МІКРОЕКОНОМІКА тести

увавввнрМІКРОЕКОНОМІКА
Тести
№1. Яке визначення попиту є правильним?

1) попит – це потреба у якомусь товарі;
2) попит – це нужда;
3) попит – це взаємозв'язок між ціною та кількістю товару, яку споживачі бажають та
спроможні купувати за інших однакових умов протягом певного періоду часу;
4) попит – це те поєднання ціни і величини попиту на товар, яке зображується окремою точкою
на кривій попиту.
№2. Величина попиту змінюється унаслідок зміни ціни обернено, тоді як величина пропозиції:
1) змінюється прямо;
2) змінюється обернено;
3) не залежить від зміни ціни;
4) усі відповіді неправильні.
№3. Два товари є____________________, коли один може використовуватися замість другого:
1) незалежними;
2) вищої споживчої цінності;
3) нижчої споживчої цінності;
4) предметами розкоші;
5) субститутами.
№4. Зростання ціни курчатини спричинить за інших однакових умов зменшення:

1) попиту на неї;
2) її пропозиції;
3) її величини попиту;
4) її величини пропозиції.
№5. Зміна якого чинника спричинить переміщення кривої пропозиції продукту вправо?
1) удосконалення технології його виробництва;
2) надання дотацій його виробникам;
3) поява нових виробників на ринку цього продукту;
4) зниження цін на використовувані в його виробництві ресурси;
5) усі раніше перелічені зміни.
№6. Зміна якого чинника спричинятиме переміщення кривої попиту?

1) смаків і уподобань споживачів;
2) доходів споживачів;
3) цін споріднених товарів;
4) чисельності населення та його структури;
5) будь-яка раніше названа зміна.
№7. Ринок продукту перебуватиме у стані рівноваги, якщо:

1) величина попиту дорівнює величині пропозиції;
2) величина пропозиції перевищує величину попиту;
3) величина попиту перевищує величину пропозиції;
4) попит на нього збільшується, а його пропозиція залишається сталою.
№8. У ринковій економіці ціни визначаються:

1) ринковим попитом;
2) зазвичай, попитом і пропозицією;
3) ринковою пропозицією;
4) виключно урядом;
5) переважно урядом.
№9. Що із зазначеного не змінюватиметься, якщо рухатися вздовж кривої індивідуального

попиту на сливи:
1) ціна на сливи;
2) величина попиту на сливи;
3) гранична корисність слив;
4) смаки і вподобання особи, для якої побудовано цю криву попиту.
№10. Що із зазначеного зміниться, якщо рухатися вдовж кривої пропозиції чаю?

1) кількість виробників кави;
2) ціна на чай;
3) технологія виробництва кави;
4) заробітна плата працівників, задіяних у виробництві кави.
№11. Припустимо, що більшість споживачів розглядають яловичину і свинину як взаємозамінні

товари. Тоді зниження ціни на свинину спричинить переміщення кривої попиту на яловичину:
1) вліво, бо споживачі плануватимуть купувати більше свинини і менше яловичини;
2) вліво, бо виробники збільшать виробництво свинини і зменшать виробництво яловичини;
3) вправо, бо споживачі купуватимуть додаткову кількість свинини замість яловичини;
4) вправо, бо виробники збільшать виробництво свинини і зменшать виробництво яловичини.
№12. Припустимо, що рівноважна ціна бензину становить 10,5 грн за літр. Уряд установив
максимальну ціну на рівні 10 грн. За рівноважної ціни величина попиту становила 100 л на
тиждень. Після запровадження максимальної ціни величина пропозиції становитиме:
1) менш як 100 л на тиждень, а величина попиту перевищуватиме цей обсяг;
2) більш як 100 л на тиждень, так само як і величина попиту;
3) менш як 100 л на тиждень, так само як і величина попиту,
4) більш як 100 л на тиждень, а величина попиту буде меншою.
№13. Який з наведених нижче чинників не спричинятиме переміщення кривої попиту на

яловичину?
1) зниження ціни на яловичину;
2) зміна смаків споживачів щодо яловичини;
3) зростання доходів споживачів яловичини;
4) рекламна кампанія, здійснена виробниками продукту-конкурента яловичини (наприклад,
курятини).
№14. Коли ціна певного товару зростає, то:

1) попит на нього, зазвичай, зменшується;
2) криві попиту на товари, що є його замінниками, переміщуватимуться вліво;
3) криві попиту на товари, що є його доповнювачами, переміщуватимуться вліво;
4) його величина попиту, зазвичай, збільшується.
№15. Точки на кривій ринкового попиту показують:

1) величину попиту всіх споживачів за кожної можливої ціни;
2) загальний обсяг платежів споживачів за одиницю товару;
3) видатки споживачів за кожної можливої ціни;
4) виторг продавців за кожної можливої ціни.
№16. Збільшення попиту на товар може бути наслідком зниження ціни:
2
1) цього товару;
2) товару, що є його замінником;
3) товару, що є його доповнювачем;
4) нейтрального товару.
№17. Переміщення кривої попиту на товар вищої споживчої цінності вліво може бути
наслідком:
1) зниження доходів споживачів;
2) очікування підвищення ціни цього товару;
3) скорочення його пропозиції;
4) зростання цін товарів-замінників.
№18. Зростання ціни бензину переміщуватиме криву попиту на шини:

1) вліво, оскільки бензин і шини є товарами-замінниками;
2) вліво, оскільки бензин і шини є товарами-доповнювачами;
3) вправо, оскільки бензин і шини є товарами-доповнювачами;
4) вправо, оскільки зростання ціни на бензин зменшує купівельну спроможність споживачів.
№19. Яка з подій не перемістить криву попиту на кольорові олівці?

1) збільшення чисельності дітей, які займаються в художніх студіях;
2) зростання ціни на кольорові олівці;
3) значне зниження цін на акварельні фарби;
4) підвищення реальної заробітної плати.
№20. Товар уважають нормальним благом, якщо попит на нього:

1) збільшується зі зростанням ціни товару-замінника;
2) зменшується зі зростанням доходів споживачів;
3) збільшується зі зростанням доходів споживачів;
4) звужується зі зростанням ціни комплементарного товару.
№21. Товар уважають благом нижчої споживчої цінності, якщо попит на нього:
1) збільшується зі зростанням ціни товару-замінника;
2) зменшується зі зростанням доходів споживачів;
3) збільшується зі зростанням доходів споживачів;
4) звужується зі зростанням ціни комплементарного товару.
№22. Товари-субститути – це пари товарів, для яких:

1) зростання ціни одного викликає збільшення попиту на інший;
2) зростання ціни одного викликає скорочення попиту на інший;
3) попит збільшується зі зростанням доходів споживачів;
4) зростання ціни одного з них не викликає зміни у попиті на інший.
№23. Якщо два товари є взаємозамінюваними, то зростання ціни одного з них призведе до:
1) зростання величини попиту на інший;
2) збільшення попиту на інший;
3) звуження попиту на інший;
4) звуження величини попиту на інший.
№24. Незалежними у споживанні вважають товари, для яких:

1) зростання ціни одного викликає збільшення попиту на інший;
2) зростання ціни одного викликає скорочення попиту на інший;
3) зростання ціни одного не впливає на попит на інший;
4) попит не змінюється зі зміною доходів споживачів.
3
№25. Удосконалення технології виробництва товару призведе до:
1) зниження його рівноважної ціни і збільшення його рівноважного обсягу;
2) зростання його рівноважної ціни і зменшення його рівноважного обсягу;
3) зменшення пропозиції цього товару і появи його дефіциту;
4) переміщення вправо його кривих попиту і пропозиції.
№26. Переміщення кривої пропозиції товару є наслідком:

1) скорочення попиту на нього;
2) зростання доходів його споживачів;
3) зниження ціни цього товару;
4) надання дотацій його виробникам.
№27. Ринок певного товару знаходиться у стані рівноваги, якщо:

1) попит дорівнює пропозиції;
2) ціна попиту перевищує ціну пропозиції;
3) здійснюється державне регулювання цін;
4) величина попиту дорівнює величині пропозиції.
№28. Ціни у вільному ринку:

1) більше залежать від змін у пропозиції, ніж від змін у попиті;
2) більше залежать від змін у попиті, ніж від змін у пропозиції;
3) встановлюються внаслідок взаємодії попиту і пропозиції;
4) переважно встановлюється урядом.
№29. На ринку певного товару величина попиту перевищує величину пропозиції. Це є проявом:
1) дії закону спадної віддачі;
2) надлишку товару;
3) дефіциту товару;
4) дії закону зростання альтернативних витрат.
№30. Рівноважна ціна олії зросте, якщо:

1) уряд надасть її виробникам дотацію;
2) уряд зафіксує ціну олії на рівні, вищому за рівноважну;
3) домогосподарки розпочнуть заготівлю салатів з вмістом олії на зиму;
4) зросте кількість виробників олії.
№31. Якщо на ринку певного товару одночасно зростуть попит і пропозиція, то його:
1) рівноважна ціна та рівноважна кількість зростуть;
2) рівноважна ціна та рівноважна кількість не зміняться;
3) рівноважна ціна зросте, але їхній вплив на рівноважну кількість визначити неможливо;
4) рівноважна кількість збільшиться, але їхній вплив на рівноважну ціну спрогнозувати
неможливо.
№32. Ціна яловичини зросла одночасно зі зростанням обсягу її продажу. Яка з наступних подій
узгоджується з цими змінами?
1) доходи споживачів скоротилися внаслідок підвищення ставки податку з доходів фізичних
осіб;
2) підвищилася ціна свинини;
3) ціни кормів для худоби знизилися;
4) заробітна плата зайнятих у тваринництві зросла.
4
№33. Ціна вугілля знизилася і продана його кількість зменшилася. Яка з наступних подій
узгоджується з цими змінами?
1) зниження ціни на нафту;
2) значне підвищення заробітної плати шахтарів;
3) надання урядових дотацій вугільній галузі;
4) встановлення ефективнішого устаткування для видобутку вугілля.
ТЕМА 3
№34. Цінова еластичність попиту за інших однакових умов вища:
1) для предметів розкоші, ніж для предметів першої необхідності;
2) для предметів першої необхідності, ніж для предметів розкоші;
3) у тих випадках, коли споживачі використовують певний товар з найбільшою користю для
себе;
4) чим більше товар потрібний споживачу;
5) усі наведені твердження неправильні.
№35. Якщо зростання ціни товару від 4 грн до 5 грн спричинило зменшення величини попиту з
200 одиниць до 100 одиниць, то коефіцієнт цінової еластичності попиту, обчислений за
формулою середньої точки, за модулем становить:
1) 2;
2) 3;
3) 5;
4) 6.
№36. Яке з наступних тверджень не стосується характеристики цінової еластичності попиту?

1) коефіцієнт цінової еластичності попиту більший ніж одиниця;
2) коефіцієнт цінової еластичності попиту дорівнює нулю;
3) коефіцієнт перехресної еластичності попиту менший ніж одиниця;
4) відсоток зміни величини попиту дорівнює відсотку зміні ціни;
5) відсоток зміни величини попиту менше відсотка зміни ціни.
№37. Коли 20 одиниць товару продають за 5 грн кожна, а 40 одиниць – за 4 грн кожна, то попит
є:
1) одинично еластичним;
2) нееластичним;
3) еластичним;
4) перехресно еластичним;
5) еластичним за доходом.
№38. Якщо зменшення ціни на товар А на 1% спричинило збільшення величини попиту на

товар Б на 2%, то:
1) коефіцієнт цінової еластичності попиту більший ніж 1;
2) коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший ніж 1;
3) коефіцієнт перехресної еластичності попиту більший ніж 1 (за модулем);
4) усі варіанти відповідей неправильні.
№39. Якщо збільшення середнього доходу на 2% спричинило збільшення величини попиту на

товар А на 4%, то це означає, що він є:
1) товаром нижчої споживчої цінності;
2) предметом розкоші;
3) товаром замінником;
4) доповнюваним товаром.
5
№40. Якщо збільшення середнього доходу споживачів на 1% спричинило збільшення величини
попиту на товар А на 0,5%, то це означає, що він є:
1) предметом розкоші;
2) предметом першої необхідності;
4) комплементарним благом;
5) соціально шкідливим товаром.
№41. У випадку, коли збільшення середнього доходу на 1% спричинило зменшення величини

попиту на товар А на 0,5%, це означає, що цей товар є:
1) товаром вищої споживчої цінності;
3) комплементарним благом;
№42. Яка з наступних ситуацій не впливатиме на зростання цінової еластичності попиту на

товар А?
1) цей товар має велику кількість замінників;
2) споживачі витрачають на закупівлю цього товару значну частку свого доходу;
3) товар А — це предмет розкоші;
4) період часу, протягом якого вивчають попит на товар А, дуже короткий;
5) період часу, протягом якого вивчають попит на товар А, тривалий.
№43. Еластичність попиту на певний товар не залежить від:

1) кількості замінників цього товару;
2) тривалості часового періоду;
3) мобільності факторів виробництва, за допомогою яких виробляється цей товар;
4) того, чи є він предметом розкоші чи предметом першої необхідності;
5) частки доходів споживачів, яку вони витрачають на закупівлю цього товару.
№44. Еластичність пропозиції певного товару залежить головно від:

1) чисельності покупців цього товару;
2) урядових дотацій виробникам цього товару;
3) мобільності факторів виробництва, за допомогою яких виробляється цей товар;
4) не залежить від жодного з названих чинників.
№45. Якщо коефіцієнт цінової еластичності попиту на товар А становить 0,5, то це означає, що:
1) будь-яка зміна ціни змінюватиме величину його попиту на 0,5%;
2) одновідсоткове зменшення величини попиту на цей товар спричиняється зростанням його
ціни на 0,5%;
3) одновідсоткове збільшення величини попиту на цей товар спричиняється двовідсотковим
зниженням його ціни;
4) зміна ціни на 0,5% спричинить таку ж відносну зміну величини попиту.
№46. Попит є відносно еластичним, коли коефіцієнт цінової еластичності попиту за модулем:
1) дорівнює 1;
2) більший ніж 1;
3) менший ніж 1,
5) прямує до нескінченності.
№47. Пропозиція є відносно нееластичною, коли коефіцієнт цінової еластичності пропозиції:
6
3) менший ніж 1;
5) прямує до нескінченності.
№48. Абсолютно нееластичний попит зображують у вигляді:

1) вертикальної лінії;
2) горизонтальної лінії;
3) лінії з кутом нахилу 450;
4) низхідної лінії.
№49. Коефіцієнт цінової еластичності попиту дорівнює:

1) зменшенню ціни, поділеному на збільшення величини попиту;
2) зміні у загальному доході (в %), поділеної на збільшення ціни (у %);
3) відсотковій зміні величини попиту, поділеної на відповідну відсоткову зміну ціни товару;
4) не дорівнює жодному із наведених вище відношень.
№50. Якщо будь-яку кількість товару продають за однакову ціну, то попит на такий товар є:
1) абсолютно нееластичним;
2) абсолютно еластичним;
5) нееластичним.
№51. Якщо зменшення ціни певного товару від 6 грн до 4 грн спричинило зменшення обсягу
пропозиції з 4 до 2 одиниць, то коефіцієнт цінової еластичності пропозиції, обчислений за фор-
мулою середньої точки, дорівнює:
1) 1;
2) 5/3;
3) 3/2;
4) 2.
№52. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту дорівнює:

1) відносній зміні величини попиту певного товару, поділеної на відносну зміну ціни цього ж
товару;
2) відносній зміні величини попиту для певного товару, поділеної на відносну зміну середнього
доходу споживачів;
3) відносній зміні величини попиту на товар А, поділеної на відносну зміну ціни товару Б;
4) не дорівнює жодному з наведених вище відношень.
№53. Нееластична пропозиція означає, що:

1) зростання ціни на 1% спричиняє збільшення величини пропозиції менше ніж на 1%;
2) зростання ціни на 1% спричиняє збільшення величини пропозиції більше ніж на 1%;
3) зростання ціни на 1% спричиняє збільшення величини пропозиції на 1%;
4) зростання ціни на 1% не змінює кількість пропозиції.
№54. Коли необхідно визначити коефіцієнт цінової еластичності попиту для окремої точки на
кривій попиту, то використовують формулу:
1) дугової еластичності попиту;
2) перехресної еластичності попиту;
3) точкової еластичності попиту;
4) еластичності попиту за доходом.
7
№55. Економісти сподіваються, що коефіцієнт цінової еластичності пропозиції для певного
товару, зазвичай, буде:
1) додатнім;
2) від’ємним;
3) дорівнюватиме нулю;
№56. Предмети розкоші – це товари вищої споживчої цінності, для яких коефіцієнт
еластичності попиту за доходом:
1) менший ніж 1;
№57. Якщо для двох товарів коефіцієнт перехресної еластичності попиту додатній, то вони є:
1) взаємозамінними;
2) взаємодоповнюваними;
3) незалежними;
4) товарами нижчої споживчої цінності.
№58. Якщо коефіцієнт еластичності попиту за доходом для певного товару додатній, то його
називають:
1)товаром нижчої споживчої цінності;
2) товаром вищої споживчої цінності;
3) замінюваним товаром;
4) доповнюваним товаром.
№59. Якщо коефіцієнт цінової еластичності попиту на картопляні чіпси дорівнює 0,52, то попит
на них є:
4) абсолютно еластичним.
№60. Якщо певна відсоткова зміна ціни має результатом меншу відсоткову зміну величини
попиту, то:
1) попит нееластичний;
2) попит еластичний;
3) попит і пропозиція змінюються в різних напрямах;
4) ціна є вагомим аргументом визначення величини попиту.
№61. Вертикальна крива попиту означає, що:

1) пропозиція не реагує на зміни у попиті;
2) споживачі надзвичайно чутливі до зміни ціни;
3) споживачі не реагують на зміни ціни;
4) постачальники можуть торгувати лише за певної ціни.
№62. Припустимо, що коефіцієнт цінової еластичності попиту на краби становить 1,5 і ціна на
них знижується на 20 %. Тоді величина попиту зросте на:
1) 10%;
2) 75 %;
3) 30 %;
8
4) 20 %.
№63. Якщо крива попиту є прямою лінією з від’ємним нахилом, тоді точки на цій кривій, що
відповідають вищим цінам, також відповідають:
1) нижчій еластичності попиту;
2) вищій еластичності попиту;
3) більшій величині попиту;
4) більшому загальному доходу.
№64. Якщо при зростанні ціни загальні видатки споживачів на товар збільшуються, то попит є:
№65. Уважають, що попит нееластичний, коли ____________ ціни має результатом

____________ загального виторгу виробників:
1) зростання, незмінність;
2) зниження, зменшення;
3) зниження, збільшення;
4) зростання, зменшення.
№66. Розглянемо ринок автомобілів. Якщо дилер зменшує ціни на 20 % і продає у результаті на
10 % автомобілів більше, то попит на автомобілі _________, а його загальний виторг
______________:
1) еластичний, збільшиться;
2) еластичний, зменшиться;
3) нееластичний збільшиться;
4) нееластичний, зменшиться.
№67. Коли ціна на послуги громадського транспорту підвищується, то загальний виторг від
надання цих послуг зростає. Це означає, що попит на послуги громадського транспорту:
1) одинично еластичний;
2) абсолютно еластичний;
3) еластичний;
4) нееластичний.
№68. На еластичному проміжку кривої попиту:

1) загальний виторг та кількість товару змінюються у різних напрямах;
2) загальний виторг та ціна змінюються у протилежних напрямах;
3) загальний виторг та ціна змінюються в одному напрямі;
4) ціна та кількість товару змінюються в одному напрямі.
№69. Одним з найважливіших визначників цінової еластичності попиту на товар є:

1) його ціна;
2) кількість покупців на ринку;
3) очікування щодо майбутніх цін;
4) наявність замінників для даного товару.
№70. Попит на які з перелічених товарів є найменш еластичним:

1) на телевізори;
2) на ліки;
3) на автомобілі;
9
4) на подорожі під час відпустки.
№71. Які з наведених нижче тверджень найкраще пояснюють, чому довгостроковий попит на
товар X є більш еластичним, ніж попит на нього у короткостроковому періоді:
1) з часом фірма знаходить дешевші способи виробництва товару X;
2) закон попиту діє в довгостроковому періоді й не обов'язково діє в короткостроковому;
3) з часом дохід зростає, що збільшує попит на цей товар;
4) з часом більша кількість покупців ознайомиться зі змінами цін та пристосує свої смаки до
цих змін.
№72. Припустимо, що ринкова ціна товару знижується, а його крива пропозиції залишається
стабільною. Якщо у цьому разі відносна зміна величини пропозиції менша за відносну зміну
ціни, тоді пропозиція:
1) абсолютно еластична;
2) еластична;
3) нееластична;
4) одинично еластична.
№73. Еластичність пропозиції товару вимірює:

1) чутливість продавців до зміни його ціни;
2) чутливість постачальників до змін еластичності попиту цього товару;
3) рівень зміни пропозиції при зміні попиту;
4) реакцію постачальників на зміну цін ресурсів.
№74. Уявіть, що в результаті дуже великого врожаю ціна на яблука у типовому супермаркеті
впала з 1,00 до 0,50 грн за 1 кг, а обсяг закупівель яблук збільшився від 400 до 800 кг за день. З
огляду на такі зміни на ринку економіст, використовуючи формулу середньої точки, сказав би,
що попит на яблука:
2) нееластичний;
3) одинично еластичний;
4) коефіцієнт цінової еластичності попиту неможливо визначити з наданої інформації.
№75. Еластичність попиту – це відношення:

1) зміни ціни до зміни величини попиту;
2) зміни величини попиту до зміни ціни;
3) відсоткової зміни ціни до відсоткової зміни величини попиту;
4) відсоткової зміни величини попиту до відсоткової зміни ціни.
№76. Якщо рухатися в напрямку зниження ціни вздовж прямої лінії попиту з від’ємним
нахилом, то коефіцієнт еластичності попиту за ціною:
1) не змінюватиметься;
2) збільшуватиметься, але не перевищуватиме 1;
3) зменшуватиметься, але не буде меншим за 1;
4) зменшуватиметься.
№77. Одинична еластичність попиту означає, що:

1) одновідсоткова зміна ціни не спричиняє жодних змін у величині попиту;
2) одновідсоткова зміна ціни спричиняє більш ніж одновідсоткову зміну у величині попиту;
3) одновідсоткова зміна ціни спричиняє одновідсоткову зміну у величині попиту;
4) одновідсоткова зміна ціни спричиняє менш ніж одновідсоткову зміну у величині попиту.
10
№78. Припустимо, що місцева транспортна компанія підвищила плату за проїзд в автобусах,
унаслідок чого її загальний виторг зменшився. Це означає, що попит на її послуги є:
№79. Якщо ціна на бензин зросла від 1,70 до 2,50 грн за літр, а величина попиту зменшилася від
1 до 900 літрів, то попит на бензин є:
2) еластичним, але не абсолютно еластичним;
3) нееластичним, але не абсолютно нееластичним;
4) одинично еластичним.
№80. Якщо коефіцієнт цінової еластичності попиту менший за 1, зміна ціни товару у будь-
якому напрямку спричинить:
1) зміну загального виторгу в протилежному напрямі;
2) зміну загального виторгу у тому самому напрямі;
3) збільшення загального виторгу;
4) зменшення загального виторгу.
№81. Два товари є замінниками, якщо:

1) вони споживаються разом;
2) їхні коефіцієнти еластичності попиту за доходом обидва додатні;
3) коефіцієнт перехресної еластичності попиту для цих товарів є додатним;
4) коефіцієнт перехресної еластичності попиту для цих товарів є від'ємним.
№82. Коефіцієнт еластичності попиту за ціною вимірює ступінь реагування величини попиту на
зміну:
1) цін на інші товари;
2) смаків та уподобань;
3) ціни цього товару;
4) доходу його споживачів.
№83. Уздовж прямої лінії попиту з від’ємним нахилом попит:

1) нееластичний нижче середньої точки і еластичний вище від цієї точки;
2) нееластичний вище від середньої точки і еластичний нижче від неї;
3) еластичний лише нижче від середньої точки для предметів розкоші;
4) нееластичний у середній її точці.
№84. Крива ринкового попиту на квитки на змагання на суперкубок переміститься вправо

внаслідок:
1) зниження ціни на квитки;
2) зниження ціни на готельні кімнати у місті проведення цих змагань;
3) зниження інтересу вболівальників до ігор суперкубку;
4) зменшення доходів уболівальників.
№85. Цінова еластичність попиту на товар вимірює чутливість величини попиту до зміни:
1) цін інших товарів;
2) уподобань і смаків споживачів;
3) ціни цього товару;
4) доходів споживачів.
11
№86. Продавець знизив ціну на свій товар на 5%, унаслідок чого його обсяг продажу зріс на
4%. Можна стверджувати, що попит на цей товар:
2) нееластичний;
4) абсолютно нееластичний.
№87. Якщо зростання ціни товару на 1% спричинило скорочення величини попиту на 1%, то
попит на цей товар є:
4) абсолютно нееластичним.
№88. Якщо коефіцієнт цінової еластичності попиту дорівнює – 0,5, це означає, що:
1) будь-які зміни ціни товару змінюють величину попиту на 50%;
2) зниження ціни на 2% спричиняє зростання величини попиту на товар на 1%;
3) зростання ціни на 2% спричиняє зростання величини попиту на 1% ;
4) зміна ціни на 0,5% спричинить таку ж зміну величини попиту на товар.
№89. Яке з наведених нижче тверджень характеризує нееластичний за ціною попиту на товар:
1) покупці відносно чутливо реагують на зміну його ціни;
2) коефіцієнт цінової еластичності попиту для цього товару менше 1;
3) загальний виторг продавця зменшується, якщо ціна товару підвищується;
4) загальний виторг продавця збільшується, якщо ціна товару знижується.
№90. Для якого з товарів еластичність попиту за ціною найвища?

1) зубна паста;
2) зошити;
3) дискета з грою;
4) взуття.
№91. Яке з тверджень є неправильним? Цінова еластичність попиту на товар тим вища:
1) чим більше замінників він має;
2) чим більш дефіцитним є цей товар;
3) чим більшу частку він займає у видатках його споживачів;
4) чим менш насущною є потреба споживачів у цьому товарі.
№92. Для прямої похилої лінії попиту цінова еластичність попиту:

1) буде вищою зі збільшенням величини попиту;
2) буде вищою зі зростанням ціни;
3) буде постійною вздовж всієї цієї лінії;
4) усі варіанти відповіді неправильні.
№93. Графічне зображення абсолютно нееластичного попиту репрезентує:

1) пряма лінія з від'ємним нахилом;
2) горизонтальна лінія;
3) U-подібна крива;
4) вертикальна лінія.
№94. Якщо будь-яка кількість товару може бути продана за однією і тією ж ціною, це означає,
що попит на нього є:
12
4) нееластичним.
№95. Як зміниться загальний виторг продавця за умови зниження ціни товару, якщо попит на
цей товар є нееластичним за ціною:
1) зменшиться;
2) збільшиться;
3) не зміниться;
4) зміни виторгу не пов'язані з еластичністю попиту.
№96. Як зміниться загальний виторг продавця за умови зростання ціни товару, якщо попит на
цей товар є еластичним за ціною?
1) зменшиться;
3) збільшиться;
4) зміни виторгу не пов’язані з еластичністю попиту.
№97. Якщо ціна відеокасет знизиться, видатки споживачів на них і виторг їхніх продавців
також знизяться, то можна стверджувати, що:
1) попит на відеокасети є нееластичним;
2) попит на відеокасети є еластичним;
3) відеокасети є товаром нижчої споживчої цінності;
4) відеокасети є товаром вищої споживчої цінності.
№98. Коефіцієнт цінової еластичності попиту на міжнародні повітряні подорожі становить 3 за

модулем. Зростання цін на міжнародні авіаквитки призведе до:
1) збільшення щорічних видатків на ці подорожі;
2) зменшення щорічних видатків на міжнародні подорожі;
3) відсутності будь-яких змін у видатках тих, хто здійснює ці подорожі;
4) збільшення попиту на міжнародні подорожі.
№99. Студент уважно слідкує за своїми видатками. Коли ціни на продукти харчування зросли
на 2%, він скоротив їх закупівлю на 1%. Для студента попит на продукти харчування:
1) нееластичний, а його видатки збільшуються;
2) еластичний, а його видатки скорочуються;
3) має одиничну еластичність, а його видатки не змінюються;
4) нееластичний, а його видатки скорочуються.
№100. Відомо, що попит на сільськогосподарську продукцію нееластичний за ціною. Якщо

фермери цього року зібрали більший врожай, ніж минулого року, то їхній загальний виторг:
1) збільшиться, оскільки зростуть обсяги продажу;
2) збільшиться, оскільки зростуть ціни;
3) залишиться незмінним, оскільки зростання загального виторгу від збільшення обсягу
продажу зрівноважиться його зменшенням від зниження ціни;
4) зменшиться, оскільки втрати загального виторгу від зниження ціни будуть більшими, ніж
його приріст від збільшення обсягу продажу.
№101. Перехресна еластичність попиту – це:

1) відсоткова зміна величини попиту на один товар спричинена зміною на 1% ціни іншого
товару;
2) відсоткова зміна величини попиту на товар при зміні на 1% доходу споживачів;
3) відсоткова зміна величини попиту на товар при 1%-ій зміні його ціни;
13
4) відсоткова зміна величини попиту на один товар при зміні на 1% величини попиту на інший
товар.
№102. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту на гречку за ціною рису становить 0,14.
Якщо ціна рису зросте на 10%, то:
1) попит на рис зменшиться на 1,4%;
2) попит на рис збільшиться на 1,4%;
3) попит на гречку зменшиться на 1,4%;
4) попит на гречку збільшиться на 1,4%.
№103. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту є від'ємним, то товари, для яких його
обчислено, – це:
1) товари вищої споживчої цінності;
2) товари нижчої споживчої цінності;
3) товари-субститути;
4) товари-комплементи.
№104. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту на товар А за ціною товару В

становить мінус 3, то це означає що:
1) ринки цих товарів взаємозалежні;
2) якщо ціна на товар В підвищиться на 1%, то попит на товар А скоротиться на 3%;
3) товар А є доповнювачем для товару В;
4) усі відповіді правильні.
№105. Якщо зниження ціни одного товару на 2% спричинило зменшення величини попиту на
другий товар на 3%, то це означає, що коефіцієнт:
1) еластичності попиту за доходом перевищує 1;
2) цінової еластичності попиту перевищує 1;
3) перехресної еластичності попиту перевищує 1;
4) перехресної еластичності попиту є від'ємним.
№106. Для якого з товарів попит за доходом є найбільш еластичним?

1) картопля;
2) яловичина;
3) бензин;
4) діаманти.
№107. Еластичність попиту за доходом на ювелірні вироби дорівнює 5. Зростання доходу

споживачів на 5% збільшить попит на ювелірні вироби на:
1) 1%;
2) 5%;
3) 10;
4) 25%.
№108. Товар можна віднести до категорії товарів нижчої споживчої цінності, якщо коефіцієнт:
1) цінової еластичності попиту для нього дорівнює 1,5.
2) перехресної еластичності попиту для нього дорівнює -0,5.
3) еластичності попиту за доходом для нього дорівнює -0,5.
4) еластичності попиту за доходом для нього дорівнює 1,5.
№109. Кожна точка прямої лінії пропозиції, що виходить з початку координат:

1) має одиничну еластичність;
2) має показник цінової еластичності пропозиції більший за 1;
14
3) має показник цінової еластичності пропозиції менший за 1;
4) має змінний показник цінової еластичності пропозиції.
№110. Цінова еластичність пропозиції залежить головно від:

1) наявності товарів-замінників;
2) періоду часу, протягом якого продавці можуть пристосуватися до зміни ціни;
3) того, чи є товар предметом першої необхідності або розкоші;
4) того, чи відноситься цей товар до предметів тривалого користування або поточного
споживання.
№111. Нееластична пропозиція означає, що:

1) підвищення ціни на 1% веде до збільшення величини пропозиції менш як на 1%;
2) підвищення ціни на 1% веде до збільшення величини пропозиції більш як на 1%;
3) підвищення ціни на 1% веде до збільшення величини пропозиції на 1%;
4) жодна з відповідей не є правильною.
№112. Якщо пропозицію товару зображено вертикальною лінією, то можна стверджувати, що

вона є:
1) абсолютно еластичною;
2) абсолютно нееластичною;
3) одинично еластичною;
4) нееластичною.
№113. Попит на товар є абсолютно еластичним за ціною. Якщо пропозиція товару зменшиться,
то рівноважна ціна:
1) зросте, а рівноважний обсяг зменшиться;
2) не зміниться, а рівноважний обсяг зменшиться;
3) зросте, а рівноважний обсяг не зміниться;
4) і рівноважний обсяг не зміняться.
№114. Якщо пропозиція товару абсолютно нееластична за ціною, а попит на нього збільшиться,
то рівноважна ціна:
1) знизиться, а рівноважна кількість товару зросте;
2) знизиться, зменшиться й рівноважна кількість товару;
3) зросте, а рівноважна кількість зменшиться;
4) зросте, а рівноважна кількість товару залишиться незмінною.
№115. Для запобігання скороченню загального виторгу фірма "Національні авіалінії" має намір
підвищити ціни авіаквитків на 20%. Противники зростання цін доводять, що в результаті
загальний виторг авіакомпанії насправді знизиться. Можна стверджувати, що:
1) обидві сторони вважають попит на авіаквитки еластичним, але з різних причин;
2) обидві сторони вважають попит нееластичним, але з різних причин;
3) авіакомпанія вважає, що попит є нееластичним, а противники зростання цін – еластичним;
4) авіакомпанія вважає, що попит є еластичним, а противники зростання цін – нееластичним.
№116. Зі зростанням доходів під час економічного піднесення споживання картоплі

зменшується, тоді як зі зниженням доходів під час рецесії споживання картоплі зростає.
Найімовірніше це можна пояснити:
1) зміною смаків споживачів щодо картоплі;
2) дуже низькою еластичністю попиту на картоплю за ціною;
3) від’ємним значенням коефіцієнта еластичністю попиту на картоплю за доходом;
4) високою еластичністю попиту на картоплю за доходом.
15
№117. Величини дефіцитів і надлишків, які виникають внаслідок державного втручання в
ринкове ціноутворення, що спричиняє відхилення цін від рівноважних:
1) не залежать від еластичності попиту та пропозиції;
2) прямо залежать від еластичності попиту та пропозиції;
3) є обернено залежними від еластичності попиту та пропозиції;
4) визначаються тільки еластичністю попиту.
№118. Попит на продукти харчування здебільшого:

1) еластичний і за доходом, і за ціною;
2) нееластичний і за доходом, і за ціною;
3) нееластичний за доходом і еластичний за ціною;
4) еластичний за доходом і нееластичний за ціною.
№119. Андрій полюбляє шоколадні батончики. Ціна батончика зросла із 6 до 7, потім до 8 грн.,
а Андрій продовжував купувати 10 батончиків щотижня. Попит Андрія на шоколадні
батончики:
2) абсолютно нееластичний;
3) представлений горизонтальною лінією попиту;
4) одинично еластичний.
№120. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту для товарів X та Y додатний, а для
товарів Х та Z – від’ємний, то товари X та Y є____________, а товари Х та Z __________:
1) нормальними благами; субститутами;
2) товарами Гіфина; товарами нижчої споживчої цінності;
3) субститутами; комплементарними;
4) комплементарними; субститутами.
№121. Попит на салат “Цезар” еластичний за ціни 75 грн. і одинично еластичний за ціни 70 грн.
Якщо менеджер ресторану вирішить знизити ціну на салат із 75 грн. до 70 грн., то виторг від
продажу “Цезаря”:
1) зросте;
2) знизиться;
4) може збільшиться, зменшитися або не зміниться.
№122. Якщо кава і чай взаємозамінювані товари, то коефіцієнт перехресної еластичності

попиту на каву за ціною чаю _____________, а підвищення ціни чаю спричинить, за інших
однакових умов, __________________ величини попиту на каву:
1) додатний; зростання;
2) від’ємний; зниження;
3) від’ємний зростання;
4) додатний; зниження.
№123. До основних принципів побудови податкової системи не належать:

1) обов’язковість;
2) економічна доцільність;
3) стабільність ставок оподаткування;
4) принцип обмеженої відповідальності за борговими зобов'язаннями;
5) поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян.
№124. До непрямих податків не належать:

1) акцизи;
16
2) фіскальні монопольні податки;
3) мита на експортовані та імпортовані товари;
4) податок на прибуток;
5) податок на додану вартість.
№125. До прямих податків не належать:

1) акцизний збір;
2) податок з доходів фізичних осіб;
3) податок на прибуток юридичних осіб;
4) податок на нерухомість.
№126. Податковий тягар від запровадження непрямого податку, зазвичай, припадає на:
1) покупців;
2) продавців;
3) покупців і продавців,
4) бюджетні установи;
5) іноземних інвесторів.
№127. В Україні індивідуальний акциз офіційно називають:

1) прибутковим податком;
2) податком з обороту;
3) податком з продажу;
4) податком на додану вартість
№128. У випадку призначення індивідуального акцизу рівноважна ціна підакцизного товару за

інших однакових умов:
1) зросте;
3) залишиться незмінною;
4) може як зрости, так і знизитися.
№129. Призначення індивідуального акцизу за твердою ставкою за інших однакових умов

спричинить на ринку підакцизного товару таке:
1) паралельне переміщення кривої попиту вправо;
2) паралельне переміщення кривої попиту вліво;
3) непаралельне переміщення кривої попиту вправо;
4) крива попиту залишиться у попередньому положенні, а паралельно і вліво переміститься
крива пропозиції;
5) крива попиту залишиться у попередньому положенні, а непаралельно і вліво переміститься
крива пропозиції.
№130. У випадку призначення універсального акцизу за інших однакових умов крива пропози-
ції підакцизного товару:
1) переміститься вправо непаралельно;
2) переміститься вправо паралельно;
3) переміститься вліво паралельно;
4) переміститься вліво непаралельно;
5) залишиться у попередньому положенні, а непаралельно вліво переміститься крива попиту.
№131. У відповідності з мікроекономічною теорією податковий тягар від запровадження

непрямого податку на підакцизний товар:
1) повністю сплачують його покупці;
17
2) повністю сплачують його виробники;
3) як правило, він розподіляється у певній пропорції між споживачами і виробниками цього
товару;
№132. Яке із наступних тверджень враховують законодавчі органи при виборі підакцизних
товарів?
1) чим нееластичнішими є попит і пропозиція, тим меншим буде зниження обсягу виробництва
підакцизного товару;
2) чим нееластичнішими є попит і пропозиція, тим меншим буде зростання рівноважної ціни
3) чим еластичнішими є попит і пропозиція, тим більшим буде зростання рівноважної ціни
4) жодне із наведених тверджень не береться до уваги урядовцями та законодавцями.
№133. До яких наслідків не призводить виплата дотацій виробникам деякого товару за твердою
ставкою за інших однакових умов?
1) витрати виробників цього товару зменшуються за кожним рівнем його ціни пропозиції на
величину твердої ставки дотації;
2) нова рівноважна ціна товару встановлюється на рівні, що є нижчим від рівня його старої
рівноважної ціни;
3) нова рівноважна кількість товару стає меншою від старої його рівноважної кількості;
4) ціна виторгу виробників цього товару відрізняється від ціни його споживачів на величину
твердої ставки дотації.
№134. Розподіл дотації між виробниками і споживачами дотованого товару відбувається у

відповідності з таким правилом:
1) більшу частину дотації отримує відносно більш еластична сторона ринку;
2) більшу частину дотації отримує відносно менш еластична сторона ринку;
3) більшу частину дотації може отримувати будь-яка сторона ринку незалежно від
співвідношення коефіцієнтів цінової еластичності попиту і пропозиції;
4) незалежно від співвідношення цінової еластичності попиту і пропозиції завжди вся дотація
привласнюється виробником дотованого товару.
№135. Призначення субсидій споживачам деякого товару не спричиняє такого наслідку:

1) збільшення його рівноважної ціни;
2) зменшення його рівноважної кількості;
3) збільшення виторгу його виробників;
4) перевищення рівноважної ціни (ціни його виробників) над ціною споживачів.
№136. Податковий тягар буде розподілено порівну між виробниками та споживачами, якщо:
1) і попит на товар, і його пропозиція еластичні;
2) уряд розподілить податок порівну між виробниками та споживачами;
3) коефіцієнт еластичності попиту дорівнює коефіцієнту еластичності пропозиції;
4) і попит, і пропозиція нееластичні.
№137. Протягом 1991 – 2011 рр. в Україні застосовували такі ставки податку на додану
вартість:
1) 28%;
2) 20%;
3) у різні роки застосовували ставку 28% або 20%;
18
№138. Протягом 1991 – 2011 рр. в Україні об’єктом оподаткування доходів підприємств був:
1) прибуток;
2) дохід;
3) виторг від реалізації товарів і послуг;
4) у різні роки базою оподаткування був або дохід, або прибуток;
5) жоден варіант відповіді не є правильним.
№139. В Україні з 1989 по 2011 рр. в різні періоди населення не отримувало субсидії на:
1) цукор;
2) горілку;
3) масло;
4) імпортні легкові автомобілі;
5) комунальні послуги.
№140. Пропозиція на національному ринку землі є:

1) досконало еластичною за ціною;
2) досконало нееластичною за ціною;
3) одинично еластичною за ціною;
4) еластичною за ціною;
5) нееластичною за ціною.
№141. Попит на продовольство є:

1) досконало еластичним за ціною;
2) еластичним за ціною;
3) еластичним за доходом;
4) досконало нееластичним за ціною;
5) нееластичним за ціною.
№142. Однією з головних причин, що спричиняють виникнення короткострокової проблеми

фермерських господарств є:
1) сезонний характер сільськогосподарського виробництва;
2) значне втручання уряду у ринки продовольства;
3) надмірне перетікання робочої сили із сіл до міст;
4) нееластичний попит на сільськогосподарську продукцію.
№143. Однією з головних причин, що спричиняють виникнення проблем фермерських

господарств у довгостроковому періоді є:
1) порівняно вищі темпи збільшення попиту на фермерську продукцію, ніж темпи збільшення її
пропозиції;
2) порівняно вищі темпи збільшення пропозиції фермерської продукції, ніж темпи збільшення
попиту на неї;
3) еластичний попит на фермерську продукцію;
4) короткострокові коливання пропозиції сільськогосподарської продукції.
№144. Які наслідки не спричиняє політика підтримання цін на фермерську продукцію?

1) збільшення загального виторгу фермерів, що її виробляють;
2) збільшення загальних видатків її покупців;
3) зменшення загальних видатків її покупців;
4) збільшення обсягу її виробництва.
№145. Які наслідки не спричиняє політика компенсації різниці цін на фермерську продукцію?
19
4) збільшення обсягу її виробництва.
№146. Які наслідки не спричиняє політика обмеження пропозиції фермерської продукції?

4) зменшення обсягу її виробництва.
№147. Виберіть чинник, який визначає нееластичний попит за ціною на сільськогосподарську

продукцію:
1) люди є біологічно залежні від споживання їжі, тому величина попиту на неї мало змінюється
під впливом змін у її ціні;
2) продовольство добре зберігається, і затрати на його зберігання незначні;
3) продукти харчування є замінниками один одного;
4) видатки на продукти харчування зростають пропорційно до зростання доходів населення.
№148. В аграрному секторі колишнього СРСР у сільському господарстві переважали:

1) фермерські господарства;
2) радгоспи і олігополії;
3) колгоспи і монополії;
4) фермерські господарства і радгоспи;
5) радгоспи і колгоспи.
№149. В аграрному секторі України сьогодні переважають:

1) колгоспи;
2) комуни;
3) радгоспи;
4) приватні сільськогосподарські фірми.
№150. Якщо ціни на сільськогосподарську продукцію за 50 років зросли у сім разів, а ціни на всі
інші види продукції, яку купують селяни – у 14 разів, то індекс паритету становить:
1) 50%;
2) 100%;
3) 150%;
4) 200%.
№151. Які ринки найбільше відповідають моделі досконалої конкуренції?

1) взуття;
2) пшениці;
3) легкових автомобілів;
4) пасажирських авіаперевезень.
№152. У результаті якої комбінації еластичності попиту та пропозиції можна однозначно

стверджувати, що більша частка податкового тягаря припаде на виробників підакцизного
товару:
Попит Пропозиція
1) Еластичний Еластична
2) Нееластичний Нееластична
3) Еластичний Нееластична
4) Нееластичний Еластична.
20
№153. Зі встановленням акцизного збору на товар більшу частину податкового тягаря буде
нести споживач, якщо:
1) попит на товар більш еластичний, ніж його пропозиція;
2) попит на товар менш еластичний, ніж його пропозиція;
3) коефіцієнти еластичності попиту і пропозиції цього товару однакові;
4) еластичність не впливає на розподіл податкового тягаря.
№154. Розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями залежить від:

1) законодавчого визначення платника податку;
2) еластичності попиту за доходом;
3) цінової еластичності як попиту, так і пропозиції;
4) перехресної еластичності попиту та пропозиції.
№155. Якщо попит на товар еластичніший за його пропозицію, то у разі запровадження податку
у розмірі 3 грн. з одиниці товару рівноважна ціна зросте:
1) на 3 грн.;
2) на 1,5 грн.;
3) більш як на 1,5 грн. але менш як на 3 грн.;
4) менш як на 1,5 грн.
№156. Метою споживача є максимізація:

1) граничної корисності;
2) загальної корисності;
3) середньої корисності;
4) різниці між загальною і граничною корисністю.
№157. Корисність – це:

1) кількість благ, які здатні задовольнити потреби споживача;
2) мінімальне задоволення, яке споживач може одержати від споживання певного блага;
3) задоволення, яке отримує людина від споживання благ;
4) максимальне задоволення, яке споживач може одержати від споживання певного блага.
№158. Корисність:
1) є суб'єктивно-психологічною оцінкою задоволення від споживання благ;
2) є різною для різних споживачів;
3) є різною для одного й того ж споживача залежно від інтенсивності потреби, ступеня її
насиченості, запасу благ, періоду часу;
№159. Кардиналістська (кількісна) теорія корисності:

1) не потребує кількісного визначення величини корисності;
2) не потребує порівняння корисності різних благ;
3) не вимагає незалежності корисностей різних благ однієї від іншої;
4) передбачає можливість визначення кількісної величини корисності.
№160. Загальна корисність – це:

1) загальна сума задоволення від споживання певного набору благ;
2) мінімальна сума задоволення від споживання певного набору благ;
3) середня величина задоволення від споживання певного набору благ;
4) додаткове задоволення від споживання додаткової одиниці блага.
№161. Гранична корисність – це:

1) загальна сума задоволення від споживання певного набору благ;
21
2) мінімальна сума задоволення від споживання певного набору благ;
3) середня величина задоволення від споживання певного набору благ;
4) додаткове задоволення від споживання додаткової одиниці блага.

1) додаткова корисність від споживання додаткової одиниці блага;
2) відношення зміни загальної корисності певного товару до відповідної зміни у кількості цього
товару;
3) приріст загальної корисності у разі зміни споживання блага на одну одиницю;
№163. Перша склянка “Живчика” приносить Іванові 18 ютилів корисності, друга – 12 ютилів.
Його загальна корисність від трьох склянок дорівнює 38 ютилів. Гранична корисність третьої
склянки цього напою:
1) 26 ютилів;
2) 6 ютилів;
3) 8 ютилів;
4) не може бути визначена на основі наявної інформації.
№164. Якщо MUа/Pа = 100/35 ютилів = MUb/Pb = 300/? = MUc/Pc = 400/?, то ціни благ b і с у
випадку оптимуму споживача:
1) не можуть бути визначені на основі наявної інформації;
2) 105 грн і 140 грн, відповідно;
3) 105 грн і 175 грн, відповідно;
4) 100 грн і 200 грн, відповідно.
№165. Загальна корисність зростає, коли гранична корисність додаткових одиниць деякого
блага:
1) зменшується;
2) збільшується;
3) збільшується або зменшується, але є додатною величиною;
4) збільшується повільно.
№166. Між кривими загальної та граничної корисності існує геометричний зв'язок:

1) крива загальної корисності досягає максимального значення в точці, яка відповідає
нульовому значенню граничної корисності;
2) нахил кривої загальної корисності показує величину граничної корисності;
3) за від'ємних значень граничної корисності крива загальної корисності відхиляється донизу,
стає спадною;
№167. Який з наведених нижче переліків значень загальної корисності ілюструє закон спадної
граничної корисності?
1) 20, 15, 10, 5;
2) 20, 10, 10, 10;
3) 20, 30, 40, 50;
4) 20, 28, 34, 38.
№168. Який з наведених нижче переліків значень граничної корисності ілюструє закон спадної
граничної корисності:
1) 200, 150, 150, 150;
2) 200, 230, 250, 260;
3) 200, 300, 400, 500;
22
4) 200, 150, 90, 40.
№169. П'ята порція морозива приносить вам менше задоволення, ніж перша. Це приклад:
1) дії закону пропозиції;
2) дії закону спадної граничної корисності;
3) наявності надлишку товару;
4) наявності дефіциту товару.
№170. Закон спадної граничної корисності (перший закон Госена) твердить, що:
1) відношення граничних корисностей благ до їхніх цін повинні бути рівні;
2) загальна корисність зростає зі зростанням споживання благ;
3) величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці певного блага зменшується
до досягнення нульового значення в точці повного насичення потреби;
4) зі зростанням доходів споживачів величина задоволення від споживання кожної додаткової
одиниці певного блага зменшується.
№171. Припущення щодо транзитивності (перехідності) благ в теорії байдужості полягає у

тому, що споживач, який вважає набір К привабливішим за М, а набір М привабливішим за
набір Н:
1) віддасть перевагу набору К перед набором Н;
2) віддасть перевагу набору Н перед набором К;
3) буде байдужим у виборі між цими наборами;
4) не може зробити вибору без додаткової інформації про рівень його доходу.
№172. Криві байдужості – це криві:

1) однакової кількості двох благ;
2) однакового рівня корисності наборів двох благ;
3) однакового рівня доходу споживача;
4) однакових цін двох товарів.
№173. Криві байдужості мають такі властивості:

1) вони ніколи не перетинаються;
2) для абсолютної більшості благ вони є спадними;
3) криві байдужості, що розташовані далі від початку координат, відповідають наборам
продуктів з вищим рівнем корисності;
№174. Форма і нахил кривої байдужості для споживача визначаються:

1) його доходом і уподобаннями;
2) тільки цінами товарів;
3) тільки уподобаннями цього споживача;
4) уподобаннями споживача, цінами товарів та доходом споживача.
№175. Форма і нахил кривих байдужості залежать:

1) від ступеня замінності благ у споживанні;
2) від співвідношення цін товарів;
3) від уподобань споживача, його доходу та співвідношення цін товарів;
№176. Граничний коефіцієнт заміщення одного товару іншим:

1) визначає, від скількох одиниць одного товару споживач повинен відмовитись, щоб одержати
додаткову одиницю іншого без зміни рівня загальної корисності;
2) вимірює пропорції заміни одного товару іншим;
23
3) показує нахил кривої байдужості в певній її точці;
№177. Граничний коефіцієнт заміщення товару Y товаром X показує:

1) міру зростання граничної корисності зі збільшенням споживання товарів X і Y на одну
одиницю;
2) кількість товару Y, від якої споживач готовий відмовитись заради одержання додаткової
одиниці товару X без зміни рівня загальної корисності;
3) додаткову кількість товару X, яку споживач може придбати за умови зростання доходу та
незмінної кількості товару Y;
4) міру зростання загальної корисності зі збільшенням споживання товарів X і Y.
№178. Якщо два блага є абсолютними (досконалими) доповнювачами, наприклад, правий і

лівий черевик, то:
1) граничний коефіцієнт заміщення одного блага іншим є спадним;
2) криві байдужості мають вигляд прямого кута;
3) криві байдужості мають вигляд вертикальних ліній;
4) криві байдужості є висхідними.
№179. Якщо два блага є абсолютними (досконалими) замінниками, то:

1) граничний коефіцієнт заміщення одного блага іншим є сталим;
2) криві байдужості мають вигляд прямого кута;
3) криві байдужості мають вигляд горизонтальних ліній;
№180. Бюджетне обмеження споживача утворюють:

1) тільки дохід споживача;
2) тільки ціни товарів, які він купує;
3) дохід споживача і ціни товарів;
4) дохід споживача, ціни товарів та їхні корисності.
№181. Бюджетна пряма – це:

1) лінія рівної корисності;
2) лінія рівних видатків споживача;
3) лінія наборів двох товарів, доступних споживачу за певної величини грошового доходу та
постійних цін цих товарів;
4) правильні відповіді 2 і 3.
№182. Точки перетину бюджетної прямої з осями координат характеризуються тим, що:
1) перебуваючи в цих точках, споживач не витрачає увесь свій дохід;
2) перебуваючи в цих точках, споживач витрачає увесь дохід лише на один з двох товарів;
3) перебуваючи в цих точках, споживач взагалі не витрачає свій дохід;
4) їхнє положення не залежить від цін товарів.
№183. Бюджетна пряма:

1) має від'ємний нахил;
2) переміщується паралельно до попередньої бюджетної прямої зі зміною доходу споживача;
3) змінює нахил зі зміною ціни одного з товарів;
№184. Нахил бюджетної прямої визначається:

1) кількістю споживаних благ;
2) співвідношенням граничних корисностей благ;
24
3) співвідношенням цін товарів;
4) співвідношенням цін товарів та доходу споживача.
№185. Пропорцію можливого заміщення одного товару іншим у будь-якій точці бюджетної
прямої визначають:
1) її нахилом;
2) відносними цінами цих товарів;
3) співвідношенням абсолютних цін цих товарів;
№186. Положення бюджетної прямої не зміниться, якщо:

1) ціни двох товарів знизяться, а дохід у тій же пропорції зросте;
2) ціна товару Xзнизиться у стільки разів, у скільки ціна товару Yзросте за незмінного доходу;
3) ціни і дохід зміняться в одному напрямку і в однаковій пропорції;
4) ціна товару Xзросте на стільки ж, на скільки знизиться ціна товару Yза незмінного доходу.
№187. Правило максимізації корисності полягає утому, що:

1) споживач максимізує корисність, якщо розподіляє свій бюджет так, що гранична корисність
на останню грошову одиницю видатків є однаковою для кожного виду благ;
2) корисність максимізується вибором такого споживчого кошика в границях бюджетного
обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ
до їхніх цін однакове для всіх благ;
3) споживач максимізує корисність, якщо розподіляє свій бюджет так, що загальна корисність
на останню грошову одиницю видатків є однаковою для кожного виду благ;
4) правильні відповіді 1) і 2).
№188. Споживчий вибір є оптимальним, якщо:

1) в межах бюджетного обмеження споживач обирає такий набір товарів, для якого відношення
граничних корисностей благ дорівнює відношенню їхніх цін;
2) споживач задовольняє всі свої потреби;
3) споживач максимізує граничну корисність в межах свого бюджету;
4) споживач купує товари в межах свого бюджету за найнижчими цінами.
№189. Якщо для обраного споживачем споживчого кошика MUx/MUY=9, а Рх/Ру=7, то:
1) споживач знаходиться у стані рівноваги;
2) для досягнення рівноваги споживачу слід купувати більше товару Xі менше товару Y;
3) для досягнення рівноваги споживачу слід купувати більше товару Yі менше товару X;
4) споживач не має стимулу для зміни структури свого споживчого кошика.
№190. Ціна груш і яблук однакова і становить 2 грн за кілограм. Споживач, який прагне
максимізувати корисність від їх споживання і купує тільки ці два товари, повинен:
1) купувати однакову кількість груш і яблук доти, доки ціна на них однакова;
2) купити таку кількість груш і яблук, для якої MRSдорівнювала б 1;
3) купити таку кількість груш і яблук, видатки на які дорівнювали б доходу споживача;
4) вірні відповіді 2 і 3.
№191. Рівновага споживача на карті байдужості — це:

1) будь-яка точка на найвищій з кривих байдужості;
2) будь-яка точка на бюджетній прямій;
3) будь-яка точка у просторі, обмеженому бюджетною прямою;
4) точка дотику бюджетної прямої до кривої байдужості.
№192. Споживач перебуває у стані рівноваги, якщо:
25
1) він максимізує граничну корисність;
2) обирає комбінацію товарів, якій графічно відповідає точка дотику бюджетної прямої і кривої
байдужості;
3) бюджет витрачений повністю і зважені за цінами граничні корисності двох товарів рівні;
4) правильні відповіді 2) і 3).
№193. Щоб досягти стану рівновагу, споживач повинен:

1) бути впевненим, що ціни купованих ним товарів пропорційні загальній корисності;
2) не купувати неякісних товарів;
3) розподілити дохід таким чином, щоб остання гривня, витрачена на придбання будь-якого
товару, забезпечувала йому однакову граничну корисність;
4) бути впевненим, що ціна кожного товару дорівнює граничній корисності грошей.
№194. Дохід споживача становить 8 грн. Ціна одиниці товару X – 1 грн, ціна одиниці товару Y –
0,5 грн. Яка з наступних комбінацій двох товарів знаходиться на бюджетній прямій?
1) 7 X та 1 Y;
2) 6 X та 6 Y;
3) 5 X та 6 Y;
4) 6 Xта 5 Y.
№195. Якщо крива “дохід-споживання” має додатний нахил:

1) обидва товари є товарами вищої споживчої цінності;
2) обидва товари є товарами нижчої споживчої цінності;
3) товар, позначений на вертикальній осі, є товаром нижчої споживчої цінності;
№196. Споживач купує лише два товари – А і В. Гранична корисність товару А дорівнює 100
ютилів, його ціна становить 10 грн. Ціна товару В дорівнює 5 грн. Гранична корисність товару
В у стані рівноваги споживача дорівнює:
1) 0,5 ютиля;
2) 20 ютилям;
3) 50 ютилям;
4) 10 ютилям.
№197. Споживач купує лише яблука та сливи. Ціна яблук – 2 грн за кілограм, ціна слив – 1,5
грн. Споживач може витратити на закупівлю цих товарів 16 грн. Для оптимального споживчого
кошика граничний коефіцієнт заміщення слив яблуками становитиме:
1) 3/4;
2) 4/3;
3) 1/8;
4) 3/32.
№198. Бюджетна пряма споживача описується рівнянням: 15X+25Y=900. Оптимальний кошик

споживача містить 30 одиниць Y, а кількість товару Xв цьому кошику становить:
1) 10 одиниць;
4) 60 одиниць.
№199. Унаслідок зростання доходу споживача за інших рівних умов:

1) бюджетна пряма переміщується паралельно до початкової вправо;
2) точка рівноваги переміщується на вищу криву байдужості;
3) зростає індивідуальний попит на товари вищої споживчої цінності;
26
№200. Крива “дохід – споживання”:

1) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів; на її
основі будується крива індивідуального попиту;
2) сполучає всі точки рівновага споживача, пов'язані зі зміною доходу; на її основі будуються
криві Енгеля;
3) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною цін обох товарів; на її основі
будується крива індивідуального попиту;
4) сполучає всі точки рівновага споживача, пов'язані зі зміною доходу, на її основі будується
крива ринкового попиту.
№201. Зі зниженням ціни одного з благ за інших рівних умов:

1) бюджетна пряма переміщується паралельно до початкової вліво;
2) точка рівноваги переміщується на нижчу криву байдужості;
3) зростає величина індивідуального попиту на нього;
№202. Крива “ціна-споживання”:

1) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів; на її
основі будується крива індивідуального попиту;
2) сполучає всі точки рівновага споживача, пов'язані зі зміною доходу; на її основі будуються
криві Енгеля;
3) сполучає всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною смаків і вподобань;
4) сполучає всі точки рівновага споживача, пов'язані зі зміною доходу; на її основі будується
крива ринкового попиту.
№203. На відміну від моделі Гікса, у моделі Слуцького:

1) для визначення відокремленої дії ефектів заміщення та доходу застосовується прийом
добудови компенсативної бюджетної прямої;
2) ефект заміщення супроводжується деяким покращенням добробуту споживача;
3) компенсативна бюджетна пряма є січною початкової і дотичною до деякої вищої кривої
байдужості;
№204. На відміну від моделі Слуцького, у моделі Гікса:

1) для визначення відокремленої дії ефектів заміщення та доходу застосовується прийом
добудови компенсативної бюджетної прямої;
2) ефект заміщення супроводжується деяким покращенням добробуту споживача;
3) компенсативна бюджетна пряма є дотичною до кривої байдужості;
4) компенсативна бюджетна пряма є січною початкової і дотичною до деякої вищої кривої
байдужості.
№205. Коли ціна товару вищої споживчої цінності знижується, то:

1) ефект доходу спонукатиме споживача купувати його більше , а ефект заміщення – менше;
2) у результаті дії і ефекту заміщення, і ефекту доходу споживач купує більше цього блага;
3) у результаті дії ефекту доходу величина попиту зменшується, а ефекту заміщення –
збільшується;
4) і ефект доходу, і ефект заміщення спонукають до зменшення споживання блага.
№206. Товар Гіфина – це:

1) товар нижчої споживчої цінності зі значною питомою вагою у бюджеті споживача;
2) товар, для якого не виконується закон попиту, і крива попиту є висхідною;
27
3) товар, для якого ефект доходу перевищує ефект заміщення і вони діють в протилежних
напрямах;
№207. Що з наведеного нижче характеризує товар Гіфина:

1) зі зниженням ціни даного блага величина попиту на нього зростає;
2) зі зростанням ціни даного блага величина попиту на нього скорочується;
3) зі зниженням ціни даного блага величина попиту на нього скорочується;
4) зміна ціни даного блага не впливає на величину попиту на нього.
№208. Коли ціна на житло зростає, то для Дмитра загальний ефект від зміни ціни можна
розкласти на:
1) ефект доходу;
2) ефект заміщення;
3) ефект доходу та ефект заміщення;
№209. У перерві тяжкого робочого дня Микола збирався перекусити молочним коктейлем. Він
готовий був заплатити 3,50 грн за молочний коктейль, але виявилося, що він має заплатити
лише 1,50 грн. Його споживчий надлишок становитиме:
1) 3,50 грн;
2) 1,50 грн;
3) 2,00 грн;
4) 5,00 грн.
№210. Жора виявив, що за нинішнього рівня споживання за тиждень він отримує 10 ютилів
корисності, споживаючи останню плитку шоколаду, та 20 ютилів корисності, споживаючи
останній кілограм бананів. Шоколадки коштують 2 грн, а один кілограм бананів – 5 грн. Що
треба зробити Жорі:
1) купувати більше шоколадок та менше бананів;
2) купувати більше бананів і менше шоколадок;
3) залишити споживання бананів і шоколадок на тому самому рівні;
№211. Ціна блага X дорівнює 3 грн, а ціна блага Y- 2 грн. Припустимо, що гранична корисність
блага X становить 60 ютилів. Якщо споживач максимізує задоволення, то гранична корисність
блага Y дорівнюватиме:
1) 60;
2) 40;
3) 20;
4) 10.
№212. Якщо ціни на товари А, Б, В однакові, то що має робити споживач, щоб максимізувати
задоволення:
1) купувати однакові кількості трьох товарів;
2) витрачати однакові частини доходу на кожен з них;
3) купувати їх у таких кількостях, щоб їхні загальні корисності були однаковими;
4) купувати їх у таких кількостях, щоб їхні граничні корисності були однаковими.
№213. Припустимо, що споживач витратив увесь свій дохід на товари Х та Y таким чином, що
MUx / Px = 10 і MUy / Py = 5. Згідно з правилом максимізації корисності споживач має:
1) купувати менше Х та Y;
2) купувати більше Х та Y;
28
3) купувати менше Х та більше Y;
4) купувати більше Х та менше Y.
№214. Ефектом доходу називають:

1) зміну попиту, яка відбувається через зміну доходу;
2) зміну величини попиту, яка відбувається через вплив зміни ціни на реальний дохід;
3) зміну ціни, яка відбувається через зміну доходу;
4) зміну смаків споживача, яка відбувається через зміну доходу.
№215. Якщо споживач рухається вгору вздовж визначеної кривої байдужості, його загальне
задоволення:
1) зростає;
2) зменшується;
3) залишається незмінним;
4) спочатку зростає, а потім зменшується.
№216. Зниження ціни товару, зазвичай, призводить до того, що споживач досягає нового
рівноважного стану:
1) на більш низькій кривій байдужості;
2) на більш високій кривій байдужості;
3) на тій самій кривій байдужості, але з комбінацією товарів, що містить більше того товару,
ціна якого впала;
4) на тій самій кривій байдужості, але з комбінацією товарів, що містить менше того товару,
ціна якого впала.
№217. У якому із випадків порушено припущення про перехідність (транзитивність) переваг

споживача?
1) а  в  с; а  с;
2) а  в  с; а с;
3) а  в  с; с  а;
4) а  в  с; с  а.
№218. Щоб побудувати криву “ціна – споживання”, потрібно:

1) змінювати дохід і досліджувати зміну рівноваги споживача;
2) змінювати ціну товару х і досліджувати зміну рівноваги споживача;
3) змінювати дохід і ціни й досліджувати зміну рівноваги споживача;
4) змінювати ціни товарів x і y і досліджувати зміну рівноваги споживача.
№219. Тотожність Слуцького найпростіше можна записати так:

1) загальний ефект  ефект доходу  ефект заміщення;
2) загальний ефект  ефект доходу  ефект заміщення;
3) загальний ефект  ефект доходу  ефект заміщення;
4) загальний ефект  ефект заміщення  ефект доходу  0
№220. У разі зниження ціни товару нижчої споживчої цінності:

1) ефекти заміщення і доходу є додатними;
2) ефекти заміщення і доходу є від’ємними;
3) ефект заміщення додатний, а ефект доходу від’ємний;
4) ефект заміщення від’ємний, а ефект доходу додатний.
№221. Споживач має дохід 80 грн і купує два продукти. Ціна продукту х становить 5 грн, а
продукту y – 4 грн. Який із наступних наборів є недосяжним для споживача?
1) х = 16; y = 0;
29
2) х = 11; y = 9;
3) х = 8; y = 10;
4) х = 8; y = 8.
№222. Яке з поданих тверджень найкраще відображає закон спадної граничної корисності:
1) чим більше деякого блага споживає людина, тим меншу корисність від споживання вона
отримує;
2) чим менше деякого блага споживає людина, тим меншу додаткову корисність вона одержує в
результаті споживання додаткової одиниці цього блага;
3) чим менше деякого блага споживає людина, тим меншу корисність від споживання вона
отримує;
4) чим більше деякого блага споживає людина, тим меншу додаткову корисність вона одержує
в результаті споживання додаткової одиниці цього блага.
№223. Для якої з поданих пар благ криві байдужості, найімовірніше, будуть прямими лініями з
від’ємним нахилом:
1) бензин та автомобілі;
2) піца та пиво;
3) монети номіналом 5 копійок і 10 копійок;
4) правий та лівий жіночі чобітки.
№224. Яке з поданих тверджень є хибним:

1) кожна точка на кривій байдужості відображає деяку комбінацію двох благ;
2) кожна точка на бюджетній прямій відображає деяку комбінацію двох благ;
3) усі точки на кривій байдужості відображають однаковий рівень грошового доходу;
4) усі точки на бюджетній прямій відображають однаковий рівень грошового доходу.
№225. Ефект заміщення спонукає споживача купувати більшу кількість товару, ціна якого
знизилася, оскільки:
1) реальний дохід споживача унаслідок зміни ціни знизився;
2) товар став порівняно дешевшим, ніж раніше;
3) реальний дохід споживача у результаті зміни ціни зріс;
4) інші товари стали порівняно дешевшими, ніж раніше.
№226. З підвищенням ціни товару нижчої споживчої цінності:

1) ефект заміщення спонукає споживача збільшити споживання блага, а ефект доходу –
зменшити його споживання;
2) ефект заміщення спонукає споживача зменшити споживання блага, а ефект доходу –
збільшити його споживання;
3) і ефект заміщення, і ефект доходу спонукають споживача збільшити споживання блага;
4) і ефект заміщення, і ефект доходу спонукають споживача зменшити споживання блага.
№227. Крива попиту на товар може бути висхідною, якщо:

1) ефект доходу та ефект заміщення діють у протилежних напрямках;
2) ефект доходу та ефект заміщення діють в одному і тому самому напрямку, і ефект заміщення
переважає ефект доходу;
3) ефект доходу та ефект заміщення діють в одному і тому самому напрямку, і ефект доходу
переважає ефект заміщення;
4) ефект доходу та ефект заміщення діють у протилежних напрямках, і ефект доходу переважає
ефект заміщення;
5) усі попередні відповіді хибні.
№228. Кожна точка на кривій байдужості відображає різні комбінації двох товарів, які:
30
1) доступні для споживача за даних рівнів його доходу;
2) забезпечують споживачеві однаковий рівень загальної корисності;
3) споживач не купуватиме, оскільки байдужий до них;
4) відображають максимальний рівень граничної корисності.
№229. Форма і нахил кривої байдужості залежать від:

1) цін товарів;
2) схильності індивіда замінювати одне благо іншим;
3) доходу споживача;
4) середньої корисності товарів.
№230. Яка залежність між загальною та граничною корисністю правильна:

1) якщо MU 0, то крива TU є спадною;
2) якщо MU 0, то TU  0 також;
3) MU можна розрахувати як відношення TU до загальної кількості спожитого товару;
4) якщо TU = 0, то MU досягає максимального значення.

1) загальна корисність в розрахунку на одну одиницю спожитого товару;
2) приріст загальної корисності в результаті споживання додаткової одиниці товару;
3) додаткова корисність, отримана в результаті виробництва більшої кількості товару;
4) задоволення, яке отримує споживач від споживання певної кількості товару.
№232. Відповідно до правила максимізації корисності (другого закону Госена):

1) споживач отримує максимальну корисність, якщо споживає максимально можливу кількість
товарів, доступну за даного рівня його доходу;
2) загальна корисність в розрахунку на одну грошову одиницю має бути максимальною для всіх
товарів, що купуються;
3) гранична корисність в розрахунку на одну грошову одиницю має бути однаковою для всіх
товарів, що купуються;
4) загальна корисність в розрахунку на одну грошову одиницю має бути однаковою для всіх
товарів, що купуються.

1) отримує максимальне задоволення від споживання товарів і має змогу певну частину коштів
заощаджувати;
2) витрачає весь свій дохід на купівлю товарів, максимізуючи середню корисність;
3) гранична корисність в розрахунку на одну грошову одиницю зростає зі збільшенням
кількості спожитих товарів;
4) максимізує загальну корисність в межах свого бюджетного обмеження.
№234. Раціональний споживач:

1) прагне максимізувати свій загальний споживчий надлишок;
2) задовольняє лише нагальні потреби;
3) задовольняє свої потреби, виходячи з необхідності збереження навколишнього середовища;
4) мінімізує потреби, виходячи з обмеженості наявних економічних благ;
№235. Для двох абсолютно взаємозамінюваних товарів криві байдужості:

1) є прямими лініями з від’ємним нахилом;
2) мають вигляд прямих кутів;
3) паралельні до однієї з осей координат;
4) випуклі від початку координат.
31
№236. Якщо відбулося паралельне переміщення бюджетної прямої вліво, то це означає, що:
1) зросла ціна товару У;
2) зменшилась ціна товару Х;
3) одночасно зросли доходи споживачів і зменшились ціни обох товарів;
4) одночасно і в однаковій пропорції зросли ціни обох товарів.
№237. Якщо рівняння бюджетної прямої має вигляд: 20Х + 10У=400, то:
1) витрачаючи весь свій дохід, споживач може купити одночасно 10 од. товару У і 20 од. товару
Х;
2) нахил бюджетної прямої дорівнює 0,5;
3) граничний коефіцієнт заміщення товаром Х товару У у точці рівноваги споживача становить
(за модулем) 2;
4) максимальна кількість товару Х, яку може придбати споживач за свій дохід становить 10
одиниць.
№238. Якщо для обраного споживачем споживчого кошика MUx/MUY=9, а Рх/Ру=11, то :

1) споживач знаходиться у стані рівноваги;
2) для досягнення рівноваги споживачу слід купувати більше товару X і менше товару Y;
3) для досягнення рівноваги споживачу слід купувати більше товару Y і менше товару X;
4) споживач не має стимулів для зміни структури свого споживчого кошика.
№239. Якщо ціна товару нижчої споживчої цінності зростає, то:

1) ефект доходу і ефект заміщення діятимуть в одному напрямі і зумовлюватимуть зменшення
споживання товару;
2) ефект доходу спонукатиме споживача купувати його більше, а ефект заміщення - менше;
3) ефект доходу завжди перевищуватиме ефект заміщення;
4) в результаті дії ефекту доходу величина попиту зменшується, а в результаті дії ефекту
заміщення – збільшується.
№240. Якщо при зниженні ціни товару Х величина попиту на нього також зменшилась, то товар
Х є:
1) товаром вищої споживчої цінності; зменшення величини попиту на нього пояснюється дією
ефекту доходу;
2) товаром Гіфина; зменшення купівлі товару Х унаслідок дії ефекту доходу перевищує
збільшення величини попиту, яке зумовлене ефектом заміщення;
3) товаром нижчої споживчої цінності; зменшення величини попиту на нього спричиняється
дією ефекту замішення;
4) товаром вищої споживчої цінності; а зменшення його споживання відбувається внаслідок дії
ринкового механізму.
№241. Гранична корисність товару – це:

1) зміна загальної корисності при купівлі додаткової одиниці товару;
2) зміна загальної корисності при купівлі додаткових одиниць товарів-замінників, при
незмінній кількості товарів-доповнювачів;
3) реакція споживача на зміну ціни даного товару;
4) величина, яку визначають як відношення загальної корисності даного товару до кількості
куплених його одиниць.
№242. Споживач витрачає весь свій дохід на купівлю товарів Х та У, граничні корисності і ціни
яких відповідно становлять MUх і Рх, MUy і Ру. Якщо за незмінних цін обох товарів величина
MUх/Рх почне перевищувати MUy/Ру, то споживач повинен:
1) зменшити споживання товару Х, не змінюючи споживання товару У;
2) купувати більше товару Х і одночасно менше У;
3) збільшити споживання У і зменшити – Х;
32
4) не змінювати структуру споживчого кошика, оскільки під впливом ринкового механізму
рівновага споживача встановиться автоматично.
№243. Граничний коефіцієнт заміщення:

1) завжди додатна величина;
2) є співвідношенням загальної корисності товарів;
3) показує від якої кількості одного товару споживач повинен відмовитися для придбання
одиниці іншого товару за збереження незмінного рівня загальної корисності;
4) характеризує нахил бюджетної лінії.
№244. Кожна точка на кривій байдужості відображає:

1) різні комбінації обох товарів, які забезпечують споживачеві однаковий рівень загальної
корисності;
2) різні ціни двох товарів, які визначають рівень реального доходу споживача;
3) різну корисність двох товарів за їх однакової кількості;
4) однакову кількість двох товарів при різному рівні доходу споживача.
№245. Ефект доходу та ефект заміщення, що виникають внаслідок зміни ціни товару:
1) завжди діють в одному напрямі;
2) для товарів нижчої споживчої цінності діють у протилежних напрямах;
3) діють в одному напрямі для товарів Гіфина;
№246. Яке твердження правильне:

1) граничний споживчий надлишок визначають як різницю між загальною корисністю та
видатками споживача на купівлю відповідної кількості товару;
2) для двох взаємозамінюваних товарів крива «ціна-споживання» має додатний нахил;
3) споживач досягає оптимуму споживання за умови максимального значення граничного
споживчого надлишку;
4) ефект заміщення для будь-якого товару діє у напрямі протилежному до напряму зміни його
ціни.
№247. Ефект доходу виникає внаслідок того, що:

1) споживачі замінюють відносно дорогі товари дешевшими;
2) споживачі із збільшенням доходів роблять заощадження;
3) зниження ціни товару збільшує купівельну спроможність грошових доходів споживачів;
4) обсяг купівлі деяких товарів скорочується зі збільшенням доходів споживачів.
№248. Ефект заміщення виникає внаслідок зміни:

1) смаків та вподобань споживачів;
2) структури виробництва;
3) відносної ціни відповідного товару;
4) номінального доходу споживача.

1) граничний коефіцієнт заміщення одного товару іншим дорівнює відношенню величин їх
попиту;
2) відношення величин попиту двох товарів дорівнює відношенню цін на ці товари;
3) ефект доходу перевищує ефект заміщення;
4) граничний коефіцієнт заміщення товару У товаром Х дорівнює оберненому співвідношенню
їхніх цін.
№250. Споживач максимізує корисність, якщо:

1) гранична корисність кожного придбаного товару однакова;
33
2) гранична корисність кожного придбаного товару, виражена в грошових одиницях, дорівнює
його ціні;
3) кожна одиниця спожитого товару приносить однакову загальну корисність;
4) відношення граничної корисності до ціни однакове для всіх придбаних товарів.
№251. Якщо гранична корисність останньої одиниці товару А, яку купує споживач дорівнює 12
ютилів, а гранична корисність останньої одиниці товару В – 8 ютилів, то рівень цін, що
відповідає стану рівноваги споживача становить відповідно:
1) 4 гр. од і 6 гр. од;
2) 6 гр. од і 4 гр. од.;
3) 8 гр. од. і 12 гр. од.;
№252. Граничний споживчий надлишок визначають як різницю між:

1) максимальною ціною споживача та мінімальною ціною виробника;
2) граничною корисністю від певної одиниці товару та його ринковою ціною;
3) надлишком споживача та надлишком виробника;
4) загальною корисністю від куплених споживачем одиниць товару та загальними видатками на
них.
№253. Перший закон Госена (закон спадної граничної корисності) твердить, що:
1) кожна наступна одиниця спожитого блага приносить споживачеві щоразу менше
задоволення;
2) загальна корисність зменшується зі споживанням кожної наступної одиниці блага;
3) зі споживанням більшої кількості блага, корисність в розрахунку на одну спожиту його
одиницю зростає;
4) гранична корисність блага зменшується з погіршенням його якості.
№254. Яка властивість не притаманна кривим байдужості:

1) нахил кривої байдужості визначається граничним коефіцієнтом заміщення;
2) криві байдужості можуть бути прямими лініями;
3) що ближче до початку координат знаходиться крива байдужості, то вищий рівень корисності
вона відображає;
4) зі збільшенням кількості споживання одного блага відносно іншого крива байдужості,
зазвичай, стає пологішою.
№255. Яке твердження правильне:

1) для двох досконало взаємодоповнюваних товарів граничний коефіцієнт заміщення є
від’ємною величиною;
2) метою раціонального споживача є максимізація граничного споживчого надлишку;
3) для двох досконало взаємозамінюваних товарів граничний коефіцієнт заміщення дорівнює
нулю;
4) граничний споживчий надлишок зменшується зі збільшенням кількості придбаного та
спожитого товару.
№256. Якщо у довгостроковому періоді фірма збільшує витрати на ресурси на 10%, а обсяг
виробництва зростає у цьому разі на 15%, то:
1) спостерігається негативний ефект масштабу;
2) спостерігається зростаючий ефект масштабу;
3) діє закон спадної віддачі;
4) фірма максимізує свій прибуток.
№257. Яка з названих подій належить до короткострокового періоду?

1) фірма “Кріс” запровадила новітню технологію виробництва;
34
2) фірма “Green Logistics” найняла ще 10 робітників;
3) фірма “Баско” побудувала новий завод;
4) жодна з перелічених подій не може відбутися у короткостроковому періоді.
№258. Послідовні збільшення кількості однаково ефективних працівників, зайнятих на одному

гектарі сільгоспугідь, мають зрештою призвести до зменшення граничної продуктивності
додаткових працівників через:
1) зміну пропорції між змінними і постійними ресурсами;
2) виплату вищих зарплат, щоб привабити більше працівників;
3) виплату нижчих зарплат унаслідок збільшення пропозиції найманих працівників;
4) надлишок землі порівняно з кількістю працівників.
№259. Закон спадної віддачі діє у:

1) довгостроковому періоді;
2) короткостроковому періоді;
3) довго- та короткостроковому періодах;
№260. У довгостроковому періоді фірма використовує:

1) постійні та змінні фактори виробництва;
2) тільки постійні фактори виробництва;
3) тільки змінні фактори виробництва;
№261. Що з переліченого нижче напевне не є причиною зростаючої економії від масштабу

виробництва?
1) спеціалізація факторів виробництва;
2) знижки на придбання ресурсів;
3) спадні середні постійні витрати;
4) економне використання побічних продуктів.
№262. Абсолютне значення нахилу ізокванти:

1) дорівнює MRTS – граничному коефіцієнту технологічного заміщення;
2) завжди дорівнює відношенню граничних продуктів відповідних факторів виробництва;
3) правильні відповіді 1 і 2;
№263. Фірма, для якої виробнича функція має вигляд F(L,K) = 4L+6 K , за рівня затрат 5
одиниць праці та 9 одиниць капіталу може виробити продукції:
1) 74 одиниці;
3) 42 одиниці;
4) правильної відповіді немає.
№264. Термін “спадна віддача” стосується:

1) тільки спадної частини кривої загального продукту;
2) спадної частини кривої граничного продукту;
3) частини ізокванти з додатним нахилом;
№265. Коли крива загального продукту сягає максимуму, то:

1) граничний продукт змінного фактора дорівнює нулю;
2) фірмі слід вийти з бізнесу;
35
3) зменшення змінного фактора збільшить випуск;
4) нічого не можна зробити для збільшення виробництва продукції.
№266. Якщо карта ізоквант складається з прямих ліній з від’ємним нахилом, то:
1) це є прикладом застосування фірмою факторів виробництва у фіксованій пропорції;
2) це є прикладом застосування фірмою ресурсів, які є досконалими доповнювачами;
3) цього не може бути, бо ізокванти завжди мають додатний нахил;
4) це є прикладом застосування фірмою ресурсів, які є досконалими замінниками.
№267. Виробнича функція показує:

1) витрати, які забезпечують той чи інший обсяг випуску фірми;
2) найбільш вигідний для фірми обсяг випуску за наявних цін ресурсів;
3) максимальну кількість продукту, яку можна одержати, використовуючи різні комбінації
заданих вхідних ресурсів;
4) мінімальну кількість продукції, яку можна одержати, використовуючи певну кількість
ресурсів.
№268. У короткостроковому періоді:

1) усі ресурси постійні;
2) обсяги використання принаймні одного з ресурсів неможливо змінити;
3) усі ресурси є змінними;
4) закон спадної віддачі не діє.
№269. У короткостроковому періоді:

1) виробничі потужності фірми залишаються незмінними;
2) виробники можуть збільшити обсяг випуску тільки за рахунок більш інтенсивного
використання наявних виробничих потужностей;
3) обсяги використання принаймні одного з ресурсів неможливо змінити;
№270. Яке з чотирьох тверджень є хибним:

1) виробнича функція відображає залежність між затратами факторів виробництва та
максимально можливим обсягом виробництва блага;
2) виробнича функція описує множину технічно ефективних варіантів виробництва;
3) важливим припущенням під час побудови двофакторних виробничих функцій є
взаємодоповнюваність ресурсів;
4) у виробничій функції Коба–Дугласа факторами виробництва є капітал і праця;
5) усі попередні твердження правильні.
№271. Яке з поданих тверджень є правильним:

1) у миттєвому періоді лише один з факторів виробництва є змінним;
2) у короткостроковому періоді хоча б один з факторів виробництва залишається постійним;
3) у довгостроковому періоді лише один з факторів виробництва є постійним;
4) короткостроковий період може тривати місяць, півроку, але не довше року.
№272. Довгостроковий період – це:

1) найтриваліший цикл роботи підприємства;
2) максимально можливий період функціонування фірми у галузі;
3) час, необхідний для зміни всіх використовуваних фірмою ресурсів;
4) часовий інтервал, протягом якого фірма може отримувати економічний прибуток.
№273. Технологічно ефективним є спосіб виробництва, який:

1) максимізує прибуток фірми;
36
2) максимізує обсяг випуску фірми за використання точно визначеного обсягу ресурсів;
3) мінімізує витрати виробництва і одночасно максимізує прибуток фірми;
4) мінімізує збитки фірми.
№274. Загальний продукт змінного фактора виробництва набуває максимального значення,

коли:
2) середня продуктивність змінного фактора є найвищою;
3) граничний продукт змінного фактора перевищує середній продукт;
4) граничний продукт змінного фактора зростає.
№275. Середній продукт змінного фактора набуває максимального значення, коли:

1) загальний продукт змінного фактора є максимальним;
2) граничний продукт змінного фактора є максимальним;
4) він дорівнює його граничному продукту.
№276. Граничний продукт змінного фактора – це:

1) відношення загального обсягу випуску продукції до затрат змінного фактора;
2) додатковий продукт, одержаний від застосування додаткової одиниці змінного фактора;
3) кількість продукції, виробленої на одиницю затрат змінного фактора;
4) відношення продуктивності праці до обсягу випуску.
№277. Суть закону спадної віддачі полягає у тому, що:

1) з часом продуктивність землі спадає;
2) усі ресурси залучаються до виробництва в міру спадання їхньої продуктивності;
3) граничний продукт додаткових одиниць змінного фактора зменшується за незмінних обсягів
використання інших факторів;
4) граничний продукт змінного фактора зростає, а загальний продукт спадає зі зростанням
обсягу випуску.
№278. В економіці діє закон спадної віддачі. Це означає, що:

1) використовується все більше і більше виробничих ресурсів;
2) відбувається зменшення приросту обсягу виробництва при послідовному збільшенні одного
фактора виробництва за незмінності затрат інших факторів;
3) використовується все менше і менше виробничих ресурсів;
4) відбувається зменшення приросту обсягу виробництва при послідовному збільшенні затрат
всіх факторів виробництва.
№279. Яке з наступних тверджень, що стосується співвідношення між загальним продуктом

(ТР), середнім продуктом (АР) і граничним продуктом (МР) є неправильним?
1) АР продовжує зростати із зростанням ТР.
2) АР досягає максимуму перш ніж ТР досягає максимуму.
3) ТР досягає максимуму, коли МР змінного ресурсу дорівнює нулю.
4) МР перетинає АР у точці максимуму АР.
№280. На фірмі “Green Logistics” працюють 100 працівників, кожний з яких протягом робочого
дня виготовляє 10 одиниць деякого виробу. Останній найнятий працівник збільшує загальний
випуск фірми на 8 одиниць цієї продукції. Якщо фірма звільнить цього працівника, то
продуктивність праці:
1) зросте;
37
4) за наявних даних визначити її зміну неможливо.
№281. Ізокванта – це:

1) крива, що характеризує різні комбінації двох ресурсів, використання яких забезпечує
однаковий рівень виробничих витрат;
2) крива, що характеризує обсяг продукції, який отримує фірма, використовуючи однаковий
обсяг ресурсів;
3) крива, що характеризує різні комбінації двох ресурсів, використання яких забезпечує
однаковий обсяг випуску;
№282. Ізокванта ілюструє:

1) увесь набір можливих рівнів виробництва за умови зміни кількості праці;
2) увесь набір можливих рівнів виробництва за умови зміни кількості капіталу;
3) усі можливі комбінації праці та капіталу, які забезпечують виробництво одного й того самого
обсягу продукції;
4) всі можливі комбінації праці та капіталу, які мінімізують витрати.
№283. Ізокоста-це лінія:

1) яка показує всі можливі комбінації праці і капіталу, які фірма може придбати за даного рівня
витрат та постійних цін цих ресурсів;
2) незмінних цін, яка включає всі можливі комбінації праці і капіталу за умови однакових цін
факторів виробництва;
3) однакового продукту, яка включає всі можливі комбінації праці і капіталу, що забезпечують
один і той самий рівень випуску;
№284. Будь-яка точка ізокости або ізокванти представляє:

1) загальні витрати виробництва певного обсягу продукції;
2) комбінацію фізичних обсягів двох ресурсів;
3) максимальний обсяг випуску продукції;
4) обсяг випуску продукції у грошовому виразі.
№285. Заміщення одного фактора виробництва іншим відбувається:

1) у випадку переміщення по ізокванті та ізокості;
2) у випадку переміщення лише по ізокості;
3) тільки у випадку спадної продуктивності фактора виробництва;
4) у випадку переміщення по заданій траєкторії розвитку фірми.
№286. Фірма максимізує обсяг виробництва за певного рівня витрат у точці дотику:
1) ізокости та найнижчої з можливих ізоквант;
2) ізокости та найвищої з можливих ізоквант;
3) ізокванти та найнижчої з можливих ізокост;
4) ізокванти та найвищої з можливих ізокост.
№287. Фірма мінімізує витрати виробництва заданого обсягу продукції у точці дотику:
1) ізокости та найнижчої з можливих ізоквант;
2) ізокости та найвищої з можливих ізоквант;
3) ізокванти та найнижчої з можливих ізокост;
4) ізокванти та найвищої з можливих ізокост.
№288. Якщо за певної комбінації праці та капіталу співвідношення їхніх граничних продуктів
дорівнює 2:1, то для мінімізації витрат:
38
1) співвідношення їхніх цін повинно становити 2:1;
2) співвідношення їхніх цін повинно становити 1:2;
3) дві одиниці праці повинні поєднуватися з однією одиницею капіталу;
4) однозначна відповідь неможлива.
№289. Фірма щоденно виробляє 1 одиниць продукції, витрачаючи на придбання праці та

капіталу 180 грн на день. Ціна одиниці праці – 6 грн, ціна одиниці капіталу – 120 грн.
Граничний коефіцієнт заміщення праці капіталом для оптимальної комбінації ресурсів, яка
дозволяє мінімізувати витрати фірми, становить:
1) 20/1;
2) 1/20;
3) 1/30;
4) 2/3.
№290. Фірма використовує капітал і працю, їхні граничні продукти становлять 1800 та 400, а
ціни відповідно 600 грн та 200 грн. за одиницю. Для мінімізації витрат фірмі потрібно:
1) збільшити кількість праці і зменшити кількість капіталу;
2) збільшити кількість капіталу і зменшити кількість праці;
3) нічого не змінювати;
4) збільшити кількість обох ресурсів.
№291. Зростаючий ефект масштабу має місце, коли:

1) темп зростання обсягів виробництва перевищує темп зростання обсягів залучених ресурсів;
2) темп зростання обсягів виробництва дорівнює темпу зростання обсягів залучених ресурсів;
3) темп зростання обсягів залучених ресурсів перевищує темп зростання обсягів виробництва;
4) темп зростання обсягів виробництва не пов'язаний зі зростанням обсягів залучених ресурсів.
№292. У довгостроковому періоді виробник збільшив затрати факторів виробництва на 30%,

унаслідок чого обсяг виробництва зріс на 25%. Це означає, що:
2) спостерігається постійний ефект масштабу;
3) спостерігається спадний ефект масштабу;
4) спостерігається зростаючий ефект масштабу.
№293. Виробнича функція фірми відображає зростаючий ефект масштабу виробництва. Якщо
фірма збільшить обсяг випуску у 2 рази, її загальні витрати:
1) зростуть у 2 рази;
2) зростуть менш, ніж у 2 рази;
3) зростуть більш, ніж у 2 рази;
4) знизяться.
№294. У зв'язку зі збільшенням попиту на продукцію фірма збільшила кількість капіталу від
120 до 150 одиниць, кількість праці з 500 до 625 одиниць, при цьому обсяг випуску збільшився
з 200 до 220 одиниць. У цьому випадку має місце:
1) зростаючий ефект масштабу;
2) спадний ефект масштабу;
3) постійний ефект масштабу;
4) змінний ефект масштабу.
№295. Який з наведених нижче переліків значень загального продукту (ТР) ілюструє закон
спадної віддачі:
1) 10, 5, 15, 20;
2) 10, 15, 20, 25;
39
3) 10, 15, 17, 18;
4) 10, 15, 16, 18.
№296. Яке з наведених нижче тверджень є неправильним у короткостроковому періоді:

1) МРL = АРL за максимального значення АРL;
2) АРL зростає доти, доки збільшується МРL;
3) АРL досягає максимуму до того, як максимізується ТР;
4) ТР є максимальним, коли МРL = 0.
№297. У короткостроковому періоді досягнення максимального обсягу виробництва фірмою за

даної технології означає, що:
1) середній і граничний продукти даного фактора виробництва є рівними;
2) АРL сягає максимуму, а МРL = 0;
3) МРL = 0, а АРL спадає;
4) МРL досягає максимуму, а АРL – мінімуму.
№298. Умова оптимізації витрат виробництва фірми виконується, якщо:

1) забезпечується максимальна віддача від кожного з залучених нею факторів;
2) придбана нею комбінація факторів виробництва (K і L) відповідає точці, що міститься на
ізокості і в цій точці: МРL / PL = МРК / PК;
3) вона забезпечує максимальний обсяг виробництва;
4) заміщення нею одиниці одного фактора вимагає мінімальної кількості іншого.
№299. На двох підприємствах, що виготовляють товар А, за однакового обсягу виробництва

граничний коефіцієнт технологічного заміщення капіталу працею складає 3 на першому і 1/3 на
другому. Як можна охарактеризувати технологію виробництва на цих підприємствах?
1) перше підприємство використовує порівняно працемістку технологію;
2) перше підприємство використовує порівняно капіталомістку технологію;
3) технологія виробництва на двох підприємствах однакова;
4) запропонованої інформації недостатньо для того, щоб дати правильну відповідь.
№300. Ціни капіталу (PK) і праці (PL), які використовує фірма становлять: (PK) = 20 гр. од., PL =
40 гр. од. Фірма досягне стану рівноваги, коли MRTS капіталу працею дорівнюватиме (за
модулем):
1) 2;
2) ½;
3) 20;
4) 40.
№301. Для лінійної виробничої функції (для двох досконало замінюваних ресурсів) MRTS:
1) є постійною величиною;
2) дорівнює 0 або безмежності;
4) є змінною величиною.
№302. Для неокласичної виробничої функції MRTS:

1) є постійною величиною;
2) дорівнює 0 або безмежності;
4) є змінною величиною.
№303. Закон спадної віддачі був теоретично обґрунтований:

1) А. Смітом;
40
2) А. Маршалом;
3) Т. Мальтусом;
4) ніколи не був обґрунтований теоретично.
№304. Якщо за певного поєднання фірмою у процесі виробництва праці і капіталу їхні граничні
продукти співвідносяться як 3:1, то, для мінімізації її витрат:
1) відповідне співвідношення цін цих факторів має становити 3:1;
2) відповідне співвідношення цін цих факторів має становити 1:3;
3) 3 одиниці праці необхідно поєднати з 1 одиницею капіталу;
4) для правильної відповіді не достатньо інформації.
№305. Виробник збільшив кількість кожного з двох залучених факторів виробництва на 50%,
унаслідок чого обсяг виробленої продукції зріс на 42%. Це означає, що:
2) має місце незмінний ефект масштабу;
3) існує спадний ефект масштабу;
4) діє зростаючий ефект масштабу.
№306. Виробник збільшив кількість обох залучених у виробництво факторів – капіталу з 60 до

75 од., праці з 400 до 500 од. З цієї причини обсяг його виробництва зріс з 4 до 4400 од. У
даному випадку спостерігаємо:
1) зростаючий ефект масштабу;
2) спадний ефект масштабу;
3) незмінний ефект масштабу;
4) для правильної відповіді бракує інформації.
№307. Ізокванта має подібні властивості до:

1) ізокости;
2) кривої індиферентності;
3) бюджетної прямої;
4) кривої попиту.
№308. Ізокоста має подібні властивості до:

1) ізокванти;
2) кривої індиферентності;
3) бюджетної прямої;
4) кривої попиту.
№309. Яке з запропонованих тверджень є правильним?

1) у миттєвому (найкоротшому) періоді лише один з факторів виробництва є змінним;
2) у короткостроковому періоді принаймні один з факторів виробництва залишається
незмінним;
3) у довгостроковому періоді лише один з факторів є постійним;
4) короткостроковий період, зазвичай, може тривати від одного місяця до одного року.
№310. У таблиці міститься інформація про збільшення затрат праці і відповідні обсяги
виробництва фірми у короткостроковому періоді:
Кількість праці (L) Загальний продукт (TP)
1 5
2 10
3 14
4 17
5 19
41
6 20
Граничний продукт (MPL) п’ятої одиниці праці становить:
1) 5;
2) 19;
3) 2;
4) 3,8.
№311. У таблиці міститься інформація про затрати праці і відповідні обсяги виробництва фірми
у короткостроковому періоді:
Кількість праці (L) Загальний продукт (TP)
1 5
2 10
3 14
4 17
5 19
6 20
Середній продукт (APL), за умови використання 4-ох одиниць праці, становить:
1) 4;
2) 3;
3) 17;
4) 4,25.
№312. Коли у короткостроковому періоді загальний продукт виробника зростає, то його:

1) граничний продукт також збільшується;
2) середній продукт зростає;
3) граничний продукт більший за середній;
4) граничний продукт може зменшуватися.
№313. Для фірми, яка використовує лише два види ресурсів і збільшує кількість використання
кожного з них на 35%, незмінний ефект масштабу матиме місце у разі, коли обсяг виробленої
нею продукції зросте:
1) на 35%;
2) на 40%;
3) на 25%;
4) у 3,5 рази.
№314. Фірма, яка має виробничу функцію ТР = 4L + 6√ K , залучивши 5 од. праці та 9 од.
капіталу, може максимально виготовити таку кількість продукції:
1) 74 од.;
2) 38 од.;
3) 42 од.;
4) правильна відповідь відсутня.
№315. Яка з наступних кривих не має висхідної частини?

1) АТС;
2) AFC;
3) МС;
4) AVC.
№316. У короткостроковому періоді фірма виробляє 500 одиниць продукції. Її середні змінні
витрати дорівнюють 2 грн, а середні постійні витрати – 0,5 грн. Загальні витрати становлять:
1) 2,5 грн.;
42
2) 1250 грн.;
3) 750 грн.;
4) 1100грн.;
5) на основі наявних даних визначити загальні витрати не можливо.
№317. Який із наступних виразів представляє загальні витрати?

1) МС;
2) (МС – FC) • Q;
3) TVC – TFC;
4) TFC + TVC;
5) TVC + TFC + МС.
№318. У довгостроковому періоді:

1) усі витрати є змінними;
2) усі витрати є явними;
3) постійні витрати зростають швидше, ніж змінні;
4) змінні витрати зростають швидше, ніж постійні.
№319. Який з наступних виразів представляє собою граничні витрати?

1) TFC: Q;
2) TFC : Q;
3) ТVС : Q;
4) ТVС : Q;
5) (P•Q): Q.
№320. Середні загальні витрати досягають мінімальної величини за обсягу виробництва, коли:
1) прибуток є максимальним;
2) МС = AVC;
3) AVC = TFC;
4) МС = АТС;
№321. Якщо AVC зменшуються в міру збільшення обсягу виробництва, то:

1) МС також повинні скорочуватися;
2) TFC також повинні скорочуватися;
3) ТС також повинні скорочуватися;
4) АТС є меншими, ніж AVC;
5) МС є меншими, ніж AVC.
№322. До змінних витрат у короткостроковому періоді можна віднести:

1) страхові внески фірми;
2) витрати на придбання сировини;
3) відсоток на взятий фірмою кредит;
4) амортизаційні відрахування;
№323. Чому дорівнюють середні загальні витрати?

1) (TFC + TVC) : Q • Р;
2) TVC : Q;
3) (TVC – TFC) : Q;
4) (TFC + TVC) : Q.
№324. Середні змінні витрати обчислюють так:

43
1) (МС + TFC) : Q;
2) TVC : Q;
3) TVC : Q;
4) TVC : Q.
№325. Середні постійні витрати обчислюють так:

1) AFC = АТС – AVC і, якщо випуск зростає, вони постійно спадають;
2) AFC = TFC : Q і у разі збільшення обсягу випуску вони спочатку знижуються, а після точки,
де AFC = МС, починають зростати;
3) AFC = TFC : Q і вони не залежать від обсягу випуску;
4) AFC = (ТС – TVC) : Q і із зростанням обсягів випуску вони постійно підвищуються.
№326. Граничні витрати обчислюють так:

1) МС = (АТС – AVC) : Q і визначаються змінами у середніх змінних витратах;
2) МС = ТС : Q і величина МС завжди більша, ніж AFC;
3) МС = ТС : Q і зі зростанням Q величина МС спочатку менша, ніж AVC, а з досягненням
обсягу Q, коли МС = AVC, вона перевищуватиме AVC;
4) МС = ТС : Q і зі зростанням Q величина МС спочатку перевищує AVC, а потім з досягнен-
ням обсягу Q, коли МС = AVC, набуває меншого значення, ніж AVC.
№327. Якщо фірма бажає визначити, наскільки зміняться її витрати виробництва у разі відмови
від виробництва нею однієї одиниці товару, вона повинна оцінити:
1) МС;
2) AVC;
3) AFC;
4) АТС.
№328. Графічно середні постійні витрати представляють собою відстань по вертикалі між
кривими:
1) АТС і МС;
2) АТС і AFC;
3) AVC і AFC;
4) АТС і AVC.
№329. Зниження витрат на одиницю продукції в довгостроковому періоді можна пояснити:

1) зменшенням середніх постійних витрат;
2) дією закону спадної віддачі;
3) впливом ефекту масштабу;
4) збільшенням обсягу капітальних ресурсів.
№330. У короткостроковому періоді загальні змінні витрати фірми:

1) спочатку збільшуються, а потім зменшуються;
2) спочатку зменшуються, а потім збільшуються;
3) спочатку збільшуються спадним, а потім зростаючим темпом;
4) спочатку збільшуються зростаючим, а потім спадним темпом.
№331. В інтервалі обсягу виробництва, де крива середніх загальних витрат є спадною, крива
граничних витрат:
1) так само є спадною;
2) є висхідною;
3) перебуває під кривою середніх загальних витрат;
4) перебуває над кривою середніх загальних витрат.
44
№332. Граничні витрати визначають як:
1) додаткові витрати при використанні додаткової одиниці змінного фактора;
2) додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
3) додаткові витрати при зміні постійного фактора;
№333. Якщо суму середніх постійних витрат та середніх змінних витрат поділити на середні
загальні витрати, то результат дорівнюватиме:
1) граничним витратам;
2) граничним змінним витратам;
3) граничним постійним витратам;
4) одиниці.
№334. Загальні постійні витрати фірми:

1) зменшуються при збільшенні обсягу виробництва;
2) вищі у довгостроковому періоді, ніж у короткостроковому;
3) постійні в короткостроковому періоді;
4) дорівнюють добутку змінних витрат та обсягу виробництва.
№335. Що з переліченого нижче є найбільш вірогідно постійними витратами для фірми?

1) витрати на завантаження товару на корабель;
2) зарплата некваліфікованих робітників;
3) страхові премії за страхування власності;
4) витрати на сировину.
№336. Для типової фірми її АТС повинні знижуватися зі збільшенням її випуску, якщо її
граничні витрати:
1) вищі за АТС та знижуються;
2) нижчі за АТС та знижуються;
3) нижчі за АТС, і не має значення, збільшуються вони чи спадають;
4) спадають, і не має значення, вищі вони чи нижчі за АТС.
№337. Що з наступного правильне для обсягу випуску, за якого середні загальні витрати
досягли свого мінімального значення?
1) граничні витрати дорівнюють середнім загальним витратам;
2) середні змінні витрати дорівнюють загальним постійним витратам;
3) граничні витрати дорівнюють середнім змінним витратам;
4) середні загальні витрати дорівнюють середнім постійним витратам.
№338. Загальні витрати можуть змінюватися унаслідок:

1) зміни цін на фактори виробництва;
2) зміни технології;
3) зміни масштабу виробництва;
4) усіх вищезазначених чинників.
№339. Економічні витрати:

1) дорівнюють загальному виторгу за мінусом неявних витрат;
2) включають явні витрати, але не включають неявних;
3) дорівнюють загальному виторгу за мінусом явних і неявних витрат;
4) дорівнюють сумі явних і неявних витрат.
№340. Неявні витрати – це:

1) витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю;
45
2) альтернативна вартість ресурсів, що належать власникам фірми;
3) бухгалтерські витрати;
4) витрати, які не приймаються до уваги при визначенні обсягів виробництва фірми.
№341. Незворотні витрати – це:

1) витрати, альтернативна вартість яких дорівнює нулю;
2) додаткові витрати фірми, пов'язані зі зміною ринкової кон'юнктури;
3) додаткові витрати фірми, пов'язані зі зростанням цін ресурсів;
4) витрати, які приймаються до уваги при визначенні обсягу виробництва.
№342. Загальні витрати обчислюються як:

1) ТVC -ТFC;
2) ТFC +ТVC;
3) ТFC + ТVС + МС;
4) (ТFC + ТVС) : Q.
№343. Загальні витрати фірми для будь-якого обсягу випуску дорівнюють:

1) середнім загальним витратам, помноженим на обсяг випуску;
2) середнім загальним витратам за мінусом середніх змінних витрат;
3) середнім змінним витратам, помноженим на обсяг випуску;
4) середнім постійним витратам плюс середні змінні витрати.
№344. Граничні витрати – це:

1) приріст загальних витрат, отриманий в результаті відповідного приросту обсягу випуску;
2) приріст змінних витрат, отриманий в результаті відповідного приросту обсягу випуску;
3) додаткові витрати, пов'язані з випуском додаткової одиниці продукту;
№345. Граничні витрати дорівнюють:

1) середнім загальним витратам, помноженим на обсяг випуску;
2) приросту постійних витрат внаслідок збільшення обсягу випуску на одиницю;
3) приросту змінних витрат в результаті збільшення обсягу випуску на одиницю;
4) приросту середніх постійних витрат в результаті збільшення обсягу випуску на одиницю.
№346. Щоб знайти величину загальних постійних витрат фірми, потрібно:

1) від середніх загальних витрат відняти середні змінні витрати;
2) від загальних витрат відняти загальні змінні витрати;
3) від загальних витрат відняти загальні змінні витрати і отриману величину поділити на обсяг
випуску;
4) від середніх загальних витрат відняти граничні витрати.
№347. Щоб знайти величину загальних змінних витрат фірми, потрібно:

1) від середніх загальних витрат відняти середні постійні витрати;
2) від загальних витрат відняти загальні постійні витрати і отриману різницю поділити на обсяг
випуску;
3) від середніх загальних витрат відняти середні постійні витрати і помножити на обсяг
випуску;
4) від середніх загальних витрат відняти граничні витрати.
№348. Який чинник збільшує постійні витрати фірми?

1) підвищення заробітної плати робітників;
2) підвищення цін на сировину та паливо;
3) підвищення залізничних тарифів;
46
4) підвищення заробітної плати управлінського персоналу.
№349. Який чинник збільшує змінні витрати фірми?

1) підвищення орендної плати;
2) підвищення процентної ставки на банківські кредити;
3) підвищення заробітної плати робітників;
4) підвищення заробітної плати управлінського персоналу.
№350. Виберіть правильну комбінацію змін у витратах виробництва у короткостроковому

періоді:
1) коли загальні витрати зростають, то зростають середні загальні і середні змінні витрати, а
граничні спадають;
2) коли загальні витрати зростають, то середні загальні витрати скорочуються, а граничні
витрати дорівнюють нулю;
3) коли загальні витрати зростають, то середні загальні та граничні витрати можуть
зменшуватись і зростати залежно від обсягу випуску;
4) коли загальні витрати зростають, зростають всі види середніх витрат.
№351. Середні загальні витрати матимуть мінімальне значення за умови, що для даного обсягу
випуску:
1) середні змінні витрати дорівнюють загальним постійним витратам;
3) граничні витрати дорівнюють середнім змінним витратам;
4) середні постійні витрати інтенсивно знижуються.
№352. Середні постійні витрати фірми можна визначити як :

1) різницю між АТС і A VC;
2) постійні витрати, поділені на обсяг випуску;
3) різницю між загальними витратами і загальними змінними витратами, поділену на обсяг
випуску;
№353. Середні змінні витрати є мінімальними, коли вони дорівнюють:

1) постійним витратам виробництва;
2) граничним витратам виробництва;
3) середнім загальним витратам;
4) середнім постійним витратам.
№354. Якщо середні змінні витрати зменшуються, то для даного інтервалу обсягу випуску
фірми характерним буде:
1) скорочення граничних витрат;
2) скорочення постійних витрат;
3) перевищення середніми змінними витратами граничних витрат;
4) збільшення граничних витрат.
№355. Якщо короткострокові граничні витрати фірми є мінімальними, це означає, що:

1) середній продукт змінного фактора є максимальним;
2) загальний продукт змінного фактора є максимальним;
3) граничний продукт змінного фактора є максимальним;
4) середній продукт перевищує граничний продукт.
№356. Якщо короткострокові середні змінні витрати фірми є мінімальними, це означає, що:
1) середній продукт змінного фактора є максимальним;
47
2) середній продукт дорівнює граничному продукту;
3) середні змінні витрати дорівнюють граничним витратам;
№357. Зв'язок між граничними і середніми загальними витратами є таким:

1) зміна МС не впливає на динаміку АТС;
2) якщо АТС перевищують МС, то МС зростають;
3) якщо МС знижуються, то АТС можуть як зростати, так і знижуватись;
4) якщо МС менші за АТС, то АТС повинні знижуватись.
№358. Якщо загальні витрати виробництва 5 одиниць продукції становлять 1000 грн, а постійні
витрати – 200 грн, то середні змінні витрати фірми будуть дорівнювати:
1) 800 грн;
2) 160 грн;
3) 200 грн;
4) 40 грн.
№359. Якщо у короткостроковому періоді фірма виробляє 10 одиниць продукції, її AVC

становлять 5 грн., ТFC дорівнюють 20 грн., то АТС будуть дорівнювати:
1) 70 грн;
2) 30 грн;
3) 25 грн;
4) 7 грн.
№360. У довгостроковому періоді:

1) не існує поділу витрат на постійні і змінні;
2) усі витрати є сталими;
3) усі витрати є змінними;
№361. Відмінність між короткостроковим і довгостроковим періодами полягає у тому, що:

1) у короткостроковому періоді частина ресурсів і витрат постійні, у довгостроковому – всі
ресурси і витрати змінні;
2) у довгостроковому періоді зниження середніх витрат виробництва відбувається як за рахунок
постійних, так і змінних факторів, у короткостроковому – лише змінних;
3) у короткостроковому періоді закон спадної віддачі та ефект масштабу діють в різних
напрямках, у довгостроковому – в одному напрямі;
№362. У довгостроковому періоді зі збільшенням обсягу виробництва:

1) витрати виробництва на одиницю продукції зростають;
2) витрати виробництва на одиницю продукції скорочуються;
3) витрати виробництва на одиницю продукції не змінюються;
4) динаміка витрат визначається характером ефекту масштабу.
№363. Довгострокові граничні витрати характеризують:

1) приріст загальних витрат спричинений збільшенням обсягу випуску продукції на одну
одиницю;
2) приріст середніх змінних витрат за умови збільшення обсягу випуску продукції на одиницю;
3) приріст постійних витрат за умови збільшення обсягу випуску продукції на одиницю;
4) приріст середніх загальних витрат за умови збільшення обсягу випуску продукції на
одиницю.
48
№364. Причиною U – подібного вигляду більшості кривих середніх загальних витрат є:
1) у довгостроковому періоді – дія закону спадної віддачі, у короткостроковому періоді –
змінний ефект масштабу;
2) у короткостроковому періоді – дія закону спадної віддачі, у довгостроковому періоді –
змінний ефект масштабу;
3) те, що у короткостроковому періоді закон спадної віддачі та ефект масштабу діють у різних
напрямках, а у довгостроковому – в одному напрямі;
4) те, що у довгостроковому періоді закон спадної віддачі та ефект масштабу діють у різних
напрямах, а у короткостроковому – в одному напрямі.
№365. Мінімальний ефективний розмір підприємства – це:

1) найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні
витрати;
2) найменший обсяг виробництва, за якого фірма може бути беззбитковою;
3) найбільший з досяжних обсягів виробництва за постійного рівня витрат;
4) найкращий розмір підприємства, який дозволяє максимізувати прибуток.
№366. Якщо для галузі крива довгострокових середніх витрат має значний відрізок постійної
віддачі від масштабу, це означає, що:
1) технологія виробництва виключає як економію, так і втрати від масштабу;
2) галузь перетвориться на природну монополію;
3) у галузі будуть однаково життєздатними як малі, так і великі фірми;
4) галузь буде складатися зі значного числа дрібних фірм.
№367. Якщо крива граничних витрат фірми перетинає криву середніх змінних витрат у точці,
що відповідає 400 грн, а криву середніх загальних витрат на рівні 500 грн, то ця фірма зупинить
виробництво, якщо ціна продукції встановиться на рівні:
1) вище 500 грн;
2) 500 грн;
3) вище 400 грн, але нижче 500 грн.;
4) нижче 400 грн.
№368. Яка з цих кривих досягає мінімуму пізніше (за більшого обсягу виробленої продукції),
ніж інші:
1) MC;
2) AFC;
3) ATC;
4) AVC.
№369. Яке з поданих тверджень хибне:

1) крива граничних витрат перетинає криву середніх загальних витрат у її точці мінімуму;
2) поки граничний продукт змінного ресурсу зростає, змінні витрати зменшуються;
3) коли граничний продукт змінного ресурсу зменшується, граничні витрати зростають;
4) крива граничних витрат перетинає криву середніх змінних витрат у її точці мінімуму.
№370. Дано функцію загальних витрат: TC=Q2+8Q+18. Граничні витрати виробництва шостої
одиниці продукції становлять:
1) 20;
2) 18;
3) 14;
4) 102.
49
№371. Дано функцію загальних витрат: TC=Q2+6Q+24. Середні загальні витрати виробництва
чотирьох одиниць продукції становлять:
1) 64;
2) 14;
3) 34;
4) 16.
№372. Дано функцію загальних витрат: TC=Q2+4Q+10. Яке з наведених тверджень є

правильним:
1) середні загальні витрати виробництва п’яти одиниць продукції становлять 11;
2) граничні витрати виробництва п’ятої одиниці продукції становлять 6;
3) середні постійні витрати виробництва п’яти одиниць продукції становлять 10;
4) середні змінні витрати виробництва п’яти одиниць продукції становлять 10.
№373. Дано функцію загальних витрат: TC=Q2+5Q+20. Яке з поданих тверджень є хибним:
1) середні постійні витрати виробництва десяти одиниць продукції становлять 2;
2) загальні змінні витрати виробництва десяти одиниць продукції становлять 150;
3) граничні витрати виробництва десятої одиниці продукції становлять 25;
4) середні загальні витрати виробництва десяти одиниць продукції становлять 35.
№374. Оскільки у короткостроковому періоді граничний продукт змінного фактора зі

збільшенням обсягу випуску фірми спочатку зростає, а потім знижується, то:
1) загальні витрати спочатку зростають повільно, а згодом – спостерігається їх стрімке
зростання;
2) загальні змінні витрати спочатку стрімко зростають, а згодом їх зростання уповільнюється;
3) середні змінні витрати спочатку зростають, а згодом знижуються;
4) середні постійні витрати зростають з моменту дії закону спадної віддачі.
№375. Якщо економічний прибуток в автомобільній галузі є від'ємним у довгостроковому

періоді, то:
1) ціни на ресурси, які вона використовує, зростуть;
2) відбудеться притік ресурсів в автомобільну галузь;
3) відбудеться відтік ресурсів з автомобільної галузі;
4) обсяг використовуваних в галузі ресурсів не зміниться.
№376. Бухгалтерський прибуток визначають:

1) відніманням неявних витрат від загального виторгу фірми;
2) відніманням явних витрат від загального виторгу фірми;
3) відніманням неявних та явних витрат від загального виторгу фірми;
4) відніманням економічного прибутку від загального виторгу фірми.
№377. Компанія “Green Logistics” хоче максимізувати свої прибутки. Вона має дотримуватися
такого правила виробництва:
1) граничний виторг дорівнює середнім загальним витратам;
2) граничні витрати зростають;
4) граничні витрати дорівнюють граничному виторгу.
№378. Бухгалтерський прибуток – це різниця :

1) між загальним виторгом і явними витратами;
2) між загальним виторгом і внутрішніми витратами;
3) між загальним виторгом і економічними витратами;
4) між загальним виторгом і неявними витратами.
50
№379. Виберіть найбільш точне визначення економічного прибутку:
1) мінімальний прибуток, необхідний для утримання фірми в межах певного виду діяльності;
2) прибуток, який отримує типова фірма галузі;
3) прибуток, який фірма отримує в нормальних умовах її функціонування;
4) прибуток, який отримує фірма, якщо її загальний виторг перевищує суму явних і неявних
витрат.
№380. Економічний прибуток фірми менший за бухгалтерський на:

1) суму амортизації;
2) суму альтернативної вартості власних ресурсів фірми;
3) суму постійних витрат фірми;
4) на суму змінних витрат фірми.
№381. Метою виробника згідно з неокласичною теорією є:

1) максимізація задоволення суспільних потреб у товарах і послугах;
2) максимізація економічного прибутку;
3) максимізація мінімального прибутку;
4) максимізація бухгалтерського прибутку.
№382. Будь-яка фірма виробляє оптимальний обсяг продукції, якщо:

1) її граничний виторг дорівнює ціні;
2) її граничний виторг дорівнює середнім загальним витратам;
3) її граничний економічний прибуток дорівнює нулю;
4) її граничні витрати дорівнюють середнім загальним витратам.
№383. У довгостроковому періоді внаслідок одержання конкурентними фірмами економічного

прибутку:
1) фірми почнуть скорочувати обсяги виробництва;
2) фірми залишатимуть галузь;
3) число фірм у галузі не зміниться;
4) нові фірми будуть входити в галузь.
№384. Фірма виробляє за рік 10 одиниць товару і продає їх за ціною 30 грн. Явні витрати фірми
становлять 150 грн., а неявні витрати – 70 грн. Бухгалтерський прибуток фірми становитиме:
1) 300 грн.;
2) 150 грн.;
3) 80 грн.;
4) 230 грн.
№385. Якщо фірми у деякій галузі виробляють стандартизований товар, то ринкова структура у
цій галузі може бути:
1) досконалою конкуренцією або монополістичною конкуренцією;
2) досконалою конкуренцією або олігополією;
3) монополістичною конкуренцією або олігополією;
4) досконалою конкуренцією, монополістичною конкуренцією або олігополією.
№386. Якщо фірми у деякій галузі виробляють диференційований товар, то ринкова структура у
цій галузі може бути:
1) монополістичною конкуренцією або олігополією;
2) досконалою конкуренцією або монополістичною конкуренцією;
3) досконалою конкуренцією або олігополією;
4) досконалою конкуренцією, монополістичною конкуренцією або олігополією.
51
№387. Поняття досконалої конкуренції передбачає, що:
1) велика кількість фірм, що діють у галузі, випускають стандартизований товар;
2) багато покупців купують товар за даною ціною;
3) усі продавці та покупці мають повну інформацію про ринок;
4) простежується вільне входження у галузь та вихід з неї;
№388. Яка з наведених ознак не характерна для ринків з досконалою конкуренцією:

1) відсутність перешкод для входження у галузь;
2) велика кількість продавців;
3) відсутність нецінової конкуренції;
4) виробництво диференційованого продукту;
5) усі перелічені ознаки притаманні досконало конкурентним ринкам.
№389. Який з ринків найбільшою мірою відповідає умовам досконалої конкуренції:

1) сталі;
2) банківських послуг;
3) автомобілів;
4) цінних паперів;
5) пального для автомобілів.
№390. Який з наборів характерних ознак ринкової структури стосується досконалої

конкуренції:
1) дуже велика кількість фірм у галузі і відсутність нецінової конкуренції;
2) диференційований товар і велика кількість фірм у галузі;
3) відсутність контролю за ціною товару і перешкод для входження у галузь;
№391. Крива попиту на продукцію чисто конкурентної фірми:

1) має від’ємний нахил;
2) є горизонтальною лінією за даного рівня ціни;
3) є вертикальною лінією за даного обсягу пропозиції;
4) має додатний нахил.
№392. Яке з чотирьох тверджень означає, що умови досконалої конкуренції не виконуються:

1) фірма максимізує прибуток, коли її граничний виторг дорівнює граничним витратам;
2) крива граничних витрат перетинає криву середніх загальних витрат у її точці мінімуму;
3) крива попиту на продукт фірми має від’ємний нахил;
4) крива граничних витрат перетинає криву середніх змінних витрат у її точці мінімуму;
5) усі попередні твердження справедливі за умов досконалої конкуренції.
№393. Яке з трьох тверджень є справедливим для фірми за умов досконалої конкуренції:
1) ціна товару дорівнює середньому виторгу;
2) ціна товару дорівнює граничному виторгу;
3) крива попиту на товар фірми є абсолютно еластичною;
4) правильні твердження 2 і 3;
5) правильні твердження 1, 2 і 3.
№394. Досконало конкурентна фірма, яка прагне максимізувати прибуток, вироблятиме обсяг
продукції, за якого:
1) загальні витрати мінімальні;
52
2) загальний виторг максимальний;
3) граничний виторг дорівнює граничним витратам;
4) граничний виторг максимальний.
№395. Досконало конкурентна фірма виробляє обсяг продукції, за якого її граничні витрати
становлять 50 грн. Граничний виторг фірми – 70 грн. Щоб максимізувати прибуток, фірма
повинна:
1) підвищити ціну;
2) збільшити обсяг виробництва;
3) зменшити обсяг виробництва;
4) знизити ціну;
5) нічого не змінювати.
№396. Раціональний підприємець прагнутиме увійти у чисто конкурентну галузь лише у тому
разі, якщо:
1) ціна товару перевищує середні постійні витрати;
2) ціна товару перевищує середні змінні витрати;
3) ціна товару перевищує середні загальні витрати;
4) ціна товару перевищує граничні витрати.
№397. У короткостроковому періоді досконало конкурентна фірма припинить виробництво,

якщо:
1) ціна продукту нижча за мінімальні середні змінні витрати;
2) загальний виторг менший, ніж загальні витрати;
3) ціна продукту нижча за мінімальні середні загальні витрати;
4) ціна продукту нижча за граничні витрати.
№398. Крива пропозиції досконало конкурентної фірми у короткостроковому періоді – це:

1) крива її граничних витрат;
2) лінія ціни товару;
3) спадна частина кривої середніх загальних витрат;
4) висхідна частина кривої середніх загальних витрат;
5) частина кривої граничних витрат, що лежить вище кривої середніх змінних витрат.
№399. Яке з чотирьох тверджень є хибним стосовно стану рівноваги досконало конкурентної
фірми у довгостроковому періоді:
1) фірма може заробляти економічні прибутки або зазнавати збитків;
2) ціна дорівнює граничному виторгу;
3) граничні витрати дорівнюють мінімальним середнім загальним витратам;
4) усі твердження правильні.
№400. Для досконало конкурентної фірми у стані довгострокової рівноваги:

1) ціна дорівнює граничним витрат;
2) граничний виторг дорівнює граничним витратам;
3) ціна дорівнює середнім загальним витратам;
4) ціна дорівнює граничному виторгу;
№401. Збільшення ринкового попиту на товар, вироблений за умов досконалої конкуренції,

спричинить:
1) зростання цін та прибутків фірм-виробників лише у короткостроковому періоді;
2) зростання цін та прибутків виробників лише у довгостроковому періоді;
3) зростання цін та прибутків виробників доти, доки попит залишатиметься високим;
53
4) усі попередні відповіді хибні.
№402. Зазвичай аналіз чисто конкурентної фірми у довгостроковому періоді здійснюють за

таких припущень:
1) єдине пристосування – зміна кількості фірм у галузі;
2) усі фірми у галузі мають однакові криві витрат;
3) розглядається галузь з постійними витратами;
5) правильні твердження 1, 2 і 3.
№403. Яке з трьох наступних тверджень є правильним:

1) вигляд кривої пропозиції у довгостроковому періоді залежить передовсім від того, як
впливає зміна кількості фірм у галузі на витрати окремих фірм;
2) галузь з постійними витратами характеризується використанням спеціалізованих ресурсів;
3) довгострокова крива пропозиції галузі з постійними витратами є досконало еластичною;
4) правильні твердження 1 і 3.
№404. Прибуток фірми – досконалого конкурента можна описати за допомогою формули: ЕР =

–Q2+22Q–105. Точками беззбитковості для фірми є:
1) 9 і 18;
2) 8 і 16;
3) 7 і 15;
4) 6 і 14.

–Q2+18Q–72. Фірма максимізує прибуток, виробляючи:
1) 6 одиниць продукції;
4) усі відповіді хибні.

–Q2+24Q–128. Величина максимального прибутку фірми становить:
1) 128;
2) 24;
3) 64;

–Q2+16Q–48. Яке з трьох наступних тверджень є хибним:
1) за виробництва 2 одиниць продукції фірма зазнає збитків;
2) за виробництва 15 одиниць продукції фірма зазнає збитків;
3) оптимальне рішення для фірми – виробляти 8 одиниць продукції;
№408. Функція загальних витрат досконало конкурентної фірми визначається як TC =

Q2+13Q+60, а ціна одиниці виробленої фірмою продукції становить 30 грошових одиниць.
Точками беззбитковості для фірми є:
1) 4 і 11;
2) 5 і 12;
3) 30 і 60;
4) 13 і 26.
54
Фірма максимізує прибуток, виробляючи:

Величина максимального прибутку фірми становить:
1) 9;
2) 40;
3) 27;
4) 81.
№411. Що з переліченого не є характеристикою монополістичної конкуренції?

1) велика кількість фірм на ринку;
2) диференціація продукції;
3) наявність бар’єрів входження фірм у галузь;
4) використання нецінової конкуренції.
№412. Для фірми-монополістичного конкурента, яка перебуває в стані рівноваги, у

довгостроковому періоді:
1) ціна перевищує середні загальні витрати;
2) ціна рівна середнім загальним витратам;
3) середні загальні витрати вищі за ціну;
4) ціна рівна середнім загальним і граничним витратам.
№413. Рівновага фірми-монополістичного конкурента у довгостроковому періоді порівняно з

аналогічною ситуацією в умовах досконало конкурентного ринку характеризується:
1) нижчою ціною і більшим обсягом виробництва;
2) нижчою ціною і меншим обсягом виробництва;
3) вищою ціною і більшим обсягом виробництва;
4) вищою ціною і меншим обсягом виробництва.
№414. На відміну від досконало конкурентної фірми, фірма-монополістичний конкурент:

1) може отримувати економічний прибуток у короткостроковому періоді;
2) прагне виробляти обсяг продукції, за якого граничний виторг дорівнюватиме граничним
витратам;
3) може зазнавати збитків у короткостроковому періоді;
4) може, певною мірою, контролювати ціну свого товару.
№415. На відміну від монополії, фірма-монополістичний конкурент:

1) може отримувати економічний прибуток у короткостроковому періоді;
2) прагне виробляти обсяг продукції, за якого граничний виторг дорівнюватиме граничним
витратам;
3) виробляє диференційований продукт;
4) не може контролювати ціну свого товару.
№416. Фірма-монополістичний конкурент виробляє обсяг продукції, за якого MR=MC і

становить 50 гр. од., ATC= 100 гр. од., а ціна одиниці цієї продукції – 90 гр. од. Яке з наступних
тверджень щодо цієї фірми правильне?
55
1) у короткостроковому періоді фірма отримуватиме економічний прибуток;
2) у короткостроковому періоді фірма зазнаватиме збитків;
3) фірма не обрала оптимальний обсяг виробництва;
№417. Яке з наведених тверджень, за інших рівних умов, справедливе щодо монополістично
конкурентної галузі у довгостроковому періоді?
1) фірми вироблятимуть обсяг продукції, за якого ціна дорівнюватиме граничним витратам;
2) кількість фірм у галузі зросте;
3) економічний прибуток фірм дорівнюватиме нулю;
№418. Галузь, що складається з 70 виробників диференційованої продукції, ринкова частка

кожного з яких не перевищує 3% є:
1) досконало конкурентною;
2) монополістично конкурентною;
3) олігопольною;
4) монопольною.
№419. Монополістична конкуренція поєднує високий рівень конкуренції та незначну ринкову

владу фірми, що є наслідком:
1) диференціації продукції та високих бар’єрів на шляху входження в галузь;
2) абсолютно еластичного попиту на продукцію фірм та контролю над цінами;
3) значної кількості невеликих фірм та диференціації продукції;
4) вільного входження в галузь та незначної кількості фірм у ній.
№420. Найймовірніше монополістично конкурентним ринком є ринок:

1) лаку для нігтів;
2) алюмінію;
3) пшениці;
4) електроенергії.
№421. Монополістична конкуренція існує на товарних ринках, на яких попит на продукцію:

1) еластичніший ніж за чистої монополії;
2) менш еластичний ніж за досконалої конкуренції;
№422. Еластичність попиту на продукцію монополістичного конкурента залежить від:

1) кількості фірм в галузі;
2) ефективності маркетингових заходів (у першу чергу рекламної компанії);
3) ступеня диференціація продукції;
4) всі відповіді правильні.
№423. Спільними рисами ринків досконалої та монополістичної конкуренції є:

1) виробництво однорідної продукції;
2) нецінова конкуренція;
3) відсутність бар’єрів для входження в галузь нових фірм;
4) нижча еластичність попиту на продукцію фірм, ніж за чистої монополії.
№424. Монополістично конкурентні фірми володіють обмеженим контролем над цінами через:
1) наявність в галузі значної кількості конкурентів;
2) вільне входження фірм у галузь та вихід з неї;
56
3) відносно незначну ринкову частку окремих фірм;
№425. Монополістично конкурентна фірма максимізує прибуток або мінімізує збиток,

виготовляючи обсяг продукції, для якого:
1) MR=P;
2) MR=MC;
3) MR=AVC;
4) MR=ATC.
№426. Довгострокова рівновага фірми-монополістичного конкурента означає, що за

оптимального обсягу виробництва:
1) ціна перевищує граничні витрати;
2) ціна перевищує мінімальні середні витрати;
3) фірма працює беззбитково;
№427. Довгострокова рівновага на ринку монополістичної конкуренції означає, що:

1) ціна встановлюється на рівні мінімальних LRAC;
2) фірми отримують нульовий економічний прибуток;
3) ціна рівна граничним витратам;
4) усі виробничі потужності задіяні.
№428. На монополістично конкурентному ринку найтиповішим методом конкурентної

боротьби є:
1) зміна обсягів пропозиції з метою впливу на ринкову ціну;
2) нечесна конкуренція;
3) нецінова конкуренція;
4) цінова конкуренція.
№429. Монополістична конкуренція вигідна споживачам оскільки:

1) диференціація продукції сприяє повнішому задоволенню їхніх смаків і уподобань;
2) фірми оптимізують обсяг виробництва;
3) цінова війна між виробниками вигідна споживачам;
4) за цієї ринкової структури ресурси використовуються найефективніше.
№430. Монополістично конкурентна фірма у довгостроковому періоді перебуватиме в стані

рівноваги, якщо:
1) P>MC, P=ATCmin;
2) P=MC, P>ATCmin;
3) MR=MC, P> ATCmin;
4) MR=MC, P< ATCmin.
№431. Який з наборів характерних ознак ринкової структури стосується чистої монополії:
1) декілька фірм у галузі і значний контроль над ціною товару;
2) унікальний товар, який пропонує єдина фірма;
3) блоковане входження у галузь і значний контроль над ціною товару;
№432. Яка з наведених ознак не характерна для монополії:

1) обмежені можливості для входження у галузь;
2) поширеність реклами зв’язків з громадськістю;
57
3) значний контроль за ціною товару;
4) пропозиція на ринку унікального продукту;
5) усі згадані ознаки характерні для монополії.
№433. Виникнення монополії є наслідком:

1) існування бар’єрів для входження у галузь;
2) недостатнього державного регулювання галузі;
3) недостатньої зацікавленості потенційних конкурентів;
№434. До основних причин, що зумовлюють існування монополії відносять:

1) позитивний ефект масштабу;
2) володіння патентними правами;
3) володіння важливими видами сировини;
№435. Яке з трьох тверджень є хибним:

1) товарні знаки – це спеціальні малюнки, назви чи символи, які представляють товар, послугу
чи фірму;
2) патент – це вид монополії, згідно з яким держава забезпечує авторам оригінальних творів
виключне право на їх продаж чи використання;
3) двостороння монополія – це ситуація на ринку, коли монополіст-продавець стикається з
монополістом-покупцем;
4) усі попередні твердження правильні.

1) крива попиту на продукцію монополіста є водночас кривою попиту галузі;
2) для збільшення обсягу продажу товару монополіст повинен знижувати ціну;
3) крива граничного виторгу монополіста лежить нижче його кривої попиту;
4) монополіст завжди обирає обсяг виробництва у межах еластичного відрізка кривої попиту;
№437. Щоб максимізувати прибуток, монополіст виробляє обсяг продукції, за якого:

1) граничні витрати дорівнюють граничному виторгу;
2) граничні витрати дорівнюють ціні товару;
3) ціна товару дорівнює середнім загальним витратам;
4) граничний виторг більший за граничні витрати.
№438. Щоб отримати максимальний прибуток, монополіст повинен виробляти обсяг продукції,
за якого:
1) граничні витрати дорівнюють ціні товару;
3) граничний дохід дорівнює середнім загальним витратам;
4) середні витрати дорівнюють ціні товару.
№439. На відміну від досконало конкурентної фірми монополіст:

1) максимізує прибуток, коли граничний виторг дорівнює граничним витратам;
2) може виробити будь-який обсяг продукції і продати її за якою завгодно ціною;
3) за даної кривої попиту може вибрати комбінацію ціни та обсягу виробництва, яка
забезпечить максимальний прибуток;
4) може встановлювати яку завгодно ціну на свій товар.
58
№440. У монополіста граничні витрати зазвичай нижчі за ціну товару, оскільки:
1) ціна нижча за граничний виторг;
2) ціна вища за граничний виторг;
3) граничні витрати нижчі за середні витрати;
4) граничні витрати вищі за середні витрати;
№441. Монополіст виробляє обсяг продукції, за якого граничні витрати становлять 75

грошових одиниць, а граничний виторг – 95 грошових одиниць. Щоб максимізувати прибуток,
він повинен:
1) підвищити ціну і збільшити обсяг виробництва;
2) підвищити ціну і зменшити обсяг виробництва;
3) підвищити ціну, а обсяг виробництва не змінювати;
4) знизити ціну і збільшити обсяг виробництва;
5) знизити ціну і зменшити обсяг виробництва.
№442. Крива пропозиції за чистої монополії:

1) визначається частиною кривої граничних витрат, що лежить вище кривої середніх змінних
витрат;
2) досконало еластична за ринкової ціни товару;
3) є висхідною лінією;
4) не існує.

1) монополія не забезпечує ні виробничої, ні розподільної ефективності;
2) виникнення природних монополій є закономірним наслідком взаємодії ринкових сил;
3) державне регулювання монополії дає змогу знизити ціну і збільшити обсяг виробництва
товару;
4) перший антимонопольний закон було ухвалено ще у 1890 році;
№444. На відміну від досконало конкурентної фірми монополіст прагне:

1) виробляти менше продукції, а ціну встановлювати вищу;
2) максимізувати прибуток;
3) вибирати такий обсяг продукції, за якого ціна дорівнює граничному виторгу;
4) виробляти продукції більше, а ціну встановлювати нижчу.
№445. Функція реакції у моделі поведінки А.Курно – це крива, яка:

1) показує яку ціну призначатиме фірма на свою продукцію за кожної заданої ціни, призначеної
іншими учасниками олігопольного ринку;
2) показує як змінюється економічний прибуток одного дуополіста при зміні прибутку іншого
дуополіста;
3) завжди виходить з початку координат;
4) показує який обсяг продукції буде постачати на ринок один дуопополіст за кожного заданого
обсягу випуску цієї продукції іншим олігополістом.
№446. Функція реакції у моделі поведінки олігополіста Ж.Бертрана:

1) показує яку ціну призначатиме дуополіст на свою продукцію за кожної заданої ціни,
призначеної іншим учасником олігопольного ринку;
2) показує як змінюється економічний прибуток одного дуополіста при зміні прибутку іншого
дуополіста;
3) завжди є опуклою відносно початку координат;
59
4) показує який обсяг продукції буде постачати на ринок один олігополіст за кожного заданого
обсягу випуску цієї продукції іншим олігополістом.
№447. Модель “ламаної” кривої попиту П.Свізі базується на припущенні, про те, що:
1) фірми-олігополісти учасники ринку виробляють товари, які є близькими, проте
недосконалими замінниками;
2) фірми-олігополісти на ринку перебувають у змові щодо ціни товарів;
3) кожна фірма намагається максимізувати прибуток, зіставляючи середній виторг і середні
витрати;
4) кожна фірма очікує реакції конкурентів на зміну ціни її продукції;
№448. У моделі “ламаної” кривої попиту важливою є оцінка реакції фірми на зміни ціни і
обсягу випуску конкурентами, тобто:
1) якщо одна фірма знижує ціну, то інші учасники олігопольного ринку не повинні наслідувати
таку поведінку і не змінюватимуть ціну;
2) якщо одна фірма знижує ціну, то інші учасники олігопольного ринку повинні наслідувати цю
зміну;
3) якщо одна фірма підвищує ціну, то інші учасники олігопольного ринку повинні так само
підвищити ціну;
4) конкуруючі фірми реагують симетрично на підвищення та зниження ціни;
№449. Нехай у деякій галузі домінують три великі фірми, частки яких на ринку становлять
50%, 30%, 20%. Індекс Герфіндаля для цієї галузі дорівнює:
1) 61,64;
2) 3800;
3) 2;
4) 100;
5) 1.
№450. У точці рівноваги Курно:

1) фірми-дуополісти отримують тільки нормальний прибуток;
2) фірми-дуополісти максимізують економічний прибуток;
3) загальний обсяг випуску є більшим, ніж за умов конкурентної рівноваги;
4) загальний обсяг випуску є меншим, ніж за умов змови дуополістів.
№451. У точці рівноваги Бертрана-Неша:

1) у результаті конкуренції фірми-дуополісти досягають ціни, що дорівнює граничним
витратам, тобто встановлюється конкурентна рівновага;
2) фірми-дуополісти отримують лише нормальний прибуток;
3) фірми-дуополісти максимізують економічний прибуток;
4) загальний обсяг випуску є більшим, ніж за умов конкурентної рівноваги;
№452. В аналізі олігопольних ринкових структур часто застосовують теорію ігор:

1) яка досліджує за допомогою математичних методів поведінку учасників певних ситуацій
(гравців) щодо прийняття ними відповідних рішень;
2) яка досліджує частку ринку, що припадає на найбільших учасників ринку;
3) науку, що досліджує цінові війни монополістів;
4) яка здійснює оцінку розподільчої та виробничої ефективності олігопольних ринкових
структур.
60
№453. “Ламана” крива попиту на продукцію олігопольної фірми зумовлює:
1) розрив на кривій граничного виторгу олігопольної фірми;
2) розрив на кривій граничних витрат олігопольної фірми;
3) розрив на кривій граничного виторгу фірми-конкурента цієї олігопольної фірми;
4) формальну змову між олігополістами з приводу ціни.
№454. Модель “ламаної” кривої попиту П.Свізі спирається на припущення про те, що:
1) фірми на олігопольному ринку вдаються до змови щодо ціни та обсягу випуску;
2) цільовою функцією кожної фірми-олігополіста є отрманання нульового економічного
прибутку;
3) фірми на олігопольному ринку не реагують на зміну ціни конкурентами і проводять свою
власну цінову політику;
4) кожна фірма на олігопольному ринку очікує реакції конкурентів на зміну ціни на її
продукцію.
№455. Прагнення олігополістів до кооперативної поведінки сприяє виникненню картелів, які

являють собою :
1) об’єднання фірм, що вступають у змову для узгодження своїх рішень щодо цін і обсягів
випуску продукції з метою максимізації як спільного прибутку, так і прибутку кожного із його
учасників;
2) об’єднання фірм, що приймають самостійне рішення з приводу ціни та обсягу випуску, але
кожна із них прагне максимізувати бухгалтерський прибуток;
3) об’єднання фірм, що вступають у змову з приводу обмеження входження інших фірм в
олігопольну галузь;
4) окремий вид джентльменської угоди, за якої найвпливовіша домінуюча фірма-олігополіст
ініціює зміну ціни продукції, а решта фірм – конкурентне оточення – більш чи менш
автоматично наслідує її цінову поведінку.
№456. Причиною руйнації картелю може стати опортуністична поведінка, що являє собою:
1) такий вид поведінки учасника картелю, за якої він відхиляється від дотримання умов угоди з
метою отримання прибутку за рахунок партнерів;
2) такий вид поведінки учасника картелю, за якої він відхиляється від дотримання умов угоди з
метою максимізації прибутку усіх учасників картелю;
3) такий вид поведінки учасників олігопольного ринку, яка передбачає створення колективного
фонду, за рахунок якого здійснюються виплата урівноважуючих платежів тим учасникам
картелю, які постраждали внаслідок несприятливої ринкової кон’юнктури;
4) застосування державного антикартельного законодавства з метою подолання негативних
наслідків монополізму.
№457. Вид взаємодії економічних суб’єктів, унаслідок якої відбуваються перерозподіл благ та
ресурсів між учасниками, так, що виграш одних учасників є програшем інших називають:
1) грою з ненульовою сумою;
2) грою з нульовою сумою;
3) картелем;
4) “дилемою ув’язненого”.
№458. У теорії олігополії рівновагою Неша називають:

1) таку ситуацію на ринку, коли кожна фірма реалізує оптимальну стратегію, враховуючи дії
конкурентів;
2) таку сукупність стратегій поведінки учасників олігопольного ринку, при якій жоден із
учасників не може збільшити виграш, змінивши вибір власної стратегії в односторонньому
порядку, коли інші учасники ринку не змінюють свою стратегію вибору;
61
3) таку сукупність стратегій поведінки учасників олігопольного ринку, при якій кожен із
учасників може збільшити виграш, змінивши вибір власної стратегії в односторонньому
порядку, коли інші учасники ринку не змінюють свою стратегію вибору;
5) правильні твердження 1 і 3.
№459. Прикладом кооперативної поведінки підприємств у олігопольній галузі є створення

картелю, який являє собою:
1) організаційне об’єднання фірм, які вступають у змову для узгодження своїх рішень щодо
картельної ціни та обсягу випуску продукції з метою максимізації прибутку;
2) організаційне об’єднання фірм, які вступають у змову щодо цін та обсягу випуску продукції
з метою максимізації прибутку, причому для кожного учасника картелю призначається ціна
продукції, яка залежить від величини його квоти;
3) організаційне об’єднання фірм, які здатні максимізувати свої прибутки, якщо воно діє як
ринкова структура досконалої конкуренції;
4) організаційне об’єднання фірм, які можуть максимізувати свої прибутки лише у випадку
вибору (наслідування) ними опортуністичної поведінки.
№460. Відповідно до підходу Й.Шумпетера та Дж.Гелбрейта щодо оцінки ефективності різних

типів ринкових структур:
1) олігополісти зацікавлені у стримуванні впровадження інновацій у процес виробництва та
обмеженні науково-технічного прогресу через те, що останні суттєво здорожують процес
виробництва, а отже не сприяють максимізації прибутку;
2) тільки великі фірми, які володіють значними фінансовими, технічними та інтелектуальними
ресурсами, здатні забезпечувати науково-технічний поступ у виробництві, і отже сприяють
підвищенню загального добробуту суспільства;
3) наявність бар’єрів входження в олігопольну галузь не дає можливості фірмам
відшкодовувати свої витрати на дослідження та розробки (НДДКР);
4) особливою ознакою та необхідною умовою функціонування сучасних олігопольних ринків є
абсолютно вільне, беззатратне входження на ринок і вихід із нього.
№461. Найвірогідніше, що учасник картелю збільшить свій прибуток у короткостроковому

періоді, якщо:
1) буде продавати товари за вищими цінами, ніж картельна;
2) збільшить витрати на рекламу;
3) отримає фінансову допомогу від колективного фонду, створеного картелем у вигляді
“побічних платежів”;
4) збільшить обсяг продажу продукції за картельною ціною понад встановлену квоту.
№462. Яке із наступних тверджень щодо олігопольного ринку є правильним:

1) фірми-олігополісти змушені враховувати ймовірну реакцію конкурентів на власні виробничі
рішення щодо ціни та обсягу випуску продукції;
2) фірми-олігополісти можуть беззастережно довіряти партнерам, навіть у разі відсутності
певних угод між ними;
3) у результаті функціонування олігопольного ринку досягається розподільча ефективність, а
виробнича ефективність не досягається;
4) однією із головних причин виникнення олігопольних ринкових структур є спадний ефект
масштабу виробництва.
№463. Центральним припущенням у моделі поведінки фірм-олігополістів А. Курно є те, що:

1) кожен олігополіст, приймаючи рішення про обсяг випуску продукції, розглядає обсяг
виробництва свого конкурента як фіксовану величину, яка не залежить від його власних
виробничих рішень;
62
2) кожен олігополіст, приймаючи рішення про обсяг випуску продукції, не бере до уваги обсяг
випуску свого конкурента;
3) фірми-олігополісти виробляють диференційовану продукцію;
4) крива граничних витрат фірми-олігополіста є дугоподібною;
5) продавці на олігопольному ринку призначають різні ціни на диференційовану продукцію.
№464. Для конкурентної фірми, що купує ресурс X на ринку чистої конкуренції:

1) Рх > МRС;
2) Рх < МRС;
3) Рх = МRС;
4) Рх = МR.
№465. Для неконкурентної фірми, що купує ресурс X на ринку чистої конкуренції:

1) Р х < МRС;
2) VМР < МRР;
3) VМР = МRР;
4) VМР > МRР.
№466. Крива попиту неконкурентної фірми на ресурс X це:

1) крива МР цього ресурсу;
2) крива VМР цього ресурсу;
3) крива МRР цього ресурсу;
4) всі варіанти відповідей неправильні.
№467. На рисунку наведено різні криві для неконкурентної фірми, яка купує ресурс X на ринку
чистої конкуренції. Вартість граничного продукту цього ресурсу (VМРх) представлена у
вигляді:
1) лінії 1;
2) лінії 2;
3) лінії 3;
4) не представлена.
VMPX
MRPX
MRCX
1
2 3
QX
чистої конкуренції. Граничний продукт у грошовому виразі (МRРх) представлено у вигляді:
1) лінії 1;
2) лінії 2;
3) лінії 3;
4) не представлено.
VMPX
MRPX
MRCX
1
2 3
QX 63
.
чистої конкуренції. Граничні витрати на ресурс X (МRСх) представлені у вигляді:
1) лінії 1;
2) лінії 2;
3) лінії 3;
4) не представлені..
VMPX
MRPX
MRCX
1
2 3
QX
№470. Неконкурентна фірма, що купує усі необхідні їй ресурси X і Y на ринках з чистою

конкуренцією, максимізує економічний прибуток тоді, коли:
1) MPX / PX = MPY / PY;
2) MRPX / PX = MRPY / PY > 1;
3) MRPX / PX = MRPY / PY = 1;
4) MRPX / PX =MRPY / PY < 1;
5) VMPX / PX = VMPY / PY = 1.
№471. Крива попиту фірми на ресурс X переміститься вліво у випадку, коли:

1) зросте граничний продукт цього ресурсу;
2) зменшиться граничний продукт цього ресурсу;
3) збільшиться ціна продукту, який виробляє дана фірма;
4) збільшиться і ціна продукту фірми, і граничний продукт цього ресурсу.
№472. Крива вартості граничного продукту ресурсу X конкурентної фірми переміститься

вправо у випадку, коли:
1) граничний продукт цього ресурсу у грошовому виразі зменшиться;
2) збільшиться ціна продукту, який виробляє ця фірма;
3) зменшиться ціна продукту, який виробляє ця фірма;
4) зменшиться граничний продукт цього ресурсу.
№473. Якщо ресурси X і Y взаємодоповнювані, то збільшення ціни ресурсу X:

1) збільшуватиме попит на ресурс Y;
2) зменшуватиме попит на ресурс Y;
3) збільшуватиме величину попиту як на ресурс X, так і на ресурс Y;
4) не вплине на попит на ресурс Y.
№474. Якщо ресурси X і Y взаємозамінювані, то зниження ціни ресурсу X:

1) зменшуватиме попит на ресурс Y за умови, що ефект заміщення перевищує ефект обсягу
продукції;
2) зменшуватиме попит на ресурс Y за умови, що ефект обсягу продукції перевищує ефект
заміщення;
3) не впливатиме на попит на ресурс Y за умови, що ефект заміщення перевищує ефект обсягу
продукції;
64
№475. Для взаємозамінюваних ресурсів ефекти обсягу продукції та заміщення:
1) не виявляють себе;
1) діють в одному напрямі;
2) діють у протилежних напрямах;
4) інколи діють в одному напрямі, а інколи – у протилежних;
№476. До основних видів факторних доходів не зараховують:

1) заробітну плату:
2) прибуток;
3) стипендію студентам навчального закладу;
4) процент.
№477. Частка заробітної плати у національному доході:

1) приблизно така сама, як і частка прибутку, який отримують власники фірм;
2) менша, ніж частка прибутку;
3) більша, ніж частка прибутку, але менша, ніж частки інших видів доходу;
4) більша не тільки від частки прибутку, а й від часток інших видів доходу.
№478. Що з наведеного нижче не стосується характеристики заробітної плати?

1) це ціна, яку платять фірми за використання праці;
2) це ціна, яку домогосподарства платять за товари і послуги;
3) для більшості домогосподарств це головне джерело формування їхніх бюджетів;
4) це ціна, яку встановлюють на ринку праці.
№479. Для командної економіки характерним є встановлення ставок заробітної плати:

1) ринковим способом;
2) неринковим способом;
3) на основі особистих зв’язків;
4) у процесі переговорів між профспілками та адміністрацією підприємств.
№480. Що із зазначеного не є наслідком встановлення заробітної плати у командній економіці?

Вона:
1) породжує “зрівнялівку” в оплаті праці;
2) породжує “зрівнялівку” в споживанні;
3) пригнічує стимули до високоефективної праці;
4) сприяє високим темпам зростання ефективності виробництва.
№481. Як окремий вид зарплати економісти не виділяють:

1) середню заробітну плату;
2) заробітну плату, нижчу від середньої;
3) номінальну заробітну плату;
4) реальну заробітну плату.
№482. Що із наведеного нижче не характеризує ринок праці?

1) цей ринок не належить до ресурсних ринків;
2) важливу роль на цьому ринку відведено профспілкам;
3) праця – це специфічний товар;
4) попит на працю є похідним.
№483. Попит на працю залежить перш за все від:

1) кількості робочої сили;
2) кількості безробітних;
3) рівня продуктивності праці;
65
4) середньої тривалості життя.
№484. Якщо сукупна пропозиція праці у межах національної економіки є сталою, а попит на неї
збільшується, то:
1) має збільшуватися і середній рівень реальної заробітної плати;
2) має збільшуватися середня номінальна заробітна плата, а реальна – не змінюватиметься;
3) добробут населення падатиме;
4) збільшується кількість безробітних.
№485. Загальна пропозиція праці не залежить від:

1) розмірів народонаселення;
2) частини працездатних людей, які хочуть працювати;
3) кількості годин, відпрацьованих кожним працівником;
4) залежить від усіх зазначених змінних.
№486. Ефект заміщення, спричинений підвищенням ставки заробітної плати, спонукає

робітника:
1) обмінювати більше дозвілля на товари і послуги;
2) обмінювати менше дозвілля на товари і послуги;
3) менше працювати і більше відпочивати;
4) всі варіанти відповідей правильні.
№487. Економісти вважають, що ринок відповідає моделі монопсонії, якщо:

1) одна велика фірма є єдиним продавцем на ринку певного товару;
2) кілька великих фірм є продавцями на ринку певного товару;
3) одна велика фірма є єдиним покупцем на ринку певного товару;
4) кілька великих фірм є покупцями на ринку певного товару.
№488. За інших однакових умов, монопсоніст максимізує свій прибуток винаймаючи:

1) більшу, ніж рівноважна, кількість праці;
2) рівноважну кількість праці;
3) меншу, ніж рівноважна, кількість праці;
4) винятково висококваліфікованих працівників.
№489. Монопольну владу на ринку праці можуть мати:

1) тільки покупці праці;
2) тільки продавці праці;
3) як покупці, так і продавці праці;
№490. Федеральний мінімум заробітної плати у США було запроваджено в:

1) 1928 р.;
2)1938 р.;
3) 1948 р.;
4) 1958 р.
№491. Загальна пропозиція землі в межах національної економіки, зазвичай, є:

1) одинично еластичною;
2) відносно еластичною;
3) абсолютно нееластичною;
4) абсолютно еластичною.
66
№492. Поняття “рента” або “власне економічна рента” застосовують, зазвичай, до будь-якого
фактора виробництва з:
1) абсолютно еластичною пропозицією;
2) абсолютно нееластичною пропозицією;
3) нееластичною пропозицією;
4) еластичною пропозицією.
№493. У Ґонконзі висока ціна землі означає, що цей фактор виробництва використовують
голово для розвитку:
1) промисловості;
2) сільського господарства;
3) промисловості і сільського господарства;
4) торгівлі, а не для розвитку промисловості і сільського господарства.
№494. Граничний продукт у грошовому виразі це:

1) приріст загальних витрат виробника, спричинений кожною додатковою одиницею певного
ресурсу;
2) різниця між виторгом від граничного продукту певного ресурсу та граничними витратами на
цей ресурс;
3) добуток ціни продукту неконкурентної фірми на граничний продукт відповідної одиниці
ресурсу;
4) приріст загального виторгу, що походить з використання кожної додаткової одиниці ресурсу.
№495. Ефект заміщення на ринку праці проявляється у тому, що:

1) підприємець наймає високопродуктивних працівників, звільняючи менш старанних;
2) із збільшенням зарплати працівник вище цінує дозвілля і відмовляється від додаткової праці;
3) із збільшенням зарплати працівник відмовляється від певної частини часу, відведеного для
дозвілля, на користь додаткової праці;
4) із зниженням оплати праці в приватному секторі, найманий працівник обирає державну
службу.
№496. Ефект доходу на ринку праці проявляється у тому, що:

1) із збільшенням зарплати працівник вище цінує дозвілля, зменшуючи величину пропозиції
праці;
2) із збільшенням зарплати працівник жертвує щораз більшою частиною вільного часу заради
збагачення;
3) підприємець наймає таку кількість працівників, яка максимізує його прибуток;
4) наймані працівники обирають місця праці, що забезпечують постійне зростання доходу.
67

МІКРОЕКОНОМІКА тести

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

МІКРОЕКОНОМІКА тести

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

увавввнрМІКРОЕКОНОМІКА

№1. Яке визначення попиту є правильним?

№4. Зростання ціни курчатини спричинить за інших однакових умов зменшення:

№6. Зміна якого чинника спричинятиме переміщення кривої попиту?

№7. Ринок продукту перебуватиме у стані рівноваги, якщо:

№8. У ринковій економіці ціни визначаються:

№9. Що із зазначеного не змінюватиметься, якщо рухатися вздовж кривої індивідуального

№10. Що із зазначеного зміниться, якщо рухатися вдовж кривої пропозиції чаю?

№11. Припустимо, що більшість споживачів розглядають яловичину і свинину як взаємозамінні

№13. Який з наведених нижче чинників не спричинятиме переміщення кривої попиту на

№14. Коли ціна певного товару зростає, то:

№15. Точки на кривій ринкового попиту показують:

№16. Збільшення попиту на товар може бути наслідком зниження ціни:

№18. Зростання ціни бензину переміщуватиме криву попиту на шини:

№19. Яка з подій не перемістить криву попиту на кольорові олівці?

№20. Товар уважають нормальним благом, якщо попит на нього:

№22. Товари-субститути – це пари товарів, для яких:

№24. Незалежними у споживанні вважають товари, для яких:

№26. Переміщення кривої пропозиції товару є наслідком:

№27. Ринок певного товару знаходиться у стані рівноваги, якщо:

№28. Ціни у вільному ринку:

№30. Рівноважна ціна олії зросте, якщо:

№36. Яке з наступних тверджень не стосується характеристики цінової еластичності попиту?

№38. Якщо зменшення ціни на товар А на 1% спричинило збільшення величини попиту на

№39. Якщо збільшення середнього доходу на 2% спричинило збільшення величини попиту на

№41. У випадку, коли збільшення середнього доходу на 1% спричинило зменшення величини

№42. Яка з наступних ситуацій не впливатиме на зростання цінової еластичності попиту на

№43. Еластичність попиту на певний товар не залежить від:

№44. Еластичність пропозиції певного товару залежить головно від:

№47. Пропозиція є відносно нееластичною, коли коефіцієнт цінової еластичності пропозиції:

№48. Абсолютно нееластичний попит зображують у вигляді:

№49. Коефіцієнт цінової еластичності попиту дорівнює:

№52. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту дорівнює:

№53. Нееластична пропозиція означає, що:

№61. Вертикальна крива попиту означає, що:

№65. Уважають, що попит нееластичний, коли ____________ ціни має результатом

№68. На еластичному проміжку кривої попиту:

№69. Одним з найважливіших визначників цінової еластичності попиту на товар є:

№70. Попит на які з перелічених товарів є найменш еластичним:

№73. Еластичність пропозиції товару вимірює:

№75. Еластичність попиту – це відношення:

№77. Одинична еластичність попиту означає, що:

№81. Два товари є замінниками, якщо:

№83. Уздовж прямої лінії попиту з від’ємним нахилом попит:

№84. Крива ринкового попиту на квитки на змагання на суперкубок переміститься вправо

№90. Для якого з товарів еластичність попиту за ціною найвища?

№92. Для прямої похилої лінії попиту цінова еластичність попиту:

№93. Графічне зображення абсолютно нееластичного попиту репрезентує:

№98. Коефіцієнт цінової еластичності попиту на міжнародні повітряні подорожі становить 3 за

№100. Відомо, що попит на сільськогосподарську продукцію нееластичний за ціною. Якщо

№101. Перехресна еластичність попиту – це:

№104. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту на товар А за ціною товару В

№106. Для якого з товарів попит за доходом є найбільш еластичним?

№107. Еластичність попиту за доходом на ювелірні вироби дорівнює 5. Зростання доходу

№109. Кожна точка прямої лінії пропозиції, що виходить з початку координат:

№110. Цінова еластичність пропозиції залежить головно від:

№111. Нееластична пропозиція означає, що:

№112. Якщо пропозицію товару зображено вертикальною лінією, то можна стверджувати, що

№116. Зі зростанням доходів під час економічного піднесення споживання картоплі

№118. Попит на продукти харчування здебільшого:

№122. Якщо кава і чай взаємозамінювані товари, то коефіцієнт перехресної еластичності

№123. До основних принципів побудови податкової системи не належать:

№124. До непрямих податків не належать:

№125. До прямих податків не належать: