Модуль.

Технології виготовлення народної іграшки

ТЕМА.
ЯК ВИЯВИТИ ПОТРЕБИ У ВИГОТОВЛЕННІ НАРОДНОЇ І СУЧАСНОЇ ІГРАШКИ.
ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ. ВИБІР ОБЄКТА ПРАЦІ.
Сьогодні на уроці ми поговоримо про види народних іграшок,
технологію виготовлення, оберемо об’єкт праці.

Ознайомлюючись з темою, ми:

 познайомимось з видами народних іграшок;

 долучимось до вибору об’єкта праці на основі реальних

життєвих проблем;
 підберемо матеріали для вибраного об'єкта праці з

врахуванням критеріїв;
 визначимо знаряддя праці для виготовлення вибраного

виробу;
 дослідимо інформацію про майбутній об’єкт праці.
 УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ІГРАШКА
Іграшки – це галузь українського народного мистецтва,
що об’єднує вироби з кераміки, дерева, лози, соломи, паперу
тощо.
Народна іграшка – унікальне явище традиційної народної
культури українців. Вона є водночас предметом народної
гри, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом
творчості, реліктом автентичної культури, художнім
витвором, національним сувеніром.
 З ІСТОРІЇ ІГРАШКИ
На території України найдавніші прототипи іграшки виявлені в с. Мезин
Коропського району Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи
собаки, виготовлені з мамонтового бивня приблизно 25 тис. років тому. Мали
вони обрядове значення.
У IV-III тис. до н. е. трипільці виготовляли керамічні жіночі статуетки,
різноманітні фігурки тварин (овець, коней, биків тощо) та їх дитинчат, які
символізували плодючість. В могильнику на території Львівської області
археологами знайдено порожнисті ліпні фігурки пташок, що згодом
трансформувалися в іграшки-свищики.
Дитячі іграшки давніх слов’ян (дерев’яні коники, качечки) знайдено під час
розкопок на Наддніпрянщині. Датовані вони приблизно Х-ХІІ ст. У той час
побутували і так звані технічні іграшки: луки, мечі, дзиґи тощо. Розвиток
кустарного іграшкового промислу припадає на середину ХІХ ст. Саме у цей
період в Україні сформувались три найбільші регіони виготовлення забавок:
Подніпров’я, Поділля і Прикарпаття, а в їх межах утворилися провідні осередки.
Протягом тривалого часу тут формувалися місцеві стильові особливості.
З ІСТОРІЇ ІГРАШКИ

Дерев’яний коник.

Трипільська кераміка, IV тис. до н.е.

Опішнянський глиняний свистунець

ВИДИ ІГРАШОК

Українська іграшка представлена розмаїттям матеріалів.

Можна виділити кілька її видів: дерев'яні, глиняні, м'які
(ганчіркові), сирні, солом'яні та іграшки з природного
матеріалу – сіна, реп'яхів, рогози, листя, качанів кукурудзи,
тирси, вербової кори, льону, різноманітних квітів, овочів.

6
ІГРАШКИ З ТЕКСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

 Народні ляльки-іграшки пов'язані з обрядово-

ритуальними ляльками, які виготовлялися до певних дат і
подій та з різних приводів (весілля, посухи, хвороби
тощо)
7
 ДЕРЕВ’ЯНА ІГРАШКА

 Дерево - матеріал, який у сільських умовах фактично завжди під рукою.

Тому найбільше іграшок-саморобок роблять саме із дерева.
 Це свистки, мороки, візки, колиски, мініатюрний посуд, знаряддя праці,
лялькові меблі і зброя.
8
 СИРНА ІГРАШКА

 На Гуцульщині й донині роблять іграшки із сиру — коників, баранців,

бичків. Розміри фігурок невеликі: 10 см заввишки та 16 завдовжки. Цим
промислом займаються жінки.
9
ІГРАШКИ ІЗ СОЛОМИ

10
 ІГРАШКИ ІЗ ТРАВИ, ЛИСТЯ КУКУРУДЗИ

 Іграшки із соломи і трави - типові екологічні іграшки.

 Авторами цих іграшок зазвичай були сільські умільці-хлібороби.
 Виготовляли брязкальця ромбічної форми, брязкальця у формі кулі,
"дзеркала", бичків, оленів, коників, ляльок різного типу, "павучків" тощо

11
ГЛИНЯНА ІГРАШКА

 Із глини ліпили фігурки ”паночок”, ”кумів”, вершників на конях,

півників, котиків, зозульок.
 У різних місцевостях України гончарі виготовляли також дрібний
дитячий посуд - "монетки", який є узагальненим, лаконічним
повторенням "дорослого" місцевого посуду. Називався він "монетки", бо
давався на здачу, коли купляли посуд.
 Глиняні іграшки виготовляли переважно дружини й діти гончарів. За
сезон сім’я гончаря виробляла кілька возів іграшок. На ярмарках та
базарах вони користувалися попитом.
12
 ОПІШНЯНСЬКА ІГРАШКА
В Опішні виготовляли глиняні іграшки, подібні до знарядь праці і посуду
(«монетки»); свистунці: коники, баранці, гуски, курки, півники, качки;
вершники на коні, мама з дитиною, жінка з куркою, ведмідь; сюжетні
іграшки: «Весілля на Полтавщині», «Хлібороб».
Для Опішнянської іграшки характерні рослинні орнаменти, хвилясті, прямі,
ламані лінії, крапки, кружечки, мазки.
 СИМВОЛІКА ІГРАШКИ

