Professional Documents
Culture Documents
Підручник соц.мед
Підручник соц.мед
ЗДОРОВ'Я
За редакцією академіка НАМН України
В. Ф. МОСКАЛЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ
ЗДОРОВ'Я
За редакцією академіка НАМИ України
В. Ф. М оскаленка
Вінниця
Нова Книга
2011
УДК 614.2(075.8) Рекомендовано МОНмолодьспорт України (лист
Б Б К 51.1я73 № 1/11-5634від 05.07.2011р.)
С 69 Рекомендовано Центральним методичним кабінетом
з вищ ої медичної освіти М О З України (протокол № 1
від 17.03.2011 р. засідання науково-методичної Комі-
\ сії з медицини МОНмолодьспорт України)
Громадське здоров’я : підручник для студ. вищих мед. навч. закладів / В. Ф. М оскаленко,
С 69 О. П. Гульчій, Т. С. Грузєва [та ін.]. — Вінниця : Нова Книга, 2011. —560 с . : іл.
ІЗВИ 978-966-382-370-6
Підручник «Громадське здоров’я» створено в Україні вперше відповідно до навчальної програми
з дисципліни, вимог європейської кредитно-трансферної системи та підручників нового покоління.
Видання підготовлено авторським колективом з міжнародною участю. Використано інноваційні
підходи до подання навчального матеріалу, оформлення та дизайну: структурування, наведення ключо
вих слів, сучасних викликів, основного тематичного змісту, врізок, які акцентують увагу на найголов
ніших положеннях, запитань та відповідей на виклики, списків рекомендованої літератури.
У підручнику висвітлено сучасні тенденції та особливості громадського здоров’я на глобальному,
регіональному та національному рівнях, методи та способи його аналізу й оцінки. Всебічно розкрито
цінності, цілі, принципи й функції систем охорони здоров’я, їхнє ресурсне забезпечення, у тому числі
кадрове та фінансове. Представлено умови досягнення стратегічних орієнтирів охорони здоров’я —
доступності та якості медичних послуг, медичної допомоги, медичного обслуговування. Традиційно-
класичні розділи видання доповнено новими, зокрема, «Правові засади охорони здоров’я», «Промоція
здоров’я та профілактика захворювань», «Екологічне здоров’я», «Міжнародне здоров’я. Біотероризм»,
«Менеджмент та лідерство в охороні здоров’я», «Електронна охорона здоров’я», «Майбутнє охорони
здоров’я».
Підручник містить іменний та предметний покажчики, 15 таблиць, 50 рисунків. Уперше до складу ви
дання включено глосарій з понад 100 термінами.
Для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації.
УДК614.2(075.8)
Б Б К 51 .ІЯ 73
ЗМІСТ
ВСТУП................................................................. ........................................13
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
В. Ф. Москаленко, Т. С. Грузєва,
О. Г. Назарова, Л. І. Галієнко ................................................ 142
6. ЕКОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
Й. Першаген (Королівство Швеція) . . . . . . . . . . . . . .188
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
Г., С Грузєва . ............................................. ...........................202
4
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
В. Ф. Москаленко ........................................................ . .254
4
ПЕРЕЛІК ТАБЛИЦЬ
ПЕРЕЛІК ТАБЛИЦЬ
5
ПЕРЕЛІК РИСУНКІВ
6
ПЕРЕЛІК РИСУНКІВ
7
Рис. 9. 8. Видатки на охорону здоров’я в загальному
фонді зведеного бюджету (всі відомства, млн г р н ) .............. 289
Рис 9. 9. ВВП на душу населення у світі, Європейському
регіоні ВООЗ та Україні (ПКС, тис. дол., 2009 р . ) .............. 292
Рис 9.10. Витрати на охорону здоров’я у світі, Європейському
регіоні ВООЗ та Україні (% від ВВП,- 2008 р4 . . . . . . . . . 293
Рис. 9.11. Витрати на охорону здоров’я в розрахунку
на душу населення у світі, Європейському регіоні ВООЗ
та Україні (ПКС, дол., 2008 р . ) ........... .. ........................ 294
Рис. 9.12. Країни з найменшою та найбільшою
Чисельністю населення на одного л ік ар я ............................... 300
Рис. 9.13. Забезпеченість населення Європейського
регіону ВООЗ лікарями (1990 —2008 рр.,
на 10 тис. населення) . . . . . . . 1 . . / . . . . . . . . . . . . 300
Рис. 10. і . Основні види медичної допомоги............................... 310
Рис. ІО. 2. Організаційні моделі роботи сімейних
лікарів {лікарів загальної практики) . . . . . . . . . . . . . . . 318
Рис. 10.. 3. Динаміка кількості закладів загальної
практики/сімейної медицини в Україні (2006 —2010 рр.) . . 322
Рис. 10.4. Типова структура поліклініки
(поліклінічного відділення) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 326
Рис. 10. 5. Типова Структура стаціонару
багатопрофільної лікарні . . , ... •........... . . . . . . ............. .. 340
Рис. 11.1. Ікпова структура жіночої консультації . . . . . . . . . 408
Рис. 11.2. Типова структура1Стаціонару
пологового будинку ................. ........................... . . . . . 415
Рис. 11. 3. Розділи та напрями роботи
дитячої поліклініки . . .. п. , . . , . ... . . . . . . .. . . . . . . 425
Рис. 11.4. Розділи та напрями діяльності
лікаря-педіатра дошкільного заюіаду . , . . . , . ................. 434
Рис. 12.1. Процес безперервного підвищення якості . . . . . . . 458
Рис. 12.2. Цикл аналізу діяльності лікувального
закладу (підрозділу) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 465
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
9
ГДР гранично допустимий рівень
ГРВІ гострі респіраторні вірусні інфекції
Держ- Державний комітет у справах охорони
комкордон державного кордону
Держ- Державний комітет стандартизації, метрології
стандарт та сертифікації
ДСМК державна служба медицини катастроф
ДСН державний санепіднагляд
ДТД довготривала допомога
ДТП дорожньо-транспортна пригода
. ЕМД екстрена медична допомога
ЕОЗ електронна охорона здоров’я
ЄРБ Європейське регіональне бюро
ЄС Європейський Союз
ІРЛП індекс розвитку людського потенціалу
ІХС ішемічна хвороба серця
КМУ Кабінет Міністрів України
КР клінічні рекомендації
ЛКК лікарсько-консультативна комісія
ЛШМД лікарня швидкої медичної допомоги
МВС Міністерство внутрішніх справ
МД медична допомога
Міноборони Міністерство оборони
МКХ—10 Міжнародна статистична Класифікація хвороб
(Десятого перегляду)
ММСП Міжнародні медико-санітарні правила
МО медичне обслуговування
МОЗ Міністерство охорони здоров’я
МОП Міжнародна організація праці
10
ПЕРЕЛІК УМ ОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
МП медичні послуги
МСЕК медико-соціальна експертна комісія
МТБ матеріально-технічна база
НАМН Національна академія медичних наук
ННД Нові незалежні держави
НПБ нормативно-правова база
ООН Організація Об’єднаних Націй
ОД паліативна допомога
ПКС паритет купівельної спроможності
ПМД первинна медична допомога
псє Південно-Східна Європа
РАЦС реєстрація актів цивільного стану
РЄ Рада Європи
СБУ Служба безпеки України
СЕС санітарно-епідеміологічна станція
СНД Співдружність Незалежних Держав
сотж середня очікувана тривалість життя
СРСР Союз Радянських Соціалістичних республік
СІЛА Сполучені Штати Америки
сш м д станція швидкої медичної допомоги
твп тимчасова втрата працездатності
тчх Товариство Червоного Хреста
ФАП фельдшерсько-акушерський пункт
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
ХСК хвороби системи кровообігу
ЦРЛ центральна районна лікарня
ЧАЕС Чорнобильська атомна електростанція
ЮНІСЕФ Всесвітній дитячий фонд
11
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
© Контрольні
питання
Питання, які дозволяють оперативно
перевірити Ступінь засвоєння прочи
таного матеріалу (вони розташовані на
полях).
12
ВСТУП
ВСТУП
13
дова комплексної системи «Здоров’я —добробут —соціальне
благополуччя». При цьому сектор охорони здоров’я представ
лено не споживачем, а виробником суспільних ресурсів.
У соціальній політиці будь-якої держави проблеми охорони
здоров’я займають центральне місце. Системи охорони
здоров’я, відповідальні за збереження найбільшої цінності
суспільства і людини —здоров’я, а також за надання доступ
них та якісних медичних послуг особистого та громадського
характеру, мають ключове значення для суспільного прогресу.
У XXI ст. проблеми охорони здоров’я поставлено в ранг прі
оритетних і включено до порядку денного авторитетних між
народних форумів. Декларація тисячоліття ООН у галузі роз
витку, прийнята на Саміті тисячоліття ООН, включає ряд пи
тань, що безпосередньо стосуються зазначених проблем. Три з
восьми глобальних цілей, 8 з 18 завдань і 18’ з 48 показників
спрямовані на поліпшення здоров’я населення.
Основна відповідальність за стан здоров’я населення покла
дається на національні системи охорони здоров’я. Ефектив
ність їх функціонування визначається чіткістю стратегічних
векторів розвитку, підтримкою з боку владних структур, усіх
секторів суспільства та громадськості , обґрунтованістю напря
мів і шляхів вирішення актуальних проблем у сфері охорони
здоров’я. Уряди несуть відповідальність за збереження і зміц
нення здоров’я населення.
Вирішення сучасних проблем надання медичної допомоги
та покращення здоров’я населення з огляду на багатофакторну
природу здоров’я та вплив численних детермінант на його
формування вимагає комплексного міжсекгорального підхо
ду- ь
З метою підвищення медико-соціальгіої та економічної
ефективності систем охорони здоров’я більшість країн здій
снюють пошук і розробку їх оптимальних моделей, спромож
них при мінімальних фінансових ресурсах забезпечити макси
мальний рівень доступності та якості медичних послуг, медич
ної допомоги, медичного обслуговування. Ці завдання є
актуальними для будь-якої системи охорони здоров’я в усі
14
ВСТУП
15
ну здоров’я людини з урахуванням численних чинників його
формування, основами профілактики, організаційно-право-
вими засадами діяльності системи охорони здоров’я за умов
трансформації суспільства. Саме такий підхід покладено в
основу підручника, що слугуватиме підготовці спеціалістів
відповідно до сучасних світових освітніх стандартів.
На сторінках підручника переосмислюються реалії ниніш
нього стану та перспективи розбудови системи охорони
здоров’я України в контексті глобальних тенденцій розвитку
медичної сфери.
Сучасний період характеризується складними, динамічни
ми змінами в суспільстві, що зумовило потребу в узагальненні
міжнародного й вітчизняного досвіду вирішення актуальних
проблем медичного забезпечення населення. На межі III тися
чоліття в умовах зміни парадигми здоров’я, епідеміологічного
переходу від інфекційного до переважно неінфекційного типу
патології, збільшення тягаря хвороб, появи нових викликів і
загроз глобального характеру істотно зростають потреби насе
лення в послугах систем охорони здоров’я та очікування паці
єнтів щодо якості, доступності та ефективності, безпеки ме
дичного обслуговування. У зв’язку із цим значну увагу приді
лено питанням справедливості й рівності в охороні здоров’я,
доступності та якості, які завжди були й будуть ключовими ка
тегоріями в організації надання медичних послуг.
Згідно з вимогами часу було змінено назву навчальної дис
ципліни на «громадське здоров’я», застосовано інноваційні
підходи до формування структури, викладу матеріалу, дизайну
видання з урахуванням кращих зразків підручників та на
вчальних посібників із проблеми громадського здоров’я.
Особливістю підручника є включення до його складу нових
розділів, в яких розглядаються правові засади охорони
здоров’я, менеджмент і лідерство в цій системі; екологічне,
професійне, міжнародне, електронне здоров’я тощо.
Роздали підручника чітко структуровано, кожен із них почи
нається зі вступу, наведення ключових слів, питань для обго
ворення та формулювання викликів; в основній частині розді-
16
ВСТУП
17
Я Р ІШ
19
У різних країнах назва навчальної дисципліни має особли
вості залежно від її тлумачення та ідентифікації проблем, осо
бистих поглядів і прихильності окремих представників, попе
редньої приналежності, історії та національних традицій, ін
ших обставин.
В англомовних країнах дану навчальну дисципліну частіше
називають «громадське здоров’я» чи «громадська охорона здо
©
До цього часу у світі
ров’я», «превентивна медицина».
Франкомовні країни у назві надають перевагу соціальній
медицині, медичній соціології.'
назву предмета не У СІЛА поширеним є визначення предмета як «громадське
уніфіковано. здоров’я».
У Туреччині громадське здоров’я визначають як науку та
мистецтво профілактики захворювань, продовження життя та
пропаганди здоров’я через організовані зусилля суспільства.
В Ізраїлі поширене наступне трактування: якщо медицина
забезпечує потреби індивідуального здоров’я, то громадське
здоров’я має справу з потребами суспільства у здоров’ї в цілому.
У східноєвропейських країнах серед різних назв предмета
переважали «організація охорони здоров’я», «теорія і організа
ція охорони здоров’я», «соціальна гігієна», «соціальна гігієна
©
Предмет вивчення
та організація охорони здоров’я». У Російській Федерації з
1999 р. прийнято єдину дефініцію предмета — «громадське
здоров’я і охорона здоров’я».
науки «Громадське За Капдот Ноше Вісііопагу1, громадське здоров’я —це по
здоров'я»: слуги з покращання здоров’я громади, включаючи санітарію,
імунізацію, профілактичну медицину.
■ методи вивчен
У \УеЬ8Іег’8 Бісііопагу2 визначено, що наука про громадське
ня, аналіз, оцінка
здоров’я — це мистецтво і наука захисту та покращання здо
показників громад
ського здоров'я та
ров’я громади через організовані зусилля громади, які вклю
умов, які його фор чають профілактичну медицину, санітарію та соціальну науку.
мують; Об’єктом вивчення науки «громадське здоров’я» є здоров’я
■ методи вивчен різних груп населення та система охорони здоров’я.
ня, аналіз та оцінка Таким чином, громадське здоров’я — це наука, яка вивчає
діяльності системи закономірності формування здоров’я населення, організації і
охорони здоров'я; діяльності системи охорони здоров’я для розробки методів за
■ аналіз і оцінка безпечення високого потенціалу здоров’я населення як вирі
ролі громадських шального чинника розвитку суспільства.
систем життєзабез
печення у форму ‘Капсіош Ноше діеііопагу оіЧЬе ЕщІМі 1ап§иа§е* N. У., 1987 Ьу 8іиаП Вег§
Ріехпег, Ьеопоге Сгагу Наиск 2 псі едіїіоп оґ Йіе Капсіот Ноизе.
ванні здоров'я на- 2\¥еЬ8іе^’§ ТЬігд Келу Іпіетаїіопаї Оісііопагу, ШаЬгкі§ес1, 1961 Ьу РЬіІір
ВаЬсоск С г о у є , Мепіат-\^еЬ8Йг Іпс.
20
1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
21
■ правові засади охорони здоров’я;
■ здоров’я населення і методи його вивчення;
■ умови і спосіб життя населення;
■ основи біостатистики;
■ системи охорони здоров’я;
■ організація медичної допомоги населенню;
■ економіка, планування, фінансування охорони здоров’я;
■ медичне страхування;
■ управління охороною здоров’я, менеджмент;
■ забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя;
■ міжнародна діяльність в охороні здоров’я: організації, на
прями співпраці.
©
Передумови та при
«ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
22
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
Закони Ярославові
Київська Русь
двивадг
--------------- Канон лікарської науки
Близький і Середній Схід (Авіценна)
Кодекс Гіппократа
Стародавня Греція, Древній Рим Закон XII таблиць
23
приписи, що стосувалися заохочень і стягнень щодо лікарів за
результати їхньої медичної діяльності. У законах враховувалися
прояви матеріальної нерівності пацієнтів і регламентувалася
диференціація в оплаті певних медичних процедур.
Зразки санітарно-технічного облаштування будівель, у тому
числі кімнат гігієни, лазень, каналізаційних і водостічних сис
тем виявлено при розкопках древніх міст Індії, де доведено
існування планової забудови ще в III—II тисячоліттях до нашої
ери.
Вимоги до особистої гігієни, фізичної культури відображено
в писемних джерелах Стародавньої Індії в І тисячолітті до на
шої ери, таких як закони Ману, Самхіти, Аюрведи.
У Стародавньому Єгипті за 1,5 тис. років до н. е. широко за
стосовувалися санітарні рекомендації та обмеження стосовно
вживання окремих продуктів харчування, особистої гігієни,
ізоляції хворих, скурювання помешкань, застосування ма
сажу, водолікування, нагляду за місцями скупчення людей.
Гігієнічні заходи тут починають здійснювати в державному
масштабі.
Розвиток громадської гігієни чітко прослідковується у ме
дичних трактатах Стародавнього Китаю, починаючи з середи
ни III тисячоліття до н. е. Широко відомі запобіжні заходи
проти інфекційних хвороб (варіоляція), рекомендації з плас
тичної гімнастики, інших оздоровчих видів спорту.
У країнах античного світу, зокрема в Греції та Римі, оздо
ровчі заходи набули значного поширення, а розвиток філо
софських і гігієнічних знань сприяв появі елементів санітар
ного законодавства.
Збірник медичних праць «Кодекс Гіппократа» присвячено
висвітленню питань про природу здоров’я та хвороб, роль зов
нішніх чинників та індивідуальної поведінки у формуванні
здоров’я. Серед гігієнічних заходів особлива увага приділялася
фізичним вправам, загартуванню, індівідуальній гігієні.
о До цього періоду належить формування постанов санітар
Які тенденції ста
ного характеру з благоустрою кладовищ, користування джере
новлення громадсь лами питного водопостачання, введення посад спеціальних
кого здоров'я при чиновників, які слідкували за дотриманням санітарних вимог
таманні країнам при продажі продуктів харчування, будівництві тощо. Заходи
Близького, Серед державного характеру застосовувалися також у системі надан
нього Сходу та Єв ня медичної допомоги. У містах було введено посади головних
ропи в період се лікарів, організовано медичну службу у війську.
редньовіччя? У країнах Близького та Середнього Сходу медична наука на
24
1'. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
25
країн Європи. Реформи торкнулися також лікування інфек
ційних хворих, допомоги в пологах тощо.
В Англії під впливом чартистського руху в 30-ті рр. XIX ст.
уряд провів низку реформ для забезпечення трудящих медич
ною допомогою. Було засновано Головне відомство громад
ського здоров’я та прийнято «Закон про громадське здоров’я»,
розпочато науковий аналіз статистичних відомостей, створено
санітарні ради, санітарні кодекси тощо. Ці заходи можна вва
жати першими кроками на шляху створення системи соціаль
ного страхування, яку згодом було вперше впроваджено в Ні
меччині.
Поряд зі становленням органів та інституцій, які опікували
ся на державному рівні питаннями організації та управління
охороною здоров’я, в Європі активно розвивалась наукова та
національна школа громадського здоров'я.
Підвалини наукового осмислення соціальних питань охоро
ни здоров’я було закладено фундаментальною працею Бер-
нардо Рамаццині «Роздуми про хвороби ремісників» (1700 р.).
У країнах Західної Європи на медичних факультетах універ
ситетів у XVIII ст. почали включати в програму навчання ме
дичну поліцію як окремий розділ або у складі певної навчаль
ної дисципліни.
Систематизація матеріалів щодо санітарних заходів громад
ського характеру та проблем охорони здоров’я належить ав
стрійському лікарю-клініцисту та гігієністу Й. П. Франку. Він
обґрунтував ідею створення державної організації медичної
справи, необхідність формування санітарного законодавства,
відокремив питання громадської охорони здоров’я від судової
медицини. Й. П. Франк тривалий час працював у Росії, очо
люючи в 1805—1808 рр. Санкт-Петербурзьку медико-хірургіч-
ну академію.
Багатовікова історія гігієни та санітарії нерозривно пов’язана
з соціальними, науково-технічними, культурними, побутови
ми та іншими особливостями різних соціально-економічних
формацій. Зародження її проглядається ще в трипільській
культурі, яка датується VI тисячоліттям до нашої ери.
Свідченням існування глибоких традицій в охороні громад
ського здоров’я на українських землях є матеріали, датовані
Які особливості роз періодом Київської Русі, яка свого часу була осередком високо
витку медицини та го рівня санітарної культури населення. У народному побуті
гігієни часів Київ широко застосовувалися миття та лікування в лазнях. У містах
ської Русі? організовувалися водопостачання та каналізаційні мережі,
26
1, ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
27
відомств і установ. Серед них слід назвати громадські, держав
ні, приватні, благодійні, у тому числі, Міністерство внутріш
ніх справ, військове відомство, Червоний Хрест, установи фа
брично-заводської, земської, страхової медицини тощо. Гро
мадський демократичний рух сприяв появі страхування гро
мадян, організації лікарняних кас, страхових кас тощо.
Подальший розвиток медико-соціального напряму в ме
дицині висвітлено в роботі І. Л. Данилевського, який у 1784 р.
захистив у Геттінгені дисертацію «Про державну владу як най-
досвідченішого лікаря», де обґрунтував потребу в поширенні
Уже в середині
XVIII ст. було усві
санітарної освіти та необхідності встановлення відповідаль
домлено необхід ності держави за здоров’я громадян.і
ність проведення Необхідність здійснення заходів з охорони громадського
спеціальних дослі здоров’я була зумовлена важкими умовами життя та низьким
джень здоров'я на рівнем здоров’я. На цьому наголошували професори Москов
селення, його охо ського університету Є, Г. Забєлін, Ф. Ф. Керестурі. Тривалий
рони, відкриття спе період накопичення знань про заходи з охорони громадського
ціальних наукових здоров’я завершився створенням системи медичної поліції. Її
і навчальних закла викладання в медичних університетах слід розглядати як про
дів. образ предмета «громадське здоров’я».
Протягом XVIII—XIX ст. здійснено медико-топографічні
дослідження санітарного стану окремих міст і губерній, у яких
аналізуються соціальні причини захворюваності та смертності.
У 1786 р. українським філософом, етнографом, лікарем і істо
риком О. Ф. Шафонським було складено «Чернігівського на
місництва топографічний опис...». У 1852 р. київським
губернатором 1.1, Фундуклєєм написано працю «Статистич
ний опис Київської губернії».
Праця видатного українського економіста та теоретика са
О
Земськими лікаря
нітарної статистики Д. П. Журавського «Про джерела і вико
ристання статистичних відомостей», написана в 1846 р., за
клала основи наукового збору, обробки та аналізу статистич
ми відстоювалися них матеріалів з урахуванням соціальної зумовленості суспіль
необхідність органі
них явищ. Подібні медико-топографічні описи було складено
зації сільських лі
в багатьох губерніях. Вони стали первинними формами науко
карських дільниць,
стаціонарної систе
вих статистичних досліджень, які в подальшому розвивалися в
ми медичної допо санітарно-статистичних роботах земських лікарів.
моги сільському на Ці питання обговорювалися на Пироговських з’їздах ліка
селенню, створення рів. Земськими лікарями Херсонської губернії було здійснено
санітарних станцій, комплексні соціально-гігієнічні дослідження праці та побуту
пропаганди гігієніч сільськогосподарських і фабричних робітників. За результата
них знань. ми аналізу було запроваджено нові форми медико-санітарного
28
І ^ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
29
деміології та санітарної статистики. Приват-доцентом було
обрано О. В. Корчака-Чепурківського, відомого своїми соці
ально-медичними та статистичними дослідженнями. Він від
значився плідною діяльністю на посаді земського лікаря в
різних губерніях, особливо в Херсонській. Розпочатий ним
курс лекцій відразу набув соціально-медичної спрямованості.
Ще в 1905 р. О. В. Корчак-Чепурківський опублікував програ
му курсу соціальної гігієни в «Трудах Общества киевских вра-
чей», а з 1906 р. читав курс «Основи соціальної гігієни і гро
мадської медицини», започаткувавши викладання предмета як
в Україні, так і загалом у Російській імперії.
Викладання таких курсів спочатку в Києві, а згодом і в
Санкт-Петербурзі (1908 р.) та Москві (1910 р.) розпочиналося
у вищих навчальних закладах немедичного профілю. Зокрема,
у Києві його викладали в 1906—1913 рр. у Комерційному ін
ституті* який відзначався певною демократичністю в побудові
навчального процесу. З 1909 р. О. В. Корчак-Чепурківський
читав громадську гігієну також у Київському політехнічному
інституті майбутнім інженерам.
У 20-х рр. XX ст. формуються державні органи, що зай
маються організацією охорони здоров’я. В Україні в 1918 р.
було створено одне із перших у світі Міністерство народного
У 1923 р. в Україні здоров’я та опікування. Першим українським Міністром охо
було створено пер рони здоров’я був В. Ю. Любинський.
шу кафедру соці У 1923 - 1924 рр. було організовано кафедри соціальної ме
альної медицини в дицини (гігієни) у Харківському, Київському та Дніпропет^
Харківському ме ровському медичних інститутах.
дичному інституті Своєрідність викладання соціальної гігієни полягала в тому,
на чолі з професо що соціально-гігієнічні питання, окрім основного курсу, вхо
ром М. Г. Гуревичем. дили до складу курсів соціальних аспектів боротьби з туберку
Того самого року в льозом, венеричними хворобами, що викладалися при відпо
Одеському медич
відних клініках, програм літнього практикуму, стажування
ному інституті ана
після закінчення вищого навчального закладу та в тематику
логічну кафедру
очолив професор
дипломних робіт, які захищалися після річного стажування.
Л. В. Громашевсь- З 1923 р., коли скоротилися епідемії паразитарних тифів,
кий. У 1924 р. поча було започатковано масові санітарно-демографічні обстежен
ла діяти кафедра ня населення для одержання наукових даних і розробки на їх
соціальної медици основі практичних оздоровчих заходів. З переходом від бо
ни в Київському ме ротьби з епідеміями до оздоровлення умов праці та побуту змі
дичному інституті нювався зміст програм досліджень. Основним завданням об
(завідувач - профе стеження 1923 р. було одержання вірогідних даних про розмі
сор С. С. Каган). ри епідемій тифів у 1920^1922 рр.
30
Чв ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
31
ціальна гігієна» (1933р.), А. М. Мєрков «Загальна теорія сані
тарної статистики» (1935 р.), Л. А. Абрамович, М. І. Камінський,
П. Т; Петров «Практикум із санітарної статистики» (1940 р.).
До початку 30-х рр. XX ст. в Україні було накопичено знач
ний досвід розробки питань теорії та практики громадського
здоров’я.
Проте, починаючи з середини 30-х рр. XX ст., громадське
здоров’я як наука стала предметом жорсткої критики, яка су
проводжувалася недооцінкою значення соціально^гігієнічних
досліджень для теорії і практики охорони здоров’я. У 1934 р.
було ліквідовано низку науково-дослідних інститутів, у 1937 р.
закрито Всеукраїнський інститут соціалістичної охорони здо
ров’я, у 1938 р, —Інститут демографії і санітарної статистики.
З 1937 р. перестав виходити журнал «Профілактична медици
на», який видавався з 1922 р. У цей період було репресовано
ряд видатних фахівців громадського здоров’я.
У 1941 р. кафедри соціальної гігієни було перейменовано в
кафедри організації охорони здоров’я з відповідним скорочен
ням кола їхніх завдань.
Із 1966 р. громадське здоров’я було відновлено як науку та
предмет викладання, а кафедри перейменовано в кафедри со
ціальної гігієни та організації охорони здоров’я.
Із 1997 р. відновлено роботу провідної науково-дослідної
установи України з. питань громадського здоров’я — Україн
ського інституту громадського здоров’я, який сьогодні має
назву «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ
України». Оскільки переважною дефініцією предмета в той
час була «соціальна медицина та організація охорони
здоров’я», відповідну назву в останні десятиліття XX ст. отри
мали кафедри у вищих навчальних закладах України. Із 2011 р.
змінено назву навчальної дисципліни з «соціальна медицина
та організація охорони здоров’я» на «громадське здоров’я»
згідно з рішенням наради завідувачів однопрофільних кафедр
вищих медичних навчальних закладів України та вищих на
вчальних закладів, у структурі яких є медичні факультети.
У .сучасний період активно розпочато реформи системи охо
рони здоров’я, які визначено Програмою економічних реформ
України на 2010 —2014 рр. «Заможне суспільство, конкуренто
спроможна економіка, ефективна держава». У вирішенні но
вих завдань наукового супроводу реформування системи охо
рони здоров'я важлива роль відводиться науковим установам
і кафедрам вищих медичних навчальних закладів.
32
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
33
могу. Визначальними з них є Загальна декларація прав люди
ни (1948 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та
культурні права (1966 р.) тощо.
Керівним і координуючим органом у міжнародній діяль
ності з охорони здоров’я є Всесвітня організація охорони
здоров’я (ВООЗ). Мета ВООЗ визначена в її статуті'. «Досяг
нення всіма народами якомога вищого рівня здоров’я».
Основні завдання ВООЗ (статут ВООЗ):
■2■ координація міжнародної діяльності в галузі охорони
здоров’я;
о
Статут
■Ш надання державам відповідної інформації;
■ надання допомоги країнам у питаннях організації охорони
здоров’я;
ВООЗ (1948 р.). ■ . сприяння та розвиток зусиль у боротьбі з епідемітаими,
Преамбула
ендемічними та іншими хворобами, а також в охороні пси
Здоров'я - це стан хічного здоров’я;
повного фізичного,
психічного і соці
■ проведення спільних досліджень у галузі охорони здоров’я;
ального благопо ■ сприяння в підготовці медичних кадрів.
луччя, а не лише
відсутність хвороб У кінці 70-х рр. XX ст. ВООЗ розпочала роботу зі створення
та фізичних дефек концептуальної основи реалізації права на охорону здоров’я,
тів. Володіння най яка б дозволила перейти від теоретичної постановки завдання
вищим досяжним до практичної реалізації. У 1978 р. на міжнародній конферен
рівнем здоров'я є ції з первинної медико-санітарної допомоги, яка відбулася в
одним з основних Алма-Аті, було проголошено Концепцію «Здоров’я для всіх».
прав будь-якої лю В Алма-Атинській декларації вказується, що досягнення
дини, незалежно від здоров’я для всіх розпочинається з первинної медико-санітар-
раси, релігії, полі
ної допомоги, основаної на соціально прийнятних методах і
тичних переконань,
технологіях, які повинні бути повсюдно доступні як окремим
економічного чи со
ціального станови
людям, так і сім’ям у громадах при їх всебічній участі.
ща. .Уряди несуть На основі теоретичних розробок і практичного досвіду бага
відповідальність за тьох країн світу в 1984 р. було сформовано програму з охорони
здоров'я своїх наро та зміцнення здоров’я населення під назвою «Здоров’я для
дів, і ця відпові всіх до 2000 року».
дальність вимагає У 1998 р. ВООЗ переглянула існуючу й прийняла нову про
прийняття відповід граму «Здоров’я для всіх у XXI столітті» з 21 пріоритетним за
них заходів соціаль вданням. У 2005 р. було оновлено стратегію досягнення
ного характеру, а здоров’я для всіх, у якій відсутні загальні для всіх країн зав
також у сфері охо дання, та підкреслено необхідність формування відповідних
рони здоров'я, завдань національного та субнаціонального рівня. Разом з
34
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
35
України про охорону здоров’я, закони України та підзаконні
акти.
У Конституції України (1996 р.) знайшли своє втілення біль
шість вимог Загальної декларації прав людини щодо забезпе
чення її здоров’я. У Статті 49 Конституції України проголошу
ється, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну
допомогу та медичне страхування; охорона здоров’я забезпечу
ється державним фінансуванням відповідних соціально-еко
номічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних
програм; держава створює умови для ефективного та доступно
го для всіх громадян медичного обслуговування; у державних і
комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога на
дається безкоштовно; існуюча мережа таких закладів не може
бути скорочена; держава сприяє розвитку лікувальних закладів
усіх форм власності; держава дбає про розвиток фізичної куль
тури та спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Основи законодавства України про охорону здоров’я
(1992 р.) є базовим законодавчим актом, який визначає пра
вові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони
здоров’я в Україні, регулює суспільні відносини у цій сфері.
В документі викладено основні принципи охорони здоров’я:
■ визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом у ді
яльності суспільства і держави, одним з годовних чинників
виживання та розвитку народу України;
■ дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі
охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними дер
жавних гарантій;
■ гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету
загальнолюдських цінностей над класовими, національ
ними, груповими або індивідуальними інтересами, підви
щений медико-соціальний захист найвразливіших верств
населення;
■ рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступ
ність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони
здоров’я;
■ відповідність завданням і рівню соціально-економічного
та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтова
ність, матеріально-технічна та фінансова забезпеченість;
■ орієнтація на сучасні стандарти здоров’я та медичної до
помоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі
світовим досвідом у галузі охорони здоров’я;
36
І ^ТЕ О Р Е ТИ Ч Н І ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКМ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
37
дення експертизи тимчасової непрацездатності грома
дян.
Прийняття змін і доповнень до Основ законодав
ства України про охорону здоров’я сприяє проведен
Вступ. ню системних змін у медичній сфері.
Концепція розвитку охорони здоров’я населення
Державна політика у
сфері охорони здоров'я. України (2000 р.) документ, затверджений Указом
Президента України і спрямований на реалізацію по
Реформування еконо
мічних засад системи охо
ложень Конституції та законів України щодо забезпе
рони здоров'я. чення доступної кваліфікованої медичної допомоги
кожному громадянинові України, запровадження но
Реорганізація систе
ми управління у сфері
вих ефективних механізмів фінансування та управлін
охорони здоров'я. ня у сфері охорони здоров’я, створення умов для фор
мування здорового способу життя.
Створення умов для
здорового способу життя.
Відповідно до концепції в Україні розроблено М іж
галузеву комплексну програму «Здоров’я нації» на
Оптимізація діяльно
2002-2011 рр., Яка впроваджувалася на державному
сті галузі охорони здоро
в'я.
та місцевому рівнях. В її оснобу було покладено між-
секторальний підхід до вирішення проблем охорони
Інноваційна і кадрова
'Здоров’я.
політика в системі охоро
ни здоров'я. Програма включала комплекс заходів, спрямованих
на досягнення справедливості та рівності в питаннях
медичного забезпечення, пріоритетне вирішення
проблем охорони здоров’я та медичного забезпечення дітей і
матерів, молоді, працюючого населення, поліпшення медич
ного та медико-соціального обслуговування осіб похилого
Міжгалузева віку, інвалідів, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, впро
комплексна вадження нових форм і методів організації медичної допо
програма моги, які б сприяли більшому наближенню її до населення.
«Здоров'я нації» У реалізації програми брали участь різні міністерства та
на 2002-2011 рр. відомства, місцеві органи виконавчої влади, Національна та
■ 38 напрямів;
галузеві академії наук України, громадські організації.
Переосмислення цінності здоров’я, зміна парадигми пато
■ 360 груп захо
логії, поява нових демографічних, епідеміологічних, соціаль
дів;
но-економічних, екологічних та інших викликів і загроз, зрос
■ 28 міністерств і
таючі вимоги до якості здоров’я; технологічних і фінансових
відомств, місцеві
можливостей його забезпечення потребують критичного пере
органи управління,
підпорядковані їм
гляду існуючих механізмів реалізації політики в охороні
установи, організа здоров’я, розробки сучасних стратегій та програм розвитку
ції та заклади, за- медичної сфери.
діяні у виконанні У Талліннській хартії: Системи охорони здоров’я для здо
заходів. ров’я та благополуччя підкреслено, що здоров’я не тільки є
38
*. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
39
фінансування медичної допомоги, підвищення якості кадро
вого забезпечення та професійної підготовки фахівців з пи
тань профілактики, впровадження результатів сучасних інно
ваційних розробок, проведення наукових досліджень з питань
профілактики захворювань та формування громадської систе
ми охорони здоров’я.
Метою програми є збереження та зміцнення здоров'я, про
філактика та зниження показників захворюваності, інвалід
ності та смертності населення, підвищення якості та ефектив
ності надання медико-санітарної допомоги, забезпечення со
ціальної справедливості та захисту прав громадян на охорону
здоров’я.
Отже, державна політика в охороні здоров’я України ґрун
тується на сучасних досягненнях науки «громадське здоро
в’я», враховує кращий світовий досвід, апробовані міжнарод
ні стратегії та спрямована на збереження, зміцнення і віднов
лення здоров’я як важливих складових високої якості життя.
40
іи . І ^.-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
ф
Відповідь на в и к л и к
41
Список літератури
1. Алма-Атинская декларация / МеждунарОдная конференция по
первичной медико-санитарной помощи, Аима-Ата, СССР, 6—
12 еентября 1978 г.
2. Біографічний словник завідувачів кафедр та професорів від ме-
- дичного факультету Університету Св. Володимира до Національ
ного медичного університету імені О. О. Богомольця 1841;.-г 2011:
У 2-х книгах: Книга 1. Вчені медичного факультету Університету
Св, Володимира — засновники вітчизняної медицини та вищої
медичної школи (1841 —1919), Короткі біографічні нариси та бі
бліографія /З а редакцією В. Ф. Москаленка. —К : ВД «Авіцена»,
2011 .-2 5 6 с.
3. Біографічний словник завідувачів кафедр та професорів від Ме
дичного факультету Університету Св. Володимира до Національ
ного медичного університету імені О. О. Богомольця 1841Щ 2011 ‘
У 2-х книгах: Книга 2. Національний медичний університет імені
О. О, Богомольця: традиції розвитку (1921 —201.1). Біографічний
, словник / За редакцією В. Ф. Москаленка. —К.: ВД «Авіцена»,
20 ЦІ —340 с,
4.' Ґаніткевич Я. Історія української" медицини в датах та іменах. —
Львів, 2004. —368 с,
5. Задачи по досТижению здоровья для всех. Европейская политика
здравоохранения. Европейская сериЯ «Здоровье для всех». ’-^'
№ 4. —Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 1991; 3226. ;
6. Здоровье 21. Основи политики достижения здоровья Для всех в
Европейском регионе. Европейская серия «Здоровье для всех»,
№ 6. —Копенгаген: ЕРБ ВОЗ,.4999. —ЗІО.с...
,з7- Коштитуція України. -у К ,: Адерта, 20Ц. —,96 с.
8. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України. —Оде
са, 2001. —29 с.
9. Курс лекций по общественному здоровью и здравоохранению.
Часть І. ббщественное здоровье/ —М. ' Медицина, 2001. —200 с.
Ї0. Лисицьін Ю. П. Общественное здоровье й здравоохранение:
Учебник. - М .: ГЗОТАРМЕД, 2002. - 520 с:
11. Люблянская хартия по реформированию здравоохранения. Люб-
лянн, Словения, июнь 1996 г,
12. Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002—
2011 роки. - К .: ОВ, 2002. - 88 с. .
13. Москаленко В! Ф. Здоровье й здравоохранение: ключевьіе им-
перативьі. —К.: ВД «Авіцена», 2011. —256 с.
14. Москаленко В. Ф. Принципи побудови оптимальної системи
охорони здоров’я: український контекст: Монографія, -г К .:
Книга плюс, 2008. - 320 с.
15. Москаленко В. Ф., Грузєва Т. С;, Іншакова Г. В. Право на охорону
здоров’я в нормативно-правових актах міжнародного та європей-
ського рівня: Навчальний посібник. —X .; Контраст, 2006. —296 с.
42
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ І РОЗВИТОК НАУКИ
ТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я»
43
У розділі обґрунтовано необхідність знань
правових основ діяльності галузі для майбут
ніх працівників охорони здоров’я, визначено
етапи становлення та розвитку права па охо
рону здоров’я в міжнародному та регіональ
ному законодавствах. Особливу увагу приді
лено системі правового забезпечення охоро
ни здоров’я' в Україні, зокрема основним
положенням права на охорону здоров’я, за
кріпленим у конституції України. і
Гч!г /Г
акти; декларації, пакти, конвенції, конститу •| | 1 11■
ції, закони; норми,, положення і механізми
реалізації.
45
вивченням одного з найважливіших соціальних прав — права
на охорону здоров’я.
Терміном «соціальні права», як правило, позначають су
купність відповідних прав та свобод людини, які забезпечують
їй гідний рівень життя та необхідний соціальний захист. Со
ціальні права активно увійшли в політичний лексикон, пра
вову науку та практику в другій половині XX ст., виділилися
у відносно самостійний блок із ширшого поняття «права
Розвиток законо
давчої бази охорони
людини».
здоров'я є складо Право на охорону здоров'я є одним із найважливіших соціаль
вою загальнодер них прав.
жавної правової ре Природа, походження, характер і особливості формування
форми, яка націле соціальних прав розглядаються з позицій так званих «трьох
на на забезпечення поколінь» прав людини.
еволюційного пере Права першого покоління, які першими отримали державне
ходу до нових форм визнання та юридичну формалізацію, включають право на
і методів здійснен свободу думки, совісті, релігії, на участь в управлінні держа
ня державної полі вою, на рівність перед законом і судом, на життя, свободу та
тики у сфері охоро
особисту безпеку тощо.
ни здоров'я та про
Вказані права вперше було закріплено в деклараціях про
водиться з ураху
ванням здобутків
права людини, які з’явилися в епоху буржуазних революцій,
правових систем, зокрема, вони отримали визнання у Франції, у Декларації
що існують у розви прав людини та громадянина (1789 р.). Подальший розвиток і
нених країнах світо закріплення громадянських і політичних прав Відбувалися у
вого співтоварист внутрішньодержавному законодавстві, а в XX ст. — у міжна
ва. родно-правових актах, головним з яких став Міжнародний
Д ж е р е л о : Концеп пакт про громадянські та політичні права (1966 р.).
ція розвитку охорони
здоров'я населення Ідея визнання за кожною людиною соціальних і економіч
України (2000р.) них прав, а також необхідність їх захисту з боку держави, ви
никла в кінці XIX — на початку XX ст. У результаті боротьби
трудящих за поліпшення соціальних умов життя було сформу
льовано вимоги щодо надання таких прав, я к право на працю
та забезпечення безпечних її умов, право на страйк, обмежен
ня робочого часу, право на відпочинок та інші соціальні права
та гарантії.
До початку XXI ст. соціальні права отримали всесвітнє «гро
мадянство», знайшли підтвердження в міжнародно-правових
актах і в законодавстві різних держав. Політичне визнання,
Права першого по конституційне закріплення та юридичний захист соціальних
коління - це грома прав стали своєрідним «лакмусовим папірцем» для кожної
дянські та політичні держави, яка вважає себе демократичною, правовою, соціаль
права. ною.
46
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
47
передбачалося створення комісії для аналізу стану здоров’я
населення у взаємозв’язку зі станом навколишнього середови
ща та умовами життя. Ініціатором створення цього закону
став Едвін Чедвік, якого було обрано до складу спеціальної
комісії, відповідальної за підготовку звіту про стан здоров’я
населення. У 1842 р. було оприлюднено звіт цієї комісії, що
стало поштовхом для розробки і прийняття в 1848 р. закону
«Про громадську охорону здоров’я». Цим нормативно-право
вим актом передбачалося створення централізованої системи
департаментів охорони здоров’я, які займалися благоустроєм
населених пунктів, розвитком водопровідних і каналі
заційних мереж, створенням служби нагляду за громад
ським здоров’ям.
Вказані тенденції були характерні також для ряду ін
ших європейських країн.
48
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
4 6 -1 9 4 8
Статут ВООЗ (1948 р.)
Створення ВООЗ
Конвенції МОП
Кодекс нормативів промислової
гігієни
Резолюції
Створення Міжнародного бюро міжнародних форумів
громадської гігієни
т
Закон про бідняків (1834 р .)
Промислова революція Закон про охорону здоров'я
Рух за громадську охорону здоров'я (1848 р.)
49
безпеки. Наголошується на відповідальності урядів за здоров’я
своїх громадян і забезпечення нормальної діяльності організа
цій охорони здоров’я.
Загальна декларація прав людини, прийнята спеціальною
резолюцією Генеральної асамблеї ООН (10.12.1948 р.), відігра
ла вирішальну роль в утвердженні права на здоров’я як одного
з соціальних прав людини в міжнародному та європейському
законодавствах. Стаття 3 цього документа проголошує, що
кожна людина має право на життя, свободу та особисту недо
торканність, У статті 25 вказується, що кожна людина має
право на такий рівень життя, включаючи їжу, одяг, житло,
медичний доглдц і необхідне соціальне обслуговування, який
необхідний для забезпечення здоров’я та добробуту її самої
та її сім’ї, а також право на забезпечення в разі безробіття,
хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку
втрати засобів до існування через незалежні від людини об
ставини.
Важливими віхами на шляху утвердження права на охорону
здоров’я стали розробка в 1966 р, та введення в дію в 1976 р.
Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні
права, а також Міжнародного пакту про громадянські та по
літичні права.
У статті 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні
та культурні права, поряд з визначенням права кожного на
найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я,
регламентовано заходи, які Необхідно вжити державам-учас-
ницям Пакту для досягнення цього права. Вони стосуються
забезпечення умов для скорочення мертвонароджуваності та
дитячої смертності, а також для здорового розвитку дитини,
поліпшення всіх аспектів гігієни навколишнього середовища
та гігієни праці; попередження та лікування епідемічних, ен
демічних, професійних, інших хвороб і боротьби з ними; ство
рення умов для забезпечення всіх медичною допомогою та ме
дичним доглядом у випадку хвороби.
Права на охорону здоров’я вразливих верств Населення, зо
крема, жінок, дітей, біженців, іноземних робітників, представ
ників національних меншин, ув’язнених, розумово відсталих і
інвалідів, закріплено в низці документів міжнародного рівня, у
тому числі в Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації
щодо жінок (1979 р.), Конвенції про права дитини (1989 р.),
Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дис
кримінації (1965 р ).
50
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
51
Конвенція про соціальну та медичну допомогу, у 1974 р. - Єв
ропейська конвенція про правовий статус робітників-мігран-
тів, Європейський кодекс соціальної безпеки, у 1996 р. - Кон
венція про права людини та біомедицину.
52
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
53
■ право на високоякісну медичну допомогу;
■ право на свободу вибору;
■ право на інформовану згоду;
■ право запитувати думку іншого лікаря на будь-якій стадії;
• право на самовизначення;
■ право на інформацію;
■ право на конфіденційність;
■ право на медико-соціальну просвіту;
■ право нй гідність;
■ право на релігійну допомогу та сприяння..
Амстердамська декларація з прав пацієнтів містить розділи,
що стосуються прав пацієнтів, інформації, згоди, конфіден
ційності і приватності; лікування й організації медичної допо
моги, реалізації прав пацієнтів.
54
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
55
2.4. РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПРАВА
НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ
56
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Стаття 4 9. Кожен
Ратифіковані в УкраїйІ має право на охоро
пріоритети і норми ну здоров'я, медич
Конституція України
міжнародного ну допомогу та ме
та європейського права дичне страхування.
Охорона здоров'я
забезпечується
Закони України державним фінан
Декларації, конвенції, угоди,
суванням відповід
резолюції ООН, ВООЗ, МОП
них соціально-еко
Постанови ВРУ номічних, медико-
санітарних і оздо-
Конвенції, угоди, декларації, ровчо-профілактич-
програми, рекомендації Ради Укази та розпорядження' них програм. Дер
Європи, ЄС, ЄРБ ВООЗ Президента України жава створює умо
ви для ефективного
Постанови та доступного для
та розпорядження КМУ всіх громадян ме
Модельні рамкові закони, дичного обслугову
закони СНД Відомчі та міжвідомчі накази, вання.
інструкції, розпорядження
У державних і кому
нальних закладах
Рис. 2.2. Структура нормативно-правової бази України охорони здоров'я
з питань охорони здоров’я медична допомога
надається безо
платно; існуюча ме
режа таких закладів
не може бути
Забезпеченню та підвищенню доступності медичної до скорочена. Держава
помоги сприяє широка мережа закладів охорони здоров’я. сприяє розвиткові
Фактично стаття 49 Конституції України відтворює від лікувальних закла
повідні загальносвітові засади, які закріплено у статті 12 дів усіх форм влас
Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні ності. Держава дбає
права. про розвиток фізич
Отже, у 49 статті Конституції України всебічно охарак ної культури та
спорту, забезпечує
теризовано та регламентовано право на охорону здоров’я.
санітарно-епідеміч
Згідно з цією статтею, держава зобов’язана забезпечити та
не благополуччя.
створити рівні можливості для всіх громадян незалежно від
рівня матеріального добробуту, приналежності до певного
57
соціального прошарку, професії, службового становища тощо.
Право кожного на безпечне для життя та. здоров’я довкілля
та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди
регламентовано статтею 50 Конституції України. Кожному
гарантується право вільного доступу до інформації про стан
о
Стаття 49 Конститу
довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а
також право на її поширення. Така інформація ніким не може
бути засекречена.
ції України визначає Забезпечення права на охорону здоров’я тісно пов’язано з ре
право на охорону алізацією інших соціальних прав, закріплених Конституцією
здоров'я. України, зокрема з правом на життя (ст. 28), працю (ст. 43), від
починок (ст. 45), соціальний захист (ст. 46), житло (ст. 47), до
статній життєвий рівень (ст. 48), освіту (ст. 53),
Правові положення про загальнодоступність і безоплатність
медичної допомоги населенню певною мірою повторюють
норми Конституції колишнього СРСР, які діяли в умовах пла
нової економіки та централізованого управління.
Разом з тим, реалізація даного права в сучасних умовах ре
формування соціальних і економічних засад суспільства зу
стрічає серйозні труднощі. їх причини полягають у відсутності
ефективного правового та економічного механізмів забезпе
чення реальних прав громадян.
Найважливішою рисою чинної в Україні системи медич
ного обслуговування є те, що вона формувалася як складова
планової соціалістичної економіки, де економічний механізм
охорони здоров’я зводився практично до прямого бюджетного
фінансування. Інші джерела фінансування не розглядалися,
оскільки за тих умов декларувалася безоплатність надання ме
дичної допомоги всім громадянам без винятку.
Водночас у статті 95 Конституції України встановлено:
«Виключно законом про Державний бюджет визначаються
будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, роз
мір і цільове спрямування цих видатків...» Постійне зростання
вартості медичного обслуговування робить проблематичним
надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги навіть
0
Які статті Конститу
у країнах зі значно вищим рівнем економічного розвитку, ніж
Україна.
Частина перша статті 49 Конституції України закріплює
ції України стосую право кожного на медичне страхування. Запровадження дер
ться закріплення жавного медичного страхування не суперечить конституцій
права громадян на ному припису про надання безоплатної медичної допомоги в
охорону здоров'я? державних і комунальних закладах охорони здоров’я.
58
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
59
Відповідні розділи та статті документу присвячені:
■ основам управління системою охорони здоров’я та поряд
ку її фінансування; механізмам державного контролю та
нагляду;
■ принципам забезпечення здорових і безпечних умов життя
населення;
■ основам організації медичної допомоги та медикаментоз
Визначальним за ного забезпечення!
конодавчим актом,
який регулює в дер ■ загальним умовам здійснення медичних втручань і забез
жаві відносини в га печення безпосередньо пов’язаних з ними та інших прав
лузі охорони здоро пацієнтів;
в'я, є Основи зако V* охороні здоров’я матері та дитини;
нодавства України
про охорону здоро ■ регламентації загальних принципів здійснення медичних
в'я, прийняті Вер експертиз;
ховною Радою Ук ■ медичній і фармацевтичній діяльності;
раїни в 1992 р. (у
2011 р. розроблено і ■ професійним правам і обов’язкам медичних і фармацев
прийнято нову ре тичних працівників.
дакцію Основ).
У цьом у.законодавчому документі визначено, що кожен
громадянин має право на безоплатне отримання в державних
та комунальних закладах охорони здоров’я медичної допомо
ги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна
медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допо
мога, що надається за медичними показаннями у порядку,
встановленому центральним органом виконавчої влади у сфе
рі охорони здоров’я; третинна (високоспеціалізована) медич
на допомога, що надається за медичними показаннями в по
рядку, встановленому центральним органом виконавчої влади
у сфері охорони здоров’я; паліативна допомога, що надається
за медичними показаннями у порядку, встановленому цен
тральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.
Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги
в державних та комунальних закладах охорони здоров’я також
за епідемічними показаннями та безоплатне проведення ме-
Які права та обо
в'язки громадян
дико-соціальної експертизи.
визначені Основа Законом визначено правові можливості для заняття індиві
ми законодавства дуальною підприємницькою діяльністю у сфері охорони здо
України про охорону ров’я; використання для фінансування системи охорони
здоров'я? здоров’я коштів державного та місцевих бюджетів, коштів
60
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
61
Введено норму щодо обов’якового їх дотримання, що дозво
лить уніфікувати надання медичної допомоги та сприятиме
забезцеченню рівного доступу до них громадян.
Більш чітко врегульовано порядок створення та припинен
ня діяльності закладу охорони здоров’я, призначення та звіль
нення його керівника. Закріплено норми договірних відносин
між замовником і надавачем медичної допомоги, вперше дано
визначення поняття «пацієнт».
Документом передбачено систему стимулювання підви
щ ення ефективності роботи медичних працівників шляхом
удосконалення оплати праці, запровадження заохочень за її
результатами. Розширено повноваження лікарів закладів
62
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
63
Вказана група законів визначає правові, організаційні, фі
нансові та інші засади щодо попередження та боротьби з особ
ливо небезпечними для життя і здоров’я людей хворобами,
попередження шкідливих звичок і формування та утверджен
ня здорового способу життя.
Серед законів, які захищають права громадян на охорону
здоров’я, слід виділити закони України:
■ «Про захист прав споживачів»;
Щ «Про державні соціальні стандарти й державні соціальні
гарантії»;
■ Кримінальний кодекс.
До законів, що регламентують діяльність національної сис
теми охорони здоров’я, належать закони України:
■ «Про лікарські засоби»;
■ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
64
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
65
чи регульовані ціни. Перелік таких послуг повинен визнача
тися Кабінетом Міністрів України.
Законодавчі акти з питань охорони здоров’я стосуються
законодавчого затвердження програм та послуг для захисту і
поліпшення здоров’я населення, заборони здійснення шкід
ливих для здоров’я видів діяльності, регулювання забезпечен
ня системи охорони здоров’я ресурсами, у тому числі фінансо
вими, контролю якості медичного обслуговування, проблем
етики при наданні медичної допомоги.
Отже, головними напрямами та пріоритетами, які визнача
ли розвиток законодавства України в сучасних умовах, стали
законодавче забезпечення проведення політичних, економіч
них і соціальних реформ, необхідність зміцнення державності
та створення демократичної, соціальної правової держави^ за
безпечення прав і свобод людини, становлення громадянсько
го суспільства та ін.
Правотворча діяльність в охороні здоров’я України здій
снювалася на основі системного підходу з урахуванням пріо
ритетності проблем, що вимагали вирішення, досягнень пра
вових систем інших країн, сучасних міжнародно визнаних
стратегій організації охорони здоров’я.
Формування нормативно-правової бази спрямовувалося
на забезпечення конституційних прав громадян на охорону
здоров’я та соціальних гарантій, якісну і доступну медичну
допомогу, безпечні умови життя, профілактику захворювань
і формування здорового способу життя. Значна увага приді
лялася питанням урегулювання організації діяльності систе
ми охорони здоров’я та управління нею в нових умовах,
впровадження сучасних форм і технологій надання медичної
допомоги, ресурсного, у тому числі фінансового забезпечен
ня галузі та економічних відносин, оподаткування, пільг, ви
Перед
о системою
робництва ліків і виробів медичного призначення та забезпе
чення ними населення, відповідальності за правопорушення
у сфері охорони здоров’я, етичним проблемам.
охорони здоров'я
У цілому нормативно-правова база України є придатною
України стоять важ для визначення і реалізації мультисекторальної комплексної
ливі завдання по державної політики у сфері охорони здоров’я.
дальшого розвитку Заходи з подальшого розвитку та удосконалення законодав
національного зако ства у сфері охорони здоров’я вимагають внесення змін до
нодавства в напря статті 49 Конституції України, розробки та прийняття спеці
мі його гармонізації альних законів про заклади охорони здоров’я, про організацію
з європейським. медичного обслуговування тощо.
66
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
67
©
Відповідь на виклик
68
2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Список літератури
1. Гагаринов А. В. Правовьіе основьі здравоохранения. — М .:
Асасіетіа, 2006. —192 с.
2. Комаров О. І. Основи права України. — К .: Здоров’я, 2004. —
304 с.
3. Конституційні акти Європейського Союзу. Частина І / Упоряд
ник Г. Друзенко, за заг. ред. Т. Качки. —К .: Юстиніан, 2005. —
512 с.
4. Конституція України. —К .: Алерта, 2011. —96 с.
5. Москаленко В. Ф. Здоровье и здравоохранение: ключевьіе
императивьі. —К.: ВД «Авіцена», 2011. —256 с.
6. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування сучас
ної профілактичної стратегії в охороні здоров’я: від профілактики
медичної до профілактики соціальної. Монографія. —К .: Авіце
на, 2009. —240 с.
7. Москаленко В. Ф. Обьем и принципиальное содержание права
на здоровье вмеждународннх нормативно-правовьіх актах// Ме-
дицинское право. —2006. —С. 10—21.
8. Москаленко В. Ф. Право на здоров’я (охорону здоров’я) в основ
них міжнародних нормативно-правових актах / / Охорона здо
ров’я України. - 2003^ - № 2(9). —С. 5—12.
9. Москаленко В. Ф. Право на охорону здоров’я в нормативно-
правових актах міжнародного та європейського рівня / В. Ф. Мос
каленко, Т. С. Грузєва, Г. В. Іншакова. —X .: Контраст, 2006. —
296 с.
10. Москаленко В. Ф. Формування та вдосконалення нормативно-
правової бази з питань охорони здоров’я, імплементація міжна
родних правових актів у національне законодавство / / Україн
ський стоматологічний альманах. —2001. —№ 5. —С. 10—16.
11. Основи законодавства України про охорону здоров’я [Електрон
ний ресурс]. — Режим доступу: Шр://гакоп2.га<іа.§0У.иа/1а>У8/
8ію\у/2801-12.
12. Право людини і професійні стандарти для юристів в документах
міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. —К .: Сфера,
1999.-.342 с.
13. СергеевЮ. Д., Григорьев И. Ю., Григорьев Ю. И. Юридические
основи деятельности врача. Медицинское право. — М .: Ізотар
Медицина, 2006. —258 с.
14. Сергеев Ю. Д., МоховА. А. Основьі медицинского права Рос-
сии. - М .: МИА, 2007. -3 6 0 с.
15. Тобес Бриджит. Право на здоровье: Теория и практика. — М .:
Устойчивьій мир, 2001. —370 с.
69
• :
КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я
НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ,
МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
здоров я населення;
фактори ризику; демографічні показники;
захворюваність; інвалідність; фізичний роз
виток.
71
Більшість наведених визначень стосуються або поняття
«здоров’я» в загальнофілософському плані, або здоров’я окре
мого індивідуума. У сучасних умовах найчастіше використо
Здоров'я - непере вується визначення, наведене в Статуті Всесвітньої організації
січна цінність охорони здоров’я (ВООЗ) ще в 1948 р.:
Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного та соці
ального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань і
фізичних дефектів.
Здоров’я є однією з найважливіших людських цінностей.
Медичні показники, Право на охорону здоров’я є одним із соціальних прав люди
що характеризують ни. Здоров’я нації прийнято вважати своєрідним індикатором
здоров'я населення: економічного, екологічного та соціального благополуччя, а
■ демографічні в сучасних умовах, на думку експертів ВООЗ, — і ресурсом
( народжуваність, національної безпеки.
смертність, середня Єдиного критерію, за яким можна визначити стан здоров’я
очікувана тривалість населення, наприклад, регіону, країни, міста, не існує. У світо
життя тощо); вій статистиці прийнято використовувати комплексний підхід
■ захворюваність до визначення поняття «здоров’я населення» — це умовне ста
(загальна, інфекцій тистичне поняття, яке досить повно характеризується комп
на, госпіталізована лексом медичних показників.
тощо);
Велику роль у формуванні рівня здоров’я населення віді
■ інвалідність (за
грають так звані фактори ризику захворювання чи смерті — це
гальна, первинна);
ендогенний або екзогенний додатковий несприятливий вплив
■ фізичний розви
ток (морфо-функціо- на організм, який підвищує ймовірність виникнення захворю
нальний, біологіч вання чи смерті.
ний розвиток, гар Узагальнення результатів численних наукових досліджень
монійність). дозволяє провести умовну класифікацію груп факторів ризи
ку, що впливають на стан
здоров’я (табл. 3.1).
Із наведених у таблиці 3.1
даних можна зробити важли
ві ■ ! :г■ .1■ - 'І вий висновок: провідними
офіційні звіти медичних закладів і органів охорони напрямами зусиль щодо збе
здоров'я, соціального забезпечення та статистичних ор реження та зміцнення здоро
ганів; в ’я населення є поліпшення
спеціально організований облік випадків захворю способу життя та стану нав
вань і смертей у медичних закладах виділених зон спо колишнього середовища.
стереження;
У документах ВООЗ зазна
дані державного соціально-гігієнічного моніторингу; чається, що бідність у XXI ст.
дані анкетування населення; тісно пов’язана з поганим
електронні бази даних. здоров’ям. Бідність призво
дить до незадовільного рівня
72
3. КО НЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: Ч ИН НИ КИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮ Ю ТЬ, МЕТОДИ О Ц ІНКИ, ПОКАЗНИКИ
73
Для одержання вірогідної інформації про закономірності та
особливості формування сучасного типу патології населення в
останні десятиліття широко використовуються епідеміологічні
дослідження, що дозволяють встановити причини та особли
вості виникнення і поширення захворювань у часі, по терито
ріях, серед різних верств населення у взаємозв’язку з умовами,
способом життя, станом довкілля тощо.
Дослідження здоров’я населення дозволяє отримувати різ
нобічну інформацію, у тому числі передбачає розподіл насе
лення по групах здоров’я з переважним використанням даних
про захворюваність: здорові, практично здорові, особи з хроніч
ними хворобами з різним станом компенсації патологічного про
цесу (стан компенсації, субкомпенсації та декомпенсації).
Всесвітня організація охорони здоров’я серед найважливі
ших пріоритетів у глобальній стратегії «Здоров’я для всіх у
XXI столітті» визначає необхідність забезпечення рівних прав
з питань охорони здоров’я населення різних за соціально-еко
номічним розвитком країн.
74
3. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
75
Останній за часом перепис населення України відбувся
в грудні 2001 р.
