Отак пишіть : була криниця ...
-
Ні , не криниця, а село-
Пишіть ! — Давно колись було
Межи садами , при долині ,
Таки у нас на Україні,
Було те божее село.
В селі тому вдова жила,
А у вдови дочка росла
I син малоліток.
Добре мати діток
Багатому, хвалить бога
В розкошах ! А вбогій
Вдові не до того,
Бо залили за шкуру сала :
Трохи не пропала.
Думала іти в черниці
Або вбитись , утопитись ,
Так жаль маленьких діток стало—
Звичайне, мати, - що й казать !
Та може ждався таки й зять,
Бо вже Катруся підростала
(Катрусею вдовівна звалась) -
Чи вік же їй продівувать ?
Зносити брівоньки ні за що ?
Хіба за те, що сирота?
А красота то, красота !
Мій боже милий ! А трудяще,
А чепурне та роботяще ,
Та тихе ! Бач, і сирота,
А всім була навдивовижу ;
Бувало, вигляне із хижі ,
Як тая квіточка з роси,
Як теє сонечко з - за хмари , -
Ввесь похолону, неживий
Стою , бувало ... Ані кара,
25 *
Ні муки, кайдани,
Ніже літа, сину,
Тії сили не втомили ...
Отак і загину !
Так і згину. Бо дивися :
Смерті сподіваюсь,
А ридаю, мов дитина ,
Як я нагадаю
Катерину... Слухай , сину,
Мій друже єдиний !
Слухай добре, та записуй ,
Та на Україні ,
Як бог тебе допровадить,
То розкажи, сину,
Що ти бачив діавола
Своїми очима!
II .
Так, бачиш , дівонька ота
Росла собі ; і роботящий
(Бо всюди сироти - ледащо)
У наймах виріс сирота,
Неначе батькова дитина .
Отож той самий сиротина
У наймах сяк собі, то так
Придбав, сірома, грошенят,
Одежу справив, жупанину ,
Та ні відсіль і ні відтіль
Купив садочок і хатину ;
Подякував за хліб і сіль
I за науку добрим людям,
Та до вдовівни навпростець
Шелесть за рушниками !
Не торгувались з старостами,
Як те бува з багатирями ;
Не торгувавсь і панотець
(На диво людям та на чудо) :
За три копи звінчав у будень-
Без пихи, так , як довелось.
Отут то , голубе мій сизий,
Отут то й лихо почалось !
III .
Уже , либонь , після покрови,
Вертався з Дону я , та знову
(Бо я вже двічі посилав
До дівчини за рушниками)
Послать i втретє міркував,—
Та з чумаками , та з волами ,
Якраз в неділю на весілля
387
До удовівни причвалав.
Пропало ! все добро пропало -
Ані щетинки не осталось !
Пропав і я — та не в шинку,
А на „ кобилі ! “ 3 На віку
Всі люди бачать лихо , сину,
Але такого, мій єдиний,
Такого лютого - ніхто,
Ніхто і здалека не бачив,
Як я, лукавий ... А тим часом
Просохли очі у вдови.
Неначе в бога за дверима ,
У за я от яя та в сина
Стара собі спочиває,
А на Катерину,
На дитя своє єдине,
Тільки поглядає .
А я в шинку з п'яницями
Душу пропиваю,—
Та й пропив ! Запродав душу,
І душу, і тіло :
Тіло катові, а душу! ..
О боже мій милий !
Хотілося б жить на світі,
Та ба ! Треба вчитись,
Ще змалечку треба вчитись,
Як на світі жити,
А то битимуть, та й дуже !..
Не знаю , мій друже,
Чи сатана лихо коїв ?
Чи я занедужав ?
Чи то мене злая доля
Привела до того !
Таки й досі ще не знаю,
Не знаю нічого .
Знаю тільки , що тверезий
(Бо вже ані вина,
Ні меди, ні оковита
Не пилися, сину !) ...
Отаке то сподіялось !
Вмер батько і мати,
Чужі люди поховали ...
А я, мов проклятий
Той Іуда , одринутий
1 людьми, і богом,
Тиняюся , ховаюся.
І дійшло до того ,
Що я, вночі підкравшися,
Максимову хату
(Бо його Максимом звали,
388
Вдовиного зятя)
Запалив ! Згоріла хата ;
А душа проклята
Не згоріла ; моя душа !
Мій друже, мій брате,
Не згоріла, а осталась.
Тліє, й досі тліє ...
І коли вона зотліє,
Коли одпочине, —
Святий знає ...
IV.
З переляку
Вмерла Катерина ;
А Максим на пожарище
Та на попелище
Подивився — нема ради !
Тільки вітер свище
У димарі та в комині.
Що на світі діять ?
І що тепер йому почати ?
Подумавши , перехристивсь —
Та й знов пішов у наймИТИ
Голодні злидні годувати .
Вдова осталась не сама,
А з сином парубком ; женити
Його збиралась восени .
Аж гульк ! Од матушки- цариці,
Таки із самої столиці,
Прийшов указ - лоби голить.
Се в перший раз такий указ
Прийшов з Московщини до нас,
Бо на Вкраїні в нас , бувало,
У козаки охочі йшли,
А в пікінери вербували,
Та теж охочих. На селі
Зібралася громада радить,
Кого голить у москалі 4.
Порадили громадою ,
Та скурвого сина,
Вдовиченка ледащицю ,
Забили в скрепицю 5 ,
Та й повезли до прийому.
Он яке твориться
На сім світі ! Яка правда
У людей , мій сину!
Така й досі, я думаю,
В нас на Україні ;
Та другої і не буде
В невольниках - людях 6 .
 „Ні вже,— каже, — добрі люди,
Не так воно буде,—
Отак хіба ! " - Максим каже :
„ Які з мене люди
У наймитах ! Іду служить :
Нехай, каже , вдовин син
Та не стане під аршин,
А я стану“.
Із прийому
Вернувся додому,
До матері вдовиченко ;
А Максим з прийому
Пішов собі у москалі ...
V.
Через год ото й велика
Зима наступила ; 7
До зеленої неділі
в байраках біліли
Сніги білі ; тоді ж ото
1 Очаков 8 брали
Москалі , а Запорожжя
Перше руйнували .
Розбрелося товариство ...
А що то за люди
Були тії запорожці !
Не було й не буде
Таких людей !
Під Очаков
Погнали й Максима ;
Там то його й скалічено,
Та й на Україну
Повернено з одставкою :
Бачиш , праву ногу ,
Чи то ліву підстрелено .
Мені не до того
Було тоді : знову люта
Гадина впилася
В саме серце, кругом його
Тричі повилася,
Як той Ірод . Що тут робить ?
Не дам собі ради ;
А Максимові кривому
Нічого не вадить :
Шкандибає на милиці —
І гадки не має.
А в неділеньку святую
Мундир надіває ;
І медаль, і хрест причепить,
1 заплете косу,
Та ще й борошном посипле .
Я не знаю й досі ,
Нащо воно москалі ті
Коси заплітали ,
Мов дівчата, та святеє
Борошно псували ?
На іграшку, я думаю
Так собі, абито !
Отож було , мов генерал ,
Максим сановито
Прибереться у неділю,
Та й пошкандибае
У храм божий . На криласі
Стане та й співає
За дяком таки, та возьме
Та ще й прочитає
Апостола серед церкви
(Вивчився читати
У москалях) . Непевний був
Максим отой, брате,
А трудящий, роботящий ,
Та тихий до того ,
Та ласкавий ... Було тобі
Ніже анікого
Не зачепить, ніже ділом,
Ніже яким словом .
„ I талан і безталання
-
Все ,- каже, - од бога,
Вседержителя святого,
А більш ні од кого “.
Преблагий був муж на світі
Максим отой , сину.
Ая ! Ая !.. Не вимовлю,
Моя ти дитино !
Я вбив його. Постривай лиш,
Трохи одпочину,
Та тоді вже ...
VI.
Так ти кажеш,
Що бачив криницю
Москалеву ? Що ще й досі
Беруть з неї воду ?
I хрест, кажеш, коло шляху
І досі господній
Стоїть собі на роздоллі ?
А не розказали
389
 Тобі люди там нічого ?..
Вже повимирали
Тії люди, мої свідки ,
Праведнії люди !
Аяй досі караюся ,
I, каратись буду
Й на тім світі ...
Ось послухай,—
Доводить до чого
Сатана той душу нашу :
Як не схаменеться
Та до бога не вернеться ,
То так і ввоп'ється
• Пазурями в саме серце.
Ось слухай же, сину,
Про Максима праведного !
Було, не спочине
Ніколи він. А в неділю,
Або в яке свято ,
Бере святий псалтир в руки
Та й іде читати
У садочок . У садочку
Та у холодочку
Катерину поховали .
Отож у садочку
За упокой душі її
Псалтир прочитає ;
Потім собі тихесенько,
Тихо заспіває
Со святими — та й заплаче.
А потім пом'яне
О здравії тещу з сином ,
І веселий стане .
,, Все од бога“ , скаже собі :
Треба вік дожити ! “
Отакий то муж праведний
Був він на сім світі .
А у будень , то він тобі
Не посидить в хаті ;
Все нишпорить по надвір'ю :
",Треба работати ! “
Було скаже по - московськи :
„ Ато лежа в хаті
Ще опухнеш " . Та взяв якось
Заступ і лопату,
Та й пішов собі у поле
Криницю копати.
„Нехай, каже, колись люди
Будуть воду пити,
Та за мою грішну душу
390
Господа молити “ .
Вийшов в поле геть од шляху,
У балку спустився
Та й викопав при долині
Глибоку криницю
(Не сам один : толокою
Џому помагати
Й добрі люди приходили
Криницю копати) .
I виложив цямриною ,
І над шляхом в полі
Височенний хрест поставив ...
3о всього роздолля
Широкого було видно.
Се , бачиш , для того,
Щоб знать було , що криниця
Єсть коло дороги,
Щоб заходили з криниці
Люди воду пити,
Та за того, що викопав,
Богу помолитись.
VII .
А тепер уже - он бачиш,
Доходить до чого ?
Що я стратить наміряюсь
Максима святого .
Отаке то ! А за віщо ?
За те, за що Каін
Убив брата праведного
У світлому раю.
Чи то було у неділю,
Чи в якеє свято ?
Слухай, сину, як навчає
Сатана проклятий :
Ходім, кажу, Уласович,
На твою криницю
Подивитись “ . „ Добре , каже ,
Ходімо напитись
Води з неї погожої “ .
Та й пішли обоє ;
І відерце, і віжечки
Понесли з собою.
От приходим до криниці -
Я перш подивився,
Чи глибока. „ Власовичу,
Кажу , потрудися
Води достать : я не вмію“.
Він і нахилився ,
Опускаючи відерце ;
А я ... я за ноги Чималу каплицю
Вхопив його та й укинув Поставили громадою,
Максима святого А його криницю
У криницю ... „ Москалевою “ назвали .
Такеє то От тобі й билиця
Сотворив я, сину ... Про ту криницю москалеву —
Такого ще не творилось Нелюдська билиця !
В нас на Україні,
Та й ніколи не створиться А я ... пішов у гайдамаки
На всім світі , брате ! Та на Сибірі опинивсь
Всюди люди , а я один ( Бо тут Сибір була колись) 9
Діавол проклятий! I пропадаю, мов собака,
Мов той Іуда ... Помолись
VIII.
За мене богу, мій ти сину,
Через тиждень вже витягли На тій преславній Україні ,
Максима з криниці ; На тій веселій стороні -
Та у балці й поховали ; Чи не полегшає мені ?..
Новопетровський форт. 1857.

1 „ Москалева криниця " - друга редакція твору (першу написано

1845 р . ) ; 7 травня 1857 р . — день , коли Шевченко дістав першу звістку про
своє майбутнє звільнення.
2 Елек — „ тогобічна невеличка річка уральська ; вливається в Урал між
Оренбургом і Уральськом* (прим. Шевченка).
з Та не в шинку , а на „ кобилі “ — за часів Миколи I це була звичайна
кара : прив'язували кріпака до колоди („ кобили “ ) 1 били канчуками . „ Наивно-детскими
любопытными глазами следил я ,- розповідає очевидець Л. А. Сєряков про кару
солдатів на „ кобилі “, — за взмахами кнута и взглядывал на спину казнимых ; пер-
вые удары делались крест на крест, с правого плеча по ребрам, под левый бок,
и слева направо , а потом начинали бить вдоль и поперек спины . Мне казалось,
что палач с первого же раза весьма глубоко прорубал кожу, потому что после
каждого удара он левою рукою смахивал с кнута полную горсть крови. При
первых ударах обыкновенно слышен был у казнимых глухой стон, который умол-
кал скоро ; затем уже их рубили, как мясо. Во время самого дела, отсчитавши,
напр., ударов 20 или 30 , палач подходил к стоявшему тут же на снегу полуштофу,
наливал стакан водки , выпивал и опять принимался за работу. Все это делалось
очень, очень медленно. При казни присутствовали священник и доктор. Когда на-
казываемый не издавал ни стона, никакого звука, когда не замечалось даже при-
знаков жизни, тогда ему развязывали руки и доктор давал понюхать спирта. Когда
при этом находили, что человек еще жив, его опять привязывали к кобыле и про-
должали наказывать. Но ударами кнута казнь не оканчивалась . После кнута нака-
занного снимали с кобылы и сажали на барабан ; на спину, которая походила на
высоко вздутое рубленное мясо, накидывали какой - то тулуп . Палач, держа рукоятку
в левой руке, приставлял штемпель Ро лбу несчастного , затем правой рукой со всего
розмаха ударял по другому концу рукоятки ; шпильки вонзались в лоб и таким
образом получалось требуемое клеймо ; таким же приемом быстро высекались
буквы на обеих щеках ...
4 Зібралася громада радить , кого голить у москалі ― - тут
Шевченко має на увазі саме ту сільську „ громаду “ , в якій верховодили багатії,
куркулі, панські прислужники, які віддавали в солдатчину сільську бідноту, най-
митів. Весь цей розділ поеми дуже важливий тим, що правдиво відбиває соціаль-
не розшарування уже в кріпацькому селі : з одного боку— біднота, що йде „ у най-
ми голодні злидні годувать " ; з другого - заможна верхівка, яка прибрала до своїх
рук село і робила те , що було потрібно їй та поміщикові.
5 Скрепиця колодки, дерев'яні кайдани,
6 Та другої й не буде в невольниках - людях — Шевченко пере-
конаний, що поки будуть сільською громадою керувати багатії - куркулі, поки в селах
391
буде біднота - наймити , уярмлені панами і куркулями , доти буде знущання, визиск,
голод і сльози. Щоб цього позбутися , трудящому селянству треба повстати і з „ свя-
ченим ножем в руках добитися , щоб не осталося й сліду панського на Україні “.
- Є деякі підстави гадати, що так за пере-
7 Велика зима наступила
казами Шевче нко зве особли во люту зиму 1787 р.
8 Очаков — місто над Дніпровським лиманом.
9 Бо тут Сибір була колись--• „ не дуже давно посилали каторжних на
Елек чи Елецьку защиту для ломки солі “ (прим. Шевченка) .
ооо

НЕОФІТИ.

ПОЕМА.

М. С. Щепкіну на пам'ять 24 грудня 1857 р.

„Тепер я ... на волі ,— на такій волі , як собака на прив'язі — писав Шевченко

в листі до М. С. Щепкіна 12 /XI 1857 року, повертаючись із заслання . 23 жовтня
Шевченко в „ Щоденнику “ записує : „ Бумага гласит о том, что мне воспрещается
въезд в обе столицы и что я обретаюсь под секретным надзором полиции . Хороша
свобода !— додає поет. — Собака на привязи ! Это значит не стоит благодарности ,
ваше величество ! В листі до Кухаренка Шевченко глузливо зауважує : „ Помилу-
вали, та тільки до половини “ . В листі до Осипова 23/XII 1857 р . Шевченко пише:
„На перепутье , т. е. в Н. - Новгороде , меня полиция остановила и объявила , что
въезд в обе столицы мне воспрещен , и вдобавок, что моя особа поручена ее не-
посредственной опеке , т. е . надзору . Я и застрял в Нижнем и пробавляюсь теперь
чем попало в ожидании будущих благ “ . Саме в час перебування в Нижньому
Шевченко і працює над „ Неофітами “ . „ В продолжении этих четырех дней, — зазначає
Шевченко в „ Щоденнику “ від 8/ХІІ 1857 р . , — писал поэму, названия которой еще
не придумал . Кажется , я назову ее „ Неофиты или первые христиане . Хорошо ,
если бы не обманул меня Щепкин ; я ему посвящаю это произведение, и мне бы
ужасно хотелось ему прочитать и услышать его верные дружеские замечания ..
Не знаю, когда я приймусь за „ Дервиша и Сатрапа “ (політична сатира, над якою
Шевченко працював в Нижньому , — див. „ Юродивий “ ), а поползновение большое
чувствую к писанию“. „ Неофіти — це перші, сміливі поборники нового вчення, які
нко
віддано йдуть на боротьбу за його перемогу . Саме так і назвав Шевче
одну з своїх кращих політичних поем. Змістом вона належить начеб до часів
давнього Риму, але це тільки форма , в якій Шевченко малює сучасну йому
кріпосницько - рабську самодержавну Росію з її розгулом самодержавної сваволі,
з її гнітом і знущаннями , з її кайданами для „ поборників волі “ . „Царствование
Николая I начинается огромным заговором . Он идет короноваться в Москву под
триумфальными воротами пяти виселиц . Сотни заговорщиков с цепями на ногах
отправляются в рудники , гурьбы молодых людей следуют за ними и исчезают
в Сибири“... Так характеризував Герцен ще 1855 р . царювання Миколи I. Саме цю
Росію показав у своєму творі і Шевченко . Нема сім'ї, немає хати, немає брата,
ві сестри, щоб незаплакані ходили, не катувалися в тюрмі , або в далекій стороні,
в британських , гальських легіонах не муштрувались “. Безмежна ненависть Шев-
ченка до цієї в'язниці царської Росії, до всього гнітючого кріпосницького ладу,
увінчаного „ деспотом скаженим “ — Миколою I. Це була ненависть поета - демократа
пригнобленої нації до того нестерпучого соціального 1 колоніального ярма, яке
несла російська поміщицько - поліційна держава всім поневоленим народам імперії.
Є два сорти людей в Росії,— відзначав іноземець Р. Фавр про 20 - ті роки
- це дворяни і селяни , або раби . Дворяни , що мають все, і селяни, що не
ХІХ ст., —
мають нічого ; дворяни завжди праві, і селяни ― завжди винні ; селяни, що
ввесь час працюють , і дворяни, що ввесь час жеруть “ . Ось яку Росію ненавидів
Шевченко . Але Шевченко бачив і любив іншу Росію — Росію декабристів , Росію
революційної демократії . В даному творі він з великою любов'ю і пошаною ви-
водить тих відважних перших борців, що насмілилися кинути деспотам у вічі

392
правду і за це йшли десятками, сотнями в кайданах на каторгу. Перед очима
Шевченка стояли дворянські революціонери 1825 року , відважні польські повстанці,
петрашевці, бійці за свободу Кавказа. І в даному творі іноді бренять нотки при-
мирення , заклику до „ всепрощения “, ідеалізації первісного христіанства. Але не
це становить основний зміст твору. „ Лютуй , лютуй, мерзенний старче ! Розкошуй
в своїх гаремах ! Із - за моря уже встає святая зоря . Не громом праведним, святим
тебе уб'ють,— ножем тупим тебе заріжуть , мов собаку, уб'ють обухом ! “ Такий
основний тон звертання Шевченка до царів , до панів і в даному творі . Він вірить,
що незабаром спалахне новий революційний вибух, коли „ кров'ю вашою , деспоти ,
похмілля справлять“. Численні звертання Шевченка до „ плебеїв - гречкосіїв“ із за-
кликом відкинути геть віру в „ доброго царя, пам'ятаючи, що „, все брехня - попи
йцарі “ — підкреслюють революційно - демократичну основу цього твору. Сучас-
ники одразу ж помітили гостру злободенність i політичну актуальність Шев-
ченкових , Неофітів . Куліш аж перелякався , прочитавши цю поему . Він ніяк не
радить друкувати її : „ Твої „ Неофіти “, брате Тарасе,— пише він в листі від 10 січня
1858 р. ,— гарна штука, та не для друку. Не годиться напоминать синові (Оле-
ксандру II) про батька (Миколу I), ждучи від сина якого б не було добра !
Не тільки друкувати сю річ рано, але дозволь мені, брате , не посилать її й Щеп-
кіну, бо він з нею усюди носитиметься і піде про тебе така чутка, що притьмом
не слід пускати тебе у столицю“. Шевченко і без Кулішевих „ порад“ не
збирався друкувати цю свою політичну поему ( він її розраховував на рукописне
поширення) , але він настоював на тому, щоб Куліш передав таки її Щепкіну:
„ Пошли старому, бо він уже знає, що „ Неофіти в твоїх руках “— пише Шевченко
26/1 1858 р . В десятках рукописних списків ця поема вже й тоді потайки поширю-
валася. Політичне значення її було величезне , в ній бо Шевченко бичує не тільки
минулу, миколаївську Росію (Микола помер 1855 р . ). Поет викриває і розвінчує
цим твором і Росію пізнішу, Росію Олександра II, який в своєму маніфесті під
час коронації дав урочисту обіцянку бути знаряддям „ желаний и видов незабвен-
ного своего родителя “.

Сия глаголет господь: сохраните суд и сотво-

риме правду, приближи бо ся спасение мое
прийти, и милость моя открыется.
Ісаія, глава 56, ст. 1 .

Возлюбленнику муз і грацій ! 2 На кладовищі . Більш нічого

Ждучи тебе, я тихо плачу
1 думу скорбную мою
Твоїй душі передаю.
Привітай же благодушне
Мою сиротину,
Наш великий чудотворче ,
Мій друже єдиний !
Привітаєш : убогая,
Сірая, з тобою
Перепливе вона Лету з
I огнем сльозою
Упаде колись на землю
I притчею стане
Розпинателям народним,
Грядущим тиранам.
Давно вже я сижу в неволі,
Неначе злодій взаперті ;
На шлях дивлюся та на поле ,
Та на ворону на хресті
3 тюрми не видно ; слава богу
Й за те , що бачу ! Ще живуть,
І богу моляться, і мруть
Хрищені люди.
Хрест високий
На кладовищі , трохи збоку,
Златомальований стоїть.
Не вбогий, мабуть, хтось лежить?
I намальовано : розп'ятий
За нас син божий на хресті.
Спасибі сиротам багатим,
Що хрест поставили. А я ...
Такая доленька моя !
Сижу собі та все дивлюся
На хрест високий із тюрми ...
Дивлюсь , дивлюся , помолюся ;
I горе, горенько моє,
Мов нагодована дитина,
Затихне трохи. I тюрма
393
Неначе ширшає . Співає
І плаче серце, оживає,
I в тебе , боже, і в святих
Та праведних твоїх питає :
Що він зробив їм , той святий ,
Той Назорей , той син єдиний
Богом ізбранної Марії,
Що він зробив їм ? I за що
Його святого мордували ,
Во узи кували,
І главу його чесную
Терном увінчали ?
I вивели з злодіями
На Голгофу - гору,
1 повісили між ними ?
За що ? Не говорить
Ні сам сивий верхотворець,
Ні його святії
Помощники , поборники ,
Кастрати 4 німії !
Чи не за те, що й ми тепер
(Сам себе питаю)
Отакими злодіями
Тюрми начиняєм,
Як і син отой Марії ?
Ми не розпинаєм ,
Як ті люті фарисеї,
На хресті живого
Праведного чоловіка, —
Ми молимось богу ;
I на храмах його чесний
Хрест злотокований
Поставили , та й молимось ,
Та б'ємо поклони .
А то були фараони 5 ,
Kecapi 6 - то погань !
Кесарі
Погань лютая, без бога,
Сказано - дракони ! 7
А Назорей милосердний
Назвав їх братами , —
• Зате й повісили його,
Неначе злодія ...
Не знаю ,
Для чого справді ми читаєм
Святую заповідь його ,
Чесную кров його п'ємо ,
Мов у шинкарки меду чарку ...
О суЄслови ! На жидах ?..
Не на жидах, — на нас лукавих,
394
На дітях наших препоганих
Святая кров його ! .. Кати !
Собаки без очей, скажені, —
Ви і не бачите ! Земні
Б'єте поклони, за хрести
Ховаєтесь од сатани,
I просите стиха
Супостатам христіанам
То чуми, то лиха,
Та всякого безголов'я,-
А все по закону ...
А бодай вас !
Та цур же вам,
Новим фараонам
I кесарям людоїдам !
Перелечу во время оно,
Як той мерзенний Рим з Нероном8
В паскудних оргіях 9 конав,
А новий день із тьми - недолі
На Колізей 10 і Капітолій 11
Уже світив, уже сіяв ;
Уже огненні язики
Із краю в край , по всій землі
Святеє слово пронесли,
І никли гордії владики
Перед святим його хрестом.
Перенесись во время оно ,
Душе моя, і стоном - дзвоном ,
I трубним гласом возгреми
Із мурів темної тюрми !
Благословенная в женах
Святая праведная мати
Святого сина на землі !
Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марне тратить,
Скорбящих радосте ! Пошли,
Пошли мені святеє слово,
Святої правди голос новий !
I слово пламенем святим
1 оживи, і просвіти !
I розкажу я людям горе,
Як тая мати ріки, море
Сльози кровавої лила,
Так, як і ти, — і прийняла
В живую душу світ незримий
Твойого розп'ятого сина ! ..
Ти, матер бога на землі !
Ти сльози матері до краю,
До каплі вилила ! Ридаю,
Молю ридаючи : пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило
І на Украйні понеслось .
І на Україні святилось
Те слово - божеє кадило ,
Кадило істини ! Амінь.
I.
Не в нашім краю, богу милім,
Не за гетьманів і царів 12,
А в римській ідольській землі
Се беззаконіє творилось .
Либонь, за Деція - царя ? 13
Чи за Нерона - сподаря ?
Сказать запевне не зумію .
Нехай за Нéрона !
Pocii
Тоді й на світі не було ,
Як у Італії росло
Мале дівча , і красотою,
Святою, чистою красою,
Як тая лілія , цвіло.
Дивилася на неї мати
І молоділа. І дівчаті
Людей шукала ; і найшла ,
14
Та, помолившись Гіменею
В своїм веселім гінекею 15 ,
В чужий веселий одвела.
Незабаром зробилась мати
Із доброї тії дівчати :
Дитину - сина привела.
Молилася своїм пенатам 116,
І в Капітолій принесла
Немалі жертви. Ублагала
Капітолійський той синкліт 17 ,
Щоб первенця ЇЇ вітали
Святії ідоли.. Горить
І день, і ніч перед пенатом
Святий огонь . Радіє мати :
В Алкіда 18 син її росте ;
Росте ... Лицяються гетери 19
I перед образом Венери 20
Лампаду світять.
II .
Тоді вже сходила зоря
Над Віфлеємом . Правди слово,
Святої правди і любові
Зоря всесвітняя зійшла !
I мир , 1 радость принесла
На землю людям. Фарисеї
І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті,
I сина божія во плоті
На тій Голгофі розп'яла
Межи злодіями. І спали
Упившись кровію кати,
Твоєю кровію ! А ти
Возстав од гроба ! Слово встало ,
I слово правди понесли
По всій невольничій землі
Твої апостоли святії.
III.
Тоді ж ото її Алкід
Та ще гетери молодії,
21
Та козлоногий п'яний дід 2
Над самим Аппієвим шляхом 22
У гаї гарно роздяглись,
Та ще гарніше попились ,
Та й покланялися Пріапу 23 .
Аж гульк ! .. Іде святий Петро
Та, йдучи в Рим благовістити,
Зайшов у гай води напитись
I одпочити . „ Благо вам ! “ —
Сказав апостол утомлений ,
І оргію благословив.
I тихим, добрим, кротким словом
Благовістив їм слово нове :
Любов, і правду, і добро,
Добро найкращеє на світі
-
То братолюбіє. І ситий ,
I п'яний , голий отой фавн,
I син Алкід твій , і гетери -
Всі , всі упали до землі
Перед Петром, і повели
До себе в терми 24, на вечерю,
Того апостола ...
IV .
I в термах оргія. Горять
25
Чертоги пурпуром і златом ;
395
куряться амфори ; 26 дівчата,
Трохи не голії, стоять
Перед Кіпрідою 27 , і влад
Співають гімн. Приуготован
Веселий пир ; і полягли
На ложах 28 гості . Регот ! Гомін !
Гетери гостя привели
Сивобородого. І слово
Із уст апостола святого
Драгим єлеєм потекло.
I стихла оргія. А жриця 29
Кіпріди, оргії цариця ,
Поникла радосним чолом
Перед апостолом. І встала,
І всі за нею повставали ,
I за апостолом пішли
У катакомби 30. І єдиний
Твій син Алкід пішов за ними
I за апостолом святим,
За тим учителем своїм .
А ти весела вийшла з хати
На шлях із гаю виглядати
Свого Алкіда. Ні, нема !
Уже й не буде . Ти сама
Помолишся своїм пенатам,
Сама вечерять сядеш в хаті ...
Ні, не вечерять, а ридать,
Ридать і долю проклинать,
І сивіть кленучи . I — горе !
Умреш єси на самоті,
Мов прокаженна !
V.
На хресті
Стремглав повісили святого
Того апостола Петра.
А неофітів в Сіракузи 31
В кайданах одвезли . І син
Алкід, твоя дитина,
Єдиная твоя родина,
Любов єдиная твоя,
Гниє в неволі , в кайданах .
А [ ти ] , прескорбная , не знаєш ,
Де він конає , пропадає !
Ідеш шукать його в Сибір,
Чи теє ... в Скіфію 32. І ти ...
• І чи одна ти ? Божа мати ,
I заступи вас, і укрий !
Нема сім'ї, немає хати,
Немає брата, ні сестри,
Щоб незаплакані ходили,
Не катувалися в тюрмі,
Або в далекій стороні,
в британських 33 , гальськиХ 34
легіонах 35
Не муштрувались ! О , Нероне !
Нероне лютий ! Божий суд
Правдивий, наглий серед шляху
Тебе осудить. Припливуть
I прилетять зо всього світа
Святії мученики — діти
Святої волі. Круг одра,
Круг смертного твого предстануть
В кайданах. 1 ... тебе простять :
Вони — брати і христіани ,
А ти - собака ! людоїд !
Деспот скажений !..
VI .
Аж кишить
Невольника у Сіракузах
В льохах і тюрмах. А Медуза 36
в шинку з старцями п'яна спить.
От - от прокинеться ... і потом ,
I кров'ю вашою, деспоти,
Похмілля справить !

Скрізь шукала
Дитину мати ; не найшла ...
1 в Сіракузи поплила .
Та там уже його в кайданах
Найшла, сердешная , в тюрмі.
Не допустили й подивитись !
I мусила вона сидіть
Коло острога. Ждать і ждать ,
Як бога з неба, виглядать
Свойого сина, — аж поки то
Його в кайданах поженуть
Бульвар мести.
396
 А в Римі свято.
Велике свято ! Тиск народу :
Зо всього царства воєводи,
Преторіани 37 і сенат,
Жреці і ліктори 88 стоять
Круг Капітолія, і хором
Співають гімн і курять дим
3 кадил і амфор . I з собором
Іде сам кесар ; перед ним
Із бронзи литую статую
Самого кесаря несуть.
VII .
Непевне видумали свято
39
Патриції - аристократи
I мудрий кесарів сенат.
Вони, бач, кесаря хвалили
На всі лади , що аж остило
Самим їм дурня вихвалять :
То заразом, щоб доканать ,
Вони на раді й присудили ,
Щоб просто кесаря назвать
Самим Юпітером 40 та й годі !
I написали воєводам
По всьому царству : так і так,
Що кесар- бог! Що більш од бога!
І майстрові дали кувать
Із бронзи кесаря. До того
Так, нота - бене 41 , додали ,
Що бронзовий той кесар буде
I милувать. Сердешні люди,
Неначе в ірій , потягли
У Рим на прощу . Приплила
Із Сіракуз і та небога,
Благати кесаря і бога.
І чи одна вона ? Мій боже !
Прийшло їх тисячі в сльозах,
Прийшло здалека ...
Горе з вами !
Кого благати ви прийшли ?
Кому ви сльози принесли ?
Кому ви принесли з сльозами
Свою надію ? Горе з вами ,
Раби незрячії ! Кого ?
Кого благаєте, благії,
Раби незрячії, сліпії !
Чи ж кат помилує кого ?
Молітесь богові одному,
Молітесь правді на землі ,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь! Все брехня -
Попи й царі !..
VIII .
Перед Нероном,
Перед Юпітером новим,
• Молились вчора сенатори
І всі патриції — і вчора
Лилася божа благодать :
Кому чи чином, чи грошима,
Кому — аренду Палестину,
Байстрятам дещо, а кому
Самі благоволили дать
Свою підложницю в супруги 42,
Хоча й підтоптану - нічого,
Аби з - під кесаря ! А в кого
Сестру благоволили взять
У свій гарем — - се нічо
i го :
На те він бог ! А ми під бога
Себе повинні підкладать,
Не тільки сестер .....43
Преторіани помолились , —
Преторіанам дав указ ,
Щоб все, що хочуть, те й робили,
А ми помилуємо вас.
I ви - плебеї - гречкосії 44 ,
I ви молилися , — та вас
Ніхто не милує : не вміють
Вас і помилувать гаразд !
IX .
На третій день уже пустили
Молитися за христіан .
I ти приходила , молилась, —
I милосердий істукан
Звелів везти із Сіракузи
У Рим в кайданах христіан.
1 рада ти , і весела,
Кумірові знову
Помолилась. А кумір той,
Юпітер той НОВИЙ,
Ось побач, якеє свято
Буде завдавати
В Колізеї ! А тим часом
Іди зустрічати
Свого сина ; та не дуже
Радій лиш, небого :
Ще не знаєш ти нового
Ласкавого бога !
397
 А покищо з матерями
Алкідова мати
Пішла його зустрінути ,
Святих привітати
На березі. Пішла єси,
Трохи не співаєш,
Та кесаря - Юпітера
Хвалиш - вихваляєш :
„ От Юпітер , так Юпітер !
Не жаль і назвати
Юпітером . А я, дурна ,
Ходила благати
У Афіни 45 Юпітера.
у За матерями христіанам .
Дурна, - більш нічого ! “
I нищечком помолилась
Кесареві - богу,
Та й пішла понад болотом ,
На Тібр 46 поглядає.
А по Тібру із - за гаю
Байдак випливає ,
Чи галера . На галері
Везуть твого сина
3 неофітами в кайданах .
А твоя дитина
Ще й до щогли прикована
Не неофіт новий ,
А апостол великого
Христового слова.
Отакий то він ! Чи чуєш?
У путах співа --
Твій мученик :
, Псалом новий господеві
І новую славу
Воспоєм чесним собором,
Серцем нелукавим ;
Во псалтирі і тимпані 47
Воспоем благая ,
Яко бог кара неправих,
Правим помагає .
Преподобнії во слав
I на тихих ложах
Радуються, славословлять ,
Хвалять ім'я боже .
І мечі в руках їх добрі,
Острі обоюду ,
На отмщеніє язиком
I в науку людям.
Окують царей неситих
В залізнії пута,
І їх, славних, оковами
398
Ручними окрутять.
І осудять неправедних
Судом своїм правим.
I вовіки стане слава ,
Преподобним слава ! “
Х.
А ти на березі стояла,
Неначе темная скала ;
Не слухала і не ридала,
А алілуя подала
Мов дзвони, загули кайдани
На неофітах. А твій син,
Єдиний твій , апостол новий ,
Перехристившись, возгласив :
,Молітесь, братія ! Молітесь
За ката лютого ! Його
В своїх молитвах пом'яніте ;
Перед гординею його,
Брати мої, не поклонітесь !
Молитва - богові ! А він
Нехай лютує на землі,
Нехай пророка побиває,
Нехай усіх нас розпинає .
Уже внучата 48 зачались,
І виростуть вони колись :
Не месники внучата тії -
Христові воїни святії !
І без огня, і без ножа
Стратеги 49 божії воспрянуть,
I тьми 50 і тисячі поганих
Перед святими побіжать !
Молітесь, братія ! “
Молились,
Молилися перед хрестом
Закуті в пута неофіти,
Молились радісно . Хвала ,
Хвала вам, душі молодії,
Хвала вам, лицарі святії !
Вовіки - віки похвала !
XI .
I в Рим галера приплила.
Минає тиждень . П'яний кесар,
Постригши сам себе в Зевеса 61,
Завдав Зевесу юбілей .
Лікує Рим. Перед куміра
Везуть возами ладан, мірро 53,
Женуть гуртами христіан
У Колізей ... Мов у різниці ,
Кров потекла . Лікує Рим !
1 гладіатор 53, і патрицій —
Обидва п'яні . Кров і дим
Їх упоїв. Руїну слави
Рим пропиває ; тризну править 54 .
По Сціпіонах ! 55
Лютуй , лютуй,
Мерзенний старче ! 56 Розкошуй
В своїх гаремах ! Із - за моря
Уже встає святая зоря 57.
Не громом праведним , святим
Тебе уб'ють , — ножем тупим
Тебе заріжуть, мов собаку,
Уб'ють обухом !
XII .
Другий день
Реве арена. На арені
Лідійський золотий пісок 58
Покрився пурпуром червоним,
в болото крові замісивсь.
А сіракузьких назореїв 59
Ще не було у Колізеї.
На третій день i iх в кайданах
Сторожа з голими мечами
Гуртом в різницю привела.
Арена звірем заревла ...
А син твій гордо на арену,
Псалом співаючи , ступив , -
І п'яний кесар , мов скажений,
Зареготавсь. І леопард
Із льоху вискочив на сцену ;
Ступив , зирнув ... і полилась
Святая кров . По Колізеї
Ревучим громом пронеслась
1 стихла буря ...
Де ж була ?
Де ти сховалась ? Чом на його,
На кесаря свого святого ,
Не кинулась ? Бо стерегли :
Кругом в три лави оступили
Зевеса ліктори . За ним ,
Твоїм Юпітером святим ,
Залізну браму зачинили .
А ти осталася одна,
Одна -однісінька на дворі .
І що ти зможеш ? „ Горе ! Горе !
О, горе лютеє моє !
Моя ти доленько ! Без його
Що я робитиму ? До кого
Я прихилюся ? .. “ І небога
Кругом зирнула — і о мур,
Об мур старою головою
Ударилась, і трупом пала
Під саму браму...
XIII.
3 позорища увечері
У терми сховався
Святий кесар з лікторами .
Колізей остався
Без кесаря і без римлян,
І ніби заплакав
Одинокий . Мов гора та
На полі чорніє - —
Колізей той серед Риму .
Тихо, тихо віє
Із - за Тібра, із Альбано 60
Вітер понад Римом.
А над чорним Колізеєм,
Ніби із - за диму,
Пливе місяць круглолиций -
1 мир первозданний
Одпочив на лоні ночі.
Тільки ми, Адаме ,
Твої чада преступнії,
Не одпочиваєм
До самої домовини
У проспанім раї ;
Гриземося, мов собаки ,
За маслак смердячий
Та тебе ще зневажаєм,
Праотче ледачий !
XIV.
Трохи одпочила
Стара мати недобита.
Живущую‘силу
Сила ночі оживила.
Встала, походила
Коло замкнутої брами
Та щось шепотала :
Чи не кесаря святого
Нишком проклинала ?
А може й так ... Тихесенько
До брами підкралась,
Послухала, усміхнулась,
399

1 щось прошептала -
Якесь слово ... І нищечком
Коло брами сіла
Й зажурилась . Незабаром
Брама одчинилась .
I на возах, на колесницях,
Із Колізея , із різниці
Святії вивезли тіла,
1 повезли на Тібр . Тілами
У воду трупи, та й назад
З возами скіфи повертали .
I ти осталася одна
На березі. І ти дивилась,
Як розстилалися, стелились
Круги широкії над ним,
Над сином праведним твоїм !
Дивилась, поки не осталось

Святих убитих годували Живого сліду на воді,—-

Для царського таки стола
у Тібрі рибу. Встала мати,
Кругом оглянулась , взялась
За биту голову руками,
І тихо, мовчки за возами
Марою чорною пішла
На Тібр. А скіфи сіроокі,
Погоничі, рабів раби ,
61
Подумали : сестра Морока
Із пекла вийшла провожать
У пекло римлян . Поскидали
І усміхнулася тоді,
I тяжко - страшно заридала,
І помолилась в перший раз
За нас розп'ятому.
I спас
Тебе розп'ятий син Марії,
I ти слова його живії
В живую душу прийняла,
І на торжища, і в чертоги
Живого істинного бога
Ти слово правди понесла !
Нижній - Новгород . 1857. 8. ХII.

1 На пам'ять 24 грудня 1857 р . - Шевченко присвятив цю поему

своєму приятелеві , великому артистові, колишньому кріпакові — М. Щепкіну, а дата
(24/XII 1857) пояснюється тим, що Щепкін саме в цей день приїхав з Москви до
Нижнього, щоб побачитись з поетом. богині
2 Возлюбленнику муз 1 грацій — - музи у старих греків
мистецтв ; грації — у римлян богині краси ; Шевченко зве ,возлюбленником муз
1 грацій “ Щепкіна.
3 Лета- за віруванням давніх греків — річка в підземному царстві ; коли
покійники пили з неї воду, то одразу забували все ; Шевченко ж підкреслює, що
й ого слово „ перепливе Лету “, тобто не забудеться.
4 Кастрат — вихолощений ; так Шевченко саркастично зве „ святих отців -
проповідників, попів, ченців та єпіскопів .
5 Фараон — єгипетський цар.
6 Кесар - (цар) римський імператор.
7 Дракон - — змій.
8 Нерон - Шевченко під ім'ям цього римського деспота розуміє Миколу І
„ оба палачи “ . каже Шевченко).
9 Оргія — у римських рабовласників бенкет з розпустою та пияцтвом на
честь богів Вакха і Венери.
10 Колізей — - величезний цирк у рабовласницькому Римі (вміщав понад
70 тис. чол.) В ньому кидано на поталу диким звірям десятки і сотні рабів та від-
бувалися інші криваві „ розваги для втіхи рабовласників.
11 Капітолій — храм бога Юпітера в Римі.
12 Не в нашім краю, богу милім, не за гетьманів 1 царів —
характерно, що Шевченко ставить поруч гетьманів і царів, вважаючи їх однаково
за катів трудящих, незалежно від того, чи буде цей кат в Я шапке Мономаха " ,
чи то з „ бунчуком 1 клейнодами гетьманськими “.
13 Децій - цар — римський імператор (249 -— 251 ); відомий лютими розправами
над першими христіанами та рабами.
14 Ѓіменей — бог весілля 1 шлюбу у стародавніх греків.
15 Гінекей — жіночі покої в стародавньому грецькому будинку.
16 Пенати боги хатнього щастя у давніх римлян.
17 Синкліт - — зборище найвищих духовних осіб.
400
 18 Алкід -— син сили, силач ; ім'я міфічного велетня - героя.
19 Гетери – гулящі жінки, повії ; у стародавніх греків так звали професійних
проституток, що відогравали певну релігійно - обрядову роль при храмі Венери.
20 Венера - богиня краси і кохання у давніх римлян.
21 Козлоногий п'яний дід — фавн (у римлян - — сатир) : божок з козлячими
рогами і ногами.
22 Аппії в шлях - воєнно - стратег ічна дорога, споруджена 312 р. до на-
шої ери римським урядовцем Аппієм Клавдієм ; вона сполучає Рим з південною
Італією.
23 Пр1ап- бог садів та ланів у стародавніх греків ; у римлян— бог плодючості.
24 Терми - — грецькі і римські лазні, розкішно впорядковані.
25 Чертоги палаци ; Шевченко має на увазі палаци царя та вельмож в
сучасній йому кріпосницькій Росії.
26 Ам фори - римський посуд ; в даному разі - 3 благовонним куревом.
-
27 Кіпріда — Венера, богиня кохання.
28. Полягли на ложах римські багатії , бенкетуючи, не сиділи за столом,
а напівлежали.
29 Жриця — дівчина, що служила (при храмі) богині.
30 Катакомби — підземні ходи, в яких ховалися перші христіани.
31 Сіракузи — місто на острові Сіцілії, куди римський рабовласницький
уряд засилав людей на каторгу.
32 Скіфія — землі понад Чорним морем (південна частина України), куди
Імператори засилали людей з римського царства, так само як пізніше російські
парі засилали політичних злочинців на Сибір.
33 Британія — Англія.
34 Галлія — давня Франція.
35 Легіони — полки рабовласницького Риму ; число їх за імператорської
доби досягало 30; кожний легіон поділявся на 10 когорт 1 мав приблизно 5 тис.
солдатів .
36 Медуза - богиня помсти у давніх греків.
37 Преторіани — імператорська гвардія , що складалася з , благородних“,
тобто рабовласників ; преторіани користувалися значними привілеями і мали великий
вплив на державне управління , підносячи на трон або скидаючи з нього імперато-
рів відповідно до своїх інтересів.
38 Ліктори - почесна варта імператорів, а то й великих сановників ; ліктори
Йшли попереду вельмож з пучком різок або сокирою в руках, охороняючи своїх
панів, розчищаючи їм дорогу, виконуючи їхні вироки та доручення.
39 Патриції — вельможне панство в давній Римській державі (відповідно
шляхті в Польському королівстві, старшинам за гетьманщини та дворянам в цар-
ській Росії).
40 Юпітер -— найстарший бог у давніх римлян.
41 Нота - бене — заміть добре , зверни увагу (лат. слово).
42 Самі благоволили дать свою підложницю в супруги
Шевченко виразно натякає на Миколу І, що своїм найближчим холопам -дворянам
часто роздавав колишніх своїх любовниць ; це вважалося за „ неизреченную милость
монарха ".
43 Себе повинні підкладать, не тільки сестер — Н. А. Добро-
любов розповідає : „ Известно возвышение Клейнмихеля (вельможі Миколи I)
сначала за сестру, а потом за воспитание незаконных детей Николая Павловича.
Известно также , что бывший нижегородский губернатор, а потом московский
сенатор М. П. Бутурлин вышел в люди именно потому, что его сестра пользовалась
ласками Николая “ . („ Разврат Николая Павловича и его приближенных любим-
цев“, 1855). Відомо , що під час перебування Миколи I в Києві український поміщик
1 камергер Трощинський намагався через посередництво Бібікова „ привернути очі
царя до своєї молодшої дочки.
44 Плебеї — трудяща пригноблена маса (римське слово) ; Шевченко, звучи
плебеїв гречкосіями " , тим самим виразно підкреслює, що мова йде про по-
кріпачене селянство царської Росії, зокрема про соціально і національно гноблене
селянство України.
45 Афіни — найбільше місто стародавньої рабовласницької Греції (Еллади), де
містився розкішний храм головного бога Зевса ( Юпітера) .
- Рим.
46 Тібр — річка в Італії, що над нею розположена столиця Італії

26. Кобзар 401

 старогрецький музикальний інструмент , подібний до літаврів .
47 Тимпан -
- молоде покоління борців проти царизму.
48 Внучата начальник війська (грецьке слово).
-
49 Стратег тисяч (церк. - слав. ) ; вживається в розумінні дуже багато,
50 Тьма десять
51 . Зевес — найвищий бог у стародавній Греції (як Юпітер - найстарший бог
безліч
-
у римлян). а
рр - пахуче масло , олія .
53 Мі
52 Гладіатори — борці, з рабів та полонеників , що билися на смерть один
з одним або з хижими звірями в цирках (зокрема Колізеї) для розваги розбещених
римських рабовласників . Гладіатори брали активну участь у повстаннях рабів ;
зокрема основним ядром повстання Спартака (71 р . до н. е.) були римські гладіа-
тори, а сам Спартак був полоненим фракійцем , завербованим у гладіатори.
ерлих (старо-
Тризну
54 нський тобто справляє ПОМИНКИ по пом
ить -справл
слав'я виразправ
), як колись яли рабовласники - князі , убиваючи при цьому
сотні рабів та гучно бенкетуючи.
55 Сціпіони — два уславлених римських полководці, що своїми загарбни-
цькими походами призвели до значного поширення Римської держави.
56 Мерзенний старче — - Микола 1 ; під час Кримської війни йому було
57 Ізв .- за моря уже встає святая зоря —
59 рокі - натяк на революційні події
1848 р. на Заході . Цей рік був знаменний кількома буржуазно - демократичними рево-
люціями в найважливіших країнах : у Франції відбулася боротьба за буржуазну рес-
публіку, в той же час робітничі маси підняли повстання вже під гаслами бо-
ротьби проти ярма капіталу ; в Англії в останній раз напружили свої сили
чартисти ; в Німеччині та Австрії 1848 р . також спалахнуло буржуазно - демокра-
тичне повстання . У всій Европі демократія піднялася на боротьбу проти феодальної
реакції і національного гніту. Тільки Росія, закована миколаївськими кайданами ,
лишилася певною мірою поза цим рухом , становлячи головний оплот феодальної
реакції в тодішній Европі .
58 Лідійський золотий пісок - пісок, перемішаний із золотими кру-
пинками , що його привозили з Лідії — країни Малої Азії.
я ани.
59 Назореї -так звалис перші христі
60 Альбано — місто недале ко
61 Морок — „ скіф ський Плутонвід Риму. емного
(бог підз царства) * ( прим. Шевченка) .
-

ЮРОДИВИЙ .

на перших же сторінках зустрічаємо ті нещад-

В „ Щоденнику . Шевченка
но - гострі характеристики царських сатрапів , які пізніше , під час перебування
поета в Нижньому, послужили матеріалом для написання даного твору. Так
у записі від 19/ѴЇ 1857 р. Шевченко на адресу графа Перовського , тодішнього
ген.- губернатора Оренбурзького краю, зазначав : „ Просвещенный блюститель цар-
ских повелений прихлопнул меня своим бездушным могуществом. Холодное, раз-
вращенное сердце ! И этот гнилой, старый развратник пользуется здесь славой
щедрого и великодушного благодетеля края. Как близоруки или, лучше сказать,
как подлы эти гнусные славельщики ! Сатрап грабит вверенный ему край и дарит
своим распутным прелестницам десятитысячные фермуары, а они прославляют
его щедрость и благодеяния . Мерзавцы ! “
Трохи пізніше (19/VII 1857 р .) Шевченко в „ Щоденнику “ записує : „ Он
(сон) перенес меня в какой - то восточный город, утыканный, как иглами, высокими
минаретами. В тесной улице этого восточного города встречаю я будто бы рене-
гата (зрадника) Писарева (управителя канцелярії київського генерал - губернатора)
в зеленой чалме и с длинной бородою . А безрукий Бибиков (київський генерал-
губернатор) и рядом с ним София Писарева сидят на балконе и тоже в турецком
костюме. Они что - то говорили о киевском пашалыке, но мне на лицо вскочила
холодная лягушка и я проснулся. Перенеся одр свой в беседку , я снова было скор-
чился под шинелью, но, при всем моем старании, заснуть не мог. У меня все вер-
телся перед глазами ренегат Писарев со своим всемогущим покровителем и со

402
своей бездушной красавицей - супругой. Где он ? Что теперь с этим гениальным
взяточником и с его целомудренной помощницей ? Я слышал здесь уже , что он
(Писарев) из Киева был переведен в Вологду гражданским губернатором и что в
Вологде какой-то подчиненный ему чиновник публично в церкви, во время обедни, дал
ему пощечину. И после этой истинно- торжественной сцены неизвестно куда скрылся
так громогласно уличенный взяточник. В ожидании утра я на этом полновесном фун-
даменте построил каркас поэмы в роде „ Анжело “ Пушкина, перенеся место действия
на Восток, и назвал ее „ Сатрап и Дервиш . При лучших обстоятельствах я не-
пременно исполню этот удачно проектированный план. Жаль, что я плохо владею
русским стихом, а эту оригинальную поэму нужно непременно написать по - рус-
ски. Есть еще у меня в запасе один план , основанный на происшествии в Орен-
бургской сатрапии. Не присоединить ли его, как яркий эпизод, к „ Сатрапу
и Дервишу ? В „Щоденнику “ від 13/ХІІ 1857 р . Шевченко записує : „ ... Мне
хочется написать Сатрапа “ в форме эпопеи. Эта форма для меня совершенно
новая. Не знаю, как я с нею слажу“.
В творі , Юродивий “ Шевченко дає тільки одну з частин такої епопеї. Це — най -
яскравіший зразок революційно - демократичних сатир, які , нелегально поширювані,
служили прекрасним знаряддям викривання гнилизни і підлоти тодішнього помі-
щицько - бюрократичного ладу. Шевченко в даному творі обрушується насамперед
на царських сатрапів - губернаторів Бібікових і Долгоруких, що з ласки „ фельдфе-
беля царя разом з усією своєю зграєю соціально й національно гнітили трудящі
маси, зокрема України . А українське панство -ЧИНОВНИКИ Й поміщики, запродавши
в ярмо колоніальної неволі Україну трудящого селянства, виступали як „ німії ,
подлії раби, підніжки царськії, лакеї капрала п'яного “. Ці „ патріоти “ 1 „ землячки “
в „ мережаній лівреї не борються 1 не можуть боротися за визволення України.
На них не можна сподіватися, бо вони — „ донощики 1 фарисеї , лицемірні „ на-
родолюбці", „розпинать, а не любить учились брата “ . Не вони, підлі запро-
данці, визволять Україну. Шевченко в цьому глибоко переконався. Зате він все
з більшою пошаною та любов'ю підносить на щит тих перших одважних бійців,
що, не боячись Сибіру і шибениць, заявили свій протест і обурення. Побачивши
на обгортці Герценової книжки силуети повішених Миколою 1 декабристів, Шев-
ченко в „ Щоденнику 3/XI 1858 року записує : „Обертка, т. е. портреты первых
наших апостолов мучеников меня так тяжело , грустно поразили, что я до сих
пор еще не могу отдохнуть от этого мрачного впечатления. Как бы хорошо
было, если бы выбить медаль в память этого гнусного события ! С одной сто-
роны -— портреты этих великомучеников с надписью : „ первые русские благове-
стители свободы “, а на другой стороне медали - портрет неудобозабываемого
Тормоза с надписью : „ не первый русский коронованный палач“. Шевченко, пере-
буваючи в Нижньому, шукає нових матеріалів про декабристів, знайомиться
з тими окремими учасниками подій 1825 р. , що після десятиліть каторги повер-
талися з Сибіру, а в творі „ Юродивий “ присвячує їм глибоко зворушливі рядки .
Поет - демократ ставить своїм завданням вивести цих „ споборників волі " з далеких
сибірських нор рядами довгими в кайданах . І це тоді, коли розперезані жан-
дарми в рясах 1 жандарми в мундирах із шкури лізли, щоб споганити цих рево-
люціонерів. Саме тоді барон Корф у своїй книзі про декабристів плямував їх, нази-
ваючи „ гнусными развратниками“, „ буйными безумцами , . отвратительными
лицами “, „ пьяными негодяями “ , а саме повстання 1825 р .- „ маскарадом распутства,
замышляющим преступления “ . Шевченко доводить, що не вони — декабристи
злочинці. Справжні злочинці - — це „ п'яні профоси “ , „ царські посіпаки“; справжні
злочинці - це пани - лакеї в золотій оздобі , разом із своїм царем —, правди
гонителем жестоким “ .

Во дні фельдфебеля - царя 1
2
Капрал Гаврилович Безрукий
Та унтер п'яний,—Долгорукий ',
Украйну правили. Добра
Таки чимало натворили,—
Чимало люду оголили
Оці сатрапи 4 ундіра .
А надто стрижений Гаврилич
26**
5
3 своїм єфрейтором малим
Та жвавим, на - лихо лихим,
До того люд домуштровали,
що сам фельдфебель дивувались
I маршировкою , і всім,
1 „ благосклонні пребували
Всегда к єфрейторам своїм “.
А ми дивились і мовчали,
403
Та мовчки чухали чуби , -
Німії, подлії раби,
Підніжки царськії , лакеї 6
Капрала п'яного ! Не вам,
Не вам, в мережаній лівреї
Донощики 7 і фарисеї ,
За правду пресвятую стать
I за свободу ! Розпинать,
А не любить, ви вчились брата !
О, роде суєтний , проклятий,
Коли ти видохнеш ? Коли
Ми діждемося Вашінгтона 8
З новим і праведним законом ?
А діждемось таки колись !
Не сотні вас, а міліони
Полян, дулебів і древлян 9
Гаврилич гнув во время оно ;
А вас, моїх святих киян,
І ваших чепурних киянок
Оддав своїм прафосам 10 п'яним
У наймички сатрап капрал, —
Вам і байдуже . А між вами
Найшовсь таки якийсь проява,
Якийсь дурний оригінал,
Що в морду затопив капрала ,
Та ще й у церкві . І пропало ,
Як на собаці.
Тоді, дурні, і вам було б
На його вийти з рогачами 11 ,
А ви злякалися ...
Так то, так !
Найшовсь таки один козак
Iз міліона свинопасів,
Що царство все оголосив :
Сатрапа в морду затопив.
А ви, юродиві , тим часом,
Поки нездужає капрал,
Ви огласили юродивим
Святого лицаря ! А бивий 12
Фельдфебель ваш, Сарданапал13 ,
Послав на каторгу святого ,
А до побитого старого
Сатрапа , навсегда " оставсь
Преблагосклонним .
Більш нічого
Не викроїлось, і драму
Глухими , темними рядами
На смітник винесли. А я ...
О, зоре ясная моя !
Ведеш мене з тюрми, з неволі,
Якраз на смітничок Миколи 14 ,
І світиш, і гориш над ним
Огнем невидимим , святим ,
Животворящим . А із гною
Встають стовпом передо мною
Його безбожнії діла ...
Безбожний царю , творче зла ,
Правди гонителю жестоКИЙ !
Чого накоїв на землі !
А ти , всевидящее око !
Чи ти дивилося звисока,
Як сотнями в кайданах гнали
в Сибір невольників святих ?1
Як мордували, розпинали
І вішали ?! А ти не знало ?
I ти дивилося на них
І не осліпло ?! Око , око !
Не дуже бачиш ти глибоко !
-
Ти спиш в кіоті , а царі —
Та цур їм, тим царям поганим !
Нехай верзуться їм кайдани.
А я полину на Сибір ,
Аж за Байкал ; 16 загляну в гори,
В вертепи темнії і в нори
Без дна глибокії, і вас,
Споборники святої волі —
Із тьми, із смрада, із неволі,
Царям і людям 17 на показ,
На світ вас виведу надалі
Рядами довгими в кайданах ...
Н.- Новгород. 1857.

1 Фельдфебель - цар — Микола I ; звучи цього царя „ фельдфебелем “,

а найближчих його сановників — „ капралами “ , „ ундірами “ та „ єфрейторами “ , Шев-
ченко підкреслює цим одну з найхарактерніших рис миколаївського ладу - грубу
воєнщину, безглузду муштру та палочну казарменну дисципліну.
2 Капрал
a Гаврилович Безрукий - ген.--губернатор кол. Юго-запад-
ного края ( 1838—1848 ) Дмитро Гаврилович Бібіков (у нього справді не було одної
руки). Це був найтиповіший миколаївський сатрап, що протягом ряду років
завзято провадив колоніально - грабіжницьку, русифікаторську політику царизму
на Правобережній Україні.
404
А ти, всевидящеє око !
Чи ти дивилося звисока,
Як сотнями в кайданах гнали
В Сибір невольників святих,
Як мордували, розпинали
І вішали ?!
 з Унтер п'яний Долгорукий — ген.- губернатор Харківщини та Чер-
нігівщини (1839 — 1847) — князь Микола Андрієвич Долгоруков, другий царський
сатрап на Україні, відомий своїми бенкетуваннями, хабарництвом та муштрами .
4 Сатрапи — у давній Персії так звалися намісники царя , правителі провін-
цій; у Шевченка — вищі царські урядовці, провідники соціального та національ-
ного гноблення.
5 Єфрейтор малий - злодюга і хабарник Писарев ; правитель канцелярії
київського ген.- губернатора.
6 Німії, подлії раби, підніжки царськії, лакеї – так Шевченко
зве українських і російських лібералів, що плазували перед царським троном
1, базікаючи про „ визволення “, по суті готували ще гірше ярмо для закріпаченого
селянства.
7 Донощики — тут , можливо, Шевченко натякає на Ростовцева, відомого ді-
яча „ селянської реформи“, що зрадив свого часу декабристів, донісши на них ца-
ризмові ; головував він в т. з. редакційних комісіях“, що готували проекти „ ре-
форми“. Українські і російські ліберали всіляко вихваляли Ростовцева як „ поборника
правди" , „ захисника сірих і убогих“. Але зрозуміло , що Шевченко мав на увазі
не тільки одного Ростовцева ; він ганьбить донощиками, зрадниками і брехунами
всіх і всяких „ ліберальних діячів — царських прихвоснів, поміщиків.
8 Коли ми діждемося Вашінгтона-- Вашінгтон (1732 - — 1799) -
— пер-
ший президент Північно - Американських Сполучених Штатів. Демократи тодіш-
ньої царської Росії з ім'ям Вашінгтона пов'язували боротьбу за американський
тип буржуазного розвитку, за цілковите повалення феодально - кріпосницької си-
стеми. Шевченко в своїх мріях також не йшов далі цих загальних буржуазно - де-
мократичних прагнень. Його позиції -- це позиції виразника американської форми
капіталістичного розвитку, який забезпечив би в найбільших, можливих взагалі за
даного (епохи падіння кріпацтва - Ред.) рівня культури розмірах добробут селян-
ства, знищення поміщицьких латифундій , знищення всіх кріпосницьких 1 кабальних
способів експлоатації, поширення вільного селянського землеволодіння * (Ленін,
т. XI, стор. 349).
9 Поляни, дулеби 1 древляни - — старі слав'янські племена, що жили
колись на Київщині та Волині ; дулеби жили в басейні річки Буга.
-
10 Профоси — ( німецьке слово) . так в царській армії звали солдатів, що
мусили вичищати відхідні місця і взагалі всяку покидь і нечисть ; вони заразом
були 1 за полкову поліцію та катів ; ширше це слово вживається в розумінні вза-
галі мерзотника. Шевченко так зве царських міністрів, губернаторів, чиновників.
11 Вийти з рогачами — як колись виходили проти панів гайдамаки ; саме
такий спосіб розправи над царем та поміщиками пропонує Шевченко.
12 Бивий — стара форма : той, що був, колишній , давній.
13 Сарданапал — асірійський цар, що спалив себе на огнищі разом з жін-
ками і слугами, боячись повстання.
14 Смітничок Миколи — в цих словах Шевченко виявляє свою класову
ненависть до царського Петербургу столиці Миколи I і Олександра II, огнища
соціального і національного гноблення, символу самоправства , поліцейщини, жан-
дармського знущання. „ Столиця наша чудная, богата через край : житье в ней
нищим трудное, миллионерам — - рай " — записав 22 - літній Некрасов свої перші
вражіння від царської столиці . „ Вчерашний день, часу в шестом, зашел я на Сен-
ную ; там били девушку кнутом крестьянку молодую ... “ — зазначає в іншому
місці Некрасов. Оцей царський Петербург, пройнятий дворянським, жандарм-
ським і попівським духом, Петербург миколаївський символ батога, катувань
і гніту, глибоко ненавидів Шевченко. Але разом з тим він близько стояв до
петербурзьких підпільних рев.- демократичних гуртків, зокрема до гуртка Чер-
нишевського.
15 В Сибір невольників святих революціонерів, одважних бійців,
що виступали проти гнобительського ладу . За часів Миколи I (лише за офіціальними
підрахунками ) пішло на Сибір в кайданах понад 12 тисяч політичних „ злочинців “ .
16 Байкал - велике озеро в Сибірі, серед гір.
17 Царям і людям - цими словами Шевченко підкреслює, що царі — не люди,
вони - „ кати скажені “ , з якими треба розправитися за допомогою селянської
революції.
ооо

407
 ДОЛЯ.

Ти не лукавила зо мною ; I вивчився. А ти збрехала !

Ти другом, братом iі сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене маленького за руку ,
I в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
„ Учися, серденько : колись
З нас будуть люди “, — ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
Які з нас люди ?.. Та дарма !
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли, — у нас нема
Зерна неправди за собою ... 1
Ходімо ж , доленько моя !
Мій друже вбогий , нелукавий !
Ходімо дальше : дальше слава 2 ,
А слава — заповідь моя.
Н.- Новгород. 1858. 9. II .

1 У нас нема зерна неправди за собою -повертаючись із десяти-

річного заслання, Шевченко записує в „ Щоденнику “ : „ Странно еще BOT что.
Все это неисповедимое горе, все роды унижения и поругания прошли как
будто не касаясь меня , малейшего следа не оставив по себе. Опыт , говорят, есть
лучший наш учитель. Но горький опыт прошел мимо меня ... Мне кажется, что
я точно тот же, что был и десять лет тому назад. Ни одна черта в моем внутреннем
образе не изменилась. Хорошо ли это ? Хорошо ! По крайней мере, мне так кажется “.
Шевченко з гордістю заявляє, що не пощастило „ ужасному опыту коснуться
своими железными когтями моих убеждений ... Упорство обоюдное и невозмутимое !
2 Ходімо дальше : дальше слава —— це не гонитва за , славою-
чинами та нагородами, що була така типова для українських і російських царесла-
вів - поетів (Жуковський , Гребінка, Гулак - Артемовський та ін. ) ; „ слава “ Шевченка -
це слава революційно - демократичної боротьби, це та слава, що „ упаде колись на
землю і притчею стане розпинателям народним - грядущим тиранам“ .
ооо

МУЗА.

А ти, пречистая , святая, Полинула, заспівала

Ти, сестро Феба 1 молодая !
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла ;
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила.
I колихала, і співала,
І чари діяла ... I я ...
О, чарівниченько моя !
Мені ти всюди помагала ,
Мене ти всюди доглядала.
В степу, безлюдному степу,
В далекій неволі ,
Ти сіяла , пишалася ,
Як квіточка в полі.
Із казарми нечистої
Чистою, святою
Пташечкою вилетіла,
I понадо мною
408
Ти, золотокрила, —
Мов живущою водою
Душу окропила !
І я живу, і надо мною
3 своєю божою красою
Гориш ти, зоренько моя.
Моя порадонько святая !
Моя ти доле молодая !
Не покидай мене. Вночі
I вдень, і ввечері, і рано
Витай 30 мною, і учи,-
Учи неложними устами
Сказати правду! 2 Поможи
Молитву діяти до краю .
А як умру, моя святая,
Моя ти мамо !— положи
• Свого ти сина в домовину,
І хоч єдиную сльозину
В очах безсмертних покажи !
Н.- Новгород. 1858. 9. II.
 1 Сестро Феба — сестро бога сонця - опікуна над мистецтвом (за старо-
грецькими міфами).
2 Учи неложними устами сказати правду - це характерна риса
для Шевченкової поезії : він завжди прагне показати правду, показати дійсне
життя, 1 тому він не просто „ змальовує сучасну йому дворянсько - поміщицьку
дійсність,- він Її ненавидить. Він кличе на боротьбу проти цієї дійсності.
Реалізм Шевченка - це гнівна правда „ убогих невільників“, це бичуючий стиль
революційної селянської демократії.
ооо

СЛАВА¹1 .

А ти, задрипанко, шинкарко, Моя крале мальована !

Перекупко п'яна ! Бо я таки й досі
Де ти в ката забарилась За тобою чимчикую ;
3 своїми лучами ? Ти хоча й пишалась,
У Версалі ? над злодієм I з п'яними кесарями
Набор розпустила ? По шинках хилялась,
Чи з ким іншим мизкаєшся А надто з тим Миколою
З нудьги та з похмілля ? У Севастополі 3,
Горнись лишень ти до мене , Та мені про те байдуже ...
Та витнемо з лиха ; Мені, моя доле ,
Гарнесенько обіймемось , Дай на себе подивитись,.
Та любо , та тихо Дай і пригорнутись,
Пожартуєм, чмокнемося Під крилом твоїм любенько
Та й поберемося, В холодку заснути !
Н.- Новгород. 1858. 9. II.

1 Слава — про свою письменницьку „ славу , Шевченко в цьому, третьому

вірші, написаному на таку ж тему, що й перші два ( „ Доля “ , „ Муза“), — поет і мисте-
цтво, пише в тоні іронії , підкреслюючи злободенно - політичну суть своєї творчості.
- -
2. Версаль — резиденція французьких королів поблизу Парижа. Злодій-
французький імператор Наполеон III, який після лютневої революції 1848 року був
обраний президентом республіки, а потім (2/XII_1851 р.) , спираючись на воєнщину,
зробив переворот ( „ 18 брюмера Луі Бонапарта“ , як його назвав Маркс) , проголо-
сивши себе імператором.
3 у Севастополі -- Шевченко натякає на величезну поразку царського
війська під Севастополем за Миколи I (1855 р.).
ооо

СОН.

На панщині пшеницю жала ; І уродливий, і багатий,

Втомилася ... Не спочивать
Пішла в снопи - пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом ;
Розповила, нагодувала,
Попестила, і ніби сном,
Над сином сидя , задрімала .
I сниться їй : 1 той син Іван
Не одинокий , а жонатий,
На вольній, бачиться,—бо й сам
Уже не панський , а на волі ;
Та на своїм веселім полі
Свою таки пшеницю жнуть,
Адіточки обід несуть,
Та йдучи колоски збирають
Мов тая доленька святая,
Мов ангеляточка ідуть.

409
І усміхнулася небога. Иого тихенько сповила,
Прокинулась — нема нічого ! І копу дожинать пішла,
На сина глянула, взяла Поки не чути ланового.
Петербург. 1858, 13. VII .

1 I сниться їй — Шевченко в формі сна кріпачки відображає дрібновлас-

ницькі мрії пригноблених панами селян - кріпаків того часу. Ці буржуазно - демо-
кратичні мрії про „ вільне життя „ на своїм веселім полі “ були в епоху падіння
кріпацтва прогресивними, бо здійснення цих ідеалів „ рівності “ і „ право на
землю означало захват землі селянством у поміщиків та революційне знищення
кріпацтва.
ооо

Я НЕ НЕЗДУЖАЮ ...

Під тиском поразок Кримської війни ( 1855 року) і грізних заколотів селян
царський уряд змушений був взятися за „ реформи“ . Вже Микола I, лякаючись
примари селянської революції -- , нової пугачовщини “ — думав про це. Олек-
сандр II намагається всіляко пожвавити роботу різних негласних комісій “ і „сек-
ретних комітетів , вимагаючи швидше кінчати проекти скасування кріпацтва, •не
откладывая дела под разными предлогами в долгий ящик, ибо наше положение
таково, что медлить нельзя “ . „ Лучше отменить крепостное право сверху, нежели
дожидаться того времени, когда оно само собою начнет отменяться снизу“
заявив Олександр II 1857 року. Навколо нього згуртувалися панівні класи - крі-
посники - поміщики та ліберали ; вони становили одну течію , один фронт. Проти
них, як каже Ленін, стояли селянські маси, яких „ віки рабства настільки забили
і притупили “ , „ що вони були нездатні під час реформи ні на що, крім розпоро-
шених, поодиноких повстань, швидше навіть „ бунтів “ , не освітлених ніякою полі-
тичною свідомістю “ , та „ одиночки - революціонери “ з Н. Г. Чернишевським на чолі .
Це була друга течія. Шевченко, повернувшись із заслання, виступає як спільник
Чернишевського, як його однодумець, Як боєць революційно - демократичного
фронту. Заклик до „ сокири “ , до селянської революції все більше проймає твори
Шевченка. Саме цей лозунг i становить основний зміст даного твору.

Я не нездужаю, нівроку,— Хиренну волю , треба миром,

А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось ... Болить ,
Болить і плаче , і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш ?
Добра не жди ,
Не жди сподіваної волі -
Вона заснула : цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить !
А то проспить собі, небога,
До суду божого, страшного !
А панство буде колихать ,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п'яного
Та візантійство 1 прославлять ,
Та й більше, бачиться , нічого !
Петербург. 1858. 22. XI.

1 Візантійство - самодержавство та православіє -- це найтиповіші ознаки

поміщицько - дворянського ладу, перейняті царською Росією від Візантійської
імперії. Терміном B візантійство революційні демократи кінця 50 - х рр . ганьбили
все реакційне, назадницьке, все, що сковувало дальший розвиток і закріплювало
гніт і неволю. Чернишевський 1 Герцен „ візантійщиною “ звали різні прояви
кріпосницько - дворянського ладу.

ооо

410
Втомилася ... Не спочивать
Пішла в снопи,— пошкандибала
Івана сина годувать. ) ;
 ПОДРАЖАНІЄ
Мій боже милий ! Як то мало
Святих людей на світі стало !
Один на другого кують
Кайдани в серці . А словами ,
Медоточивими устами
Цілуються 1 часу ждуть ,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар повезуть ?
А ти, о господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий 3,
Мовлявший : Ми - — не суета !
I возвеличимо надиво
І розум наш , і наш язик ...
. Розкинь же їх , твої святії,
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так, і говорить ?
Воскресну я , —той пан вам скаже,
XI ПСАЛМУ 1 .
Воскресну нині ! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих ... Возвеличу
Малих отих рабів німих !
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово .
І пониче ,
Неначе стоптана трава,
1 думка ваша , і слова .
Неначе срібло куте , бите
I семикрати перелите
Огнем в горнилі 3. Словеса
Твої , о господи , такії .
По всій землі ! І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти !

Петербург. 1859. 15. II .

-
1 Подражаніє XI псалму — Шевченко часто використовував біблійну
поезію. У нього є різні „ подражанія“ , „ псалми “ , „ молитви та ін. Беручи біблійну
форму, поет - демократ вкладав у цю форму свій, скерований проти церкви , панства
та царів зміст. В біблійних формах Шевченко наголошував саме на мотивах виз-
волення „ рабів німих“, „людей закованих“, „ возвеличуючи “ та охороняючи їх своїм
революційним поетичним словом.
2 Велеречивий - красномовний,
3 Горнило — горно , піч, у якій перетоплюються метали.

ооо

МАРКУ ВОВЧКУ 1 .
2
На пам'ять 24 січня 1859 р.

Недавно я поза Уралом Моя ти сило молодая !

Блукав і господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало, -
І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка ,
І обличителя жестоких
Людей неситих.
Світе мій ,
Моя ти зоренько святая !
Світи на мене, і огрій ,
I оживи моє побите,
Убоге серце , неукрите ,
Голоднее. І оживу,
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
І думу вольную ... О , доле,
Пророче наш, моя ти доню ! —
Твоєю думу назову !
Петербург. 1859. 17. II.

1 Марко Вовчок — відома українська письменниця М. О. Маркович

(1834 — 1907), авторка збірки „ Народних оповідань “ ( 1858 ) , перекладеної потім Тур-
генєвим на російську мову ( 1859 р . ) . В „ Народних оповіданнях подавала картини
413
кріпацького побуту, знущань поміщиків над селянами . Зрозуміло , що саме цією твор-
чістю ( оскільки вона виступала проти кріпацтва) Марко Вовчок зацікавила Шевченка
(„ Обличитель жестоких людей несытых ). Чернишевський і Добролюбов також
високо ставили антикріпосницькі твори М. Вовчка. Але своїм показом поміщи
цького гніту Марко Вовчок не мала на увазі кликати до селянської рево-
люції, до кривавої розправи над поміщиками. Подаючи картини поміщицьких зну-
щань, Марко Вовчок намагалася переконати поміщиків стати „ культурними“, дати
селянам „ волю“ . Зрозуміло , що Шевченко в особі Марко Вовчка не зміг знайти
собі справжнього однодумця і спільника в боротьбі проти царизму.
2 На пам'ять 24 січня 1859 р. день знайомства Шевченка з М. Вовч-
ком після приїзду її з Немирова до Петербургу.
ооо

ІСАІЯ . ГЛАВА XXXV .

ПОДРАЖАНІЄ.

В формі біблійного пророкування Шевченко подає тут свої власні думки про
майбутнє життя визволених з - під панського ярма селян. Мріяв Шевченко про вільне
життя „ без холопа і без пана“, про збирання жита з свого „ власного “ поля. Об'єктивно
то був процес переходу на капіталістичні фермерські шляхи господарювання. Об'єк-
тивно це було відстоювання поетом - демократом такого типу буржуазного розвитку,
який би мав на чолі дрібні селянські господарства, що революційним шляхом зни-
щили б поміщицькі господарства, поміщицькі прийоми експлоатації і вільно роз-
вивалися б шляхом капіталістичного фермерства, Поривання Шевченка до майбут-
нього ладу, заснованого на „рівності “ і „ праві на землю “, були відображенням
загальних його буржуазно - демократичних позицій . Проте це аж ніяк не запе-
речує того, що ці поривання в умовах знищення феодального ладу мали рево-
люційне значення. Ідея рівності -- найреволюційніша ідея в боротьбі з старим
ладом абсолютизму взагалі і з старим кріпосницьким, великопомістним земле-
володінням особливо. Ідея рівності законна і прогресивна у дрібного буржуа-
селянина, оскільки вона виражає боротьбу з нерівністю феодальною, кріпосницькою
(Ленін). Саме віра в те , що „ спочинуть невольничі утомлені руки і коліна одпо-
чинуть, кайданами куті “ , віра в можливість такого ладу, коли нарешті „ раби ...
позісходяться докупи, раді та веселі. пустиню опанують веселії села “, — - ця віра
давала Шевченкові силу і завзяття , підносила і гартувала його в героічній бо-
ротьбі з царизмом .

Радуйся, ниво неполитая ! I спочинуть невольничі

Радуйся, земле не повитая
Квітчастим злаком !! Розпустись,
Рожевим крином процвіти !
1 процвітеш, позеленієш,
Мов Іорданові святії
Луги зелені, береги.
І честь Кармілова, і слава
Ліванова 2, а не лукава,
Тебе укриє дорогим
Золототканим , хитро шитим ,
Добром та волею підбитим,
Святим омофором 3 своїм .
І люди темнії, незрячі
Дива господнії побачать.
414
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті.
Радуйтеся , вбогодухі !
Не лякайтесь дива !
Се бог судить, визволяє
Довготерпеливих
Вас, убогих. І воздає
Злодія мала назва злая !
Тоді як, господи , святая
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить -
Незрячі прозрять, а кривії,
Мов сарна з гаю, помайнують. І не верстовії,
Німим отверзуться уста, А вольнії, широкії
Прорветься слово, як вода, Скрізь шляхи святії
1 дебр - пустиня неполита, Простеляться ; і не найдуть
Сцілющою водою вмита, Шляхів тих владики.
Прокинеться ; і потечуть А раби тими шляхами ,
Веселі ріки, а озера Без гвалту і крику,
Кругом гаями поростуть , Позісходяться докупи,
Веселим птаством оживуть. Раді та веселі.
I пустиню опанують
Оживуть степи, озера, — Веселі села.

Петербург. 1859. 25. III.

1 Злаки - рослини, що вживаються людьми для їжі.

2 Карміл і Ліван -- гори в Палестині .
3 Омофор — частина священної одежі, нараменник .
ооо

N. N.

Така, як ти, колись лілея Веселий рай

На Іордані процвіла,
I воплотила, пронесла
Святеє слово над землею.
Якби то й ти, Дністровий цвіте ...
Ні , ні ! Крий боже ! Розіпнуть ,
В Сибір в кайданах поведуть,
I ти, мій цвіте неукритий
Не вимовлю ...
ooo
Пошли їй , господи , нодай !
Подай їй долю на сім світі ,
І більш нічого не давай !
Та не бери Її весною
в свій рай небесний, не бери,
А дай твоєю красотою
Надивуватись на землі !
Петербург. 1859. 19. IV.

Ой по горі ромен цвіте ;

Долиною козак іде,
Та у журби питається :
Де та доля пишається ?

Чи то в шинках з багачами ?
Чи то в степах з чумаками ?
Чи то в полі на роздоллі
З вітром віється по волі ?

Не там, не там, друже - брате !

У дівчини, в чужій хаті,
У рушничку та в хустині
Захована в новій скрині.
Лихвин. 1859. 7. VI.
ооо

415
 Ой маю, маю я оченята-- Ой маю, маю і рученята —
Нікого, матінко , та оглядати, Нікого, матінко, та обнімати,
Нікого, серденько, та оглядати ! Нікого, серденько, та обнімати !

-
Ой маю, маю і ноженята
Ta ні з ким, матінко, потанцювати,
Та ні з ким, серденько, потанцювати !
Пирятин. 1859. 10. VI.
ооо

СЕСТРТ.

Ярині Григорівні Бойко , сестрі своїй , присвячує Шевченко даний твір. Ще за

дитячих років була вона йому вірною товаришкою : носила їсти, коли той ховався
по кущах та бур'янах від знущань „ великого катюги — заможного селянина Павла,
що предложил мне за ястие й питие пасти летом свое стадо, а зимою помогать
его наймиту по хозяйству “ , ховала від бійки п'яного дяка , в якого Шевченко був
„ попихачем“ . Не раз пізніше , вже перебуваючи в Петербурзі , в Академії мистецтв,
Шевченко в листах до брата Микити тепло згадує Ярину : „ Поцілуй старого діда
Івана за мене, —- пише він , напр ., в листі від 2 березня 1840 р . ,— і поклонись всій
рідні нашій, яка єсть ; доглядай сестру Марусю та, коли можна , помагай і бідній
Ярині ! * Ця приязнь лишилася у Шевченка до останніх днів його життя.
„ Була я на городі, копала грядки, — розповідає Ярина про свою з братом, зу-
стріч 1859 р. ,— дивлюсь --- біжить моя дівчинка : мамо , мамо, вас якийсь Тарас гукає !
Скажи, каже, матері, що до неї Тарас прийшов. Який Тарас ? - питаю , а сама 1 з
місця не зоступлюся. Аж ось і сам він іде. „ Здраствуй , сестро !.. “ Я вже і не
пам'ятаю, що 30 мною діялося. От ми сіли гарненько на призьбі. Він, сер-
дешний , положив голову на мої коліна та все просить, щоб я йому розказу-
вала про своє гірке життя . От я йому й розказую, а він , покійничок, слухає та
все додає : „ Еге ж ! Так, сестро, так 1 “ Наплакалась я доволі , аж поки не доказала
до кінця “ . Плакав і сам Шевченко. Пригадав він, сидячи з сестрою, свої дитячі
роки : „ там неволя , робота тяжкая“ . Важко зажурився „ політичний злочинець “ ,
слухаючи сльози - слова сестри - кріпачки. „ Брати на панщину ходили, поки лоби
їм поголили. А сестри ... сестри !.. Горе вам, мої голубки молодії ! Для кого в
світі живете ? Ви в наймах виросли чужії, у наймах коси побіліють, у наймах,
сестри, й умрете “ . До останніх днів мучило Шевченка нестерпуче кріпацьке
ярмо. „У послідньому письмі, - пише він до Варфоломея Шевченка 23/III
1860 р. , — просив я тебе, щоб ти мені швиденько написав о Микиті , Йосипі і Ярині,
і о їх дітях і грунтах. Робота моя о їх волі аж шкварчить “ . М. Новицький, знайо-
мий Шевченка, розповідає таку сцену останнього свого побачення з поетом
у Петербурзі : „ Я никогда не забуду нашего прощания, — оно было последнее, ибо
более я его уже в жизни не встречал .... Тарас, вновь повторяя свою просьбу похло-
потать о его братьях и сестре Орине , с судорожным воплем : „ О, Орина, Орина !..
упал на убогий диванчик, стоявший в углу его убогой квартиренки, и истери-
чески громко зарыдал, как ребенок“.
Ярина після побачення з Шевченком 1859 р . зустрілась з братом лише тоді,
коли останки його привезли в Канів з Петербургу . Разом з іншими убогими крі-
пачками, вона, " сивокоса наймичка “ , прийшла до улюбленого її Тараса віддати йому
останню шану.

Минаючи убогі села На пригорі собі стоїть,

Понаддніпрянські невеселі,
Я думав : де ж я прихилюсь
І де подінуся на світі ?
I сниться сон мені : дивлюсь,
В садочку, квітами повита,
416
Неначе дівчина, хатина.
Дніпро геть -геть собі розкинувсь !
Сіяє батько та горить !
Дивлюсь : у темному садочку,
Під вишнею у холодочку
Моя єдиная сестра !
Многострадалиця святая !
Неначе в раї спочиває,
Та з - за широкого Дніпра
Мене , небога, виглядає .
І їй здається : виринає
З - за хвилі човен, доплива ...
І в хвилі човен порина.
ооо
Мій братіку ! Моя ти доле ! “
-
I ми прокинулися. Ти -
На панщині, а я — в неволі !..
Отак нам довелося йти
Ще змалечку колючу ниву !
Молися, сестро ! Будем живі,
То бог поможе перейти .
Черкаси. 1859. 20. VII.

КОЛИСЬ ДУРНОЮ ГОЛОВОЮ ...

Сидить за гратами в Черкасах ув'язнений „ богоотступник “ і „ возмутитель “ -

Шевченко, чекаючи розпоряджень київського генерал - губернатора. Заарешто-
вано поета втретє за те, що, „ кроме богохульства, говорил еще , что не нужно ни
царя, ни попов, ни панов “ ( з доноса черкаського земського ісправника Табачні-
кова). Ходили й такі чутки, що Шевченко, бувши на ярмарку в Межирічі , забрав-
шись на воз сена “ , почав був підбурювати селян проти поміщиків. Царизм ще раз
пересвідчився в крайней политической неблагонадежности “ поета 1 „ вреднейшем
влиянии его на крестьян “ , а тому якнайскорше кинув його знову до жандармської
в'язниці —царського Петербургу. „ К сему имею честь присовокупить, что, если бы
Шевченко пожелал поселиться в здешнем крае , то я полагал бы отклонить его
намерение - писав київський ген.- губернатор кн. Васільчіков в листі до началь-
ника III відділу. Отак Шевченкові, після подорожі 1859 р. , не можна було й мріяти
оселитися на Україні : „ Местопребывание Шевченка вблизи Днепра было бы рас-
садником богоотступничества и гайдамацких вожделений " - . писали до губернатора
канівські дворяни, боячись, як би Шевченко не оселився в їх повіті .

Колись дурною головою Умерти — й сліду не покинуть

Я думав : горенько зо мною !
Як доведеться в світі жить ?
Людей і господа хвалить ?
в багні колодою гнилою
Валятись , старітися, гнить,
На обікраденій землі !..
О горе ! горенько мені !
І де я в світі заховаюсь ?1
Щодень пілати розпинають 3,
Морозять, шкварять на огні !

Черкаси. 1859, 21. VII.

1 I дея в світі заховаюсь — не успів Шевченко приїхати на Україну,

як з царської столиці , від III відділу, полетіли „ совершенно секретные“ листи
до тих губернаторів, у володіння яких міг заглянути Шевченко : „ По поручению
князя Долгорукова считаю долгом сообщить вашему высокопревосходительству для
должного с вашей стороны наблюдения за художником Шевченко во время его пребы-
вания во вверенной вам губернии “ (з листа III відділу до київського , полтавського
1 чернігівського губернаторів). Крім поліцаїв , за Шевченком ще пильно стежили
1 дворяни - поміщики , старанно повідомляючи губерніальну владу про подозри-
тельные действия политически неблагонадежного" поета.
2 Щодень пілати розпинають - Пілат -- римський намісник, пра-
витель Іудеї, який, за євангельською легендою, віддав на смерть Христа. Шев-
ченко пілатами зве царських жандармів, попів та поліцаїв.
ооо

27. Кобзар 417

 ЯКБИ ТО ТИ , БОГДАНЕ П'ЯНИЙ ...

Шевченко, повертаючись з наказу київського ген. - губернатора до царської

столиції після арешту 1859 р., спинився в Переяславі, і саме в той час, коли тут,
в церкві, де 1654 р . присягав. Богдан Хмельницький на вірність царю Олексію
Михайловичу, відбувалася урочиста церковна служба -— храмовий празник. Повний
лютої ненависті до козацької старшини 1, особливо, до цього проклятого масами
-
ката українських трудящих — Хмельницького, Шевченко написав дану поезію, в
якій він нещадно бичує „ препрославленого батька — Хмельницького - та громить
колоніальне царське грабіжництво.

Якби то ти , Богдане п'яний 1, в багні свинячім .

Тепер на Переяслав глянув !
Та на замчище подививсь !
Упився б , здорово упивсь !
I препрославлений , козачий
Розумний батьку ! .. і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь.
Або б в калюжі утопивсь ,
Амінь тобі , великий муже !
Великий, славний , та не дуже !..
Якби ти на світ не родивсь,
Або в колисці ще упивсь,
То не купав би я в калюжі
Тебе, преславного ... Амінь !
Переяслав. 1859. 18. VIII .

1 Богдане п'яний — під час переговорів з польськими королівськими по-

слами 1649 року Б. Хмельницький , як свідчать сучасники, бував не раз п'яний.
Використовуючи, очевидно, подібні факти , Шевченко 1 зве Богдана п'яним, щоб
цим ще більше підкреслити своє обурення та ненависть до цього ката- гетьмана.
ооо

Во Іудеї, во дні они1 , Росте в пшениці ! Кляте племя

Во время Ірода 2 царя,
Кругом Сіона й на Сіоні
Романські п'яні легіони
Паскудились. А у царя,
У Ірода таки самого,
I у порогу й за порогом
Стояли ліктори. А цар ...
Самодержавний государ !
Лизав у ліктора халяву,
Щоб той йому на те, на се,
Хоч півдинарія 3 позичив.
А той кишенею трясе,
Виймає гроші і не лічить,
Неначе старцеві дає.
І п'яний Ірод знову п'є !
Як ось — не в самім Назареті,
А у якомусь у вертепі -
Марія сина привела
І в Віфлієм з малим пішла ...
Біжить почтар із Віфлієма
1 каже : „ Царю ! так і так !
Зіновать %, кукіль і будяк
Давидове у нас зійшло !
Зотни, поки не піднялось ! “
. Так що ж ! “ — промовив
Ірод п'яний :
у
, По всьом царст ву постинать
Малих дітей ; а то погані
Нам не дадуть доцарювать! “
Почтар, нівроку, був підпилий .
Оддав сенатові приказ,
Щоб тільки в Віфліємі били
Малих дітей .
Спаси ти нас ,
Младенче праведний , великий ,
Од п'яного царя- владики !
Од гіршого ж тебе спасла
Твоя преправедная мати.
Та де ж нам тую матір взяти ?
Ми серцем голі догола !
Раби з кокардою на лобі !5
Лаке, в золотій оздобі ...
Онуча, сміття з помела
Його величества ! .. та й годі.

Петербург. 1859. 24. Х.

418
 1 Во Іудеї, во дні они - насправді ж мова йде про сучасну Шевчен-
кові царсько - поміщицьку Росію та її „ самодержавного государя - — Олександра II.
2 Ірод — східний деспот, цар Іудеї, ставленик рабовласницького Риму. В особ1
Ірода Шевченко подає образ російського царя.
3 Динарій — римська срібна монета.
4 Зіновать - бур'ян.
5 Раби з кокардою на лоб1 — так зве Шевченко українських панів - .
кріпосників і лібералів , що плазували перед „ п'яним царем - владикою “, виступаючи
завзятими провідниками соціального і колоніального гноблення.

ооо

МАРІЯ .

Написано цей твір скоро після повернення Шевченка з України ( останння подорож
1859 р.). Весь зміст поеми пройнятий тими „ богохульними думками , які так яскраво
підмітили в своїх „ донесениях " царські жандарми ще під час арешту поета. Шев-
ченко глибоко ненавидить усяких жерців : 1 „ пьяных косматых - православних
попів, і голених - католицьких та єзуїтських. В боротьбі проти релігії він доходить
до богохульства, до одвертого паплюження , візантійського саваофа“ , до гнівного ви-
клику на адресу самого сивого верхотворця з його „ свинцовыми ушами “ , з його
„ святими помошниками, поборниками — кастратами німими “ . Шевченко розвінчує
христіанську містику втілення Христа - бога через діву Марію, даючи одночасно
зворушливий образ дівчини - матері, найупослідженішої покритки. Саме це 1 ста-
новить основний зміст твору „ Марія “ . Черкаський земський ісправник Табачніков
писав до губернатора : .Сейчас же по получении предписания его превосходи-
тельства по уезду о надзоре на случай приезда Шевченко я подтвердил кому
следовало о бдительном наблюдении за действиями Шевченко . Що ж виявило це
, бдительное наблюдение“ ? „ Показывая Садовому оторванный тут же от липы лист,
-
зазначає рапорт про інцидент у селі Межирічі, — Шевченко спрашивал по - мало-
российски : , Кто это дал ? “— и когда отвечал Садовый, что бог, то Шевченко ото-
звался : „ Дурак, ты веруешь в бога“ , а потом прибавил : „ Бог — саваоф, пусть он
поцелует меня ... (указывая на заднее место) , затем назвал божию матерь по-
крыткой ... Между же официалистами межирецкого имения разнеслись толки,
будто Шевченко, кроме богохульства, говорил еще, что не нужно ни царя, ни попов,
ни панов “ . Такі ж свідчення ми знаходимо у Максимовича, ученого чиновника
і поміщика на Полтавщині, у якого перебував деякий час Шевченко : „ Проживая
на Михайловой горе,- каже Максимович,— Шевченко приходил . КО мне только
ночевать, а остальное время проводил в поле и в других местах ; рисовал, бесе-·
довал с крестьянами ... кощунствовал “ . 18 липня Шевченка, як „ богоотступника
за
і „ возмутителя “ , під найсуворішим конвоєм привезли в Черкаси ; 24 липня
розпорядженням ген. - губернатора відряджено його в Київ , в сопровождении
полицейских служителей “. У вересні Шевченка вислано нарешті до Петербургу.
Таким був Шевченко, пишучи поему , Марія “. Чи ж дивно, що твір його, не зва-
жаючи на обмеженість і вузькість селянського дрібновласницького світогляду,
не зважаючи на певні навіть релігійні шукання й ідеалізацію раннього хри-
стіанства (що їх Шевченко не позбувся і до останніх днів свого життя) , так
гостро вразив поміщицько - гнобительську зграю. Это кощунство, это безумие
рассвирепевшей черни, клеймящей святейшие таинства христианства,- писав
харківський архіепіскоп Антоній. —„ Марія “— самое мерзкое и богохульное из про-
изведений Шевченка, гнуснейшим образом искажающее евангельское повество-
вание о благовещении и рождестве Христовом, равно как изображающее успение
божией матери так, что должно содрогнуться
- от негодования и омерзения сердце
всякого верующего христианина " - писав пізніше харківський професор Вязігін,
а поміщик Лободовський, „ патріот і українофіл, спробував навіть підробити цю
поем Шевченка, написавши в попівському дусі свою „Марію“, і присягався, що
це і є справжня Шевченкова „Марія “ . Так відгукнулася жандармсько - поміщицька.
зграя на цей твір Шевченка.
27* 419
 Радуйся, ты бо обновила єси зачатыя студно.
Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,-
Все упованіє моє
На тебе , мати, возлагаю,
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная , благая !
Молюся, плачу і ридаю :
Воззри, пречистая , на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невольників. Подай їм силу
Твойого мученика сина,
-
Щоб хрест кайдани донесли
До самого, самого краю.
Достойно пітая !1 Благаю,
Царице неба і землі !
Вонми їх стону і пошли
Благий конець, о , всеблагая !
А я, незлобний, воспою,
Як процвітуть убогі села,
Псалмом 1 тихим, і веселим
Святую доленьку твою.
А нині -- плач, і скорб, і сльози
Душі убогої — убогий
Остатню лепту подаю.
I.
у Йосипа , у тесляра,
Чи бондаря того святого,
Марія в наймичках росла.
Росла собі і виростала,
І на порі Марія стала ...
Рожевим квітом розцвіла
В убогій і чужій хатині,
В святому тихому раю.
Тесляр на наймичку свою ,
Неначе на свою дитину,
Теслу було і струг покине
Та й дивиться . І час мине ,
А він і оком не мигне
І думає : Ані родини,
Ані хатиночки нема, -
Одна -однісінька !.. Хіба ...
Ще ж смерть моя не за плечима? "
А та стоїть собі під тином
Та вовну білую пряде
420
Акаф. пр. богор., ікос 10.
На той бурнус 2 йому святешний ;
Або на берег поведе
Козу з козяточком сердешним
І попасти, і напоїть.
Хоч і далеко, так любила ж
Вона той тихий божий став,
Широкую Тіверіаду 3,
І рада, аж сміється, рада,
Що Йосип, сидячи, мовчав,
Не боронив їй , не спиняв
На став іти. Іде, сміється ;
А він сидить, та все сидить,
За струг , сердега, не береться ...
Коза нап'ється та й пасеться ,
А дівчина собі стоїть,
Неначе вкопана, під гаєм,
I смутно, сумно позирає
На той широкий божий став.
I мовила : Тіверіадо !
Широкий царю озерам !
Скажи мені, моя порадо ,
Якая доля вийде нам
3 старим Іосифом ? О , доле ! “
I похилилась, мов тополя
Од вітру хилиться в яру.
„ Йому я стану за дитину ;
Плечми моїми молодими
Його старії підопру !“
I кинула кругом очима ,
Аж іскри сипнули з очей ,
А з добрих молодих плечей
Хітон 4 полатаний додолу
Тихенько зсунувся. Ніколи
Такої божої краси
Ніхто не узрить ! Злая ж доля
Колючим терном провела,
Знущалася над красотою !
О, доленько !
Понад водою
Ходою тихою пішла,
Лопух край берега найшла,
Лопух зорвала і накрила,
Неначе бриликом, свою
Головоньку тую смутную,
Свою головоньку святую !
I зникла в темному гаю .
 O, світе наш незаходимий !
О, ти пречистая в женах !
Благоуханний зельний крине ! 5
В яких гаях, в яких ярах,
В яких незнаємих вертепах
Ти заховалася од спеки
Огнепалимої тії,
Що серце без огню розтопить
I без води прорве , потопить
Святії думоньки твої ?
Де ти сховаєшся ? Ніде !
Огонь заклюнувся вже, годі !
Уже розжеврівся, і-і — шкода —
Даремне сила пропаде ;
До крові дійде, до кості
Огонь той лютий , негасимий,
I, недобитая, за сином
Повинна будеш перейти
Огонь пекельний ! Вже пророчить,
Тобі вже зазирає в очі
Твое грядущее. Не зри !
Сльозу пророчую утри !
Заквітчай голову дівочу
Лілеями та тим рясним
Червоним маком, та засни
Під явором у холодочку,
Поки що буде .
II .
Увечері, мов зоря тая,
Марія з гаю вихожає
Заквітчана. Фавор - гора 6,
Неначе з злата- серебра,
Далеко, високо сіяє,
Аж сліпить очі . Підняла
На той Фавор свої святії
Очиці кроткії Марія,
Та й усміхнулась ... Зайняла
Козу з козяточком з - під гаю
I заспівала :
„ Раю, раю !
Темний гаю !
Чи я, молодая,
Милий боже,
В твоїм раї —
Чи я погуляю,
Нагуляюсь ? “
Та й замовкла ...
Круг себе сумно озирнулась,
На руки козеня взяла
І веселенькая пішла
На хутір бондарів убогий .
А йдучи, козеня небога,
Ніби дитину на руках,
Хитала, бавила, гойдала,
До лона тихо пригортала
I цілувала. Козеня,
Неначе теє кошеня ,
I не пручалось, не кричало ,
На лоні пестилося , гралось.
Миль зо дві любо з козеням
-
Трохи - трохи не танцювала
I не втомилась. Вигляда
Старий, сумуючи під тином,
Давненько вже свою дитину ;
Зустрів її і привітав,
I тихо мовив : „ Де ти в бога
Загаялась , моя небого ?
Ходімо в кущу 7, опочий,
Та повечеряємо вкупі
З веселим гостем молодим.
Ходімо, доненько ! " " Який ?
Який се гость ? “ „ Із Назарета,
Зайшов у нас підночувать.
I каже : божа благодать
На ветхую Єлисавету
Учора рано пролилась,—
Учора, каже, привела
Дитину - сина , а Захарій
Старий нарік його Іваном .
Так бачиш що !“
А гость роззутий ,
Умитий, з кущі вихожав ;
В одному білому хітоні,
Мов намальований сіяв.
I став велично на порозі,
I, уклонившися, вітав
Марію тихо . Ій, небозі,
Аж дивно - чудно. Гость стояв
I ніби справді засіяв.
Марія на його зирнула
1 стрепенулась . Пригорнулась ,
Неначе злякане дитя,
До Йосипа свого старого.
А потім гостя молодого
Просила, ніби повела
Очима в кущу. Принесла
Води погожої з криниці ,
1 молоко, і сир козлиці
Їм на вечерю подала.
421
Сама ж не іла й не пила ;
В куточку мовчки прихилилась
Та дивувалася, дивилась,
І слухала, як МОЛОДИЙ
Дивочний гость той говорив .
I слотове с а його живії
На серце падали Марії,
І серце мерзло і пеклось !
„ Во Іудеї не було, —
Промовив гость, — того ніколи ,
Що нині узриться. Равві 8 ,
Равві великого глаголи
На ниві сіються новій !
І виростуть, і пожнемо,
I в житницю соберемо,
Зерно святее. Я месію
Іду народу возвістить ! .. “
I помолилася Марія
Перед апостолом.
Горить
Огонь тихенько на кабиці %,
А Йосип праведний сидить
Та думає ... Уже зірниця
На небі ясно зайнялась .
Марія встала та й пішла
З глеком по воду до криниці.
I гость за нею, 1 в ярочку
Догнав Марію ...
Холодочком
До сходу сонця провела
До самої Тіверіади
Благовістителя, і рада -
Радісінька собі прийшла
Додому.
III.
Жде його Марія
1 ждучи плаче ; молодії
Ланіти 10, очі і уста
Марніють зримо . „ Ти не та,
Не та тепер, Маріє, стала,
Цвіт зельний , наша красота ! “.-
Промовив Йосип : „ Диво сталось
З тобою , доненько моя !
Ходім, Маріє , повінчаймось ,
-
А то ... ( й не вимовив — уб'ють
На улиці) і заховаймось
В своїм оазисі “ . I в путь
422
Марія нашвидку збиралась,
Та тяжко плакала , ридала.
Отож вони собі ідуть ;
Несе з торбиною на плечах
Нову коновочку старий :
Спродать би то, та молодій
Купить хустиночку до речі
Та й за повінчання оддать.
О старче праведний , багатий !
Не од Сіона благодать,
А з тихої твоєї хати
Нам возвістилася . Якби
Пречистій їй не дав ти руку,
Рабами б бідніі раби
І досі мерли би ... О , муко !
О, тяжкая душі печаль !
Не вас мені , сердешних , жаль,
Сліпі і малії душею,
А тих, що бачать над собою
Сокиру, молот - і кують
Кайдани новії. Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубийці,
I із кровавої криниці
Собак напоять !
Де ж подівсь
Дивочний гость отой лукавий ?
Хоч би прийшов та подививсь
На брак той славний і преславний,
На брак окрадений ! Не чуть,
Ані його, ані месії.
А люди ждуть чогось і ждуть
Чогось непевного. Маріє !
Ти безталанная ! Чого
1 ждеш, і ждатимеш од бога
І од людей його ?.. Нічого,
Ніже апостола того
Тепер не жди ! Тесляр убогий
Тебе повінчану веде
В свою убогую хатину.
Молися й дякуй , що не кинув,
Що на розпуття не прогнав,—
А то б цеглиною убили 11,
Якби не вкрив, не заховав !
Тяжко жить ...
Настане гірше , одпочить
У бур'яні, не то під тином
З твоїм святим єдиним сином
Спочити, сісти не дадуть !
В Єрусалимі говорили
Тихенько люди, що стали
У городі Тіверіаді,
Чи то якогось розп'яли
Провозвістителя месії.
-
„Його !“ — промовила Марія ,
І веселесенька пішла
У Назарет. І він радіє,
Що наймичка його несла
В утробі праведную душу
За волю розп'ятого мужа.
. Ото вони собі ідуть ;
Прийшли додому. 1 живуть
Повінчані та невеселі.
Тесляр колисочку дебелу
Майструє в сінях ; а вона,
Пренепорочная Марія,
Сидить собі коло вікна
I в поле дивиться, і шиє
Малесеньке сороченя -
Комусь то ще ?
IV.
,, Хазяїн дома ? "-
Надворі крикнуло. „ Указ
Од кесаря, його самого,
Щоб ви сьогодні, сей же час,
Ви на ревізію у город,
У город Віфлієм ішли ! “
I зник, пропав той тяжкий голос,
Тільки луна в яру гула.
Марія зараз заходилась
Пекти опрісноки. Спекла,
В торбину мовчки положила
I мовчки за старим пішла
У Віфлієм. „ Святая сило !
Спаси мене, мій боже милий !
Тільки й промовила. Ідуть
Сумуючи собі обоє,
І, вбогії, перед собою
Козу з козяточком женуть :
Бо дома ні на кого кинуть ;
А, може , бог пошле дитину
В дорозі - от і молоко
Сердешній матері. Скотина
Іде пасучися рядком,
Ідуть за нею батько й мати
І починають розмовляти
Поволі, тихо. , Семіон
Протопресвітер 13,—Йосип мовив —
Такеє то пророче слово
Сказав мені : святий закон
I Авраама, і Мойсея
Возобновлять мужі єссеї ! 13
I, - каже ,- поти не умру,
Поки месію не узрю ! ..
Чи чуєш ти, моя Маріє ?
Месія прийде ! “ „ Вже прийшов,
I ми вже бачили месію ! “—
Марія мовила.
Найшов
Опріснок Йосип у торбині,
Дає та й каже : „ На, дитино !
Поки що буде, укріпись !
До Віфлієма не близенько,
Та й я спочину : утомивсь ! "
Та й сіли на шляху гарненько
Полуднувать. Отож сидять,
А сонце праведне швиденько
Додолу котиться. 1 глядь !
Сховалося , і смеркло в полі ,
1 — диво дивнеє !.. Ніколи
Ніхто не бачив і не чув
Такого дива ! Аж здригнув
Святий тесляр . Мітла з востоку
Над самим Віфліємом, боком,
Мітла огненная зійшла,
I степ, і гори осіяла.
-
Марія з шляху не вставала
Марія сина привела,
Єдиную тую дитину,
Що нас од каторги спасла!
I, пресвятая, неповинна,
За нас, лукавих, розп'ялась !
А недалеко, край дороги,
Отару гнали чабани,
Та й їх побачили. Небогу,
Її й дитяточко взяли
I у вертеп свій принесли ;
І чабани його убогі
Еммануілом нарекли.
До сходу сонця, рано - рано,
У Віфліємі на майдані
Зійшовся люд і шопотить ,
Що щось непевне з людьми буде
Во Іудеї. Гомонить
423
1 тихне люд. " О люди, люди !“—
Чабан якийсь біжить , кричить :
„ Пророчество Ієремія,
Ісаія збулось ! Збулось !
У нас, у пастирей , месія
Родився вчора ! .. “ Загуло
У Віфліємі на майдані :
„Месія ! Іісус ! Осанна ! “
1 люд розходивсь.
V.
Через час,
Чи через два, прийшов указ
1 легіон з Єрусалима
Од того Ірода. Незриме
И нечуте сталося тоді.
Ще діточки сповиті спали ,
Ще купіль гріли матері, —
На марне гріли !.. Не купали
Маленьких діточок своїх !
Ножі солдати сполоскали
В дитячій праведній крові !
Такеє то на світі сталось !
Дивітеся ж , о матері !
Що роблять Іроди - царі !
Марія навіть не ховалась
3 своїм младенцем . Слава вам,
Убогим людям, чабанам,
Що привітали , заховали
I нам спасителя спасли
Од Ірода ! Нагодували
І напоїли, і дали
Кожух і свиту на дорогу
I, небораки, додали
Ослицю дійну. І небогу
З її дитяточком малим
I посадили, й провели
Вночі тайними манівцями
На шлях Мемфіський 14. А мітла ,
Мітла огненная світила ,
Неначе сонце, і дивилась
На ту ослицю, що несла
В Єгипет кроткую Марію
I нарожденного месію.
Якби де на світі хоть раз
Цариця сіла на ослицю,
То слава б стала про царицю
І про великую ослицю
424
По всьому світу. Ся ж несла
Живого істинного бога.
Тебе ж , сердешну, копт 15 убогий
Хотів у Йосипа купить,
Та здохла ти. Мабуть, дорога
Таки завадила тобі ?
У Нілі 16 скупанеє спить
В пелюшках долі під вербою
Дитяточко. А між лозою
3 лози колисочку плете
Та плаче праведная мати,
Колиску тую плетучи.
А Йосип заходився хату
Із очерету будувати,
Щоб хоч укритися вночі .
3 - за Нілу сфінкси 17 , мов сичі ,
Страшними мертвими очима
На тее дивляться . За ними
На голому піску стоять
18
По шнуру піраміди вряд,
Мов фараонова сторожа,
I ніби фараонам знать
Вони дають, що правда божа
Встає вже, встала на землі ,
Щоб фараони стереглись !
Марія найнялася прясти
У копта вовну ; а старий
Іосиф взявсь отару пасти,
Щоб хоч козу ту заробить
На молоко малій дитині.
Минає рік. Коло хатини
В повіточці своїй малій
Той бондар праведний святий
І гадки, праведний , не має —
Барило й бочку набиває,
Та ще й курникає. А ти ?
Не плачеш ти і не співаєш ;
Гадаєш, думаєш, гадаєш ,
Як його вчити, навести
На путь святий святого сина
I як його од зол спасти ?
Од бур житейських одвести ?..
Ще рік минув . Коло хатини
Коза пасеться , а дитина
I невеличке козеня
У сінях граються . А мати
Сидить на призьбі коло хати
Та вовну з кужеля пряде.
Аж ось і сам старий іде
З ціпочком тихо попід тином :
Носив у город шапличок
Продать : йому медяничок,
А ій немудрую хустину,
Собі ж несе на постоли
Ременю доброго. Спочинув,
Та й каже : „ Доню, не журись :
- Та й заридала. Полились
Царя вже Ірода не стало
Чогось увечері наївсь,
Та так на вся, що й опрігсь.
Такеє то мені сказали.
Ходімо, каже, у свій гай,
У свій маленький тихий рай !
Ходім додомоньку , дитино ! “
„ Ходім ! “— сказала, та й пішла
На Ніл сороченята прати
В дорогу синові. Паслась
Коза з козятком коло хати,
А Йосип сина забавляв,
На призьбі сидя, поки мати
На річці прала ті малі
Сорочечки ; а потім в хаті
Поморщив добре постоли
Собі в дорогу. Та й знялись
До сходу сонця , по торбині
На плечі взявши , а дитину
Удвох в колисочці несли.
VI.
То сяк , то так прийшли додому.
Бодай не довелось нікому
Узріть такеє ! Благодать,
Гайочок тихий серед поля ,
Одна - единая їх доля,
Отой гайочок — і не знать,
Де він кохався, і хатина
Все, все сплюндровано. В руіні
Їм довелося ночувать.
В ярок Марія до криниці
Швиденько кинулася : там
Колись то з нею яснолиций ,
Зустрівся гость святий . Бур'ян,
Будяк колючий з кропивою
Коло криниці поросли .
Маріє ! Горенько з тобою !
Молися, серденько , молись !
Окуй свою святую силу,
Довготерпінієм окуй ,
В сльозах кровавих загартуй !
Небога трохи не втопилась
У тій криниці . Горе нам
Було б , іскупленим рабам !
Дитина б тая виростала
Без матері, і ми б не знали
І досі правди на землі -
Святої волі ! Схаменулась
1 тяжко, важко усміхнулась,
На цямрину святії сльози
Та й висохли ; а їй , небозі,
Полегшало .
Єлисавета ,
Стара вдова, у Назареті
3 малим синком своїм жила,
Таки з Іваном, та й була
Якась рідня ім. Вранці рано
Свою дитину, безталанна,
Нагодувала, одягла
I за святим своїм пішла
У Назарет той до вдовиці , -
-
В сусіди, в наймички проситись !
Дитяточко собі росло,
З Івасем удовенком гралось ;
Уже чимале підросло.
Якось вони собі гуляли
Удвох на улиці ; знайшли
Дві палички, та й понесли
Додому матерям на дрова.
Звичайні діточки ! Ідуть
І веселенькі і здорові,—
Аж любо глянуть, як ідуть !
Отож воно , мале, взяло
Другую паличку у Ивася
(Івась у коники гулявся),
Зробило хрестик, та й несло
Додому, бачте, показати,
Що й він уміє майструвати.
Марія ще за ворітьми
Дітей зустріла, і зомліла,
I трупом пала, як узріла
Той хрестик шибеничку. „ Злий ,
Недобрий чоловік, лихий
Навчив тебе , моя дитино,
Зробить оце ! Покинь, покинь! “
А він, маленький , неповинний ,
Святую шибеничку кинув
І заридав, і пролились
425
Ще в перший раз младенчі сльози
На лоно матерне . Небозі
Ніби полегшало. Взяла,
У холодочок завела,
в бур'ян, в садок ; поцілувала
Та коржиком погодувала,
Свіженьким коржиком . Воно ж
Попестилось собі, погралось
Та й спатоньки, мале , лягло
Таки ж у неї на колінах.
Отож і спить собі дитина,
Мов ангеляточко в раю.
І на єдиную свою
Та мати дивиться, і плаче
Тихенько - тихо : ангел спить
То щоб його то не збудить !
Та й не догледіла : неначе
Окропу капля, як огонь,
На його впала,— і воно
Прокинулось . Швиденько сльози
Марія втерла, сміючись,
Щоб він не бачив. І небозі
Не довелося одурить
Малого сина : подивилось
I заридало .
Заробила,
Чи то позичила вдова
Півкопи тую на буквар.
Сама б учила, так не знала ж
Вона письма того . Взяла
Та в школу хлопця одвела
У ієссейську. Доглядала ж
Сама його, сама й навчала
Добру і розуму. Івась,
Таки вдовенко, в його вдавсь,
То вдвох собі й ходили в школу
I вчились вкупочці. Ніколи
Ані пограється з дітьми ,
Ані побігає ; самий
Один - однісінький, бувало,
Сидить собі у бур'яні
Та клепку теше : помагало
Святому батькові в трудах.
VII .
Якось по сьомому годочку
(Малий вже добре майстрував) ,
Одпочиваючи в куточку,
Старий на сина дивувавсь :
426
Який то з його майстер буде !
Які то люди з його будуть !
Та взявши відер, кандійок,
І батько, й мати, і воно
Пішли на ярмарок у самий —
Самісінький Єрусалим :
Хоч і далеко, так спродати
Дорогше можна. От приЙШЛИ,
Розташувались. Батько й мати
Сидять собі та продають
Добро свое. А де ж дитина ?
Побігло десь ... Шукає сина
Та плаче мати — і не чуть,
Де ділося ! У синагогу
Зайшла благать благого бога,
Щоб син її найшовсь. Аж- глядь !
Межи раввінами дитина,
Її хлоп'яточко , сидить,
І научає неповинне:
Як в світі жить, людей любить,
За правду стать! за правду згинуть!
Без правди горе ! „ Горе вам,
Учителі архієреї !.. “
I дивувались фарисеї
1 книжники його речам,
А радость матері Марії
Неізреченная ! Месію
Самого бога на землі
Вона вже зріла ...
Спродались,
Во храмі помолились богу,
І веселенькі у дорогу
Додому рушили вночі,
По холодочку.
Виростали,
І вкупі вчились ростучи
Святії діточки . Пишались
Святії тії матері
Своїми дітками. Із школи
Путем терновим розійшлись
Обидва. Божії глаголи,
Святую правду на землі
1 прорекли, й розп'ялись
За воленьку, святую волю !
Іван пішов собі в пустиню,
А твій -- між люди . А за ним,
За сином праведним своїм,
І ти пішла. В старій хатині,
В чужій покинула його ,
Святого Йосипа свого !
Пішла тинятись попід - тинню,
Аж поки - поки не дійшла
Аж до Голгофи ...
VIII.
Бо за синОМ
Святая мати всюди йшла ;
Його слова, його діла,—
Все чула й бачила , і мліла ,
I мовчки трепетно раділа,
На сина дивлячись . А він
Сидить було на Іліоні 19 ,
Одпочива. Єрусалим
Розкинувсь гордо перед ним,
Сіяє в золотім віссоні 20
Ізраільський архієрей,
Романський золотий плебей 121
І час, і два мине • не встане,
На матір навіть не погляне,
Та аж заплаче, дивлячись
На іудейськую столицю.
Й вона заплаче , ідучи
У яр по воду до криниці ,
Тихесенько, і принесе
Води погожої, і вмиє
Утомлені стопи святії ;
I пити дасть, і отрясе,
Одує прах з його хітона,
Зашиє дірочку, та знову
Під смокву піде і сидить
I дивиться - - О, всесвятая !-
Як син той скорбний спочиває.
Аж ось і дітвора біжить
Із города - його любили
Святії діточки. Слідком
За ним по улицях ходили,
А іноді й на Іліон
До його бігали малії.
Отож прибігли. „ О , святії,
Пренепорочнії ! “ — сказав,
Як узрів діток, привітав
1 цілував, благословляя.
Погрався з ними , мов маленький ,
Надів бурнус і , веселенький ,
3 своїми дітками пішов
в Єрусалим на слово нове,
Поніс лукавим правди слово .
Не вняли слову ! розп'яли ! ..
Як розпинать його вели,
Ти на розпутії стояла
3 малими дітьми. Мужики,
Його брати , ученики
Перелякались, повтікали.
,, Нехай іде ! Нехай іде !
Отак і вас він поведе !.. “
Сказала дітям ... І упала
На землю трупом.
Розп'ялась
Твоя единая дитина !
А ти , спочинувши під тином,
У Назарет отой пішла !
Вдову давно вже поховали
В чужій позиченій труні
Чужі люди. А Івана
II зарізали в тюрмі.
I Йосипа твого не стало.
А ти , як палець той , осталась
Одна -однісінька ! Такий
Талан твій латаний , небого !
Брати його, ученики
Нетвердії, душеубогі,
Катам на муку не дались :
Сховались, потім розійшлись ,
I ти їх мусила збирати ...
Отож вони якось зійшлись
Вночі круг тебе сумувати.
I ти, великая в женах !
І їх униніє і страх
Розвіяла, мов ту полову,
Своїм святим огненним словом !
Ти дух святий свій пронесла
В їх душі вбогії !.. Хвала !
І похвала тобі, Маріє !
Мужі воспрянули святії,
По всьому світу розійшлись,
І іменем твойого сина,
Твоєї скорбної дитини,
Любов і правду рознесли
По всьому світу. Ти ж під тином,
Сумуючи, у бур'яні
Умерла з голоду. Амінь .
А потім ченці одягли
Тебе в порфіру і вінчали,
Як ту царицю ... Розп'яли
И тебе, як сина. Наплювали
427
На тебе чистую кати, В людській душі возобновилась —
Розтлили кроткую ! 22 А ти ... В душі невольничій , малій ,
Мов золото в тому горнилі, В душі скорбящій і убогій !
Петербург. 1859. 11. XI .

1 Достойно пітая — гідно оспівана.

2 Бурнус - — верхній одяг.
3 Тіверіада — озеро в Галілеї .
4 Хітон - — спідній одяг, що його носили стародавні греки та євреї.
5 Благоуханний зельний крин — запашна квітка, лілея.
6 Фавор -----
— гора в Галілеї над Тіверіадським озером.
7 Куща хата або шатро.
8 Рав ві -- учитель.
• Кабиця яма, в якій розпалюють огонь.
10 Ланіти — щоки.
11 А то б цеглиною убили .— темні маси, підбурювані служителями церкви
та багатіями, іноді вбивали камінням покриток, повій.
12 Протопресвітер — первосвященик.
13 Єссеї — у давніх євреїв релігійна секта, що проповідувала „ рівність “.
14 Мемфіський шлях — шлях, що йде на південь Єгипта. Мемфіс - — велике
місто в південному Єгипті.
15 Копти — нащадки давніх мешканців Єгипту (рештки їх 1 досі живут там).
16 Ніл — велика ріка в Єгипті.
17 Сфінкс — своєрідні спорудження в давньому рабовласницькому Єгипті
фігури льва з жіночою головою, витесані з каменю ; мали містично - алегоричне зна-
чення: ніби символ мудрості.
18 Піраміди - величезні спорудження на могилах єгипетських фараонів,
збудовані потом і кров'ю десятків тисяч рабів.
19 Іліон - оливкова гора коло Єрусалима.
20 Віссон — дорога тонка матерія.
21 Романський золотий плебей - (романський - . те саме, що і рим-
ський) - так зве Шевченко Єрусалим - столицю древньої Іудеї, що її панівна
гнобительська верства була прислужником імператорського Риму.
22 Розтлили кроткую - — Шевченко бичує христіанську церкву, попів
і манахів, „ отців церкви “ і „ богословів“ , що створили культ „ пресвятої діви Марії “,
зокрема свято „ успенія богородиці“ , щоб обдурювати трудящих, здирати з них
останню копійку, виховуючи слухняність перед царизмом.
000

ПОДРАЖАНІЄ ЕДУАРДУ СОВІ¹ .

Шукаючи собі дружину — „ наймичку - кріпачку“, сироту, „ друга по плоті

1 крові , Шевченко після невдалого сватання до наймички Харити Довгополенко-
вої хотів одружитися з Лікерою Полусмаковою, кріпачкою поміщика Макарова.
„ Будуще подружжя моє зоветься Лікерія, кріпачка - сирота, така сама наймичка,
як і Харита " - з гордістю пише Шевченко.
Над берегом Дніпра , хоч на малесенькій горі " , мріє Шевченко поставити
„ убогу малу хатину “, „ тільки хату, одну хатиночку в гаю, та дві тополі коло
неї“. „ Добре б було, пише він в одному листі 1860 р., — якби Ярина (сестра)
весною рано перевезлась на мій грунт . Може можна найнять для неї у Каневі
хаточку на літо ; а потім ми з жінкою прибудемо та вкупі порадимося, що нам
робити ? " Отака „ сімейна ідилія , таке дрібновласницьке щастя Шевченка :
жінка — „ сирота , кріпачка “ , „ убога наймичка ; сестра Ярина , що .У наймах
виросла “ , що „ у наймах її коси побіліли “ ; навколо „ маленькі діточки “ , яких
батько (тобто сам поет) за дідовою наукою повчає, як „ в Яру колись гайда-
маки табором стояли , лагодили самопали , ратища стругали “ .
428
 Посажу коло хатини, А я буду груші рвати,
На вспомин дружині , Діткам подавати ...
І яблуньку , і грушеньку, З дружиною єдиною
На вспомин єдиній ! Тихо розмовляти :

Бог дасть, виростуть. Дружина „ Тоді, серце, як бралися,

Під древами тими Сі древа садив я ...
Сяде собі в холодочку Щасливий я ! “ „ I я, друже,
З дітками малими . З тобою щаслива ! "
Петербург. 1859. 19. XI.
1 Едуард Сова — псевдонім польського поета і політичного засланця - Желі-
говського (1816 — 1864), який вперше зустрівся з Шевченком очевидно в Оренбурзі.
ооо

ПОДРАЖАНІЄ ІЄЗЕКІІЛЮ.
ГЛАВА 19.

Восплач, пророче , сине божий , Заперли в щелепи удила,

I о князях, і о вельможах, 1 в Вавилоні посадили
I о царях отих ! 1 рци : В тюрму глибоку. Щоб не чуть
Нащо та сука, ваша мати, Було на світі того рику
30 львами кліщилась, щенята ? Самодержавного владики,
І добувала вас лихих ? Царя неситого ...
I множила ваш род проклятий ? Минуть,
А потім з вас, щенят зубатих, Уже потроху і минають
Зробились львичища ! Людей ! Дні беззаконія і зла.
Незлобних праведних дітей, А львичища того не знають
Жрете , скажені !.. Мов шуліка Ростуть собі, як та лоза
Хватає в бур'яні курча, У темнім лузі. Уповають
Клює і рве його . А люди ... На корінь свій , уже гнилий ,
Хоч бачать люди , та мовчать. Уже червивий і малий ,
Отож львеня те - дике, люте ! I худосильний . Вітер з поля
Підстерегли його, взяли Дихне, погне і полама,
Та, закувавши добре в пута, I ваша злая своеволя
В Єгипет люди одвели Сама скупається, сама
На каторгу. А люта мати ! В своїй же крові 2.
Спустила друге бісновате Плач великий,
Своє скаженеє звіряю Вомісто львичищого рика,
Та вже такого сподаря, Почують люди. І той плач
Що гради й весі ¹ пожирало. Нікчемний, довгий і поганий —
Земля тряслася. Трепетали Межи людьми во притчу стане,
Од реву львичища твого. Самодержавний отой плач !
Окули люди і цього ,
Петербург. 1859. 6. XII.
1 Гради й весі — (церк .- слав.) міста і села.
3 I ваша злая своеволя сама скупається, сама в своїй же
кров1 — так пророкує Шевченко близьку розправу над катами - поміщиками , над
царями, виступаючи бойовим трибуном селянської революції.
ооо

429
 ОСІЇ ГЛАВА XIV .

ПОДРАЖАНІЄ.
Використовуючи форму пророкувань біблійних пророків , Шевченко звер-
тається до сучасної йому України (і саме до України закріпаченого селянства)
3 закликом повстати на „ лукавих синів" - на українське панство, на царизм,
що захищав, підтримував і увічнював ярмо соціального й національного гніту.
Поет ідеалізує минуле України, вважаючи, що „ колись вона пишалася в добрі
і розкоші “ . Він і тут , обмежений своїм селянським , дрібновласницьким світоглядом,
не спромігся дати послідовну революційну характеристику минулого України.
Але Шевченко все глибше бачить , що українські поміщики такі ж вороги тру-
дящих, як і гнобителі інших націй, що вони — „лукаві чада“, „ безчесні . Вони
„ зрадники “, вони кривлять душею ; вони - одно ціле з їх добрим царем“, Ïx
„ кротким “ , „ п'яним господарем “ . Великим гнівом і обуренням палає Шевченко,
звертаючись до українського панства. Він плює на „ бесконечные и бесплодные
толки об эмансипации “ панків - лібералів. Він з огидою говорить про „ филантро-
пические чувства в помещике “ ( див. „Щоденник“). Він бичує „ богів “, тих ідолів
B чужих чертогах , що освячують проклятий лад гніту і насильства, крові
і бруду. Поет вірить в те, що громом ударить нова правда, правда селянської
революції, правда мужицької сокири, від якої „ не втечуть і не сховаються “ „лукаві
чада“— українські, російські і польські пани з їхнім „ добрим “ царем. У формі
подражанія Осії Шевченко кинув лозунги селянської війни, лозунги кривавої
помсти й розправи. Він зумів знайти тут слова і форми такої художньої сили,
що вони й тепер печуть як огонь, і тепер картають ворогів трудящих. Недарма
українські фашисти старанно обходять цей твір, натякаючи навіть, що це—, пізніша
підробка " . Але даремна праця ! В інституті Шевченка зберігається текст цього
твору, писаний власноручно Шевченком !

Погибнеш, згинеш , Україно ! Бо ти аж надто вже втомилась,

Не стане знаку на землі !
А ти пишалася колись
В добрі і розкоші ! Вкраїно,
Мій любий краю неповинний !
За що тебе господь кара,
Карае тяжко ? За Богдана 1
Та за скаженого Петра 3,
Та за панів отих поганих 3
До краю нищить ... Покара,
Уб'е незримо ... I правдиво !
Бо довго довготерпеливий
Дивився мовчки на твою,
Гріховную твою утробу
5
І рек во гніві : „ Потреблю
Твою красу, твою оздобу !
Сама розіпнешся ! Во злобі
Сини твої тебе уб'ють 6
Оперені, а злозачаті
Во чреві згинуть, пропадуть,
Мов недолежані курчата !
I плача, матернього плача,
Ісполню гради і поля ,
Да зрит7 розтленная земля,
Що я — держитель, і все бачу ! “
Воскресни , мамо ! I вернися
· Собак напоять !..
В світлицю хату, опочий !
430
Гріхи синовні несучи.
Спочивши, скорбная , скажи,
Прорци своїм лукавим чадам 8,
Що пропадуть вони лихі,
Що їх безчестіє , і зрада,
I криводушіє — огнем,
Кровавим , пламенним мечем
Нарізані на людських душах ;
Що крикне кара невсипуща,
Що не спасе Їх добрий цар,
Їх кроткий , п'яний господар !
Не дасть їм пить, не дасть їм їсти,
Не дасть коня вам охляп сісти
Та утікать ; не втечете
I не сховаєтесь ! Усюди
Вас найде правда мста, а люди
Підстережуть вас, на тотеж
Уловлять, і судить не будуть :
В кайдани туго окують ,
В село на зрище приведуть ,
I на хресті отім, без ката
I без царя, вас біснуватих
Розтнуть , розірвуть, розіпнуть,
І вашей кровію, собаки,
Кому воно пиво носить ?
Чому босе ходить ?..
 І додай, Ті ідоли в чужих чертогах !
Такеє слово їм додай Скажи, що правда оживе,
Без притчі ; вискажи : зробили, Надхне , накличе, нажене
Руками скверними створили Не ветхеє, не древле слово
Свою надію, й речете, Розтленное 10 , а слово нове 11
Що цар наш бог, і цар — надія °, Між людьми криком пронесе
І нагодує і огріє І люд окрадений спасе
Вдову 1 сирот. Ні, не те ! Од ласки царської !..
Скажи ім ось що : брешуть боги,
Петербург. 1859, 25. XII.
1 За Богдана — за гетьмана Богдана Хмельницького.
2 За скаженого Петра — за царя Петра I.
3 За панів отих поганих — йде мова за „ своїх “ таки, українських, панів.
-
4 Гріховна утроба — Шевченко обрушується на панську Україну, на
Україну, що давала із своєї утроби (черева) гетьманів, старшину, українське панство.
5 Потреблю — знищу.
6 Сини твої тебе уб'ю ть — тобто уб'ють Україну пани, поміщики, які
завжди з - за своїх вигод гуртом 1і вроздріб продавали „ матір Україну, торгували
українським селянством.
7 Да зрит — хай бачить.
8 Прорци своїм лукавим чадам - промов, скажи знову ж таки
українським панам, яких Шевченко не раз зве „ лукавими “, „ гадюками “ , „людоже-
рами“ за їх запроданство і грабіжництво трудящих мас.
- -
9 I цар — надія — Шевченко викриває брехливість панських писак, які
-
одурювали народ (селянство), вбиваючи століттями в його свідомість, що цар
батько" , що він „за всіх турбується “ . Українські поміщицькі письменники -
Квітка - Основ'яненко, Гребінка, Гулак - Артемовський, Куліш та інші — не раз про-
славляли в своїх творах чи то „мудрого" 1 „ неизреченно - милостивого Миколу I
Палкіна, чи то „ кроткого “ , „ богом избранного и пресвятой тройцей хранимого*
Олександра II — Вішателя.
10 Не древле слово розтлєнноє - слово, що вже розтліло, непри-
датне для боротьби ; проституйоване слово різних ліберальних проектів „ визволення
селян“, спрямоване на захист іңтересів поміщиків та царизму ( „ бесконечные и бес-
плодные толки об эмансипации “ , як глузливо каже Шевченко в „ Щоденнику“).
11 Слово нове - слово заклику до повстання, заклику до „ обуха “, до селян-
СЬКОЇ революції.
ооо

Дівча любе, чорнобриве Кому воно пиво носить ?

Несло з льоху пиво . Чому босе ходить ?..
А я глянув, подивився Боже сильний ! Твоя сила
Та аж похилився ... Та тобі ж і шкодить.
Петербург. 1860. 15. I.
ооо

Ой діброво , темний гаю ! Надивившись на доненьку

Тебе одягає Любу , молодую,
Тричі на рік ... Багатого Возьме її, та й огорне
Собі батька маєш ! В ризу золотую,
Раз укрие тебе рясно I сповиє дорогою
Зеленим покровом,— Білою габою,—
Аж сам собі дивується Та й спать ляже , втомившися
На свою діброву ... Турбою такою.
Петербург. 1860. 15. І.
ооо

28. Кобзар 433

 ПОДРАЖАНІЄ СЕРБСЬКОМУ.
Наїхали старости
Й молодик за ними ;
Вони собі пішли в хату
З батьком розмовляти ;
А я в його, молодого,
В того чорнобривця ,
Беру коня, та й нічого ...
Веду до криниці .
Кінь утомлений , копита
Розкуті , розбиті,
ооо
МОЛИТВИ¹.
Царям, всесвітнім шинкарям —
І дукачі, і таляри
I пута кутії пошли!
Робочим головам, рукам,
На сій окраденій землі
Царів, кровавих шинкарів,
У пута кутії окуй ,
В склепу глибокім замуруй !
Трудящим людям, всеблагий,
На їх окраденій землі
Свою ти силу низпошли !
Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй !
А доброзиждущим рукам
І покажи і поможи,
Святую силу низпошли !
434
Сіделечко мережане
Зопсуте, невкрите.
„ Скажи, коню , до кого це
Ви так нагло гнались ? “
„ До якоїсь чорнобривки
Всю ніч майнували " .
„ Чи ти ж , коню, будеш пити
З нашої криниці ?
Чи буде та чорнобривка
Сей рік молодиця ? “
Петербург. 1860. 4. V.
Свою ти силу низпошли !
Мені ж , мій боже , на землі
Подай любов, сердечний рай,
І більш нічого не давай !
Петербург. 1860. 24. V.
А чистих серцем - коло їх
Постав ти ангели свої,
Щоб чистоту їх соблюли ! з
Мені ж, о господи, подай
Любити правду на землі
I друга щирого пошли !
Петербург. 1860. 25. V.
А чистих серцем ? — Коло їх
Поставя ангели свої
1 чистоту їх соблюди !
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай,
1 братолюбіє пошли !
Петербург. 1860. 27. V.
 Тим неситим очам, Добросердим, малим ,
Земним богам · царям — Тихолюбцям святим,
I плуги й кораблі, Творче неба й землі,
І всі добра землі, Долгоденствіє ім
І хвалебні псалми На сім світі ,— на тім ...
Тим дрібненьким богам ! Рай небесний пошли !

Роботящим умам, Все на світі --

- - не нам ...
Роботящим рукам - Все богам тим, царям !
Перелоги орать, 1 плуги й кораблі,
Думать, сіять, не ждать І всі добра землі ,
І посіяне жать — Моя любо !.. а нам
Роботящим рукам ! Нам любов між людьми !
Петербург. 1860. 31. V.
1 Молитви - це по суті заклики до революційно - демократичної боротьби
селянства, одягнені в форму молитовних звертань.
3 Дукачі 1 таляри — гроші золоті і срібні.
3 Соблюсти — зберегти, заховати.
4 Доброзиждущий — добре будуючий.
5 Долгоденстві є — довге життя.

КОЛИСЬ ТО ЩЕ , ВО ВРЕМЯ ОНО ...

Шевченко в образі Нуми Помпілія (римського царя) бичує Олександра II -
„ освободителя “ , холуйськи оспіваного і українськими і російськими поміщицько
буржуазними писаками. „Это какой - то ангел во плоти, преисполненный любви
к своим подданным ... Это олицетворение глубокого ума, сердца и нравственно
религиозного чувства "- писав граф Закревський в своїх мемуарах, харак-
теризуючи Олександра II . П. Куліш, сповнений чуття „ віробожної відданості " до
цього „ любвеобильного монарха, докоряв Шевченкові : „ Він же (тобто Олександр II)
тепер первий чоловік . Якби не він, то й дихнуть нам не дали б, а воля кріпаків
то ж його діло ! Найближчі до нього люди по душі — ми, писателі, а не пузатії
чини. Він любить нас, він йме нам віри, і віра не посрамить його“. М. Костомаров,
захоплений реформами Олександра II, писав: „Нынешний император России своими
реформами явно показал, что мы можем надеяться на общий прогресс учреждений
в России и на увеличение индивидуальной, а с нею и национальной свободы на-
родностей, составляющих Россию. Ми верим и ждем действительных улучшений “ .
Шевченкові ненависні були ці славословія на честь царя. Він дає правдиву
характеристику Олександра II : це кат, хоч 1 „ тихенький “ , „кроткий “ . Всі думки
, п'яного господаря “ — царя спрямовані лише на те, щоб винайти нову петлю
на шию трудящим. Такий показ цілком відповідав дійсності. Привид селян-
ської революції весь час стояв перед очима царя - освободителя" . Саме цей
привид „ нової пугачовщини “ примусив його „ писати закони про скасування
кріпацтва, спрямовані на те, щоб ще більше пограбувати селянство під маркою
. визволення “ . „Александр II скоро покажет николаевские зубы — писав Черни-
шевський в листі до Герцена 1859 року. 1 Олександр II дійсно вже незабаром
ці зуби показав. Сотнями, тисячами розстрілів, шибениць, заслань до Сибіру довів
він свою кротость i „ ангельскую нежность сердца “. Саме таким катом - гра-
біжником виступає цей імператор і в даній поезії Шевченка.

Колись то ще, во время оно, Пішов любенько погулять

Помпілій Нума 1 , римський цар, І одпочить. Та спочивавши
Тихенький , кроткий государ, Додумать, як би то скувать
Втомившись , пишучи закони, Кайдани на римлян . І взявши

28* 435
Гнучкий одноліток лози,
Каблучку заходивсь плести, -
На шию б то . Коли погляне -
У холодочку під платаном 2
Дівча заквітчанеє спить ...
Дріадам 3 нічого робить
Перед такою красотою,
Перед богинею такою !
Сама Егерія 4 в гаю,
Кленучи доленьку свою,
Повісилась. А мудрий Нума
І на дівча, і на цвіти
Дивується собі і дума :
5
Який би ретязь ще сплести ?
Петербург. 1860. 28. V.

1 Помпілій Нума ― легендарна постать. Легенда вважає його за другого

римського царя ; він славився нібито своєю миролюбністю і займався переважно
законодавством , при чому в цій законодавчій роботі йому помагала „ мудра німфа“
Егерія, яка відкривала волю богів".
2 Платан — велике гіллясте дерево, подібне до явора ; росте в теплих краї-
нах, в СРСР -— на чорноморському узбережжі.
з Дріади -лісові богині (типу мавок волинських легенд) у давніх грецьких
міфах.
4 Егерія - — міфічна істота (німфа), що ніби витала над Нумою в той час,
коли той писав закони.
5 Ретязь - — пута, ланцюги.
ооо

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ¹.

В Путивлі 2 граді вранці - рано Сумує, квилить, плаче рано

Співає - плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає .
„ Полечу, каже, зигзицею 3,
Тією чайкою - вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі ‘. І на тілі,
На княжім білім помарнілім ,
Омию кров суху, отру
66
Глибокії , тяжкії рани ..
1 квилить-плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу :
„ Вітрило, вітре мій єдиний !
Легкий , крилатий господине !
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо 6 моє миле ,
Ти ханові метаєш стріли ?
Не мало неба і землі,
1 моря синього ? На морі
Гойдай насади - кораблі !
А ти , прелютий ... Горе, горе !
Мое веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав ! “
436
В Путивлі граді Ярославна.
І каже : „ Дужий і старий ,
Широкий Дніпре, не малий !
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю Половчана;
Носив єси на байдаках
На половчан, на Кобяка 7
Дружину тую Святославлю !..
О, мій Словутицю 8 преславний !
Моє ти ладо принеси !
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала,
Сльозами море не долить ! “
·
I плаче плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі -
Святеє сонечко зійшло -
І каже : „ Сонце пресвятеє !
На землю радість принесло
І людям , і землі — моєї
Туги - нудьги не розвело.
Святий, огненний господине !
Спалив єси луги, степи ,
Спалив і князя, і дружину,—
Спали мене на самоті !
Або не грій і не світи !..
Загинув ладо, — я загину ! "
Петербург. 1860. 4. VI.
 3- перед - світа до вечера,
А з вечера до досвіта
Летить стріла каленая 3 ,
Бряжчить шабля о шеломи,
Тріщать списи гартовані
В степу, в незнаємому полі,
Середи землі Половецької .
· Отак на березі Каяли
Земля чорна копитами
Поорана, поритая ;
Костьми земля засіяна,
А кровію политая.
I журба - туга на тім полі
Зійшла для Руської землі.
Що гомонить отам , зичить
Удосвіта ? То повертає
Той Ігор військо на пригоду
Тому буй - туру Всеволоду 10.
І бились день,
І другий билися,
Та коло полудня на третій
Поникли Ігореві стязі 11.
Брати різнились ; бо не стало
Крові - вина !.. Допирували
Хоробрі русичі той пир .
Сватів упоїли,
А сами простяглися
За землю Руськую. Хилилась
I слалась плачучи трава ;
Високі гнулись дерева ...
Додолу гнулися , журились !
Петербург. 1860. 6. VII.

В Путивлі граді вранці рано Засохлу кров його ... отру

Сумує, плаче Ярославна : Глибокії на любім рани ".
I плаче - плаче Ярославна
„ Полечу , рече, зозулею, В Путивлі городі ; й рече :
Понад Дунаєм полечу ! „ Вітрило, вітре, господине !
Рукав бобряний омочу Нащо ти вієши, несеш
В ріці Каялі. І омию На легкому крилі своєму
На княжому дебелім тілі Хановські стріли ?"
Петербург. 1860. 14. IX.
1 Ярославна - — дружина князя Ігоря Святославовича з Новгород - Сіверська
(тепер - місто на Чернігівщині); 1185 р . князьІгор із своїм братом - Всеволодом
Курським та ще з двома князями вирушив у похід проти кочовиків- половців, що
осілися понад Доном 1 своїми нападами заважали князям безборонно грабувати
підданих. Князі , ці величезні землевласники та рабовласники, виступаючи проти
кочовиків, часто гризлися між собою, як собаки за ласий шматок, за „ велико-
князівський стіл " ( престол) , закликаючи собі в допомогу часто - густо тих же таки
половецьких ханів. Похід Ігоря ( 1185 р . ) був для нього нещасливий : половці роз-
били його військо, а самого князя взяли в полон. Довідавшись про це, дружина
його Ярославна тяжко вбивалася . Про похід Ігоря, його поразку й полонення
невідомий поет XII ст. написав славнозвісну поему „ Слово о полку Ігореві “ . Шев-
ченко переклав з неї уривок — , Плач Ярославни “, залишивши в тексті деякі ста-
ровинні слова.
2 Путивль — стародавнє місто на Курщині ( тепер Чернігівської області).
3 Зигзиця - зозуля.
4 Каял — очевидно, річка Калміус, над якою ніби був бій Ігоря з половцями.
5 Вої — вояки.
6 Ладо - тут в розумінні дружина.
7 Кобяк -— половецький хан, відомий своїми численними грабіжницькими
походами.
8 Словутиця — Дніпро.
9 Калена я - загартована.
10 Всеволод — брат князя Ігоря, прозваний князівськими лірниками „ Буй-
туром" (завзятим туром).
11 Стязі — військові стяги, прапори.
ооо
437
 УМРЕ МУЖ ВЕЛІЙ В ВЛАСЯНИЦІ.

17 червня 1860 року помер митрополит петербурзький Григорій - — мракобіс

вірний пес дворянсько - поміщицької Росії. Уславився він участю в катуваннях „ бун-
товщиков“(революціонерів) часів Миколи I, закликами до слухняності й покори перед
Олександром II (видавав спеціальні листівки). До чого доходив цей розперезаний
жандарм у „ власяниці “ , видно хоч би з листування між ним, митрополитом, і петер-
бурзьким ген. - губернатором Ігнатьєвим з приводу малюнків „ дамских мод “ , розісла-
них при № 19 Сына отечества" . Там була зображена жінка в сукні, прикрашеній хре-
стами з лент. Жах об'ял “ митрополита. Спішним таємним листом вимагає він забо-
ронити , устройство означенных платьев и принять другие меры, чтобы платья эти не
были в употреблении “ . Губернатор відповів митрополитові, що вже нічого вдіяти
не можна, бо журнали розійшлися, але заспокоював благо ревностного пастыря " ,
що „ кресты можно толковать как знаки умножения “. Навіть до царя звертався із
своїми скаргами в цій справі „ честнейший митрополит“ . Герцен у своєму „ Колоколе
нещадно висміяв цього „ мудрого пастыря : „Касаясь всего крестом веры своея ,
он (митрополит) не побоялся и адской одежды Евы : высокопреосвященный вла-
дыка разоблачил по картинке женщину, власы плетущую и драгие ткани носящую,
совлек с нее одежду соблазнительную, несмотря на то, что она лицемерно якобы
отженяется знаменем креста от похоти греховой. Газетоборче, юбкоборче, модо-
ненавистнику, землезнания гонителю ― моли бога о нас !"

Умре муж велій в власяниці ¹ . О юбкоборцеві восплач !

Не плачте, сироти, вдовиці !
А ти, Аскоченський 3, восплач
Воутріє на тяжкий глас.
1 Хомяков 3, Русі ревнитель,
Москви, отечества любитель,
I вся, о „ Русская Беседа “ 4 ,
Во глас єдиний ісповедуй
Свої гріхи...
І плач, і плач !
Петербург. 1860. 17. VI.

1 Власяниця - груба одіж з козячої шерсті або кінського волосу, що її но-

сили ченчі для умерщвления плоти , прикриваючи цим своє розпутство; Шевченко
висміює тут лицемірство митрополита Григорія.
2 Аскоченський Віктор ( 1813 — 1879) — професор Київської духовної
академії ; пізніше — видавець консервативної монархічної „Домашней беседы "
(журнала).
3 Хомяков Олексій ( 1814—1860) - — російський реакціонер, слав'янофіл, спів-
робітник кріпосницько - попівського видання - Русская беседа .
-
4 .Русская Беседа — слав'янофільський журнал, що виходив у Москві
B 1856-1860 рр.. У журналі найближчу участь брали й українські буржуазно -
поміщицькі письменники : Максимович деякий час фактично навіть його редагував,
Куліш друкував там російську редакцію „ Чорної ради і підбивав Шевченка
свої твори також там друкувати . Шевченко зрозумів поміщицьку основу російських
та українських слав'янофілів і категорично відмовився співробітничати в цьому
реакційному журналі.

ооо

ГІМН ЧЕРНИЧИЙ .

Удар, громе, над тим домом ! 1 Якби не ти, ми б любились ,

Над тим божим, де мремо ми, Кохалися б та дружились ,
Тебе ж, боже, зневажаєм , Та діточок виростали ,
Зневажаючи співаєм : Научали б та співали :
Алілуя ! Алілуя !
438
Одурив ти нас, убогих ;
Ми ж, окрадені небоги,
Самі тебе одурили
1 скиглячи возопили :
Алілуя !
Ти постриг нас у черниці,
А ми собі молодиці ...
Та танцюєм, та співаєм,
Співаючи примовляєм :
Алілуя !
Петербург. 1860. 20. VI.

1 Удар, громе , над тим домом — тобто над церквою, манастирем .

Шевченко не раз у своїх творах та „ Щоденнику зве ці „ доми божі “ „ без-
образными животными капищами , наповненими " пьяными косматыми жрецами"
(попами). Проїжджаючи Волгою 1857 р . біля міста Чебоксари, Шевченко записує :
„ Если не больше, так по крайней мере наполовину будет в нем (місті Чебо-
ксарах -Ред.) домов і церквей. Для кого и для чего они построены ? Для чувашей ?
(основного місцевого населення). Нет, для православия! Главный узел москов-
ской старой внутренней политики -- православие. Неудобозабываемый Тормоз
(Микола 1) по глупости своей хотел затянуть этот ослабевший узел и перетянул :
он теперь на одном волоске держится" .
ооо

Над Дніпровою сагою 1 Явор каже : " Похилюся,

Стоїть явор між лозою, Та в Дніпрові скупаюся ".
Між лозою з ялиною, Козак каже : „ Погуляю,
З червоною калиною. Та любую пошукаю “.

Дніпро берег риє, риє, А калина з ялиною

Яворові корень миє ; Та гнучкою лозиною,
Стоїть старий , похилився, Мов дівчаточка із гаю
Мов козак той зажурився - Вихожаючи співають —

Що без долі, без родини Повбирані, заквітчані

Та без вірної дружини,
І дружини , і надії —
В самотині посивіє !
1 Сага - залив, затока.
ооо
Та з таланом заручені ,
Думки - гадоньки не мають
В'ються - гнуться та співають.
Петербург . 1860. 24. VI.

Росли укупочці , зросли ;

Сміятись, гратись перестали,
Неначе й справді розійшлись !..
Зійшлись незабаром, побрались ;
I тихо, весело прийшли ,
Душею - серцем неповинні,
Аж до самої домовини ...
А між людьми ж вони жили !

Подай же й нам , всещедрий боже,

Отак цвісти , отак рости ,
Так одружитися і йти,
439
 Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти .
-
Не плач, не вопль, не скрежет зуба
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести !
Петербург . 1860. 25. VI.

ооо

СВІТЕ ЯСНИЙ ! СВІТЕ ТИХИЙ !

Казенно - поліцейська церква викликала все більшу огиду 1 зненависть поета -

демократа . Шевченко викривав грабіжницьку, лицемірну суть православного візан-
тійства, показував справжнє його гнобительське обличчя, розгортаючи релігійне
лахміття : „Храми, каплиці і ікони, і ставники і мірри дим, 1 перед образом твоїм
-
неутомленії поклони за кражу, за війну, за кров, — щоб братню кров пролити просять,
Шевченко нещадно
а потім в дар тобі приносять з пожару вкрадений покров ...."
бичує і римсько - католицьку церкву, показуючи, як „ неситії ксьондзи, магнати“
катували трудящу людність, як запрягали в каторжне ярмо закріпачене селян-
ство : Не ходили ксьондзи по селах, а возили на людях їх з села в село “. А ось
сам „ святіший папа“, „ намісник Христа “ : „ Кругом неправда 1 неволя , народ заму-
чений мовчить, а на апостольськім престолі чернець годований сидить, людською
кровію шинкує і рай у найми оддає“ . Шевченко зриває машкару із „ святої біблії“ ,
показуючи, як її „ читає святий чернець i научає, що цар якийсь то свині пас
та дружню жінку взяв до себе, а друга вбив - тепер на небі. От бачите, які у нас
сидять на небі ! Писання „ святих апостолів для Шевченка —„боговдохновенная
галиматья “ і „ аллегорическая чепуха“, а церкви ніщо інше, як „ обезображенные
животные капища “ . Але цього мало. Він простягає руку і на „самого сивого
верхотворця"- господа бога, оточеного „святими помощниками, поборниками,
кастратами німими “ („ Неофіти“). „ Брешуть боги — т1 1доли в людських черто-
гах ! — з гнівом вигукує поет. „ Все брехня — попи й царі !“ — неодноразово під-
креслює Шевченко. А ти, всевидящее око ! Чи ти дивилося звисока, як сотнями в
кайданах гнали в Сибір невольників святих ? Як мордували, розпинали і вішали?!
А ти не знало ? I ти дивилося на них і не осліпло ?! Око, око ! Не дуже
бачиш ти глибоко ! Ти спиш B кіоті !“ Більше плямування і паплюження
самого , господа бога важко знайти в світовій літературі. Це вже ненависть
не тільки до „ п'яних косматих жреців (як звав поет православних попів) , до
ксьондзів, до обрядів і догматів. Це щось глибше , могутніше, сміливіше. Але Шев-
ченко не був послідовним атеістом (безбожником) . Навіть і в даному творі, нещадно
трощачи найсвятіші закутки офіціального христіанства, кидаючи об землю все освя-
чене попами 1 „ писаниями “ , Шевченко звертається, проте , до якогось таки „ спа-
сителя “ (хай 1 ворожого всім жандармам в рясах 1 жандармам в мундирах), наче
переконуючи того „ спаса“ , що його таки „ не добито “ . Оце шукання свого бога
лишалося неподоланим у Шевченка протягом всього його життя. Селянський
дрібновласницький світогляд, властива йому вузькість, обмеженість не дозво-
ляли піднестися богохульству Шевченка до послідовного атеізму. І все ж таки
православіє Шевченко підривав не менше, ніж самодержавство. Недарма такі люті
були на нього попи, вважаючи, що „ муза Шевченка - это поругание евангелия “,
що „ Кобзар — „нецензурное, противогосударственное, антирелигиозное и безнрав-
ственное произведение “ , а сам поет - —„ святотат и возмутитель духа “, „кощунник
и богоненавистник, с демоном, врагом рода человеческого, сравнимый “ (слова
єпіскопа Євлогія 1914 року).

Світе ясний ! світе тихий ! Оковано, омурано

Світе вольний , несповитий ! (Премудрого одурено ),
За що ж тебе, світе - брате , Багряницями 2 закрито
В своїй добрій , теплій хаті і І розп'ятієм добито ?
440
Не добито ! Стрепенися !
Та над нами просвітися !
Просвітися !.. Будем, брате,
3 багряниць онучі драти,
Люльки з кадил 3 закуряти,
Явленними піч топити,
А кропилом 5 будем, брате,
Нову хату вимітати !
Петербург. 1860. 27. VI .

1 В своїй добрій теплій хаті - — по церквах та манастирях.

2 Багряниця — церковна одежа з блискучої матерії, прикрашеної хрестами.
3 Кадило- курильниця, з якої попи курять по церкві ладаном, задурманю-
ючи „ молящихся “- . „ Историческая литература, — записує Шевченко в „Щоден-
нику* 22/IX 1857, — сильно двинулась вперед в продолжении последнего десяти-
летия. Она осветила подробности, закопченные дымом фимиама, усердно кадимого
перед порфирородными идолами “.
4 Явленні — ікони, що десь ніби „ чудовно з'явилися “ . За часів царювання
Миколи I таких нових , явленних" з'явилося понад 500, що давало колосальні при-
бутки попівству.
--
5 Кропило — віничок, що ним попи кроплять „ святою водою.

ЛІКЕР11 .

На пам'ять 5 серпня 1860 р.

Моя ти любо ! Мій ти друже ! Карать і милувать не буде.

Не имуть нам віри без хреста,
Не ймуть нам віри без попа,
Раби, невольники недужі !
Заснули, мов свиня в калюжі,
В своїй неволі !! Мій ти друже,
Моя ти любо ! Не христись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі ! Збрешуть люди,
І візантійський саваоф
Одурить ! Не одурить бог, —
Ми не раби його — ми люди
Моя ти любо ! Усміхнись,
I вольную святую душу
І руку вольную, мій друже,
Подай мені ! То перейти
І він поможе нам калюжу,
Поможе й лихо донести
I поховать лихе дебеле
В хатині тихій і веселій .
Стрельна. 1860. 5. VIII.

1 Лікері — Лікера Полусмакова дівчина, кріпачка, була наймичкою в Пе-

тербурзі у панів ; до неї сватався Шевченко (вже й весілля було призначено).
Знайомі Шевченкові — українські пани намагалися не допустити Шевченка до
шлюбу з „ мужичкою “ : „Тутешні земляки і землячки наші, а надто панночки,—
писав Шевченко в листі з Петербургу 22/VIII 1860, — як почули ( про намір Шевченка
одружитися на Лікері), то ще трошки подурнішали. Гвалтом голосять : „ не до
пари й не до пари ! “ Нехай їм здається, що не до пари, а я добре знаю, що до
пари !“ Вірш „Лікері “ в вислів обурення поета на „землячків“ .
воо

Н. Я. МАКАРОВУ 1.

На пам'ять 14 вересня.

Барвінок цвів і зеленів, Потоптав веселі квіти,

Слався, розстилався ;
Та недосвіт перед світом
В садочок укрався.
Побив... поморозив ...
Шкода того барвіночка , -
Й недосвіта шкода !
Петербург. 1860. 14. IX.
441
 1 Макаров Микола — український поміщик, у якого кріпачкою була Лікера.
Поезію цю написано з приводу розриву поета з Лікерою, до чого, безперечно,
підштовхнули „ землячки “, уживаючи всіх заходів, щоб не допустити одруження
Шевченка з наймичкою - кріпачкою. Анненков в листі до Тургенєва (5/ІХ 1860 р.)
зазначав: „Макаров собирался ехать расстраивать свадьбу Шевченка, потому что
он женится на Лукерье, той толстой Лукерье , которая нам давала ужинать
у В. Я. (Карташевской) .
ооо

1 Архімед¹ , і Галілей 2 Царями сіянеє жито !

Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече !
А ви, святії предотечі,
По всьому світу розійшлись
1 крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
А люди виростуть. Умруть
Ще незачатії царята ...
I на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі !
Петербург. 1860. 24. IX.

1 Архімед — великий грецький учений (287 - 212 до н. е.); винайшов багато

математичних і фізичних законів ; Йому належить вираз: „Дайте мені точку опори,
1 я переверну світ“ .
2 Галілей — славетний італійський учений ( 1564 — 1642), один із основопо-
ложників наукового природознавства ; катований католицькою церквою за те, що
всупереч біблійним казкам учив, що земля крутиться навколо сонця ; протягом
дев'яти років був „ в'язнем інквізиції “ .
ооо

Л. 1

Поставлю хату і кімнату,

Садок - райочок насажу.
Посижу я і похожу
В своїй маленькій благодаті,
Та в одині - самотині
В садочку буду спочивати.
Присняться діточки мені ,
Веселая присниться мати,
Давне - колишній та ясний
Присниться сон мені ! .. I ти !..
Ні, я не буду спочивати ,
Бо й ти приснишся ! 1 [ в ] малий
Райочок мій з - під тиха - тиха
Підкрадешся, наробиш лиха ...
Запалиш рай мій самотний.
Петербург. 1860. 27. IX.

1 Л. -
— Лікері Полусмаковій , кріпачці - наймичці, до якої сватався Шевченко ;
в цій поезії він висловлює свої прагнення „, щастя “ дрібного виробника : поста-
вити „ хатиночку “ , насадити „ садок - райочок “ -„ маленьку благодать ". Такі погляди
Шевченка на майбутне щастя цілком відповідали світоглядові виразника селян-
ського протифеодального руху, світоглядові буржуазного демократа.
ооо

442
 НЕ НАРІКАЮ Я НА БОГА ...

Мріючи про братерське життя в „веселих селах , хоч 1 „ небагатих і не вбо-

гих“ , пориваючись до ладу без холопа 1 без пана (як ідеалу буржуазної селян-
ської демократії), Шевченко глибоко відчував безвихідь кріпацького села. Звідси
у Шевченка нотки безпросвітної нудьги, яку ще мати його - ,, безталанна кр1-
пачка" в своїх піснях „ переливала в свою дитину " . Звідси поезія його, як „ стон
поруганной крепостной души “, що є частиною загального „ протяжного, мрачного
и глубокого стона миллионов крепостных душ“ ( „Щоденник “ 27/VIII 1857 р.).
Протиріччя між революційним прагненням знищити кріпосницько - рабський
лад і неможливістю піднести в той час переможний революційний селянський
рух породжувало чуття самотності, песимізму. Проте, в кращих творах Шев-
ченка це чуття переходило все ж у віру в перемогу, віру в те, що слово його
„упаде колись на землю 1 притчею стане розпинателям народним, грядущим тира-
нам („ Неофіти“).

Не нарікаю я на бога, Долею полийся !

Не нарікаю ні на кого. Розвернися ж на всі боки,
Я сам себе, дурний , дурю, Ниво - десятино !
Та ще й співаючи . Орю Та посійся не словами,
Свій переліг — убогу ниву ! А розумом , ниво !
Та сію слово. Добрі жнива Вийдуть люди жито жати …
Колись то будуть !.. I
І дурю Веселії жнива !..
Себе таки, себе самого , Розвернися ж, розстелися ж,
А більше, бачиться, нікого ! Убогая ниво !!!

Орися ж ти, моя ниво, Чи не дурю себе я знову

Долом та горою ! Своїм химерним добрим словом ?
Та засійся, чорна ниво, Дурю ! Бо лучше одурить
Волею ясною ! Себе таки, себе самого,
Орися ж й ти , розвернися, Ніж з ворогом поправді жить
Полем розстелися ! I всує нарікать на бога !
Та посійся добрим житом,
Петербург. 1860. 5. Х.
ооо

САУЛ¹ .

Під Саулом Шевченко розуміє Миколу І Палкіна. В тодішніх революційно -

демократичних колах таке порівняння (Микола — - Саул) було досить поширене. На-
гадати хоч би у Герцена згадку про •совершенное помрачение духа нашего
невского Саула “ ( „ Полярная звезда“ , 1858 р ) . На початку твору Шевченко дає
стислу характеристику того, як утворилася сучасна йому кріпацько - рабська
держава з її царями, міністрами, поміщиками та уярмленими рабами. Яскраво
підкреслює Шевченко, що ця держава, утворена на крові трудящих, є ніщо інше,
як знаряддя грабунку мас, що вона, ця держава, з її жандармами і попами, узаконяє,
освячує і закріпляє споконвічне рабство. І це заявляє Шевченко саме в той час, коли
найрізноманітніші кріпосницькі і ліберальні історики , здригаючись перед загрозою
селянської революції, всіма засобами намагалися виправдати і „ узаконити “, помі-
щицьку державу, довести „ мирний шлях “ Її утворення, неминучість і необхідність
всіх її грабіжницьких заходів. З революційно - демократичних позицій показує
кріпосницьку державу Шевченко. Вся історія її - це суцільний грабіж 1 обкра-
дання трудящих ; „ венец “ же її — Микола I , з його загарбницькими війнами і кри-
вавим поневоленням численних народів, з його скаженою ненажерливістю, з його
огидним розпутством. Про фаворитизм і розбещеність цього „ венценосного ката“
чимало розповідають і сучасники : „Если царь отличает женщину на прогулке,
443
в театре, в свете, он говорит только одно слово дежурному адъютанту. Особа,
привлекшая внимание божества, попадает под наблюдение, под надзор. Преду-
преждают супруга, если та замужем, родителей, если она девушка, о чести,
которая им выпала . Нет примеров, чтобы это отличие было принято иначе, как
с изъявлением почтительнейшей признательности. Равным образом нет еще при-
меров, чтобы обесчещенные мужья или отцы не извлекли прибыли из своего
бесчестия".
Кошмар „ пугачовщини“ все нестерпучіше давив імператора. Події на Заході
не давали йому спокою . З жахом писав Микола I , „ жандарм Европи “ , до прусь-
кого короля, що „ революция воскресла из пепла и нашему общему существованию
угрожает неминуемая опасность . В листах до Паскевіча Микола скаржиться :
• Подробности бывшего в Праге, происшедшего в Венгрии и делающегося в Вене
столь же любопытны , как крайне горьки. Будущность Пруссии для меня в тумане.
В Париже все еще далеко до порядка. В Италии все еще мутно. Словом, нет
где спокойно отдохнуть глазу “. Микола весь час почував себе на вулкані. „ Он
мечется, как лев в клетке, как больной в лихорадке“ — розповідають про нього
сучасники. Цей „ дрессированный медведь " збожеволів нарешті від безсилої злоби
і ненависті до „ бунтующего духа черни “ . Відомо, що в апартаментах свого Зимового
палацу, із свічкою в руках, він ночами розшукував за гардинами, шафами і дива
нами „ духа революции “ , бормочучи заклинання із „ священного писания “ і накази з
воєнного устава “. „ Аж поки, лобом неширокий ... сердега одурів “, — додає
Шевченко. Такий був цей „Далай - Лама в ботфортах “ , цей „ высочайший фельд-
фебель . А навколо нього -- царська „ рада“ - холуї і блюдолизи, вся численна зграя
„ благородних дворян і попівства, що „ в храмах, в пагодах годувалась, мов кабани
царям на сало та на ковбаси " . Такий цей оспіваний дворянськими лірниками
„ благоденствующий “ лад.

В непробудимому Китаї, Сестру, жену і все — • взяли,

В Єгипті темному , у нас,
I понад Індом 2 і Єфратом 3
Свої ягнята і телята
На полі вольнім вольно пас
Чабан було , в своєму раї.
I гадки - гадоньки не має :
Пасе , і доїть, і стриже
Свою худобу та співає ...
Аж ось -- лихий царя несе
З законами, з мечем, з катами,
3 князями, темними рабами.
Вночі підкрались, зайняли
Отари з поля , а пасущих ,
І шатра їх, убогі кущі 4,
I все добро , дітей малих,
І все розтлили , осквернили
І осквернених, худосилих,
Убогих серцем завдали
В роботу - каторгу. Минали
За днями дні. Раби мовчали ,
Царі лупилися , росли
1 Вавилони муровали 5.
А маги 6 , бонзи 7 і жерці
(Неначе наші панотці)
8
В храмах , в пагодах 3 годувались,
Мов кабани царям на сало
Та на ковбаси. І царі
Самі собі побудували
Храми, кумирні %, олтарі - —
Раби німії покланялись.

Жидам сердешним заздро стало 10,

Що й невеличкого царя
I з кізяка хоч олтаря
У Їх немає . Попросили
Таки старого Самуіла,
Щоб він, де хоче , там і взяв,
А дав би їм, старий , царя.
Отож премудрий прозорливець,
Поміркувавши , взяв елей
Та взяв от козлищ і свиней
Того Саула здоровила,
І їм помазав во царя.

444
 Саул, не будучи дурак,
Набрав гарем собі чималий
Та й заходився царювать .
Дивилися та дивувались
На новобранця чабани
Та промовляли , що й вони
Таки не дурні : „ Ач, якого
Собі ми виблагали в бога
Самодержавця ! " А Саул
Бере і город і аул 11 ,
Бере дівча, бере ягницю ,
Будує кедрові світлиці,
Престол із золота кує,
Благоволення одде
Своїм всеподданійшим голим.
І в багряниці довгополій
Ходив по храмині , ходив ,
Аж поки, лобом неширокий,
В своїм гаремі одинокий .
Саул сердега — одурів.
Незабаром зібралась рада :
Панове, чесная громадо !
Що нам робить? Наш мудрий цар ,
Самодержавець - господар,
Сердешний - одурів. Панове !
Чи нам його тепер лічить ?
Чи заходиться та зробить
Царя здоровшого ? " По мові,
По мудрій раді розійшлись
Смутнії пастирі. В кедровій ,
В новій палаті цар не спить,
Не ість, не п'є, не гомонить,
А мовчки долі - всемогучий
Дере порфіру 12 на онучі ,
І ніби морщить постоли,
Плете волоки, озуває ,
I у кедрових стін нових
Про батькове осля питає.
То візьме скіпетр iі заграє ,
Мов на сопілці ... I Саул,
Чабан Саул сидить, співає,
Поки не втне : , на караул ! " 13
1 Самуіла не згадає ...
Отож вельможі й чабани,
Веніамінові внучата,
Тельця лакеям принесли ,
Щоб їм дозволено співати
У сінях царських. Заревла
Сивоборода, волохата
Рідня Саулова пузата,
Та ще й гусляра привела ,
Якогось чабана Давида.
,,І вийде цар Саул , 1 вийде,—
น
Чабан співає, - на войну ...
-
Саул прочумався — та й ну,
Як той москаль, у батька , в матір
Свою ріденьку волохату
1 вздовж і впоперек хрестить.
А гусляра того Давида
Трохи не вбив.
Якби він знав,
Яке то лихо з його вийде,
З того лукавого Давида,
То мов гадюку б розтоптав
I ядовитую б розтер
Гадючу слину ! А тепер
Плугами, ралом не розорем
Прокляту ниву : проросла
Колючим терном . Горе ! горе !
Дрібніють люди на землі,
Ростуть i висяться царі ! 14

Петербург. 1860. 13. Х.

1 Саул - — перший ізраільський цар (ХІ ст. до н. е. ) ; відзначався нібито вели-

кою фізичною силою і розпутством; відомий своїми грабіжницькими війнами; забито
його в битві з філістимлянами. У Шевченка Саул - — це Микола I , як найяскравіше
втілення мерзоти 1 грабіжництва, властивих всім і всяким царям.
2 І Н Д - велика річка в Індії..
3 Єфрат - — річка в Мессопотамії (в Азії), де колись був Вавилон.
4 Куща- хатина , шатро.
5 Вавилони муровали — будували розкішні міста - столиці , огнища со-
го
ціального і колоніального грабежу (Вавилон -- столиця колишнього Вавилонсько
царства, збудована на десятках тисяч трупів замучених на каторжній роботі рабів).
6 Маг - чарівник.
7 Бонза - китайський піп.
8 Пагода — індуський храм.
445
 9 Кумирня -- храм з божками.
10 Жидам сердешним заздро стало — Шевченко, використовуючи
староєврейські біблійні легенди про Саула, розвінчує тут сучасні йому кріпос-
ницькі та ліберальні теорії , призвания первых русских князей , які всіляко за-
тушовували грабіжницький шлях утворення російського самодержавства.
11 Аул .--- назва села у кримських татар та кавказьких народів.
-
12 Порфіра — багряниця, коштовна царська одіж .
13 „ На кара у л "— військова команда, що була улюбленим вигуком Миколи I
(та його батька - Павла, який збожеволів на муштрах і парадах).
14 Ростуть і висяться царі — ці останні рядки Шевченко в одному
3 варіантів замінив такими рядками : „ І досі дуріють царі, і поки горе на
землі . Це дуже важливо : словом „ поки “ Шевченко підкреслює, що надійде
таки нарешті той час, коли не буде царів, коли не буде „ горя на землі “ .
ооо

Минули літа молодії, А думи гордії розвіє,

Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима !
Сиди один в холодній хаті :
Нема з ким тихо розмовляти,
Ані порадитись. Нема,
Анікогісінько нема !..
Сиди ж один, поки надія
Одурить дурня, осміє ...
Морозом очі окує,
оро
Як ту сніжину по степу !
Сиди ж один собі в кутку,
Не жди весни , святої долі !
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить !
І думу вольную на волю
Не прийде випустить ... Сиди —
I нічогісінько не жди !..
Петербург . 1860. 18. Х.

Титарівна - Немирівна А москаля - пройдисвіта

Гаптує хустину, Нищечком вітала !
Та колише московщиня,
Малую дитину. Титарівна - Немирівна
Почесного роду ..
Титарівна - Немирівна Виглядає пройдисвіта
Людьми гордувала ... Юнкера 1 з походу.
Петербург. 1860. 19. Х.

1 Юнкера - так Шевченко власноручно написав в першому варіанті замість

слова „ москаль “ , підкреслюючи цим, що він має на увазі саме офіцера, дворянина.
ооо

ХОЧА ЛЕЖАЧОГО Й НЕ Б'ЮТЬ ...

Ранком 20 жовтня 1860 року померла „ вдовствующая императрица Олександра

Федорівна, вдова Миколи I, мати Олександра II, „ палач в юбке — як звали її
революційні демократи. Це ж вона „ всемилостивейше приклала руки, щоб ство-
рити каторжні умови для ув'язнених декабристів і благословляла разом з петер-
бурзьким митрополитом „ собственные ее императорского величества “ полки, щоб
огнем і кров'ю залити революцію в Угорщині ; вона спонукала расправиться на-
конец с этой беснующейся чернью“ — - учасниками бунту в військових селищах
1832 року ; вона, нарешті, подбала й про те , щоб Шевченка не внесено було до
списку амністованих 1856 року. Є. Ф. Юнге пригадує : „Из списка политических
446
преступников, которым должна была быть объявлена амнистия, имя Шевченко
было вычеркнуто самим государем . Говорят, последний при этом произнес : Этого
я не могу простить ― он оскорбил мою мать “ . Шевченкові глибоко ненависна
1 огидна була ця „ сука - цариця “, яка „ нащенила “ стільки „ оддоєних щенят “—
великих князів і княгинь. Ще на початку 40 - х рр . Шевченко висміяв її в своїй
геніальній сатирі „ Сон “ ( „ жіночка — небога, мов опеньок засушений тонка, довго-
нога, та ще й на лихо, сердешне , хита головою ) ; ще тоді він гнівно бичував
-
„ тупорилих віршомазів — українських і російських дворянських поетів, що плазу-
вали перед цією царицею. Тепер, повернувшись із заслання, запалившись ще біль-
шою ненавистю до „ коронованих катів , Шевченко б'є з величезною силою і гостро-
тою. Умерла цариця ... Вся „ верноподданническая Россия " підтюпцем поспішала
·заверить убитую горем августейшую семью“, зокрема , кроткого венценосного
сына“ Олександра II в своїй „ преданности и верности престолу “ . Поспішали
поміщики - кріпосники і ліберали, поспішали купці і промисловці , „ ученые , мужи “
1 „ вдохновенные поэты , поспішали і російські, і українські, і польські „ благо-
родные" дворяни. Вся офіціальна кріпосницько - чиновнича, жандармська, попів-
ська Росія з глибоким жалем схиляла коліна перед труною в бозе почившей
благовернейшей , самодержавнейшей государыни императрицы “ . Шевченко не
схилився ! Він написав того ж таки дня ввечері даний вірш, який в рукопис-
них списках зараз же пішов по руках „ вредномыслящих людей .

Хоча лежачого й не б'ють, Що ти щенила. Муко ! Муко !

То і полежать не дають
Ледачому ...
Тебе ж , о суко !
І ми самі, і наші внуки,
I миром люди прокленуть !
Не прокленуть, а тільки плюнуть
На тих оддоєних щенят,
ооо
О скорб моя, моя печаль !
Чи ти минеш коли ? Чи псами
Царі з міністрами - рабами
Тебе, о люту, зацькують !
Не зацькують ! А люди тихо,
Без всякого лихого лиха,
Царя до ката поведуть!
Петербург. 1860. 20. Х.

I тут, іi всюди — скрізь погано ! I правди на землі нема !“

Душа убога встала рано,
Напряла мало, та й лягла
Одпочивать собі, небога.
А воля душу стерегла.
„ Прокинься, каже : плач, убога!
Не зійде сонце. Тьма і тьма !
ооо
Ледача воля одурила
Маленьку душу. Сонце йде
I за собою день веде.
І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі ...
I буде правда на землі !..
Петербург. 1860. 30. Х.

О люди ! люди небораки ! 1 Дивлюсь : неначе ті ягнята,

Нащо здалися вам царі ?
Нащо здалися вам псарі ?
Ви ж таки люди, не собаки !
Вночі і ожеледь, і мряка,
І сніг, і холод. 1 Нева
Тихесенько кудись несла
Тоненьку кригу попід мостом.
А я, отож таки вночі,
Іду та кашляю йдучи.
Ідуть задрипані дівчата,
А дід (сердешний інвалід)
За ними гнеться , шкандибає,
Мов у кошару заганяє
Чужу худобу ...
Де ж той світ !?
І де та правда !? Горе ! Горе !
Ненагодованих і голих
Женуть ( , последний долг отдать " )
Женуть до , матері “ байстрят —
447
Дівчаточок, як ту отару ! Чи буде правда між людьми ?..
Чи буде суд ? Чи буде кара Повинна буть, бо сонце стане
Царям, царятам на землі ? І осквернену землю спалить !
Петербург. 1860. З. XI.

1 О люди ! люди небораки — твір написано з приводу смерті цариці

Олександри Федорівни (дружини Миколи I ) та її похорону (див. комент. до, Хоча
лежачого ... ); „ задрипані дівчата“ - це дівчата з притулків „ відомства імпе-
ратриці ", яка, за характеристикою придворних підлиз, вельми „ піклувалася" про
•дівчаточок" у цих притулках здебільшого дітей покриток, сиріт тощо. Які на-
справді були ці піклування“ — яскраво показує Шевченко : дівчат женуть •не-
нагодованих і голих “ , „як ту отару“. Підле лицемірство царського ладу викликало
цю нову хвилю обурення поета, палкий заклик його до нещадної розправи над
царями 1 царятами, над всією поміщицько - попівською наволоччю, що осквер-
нила землю ".
ооо

Якби з ким сісти хліба з'їсти , Або ... Ні ! Треба одружитись ,

Промовить слово , то воно б,
Хоч і якнебудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.
Та ба! Нема з ким! Світ широкий,
Людей чимало на землі ...
А доведеться одиноким
В холодній хаті кривобокій ,
Або під тином простягтись !..
ооо
Хоча б на чортовій сестрі !
Бо доведеться одуріть
В самотині. Пшениця , жито
На добрім сіялись лану 1 ,
А люди так собі пожнуть
І скажуть : „ Десь його убито ,
Сердешного, на чужині ...
О, горе, горенько мені !
Петербург. 1860. 4. XI.

1 день іде, і ніч іде.

I , голову схопивши в руки ,
Дивуєшся : чому не йде
Апостол правди і науки !!
Петербург. 1860. 5. XI.

1 Песимістичні настрої виявляються в даному творі . Шевченко, буржуазний

демократ, жде правди “ , що повинна таки запанувати на землі. Нотки сумніву,
зневіри в те, що „ апостол науки прийде, виразно відчуваються тут.
ооо

Тече вода з - під явора А качечка випливає

Яром на долину ; З качуром за ними,
Пишається над водою Ловить ряску, розмовляє
Червона калина. З дітками своїми.
Пишається калинонька,
Явор молодіє , Тече вода край города —
А кругом їх верболози Вода ставом стала :
И лози зеленіють. Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Тече вода із - за гаю Вийшли з хати батько й мати
Та попід горою ; В садок погуляти,
Хлюпощуться качаточка Порадитись, кого б то їм
Поміж осокою . Своїм зятем звати ?
Петербург. 1860. 7. XI.
ооо
448
 ‫יי‬

Якби то, думаю ... якби .

Не похилилися раби,
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат ...

29. Кобзар
 ЯКОСЬ ТО ЙДУ Я УНОЧІ ...

Іде тяжко хворий Шевченко понад Невою. Перед його очима - розкішні палаци
-
царів і князів, збудовані потом і кров'ю трудящих. Оддалік — чорний привид Петро-
павлівської кріпості - катівні революціонерів ; поряд —„ усипальниця вінчаних
катів - собор апостолів Петра і Павла. Темряву ночі прорізує криваве світло
ліхтарів , апостольської брами . Воно нагадує про ту , страшну муку , яка чекає
„ дерзновенного “, що насмілився б піднести голос протесту проти „ тюрми народів " ,
проти , благоденствующей царської Росії. Шевченка не може залякати цей
чорний привид ; він знову ж таки думає над тим, „ що й перше думав“ . А думки ц1
були про те, як повсталі раби розпнуть, розірвуть, рознесуть ненажерливе
панство, а самого „ благочестивейшего, самодержавнейшего “ „ до ката поведуть “ .
Недаром жандарми , як це ми довідуємося з матеріалів студентських рухів у Пе-
тербурзі, 1860 року знову пильно стежать за ,наглым И возмутительным
поэтом 1 готуються знову посадити Шевченка до тюремного каземату. Новий
арешт 1 ув'язнення не сталися тільки тому, що закатований поет закрив навіки
свої очі. Але й труп Шевченка не давав спокою дворянам - поміщикам, при-
мушуючи їх „ покорнейше “ просити київського генерал - губернатора „ перенести
тело Шевченко в такое место, где сборища и демонстрации не могли бы иметь
места" (3 листа предводителя дворянства Горвата від 31 /VII 1861 р .).

Якось то йду я уночі Псарі з псарятами царять,

Понад Невою. Та йдучи
Міркую сам таки з собою :
,, Якби то, думаю ... якби
Не похилилися раби ,
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат !
Була б сестра і був би брат !
А то ... нема тепер нічого ...
Ні бога навіть, ні півбога !
А ми - дотепні доїзжачі ¹1
Хортів годуємо та плачем “ .
Отак то я собі вночі,
Понад Невою ідучи,
Гарненько думав ; і не бачу,
Що з того боку, мов із ями ,
Очима лупа кошеня .
А то два ліхтаря горять
Коло апостольської брами 2 .

Я схаменувся , осінивсь
Святим хрестом і тричі плюнув,
Та й знову думать заходивсь
Про те ж таки, що й перше думав !..
Петербург. 1860. 13. XI .

1 Доїзжачі - панські посіпаки - слуги, що вигодовують ловецьких собак

1 пускають їх налови ; Шевченко не раз так картав українських панів землячків "
за їх „ овечу натуру “ , за те , що вони — „ раби з кокардою на лобі , лакеї в золотій
оздобі, онуча, сміття з помела його величества та й годі ! “
2 Апостольська брама — собор апостолів Петра і Павла в Петропав-
лівській кріпості .
ооо

БУВАЛИ ВОЙНИ Й ВІЙСЬКОВІЇ СВАРИ ...

Шевченко неодноразово бичував „ землячків “— українських кріпосників і лібе-

ралів, які „ люблять на братові шкуру, а не душу “ . „ Німії, подлії раби, підніжки
царськії, лакеї, донощики і фарисеї — так частував цих лукавих чад" поет
закріпаченого селянства. Він, при всій його непослідовності , дедалі більше прихо-
дить до висновку, що українські, російські і польські пани спільно боролися проти
селянства, спільно заганяли трудящих України в каторжне ярмо, „ однімаючи дочку
И теличку у мужика “ , „ здираючи латану свитину з каліки“ . Поезія Шевченка
дедалі більше палає гнівом до них — недолюдків “ , „ лихих людоїдів, рабів з ко-

29* 451
кардою на лобі , варшавського сміття “ , „ лакев в золотій оздобі ° , „ онуч, сміття
3 помела його величества “ . Це була ненависть селянського революціонера до
ворогів народу, до прибічників кріпосництва 1 поміщицької влади.
І в міру того, як Шевченко ставав на шлях нещадного розвінчування „ потом-
ків гетьмана дурного 1 презавзятих патріотів , єднаючись з російською револю- |
ційною демократією, очоленою Чернишевським, він все більшу ненависть викликав
до себе з боку українського панства. Недарма Куліш дорікав Тарасові в творі
„ На той світ , що Шевченко , братався з чужими, радився з чужими, гордував
словами щирими моїми і на той світ вибравсь із сім'ї чужої “... Скільки прихованої
ненависті чується в цих рядках ! Так, дійсно —, в сім'ї чужій для українських
націоналістів умирав Шевченко; так, дійсно — - кожний новий твір поета - кріпака
був нічим іншим, як бойовим братанням з „ чужими“ для панів Кулішів рево-
люційними демократами інших націй ; так, дійсно — Шевченко, вмираючи, горду-
вав, ненавидів „ щирих “ , а по суті наскрізь брехливих і лицемірних запроданців
українських націоналістів.
Минув час, коли Шевченко ідеалізував козацько- старшинський лад, коли
славословив гетьманів. Усвідомив тепер a поет, що всі ці національні герої — це
шашелі, які гризуть , жеруть 1 тлять Україну. Лише тоді доб'ються трудящі
справжнього людського життя, коли „ розтрощать трон, порвуть порфіру, розда-
влять куміра“ українського і російського панства — царизм, лише тоді , як „ умруть
ще незачатії царята “ , а кров'ю панів —, собак напоять “ . Лише тоді, коли над пан-
ським трупом „ виросте бур'ян “ , — на цій „ оновленій землі владарем стане праця
вільних і щасливих людей, царство „ роботящих рук “ , „ громада “ рівноправних
дрібних селян (як ідеал виразника буржуазної селянської революції).

Бували войни й військовії свари : Роздавить вашого куміра,

Галагани і Кисілі, і Кочубеї -
Ногаї 1 .
Було добра того чимало !
Минуло все , та не пропало -
Остались шашелі : 3 гризуть,
Жеруть і тлять старого [дуба] ...
А од коріння тихо , любо
Зелені [ парості] ростуть.
I виростуть. І без сокири ,
Аж зареве та загуде,
Козак безверхий упаде !
Розтрощить трон, порве порфіру,
Людськії шашел!! Няньки,
Дядьки отечества чужого !
Не стане ідола святого,
I вас не стане ! Будяки
Та кропива, а більш нічого
Не виросте над вашим трупом !
І стане купою на купі
Смердячий гній, — і все те, все
Потроху вітер рознесе ;
A [ми] помолимося богу
І небагатії, невбогі.
Петербург. 1860. 26. XI .

1 Галагани 1 Кисіл1, 1 Кочубеї - Нога1 — уславлені українською

поміщицько - націоналістичною історіографією діячі України “ , а насправді за-
проданці 1 грабіжники, що спільно з шляхетською Польщею, турецьким султаном,
російським царизмом дерли три шкури з трудящих мас України. Шевченко навми-
сне бере прізвища їх у множині , щоб підкреслити, що він має на увазі не якогось
там одного запроданця - падлюку, а що всі українські пани (1 сучасні Шевченкові,
1 їхні предки - старшини) є ніщо інше, як грабіжницька зграя, що їх „ собачою
кров'ю треба собак напоїти.
2 Шашел ! — червяки, що точать дерево ; Шевченко так зве українських
панів, „ лакейское сословие “ , що „ дочку й теличку однімає у мужика і холуйськи
плазує перед царизмом, випрошуючи нових , милостей “ , нових ласих шматків для
грабежу і обкрадання .

воо

452
 N. T.1

Великомученице кумо ! Та ждала, ждала жениха,

Дурна єси та нерозумна !
В раю веселому зросла,
Рожевим цвітом процвіла
I раю красного не зріла,
Не бачила,- бо не хотіла
Поглянути на божий день,
На ясний світ животворящий !
Сліпа була єси, незряща,
Недвига серцем 2 ; спала день
I спала ніч . А кругом тебе
Творилося, росло, цвіло
І процвітало, і на небо
Хвалу творителю несло.
А ти, кумасю, спала, спала,
Пишалася, та дівувала,
Та ціломудріє 3 хранила ,
Та страх боялася гріха
Прелюбодійного . А сила
Сатурнова іде та йде,
I гріх той праведний плете ,
У сиві коси заплітає.
А ти ніби недобачаєш :
Дівуєш, молишся та спиш,
Та матер божію гнівиш
Своїм смиренієм лукавим .
Прокинься, кумо , пробудись
Та кругом себе подивись !
Начхай на ту дівочу славу,
Та щирим серцем, нелукаво,
Хоть раз, сердего, соблуди !
Петербург. 1860. 2. ХІІ.

1 N. Т. — ініціали Імени та прізвища знайомої Шевченка --

— Надії Тарновської .
2 Недвига серцем — непорушна.
3 Ціломудріє — дівоцтво.
4 Сила Сатурнова —час (Сатурн - — бог часу у римлян) .
Doo

Зійшлись , побрались , поєднались , Росли собі та виростали ...

Помолоділи , підросли. Дівчаток москалі украли ¹ ,
Гайок, садочок розвели А хлопців в москалі забрали ...
Кругом хатини . І пишались, А ми неначе розійшлись,
Неначе князі. Діти грались, Неначе брались - не єднались .

Петербург. 1860. 5. XII.

1 Дівчаток москалі украли - поет згадує постої царського війська

на Україні. Утримання військ важким тягарем лягало на плечі трудящих мас, які
мусили постачати військам провіант натурою абож давати на це гроші. Крім того,
людність зазнавала багато утисків та насильств з боку дворян - командирів : гра-
бежі, побої, всякі знущання, гвалтування жінок. За часів Миколи I траплялися
досить часто випадки, коли розбещені офіцери - дворяни за допомогою своїх „ ден-
щиков" крали дівчат - кріпачок, пускаючи їх покритками. Відомий факт, коли граф
-
Воронцов — молодий ротмістр, повертаючись з „ постоїв “ на Уманщині, силоміць
вивіз з собою 4 дівчат · селянок, з яких двоє кінчило життя самогубством.
воо

Кума моя і я ! Засвітим світоч ! I зайшли,

В Петрополіськім лабіринті 2 Єлей і мірро принесли ...
Блукали ми — і тьма, і тьма ! .. I чепурненький жрець Ізіди ,
3
„ Ходімо, куме, в піраміду ³ — Чорнявенький і кавалер,

453
 Скромненько длань свою простер,
І хор по манію лакея ,
Чи то жреця : „ Во Іудеї
Бисть цар Саул “ . — Потім хор
Ревнув з Бортнянського : 5 „ О скорб,
О скорб моя ! О скорб велика !.. "
Петербург. 1860.

1 Кума моя і я — цей твір стоїть в певнім зв'язку з поезією „ Великомуче-

нице кумо “ і стосується до Н. Тарновської ; весь він пройнятий глузуванням з цер-
ковних відправ , з релігійної містики .
2 Петрополіс чи Петрополь — город Петра I , Петербург ; отже вираз
„ в Петрополіськім лабіринті " означає : по улицях Петербургу. „ Петрополь с баш-
нями дремал , Нева из урны чуть мелькала“ (Державін). „ И всплыл Петрополь , как
тритон, по пояс в воду погружен * (Пушкін).
з Пірамідою — Шевченко насмішкувато називає • усыпальницу русского
императорского дома “ , себто Петропавлівський собор в Петербурзі , де поховані
майже всі царі , починаючи з Петра I.
4 Ізіда — у давніх єгиптян богиня землі, плодючості , розпутства ; характерно
у Шевченка : „ жрець Ізіди “— управитель церковного хору, він же -— лакей “ .
5 Бортнянський, Дмитро Степанович ( 1751 — 1825) — відомий композитор
містичної церковної музики, родом із Глухова на Чернігівщині.

Чи не покинуть нам, небого 1 , Підождімо ж, моя сестро,

Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать ,
Та заходиться риштувать 2
Вози в далекую дорогу ?
На той світ, друже мій , до бога
Почимчикуєм спочивать ...
Втомилися і підтоптались,
- Благослови мене , друже,
I розуму таки набрались
То й буде з нас ! Ходімо спать,
Ходімо в хату спочивать ...
Весела хата, щоб ти знала !..
Ой не йдімо , не ходімо , -
Рано , друже , рано !
Походимо , посидимо ,
На сей світ поглянем .
Поглянемо , моя доле !
Бач, який широкий ,
I широкий , та веселий,
Ясний та глибокий !
Походимо ж, моя зоре !
Зійдемо на гору,
Спочинемо ... А тим часом
Твої сестри - зорі ,
Безвічнії, попід небом
Попливуть , засяють ...
Дружино святая !
Та нескверними устами
Помолимось богу,
Та й рушимо тихесенько
В далеку дорогу.
Над Летою бездонною
Та каламутною
Славою святою !
А поки те , да се , да оне,
Ходімо просто -навпростець
До Ескулапа 3 на ралець :
Чи не одурить він Харона 4
I парку - пряху ?.. 5 ІI тоді,
Поки б химерив мудрий дід,
Творили б , лежа, епопею °,
Парили 67 скрізь понад землею ,
Та все 6 гекзаметри 8 плели,
Та на горище б однесли
Мишам на снідання. А потім
Співали б прозу — та по нотах,
А не якнебудь ...
Друже мій !
О, мій сопутниче святий !
Поки огонь не захолонув
Ходімо лучше до Харона -

454
 Через Лету бездонную Неначе над Дніпром широким,
Та каламутную в гаю, предвічному гаю,
Перепливем, перенесем Поставлю хаточку ; садочок
-
І славу святую — Кругом хатини насажу :
Безвічную , молодую ... Прилинеш ти у холодочок, —
Або - цур їй , друже ! Тебе , мов кралю, посажу !
10
І без неї обійдуся ! Дніпро, Україну згадаєм "
Та як буду здужать, Веселі селища в гаях,
То над самим Флегетоном, Могили - гори на степах
Або над Стіксом , у раю , І веселенько заспіваєм ...

Петербург. 1861. 14. II .

1 „ Чи не покинуть нам, небого — так звертається поет, тяжко хворий,

до своєї „ музи “ . Передчуття близької смерті бренить виразно в цьому творі. Але не
це становить основний його зміст : поет - демократ і тут — повний сатиричного огню ;
він мріє про „ веселі селища в гаях , про Україну, визволену з - під панського ярма,
про дрібновласницьке щастя на сокирою здобутих у поміщиків землях.
3 Риштувати - лагодити, знаряжати.
3 Ескулап - — бог лікарської справи у давніх греків та римлян ; Шевченко
жартома називає так лікаря взагалі.
4 -
« Харон - за стародавніми грецькими міфами (казками ) перевізник душ
померлих через підземну річку Стікс.
5. Парка - прялка — одна з трьох богинь (за грецькими міфами), що прядуть
нитки людського життя ; коли нитку парка перерізує, то та людина, чия це була
нитка, вмирає .
6 Епопея - (грецьке слово) поетичний твір великого розміру про якусь значну,
часто історичну , подію. Шевченко глузує з сучасних Йому дворянських письмен-
ників, які, сидячи в своїх розкішних маєтках, оспівували різні пригоди царів та
Їхніх сатрапів .
7 Парили 6 — літали б , витали б над землею.
-
8 Гекзаметр — вірш , яким писано стародавні грецькі епопеї (оповідання
про великі події) — „ Іліаду “ та „ Одіссею “; розмір його повільний , спокійний , уро-
чистий.
э Флегетон , Стікс 1 Лета — за стародавңіми грецькими міфами — річки
в підземному царстві , що через них мають переправлятися душі померлих.
10 Дніпро, Україну згадаєм — себто згадає поет - кріпак (хоч і помер-
ший) визволену від панів — , катів - неситих“ Україну трудящого люду.

ооо
Каршилось, мучуся ... аленскаш ..
!
 АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК

Стор. Стор .
А нумо знову віршувать • 292 І тут, 1 всюди скрізь погано 447
Буває, в неволі іноді згадаю · 379 I широкую долину 341
Буває, іноді старий . 361 Кавказ 196
Бували войни й військовії свари 451 Катерина · 37
Було роблю що, чи гуляю • 361 Княжна . 260
Варнак • 294 Козачковському, А. О. 283
Великий льох • • · 176 Колись дурною головою 417
Відьма 235 Колись то ще , во время оно 435
Вітре буйний . 33 Коло гаю, в чистім полі • 328
В неволі, в самоті немає 344 Костомарову, Н. (Веселе сонечко
В неволі тяжко 256 ховалось) · · 252
Во Іудеї, во дні они 418 Кума моя 1 я . 453
Гайдамаки 66 . Л. (Поставлю хату і кімнату) 442
Гамалія . 119 Лікер! (Моя ти любо !) . 441
Гімн черничий 438 Лілея 233
Гоголю (За думою дума) 154 Лічу в неволі дні і ночі 367
Готово ! Парус розпустили 366 Макарову, Н. Я. (Барвінок цвів) 441
Давидові псалми 221 Маленькій Мар'яні 227
Дівичії ночі 134 Марина 314
Дівча любе, чорнобриве 433 Марія 419
Добро, у кого є господа 305 Маркевичу, М. (Бандуристе, орле
Доля 408 сизий !) .. 64
До Основ'яненка 56 Марку Вовчку 413
Думи мої, думи мої ! Ви мої єдин!! 259 Мар'яна - черниця • 111
Думи мої, думи мої, лихо мені з вами ! 61 Мені здається - я не знаю 372
Думка (Нащо мені чорні брови) • 36 Мені однаково · 249
Думка (Тече вода в синє море) 49 Мені тринадцятий минало (N. N. ) . 268
Думка (Тяжко - важко в світі жити) 65 Ми вкупочці колись росли · 365
Дурні та гордії ми люди 362 Ми восени такі похожі 367
Єретик або Іван Гус · 156 Ми заспівали, розійшлись 368
За байраком байрак . • 246 Минають дні , минають ночі 227
Заворожи мені, волхве 153 Минули літа молодії : 446
Закувала зозуленька 333 Між скалами, неначе злодій 321
Заповіт (Як умру) 231 Мій боже милий , знову лихо. 386
Заросли шляхи тернами 359 Мов за подушне, оступили 309
За сонцем хмаронька пливе 355 Молитви • 434
Заступила чорна хмара 346 Москалева криниця (варіант 1847 р .) 287
Зацвіла в долині 358 Москалева криниця (варіант 1857 р. ) 386
Згадайте, братія моя 267 Муза . 408
Зійшлись, побрались, поєднались · 453 N. N. (Мені тринадцятий минало) 268
1 Архімед, 1 Галілей 442 N. N. (Не додому вночі йдучи) • · 348
І багата я 329 N. N. (Така, як ти , колись лілея) 415
Іван Підкова 49 N. N. (Сонце заходить, гори чорніють) 268
І виріс я на чужині 324 N. Т. ( Великомученице кумо !) . · . 453
1 день іде, 1 ніч іде 448 На батька бісового я трачу . . 385
І досі сниться : під горою 385 На вгороді коло броду . 341
Із - за гаю сонце сходить 335 На вічну пам'ять Котляревському 34
І знов мені не привезла . 343 Над Дніпровою сагою 439
І золотої 1 дорогої • 365 Наймичка 189
І мертвим і живим і ненарожденим . 207 На незабудь (Штернбергу, В. І.) 66
I небо невмите, 1 заспані хвилі • 324 На улиці невесело 334
Іржавець • 272 Нащо мені женитися ? 355
Ісаія. Глава XXXV · 414 Нащо мені чорні брови (думка) • 49
I станом гнучим, 1 красою 384 Не вернувся із походу 345
 Стор. Стор.
Невольник X 165 Сестрі (Минаючи убогі села) · · • 416
Не гріє сонце на чужині 328 320
Сичі (На ниву в жито уночі)
Не для людей, тієї слави • 269 Слава · 409
• 348 Сова • 128
Не додому вночі йдучи (N. N.)
Не женися на багатій 156 Сон (Гори мої високії) 269
Не завидуй багатому • • 155 Сон (На панщині пшеницю жала) 409
Не кидай матері 313 135
Сон (У всякого своя доля)
Нема гірше, як в неволі 250 Сонце заходить, гори чорніють ( N . N.) 268
Не молилася за мене 369 Сотник • 349
Не нарікаю я на бога 443 Стоїть в селі Суботові 186
Неначе степом чумаки 319 Така, як ти, колись лілея (N. N.) 415
Неофіти 392 Та не дай, господи, нікому 299
Не спалося, -
- а ніч, як море 254 Тарасова ніч . . . · 58
Не так тії вороги 336 Тече вода в синє море (думка) 36
Не тополю високую 340 Тече вода з - під явора • 448
Не хочу я женитися 342 Титарівна · 306
Ну, що б, здавалося, слова 308 Титарівна - Немирівна 446
Огні горять, музика грає і 385 Тополя 51
Один у другого питаєм · 281 То так 1 я тепер пишу 292
О , думи мої ! О славо злая ! 276 Три літа 229
Ой виострю товариша 330 Туман, туман долиною 337
Ой гляну я, подивлюся 298 Тяжко - важко в світі жити (думка) . 65
Ой діброво, темний гаю ! 433 У бога за дверми лежала сокира 293
Ой крикнули сірі гуси 356 У великдень, на соломі . 360
Ой люлі, люлі, моя дитино 336 У Вільні, городі преславнім . 345
Ой маю, маю я оченята 416 Умре муж велій в власяниці 438
Ой не п'ються пива, меди 334 У нашім раї, на земл1 • 359
Ой одна я, одна 246 У неділеньку та ранесенько 340
Ой пішла я у яр за водою 336 338
У неділеньку, у святую
Ой по горі ромен цвіте . 415 339
У перетику ходила
Ой стрічечку до стрічечки 282 У тієї Катерини . • 335
Ой сяду я під хатою 333 Утоплена 116
Ой три шляхи широкії 252 Утоптала стежечку 340
Ой умер старий батько 344 Хіба самому написать 361
Ой чого ти почорніло . 337 Холодний яр · 217
Ой я свого чоловіка 330 Хоча лежачого й не б'ють 446
О люди, люди небораки ! 447 Ҳустина (У неділю не гуляла) 149
Осії глава XIV 430 Хустина (Чи то на те божа воля ?). 282
Перебендя 54 Цар1 (Старенька сестро Аполлона 1) 299
Петрусь 369 Чернець 279
Плач Ярославни 436 Чи ви ще зійдетеся знову • 259
Подражаніє Едуарду Сові 428 Чигирин 125
Подражаніє Ієзекіілю 429 Чи не покинуть нам, небого 454
Подражаніє XI псалму 413 Чи то недоля та неволя · 385
Подражаніе Сербському 434 Човен 110
Полюбилася я 329 Чого мені тяжко 150
Полякам (Ще як були ми козаками) • 274 Чого ти ходиш на могилу 251
Понад полем іде 259 Чума · 342
Породила мене мати · 329 Швачка 333
По улиці вітер віє • • 330 Юродивий 402
Причинна 27 Якби ви знали, паничі 375
Пророк ( Неначе праведних дітей) . 320 Якби з ким сісти хліба з'їсти 448
П. С. ( Не жаль на злого) .. 309 Якби зустрілися ми знову 313
Рано вранці новобранці 255 Якби мені, мамо, намисто • 341
Розрита могила . 123 Якби мені черевики • 329
Росли укупочці, зросли 439 Якби тобі довелося 356
Русалка 234 Якби то ти, Богдане п'яний 418
Садок вишневий коло хати 254 Як маю я журитися . 355
Самому чудно. А де ж дітись? • 281 Якось то йду я уноч! ,451
Саул · • 443 231
Як умру (Заповіт) .
Світе ясний, світе тихий 440 Я не нездужую, нівроку • 410
 3 MICT

Стор. Стор .
А. А. Хвиля . Великий демократ, Чого ти ходиш на могилу • 251 *
поет революціонер · 1 Ой три шляхи широкії • 252
Причинна 27 Н. Костомарову · 252
Вітре буйний 33 Садок вишневий коло хати 254
На вічну пам'ять Котляревському . 34 Не спалося,— а ніч, як море 254
Думка (Тече вода в синє море) 36 Рано вранці новобранці . · 255
Катерина 37 В неволі тяжко 256
Думка (На що мені чорні брови) 49 Чи ви ще зійдетеся знову 259
Іван Підкова · 49 Понад полем іде • 259
Тополя 51 Думи мої 259
Перебендя 54 Княжна . 260
До Основ'яненка 56 Згадайте, братія моя 267
Тарасова ніч . 58 N.N. (Сонце заходить, гори чорніють) 268
Думи мої, думи мої 61 N. N. (Мені тринадцятий минало) • 268
М. Маркевичу 64 Не гріє сонце на чужині 269
Думка (Тяжко - важко в світі жити) 65 Сон (Гори мої високії !) 269
На незабудь • 66 Іржавець 272
Гайдамаки · · 66 Полякам 274
Човен • 110 О думи мої ! О славо злая ! 276
Мар'яна - черниця 111 Чернець 279
Утоплена · 116 Один у другого питаєм . 281
Гамалія 119 Самому чудно. А де ж дітись ? 281
Розрита могила 123 Ой стрічечку до стрічечки 282
Чигирин · 125 Хустина 282
Сова 128 А. О. Козачковському · 283
Дівичії ночі 134 Москалева криниця . 287
Сон (У всякого своя доля) 135 То так і я тепер пишу 292
Хустина . 149 А нумо знову віршувать • 292
Чого мені тяжко 150 У бога за дверми лежала сокира 293
Заворожі мені, волхве 153 Варнак • · 294
Гоголю . . 154 Ой гляну я , подивлюся • 298
Не завидуй багатому 155 Та не дай, господи, нікому 299
Не женися на багатій 156 Царі • 299
Єретик .. • 156 Добро, у кого є господа 305
Невольник 165 Титарівна 306
Великий льох 176 Ну, що б, здавалося, слова ? 308
Стоїть в селі Суботові 186 Мов за подушне, оступили 309
Наймичка 189 П. С. . 309
Кавказ . . 196 Немає гірше, як в неволі 313
І мертвим 1 живим і нанарожденим 207 Якби зустрілися ми знову 313
Холодний яр • 217 Марина • 314
Давидові псалми 222 Пророк . 320
Маленькій Мар'яні 227 Сичі 320
Минають дні ... 227 Між скалами, неначе злодій 321
Три літа • · • 229 I небо невмите, і заспані хвилі 324
Як умру · 231 І виріс я на чужині . 324
Лілея 233 Не для людей, тієї слави 328
Русалка · 234 Коло гаю, в чистім полі 328
Відьма 235 Якби мені черевики · 329
Ой одна я , одна · 246 І багата я 329
За байраком байрак 246 Полюбилася я 329
Мені однаково 249 Породила мене мати 329
Не кидай матері 250 Ой я свого чоловіка 330
 Стор . Стор
Ой виострю товариша 330 Огні горять, музика грає 385
По улиці вітер віє • 330 Чи то недоля та неволя • 385
Ой сяду я під хатою . 333 На батька бісового я трачу 385
Закувала зозуленька · 333 І досі сниться : під горою .. 385
Швачка 333 Мій боже милий , знову лихо 386
Ой не п'ються пива, меди 334 Москалева криниця 386
На улиці невесело 334 Неофіти • 392
У тієї Катерини 335 Юродивий 402
• Iз - за гаю сонце сходить 335 Доля 408
Ой пішла я у яр за водою 336 Муза . • 408
Не так тії вороги . 336 Слава 409
Ой люлі, люлі , моя дитино 336 Сон (На панщині пшеницю жала) . 409
Ой чого ти почорніло 237 Я не нездужаю . 410
Туман, туман долиною 337 Подражаніє XI псалму 413
У неділеньку, у святую 338 Марку Вовчку • 413
У перетику ходила 339 Ісаія. Глава XXXV 414
У неділеньку та ранесенько 340 N. N. (Така, як ти, колись лілея) • 415
Не тополю високую 340 Ой по горі ромен цвіте , 415
Утоптала стежечку 340 Ой маю, маю я оченята 416
I широкую долину 341 Сестрі 416
На вгороді коло броду 341 Колись дурною головою 417
Якби мені, мамо, намисто 341 Якби то ти, Богдане п'яний 418
Не хочу я женитися 342 Во Іудеї, во дні они 418
Чума 342 Марія 419
І знов мені не привезла 343 Подражаніє Едуарду Сові 428
В неволі, в самоті немає 344 Подражаніе Ізекіілю 429
Ой умер старий батько . 344 Осії глава XIV . . . 430
• 433
Не вернувся із походу 345 Дівча любе, чорнобриве
У Вільні, городі преславнім 345 Ой діброво, темний гаю ! 433
Заступила чорна хмара . 346 Подражаніе Сербському . 434
N. N. (Не додому вночі йдучи) 348 Молитви 434
Неначе степом чумаки 349 Колись то ще, во время оно 435
Сотник . 349 Плач Ярославни 436
За сонцем хмаронька пливе 355 Умре муж велій в власяниці 438
Як маю я журитися . 355 Гімн черничий 438
Нащо мені женитися ? 355 Над Дніпровою сагою 439
Ой крикнули сірі гуси 356 Росли укупочці, зросли 439
Якби тобі довелося 356 Світе ясний ! світе тихий ! 440
Зацвіла в долині 358 Лікері 441
Заросли шляхи тернами 359 Н. Я. Макарову 441
У нашім раї, на землі 359 І Архімед, і Галілей 442
На великдень, на соломі 360 Л. (Поставлю хату і кімнату) 442
Було роблю що, чи гуляю 361 Не нарікаю я на бога 443
Буває, іноді старий . 361 Саул . . 443
Хіба самому написать 361 Минули літа молодії 446
Дурні та гордії ми люди 362 Титарівна - Немирівна · 446
І золотої й дорогої 365 Хоча лежачого й не б'ють 446
Ми вкупочці колись росли 365 1 тут, 1 всюди — скрізь погано 447
Готово ! Парус розпустили 366 О люди, люди небораки ! 447
Ми восени такі похожі 367 Якби з ким сісти хліба з'їсти 448
Лічу в неволі дні і ночі 367 1 день іде, 1 ніч іде . 448
Ми заспівали, розійшлись 368 Тече вода з - під явора 448
Не молилася за мене 369 Якось то йду я уночі 451
Петрусь 369 Бували войни й військовії свари . 451
Мені здається - я не знаю 372 N. T. ( Великомученице кумо !) · . . 453
Якби ви знали, паничі . 375 Зійшлись, побрались, поєднались • 453
Буває, в неволі іноді згадаю 379 Кума моя і я . • 453
I станом гнучим, і красою 384 Чи не покинуть нам, небого 454
 ПОПРАВКИ

СТОР. РЯДОК КОЛОНКА НАДРУКОВАНО • МАЄ БУТИ

27 22 знизу •Майская ночь", или „Майская ночь, или
„Утопленица“ утопленница "
46 15 " перша Ти не пізнав мене, Иване? Ти не пізнав мене, Йване?
50 3—4 згори репрессиями репрессалиями
72 15 згори Тяжко жити в світі , а Тяжко жить на світі , а
хочеться жить: хочеться жить:
87 2 зн из у перша лютеє горе - 1 лютеє горе —
90 18 згорн перша До самой хмари. До самої хмари .
103 1 нынешнюю искусствен- нынешнюю искусствен-
ную поезию ную малороссийскую
поезію...
103 31-32 згори первый опыт употреб- первый опыт употребле-
ления слов разнород- ния смеси разнородных
НЫХ
108 13 згори ляхів над Россю п Кор- ляхів над Россю в Кор-
суні. суні.
111 10 "9 ніхто не знав, де поділась. ніхто не знає, де поділась.
125 16 " Контеннус Контениус
141 21 " перша Иого як затопить! Його як затопить!
157 4 перша И полягали спати, Й полягали спати,
178 2 99 перша И рушники вже ткались . И рушники вже ткались .
179 1 "9 друга И мати вмерла! Й мати вмерла !
190 17 знизу друга „И сама не знаю! Й сама не знаю!
191 8 згори перша И до їх простягає И до їх простягає
200 15 29 перша Отам то милостиві ми Отам то милостивії мИ6
255 1 згори друга Иого до нас перевели Його до нас перевели
255 17-18 згори взявши її з пісень, взявши його з пісень,
270 15 згори друга Не ви прокляті , а геть- Не ви прокляті , а геть-
мани, мание,
271 4 перша Чоло похмарніло... Чоло похмаріло...
304 6 знизу (980 - 1025) (980-1015)
307 8 згори перша Його вже й забули , Його вже й забули,
319 11 знизу Кос-Арал. Кос-Арал. 1848
321 20 " перша все б , здавалося? I все 6 , здавалося ?
360 22 згори так і повісили його! " таки повісили його! "
371 17 "9 друга Хіба архистратиг? Хіба архистратиг,6
379 5 " перша На праведній своїй землі! На праведній твоїй землі !
390 7 друга Иому помагати Йому помагати
398 11 знизу перша Преподобнії во слав Преподобнії во славі
401 24 згори парі засилали політичних царі засилали політичних
злочинців на Сибір. злочинців на Сибір.
410 1 друга Иого тихенько сповила , Його тихенько сповила,
415 8 " друга Позісходятьс я докупи , Позі ходяться докупи,
428 6 знизу а потім ми з жінкою при- а літом ми з жінкою при-
будемо будемо ,
430 5 згори повстати на „лукавих повстати на „ лукавих
синів" катів"
433 3 " Перша Без притчі ; вискажи : зро- Без притчі вискажи: зро
били, били,
В алфавітному покажчику зр бити такі п о п р а в ки
B колонцифрах :
Думка ( Нащо мені чорні брови) 49
Думка (Тече вода в синє море) 36
Не гріє сонце на чужині • . 269
Не для людей , тієї слави 328
Не кидай матері . 250
Немає гірше, як в неволі €313
 DATE DUE

RET'D MAR 28 1963

GAYLORD PRINTED INUSA

3 0000 005 037 423