 Одна із самих традиційних та популярних керамічних іграшок – це

свистунці у вигляді фігурок коня, півника, зозульки, козлика, барана.
 Дітям за всіх часів хотілося, щоб іграшка говорила, і тому свистунець
саме така забавка.
 Її мова – це мова пташок, радісна і весела.
 Сопілка символізує мелодичну душу українського народу.
 Свищики – оберіг, шумові ефекти якого, за повір’ям відганяють злих
14
духів.
 МОТАНКА
Мотанка – вузликова лялька зроблена з тканини. Назва походить
від українського слова «мотати».
Перші мотанки не мали рук, ніг і тулуба.
Виразною була лише голова.
Обличчя «пусте» або з хрестом, вишитим різнокольоровими
нитками.
Хрест на обличчі має символічне значення, адже це знак сонця,
знак духовного єднання землі і неба, чоловічого і жіночого начала.
 Лялька-мотанка – символ жіночої мудрості, родинний оберіг.
Збереглися відомості і про те, що дівчині перед заміжжям мати
власноруч робила і дарувала ляльку-мотанку.
Для виготовлення ляльки-мотанки використовують натуральні
матеріали: бавовну, льон, вовну, дерево, бісер, збір трав тощо.
Прикрашали мотанку народними орнаментами та вишивкою.
 Лялька-мотанка здавна була оберегом в українській родині.
Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась.
Лялька буває різної форми – великою і маленькою.

Лялька-мотанка ні в якому
разі не шиється, не
проколюється голками чи
шпильками – тільки
мотається. Звідси і назва
походить.
ДОБІР ІНСТРУМЕНТІВ ТА МАТЕРІАЛІВ
Досліджуємо
Матеріали для виготовлення
текстильних виробів
.
ШОВКОВА
 Шовкові тканини ніжні,
хвилясті, важкі в
обробці, тому що
ковзають в руках. Проте
їх добре
використовувати для
шиття лялькових суконь,
оздоблення, аплікацій. З
блідо-рожевого шовку
добре робити лялькові
обличчя.
 БАВОВНЯНА
Ситець, сатин вирізняються
яскравістю і барвистістю малюнків.
Вони підходять для виконання
ляльок, звіряток, лялькового одягу,
подушечок-думочек, аплікацій, робіт
у стилі печворк. Махрова тканина, з
якої виготовляють рушники і банні
халати, пухнаста і м'яка, схожа на
шкірку тварин. З неї виходять
кумедні звірятка. Фланель і байка
мають на поверхні маленькі
ворсинки, з них теж можна шити
звіряток з м'якою шкіркою.
ВОВНЯНІ

тканини щільні,
можуть бути ворсові і
гладкофарбовані, з
орнаментальними
рисунками, в смужку
і в клітку; підходять
для пошиття звірят,
панно, подушечок.
 ВАЛЯНІ ТКАНИНИ
(НЕТКАННІ МАТЕРІАЛИ)

До них відноситься
фетр. Його особливість
полягає в тому, що цей
матеріал не сипучий і
обрізані краї не
вимагають
обметування. З фетру
можна шити дрібні
іграшки, а також
викроювати окремі
деталі: лапки,
дзьобики, хвостики,
носи.
ВОРСОВІ ТКАНИНИ
Велюр і оксамит бувають
на трикотажній основі з
бавовни або шовку.
Поверхня цих тканин
покрита густим,
коротким шовковистим
ворсом.
Вони дуже підходять для
виготовлення м'яких
іграшок, таких як
ведмідь, зайчик,
лисичка.
ТРИКОТАЖНІ ТКАНИНИ
Легко розтягуються
вздовж і впоперек
(це їх головна
особливість).
З трикотажної тканини
можна шити все, що
завгодно: клоуна,
ляльку, покемона,
кубики або кульки.
 МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ
М’ЯКОЇ
ІГРАШКИ.
•Оздоблювальні матеріали
.
- тасьма, мереживо,
стрічки, резинка
 - фурнітура: ґудзики,
намистинки, біжутерія.
 - нитки для вишивки та
в'язання.
•Зєднувальні матеріали

 - нитки швейні

 - клей ПВА. Силіконовий

•Наповновач.

 - синтепон, синтепух,
поролон
 - холлофайбер

 - вата, обрізки тканини

НАПОВНЮВАЧ

 Для набивання іграшок

використовується вата,
синтетичні матеріали - сінтопон,
синтепух і поролон.
 З натуральної ватою працювати
 складніше, тому що при
набиванні часто утворюються
грудки.
 Штучна вата - синтепон і
синтепух більш об'ємні,
 легкі і не утворюють грудок.
 Працювати з ними набагато
легше.
 ПРАКТИЧНА РОБОТА:
ВИЗНАЧЕННЯ ВИДІВ КОНСТРУКЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ.

 Підібрати матеріали для виготовлення іграшок

Назва іграшки Матеріали для Матеріал для

виготовлення набивання
МАТЕРІАЛИ ТА ІНСТРУМЕНТИ:

 Лінійка 20см.,
 залишки товстого фетру,
 нитки в’язальні,
 ножиці,
 простий олівець,
 гребінець,
 шаблон.
ДОМАШНЄ ЗАВЛАННЯ
 Підготувати інструменти та матеріали для
виготовлення іграшки - янгола - охоронця
 Лінійка 20см.,
 залишки товстого фетру,
 нитки в’язальні (залишки),
 ножиці,
 простий олівець,
 гребінець,
 Шаблон (картон).