Поточна оцінка чисельності населення в роїш між перепи
сами проводиться на підставі підсумків останнього перепису,
до яких щорічно додається число народжених і прибулих до
даної території та віднімаються числа померлих і вибулих з да
ної території. Крім того, розраховується середньорічна чи
сельність населення як середньоарифметичне з чисельності
населення на початок і кінець відповідного року за результа
тами поточних оцінок, що в подальшому використовується в
розрахунках показників відтворення населення.
76
......... .. - 3 3 КОНЦЕПЦШ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ* ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
77
В У к раїн і 15 % н а с ел е н н я м еш к ає в 5 м іст а х-м іл ь й он н и к ах
(К и їв , Х арк ів, Д о н ец ь к , Д н іп р о п ет р о в сь к , О д еса).
Д л я а н ал ізу д е м о гр а ф іч н и х п р о ц ес ів важ ливим є р о зу м ін н я
статевого сп ів в ід н о ш е н н я н а сел ен н я . Н а вел и к и х п оп ул я ц ія х
л ю д ей в ст а н о в л ен о д о с и т ь стале с п ів в ід н о ш ен н я ч и сла н а р о
д ж ен ь хл оп ч и к ів і дівчаток: н а 100 дівч аток н ар одж уєт ь ся 105—
106 хл оп чи к ів. П ер ев а ж а н н я ч ол овік ів сп ост ер ігаєт ь ся в м о л о
д о м у віц і д о 29 рок ів в к л ю ч н о, д ал і в н а ст у п н и х вік ови х групах
с к о р о ч е н н я ч и сел ь н о ст і ч ол ов іч ого н а с ел е н н я відбувається
Структура населен ш в и д ш и м и т ем п а м и , о с о б л и в о у віц і 60 рок ів і старш их.
ня за статтю зу З б р о й н і к о н ф л ік ти , у н а сл ід о к я к и х ги н е п ер ев а ж н о д е м о
мовлена насампе гр аф іч н о активна ч а ст и н а н а сел ен н я , так ож впливаю ть н а
ред різним рівнем сп ів в ід н о ш е н н я ч ол овік ів та ж ін о к . К р ім т о го , у д ея к и х р е г іо
смертності серед н ах н а статевій структурі н а сел ен н я м ож уть п озн ач ат и ся п е р е
чоловіків і жінок,
важ ан н я р о зв и т к у ти х чи ін ш и х галузей п р о м и сл о в о ст і, е к о н о
на що впливають як
м ік и в ц іл о м у то щ о .
біологічні, так і со
А н а л ізу ю ч и віковий склад н а с ел ен н я , ви зн ачаю ть у й о го
ціальні чинники.
структурі п и т о м у вагу о с іб 0 —14, 15—4 9 , 50 рок ів і старш и х. Ц е
д а є м ож л и вість ви зн ач и ти ти п в ік ов ої структури н а сел ен н я .
В ід п о в ід н о д о р о зп о д іл у н а с ел е н н я за в к азан и м и вік ов и м и
гр уп ам и р о зр ізн я ю ть п р о г р еси в н и й , р ег р еси в н и й і с т а ц іо н а р
н и й т и п и н а с ел е н н я (табл. 3.3).
У к раїн а в ід н о си ть ся д о д ем о гр а ф іч н о «старих» к раїн світу.
В У к р аїн і частка о с іб у віц і 65 рок ів і стар ш и х у загальн ій
ч и сел ь н о ст і н а с ел е н н я ск л адає 14,7 % (2008 р .), щ о за к л аси
ф ік а ц ією О О Н в ідп о в ід а є н а с ел е н н ю з в и со к и м с т у п ен ем ст а
Для вікової струк р ін н я , а н а с ел е н н я 60 рок ів і старш е ск л адає 2 1 ,5 %, щ о за к ла
тури населення Ук с и ф ік а ц ією Е. Р о с с е т а р о зц ін ю є т ь с я я к д у ж е в и со к и й рівен ь
раїни характерні д е м о гр а ф іч н о ї стар ості.
дві найважливіші
тенденції:
■ зменшення
частки дітей, що по Т а б л и ц я 3 . 3 . Типи вікової структури населення
в'язане, головним
чином, зі зниж ен Питома вага населення (%)
ням народжуванос Тип вікової
ті; структури
50 років і старші
■ збільшення
частки населення Прогресивний Перевищує
старших вікових
Регресивний Перевищує
груп.
Стаціонарний Приблизно однакова
78
ЛШ КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
79
■ тимчасовою переселення на досить їривалий, але об
межений термін;
■ сезонною —переміщення у певні періоди року;
■ маятниковою —регулярні поїздки до місця роботи чи на
вчання за межі свого населеного пункту.
Розрізняють також склад мігрантів залежно від напрямку
міграції —в місто чи в сільську місцевість. Найбільшого зна
чення набуває міграція в міста, промислові райони, що зумов
лює процес урбанізації.
Мігрує в основному чоловіча молода частина населення,
особливо під час масових переїздів.. Це може позначатися на
демографічних показниках (народжуваності, смертності), змі
ні структури захворюваності.
Механічний рух населення має велике значення для сані
тарно-епідемічного стану країни, тому що може призводити
до перенесення інфекційних, появи та поширення інших за
хворювань (нервово-психічних, серцево-судинних тощо).
80
Л ® КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
Роки
Смертність — Народжуваність
81
Високий природний приріст може розглядатися як сприят
ливе демографічне явище тільки за умови низької смертності.
Негативний природний приріст у всіх випадках є свідчен
ням несприятливої ситуації в суспільстві.
3.2.3.1. Народжуваність
Для обліку народжуваності та розрахунку деяких демографіч
них показників важливо визначити, живою чи мертвою наро
дилася дитина.
Народжуваність -
У більшості країн, у тому числі в Україні, використовуються
це процес відтво
рення нових поко
критерії живонароджуваності та мертвонароджуваності, ви
лінь, обумовлений значені ВООЗ. Згідно з цими критеріями плід визначається
не тільки біологіч живонародженим при терміні вагітності 22 тижні та більше,
ними, а й соціаль масі тіла при народженні 500 г і більше, а також за наявності
но-економічними хоча б однієї ознаки життя (вдих, серцебиття, пульсація пупо
чинниками, умова вини , довільні скорочення мускулатури).
ми та способом Порядок реєстрації новонароджених має "свої Особливості
життя жінки та чо в різних країнах світу.
ловіка, традиціями, У дореволюційній Росії проводилася церковна реєстрація
у тому числі релі народжень і випадків смерті. У СРСР було введено цивільну
гійними тощо.
реєстрацію таких актів громадянського стану, як народження,
смерть, шлюб, розлучення.
Заява про реєстрацію народження дитини повинна бути по
дана в органи РАЦС не пізніше 1 місяця з дня народження ди
тини, а при народженні мертвої дитини —не пізніше 3-х діб за
місцем народження дитини чи місцем проживання батьків,
Для забезпечення реєстрації народження дитини заклад
охорони здоров’я видає «Медичне свідоцтво про народження»
(форма № ЮЗ/о). Цей документ видається будь-кому з батьків
О
В Україні, відповід
або іншим особам, які проводитимуть реєстрацію народження
дитини, усіма закладами охорони здоров’я, де приймають по
логи.
но до Кодексу Украї У разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я
ни про шлюб і сім'ю факт народження дитини підтверджується медичною довід
(2002 р.), народ кою про перебування дитини під наглядом лікувального за
ження дитини реє кладу (форма № 103—І/о) та двома свідками. При багатоплід
струється в держав них пологах медичне свідоцтво про народження заповнюється
них органах реє на кожну дитину окремо. У разі смерті дитини в період 0^6 діб
страції актів цивіль після народження заповнюється медичне свідоцтво про наро
ного стану (РАЦС). дження дитини (форма № ЮЗ/о) та лікарське свідоцтво про
82
^ 3 . КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
Показники народжуваності:
■ Загальний (сгиіїе Ьігік гаіе) —кількість народжених живими
за рік до середньорічної чисельності населення (у %6);
• спеціальний (фертильності, /еіііііїу гаіе) — кількість наро
джених живими за рік до чисельності жінок фертильного
(15-49 років) віку (у % о); "
■ сумарний коефіцієнт відтворення ( (оіаї/егіііііу гаіе) —серед
ня кількість дітей, що їх народжує жінка протягом фер
тильного періоду;
■ брутто-коефіцієнт відтворення —середня кількість дівча
ток, народжених жінкою протягом фертильного періоду;
■ нетто-коефіцієнт відтворення —кількість дівчаток, наро
джених у середньому однією жінкою за весь репродуктив
ний період її життя, що досягай дітородного віку. Якщо сумарний кое
фіцієнт народжува
Рівень народжуваності в Україні в 1913 р. становив 42,9 %о, ності дорівнює 2,2,
нетто-коефіцієнт - 1 ,
у 2010 — 10,8 % о . Середня кількість дітей, народжених однією
брутто-коефіцієнт -
жінкою в Україні в 1925-1926 рр., становила 5,4; у 1983- 1,2, то процес від
1987 рр. - 2 -2; 1; у 2002-2009 рр. —1,2—1,3. творення населення
Починаючи з повоєнних років, мало місце неухильне па оцінюють як стаціо
діння народжуваності. Із 2002 р. (рис. 3.1) динаміка наро нарний;
джуваності набула позитивного спрямування: загальний показники, що пере
показник народжуваності за 2000—2010 рр. зріс від 7,8 до вищують зазначені
10,8 %о, тобто на 31,0 %. Аналіз народжуваності за місцем про рівні, визначають як
живання свідчить, що народжуваність серед сільського насе розширене відтво
лення дещо вища, ніж серед міського: відповідно 11,9 і 10,4 %о рення, а показники
(2010 р.), нижче вказаних рів
Відзначаються значні розбіжності показників народжува нів - звужене від
ності в окремих областях України: від 9,1 %о у Луганській та творення.
Чернігівській до 14,8 %о у Рівненській та 14,7 %о у Закарпат
ській областях (2010 р.).
Значні коливання показників народжуваності мають місце
також і в різних країнах світу.
У більшості європейських країн ці показники не перевищу
ють 8—9 випадків на 1 000 населення.
Серед 52 країн, що належать до Європейського регіону
©
Які тенденції харак
ВООЗ, загальний рівень народжуваності за 30 останніх років
скоротився майже на 40 %, особливо в Польщі, Румунії, Сло
ваччині (на 50—56 %).
терні для показни Серед окремих європейських країн низькі рівні загального
ків народжуваності показника народжуваності притаманні Болгарії, Латвії, Литві,
в різних країнах? Словенії, ФРН (від 8,4 до 8,9 %о).
Найчастіше у світі для оцінки народжуваності використову
ється сумарний коефіцієнт відтворення. За цим коефіцієнтом
країни різко відрізняються (рис. 3.2).
У світі налічується 65 країн, з яких 43 належать до Найрозви
неніших, де сумарний коефіцієнт народжуваності нижче рівня
простого відтворення — 2,1 дитини на жінку. Водночас у
Країни
Україна
Росія
Японія
Франція
Китай
СШ А
Бразилія
Індія
Сирія
Пакистан
Гана
СаудівськаАравія
Афганістан
Уганда
Ш ж % іг Я з, ' 4 5 6. 7Т.,
Середнячисельністьдітей, народженихжінкоюпротягомфертильногоперіоду
84
Зі КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
85
Щ е один чинник спаду народжуваності й незадовільний
стан репродуктивного здоров'я жінок. Поширеною є екстраге-
нітальна патологія —у кожної третьої жінки виявляються ане
мія, хвороби системи кровообігу, сечостатевої системи тощо.
Гострою залишається проблема невиношування вагітності.
Однією з основних причин негативних тенденцій у стані ре
продуктивного здоров’я населення є аборти.
Операція аборту може мати серйозні наслідки для здоров’я
жінки. Ускладнення, що виникають внаслідок аборту, спосте
Для України, так рігаються в кожної третьої жінки, а у тих, хто завагітнів упер
само як і для бага ше, їх частка сягає 40 %.
тьох країн, аборт За оцінками експертів ВООЗ, щорічно у світі здійснюється
залишається важ від 36 до 53 млн абортів, тобто кожен рік близько 4 % жінок
ливою медико-соці-
фертильного віку роблять цю операцію (у середньому 35 із
альною проблемою.
кожних 1 000 жінок). У багатьох країнах аборт легальний, тоб
то дозволяється законом. У більшості європейських країн
аборт може бути проведений у термін до 12 тижнів вагітності
(у Нідерландах до 24 тижнів, у Швеції —до 18 тижнів). Лише
для 25 % жінок світу легальний аборт або недоступний^ або об
межений рядом умов (вроджені вади, зґвалтування), в основ
ному в країнах з відчутним релігійним впливом або невеликою
чисельністю населення. Серед європейських країн операція
аборту офіційно заборонена в Ірландській Республіці, Північ
©
За оцінками експер
ній Ірландії та на Мальті.
Найвищі показники частоти абортів у розрахунку на 1 000
живонародженйх серед країн Європейського регіону ВООЗ
тів, реально вплину відзначаються в Російській Федерації, Румунії, Білорусі. Най
ти на рівень абортів нижчий рівень цього показника серед 52 країн Європейського
можна шляхом охо регіону ВООЗ спостерігається в Таджикистані та Узбекистані.
плення сучасними В Україні виконання заходів національної програми поліп
методами контра шення репродуктивного здоров’я населення сприяло суттєво
цепції 4 0 -4 5 % жі
му скороченню кількості абортів —від 27,3 на 1 000 жінок фер
нок фертильного ві
тильного віку в 2001 р. до 13,9 —у 2010 р.
ку. На сьогодні мож
на констатувати як
Серед чинників, що сприяють підвищенню народжуваності,
недостатню обізна слід назвати матеріальне стимулювання сімей, що мають дітей,
ність жінок України а також надання пільг по соціальному та медичному забезпе
щодо сучасних ме ченню матері й дитини, розвиток служб планування сім’ї тощо.
тодів контрацепції, Позитивна динаміка показників народжуваності в Україні
так і недостатню до певною мірою зумовлена підвищенням матеріальної допомоги
ступність контраце сім’ям при народженні дитини.
птивів внаслідок Національні та пов’язані з ними релігійні традиції також
високої вартості. впливають на збільшення народжуваності. Пов’язано це, в
86
„#З.К0Н Ц ЕП Щ Я ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
3.23.2. Смертність
Важливим демографічним показником громадського здоров’я
є смертність, яка характеризує здоров’я населення з точки
зору поширення найтяжчої патології. Смертність населення
більше, ніж будь-який інший показник, впливає на середню
тривалість життя.
Реєстрація випадку смерті проводиться не пізніше трьох діб
з дня смерті, а в разі неможливості одержання документа ліку
вального закладу або висновку судово-медичної експертизи
чи прокурора —не пізніше п ’яти діб.
Відповідно до Кодек
Для забезпечення реєстрації смерті в органах РАЦС закла
су України про шлюб
дом охорони здоров’я видається документ ^- лікарське свідо
і сім'ю (2002 р.)>
цтво про смерть (форма № ІОб-о). смерть підлягає обо
У сільських населених пунктах, де в закладах охорони в'язковій реєстрації
здоров’я працює тільки один лікар, у разі його відсутності в органах РАЦС за
(хвороба, відпустка тощо) видається фельдшерська довідка місцем проживання
про смерть (форма № 106—І/о). померлого, за міс
Відділи РАЦС, у свою чергу, передають інформацію про чи цем настання смерті,
сельність померлих на даній території до органів внутрішніх виявлення трупа чи
справ, а також у відповідні статистичні органи, які здійснюють за місцем похован
розрахунок загальних і спеціальних показників смертності. ня.
87
Показники смертності:
■ загальний ( сгийе сіеаі/г гаіе) — кількість померлих за рік
до середньорічної чисельності населення (у %с);
Ш повікові—кількість померлих в окремих вікових Групах за
рік дО середньорічної чисельності населення відповідного
віку (у %с);
Ш структура причин смертності — кількість померлих від да
©
Загальний показник
ного захворю вання до загальної кількості померлих (у %).
В Україні за період 1955-1965 рр. загальна смертність насе
лення становила 7,5—7,6 %<г, тобто була н а рівні так званих
смертності в цілому
на планеті складає
демографічно еталонних країн. У наступні роки смертність
9 %о, проте, так са почала зростати: за період 1965—2010 рр. (див. рис. 3.1)
мо як і для показни показник загальної смертності збільш ився удвічі (до 15,2 %о),
ка народжуваності, головним чином, за рахунок населення працездатного віку, в
показники по окре перш у чергу, чоловіків.
мих країнах суттєво Смертність населення має регіональні особливості: найвищі
відрізняються. показники маю ть місце в П івнічно-Східному регіоні, далі — у
Ц ентральному та П івденно-Східному регіонах.
Смертність серед сільського населення майже в 1,5 разу
вищ а, ніж серед міського: у 2010 р. смертність сільського насе
лення становила 18,6 %о у порівнянні з 13,7 %о у міського н а
селення.
Різниця у смертності сільського та міського населення знач
ною мірою зумовлена різницею в його віковій структурі (серед
сільського населення більше осіб старшого віку).
Смертність населення за статтю та віком має досить
стабільні особливості, а саме: смертність чоловіків вищ а за
смертність жінок. Учені поясню ю ть цей ф еном ен нижчою
Вища смертність життєздатністю чоловіків. Різниця у смертності чоловіків і
чоловіків зумовле
ж інок особливо проявляється у працездатному віці: якщ о у
на не тільки біоло
15—19-річних чоловіків смертність перевищ ує жіночу в 1,5 р а
гічними та генетич
зу, то в 40—49 років це перевищ ення становить 3,5 разу.
ними чинниками,
але й соціальними Чоловіки порівняно з ж інками майж е в 5,1 разу частіше п о
відмінностями у мирають від інфекційних і паразитарних хвороб, в 5 разів час
способі життя (біль тіше — від травм і отруєнь, у 2,4 разу — від хвороб органів д и
шим поширенням хання, в 1,6 —від хвороб органів травлення. Проте ж інки в 1,2
тютюнокуріння та разу частіше помираю ть від хвороб системи кровообігу.
зловживанням ал Я кщ о окремо розглядати закономірності показників смерт
коголем), шкідли ності за віком, то найвищ ий ри зи к смерті має дитина в перші
вими умовами пра години, дні, тиж ні життя. Ч им старш а дитина, тим м енш а
ці тощо. ймовірність її смерті.
3; КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
89
На другому місці у чоловіків — нещасні випадки, травми та
отруєння; у жінок,—злоякісні новоутворення. Третє місце за
ймають відповідно: у чоловіків злоякісні новоутворення, у
Показник дожиття жінок —нещасні випадки, травми, отруєння.
відображає відсо На основі рівнів смертності у статево-вікових групах розра
ток людей, які до ховується ще один статистичний показник, який розкриває
жили до запропоно причини формування смертності в різних вікових групах: це
ваних ВООЗ вікових
показник дожиття до основних життєвих рубежів.
рубежів:
В Україні показники дожиття до основних життєвих рубе
■ до 1 року; жів у чоловіків та жінок мають суттєву різницю, яка збільшує
■ до 15 років; ться з віком. Так, до 45 років доживає 93,8 % жінок і 83,1 % чо
Я г до 45 років; ловіків, до 65 років— відповідно 77 % жінок і лише 46,7 % чо
,■ до 65 років. ловіків.
У міжнародній практиці використовується інтегральний по
казник, що пов’язує смертність від окремих причин із потен
ційною втратою років життя.
Показник потенційно втрачених років життя за період
0—65 років серед чоловіків майже втричі вищий, ніж серед жі
нок, що помирають у значно старшому віці.
90
КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ч и н н и к и ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, п о к а з н и к и
91
3.2.3А. Дит яча смертність
Дитяча смертність належить до важливої групи показників,
які визначають демографічну ситуацію в тому чи іншому
регіоні,
92
3. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
СМЕРТНІСТЬ НЕМОВЛЯТ
НЕОНАТАЛЬНИЙ
РАННІЙ ПІЗНІЙ
7 ДНІВ ПОСТНЕОНАТАЛЬНИЙ
Від 22 тижня ,2 (168 годин
вагітності ф життя) ^
93
Показник перинатальної смертності розраховується як спів
відношення кількості мертвонароджених і кількості дітей, що |
померли протягом перших 7 днів життя, до кількості дітей, що
народилися живими та мертвими (у %©)*
Слід зазначити, що серед померлих у перші чотири тижні
життя дві третини (60—70 %) становлять випадки смерті
в ранньому неонатальному періоді, тобто в перші 7 днів життя.
У свою чергу, питома вага померлих у неонатальному періоді
(4 тижні життя) у більшості країн становить 50—60 % до за
гальної кількості померлих на першому році життя, а в деяких
країнах сягає 70 %.
Показники смертності немовлят є високими в країнах Аф
рики, Латинської Америки, Західної частини Тихого океану.
Наприклад, у країнах Африканського континенту смертність
немовлят коливається в межах 76—130, у країнах Південно-
Східної Азії —від 30 До 100 на 1 000 живонароджених.
Показники смерт
Відносно низькі показники смертності немовлят реєстру
ності немовлят сут ються в країнах Євросоюзу та Північної Європи —відповідно
тєво відрізняються 4,5 % о і 3,7 % о .(2007 р.). У деяких країнах Західної Європи по
по регіонах і окре казники коливаються в межах від 3.,2 до 5 %о (Фінляндія,
мих країнах. Франція, ФРН, Австрія, Нідерланди).
В Україні має місце стійка тенденція до зниження показни
ків смертності немовлят, яка в 2010 р. становила 9,1 ’ % о
(рис. 3.5), хоча цей показник перевищує аналогічний показ
ник країн Європейського Союзу.
%о
Рис. 3.5. Динаміка рівня смертності немовлят в Україні від 1995 до 2010 року (%©).,
Д ж е р е л о ; ‘дамі Центру медичної статистики МОЗ України
94
ІУ р К О Н Ц Е П Ц ІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
©
Які групи чинників
впливають на ма-
Рис. 3.6. Вплив основних чинників на рівень смертності немовлят люкову смертність?
95
новлено, щ о зі зростанням валового внутрішнього продукту
(ВВП) смертність немовлят зменшується:
Була виявлена також зворотна кореляційна залеж ність між
смертністю немовлят і зростанням добробуту громадян.
Велику роль у заходах щ одо зниж ення смертності немовлят
відіграє етан акуш ерсько-гінекологічної та педіатричної допомо
ги, Саме забезпеченням належного рівня організації цих видів
допомоги в Україні значною мірою поясню ється позитивна
тенденція зниж ення рівня смертності немовлят упродовж ба
гатьох років.
о
Коефіцієнт смертно
Крім показників смертності немовлят, у міжнародній прак
тиці прийнято розраховувати коефіцієнт смертності дітей
віком до 5років відносно кількості дітей, народжених живими
сті дітей у віці до 5 (в% ф
років запропоновано
За даними ОО Н, у більшості економічно розвинутих країн
ЮНІСЕФ як особливо
показник смертності дітей у віці до 5 років коливається в м е
важливий показник
становища дітей у
жах 5 - 8 %о (2005 р.).
різних країнах, як В Україні цей показник знизився з 12,3 у 2003 р. до 11,0%о
своєрідний індикатор у 2010 р.
благополуччя дитя В Україні рівні смертності дітей у віці до 5 років є одними з
чого населення. найнижчих серед нових незалежних держав на території ко
лиш нього С РС Р, проте значно перевищують відповідні показ
ники розвинених країн Європи, Японії та СІЛА.
Значно вищ им є зазначений показник у країнах Близького
Сходу, А ф риканського регіону, Південно-Східної Азії: в Ін
дії 98 %о, Судані — 102 %с, Уганді — 131 %с, Гвінеї — 181 %о,
Нігерії — 187 %б, Замбії - 202 %о, Анголі —295 (2007 р.). І
Третьою групою при вивченні дитячої смертності є показ
ники смертності дітей протягом періоду від 0 до 15років.
В Україні цей показник у 2007 р. становив 9,3 на 10 тис. д и
тячого населення, у тому числі в містах 8,9, у сільській місце
в о с т і—9,7.
Вищ ий рівень смертності дітей, щ о проживаю ть у сільській
місцевості, є наслідком м енш ої доступності для них медичної
ДОПОМОГИ.
У структурі причин смертності дітей від Одо 15 років перше
місце посідають травми, отруєння та інш і наслідки зовніш ніх
чинників; на другому місці — вроджені аномалії; на третьому
та четвертому місцях відповідно — хвороби органів дихання та
хвороби нервової системи.
Існують відмінності в рівнях смертності дітей за статтю.
В Україні показник смертності дівчаток у 1,4 разу нижчий, ніж
96
3. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
97
Рис. 3.7. Середня очікувана тривалість життя населення окремих країн
(роки, обидві статі)
Д ж е р е л о : ОетодгарЬісУеагЬоок;ООН(2005рЛ
99
В економічно розвинених країнах має місце неепідемічний
тщі патології, для якого характерні: низькі рівні загальної
смертності та смертності немовлят, висока середня очікувана
тривалість життя, регресивний тип вікової структури населені
ня, значні темпи постаріння населення.
У недостатньо економічно розвинених країнах відзначають
ся епідемічний і проміжний типи патології, для яких характерні:
середні та високі рівні загальної смертності та смертності не
мовлят, низька середня очікувана тривалість життя, прогрес
єивний і стаціонарний типи вікової структури населення,
низькі та середні темпи постаріння населення.
3.3. ЗАХВОРЮВАНІСТЬ
100
А ш т м іщ й ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ВИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДІ/І ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
101
Т а б л и ц я 3 . 4 . Порівняльна характеристика основних методів
вивчення захворюваності населення
102
Л ® КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
103
метою інше джерело інформації — опитування (інтерв’ю) вич^
біркових груп населення.
У СПІА перманентні дослідження стану здоров’я населення, ]
Вивчення захворю починаючи з 1958 р., включають вивчення захворюваності на
ваності з викорис вибірковій сукупності родин за допомогою анкети, що містить
танням окремо понад 40 питань щодо кожного члена родини, їх захворювань,
кожного із вказаних
отриманої медичної допомоги, використаних медикаментів
методів не дає ви
тощо. Методика проведення таких досліджень у СЕНА з рока
черпного уявлення
про дійсну пошире
ми вдосконалюється, їх координацією займається кілька спе
ність патології. Цим ціалізованих Центрів контролю за захворюваністю, які, крім
завданням найпо безпосереднього опитування населення, використовують те4
вніше відповідають лефонні інтерв’ю, а також виїзди спеціальних бригад для про-*
спеціальні вибірко ведення лабораторних та інструментальних обстежень.
ві поглиблені до У Японії проводятьсявивчення захворюваності методом опи
слідження. При їх тування населення спеціально відібраних районів. У ході дослі
проведенні визна джень реєструються відповіді респондентів про перенесені за
чають регіональні, хворювання, що мали місце не раніше ніж за два місяці до про
статево-вікові осо ведення опитування.
бливості захворю Дослідження захворюваності населення, проведені в Данії
ваності при різних
та Франції, також базуються головним чином на опитуванні
рівнях медичного
забезпечення.
населення за спеціально розробленими анкетами*
Неодмінною умовою при вивченні здоров’я населення, зо
крема захворюваності, є уніфікація підходу лікарів різних кра
їн світу до визначення та формулювання діагнозів хвороб, що
дає можливість порівнювати дані про захворюваність у дина*
міці та в різних регіонах.
Проект міжнарод Існує;близько 5 000 діагностичних термінів, що застосову
ної класифікації за
ються лікарями у практичній діяльності. Природно, що ста
хворювань уперше
тистична розробка даних про захворюваність неможлива без
був затверджений у
1900 р. на Міжна
раціонально побудованого групування, тобто без класифікації
родній статистичній та номенклатури хвороб.
конференції в Пари При розробці даних про захворюваність у більшості країн,
жі. у тому числі в Україні, використовується Міжнародна класи
У подальшому кла фікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ), яка періодично
сифікації час від переглядається та затверджується спеціальним комітетом екс
часу переглядалися пертів з медичної статистики Всесвітньої організації охорони
та змінювалися від здоров’я.
повідно до прогресу Міжнародна класифікація хвороб — це система групування
медичної науки. хвороб і патологічних станів, що відображає сучасний етап
Відбувається такий розвитку медичної науки. МКХ є одним з основних норматив
перегляд приблиз них документів при вивченні здоров’я населення в країнах-
но кожні 10 років. членахВООЗ.
104
3. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
XX
Додаткові розділи
Зовнішні причини захворюваності та смертності
©
У чому полягає зна
XXI Фактори, що впливають на стан здоров’я та звертання чення МКХ дляліка
до закладів охорони здоров’я рів світу?
105
3.3.2. Види захворюваності
У даний час в Україні існує система обліку декількох видів за
хворюваності, що дозволяє реєструвати практично всі випадки
захворювань, виявлених при звертанні до медичних закладів і
при проведенні медичних оглядів:
■ загальна захворюваність — облік усіх захворювань
(гострих і хронічних), зареєстрованих в амбулаторно-по
ліклінічних закладах серед населення певної території
за певний період;
■ інфекційна захворюваність —спеціальний облік гострих ін
фекційних захворювань, пов’язаний з необхідністю про
Загальна захворю
ведення протиепідемічних заходів;
ваність враховує
поширеність усіх ■ захворюваність на найважливіші соціально значущі захво
хвороб серед усього рювання підлягає спеціальному обліку внаслідок її епіде
населення в цілому міологічного та соціального значення (туберкульоз, вене
та окремих захво ричні, психічні захворювання, злоякісні новоутворення;
рювань серед пев тощо);
них його груп на да
■ захворюваність госпіталізованих хворих (госпіталізована
ній території за ре
зультатами звер
захворюваність) дає можливість визначити склад хворих,
тань по медичну які лікувалися в стаціонарі, та ефективність їх лікування;
допомогу. ■ захворюваність із тимчасовою втратою працездатності
виділяється внаслідок її соціального та економічного зна
чення.
Кожний із цих видів захворюваності вивчається за певними
обліковими документами та оцінюється за різними показни
ками.
Джерела інформа
ції про загальну
захворюваність - 33.2.1. Загальна захворюваність
два документи:
Показники загальної захворюваності дають можливість оціни
■ «Статистичний ти рівні та структуру захворювань, виявлених і зареєстрованих
талон для реєст в амбулаторно-поліклінічних закладах протягом календарного
рації заключних року.
(уточнених) діагно Загальна захворюваність вивчається на основі поточної реє
зів» (ф.№025-2/о); страції всіх первинних звертань хворих.
■ «Талон амбула При гострих захворюваннях, що можуть мати місце кілька
торного пацієнта» разів протягом року, враховується перше звертання з приводу
(ф. № 025-7/о). кожного випадку однієї і тієї самої нозології.
106
3. КОНЦЕПЦ+Я ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
107
■ захворювання, про кож ен випадок яких необхідно
о
Обов'язковій реєстрації та
повідомляти в місцеві органи Держсанепіднагляду з
наданням детальної інформації (черевний тиф, парати
фи й інші сальмонельози, дизентерія, ентерити, ди
спеціальному обліку під тячі інфекції, правець, поліомієліт, сказ, рикетсіози,
лягають інфекційні захво малярія, лептоспіроз, сепсис у дітей 1-го місяця жит
рювання на всій території тя, геморагічні лихоманки, орнітоз і інші);
України незалежно від
місця зараження та гро ■ Захворювання, щ о реєструю ться я к найваж ливіш і
мадянства хворого. соціально значущ і хвороби системою спеціалізова
Список обов'язкових для них'м едичних закладів (туберкульоз, трахома, о н
повідомлення інфекцій кологічні, венеричні, грибкові тощо) з одночасним
них захворювань визна обов’язковим повідомленням органів Державного
чається Міністерством санітарно-епідеміологічного наглйду*;
охорони здоров'я України.
■ захворювання, про які медичні заклади надають тіль
ки сумарну (цифрову) інформацію до органів Держ
санепіднагляду та які за М К Х -10 не належать до класу
інфекційних захворювань (грип, ГРВІ);
108
-3. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
щ о й о го з у м о в л ю ю т ь , М е то д и о ц ін к и , п о к а з н и к и
109
Дані про захворюваність госпіталізованих хворих врахо
вуються при плануванні ліжкового фонду, визначенні потреби
в різних видах стаціонарної допомоги.
З.З.2.5. Захворюваність
із тимчасовою втратою працездатності
Захворюваність працюючих призводить до значних економіч
них втрат суспільства, чим обумовлене велике соціально-еко
номічне значення даної проблеми.
110
л т КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
112
3. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
114
- 3. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
1 15
Інвалідність як статистичне поняття —це сукупність показ
ників, які характеризують частоту стійкої втрати працездат
ності населення та склад інвалідів на даній території за віком,
статтю, професійними групами, причинами тощо.
Інвалідність
((ІіБаЬіІіІу) - пору
Встановлення інвалідності передбачає припинення роботи
шення здоров'я Лю або зміну умов і характеру праці та призначення різних видів
дини зі стійкими державного соціального забезпечення (пенсія, працевлашту
розладами функцій вання, професійне навчання, протезування тощо), гарантова*
організму, що при ного законодавством. •
зводить до обме Інвалідність тісно пов’язана з захворюваністю і, по суті;'
ження життєдіяль дуже часто є її результатом. Інвалідність прийнято називати
ності і виражається також захворюваністю зі стійкою втратою працездатності.
в повній або частко
вій втраті здатності Виділяють наступні порушення функцій організму, що при
до самообслугову зводять до інвалідності:
вання, пересувай-
ня, орієнтації, спіл ■ порушення вищих психічних функцій (розумові порушень
кування, контролю ня, інші психологічні порушення, мовні порушення}*’
за своєю поведін ■ поруш ення органів чуття (зорові,•слухові, вестибулярні
кою, а також мож порушення тощо);
ливості займатися
■ рухові порушення;
трудовою діяльні
стю. » розлади обміну речовин, харчування;
■ порушення, що спотворюють зовнішність.
116
З .К О Н ’УЕПШ Я ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННІДКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮ Ю ТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
117
3.5. ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК
9
Значення та широке
Існує кілька підходів до визначення поняття «фізичний
розвиток», а саме:
■ фізичний розвиток — комплекс функціональних
використання по
і морфологічних властивостей організму, який у підсумку
казників фізичного і визначає запас його життєвих сил (І. С. Случанко);
розвитку полягає в ■ фізичний розвиток — сукупність морфологічних і
тому, що вони є функціональних ознак, які характеризують розви
прямими, позитив ток та формування організму в процесі його росту
ними характеристи
(В. В. Єрмаков зі співавторами).
ками здоров'я.
Більш вичерпним є визначення фізичного розвитку
Є. Я. Беліцькою як сукупності ознак, що характеризують рі
вень і динамічні зміни ряду морфологічних, функціональних
властивостей окремого індивіда і колективів людей, виражених
у вигляді загальних і групових характеристик (стандартів фі
зичного розвитку).
Інформація про фізичний розвиток використовується у
Показники фізично практичній діяльності лікарів різного фаху, у першу чергу, пе
го розвитку, особли діатрів і спеціалістів у галузі гігієни дітей і підлітків.
во у поєднанні з по Спостереження за фізичним розвитком починається з мо
казниками наро менту народження дитини. У подальшому воно ведеться в ди
джуваності, смерт
тячих поліклініках, дошкільних закладах і школах, середніх
ності, захворювано
і вищих навчальних закладах, під час призову на військову
сті, є не тільки кри
теріями здоров'я
службу, при проведенні цільових і періодичних медичних
населення, але й оглядів, а також при спеціальних вибіркових дослідженнях
критеріями ефек стану здоров’я різних груп населення.
тивності лікуваль
но-оздоровчих за Розрізняють біологічний і морфофункціональний розвиток
ходів. особи.
118
- ЗгКОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
119
У сучасних умовах показники фізичного розвит ку діт ей помітМ
но погіршились: збільш илася частка дітей з надлиш ковою ма-Я
сою тіла (близько 20 % в економічно розвинених країн ах)Л
майже 50 % дітей мають істотні відхилення або маю ть невідпсьЯ
відність одного чи кількох показників стандартам. Разом Л
тим, внаслідок нераціонального харчування та дефіциту ж ит-Я
тєво важливих компонентів, у багатьох країнах зростає число І
В останні десятиліт
дітей з дефіцитом м аси тіла. Ці діти мають вищ і показники за-Я
тя у багатьох еконо
хворюваності практично по всіх класах хвороб, за винятком
мічно розвинених
країнах спостеріга хвороб системи кровообігу та ендокринної системи, ца які І
ється стагнація - найчастіше хворіють діти з надлиш ковою масою тіла.
призупинення про Акселерація найбільш наочно проявилася в другій половині І
цесів акселерації XX ст. За даними учених Російської Федерації, подвоєння І
(від лат. ассеїега- маси тіла та заміна молочних зубів на постійні почали відбува-Я
ііоп - прискорен тися раніш е, ніж у 40-х рр. XX ст. Суттєво змінилися терміни І
ня), означає при статевого дозрівання: знизився вік настання менструації в д ів-Я
скорення росту та чаток. Відзначається також прискорення розвитку вторинних І
розвитку дітей і під статевих ознак.
літків порівняно з
Наслідком прискореного розвитку дітей і підлітків стало д о -Я
попередніми поко
сягнення більших кінцевих розмірів тіла у дорослих, зб іл ь -1
ліннями.
ш ення тривалості фертильного періоду.
У 80-х рр. XX ст. почали з ’являтися повідомлення про стабі-Я
лізацію процесів акселерації. Спочатку цю тенденцію відзна-Я
чили вчені Норвегії, Ф РН , Чехії, Італії, Японії, а потім й і н - 1
ш их економічно розвинених країн.
Провідні спеціалісти ВООЗ вказують, іцо вже на п о ч а т к у !
XXI ст. в економічно розвинених країнах відбувається помітне Я
уповільнення акселерації (з’явився навіть термін, щ о х а р а к ге -1
ризує явищ е, зворотне акселерації, - деселерація>, о д н а к !
у країнах, щ о розвиваються, очікується продовження а к с е л е -1
рації.
120
. 3. КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
Відповідь на виклик
Список літератури
1. Даль В. И. Толковьш словарь живого великорусского язьїка:
В 4 т. —СПб., 1863-1866.
2. Демографічна криза в Україні. Проблема дослідження, витоки,
складові, напрямки протидії / НАН України. Інститут економіки;
за ред. В. Стешенко. - К., 2001. - 560 с.
З: Демографічні перспективи України да^2026 року / В. Стешенко;
О. Рудницький, О. Хомра; А. Стефановський. —К .: Інститут еко
номіки, 1999. —60 с.
4. Демографічні чинники бідності (колективна монографія): за ред.
Е. М. Лібанової. —К.: Інститут демографії та соціальних дослі
джень НАН України, 2009. —184 с.
5. Доклад о развитии человека за 2001 год. —Нью-Йорк, Оксфорд,
2001.- 264 с.
6. Доклад о развитии человека. Что кроется за нехваткой водннх ре-
сурсов. Вдасть, бедность и глобальний кризис. —ПРООН. Изд.
«Весь мир», 2006. —422с.
7. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, 2002 / Регио-
нальньїе публикации ВОЗ, Европейская серия. № 97. —Копенга
ген, 2003. —156 с.
8. Доклад о состоянии здравоохранения в мире. 2000. —ВОЗ, Жене
ва, 2001. - 231 с.
121
9. Европейская база данньїх «Здоровье для всех». Копенгаген:
ЕРБ ВОЗ, январь 2011 г, / / Мір: \у\у\у. еиго. ^Ьо. іяГ.
10. Здоровье-21. Основьі п о л и т и к и достюкения здоровья для всех в
Европейском регионе / / Европейская серия достижения здоро
вья для всех. № 6. —Копенгаген: ВОЗ ЕРБ, 1998. —310 с,
11. Здоровье населення России в социальном контексте 90-х годов:
проблеми и перспективи / Под редакцией В. И. Стародубова,
Ю. М. Михайловой, А. Е. Ивановой. —М- : Медицина, 2003. —
288 с. .
12. Здоров’я та охорона здоров’я населення України: Європейський
вимір (Атлас) / За загальною редакцією чл.-кор. АМН України
проф. В. Ф. Москаленка. —К., 2009. —240 с.
13. Лисицин Ю. П. Общественное здоровье и здравоохранение. —
М., 2009. -5 1 2 с.
14. Медик В. А , Юрьев В. К. Курс лекпий по общественному здоро-
вью и здравоохранению. Ч. І. Общественное здоровье.:—М.: Ме
дицина, 2003. —363 с.
15 Мировая статистика здравоохранения 2010.5 Женева : ВОЗ. —
С. 113-126.
16. Москаленко В. Ф. Здоровье и здравоохранение: ключевне
императивн. —К.: ВД «Авіцена», 2011. —256 с.
17. Москаленко В. Ф. Здоров’я населення і проблеми охорони
здоров’я у світі та Європі: стан питання та тенденції. Охорона
здоров’я України. —2003, —4(11). —С. 5—9.
18. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування сучас-
, ної профілактичної стратеги в охороні здоров’я: від профілактики
медичної, до профілактики соціальної. Монографія. — ЇС, : ВД
«Авіцена», 2009. —240 с.
19. Москаленко В. Ф. Принципи побудови оптимальної системи
охорони здоров’я: український контекст. Монографія. - К .: Кни
га плюс, 2008. —320 с.
20. Населення України 2005. Демографічний щорічник. —;К .: Держ-
комдтат України, 2006. —400 с.
21. Общественное здоровье и здравоохранение : под ред. В. А. Ми-
няева, Н. И. Вишнякова. — [3-є йзд., испр.]. — М.: МЕДпресс-
информ, 2004. —520 с,
22. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охоро
ни здоров’я в Україні за.2005—2006 роки. —К., 2007. —306 с.
23. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охоро
ни здоров’я в Україні за 2006-2007 роки. - К., 2008. - 306 с.
122
.3 . КОНЦЕПЦІЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ: ЧИННИКИ,
ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ, МЕТОДИ ОЦІНКИ, ПОКАЗНИКИ
123
ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я
ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
■ ;і. п р о м о ц ія з д о р о в ’я
125
Вона також включає зменшення або припинення реклами, за-]
стоеування фінансових механізмів, таких як підвищення опо
даткування, що використовується для зменшення купівлі ци^
гарок.
Клініко-терапевтичні заходи загалом представлені трьома
Низка проектів та видами профілактики.
програм ВООЗ були
Свідченням великого значення, що надається питанням]
розроблені та впро
ваджені в практику
сприяння здоров’ю та його ролі в житті нинішніх і майбутніх
охорони здоров'я - поколінь, є прийняття в 1986 р. Оттавської Хартії зі зміцнення
це «здорові міста і здоров’я. Багато країн ратифікували її, а також приєдналися
села», «здорові ост до Джакартської Декларації щодо продовження діяльності зі
рови», «школи, що зміцнення здоров’я в XXI ст. .
сприяють здоров'ю», Спеціальний глосарій з промоції здоров’я був створений
«лікарні, що сприя ВООЗ у 1982 р., переглянутий і доповнений у 1998 р. Глосарій
ють здоров'ю», так містить найважливіші терміни та визначення.
само як і плани дій Використання термінів залежить від конкретної ситуації, і
6003 щодо вживан формується за допомогою переважаючих соціальних, культур-і
ня алкоголю та тю них та економічних чинників. Окремі поняття та визначення,
тюнокуріння, здо
які були прийняті в глосарії, відображають мовні та культурні
рового постаріння.
преференції автора.
Промоція здоров'я
Промоція здоров'я (підтримка здоров'я, сприяння здоров'ю)
являє собою процес, що дозволяє людям підвищити конт
роль над здоров'ям і покращити стан свого здоров'я,
Д ж е р е л о : Оттавська Хартія зі зміцнення здоров'я.
ВООЗ, Женева, 1986 р.
Підтримка здоров’я являє собою всеосяжний соціальний і
політичний процес, що охоплює не тільки дії, спрямовані на
зміцнення навичок і можливостей окремих осіб, а також дії,
спрямовані на зміну соціальних, екологічних та економічних
умов, з тим, щоб полегшити їхній вплив на громадське та ін
@
Які основні стратеги
дивідуальне здоров’я. Підтримка здоров’я -у це процес, що до
зволяє людям збільшити контроль над детермінантами
здоров'я, і тим самим поліпшити своє здоров'я.
Оттавська Хартія виділяє три основні стратегії для підтрим
підтримки здоров'я ки здоров’я. Це є захист здоров'я для створення основних,
представлені в найбільш значущих умов для здоров’я; надання можливості
Оттавській Хартії?
всім людям досягти і повністю реалізувати свій потенціал
здоров’я; об’єднання різних інтересів суспільства в досягненні
здоров'я.
126
4. ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
1 27
здоров'я або програм, шляхом визначення точки відліку, від
якої прогрес може бути виміряний. Постановка завдань вима-,
гає наявності відповідного показника здоров’я та інформації
про розподіл цього показника в популяції. Вона також вима-:
Цілі, як правило, за гає оцінки майбутніх тенденцій розвитку.
сновані на конкрет
них і вимірюваних
змінах в остаточ
Інфраструктура підтримки здоров’я
них, або проміжних Це ті людські й матеріальні ресурси, організаційні та адміні
результатах для до стративні структури, закони, правила, а також стимули, що
сягнення Здоров'я.
відповідають за організовані зусилля, які сприяють забезпеч
ченню організованого, у плані зміцнення здоров’я відгуку,
реагування на питання і проблеми громадського здоров’я.
Така інфраструктура може складатися з різних організацій^;
них структур, у тому числі сектора первинної медико-санітар^
ної допомоги, урядових органів, закладів державного і приват^
ного секторів, неурядових організацій, організацій самодопо
моги, а також організацій і фондів, присвячених підтримці
здоров’я.
128
4. ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
129
4.2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ФОРМИ САНІТАРНОЇ
ПРОСВІТИ В ФОРМУВАННІ ЗДОРОВОГО
СПОСОБУ ЖИТТЯ
130
4. ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
131
тегічної підтримки, прийняття суспільством та інфраструктур
на підтримка певних цілей і програм у сфері охорони здоров’я!
Головним пріоритетом при цьому має бути створення умов
життя, сприятливих для здоров’я й формування здорового спо-1
собу життя.
Надзвичайно важливою складовою профілактичної д іял и
ності є її підтримка на рівні громади, колективів, сім’ї. Томупоч
літика в охороні здоров’я повинна спрямовуватися на формуй
вання й розвиток солідарних громад, на систематичну роботу я
усіма їх секторами з метою зменшення негативного впливе
чинників ризиків для здоров’я, на розвиток оздоровчого гом
тенціалу в конкретних життєвих умовах, зокрема, школах, лм
карнях, на робочих місцях, та на створення для всіх членів гро-]
мад можливостей для реалізації свого повного потенціалу.
©
Які види профілакти
тільки посилюватись.
Профілактика в широкому розумінні означає заходи щодо
створення оптимальних умов, спрямованих на зміцнення здо
ров’я, підвищення трудової активності та довголіття людей,
ки ви знаєте?
включаючи умови праці, відпочинку, житлово-побутові умови,
розвиток фізичної культури тощо, тобто сукупність заходів з
попередження й усунення причин захворювань людей* а також
забезпечення всебічного розвитку їхніх фізичних та духовних
сил.
132
4. ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
134
4. ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
135
\ Виробниче Зайнятість /
\ середовище / Водо-
Освіта \ І / постачання Я
і санітарія
Сільське
|Г господарство X служби 1
7 і виробництво ОХОРОНИЗДОРОВ'Я
продуктів харчування Жмття*Осоя.
Житло ^
/ X ^
Інші
ЗДОРОВ'Я ^ 3
Вік, стать
і спадкові чинники
ДЕРЖАВА
СУСПІЛЬСТВО
ГРОМАДА
СІМ'Я
ЛЮДИНА
136
4. ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
137
4) використовувати результати наукових досліджень провід
них наукових центрів як фундамент для визначення прі
оритетів, стратегій та оцінки діяльності системи охорони
здоров’я, зокрема в галузі профілактичної діяльності;
5) зміцнювати партнерство та співробітництво з урядовим*
й неурядовими Організаціями, ООН та ін т и ми міжнарод^
ними і громадськими організаціями;
Обґрунтування та
розробка профілак
6) покращувати ефективність та результативність діяльності
тичних програм по медичного персоналу в окремих країнах, а також на між
винні здійснювати народному рівні шляхом застосування засобів зацікавле^
ся на надійній нау ності та підвищення мотивації до роботи.
ковій основі, з оцін Проблема профілактики неінфекційної патології переважно
кою фактичних да
стосується населення економічно розвинених країн, зокрема
них, використанням
систематичних ог
Європейського регіону ВООЗ, де вона зумовлює 86 % смертей
лядів, визначенням та 77 % тягаря хвороб. Європейською стратегією профілакти
економічної ефек ки й боротьби з неінфекційними захворюваннями (2006 р.)
тивності та дієвості передбачено основні напрями комплексного інтегрованого
певних заходів. підходу до цієї проблеми:
' ■ активна цільова профілактична робота з групами високого
ризику;
■ розробка та впровадження програм профілактики захво-*
рювань на популяційному рівні;
■ максимальне охоплення населення ефективними медич
ними заходами.
138
4. ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
139
з неінфекційними захворюваннями» тощо. Структурно профі
лактичні стратегії мають охоплювати питання інформаційно-
роз’яснювальної роботи (адвокації), поширення й використан
ня знань, заснованих на доказах, регулювання та фінансування,
формування потенціалу, організації медичного обслуговуван
ня й підтримки на рівні громад.
Відповідь на виклик
140
4. ПРОМОЦІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ
юіисок літератури
к і. ВОЗ за 60 лет: хронология основньїх собьітий в области обще-
Г ственного здравоохранения, - ВОЗ, 2008. —5 с.
2. Здоровье —21: Основи политики достижения здоровья для всех в
І Европейском регионе ВОЗ / Глоссарий ВОЗ. —Копенгаген: ВОЗ,
1999. - 311с.
3. Курс на оздоровление. Европейская стратегия профилактики и
І борьбьі с неинфекционньїми заболеваниями. —Копенгаген: ЕРБ
ВОЗ, 2006. - 62 с.
4. Лисицьш Ю. П. Общественное здоровье и здравоохранение» —
: М., 2009. - 512 с.
5. Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації» на 2002—2011
роки (За ред. В. Ф. Москаленка, В. М. Пономаренка, Ю. В. Во-
роненка та ін.) - К .: ОВ. 2002. - 88 с.
6. Москаленко В. Ф. Здоровье и здравоохранение: ключевьіе импе-
ративьі. - К.: ВД «Авіцена», 2011. —256 с.
7. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування су
часної профілактичної стратегії в охороні здоров’я: від профі
лактики медичної до профілактики соціальної. Монографія. —К:
ВД «Авіцена», 2009. - 240 с.
8. План действий по осуществлению Европейской стратегии про
филактики и борьбьі с инфекционньїми заболеваниями (2011—
2016 гг.). Всемирная организация здравоохранения. Европейское
региональное бюро, Копенгаген, Дания, 27 октября 2010. — 14 с.
9. Программа работьі ВОЗ. Ьйр://\у\іт\уЬо.іп1;/аЬои1:/а§еп<іа/ги/
іпдех/МтІ 05.03.2011
10. Работа во имя здравоохранения. Одиннадцатая общая программа
работьі ВОЗ на 2006—2015 годьі. Ілобальная повестка дня в обла
сти здравоохранения. —ВОЗ, 2006. —49 с.
11. Тульчинский Т. Г., Варавикова Е. А. Новое общественное здраво
охранение: введение в современную науку. —Иерусалим: АшиІаЬ
£ог есіисаііоп апд НеаШі. 1999. —1028 с.
12. НеаШі Рготоііоп Оіоззагу. — \¥огШ НеаШі Ощатгайоп, 1998. —
37 р.
13. НеаШі Рготоііоп, Роипсіаіїоп Гог Ргасіісе. ІеїтЙ Шісігоо аімі Іапе
ЛМЙ8. —Зесоші ЕсІШоп. —420 р.
14. КиеМеіп Т., 8§1іедопі О., Уібєпііп О., Оегуа$ 1., Іашоиіе М.
(Зиаіегпагу ргеуепііоп: а іазк оГ Ше §епега1 ргасїШопег. Ргішагу
Саге. - 2010. - У Ю (18). - Р. 350-4.
141
У розділі представлено підходи до виділення
І
групи найважливіших соціально значущих
захворювань, тенденції, прогноз їх розпо
всюдження; проаналізовані проблеми орга
нізації медичної допомоги. Головна увага
звертається на характеристику хронічних
неінфекційних хвороб (хвороб системи кро
вообігу, цукрового діабету, новоутворень);
травм, психічних розЛадів, алкоголізму, ні-
котиноманіїД наркоманії, а також інфекцій
них хвороб, особливо туберкульозу і В1Л-
інфекції/СНЩу.
143
5.1. ХРОНІЧНІ НЕЕПІДЕМІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
©
Які особливості хво
місце в структурі причин смертності населення цивілізованих]
країн світу, формуванні високих рівнів захворюваності, інва-І
лідності, у витратах на охорону здоров’я.
За визнанням експертів ВООЗ, ХСК є «вбивцею № 1» у роз-1
роб системи крово
обігу? винених країнах світу. У загальній структурі смертності в Єв-1
ропі та Північній Америці ХСК становлять 40—50 %. Показ-І
ники смертності від ХСК у країнах Європейського регіону ■
70-х рр. XX ст. знижуються. Водночас у країнах з перехідною .
9
Особливості
економікою ХСК займають у загальній структурі смертності!
60—70%, що перевищує середньоєвропейські показники.
В Україні серцево-судинна та судинно-мозкова патологія |
захворюваності зумовлює дві третини всіх випадків смерті та одну третину 1
населення Украї причин інвалідності. Ключовими нозологіями є артеріальна ]
ни на хвороби гіпертензія та гіпертонічна хвороба. У структурі причин смерт-1
системи ності від ХСК перші місця займають ішемічна хвороба серця І
кровообігу: (ІХС) та цереброваскулярні захворювання. Ці захворювання!
■ високі рівні досі утримують перші позиції серед причин смертності в
смертності, насам Україні. У СІЛА поширеність ІХС —3,7 %, в Україні ~ 5,7 %, а '
перед серед сіль у Великій Британії частота виникнення стенокардії —213 ви-1
ських мешканців і падків на 100 тис. населення. При цьому смертність від (
чоловіків праце серцево-судинних захворювань в Україні перевищує показни-І
здатного віку; ки в країнах ЄС у 3,5 разу, а для чоловіків віком 30—59 років та І
■ «омолоджен жінок віком 45—59 років —у 5 разів.
ня» контингенту На ризик виникнення патології впливають керовані та неке-1
хворих; ровані фактори. Серед населення України 63 % страждають на.І
■ переважаюче ХСК, кількість людей без факторів ризику становить 15 %% М
значення керова тих, що мають один фактор ризику, —34 %, два —28 %, три та 1
них факторів ри більше *г 23 %. Третина дорослого населення (від 18 до 65 ро- 1
зику виникнення ків) хворіють на гіпертонію і п’ята частина —на ожиріння. Ці 1
захворювань ХСК. захворювання є ключовими факторами розвитку ХСК.
144
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
145
■ кількість проведених тромболізисів при ішемічному ін— |
сульті;
■ лікарняна летальність у спеціалізованих відділеннях;
■ наявність відділень реабілітації для пацієнтів з наслідкаї®
інсульту.
У багатьох країнах світу система надання медичної допомо
ги хворим на інсульт базується на рекомендаціях Європейці
ської і н с у л ь т ц о ї організації, Американської асоціації інсульту
та Гельсінборської декларації, в основі яких —створення спе-?]
ціалізованих інсультних відділень.
В Україні впроваджена етапна модель організації медична
допомоги хворим на інсульт:
■ надання первинної МД при зверненні до служби ШМД
відповідно до затверджених клінічних протоколів (накази
МОЗ України від 17.08.2007 р. № 487);
и Ш госпіталізація до інсультних відділень для надання вто
ринної допомоги відповідно до наказу МОЗ України від
30.07.2002 р. №297; •
■ госпіталізація в обласний (міський) високотехнологічниЙ
інсультний центр.
Державною програмою запобігання та лікування серцево-
судинних та судинно-мозкових захворювань на 2006—2010 рр.
було визначено актуальні завдання організації кардіологічної
допомоги в Україні:
■ організація та проведення постійного моніторингу за роз
повсюдженням вказаної патології;
Система кардіоло ■ координація своєчасності та якості надання медичної до
гічної допомоги в помоги на всіх етапах її забезпечення;
Україні характери ;,,Щ підвищення рівня знань населення щодо факторів ризику
зується поетапною розвитку кардіологічної патології та сучасних можливос
організацією. тей її лікування.
Згідно з програмою, первинну медичну допомогу при ХСК
надають лікарі загальної практики —сімейні лікарі, що реалі
зують і профілактичні заходи та забезпечують своєчасність
звертань пацієнтів до спеціалістів. Спеціалісти на вторинному і
третинному рівнях кардіологічних кабінетів поліклінік вирішу
ють питання діагностики, лікування, диспансерного спостере
ження, аналізують кардіологічну захворюваність у районі, взає
модіють з кардіологічними відділеннями лікарень і центрів.
146
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
147
Подальше подолання ХСК пов’язано з:
[‘Ш Забезпеченням рівня медичної культури населення; :
} Ж доступністю ранньої діагностики та сучасних м етодівЯ
о
Які заходи профі
кування ХСК;
■ розробкою та впровадженням стандартів надання кардаД
логічної допомоги на всіх її етапах;
лактики ХСК необ
хідно проводити на V посиленням взаємодії органів і закладів охорони здоров’я
різних рівнях на з органами та закладами інших міністерств і відомстщ
дання допомоги? у першу чергу, освіти, соціальної політики, у реал ізая
профілактичних програм різної соціальної спрямованосте
формуванні здорового способу життя населення.
148
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
149
Основними методами профілактики ЦД є модифікація спа-|
собу життя — дотримання низькокалорійної дієти, регулярн
фізичні навантаження, медикаментозний контроль глікеаш
(підтримка нормоглікемії).
-і Системний підхід до удосконалення медичної допомоги при
цукровому діабеті закладений у спільному наказі МОЗ і
П Інститут ендо НАМН України від 2006 р. За № 175/23. «Про вдосконалений]
кринологи та обміну організації спеціалізованої ендокринологічної допомоги нас©*]
речовин ім. В. П. Ко-
ленню України, організаційно-методичної, науково-пракпгм
місаренка;
ної та лікувально-консультативної роботи в закладах охорони
Інститут ендо здоров’я ендокринологічного профілю».
кринної патології
ім. В. Я. Данилевсь- Підвищення ефективності медичної допомоги хворим за
кого; безпечується:
Український на ■ функціонуванням оперативного реєстру хворих на цукроЗ
уково-практичний вий діабет;
центр ендокринної ■ реалізацією Програми «Цукровий діабет»;
хірургії, трансплан
тації ендокринних ■ створенням регіональних ендокринологічних центрів; щ
органів і тканин ■ удосконаленням системи забезпечення хворих препара
МОЗ України. тами інсуліну, засобами самоконтролю і медикаментами
для глікемічного контролю.
5.1.3. Ожиріння
Однією з важливих медико-соціальних проблем XXI ст» є
ожиріння. Ожиріння —хронічна хвороба, що веде до підвище
ного ризику виникнення цукрового діабету, інфаркту міокар
да, жовчнокам’яної хвороби, розладів репродуктивної сфери
тощо. Останнім часом захворюваність на ожиріння в еко
номічно розвинених країнах різко зростає, що зумовлює
збільшення загальної захворюваності та смертності насе
лення.
На початку XX ст. ожиріння було рідкісним явищем, проте
в 1997 р. ВООЗ визнала ожиріння глобальною епідемією.
У 2005 р. за оцінками ВООЗ принаймні 400 млн дорослих
(близько 10 % усього населення землі) хворіли на ожиріння.
Дана патологія більш поширена в осіб жіночої статі, аніж у
чоловічої. Рівень ожиріння також збільшується з віком до 50 —
60 років.
За даними наукових досліджень поширеність ожиріння в
150
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
151
Медико-соціальна значущість проблеми ожиріння обумсн
вила прийняття в 2006 р. Європейської Хартії боротьби 4
ожирінням, що передбачас активне формування здорового
способу життя, зокрема, навичок здорового харчування й
адекватної фізичної активності.
152
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
153
ний рак легень. Щорічно у світі реєструють близько 1 млн но
вих випадків цього захворювання. Рак легень займає перше
місце у структурі смертності чоловічого населення.
Частота захворюваності чоловіків на рак шлунка більша за
рівні захворюваності жінок. Серед чоловіків старше 50 років
у структурі смертності переважають злоякісні новоутворений
статевих органів, у першу чергу; передміхурової залози. Серет
жінок на першому місці —рак молочної залози та рак шийки]
матки.
В Україні система обліку онкологічних захворювань започатої
кована в XX ст. та постійно удосконалюється. При діагно
стуванні онкологічного захворювання вперше в житті лікар
поліклінічної ланки заповнює відповідну облікову форму
(ф. № 090/о).
Усі випадки аналізуються в обласних диспансерах і по
даються в «Звіті про захворюваність на злоякісні новоутворен-1
ня». Статистичні дані стосовно онкологічної патології ви- 1
вчаються в Українському Центрі раку, де з метою оцінки ефек-І
тивності профілактичних і лікувальних заходів, а також для
наукового прогнозування створено Національний канцер- ]
реєстр України.
Медична допомога онкологічним хворим в Україні розвивай
Підрозділи лась з другої половини XX ст. Організація надання допомоги '
онкологічного
хворим з онкологічною патологією ґрунтується на положен- і
диспансеру:
нях «Основ законодавства України про охорону здоров’я», Де- І
■ поліклінічне від кларації прав онкологічних хворих (1991 р.), Паризькій хартії:
ділення, в якому ве (2000 р.), які гарантують право хворих вести повноцінне життя
дуть прийом хірург, в умовах, що забезпечують їх цінність і гідність, ранню діа- і
гінеколог, оторино- гностику і спеціальне лікування, медичну, психологічну, соці- ]
ларинголог та інші альну і трудову реабілітацію, а також паліативну допомогу та
спеціалісти;
адекватне знеболювання.
■ стаціонарне від У державі є Національний інститут раку (центр), який'
ділення; об’єднав спеціалістів Інституту онкології та радіології НАМН
■ рентгенкабінет, України, Інституту експериментальної патології, онкології та
лабораторія; радіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Інституту медич
Я організаційно-ме- ної радіології ім. С. П. Григор’єва. Центр очолив і об’єднав ро
тодичний кабінет; боту регіональних науково-практичних центрів в містах Одесі,\
■ пансіонат для Донецьку, Сімферополі та Львові, що дозволило покращити
тимчасового перебу онкологічну допомогу населенню, забезпечити доступність
вання пацієнтів під сучасної діагностики та лікування онкохворих. Працюють де
час діагностичного сятки закладів онкологічного профілю, у тому числі науково-
обстеження. дослідні інститути, диспансери, лікарні. Функціонально в цю
154
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
155
■ діяльності онкологічної служби: діагностичних заходи
(комплексності обстежень, частки морфологічно підтверя
джених діагнозів, питомої ваги виявлених онкологічний
хворих на профілактичних оглядах; лікувальних заходи
(частки хворих, що охоплені спеціалізованим лікуванням
частки хворих, що прожили перші 5 років після діагностуй
вання ракового захворювання).
5.2. НАРКОМАНІЇ
О
Наркоманії — не тільки медична, Іа й біопсйхосоціальна
проблема, що суттєво впливає на громадське здоров’я, яка
торкається, за приблизними оцінками, майже 100 млн людей в
Причини усьому світі.
наркоманій Існують Географічні відмінності вживання різних наркотич
Соціальні: них речовин. Перше місце за поширенням наркоманій Займа
■ кризові періоди ють СІЛА, де майже половина населення старше 12 років хоча
розвитку країн; б раз спробувала наркотики. Серед країн Західної Європи ши
■ дестабілізація роко розповсюджена наркоманія у Великій Британії, Ірландії,
суспільства. Нідерландах, Франції, Німеччині, Італії, Іспанії. У багатьох
Біологічні: країнах Європи вживають амфетаміни й екстазі. У країнах
V вік; Близького Сходу поширене вживання опіуму, канабісу. У краї
Ш стать. нах Центральної Америки поширене зловживання леткими
Психологічні:
розчинниками, у Південно-Східній Азії вживають комбінації
кількох наркотиків.
■ тип вищої нер
вової діяльності; Існують віково-статеві відмінності ризику виникнення нар
■ стійкість нерво котичної залежності. Найвищий ризик прилучення до нарко
вої системи; тиків — 13—19 років. Серед чоловіків наркоманія зустрічається
■ наявність психо- частіше, ніж серед жінок (3:1), але останнім часом вона швид
патій. кими темпами поширюється серед дівчат.
1 56
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
157
5.2.1. Алкоголізм
Провідне місце у проблемі наркотизації людства належить а л |
коголізації, з якою пов’язано багато проблем — політичний
економічних, суспільних, медичних, етичних, п си х о л о гіч н е
тощо.
Алкоголізм — це хронічне захворювання, що х а р а к те р и
зується хворобливою пристрастю до алкоголю (фізична і пси-'
хічна залежність) і алкогольним ураженням внутрішніх орга
нів. П ри цьому виникають специфічні зміни особистості та
За оцінками експер поведінки, з’являються соматичні та нервово-психічні пору-3
тів ВООЗ і ООН, тем ш ення, що супроводжуються соціальними конфліктами.
пи зростання ви У світі відзначається феномен «алкоголізації'» — тенденція
робництва алко
зростання виробництва та споживання алкогольних напоїв»
гольних напоїв уже
Повної інформації про виробництво та споживання алкоголю
перевищили темпи
немає в жодній країні світу, але безумовним є зростання кіль
росту народонасе
лення світу.
кості вироблених і спожитих алкогольних напоїв.
У процес алкоголізації втягуються все нові верстви населен
ня — жінки, діти та підлітки, що швидко призводить до фор^
мування прошарку хронічних алкоголіків, погіршення гро
мадського здоров’я.
Якщо дорослій людині для формування залежності потрібно
7—10 років зловживання, то в ж інок і дітей процес займає іі-я
2 роки.
В рамках ООН було створено Комітет боротьби зі зловжи
ванням алкоголем, ВООЗ присвятила проблемі алкоголізації
серію своїх сесій.
Кількість хронічних алкоголіків збільшується швидкими
темпами в усіх країнах світу. Така тривожна тенденція негатив
но впливає на національний розвиток і підвищує напруження
в суспільстві.
У структурі смертності від алкогольних отруєнь постійно
ВООЗ рекомендує
зростає питома вага жінок, сягаючи 20 % , що збігається зі сві
такі сучасні напря товими тенденціями «фемінізації» алкоголізму. Максимум при
ми у профілактиці падає на вікову групу 40—49 років, хоча прогресує тенденція до
алкоголізму, як омолодження контингенту хворих. Відзначаються регіональні
зменшення необ відмінності захворюваності та смертності від алкоголізму.
хідності в алкоголь Класифікують вживання алкоголю за різними критеріями.
них напоях і зни Найрозповсюдженішими критеріями є періодичність і доза
ження дози їх спо вживання. Н а їх основі виділяють такі поняття:
живання.
■ тверезість — споживання нерегулярне, нижче безпечної
дози (стандартна доза 12,8 г чистого етилового спирту);
158
5. К0НЦ€ПЦ1Я НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
159
зростання вартості лікування, що вимірюється десятками і »
о
Історичний досвід
сяч доларів.
Організація медичної та медико-соціальної допомоги:
■ стаціонарну допомогу надають спеціалізовані відділенні
свідчить, що приму психіатричних і наркологічних лікарень;
совий шлях вкрай
неефективний. ■ амбулаторну допомогу —наркологічні кабінети поліюм
нік, диспансери;
■ центри «Соціотерапія»;
■ кабінети анонімної допомоги;
■ центри рятування від алкогольної залежності.
В останні роки активізовані програми організації анонімниг
алкоголіків, діють анонімні групи підтримки.
Залежно від особливостей менталітету в кожній країні шля-?
9
Найдієвішими у
хи подолання алкоголізму відрізняються. Проблема алкоголізе
му, в першу чергу, світоглядна, тому її вирішення повинне ба-і
зуватися на формуванні чітких моральних орієнтирів і систе-1
профілактиці алко ми духовних цінностей особистості.
голізму визнані Первинна профілактика алкоголізму спрямована на форму-]
комплексні тривалі вання негативної установки в підлітків.
загальнодержавні, Вторинна профілактика полягає в максимально ранньому]
виховні та освітні виявленні людей із групи ризику та корекції їх поведінки.
заходи щодо фор Третинна профілактика передбачає попередження прогре
мування здорового
сування стадії хвороби, інвалідизації та передчасної смерті.
способу життя в по
єднанні з застосу
Тільки комплексний підхід з боку державної влади та влад
ванням сучасних них структур, міністерств і відомств, установ охорони здоров'я
психотерапевтич й освіти, фізичної культури та спорту щодо формування здо^
них методів впливу рового способу життя нації здатний знизити гостроту пробле
на особистість. ми алкоголізму в Україні, контролювати рамки поширення
цього явища.
5.2.2. Тютюнокуріння
Найбільш розповсюдженим видом наркоманії є куріння тю
тюну — тютюнокуріння, чи нікотиноманія. З історії розвитку
цієї наркоманії відомо, що найбільшого поширення вона на
була в XX ст. Рівень тютюнокуріння у світі оцінюється ВООЗ
як 18 %.
160
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
161
завдань з основних аспектів антитютюнової політики. Для ш н
силення цих дій та забезпечення довгострокового прогресуй
сфері антитютюнової роботи було розроблено Європейсьжи
стратегію боротьби проти тютюну, затверджену 52-ю сесієш
ЄРБ ВООЗ у 2002 р.
Значна частина тих, Всеосяжним документом міжнародного рівня, що охоплми
хто курить (понад питання регламентації дій з контролю над тютюном, є Рамко
90 %), знають, що ва конвенція ВООЗ з боротьби проти тютюну (2005 р.). Кон
це - шкідлива венція, до якої нині приєдналася переважна більшість країв
звичка, але 70 % Не світу, свідчить про рішучість світового співтовариства р о зп ії
можуть самостійно чати активні дії боротьби проти тютюну і визначає ключові з&н
кинути курити. ходи цієї боротьби. У Доповіді ВООЗ про глобальну тю тю ном
епідемію (2008 р.), було представлено план боротьби з тю ти і
ном «МРО\¥ЕК», що включає 6 наступних стратегів
Мопііог —моніторинг споживання тютюну і стратегій профИ
лактики; Ргоіесі —захист людей від тютюнового диму; ОіТег*в
пропозиція допомоги з метою припинення вживання тютюну;
\Уагп — попередження про небезпеку, пов'язану з тютюноїш
Епіогсе —введенння заборони на рекламу, стимулювання про»]
дажу й спонсорство тютюнових виробів; Каізе — підвищення
податків на тютюнові вироби. Це фактично план дій з наданні
країнам допомоги в дотриманні взятих ними на себе
зобов'язань, які випливають з «Рамкової конвенції ВООЗ з бо
ротьби проти тютюну».
Ці напрями визначено пріоритетними і для України.
У 2006 р. Україна ратифікувала «Рамкову конвенцію ВООЗ я
боротьби проти тютюну», тим самим взявши на себе зобо
в'язання послідовно боротися з поширенням куріння і його
негативними наслідками. Політика контролю над тютюном
здійснюється в рамках національного законодавства, яке
включає закони України: «Про заходи щодо попередження та
зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого
впливу на здоров’я населення»; «Про рекламу»; «Про держав-?
не регулювання виробництва і обігу спирту етилового, ко
ньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виро
бів»; «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби»; «Про
захист суспільної моралі»; а також Митний тариф України^
Митний кодекс України; Кримінальний кодекс України; Ко
декс України про адміністративні правопорушення тощо.
У 2009 р. постановою Кабінету Міністрів України було за
тверджено Державну цільову, соціальну програму зменшення
шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на період
162
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
163
Д о соціальних і економічних втрат у зв’язку
з поширенням психічних розладів належать:
■ втрати виробництва внаслідок Короткочасної чи тривалої
втрати працездатності;
■ втрати у зв’язку зі зниженням працездатності людей, що
працюють у хворобливому стані;
■ втрати виробництва від передчасних смертей внаслідок
суїцидів;
До яких втрат при
■ збитки від нещасних випадків і аварій, що виникають вна-1
зводять ПСИХІЧНІ
слідок наявності у людей психічних розладів;
розлади?
■ зростання залежності осіб, які страждають на психічні роз
лади, від служб соціальної підтримки.
16 4
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
165
пацієнтами як психіатричні проблеми. Ці лікарі беруть активи
участь у паданні психіатричної допомоги за місцем проживаннЩ
Важливим завданням первинної медичної допомоги є такса
попередження самогубств.
Система комплексних превентивних заходів
щодо самогубств серед населення повинна включати:
Метою змін діяль ■ навчання персоналу систем первинної та вторинної ме*
ності служб охорони дичної допомоги, соціальних працівників методам оцінка
психічного здоров'я ступеня ризику самогубств і курації пацієнтів із суїцидали
у Європейському ними намірами;
регіоні є забезпе ■ створення закладів термінової психолого-психотерапеїя
чення соціальної ін
тичної допомоги та медико-реабілітаційної спрямованості
теграції людей із
для надання допомоги особам, які перебувають у кризових
психічними розла
дами та дотриман
станах, і тих, які є жертвами насильства, стихійних лихі
ня принципу спра катастроф;
ведливості. , ■ виявлення та підтримку окремих верств населення, що
. складають групу підвищеного ризику щодо самогубстві
(самотніх людей похилого віку, малозабезпечених, соці
ально невлаштованих).
Подальше удосконалення системи надання психіатричної
допомоги населенню України дозволить цивілізовано впрова
дити соціальну інтеграцію хворих на психічні розлади та до
тримання прав і свобод людини, підвищити якість наданим
медичної допомоги цій категорії хворих.
166
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
167
5.5. ІНФЕКЦІЙНІ ТА ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ
168
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
169
і ■ кашлюк, епідемічний паротит ш за рахунок покращання
імунопрофілактики рівень захворюваності знижується; >1
■ кір —у 2010 р. порівняно з 1996 р. захворюваність значно
Які особливості ін знизилась. Особливістю сучасного кору є те, що більшість
фекційної захворю хворих становлять особи у віці понад 14 років, тобто кір
ваності в Україні? < «старшає».
В Україні, на відміну від Росії, Індії й Таджикистану та деЗ
яких країн Європейського регіону, досі немає випадків захвсн
рювань на поліомієліт. Відповідно до стратегії щодо ліквідац»
поліомієліту в світі, особливе значення для України в сучасний
умовах набуває проблема епідеміологічного нагляду за гостри-^
ми в’ялими паралічами.
У структурі інфекцій
ної захворюваності Захворюваність на деякі інфекційні захворювання в Україні
провідні місця займа має тенденцію до зростання, це стосується:
ють:
■ грипу та гострих інфекцій верхніх дихальних шляхів, які
В грип і гострі ін сї'ановлйть першу причину звертань ііо медичну допомогу.
фекції верхніх ди Зростання Захворюваності на грип пов’язане з біологічними
хальних шляхів; чинниками, високими темпами урбанізації населення, при
■ вірусні гегіатйти, скоренням міграційних процесів, розвитком транспортних
гострі кишкові ін сполучень, а також чинниками, пов’язаними з імунним статуй
фекції; сом населення.
■ інфекції, керовані Вирішальна роль стосовно попередження циклічних підйо-*
засобами специфіч мів захворюваності належить заходам імунопрофілактики; зо
ної профілактики; крема, попередженню епідемічного -розповсюдження грипу
■ туберкульоз; у 2007-2008 рр. в Україні сприяли (ефективні протиепідемічні
заходи, введення карантину, імунізація населення;
■ ВІЛ-інфекція/СНІД;
■ інфекції, що пе .Г-ІЙ вірусних гепатитів —ситуація із захворюваністю залиша
редаються статевим ється досить складною. У 2003—2009 рр. спостерігалося зни
шляхом. ження захворюваності на вірусний гепатит А. Попередження
гепатиту В гарантується широкомасштабною вакцинацією не?
мовлят. Проблемою залишається розповсюдженість гепати
ту С (летальність серед хворих сягає 50 %) і недостатня його
реєстрація. Удосконалення обліку гепатиту С передбачене в
національній цільовій програмі невідкладних Заходів з профі
лактики розповсюдження гепатитів в Україні;
Які прогнози та на
прямки відповіді ■ малярії —ситуація у світі все загрозливіша, щороку реє
суспільства на епі струється понад 300 млн нових випадків малярії, понад 1 млн
демії та пандемії хворих помирає, серед померлих 80 % — діти, які живуть у
різних інфекційних країнах Африки, на південь від Сахари. Економічні втрати аф
хвороб? риканців від малярії — 12 млн доларів на рік. Трагізм ситуації
170
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
171
5.5.1. Туберкульоз
Туберкульоз є соціально небезпечною хворобою, яку виюшп
кає мікобактерія туберкульозу, що найчастіше вражає легені.
Хвороба відома більш як 1000 років. З середини XX ст. по
чалося стрімке зниження смертності та захворюваності' на
туберкульоз, завдяки появі ефективних протитуберкульозних
ліків, розробці та. впровадженню протитуберкульозної вакци-І
нації. Ллє успіх виявився тимчасовим.
На початку 90-х рр. минулого століття стався переломний]
момент в епідемічній ситуації з туберкульозом: розпочалося
зростання захворюваності та смертності. У 2008 р. захворюва
ність на туберкульоз у світі оцінена ВООЗ як 170,0 на 100 тио.1
населення.
Погіршення епідемічної ситуації у світі свідчить про новий
етап розвитку епідемії. На початок 2009 р. не менше 10 млн|
людей щорічно хворіють на туберкульоз і 2 млн помирають від
нього. Особливо тривожним є розповсюдження мультирезюЯ
тентного туберкульозу, 85 % випадків якого припадає на 271
країн, на п ’ятому місці серед яких знаходиться Україна. У світі!
зареєстровано близько 0,5 млн випадків туберкульозу з мно-
жинною медикаментозною резистентністю.
Така ситуація визначена Всесвітньою організацією охорони!
здоров’я як епідемія туберкульозу. За прогнозом ВООЗ, якщо
теперішня ситуація не зміниться, за період до 2020 р, число
Туберкульоз - по тубінфікованих зросте до 1 млрд, 150 млн будуть мати клінічні і
ширена інфекційна симптоми хвороби і 36 млн можуть померти.
хвороба, яка посі В різних регіонах світу ситуація з захворюваністю та смерт-1
дає перше місце за ністю від туберкульозу має суттєві розбіжності. Найвищі рівні
смертністю людей ураженості населення Південно- Західної Азії та Африки. І
від інфекційної па У Європейському регіоні захворюваність та смертність склали!
тології у багатьох відповідно 51,0 та 7,0 на 100 тис. населення (2007 р.).
країнах світу.
Становище у світі експерти пов’язують
з такими основними чинниками:
■ пристосування збудника туберкульозу до старих антитут|
беркульозних препаратів (шляхом набуття резистентності 1
та розповсюдження мультирезистентних форм);
,, .Щ зниження опірності організму людей внаслідок попти- 1
рення імунодефіцитних станів, викликаних пандемією 1
ВІЛ/СНІДу;
172
5. К0НЦЙ1Щ4Я НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
173
Організація медичної допомоги
хворим на туберкульоз
Надання спеціалізованої медичної допомоги хворим на туберй
кульоз у світі має давню історію. Розвиток сучасних м едичне
закладів було започатковано відкриттям у 1887 р. в Ш отлащД
протитуберкульозного диспансеру.
Згодом були організовані диспансери в Німеччинні, Фран
ції, а з 1904 р. —в Росії та Україні. 31918р. диспансерний метеш
став головним у боротьбі з туберкульозом. Почалося р о м
гортання широкої мережі протитуберкульозних диспансерів
туберкульозних відділень лікарень або спеціалізованих туберД
кульозних лікарень і санаторіїв.
Умовою ефективної боротьби з туберкульозом була і залиі
шається участь усіх закладів охорони здоров’я та державная
громадська підтримка.
Історичний досвід України свідчить про ефективність тради**]
ційних принципів диспансеризації, які двічі, у 1932 і 1947 рр.,
о
В Україні медична
дозволили взяти під Контроль та ліквідувати епідемії туберкун
льозу.
174
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
175
ного виявлення та лікування хворих (БОТ8) та безперерві
ність спеціалізованої медичної допомоги.
Безперервність допомоги полягає у виявленні осіб з
підозрою на туберкульоз лікарями, які видають хворим
направлення на подальше обстеження.
робити щеплення ■ На районному рівні лікар-фтизіатр протитуберкульоз
вакциною БЦЖ не- ного диспансеру діагностує хворобу і направляє на стаціо
мовлятам після наро
І дження чи протягом
першого року життя;
нарне лікування.
■ Інтенсивне лікування проводиться в стаціонарах про
зупинити вико титуберкульозних диспансерів або обласних протитубер
І ристання туберкулі-
ношкірних проб для
кульозних лікарень, які мають стандартні протоколи ліку
вання.
прийняття рішення
р Підтримуюче амбулаторне лікування хворий отримує
про ревакцинацію;
за місцем проживання в амбулаторних відділеннях проти
впровадити стра туберкульозних диспансерів, у туберкульозних кабінетах
тегію 00Т5 (активного поліклінік, кабінетах ЇЮТ8 у поліклініках.
виявлення та ліку
вання хворих). В багатьох країнах розповсюджується мультирезистент-
ний туберкульоз. Особливо актуальним є застосування!
стандартизованих рецептурних режимів для лікування
хворих (за протоколом, що ґрунтується на керівних принци-]
пах ВООЗ 2008 р.).
Складним завданням надання допомоги хворим є тестуван
ня на ВІЛ усіх хворих на туберкульоз та осіб з підозрою на ту
беркульоз, у тому числі тих, які мають чутливість та резистент
ність до ліків. Хоча відомо, що туберкульоз є першою причи
ною смерті людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом в Україні.
Оперативне виявлення туберкульозу здійснюють ВІЛ-
сервісні організації. Надання медичної допомоги таким хво-.
рим потребує тіснішої співпраці з програмами боротьби з ВІЛ-
П ред став ни кам и інфекцією/СНІД. Зменшення тягаря туберкульозу для людей*
уряду, громадських що живуть з ВІЛ/СНІДом шляхом раннього виявлення, про
організацій і бізнесу
філактичного лікування та інфекційного контролю, а також
підписано Мемо
тягаря ВІЛ для хворих на туберкульоз шляхом тестування,
рандум «Україна
без туберкульозу»,
зниження шкоди, профілактичного лікування є актуальним
яким передбачаєть завданням охорони здоров’я України.
ся об'єднати зусил При посиленні протитуберкульозних заходів відповідно до
ля всіх сторін І «Основ законодавства України про охорону здоров’я» (1992 р.)
ефективно управля та Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміч
ти процесом бо ного благополуччя населення» (1994 р.) і виконання Закону
ротьби з епідемією. України «Про затвердження Загальнодержавної програми
П6
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
177
країнах світу, в тому чисщ
в Україні. Державна політиш
експерти ВООЗ вважають підвищення темпів міграції на в Україні з 1991 р. була спр*і
селення, особливо в Африці; широке розповсюдження у мована на системну реаліза
розвинутих країнах світу шкідливих звичок, наркоманії та цію мети і завдань усіх націві
проституції, а також, як парадокс, - успіхи медицини: ши нальних програм профілак
роке застосування внутрішньовенних маніпуляцій, пере тики, лікування, догляду Д
ливання крові та препаратів крові, нові методи забору, підтримки хворих на ВІЛ/
зберігання та переробки людської крові; розширення об СНІД, зосереджена на вико
сягу оперативних медичних втручань, їх доступність для нанні:
широкого загалу.
178
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
179
поширеності у Дніпропетровській, Одеській, Донецькій о м
ластях. Зростає показник захворюваності на ВТЛ-інфекцН
(в 2008 р. —40,9 на 100 тис. населення, а у 2006 р.—• 34,4). З І
період 2002—2010 рр. захворюваність на СНІД зросла з 2,8 щ
Основні групи
ризику щодо
12,8 на 100 тис. населення. Вперше в Україні було зареєетрш
ВІЛ-інфекції/СНІДу: вано деяке зниження рівня захворюваності на СНІД, пю
пов’язують з впровадженням широкомасштабної антиретровйі
■ наркомани;
русної терапії (АРТ), яку 53 % дорослих та дітей з прогрса
■ працівники суючою ВІЛ-інфекцією отримали в 2010 р.
комерційного сексу; За оцінками ВООЗ, у державі інфіковано майже 1,5 % до*1
■ ув'язнені; рослого населення. Зростання кількості ВІЛ-інфікованих ва
■ діти; гітних і народжених ними дітей відбувається в усіх регіонам
■ медичні праців Збільшення гетеросексуального шляху передачі та кількосш
ники. ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку призвело до збілм
Середній вік ВІЛ-ін
шення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матм
фікованих - 20-39 рями. Офіційна реєстрація не дає повної картини ураження. А
років, але постійно У країнах Європейського регіону у найближчі 10 років прогнеА
виявляються підліт зується подальший розвиток епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу, яки*
ки 13-16 років, що може відбуватися в різних варіантах, що залежить від комп
свідчить про тенден лексу соціальних, економічних і медичних факторів.
цію «омолодження» Експерти-соціологи та економісти вважають, що розвитая
СНІДу. епідемії суттєво змінить багато демографічних, економічних^!
тендерних показників. До 2014 р. загальна кількість ВІЛ-інфі
кованих може сягнути 480—820 тис., що призведе, за песиміс^
тичним сценарієм, до 30 % смертей чоловіків і 60 % —жінок у
віці 15—49 років. Очікувана тривалість життя зменшиться на
2—4 роки серед чоловіків і на 3—5 років —серед жінок. Про
гнозується зниження народжуваності та підвищення смерт*
ності, зростання чисельності сиріт, інвалідів.
Юридичні та правові засади боротьби з ВІЛ/СНІДом роз
робляються з 1991 р., постійно вдосконалюючись. Питання
взаємовідносин суспільства та уражених, основні права хворих
Останнім часом відображені у багатьох документах, основним з яких є:
зростає кількість
ВІЛ-інфікованих Жі ■ Закон України «Про запобігання захворюванню на СНЩ
нок, тому особливої та соціальний захист населення» (1991 р., 1998 р.).
актуальності набу Згідно з Законом «Про запобігання захворюванню на СНІД та
ває ВІЛ-статус вагіт
соціальний захист населення», інфіковані ВЩ мають право на
них.
поважне та гуманне ставлення суспільства, збереження в таєм#
ниці відомостей про стан їх здоров’я, професійну діяльність за
обраним фахом, безкоштовне забезпечення ліками та проїзд
до місця лікування, користування ізольованим житлом.
180
п і
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Організація медичної д о п о м о ги
хворим на СНІД і ВІЛчнфікованим
В Україні існує розгалужена медична інфраструктура, яка
успішно використовується Г для лікування хворих на ВІЛ/
СНІД, але бракує багатьох нових типів медико-соціальних
закладів. Основною структурною одиницею надання спеціалі
зованої медичної допомоги є спеціалізовані центри профілак
тики та боротьби з ВІЛ/СНІДом. Український Центр профі
лактики та боротьби зі СНІДом МОЗ України надає організа
Залежно від роз
ційно-методичну допомогу мережі міських і обласних центрів.
витку національної
Центри здійснюють: системи охорони
■ первинне обстеження та реєстрацію хворих з уперше здоров'я, організа
ція та форми ме
в житті встановленим діагнозом;
дичної допомоги
■ медичну допомогу, проведення АРТ, моніторинг лікування; хворим на СНІД у
$ Ш забезпечення планової, невідкладної та консультативної країнах світу значно
допомоги чи направлення на госпіталізацію. відрізняються.
181
На базі центрів працюють кабінети «Довіра».
Кабінети «Довіра» проводять анонімне кваліфіковане обсте
ження та діагностику ВІЛ/СНІДу, диспансеризацію, психолої
Стратегія гічну допомогу і направляють до стаціонару.
поліпшення орга Проблемою є розширення доступу до якісної медичної до
нізації допомоги помоги для всіх ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД. Адекваям
хворим на ВІЛ/СНІД неї відповіді на цей виклик сучасності ще не мають системи
в Україні:
охорони здоров’я більшості країн світу. Основними недоліки
■ визначення об ми є недостатній рівень співпраці різних медичних і м едики
сягу лікувальної до соціальних закладів, громадських організацій у медичному об
помоги; слуговуванні, догляді та підтримці хворих на ВІЛ/СНІД.
■ впровадження Якісне покращання організації медичної допомоги ВІЛ-інфіко-
національних про ваним полягає у збереженні різних елементів чинної в Україгі!
токолів з АРТ (анти- системи та функціональному об’єднанні нових структур:
ретровірусної тера ■ на першому рівні — це дільничні лікарні, лікарські ам
пії) дорослих, під
булаторії, амбулаторії сімейних лікарів з функцією на
літків і дітей;
дання первинної медичної допомоги ВІЛ - інфікованим
ЇМ навчання ме і профілактики ВІЛ-інфекції;
дичних працівників
підходам до АРТ у ■ на другому рівні —спеціалізовані центри СНІДу;
Регіональному нав- ■ на третьому рівні —заклади медико-соціальної допомоги
чально-інф орм а- хворим на СНЩ у термінальній стадії, хоспіси тощо.
ційному центрі АРТ
для країн Євразії із Проблемами є і недостатня обізнаність лікарів первинної
сертифікацією; ланки, особливо сімейних лікарів, санологів у питаннях діа
■ бригадний ме гностики, лікування та профілактики ВІЛ/СНІДу. Недостат
тод навчання: лікар, нім є охоплення АРТ всіх ВІЛ-інфікованих. Актуальною є під
медична сестра, со готовка достатньої кількості медичних працівників для роботи
ціальний працівник з хворими, навчання соціальних працівників і волонтерів.
(волонтер).
Профілактика ВІЛ-інфекцїі/СНІДу
Основним шляхом боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом є про
філактика. Напрями профілактичних втручань змінюються за
лежно від особливостей різних етапів епідемії ВІЛ/СНІДу.
Дієвим і результативним профілактичним підходом в Украї
У чому сутність ні є безпека донорства шляхом обов’язкового контролю всіх
співпраці різних ме зразків донорської крові на антитіла до ВІЛ. Щорічно тесту
дичних закладів ється на ВІЛ мільйон аналізів донорської крові. Позитивна на
стосовно допомоги ВІЛ кров відразу утилізується. Введена «карантинізація» крові,
хворим на ВІЛ- що дає можливість виключити переливання під час «серокон-
інфекцію/СНІД? версійного вікна», коли реакція на ВІЛ ще негативна, а люди-
182
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
183
Держава прийняла концепцію стратегії дій уряду щодо ті
передження розповсюдження ВІЛ/СНІДу до 2011 р., спрямо
вану на:
■ заходи з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;
■ заходи з лікування ВІЛ-інфекцїї/СНІДу відповідно Д
міжнародних стандартів;
■ соціальний захист і підтримку хворих і членів їхніх сімей.
Стримувати епідемію в Україні дозволяє системна протидЯ
уряду, всіх міністерств і відомств, недержавних і благодійних
організацій і міжнародна співпраця.
Таким чином, аналіз проблеми найважливіших соціальш
значущих захворювань свідчить про актуальність уваги ООН*
ВООЗ, багатьох міжнародних і європейських агенцій і уряди
усіх країн світу до цієї Проблеми.
Ці хвороби викликають трансформаційні Процеси в популя
ційному здоров’ї, які призводять до великих економічних
втрат, становлять суттєву загрозу національному розвитку, де-1
мографічному стану країн, підривають репродуктивне здоро
в’я та посилюють навантаження на системи охорони здоров’я.
Прогноз поширення найважливіших соціально значущих за
хворювань ставить нагальне питання адекватних змін пріори
тетів медичного обслуговування населення. У всіх країнах іс
нує багато недоліків у правовому забезпеченні хворих і лікарів,
організації і наданні відповідної якісної медичної допомоги
при соціально значущих захворюваннях. Актуальним питан
ням є підготовка сучасних фахівців, створення нових типів
медичних закладів, удосконалення матеріально-технічного за
безпечення існуючих закладів первинного і вторинного рівня,
міжнародна співпраця у стандартизації підходів до діагности-г
ки, лікування та профілактики цих захворювань.
Реалізації політики протидії соціально значущим захворю
ванням сприяє впровадження низки глобальних, національ
них і державних програм.
184
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Відповідь на виклик
186
5. КОНЦЕПЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ
СОЦІАЛЬНО ЗНАЧУЩИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
187
У розділі висвітлено вплив чинників довкіл
ля на здоровая населен н я, наведено осн овн і
ш кідливі ч инники, які можуть спричиняти
ф ормування певних видів патології. В и зн а
ч ен о роль В О О З у ви р іш ен ні проблем ек ол о
гічного здор ов’я.
Я ДЛЯ З’ЯСУВАННЯ
189
6.1. ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ
Емісія окису вуглецю, пов’язана зі згорянням різних видів п а н
ного, насамперед нафти, впливає на посилення «парникочИ
ефекту», а емісія хлорофторовуглеводнів (фреонів) п р и ск о р и
вичерпання захисного озонового шару у стратосфері. У цьош
зв’язку загальна сума емісій на всій планеті має виріш алиі
значення для цього ефекту. Ця глобальна ознака є с е р й о зн е
загрозою здоров’ю людини, наприклад, через те, що спрщ і
Забруднення повіт
ря розподіляється в
довгим періодам спеки та збільшенню повеней. Для контроаЯ
атмосфері без огля емісії парникових газів були укладені міжнародні угоди, з щ
ду на національні емісія оксиду вуглецю продовжує збільшуватися. З іншої*
кордони. боку, емісії хлорофторовуглеводнів завдяки міжнародним уп Я
дам значно зменшилися.
Ризики для здоров’я, спричинені забрудненням п о в ітр я ,*
проблемою у щільно заселених районах, де місцеві джерела і Н
бруднення мають найбільше значення. Рух автотранспорту ■
головним джерелом забруднення міських районів часточкаїш
завислих речовин, окисами азоту, моноокисом вуглецю та д в і
якими іншими агентами.
Озон виробляється при широкомасштабних хімічних проЯ
цесах в атмосфері із окисів азоту та вуглеводнів. На відміну в і л
інших забруднювачів повітря, які розглядаються в цьому р о я
ділі, рівні озону в атмосфері мають тенденцію до зн и ж е н н я *
міських районах порівняно з сільськими.
Двоокис азоту впливає на функцію легень і в значних к о н і
центраціях викликає збільшення реактивності бронхів, у тому!
числі в осіб, які страждають на астму. Двоокис азоту може заЛ
гострювати симптоми у зв’язку із вдиханням холодного пові-1
тря, квіткового пилу та інших алергенів або у зв’язку з ф ізич-ї
ним навантаженням. У деяких дослідженнях відзначається,!
О
Заб р уд ню в ачам и
що довгострокове піддавання забрудненню міського повітря,!
яке вміщує двоокис азоту, може збільшити ризик захворюван-3
ня нижніх дихальних шляхів у дітей.
повітря, які мають
Вплив озону до деякої міри подібний до впливу двоокису!
найбільший згуб азоту. Але вплив на функцію легень, головним чином, прояв-і
ний вплив на здо ляється кашлем та дихальною недостатністю, а запалення є {
ров'я, є двоокис типовим компонентом цих впливів. Епідеміологічні дослі-1
азоту, озон та час дження вказують на кореляцію між підвищеними рівнями
точки завислих ре озону та розладами дихання, порушеннями функції легень,
човин. збільшенням обсягів госпіталізації хворих на астму та інші
респіраторні захворювання.
190
6. ЕКОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
191
6.2. ПОВІТРЯ ВНУТРІШНІХ ПРИМІЩЕНЬ
Повітря внутрішніх приміщень включає зовнішнє повітря, ш
містить забруднюючі речовини від потоку автотранспорту абЯ
промислових підприємств. При проходженні через приточш
систему вентиляції деякі з забруднюючих речовин зовнішньо
го повітря відокремлюються, але в той же час повітря мови
бути забруднене часточками, волокнами та речовинами «Я
компонентів фільтрів, внутрішньої ізоляції, бруду, що накоїші
чились у вентиляційних каналах тощо.
Наявність вологи в системі може сприяти росту бактерій5*
плісняви, які можуть забруднити приточне повітря. ПобутоЛ
©
Які забруднення по
діяльність людей, така як прибирання, приготування їжі, тлА
кож сприяє забрудненню, а користування душем та праняи
підвищують вологість повітря. До забруднення може призвес-^
вітря внутрішніх
ти утримання домашніх тварин та куріння в житлових примИ
приміщень станов щеннях. Забруднення може також походити з відкритого вогн
лять значний ризик ню, будівельних матеріалів та меблів, офісного обладнання тоиюсі
для здоров'я лю Ситуація ускладнюється тим, що забруднюючі речовинм
дей? можуть поглинатися поверхнями та виділятися ними. У повИ
трі внутрішніх приміщень відбуваються хімічні перетворення,
і часточки речовин відкладаються на підлозі та знов підніі
маються у повітря під час різних видів побутової діяльності. ^
Високі рівні радону в житлових та інших приміщеннях 4
одним з головних ризиків для здоров’я. Радон виділяється!
головним чином, із ґрунту, але також може виділятися з буді-ч
вельних матеріалів та води. У більшості поселень радон, що
має відношення до житлових приміщень, є основним джере-1
лом іонізуючої радіації. Радіоактивний інертний газ радон і
його вторинні часточки при радіоактивному розпаді можупі
ушкоджувати бронхіальний епітелій та викликати рак легень,
особливо в поєднанні з курінням.
Куріння тютюну є значним фактором ризику у внутрішніх
приміщеннях, і рівні впливу залежать від концентрації сига-]
ретного диму, ефективності вентиляції, розміру кімнат тощо. *
Вдихання тютюнового диму в середовищі проживання лю
дини має гостру подразнюючу дію і може викликати напади
астми у чутливих до нього осіб. Довготривалий вплив збільшує ’
ризик розвитку астми в дитинстві.
Різко виражений шкідливий вплив тютюнового диму у се
редовищі проживання людини потребує заборони куріння тю
тюну на робочому місці та в громадських місцях, а також у за-3
192
І Я Я Д^ідГ
6. ЕКОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
І З . ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ
■Проблема забруднених ділянок землі привертає в останні роки
ивачну увагу. Ці ділянки часто пов’язуються із припиненням
Ішробничої діяльності в часи, коли стічні води виливали без-
росередньо в найближчі ріки, і відходи звалювали чи накопи
чували поблизу підприємства. Люди можуть безпосередньо за
знавати дії хімічних речовин, які забруднюють землю та воду,
яерез травний тракт, при контакті зі шкірою чи при вдиханні
виділеної пари або часточок у завислому стані,
г' Необхідно також взяти до уваги опосередкований вплив че
рез вживання овочів або риби із забруднених ділянок. До гру
пи ризику належать маленькі діти, тому що вони, граючись
надворі, можуть проковтнути часточки землі. Середнє значен
ня споживання землі малими дітьми було оцінено як 0,1—0,2 г
на день, але діти, які особливо схильні брати речі до рота, мо
жуть споживати значно більше. Оцінка ризиків для здоров’я,
пов’язана із забрудненою землею, ґрунтом, є досить склад
ною.
©
Які особливості різ
них джерел питної
води?
6.4. ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ
У великих містах поверхнева вода використовується як питна
після обробки та хлорування. Багато споживачів користуються
муніципальними джерелами води, яка постачається безпосе
редньо з поверхневих водних дренажів, а інколи з джерел по
верхневої води, які пройшли через шари гравію та інші ґрун
тові води. Як правило, ґрунтова вода не обробляється і не хло
рується. Крім того, існують приватні колодязі постійних
мешканців або рекреаційні пристосування. Найбільшими за Інфікування при
грозами щодо якості підґрунтової води як джерела питної споживанні питної
води, окрім дефектів конструкції колодязів, окиснення, про води може бути ви
сочування поживних речовин із ґрунтів сільськогосподарсько кликане бактерія
го призначення, є близьке розташування до занедбаних відва ми, вірусами, пара
лів, забруднених ґрунтів промислового призначення та просо- зитами.
193
чування з каналізаційних труб. Просочування солоної в о я
може бути проблемою в прибережних районах. Ризик забрун
нення водних дренажів дизельним пальним або іншими хінон
ними речовинами внаслідок автокатастроф слід враховував
при плануванні будівництва водних дренажів та доріг.
Багато спалахів інфекції відбувається у невеликих громади
і, як правило, трапляється через технічні дефекти, що призви
дить до просочування стічних вод до систем постачання п и я
ноїводи.
Окремі колодязі також піддаються ризику інфекційного а и
бруднення через просочування із розташованих поруч к а н н
зовнішньої каналізаційної мережі тощо. Особливим випадюЛ
передачі інфекції через воду є хвороба легіонерів, коли б а к м
рії виростають у трубах гарячого водопостачання і можуть ви
кликати пневмонію, формуючи аерозолі в душових кімнати
чи вентиляційних системах.
Мало місце багато дискусій щодо ризику дезинфекції пит
ної води, тому що при хлоруванні через реакцію з гумусом, щ»
міститься у воді, утворюються небажані побічні продукти. Такі
речовини включають тригалометани, особливо хлороформ
деякі з яких при проведенні експериментів на тваринах виявив
лись канцерогенними. Були також помічені мутагенні речови
ни, хоча в таких випадках роль хімічних сполук була тільки
частковою. Проте епідеміологічне підтвердження ризику д щ
здоров’я, яке може спричинити хлорування, недостатньо вмо
тивоване. Безперечно, будь-які ризики для здоров’я при хло
руванні необхідно порівнювати із користю від нього.
У природних умовах фториди існують у поверхневому шаш
ґрунту і можуть міститись у високій концентрації у колодязям
пробурених у скелястій породі. Фториди накопичуються в зуб
ній емалі у дитинстві, але навіть тоді, коли їх рівень відповідає
оптимальному для профілактики карієсу, флюороз зубної ема
лі може проявлятись у формі білих плям на зубах, які можучі
пізніше знебарвитись. При їх високих рівнях існує ризи^
остеофлюорозу, який може спричинити ушкодження кісток, я
Досить розповсюдженим є високий рівень нітратів у коло
дязях, розташованих у сільськогосподарських районах, через
застосування гною та штучних добрив. В організмі нітрати пе
ретворюються у нітрити, які можуть викликати метгемоглобін
Які речовини у пит- немію у немовлят та призвести до нестачі кисню. Важливіші
ній воді можуть фактором є ризик формування канцерогенних нітрозамінівгя
шкодити здоров'ю? шлунково-кишковому тракті. Іншим важливим джерелом спо-
1 94
6. ЕКОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
1.5. ЗАБРУДНЕННЯ ЇЖ І
н а мас вирішальне значення у підданні впливу забруднюю
чих речовин, особливо стійких речовин та речовин, які мо-
ругь бути накопичені у «харчовому ланцюжку». До цього часу
рнйбільшу увагу привертали хлоровані органічні сполуки, такі
\як діоксини, поліхлоровані біфеніли, важкі метали, включаю
чи кадмій та ртуть. Мало відомо про емісії, шляхи розподілу та
■плив на людей стійких органічних речовин,
в Згадані впливи є важкими для розпізнавання, тобто цевпли-
ви на імунну систему, нервову систему, репродуктивність та
розвиток плода. Для вивчення багатьох із цих впливів немає
відповідних експериментальних моделей на тваринах. Вплив
вабруднюючих речовин на гормональну систему є мало обізна-
іиою сферою; у той же час потенційні ризики є серйозними.
Необхідно підтримувати захист від них на високому рівні та
вникати зайвих добавок.
к Застосування кадмію у різних сферах зменшилось після
[заборони його вживання для деяких цілей. Проте в акумуля
торах його застосування збільшується. Емісія кадмію най
більше притаманна металообробній промисловості, при зго
рянні викопних видів палива та застосуванні фосфорних
добрив. Кадмій поглинається корінням рослин, і для осіб, що
не курять, як правило, найбільше споживання кадмію відбу
вається при споживанні їжі, зокрема виробів із пшениці та
[ОВОЧІВ.
! Особи, що курять, споживають його з тютюном. Кадмій ста
новить ризик для здоров’я тому, що накопичується у нирках, де
період його напіврозпаду триває дуже довго. Він також суттєво
•впливає на печінку.
Риба у багатьох озерах має високий вміст метилртуті в ре Які основні шкідли
зультаті викидів заводів з виробництва хлористих лугів, оброб ві для здоров'я ре
ки целюлози та ін. Постійне окиснення погіршує ситуацію. човини можуть міс
У результаті загрозливого впливу метилртуті уражується цен титися в їжі?
195
тральна нервова система. Найбільшим є ризик для плода*™
росте; у цьому випадку ризик приймає форму порушення псяЛ
моторних та неврологічних функцій у дітей дошкільного в і щ
Багато потенційних проблем зі здоров’ям, пов’язаних і з Л
бруднюючими речовинами у їжі, тобто з бактеріями, п о л іЛ
клічними вуглеводнями ароматичного ряду, грибковими і И
синами та мутагенами, на поверхні смаженого м’яса моліЛ
частково бути віднесені до проблем обробки. П ош ирені*
«природних токсинів» у їжі не є власне проблемою ДОВКІ^Л
але може призвести до важких інтоксикацій.
6.6. ШУМ
Шум визначається як небажаний звук і впливає практичная
кожного. Майже половина населення Європи зазнає в п л ^ Л
шуму дорожнього руху, рівні якого перевищують реком ем
дований рівень шуму в 55 дБ. Хоча шум дорожнього р у х у в
головним джерелом шуму, значними є також і шуми від і^ Н
льотів літаків та від руху залізничного транспорту.
Невдоволення через комунальний шум широко розповаШ
джене серед громадян: у деяких європейських країнах 20—25 Щ
населення роздратовані шумом дорожнього руху, 2—15
шумом літаків та 2—4 % — шумом залізничного транспоріЛ
Очікуване значне збільшення транспортних сполучень, шо
приведе до підвищення впливу шуму, вимагає ефективний
профілактичних заходів.
Шум може порушувати сон та відпочинок людей, заважакї^И
їм заснути та погіршуючи якість сну, що може також впливайЯ
на їх повсякденне життя. Окрім цього, шум може утруднюваяЛ
концентрацію уваги, проведення бесіди, слухання радіо та п е -І
регляд телепередач. Надто сильний шум може повністю а б м
частково зруйнувати орган слуху. Відчуття «шуму у вухах» і І
тимчасові порушення слуху є частими наслідками впливу висо- І
ких рівнів шуму, і такі порушення можуть стати постійними.*
Епідеміологічні дослідження щодо дії шуму та його вплилЛ
на кров’яний тиск проводились, головним чином, на р о б о ч ім
місцях з високим рівнем шуму. Тільки обмежена кількість до- І
сліджень стосувалась впливу шуму у населеному пункті чи ра-1
йоні. Деякі з цих досліджень вказують на зв’язок між шумоїЛ
У чому полягає впл ив автотранспорту та кров’яним тиском, і подібні результати спот І
шуму на здоров'я? стерігались після епізодів впливу шуму літаків.
196
6. ЕКОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
6.7. РАДІАЦІЯ
Іонізуюча радіація може безпосередньо викликати іонізацію
біологічного матеріалу, що призводить до ушкодження тка
нин. Це виникає як через природні джерела (космічна радіа
ція, радіоактивні речовини у людському організмі та радон);
так і через створені діяльністю людини, такі як рентгеноло
гічне обладнання та ядерні реактори. Неіонізуюча радіація не
може ушкодити біологічний матеріал іонізацією. Але вона
може викликати ушкодження через інші процеси, наприклад,
фототехнічні реакції Та підвищення температури. Неіонізуюча
радіація включає ультрафіолетову радіацію, мікрохвильовий
діапазон, радіохвильовий, низькочастотні електричні та маг
нітні поля. Населення страждає внаслідок гострих ушкоджень
від іонізуючої радіації, якщо дози радіації настільки високі, як
у випадках катастроф або неналежного управління потужним
джерелом радіації, створеним діяльністю людини.
Вплив дії радону у місцях проживання є головним джерелом
іонізуючої радіації у більшості популяцій, але дози не є на У чому полягає мож
стільки високими, щоб спричиняти гостре радіаційне ушко ливий вплив радіа
дження. Рак легень є головним ризиком для здоров’я після ції на здоров'я попу
тривалого впливу радону. ляції?
197
Поширеність злоякісної меланоми швидко підвищуєтьє£Я
багатьох частинах світу. Це підвищення пояснюється с у ч а и
ною модою засмагати на сонці. За існуючими оцінками, уляЛ
трафіолетова радіація спричиняє 80—90 % усіх випадків зло-1
якісної меланоми і також є причиною інших видів рак|Л
наприклад, плоскоклітинного (епідермоїдного) раку.
Ризики для здоров’я, пов’язані з роботою атомних електрвЛ
станцій та захороненням радіоактивних відходів, як правшрЯ
дуже невеликі. Але потенційні ризики, пов’язані з катастрофЯ
ми, війною та саботажем, є значними. Радіологічне середови-і
ще підлягає екстенсивному та постійному моніторингу, всівВ
новленому, головним чином, для того, щоб збільшити нашу |
готовність до катастроф на АЕС.
У декількох дослідженнях вказується на зв’язок між дієш!
магнітних полів та раком, особливо лейкемією у дітей. Механ
нізми таких наслідків лишаються неясними, але існує с т ш
думка, що це не є головною проблемою з точки зору гр о м ам
ського здоров’я. Поширене останнім часом застосування м ай
більних телефонів також викликає тривогу, але ризики ш
здоров’я від тривалого користування ними поки що неясні. 1
198
6: ЕКОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
199
промислових підприємств, що викликає занепокоєння відноо-|
но впливу цього чинника на здоров’я населення.
У ННД та країнах ПСЄ проводиться активна діяльність*
охорони екологічного здоров’я. У країнах ПСЄ це значною і Л
рою зумовлено підготовкою до вступу у Європейський С о н
(ЄС), що у свою чергу потребує приведення національного за
конодавства у відповідність із законодавством ЄС. Однак і *
ННД близько 50 % стратегічних документів з гігієни д овкіл*
також було створено або оновлено в 2004—2009 рр. У деякш
ННД плануються або вже реалізовані реформи, що м аю *
пряме відношення до екологічного здоров’я. Наприклад, сащ |
тарні санкції щодо порушень нормативів безпечності п и т н
води частіше використовуються в ННД, ніж в інших країн ах*
Підходи до реалізації існуючих стратегій охорони довкілш
відрізняються між країнами, при цьому в ННД та країнах П С *
порівняно з країнами ЄС частіше використовуються такі з а я *
ди, як санкції та штрафи, і рідше здійснюються плани д *
щодо покращання ситуації. У ННД системи охорони зд о р о в*
як правило, несуть більшу відповідальність за дотримання *
реалізацію санітарного законодавства з питань охорони до-]
вкілля та зменшення негативного впливу шкідливих чинних*
навколишнього середовища на здоров’я населення.
У рекомендаціях ВООЗ зазначається, що саме показники
здоров’я населення мають бути ключовими критеріями визнав
чення ефективності заходів зі зниження рівнів забрудненая
довкілля та вкладення інвестицій у цій галузі.
Відповідь на виклик
200
6. ЕКОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я
Список літератури
1. Москаленко В. Ф. Здоровье и здравоохранение: ютючевьіе императи-
вьі. -г- К.: ВД «Авіцена», 2011. V 256 с.
2. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування сучасної
профілактичної стратегії в охороні здоров’я: від профілактики медич
ної до профілактики соціальної: Монографія. — К.: ВД «Авіцена»,
2009. -2 4 0 с.
3. Отчет Регионального директора о работе ВОЗ в Европейском регионе,
: 2010 -2 01 1 гг., ЕРБ, Баку, Азербайджан, 12 - 1 5 сентября 20Ї1 г. - 24 с.
4. АігсгаЛ ПОІ8Є апд іппсісіепсе оґ Ьурегїеп8Іоп-§епс1ег вресііїс ейесіз /
Егікзвоп С., ВІиЬт О. | Ні1сНп§ А., Овіепзоп С. О., Рег8Ііа§еп О .// Ешігоп
Ке8. - 2010 N 04 - V. 110 (8). у Р. 764-72.
- 5. Ьоїщ-Іепп ехрозиге Іо игЬап аіг роїіиііоп апсі туосагсііаі іпіагсііоп /
Козепіипсі М., Вег£Ііпс1 N., Рег8Ііа§еп0., Наїїяуізі І., Іошоп Т., Веііаїкіег
Т. / / Ерідешіо1о§у. —2006 Іиі. —V 17.(4). —Р. 383—90.
6. Іх)п§-1:егт ехрозиге Іо гоасі ІгаШс поізе апсі туосагсііаі іп&гсііоп/ Зеїапсіег
І,, №І880п М. Е., ВІиЬт О., Козепіипсі М., Ьіпсіяуізі: М.у №зе О.,
РегзЬа^еп О. еі аі, / / Ері<іетіо1о§у. —2009 Мау. —V. 20 (2). —Р. 272-9.
7. ОЕСБ (2007) Роїісіез їог а Ьейег епуігоптепі:, Рго§ге88 ігі Еазіет Еигоре,
Саисазш аші Сепігаї Азіа. РагІ8, Ог^апігаііоп Гог Есопотіс Соорегаїіоп
апсі Веуеіортепі.
8. ТгаШс-геІаІед аіг роїіиііоп апд сМШЬоод гезрігаіогу зушрШша, йтсііоп
апсі а11ег§іе8 / Иог(іИп§ Е., Вег§1іпсІМ., Меіеп Е., Ешепіиз О., НаІІЬегв І.,
ИуЬег§ Е, Рег8Ііа§еп О. еі аі. / / Ерісіеішо1о§у. - 2008 Мау. - V. 19 (3). -
Р. 401-8,
9. ШШСЕ (2009) Руководящие принципьі разработки национальньїх
стратегий использования мониторинга качества воздуха как средства
зкологической политики. Женева, Европейская зкономическая ко-
мйссия Организации Обьединенньїх Наций (ЕСЕ/СЕР/2009/10)
(Ь П р ://\у \у \у .и п е с е .о г § /е п у /(іо с и т е п 1 ;/2 0 0 9 /Е С Е /С Е Р /е с е .
сер.2009. Ю.г.рсіГ, по состоянию на 17.02.20101:)
10. \УНО (2005) Управление качеством атмосферного воздуха на основе
факторов здоровья в странах Восточной Европьі, Кавказа и Централь-
нойАзии. Отчет о консультативном совещании ВОЗ. Москва. Россий-
ская Федерация, 30—31 мая 2005 г. Копенгаген, Европейское регио-
нальное бюро ВОЗ. (Мір://іу\теиго.\у1іолпі/Воситепі/А1/
1іеаШіЬа8І8_А(3_г.р<іГ, по состоянию на 17.02.2010)
11. ЛУНО (2008) Роль систем здравоохранения в обеспечении химической
безопасности в странах Восточной Европьі, Кавказа и Центральной
Азии. Отчет о совещании, проведенном 20—22 февраля 2008 г. в Мин-
ске, Беларусь. Копенгаген, Европейское региональное бюро ВОЗ.
(/Ш р ;//\ у\ у\у.єііго,\у1ю .іпІ/ОосишепІ/СМЗ/Ь.еаШі_8у8Іеш8_с1іеп_
8а£еіу_г.рдГ, по состоянию на 17.02.2010 г.)
12 Мір://\у\т\уЬо.шГДоріс8/епуігошпепІа1 ЬеаІШ/еп/іпйех^іті
201
У розділі розкрито суть міжнародних норма-
тивно-правових документів, що регламен
тують право на здорове довкілля, а також за
конодавче забезпечення в Україні здорових
умов життя та праці людей. Розглянуто
принципи та напрями діяльності державної т ш &
санітарно-епідеміологічної служби, порядок
проведення державного санітарно-епідеміо
логічного нагляду. Висвітлено повноважен
ня, права та обов’язки посадових осіб.
санітарно-епідемічне
благополуччя; санітарно-епідеміологічна
справа; санітарно-епідеміологічна служба;
санітарно-епідеміологічний нагляд.
203
завислих речовин у повітрі є причиною передчасної смецн
500 тис. осіб, а також 4—5 млн нових випадків захворювань И
бронхіт. У світі щорічно помирають 1,5 млн дітей внаслцИ
причин, пов’язаних з поганою якістю води та незадовільний
санітарно-гігієнічними умовами.
Актуальність забез
У зв’язку з цим серед 10 найголовніших чинників ризияі
печення здорових виникнення хвороб Всесвітня організація охорони зд о р о м
умов життя досить визначила небезпечну воду та незадовільні санітарно - гігієнйи
чітко регламентова ні умови, в яких перебуває досить значна чисельність населеиі
на у міжнародному ня. Аналіз стану навколишнього середовища в Україні с в н
законодавстві. Пра чить про значні рівні забруднення атмосферного повітрЛ
во на здоров'я та води, ґрунту. Більше третини населення (17 млн) відчуваю®
здорове довкілля негативний вплив забрудненого повітря. П’ята частина насм
визначено багатьма лення проживає на територіях з небезпечним рівнем забруднем
нормативно-право ня довкілля. Забруднення квадратного метра ґрунту в Украли
вими документами, майже у 3,2 разу вище, ніж у країнах Європейського Союзу. 1
основними з яких є
Стаття 12 Міжнародного пакту про економічні, соціалкш
Статут ВООЗ (1948 р.),
Міжнародний пакт
та культурні права містить заходи, які повинні здійснюватися
про економічні, со державами-учасницями Пакту, для повної реалізації права на
ціальні І культурні здоров’я, зокрема поліпшення всіх аспектів гігієни навколиш-1
права (1966 р.), нього середовища та професійної гігієни, попередження та лИ
Конвенція про пра кування епідемічних, ендемічних, професійних та інших хвороби
ва дитини (1989 р.). На Єаміті тисячоліття, який проходив під егідою ООН у;
2000 р., прийнято Глобальні цілі тисячоліття у сфері розвитим
однією з яких є забезпечення сталого розвитку довкілля.
Питання охорони навколишнього середовища та здоров’я
також відображено в багатьох інших документах, що прийняв
на міжнародних конференціях і нарадах, зокрема в Європейсь
Право на здоров'я кій хартії з навколишнього середовища та розвитку, прийняв
та здорове навко тій на І Європейській конференції (Франкфурт-на- Майніа
лишнє середовище 1989 р.), Порядку денному на XXI ст., схваленому Конферен^
відображено в Єв цією ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-ден
ропейській соціаль Жанейро, 1992 р.); Плані дій з гігієни навколишнього середо
ній хартії, перегля вища, прийнятому IV Європейською конференцією з навк<И
нутій у 1996 р., Хар лишнього середовища та охорони здоров’я (Будапешт,;
тії Європейського 2004 р.), Пармській декларації з навколишнього середовища
Союзу про основні та охорони здоров’я, прийнятій на V Міністерській конферен
права (2000 р.), Кон
ції з навколишнього середовища та охорони здоров’я (Парма,
ституції Європейсь
2010 р.), Резолюціях нарад Європейського комітету з навко
кого Союзу.
лишнього середовища та охорони здоров’я (Хельсінкі, 2005 р.,;
Единбург, 2005 р., Дублін, 2006 р., Мадрид, 2008 р., Париж,
2008 р., Люксембург, 2009 р., Бонн, 2009 р.).
204
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕЇ1ЩЕМІОЛОГННОЇ СЛУЖБИ
2 05
в’язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансували
та порядок цих оглядів визначені статтею 31 Основ.
Відповідно до статті 32 Основ, держава сприяє утвердиш
ню здорового способу життя населення шляхом пош ирене
наукових знань з питань охорони здоров’я, організації медич
ного, екологічного і фізичного виховання, здійснення заході!
спрямованих на підвищення гігієнічної культури н а с е л е и Я
створення необхідних умов, у тому числі медичного к о н т р и
лю, для заняття фізкультурою, спортом і туризмом, розвиток
мережі лікарсько-фізкультурних закладів, профілакторіїв, 6 а
відпочинку та інших оздоровчих закладів, на боротьбу із пікш і
9
Базовим законом у
ливими для здоров’я людини звичками, встановлення с и с т е м
соціально-економічного стимулювання осіб, які ведуть здорш
вий спосіб життя.
сфері охорони до У розвиток положень статті 50 Конституції України іШ
вкілля є Закон Ук розділу IV Основ законодавства України про охорону здоров’я
раїни «Про забезпе прийнято ряд законів України, які визначають механізми за-:
чення санітарного безпечення права на охорону здоров’я та здорове довкіллі
та епідемічного (рис. 7Л).
благополуччя насе
Статті Закону України «Про забезпечення санітарного т*
лення» (1994 р.).
Законом визначе епідемічного благополуччя населення» згруповані в шість
но, що санітарне та розділів:
епідемічне благопо I. Загальні положення.
луччя населення - II. Права та обов’язки громадян, підприємств, установ і ор
це стан здоров'я на
ганізацій щодо забезпечення санітарного та епідемічного
селення та середо
благополуччя населення.
вища життєдіяль
ності людини, при III. Державне регулювання і вимоги щодо забезпечення сані-]
якому показники тарного та епідемічного благополуччя населення.
захворюваності пе IV. Державна санітарно-епідеміологічна служба.
ребувають на уста
леному рівні для
V. Державний санітарно-епідеміологічний наґляд.
даної території, VI. Відповідальність за порушення санітарного законодав
умови проживання ства.
сприятливі для на
Реалізація законодавства України, спрямованого на забез-?
селення, а парамет
ри факторів середо
печення санітарного та епідемічного благополуччя населення,
вища життєдіяль здійснюється відповідно до підзаконних актів, Положення
ності знаходяться в про державний санітарно-епідеміологічний нагляд (2002 р.),
межах, визначених Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу
санітарними норма (2011р.).
ми. Згідно з українським законодавством, санітарне та епідеміч
не благополуччя населення — це оптимальні умови життє-
206
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
Міжнародні нормативно-прі
ратифіковані Верховною Ра
Конституція України
(ст. 50)
Декларації Конвенції Пакти
І
Про Про охорону Про охорону Про захист Про боротьбу Про боротьбу Про
забезпечення навколиш атмосферного людини від з інфекцій із захворю запобігання
санепід. нього повітря іонізуючого ними ванням на захворюванню
благополуччя середовища випромі хворобами туберкульоз на СНІД і
І населення нювання соціальний
захист
населення
Рис. 7.1. Законодавство У країни з п итань охорони навколиш нього середовищ а та здоров’я
207
Ефективність заходів із забезпечення санітарного та е п ц н
мічного благополуччя залежить від достатнього правового п | І
ґрунтя та наявності розвинутого санітарного законодавства,*
Санітарне законодавство —це сукупність законів і підзакси
них актів, які регулюють суспільні відносини в сфері охорон
здоров’я населення. Санітарне законодавство базуєтьсяуИ
Основах законодавства України про охорону здоров’я і скла
дається з закону України «Про забезпечення санітарного Щ
епідемічного благополуччя населення», інших актів законні
давства та санітарних норм.
Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччі
ґрунтується на дотриманні санітарно-гігієнічних і протиепіде
мічних норм і правил, виконанні певних обов’язків з боку під
приємств, установ, організацій, громадян.
208
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГМНОЇ СЛУЖБИ
2 09
■ на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідемШ
логічної служби надавати безоплатно зразки використав
вуваних сировини та матеріалів, а також продукції, іш|
випускається чи реалізується, для проведення держав™
санітарно-гігієнічної експертизи;
'■ виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб
державної санітарно-епідеміологічної служби при з д ін
сненні ними державного санітарно-епідеміологічного на-!
гляду;
. ■ усувати за поданням відповідних посадових осіб державній
санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчаннш
відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збуш
ників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для
оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в кон
такті з такими хворими, з виплатою у встановленому поЗ
о
рядку допомоги із соціального страхування, а також осій
які ухиляються від обов’язкового медичного огляду аби
щеплення проти інфекцій* перелік яких встановлюється
Державна санітар Міністерством охорони здоров’я України;
но-епідеміологічна
служба є централь ■ негайно інформувати органи, установи та заклади державі
ним органом вико ної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайм
навчої влади, яка події, ситуації, що становлять загрозу здоров’ю населення^
реалізує державну санітарному та епідемічному благополуччю;
політику у сфері за ■ відшкодовувати у встановленому порядку працівникам!
безпечення санітар громадянам збитки, завдані їх здоров’ю внаслідок пору-І
ного та епідемічно
шення санітарного законодавства.
го благополуччя на
селення та спрямо
вує свою діяльність
на профілактику ін 7.3. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ /
фекційних хвороб, САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
професійних захво
рювань, масових не-
Ц І Л І : Розкрити поняття і засади державної санітарно-епідеміоло
інфекційних захво
рювань (отруєнь), гічної служби, охарактеризувати мету, завдання, функції служби,’
радіаційних ура основні завдання державного санітарно-епідеміологічного нагляду
жень людей, запобі (запобіжного, поточного).
гання шкідливому
впливу на стан їх
здоров'я та життя Важливу роль у забезпеченні права на здорове довкілля та охо-1
факторів середови рону здоров’я відіграє діяльність державної санітарно-епіде-
ща життєдіяльності. міологічної служби.
210
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
211
■ Комітет з питань гігієнічного регламентування М Ш
України;
■ йаукові установи санітарно-епідеміологічного профіл^И
о
Принципи діяль
Основні завдання санітарно-епідеміологічної служби:
■ участь у реалізації державної політики у сфері забезпечиИ
ності державної
ня санітарного та епідемічного благополуччя н асел ев^ Н
санітарно-епідеміо- безпеки для здоров’я та життя людини середовища
логічної служби: тєдіяльності;
■ державний
■ узагальнення практики застосування законодавства у с ^ Н
характер санітарно- рі забезпечення санітарного та епідемічного благополуЯ
епідеміологічної ді населення, розроблення пропозицій щодо вдосконалейИ
яльності; актів законодавства;
■ науково-плано- ■ визначення першочергових заходів щодо п р о ф іл а к л в
ва основа санітар інфекційних хвороб, професійних захворювань, м а с о в е
но-гігієнічних і сані
неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних ш
тарно-протиепіде
мічних заходів; жень людей* запобігання шкідливому впливу на с т а н и
здоров’я та життя факторів середовища життєдіяльносгіЯ
■ єдність санітар-
но-гігієнічних і сані ■ забезпечення санітарно-епідеміологічного нормуванні™
тарно-протиепіде ■ аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарно™
мічних заходів;
та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій
■ єдність запо щодо запобіжних заходів і контроль за їх проведенням;!
біжного та поточно
го санітарного на ■ участь у координації діяльності органів виконавчої влади
гляду; у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благая
■ участь різних получчя населення;
служб і відомств, ■ координація роботи з проведення гігієнічного вихованні
організацій, підпри населення.
ємств, установ і гро
мадян у проведенні Санітарно-епідеміологічна служба здійснює державний
санітарних і проти санітарно-епідеміологічний нагляд, метою якого є запобіган-1
епідемічних захо ня, виявлення та припинення порушень санітарного законо-І
дів; давства.
■ участь у міжна
родному співробіт Основні завдання державного санітарно-епідеміологічноги
ництві по забезпе нагляду:
ченню санітарно- ■ контроль за виконанням санітарного законодавства, сані-1
епідемічного благо тарЦйх і протиепідемічних (профілактичних) заходів, йтаМ
получчя населення. кож приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, 1
що видаються головним державним санітарним лікарем!
(далі —висновки);
212
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
213
на) експертиза, спрямована на визначення відповідная
нової діяльності, технології, продукції, сировини норія
тивному документу, проектній, технічній, інструктивно
методичній документації тощо;
■ видача передбачених законодавством висновків та дозвм
лів;
■ проведення перевірки стану будівництва та видачі виш
новків на відповідність вимогам санітарних норм об’єкт*
і споруд, що вводяться в експлуатацію;
■ контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норія
правил при проектуванні, будівництві, реконструкції раї
них об’єктів.
Складові запобіжного санепіднагляду:
■ облік об’єктів і споруд;
■ систематичний контроль за будівництвом або реконструи
цією тощо.
Які завдання та сут Запобіжний санепіднагляд поширюється на охорону атмагі
ність запобіжного сферного повітря, водоймищ, джерел водопостачання та груш
нагляду? ту і передбачає:
■ детальний облік усіх підприємств, виробничих і побутови
джерел, які їх забруднюють;
■ систематичне вивчення санітарно-гігієнічного стану ішиі
хом проведення лабораторного контролю;
■ розробку і подання відповідних завдань до міністерств
відомств, організацій, підприємств і т. ін. щодо поперед*
ження забруднень.
Важливою складовою діяльності закладів санепідслужби І
поточний санепіднагляд за численними об’єктами, розміщеа
ними на конкретній території.
Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляМ
здійснюється шляхом обстеження та перевірки об’єктів нагляд
ду щодо дотримання, реалізації вимог безпеки для здоров’я та
життя людини.
Обстеження та перевірки об’єктів нагляду проводяться
за планами. Періодичність обстежень та перевірок об’єктів на-^
гляду встановлюється з урахуванням ступеня їх впливу на стан
здоров'я та життя людини.
Результати обстежень та перевірок оформлюються відповід
ними актами, на підставі яких виносяться приписи, постанови
тощо.
2 14
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
215
7.4. ВИДИ, КАТЕГОРІЇСАНІТАРНО-ЕПЩЕМІОЛОГІЧНИХІ
СТАНЦІЙ. ВИДИ, ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ'с а н іт а р н о - 1
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ
Ц І Л І : Показати критерії до визначення виду та категорій санітар
но-епідеміологічних станцій, описати їх структуру та повноваженні
працівників санепідслужби щодо забезпечення санітарно-епідемм
ного благополуччя населення. Л
2 16
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖ БИ
т II III 1 II III
понад 2 млн 1 -2 млн до 1 млн 6 00 -8 00 тис. 4 00 -6 0 0 тис. до 400 тис.
населення населення населення населення населення населення
І
юнад 300 тис. 200—3 0 0 тис. 100-200 тис. 6 0 -1 0 0 тис. 3 0 -6 0 тис. до ЗО тис.
населення населення населення населення населення населення
Рис. 7.2. Категорії різних типів СЕС залежно від чисельності населення
217
Контрольний - здійснення державного запобіжного та поточного сам
епіднагляду.
Консультативний - проведення консультацій з питань охорони д н
вкілля, профілактики інфекційних захворювань, організації н а л е ж м
умов життя, побуту, праці, навчання, відпочинку, надання юридичним!
фізичним особам інформації про санітарно-епідемічну ситуацію.
Організаційно-методичний - координація закладами санепідслужйі
діяльності підприємств, установ, організацій з дотримання санітарно-гїгіє^
нічних, протиепідемічних норм і правил; розробка, затвердження, у зп к
дження інструктивно-методичних матеріалів щодо дій органів і закладів
санепідслужби щодо забезпечення санітарного та епідемічного блапнВ
получчя.
Науково-практичний - проведення поглибленого вивчення впливу в
факторів довкілля та способу життя на здоров'я населення з метою роз-1
робки заходів з його покращання.
Нормативний - розробка та затвердження (узгодження) санітарних
правил, гігієнічних нормативів, проведення санітарно-гігієнічної експер-м
тизи.
/ Оцінка \
діяльності
| районних і міських
СЕС, а також власної
^ діяльності у Вивчення та
ґ Вивчення стану \ обласної СЕС / розповсюдження А
[ здоров'я населення І передового досвіду
та окремих його \ роботи різних СЕС
або їх підрозділів
Участь у розробці \
різних цільових
'програм
/ Планування^^^
( заходів з підви- \
щення кваліфікації 1 .
співробітників І
СЕС і участь у їх /
^ проведенні
219
Рис. 7.4. Методи роботи лікарів-гігієністів і епідеміологів
220
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
М ЕДИ Ч НІ ЗАКЛАДИ
Рис. 7.5. Обов’язки СЕС і медичних установ щодо здійснення протиепідемічних заходів
221
Кримінальна відповідальність настає у випадку санітар
правопор5опень, які викликали чи могли викликати мас
захворювання, отруєння та смерть людей. При цьому зщ
совуються різні види позбавлення волі, виправні робот»
позбавлення волі, позбавлення права займати певні поса
конфіскація майна.
Адміністративна відповідальність передбачає накладай
штрафу на посадових осіб і громадян, винних у порушені^
санітарного законодавства чи невиконанні постанов, розпа^Н
джень, приписів, висновків посадових осіб органів, установі
закладів державної санепідслужби.
Перелік порушень у галузі охорони праці та здоров’я насе-І
лення та охорони природи визначено Кодексом України п Д
адміністративні правопорушення.
Встановлюється також економічна відповідальність за п в
рушення санітарного законодавства. Крім штрафів, які н а н в
даються на підприємства та організації при порушеннях саиЯ
тарного законодавства, останні мають відшкодувати ви траЯ
медичних закладів і санітарно-профілактичних закладів на в н
дання медичної допомоги хворим, на проведення санітарне
протиепідемічних заходів.
З метою припинення порушень санітарного законодавств
головні державні санітарні лікарі відповідно до статті 42 3*1
кону про забезпечення санітарного та епідемічного благопо
луччя можуть застосовувати такі заходи:
а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльноЯ
ті підприємств, установ, організацій, об’єктів будь-якоїш
призначення, технологічних ліній, машин і м еханізмів
виконання окремих технологічних операцій, користувач
ня плаваючими засобами, рухомим складом і ліТакамиИ
разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;
б) обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівни-]
цтва, реконструкції та розширення об’єктів за проектам и
що не мають позитивного висновку за результатами д е м
жавної санітарно-гігієнічної експертизи та в разі відступе
від затвердженого проекту;
в) тимчасова заборона виробництва, заборона використань
Які заходи спрямо ня та реалізації хімічних речовин, продуктів харчуванням
вані на припинення технологічного устаткування, будівельних матеріалів*
порушення санітар біологічних засобів, товарів народного споживанням
ного законодавства? джерел іонізуючих випромінювань у разі відсутнос-І
2 22
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМЮЛОПЧНОЇ СЛУЖБИ
2 23
Дозвільні
(висновок державної санітарно-
гігієнічної експертизи, погодження)
Розпорядчі Юрисдикцій!»
без елементів (подання органа^
примусу АДМІНІСТРАТИВНО- виконавчої владпй
(акт санітарного ПРАВОВІ АКТИ місцевого
обстеження, самоврядуванню"
плани-завдання та їн.) до прокуратури)
Адміністративного примусу
(постанови про накладання штрафів, припинення
діяльності підприємств, установ, організацій чи
будівництва, вилучення з реалізації небезпечних
для здоров'я продуктів харчування тощо)
224
. , :. 7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
225
нодавства України про охорону навколишнього природне
середовища. Про фактичне знищення предмета складаєш
акт у двох примірниках, один з яких надається для контраи
посадовій особі, що винесла постанову. Присутність представ
ника держсанепідслужби при знищенні предметів є обов’|І
ковою.
Підприємства, установи, організації, підприємці, які пору-і
шили санітарне законодавство, несуть таку відповідальнісян
а) за передачу замовникові або у виробництво та застош
вання конструкторської, технологічної та проектної я
кументації, що не відповідає вимогам санітарних норі
розробник цієї документації сплачує штраф у розмірі 25 \
вартості розробки;
б) за реалізацію* продукції, забороненої посадовими особі
ми органів, установ і закладів державної санітарно-ещи
міологічної служби, підприємство, підприємець, установ
організація сплачує штраф у розмірі 100 % вартості реащ
зованої продукції;
в) за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушш
ня вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною д л
життя та здоров’я людей, підприємство, підприємеш
установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 % ви
пущеної або реалізованої продукції;
г) за реалізацію на території України імпортної продую*
яка не відповідає вимогам стандартів щодо безпеки дл
життя та здоров’я людей, санітарних норм, що діютм
Україні, підприємство, підприємець, установа, органи^
ція сплачує штраф у розмірі 100 % вартості реалізовані
продукції;
д) за ухилення від пред’явлення посадовим особам держави
санітарно-епідеміологічної служби продукції, яка підлящ
контролю, підприємство, підприємець, установа, органі
зація сплачує штраф у розмірі 25 % вартості продукції,^
©
За які порушення
Вартість документації та продукції, розроблених, виготовив-
них і реалізованих (переданих) з порушенням вимог, передбач!
них пунктами цієї статті, обчислюється за цінами їх реалізацій
санітарного законо Одним із видів адміністративної відповідальності за поруч
давства несуть від шення санітарного законодавства є накладання штрафів.
повідальність під У разі встановлення такого порушення або невиконанні
приємства, устано розпоряджень посадових осіб державної санепідслужби відпаі
ви, організації, під відно до законодавства може бути накладено штраф у такш
приємці? розмірах:
2 26
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
227
ній виконавчій службі за місцезнаходженням п ідп ри єм ств
підприємця, організації (для контролю за н а д х о д ж ен н і
штрафу).
Якщо штраф не сплачено протягом 15 діб з дня видання 4Ш
станови, його стягує в обов’язковому порядку державна в и я і
навча служба.
Постанова в 10-денний термін з дня її винесення може б у я
оскаржена вищій посадовій особі чи в суді. П ри поданні ска|і
ги виконання постанови призупиняється до моменту її р а ї
гляду чи протесту прокурора.
Сплата штрафів не звільняє порушників від економічйЯ
відповідальності. Підприємства, установи, організації, п і д е
риємці та громадяни зобов’язані відшкодувати збитки г р ю Л
дянам, підприємствам, установам, організаціям; компенсуй*!
ти додаткові витрати органів та закладів охорони здоров’я '■ і
проведення санітарних, протиепідемічних заходів і ви тр ати те
надання медичної допомоги потерпілим.
Відповідальні та багатопланові завдання, що стоять п ерш
санепідслужбою, обумовлюють необхідність планування сан и
тарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів для різних слуяіЯ
відомств, підприємств, організацій. Це обумовлює с к л а д а м и
планів-завдань для певних об’єктів з метою забезпечення ї м
кої їх діяльності, яка б не створювала небезпеки для здоров’я
населення.
За часом виконання плани можуть бути поточні та пер^
спективні, за принципами розробки — функціонально-галузе
ві та проблемно-тематичні.
о
За обсягом і спря
П ри плануванні роботи СЕС частіше застосовують ф у н я
ціонально-галузевий підхід, розробляючи конкретні заход и ™
кожному підрозділу, з деталізацією строків виконання.
мованістю розріз
Плани-завдання розробляють для окремих об’єктів у ви п а Я
няють такі види ку, коли потрібно передбачити проведення санітарно-техния
планів: плани, які них заходів, які вимагають певних асигнувань.
розробляються в Комплексні плани складаються я к проблемно-тематичйя
СЕС, - по санепід- оскільки в їх виконанні мають брати участь заклади санепід-]
службі; комплексні служби, медичні заклади, підприємства різних галузей тощо!
плани санітарно-гі Комплексні плани затверджує керівник місцевого органу охоЧ
гієнічних і протиепі рони здоров’я чи відповідний орган виконавчої влади.
демічних заходів; Планування вимагає дотримання певних вимог, а саме: ак^
п л а н и -з а в д а н н я туальності, визначення головних завдань, конкретності та ч ім
для окремих значу
кості формулювань із зазначенням відповідальних за виконана
щих об'єктів.
ня та термінів здійснення заходів.
228
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
229
4. Права і обов’язки громадян та підприємств, установ і о р л і
нізацій щодо забезпечення санецідблагополуччя.
5. Організаційна структура санітарно-епідеміологічної с л у ж
би України (органи, установи, заклади та підрозділи).
6. Посадові особи санітарно-епідеміологічної служби.
7. Структура санепідстанцій різних рівнів та їх основні з а м
дання.
8. Запобіжний та поточний санепіднагляд.
9. Повноваження головних державних санітарних лікарів ш
інших посадових осіб санепідслужби з питань забезпечення
санітарно-епідемічного благополуччя.
10. Види відповідальності посадових осіб і громадян за пору*]
шення санітарного законодавства.
11. Плани діяльності санепідслужби щодо забезпечення сат а
тарно-епідемічного благополуччя населення.
Ф
Відповідь на виклик
1
Забезпечення конституційного права громадян на безпечне
для життя та здорове довкілля можливе за умови успішної*
функціонування санітарно-епідеміологічної служби. Знаннжі
санітарного законодавства, усвідомлення відповідальності за
його порушення, чітке розуміння напрямів діяльності та зав
дань, що стоять перед санепідслужбою, здійснення санітарно-1
епідеміологічного нагляду є запорукою забезпечення санітар
но-епідемічного благополуччя населення, безпечних умощ
життя та праці, попередження захворювань і травм, форму
вання здорового способу життя.
Список літератури
1. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, 2002 г. —Копен
гаген : ЕРБ ВОЗ, 2003. - 156 с.
2. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе, 2009 г. —Копен
гаген: ЕРБ ВОЗ, 2009Г- 205 с.
3. Европейский план действий по гигиене окружающей среднґ
II европейская конференция по окружающей среде и охране
здоровья, Хельсинки, Финляндия, 20—22 июня 1994 е —Копенга
ген : ЕРБ ВОЗ, 1994. - 134 с.
230
7. ОРГАНІЗАЦІЯ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ
231
У розділі представлено концепцію міжнарод
ного здоров’я, викладену в глобальній стра
тегії ВООЗ «Здоров’я для всіх у XXI столітті»,.,
на прикладі Європейського регіону. Основну
увагу приділено питанням поліпшення здо
ров’я найменш соціально захищених верств
населення Йзменшення захворюваності та
смертності з найпоширеніших у Європі за
хворювань. Розглянуто глобальні загрози
міжнародному здоров’ю у XXI ст, та заходи
колективної безпеки щодо усунення цих за
гроз. Біотероризм розглядається як один із
найбільш серйозних викликів громадському
здоров’ю в сучасному світі.
ВООЗ; глобальна
стратегія; здоров'я населення; здоровий
спосіб життя; медична допомога; глобальні
загрози; пандемії; аварії; біологічна зброя;
біотероризм.
233
А
Досягнення справедливості
та рівноправності у питаннях
охорони здоров'я
Поліпшення здоров'я
найвразливіших груп
населення (дітей, інвалідів,
Основні чинники, людей похилого віку)
що зумовлюють
Профілактика і скорочення
відмінності в найпоширеніших захворювань
стані здоров'я (серцево-судинних, онкологічних,
населення: інфекційних тощо)
234
8. М ІЖ Н АРО ДНЕ ЗДОРОВ’Я. БІОТЕРОРИЗМ
235
■ особлива соціально-економічна та психологічна підтріїН
ка дітей та їх сімей, щ о мають несприятливі умови ж и л і
Здоров'я та соціальний стан жінок порівйяно з ч о л о в ік а м и
огляду на виконання ним и репродуктивної ф ункції в и к л ш и
велику занепокоєність. Вона пов’язана також з вищ им р ів н о ї
захворюваності та безробіття ж інок, ниж чим и їх п р и б у т к а м
і потребує детального розгляду в ш ироком у контексті.
Особи, щ о страждають на хронічні захворювання ( с е р ц е м
судинні, неврологічні, алергічні, хронічні обструктивні з а х м
активне за рю вання легень та діабет) також належать до най вразли віїш н
охочення до здо категорій населення.
рового способу
Для зниження показників захворюваності та інваліднося
життя (насампе
ред попереджен від цих хвороб потрібні насамперед:
ня куріння серед ■ створення досконалої первинної медико-саніт арної допвЛ
тих, хто тільки по (моги;
чав курити, та ■ спільні дії служб охорони здоров’я, соціального забезпсш
скорочення па чення для підтримки я к хворих, так і тих, щ о п ік л у ю т ь Я
ління серед кур про них;
ців «зі стажем»); ■ створення спеціалізованих центрів з н аданн я соц іальної до*Я
пропаганда зба п ом оги осо б а м , щ о страждаю ть на хрон ічн і за х в о р ю в а н н Я
лансованого хар
чування і фізич Смертність від серцево-судинної пат ології серед осіб до 6 Я
ної активності; років становить 35 % всіх випадків смерті у чоловіків і ЗО % в
серед ж інок, а у віці 65 і старших —відповідно 54 % у ч о л о в ік ів
забезпечення
доступності для
і 60 % —у ж інок (2005—2009 рр.).
хворих ефектив Ці хвороби спричиняю ть одну третину всіх випадків ін в а Я
них методів діа лідності серед населення Європейського регіону. В ідмінносіИ
гностики та ліку в рівнях смертності серед населення до 65 років становлять вщ і
вання; 70 до 256 на 100 тис. населення у чоловіків і від 22 до 104 —се-Л
комплексна ред ж інок, а у віці 65 років і старших розбіжності с я г а к л Я
медико-соціаль- 3—4 рази у чоловіків і 3—5 разів у жінок.
на допомога, у Злоякісні новоутворення посідають друге місце серед у с іЯ
тому числі фізич причин смерті населення Європи. Рівні смертності мають д іа -І
на, психологічна пазон коливань у різних країнах Щ у чоловіків віком до 65 р о - І
та соціальна реа ків від 67 до 175 і в ж інок — від 56 до 107 на 100 тисяч наеелен-1
білітація, а також ня.
рекомендації Збільшення загальної смертності від злоякісних пухлин зумов-*
щодо зміни пове лено передусім у чоловіків захворю ванням на рак легегЛ
дінки та змен
(1/3 всіх випадків смерті), у ж інок —на рак молочної залози. |
шення дії факто
На інфекційні захворювання щорічно хворіє майже третина
рів ризику.
населення Європи. Особливе занепокоєння викликає зрос-1
тання темпів чисельності В ІЛ -інфікованих та хворих на С Н ІД Л
236
8. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я. БІОТЕРОРИЗМ
237
о
допомоги у спеціальних медичних закладах до обс^И
говування на місцевому територіальному рівні А
Стратегія заохочення до здорового способу життя з м
Причини збільшення
винна опиратися на державну політику, що сприяє
числа самогубств:
ненню здоров’я. Цьому в багатьох країнах заваж аю тиі^Н
■ стресовий спосіб жит номічні інтереси деяких монополій з виробництва п о я Л
тя в сучасному світі; нових і алкогольних виробів. Зокрема, в країнах Є ц Я
■ послаблення сімей пейського Союзу їм виділяють державні субсидії. У С П м
них зв'язків, що веде до державні субсидії на виробництво тютюнових вира|М
зменшення соціальної становлять 1*5 млрд дол. на рік.
підтримки та зростання ВООЗ пропонує такі механізми державного р е г у л і
соціальної ізоляції; вання політики заохочення населення до здор ом Я
Я безробіття протягом способу життя:
тривалого часу; ■ спрямування державних субсидій на виробництво^И
■ зростання соціально варів і продуктів, що сприяють Підтримці здоровом
го насильства, проявом способу життя;
якого є збільшення числа
■ контроль за рекламою шкідливих для здоров’я п р Д
навмисних убивств.
дуктів і виробів: алкогольних напоїв, тютюну т о щ м
■ контроль експорту та імпорту продукції, що м а м
мати шкідливий вплив на здоров’я;
О
Для досягнення спра
Щ удосконалення практики ціноутворення та о подам
кування на споживчі товари, щ о полегшить вибір м
користь здоров’я;
ведливості та рівнопра
в'я в питаннях охорони ■ сприяння пріоритетному субсидіюванню в и р о б і в
здоров'я населення різ цтва товарів і продуктів, що сприяють зм іц н ен ім
них європейських країн, здоров’я: свіжі овочі, фрукти, безалкогольні н а п м
поліпшення здоров'я йо товари гігієнічного призначення та для занять ф ізи м
го найвразливіших груп і ною культурою.
зменшення числа найпо Крім державної політики, здоровому способу ж итлі
ширеніших захворювань повинні сприяти конкретні умови на виробництві, в сімЩ
програма передбачає школі. Наприклад, у школярів слід виховувати почуття відч
такі н а п р я м и д ій : повідальності за власне здоров’я. На виробництві роботої
■ заохочення населен давець має дбати про задоволення працівників своєю пра-І
ня до здорового способу цею.
життя; З метою активнішого заохочення до здорового способі
■ оздоровлення навко життя пропонується забезпечити населення доступною інА
лишнього середовища; формацією. Це треба зробити передусім за рахунок переч
■ забезпечення насе орієнтації системи медичної просвіти у напрямі перенесені
лення відповідною ме- ня акценту з вивчення впливу негйтивних факторів поведінки
дико-санітарною допо та шкідливих умов середовища на показ переваг, які забезА
могою. печує здоровий спосіб життя в особистому, соціальному їж
2 38
8. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я. БІОТЕРОРИЗМ
239
Велика увага приділяється здоров’ю працюючого насеие
зниженню його захворюваності, інвалідності. У Європі іциі
гом останніх років щорічно реєструють 10,6 млн нещасниц
Заходи щодо скоро падків на виробництві, з яких 21 000 закінчується сме
чення вживання Професійна захворюваність становить 1,85 на 1 000 пра
тютюнових виробів: чих. Звертає на себе увагу те, що не все працююче насел
■ законодавчі та має змогу одержувати медичну допомогу безпосередні
фінансові (підви місцем роботи, особливо на невеликих підприємствах. ;
щення цін та скоро
Основні заходи щодо поліпшення здоров’я працюючих: і
чення виробництва);
■ переважне надання первинної медико-санітарної
■ скорочення та
жорсткі обмеження
моги за місцем роботи;
на рекламу; ,■ особлива увага до жінок, які становлять майже п о л о їц Я
І Г з б їл ь ш е н ня всіх працюючих;
вільних від куріння ■ покращання умов праці.
місць перебування
людей;
Забезпечення населення відповідною медико-санітарі
допомогою — третій напрям дій у стратегії досягнення
■ економічний ров’я для всіх у Європейському регіоні. Населення всіх кр^Ш
аналіз наслідків ско
повинне мати доступ до високоякісної медико-санітарної д И
рочення виробни
цтва тютюнових ви
помоги трьох рівнів: первинної, спеціалізованої (вторинн^И
робів. високоспеціалізованої (третинної).
У попередні десятиліття від 3 до 10 % валового націоналами
го продукту європейських країн витрачалось на о х о р о н
здоров’я, з них три чверті —на стаціонарну допомогу.
Стратегія досягнення здоров’я для всіх у XXI ст. від во д |^ |
основне місце первинній медико-санітарній допомозі. Вона
довольняє основні потреби пацієнтів на місцевому рівні,
службою першого контакту, першою ланкою перед н а п р а в
ленням на інші рівні. Її надають сімейні, дільничні лікарі т і
Критерії ефектив медичні сестри, патронажні сестри, акушерки, логопеди,
ності медико-сані дичні сестри по дОгляду за психічними хворими, спеціалістів
тарної допомоги: дієтологи та фізіотерапевти.
■ показники здо
До первинної медичої допомоги належать також служби дщі
ров'я пацієнтів; осіб з особливими потребами:
■ ступінь задово ■ інвалідів;
лення потреб насе ■ хворих, що потребують довгострокового лікування;
лення; ■ людей похилого віку зі слабким здоров’ям;
■ економічна ефек ; Р хворих на термінальній стадії;
тивність медичних
заходів. ■ тих, що перебувають в несприятливих умовах (бездомним
самотніх, безробітних).
2 40
8. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я. БІОТЕРОРИЗМ
241
Новою тенденцією в розвитку партнерства визнається
чення парламентаріїв до процесу прийняття рішень, а *
участь глав урядів у формуванні політики в сфері о*
Провідні кадрові
здоров’я.
проблеми в галузі
охорони здоров'я
Важливу роль у виконанні програми відіграє удосконаї
у європейських системи підготовки медичних кадрів,
країнах: Система медичної освіти в більшості країн Європи базі
ся на знаннях з біологічних і медичних дисциплін; м
■ незбалансова- уваги приділяється соціально-економічним та іншим щ
ність забезпечення
плінам, що мають безпосереднє відношення до здоров’я
медичними кадра
лення. Наприклад, проблеми СНЩу, наркоманії мають |
ми;
глядатись комплексно: в медичному, психологічному, юрї
■ посилення мі ному та соціальному аспектах.
граційних процесів
Програма удосконалення системи підготовки медичних
медичного персона
дрів передбачає також необхідність прищеплювати студен
лу;
вищих медичних навчальних закладів навички управлій
■ надмірна спеці розвивати в них лідерські якості, вміння застосовувати
алізація;
мандні методи роботи та співробітництва зі спеціалістами 1
■ недостатньо ших галузей, а не тільки з медиками.
ефективне викорис Важливою складовою програми «Здоров’я для всіх*
тання спеціалістів. XXI столітті» в Європейському регіоні є регулярний м онвВ
ринг і оцінка ефективності її виконання в кожній країні
усьому регіоні. Матеріали цих оцінок використовуються в краї
їнах-учасницях передусім на національному рівні, для коре™
вання подальших дій. Вони вносяться у глобальний оц іш Л
ний звіт з ефективності виконання програми. Результати і Л
ніторингу показують, що розрив у соціально-економічної*
В останні десятиліт
становищі та показниках здоров’я населення між країнам!
тя в усьому світі
східної і західної частин Європейського регіону продовж™
зросли масштаби
міграції медичних
зростати.
працівників, особ Водночас досвід Західної Європи показав, що ком п л ек се
ливо з країн з низь програми зміцнення здоров’я населення та профілактики щШ
кими рівнями доб хворювань дають позитивні результати, про що, зокрема, свід-І
робуту. У зв'язку з чать стійка тенденція до зростання середньої тривалості ж и Я
цим ВАОЗ у 2010 р. тя, суттєве зниження показників дитячої та материнськои
прийняла Глобаль смертності.
ний Кодекс ВООЗ У Європейському регіоні започатковано нову стратегію о х о ї
щодо практики рони здоров’я «Здоров’я 2020», розгляд і обговорення якої буяй
міжнародного най проведено у вересні 2012 р. на 62-й сесії Європейського регіоЛ
му персоналу в охо
нального комітету ВООЗ».
роні здоров'я.
242
8. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я. БІОТЕРОРИЗМ
243
сучасному світі та передбачено можливі механізми досягв
максимальної безпеки в сфері охорони здоров’я.
У другій половині XX ст. внаслідок проведення пш
масштабних профілактичних програмних заходів зменпші
загроза спалахів інфекційних захворювань, які поступово
У XXI ст. з'явились
рестали розглядатися як серйозні проблеми для систем ож
нові загрози гло ни здоров’я, що у свою чергу призвело до скорочення інво
бальному здоров'ю. цій та державного фінансування. Прикладом може бути зі
Це передусім біоте шення виділення ресурсів на боротьбу з трансмісій
роризм у вигляді хворобами в африканських країнах на південь від С
навмисного поши У результаті протягом наступних 20-ти років такі тяжкі
рення збудників не місійні захворювання, як африканський трипаносомоз, ге
безпечних хвороб. рагічна лихоманка денге, малярія, з’явились у нових рай
або повернулися в райони, де вони раніше спостерігаї
У 1998 р. лихоманка денге викликала пандемію, в ході
56 країн інформували ВООЗ про 1,2 млн випадків захво|
вань.
Прикладом відсутності у багатьох країнах адекватного
деміологічного моніторингу може бути стрімке п о ш и р е н і
70-ті рр. XX ст. в глобальних масштабах ВІЛ/СНІДу в краї
що розвиваються. Занепокоєність міжнародної громадські
виникла із запізненням, лише після появи перших вип;
СНІДу у Сполучених Штатах Америки.
Існує ще ряд чинників, які можуть призвести до негатив
наслідків. Наприклад, у 2003 р. в Північній Нігерії була п о ш ^
рена інформація про небезпечність оральної протиполіомічи
літної вакцини, внаслідок чого було призупинено або с у п ^ И
скорочено вакцинацію в кількох штатах країни. Це призвеш
до значного спалаху поліомієліту на півночі Нігерії та до і И
вторного інфікування населення вільних до цього від падіИ
мієліту районів на півдні країни. У результаті спалах хвороЯ
призвів до ураження тисяч дітей в Нігерії та перекинувся з п і н
ночі країни на 19 вільних від поліомієліту країн.
о
У 2001 р. у Сполучених Штатах Америки через поштове щЯ
домство були відправлені листи зі спорами сибірської випам
ки. Окрім людських жертв —загинуло п ’ятеро з 22 інфікомИ
У 2003 р. було зареє них —цей теракт спричинив до значних соціальних та еконоч
стровано перше тяж мічних втрат.
ке інфекційне захво Епідеміологи висловили припущення, що віспа, яка вваж»!
рювання XXI с т-тя ж лася ліквідованою як захворювання людини з 1979 р., черсі
кий гострий респіра десятиліття може бути також використана з метою біотерої
торний синдром. ризму. Масова вакцинація проти віспи після її ліквідації буш
2 44
8. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я. БІОТЕРОРИЗМ
2 45
Прикладом ефективного міжнародного сп івроб ітн и ц тві
галузі попередження потенційної небезпеки виникнення І ^ Н
демій можуть бути численні заходи, спрямовані на знижи^В
ризику пандемії пташиного грипу: в 10 країнах, де були з а р я
стровані випадки інфікування вірусом Н5Ш людей та/4Й
Серед глобальних
птахів, працювали групи реагування ВООЗ і ще понад Я
загроз міжнародно груп —для оцінки потенційної загрози появи вірусу Ш И ІЛ
го значення у XXI ст. інших країнах. До травня 2007 р., коли 12 країн повідомиш
особливе місце по про 308 випадків захворювання людей, у тому числі про
сідають аварії різ померлих, майже всі країни розробили плани забезпечене
ного походження, готовності до пандемії пташиного грипу. Не дивлячись на е
зокрема пов'язані що протягом останніх років зустрічаються лише поодинокі я й
з токсичними хіміч падки захворювання людей, вчені одностайні у тому, що шЛ
ними речовинами. безпека пандемії, викликаної вірусом Н5Ш , зберігається.^
У Західній Африці в 2006 р. сталася аварія в результаті викш
ду приблизно 500 тонн нафтохімічних продуктів у 15 насеяй
них пунктах міста Абдижана в Кот д’Івуарі, під час якої з а л і
нуло восьмеро людей та ще 90 тис. звернулися по медичну^И
помогу. Ще один приклад: у Південній Європі в 1981 р. 20®
ВООЗ наголошує, особи померло внаслідок вживання кулінарного жиру, в я к м
що багатьох над потрапила технічна рапсова олія. У цьому випадку постраади
звичайних ситуацій, ло 15 тис. осіб, проте засобів лікування, які б надійно усуваш
пов'язаних з охоро негативні наслідки отруєння, так і не було знайдено.
ною громадського Велику небезпеку громадському здоров’ю становлять радіш
здоров'я в глобаль ційні аварії, найбільшою з яких в історії ядерної енергетиш
ному вимірі, можна
є Чорнобильська катастрофа. Вибух на ЧАЕС призвів до радіш
було б уникнути або
ційного зараження навколишнього середовища на велика
взяти під дієвий
контроль за умови території України, Білорусі та Російської Федерації, що потре*
більшої потужності бувало евакуації понад 336 тис. людей. Хмара з радіоактивна
та ефективності си ми опадами після аварії на ЧАЕС пройшла над західними ре
стем охорони здо гіонами колишнього СРСР, Східною та Західною Європою^
ров'я. Жодна країна Скандинавією, Великою Британією та Північною Ірландією*
не може самостійно також східною частиною Північної Америки.
попереджати, вияв У 2011 р. на атомній електростанції Фукусіма в Японії сиН
ляти або реагувати лася великомасштабна аварія, яка ще раз підкреслила актуалія
на всі загрози гро ність вирішення проблем енергозабезпечення за рахунок аль^
мадському здоро тернативних джерел.
в'ю. Вони вимага
Екологічні катастрофи ще одна із загроз глобальному
ють ефективної ко
здоров’ю у XXI ст. У Європі в 2003 р. внаслідок сильної спеки,
ординації зусиль на
міжнародному рів що була спричинена екстремальними погодними умовами *
ні. інших частинах світу, загинуло 35 тис. людей. Тільки за 2006 ри
стихійні лиха в різних регіонах світу призвели до загибе4
246
а. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я. БІОТЕРОРИЗМ
247
8.3. БІОТЕРОРИЗМ
9
У боротьбі за владу
сибірської виразки, палички чуми, віруси віспи чи л и х о м а н в
Ебола, рикетсії Ку-лихоманки, в разі їх застосування підпав
дають під визначення біологічної зброї (БЗ), включаючи будм
які їх генетичні модифікації. Всі вони заборонені міжнародя
та політико-еконо-
ним законодавством.
мічний вплив теро
ристи XXI ст. перед
До біологічної зброї належить рецептура виготовлення хво-^
бачають вдаватися роботворних мікроорганізмів і засобів їх доставки до цілі ї
до Здійснення гло Засобами доставки є ракети, авіаційні бомби, артилерійські
бальних акцій, здат снаряди, генератори аерозолів і спеціальні контейнери. Найев
них надзвичайно фективнішим засобом застосування БЗ є її розпилювання за
серйозним чином допомогою наземних або авіаційних засобів. Біологічна зброя
впшлвата на насе здатна викликати небезпечні масові захворювання серед ккн
лення та уряди різ дей і тварин на великих територіях і використовується д ш
них країн. ведення біологічної війни.
248
8. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я. БІОТЕРОРИЗМ
2 49
світової війни німці здійснили кілька спроб застосування^^
Система захисту від логічної зброї проти Росії та інших країн Антанти.
БЗ, окрім специфіч Під час Другої світової війни німецько-фашистське к о м н
них засобів індиві
дування намагалося розповсюдити висипний тиф серед н а в і
дуального та колек
лення окупованої території СРСР, готувалося до широкого з н
тивного захисту, пе
редбачає надання
стосування біологічної зброї у військових цілях. Розробку Я
спеціалізованої ме логічної зброї вела також Японія. Для цього в Маньчжури б ш
дичної допомоги в створено спеціальний підрозділ —військову частину С731, щ
інфекційних лікар розроблялася біологічна зброя та випробовувалася на війсьиі
нях та інфекційних вополонених. Ця зброя була застосована в Китаї проти м ирна
відділеннях багато- го населення.
профільних ліка Біологічні рецептури були застосовані американськими шш
рень, а за наявності ськами в ході збройного конфлікту на Корейському півострЯ
комбінованих ура у 1953-1956 рр.
жень - у багатопро- Крім характерних властивостей біологічної зброї, про ІШ
фільних лікарнях.
вже згадувалося, треба вказати на так званий відстрочеі^І
Усі зазначені вище
ефект дії, пов’язаний з наявністю у більшості інфекцій п е в я і
лікувальні заклади
переводяться на ро
го інкубаційного періоду.
боту з дотриманням Відстрочений ефект перешкоджає своєчасному виявленні
суворого протиепі біологічної атаки, особливо якщо йдеться про ендемічні яш
демічного режиму. даної місцевості хвороби. Це у свою чергу дає мож ливісгоД
перечувати факт застосування БЗ.
Таким чином, використання бактеріологічної зброї і щ
XXI ст. є небезпечною загрозою для населення різних країн V
потребує скоординованих дій на міжнародному рівні для своя
часного виявлення та подолання.
2 50
8. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я, БІОТЕРОРИЗМ
Відповідь на виклик
Список літератури
1. Всемирньїй день здоровья 2009. Спасем жизни. Обеспечим без-
опасность больниц в чрезвьічайньгх ситуациях. —Копенгаген :
ВОЗ, 2009. - 23 с.
2. Глобальная сеть оповещения о вспьішках болезней и ответньїх
действиях. [Злектронньш ресурс] /Ьир/\У\т.\УІ10.ІПС/С8Г/
оиіЬгеакпеІлуогк/ги/іпсІех.іпІшІ.
3. Гульчій О. П. Роль міжнародного співробітництва у підготовці
іноземних студентів / / Медична освіта. —2002. —№ 2. —С. 2І—23.
4. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2007 г. Более
безопасное будущее. Обзор. ВОЗ, 2008. —20 с.
5. Европейская министерская конференция ВОЗ по системам здра
воохранения «Системи здравоохранения —Здоровье —Благосо-
стояние». На пути создания кодекса практики по международно-
му найму работников здравоохранения. Таллинн, Зстония,
25 —27 июня 2008 г.
251
6. Європейський Регіональний комітет ВООЗ 2011 р. — ЕлекщІ
нний ресурс. —Режим доступу: 25. Ь и р ://\у \теи го .А У Ііо л щ Я
\¥Ііо-\¥е-аге/§оуетапсе/ге§іопа1-сош ш іиее-Гог-еигоре/ралв
88ІОП8/8ІХІу-ЙГ8І-8Є88ІОП
7. Задачи по достижению здоровья для всех. Европейская п о л н И
здравоохранения. Европейская серия «Здоровье для всєа Л
№ 4. - К опенгаген: ЕРБ ВОЗ, 1991. —322 с.
8. Здоровье-21. Основьі политики достижения здоровья для в о ^ І
Европейском регионе. Европейская серия «Здоровье для в сещ Л
№ 6. - Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 1999. —310 с.
9. Международнме медико-санитарньїе правила 2005 г. В торое^И
дание. Всемирная ассамблея здравоохранения, резолюция \№ Н
58.3. [Електронний ресурс]. — 73 с. — Режим д о с і^ Н
Ьир:\у\т\УІіо/іпІ/§Ь/еЬ\УІіа/р(1Г_Ше8>Л¥НА58/\¥НА58_Зги.р.<1£1
10. Москаленко В. Ф., Грузєва Т. С., Галієнко Л. І. Безпека медичягіН
закладів у надзвичайних ситуаціях —пріоритетний напрям у
роні здоров’я. Охорона здоров’я України. — 2009. № 1 ( 3 3 ) Я
С. 8-14.
11. Москаленко В. Ф., Гульчій О. П., Кольцова Н. І. Міжнаров|^И
здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я / / С оціальне
медицина і охорона здоров’я (Іромадське здоров’я) : за р е )Я
В. Ф. Москаленка. —К.: Книга плюс, 2009. —С. 303—311.
12. Москаленко В. Ф. Здоровье и здравоохранение: клю чея^Н
императивьі. —К : ВД «Авіцена», 2011. —256 с.
13. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування су ч аіЯ
ної профілактичної стратегії в охороні здоров’я: від профілактик^И
медичної до профілактики соціальної. Монографія, і К.: ВЛ І
«Авіцена», 2009. —240 с.
14. Москаленко В. Ф. Принципи побудови оптимальної систеа^Н
охорони здоров’я: український контекст. Монографія. — КлЯ
Книга-плюс, 2008. —320 с.
15. Москаленко В. Ф. Сучасні ризики для здоров’я у XXI ст.// ОхороШ
на здоров’я України. —2008. —№ 4(32). С. 5—8.
16. Основьі политики достижения здоровья для всех в Европейскояв
регионе ВОЗ. Обновление 2005 г. Европейская серия по достижоИ
нию здоровья для всех. —'№ 7. —Копенгаген : ЕРБ ВОЗ, 2005. Я
99 с. '' - ; Я
17. Отчет Регионального директора о работе ВОЗ в Европейском ре-1
гионе, 2010 —201 Ітт., ЕРБ, Баку, Азербайджан, 12—15 сентябрЛ
2011 г. - 24 с.
252
8. МІЖНАРОДНЕ ЗДОРОВ’Я, БІОТЕРОРИЗМ
253
У розділі представлено історію становлення,
цілі, цінності та принципи побудови систем
охорони здоров’я, особливості різних моде
лей, їх переваги та недоліки. Висвітлено за
сади системи охорони здоров’я України, її
структуру та ресурси, напрями реформу
вання.
Я З’ЯСУВА
2 55
Успішна діяльність медичної сфери передбачає ч |
ке розуміння основних її цінностей, цілей, функи
і принципів. Базовими цінностями охорони здорац
є право людини на здоров’я і медико-санітарну я
помогу, загальне охоплення медичним обслуга!
право людини на здо ванням, дотримання принципів солідарності та с о і
ров'я та медико-санітарну альної справедливості щодо фінансування, рівної,
допомогу; доступу до медичної допомоги та високої якос
справедливість; медичного обслуговування, стійкість, право бря_
солідарність; участь у прийнятті рішень, повага до людської гіднії
стійкість; ті, відсутність дискримінації, прозорість, підзвітнісі
участь населення в Основними цілями функціонування системи а ]
прийнятті рішень; рони здоров’я є поліпшення здоров’я всього насеяй
повага людської гід ня, відповідність запитам і потребам людей, забо
ності; печення справедливості в розподілі фінансів, я
відсутність дискримі ступності всіх до наявних ресурсів. Реалізація цін
нації; можлива за умови формування відповідної норм
прозорість; тивно-правової бази, наявності комплексу фінам!
підзвітність. вих, кадрових, матеріально-технічних ресурсів, Я
лежного управління, сучасних технологій тощо. Пр
поліпшення здоров'я цьому основоположними цінностями політики Щ
всього населення; реження і зміцнення здоров’я є справедливість, соя
відповідність запитам дарність, участь населення та етичний підхід до ра
і потребам людей; витку систем.
забезпечення спра Належним чином організовані системи охорон
ведливості в розподілі фі здоров’я —це такі системи, які здійснюють ефекти
нансових ресурсів, досту ні, безпечні і якісні медико-санітарні заходи ішли
пу всіх до ресурсів. дуального і громадського характеру тим, хто їх потр
бує, там і тоді, де і коли вони є необхідними при мів
мальних витратах ресурсів.
Е нормативно-правова
Прогрес у досягненні основних цілей систем он
база; рони здоров’я безпосередньо залежить від е ф е к т
комплекс ресурсів, ного виконання ключових функцій, таких як спряія
включаючи: вуюче керівництво, формування ресурсів, фінанс
фінансові; вання та надання послуг (рис. 9.1).
кадрові; У Статуті ВООЗ представлено основні принци
матеріально-технічні; охорони здоров’я, дотримання яких створює перс
управління і керівни
умови для її успішної діяльності. Вони передбачаю
цтво; розуміння здоров’я як стану повного фізичного, щ
технології. ховного і соціального благополуччя, а не тільки ві
сутність хвороб і фізичних дефектів, усвідомлені
фактором першорядної важливості здорового розет
ЩННвЯшшшЯШШшшшш 9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
■гаПТОНШИ
ЧУТЛИВІСТЬ
СПРЯМОВУЮЧЕ (відповідь на очікування
КЕРІВНИЦТВО населення медичного
характеру)
ФОРМУВАННЯ 1
РЕСУРСІВ НАДАННЯ ПОЛІПШЕННЯ
(інвестування ПОСЛУГ 1 ЗДОРОВ'Я
|
і підготовка кадрів)
■V ФІНАНСУВАННЯ СПРАВЕДЛИВИЙ
і (збір, об'єднання (ФІНАНСОВИЙ)
ізакупівля) ВНЕСОК
Рис. 9.1. Зв’язок між функціями і цілями системи охорони здоров’я Охорона здоров'я -
найважливіший
Д ж е р е л о : Д оповідь про ст ан охорони здоров'я у світі, 2000 р.
«Системи охорони здоров'я: поліпшення діяльності» елемент національ
ної безпеки будь-
якої держави, особ
ливо в епоху глоба
ку дитини, а також визнання володіння найвищ им досяжним лізації та інтеграції.
рівнем здоров’я одним з основних прав людини, незалежно
від раси, релігії, політичних переконань, економічного та со
ціального стану. Важливими принципами є осмислення здо
ров’я основним фактором забезпечення миру і безпеки, а до
сягнення країн щодо його поліпш ення і збереження розгля
дається як цінність для всіх. П ри цьому спільною небезпекою
є нерівномірний розвиток в різних країнах заходів в сфері охо
рони здоров’я. Відповідальність урядів за здоров’я своїх наро
дів вимагає прийняття відповідних заходів соціального харак
теру, надання можливості користування всіма досягненнями
медицини, освіти та співпраці з боку суспільства.
Європейською політикою «Здоров’я 4 2020» визначено
основні принципи для охорони здоров’я Європейського регіо
ну, які включають зміцнення прихильності загальним ціннос
тям, скорочення відмінностей в показниках здоров’я між
країнами, поліпшення співпраці у вирішенні найважливіших
257
проблем в охороні здоров’я, адекватне відображення систе^Н
ми інформації та знань про можливу нерівність у здорові яЛ
причини, обґрунтованість напрямів політики охорони здадЯ
в’я та первинної медико-санітарної допомоги на кращих фщШ
Питання збережен тичних даних, зміцнення альянсів і спільних платформ для^Н
ня основоположних дення досліджень, а також узгодженості й співробітництва^Я
цінностей - головне різними секторами, дисциплінами, фахівцями, населенн^И
питання для будь-
підвищення якості функціонування системи охорони ЗДО|Я
якої системи охоро
ни здоров'я (націо
в’я. Радою ЄС прийнято «Заяву щодо загальних цінностнЯ
нальної системи
принципів», які лежать в основі систем охорони здоровіИ
охорони здоров'я). усіх державах-членах. Дотримання вказаних принципщЯ
обов’язкова умова поступального розвитку медичної сфер^Я
Проблеми медичного забезпечення існують в державах
низьким, так і високим рівнем доходів людей. У деяких роз^Н
нених країнах великі групи населення не мають доступуЯ
медичної допомоги внаслідок несправедливої організації<Я
ціального захисту, в інших країнах ведеться боротьба прон
зростання цін через неефективне використання ресурсів. 4
Щоденно життя мільйонів людей залежить від діяльноси
медичних служб. З моменту народження дитини до ДОСЯГНіЯ
ня людиною похилого Віку системи охорони здоров’я н е с Я
постійну відповідальність перед населенням. Діяльність с^Ш
тем охорони здоров’я є пріоритетною в будь-яких зах о д ц ^|
Організація ефек поліпшення здоров’я населення.
тивної системи охо
рони здоров'я (на Протягом століть відбувалася еволюція систем охорон
ціональної системи здоров’я, проходили різні етапи їх становлення та рефорцЯ
охорони здоров'я) - вання.
ключова проблема
будь-якої держави. Елементи систем охорони здоров’я існують з того момещ щ
коли люди зробили спробу захистити своє здоров’я та л ік у в а в
хвороби. Цілителі, знахарі, шамани здавна використовував
знання народної медицини для лікування хворих. Т рад и ц іям
практика, часто пов’язана з духовним наставництвом, як про*
філакгичного, так і лікувального характеру, існує уже ти сян
років. Створені згодом окремі медичні школи, церковні, -щШ
настирські і світські лікарні, гігієнічні приписи та карантищи
заходи тощо були лише передумовами формування с и с т е м
охорони здоров’я. З другої половини XIX ст. лікарні у п е р м
важній більшості перебували під опікою благодійних о р г а н ів
цій і функціонували здебільшого як притулки для сиріт, к а л п
психічно хворих. Не існувало практики направлення на коїм
сультації та захисту від фінансових ризиків внаслідок втра™
258
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
2 59
давства серед робітників привела до прийняття аналогів
актів у Бельгії (1904 р.), Норвегії (1909 р.), Великій Б рик
(1911р.), Японії (1922 р.), Данії (1935 р.), Нідерл^Р
(1943 р.).
У Росії після революції 1917 р. було проголошено право^
на безоплатну загальнодоступну медичну допомогу, яка
безпечувалася широкою мережею закладів охорони здоров’я^
існувала за рахунок оподаткування і була повністю централізЯ
ваною та контрольованою з боку держави моделлю. Вона прем
існувала майже 80 років.
Охорона здоров’я як інституційне утворення в Україні і я
давню історію. Її становлення відбулося в кілька періодів і тім
но пов’язано з тим, у складі яких країн перебували українсьи
землі, а саме: Росії, Польщі, Австро-Угорщини та ін. ІсторИ
бере свої витоки ще з Київської Русі, коли законодавчо б у я
прописано багато положень із надання медичної допомоїш
Величезну роль у розвитку монастирської медицини зігран
Києво-Печерська Лавра. Прогресивною формою медико-саи
тарного забезпечення стало введення земської медицищВ
принципи якої були згодом використані при формуванні дер-і
жавної системи охорони здоров’я. У цілому, п о ч и н аю с я
X ст., виділяють кілька періодів з характерними для кожногої
них особливостями, включаючи народну медицину, м онш
тирську, засновану в XI ст., земську, світську (міську), д е р ж н
ну систему охорони здоров’я.
Після розпаду Російської імперії Українська Ц ентралЯ
Рада, наслідуючи приклад Тимчасового уряду Росії, створиш
Крайову лікарську санітарну Раду —перший орган управлійЯ
медико-санітарною справою автономної України. Із прогояи
шенням у січні 1918 р. незалежності України в структурі н о н
го уряду — Ради Народних міністрів, було створено ДепаріМІ
мент охорони здоров’я. Другий етап у формуванні центрам
них органів управління медичною справою, який тривав 4Н
місяців, був ознаменований створенням одного з перши™
світі Міністерства Народного Здоров’я і Опікування. Т р ем
етап —це період правління уряду Директорії. У цей час б ш
засновано перший радянський централізований орган ущиЯ
ління охороною здоров’я & народний Комісаріат охороЯ
здоров’я України, декрет про який було видано 21 січня щШ
року.
Із грудня 1922 р. після І Всесоюзного з’їзду Рад і входжеши
України до складу СРСР розбудовувалася державна сисш^Ш
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
261
небезпечна практика сексу, неякісна питна вода, погані сав
тарно-гігієнічні умови, недостатність заліза, задимленість я
вітря тощо. Ці чинники провокують появу значного чия
хвороб, у тому числі інфекційних, які лягають подвійним тяи
рем на здоров’я та економіку бідних країн. Натомість н а с е м
ня економічно розвинених (багатих) країн страждає від незш
рового споживання харчових продуктів з надмірним вмісш
солі, цукру, жирів, зловживання алкоголем, тютюнокурінш
що призводить до підвищеного кров’яного тиску, високої
рівня холестерину, ожиріння та багатьох хронічних хвороб. Д
З трансформацією домінуючого типу патології населення
інфекційного на неінфекційний протягом XX ст. зм інили
парадигма здоров’я з переважно епідемічної на дегенерати™
Це зумовило зміну пріоритетів боротьби з інфекційними х м
робами на скорочення та попередження багатьох соціаліШ
зумовлених хвороб ендогенного характеру, таких як серцеве!
судинні, онкологічні, ендокринні, психічні тощо.
Ситуація ускладнюється появою нових загроз здоровий
таких як наслідки змін клімату, деградація довкілля, техногеші
катастрофи та надзвичайні ситуації, біотероризм, війська!
конфлікти, постаріння населення, активізація старих та пояш
©
нових інфекційних хвороб, у тому числі ВІЛ/СНІДу, тубер™
льозу, атипової пневмонії, пташиного грипу, збільшення роя
зистентності збудників хвороб до ліків.
Все це призводить до значних медико-соціальних та екон в
З якими новими за мічних збитків для суспільства. За таких умов відбуваєтьЛ
грозами стикаються переосмислення здоров’я не тільки як медичної, але й еконоі
сучасні системи охо мічної категорії. Адже із загальних витрат у зв’язку з хвороби
рони здоров'я? ми 48 % становлять медичні витрати, а 52 % соціально-еко-І
номічні, такі як втрата індивідуальних та громадських доходи
у зв’язку з захворюваністю і передчасною смертністю.
Сучасні демографічні тенденції, технологічні інновації, зрщ
шення в етані популяційного здоров’я під впливом комплекси
соціально-політичних, економічних та екологічних ч и н н и к »
зростаючі очікування населення щодо доступності і якості ме*1
Кожна система охо
дичного обслуговування призводять до збільшення вартосн
рони здоров'я (на медичних послуг. Водночас, випереджаючий темп зростай™
ціональна система витрат на медичну допомогу порівняно з темпами збільшення
охорони здоров'я) ВВП країн, кризові явища у багатьох регіонах обумовлюю™
повинна мати опти пошук шляхів скорочення витрат та раціонального викориоі
мально-мінімальне тання наявних ресурсів. При цьому завжди може виникати
фінансування. певний конфлікт інтересів у системах охорони здоров’я м ш і
2 62
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
Ціль політики
Максимально високий рівень доступності
та якості медичної допомоги, медичного
обслуговування, медичних послуг
г ^ г ^
Моральний
— — — >
імператив К о н ф л ік т Бюджетно-
Солідарність ін т е р е с ів фінансовий
Соціальна імператив
справедливість
Перегляд моделі
системи охорони здоров'я
Пошук альтернативних стратегій щодо більш
ефективного та справедливого фінансування
та медичного обслуговування (обмеження
фінансування на макро/мікрорівнях)
263
Зміцнення систем охорони здоров’я і їх функціону
вання на більш справедливій основі визнано основни
ми загальносвітовими стратегіями боротьби з бідністю
В умовах Європейського і сприяння суспільному розвитку, підвищенню якості
регіону системи охорони життя населення.
здоров'я повинні бути: Кінцева відповідальність за загальне функціонуван
основані на етичних ня системи охорони здоров’я в багатьох країнах лежить
цінностях, що передба на урядах, як проголошено Статутом ВООЗ. Поряд з
чає підтримку гідності цим, важливим є правильне управління охороною
людини, справедливість, здоров’я в регіонах, муніципальних округах і окремих
солідарність, професійну
медичних установах.
етику;
Системи охорони здоров’я реформуються у напрямі
спрямовані на поліп підвищення ефективності діяльності. Основні напрями
шення здоров'я;
реформ та вимоги до системи охорони здоров’я в Європі
спрямовані на задо визначено Люблянською Хартією (1996 р.).
волення потреб населен У XXI ст. з новою силою перед системами охорони
ня, поряд із взяттям на здоров’я постали проблеми фінансової стійкості і стри-
себе громадянами част
мання вартості. У будь-якому суспільстві доступні ре
ки відповідальності за
своє здоров'я;
сурси обмежені. Але новітні дані свідчать про те, що
системи охорони здоров’я є не проблемою бюджету, а
націлені на поліп вигідною сферою вкладення коштів у здоров’я насе
шення якості медичної
лення та економічне зростання. Системи охорони здо
допомоги;
ров’я, здоров’я і благополуччя нерозривно пов’язані
основані на надійній низкою динамічних відносин, які взаємопосилюють
системі фінансування; одна одну. Нова парадигма, яка передбачає розуміння
орієнтовані на пер охорони здоров’я не як споживача ресурсів, а як ви
винну медико-санітарну робника різноманітних благ, потужного інвестора в
допомогу. економіку країн, пропонує можливість для фундамен
тальної переоцінки ролі систем охорони здоров’я у сус
пільстві.
Розширенню уявлень про вплив систем охорони здоров’я
населення на рівень громадського здоров’я, а відтак на еконо
мічне зростання і соціальне благополуччя, було присвячено
Європейську міністерську конференцію з систем охорони
здоров’я: «Системи охорони здоров’я — здоров’я — благопо
луччя», яка відбулася 25—27 червня 2008 р. в Таллінні (Есто
нія). У ній взяли участь міністри охорони здоров’я та міністри
фінансів 53 країн-членів ЄРБ ВООЗ. На форумі відбувся стра
тегічний діалог з аналізу сучасної ролі систем охорони
здоров’я, вироблення раціональних, цілеспрямованих реко
мендацій стосовно політики з урахуванням різноманітності
потреб регіону. Конференція зробила прорив у сфері громад-
2 64
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
265
ще, загальний рівень соціально-економічного розвитку краЬ
ни, соціальна політика держави з охорони здоров’я населення,
територія, щільність населення, демографічні, епідеміологічні
особливості, історичні, культурні, національні, релігійні тра
диції тощо. Сьогодні не існує досить чіткої їх типології. Систе*
ми охорони здоров’я можна класифікувати відповідно до до
мінуючого способу фінансування та управління тощо.
За даними ВООЗ, з точки зору організаційно-фінансових
особливостей існує три типи систем охорони здоров’я:
■ державна (національна) система, яка найчіткіше представ^
лена у Великій Британії; різновид державної системи —
модель М. О. Семашка;
■ страхова система, що найбільш повно та чітко представ
лена в Німеччині та Франції;
■ ліберальна (приватна) система, яка найбільш характерна
для охорони здоров’я СІЛА.
За рівнями управління системи охорони здоров’я підрозді
ляються на централізовані, в яких центральним органам
управління підпорядковуються усі заклади охорони здоров’я,
децентралізовані, коли заклади функціонують на основі стату
тів, а вказівки центральних і місцевих органів охорони
здоров’я для них не є обов’язковими, та частково децентралі
зовані, коли місцеві органи охорони здоров’я та заклади не
підпорядковуються центральним органам.
За типологією М. Фонтакі системи розподіляються за кри
теріями рівнів соціального розвитку й способів управління со
ціальною сферою на універсалістські, соціального страхуван
ня або континентальні, «південні», інституціональні або соці
ально-демократичні, ліберальні, консервативні корпоративні,
латиноамериканські, системи охорони здоров’я індустріаль
них країн Східної Азії, системи країн із перехідною економі
кою.
Для універсалістської моделі основним джерелом фінансу
вання слугують загальні податкові надходження національних
бюджетів. Вказаний тип моделі функціонує у Великій Британії,
Ірландії, Данії. Модель соціального страхування, або модель
Бісмарка, протягом багатьох років результативно працює у Ні
меччині, Австрії, Франції, Нідерландах, Бельгії, Люксембурзі.
Її фінансове забезпечення відбувається в основному за раху
нок страхових внесків. Для «південної моделі» характерним є
змішаний тип фінансування, який реалізується в Іспанії, Пор-
2 66
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
2 67
У сучасних системах охорони здоров’я можуть перевал^
певні форми, оскільки не існує систем у чистому вигляді^
елементів інших систем.
У всіх країнах з державною системою охорони здоров’як
©
Чим відрізняються
різні моделі систем
нують приватні організації та установи, які здійснюють до
вільне, приватне медичне страхування.
У країнах з приватною та страховою медициною є дерз
бюджетні установи охорони здоров’я. Тобто, різним края
притаманні переважання того чи іншого фінансового дже|
охорони здоров'я? забезпечення охорони здоров’я всього населення чи більші
жителів, особливості управління системою, сп ів від н о ш ен і
складових тощо.
268
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
269
1942 р. - лордом У. Беверіджем запропоновано концепцію цієї'
теми охорони здоров'я;
Які складові дер
жавної системи охо 1948 р. - систему введено в дію;
рони здоров'я у Ве концепція забезпечення загального та обов'язкового захисту
ликій Британп? мадян;
основним постачальником медичних послуг є держава;
фінансування за рахунок оподаткування;
пріоритет - первинна медико-санітарна допомога;
контроль з боку парламенту;
управління урядовими органами;
рівнодоступність Допомоги;
І
притаманна Великій Британії, Греції, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії
Канаді, Норвегії, Португалії, Швеції
270
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
271
або відвідати його вдома в будь-який час. Консультації ф ахИ
ців проводяться в амбулаторіях лікарень. На консультацЯ
стаціонарне лікування направляють лікарі загальної п ракп ^И
Сектор первинної медико-санітарної допомоги п ід к о ^ |
рольний багатьом опікунським комітетам, що функціонуюіЯ
кожному районі й складаються з представників адміністра^И
профспілок, медичної галузі, громадських організацій.
Вторинна медична допомога, у тому числі спеціалізовані
амбулаторна, надається в госпіталях. Діяльність стаціонари
контролюється лікарняними радами, комітетами або т р а с а
ми, які існують в районах і регіонах. Муніципальний секл ц
підпорядковується місцевій владі.
Система швидкої і невідкладної допомоги в країні праїш і
якісно і безвідмовно. Уряд вважає її розвиток пріоритетнимД
Існують деякі відомчі заклади в системах М інйі
терства праці, Міністерства оборони тощо.
У лікарнях і в місцевих службах персонал о тр и
мує фіксовану заробітну плату відповідно до нормі
тарифів. У секторі загальної практики оплата про-]
ґрунтується на принципі водиться за кожну «приписану» до лікаря чи гр у м
солідарності; лікарів особу суворо за тарифом, який встановлеш
тісно пов'язана з усією
законом.
системою соціального страху Бюджетні системи фінансування охорон»
вання і регулюється єдиним здоров’я позитивно зарекомендували себе впрон
законодавством; довж більше 50 років існування. У Великій Б ри гам
загальне охоплення насе
лише близько 12 % жителів країни користуються
лення; послугами приватного медичного страхування,?®
рахунок якого фінансується незначна кількісш
участь трьох сторін: на
специфічних хірургічних операцій, стоматологічш
йманих працівників, підпри
ємців і держави у фінансуван
та офтальмологічні послуги. Більшість же медич
ні страхових фондів; них послуг у рамках державної системи медичного
страхування надаються безкоштовно. Часткове
контроль за діяльністю
страхових медичних організа
оплачуються тільки деякі види медичних послуг,
цій, за використанням коштів; наприклад, виписка рецепта і профілактичняі|
огляд. Виняток становить стоматологічна допомо
вільний вибір лікаря та лі
га, 80 % вартості якої, як правило, оплачує пацієнті
карняного закладу;
Частка самоучасті в оплаті медичних послуг є
узгодження тарифів на значно нижчою, ніж в інших країнах Європейсько
медичні послуги; го Союзу, наприклад, в Італії, де подібна форма по
контроль якості медичної криття витрат достатньо поширена. У Великій Бри
допомоги. танії звільнення від доплат має досить широке коло
громадян. Це вагітні жінки, діти, отримувачі соці-
2 72
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
273
торів, особливо первинної медико-санітарної допомоги та с Я
ціонарів, створюються довірчі (трастові) ради, підвищув^И
рівень самоврядування лікарень.
Система страхової медицини. Страхова система охор^Н
Отто фон Бісмарк
здоров’я (модель О. Бісмарка) поширена у багатьох крзя^Ж
(1815 - 1898 рр.) -
політик, державний
світу. У Європейському регіоні страхова система представц^И
діяч, перший канц в Німеччині, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Франції та ін. Зш
лер Німецької імпе гальні принципи цієї моделі закладено в кінці XIX ст. у Нмсти
рії. чині канцлером О. Бісмарком, який запропонував о с н а й
прогресивного для того часу соціального законодавства,-^^!
надалі стало взірцем для інших індустріальних держав. С і ^ ^
тоді було створено три галузі соціального страхування, що
нують у німецькій системі соціального захисту й до цього чаеШ
Ш страхування осіб похилого віку та інвалідів;
■ страхування від хвороби;
Принцип соціаль ■ страхування від нещасних випадків на виробництві. ^
ної солідарності
Наприкінці XIX — на початку XX ст. у багатьох єврош ^^
Солідарність озна ських країнах було прийнято закони про обов'язкове меділшял
чає, що фінансові страхування. Неохідність реалізації ідей соціальної с о л ід ^ ^
внески окремих осіб ності у сфері охорони здоров’я, з одного боку, та дефіцит кощЯ
на медичне страху
тів на оплату медичної допомоги, з іншого, вимагали в тр у ч ай
вання, як мінімум,
не залежать від ста
ня держав у процес організації та контролю обов’язково™
ну їхнього здоров'я, страхування.
а визначаються їх Солідарність в охороні здоров’я передбачає зведення в о є д в
ньою платоспромо но усіх видів ризиків здоров’я. Вона включає будь-які захояЯ
жністю. Проте ме за допомогою яких медичні витрати покриваються с а м ш н
дична допомога на пацієнтами, а люди, які в даний період часу є здоровими, я н і
дається не відпо дають фінансову підтримку тим, хто захворів і користуєтьвИ
відно до платоспро послугами служб охорони здоров’я.
можності, а відпо Принцип солідарності доповнюється принципом субсидар-1
відно до потреб в ності, з тим щоб застрахований усвідомлював власну відповйх
медичному обслу дальність за своє здоров’я. Організація діяльності страхові** і
говуванні. При цьо
установ побудована так, щоб проблеми по можливості вирішу*-!
му відбувається пе
рерозподіл коштів
валися із залученням застрахованих.
від більш високо- Моделі страхової системи охорони здоров’я базуються на
оплачуваних до принципі професійної солідарності, що передбачає існуваная
менш забезпече страхових фондів, якими керують на паритетних засадах най- і
них, від молодих і мані працівники та підприємці (рис. 9.6). Ці фонди акумулюй
самотніх - до немо ють соціальні відрахування із заробітної плати, з яких і здій-;
лодих і осіб, що ма снюються страхові виплати.
ють великі сім'ї. Оплата страхових внесків відбувається в різних пропорціях.
274
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
Переваги моделі
У Німеччині це співвідношення однакове як для працівників, 0. Бісмарка:
так і для працедавців, а у Франції значну частину витрат у фі ■ адресність, ці
нансуванні страхових фондів бере на себе працедавець. У ряді льова спрямова
випадків фінансування охорони здоров’я доповнюється з бю ність коштів;
джетних коштів. В моделі страхової медицини така практика ■ можливість
застосовується в окремих випадках дефіциту страхових фон контролю якості ме
дів. дичної допомоги і
В основі моделі лежить принцип залежності величини стра використання стра
хових відрахувань, у першу чергу, від розмірів доходів. Ліміта хових коштів з боку
ція відрахувань здійснюється в межах граничної заробітної страховиків і за
плати. Розмір страхових внесків у різних країнах встановлений страхованих;
у межах від 1 до 19 % заробітної плати. ■ вільний вибір
Для визначення розміру внеску необхідною умовою є вста лікаря і закладу для
новлення рівня доходів. Для підприємців, фермерів, ремісни застрахованих;
ків, дрібних торгівців тощо діють особливі правила страхуван ■ свобода вибору
ня, не такі як для осіб, що працюють за договором найму. страхових фондів;
Оплата лікування частково здійснюється за рахунок особис ■ можливість ви
тих коштів пацієнта. Також застраховані повністю або частко користання страхо
во оплачують лікування зубів, протезування, виписування ре вих надходжень на
цептів, придбання ліків, консультації у спеціалістів, деякі місцевому рівні для
види фізіотерапевтичного лікування тощо. фінансування міс
Крім оплати медичної допомоги, застраховані мають право цевих програм;
на одержання грошової допомоги у випадку тимчасової втрати ■ здатність забез
працездатності. Умови одержання цієї допомоги в різних краї печення більшого
нах різні, але для всіх цих країн характерним є період «очіку притоку коштів у
вання», що передує виплаті такої допомоги. систему.
275
Акумуляція зібраних коштів у моделі О. Бісмарка з д ІШ
нюється в неурядових неприбуткових фондах, які ви кон уї^Н
роль посередника між застрахованими і постачальниками
дичних послуг. У ряді країн Європейського Союзу стра^^И
фонди організуються на різних засадах: професійних, т е р и ^ Н
ріальних, релігійних, політичних. Управління цими оргаш ^Н
ціями здійснюється представниками застрахованих.
У сучасних умовах існування соціальних держав у ЄврошЯ
їх широкою мережею соціальних програм модель О. Бісмар^Н
не завжди ґрунтується тільки на принципі солідарної у ч ас і^ Н
оплаті медичних послуг найманих працівників і роботодавш^И
Для малозабезпечених членів суспільства, що не мають
ливості отримувати медичні послуги з ряду причин ( н а щ я ^ |
лад, внаслідок відсутності необхідного страхового стажу),
ціональна солідарність реалізується через системи с о ц іа л і^ Н
допомоги.
Незважаючи на існування принципу обов’язковості
ціального страхування, в різних країнах він дотримуєтьсЯІ^И
©
Недоліки
повною мірою. У деяких країнах страхуванням охоплено п р я Л
тично все населення (Бельгія, Франція, Австрія), а в д е яю ^ И
кола осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню, в и ю іЯ
страхової моделі чаються ті, хто має доходи більше законодавчо встановленої*
охорони здоров'я: рівня. Участь у програмах добровільного страхування м ож л^Н
■ висока вартість за умови перевищення граничних рівнів заробітної плати, і
системи; Страхові системи оплати медичної допомоги порівняно з бтЛ
■ обмеженість ре джетними мають ряд переваг. Оскільки страхові фонди фо |Д
сурсів для охорони муються на цільовій основі та розраховані на певне коло осЯН
громадського здо то й страхова медицина теж стає адресною та цільовою. Це
ров'я, профілактики являється в її більшій, ніж у бюджетній моделі, о р ієн тац іям
і санітарної просві пацієнта: лікар як первинна інстанція в системі охороіЯ
ти; здоров’я бере на себе відповідальність за забезпечення всіх ш Л
■ складність уп обхідних медичних послуг.
равління та коорди Перевагою моделі О. Бісмарка є той факт, що частина страЛ
нації діяльності си хових надходжень залишається, як правило, на місцевому рШЖ
стеми охорони здо ні. Ці надходження є джерелом фінансування різних міспеї^Я
ров'я; програм охорони здоров’я.
■ загроза скоро У страхових системах є можливість для страховиків і а
чення страхових страхованих здійснювати контроль за використанням страШ
фондів у разі суттє хових коштів і Якістю медичної допомоги, можливість вибоШ
вих змін в еконо ру лікаря і лікувального закладу для застрахованих, свобагіЯ
мічній і демогра вибору страхових фондів для працівників і підприємців, « ■
фічній ситуації.
сприяє конкуренції між різними страховими к о м п ан іяі^ Я
276
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
2 77
плануванні ресурсів і наданні переваги централізованим с
мам організації систем медичного страхування.
У країнах з децентралізованими системами існує стійка те
денція до координації діяльності страхових організацій,^
проявляється у створенні регіональних і національних страоЛ
вих асоціацій. Прикладом децентралізованої системи м еди*
ного страхування є система, яка функціонує у ФРН.
Німеччина. Страхова медицина розвивається з 1883 р., почи
наючи з ухвалення відповідного закону О. Бісмарка. Медичші
страхування є частиною загальнодержавної системи соц іаін
ного страхування, що забезпечує медичну допомогу в разі ЗИ
хворювання, догляду за хворим, нещасного випадку, допомога
породіллям, стоматологічну допомогу, забезпечення медиіш
ментами тощо. На медичне страхування припадає понад 8 %
валового національного продукту.
Фонди медичного страхування складаються з трьох джерея
внесків застрахованих, внесків працедавців, дотацій д е р ж а в
Фінансування охорони здоров’я забезпечується на 60 % і біль*
ше за рахунок соціального страхування, на 10 % — із засоби
приватного (добровільного) страхування, на 15 % —держ авне
ми асигнуваннями і на 15 % — особистими внесками громад
дян. З усіх джерел на охорону здоров’я в розрахунку на о д н
9
Існує багато видів
людину витрачається понад 3 500 доларів на рік.
У країні існує понад 250 страхових лікарняних кас, об’є м
наних в асоціації, які контролюють діяльність кас і їхні витрая
соціального страху ти. Функціонує декілька видів кас:
вання, зокрема, де ■ місцеві (переважно для тих членів сімей застрахований
кілька видів страху що не працюють), розташовані за місцем прож иванн я^
вання на випадок
■ виробничі (за місцем роботи);
хвороби, тимчасо
вої непрацездатно ■ на водному транспорті, гірничі, сільськогосподарські;
сті, нещасного ви ■ для державних службовців.
падку, вагітності та
Контроль і управління їх діяльністю проводить урядові
пологів тощо, які
агентство. Обов’язковим медичним страхуванням охоплене
охоплюють не мен
ше 75 % усіх витрат
понад 90 % населення країни.
на охорону здоро Близько 3 % платоспроможних громадян зазвичай корис
в'я. Решта витрат туються добровільним страхуванням. Урядами земель разом із
компенсується при федеральним урядом встановлюються граничні розміри внес
ватними коштами, ків у лікарняні каси, що посилює контроль за витратою кош
добровільним ме тів. Для проведення єдиної політики фінансування створюють
дичним страхуван ся регіональні і федеральні асоціації лікарняних кас, встанов
ням. люються загальнонаціональні стандарти медичної допомоги.
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
279
послуги безоплатні або повністю покриваються. Існує п ран Я
вибору між медичними закладами незалежно від рівня дохої^Н
і величини страхового внеску. Практично відсутні черги
очікування певних втручань у стаціонарах. Соціальна грущ ^Я
найнижчими доходами має безплатний універсальний д о с і|^ Я
до медичного забезпечення, яке повністю фінансується подаяЯ
ками.
Медичне страхування у Франції бере початок з XX ст., каш І
вперше були організовані товариства взаємодопомоги, які н я
давали допомогу своїм членам у випадку втрати роботи, х в о Л
роби або виходу на пенсію. Деякі з них утримували центі^Я
здоров’я, наймали лікарів, але найчастіше відшкодовували в я Л
трати пацієнта на візити до приватних лікарів.
З 1928 р. фонди взаємодопомоги перетворено у страхиц
компанії. Однак через незначну кількість застрахованих вонм і
були малоефективними. Реформою 1948 р. утворена численш и
каси, які знаходилися під урядовим контролем і були п о б у д о в
вані за професійним принципом. Після незначної реорганіза- 1
ції була відновлена єдина ієрархія страхових кас під загальними
управлінням національної страхової організації, д ія л ьн іє|И
якої, у свою чергу, контролюється міністерством соціального»
забезпечення і праці.
У країні медичне страхування є гілкою системи соціальної^ І
забезпечення. Воно фінансується за рахунок податків на заро-Я
бітну плату, непрямих оподаткувань алкогольних і тютюнових І
виробів. Джерелами фінансування медичної допомоги є вне
ски працедавців, застрахованих та урядові асигнування | Я
держбюджету.
Системою соціального страхування в країні охоплено 98 %А
населення. Система включає понад 90 страхових компаній.
Ціна медичних послуг регулюється урядом і постійно пере-1
глядається. Витрати за медичну допомогу в системі соціального \
страхування компенсуються не повністю. Як правило, пацієнті
при зверненні до лікаря сплачує всі послуги чи їх частину, по- |
тім 75 % вартості медичних послуг і 70—90 % вартості м ед и ка»
ментів повертаються пацієнтові страховими організаціями.
Контроль за діяльністю страхових організацій та медичних і
о
Які риси притаманні
працівників здійснюють, як і в Німеччині, загальнонаціональ- і
на страхова організація, асоціації страхових компаній (кас) і
лікарські профспілки, міністерства праці, соціального захист 1
приватній системі ту, охорони здоров’я тощо.
охорони здоров'я? Організація та управління страховою медициною у Франції 1
280
9. с и с те м и ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я у с в т
281
діє в умовах практично вільного ринку;
медичні послуги розглядаються як товар;
велику роль відіграють медичні асоціації;
роль держави незначна;
найвищі у світі витрати при недостатньо високих показниках
здоров'я;
різний ступінь охоплення медичним страхуванням;
найповніше представлена у США.
2 82
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
283
дію програми «Медікейд», і літні й старі люди, які отри*
медичну допомогу за програмою «Медікер». Проте далеко
всі потенційні користувачі цими пільгами дійсно отримую*
Вони доступні лише половині бідних верств населення та іі
дей похилого віку.
У 2010 р. в США було прийнято закон, яким передбда
реформування національної системи охорони здоров’я,
щення доступності обов’язкового медичного страхува
охоплення ним понад 30 млн жителів.
За рахунок держави
у США забезпечуєть
Загалом, у США переважають організації добровільного
ся надання медич дичного страхування. Величезні кошти, що витрачаютьс^И
ної допомоги: охорону здоров’я, дозволяють розробляти та впроваджуяЯ
ефективні медичні технології, досягати високої якості м е д И
■ державним служ ної допомоги, розгортати наукові дослідження. Проте рівеш
бовцям;
здоров’я населення не повністю адекватний значним витра^И
■ особовому скла на його підтримку. Наприклад, за показником м алю ком
ду збройних сил; смертності США знаходяться на 20-му місці у світі. Ці та інш
■ ветеранам воєн; причини примушують шукати шляхи скорочення витрат, гшн
■ американським вищення ефективності медичної допомоги для задоволеная
індіанцям. вимог бідних прошарків населення.
2 84
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
285
охорони здоров’я побудована на основі державної модея
Управління й координація її діяльності забезпечуються М Ь Д
терством охорони здоров’я України, яке відповідає за реалія
цію державної політики у сфері охорони здоров’я, нормотвЯ
чу діяльність тощо. Переважна більшість медичних з а к л и я
перебуває у комунальній власності і підпорядкована м ісцецЯ
Управління та коор органам влади, які відповідають за організацію їх діяльносгііЯ
динація діяльності
забезпечення населення послугами охорони здоров’я.
системи охорони
Окремі центральні органи виконавчої влади, зокрема М ів ^ |
здоров'я на дер
жавному рівні за
терство оборони України, Міністерство внутрішніх сіцяЯ
безпечуються Міні України тощо, мають власні медичні служби, що забезпечуц^Я
стерством охорони медичними та профілактичними послугами відповідні к г п Я
здоров'я України, на горії службовців і членів їхніх сімей. Медична служба Д е р х ^ Н
регіональному ного департаменту з питань виконання покарань є відщ ^Н
Міністерством охо дальною за організацію медичних і профілактичних послуИ
рони здоров'я Авто закладах пенітенціарної системи. Міністерство праці та со ^ Н
номної Республіки альної політики України є відповідальним за забезпечещ^И
Крим, управління медичного обслуговування громадян, що перебувають у підла-Я
ми охорони здоро рядкованих йому будинках-інтернатах (пансіонатах) для
в'я 24 обласних,
похилого віку та інвалідів, а також здійснює державний н а ц ^ Н
Київської та Севас
за діяльністю фондів загальнообов’язкового державного соі^|Н
топольської міських
державних адміні
ального страхування.
страцій. Основними завданнями управління охороною здоров’я є: 1
МІШ забезпечення реалізації державної політики в галузі охо*Я
рони здоров’я;
ЙЙ прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров’я Я
для забезпечення населення медико-санітарною допомо- І
гою;
■ здійснення заходів, спрямованих на запобігання інфех-Я
цінним захворюванням, епідеміям і на їх ліквідацію; ^
■ організація надання медико-санітарної допомоги н асеЛ
ленню, роботи органів медико-соціальної експертизцЯ
закладів еудово-медичної та судово-психіатричної екс- 1
пертизи;
■ забезпечення виконання нормативно-правових актів Д
галузі охорони здоров’я.
2 86
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
287
селищні та сільські органи місцевого самоврядув^^И
(ради) та належні їм на праві комунальної власносп^И
клади охорони здоров’я сільських районів, міст, райся^Н
містах, селищ та сіл, у функції яких входить безпосередні
надання медико-санітарної допомоги населенню. *
288
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
■шгрн 40100,0
39410,5
8792,6
42000 -і 7263,9,
28000 -
18052,6
21000 -
1535Ц ^
. 12628,3 1982,7
М000 - 9553'5 1786.1
7694,2
. 1746,3
«98,1 5159,86014,010958
3808,7
7000 -
358,4 562,9 - і» ! ! а й И
3450,3 3835,2 5295,9 6598,4 7807,2 10842,2 13368 15659,3 22579,2 26136,9 32146,6 31307,4
1999 2001 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 (план)
Роки
Державний бюджет Місцевий бюджет
289
кількість дільниць зросла до 10,5 тис. За сімейним принций^Н
працюють понад 8,1 тис. лікарів. Підготовка фахівців із сімІ^Н
ної медицини здійснюється на додипломному та післядиші^И
ному етапах.
З метою вирішення найактуальніших проблем о х о р і^ |
здоров’я та ефективного використання наявних коштів у к р м
ні широко застосовується програмно-цільовий метод. В и їм
нується понад 20 національних, державних цільових п р о щ Я
та заходів в охороні здоров’я, спрямованих на захист здорв^Н
дітей, профілактику і боротьбу з соціально небезпечнимі^И
соціально значущими хворобами тощо.
Незважаючи на певні зрушення в реформуванні
охорони здоров’я в нових умовах функціонування держайН
які стосуються розвитку нормативно-правової бази, децентрм
лізації управління, пріоритету первинної медичної допом оїЛ
започаткування багатоукладності, впровадження програми®
цільового планування, реструктуризації тощо, потребують
рішення принципові питання розбудови галузі щодо ф о р м ^ |
вання оптимальної моделі системи охорони здоров’я з ураху- 1
ванням потреб населення, існуючих можливостей, історичгі^И
©
особливостей та міжнародного досвіду.
В Україні розпочато реалізацію Програми економічних ро-1
форм на 2010—2014 рр., складовою якої є реформа медичної*!
У чому полягає зна
обслуговування. Її головною метою є поліпшення здоров’я на
чущість питань фі
селення, забезпечення рівного й справедливого доступу м
нансування для
успішної діяльності
громадян до медичних послуг належної якості. Досягнений
системи охорони мети передбачає вирішення стратегічних завдань підвищ енмі
здоров'я? доступності і якості медичних послуг, ефективності д е р ж ав а м
го фінансування, створення стимулів для здорового способи
життя.
2 90
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
291
можна умовно поділити на 3 групи. До першої групи кралЦ
сяг ВВП в яких перевищує 1 трлн дол., входять СІЛА, Яі
Німеччина, Китай, Велика Британія, Франція, Італія,
Іспанія, Бразилія. До групи країн, ВВП яких вимірюй
мільярдами доларів, входять 180 країн, у тому числі Уі
яка у 2010 р. мала ВВП на рівні 294,4 млрд дол. США і за
Основні економічні
тетом купівельної спроможності посідала 40 місце у св іті,
показники, які ви
значають діяльність третьої групи входять 23 країни, які мають валовий внутрі
охорони здоров'я: продукт менше 1 млн дол. Проте різні країни, внаслідок
мінностей у чисельності населення, мають різні показники]
■ величина ВВП; личини ВВП на душу населення. Україна за цим показнш ^И
■ обсяг ВВП у роз у 2009 р. зайняла 134 місце у світі. У розрахунку на душу наи
рахунку на душу на лення ВВП складає в Україні 6,3 тис. дол. Для п о р ів ш н
селення; в цілому у світі показник досягає 10,4 тис. дол., в країна**
■ % від ВВП на ропейського регіону ВООЗ 29,9 тис. дол. (рис. 9.9).
охорону здоров'я;
■ рівень видатків Тис. дол.
29,9
на охорону здоров'я
у розрахунку на од
ного жителя;
Рис. 9.9. В В П на душу 20 -
■ частка держав
населення у світі, Євро
них витрат у струк
пейському регіоні В О О З 10,4
турі загальних вит
та Україні ( П К С , тис.
рат на охорону здо
дол., 2009 р.)
ров'я;
■ частка держав і
них витрат на охо Світ у цілому ЄР Україна
рону здоров'я у
структурі усіх дер
жавних витрат. Для різних країн характерним є своєрідний вибір н аціш
нальних пріоритетів, у тому числі в соціальній політиці. Він
обумовлює відмінності у виділеній величині частки валовоїш
внутрішнього продукту на охорону здоров’я, що відображай
ставлення держави до медичної галузі. У зв’язку з цим вказц]
ний показник оцінюється до певної міри як політичний.
Лише у двох країнах світу витрати на охорону здоров’я пере
вищують 15,0 % від ВВП, зокрема у США. Від 10,0 % до 13,0 %
від ВВП виділяється на медичну галузь у Швейцарії, Н ім еч ч м
ні, Франції, Ісландії, Сербії, Португалії. Україна посідає у ц ь о
му рейтингу 78 місце у світі. Середній валовий показник пито
мої ваги видатків на охорону здоров’я у % від ВВП становить у
світі 6,3, у Європі —6,7 % (рис. 9.10).
292
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
% від ВВП
10 н
293
Рис. 9.11. Витрати на
рону здоров’я в розраяв
на душу населення уЕ
Європейському ра
ВООЗ та Україні (ПІ
475,7 дол., 2008 р.)
І
■
Світ у цілому ЄР Україна
е
структурі витрат на охорону здоров’я, які у більшості к р а й !
світу є вищими за 70 %. Так, понад 85 % витрат на о х о р о н
здоров’я покривається за рахунок державних суспільних Ко
штів у Чехії, Словаччині, Люксембурзі. Від 70 % і більше цей
Які особливості та показник досягає у більшості європейських країн. У Ш вейщи
закономірності уча рії частка державних суспільних витрат на охорону здоров’я
сті держави у фінан сягає 56%, у Нідерландах,^ 63 %. Менше за 50% держави
суванні охорони кошти складають у Мексиці (48 %), США (44 %). У цілому
здоров'я в окремих
в Європі державні та суспільні витрати у структурі за га л ь н е
країнах?
витрат на охорону здоров’я становлять близько 70,0 %, л
Україні —56,1 %.
Різні системи охорони здоров’я суттєво відрізняються у зборі
внесків, формуванні пулу і закупівлі послуг охорони здоров’я.
Збір фінансових ресурсів здійснюється через загальне опо
даткування, внески в систему обов’язкового медичного стра*
хування, внески в систему добровільного приватного медичН
ного страхування, оплату готівкою і пожертвування. Більшість
країн з високим рівнем доходів фінансують систему охорони
здоров’я або за рахунок загального оподаткування, або за ра
хунок внесків у систему обов’язкового медичного страхувань
ня. У країнах з низьким рівнем доходів фінансування охорони
здоров’я здійснюється переважно за рахунок готівки. За дани
ми ВООЗ, у 60 % країн з доходом менше 1000 дол. США на
душу населення оплата медичних послуг готівкою становить
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
2 96
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
297
Стан кадрового потенціалу галузі, його кількісні і якісні л я
ракгеристики, включаючи чисельність, структуру, рівень про
фесійної підготовки, трудову мотивацію і стан здоров’я м е д и і
них працівників, є основою функціонування медичної сферяу)
запорукою виконання завдань щодо якості і доступності по
слуг охорони здоров’я. Забезпечення реалізації права на охо
рону здоров’я та досягнення цілей розвитку, сформульованих
у Декларації тисячоліття, у програмі ВООЗ «Здоров’я для всіх
Збільшення право у XXI столітті», можливе лише за наявності в країнах достатній
го поля пацієнтів і чисельності медичного персоналу, високого рівня його освіта
медичного персона
і підготовки, адекватного розподілу, управління і мотивації. Щ
лу - запорука під
І хоча у світі росте розуміння вирішальної ролі медичнхя
вищення якості та
ефективності і роз
працівників, кадрові проблеми охорони здоров’я належать до
витку системи охо числа найскладніших, і їх вирішення пов’язане з багатьма
рони здоров'я (на труднощами. Усі країни стикаються з хронічними проблемам*
ціональної системи відсутності цілісного планування кадрових ресурсів, їх браку;
охорони здоров'я). незбалансованого розподілу, міграції, низької продуктивності
і поганих умов праці. Тривалість підготовки кадрів, необхщ*
ність безперервної освіти протягом усього професійного жит
тя, складність і напруженість праці, неспіврозмірної з винапк
родою, посилюють їх недостатність і дисбаланс.
Медичні працівники як найцінніший ресурс будь-якої сис
теми охорони здоров’я знають її проблеми й зацікавлені в їх
вирішенні, проте часто підходять до їх здійснення з урахувань
ням своїх корпоративних інтересів. У зв’язку з цим стратегії й
концепції вдосконалення медичної сфери включають врахуй
вання інтересів медичного персоналу, підвищення його моти
вації, створення коаліцій підтримки.
Сьогодні існує недостатність та значна нерівномірність роз
поділу ресурсів охорони здоров’я. При середньому показнику
забезпеченості на рівні 9,3 на 1 000 населення, в країнах Аф
риканського континенту цей показник становить 2,3, в краї
нах Америки —24,8 відповідно.
Дефіцит кадрів призводить до того, що 1,3 млрд населення
планети не мають доступу до медичної допомоги.
У 2006 р., за даними ВООЗ, у світі нараховувалося 59,8 млн
працівників охорони здоров’я. З них дві третини є надавачами
медичних послуг, а одна третина —адміністративний і допоміж
ний персонал. Даний розподіл має суттєві розбіжності в окре
мих регіонах ВООЗ. Так, провайдери медичних послуг склада
ють 82,8 % медичних кадрів у Африці і 57,3 % — в Америці.
Частка адміністративних працівників і допоміжного персона
298
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
299
Найменша чисельність населення, Найбільша чисельність населенні
що припадає на одного лікаря що припадає на одного лікаря *
Країни Країни
Білорусь Нігер
Греція Непал
Італія Папуа-Нова Гвінея
РФ Сенегал
Литва Мадагаскар
Бельгія Ємен
Грузія Камбоджа
Ізраїль М'янма
Казахстан Шрі-Ланка
Словаччина В'єтнам
Азербайджан З, Берег
Ісландія Ірак
Швейцарія Коста-Ріка
Болгарія Алжир
Чехія Сирія
0 100 200 300 0 10 000 20 000 ЗО 000 40 000
Чисельність населення на 1 лікаря Чисельність населення на 1 лікаря'
Роки
—♦ “ Європейський регіон
300
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
301
рення мережі експертів, установ і центрів співпраці, о б гр у я^|
вання політики і стратегії кадрового забезпечення.
Кадрові ресурси системи охорони здоров’я України н а р я И
вують понад 1 млн осіб. Переважна більшість лікарських і я
рів (88,0 %) сконцентрована у системі МОЗ України. С е р н
працівників установ і організацій, підпорядкованих М ін ісям
ству охорони здоров’я України, 197,1 тис. осіб складають
рі, 428,7 тис. —середній медичний персонал.
Починаючи з 2000 р., характерною тенденцією є збільшея^И
частки лікарів, зайнятих у приватному секторі охорони ш
ров’я, яка перевищила 4,0 %.
Забезпеченість населення лікарями системи МОЗ У к р а я в
1991 р. до 2010 р. збільшилася на 6,6 % і складає 43,2 на 10 ш
65 % лікарів безпосередньо займаються наданням медичиш
допомоги. Забезпеченість ними населення України с та н о в я і
близько ЗО на 10 тис.
Загалом забезпеченість кадрами охорони здоров'я в Україні €
близькою до середньоєвропейського показника, проте, суттєвая
Першочергового ви проблемою є укомплектованість штатних посад лікарів у окр^-1
рішення вимагає мих регіонах, а також закладах. У сучасний період п о к а зн е
проблема забезпе укомплектованості Становить у цілому в державі 80,8 %. Дефі
чення лікарськими цит лікарських кадрів сягає більше 20 тис.
кадрами медичних Потребує удосконалення розподіл кадрів відповідно до ре
закладів сільської альних потреб окремих територій з урахуванням демографія
охорони здоров'я, них, соціально-економічних та інших чинників. Н агальнн
первинної ланки ме завданням є підготовка лікарів загальної практики —сімейняі
дичної допомоги,
лікарів, менеджерів, економістів, соціальних працівників д я
фтизіатричної, лабо
медичної галузі, оптимізація співвідношення «лікарі —м ед и я
раторної, рентгено
логічної' служби, де
ні сестри» та перерозподіл функцій між ними, підвищення мо
існує найбільший тивації вибору медичних професій та соціального захисту пра
дефіцит. Необхідним цівників охорони здоров’я.
є прискорення під Важливим питанням є постаріння медичних кадрів, що м о я!
готовки фахівців за суттєво вплинути на кадрову забезпеченість системи в най
спеціальністю «за ближчій перспективі. У 2010 р. особи пенсійного віку станови*
гальна практика - ли понад 20 % серед усіх лікарів, 15,8 %•—усіх молодших спе
сімейна медицина» ціалістів з медичною освітою. Близько 3,0 % медичних праці»*
та забезпечення їх ників щорічно вибувають із галузі з різних причин.
працевлаштування. Підготовка медичних кадрів здійснюється з урахуванням
потреб. В останні роки щорічно до вищих медичних (фарма
цевтичних) навчальних закладів за усіма напрямами та форма
ми підготовки вступає близько 13 тис. осіб. Підвищенню якос
ті підготовки кадрів охорони здоров’я сприяє впровадження
302
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
303
11. Модель системи охорони здоров’я України.
12. Розподіл функцій управління в системі охорони здоров’я
України.
13. Фінансування охорони здоров’я України.
14. Основні напрями реформування охорони здоров’я Україгая
15. Значення кадрових ресурсів для діяльності системи охороші
здоров’я.
16. Тенденції кадрового забезпечення охорони здоров’я у свт
та Україні.
17. Завдання з удосконалення кадрового забезпечення систеїш
охорони здоров’я України.
Відповідь на виклик
3 04
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
Список літератури
1. Бойко Ю.П., КомаровГ. А., МеламедЛ. А. Концептуальние
подходьі к реформированию систем охрани здоровья в мире / /
Проблеми управлення здравоохранением. — 2005. — № 2. —
С. 5-14.
- 2. Доклад о развитии человека 2006 г. / ПРООН. — Изд-во «Весь
мир», 2006. —422 с.
- 3. Доклад о развитии человека 2007/2008 / ПРООН. - Изд-во «Весь
мир», 2007. - 384 с.
4. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе 2002 г.' — ЕРБ
ВОЗ. — Региональньїе публикации ВОЗ, Европейская серия.
№ 97. - 156 с.
5. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2000 г.: системи
здравоохранения: улучшение деятельности. — ВОЗ, Женева,
2000. - 232 с.
6. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2005 г. Не оставим
без внимания каждую мать, каждого ребенка. — ВОЗ, 2005. —
264 с.
і 7. Доклад о состоянии здравоохранения в мире. Финансирование
систем здравоохранения. Путь к всеобщему охвату населення
медико-санитарной помощью. —ВОЗ, 2010. —129 с.
8. Кучеренко В. 3., Антропов В. В. Системи финансирования здра
воохранения в странах Европейского Союза / / Зкономика здра
воохранения. —2005. —№ 7. —С.8—13.
9. Лисицнн Ю. П. Общественное здоровіє и здравоохранение:
Учебник. - М .: ГЗОТАР-МЕД, 2002. - 520 с.
10. Медичні кадри та мережа закладів охорони здоров’я системи
МОЗ України за 2008-2009 роки. - К., 2010. - 67 с.
11. Міграція кадрів охорони здоров’я в Європейському регіоні: ана
ліз на прикладі конкретних країн і стратегічні наслідки / Євро
пейське регіональне бюро ВООЗ, Копенгаген, Данія, 2006. —19 с.
12. Москаленко В. Ф., Грузева Т. С. Сравнительная оценка кадрового
обеспечения здравоохранения / / Проблеми социальной гигиени,
здравоохранения и истории медицини. —2008. —№ 3. —С. 44—47.
13. Москаленко В. Ф. Дцоровье и здравоохранение: ключевие
императивн. —К.: ВД «Авіцена», 2011. —256 с.
14. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування сучас
ної профілактичної стратегії в охороні здоров’я: від профілактики
медичної до профілактики соціальної. Монографія. — К. : ВД
«Авіцена», 2009. —240 с.
305
15. Москаленко В. Ф. Об оптимальной модели здравоохранеши
Украини / / Зкономика здравоохранения. —2008* —№ 5 (126). т
С. 5—15.
16. Москаленко В. Ф. Принципи побудови оптимальної системи
охорони здоров’я: український контекст. Монографія. —К .: Кни
га плюс, 2008. —320 с.
17. Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров’я в
Україні / Під заг. ред. В. М. Лехан, В. М. Рудого. —К .: Вид-во Ра-
євського, 2005. —168 с.
18. Панорама охорони здоров’я населення України / За заг. ред.
А. В. Підаєва, О. Ф. Возіанова, В. Ф. Москаленка. —К .: Здоров’м
2003.-3 9 5 с.
19. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорон
ни здоров’я в Україні за 2008—2009 роки. —К., 2010. —329 с.
20. Салтман Р. Б., Фигейрас Дж. Реформи системи здравоохранения
в Европе. Анализ современних стратегий: Пер. с англ. -* М. з
Гзотар Медицина, 2000. —432 с.
21. Системи здравоохранения: время перемен / Европейская обсер-
ватория по системам и политике здравоохранения. ^ ЕРБ ВОЗ^
Копенгаген, Дания, 2004 г. —242 с.
22. Системи здравоохранения на переходном зтапе. СоединенновІ
королевство / Европейский центр координации систем здравоох-ї
ранения. -т ЕРБ ВОЗ, Копенгаген, Дания, 1999 г. —115 с.
23. Следующий зтап проводимой Европейским региональним бюро
ВОЗ стратегии подцержки стран: укрепление систем здравоохра
нения / Европейский региональннй комитет. Пятьдесят пята*
сессия, Бухарест, Румнния, 2006 г.'^29 с.
24. Спільна робота на благо здоров’я / Доповідь про стан охорон*
здоров’я у світі, 2006 р. —Всесвітня організація охорони здоров’я,
Женева, Швейцарія, 2006. р 18 с.
25. Усоверщенствованньїе системи здравоохранения спасают жизнн
/ Основи Европейской стратегии ВОЗ по развитию систем здра
воохранения. —Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 2005. —13 с.
26. Фонтаки Марианна. Сочетание общественного/государственно-
го и частного в Российской системе здравоохранения в свете
международного опнта / / Сб. «Общественное и частное в здраво-
охранении и медицинском страхований (состояние, проблеми,
перспективи)». —М., 1 9 9 9 . С. 8—11.
306
9. СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СВІТІ
307
У розділі розкрито сутність і значення основ
них принципів медичної допомоги. Висвіт
лено роботу закладів охорони здоров’я різ
них видів цієї допомоги, Викладено теоре
тичні та організаційні засади розвитку
екстреної, первинної, вторинної (Спеціалізо
ваної), третинної (високоспеціалізованої)
медичної допомоги. Розглянуто організацію
роботи амбулаторно-поліклінічних, стаціо
нарних закладів охорони здоров’я, медичне
обслуговування сільського населення, літніх
людей, постраждалих від аварії на ЧАЕС, на
дання паліативної допомоги.
медична допомога:
екстрена; первинна* вторинна; третинна; ме
дична реабілітація; паліативна.
ПИТАННЯ ДЛЯ З’ЯСУВАННЯ
Виклик
10.1. ВИДИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ, ЗАСАДИ П НАДАННЯ
Виникає необхід
ність обґрунтовано
ЦІЛІ: Ознайомити із засадами, видами та організацією медичної го розмежування
допомоги на різних рівнях її надання. Розкрити сутність діяльності видів медичної до
окремих закладів охорони здоров’я. помоги (позалікар-
няної та лікарняної)
на різних рівнях її
надання. Нецільове
Медична допомога (МД) є важливою складовою охорони та, певною мірою,
здоров’я населення, в якій працює більша частина медичних неефективне вико
працівників. На її функціонування виділяються значні кошти ристання різних за
з асигнувань, передбачених на охорону здоров’я загалом. кладів охорони здо
Заклади та працівники цієї сфери виконують провідну ров'я вимагає ре
функцію системи охорони здоров’я, займаючись попереджен структуризації, змі
ням, виявленням хвороб, формуванням здорового способу ни їхніх завдань.
309
життя, забезпечуючи лікування та реабілітацію хворих, н а д а й
чи їм різні види медичної допомоги (рис. 10.1).
Медична допомога —це комплекс заходів, спрямованих щ
запобігання захворюванням, ранню діагностику, допошЛ
особам з гострими та хронічними захворюваннями, на реа
білітацію хворих та інвалідів з метою продовження їх ак
тивного довголіття.
У залежності від ступеня складності розрізняють первина»
вторинну (спеціалізовану) і третинну (високоспеціалізовани
медичну допомогу, що визначено Основами законодавств
України про охорону здоров’я (1992р., зі змінами станом щ
07.07.2011р. № 3611-17).
надається особам, які потре надається хворим, які потре надається хворим при рапто
бують періодичного медич бують постійного медичного вих захворюваннях із тяж
ного спостереження, ліку спостереження, застосуван ким перебігом і постражда-
вання на догоспітальному ня складних методів обсте лим від нещасних випадків
етапі та проведення профі ження та інтенсивного ліку забезпечується закладами
лактичних заходів. її отриму вання, а також оперативних охорони здоров'я в макси
ють безпосередньо у відпо втручань, що не можуть бути мально можливому обсязі з»
відному закладі чи вдома виконані в амбулаторних місцем виклику, під час
умовах транспортування та госпіта
лізації
3 11
ники багатьох спеціальностей. Проте дотепер за умови різщш
ступеня розвитку структур ПМ Д в поліклініках н а д а є т ь о ^ И
кож первинна допомога відповідному населенню.
Значення поліклінік і амбулаторій визначається їх н а б л щ Л
ністю до населення, а також можливістю оптимальної участД
медичному забезпеченні переважної більшості населення. 1
Ці заклади займають провідне місце у профілактичній робщШ
системи охорони здоров'я. Працівники закладів в и я в л я іН
фактори ризику серед відповідних контингентів, ін ф екц ій н іЯ
соціально значущі захворювання, беруть участь у наданні
значного обсягу МД.
Частина амбулаторно-поліклінічних закладів входить
складу різних лікарень і диспансерів, проте, число самосгіИ
них поліклінік (за винятком стоматологічних) і амбулата^В
також значне.
Певна частина населення потребує стаціонарного лікувашШ
в лікарнях різного профілю та підпорядкування.
Лікарня —' це заклад для постійного перебування пацієнгіі
з травмою, тим чи іншим захворюванням або підозрою на н ь а і
го, в якому забезпечується короткочасне чи довготривале Л
карське обслуговування, а саме —спостереження, встановлен
ня діагнозу, лікування та відновлення працездатності. Лікарня
може забезпечувати стаціонарну або стаціонарну та амбуиЯ
торно-поліклінічну допомогу.
У лікарнях можуть лікуватися хворі з різними патологічни
ми станами або з однією певною патологією.
В Україні передбачається спеціалізація лікарень, яка б у я
здійснюватись у межах госпітальних округів, розрахованих на
150—500 тис. мешканців. Такий округ буде об'єднувати м іс т
обласного значення та кілька навколишніх сільских районів, я
Відповідно до інтенсивності медичної допомоги доцільно
розрізняти такі лікарні (заклади):
■ багатопрофільну лікарню інтенсивної допомоги хворим
із гострими станами;
■ заклади для проведення планового лікування;
■ заклади для реабілітаційного (відновлювального) ліку
вання;
■ заклади для надання паліативної допомоги та психологіч
ної підтримки (хоспіси) термінальним (безнадійно) хво
рим;
■ заклади медико-соціальної допомоги.
312
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
о
[ 1 Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здо
ров’я в Україні Які завдання акре
і за 2008 - 2009 рр. - К., 2010. - 328 с. дитації медичних
І за 2009 - 2010 рр. - К., 2011. - 329 с. закладів?
3 13
В системі охорони здоров’я розробляють і застосовують щШ
ні види стандартів.
Після проведення акредитації видається сертифікат в с я н
новленого зразка, до якого додається ліцензія із за зн а ч е щ |^ |
конкретних видів допомоги, які заклад може надавати.
Ліцензія —державний документ, який дає власнику ( л іп е Л
Робота медичних
служб має на меті
зіату) дозвіл на здійснення певної діяльності з урахуваш^Н
досягнення доступ кваліфікації спеціалістів, їх післядипломної підготовки, а т*«|
ності медичної до кож діючих положень із сертифікації.
помоги, задоволе Проголошення охорони здоров’я пріоритетним п р и н ц и п е
ності населення за діяльності суспільства та держави, що утверджують законодяЛ
умови належної ства багатьох країн, ставить питання про налагодження в за Л
чутливості та висо модії між різними службами охорони здоров’я та іншими с ф е ї
кої' якості медично рами (службами, відомствами).
го обслуговування. Пошуки компромісного рішення між потребами п о к р а щ а є
ня медичного обслуговування та стримуванням витрат п р и іш
манні всім діючим нині системам охорони здоров’я. Вирішее-І
ня цієї проблеми значною мірою пов’язане з певним обмежеи-1
ням зростання обсягу спеціалізованої та вузькоспеціалізованш
допомоги за умови належного достатньо ефективного м е д н я
ного обслуговування на первинному рівні та взаємодії за неоод
хідності всіх рівнів МД.
Узгодження багатопланових дій, спрямованих на покра-И
щання здоров’я, може забезпечити досягнення належ нош
його рівня на основі адекватного фінансування. Проте д ерж м
ви, громадськість і населення зацікавлені в певному стримуй
ванні витрат на охорону здоров’я. Це тим більш важ л и в а
оскільки навіть у багатих країнах з розвинутою економ іко*
надання безоплатної медичної допомоги для всіх верств н а с м
лення недосяжне, зважаючи на зростання вартості медичнщі
послуг, зумовлене поступальним розвитком медичних техно
логій, демографічною ситуацією в багатьох країнах.
Потреби забезпечення соціальної справедливості та рівності
у медичному обслуговуванні населення на основі надання
йому доступної МД у різних закладах охорони здоров’я обумо*
вили необхідність розробки та втілення в життя заходів, спря-д
мованих на приведення діяльності системи охорони здоров’я у
відповідність до запитів і можливостей суспільства. При цьому
значно зросла роль саме первинної медичної допомоги.
314
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
315
о
Фундаментальні
засади ПМД:
печення багатьох потреб пацієнтів на основі партнерський
стосунків з ними і співпраці з родиною та громадськістю.
ПМ Д — це не тільки лікування поширених захворювань
і травм основними засобами, але й сприяння в організації ра
ціонального харчування, забезпеченні доброякісною водожц*
■ безперервність проведенні санітарно-оздоровчих заходів; охорона здоров’*
допомоги; матері та дитини, імунізація проти основних інфекційних хво
■ профілактична роб, профілактика ендемічних хвороб і боротьба з ними, сани
спрямованість; тарна просвіта населення.
■ всеохоплюючий Система ПМД створюється за місцем проживання в межах
підхід; певних муніципальних територіальних одиниць.
■ невіддільність Досвід створення та розвитку структур ПМД у багатьом
від проблем сім'ї; країнах довів її ефективність, при цьому важливою особливі©^
■ Висока якість. тю цієї допомоги є забезпечення наступності між різними рів
Основи Законо нями медичного забезпечення на основі вертикальної інтеграь)
давства України
про охорону здоров'я
ції, як зазначено також у програмі ВООЗ «Здоров’я для всіх».і*
Розвиток ПМД дозволяє ліквідувати диспропорції в охорощ
здоров’я, що викликані значним розвитком спеціалізованої
допомоги —як амбулаторної, так і стаціонарної.
Як вважають деякі вчені, до ПМД можна віднести першу
медичну долікарську допомогу. Саме поняття ПМД є збірним.
Формування струк На Алма-Атинській конференції воно було визначено як зона
тур ПМД має здій первинного контакту населення та медико-санітарних служб.
снюватись на заса
Значущість загальної практики як основи ПМД відзначена
дах вільного вибору
в Хартії з загальної практики/сімейної медицини в Європі
пацієнтом лікаря
первинної ланки, (1995 р.), в якій окреслено, що загальна практика здатна за
економічної неза пропонувати:
лежності закладів ■ доступність і прийнятність обслуговування для пацієнтів;
ПМД, керованості ■ справедливий розподіл ресурсів охорони здоров’я;
медичною допомо ■ інтегроване та скоординоване забезпечення відповідник
гою з боку сімейно лікувальних, паліативних і профілактичних послуг І за
го лікаря, при цьо
ходів щодо зміцнення здоров’я;
му на всі інші рівні
та до інших закла ■ раціональне використання технологій другого рівня на
дів пацієнт може дання медичної допомоги та лікарських засобів;
потрапляти за на ■ збільшення ефективності з урахуванням вартості послусі
правленням цього
Орієнтація на ПМД підтверджена також у Люблянській
лікаря. Проте мож
ливе також само
Хартії з питань реформування охорони здоров’я (1996 р.) і в
стійне звернення до Талліннській хартії, прийнятій на Європейській міністерській
відповідного спеціа конференції ВООЗ у 2008 р.
ліста у визначених Первинна медична допомога є основною, найбільш набли-і
випадках. женою до населення ланкою медичної допомоги, яка передба^
316
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
317
ця допомога надається тривалий період (Велика Британія, Ка
о
Вивчення досвіду
нада, Німеччина тощо). При цьому доцільно оцінювати ус
пішність діяльності ПМД з урахуванням діючих моделей її на
дання, навантаження лікарів, організацію взаємодії із заклади
ми, які надають вторинну та третинну допомогу. Модем
різних країн щодо
організації ПМД на роботи лікаря загальної практики (сімейного) досить різнома
засадах сімейної нітні (рис. 10.2).
медицини вказує на
різноманітність під
ходів до регламенту
та форм їх діяльно
сті.
О
Які особливості ПМД
діатри.
У Чехії в наданні ПМД, крім лікарів загальної практики, бе
руть участь також педіатри. Лікарі загальної практики мають
окремих країн? встановлені години роботи, за потреби пацієнти звертаються
318
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
3 19
Навантаження лікарів загальної практики коливається в до
сить значних межах: від 850 пацієнтів (Австралія) до 1 800—
2 000 (Велика Британія) і навіть 2 400 (Швеція).
Час, який витрачається на прийом одного пацієнта, станок
вить не менше 8—9 хвилин. Середня кількість відвідувань па
цієнтами лікарів загальної практики коливається в межах 4 -4
за годину, близько 10 % з них —■це відвідування вдома.
Фінансування ПМД досить часто відбувається на основі по
душних розрахунків, частково на гонорарній основі.
У країнах з розвинутою ПМД в її структурах працюють
35—50 % і навіть 60 % усіх лікуючих лікарів, при цьому питомі
вага направлень пацієнтів і самостійних звертань населення
до лікарів-спеціалістів не перевищує 10 %. На фінансувам
ня ПМД, як правило, виділяють від 30 до 40 % усіх витрат на
охорону здоров’я.
У країнах Східної Європи та нових незалежних державах,
які виникли на теренах колишнього Радянського Союзу, пер
винна медична допомога надається за дільнично-територіаль^
ним принципом і поєднується з організацією допомоги на за
садах сімейної медицини.
За цим принципом в Україні працюють терапевти, педіатри^
акушери-гінекологи, стоматологи, фтизіатри.
Дільнично-територіальний принцип має свої переваги, обу
мовлені простотою формування дільниць, доступністю допо*-
моги вдома, проте при вільному доступі населення до лікарів-
спеціалістів зменшується відповідальність дільничних лікар»
за стан здоров’я населення дільниці.
Розвиток ПМД в Україні в її сучасному розумінні почався
3 кінця 80-х років XX ет.
У державі була розроблена Концепція реформування пер
винної медико-санітарної допомоги (2001 р.).
Подальша розбудова ПМД окреслена в Загальнодержавній
програмі розвитку первинної медико-санітарної допомоги на
період до 2011 р., затвердженій Законом України від 22 січня
2010 р. № 1841—VI.
Цією програмою затверджено завдання та заходи ПМД,
прогнозні обсяги та джерела фінансування.
З метою оптимізації первинної медико-санітарної допомоги
рекомендується створення Центрів ПМД для надання первин
ної лікарської та долікарської допомоги населенню певного
сільського району або міста чисельністю від 30 до 100 тис. на
селення. До складу Центрів ПМД входять:
320
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
у сільській місцевості:
р ■ фельшерсько-акушерські пункти;
^ ■ медичні пункти;
У Ш амбулаторії, з навантаженням 1200 осіб на одного лікаря;
у містах:
І ■ амбулаторії, у кожній з яких можуть працювати 2—4 лікарі
з навантаженням 1 500 осіб на одного лікаря.
р Центру ПМД можуть підпорядковуватись приватно практи
куючі лікарі ЗП/СМ.
' До завдань основного закладу ПМД —амбулаторії загаль
ної практики/сімейної медицини віднесено:
■ проведення профілактичних заходів;
■ надання хворим кваліфікованої первинної МД в умовах
амбулаторії та вдома;
г ■ за наявності показань направлення хворих на консульту
вання та госпіталізацію до інших медичних закладів;
■ надання невідкладної медичної допомоги;
■ дотримання наступності в роботі з іншими медичними за
кладами щодо обстеження та лікування хворих;
■ забезпечення динамічного спостереження за станом
здоров’я населення, проведення лікувально-оздоровчих
заходів;
^ 11 експертизу тимчасової втрати працездатності;
* ■ направлення осіб з ознаками стійкої втрати працездатнос
ті на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК);
г -'■ проведення профілактичних щеплень;
■ навчання пацієнтів методам зміцнення здоров’я та плану
вання сім’ї.
Амбулаторія у своєму складі включає:
■ реєстратуру;
■ кабінет лікарського прийому;
■ операційно-перев’язувальний блок;
■ лабораторію;
■ фізіотерапевтичний кабінет;,
■ денний стаціонар;
■ допоміжні приміщення.
321
У закладах і підрозділах ПМ Д активно розвивається стаціо-
нарозамінна допомога (денні та домашні стаціонари).
Протягом останніх років зростала мережа закладів (підроз
ділів) сімейної медицини (рис, 10.3).
Кількість
закладів
322
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
323
Основні завдання міської поліклініки/відділення:
■ надання первинної та вторинної (спеціалізованої) медич-*
ної допомоги амбулаторно та вдома;
. ■ проведення диспансерного спостереження за різним^
контингентами;
■ проведення лікарської експертизи працездатності;
о
Яка роль поліклінік/
■ організація та проведення профілактичних заходів, вклю
чаючи і протиепідемічні;
■ гігієнічне виховання населення;
поліклінічних відді
і;.- И вивчення показників здоров’я населення.
лень у наданні вто
ринної (спеціалізо У період реформування системи охорони здоров’я робота
ваної) допомоги в поліклінік повинна бути спрямована на суттєве підвищення
сучасний період і якості лікування населення, повне комплексне обстеження
в майбутньому? його соціально значущих груп, повноцінну реабілітацію.
Ці заходи спрямовані на зменшення сучасного досить висо-]
кого рівня госпіталізації та забезпечення обґрунтованого на
правлення хворих на стаціонарне лікування.
У подальшому планова спеціалізована допомога має нада
ватись за направленнями лікарів первинної ланки. Проте, як
уже зазначалося, можливе самостійне звертання пацієнтів до
відповідних (визначених) спеціалістів.
Обсяг роботи поліклінік значний, види їх діяльності різно
манітні.
До профілактичних заходів відносяться як суто профілак
тичні (первинні), так і потенційно профілактичні (вторинні).
Первинні заходи:
О
■ щеплення;
■ гігієнічне виховання населення;
Основні розділи ■ диспансерний нагляд за здоровими та особами з фактора
роботи поліклініки: ми ризику;
■ санітарно-протиепідемічні заходи.
■ профілактична,
включно з проти Вторинні заходи:
епідемічними захо ■ своєчасне виявлення інфекційних захворювань і пові
дами; домлення про інфекційного хворого в санітарно-епіде-
■ лікувально-діа- міологічну станцію;
гностична; ■ організація ізоляції хворих, нагляд за контактними та оду
■ організаційно- жуючими;
методична. ■ оздоровчі та лікувальні заходи з метою попередження за
гострень і ускладнень захворювань;
324
10, ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
325
І
ПОЛІКЛІНІКА (ПОЛІКЛІНІЧНЕ
і
Управління Відділення
326
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
327
реження за контактними, проводить (чи організовує) диспан
серне спостереження за одужуючими.
Після відвідування хворого вдома в день надходження ви
клику лікар у подальшому може при необхідності відвідувати
його з своєї ініціативи (активне відвідування). Після покра
На обсяг і якість ро щання стану здоров’я хворого направляють на відповідні про*
боти лікаря впли цедури чи на повторне обстеження до поліклініки.
вають нерівномір При потребі лікар організовує його лікування в умовах домаш
ність навантажен нього стаціонару, залучаючи для цього дільничну медичну сео?
ня, звертання паці
тру, яка виконує відповідні призначення, спостерігає за ста
єнтів, яким на мо
мент звернення до
ном здоров’я пацієнта.
помога лікаря не
Здійснюючи організаційно-методичну роботу, дільничний
потрібна. Нерівно терапевт вивчає та аналізує стан здоров’я населення, показни
мірність наванта ки своєї роботи.
ження визначаєть Організація та якість роботи дільничного персоналу знач*'
ся сезонними осо ною мірою формує думку населення про медичну допомогу
бливостями захво взагалі. Ефективна діяльність цієї ланки амбулаторно-поліюш
рювань терапевтич нічної допомоги відчутно впливає на задоволення потреби у
ного профілю, коли медичному забезпеченні.
ваннями кількості Складні та відповідальні функції дільничної служби потре
відвідувань у різні бують планування та координації її взаємодії з різними підроз*
дні тижня та години
ділами поліклініки. Цю роботу забезпечує завідувач терапев*
протягом доби.
тичного відділення.
Важливим структурним підрозділом поліклініки є відділення
профілактики..
Основні завдання відділення профілактики:
■ проведення профілактичних медичних оглядів з метою
раннього виявлення хворих і осіб з високим ризиком за
хворювань;
■ організація, облік і контроль за проведенням диспансери
зації;
■ участь у розробці заходів первинної і вторинної профілак
тики;
■ поширення гігієнічних знань.
У цьому відділенні на постійній основі працює переважно
середній медичний персонал. Керує його роботою завідувач
відділення —лікар-терапевт. До роботи у відділенні профілак
тики залучають лікарів інших спеціальностей, виділяючи в їх
графіку певний час для проведення профілактичних оглядів. ; ?
Якщо на базі поліклініки розміщена жіноча консультація*
то вона забезпечує профілактичні огляди жінок. В іншому
328
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
3 29
вчителі загальноосвітніх шкіл;
о
Профілактичні огля
■ особи з факторами ризику соціального характеру;
■ діти та підлітки;
ди бувають індиві ■ вагітні жінки.
дуальними та ма У медичних закладах проводяться цільові, попередні та пе- І
совими» Масові ог
ріодичні медичні огляди.
ляди (періодичні та
цільові) проводять
Проведення періодичних медичних оглядів передбачене І
СТОСОВНО різнопланових контингентів, ВОНИ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ ГЇЄ4І
ся серед організова
них груп населення. реважно за рахунок бюджетних коштів.
Форми їх проведен Проведення медичних оглядів осіб, що працюють на харчо- І
ня для різних груп вих підприємствах, підприємствах санітарно-гігієнічного об
населення можуть слуговування населення, а також водіїв індивідуальних тран- і
бути різними за спортних засобів здійснюється за господарським розрахунком
частотою та скла або за рахунок спеціальних коштів.
дом. Після медичного огляду проводиться аналіз його результатів, «
оглянуті отримують необхідні рекомендації. За оцінкою стану ]
здоров’я вони розподіляються на відповідні групи здоров ’я.
До І групи —здорових —відносять осіб, що не мають у анам- І
незі хронічних захворювань або порушень функцій окремих ]
органів і систем. При обстеженні у них не знайдено відхилень ]
від норми.
До II групи — практично здорових —включають осіб, які в 1
анамнезі мають гостре чи хронічне захворювання, що не впли
ває на функції життєво важливих органів і на працездатність.
До III групи належать хворі на хронічні захворювання. їх І
розподіляють на хворих із:
II компенсованим перебігом захворювання, нетривалими 1
втратами працездатності;
■ субкомпенсованим перебігом, частими загостреннями та І
тривалими втратами працездатності;
■ декомпенсованим перебігом, стійкими патологічними ]
Методи медичної змінами, що призводять до інвалідності.
реабілітації:
В усіх етапах диспансеризації беруть участь заклади або під
■ лікувальна фіз розділи ПМД, якщо вони входять до складу поліклініки, діль- \
культура; ничні терапевти, відповідні спеціалісти.
■ фізіотерапія; У поліклініці проводиться реабілітація хворих і тих, що оду- |
■ психотерапія; жують. В її проведенні в переважній більшості випадків задія- ]
на система первинної медико-санітарної допомоги, проте, в
М механотерапія;
цій роботі беруть участь і лікарі-спеціалісти.
Щ. трудотерапія. Згідно з визначенням комітету експертів ВООЗ, під реабілі
330
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
331
■ надання консультативної допомоги хворим, вирішення
питання про місце лікування, призначення;
■ лікування та визначення профілактичних заходів;
■ надання консультативної допомоги лікарям з діагностики
та лікування інфекційних захворювань;
■ організація профілактичних щеплень;
■ підвищення кваліфікації Медичного персоналу з питань
інфекційної патології;
ЇЙ аналіз інфекційної захворюваності;
■ розробка заходів профілактики інфекційних хвороб.
Ефективність роботи поліклінік значною мірою залежить
від злагодженої діяльності всіх її підрозділів і медперсоналу.
Важливу роЛь у наданні медичної допомоги належного рів
ня відіграє робота лікарів усіх спеціальностей, які мають за
безпечити діагностику, повноцінне лікування та реабілітацію
У денних стаціо
переважної частини хворих у поліклініці, диспансеризацію,
нарах можна проведення експертизи працездатності та профілактичних
лікувати хворих оглядів.
у випадках: Доцільним і можливим є також перенесення окремих видів
медичної допомоги зі стаціонарів до закладів первинної ме
■ прийому дея
дичної допомоги. Цьому сприяє створення організаційних
ких медикаментів,
форм етаціонарозамінної медичної допомоги, до яких належать:
що потребує спо
стереження за ста ■ денні стаціонари в поліклініках;
ном пацієнта про ■ стаціонари вдома.
тягом певного
часу; До денного стаціонару направляють хворих, здатних до ак
тивного пересування, при відсутності протипоказань для ліку
■ при внутріш
ньовенному кра
вання в позалікарняних умовах і потреби суворого постільно
пельному введен
го режиму.
ні ліків; Робота цього підрозділу спрямована на активне планове
оздоровлення та лікування диспансерних хворих, часто і три
■ при підготовці
вало хворіючих, на скорочення термінів тимчасової непраце
хворого до склад
них діагностичних здатності у працездатному віці, проведення в поліклінічних
обстежень; умовах деяких діагностичних досліджень, на розширення
обсягу хірургічних втручань. Все це сприяє раціональному ви
■ за потреби не
відкладної допо
користанню ліжкового фонду.
моги з приводу До складу денного стаціонару входять такі кабінети та палати:
раптового погір кабінет завідувача відділення, кабінет лікаря, палати, кімната
шення стану під для прийому їжі, кабінет Психологічного розвантаження та
час перебування відпочинку хворих, процедурний кабінет. Забезпеченість ліж
в поліклініці. ками денних стаціонарів зростає.
332
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
3 33
комісію, після виписки зі стаціонару, після лікування з приво
ду інфаркту міокарда та інших гострих і підгострих форм іше*
мічної хвороби серця, резистентних до проведеного лікуваш
ня, тощо.
Після консультації, уточнення діагнозу та призначення не
обхідного лікування хворі повертаються до терапевта/сімей
ного лікаря, який при потребі знову направляє їх до кардіолог
га для подальшого лікування і диспансерного спостереження.
Лікар кардіологічного кабінету разом із дільничними тера
певтами (сімейними лікарями) відбирає хворих для лікування
у спеціалізованих кардіологічних відділеннях стаціонарів. Він
також направляє деяких хворих на доліковування в місцеві са
наторії (після гострого інфаркту міокарда, хірургічних втру
чань з приводу аневризми серця, аорто-коронарного шунту
вання та стентування, з нестабільною стенокардією).
Після повернення хворих зі стаціонару чи з реабілітаційного
відділення санаторію кардіолог забезпечує їхнє подальше ліку
вання та диспансерне спостереження. Він координує та
контролює діяльність ряду підрозділів поліклініки щодо вияв
лення та якісного обліку хворих із захворюваннями системи
кровообігу, а також осіб з відповідними факторами ризику.
Для надання невідкладної допомоги хворим вдома та при
звертаннях до поліклініки з 19-ї до 8-ї години та у вихідні дні в
поліклініках працюють пункти/відділення невідкладної ме
дичної допомоги.
Пункт (відділення) невідкладної медичної допомоги (далі —
Пункт) є структурним підрозділом територіальних поліклінік/
поліклінічних відділень, який надає невідкладну медичну до
помогу вдома хворим і потерпілим, стан яких не становить
безпосередню загрозу їхньому життю чи здоров’ю, але по
требує невідкладних дій щодо полегшення страждань, термі
нового амбулаторного лікування чи активного медичного на
гляду.
Основні функції пункту (відділення) невідкладної медичної
допомоги:
■ термінове обстеження та надання у встановлених обся
гах невідкладної медичної допомоги хворим, які її потре
бують;
■ призначення термінового амбулаторного лікування та ви
писування рецептів для придбання необхідних медика
ментів;
3 34
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
3 36
10, ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
337
■ повноту охоплення диспансеризацією відповідних
осіб (%);
■ своєчасність взяття хворих під диспансерне Спостережен
ня (%);
/ (■ поділ осіб, за Якими здійснюється Диспансерне спостере
ження, за групами здоров’я (%) і переведення їх з однієї
До іншої групи здоров’я (%);
■ частоту загострень захворювань у хворих із диспансерних
груп (на 100 осіб).
Для поглибленого аналізу діяльності амбулаторно-пол іклі-
нічних закладів використовують дані експертних оцінок. Це
тим більш важливо, оскільки робота цих закладів відчутно
впливає на діяльність інших служб.
338
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
339
Основні завдання стаціонару міської лікарні:
■ надання спеціалізованої цілодобової стаціонарної допо
моги в достатньому обсязі;
■ апробація Та впровадження сучасних методів діагностики,
лікування, профілактики;
, ■ комплексне відновне лікування;
■ експертиза непрацездатності;
Певна частина міських стаціонарів об’єднана з поліклініка
ми, проте на сучасному етапі в умовах децентралізації управ
ління охороною здоров’я функціонують також лікарні, в яких
надається тільки стаціонарна допомога.
До складу стаціонару входять різні підрозділи (рис. 10.5).
340
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
341
лення та старшої медичної сестри, допоміжні приміщення
тощо). Палати переважно розраховані на 2—4 ліжка. В ін
фекційних лікарнях для забезпечення ізоляції хворих пе
Кардіологічні відділення редбачені бокси.
функціонують у міських, Кількість ліжок на одну посаду лікаря за профілем відді
обласних лікарнях, кліні лень різна - від 12 (гематологія) до 40 (туберкульозне для
ках. Останнім часом від
хворих на кістково-суглобовий туберкульоз).
бувається розгортання
кардіологічних, кардіохі-
За орієнтовними нормативами на одну посаду ордина
рургічних та інсультних тора у багатьох відділеннях припадає в середньому 25 лі
центрів із сучасним об жок.
ладнанням для надання Стаціонарного лікування, спостереження потребують
у повному обсязі спеціа також пацієнти, стан здоров’я яких не загрожує життю,
лізованої медичної допо але вимагає проведення протирецидивних курсів, підтри
моги в разі гострих сер муючої терапії. Для цього створюють відділення сестрин»
цево-судинних і судинно- ського догляду для надання медичної допомоги хронічним
мозкових захворювань. хворим і особам похилого віку в умовах лікарняного ста
Невідкладного вирішен ціонару.
ня потребує питання ор Для надання медичної допомоги невиліковним хворим
ганізації допомоги при у світовій практиці набули поширення хоспісш
цереброваскулярних за У процесі реформування охорони здоров’я може зміню
хворюваннях. Проведен
ватись роль міських багатопрофільних лікарень у наданні
ня комплексу заходів з
спеціалізованої стаціонарної допомоги.
реанімації та інтенсивно
го лікування при загроз
Підвищення вимог до цього виду медичного забезпеч
ливих для життя станах чення, розвиток медичної науки, поява нових технологій
зумовило організацію зумовили необхідність створення низки спеціалізованих
підрозділів анестезіології центрів різних типів і підпорядкованості. Такі центри до
та реанімації для хворих, цільно створювати у складі потужних багатопрофільних
госпіталізованих брига лікарень на базі відповідних відділень або як самостійні
дою швидкої допомоги заклади (центри — кардіологічний, репродуктивних тех-г
за екстреними показан нологій, раку).
нями, післяопераційних
хворих і переведених зі Основні завдання центрів:
спеціалізованих відді
■ забезпечення науково-методичного та організацій
лень у зв'язку з погір
шенням стану.
ного керівництва медичною допомогою відповідного
профілю;
■ надання консультативно-діагностичної та лікувальної
допомоги прикріпленому населенню;
: ■ запровадження сучасних методів діагностики, лі
кування та профілактики в роботу спеціалізованих
профільних відділень і кабінетів закладів охорони
здоров’я;
342
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
343
Напрями діяльності конкретних закладів і підрозділів, обсяг
і види медичної допомоги, відповідні контингенти, порядок
відбору та направлення на консультацію, обстеження, ліку
вання, взаємозв’язки між спеціалізованими закладами та під
розділами тощо визначаються відповідними положеннями.
На посаду завідува
У стаціонарних відділеннях працюють завідувач, лікарі-
ча стаціонарного від ординатори, старша медична сестра, Медичні сестри, сестра-
ділення признача господарка та молодший медичний персонал.
ють найбільш квалі Завідувач відділення контролює лікувально-діагностичну ро
фікованого спеціалі боту підрозділу, бере участь у проведенні експертизи тимчасо
ста, який має знач вої непрацездатності, в патологоанатомічних конференціях*
ний досвід практич перевіряє повноту та якість ведення відповідних Облікових до
ної роботи та підго кументів, систематично аналізує ефективність роботи відді
товку з питань ме лення, вирішує питання про переведення хворого до іншого
неджменту в охоро відділення.
ні здоров'я.
Лікар-ординатор, у першу чергу, оглядає хворих, що посту
Джерело: Наказ пили, проводить і призначає потрібні діагностичні обстежен
МОЗ України від
29.03.2002 р: № 117 ня, складає план лікування та забезпечує його виконання.
«Довідник кваліфіка Старшій медичній сестрі відводиться активна роль в органі
ційних характерис
тик професій праців зації роботи підпорядкованих їй медичних сестер і молодшого
ників» медичного персоналу. Ця посада вимагає досвіду та високої
кваліфікації. Старша сестра складає графіки роботи середньо
го та молодшого персоналу, відповідає за постачання у відді
лення медикаментів, інструментарію тощо, організацію харчу
вання хворих, дотримання санітарно-гігієнічних та проти
епідемічних норм і правил, допомагає завідувачу відділення у
веденні облікових документів.
Безпосередній догляд хворих здійснюють палатні медичні
сестри, які спостерігають за станом здоров’я пацієнтів, вико
Спостереження за
нують відповідні призначення лікаря.
станом хворих, їх лі В умовах дефіциту фінансових ресурсів у країні проблема
кування здійснює лі- ефективного їх використання Набуває особливого значення в
кар-ординатор. будь-якій галузі, у тому числі й в охороні здоров’я.
Це є однією з найважливіших проблем галузі, яка потребує І
вирішення на веіх рівнях управління. Враховуючи неможли-І
вість здійснення фінансування охорони здоров’я за рахунок
держави в повному обсязі, виникає^недбхідність ефективних і
перетворень системи фінанеування\ медичних закладів, а та
кож зміни надання допомоги на різних етапах.
Що стосується стаціонарної допомоги, то на даному етапі її
забезпечення Пропонується віддати перевагу двом взаємопо
в’язаним завданням:
344
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
346
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
347
Ю.5:€ЮОБЛИВОЄТІМЕДМЧН©ГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
СІДЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ г _
348
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
349
Залучення до медичного забезпечення сільського населення
міських і обласних закладів дозволяє певною мірою зм енш иш
При
о
впровадженні
сімейної медицини
розбіжності в рівнях забезпеченості міських і сільських меш
канців (особливо це стосується стаціонарної допомоги) .
Фактично рівні госпіталізації сільського та міського насе
лення досить значні й майже однакові, вони коливаються і
межах 20—22 % .
на селі повинна Проблеми розвитку стаціонарної допомоги сільському насе
бути збережена ленню стосуються переважно раціонального розміщення спе
етапність у органі ціалізованих ліж ок на різних етапах медичної допомоги та по
зації медичної до кращ ання якості.
помоги при зміні Значно складніше забезпечити сільське населення амбула
функцій медичних торно-поліклінічною допомогою, з огляду на те, що помітну
закладів. Вона по
роль у ній відігравали та продовжують відігравати середні ме
винна відбуватися
дичні працівники. За даними останніх років, до лікарів було
поступово 3 ураху
ванням регіональ
здійснено менше половини всіх звертань. Це свідчить про на
них особливостей гальну потребу зміцнення ПМ Д, необхідність активнішого за
і забезпеченням на провадження засад сімейної медицини, яка досить значними
самперед оптиміза- темпами розвивається у сільській місцевості, де працюють
ції ДІЯЛЬНОСТІ всієї' 86% закладів загальної практики сімейної медицини (див.
мережі закладів підрозділ 9.2).
охорони здоров'я. Розвиток ПМ Д на засадах сімейної медицини набув значно
го поширення в Ж итомирській, Закарпатській, Полтавській,
Львівській, Харківській областях.
У сучасний період реформування ПМ Д відпрацьовується за
пілотним проектом у деяких областях.
Сільська лікарська д іл ь н и ц я
Сільська лікарська дільниця організовується для надання ме
дичної допомоги мешканцям поселень, віддалених від район
ного центру. Її заклади (а саме: дільнична лікарня, амбулато
рія, фельдшерсько-акушерські пункти) виконують відповідні
функції.
Н а більшості дільниць ПМ Д надають самостійні лікарські
амбулаторії, а на частині — дільничні лікарні, до складу яких
входять і лікарські амбулаторії.
Долікарську медичну допомогу сільським жителям забезпе
чують фельдшерсько-акушерські пункти, кількість яких у 2010 р.
становила 14 934. Слід відзначити недостатню їх укомплекто
ваність середнім медичним персоналом. Це стосується також
350
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
351
Табл иця. 10 . 1. Кількість закладів охорони здоров'я на сільських
лікарських дільницях у 2000-2010 рр.
е
Які особливості ді
яльності закладів
рів та інших працівників з урахуванням сезонності виробничої
діяльності. У графіку мають бути передбачені консультативні
прийоми лікарів-спеціалістів центральної районної лікарга
(ЦРЛ). Частота виїздів спеціалістів ЦРЛ для надання консуль
тативної допомоги сільському населенню встановлюється від
сільської лікарської
повідно до потреби з урахуванням можливостей лікарні.
дільниці?
У графіку повинен бути виділений час для роботи лікарів
дільниці на фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАП).
На сільській лікарській дільниці обслуговування виклик»
здійснюють переважно лікарі, проте, у віддалених від пункго-
вого села поселеннях до цього залучають і середній медичним
персонал.
Активне лікарське спостереження за хворими в домашніх
умовах ускладнене, тому до цієї роботи також залучають се
редніх медичних працівників.
352
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
353
Основні завдання Ц РЛ:
■ надання спеціалізованої амбулаторно-поліклінічної допо
моги всьому населенню району;
■ надання спеціалізованої стаціонарної допомоги всьому
населенню району;
&Ш забезпечення швидкою та невідкладною медичною допо
могою населення району;
■ впровадження в практику роботи медичного закладу райо
ну сучасних методів і засобів профілактики, діагностики
та лікування;
Іі організація консультативної допомоги;
■ організаційно-методичне керівництво роботою всіх закла
дів району, а також контроль за їх діяльністю;
■ розробка та впровадження заходів, спрямованих на підви
щення якості медичного забезпечення;
■ розробка, організація та здійснення заходів щодо підви
щення кваліфікації медичних кадрів та раціонального
використання медичних кадрів і матеріально-технічних
ресурсів;
. ■ планування, фінансування та організація матеріально-тех
нічного забезпечення закладів охорони здоров’я району.
Управління охороною здоров’я в районі потребує співпраці
численних посадових осіб закладів охорони здоров’я на основі
відповідного інформаційно-аналітичного забезпечення, яким
займаються інформаційно-аналітичні відділення ЦРЛ.
354
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
355
■ вирішення питань про подальше лікування проконсульто
ваних хворих з визначенням медичної технології та місця;
■ залучення до консультації висококваліфікованих лікарів-
спеціалістів лікарні та інших закладів охорони здоров’я, щ
також працівників науково-дослідних інститутів і медич
До медичного забез них вузів;
печення сільського ■ направлення до закладів, які направили на консультація»
населення залучаю хворих, висновків із зазначенням установленого в поліклн
ться міжобласні або ніці діагнозу, проведеного та рекомендованого лікування;
державні центри -
клінічні установи, які ■ розробка для закладів області рекомендацій (пам’яток):
можуть входити до про порядок та показання для направлення хворих до
складу відповідних консультативної поліклініки;
науково-дослідних ■ систематичний аналіз по районах області випадків роз
інститутів, вузів або біжностей діагнозів між закладами, які направили хворих
потужних міських і на консультацію, та консультативною поліклінікою;
деяких обласних лі
карень. ■ аналіз помилок, допущених лікарями закладів при обстеж
женні та лікуванні хворих перед направленням їх до кон
сультативної поліклініки;
■ складання оглядів та інформаційних листків про стан і рі
вень лікувально-діагностичної роботи в районах і закладах
охорони здоров’я області.
356
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
>езпеченн
Перший ■ Профілактичний характер, з ме
■ ФАЛ тою попередження ускладнень вагіт
■ Лікарська амбулаторія ності та виникнення гінекологічних
■ Дільнична лікарня (без захворювань
лікаря-акушера-гінеколога) ■ Жінки спостерігаються 6—8 разів
за весь термін вагітності
Другий ■ Спостереження за вагітними без
Районні заклади ускладненого перебігу вагітності.
Спостерігаються не менше 6—8 разів
на допологовому етапі
■ Спостереження за вагітними ви
сокого ступеня акушерського та пе-
ринатального ризику проводиться
постійно акушером-гінекологом
Третій ■ Забезпечується належне вико
Обласні лікарні нання обсягу медичного обстежен
ня, який не може бути здійснений
на попередніх етапах. Складається
індивідуальний план спостережень
для медичного персоналу перших
двох етапів
■ Вагітні вкрай високого ступеня
ризику перебувають під динамічним
спостереженням спеціалістів III ета
пу
357
Допомога при пологах надається здебільшого на II етапі,
тобто в акушерському відділенні ЦРЛ, пологовому будинку,
меншою мірою на сільській лікарській дільниці.
За наявності у вагітної екстрагенітальних захворювань або
високого ризику перинатальної патології її можуть госпіталі
зувати на III етап до обласної лікарні. Стаціонарне лікування
жінок із гінекологічною патологією забезпечується закладами
II та III етапів медичного забезпечення сільського населення.
Медична допомога дітям надається в закладах різних ета
пів медичного забезпечення:
■ фельдшерсько-акушерський пункт;
©
Медичне обслугову
■ амбулаторія дільничної лікарні або лікарська (сімейна)
амбулаторія;
■ педіатричне відділення районної та центральної районної
вання дітей, які лікарні;
мешкають у сіль ■ консультативна поліклініка обласної лікарні;
ській місцевості,
■ багатопрофільні та спеціалізовані дитячі лікарні.
здійснюється на за
гальних засадах. Важливе значення має розвиток пересувних і виїзних форм
обслуговування дітей, організацію яких забезпечує центральна
районна лікарня (ЦРЛ). Спеціалісти ЦРЛ виїздять на сільські
лікарські дільниці згідно з графіками.
В умовах недостатнього укомплектування сільських лікар
ських дільниць лікарями-педіатрами лікувально-профілактич
ну роботу серед дітей здійснюють сімейні лікарі (або дшіьничні
терапевти) та середні медичні працівники.
Обов’язки середнього медичного персоналу з медичної до
помоги дитячому населенню на сільських лікарських діль
ницях:
■ щорічний перепис дітей віком до 18 років при подвірних
обходах;
■ патронажні відвідування новонародженого:
у перші 2 дні після виписки з пологового будинку;
у 2 тижні та у віці одного місяця, щомісячне спостережен
ня протягом першого року (число спостережень залежить
від стану здоров’я дитини);
■ контроль за фізичним розвитком дітей (систематичне зва
жування та вимірювання);
■ систематичний патронаж дітей, які перебувають під дис-
358
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
359
■ організація профілактичних щеплень дітям;
■ організація та контроль здійснення заходів щодо медич
ного забезпечення підготовки юнаків до 17 років включно
до призову на військову службу;
■ організація впровадження нових медико-організаційних
технологій у діяльність педіатричної служби;
■ аналіз звітів дитячих лікувальних закладів, оцінка стану
здоров’я дітей сільського району та діяльності медичного
закладу, розробка конкретних заходів щодо підвищення
якості медичної допомоги.
360
10. о р г а н із а ц ія медичної допомоги
361
10.6. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСТРЕНОЇ
МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
362
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
364
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
365
■ частота викликів бригад ш видкої допом оги (усього, за
проф ілем бригад, з приводу раптових захворю вань, н е
щ асних випадків) н а 1000 населення;
■ своєчасність надання ш видкої медичної допомоги (%);*■
■ питома вага непрофільних виїздів (%);
Основні завдання
СШМД: ■ питома вага виїздів ш видкої допомоги до хворих з хроніч
ним и захворю ваннями (%);
■ надання ЕМД на
місці пригоди;
■ розподіл викликів бригад по м ісяцях року, годинах про
тягом доби (%);
■ екстрена госпі
талізація до стаціо ■ частота запізнень прибуття бригади до місця виклику (%);
нару відповідного ■ частота госпіталізації пацієнтів, доставлених бригадами
профілю; ш видкої допомоги (на 1 000 населення);
■ перевезення до
■ летальність хворих і постраждалих на етапі надання швид
стаціонару хворих,
кої медичної допомоги (%);
які потребують ме
дичного супроводу додобова летальність після надання допомоги бригадою
при транспортуван
ні;
■ частота відмовлень у госпіталізації хворим, направленим
■ участь у лікві за екстреними показаннями (відсутність місць у стаціона
дації медико-сані- рі, відмова пацієнта, відсутність показань до госпіталізації
тарних наслідків
тощ о) (%).
надзвичайних си
туацій.
Аналіз звернень населення до станцій ш видкої допомоги
показує, щ о частина з них не є показаним и для обслуговуван
н я саме станцією (хронічні хворі, відсутність загрози життю
тощ о). Виходячи з інтересів раціонального використання н а
явних людських і матеріальних ресурсів охорони здоров’я, п о
кращ ання взаємодії та послідовності на різних етапах надання
медичної допомоги, Невідкладну допомогу доцільно надавати
в пунктах (відділеннях) амбулаторно-поліклінічних закладів.
Збільшується надання ш видкої медичної допомоги хворим
і постраждалим, а Також доставка & до стаціонару фельдшер
ськими бригадами.
Така тенденція характерна для багатьох країн світу.
Д еякі автори відзначають негативні сторони такої тенденції:
велика частина хворих екстрено госпіталізується, щ о п ов’я
Яким чином можна
забезпечити своє
зано з уточненням діагнозу, нерідко допомога надається не в
часність обслугову повному обсязі, виявляю ться діагностичні й тактичні пом ил
вання виклику ки, необґрунтованість госпіталізації взагалі чи невідповідність
ШМД? проф ілям відділень стаціонарів.
366
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
367
Досвід роботи станцій швидкої медичної допомоги показує,
що при відповідній підготовці фельдшерів (медичних сестер-
бакалаврів), вони можуть замінити лікаря там, де достатньо
ц іл о д о б о в и й проведення сицдромної діагностики (гострий живіт, деякі
прийом і госпіталі травми, або коли завчасно відомо, що лікарська допомога не
зація хворих, до потрібна, біль у хворих з онкозахворюваннями тощо).
ставлених бригада Заміна лікарських бригад на фельдшерські повинна прохо
ми ШМД, іншим дити поетапно з урахуванням реформування всієї системи
транспортом і тих,
охорони здоров’я, починаючи з посилення ролі ПМ Д і закін
хто звернувся без
чуючи організацією екстреної медичної допомоги.
посередньо в при
ймальне відділення Важливого значення набула екстрена стаціонарна допомога,
та за направленням яку забезпечують лікарні швидкої медичної допомоги (Ш МД).
медичних закладів; Лікарня Ш М Д Ш це медичний заклад, призначений для ціло
екстрена висо добового Надання стаціонарної екстреної допомоги населен
кокваліфікована та ню при гострих захворюваннях, травмах, нещасних випадках,
спеціалізована ме отруєннях у повсякденних умовах і надзвичайних ситуаціях.
дична допомога Лікарні Ш М Д створюються в обласних центрах і містах із
хворим і потерпі
населенням не менше 300 тис. за встановленим порядком і
лим, медичне сор
функціонують я к самостійні заклади або входять до складу
тування потерпілих
об’єднання швидкої медичної допомоги.
при їх масовому
надходженні до лі Надання стаціонарної екстреної медичної допомоги здій
карні; снюється всім, хто її потребує, незалежно від громадянства,
н е в ід кл а д н и й місця проживання, роботи та інших обставин.
лікарський огляд Науково-методичним і навчальним центром з питань екс
хворих і потерпілих, треної допомоги в Україні є Київська міська клінічна лікарня
що поступили в швидкої медичної допомоги (КМ КЛ Ш М Д).
приймальне відді Лікарня має все потрібне для надання ургентної допомоги,
лення, їх госпіталі
зокрема, функціонують декілька відділень: хірургічні, нейро
зація за показання
хірургічні, травматологічні, політравматичні, судинні, ін
ми незалежно від
наявності вільних
фарктні, токсикологічні, невідкладних станів, інтенсивної те
місць; рапії, екстракорпоральної детоксикації, ендоскопічної діа
переведення гностики, малоінвазивної хірургії, ультразвукової діагностики,
хворих і потерпілих променевої діагностики та інші.
для подальшого Виконуючи функції багатопрофільної лікарні, КМ КЛ Ш М Д
стаціонарного ліку є базою підвищення кваліфікації лікарів і середнього медич
вання та реабіліта ного персоналу, а також базою проходження інтернатури з хі
ції в інші медичні рургії, нейрохірурги, анестезіології, патанатомії, медицини не
заклади міста для
відкладних станів.
забезпечення опе
Лікарні Ш М Д активно взаємодіють зі станціями Ш М Д і
ративного викорис
тання ліжкового
службами медицини катастроф, з різними медичними та не-
фонду. медичними закладами у випадках виникнення надзвичайних
ситуацій.
368
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
369
■ участь у підготовці медичних і немедичних працівників, на
яких відповідно до законодавства покладається надання
медичної допомоги у випадках виникнення НС.
Для виконання цих завдань ДМ СК створена на двох рівнях
управління: державному та територіальному.
До складу дер Сили та засоби державного рівня функціонально підпоряд
жавного рівня ковані МОЗ і беруть участь у ліквідації наслідків НС, при яких
ДСМК включені:
можливості територіальних органів і закладів охорони
■ медичні брига здоров’я не відповідають існуючим потребам і необхідно залу
ди ДСМК постійної чати додаткові сили.
готовності першої Сили та засоби територіального рівня здатні самостійно
черги; здійснити ліквідацію медико-санітарних наслідків за допомо
■ спеціалізовані гою власної державної служби медицини катастроф, куди вхо
бригади ДСМК по дять заклади різного підпорядкування.
стійної готовності Головним закладом на цьому рівні є територіальний центр
другої черги; екстреної допомоги та медицини катастроф.
■ спеціалізовані При вирішенні питання про включення до цього центру лі
ліжка медичних за кувальних закладів, розташованих на даній території, врахо
кладів міністерств, вується їх можливість розгорнути додатковий ліжковий фонд
відомств і органів при надзвичайних ситуаціях.
управління адміні Існуюча система надання медичної допомоги при НС пе
стративних терито
редбачає етапне лікування постраждалих.
рій.
При НС, незалежно від їх масштабу, першими для надання
медичної допомоги до осередку катастрофи прибувають і почи
нають працювати бригади швидкої медичної допомоги (Ш МД),
які обслуговують населення даної території в повсякденних
умовах. Бригада надає першу лікарську (фельдшерську) допо
могу постраждалим, проводить медичне сортування та ева
куює їх до стаціонару медичного закладу за планом станції
швидкої допомоги.
Якщо ліквідувати наслідки НС силами штатної ШМД не
можливо, розгортаються сили першого етапу евакуації, додат
ково направляються медичні бригади постійної готовності
першої черги територіального рівня (при необхідності —й дер
О
Яка сутність взає
жавного рівня).
На другому етапі медичної евакуації розгортаються лікуваль
ні заклади, які повинні забезпечити надання кваліфікованої та
модії різних служб і
спеціалізованої медичної допомоги всім постраждалим.
закладів при виник Спеціалізовані бригади звичайно є вузькопрофільними: ней
ненні надзвичайних рохірургічні, комбустіологічні, політравматичні, терапевтичні,
ситуацій? гематологічні, реанімаційні, акушерсько-гінекологічні тощо.
370
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
371
вий процес постаріння населення є характерним і для Украї
ни, де кож на п ’ята лю дина —у віці 60 років і старше, до 2050 р.
очікується збільш ення їх частки до 3 8 %.
Враховуючи значний контингент соціально незахищених
громадян (літні люди, інваліди, особи з тяж кими хронічними,
соціально значущ ими захворюваннями: онкологічні, психічні,
Згідно з міжнарод
ними критеріями наркозалеж ні тощ о), актуальним є надання їм не тільки ме
(00Н ), населення дичної допомоги, але й соціальної підтримки з боку держави.
країни вважається Це призводить до збільш ення витрат держави не тільки на
старим, якщо пито пенсійне забезпечення, але й на медико-соціальне обслугову
ма вага людей у віці вання, до зниж ення якості життя значного контингенту гро
65 років і старше мадян країни та виникнення соціальних проблем.
перебільшує 7 % . За Соціально незахищ ені контингенти потребують довготри
цим показником валого лікування та обслуговування.
Україну можна від Виникає ряд складних проблем: нерентабельність, недо
нести до таких кра
цільність використання високовартісних ліж ок стаціонару для
їн.
лікування тривало хворіючих пацієнтів 3 хронічними захворю
ванням и, серед яких значна частина людей літнього віку, які
не потребують інтенсивного лікування.
Виріш ення питання може бути тільки комплексним, із залу
ченням різних зацікавлених державних і недержавних струк
тур, п ов’язаних з наданням я к медичної, так і медико-соціаль
ної допомоги.
Для надання медико-соціальної допомоги функціонує ряд
М ед и ко-соц іал ь на
закладів:
допомога - це особ
ливий вид профе ■ геріатричні лікарні (відділення медико-соціальної допо
сійної діяльності моги);
міждисциплінарно ■ госпіталі для ветеранів війни;
го характеру, спря
■ хоспіси;
мований на надан
ня медико-реабілі- ■ лікарні (відділення) сестринського догляду;
таційної, правової, ■ будинки-інтернати (відділення милосердя).
психологічної та со-
ціал ьно -побутов ої У наданні медико-соціальної допомоги беруть участь я к лі
допомоги визначе карі та медичні сестри, так і психологи, ю ристи, соціальні
ному контингенту працівники.
населення. Організація надання допомоги літнім людям у різних краї
нах базується на принципах ООН, яким и передбачено забез
печення людям похилого віку незалежності, надання їм досту
пу до продовольства, води, житла, одягу та медичного обслу
говування, можливості працювати і самим визначати терміни
та ф орми припинення трудової діяльності.
372
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
373
Основні принципи розвитку ДТД вдома:
Збільшення в структурі
населення осіб старших
■ інтеграція ДТД до системи первинної медичної до
вікових груп супровод помоги там, де де можливо й доцільно;
жується зростанням за-, . ■ використання місцевих структур і засобів поєднання
хворюваності з хроніч допомоги вдома з роботою фахівців поліклінік, реа
ною патологією, мно білітаційних відділень, денних стаціонарів, служб
жинною патологією соціальної допомоги й інших підрозділів;
(кожна літня людина має
5 - 6 захворювань, поши
■ забезпечення злагодженої роботи всіх секторів,
реність психічних розла включаючи державний, суспільний і приватний;
дів у осіб старше 60 років ■ фінансове забезпечення та розробка механізмів фі
складає 1 0 -2 5 % ). Серед нансування;
захворювань перші міс
■ формування законодавчих механізмів служби ДТД
ця займають хвороби
вдома;
системи кровообігу, ор
ганів дихання, онколо ■ розробка показників оцінки якості надання ДТД
гічні, опорно-рухового вдома;
апарату, цукровий діабет. г1ар- створення на базі місцевих адміністрацій спеціаль
них служб сприяння надання ДТД вдома, щ о вирі
шують на комплексній основі її проблеми, включно
до надання відпочинку особам, я к і доглядаю ть за
хворим.
неформальними
особами (членами роди Рівень потреби в допомозі Літнім ЛЮДЯМ в окремих
ни, друзями, сусідами);
країнах визначають за різними показниками.
формальними струк Враховуючи основні критерії методів, що були вико
турами (професіональ ристані для вивчення потреб людей літнього віку у ВІД
ним та допоміжним пер
П ОВІДНИХ видах медико-соціальної допомоги, в тому
соналом державних ме
числі ДТД, в Інституті геронтології НАМН України іме
дичних і соціальних уста
нов);
ні Д. Ф. Чеботарьова розроблена та використана в епіде
міологічних дослідженнях програма АЕСКОЗ (автома
некомерційними ор
тизована експертна система кількісної оцінки залежнос
ганізаціями;
ті літньої людини від допомоги).
традиційними до
бровільними службами Ц е дозволило оцінити потреби в ДТД залежно від віку
медико-соціальної допо (в %):
моги; .■ 60-69 років - 2,7;
благодійними фон ■ 70-79 років - 11,8;
дами;
■ 80 і старші-24,3.
громадськими орга
нізаціями, у тому числі Аналогічні показники притаманні також іншим краї
волонтерами. нам, де спостерігається високий рівень постаріння насе
лення. За даними прогнозів різних авторів, найближчим
374
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
часом кожна третя літня людина буде мешкати окремо від ді
тей та інших родичів, а це потребує допомоги по догляду як у
випадках захворювання, т а к і в повсякденному житті.
Основне навантаження у наданні допомоги літнім людям Які особливості здо
припадає на медичних працівників, а єдиної стратегії ограні- ров'я людей похи
зації такої допомоги до цього часу немає. лого віку?
Сучасна підготовка лікарів до цієї діяльності я к на додип-
ломному, так і післядипломному етапах, є недостатньою. Це
стосується також підготовки середніх медичних працівників,
зважаючи на те, що розш ирення обсягу геронтологічної допо
моги значною мірою здійснюється цим персоналом.
Я к в Україні, так і в багатьох країнах не розроблено профе
сійної моделі лікаря-геронтолога, геронтологічної медсестри, Згідно з рекоменда
не визначене їх місце в наданні медичної і соціальної допомо ціями ВООЗ, в осно
ги на різних рівнях. ву всіх заходів від
Враховуючи значущість високої захворюваності усього на носно до літніх лю
селення та особливо людей літнього віку на хвороби системи дей слід застосову
кровообігу, які серед визнаних інвалідами складають понад вати кількісний по
казник для прак
80 %, слід забезпечити належну медичну допомогу при вказа
тичної роботи -
них захворюваннях.
прикутість до замк
У літніх людей збільшується кількість порушень мозкового
неного простору
кровообігу, переломів стегна, хвороби Альцгеймера, вираже (особи, що вільно
ного остеохондрозу тощо. З урахуванням цього й повинна переміщуються;
здійснюватись профілізація лікарень, геріатричних відділень, прикуті до дому,
відділень сестринської допомоги з окремою патологією. кімнати; прикуті до
У інвалідів пенсійного віку більша потреба в соціально-по ліжка).
бутових послугах, в різних видах догляду.
Амбулаторно-поліклінічної допомоги потребує близько
80 % осіб літнього віку, стаціонарної в закладах загального
типу —майже 40 %, а в стаціонарах спеціалізованих закладів —
28% .
Особливе місце в наданні допомоги людям похилого віку
відводиться сімейним лікарям/дільничним терапевтам. їх роль
визначається потребою людей похилого віку у тривалому ліку Новим проектом
ванні та догляді у зв’язку з особливостями старіючого орга- Єврокомісії «Тем-
пус» « Модернізація
низму. Н а прийомах у цих спеціалістів значну частину пацієн
додипломної ме
тів складають люди похилого віку.
дичної освіти у краї
Дільничний терапевт/сімейний лікар - це геріатр першого нах Східного Сусід
рівня. ства» передбачено
Крім лікарів-геронтологів, дільничних/сімейних лікарів, розробку навчаль
глибоких знань в області геріатрії потребують медичні праців ної програми з ге
ники будь-якої клінічної спеціальності, зважаючи на необхід ронтології.
375
ність правильного підходу до профілю та лікування хвороб у
людей похилого віку.
Для отримання необхідної медичної допомоги населенню
важливо забезпечити доступність, наближеність цієї допомо
ги, а для людей літнього віку це має першочергове значення.
Отримати навіть ПМСД буває практично складно міському
Лікар-геріатр - це
лікар-клініцист, він населенню, якщо медичний заклад знаходиться за декілька зу
повинен знати біо пинок місцевого транспорту, та особливо сільському населен
логію старіння, доб ню — де часто це кілька кілометрів без транспорту, а то й по
ре розбиратися в бездоріжжю.
медико-психосоці- Медична допомога хворим людям похилого віку надається в
альних, правових ас різних закладах (відділеннях, кабінетах):
пектах, клінічній ге- поліклініки, лікарські амбулаторії;
ронтологічній фар
макологи, вміти оці ■ стаціонари вдома;
нювати якість життя денні стаціонари;
своїх пацієнтів, і ви ...■ відділення медико-соціальної допомоги та реабілітаційні
рішувати питання їх
відділення поліклініки;
реабілітації.
-їШ лікарні загального профілю;
■ геріатричні відділення лікарень;
’ ІІ відділення сестринського догляду;
хоспіси;
■ геріатричні відділення психіатричних лікарень;
■ геронто-психіатричні кабінети психоневрологічних дис
пансерів;
!§■ госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни;
’ ■ станції швидкої медичної допомоги;
■ Інститут геронтології НАМН України імені Д. Ф. Чебота-
рьова.
Проблеми організації адекватної медичної та соціальної до
помоги актуальні для багатьох країн світу у зв’язку з тим, що
заклади геріатричного профілю неспроможні повністю задо
ВООЗ переорієнту
вольнити їх потреби. Це пов’язано насамперед з недостатнім
вала пріоритетність
фінансуванням, яким опікується держава або муніципалітети.
медичного забезпе
чення на перене
Благодійні фонди, церкви, громадські організації, медичне
сення допомоги страхування теж не покривають усіх витрат.
хворим літнього ві В Україні медичну допомогу вдома немобільним людям на
ку з лікувальних за дають дільничні (сімейні) лікарі, ,патронажні медичні сестри,
кладів і будинків- фахівці різного профілю районних поліклінік. В окремих полі
інтернатів додому. клініках створюються медико-соціальні відділення, які, крім
376
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
377
У розвинених країнах, зокрема країнах Західної Європи, на
копичено значний досвід роботи волонтерів-пенсіонерів.
В Україні створено центри «Пенсіонер •— пенсіонерові» у
В Україні працює Раді організації ветеранів України, на базі місцевих ветеран
близько ЗО благо ських організацій.
дійних фондів з на Прообраз таких об’єднань, як «рівний —рівному», доводить
дання допомоги ефективність цієї роботи. Це особливо важливо в сільській
вдома непрацюю місцевості, враховуючи те, що на даний період не в усіх селах є
чим людям старше медичні працівники.
працездатного віку
З 1999 р. в Україні працює програма «Домашня опіка» на
та інвалідам.
базі благодійних організацій «Карітас», що має багато центрів
у містах України. Ця програма має на меті доповнити стаціо
нарні послуги, які надаються державними закладами.
Агенція «Карітас» надає при домашньому догляді такі по
слуги, які не в змозі забезпечити сам хворий, члени його роди
ни або інші люди, які здійснюють догляд. Послуги дужб різно
манітні —від медичного обслуговування та догляду за хворими,
прокату допоміжних Засобів для Догляду, до надання допомоги
У службі соціально в домашньому господарстві та організації харчування.
го захисту населен У більшості церковних приходів України створені групи па
ня працюють будин- рафіян, які надають допомогу вдома бідним, тяжкохворим,
ки-інтернати для літнім громадянам та інвалідам.
пристарілих та інва До державних і приватних форм довготривалої допомоги
лідів, психоневро належать архітектурно-пристосовані житла з комплексом ме-
логічні інтернати,
дико-соціальних послуг для людей літнього віку (Данія, Ні
пансіонати для ве
меччина, Нідерланди, Швеція, США та інші країни). Ці житла
теранів війни та
праці, спеціальні
можуть бути державними чи приватними, з різним рівнем об
будинки-інтернати слуговування.
для пристарілих і В Україні також функціонують такі будинки.
інвалідів, які звіль При наданні медико-соціальної допомоги вдома немічним
няються з місць по людям літнього віку, як альтернативи стаціонарної допомоги
збавлення волі. та будинків-інтернатів, потребує вирішення низка завдань:
■ розробка програми інтеграції допомоги в діяльності дер
жавних і недержавних структур, благодійних фондів, гро
мадських організацій;
Ш підготовка фахівців різного профілю для надання допо
моги вдома;
■ розробка технологій геріатричного догляду;
У наданні допомоги
літнім людям осно ■ забезпечення спеціальним устаткуванням та пристосуван
вою була та зали ням, що допомагають самому хворому та особам, які його
шається родина. доглядають.
378
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
3 79
К раїни різко відрізняються щодо практики догляду вдома.
За даними різних авторів, в Австралії, Німеччині, Ірландії, Іс
панії, Італії, Португалії догляд вдома отримує не більше 5 %
людей похилого віку, а в Англії, Данії, Норвегії, Ш веції —біль
ше 10 %. У СШ А близько 95 % немічних людей, щ о прожив
вають вдома, одержують основну частину допомоги з боку ро
дичів, друзів.
Заслуговує на увагу досвід Польщі, де частина стаціонарів
була реорганізована в медико-соціальні заклади і ним и стало
опікуватися М іністерство соціальної політики та праці. У цих
первинної ланки закладах уже не потрібний лікар н а 20 пацієнтів і йому не по
медичної допомоги; трібно оглядати хворих щ оденно. У таких закладах значно
розширення об збільшується кількість середнього та молодшого медичного
сягу діяльності се персоналу. Перебування в стаціонарі протягом 2—3 і більше
реднього медично місяців частково відшкодовується пацієнтами (з їх пенсії) або
го персоналу; за них платять родичі.
підтримка ро В Україні створено Державний навчально-методичний ге
дині у наданні дов ріатричний центр я к базова структура підготовки медико-
готривалої допомо соціальних кадрів для всієї системи геріатричної допомоги з
ги; урахуванням потреб людей літнього віку.
реструктуриза Геріатричний центр координує до- та післядипломне на
ція ліжкового фонду вчання з геріатрії не тільки медичних, а й соціальних праців
стаціонарів з ураху ників, соціологів, психологів, працівників організацій вете
ванням особливос ранського руху. Усі, хто надає медико-соціальну допомогу
тей захворювання особам похилого віку, повинні працювати за відповідними
літніх людей; протоколами та стандартами.
координація та М едична допомога лю дям літнього віку в XXI ст. потребує
кооперація зусиль нових сучасних підходів до організації і здійснення диспансер
різних відомств, ного спостереження, а особливо лікування, враховуючи со
громади, комерцій ціально-економічні, екологічні, побутові проблеми нашого
них і волонтерських
суспільства. Це важлива м едико-соціальна проблема нашої
організацій;
держави.
формування су В иріш ення нагальних проблем, п ов’язаних зі старінням н а
часної державної селення та наданням м едико-соціальної допом оги літнім лю
системи геріатрич
дям, в Україні можливе тільки при забезпеченні законодавчої
ної допомоги насе
бази щ одо підвищ ення соціальної захищ еності людей шляхом
ленню України та
поліпш ення матеріального добробуту та умов ж иття, забезпе
наближення її до
європейських стан чення гарантованих Конституцією У країни їх прав, ю ридич
дартів. ного захисту та соціально-побутової допомоги, розш ирення
ступеня відповідальності дітей за непрацездатних батьків, а
також координації дій усіх причетних до надання м едико-со
ціальної допомоги літнім людям.
380
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
381
Узагальнення досвіду європейських країн показало розбіж
ності підходів до організації ПД, притаманних окремим дер
жавам.
Суттєвий внесок у розробку науково-методичних та органі
заційних підходів до проблем ПД з урахуванням положень
численних міжнародних конвенцій, хартій і декларацій здій
снено Радою Європи. Це знайшло втілення в Рекомендаціях
КЕС (2003 р.), запропонованих країнам-учасницям щодо ор
ганізації надання паліативної допомоги. У Рекомендаціях
представлено основні засади розвитку ПД, пропозиції стосов
но прийняття політичних, законодавчих та інших заходів, не
обхідних для узгодженості, послідовності національної полі
тики щодо розвитку системи ПД з урахуванням національних
особливостей країн.
У рекомендаціях урядам держав-учасниць висвітлені загальні
положення, історичний огляд, деякі дані про розвиток і стан
паліативної допомоги в європейських країнах, визначені ос
новні принципи ПД, форми її надання, штатні нормативи тощо.
Сформульована ціль паліативної допомоги —_досягнення
якомога кращої якості життя хворого та членів його сім'ї.
Визначення поняття «паліативна допомога» (раШаїіуе саге)
удосконалювалось протягом багатьох років з розвитком цієї
дисципліни в різних країнах, було прийняте ВООЗ у 1990 р. і
переглянуте в 2002 р. В основу цього визначення покладена
оцінка передбачуваного прогнозу та в зв'язку з цим —конкрет
ні потреби кожного хворого та членів його сім'ї незалежно від
9
Розмаїття розвитку
віку хворого, виду патології.
Принципи паліативної допомоги, проголошені у Рекомен
даціях КЕС:
структур ПД пов'я ■ ПД має бути необхідною та невід'ємною частиною систем
зане з напрямами ми охорони здоров'я;
політики щодо роз
■ особа, яка потребує паліативної допомоги, повинна мати
витку охорони здо
можливість отримати її;
ров'я, з традиціями
та особливостями
■ ПД потребує участі міждисциплінарної та міжпрофесійної
різних громад. Пев команди;
ним чином впливає ■ доступ до служб паліативної допомоги базується на клі
сутність єдиного нічних показаннях, а не на нозологічній формі захворю
підходу до визна вання;
чення поняття «па ■ медичні працівники, які надають ПД, повинні поважати
ліативна допомога», права пацієнтів, виконувати професійні обов'язки з до
до засад та органі триманням стандартів допомоги, і діяти тільки в інтересах
зацій'!' надання. хворого.
382
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
384
. їм .10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
386
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
387
програми паліативної допомоги для додипломної підготовки, 1
післядипломна підготовка проводиться на базі Національної ]
медичної Академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика. 1
Медичні працівники беруть участь у профільних семінарах, 1
конференціях за участю експертів з Польщі, Франції, Угор- 1
щини.
МОЗ України періодично проводить зустрічі спеціалістів 1
різного фаху з питань розвитку паліативної допомоги. Мініс- Я
терством охорони здоров'я за підтримки Міністерства праці та
соціальної політики України була створена Координаційна 1
Рада з розвитку паліативної та хоспісної допомоги (2008 р.). Я
Цією Радою розроблено проект концепції Державної програми І
розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні на 2010—Я
2014 рр.
Вдосконаленню медико-соціальної допомоги невиліковним І
хворим в Україні сприятиме налагодження співпраці держав* Я
них, комунальних, муніципальних і громадських структур у І
вирішенні завдань належного забезпечення паліативною до- ■
помогою відповідних контингентів населення.
388
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
389
Основні функції первинного рівня медичної допомоги:
■ щорічний облік постраждалих;
■ надання медичної Допомоги в поліклініці та вдома;
З метою , найбільш
ефективного вирі ■ направлення на стаціонарне, санаторно-курортне, реабі
шення проблем ме- літаційне лікування;
дико-соціального за ■ направлення на консультацію до спеціалізованих медич
безпечення визначе них закладів;
них осіб в Україні діє
Державний реєстр ■ проведення диспансерного спостереження за постражда-
(ДР) - єдина інфор лими;
маційна система з ■ оформлення документів щодо зв’язку захворювання з на
соціологічним, дози слідками аварії на ЧАЕС і направлення на МСЕК.
метричним і медич
ним підреєстрами. У районних (міських) медичних закладах призначається
Головне завдання лікар-організатор, який постійно веде облік переміщення по
ДР - здійснення кон терпілого контингенту по окремих закладах охорони здоров’я,
тролю за станом здо проводить аналіз здоров’я потерпілих, контролює правиль
ров'я та вивчення ність оформлення оперативної документації, своєчасно вно
найближчих і відда сить у Державний реєстр дані про зміни в стані здоров’я
лених медичних на постраждалих, інформує дільничних (сімейних) лікарів про
слідків Чорнобиль недоліки в нагляді та лікуванні хворих, організовує щорічний
ської катастрофи. медичний огляд прикріпленого контингенту за повного про
грамою диспансеризації.
Спеціалізовані медичні заклади
(диспансери радіаційного захисту):
■ надають кваліфіковану консультативну допомогу по-
страждалим за направленням медичних закладів;
■ координують заходи щодо диспансерного спостереження
за потерпілими;
■ впроваджують в роботу медичних закладів нові методи
діагностики та лікування постраждалих, проводять ана
ліз організації амбулаторнО-поліклінічної та стаціонарної
допомоги потерпілому населенню.
Для встановлення причинного зв’язку захворювань і смерті
з впливом наслідків аварії на ЧАЕС організовано спеціалізовані
лікувально-консультативні комісії (ЛКК).
Пройшло більше 25 років після Чорнобильської аварії, але й
натепер ця трагедія залишається безпрецедентною за наслід
ками дії радіаційних речовин на значну частину населення
(учасників ліквідації наслідків аварії, мешканців, які прожива
390
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
391
Що стосується репродуктивних втрат у жінок, які прожи
вають на забруднених територіях, встановлене підвищення
ризику виникнення мимовільних викиднів, безплідності.
Узагальнені статистичні дані свідчать, що за час після ката
строфи відбувається повсюдне зростання смертності населення
радіаційно забруднених територій, зумовлене соматичними за
хворюваннями, у першу чергу, хворобами системи кровообігу.
За даними ряду Темпи приросту загальної смертності населення значно
проведених дослі вищі у радіаційно забруднених областях України порівняно з
джень видно, що контрольними, менш забрудненими областями.
загальна захворю На даному етапі тривають роботи з консервації ЧАЕС, орга
ваність та інвалід нізації сховища відходів ядерного палива в зоні відчуження,
ність населення, яке створення завода з дезактивації відпрацьованого ядерного па
проживає на радіа лива тощо.
ційно забруднених В умовах перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно
територіях, вищі по
безпечну систему на етапі зняття з експлуатації Чорнобиль
рівняно з відносно
ської АЕС, де робота вважається зоною підвищеного ризику
чистими зонами.
для здоров’я, спеціалізовані медичні заклади з профілактич
ною метою проводять попередні та періодичні огляди праців*
ників підприємств зони відчуження, «самоселів», які прожи
вають на забрудненій території. ■
Відомим і зрозумілим є те, що Чорнобильська трагедія
вплинула на здоров’я населення, викликала збільшення захво
рюваності на окремі хвороби, але об’єктивно оцінити ступінь
впливу аварії дуже складно, зважаючи на вплив численних
факторів (зміни соціально-економічної ситуації, природного
радіаційного фону, збільшення використання хімічних речо
вин тощо).
По-різному складається ситуація в окремих регіонах Украї
ни, але основне кредо радіобіології —немає нешкідливих доз
іонізуючої радіації.
Треба зважати на те, що радіаційна ситуація в Україні зале
жить не тільки від дії атомних реакторів на АЕС, а й від під
приємств, які працюють з радіоактивними відходами, займа
ються видобуванням та переробкою уранових руд, застосо
вують радіоізотопні прилади, проводять наукові дослідження.
Важливим питанням залишається використання чи збері
гання джерел іонізуючого випромінювання з терміном вико
ристання, що закінчився.
Чорнобильська катастрофа стала для України національною
трагедією. За роки, що пройшли після аварії, було здійснено
значний Обсяг робіт щодо подолання її наслідків.
392
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Відповідь на виклик
393
Список літератури
1. Алма-Атинская конференция по первичной медико-санитарной
помощи: Хроника ВОЗ. ‘-І* 1980. - Т. 33, № 3. —С. 123—126.
2. Введение в паллиативную медицину / Модников О. П., Шара-
футдинов М. Е, Емельянцев Н. Е. и соавт. —Ульяновск, 2004. —
47 с.
3. Громадське здоров'я в Україні. Основні статистичні показники за
2010 рік / За заг. ред. В. Ф. Москаленка. Укладачі: Т. С. Грузєва,
Л. І. Галієнко, Г. В. Інш акова.^К : Книга плюс, 2011. —39 с.
4. Европейская база данньїх «Здоровье для всех», Копенгаген: ЕРБ
ВОЗ. —Январь 2011 //Ьйр:\у\у\у.еиш.\у1ю.іпг
5. Законодавчі підходи до вирішення питань, пов'язаних зі старін
ням населення в Україні. (Матеріали семінару Верховної Ради
України, 11—12 січня 2006 р.). —К., 2006. —81 с.
6. Здоровье и системи здравоохранения: [доклад о состоянии здра
воохранения в Европе, 2009 г.]. - Женева: ВОЗ, 2009. - 178 с.
7. Здоров'я та охорона здоров'я населення України: європейський
вимір [Атлас] / За заг. ред. В. Ф. Москаленка. Авторський колек
тив: В. Ф. Москаленко, Л. І. Галієнко, Т. С. Грузєва. —К., 2009. -?
240 с,
8. Латьшіев Є. С. Формування системи сімейної медицини в Украї
ні. - К., 2005.Й 7 6 с ._ , ^ ‘ ^ •
9. Лехан В. М. Стратегія розвитку системи охорони здоров'я: ук
раїнський вимір / В. М. Лехан, Г. О. Слабкий, М. В. Шевченко.—
К , 2009.- 50 с.
10. Миллионщикова В. В., Лопанов П. Н., Полишкис С. А. Хоспи-
сьі. - М., 2003* —280 с . %
11. Мировая статистика здравоохранения 2010. —Женева, ВОЗ. —
С. 113-126.
12. Міжгалузева комплексна програма «Здоров'я нації». 2009/МОЗ
України, Український інститут стратегічних досліджень: за ред.
3. М. Митника, Г. О. Слабкого. - К., 2010* - 153 с.
13. Москаленко В. Ф. Здоровье и здравоохранение: ключевне
императивьі. —К.; ВД «Авіцена», 2011. —256 с.
14. Москаленко В. Ф., Грузєва Т. С., їншакова Г. В. Право на охорону
здоров'я у нормативно-правових актах міжнародного та європей
ського рівня. —X.: Контраст, 2Й06. —296 с.
15. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування сучас
ної профілактичної стратегії в охороні Здоров'я: від профілактики
медичної до профілактики соціальної. — К : ВД «Авіцена»,
2009.-288 с.-
16. Москаленко В. Ф. Принципи побудови оптимальної системи
охорони здоров'я: український контекст. Монографія. —К.: Кни
га плюс, 2008. —320 с.
394
10. ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
395
ОХОРОНА МАТЕРИ
ТА ДИТИНСТВА
.
система охорони
здоров'я матері та дитини; репродуктивне
здоров’я; здоров’я дітей; акушерсько-гіне-
кологічна допомога; медична допомога ді
тям.
397
■ профілактика захворювань, щ о передаються статевим
шляхом, імунопрофілактика;
■ формування здорового способу життя;
Мета системи
охорони здоров'я ■ планування сім’ї;
матері та дитини: ■ впровадження затверджених стандартів надання акушер
сько-гінекологічної та неонатологічної допомоги;
Ш покращання
здоров'я дітей і ма ■ застосування клінічних протоколів у практичній діяльнос
терів, у тому числі ті лікаря;
репродуктивного; ■ надання медико-генетичної допомоги хворим зі спадко
■ організація вою патологією;
більш доступної та ■ забезпечення медичної допомоги жінкам і дітям на основі
менш затратної принципів, які базуються на концепції ВООЗ щодо фі
кваліфікованої пер зіологічного ведення вагітності, пологів і фізіологічного
винної медичної догляду за дитиною з обмеженням медичних втручань без
допомоги матері та належних показань.
дитині;
Основні елементи державної служби охорони материнства
■ попередження
та дитинства:
небажаної вагітнос
ті; ■ охорона праці ж інок І підлітків;
- ■ широке впро ■ соціальне страхування вагітної жінки та жінки-матері;
вадження принци ■ матеріальна та моральна підтримка материнства та дитин
пів ВООЗ щодо ме ства;
дичного обслугову
вання під час вагіт
■ суспільне виховання та навчання дітей і підлітків;
ності, пологів і піс ■ гарантії громадянських прав жінки-матері та дитини;
ляпологового періо ■ медична допомога жінкам і дітям.
ду;
■ допомога в по Здійснення численних державних, громадських, медико-со-
логах, орієнтована ціальних заходів повинне відбуватися на основі засад, перед-"
на участь сім'ї; бачених відповідними законодавчими актами.
■ застосування Законодавча база охорони здоров’я жінок і дітей в Україні
сучасних ефектив створена та розвивається з урахуванням міжнародних норма-
них технологій фі тивНо-правових актів, а саме Статуту ВООЗ (1948 р.), Загаль
зіологічного догля ної декларації прав людини (1948 р.), міжнародних конвенцій.
ду за новонародже У Статуті ВО ОЗ визначена першочергова важливість здоро
ними; вого розвитку дитини, здатності жити гармонійно в умовах се
■ зниження мате редовища, що змінюється.
ринської та малю- Генеральна Асамблея ООН (1948 р.) прийняла та проголосила
кової смертності. «Загальну декларацію прав людини», де сказано: «Материн
ство та дитинство мають право на Особливе піклування та до
помогу. Всі діти, народжені в шлюбі або поза шлюбом, повин
ні користуватися однаковим соціальним захистом» (стаття 25).
398
41. 0Х0Р0І4А МАТЕРИНСТВА ТА ДИТЧ/ІНСТВА
399
цівників (1989 р.), включаючи захист дітей і підлітків, а також
у Хартії основних прав Європейського Союзу (2000 р.). В остан
ньому документі визначено рівність чоловіків і жінок (стаття,
23), права дитини (стаття 24), заборону дитячої праці та захист
молодих людей на робочому місці (стаття 32).
Світовий досвід гарантій прав і свобод людини, у тому числі
у сфері охорони материнства та дитинства, знайшов належне
відображення в Конституції України (1996р .) ,у 24 статті якої
закріплено рівність прав чоловіка та жінки в усіх сферах жит
тя. Реалізація задекларованої рівності може бути реально за
безпечена лише належними соціально-економічними умовами. ]
Подальшого розвитку це положення набуло в Законі України
«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чолові
ків» (2005 р.).
У цьому документі визначено, що тендерна рівність — рів
ний правовий статус жінок і чоловіків і рівні можливості для
його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну
участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
о
У чому сутність тен
дерного рівноправ'я?
Рівність прав жінки та чоловіка забезпечується:
■ наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у гро
мадсько-політичній і культурній діяльності, здобутті осві
ти та професійної підготовки, праці та винагороді за неї;
■ спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров’я
жінок;
■ створенням умов, які надають жінкам можливість поєд
нувати працю з материнством;
■ правовим захистом, матеріальною та моральною під
тримкою материнства та дитинства, включаючи надання
оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і
матерям.
400
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
401
було затверджено загальнодержавну програму «Національний
план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на
період до 2016 р. Програмою передбачено здійснення заходів з
охорони здоров’я, фізичного виховання, освіти та соціального
захисту дітей. Значна кількість законодавчих документів і дер
жавних програм так чи інакше спрямовані на захист репродук
тивної функції жінки.
Проблема репродуктивного здоров’я —це проблема всіх країн
світу, вона має значення для окремих особистостей, родини, а
також для соціально-економічного розвитку країни.
Саме тому одним з провідних Комітетів ВООЗ є Комітет з
політики та координації спеціальної програми наукових дослі
©
джень, розробок і підготовки наукових кадрів у сфері репро
дукції населення, до складу якого вперше в 2000 р. був обра
ний представник України як репрезентант Європейського ре
Що таке репродук гіону. Ним став ректор Національного медичного університету
тивне здоров'я? Які імені О. О. Богомольця, академік НАМН України професор
його тенденцГі? В. Ф. Москаленко.
Репродуктивне здоров’я —це стан повного фізичного, розу
мового та соціального благополуччя, а не просто відсутність
хвороб репродуктивної системи чи порушення її функції, тоб
то репродуктивне здоров’я означає можливість задовільної та
безпечної здатності до відтворення (за визначенням ВООЗ).
Стан здоров’я жінки в період вагітності суттєво впливає на
перебіг самої вагітності, її результати, перебіг пологів і після
пологового періоду, а також на стан здоров’я новонароджено
го. Тому часто зустрічається термін «репродуктивний потен
ціал» жінки.
Репродуктивний потенціал —рівень фізичного та психічно
го здоров’я, який дозволяє при досягненні соціальної зрілосіі
відтворювати здорове покоління.
Сучасне визначення репродуктивного здоров’я включає
право чоловіків і жінок на інформацію та доступ до безпечних,
ефективних, прийнятних за вартістю методів планування сім’ї
та інших обраних ними методів регулювання народжуваності,
а також право на доступ до відповідних послуг з охорони здо
ров’я, які дають змогу жінці безпечно перенести вагітність і
пологи, а батькам —створити найкращі умови для народження
здорової дитини.
В Україні здійснюється Державна програма «Репродуктивне
здоров’я нації» на період до 2015 р., затверджена постановою
402
п . ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
40 3
біологічних факторів і медичної допомоги. Погіршення со-
ціально-економічного стану, зростання забруднення довкілля,
порушення т е н д е р н о ї рівності жінок і чоловіків (працевлашту
вання, заробітна плата), безвідповідальне ставлення частини
Медичні чинники,
які впливають
населення до власного здоров’я негативно впливають на різні
на репродуктивне складові як популяційного, так і репродуктивного здоров’я.
здоров'я: В сучасний період великою проблемою для лікарів усіх спе
ціальностей, у тому числі акушерів та педіатрів, є епідемія
Я інфекції, що пе ЄНЩу. Особливість її в тому, що з кожним роком спостеріга
редаються статевим ється все більша фемінізація, тобто збільшення інфікованих
шляхом, а також
жінок, і серед них значна частина у репродуктивному віці.
ВІЛ/СНІД;
Кількість ВІЛ-інфікованих збільшується, так само як і ризик
■ підвищений рі передачі ВІЛ-інфекції новонародженим.
вень онкозахворю-
Для подолання негативних наслідків цього стану здійс
ваності;
нюються активні заходи щодо попередження передачі ВШ-
■ недостатнє та інфекції від матері до дитини; ефективність їх вагома.
неякісне проведен Значних зусиль потребують заходи щодо покращання здо
ня профілактичних
ров’я дітей. Поширеність захворювань серед дітей, особливо в
оглядів жінок;
ранньому віці, вища, ніж у дорослих.
Ш штучне перери Перше місце в її структурі належить хворобам органів ди
вання вагітності хання, досить високою є питома вага хвороб шкіри та підшкір
(особливо при пер
ної клітковини, деяких інфекційних та паразитарних хворобі
шій вагітності в мо
У багатьох країнах також значна частка інфекційних захво
лодому віці);
рювань, рівень яких суттєво зменшується за умови достатньо
■ недостатня ефе
повної імунізації дітей.
ктивність медичної
Залишається сталим рівень уродженої патології, зокрема вад
допомоги в родопо
серця та судин, що потребує кваліфікованого високовартісно-
мічних закладах;
го лікування.
■ несвоєчасне ви Серед дітей досить поширений травматизм, частота якого
явлення осіб із вро
вища серед хлопчиків. Більше половини випадків відноситься
дженою та спадко
вою патологією та
до побутового травматизму.
недостатня органі Особлива група ризику —підлітки, серед яких часто спосте
зація надання ме- рігається певне протиріччя між біологічною та соціальною зрі
дико-генетичної до лістю. Поширеність захворювань серед них зростає.
помоги. Ранній сексуальний досвід на тлі недостатньої культури сек
суальних стосунків призводить до небажаної вагітності, до
зростання рівня хвороб, які передаються статевим шляхом.
Проблемою є також дисгармонійний розвиток частини ді
©
Які особливості здо
тей і підлітків, серед яких у 20—25 % випадків спостерігається
надлишкова маса тіла, поряд з цим відзначений і дефіцит маси
тіла. Одним із негараздів стану здоров’я дітей є народження їх
ров'я жінок і дітей? з низькою масою тіла.
404
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
405
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
©
Вкажіть можливі
ПМСД: амбулаторії загальної практики (сімейні); фельдшер-*
сько-акушерські пункти, працівники яких переважно прово
дять профілактичні заходи щодо вагітних, які мешкають на те
варіанти організації риторії сільських дільниць.
акушерсько-гінеко Найвищий рівень АГД може бути наданий у перинатальних
логічної допомоги центрах, в Центрі реабілітації репродуктивної функції жінки,
на різних етапах і Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України
рівнях її надання. (м. Київ).
Основні завдання окремих закладів, а також функції, обо
в’язки, права персоналу, які надають допомогу жінкам, відпо
відно до діючого законодавства, затверджені в примірних по-*
ложеннях наказів МОЗ України від 28.12.2002 № 503 «Про
4 06
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
407
Акушерів- Спеціалізованих Інших Кабінет лікувальної
гінекологів прийомів: спеціалістів: фізкультури
• планування сімТ • терапевта
• невиношування • стоматолога Фізіотерапевтичний
вагітності •психотерапевта кабінет
• гінекологічної (медичного
ендокринології психолога) Процедурний кабінет
• гінекології дитячого • юриста
та підліткового віку Стерилізаційна
• функціональної
та пренатальної Лабораторія
діагностики
Кабінет підготовки
вагітних до пологів
Операційна
Мала операційна
Кімната тимчасового
перебування після
операції
Рис. 11.1 . Типова структура жіночої
консультації Денний стаціонар
408
* 11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
409
в ранні терміни вагітності та застосування допоміжних методів
діагностики, можливість виношування вагітності та проведен
ня терапії протитуберкульозними препаратами, доцільність
проведення лікувально-профілактичних курсів протитуберку
льозними препаратами в умовах спеціалізованого акушер
ського стаціонару чи обсерваційного відділення.
В окремих випадках виникає потреба у профілактиці та ран
ній діагностиці спадкової та вродженої патології плода. Вагіт
на направляється на один із рівнів надання медико-генетичної
допомоги.
Показання до направлення на медико - генетичне консуль
тування:
;''"Р вік вагітної 35 років і більше;
■ вік чоловіка 40 років і більше;
■ наявність у одного з подружжя хромосомної перебудови
чи вади розвитку;
■ патологія плода, виявлена при ультразвуковому дослі
дженні;
■ звичне невиношування вагітності невстановленого генезу;
■ наявність в анамнезі дітей зі спадковими хворобами.
Виходячи з того, що на медико-генетичне консультувати!:
жінка може бути направлена лікарями різного фаху, лікарями-^
генетиками або ж звернутися самостійно, реєстрація вперше в
житті встановленого діагнозу спадкової та вродженої патології
здійснюється виключно в закладах охорони здоров’я загально-і
го профілю за місцем проживання у «Талоні для реєстрації за-І
ключного (уточненого) діагнозу» (форма № 025-2/о) після діа-]
гнозу, встановленого в медико-генетичному закладі.
Диспансерне спостереження за такими пацієнтками здій
снюється в закладах, які надають медико-генетичну допомогу
за регіональним принципом згідно з затвердженими нормати-]
вами надання медико-генетичної допомоги.
Рівні надання медико-генетичної допомоги:
І рівень
Ш міжрайонні медико-генетичні кабінети/консультації, які
забезпечують активне виявлення осіб із підозрою на спад
кову патологію та своєчасно скеровують таких хворих на
вищий рівень надання медико-генетичної допомоги;
■ міжрайонні медико-генетичні кабінети на базі ЦРЛ і місь
ких лікарень (структурні підрозділи цих лікарень);
410
Т І. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
411
відвідати її в середньому 13—15 разів (у термін вагітності до
ЗО тижнів — 1 раз на місяць, а після ЗО тижнів — 1 раз на
2 тижні).
о
Серед завдань, які
Крім акушера-гінеколога, жінок з екстрагенітальними за
хворюваннями спостерігає лікар-терапевт.
Акушери-гінекологи особливу увагу звертають на стан роз
вирішує жіноча кон витку плода (його положення, передлежання, очікувану масу
сультація, є вияв тіла тощо).
лення у вагітної ВІЛ- При жіночих консультаціях створюють денні стаціонари,
інфекції. Згідно з куди акушери-гінекологи направляють вагітних з певними за
нормативними до хворюваннями: анемія вагітних, блювання вагітних легкого
кументами, обсте ступеня, загроза переривання вагітності без кров’янистих ви
ження на ВІЛ-інфек- ділень із статевих шляхів або для продовження лікування та
цію вагітних за їх ких жінок після стаціонарного лікування тощо.
згодою проводиться П ри виникненні ускладнень жінка госпіталізується до відді
двічі: під час взяття
лення (палати) патології вагітних пологового будинку чи до
на облік вагітних і
спеціалізованого акушерського стаціонару. П ри необхідності
перед пологами.
лікування вагітних з екстрагенітальною патологією госпіталів
зація проводиться до відділення за профілем захворювання.
У жіночих консультаціях організовуються «Школи відпові
дального батьківства», в яких майбутні батьки навчаються
правилам особистої гігієни та готуються до майбутнього бать
ківства.
^ Фізіопрофілакгична підготовка вагітної до пологів прово
диться дільничним (сімейним) лікарем або лікарем жіночої
консультації, спеціально підготовленою акушеркою.
Ж інки з термінами вагітності 12—32 тижні можуть направ
лятися до санаторію, санаторію-профілакторію.
У зв’язку з пологами вагітні звільняються від роботи на
70 днів до пологів і 56 днів після пологів (разом на 126 днів), у
Після детального об
деяких випадках і після пологів можуть бути звільнені на 70
стеження вагітної,
днів.
визначення групи
акушерського та пе- Перелік ускладнень пологів і післяпологового періоду, що
ринатального ризи потребують продовження відпустки до 70 днів:
ку, висновків тера
певта та інших ліка- ■ багатоплідні пологи;
рів-спеціалістів (за
■ передчасні пологи (якщо жінка виписалася з живою ди
показаннями) вирі
шується питання тиною);
про можливість ви ■ пологи, щ о супроводжувались оперативними втручан
ношування вагітнос нями (кесарів розтин, накладання акушерських щипців,
ті. ручне відділення та видалення посліду тощо);
412
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
413
11.2.2. Стаціонарна акушерсько-гінекологічна допомога
414
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
Архів Харчоблок
Гінекології:
• консервативної
Рис. 11.2. Типова структура • оперативної
стаціонару пологового будинку
415
цій та процедур, які в обов’язковому порядку повинні бути
надані пацієнтці.
Згідно з нормативами надання допомоги затверджені клініч
У разі ускладнень
ні протоколи з основних патологічних станів, догляду за здоро
перебігу вагітності в
вого новонародженою дитиною.
терміни до 22 тиж
нів, а також перери Використання протоколів дозволяє стандартизувати та уні
вання вагітності за фікувати діагностику та лікування, алгоритми ведення па
показаннями в піз цієнтки, новонародженого, складені з максимальним викори-*
ніх термінах жінку станням положень доказової медицини.
госпіталізують до гі Зазначена технологія враховує особливості національної
некологічного відді системи охорони здоров’я на різних рівнях надання медичної
лення, після 22 тиж допомоги (табл. 11.1).
нів вагітності до За результатами анамнезу, даних обмінних карт і проведе»?
відділення патології ня обстеження заповнюється історія пологів (форма № 096/о),
вагітності; жінок з і пацієнтка направляється до фізіологічного чи обсерваційно*
екстрагенітальною
го пологового відділення.
патологією-до від
ділення патології
Відповідно до отриманих результатів встановлюються фак
вагітності чи до тори і ступінь пержнатальното та акушерського ризику, роз
профільного стаціо робляється та записується в історію пологів план ведення по
нару. логів, що є важливим моментом для прогнозування обсягу на
дання акушерської допомоги.
В Україні впровадження ефективних перинатальних техно
логій проекту «Здоров’я матері і дитини» спрямоване на по
кращання якості надання медичної допомоги роділлі та ново
народженому.
У 20 пілотних лікувальних закладах 11 регіонів проект вті
лювала Корпорація Джон Сноу спільно з МОЗ України. За
цим проектом відпрацьовані сучасні перинатальні технології,
які широко застосовуються в розвинених країнах.
Клінічний прото
Сучасні технології дозволяють знизити ризик інфікування
кол «2 загально- умовно-патогенною мікрофлорою в акушерських стаціонарах.
прийнятна процеду Основні заходи:
ра обстеження та ■ організація індивідуальних пологових залів;
надання медичної
допомоги з чітко ■ використання для породіллі та новонародженого гігієніч
визначеними етапа них пакетів, памперсів, домашньої білизни та одягу;
ми, що рекомендо ■ проведення щеплень і всіх необхідних процедур у палатах
вана групою спеціа- спільного перебування матері та дитини;
лістів-експертів і
являє собою послі ■ дотримання вимог «теплового ланцюжка» при переміщен
довність установле ні новонародженого;
них дій. ■ рання виписка із пологового будинку.
416
14. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
Другий
■ Районні лікарні ■ Розродження вагітних низько
■ Центральні районні лі го та високого ступеня акушер
карні та акушерські відділен ського та перинатального ризику
ня міських лікарень ■ Надання допомоги гінеколо
■ Міські пологові будинки, гічним хворим, крім спеціалізо
в яких є відділення анесте ваної
зіології та інтенсивної тера ■ Надання допомоги новонаро
пії, а також черговий неона- дженим з масою тіла >1800 г (тер
толог цілодобово мін гестації > 34 тижні), які мають
захворювання без значних пору
шень життєвих функцій.
Третій
■. Міські, обласні полого ■ Розродження вагітних вкрай
ві будинки, перинатальні високого та високого ступеня аку
центри та центри репродук шерського та перинатального ри
тивного здоров’я, які є клі зику з тяжкою екстрагенітальною
нічними базами кафедр аку патологією
шерства та гінекології Спеціалізована допомога гіне
■ Пологові відділення об кологічним хворим
ласних лікарень, які мають у ■ Надання медичної допомо
структурі відділення акушер ги новонародженим з масою тіла
ської реанімації та інтенсив < 1800 г і терміном гестації < 33
ної терапії новонароджених тижні незалежно від наявної па
■ Інститут педіатрії, аку тології
шерства та гінекології НАМН
України
417
Статус «Лікарня, доброзичлива до дитини» може призна *-1
чатися закладам, які надають допомогу жінці та новона
родженому (пологовий будинок, жіноча консультація,
Сучасні перинатальні тех дитяча лікарня/поліклініка). Цей статус заклади отриму
нологи передбачають:
ють після проведення оцінки їх діяльності національний
■ ведення партогра- ми експертами відповідно до положень Глобальних кри
ми - графічного запису теріїв ВООЗ/ЮНІСЕФ і затвердження результатів оцін
перебігу пологів, стану ки Координаційною Радою МОЗ України.
роділлі та плода;
Організація лікарні, доброзичливої до дитини, спря
■ визначення (за пока мована на:
заннями) біофізичного
профілю плода:
■ реалізацію сучасних принципів ведення післяполо
гового періоду;
- 9 -1 2 балів - задо
вільний стан плода, Я виконання 10 принципів підтримки грудного виго
- 7 -8 балів - сумнів
довування, що зазначені в спільній декларації ВООЗ/
ний тест (повторення ЮНІСЕФ (1989 р.).
через 2 -3 дні після ліку Відповідно до Закону України «Про охорону дитин
вання), ства», Конвенції ООН про права дитини, Глобальної
- 6 балів і нижче - па стратегії ВООЗ/ЮНІСЕФ щодо вигодовування немовлят
тологічна оцінка (вирі та дітей раннього віку, Європейської стратегії ВООЗ
шення питання про тер «Здоров’я і розвиток дітей та підлітків», а також галузевої
мінове розродження); програми «Підтримка грудного вигодовування дітей в
■ впровадження спіль Україні на 2006-2010 рр.», з метою покращання стану
ного перебування матері здоров’я жінок та дітей наказом МОЗ України (2006 р.)
та дитини; затверджено принципи підтримки грудного вигодовування. Г
■ організація грудного До основних заходів належать:
вигодовування;
■ систематичне навчання медичного персоналу щодо
■ практика «індивіду впровадження та підтримки грудного вигодовуван
альних і сімейних полого ня;
вих залів»;
■ інформування та навчання вагітних, матерів та чле
Р забезпечення запасу нів їх родин щодо переваг та методів грудного виго
медикаментів для надан
довування;
ий невідкладної медичної
допомоги; ■ навчання вагітних, матерів та членів їх родин, як го
дувати грудьми та як зберегти лактацію в складних
■ рекомендації щодо
післяпологового та після-
ситуаціях, у тому числі, якщо вони тимчасово від
абортного консультуван окремлені від своїх дітей;
ня; ■ підтримка виключно грудного вигодовування до
■ надання закладам охо шестимісячного віку дитини за винятком випадків,
рони здоров'я статусу «Лі зумовлених медичними та соціальними показання
карня, доброзичлива до ми, і продовження грудного вигодовування до 1-го
дитини». року і більше із своєчасним введенням прикорму;
418
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
4 19
Впровадження сучасних технологій догляду за ново
народженими передбачає застосування технології «теплового
ланцюжка».
Первинна оцінка стану здоров’я новонародженого відразу
після народження в пологовій залі проводиться лікарем-пе-
діатром-неонатологом, перед переведенням матері з дити
ною до палати спільного перебування або до відділення
9
Десять кроків «теп
неонатального догляду та лікування новонароджених.
Основні завдання відділення:
■ забезпечення кваліфікованою медичною допомогою
лового ланцюжка»: хворих новонароджених;
■ надання консультативної та практичної допомоги по
■ тепла пологова
роділлям з питань догляду за новонародженими, груд
кімната;
ного вигодовування в палатах спільного перебування
■ негайне обсушу матері та дитини;
вання дитини;
■ догляд за здоровими новонародженими, які не можуть
■ контакт «шкіра перебувати з матір’ю в палаті;
до шкіри» з перших
■ переведення новонароджених до палати спільного пе
хвилин після наро
дження; ребування з матір’ю, до відділення інтенсивної терапії
пологового будинку чи до спеціалізованих відділень
■ грудне вигодову
дитячих та інших лікарень;
вання;
■ своєчасне скерування пацієнтів на вищий рівень на
■ відкласти зважу
дання медичної допомоги.
вання та купання;
У Подальшому огЛад лікаря проводиться щоденно та
■ правильно одяг
обов’язково в день виписки зі стаціонару. Дитина може
нути та загорнути ди
тину;
бути виписана з пологового стаціонару на третю добу жит
тя. У перші дві доби після виписки додому всі новонаро
■ цілодобове спіль
джені оглядаються вдома лікарем-педіатром дільничним (сі
не перебування мате
мейним лікарем).
рі та дитини;
Акушерська допомога вагітним/роділлям з вкрай висо
■ транспортування ким ступенем прогнозованого перинатального та акушер
в теплих умовах;
ського ризику надається в акушерських стаціонарах III рів
■ підвищення рів ня. До таких закладів відносять перинатальний центр.
ня підготовки та Перинатальний центр — самостійний заклад охорони
знань медичних пра здоров’я, який створюється для надання ефективної ви
цівників щодо дотри
сококваліфікованої консультативної та медичної допомо
мання «теплового
ги шляхом об’єднання діяльності акушерської, неонато-
ланцюжка»;
логічної та педіатричної служб.
■ оцінка заходів.
До складу центру входять три блоки: консультативно-
діагностичний, представлений жіночою консультацією,
акушерсько-гінекологічний блок, неонатологічний блок, а
420
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
421
■ охоплення новонароджених вакцинацією БЦЖ в полого
вому будинку (на 100 народжених живими).
За даними звіту лікувально-профілактичного закладу (фор
ма № 20) визначають тип закладу, підпорядкування, потуж
ність, використання ліжкового фонду (середньорічну зайня
тість ліжка, середню тривалість перебування вагітної, роділлС
породіллі, хворої на гінекологічні захворювання).
422
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
423
На сучасному етапі дитячі поліклініки надають медичну до
помогу дітям від народження до 18 років (17 років 11 місяців
29 днів) у поліклініці, вдома, в дошкільних закладах і школах,
професійно-технічних училищах, середніх спеціальних на
вчальних закладах.
Сучасні дитячі поліклініки забезпечують проведення комп
лексу профілактичних, лікувальних, оздоровчих та інших захо
дів (рис. 11.3). Структура поліклінік формується відповідно до
їх завдань.
Чіткість роботи поліклініки значною мірою залежить від ді
яльності реєстратури.
Основні завдання реєстратури ідентичні для поліклінік, що на
дають допомогу дорослому населенню, вони описані в розділі
«Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги міському на
селенню».
Одним із принципів охорони здоров’я, який має особливе
значення в педіатричній практиці, є її профілактичний характер.
У здійсненні профілактичних заходів беруть участь фахівці
кабінетів (відділень) здорової дитини, де працюють лікар і до
свідчені медичні сестри.
Завдання кабінету здорової дитини:
■ допомога дільничним (сімейним) лікарям у проведенні за
нять шкіл Молодих батьків;
■ індивідуальні та колективні бесіди з батьками дітей ран
нього віку;
■ навчання батьків методиці догляду за дітьми, режиму, ма
сажу, годування (стенди, методичні матеріали, посібники);
■ робота по профілактиці рахіту у дітей;
■ індивідуальна підготовка дітей до вступу в дошкільний за
клад (спільно з дільничним педіатром/сімейним лікарем).
Кабінет здорової дитини батьки з дітьми повинні відвідувати:
■ до 1-го року життя —щомісячно;
■ 2-го року —4 рази на рік;
■ 3-го року —2 рази нарік;
■ 4 роки та старші —не менше 1 разу на рік і перед оформ
ленням дитини до дошкільного чи загальноосвітнього на
вчального закладу.
Яке значення про
філактичних заходів Заходи щодо попередження розповсюдження інфекційних
у медичному забез хвороб починаються з долікарського огляду дітей медичною
печенні дітей? сестрою в кабінеті фільтра після направлення реєстратора за
424
11. ОХОРОНА М А ТЕ Р Ш С ТВ & ТЛ ДІЛТІАНСТВА
425
При наданні медичної допомоги лікарі повинні користува
тися клінічними протоколами, розробленими на основі нау
ково-доказової медицини та затвердженими наказами МОЗ
України відповідно до нормативів надання медичної допомоги
дітям.
Після виписки новонародженого з пологового будинку діль
ничний педіатр, дільнична медична сестра та працівники кабі
нету здорової дитини приділяють особливу увагу грудному ви
годовуванню.
Досить часто через 1—1,5 місяця після пологів, у жінок може
наступати так званий «лактаційний криз», тобто короткочасне
зменшення об’єму лактації. Це фізіологічне явище, при до
триманні певних умов лактація відновлюється.
Відповідні рекомендації, розроблені ВООЗ і ЮНІСЕФ, пе
редбачають тимчасове збільшення числа годувань до 10—12 ра
зів на добу, прикладання дитини до обох грудей при кожному
годуванні, обов’язкове нічне годування, застосування за пока
заннями лактогенних медичних препаратів тощо.
Працівники кабінету здорової дитини та дільничний мед
персонал повинні навчити жінку відповідним діям і проконт
ролювати їх виконання. Як свідчить досвід Інституту педіатрії]
акушерства та гінекології НАМН України, ці дії в багатьох ви
падках (близько 85 %) дозволяють подолати лактаційний криз
і продовжити грудне вигодовування.
Повноцінне забезпечення дітей медичною допомогою та
якісне виконання профілактичних заходів значною мірою за
лежать від дільничної служби / служби сімейної медицини.
Саме дільничний і сімейний лікарі представляють медицину як
галузь, з якою контактують численні контингенти батьків, здо
Розділи роботи
рових і хворих дітей, до них насамперед звертаються за порадою,
дільничного
сподіваються на їхню допомогу. Якраз тому суспільство пред’я в
лікаря-педіатра:
ляє високі вимоги до дільничної педіатричної служби.
■ профілактич
ний;
Головні завдання в роботі дільничного педіатра Полягають у
формуванні, збереженні та зміцненні здоров’я дітей, подаль
■ лікувально-
шому зниженні захворюваності та смертності, забезпеченні
діагностичний;
оптимального фізичного та нервово-психічного розвитку за
■ організаційний; рахунок широкого впровадження комплексу Профілактичних
■ санітарно- заходів.
просвітній; Дільничний педіатр здійснює постійний зв’язок із жіночою
■ звітно- консультацією, забезпечує антенатальний патронаж, що має
статистичний. особливо важливе значення для вагітних жінок з групи ризику. ;
426
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
427
Т а б л и ц я 1 1 . 2 . Типовий план профілактичних оглядів і щеплень здорових
дітей віком до трьох років
2 міс. педіатр
9 міс. педіатр
1
10 міс. медична сестра
24 міс. педіатр
36 міс. педіатр
428
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
429
■ направлення на лікування до стаціонару;
■ повідомлення СЕС про інфекційних хворих;
■ Відбір дітей для санаторного лікування;
■ санітарно-просвітня робота;
■ організація обстеження та оздоровлення дітей перед всту
пом у дошкільні заклади та Школи;
■ забезпечення медичної підготовки юнаків до призову на
військову службу.
Профілактичну роботу з дітьми в амбулаторно-поліклініч
них умовах у різні періоди життя дитини оцінюють за даними
акушерського анамнезу, генеалогічного анамнезу та стану
здоров’я батьків, соціального статусу сім’ї, оцінки фізичного
розвитку, наявності знаку БЦЖ і його оцінки, діагностики та
оцінки нервово-психічНого розвитку, функціонального стану
органів і систем, огляду дитини по органах і системах, огляду
спеціалістів, оцінки результатів лабораторних та інших дослі
джень, визначення групи ризику.
Розподіл дітей і підлітків залежно від стану здоров’я:
, ■ здорові, хронічна патологія відсутня, функціональний
стан без відхилень;
■ практично здорові, хронічна патологія відсутня, але є
функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також
знижена опірність;
■ діти, хворі на хронічні захворювання в стадії компенсації зі
збереженими функціональними можливостями організму,
захворювання не часті, не тяжкі за перебігом;
■ діти, хворі на хронічні захворювання в стадії субкомпен-
сації зі зниженими функціональними можливостями ор
ганізму, частими загостреннями основних хронічних за
хворювань;
■ діти, хворі на хронічні захворювання в стадії декомпенса
Питання прог ліку ції зі значно зниженими функціональними можливостями
вання вдома дітей організму, із частими тяжкими загостреннями основних1
раннього віку вирі хронічних захворювань, частими гострими захворюван
шує дільничний пе нями.
діатр спільно із за
відувачем педіа Після проведення аналізу за всіма вказаними параметрами
тричного відділен розробляються рекомендації для батьків щодо санітарно-гігіє-
ня чи головним лі нічних умов, режиму, харчування та вигодування, виховання,
карем поліклініки. проведення профілактичних щеплень, лабораторних дослі
430
1-1. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
431
■ підготовка до щеплень дітей, які часто хворіють, при на
явності в анамнезі алергічних реакцій на введення вакцин;
■ підготовка матеріалів щодо протипоказань до проведення
щеплень для обговорення на комісії, виконання рекомен
дацій цієї комісії;
■ контроль за дітьми після проведення щеплень, Облік Не
звичайних реакцій, профілактика та лікування ускладнень
після щеплень;
■ аналіз ефективності щеплень на дільниці:
Профілактичні щеплення в містах здійснюють у відповідних
кабінетах дитячих поліклінік, а в сільській місцевості — в ме
дичних закладах сільських лікарських дільниць чи в поліклі
нічних відділеннях районних лікарень. Щ еплення дітям, які
відвідують дитячі дошкільні заклади та школи, проводять у
цих закладах.
432
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
433
РОЗДІЛИ ТА НАПРЯМИ РОБОТИ ЛІКАРЯПЕДІАТРА ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛ
дотримання карантинних
заходів у групах Санітарно-просвітня робота
434
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
Лікар-педіатр
Вік дитини ("ІИ Рзагальної Лікарі-спеціалісти
п рактики-
сімейний лікар)
6 років (перед 1 раз на рік Дитячий хірург Аналіз крові
вступом до Ортопед-травматолог дитячий (гемоглобін) та
Загальноосвіт Офтальмолог дитячий інші за показан
нього навчаль Стоматолог нями
ного закладу) Інші спеціалісти
за показаннями
7,8,9,10 років 1 раз на рік За показаннями За показаннями
11 років 1 раз на рік Дитячий хірург Аналіз крові
Ортопед-травматолог дитячий (гемоглобін) та
Офтальмолог дитячий інші за показан
Стоматолог нями
Інші спеціалісти за показан
нями
12,13 років 1 раз на рік За показаннями За показаннями
14,15 років 1 раз на рік Стоматолог Флюорографія
Гінеколог дитячого та підліт Аналіз крові
кового віку (за показаннями) (гемоглобін) та
Дитячий хірург інші за показан
Ендокринолог дитячий нями
Психолог (за показаннями)
16,17 років 1 раз на рік Стоматолог Флюорографія
Терапевт у разі Гінеколог дитячого та підліт
обслуговування кового віку (за показаннями)
в студентській
поліклініці
Щороку перевірка гостроти зору, слуху, постави проводиться молодшим спеціалістом
з медичною освітою
435
Огляди потрібно проводити в присутності батьків або інших І
законних представників учнів. Обстеження школярів можна І
здійснювати також під час їх стаціонарного лікування .
До оглядів учнів шкіл у сільській місцевості планується за- І
лучати медичних працівників різних медичних установ.
Важливим завданням поліклініки є медичне забезпечення Я
підлітків і підготовка юнаків до первинної постановки на в і й -р Я
ськовий облік і призову на військову службу, участь у якому І
беруть всі лікарі цього закладу.
ПІДЛІТКИ
Найсуттєвішими з них є:
■ великий обсяг навчальних навантажень;
■ інтенсифікація процесу навчання;
■ нераціональне харчування;
■ шкідливі звички;
■ ранній початок статевих стосунків. Свій перший статевий І
досвід більшість юнаків і дівчат отримують в період на- І
вчання у школі.
4 36
цт ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
437
У разі необхідності (погіршення стану, відсутність позитив
ної динаміки) хвора дитина підлягає госпіталізації до профіль
ного відділення стаціонару.
Важливим для повноцінної медичної допомоги дітям є від
новне лікування, що являє собою комплекс лікувально-оздо
ровчих і виховних заходів, спрямованих на усунення змін в
організмі дитини, пов’язаних із захворюванням, відновлення
втрачених функцій, якнайш видш е повернення дитини до
умов життя, адекватних її віку.
Відновне лікування не повинне обмежуватися роботою полі
клініки. Його слід продовжувати вдома, забезпечуючи належ
ний лікувальний режим, масаж і відповідні гімнастичні вправи.
Відновне лікування проводять у самостійних відділеннях
дитячих поліклінік, де застосовуються лікувальна гімнастика,
плавання, механотерапія, гідрокінезотерапія, фізіотерапія, ін
галяція аерозолів, масаж, лікувальна хореографія. Такі відді
лення можуть обслуговувати дітей тільки одного адміністратив
ного району міста чи кількох районів або навіть усього міста.
П евна зміна завдань дитячих поліклінік, зростання медико-
соціальних потреф сім’ї, дітей, підлітків, молоді обумовлюють
необхідність залучення інших спеціалістів. У штаті поліклі
ніки доцільно мати посади підліткового лікаря-терапевта, м е
Заклади, які нада дичного психолога, соціальних працівників, а також лікаря-
ють стаціонарну неонатолога, про що свідчить специфіка здоров’я новонаро
допомогу дітям: джених дітей, які потребують спеціальної допомоги та
■ дитячі лікарні со компетентності.
матичні та спеціалі Інтенсивного розвитку набувають служби сімейної медици
зовані різного рівня ни, суттєвою складовою діяльності яких є забезпечення орга
(республіканські, об нізації медико-профідактичної допомоги дітям і підліткам.
ласні, міські, район
ні);
■ дитячі відділен
ня загальнодержав 11.3.2. Стаціонарна допомога дітям
них і регіональних
закладів (медичних Потреба у стаціонарній допомозі виникає при необхідності
центрів); постійного лікарського спостереження за хворою дитиною,
■ дитячі відділен проведення комплексного інтенсивного лікування та дослі
ня територіальних лі джень, які неможливо здійснити в амбулаторно-поліклінічних
карень; умовах.
Я л ікуваль но-діа Основним завданням дитячої лікарні (відділення), центру є
гностичні центри для надання висококваліфікованої допомоги в достатньому обсязі
дітей. та належної якості.
438
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
439
рювання дитини. У багатьох лікарнях створено палати для
спільного перебування матері та дитини.
У відділенні для недоношених і хворих новонароджених по
винен працювати спеціально підготовлений персонал, обізна
ний з віковими особливостями дітей, навичками вигодовуван
ня таких дітей та догляду за ними.
Всі інші відділення дитячої лікарні незалежно від віку дітей
повинні мати можливість ізолювати хворих у 1—2-ліжкові па-
лати-напівбокси.
Заповнюючи палати, слід дотримуватися принципу одномо-
ментного прийому хворих для попередження одночасного пе
ребування в них дітей, щойно госпіталізованих до лікарні, і та
ких, що одужують.
У відділеннях для старших дітей передбачено їдальні, кімна
ти для ігор, шкільних занять. Це важливо насамперед у тих
відділеннях, де діти проходять тривале лікування (ревматоло
гічне, нефрологічне тощо).
У дитячих лікарнях створюють також реанімаційні відділення
чи палати інтенсивної терапії, в тому числі для новонародже
У чому полягають них. Лікування в цих підрозділах потребує постійного контро
особливості госпіта
лю за показниками організму дитини, за умови; достатнього
лізації хворих дітей
та організації ліку
обсягу експрес-методів біохімічних досліджень, належного
вального процесу оснащення;
в стаціонарі? У будь-якому відділенні дитина перебуває під спостережен
ням лікаря-ординатора, який обстежує її, встановлює діагноз,
визначає план лікування, перевіряє правильність та своєчас
ність виконання всіх призначень медичною сестрою, прово
дить санітарно-просвітницьку роботу. Він бере участь у обході
хворих разом із завідувачем відділення.
Тяжкохворі діти, незалежно від віку, потребують індиві
дуального режиму для підтримання емоційного тонусу, що
сприятливо впливає на перебіг хвороби.
У великих лікарнях вводяться посади педагогів-методистів|
які проводять і організують виховну роботу.
Керує всією роботою відділення завідувач, який контролює
роботу лікарів-ординаторів, розглядає з ними всі складні для
діагностики та лікування випадки, скликає консиліум. Під
його керівництвом і за його участю підвищують кваліфікацію
лікарі та середній медичний персонал. Завідувач оглядає щой
но госпіталізованих і тяжкохворих, здійснює щоденний обхід
і розбір інформації щодо окремих хворих з ординаторами від
ділення, організовує обговорення кожного випадку леталь-
440
Ш ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
441
Відповідь НІІ виклик
Список літератури
1. Акушерсько-гінекологічна допомога в УкраМ за 2006—2008 роки.
МОЗ України. - К., 2009. - 238 с.
2. Громадське здоров’я в Україні. Основні статистичні показники за
2009 рік / За заг. ред. В. Ф. Москаленка. Укладачі: X С. Грузєва,
Л. І. Галієнко, Г. В. Ішлакова.—К .: Книга плюс, 2010: ^ 39 с.
3. Доклад о состоянии здравоохранения в мире, 2005. Не оставим
без внимания каждую мать, каждого ребенка. ВОЗ, 2005. —266 с.
4. Досвід виконання Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я
нації» на 2002—2011 роки/ За ред. Ю. В. Поляченка, В. М. Поно-
маренка. —К., 2006. —240 с.
5. Европейская база данньїх «Здоровье для всех», Копенгаген : ЕРБ
ВОЗ. —Январь 2011 //Ьир:\УЛУЛУ.еиго.\УІіо.шГ
442
11. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ТА ДИТИНСТВА
.4 4 3
І
кі
І ]
ява
іщі
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ
МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
СТАНДАРТИЗАЦІЯ !
В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я -■
Виклик
Існує декілька визначень поняття «якість медичної допомоги».
Найадекватніше сучасним уявленням визначення, сформу Традиційно при роз
льоване експертами ВООЗ М. Ремером та С. Монтойя Агиляр робці політики у
(1988): сфері охорони здо
ров'я головна увага
Якість медичної допомоги — це належне проведення всіх приділялася фінан
заходів, що використовуються в даному суспільстві, які є суванню медичного
безпечними, прийнятними з точки зору коштів, і впливають обслуговування.
на захворюваність, інвалідність, смертність. Однак немає прямої
залежності між об
Сьогодні Європейське регіональне бюро ВООЗ визначає сягами фінансуван
якісне медичне обслуговування як обслуговування, при якому ня охорони здоро
ресурси організуються таким чином, щоб з максимальною в'я та результатами
ефективністю і безпекою задовольняти медико-санітарні по її діяльності. Існу
треби тих, хто найбільше потребує допомоги, проводити про ють великі розбіж
ності результатів
філактику і лікування без непотрібних витрат ї відповідно до
медичної допомоги
вимог найвищого рівня. між країнами та ре
Множинність параметрів якості залежить він того, під яким гіонами однієї краї
кутом зору розглядається ця проблема: з позицій споживача ни, а також між ок
медичних послуг і/або його сім’ї, з позицій постачальника ме ремими закладами
дичних послуг, з позицій адміністрації установи або фінан та лікарями. Вияв
суючої сторони (табл. 12.1). лена недоцільність і
нерентабельність
Основні характеристики якості медичної допомоги: значної частки клі
нічних процедур. Рі
■ адекватність —застосування заходів, технологій і вико вень значної кіль
ристання ресурсів, в якісному та кількісному відношенні кості медичних
достатніх для досягнення поставлених цілей; втручань у світі, Єв
ІІ технологічне виконання —ступінь дотримання медични ропейському регіо
ми працівниками та установами технічних вимог якості ні та в Україні недо
(дотримання стандартів); статній.
4 45
■ доступність —відсутність при отриманні медичної допо
моги географічних, економічних, соціальних, культурних,
організаційних або мовних бар’єрів;
■ наступність і безперервність — надання послуг одним
і тим же спеціалістом впродовж усього курсу лікування
Складність і багато- (спостереження), відповідний і своєчасний зв’язок між
аспектніеть пробле постачальниками послуг і споживачами;
ми якості медичної
допомоги є причи ■ дієвість —можливість медичних втручань впливати на по
ною множинності ії ліпш ення здоров’я в контрольованих умовах, наприклад,
параметрів. у рамках рандомізованих, контрольованих клінічних ви
пробувань;
■ результативність —можливість медичних втручань впли
вати у звичайних практичних умовах або ступінь досяг
нення бажаного результату;
■ ефективність — співвідношення одержаних результатів і
витрачених заради їх досягнення ресурсів;
■ безпечність — ступінь мінімізації ризиків травм, інфіку
вання або інших побічних ефектів лікування і небажаних
наслідків у процесі надання медичної допомоги.
446
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
447
ність об’єктивної підтримки лікарських рішень на основі най
новішої та достовірної інформації про найбільш ефективні,
безпечні та економічні підходи до діагностики, лікування,
профілактики, які б сприяли вибору оптимального варіанта
Е кожне рішення рішення в кожному конкретному випадку.
лікаря повинне ба
зуватися на науко
Доказова медицина — концепція використання в медичній
вих даних; практиці науково обґрунтованих фактів, отриманих у ході
коректно проведених досліджень; добросовісне, точне та
вага кожного
усвідомлене використання найкращих результатів клініч
факту тим більша,
чим суворішою є
них досліджень (випробувань) для вибору лікування кон
методика наукового кретного хворого.
дослідження, в про В концепції доказової медицинй погляди авторитетних фа
цесі ';и якого його хівців, традиції, особистий дОсвід не вважаються переконли
отримано. вими науковими підставами для прийняття клінічних рішень.
Процес прийняття клінічних рішень у науково обґрунтованій
медичній практиці спирається тільки на найсучасніші та до
стовірні з наукового погляду факти. Головною метою концеп
ції доказової медицини є поступове перетворення лікарської
діяльності з мистецтва в науку.
Методологічною основою доказової медицини є клінічна
Розвиток ідей кри
тичної оцінки ме
епідеміологія —наука, яка дає можливість надавати науко
дичної інформації во обґрунтовані висновки стосовно дієвості та результатив
призвів до виник ності медичних втручань, зводячи до мінімуму вплив система
нення в кінці 80-х тичних і випадкових помилок на результати дослідження.
років XX ст. концеп Головним методом клініко-епідеміологічних досліджень
ції доказової меди є рандомізовані контрольовані дослідження.
цини.
448
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
449
До об’єктів стандартизації в охороні здоров’я належать:
■ організаційні технології;
■ медичні послуги;
■ технології виконання медичних послуг;
■ технічне забезпечення виконання медичних послуг;
■ кваліфікація медичного, фармацевтичного, допоміжного
персоналу;
■ економічні аспекти охорони здоров'я;
■ виробництво, умови реалізації, якість лікарських засобів
і медичної техніки;
■ обліково-звітна документація, що використовується в сис
темі охорони здоров'я та медичного страхування;
■ інформаційні технології.
Залежно від поставлених завдань у практиці використовують
ся різні класифікації медичних стандартів:
за обов’язковістю виконання:
■ рекомендаційні стандарти;
■ законодавчі стандарти;
за рівнем у загальній ієрархії та галуззю застосування:
■ національні стандарти;
■ міжнародні стандарти;
за видами:
■ стандарти на ресурси охорони здоров’я;
■ організаційні стандарти;
■ технологічні стандарти;
■ стандарти програм медичної допомоги;
■ комплексні стандарти.
Стандарти на ресурси охорони здоров'я містять вимоги до
кваліфікації медичних спеціалістів, до нерухомості та устатку
вання медичних установ, до медикаментів і матеріалів. Прик
ладом таких стандартів є кваліфікаційні вимоги до спеціаліс
@
Які чинники зумов
тів, їхніх програм навчання та атестації.
Організаційні стандарти містять вимоги до систем організа
ції, ефективного та безпечного використання ресурсів охоро
люють необхідність ни здоров’я. Вони стосуються систем управління, організації
стандартизації в лікувального процесу, інформаційного забезпечення, програм
охороні здоров'я? контролю якості тощо.
450
12. ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
451
числа наявних альтернатив, а з кожним днем кількість
таких альтернатив збільшується. Спеціаліст потребує
достовірної інформації, яка б дозволила йому обирати
найефективніші методи діагностики та лікування і
Сьогодні зусилля більшості найефективніші лікарські препарати в умовах дефіци
вчених і практикуючих ліка ту часу.
рів концентруються насампе Процес вибору ускладнюється також і тим, що серед
ред на розробці технологіч лікарів нерідко немає одностайності стосовно ефек
них стандартів, до яких нале тивності тих або інших методик. Включення тієї чи ін
жать клінічні алгоритми, клі шої технології в стандарт діагностики, профілактики
нічні рекомендації та клінічні
та лікування фактично означає визнання доцільності її
протоколи.
застосування і звільняє лікаря від трудомісткого пошу
ку доказів її ефективності та безпеки.
Провідні фахівці у світі, роботи яких присвячені
проблемам забезпечення якості медичної допомоги,
віддають перевагу таким методам прийняття клінічних
рішень, як алгоритми.
Клінічні алгоритми відображають логіку послідов
ності процесу прийняття рішення на основі даних ре
Основу стандартів якості ме
зультатів діагностичних досліджень, аналізу вірогід
дичної допомоги на сучасно
му етапі розвитку охорони ності проявів особливостей перебігу захворювання, в
здоров'я складають дані про тому числі при внесенні змін у лікувально-діагностич
наукові докази ефективності ний процес.
та безпечності медичних . Згідно з визначенням Інституту медицини .Націо
втручань, отримані у прове нальної академії* наук США, клінічні рекомендації щ^це
дених за єдиною методикою положення, які систематично доопрацьовуються з ме
клініко-епідеміологічних до тою допомоги лікарю та пацієнту при прийнятті р і
слідженнях. шень, що стосуються медичної допомоги при певному за
хворюванні та при певних обставинах (1990р.)
Клінічні рекомендації (КР) адресовані практикую
чим лікарям. Метою їх підготовки є поширення най
кращих стандартів клінічної практики для підвищення
якості профілактики, діагностики та лікування хворих.
Застосування клінічних рекомендацій високої мето
дологічної якості дозволяє істотно підвищити якість
Одним із найважливіших ін
струментів підвищення якос
медичного обслуговування. Водночас КР, підготовлені
ті медичної допомоги є .за неналежним способом, можуть принести більше шко
провадження сучасних керів ди, ніж користі. Розробка якісних КР - процес трива
ництв із клінічної практики - лий (розробка КР з однієї теми триває близько 12 міс.)
клінічних реком ендацій і витратний. Тому набуває поширення міжнародне
(синонім - клінічні керівни співробітництво в цій сфері.
цтва). В останні роки у світовій медичній спільноті сфор-
452
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
453
■ контроль за використанням ресурсів (аналіз своєчасності
початку повноцінного лікування, можливість зміни Місця
надання медичної допомоги тощо);
■ стратегічне планування.
Загалом, впровадження у практику науково обґрунтованих
клінічних рекомендацій і протоколів повинне сприяти посту
повому витісненню малоефективних і небезпечних втручань,
активнішому запровадженню нових втручань з доведеною до
цільністю їх використання, раціональному витрачанню ресур
сів і зниженню витрат на охорону здоров'я при одночасному
підвищенні якості медичної ДОПОМОГИ.
ї £ з . УПРАВЛІННЯ‘-ЯКІСТЮ Щ й ч й б Г Ш п 'їш о й л ,
КОНЦЕПТУАЛЬНІ МОДЕЛІ
454
1$. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ М ЕДИЧНО Ї ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
455
надання медичної допомоги активно втручається в діяльність
медичних працівників шляхом створення органів ліцензуван
ня і акредитації медичних установ у » з ’являється зовнішній
о
контроль. Через відсутність відповідних нормативно-правових
актів, що захищають права споживачів, роль пацієнта незнач
на. В англомовній літературі цей підхід називають «оцінка
якості —(Зиаіііу Сопігої —РС» і «забезпечення якості —Оиаіііу
Підходи до забез Аззигапсе —С^А».
печення та оцінки
Індустріальна модель. Н акопичений досвід управління
якості:
якістю промислового виробництва призвів до розуміння необ
■ структурний; хідності використання в охороні здоров’я системного підходу.
■ процесуальний; Статистичний моніторинг виробничого процесу витісняє ви
■ за результата біркові інспекції, обмежуючи їх місце лише спеціальними по
ми. казаннями.
К ом п’ютеризація та запровадження нових технологій вима
гають розробки спеціальних інформаційних технологій і спе
ціальних аналітичних знань персоналу. Починаючи з 1970-х рр.,
ідея тотального управління якістю у сфері охорони здоров’я
все більше пронизує функціонуючу систему. Природно, що у
О
практичній охороні здоров’я зростає роль управлінської діяль
ності, а пацієнт' стає активним учасником процесу надання
медичної допомоги. Послідовні та безперервні зміни в системі
Безперервне під надання медичної допомоги зумовили еволюцію стандартиза
вищення якості ції в охороні здоров’я.
передбачає комп Функціонуючі сьогодні системи охорони здоров’я були
лексний, інтегрова створені не відразу, а розвивалися поступово відповідно до н а
ний і динамічний
ціональних вимог і можливостей. Основою всіх раніше діючих
підхід до підвищен
та існуючих сьогодні систем якості медичної допомоги є п о
ня якості, спрямо
няття про три підходи до її забезпечення та оцінки, які були
ваний на поліпшен
ня результатів робо запропоновані А. БопаЬедіап і надалі розвинуті Я. Н. Вгоок і
ти системи в цілому К. Ьош , Н. Н о їїт а п [19].
шляхом постійної Структурний підхід забезпечує та оцінює якість ресурсів
модифікації та вдо (фінансових, трудових, матеріальних), стан об’єкта, його інфра
сконалення самої структуру, організаційні форми медичної допомоги. В основі
системи, а не шля цього підходу лежить переконання, що ресурси є базою для
хом виявлення та надання повноцінної медичної допомоги.
покарання праців Процесуальний підхід передбачає забезпечення якості та
ників, практика чи оцінку власне процесу надання медичйої допомоги. Виді
результати роботи
ляються дві основні складові:
яких не відповіда
ють встановленим Ш «методи» надання медичної допомоги (технології або набір
нормам. відповідних процедур) і «технічна якість» медичної допо-
456
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
457
досягнуті в аналогічних закладах охорони здоров’я, встанов
лювати та пош ирю вати приклади найкращ ої практики (етало
ни), зацікавлювати в їх використанні.
Найбільш оптимально оцінювати та контролю вати якість
м едичної допомоги здатний медичний персонал. Концепція
безперервного підвищ ення якості передбачає участь виробни
ків медичних послуг у розробці політики> прийнятті ріш ень і
відповідальність за їх реалізацію.
Сучасна модель процесу безперервного підвищ ення якості
медичної допомоги складається з восьми етапів (рис, 12.1).
458
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
459
Лщ ензійнимй умовами встановлюється також ряд спеціаль
них і особливих вимог до суб’єктів господарювання, що здій
снюють медичну практику, зокрема, обов’язкове ведення від
повідної медичної документації, подача у встановлені терміни
звітів до територіальних органів медичної статистики тощо.
Якщ о ліцензування — це перевірка наявності в медичній
установі мінімально необхідних умов для роботи, то акредита
ція є оцінкою можливостей цієї установи здійснювати ліку-
вально-профілактичну роботу на рівні, що відповідає досяг
ненням медичної науки і практики.
Сучасна методика акредитації базується на системному під
ході, суть якого полягає в тому, що якість медичного обслуго
вування є результатом взаємодії різних підсистем закладу по
забезпеченню медичного обслуговування пацієнта.
Акредитація проводиться періодично та передбачає екс
пертну оцінку всього процесу діяльності закладів охорони
здоров’я з погляду його відповідності певним стандартам
(умовам) акредитації, вимірювання та оцінку результативності
Акредитація - це медичної допомоги та прогнозування на певний термін забез
офіційне визнання печення високого рівня якості діяльності.
статусу закладу охо Акредитація — це система зовнішньої професійної перевір
рони здоров'я, на ки медичних установ щодо відповідності їх діяльності визна
явності в ньому ченим спеціалістами стандартам організаційних, правових,
умов для надання клінічних технологій і вимог, виконання яких забезпечує ви
певного рівня ме- сокий рівень діяльності всього закладу (див. розділ 10).
дико-санітарної до Участь медичних закладів у акредитації може бути обов’яз
помоги, підтвер
ковою чи добровільною. У міжнародній практиці акредитація
дження його відпо
відності встановле
звичайно базується на принципі добровільної участі. Проте
ним критеріям і га жорстка позиція страхових компаній, які не Оплачують медич
ранти високої якості ні послуги, надані неакредйтованими медичними установами,
професійної діяль і не укладають з ними контрактів, призвела до того, що акре
ності. дитація стала фактично обов’язковою процедурою.
Усі наведені форми позавідомчого контролю (табл. 12.3) за
безпечують попередню оцінку медичної діяльності закладу,
тобто оцінку до початку його діяльності, щ о створює певний
комплекс гарантій якості медичного обслуговування в медич
них установах будь-якої форми власності та організаційної
форми діяльності.
Внутрішній контроль реалізується за допомогою порівнян
ня фактичних результатів з наперед встановленими вимогами
у сфері організації, надання, забезпечення, результативності,
адекватності та ефективності медичної допомоги.
460
1 2 . ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
461
Система відомчого (внутрішнього) контролю включає,
як правило, наступні елементи:
■ експертизу процесу надання медичної допомоги;
■ вивчення задоволеності пацієнтів їх взаємодією з систе
мою охорони здоров'я;
Відомчий (внут ■ розрахунок і аналіз показників, що характеризують якість
рішній) контроль
і ефективність медичної допомоги;
проводиться з ме
тою визначення ■ виявлення та аналіз дефектів, лікарських помилок та ін
ступеня відповід ших факторів, що спричиняють негативний вплив і при
ності діяльності та зводять до зниження якості та ефективності медичної до
конкретних резуль помоги;
татів роботи медич ■ підготовку рекомендацій щодо попередження лікарських
ного закладу за
помилок і дефектів у роботі і поліпшення якості та ефек
гал ь нопр ийн яти м
тивності медичної допомоги;
стандартам з по
дальшою корекцією М вибір найраціональйіпшх управлінських рішень і прове
механізму забезпе дення оперативних корегуючих заходів;
чення якості медич ■ контроль за реалізацією управлінських рішень.
них послуг.
О
Слово «експерт» по
■ проводитися за загальноприйнятою (уніфікованою) мето
дикою;
■ бути індивідуальною стосовно діяльності окремого лікаря
(враховувати відповідність його дій вимогам сертифіката
ходить від латин
спеціаліста);
ського «досвідче
ний». ■ базуватися на аналізі інформації, отриманої в ході обсте
До експертизи слід ження та лікування пацієнтів;
залучати найбільш ■ враховувати ймовірність помилок інструментальних і ла
кваліфікованих спе бораторно-діагностичних досліджень.
ціалістів, здатних до
аналізу та розробки Експертиза процесу надання медичної допомоги може
конструктивних за здійснюватися я к на рівні медичного закладу, так і відповідни
ходів, спрямованих ми органами управління, яким ці заклади підпорядковуються.
на поліпшення яко У багатьох країнах оцінка якості делегована медичним асоціа
сті медичної" допо ціям, що забезпечує, з погляду спеціалістів, неупередженість
моги. експертизи.
462
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
463
■ частота повторних випадків госпіталізацій у календарному
році по відповідних нозологічних формах;
■ обґрунтованість показань до госпіталізації;
■ показники роботи ліжка (середньорічна зайнятість ліжка,
середня тривалість перебування на ліжку, наднормативні
терміни перебування в стаціонарі, обіг ліжка).
Індикатори результат у характеризують результати та
ускладнення внаслідок надання медичної допомоги.
Наприклад: ‘
■ загальний показник летальності по стаціонару;
■ показник післяопераційної летальності;
■ летальність по спеціалізованих підрозділах;
■ частота внутрішньолікарняних інфекцій.
464
12.5. НАЦІОНАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
(МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД)
Ц І Л І : Привернути увагу до вирішення проблеми забезпечення
якості медичної допомоги в окремих країнах світу, у тому числі в
Україні, та показати конкретні напрями покращання медичного об
слуговування населення.
4 66
.12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
465
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
467
тів, у вигляді стандартних наборів діагностичних і лікувальних
заходів при різних діагнозах.
У 1998 р. були затверджені «Тимчасові галузеві уніфіковані
стандарти медичних технологій лікувально-діагностичного
процесу стаціонарної допомоги», протягом 2003—2006 рр. ^
Регіональний комі
клінічні протоколи за певними спеціальностями (сімейна ме
тет ВООЗ прийняв дицина, терапія, хірургія, акушерство та гінекологія, нефроло
стратегію «Здоро- гія, нейрохірургія тощо).
в'я-21 - здоров'я У 2007 р. зроблено перший крок у напрямі забезпечення
для всіх у XXI сто управління якістю медичною допомогою на державному рів
річчі» (ЗДВ) і 21 за ні —у складі МОЗ України організовано спеціальний Департа
вдання як мірило мент, на який покладено функції організаційно-методичного
оцінки ходу робіт і забезпечення управління якістю медичного обслуговування в
досягнень щодо по країні.
ліпшення та охо
рони здоров'я. Про
ект нової програми
« З д о р о в 'я -2 0 2 0 » ,
ініціатором якої ви
ступив Європейсь
кий регіон ВООЗ,
також передбачає
встановлення ці
лей - кінцевих ре
зультатів у трьох на До 2010 р. держави-члени повинні добитися такого становища, щоб
прямах: управління сектором охорони здоров'я - від орієнтованих на населення
■ основний тягар програм до індивідуальної допомоги окремим хворим на клінічному рів
хвороб і фактори ні - було орієнтовано на кінцеві результати.
ризику; Це передбачає:
І І здоров'я насе 16.1. Оцінку ефективності основних стратегій громадської охорони
лення на різних ета здоров'я з точки зору результатів діяльності медико-санітарних служб і
пах життя (нерів рішень стосовно альтернативних стратегій для вирішення окремих проб
ність, благополуч лем на основі зіставлення результатів лікування та їх економічної ефек
чя, вразливі групи); тивності.
■ процеси і мето 16.2. Наявність у всіх країнах національного механізму для безперервно
ди щодо цінностей го моніторингу і вдосконалення якості медико-санітарної допомоги при
стратегічного керів наймні відносно 10 основних захворювань, з оцінкою результатів лікуван
ництва й систем ня, економічної ефективності і ступеня задоволення пацієнтів.
охорони здоров'я. 16.3. Результати лікування принаймні п'яти з вищезазначених хвороб по
винні вказувати на значне поліпшення, а проведені опитування - свідчи
ти про зростання задоволеності пацієнтів якістю медико-санітарного об
слуговування і про повагу прав самих пацієнтів.
468
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
469
В ід повідь на в и кл и к
Список літератури
1. Бащинский С. Е. Разработка клинических практических руко-
водств с позиций доказательной медицини. —М. : Медиасфера,
2004. -1 3 5 с.
2. Власов В. В. Введение в доказательную медицину. —М .: Медиа
сфера, 2001. —270 с.
3. Ілоссарий —Качество медицинской помощи. —Россия —СІЛА,
1999. - 61 с.
4. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе 2002 г. —Копенга
ген : ЕРБ ВОЗ, 2002; - 156 с.
5. Конгстведт П. Р. Управление медицинской помощью. Практи-
ческое руководство: в 2 т. / Под общей ред. О. П. Щепина: Пер. с
анга. —М .: Геотар Медицина, 2000. —743 с.
6. Методологические основьі и механизмьі обеспечения качества
медицинской помощи / Щепин О. П., Стародубов В. И., Лин-
денбратен А. Л., Галанова Е И. - М .: Медицина, 2002. —176 с.
7. Назаренко Е И., Полубенцева Е. И. Управление качеством меди
цинской помощи. - М .: Медицина, 2000. —368 с.
8. Основні шляхи подальшого розвитку системи охорони здоров’я в
Україні / Під. заг. ред. В. М. Лехан, В. М. Рудого. — К. : Вид-во
Раєвського, 2005. —168 с.
470
12. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
471
Тіш |1
РАЦЕЗДАТНОСТІ
473
13.2. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ЕКСПЕРТИЗА
ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
474
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
475
Розмір компенсації відповідно до Закону України «Про за
гальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням і похованням» від 18.01.2001 р.
№ 2240 в залежності від страхового стажу, становить:
■ до 5 років —60 %,
■ 5 -8 років- 8 0 % ,
■ понад 8 років —100 % середньої заробітної плати.
Згідно зі статтею 51 Закону України № 2240, документом
для призначення матеріального забезпечення за загально
обов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю є листок непрацездатності.
Листок непраце Зразок листка непрацездатності та інструкцію про порядок
здатності - це його заповнення затверджено спільним наказом Міністерства
документ: охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної
■ обліковий - для
політики України, Фонду соціального страхування з тимчасо
проведення обліку вої втрати працездатності України, Фонду соціального страху
та аналізу захворю вання від нещасних випадків на виробництві та професійних
ваності з тимчасо захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406.
вою втратою пра Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують
цездатності; тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом
■ юридичний — МОЗ України від 13.01.2001 р. № 455; зміни до неї, затвердже
виправдовує неви ні наказом МОЗ України від 06.12.2011 р. № 882.
хід на роботу; Крім листків непрацездатності, тимчасову непрацездатність
■ фінансовий можуть засвідчувати довідки, які є юридичною підставою для
дає право на одер звільнення працівника від роботи Чи навчання.
жання грошових ви Довідка встановленої форми видається у випадках:
плат із фонду дер
■ тимчасової непрацездатності студентів вищих навчальних
жавного соціально
закладів І—IV рівнів акредитації та учнів професійно-тех-
го страхування.
нічних навчальних закладів (ф. № 095/о);
■ закінчення максимального терміну листка непрацездат
ності по догляду за хворою дитиною до повного одужання
дитини від гострого захворювання чи досягнення ремісії в
разі загострення хронічного захворювання (ф. № 138/о).
Довідка довільної форми, засвідчена підписом головного лі
каря та печаткою лікувально-профілактичного закладу, ви
дається:
■ з приводу встановлення причинного зв’язку захворювання
з умовами праці, перелік яких затверджується Кабінетом
Міністрів України;
4 76
п. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
479
13.3.1. Порядок проведення експертизи тимчасової
непрацездатності в разі захворювання та травми
вирішення
Листок непрацездатності в разі захворювання та травми ви
складних і конфлікт
них питань експер
дається на весь період тимчасової непрацездатності, що об
тизи непрацездат числюється в календарних днях, до її відновлення чи встанов
ності; лення групи інвалідності медико-соціальною експертною
видача листка
комісією (МСЕК).
непрацездатності в Право видачі листка непрацездатності в разі амбулаторного
разі захворювання лікування надається лікуючому лікарю на термін до 5 днів з
чи травми на весь максимальним продовженням при потребі ще на 5 днів, разом
період тимчасової 10 календарних днів.
непрацездатності Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів,
до ЇЇ відновлення чи продовження листка непрацездатності до ЗО днів проводиться
до встановлення лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі
групи інвалідності лікарсько-консультативною комісією (ЛКК), яка призначає
медико-соціальною ться керівником лікувально-профілактичного закладу, після
експертною комі комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше одного
сією (МСЕК);
разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для на
видача листка правлення на МСЕК.
непрацездатності В окремих випадках, коли захворювання вимагає тривалого
на санаторно-ку- лікування, наприклад, у разі тяжких травм або туберкульозу,
рортне лікування;
періодичність оглядів ЛКК з продовженням листка непрацез
видача листка датності може бути не рідше одного разу на 20 днів залежно від
непрацездатності тяжкості перебігу хвороби.
при переведенні на
Лікарсько-консультативна комісія (ЛКК) створюється за на
іншу роботу при ту
явності в штаті не менше ніж 15 лікарів, які ведуть амбулатор
беркульозі та про
фесійному захворю
ний прийом. Вона складається з голови ЛКК (заступника
ванні; головного лікаря з експертизи працездатності, а за його від
сутності —головного лікаря), завідувача відповідного відділен
н ап р а в л ен н я
ня, лікуючого лікаря.
хворих на медико-
соціальну експертну
У лікувально-профілактичних закладах з одним лікарем (у
комісію; сільській місцевості, віддалених районах) останньому надано
право особисто видавати листки непрацездатності до 14 днів з
видача листка
наступним направленням хворого до лікарсько-консультатив
непрацездатності
для лікування в ін ної комісії (ЛКК) у разі його тимчасової непрацездатності.
шому місці/ Фельшер (за спеціальним дозволом органу охорони здо
ров’я) має право видавати листки непрацездатності особисто
та одночасно на термін не більше 3 днів з наступним направ
ленням хворого до лікаря в разі його тимчасової непрацездат
ності.
480
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
482
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
483
здійснює догляд за дитиною. Право вирішувати, на кого
оформляти листок непрацездатності по догляду за хворою ди
тиною (на матір, батька чи іншу працюючу особу, яка здій
снює догляд за дитиною), надається лікуючому лікарю й зале
жить від віку дитини та її стану. 4
Листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною ві
Листок непраце ком до 14 років видається на період не більше 14 календарних
здатності
днів, а по догляду за хворою дитиною-інвалідом та дитиною,
не видається
постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, на весь період її хво
по догляду:
роби, включаючи санаторно-курортне лікування.
■ за хронічним На перші 5 календарних днів та з 6-го по 10-й день листок
хворим у період ре непрацездатності видається одноосібно лікарем-педіатром (сі
місії; мейним лікарем), а з 11-го по 14-й день ф разом із завідувачем
■ за хворою дити відділення.
ною в період щоріч Якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює до
ної чергової (основ гляд за хворою дитйною, після закінчення максимального тер
ної чи додаткової! міну непрацездатності, видається довідка по догляду за хворою
відпустки матері дитиною (ф.№ 138/о) до одужання дитини при гострому за
без збереження за
хворюванні чи настанні ремісії при загостренні хронічного за
робітної плати, ча
стково оплачуваної
хворювання. За цією довідкою допомога не оплачується, але
відпустки по догля довідка є підставою для звільнення працівника від роботи.
ду за дитиною до З Якщо в сім’ї хворіють двоє чи більше дітей одночасно, то
років; для догляду за ними видається один листок непрацездатності.
V у разі встанов
Якщо під час звільнення від роботи згідно з листком
лення карантину в непрацездатності по догляду за першою дитиною захворіла
дитячій установі; друга, то на другу дитину видається листок непрацездатності
після закриття першого, на дні, які залишилися з початку за
■ за хворим,
старшим 14 років,
хворювання другої дитини, але не більше ніж на 14 днів.
при \ стаціонарному У разі виникнення захворювання у дітей в різний час листок
лікуванні. непрацездатності та довідка про догляд за хворою дитиною
видаються в кожному конкретному випадку окремо.
У разі стаціонарного лікування дітей віком до 6 років одному
із працюючих членів сім’ї чи іншій працючій особі, яка здійс
нює догляд за дитиною, видається листок непрацездатності на
весь період перебування в стаціонарі разом з1дитиною.
У разі стаціонарного лікування тяжкохворих дітей віком
6—14 років лйсток непрацездатності видається одному із пра
цюючих членів сім1! чи іншій працюючій особі, яка здійснює
догляд за дитиною, на період, коли, за висновком ЛКК, дити
на потребує індивідуального Догляду.
У разі стаціонарного лікування дітей віком до 14 років, ВІЛ-
інфікованих і Хворих на СНІД, або хворих на онкологічні та онко-
484
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
485
Слід зазначити, щ о особі, як а доглядає дитину, звільнену від
відвідування дош кільного закладу, а також особі, звільненій
від навчання, видається довідка про карантин.
486
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
4 87
видається лікуючим лікарем спеціалізованого медичного за
кладу на кількість днів, потрібних для проїзду до санаторію, та
продовжується Лікуючим лікарем санаторію.
Для окремих категорій громадян, які постраждали внаслідок
аварії на ЧАЕС, передбачено одержання листка непрацездат
ності на весь період лікування в санаторіях і спеціалізованих
лікувальних закладах з урахуванням проїзду туди й назад, з Ви
платою допомоги з фонду державного страхування незалежно
від того, ким і за чий рахунок видано путівки.
Листок непрацездатності видається до від’їзду в санаторій
при наявності:
' путівки;
■ довідки з місця роботи про тривалість відпустки —основ
У МСЕК з метою ви ної та додаткової;
явлення компенса >Ш картки санаторно-курортного відбору.
торно-адаптивних
можливостей про
ходять огляд гро Тимчасова непрацездатність при протезуванні
мадяни, які част
ково чи повністю У разі протезування у стаціонарах протезно-ортопедичних
втратили здоров'я підприємств Міністерства соціальної політики України листок
внаслідок захворю непрацездатності видається на час протезування та проїзду до
вань, травм, вро стаціонару і назад. Його видає лікар стаціонару спільно
джених дефектів, з головним лікарем медичного відділу протезно-ортопедично-
що обмежують їх ш підприємства.
життєдіяльність, а
також ті, що за
чинним законодав
ством мають право Т3.4. ЕКСПЕРТИЗА СТІЙКОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ „
на соціальну допо
могу.
Ц І Л І : Показати медико-соціальне значення та порядок проведення
експертизи стійкої втрати працездатності (інвалідності).
488
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
489
■ причинний зв’язок інвалідності колишніх військово
службовців з перебуванням на фронті чи з виконанням
інших обов’язків військової служби;^,
■ причинний зв’язок інвалідності з захворюванням чй
каліцтвом, що виникли в дитинстві, вродженим дефектом;
■ ступінь втрати здоров’я, групу, причину, зв’язок і час на
стання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок
політичних репресій;
■ ступінь втрати здоров’я, групу, причину, зв’язок і час на
стання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи;
■ ступінь стійкої втрати працездатності для направлення
хворих до будинків пристарілих та інвалідів;
г .р| медичні показання та протипоказання на право одержан
ня інвалідами автомобілів з ручним керуванням.
Основні завдання МСЕК:
■ї виявлення причин інвалідності;
■ встановлення груп інвалідності;
■ надання трудових рекомендацій інвалідам;
■ санкціонування продовження листка непрацездатності
для завершення лікування.
4 90
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
©
ми в дитинстві, встановлюється за наявності відповідних до
кументів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать
про початок захворювання чи травму, перенесену до 16-річно-
го віку (для тих, хто навчається, —до 18-річного віку).
Найчастішою причиною інвалідності з дитинства є приро Яка основна мета
джені дефекти розвитку та травми. проведення меди
ко-соціальної екс
Інвалідність внаслідок поранень, контузій, каліцтва, захво пертизи постражда
рювання встановлюється в учасників бойових дій у період лим від наслідків
Великої Вітчизняної війни, а також бойових дій на території аварії на ЧАЕС?
491
інших держав. До цієї групи віднесено поранення, контузії,
каліцтва, захворювання, одержані в період проходження служ
би в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні,
органах Та підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій.
До цієї групи віднесені також захворювання, пов’язані з
впливом радіаційного опромінення внаслідок Чорнобильської
катастрофи.
З метою проведення експертизи стійкої втрати працездат
ності постраждалими від наслідків аварії на ЧАЕС передбаче
но створення спеціальних експертних комісій: ’
■ для дорослих —Центральна та регіональні міжвідомчі екс
пертні кОмісії в містах: Вінниці, Дніпропетровську, Доне
цьку, Києві, Львові, Харкові; обласні (міські) спеціалізо
вані медиКо-соціальнї експертні комісії (облспецМСЕК)
та обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії
(облспецЛКК);
■ для дітей —Центральна дитяча та дитячі обласні (міські)
спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії (дитячі
, облспецЛКК).
До складу вказаних вище комісій входять:
■ експертно-консультативна група висококваліфікованих
фахівців з різних медичних спеціальностей, які пройшли
підготовку з радіаційної медицини;
■ безпосередньо члени експертної комісії а досвідчених фа
хівців закладів Міністерства охорони здоров’я України, які
пройшли підготовку з радіаційної медицини.
Склад експертів-консультантів і членів комісії затверджують
МОЗ України і Міністерство України з питань надзвичайних
ситуацій.
Протягом двох років склад членів експертних комісій пови
нен оновлюватись на ЗО %, а експертно-консультативна група
має бути замінена.
Розгляд медичних справ експертними комісіями проводить
ся за особистим зверненням і направленням спеціалізованого
медичного закладу при наявності посвідчення постраждалого
внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Експертиза медичних документів повинна здійснюватись
після повного та всебічного медичного обстеження постра
ждалого, проведення необхідних досліджень, визначення клі-
ніко-функціонального діагнозу.
4 92
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
493
нізму для визначення ефективності відновного лікування
та реабілітаційних заходів, стану здоров’я та соціальної адап
тації проводиться через 1—3 роки. Направлення на переогляд
раніше зазначеного терміну може бути лише у випадку необ
хідності перегляду групи внаслідок погіршення стану хворого.
Досить часто група інвалідності встановлюється без зазначен
ня терміну переосвідчення, тобто безстроково. Це буває в разі:
■ пенсійного віку інваліда;
■ наявності стійких незворотних морфологічних
і функціональних порушень;
■ неефективності реабілітаційних заходів;
■ несприятливого клінічного та трудового прогнозу.
Реабілітація інвалідів передбачає Медичну, соціальну, профе
сійну реабілітацію, а також спеціальну реабілітаційну підго
товку дітей.
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації МСЕК
розробляє для кожного інваліда рекомендації за участю лікую
чого лікаря.
МСЕК визначає сприятливі для кожного інваліда за станом
здоров’я види трудової діяльності та умови праці для віднов
лення порушених функцій організму, перевіряє відповідність
умов праці інвалідів своїм висновкам:
У разі незгоди громадянина з рішенням районної, міжрайон
ної, міської МСЕК він має право подати протягом місяця пись
мову заяву до Кримської республіканської, обласної, цен
тральної міської МСЕК або до МСЕК, у якій він проходив
огляд, або до відповідного управління охорони здоров’я.
Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здо
ров’я надсилає у триденний термін з дня одержання заяви всі
наявні документи разом із заявою на розгляд Кримської рес
публіканської, обласної, центральної міської МСЕК, які про
тягом місяця (з дня подання заяви) проводять повторний
огляд хворого та приймають відповідне рішення.
Рішення МСЕК може бути оскаржене в судовому порядку.
Документація МСЕК:
■ акт освідчення у МСЕК;
■ книга протоколів засідань МСЕК;
■ статистичний талон до акта освідчень у МСЕК;
■ щорічний звіт обласної, центральної, міської МСЕК
(ф. № 37-здоров).
494
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
ПИТАННЯДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
1. Система державного соціального страхування при тимча
совій непрацездатності в Україні. Порядок і умови оплати
по листках непрацездатності.
2. Заклади, відповідальні за проведення медико-соціальної
експертизи працездатності.
3. Проблеми, що виникають при організації медико-соціаль-
ної експертизи втрати працездатності в сучасних умовах.
495
Відповідь на виклик
4 96
13. ЕКСПЕРТИЗА ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
Список літератури
1. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.11.2004 р.
№ 565 «Про встановлення груп інвалідності».
2. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р.
№ 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі доку
ментів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян».
3. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.11.2004 р.
№ 532/274/136ос/1406 «Про затвердження Інструкції про поря
док заповнення листка непрацездатності».
4. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.2008 р.
№189 «Про затвердження положення про експертизу тимчасової
втрати працездатності».
5. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 06.12.2011 р.
№ 882 «Про затвердження змін до Інструкції про порядок видачі
документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність грома
дян».
6. Основи законодавства України про охорону здоров’я [Електрон
ний ресурс]. — Режим доступу: Шр://2ак0п2,гас1а.80у.иа/1а\у§/
біюау/2801-12.
7. Показники здоров’я населення та використання ресурсів охоро
ни здоров’я України за 2008 —2009 рр. —К., 2010. —328 с.
8. Програмні тестові питання з соціальної медицини та організації
охорони здоров’я / За ред. Ю. В. Воронежа. —Вид. друге, пере-
робл. та доп. —Т.: Укрмедкнига, 2001. —316 с.
9. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / За заг. ред.
Ю. В. Вороненка, В. Ф. Москаленка. —Т .: Укрмедкнига, 2000. —
С. 477- 493.
10. Тимчасова непрацездатність. Урядовий портал.- Мір:/тулу.кши.
§оу.иа/сопІго1/риЬ1І8Іі/агІ;іс1е?аі1 кі=6199808
497
'
■
МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО
В ОХОРОНІ ЗДОРОВ я
■
-
менеджер; менедж
мент охорони-здоров’я; планування; орга
нізація; контроль; кадри.
4 99
Планування —функція управління, що включає визначення
цілей, розробку стратегії, складання планів координації різних
видів діяльності.
Організація — функція управління, пов’язана з визначен
ням завдань, які потрібно Виконати, осіб, які будуть їх викону
вати; групування завдань; створення структури звітності та
рівня, на якому будуть прийматися рішення.
Керівництво ^ф ункція управління, що включає стимулю
вання підлеглих, спрямування їх дій, вибір найефективніших
каналів взаємозв’язку та залагодження конфліктів у колективі.
Контроль —функція управління, пов’язана зі спостережен
Які основні функції ням за перебігом робіт з тим, щоб вони виконувались відпо
управління ви знає відно до плану та намічених стандартів, а також з усуненням
те?
будь-яких суттєвих відхилень.
Сучасна теорія менеджменту бере початок у 1911 році, коли
було видано твір Фредеріка Тейлора «Принципи наукового
менеджменту», де описана теорія наукової організації управ
ління, яка грунтується на чотирьох принципах:
■ в організації кожного виду робіт необхідно застосувати
науковий підхід ;
■ на науковій основі відбирати, адаптувати і навчати кадри;
■ тісна співпраця менеджерів з працівниками;
■ рівномірний і справедливий розподіл робіт і відповідаль
Наукова організація ності між менеджерами та працівниками.
управління (зсіепіі-
йс тападетепі) - Концепції та принципи підвищення ефективності управлін
застосування науко ня, запропоновані Ф. Тейлором, набули поширення у США,
вого методу для ви Франції, Німеччині, Росії, Японії, вони і сьогодні активно ви
значення «одного користовуються. Поряд з цим використовуються теорії та ідеї
найбільш ефектив
ще однієї школи —адміністративного управління.
ного засобу» вико
нання роботи.
Найбільш відомі представники цієї школи —Анрі Файоль та
Макс Вебер. А. Файоль доводив, що менеджмент має відно
Ф. І.Тейлор
шення до усіх сфер людської діяльності: бізнесу, управління
державою тощо. Він сформулював 14 принципів управління,
тобто фундаментальних правил, які використовуються як на
вчальний матеріал у бізнес-школах та університетах.
М. Вебер всебічно вивчав діяльність організацій та визначив
тип ідеальної, з його точки зору, організації, яку назвав бюро
кратією, —форма організації, для якої характерні чіткий розпо
діл праці, ієрархія, наявність детальних правил та інструкцій.
500
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
501
■ невизначеність оточуючого середовища (наявність полі
тичних, технологічних, економічних, соціально-культур-
нихзмін);
■ чинники індивідуальних розбіжностей працівників (за
рівнем самостійності, прагнення професійного росту,
толерантності тощо).
502
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
503
14.3. МЕНЕДЖМЕНТ у систем і ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
5 04
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
505
О рганізаційний аналіз є важливою функцією менеджера.
Він надає інформаційну основу, на якій формулюються мета,
завдання, плани дій. Аналіз повинен ґрунтуватися на питан
нях з позиціями, вилученими з великої кількості джерел ін
формації. Я к правило, аналіз зосереджується на питаннях, ви
значених у стратегічному плані, оперативному плані та у спе
цифічних виробничих проблемах, які виникають у
повсякденній діяльності установи. Ці питання можуть відкри
©
Метод питань «що
вати короткострокові можливості у діяльності установи. Вони
можуть бути серйозними загрозами життєздатності установи.
Вони можуть бути виробничими проблемами, які необхідно
до діяльності» є скорегувати.
ефективним інстру Перелік питань може бути підібраний при використанні да
ментом організа них анкетування топ-менеджерів стосовно важливих проблем,
ційного аналізу та які будуть стояти перед закладом у наступному році, за спеці
розробки оператив альними методиками.
них планів.
Альтернативно, збори групи, які використовуватимуть такі
методи, як «мозковий штурм» або запланований метод, яким
користується група, дозволять визначити перелік питань.
Коли перелік питань буде сформовано, то вони мають бути
розташовані у порядку черговості так, щоб керівна команда
погодилась на вирішення у найближчому майбутньому від 3 до
6 питань. Розташування у порядку черговості потрібно органі
зувати так, щоб кожен член команди вибрав 3 найважливіші
питання, і найважливіше з них отримало &3 умовних бали, на
ступне за важливістю —2 бали і третє за важливістю — 1 бал.
Резюме виваженого підрахунку балів від усіх членів команди
надасть можливість розставити за ступенем важливості питан
ня, які розглядаються установою, як найважливіші, а тільки на
трьох—шести питаннях буде зосереджена увага щодо особли
вих дій.
Потім важливі питання будуть аналізуватись так, щоб керів
на команда погодилась щодо наступного:
■ того, як точно визначене питання;
Йі яка інформація щодо питання наявна і яку потрібно зі
брати, щоб вирішити питання;
■ фактори, які спровокували появу проблеми;
■ результати, необхідні для вирішення питання.
506
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
5 07
Складання кошторису також гарантує поінформованість ко
манди менеджерів охорони здоров ’я та керівництво лікарів Про
фінансовий стан установи.
508
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
509
працівників, що обслуговують різні райони або різні категорії
пацієнтів. Чотири групи можуть бути пов’язані з однією гру
пою, відповідальною за хворих із північного регіону, інші чо
тири —за південний, треті —за східний, четверті —за західний.
Кожна з чотирьох підгруп буде очолюватись лікарем, який від
повідає за всіх лікарів та сестер, що обслуговують хворих пев
ного регіону. Крім того, цей головний лікар буде відповідати
за бюджет підгрупи і всі фінансисти будуть підзвітні йому.
Технічний персонал (прибиральниці) будуть також під його
контролем. Кожна підгрупа зможе пристосувати свої послуги
для груп населення, які вона обслуговує. Вони можуть розроб
ляти різні схеми кількості персоналу та години прийому для
задоволення різних потреб людей їх регіону. Взаємозв’язки
підлеглих у цій' конфігурації дуже відрізняються від функціо
нальної структури. Лікар, відповідальний за район або катего
рію пацієнтів, також відповідає за послуги, що надаються, за
використання бюджету та роботу працівників.
Засоби зв’язку є додатковим посиленням структури, тому
що вони надають можливості зв’язку, незважаючи на відстань
між відділами. Постійні комітети є відповідно постійними
угрупуваннями осіб із різних підрозділів, які регулярно обго
ворюють спільні питання чи проблеми. Спеціальні комітети
або комітети з вивчення певного питання створюються для
вирішення певних проблем, а потім розформовуються.
Організаційний контроль та оцінка. Вироблення кошторису
було одним із перших методів планування, які використовува
лись компаніями на постійній основі. Бюджети є фінансови
ми планами закладів, висловленими у монетарній терміноло
гії. Раннє планування виникло понад 60 років тому і було, го
ловним чином, проекцією з минулого у майбутнє, виконаною
фінансовими менеджерами. Нині бюджети —це не тільки за
соби планування, але також засоби контролю діяльності через
нагляд за витратами, а також за ефективністю використання
© ресурсів. Головною функцією бюджету є допомога менеджеру
Бюджет є інформа охорони здоров’я ® успішному запровадженні організаційних
ційним, фінансовим стратегій разом з плануванням, координацією та контролем
та організаційним оперативної діяльності в закладі. Для звітності щодо отрима
інструментом для них та витрачених коштів, гарантоване виконання фінансових
планування та настанов організації, забезпечення належного використання
контролю діяльнос фінансових ресурсів, а також допомога менеджерам здійсню
ті закладів охорони вати та вдосконалювати керівництво закладом —це є життєво
здоров'я. необхідним.
510
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
511
працівників. Зр остан н я к о м п етен тн ості п ер сон ал у м еди ч н и х
ор ган ізац ій н адає зн ач н і переваги у роботі. Н езал еж н о від
того, яку стратегію п роводи ть к ерівництво, еф ек ти вн и й ка
д р ов и й м ен едж м ен т п о тр еб у є зап ровадж ен н я си ст ем о ц ін ю
ван н я р о б о т и та в ідп овідн ого ви н агородж ен н я .
О ц інк а в и р о б н и ч о ї п о в едін к и сп ів р обітн и к а здій сн ю єть ся
си стем ати чн о згід н о з критеріям и, щ о аналізую ть діяльність,
п о в ’я за н у з ви к он ан н ям сл уж бов и х о б о в ’язків, для в и зн ач ен
н я ступ ен я їх ви к онан н я. Н а д ій н і си ст ем и о ц ін к и р о б о т и м о
ж уть ви зн ачи ти сп івробітн и ків, я к і заслуговую ть п ідви щ ен н я
та відзнак. В о н и м ож уть так ож визначити н едол ік и , щ о п о тр е
Нові вимоги у сфері
бую ть у су н ен н я і врахування, зок рем а, п р и ств ор ен н і навчаль
забезпечення якості
н и х програм . Ц і си ст ем и мають важ ливе зн ач ен н я для за б ез
медичної допомоги
п еч ен н я н ал еж н и х к о м п ен са ц ій та ви н агороди працівникам ,
та безпеки пацієнта
визначають участь щ о ц ього заслуговую ть. Н а д ій н і к о м п ен са ц ій н і с и ст ем и м о
менеджерів у роз ж уть м ати м оти вац ій н и й характер ш ляхом ви н агородж ен н я
робці концептуаль працівників за х о р ош у роботу.
них схем. Я к існ и й догляд за хвор и м и та їх безп ек а потребую ть участі
м ен едж ер ів ви щ ої ланки. Ц і м ен едж ер и п о в и н н і розр обляти
к онц еп туальн і сх ем и я к о сті та обговорю вати їх з і сп ів р о б ітн и
ками. Така схем а п о тр еб у є зб о р у фактів, н а о сн о в і як и х в и р о б
ляється о ц ін к а якості. Н ай більш е використовую ться такі ви ди
критеріїв, як структурні к ритерії, к ритерії п р оц есів та критерії
результатів (А. Д о н а б ед іа н , 1966 рг). С ф ер и к л ін іч н ої та м е н е
дж ер сь к о ї р о б о т и м ож уть бути вклю чені д о ц и х видів якості.
С труктурні критерії я к ості базую ться н а ор ган ізац ій н и х р и
сах, я к і впливають н а якість. В он и м ож уть включати кількість
п ер сон ал у о п ер а ц ій н о го залу та й ого кваліф ікацію , кількість
та ви ди сп ец іал ьн ого устаткування у закладі та наявність ради
Критеріями оцінки з питань п о л іп ш ен н я як ості. Ц і критерії вваж аються суттєви
якості менеджмен м и для за б езп еч ен н я я к ості послуг.
ту у закладі охорони С труктурним к ри терієм щ о д о м ен едж м ен ту м ож е бути ква
здоров'я можуть
л іф ікац ія к ом ан ди м ен едж ер ів, щ о к ерує м еди ч н и м закладом .
слугувати коефіцієн
К ри тер ії п р о ц есів ґрунтую ться н а діяльн ості щ о д о наданн я
ти плинності персо
налу або досягнен м ед и к о -са н іта р н о ї доп ом оги : В о н и м ож уть включати ступінь
ня зайнятості. п о м и л о к щ о д о п р и зн ач ен н я ліків у лікарні, к о еф іц ієн т вн у-
тр іш н ьолік арн ян ої ін ф ек ц ії у лікарні а б о п о в ’я за н і з н и м и
критерії. К ритер ії о ц ін к и м ен едж м ен ту м ож уть включати сп ів
в ідн о ш ен н я сп івр обітн и ків д о кількості зай н ятих л ік арн ян их
ліж ок. Д у ж е ви сок е а б о д уж е н и зьк е сп ів в ідн ош ен н я м ож е
сигналізувати п р о п р о б л ем и з якістю р о б о т и . К ритерії резуль
тату р о б о т и стосую ться зм ін у о б ’єктах зацікавленості. З м ін и у
512
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
513
ня тенденцій та основних подій. Спостереження за внутрішні
ми даними дозволяє проводити моніторинг проблемних тен
денцій та швидкого запровадження корегуючих дій. Ця роль
потребує творчості та застосування інтелектуального. Розпо
всюдження інформації включає передання зовнішніх даних до
відповідних груп у закладі. Як представник закладу, менеджер
інформує керівні органи або власників акцій, якщо це приват
ний заклад охорони здоров’я, здійснює лобіювання на користь
установи. Роль особи, що приймає рішення, найчастіше по
в’язана з менеджером. Як підприємець, менеджер розробляє
нові види послуг для закладу. Підприємницькі рішення вклю
чають:
■ визначення початку впровадження нової діяльності;
' ■ визначення виду нових послуг;
. ,■ встановлення відповідальних за їх надання.
Діяльність щодо залагодження конфліктів включає роз
в’язування суперечок, що виникають між такими групами, як
пацієнти, співробітники та публічні особи.
Як розподілювач ресурсів менеджер вирішує, як розподіли
ти ресурси (кошти, робочий час персоналу та обладнання) се
ред різних структурних підрозділів закладу. Як «переговірник»
менеджер представляє установу у відносинах з іншими закла
дами і приймає рішення щодо передачі деяких ресурсів іншій
установі, чи їх відстоювання. На додаток до важливої ролі, яку
менеджери охорони здоров’я відіграють всередині закладу,
вони повинні мати і розвивати такі риси: рефлективність, ана-
літичність, світоглядність, схильність до співробітництва та
схильність до дій (Д. Гослінг та Г. Мінтцберг, 2003 р.).
Рефлективність передбачає, що менеджери охорони здоро
в’я зупиняться і обдумають дії, до яких вони були причетні.
Для них це означає сконцентруватись на роботі, закладі в пла
ні того, як вони приймають рішення, діють, керують і що ду
«Знання інших - це мають про події минулого. Суттю є досягнення кращого розу
інтелігентність. міння самих себе так, щоб досягти нового значення для знайо
Знання себе - це мих речей, що оточують їх. Явлення речей у перспективі може
справжня мудрість». дати менеджеру охорони здоров’я краще розуміння ролі, яку
Лао-Цзи відіграє його заклад у цілому суспільстві і як повинно бути ор
ганізоване надання послуг. Це розуміння починається з ін-
троспективи.
Аполітичність є необхідною рисою для менеджера охорони
здоров’я щодо прийняття складних рішень. Це потребує ста
5 14
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
515
Ролі та особистісні риси менеджера не є дискретними кате
горіями. Безумовно, має місце часткове співпадіння ролей, які
виконує менеджер, коли він займається міжособистісною
діяльністю як номінальний голова закладу охорони здоров’я
або коли поширює відібрану інформацію як представник її
при веденні переговорів щодо прийняття рішень або контрак
тів стосовно надання послуг з іншими групами. Обговорення
цих ролей окремо дає розуміння щодо роботи успішного ме
неджера охорони здоров’я. Подібним чином ці інтелектуальні
якості переплітаються у повсякденній діяльності медичної
установи. Ми можемо уявити собі ці прояви, як нитки, що
сплітаються у тканину. Без наявності всіх ниток на своєму
місці «тканина» менеджера втрачає міцність, необхідну для
успішної роботи медичної установи. Потрібно, щоб менедже
ри медицини «були рефлективно колаборативними (колегі
альними)», а також мали аналітичний світогляд» що охоплює
весь світ, якщо вони повинні запровадити ефективні зміни
(Д. Гослінг та Г. Мінтцберг, 2003 р., стор. 62).
В Україні ефективно діє система післядипломної підготовки
управлінських кадрів у сфері охорони здоров’я, що передбачає
навчання на факультетах (кафедрах) підвищення кваліфікації
вищих навчальних медичних закладів та в академіях (інститу
тах) післядипломної освіти.
У Національному медичному університеті імені О. О. Бого
мольця та Національній медичній академії післядипломної
освіти імені П; Л. Шупика розпочато підготовку професійних
управлінців, що здійснюється за навчальною 18-місячною
програмою з очно-заочною формою підготовки. Ця програма
відповідає стандартам Всесвітньої' федерації медичної освіти
та Європейського регіонального бюро ВООЗ. Підготовлені
кадри за фахом «Управління охороною здоров’я» можуть бути
зараховані на посади начальників головних управлінь охорони
здоров’я, управлінь охорони здоров’я місцевих державних ад
міністрацій, головних лікарів (та заступників) закладів охоро
ни здоров’я, що надають високоспеціалізовану (третинну) лі-
кувально-профілактичну допомогу.
Також діє двомісячна програма спеціалізації для інших ка
тегорій управлінців. Упродовж своєї професійної діяльності
з метою забезпечення безперервного навчання управлінці
мають змогу підвищувати свій рівень теоретичних і практич
них знань на передатестаційних циклах та циклах тематичного
удосконалення, що формують систему знань з організації та
516
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
Резюме
Таким чином, заклади охорони здоров’я потребують хороших
аналітичних, планових, структурних та контрольних систем
для успішної роботи. Менеджери охорони здоров’я несуть від
повідальність за належне розміщення та функціонування цих
систем. Крім того, необхідні особливі ролі та риси складу ро
зуму цих особистостей для виконання керівної функції. Ці
ролі та риси складу розуму менеджерів медицини повинні
бути цілісними та поєднаними, і використовуватися, ними для
виконання важливої керівної роботи, яка погрібна в сучасній
системі надання медичних послуг, що змінюється.
Ф
Відповідь на виклик
517
Список літератури
518
14. МЕНЕДЖМЕНТ ТА ЛІДЕРСТВО В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я
519
У розділі представлено визначення, поняття,
окреслено цілі* завдання, основні напрями
діяльності ВООЗ у галузі розробки та впро
вадження електронної охорони здоров’я.
інформаційно-комуніка-
цшні технологи; охорона здоров’я; право;
етика; медична допомога; ВООЗ.
Ш Ш тт
521
жав-членів ВООЗ у використанні систем електронної охорони
здоров’я у таких сферах:
■ статистика здоров’я населення;
■ організація медико-санітарної допомоги;
■ фінансування та управління галуззю;
• організація наукових досліджень та економічної діяльності;
■ медична освіта, медична література.
Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій
відкриває значні можливості перед країнами з різним рівнем
економічного розвитку. Основними цілями впровадження
електронних систем в охороні здоров’я є:
■ підвищення доступності медичної допомоги, особливо
для населення віддалених регіонів; для інвалідів та літніх
людей;
■ покращання якості надання медичної допомоги;
■ зниження вартості та стандартизація медичних послуг за
рахунок розробки глобального підходу до обробки потоків
медичних даних.
Необхідними умовами успішної інтеграції ЕОЗ в медико-са-
нітарну систему різних країн є:
■ обізнаність про переваги електронної охорони здоров’я на
національному рівні;
■ довгострокові зобов’язання урядів відповідно до страте
гічних планів;
■ наявність кваліфікованих кадрів.
522
15. ЕЛЕКТРОННА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я
523
■ розробляти національні стандартизовані системи інфор
мації в сфері охорони громадського здоров’я з метою по
легшення ефективного обміну інформацією між держава
ми, особливо при виникненні надзвичайних ситуацій та
інших глобальних загроз здоров’ю населення.
15.4. ПРИКЛАДИ
ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЕОЗ У СВІТІ
5 24
15. ЕЛЕКТРОННА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я
525
рік приблизно 35 млн євро. З метою зменшення цих витрат
було створено новий проект Маїіопаї 8шісЬіп§ Роіпі, який
став основою національної системи електронного обліку па
цієнтів, розробленої Національним інститутом інформаційно-
комунікаційних технологій для Міністерства охорони здоро
в’я. За допомогою проекту медичним закладам у Нідерландах
була надана можливість швидкого обміну інформацією про
пацієнтів, при цьому з гарантією конфіденційності. На базі
проекту Шііопаї 8тІсЬіп§ Роіпі було створено метасистему
обміну медичними даними, що об’єднує інформаційні систе
ми аптек* лікарень, університетських клінік, лікарів загальної
практики.
У Нідерландах на ринку електронної охорони здоров’я є три
системи —СасЬе, ЕпзетЬІе та НеаШі 8їіаге, що являють собою
єдину технологічну систему. Якщо СасЬе та ЕшетЬІе призна
чені для мережі та окремих лікарень, то НеаШі 8Ьаге є осно
вою для побудови регіональних та національної систем охоро
ни здоров’я.
За дослідженнями, проведеними в Австралії, лікар загальної
практики витрачає від ЗО секунд до 11 хвилин для оформлення
висновку про стан здоров’я пацієнта для програми Федераль
ного уряду щодо реєстру даних про здоров’я населення.
Середня тривалість оформлення однієї довідки складає 5
хвилин. Пацієнт має дати поінформовану згоду на те, щоб
нова інформація про його здоров’я була додана до бази даних.
Оскільки протягом одного робочого дня навантаження на лі
каря може зрости до 75 хвилин, Австралійська медична асоці
ація звертає увагу на необхідність додаткового фінансування
через Програму підтримки інновацій у центрах загальної
практики.
У Росії системи електронних медичних карток в сучасних
умовах використовуються у деяких корпораціях —«Газпром»,
«ЗИЛ», «Татнефть», а також у міністерствах надзвичайних си
туацій, внутрішніх справ тощо.
В Україні також широко впроваджується телемедицина, яка
може слугувати прикладом електронно-аналітичних систем.
Телемедицина * це сучасний напрям розвитку інформатизації
медицини, який передбачає використання інформаційних і
телекомунікаційних технологій для дистанційної діагностики
та лікування захворювань, надання допомоги у надзвичайних
та екстрених ситуаціях, підвищення кваліфікації медичних
працівників.
526
15. ЕЛЕКТРОННА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я
527
організацій та інші джерела, не заборонені чинним законодав
ством.
В Україні організовано Асоціацію розвитку української те-
лемедицини та електронної охорони здоров’я (АРУТЕОЗ)
(Аззосіаііоп Гог ІІкгаіпіап Теіетесіісіпе апсі НеаШі Оеуеіор-
тепі:), яка є національним членом міжнародної організації т.
Іпіетаїіопаї Босіеіу Гог Теіетесіісіпе апсі НеаШі (І8ТН), а та
кож асоційованим членом Еигореап Азвосіаііоп ої НеаШі саге й
тапа§ег8.
Основні напрями роботи АРУТЕОЗ:
і розвиток регіональних, міжрегіональних та національних
телеметричних мереж;
■ розробка і підтримка стандартів і протоколів у сфері теле-
медицини та ЕОЗ;
■ медичне та наукове забезпечення телеметричної діяльнос
ті в Україні;
■ розробка організаційних, клінічних, економічних, інже
нерних, юридичних рішень щодо використання телеме-
дицини та ЕОЗ в Україні.
Центром медичної статистики МОЗ розроблено програму
впровадження електронного реєстру пацієнтів і єдиного елек
тронного реєстру листків непрацездатності в закладах охорони
здоров’я, яка пройшла успішну апробацію у трьох областях;
Івано-Франківській, Одеській і Харківській. Ухвалено рішен
ня впровадити їх і в інших регіонах, що дасть можливість фор
мування єдиного, електронного медичного простору в Україні.
Таким чином, використання інформаційно-комунікдційних
технологій відкриває унікальні можливості для розвитку та під
вищення ефективності національних систем охорони здоров’я.
528
"7 • ■ ^ ' г Ж Т І # Ж | 'І ж ж ■ ж у ж ж
Відповідь на виклик
Список літератури
1. Гульчій О. П., Зоріна С. М. Електронна охорона здоров’я / / Схід
ноєвропейський журнал. - 2011. - N° І (13). - С. 109-110.
2. Інформатизація галузі —необхідна умова реформування системи
охорони здоров’я "/ Москаленко В. Ф., Майоров О. Ю., Гор
бань Є. М. [та ін.] / / Проблеми медичної науки та освіти. —2000. —
№ 4. ’-ЙК 5-8.
3. Козлов С. М. Інформаційно-аналітична система закладів охоро
ни здоров’я «Електронна лікарня» / С. М. Козлов, Ю. В. Моісеєв
/ / Медична інформатика та інженерія. —2008. —№ 1. —С. 72—78.
4. Мінцер О. П. Информационная основа медицини третьего
тьісячелетия —Злекгронньїй паспорт / О. П. Мінцер / / Медич
ний всесвіт. —2002, - Т. 2, №1-2. - ‘€,150-160;
5. Мінцер О. П. Концепция создания информационной системьі на
основе медицинской злектронной документации. —Авторське
Свідоцтво ПА № 4525 від 23.07.01.
6. Назаренко Г. И., Іулиев Я. И., Ермаков Д. Е. Медицинские
информационнше системьі: теория и практика: под ред. Г. И. На
заренко, Г. С. Осипова. - М.: ФИЗМАТ-ЛИТ, 2005. - 320 с.
7. Осташко В. Г., Слабкий Г. О., Голубчиков М. В., Коваленко О. С.
Організаційно-управлінські аспекти створення телеметричної
мережі. Мір:// е8еті.ог£.иа/ ик/ асІІУІііез/риЬІісаІіот/ 24-2009-06-
23-09-39. Мте
8. Рекомендації І Міжнародної конференції «Телемедицина: міфи
та реальність» / Український журнал телемедицини та медичної
телематики. —2008. —Т. 6, № 1.
9. Стан інформатизації охорони здоров’я / Москаленко В. Ф., Во
ронеже Ю. В., Лихотоп Р. Й. [та ін.] //.Стан здоров’я населення
5 29
України та діяльність медичної галузі (2001 р.). Щорічна допо
відь. - К., 2002. - С. 349-353.
10. Хвищук А. І., Качмар В. О., Бунь Р. А. Принципи формування
єдиної медичної інформаційної системи великого міста / / Луган
ський інформаційний вісник. —2008. —№ 1. —С. 192—194.
11. АКетБК, Кгезіаке ІМ, РЬаІеп ІМ. «\\ТіаІ ІзеНеаІШ (6): Регересііуез
оп Ше Еуоіиііоп оґ е-НеаІШ КезеагсЬ» І Ме4 Іпіетеї Кез 2006:
8(і):е4. ,
12. Аііав е-НеаШі соипігу ргоШез. \УНО. - 2011. - 244 р.
13. ВаИ МІ, ІЛШ8 5. Е-НеаІШ: Ігап8Іогтіп§ Ше рііузісіал/раііепі;
геІаІіотЬір. їпї І Мес! Іпіогт. 2001 Арг;61(1):1-10.
14. «е-Неа1Ш-тс§иіпІУ-геуіе>у». СВС Ие\У8. 2009-05-28. Кєігієуєсі
2009-08-26.
15. ЕузепЬасЬ О., Оіер§еп ТЬ. ТЬе гоїе оГе-ЬеаІШ апсі ерщигіїег ЬеаІШ
шГогша1;іс8 Гог еуісіепсе-ЬазесІ раїіепі сЬоісе іп Ше 2І8І сепіиґу. <С1іп
Беппаіої. 2001 Іап-РеЬ; 19(1):11-7,
Іо, «НІМ88 810 сіеуеіорз ргорозед е-ЬеаІШ деіїпіііоп» НІМ88 № \ уб,
13(7): 12.
17. Іпіещаііопаї Теїесошшипісаііоп Ипіоп (2008). «Ішр1ешепІіп§
е-НеаІШ іп Оеуе1оріп§ Соипітіев: Оиісіапсе апсі Ргіпсір1姻.
18. Ьіпкзіакоуідіз І., Ригсагеа О., е-НеаІШ іп Еигоре: ігот Уізіоп Іо
Яеаіііу, 8Шсі НеаІШ ТесЬпоІ Іпіогт. 2008; 134:163-8.
19. ОЬ еі аі «\Уїіаі І8 е-НеаІШ: А 8у8Іетаііс Кєуіє\у оґ РиЬШЬесІ
ВеіїпМопз.» І Месі Іпіетеї Кез 2005:7(1):е1.
20. Ра§1іагі С., 81оап О., Оге§ог Р., 8и11іуап Е, Б еїтег Р., КаЬап ІР.,
ОоПщ)п \У., МасОіИіугау 8. «\¥ЬаІ І8 е-НеаІШ (4): А 8соріп§
Ехегсі8е і 0 Мар Ше Ріе1сі»:І Мед Іпіетеї Кез 2005:7(1):е9.
21. \у\УШе1етесі.ог£.иа/АКиТЕ02/агиІео2.1іІт1
530
15. ЕЛЕКТРОННА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я
531
МАЙБУТНЄ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
533
доходи населення та їхній розподіл, інфляція та споживчі
витрати на засоби охорони здоров’я);
■ екологічні (моделі використання ресурсів та їхні наслідки);
■ політичні (стабільність уряду, політичні пріоритети тощо).
Основними методиками прогнозування у світі є: аналіз тен
денцій, горизонтальне сканування, аналіз перехресних впли
вів, метод «Делфі», стратегічні обговорення, симуляція та моде
лювання, аналіз рішень, аналіз впливу обраних напрямів дій.
Майбутнє охорони здоров’я нерозривно пов’язано з іннова
ціями в галузі зв’язку та діагностичних технологій. У сучасно
му суспільстві вже випробувано багато видів медичної допо
моги, про які люди колись могли тільки мріяти, наприклад,
діагностичні послуги, які можуть бути доставлені з будь-якого
місця, навіть із різних країн.
Останніми роками в багатьох країнах спостерігається інтен
сивне зростання використання Інтернету з питань охорони
здоров’я та перегляду медичних сайтів, що суттєво поширює
доступ до медичної інформації.
Важливою науковою інновацією у галузі охорони здоров’я є
нанотехнології. Сферою їхнього застосування, наприклад, у
країнах, що розвиваються, можуть бути методи знезараження
води, виробництво дешевих медикаментів, що сприятиме зни
женню захворюваності, оздоровленню умов життя та праці на
селення.
Нанотехнології мають у своєму арсеналі також методи більш
досконалого виявлення причин захворювань, засобів їхньої
діагностики та лікування.
Нові технології та їх швидке поширення дозволить більшій
кількості людей отримати доступ до комп’ютерно-опосеред-
кованої консультації лікарів та соціальної підтримки, домаш
нього моніторингу стану здоров’я, контролю особистої історії
хвороби, що у свою чергу дозволить більш свідомо брати на
себе відповідальність за власне здоров’я.
У XXI ст. продовжиться і поглибиться процес глобалізації,
що вже призвів до серйозних змін у соціальній і економічній
діяльності людства. Прикладом цього може бути серія велико
масштабних стихійних лих в останні роки, поява нових хвороб
людей і тварин.
Однією з найзначущіших науково-технічних розробок у
людській історії є відображення генома людини. Пов’язане із
цим відкриттям застосування генної терапії та генної інжене
ри дозволяє суттєво зміцнити характер життя людей, але вод
534
16. МАЙБУТНЄ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
535
Глобальна стратегія ВООЗ «Здоров’я для всіх у XXI столітті»
для Європейського регіону передбачила досягнення трьох
о цілей:
Чинники ризику для ■ забезпечення справедливості та рівноправ’я в питаннях
здоров'я, прита охорони здоров’я для населення різних країн та окремих
манні розвиненим соціальних груп всередині кожної країни;
країнам, набувають ■ особлива увага до покращення здоров’я найвразливіших
в сучасних умовах груп населення (інвалідів, дітей, людей похилого віку, жі
поширення в краї
нок, осіб, що страждають на хронічні захворювання);
нах, що розвива
ються, створюючи ■ зниження захворюваності та смертності від найбільш по
подвійний тягар до ширених у Європі захворювань (серцево-судинних, зло
інфекційних захво якісних новоутворень, травм, цукрового діабету, психіч
рювань. них тощо).
У сучасному світі фактори ризику для здоров’я мають суттє
ві відмінності для населення країн з різним рівнем соціально-
економічного розвитку. Для країн, що розвиваються, основ
ний тягар хвороб зумовлений бідністю населення, недостатнім
харчуванням, неякісною питною водою, поганими санітарно-
гігієнічними умовами тощо. Для населення економічно розви
нених країн провідними факторами ризику є споживання
Глобалізація та інте
продуктів з підвищеним вмістом солі, цукру, жирів, зловжи
грація неодмінно вання алкоголем, тютюнокуріння, які призводять до підви
приведуть до уні щення артеріального тиску, гіперхолестеринемії, ожиріння та
версальності та оп- багатьох хронічних захворювань.
тимальності систем Глобального поширення набувають такі тенденції, як швид
охорони здоров'я. ка та незапланована урбанізація, нездоровий спосіб життя і
постаріння значної частини населення, що у свою чергу є при
чиною суттєвого зростання хронічних захворювань.
Хоча найбільшою мірою від чинників ризику страждає на
селення бідних країн, водночас окреслюється загальна тен
денція для країн з різним рівнем економічного розвитку: біль
шість чинників ризику для здоров’я виявляються серед мало
О
Одна з головних
забезпечених груп населення, осіб з невисоким рівнем освіти
та представників непрестижних професій.
У документах авторитетних міжнародних організацій
проблем охорони
(ВООЗ, Всесвітній банк) зазначається, що у III тисячолітті
здоров'я у світі -
відсутність рівності бідність значної частини населення, зумовлена несприятли
для населення різ вою соціально-економічною ситуацією, є одним із найважли
них країн та різних віших чинників негативного впливу на здоров’я населення, а
груп населення в отже, й на економічне та соціальне благополуччя країн.
межах однієї краї У XXI ст. з’явилися нові глобальні загрози громадському
ни. здоров’ю. У сучасному більш відкритому, більш мобільному,
5 36
16. МАЙБУТНЄ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
537
Стратегія реформування охорони здоров’я в різних країнах
повинна відображати національні особливості, організаційні
структури, доступність ресурсів, очікування громадян та пра
цівників охорони здоров’я.
Особливої актуальності питання проведення реформ в охо
Будь-які реформи роні здоров’я набувають для України, оскільки діюча модель
повинні бути під системи охорони здоров’я, яка пристосована до функціону
тримані населен вання в умовах планової економіки, не відповідає умовам по
ням.
будови ринкової економіки. Це пов’язано зі змінами соціаль
но-політичного устрою країни, переходом до ринкових відно
син, недостатнім фінансовим забезпеченням, обмеженими
можливостями утримання надмірної мережі закладів і дублюю
чих структур, неефективними методами управління, нераціо
нальним використанням ресурсів, зростаючими вимогами на
селення до якості медичного обслуговування, новими викли
ками та загрозами для громадського здоров’я.
Найпріоритетнішою проблемою охорони здоров’я України,
що потребує першочергового вирішення, є визначення май
бутньої оптимальної моделі вітчизняної системи охорони здо
ров’я, здатної ефективно функціонувати в реаліях XXI ст.
Вивчення зарубіжного досвіду систем охорони здоров’я та
наукові розробки вітчизняних учених дозволили сформувати
основні підходи до проведення системних реформ в охороні
здоров’я. За визначенням ВООЗ, надання послуг охорони здо
ров’я на індивідуальному та громадському рівнях повинне за
безпечувати:
538
16. М АЙБУТНІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
539
Програма реформування охорони здоровая передбачав для
надання спеціалізованої вторинної та третинної медичної до
помоги створення системи госпітальних округів, до складу
Чим складніший яких увійдуть багатопрофільні лікарні інтенсивної терапії,
сектор - тим важче заклади для планового лікування хронічних хворих, для від
проводити рефор новного лікування, хоспіс, станція швидкої медичної допомо
ми. ги тощо.
Програмою реформування охорони здоров’я передбачено
змінити оплату праці медичних працівників, а саме: передба
чено дві складові матеріальної винагороди медичного праців
ника: постійну —базовий посадовий оклад та змінну —залеж
Усі реформи - при но від обсягу та якості виконаної роботи,
клад пошуку опти і 3 метою підвищення якості медичного обслуговування про
мальної систем грама реформ передбачає широке застосування клінічних ре
охорони здоров'я. комендацій та уніфікованих клінічних протоколів на основі
сучасних наукових даних, удосконалення умов ліцензування
Та акредитації медичних закладів та атестації медичного пер
соналу, розробку та впровадження механізмів Мотивації ме
дичного персоналу до підвищення якості медичної допомоги.
Значною мірою ефективність функціонування галузі визна
о
Не існує універсаль
чається належним фінансовим забезпеченням, що вимагає
збільшення асигнувань на охорону здоров’я. Перспективним
шляхом вирішення цього питання є запровадження загально
ної системи охорони обов’язкового державного медичного страхування, яке дозво
здоров'я (націо лить забезпечити належний рівень контролю за якістю медич
нальної системи
них послуг відповідно до стандартів, дотримання прав пацієн
охорони здоров'я),
але в той же час на тів і медичного персоналу.
зріла необхідність Процес реформування системи, охорони здоров’я —це три
створення опти валий процес, він буде супроводжуватися широкою роз’яс
мальної (базової) нювальною роботою щодо цілей, завдань, змісту та очікуваних
системи моделі охо результатів серед представників органів влади, медичних пра
рони здоров'я (на цівників та широких верств населення.
ціональної системи Вирішення складного багатоаспектного завдання охорони
охорони здоров'я), і здоров’я Можливе лише за наявності широкого партнерства
це є одним з ключо в суспільстві між органами і закладами охорони здоров’я та
вих завдань усього органами виконавчої влади всіх рівнів, працедавцями, комер
світового співтова ційними та некомерційними установами, громадськими,
риства.
профспілковими організаціями, засобами масової інформації
тощо.
Успіх і темпи реформування системи охорони здоров’я Тіс
но взаємопов’язані з розвитком та позитивними зрушеннями
в соціально-економічному розвитку держави.
540
16. МАЙБУТНЄ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Відповідь на виклик
541
Список літератури
1. Декларація тисячоліття ООН у сфері розвитку. гМ Нью-Йорк,
2000. -2 3 с.
2. Здоровье-21. Основьі политики достижения здоровья для всех в
Европейском регионе. Европейская серия «Здоровье для всех». —
N° 6. —Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 1999. - 310 с.
3. Москаленко В. Ф., Галієнко Л. І., Грузєва Т. С. Здоров’я та охорона
здоров’я населення України: європейський вимір [Атлас]: за заг.
ред. В. Ф. Москаленка. —К., 2009. —240 с.
4. Москаленко В. Ф. Здоровье и здравоохранение: ключевьіе импе-
ративьі. —К.: ВД «Авіцена», 2011. ^ 256 с.
5. Москаленко В. Ф. Концептуальні підходи до формування сучасної
профілактичної стратегії в охороні здоров’я: від профілактики ме
дичної до профілактики соціальної. Монографія. —К .: ВД «Авіце
на», 2009.— 240 с.
6. Москаленко В. Ф. Принципи побудови оптимальної системи охо
рони здоров’я: український контекст. Монографія. —К. : Книга
плюс, 2008. —320 с.
7. Реформування охорони здоров’я: стратегія, тактика, ризики Ц
Український медичний часопис. —2010. —№ 5 (79), —С. 7—9.
8. Ьйр:\у\у\у.пі88.£0 у.иа
9. РиЬІіс НеаШі Ргасіісе іп Ашігаїіа: ТЬе Ог§апІ8есІ ЕЙогІ. СопМЬиІогз:
Уіуіап Ііп —аиШог, іашез ВшіЙі —аиШог, 8а11у Ра\Укез —аиііюг,
РгізсіИа КоЬіпзоп —аиііюг, ,$щап СЬарИп —аиііюг. РиЬИзЬег: А11еп&
Ш \ уіп. Ріасе оГ РиЬІісаііоп: Сго\у$ №81:. N. 8. \¥ РиЬИсаІіоп.,.
10. ТЬе тоогМЬеаШі героіі 2007: а заҐег йіШге: §1оЬа1 риЬІіс ЬеаШі зесигіїу
іп Ш 21й сепШгу/- \¥НО/ 2007/ - 72 р.
11. >у\у\у.рге8іс1еп1;.§оу.иа
542
ГЛОСАРІЙ
ГЛОСАРІЙ
543
Витрати на охорону здоров’я у розрахунку на душу населення
кошти, які виділяються на охорону здоров’я, в середньому на одного
жителя.
Тендерна рівність —рівний правовий статус жінок і Чоловіків та
рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей
брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Громадське здоров’я —це наука, яка вивчає закономірності форму
вання здоров’я населення, організації і діяльності системи охорони
здоров’я для розробки методів забезпечення високого потенціалу
здоров’я населення як вирішального чинника розвитку суспільства.
Демографія —наука про населення чи статистика населення.
Державні витрати на охорону здоров’я у %від загальних витрат на
охорону здоров’я —частка державних витрат на охорону здоров’я у
загальній структурі витрат на охорону здоров’я країни.
Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Держсане-
підслужба України) —нейтральний орган тоїйдй, діяльність
якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України
через Міністра охорони здоров’я України, входить до системи органів
виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та утворюється для забез
печення реалізації державної політики у сфері санітарного та епідеміч
ного благополуччя населення.
Диспансер —заклад, в якому надається амбулаторна та стаціонарна
допомога при певних захворюваннях (туберкульоз, венеричні хворо
би, психічні, ендокринні захворювання тощо), а також постраждалим
від Чорнобильської аварії.
Доказова медицина —концепція використання в медичній практи
ці науково обґрунтованих фактів, отриманих у ході коректно проведе
них досліджень; добросовісне, точне та усвідомлене використання
найкращих результатів клінічних досліджень (випробувань) для ви
бору лікування конкретного хворого.
ДОТС - стандартизована ВООЗ стратегія інтенсивного лікування
хворих на туберкульоз під безпосереднім наглядом медичного персо
налу.
Еміграція —виїзд за межі даної країни ца постійне проживання.
Живонародження —повне вигнання чи вилучення продукту зачат
тя з організму матері, незалежно від терміну вагітності, який після
такого відокремлення дихає чи виявляє інші ознаки життя, такі як
серцебиття, пульсація пуповини.
Закон —це нормативно-правовий акт, що має вишу юридичну силу,
приймається вищим представницьким органом державної влади (пар
ламентом; в Україні —ВерхбйноЮ Радою) або безпосередньо Насе
ленням (референдумом) і який регулює найважливіші суспільні
відносини.
544
ГЛОСАРІЙ
545
гностику ВІЛ/СНІДу, диспансеризацію, надає психологічну допомогу
та направляє до стаціонару.
Клінічна лікарня - лікувально-профілактичний заклад, в якому лі
кування поєднується з педагогічною та науково-дослідною роботою.
Клінічні протоколи —встановлені уповноваженими органами по
ложення про обсяг допомоги хворому та порядок реалізації заходів
надання медичної допомоги, які безпосередньо пов’язані з клінічни
ми рекомендаціями, розробленими на принципах доказової медици
ни.
Клінічні рекомендації —положення, спрямовані на допомогу ліка
рю при прийнятті рішень, що стосуються медичної допомоги при пев
ному захворюванні та при певних обставинах.
Коефіцієнт відтворення брутто —кількість дівчаток, народжених у
середньому однією жінкою протягом фертильного періоду.
Коефіцієнт відтворення нетто —кількість дівчаток, народжених у
середньому однією жінкою за весь репродуктивний період її життя,
що досягли дітородного віку.
Лікарня - заклад для постійного перебування пацієнтів із захворю
ванням або травмою чи підозрою на них, у якому забезпечується ко
роткочасне чи довготривале лікарське обслуговування.
Лікарня багатопрофільна —заклад, який забезпечує стаціонарною
допомогою хворих з різними патологічними станами. Профіль відді
лень визначається залежно від поширеності певних захворювань, від
наявності в містах або районах різних лікарень.
Лікарня спеціалізована —заклад для надання стаціонарної допо
моги хворим з однією певною патологією (інфекційною, психічною
тощо).
Лікарня швидкої медичної допомоги —заклад для цілодобового на
дання стаціонарної екстреної допомоги населенню при гострих за
хворюваннях, травмах, нещасних випадках, отруєннях у повсякден
них умовах і надзвичайних ситуаціях.
Медична допомога за видами: екстрена, первинна (неспе-
ціалізована), вторинна (спеціалізована), третинна (вйсокоспеЦіалізо-
вана), паліативна, реабілітація.
Ліцензування - процес Оцінки відповідності медичної установи мі
німуму вимог щодо структури та ресурсів, які можуть забезпечити без
печне надання медичної допомоги.
Медична допомога —діяльність професійно підготовлених медич
них працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування
та реабілітацію у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патоло
гічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами.
Медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров’я та
фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну
546
ГЛОСАРІЙ
547
Охорона здоров’я матері та дитини —комплекс державних, гро
мадських і медичних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я жі
нок і дітей.
Паліативна допомога —комплекс заходів, спрямованих на полег
шення фізичних і емоційних страждань пацієнтів, а також надання
психосоціальної та моральної підтримки членам їх сімей.
Паритет купівельної спроможності (ПКС) —метод стандартизації об
мінного валютного курсу країни, що базується на зіставленні суми гро
шей у валюті країни, необхідної для закупівлі одного і того самого репре
зентативного «кошика» товарів і послуг, із валютою країни, з якою
здійснюється зіставлення.
Первинна медична допомога (П М Д ) —лікування поширених за
хворювань і травм основними засобами, сприяння в організації раці
онального харчування, проведення санітарно-оздоровчих заходів,
охорона здоров’я матері та дитини, імунізація проти основних інфек
ційних хвороб, санітарна просвіта населення. Надається лікарем за
гальної практики / сімейним лікарем.
Перинатальний центр —самостійний медичний заклад, який ство
рюється для надання ефективної висококваліфікованої консультатив
ної медичної допомоги шляхом об’єднання діяльності акушерської,
неонатологічної та педіатричної служб.
Показник народжуваності загальний (сгаЛе ЬігіЬ гаіе) - співвідно
шення кількості дітей, народжених живими за рік, до середньорічної
чисельності населення (в %о).
Показник народжуваності спеціальний (фертильності, ГегііШу
тліє) —співвідношення кількості дітей, народжених живими за рік, до
чисельності жінок фертильного (15—49 років) віку (в %с).
Показник смертності загальний (сгигїе (ІеаШ гаїе) - співвідношен
ня кількості померлих за рік до середньорічної чисельності населення
(в %о).
Показник материнської смертності —співвідношення кількості по
мерлих вагітних (з початку вагітності), роділь і породіль протягом 42
днів після закінчення вагітності до кількості дітей, народжених живи
ми (на 100 тис.).
Показник перинатальної смертності —співвідношення кількості
мертвонароджених і дітей, що померли протягом перших 7 днів жит
тя, до кількості дітей, що народилися живими та мертвими (в %о).
Поліклініка —медичний заклад для надання медичної допомоги
хворим з багатьох основних лікарських спеціальностей, які не потре
бують цілодобового спостереження!
Право — це система правових норм, які обумовлюють загально
обов’язкові правила поведінки, що встановлені або санкціоновані
державою, і забезпечуються всіма доступними їй примусовими захо
дами.
548
ГЛОСАРІЙ
549
Реабілітація— заходи, спрямовані на запобігання інвалідності та
досягнення максимальної фізичної, психічної, професійної, соціаль
ної, економічної повноцінності.
Реабілітація інвалідів —система медичних, психологічних, педаго
гічних, соціально-економічних заходів, спрямованих на усунення або
якомога повнішу компенсацію обмеження життєдіяльності, виклика
них порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму.
Реформа —перетворення, що вводяться законодавчим шляхом.
Розвиток фізичний —сукупність морфологічних і функціональних
ознак, які характеризують розвиток і формування організму в процесі
його росту.
Санітарна просвіта —заходи, спрямовані на гігієнічне навчання та
виховання населення.
Санітарне та епідемічне благополуччя населення —;це стан здоров'я
населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показ
ники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної тери
торії, умови проживання сцриятливі для населення, а параметри фак
торів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених
санітарними нормами.
Середовище життєдіяльності людини —сукупність об'єктів, явищ
і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створе
ного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її про
живання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо.
Санітарно-епідемічна ситуація —стан середовища життєдіяльності
та обумовлений ним стан здоров'я населення на певній території в
конкретно визначений час.
Санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епі
деміологічний показник, протиепідемічний норматив) —встановлене
дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та
(або) якісне значення показника, що характеризує фактор середови
ща життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його
безпечності для здоров'я людини та здоров'я майбутніх поколінь, а
також стан здоров'я населення за критеріями захворюваності, поши
реності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо.
Санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи —комплекс
організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних,
нормативних, екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямова
них на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину фак
торів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поши
ренню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань
(отруєнь) та їх ліквідацію.
Середня очікувана тривалість життя - середня кількість років, яку
належить прожити. ровесникам певного тйку умови, якщо протягом
550
ГЛОСАРІЙ
551
Список літератури
1. Глоссарий. — Качество медицинской помощи. — Россия' —
США,1999. - 61 с.
2. Глоссарий терминов, используеммх в серии по достижению здо
ровья для всех (№ 9). ВОЗ, Женева, 1984 г.
3. Оттавская хартия укрепления здоровья. ВОЗ/НРК/НЕР/95.1.
ВОЗ, Женева, 1986 г. . *
4. ІЧиШеат, Б. НеаІШ Рготоііоп Оіоззаіу (огщіцаї НеаІШ ргошоїіоп
§1о88агу). Іп: НеаІШРготоІіоп Іоигпаїї. 1,1 ІУ Ї'ЇІ, 1986.
5. Ьазі, ЇМ . Бісііопагу оГ Ері<іетіо1о§у. Охґогд Шіуегзіїу Рге88, ЦК,
. 1988.
6. Зипдзуаіі 8іаІетепІ оп 8ирроі1ІУе Епуігоптепіз Гог НеаШі. ВОЗ/
НРК/НЕР/95.3, ВОЗ, Женева, 1991 г.
7. Будапештская декларация о больницах, способствующих укре-
цлению здоровья. Европейское рещональное бюро ВОЗ, Копен
гаген. 1991 г.
8. Терминология для Европейской конференции «Здоровье, обще-
ство и алкоголь»: глоссарий с зквивалентами на нем., рус,, фран.
яз. Европейское региональное бюро ВОЗ, Копенгаген, 1995 г. (на
англ. яз.).
9. Обновление стратегии достижения здоровья для всех: руководя-
щие принципи и основньїе вопросм разработки политики обес-
печения справедливосте, солйдарности и здоровья. ВОЗ, Жене
ва, 1995 г. (на англ. яз.).
10. Сошшипісаііоп, Есіисаііоп апсі Рагіісіраііоп: а Ргагіїе^ргк апсі
ОиМе Іо Асііоп. \УНОКе§іопа1 Оіїїсе іог Ше Ашегісав/Рап Ашегісап
8апіІагу Вигеаи, \¥а8Іііп§Іоп, 1996.
11. Ефіііу іп НеаІШ апд НеаІШ Саге. \УНО/АКА/96.1. \УНО, Оепеуа,
1996.
12. \УЬаІ (Зиаііїу оіТіГе? ТЬе \¥НО(ЗОЬ Огоир. Іп: АУогШНеаІШ Рогиш,
Ш 17, р.354-356,\УНО, ОеПеуа, 1996.
13. НеаІШ апсі Епуігопшепі іп 8и8ІаіпаЬ1е Оеуеіоршепі йуе'Уеагз айег
Ше ЕаПЬ 8итшіІ.\\ПНО/ЕНО/97.8. \УНО, Оепеуа, 1997.
14. Іпіегзесіогаї Асііоп іог НеаІШ: а Сотезіопе іог НеаІШ іог Аіі іп Ше
2І8І СепШгу.\УНО/РРЕ/РАС/97.6. \УНО, Оепеуа, 1997.
15. Джакартская декларация о продолжении деятельности по укре-
плению здоровья в 21-ом столетии. НРК/НЕР/4ІСНР/ВК/97.4,
\¥НО, Оепеуа, 1997.
5 52
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
553
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
5 54
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖ ЧИК
555
• екстрена (швидка) 308, 362, 369, 546
• паліативна допомога 381
• первинна 61,270,288,308,310,315, 316, 320
• постраждалим від аварії на ЧАЕС 388
• санаторно-курортна 317, 325, 390
• сільському населенню 27,348, 349г 356; 360
• стаціонарна 308, 310
• третинна (високоспеціалізована) 147,160, 308, 310
Менеджмент у охороні здоров’я 504
Мертвонародження 82, 486, 547
Міграція 79, 81,195, 247, 299
Міжнародна класифікація хвороб 105, 547
Моделі управління якістю медичної допомоги 455
Навантаження економічне (демографічне) 79
Надзвичайні ситуації 245, 247, 262, 369
Наркоманії 142,143, 156,157,160
Народжуваність:
• показники 82,83, 85
• спеціальний показник 548
• тенденції 87
• чинники 85
Населення (народонаселення):
• перепис 75, 103, 358
• рух механічний 79, 547
• рух природний 80, 549
• склад 75, Щ 77, 78,114
• чисельність 76, 300
Непрацездатність:
• стійка 473, 474, 488
• тимчасова 474, 479
Новоутворення злоякісні 89, 90,109,152, 168, 236
Органи охорони здоров’я 236, 547
Охорона здоров’я 22
Охорона здоров’я громадського:
• концепція розвитку 36, 37, 38, 42
• організація 21
• основні принципи 36
Охорона здоров’я електронна 520, 521, 524, 547 ■
Охорона здоров’я матері та дитини 316, 397, 548
Оцінка діяльності
• амбулаторно-поліклінічних закладів 337
• закладів охорони здоров’я з надання медичної допомоги дітям 441
• МСЕК 495
• станцій ШМД 365
• стаціонарів 346
556
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖ ЧИК
557
• приватна 254,281, 282
• страхова 254, 274
Сільська лікарська дільниця 349, 350
Скринінг 101, 237, 421, 551
Смертність: 72, 75, 77, 80, 87
• показники 88, 89, 90
• тенденції 89
• чинники 89, 90
Смертність дитяча 92, %
Смертність материнська 90, 91, 285, 403
Смертність немовлят (малюкова): 45, 92
• тенденції 93, 94
• чинники 95
Спеціалізовані медичні центри 336,342
Стандарт якості медичної допомоги 55, 451, 551
Стандартизація в охороні здоров-я 444, 445,448, 449, 551
Станція швидкої медичної допомоги 363, 364, 365, 368, 540
Стаціонар:
• вдома (домашній) 332, 346, 376
• денний 332, 360, 376
• цілодобового перебування 340,344, 346, 353
Страхова медицина 273, 274, 276, 278, 551
Типи патології 99,100
Токсикоманія 157, 551
Травматизм 88, 96,112,142,159,166,167,233,237, 239,341,367,368,
480, 490
Тривалість життя:
• показник середньої очікуваної тривалості життя,
скорегований на інвалідність фАЬЕ) 98
• середня очікувана 72, 97, 98,143
Туберкульоз 63,101,108,109,139,142,169,172,173,174,175 і
Тютюнокуріння 73,88,114,125,126,133,134,153,162,160,161,162,
239, 240, 262
Урбанізація 77
Фельдшерсько-акушерський пункт 352, 353, 357, 358
Хвороби системи кровообігу 88, 98,105,112,113,117,142,144,145,
146,147,333
Хоспіс 312, 345, 381, 383, 384, 385, 386, 387, 388, 551
Центральна районна лікарня 352, 353,354, 358, 359
Цукровий діабет 142,148,149,150
Чинники ризику 73,124,134,135,255, 536
Школа, що сприяє здоров’ю 129
Якість медичної допомоги 445, 454, 459, 462, 464, 466
• оцінка якості медичної допомоги 462
• стратегії якості медичної допомоги 466
558
СТИСЛІ ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
559
Навчальне видання
ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я
ПІДРУЧНИК
Редактор Марчук О. В.
Коректор Шутова Л. Я.
Комп’ютерна верстка: Пєшков Г.А.
ПП «Нова Книга»
21029, м. Вінниця, вул. Квятека, 20
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготівників
і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 2646 від 11.10.2006 р.
Тел. (0432) 52-34-80,52-34-82. Факс 52-34-81- .
Е-таі1: іпґо@поуакпу1іа.сот.иа
\т\у.поуакпуЬа.сот.иа
* М о скал ен ко В. Ф .
ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я - ЦЕ НАУКА,
ЯКА ВИВЧАЄ ЗАКОНОМІРНОСТІ
ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ,
ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ СИСТЕМИ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДЛЯ РОЗРОБКИ
МЕТОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИСОКОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
ЯК ВИРІШАЛЬНОГО ЧИННИКА
РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА.