Гречаніна - Медична Генетика (2008)

За редакцією
чл.-кор. АМН України,

проф. ОЛ. Гречаніної,
проф. R В. Богатирьовоі
проф. О. П. Волосовця
и д и
За редакцією
чл.-кор. А М Н України, проф. О.Я Гречаніної,
проф. Р В. Богатирьовоі,
проф. О. П. Волосовця
Рекомендовано
МОЗ України як підручник
для студентів вищих медичних
(фармацевтичних) навчальних закладів
III—IVрівнів акредитації
Бібліотека ЛДМУ
331796
Київ
“Медицина”
2007
Б Б К 52.5
М 90
УДК 575.167
Автори: О.Я. Гречаніна, Г. Хоффманн, Р.В. Богатирьова, О. П. Воло-

совець, P.O. Моісеєнко, І.Ю. Гордієнко, О.П. Здибська, JT.B. Молодан,
Ю.Б. Гречаніна, С.Г Жаданов, В.А. Гусар, І.В. Новикова, ГА. Жадан,
А. В. Христич, JI. С. Озерова, Т. М. Ткачева, Т.А. Майборода, О. В. Бугайова,
И.П. Федосеева, \ГГ. Гольдфарб\, В. В. Самоваров, Н.О. Москалець
У підручнику викладено сучасні уявлення про спадкові хвороби людини. О пи

сано біохімічні, молекулярні, цитогенетичні та ультразвукові методи діагностики,
профілактики і лікування природженої та спадкової генетичної патології. Ш ироко
подана її клінічна картина. Детально описано метаболічні хвороби, у тому числі і
мітохондріальні.
Особливу увагу приділено пренатальній діагностиці природженої та спадкової
патології.
Авторами описані шіасні спостереження хворих з різною генетичною патологією.
Підручник добре ілюстрований.
Для студентів вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів III—IV
рівнів акредитації.
Рецензенти: 0.3. Гнатейко, проф., директор Львівського НДІ спадкової

патології АМН України; І.Ю. Гордієнко, проф., зав. відділом медицини
плода НДІ педіатрії, акушерства та гінекології АМН України
✓ * з т т ;г г т £ \г ...- і • \
■** / •: >А-кззного
;~ ? .r.c n T f n v
© О.Я. Гречаніна, Г. Хоффманн, Р.В. Богатирьова,

О.П. Волосовець, P.O. Моісеєнко, І.Ю. Гордієнко,
0.ГТ. Здибська, Л.В. Молодан, Ю.Б. Гречаніна,
С.І. Жаданов, В.А. Гусар, І.В. Новикова,
1.А. Жадан, А.В. Христич, Л.С. Озерова,
Т.М. Ткачева, Т.А. Майборода, О.В. Бугайова,
Н.П. Федосеева,)І.Г. Гольдфарб], В.В. Самоваров,
Н.О. Москалець, 2007
ISBN 978-966-8144-57-8 © Видавництво «Медицина», 2007
Зміст
ПЕРЕДМОВА............................................................... 5
МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ СПАДКОВОЇ ПАТОЛОГІЇ............................7
Структура і функції Д Н К .......................................................................................................... 7
Сучасні методи Д Н К-діагностики спадкової патології................................................. 20
ДОСЛІДЖЕННЯ МІТОХОНДРІАЛЬНОГО ГЕНОМУ.......................................................................... ЗО
МПГОХОНДРІАЛЬНІ ХВОРОБИ........................................................................................................... 38
Етіопатогенез мітохондріальних захворю ван ь................................................................. 38
Класифікація патогенних мутацій мітохондріальної Д Н К .......................................... 44
Клінічні особливості мітохондріальних х в о р о б ...............................................................45
Терапія м ітохондропатій......................................................................................................... 68
МЕТАБОЛІЧНІ ХВОРОБИ: ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ...................................................................... 70
Загальні клінічні прояви та біохімічні п о к азн и к и .......................................................... 72
Роль сімейного анамнезу в діагностиці метаболічних х в о р о б ................................... 82
Внутрішньоутробний розвиток й ускладнення під час вагітності
як ознаки метаболічних хвороб.......................................................................................... 83
Вік маніфестації і чинники метаболічних х в о р о б .......................................................... 83
Особливості семіотики метаболічних хвороб................................................................... 85
КЛІНІКО-МОРФОЛОПЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБАНДА З МЕТАБОЛІЧНИМИ
ПОРУШЕННЯМИ........................................... 87
Оцінювання фенотипу пацієнта з метаболічною хворобою ......................... 89
ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОКРЕМИХ КЛІНІЧНИХ І ЛАРАКЛІНІЧНИХ ОЗНАК
УРАЗІ МЕТАБОЛІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ......................................................................................... 115
Діагностичне значення запаху і кольору с е ч і .................................................................124
Окремі біохімічні маркери метаболічних хвороб...........................................................137
Основні біохімічні маркери метаболічних хвороб.........................................................139
Загальні принципи лікування метаболічних х во р о б .................................................... 145
Поруш ення проміжного обміну р е ч о в и н .......................................... 173
МАСОВІ СКРИНІНГОВІ ПРОГРАМИ. СКРИНІНГ ЩОДО ФЕНІЛКЕТОНУРІЇ.................................181
Клінічна картина ф енілкетонурії....................................................................................... 186
Клініко-генетичні особливості окремих форм ф енілкетонурії.................................190
Первинна діагностика Ф К У ..................................................................................................193
Підтверджувальна діагностика............................................................................................. 199
Лікування дітей, хворих на ф енілкетонурію .................................................................. 202
МАСОВИЙ СКРИНІНГ ЩОДО ВРОДЖЕНОГО ГІПОТИРЕОЗУ....................................................... 213
УТОЧНЮВАЛЬНА ДІАГНОСТИКА МЕТАБОЛІЧНИХ ХВОРОБ....................................................... 231
Прості аналізи сечі на метаболічні п о р у ш ен н я.............................................................232
Специфічні дослідження спинномозкової рідини і сечі в разі
нейрометаболічних поруш ень............................................................................................253
ЦИТОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПАДКОВОСТІ .......................................................................................... 256
Будова к л іт и н и ......................................................................................................................... 258
Поділ клітини. Мітоз. Мейоз. Гаметогенез.....................................................................262
З
Медична генетика
ЦИТОГЕНЕТИЧНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ ......................................268

Структура мітотичних х р о м о со м ........................................................................................ 268
Будова х р о м о со м ...................................................................................................................... 269
Статеві х р о м о со м и .............................................. 271
Ідіограма. Каріотип і номенклатура хр о м о со м .............................................................. 273
Виготовлення препаратів, фарбування метафазних хромосом, складання
ідіограм і аналіз каріотип у..................................................................................................277
ХРОМОСОМНІ ХВОРОБИ ЛЮДИНИ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.........................................285
Причини хромосомних си н др о м ів.....................................................................................287
Патогенез хромосомних хвороб...........................................................................................297
Діагностика хромосомних х в о р о б ...................................................................................... 298
КЛІНІЧНІ, ЕХОГРАФІЧНІ ТА ЦИТОГЕНЕТИЧНІ ЗІСТАВЛЕННЯ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ .... 302
Хромосома 1 .............................................................................................................................. 302
Хромосома 2 .............................................................................................................................. 306
Хромосома 3 .............................................................................................................................. 310
Хромосома 4 .............................................................................................................................. 313
Хромосома 5 .............................................................................................................................. 320
Хромосома 6 .............................................................................................................................. 324
Хромосома 7 .............................................................................................................................. 328
Хромосома 8 .............................................................................................................................. 332
Хромосома 9 .............................................................................................................................. 334
Хромосома 10.............................................................................................................................336
Хромосома 11................................................................................... 341
Хромосома 12.............................................................................................................................344
Хромосома І З ............................................................................................................................. 347
Хромосома 14.............................................................................................................................354
Хромосома 15.............................................................................................................................358
Хромосома 16.............................................................................................................................360
Хромосома 17.............................................................................................................................364
Хромосома 18.............................................................................................................................367
Хромосома 19.............................................................................................................................374
Хромосома 2 0 .............................................................................................................................375
Хромосома 2 1.............................................................................................................................378
Хромосома 2 2 ............................................................................................................................ 384
Хромосома X .............................................................................................................................. 388
Хромосома Y .............................................................................................................................. 395
П оєднана патологія................................................................................................................. 400
ПРЕНАТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ВРОДЖЕНОЇ ТА СПАДКОВОЇ ПАТОЛОГІЇ................................... 408
Історія пренатальної д іагн ости ки .......................................................................................412
Генетичний тягар популяції............................................................................ 414
Оцінювання стану п л о д а ....................................................................................................... 419
Загальні умови пренатальної д іагн ости ки .......................................................................419
Методи пренатальної діагностики......................................................................................420
Програми пренатального скринінгу.................................................................................. 425
Ультразвукове дослідж ення.................................................................................................. 429
Маркерні ультразвукові ознаки хромосомної патології..............................................431
Інвазивні методи пренатальної д іагн о сти к и .................................................................. 441
Значення допплєрографІЇ у пренатальній д іагн о сти ц і................................................447
Переривання вагітності та верифікація д іагн озу.......................................................... 448
Деонтологічні та етичні питання, що виникаю ть у процесі проведення
допологової діагностики......................................................................................................449
ЗАПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ................................................................................................................. 457
4
Присвячується хворим із спадковою
патологією, які відкрили нам шлях до
пізнання генетики — головної науки
про життя...
Передмова
Учення про спадкові захворю вання лю дини — одна з наймолодш их і

найплодотворніших галузей медичної генетики — науки з драматичною долею.
Не минуло й 50 років з моменту встановлення хромосомної етіології хвороби
■Дауна, а на сьогодні вже описано близько тисячі нозологічних форм хромо
сомних захворювань. Біля витоків відкриття стояли Лежен, Патау, Едвардс,
Опіц. Вітчизняних імен тут немає: ми в цей час переживали “непродуктивний
період розвитку” , дозволили дати генетиці ім’я “ продажної дівки імперіаліз
му”, “псевдонауки” і безнадійно відстали від світових досягнень.
Однак у цей період втрат вітчизняні вчені-гснетики О.О. П рокоф ’єва-Бель-
говська, Є.Ф. Давиденкова, Ю.Л. Горошенко, ГТ.Ф. Светлов, В.П. Ефроімсон,
Н.П. Дубінін продовжували свої дослідження під загрозою викриття. І тому
вже в 1966 році вийшла перша вітчизняна книга проф. Е.Ф. Давиденкової
“Хромосомні хвороби лю дини” .
Цій книзі ми зобов’язані своєю зацікавленістю цитогенетикою та хромо
сомними захворюваннями, вона допомогла вирішити дуже важливі медичні та
соціальні проблеми в тисячах сімей.
А.Ф. Захаров, Н.П. Кулешов, С.Г. Ворсанова, Ю.Б. Юров, М.А. П илинсь-
ка, Д.В. Залєтаєв створили обличчя вітчизняної цитогенетики. І воно абсо
лютно збіглося з портретом світової цитогенетики, а в деяких рисах виявилося
навіть досконалішим. Ю .Б. Юров та С.Г. Ворсанова створили вітчизняну ш ко
лу клінічних молекулярних цитогенетиків, 'їхні учні успішно працюють і в Ук
раїні.
Україна може пишатися ученими М.А. Пилинською, Г.Р. Акопян, Ю.І. Гав-
рилюком, Т.А. Зеровою-Любимовою, І.Р. Бариляком, Ю.С. Вєрлинським, О.В. Го-
ловчанським, З.Н . Ніколаєвою, С.Б. Арбузовою, JT.A. Кодуновим, О.А. Са-
занським , чиї дослідж ення дозволили українським ученим спілкуватися
однією мовою з фахівцями світу.
Однак знання лікарів з клінічної генетики ще залишаються мінімальними,
вони не дозволяють відносити спадкові захворювання до диференційно-діаг-
ностичних критеріїв при уточненні складного діагнозу. Щ е не сформувалось у
лікарів розуміння того, шо спадкові захворювання у дорослих трапляються
частіше, ніж у дітей, і що яскравіше виражені ознаки дисморфогенезу в про-
банда зі спадковою патологією, то раніше в процесі онтогенезу можна встано
вити діагноз цієї патології.
5
Хромосомні порушення, діагноз яких установлюють у дорослих, частіше є

мозаїчними формами, при яких стерта форма дисембріогенезу супроводжуєть
ся вираженими метаболічними порушеннями, функціональними змінами нер
вової, ендокринної та скелетної систем, і саме тому такі хворі потрапляють до
генетика пізно і часто випадково.
Наш досвід діагностики, лікування та профілактики моногенних та хромо
сомних захворювань формувався з 1965 року. Перші хромосомні дослідження
хворих з аномаліями статевого диференцію вання проведені в Харківському
спеціалізованому медико-генетичному центрі учнями Ю.С. Верлинського —
О.В. Головчанським та З.Н. Ніколаєвою, яка багато років була нашим співро
бітником. Завдяки цим дослідникам ми змогли накопичити і узагальнити досвід
у клінічній цитогенетиці. Наші колеги і друзі з Росії - академіки Н.П. Бочков,
Є.Ф. Давиденкова, В.І. Іванов, Е. П. Гінтер, професори С.І. Козлова, Н.П. Ку
лешов, І.В. Бутомо, О.Л. Коломієць, Л.Ф. Курило, С.Г. Ворсанова, Ю.Б. Юров
були щирими в бажанні допомогти розвитку фундаментальної та клінічної
цитогенетики в Україні. Співпраця з М осковським інститутом загальної гене
тики ім. М.І. Вавілова (професорами О.Л. Коломієць і М.К. Янковським),
Новосибірським інститутом цитології та генетики Сибірського відділення РАН
(ст. наук, співроб. С.І. Жаданов), Уфімським інститутом біохімії та генетики
(професор Е.К. Хуснутдінова) дала плідні наслідки у розумінні генетичних
особливостей населення України, відкрила шлях до колабораторних дослід
жень із ведучими університетами — Пенсільванський університет (професор
Т. Шурр), Фрайбурзький університет (професор Д. Хоффманн). Накопичений
досвід дрзволив поширити діагностичні можливості вітчизняних генетиків,
поєднати сучасні технології з лікарським мистецтвом і налагодити ефективну
реабілітацію при багатьох спадкових хворобах, підійти до вирішення проблем
молекулярної медицини. Ця співпраця триває й нині.
Наше бажання передати свої знання студентам вищих медичних навчаль
них закладів, поділитися досвідом розпізнавання, лікування та профілактики
спадкових захворювань ґрунтувалося на 30-річному досвіді викладання медич
ної генетики в Харківському державному медичному університеті і в академії
післядипломної освіти. Щ оденні зустрічі з новими пацієнтами, що стражда
ють на спадкові захворювання, діагноз яких уперше було встановлено нами,
переконали нас в актуальності такої праці.
Ми проводимо пошуки спадкових захворювань на всіх етапах онтогенезу,
тому зупинилися на ripe- та постнатальній діагностиці. Нам здається, що впро
вадження сімейної медицини, побудованої на знаннях особливостей родоводу -
генетичної інформації сім’ї, виправдовує такий підхід і студенти приймуть його
як найефективніший.
О.Я. Гречаніна
Р.В. Богатирьова
6
Молекулярно-генетичні методи
діагностики спадкової патології
СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ДНК
Структура ДНК
Розшифрування структури Д Н К і визначення її центральної ролі в спадко
вості сприяли перетворенню генетики із статистичної науки в науку з перева
жанням хімічних і молекулярних напрямів розвитку.
Е. Чаргафф у своїх роботах довів, шо чотири основи, виявлені в Д Н К ,
перебувають у кількості, що варіює. Кількість основ буває різною в різних
організмах і має характерні для кожного виду особливості. На базі цих спосте
режень було висунуто концепцію, відповідно до якої генетична інформація
закладена в послідовності основ Д Н К , і ця послідовність якимось чином ви
значає, або кодує, послідовність амінокислот у білку.
Нуклеїнові кислоти складаються з послідовності хімічно зв’язаних нуклео-
тидів. Кожен нуклеотид складається з трьох компонентів: гетероциклічного
кільця з атомів вуглецю й азоту (азотиста основа), п ’ятивуглецевого цукрового
кільця (пентоза) і фосфатної групи (залишок фосфорної кислоти).
У нуклеїнових кислотах виявлено два типи пентоз. Саме за характером
пентози, що належить до складу молекули, і розрізняють дезоксирибонуклеї
нову (ДНК) і рибонуклеїнову (РН К ) кислоти.
Азотисті основи поділяють на 2 типи: піримідинові і пуринові, названі
“піримідини” і “пурини”.
Піримідини складаються із шестичленного кільця, а в пуринів є по два
кільця: одне — п’ятичленне, друге — шестичленне. Кожна нуклеїнова кислота
синтезується з основ тільки чотирьох типів. Пурини — це аденін і гуанін (А та
G), піримідини — цитозин і тимін (С і Т). У РН К замість тиміну урацил.
Нуклеотиди з ’єднані в полінуклеотидний ланцюг за допомогою фосфоди-
ефірних зв’язків. Остов ланцюга складається з перемежованих залишків цукру
і фосфату. Атом у 5'-положенні одного пентозного кільця з’єднаний з атомом
у З'-положенні наступного пентозного кільця через фосфатну групу, таким
чином, цукрофосфатний кістяк складається з (5’—3')-зв’язків. Кінцевий нук
леотид на одному кінці ланцюга має вільну 5'-групу, на іншому кінці — вільну
З'-групу. Послідовності нуклеїнових кислот записують у напрямку від 5'-кінця
до З’-кінця (рис. 1).
У 1953 р. Джеймс Вотсон і Ф ренсис Крик запропонували модель Д Н К у
формі регулярної подвійної спіралі.
7
У кожному ланцюзі основи спрямовані всередину спіралі, причому роз

міщені так, що пурин завжди розташований проти піримідину. Два полінукле-
отидні ланцюги Д Н К не зв’язані ковалентно, а з ’єднуються водневими зв’яз
ками, що виникають між азотистими основами. Гуанін утворює водневий зв’язок
специфічно тільки з цитозином, аденін — специфічно тільки з тиміном. Такі
реакції називаються спарюванням основ, або комплементарністю.
Істотне значення для розуміння будови Д Н К мали встановлені Е. Чар-
гаффом закономірності, відповідно до яких у будь-якій молекулі Д Н К сума
нуклеотидів, що містять пурини, дорівнює сумі нуклеотидів, що містять піри
м ід и н и , тобто A + G = T + C ; A + T / G + C = 1 .
Вигляд збоку
8
Молекулярно-генетичні методи діагностики спадкової патологи
Для здійснення специфічного спарю вання основи мають перебувати у

відповідній формі. Переміщення водневого атома дають змогу кожній основі
існувати в різних таутомерних формах.
Важлива особливість структурної організації ДН К: два полінуклеотидні
ланцюги — антирівнобіжні (тобто йдуть у протилежних напрямках), що забез
печує стабільність структури. Один ланцюг іде в напрямку 5'—3’, а інший — у
напрямку 3’—5'. Основи мають пласку форму і розміщуються парами перпен
дикулярно до осі спіралі.
Отже, уся структура нагадує кручені сходи, каркас яких утворений цукро-
фосфатним кістяком молекули, а сходинками є спарені основи.
Д Н К може перебувати в лінійній формі (бактерії, плазміди, хромосоми
деяких бактерій). Більшість мітохондріальних Д Н К , геноми вірусів ссавців
подані у вигляді кільцевої Д Н К , у якій обидва ланцюги подвійної спіралі зам
кнуті в кітьце.
Структуру подвійної спіралі Д Н К можна зруйнувати в процесі нагрівання.
Такий процес поділу ланцюгів зветься денатурацією, або плавленням.
Денатурація відбувається у вузькому інтервалі температур і позначається
на кардинальній зміні багатьох фізичних властивостей ДН К . Надзвичайно
корисна властивість денатурації Д Н К — це оборотність процесу. За певних
умов два розділені ком плем ентарні ланцю ги можуть відновити подвійну
спіраль. Це явище називають ренатурацією, або відпалюванням. Ренатурація
залежить від специфічності спарю вання основ між комплементарними л ан
цюгами. Реакція відбувається у дві стадії: спочатку короткі комплементарні
послідовності двох ланцюгів випадково поєднуються одна з одною та утво
рюють двоспіральну ділянку, потім — ділянку спарю вання, що подібна до
застібки-блискавки, яка поширюється уздовж молекули й таким чином утво
рюється довга дволанцю гова структура. Реконструкція подвійної спіралі за
вершується відновленням первісних властивостей, втрачених під час денату
рації ДН К.
Якщо досліджувані кислоти взяті з різних джерел, це явище зазвичай на
зивають гібридизацією (наприклад, якщ о піддають відпалюванню Д Н К і РНК).
Нині відомо, що Д Н К може утворювати двоспіральні альтернативні струк
тури: В-форму (класична), А-, С-, D-, Е-, Z -форми, кожна з яких має харак
терний тип, але виявляє розходження за кількістю нуклеотидів на виток і відстан
ню між сусідніми повторюваними елементами.
Поряд із Д Н К у клітині наявні також молекули РНК. Провідна роль РНК
полягає в трансляції генетичної інформації з утворенням білків. Молекули
РН К також беруть участь у здійсненні деяких спеціалізованих ендонуклеазних
реакцій, можливо, регулюючи різні етапи експресії генів.
У всіх клітинах наявні такі види РНК: рибосомальна (рРН К ), інформацій
на, або матрична (м РН К ), транспортна (тРН К), затравна РН К (праймосома).
Більшість клітин містять також малу цитоплазматичну РН К (мцРН К), а в кліти
нах евкаріот є мала ядерна РН К (мяРН К).
9
Реплікація ДНК
Одна з обов’язкових вимог до генетичного матеріалу полягає в тому, що

він повинен мати здатність до точного самовідтворення в кожному наступно
му поколінні. Дж. Вотсон і Ф. Крик висловили припущ ення, що для подвоєн
ня Д Н К має відбутися розрив водневих зв’язків, що утримують разом спіраль
ний дуплекс, і розходження ланцюгів. Вони також висловили думку, що кожен
ланцюг є матрицею при синтезі комплементарного ланцюга, у результаті чого
утворюються дві пари ланцюгів, у кожному з яких тільки один є батьківським.
Такий механізм називають напівконсервативним синтезом (рис. 2).
Реплікація (подвоєння) — процес самовідтворення Д Н К . Складається з
трьох етапів: ініціації, елонгації, термінації.
Етап ініціації. Реплікація ДНК ініціюється у фіксованій точці, яку назива
ють точкою початку (або ініціації) реплікації.
Для геномів евкаріотичних клітин зазвичай характерна наявність м нож ин
них точок початку реплікації, розкиданих по хромосомі на відстані 20 тис.
пар нуклеотидів (тис. п.н.). Ш видкість реплікації геному контролюється в ос
новному кількістю і розташуванням точок початку реплікації. Для ініціації
синтезу Д Н К потрібен запал (праймер). РН К-праймер синтезується спеціаль
ною РН К-полімеразою , названою праймазою. Після приєднання РН К -прай-
мера до З'-кінця Д Н К включаються ферменти, які деспіралізують і розпліта
ють молекулу. Для цього потрібні: ДНК-хелікази, що використовують для по
ділу ланцюгів енергію, яка вивільнюється під час гідролізу АТФ до АДФ;
ДНК-топоізомерази, що забезпечують локальне розплітання Д Н К , необхідне
для ініціації її реплікації та утворення одиничних ланцюгів, які є матрицями
для поновлення синтезованих дочірніх ланцюгів; ДНК-нолімерази, що каталі
зують додавання нуклеотидів до З'-кіпця ланцюга ДН К; ДНК-лігази, шо зш и
вають цукроф осфатний каркас
молекули.
Р озрив водневих з в ’язк ів
відбувається за допомогою хєлі-
каз, далі починає діяти топоізо-
мераза, що замикає водневі зв’яз
ки на себе і не дає їм знову
зімкнутися. Утворюється глибо
кий розрив, що йде від 3’- до З'-
кінця і від 5'- до 3'. До місця роз
риву підходить фермент Д Н К -
п олім ераза. З цього м ом енту
Рис. 2. Будова реплікаційноївилки:
починається етап елонгації, тоб
I — матриця д л я синтезу ланцюга, який лідирує; 2 — Д Н К -п о лі-
мераза на ланцюзі, який лідирує; 3 — топоізомераза; 4 — Д Н К - то подовження ланцюга.
хеліказа; 5 — дестабілізувальний білок; 6 — праймаза; 7 — м ат Етап елонгації. Л ан ц ю ги
риця д л я ланцюга, який відстає; 8 — ДНК-полімераза, яка закін
чує синтез фрагмента Оказакі на ланцюзі, який відстає; 9 — РНК- Д Н К синтезуються в напрямку
затравка; 10 — початок синтезу наступного фрагмента Оказакі; 5'—3' уздовж матричного ланцюга
I I — напрямок руху реплікаційноївилки; 12 — заново синтезо
ваний ланцюг
шляхом приєднання дезоксинук-
10
Молекулярно-генетичні методи діагностики спадкової патології
леотидів за допомогою ДН К-полімсрази, яка каталізує цю праймер-залежну

реакцію. Синтез одного ланцюга (що лідирує) відбувається безупинно, а інш о
го (що відстає) — імпульсами. Ланцюг, який лідирує, росте від 5'- до З’-кінця в
напрямку руху реплікаційної вилки (ділянка, названа так через характерну Y-
подібну форму) і потребує тільки одного акту ініціації.
Ріст ланцюга, що відстає, також іде від 5’- до З'-кінця, але в напрямку,
який протилежний рухові реплікаційної вилки. Для синтезу цього ланцюга
мають відбутися кілька актів ініціації, у результаті чого утвориться безліч ко
ротких ланцюгів. Такі репліковані ланцюги називають фрагментами Оказакі,
на честь ученого, який їх уперше виявив, та мають розміри 100—200 нуклео
тидів у Д Н К евкаріот. У міру руху реплікаційної вилки кінці сусідніх фраг
ментів Оказакі з’єднуються, утворюючи безперервний ланцюг, що відстає. їх
поєднання забезпечують ферменти ДН К-лігази.
Нуклеотидна послідовність матричного ланцюга задає порядок розташу
вання нуклеотидів у новосинтезованих ланцюгах ДН К. Незважаючи на те, що
правило комплементарності забезпечує велику надійність процесу копіюван
ня, останній не є безпомилковим. Однак ДН К-полімерази мають ефективну
систему корекції та можуть видаляти неправильно включений нуклеотид.
Етап термінації. На цьому етапі відбувається відновлення спіральної струк
тури ДН К.
Генетичний код
Генетичний код — цс система запису спадкової інформації в молекулах

нуклеїнових кислот різних організмів шляхом певного чергування послідовно
стей нуклеотидів.
Розш ифрування генетичного коду, що міститься в Д Н К , — найбільше
досягнення біології XX ст., що за своїм значенням дорівню є відкриттю ге
нетичної ролі Д Н К та її будови. Ідею про те, що гени кодують структуру
білків, які утворюються в організмі, висловив ше в 1904 р. англійський лікар-
біохімік А. Гаррод, який вивчав деякі вроджені поруш ення обміну речовин у
людей.
Після того як стало очевидним, що структура поліпептидів визначається
генами, необхідно було зрозуміти, як послідовність із чотирьох азотистих ос
нов Д Н К детермінує послідовність з 20 амінокислот, шо утворюють первинну
структуру поліпептидів.
Оскільки генетична інформація переписується з Д Н К на м РН К , зрозумі
ло, т о генетичний код повинен безпосередньо зв’язувати послідовності основ
у м РН К з амінокислотним складом білка. Одиниця генетичної інформації, що
визначає, яка з амінокислот буде вбудовуватися в молекулу білка, що синте
зується, одержала назву “кодон”.
Для того, щоб 20 амінокислот могли включитися в білок у процесі транс
ляції м РН К , необхідно, щоб вона містила 20 різних кодонів. Якщо кодон буде
складатися з двох основ, то їхні сполучення можуть утворювати лише 42, або
16 кодонів, що явно недостатньо для кодування 20 амінокислот. Однак, якщ о
11
в кодон входять три нуклеотиди, то вони можуть комбінуватися в 43, або 64

сполучення, що цілком достатньо.
Гіпотезу про існування коду, що містить три нуклеотиди в кожному ко
лоні, вперше запропонував ф ізик А. Гамов у 1954 p., а експериментально її
довів Ф. К рик зі співавт. у 1961 р.
Було доведено триплетність коду, після чого він був детально досліджений,
та було встановлено, які кодони відповідають конкретним амінокислотам і як
здійснюється пунктуація коду.
А Ala А ланін GCA GCC G CG GCU
С Cys Ц истеїн UGC U GU
D Asp А спарагінова кислота GAC GAU
Е G lu Глутамінова кислота GAA GAG
F Phe Ф енілаланін иис иии
G G ly Гліцин GGA GGC GGG GGU
Н His Гістидин САС CAU
І Не Ізолейцин A UA AUC AUU
К Lys Л ізин ААА AAG
L Leu Л ейци н UUA UUG CUA C U C CLJG
М M et М етіонін AUG
N Asn А спарагін ААС AAU
Р Pro П ролін ССА осе CCG сси
Q G in Глютамін САА CAG
R Arg А ргінін AGA AGG CGA CGC CGG
S Ser С ерин AGC AGU UCA UCC UCG
Т T h r Т реонін АСА АСС ACG ACU
V Val Валін GUA GUC GUG GUU
W Тгр Т риптоф ан UGG
Y Туг Т ирозин UAC UAU
Ш ляхом вивчення молекулярних закономірностей були виявлені загальні

властивості генетичного коду:
• Універсальний (тобто ідентичний, переважно для всіх живих організмів).
• Триплетний (тобто кожна амінокислота кодується трьома нуклеотидами).
• Не перекривається (тобто кожний кодон складається з трьох нуклео
тидів і кожний наступний кодон представлений наступними трьома нуклеоти
дами).
• Не містить будь-яких розділових знаків між окремими триплетами (тоб
то код без ком).
• Колінеарний. Лінійний порядок зчитування (тобто порядок розташу
вання кодонів у м РН К збігається з порядком кодованих ними амінокислот у
білку, що синтезується).
• Вироджений. Усі амінокислоти (за винятком метіоніну і триптофану)
мають більше ніж один кодон.
• М ає фіксовану стартову точку. Це означає, що зчитування починається
на одному кінці і завершується на іншому; різні частини послідовності, що
кодує, не можуть зчитуватися незалежно одна від одної.
12
• Із трьох нуклеотидів кодона переважне значення мають два перших,

третій може варіювати.
• У середньому кожна амінокислота кодується трьома триплетами.
Ініціацією, або початком, трансляції будь-якого гена є кодон AUG. На кінці
гена обов’язково є кодони UAA (ochra), UAG (amber) або UGA (opal), що не коду
ють амінокислот, а є сигналами про закінчення синтезу білка — стоп-кодони (або-
термінальні). Для підвищення надійності процесу термінації стоп-кодони звичайно
дублюються. Першим при цьому, як правило, виступає кодон UAA (основний тер
мінальний триплет), за ним на дуже близькій відстані в тій самій рамці зчиту
вання виявляється один із запасних термінальних триплетів — UAG або UGA.
Якщо генетичний код зчитується триплетами, що не перекриваються, є
тільки 3 можливості трансляції нуклеотидної послідовності в амінокислотну
залежно від стартової точки.
Мутація, внаслідок якої інсертується або делегується один нуклеотид, що
призводить до зміни рамки зчитування всієї наступної послідовності, має назву
зрушення рамки зчитування. Оскільки послідовність нової рамки зчитування буде
цілком відмінна від первісної, функція такого білка буде зовсім утрачена.
Приклад:
GCU GCU GCU GCU GCU GCU GCU
Ala Ala Ala Ala Ala Ala Ala
Вбудовування A
GCU GCU AGC U G C UGC UGC UGC
Ala Ala Ser Cys Cys Cys Cys
Делеція G
G C U G C U AG C U G C UCU G C U G CU
Ala Ala Ser Cys Ser Ala Ala
Поодинокі вставки і дслеції компенсують одна одну.

Точкові мутації, що призводять до зміни триплету на триплет для іншої
амінокислоти, називають місенс-мутаціями. Якщо внаслідок мутації утворився
один із трьох стоп-кодонів, це призведе до передчасного зупинення синтезу
білка в тому місці, де розташований термінальний кодон. При цьому пору
шиться функція білка, тому що в мутантній клітині синтезується тільки части
на білкової молекули. Такі мутації називають нонсенс-мутаціями.
Транскрипція ДНК
Згідно з так званою центральною догмою молекулярної біології, що була

сформульована Ф . Криком, перенесення генетичної інформації здійснюється:
1) від Д Н К до Д Н К (шляхом реплікації); 2) від Д Н К через м РН К до бігка.
Однак у 1970 р. було доведено можливість перенесення генетичної інф ор
мації від РН К до Д Н К за допомогою процесу зворотної транскрипції на п ри
кладі вірусів, що містять РНК. Основним шляхом експресії генів є транскрип
ція їх і наступна трансляція на рибосомах, тобто синтез білка.
13
Транскрипція (переписування) є першою стадією реалізації (зчитування) ге

нетичної інформації. В основі механізму транскрипції лежить такий самий струк
турний принцип комплементарного спарювання основ, що й за реплікації.
Транскрипція здійснюється ферментами РНК-полімеразами, що синтезу
ють РН К на ДН К -матриці з рибонуклеозидтрифосфатів. Вона відбувається в
ядрі. Як правило, один ланцюг Д Н К (антикодувальний) є матрицею для синте
зу комплементарної молекули мРНК. Синтез здійснюється за допомогою ф ер
менту ДН К-залежної РНК-полімерази. Протилежний ланцюг, де послідовність
нуклеотидів збігається з послідовностями мРН К, має назву кодувального.
Виділяють 3 етапи транскрипції: ініціацію, елонгацію, термінацію.
Етап ініціації. Контроль експресії генів може здійснюватися на цьому етапі.
РН К-полімераза розпізнає промотор — фрагмент завдовжки 41—44 пари нук
леотидів (п.н.), так званий сайт ініціації транскрипції (ділянка початку транс
крипції), специфічний для кожного гена. Послідовність Д Н К починається
промотором на 5'-кшці і закінчується термінатором на З'-кінці. Ця послідовність
є одиницею транскрипції.
Транскрипція Д Н К відбувається в напрямку 5’—3’, або ліворуч—праворуч.
У всіх промоторах наявні характерні нуклеотиди і послідовності, які називають
консервативними. Такі послідовності є сигналами, що розпізнають РН К -по-
лімерази.
Точка ініціації звичайно представлена пурином (частіше аденіном), ф лан
кованим по обидва боки піримідинами. Ліворуч від неї міститься ТАТА-бокс,
послідовність 7 п.н., що часто оточена ділянками, багатими H aG C -пари. Існує
думка, що така послідовність контролює вибір стартового нуклеотида. Після
утворення перших ланок ланцюга РН К настає етап елонгації.
Етап елонгації. Ріст ланцюга м РН К відбувається внаслідок приєднання ри
бонуклеозидтрифосфатів до З'-кінця. Копіювання зазвичай здійснюється на
обмеженій ділянці Д Н К (тобто в межах гена).
У міру руху РН К-полімерази по матриці перед нею відбувається розплі
тання, а за нею — відновлення подвійної спіралі ДНК.
Етап термінації. Транскрипція завершується в специфічній ділянці ДН К ,
яка містить термінальну послідовність, що прочитується однаково в обох л ан
цюгах Д Н К , але в протилежних напрямках.
Приклад:
5’ CC A T G G З’
З* G G T А СС 5’.
Такі симетричні структури називають паліндромами. Вони виявляються в

різних ділянках Д Н К і відіграють важливу регуляторну роль.
Процесинг первинних РНК-транскриптів
Сукупність біохімічних реакцій, унаслідок яких зменшується молекулярна

маса РН К-попередника і здійснюється (різними способами) хімічна модифі
кація з утворенням зрілих молекул РНК, називають процесингом.
14
Молекулярно-генетичні методи діагностики спадкової патології'
У ядрі синтезуються попередники всіх типів цитоплазматичної РНК. Зрілі

молекули РН К транспортуються у цитоплазму.
Дослідження закономірностей процесингу потрібне для того, щоб з ’ясува
ти механізми регуляції експресії генів.
Порівняння структури Д Н К і відповідної їй м РН К в евкаріот привело до
відкриття переривчастої будови генів. Виявилося, що гени складаються з ек-
зонів (кодувальні ділянки гена) та іптронів (некодувальні ділянки гена).
У процесі транскрипції Д Н К визначає синтез копій РНК, що відповідає
послідовностям геному, однак це тільки РН К -попередник, або про-мРНК.
Безпосередньо для утворення білка вона не використовується.
Для того щоб про-м РН К перетворилася на мРН К, що транслюється, вона
має пройти процес дозрівання, або процесинг.
Транскрипція екзонів та інтронів евкаріотичного гена здійснюється в по
рядку їх розташування один за одним (колінеарна транскрипція), а потім ділян
ки інтронів вирізаються, а екзони зшиваються внаслідок сплайсингу.
Сплайсинг РНК, який здійсню ється за допом огою ф ерм ентів ендонук-
леаз, вклю чає розрив ф осф одиеф ірних з в ’язків на межах е к зо н —інтрон і
утворення зв ’язків між кін ц ям и екзонів. Видалення інтронів відбувається
за участі ф ерм ентів екзонуклеаз, що впізнаю ть тільки короткі канонічні
послідовності, розташ овані на межах е к зо н —інтрон, так звані сайти сплай
сингу.
Сплайсинг має бути дуже точний, інакше помилка на один нуклеотид може
спричинити порушення “рам ки” трансляції, що призведе, наприклад, до утво
рення термінальних триплетів і зупинення синтезу поліпептиду.
Порушення сплайсингу може згубно впливати на організм. У людини відома
автосомно-рецесивна мутація в гені феиілаланінгідроксилази, що призводить
у гомозиготному стані до захворювання фенілкетонурії, яка проявляється в
різкому затриманні розвитку й інвалідизації за відсутності спеціальної дієти.
Відсутність ферменту, що каталізує гідроксилювання фенілаланіну з утворен
ням тирозину, призводить до накопичення фенілаланіну.
Ген фенілаланінгідроксилази, шо включає близько 90 тис. ті.н., містить
12 інтронів, т о становлять основну частину гена. Єдина заміна в 5'-ділянш 12-го
інтрона, що перетворює динуклеотид G T на AT, призводить до порушення
сплайсингу і процесингу. Аберантна РН К, що утворюється, не утримує кінце
вого екзона і є матрицею для трансляції поліпептиду, що передчасно обри
вається і швидко розпадається в клітині. Описано також мутації сплайсингу,
що призводять до таких захворювань, як таласемія.
Рекомбінація ДНК
Рекомбінацією (поєднанням) називають процес, унаслідок якого виника

ють нові комбінації послідовностей Д Н К , відбувається перерозподіл генів,
корисні мутації відокремлюються від шкідливих і перевіряються в нових спо
лученнях. Таким чином, генетична рекомбінація сприяє поширенню корис
них і елімінації шкідливих алелей.
15
Існують 3 основні типи рекомбінації:

1. Загальна, або гомологічна.
2. Сайт-специфічна.
3. Негомологічна, або випадкова.
Гомологічна рекомбінація (парний обмін) —
відбувається обмін ділянками між гомологі
чними (тобто схожими) нуклеотидними по
слідовностями. Її часто називають кросинго
вером, тобто схрещ уванням (рис. 3).
У процесі рекомбінації відбувається роз
рив двох гомологічних ділянок ДН К, і кожний
кінець одного сегмента з’єднується з відповід
ним кінцем іншого, утворюючи таким чином
структури Холідея, або напівхіазмові структури,
Рис. 3. Кросинговер:
1— розрив, з'єднання;
які можна візуально спостерігати в мейозі.
2 — обмін партнерів, які кон’югують Розріз і наступне поєднання відбувають
ся між точно відповідними послідовностями,
внаслідок чого жодна пара основ з рекомбінантних (поєднаних) хромосом не
губиться і жодна пара до них не приєднується.
Перша вирішальна стадія рекомбінації полягає в тому, що дві гомологічні
дволанцюгові молекули Д Н К входять у тісний контакт. Контакт між парами
батьківських хромосом здійснюється в мейозі. Процес має назву синапсису,
або спарювання хромосом. Гомологічні хромосоми (кожна з яких складається з
двох сестринських хроматид, утворених попередньою реплікацією) наближа
ються одна до одної і виявляються зв’язаними у формі синаитонемного комп
лексу. В основі принципу впізнавання гомологічними дволанцюговими по
слідовностями Д Н К одна одної лежить механізм комплементарності.
Процес починається з розриву у відповідних точках гомологічних лан
цюгів двох спарених молекул ДН К. Розрив зумовлює рухливість вільних кінців,
що утворилися. Кожен ланцюг залишає свого “партнера”: відбувається пере
хрещування. При цьому ланцюг спаровується з комплементарним йому лан
цюгом іншої молекули. Такий реципрокний обмін зв’язує дві дволанцюгові
молекули ДН К. Таким чином, кожна молекула Д Н К має ділянку, в якій на
явні по одному ланцюгу з батьківських молекул. Така ділянка отримала назву
гібридної, або гетеродуплексної, ДН К.
Однак не завжди ланцюги Д Н К у гетеродуплексі можуть бути цілком ком
плементарні. Якщо неспарені основи гетеродутшексу не відновлюються, то після
реплікації кожен ланцюг Д Н К утворить дуплекс із такою самою послідовні
стю, як у молекули Д Н К , з якої вона походить. Якщо ж відбудеться репарація
неспарених основ, то інформація з одного із ланцюгів гетеродуплексу зникне
і заміниться на інформацію з іншого ланцюга. Таким чином, один із двох
можливих рекомбінантних продуктів зникає і перетворюється на інший. Та
кий процес корекції отримав назву генної конверсії.
Гомологічна рекомбінація відіграє також важливу роль у репарації ушкод
жень, наприклад, коли реплікадійна вилка проходить через ушкоджену ділян
16
ку Д Н К до того, як репаративні системи встигли усунути пошкодження. У

такому разі один з ланцюгів Д Н К — дефектний, а комплементарний йому
ланцюг не міг синтезуватися внаслідок дефекту. Єдиний спосіб безпомилкової
репарації такого ушкодження — використовувати як зразок другий, отрима
ний під час реплікації, дуплекс Д Н К . Такий спосіб отримав назву рекомбіна
ційної, або постреплікаційої, репарації.
Сайт-специфічна рекомбінація. Для перебігу цього процесу, на відміну від
гомологічної рекомбінації, необхідні точно визначені послідовності Д Н К і спе
ціальний ферментативний апарат.
Така рекомбінація зумовлює інтеграцію фагових геномів у бактеріальну
хромосому. В евкаріот вона відповідальна за розмаїтість антитіл.
Негомологічна рекомбінація зумовлює здатність певних елементів — транс-
позонів переміщуватися в геномі. До не гомологічної рекомбінації можна відне
сти процес випадкового вбудовування вірусної або плазмідної Д Н К у Д Н К
клітин тварин, людини, внаслідок чого в реплікаційних геномах з’являється
безліч деле цій і дуплікацій.
Транспозиція (вбудовування) містить два типи реакцій. Один із них пов’я
заний з реплікацією транспозону без реплікації прилеглих хромосомних по
слідовностей. Інший вимагає розриву послідовності ДН К -міш ені, що призво
дить до утворення сайта, в який і проникає транспозон.
Рекомбінаційні процеси відіграють провідну роль в еволюції живої приро
ди. Зокрема, мейотична рекомбінація за статевого розмноження організмів
забезпечує утворення різноманітних комбінацій родинних варіантів генів, тоб
то забезпечує комбінативну мінливість. Нерівний кросинговер — важливий ок
ремий випадок “помилкової” рекомбінації. Унаслідок цього процесу генетич
ний матеріал однієї з гомологічних хромосом втрачається, а в іншій хромосомі
виникає дуплікація. Є думка, що такі дуплікації відіграють важливу роль у
виникненні родинних, але різних генів, оскільки наявність у геномі “зайвих”
копій будь-якого гена дозволяє їм порівняно вільно змінюватися, що в прин
ципі може призвести до виникнення нових функцій білка — продукта гена.
Цілком імовірно, щ о це один із способів виникнення мультигенних родин, ЩО
кодують білки з подібними, але різними функціями.
Репарація ДНК
Більшість змін у структурі ДН К , що відбуваються під впливом різних агентів,
таких як хімічні речовини (поява вставок і делецій під час реплікації), йонізу-
юча радіація (виникнення одно- і дволанцюгових розривів), рентгенівські про
мені та інші, призводять або до шкідливих мутацій, або до блокування реплі
кації і загибелі клітин.
Однак Д Н К є єдиною макромолекулою, що здатна усувати (репарувати, або
відновлювати) ушкодження, що виникають у її структурі. Більше того, у ній зако
дована інформація про механізми найрізноманітніших репараційних процесів.
Відомі два основні типи репараційних (відновних) процесів:
1. Безпосереднє виправлення модифікацій, або неправильних спарювань
що не вимагає реплікації для відновлення вІЩ ІІ^імсрукзури*
2. Видалення нуклеотидів, які оточують помилково спарені пари основ, і

відновлення цієї ділянки шляхом реплікації.
Пряма реактивація ушкоджень ДНК (усунення ушкоджень за допомогою
фотохімічних реакцій). У разі опромінення Д Н К ультрафіолетовими променя
ми в ній утворюються димери між сусідніми піримідиновими основами. Такі
поєднання призводять до блокування реплікації Д Н К , і для збереження жит
тєздатності клітини їх необхідно видалити.
У багатьох організмах виявлено фотореактивний фермент — фотоліазу, що
відновлює піримідинові димери. Ф ермент розташований на Д Н К , під дією
ультрафіолетових променів утворюється піримідиновий димер і міцно зв’я
зується з фотоліазою. У разі опромінення такого комплексу видимим світлом
відбувається фотохімічна реакція “розш ивання” димеру, тобто зворотна реак
ція. Після того як нормальна структура Д Н К відновлена, фермент втрачає
спорідненість до неї.
У деяких людей, що страждають на тяжке спадкове захворювання — пігмент
ну ксеродерму, порушена репарація ультрафіолетових ушкоджень Д Н К. За
хворювання зумовлене мутацією, що проявляється в порушенні здатності до
вивільнення піримідинових димерів з опроміненої ДН К. Такі хворі не можуть
перебувати на сонці і вмирають у ранньому віці внаслідок меланоми або інш о
го злоякісного новоутворення.
Ексцизійна репарація (відновлення за допомогою вирізання ушкодженої
ділянки). Ексцизійна репарація грунтується на механізмі комплементарності:
порушена ділянка Д Н К видаляється, а потім відбувається відновлення на мат
риці непорушеного комплементарного ланцюга Д Н К.
Механізми ексцизійної репарації працюють лише тоді, коли неможлива пряма
реактивація. З їхньою допомогою відбувається видалення з Д Н К неправильно
спарених або ушкоджених основ, а потім — синтез нової послідовності ДНК.
Один із варіантів ексцизійної репарації відбувається за допомогою спе
ціального ферменту ендонуклеази. На першому етапі ушкоджена структура
впізнається ендонуклеазою, що розрізає ланцюг Д Н К із 5'- або з З'-кінця від
ушкодження. Потім інший фермент — екзонуклеаза видаляє ушкоджену ділянку.
Одноланцюгова ділянка, що утворюється, є матрицею для ДН К-полімерази
під час синтезу нового ланцюга, що заміщує вирізану послідовність. Фермент
Д Н К-лігаза зшиває розрив.
S O S -репараіця (індукована). У таких умовах, що збільшують кількість уш
коджень Д Н К , відбувається індукція (активація) додаткових рспаративних ре
сурсів клітини. Тобто індукована репарація використовується лиш е в тих ви
падках, коли ушкоджень у Д Н К стає настільки багато, що це може загрожува
ти клітині загибеллю. Тому таку систему репарації називають SOS-системою,
або системою SOS-репарації.
Ступінь індукції SOS-системи визначається кількістю ушкоджень у Д Н К і в
певному сенсі відбиває “благополуччя” клітини та її шанс на виживання: за
невеликої кількості ушкоджень зростає рівень деяких репаративних білків, що
працювали ще до індукції. У разі більшої кількості ушкоджень блокується роз
поділ клітин (у нормі він відновлюється, якшо клітині вдалося “полагодити”
18
ДН К) та індукується синтез певного білка, потрібного для активації SOS-систе

ми. У разі ще більшої кількості ушкоджень Д Н К індукуються певні гени, відпо
відальні за особливий спосіб репарації, поєднаний із виникненням мутацій.
Оскільки репарація — процес досить енергомісткий, то активація SOS-сис
теми відбувається тільки за умови сприятливого енергетичного балансу клітини.
Типи мутацій ДНК
Під терміном “мутація” розуміють усі зміни в послідовності ДН К , неза

лежно від їхньої локалізації і впливу на життєздатність особи.
Різні зміни в нуклеотидній послідовності транскрибованих ділянок Д Н К
можуть по-різному виявлятися у фенотипі. Деякі з них зовсім не впливають на
структуру і функцію відповідного білка. Прикладом можуть бути заміни нук
леотидів, які не зумовлюють заміну амінокислот унаслідок виродженості гене
тичного коду.
Мутації поділяють на 3 класи:
• Мутації, що призводять до повної втрати ф ункції (loss-or-funclion).
• Мутації, що супроводжуються кількісними змінами відповідних м РН К і
первинних білкових продуктів.
• Домінантно-негативні мутації, що змінюють властивості білкових субо-
диниць таким чином, що вони справляють ушкоджувальну дію на життєздатність
або функціонування експресивних типів клітин (gain-of-function).
Найбільшу ушкоджувальну дію зумовлюють мутації, що призводять або до
утворення неінформативного білка, або до передчасного закінчення його син
тезу, тобто делеції або інсерції, що викликають порушення рамки зчитування,
а також нонсенс-мутації — заміни нуклеотидів, за яких утворюються термі
нальні колони (стоп-кодони).
Фенотипний прояв нуклеотидних замін унаслідок місенс-мутацій залежить
від природи відповідних амінокислотних замін у білку і від функціональної
значущості того домена, в якому відбулася така заміна. Так, заміни амінокис
лот в активних центрах білків можуть супроводжуватися повною втратою його
функціональної активності, тоді як навіть серйозніші порушення в інших час
тинах білка зазвичай значно менше впливають на фенотип.
Мутації на стику екзонів та інтронів (так звані сплайсингові мутації) часто
порушують процесинг первинного РНК-транскрипта, унаслідок чого відбувається
або неправильне вирізання відповідної інтронної ділянки і трансляція неінфор
мативного подовженого білка, не захищеного від протеолітичної дії внутрішнь
оклітинних ферментів, або вирізання екзонів і утворення делегованого білка. За
обох випадків сплайсингові мутації, як правило, зумовлюють тяжкий перебіг
хвороби. Нещодавно було виявлено новий клас так званих динамічних мутацій,
або мутацій експансії тринуклеотидних повторів, які проявляються лише тоді,
коли число повторів у цих ділянках генів перевершує певний критичний рівень.
Класичним прикладом мутацій експансії є синдром ламкої Х-хромосоми
(FRAX), зумовлений наявністю подовжених C G G -повторів у регуляторній ділянці
F M R l-гена (Xq27.3). Така мутація за тином належить до мутацій втрати функції
19
(loss-of-function). Інший тип динамічних мутацій описано для 6 тяжких авто-

сомно-домінантних нейродегснеративних захворювань. Для них також вияв
лена наявність подовжених CA G-повторів у відкритій рамці зчитування (ORF).
Ці мутації можна розглядати як домінантно-негативні (gain-of-function).
Також відомі варіанти мутацій, що трапляються в популяції. Зазвичай вони
не призводять до помітних порушень функцій генів і не мають фенотипних
виражень; їх визначають як нейтральні мутації, або поліморфізми. Такі по
ліморфні локуси є зручними генетичними маркерами.
СУЧАСНІ МЕТОДИ
ДНК-ДІАГНОСТИКИ СПАДКОВОЇ ПАТОЛОГІЇ
Ідентифікація мутацій з використанням методів

молекулярної діагностики
В основі будь-якого спадкового захворювання лежить певна мутація в пев
ному гені. Нині картовано понад 1400 генів, мутації в яких призводять до
різних спадкових захворювань. Розроблено низку методів молекулярної діаг
ностики, шо дають змогу виявляти ці мутації.
Молекулярна клінічна діагностика стала розвиватися тільки з початку 70-х
років минулого століття. Цьому сприяли дві великі наукові події, що відбу
лися в 1975 р. — відкриття моноклональних антитіл і створення методу гібри
дизації на фільтрах. Потім були розроблені методи Нозерн- і Вестерн-блотин-
га, що дають змогу виявляти інди
відуальні РНК і білки. Ще однією
важ ливою подією в м о л ек у л яр
н ій б іо л о гії стало в ід к р и тт я в
1983 р. полім еразної ланцю гової
реакції (ПЛР) і успішне викорис
тання її у молекулярній клінічній
діагностиці.
Вирішальними перевагами мо
лекулярної діагностики є, насампе
ред, її універсальність, можливість
використання будь-яких Д Н К -ут-
1 ^ ^ ^ ^ П б р и д и з а ц ія римувальних клітин або тканин для
Мічений
ДНК-зонд
аналізу.
Детекція Увесь спектр підходів до іден-
■
флуоресі
Флуоресцентною тифікації певних мутацій f генах або
мггкою
фрагментах ДН К, що застосовують
ся в молекулярній генетиці, грун
тується на двох базисних техноло
гіях — блот-гібридизації та амплі
Рис. 4. Блот-гібридизація за Саузерном фікації окремих ділянок ДН К.
20
Одним із перших ефективних методів ідентифікації мутацій був метод блот-

гібридизації (Саузерн-блотинг), який у 1975 р. запропонував англійський уче
ний Едвард Саузерн (рис. 4).
Сутність даного методу така: аналіз починається з виділення Д Н К із будь-
якої ядровмісної клітини організму. В обстежуваної особи беруть 5 мл крові,
а в разі проведення пренатальної діагностики — амніотичну рідину або ворси
ни хоріона. Виділену Д Н К обробляють спеціальними ферментами рестрикта-
зЬми, що розрізають її на фрагменти в певних ділянках. Отримують характер
ний для даної обстежуваної особи набір фрагментів Д Н К різної довжини. Під
час електрофоретичного проганяння в агарозному або поліакриламідному ге
лях фрагменти Д Н К розташовуються залежно від ‘їхньої молекулярної маси.
Наступна стадія — Саузерн-блотинг (від англ. blot — намокати). Фрагмент
Д Н К переноситься осмотичним струменем рідини з гелю на поміщений на
нього нітроцелюлозний або нейлоновий фільтр. Таким чином, на фільтрі ут
ворюється відбиток фрагмента Д Н К . У разі перенесення в лужному середо
вищі Д Н К може переходити в одноланцюговий стан, тобто денатурувати, і
при цьому вона гібридизується з міченим Д Н К-зондом. Залежно від способу
мічення (радіоактивний або флуоресцентний) фрагменти гібридизованої Д Н К
можна виявити авторадіографічно або за допомогою флуоресцентної мітки.
Це високочутливий метод ідентифікації, що дає змогу виявляти менш як 0,1 пг
ДН К. Цей метод не втратив свого діагностичного значення незважаючи на
застосування радіоактивних зондів, тривалість і трудомісткість процедури.
Останнім часом використовують варіанти нерадіоактивного мічення або ф ар
бування Д Н К нітратом срібла.
Будь-які типи мутацій можна виявити завдяки прямому секвенуванню
мутантної Д Н К або окремих екзонів.
Секвенування — це метод виявлення первинної нуклеотидної послідов
ності Д Н К. Методологія досить проста і полягає в тому, щоб одержати серію
комплементарних молекул Д Н К , кожна з яких довша за попередню на одну
основу. Однак на практиці даний метод досить трудомісткий. Існує два ос
новні методи секвенування: хімічний — метод М аксама—Гілберта і дидезокси-
150 160 170

А Т Т А С Т G CCA G C C A C C АТ G А А Т А Т Т G Т А С G
Рис. 5. Фрагментсіквенса ДН К
21
секвенування — метод Сенджера. У

першому разі використовують хімічне
розщеплення Д Н К по одній основі, у
другому — синтезують потрібну по
слідовність Д Н К in vitro, специфічно
зупиняючи синтез на заданій основі.
Частіше під час секвенування викори
стовують метод Сенджера. Для окре
мих генів, що мають невеликі розмі-
Рис. 6. Електроф ореграм а ф рагм ентів Д Н К
Chlam ydia trachomatis які ідентиф іковані за Р И > Т аК И И М Є Т0Д УС П ІШ Н О ЗЗС ТО С О ВУС ТЬ-
методом п л р ся (н ап р и к л ад , у разі д іагн о сти к и
гемофілії В). Більш ість лабораторій
використовують напівавтоматичні ДН К-секвенатори, що виявляють флуорес-
центно-мічені Д Н К-фрагменти спеціальною лазерною системою. У стандарт
них дослідженнях певний регіон геному ампліфікується спочатку за допомо
гою методу ПЛР. Потім отримані ампліфіковані фрагменти Д Н К очищують і
секвенують зі спеціальними праймерами і dNTP (олігонуклеотидними послідов
ностями — зондами, що промарковані спеціальним флуоресцентним марке
ром dye). Після проведення секвенування отримані фрагменти розділяють в
акриламідному гелі або проганяють через капілярний електрофорез (рис. 5).
Одним із базових методів молекулярної діагностики є метод ПЛР, або сп е
цифічної ампліфікації. Даний метод був запропонований американським до
слідником Каррі Муллісом у 1983 р. За це відкриття вченому було присудже
но Нобелівську премію.
Н ині метод ПЛР найчастіше використовують у молекулярній діагнос
тиці. Він дає змогу проводити ідентифікацію багатьох відомих мутацій і та
кож застосовується разом з інш ими методами молекулярної діагностики для
аналізу невідомих мутацій
(р и с. 6).
М етод ПЛР дає змогу
проводити селективну амп
ліфікацію, або копіювання
окремих ділянок Д Н К , зав
довжки від кількох десятків
до кількох сотень пар нук
леотидів. ПЛР імітує процес
природної реплікації Д Н К ,
що постійно відбувається в
ядрі.
Відмінною рисою є ви
користання в якості прай-
м ерів, що цікавлять нас,
фрагментів вірусної ДНК або
послідовності, що містить
Рис. 7. ДНК-ам пліфікатор мутантний ген.
22
Для проведення ПЛР екз. (п.н.) екз. (п.н.)

використовують спеці 48(506)^ Pm (535)
альні прилади — Д Н К - 44(426) 19(459)
ампліфікатори (рис. 7), 51 (388К^ 3 (4 1 0 )
4 3 (3 5 7 )-
що дають змогу програ 4 5 (3 0 7 )— 8 (360)
мувати і підтримувати 5 0 (2 7 1 )-----
оптимальний тем пера 53(2 1 2) —
турний режим, який не 47(1 8 1) —
13 (238)
обхідний для проходжен 4 2(15 5 ) —
ня циклів реакції (дена 60(139) 6 ( 202 )
52(113) 4 (1 9 6 )
турація молекули ДНК,
відпалювання з прайме
рами і синтез фрагмента Рис. 8. Мультиплексна ПЛРзразків ДН К у хворих на міодистрофію
ДН К). Метод ПЛР дає Дюшенна (1 — 5) та у здорового донора (К ), В. Н. Горбунова, 1997
змогу протягом кількох
годин виділити і розмно
жити певний фрагмент Д Н К у кількості, що перевищує вихідну в 109 разів.
Реакція високоспецифічна і чутлива, оскільки дає можливість досліджува
ти навіть одиничну копію гена у вихідному матеріалі.
Розроблені останніми роками модифікації методу ПЛР успішно застосо
вують на практиці. Так, наприклад, мультиплексну ПЛР використовую ть під
час ідентифікації делецій у гені дистрофіну, на частку яких припадає близько
60 % усіх мутацій, шо призводять до міодистрофії Д ю ш енна. М етодика грун
тується на одночасній ампліфікації різних екзонів гена, що найчастіше втягу
ються в делеції. За відсутності делецій усі ампліфіковані фрагменти після елек
трофоретичного поділу і фарбування спостерігаються у вигляді окремих смуг.
Якщо в досліджуваної Д Н К деякі екзони делетовані, то відповідно на елект-
рофореграмі будуть відсутні фрагменти відповідних екзонів (рис. 8).
Однак використовуваний метод не виявляє делеції, шо перебувають у ге
терозиготному стані або локалізовані в автосомних генах.
Новітні методи ідентифікації мутацій.

Метод ДНК-чіпів
Метод ДНК-чіпів (array based analysis) застосовують для масового скану

вання поширених мутацій, що являють собою однонуклеотидні заміни (SNP).
У звичайному варіанті чіп — це тверда поверхня (скло) маленьких розмірів з
нанесеними і зафіксованими на ній послідовностями Д Н К , різними за своїм
складом (на 1 см2 поверхні можна розмістити до 10 000 таких послідовнос
тей; рис. 9).
Нині розроблено 3 типи ДНК-чіпів. Вони відрізняються один від одного
матеріалом, на якому фіксують послідовності Д Н К (скло, агарозний гель), і
способами фіксації (хімічний, під дією електричного струму).
В основі методу ДНК- чіііів леж ить прин ц ип гібридизації.
23
Рис. 9. ДНК-чіп Рис. 10. Обладнання д л я м етоду ДНК-чіпів
На поверхню Д Н К -чіпа з розмішеними на ній відомими мутантними по

слідовностями, попередньо позначеними різними флуорохромами (зондами),
наносять зразок Д Н К пацієнта. Якщо в пацієнта існує якась мутація, то відбу
вається реакція гібридизації (або зв’язування) на чіпі. Послідовності, що містять
мутацію, ідентифікують за допомогою відеокамери й аналізують з використан
ням спеціальної ком п ’ютерної програми (рис. 10).
Процес виробництва таких ДН К -чіпів цілком автоматизований. За допо
могою спеціального пристрою-робота відбувається нанесення однонуклеотид-
них послідовностей на чіп. Розроблені і застосовуються Д Н К -чіпи для діагно
стики точкових мутацій у (1-глобіновому гені (діагностика таласемій), у гені
C FTR (муковісцидоз). у гені BRCA-1 (рак грудної залози), а також для діагно
стики спадкової схильності до наркоманії. Метод Д Н К -чіпів можна викорис
товувати для різних скринінгових програм, що являють собою продовження
програми “ Геном лю дини”.
Прямі і непрямі методи молекулярної діагностики

У ДН К-діагностиці спадкових хвороб розрізняють прямі і непрямі мето
ди молекулярної діагностики. У разі прямої діагностики об’єктом дослідження
є мутації певного гена, ідентифікація яких — головне завдання аналізу. Даний
варіант діагностики найточніший. Для його здійснення необхідна інформація
про локалізацію, походження і частоту мутацій досліджуваного гена або так
званих гарячих точок — ділянок частого мутування.
Переваги прямої діагностики:
• практично 100 % точність діагностики обстежуваної особи;
• відсутність потреби обстежувати інших родичів пробанда.
Захворювання, визначені за допомогою прямої ДНК-діагностики:
• муковісцидоз;
• ф енілкетонурія;
• міодистрофія Д ю ш енна;
• гемоф ілія А;
• адреногенітальний синдром;
• таласем ія;
24
• нейроф іброматоз; Нормальна ДН К (Н) Мутантна ДН К (М )

• синдром FRA X;
• недостатність а,-антитрипсину;
• недостатність 21 -гідро ксилази. Денатурація * . *
Значна частина дефектів у ге
нах пов’язана з точковими мутаці
ями: нуклеотидними замінами, де-
леціями. Наприклад, точкові мутації \ і і -
леж ать в основі 95 % поруш ень J V 52. A - SZ
гена VIII фактора згортання крові
(гемофілія А), а близько 600 відо
мих мутацій у гені CFTR (ген транс
\ А , ,5 2
1
С=5 □ С=3
У
мембранного регуляторною білка
муковісцидозу) також є точковими
мутаціями. Такі мутації за допомо Н/М НУМ М/М
гою традиційних методів діагносту
Рис. 11. Схема S S C P -аналізу. Норм альний (Н )
вати нем ож ли во, том у об ран и й та м утантний (М ) типи Д Н К . Чорним відмічено
підхід аналізу залежить від методу і точкову мутацію
мети дослідження.
Розроблено різні варіанти пошуку й ідентифікації точкових мутацій у ДН К.
З цією метою у діагностичних лабораторіях застосовують такі методи: метод
аналізу конформаційного поліморфізму одноланцюгової Д Н К (SSCP), метод
градієнтного гель-електрофорезу (D G G E ), метод хімічного розщеплення пе
ком плементарних сайтів (CM C), метод гетеродуплексного аналізу (НА), а та
кож метод секвенування. Для діагностики великих мутацій генів стало можли
вим використання мультиплексної ПЛР.
SSC P (single strand conformation polymorphism) — метод аналізу конф орма
ційного поліморфізму одноланцюгових фрагментів (рис. 11). Це відносно про
стий і недорогий метод, який широко використовують у багатьох діагностич
них лабораторіях.
Метод грутується на реєстрації розбіжностей в електрофоретичній рухли
вості однониткових ДН К, рівних за величиною, але відмінних за нуклеотидними
замінами. Заміна навіть однієї основи в молекулах однакового розміру призво
дить до зміни просторової організації молекули ДНК. Аналізований фрагмент
ДН К ампліфікують за допомогою ПЛР, а потім отримані копії Д Н К нагрівають,
при цьому ланцюг Д Н К денатурують, а потім різко охолоджують, шоб не відбуло
ся реасоціації ниток ДНК. Далі проводять електрофорез у поліакриламідному гелі
і рухливість досліджуваного фрагмента Д Н К порівнюють з рухливістю контрольного
зразка. Наявність усередині досліджуваного ланцюга Д Н К однієї точкової мутації
вже призводить до зміни електрофоретичної рухливості внаслідок зміни вторин
ної структури ДНК, або конформації, тобто фрагменти однієї довжини, але різного
нуклеотидного складу мають різні швидкості міграції в процесі електрофорезу.
Ефективність дстекції мутацій за розмірів ампліфікованого фрагмента менш як
200 п.н. становить 70—95 %, але за довжини фрагмента, що перевищує 400 п.н.,
імовірність виявлення мутацій зменшується до 50 %.
25
Нормальна Д Н К (Н ) Мутантна ДНК (М ) DGGE (Denaturation gradient gel

G C -затискач CG -затискач electrophoresis) — метод градієнтно
го гель-електроф орезу (рис. 12).
Грунтує ться на залежності властиво
ПЛР Денатурація та стей плавлення (або денатурації)
І змішування невеликих двониткових молекул
Гетеро-та Д Н К від їх нуклеотидної послідов
гомодуплекси ДНК
ності, а точніше — від співвідношен
ня пар А-Т і G -С у досліджуваних
Електрофорезу фрагментах. Це зумовлено тим, що
денатураційному зв’язок G -С міцніший порівняно із
гелі
зв’язком А-Т і розходження в дина
міці плавлення виявляються шляхом
порівняння рухливості нормальних і
Низький ступінь Різна реакція
під час денатурації
мутантних двониткових фрагментів
денатурації
Д Н К у разі електрофоретичного роз
Високий ступінь ганяння. Градієнт денатурації дося
денатурації гається за рахунок різниці темпера
НЛІ м/н тур, різної концентрації сечовини або
формальдегіду в гелях. За таких умов
Рис. 12. Схема м етоду D G G E
однакові за розміром двониткові мо
Гетеродуплєкс Між міченою Хімічка модифікація лекули ДН К, які розрізняються нук
нормальною ДН К та несларенихоснов леотидною послідовністю, по-різно
неміченою мутантною ДНК гідроксиал аміном
або осмію тетра- му денатурують.
оксидом
і На відміну від SSC P-аналізу,
цей метод придатний для ідентиф
Неспарювання ікації значно більших фрагментів
Д Н К . Під час дослідження ф раг
Розщеплення
піперидином ментів розміром до 600 п.н. еф ек
тивність виявлення мутацій дося
гає 95 %.
Проба повного розміру
т CMC (Chemical mismatch clea
Продукт розщеплення vage) — метод хімічного, або ф ер
м ентного розщ еп л ен н я н еком п -
лементарних сайтів (рис. 13). Грун
Рис. 13. Принцип методу CM C . Схематично відоб тується на здатності деяких хімічних
ражено хімічне розщеплення в місці локалізації не- агентів специфічно розривати нит
спаренихоснов ку Д Н К у місці локалізації неспаре-
ної основи.
Виявлення мутацій здійснюють за допомогою мічених Д Н К-зондів, що
відповідають нормальним варіантам послідовності Д Н К . Як зонди використо
вують синтезовані олігонуклеотиди, клоновані або ампліфіковані фрагменти
Д Н К. Під час проведення дослідження мічену (еталонну) Д Н К змішують з
надлишком досліджуваної ДН К. Суміш нагрівають до повної денатурації дво
ниткових молекул і потім охолоджують, щоб створити умови для утворення
26
f
дуплексів. За наявності мутацій у досліджуваних зразках Д Н К у гетеродуплек-

сах, шо виникли в результаті гібридизації між однонитковими молекулами
еталонної і досліджуваної Д Н К , утворяться місця негомологічного спарюван
ня. Після оброблення відповідними хімічними агентами ідентифікація мутан
тних сайтів у досліджуваної Д Н К проводиться за допомогою електрофорезу й
авторадіографії. Поява укорочених фрагментів Д Н К (фрагменти в нижній ча
стині гелю) на електрофореграмі свідчить про наявність мутантного сайта.
Сучасні модифікації методу CM C дають змогу ідентифікувати до 95—100 %
мутацій. Істотними перевагами даного методу є:
— можливість досліджувати протяжні ділянки Д Н К — до 2 тис. п.н.;
— здатність одночасно виявити кілька мутацій і локалізацію 'їх в одному
фрагменті ДН К ;
— можливість одночасного (мультиплексного) використання кількох Д Н К-
зондів для пошуку мутацій.
До недоліків належить висока токсичність використовуваних хімічних ре
активів.
НА (heteroduplex analysis) — гстеродуплексний аналіз (рис. 14). Дає змогу
ідентифікувати мутації, що перебувають у гетерозиготному стані, або в компаунді.
У більшості пацієнтів з генними хворобами, які успадковані за автосомно-
рецесивним типом, мутації в гомологічних хромосомах перебувають у компа
унді, тобто в кожному з гомологічних генів є функціонально значущі пору
ш ення, але молекулярна природа і внутрішньогенна локалізація цих порушень
різні. Виняток становлять лише мажорні мутації, частота яких у популяції ве
лика. Як приклад таких мутацій можна розглядати мутацію AF508 при муко-
вісцидозі або мутацію R408W при фенілкетонурії.
П ринцип методу НА полягає в тому, що при ампліфікації невеликих фраг
ментів генів гетерозигот або гомозиготних компаундів мутація може локалізу
ватися тільки в одній з гомологічних ниток матричної ДН К. Тому в ампліфі-
кованій суміші поряд із двома ти- . , .
Нормальна Д Н К (Н ) Мутантна Д Н К (М )
пами гомодуплексів утворюються
гетеродуплекси між нормальним і
мутантним ланцюгами ДН К . Такі
Змішування та
гетеродуплексні молекули Д Н К ма
денатурація
ють іншу електроф оретичну рух
Гомо- та
ливість порівняно з гомодуплекса-
гетеро
ми (не різняться між собою рухли дуплекси
вістю) за рахунок конформаційних
особливостей у місцях розходжен
ня нуклеотидів. Такі розходження
можна виявити під час електрофо
резу в поліакриламідному гелі.
Імовірність ідентифікації точко
вих м утацій у ф рагм ентах Д Н К
менш як 300 п.н. за допом огою Н/Н М/Н
цього методу досягає 80—90 %. Рис. 14. Принцип гетеродуплексного аналізу
27
Непрямі методи аналізу Д Н К під час дослідження спадкових хвороб більш

універсальні, оскільки їх можна застосовувати й тоді, коли походження му
тацій невідоме, коли ген хвороби точно не ідентифікований. Ці методи можна
також успішно використовувати для діагностування захворювань, за яких му
тації в генах різноманітні, але серед них не відзначається яскраво виражених
основних або мажорних. У даному випадку Д Н К-діагностика грунтується на
сімейному аналізі.
Такий підхід грунтується на використанні зчеплених із геном поліморф
них маркерів, за допомогою яких проводиться ідентифікація мутантного гена
в родинах високого генетичного ризику.
Сьогодні непрямі методи молекулярної діагностики можна застосовувати
практично щодо всіх відомих моногенних захворювань, для яких розроблена
зручна система поза- і внутрішньогенних поліморфних маркерів, які перебу
вають у безпосередній близькості від мутантного гена або всередині нього (ча
стіше в інтронах). За допомогою таких сайтів можна маркувати мутантні алелі
гена і простежити передавання їх наступним поколінням.
Найширше застосовується варіант непрямого методу діагностики П Д РФ -
аналіз (restriction fragment length polymorphism — RFLP-analysis) — метод ана
лізу поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів.
Метод має такі етапи: виділення геномної ДН К , ампліфікація певної ділян
ки Д Н К , що містить поліморфний сайт рестрикції, рестрикція цієї ділянки
специфічним ферментом ендонуклеазою, електрофоретичний поділ фрагментів
Д Н К , що утворюються, та їх ідентифікація. За відсутності сайта рестрикції в
досліджуваній ділянці Д Н К розміри ф раг
мента після його оброблення ферментом не
змінюються, а за наявності сайта рестрикції
утворюються два фрагменти певної довж и
ни. У гетерозиготних носіїв будугь наявні
три фрагменти, один з яких за довжиною
відповідатиме розміру фрагм ента, що не
змінився після його оброблення рестрик-
ційним ферментом, і два менші фрагменти
із сумарною довж иною . У гом озиготних
носіїв мутації, що змінює поліморфний сайт
рестрикції, можна спостерігати один ф раг
мент, який відповідає за розміром незміне-
ному фрагменту (рис. 15).
Останнім часом найінтенсивніше ведуть
ся дослідження так званих високополіморф-
Рис. 75. Приклад ідентифікації мутацій з и и х Л О К уС ІВ , ВІДОМИХ Я К тандемні П О В Т О р и .
використанням пдрф-аналізу.Електро- Тандемні повтори містять у своєму складі
фореграмафрагментівднкіндивідів,го- повторювані послідовності Д Н К , наприклад
мозиготних (1 ,3 ,4 ) за мутацією R408W, а ґ \
гетерозиготних (2 ,5 ) та нормальних (6 ). G C G - C C G аб ° G A G > щ0 варію ю ть за
Рестрикція ендонуклеазою styi кількістю копій. Довжина цих повторів за
28
Молекулярно-генетичні методи діагностики спадкової патологи
лежить від кількості повторюваних елементів. Виокремлюють 2 типи таких

повторів:
• мінісателіти, або VNTR (variable number of tandem repeats). Розмір фрагмента —
понад 10—20 її.н.;
• м ікросагеліти, або STR (short tandem repeats). Розмір ф рагмента —
2 —5 п .н .
Загальна кількість високополіморфних мінісателітних послідовностей у
геномі перевищує 1500. Прикладом VNTR може бути послідовність, яку вияв
лено в інтроні міоглобінового гена. Отримані з цієї ділянки Д Н К -зонди успіш
но використовують для ідентифікації особи методом геномної дактилоскопії.
Високополіморфні VNTR виявлені також у гені інсуліну, Х-хромосомі, а та
кож хромосомах 1, 2, 14, 16, 17, 19.
STR стабільно успадковуються і також мають високий рівень поліморфіз
му. У Х-хромосомі такі повтори виявлені через кожні 300—500 тис п.н., тоді
як в інших частинах геному їх спостерігають на відстані 10 тис п.н. один від
одного. Для виявлення різних класів мікросателітних послідовностей і STR-
повгорів застосовують ефективні методи, шо ґрунтуються на використанні ПЛР.
Багато STR-локусів, так само як і VNTR, застосовують у судовій медицині для
ідентифікації особи. Для підвищення вірогідності результатів з цією метою
використовують мультиплексні варіанти ПЛР, що дають змогу встановлювати
генотип індивідуума одночасно за кількома STR-сайтами.
Подібно до інших повторів, STR звичайно трапляються в частинах генів,
які не кодуються. Останнім часом, однак, виявлено групу структурних генів,
які несуть тримерні повтори в регуляторних і навіть у трансльованих ділянках
генів. Зміна кількості таких внутрішньогенних повторів у бік збільшення може
призводити до порушення функції цих генів аж до повного блоку експресії і
спричинювати низку тяжких спадкових захворювань — хвороб експансії.
29
Дослідження
мітохондріального геному
Мігохондрії — одні з найбільших органел клітини. Існує гіпотеза, що міто-

хондрії є результатом еволюції організмів, які проникли в примітивну прока-
ріотичну клітину і сформували симбіотичні відносини з господарем.
Мітохондрії наявні в усіх евкаріотичних клітинах, окрім еритроцитів і зрілих
кератиноцитів, виконують функцію метаболічного центру та відповідають за
виробництво енергії у вигляді АТФ. Накопичена енергія в подальшому транс
формується в механічну (у м’язових клітинах), біоелектричну (у нервових кліти
нах) й інші види. Рівень вираженості патологічного процесу в тому або іншому
органі і тканині залежить від рівня залежності даної тканини від аеробного д и
хання. Найбільша кількість мітохондрій спостерігається переважно в клітинах,
які споживають велику кількість енергії, наприклад у клітинах скелетних м ’язів
і серцевого м ’яза, в екзокринних клітинах підшлункової залози, де високий рівень
синтезу секреторних білків, у
сперматозоїдах.
У 1981 р. в лабораторії
молекулярної біології М едич
ного дослідницького центру в
Кембриджі науковою групою
Ф. Сенгера була розш иф ро
вана нуклеотидна структура
Д Н К мітохондрій (мтД Н К )
лю дини (рис. 16). М тД Н К
людини надзвичайно компакт
но організована. Вона являє
собою невелику дволанцюго-
ву кільцеву молекулу розмі
ром 16 569 її.н. М тДНК лю
дини має 37 генів, шо коду
ND4L
ють 2 рРН К (12S і 16SpPHK),
22 тРН К і 13 поліпептидів. Усі
13 поліпептидних ланцюгів,
ATR*,. кодованих м тД Н К , беруть
A TR C„, участь у ф ерм ен тати вн ом у
Рис. 16. Карта м тД Н К лю дин и (W allace, 1999). На карті комплексі окисного фосфори-
відмічено гени та сайти ініціацнтранскрипціїі реплікації лювання.
ЗО
Дослідження мітохондріалького геному
Кожна клітина людського організму містить сотні мітохондрій і тисячі

мтДНК. Мітохондрії випадковим чином розподіляються під час клітинного
розподілу між дочірніми клітинами, тому кількість копій мтДН К на клітину
дуже варіює в різних тканинах. М аксимальна кількість копій наявна в зритій
яйцеклітині — близько 100 000.
МтДНК характеризується певними унікальними біологічними властивостями:
• швидким темпом мутування і, як наслідок, високим рівнем мінливості.
Нуклеотидна послідовність змінюється з покоління в покоління тільки за ра
хунок послідовного накопичення мутацій;
• компактністю і відсутністю інтронів (тобто великою ймовірністю того,
що випадкова мутація уразить ділянку, що кодує Д Н К ) та ефективної Д Н К -
репараційної системи, що призводить до збільшення на порядок частоти му
тацій мтДНК порівняно з ядерною:
• величезною кількістю копій у кожній клітині;
• материнським характером успадкування;
• відсутністю рекомбінації, що пов’язана з однобатьківським типом ус
падкування мтДНК. Якщо в організм нащадків потрапляють мітохондрії одно
го з батьків, усі молекули в них ідентичні, і виявити рекомбінацію важко;
• в одній клітині можуть співіснувати одночасно нормальні і мутантні
мтДН К — так зване явище гетероплазмії.
Якщо мутація виникає в одній з молекул мтДНК, то утворюється внутріш
ньоклітинна суміш мутантних і нормальних молекул (гетероплазмія). Під час роз
поділу гетероплазмічних клітин відбувається випадковий розподіл між дочірніми
клітинами мтДНК. Унаслідок низки клітинних розподілів співвідношення му
тантних і нормальних мтДНК може змінюва
тися або в бік мутантної, або в бік нормаль
ної мтДНК (гомоплазмія). Такий процес на
зивають реплікативною сегрегацією. Вона
відбувається під час реплікації соматичних
клітин або під час проліферації жіночих ста
тевих клітин, що призводить до зміни про
порцій мутантної мтДНК. Гетероплазмія нині
є єдиним механізмом формування розмаїтості
мітохондріальних геномів, однак молекулярні
основи підтримання стану гетероплазмії за
лишаються нез’ясованими. Завдяки таким вла
стивостям мтДНК посідає особливе місце се
ред високополіморфних інформативних гене
тичних систем, що використовую ться для
еволюційних і криміналістичних досліджень.
Перші дані про існування кореляції між
складом мітохондріального генофонду і гео
графічним положенням були отримані лабо
раторією Дугласа Воллеса в процесі дослід Рис. 17. Ф ілогенетичні відносини о с
новних гаплогруп Європи та Азії у кон
ження рестрикційного поліморфізму мтДНК тексті загальної ф іло генії м ітохонд
із використанням рестриктази Нра І у 235 ріальних ліній (Kivisild, 1999)
31
Phylogenetic Tree of Asian mtDNA Haplotypes представників п ’яти ет

нічних груп. Подальші
д о сл ід ж ен н я п о л ім о р
фізму мтДНК, проведені
співробітниками з лабо
раторії Алана Вілсона,
дали змогу визначити по
слідовність, час виник
нення окремих мутацій і
звести всі типи мтДНК
сучасних людей до єди
ного гіпотетичного пра
щура. Дана гіпотеза по
ходження людини отри
мала назву “генетичної”,
або “африканської Єви” ,
оскільки корінь мітохон-
дріального філогенетич
ного дерева бере початок
в Африці близько 200 тис.
років тому, де й спосте
рігається його найбільша
розмаїтість. На користь
африканського походжен
ня людини свідчать також
палеоантропологічні зна
хідки. Під час заселення
нових територій у міто-
хондріальному генофонді
популяції відбувалася по
слідовна акумуляція змін,
що сьогодні можна розг
Рис. 18. ф ілогенетичне дер е во гаплогруп, що характерні д л я
азійськоїпопуляції
лядати як к о н ти н ен т-
специфічні маркери.
Установлено, що більшість гаплогруп — континент-специфічна. 70 % з
проаналізованих мітохондріальних ліній негроїдного населення суб-Сахари
належать до групи L мтДНК, що характеризується ключовою мутацією в по
зиції 3592 п. н. На підставі генетичних відстаней між трьома найбільшими
людськими расами (М. Неі зі співавт., 1974) було показано, що відділення
негроїдів відбулося близько 110 тис. років тому, а поділ монголоїдів і європе
оїдів — близько 40—50 тис. років тому (рис. 17, 21).
В Азії 55 % проаналізованих мітохондріальних ліній Східної Азії та С ибі
ру представлені гаплогрупою М, що характеризується мутацією в позиції 10 394
і 10 397 п. н. У цій гаплогруиі виділяють субгаплогрупи С, D, G, Е. Вони
своєю чергою об ’єднують близько 50 % ліній мтДНК народів Азії. Значна
32
Дослідження мітохондріольного геному
частина мтДН К Азії представле Phylogenetic Tree of American m tDNA

на гаплогрупами А, В, F. Дуже Notive Haplotypes
рідко, з частотою менш як 2 %,
гаплогрупу М та її деривати мож
на виявити у європейських попу
ляціях. У цілому, між європейсь
кими й азійськими популяціями
не спостерігається інтенсивного
змішування гаплогруп, і на частку
гаплогруп, що перекриваю ться,
припадає не більш як 5 %. Виня
ток становлять контактні зони
Центральної Азії, де виявляють і
європеоїдні, і азійські гаплогрупи
м тД Н К (рис. 18).
У п р о а н а л із о в а н и х л ін ія х
мтДНК корінного населення Аме
рики трапляються тільки чотири
гаплогрупи А, В, С, D — свідчен
ня азійського компонента. Ці дані,
ймовірно, підтверджують гіпотезу
про походження населення Аме
рики на генетичній основі народів
Сибіру. Виявлена гаплогрупа X
свідчить про наявність європеоїд
ного ком понента (рис. 19).
М .В. R ichards із співавт. у
1998 р. провели ф ілогенетичне
дослідження послідовності HVS І
контрольного регіону мтДНК і ви
явили 5 основних гаплогруп се
ред європейців, що відрізняються African outgroup
транзиціями у визначених пози Р ис. 19. Ф іло ге н е ти ч н е д е р е в о га п л о гр у п , що
ціях нуклеотидних основ: Н, J, Т, характерні д ля американськоїпопуляції
I, U (рис. 20).
Характер мінливості мтДНК, яку виявлено в популяції, може свідчити не
тільки про походження цієї популяції, а й про її демографічну історію. За
особливостями поліморфізму мтДН К можна судити про те, як змінювалася її
чисельність, чи мали місце в її історії демографічні експансії чи, навпаки, різкі
зниження чисельності.
Установлено, що популяція українців належить до субкластеру, який по
дібний до популяцій сербів, німців, молдован, угорців, хорватів і чехів. Даний
субкластер поєднує популяції Центральної і Східної Європи — європеоїдів,
пращури яких вийшли із Передньої Азії, П ричорномор’я, а раніше — із регі
онів глибинної Азії (пращури угорців хунну), мігрували азійськими і південно
російськими степами до Європи.
2 М ~ і — г " ге н е ти к а 33
Phylogenetic Tree of European m tD N A Haplotypes
и
-10394
Dde I
w
CO X
4b
African outgroup
Рис. 20. Філогенетичне дерево гаплогруп,

що характерні д л я європейської популяції
Phylogenetic Tree of African m tD NA Haplotypes
Рис. 21. Ф ілогенетичне дерево гаплогруп,

що характерні д л я африканської популяції
UKRAINE
N-239
ІІ76 Ah)l
V/16SC^
-311— і 76А— 7!
54167Ы1
— 2 6 3 ------
-9Ьр +І23ШІІ*]!;-
Л. Z-U46S1hJ -SPSlHasll
*V)i90Dd.
со 0W73 ВлОІЛІІ^атНІ
сл *JOS94DM >»
ї)-2 1 3-261
mm
/Ф®
1 » )8 9
(bin
РИС. 22. Медіанна мережа гаплогруп мтДНК, що х а р а к т е р н і дляуіф атсм оїпопуляції

Гени комплексу І
(NADH-дегідрогеназа)
Гени комплексу II
(цитохром
С-оксидаза)
Ген цитохрома Ь-комп*
лексу III (убіхінол:
цитохром С-оксило-
редуктаза)
Гени комплексу V
(АТФ-синтаза)
Гени тРНК
Гени рРНК
Рис. 23. Карта мтДНК лю дини з сайтами патогенних мутацій
Результати кластеризації м тД Н К української популяції свідчать, що

більшість типів мтДН К належить до гаплогруп, які характерні для європейсь
кої популяції. Однак серед них виявляють й азійський компонент. Таким чи
ном, дослідження варіабельності мтДНК із п ’яти регіонів України продемон
стрували високий рівень розмаїтості мітохондріального генофонду, наявність
кореляції між типами мтДН К та етногеографічним походженням індивідуумів
(рис. 22).
З 1988 p., коли було встановлено, що мутації генів м тД Н К лежать в ос
нові мітохондріальних міопатій і спадкової нейропатії Лебера, подальше сис
тематичне виявлення мутацій мітохондріального геному людини зумовило
формування концепції мітохондріальних хвороб. На сьогодні патологічні му
тації мтДН К виявлено в кожному типі мітохондріальних генів (рис. 23).
Виявлено понад 200 різних точкових мутацій мтДН К і перебудов.
Труднощі Д Н К-діагностики полягають у тому, що клітини крові не є іде
альним джерелом для пошуку мутацій мтДНК. Клітини кровотворної системи
оновлюються досить швидко, тому через мітотичну сегрегацію мутантної мтДНК
її вміст у крові досить варіабельний (від 0 до 60—80 %). Більше того, в ем
бріогенезі кровотворний росток може взагалі не успадкувати мутантну мтДНК,
тоді як в уражених тканинах (мозок, м ’язи й ін.) кількість копій мутантної
мтДНК буде патогенетично значущою. Отже, відсутність мутацій під час до
слідження Д Н К лімфоцитів аж ніяк не виключає мітохондріального походження
хвороби. Найінформативнішим джерелом є скелетні м ’язи, оскільки, по-пер
ше, абсолютне число мітохондрій у них значно вище, ніж в інших тканинах;
36
Дослідження мітохондріального геному
■о-друге, відсутність цитокінезу в даній тканині сприяє “утриманню ” міто-

жондрій із мутантної мтДНК.
Проводити пренатальну Д Н К -діагностику в разі мітохондріальних захво
рювань (МТХЗ) нині не рекомендується. Це пов’язано з тим, що вміст мутант
ної мтДН К у ворсинах хоріона поки що не дає однозначної відповіді на пи
тання щодо характеру ураження мозку й інших тканин плода, а також по
дальшої динаміки мітотичної сегрегації мутантної мтДНК у тканинах протягом
життя.
Нерівномірний розподіл мутантної мтДН К по різних тканинах багато в
чому ускладнює молекулярно-генетичну діагностику даної групи захворювань
і вимагає використовувати для аналізу Д Н К , яку виділяють із клітин крові, а
також з м ’язових біоптатів або інших тканин.
37
Мітохондріальні хвороби
ЕТЮПАТОГЕНЕЗ
МІТОХОНДРІАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Мітохондріальні захворювання являють собою велику, порівняно недавно

відокремлену гетерогенну групу хвороб із поліморфізмом клінічних проявів,
об’єднати яку дає змогу спільність етіопатогенетичних чинників розвитку. Опис
таких порушень можна виявити як серед спадкових хвороб із класичним ха
рактером успадкування, так і серед синдромів неясного, мультифакторного
генезу. Сьогодні поняття МТХЗ включає широкий спектр клінічної патології,
яка часто має тяжкий прогредієнтний перебіг, викликає виражену інвалідиза-
цію і супроводжується резистентністю до лікування. Така група різнорідна і
містить велику кількість захворювань нервової, ендокринної та м ’язової сис
тем, зору, серця, нирок та інших органів. Імовірно, МТХЗ є одним з найбіль
ших класів дегенеративних хвороб нервової системи.
Практично кожна клітина нашого організму містить мітохондрії (рис. 24).
Значна частина біохімічних процесів, які відбуваються в клітині, локалізується
в матриксі мітохондрій. Однією із життєво важливих функцій мітохондрій є
процес акумулювання внутріш ньоклітинної енергії у формі макроергічних
зв’язків молекул АТФ, що одержав назву
ISv процесу окисного фосфорилювання. С ин
тез АТФ включає комплекс висококоор-
динованих ферментативних реакцій від
Зовнішня
процесів катаболізму вуглеводів і жирів з
Кристи мембрана
утворенням анетил-КоА, його окиснен-
ня в циклі Кребса, до формування л ан
Внутрішня цюга дихальних ферментів електрохіміч
мембрана
ного мембранного градієнта, що запус
кає роботу АТФ-синтетази.
к• Дихальний ланцюг структурно скла
дається з групи взаємозалежних фермент
них комплексів, інтегрованих у внутрішню
Міжмем- мембрану органели, і відіграє ключову роль
бранний у процесі енергетичного обміну (рис. 25).
простір Майже 90 % усієї енергії, що необхід
на для клітин, тканин, органів і, зрештою,
для всього організму, забезпечується за
Мітохондрія рахунок функціонування дихального л ан
Рис. 24. Загальний вигляд мітохондрії' цюга мітохондрій.
38
Комплекс 1 Комплекс 2 Комплекс З Комплекс 4 Комплекс 5
со
(О
NADH
Сукцинат фумарат
М тД Н К -кодова ні субодиниці дихального ланцюга
комплекс 1: N D 1 , ND2, ND3, ND4L, ND5, ND6 PI ЗН+ АТР н 20

комплекс 2: CytB
комплекс 3: СОХІ, СОХІІ, СОХИІ
комплекс 4: АТРб, АТР8
Рис. 25. Схема процесу окисного фосфорилювання і структурна організація ферментних комплексів дихального лан цюга
JZ(t 0
Рис. 26. Родовід лю дини з хворобою Лебера. Хворі (темні сим воли) виявляли маніфестацію за
хворювання у віці 15 - 33 років. Характерною ознакою є передання фенотипу по материнській лінії
і значне варіювання пенетрантності
Незважаючи на те що величезна кількість генів міститься в ядрі клітини і

успадковується однаковою мірою від обох батьків, мітохондрії, розміщені в
цитоплазмі, мають власний спадковий апарат, мтДНК і відіграють важливу
роль у передаванні спадкової інформації незалежно від ядра.
Мутації в структурних чи білоксинтетичних генах мтДНК можуть призводи
ти до порушення структури та/або функції дихального ланцюга, ймовірного де
фіциту синтезу енергії, дегенерації або загибелі клітини і розвитку захворювань.
Інтенсивний розвиток методів молекулярної генетики за останні десяти
ліття зумовив бурхливе зростання темпів вивчення мітохондріальних пору
шень зі значним спектром описаних синдромів. Крім того, припускають, що
роль мітохондріальних мутацій є головною в механізмах розвитку і прогресії
низки нейродегенеративних синдромів, таких як паркінсонізм і хвороба Альц
геймера, ішемічна хвороба серця, старіння організму.
Велика кількість клітинних копій мтДН К і цитоплазматична локалізація
мітохондрій визначають унікальні властивості успадкування ознак, які так чи
інакше визначаються мтДНК. Ці знання дають змогу зрозуміти особливості
проявів групи мітохондропатій та полегшують диференціальну діагностику.
1. Материнське успадкування. М атеринське успадкування мтДН К є загаль
ною особливістю типу успадкування в усіх хребетних, у тому числі й у лю ди
ни, і відрізняється від класичного, менделівського типу успадкування, власти
вого ядерним генам.
Фізіологічний механізм материнського характеру успадкування полягає в тому,
що під час запліднення сперматозоїд після проникнення в яйцеклітину втрачає
хвіст із мітохондріями і мтДНК, або остання селективно елімінується. Таким чи
ном, у заплідненні бере участь лише ядерна Д Н К спермія. Подібний механізм
веде до того, що патогенні мутації мтДНК і викликані ними клінічні фенотипи за
рідкісними винятками передаються лише від матері всім її дітям (рис. 26).
2. Реплікаційна сегрегація і гетероплазмія. Під час розподілу клітин з гете-
роплазмією процес розподілу мутантної мтДНК у ту або іншу дочірні клітини
випадковий. Таким чином, унаслідок багаторазових клітинних розподілів склад
мутантних мтДН К у різних клітинних лініях може дрейфувати в напрямку
лише мутантного чи винятково дикого типів. Такий процес отримав назву
реплікаційної сегрегації (рис. 27).
40
Материнська
Мітохондрії, клітина, яка Ядро
які несуть подвоює вміст ^ _______ /
мутантну ДН К л є р є д п о д іл о м у Ч в Г <»ч
;Ь> о\ — ► ;<=> g <=> ®> <р'і
-
, ° ® о ^°.У
/Т^о> VЧ в ?О° . оЧ -°. ®У
. .4
Нормальні Материнська
мітохондрії клітина
<Г>«У\
о \ / . <
О_«У ч<о о»
. ° о ^ _
Повністю мутована Клітини з гетероллазмією Повністю

літина і нормальна клітина
Фенотип
тканини --------------------------------------
Патологічний Функціональний Нормальний
фенотип тканини тканинний поріг фенотип тканини
Рис. 27. Феномен реплікаційноїсегрегаціїі гранична експресія фенотипу
Феномен реплікаційної сегрегації може відбуватись у соматичних кліти

нах і в клітинах зародкових шляхів. Цим пояснюється розходження в про
порції мутантних молекул мтДН К і фенотипне розходження як між нащ адка
ми, так і між різними тканинами й органами одного індивіда. Інколи мітохон-
дріальний генотип може змінюватися протягом одного покоління.
Нині випадковий характер реплікаційної сегрегації не дає змоги судити
про рівень мутантних молекул мтДНК і ймовірний ризик експресії фенотипу,
що значно обмежує можливості медико-генетичного консультування.
Процес реплікаційної сегрегації може призводити до різного процентного
співвідношення мутантних молекул у тканинах організму, що у свою чергу
формує варіювання клінічних симптомів, які спостерігаються, ураження різних
органів у пацієнтів навіть у межах однієї родини.
3. Гранична експресія фенотипу і накопичення соматичних мутацій у процесі
розвитку. Вивчення родоводів людини з патологічними мутаціями мтДНК
свідчить про переважання симптомів ураження нервової і м ’язової систем у
клінічній картині мітохондропатій.
Різна чутливість тканин щодо ушкоджувальної дії мутацій мтД Н К може
бути зумовлена комбінованим впливом феномену реплікаційної сегрегації,
патогенності мтДН К мутацій, розходжень в енергетичній потребі органів і тка
нин та розходжень у їхній здатності компенсувати клітинне пошкодження.
Мінімальний рівень АТФ-продукції, необхідної для підтримання базисних
клітинних функцій, варіює для різних тканин. Поки кількість нормальних
мтДНК залишається в межах, достатніх для підтримання дихального ланцюга
ферментів і вироблення необхідного рівня енергії, доти клітинний фенотип
залишається незмінним. Але якщ о пропорція мутантних мтДНК перевищує
41
Рис. 28. Аксіальні магнітно-резонансні томограми пацієнтки з мітохондропатією. В острівцевій

ділянці правоїпівкулі мозку визначається одинична кіста. Біля зовнішнього контуру передніх рогів
бічних шлуночків симетрично розташовані вогнища з чітким контуром. Бічні щілини мозку симет
рично розширені. Порушення свідчать про дегенеративні зміни головного мозку як імовірний ре
зультат дисфункціїланцюга окисного фосфорилювання
відомий рівень, тоді відбувається швидка зміна клітинного фенотипу на ано

мальний (рис. 27).
Якщо органи і тканини розмістити за ступенем залежності від активності
системи окисного фосфорилю вання мітохондрій, то найбільшою вона буде в
центральній нервовій системі, міокарді і скелетних м ’язах, нирках, ендокрин
них залозах і печінці. Саме тому ураження їх частіше виявляють за внугріш-
ньоклітинного дефіциту енергії (рис. 28).
Відомо, що продукування АТФ ферментами дихального ланцюга знижується
з віком. Імовірно, важливим механізмом розвитку даного процесу є накопи
чення мутацій мтДНК у соматичних тканинах як результат пролонгованого
впливу вільних радикалів. Гетерогенні класи мутацій мтДНК посилюються з
віком у тканинах головного мозку, серця, скелетних м ’язах, печінці, нирках.
Такі спостереження підтверджують гіпотезу щодо зниження активності лан
цюга окисного фосфорилювання з віком. Можливе накопичення ушкоджень
мтДН К робить свій внесок у експресію МТХЗ різних класів, а також, імовір
но, лежить в основі процесів старіння організму.
4. Висока швидкість мутагенезу. Геном мітохондрій має значно більшу
швидкість мутагенезу порівняно з ядерним. Точкові мутації в генах мтДНК
виникають у 6—17 разів швидше, ніж в аналогічних ядерних генах. Оскільки
еволюційна консервативність мітохондріальних генів така сама як і ядерних,
то висока швидкість виникнення мутації свідчить про те, що патогенні мутації
ймовірніші для мітохондріальної, ніж для ядерної ДН К.
Дана властивість мтДНК поряд з високою залежністю практично всіх органів
і тканин від процесів синтезу АТФ пояснює значне поширення хвороб енерге
тичного обміну і допускає роль генетичних дефектів мтДН К у патофізіологіч
них механізмах прогресії багатьох неспадкових дегенеративних захворювань
(ішемічна хвороба серця, хвороба Альцгеймера, хвороба Паркінсона та ін.) і в
процесах старіння організму.
42
Нижче наводимо загальні характерні риси МТХЗ, урахування яких полег

шує проведення диференціальної діагностики:
■ П ояісиндромність уражень, з частішим залученням нервової системи,
органа зору, серця і соматичних м ’язів.
• Відстрочена експресія, більшість захворювань мають невроджений ха
рактер і починаються в дитячому та молодому віці.
• Прогредієнтність перебігу з негативною динамікою і збільшенням сим
птомів ураження різних органів і систем.
• Традиційні лікувальні заходи, як правило, малоефективні.
Порушення системи окисного фосфорилювання може мати сімейний ха
рактер з наявністю кількох хворих у родоводі.
Атиповий перебіг низки поширених захворювань може свідчити про міто-
хондріальне походження розвитку синдрому (табл. 1).
ТАБЛИЦЯ 1
Атипові ознаки деяких захворювань,
які можуть свідчити про наявність мітохондріального захворювання
Діагноз Атипові ознаки Д е ф е к т м тДН К
А утизм Судоми П еребудови м тД Н К

Затримання мовного розвитку Підвищення рівня лактату плазми MELAS
Лейкемія Материнське успадкування Перебудови мтДНК
тромбоцитопенії
Лейкодистрофія М ’язова гіпотонія Перебудови мтДНК
Мігрені Зниження слуху, інсульти, діабет MELAS
Міоклонічна епілепсія Міопатія M ERRF
Мозкові інсульти Молодий вік ME LAS
Печінкова недостатність Відсутність вірусних маркерів, Мутації мтДНК
підвищення лактату плазми
Пігментна ретинопатія Неврологічні розлади NARP
Поперечні блокади серця Молодий і дитячий вік Мутації мтДНК
Нирковий канальцевий Підвищення лактату, гіпотонія Мутації мтДН К
ацидоз
Птоз, офтальмоплегія Серцеві блокади СРЕО
Раннє зниження слуху Вік 20—40 років MELAS
Розсіяний склероз Судоми Мутації мтДНК
Серцева недостатність Початок до 50 років Мутації мтДНК
гіпертрофічної кардіоміопатії
Синдром раптової дитячої Гіпоглікемія MCAD
смерті (SIDS)
Сліпота Зорова атрофія, дистонія LHON
Цукровий діабет II типу Приглухуватість MELAS
Хронічний панкреатит Інсультоподібні епізоди або Перебудови мтДНК,
тромбоцито-лейкопенія ME LAS
Ш изофренія Судоми MELAS*
Епілепсія Раптовий початок у віці 1—8 років Перебудови мтДНК.
на тлі або після інфекції, нічні
епізоди, нефокальна ЕЕГ
43
КЛАСИФІКАЦІЯ ПАТОГЕННИХ МУТАЦІЙ

МІТОХОНДРІАЛЬНОЇ ДНК
Нині немає прийнятної класифікації захворювань, які порушують нор

мальну роботу окисного фосфорилювання мітохондрій. Спроби біохімічної чи
клінічної класифікацій таких захворювань у зв’язку зі складністю інтерпре
тації біохімічного дефекту і поліморфізму проявів не мали успіху.
Найпопулярнішою є молекулярно-генетична класифікація, відповідно до
якої ідентифіковано 3 класи мутацій мтДНК, порушення нормального ф унк
ціонування дихального ланцюга: 1) мутації структурних генів; 2) заміна основ,
що порушують трансляцію білка в мітохондріях і 3) перебудова мітохондріаль
ного геному.
На сьогодні описано понад 100 точкових мутацій мтДНК і сотні перебудов
мітохондріального геному, асоційованих зі значним спектром захворювань
людини, що варіює від летальних неонатальних розладів до нейродегенератив-
них захворювань пізнього віку.
Спектр МТХЗ широкий, порушення функції системи окисного фосфори
лювання лежить в основі таких синдромів: хвороба Альцгеймера, хвороба Лебе-
ра, хвороба Лебера і дистонія, хвороба Паркінсона, дитяча кардіоміопатія “плюс”,
гастроінтестинальний рсфлюкс, інсулінонезалежний цукровий діабет, летальна
дитяча мітохондріальна міопатія, материнська міопатія і кардіоміопатія, мате
ринська наслідувана гіпертрофічна кардіоміопатія, материнська наслідувана чи
аміноглікозидзумовлена приглухуватість, материнський наслідуваний синдром
Лея, мітохондріальна міопатія, мітохондріальна енцефалокардіоміопатія, міто
хондріальна енцефаломіопатія, сімейний двобічний некроз смугастого тіла, синд
ром атаксії, міоклонії і приглу
хуватості, синдром деменції і
хореї, цукровий діабет і при
глухуватість, синдром мате
16s ринської наслідуваної кардіо-
rRNA
міопатії, синдром міоклонічної
епілепсії і “рваних червоних
волокон” (M ERRF), синдром
міоклонічної епілепсії і пси
хомоторного регресу, синдром
міопатії і цукрового діабету,
синдром мітохондріальної ен-
ND4L
цефаломіопатії, лактат-ацидо-
зу й інсультоподібних епізодів
(MELAS), синдром мультиси-
стем н и х м іто х о н д р іал ьн и х
MTOaaagjQ9,1^ 60 розладів (м іопатія, сліпота,
8993G приглухуватість, периферійна
N551C
Рис. 29. Спектр патогенних мутацій у структурних генах
нейропатія), синдром нейро-
мтДНК ген н о ї м ’я зо в о ї сл аб ко сті,
44
атаксії і пігментної ретинопатії (NARP), синдром прогресивної міоклонічної

епілепсії, синдром раптової дитячої смерті (SID S), сенсоневральна приглуху
ватість, синдром прогресивної енцефалопатії, синдром хронічної киш кової
псевдообструкпії з міопатією і офтальмоплегією, синдром хронічної прогре
сивної зовнішньої офтальмоплегії (СРЕО) та інші.
Понад 50 мутацій описано в структурних генах мтДНК, експресія яких
призводить до розвитку спадкових синдромів (рис. 29).
КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
МІТОХОНДРІАЛЬНИХ ХВОРОБ
Генетичні дефекти дихального ланцюга і отримана внаслідок цього АТФ-

недостатність порушують численні клітинні функції, особливо в високоенер
гетичних органах, таких як сітківка ока, серце, нирки. Зазвичай страждає ф ун
кція м ’язів через погане постачання АТФ і креатинфосфатом.
В уражених осіб виявлено різні комбінації нервово-м’язових та інших сим
птомів, до яких залучаються різні незалежні системи органів, що іноді пояс
нюється тканиноснецифічною експресією визначеного генетичного дефекту.
Перебіг хвороби прогредієнтний, але може варіювати. Дефекти дихального
ланцюга можуть проявлятись у будь-якому віці. Внутрішньоутробний розви
ток плода може серйозно порушуватися, призводячи до тяжкої внутрішньоут-
робної гіпотрофії і вад розвитку мозку. У маленьких дітей часто виникає енце-
фаломіопатія, у дорослих — міопатія. Ця хвороба характеризується специфіч
ними синдромами з типовими клінічними ознаками, які відрізняються один
від одного, оскільки уражені органи можуть бути різними, а молекулярна діаг
ностика їх гетерогенна. Тип успадкування може бути рецесивним, домінант
ним, Х-зчепленим (у разі уражень ядерної Д Н К , особливо у дітей перших 5
років життя) або материнським з варіабельною експресією чи пенетрантністю.
Ізольовані випадки недостатності піруватдегідрогенази (ПДГ), на відміну
від Дефектів дихального ланцюга, не викликають кардіоміопатію (однак вони
можуть спричинювати ендокардіальний фіброеластоз) і рідко зумовлюють пе
чінкову недостатність. Головними ознаками є затримання розвитку, м ’язова
гіпотонія, епілепсія, атаксія, апное і прогресивна енцефалопатії (разом із син
дромом Лея). Найчастіше уражується субодиниця Е, ПДГ-комплексу. Оскіль
ки цей білок кодується геном на Х-хромосомі, хлопчики уражуються частіше і
хвороба має тяжчий перебіг, ніж у дівчаток. Недостатність Е3 викликає недо
статність ПДГ та призводить до розвитку хвороби “кленового сиропу”.
Нижче наведено найпоширеніші клінічні симптоми (органопатії) в разі
дефектів дихального ланцюга.
ЦНС: ураження мозку, пре-, перинатальна енцефалопатія у вигляді деге
неративних процесів у мозку (гліоз, гіпотрофія, судомний синдром — міокло-
нуси, епі-еквіваленти, резистентна до терапії епілепсія, полі невропатія, пато
логічні рефлекси, зниження чутливості, летаргія, кома, затримання психомо
торного розвитку, деменція, атаксія, дистонія, “метаболічний удар”, зменшення
розмірів турецького сідла.
45
Очі: птоз, амбліопія, офтальмоплегія, пігментний ретиніт, атрофія зорових

нервів, ністагм, катаракта.
Серце: кардіоміопатія (гіпертрофічна), аритмії, порушення провідної сис
теми серця.
Печінка: прогресивна печінкова недостатність (особливо в немовлят), по
мірна гепатомегалія, неоднорідність паренхіми печінки.
Селезінка: спленомегалія, неоднорідність паренхіми селезінки.
Нирки: тубулопатія (синдром Ф анконі), нефрит, ниркова недостатність,
пієлектазія, гідрокалікоз.
Травний тракт: рецидивне блювання, діарея, атрофія ворсин киш ківника,
порушення екзокринної панкреатичної функції.
Ендокринна система: низький зріст, цукровий діабет.
Кістковий мозок: панцитопенія, макроцитарна анемія.
Шкіра: раннє старіння, недостатній розвиток підшкірної жирової клітковини.
Скелет: аномалії розвитку.
Крім того, відмічають прогресивний тип захворювання, лактат-ацидоз та
специфічний фенотип: низький зріст, тонке волосся, блакитні білкові оболон
ки очей, високе піднебіння.
Синдром Лебера (спадкова атрофія зорових нервів, нейроофтальмопатія).
Належить до місенс-мутантних мітохондроиатій. Уперше синдром був описа
ний у 1971 р. Теодором Лебером. За період з 1988 до 1996 pp. виявлено понад
10 точкових мутацій мтДНК, які призводять до зміни амінокислотного складу
поліпептидів комплексу І дихального ланцюга.
Класична назва синдрому — “грім серед ясного неба”.
Захворю вання проявляється у віці 6—62 роки (частіше 11—30 років), роз
вивається гостро та підгостро. Першим проявом є різке або підгостре зниж ен
ня гостроти зору одного ока, а через 7—8 тиж — і другого, або разом обох
очей (без періоду продрому). Найчастіше страждають центральні відділи зору,
виявляються центральні скотоми. Зниження гостроти зору швидко прогресує,
однак повна сліпота виникає рідко. Відмічають мікроангіопатію сітківки. Ос
новні скарги: розпливчастість зору за яскравого сонячного світла і кращий зір
на заході сонця, але за темряви зір знижений. Описано випадки дисхрома-
топсії (Francois зі співавт., 1976). Ураження зорових нервів поєднується з різно
манітною неврологічною симптоматикою: периферійна поліневропатія, тре
мор, атаксія, спастичні парези, розумова відсталість. Імовірний мігренеподіб-
ний головний біль. Також можуть бути наявні кістково-суглобні зміни: кіфоз,
кіфосколіоз, арахнодактилія, спонділоепіфізарна дисплазія.
Перебіг захворювання прогресивний, однак можливі ремісія через 1—2 роки
після початку захворювання або відновлення гостроти зору. Найсприятливіший
прогноз відзначають на ранньому (до 20 років) початку синдрому Лебера.
Критерії діагнозу:
— материнський тип успадкування;
— початок захворювання переважно в 11—30 років;
— гостре або підгостре зниження гостроти зору на одне чи обидва ока;
можлива мікроангіопатія сітківки (при обстеженні очного дна виявляють розши
46
рення і телеангіектазію поверхневих судин сітківки, набряк нейронального

шару сітківки і диска зорового нерва);
— проіресивний перебіг з можливою ремісією або відновленням гостроти зору;
— ідентифікація у хворого однієї з трьох первинних патогенних мутацій (у
позиціях 11 778 і 14 484 м тД Н К ).
Диференціальну діагностику потрібно проводити із захворюваннями, що
супроводжуються зниженням гостроти зору: ретробульбарним невритом, оп-
тикохіазмальним арахноенцефалітом, краніофарингіомою, лейкодистрофіями.
Відсутність болю, особливо під час руху очей — високоспецифічна ознака
даного синдрому на відміну від ретробульбарного невриту.
Мутації в генах тРНК
Синдром M ERRF (міоклонус-епілепсія, “рвані червоні волокна”). Уперше

його описав N. Fukuhara із співавт. у 1980 p., хоча перші окремі публікації
були зроблені P. Tsairis зі співавт., 1973; Y. Shapira, 1975. На успадкування
захворювання по материнській лінії вказали Н.С. Rosing зі співавт., 1985;
А.Е. H arding, I.J. H olt, 1988. М утацію м тД Н К виявили J.M . Sckoffner зі
співавт., 1990. В Україні перша публікація належить О.Я. Гречаніній зі співавт.
(1994). Синдром M ERR F зумовлений точковими мутаціями в гені лізинової
тР Н К у позиціях 8344 і 8356 мтДНК. Захворювання успадковується із внутрі-
шньосімейним поліморфізмом, у попередніх поколіннях можливі випадки зах
ворювання з різним ступенем клінічних проявів, що може бути спричинено
різним співвідношенням мутантних і нормальних мтДН К у різних овоцитах.
Вік хворого на початку захворювання — від 3 до 65 років. Ранніми клінічни
ми ознаками є швидка стомлюваність під час фізичних навантажень, біль у
литкових м ’язах, погіршення пам’яті, зниження уваги. Найтиповішим є симп-
томокомплекс: прогресивна міоклонус-епілепсія, що включає міоклонус (рап
тове, швидке, короткочасне м ’язове скорочення, зумовлене втягуванням у па
тологічний процес Ц Н С), атаксія і деменція. Також у хворих спостерігають
генералізовані тоніко-клонічні судоми, нейросенсорну глухоту, атрофію зоро
вих нервів, помірні ознаки міопатії, сенсорні порушення (розлад вібраційної
чутливості і м ’язово-суглобного відчуття) та інші неврологічні симптоми
(відсутність сухожилкових рефлексів). Імовірний розвиток ліпоматозу. Перебіг
захворювання прогресивний. Розвиток синдрому також варіабельний. Даних
для встановлення прогнозу ще недостатньо, але відомо, що летальний кінець
настає через 3—30 років від початку реєстрації перших клінічних проявів.
Можлива трансформація синдрому M ERRF у синдром MELAS, який також
спричинений дефектом мітохондріального дихального ланцюга.
— початок захворювання у віці 3—65 років;
— ЦНС — міоклонус, атаксія, деменція у поєднанні з нейросенсорною
глухотою, атрофією зорових нервів, порушенням глибокої чутливості;
— лактат-ацидоз;
47
— помірне підвищення рівня білка в лікворі;

— недостатність 1, 3, 4-го комплексів дихального ланцюга;
— ЕЕГ — генералізовані комплекси “спайк-хвиль”;
— ЕМГ — первинно-м ’язовий тип ураження;
— КТ — атрофія мозку, лейкоенцефалопатія, кальцифікація базальних
гангліїв (іноді);
— “рвані червоні волокна” в біоптатах скелетних м ’язів;
— прогресивний перебіг.
Діагноз установлюють на підставі клінічних ознак, даних ЕЕГ (реєстрація
аномальної активності, наявності “спайк-хвиль” або “ полі-спайк-хвиль”, д и
фузних повільних дельта-хвиль, фокальних аномалій, фотосенсивності, вик
ликаних гігантських потенціалів). Візуальні методи дослідження (КТ, ЯМ РТ)
дають можливість виявити дифузну атрофію кори головного мозку, ушкод
ження білої речовини головного мозку, кальцифікати базальних гангліїв, змен
шення щільності окремих фокальних вогнищ у корі головного мозку. Біопсія
скелетних м’язів дає змогу знайти “рвані червоні волокна” , а біологічні д о
слідження — дефекти ферментів дихального ланцюга.
Диференціальну діагностику проводять з іншими прогресивними міокло-
нус-епілепсіями (денторубропаллідольюїсовою атрофією, хворобою Ґоше, га-
лактосіалідозом II типу, синдромом міоклонуса з нирковою недостатністю та ін.),
хворобами накопичення (наприклад, хвороба Краббе), синдромом Айкарді та
іншими дисгенезіями мозку.
Лікування насамперед спрямовують на корекцію порушень енергетичного
обміну, зменш ення лактат-ацидозу, запобігання ушкодженням мембран міто
хондрій вільними радикалами. Установлена ефективність рибофлавіну, ніко-
тинаміду, цитохрому С та коферменту Q 10, L-карнітину, вітаміну С.
Велике значення має також протисудомна терапія. Препаратами першої
дії є вальпроати по ЗО мг на 1 кг маси тіла (далі м г/кг) на добу, а в разі
неефективності вальпроатів — клоназепам.
Синдром MELAS (мітохондріальна еицефалопатія, лактат-ацидоз, інсуль-
топодібні епізоди). Уперше його виділив у нозологічно самостійну форму
S.G. Pavlakis зі співавт. у 1984 р. В основі патогенезу синдрому MELAS л е
жать точкові мутації мтДНК (у нуклеотидах 3243, 3271), причому існує кореля
ція між ступенем мутації і характером перебігу захворювання. Імовірно, що
для прояву захворювання необхідне накопичення певної кількості мутантної
мтДН К (56—95 %), однак в одній родині рідко народжуються 2 дитини з кла
сичним варіантом хвороби. Перші ознаки захворювання з ’являються, як пра
вило, у 6—10 років (імовірні варіанти від 2 до 40 років). До прояву хвороби
90—100 % хворих розвиваються нормально. Частими початковими клінічни
ми симптомами є судоми, рецидивний головний біль, блювання, анорексія.
Одним із важливих симптомів мітохондріальної патології є непереносимість
фізичних навантажень (різке погіршення самопочуття, поява м ’язової слаб
кості, міалгії). Інсультоподібні епізоди проявляються рецидивними нападами
головного болю, запамороченням, розвитком вогнищевої неврологічної сим
птоматики, коматозними станами. Причиною таких метаболічних інсультів є
48
гостра недостатність енергетичних субстратів у клітинах, а також висока чут

ливість судин мозку до токсичних впливів. Провокаційними чинниками є л и
хоманка, інтеркурентні інфекції.
Судоми — також один із головних м аніфестних симптомів синдрому
MELAS, однак вони дуже варіабельні: фокальні пароксизми, генералізовані
тоніко-клонічні напади, міоклонії. Такі епілептичні напади резистентні до ан
ти ко нвульсантної терапії.
З перебігом хвороби розвивається деменція. Можливе ураження ендо
кринної (цукровий діабет, гіпопаратиреоз) і серцево-судинної (передсердно-
шлуночкова блокада) систем.
Також відзначають низькорослість, порушення зору, атрофію зорових нервів,
лихоманку, мозочковий синдром, синдром Вольфа—Паркінсона—Байта, порушення
серцевої провідності, прогресивну зовнішню офтальмоплегію, цукровий діабет.
У хворих із синдромом MELAS відзначають додаткове ураження 1 і 4; 3 і 4;
1, 3 і 4; І, 2, 3, 4 комплексів дихального ланцюга. Перебіг хвороби прогресив
ний. За раннього початку хвороби перебіг більш злоякісний.
— вік маніфестації — до 40 років;
— мігренеподібний головний біль із нудотою і блюванням;
— інсультоподібні епізоди;
— судоми;
— у крові — лактат-ацидоз;
— у сечі — органічна ацидурія;
— КТ — кальцифікація базальних гангліїв;
— наявність “рваних червоних волокон” у біоптатах скелетних м ’язів;
— прогресивний перебіг.
Синдром MELAS слід диференціювати з іншими мітохондріальними хво
робами, синдромом Лея (підгостра некротизивна енцефалопатія), органічни
ми ацидеміями, гомоцистинурією, синдромом Фабрі, вродженими вадами серця,
судинними аномаліями.
Терапію потрібно спрямувати на корекцію біохімічного дефекту (кофер
мент Q 10— по 80—300 мг на добу, рибофлавін — по 100 мг на добу, нікоти-
намід — до 1 г на добу, натрій дихлорацетат — 25—100 м г/кг на добу, вітаміни
К, — по 25 мг на добу, К3— по 75 мг на добу, С — по 2—4 г на добу, Е — 300—
500 мг на добу, янтарна кислота — до 6 г на добу, ідебенон — 90—180 мг на
добу, цитомак — по 4,0 мл внутрішньом’язово. Така терапія зменшує наявні
симптоми ураження нервів, ендокринної системи і нормалізує соматичний статус.
Делеції або дуплікації ділянок мітохондріальної ДНК
Синдром Кернса—Сейра вперше описано в 1958 р. під назвою “ пігмент

ний ретиніт, прогресивна зовнішня офтальмоплегія, повна блокада серця”,
але делеція мтДНК була виявлена за допомогою молекулярно-генетичних д о
сліджень лиш е в 1989 р.
49
Як і всі МТХЗ, синдром має неменделівський характер успадкування та

високу частоту спорадичних випадків. Це пояснюється двома моментами:
1) великі перебудови мтДН К відбуваються після запліднення яйцеклітини
і виявляються головним чином у соматичних, а не статевих клітинах;
2) овоцити, що містять делеції мтДНК, здебільшого не здатні до розвитку
ембріона.
Захворюваність не залежить від статі, вік маніфестації становить 4—18 років.
У клінічній картині характерна тріада ознак:
1) початок захворювання у віці до 20 років;
2) прогресивна зовнішня офтальмоплегія;
3) пігментний ретиніт.
Ще одна з ознак — передсердно-шлуночкова блокада серця, мозочковий
синдром, підвищення рівня білка у спинномозковій рідині (понад 1 г/л).
Птоз, як правило, симетричний і білатеральний; рух очних яблук різко
обмежений. Часто знижується гострота зору, на очному дні виявляють пігментну
грануляцію. Може розвинутися диплопія, що не коригується антихолінесте-
разними препаратами.
М іопатичний синдром визначають через кілька років після виникнення
птозу. Обличчя стає гіпомімічним, набуває маскоподібного вигляду, змінюється
тембр голосу, виникають часті поперхування, втомлюваність під час тривалої
розмови.
У разі фізичних навантажень можуть розвиватися міалгії, крампі, міотонії,
інтенційний тремор. Відзначають епізоди коми внаслідок метаболічних пору
шень. Ендокринні розлади варіабельні (гінекомастія, гіпогонадизм, цукровий
діабет, гіперальдостеронізм, гіпопаратиреоз, дефіцит гормону росту). Можуть
відмічатись кіфосколіоз, краніосиностоз, метафізарна дисплазія, порушення
емалеґенезу, ураження нирок за типом ниркового тубулярного ацидозу або
синдрому де Тоні—Дебре—Фанконі. Імовірні два варіанти розвитку синдрому —
повний та неповний. Повний варіант включає хронічну прогресивну зовніш
ню офтальмоплегію, пігментний ретиніт і передсердно-шлуночкову блокаду.
Неповний, у свою чергу, поділяють на два варіанти. До першого відносять
хронічну прогресивну зовнішню офтальмоплегію та міопатію спадного типу.
Другий тип характеризується лише ізольованою хронічною прогресивною зов
нішньою офтальмоплегією, виявляється рідко, має пізній початок. Перебіг
захворювання прогресивний.
— початок захворювання — у віці 4—18 років;
— мозочковий синдром з інтенційним тремором;
— зниження інтелекту;
— прогресивна зовнішня офтальмоплегія;
— пігментний ретиніт, іноді диплопія;
— передсердно-шлуночкова блокада серця;
— рівень білка у спинномозковій рідині понад 1 г/л;
— ЕЕГ — неспецифічні зміни;
— ЕМГ — первинно-м ’язовий тип порушення;
50
— КТ — атрофія кори головного мозку, лейкоенцефалопатія, кальцифіка-

ти базальних гангліїв;
— у крові відмічають підвищення вмісту аланіну, зниження загального
карнітину, фолієвої кислоти, лактату, пірувату;
— наявність “рваних червоних волокон” у біоптатах м ’язової тканини.
Диференціальну діагностику потрібно проводити з іншими формами про
гресивних міопатій (окулофарингодистальною міопатією, супрануклеарним
латеральним паралічем погляду зі сколіозом та ін.), а також із захворю вання
ми, шо поєднуються з птозом (міастенія, діабетична поліневропатія, синдром
Толоза—Ханта, офтальмоплегічна мігрень).
Л і к у в а н н я : гіповуглеводна дієта; убіхінон — до 120 мг на добу (2 м г/
кг) протягом 3—6 міс; тіамін — до 900 мг на добу; L -карнітин — по 100 м г/кг
на добу; фолієва кислота — по 1 мг на добу; вітамін С — по 2—4 г на добу;
рибофлавін — по 50—60 мг на добу; вітамін Е — до 300—500 мг на добу. У
разі повної передседно-шлуночкової блокади рекомендується штучний водій
ритму. Обережно призначати наркоз.
Синдром Пірсона. Уперше описав у 1979 p. Н.А. Pearson із співавт. під
назвою “рефрактерна сідеробластна анемія з вакуолізацією клітин кісткового
мозку та екзокринною дисфункцією підшлункової залози”. Синдром зумовле
ний делецісю мтДНК. Імовірна фенотипна трансформація синдрому Пірсона
в синдром К ернса—Сейра внаслідок тканиноспециф ічної мітохондріальної
гетероплазмії.
— початок захворювання — від народження або в перші місяці ж и п я ;
— гіпопластична анемія;
— порушення екзокринної функції підшлункової залози;
— в окремих випадках — енцефаломіопатія, атаксія, деменція, прогресив
на зовнішня офтальмоплегія.
Л і к у в а н н я : корекція тяжких порушень функції спинного мозку, регу
лярні гемотрансфузії (1 раз на 6 тиж). Можна вводити розчини з вітаміном С, АТФ.
Синдроми множинних делецій мітохондріальних ДНК
Уперше множинні делеції виявлено у хворих з автосомно-домінантною

прогресивною зовнішньою офтальмоплегією, що характеризується слабкістю
м ’язів кінцівок, білатеральними катарактами, передчасною смертю.
Трапляються делеції багатьох ділянок мітохондріального геному, внаслі
док чого захоплюються великі фрагменти мтДНК.
М ножинні делеції мтДНК успадковуються за менделівським типом, вод
ночас множинні делеції виявляють і в родинах без наявності автосомно-домі-
нантного успадкування. З огляду на тенденцію до збільшення множинних де
лецій з віком, слід враховувати, що вони можуть бути вторинними щодо про
цесу старіння.
Синдром множинних делецій мтДНК проявляється зазвичай у 30—40 років,
однак може розпочатися і в дитячому віці, і —
Серед кардинальних симптомів хвороби більшість авторів виділяють очні

(прогресивний птоз, зовнішня офтальмоплегія, офтальмопарез) і м ’язові (м ’я
зова слабкість, стомлюваність, гіпотрофія). Часом відзначають також міоглобіну -
рію, непереносимість алкоголю, множинні міоми, афективні розлади та ін.
У крові визначають підвищення рівня лактату, зміну співвідношення лак-
тату/пірувату, посилення активності креатинфосфокінази.
Перебіг прогресивний, варіабельний у різних родинах. У разі пізнього роз
витку (3-я декада життя) хворі вмирають у віці 40—50 років. Основною причи
ною смерті стають дихальні розлади.
— блефароптоз, зовнішня офтальмоплегія;
— м ’язова слабкість;
— ЦНС — нейросенсорна глухота, атрофія зорових нервів;
— прогресивний перебіг;
— у крові — підвищення лактату, зміна співвідношення лактату/пірувату,
підвищення активності креатинфосфокінази;
— феномен “рваних червоних волокон” у біоптатах скелетних м ’язів;
— ЕМГ — невральний тип ураження;
— зниження активності ферментів дихального ланцюга в біоптатах м ’язо
вої тканини.
Делеція мітохондріальної ДНК
Уперше делеції мтД Н К описали С.Т. Moraes із співавт. у 1991 р. Захво

рювання успадковується автосомно-рецесивно. В основі лежить дефект ядер
ної Д Н К , який контролює реплікацію мтДНК. Крім спадкових форм даного
синдрому, описано й набуті (наприклад у разі застосування препарату зидову-
дину під час лікування ВІЛ-інфекції). Існують 3 його форми: фатальна інфан
тильна гепатопатія; вроджена міопатія; інфантильна міопатія.
Ф орм а 1 Ф орм а 2 Ф орм а 3
Печінкова М ’язова гіпотонія Розвиток захворювання у перші

недостатність Кардіоміопатія 2 роки життя
М ’язова гіпотонія Судоми М ’язова гіпотонія
Смерть на першому Синдром де Тоні—Д ебре— Атрофія проксимальних відділів
році життя Фанконі кінцівок
У крові — лактат-ацидоз Втрата сухожилкових рефлексів
Зниження активності всіх Дихальні розлади
ферментів дихшіьного ланцюга У крові — підвищена
У біоптатах — “рвані червоні креатинфосфокіназа
волокна” У біоптатах — “рвані червоні
Смерть на першому році життя волокна”
Смерть на третьому році життя
Л і к у в а н н я : препарати для корекції енергетичної недостатності і

лактат-ацидозу.
52
NARP-синдром (нейропатія, атаксія, пігментний ретиніт). Уперше описали

I.J. Holt із співавт. у 1990 р. Захворю вання зумовлено точковою мутацією
мтДНК. Аномальна мтДНК призводить до порушення активності АТФази, з’яв
ляється дефект окисного фосфорилювання та знижується накопичення АТФ
клітиною. Тип успадкування — материнський. Причиною виникнення синд
рому є точкова мутація мтДНК у позиції 8993 мтДНК. Імовірне існування в
одній родині синдрому NARP і синдрому Лея.
— варіабельний початок маніфестації;
— нейрогенна м ’язова слабкість;
— невропатія;
— атаксія;
— пігментний ретиніт;
— судоми;
— затримка психомоторного розвитку (деменція);
— еластичність;
— у біоптатах —“рвані червоні волокна” .
Диференціальну діагностику потрібно проводити, враховуючи спадкові за
хворювання, які поєднуються з атактичним синдромом і пігментним ретинітом
(оливопонтоцеребелярні дегенерації, абеталіпопротеїнемії, хвороба Рефсума).
Л і к у в а н н я поки що не розроблене.
Мутації в ядерній ДНК
Глутарова ацвдемія. Тип успадкування — Х-зчеплений, рецесивний та ав-

тосомно-рецесивний. Захворювання спричиню ється множинним дефіцитом
мітохондріальних флавопрогеїнових ацил-КоА-дегідрогеназ (1-а форма — глу-
тарил-КоА-дегідрогеназа, дефект у метаболізмі лізину та триптофану, зниж ен
ня рівня карнітину). 2-а форма має іншу назву — “множинна недостатність
ацил-КоА-дегідрогеназ жирних кислот”. Форми: летальна, неонатальна з врод
женими аномаліями (Х-зчеплена, рецесивна ІІА типу), неонатальна без врод
жених аномалій (IIВ типу), інфантильна (ІІВ типу), дитяча та пізня (легкі
форми глутарової ацидемії II В типу — метилмалонова-адипінова ацидемія).
Критерії діагнозу, диференціальна діагностика, лікування:
1 -а форма 2 -а форм а
Респіраторний дистрес-синдром ІІА тип:

Макроцефалія Хворіють переважно хлопці
Фронтально-скронева атрофія Респіраторний дистрес-синдром
Гострі енцефалопатичні кризи М’язова гіпотонія
(особливо у віці 6—18 місяців) Летаргія, кома
Деструкція смугастого тіла Блювання
Гепатоспленомегалія
Незвичайний запах сечі
Анемія
53
Продовження
1-а форма 2 -а форма
Дистоніко-дискінетичне порушення Черепно-лицеві дисморфії, які нагадують

М ’язова гіпотонія синдром Цслльвегера
Блювання У сечі — органічні кислоти
Г епатоспленомегадія КТ — дегенерація мозку
Незвичайний запах сечі Аномалії травного тракту
Анемія Полікістоз нирок
У сечі — підвищення рівня глутарової Вроджені вади серця
кислоти, 3-гідроксиглутарової кислоти, Ранній прояв захворювання
глутарилкарнітину, зниження вмісту Тяжкий перебіг
карнітину (іноді результати можуть бути в Рання смерть
нормі)
П В тип:
Диференціальна діагностика: інші Ранній прояв захворювання
мітохондропатії, II тип глутарової
Тяжкий перебіг
ацидурїї
Рання смерть
Лікування: карнітин — по 100 м г/кг на
добу, рибофлавін, ліорезаль (аналог I I С тип:
ГАБА), обмеження лізину та триптофану, Затримка психомоторного розвитку
остерігатися триптофанового дефіциту' Синдром, подібний до синдрому Реє
Прогноз сприятливий, коли діагноз Кардіоміопатія
установлений на ранніх стадіях, в інших Початок на першому році життя
випадках виникають проблеми в Лікування: вуглеводи (75 % усього раціону),
лікуванні зниження вмісту білка (1,5 r/к г на добу),
ліпідів (3 г/кг на добу), гідрокарбонати,
рибофлавін (до 300 мг на добу), карнітин
(100—300 мг/кг на добу). У період метабо
лічних кризів можна вводити глюкозу з
інсуліном і метиленовий синій у дозі 2 мг/кг
Фумарова ацидемія. Уперше описали Zinn зі співавт. у 1968 р. Локус — lq42.

— тип успадкування автосомно-рецесивний;
— прояви до 5—7 місяців;
— поганий приріст маси тіла;
— повторюване блювання;
— підвищена збудливість;
— тоніко-клонічні судоми;
— дистонія;
— мікроцефалія;
— аутизм;
— ферментодіагностика — дефект фумарази;
— у сечі відзначають високу концентрацію фумарової кислоти;
— у крові — підвищення рівня лактату, пірувату, співвідношення лактату/
пірувату;
54
— ЕЕГ — “спайк-хвиля” ;
— КТ — атрофія кори головного мозку, розш ирення шлуночкової систе
ми, агенезія мозолистого тіла, можливі кісти головного мозку;
— у біоптатах — “рвані червоні волокна”.
Л і к у в а н н я поки що не розроблене, рекомендовано часте годування
хворих. Можна використовувати цитомак, карнітин, убіхінон, вітаміни Вр В2,
В6, А, С, Е.
Прогноз несприятливий, смерть унаслідок інтеркурентних інфекційних
захворювань.
Дефіцит комплексу 1 (НАДН2:Ко(3-редуктаза). Комплекс містить 25 по
ліпептидів (18 кодується ядерною Д Н К , 7 — мтДНК). Уперше його описали
В. Senior, R. L. Jungas у 1974 р. Успадковується автосом но-дом інантно. Ім о
вірний рецесивний Х-зчсплений тип успадкування.
1 -й варіант (н ео на тальний ) 2 -й варіант (ранній д и тя ч и й )
Генералізована м’язова гіпотонія Регрес нервово-психічного розвитку

Затримка психомоторного Прогресивна енцефалопатія (погіршення пам’яті,
розвитку емоційна лабільність)
Серцево-судинна недостатність Судоми, резистентні до антиконвульсантів
Смерть упродовж перших місяців Атаксія
життя Нейросенсорна глухота
Офтальмоплегія
Пігментний ретиніт
Імовірне поєднання міоклонусів зі спастичним
тетрапарезом та розумовою відсталістю
Перебіг прогресивний. Прогноз несприятливий у разі неонатального розвитку.

Дефіцит комплексу 2 (сукцинат-КоО-редуктаза). Уперше описав J.E. Riggs
у 1984 р. А втосомно-домінантний тип успадкування.
— енцефаломієлопатія;
— крамні;
— міоглобінурія;
— низький зріст;
— деменція;
— міоклонуси;
— дефіцит аконітази, сукцинатдегідрогенази.
Перебіг прогресивний.
Дефіцит комплексу 3 (KoQ-цитохром С-оксидоредуктаза). Уперше його описав
A.J. Spiro у 1984 р. Комплекс містить 11 субодиниць, одна з яких кодується
мтДНК. Імовірне як менделівське, так і материнське успадкування.
Можуть виникати генералізовані мультисистемні порушення і тканино-
специфічні синдроми. Додатково уражуються комплекси 1 і 2. Є 3 типи роз
витку: неонатальний, ранній дитячий і дорослий.
55
1 -й тип 2 -й т и п 3 -й ти п
Генералізована Міопатія Непереносимість фізичного

м ’язова гіпотонія Атаксія навантаження
Лактат-ацидоз Сенсорна полі невропатія Крампі
Нсйросенсорна глухота Міопатія
Зниження гостроти зору М ’язова атрофія
Пігментний ретиніт Енцефалопатія
Низькорослість Кардіоміопатія
Цукровий діабет
Проксимальні тубулопатії
Перебіг прогресивний. У кожного з обстежуваних хворих регресія ознак

розвивалась через 3 роки після початку захворювання.
Дефіцит комплексу 4. Комплекс 4 (цитохром С-оксидаза) каталізує перехід
редукованих еквівалентів з цитохрому С на молекулярний кисень. Цитохром С
містить 13 суболиниць, 3 з яких кодуються мтДНК. Тип успадкування — авто-
сомно-рецесивний. Є 2 форми: міопатична та мультисистемна. Міопатична, у
свою чергу, поділяють на фатальний та доброякісний типи, з початком на
першому році життя. Мультисистемні варіанти мають перебіг як окремі тяжкі
енцефаломіопатії або асоціюються з іншими синдромами. Ф атальний варіант:
розвиток у неонатальний період; дихальні розлади; дифузна м ’язова гіпотонія;
зниження сухожилкових рефлексів; вроджений лактат-ацидоз. У деяких хво
рих міопатія пов’язана з порушенням ниркових функцій (синдром Ф анкоиі)
або з кардіопатією. Пацієнти вмирають на першому році ж и п я . Доброякісна
інфантильна мітохондріальна недостатність включає трихополіодистрофію та
мітохондріальні енцефаломіопатії (хвороба Лея, хвороба Альперса).
Підгостра некротизивна енцефаломієлопатія Лея. Уперше її описав D. Leigh
у 1951 р. Підгостра некротизивна енцефаломієлопатія Лея — хвороба першо-
го-другого років життя (рідко — до 7 років). Тип успадкування автосомно-
рецесивний, Х-зчеплений рецесивний, мітохондріальний.
— прояв із другого тижня життя до 7 років;
— ЦНС — атаксія, затримання психомоторного розвитку або регресія;
— м ’язова гіпотонія або еластичність;
— атрофія зорових нервів, пігментний ретиніт, офтальмоплегія, ністагм;
— респіраторний дистрес-синдром;
— синдром, подібний до синдрому Реє;
— гостре виснаження після звичайних інфекцій;
— ЯМ РТ — симетричне ураження базальних гангліїв, спонгіозна дегенера
ція середнього мозку, базальних гангліїв;
— генетичний дефект — мутації мтДН К 8993Т>С або T>G (N A R P-мута-
ція), мутації SURF1 (недостатність 4-го комплексу), різні ядерні гени (особли
во недостатність 1-го комплексу).
56
Л і к у в а н н я : вітамінотерапія, L-карнітин, кофермент Q 10. Можна вико

ристовувати кетогенну дієту.
Прогресивна склерозивна поліодистрофія Альперса. У перш е її описав
B.J. Alpers у 1931 р. Тип успадкування автосом но-рецесивний.
Типова форма Гостра неонатальна форма
Генералізовані або парціальні Пренатальний прояв

тоніко-клонічні судоми, міоклонії М ікроцефалія
Затримка психомоторного розвитку Затримка психомоторного розвитку
Порушення неврологічного статусу Деформація грудної клітки
Гепатомегалія Зниж ення рухомості суглобів
Летаргія Мікрогнатія
Зниження зору, слуху Неонатальні судоми
Порушення ковтання
Пізня форма проявляється в 17— 18 років
ЕЕГ — повільнохвильова активність, поліспайки
КТ — атрофія кори головного мозку, спонгіозна
дегенерація сірої субстанціїї головного мозку
У крові — підвищений вміст лактату, пірувату,
гіпербілірубінемія, гіперамоніємія, зниження рівня
альбуміну, протромбіну
Л і к у в а н н я поки що не розроблене. М ожна використовувати карні

тин, тіамін, убіхінон.
Трихополідистрофія Менкеса. Уперше описав J.H. Menkes у 1962 р. Х-зчеп-
лений рецесивний тип успадкування. Локус — Xql3.3. У жінок дана хвороба
зустрічається тільки разом з хромосомною аномалією (транслокація або синд
ром Ш ерешевського—Тернера). Патогенез зумовлений дефектом обміну та
транспорту міді.
Класична форм а Атипова форма
Прояв з перших тижнів життя Пізній прояв, легкий перебіг

Поганий приріст маси тіла ЕЕГ — гіпсаритмія
Затримка психомоторного розвитку КТ — атрофія головного мозку
Гіпотрофія Хворіють тільки хлопці
Гіпотермія У крові — низький рівень міді
Генераіізовані судоми, міоклонуси
Незвичайне волосся (“pili torti”) та шкіра за типом
“cutis Іаха”
“Лице херувима” (гіпомімічне, з низьким переніссям)
Атрофія зорових нервів, імовірні мікрокісти сітківки
Смерть настає від сепсису або субдуратьних
крововиливів
57
Л і к у в а н н я : вітаміни С, Е, D -пеніцилламін.
Диференціальну діагностику треба проводити з усіма нсйродегенератив-
ними захворюваннями.
Дефіцит комплексу 5. Комплекс містить 12—14 субодиниць, 6 і 8 коду
ються м тД Н К . Захворю вання описали D.L. Schotland із співавт. у 1976 р.
і J.B. Clark із співавт. у 1983 р. П ричиною хвороби є точкова мутація
мтДН К.
— затримка психомоторного розвитку;
— пігментний ретиніт;
— деменція;
— судоми;
— атаксія;
— міопатія.
Перебіг прогресивний. Прогноз несприятливий.
Дефіцит коферменту Q. Уперше описали S. Ogasahara із співавт. у 1989 р.
Фермент має антиоксидантну функцію. Тип успадкування неуточнений.
— метаболічні кризи;
— міопатія;
— офтальмоплегія;
— глухота;
— зниження гостроти зору;
— інсультоподібні епізоди;
— атаксія;
— міоклонус-епілепсія;
— синдром Фанконі;
— ендокринні порушення;
— прогресивний перебіг;
— зниження активності ферментів дихального ланцюга.
Диференціальну діагностику потрібно проводити з прогресивними нерво
во-м ’язовими захворюваннями, судомами, метаболічними порушеннями, пе-
роксисомними хворобами, прогресивними захворюваннями нервової систе
ми, що супроводжуються атаксією.
Л і к у в а н н я : вітаміни С, К, В2, кофермент С, натрій сукцинат.
Захворювання, пов’язані
з порушенням метаболізму молочної
та піровиноградної кислот
Дефіцит піруваткарбоксилази. Уперше описав F.A. Hom m es у 1968 р. Тип
успадкування автосомно-рецесивний.
58
— початок у неонатальному віці;
— симптомокомплекс млявої дитини;
— судоми, резистентні до терапії;
— у крові відмічають підвищення вмісту кетонових тіл, гіперамоніємію,
гіперяізинемію;
— зниження активності піруваткарбоксилази у скелетних м ’язах.
Диференціальну діагностику треба проводити з хворобами, які характери
зуються комплексом млявої дитини і судомами.
Дефіцит піруватдегідрогснази (ПДГ). Уперше описали В.Н. Robinson із
співавт. у 1987 р. Ген картований на хромосомі 3 та Х-хромосомі (Хр 22.1).
Тип успадкування захворювання автосомно-рецесивний і Х-зчеилений.
1 -а форм а (неонатальна) 2 -а ф орм а (ін ф ан ти льн а) 3 -я форм а (доброякісна)
Низька маса тіла Черепно-лицеві дисморфії Атаксія

Лицеві дисморфії, які 2 варіанти перебігу: гострий, М ’язова дистонія з
нагадують фетальний підгострий хореоатетозом
алкогольний синдром Гострий: Міопатія
Розмішений спереду блювання Затримка психомоторного
відхідник (анус) гіпотрофія розвитку
Короткі пальці міопатія М ікроцефалія
М ’язова гіпотонія парези М ’язові атрофії
Апное координаторні порушення Обмеження руху очних
Стридор судоми, резистентні яблук
Часті судоми, резистентні до терапії У крові — лактат-ацидоз
до терапії Підгострий: Знижена активність ПДГ
У крові — ацидоз, затримка психомоторного
підвищений рівень розвитку
лактату, пірувату зниження гостроти зору
Зниження активності ПДГ парези
КТ — дисгенезії головного ністагм
мозку дихальні розлади
Перебіг злоякісний у крові — підвищений рівень
Смерть — до 8-го місяця лактату, пірувату
життя (причина — зниження активності ПДГ
дихальна недостатність)
ЕЕГ — повільні хвилі, “спайк-
хвилі”
КТ — атрофія головного
мозку
смерть — до 3 років
Дефект дигідроліпоїлтрансацетилази. Уперше описали Робінсон із співавт.

у 1990 р. Тип успадкування автосомно-рецесивний.
59
— епікант;
— атрофія зорових нервів;
— міопатія, потім спастичний тетрапарез;
— у крові відмічаю ть підвищ ення рівня лактату, пірувату, аланіну,
ам онію ;
— органічна ацидурія;
— зниження активності ферменту.
Дефіцит дигідроліпоїлдегідрогенази. Уперше описано в 1981 р. Тип успад
кування автосомно-рецесивний. Локус — 7q3I-q32.
— респіраторний стридор;
— зниження гостроти зору;
— атрофія зорових нервів;
— м ’язова гіпотонія;
— затримка психомоторного розвитку;
— у крові відмічають підвищення рівня лактату, пірувату, аланіну, а-кето-
глутарату;
— дефіцит ферменту в усіх органах.
Л і к у в а н н я : застосування тіаміну (Ю мг/кг на добу), карнітину (до
100 м г/кг на добу), дихлорацетату (12,5—50 м г/кг на добу), дієта з високим
умістом жиру, низьким — вуглеводів.
Дефіцит сующнатдегідрогенази. Уперше описали R.C. Sengers із співавт. у
1983 р. Ген картований на 1р35—36.1.
Критерії діагнозу: енцефаломіопатія, гіпертрофічна кардіоміопатія.
Перебіг прогресивний.
Дефіцит а-кетоглутаратдегідрогенази. Уперше описали Робінсон із співавт.
у 1981 р. Тип успадкування автосомно-рецесивний.
— порушення ковтання;
— розлад дихальних функцій;
— екстрапірамідна та пірамідна недостатність (спастичний тетрапарез);
— розумова відсталість;
— судоми, часто міоклонії;
— у крові відмічають підвищення рівня лактату, пірувату, а-кетоглутарату,
метаболічний ацидоз;
— КТ — кісти базальних гангліїв, таламусу.
Прогноз несприятливий. Може настати смерть на першому році життя.
Диференціальну діагностику потрібно проводити із захворюваннями, які
мають дисметаболічні порушення, симптомокомплекс млявої дитини.
60
Порушення окиснення жирних кислот

(дефекти ядерної ДНК)
Мітохондріальне окиснення жирних кислот — одне з головних джерел
енергії організму. За тривалого голодування воно забезпечує до 80 % загаль
ної потреби в енергії. Головний мозок (на відміну від м ’язів) не може повністю
окиснювати жирні кислоти, а використовує катаболізм їх у печінці. Людина не
спроможна синтезувати глюкозу із жирних кислот і для цього їй потрібен ка
таболізм м ’язового білка.
Довголанцюгові жирні кислоти (С І6—С20) містяться в жировій тканині у
вигляді тригліцеридів. За необхідності їх виділяють ліпази і за допомогою тіо-
кіназ вони активуються в КоА-складні ефіри. Повне окиснення можливе лише
в мітохондрії, а оскільки через її внутрішню мембрану проходять тільки ко
роткі та середньоланпюгові жирні кислоти, то вони і транспортуються крізь
мітохондріальну мембрану через карнітиновий цикл. За допомогою карнітин-
пальмітоїлтрансферази 1 (К П Т І) сполуки ацил-КоА перетворюються на ацил-
карнітини, за допомогою транслоказ активно транспортуються крізь мембрану
і за допомогою карнітин пал ьмітоїлтрансферази 2 (КПТ2) на матричній мемб
рані трансестерифікуються в ацил-КоА. За допомогою карнітинового транс
портера, за винятком гепатоцитів, карнітин транспортується до клітини (і абсор
бується в нирках). У наступних циклах спіраль бета-окиснення скорочує ацил-
КоА на два атоми вуглецю (одна молекула ацил-КоА). Кожний виток спіралі
каталізується декількома довголанцюговими ферментами: ФАД-незалежною
дегідрогеназою та НАД+-незалежним комплексом ферменту з гідратазами,
дегідрогеназами і кетотіолазами. Довголанцюгові жирні кислоти є оксидазами
до ацил-КоА, жирні кислоти з непарним ланцюгом — до пропіоніл-КоА, які
надходять до циклу Кребса. Водень, який утворюють дегідрогенази, надходить
у дихальний ланцю г або через електрон-транспортні флавопротеїни (ЕТФ) і
ЕТФ-Ко<3-оксидоредуктазу на кофермент Q або через Н А ДН +Н на 1-й ком п
лекс. Ацетоацетил-КоА є субстратом для печінкового синтезу кетонових тіл
ацетоацетату, 3-гідроксибутирату й ацетону, які використовуються позапечін-
ковою тканиною (м ’язи, мозок) як джерело енергії, особливо в разі інсулінової
недостатності або голодування.
Генетичні дефекти окиснення жирних кислот зазвичай проявляються в
ранньому дитинстві, часто при загрозі життю, у разі гіпокетонемічної коми, за
катаболічних станів (тривале голодування, операції, інфекції). У разі гіпера-
моніємії можуть проявлятись симптоми печінкової недостатності. Дефекти
окиснення, особливо жирних кислот з довгим ланцюгом, можуть впливати на
скелетні м ’язи, викликаю чи міопатію, біль, гострий міоліз за фізичного наван
таження, а також гострі або хронічні кардіоміопатії. Ниркова екскреція знач
ної кількості ацилкарнітинів призводить до вторинної недостатності карніти-
ну. Усі дефекти жирних кислот успадковуються за автосомно-рецесивним ти
пом. У патогенезі таких дефектів — недостатнє вироблення енергії під час
голодування; недостатність мітохондріального, незалежного Ко А внаслідок
накопичування проміжних продуктів; накопичування токсичних довголанцю-
61
гових ацилкарнітинів, особливо в разі дефектів окиснення довголанцюгових

жирних кислот.
У процесі дослідження (такому самому, як і за симптоматичної гіпоглі
кемії) виявляють:
— зниження рівня глюкози, кетонових тіл, підвищення вмісту печінкових
ферментів, N H 3, лактату, креатинкінази, міоглобіну;
— вільні жирні кислоти і кетонові тіла (у плазмі крові і в сироватці);
співвіднош ення вільні жирні кислоти : кетони > 2;
— карнітиновий стан (у плазмі крові): зниження загального вмісту карні-
тину (може підвищуватись за гострого кризу), підвищення відношення ацил-
карнітин : загальний вміст карнітину; за недостатності КП Т 1 підвищується
загальний вміст карнітину, вміст ацилкарнітину знижений;
— ацилкарнітини (тест Гатрі): специфічні метаболіти, швидке встановлен
ня діагнозу;
— органічні кислоти в сечі: специфічні дикарбоксильні кислоти, що вини
кають під час мікросомального окиснення жирних кислот;
— диференціювання середньоланцюгових жирних кислот (у плазмі крові):
специфічні метаболіти;
— ферментологічні дослідження фібробластів, лімфоцитів;
— гістологія: часто наявні жирова дегенерація, ліпідна міопатія;
— імовірний тест на масляне навантаження або на голодування (тільки в
разі гострої кардіотоксичності).
У терапії використовують:
за невідкладного стану:
— внутріш ньовенне введення глюкози (7—10 м г/кг за 1 хв), у разі потре
би — інсулін; рівень глюкози в крові — 5,5 м м оль/л (100 м г/дл). Н адлиш ко
вий вміст глюкози може провокувати лактат-ацидоз;
— карнітину — до 100 м г/кг на добу (не призначати в разі порушень окис
нення довголанцюгових жирних кислот або карнітинового циклу, оскільки
довголанцюгові ацилкарнітини кардіотоксичні);
— не вводити ліпіди внутрішньовенно; середньоланпюгові тригліцериди
використовувати тільки в разі порушення окиснення довголанцюгових ж ир
них кислот;
— виключати голодування понад 8—12 гол; часте вживання їжі (знезж и-
рена, багата на вуглеводи); раннє лікування гастроентериту;
у разі підтвердження порушень карнітинового циклу та довголанцюгових
жирних кислот:
— терміновий діаліз;
— обмінне переливання крові;
— введення середньоланцюгових тригліцеридів;
— за дефектів ЕТФ, недостатності ацил-КоА-дегідрогенази коротколан-
цюгових жирних кислот призначають рибофлавін — по 100 мг на добу.
Первинна недостатність карнітинового транспортера (первинна недостатність
карнітину). Уперше описали І. Теіп зі співавт. у 1990 р. Тип успадкування
автосомно-рецесивний.
62
В основі лежить внутрішньоклітинна недостатність карнітину в м ’язах,

зниження рівня карнітину внаслідок недостатньої ниркової реабсорбції.
— кардіоміопатія;
— млявість, летаргія;
— епізоди гіпоглікемії;
— печінкова недостатність;
— у плазмі крові відмічають зниж ення карнітину втричі (< 5—10 % від
норми);
— у сечі відзначають підвищений рівень вільного карнітину, органічних
кислот, відсутність дикарбоксилів.
Лікування: застосовують карнітин по 100 м г/кг на добу (до 200 мг) під
контролем рівня карнітину в сироватці. Дієта з обмеженням жиру.
Диференціальну діагностику потрібно проводити з різними органічними аци-
дуріями, вродженими структурними міопатіями (немаліновою, міотубулярною).
Недостатність карнітинпальмітоїлтрансферази-1. Уперше описали W.G. Engel
із співавт. у 1970 р. Ген локалізований на lpter-q 12. Тип успадкування авто
сомно-рецесивний.
— ранній прояв;
— імовірний розвиток некетонемічної гіпоглікемічної коми;
— гепатомегалія;
— ацидоз ниркових канальців;
— у плазмі крові відмічають удвічі знижений загальний вміст карнітину,
ац и лкарн іти н ів (< 20 %);
— у сечі — органічні кислоти, відсутність дикарбоксилів;
— зниження ферменту у фібробластах і гепатоцитах.
Перебіг прогресивний. Прогноз несприятливий.
Диференціальну діагностику потрібно проводити з іншими МТХЗ, орга
нічними ацидуріями.
Недостатність карнітинтранслокази. Уперше описав Стенді в 1992 р. Тип
успадкування автосомно-рецесивний.
— брадикардія;
— апное;
— судоми;
— генералізована слабкість кінцівок;
— міопатія;
— летаргія;
— кома;
— тяжка кардіоміопатія;
— у плазмі крові відмічають утричі знижений загальний вміст карнітину,
ацилкарнітинів (80—100 %), гіперамоніємію;
63
— у сечі — органічні кислоти, дикарбоксили;

— зниження активності ферменту.
Перебіг прогресивний. Прогноз несприятливий. Смерть настає в перші
місяці життя.
Диференціальну діагностику потрібно проводити з іншими мітохондропа-
тіями і вродженими міопатіями.
Недостатність карнітишіальмітоїлтрансферази-2. Уперше описали H.L. Scholte
із співавт. у 1979 р. Тип успадкування автосомно-рецесивний, хворіють пере
важно хлопчики.
— ураження печінки;
— у разі помірної форми (вік — молодше за 15 років) — епізоди м ’язової
гіпотонії, міоглобінурії, гострий некроз м ’язів, наприклад, після лихоманки;
— у плазмі крові відмічають зниж ення загального вмісту карнітину, вміст
ацилкарнітину становить 40—80 %;
— у сечі — органічні кислоти, відсутність дикарбоксилів;
— зниження активності ферменту в скелетних м ’язах.
Диференціальну діагностику потрібно проводити із захворюваннями, за
яких спостерігаються міалгії, запальні міопатії, ендокринні та метаболічні по
рушення.
Дефіцит ацил-КоА-дегідрогенази довголанцюгових жирних кислот (VLCAD).
Уперше описали Hale із співавт. у 1985 р. Тип успадкування автосом но-реце
сивний. Дефіцит флавінового ферменту, вторинний дефіцит карнітину. Му
тантний ген локалізований на довгому плечі хромосоми 2, у локусі 2q34-q35.
На внутрішній мембрані мітохондрій фермент VLCAD каталізує окиснення
довголанцюгового ацил-КоА; фермент LCAD, що, як раніше вважали, викону
вав цю функцію, каталізує безпосередньо окиснення розгалуженого ацил-КоА.
— блювання, нудота;
— судоми;
— кома;
— респіраторний дистрес-синдром;
— міалгії;
— затримання психомоторного розвитку;
— органічна ацидурія (С12-С14 дикарбоксильні ацилкарнітини);
— у плазмі крові — жирні кислоти; підвищений рівень С 14:1-метаболітів тощо;
— міоглобінурія.
Л і к у в а н н я : L-карнітин до 100 мг на добу, дієта з обмеженням
64
Дефіцит 3-гідроксиацил-КоА-дегідрогенази довголанцюгових жирних кислот.

Уперше описали R. W anders зі співавторами у 1989 р. Тип успадкування ав
тосомно-рецесивний. Є 2 форми: тяжка та легка.
Тяжка форма Легка форма
П рояв на 3—7-му місяцях життя Нудота

Гострий початок М ’язова слабкість
Блювання, діарея Напади гіпоглікемії
Синдром подібний до синдрому Реє Лактат-ацидоз
Респіраторний дистрес-синдром КТ — атрофія кори головного мозку
М ’язова слабкість Ацидурія (С 6-С 140Н -дикарбоксильні
Гіпотонія кислоти, Сб-СІО-дикарбоксильні
Порушення свідомості кислоти, ацилкарнітини)
Тоніко-клонічні судоми У плазмі крові —жирні кислоти: С16-С10,
Серцево-печінкова недостатність С 18:1, СІ8:20Н -метаболіти
Затримка психомоторного розвитку Підвищення рівня лактату (3-гідрокси-
Периферійна нейропатія пальмітоїл інгібує ПДГ)
Мутаційний аналіз — звичайна мутація
Поліневропатія
E510Q
Пігментний ретиніт
Проведення тесту на навантаження
Фетопатія
феніл пропіоновою кислотою
Гіпертрофічна кардіоміопатія
Мати ураженого плода може страждати
на гостру жирову дегенерацію або в неї
виявляють синдром H ELLP за пізньої
вагітності
Смерть від серцевої або ниркової
недостатності
На внутрішній мембрані мітохондрій цей фермент є компонентом міто

хондріального трифункційного білка, який каталізує три реакції після почат
кової дегідрогенації ацил-К оА у циклі бета-окиснення. Описано також гене
тичні дефекти, пов’язані з функціями мітохондріальних трифункційних білків
інших ферментів.
Л і к у в а н н я легкої форми: дієта, багата на тригліцериди; L-карнітин
(до 50—100 мг на добу). Відмічено ефективний вплив преднізолону. Тяжкі
гіпоглікемічні напади купірують глюкозою.
Дефіцит ацил-КоА-дегідрогенази середньоланцюгових жирних кислот
(MCAD). Уперше описали N. Gregersen із співавт. у 1976 р. як суберилглі-
цинурію. Недостатність цього ферменту є найбільш частим порушенням окис
нення жирних кислот серед меш канців Центральної Європи. Його частота
становить І : 6000. Тип успадкування автосом но-рецесивний. Д еф іцит ф ла-
вінового ферменту. Ген картований на короткому плечі хромосоми 1, локус
1рЗ 1 та 1р22.1. М ожливий розвиток після провокаційних чинників: інфекції,
операції.
З Медична генетика 65
— гострий прояв у віці від 4 місяців до 3 років, іноді пізніше;
— блювання;
— діарея;
— генералізовані тоніко-клонічні судоми;
— метаболічний криз, який швидко прогресує — після 8-, 12-, 16-годин-
ного голодування, у разі звичайного захворювання, після операції тощо: сонли
вість, летаргія, нудота, блювання (часто за нормального вмісту глюкози в крові) —
кома протягом 1—2 год, судоми, зупинення серця;
— відсутність первинного ураження м ’язів, іноді безсимптомне;
— гіпоглікемія;
— ацидурія (С6—СЮ, дикарбоксильні кислоти, суберилгліцин, ацилкар
нітин);
— у плазмі крові — С8 (октаноїлкарнітин);
— мутаційний аналіз — звичайна мутація К329Е у гені ацил-КоА-дегідро-
генази середньоланцюгових жирних кислот;
— фенілпропіоновий навантажувальний тест.
Л і к у в а н н я : дотримання дієти, застосування L-карнітину до 100 м г/
кг. Виключати голодування. Вуглеводна їжа (до 60 %), часте, невеликими пор
ціями годування, додаткове введення глюкози, обмеження жирів до 20 %.
Прогноз: перший криз є фатальним у 25 % випадків; часто спостерігаєть
ся залишкове неврологічне порушення.
Дефіцит ацил-КоА-дегідрогенази коротколанцюгових жирних кислот. Упер
ше описали D. Turnbull із співавт. у 1984 р. Тип успадкування автосомно-
рецесивний. Дефіцит флавінового ферменту (С4—С6). Ген локалізований на
12 хромосомі. Дві форми: генералізована, м ’язова.
Генералізована форма М ’язова форма
Ранній прояв Міопатія

М ’язова дистонія Знижений імунітет
Судомц Метаболічний ацидоз
Блювання Відсутність гіпокстонемічної гіпоглікемії
Затримка психомоторного розвитку У сечі наявні етилмалонова кислота,
Міотонія бути рил гліцин, ацилкарнітини, жирні кислоти
Висипання У крові — С4, С5-метаболіти
Л і к у в а н н я : застосування L-карнітину до 100 м г/кг, гліцину до

100 м г/кг, рибофлавіну до 25 м г/кг.
Зіставивши різноманітні клінічні та лабораторні ознаки, ми дійшли вис
новку, що мітохондропатіям властиві як неспецифічні, так і специфічні про
яви. Для визначення критеріїв, які б дали змогу включати мітохондропатії до
диференціально-діагностичного пошуку поряд з іншими спадковими пору
66
шеннями обміну речовин, було проаналізовано 23 випадки мітохондропагій у

хворих віком 1—16 років.
Оцінено такі ознаки:
— стать (чоловіча — 1, жіноча — 0);
— наявність вад розвитку (відсутність — 0, вроджені вади серця — 1, вади
розвитку нервової системи, такі як гіпоплазія та аплазія мозолистого тіла, гіпо
плазія мозочка — 2);
— патологія органів зору (відсутність — 0, косоокість, амбліопія, дегенера
тивні зміни сітківки, атрофії зорового нерва, ністагм — 1);
— стан м’язового тонусу (нормальний — 0, знижений — і, підвищений — 2);
— судоми (відсутність — 0, наявність — І);
— затримка психомоторного розвитку (відсутність — 0, наявність — 1);
— м ’язова гіпотонія (відсутність — 0, наявність — 1);
— рівень аланіну в крові (нормальний — 0, підвищений — І);
— рівень гліцину в крові (нормальний — 0, підвищений — 1);
— рівень проліну в крові (нормальний — 0, підвищений — 1);
— кетоноутворення через 12 год після голодування (нормальне — 0, зни
жене — 1).
Для виявлення прихованих зв’язків між клінічними та лабораторними по
казниками у хворих з мітохондропатіями застосовували факторний аналіз із
використанням методу принципових компонент з обертанням отриманих ф ак
торних навантажень для нормальної інтерпретації результатів методом норма
лізованого варимакса (табл. 2).
За даними цієї таблиці, у “класичного” хворого, в якого встановлена міто-
хондролатія за наявності сильних зв’язків між ознаками (понад 0,7), можна
виділити 4 групи діагностичних критеріальних параметрів, за яких існує висо
ка ймовірність мітохондропатії:
1. Патологія органів зору в поєднанні з підвищеним рівнем аланіну в плазмі
крові.
2. Судоми на тлі нормального рівня гліцину в плазмі крові.
3. М ’язова слабкість у поєднанні зі зниженим кетоноутворенням після 12-
годинного голодування.
4. Затримка психомоторного розвитку.
ТАБЛИЦЯ 2
Застосування факторного аналізу д л я виявлення прихованих зв'язків
між клінічними та лабораторними показниками у хворих з мітохондропатіями
Фактори
Ознаки
1 2 3 4
Стать
Вади розвитку
Патологія органів зору 0,74
М ’язовий тонус
Судоми 0,78
67
Продовження табл. 2
Ф актори
Ознаки
1 2 3 4
Затримка психомоторного розвитку 0,92

М ’язова слабкість 0,86
Аланін у крові 0,72
Гліцин у крові 0,85
Пролін у крові
Кетони в сечі після 12-годинного 0,71
голодування
Отримані дані дали можливість визначити, що такі критерії ймовірності

мітохондропатій можна вважати високоінформативними і за наявності їх у
пацієнтів з підозрою на МТХЗ слід вважати діагноз установленим. За наяв
ності деяких із перелічених ознак діагноз МТХЗ треба включати в диференці
ально-діагностичний пошук. Застосування даної системи пошуку мітохондро
патій серед хворих із вродженою спадковою патологією в різному віці дало
змогу підвищити кількість випадків, підозрілих щодо МТХЗ, у 10 разів. Підтвер
дження діагнозу МТХЗ за допомогою сучасних методів дослідження — тан-
демної мас-спектрометрії та молекулярних методів повинне базуватися на
клінічних проявах захворювання та результатах аналізу родоводу.
ТЕРАПІЯ МІТОХОНДРОПАТІЙ
Розроблено підходи до терапії МТХЗ на підставі світового досвіду та влас

них напрацювань. Установлено: якщ о клінічний стан не поліпшується за різних
терапевтичних підходів протягом року, то слід змінити терапевтичну тактику,
можна залишити контроль за хворим. Потрібно уникати препаратів, які при
гнічують дихальний ланцюг, таких як вальпроати, барбітурати, тетрацикліни,
хлорамфенікол.
Лікування:
— L-карнітин чотири дози по 50—100—200 м г/кг на добу, під контролем
його рівня в разі лактат-ацидозу;
— натрію бікарбонат (імовірний перитонеальний діаліз), у разі недостат
ності ПДГ — натрію ацетат;
— дихлорапетат три дози по 15 м г/кг на добу (до 150 мг/кг) з метою бло
кування інактивації ПДГ (за допомогою ПДГ-кінази) і зниження рівня лакта
ту. За тривалого застосування можуть розвинутися тіамінова недостатність або
поліневропатія;
— за критичних станів — введення метиленового синього в разовій дозі
2 м г/к г;
— адекватне застосування рідини та електролітів;
68
— уникнення тривалого голодування та багатої на вуглеводи їжі;

— кетогенна дієта (60 % енергії — жир) + янтарна кислота (особливо за
недостатності ПДГ у дефектах комплексу І);
— уникнення тривалих значних фізичних навантажень;
— своєчасне та ефективне лікування лихоманки;
— ефективне лікування епілепсії;
— у разі седативного ефекту долати гострі кризи за допомогою інтубації
або вентиляції;
— кофермент Q l0 — двічі на добу по 4 —5 м г/кг на добу (наприклад, при
MELAS, KSS, СРЕО);
— рибофлавін — 4 рази на день по 3—20 м г/кг на добу (наприклад, за
недостатності комплексу 1);
— вітамін Kj (менадіон) — по 1мг/кг на добу або К 1 (філоквінон) — 0,4 мг/кг
на добу разом з вітаміном С — 50—60 м г/кг у разі дефектів комплексу 1;
— натрію сукцинат — по 6 г на добу за недостатності ПДГ і в разі де
фектів комплексу І;
— тіамін — по 25—100 м г/кг на добу за недостатності ПДГ;
— а-ліпоєва кислота — по 5—50 мг на добу за недостатності ПДГ;
— вітамін Е (токоферол) — по 100—300—1000 мг на добу;
— креатин — по 4 —10 г на добу (припиняти вживання кожного 4-го м іся
ця), наприклад, у разі мітохондріальної міопатії;
— кортикостероїди не застосовувати;
у разі гострого лактат-ацидозу і підозри на мітохондропатію:
— кофермент Q [0 + рибофлавін (у новонароджених — 100 мг на добу) +
вітамін С + карнітин;
— біотин — 20 мг на добу;
— додати вітамін К, або К3;
у разі підозри на недостатність ПДГ додати тіамін + ос-ліпоєву кислоту.
Отже, серед захворювань людини мітохондропатії трапляються досить ча
сто, однак вкрай рідко діагностуються своєчасно. Використання діагностич
них критеріїв МТХЗ дає змогу своєчасно діагностувати цю патологію і розро
бити адекватну тактику ведення хворого, знизити рівень інвалідизації та смерт
ності.
69
Метаболічні хвороби:
етіологія і патогенез
Раптова смерть дитини, підлітка, дорослого — несподівана і трагічна. Ми

ще не навчилися бачити в людині систему, мікрочастинку світобудови, ми
відійшли від пізнання мудрості природи, відображеної в нас самих, ще не
навчилися синтезувати високе мистецтво лікування та сучасні технології. Але
вітчизняні лікарі мають усі передумови для ефективного поєднання класично
го клінічного підходу і найсучасніших технологій, тому що проблема спадко
вих хвороб обміну речовин, шо стає дедалі актуальнішою, примушує зробити
рішучий крок назустріч сучасним технологіям, не втрачаючи лікарської інтуїції.
Перед лікарем-генетиком дедалі частіше постає проблема неясного діагнозу.
П ізнання таємниць спадкових хвороб обміну речовин дає змогу встановити
точний діагноз і призначити адекватне лікування.
Обмін речовин в організмі людини забезпечується завдяки величезній
кількості послідовних етапів, які регулюються ферментами. Ферменти кодують
ся генами. У нормі ці гени реплікуються з великою точністю, що забезпечує
ферментним системам можливість ефективно працювати від покоління до по
коління. Але в процесі еволюції в геномі людини відбуваються мутації — пору
шення спадкової інформації. Мутації в одному і тому самому гені можуть бути
позитивними — тоді вони являють собою межі норми реакції організму і знач
ною мірою залежать від навколишнього середовища. Мутації в гені можуть бути
нейтральними — і толі вони призводять до численних характеристик однієї й
тієї самої ознаки. І, нарешті, вони можуть бути патологічними. Патологічні му
тації як частка спадкової мінливості є причиною спадкових хвороб.
Такі мутації накопичуються в популяціях, і це призводить до збільшення
кількості хворих з визначеними спадковими хворобами та гетерозиготних носіїв
патологічних мутацій, у яких проявляються клінічно стерті ознаки. Ми живе
мо в такий період еволюції, коли невпинно зростає генетичний тягар попу
ляції як плата за адаптацію до навколишнього середовища, нами ж зміненого.
Як відомо, генетичний тягар має два складники — мутаційний та сегрегацій
ний. Мутаційний тягар може бути природним, і він підтримується спонтан
ним мутаційним процесом з невеликою швидкістю. Відтворення популяції
природним шляхом дає змогу передбачувати даний тягар. Вплив навколиш
нього середовища — хімічних, фізичних та біологічних чинників — призво
дить до збільшення мутаційного тягаря популяції.
Другий складник генетичного тягаря популяції — сегрегаційний тягар —
тісно пов’язаний з поліморфізмом генів. Якщо середовище проживання оп-
70
Метаболічні хвороби: етіологія і патогенез
тимальне, тоді життєздатність різних генотипів однакова. Але варто змінитись

середовищу і генотипи ведуть себе по-різному. Гетерозиготні носії (ген пред
ставлений різними алелями) краще пристосовуються до середовища, що зміни
лось, і виживають. Гетерозиготність популяції зростає, сегрегаційний тягар
накопичується.
Накопичення мутаційного тягаря призводить до ушкодження генетичного
апарату соматичних клітин і тоді частішають вроджені вади розвитку та ракові
захворювання. Якщо пошкоджується генетичний апарат статевих клітин, час
тішають спонтанні викидні, безпліддя, вади розвитку, спадкові хвороби. Гене
тичний тягар (хромосомні, домінантні, рецесивні, зчепленні зі статтю мутації,
полігенні хвороби) зріс із 10,5 % в 1970 р. до 74 % у 2000 р. Це означає, що
протягом життя в кожного із землян проявиться особливість його генетичної
конституції. Але чи стане така особливість хворобою, чи незначною медичною
проблемою, залежить від наших знань і вжитих заходів раннього виявлення та
профілактики захворювання.
Нині серед генетично детермінованих захворювань людини значно пош и
рені спадкові хвороби обміну, або метаболічні хвороби (MX) — моногенні за
хворювання, за яких мутації генів призводять до патохімічних порушень і, як
наслідок, до маніфестації розгорнутої клінічної і біохімічної картини хвороби.
Окремі MX виявляють рідко, але загальна частота їх становить, за різними
даними, від І : 500 до 1 : 3000 новонароджених.
Патогенез метаболічних хвороб можна виразити схематично:
Більшість метаболічних порушень є наслідком вродженої недостатності

визначеного ферменту, спричиненої мутацією кодувального гена, — генетич-
71
ним блоком. Генетичні події, які призводять до таких порушень, бувають різни
ми: заміна основи в молекулі Д Н К , що зумовлює зміну генетичного коду і,
відповідно, однієї амінокислоти на іншу в поліпептидному ланцюзі ферменту.
Це своєю чергою призводить до змін послідовності амінокислот у структурі
активного центру ферменту. Унаслідок цього функціональна активність ф ер
менту знижується аж до повної відсутності, що призводить до розвитку пато
логічного процесу. Зниження або відсутність функції визначеного ферменту
викликає в свою чергу зміну ходу тієї або іншої біохімічної реакції — генетич
ний блок. Будь-який блок характеризується тим, що всі продукти до рівня
блоку не беруть участі в обміні, а накопичуються в організмі. Водночас організм
зазнає дефіциту очікуваних кінцевих продуктів. Накопичені продукти організм
прагне переробити і шукає для цього обхідні шляхи. Але цей пошук найчасті
ше закінчується виникненням сполук, які є токсичними для організму. Роль
метаболітів у формуванні фенотипу MX є вирішальною.
ЗАГАЛЬНІ КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ

ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ
Більшість MX яскраво проявляються в неонатальний період після припи

нення плацентарного кровотоку і початку функціонування власного метабо
лізму. Але оскільки MX реалізуються ще внутрішньоутробно, наслідки пору
шеного метаболізму плода можуть впливати на стан здоров’я вагітної і тому
акушерський анамнез відіграє велику роль в антенатальному пошуку MX:
• спонтанний аборт або мертвонародження в анамнезі потрібно розціню
вати як елімінацію нежиттєздатної дитини. Чоловіча стать такого плода може
свідчити про Х-зчеплепу форму MX;
• наявність у вагітної патологічних змін, таких як тривале блювання або
гостра жирова дистрофія печінки, можуть бути наслідком порушення у плода
окиснення жирних кислот.
Мати, яка є гетерозиготним носієм патологічного гена, переживає метабо
лічний стрес унаслідок впливу продуктів метаболізму плода, які потрапляють у
її кровотік і порушують стан здоров’я.
Гіперактивність плода, ритмічні його рухи свідчать про ще один прояв
порушеного метаболізму — судоми, які виникають внутрішньоутробно.
У неонатальний період початковими ознаками спадкової хвороби обміну
речовин є:
• летаргія;
• відмова від їжі;
• втрата маси тіла;
• поліпное;
• гіпотермія;
• гіпотонія;
• незвичні рухи;
• гепатомегалія.
72
У подальшому клінічні ознаки MX характеризуються:

• судомами;
• поліорганними змінами;
• комою.
Зазвичай такі симптоми неспецифічні, а MX часто поєднуються з інф ек
цією і характеризуються прогресивним перебігом.
У неонатальний період усі прояви MX поділяють на 3 основні групи:
• порушення синтезу і розпаду складних молекул;
• інтоксикація;
• енергетична недостатність.
Порушення синтезу складних молекул зазвичай призводить до патології ем
бріогенезу і, як наслідок, до появи дисморфічних рис обличчя. Наприклад,
порушення пероксисомного біогенезу формує фенотип синдромів Целльвеге-
ра, Рефсума; генетичний блок у синтезі холестеролу — фенотип синдрому
Сміта—Лемлі—Опіца.
Порушення розпаду складних молекул призводить до накопичення їх і внас
лідок цього до формування специфічного зовнішнього вигляду, який дає змо
гу лікарю -клініцисту запідозрити таке захворювання. Наприклад, синдром
Гурлєр (наслідок порушення розпаду мукополісахаридів), хвороба Тея—Сакса
(порушення розпаду гангліозидів).
Інтоксикація змушує запідозрити MX. З першим ковтком молока матері
дитина зазнає впливу метаболітів і, як наслідок, у неї розвивається енцефало-
патія вже в перші 72 год життя. Наприклад, у разі поруш ення циклу сечовини
(блок виведення аміаку), органічних ацидурій (блок в обміні амінокислот),
галактоземії (блок в обміні галактози).
Енергетична недостатність. Початкові прояви порушення біоенергетичного
обміну характеризуються лактат-ацидозом, який відображає порушення про
дукції АТФ. Спектр клінічних проявів доволі широкий. Частим симптомом є
відносно рання інтоксикація, яка може мати затяжний характер з розвитком
декомпенсації. Продукція енергії може також порушуватись, якщ о джерело
енергії (їжа) не потрапляє до організму в достатніх кількості та якості або
розвивається інтеркурентна інфекція.
Дослідження механізму запуску метаболічних кризів у разі спадкових по
рушень обміну речовин дало можливість визначити низку чинників MX, на
які вказують батьки. Серед них:
— голодування;
— інфекції;
— операції;
— травми.
Такі чинники виявлені у хворих з порушенням білкового, вуглеводного та
біоенергетичного обміну.
Установлено, що високий рівень споживання білків або прискорений білко
вий катаболізм ініціює прояв аміноацидопатій, органічних ацидурій, дефектів
циклу сечовини; значне вуглеводне навантаження реалізує мітохондропатії;
споживання великої кількості фруктів реалізує непереносимість фруктози; мо
73
лочних продуктів — галактоземії; значне жирове навантаження призводить до

маніфестації порушень окиснення жирних кислот; зловживання ліками — до
маніфестації порфірії, недостатності глюкозо-6-фосфат-1-дегідрогенази, по
рушень окиснення жирних кислот; зловживання фізичними навантаженнями
ініціює гемолітичний криз у разі прихованої мітохондропатії.
Характерною ознакою MX є наявність безсимптомного періоду, тривалість
якого у різних хворих варіює залежно від порушень метаболізму. Однак таке
твердження є відносним. Що більше ми вивчаємо глибину метаболічних таєм
ниць, то більше розуміємо, що певні ознаки із самого початку є “помилками”
метаболізму, але ми ще не навчились їх бачити й адекватно оцінювати. Цілком
очевидно, що протягом тривалого часу ознаки MX можуть мати неспецифічний
характер і їх легко сплутати з сепсисом, пологовою травмою, перинатальною
енцефалопатією. Пізня діагностика MX зумовлює повну маніфестацію MX та
інвалідизацію, тоді як рання дає змогу проводити своєчасне й ефективне ліку
вання — патогенетичну терапію, яка спрямовує метаболізм у потрібне русло.
Нині систематизовано загальні клінічні прояви MX, які дають змогу запі
дозрити цей вид спадкової патології в різних вікових групах. До них належать:
— не встановлений діагноз;
— невстановлена причина раптової смерті;
— незвичайний запах видихуваного повітря, тіла, сечі, колір сечі;
— наявність сибсів із невстановленим діагнозом, сепсисом, енцефалопатією;
— порушення психофізичного розвитку;
— поява ознак хвороби при зміні дієти;
— пристрасть або відраза до окремих продуктів;
— судоми;
— порушення м ’язового тонусу;
— органомегалія;
— зміни шкіри (попрілості, товста шкіра, пігментація);
— обмеження рухомості суглобів;
— гірсутизм;
— гикавка, блювання;
—■кровноспоріднений шлюб.
Неонатальні судоми є одними з перших клінічних ознак MX, особливо
якщ о спостерігаються стійкі судоми за відсутності в анамнезі асфіксії під час
пологів. Вони виникають за таких MX (табл. 3):
ТАБЛИЦЯ З
Порушення при метаболічних хворобах
Поруш ення П ідтвердж у вальні до слідж енн я
Недостатність піридоксину Проба з піридоксином

Некетотична гіпергдіцинемія Визначення вмісту гліцину в спинномозковій рідині
і плазмі (співвідношення гліцину спинномозкової
рідини і плазми — понад 0,09)
Дефіцит 3-фосфогліиерат- Визначення вмісту серину в спинномозковій рідині
дегідрогенази (низький рівень)
74
Продовження табл. З
Порушення П ідтвердж увальні до слідж енн я
Дефіцит біотинідази Визначення вмісту біотинідази

Дефіцит сульфітоксидази та Визначення вмісту сульфатів у свіжій сечі
кофактору молібдсна
Порушення пуринового обміну Визначення вмісту пуринів у сечі
Пероксисомні хвороби Визначення вмісту довголанцюгових жирних кислот
Судоми спостерігаються і за інших порушень проміжного метаболізму та

супроводжуються енцефалопатією, як, наприклад, у разі хвороби “кленового
сиропу”. М ’язова гіпотонія є характерною ознакою некетотичної гілергліци-
немії та дефіциту сульфітоксидази.
Важливу роль відіграють біохімічні методи підтвердження клінічного діаг
нозу. За наявності зазначених клінічних ознак вивчення біохімічного профілю
хворого виявляється надзвичайно цінним (табл. 4).
ТАБЛИЦЯ 4
Біохімічні показники крові в діагностиці метаболічних порушень
Біохімічний показник Назва захворювання
Зниження рівня Тирозинемія, тип 1

глюкози Хвороба “кленового сиропу” (M SUD)
З-Мстилкротонілгліцинурія
З-Метилглютаконова ацидурія
Дефіцит З-гідрокси-З-метилглугарил-КоА-ліази
Метилмалонова ацидемія
Дефіцит 2-кетоглугаратдегідрогеназного комплексу
Порушення надходження карнітину
Дефект карнітинпальміто'цпрансФс Рази 1 (КПТ 1)
Дефіцит ацилкарнітинтранслокази
Дефіцит карнітинпальміто'ілтрансферази 2 (КП Т 2)
Дефект довголанцюгових жирних кислот
Дефіцит ацил-КоА-дсгідрогенази середньоланцюгових жирних кислот
Дефіцит довголанцюгової 3-гідроксиацид-КоА-дегідрогенази
Дефект три функціонального білка
М ножинна недостатність ацил-КоА-дегідрогеназ
Хвороби накопичення глікогену (ХНГ) типи 1, 3, 6, 8, 9, 0
Галактоземія
Спадкова непереносимість фруктози
Дефіцит фруктозо-1,6-дифосфатази
Дефіцит піруваткарбоксилази
Дефіцит гліцеролкінази
Підвищення рівня Ізовалеріанова ацидемія

амонію Хвороба “кленового сиропу”
З-Метилкротонілгліцинурія
З-Метилглютаконова ацидурія
Дефіцит біотинідази
Дефіцит 3-оксотіолази
75
Метил мазонова ацидемія

Пропіонова ацидемія
L-2-Пдроксиглутарова ацидурія
Порушення циклу сечовини
Синдром гіперорнітинемії—гіперамоніємії—гомоцитрулінурії
Двохосновна аміноацидурія
Порушення надходження карнітину
Дефіцит КП Т 1
Д ефіцит ацилкарнітинтранслокази
Дефіцит середньоланцюгової ацил-КоА-дегідрогенази
Порушення мітохондріазьного енергетичного обміну
Тяжкі загальні захворювання печінки
Гази в крові Хвороба "кленового сиропу"

(ацидоз) Ізовалеріанова ацидемія
З-Метилкротонілгліцинурія
З-Метилглютаконова ацидурія, тип 1
З-Метилглютаконова ацидурія, інші типи
Дефіцит З-гідрокси-З-метилглугарил-КоА-ліази
Дефіцит біотинідази
Дефіцит голокарбоксилази-синтетази
Дефіцит 3-оксотіолази
З-Гшроксиізомасляна ацидурія
Дефіцит карбоксилази
Метилмалонова ацидемія, кобаламін С і D
Дефект 2-кетоглутаратдегідрогеназного комплексу
Дефіцит малоніл-КоА-декарбоксилази
Дефіцит глютатіонсинтетази
Піроглютамова ацидурія (5-оксолролінурія)
Цитрулінемія
Аргінінянтарна ацидемія
Порушення захоплення карнітину
Дефект КПТ І
Дефіцит ацилкарнітинтранслокази
Дефект КП Т 2
Дефіцит довголанцюгової З-гідроксиацил-КоА-дегідрогенази
Дефіцит ацил-КоА-дегідрогенази середньоланцюгових жирних
кислот
Дефіцит коротколанцюгової ацил-КоА-дегідрогенази
М ножинна недостатність ацил-КоА-дегідрогеназ
ХНГ, типи 1 і 3
76
Спадкова непереносимость фруктози

Д ефіцит фруктозо- 1,6-дифосфатази
D-Гліцеринова ацидемія
Дефіцит гліцеролкінази
Порушення мітохондріального енергетичного обміну
Гази в крові Гіперамоніємія

(алкалоз) Ліпідна гіперплазія надниркової залози
Підвищення рівня Д ефіцит біотинідази

лактату й/або Дефіцит голокарбоксилази-синтетази
пірувату З-Гідроксиізомасляна ацидурія
Д ефект 2-кетоглутаратлсгідрогеназного комплексу
Дефіцит фумарази
L-2-Гідроксиглутарова ацидурія
Гіперамоніємія
Дефіцит довголанцюгової ацил-КоА-дегідрогенази,
трифункціонального білка
ХНГ, типи і, 3, 6, 9, 0
П орушення мітохондріального енергетичного обміну
Підвищення рівня Дефіцит лізосомального переносника цистину (новонароджених)

креатинІну Д ефіцит лізосомального переносника цистину (підлітковий)
Гіпероксалурія, тип 1
Підвищення рівня Дефіцит малоніл-КоА-декарбоксилази

сечовини Дефіцит лізосомального переносника цистину (новонароджених)
Дефіцит лізосомального переносника цистину (підлітковий)
Гіпероксалурія, тип 1
Зниж ення рівня Гіперамоніємія

сечовини Двохосновна аміноацидурія
Лізинурична непереносимість білка
Підвищення рівня Дефіцит середньоланцюгової ацил-КоА-дегідрогенази

сечової кислоти Спадкова непереносимість фруктози
ХНГ, типи 1 і 7
Дефект гіпоксантинфосфорибозилтрансферази
Дефект фосфорибозилпірофосфатсинтетази
Дефект гуанідинацетатметклтрансферази
Зниж ення рівня Дефіцит кофактора молібдену

сечової кислоти Дефіцит пуриннуклеозидфосфорилази
Дефіцит ксантиноксидази/дегідрогенази
77
Підвищення рівня Тирозинемія, тип 1

аспартат/аланін- М евалонова ацидурія
амінотрансферази Деф іцит 2-кетоглутаратдегідрогеназного комплексу
Дефіцит фумарази
Дефіцит малоніл-КоА-декарбоксилази
Дефіцит орнітинтранскарбамілази
Аргінінянтарна ацидурія
Деф іцит аргінази
Лізинурична непсреносимість білка
Порушення споживання карнітину
Дефіцит КП Т і та 2
Дефект ацил-КоА-дегідрогенази довголанцюгових жирних кислот
Дефект ацил-КоА-дегідрогенази середньо- та коротколанцюгових
жирних кислот
Дефект 3-гідроксиацил-КоА-дегідрогенази, трифункціонального
білка
Галакгоземія
Спадкова непереносимість фруктози
ХНГ, типи 3 - 7
Дефіцит Зр-гідрокси- Д5-С 27-стероїддегідрогенази
Дефіцит 3-оксо- Д4-стероід-5р-редуктази
Хвороба Вільсона
Дефіцит кислої ліпази (хвороба Вольмана)
Дефіцит аі-антитриисину
З-М етилглютаконова ацидурія, тип 1

3 -Метилглютаконова ацидурія, інші типи
Підвищення рівня Мевалонова ацидурія

креатинкінази Дефіцит КП Т 2
Деф ект ацил-КоА-дегідрогенази довголанцюгових жирних кислот
Деф ект 3-гідроксиацил-КоА-дегідрогенази, трифункціонального
білка
ХНГ, типи 2, 3, 5
Дефіцит міоаденілатдеамінази
Підвищення рівня Деф іцит Зр-гідрокси- Д5-С27-стероїддегідрогенази

лужної фосфатази Деф іцит 3-оксо- Д4-стероїд-5р-рсдуктази
Підвищення рівня Лізинурична непереносимість білка

лактатдегідро Двохосновна аміноацидурія
генази ХНГ, тип 5
Зниження рівня Абеталіпопротеїнемія

три гліцериді в Гіпобеталіпопротеїнемія
78
Підвищення рівня ХНГ, тип 1

тригліцеридів Дефіцит гліцеролкінази
Дефіцит ліпопротеїнліпази
Дефіцит аполіпопротеїн СТІ
Дисбеталіпопротеїнемія
Дефіцит печінкової ліпази
Дефіцит лецитинхолестеролацилтрансферази
Зниження рівня З-М етилглютаконова ацидурія та інші її типи

холестеролу Мевалонова ацидурія
Абетал і попротеїнемія
Гіпобеталіпопротеїнемія
Дефіцит Зр-гідрокси- Д5-С 27-стероїддегідрогенази
Дефіцит 3-оксо- Д4-стероїд-5р-редуктази
Синдром Сміта—Лемлі—Опіца
Підвищення рівня Дефіцит ліпопротеїнліпази

холестеролу Дефіцит аполіпопротеїн СТІ
Дисбеталіпопротеїнемія
Дефіцит печінкової ліпази
Гіперхолестеролемія
Дефект апо-В-100
Дефіцит лецитинхолестеролацилтрансферази
Дефіцит стерол-27-гідроксилази (церсбро-сухожилковий
ксантоматоз)
Підвищення рівня Дефіцит К П Т 2

міоглобіну ХНГ, тип 2
Підвищення рівня Двохосновна аміноацидурія

феритину Лізинурична непереносимість білка
Гематологічна Ізовалеріанова ацидемія

нейтропенія З-М етилкротонілгліцинурія
Нейтропенія М етилмалонова ацидемія

Дефіцит карбамілфосфатсинтетази
Спадкова оротова ацидурія
Т ромбоцитопенія Ізовалеріанова ацидемія

Мевалонова ацидурія
Дефіцит 3-метилкротоніл-КоА-карбоксшіази
79
Анемія Тирозинемія, тип 1

Піроглутамова ацидурія (5-оксопролінурія)
Дефіцит у-глутамілцистинсинтетази
Кобаламін С та D
Спадкова оротова ацидурія
Дефіцит піримідин-5-нуклеотидази
Сімейний дефіцит лецитин/ холестеролацилтрансферази
Д ефіцит кислої ліпази (Хвороба Вольмана)
Вакуолізовані Майже всі лізосомні хвороби накопичення

лімфоцити в мазках
перифе-рійної крові
Підвищення рівня Д ефіцит у -глутамілцистеїнсинтетази

ретикулоцитів Дефіцит у -глутамілтранспептидази
ХНГ, тип 2
Труднощі своєчасного розпізнавання MX пов’язані з низкою обставин:

— клінічний прояв однієї і тієї самої MX може варіювати навіть у межах
сім ’ї;
— можлива різна сила прояву патологічного гена при однакових мутаціях;
— прояв захворювань особливо варіабельний у жінок із Х-зчепленим ти
пом успадкування внаслідок різниці в лайонізації Х-хромосоми, тобто ступені
активації (наприклад, дефіцит орнітинтранскарбамілази);
— домінантні мутації з різним ступенем пенетрантності також супровод
жуються клінічним поліморфізмом;
— успішне лікування уражених ж інок відтворює репродуктивну функцію
сім ’ї, але плід, який є гетерозиготою, може постраждати від токсичних мета
болітів;
— MX, перебігаючи як катастрофи неонатального періоду, маскуються під
перинатальні енцефалопатії, пологову травму, сепсис;
— хронічна інтермітивна форма може характеризуватись минущими не
врологічними порушеннями або проявлятись метаболічним кризом на тлі рес
піраторної інфекції, діареї, “банкетної” їжі;
— хронічна прогресивна форма, рано маніфестуючи, приховується за оз
наками затримання психомоторного розвитку, порушення харчування, нарос
тання неврологічних симптомів, клінічними проявами імунодефіциту у виг
ляді хронічної кандидозної інфекції.
Для своєчасної діагностики й адекватної терапії в кожному випадку MX
надзвичайно важливо знати:
80
~ які чинники порушують точність роботи генів, що кодують ферменти, і

перешкоджають ефективній роботі ферментативних систем, призводячи до
маніфестації MX;
— який спектр MX у регіоні обстеження і яка частота окремих його форм;
— які основні клінічні прояви формують гомо- і гетерозиготний фенотип
найпоширеніших хвороб метаболізму;
— як можна розпізнавати за допомогою класичних генетичних методів і
сучасних технологій ту або іншу форму MX;
— що поставити на вершину діагностичного “айсберга” — клінічні прояви
чи біохімічні ознаки;
— як вийти на шлях патогенетичної терапії;
— як вибудувати адекватний прогноз для лробанда з MX і його сім ’ї.
Сучасна класифікація метаболічних хвороб
Класифікація, розроблена J - Zschoke, G . Hoffmann (1 9 9 9 )
Поруш ення біосинтезу Д е ф е к ти м едіаторів

Поруш ення
і розщ еплення ск ладн и х і пов’язані з ними
проміжного м етаболізм у
м олекул поруш ення
Порушення метаболізму Порушення метаболізму Порушення метаболізму

амінокислот (аміноацидопатії): пуринів і піримідинів гліцину і се рину
органічні ацидурії; Лізосомні хвороби Порушення обміну птеринів
порушення детоксикації аміаку накопичення і біогенних амінів
Порушення окиснення жирних Пероксисомнї хвороби Порушення метаболізму
кислот і кетогенезу накопичення у-амінобутаратів
Порушення метаболізму Порушення метаболізму
вуглеводів і їх транспорту: ізопреноїдів і стеринів
порушення метаболізму Порушення метаболізму
галактози і фруктози; жовчних кислот і гемів
порушення метаболізму Вроджені порушення
гліцеролу; глікозилювання
порушення глікогенезу і Порушення метаболізму
накопичення глікогену; ліпопротеїнів
порушення транспорту
вуглеводів
Мітохондріальні порушення
Порушення, пов’язані з
недостатністю вітамінів
Порушення транспорту
амінокислот
Порушення метаболізму пептидів
Порушення метаболізму
мінералів:
міді;
заліза;
цинку
81
РОЛЬ СІМЕЙНОГО АНАМНЕЗУ

В ДІАГНОСТИЦІ МЕТАБОЛІЧНИХ ХВОРОБ
Ретельний сімейний анамнез може сприяти встановленню важливих діаг

ностичних критеріїв, які дають змогу виявити вроджені дефекти метаболізму.
Більшість метаболічних порушень успадковується аутосомно-рецесивно, що
важливо в тому разі, якщо батьки є єдинокровними або якщо родина має
обмежений етнічний чи географічний фенотип. Носії окремих порушень най
частіше перебувають у віддалених селах, у пов’язаних тісними узами громадах
(наприклад, громада амішей у штаті Пенсильванія), певних етнічних групах
(наприклад, євреї-ашкеназі) або в країнах, де протягом багатьох століть спос
терігається незначна імміграція (наприклад, Ф інляндія).
Досить часто проведення досліджень фахівці починають лише після того,
як у родині уражується друга дитина. У такому разі можна вважати, що старші
сибси страждають від аналогічного порушення. Д о появи другого випадку в
родині звичайно встановлюють такі діагнози, як сепсис, викликаний нерозпі
знаним патогенним мікроорганізмом, енцефалопатія, синдром раптової смерті
дитини. Останній є частим наслідком порушеного проміжного метаболізму,
що має гострі прояви з летальними наслідками, спричиню є такі хвороби, як
порушення детоксикації аміаку, органічні ацидурії або порушення окиснення
Під час оцінювання історій хвороби членів родини, які хворіли раніше,
можна виявити алогічні й навіть суперечливі клінічні прояви захворювань.
Іноді батьки є надійнішими джерелами інформації. Проте клінічна експресія
одного й того ж вродженого порушення метаболізму може варіювати навіть у
межах родин. За деяких загальних менделівських порушень виявляють велику
розмаїтість мутацій з різними ступенями тяжкості перебігу захворювання.
Прояви захворювань особливо різняться у жінок при Х-зчепленому успадку
ванні внаслідок процесів лайонізації Х-хромосоми у носіїв жіночої статі (на
приклад, за недостатності орнітинтранскарбамілази). Аналогічно до цього д о
мінантні порушення з варіабельною пенентрантністю можуть викликати різні
клінічні проблеми у членів однієї родини й навіть у поколінь однієї родини, як
за синдрому Сігави, недостатності гуанозин-5-трифосфатциклогідролази.
Завдяки успішному лікуванню порушень проміжного метаболізму, при яких
відбувається накопичення невеликих токсичних молекул, жінки з порівняно
легкими ураженнями досягають репродуктивного віку. Якщо в них настає
вагітність, плід може постраждати від патологічної кількості токсичних мета
болітів з боку матері, навіть якщо самі діти є гетерозиготами й не зазнають
ураження. Особливо загрозлива материнська фенілкетонурія, тому що вона може
стати основною проблемою для здоров’я. Деякі жінки можуть навіть не знати,
що вони уражені фенілкетонурією, у тому разі, якщо вони припинили лікуван
ня дієтою і медичне спостереження у підлітковому віці. Однак вони пам’ятають,
що дотримувалися спеціальної дієти, і лікареві варто запитувати в них про на
явність таких дієт у минулому. У деяких випадках у матерів діагностували легку
форму фенілкетонурії лише після того, як у їхніх дітей було діагностовано кла
82
сичний материнський синдром фенілкетонурії. Інші материнські захворювання

можуть викликати в новонародженого або дитини постнатальну метаболічну
хворобу (наприклад, метилмалонову ацидурію та гіпергомоцистеїнемію у дітей,
яких вигодовують тільки молоком матерів, які дотримуються суворої вегетарі
анської дієти, що викликає недостатність вітаміну В12).
ВНУТРІШНЬОУТРОБНИЙ
РОЗВИТОК Й УСКЛАДНЕННЯ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ
ЯК ОЗНАКИ МЕТАБОЛІЧНИХ ХВОРОБ
Невеликі токсичні молекули, які накопичуються за багатьох порушень

проміжного метаболізму, не заподіюють шкоди плоду, тому шо вони знешкод
жуються через плаценту й метаболізуються матір’ю. Діти з такими порушення
ми мають цілком нормальний внутрішньоутробний розвиток і нормальні по
казники в разі своєчасних пологів. Порушення ж, які впливають на енергетич
ний метаболізм клітин (наприклад, мітохондріальні порушення) можуть шкодити
розвиткові органів плода й внутрішньоутробному розвитку, викликаючи струк
турні (особливо церебральні) порушення, дисморфічні риси обличчя й дист
рофію. Структурні порушення й дисморфії обличчя можуть бути навіть більш
різко виражені у разі порушень біосинтезу складних молекул. Яскравими при
кладами цього є дефекти біосинтезу стерину, які впливають на холестсролза-
лежні сигнальні шляхи розвитку (наприклад, синдром Сміта—Лемлі—Опіца).
Порушення, що впливають на процес катаболізму складних молекул (на
приклад, лізосомні хвороби накопичення), спричинюють специфічні дисморфічні
риси, як при хворобі Гурлєр, і, перебігаючи у тяжкій формі, можуть виявлятися
відразу після народження. Матері, що виношують плід з дефіцитом гідроксиа-
цил-КоА-дегідрогенази, дефіцитом карнітинпальмітоїлтрансферази 2 або де
фектами бета-окиснення жирних кислот, мають підвищений ризик виникнення
жирової інфільтрації печінки, прееклампсії або синдрому гемолізу, підвищеного
рівня печінкових ферментів і низького рівня тромбоцитів (синдром HELLP).
Результати систематичних досліджень дозволяють дійти висновку, шо де
фіцит гідроксиацил-КоА-дегідрогенази виявляється у багатьох вагітних з гос
трою жировою інфільтрацією печінки і лише у досить незначного відсотка
вагітних — із синдромом HELLP, який трапляється набагато частіше, при ньо
му гостра жирова інфільтрація печінки відсутня. Проведення аналізу адилкар-
нітину у висушених на папері плямах крові здійснюється в процесі скринінгу
немовлят таких матерів щодо порушення окиснення жирних кислот.
ВІК МАНІФЕСТАЦІЇ І ЧИННИКИ

МЕТАБОЛІЧНИХ ХВОРОБ
На рис. ЗО наведено типовий вік маніфестації для різних груп метаболічних

порушень на першому році життя дитини. Зазвичай порушення проміжного
метаболізму, що супроводжуються накопиченням токсичних молекул, у перші
83
Вік: новонароджений 1-й тиждень 1-й місяць 1-й рік.
Інтоксикація
Аміноацидопатії J
Органічні ацидурії /
Дефекти циклу утворення сечі / ^ ------
Гапактоземія, спадкоємна непереносимість /
фруктози / ______________________________________________
Знижена толерантність до голодування

Дефекти окиснення жирних кислот
Порушення кетогенезу
Глікогеноз, 1тип
Порушення глюконеогенезу
Порушений енергетичний метаболізм

Дефекти окиснення довголанцюгових
жирнихкислот
Порушений метаболізм складних молекул

Лізосомні хвороби накопичення
Пероксисомні порушення
Порушення глікоз плювання
Порушена нейромедіація
Некетонемічна гіперппіцинемія
Недостатність сульфітоксидази
Вітамін Вв-залежна гомоцистинурія
^ ________________________
Недостатність Габа-трансамінази
Рис. ЗО. Типовий вік маніфестаціїметаболічних порушень у перший рікжиття дитини

(за G. Hoffmann зі співавт., 2002)
години життя дитини не виявляють ніяких симптомів. З появою відповідного

субстрату внаслідок катаболізму або неадекватного харчування з’являються перші
ознаки хвороби. Постнатальне розщеплення білка вимагає катаболізму аміно
кислот і детоксикації азоту. Прогресивні симптоми найчастіше розвиваються у
дітей другого і п ’ятого дня життя з гострими аміноацидопатіями (наприклад,
хвороба “ кленового сиропу”), класичними органічними ацидуріями або дефек
тами циклу сечовини. Періодом ризику вважається також друга половина пер
шого року життя дитини (особливо вік 6—8 міс), коли діти починають спожи
вати тверду їжу з вищим вмістом білків, що призводить до нічного голодування,
а також період статевої зрілості, коли гормональні зміни й уповільнена швидкість
росту призводять до зміни метаболічного стану.
Катаболічні стани, що є наслідком інфекцій, гарячки, вакцинації, високо-
дозована стероїдна терапія, хірургічні втручання, травми й тривале голодуван
ня можуть ініціювати порушення у будь-якому віці.
84
Серед усіх порушень метаболізму вуглеводів галактоземія найчастіше трап

ляється після введення молока (яке містить галактозоглюкозодисахарид лакто
зи) у перший тиждень життя дитини. У дітей зі спадковою непереносимістю
фруктози симптоми виявляються після введення фруктів, овочів й, особливо,
столового цукру (фруктозоглюкозодисахаридсахарози) до складу їхньої дієти,
найчастіш е у віці 4—8 міс.
До порушень зі зниженою толерантністю до голодування належать гене
тичні дефекти окиснення жирних кислот і кетогенезу, а також недостатність
синтезу глюкози. Вони зазвичай проявляються у періоди споживання їжі м а
лими порціями та/або підвищеної потреби в енергії (тривале голодування або
метаболічний стрес), і таким чином вік маніфестації визначається часом дії
провокаційних чинників. Порушення зі зниженою толерантністю до голоду
вання в постнатальний період проявляються менш часто або мають менш тяжкі
симптоми. Найчастіше вони проявляються у другому півріччі життя у зв’язку з
інфекціями.
Порушення енергетичного метаболізму зазвичай проявляються відразу після
народження дитини, але можуть проявлятися в будь-який період її життя, за
лежно від тяжкості генетичного дефекту й залучених у патологічний процес
органів. Значні зміни у вживанні вуглеводів можуть ініціювати гостру деком
пенсацію в разі мітохондріальних порушень. Порушення метаболізму довго
ланцюгових жирних кислот за деяких дефектів бета-окиснення спричинюють
клінічні ознаки мітохондріальних порушень у періоди голодування. Мітохонд
ріальні порушення також викликають помітне і, як правило, необоротне по
гіршення клінічного стану в разі інтеркурентних захворювань.
Порушення метаболізму складних молекул рідко проявляються у вигляді го
стрих метаболічних кризів, часто перебігають із розвитком варіабельної і найчас
тіше прогресивної дисфункції органів протягом усього періоду дитинства. При
цьому зазвичай не вдається виявити будь-яких провокаційних чинників. Клінічний
прояв дефектів системи нейромедіаторів і пов’язаних з нею порушень залежить
від онтогенетичної експресії систем цих нейромедіаторів та їхніх рецепторів. В
уражених дітей симптоми найчастіше виявляються відразу після народження;
симптоми внутрішньоутробної епілепсії можугь виявлятися навіть пренатально.
ОСОБЛИВОСТІ СЕМІОТИКИ
Семіотика спадкових захворювань істотно відрізняється від класичної врод

женим характером, сімейним накопиченням, прогредієнтним, рецидивним
хронічним перебігом, клінічним поліморфізмом і генетичною гетерогенністю,
плейотроиною дією гена (множинністю уражень). При оцінюванні хворого на
MX соматогенетичне дослідження є основним, а риси фенотипу пробанда,
особливості дисморфологічних порушень є ключем до встановлення діагнозу.
Кожна дитина з підозрою на наявність вродженого порушення метаболіз
му вимагає всебічного лікарського огляду й ретельного оцінювання функції
85
внутрішніх органів, проведеного за допомогою лабораторних і гомографічних

обстежень. Крім цього, варто проводити обстеження слуху й зору. Залежно від
наявних симптомів і клінічного перебігу хвороби лікар повинен проводити
повторний огляд і докладне обстеження пацієнта кожні 6 місяців. Залучення
в патологічний процес систем багатьох органів є одним з вагомих аргументів
на користь вродженої MX. Це найбільше стосується дефектів метаболізму орга-
нсл, таких як мітохондріальні або пероксисомні порушення, або групи де
фектів глікозилювання чи синдромів вроджених порушень глікозилювання.
Морфологічні порушення, такі як дисморфічні риси обличчя або мальфор-
мації, можуть бути наслідком дисметаболізму складних молекул, а також ре
зультатом порушень, які впливають на мітохондріальний енергетичний обмін;
за інших порушень проміжного метаболізму їх зазвичай не виявляють. Найча
стіше генералізована органомегалія дає можливість припустити наявність лізо-
сомних хвороб накопичення, тоді як ізольована гепатомегалія виявляється при
великій кількості ферментних дефектів.
86
Клініко-морфологічне
дослідження пробанда
з метаболічними порушеннями
Під час проведення обстеження пробанда потрібно дотримуватися стандар

тизованої класифікації основних клінічних, морфологічних, антропометричних
та інших характеристик, їх слід враховувати під час опису “клінічного фенотипу”.
Особливу увагу слід надавати не тільки реєстрації вроджених вад розвит
ку, а й малих аномалій розвитку, оскільки в медичній документації останні, як
правило, не відображені. Водночас малі аномалії розвитку становлять близько
половини всіх морфологічних ознак, які використовують у диференціальній
діагностиці синдромів множинних вроджених вад розвитку людини.
На відміну від вроджених вад розвитку, до малих аномалій розвитку нале
жать морфологічні зміни органа, що виходять за межі варіацій або перебува
ють у крайніх межах варіацій його нормальної будови, істотно не змінюючи
функції органа. Малі аномалії розвитку ш ироко представлені в усіх морфоло
гічних структурах людського тіла, проте нині в діагностиці синдромів м но
жинних вроджених вад розвитку переважно застосовують малі аномалії роз
витку, шо реєструють лише при зовнішньому огляді пробанда.
За чіткістю реєстрації ознаки малих аномалій розвитку можна розподілити
на три групи:
1. Альтернативні — ознаки, які можуть бути або наявними, або відсутніми
(папіломи, насічки, алопеція та ін.).
2. Вимірювальні — ознаки, що визначаються абсолютним або відносним
числовим значенням (подовж ення, укорочення, зм енш ення, збільш ення,
зміщення частини тіла або органа, зміна кривизни поверхні).
3. Описові — ті, до яких важко застосувати кількісні методи дослідження
(зміни форми м ’яких тканин, кольору волосся, шкіри тошо).
Під час вимірювання використовують такі антропометричні точки:
1. На голові:
верхівкова — найвища точка на тімені, коли голова установлена в певній пло
щині: права та ліва козелкові точки, а також нижній край лівої і правої
очної ямки, що містяться в одній площині;
козелкова — точка над верхнім краєм козелка вуха, шо розташована на по
верхні двох дотичних, проведених до верхнього і переднього країв козелка;
офріон — точка, що міститься на перетині медіально-сагітальної площини го
лови по дотичній, проведеній до найвищих точок брів;
87
глабела (надперенісся) — точка між бровами, що найбільше виступає;

волосяна — точка на чолі на перетині серединної площ ини середньої лінії
росту волосся;
тім’яна — точка бічної поверхні голови, що найбільше виступає;
потилична — точка на потилиці, що найбільше виступає в медіально-сагітальній
площині;
фронтально-скронева — точка на скроневому гребені лобової кістки, що л е
жить у місці її найбільшого звуження (приблизно на рівні верхнього краю
очної ямки, вище і вбік від надбрівного валу);
верхньоносова (назіон) — точка, що лежить у медіально-сагітальній площині
на рівні носолобового шва або на лінії, проведеній через орбітальні части
ни верхніх повік;
селіон (перенісся) — найглибша точка перенісся;
нижньоносова — задня точка нижнього краю носової перетинки;
губна верхня — точка верхньої губи, що лежить на перетині серединної площ и
ни з межею шкірної та слизової частин губ;
губна нижня — так само на нижній губі;
ротова — серединна точка ротової щілини;
альвеолярна верхня — нижня точка ясен верхньої щелепи в серединній пло
щині;
альвеолярна нижня — верхня точка ясен нижньої щелепи;
підборіддя — найнижча точка підборіддя в серединній площині;
вилична — точка виличної дуги, що найбільше виступає;
нижньощелепна — точка нижньої щелепи, що найбільше виступає.
2. На тулубі:
верхньогруднинна — точка на верхньому краї яремної вирізки груднини;
середньогруднинна — точка в ділянці груднини по медіальній лінії на рівні
верхнього краю 4-го груднинно-ребрового з’єднання;
нижньогруднинна — між тілом і мечоподібним відростком по середній лінії;
шийна — точка на вершині остистого відростка шийного хребця (С VII);
соскова — точка в центрі соска (у чоловіків і дітей);
пупкова — точка в центрі пупка;
лобкова — точка на верхньому краї лобкового з’єднання;
клубово-остиста передня — точка верхньої передньої ості клубової кістки, що
найбільше виступає;
клубово-гребінцева — точка на гребені клубової кістки, що найбільше висту
пає;
пахвинна — точка на половині відстані між клубово-остистою і лобковою точ
ками.
3. На верхній кінцівці:
плечова — точка на краю акроміального відростка лопатки, що найбільше ви
ступає;
променева — верхня точка головки променевої кістки;
шилоподібна — нижня точка шилоподібного відростка;
88
Клініко-морфологічне дослідження пробанда з метаболічними порушеннями
фалангова — верхня точка головки основної фаланги третього пальця з тильної

поверхні;
пальцева — найдистальніша точка на м ’яких тканинах фаланги третього пальця;
п’ясткові точки І і IV променя — точки в ділянці головок І і IV п ’ясткових
кісток, що найбільше виступають.
4. На нижній кінцівці:
верхньогомілкова внутрішня — найвища точка на середині медіального відрост
ка великогомілкової кістки;
нижньогомілкова — найнижча точка на внутрішній бічній кісточці;
п’яткова — точка п ’яти, що найбільше виступає ззаду;
кінцева — точка першого або другого пальця, що найбільше виступає;
плеснові внутрішня і зовнішня — точки на внутрішньому та зовнішньому краях
стопи в ділянці головок І та V плеснових кісток, що найбільше виступають
в боки;
човноподібна — точка головки човноподібної кістки.
Основні розміри для характеристики окремих частин тіла визначаються як

проекційні відстані між зазначеними точками. їх буде наведено під час опису
окремих малих аномалій розвитку. Ураховуючи, що об’єктом дослідження ча
стіше є пробанди віком від новонародженості до одного року з різним рівнем
фізичного розвитку як через вік, так і внаслідок вроджених дефектів, перевагу
слід надавати оцінюванню не абсолютних розмірів, а відносних показників,
які характеризують пропорції тіла й органів. Зазвичай показники виражаються
відношенням меншого розміру до більшого у відсотках.
ОЦІНЮВАННЯ ФЕНОТИПУ ПАЦІЄНТА

З МЕТАБОЛІЧНОЮ ХВОРОБОЮ
М аса (з точністю до 10г):
— нормальна (для новонароджених хлопчиків — 3530 г, дівчаток — 3330 г);
— надмірна (для новонароджених хлопчиків — понад 4440 г, дівчаток —
понад 4210 г);
— недостатня (для новонароджених хлопчиків — менше ніж 2620 г, дівча
ток — менше ніж 2450 г).
Зріст (у сантиметрах):
— нормальний (для новонароджених хлопчиків — 50,4 см, дівчаток —
49,5 см);
— збільшений (для новонароджених хлопчиків — понад 54,2 см, дівчаток —
понад 52,8 см);
— зменшений (для новонароджених хлопчиків — менше ніж 46,6 см, дівча
ток — менше ніж 46,2 см).
Шкіра:
— без змін;
— лущиться;
89
— іхтіоз — тяжке (у 50 % летальне) ураження шкіри, що проявляється

гіперкератозом, мацерацією і надмірним лущенням, може бути локальним і
генералізованим; часом шкіра вкрита роговим панциром з глибокими тріщ и
нами; зернистий шар атрофічний або відсутній;
— гіперкератоз — надмірне ороговіння окремих частин тіла: долонь, підо
шов, розгинальної поверхні суглобів тощо; зернистий шар потовщений, за
винятком гіперкератозу при іхтіозі;
— вогнищева аплазія — неправильної або овальної форми дефекти шкіри
у вигляді відсутності волосся, зазвичай близько 1,5 см в діаметрі; частіше ло
калізуються в тім ’яно-потиличній ділянці голови;
— бульозний епідермоліз — виявляється формуванням великих пухирців
між епідермісом і дермою або в мальпігієвому шарі; вміст — серозна, серозно-
гнійна або кров’яниста рідина; локалізація різна, частіше — на кінцівках;
— вітиліго — вогнищева відсутність пігменту в епідермісі;
— альбінізм — генералізована відсутність або зменш ення пігменту в шкірі,
волоссі і райдужці;
— невус (родимка) — доброякісні розростання, що складаються з невоїд-
них клітин з різною кількістю бурого пігменту; так ще називають розростання
ембріональних клітин будь-якого органа (гамартії);
— телеангіектазія — ділянка різко розширених капілярів дерми;
— ангіоми;
— ліпоми;
— фіброми;
— птеригіум — крилоподібні складки шкіри різної етіології; птеригіум у
ділянці великих суглобів (колінного, плечового) зазвичай пов’язаний з пору
шенням кріплення м ’язів, шийний (його іноді називають дерматолізом) зу
мовлений порушенням будови лімфатичних судин;
— складчаста гіперплазія волосистої частини голови — різко стовщена шкіра
(зазвичай у тім’яно-потиличній ділянці), на вигляд подібна до мозкової звиви
ни; гістологічно визначаються розростання невусного характеру;
— ектодермальна дисплазія — група вад, похідних ектодерми, що супро
воджується недорозвиненням епідермісу, придатків шкіри, а іноді й зубів; ха
рактеризується гладенькою, блискучою і стоншеною шкірою, відсутністю або
дистрофією нігтів і зубів, відсутністю (ангідротична форма) або гіперфункцією
(гідротична форма) потових залоз;
— склеродермія — генералізоване або вогнищеве ущільнення шкіри, час
тіше уражується шкіра кінцівок і тіла; при залученні до процесу відповідних
структур рухомість шкіри обмежена; уражені ділянки тістоподібної консис
тенції, після натискування залишається ямка;
— вроджені рубці;
— жирові грижі — пухлинні випинання в разі вогнищевої атрофії шкіри і
слабкості еластичного каркасу (диференціювати з ліпомою, фібромою).
Нігті:
— ламкі;
90
— розщеплюються на пластинки;
— подібні до годинникових скелець;
— вогнищева аплазія;
— вогнищева гіперплазія;
— аноніхія — відсутність нігтьових пластинок (на одному або кількох
пальцях);
— пахіоніхія.
Волосся:
— ламке;
— тонке;
— алопеція — вогнищева або тотальна відсутність волосся, зазвичай у ділянці
волосистої частини голови;
— гіпертрихоз — надмірна густота волосся;
— гіпотрихоз — недостатня густота волосся;
— альбінізм.
Підшкірна жирова клітковина визначається за товщиною шкірної складки
на рівні ребрової дуги по середньоключичній лінії:
— надлишок;
— недостатність;
— лімфоїдний набряк — збільшення об’єму стоп та гомілок за рахунок
накопичення рідини в розширених лімфатичних судинах; на відміну від на
бряків іншої етіології, ям ка після натискування пальцем не залишається;
— склеродерма.
М ’язи:
— аплазія великого грудного м ’яза;
— аплазія прямих м’язів живота;
— розходження прямих м ’язів живота;
— гіпотонія — зниження м ’язового тонусу (млявість, розслаблення) з гіпер-
мобільністю; у суглобах може бути дифузним (у разі хвороби Дауна) або л о
кальним (у разі парезів і паралічів периферійного типу);
— гіпертонія — підвищення тонусу м ’язів спостерігають у разі парезів і
паралічів центрального типу, ригідність м ’язів — у разі ексграпірамідних пору
шень з малорухомістю в суглобах; стан тонусу визначають пасивними рухами
до максимально можливих;
— аплазія будь-якого м ’яза, окрім перелічених (зазначити якого).
Череп:
— поздовжній діаметр — визначають між точками глабели і потиличною; у
новонароджених хлопчиків середній діаметр дорівнює 11,7 см (а — 0,46 см), у
дівчаток — 11,4 см (а = 0,43 см);
— поперечний діаметр — вимірюють між тім ’яними точками; у новонаро
джених хлопчиків середній діаметр дорівнює 9,4 см (а = 0,34 см), у дівчаток —
9,2 см (а = 0,37 см);
91
— обвід голови — вимірюють через глабелу і потиличну точку; у новонарод

жених хлопчиків обвід дорівнює 36,7 см (о = 0,98 см), у дівчаток — 36,1 см (а =
0,94 см);
— висота мозкового черепа — відстань від назіона до площини верхівкової
точки;
— фронтально-скроневий розмір — відстань між фронтально-скроневими
точками;
— без морфологічних відхилень;
— брахіцефалія збільшення поперечного розміру за відносного змен
шення поздовжнього розміру;
— доліхоцефалія — витягнутий череп у передньозадньому напрямку;
поперечний діаметр
числовий показник = —----------- х 100;
поздовжній діаметр
у новонароджених величина цього показника до 78 оцінюється як доліхо
цефалія, 83 і більше — як брахіцефалія; у дорослих — відповідно 76 і 81;
— скафоцефалія — череп довгий, вузький, низький з лобом і потилицею,
що виступають внаслідок передчасного заростання стрілоподібного шва і зро
стання черепа в ділянці вінцевого і лямбдоподібного швів;
висота мозкового черепа
числовий показник = -----------------------------------------х 100;
обвід голови
— акроцеф алія — баш топодібний ви соки й череп через передчасне за
ростання вінцевого і лям бдоподібного ш вів і заростання в ділянці стріло
подібного шва; числовий п о казн и к визначаю ть так сам о, як для скаф о ц е-
фалії;
— тригоноцефалія — розш ирення черепа в потиличній і звуження в л о
бовій частинах;
ф ронтально-скроневий розмір
числовий показник = х 100;
поперечний розмір
— сфеноцефалія — розш ирення черепа в лобовій і звуження в потиличній
частинах;
числовий показник визначається так само, як і для тригоноцефалії;
— клиноцефалія — форма “трилисника” — сідлоподібне поглиблення в
ділянці тімені;
— плагіоцефалія — асиметрія мозкового черепа, пов’язана з нерівномір
ним розвитком;
— макроцефалія — збільшення мозкового черепа;
обвід голови х висота мозкового черепа
числовий показник = ------------------------------------------------------------- ;
довжина тулуба
— мікроцефалія — зменш ення маси і розмірів головного мозку;
92
Клініко-морфологічне дослідження пробанда э метаболічними порушеннями
— лоб, що виступає, — площина лоба нахилена наперед від вертикальної

площини, коли голова встановлена для визначення верхівкової точки (можна
визначити кут нахилу з вершиною в точці глабели);
— скошений лоб — нахил площини лоба назад від зазначеної вище верти
кальної площини (теж можна визначити кут нахилу від цієї площини);
— низький лоб — низька лінія росту волосся;
відстань назіон — волосяна точка
числовий показник = ----------------------------------------------------- х 100;
ф ронтально-скроневий розмір
— V-подібний ріст волосся на лобі — клиноподібний ріст волосся донизу
по середній лінії;
відстань від волосяної точки до назіона
числовий показник = ---------- — ----------------------------------------х 100;
відстань від горизонталі назіона до лінії росту
волосся в ділянці лобових горбів
— платицефалія — сплощ ення склепіння черепа;
числовий показник такий самий, як для скафоцефалії;
— потилиця, що виступає, — варіант доліхоцефалії, коли в передньозад-
ньому напрямку витягнутий не весь мозковий череп, а тільки потилична час
тина в основі черепа.
Вушні раковини:
— поздовжній розмір — відстань від верхнього краю завитка до нижнього
краю мочки;
— поперечний розмір — перпендикулярний до поздовжнього найбільший
розмір між козелковою точкою (або переднім краєм завитка) і крайньою зад
ньою точкою вушної раковини;
— зменшені;
— збільшені;
довжина вушної раковини
висота голови (підборіддя — верхівкова точка)
— низько розташовані — положення нижньої стінки зовнішнього слухово
го ходу нижче від лінії, що з ’єднує вільний край основи крила носа з основою
соскоподібного відростка;
— відкопилені — задня (медіальна) поверхня вушної раковини розташова
на щодо поверхні голови під кутом, близьким до прямого;
— горизонтально витягнуті;
— вертикально витягнуті;
поперечний розмір раковини
числовий показник = --------------------------------------------- х 100;
поздовжній розмір раковини
— деформовані — аплазія, гіпо- або гіперплазія окремих структур раковини,
зміна їхньої форми; під час опису зазначати стан змін частин вушної раковини;
93
— згладжений малюнок — відсутність або зменш ення рельєфу завитка і

протизавитка;
— передвушні фістули — покриті шкірою ходи, що починаються в основі
висхідної частини завитка і сліпо закінчуються; бувають у вигляді насічок на шкірі;
— передвушні папіломи — надмірні розростання тканини, що виступають
над поверхнею шкіри, покриті епітелієм, містяться часто біля основи висхід
ної частини завитка;
— насічки вушних раковин — щілиноподібні втягненая шкіри, містяться
часто на завитку;
— атрезія слухового ходу;
— стеноз слухового ходу — звуження слухового ходу в хрящовому або кістко
вому відділі; діаметр зовнішнього слухового ходу в новонароджених — 4 мм;
— подвоєння слухового ходу;
— мочки вух, що приросли.
Ділянка очей, очне яблуко:
— відстань між очними ямками — відстань між внутрішніми стінками оч
них ямок на рівні внутрішніх кутів очної щілини;
— гіпоплазія надбрівних дуг — сплощ ення надбрівних дуг;
— синофриз — зрощені брови;
— високі дугоподібні брови;
— дистихіаз — подвоєний ряд вій;
— незвичайно довгі вії (виміряти в міліметрах);
— колобоми верхньої повіки — дефект у вигляді щілини на краю повіки;
— колобоми нижньої повіки;
— епікант — вертикальна складка у формі півмісяця біля внутрішнього
краю очної щілини, що прикриває сльозовий сосочок;
— анкілоблефарон — зрощ ення країв повік спайками;
— телекант — зміщення внутрішніх кутів очних щілин латерально за нор
мально розміщених очних ямок;
відстань між очними ямками
числовий показник = --------------------------------------------------------------------- х 100;
відстань між внутрішніми кутами очних щілин
— страбізм — косоокість;
— монголоїдний розріз очей — опущені внутрішні кути очних щілин;
— антимонголоїдний розріз очей — опущені зовнішні кути очних шілин;
— гіпертелоризм — міжорбітальний індекс (М ї) понад 6,8;
відстань між очними ямками
МІ = ------------------------------------------------ х 100;
обвід голови
— гіпотелоризм — міжорбітальний індекс менше ніж 3,8;
— коротка очна щілина — відстань між внутрішнім і зовнішнім кутами
очної щілини в новонароджених — менше ніж 18,5;
— птоз — опущення повік;
94
— мікрофтальм — зменш ення розмірів очного яблука. Розміри очного яб

лука в новонароджених: поздовжній розмір — 17,3 мм, поперечний — 16,7 мм;
— анофтальм — відсутність очного яблука;
— криптофтальм — відсутність очної щілини, повік, рогівки та кришталика;
— екзофтальм — випинання очних яблук;
— меланоз білкових оболонок (склер) — вогнищеве забарвлення білкових
оболонок у коричневий колір;
— помутніння рогівки — білясті непрозорі ділянки рогівки;
— аніридія — відсутність райдужки;
— колобоми райдужки — щілиноподібний дефект райдужки;
— плями Брушфільда — білясті плями на межі зовнішньої і середньої тре
тини райдужки;
— макрокорнеа/мікрокорнеа — збільш ення/зменш ення діаметра рогівки
(по межі райдужки і білкової оболонки), норма в новонародженого — 10 мм, у
дорослих — 11 — 13 мм;
— гетерохромія райдужки — неоднакове забарвлення різних ділянок райдужки;
— вроджена катаракта — помутніння кришталика;
— вивих, підвивих (ектопія) кришталика — зміщення кришталика;
— колобома кришталика — виїмка на краю кришталика;
— афакія — відсутність кришталика;
— пігментна дегенерація сітківки (пігментна дистрофія) — відкладення
темно-коричневого пігменту на очному дні гіо ходу ретинальних судин; оф
тальмологічно встановлюють у віці 3 років;
— циклопія — наявність єдиного (синофтальмія) або здвоєного ока в одній
очній ямці;
— ністагм — маятникоподібний рух очних яблук;
— стеноз носо-сльозової протоки — звуження носо-сльозової протоки, що
виявляється сльозоточивістю;
— епібульбарний дермоїд — ліподермоїдні розростання на поверхні, час
тіше на межі райдужної і білкової оболонок.
Ніс:
— довжину носа визначають за відстанню між назіоном і нижньоносовою
точкою;
— глибина носа — висота кінчика носа над площиною обличчя;
— морфологічна довжина — відстань між назіоном і точкою підборіддя; у
новонароджених у середньому дорівнює 49 мм (а = 3,8 мм);
— короткий або довгий;
довжина носа
числовий показник = ---------------------------------------------------х 100;
морфологічна довжина обличчя
— дзьобоподібний — опущений донизу кінчик носа, коли основа носової
перетинки (від иижньоносової точки до кінчика носа) утворює з поверхнею
щоки і верхньої губи кут менше ніж 90°;
95
— м ’ясистий ніс — масивний широкий ніс;

ш ирина носа (по крилах)
носовий показник (Н П ) = -----------------------------------------х 100;
довжина носа
— сплощ ення крил носа — крила носа розміщені не сагітально, їхня пло
щина наближена до площини обличчя; кількісно також виражається НП;
— перенісся, що виступає, — форма носа, коли перенісся розміщене на
одній лінії, проведеній між точкою надперенісся і точкою спинки носа або
попереду неї;
— спинка носа увігнута/опукла/пряма; визначається відношенням до пря
мої, проведеної від точки селіон до нижньої частини спинки носа;
— відкриті вгору ніздрі — перетинка носа значно нижча за крила, осі но
сових ходів наближені до поперечного напрямку;
— розколина носа — повний або покритий шкірою дефект спинки носа,
іноді переходить на альвеолярний відросток і лоб;
— колобома крила носа — щілина вільного крила носа;
— викривлення перетинки — відхилення її середньої частини від середин
ної площини;
— атрезія хоан — відсутність внутрішніх носових ходів.
Губи і порожнина рота:
— висота фільтра — відстань від нижньоносової точки до червоної обля
мівки верхньої губи;
— розмір поперечної щілини рота (ш ирина рота) — відстань між кутами
рота при горизонтальній формі зімкнутих губ або довжина по лінії стулення
губ при зігнутій формі;
— коротка/довга верхня губа, визначається по висоті (довжині) фільтра;
довжина фільтра
числовий показник = ---------------------------------------------------х 100;
— макростомія;
— мікростомія;
— збільшена або зменшена щілина рота (ротовий отвір);
розмір щілини рота
числовий показник = ------------------------- — --------------------- х 100;
— риб’ячий рот — зігнута лінія стулення губ у вигляді сегмента кола з
центром нижче від ротової щілини;
— опущені кути рота — зігнута лінія стулення губ з опущеними, але, на
відміну від риб’ячого рота, з горизонтально розташованими кутами;
— розколина верхньої губи серединна — щілина в м ’яких тканинах губи,
що проходить по середній лінії;
— розколина верхньої губи однобічна — розташована збоку від фільтра;
96
— розколина верхньої губи двобічна — щілина із залишком фільтра у верхній

частині;
— горизонтальна верхня губа — пролягає у суворо горизонтальному н а
прямку, надаючи своєрідної конфігурації ротовій щілині;
— верхня губа, шо виступає, — верхня губа нависає над нижньою;
— вуздечка верхньої іуби — низьке прикріплення вуздечки верхньої губи,
що досягає основи міжзубного сосочка центральних різців;
— тонкі губи;
— товсті губи;
ширина червоної облямівки обох губ по середній лінії
розмір ротової щілини
— розколина нижньої губи — щілина в тканинах губи по середній лінії;
— синехії порожнини рота — тонкі тяжі, які сполучають поверхні окремих
анатомічних структур;
— ямки на нижній губі — невеликі заглибини на шкірі нижньої іуби за
типом втягнень;
— втягнення під нижньою губою — глибока борозенка у формі букви “ Н ”
між нижньою губою і підборіддям.
Верхня і нижня щелепи:
— розмір вилиць — відстань між найвіддаленішими точками виличної дуги;
у новонароджених дорівню є 7,2 см (а = 0,43 см );
— розмір нижньої шелепи— відстань між зовнішніми поверхнями кутів
нижньої щелепи; у новонароджених дорівнює 5,7 см (а = 0,5 см );
— верхня висота обличчя — від назіона до ротової точки; у новонародже
них дорівню є 3 см (а = 0,33 см);
— нижня висота обличчя — від ротової точки до точки підборіддя (замість
ротової точки краще брати альвеолярну); у новонароджених дорівнює 1,8 см
(о = 0,37 см);
— верхня щелепа, що виступає, — середня частина обличчя, що виступає
за вертикальним профілем з висуненням уперед верхньої альвеолярної дуги
(прогнатія);
— недорозвинення верхньої щелепи — зменш ення (скорочення) середньої
частини обличчя;
верхня висота обличчя
числовий показник — -------------------------------------- х 100;
висота обличчя
— надмірний розвиток нижньої щелепи — підборіддя, що виступає, і аль
веолярна дуга (прогенія);
— недорозвинення нижньої щелепи — зменш ення щелепи в одному або в
усіх трьох розмірах; ретрогенія — відхилення назад підборіддя й альвеолярної
дуги (супроводжується прогнатією); вертикальне і бічне зменш ення можуть
кількісно виражатися відповідними індексами:
4 Медична генетика 97
нижня висота обличчя

індекс вертикального зменш ення = -------------- х 100;
висота обличчя
розмір нижньої щелепи

індекс бічного зменшення = ----------------------------------------------------------- х 100;
напівсума виличного і фронтально-скроневого розмірів
— аплазія нижньої щелепи;
— розколина нижньої щелепи — щілина в м ’яких і кістковій тканинах
щелепи та/або роз’єднання половин нижньощ елепної кістки (рухомі одна
відносно одної);
— наскрізна розколина верхньої губи і піднебіння — щілина верхньої губи,
альвеолярного відростка і піднебіння; буває серединною, одно- та двобічною;
— розш ирення альвеолярних відростків — стовщення кісткових та/або
м ’яких тканин у ділянці закладання зубів;
— діастема верхня і нижня — щілина між центральними різцями верхньої
або нижньої щелепи; можна визначати в міліметрах; звичайно супроводжуєть
ся низькою локалізацією вуздечки.
Зуби:
— адонтія;
— надкомплексні зуби;
— рідкі зуби;
— аномалії форми і розміру;
— аномалії локалізації;
— сповільнене прорізування;
— прискорене прорізування;
— множинний карієс;
— прикус змінений.
Язик:
— розміри язика (у новонародженого довжина становить 40 мм, ширина —
27 мм, товщ ина — 18—20 мм, язик заповнює всю порожнину рота і злегка
заходить за краї ясен);
— аглосія;
— мікроглосія;
— макроглосія;
— анкілоглосія — приростання язика, що зумовлює його нерухомість;
— вуздечка язика прикріплена в ділянці кінчика або вкорочена, що при
зводить до обмеження рухливості язика;
— пухлини язика — вузлики і додаткові утворення на язику;
— лобуляція язика — наявність борозен, що розділяють язик на часточки.
Піднебіння:
98
— пласке — позбавлене ввігнутості склепіння ротової порожнини з одно

часним зменш енням відстані між альвеолярним краєм верхньої щелепи і її
юднебінним відростком;
— високе — збільшення відстані між альвеолярним краєм верхньої щеле
пи і її піднебінним відростком;
— готичне — високе і вузьке піднебіння з надзвичайно високим розміщен
ням серединного піднебінного шва внаслідок зрошення піднебінних відростків
під кутом меншим за звичайний;
— розколина твердого піднебіння;
— розколина м ’якого піднебіння.
Ш ия:
— довжина шиї — відстань між верхньогруднинною і нижньоносовою точ
ками (за стандартного положення голови);
— коротка шия;
— довга шия;
довжина шиї
числовий показник = -------------------------х 100;
довжина тулуба — між груднинною і лобковою точками; у новонародже
них дорівнює 18,7 см (о = 0,78);
— низька лінія росту волосся;
відстань від шийної точки до лінії росту волосся
числовий показник = ------------------------------------------------------------- х 100;
довжина шиї
— м ’язова кривошия — скорочення груднинно-ключично-соскоподібного
м’яза, внаслідок чого голова дитини нахилена в уражений бік;
— серединні кісти і нориці — порожнини із залишків щ итоподібно-язико
вої протоки, містяться під шкірою в ділянці середньої лінії шиї, між щ итопо
дібним хрящем і під’язиковою кісткою;
— бічні кісти — порожнини з нередукованих залишків другої зябрової
щілини, розташовані вздовж краю заднього черевця двочеревного м ’яза або по
передньому краю груднинно-ключично-соскоподібного м ’яза.
Грудна клітка:
— передньозадній діаметр грудної клітки вимірюють у горизонтальній пло
щині на рівні середньогруднинної точки; у новонароджених хлопчиків дорів
нює 8,3 см (о = 7,1 мм), у дівчаток — 8 см (а = 6,6 мм);
— поперечний діаметр — найбільша відстань між пахвовими ямками на
рівні середньоключичної точки; у новонароджених дорівнює 9,2 см (о = 7,0 мм);
— об’єм грудної клітки вимірюють за вищезгаданими точками; у новона
роджених хлопчиків дорівнює 34,4 см (о = 1,72 мм), у дівчаток — 33,5 см (а =
1,35 мм);
99
— довжина грудей — відстань між верхньо- і нижньогруднинними точками;

у новонароджених хлопчиків дорівнює 5,6 см (а = 5,4 мм), у дівчаток — 5,3 см
(о = 4,5мм);
— широка/вузька;
поперечний діаметр грудної клітки
числовий показник = --------------------------------------------------------х 100;
— лійкоподібна (втиснута)/конічна (витягнута наперед);
передньозадній діаметр
поперечний діаметр
— коротка груднина;
довжина грудей
числовий показник — ------------------------- х 100;
— широке стояння сосків — розташування сосків грудних залоз назовні
від середньої ключичної лінії;
відстань між сосками
числовий показник = ----------------------------------- х 100;
— політелія — наявність додаткових сосків;
— ателія — відсутність сосків;
— гінекомастія;
— додаткові ребра;
— відсутність деяких ребер;
— аномалії лопаток — гіпоплазія та асиметрія;
довжина лопатки (між нижнім її кутом і плечовою точкою)
числовий показник ~ --------------------------------------------------------------------- х 100;
— асиметрія грудної клітки — відставання в розвитку однієї з її половин;
— ш ирокий кут між ребровими дугами; вимірюється величиною кута з
вершиною в нижньогруднинній точці;
— аномалії ключиці.
Хребет:
— прихована щілина хребта (spina bifida oculta) — дефект дужок хребців,
закритий незміненими м ’язами і шкірою;
— сакральна пазуха — западання шкіри в попереково-крижовій ділянці по
середній лінії; іноді таке западання може переходити у вузький хід, шо прони
кає вглиб тканин до хребтового каналу;
— гіпертрихоз попереково-крижової ділянки хребта — місцевий посиле
ний ріст волосся: зовнішній прояв прихованої щілини хребта;
100
Клініко-морфологічне дослідження пробанда а метаболічними порушеннями
— спинномозкова грижа (кістозна щілина хребта);

— лордоз;
— кіфоз;
— сколіоз;
— сколіотична постава.
Живіт, таз:
— довжина живота — відстань від нижньогруднинної до лобкової точки;
— верхній розмір живота — від нижньогруднинної до пупкової точки; у
новонароджених дорівнює 8,8 см (а = 0,69 см);
— нижній розмір живота — від пупкової до лобкової точки; у новонарод
жених дорівнює 4,5 см (а = 0,5см);
— ширина таза — відстань між клубово-гребеневими точками; у новонарод
жених хлопчиків дорівнює 7,9 см (о = 0,49 см), у дівчаток — 7,6 см (о = 0,56 см);
— низьке розташування пупка;
нижній розмір живота
числовий показник = -------------------------------------- х 100;
верхній розмір живота
— гіпоплазія таза;
ширина таза
числовий показник = ---------------------------- х 100.
Верхні кінцівки:
— довжина — між плечовою і пальцевою точками; у новонароджених хлопчиків
середня довжина становить 29,5 см (а = 0,9 см), у дівчаток — 29,0 см (а = 1,0 см);
— довжина плеча — між променевою і плечовою точками; у новонародже
них дорівнює 8,0 см (ст = 0,42 см);
— довжина передпліччя — між променевою і шилоподібною точками; у
новонароджених дорівнює 7,1 см (а = 0,35 см);
— довжина кисті — між проекцією шилоподібної кістки на продовження
лінії III п’ясткової кістки і пальцевою точкою; у новонароджених дорівнює 6,2 см
(а — 0,5 см);
— ш ирина кисті — відстань між крайніми точками головок II і IV п ’ястко
вих кісток; у новонароджених дорівнює 3,2 см (о = 2,2);
— довжина пальців вимірюється по тильній поверхні від вершини кута,
утвореного при згинанні в п’ястково-фаланговому суглобі до кінчика нігтьової
фаланги; проби — охоплення променево-зап’ясткового суглоба І і 5 пальцями;
— довжина фаланги вимірюється на розігнутих пальцях у місцях вигину
при згинанні пальців;
— подовження/ укорочення;
довжина верхньої кінцівки
числовий показник = ----------------------------------------------х 100;
довжина тіла
101
— гіпоплазія плечової кістки;

довжина плечової кістки
числовий показник = ------------------------------------------- х 100;
відстань між бічними точками надвиростків плечової кістки у новонарод
жених дорівнює 2,7 см (а = 2,5);
— укорочення передпліччя;
довжина передпліччя
— аплазія променевої кістки;
— аплазія ліктьової кістки;
— трифаланговий великий палець — наявність сформованих трьох фаланг
великого пальця і відповідних суглобів;
— променева косорукість (радіальна меромелія) — стійке відхилення кисті
різного ступеня вираженості (від тупого до гострого кута) у променевий бік;
— ліктьова косорукість (постаксіальна гемімелія) — стійке відхилення кисті
різного ступеня вираженості (від тупого до гострого кута) в ліктьовий бік;
— передня косорукість — стійке згинання (контрактура) кисті в промене
во-зап’ястковому суглобі;
— апдазія плечової кістки (повна або часткова);
— фокомелія — повна відсутність проксимальної та/або середньої частини
верхньої кінцівки за наявності відносно сформованих кистей;
— неромелія — варіант фокомелії з обов’язковим недорозвиненням кісток;
— абрахія — повна відсутність двох верхніх кінцівок;
— монобрахія — повна відсутність однієї верхньої кінцівки;
— ектродактилія — розщ еплення кисті, клешнеподібна кисть;
— поперечні дефекти верхніх кінцівок — відсутність кінцівок на різному
рівні: плеча, передпліччя, кисті, пальців (адактилія), фаланг (афалангія);
— олігодактилія — аплазія одного або більше пальців (замість терміну “оліго-
дактилія” краще застосовувати термін “аплазія пальців (пальця)” із зазначен
ням відсутнього пальця);
— монодактилія — наявність лише одного пальця (практично належить до
олігодактилії; зазначити відсутні пальці);
— аплазія кісток зап’ястка (зазначити відсутню кістку);
— синостоз (нерозділення) кісток зап’ястка (зазначити);
— променево-ліктьовий синостоз (проксимальный та/або дистальний):
фіброзне або кісткове зрощення (нерозділення) проксимального та/або дис
тального епіфізів променевої і ліктьової кісток; cubitus valgus (викривлення в
ліктьовій ділянці);
— плечо-променево-ліктьовий синостоз: фіброзне або кісткове зрощення
(нерозділення) дистального епіфіза плечової кістки і проксимального епіфіза
променевої кістки;
— вивих головки променевої кістки: передній, задній і бічний (відповідно
до зсуву головки кістки); і
102 І
І
і
Кл ін ік о - морфологічне дослідження пробанда з метаболічними порушеннями
— камптодактилія — згинальна контрактура пальців (пальця) у прокси

мальному міжфаланговому суглобі;
— клінодактилія — латеральне або медіальне викривлення пальця;
— полідактилія постаксіальна (полідактилія мізинця);
— полідактилія преаксіальна (полідактилія першого — четвертого пальців),
включає трифаланговий перший великий палець (див. вище), повне або част
кове подвоєння нігтьової фаланги великого пальця (великий палець у вигляді
дзьоба качки), полідактилію вказівного пальця, полісиндактилію;
— синдактилія (зрощення, або нерозділення пальців) — м ’якотканинна,
кісткова, повна або часткова;
— синдактилія часткова — нерозділення пальців у межах основної фаланги;
відстань від п ’ястково-фалангового суглоба
середнього пальця до міжпальцевої складки
числовий показник = ----------------- — ---------------------- х 100;
довжина основної фаланги середнього пальця
— широкі /вузькі кисті;
ш ирина кисті
числовий показник = ----------------------- х 100;
довжина кисті
— короткі кисті;
— брахідактилія — укорочення фаланг пальців;
довжина середнього пальця

числовий показник = ------ —------— -----------------------х 100;
при вкороченні окремих пальців або окремих анатомічних структур виміряти і
зареєструвати всі перелічені параметри верхньої кінцівки, кисті та змінених
елементів;
— макродактилія (мегалодактилія, “гігантські пальці”, локальний гіган
тизм) — надмірний розмір пальців; визначити довжину пальців за вищенаве-
деним показником;
— арахнодактилія — довгі тонкі пальці з нерізко вираженою розгинальною
контрактурою в п ’ястково-фалангових суглобах і згинальною — у міжфаланго-
вих суглобах; визначити подовження пальців за вищенаведеним показником;
— гіпоплазія тенара — зменш ення об’єму м ’язів тенара та/або укорочення
першої п ’ясткової кістки;
довжина І п ’ясткової кістки
числовий показник = --------------------------------------------- х 100;
— гіпоплазія великого пальця;
103
довжина великого пальця

— розширення великого пальця — потовщення в межах нігтьової фаланги;
ш ирина великого пальця в основі нігтя
числовий показник = -----------------------------------
довжина пальця
— особливості згинання пальців — стійке перекриття під час згинання І і V
пальцями трьох середніх, притиснувши І палець до інших;
— розгинальна контрактура в дистальних міжфалангових суглобах II — V
пальців;
— гіпермобільність великих пальців (під час згинання та розгинання).
Нижні кінцівки:
— довжина нижніх кінцівок — відстань від пахвинної точки до підошви; у
новонароджених хлопчиків у середньому дорівнює 20,9 см (о = 1,61); у дівча
ток — 20,4 см (о = 1,3);
— довжина стегна — між пахвинною і верхньогомілковою внутрішньою
точками; у новонароджених дорівнює 9,6 см (о = 0,61);
— ш ирина стопи — між бічними точками в ділянці головок І і IV плесно
вих кісток; у новонароджених дорівнює 3,1 см (о = 2,4);
— подовження кінцівки;
довжина нижньої кінцівки
числовий показник = —----------------------------------------х 100;
зріст
— гіпоплазія (укорочення) стегнової кістки;
довжина стегна
— гіпоплазія великогомілкової кістки;
довжина гомілки
— коротка стопа;
довжина стопи
— широка стопа;
ширина стопи
числовий показник = --------------------------х 100;
— плоска стопа — сплощ ений підйом; вимірюється величиною кута: вис
туп човноподібної кістки — головка І плеснової кістки — горизонталь (у д о
рослих норма становить 20—22°);
104
— порожниста стопа — надмірне збільшення поздовжнього підйому сто

пи, зазначений вище кут збільшується;
— розш ирення І пальця;
ш ирина І пальця на рівні основи нігтя
числовий показник = -------------------------------------------------------------х 100;
— подовж ення/ укорочення першого пальця;
довжина І пальця (від міжпальцевої складки)
— неправильне розташування пальців — розташування окремих пальців з
тильної поверхні плесно-фалангових з ’єднань;
— аплазія великогомілкової кістки (повна або часткова);
— фокомелія (див. верхні кінцівки): повна відсутність проксимальної (з
кульшовим суглобом) та/або середньої частини нижньої кінцівки, за наяв
ності відносно сформованої стопи (стоп);
— поперечні дефекти нижніх кінцівок на рівні стегна, гомілки, заплесни,
стопи (аподія, ектроподія), пальців (адактилія), фаланг (афалангія);
— апус — повна відсутність обох нижніх кінцівок;
— моноапус — повна відсутність однієї нижньої кінцівки;
— олігодактидія — див. верхні кінцівки;
— монодактилія — див. верхні кінцівки;
— аплазія малогомілкової кістки (повна або часткова);
— аплазія надколінника;
— брахідактилія — див. верхні кінцівки;
— полідактилія — див. верхні кінцівки;
— ектродактилія — див. верхні кінцівки;
— гіперфалангізм — див. верхні кінцівки;
— синдактилія — див. верхні кінцівки;
— молоткоподібний І палець;
— фіксоване розгинання (контрактура) проксимальних і дистальних фаланг;
— відхилення (фіксоване) І пальця назовні (вальгусний великий палець)
з утворенням сандалоподібної щілини; найбільшу її ширину вимірюють у мілі
метрах;
— відхилення І пальця всередину (варусний великий палець);
— макродактилія — див. верхні кінцівки;
— сиріномелія (симподія, симмелія, синдром каудальної регресії): злиття
(нерозділення) нижніх кінцівок;
— вроджений вивих стегна (дисплазія стегна, вивих стегна);
— варусна деформація шийки стегна — зменшення шийково-діафізарного кута;
— аплазія стегнової кістки;
— гіпоплазія стегнової кістки;
— плоско-вальгусна стопа — поздовжня плоскостопість із затвердінням
дистального відділу стопи і пронацією п ’яти;
105
— кінська стопа — контрактура надп’ятково-гомілкового суглоба з над

мірним підошвовим згинанням стопи;
— стопа-гойдалка (стопа у вигляді прес-пап’є) — стопа з підйомом, який
провисає, та п ’ятою, що виступає назад;
— вроджена клишоногість (варусна стопа) — стійка згинальна контракту
ра стопи з її пронацією;
— аплазія заплеснових кісток;
— синостоз (нерозділення) заплеснових кісток;
— контрактура суглобів;
— деформація суглобів;
— полімелія — збільшення кількості кінцівок;
— кампомелія (зігнуті кінцівки) — викривлення кістки (кісток) під різни
ми кутами;
— симфалангія — кістковий або фіброзний анкілоз міжфалангових суглобів;
— хондродисплазія (зазначити форму).
Центральна нервова система:
— аненцефалія — відсутність головного мозку, кісток черепа і м ’яких тканин;
— гідроцефалія — надмірне накопичення у вентрикулярній системі або
субарахноїдальному просторі спинномозкової рідини, що супроводжується
атрофією мозкової речовини;
— екзенцефалія — відсутність кісток основи черепа і м’яких тканин голо
ви, кінцевий мозок збережений;
— ініоненцефалія — відсутність частини або всієї потиличної кістки з роз
ширенням великого потиличного отвору, внаслідок чого значна частина го
ловного мозку міститься в задній черепній ямці й у верхньому відділі хребто
вого каналу;
— черепно-мозкова грижа (потилична) — грижове випинання в ділянці
дефекту потиличної кістки або малого тім’ячка;
— черепно-мозкова грижа — грижове випинання в ділянці дефекту кісток
черепа;
— розумова відсталість — коефіцієнт інтелекту нижчий за вікову норму;
— затримання психомоторного розвитку — невідповідність психічного і
фізичного розвитку віковій нормі;
— пароксизми — напади церебрального походження, які настають раптово
і виявляються патологічними феноменами: моторними, сенсорними, вегета
тивними або психічними;
— судоми — мимовільні м ’язові скорочення, що виникають раптово і про
являються у вигляді нападів різної тривалості та інтенсивності;
— атаксія — розлад координації руху;
— вроджена глухота;
— вроджена сліпота;
— гідраненцефалія — повна або майже повна відсутність великих півкуль
за збереження кісток склепіння черепа і м ’яких покривів голови; довгастий
мозок і мозочок збережені; порожнина черепа заповнена прозорою спинно
мозковою рідиною.
106
Головний та спинний мозок:

— маса в грамах,
маса мозку
відносна маса = -------------------- х 100;
маса тіла
— аплазія мозолистого тіла — відсутність основної комісуральної спайки;
— гіпоплазія мозолистого тіла — укорочення мозолистого тіла — укоро
чення мозолистого тіла внаслідок відсутності його валу;
— поренцефалія — наявність у тканині кінцевого мозку порожнин, які
вистилаються епендімою і сполучаються з ретикулярною системою та субарах-
ноїдальним простором; необхідно диференціювати з хибною поренцефалією,
за якої епендимарне вистилання відсутнє;
— прозенцефалія — недостатнє розділення переднього мозку на великі
півкулі, обидві півкулі пов’язані одна з одною пластинкою сірої і білої речовин;
— голопрозенцефалія — кінцевий мозок не розділений і являє собою на-
півсферу з єдиною вентрикулярною системою, т о сполучається із субарахної-
дальним простором;
— ателенцефалія — відсутність великих півкуль і підкіркових ядер за збе
реження черепа;
— гетеротопії — зміщ ення острівців клітин або ділянок тканини мозку в
ділянці, де їх не повинно бути;
— мікрогірія — велика кількість дрібних і аномально розташованих звивин
кінцевого мозку;
— макрогірія (пахігірія) — стовщення основної звивини з повною відсут
ністю вторинних і третинних звивин;
— агірія — відсутність у великих півкулях борозен і звивин;
— мікроцефалія — зменш ення маси і розмірів головного мозку нижче за
вікову норму, що супроводжується дисплазією мозкової звивини і структурни
ми порушеннями цитоархітектоніки кори; у дітей визначають зменш ення об
воду мозкового черепа більше ніж на 5 см від вікової норми;
— макроцефалія (мегалоцефалія) — значне збільшення маси і розмірів го
ловного мозку з помітним порушенням розташування звивин кінцевого мозку;
— ариненцефалія — аплазія нюхових цибулин, борозен, трактів і пластинок;
— гіпоплазія мозочка — маса мозочка становить менше ніж 5,8 % маси мозку;
— аплазія черв’яка мозочка;
— діастематомієлія — розділення спинного мозку вздовж на дві частини
кістковою, хрящовою або фіброзною перетинкою;
— амієлія — повна відсутність спинного мозку із збереженням твердої
мозкової оболони і спінальних гангліїв;
— гідромієлія — стоншений спинний мозок з розширеним і заповненим
спинномозковою рідиною центральним каналом;
— сирінгомієлія — наявність у товщі речовини спинного мозку порожнин
різного розміру, стінки яких утворені гліальною тканиною;
107
— дипломієлія — подвоєння спинного мозку в ділянці шийного або попе

рекового стовщення.
Серцево-судинна система:
— вади серця неуточнені;
— дефект міжиїлуночкової перегородки — трапляється у двох варіантах:
дефект мембранозної частини (високий дефект) і невеликий дефект у м ’язовій
частині (хвороба Толочинова—Роже);
— дефект міжпередсердної перегородки — розрізняють дефекти первинної
і вторинної міжпередсердних перегородок, а також повну їх відсутність: де
фект первинної міжпередсердної перегородки (низький дефект) міститься без
посередньо над передсердно-ш луночковими клапанами; дефект вторинної
міжпередсердної перегородки (високий дефект) — замість овального вікна є
отвір діаметром 1—6 мм; відсутність міжпередсердної перегородки (трикамер
не серце з одним загальним передсердям) — рідкісна вада, що поєднується з
іншими вадами серця і великих судин;
— персистенція овального вікна (відкрите овальне вікно) — овальне вікно,
відкрите на 1/2 або більше після 1-го місяця життя;
— стеноз аорти — звуження аорти може бути на рівні клапанів (клапанний
стеноз), за якого аортальний клапан представлений діафрагмою з отвором різної
величини на рівні вихідного відділу лівого шлуночка (інфундибулярний або
підклапанний стеноз) і рідко — над клапанами (надклапанний стеноз);
— коарктація аорти — звуження перешийка аорти, тобто місця, де в про
цесі ембріонального розвитку сходяться три судини: ліва дуга аорти, ліва вели
ка дуга аорти і дорсальна аорта;
— атрезія вічка аорти;
— стеноз легеневої артерії — звуження на рівні клапанів, рідше — інфун
дибулярний;
— атрезія легеневої артерії;
— транспозиція судин (транспозиція великих артерій) — відходження аор
ти від правого шлуночка, легеневої артерії — від лівого;
— трункус (загальний артеріальний стовбур) — збереження первинного
артеріального стовбура, внаслідок чого із серця виходить одна судина, що роз
ташована над дефектом у міжшлуночковій перегородці;
— аорто-пульмональний дефект — сполучення між аортою і стовбуром
легеневої артерії у вигляді округлого або овального отвору діаметром 1—3 мм,
що розташований над аортальними клапанами;
— персистенція протоки Боталло (артеріальної протоки) — незакриїтя
артеріальної протоки, функціональне закриття настає в перші дні життя, по
вна облітерація — упродовж місяця; ознаки функціонування артеріальної про
токи: ш ирокий просвіт, блискуча гладенька інтима, гіпертрофія лівого шлу
ночка серця, а пізніше і правого;
— аплазія аортальних клапанів — відсутність однієї (рідше кількох) стулок
аорти і легеневої артерії;
108
— передсердно-шлункова комунікація (загальний передсердно-шлуночко-

вий отвір) — відносно великий дефект у верхній частині міжшлуночкової і
нижньої частини міжпередсердної перегородок (повна форма) або дефект пер
винної міжпередсердної перегородки (неповна форма); обидві форми часто
супроводжуються розщепленням або деформацією передньої стулки клапана,
який у всіх випадках розташований нижче, ніж у нормі;
— мікрокардія — зменш ення маси серця; зазвичай поєднується з гіпопла
зією інших вісцеральних органів;
— декстрокардія — розташування серця справа, частіше спостерігається
одночасно із аномальним розміщенням усіх внутрішніх органів і значно рідше
— як ізольована вада;
— ектопія серця — розташування серця зовні грудної клітки; розрізняють
шийну, абдомінальну, екстрастернальну ектопію;
— тетрада Фалло — поєднання стенозу легеневої артерії (стовбурового або
інфундибулярного), високого дефекту міжшлуночкової перегородки, право-
зміщеного вічка аорти, набутої гіпертрофії правого шлуночка;
— трикамерне серце з одним загальним шлуночком — повна відсутність
міжшлуночкової перегородки;
— фіброеластоз серця (ендокарда) ~ розростання і гіаліноз сполучної тка
нини в ендокарді, частіше спостерігається в лівому шлуночку із зменш енням
його порожнини;
— правобічна дуга аорти — розташування дуги аорти позаду стравоходу, у
напрямку зліва направо, розвивається з ембріональної правої дуги за редукції
лівої, як ізольована вада порушень гемодинаміки не зумовлює, але може п ри
зводити до порушення ковтання і дихання внаслідок здавлення стравоходу і
трахеї.
Органи дихання:
— вроджений стридор (стридор гортані) ~ клінічний термін, який визначає
утруднене дихання, що супроводжується своєрідним свистом і призводить до ядухи;
морфологічним субстратом може бути гіпоплазія або аплазія хрящів гортані і тра
хеї, діафрагма гортані, тяжка мікрогенія, кісти гортані, западання язика;
— гіпоплазія (первинна) — недостатній розвиток легенів зі зменш енням
розгалуження бронхів або без нього; нерідко поєднується із бронхогенними
кістами; недостатня маса легенів супроводжується дефіцитом альвеолярного
рисунку; альвеолярний рисунок визначають у гістологічних зрізах за кількістю
альвеолярних перегородок, розкладених по прямій лінії, що сполучає стінку
термінальної бронхіоли з плеврою або лобулярною перегородкою (норма —
6,2 ± 0 , 1);
— бронхо-легеневі кісти — множинні (вроджена кістозна легеня), рідше
солітарні округлі порожнини, різні за розмірами, відмежовані від прилеглої
тканини легенів стінкою бронха;
— вроджені бронхоектази — сегментарні або генералізовані розш ирення
бронхів на грунті гіпоплазії або аплазії компонентів стінки бронхів;
— діафрагмові грижі.
109
Травна система:
— атрезія стравоходу — відсутність просвіту в стравоході внаслідок замі
щення ділянки стравоходу тяжем, або наявності в ньому мембрани, або без
утворення трахеостравохідного співустя;
— стеноз стравоходу — звуження стравоходу внаслідок гіпоплазії його ділян
ки, наявність у просвіті перфорованої мембрани або гетеротипії інших тканин
у стінку стравоходу;
— дивертикул стравоходу — випинання стінки стравоходу;
— пілоростеноз — звуження просвіту пілоричного каналу внаслідок гіпер
трофії м ’язових волокон пілоруса;
— атрезія дванадцятипалої кишки — відсутність просвіту киш ки, пов’яза
на з наявністю мембрани, заміщенням ділянки киш ки тяжем або наявністю
двох ізольованих фрагментів кишки, що сліпо закінчуються;
— стеноз дванадцятипалої кишки або наявність у її просвіті перфорованої
мембрани;
— кільцеподібна підшлункова залоза (кістозний фіброз) — кістозне роз
ш ирення проток підшлункової залози з накопиченням у них в’язкого секрету
і надмірним розвитком між- та внутрішньочасточкової сполучної тканини;
— атрезія тонкої кишки — відсутність просвіту в тонкій кишці; види: мем-
бранозна, ізольовані сліпі кінці — вільні або сполучені тяжем;
— стеноз тонкої кишки;
— подвоєння тонкої кишки (дуплікація) — наявність додаткового просвіту
киш ки, розташованого паралельно до основного (трубчасті подвоєння), часом
має вигляд дивертикулу (дивентрикулярні форми) чи кісти (кістозні);
— дивертикул Меккеля — випинання клубової кишки на відстані 10—25 см
від ілеоцекального кута внаслідок незарощування проксимальної частини жов
чної протоки;
— атрезія товстої киш ки — див. атрезія тонкої кишки;
— неповний (незавершений) поворот кишок — порушення розташування
петель кишок унаслідок збереження ембріонального (фетального) розташу
вання з наявністю загальної брижі і відсутністю фіксації сліпої киш ки в нор
мальному місці;
— мегаколон — розш ирення товстої кишки, виникає внаслідок хвороби
Гіршпрунга;
— атрезія відхідника;
— стеноз відхідника;
— кісти печінки;
— цироз печінки;
— атрезія жовчних проток;
— персистенція клоаки — порушення розділення клоаки на сечовий міхур
і пряму кишку.
Сечова система:
110
— атрезія двобічна — повна відсутність обох нирок, нерідко сечоводу і

сечового міхура;
— атрезія однобічна, супроводжується агенезією або атрезією сечоводу,
агенезією на боці ураження трикутника Льете;
— гіпоплазія нирки — зменшення маси нирки за збереження нормальної
будови і кількості нсфронів на одиниці площі, рідше трапляється олігомеганеф-
ротична гіпоплазія, коли кількість нефронів зменшена, а розміри їх збільшені;
— ектопія нирок — розташування в незвичному місці; за простої ектопії
спостерігається зміщення нирки на тому самому боці, за перехресної — на
протилежному;
— зрощені нирки — нирки зазвичай зростаються своїми нижніми кінцями
(підковоподібні нирки), можуть бути зрощення медіальними поверхнями (га-
летоподібні);
— дисплазія нирок — наявність у нирках персистувальних ембріональних
структур; буває кістозною (поєднання кістозних змін із персистуванням структур
мезонефроса) і простою (безкістозною);
— неуточнені множинні кісти нирок;
— інфантильний полікістоз нирок (дрібнокістозна нирка) — двобічне ура
ження нирок, що характеризується дифузним розширенням нефрона по всій
довжині (гігантський нефрон); нирки різко збільшені, їхня поверхня гладень
ка, кісги маленькі, з радіарною орієнтацією, тісно розміщені; завжди поєднується
з проліферацією або кістами жовчних проток;
— полікістоз “дорослого типу” (великокістозна нирка) — нирки збільшені,
поверхня їх горбиста, кісти різної величини, переважно великі, містяться на
різних рівнях нефрона, процес двобічний;
— одиничні кісти нирок — кіста міститься в ділянці мисок або чашок;
— кістозна дисплазія мозкового шару (нефронефроз Ф анконі) — наявність
кіст і диспластичних структур у мозковому шарі з вторинними склеротичними
процесами в корі;
— медулярна губчаста нирка (полікістоз пірамід) — наявність невеликих
множинних кіст у пірамідах нирки, постійно ускладнюється нефролітіазом;
— гідроуретер — розш ирення і водянка сечоводу з атрофією його стінок,
виникає внаслідок обструкції нижніх сечових шляхів;
— мегалоуретер (нервово-м ’язова дисплазія сечоводу) — характеризується
збільшенням довжини, діаметра (понад 1 см) і звивистістю сечоводу (“гофро
ваний сечовід”), вічко завжди різко звужене;
— гідронефроз (водянка нирки) — характерне розш ирення ниркових м и
сок, чашок й атрофія паренхіми; вторинна вада, як правило, зумовлена об
струкцією сечових шляхів;
— стеноз сечоводу — звуження сечоводу у верхній, середній або нижній
третині (на відміну від гіпоплазії, коди спостерігається рівномірне зменш ення
діаметра на всій його довжині);
— дивертикул — випинання всіх шарів стінки сечоводу, частіше спосте
рігається в нижній або середній третині сечоводу; часткове подвоєння — у
сечового міхура одне вічко;
111
— ектопія вічка сечоводу — вічко розташоване нижче за трикутник Льєте,

у шийці сечового міхура, на промежині, у піхві, у насінних пухирцях та ін.;
— уретроцеле — мішкоподібне розш ирення кінцевої частини сечоводу,
яке випинається у просвіт сечового міхура і зумовлене звуженням або недо
розвитком отвору;
— ретрокавальний сечовід — розташування сечоводу (зазвичай правого)
позаду від нижньої порожнистої вени;
— дивертикул сечового міхура — мішкоподібне випинання стінки сечово
го міхура, що сліпо закінчується; бувають одиничні і множинні;
— екстрофія сечового міхура — міжгір’я сечового міхура і передньої черев
ної стінки, задня стінка випинається назовні через дефект у черевних м ’язах;
— мегалоцистис — великий сечовий міхур (місткість понад 500 мл) без
обструкції, поєднується з мегалоуретером і атрофією м ’язів передньої черевної
стінки; є компонентом синдрому сливового живота, може спостерігатися і поза
синдромом;
— переметування урахуса — відкрита протока алантоїса;
— стеноз сечівника;
— атрезія сечівника;
— подвоєння сечівника — може бути повним і частковим (із сліпим закін
ченням додаткового сечоводу та із з ’єднанням основного і додаткового сечо
воду на різних рівнях статевого члена або калитки);
— гіпоспадія — відсутність дистальної частини сечівника, який має зовнішній
отвір у незвичному місці статевого члена; залежно від розташування отвору се
чівника — гіпоспадія головки статевого члена, калиткова, промежинна;
— епіспадія — наявність зовнішнього отвору сечівника на верхній поверхні
статевого члена, супроводжується викривленням статевого члена і підтяган
ням його вгору.
Статеві органи:
у хлопчиків:
— гіпоплазія статевого члена — різке укорочення статевого члена (у но
вонароджених — менше ніж 2 см), головка маленька, печеристі тіла короткі;
— фімоз — вроджене звуження крайньої плоті, що перешкоджає оголенню
головки;
— парафімоз — утягнення головки крайню ю плоттю, ускладнення фімозу;
— анорхідія — відсутність обох яєчок; може розглядатися як рідкісна ф ор
ма чоловічого гермафродитизму;
— монорхідія — відсутність одного яєчка;
— поліорхідія — збільшення кількості яєчок, зазвичай буває триорхідія.
Додаткове яєчко може мати свою сім ’явивідну протоку і придаток або загальну
протоку і придаток з нормальним яєчком;
— крипторхізм — затримання яєчка на його природному шляху під час
опускання в калитку; у недоношених дітей не є вадою;
— істинна ектопія яєчка — неприродне розташування яєчка (у стегновому
каналі, позаду калитки і промежини, між калиткою і стегном);
112
— гіпоплазія яєчок (гіпогонадизм);

— водянка яєчка (гідроцелє) — скупчення рідини між зовнішнім і внутрішнім
листками власної оболонки яєчка; частіше буває набутою аномалією;
у дівчаток:
— агенезія матки, піхви; труби та яєчники розвинуті нормально або мо
жуть бути відсутні;
— гіпоплазія піхви, матки;
— атрезія піхви;
— атрезія матки; частіше спостерігається атрезія шийки матки, тіло матки
з’єднується з піхвою тонким фіброзним тяжем;
— подвоєння матки; розрізняють подвійну матку — роздвоєння тіла мат
ки, зрідка бувають дві матки і дві піхви; дворогу матку — роздвоєння дна
матки; сідлоподібну матку;
— гіпоплазія яєчника — поєднується з інфантилізмом та гіпоплазією всіх
статевих органів;
— кісти яєчників бувають одно- і двобічними, одиничними і множинними
(полікістоз яєчника).
Залози внутрішньої секреції:
— аплазія гіпофіза;
— гіпоплазія гіпофіза;
— подвоєння гіпофіза — два сформовані аденогіпофізи;
— кіста гіпофіза — наявність великих кіст у проміжній частині гіпофіза;
— аплазія щитоподібної залози;
— гіперплазія щитоподібної залози;
— аплазія надниркових залоз;
— гіпоплазія надниркових залоз;
— гіперплазія надниркових залоз;
— додаткові надниркові залози — наявність різних за розмірами вузликів
тканини надниркових залоз у принирковій клітковині;
— ектопія надниркових залоз — наявність тканини надниркових залоз в
інших органах (зазначити в яких);
— ектопована щитоподібна залоза (криптотироїдизм) — наявність ткани
ни щитоподібної залози в інших органах (зазначити в яких).
Лімфатична система:
Селезінка, загруднинна залоза (тимус):
— аплазія селезінки;
— додаткові селезінки;
— часточкова селезінка — наявність глибших, ніж звичайно, вирізок на
гострому краї селезінки, що ділять її на часточки;
— аплазія загруднинної залози;
— гіпоплазія загруднинної залози.
Плацента:
113
— багатоводдя — кількість навколоплідних вод, що перевищує 2 л;

— маловоддя — кількість навколоплідних вод менше ніж 500 мл; повна
відсутність вод — агідрамніон;
— вузлуватий амніон — дрібні (2 мм) блідо-сірі плоскі пухирці на плодовій
поверхні амніона, що складаються зі скупчень злущених рогових пластин, роз
ташованих на гомогенному ацидофільному матриксі, зазвичай супроводжує
маловоддя;
— гісевдокістозна трансформація (дегенерація) ворсин — перетворення
ворсин хоріона на дрібні (1—2 мм) пухирці овальної форми, наповнені прозо
рою рідиною, строма ворсин бідна на судини або аваскулярна і набрякла; плаз-
модіотрофобласт ворсин стоншений, без ознак проліферації;
— гіпоплазія плаценти — зменш ена маса плаценти (П И К — плацентарно-
плодовий коефіцієнт — менше ніж 0,13 для донош еної дитини);
— гіперплазія плаценти — П П К понад 0,19 для донош еної дитини;
— абсолютна короткість пуповини.
Дерматогліфіка:
— порушення згинальних складок долоні — чотирипальцева складка і її
перехідні форми;
— відсутність дистальної міжфалангової складки на другому — четвертому
або на п ’ятому пальцях;
— дистальний, осьовий трирадіус;
— радіальні петлі на першому — четвертому або на п ’ятому пальцях;
— надлишок дуг на пальцях;
— будь-який малю нок, окрім завитка і петлі (зазначити, в який бік
відкритий).
114
Діагностичне значення окремих
клінічних і параклінічних ознак
у разі метаболічних захворювань
Окремі клінічні і параклінічні ознаки, поєднані з інформацією про історію

хвороби і життя пробанда, спеціальними генетичними дослідженнями дають
можливість знайти “мішень захворювання” . Велику кількість спадкових хво
роб (рис. 31—56) може запідозрити лікар, якщ о у хворого виявлені наступні
ознаки (табл. 5).
ТАБЛИЦЯ 5
Диференціальна діагностика ознак та симптомів
за W. L. Nihan, P. Т. Ozand (1998), G. Hoffman із співавт. (2002)
Ознака М ожливі спадкові метаболічні хвороби
Алопеиія Вроджена ангідротична ектодермальна дисплазія

Недостатність біотину
Синдром Конраді—Гюннерманна
Множинна недостатність карбоксилази (недостатність
голокарбоксилази і недостатність біотинідази)
Вузлувата трихорексиеаргіноянтарна ацидурія
Вітамін D-залежний рахіт
Ангіокератоми Хвороба Фабрі

Фукозидоз
Галактосіалідоз
GM1 гангліозидоз
Сіалідоз
Артрит Алкаптонурія
Хвороба Фабрі
Хвороба Ґоше, І тип
Подагра — недостатність
гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (хвороба Леша—Ніхана);
підвищена активність фосфорибозилпрофосфатсинтетази
Гомоцистинурія
І-клітинна хвороба (муколіпідоз II)
Хвороба Леша—Ніхана
Муколіпідоз III
Мукополісахаридоз (МПС), тип IS (синдром Гурлєр) або тип IIS
(синдром Шеє)
115
Ознака М ожливі спадкові м етаболічні хвороби
Схильність до Абеталіпопротеїнемія
кровотеч Недостатність а,-антитрипсину
Вроджені порушення глікозилювання
Синдром Чедіака—Хігасі
Непереносимість фруктози
Хвороба Ґоше
Глікогенози, типи І і IV
Синдром Германскі—Пудлака
Тирозинемія, І тип
Кардіоміопатія Вроджена м’язова дистрофія

Порушення окиснення жирних кислот
Порушення ланцюга перенесення електронів
Глікогеноз, III тип
Гемохроматоз
D-2-гідроксиглутарова ацидурія
3-Метилглутарова ацидурія (синдром Варта)
МПС
Хвороба Помпе
Катаракта Сухожилково-церебральний ксантоматоз

(захворювання Порушення ланцюга перенесення електронів
кришталика) Хвороба Фабрі
Недостатність галактокінази
Галактоземія (недостатність уридилтрансферази)
Гіперорнітинемія (недостатність орнітинамінотрансферази)
Синдром Лоу
Маннозидоз
Множинна недостатність сульфатаз
Церебральний Порушення метаболізму фолатів

кальциноз Адренолей кодистрофія
Синдром Айкарді—Гутьєр
Порушення метаболізму біоптеринів
Синдром Коккейна
L-2-гідроксиглутарова ацидурія
116
Діагностичне значення клінічних! параклінічних ознак у разі метаболічних захворювань
Ознака М ож ливі спадкові м етаболічні хвороби
Симптом Галактосіалідоз
“вишневої GM1 гангліозидоз
кісточки” на Муколіпідоз І
очному дні Множинна недостатність сульфатаз
Хвороба Німанна—Піка
Хвороба Зандхоффа
Сіалідоз
Хвороба Тея—Сакса
Фенотип и Синдром Конраді—Гюннерманна

хондродисплазії Пероксисомні порушення
Варфаринова ембріопатія
Помутніння Цистиноз
рогівки Хвороба Фабрі
Хвороба “риб’ячого ока”
Хвороба Гурлєр (МПС І)
І-клітинна хвороба
Агенезія Недостатність адренокортикотропного гормону

мозолистого Синдром Айкарді
тіла Мітохондріальні порушення (особливо недостатність
п іруватдегідрогенази)
Некетотична гіпергліпинемія
Дерматоз Ентеропатичний акродерматит

Недостатність біотинідази
Недостатність голокарбоксилазсинтетази
Дерматоз-іхтіоз Синдром вродженої однобічної дисплазії, іхтіозу і дефектів кінцівок

(CHILD)
Хвороба Краббе
Хвороба Рефсума
Синдром Шегрена—Ларсона
Х-зчеплений іхтіоз (недостатність стероїдсульфатази)
Цукровий Недостатність 3-оксотіолази

діабет Вроджені порушення глікозилювання
(помилковий Ізовалеріанова ацидурія
діагноз) Метилмалонова ацидурія
Пропіонова ацидурія
117
Ознака Можливі спадкові метаболічні хвороби
Діарея Абеталіпопротеїнсмія
Ентеропатичний акродерматит
Вроджена хлорид на діарея
Вроджена недостатність лактази
Вроджена мікроворсинчаста атрофія
Порушення ланцюга перенесення електронів (особливо синдром
Пірсона)
Недостатність ентерокінази
Мальабсорбція глюкози—галактози
Синдром Юхансона—Бліззарда
Недостатність лактази
Синдром Швахмана—Даймонда
Недостатність сахарози
Хвороба Вольмана
Множинний Галактосіалідоз
ДИЗОСТОЗ Гснералізований GM1 гангліозидоз
Хвороба Гантера (МПС II)
Хвороба Гурлєр, хвороба Гурлєр—Шеє (МПС І)
Синдром Марого—Ламі (МПС VI)
Хвороба Санфіліппо (МПС III)
Хвороба Слая (МГІС VII)
Ектопія Гомоцистинурія
кришталика Синдром Марфана
Синдром Вейла—Марчезані
Підвищення Вроджені порушення глікозилювання

рівня білка в L-2-Гідроксиглутанова ацидурія
спинномозко Синдром Ксрнса—Сейра
вій рідині Хвороба Краббе
Мітохондріальна енцефаломієлопатія, лактат-ацидоз
та інсультоподібні епізоди (MELAS)
Міоклонус-епілепсія з “рваними червоними волокнами”
(MERRF)
Метахроматична лейкодистрофі я
Неонатальна адренолейкодистрофія
118
Діагностичне значення клінічних і параклінічних ознак у разі метаболічних захворювань
Енцефалопатія Порушення орнітинового циклу

(гостра) Глутарова ацидурія, І тип
Метилмалонова ацидурія
Енцефалопатія Вроджені порушення глікозилювання

(гострий напад) Етилмалонова ацидурія
Хвороба Фабрі
MELAS
Хвороба Менкеса
Недостатність метилентетрагідрофолатредуктази
Недостатність пуриннуклеозидфосфоридази
Енцефалопатія Н едостатність карбамоїлфосфатсинтетази

(гостра Синдром Чедіака—Хігасі
інсульто- Вроджені порушення глікозилювання
подібна) Глутарова ацидурія, І тип
Ізовалеріанова ацидурія
MELAS
Недостатність орнітинтранскарбамілази
Енцефалопатія Недостатність аденілсукцинази

(яка швидко Атипова гомоиистинурія
прогресує) Атипова фенілкетонурія (дефекти птерину)
Недостатність сульфітоксидази (кофактора молібдену)
Непере Дефекти глікогенолізу

носимість Порушення окиснення жирних кислот
фізичного Мітохондріальні порушення
навантаження Недостатність міоаденілатдеамінази
Недостатність ліпоаміддегідрогенази
Порушення Аргінінянтарна ацидурія

структури Синдром кучерявого волосся, світлочутливості і розумової відсталості
волосся Хвороба Мснкеса (кучеряве волосся, позбашіене пігменту (pili torti), у
поєднанні з трихорексисом, монілетриксом)
Незвичайне волосся — pili torti, поєднане з глухотою, гіпоплазією
зубної емалі
Трихотіодистрофія (порушення росту волосся): вузлуватий
трихорексис, іхтіоз і неврологічні порушення (синдром Полліта)
Гемолітична Дефекти гліколізу

анемія 5-Оксопролінурія
Порушення пуринів і піримідинів
119
Ознака Можливі спадкові м етаболічні хвороби
Цироз печінки Недостатність аі-антитрипсину

Хвороба накопичення холестеролового ефіру
Муковісцидоз
Галактозсмія
Глікогеноз, IV тип
Гсмохроматоз
Гепаторенальна тирозинемія
Гіперметіонінемія
Хвороба Н іманна—Піка
Недостатність фосфоенолпіруваткарбоксикінази
Хвороба Вол мана
Багатоводдя Вроджені порушення глікозилювання

Гангліозидоз GM1
Муколіпідоз II (І -клітинна хвороба)
Неонатальний гемохроматоз
Хвороба Н іманна—Піка, 3 тип
Синдром П ірсона (анемія)
Сіалідоз
Синдром Слая (М П С VII)
Гіпофосфатемія Синдром Фанконі (цистиноз)

MELAS
Синдром Пірсона
Х-зчеплений гіпофосфатсмічний рахіт
Гіпоурикемія Синдром Ф анконі (цистиноз)

Ізольований дефект ниркових канальців
Недостатність кофактора молібдену
Недостатність пуриннуклеозидфосфорилази
Недостатність ксантиноксидази
Утягнені соски Порушення синтезу тетрагідробіоптерину

Вроджені порушення глікозилювання
Ізольовано-домінантна ознака
Хвороба Менкеса
Синдром Вівера
120
Діагностичне значення клінічних і паракпінічних ознак у разі метаболічних захворювань
Ізольований Етилмалонова ацидурія

дефект мови як D-гліцеринова ацидурія
маніфеста- Гістидинсмія
ційний Дефект 3-метилглугаконіл- КоА-гідратази
симптом у разі
метаболічних
захворювань
Синдром Лея Недостатність біотинідази

Порушення ланцюга перенесення електронів (комплекс І)
Недостатність фумарази
З-Метилглутаконова ацидурія
Недостатність піруваткарбоксилази
Недостатність комплексу піруватдегідрогенази
Лейкопенія за Порушення метаболізму фолатів

наявності або Ізовалеріанова ацидурія
відсутності Синдром Ю хансона—Бліззарда
тромбопенії та Метилмалонова ацидурія
анемії Недостатність 3-оксотіолази
Синдром Ш вахмана—Даймонда
Недостатність транскобаламіну II
Макроцефалія Хвороба Канавана

Глутарова ацидурія, І тип
Хвороба Гурлєр (М П С І)
4-Гідроксимасляна ацидурія
D -2-гідроксиглутарова ацидурія
L-2-гідроксиглутарова ацидурія
Недостатність З-гідрокси-З-метилглутарат-КоА-ліази
Множинна недостатність ацил-КоА-дегідрогеназ
Неонатальна адренолейкодистрофія
Хвороба Тея—Сакса
Мегалобластна Порушення метаболізму кобаламінів: метилмалонова ацидурія і

анемія гомоцистинурія
Порушення метаболізму фолатів
Оротова ацидурія
121
Ознака М ож ливі спадкові м етаболічні хвороби
Інфаркт Сімейна гіпохолестеринемія

міокарда Хвороба Фабрі
(церебрально- Гомоцистинурія
судинні Хвороба М енкеса
захворювання) Недостатність мстилентетрагідрофолатредуктази
Дивний або Ди метил глі ци ну рія

специфічний Глутарова ацидурія, II тип
запах Гепаторенальна тирозинемія
Хвороба “ кленового сиропу”
Фенілкетонурія
Т ри метил ам інурія
Примітка: такий запах може бути наслідком лікування феніл-
ацетатом, великими дозами карнітину
Атрофія Пероксисомні хвороби

зорового нерва
Остеопороз і Недостатність аденозиндеамінази

переломи Хвороба Гоше
Глікогеноз, І тип
Дитяча хвороба Рсфсума
Хвороба Менксса
Біль і Хвороба Фабрі

підвищена Спадкова гіперхолестеринемія
швидкість Хвороба Гоше
осідання
еритроцитів
Панкреатит Недостатність цитохром С-оксидази

Глікогеноз, І тип
Спадковий домінантний синдром з наявністю чи відсутністю
лізинурії
Недостатність 3-гідрокси-3-метилглутарат-КоА-ліази
Гіперліпопротеїнемія, І і IV типи
Н ед остатн ість л іп о п ротеї нл іп аз и
MELAS
122
Хвороба “ кленового сиропу”

Регіонарний ентерит (хвороба Крона)
Травма
Парез погляду Синдром Лея і Кернса—Сейра

вгору Хвороба Н іманна—Піка, тип С
Периферійна Вроджені порушення глікозилювання

невропатія Метахроматична лейкодистрофія
Недостатність метилентетрагідрофолатредуктази
Недостатність вітаміну Е
Полікістоз Вроджені порушення глікозилювання

нирок Глутарова ацидурія, II тип
Синдром Целльвегера
“ Рвані червоні Мутації мітохондріальної Д Н К

волокна” Хвороба М енкеса
Синдром Рейно Хвороба Фабрі
Ниркові Н едостатність але ні нфосфорибозилтра нефе рази

конкременти Цисти нурія
Недостатність гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази (хвороба
Леш а—Ніхана)
Оксалурія
Недостатність фосфорибозилпрофосфатсинтетази
Недостатність ксантиноксидази
Нирковий Цистиноз
синдром Поруш ення ланцюга перенесення електронів
Фанконі Галактоземія
Гепаторенальна тирозинемія
Синдром Лоу
Глікогеноз, 1 і III типи
Ідіопатичний нирковий сивдром Фанконі
Маніфестація Порушення глкжонеогенезу

синдрому Реє Порушення окиснення жирних кислот
Порушення орнітинового циклу
Органічні ацидурії
123
Сколіоз Вроджені порушення глікозилювання

Ураження Недостатність біотинідази

звуко- Хвороба Канавана
сприймального Синдром Кернса—Сейра та інші порушення ланцюга перенесення
апарату електронів
Пероксисомні хвороби
Недостатність фосфорибозилпрофосфатсинтетази
Спастичний Аргінінемія
парапарез Недостатність біотинідази
Синдром гіперамоніємії, гіперорнітинемії, гомоцитрулінурії
Метахроматична лейкодистрофія
Піроглутамінова ацидурія
Синдром Ш єґрена—Ларсона
Блювання і Етилмалоново-адипінова ацидурія

клініка Галактоземія
пілоростенозу Недостатність 3-гідрокси - 3- метил глутарат- КоА-л іази
D -2-гідроксиглутарова ацидурія
Недостатність З-оксотіолази
Фенілкетонурія
Ксантоми Сухожилково-церебральний ксантоматоз

Сімейна гіперхолестеринемія
Недостатність ліпопротеїнліпази
Ситостеролемія
ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
ЗАПАХУ І КОЛЬОРУ СЕЧІ
Певні запахи можуть попереджати лікаря про низку MX (табл. 6). Найча
стіше виявляють запах ацетону, що з’являється внаслідок гострого кетоацидо-
зу в разі цукрового діабету й органічних ацидемій. До характерних запахів
належать запах варених овочів (хвороба “кленового сиропу”), різкі запахи в
разі ізовалеріанової ацидемії та глутарової ацидурії II типу, а також запах фе-
нілоцтової кислоти в разі фенілкетонурії. Триметиламінурія і диметилгліцину-
рія також характеризуються дуже різким неприємним запахом. Виявлення та
ких запахів може стати ключем до встановлення попереднього діагнозу.
124
Діагностичне значення клінічних І параклінічних ознак у разі метаболічних захворювань
Р ис. 31 . Синдром мікроцефалії, ка

таракти, скелетноїдисплазіїта розу
мової ретардації (хвора жінка та двоє
її дітей; зовнішні ознаки синдрому -
лицеві дисморфії, сколіоз, катарак
та на тлі розумової'ретардації)
Р ис. 32 . Синдром Елерса - Д а н ло -

са(гіпереластичність шкіри, гіпермо-
більність суглобів, вивих кульшового
суглоба, деформація кінцівок, хребта)
125
Р ис. 3 3 . Си ндром Е ле рса - Д а н ло са (гіперм о-

більність суглобів, гіпереластичність шкіри, келощні
зміни шкіри післяїїушкодження)
Рис. 34. Синдром Марфана (доліхостеномелія, лійкоподібна деформація груднини, м’язова гіпо
тонія, кіфосколіоз, арахнодактилія, ектопія кришталика, пролапс морального клапана серця)
126
Р ис. 36. Хвороба Педжета (деформація го ло

ви й обличчя за рахунок остеом лобних кісток,
однобічний екзофтальм)
Рис. 3 5 . Синдром Елерса - Дан ло са з
порушенням енергетичного обміну (м ’я
зова гіпотонія, непереносимість фізич
них навантажень, судоми, сколіоз, гіпер
трофічна кардіоміопатія)
Рис. 37. Тотальна ліподистрофія (кахексія, макро

ц е ф а лія, коротка шия, гіпертрихоз, гіпоплазія
підшкірної жирової клітковини)
Рис. 38. Гомоцистинурія (розумова ретардація, д о -

ліхостеномелія, кіфосколіоз, м’язова гіпотонія, че
репно-лицеві дисморфії, ектопія кришталика)
127
Р ис. 39 Мукополісахаридоз, і тип - синдром Гурлєр (по

рушення психофізичного розвитку, контрактури суглобів,
черепно-лицеві дисморфії, “ кігтиста” рука)
Р ис. 4 0 , М укоп оліса ха р и доз, IV ти п (затрим ка розум ового

розвитку, деформація скелета, кіфосколіоз, коротка шия, мак
роцефалія, лицеві дисморфії, гепатоспленомегалія)
128
Р ис. 4 1 . Синдром В ей ла - Рис. 42. Фібром атоз ясен та Р ис. 4 3 . Тирозиноз (м акроце
Марчезані (м алий зріст, че гіпертрихоз (розумова ретар ф алія, деформація черепа, л и
репно-лицеві дисморфії, ко дація, затримка росту, корот цеві дисм о рф іїу вигляді малих
ротка шия, кіфосколіоз, врод ка шия, різо-, мезо-, а кроме - аномалій розвитку, судоми, зат
жена вада серця} лічне укорочення кінцівок, римка розвитку)
гіпертрихоз, лицеві дисм ор-
фії, аурикулярна дисплазія,
фіброматоз ясен)
Рис. 44 . Трійня з гіперпролінемією першого типу (сколіоз, девіантна по

ведінка, порушення зору і слуху, гіперпролінурія та гіперпролінемія)

130
Рис. 45. Хроматографічний профіль амінокислот крові. Пролінемія

Діагностичне значення клінічних І параклінічних ознак уразі метаболічних захворювань
Рис. 4 6. Пролінемія (девіантна поведінка, порушення зору і с л у

ху, деформація черепа, лицеві дисморфії, пролінемія)
Рис.47. Сім’яз множинним дефіцитом кар- Рис. 48 . Синдром Ш тіллера

боксилаз
131
Рис. 51. Мітохондріальна хвороба. Просеквенований Рис. 5 2 . М іто х о н д р іа ль н а

гентРН К -л е й ц и н . Виявленомутації'З624A/G, 3705G/A хвороба. Просеквенований
ген тР Н К - лізи н . Виявлено
м ута ц ії 8836A/G (m et/val),
8472С/Т (pro/leu2), 8614Т/С
132
Р ис. 53. М ітохондріальна хво

роба. Проведен о повне сек
венування м тД Н К . В и явле но
м у та ц ії 1 8 8 8 G / A , 2 7 0 6 A / G ,
8 6 9 7 G / A , 8 8 6 0 G (t h r / a la ),
11251A/G, 11719G/A, 11812A/G,
14687A/G, 14766СД, 14905G/A,
1 53 2 6A /G ,15452С/А, 15607А/
G15928G/A
Р ис. 5 5 . Си ндром Корнелії
деЛанге
Р и с. 5 4 . М іто х о ндр іа ль н а
хвороба. Проведено повне
секвенування м тДНК. Вияв
л е н о м у т а ц ії 1 4 4 7 0 Т / С ,
14766СД, 15326A/G
Р ис. 56. Дитина з C O FS -синдромом. Адипінова ацидурія
133
Медичка генетика
ТАБЛИЦЯ б
Діагностичне значення незвичних запахів
Запах Речовина Поруш ення
Подібний до запаху
Фенілацетат Фенілкетонурія
тварини
Кленового сиропу Столон Хвороба “кленового сиропу”
Ізовалеріанова ацидурія,
Різкий (спітнілих ніг) Ізовалеріанова кислота
глутарова ацидурія II типу
Тирозинемія І типу,
Капусти 2-Гідроксимасляна кислота
мальабсорбція метіоніну
2-Кето-4-метилмасляна
Прогірклого масла Тирозинемія І типу
кислота
Т риметилам і нурія,
Тухлої риби Триметиламін, диметштгліцин
диметилгліцинурія
Однак відсутність їх зовсім не означає, що лікар повинен відмовитися від

установлення діагнозу, оскільки деякі люди не в змозі виявляти окремі запахи.
Багато лікарів, наприклад, не можуть ідентифікувати запах від пацієнта, що
хворіє на кетонемічну глікемію. Крім того, в разі деяких захворювань гострий
метаболічний криз супроводжується припиненням перорального харчування
та заміною його на інтенсивну парентеральну інфузійну терапію, що приво
дить до зникнення запаху.
Наявність запаху кленового сиропу веде до встановлення діагнозу хвороби
“кленового сиропу” задовго до того, як її розпізнають як порушення метабо
лізму амінокислот з розгалуженим бічним ланцюгом. Відчуття гострого запаху
все ще можна використати під час виявлення цієї хвороби, однак повнота
опису метаболічного порушення і підготовленість клініцистів до аналізу рівня
амінокислот у плазмі такі, що більшість пацієнтів сьогодні не потребують тес
ту на запах. Тому хворобу діагностують і лікують на тій клінічній стадії, коли
характерний запах ще не виявляється. Це також справедливо в разі різкого
загострення хвороби у пацієнтів, які видужують. Під час встановлення діагно
зу даної хвороби також показане проведення тесту з динітрофенілгідразином
на вміст кетонів й аналіз органічних кислот у сечі.
У пацієнтів, які страждають на ізовалеріанову ацидемію, відзначають за
пах, що нагадує запах спітнілих ніг, але він не сприймається як характерний
для роздягальні. Це різкий запах коротколанцюгової леткої кислоти, що легко
поширюється і розпізнається. Його також відзначають у пацієнтів із множин
ною недостатністю ацил-КоА-дегідрогенази жирних кислот (глутарова ациду
рія II типу) під час загострення захворювання.
Тепер, коли в усіх розвинених країнах проводиться скринінг немовлят
щодо фенілкетонурії, пацієнтів із цією хворобою рідко діагностують за харак
терним для неї запахом, однак до появи скринінгу деякі клініцисти діагносту
вали пацієнтів саме таким способом, на підставі запаху. Запах при фенілкето
нурії характеризується як запах цвілі або тварини. Насправді це запах феніл-
оптової кислоти.
134
Пацієнти з гепаторенальною формою тирозинемії та іншими захворюван

нями неметаболічного походження, що перебігають із розвитком цирозу пе
чінки, можуть мати дуже неприємний запах, що є результатом накопичення
амінокислоти метіоніну.
Для пацієнтів, хворих на триметиламінурію, характерний класичний не
приємний запах триметиламіну, що нагадує запах тухлої риби. У риб тримети
ламін є основним кінцевим продуктом метаболізму азоту, що перетворює його
на оксид, а його сполука використовується для урівноваження осмотичного
тиску всередині організму риби з тиском навколиш ньої морської води. В
організмі людини триметиламін утворюється з оксиду триметиламіну, який є в
рибі, і з холіну, абсорбованого в кишківнику, і транспортується до печінки, де
під час його детоксикації продукується оксид триметиламіну, який екскре-
тується з сечею. Пацієнти, хворі на триметиламінурію, мають вроджені пору
ш ення метаболізму оксидів, спричинені недостатньою активністю тримети-
ламін-М -оксидсинтетази в печінці.
Колір сечі або дитячої пелюшки
Ще за часів Гіппократа лікарі розуміли, що колір сечі може бути кри

терієм для встановлення діагнозу. Визнання Ґародом значущості темної сечі
у пацієнтів і членів їхніх родин, які страждають на алкаптонурію, сприяло
осмисленню вроджених поруш ень метаболізму. Але алкаптонурію нечасто
розпізнаю ть подібним чином: до моменту встановлення діагнозу багато
пацієнтів встигають досягти періоду статевого дозрівання і набути клінічної
форми артриту. Це залежить від різних чинників: наприклад, чорний пігмент
формується залежно від часу й ступеня контакту кисню із сечею, від порцій
ного об ’єму сечі. У разі спроби встановлення візуального діагнозу для вияв
лення дрібнозернистого чорного преципітату найкращ е застосовувати підлу
жування і збовтування сечі в умовах достатнього освітлення. Раніше, коли
дитину сповивали в пелюшки із тканин, випраних лужним милом, умови для
встановлення діагнозу були ідеальними — на дитячій пелюшці виявляли чор
ний пігмент. Тепер зазвичай використовують синтетичні одноразові пелю ш
ки (підгузки), які під дією сечі хворих на алкаптонурію здебільшого стають
рожевими.
Сеча хворих на алкаптонурію також дає позитивний результат під час
проведення тестів на наявність відновлювальних речовин, і негативний ре
зультат на наявність глюкози, що може слугувати маркером у процесі вста
новлення діагнозу. Гомогентизинова кислота також дає змогу зменшити вміст
срібла у фотографічній емульсії, і тому раніше сечу пацієнтів, хворих на ал
каптонурію, використовували для проявлення фотографій, що є цікавим якіс
ним тестом у процесі встановлення діагнозу. Кількісний аналіз гомогентизи-
нової кислоти в сечі може слугувати підтвердженням діагнозу алкаптонурії
(табл. 7).
135
ТАБЛИЦЯ 7
Аномальні кольори сечі або дитячих пелюшок,
за G. Hoffmann із співавт. (2002) зі змінами О.Я. Гречаніної
Чинник або захворювання П ідтвердж ення
Темно-коричневий або чорний к мір сечі або дитячих пелюшок

Гомогентизинова ацидурія
Алкаптонурія (підгузки стають червоними)
Позитивний результат клінічного тесту
Меланінурія Дисемінована меланома
Червоний колір сечі atю дитячих пелюшок
Гематурія За допомогою мікроскопії
За допомогою мікроскопії, визначення
Гемоглобінурія, міоглобінурія
гваякової смоли, бензидинової проби
Буряк (антоціан) За даними історії хвороби (анамнезу)
Червоні барвники (“ порушення у дітей після
За даними історії хвороби (анамнезу)
вихідних днів” , родамін В)
Синдром червоної дитячої пелюшки (Serratia
Фізкультура, лікування неоміцином
marcescens)
Фенолфталеїн Історія хвороби, рН-чутливий
Зелено-блакит чий колір сечі
Синдром блакитної дитячої пелюшки Мальабсорбція триптофану, індиканурія,
(індиготин) індолілоцтова ацидурія
Білівердин (обтураційна жовтяниця) Наявність білірубіну в сироватці
Метилен блакитний (вживання всередину,
Історія хвороби
лікування)
Жовтогарячи й колір сечі
Надлишкове продукування урату (під час Проведення хімічного аналізу на вміст
неонатального періоду урати можуть сечової кислоти в крові й сечі; дефект
забарвлювати дитячу пелюшку в червоний ферменту гіпоксантингуанінфосфо-
колір) рибозилтрансферази
Дослідження кольору сечі
На колір сечі можуть впливати різні неметаболічні захворювання. Тому дос

лідження кольору сечі дає змогу діагностувати не лише MX, а й інші захворю
вання. Зазвичай сеча має бурштиновий колір, зумовлений наявністю пігменту
урохрому. Виділення безбарвної сечі або сечі блідо-жовтого кольору може бути
результатом споживання великого об’єму рідини або наслідком значного діуре
зу, виявляється в разі цукрового та нецукрового діабету або у фазі одужання при
некрозі ниркових канальців. Дуже темна або концентрована сеча є наслідком
зневоднення. Блідий колір сечі з високою густиною наводить на думку про
наявність цукрового діабету; темний колір сечі з низькою густиною — на на
явність у ній уробіліну або білірубіну, рівень якого в організмі найкраще пере
віряється шляхом аналізу його вмісту в сироватці крові. Дуже яскравий жовтий
136
колір сечі характерний для дітей, які споживають каротин у великій кількості.
Сеча може бути червоною в разі гематурії, наявність якої можна підтвердити
тільки за допомогою мікроскопічного аналізу сечі. При утворенні метгемогло
біну вільний гемоглобін у сечі мас коричневе або чорне забарвлення.
Оцінювання запаху тіла і сечі надзвичайно важливе, але не завжди абсо
лютне, оскільки домішки інших запахів унаслідок впливу анаеробної інфекції
можуть порушувати специфіку запаху. Разом з тим запах спітнілих ніг у хворих
на ізовалеріанову ацидемію дуже стійкий.
Ураження очей нерідко с одним з ранніх проявів MX. Так, багато MX суп
роводжуються помутнінням рогівки (мукополісахаридози, цистиноз, тирози
немія II типу, І-клітинна хвороба), симптомом “вишневої кісточки” (хвороби
Тея—Сакса, Німанна—Піка), пігментною ретинопатією (порушення дихаль
ного ланцюга, дефекти окиснення жирних кислот, пероксисомні порушення,
спадковий дефект глікозилювання), катарактою (галактоземія, пероксисомні
порушення, порушення дихального ланцюга).
Не менш важливе виявлення органомегалії, яка нерідко є вирішальним
чинником у встановленні діагнозу, поєднуючись з енцефалопатією, гіпото
нією та судомами. Досить рано органомегалія проявляється в разі лізосомних
хвороб накопичення.
Кардіоміопатія найчастіше поєднується з порушеннями дихального лан
цюга, дефектами окиснення жирів, органічними ацидеміями, спадковими де
фектами глікозилювання і хворобами накопичення та може мати дилатацій-
ний характер.
Універсальний (неімунний) набряк може зумовлюватися лізосомними хво
робами накопичення, які супроводжуються зміною рівня мукополісахаридів і
олігосахаридів та вакуолізацією лімфоцитів (скринінговий тест).
Базові дослідження лиш е дають підстави для припущення про наявність
спадкових хвороб обміну; для уточнення діагнозу потрібно провести початко
вий метаболічний скринінг.
ОКРЕМІ БІОХІМІЧНІ МАРКЕРИ

Алгоритм дослідження пацієнтів з MX наведено у схемі І.

Базові дослідження в разі підозри на MX:
Кров:
• клінічний аналіз;
• печінкові проби;
• коагуло грама;
• глюкоза крові;
• гази крові;
• амоній;
• лактат;
• ацилкарнітини;
137
• амінокислоти.
Сеча:
• кетони;
• органічні кислоти, включаючи оротову кислоту;
• відновлювальні речовини;
• амінокислоти.
Подальші клініко-біохімічні методи дослідження та очікувані результати
за різних метаболічних порушень наведено в табл. 8.
Схема 1. Алгоритм дослідження пацієнтів з метаболічними хворобами
Так Ні
кислот. Хвороби ланцюгів, деякі жирних кислот. Варіант Порушення циклу

накопичення глікогенів. органічні ацидурії гіперіисулінізму (дефіцит сечовини
Дефект глікогеннеогенезу дегідрогенази)
ТАБЛИЦЯ 8
Клініко-біохімічні методи дослідження
д л я діагностики метаболічних порушень, за G. Hoffmann із співавт. (2002)
Д о слідж ення Очікувані результати
Специфічні діагностичні Довголанцюгові жирні кислоти (пероксисомні порушення)

тести 7-дегідрохолестерол (синдром Сміта—Лемлі—Опіца)
Трансферин (спадковий дефект глікозилювання)
Аналіз спинномозкової Лактат (порушення дихального ланцюга), порушення обміну
рідини амінокислот
Ехокардіографія Міокардіальні ущільнення (порушення дихального ланцюга,
дефекти окиснення жирних кислот)
УЗД печінки, селезінки Яскрава печінка з жировими інфільтратами характерна д ія
і нирок пероксисомних порушень, спадкових дефектів
глікозилювання
Нейросонографія Порушення дихального ланцюга, хвороба “кленового
сиропу” , порушення обміну пуринів
138
Д о слідж ен н я Очікувані результати
Рентгенографія Скелетна дисплазія

Електроснцефалографія Судоми, енцефалопатія
Електрокардіографія Захворювання, які супроводжуються порушенням
внутрішньосерцевої провідності (дефекти окиснення жирних
кислот, порушення дихального ланцюга)
Офтальмоскопія Аномалії рогівки, катаракта, захворювання сітківки
Ферментативний аналіз Зразки тканини, в якій даний фермент найактивніший
Генотипування Уточнювальна діагностика мутації в певному гені
Деякі зразки можна досліджувати після смерті пацієнта (табл. 9).

ТАБЛИЦЯ 9
Перимортальні дослідження за підозри на метаболічні хвороби
за G. Hoffmann із співавт. (2002)
Дослідж уваний матеріал Примітки
Кров — 10 мл (з гепарином) Еритроцити (збереження за температури 4 °С)

Плазма (збереження за температури - 2 0 °С)
4 плями крові на Гатрі-бланки
Кров — 5 мл (з ЕДТА) Джерело Д Н К
Сеча — 10—20 мл Збереження за температури - 2 0 °С
Біопсія шкіри Зразок культури зберігати за температури 4 °С (не
заморожувати)
Біопсія м ’язів і печінки Сухе заморожування в рідкому азоті для ферментативного
і гістохімічного дослідження (заморожувати протягом
1-ї години після смерті)
Слід відзначити високу інформативність інвазивних методів і, перш за

все, біопсії м ’язів та печінки. Біопсія м ’язів дає можливість виявити поруш ен
ня дихального ланцюга (біопсійні зразки потрібно заморожувати протягом 1-ї
години після смерті для проведення найповнішого дослідження). Печінка швид
ко зазнає аутолізу і тому ферментативне дослідження зразків повинно прово
дитись протягом 1-ї години після смерті.
ОСНОВНІ БІОХІМІЧНІ МАРКЕРИ

До найбільш частих проявів MX, які мають неспецифічний характер і ви

магають термінового підтвердження та корекції, належать метаболічний аци
доз, лактат-ацидоз, гіперамоніємія, гіпоглікемія (табл. 10).
139
ТАБЛИЦЯ 10
Диференціальне оцінювання проявів метаболічних хвороб
за М. Champion, G. Fox (2005)
Основні поруш ення Кетоз Глюкоза Лак та т Основні показники
Діабет + І Норма Епектроліти

Органічні ацидемії + Норма/Т t Органічні кислоти сечі й
амоній
Дефекти кетолізу + Норма /Т Норма Фібробласти
Дефекти дихального + Норма / і f Лактат спинномозкової
ланцюга рідини
Дефекти гліконеогенезу + і т Урати, гепатомегалія
Н иркова недостатність + Норма Кортизол, електроліти
Порушення обміну ± Норма /Т Т Лактат, піруват
пірувату
А
Дефекти окиснення - і І Ацилкарнітин
Нирковий тубулярний - Норма Норма Гази крові + pH сечі,
ацидоз амінокислоти сечі
Тотальна атрофія - Норма Норма Біопсія слизової
ворсинок кишок оболонки кишок
Метаболічний ацидоз — це загальний прояв вроджених порушень метабо

лізму в немовлят, що частіше поєднується з сепсисом та порушеннями тка
нинної перфузії.
Базові дослідження:
• гази крові; • лактат;
• аніони (натрій, калій, хлор); • ацилкарнітин;
• глюкоза; • органічні кислоти сечі.
Метаболічний ацидоз супроводжується нормальним рівнем аніонів (мен
ше ніж 20) зі зниженням рівня гідрокарбонатів. Потенційними причинами є
нирковий канальцевий ацидоз та гастроінтестинальні порушення (атрофія вор
синок). Відсутність кетозу та підвищення вмісту лактату ставить під сумнів
діагноз вроджених порушень метаболізму.
Лактат-ацидоз. У новонароджених лактат-ацидоз має вторинний характер,
виникає внаслідок тканинної гіпоксії і зазвичай не супроводжується кетозом.
Важливо проводити дослідження зразків матеріалу для виявлення підвищення
рівня таких показників:
• гази крові; • ацилкарнітини;
• глюкоза; • урати;
• амоній; • органічні кислоти сечі;
• кетони (сеча); • холестерол і тригліцериди.
• функціональні проби печінки;
140
У хворих на лактат-ацидоз зазвичай спостерігається підвищення співвідно

шення лактат/ піруват. У разі дефіциту піруватдегідрогенази таке співвідно
ш ення може бути нормальним (менше ніж 10).
Гіпоглікемія. Її діагностують у тому разі, коли рівень глюкози, в крові м ен
ше ніж 2,6 ммоль/л. Одноразове визначення цукру в крові для діагностики
недостатнє. Велике значення в діагностиці має наявність або відсутність ке
тонів. Диференціальну діагностику гіпокетотичної гіпоглікемії проводять за
допомогою анамнестичних даних і результатів обстеження.
Скринінг щодо гіпоглікемії має включати дослідження крові (глюкоза,
ацилкарнітини, кортизол, вільні жирні кислоти, гормональний профіль, елек
троліти, інсулін + С-пептид, лактат, 3-гідроксибутират) та сечі (кетони, органічні
кислоти). При цьому можна діагностувати гіпокетотичну гіпоглікемію, гіперін-
сулінізм (стійке підвищення рівня глюкози понад 10 м г/кг/хв під час прове
дення глюкозотолерантного тесту; специфічний тест: інсулін і С-пептид під час
гіпоглікемії), дефект окиснення жирних кислот (гепатомегалія, підвищення рівня
лактату і функціональних проб печінки; специфічний тест: ацилкарнітини +
органічні кислоти сечі), печінкову недостатність (різні захворювання печінки),
кетотичну гіпоглікемію (сепсис, ниркова недостатність, гіпопітуїтаризм, дефек
ти дихального ланцюга, дефекти глюконеогенезу, дефекти кетолізу).
Висока концентрація декстрози може спровокувати гіперінсулінемію.
Клінічні прояви гіперамоніємії у дітей пов’язані переважно з порушенням
функції мозку і подібні між собою, незалежно від причини.
У період новонародженості симптоми з ’являються зазвичай на другий день
життя і швидко прогресують: відмова від їжі, блювання, млявість, тахіиное,
летаргія, судоми, кома, гепатомегалія, температурна лабільність (гіпотермія),
внутрішньочерепні крововиливи (унаслідок коагулопатії).
Для дітей молодшого віку характерні: затримання росту, фізичного розвит
ку; блювання; розбірливість в їжі, знижений апетит; атаксія; енцефалопатія з
епізодами млявості та летаргії; судомні напади; розумова відсталість.
Для дітей старшого віку і підлітків характерні: хронічна неврологічна сим
птоматика; психічні порушення (періоди дезорієнтації, психози, девіантні форми
поведінки); млявість; рецидивна енцефалопатія, пов’язана зі значним вживан
ням білка, стресами. Часто дітям з гіперамоніємією встановлюють діагноз ге
нерал ізованої інфекції.
Відрізок часу від перш их симптомів до незворотних церебральних п о
руш ень дуже короткий, тому потрібно визначати рівень аміаку в плазмі
кожної дитини, в якої клінічну симптоматику не можна пояснити банальною
інфекцією .
Класифікація гіперамоніємії за Y. Zschoke, G.F. Hoffmann (1999)
1. Гіперамоніємія І типу (зумовлена дефіцитом карбамоїлфосфатеинтета-

зи та N -ацетилглутаматсинтетази).
2. Гіперамоніємія II типу (зумовлена дефіцитом орнітинтранскарбамілази).
3. Транзиторна гіперамоніємія новонароджених.
141
Діагностика гіперамоніємії передбачає екстрене визначення рівня аміаку,

лактату в крові; проведення загальної екстреної програми дослідження (гемог-
рама, визначення рівня цукру в крові, дослідження електролітів, функціональні
проби печінки, коагулограма, визначення кислотно-основного стану, дослід
ження газів крові); екстрене визначення вмісту амінокислот у крові і сечі;
екстрене визначення вмісту органічних кислот або оротової кислоти в сечі.
За концентрації аміаку в плазмі крові і 18 мкмоль/л настає блювання і
летаргічний етан, за 175 м км оль/л — кома, за 290 м км оль/л — судоми, за
465 мкмоль/л — смерть.
На ранній стадії захворювання патогномонічним показником є газовий
алкалоз унаслідок центрального ефекту гіперамоніємії. Однак у новонародже
них і дітей грудного віку може визначатись метаболічний алкалоз (через блю
вання) або метаболічний лактат-ацидоз (унаслідок зниженого периферійного
кровотоку).
Результати всіх лабораторних досліджень, ураховуючи спеціальні метаболічні
аналізи, потрібно отримати за декілька годин, у разі потреби — навіть уночі.
Дані щодо рівня вмісту аміаку дають змогу провести диференціальну діагнос
тику на рівні дефектів ферментів циклу сечовини.
У подальшому для уточнення діагнозу (типу гіперамоніємії) слід визнача
ти рівень ферментів печінки.
Диференціальну діагностику (табл. 11) проводять з печінковою недостат
ністю (вроджений гепатит, тирозинем ія І типу, галактоземія, недостатність
oCj-антитрипсину, дефекти синтезу жовчних кислот); дефектами циклу сечови
ни (рис. 57); органічними ацидуріями (наприклад, пропіонова ацидурія, яка
становить майже 30 % тяжких вроджених гіперамоніємій). Синтез сечовини
заблокований унаслідок недостатності ацетил-КоА (потрібний для синтезу
N -ацетилглутамату органічними кислотами) й інгібування утворення N -ацетил-
глутамату органічними кислотами. На ранній стадії захворювання органічні
ацидурії асоціюються з лактат-ацидозом, але іноді можливий розвиток алкало
зу внаслідок блювання.
ТАБЛИЦЯ 11
Диференціальна діагностика різних захворювань,
які супроводжуються гіперамоніємією, за G. Hoffmann із співавт. (2002)
Д о с л і Д е ф е к ти окиснення Ж ировий
Д е ф е к ти ц и к лу сечовини Органічні ацидем ії
дження жирних к и сло т гепатоз
Гази Респіраторний Метаболічний Метаболічний ацидоз М етаболіч

крові алкалоз (метабо ацидоз ний ацидоз
лічний ацидоз під час
декомпенсації)
Функція Підвищення рівня Підвищення Підвищення рівня Різні
печінки трансаміназ рівня трансаміназ порушення
трансаміназ
Глюкоза Нормоглікемія Гіпоглікемія Нормоглікемія Гіпо
глікемія
142
Д о с л і Д е ф е к ти окиснення Жировий
Д е ф ек ти ц и к лу сечовини Органічні ацидем іТ
дж ення жирних к и с ло т гепатоз
Кетони ± ± + Т + ±
сечі
Гіпокетотична М аркер кетозу
гіпоглікемія
Ацил Норма Діагностика Підвищ ення рівня Підви
карні пропіоніл-карнітину щення
тини (пропіонова ацидемія і рівня
метилмалонова ацилкарні
ацидемія), ізовалерил- тинів
карнітину
(ізовалеріанова
ацидемія)
Аміно Підвищення рівня Норма Підвищ ення рівня Генералі-
кислоти глутаміну, зниження гліцину (пропіонова зоване
(плазма) вмісту аргініну ацидемія і підвищення
Діагностика метилмалонова аміно
цитрулінемії, ацидемія) кислот
дефіциту аргінази
Аміно Діагностика Норма Норма Генера
кислоти аргінінянтарної лізована
(сеча) ацидурії аміно-
ацидурія
Орга Підвищ ення рівня Дикарбоксилова Діагностика Поєдну
нічні оротової кислоти ацидурія ються 3
кислоти (дефіцит карбамоїл- жировим
(сеча) фосфатсинтетази і гепатозом
дефіцит N -ацетил-
глутамат-синтетази)
Рівень аміаку може підвищуватися за надмірної м ’язової активності, за

гіпервентиляції легень, респіраторного дистрес-синдрому новонароджених або
після генералізованого судомного нападу. У таких випадках рівень аміаку рідко
перевищ ує 180 м км оль/л.
Транзиторна гіперамоніємія внаслідок відкритого венозного протоку (ductus
venosus) виникає в новонароджених з респіраторним дистрес-синдромом. Вміст
аміаку в плазмі нижчий за 160 мкмоль/л.
Нині розроблено невідкладну терапію в разі гіперамоніємії (вміст вільних
йонів амонію в плазмі крові > 200 мкмоль/л (> 350 мг/дл)). При цьому по
трібно припинити вживати білки; усунути катаболічний стан шляхом високо
калорійної інфузійної терапії (> 120 ккал/кг/добу); вводити аргінін для підтрим
ки функціонування орнітинового циклу (циклу сечовини); проводити деток
сикацію аміаку.
143
с о 2+ n h ;
Сечовина
2 Mg-АТФ \
N-Ацстил-
глутамат р ( єн h - c ~ nhT
2Mg- н е-c o o ’
H -6 -N H j coo’
АДФ+Ф, о о о с-с н
II СОО“
Фумарат
H2N - C - 0 - P - 0
COO'
і
Карбамоїл- С
фосфат c h 2- n h сн2
CH2 coo'
L - Орнітин сн2 Аргінінсукцинат
Орнігин - карба H -C -N H 3+
моїлтрансфераза соон
(мітохондрії)
nh2
c o o " с=о Mg-AT Ф АМФ+М£-Фі

-Цитрулін
CH,~NH
сн2 Hj N ~ С - Н
сн2 • СН2
І
H -C -N H ^ СОО’
а -Аспартат
Р ис. 57. Синтез сечовини
Протягом перших двох годин проводять інфузійну терапію:

• 20 % розчин глюкози 20 м л/кг (після 2 год перевірити вміст лактату в кро
ві); аргініну гідрохлорид 360 мк/кг (~ 2 ммоль/кг, одномолярний розчин 2 мл/кг);
карнітин 50 м г/кг;
• натрію бензоат 350 мг/кг + натрію фенілбутират або фенілацетат 250 мг/кг
(не застосовувати у разі підозри на органічну ацидурію).
Якщо вміст аміаку > 400 мкмоль/л (> 700 мг/дл) необхідна термінова екст-
ракорпоральна детоксикація, використання перитонеального діалізу неефективне.
Підтримувальна терапія (протягом 24 год): аргініну гідрохлорид — 350 мг/кг;
натрію бензоат — 250 м г/кг (не давати в разі підозри на органічну ацидурію);
фенілацетат — 250—500 м г/кг (не давати у разі підозри на органічну ациду
рію); глюкоза 10—20—30 мг/кг; інтраліпід — 0,5—1 г/кг до 3 г/к г (контролю
вати рівень тригліцеридів); відповідна кількість рідини й електролітів.
Крім цього, потрібно призначити карнітин — 100 мг/кг/добу за 3—4 прийо
ми (зменшити при підтвердженні дефекту циклу сечовини); проводити ф орсо
ваний діурез (фурасемід 2 мг перорально або 1 м г/кг внутріш ньовенно через
кожні 6 год); не давати кетокислот.
Прогноз несприятливий, якщ о коматозний стан триває понад 3 доби, а
також виражені симптоми й ознаки внутрішньочерепної гіпертензії.
144
Вроджені порушення метаболізму можуть бути визначальним чинником у

процесі диференціальної діагностики великої кількості клінічних порушень.
Часом буває складно прийняти рішення щодо обґрунтованості проведення спе
ціалізованих метаболічних досліджень. Рішення про те, чи виконувати ці до
слідження, залежить від таких чинників, як готовність у місцевому або загаль
нонаціональному масштабах, вартість проведення тесту і особистий досвід
клініциста. Необхідно виключити хвороби, ефективне лікування яких доступне,
оскільки в разі захворювань, які повільно прогресують, діагностичні процедури
повинні проводитися поетапно й залежати від результатів первинних дослід
жень, прояву і розвитку ознак і симптомів хвороби залежно від чинника часу.
Процес установлення діагнозу деяких метаболічних порушень пов’язаний
із процедурами, шо викликають стресовий стан: наприклад, застосування се
дативних засобів, проведення люмбальної пункції, дослідження за допомогою
голодування або навантаження, які є потенційно небезпечними для дитини.
Найчастіше такі процедури можуть викликати стресовий стан і в батьків. Тому
психосоціальні чинники повинні бути складником будь-якого діагностичного
обстеження хворого, оскільки родини мають потребу в консультаціях і підтримці.
У разі тяжких захворювань конкретний діагноз із несприятливим прогнозом,
шо руйнує надії батьків, може навіть зіпсувати взаємини батьків і дітей. Однак
для більшості родин конкретний діагноз, незалежно від його характеру, є од
ним з найважливіших чинників у боротьбі з хворобою. Своєчасний генетич
ний діагноз, який супроводжується відповідною рекомендацією, є особливо
важливим для молодих родин.
У дітей з помірною затримкою у розвитку і рості, відставанням мовного
розвитку в ранньому дитинстві, частими інфекційними захворюваннями або
періодичними метаболічними кризами (наприклад, при лихоманці) зазвичай не
проводять спеціалізованих метаболічних досліджень. Також малоймовірна на
явність вродженого порушення метаболізму в здорового сибса дитини, що рап
тово померла під час сну (SIDS), за умови, шо ця дитина не мала симптомів
захворювання до кризу. Основними показниками під час оцінювання симп
томів є їхній прояв залежно від наявності чи відсутності додаткової патології
(додаткових неврологічних і/або системних порушень) і динаміка залежно від
прогресивного клінічного перебігу хвороби. ІІолісистемні прогресивні розлади,
найімовірніше, є наслідком вроджених порушень метаболізму.
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Спостерігання пацієнтів з вродженим метаболічним порушенням та ліку

вання їх вимагають як докладного ознайомлення з історією хвороби, так і
всебічного розуміння молекулярної основи й патофізіологічних наслідків де
фектів генів. Для отримання оптимального результату пацієнтам та їхнім ро
динам необхідні постійна співчутлива підтримка й консультації. Вроджені ме
таболічні порушення є хронічними захворюваннями, які втягують у патологіч
145
ний процес різні системи й органи і найчастіше с прогресивними. Крім того,

такі генетичні аспекти, як успадкування хвороби дітьми, ймовірні порушення
в родичів пробанда, можливість виявлення носія та встановлення пренаталь
ного або передімплантаційного діагнозу створюють психосоціальні ускладнен
ня для пацієнтів та їхніх родин. Таким чином, під час спостерігання пацієнтів
і лікування їх потрібно застосовувати багатопрофільний підхід.
Для жодного вродженого метаболічного порушення ще не розроблена пре
вентивна корекція генетичних дефектів (тобто генна або молекулярна тера
пія). Розробляючи патогенетичне лікування, намагаються компенсувати або
нейтралізувати генетичний блок (наприклад, шляхом зменшення рівня ф ені
лаланіну в раціоні хворих на фенілкетонурію). Крім цього, симптоматичне
лікування хвороби потрібне для збереження здоров’я та/або поліпшення якості
життя пацієнта. Головна мета полягає в тому, щоб допомогти пацієнтові до
сягти оптимального рівня розвитку в дитинстві й максимальної незалежності,
соціальної інтеграції та почуття власної гідності в підлітковому й дорослому
віці. Даної мети можна досягти лиш е за допомогою багатопрофільного підхо
ду. До спостерігання пацієнта і його родини та до лікування потрібно залучати
представників різних медичних спеціальностей, а також таких суміжних про
фесій, як дієтологи, медичні сестри, психологи, фізіотерапевти, працівники
медико-соціальної служби, логопеди і педагоги. Родини можуть отримувати
моральну підтримку й практичні поради від інших родин, які мають подібні
проблеми. Теоретично фахівець у галузі вроджених метаболічних порушень
повинен координувати всі аспекти спостерігання й лікування пацієнта, тісно
співпрацюючи з сімейним лікарем або педіатром.
Важливі питання виникають у разі потреби застосувати хірургічні методи
лікування пацієнтів із MX. Особливо цінними для анестезіологів та хірургів є
дані (одержані майже 50 років тому) про те, що генетично детерміновані ва
ріанти бутирилхолінестерази, холінестерази, виявлені в сироватці крові, подо
вжують дію сукцинілхоліну — речовини, яку використовують у хірургії для
розслаблення м ’язів. Хірурги дійшли висновку, що пацієнти з недостатньою
активністю даного ферменту залишаються паралізованими й нездатними до
тривалого дихання. Дослідження таких ферментних варіантів, яких існує безліч,
проводилось за допомогою спектрофотометрії за наявності інгібітора дибукаї-
ну (процентний вміст цього інгібітора називають дибукаїновим числом). Ліку
вання пацієнта з цією проблемою полягає в продовженні допоміжної венти
ляції легенів доти, доки не відбудеться розщеплення сукцинілхоліну. Усі складні
ефіри карбонових кислот зрештою гідролізуються, незважаючи на відсутність
характерної активності естерази.
Великий ризик анестезії у пацієнтів з мукоиолісахаридозами (М П С) по
в’язаний із нестабільністю суглобів І і II шийних хребців. Особливої уваги
потребують пацієнти з М ПС IV типу (хвороба М оркіо), однак пацієнти з М ПС
II й VI типів також належать до групи підвищеного ризику. Повідомляється
про низку летальних випадків унаслідок ускладнень через анестезію. П ацієн
там, хворим на М ПС, необхідно запобігати перерозгинанню шиї. Тому загаль
146
ну анестезію слід застосовувати лише в тих медичних центрах, в яких лікарі-

анестезіологи мають достатній досвід роботи з такими пацієнтами.
Готуючись до хірургічної операції, варто зібрати відомості про попередні
проблеми, пов’язані з анестезією, які виникали у пацієнта, наявність нападів
апное під час сну або транзиторного паралічу, які є ознаками нестабільності
шийного відділу хребта. Лікар повинен обстежити пацієнта щодо наявності
кіфосколіозу із здавленням шийних зв’язок. Варто визначити артеріальний тиск
і провести електрокардіограму, ехокардіограму, рентгенограму грудної клітки
й шийного відділу хребта. Пацієнти з кіфосколіозом повинні мати результати
досліджень функції легень. Корисними можуть також виявитися дані про те,
як пацієнт поводиться під час сну. Пацієнтам із симптомами здавлення ш ий
них зв’язок або даними анамнезу про такі симптоми слід провести магнітно-
резонансну томографію хребта.
Інтубація та наркоз можуть ускладнюватися через обмежений простір гор
тані, макроглосію, мікрогнатію і нерухомість шиї; таким хворим потрібно вво
дити набагато менші, ніж звичайно, трубки. Щоб запобігти травмуванню ш ий
них зв’язок, потрібно зафіксувати шию бандажем або гіпсовою пов’язкою. Гіпер-
секреція може призводити до післяопераційних проблем з легенями. Вихід з
наркозу може бути уповільненим, іноді спостерігається обструкція дихальних
шляхів. Отже, за можливості краще застосовувати місцеву анестезію. У пацієнтів
із синдромами Гантера або Санфіліппо її застосовувати не слід.
Хірургічна операція та анестезія можуть також викликати метаболічний
криз у пацієнтів із хворобою Рефсума внаслідок мобілізації фіганової кислоти
з жирових депо.
Пацієнти з деякими MX зазнають підвищеного ризику розвитку гіпоглі
кемії. Для них голодування перед загальною анестезією та хірургічною опера
цією може мати згубні наслідки. Метою лікування є збереження еуглікемії, тоб
то концентрації глюкози в крові понад 4 ммоль/л. До захворювань групи ризику
належать порушення окиснення жирних кислот, глікогенози, порушення глю-
конеогенезу (наприклад, дефіцит фруктозо-1,6-дифосфатази), гіперінсулінізм і
кетонемічна гіпоглікемія. Перед плануванням хірургічної операції в кожному з
цих випадків варто вивчити історію хвороби пацієнта, а також дізнатися, як він
переносить голодування. У більшості пацієнтів з порушеннями окиснення жир
них кислот гіпоглікемія не розвивається доти, доки вони не перебуватимуть у
голодному стані понад 12 год, а деякі пацієнти із глікогенозом або гіперінсулі-
нізмом не можуть переносити голод навіть протягом 4 год.
Нижче наводимо перелік метаболічних хвороб за G. Hoffmann із співавт. (2002).
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний локус менту за ОМ ІМ
ЄС/бІлок
Порушення проміжного метаболізму

Аміноацидопатії
Фенілкетонурія Феніл аланін-4-моио- 12q24.1 1.14.16.1 261600
оксигеназа/ Феніл-
аланінгідроксилаза
147
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний локус м енту за OM IM
ЄС/білок
Тирозинемія II типу Тирозинамінотранс- I6q22.1-q22.3 2.6.1.5 276600

фераза
Тирозинемія III типу 4 -Гідрокс ифеніл- I2q24-qter 1.13.11.27 276710

піруватгідрокси ге наза
Хокінсинурія 4-Гідроксифеніл- 1.14.2.2 140350

п іру ватгідроксил аза
Тирозинемія І типу Фум арил ацетоацетаза 15q23-q25 3.7.1.2 276700
Алкаптонурія Гомогентизат-1,2- 3q21-q23 1.13.11.5 203500

діоксигеназа
Гіперлейцин- Цитозольна 12p 12 2.6.1.42 113520

ізолейцинемія чи амінотрансфераза 1 з
гіпервалінемія розгалуженим бічним
ланцюгом
Гіперлейцин- Мітохондріальна 19ql3 2.6.1.42 113530

ізолейцинемія чи амінотрансфераза 2 з
гіпервалінемія розгалуженим бічним
ланцюгом
Гіперлейцин- Одна з амінотрансфераз 238340

ізолейцинемія з розгалуженим бічним
ланцюгом
Гіпервалінемія Одна з амінотрансфераз 277100

з розгалуженим бічним
ланцюгом
Хвороба “кленового сх-Ланцюг компонента 19ql3.1-ql 3.2 1.2.4.4 248600
сиропу”, 1Ь тип Е1 дегідрогенази ODBA
кетокислот 3
розгалуженим бічним
ланцюгом (ліпоамід)
Хвороба “кленового (З-Ланцюг компонента 6p21-22 I.2.4.4 248611

сиропу” , lb тип Е1 дегідрогенази ODBB
кетокислот 3
розгалуженим бічним
ланцюгом (ліпоамід)
Хвороба “ кленового Дигідроліпоамідтранс- lp31 2.3.1 ODB2 248610

сиропу” , II тип акілаза з розгалуженим
бічним ланцюгом
(компонент Е2)
148
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний лохус м енту за О М ІМ
ЄС/білок
Н ез’ясована хвороба Метіонінаденозилтранс- 10q22 2.5.1.6 250850

ф ераза-1
Н сз’ясована хвороба Метіонінаденозилтранс- 2р11.2 2.5.1.6 601468
фераза-2
Недостатність Аденозил гомоцистеїна- 20cen-ql3.1 3.3.1.1 180960
аденозилгомо- за/5-аденозилгомо-
цистеїнази цистеїнгідролаза
Гомоцистинурія Цистатіонін-р-синтаза 21q22.3 4.2.1.22 236200
Цистатіонінурія Цистатіонін-у-ліаза 16 4.4.1.1 219500
Гіпертриптофанемія — — — 600627
Гіперлізинемія, Сахаропіндегідрогеназа 1.5.1.7 238700
сахаропінурія, /лізин: а-кетоглутара- 247900
непереносимість лізину тредуктаза 268700
Гістидинемія Гістидинамоніліаза 12q22-q24.I 4.3.1.3 235800
Недостатність Уроканатгідратаза/ 4.2.1.49 276880
урокінази урокіназа
Гідрокси пролінемія 4 -Гідроксид ролі но- — — 237000
ксидаза
Гіперпролінемія J типу П ролі ндегідрогеназа 22ql 1.2 1.5.99.8 239500
Гіперпролінемія II типу 1-Пірролін-5- ІрЗб 1.5.1.12 239510
карбоксилатде гідро-
геназа/альдегід-
дегідрогеназа 4
Атрофія звивин рогівки Орнітиноксоацидаміно- 10q26 2.6.1.13 258870
і сітківки трансфераза/орнітина-
мінотрансфераза
Органічні ацкдурії
Ізовалеріанова ацидурія Ізовалерю ьКоА- 15ql4-ql5 1.3.99.10 243500
дегідрогеназа
3 -Метил кротонілглі- 3-М етилкротонш-КоА- — 6.4.1.4 210200
цинурія карбоксилаза
З-М етилглютаконова З-Метилглютаконіл- — 4.2.1.18 250950
ацидурія І типу КоА-гідратаза
3- Метил глютаконова Тафазин Xq28 TFZ 302060
ацидурія II типу; 300069
синдром Варта 300183
149
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний локус менту за О М ІМ
ЄС/білок
3- М етил глютако нова — 19ql3.2-ql3.3 — 258501

ацидурія Ш типу
3-М етил гл ютако н о ва — — — 250951
ацидурія IV типу
З-Гідрокси-З-метил- З-Гідрокси-З-метил- Ipter-p33 4.1.3.4 246450
глутарова ацидурія глутарил-КоА-ліаза
Недостатність 2-Метилбутирил-КоА-
2-метилбутирил-КоА- дегідрогеназа
дегідрогенази
Тиглікова ацидурія - — — 275190
Недостатність 2-метил- 2-М етил-З- 1.1.1.178
3 - гідроксибутирил- гідроксибути рил - КоА-
КоА-дегідрогенази дегідрогеназа
Недостатність Мітохондріальна 1Iq22.3-q23.1 2.3.1.9 203750
кетотіолази ацстоацетил-КоА-
тіолаза
Недостатність Цитозольна 6q25-q27 2.3.1.9 100678
цитозольної ацетоацетил - КоА-
ацетоацетил- КоА- тіолаза
тіолази
Мстакрилова ацидурія З-Гідроксиізобутирил- — — 250620
КоА-деацилаза
З-Гідроксиізомасляна З-Гідроксиізо- — 1.1.1.31 236795
ацидурія бутиратдегідрогеназа
П ропіонова ацидурія Пропіоніл-КоА- 13q32 6.4.1.3 232000
І типу карбоксилаза,
а-ланцю г
Пропіонова ацидурія П ропіоніл-КоА-карбо- 3q21-q22 6.4.1.3 232050
11 типу ксилаза, р-ланцюг
Метилмалонова Метил м ал of{ьт - Ко А- 6p21 5.4.99.2 251000
ацидурія мутаза
2-Кетоадипінова — — — 245130
ацидурія
2-Аміноадипінова —
— — 204750
ацидурія
Глутарова ацидурія Глутарил-КоА- 19p 13.2 1.3.99.7 231670
1 типу дегідрогеназа
150
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний локус м енту за О М ІМ
ЄС/білок
Недостатність Голокарбоксилазсин- 21q22.1 6.3.4.10 253270

голокарбоксилазсин- тетаза
тетази
Недостатність Біоти нідаза Зр25 3.5.1.12 253260
біотинідази
D -2 -Гідроксиглутарова — — — 600721
ацидурія
L-2- Гідроксиглутарова — — — 236792
ацидурія
Порушення детоксикації аміаку
Недостатність Карбамоїлфосфатсин- 2q35 6.3.4.16 237300
карбам оїлфосфат- тетаза І
синтетази і
Недостатність Орнітинкарбамоїл- Хр21.1 2.1.3.3 311250
орнітинкарбамоїл- трансфераза
трансферази
Цитрулінемія Аргінінсукцинат- 9q34 6.3.4.5 215700
синтетаза
Аргінінянтарна Аргінінсукцинатліаза 7cen-ql 1.2 4.3.2.1 207900
ацидурія
Аргінінемія Аргіназа-І 6q23 3.5.3.1 207800
Недостатність N - N -Ацетил глута- 2.3.1.1 237310
ацетилглутаматсин- матсинтетаза
тетази
Синдром Переносник орнітину 13ql4 238970
гіперамоніємії, 603861
гіперорнітинемії,
гом оцитрул інурії
(Н Н Н )
Порушення транспорту амінокислот
Окулоцереброреналь- — Xq26.1 OCRL 309000

ний синдром Лоу
Двохосновна — — — 222690
аміноацидурія І типу
Двохосновна аміноаци 14ql 1.2 SLC7A7 ген 222700
дурія 11, лізинурична 603593
непереносимість білка
151
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний ло к ус менту за ОМ ІМ
ЄС/білок
Хвороба Гартнупа, 11 q 13 234500

дефект транспорту
нейтральних
Цистинурія І типу Нирковий 2р 16.3 SLC3A1 220100
амінокислотний ген 104614
переносник, важка
субодиниця
Цисти ну рі я 11/III типу Н ирковий 19q 13.1 SLC7A9 600913
амінокислотний ген 604144
переносник, легка
субодиниця
Гістидинурія — — — 235830
Глюкогліцинурія — — — 138070
Мальабсорбція — — — 250900
метіоніну
Порушення метаболізму пептидів
Недостатність у - у -Глутамілцистеїн- 6р12 6.3.2.2 230450
глутамілцистеїнсин- синтетаза
тетази
5-Оксопролінурія 5-Оксопроліназа — 3.5.2.9 260005
Глутатіонурія у- Глутам ілтрансфераза 22ql 1.1-ql 1.2 2.3.2.2 231950
Піроглутамінова Глутатіонсинтетаза 20q 11.2 6.3.2.3 266130
ацидурія, 5-оксопро- 231900
лінурія
Недостатність Пептидаза D 19cen-ql3.11 3.4.13.9 170100
пролідази
Гомокарнозиноз Гомокарнозиназа — — 236130
Карнозинемія Сироваткова 18q21.3 — 212200
карнозиназа
Порушення мітохондріального окиснення жирних кислот і кетогенезу
Недостатність Карні ти н пал ьм ітоїл - 11q 13 2.3.1.21 255120
карнітинпальмітоїл- трансферази 1 печінки
трансферази 1 печінки
Недостатність Карнітинацилкарнітин- 3p21.31 212138
карнітинапилкарнітин- транслоказа
транслокази
... .
152
Номер ф е р
ЄС/білок
Недостатність Карнітинпальмітоїл- Ір32 2.3.1.21 255110

кар н іти н п ал ьм ітоїл - тран-сфераза-2
трансферази 2
М ножинна Електрон-транспортні 15q23-q25 ETFA 231680

недостатність ацил- флавопротеїни,
КоА-дегідрогеназ а-ланцю г
М ножинна Електрон-транспортні 19ql 3.3 ETFB 130410

недостатність ацил- флавопротеїни,
Ко А-де гід pore н аз р-ланцюг
М ножинна Убіхінонредуктаза 4q32-qter 1.5.5.1 231675

недостатність ацил-
КоА-дсгідрогеназ
Недостатність ацил- Ацил-КоА- 17pl 1.2-11.1 1.3.99 201475

КоА-дегідрогенази дегідрогеназа
довголанцюгових довголанцюгових
жирних кислот жирних кислот
Недостатність Мітохондріальний 2р23 ЕСНА 600890

довголанцюгової трифункціоначьний
3-гідроксиацил-КоА- білок, а-ланцю г
Недостатність Мітохондріальний 2р23 ЕСНВ 143450

довголанцюгової трифункпіональний
3-гідроксиацил-КоА- білок, р-ланцюг
Недостатність ацил- Ацил-КоА- ІрЗІ 1.3.99.3 201450

КоА-дс гід роге нази дегідрогеназа
середньоланцюгових середньоланцюгових
Недостатність Кетоацил-КоА-тіолаза 602199

кетоацил - КоА-тіолази середньоланцюгових
середньоланцюгових жирних кислот
Недостатність ацил- Ацил-КоА- I2q22-qter 1.3.99.2 201470

КоА-дегідрогенази дс гідро ге наза
коротколанцюгових коротколанцюгових
153
Номер ф е р
ЄС/білок
Недостатність 3 - Гідроксиацил- КоА- 4q22-q26 1.1.1.35 601609

3- гід роксиацил - КоА- дегідрогеназа
дегідрогенази коротколанцюгових
коротколанцюгових жирних кислот
Недостатність 3- З-Гідрокси-З- 1р13-р12 4.1.3.5 600234

гідрокси-3- метилглутарил-КоА-
м етилглута рил - КоА- синтетаза
синтстази
Порушення метаболізму вуглеводів і їх транспорту

Порушення метаболізму глюкози, галактози, фруктози і гліцерину
Недостатність Піруваткарбоксилаза, 1Iql 3.4-ql 3.5 6.4.1.1 266150

піруваткарбоксилази, оксалооцтова
оксалооцтової декарбоксилаза
декарбоксилази
Недостатність Цитозольна 20ql 3.31 4.1.1.32 261680

цитозольної фосфоенолпіруват-
фосфоенолпіруват- карбоксикіназа
карбокси кінази
Недостатність Ф руктозо-1,6- 9q22.2-q22.3 3.1.3.11 229700

фруктозо-1,6- ди фосфатаза
дифосфатази
Недостатність Т рі озофосфатізом ераза 12pl3 5.3.1.1 190450

тріозофосфатізомерази
Недостатність Ф руктозо-1,6- I6q22-q24 4.1.2.13 103850

фруктозо-1,6- дифосфатальдолаза,
дифосфатальдолази, альдатаза А
альдолази А
Недостатність Фосфогліцераткіназа Xql3 2.1.23 311800

фосфогліиераткінази
Недостатність глюкозо- Глюкозо-6- Xq28 1.1.1.49 305900

6-фосфатдегідрогенази фосфатдегідрогеназа
Недостатність Піруваткіназа 1q2 1 2.7.1.40 266200

піруваткінази (еритроцити)
(еритроцитів)
Недостатність Галактокіназа 17q24 2.7.1.6 230200

галактокінази
154
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний локус м енту за ОМ ІМ
ЄС/білок
Галактоземія Галактозо- 1- 9р 13 2.7.7.12 230400

фосфатуридил-
трансфєраза
Недостатність уридин- Уридин-5-дифосфат- 1р3б-р35 5.1.3.2 230350
5-дифосфат-гааактозо- гал а ктозо-4 -п ри м -
4-примепімерази епімераза
Фруктозурія Фруктокіназа, 2р23.3-р23.2 2.7.1.3 229800
кетогексокіназа
Спадкова Альдолаза В 9q22.3 4.1.2.13 229600
непереносимість
фруктози
Гіпергліцериде.м ія/непе- Гліцеринкіназа Хр21.3-р21.2 2.7.1.30 307030
реносимість гліцерину
D -Гліцеринова D-гліцераткіназа — — 220120
ацидурія
Порушення накопичення глікогенів
Глікогеноз 0 типу Глікогенсинтаза 2 32р12.2 2.4.1.11 240600
(печінка) 138571
Глікогеноз Іа типу Глюкозо-6-фосфатаза 17q21 3.1.3.9 232200
Глікогеноз Ib/с типу Глюкозо-6- 1 lq23.3 G6PU 232220
фос ф аттрансл оказа 232240
602671
Глікогеноз І с типу Транспорт фосфату — — 232240
Глікогеноз II типу а-1,4-Глю козидаза I7q21.2-q23 3.2.1.20 232300
лізосомної кислоти
Глікогеноз ГіЬ типу — — — 232330
Глікогеноз III типу Гл ікоген -де розгалужу - Ір 2 1 3.2.1.33 232400
вальний фермент 2.4.1.25
(ам іло-1,6-глюкозидаза,
оліго-1,4-1,4-
глюканотрансфераза)
Глікогеноз IV типу Глікоген- Зрі 2 2.4.1.18 232500
розгалужу вал ьний
фермент (ам іло-1,4-1,6-
транеглкжозилаза)
Глікогеноз V типу Глікогенфосфорилаза 11 q 13 2.4.1.1 232600
(м ’язова)
.
155
Номер ф е р
ЄС/білок
Глікогеноз VI типу Глікогснфосфорилаза I4q21-q22 2.4.1.1 232700

(печінкова)
Глікогеноз VII типу Фосфофруктокіназа 12ql 3.3 2.7.1.11 232800
м ’язового типу 171850
Х-Зчеплений м ’язовий а-Субодиниця Xq 13 КРВ1 311870
глікогеноз (VIII типу) фосфорилазкінази
м’язового типу
Х-Зчеплений а-Субодиниця Xp22.2-p22.l КРВ2 306000
печінковий глікогеноз фосфориті азкі нази
(VIII типу) печінкового типу
Автосомно-рецесивний р-Субодиниця I6 q l2 -q l3 КРВВ 261750
печінковий і м’язовий фосфорилазкінази 172490
глікогеноз
Недостатність у- у-Субодиниця 7 p l2-q2l KPBG 172470
субодиниці фосфорилазкінази
фосфорилазкінази м ’язового типу
м’язового типу
Недостатність у- у-Субодиниця 16pl2.1-p11.2 КРВН 172471
субодиниці фосфорилазкінази
фосфор илазкі наз и печінкового типу
печінкового типу
Глікогеноз серця Ф осфорилазкіназа — — 261740
(серця)
Глікогеноз (ІХС) Ф осфорилазкіназа — 2.7.1.38 694549
(генералізована)
Дефекти транспорту вуглеводів
Гіпоглікорахія Глюкозний Ip35-p3l.3 GTR1 138140
транспортер І
Синдром Ф анконі— Глюкозний 3q26.l-q26.3 GTR2 138160
Біккеля транспортер 2 227810
Н ез’ясована хвороба Глюкозний I2pl3.3 GTR3 138170
транспортер 3
Недостатність Глюкозний 17pl3 GTR4 138190
глюкозного транспортер 4
транспортера 4
Недостатність Глюкозний GTR5
глюкозного транспортер 5
транспортера 5
156
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний локус м енту 33 ОМ ІМ
ЄС/білок
Мальабсорбція Натрієво-глюкозний 22ql3.I SL51 182380

глюкози/г&зактози котранспортер І
Ниркова глюкозурія Натрієво-глюкозний Ібрі 1.2 SL52 182381

котранспортер 2
Пентозурія L- Ксилул озреду ктаза — — 260800
Вроджена 150220
непереносимість
лактози
Непереносимість Сахараза-ізом ап ьтаза 3q25-q26 3.2.1.48 222900
дисахаридів І
Непереносимість Дефект процесингу 2q2l 3.2.1.62 223000
дисахаридів II лактази 603202
Непереносимість Спадкова 2q2I 3.2.1.62 223100
дисахаридів III (не)персистенція
лактази
Непереносимість Тре гал аза — 3.2.1.28 275360
трегалози
Недостатність піруват- Компонент Е1 Хр22.2-р22.13 1.2.4.1 312170

дегідрогенази пі руватдегідрої є нази ODPA 208800
(ліпоамід), а-ланцю г,
ЕІА
Недостатність Компонент Еі З р і3-q23 1.2.4.1 179060
піруватдегідрогенази п іруватде гід роге нази ODPB
(ліпоамід), р-ланцюг,
ЕІВ
Недостатність Дигідразіпоїлтрансаце- 7р14-р13 2.3.1.12 245348
пі руватде гідрогенази тилаза (компонент Е2) ODP2
Недостатність 2-кето- Ди гідрол іпоїлдегідроге- 7q31-q32 1.8.4.1 246900
ацилдегщрогєнази наза (компонент ЕЗ)
Недостатність білка X Білок X комплексу Н рІЗ ODPX 245349
комплексу піруватдегідрогенази
пі руватдегідроге нази
2-Кетоглутарова Компонент ЕІ 7р14-р13 1.2.4.2 203740
ацидурія 2-кетоглутарат- ODO!
дегідрогенази (ліпоамід)
157
Номер ф ер
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний лок ус м енту за ОМІМ
ЄС/білок
Недостатність 2- Дигідроліпоїлсукциніл- 14q24.3 2.3.1.61 126063

кетоглутаратдегідро- трансфераза
генази (компонент Е2)
Фумарова ацидурія Фумараза iq42.1 4.2.1.2 136850
Малонова ацидурія — 16 і 24 4.1.1.9 248360
Недостатність НАД-убіхінонредуктаза — 1.6.5.3 252010
комплексу І (~ 43 білки)
Недостатність Суюдинат-убіхінонре- — 1.3.5.1 252011
комплексу 2 дуктаза (~5 білків)
Недостатність Убіхінондегідрогеназа — 1.10.2.2 124000
комплексу 3 (~ 1 1 білків)
Недостатність Цитохром С-оксидаза — 1.9.3.1 220110
комплексу 4 (~13 білків)
Недостатність АТФ-синтаза — 3.6.1.34 604273
комплексу 5
Синдром MELAS — — — 540000
Синдром M ERRF — — — 545000
Синдром NARP - — — 551500
Синдром Пірсона — — — 557000
Синдром Кернса— — — — 530000
Сейра
Атрофія зорового нерва — — — 535000
(хвороба Лебера)
Синдром Лея — — — 256000
Розрив — — — 550000
мітохондріальної Д Н К
Виснаження у-ДН К-полімераза — — —
мітохондріальної Д Н К
Порушення метаболізму кобаламінів і фолатів
Перніціозна анемія Внулрішній фактор 11 q 13 IF 261000
Псрніціозна анемія R-протеїн — — 193090
Синдром Імерслунда— Кубілін (спадковий 1Op 12. і 261100
Ґресбека фактор-рецептор 602997
вітаміну В12)
Перніціозна анемія Транскобаламін 2 22ql 1.2-qter ТС 02 275350
158
Номер ф е р
Найменування хвороби Ферм ент/білок Генний локус м енту за ОМ ІМ
ЄС/білок
Дефект кобаламіну F — — — 277380

Дефект кобаламіну С — — — 277400
Дефект кобаламіну D Коб(ІИ)аламінредуктаза — — 277410
Дефект кобаламіну А — — — 251100
Дефект кобаламіну В — — — 251110
Дефект кобаламіну Е Метіонінсинтаз- 5р15.3-р15.2 — 236270

редуктаза 602568
Д ефект кобаламіну G Метилтетрагідрофолат- lq43 2.1.1.13 250940

гомоцисгеїнметилтранс- 156570
фераза; метіонінсинтаза
Спадкова Транспорт жирних — — 229050

мальабсорбція фолатів кислот
Недостатність дигід- Д и гідрофол атреду ктаза 5q 11 2-q 13.2 1.5.1.3 126060

рофолатредуктази
Недостатність 5,10- 5 ,10-метилентетрагідро- ІрЗб.З 1.5.1.20 236250

метилентетрагідро- фолатредуктаза
фолатредуктази
Недостатність Глутаматформіміно- 229100

глутаматформіміно- трансфераза
Порушення транспорту або утилізації міді, заліза і цинку

Порушення метаболізму міді
Синдром Менкеса, Си2+-транспортувальна Xq 12-q 13 3.6.1.36 309400

синдром потиличного АТФаза, а-поліпептид 304150
рогу 300011
Хвороба Вільсона Си2+-транспортувальна 13ql4.3-q21.1 — 277900

АТФаза, р-поліпептид
П оруш ення метаболізму заліза
Спадковий — 6p21.3 HFE 235200

гемохроматоз
Ю нацький __
iq — 602390
гемохроматоз
Неонатальний Різні ферменти синтезу — — 231100

гемохроматоз жовчних кислот
159
Номер ф е р
ЄС/білок
Порушення метаболізму цинку

Ентеропатичний — — — 201100
акродерматит
Гіперцинкемія 3 601979
функціональним
виснаженням цинку
Порушення біосинтезу і розщеплення складних молекул
Порушення метаболізму нуклеотидів
Порушення метаболізму пуринів
Підвищена активність Фосфорибозилпіро- Xq22-q24 2.7.6.1 311850
фосфорибозилпіро- фосфатси нтетаза
фосфатси нтетази
Недостатність Аденілсукцинатліаза 22q13.1 4.3.2.2 103050
аденіл су кцинатл іази
Недостатність Аденозинмонофосфат- 1р21-рІЗ 3.5.4.6 102770
аденозинмонофосфат- деаміназа 1
деамінази І
Недостатність Аденозиндеаміназа 2 0 q l3 .Il 3.5.4.4 102700
адснозиндеам і нази
Ксантинурія І типу К санти ноксидаза 2р23-р22 1.1.1.204 278300
1.1.3.22
Ксантинурія II типу Активація ксантин + — — 603692
альдегідоксидази
Недостатність І ступінь синтезу 6р21.3 Ген MOCS1 252150
кофактора молібдену кофактора молібдену 603707
І типу
Недостатність кофак М олібдоптеринсинтаза 5q 11 Ген MOCS2 252150
тора молібдену II типу 603708
Родинна юнацька 162000
гіперурсмічна
нефропатія
Синдром Леша—Ніхана Гіпоксантин- Xq26-q27.2 2.4.2.8 308000
гуанінфосфорибозил-
трансфераза
Недостатність пурин- Пуриннуклеозид- 14ql3.1 2.4.2.1 164050
нуклеозкдфосфорилази фосфорилаза
Недостатність Аденінфосфорибозил- I6q24.3 2.4.2.7 102600
аденінфосфорибозил- трансфераза
160
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок Генний локус менту за ОМ ІМ
ЄС/білок
Недостатність І нозинтрифосфатаза 20р — 147520

інозинтрифосфатази
Чутливість до Тіопурин 6р22.3 2.1.1.67 187680
меркаптопуринів S-метил трансфераза
Порушення метаболізму піримідинів
Оротова ацидурія Уридинмонофосфат- 3ql3 2.4.2Л0 258900

І типу синтетаза
Оротова ацидурія Уридинмонофосфат- 3q 13 4.1.1.23 258920
II типу синтетаза (оротидин-5'-
декарбоксилаза)
Недостатність П іримідин-5'- 3.1.3.5 266120
піримідин-5'- нуклеотидаза 1
нуклеотидази 1
Недостатність Дегідропіримідин- 1р22 1.3.1.2 274270
дегідроліримідин- дегідрогеназа
Недостатність Дегідроп іри м іди наза 8q22 3.5.22 222748
дегідропіримідинази
Недостатність р- р-Урейдопропіоназа — 3.5.1.6
урейдопропіонази
Гіпср- р-аланінемія р-Аланін-2-кетоглу- — 237400
тараттрансаміназа
Недостатність р- р-Амі ноізобутират- 2.6.1.40 210100
аміноізобутират- піруватгрансаміназа
піруваттрансамінази
Інші порушення метаболізму нуклеотидів
Подагра — — — 138900
Виснаження Нуклеотидаза — —
нуклеотидів
Лізосомні порушення
Мукополісахаридози (М ІІС )
М П С І типу a - L -Ідуронідаза 4р 16.3 3.2.1.76 252800
М П С II типу Ідуронат-2-сульфатаза Xq28 3.1.6.13 309900
М П С IIIА типу Гепарансульфатсуль- I7q25.3 3.10.1.1 252900
фатаза
М П С ІІІВ типу N -А цетил-а- 17q21 3.2.1.50 252920
глюкозамінідаза
б Медична генетика 161

Номер ф е р
ЄС/білок
М ПС НІС типу Ацетил-КоА: Chromos 14 252930

а-глю козамід
N -ацетилтрансфераза
М ПС IIID типу N -Ацетил глюкозамі н- 12qI4 3.1.6.14 252940
6-сульфатаза
М ПС IVA типу N -Ацетилгалактозамін- 16q24.3 3.1.6.4 253000
М ПС IVB типу р-Галактозидаза 3р21.33 3.2.1.23 253010
(гангліозидоз G M I)
М ПС VI типу N -Ацетилгалактозамін- 5 q ll-q I3 3.1.6.12 253200
(арисульфатаза В)
М П С VII типу 3 -Глюкуронідаза 7q21.11 3.2.1.31 253220
Олігосахарндози
Аспартилглкжоз- Аспартилглюкоз- 4q23-q33 3.5.1.26 208400

амінурія амінідаза
Фукозидоз a -L -Фукозидаза lp34 3.2.1.51 230000
а-М аннозидоз а-М аннозидаза 19cen-ql2 3.2.1.24 248500
р-М аннозидоз Р-М аннозидаза 4q22-q25 3.2.1.25 248510
Хвороба Ш індлера N -Ацетил-a -D - 22ql 1 3.2.1.49 104170
галактозамінідаза
Сіалідоз Сіалідаза 6q21.3 3.2.1.18 256550
(а-нейрамінідаза)
Нсфросіалідоз — — — 256150
Муколіпщози
L -Клітинна хвороба, N - Ацетилглюкозамі н - 1- 4q2I-q23 252500

псевдодистрофія фосфотрансфсраза 252600
Гурлєр
Муколіпідоз IV типу — 19 p l3 .3 -13.2 — 252650
Сфінголіпідози
Хвороба Н іманна— Сфінгомієлїнфосфо- 1lp l5 .4-15.1 3.1.4.12 257200
Піка, тип А/У диестераза 257050
Хвороба Ґоше Кисла глюкозидаза, lq2I 3.2.1.45 230800
(І, II, III типи) глюкозилцерамідаза 230900
231000
162
Номер ф е р
ЄС/білок
Хвороба Фабрі а-Галактозидаза А Xq22 3.2.1.22 301500
Хвороба Фабрі Церамідаза 8р22-р21.3 3.2.1.23 228000
Гангліозидоз GM1 Р-Галактозидаза Зр21.33 3.2.1.23 230500

(М П С IVB)
Гангліозидоз GM2 а-Л анцю г р- 15q23-q24 3.2.1.52 272800
І типу/хвороба Т ея— гексозамінідази
Сакса (гексозамінідаза А)
Варіант АВ Білок активатора GM 2 5q31.3-q33.1 SAP3 272750
гангліозидозу
GM2/sapiaHT АВ
хвороби Тея—Сакса
Гангліозидоз GM2 р-Ланцюг р- 5ql3 3.2.1.52 268800
II типу/гангліозидоз гексозамінідази
Зандхоффа (гексозамінідаза А + В)
Галактосіалідоз Лізосомне антитіло 20q 13.1 PRTP 256540
Хвороба Краббе Галактоцсрсброзицаза I4q31 3.2.1.46 245200
Метахроматична Арилсульфатаза А 22ql3.31-qter 3.1.6.8 250100
лейкодистрофія 156310
Метахроматична П росапозин, сапозин В, 10q22.1 SAP 249900
лейкодистрофія білок І сфінголіпідного 176801
активатора
М ножинна — — — 272200
недостатність сульфатаз
Порушення накопичення ліпідів
Хвороби накопичення
Хвороба Н іманна— 18q11- q 12 NPC1 257220

Піка, C l, D типи 257250
601015
Хвороба Н іманна— Кисла ліпаза, гідролаза 10q24-q25 3.1.1.13 278000
Піка, С2 тип, хвороба кислого
Вольмана, хвороба холестерилового ефіру
накопичення
холестерилового ефіру
Нейрональний П альм ітоїлп ротеїнтіо- Ip32 3.1.2.22 256730
церощний ліпофусци- естераза 600722
ноз (НЦ Л) І—хвороба 600680
Сантавуор—Халтіа
163
Номер ф е р
Найменування хвороби Ферм ент/білок Генний локус м енту за ОМ ІМ
ЄС/білок
Н Ц Л—хвороба 11р15.5 204500

Більшовського—
Янського
НЦЛ4—хвороба Куфса — — — 204300
НЦЛ—хвороба Баттена, Баттенін І6р12Л CLN3 204200
хвороба Ш пільмсйєра—
Фогга
Н Ц Л —домінантна — — — 162350
ознака/хвороба Паррі
НЦЛ 5—фінський Протеїн НЦЛ (CLN5) I3q21.1-q32 CLN5 256731
варіант
НЦЛ6 - !5q21-23 — 601780
НЦЛ 8 - 8pter-p22 — 600143
Дефекти транспорту лізосом
Цистиноз Цистинозин 17р 13 219800

219900
219750
Хвороба Сатлі, Сімейство розчинних 6 q 14 -q 15 604369
порушення переносників 17 269920
накопичення сіалової (аніонно-цукровий 604322
кислоти у дітей транспортер), член 5
Сіалурія Уридин-5' -дифосфат-N - 9 p l2 - p l1 5Л.ЗЛ4 269921
ацетилглюкозамін-2- 2.7Л.60 603824
епімераза/М -ацетил-
маннозамінкіназа
Інші лізосомні порушення
Синдром Германскі— Білок при синдромі 10q23.1-23.3 HPS 203300

Пудлака І Германскі—Пудлака
Синдром Германскі— р-За-Адаптин Chromos 5 — 603401
Пудлака II
Порушення пероксисомного біогенезу (601539)
Синдром Целльвегера — — — 214100

Неонатальна -- — — 202370
адренолейкодистрофія
164
Номер ф е р
Найменування хвороби Ф ерм ект/бїлок Генний локус менту за О М ІМ
ЄС/білок
Дитяча хвороба — — — 266510

Рефсума
- РЕХІ 7q21-q22 РЕХІ 602136
— РЕХ2, мембранний 8q21.1 РЕХ2 170993
білок 3 пероксисоми
— РЕХЗ — РЕХЗ 603164
РЕХ5, рецептор 12р13.3 РЕХ5 600414
цільового сигналу І
пероксисоми
— РЕХ6, фактор-2 6р21.1 РЕХ6 601498
збирання пероксисоми
- РЕХЮ Chromos 1 РЕХА 602859
— РЕХ 11А, мембранний — — 603866
білок 28 пероксисоми
— РЕХ 11В Chromos 1 — 603867
— РЕХ 12 РЕХС 601758
— РЕХ 13 2р15 PEXD 601789
— РЕХ 14 - РЕХЕ 601791
— РЕХ 16 - — 603360
РЕХ 19, фарнезильова- Iq22 600279
ний білок Рх
пероксисоми
— Мембранний білок 1 1р22-р21 ABD3 170995
пероксисоми, АВСЗ
Порушення активації і бета-окиснення середньоланцюгових жирних кислот
Х-зчеплена Транспортер, що зв’язує Xq28 ALD 300100
адренолейкодистрофія АТФ
Псевдонеонатальна Пероксисомна ацил- 17q25 1.3.3.6 264470
адренолейкодистрофія КоА-оксидаза
Недостатність перок- Пероксисомна ацил- 3pl4.3 601641
сисомної ацил-КоА- КоА-оксидаза з
оксидази з розгалуже розгалуженим бічним
ним бічним ланцюгом ланцюгом
Псевдосиндром П ероксисомний L- 3q27 ЕСНР 261515
Целльвегера біфункціональний
фермент
165
Номер ф е р
8С/білок
Псевдосиндром Пероксисомний D - 5q2 DHB4 601860

Целльвегера біфункціональний
фермент
— Еноїл- КоА-гідратаза 19ql 3.1 ЕСН1 600696
Псевдосиндром Пероксисомна 3- 3р23-р22 2.31.16 261510
Целльвегера кетоацил - КоА-тіолаза
Порушення метаболізму фітанової кислоти
Хвороба Рефсума Фітанош-КоА- 10pter-pl 1.2 РАНХ 266500

гідроксилаза
Хвороба Рефсума з 10pter-pl 1.2 600964
піпеколіновою
ацидемією
Недостатність а - а-М етил ацил-КоА- 5 p l3 /2 -q l 1.1 604489
метил ацил-КоА- рацемаза
рацемази
Порушення біосинтезу ефірів-фосфоліпідів
Точкова РЕХ7, рецептор 6q22-24 РЕХ7 215100

хондродисплазія І цільового сигналу І
Chromos 1 2.3.1.42 222765
кульшових або пероксисоми
602744
плечових суглобів Дегідроксиацетонфос-
фатацилтрансфераза 2q31 2.5.1.26 600121
Алкіддегідроксиаце- 603051
тонфосфатсинтаза
Порушення детоксикації кисневих радикалів
Акаталаземія Каталаза ІІр ІЗ 1.11.1.6 115500
Порушення метаболізму гліоксалатів
Гіпероксалурія І типу Аланінтліоксалат- 2q36-q37 2.6.1.44 259900

амінотрансфераза,
серин: піруватаміно-
трансфераза
Гіпероксалурія II типу D- Глі цератде гідроге наза, 9cen 1.1.1.79 260000
гліоксилатредуктаза/ 604296
гідроксипіруват
Інші пероксисомні хвороби
Глутарова ацидурія III Глутарил - КоА-оксидаза — — 231690

типу
166
Номер ф е р
ЄС/білок
Порушення метаболізму ізопреноїдів і стеролів

Порушення біосинтезу ізопреноїдів
Мевалонова ацидурія, Мевалонаткіназа 12q24 2.7.1.36 251170

синдром гіперімуно-
глобулінемії
Порушення біосинтезу стеролів
Х-зчеплена домінантна З-Р-Гідроксистероїд- X p ll.2 3 -p ll.2 2 302960

точкова Д8, Д7-ізомсраза
хондродисплазія
Десмостеролсмія З'Р-Гідроксисгероїд- Chromos 20 — 602398
Д24-редуктаза 125650
Синдром Сміта— Стерол- Д7-редуктаза 1Iq l2 -q l3 270400
Лемлі—Опіца 268670
602858
Порушення метаболізму жовчних кислот і білірубіну, спадкові холестази і порфірі!
Порушення біосинтезу жовчних кислот
Н еонатальний Різні ферменти синтезу — — 231100

гемохроматоз жовчних кислот
Недостатність по Д4-3- Д4-3-О ксистерощ -5-р- 7q32-q33 235555
оксистероід-5-p- редуктаза 604741
редуктазі
Недостатність по Оксистерол-7- а - 8q21.3 СР7В 603711
оксистерол-7- а- гідроксилаза
гідроксилазі
Недостатність по Холестерол-7- а - 8 q l1- q 12 СР7А 118455
холестерол-7-а- гідроксилаза
гідроксилазі
Сухожилково- Стерол 27-гідроксилаза 2q33-qter 213700
церебральний
ксантоматоз
Порушення метаболізму білірубіну
Спадкові холестази
Синдром Кріглера— Уридин-5'- Chromos 2 2.4.1.17 218800

Найяра І типу дифосфатглюкуроно-
зилтрансфераза 1
Синдром Кріглера— -- — -- 143500
Н айяра II типу
167
.
Ном ер ф е р
ЄС/білок
Хвороба Жільбера 197040
Синдром Дрю к— Канальцевий 10q24 MRP2 237500

Джонсона (жовтяниця) поліспецифічний 601107
органічний аніонний
переносник 1
Синдром Ротора — — — 237450
Сімейний внутрішньо- Імовірно, фосфолігіід- I8q21 ATI С 211600

печінковий холсстаз-1 транспортувальна 243300
(прогресивна хвороба АТФаза ІС 602397
Байлера = PFIC1,
доброякісна
рецидивна = BRIC)
Сімейний Печінково- 2q24 601847

внутрішньопечінковий специфічний 603201
холестаз-2 (PF1C2) переносник, шо зв’язує
АТФ (екскреція солей
жовчних кислот)
Сімейний Р-Глікопротеїн із 7q21. 1 MDR3 602347

внутрішньопечінковий множинною 171060
холестаз-3 (PFIC3) медикаментозною
стійкістю III класу
Рецидивний Гетерозиготність під 147480

внутрішньопечінковий час мутацій в одному з
холестаз під час генів PFIC
вагітності
Вроджений множинний 208085

артрогрипоз із
жовтяницею і пору
шенням функції нирок
Порфірії
Еритропоетична Ферохелатаза 18q21.3 4.99.1.1 177000

протопорфірія
Змішана порфірія Протопорфіриногено- Iq22 1.3.3.4 176200

ксидаза 600923
Спадкова ст-Амінолевулінат- Xpl 1.21 2.3.1.37 301300

сидеробластна анемія синтаза-2
168
Номер ф е р
ЄС/білок
Еритропоетична Уропорфіриноген- I0q25.2-q26.3 4.2.1.75 263700

уропорфірія (хвороба ІІІ-косинтетаза
Гунтера)
Гостра переміжна Порфобіліногсн- llq23.3 4.3.1.8 176000
порфірія деаміназа
Гостра порфірія Копропорфірино- llq 2 3 .i — 176010
честерівського типу геноксидаза
Копропорфірія — 3ql2 1.3.3.3 121300
Хронічна — — — 176090
гематопорфірія І типу
Хронічна гематопор Уропорфіриногендекар- Ip34 4.1.1.37 176100
фірія II типу боксилаза
Гостра гепатична Порфобіліногенсинтаза 9q34 4.2.1.24 125270
порфірія
Вроджені порушення глікозилювання (CDG)
CD G la (C D G Sla) Фосфоманномутаза-2 16p 13-3-p 13.2 5.4.2.8 212065
601785
C D G lb (C D G Slb) М анозофосфатізо- I5q22-qter 5.3.1.8 602579
мераза 154550
CDG I с (CDGS5) Гл юкозилтрансфераза __
— 603147
604566
CDG Id (CDGS4) Манозилтрансфсраза — — 601110
CD G le Доліхолфосфатман- — 2.4.1.83 603503
нозосинтаза
CD G Ix — — 603585
CDG II (CDGS2) N -Ацетилглкжозамініл- I4q21 2.4.1.143 212066
трансфераза II 602616
CD G I/Iix (CDGS3) — — 212067
Порушення метаболізму ліпопротеїдів
Гінерхолестеринсмії і гіперліпщемії
Гіперліпопротеїнемія II — — — 144400
типу
— Ліпопротеїн 6q27 APOA 152200
Сімейна LDL рецептор 19p 13.2-p 13Л LDLR 143890
гіперхолестеринемія
Сімейна JI іганд-не достати ій 2q24 APB 107730
гіперхолестеринемія аполіпопротеїн У
169
Номер ф е р
ЄС/білок
Сітостеролінемія, — 2р21 — 210250

фітостеролінсмія
Змішані гіперліпідемії
Сімейна комбінована — — — 144250

гіперліпідемія
— HYPL1P 1 Iq21-q23 — 602491
— HYPL1P 2 lip — 604499
Дисбеталіпопротеїнемія Аполіпопротеїн Е 19q 13.2 АРЕ 107741
Недостатність Печінкова ліпаза I5q21-q23 3.1.1.3 151670
печінкової ліпази
Гіпертригліцерндемії
Сімейна — — — 145750
гіпертригліцеридемія
Гіперліпопротеїнемія — — - 144600
Сімейна Ліпопротеїнліпаза 8p22 3.1.1.34 238600
хіломікронемія
Сімейна Аполіпопротеїн С -ІІ 19ql 3.2 АРС2 207750
хіломікронемія
Недостатність Аполіпопротеїн С -ІІІ 1Iq23 АРСЗ 107720
аполіпопротеїну С-ІІІ
Порушення метаболізму а-ліпопротеїнів високої щільності
Недостатність К асета-1, що зв’язує 9q22-q31 ABC І 205400

сімейного ліпопротеїну АТФ 604091
високої щільності. 600046
Хвороба Танже
Гіпо-а-ліпопротеїнемія Аполіпопротеїн А-І 1 lq23 АРА1 107680
Хвороба Норума, Лецитін:холестерин- I6q22.1 2.3.1.43 245900
хвороба "риб’ячих ацилтрансфераза 136120
очей"
Гіпер-а- — — — 143470
ліпопротеїнемія
Недостатність білка Білок перенесення I6q21 СЕТР 118470
перенесення холестеринового ефіру
холестеринового ефіру
170
Номер ф е р
Найменування хвороби Ферм ент/білок Геннии локус м енту за ОМ ІМ
ЄС/білок
Порушення холестерину і тригліцеридів при низькому рівні

ліпопротеїнів низької щільності
А-р-Ліпопротеїнемія Білок перенесення 4q22-q24 МТР 200100

мікросомних 257147
тригліцеридів
Гіпо-р-ліпопротеїнемія Аполіпопротеїн В 2q24 АР В 107730
Хвороба Андерсона 246700
Недостатність нейротрансміттерів і порушення, пов’язані з нею
Порушення метаболізму гліцину і серину
Некетотична В-білок системи 9р22 1.4.4.2 238300

гіпсргліцинемія І типу розщеплення гліцину,
гліциндегідрогеназа
(декарбоксилювальна)
Некетотична Т-білок системи роз Зр2 1.2 -2 1 .1 2.1.2.10 238310
гіпергліцинемія II типу щеплення гліцину, амі-
нометилірансфераза
Некетотична Н -білок системи GCSH 238330
гіпергліцинемія розщеплення гліцину
III типу
Недостатність З-Фосфогліцсрат- 1.1.1.95 601815
3-фосфогліцерат- дегідрогеназа
Недостатність З-Ф осфосеринфос- 7р15.2-р15.1 3.1.3.3 172480
3-фосфосеринфосфатази фатаза
Саркозинемія Саркозиндегідрогеназа 9q33-q34 1.5.991 268900
604455
Порушення метаболізму птеринів і біогенних амінів
Недостатність тетрагід- Гуанозин-5- 14q22.1-q22.2 3.5.4.16 128230

робіоптсрину, 3,4- три фосфатцикл or ідро- 233910
діоксифеніл&яанін- лаза 600225
чутлива дистонія
Недостатність 6- П ірувоїлтетрагідро- Ilq22.3-q23.3 4.6.1.10 261640
тетрагідроб іоптери і іу птеринсинтаза
Недостатність Сепіаптеринредуктаза 2р14-р12 1.1.1.153 182125
сепіаптеринредуктази
Недостатність дегідро- Д егідроптериди н- 4р 15.31 1.6.99.7 26111630
птерид и н редуктази рєдуктаза
171
Номер ф е р
Генний
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок м енту за О М ІМ
локус
ЄС/білок
Примаптеринурія П терин-4-а-карбінола- 10q22 4.2.1.96 264070

міндегідратаза 126090
Недостатність Тирозингідрооксилаза 11 р 15.5 1.14.16.2 191290
тирозингідрооксилази
Недостатність Карбоксилаза ароматичних 7р11 4.1.1.28 107930
карбоксилази амінокислот
ароматичних
Недостатність дофамін- Дофамін р-гідроксилаза 9q34 1.14.17.1 223360
р-гідроксил ази
Порушення метаболізму у-амінобутирату
4-Гідроксимасляна Полуальдегіддегідрогеназа 6р22 1.2.1.16 271980

ацидурія янтарної кислоти
Недостатність у- у-Амінобутилатгрансаміназа ІбрІЗ.З 2.6.1.19 137150
амінобутилаттранс-
амінази
П іридокси нзал ежні Глутаматдекарбоксилаза (2q31) (4.1.1.15) 266100
судоми
Інші нейрометаболічні порушення
Недостатність Сульфітоксидаза —
— 272300
сульфітоксидази
Д ефект синтезу Гуанідиноацетатметил- 19р 2 .1 .1 .2 601240
креатину трансфераза
Хвороба Канавана Аспартоацилаза, 17pter-pl3 3.5.1.15 271900
аміноацилаза II
Інші вроджені порушення метаболізму
Три метил ам і нурія М онооксигеназа III типу, шо lq23-25 1.14.13.8 602079

має флавін
Недостатність а - І - агА нтитрипсин 14q32.1 АІАТ 107400
антитрипсину
Синдром Ш еґрена— Ж ирна альдегіддегідрогеназа 17pl 1.2 1.2.1.3 270200
Ларсона DAH4
Недостатність Панкреатична ліпаза 3.1.1.3 246600
панкреатичної ліпази
Н ез’ясована хвороба Панкреатична коліпаза 6pter- COL 120105
p21.1
172
Номер ф е р
Генний
Найменування хвороби Ф ерм ент/білок м енту за ОМ ІМ
локус
ЄС/білок
Недостатність цито- Цитозольна ацетоацетил-КоА- 6q25.3- 100678

зольної ацетоацетил- тіолаза q26
КоА-тіолази
Х-Зчеплена рецесивна Арилсульфатаза Е Хр22.3 З.1.6.- 300180
точкова ARSE
хондродисплазія
ПОРУШЕННЯ
ПРОМІЖНОГО ОБМІНУ РЕЧОВИН
Аміноацидопатії виникають унаслідок порушення розщ еплення ам інокис

лот у цитозолі. Аміноацидопатії можуть бути пов’язані або не пов’язані з фун
кцією мітохондрій. Якщо аміноацидопатії супроводжуються недостатністю
кількох мітохондріальних ферментів (недостатність дегідрогенази кетокислот
із розгалуженим бічним ланцюгом або недостатність орнітинамінотрансфера-
зи), але не пов’язані з КоА-активованими метаболітами, вони також належать
до аміноацидопатій.
Органічні ацидурії відрізняються від аміноацидопатій тим, що вони пов’я
зані з мітохондріальними ферментами і КоА-активованими метаболітами.
Клінічні ознаки аміноацидопатій мають різний ступінь вираженості, але в
будь-якому разі вони пов’язані з накопиченням в організмі токсичних про
міжних продуктів обміну речовин.
Діагноз аміноацидопатії встановлюють на основі визначення концентрації
амінокислот у сечі або крові (рис. 58—60). Залежно від характеру порушень
призначають дієтотерапію з обмеженням білка і тих амінокислот, які в даній
ситуації втягнуті в метаболічний дефект, лікування катаболічних станів, які
ведуть до розщ еплення значної кількості білка.
Останнім часом предметом наукового дослідження і практичного пошуку
стали захворювання, спричинені порушенням метаболізму амінокислот, що
дістали назву органічні ацидурії (ОА). Класичні ОА пов’язані з дефіцитом міто
хондріального метаболізму. Вони є причиною більшості захворювань перина
тального періоду і випадків раптової смерті.
Джерелами органічних кислот в організмі є:
• амінокислоти;
• жирні кислоти;
• вуглеводи;
• холестерол;
• пурини, піримідини;
• нейротрансміттери;
173
PLI
о р р р о
О — fO U>
О О О о о
J 1--------1------- 1-------- 1-------- 1------- 1--------1--------1-------1-------- 1_____ 1____ 1_____ І_____ І_____1_____ 1_____ І____ І_____ І_____ 1_____І_____ І_____ L. J І 1 І_____
'Ш ТАТ'
PSFR д е р
GLU
HYPRO+PEA
SER+ASN
GLY
Ъ-ALA
Рис. 58. Хроматографічний профіль амінокислот добовоїсечі. Цистинурія
І Г “
■HIS+TAU
GABA
^%_THR
~ .ARG+CARN
ВАІВ
« н
.NSER
ЗМН
<=> Реак21
оо
ААВ
о
о -TYR
о
вхиіенел вньиНеуч
175
Рис. 59. Хроматографічний профіль амінокислот крові. Підвищений вміст глутаміновоїкислоти

Рис. 60. Хроматографічний профіль вільних амінокислот крові. Підвищений вміст аланіну
• продукти харчування;
• медикаментозні препарати;
• продукти життєдіяльності бактерій.
Загальні патогенетичні механізми ОА
• Розвиток гострого або хронічного метаболічного ацидозу внаслідок на
копичення органічних кислот.
• Утворення сполук типу “органічні кислоти-Ко А” , що призводить до вис
наження сукциніл- і ацетил-КоА та порушення процесів глюконеогенезу.
• Інгібування сполуками “органічні кислоти-КоА ” реакцій циклу Кребса,
шо призводить до порушення утилізації КоА-ефірів, процесів кетолізу і синте
зу АТФ та накопичення пірувату і лактату.
• Утворення ефірів карнітину зі сполуками “органічні кислоти-КоА ”, що
призводить до виснаження його запасів у мітохондріях.
• Інгібування циклу Кребса і виснаження запасів карнітину в разі пош код
ження мітохондрій.
• Порушення циклу сечовини і накопичення аміаку внаслідок пош код
ження мітохондрій.
• Інгібування деякими органічними кислотами системи утилізації гліцину,
що спричиню є підвищення його рівня в організмі і прояв його нейротропних
особливостей (група кетотичних гіпергліцинемій, яка включає пропіонову, ізо
валеріанову, метилмалонову ацидурії та р-кетотіолазну недостатність).
До клінічних проявів ОА належать:
• дистрес-синдром, або “сепсис” новонародженого, через кілька годин або
діб після народження за відсутності доведеного акушерського або інфекційно
го анамнезу;
• інтравентрикулярний крововилив у доношеного новонародженого;
• крововилив у сітківку, або хронічний субдуральний випіт, субдуральна
гематома в дитини 1—2-го року життя;
• синдром раптової смерті, синдром апное під час сну хворого або сибсів;
• симетричні ознаки поруш ення мієлінізації, гліозу, ф ронтально-скроне
вої і мозочкової атрофії, виявлені в процесі ком п’ютерної або ядерної магніт
но-резонансної томографії;
• імунологічна недостатність;
• відсутність точного діагнозу, який визначає рецидивне погіршення стану
хворого;
• клініко-лабораторні ознаки гепатиту за відсутності інфекційного або ток
сичного ураження печінки;
• млявість, кома, синдром Реє;
• напади гіпокетотичної гіпоглікемії;
• непереносимість фізичних навантажень, спеки, голоду;
• синдром млявої дитини, міопатія, м ’язова гіпотонія, рецидивний біль у
м ’язах, ознаки міолізу;
• специфічні, не характерні для здорової людини запахи тіла, волосся, сечі;
• аномальний (чорний, блакитний, червоний, зелений) колір сечі;
• порушення поведінки, регрес у психомоторному розвитку, які виникли
після легкої застуди або киш кової інфекції;
177
• алопеція;
• дерматит;
• затримання фізичного розвитку;
• не пов’язані з хромосомними аномаліями або дією тератогенів вроджені
вади розвитку, дисморфії обличчя, вади серця;
• неврологічна патологія, у тому числі й периферійна нейропатія;
• нез’ясоване порушення слуху;
• нез’ясоване порушення зору;
• порушення розвитку мови;
• відмова від білкової або жирної їжі і нудота та блювання, шо виникають
після її вживання;
• ревматоїдний артрит і будь-яка артропатія, не пов’язана з автоімунними
реакціями й інфекціями;
• розгальмованість і гіперактивність;
• психоз і аутизм;
• нез’ясовані тривалі проноси;
• медикаментозна алергія.
Клінічні типи класичних ОА (за J. Zschocke, G. Hoffmann, 1999):
/. Неонатальна форма, що завжди перебігає як “ катастрофа” неонатально
го періоду.
М аркерні ознаки неонатальної форми:
• відмова від їжі і блювання, які раптово виникають у перші дні життя у
раніше здорового новонародженого;
• респіраторний дистрес, апное й ціанотичні атаки, млявість, енцефалопа
тія, що їх складно пояснити найбільш частими причинами.
2. Хронічна інтермітивна форма (маніфестує в будь-якому віці після неона
тального періоду).
Маркерні ознаки цієї форми:
• кетотична гіпоглікемія, що перебігає з неврологічними розладами різно
го ступеня (особливо у дітей до 6 міс і після 6 років);
• метаболічна катастрофа, яка виникла на тлі респіраторної інфекції, діа
реї, споживання “банкетної” їжі, клінічно не відрізняється від синдрому Реє.
3. Хронічна прогресивна форма (починається, як правило, у ранньому дитя
чому віці).
М аркерні ознаки:
• прогресивне затримання психомоторного розвитку і прогресивні або пе
ріодичні екстрапірамідні розлади;
• порушення травлення, анорексія, часте рецидивне блювання;
• розвиток метаболічної катастрофи;
• клінічні прояви імунодефіциту у вигляді хронічної кандидозної інфекції;
• остеопороз.
У хворого будь-якого віку, з раптовою м етаболічною катастроф ою ,
ймовірність ОА дуже висока.
Загальні лабораторні ознаки ОА (показники можуть змінюватися тільки під
час метаболічного кризу)
178
• Ацидоз із підвищеним аніонним інтервалом.

• Кетонемія, кетонурія (не за всіх ОА).
• Кетонемія, кетонурія в поєднанні з гіпергліцинемією (у разі ізовалеріа
нової, пропіонової, метилмалонової ацидурій і недостатності кетотїолази, ке-
тотичної гіпергліцинемїї).
• Гіпоглікемія, гіперглікемія або часті коливання рівня глюкози в крові.
• Підвищений рівень лактату.
• Підвищений рівень тригліцеридів у крові (непостійна ознака).
• Непостійне підвищення рівня сечової кислоти.
• Незначне або виражене підвищення рівня аміаку в крові (може проявля
тись тільки за навантажувальної проби з тваринними білками).
• Зниження рівня азоту в сечовині.
• Підвищення рівня креатинфосфокінази.
• Панцитопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, зниження рівня Т- і В-лім-
фоцитів, мегалобластна анемія (за деяких ОА).
• Ріст дріжджових грибів у калі (потрібно оцінювати з обережністю, тому
що часто буває контамінація калу мікроорганізмами з періанальних складок).
На сьогодні найефективнішим методом підтверджувальної діагностики ОА
є газова хроматографія і мас-спектрометрія (чутливість і специфічність понад
90 %) зразків ранкової сечі і рідше — крові. Дослідження накопичення пато-
гномонічних метаболітів у сечі методом газової хроматографії ефективніше,
ніж дослідження крові (ниркові канальні неефективно реабсорбують органічні
кислоти).
Загальні принципи лікування ОА:
1. Профілактика інфекцій, особливо грипу і вітряної віспи.
2. Активне зниження температури тіла за будь-якої лихоманки (хворим з
ОА саліцилати не можна застосовувати в будь-якому віці).
3. Значне зменш ення білкового навантаження (у гострий період припиня
ють харчування, препарати амінокислот і крові протипоказані; у період між
нападами зменшують кількість білка в раціоні до 0,5—2,0 г/л, якщ о можна,
призначають харчування з виключенням джерела тих амінокислот, які не зас
воюються).
4. Зниження катаболізму внаслідок підвищення енергетичної цінності їжі
за рахунок вуглеводів у період між нападами; у разі метаболічного кризу —
відновлення потреб в енергетичній цінності внаслідок внутрішньовенного вве
дення 10 % розчину глюкози з інсуліном (основний анаболічний гормон).
Допустимо підтримувати глюкозу в крові на рівні понад 3,33 ммоль/л у ново
народжених і 5,55 ммоль/л — у старших дітей і дорослих.
5. З в’язування і видалення токсичних метаболітів.
6. Відновлення дефіциту карнітину (L -карнітин — по 50—100 м г/кг на
добу).
7. Підвищення активності дефектного ферменту під час призначення ко
факторів.
Специфічне лікування деяких органічних ацидурій наведено в табл. 12, 13.
179
ТАБЛИЦЯ 12
Специфічна терапія деяких органічних ацидурій
(за G. Lyon, R. D. Adams із співавт., 1996)
Нозологічна о дин и ця Препарати
Ізовалеріанова ацидурія Гліцин — 150—200 мг на добу

Пропіонова ацидурія Біотин, метронідазол — 10 мг/кг, лактулоза
Метилмалонова ацидемія Виключення ізолейцину, валіну, метіоніну, треоніну із
харчування; гідроксикобаламін — 1 мг 2 рази на тиждень
внутрішн ьом ’язово
Множинний дефіцит Біотин — 10—20 (до 40) мг на добу
карбоксилаз
Глутарова ацидурія, тип І Виключення лізину і триптофану із харчування;
рибофлавін — 100—300 мг на добу, баклофен — по 5 мг 3
рази на добу
Глутарова ацидурія, тип II Рибофлавін — 100—300 мг на добу. Ефективний за
легких форм і таких, що маніфестували у дітей старшого
віку (не в неонатальний період)
Мевалонова ацидурія Стероли за метаболічного кризу, убіхінон, вітаміни
Еі С
ТАБЛИЦЯ 13
Специфічна терапія деяких органічних ацидурій
(за J . Zschocke, G. Hoffmann, 1999)
Лікування М е та б о літ, щ о виводиться
Препарати Натрію бензоат Амоній

Натрію фенілбутират Амоній
Карнітин Органічні кислоти
Гліцин Ізовалеріанова кислота
Діаліз Амоній
Органічні кислоти
Діаліз Лейцин (хвороба “кленового сиропу”)
Лактат
Гемодіаліз — це найефективніша процедура, але можуть виникати кардіо-

васкулярні ускладнення, пов’язані з вено-венозною гемофільтрацією. Остання
може бути технічно складною в разі перитоніального діалізу в немовлят з ма
сою тіла менше ніж 2,5 кг.
Специфічні препарати призначають за встановленого діагнозу, наприклад
2-нітро-4-трифторометилбензоїл у разі тирозинемії І типу або кофактори (біо
тин, рибофлавін) у разі зниження ферментативної активності.
180
Масові скринінгові програми.
Скринінг щодо фенілкетонурії
Фенілкетонурія (ФКУ) — це дефект метаболізму амінокислоти фенілала

ніну (ФА). У нормі ФА розщеплюється по тирозиновому шляху. Дефіцит ф ер
менту фенілаланін-4-гідроксилази або його кофактора тетрагідробіоптерину
призводить до накопичення ФА в біологічних рідинах організму (рис. 61, 62).
Виявлено кілька клінічно та біохімічно гетерогенних форм ФКУ. Отже, Ф КУ —
це група моногенних рецесивних захворю вань з подібним патогенезом і
клінікою. Можна виділити три загальні ознаки: 1) підвищення рівня ФА в
крові; 2) моногенне автосомно-рецесивне успадкування; 3) початок у ранньо
му дитячому віці.
Історія вивчення спадкових порушень обміну речовин починається з 1900 p.,
коли Garrod висловив припущ енння про наявність таких хвороб, що переда-
Феніл аланін Тирозин
НАДФН НАДФ
6ПТ Тетрагідробіо- Квіноно'ід

птерин (ВН4)
ҐТФцикло-
гідролаза
(4)
ГТФ НАДФ НАДФН
Рис. 61. Регуляція активності фенілаланінгідроксилази
181
J Q - сн~сн
NH
<^^>-сн-соон
он н н н н
X v N І .С -С ~ С Н г
N ЧСХ ЧС^ \ \ N 4 ^ V CX \ \
І II ІО О I II I OH OH
с н -с -о с н 2 /Ч / сн и н ^ C X / C x /C H j
а II HN N N
N її [Щ ]
он о
0
сн3
0
сн,
Qо -о нC соон <•—
І н
соон нс-он I I н н
І -N. C -C -C H j
соон
^ NC \ N
II t o o
/С \ /C H 3 H H
H3N N N
H
H
соон 0I *
сн2 I H
І ,N 4 X -C -C H j
соон N V '
р-ОН- I II I 0 o
/С х /С Ч /С Н , H
H3N N N
4N H
H N C H j-C O O H to g g
? Г . .
I II I
/С Н 3
H,N N N
H H H н н н
0 f 0 0 0
1
0 0
1 I II 1 1 1
, - р - О - Р - О - р-
^ C4 ^C~ C“
N ^C/H H II II II
I II I 0 0 0
/С х y C \ /С Н ,
H H3N N N
0 H
A r/ \
CH г-0-л
H H
/ c ^ /C \ / 0 0
HjN N
С —C —C -C -C H j-O — P—0 —P—О- P —OH
H H H H II II II
0 0 0
Рис. 62. Метаболізм фенілаланіну
ються від батьків до дітей. У 1934 p. Foiling, досліджуючи сечу дитини з розу
мовою відсталістю, виявив продукти метаболізму ФЛ — фенілпіровиноградну
кислоту. Таким чином, уперше описано ФКУ (Foiling назвав її фенілгіірови-
ноградною ацидурією) як спадкове метаболічне порушення, що призводить до
розумової відсталості. У 1953 p. ВіскеІ повідомив про ефективність лікування
хворих на ФКУ, що зменшує кількість клінічних проявів, та запропонував
182
Масові скринінгові програми. Скринінг щодо фенілкетонурії
ранній початок відповідної терапії, що дає змогу запобігти ураженню мозку

хворих на ФКУ. Це стало можливим завдяки виявленню даної хвороби ще до
появи клінічних проявів за допомогою скринінгових проірам. Першим кро
ком на цьому шляху була діагностика з використанням сечового тесту, але
певні труднощі (взяття зразків, транспортування до централізованої лабора
торії) зумовили подальші пошуки. Так, у 1959 p. G uthrie запропонував м ікро
біологічний метод для виявлення підвищеної кількості Ф А та інших метаболітів
у зразках капілярної крові, висушених на фільтрувальному папері, і відкрив
нову еру в лабораторній діагностиці вроджених ферментопатій. Паралельно
М сСашап і Robins запропонували флюорометричний метод визначення ФА в
сироватці крові. Пізніше виникла модифікація цього методу для визначення
ФА в сухих плямах крові. Нині у централізованих лабораторіях багатьох країн
світу як перший етап масового скринінгу новонароджених щодо ФКУ викори
стовують як мікробіологічну, так і флюорометричну методики.
З метою раннього виявлення Ф К У на доклінічному етапі в усьому світі з
1963 р. широко застосовують масовий скринінг новонароджених.
Для біохімічного контролю за вмістом ФА в крові використовують методи
тонкошаровоїхроматографії. Уперше хроматографію описав учений-ботанік Цвєт,
вивчаючи рослинний хлорофіл. Для аналізу амінокислот хроматографічні мето
ди почали використовувати після відкриття нінгідринової реакції у 40-х роках
XX ст. У подальшому були розроблені модифікації хроматографічних методів
аналізу амінокислот (тонкошарова хроматографія, йонообмінна хроматографія,
високоефективна рідинна хроматографія), які використовуються донині.
У 80-х роках XX ст. було розроблено методи молекулярної діагностики,
які дали змогу ідентифікувати мутації, що призводять до розвитку захворюван
ня. Тепер відомо понад 300 мутацій у гені, що кодує фенілаланін-4-гідроксилазу,
внаслідок чого розвивається гіперфенілаланінемія (ГФА) або ФКУ (табл. 14). Ці
методи дають змогу виявляти гетерозиготних носіїв, що є дуже важливим для
процесів медико-генетичного консультування.
ТАБЛИЦЯ 14
Групи мутацій, що призводять д о гіперфенілаланінемії
М утації М етаболічний ф енотип
Активні сайти мут ації

Y277D М ’яка ФКУ
Е280К Класична ФКУ
P281L Те саме
D282N
H285Y
F33IL
G346R
S349P
183
М утації М етаболічний ф енотип
G352R Те саме
Т380М М’яка ГФА
Димерні м ут ації
165Т М одифікована ФКУ
R68S М ’яка ФКУ
G239S Класична ФКУ
R261P М одифікована ФКУ
R261Q Те саме
Y414C М ’яка ФКУ
D415N М ’яка ГФА
Білкові структурні мут ації
F39L М одифікована ФКУ
G46S М ’яка ФКУ
A47V М ’яка ГФА
L48S М ’яка ФКУ
F55L Класична ФКУ
T63P\H 64N М ’яка ФКУ
D84Y Класична ФКУ
587R М ’яка ГФА
Т921 Те саме
I94S Класична ФКУ
A104D М ’яка ФКУ
RI55H М ’яка ГФА
R158Q Класична ФКУ
І164Т М ’яка ФКУ
G171A М ’яка ГФА
Г174Т Класична ФКУ
R176L М ’яка ГФА
V I77А М ’яка ФКУ
E178G М’яка ГФА
V I90 А Те саме
L194P Класична ФКУ
V230I М ’яка ГФА
S231P Класична ФКУ
R241C М’яка ГФА
184
М утац ії М етаболічний ф енотип
R241H М ’яка Ф КУ
R243Q Класична ФКУ
V245A М ’яка ГФА
A246V М ’яка Ф КУ
L311P Класична ФКУ
F327L Те саме
А342Т
G344S М ’яка Ф КУ
L348V Модифікована ФКУ
V388M Те саме
E390G М ’яка ГФА
А395Р Класична ФКУ
A403V М ’яка ГФА
R408Q М ’яка ФКУ
R408W Класична ФКУ
R413S М ’яка ГФА
Протеши з великими делеціями
Q20X Класична ФКУ
R111X Тс саме
R176X
W187X
Y204X
Y206X
R243X
R261X
R252G
R252Q
R252W
A259V
I269N
F299C
A300S М ’яка ГФА
I306V Те саме
G272X Класична ФКУ
S295X Те саме
185
М утац ії М етаболічний ф енотип
Q336X Те саме
Y356X
S359X
IV S12ntlG ’A
Об'єднані протеїни
FSSfsdelT Класична ФКУ
F89fsinsC Те саме
L197fsdel22bp
Y198fsdel22bp
E221D222fsdel
K274fsdell lbp
S3 lOfsdell ibp
A342fsdelG
G346fsdelG
K363fsdelG
R367fsinsC
P407fsdelC
K452fsinsA Класична ФКУ
Діагностика Ф КУ ґрунтується на даних первинного скринінгу, сукупності

клінічних та генеалогічних даних, результатах біохімічного, молекулярно-ге
нетичного досліджень.
Послідовність дій лікаря в разі виявлення підвищеної кількості фенілала
ніну (ФА) під час проведення масового скринінгу подано на схемі 2.
КЛІНІЧНА КАРТИНА ФЕНІЛКЕТОНУРІЇ
Здебільшого діти з ФКУ народжуються доношеними, у них немає специ

фічних клінічних проявів, динаміка показників фізичного розвитку в перші місяці
не змінена. Перші ознаки захворювання, які змушують батьків звернутися до
невропатолога, з’являються на 4—6-му місяці життя. Погіршення психомотор
ного розвитку, появу неврологічної симптоматики батьки найчастіше пов’язу
ють з початком підгодовування, перенесеними інфекційними захворюваннями,
профілактичними щепленнями. Захворювання дитини стає повною несподіван
кою для батьків і навіть для лікаря. Але якщо проаналізувати стан дитини від
моменту народження, то, як правило, в анамнезі є дані про підвищену збуд
ливість дитини, порушення сну, безпричинний крик або, навпаки, млявість
дитини, м ’язову гіпотонію, стійкі попрілості, висипання на тілі. Однак такі про-
186
Масові скринінгові програми. Скринінг щодо феніл кетон урії
Схема 2. Послідовність дій лікаря в разі виявлення підвищеного

рівня фенілаланіну під час скринінгу
Класична Ф К У М ’яка ГФ А маючи на увазі

Лікування дієтою • Нормальна дієта тетрагідробіогттерин
• Контроль рівня Ф А
яви батьки найчастіше пов’язують з порушенням вигодовування або догляду, а

в дитячій поліклініці дитині встановлюють діагноз перинатальної енцефалопатії.
З часом у дитини виявляють затримання психомоторного розвитку, з’яв
ляються супровідні неврологічні розлади:
• підвищення сухожилкових рефлексів;
• гіпертонус м ’язів;
• симптом Грефе;
• гідроцефалія або мікроцефалія.
До ранніх кліничних симптомів також відносять:
• часте блювання, яке виникає без причин; іноді блювання настільки ви
ражене, шо його помилково розцінюють як прояв пілороспазму;
187
• діарею;
• екзематозні зміни шкіри;
• специфічний запах сечі та поту (затхлий, мишачий, плісняви), пов’яза
ний з високим рівнем фенілоцтової кислоти в сечі та поті;
• рухова гіперактивність у поєднанні з підвищеною пітливістю.
Часто в дітей, які не отримують лікування, виявляють мікроцефалію, верхню
шелепу, що виступає, з широко розставленими зубами, гіпоплазію емалі, зат
римання росту. Дефіцит тирозину, що пов’язаний з нездатністю до його син
тезу, призводить до пригнічення синтезу меланіну та зменш ення пігменту.
Біляве волосся, світлі очі та бліда шкіра спостерігаються у багатьох хворих на
ФКУ.
Зміни у психічній сфері проявляються таким чином:
• пасивність;
• повільне переключення уваги;
• швидка втомлюваність;
• уповільненість реакцій;
• порушення мови.
У деяких дітей спостерігаються невротичні порушення:
• підвищена збудливість, розгальмованість;
• емоційна лабільність;
• нічні страхи, агресивна поведінка.
У старшому віці діти, що не отримували лікування, стають гіперактивни-
ми, у них відзначають атетоз, безцільні рухи, ритмічні погойдування. У 25 %
випадків у дітей відзначають судоми й у понад 50 % з ’являються зміни на ЕЕГ.
У процесі проведення нейросонографії у дітей раннього віку виявляють:
• ознаки внутрішньочерепної гіпертензії;
• помірну вентрикуломегалію;
• ознаки метаболічної енцефалопатії.
З часом у клінічній картині на перший план виступають зміни в нервовій
системі, які пов’язані з вторинним токсичним ушкодженням мозку. Прогре-
дієнтний характер захворювання дає змогу передбачити поступове зростання
тяжкості структурних та функціональних порушень.
Проведення Я М РТ головного мозку дає змогу виявити патологічні зміни
білої речовини мозку, особливо в ділянках суміжного кровообігу в басейні
задньої та середньої мозкових артерій.
Під час патологоанатомічного дослідження основні зміни локалізуються в
мозку, поряд з мікроцефалією наявні процеси демієлінізації здебільшого кор-
тикоспінальних та кортикомозочкових провідних шляхів і зорового тракту,
виражена втрата нейронів, дифузний гліоз.
Завдяки проведенню УЗД печінки виявляю ть дифузні зм іни паренхіми
печінки, що може бути проявом ж ирової інфільтрації. Такі зм іни відіграють
значну роль у генезі церебральних поруш ень та дисбалансі ліпідного об
міну.
Виявлені клінічні ознаки слід порівнювати з показниками розвитку здоро
вої дитини і на основі цього робити висновки.
188
Масові скрикінгові програми. Скринінг щодо фенілкетонурії
Так, здоровій дитині притаманна така поведінка:
Відразу У положенні обличчям униз — кістковий пояс розміщений

після народження високо, коліна — під животом
4—6 тиж Посміхається матері
6 тиж У положенні обличчям униз — кістковий пояс прилягає до
ліжка
12—16 тиж Повертає голову на звук, утримує предмет, який укладають
у руку
20 тиж Тягнеться за предметом та хапає його
26 тиж Перекладає предмет з однієї руки в іншу. Жує. Сидить.
Лежачи на спині, мимовільно підіймає голову. Сама їсть
печиво
9—16 міс Показує вказівним пальцем, протиставляє великий палець
на руці. Повзає. Махає на прощ ання, плескає в долоні.
Допомагає вдягати себе, тримає руки для надягання
пальта, ногу — для взування
14 міс Перекладає предмет з однієї руки в іншу, щоб запустити
руку в рукав
15 міс Ходить без допомоги. Кидає предмети. Вимовляє 2—3
слова.
їсть сама. Якщо дозволяють, бере чашку, п’є, ставить її без
допомоги дорослих. П рипиняє кидати речі, тягнути всі
предмети до рота
15—18 міс Імітує домашню роботу матері: витирання пилу, прання,
прибирання
18 міс Починає проситися на горшик
21—24 міс Сама вимовляє 2—3 слова підряд
Коли треба запідозрити, що в дитини спадкове порушення обміну речо

вин, зокрема ФКУ (ознаки порушень метаболізму):
1. Поява симптомів захворювання внаслідок зміни дієти.
2. Зупинення чи затримання фізичного розвитку.
3. Хворі з сильними пристрастями чи відразою до деяких продуктів.
4. Кровне споріднення батьків.
5. Затримання розумового розвитку, судоми чи нез’ясована смерть сибса.
6. Нез’ясоване затримання розвитку.
7. Специфічний запах видихуваного повітря.
8. Порушення росту волосся, особливо алопеція.
9. М ікроцефалія чи макроцефалія.
10. Порушення м ’язового тонусу.
11. Органомегалія.
12. Грубі риси обличчя, товста шкіра, обмеження рухомості суглобів, гір
сутизм.
189
КЛІНІКО-ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ОКРЕМИХ ФОРМ ФЕНІЛКЕТОНУРІЇ
Класична Ф КУ — автосом но-рецесивне захворю вання, що спричинене

мутацією гена ф енілаланін-4-гідроксилази (РА Н ), локалізованого на 12q24.
У гені РАН локалізовано понад 100 мутацій, вклю чаю чи заміни, інсерції,
делеції.
Захворювання розвивається внаслідок впливу на організм великої кількості
ФА та продуктів його метаболізму (фенілпіровиноградної, фенілоцтової, ф е-
нілмолочної кислот, ф енілстиламіну та інших). О станні акумулюються в
організмі через повну або часткову відсутність ферменту.
Ф А та його метаболіти інгібують біохімічні процеси, що необхідні для нор
мального розвитку мозку: обмін білків, гліко- та ліпопротеїдів, транспорт амі
нокислот, метаболізм гормонів, зумовлюючи порушення мієлінізації нервової
системи в дітей, ушкодження паренхіми печінки та низку інших метаболічних
розладів.
ФА та продукти його побічних способів метаболізму впливають також на
декарбоксилазу 3,4-дигідроксифенілаланіну, внаслідок чого страждає синтез
норадреналіну, адреналіну і дофаміну. У зв’язку з цим у хворих знижена кон
центрація катехоламінів і підвищена чутливість до адреналіну, що проявляєть
ся більшим, ніж у нормі, підвищенням артеріального тиску після введення
адреналіну. Порушення обміну моноамінових нейромедіаторів (катехоламінів,
серотоніну) мають велике значення в патогенезі ФКУ. Вони відіграють важли
ву роль у функціонуванні ЦНС.
У хворих на ФКУ збільшується виділення із сечею індолоцтової та індол-
молочної кислот і знижується концентрація серотоніну в крові, що свідчить
про порушення обміну триптофану.
Надлишкова кількість ФА пригнічує активність ферменту тирозинази, вна
слідок чого порушується утворення пігменту меланіну, що лежить в основі
патогенезу одного з характерних симптомів ФКУ — слабкої пігментації шкіри,
волосся і райдужної оболонки очей.
Слід мати на увазі, що порушення функції печінки відіграють роль у генезі
мозкових розладів. У більшості хворих на ФКУ виявляють різні біохімічні і
морфологічні зміни: диспротеїнемію, компенсований метаболічний ацидоз,
ознаки білкової, жирової дистрофії печінки з порушенням окисної і синтетич
ної функції гепатоцитів.
Частота класичної форми ФКУ варіює в різних географічних регіонах та
етнічних групах. Середньоєвропейська частота становить 1 : 1 0 000 новона
роджених (кожен 50-й — носій патологічного гена), однак значно варіює в
Ірландії — 1 : 4560, у Японії - і : 100 000. Захворю вання практично не трап
ляється серед афроамериканців. У табл. 15 наведено частоту ФКУ в різних
регіонах.
190
ТАБЛИЦЯ 15
Частота Ф К У в різних регіонах за даними 4 -ї конференції
Міжнародної асоціації неонатального скринінгу, 1999 р.
Країна Ч астота
У країна 1 5571
Р осія І 7000
Б еларусь 1 6000
Р ум ун ія І 7857
П ольщ а 1 5000
Ш вец ія 1 20 000
Греція 1 7676
Б р а зи л ія І 19 167
А ргентина 1 14 000
Італ ія 1 10 000
Чилі 1 14 000
У пацієнтів із ФКУ розвиваються неврологічні порушення (затримання

психомоторного розвитку аж до розумової відсталості, судоми, епі-еквівален~
ти, порушення м ’язового тонусу й рефлекторної сфери, аномалії поведінки та
ін.), ураження травної системи (блювання, зниження апетиту, помірне збільшен
ня печінки), шкіри (дерматити, екзема, гіпопігментація шкіри та ЇЇ дериватів),
нирок (вторинна тубулопатія, зумовлена виведенням патологічних продуктів
метаболізму, що супроводжується специфічним запахом сечі), а також інші
клінічні прояви. ФКУ маніфестує на першому році життя, частіше у віці 2—
6 м іс.
У разі класичної Ф КУ рівень ФА в крові досягає понад 15 мг% (900—
1200 мкмоль/л). У сечі наявні продукти декарбоксилювання та трансаміггування ФА.
ФКУ, пов’язана з недостатністю коферментів. Поряд з класичною формою
Ф КУ описано атипові форми. П риблизно у 2 % дітей підвищена концентра
ція ФА зумовлена дефектом ферменту, який необхідний для утворення тетра-
гідробіоптерину. Захворювання успадковується автосомно-рецесивно. Генетич
ний дефект локалізований на 4р15.3.
У разі недостатності дигідроптеридинредуктази порушується відновлення
тетрагідробіоптерину, який бере участь як кофактор у гідроксилюванні ФА,
тирозину і триптофану, що потрібні для утворення попередників нейромедіа
торів катсхоламінового та серотонінового рядів (3,4-дегідроксифенілаланіну і
5-окситриптофану). Це зумовлює зниження вмісту в тканинах хворого гомо-
ванільної та 5-оксиіндолоцтової кислот. Істотно знижується рівень фолатів у
крові, що зумовлено зв’язком обміну фолатів і біоптерину (дигідроптеринре-
дуктаза бере участь у метаболізмі тетрагідрофолієвої кислоти). Тетрагідробіо-
птерин синтезується з гуанозинтрифосфатом. Є кілька ферментних дефектів,
що призводять до його дефіциту. У деяких хворих можна виявити дефіцит
дигідробіоптеринсинтетази або гуанозинтрифосфатциклогідролази.
191
У більшості дітей атипові форми Ф КУ практично неможливо відрізнити

від класичної ФКУ протягом перших місяців життя. У клініці переважають
тяжка розумова відсталість, судоми, ознаки підвищеної збудливості, спастич
ний тетрапарез. Перебіг хвороби прогресивний, нерідко призводить до смерті
у віці 2—3 років.
Хворобу виявляють під час проведення масового скринінгу. Високі кон
центрації ФА пов’язані з підвищенням вмісту неоптерину та біоптерину в біо
логічних рідинах. У разі дефіциту біоптсринсинтетази можна виявити значне
підвищення рівня неоптерину, що супроводжується зниженням рівня біопте
рину (збільшення співвідношення неоптерин/біоптерин; у дітей з дефіцитом
редуктази співвідношення неоптерин/біоптерин низьке).
Діагностичну значущість має проведення навантажувального тесту з тетра-
гідробіоптерином: пероральне введення тетрагідробіоптерину в дозі 7—10 м г/кг
нормалізує концентрацію ФА сироватки крові протягом 4—6 год. Для підтвер-
джувальної діагностики використовують визначення активності ферментів: ди-
гідроптеридинредуктази в печінці, лейкоцитах, еритроцитах, фібробластах шкіри;
активності дигідробіоптеринсинтетази — у печінці, нирках, іноді в еритроцитах;
дефіциту гуанозинтрифосфатциклогідролази — у печінці, лімфоцитах.
Стійка ГФА. Стан, що супроводжується незначним підвищенням кров’я
ного ФА — до 15—20 мг%. Залиш кова активність Ф А-гідроксилази в таких
пацієнтів становить 1—35 %. Виявляється під час проведення масового скри
нінгу. Поряд із підвищеною концентрацією ФА в дітей відсутні симптоми і
вони нормально розвиваються без дотримання специфічної дієти. Показано
обмеження харчового білка і біохімічний контроль рівня ФА, моніторинг роз
витку дитини.
Транзиторна ГФА. При цьому спостерігається помірне підвищення ФА у
деяких новонароджених, особливо передчасно народжених. Після дозрівання
системи окиснення тирозину в дитини нормалізуються рівні ФА і тирозину.
Також може спостерігатися помірне підвищ ення ФА в разі відставання дозрі
вання ФА-трансамінази й одержання молока, багатого на білок. Під час году
вання дитини грудним молоком або молочними сумішами, які наближені за
білковим складом до грудного молока, рівень ФА нормалізується.
Материнська ФКУ. Відзначено, що в жінок, хворих на ФКУ, народжува
лися діти з розумовою відсталістю. Тяжкість ураження плода (навіть якщ о він
не страждає на ФКУ) корелює з концентрацією ФА в крові матері. ФА прони
кає через плацентарний бар’єр і акумулюється в плаценті. У жінок, хворих на
ФКУ, відзначають підвищену частоту спонтанних абортів, у новонароджених —
зниження маси тіла, мікроцефалію, розумову відсталість, вроджені вади серця,
аномалії розвитку. У разі зниження рівня ФА в крові жінок (6—8 мг%) до
планування вагітності частота різних аномалій у плода різко знижується. Дієта
повинна бути збагачена тирозином (3—8 мг додатково), містити незамінні
амінокислоти, вітаміни. Адекватна терапія може запобігти більшості проявів
материнської ФКУ.
Тирозинемія новонароджених (недостатність л-гідроксифенілпіруватгідрок-
силази) супроводжується підвищенням вмісту тирозину і ФА в сироватці крові.
192
Перебіг захворювання в більшості дітей безсимптомний, можуть спостеріга

тись летаргія, порушення харчування, зниження рухової активності. Коригується
після вживання вітаміну С.
Перелічені вище форми ГФА наведені в табл. 16.
ТАБЛИЦЯ 16
Класифікація гіперфенілаланінемій
Тип Назва хвороби Причина хвороби Метод лікування
І ФКУ Відсутність ФА- Дієта з обмеженням вмісту ФА

гідроксилази
2 Стійка ГФА Зниження активності ФА- Спостереження, у разі потреби
гідроксилази періодична дієтотерапія
3 Короткочасна, Недостатність Спостереження, у разі потреби
легка (транзиторна) гідроксилази в період періодична дієтотерапія
ГФА розвитку
4 Недостатність Відсутність або недо 3,4-ДигідроксиФА, 5-
дигідроптеридин- статність дигідроптери- гідрокситриптофан, карбіЗ,4-
редуктази динредуктази дигідроксиФА
5 Недостатня функція Порушення в системі 3,4-ДигідроксиФА, 5-
дигідробіоптерину синтезу дигідробіоптерину гідрокситриптофан, карбіЗ,4-
дигідроксиФА
6 Стійка ГФА і Катаболізм тирозину Дієта з низьким вмістом ФА
тирозинемія
7 Тирозинемія Недостатність п- Вживання вітаміну С
новонароджених гідроксифеніл-
піруватгідроксилази
ПЕРВИННА ДІАГНОСТИКА ФКУ

І Е ТА П
На І етапі діагностики ФКУ слід застосовувати масовий скринінг новонарод
жених. Первинна мета неонатального скринінгу щодо ФКУ — ідентифікувати
немовлят з метаболічним дефектом ФА, що може призвести до розумової відста
лості. Основною метою скринінгових програм, які використовуються для вияв
лення вроджених дефектів метаболізму (у тому числі ФКУ), є встановлення
діагнозу в якомога раніші терміни (до 1-го місяця), введення дієтичного ліку
вання, що запобігатиме розвитку розумової відсталості та іншим ускладненням.
Обстежувати потрібно:
— усіх новонароджених на 4—5-й день після народження в пологовому
закладі до того, як дитина буде виписана додому. Якщо є сумніви щодо своє
часного надходження білка (своєчасно розпочатого білкового харчування д и
тини), потрібно провести повторне тестування на 1—4-му тижні життя. Також
потрібно тестувати дітей, що народилися поза пологовим закладом.

— хворих/новонароджених, що передчасно народилися, на 7-у добу життя.

У разі потреби підтвердити результати скринінгу з дослідженням сироват
ки крові до 3—4-го тижня життя дитини.
Вводити дієтичне лікування до 4—5-го тижня життя дитини.
Стабілізувати рівень ФА в крові до 6—8-го тижня життя дитини.
Критеріями для проведення масового скринінгу новонароджених є:
1. Висока частота захворювання в популяції.
2. Тяжкість клінічних проявів, що призводять до інвалідизації.
3. Економічні та доступні методи ранньої діагностики.
4. Наявність ефективних методів лікування.
Щ об скринінгова програма була ефективною, вона повинна включати такі
етапи:
• просвітницькі заходи серед населення, навчання лікарів і медичного
персоналу;
• діяльність централізованої лабораторії з ефективною підтверджувальною
діагностикою;
• відповідну організацію та постійне проведення постскринінгового етапу
(повторне взяття крові для підтверджувальної діагностики первинного пози
тивного тесту; у разі виявлення підвищеної кількості ФА - виклик дитини до
медико-генетичного центру для повторного взяття крові та консультації сім ’ї
лікарем-генетиком до кінця 1-го місяця життя);
• можливість адекватного лікування.
Програма скринінгу буде ефективною, якщо здійснюються:
• обстеження новонароджених усієї популяції;
• повідомлення батьків про скринінг новонароджених;
• правильне взяття зразків;
• надійне й швидке виконання скринінг-тестів;
• швидке проведення постскринінгового етапу (підтвердження первинно
го позитивного тесту);
• правильна підтверджувальна діагностика пацієнтів з первинним пози
тивним тестом;
• лікування та піклування про дитину, хвору на ФКУ, та її сім ’ю, що його
здійснює лікар-генетик.
Важливим для постійної дії програми є наявність повної системи, що гарантує
правильне взяття зразків, проведення лабораторного аналізу, постскринінговий
етап та лікування.
Організація взяття матеріалу для дослідження
Функціональні обов'язки учасників скринінгу

Відповідальність за обстеження всіх новонароджених у пологових закладах,
якість взятих зразків та своєчасність доставки їх до централізованої лабора
торії покладено на головного лікаря та завідувача неонатального відділення. У
м едико-генетичному центрі (консультації) розробляю ть та направляю ть у
194
клінічні відділення інструкції щодо взяття, збереження і транспортування проб

для лабораторних досліджень.
Старша сестра відділення новонароджених або старша акушерка зберігає у
себе бланки хроматографічного паперу і відповідає за маркування їх відповід
но до “Журналу взяття крові на Ф К У ”, що зберігається у відділенні. У журналі
є такі графи: дата взяття матеріалу, дата народження дитини, № картки роз
витку дитини, прізвище дитини, відмітка про отримання ліків, підпис особи,
що проводила взяття крові, дата відправлення до централізованої лабораторії.
На бланку зазначають код закладу, № картки розвитку, дату пологів, дату взят
тя матеріалу, дані про лікування в перші дні життя дитини (якщ о дитина отри
мувала антибіотики, ставиться позначка
Лікар-неонатолог робить позначку в карт ц ц іо вонародженого про взяття крові
на ФКУ. Якщо кров не була взята, зазначають причину. Водночас робиться по
значка про взяття крові на ФКУ на тлі медикаментозної терапії. У даному разі
аналіз потрібно зробити повторно після закінчення медикаментозного лікування.
Матеріалом для дослідження є капілярна-Кров новонароджених. Взяття
зразка крові здійснюється в доношених здорових новонароджених на 4—6-у
добу після народження. У разі, коли аналіз не можна взяти у пологовому зак
ладі (переведення у відділення передчасно народжених, відділення новонарод
жених з ураженням ЦНС, інфекційні та хірургічні відділення та ін.), взяття
здійснюється на 7-у добу життя в тому відділенні, де перебуває немовля.
Лаборант проводить взяття крові, використовуючи при цьому стерильний
скарифікатор, антисептичний розчин, стерильну марлю, гумові рукавички та
бланки для взяття крові. Бланком для взяття..крпві-€ спеціальний хроматогра
фічний папір фірми “ Ш ляйхер та Ш ульц”. До і після взяття крові слід запо
бігати контакту бланка д. інш ими поверхнями. Місцем пунктування є п ’ятка
новонародженого, медіально від лінії, проведеної від великого пальця до п ’я т
ки або латерально від лінії, ■п роведеної від проміжку між IV і V пальцями та
п ’яткою (рис. 63). Зігрівають місце для пунктування теплою водою (темпе
ратура до 41 °С) протягом 3—5 хв, потім протирають його ватним тампоном,
змоченим в антисептичному роз
чині, а потім добре просушують сте
рильною марлею , щоб уникнути
гемолізу.
Під час взяття крові скарифіка
тор потрібно спрямовувати перпен
дикулярно до поверхні, глибина пун
ктування — не більш як 2,5 мм (для
запобігання розвитку остеомієліту).
Заборонено масажування п ’ятки (для
запобігання гемолізу, примішуван
ня інтерсгиціальної та внутрішньо
клітинної рідини). П ’ятку' тримають
на рівні серця для запобігання роз
витку венозного Стазу. Першу крап- Рис. 63. Визначення місця пункціїна п ’ятці
195
Р ис. 64. Зразок окр углої ф орм и, Рис. 65. Оцінювання взяття матері-
бланк просочений кров’ю наскрізь алу. Правильний зразок
лю крові витирають, потім прикладають бланк перпендикулярно до наступної

краплі крові та просочують бланк кров’ю наскрізь. Для подальшого визначення
рівня ФА на бланк потрібно нанести дві плями крові округлої форми діаметром
не менше ніж 10 мм (рис. 64). Бланки висушують на повітрі в горизонтально
му положенні в сухому, чистому приміщенні не менше ніж 4 год. Забруднення
чи зволоження не повинно бути, оскільки це може спричинити хибний резуль
тат. Не допускається зіткнення вологих бланків між собою.
Лікар-нсонатолог переглядає всі зразки крові. У разі дефектного зразка взяття
крові потрібно провести повторно. Головний лікар забезпечує відділення но
вонароджених належними засобами для транспортування зразків до централі
зованої лабораторії.
Оцінювання взяття матеріалу

Правильний зразок (рис. 65):
Бланк просочити кров’ю рівномірно наскрізь. Не допускати повторного
накладання капілярної крові на просочену поверхню. Не допускати торкання
або змазування плям.
Неправильне взяття матеріалу (рис. 66):
Неправильне взяття матеріалу: Імовірні причини:
1. Н едостатня кількість — Н акладання ф ільтрувального паперу до появи
матеріалу (рис. 66, а) краплі крові.
— З б и ран н я крові на ф ільтрувальний папір за
допом огою капіляру.
— Т о р к а н н я до ф іл ьтр у вал ьн о го п ап еру до або
після взя ття р у к ави ч кам и ч и р у к ам и , зм ащ ен и м и
крем ом дл я рук та ін.
2. З р азки мають ш орсткість — З б и ран н я крові на фільтрувальний папір за до п о -
та потертість (рис. 66, б) могою капіляру.
196
Масові скринікгові програми. Скринінг щодо фенілкетонурії
Рис. 66. Неправильне взяття матеріалу
197
3. Зразки не висушені перед — Зразки перед відправленням висушені менше ніж

відправленням (рис. 66, в) 4 год.
4. На зразках надлишок — Взяття крові проведено за допомогою певних при-
крові (рис. 66, г) стосувань.
— Взяття крові проведено на обидва боки фільтруваль
ного паперу.
5. Зразки знебарвлені, — Контакт фільтрувального паперу з рукавичками,
забруднені або чимось залиті спиртом, антисептичними розчинами, водою та ін.
(рис. 66, ґ) — Стиснення ділянки пункції.
— Зразки зазнали впливу підвищеної температури.
6. Поява на зразках — Перед взяттям крові не були видалені залишки
сироваткових кілець спирту з місця взяття крові.
(рис. 66, д) — Контакт фільтрувального паперу зі спиртом, кремом
для рук та ін.
— Стиснення ділянки пункції.
7. Відсутність крові на — Матеріал не брали,
зразках (рис. 66, е)
Централізована скринінгова лабораторія відповідає за правильність вико

нання аналізу та щомісячне повідомлення про результати в заклади, де прово
дилося взяття матеріалу.
З моменту реєстрації за збережеіпія матеріалу відповідає фахівець, який прово
дить дослідження. Уся подальша робота з проведення досліджень фіксується в
журналах, форму яких затверджено наказом МОЗ України № 1 від 04.01.2001
“Медична документація”. Аналіз біологічного матеріалу, який надходить до лабо
раторії в непридатному для дослідження стані, не проводиться, про іцо відмічається
в журналі дефектів та сповіщається в пологовий заклад. Знезараження біологічно
го матеріалу (проб) проводиться згідно з вимогами нормативної документації (на
каз МОЗ СРСР № 408 від 12.07.1989 “О мерах по снижению заболеваемости
гепатитами в стране”, наказ МОЗ СРСР № 720 від 31.07.1978 “Об улучшении
медицинской помощи больным с гнойными хирургическими заболеваниями и
усилении мероприятий по борьбе с внутрибольничной инфекцией”, ОСТ 42-21-
2—85 “Стерилизиция и дезинфекция изделий медицинского назначения. Мето
ды, средства и режимы”, наказ МОЗ України № 120 від 25.05.2000 “ Про вдоско
налення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію”). Термін збе
рігання журналу реєстрації зразків та їх результатів згідно з наказом МОЗ України
№ 1 від 04.01.2001 “Медична документація” становить 3 роки. Марковані зразки
крові новонароджених зберігають у централізованій лабораторії протягом І року
(клінічний діагноз ФКУ можна встановити в 6-місячному віці).
Тестування може проводитися як за допомогою мікробіологічної методики
(метод Гатрі), так і з використанням біохімічних методів (флюорометричний ме
тод визначення ФА в сухих плямах крові, метод тонкошарової хроматографії ви
значення ФА в сухих плямах крові). Методи визначення високих кількостей ФА
в сечі з хлоридом заліза ( “пелюшкові проби”), які використовувалися раніше,
для масового скринінгу небажані. Це пов’язано з тим, що фенілпіровиноград-
на кислота накопичується в сечі не в усіх немовлят у перші дні життя (ФА
крові повинен бути не нижче за 15 мг%). Крім того, деякі захворювання та
лікарські препарати можуть зумовлювати хибнопозитивну реакцію.
198
Масові скринікгові програми. Скринінг щодо фенілкетонурії
Рівень ФА в крові новонароджених залежить від віку та початку білкового

харчування. Тестування у віці 24 год (1 -а доба) та використання верхньої межі
норм и 4 мг% дає хибний результат у 16 % випадків; у віці 24—48 год (1 —
2-а доба) дає хибний результат тільки у 2,2 % випадків.
Специфічність тестування становить 99,9 %. Оптимальний скринінг має
проводитись у новонароджених після 48 год та до 7-денного віку (не раніше
ніж 24 год від початку білкового харчування).
Лабораторні результати на всіх новонароджених потрібно передавати праїцвникові
пологового закладу, який доставив зразки крові до централізованої лабораторії медико-
генетичного центру. Підгверджувальну діагностику потрібно проводити швидко, щоб
новонароджені, хворі на ФКУ, почали одержувати лікування не пізніше 1-го місяця.
Під час отримання повторного позитивного результату співробітники ц е т р у
зв’язуються з пологовим закладом, з ’ясовують домашню адресу і лікувальний
заклад, під спостереження якого надійшло немовля; потім зв’язуються з дільнич
ним педіатром, що спостерігає новонародженого та забезпечує відвідання ро
диною медико-генетичного центру.
Завідувач дитячої консультації та дільничний педіатр зобов’язані забезпечи
ти швидкий постскринінговий етап: повторне обстеження первинно виявле
них позитивних немовлят, обстеження новонароджених, що з якихось причин
не були обстежені раніше, відвідання медико-генетичного центру дитиною з
підтвердженим діагнозом.
Імовірні помилки під час проведення скриніигових програм:
• використання бланків, що не відповідають вимогам;
• неправильне маркування бланків або його відсутність;
■ неправильний термін взяття зразків;
• порушення правил взяття крові;
• пізнє транспортування зразків до лабораторії;
• відсутність постскринінгового етапу (повторного взяття крові відразу після
повідомлення даних про первинний позитивний результат, забезпечення
відвідання пацієнтом лікаря-генетика).
Способи подолання помилок:
• дотримання правил взяття матеріалу та маркування бланків;
• регулярна доставка зразків до лабораторії;
• забезпечення повторного взяття крові до 3-тижневого віку дитини та
призначення лікування у віці І міс.
Проведення масового скринігу дає змогу своєчасно розпочати лікування,
надати адекватну медико-генетичну допомогу хворим та їхнім родинам, сте
жити за динамікою популяційних частот ФКУ в різних регіонах України.
ПІДТВЕРДЖУВАЛ ЬНА ДІАГНОСТИКА

II ЕТАП
Для біохімічного контролю за вмістом ФА крові ви кор исто вуюхь- тон ко
ша рову-хроматографію (аналіз нінгідринових похідних амінокислот). Для
підтвердження діагнозу використовують кількісний аналіз амінокислот за до
помогою високоефективної рідинної хроматографії. Для призначення лікування
199
дитині, що хвора на ФКУ, потрібний диференційний підхід з урахуванням

індивідуального складу амінокислот кожної дитини.
Нині успішно впроваджуються молекулярно-генетичні методи діагностики
генного дефекту. Об’єктом дослідження є лімфоцити, амніоцити або клітини
хоріона. Метод дає змогу виявити гетерозиготне носійство та здійснювати пре
натальну діагностику. Пряму діагностику мутантного гена проводять за допомо
гою синтетичних олігонуклеотидних зондів, що за низки випадків дає надійніший
результат. Метод не потребує дослідження сім ’ї. Його вірогідність теоретично
становить 100 %, однак імовірна помилка в разі невідомої мутації. Метод також
є придатним для допологової діагностики та виявлення носійства.
Крім м олекулярно-генетичного аналізу, виявлення гетерозигот можна
здійснювати кількома способами. Біохімічний тест включає навантаження ФА
у дозі 25 мг/кг. Результати навантажувального тесту оцінюються комплексно:
вміст ФА та тирозину в крові через 1, 2 та 3 год після навантаження.
Диспансерне спостерігання
хворих на феніл кетонурію
Лікар-генетик відповідає за призначення лікування хворій дитині і дає
відповідні рекомендації батькам.
Програма диспансерного спостерігання включає регулярний контроль рівня
ФА в крові, систематичне оціню вання соматичного, неврологічного та психі
чного статусу, ультразвукове спостерігання за станом внутрішніх органів, л а
бораторний контроль показників крові, ДН К-діагностику для визначення ха
рактеру мутації, електрофізіологічні методи дослідження та ін. Для своєчасно
го здій сн ен н я консультацій та аналізів слід дотрим уватися такої схеми
обстеження дитини (табл. 17).
ТАБЛИЦЯ 17
Схема обстеження дитини, хворої на фенілкетонурію
В ід народження Старш е
Заходи 1— 3 роки 3— 5 років
д о 1 року 5 років
Консультація генетика Кожні 3 міс Кожні 4 міс Кожні 6 міс 1 раз на рік
(невропатолога,
психоневролога)
Консультація дієтолога 2 рази на тиж 2 рази на тюк 2 рази на міс 1 раз на рік
Аналіз крові на виявлення 1 раз 2 рази на міс 1 раз на міс І раз
ФА на 2 тиж на 6 міс
Консультація психолога Кожні 3 міс Кожні 3 міс Щорічно Щорічно
Клінічний аналіз крові, 1раз І раз Щорічно Щорічно
клінічний аналіз сечі на півроку на півроку
Біохімічний аналіз крові з
дослідженням функції Щорічно
печінки, нирок
Електроенцефалограма Кожні 2 роки
УЗД внутрішніх органів Щорічно
200
Лікар-генетик (невропатолог, психоневролог) оцінює фізичний розвиток

дитини, неврологічний статус, визначає спектр потрібних досліджень.
З огляду на апетит, харчові звички, обговорюючи з батьками особливості
харчування дитини та її ставлення до лікувальних продуктів, лікар-дієтолог
періодично здійснює новий розрахунок лікувальної дієти. Батьки можуть об
говорити з лікарем рецептуру страв. Якщо вона задовольняє дієтологічні ви
моги, страву можна вводити до лікувального меню дитини.
Контроль рівня ФА. Надійним індикатором правильного розрахунку дієти
є рівень ФА в крові. Взяття крові зручно проводити в день консультації у
лікаря. Вміст ФА в крові визначається кількісними методами; він не повинен
перевищувати 6—8 мг% і бути нижчим за 2 мг%. Під час проведення взяття
крові для контролю рівня ФА слід дотримувати таких правил: взяття крові
натще, в один і той самий час доби (показники рівня ФА змінюються протя
гом доби в сироватці крові).
Концентрація ФА та тирозину в сироватці крові здорових дітей різного
віку повинна бути:
Фенілаланін до 1 міс до 2,29 мг%
1 міс — 1 рік до 1,57 мг%
1 рік — 14 років до 1,9 мг%
Тирозин до 1 міс до 2,24 мг%
1 міс — 1 рік до 1,66 мг%
1 рік — 14 років до 1,5 мг%
З метою напівкількісного контролю за вмістом ФА в крові використову

ють метод тонкош арової хроматографії із сухих плям крові. Біохімічний кон
троль за ефективністю дієтотерапії рекомендується проводити за допомогою
кількісного методу визначення ФА в крові (флю орометричний метод визна
чення ФА в сироватці крові, високоеф ективна рідинна хроматографія). Ре
гіональні медико-генетичні консультації, що не мають належного обладнан
ня та реактивів для кількісного визначення ФА, можуть використовувати
метод тонкош арової хроматографії визначення ФА в сухих плямах крові в
поєднанні з періодичним кількісним оціню ванням параметру, відправляючи
зразок з сухими плямами капілярної крові до міжрегіонального м едико-гене
тичного центру.
Цілеспрямовано проводячи тільки дієтичне лікування, багато батьків не
приділяють особливої уваги тому, як розвивається їхня дитина, яким спосо
бом вона досягає тих або інших знань. Важливо якомога раніше оцінити
здібності дитини, заздалегідь адаптувати її до життя для того, щоб можна було
максимально реалізувати її можливості до навчання та самостійного життя в
майбутньому. Для цього потрібно 4 рази на рік (а за необхідності й частіше)
проводити консультації у психолога. Як правило, багато хто з дітей, хворих на
ФКУ, лікування яких проводилося вчасно й акуратно, навчаються в загальній
школі і далі ведуть продуктивне життя, обираючи собі професію за власним
бажанням.
201
Проблеми психологічної адаптації сім *ї

в разі виявлення дитини, хворої на фенілкетонурію,
та призначення їй тривалої дієтотерапії
Загальновідомо, що ФКУ є автосомно-рецесивним захворюванням, однак
визначальним у діагностиці психологічного статусу сім’ї є той факт, що батьки —
носії патологічного гена, тобто вони вже мають уразливу психіку. Тому про
блеми, що стосуються їхньої дитини, вони сприймають вже на патологічному
тлі. Дуже часто такі батьки розділяють життя родини на життя до хвороби
дитини та життя після встановлення “страшного” діагнозу. Дуже часто в батьків
після повідомлення їм про хворобу дитини відзначається реакція протесту або
“заперечення хвороби”. Вони ігнорують власне ф акт хвороби та протестують
проти дій лікарів, хоча при цьому самі усвідомлюють тяжкість стану дитини.
Дана реакція також пов’язана з гетерозиготним носійством. Нерідко лікарські
роз’яснення про тяжкі наслідки або небезпеку хвороби призводять лише до
зворотних результатів. Ще однією поширеною реакцією на повідомлення про
хворобу дитини є виникнення іпохондричних скарг у батьків, розвиток фобій,
істероїдні реакції та неврастенічний синдром, що знову-таки п ов’язано зі
схильністю психіки до неадекватного реагування.
Після усвідомлення і прийняття діагнозу ФКУ наступною важкою для сприй
няття є інформація про тривалість дієтотерапії (не менше ніж до 16 років) та вартість
спеціальних безбілкових препаратів. Остання проблема вирішується за рахунок
об’єднання батьків в Асоціацію фахівців-генетиків та родин, які мають дітей, хво
рих на ФКУ, що дає змогу одержувати спонсорські кошти для придбання ліків.
І нарешті, дуже серйозною психологічною проблемою є встановлення
діагнозу ФКУ в пізньому віці, коли захворювання вже повністю маніфестувало.
Усвідомлення батьками того факту, що своєчасно призначена дієтотерапія не
тільки могла б запобігти глибоким порушенням психофізичного розвитку (а
діти, як правило, вже є глибокими інвалідами), а й дала б змогу відвідувати
загальну школу (якщо, звісно, діагноз не був своєчасно встановлений з вини
лікарів), може призвести сім ’ю не лише до глибокої депресії з гіпертрофованим
почутгям провини, а навіть і до суїцидальних спроб.
Слід відзначити, що поява в сім’ї дитини з ФКУ — це тяжка психогравму-
вальна ситуація, яка вимагає не тільки психотерапевтичної корекції, а й медика
ментозної терапії (транквілізатори, антидепресанти, седативні препарати) батьків.
Лікарі під час спілкування з пацієнтами мають не наголошувати на тяжкості
захворювання, а спокійно вислуховувати скарги і пропонувати лікування.
ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ,
ХВОРИХ НА ФЕНІЛКЕТОНУРІЮ
Лікування спадкових захворювань проводиться шляхом втручання в різні

ланцюги патогенезу та на різних етапах розвитку спадкової патології. Залежно
від рівня біохімічного дефекту підходи до лікування спадкових хвороб зво
дяться або до виведення з харчування окремого продукту, або до його компен
202
Масові скрикікгові програми. Скринінг щодо фенілкетонурії
сації: якщо ген не працює, потрібно відшкодовувати його продукт; якщ о ген
виконує не те, шо треба, утворюючи при цьому токсичні продукти, потрібно
видаляти такі продукти і компенсувати основну функцію; якщ о ген продукує
багато продукту, надлишок останнього видаляють.
Одним з найпоширеніших підходів у лікуванні ФКУ є корекція на рівні
субстрату. Субстратом у даному разі є той компонент їжі, який підлягає мета
болізму за допомогою генетично детермінованого ферменту (наприклад, ф е
нілаланіну), а в разі спадкового захворювання його перетворення порушене.
Н акопичення проміжних продуктів обміну призводить до розгортання основ
них клінічних ознак хвороби. Дієтичне обмеження — найперший успішний
спосіб лікування багатьох спадкових хвороб, у тому числі й ФКУ. Хворим на
ФКУ призначають дієту з низьким вмістом ФА. Тому, незважаючи на відсутність
ФА-гідроксилази печінки, переривається патогенетична ланка в розвитку хво
роби: лікувальною дієтою реально запобігти розумовій відсталості дитини, що
страждає на ФКУ. Сутність лікувального харчування — виключення з раціону
продуктів, які містять велику кількість білка. Запорукою успіху під час ліку
вання ФКУ є грамотно складене меню та правильно організований розклад
харчування.
П овноцінна лікувальна дієта для хворих на ФКУ формується з двох ком
понентів — меню вегетаріанського типу з використанням малобілкових про
дуктів харчування та щоденного вживання лікувального продукту у вигляді суміші
амінокислот або гідролізатів білка, що не містять ФА, з додаванням вітамінів та
мікроелементів, які заміщують тваринний білок їжі.
Для профілактики тяжких проявів захворювання потрібна рання діагнос
тика і дієтотерапія, яку розпочинають з перших днів життя дитини. Своєчасно
призначена дієтотерапія запобігає розвитку розумової відсталості, неадекват
ної поведінки. Обмежувати ФА хворому на ФКУ потрібно впродовж усього
життя, але після 10 років раціон розширюють. Ж інкам рекомендується зали
шатися під наглядом лікаря і після розш ирення дієти в дітородному віці. За
бажання стати матір’ю до настання вагітності вони мають знову перейти на
спеціалізовану дієту та суворо дотримувати її до народження дитини.
Дитина, хвора на ФКУ, повинна спостерігатися в лі каря-ген етика. П ри
значення лікування іншими фахівцями може призвести до стійкого порушен
ня стану дитини. Наприклад, антибіотики, церебролізин, лецитин різко і на
довго спричинюють підвищення рівня ФА в сироватці крові хворої дитини.
Дитині, хворій на ФКУ, заборонено додавати до харчових страв аспартам —
штучний підсолоджувач. Він містить понад 50 % ФА, тому його не можна
вживати. Аспартам можна виявити в багатьох продуктах харчування. Він може
міститися в їжі, напоях, цукерках та жувальній гумці, жувальних формах
вітамінів, іноді — в ліках. Його торгова позначка — Е951.
Для хворої дитини різко обмежують ФА, що надходить із їжею. З цією
метою виключають продукти з високим рівнем білка (м ’ясо, риба, ковбаси,
яйця, сир, хлібобулочні вироби, крупи, бобові, горіхи, шоколад та ін.). М оло
ко, овочі, фрукти вводять у дієту на підставі розрахунку ФА, що вони містять
(1 г білка містить приблизно 50 мг ФА).
203
ФА є незамінною амінокислотою, мінімальна потреба в якій має бути за

доволена для забезпечення нормального росту та розвитку дитини.
Чим менший вік дитини, тим більше надходження ФА йому потрібне.
Допустиму кількість ФА на добу для хворих на ФКУ залежно від віку наведено
в табл. 18.
ТАБЛИЦЯ 18
Допустима добова кількість фенілаланіну
для дітей різних вікових груп
Вік д и ти н и Кількість Ф А (м г на 1 кг м аси тіла )
Від народження до 2 міс 60

Від 2 до 3 міс 5 5 -5 0
Від 3 до 6 міс 5 0 -4 5
Від 6 міс до 1 року 4 5 -4 0
Від І до 1,5 років 3 5 -3 0
Від і,5 до 3 років 3 0 -2 5
Від 3 до 5 років 2 5 -2 0
Від 5 до 11 років 2 0 -1 5
Ці дані треба брати за основу під час розрахунку (складання) лікувального

раціону. Однак потрібно враховувати індивідуальну толерантність хворого до
ФА, яку визначають під час лікування. Як основне джерело білка широко ви
користовують спеціалізовані лікувальні продукти — гідролізати білка (“Афе-
нілак” , Росія; “Л оф еналак”, СШ А) або суміші амінокислот ( “Тетраф ен”, Ро
сія; “Ф еніл-Ф рі”, США; “Аналог-ХР”, “Максама'ід-ХР”, “ М аксамум-ХР” , Ан
глія), частково або повністю вільні від ФА (табл. 19). Для хворих дітей віком до
1 року призначають “А фенілак” , “Л офеналак” , “Аналог-ХР”. Ці лікувальні
продукти наближені за складом до молока матері і збалансовані за всіма хар
човими компонентами. Продукти для дітей віком понад 1 рік ( “Тетраф ен”,
“Ф еніл-Ф рі”, “М аксамаїд-ХР”, “ М аксамум-ХР”) містять білковий компонент,
мінеральні речовини, вітаміни, іноді вуглеводи. Суміш амінокислот “М акса
мум-ХР” рекомендують для дітей віком понад 6—8 років, а також для вагітних,
хворих на ФКУ. До сьогодні в нашій країні для лікування хворих на ФКУ
використовували тільки спеціалізовані продукти, виготовлені фірмами дале
кого зарубіжжя. Найбільшого поширення дістали суміші, які виробляє амери
канська компанія Meadjonson: “Л оф еналак” — гідролізат казеїну зі зниженою
кількістю ФА для дітей віком до 1 року, що містить вуглеводи, жири, міне
ральні речовини та вітаміни; “Ф еніл-Ф рі” — суміш амінокислот без ФА з д о
даванням вуглеводів та невеликої кількості жиру для хворих на ФКУ віком
понад 1 рік. Останній продукт не дуже зручний у використанні для дітей віком
понад 2 роки, оскільки містить мало білка (20 г в 100 г сухого продукту), отже
потребує призначення великої кількості суміші на добу, що може важко пере
носитися дитиною.
204
Масові скрикімгові програми. Скринінг щодо фенілкетонурії
ТАБЛИЦЯ 19
Хімічний склад та енергетична цінність гідролізатів білка,
що використовуються д л я дієтичного харчування дітей, хворих на Ф К У
(на 100 г сухого пр о дукту)
Гідролізати білка
Показники
“ А ф енілак” “Л о ф е н а ла к ” “ Те тр а ф е н ” “ Ф е н іл -Ф р і”
Білок, г 15,7 15,0 40,0 20,3

Фенілаланін, мг 3 0 -4 0 до 80 * —
Жири, г 20,5 18,0 — 6,8
Вуглеводи, г 57,0 57,0 38,0 66,0
Вітаміни:
А, мг 1372,0 1550,0 5610,0 1220,0
D2, м г — — 440,0 —
D}, мг 220,0 320,0 — 152,0
Е, мг 6,0 11,6 23,0 10,2
К, мкг 22,0 78,0 — 102,0
В„ мг 0,23 0,39 — 0,61
В2, мг 0,32 0,47 2,1 1,02
В?, мг — 2,3 11,0 3,0
В6, мг 0,18 0,31 2,1 0,91
В!2, мкг 0,8 1,55 5,0 2,5
фолієва кислота, мкг 22,0 78,0 600,0 127,0
РР, мг — — — —
С, мг 44,0 94,0 125,0 53,0
біотин, мкг 8,2 39,0 0,2 30,0
холін, мг 38,5 66,0 0,5 —
ніацин, мг 1,4 — — 8,1
карнітин, мг 10,0 — — —
інозитол, г 0,5 30,0
Мінеральні речовини:
кальцій, мг 275,0 470,0 1100,0 510,0
натрій, мг 3,4 240,0 1100,0 410,0
калій, мг 138,0 470,0 3200,0 1370,0
магній, мг 33,0 47,0 200,0 152,0
фосфор, мг 156,0 330,0 800,0 510,0
залізо, мг 5,5 9,3 23,0 12,2
мідь, мг 330,0 0,47 2,6 0,61
цинк, мг 2,8 4,3 16,0 7,1
калію йодид, мкг — 35,0 — 46,0
марганець, мг 28,0 0,2 23,0 1,02
йод, мкг 30 — 0,13 —
Енергетична цінність, ккал 475 450 312 410
(кДж) (1988,7) (1884,0) (1300,3) (1716,6)
* Допустимий діапазон вмісту ФА в продукті “Тетрафен” становить 0,0 —0,5 г на 16 г азоту.
205
Обираючи лікувальний продукт, батьки та лікарі повинні мати вибір не

тільки тому, шо кожен з них має свої особливості, а й тому, що немає двох
однакових хворих на ФКУ, навіть за однієї й тієї самої генетичної форми хво
роби.
Нині успішно використовуються лікувальні суміші для хворих на ФКУ,
створені AT “ Нутрітек” (Росія) відповідно до медико-біологічних потреб, ви
значених Інститутом харчування РАМН. Спеціалізований продукт “Афенілак”
призначений для дітей віком до 1 року. Цс сухий порош ок, склад якого за
всіма компонентами аналогічний до замінників грудного молока. Білковий
компонент представлений сумішшю гідролізату казеїну з низьким вмістом ФА
(не більше ніж 0.04 г на 100 г продукту). Ж ировий компонент представлений
сумішшю олій: кукурудзяної, соєвої (як джерело лінодієвої кислоти) та коко
сової (як джерело лауринової кислоти) із додаванням концентрату середньо-
ланцюгових тригліцеридів. Вуглеводним компонентом с декстрин-мальтоза,
що має біфідогенні властивості. М інеральний та вітамінний склад, що набли
жений до грудного молока, має спеціалізований продукт “Тетрафен” , призна
чений для дієтичного харчування дітей, хворих на ФКУ, віком понад 1 рік. Це
суміш амінокислот з вітамінами, мінеральними речовинами, вуглеводами. Вуг
леводи — суміш декстрин-мальтозної патоки, глюкози, крохмалю, що значно
покращує смак продукту. “Тетраф ен” містить мінімальну кількість ФА (дозво
лений діапазон 0,0—0,5 г на 100 г азоту), добре розчинний у воді і має за
довільні органолептичні властивості.
Дітям, хворим на ФКУ, призначають харчування залежно від віку та маси
тіла. Визначаючи необхідний хімічний склад добового раціону дитини, орієн
туються на фізіологічні вікові потреби в харчових інгредієнтах та енергетичну
цінність (табл. 20).
ТАБЛИЦЯ 20
Фізіологічні потреби дітей різних вікових груп
в основних харчових речовинах та енергії (норми добовоїпотреби)*
Хімічний ск лад
Енергетична
ВІК Д И Т И Н И
цінність, кДж
Білки, г Ж и ри , г В у гле в о д и , г
Від 0 до 3 міс 2 ,2 6,5 13 481,5

Від 4 до 6 міс 2,5 6,0 13 481,5
Від 7 до 12 міс 2,9 5,5 13 460,5
Від 1 до 3 років 35,0 53,0 2 1 2 ,0 6447,6
Від 4 до 6 років 39,0 68,0 272,0 8247,89
Від 7 до 10 років 44,0 79,0 315,0 9629,5
* Потреби дітей до І року подані у розрахунку на 1 кг маси тіла
Кількість білка, що надійде за рахунок природних продуктів, які застосо

вують у дієті, розраховують, виходячи з допустимої добової кількості ФА (див.
206
табл. 18). При цьому в раціоні він становить 20—22 % від норми вікової ф ізіо
логічної потреби у білку. Недостатня кількість білка поповнюється за рахунок
зазначених вище спеціалізованих продуктів. У разі, коли продукт, який ви
користовують, містить значну кількість ФА (наприклад, у “Л офеналаку” —
понад 50 мг у 100 г сухого продукту), це потрібно враховувати під час скла
дання раціону, а кількість білка природних продуктів відповідно зменшувати.
Для розрахунку добової дози спеціалізованого продукту використовують
формулу:
(Добова кількість білка — білок природних продуктів)
------------------------------------------------------------------------------------- х 100.
Кількість білка в 100 г сухого спеціалізованого продукту
Варіанти розрахунку харчування для хворих на ФКУ різних вікових груп

надані у прикладах 1 і 2.
Особливості складання раціону для хворих на Ф КУ пов’язані з потребою
виключення з нього продуктів тваринного походження, що призводить до де
фіциту не тільки білка, а й жиру. Головним джерелом жирів для хворих є олія,
вершкове масло, у тому числі топлене. Олія містить поліненасичені жирні кис
лоти, потрібні для організму дитини, а тому їх обов’язково слід додавати до
раціону. Кількість жиру в дієті повинна бути в межах, які забезпечують 30—
35 % загальної енергетичної цінності їжі.
Вуглеводний компонент дієти коригують включенням до раціону дитини
різних овочів, фруктів, соків, цукру, а також продуктів, які містять крохмаль.
Загальна кількість вуглеводів у раціоні хворої дитини повинна забезпечити
50—60 % загальної енергетичної цінності.
Основним джерелом мінеральних речовин та вітамінів є вищезазначені
спеціальні продукти.
Суміш амінокислот і гідролізати білка включають до раціону хворої дити
ни поступово. Початкові дози становлять 1/3—1/5 добової кількості препара
ту. Протягом першого тижня кількість гідролізату білка підвищують і доводять
до повної дози. Водночас у раціоні зменшують частку білка природних про
дуктів. Дітям віком до 1 року гідролізат білка раціональніше додавати під час
кожного споживання їжі. Дітям віком понад 1 рік його дають двічі на день —
вранці та вдень із різними соками або солодким чаєм. Специфічний смак та
запах зазначених продуктів може призводити до зниження апетиту в дітей,
появи нудоти та блювання, а в деяких дітей — відмови від 'їжі з явищ ами
диспепсії. У таких випадках, а також у гострий період інтеркурентних захво
рювань рекомендується зменшити дозу або повністю виключити суміш з дієти
на 1—3 дні. Однак виклю чення продукту з раціону хворої дитини не має бути
тривалим, тому що це може зумовити білкову недостатність.
Організація харчування дітей, хворих на ФКУ, визначається їхніми віко
вими особливостями. У перші місяці життя дитини єдиним джерелом природ
ного білка є грудне молоко або адаптовані молочні суміші — замінники груд
ного молока. Кількість їх розраховують, беручи до уваги добову дозу ФА. Грудне
молоко або адаптовану молочну суміш поєднують із потрібною кількістю гідро
207
лізату, розводять перевареною водою. Загальний об’єм отриманої суміші зале

жить від віку та маси тіла дитини.
Поступово раціон хворого розширюють: з 3-місячного віку призначать
фруктові та ягідні соки (починаю чи з 5—10 крапель, доводять до 30—50 мл на
день за 2—3 рази), у 3,5 міс вводять фруктові пюре. У віці 4—4,5 міс вводять
перше підгодовування у вигляді овочевих пюре або плодоовочевих консервів
без додання молока, що випускають спеціально для дитячого харчування. У
5 міс діти починають отримувати кашу з протертого саго або безбілкової крупки
та киселі. З 6—7 міс у харчування дитини додають муси, які готують з вико
ристанням амілопектинового крохмалю, що набрякає, та фруктового соку.
Набір продуктів і склад страв для дітей старшого віку (понад 1 рік життя)
значно відрізняються від дієти здорових дітей. У раціоні переважають овочі та
фрукти — завдяки невисокому вмісту в них ФА.
Відмова від високобілкових продуктів (круп’яні, макаронні, хлібобулочні
вироби), п ов’язана з лімітом ФА, збіднює раціон хворих дітей, не забезпечує
різноманітність та достатню енергетичну цінність. Тому доцільно використо
вувати спеціальні безбілкові продукти, створені на основі пш еничного або
кукурудзяного крохмалю: безбілкові макаронні вироби, саго, крупка сагоза-
м інника, безбілковий хліб та кондитерські вироби (кекс), спеціальні без
білкові крупи для виготовлення перших та других страв, крохмаль кукурудзя
ний, крохмаль, який набрякає, екструзійний та амілопектиновий. Останні
два види крохмалю не потребують теплового оброблення. Під час збивання
вони утворюють пишну масу, їх можна використовувати для приготування
мусів, а також з метою збільш ення о б ’єму других овочевих страв. Для швид
кого приготування киселів, пудингів та супів зручно використовувати нові
спеціальні малобілкові напівфабрикати таких страв, вироблені на основі крох
малю з вклю ченням різних овочевих та ягідних добавок, створених у ВИДІ
крохмалопродуктів (Росія).
За такої дієти загальну кількість білка в раціоні, як правило, не вдається
довести до фізіологічної норми, що лімітовано певним вмістом ФА. Однак для
нормального розвитку дитини енергетична цінність раціону повинна відпові
дати віковим нормам. Потрібну енергетичну цінність для хворої дитини забез
печують за рахунок певного збільшення норми жирів та вуглеводів (але не
більше ніж на 10 % вікової фізіологічної норми). З цією метою, окрім олії,
вершкового і топленого масла використовують рослинний маргарин, сметану
(до 5—10 г для заправляння супів та салатів). Із солодощів, окрім цукру, дозво
ляється вживати мед, варення, джем. У НДІ крохмалопродуктів для хворих на
ФКУ спеціально створені малобілкові цукерки типу помадки на основі глюко
зи з додаванням різних соків.
Ураховуючи особливості малобілкової дієти, великого значення надають якості
приготування їжі для хворих дітей. Вона повинна бути максимально різнома
нітною, смачною, мати привабливий зовнішній вигляд. Усе це сприяє збере
женню апетиту та кращому засвоєнню їжі.
Дієтичне лікування хворих дітей треба проводити під суворим контролем
кількості ФА в сироватці крові. Даний показник є головним критерієм оціню
208
вання ефективності лікування і має перебувати в середніх межах 3—6 мг%. У

тому разі, коли рівень ФА в сироватці крові знижується до 2 мг% або переви
щує 8 мг%, потрібно проводити відповідну корекцію білка в раціоні хворого.
Контрольні дослідження кількості ФА в сироватці крові проводять на почат
ку лікування 1 раз на тиждень, а в разі досягнення рекомендованих показників —
щомісячно впродовж усього першого року життя дитини.
У дітей віком понад 1 рік за стабільних показників дослідження з визна
чення рівня ФА можна проводити один раз на 2—3 міс. Не рекомендується
проводити дослідження, якщо дитина хвора або напередодні не з ’їла повністю
весь призначений раціон, оскільки в такому разі результати можуть бути н е
вірогідними.
Усі діти, хворі на ФКУ, повинні перебувати під постійним наглядом пе
діатра та психоневролога для здійснення суворого контролю за розумовим та
фізичним розвитком.
Якщо відвідування медико-генетичних консультацій ускладнено, для хво
рих на ФКУ потрібно проводити заочний контроль за дієтотерапією.
Для дівчат, хворих на ФКУ, питання про тривалість дієтотерапії та її роз
ш ирення має особливе значення, оскільки в подальшому при бажанні мати
дитину їм рекомендується дотримуватись елементарної дієти до настання ва
гітності і впродовж усієї вагітності. Це значно знижує ризик народження не
повноцінної дитини в матері, хворої на ФКУ.
Приклади розрахунку харчування для дітей,

хворих на фенілкетонурію, віком до 1 року
Приклад 7.
Дитині І місяць, маса тіла — 4000 г, перебуває на грудному вигодову
ванні, для дієтичного лікування використовується гідролізат білка “Афенілак”.
Розрахунок харчування. Загальнодобова кількість білка в раціоні хворого
відповідно до вікових рекомендованих норм становить 12 г (3 х 4 = 12) (табл.
21). Загальна добова кількість ФА, виходячи з допустимої кількості ФА для
хворих дітей, — 240 мг (60 х 4 = 240). Допустима кількість білка за рахунок
природних продуктів (1 г білка містить 50 мг ФА) — 240 : 50 = 4,8 г. Добова
кількість грудного молока (100 мл грудного молока містить 1,1 г білка) —
ТАБЛИЦЯ 21
Хімічний склад та енергетична цінність раціону
з використанням суміші “Афенілак”
Хімічний с к л а д
П родукти Кількість, г
білки жири вуглеводи
“Афенілак” 46 7,2 9,4 26,2 218,5

Молоко грудне 436 4,8 14,3 28,3 283,4
Вода 250 — — — —
Усього: 12,0 23,7 54,5 501,9

на 1 кг маси тіла 3,0 6,0 13,6 125,5
209
4,8 х 100 : 1,1 = 436 мл. К ількість білка за рахунок продукту “А ф енілак” —
12 — 4,8 = 7,2 г. Добова кількість сухого продукту “А ф енілак” (100 г сухого
продукту містить 15,7 г білка) — 7,2 х 100 : 15,7 = 46 г. Потрібна добова
кількість жиру в раціоні — 6 х 4 = 24 г. Д опустима добова кількість вугле
водів у раціоні —14 х 4 = 56 г.
“Афенілак” вводять до раціону дитини поступово в кількості 1/6—1/5 до
бової дози. Цю кількість сухої суміші розводять теплою перевареною водою до
потрібного об’єму, замінюючи в перший день одне годування груддю, на дру
гий — два годування, а на третій — три годування груддю. З четвертого дня
гіри добрій переносимості дитина може отримувати всю потрібну дозу продук
ту. При цьому мати зціджує грудне молоко на кожне годування відповідно до
розрахованої дози та змішує його з розведеним у воді “Афенілаком”, кількість
якого та концентрація розчину визначаються залежно від віку та маси тіла
дитини.
Якщо дитина не з’їдає призначену дозу, її можна зменшити за рахунок
певної кількості рідини, що її можна давати впродовж дня.
Добовий об ’єм суміші ділять на шість годувань. Виготовлену суміш можна
зберігати в холодильнику протягом 24 год, але бажано готувати свіжу суміш
до кожного годування.
З розширенням дієти кількість грудного молока або адаптованої молочної
суміші зменшують відповідно до кількості білка, що міститься у введенних у
раціон малобілкових продуктах.
Приклад 2.
Дитині 2 місяці, маса тіла — 5000 г, перебуває на штучному вигодову
ванні адаптованою молочною сумішшю “Нутрілон” та отримує спеціалізова
ний гідролізат білка “Афенілак”.
Розрахунок харчування. Загальна добова кількість білка в раціоні хворого
відповідно до вікових норм, що рекомендують, становить 15 г (3 х 5 = 15)
(табл. 22). Загальнодобова кількість ФА з розрахунку допустимої кількості ФА
для хворих дітей — 275 мг (55 х 5 = 275).
ТАБЛИЦЯ 22
Хімічний склад та енергетична цінність раціону з використанням сумішей
“Афенілакп і “ Нутрілон”
Хімічний ск ла д
П родукти Кількість, г
білки жири в угле во ди
“Афенілак” 60,5 9,5 12,4 34,4 287,3

“ Нутрілон” 49,5 5,3 14,0 27,6 259,0
Сік яблучний 30 0,1 — 3,1 13,0
Пюре яблучне 30 0,2 — 4,3 18,0
Усього: 15 26,4 69,3 577,0
на 1 кг маси тіла 3 5,3 13,8 115,4
Допустима кількість білка за рахунок природних продуктів (1 г білка містить

50 мг ФА) — 275 : 50 = 5,5 г. Добова кількість суміші “ Нутрілон” (100 мл
210
сухої суміші “ Н утрілон” містить 11,1 г білка) — 5,5 х 100 : 11,1 = 49,5 мл.
Кількість білка за рахунок продукту “Афенілак” — 15 — 5,5 = 9,5 г. Добова
кількість сухого продукту “А ф енілак” (100 г сухого продукту містить 15,7 г
білка) — 9,5 х 100 : 15,7 = 60,5 г.
За відсутності адаптованих спеціальних сумішей можна використовувати і
неадаптовані продукти, наприклад “ Ф еніл-Ф рі”. При цьому загальна добова
кількість білка, добова кількість ФА та білка природних продуктів залишається
такою самою, як було зазначено вище. Ураховуючи, що в складі “Ф еніл-Ф рі”
дуже мало жиру, для корекції жирового компоненту до раціону додають олію та
вершкове масло (табл. 23).
ТАБЛИЦЯ 23
Хімічний склад та енергетична цінність раціону з використанням сумішей
“Ф е ніл-Ф р і” і “Нутрілон”
Хімічний с к ла д
Кількість, Енергетична
П родукти
г цінність, кДж
білки жири вуглеводи
“ Ф еніл-Ф рі” 47,0 9,5 3,2 31,02 192,7

“ Нутрілон” 49,5 5,3 14,0 27,6 259,0
Сік яблучний 30 0,1 — 3,! 13,0
Пюре яблучне 30 0,2 — 4,3 18,0
Олія 5,0 — 5,0 — 45,0
Вершкове масло 6,0 0,05 4,95 0,05 45,0
Усього: 15,5 27,15 65,95 573
на 1 кг маси тіла 3,03 5,43 13,19 114,6
Приклад 3.
Дитині 8 місяців, маса тіла — 8500 г, перебуває на штучному вигодову
ванні, отримує адаптовану суміш “ Нутрілон” , фруктові соки, овочеве та фрук
тове пюре, кашу з крупки саго та гідролізат білка “Афенілак”.
ТАБЛИЦЯ 24
Хімічний склад та енергетична цінність раціону
з використанням сумішей “Афенілак” і “ Нутрілон”
Хімічний ск ла д
Продукти Кількість, г
білки жири в углеводи
“Афенілак” 92 14,4 19,9 52,4 437,0

Каша сагова 10 % 200 0,16 3,3 24 127,0
Овочеве пюре 200 3,4 18,8 26,6 31,7
Пюре яблучне 50 0,3 — 7,2 30,0
Сік яблучний 100 0,4 — 10,3 42,0
“ Нутрілон” 22.5 2,5 6,2 12,5 117,5
Усього: 21,2 47,3 133.0 785,2
на 1 кг маси тіла 2,5 5,5 15,6 92,3
211
Розрахунок харчування. Загальнодобова кількість білка в раціоні хворого

відповідно до вікових норм, що рекомендують, становить 21,2 г (2,5 х 8 =
21,2). Загальнодобова кількість ФА, виходячи з допустимої кількості ФА для
хворих дітей, — 340 мг (40 х 8,5 = 340). Допустима кількість білка за рахунок
природних продуктів (1 г білка містить 50 мг ФА) — 340 : 50 = 6,8 г. Кількість
білка за рахунок продукту “А ф енілак” — 21,2 — 6,8 = 14,4 г.
Добова кількість сухого продукту “Афенілак” (100 г сухого продукту містить
15,7 г білка) — 14,4 х 100 : 15,7 = 92 г (табл. 24).
Добова кількість суміші “Нутрілон” розраховується з урахуванням при
родного білка, що міститься у стравах прикорму: кількість природного білка за
рахунок суміші ’’Нутрілон” дорівнює 2,5 г (6,8 — 0,16 — 3,4 — 0,3 — 0,4 — 2,5).
Добова кількість суміші “ Нутрілон” — 22,5 г (2,5 х 100 : 11,1 = 22,5).
212
Масовий скринінг
щодо вродженого гіпотиреозу
Упродовж усієї історії вивчення вродженого гіпотиреозу (ВГ) це захворю

вання називали по-різному: кретинізм, ендемічний кретинізм, зобний кре
тинізм, спорадичний кретинізм. Перший опис спорадичного кретинізму зро
бив у 1850 p. Thom as Curling уперше відокремивши його від ендемічного кре
тинізму.
Термін “вроджений гіпотиреоз” сьогодні використовують для позначення
гіпотиреозу будь-якого ґенезу, який маніфестує та діагностується відразу після
народження. В індустріальних країнах, де йодний дефіцит відсутній, ідеться
тільки про спорадичний ВГ. / Йододефіцитний кретинізм може розвинутися лише
за значного йодного дефіциту. В Європі та Україні, для яких характерний незнач
ний і помірний йодний дефіцит, йододефіцитний кретинізм нині не зустрічається;
незначний і, особливо, помірний йодний дефіцит призводить до зниження коефі
цієнта розумового розвитку (IQ), але не до такого ступеня, який спостерігаєть
ся в разі кретинізму.]
До 1970-х років, тобто до впровадження скринінгових програм, вважало
ся, що захворюваність на ВГ становить 1 випадок на 5000—10 000 пологів. За
відсутності лікування ВГ призводить до затримки росту, порушення психічно
го розвитку і метаболічних змін у дитини.
Нормальний розвиток мозку і психіки критично залежить від рівня тире-
оїдних гормонів у фетальний період та протягом перших двох років життя,
тому будь-яке затримання лікування ВГ спричиню є істотне зниження IQ. Час,
коли розпочато лікування, впливає на тяжкість гіпотиреозу і кінцевий показ
ник IQ. 80 % дітей, які отримують лікування у віці до 3 міс, мають кінцевий
IQ понад 90, тоді як діти, лікування яких розпочинають у віці понад 3 міс,
мають рівень IQ лише 45 %. Важливість встановлення діагнозу ВГ в м акси
мально ранні терміни стала очевидною.
Мета скринінгу щодо ВГ — якомога раніше призначити лікування для
досягнення прийнятного IQ. Проведено багато досліджень, які оцінюють чин
ники, що впливають на 1Q у дітей, хворих на ВГ. Встановлено, що найважли
вішими серед таких чинників є доза L-тироксину та час, коли розпочато ліку
вання.
У зв’язку з цим у багатьох розвинених країнах понад 40 років поспіль
здійснюється обстеження всіх новонароджених (скринінг) щодо окремих врод
жених захворювань, у тому числі і ВГ. Для виявлення ВГ найчастіше засто
213
совують два тести — неонатальний тест на тиреотропний гормон (ТТТ) і нео

натальний тест на тироксин (Т4). Оптимальним є одночасне визначення в крові
ТТГ і Т4, але для проведення первинного скринінгу достатньо використовува
ти й один із таких тестів. Чутливішим вважають тест на ТТГ, оскільки частіше
діагностується первинний ВГ з низьким рівнем у крові Т4 (85—90 % випадків
ВГ). Здебільшого під час проведення скринінгу щодо ВГ на 3—5-й день прий
мається верхня межа ТТГ — 20 М О/д.
Уперше в Україні розпочато пілотний скринінг щодо ВГ в Харківському
регіоні в 1990—1991 pp.
Ураховуючи те, що розумовій відсталості можна запобігти тільки завдя
ки ранньому лікуванню , а також те, що ВГ у новонародж ених має слабкі
клінічні прояви, потрібно проводити скринінг щодо гіпотиреозу всіх н ово
народжених.
С кринінг новонароджених щодо ВГ — одна з актуальних сфер проф ілак
тичної медицини в Україні. ВГ відповідає всім рекомендованим параметрам
вродженного захворювання, яке підлягає масовому скринінгу: має точний біо
хімічний маркер, клінічні симптоми захворювання, достатньо високу частоту в
Україні. Крім того, розроблено методику безпечних і вірогідних скринінгових тестів
та доведено ефективність раннього лікування дітей з мстою профілактики тяжких
ускладнень.
Скринінг щодо ВГ дає змогу діагностувати захворювання в перші тижні
життя дитини, а завдяки наявності ефективних лікарських форм (препарати
L-тироксину) можна проводити лікування у максимально фізіологічному ре
жимі та оптимальними дозами. Варто зауважити, що в регіонах, де спільна
робота генетиків та ендокринологів чітко скоординована, результати прове
дення скринінгу щодо ВГ значно вищі.
Проводити скринінг щодо ВГ потрібно з таких причин:
1. Раннє розпізнавання запобігає розвитку розумової відсталості (середнє
значення IQ в разі початку лікування до 3 міс становить 89, від 3 до 6 міс —
71, після 6 міс — 54). ВГ виявляють у 5 % пацієнтів клінік для розумово
відсталих людей.
2. Раннє виявлення у перші місяці життя за самими лиш е клінічними оз
наками неможливе (лише у 5 % дітей у перші місяці життя спостерігаються
клінічні ознаки ВГ у разі позитивних лабораторних результатів).
3. Висока частота випадків захворювання серед популяції.
4. Є метод лікування на доклінічній стадії.
5. Методи скринінгу мають достатню чутливість та специфічність.
Епідеміологія
Вроджений гіпотиреоз — захворювання щитоподібної залози, що спостер
ігається з частотою від 1 на 4000—5000 новонароджених у Європі та Південній
Америці до 1 на 6000—7000 у Японії. Якщо в індивідуумів негроїдної раси ВГ
трапляється досить рідко (1 : ЗО 000), то серед латиноамериканців — частіше
(1 : 2000).
214
Масовий скринінг щодо вродженого гіпотиреозу
У дівчаток ВГ виявляється у 2—2,5 разу частіше, ніж у хлопчиків; 90 %

випадків ВГ є спорадичними, 10 % — вторинними, які стосуються вроджених
порушень синтезу, секреції та утилізації гормонів щитоподібної залози.
Рівень неонатального ТТГ є індикатором йодного статусу в популяції
(відповідно до рекомендацій ВООЗ U N IC E F). Відсоток зразків з рівнем ТТГ
понад 5 М О /л, що отримані під час проведення масового скринінгу, свідчить
про ступінь йододефіциту.
Етіологія
Вроджений гіпотиреоз — це доволі гетерогенна за етіологією група захворю
вань, які зумовлені морфофункціональною незрілістю гіпоталамо-гіпофізарної
системи, або анатомічними ушкодженнями їх у внутрішньоутробний період.
Плацента непроникна для ТТГ, плацентарне перенесення тиреоїдних гор
монів вельми обмежене. Гіпофізарно-тиреоїдні системи вагітної та плода фун
кціонують автономно одна від одної. Базуючись на отриманих даних, деякі
вчені зосередили свої зусилля на розробленні скринінгу шодо ВГ.
Завдяки розвитку методів молекулярно-генетичного аналізу багато в чому
змінилися погляди на етіологію ВГ. Найчастіше (85—90 %) виявляють пер
винний ВГ. Серед випадків первинного гіпотиреозу приблизно 85 % є спора
дичними, 15 % — спадковими. Більшість спорадичних випадків зумовлена
диеґенезією щитоподібної залози, причому випадки ектопії щитоподібної за
лози трапляються набагато частіше, ніж повна її відсутність (агенезія) або гіпо
плазія. За різними даними, у 22—42 % випадків виявляється агенезія щ итопо
дібної залози, у 35—42 % — ектопія тканини щитоподібної залози, у 24—
36 % — гіпоплазія щ итоподібної залози. Імовірно, причиною д и еґен езії
щитоподібної залози можуть бути як генетичні чинники, так і чинники навко
лишнього середовища, проте її молекулярна основа мало вивчена (табл. 25).
ТАБЛИЦЯ 25
Етіологія вродженого гіпотиреозу
ВІДСОТОК ВІД Причини

Т и п поруш ення
усіх випадків
А. Дисгснезія щитоподібної залози. < 3 % мутації TTF-1, TTF-2,PAX-8.

4 5 -2 5
Ектопія. Агенезія або гіпогенезія Можливі інші мутації
В. Дисгормоногенез. Нечутливість
Мутації, які інактивують ген
до ТТГ. Дефекти транспорту йоду.
рецептора ТТГ. Мутація гена
Дефекти органіфікації. Дефекти 20
натрій-йодидного симпортера.
тиреоглобуліну. Дефекти
Дефект гена пероксидази тироиитів
йодотирозиндейодинази
Материнські антитіла, що блокують

рецептори ТТГ. Тиростатики.
С. Транзиторний гіпотиреоз 4* Аміодарон. Високі дози йоду. Інші
чинники
215
В ідсоток від
Т и п порушення Причини
усіх випадків
Чинники, перелічені вище (С), які

діють менш інтенсивно. Дисгенезія
D. Транзиторна ідіопатична щитоподібної залози за достатньо
< І *
гіпертиротропінсмія великої кількості резидуальної
тканини. Легкий дисгормоногенез.
Ідіопатична
Е. Гіпоталамо-гіпофізарні
порушення. Гіпоталамо-гіпофізарні Мутації генів SHH, SIX-3, ZIC-2,
диегенезії. Функціональний 5
HESX-1, Pit-1, P rop-1
гіпопітуїтаризм. Дефіцит ТТГ
* Поширеність транзиторного ВГ та гіпертиротропінемїі в Європі, інших регіонах йодного

дефіциту становить 20—25 % випадків.
Класифікація
1. Постійний первинний гіпотиреоз (1 : 3800—4000 новонароджених).
• Тиреоїдна дисґенезія (90 %).
Аплазія.
Гіпоплазія.
Ектопія щитоподібної залози.
• Д исгорм оноґенезія (10 %).
Дефект рецепторів до ТТГ і пострецспторних активаторів аденілатцик-
лази (рідко трапляється).
Дефект транспортної системи йоду (рідко трапляється).
Дефект гіероксидазної системи (трапляється частіше, ніж попередні форми).
Дефект тиреоглобуліну (рідко трапляється).
Дефект йодотирозиндейодинази (рідко трапляється).
• Діти від матерів, які лікувалися радіоактивним йодом.
• П ов’язаний з вродженим нефротичним синдромом.
2. Транзиторний первинний гіпотиреоз ( у Європі — 1 : 200—800 новонарод
жених).
• Діти від матерів із хворобою Гревса і жінок, які одержували антитире-
оїдні препарати під час вагітності.
• Дефіцит йоду в матері під час вагітності.
• Вплив препаратів йоду (у першу чергу антисептиків) на вагітну та ново
народженого за тиждень або за декілька днів до пологів.
• Вплив материнських трансплацен гарних антитіл до ТТГ і рецепторів ти-
реоїдних гормонів.
3. Постійний гіпоталамо-гіпофізарний гіпотиреоз (1 : 50 000—100 000 ново
народжених).
216
• Вроджені дефекти розвитку серединних відділів обличчя і головного мозку.

• Вроджена гіпофізарна аплазія.
4. Транзиторний гіпоталамо-гіпофізарний гіпотиреоз.
Клінічна картина
Запідозрити ВГ на підставі клінічних ознак можна лише в 5 % випадків.
Клінічні ознаки захворювання в період новонародженості незначні, неспецифічні
або взагалі відсутні, що може зумовлюватися захисною дією материнських гор
монів та нормальним рівнем трийодтироніну (Т3) на тлі зниженого рівня Т4.
Деякі вчені вважають, що клінічну діагностику можна посилити за допо
могою використання методу оціню вання найтиповіших симптомів. Симптоми
ВГ (якщо вони наявні) залежать від причин і тяжкості гіпотиреозу. Коли явні
симптоми відзначаються вже на першому тижні життя, можна запідозрити
постійну форму гіпотиреозу внаслідок аплазії або різкої гіпоплазії щитоподіб
ної залози. Гіпотиреоз унаслідок помірної гіпоплазії, ектопії щитоподібної за
лози чи порушень гормоногенезу може не мати клінічних ознак у період ново
народженості та проявлятись після 2—6-річного віку. Коли щитоподібна зало
за доступна для пальпації або спостерігається великий зоб (трапляється рідко),
це свідчить про транзиторний характер гіпотиреозу.
До початку скринінгу щодо ВГ, широкого впровадження в клінічну прак
тику радіоімунних методів визначення гормонів у сироватці крові діагноз ВГ
грунтувався на клініко-анамнестичних даних.
Клінічні ознаки вродженого гіпотиреозу

на 1 -му місяці життя
(за відсутності скринінгу ВГ діагностую ть у 5 % новонароджених)
1. Дитина народжується донош еною, близько 1/3 дітей народжується у

термін 42 тиж.
2. Маса та довжина тіла новонародженого — близько 50 процентиль, розмір
голови — близько 70 процентиль.
3. За нормальної довжини тіла можуть спостерігатися ознаки відставання
внутрішїїьоутробного дозрівання кісток у вигляді відкритих швів і малого тім’яч
ка розміром понад 5 мм (у нормі можуть відзначатися у 3—5 % здорових
немовлят).
4. Летаргія, гіпотонія, мляві рефлекси.
5. Проблеми вигодовування у вигляді млявого ссання, зниженого апетиту,
закрепів, що не піддаються традиційному лікуванню, метеоризму.
6. Гіпотермія.
7. Бліда, товста, суха шкіра.
8. Затяжна жовтяниця.
9. Розходження прямих м ’язів живота, пупкова грижа.
10. Одутле, мікседематозне обличчя, запале перенісся, псевдогіпертело-
ризм, макроглосія, хрипкий плач; набряки губ, повік, надключичних ямок,
тильної поверхні кисті.
217
За наявності вищезазначених клінічних ознак потрібно визначити рівень

ТТГ і Т4 у сироватці крові, навіть за нормального рівня ТТГ у сухих плямах
крові.
За відсутності лікування до 3—6 міс життя у дитини виявляють ознаки
затримання психомоторного розвитку.
Клінічні ознаки вродженого гіпотиреозу

на З*—6-му місяці життя
(спостерігаю ться у 1/3 діте й з біохімічно доведеним і нелікованим ВГ)
1. Затримання росту, диспропорційний габітус (короткі кінцівки з ш иро

кими кистями та стопами, відносно великі тулуб і голова).
2. Повільне збільшення маси тіла.
3. Порушення координації.
4. Спастична диплегія.
5. Гіпотонія.
6. Нейросенсорна глухота.
7. Косоокість.
8. На рентгенограмах — відставання кісткового віку від паспортного, м но
жинні ділянки скостеніння в епіфізах трубчастих кісток, деформація XII груд
ного і I—II поперекових хребців, збільшення тім ’ячка і відкриті черепні шви;
часто виявляють інтерсутуральні кісточки, розширене турецьке сідло.
9. ЕКГ виявляє зниження амплітуди зубця R, брадикардію.
10. УЗД серця — збільшення розмірів серця і співвідношення періоду на
повнення до періоду вигнання крові з лівого шлуночка, збільшення систоліч
ного інтервалу, випіт у перикарді, що не супроводжується клінічними ознака
ми та розсмоктується самостійно.
Близько 10 % дітей із ВГ (у всій популяції 3—5 %) мають інші вроджені
вади розвитку. Найчастіше трапляються вади серцево-судинної системи — сте
ноз легеневої артерії, дефект міжпередсердної та міжшлуночкової перегородок.
У разі, коли ВГ не лікували, клінічні ознаки стають очевидними в усіх
хворих дітей у віці понад 6 міс.
Клініко-генетичні особливості
окремих форм вродженого гіпотиреозу
Нині ідентифіковано три транскрипційні фактори, що беруть участь в утво
ренні та диференціюванні щитоподібної залози: ген РАХ-8, гени TTF-1 і TTF-2
(тирощні транскрипційні фактори 1 і 2). В експерименті на мишах показано
роль гена TTF-I у розвитку агенезії щитоподібної залози, тяжких вад легенів та
передніх відділів мозку. Ген TTF-1 локалізований у регіоні I4ql3. Ген TTF-2
необхідний для нормального морфогенезу щитоподібної залози, локалізований
у регіоні 9q22.3. Експериментально доведено участь гена TTF-2 у міграції щ ито
подібної залози та заростанні твердого піднебіння. Крім того, ген TTF-2, як і
РАХ-8, регулює експресію тиреоглобуліну і тирсоїдної пероксидази в щито
подібній залозі. Ген РАХ-8 локалізований у регіоні гена 2ql2-q 14.
218
Приблизно у 2 % випадків ВГ йдеться про сімейні форми захворювання,

за яких описані мутації в генах TTF-1, TTF-2 і РАХ-8.
Більшість сімейних випадків ВГ — це вроджені “ пом илки”, що порушу
ють синтез Т4 або його зв ’язування з органами-міш енями. Такий варіант за
хворювання найчастіше проявляється вродженим зобом.
Нині відомі такі вроджені порушення гормоногенезу в щитоподібній за
лозі: зниження чутливості до ТТГ; відсутність здатності концентрувати йод;
порушення органіфікації йоду (внаслідок дефектів пероксидази); порушення
дейодинази йодтирозинів; порушення синтезу або транспорту тиреоглобуліну.
Описано мутації в генах тиреоїдної пероксидази і тиреоглобуліну. Відсутність
активності тиреоїдної пероксидази призводить до зниження захоплення йоди
ду тиреоцитами, порушення процесів органіфікації йодидів, унаслідок чого
знижується синтез тиреоїдних гормонів. Новонароджені з ферментативними
дефектами тиреоїдної пероксидази мають дуже високий рівень ТТГ та дуже
низький рівень Т4, згодом у них формується зоб.
Набагато рідше (5—10 % випадків) трапляється вторинний вроджений гіпо
тиреоз, захворюваність на який становить 1 випадок на 20 000—50 000 ново
народжених. Вторинний ВГ не виявляється під час скринінгу, що ґрунтується
на визначенні одного тільки ТТГ. Вторинний ВГ трапляється за таких роз
ладів, як аненцефалія, голоїірозенцефалія, септо-оптична дисплазія, гіпопла
зія та аплазія гіпофіза, парціальний або тотальний гіпопітуїтаризм. Патогенез
більшості цих розладів залишається невідомим, проте в дітей з голопрозенце-
фалією описано мутації трьох генів: SHH, SIX-3 і ZIC-2. Мутація гена HESX-1
асоційована з септооптичною дисгшазією, до якої належать вали розвитку се
реднього мозку і гіпоплазія гіпофіза. Часом причиною вторинного гіпотиреозу
є дефект гена Pit-І (гіпофізарного специфічного транскрипційного ф актора-1),
мутації в якому спричинюють комбінований дефіцит гормону росту, пролак-
тину і ТТГ. Вивчається роль дефекту гена P ro p -1— транскрипційного фактора,
який зумовлює дефіцит не тільки ТТГ, соматотропного гормону і пролактину,
а й гонадотропінів. Мутації генів Ргор-1 і Pit-І описано в пацієнтів із сімейним
гіпопітуїтаризмом. М олекулярно-генетичні методи дослідження, спрямовані
на визначення конкретних генетичних дефектів у дітей, хворих на ВГ внаслі
док тиреоїдного дисгормоногенезу, нині не с поширеними.
У дітей з ВГ частіше спостерігаються різні вроджені аномалії (7—20 %
проти 3,2 % у загальній популяції), зокрема вади серця, вроджений вивих
стегна, вади піднебіння, моносомія X, синдром Дауна, трисомія 18 і деякі інші
дисморфні синдроми (Беквіта, Сотоса та ін.).
Вади розвитку виявляють переважно в дітей з транзиторним ВГ, який може
зумовлюватися надходженням до організму мегадоз йоду з антисептиками, по
логовою асфіксією, респіраторним дистрес-синдромом або іншими захворю
ваннями, що асоційовані з вадами розвитку неонатального періоду. У разі син
дрому Дауна ВГ виявляють в 1 із 41 випадку, що перевищує його поширеність у
популяції у 100 разів. За сімейних форм ВГ трапляються вади розвитку, асоці
йовані з відомими генетичними мутаціями. За несімейних форм, які трапляють
ся частіше, причина супутніх вад розвитку залишається нез’ясованою.
219
Первинна діагностика
Основна мета скринінгу щодо ВГ — якомога раніше виявити всіх новона

роджених із підвищеним рівнем ТТГ у крові. Відібрана група дітей з аномаль
но високим ТТГ потребує поглибленого обстеження з метою правильної діаг
ностики захворювання. У всіх новонароджених на 3—5-й день життя (у недо
ношених дітей на 7—14-й день) беруть кров із п ’ятки і у вигляді крапель (6—8
крапель) наносять на спеціальний пористий фільтрувальний папір. Усі отри
мані і висушені зразки крові відсилають до спеціалізованої лабораторії, де про
водиться визначення ТТГ. Пороговий рівень ТТГ встановлюється окремо для
кожної лабораторії залежно від обраного методу визначення.
У процесі роботі з діагностичними наборами “Д ельфія” пороговим є рівень
ТТГ 20 М О/л. Рівень ТТГ у новонароджених на 3—5-й день життя менш як
20 М О/л є варіантом норми. Усі зразки з концентрацією ТТГ понад 20 М О/л
потрібно перевіряти повторно. Концентрація ТТГ понад 50 М О /л дає підставу
запідозрити гіпотиреоз, а рівень ТТГ понад 100 М О/л з високою вірогідністю
свідчить про наявність захворювання. Термінове уточнення діагнозу слід про
водити всім новонародженим з рівнем ТТГ понад 20 М О/л. Для цього прово
дять повторне взяття крові та визначення рівнів ТТГ і вільного Т4 у сироватці
крові. Після взяття крові дітям з рівнем ТГГ понад 50 М О/л у первинних
зразках одразу (не чекаючи результатів) призначають замісну терапію L-ти-
роксином. Лікування можна відмінити після отримання нормальних резуль
татів вільного Т.4 і ТТГ.
П и тан н я про п р и зн ач ен н я л ік у ван н я д ітям , шо мають рівні ТТГ 20—
50 М О /л, вирішується після повторного визначення рівнів ТТГ і вільного Т4.
Дітям, яким лікування не було призначено відразу, проводять повторне обсте
ження з визначенням рівнів ТТГ, Т4 (через тиждень, потім через місяць), і
якщо рівень ТТГ збільшується, слід призначити замісну терапію L-тирокси-
ном з подальшим ретельним спостереженням за дитиною.
Якщо взяти кров та отримати негемолізовану сироватку в дитячій поліклініці
за місцем проживання дитини нсхможливо (відсутність спеціалістів і технічних
можливостей для взяття крові в новонароджених та своєчасного транспорту
вання до спеціалізованої лабораторії), можна проводити ретестування по су
хих плямах крові з обов’язковим визначенням не тільки ТТГ, а й Т4. У разі
повторного отримання підвищеного рівня ТТГ (більше ніж 5 М О/л у дітей
віком понад 14 днів), дитину направляють на консультацію до лікаря-ендок-
ринолога та генетика.
Організація взяття матеріалу

Функціональні обов'язки учасників скринінгу
Відповідальність за обстеження всіх новонароджених у пологових закладах,

за якість взятих зразків і своєчасне доставления 'їх до централізованої лабора
торії несуть головний лікар та завідувач неонатального відділення. У медико-
генетичному центрі розробляються та направляються до клінічних відділень
220
інструкції щодо взяття, збереження і транспортування проб для лабораторних

досліджень.
Старша медична сестра відділення новонароджених чи старша акушерка збе
рігає у себе бланки хроматографічного паперу і відповідає за маркування їх
відповідно до “Журналу взяття крові на ВГ”, що зберігається у відділенні.
Журнал містить такі ірафи: дата взяття матеріалу, дата народження дитини, №
картки розвитку дитини, прізвище дитини, дані про вживання ліків, підпис
особи, що здійснювала взяття крові, дата відправлення до централізованої л а
бораторії. На бланку зазначають код закладу, № картки розвитку дитини, дату
пологів, дату взяття матеріалу, дані про лікування в перші дні життя дитини
(якщо дитина отримувала антибіотики, ставлять позначку
Лікар-нсонатолог робить позначку в історії новонародженого про взяття
крові на ВГ. Якщо кров не було взято — зазначають причину. Тут же робиться
позначка про взяття крові на ВГ на тлі медикаментозної терапії. У даному разі
аналіз потрібно зробити повторно після закінчення медикаментозного ліку
вання.
Матеріалом для дослідження є капілярна кров новонароджених. Взяття
зразка крові здійснюється у доношених здорових новонароджених на 3—5-й
день життя. Якщо зразок не можна взяти в пологовому закладі (переведення у
відділення передчасно народжених, відділення новонароджених з ураженням
ЦНС, інфекційні й хірургічні відділення та ін.), взяття крові здійснюють на 7-й
день життя в тому відділенні, де перебуває немовля.
Лаборант проводить взяття крові, використовуючи стерильний скариф іка
тор, антисептичний розчин, стерильну марлю, гумові рукавички та бланки для
взяття крові.
Місцем пунктування є п ’ятка новонародженого, медіально від лінії, про
веденої від І пальця до п ’ятки чи латерально від лінії, проведеної від проміжку
між IV і V пальцями та п’яткою. Місце пунктування попередньо зігрівають
теплою водою (температура до 41 °С) протягом 3—5 хв, потім протирають
тампоном, змоченим в антисептичному розчині, після чого добре просушують
це місце стерильною марлею, щоб запобігти гемолізу.
Бланком для взяття крові слугує спеціальний хроматографічний папір фірми
“ Ш ляйхер та Ш ульц” (Німеччина). До і після взяття крові слід запобігати
контакту бланка з іншими поверхнями.
Під час взяття крові скарифікатор потрібно спрямовувати перпендикуляр
но до поверхні, глибина пунктування — не більш як 2,5 мм (у разі уш коджен
ня надкісниці виникає небезпека розвитку остеомієліту). Не допускається ма
саж п ’ятки (можливий гемоліз, примішування інтерстиціальноїта внутрішньо
клітинної рідини). П ’ятку тримають на рівні серця для запобігання розвитку
венозного стазу. Першу краплю крові витирають, потім прикладають бланк
перпендикулярно до наступної краплі крові та просочують бланк кров’ю
наскрізь. Для подальшого визначення рівня ТТГ та фенілаланіну на бланк по
трібно нанести три плями крові округлої форми діаметром не менш як 10 мм.
Бланки висушують на повітрі в горизонтальному положенні в сухому чистому
приміщенні не менш як 4 год. Слід уникати забруднення чи зволоження, ос
221
кільки це може спричинити хибний результат. Не допускається зіткнення во

логих бланків між собою.
Лікар-неонатолог переглядає всі зразки крові. У разі дефектного зразка взяття
крові потрібно провести повторно. Головний лікар забезпечує відділення ново
народжених засобами для транспортування зразків до централізованої лабора
торії 2 рази на тиждень.
Регіональна централізована скринінгова лабораторія відповідає за правильність
виконання аналізу та щомісячне повідомлення результатів у заклади, де про
водилось взяття матеріалу. Від моменту реєстрації за збереження матеріалу
відповідає спеціаліст, який проводить дослідження.
Аналіз біологічного матеріалу, який надходить до лабораторії в непридат
ному для дослідження стані, не проводиться, про що роблять позначку в жур
налі дефектів та повідомляють у пологовий заклад.
Знезараження біологічного матеріалу (проб) проводиться згідно з вимога
ми нормативної документації.
Термін зберігання журналу реєстрації зразків та результатів згідно з нака
зом МОЗ України 1 від 04.01.2001 “ М едична документація” становить З
роки.
Лабораторні результати на всіх новонароджених повинні передаватися
працівникові пологового закладу, який доставив зразки крові до централізова
ної лабораторії центру. Підтверджувальну діагностику потрібно проводити
швидко, щоб новонароджені, хворі на ВГ, почали одержувати лікування не
пізніше 1-го місяця від народження.
У разі отримання позитивного результату співробітники центру зв’язують
ся з пологовим закладом, з ’ясовують домашню адресу і лікувальний заклад,
під спостереження якого перейшла дитина. Потім інформація передається
дільничному педіатру (завідувачу дитячої поліклініки), що спостерігає новона
родженого та забезпечує повторне взяття зразків і направлення родини до ме
дико-генетичного центру та до дитячого ендокринолога.
Завідувач дитячої консультації та дільничний педіатр зобов’язані забезпечи
ти швидкий постскринінговий етап: повторне обстеження дітей з первинним
позитивним результатом, обстеження новонароджених, що за певних причин
не були обстежені раніше, направлення дитини з підтвердженим діагнозом до
медико-генетичного центру та до дитячого ендокринолога.
Етапи проведення неонатального скринінгу

Основною метою скринінгу щодо ВГ є швидке виявлення всіх новонарод
жених дітей з підвищеним рівнем ТТГ у крові. Обстеження починається з
пологового будинку (І етап скринінгу' — пологоводопоміжний заклад і центра
лізована лабораторія). Відібрана група дітей з аномально високим рівнем ТТГ
потребує поглибленого обстеження з метою правильної діагностики захворю
вання. Обстеження і подальше спостерігання дітей на II етапі здійснюють д и
тячий ендокринолог за місцем проживання та лікар-генетик.
222
І етап — пологоводопоміжний заклад
У всіх новонароджених на 3—5-й день життя (у недоношених дітей на 7—

14-й день життя) беруть кров (частіше з п’ятки) і у вигляді крапель (6—8 кра
пель) наносять на спеціальний пористий фільтрувальний папір.
Усі отримані і висушені зразки крові двічі на тиждень надсилають до спе
ціалізованої лабораторії, яка проводить масовий скринінг новонароджених щодо
ВГ з визначенням ТТГ. Концентрація ТТГ залежить від методу визначення.
Кожна лабораторія встановлює пороговий рівень ТТГ індивідуально, залежно
від обраного методу визначення.
Рівень ТТГ у первинних зразках (у крові, яку взято на 3—5-й день життя
дитини) слід трактувати таким чином: рівень ТТГ до 20 М О/мл — це варіант
норми. Усі зразки з концентрацією ТТГ понад 20 М О /мл (пороговий рівень)
перевіряють повторно (ретест), концентрація ТТГ понад 50 М О/мл дає підста
ву запідозрити гіпотиреоз, а рівні ТТГ понад 100 М О /мл з високим ступенем
вірогідності свідчать про наявність захворювання.
Повторне визначення концентрації ТТГ (у разі його первинної концент
рації понад 20 М О/мл) проводиться за такою схемою:
Концентрація ТТГ — 20— 50 МО/мл.
Проводиться повторне визначення-рівня ТТГ з того самого зразка крові,
що був надісланий з пологового будинку, у дублікаті. У разі повторного вияв
лення високого рівня ТТГ поліклініку за місцем проживання дитини повідом
ляють про необхідність визначення концентрації ТТГ і Т4 в сироватці крові та
взяття дитини на облік лікарем-ендокринологом і генетиком.
У разі отримання рівня ТТГ у сухих плямах крові понад 20 М О /мл (20—
50 М О/мл) і рівня загального Т4 понад 120 нмоль/л проводять подальше спос
терігання за д и ти ш ю ^ш у в а н н я-н е призначають. Повторні огляди з визначен
ням рівнів ТТГ, Т4 проводять через тиждень, місяць. Якщо рівень ТТГ нарос
тає, призначають замісну терапію.
У разі отримання рівнів ТТГ (у сироватці) понад 10—20 М О/мл (залежно
від віку), а рівнів загального Т4 нижче за 120,0 нмоль/л показане диспансерне
спостерігання в лікаря-ендокринолога і невідкладне призначення замісної те
рапії тиреоїдними препаратами.
Концентрація ТТГ — 50—100 МО/мл.
Якщо концентрація ТТГ у первинних зразках перевищує 50 М О/мл (50,0—
100,0 М О /мл), то з великою вірогідністю можна запідозрити ВГ. У таких ви
падках проводять повторне визначення рівнів ТТГ, Т 4 у первинних зразках
крові і в сироватці крові (взятої у дитини в лікувальному закладі за місцем
проживання за вищезгаданою схемою).
Відразу ж після взяття крові з вени, не чекаючи на результат, дитині при
значають замісну терапію L-тироксином з повторним оглядом лікарем-ендок
ринологом і генетиком через 7—10 днів. Якщо в зразках, узятих до призначен
ня лікування, рівні ТТГ і Т4 визначають у межах норми, лікування слід припи
нити. Якщ о рівень ТТГ перевищує нормальні показники, лікування слід
продовжувати під регулярним наглядом дитячого ендокринолога.
223
У разі, коли концентрація ТТГ перевищує 100 М О/мл, імовірність ВГ дуже

велика. Потрібно, не чекаючи результатів повторних аналізів, одразу ж розпо
чинати лікування з подальшим наглядом дитячого ендокринолога і генетика.
Концентрація ТТГ — понад 100 МО/мл.
Терміново повідомляють поліклініку за місцем проживання дитини. Одразу
ж після взяття крові з вени, не чекаючи результату, призначають замісну тера
пію L-тироксином. Результати потрібно перевірити повторно, як і в попереднь
ому випадку, тобто якщо в зразках, взятих до призначення лікування, рівні ТТГ
і Т4 виявляють у межах норми, лікування припиняють; якщо рівень ТТГ переви
щує нормальні показники, лікування продовжують під регулярним наглядом
дитячого ендокринолога і генетика. Враховуючи результати скринінгу та уточ-
нювальні тести, проводиться діагностика вродженого гіпотиреозу (табл. 26)
ТАБЛИЦЯ 26
Інтерпретація результатів скринінгу на вроджений гіпотиреоз за даними рівня
тиреотропного гормону та уточнювальних тестів (за S te p h e n L a Fra n c h i)
Скринінг Уточню вал ьна діагно сти ка
Захворювання
ттг
ТТГ Вільний Т« т4 З в'язан ий Т ,
сироватки
Первинний
гіпотиреоз
т 4 4 4 - N т
Компенсований
т N N N т
гіпотиреоз
Транзиторний
гіпотиреоз т N N N т
Система скринінгу з первинним визначенням рівня ТТГ у крові не дає
змоги виявити дітей з гіпоталамо-гіпофізарним гіпотиреозом (табл. 27).
Причини гіпотироксимії:
Дефіцит тироксинзв’язувального глобуліну. Зазвичай успадковується зчепле
но з Х-хромосомою, частота — 1 ; 5000 новонароджених. Рівень вільного Т4 — у
нормі, клінічні прояви відсутні.
1. Вторинний і третинний гіпотиреоз. За підозри на таку форму гіпотире
озу слід оцінювати функцію гіпофіза та використовувати методи візуалізації
головного мозку.
2. Транзиторна неонатальна гіпотироксинемія недоношених.
У дітей з клінічними ознаками, які зазначені нижче, визначення рівня Т4 є
обов’язковим за нормальних результатів первинного скринінгу з визначенням
рівня ТТГ (гіпоталамо-гіпофізарний тироїдизм):
1. Відсутність septum pellucidum або corpus callosum.
2. Розколина губи та піднебіння.
3. Очні яблука, що плавають, та ністагм.
4. Пологова травма й асфіксія (надрив ніжки гіпофіза).
5. Гіпоглікемія.
6. Гіпоплазія статевого члена, гіпоплазія калитки і крипторхізм.
224
ТАБЛИЦЯ 27
Порівняльна характеристика різних систем скринінгу
щодо вродженого гіпотиреозу
Гормон, що визначається п ід ч а с
проведення первинного скринінгу
Поруш ення, що виявляю ться

ТТГ Т„ (країни
(Є вропа, Японія,
Північної Ам ерики)
А встралія)
Первинний гіпотиреоз + +
Компенсований гіпотиреоз + —
Транзиторна гіпертиротропінемія + -
Транзиторний гіпотиреоз + —
Хибнонегативні результати в разі раннього + -
виписування з палогодопоміжного закладу
Дефіцит тиреощзв’язувального глобуліну - +
Гіпоталамо-гіпофізарний гіпотиреоз - +
Частота ВГ у популяціях Близько 1 : 3800 Близько 1 : 4000
Помилки й оптимізація скринінгу
Скринінг потребує масового обстеження новонароджених. Через наявність

великої кількості досліджуваного матеріалу можуть виникати помилки на різних
етапах обстеження. По-перше, дуже важливі терміни взяття крові. Кров має бути
взята на 3—5-й день життя (не раніше!) шляхом черезшкірної пункції (з п ’ятки,
рідше з пальця, мочки вуха). У зв’язку з тим, що нині практикується достатньо
раннє виписування новонароджених із пологового будинку, виникає потреба ран
нього взяття крові (на 1—2-й день життя дитини). Це неприпустимо! У разі взяття
крові на 1—2-й день життя ймовірні хибнопозитивні результати, оскільки в нормі
в перші дні життя рівень ТТГ достатньо високий (понад 20 МО/мл).
У недоношених дітей взяття крові слід проводити не раніше 7-го дня жит
тя (оптимально на 7—14-й день), оскільки в таких дітей у перші дні життя
досить часто буває транзиторний гіпотиреоз.
Другу групу помилок, які можуть призвести до неправильного трактування
результатів, становлять “людські пом илки”. Це передусім технічні помилки —
неправильне взяття крові, помилки під час визначення результатів.
Третя група помилок пов’язана з прорахунками в інформуванні, ігнору
ванням отриманих даних. Імовірні помилки на етапі повідомлення з лабора
торії в поліклініку, не можна виключити ігнорування результатів у поліклініці
або надалі батьками.
У більшості країн для скринінгу щодо ВГ застосовують визначення рівня
ТТГ у сухих плямах крові, у деяких країнах — визначення рівня Т4. Імовірні
хибнопозитивні та хибнонегативні результати в разі використання різних
скринінг-методів наведено в табл. 28.

ТАБЛИЦЯ 28
Помилки різних скринінг-методів
Р езультат Визначення рівня Т 4 Визначення рівня Т Т Г
Хибнопозитивний У недоношених дітей Помилка методу

П омилка методу
Хибнонегативний Ектопія щитоподібної залози Г ипопітуїтаризм
Помилка методу Помилка методу
Повторне визначення 1 -2 % 0,1 %
Варто зауважити, що можуть виникати варіанти гіпотиреозу з пізнішим

підвищенням рівня ТТГ, уже після взяття крові за скринінг-програмою. Крім
того, не можна забувати про рідкісні варіанти ВГ, за яких рівень ТТГ у крові
нормальний (вторинний гіпотиреоз, гіпотиреоз, пов’язаний з резистентністю
тканин до тиреоїдних гормонів). Облік усіх цих чинників, усунення можливих
помилок дасть змогу максимально оптимізувати програму з виявлення ново
народжених із ВГ.
II етап —
спостерігання дитячим ендокринологом
за місцем проживання
На даному етапі проводиться динамічне диспансерне спостерігання за дітьми
з ВГ, які були виявлені за програмою неонатального скринінгу. Проводяться
контрольні дослідження концентрації гормонів (ТТГ, Т3, Т4) у сироватці крові
в такі терміни:
— контрольні взяття крові проводять через 2 тиж і 1,5 міс від початку
замісної терапії. Дозування L-тироксину підбирають індивідуально, з ураху
ванням клінічних і лабораторних даних;
— у дітей віком до 1 року потрібно орієнтуватися переважно на рівень Т4,
оскільки в дітей з ВГ (особливо в перші місяці життя) можливе порушення
регуляції секреції ТТГ за принципом зворотного зв’язку. Оцінювання лише
рівня ТТГ призводить до призначення надмірно великих доз L-тироксину. У
разі відносно високих рівнів ТТГ та нормальних рівнів загального Т4 (130,0—
150,0 нмоль/л) або вільного Т4 (25,0—28,0 нмоль/л) доза L-тироксину вва
жається адекватною;
— подальші контрольні визначення концентрації рівнів ТТГ, Т3, Т4 прово
дять на першому році життя через кожні 3 міс (у віці 3, 6, 9 і 12 міс).
У віці 1 року проводять уточнення діагнозу. Цю процедуру проводять та
ким чином (М . Virtanen, 1988):
Д итині у віці 1 рік L -тироксин на 2 тиж заміню ю ть на Т 3 в еквіва
лен тн ій д о зі, враховую чи те, що Т 3 п р и б л и зн о в 5 разів акти в н іш и й за
L-тироксин. Після закінчення 2 тиж лікування Т 3 усе лікування відмінюють
на 1 тиж і на “чистому тлі” проводять взяття крові для визначення рівнів
ТТГ, Т4, Т 3.
226
У разі отримання нормальних показників ТТГ, Т3, Т4 лікування не понов

люють, а контрольні огляди з визначенням рівня гормонів у сироватці крові
проводять через 2 тиж, 1 і 6 міс після припинення лікування L-тироксином.
У разі підтвердження діагнозу “вроджений гіпотиреоз” лікування L-ти
роксином продовжують під постійним контролем за адекватністю дози препа
рату, що отримує дитина.
Контрольні клінічні огляди із взяттям крові для визначення рівнів ТТГ, Т і
і Т4 проводять через кожні 6 міс (у віці 18 міс, 2, 2,5 та 3 роки). Крім того, у
віці 6 міс, 2 і 3 роки проводять рентгенографію кісток для визначення ступе
ня диференцію вання скелета.
Численні спостереження зарубіжних вчених свідчать про те, що у 22—
42 % випадків ВГ зумовлюється агенезією щитоподібної залози, у 35—42 % —
ектопією щитоподібної залози, у 24—36 % випадків причиною є дисгормоно-
ґенез. Тому зарубіжні центри рекомендують усім дітям з ВГ проводити УЗД
щитоподібної залози або радіоізотопне сканування.
У діагностичному плані високоінформативним методом є визначення ти-
реоглобуліну в сироватці крові як маркеру наявності тканини щитоподібної
залози.
Діагноз “вроджений гіпотиреоз” не викликає сумнівів у разі відсутності
візуалізації щитоподібної залози під час проведення радіоізотопного скану
вання. Даний метод дає змогу виявити дистопічне розміщ ення тканини щ и
топодібної залози. Встановлено, шо рудиментарна тканина щ итоподібної
залози в разі її дистопії здатна досить тривалий час продукувати тиреоїдні
гормони.
Лікування та спостерігання дітей,

які отримують замісну терапію
Спостерігання дітей з ВГ віком до 1 року здійснюють ендокринолог, педі
атр, невропатолог та генетик. Контрольні взяття крові проводять через 2 тиж і
1,5 міс від початку замісної терапії. Потрібно постійно пам ’ятати про те, що
можливе передозування L-тироксину. Дозу L-тироксину підбирають індивіду
ально, з урахуванням клінічних і лабораторних даних. У дітей віком до 1 року
переважно орієнтуються на рівень Т4, оскільки в перші місяці життя може
виникнути порушення регуляції секреції ТТГ за принципом зворотного зв’яз
ку. Оцінювання тільки рівня ТТГ може призвести до призначення надмірно
великих доз L-тироксину. У разі відносно високого рівня ТТГ і нормального
рівня Т4 на першому році лікування доза L-тироксину вважається адекватною.
Подальші контрольні визначення рівнів ТТГ і Т4 проводять на першому році
життя через кожні 2—3 міс, після І року — через кожні 3—4 міс.
Таким чином, одразу ж після встановлення діагнозу, а також у разі підозри
на ВГ розпочинають замісну терапію препаратами L-тироксину. Лікування в
більшості країн розпочинають не пізніше першого місяця життя, у середньому —
на другому тижні. Наприклад, у Німеччині лікування починають на 8—9-й
день життя, у Великобританії — на 11 —15-й день.
227
Для лікування ВГ найчастіше призначають L-тироксин. Препарат випус

кають у різних дозуваннях — 25, 50 і 100 мкг в одній таблетці. Увагу батьків
звертають на наявність різних дозувань і вказують призначену дозу L-тирокси-
ну в мікрограмах, а не тільки в частинах таблетки.
Усю добову дозу слід приймати вранці, за 30 хв до сніданку, з невеликою
кількістю рідини. М аленьким дітям препарат дають під час ранкового годуван
ня в розтовченому вигляді. Початкове дозування L-тироксину становить 12,5—
25—50 мкг на добу або 10—15 мкг на 1 кг маси тіла на добу (табл. 29). Крім
того, потреба дитини в тиреоїдних гормонах корелює з поверхнею тіла. Ново
народженим рекомендують призначати L-тироксин у дозі 150—200 мкг на 1 м2
поверхні тіла, а дітям віком понад 1 рік — 100—150 мкг на 1 м2. Надійним
показником адекватності лікування в разі гіпотиреозу є нормальний рівень
ТТГ у сироватці крові, а в дітей віком до 1 року — рівень Т4. Слід ураховувати,
що рівень Т4 нормалізується зазвичай через 1—2 тиж від початку лікування, а
рівень ТТГ — через 3—4 тиж і більше після початку замісної терапії. Показника
ми адекватності дози L-тироксину за тривалого лікування є дані динаміки рос
ту, загальний розвиток дитини, показники диференціювання скелета (табл. 30).
За зазначених доз рівень Т4 нормалізується протягом 1—2 тиж, рівень ТТГ —
після 3—6 міс лікування.
Варто рекомендувати батькам зручну лікарську форму препарату, що не
потребує дроблення (для новонароджених з масою тіла 3500—4000 г — таб
летки по 50 мкг). Суспензій L-тироксину, шо гарантують стабільну концент
рацію й активність гормону, немає. L-тироксин добре розчинний у воді і д и
тина його вживає одразу ж після приготування.
ТАБЛИЦЯ 29
Дози L-тироксину, що рекомендують д л я лікування дітей
з вродженим гіпотиреозом різного віку
(за Stephen LaFranchi)
Вік Д о за (мкг на 1 кг маси тіл а на д о б у )
0—3 міс 10—14

3—6 міс 8 -1 2
6—12 міс 6 -8
1—5 років 4 -6
6—12 років 3 -5
> 12 років 2 -4
Контрольні рівні ТТГ і Т4 у сироватці крові у разі призначення L-тироксину:

1. Т4 — 10—16 мкг/дл (130—206 нм оль/л).
2. ТТГ < 10 М О/л за нормального рівня Т4 й відсутності ознак гіпотиреозу.
Критерії адекватності лікування дитини з ВГ віком до 1 року:
1. Рівень Т4 (нормалізується через 1—2 тиж після початку лікування).
2. Рівень ТТГ (нормалізується через 3—4 тиж після початку лікування).
3. Нормальні збільшення росту і приріст маси тіла.
4. Нормальний психічний розвиток.
228
ТАБЛИЦЯ ЗО
Календар спостерігання дітей з вродженим гіпотиреозом
Вік д и ти н и
В и д до слідж ен н я
1 -й рік ж иття 2 -й рік ж иття 3 -й рік ж иття
Сироваткові тести На І-й і 4-й тиждень після

функції щ итопо початку лікування, потім Через кожні 3—6 міс
дібної залози — через кожні 1—3 міс
Рентгенологічне Рентгенографія кисті і

Рентгенографія трубчастих кісток і
визначення зап ’ястка через кожні
хребта І раз на рік
кісткового віку 2 роки
Оцінювання пси О бов’язкове дослідження у 12—18 міс і в 5—6 років.
хічного розвитку У разі потреби — частіше в будь-якому віці
Критерії адекватності лікування дитини з ВГ віком понад 1 рік:

1. Нормальний рівень ТТГ.
2. Нормальний рівень Т4.
3. Нормальна динаміка росту.
4. Нормальні показники диференцію вання скелета.
5. Нормальна частота пульсу.
6. Нормальний психічний розвиток.
Основні висновки щодо проблем клініки, діагностики

та лікування ВГ
1. В Україні, як і в Європі, одним із пош ирених спадкових захворю вань
щ итоподібної залози є ВГ. У Х арківській області частота ВГ, за попередні
ми д аним и, становить 1 : 2500 новонароджених. Дуже важливо, що ВГ мож
на діагностувати в період новонародж еності з подальш им успіш ним ліку
ванням.
2. Налагоджено систему масового скринінгу щодо ВГ, який базується на
визначенні рівня ТТГ у сухих плямах крові, що взята на 3—5-й день життя
дитини.
3. Визначення рівня ТТГ у сухих плямах крові можна проводити в ра
йонних і обласних медико-генетичних центрах, оснащ ених належним облад
нанням.
4. Рівень ТТГ у первинних зразках слід трактувати таким чином: рівень
ТТГ до 20 М О/мл є варіантом норми. Усі зразки з концентрацією ТТГ понад
20 М О/мл (пороговий рівень) потрібно перевіряти повторно (ретест). Рівень
ТТГ вище за 50 М О/мл дозволяє запідозрити гіпотиреоз, а рівні ТТГ понад
100 М О/мл з високим ступенем вірогідності свідчать про наявність захворю
вання.
5. Ефективне лікування ВГ полягає у вживанні L-тироксину згідно з прий
нятими схемами, яке не супроводжується дискомфортом для дитини. Лікуван
ня, розпочате до 3 міс життя, дає майже 100 % позитивний результат.
229
6. Якщо рівень ТТГ у крові за результатами проведения ретесту перебуває

в межах норми, потрібно проводити диспансерний нагляд за дітьми.
7. Скринінг щодо ВГ дає змогу не тільки виявити це захворювання та
призначити адекватне лікування, а й визначити екологічно несприятливі ра
йони України — йододефіпитні. Сьогодні формується карта таких районів для
Харківської області, що може увійти до загальної карти йододефіцитних ра
йонів України.
Результати скринінгу щодо ВГ можуть слугувати не тільки індикатором
рівня йододефіциту популяції, а й індикатором рівня дисморфогенезу, особ
ливо для вроджених вад серця та розвитку Ц Н С, онтогенетично пов’язаних як
із морфогенезом щитоподібної залози, так і з регуляторною дією її гормонів.
230
Уточнювальна діагностика
метаболічних хвороб
Більшість метаболічних порушень можна виявити за допомогою біохіміч

ного дослідження біологічних рідин, переважно крові й сечі. Концентрація
фізіологічних метаболітів у плазмі або сироватці зазвичай ретельно контро
люється, і тому підвищення або зниження рівнів специфічних речовин можуть
бути діагностично вірогідними. Для багатьох хімічних сполук проміжного ме
таболізму нормальний рівень залежить від метаболічного стану під час взяття
зразків, тому компетентна інтерпретація дозволяє диференціювати, чи перебу
вав пацієнт у стані голоду, чи він після важкого фізичного навантаження тощо.
Деякі порушення можна розпізнати лише за допомогою особливих ф ункціо
нальних тестів, які дають змогу змінювати метаболічні стани або впливати на
пацієнта високими концентраціями специфічних субстратів. Однак деякі фун
кціональні тести можуть викликати накопичення шкідливих субстратів і, як
наслідок, небезпечні для життя ускладнення. їх варто проводити лише після
того, як вичерпано менш небезпечні діагностичні процедури.
Багато вроджених порушень метаболізму зумовлюють накопичення суб
стратів, які метаболізуються за допомогою альтернативних метаболічних шляхів
і видаляються з організму шляхом екскреції із сечею. Дослідження сечі на на
явність таких порушень є значно простішими й значно чутливішими, ніж до
слідження плазми/сироватки. Для обчислення розходжень між споживанням
рідини й розведенням сечі зазвичай визначають концентрації метаболітів відносно
рівнів креатиніну в сечі. Результати аналізів сечі менше залежать від змін у
харчуванні й від метаболічного стану, тому що кількість сечі, що береться для
дослідження, продукується протягом певного відрізку часу; крім того, серйозні
розходження між нормальними й патологічними значеннями зазвичай можна
розпізнати будь-коли. Для більшості аналізів достатньо ранкової проби сечі,
коли вона перебуває в більш концентрованому стані. Винятками є порушення
окиснення жирних кислот, за яких порушення в сечі найчастіше виявляються
лише в умовах голодування або після навантаження жирними кислотами.
За вроджених порушень метаболізму лабораторні дослідження дуже часто
пов’язані з технічними проблемами, а інтерпретація результатів може бути
складною. Щоб дотримуватися прийнятих стандартів, лабораторії, які викону
ють дослідження вроджених порушень метаболізму, повинні обробляти досить
великий обсяг проб і брати участь у розробленні схем оцінювання якості. Для
здійснення такого скринінгу на національному або міжнародному рівнях уста
231
новлено основні принципи проведення різних метаболічних тестів, які вклю

чають аналізи амінокислот і органічних кислот (наприклад, Європейська до
слідницька мережа з оцінювання і вдосконалення програм скринінгу, діагнос
тики та лікування вроджених порушень метаболізму, ER D N IM , в Європі та
Колегія американських патологів, САР, у СШ А). Участь у них найчастіше має
добровільний характер, тому варто навести довідки про те, чи бере участь
відповідна лабораторія в такій програмі. Адекватна інтерпретація результатів
передбачає знання клінічних проблем пацієнта і достатнього розуміння мета
болічних порушень, для того щоб оцінити, чи є біохімічні порушення діагно
стично вірогідними. Більшість технічних лабораторій не отримують таких кон
сультацій від фахівців. Тому для більшої ефективності можна направляти зраз
ки до метаболічної лабораторії для оцінювання досвідченим фахівцем.
ПРОСТІ АНАЛІЗИ СЕЧІ

НА МЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ
Є прості аналізи, які можна проводити в неспеціалізованих лікарнях або

біля ліжка хворого. Вони можуть давати перші важливі діагностичні критерії
для встановлення діагнозу метаболічних порушень. Як перший етап діагности
ки метаболічних хвороб проводять експрес-тести сечі, що дозволяють швидко
виявити певні речовини. Деякі з якісних реакцій є неспецифічними, але пози
тивний тест може спрямувати на подальший пошук.
Взяття зразків
Матеріалом для дослідження є ранкова сеча (має максимальну концентра

цію речовин, які екскретуються із сечею).
Важливою складовою є отримання клінічної інформації, яка містить:
вік, робочий діагноз, наявність спеціальної дієти, вживання медикаментів.
Спеціальна дієта та медикаменти можуть бути причиною помилок під час
інтерпретації результатів.
Матеріал потрібно якнайшвидше доставити до лабораторії.
Прості метаболічні тести сечі
Важливим є оцінювання запаху та зовнішнього вигляду (кольору) сечі.

Незвичний колір сечі може зумовлюватися:
— лікарськими засобами (наприклад, феназопіридином);
— продуктами харчування (наприклад, буряком).
Звертають увагу на будь-який колір, що відрізняється від нормального (соло
м’яного). Якщо виключена харчова або лікарська інтерференція, забарвлення
сечі може зумовлюватися:
— червоне — наявністю крові або порфіринів;
232
Уточнювальна діагностика метаболічних хвороб
— коричневе — гемоглобіном та міоглобіном;

— зеленкувате — білірубіном;
— чорне (після стояння сечі або підлужування) — гомогентизиновою кис
лотою (алкаптонурія).
Відзначають будь-який незвичний запах сечі, який може бути спричинений
метаболічною хворобою:
— запах кленового сиропу або каррі — у разі хвороби “кленового сиропу”
(легко виявляється на вологих пелюшках або в сечі за кімнатної температури);
підкислення сечі інтенсифікує запах. Водночас цей запах важко виявити в сечі
старших за віком пацієнтів, сеча яких не контактує з повітрям;
— характерний запах спітнілих ніг — зумовлений ізовалеріановою кисло
тою та ізовалерилгліцином, які екскретуються із сечею пацієнтів з дефіцитом
ізовал ер ил - Ко A-де гідроге н ази ;
— запах плісняви або затхлий — у разі фенілкетонурії;
— котячий запах — у разі недостатності р-метилкротоніл-КоА-карбоксилази;
— запах тухлої риби — у разі 3-метиламінурії.
Тест на кетонові тіла буде позитивним у разі порушення метаболізму орга
нічних кислот і мітохондріальних хвороб.
Відсутність або низький рівень кетонових тіл у відповідь на гіпоглікемію
свідчить про порушення бета-окиснення жирних кислот або глікогеноз 1-го типу.
Для діагностики гомоцистинурії і цистинурії використовують ціанід-нітро-
прусидний тест.
Динітрофенілгідразиновий тест на а-кетокислоти буде позитивним у разі
хвороби “ кленового сиропу” .
Нітрозонафтоловий тест дає змогу виявити порушення метаболізму тиро
зину за різних форм тирозинемії.
Скринінг-тести: клінічне значення,

інтерпретація
/. Визначення p H сечі (експрес-методом або за допомогою p H -метрії).

Визначають за допомогою універсального індикаторного паперу. Краплю
сечі наносять на індикаторний папір і оцінюють забарвлення за колірною
шкалою.
Клінічне значення: pH сечі може варіювати від 4,5 до 8,4. За нормальних
умов життя і харчування в дорослих і дітей старшого віку pH сечі є слабкокис-
лим або нейтральним. У новонароджених pH сечі більш кисле (5,4—5,9). На
2—4-й день після народження pH швидко зростає і під час грудного вигодову
вання становить близько 6,9—7,8. У разі штучного вигодовування pH стано
вить 5,4—6,9.
Визначення pH проводять у свіжозібраному зразку сечі!
2. Динітрофенілгідразиновий тест.
Метод: до 0,25 мл сечі додають 1 мл 0,2 % розчину 2,4-динітроф енілгі-
дразину (ДНФ Г) у 2 моль/л розчину НСІ. Через 10 хв додають 1,25 мл етило
вого ефіру. Змішують. Ефір відбирають в іншу пробірку, додають рівний об’єм
233
10 % розчину N a2C 0 3. Вміст пробірки перемішують. Якщо нижній шар забар

влюється в жовтий колір, то реакція вважається позитивною.
Інтерпретація: порушення з високим рівнем кетокислот, наприклад хво
роба “кленового сиропу” (у разі потреби видалити фізіологічні кетони шляхом
нагрівання). Імовірні хибнопозитивні результати в разі кетонурії, глюкозурії.
3. Проба на наявність сульфітів.
Метод: використання комерційно доступного показника рівня сульфітів
(наприклад, Merckoquant 10013 фірми Merck, Німеччина); свіжа сеча!
Проба на вміст сульфітів дозволяє розпізнати підвищення екскреції їх із
сечею, що може бути маркером первинного дефіциту ферменту сульфітокси
дази або його кофактора — молібдену. Діти з одним із таких порушень зазви
чай страждають на тяжку форму епілептичної енцефалопатії, що маніфестує в
неонатальний період або в дитинстві. Тест на наявність сульфітів у сечі пови
нен бути складником основних досліджень у будь-якої дитини з нез’ясованим
затриманням психомоторного розвитку, особливо в поєднанні з тяжкою ф ор
мою епілепсії. Якщо використовують несвіжі проби сечі, тест може мати хиб-
нонегативний результат. Хибнонегативні результати можуть бути наслідком
застосування різних лікарських препаратів та наявності інших захворювань,
що викликають підвищені концентрації сульфітів у сечі.
4. ДНФГ-тест (тест з динітрофенілгідразином).
Метод: до 0,5 мл сечі додаю ть 0,5 мл 0,2 % розчину Д Н Ф Г. Д Н Ф Г всту
пає в реакцію з 2-оксикислотами, такими як оксикислоти з розгалуженим бічним
ланцюгом. Через 5 хв спостерігається випадіння суміші в осад. Слабке помут
ніння свідчить про наявність слідів 2-оксикислот. Наявність в ’язкого осаду,
що має жовтий, жовтогарячий або червоний колір, вказує на позитивний ре
зультат. Д Н Ф Г-тест можна використати для встановлення діагнозу хвороби
“кленового сиропу” в немовлят із метаболічною декомпенсацією. Д Н Ф Г всту
пає також у реакцію з фізіологічними кетоновими тілами, тому виникає по
треба у видаленні їх за допомогою нагрівання сечі, що має тестуватись. Іншою
причиною хибнопозитивного результату може бути глюкозурія, наявність якої
також можна запідозрити, якщ о тест на наявність відновних речовин у сечі є
позитивним (див. нижче).
5. Тест на наявність відновних речовин у сечі.
Метод: використання технічно доступних тестових таблеток (наприклад,
таблетки фірм Clinitest, Bayer, Leverkusen — Німеччина).
Екскрецію цукрів та інших відновних речовин спричиню є значна кількість
порушень, перелік яких наведено в табл. 31. їх легко розпізнають за допомо
гою технічно доступних тестових таблеток, які за наявності відновних речовин
змінюють колір від жовтого до червоного.
Альтернативний метод: АО 0,5 мл сечі додають 5 мл реактиву Бенедикта.
Суміш нагрівають протягом 5 хв на водяній бані, що кипить. Охолоджують
протягом 5—7 хв.
За наявності цукру з’являється зелене, жовте або червоне забарвлення ріди
ни з осадом на дні пробірки. На основі отриманого забарвлення реакцію Бене
дикта оцінюють за шкалою від 0 до + + + + . Пробу вважають позитивною, коли
кількість глюкози становить понад 0,05 мг% (табл. 32).
234
Даний метод ґрунтується на відновних властивостях альдегідної групи глю

кози в лужному середовищі. Як окисник використовують міді сульфат, який у
процесі відновлення утворює забарвлену сполуку. Стабілізатором проби є на
трію або калію цитрат. Реактив Бенедикта: у мірну колбу місткістю 1 л дода
ють 300 мл дистильованої води, 173 г натрію цитрату: N a3C6H50 7 х 11Н 20
(N a3C6H50 7 х 5Н20 — 132 г; Na,C6H50 7 х 5,5 Н 20 — 137 г), 100 г безводного
або 2-кристалічного натрію карбонату (N a2C 0 3 х ЮН20 — 266,6 г). Нагрівають
до розчинення. Окремо розчиняю ть 17,3 г міді сульфату (C u S 0 4) у 100 мл
дистильованої води. Змішують обидва розчини, постійно струшуючи, і після
охолодження доливають до 1 л дистильованою водою.
ТАБЛИЦЯ 31
Відновні речовини сечі
Речовина Поруш ення/причина
Галактоза Класична галактоземія, дефіцит галактокінази, тяжке

захворювання печінки (вторинна непереносимість
галактози)
Фруктоза Непереносимість фруктози, ідіопатична фруктозурія
4-гідроксифенілпіруват Тирозинемія І і II типів
Гомогентизинова кислота Ал кантону рія
Ксилоза Пентозурія
Глюкоза Цукровий діабет, цистиноз (синдром Абдергальдена—
Ф анконі)
Щ авлева кислота Гіпероксалурія
Саліцилати, аскорбінова Лікарські препарати
кислота
Сечова кислота Гіперурикурія
Гіпурова кислота Лікування гіперамоніємії за допомогою натрію бензоату
Лактоза Під час лактації, в останньому триместрі вагітності
Креатинін Високі концентрації
ТАБЛИЦЯ 32
Інтерпретація тесту на відновні речовини за кольором сечі
Колір проби Кількість глю кози, мг % Оцінка реакції
Блакитний 0 Негативна
Зелений 0,25 Сліди
Оливковий 0,5 +
Ж овто-зелений 0,75 ++
Ж овто-коричневий 1,0 +++
Оранжевий (червоний) 2,0 і більше ++++
235
6. Тест з нітроціанідом (реакція Бранда).

Метод: до 0,5 мл сечі додаю ть 200 мкл 5 % натрію ціаніду. Через 10 хв
додають 20 мкл насиченого розчину натрію нітроціаніду. Змішують і одразу
визначають кольори.
Зазвичай спостерігається забарвлення зразків від жовтогарячого до яскра
во-червоних кольорів. Вишнево-червоне або пурпурово-червоне забарвлення
свідчить про наявність сірковмісних кислот, особливо дисульфідів (табл. 33).
Колір може також свідчити про наявність гомоцистинурії, цистинурії або іншого
метаболічного порушення, але найчастіше його зумовлюють різні лікарські
препарати, що містять сульфатні групи.
ТАБЛИЦЯ 33
Екскреція сірковмісних амінокислот із сечею
Речовина Порушення/причина
Цистин Цистинурія, гіпераргінінемія, генералізована гіпераміноацидурія

Гомоцистин Класична гомоцистинурія, дефіцит кобаламіну, цистатіонінурія
(бактеріальні інфекції сечових шляхів)
Глутатіон Порушення у-глутамілового циклу
Лікарські препарати N -ацетилиистеїн, пеніциламін, каптоприл, ампіцилін та ін.
Підвищена кількість кетонів може призводити до хибнопозитивного ре

зультату. Тест слід проводити лише в лабораторії, тому що натрію ціанід є
досить токсичним.
За альтернативного методу використовують метод відновлення дисульфідів
за допомогою водню, що виділяється під час реакції НС1 із Zn. Потім для
утворення стабільного кільця фуксину після контакту з гідроксидом амонію в
сахарозі в реакцію з нітроціанідом вступають цистеїн і гомоцистеїн.
7. Проба Фелінга.
До 3 мл сечі додають 1 краплю 1 моль/л розчину НС1, струшують. Потім
додають 6 крапель 10 % водного розчину FeCl3.
Реакція вважається позитивною в разі появи зеленого забарвлення розчину.
Наявність синьо-зеленого або сіро-зеленого забарвлення свідчить про позитив
ний результат: наявність у сечі фенілпіровиноградної, імідазолпіровиноградної,
п-гідроксифенілпіровиноградної, а-кетометилвалеріанової кислот, що екскре
туються в разі фенілкетонурії, гістидинемії, тирозинемії, лейцинозу відповідно
(результат позитивний, якщо рівень фенілаланіну сечі — понад 15 мг%).
8. ДНФГ-проба для виявлення кетокислот. До 0,25 мл сечі додаю ть 1 мл
0,2 % розчину Д Н Ф Г у 2 м оль/л розчину НС1.
Приготування реактиву. З г Д Н Ф Г розчинюють у 1 л 2 моль/л розчину НС1
(158 мл концентрованої НС1 довести до і л дистильованою водою), нагрівають на
водяній бані впродовж 12 год. Отриману рідину після охолодження фільтрують.
Через 10 хв додають такий самий об ’єм етилового ефіру. Після зміш уван
ня ефір відбирають в іншу пробірку, куди додають такий самий об ’єм 10 %
розчину натрію карбонату. Вміст пробірки перемішують.
236
У разі забарвлення нижнього шару в жовтий або оранжевий колір реакція

вважається позитивною (наявні фенілпіровиноградна, імідазолпіровиноград-
на, піровиноградна та інші кетокислоти).
Принцип реакції — здатність кетокислот сечі вступати в реакцію з Д Н Ф Г
з утворенням забарвлених гідразонів. Інтенсивність забарвлення оцінюється
візуально від 0 до + + + + . За негативної проби нижній шар залишається без
барвним, за різко позитивної — + + + + , темно-оранжевий, майже коричневий
колір.
9. Проба на ацетон.
На предметне скло наносять 0,1—0,2 г порошку (для експрес-методу). Д о
дають 2 краплі сечі. Через 2 хв порівнюють забарвлення з колірною шкалою.
10. Проба на білок.
Принцип методу полягає в осадженні білка сульфасаліциловою кислотою.
Помутніння вказує на наявність білка в сечі.
До 2 мл сечі додають 4 краплі 20 % розчину сульфасаліцилової кислоти.
На темному тлі оцінюють мутність. У нормі розчин буває прозорим. Якщо в
сечі є білок, то з ’являється помутніння, інтенсивність якого прямо пропорцій
на концентрації білка.
11. Проба Обермеєра (на індикан).
До 2 мл сечі додаю ть 2 мл 0,4 % розчину FeCl3y концентрованій НС1,
потім до вмісту пробірки додають 2—3 мл хлороформу і добре перемішують,
10 разів струшуючи пробірку, закупорену корком. Якщо нижній шар забарв
люється у блакитний колір, його відбирають в іншу пробірку і додають декіль
ка крапель 20 % розчину натрію гіпосульфіту (N a2S20 3).
Пробу вважають позитивною, якщо забарвлення хлороформного шару не
зникає після додавання натрію гіпосульфіту (стійкий синій шар на межі двох
розчинів). Наявність уротропіну в сечі ускладнює визначення індикану.
У сечі здорової людини містяться сліди індикану (20—60 мг на добу), які
не можна визначити якісною пробою. Індиканурія відзначається в разі захво
рювань, які пов’язані з посиленим розпадом білка або посиленим гниттям
білкових речовин у кишківнику. Підвищена екскреція індикану із сечею є важ
ливим симптомом хвороби Гартнупа.
Примітка: забарвлення хлороформного шару за позитивної реакції буває
не тільки синє або блакитне, а й червоне (рідко).
12. Проба на ксантуренову кислоту.
2—4 мл сечі підлужують концентрованим розчином натрію гідрокарбона
ту (N a H C 0 3) (можна сухим порошком) до припинення виділення бульбашок.
Потім додаю ть 10—15 крапель (0,5 мл) 5 % розчину FeC l3 в 96 % етилово
му спирті.
У разі позитивної реакції утворюється осад зеленого кольору. У разі пору
шень метаболізму триптофану спостерігається позитивна реакція.
13. Проба Сулковича (на кальцій).
До 1 мл сечі додають 0,5 мл реактиву Сулковича (склад реактиву: 10,5 мл
оцтової кислоти, 8,3 г щ авлевої кислоти (або 12 г Н2С 20 4 х 2Н20 ) , 8,3 г
амонію сульфату; доводять до 500 мл дистильованою водою).
237
Реактив Сулковича можна готувати за іншим варіантом: 2,5 г щавлевої

кислоти, 2,5 г амонію оксалату, 5 мл льодяної оцтової кислоти розчинюють
у дистильованій воді. О б’єм розчину доводять до 150 мл. До 0,5 мл сечі дода
ють 0,5 мл реактиву Сулковича.
Результати визначають через 1—2 хв після змішування рідин. Ступінь по
мутніння порівнюють з відфільтрованою сечею цього самого хворого і оціню
ють за шкалою від 0 до + + + + . Легке помутніння (0 — + + ) спостерігається в разі
вмісту кальцію менше за 7,5 мг%; значне — у разі концентрацій понад 10 мг %.
Реакція позитивна в разі гіпервітамінозу D, гіперпаратиреозу та деяких
інших захворювань.
14. Проба на гомогентизинову кислоту.
Варіант /. До 0,5 мл сечі додають кілька крапель 10 % розчину натрію
гідроксиду. Забарвлення спостерігають через 1—2 хв.
Реакцію вважають позитивною в разі появи синьо-фіолетового забарвлен
ня через 1—2 хв. Поява такого забарвлення свідчить про наявність у лужному
середовищі гомогентизинової кислоти, що швидко окиснюється та екскре-
тується в разі алкаптонурії.
Варіант 2. До 0,5 мл сечі додаю ть 5 мл 5 % розчину срібла нітрату і
кілька крапель 10 % розчину амонію гідроксиду. П озитивна реакція супро
воджується чорним забарвленням.
15. Проба Селіванова (на фруктозу).
До 2 мл сечі додають 1 мл реактиву Селіванова (0,5 % розчин резорци
ну в 1 моль/л розчину НС1). Розчин готується ex tempore. Суміш швидко на
грівають на водяній бані до кипіння.
За наявності фруктози в сечі розвивається інтенсивне червоне забарвлен
ня. Проте за тривалішого нагрівання позитивну реакцію може дати й глюкоза,
тому оцінювання проби потрібно проводити в момент закипання.
Проба позитивна в разі фруктозурії обмінного або транспортного генезу.
У 13 % випадків проба позитивна в разі харчового навантаження фруктами і
медом.
16. Проба Пантуса (на виявлення хлоридів).
Метод ґрунтується на титруванні хлору сечі срібла нітратом.
У пробірку наливають 0,5 мл сечі і додають 1 краплю 20 % розчину калію
хромату (К^СгС^). Титрують 2,9 % розчином срібла нітрату до появи оранж е
во-коричневого кольору. Кількість крапель срібла нітрату, що пішла на титру
вання, потрібно помножити на коефіцієнт, що приблизно відповідає кількості
грамів натрію хлориду в і л сечі (норма — 3—15 г/л).
Підвищення рівня хлоридів у сечі буває при значній кількості солі в їжі,
підвищеному діурезі будь-якого походження, нефриті із втратою йонів солі,
виснаженні запасів калію, недостатності кори надниркових залоз, тубулоін-
терстиціальних ураженнях.
17. Тест на виявлення сірковмісних амінокислот.
Реактиви: концентрований аміак, 10 % розчин ацетонціангідрину (збері
гати в холодильнику герметично закритим), 5 % розчин натрію нітропрусиду
(готується ex tempore).
238
Метод: До 1 мл сечі додають 1—2 краплі концентрованого аміаку, 0,4 мл

10 % розчину ацетонціангідрину. Через 10 хв додаю ть 1—2 краплі 5 % роз
чину натрію ніпропрусиду.
Амінокислоти з S—Н і S—S-групами (цистин, гомоцистин, цистеїн, гомо-
цистеїн та ін.) утворюють з нагрію нітропрусидом червоне забарвлення різно
го ступеня інтенсивності (від рожевого до малинового). Нижня межа чутли
вості для гомоцистину — 0,3 мг/мл. Реакція позитивна в разі появи червоного
забарвлення.
Інтерпретація: див. табл. 33.
Для напівкількісної інтерпретації тесту використовують стандартні розчи
ни цистину і гомоцистину в концентрації 0,3 і 0,6 мг/мл.
18. Проба Альтгаузена (на загальний цукор).
До 4 мл сечі додаю ть 1 мл 10 % розчину натрію гідроксиду. К и п ’ятять
упродовж 1—2 хв.
Результати реакції оцінюють через 10 хв (за шкалою від 0 до + + + + ). За
барвлення — від жовтого до інтенсивно-коричневого. Інтенсивність забарв
лення порівнюють із стандартною шкалою.
19. Проба Легаля на кетонові тіла.
Якісні реакції на кетонові тіла грунтуються на взаємодії їх із натрію нітро
прусидом у лужному середовищі й утворенні забарвлених комплексних сполук.
До 1 мл сечі додають 2 краплі 5 % розчину натрію нітропрусиду (готуєть
ся ex tem pore, з розрахунку 50 мг реактиву на 1 мл води) і 0,5 мл 10 %
розчину натрію гідроксиду. Потім додають 0,5 мл льодяної оцтової кислоти
(вільної від ацетону!) і визначають забарвлення.
Реакцію вважають позитивною, якщ о після додавання оцтової кислоти
розчин зберігає вишнево-червоне забарвлення. Реакцію слід вважати позитив
ною і за слабко-рожевого забарвлення, якщ о сеча добре підкислена.
М ожна визначати кетонові тіла (ацетон) у сечі за допомогою сухого реак
тиву. Сухий реактив: 1 г натрію нітропрусиду, 20 г амонію сульфату, 20 г
натрію карбонату ретельно розтирають у ступці до однорідного порошку. П о
рошок зберігають у сухому місці в добре закритій скляній банці.
На білий фільтрувальний папір кладуть скло, на нього помішують невели
ку кількість сухого реактиву (на кінчику ножа) і наносять 2—3 краплі сечі. За
наявності кетонових тіл (ацетону) протягом 2—3 хв з ’являється забарвлення
від рожевого до темно-фіолетового, залежно від кількості кетонових тіл. За
барвлення оцінюють за шкалою від 0 до + + + + .
Інтерпретація результатів: у нормі в сечі міститься мінімальна кількість
кетонових тіл, яка не виявляється звичайними якісними пробами. Кетонурія в
дітей трапляється частіше, ніж у дорослих. Це пояснюється лабільністю об
міну вуглеводів і вираженою схильністю до кетозу. Кетонурія є специфічною
діагностичною ознакою в разі ацетонемічного блювання в дітей, дієтичних
порушень, голодування, виснаження, гіпертермічних станів, токсикозу, діа
бету, тиреотоксикозу, печінкових форм глікогенозів та інш их станів, що
перебігають із порушенням вуглеводного обміну та супроводжуються кето-
нурією.
239
20. Тест із цетилтриметиламоніумбромідом (ЦТАБ) па мукополісахариди.

До 5 мл сечі додають 1 мл 2,5 % розчину ЦТАБ і спостерігаю ть утворен
ня преципітату протягом ЗО хв.
Реактив: 2,5 % розчин ЦТАБ в І моль/л цитратному буфері, pH 5,75.
Для приготування буфера 210 г лимонної кислоти розчиняють у 500 мл ди
стильованої води. До розчину додають 150 мл 20 моль/л розчину NaOH, пере
мішують і охолоджують до кімнатної температури. Доводять pH до 5,75 за допо
могою 20 моль/л розчину NaOH (близько 15 мл). Загальний об’єм буфера дово
дять до 1 л.
Флокулентний осад різного ступеня вираженості спостерігається у хворих
із синдромами Гурлєр, Гантера, М арфана, а також у разі артроаніходисплазії,
множинних екзостозів, ревматоїдного артриту, кретинізму, карциноматозу.
21. Тест на мідь (за показаннями).
Матеріал для дослідження: добова сеча. Реактиви: концентрована хлоридна
кислота, розчин свинцю диетилдитіокарбамату в чотирихлористому вуглеці.
100 мг натрію диетилдитіокарбамату розчиняють у 50 мл води, 100 мг свинцю
ацетату — у 50—100 мл дистильованої води. Обидва розчини зливають у ділильну
лійку, де утворюється білий осад свинцю диетилдитіокарбамату, додають 250 мл
чотирихлористого вуглецю і збовтують. Осад розчиняється. Водний шар відки
дають, а шар СС14 фільтрують і доводять його об’єм до 500 мл. Готовий реактив
можна зберігати в холодильнику в посудині з темного скла до 4 місяців.
Для визначення вмісту міді до 10 мл сечі додають І краплю концентрова
ної НС1 і 2 мл реактиву. Пробірку закривають, енергійно струшують, залиш а
ють на ЗО хв, а потім досліджують забарвлення.
Поява жовтого забарвлення в нижньому шарі (СС14) свідчить про вміст
міді ~10 мкг%. Тест позитивний у разі хвороби Вільсона—Коновалова.
22. Проба на пролін (па фільтрувальному папері).
Фільтрувальний папір змочують в ізатиновому розчині і висушують за
кімнатної температури. Н аносять 1 краплю сечі, потім папір кладуть у сухо-
жарову шафу за температури 100 °С на 10 хв. Після цього папір промивають
1 моль/л розчином НС1, а потім — у дистильованій воді.
Реактиви: потрібно приготувати 0,2 % розчин ізатину в ацетоні (0,2 г на
100 мл ацетону). Зберігають у холодильнику, ізатиновий реактив готують ех
tem pore: до 9,6 мл 0,2 % розчину ізатину в ацетоні додаю ть 0,4 мл льодяної
оцтової кислоти.
Результат вважають позитивним у разі появи забарвлення від блакитного
до синього. Характер забарвлення визначається надлишком таких амінокис
лот: пролін — від блакитного до синього, фенілаланін — синьо-сіре, трипто
фан — коричневе, суміш різних амінокислот — пурпурове. Реакція на пролін
позитивна в разі концентрації його в сечі не менше за 0,1 мг/мл.
Для проведення внутрішнього контролю якості потрібно приготувати стан
дартну суміш. Варіант 1. До 100 мл 0,9 % розчину NaCl додаю ть 10 мг ф е-
нілпірувату, 50 мг а-кетоглутарату, 15 мг цистину, 30 мг ацетоацетату і 1 г
глюкози. Розчин є стабільним упродовж 3 міс зберігання в холодильнику. У
таблиці 34 наведено 2-й варіант приготування контрольного розчину для про
ведення контролю якості скринінг-тестів сечі.
240
Уточкювальна діагностика метаболічних хвороб
ТАБЛИЦЯ 34
Контроль якості скринінг-тестів сечі
Інгредієнти Кількість речовини на 1000 м л розчину
Натрію хлорид 5,0 г

Глюкоза 1,0 г
Білок (альбумін) 1,0 г
Ацетон 8,0 мл
10 % розчин кальцію хлориду (в ампулах) 10,0 мл
Фруктоза 1,0 г
Фенілаланін, гістидин, тирозин, лейцин, 0,05 г кожного реактиву
р-аміномасляна кислота, триптофан
Амінокислоти
У проміжному метаболізмі амінокислоти відіграють важливу роль не тільки
як блоки для побудови білків, а також і як складник різних метаболічних
функцій, таких як реакції цитозольного метилювання та нейротрансмітерів.
Багато генетичних порушень справляють як прямий, так і непрямий вплив на
метаболізм амінокислот; ці порушення можна розпізнавати за допомогою ана
лізу рівня амінокислот у відповідній біологічній рідині. У таблиці 35 подано
інтерпретацію деяких результатів дослідження рівня вільних амінокислот крові.
Плазма
Проба: 1—2 мл крові з консервантом ЕДТА. Потрібно негайно відокреми
ти плазму та, якщ о це можливо, відправити в лабораторію в сухому льоді.
Кількісний аналіз вмісту амінокислот у плазмі (або сироватці) за допомогою
йонообмінної хроматографії або рідинної хроматографії високого тиску дає
повну інформацію про зміни, що відбуваються в гомеостазі амінокислот. Тому
він є одним з основних досліджень, які проводять більшості пацієнтів з підоз
рою на наявність у них метаболічного порушення.
Пацієнтам з гігіерамоніємією або з підозрою на гостру аміноацидопатію аналіз
потрібно проводити невідкладно. Проби слід відправляти до лабораторії відразу
ж, а результат повинен бути отриманий через кілька годин. З метою регулюван
ня споживання амінокислот і виявлення дефіциту незамінних амінокислот па
цієнтам, які пройшли курс обмеження вживання білків або спеціальну метабо
лічну дієтотерапію, потрібно проводити регулярні (натще) аналізи амінокислот.
Кількісне визначення амінокислот можна надійно здійснювати за допомогою
тандемної мас-спектрометрії у плямах крові, висушених на папері (Гатрі-блан-
ки), або за допомогою методу бомбардування швидкими атомами/мас-спектро-
метрії. Для деяких порушень, таких як фенілкетонурія та хвороба “кленового
сиропу”, цей тест є чудовою альтернативою класичним хроматографічним ме
тодам, тому що він дозволяє уникнути венопункції у пацієнта.
241
ТАБЛИЦЯ35
Інтерпретація результатів дослідження рівня вільних амінокислот крові
Ам інокислота Д о датко ві зміни Поруш ення
Т Л ейц ин Хвороба “ кленового сиропу”

t Ізолейцин
Діабет (м ’яке підвищ ення)
Т Валін
t Рівня лактату Недостатність піруватдегідрогенази
і Лейцин Низькобілкова дієта

і Ізолейцин
Гіперінсулінізм
і Валін
Т Рівня тирозину Т Рівня сукцинілацетону Тирозинемія І типу
М ’яке t рівня 4-гідроксифеніллактату, Тирозинемія II типу
242
4-гідроксифенілпірувату, N -ацетилтирозину
Різке Т рівня 4-гідроксифеніллактату, Тирозинемія III типу
4-гідроксифенілп ірувату, N -ацетил ти роз и ну
Імовірне Т рівня метіоніну Дисфункція печінки (недостатність а-1-антитрипсину,
галактоземія, фруктозурія, мітохондропатії)
Т Фенілаланіну Фенілкетонурія
Порушення в синтезі тетрагідробіоптерину
(може бути ITT РНЕ)
t Рівня тирозину Дисфункція печінки
Т Рівня лізину Гіперлізинемія
Вторинне, при Т 2-оксоглутарату
і Рівня лізину Т Гліцину, аланіну, серину, глутаміну + Білкова непереносимість лізину
Горнітину, аргініну крові
t орнітину, аргініну сечі
t Аміаку після споживання їжі на 70—100 ОД
Т Рівня глутаміну ТРівня аміаку
Кров тривалий час залишається без центрифугування
Т Рівня гліцину Некетотична гіпергліцинемія
Вторинне, в разі органічних ацидсмій (пропіонової,
метилмалонової, ізовалеріанової)
Вторинне, внаслідок вживання антиконвульсантів
(фенобарбітал, вальпроати та ін.)

Загальне парентеральне харчування
Т Рівня треоніну Недостатність піридоксину
Т Рівня аргініну Д ефект аргінази
Т Рівня орнітину Gyrate атрофія
t Рівня цитруліну Цитрулінемія
243
Т Рівня метіоніну, і глутаміну Citron дефект

і Рівня цитруліну Недостатність орнітинтранскарбамілази
Т Рівня метіоніну Недостатн ість S - аде н ози л меті он і нси нтази
Недостатність
S-аденозил гомоцистеїнгідролази
Т Рівня гомоцистину Недостатність цистатіонінсинтази

t Рівня Т Рівня метіоніну Недостатність цистатіонінсинтази
гомоцистину
і Рівня метіоніну Недостатність метилентетрагідрофолатредуктази
і Рівня Спостерігається в разі зниж ення рівня альбуміну
триптофану
Т Рівня проліну Унаслідок підвищення рівня НАДН у разі мітохондропатій
Концентрація амінокислот у плазмі варіює залежно від метаболічного ста

тусу, тому взяття стандартних проб варто робити через 4—6 год після остан
нього споживання їжі. Крім того, бажано визначати кількісний вміст аміно
кислот у пообідніх пробах (і в пробах, узятих натще), особливо в разі підозри
на порушення енергетичного метаболізму. Перед проведенням аналізів після
їди пацієнтам рекомендують споживати їжу, що містить певні субстрати. Про
би після споживання їжі показують високі рівні незамінних амінокислот; над
мірне підвищення рівня аланіну вказує на дефект метаболізму пірувату і може
свідчити про мітохондріальні порушення. Звичайне голодування призводить
до підвищення рівня амінокислот з розгалуженим бічним ланцюгом; більшість
інших амінокислот у цьому разі мають низькі рівні.
Для отримання оптимальних результатів після взяття проби треба якомога
швидше відділяти плазму (сироватку), проби транспортувати в замороженому
стані в сухому льоді. Для деяких амінокислот гемоліз або транспортування
цільної крові призводить до її непридатності як через вплив еритроцитарних
ферментів, таких як аргіназа (перетворює аргінін на орнітин), так і через більші
концентрації амінокислот у клітинах крові (наприклад, виділення таурину із
тромбоцитів). Так, точні величини концентрацій аргініну є критеріями для
встановлення діагнозу й контролю за лікуванням дефектів орнітинового цик
лу. Навіть після швидкого відділення плазми або сироватки транспортування
їх за температури навколишнього середовища призводить до ненадійності ви
значення рівнів глутамату й аспартату (рівні обох можуть бути штучно зави
щені), глутаміну, аспарагіну, цистеїну й гомоцистеїну (рівні знижені). На кон
центрації деяких амінокислот, у тому числі на фенілаланін, тирозин і аміно
кислоти з розгалуженим бічним ланцюгом (валін, ізолейцин, лейцин), швидке
перевезення плазми або сироватки за температури навколишнього середови
ща справляє мінімальний вплив, що може відповідати вимогам діагностичного
режиму за певних порушень, таких як феніл кетонурія та деякі інші аміноаци
допатії.
К ількісний вміст деяких амінокислот, а саме гомоцистеїну і три п тоф а
ну, потрібно визначати дуже точно, застосовую чи особливі методи (зазви
чай рідину хроматографію високого тиску). Точне визначення кількісного
вмісту загального гом оцистеїну є найваж ливіш им критерієм оціню вання
гіпергом оцистеїнем ій. У разі, коли проби потрібно зберігати або перевози
ти в лабораторію , для отрим ання надійних результатів потрібне негайне
центриф угування й заморож ування плазми, яку слід перевозити в сухому
льоді. У лабораторії за допомогою додавання речовини, шо відновлю є го-
моцистеїн, звільняю ться від дисульфідних зв’язків і визначають його за
гальну концентрацію .
Нормальні значення вмісту загального гомоцистеїну (натще):
— у дітей віком до 10 років становлять 3,5—9 мкмоль/л;
— у дітей віком понад 10 років — 4,5—11 мкмоль/л;
— у жінок передклімактеричного віку — 6—15 мкмоль/л;
— у жінок постклімактеричного віку — 6—19 мкмоль/л;
— у чоловіків — 8—18 мкмоль/л.
244
Сеча
Проба: мінімум 10 мл сечі; зберігають шляхом додавання двох крапель
хлороформу. Пробу слід перевозити швидко за температури навколишнього
середовища.
Аналіз амінокислот у сечі менш інформативний, ніж у плазмі, тому шо в
ниркових канальцях амінокислоти реабсорбуються, тому незначні й помірні
зміни, що відбуваються в гомеостазі амінокислоти, не можна розпізнати.
Використовують два різні методи: стандартний кількісний аналіз і якісна
оцінка за допомогою тонкош арової або паперової хроматографії. Якісний
аналіз (порівняно недорогий) надає інформацію про ф ункціонування н и рко
вих канальців і дає змогу виявити деякі аміноацидопатії; тому він часто є
складником звичайного селективного скринінгу щодо метаболічних хвороб.
Кількісний аналіз амінокислот у сечі потрібно проводити за підозри на на
явність такого дефекту реабсорбції ниркових канальців, як цистинурія; його
потрібно використовувати поряд з аналізом плазми в разі гіперамоніємії годі,
коли підвищена екскреція специфічних амінокислот (наприклад, аргініно-
сукцинату) в сечі може мати діагностичне значення для деяких дефектів ор-
нітинового циклу.
Спинномозкова рідина
Проба: 1 мл спинномозкової рідини (СМ Р) негайно заморожують. Пробу
відправляють до лабораторії в сухому льоді разом зі зразком плазми, взятої під
час люмбальної пункції.
Аналіз амінокислот у СМ Р потрібно проводити пацієнтам у разі підозри
на нейрометаболічні порушення, особливо в разі тяжкої (неонатальної) епі
лептичної енцефалопатії (див. також розділ “Специфічні дослідження СМ Р і
сечі в разі нейрометаболічних порушень”). Одержання паралельної проби плазми
для аналізу амінокислот є важливим, тому що для діагностики певних пору
шень, таких як некетонемічна гіпергліцинемія (показник співвідношення гліци
ну в СМ Р/плазмі > 0,06), дефекти біосинтезу серину (показник співвіднош ен
ня серину в СМ Р/плазмі < 0,2), можуть знадобитися розрахування показників
специфічних амінокислот у співвідношенні CM P/плазм а. Однак підвищення
показника гліцину в співвідношенні CM P/плазм а є значущим лише за наяв
ності підвищених рівнів у СМ Р. У тому разі, якщо рівень гліцину в плазмі
аномально низький, одиничне підвищення співвідношення CM P/плазм а, вик
ликане нормальним рівнем гліцину в СМ Р, не вказує на наявність некетоне-
мічної гіпергліцинемії. Крім того, інтерпретація підвищення концентрацій амі
нокислот у СМ Р є надійнішою в тому разі, якщ о одночасно спостерігається
підвищення концентрації амінокислот у плазмі. Дуже забруднені кров’ю про
би СМ Р є непридатними; злегка забруднені кров’ю проби СМ Р потрібно не
гайно цетрифутувати, а супернатант слід заморожувати для наступного аналізу
(повідомити лабораторію!). Для визначення рівня вільного й загального у-амі-
нобутирату потрібне застосування методу невідкладного глибокого заморожу
вання та спеціальних аналітичних методів.
245
Органічні кислоти
Зразки. Сеча; мінімум 10 мл ранкової сечі; консервують за допомогою 2—
З крапель хлороформу. Пробу слід терміново відправити до лабораторії за тем
ператури навколишнього середовища.
Плазма крові, СМР, склиста рідина (лише обмежені, специфічні показан
ня): мінімум 1 мл; негайно заморожують і відправляють до лабораторії в сухо
му льоді.
Аналіз органічних кислот у сечі за допомогою методу газової хромато
графії/мас-спектрометрії є одним з основних у проведенні селективного мета
болічного скринінгу. Крім діагностування класичних органічних ацидурій, він
є важливим складником діагностичного обстеження пацієнтів з підозрою на
аміноацидопатії, дефекти окиснення жирних кислот або порушення мітохонд
ріального енергетичного метаболізму. Аналіз органічних кислот потрібно про
водити у будь-якої дитини з клінічними ознаками загальної інтоксикації, не-
з’ясованим метаболічним кризом або лабораторними даними порушення про
міжного метаболізму, такими як метаболічний ацидоз, підвищений рівень
лактату, висока аніонна різниця, гіпоглікемія, кетонемія, неонатальна кетону
рія або гіперамоніємія. Крім цього, рівень органічних кислот у сечі потрібно
аналізувати в дітей з нез’ясованою гепатопатією, неврологічними або нервово-
м’язовими симптомами, включаючи епілептичну енцефалопатію, і в дітей з
очевидними поліорганними порушеннями, особливо в разі прогресування або
варіювання симптомів.
Найкраще досліджувати органічні кислоти в сечі, тому що вони зазвичай
екскретуються нирками й мають набагато виші концентрації в сечі, ніж в інших
біологічних рідинах. Проте у хворих з певними порушеннями або для контро
лю лікування може бути корисним точне кількісне визначення вмісту специ
фічних органічних кислот плазми крові або СМ Р з використанням ізотопної
дилюції. Прикладом є глутарова ацидурія І типу (глутарова кислота і 3-гідрок-
сиглутарова кислота), дефекти кобаламіну (метилмалонова кислота), тирози
немія 1 типу (сукцинілацетон) та різні церебральні форми органічних аци
дурій, такі як недостатність сукцинатнапівальдегіддегідрогенази (4-гідрокси-
масляна кислота) і хвороба Канавана (N -ацетиласпарагінова кислота). Аналізи
з використанням ізотопної дилюції є методом вибору у пренатальній діагнос
тиці. Для проведення патологоанатомічних досліджень сечу слід брати шляхом
пункції або промивання сечового міхура; аналіз органічних кислот у плазмі
крові, СМ Р або у склистій рідині дає набагато менше інформації.
Ацилкарнітиновий профіль
Проба: 3—6 плям крові, які висушують на фільтрувальному папері (Гатрі-

бланки).
Діагностику багатьох органічних ацидурій і дефектів окиснення жирних
кислот здійснюють шляхом аналізу ацилкарнітину в плямах крові, що вису
шені на спеціальному папері, з використанням тандемної мас-спекгроскоііії
або бомбардування швидкими атомами/мас-спектрометрії. Останній метод
246
Уточнювапьна діагностика метаболічних хвороб
дедалі частіше використовують під час проведення неонатальних скринінгів у

Північній Америці та Європі. Крім того, його можна використовувати як пер
винне допоміжне дослідження в дітей з гострими метаболічними кризами або
гіпоглікемією, оскільки він є більш швидким, ніж звичайний аналіз органіч
них кислот під час діагностики класичних органічних ацидурій, і більш на
дійно виявляє дефекти окиснення жирних кислот. До того ж, кількісний аналіз
рівня багатьох (але не всіх) важливих амінокислот і оротової кислоти, які по
трібно визначати в разі метаболічного кризу нез’ясованої етіології, можна про
вести одночасно за допомогою методу бомбардування швидкими атомами/
мас-спектрометрії. Визначення рівня загального й вільного карнітину в пля
мах крові, що висушені на папері (Гатрі-бланки), з використанням тандемної
мас-спектроскопії не є точним: визначення вимагає проведення спеціального
аналізу плазми або сироватки (рівня карнітину).
Рівень карнітину
Проба: 1 мл сироватки/плазм и (± 5 мл сечі); пробу потрібно швидко

відправити до лабораторії за температури навколишнього середовища.
Довголанцюгові жирні кислоти транспортуються в мітохондрію як складні
ефіри карнітину; це процес, який вимагає трансестерифікації сполук ацил-
КоА на внутрішньому і зовнішньому боках внутрішньої мембрани мітохондрії.
Крім того, сполуки ацил-КоА, що накопичуються в мітохондрії, можуть пере
творюватися на складні ефіри карнітину, видалятися з мітохондрії та екскре-
туватися в сечу. Такий механізм детоксикації призводить до вторинного ви
снаження запасів карнітину за більшості порушень, які перешкоджають мета
болізму мітохондріальних, КоА -активованих карбонових кислот, таких як
органічні ацидурії, дефекти окиснення жирних кислот і дефекти дихального
ланцюга. У разі виявлення метаболічного порушення зниження рівня карніти
ну в сироватці можна розцінювати як симптом таких порушень. Точне кількісне
визначення загального, вільного й естерифікованого карнітину в сироватці
або плазмі (рівень карнітину) є обов’язковим у разі:
• встановлення факту недостатності карнітину;
• контролю за введенням карнітину в разі таких порушень;
• недостатності карнітинового переносника.
Вільний карнітин майже повністю реабсорбується в ниркових канальцях,
тоді як відфільтровані сполуки аиилкарнітину здебільшого екскретуються в
сечу. Аналізи карнітину в сечі слід виконувати лише в поєднанні з аналізами
плазми; вони можуть знадобитися в тому разі, коли рівні карнітину плазми
аномальні або під час контролю за лікуванням. Підвищений вміст ацилкарні
тинів у сечі зазвичай спостерігається в разі органічних ацидурій і дефектів
окиснення жирних кислот. За поєднання з нормальним рівнем карнітину плазми
це є свідченням доброї детоксикаційної здатності. Високі рівні вільного кар
нітину в сечі і знижений коефіцієнт реабсорбції в ниркових канальцях (< 90 %)
можуть слугувати ознакою дисфункції ниркових канальців як причини висна
ження запасів карнітину в організмі.
247
Довголанцюгові карнітини
Проба: 1 мл сироватки/плазми; якщ о аналіз зразків на місці недоступний,
їх треба доставити до лабораторії в контейнері з сухим льодом для запобігання
ліполізу.
У процесі ви зн ач ен н я рівня карн іти н ів передбачається ви зн ач ен н я
кількісного рівня лише складних ефірів коротколанцюгових карнітинів; тому
даний метод непридатний для визначення кількісного вмісту метаболітів, які
накопичуються в разі дефектів окиснення довголанцюгових жирних кислот.
Визначення кількісного вмісту довголанцюгових карнітинів має обмежену прак
тичну значимість, тому що дефекти окислення довголанцюгових жирних кис
лот з успіхом розпізнаються за допомогою аналізу карнітинів, а введення пев
ної дози карнітину можна контролювати шляхом аналізу рівня вільного кар
нітину в плазмі. Проте визн ачення кількісного вмісту довголанцю гових
карнітинових сполук може становити інтерес під час лікування деяких пацієнтів
з дефектами окиснення довголанцюгових жирних кислот.
Вільні жирні кислоти й кетонові тіла

Проба: 1 мл сироватки/плазми; проби треба доставити до лабораторії в
контейнері з сухим льодом для запобігання ліполізу.
Аналіз вільних жирних кислот і кетонових тіл у плазмі або в сироватці дає
важливу інформацію про катаболізм ліпідів і кетогенез. Аналіз потрібно проводи
ти всім пацієнтам з гострою метаболічною комою або гіпоглікемією. Крім цього,
він є єдиним, найважливішим дослідженням наприкінці тесту на голодування.
Нормальні значення рівня вільних жирних кислот і кетонових т ії варіюють за
лежно від метаболічного стану. Високі рівні інсуліну після споживання їжі пере
шкоджають виникненню ліполізу, призводили до низьких концентрацій як вільних
жирних кислот (<300 мкмоль/л), так і кетонів (<100 мкмоль/л). На відміну від
цього активація ліполізу під час голодування призводить до безперервного підви
щення рівня вільних жирних кислот аж до 2—3 ммоль/л протягом 24 год і до
послідовного підвищення рівня кетонових тіл до концентрацій, які перевищу
ють концентрації вільних жирних кислот. Інтерпретація результатів на ранній
стадії реакції на голодування може бути неоднозначною, тому шо рівень вільних
жирних кислот може перевищувати концентрацію 1 ммоль/л до того, як наста
не підвищення рівня кетонів. М олярна концентрація кетонів, менша, ніж мо
лярна концентрація вільних жирних кислот після 24 год голодування, свідчить
про порушення окиснення жирних кислот або кетогенезу; тоді як молярна кон
центрація кетонів, на 50 % менша, ніж молярна концентрація вільних жирних
кислот, фактично є критерієм діагнозу такого порушення. Визначення рівня
вільних жирних кислот без урахування рівня кетонів є недоцільним.
Середньо - та довголанцюгові жирні кислоти

Проба: 1 мл сироватки /плазм и; для запобігання ліполізу зразок потрібно
доставити до лабораторії в сухому льоді.
248
За допомогою методу газової хроматографії/мас-спектрометрії метаболічні

лабораторії можуть встановлювати розходження між середньо- та довголанцю-
говими (С6-С18) жирними кислотами плазми. Такий аналіз дозволяє одержу
вати інформацію про окиснення мітохондріальних жирних кислот і накопи
чення патологічних метаболітів у разі дефектів окиснення жирних кислот. Він
є альтернативою аналізу ацилкарнітинів, за якого така інформація недоступна.
Підвищення рівня жирних кислот зазвичай відображають тип ацилкарнітинів,
за винятком недостатності карнітинпальмітоїлтрансферази І, за якої високі
рівні різних жирних кислот контрастують зі зниженими рівнями ацилкарні
тинів. Крім того, у разі дефектів окиснення жирних кислот для контролю за
лікуванням потрібно визначати точний кількісний вміст специфічних хімічних
сполук.
Оротова кислота
Проба: мінімум 10 мл сечі; з доданням двох крапель хлороформу як кон
серванту. Пробу потрібно негайно відправити до лабораторії за температури
навколишнього середовища.
Синтез піримідинів, головною проміжною сполукою якого є оротова кис
лота, регулюється на рівні карбамоїлфосфатсинтетази II, що каталізує першу
реакцію на цьому метаболічному шляху. Мітохондріальний ізофермент карба-
моїлфосфатсинтетаза І каталізує утворення карбамоїлфосфату при детокси
кації азоту. Умови, за яких відбувається накопичення мітохондріального кар
бамоїлфосфату (особливо в разі порушень орнітинового циклу), сприяють та
кож п ід в и щ ен н ю р ів н ів ц и то зо л ь н о го к а р б а м о їл ф о с ф а т у , б іо си н тезу
піримідинів, екскреції оротової кислоти із сечею. Аналіз вмісту органічних
кислот може виявити ці сполуки, але для точного кількісного визначення по
трібне використання методів високоефективної рідинної хроматографії або мас-
спектрометрії. Аналіз вмісту оротової кислоти в сечі є одним з обов’язкових
досліджень у процесі діагностики недостатності орнітинтранскарбамілази в дітей
з гіперамоніємією. Приховані підвищення рівня оротової кислоти під час біо
синтезу піримідинів, так само як і в гетерозиготних носіїв недостатності ор-
нітинтрапскарбамілази, можна розпізнати за підвищення рівня оротової кис
лоти в сечі після вживання алопуринолу, який блокує перетворення оротової
кислоти на уридинмонофосфат. Підвищення рівня оротової кислоти можна
також виявити в разі деяких інших генетичних порушень, у тому числі міто
хондріальних, синдрому Ретта і гіперурикемії (синдрому Леш а—Ніхана).
Пурини і піримідини
Проба: мінімум 10 мл сечі; для дослідження бажано використовувати ран

ковий зразок або добове взяття сечі (зразки зберігають у холодному і захище
ному від світла місці). Як консервант у зразок додають дві краплі хлороформу;
для діагностики недостатності аденілсукцинази зразок відправляють до лабо
раторії за температури навколишнього середовища або в сухому льоді.
249
Аналіз вмісту пуринів і піримідинів у сечі з використанням високоеф ек

тивної рідинної хроматографії може дати інформацію про наявність невроло
гічних порушень, особливо в пацієнтів із проблемами в ниркових канальцях.
До інших симптомів, які можуть бути наслідком генетичних порушень метабо
лізму пуринів або піримідинів, належать артрит, м ’язові судоми і м ’язове ви
снаження, анемія або імунодефіцит. Харчовий статус впливає на екскрецію
пуринів і піримідинів, рівень яких може значно варіювати протягом доби: тому
для аналізу варто брати пробу добової або ранкової сечі. За день до взяггя сечі
слід уникати споживання напоїв і їжі, що містять метилкеантини, таких як
кава, чорний чай, какао, лакриця. За наявності в пацієнта інфекції сечових
шляхів взяття проби не допускається, тому що бактерії помітно зменшують
концентрацію пуринів або піримідинів у сечі. Пробу сечі, взяту для встанов
лення діагнозу неврологічного захворювання, слід негайно заморозити і доста
вити до лабораторії в сухому льоді, тому що сукциніламіноімідазолкарбокса-
мід-рибонуклеаза, що є маркерним метаболітом недостатності аденілсукци-
нази, нестійка за кім натної тем ператури. За допом огою методу газової
хроматографії/мас-спектрометрії сечу варто досліджувати на наявність у ній
дигідропіримідинів, як і в разі аналізу органічних кислот, тому що за методом
високоефективної рідинної хроматографії дані речовини неможливо виявити.
Дослідження в разі порушень метаболізму галактози

Проба. Скринінг (на активність галактози, галактозо- 1-фосфатуридилтран-
сфсрази): до лабораторії відправляють 3—6 плям крові, які висушують на
фільтрувальному папері.
Специфічні аналізи (на вміст галактози, галактозо-1-фосфату, фермента
тивні дослідження, мутаційний аналіз): 2 мл крові з консервантом ЕДТА; взяття
зразка переважно через ЗО хв після годування молоком; відправляють до ла
бораторії за кімнатної температури; якщ о виникає потреба (наприклад, протя
гом тижня), зберігають за кімнатної температури (не охолоджують, тому шо це
може спричинити гемоліз; не заморожують, тому що кіназа пов’язана з мемб
раною).
Більшість вроджених порушень метаболізму галактози можна розпізнати
шляхом визначення концентрацій галактози й активності галактозо-1-фосфа-
туридилтрансферази в сухих плямах крові (Гатрі-бланки). Такі аналізи є склад
ником неонатального скринінгу в більшості західних країн. Дітям з патологіч
ними скринінг-тестами потрібно проводити більш точні аналізи. Кількісний
рівень галактози визначають у плазмі (нормальний рівень — < 3 мг/дл), а
кількісний рівень галактозо-1-фосфату визначають в еритроцитах (нормаль
ний рівень — < 0,3 мг/дл).
Вміст глюкози в сечі

Проба: мінімум 10 мл сечі; як консервант до зразка додають дві краплі
хлороформу; пробу негайно відправляють до лабораторії за температури на
вколишнього середовища.
250
Уточнювал ьна діагностика метаболічних хвороб
Для виявлення патологічної екскреції цукрів у сечі хворих з дефектами

ниркових канальців і для діагностики деяких порушень метаболізму вуглеводів
варто застосовувати тонкошарову хроматографію. Зазвичай досліджують глю
козу, галактозу, фруктозу і лактозу.
Глікозаміноглікани
Проба: мінімум 10 мл сечі; пробу слід негайно відправити до лабораторії
за температури навколишнього середовища.
Мукополісахаридози (М П С) виникаю ть унаслідок дефекту метаболізму
деяких глікозаміногліканів, які накопичуються в лізосомах і екскретуються із
сечею. їх можна виявити за допомогою кількісного аналізу концентрації за
гальних глікозаміногліканів у сечі (відносно рівня креатиніну), але більш точ
но наявність їх діагностують за допомогою електрофоретичного поділу різних
фракцій глікозаміногліканів. При М ПС 1, II, VI й VII типів спостерігається
підвищений рівень дерматансульфату (пов’язаний з виникненням змін в орга
нах і скелеті). При М ПС I, II, III і VII типів спостерігається підвищений рівень
гепарансульфату (пов’язаний із затримкою психічного розвитку), наявність ке-
ратансульфату (пов’язаний з виникненням змін у скелеті) є характерною озна
кою М ПС IV типу. При М ПС VII типу й рідше — IV типу спостерігається
наявність хондроїтинсульфату. Визначення кількісного вмісту концентрації
загальних глікозаміногліканів у сечі може дати граничні або навіть хибнонега
тивні результати, особливо у хворих із МГІС III (синдром Санфіліппо) і IV
(синдром Моркіо) типів. Електрофоретичний поділ глікозаміногліканів є ме
тодом вибору в разі підозри на наявність таких порушень.
Олігосахариди
Проба: мінімум 10 мл сечі; як консервант до зразка додають дві краплі
хлороформу; пробу негайно відправляють до лабораторії за температури на
вколишнього середовища.
Значна частина лізосомних хвороб накопичення призводить до накопи
чення специфічних олігосахаридів, які можна виявити в сечі. їх зазвичай роз
пізнають шляхом поділу окремих олігосахаридів за допомогою методу тонко
шарової хроматографії. Кількісний аналіз застосовують лише для визначення
вільної нейрамінової (сіалової) кислоти під час встановлення діагнозу хвороби
Саллі. Аналіз олігосахаридів дозволяє діагностувати такі порушення: фукози-
доз, а-маннозидози і (5-маннозидози, аспартилглікозамінурію, хворобу Ш індле-
ра, сіалідоз, О М І- і ОМ 2-гангліозидози, галактосіалідоз, хворобу Ґоше, гліко
геноз II типу (хворобу Помпе) і хворобу накопичення сіалової кислоти (хворо
бу Саллі). Якщо клінічна картина в пацієнта наводить на думку про наявність
одного з таких порушень, можна рекомендувати проведення ферментативних
досліджень, незважаючи на нормальні результати аналізу на вміст олігосаха
ридів у сечі. Для діагностики інших лізосомних хвороб накопичення потрібне
проведення лише ферментативних досліджень.
251
Маркери пероксисомної функції

Проби: І мл сироватки/плазми для дослідження довголанцюгових жирних
кислот; для запобігання ліполізу зразки варто доставляти до лабораторії в су
хому льоді. 1 мл крові з консервантом ЕДТА для аналізу плазмалогенів в ерит
роцитах; пробу негайно відправляють до лабораторії за температури навко
лишнього середовища.
Більшість пероксисомних порушень, особливо порушень біогенезу перок-
сисом, викликають недостатнє пероксисомне бета-окиснення. Визначення
довголанцюгових жирних кислот у сироватці або плазмі є методом вибору під
час діагностики таких порушень. Катамнестичні дослідження з метою точної
біохімічної характеристики деяких пероксисомних порушень включають аналіз
жовчних кислот, а також фітанової і пристанової кислот. Окремий випадок
підвищення рівня фітанової кислоти в сироватці відзначали в дорослого па
цієнта із хворобою Рефсума. Такі порушення синтезу ефірів ліпідів, як точкова
хондродисішазія кульшового або плечового суглоба, потребують кількісного
визначення вмісту плазмалогенів в еритроцитах.
Жовчні КИСЛОТИ
Проба: 5 мл сечі, 2 мл плазми або 2 мл жовчі; пробу слід доставити до
лабораторії в сухому льоді.
У разі різних пероксисомних порушень, а також дефіциту біосинтезу жовч
них кислот можуть відбуватися зміни концентрації жовчних кислот. Прове
дення цих аналізів передбачає кількісне визначення специфічних метаболітів у
різних біологічних рідинах методом бомбардування швидкими атом ам и/м ас-
спектрометрії.
Дослідження в разі вроджених порушень

глікозилювання
Проба: 1 мл сироватки; пробу негайно відправляють до лабораторії за тем
ператури навколишнього середовища.
Для перетворення на функціональні глікопротеїни багато ферментів, транс
портні й мембранні білки, гормони та ін. мають пройти глікозилювання в
апараті Гольджі або в ендоплазматичному ретикулумі. У побудову бічних лан
цюгів вуглеводів залучено понад ЗО різних ферментів; у лізосомах відбувається
розщ еплення глікопротеїнів.
Вроджені порушення глікозилювання, описані раніше як синдроми вугле-
воддефіцитних глікопротеїнів, є результатом недостатності ферментів, потрібних
для глікозилювання білків. Такі порушення характеризуються розладами різних
фізіологічних функцій і широким спектром симптомів. Установлення діагнозу
й диференціальна діагностика пов’язані з виявленням особливостей патологі
чного глікозилювання за допомогою ізоелектрофокусування феритину. Цей
тест, який являє собою загальний тест на виявлення зниженого глікозилюван
ня трансферину, не дає змоги виявити всі синдроми вроджених порушень
252
глікозилювання. Вторинні розлади глікозилю вання можуть бути наслідком

хронічного алкоголізму, класичної галактоземії або непереносимості фруктози
(недостатній синтез маннозо-6-фосфату).
Стероли
Проба: 1 мл сироватки/плазми; пробу відправляють до лабораторії в сухо
му льоді.
Аналіз стеролу за допомогою методу газової хроматографії/мас-спектрометрії
використовують для діагностики порушень метаболічного шляху біосинтезу пе
риферійного холестерину, особливо в разі синдрому Сміта—Лемлі—Опіца.
Порфірини
Проба: 20 мл сечі (довільне взяття проби, без консерванта), 5 мл ф е
калій, 5—10 мл гепаринізованої крові без антикоагулянту. Пробу зберігають у
холодному, захищеному від світла місці або негайно відправляють до лабора
торії за температури навколишнього середовища.
Накопичення специфічних проміжних метаболітів у разі порфірій зумов
лює абдомінальні, неврологічні й дерматологічні симптоми. Зазвичай кількісне
визначення різних порфіринів та їхніх попередників здійснюється в сечі та /
або фекаліях. Цитозольні ферментативні дослідження проводяться на еритро
цитах. Вроджена еритропоетична уропорфірія (хвороба Гюнтера) характери
зується типовою зміною кольорів сечі (наявність коричневих і червоних флу
оресцентних плям на дитячих пелюшках). У разі підозри на наявність гострої
печінкової порфірії використовують спеціальні скринінг-тести щодо наявності
порфобіліногену в сечі (проба Геша, проба Ватсона—Ш варца). Кращим є
кількісне визначення вмісту порфобіліногенів і 5-амінолевуленової кислоти.
СПЕЦИФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
СПИННОМОЗКОВОЇ РІДИНИ І СЕЧІ
В РАЗІ НЕЙРОМЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ
Проба: відбирають кілька проб СМ Р: у віці до 1 року — 0,5 мл (одна

проба), для метаболічних досліджень використовують 2—4 проби; у віці понад
1 рік — 1 мл (одна проба), використовують 3—5 проб. Негайно заморожують
зразки біля ліжка хворого (у сухому льоді або в рідкому азоті), зберігають за
температури —70 °С. Аналіз гітеринів потребує додавання антиоксидантів (ДТЕ
і ДЕТАПАК). За наявності крові у зразках перед заморожуванням їх центри
фугують (повідомити про це лабораторію!). Для проведення катамнестичного
аналізу деякі автори рекомендують зберігати два зразки СМ Р (приблизно 1 мл
кожний) за температури —70 °С.
Птерини в сені: 10 мл довільно взятої проби сечі; зберігають у холодному
й захищеному від світла місці; транспортують до лабораторії в сухому льоді.
253
Паралельно беруть 5 мл сечі; додають 6 моль/л розчину НСІ (pH 1,0—1,5);

додаю ть 100 мг М п 0 2 і ретельно розмішують протягом 5 хв (за кімнатної тем
ператури). Центрифугують 5 хв (4000 об/хв); відправляють супернатант експ-
рес-поштою до лабораторії, захистивши його алюмінієвою фольгою від світла.
У процесі діагностичного обстеження хворого з підозрою на нейрометабо-
лічне порушення пункцію СМ Р слід виконувати лише після проведення ос
новних аналізів крові і сечі та після ретельного оціню вання результатів нейро-
скопічних досліджень. Селективний скринінг на СМ Р не виконують. Проте
низку нейрометаболічних порушень можна діагностувати лише за допомогою
специфічних досліджень СМ Р, які визначають метаболічні ланцюги цереб
рального метаболізму, особливо нейротрансмігтерів (табл. 36). Аналіз СМ Р
повинен включати кількісне визначення рівня лактату, пірувату й амінокислот
(виконують за допомогою методів, зручних для дослідження СМ Р). Крім того,
аналіз повинен включати кількісне визначення вмісту клітин, глюкози, білка,
класів імуиоглобулінів, специфічних імуноглобулінів і оцінювання гематоен-
цефалітного бар’єру.
Надійні результати специфічних досліджень СМ Р можна одержати лише в
тому разі, якщо суворо дотримуватися відповідної процедури. Процедуру слід
завчасно обговорити з нейрометаболічною лабораторією. Аналізи деяких речо
вин (таких як птерини, серотонін і катехоламіни) потребують додавання певних
реактивів. Кількісно визначити зміст вільної у-аміномасляної кислоти можна в
зразках, які були швидко заморожені в сухому льоді або рідкому азоті біля ліжка
хворого. Взяття проб погрібно виконувати в певний час, у суворій послідов
ності, в пробірки. Беруть фіксовану кількість СМ Р, тому що велика кількість
метаболітів характеризується добовими змінами і каудокраніальним градієнтом
концентрації. І нарешті, важливим є точне маркування зразків СМ Р, які відси
лаються до лабораторії. Для діагностики недостатності кофакторів тетрагідробі
оптерину дітям з гіперфенілаланінемією потрібно проводити аналіз вмісту пте-
ринів у сечі за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії.
Аналіз птеринів у СМ Р потрібний для дослідження біогенних амінів.
Глутатіон і метаболіти
Проба: 3 мл цільної крові з консервантом ЕДТА. Центрифугують, відок
ремлюють плазму і заморожують. Видаляють білки з еритроцитної фракції з
5 % сульфосаліциловою кислотою (у співвіднош енні приблизно 1 : 1); ретель
но струшують, інтенсивно перемішують (до досягнення однорідного коричне
вого кольору); двічі центрифугують (5000 об/хв); відбирають і заморожують.
Відправляють плазму і депротеїнізовані (позбавлені білків) еритроцити в сухо
му льоді до лабораторії (із чітким маркуванням!).
Порушення у-глутамілового циклу спричинюють низку клінічних проблем,
у тому числі неонатальний метаболічний ацидоз, гемолітичну анемію, розлади
електролітів і прогресивні неврологічні симптоми. Усі ці ферментопатії успад
ковуються за автосомно-рецесивним типом. Найважливішим порушенням у
цій групі є недостатність глугатіонсинтетази. До першочергових досліджень
254
ТАБЛИЦЯ 36
Спадкові метаболічні захворювання, д л я діагностики яких досліджується
спинномозкова рідина
Порушення Патологічний м ета боліт
■
Недостатність білка — переносника Співвідношення рівня глюкози в СМ Р/крові
глюкози
Мітохондріальні енцефаломіопатії Лактат, піруват й аланін у СМ Р
Некетотична гіпергліцинемія Співвідношення рівня глюкози в СМ Р/плазмі
Дефект синтезу серину Амінокислоти в СМ Р
Синдром Коєна р-Аланін
Недостатність піпеколіноксидази Піпеколінова кислота
Дефекти обміну біогенних Метаболіти біогенних моноамінів у СМ Р
моноамінів
Недостатність гуанозинтрифосфат- Біогенні моноаміни і птерини в СМ Р
циклогідролази І
Недостатність церебральної Біогенні моноаміни і птерини в СМ Р
дигідроптеридинредуктази
Судоми, що коригуються фолієвою Неідентифікований метаболіт (аналіз біогенних
кислотою амінів і амінокислот у СМ Р)
Недостатність трансам інази у-Аміномасляна кислота у СМ Р
у-аміномасляної кислоти
Дефект білка, що зв’язує фолати Фолати в СМ Р
Недостатність метилентетрагідро- Метилтетрагідрофолат
фодатредуктази
Глутарова ацидурія І типу Глутарова кислота в СМ Р
Дефекти лейцинового катаболізму З-Гідроксиізовалеріанова кислота в СМ Р
належать аналіз органічних кислот (5-оксопроліну), а також кількісне визна

чення глутатіону і його метаболітів у сечі, еритроцитах, лейкоцитах та/або
фібробластах. Ферментні дослідження виконують на еритроцитах або інших
ядровмісних клітинах (лейкоцитах, фібробластах). Однак слід зважати на те,
що в еритроцитах представлено лише частину у-глутамілового циклу (відсутні
у-глутамілтранспептидаза і 5-оксопроліназа).
255
Цитологічні основи
спадковості
Родини із хромосомними хворобами мають високий шанс як щодо точно

го діагнозу, так і адекватного прогнозування, первинної, вторинної і третинної
профілактики. Багато дослідників присвятили свої творчі пошуки таким роди
нам. їхня праця не була марною — сьогодні лікарі-генетики почуваються до
сить упевнено в діагностиці хромосомної патології, хоча природа продовжує
підносити свої сюрпризи й у цій області пізнання.
Учення про хромосомні хвороби людини — одне з наймолодших у медичній
генетиці — молодій науці драматичної долі. Не минуло і 50 років з моменту
встановлення хромосомної етіології хвороби Дауна, а вже описано майже тися
чу нозологічних форм хромосомних хвороб. Перші 5 років з моменту відкриття
дали змогу знайти дещо більше десятка хромосомних хвороб. Біля джерел відкрит
тя стояли Лежен, Патау, Едвардс, Опіц. Вітчизняні імена тут відсутні: ми в цей
час переживали “непродуктивний період розвитку”, дозволили присвоїти науці
ярлики “продажної дівки імперіалізму” і “псевдонауки”.
Однак у цей період втрат вітчизняні вчені-генетики — А.А. П рокоф ’єва-
Бєльговська, Є.Ф. Давиденкова, Ю.Л. Горощенко, П.Ф. Светлов, В.П. Ефро-
їмсон, Н.П. Дубінін продовжували свої дослідження під загрозою викриття. І
тому вже в 1966 р. вийшла перша вітчизняна книга “ Хромосомні хвороби
людини” проф. Є.Ф. Да-
виденкової.
А. Ф . З а х а р о в ,
М.П. Кулєшов, С.Г. Вор
с а н о в а , Ю .Б. Ю ров,
М А Пілінська, Д.В. За-
лєтаєв — це обличчя не
тільки вітчизняної, а й
світової цитогенетики.
Ю .Б. Юров і С.Г. Вор
санова створили вітчиз
няну школу клінічних
молекулярних цитоге-
нетиків, їхні учні успі
шно працюють і в Ук
раїні.
Рис. 67. С .М . Давиденков, Є .Ф . Давиденкова іїхні колеги - лікарі- У країна може п и
не вро па тологи , що вперш е почали м еди ко-ге н ети чн е кон
сультування родин зі спадковою патологією на базі психіатричної ш атися М.А. П ілінсь-
лікарні (Сабурова дача, Харків, 1920) кою , Г .Р . А к о п я н ,
256
Цитологічні основи спадковості
Рис. 68. С.М . Давиденков - один із основоположників світової клінічної генетики
ЮЛ. Гаврилю ком, Т.А. Зеровою-Любимовою, І.Р. Бариляком, Ю.С. Верлинсь-

ким, О.В. Головчанським, З.Н . Н іколаєвою , С.Б. Арбузовою, Л.А. Кодуно-
вим, О.А. Сазанським, чиї дослідження дали змогу нашій країні спілкуватися
однією мовою з фахівцями світу.
Однак пізнання лікарів у клінічній цитогенетиці все ще залишаються об
меженими, що не дає можливості розгледіти хромосомні хвороби, включати їх
у диференціально-діагностичне коло під час уточнення складного діагнозу. У
лікарів досі не сформувалося розуміння того, що хромосомні хвороби в дорос
лих (після 25 років) трапляються частіше, ніж у дітей (до 25 років співвідно
ш ення становить 1,8 : 1000, після 25 років — 2,0 : 1000, протягом ж иття —
3,8 : 1000); що більш яскраво виявлені риси дисморф огенезу в пробанда із
хромосомною патологією, то раніше в процесі онтогенезу можна встановити
діагноз цієї патології.
Хромосомні порушення, діагноз яких встановлюють у дорослих, зазвичай
є мозаїчними формами, за яких прихована форма дисембріогенезу супровод
жується вираженими метаболічними порушеннями, функціональними зміна
ми нервової, ендокринної, скелетної систем, і саме тому такі хворі потрапля
ють до генетика пізно та найчастіше випадково.
Український досвід діагностики, лікування і профілактики хромосомних
хвороб формувався з 1966 р. Перші хромосомні дослідження хворих з аном а
ліями статевого диференцію вання проводилися в Харківському спеціалізова
ному медико-генегичному центрі спочатку за допомогою вивчення факульта
тивного гетерохроматину (О.Я. Гречаніна, Б.С. Лакіза), пізніше — каріотипу
учнями Ю .С. Верлинського — О.В. Головчанським і З.Н . Ніколаєвою. Наші

колеги і друзі з Росії — академіки М .П. Бочков, Є.Ф. Давиденкова, В.І. Іванов,
Е.П. Гінтер, професори С.І. Козлова, М .П. Кулешов, І.В. Бутомо, О.Л. Коло
мієць, Л .Ф . Курило, С.Г. Ворсанова, Ю .Б. Ю ров допомогли розвитку ф ун
даментальної і клінічної цитогенетики в Україні. Співробітництво триває й
донині.
Перше відкриття факту існування клітини належить Роберту Гуку (1665).
Знадобилося триста років, щоб у 1838—1839 pp. Матіас Ш лсйден і Тсодор
Ш ванн сформували клітинну теорію. Згідно з нею:
• клітини становлять собою основні елементи життя — дрібні одиниці,
які можна назвати живими;
• усі організми складаються з багатьох або однієї клітини.
У 1855 р. Рудольф Вірхов додав: усі клітини утворюються лише внаслідок
поділу інших клітин. Пізніше Вейсман вибудував хромосомну теорію спадковості:
• ядерна речовина контролює формування всіх клітин. Під час мітозу вона
ділиться навпіл, даючи еквівалентні продукти;
• перед заплідненням яйцеклітини втрачають половину своєї речовини,
яку може заміщувати лиш е ядерна речовина спермія;
• статеве розмноження ґрунтується на злитті двох ядер у кожнім поколінні.
При цьому ядерної речовини повинно бути вдвічі менше як у чоловічій, так і
в жіночій клітинах;
• між ядерною речовиною яйцеклітини й спермія немає істотних генетич
них розбіжностей.
БУДОВА КЛІТИНИ
Яким чином працює клітина — ця держава у всесвіті організму, — поки ще
не доступно для розуміння. Клітини одного типу, групуючись, утворюють тка
нину. У кожної клітини є її робочі частини — органели (рис. 69, 70). Кожна
з органел — дивовижна “ф абрика”, яка працює чітко й злагоджено. Усі кліти
ни виконують певні функції в процесі життєдіяльності організму й між ними є
розподіл функцій, тобто кожна клітина спеціалізована, а всі разом вони інтег
ровані і працюють злагоджено в організмі. Висока спеціалізація клітин дося
гається шляхом посиленого розвитку тих або інших властивостей, хоча орга
нели й ті самі. Функції цитоплазматичних структур клітини наведено в табл. 37.
Клітина складається з 3 частин:
• клітинної мембрани;
• цитоплазми з органелами;
• клітинного ядра.
Клітинна мембрана являє собою тонку плівку, через яку здійснюється обмін
речовин. У мембрані є два шари ліпідів — бішар, товщина якого становить 10 нм.
Нині прийнята рідинно-мозаїчна модель клітинної мембрани. Молекули
ліпідів (фосфоліпіди, холсстерол) розміщені у два шари так, що неполярні
гідрофобні кінці перебувають усередині мембрани, а полярні гідрофільні кінці
звернені до внутрішнього й зовнішнього водного середовища. У ліпідах мем
брани наявні білкові молекули різноманітного характеру, що дає змогу назива
ти структуру мембрани мозаїчною.
258
Рис. 69. Евкаріотична

клітина:
1 - мембрана клітини; 2 -
вакуоля; 3 - ендоплазма
тичний р е ти к у лум ; 4 -
апарат Гольджі; 5 - я д е р
на мембрана; б -я д р о ; 7 -
ядерце; 8 - мгтохондрія; 9 -
ендоплазматичний р ети
кулум ; Т О -ц и т о п л а з м а ;
ТТ -л із о с о м а
Мембранні білки, розташовані на її поверхні і з ’єднані з цукрами, назива

ють глікопротеїнами. Співвіднош ення білків і глікопротеїнів у різних клітинах
неоднакове, тому кожна клітина має свій ярлик, записаний глікопротеїнами.
Так, яйцеклітина і сперматозоїд впізнають одне одного за глікопротеїнами
клітинної мембрани і, якщ о вони збігаються як елементи головоломки, статеві
клітини зливаються. Завдяки таким білкам клітини одного й того ж типу три
маються разом і утворюють тканини.
Свої функції мембрана клітини здійснює завдяки вибірковій проникності:
речовини, розчинні в ліпідах, легко проникають крізь мембрану, тоді як амі
нокислоти, глюкоза проникають у клітину за допомогою п е р е н о с н и к ів — особ
ливих білкових молекул, які містяться в самій мембрані. Роль переносника
полягає в тому, що він у проміжній речовині з’єднується з будь-якою молеку
лою, проходить короткий шлях у мембрані й віддає її в цитоплазмі. Такий тип
обміну називається полегшеною дифузією. Завдяки такому обміну клітини
печінки та м ’язи легко поглинають і виділяють глюкозу.
Наступний вид обміну — активний транспорт — являє собою переміщ ен
ня речовин проти градієнтів концентрації. Прикладом такого переміщення
може бути натрій-калієвий насос, який виводить йони натрію з клітин і “нака
чує” в клітину йони калію за допомогою АТФ.
Вода проникає в мембрану шляхом осмосу, який зумовлений дифузією окре
мих молекул води крізь мембрану або током води через особливі пори в мембрані.
Мітохондрії містять кільцеву дволанцюгову Д Н К , яку називають 25-ю хро
мосомою людини (мтДНК). У кожній соматичній клітині в середньому міститься
близько 1000 мітохондрій. Сумарно мтДН К складають 5 % загальної кількості
Д Н К в організмі. Д Н К мітохондрій транскрибується напівавтономно від ядер
ної ДН К.
Геном мітохондрії людини повністю секвенований. Він містить 16 569 п. н.
і кодує 2 рРН К , 22 тРН К і 13 поліпептидів. Поліпептиди є одиницями ф ер
ментних комплексів окисного фосфорилювання.
259
Секреторні ф ан у ли
К омплекс Гольджі (кінцеві накопичення продуктів секреції)
посттрансляційні зм іни,
спаковування і транспорт
■J
J Центріоли
у Л (центр
полімеризації
мікротрубочок)
Ш орсткий ендоплазм атичний

ретикулум (синтез та сегре
гація білків, п о ст
трансляційні
зм іни)
Ядерна оболонка
(розділення хіроматину1
і цитоплазми)
Ядерце М ітохондрія
(синтез рР Н К ) (синтез АТФ і стероїдів) Сф еричні одиниці
А»с. 70. Евкаріотичні органели (за Дж. М. Ф аллером і Д. Ш ілдсом , 2003)
Мітохондріальний геном відрізняється від ядерного геному кількома озна

ками:
• М тДНК успадковується за материнським типом. Частка батьківської
мтДН К складає від 0 до 4 мітохондрій, а материнської — 2500. Разом з тим не
виключено, що після запліднення реплікація батьківських мітохондрій узагалі
блокується.
• Комбінативна мінливість мтДН К у мейозі відсутня. Нуклеотидна по
слідовність змінюється в поколіннях тільки внаслідок мутацій.
• М ітохондріальний геном безперервний, тобто не містить інтронів. П ро
те є лиш е кілька міжгенних пар нуклеотидів або їх зовсім немає.
260
Ц и то л о гіч н і осно ви спадковості
• Більшість генів мтДН К чергуються з одним геном тРН К , які слугують

сигналами поділу для подальшого утворення первинних транскриптів.
• Усередині однієї клітини можуть функціонувати мітохондрії з різними
типами мтДНК. Такий стан називають гетероплазмією. Наявність у клітинах
мітохондрії з одним типом мтДН К називають гомоплазмією.
У мтДНК транскрибуються або транслюються обидва ланцюги. Код мтДНК
дещо відрізняється від універсального (UGA кодує триптофан, AGA й AGG є
стоп-кодонами).
• Мутації генів мтДНК є підґрунтям мітохондріальних хвороб, які відрізня
ються від моногенних хвороб не лиш е особливостями передавання з поколін
ня в покоління за материнською лінією, а й своєрідними загальними рисами
клінічної картини. Патологічні мутації мтДНК відкрито в кожному типі міто
хондріальних генів.
В органелах клітини, шо мають назву рибосом, відбувається синтез білка.
Рибосоми прикріплені до ендоплазматичного ретикулуму, який є своєрідним
“робочим столом клітини”. Ендоплазматичний ретикулум утворює окремі ком
поненти клітини, відокремлюючи різні хімічні процеси в ній. Частини ендо
плазматичного ретикулуму, що містять у собі синтезовані на рибосомах білки,
утворюють апарат Гольджі, який характеризується високим ступенем транс
формації.
ТАБЛИЦЯ 37
Функції цитоплазматичних структур за Pamela, Camp, Arms, 1988
Назва Ф ункція Будова
Клітинна мембрана Оточує клітинний вміст, обмін Подвійний шар ліпідів з білками
речовин і глікопротеїнами
Ядро Містить хромосоми і ядерця Дві мембрани, які оточують
хромосоми
Хромосоми Несуть генетичну інформацію Д Н К і білки
Ядерця Синтез PH К для рибосом Д Н К і ферменти для синтезу
РНК
Мітохондрії Дихання (продукування енергії Дві мембрани (внутрішня —
з поживних речовин) з кристами), білки, Д Н К
Рибосоми Синтез білка в цитоплазмі Р Н К і білки
Ендоплазматичний Місце прикріплення рибосом і Мембрани
ретикулум ферментів біосинтезу ліпідів,
поділяє цитоплазму на відсіки
Апарат Гольджі Підготування і пакування Мембрани
клітинних продуктів на експорт,
утворення лізосом
Лізосоми Перетравлювання поживних Мембрани, травні ферменти
речовин, клітинних
компонентів, які відпрацювали
свій термін
261
Назва Функція Б удова
Пластиди Запасання рідини, поживних Мембрана

речовин, пігментів
Мікротрубочки Внутрішньоклітинний рух, Білок
збереження форми клітин
Війки, джгутики Переміщення клітин Трубочки, вкриті клітинною
мембраною
Цитоплазматичні структури представлені в клітині однаковими за своєю

будовою й функцією. Тому ушкодження однієї з них помітно не відбивається
на життєдіяльності клітини через їхню взаємозамінність.
У ядрі міститься генетичний матеріал клітини — ДН К , яка об’єднана зі
значною кількістю білка в структури, названі хромосомами.
Людські соматичні клітини містять 23 пари різних хромосом, усього 46.
Одна пара успадковується індивідуально від батька, інша — від матері. У здо
рового чоловіка одна із хромосомних пар складається із статевих хромосом —
Y-хромосоми, що успадковується від батька, та Х-хромосоми, що успадко
вується від матері. Дві Х-хромосоми знаходять у нормальних жінок, по одній
від кожного з батьків. Інші 22 пари хромосом називаються автосомами. Члени
двох пар автосом називають гомологами або гомологічними, тому що їхні Д Н К
однакові. X- та Y-хромосоми негомологічні одна до одної.
Соматичні клітини людини мають диплощ ний набір хромосом (46), гаме
ти — гаплоїдний набір (23). Диплоїдна кількість хромосом підтримується під
час розмноження генерації соматичних клітин внаслідок мітозу, а гаплоїдна
кількість утворюється під час мейозу.
ПОДІЛ КЛІТИНИ.
МІТОЗ. МЕЙОЗ. ГАМЕТОГЕНЕЗ
М ІТОЗ
Мітоз (рис. 71) — екваційний поділ клітин, унаслідок якого з однієї по
чаткової материнської клітини утворюються дві дочірні, ідентичні одна одній.
Мітоз — підґрунтя спадковості організму. Біологічна функція мітозу поля
гає в скрупульозно точному розподілі речовини кожної хромосоми між двома
полюсами.
Мітотичному циклу передує інтерфаза (або ядро у стані спокою). В інтер-
фазі в клітині перебігають найважливіші процеси метаболізму, які послідовно
змінюють один одного, що зумовлює подвоєння хромосом.
Інтерфаза поділяється на 3 періоди — G p S, G 2 (G — перерва, S — синтез):
1. Пресинтетичний період — Gj (перерва), протягом якого в клітині відб
вається накопичення продуктів, потрібних для редуплікації хромосом і побу
дови мітотичного апарату поділу клітини.
262
© '
Рис. 71. М ітоз

А — ін те р ф а за ; В — про ф а за ; С — м етаф аза; 0 — анаф аза; Е — те ло ф а з а ; F — інтерф аза; 1 — ц ентріолі; 2 —
ядро; 3 — оболонка ядра; 4 — плазматична мембрана; 5 — цитоплазм а; 6 — біполярні волокна веретена поділу;
7 — метафазна пластинка
Цей період найдовший. У ньому відбувається:

а) синтез ферментів, потрібних для здійснення поділу клітини;
б) синтез пуринових і піримідинових нуклеотидів;
в) синтез ДН К-полімерази.
Усі три періоди G ,, S, G 2, щ о становлять інтерфазу, займають майже 90 %
часу клітинного циклу, а мітоз (М -ф аза) — менше ніж 10 %. П овний час
проходження клітинного циклу в клітинах одного типу значно варіює залежно
від типу тканини й умов росту (наприклад, у людини тривалість клітинного
циклу для клітин кісткового мозку становить 8—124 доби, а для епітелію шкіри —
20—25 діб). Головним показником тривалості всього циклу є тривалість G j-
фази. Так, клітини, позбавлені достатнього запасу поживних компонентів, за
тримуються в G j-фазі. Це пов’язано з тригерними білками (р21, ріб і р27), які
інгібують початок S-фази. З появою поживних речовин у клітинах відновлю
ються процеси, характерні для кінця фази G r Закінчується пресинтетична фаза
перед початком подвоєння хромосом.
2. Період синтезу — S, протягом якого здійснюється редуплікація молекул
Д Н К , гістонів і репродукція хромосом. Реплікація Д Н К у фазі S у людини почи
нається відразу в багатьох точках геному, і кожна хромосома має від 20 до 80 реп-
ліконів. Синтез Д Н К не відбувається одночасно в усіх хромосомах і навіть у
частинах хромосоми: спостерігається деяка асинхронність цих процесів.
3. Постсинтетичний період — G 2, протягом якого здійснюються підготовчі
процеси для формування ахроматичного апарату поділу клітини. У цей період
відбувається накопичення енергії і ферментів, потрібних для реалізації на-
263
ступного поділу. Наприкінці в 2-фази активізується кіназа, що, ймовірно, сприяє

переходу клітин до поділу.
Ахроматичний апарат — це трубчасті структури, що утворені макромоле
кулами білка. Оскільки нитки веретена не містять якихось нових битків, що не
існують у цитоплазмі, можна припустити, що мітоз пов’язаний лише з пере
орієнтацією і поляризацією білків. Між сестринськими хромосомами, що відхо
дять до полюсів клітини, натягуються проміжні нитки, проміжне веретено ро
сте, розтягуючи сестринські хромосоми до полюсів.
Мітоз являє собою ланцюг подій, що складається з 4 стадій — профази,
метафази, анафази, телофази.
Профаза: на цій стадії відбувається конденсація хромосом, зникає ядерна
мембрана і ядерце, формується веретено поділу. Воно складається з сітки мікро-
трубочок, які з’єднують центромерні ділянки хромосом з полюсами верете
на — центріолями. Це найдовша фаза мітозу. Профаза в середньому займає
60 % часу всього мітозу.
У метафазі хромосоми ще більше спіралізуються, завершується утворення
мітотичного ядра. Хромосоми шикуються вздовж екватора, до їхніх центромерів
з обох боків приєднуються нитки веретена, формування його на цій стадії завер
шується. За тривалістю це найкоротша фаза мітозу. Вона становить менш ніж
5 % часу всього мітозу. Дещ о більше часу (5—6 %) займає анафаза.
На стадії анафази центромери діляться, внаслідок чого діляться і сест
ринські хроматиди. Хроматиди тягнуться волокнами веретена, а центромери
першими рухаються до протилежних боків клітини. Наприкінці анафази клітини
містять 92 окремі хромосоми, половина з яких лежить біля одного боку кліти
ни, інша — біля другого, й ці обидва набори ідентичні.
У телофазі формується нова ядерна мембрана навколо кожного з двох на
борів по 46 хромосом. Зникають волокна веретена, хромосоми розсіюються.
Цитокінез відбувається після ядерного поділу і призводить до поділу цито
плазми на дві однакові частини. Потім утворюється мембрана між сестринсь
кими клітинами, й органели розподіляються між новими клітинами. Телофаза
займає 3 % часу мітозу. Телофаза завершується утворенням двох диплоїдних
дочірніх клітин, ідентичних материнській.
Мейоз
(редукційний п о д іл клітини)
Мейоз — це два послідовні поділи ядра, що призводять до утворення гамет

(рис. 72).
Коли сперматозоїд і яйцеклітина з ’єднуються, формуючи зиготи, їхні хро
мосоми зустрічаються в одній клітині. У людини соматичні клітини мають
диплоїдний набір. П ервинний механізм, що формує гаплоїдний набір з ди-
плоїдного набору попередньої клітини, називається мейозом.
Біологічна сутність мейозу полягає в забезпеченні зменш ення (редукції)
диплоїдного набору хромосом (46) наполовину — до гаплоїдного (23) — з ме
тою збереження біологічного виду.
264
Профаза 1
Телофаза 1
Метафаза 2
Анафаза 2
Рис. 72. Мейоз

А — профаза І; В — метаф аза І; С — анафаза I; D — м етаф аза II; Є— те ло ф аза II
Виділяють мейоз І (редукційний поділ) і мейоз [і (екваційний поділ). Під

час мейозу І з однієї диплоїдної клітини (овогоній або сперматогоній) форму
ються дві гаплоїдні клітини.
Перша стадія мейозу І — це інтерфаза І. Під час цієї стадії, як і в міто
тичній інтерфазі, відбуваються важливі процеси, такі як реплікація хромосом
ної Д Н К . Друга стадія мейозу І, профаза І, має багато ключових відмінностей
від профази мітозу. У профазі І виділяють 5 підстадій: лептотену, зиготену,
пахітену, диплотену й діакінез.
Лептотена нагадує ранню профазу мітозу:
• хромосоми набувають ниткоподібної форми;
• відбувається конденсація хроматину.
Зиготена характеризується продовженням конденсації хроматину і кон’ю
гацією (з’єднанням) гомологічних хромосом. Таке з ’єднання гомологічних хро
мосом називається синапсисом. Дві кон’юговані гомологічні хромосоми нази
ваються бівалентом. Ці пари гомологів — дуже важлива частина клітинного
циклу, оскільки це генетичне зчеплення уможливлює обмін ділянками між
гомологічними хромосомами, так званий кросинговер.
На стадії зиготени відбувається утворення синаптонемного комплексу, що
входить до складу бівалента. В електронному мікроскопі синаптонемний ком
плекс має вигляд двох щільних тяжів, які розміщуються між хромосомами, що
кон’югують.
На стадії пахітени завершується формування синаптонемного комплексу.
Хромосоми продовжують конденсуватися й стають ще коротшими і товщими.
265
На стадії диплотени сестринські хроматиди залишаються спареними, а не-

сестринські хроматиди відштовхуються, але в деяких точках залишаються з’єдна
ними, утворюючи таким чином фігури, шо нагадують грецьку літеру х ■ Такі
фігури отримали назву хіазм. Кількість хіазм у біваленті може бути різною (у
довгих хромосомах зазвичай більше, ніж у коротких), але зазвичай становить
2—3. Наявність хіазм свідчить про те, що між хроматидами відбувається кро
синговер.
Діакінез характеризується потовщенням і спіралізацією хромосом, змен
шенням кількості хіазм. Після завершення діакінезу ядерна мембрана і ядерця
розчиняються.
Профаза І починається зі спіралізації хроматину. Під час синансису гомо
логічні хромосоми розташовуються парами в ряд (у чоловіків X- і Y- хромосо
ми лежать кінець у кінець). Зустріч пар гомологів — дуже важлива частина
клітинного циклу, не властива мітозу. У профазі І хроматиди двох хромосом
зближуються, утворюючи біваленти.
Другою ключовою подією профази І є формування хіазм — структур, які
показують точку, в якій гомологічні хромосоми обмінюються генетичним ма
теріалом. Цей процес, названий кросинговером, — хромосомний обмін. Хромо
сомні обміни — важливий процес, він призводить до підвищення ймовірних
комбінацій генів у кожній гаметі та до підвищення кількості ймовірних комб
інацій особливостей людини, що отримані від батьківських і материнських
гамет. Крім того, даний процес важливий для порядку розташування генів у
хромосомі. Наприкінці профази І біваленти починають рухатися в напрямку
до екватора, апарат веретена починає формуватися в цитоплазмі, і ядерна мем
брана зникає.
М етафаза ї характеризується завершенням формування веретена і лінії
бівалентів, які ще містяться в хіазмах, в екваторіальному полі; 2 центромери
кожного бівалента при цьому лежать на протилежних поверхнях екваторіаль
ного поля.
Під час анафази І хіазми зникають, і гомологічні хромосоми тягнуться до
волокон веретена в напрямку до протилежних полів клітини. М айбутнє цієї
фази не схоже на відповідну фазу мітозу, центромери не діляться, і тому лише
половина батьківського набору хромосом переміщується в напрямку до кож
ного поля.
Наступна стадія, телофаза І, починається, коли хромосоми розташовують
ся з протилежних боків клітини. Хромосоми дешо деспіралізуються. Починає
формуватися нова ядерна мембрана. Дві дочірні клітини містять гаплоїдний
набір хромосом. Цитоплазма ділиться приблизно однаково між двома дочір
німи клітинами в гаметах, сформованих у чоловіків. У жінок формується до
чірня клітина, що пізніше стане яйцеклітиною. Інша дочірня клітина — поляр
не тільце, маленька клітина зі зменшеною нефункціональною цитоплазмою.
Екваційний поділ, або мейоз II, починається з короткої інтерфази. Профа
за II однакова з мітотичною профазою, за винятком того, що клітинне ядро
містить лише гаплоїдний набір хромосом. Під час профази II хромосоми спіра-
лізуються, ядерна мембрана зникає і формуються нові волокна веретена. Н а
266
ступна стадія — це метафаза II, під час якої волокна веретена тягнуть хромосо
ми в напрямку до екваторіальної ділянки. Наступна стадія — анафаза II. Вона
подібна до мітотичної анафази, в якій центромери розходяться, і кожна несе
одну хроматиду в напрямку полюсів клітини.
Телофаза II, як і телофаза І, починається, коли хромосоми розташовані на
протилежних полюсах клітини й починають деспіралізуватися. Нові ядерні мем
брани формуються навколо кожної групи хромосом, відбувається цитокінез. У
гаметах, які формуються в чоловіків, цитоплазма знову розподіляється однаково
між двома дочірніми клітинами. Кінцевий результат чоловічого мейозу — утво
рення чотирьох функціональних клітин, кожна з яких має однакову кількість
цитоплазми. У жіночих гаметах відбувається нерівний розподіл цитоплазми під
час формування яйцеклітини й полярного тільця. Полярне тільце формується
під час мейозу І, іноді піддається другому поділу, тому на момент завершення
мейозу утворюються три полярні тільця. Більшість хромосомних захворювань
спричинені порушеннями, що відбуваються в мейозі. Так, можуть утворюватися
гамети, що містять втрачені або додаткові хромосоми, або хромосоми зі зміне
ною структурою. Мітотичні помилки, які відбувалися раніше в житті ембріона,
також можуть спричинити клінічно значущі захворювання.
Гаметогенез
Стадії мейозу пов’язані зі стадіями гаметогенезу (формування гамет). У
зрілих чоловіків сім ’явиносні канальиі яєчок містять сперматогонії — ди-
плоїдні клітини. Сперматогонії виробляють первинні сперматоцити. Кожний
первинний сперматоцит, також диплоїдний, піддається мейозу І, виробляючи
пари вторинних сперматоцитів, кожний з яких містить 23 хромосоми. Вони
піддаються мейозу II і кожний виробляє пару сперматид, які містять 23 хромо
соми. Сперматиди потім втрачають більшість своїх цитоплазм, у них розви
вається “хвіст для плавання”, коли вони стають зрілими сперматозоїдами. Цей
процес, відомий як сперматогенез, триває протягом усього зрілого життя чо
ловіків.
Овогенез — процес ф ормування жіночих гамет — відрізняється від спер
матогенезу. Д иплоїдна овогонія ділиться мітотично, виробляючи первинні
овоцити в перші 3 міс внутріш ньоутробного розвитку плода. П онад 2 млн
первинних овоцитів сформовані до моменту народження плода жіночої статі.
М ейоз відбувається тільки тоді, коли зрілий первинний овоцит овулюється.
У мейозі 1 первинний овоцит виробляє один вторинний овоцит й одне по
лярне тільце. Вторинний овоцит потім виходить із фолікула і рухається вниз
трубою матки (фаллопієвою трубою) з прикріпленим полярним тільцем. Мейоз
II починається, коли вторинний овоцит з’єднується зі сперматозоїдом. Якщо
це сталося, одне гаплоїдне зріле яйце міститься в цитоплазмі, а інше гаплоїд
не полярне тільце утворюється. Полярні тільця розділені. Через годину після
запліднення ядра сперматозоїда і яйцеклітини з ’єднуються, формуючи дип-
лоїдну зиготу. Зигота потім продовжує свій розвиток в ембріон через серію
мітотичних поділів.
267
Цитогенетичні методи діагностики
хромосомних хвороб
Мікроскопічні методи дослідження хромосом людини застосовують з кінця

XIX ст. П оєднання цитологічного спостереження хромосом з генетичним ана
лізом сегрегації і зчеплення генів зумовило розвиток цитогенетики. Під тер
міном “ цитогенетика” розуміють галузь науки, що вивчає структуру і функції
хромосом.
Цитогенетичні методи призначені для вивчення структури хромосомного
набору або окремих хромосом. Н айпош иреніш им методом у цитогенетиці
людини є світлова мікроскопія. Електронну і конфокальну лазерну мікроско
пію застосовують у сучасній цитогенетиці з дослідницькою метою. У всій ме-
дико-генетичній практиці застосовують світлову мікроскопію (переважно в про
хідному світлі), включаючи люмінесцентну мікроскопію. Об’єктом цитогене-
тичних спостережень можуть бути соматичні, мейотичні й інтерфазні клітини,
що діляться. Вибір об’єкта визначається метою дослідження.
СТРУКТУРА МІТОТИЧНИХ ХРОМОСОМ
Геном людини складається з 3 млрд основ і розташ ований на 23 хром о

сомах. Кожна хромосома — це гігантська молекула Д Н К , з ’єднана з гїстонови-
ми і негістоновими білками. Гени на хромосомах “спаковані” в лінійному по
рядку. У кожній клітині людини міститься 2 повні набори хромосом — бать
ківський і материнський, у кожному з них — по 23 хромосоми (22 автосоми й
1 статева хромосома — X або Y). У кожному наборі жінки містяться дві X-
хромосоми, чоловіка — одна X- і одна Y-хромосома, а весь набір налічує 46 хро
мосом. За основу першої класифікації хромосом було взято їхні розміри. Нині
встановлено, що хромосоми відрізняються одна від одної не лише розмірами і
локалізацією їхніх “середин” — центромер, а й характером поперечної смуга
стості і різним вмістом пар основ Д Н К — від 50 до 250 млн.
Використовуючи певні барвники та методи оброблення, можна виявити
природну властивість хромосом, вперше встановлену в 1970 р. Касперсоном:
за диференціального фарбування хромосом (це назва методу) на них виявля
ють чергування темних і світлих ділянок, які названо бендами. Така смугастість
визначається співвідношенням пар основ А-Т й G -С у конкретному сегменті і
дає змогу відрізняти хромосоми одна від одної, виділяти на хромосомах сег
менти й підсегменти.
268
Цитогенетичні методи діагностики хромосомних хвороб
Каріотип людини:
автосоми і гетерохромосоми
У соматичних клітинах людини хромосоми завжди парні, одна з пари хро
мосом — материнського походження, інша — батьківського; такі хромосоми
називають гомологічними. Гомологічні хромосоми мають однакову будову, од
накове розташування локусів і генів. Вони однакові і за формою, і за розміром.
Під час утворення статевих клітин в анафазі першого поділу мейозу гомологічні
хромосоми розходяться до протилежних полюсів і кожна статева клітина отри
мує вдвічі меншу кількість хромосом — гаплоїдний набір. Два гаплоїдні набори
хромосом з’єднуються в разі запліднення й утворюється зигота, з якої розви
вається диплоїдний організм. Каріотип — це дигоющний набір хромосом, який
характеризується сталою формою, розмірами, структурою і кількістю хромосом.
Гомогаметна І гетерогаметна стать

Усі яйцеклітини містять однакові хромосоми і мають гомогаметну стать. Чо
ловіча стать гетерогаметна: половина сперматозоїдів містить 22 автосоми і 1 хро
мосому X, інша половина — 22 автосоми й 1 хромосому Y. Унаслідок розходження
хромосом у мейозі утворюються статеві клітини, які містять по 23 хромосоми.
БУДОВА ХРОМОСОМ
Морфологія хромосом
Дві хроматиди з’єднуються між собою центромерою, яка ділить хромосо
му на довгі (q) і короткі (р) плечі. Залежно від розташування центромери хро
мосоми бувають метацентричні, субметацентричні й акроцентричні. У мета
центричних хромосом плечі однакової довжини, у субметацентричних — плечі
різної довжини. В акроцентричних хромосом центромера розташовується на
кінці хромосоми; одне плече дуже довге, друге — коротке.
Будова хроматину
Хромосома складається з двох ниток, які взаємно переплітаються — це
хроматиди. У метафазі вони розташовуються паралельно, розділені вузенькою
щілиною. Після мітозу хроматиди материнської хромосоми перетворюються
на сестринські хромосоми. Хроматиди містять хромонеми, які складаються з
Д Н К і білка — це хроматин, утворений суперспіралізованими нитками.
Хроматинова нитка складається з одиниць — нуклеосом. Інтсрфазна хромо
сома має вигляд фібрили, яка складається з нуклеосом, об’єднаних лінкерами.
У нормі вони значно спіралізовані.
Розрізняють три порядки спіралізації хроматину: фібрили першого порядку
мають діаметр 250 Е, другого — 100 Е, третього — 30—50 Е. Подвійна нитка
Д Н К досягає 20 Е. Фібрили третього порядку — це генетично активний хроматин.
269
Евхроматин і гетерохроматин
Ділянки хроматину, які зафарбовуються, називають гетерохроматином,
ділянки, які не зафарбовуються, — евхроматином. Збереження конденсовано
го стану в інтерфазі є основною характеристикою гетерохроматину. Реплікація
Д Н К під час S-фази відбувається в гетерохроматинових сегментах пізніше, ніж
в евхроматинових. Розрізняють два класи гетерохроматину: конститутивний і
факультативний. У людини факультативна фракція являє собою інактивовану
Х-хромосому в жінок і в чоловіків, які мають зайву Х-хромосому.
Факультативний гетерохроматин також містить інформацію і може пере
ходити в евхроматизований стан, тоді гени стають доступними для транскрипції.
Із двох гомологічних хромосом одна може бути гетерохроматиновою. Така
факультативна гетерохроматизація специфічна для окремих тканин.
Конститутивний хроматин завжди гетерохроматизований. Він утворюєть
ся внаслідок багаторазових нуклеотидних повторів. Ф ункції його мало вив
чені; ймовірно, він впливає на стабілізацію структури хроматину і виконує
роль “охоронця”, захищаючи генетично значущі послідовності Д Н К евхрома
тинових ділянок від зовнішніх впливів.
Організація хромосоми. Мітоз

Мітоз починається з конденсації хроматину. До закінчення профази хро
мосоми стають деспіралізованими, дві сестринські хроматиди лежать одна біля
одної. У цю мить ядерна мембрана розчиняється і формує веретено поділу.
Воно складається з мікротрубочок, які мають у своєму складі білок тубулін.
М ікротрубочки мають вигляд ниток веретена і з'єднують центромерні ділянки
хромосом з полюсами веретена — центріолями. Профаза закінчується виник
ненням ядерної мембрани, клітина вступає в метафазу. Центромери всіх хро
мосом розташовуються в екваторіальній зоні. Хроматиди кожної хромосоми
починають відокремлюватися одна від одної, залишаючись з ’єднаними тільки
в центромерній ділянці. Потім розділяються центромери, і сестринські “на-
півхромосоми” розходяться до протилежних полюсів за допомогою ниток ве
ретена. В останній фазі — телофазі — хромосоми деконденсуються, утворюється
нова ядерна мембрана.
Біохімічна структура
Подвійна нитка Д Н К і білки утворюють хроматин. Серед білків хроматину
найбільше гістонів — заряджених лужних білків. їх можна поділити на п ’ять
класів: H I, Н2А, Н2У, НЗ, Н4. Другий тип білків хроматину — це негістонові
білки. Хроматинова нитка складається з нуклеосом, які мають набір гістоно-
вих молекул і 200 п.н. Д Н К .
Білки згорнуті як глобули, утворюють циліндр. Д Н К — компонент нуклео-
соми — має дві частини: серцевину (140 п.н.) і з ’єднувальну ланку або лінкер.
Довжина лінкера — від 15 до 100 п.н. Лінкери зв’язують нуклеосоми одна з
одною. Гістон Н 1 відповідає за цілісність нуклеосомної структури. Д Н К огорну
270
та навколо набору з 10 гістонів, разом вони утворюють сферичну частинку діа

метром 100 Е. Такі частинки лежать, прилягаючи одна до одної вздовж хрома-
тинового волокна.
ДНК хромосом і фібрили

ДНК. хромосом складена у фібрили. Під час спаковування Д Н К у хромо
соми змінюється довжина хроматину.
При виділенні гістона НІ ланцю г стає менш спакованим. Інтерфазні хро
мосоми мають вигляд фібрил. Вони пронизують деякі ділянки ядра. Є три
моделі скручування фібрил завтовшки 100 Е:
■ фібрила, що утворена двома взаємно переплетеними тонкими фібрилами;
• фібрила, шо утворена однією суперспіралізованою фібрилою;
• фібрила, що утворена глобулами нуклеосом, стабільність її підтримуєть
ся молекулами гістона Н І, який зв’язується з міжнуклєосомною Д Н К і сприяє
скручуванню їх.
Хроматиди. На стадії поділу при формуванні хромосом петлі Д Н К скру
чені в ланцюжок нуклеосом навколо октамерного комплексу гістонів. Це фібри
ли завтовшки в 250 Е, у них скручується хромомера. Нитка тісно скрученої
хромомери утворює хромонему.
Кількість, положення та розмір окремих хромомер у двох хроматидах од
накові і для кожної хромосоми сталі, що дає змогу ідентифікувати кожну хро
мосому. Дві хроматиди утворюють хромосому. В анафазі вона розділяється, і
хроматиди стають дочірніми хромосомами. Під час інтерфази будь-яка дочір
ня хромосома подвоюється (реплікується) й утворює таку кількість Д Н К , яка
потрібна для двох хроматид.
У хромосомах можуть відбуватися різноманітні структурні зміни. Делеції, ду
плікації, інверсії і транслокації хромосом спричинюють різні клінічні синдроми.
СТАТЕВІ ХРОМОСОМИ
У-хромосома — чинник, що визначає чоловічу стать. Y-хромосома більша,

ніж хромосоми групи G. Хроматиди довгих плечей лежать паралельно, а не під
тупим кутом, як у хромосомах 21, 22. Центромера не виділяється, супутники
відсутні. Розміри довгого плеча варіюють і часто їхня довжина успадковується.
Значення центромерного індексу становить 27,2 %.
В інтерфазних ядрах дистальна ділянка довгого плеча Y-хромосоми інтен
сивно флуоресціює. У багатьох випадках флуоресціюють два або три сегменти.
Розвиток тестикул у чоловіків детермінується Y-хромосомою. В евхрома-
тиновій ділянці Y-хромосоми локалізовані гени, які визначають статеву диф е
ренціацію. Ген або гени чутливі до гормонів тестикул і регулюють сперматоге
нез. Крім того, в Y-хромосомі містяться гени, які відповідають за тембр голо
су. Ген гіпертрихозу вушної раковини та ген “шкіри дикобраза”, на думку
деяких авторів, також локалізуються в Y-хромосомі, хоча дослідження останніх
років цього не підтверджують.
271
Для того щоб виявити Y-хромосому в епітелії букальних мазків, викорис

товують метод люмінесцентної мікроскопії із застосуванням флюорохромних
барвників. Акрихініприт зафарбовує дистальні ділянки довгих плечей Y-хро
мосоми в метафазі й інтерфазі. М аленькі круглі флуоресцентні тільця виявля
ють тільки в клітинах чоловічої статі.
Х-хромосома. Розмір змінний, найчастіше між 6-ю або 7-ю парами хромо
сом. Вона подібна до найдовших хромосом групи С. Центромерний індекс
високий. У клітинах жінки одна з двох Х-хромосом реплікується в S-фазі,
коли реплікація останніх С-хромосом уже закінчилася (крім коротких сегментів);
початок реплікації Д Н К також пізній. Ж інка, маючи дві Х-хромосоми, має
приблизно на 4 % більше генетичного матеріалу порівняно з чоловіком. На
17-му тижні розвитку ембріона наявність двох Х-хромосом визначає форму
вання яєчників. У Х-хромосомі, крім генів, чутливих до гормонів, які спрям о
вують розвиток плода в напрямку жіночої статі, утримується велика кількість
генів (понад 120), які мають життєво важливе значення. Без Х-хромосоми роз
виток організму неможливий.
Природа Х-хроматину
У 1949 р. Барр і Бертрам, дослідивши соматичні клітини різних видів
хребетних, описали Х-хроматин. На внутрішній поверхні ядерної мембрани
міститься невелике (до 1 мкм) темнозабарвлене тільце. Воно утворюється
спіралізованою Х-хромосомою, виявляється тільки в клітинах жіночої статі.
Єдина Х-хромосома в чоловіків й одна з двох жіночих завжди залишається
евхроматиновою, друга Х-хромосома скручується, спіралізується й утворює X-
хроматин.
Гетерохроматизація Х-хромосоми відбувається на ранніх стадіях ембріо
нального розвитку (бластоцисти або стадії ранньої первинної порожнечі). У
людини на стадії кількох сотень клітин у трофобласті на 12-й день, а в ембріо
на на 16-й день після запліднення Х-хроматин формується одночасно в усіх
клітинах ембріона. В індивідів, які мають кілька Х-хромосом, тільки одна з
них залишається в евхроматиновому стані, а решта гетерохроматизуються. Х-хро
матин у клітині називають тільцем Барра.
Інактивація Х-хромосоми. Гіпотеза Лайон

У 1961 р. Лайон висловила припущення, що в різних клітинах одного організ
му гетеропікнотична Х-хромосома може бути або батьківського, або материнсь
кого походження, і що ця хромосома функціонально неактивна. Це була одна з
видатних гіпотез у генетиці, що поєднала морфологію хромосоми та її функцію.
Лайон підтвердила свою гіпотезу на захворюваннях людини, зчеплених зі стат
тю. При Х-зчепленому альбінізмі очей у чоловіка немає пігменту в епітеліаль
них клітинах сітківки й очне дно має бліде забарвлення; у гетерозиготної жінки —
неправильна пігментація сітківки у вигляді плям пігменту й без нього.
Незалежно від Лайон учений Бейтлер також розробив концепцію інакти
вації Х-хромосоми відповідно до аналізу варіанта гена G6PD (глюкозо-6-фосфат-
272
дегідрогенази). Ж інки мають 2 копії цього гена, а чоловіки — одну, і рівень

активності ферменту однаковий у двох статей, а також в індивідів із зайвою X-
хромосомою (47,XXX, 47,XXY). Якщо жінка гетерозиготна з електрофоретич
ним варіантом G6PD, то, згідно з гіпотезою випадкової інактивації, у деяких
клітинах є активна Х-хромосома з нормальними алелями, а в інших — з мута
генними. Отже, ця клітина може експресувати один із двох варіантів ферменту.
ІДЮГРАМА.
КАРІОТИП І НОМЕНКЛАТУРА ХРОМОСОМ
У 1960 р. у м. Денвері (СШ А) прийнято уніфіковану класифікацію хро

мосом, відповідно до якої термін “каріотип” рекомендують застосовувати до
систематизованого набору хромосом однієї клітини, термін “ідіограма” збері
гається за поданням каріотипу у вигляді схеми на основі вимірів хромосом. Усі
хромосоми пронумеровані від 1 до 22 відповідно до їхньої довжини (від 10 до
20 мкм), нумерація дає змогу ідентифікувати їх. Статеві хромосоми не мають
номерів і позначаються як X та Y. У 1969 р. відбулася друга конференція зі
стандартизації хромосом людини. У класифікації хромосоми урахували вто
ринні перетяжки й особливості малюнків включення тимідину — НЗ. У 1971 р.
після вивчення походження диференціального фарбування хромосом виявили
нові дані про будову хромосом, і з ’явилася потреба у новій номенклатурі. У
Парижі було прийнято нову класифікацію хромосом людини та хромосомних
аномалій. З появою методів фарбування високої роздільної здатності в 1981 р.
був розроблено “ М іжнародну систему номенклатури цитогенетики людини —
смугастість високої роздільної здатності” (ISC). Виправлення внесли в Єруса
лимі (1985) і Берліні (1991). У 1995 році у Вашингтоні (СШ А) конгрес прийняв
рішення у світлі нових досягнень у молекулярно-цитогенетичній діагностиці
хромосомних аномалій розробити нову номенклатуру. У тому самому році роз
роблено єдиний документ “ Міжнародна система для цитогенетичної ном енк
латури лю дини” (ISCN). Учені всього світу використовують останню ном енк
латуру, створену з урахуванням усіх попередніх.
Д иплоідний набір хромосом людини розподіляють на 7 груп, які познача
ють літерами латинського алфавіту.
Група А (1—3 пари хромосом) — великі хромосоми з медіанними центро
мерами в хромосомах 1 і 3, а центромера в хромосомі 2 — субмедіанна. Хромо
сома 1 містить вторинну перетяжку в довгому плечі.
Група В (4, 5 пари хромосом) — великі субметацентричні хромосоми.
Група Є (6—12 пари хромосом) — хромосоми середніх розмірів, до цієї
групи належить і Х-хромосома.
Група D (13—15 пари хромосом) — акроцентричні хромосоми середніх
розмірів з термінальними центромерами. Усі три пари хромосом мають супут
ників.
Група Е (16—18 пари хромосом) — короткі хромосоми з медіанними (16),
субмедіанними (17) і субтермінальними (18) центромерами.
273
Група F (19—20 пари хромосом) — короткі метацентричні хромосоми.

Група G (21—22 пари хромосом) — короткі акроцентричні хромосоми із
супутниками (до них подібна хромосома Y, але вона не має супутника).
Номенклатура смуг хромосом

Кожна хромосома в каріотипі містить серію смуг. Смуги розташовуються
за довжиною плечей хромосом у різних зонах, або ділянках, які суворо обме
жені і специфічні для кожної хромосоми. їх розглядають як морфологічні особ
ливості, важливі під час ідентифікації хромосом. Смуги і ділянки нумеруються
в напрямку від центромери до теломери за довжиною короткого і довгого пле
ча. Ділянки визначаються як сегменти хромосоми, що лежать між двома сусі
дніми смугами. Так само, як і смуги, вони нумеруються послідовно за довж и
ною кожного плеча. Символи р и q використовують для короткого і довгого
плеча кожної хромосоми відповідно. Власне центромера (сеп) позначається
цифрою 10; частина, що прилягає до короткого плеча, — рЮ; частина, зверне
на до довгого плеча, — q 10. Дві ділянки, що прилягають до центромери, по
значаються цифрами від 1 і т. д. У будь-якому позначенні хромосом викори
стовують такі положення: 1) номер хромосоми; 2) символ плеча; 3) номер
зони (ділянки); 4) номер смуги в межах цієї зони. Ці позначення даються одне
за одним без пробілів і пунктуації. Наприклад, 3р23 позначає хромосому З,
коротке плече, ділянку 2, смугу 3. Коли смуга поділяється на субсмуги, то
після позначення смуги ставиться крапка, а потім іде номер, який признача
ють кожній субсмузі. Субсмуги нумерують також послідовно від центромери
до теломери. Наприклад, якщо смуга поділяється на три однакові або неодна
кові за довжиною субсмуги, то вони позначаються Зр25.1, Зр25.2 й 3р25.3;
субсмуга Зр25.1 — проксимальна, а 3р25.3 — дистальна стосовно центромери.
Якщо субсмуга поділяється додатково, використовують додаткові цифри без
пунктуації, наприклад субсмуга 3р21.3 може бути поділена на Зр21.31, 3р21.32,
3р21.33 тощо. Смугу зазвичай поділяють на 3 субсмуги.
Запис у висновку цитогенетика проводиться згідно з “ Міжнародною сис
темою для номенклатури в цитогенетиці лю дини” (ISC N , 1995), з викорис
танням загальноприйнятих позначень і скорочень (С.Г. Ворсанова, 1999).
Основні символи і скорочення

для опису хромосом та хромосомних аномалій
асе — ацентричний фрагмент;
add — додатковий матеріал невідомого походження;
позначка “приблизного” інтервалу;
—> — позначка інтервалу на хромосомі — від — до;
< > — позначка рівня плоїдності;
[ ] — дужки для позначення кількості клітин;
с — конституційна аномалія;
сеп — центромера;
chi — химера;
274
chr — хромосома;
cht — хроматида;
: — знак точок розриву;
:: — знак точок розриву і з ’єднання;
, (кома) — відокремлює кількість хромосом , статеві хромосоми і хромосомні аномалії;
. (крапка) — знак відділення субсмуги;
del — делеція;
de novo — позначає хромосом ну аномалію, шо не була успадкована;
der — похідна хромосома;
die — дицентрик;
dir — прямий;
dis — дистальний;
dmin — парні фрагменти;
dup — дуплікація;
е — обмін;
end — ендоредупліканія;
fern — жіноча стать;
fis — розходження центромер;
fra — ламка ділянка;
g — пробіл;
h — конституційний гетерохроматин;
hsr — ділянка, що забарвлюється гомогенно;
і — ізохромосома;
idem — позначення каріотипу в субклонах;
idic — ізодицентрична хромосома;
іпс — неповний каріотип;
ins — інсерція;
inv — інверсія;
т а ї — чоловіча стать;
mar — маркерна хромосома;
mat — материнське походження хромосоми;
mos — мозаїк;
х (знак множення) — множинні копії перебудованих хромосом;
or — альтернативна інтерпретація подій у каріотипі;
р — коротке плече хромосоми;
( ) — виділення в дужках хромосоми, що зазнала перебудови, із точками розриву;
pat — батьківське походження хромосоми;
Ph — філадельфійська хромосома;
+ — знак додавання;
ргх — проксимальна ділянка хромосоми;
(?) — сумнівна ідентифікація хромосоми або хромосом ної структури;
г — кільцева хромосома;
гер — реципрокна зміна хромосом;
геа — перебудова хромосом;
rob — робертсонівська транслокація;
275
s — позначення супутників;
see — сестринські хроматидні обміни;
(;) — знак відділення зм інених хромосом із точками розриву в структурних перебудо
вах, які зачіпають більш ніж одну хромосому;
/ — знак відділення клонів;
stk — супутнична нитка;
t — транслокація;
tas — теломерна асоціація;
tel — теломера;
ter — термінальний;
trc — трицентрична хромосома;
tip — триплікація;
(знак підкреслення) — використовується для розпізнавання гомологічних хромосом;
upd — уніпаретальна дисомія;
v — варіант варіабельної ділянки;
х т а — хіазма
Варіабельність довжини гетерохроматинових сегментів (h), супутникових ниток
(stk) або супутників (s) потрібно позначати в напрямку від збільшення або зменш ення
довжини плеча внаслідок інших структурних змін знаком (+ ) або (—) після символів h,
stk, що йдуть за відповідними позначеннями хромосоми й плеча.
16qh+ — збільшення довжини (розміру) гетерохроматинової зони в довгому плечі хро
мосоми 16;
Yqh— — зменш ення довжини (розміру) гетерохроматинової зони в довгому плечі хро
м осом и Y;
21ps+ — збільшення розміру супутників на короткому плечі хромосоми 21;
22pstk+ — збільшення супутникових ниток на короткому плечі хромосоми 22;
13cenh+m at — збільшення довжини (розміру) центромерного гетерохроматину хромо
соми 13, успадкованої від матері;
9qh—, 15cenh+, 21ps+ — зм енш ення довжини (розміру) гетерохроматину в довгому
плечі хромосоми 9, збільшення довжини (розміру) центромерного гетерохроматину в
хромосомі 15 і великі супутники на хромосомі 21;
14cenh+pat, 15ps+mat — збільшення довжини центромерного гетерохроматину хромо
соми 14, успадкованої від батька і великі супутники на хромосомі 15, успадкованої від
матері;
15cenh+pstk+ps+ — збільшення довж ини центромерного гетерохроматину, супутнико
вих ниток і розмірів супутників на хромосомі 15.
Наступні номенклатурні символи використовують для опису зміни розташування
гетерохроматинових сегментів, супутникових ниток і супутників:
17ps — супутники на короткому плечі хромосоми 17;
Yqs — супутники на довгому плечі хромосоми Y;
lphqh — гетерохроматин у короткому й довгому плечах хромосоми 1, або інверсія
навколоцентромерного гетерохроматину;
lph — гетерохроматин тільки в короткому плечі хромосоми 1;
lq41h — гетерохроматиновий сегмент хромосоми 1 у смузі lq41.
Дуплікація хромосомних структур записується за допом огою таких позначень:
22pss — подвійні супутники на короткому плечі хромосоми 22;
15pstkstk — подвійні супутникові нитки на короткому плечі хромосоми 15.
276
ВИГОТОВЛЕННЯ ПРЕПАРАТІВ,
ФАРБУВАННЯ МЕТАФАЗНИХ ХРОМОСОМ,
СКЛАДАННЯ ІД 10ГРАМ І АНАЛІЗ КАРІОТИПУ
Культура клітин крові
Препарати хромосом можна Схема 3. Культивування лімфоцитів периферійної
виготовляти з усіх тк ан и н і крові обстежених
клітинних суспензій, шо здатні
ділитися. У людини використо Маніпуляційна — взяття крові
вують клітини кісткового мозку,
короткочасні культури лім ф о
цитів, культури фібробластів три
ї
Бокс — установлення клітинних культур
валої дії, а також клітини амніо-
тичної рідини і ворсин хоріона.
У крові людей немає клітин,
І
Культивування 72 год за t=37 °С
які діляться, проте мітоз лімф о
цитів можна стимулювати фіто-
гемаглютиніном. Протягом го
ї
К о л хіц и н іза ц ія
ди н и після ін к у б ац ії за t —
37 °С, у спеціальному живиль
ному середовищі (суміш ембрі
І
Гіпотонізація
ональної телячої сироватки і се
редовища RPMI або Іґла, фіто-
гемаглю тиніну, антибіотиків,
і
Фіксація
гепарину) у маленьких Т-лімфо-
цитах починає синтезуватися
РН К, а через 24 год відбуваєть
І
Приготування препаратів
ся синтез Д Н К . Після 48 год
кул ьти вуван н я почи н аю ться
перші мітози, але для аналізу І
Фарбування препаратів хромосом
потрібно багато мітозів здобрим
розкиданням, щоб оцінити дов т
жину, форму й інші м орф о JL І
Диференціальне Рутинне (фарбування
логічні особливості хромосом.
за Романовським— Гімзою)
Культивування триває 72 год.
На цій стадії суспензію оброб
ляють колцемідом або колхіци
ном. Далі проводять гіпоталі- F -фарбування І-фарбування
за ц ію п р о т я г о м 10 —20 хв. (з використанням (з використанням
Ф іксую ть клітини суміш ш ю трипсину) стандартного сольового
розчину)
етан о л у й о ц т о в о ї ки сл о ти
(З : 1). С успензію клітин роз
прискують на охолоджене по
Візуальне оцінювання за допомогою мікроскопа
кривне скло і проводять над або діагностичних комп’ютерних систем
вогнем спиртівки.
277
Після цього препарати кладуть у термостат температури 37 °С на 2—3 доби,

потім проводять фарбування. Алгоритм цього процесу зображено у схемі 3.
Рівномірне фарбування препаратів хромосом
Наступна стадія цитогенетичних методів — це фарбування препаратів. Усі

методи фарбування препаратів можна розподілити на дві групи: прості та д и
ференціальні.
Найпоширеніший метод фарбування — за Гімзою, або просте фарбування
(у літературі пош ирений також термін “рутинне фарбування”). Барвник Гімзи
фарбує всі хромосоми рівномірно по всій довжині. При цьому контуруються
центромера, супутники (іноді із супутниковими нитками) і вторинні перетяж
ки. За простого фарбування можлива лише групова ідентифікація хромосом,
тому даний метод використовують для орієнтовного визначення числових ано
малій каріотипу. Структурні хромосомні аномалії (делеції, транслокацїї, інверсії),
які виявляють за простого фарбування, потрібно ідентифікувати за допомогою
диференціального фарбування. Просте фарбування широко застосовують для
вивчення хромосомного мутагенезу (облік хромосомних аберацій) під час пе
ревірки чинників навколишнього середовища на мутагенність.
Диференціальні фарбування
М орфологічна однорідність хромосом за довжиною на стандартно приго

товлених і пофарбованих за Гімзою препаратах насправді оманлива. Завдяки
дослідженням з цитогенетики людини виявлено глибоку лінійну диференці
йованість не лише функцій, а й структури хромосом. У 1970-х роках у практи
ку’ впроваджено методи диференціального фарбування. Під диференціальним
фарбуванням хромосом розуміють їхню здатність до вибіркового фарбування
за довжиною, що забезпечується внаслідок температурно-сольових впливів на
фіксовані хромосоми. При цьому відзначають структурне диференціювання
хромосом за довжиною, шо виявляється у вигляді чергування ев- і гетерохро
матинових ділянок (темні та світлі смуги). Довжина таких ділянок специфічна
для кожної хромосоми і відповідає плечу та зоні. Кожна хромосома має влас
ний малюнок смугастості.
Рекомендації щодо номенклатури хромосом людини, в яких виникла по
треба після виявлення неоднорідності лінійної структури хромосом, відомі під
назвою паризьких (Paris Conference, 1971; ISCN, 1978). Виділено чотири ос
новні методи фарбувань хромосом: Q, G, R і С-фарбування. Є декілька моди
фікацій кожного з методів залежно від технічного виконання. Структури, що
виявляють за довжиною хромосом, рекомендовано відповідно до типу фарбу
вання називати Q, G, R і С-сегментами (англ. bands). Різні фарбування роз
кривають єдину диференційованість структури хромосом у метафазі мітозу,
хоча кожне з них робить це по-своєму. Тому названі методи не є альтернатив
ними. Особливо цс стосується С-фарбування, за допомогою якого виявляєть
ся лише частина лінійних структур — структурний гетерохроматин. Зазначені
чотири типи фарбувань доповнюються низкою розроблених згодом методик,
278
які виявляють окремі хромосоми або їхні сегменти, ці методики називають

вибірковими фарбуваннями.
Паризька номенклатура наводить опис за єдиною формою лінійної структу
ри кожної хромосоми. Розташування в каріотипі хромосом та нумерацію їх у
цій номенклатурі збережено. Кожну хромосому розглядають як безперервну су
купність сегментів незалежно від їх фарбування, тому “міжсегментів” (interbands)
немає. Хромосомні плечі, які позначають латинськими літерами р (коротке пле
че) і q (довге плече), поділяють на регіони (regions), межами яких є регулярно
спостережувані чіткі морфологічні маркери (landmarks), а регіони, у свою чергу,
поділяють на сегменти (bands) — ділянки хромосом, які чітко відрізняються від
сусідніх за інтенсивністю фарбування. Регіони і сегменти нумерують арабськи
ми цифрами, від центромери до теломери, окремо для кожного плеча. За цією
системою позначення індивідуального сегмента включає інформацію про хро
мосому, плече й регіон, у якому він розмішений. Так, символ 1р22 означає
другий сегмент у регіоні 2 короткого плеча автосоми 1. Якщо виникає питання
про виділення субсегментів того або іншого сегмента, для позначення їх уводять
наступний ряд цифр, принцип нумерації зберігається.
Тип фарбування, позначуваний символом Q, виявляють за допомогою
флуоресцентної мікроскопії хромосом, які можна пофарбувати різними флуо-
рохромами. Більшість флуорохромів, які використовую ть у хромосомному
аналізі, подразнюється синьо-фіолетовим світлом та імітує зелене, а іноді ж ов
тогаряче і навіть червоне світіння. Для дослідження хромосом зазвичай засто
совують потужні ртутно-кварцові лампи і набір світлофільтрів, які обмежують
смугу подразливого світла в діапазоні 380—480 нм і короткохвильову межу
емісійного спектра в діапазоні 490—520 нм. Серед флуорохромів найчастіше
використовують похідні акридину: акрихін і акрихініприт. М етодика фарбу
вання хромосом цими флуорохромами проста, є декілька її варіантів, які, втім,
за результатами істотно не різняться один від одного. Препарати хромосом
попередньому обробленню не підлягають, якщ о не вважати таким проведення
по спиртах і короткочасне витримування у фосфатному буфері. Препарати
мікроскопіюють, вміщуючи в буферний розчин або розчин барвника. Корот
кочасний аналіз флюоресценції хромосом можна проводити під мікроскопом,
однак для детальнішого вивчення хромосом потрібно їх фотографувати. Ма
люнок кожної хромосоми специфічний за кількістю, розміром та положенням
сегментів, які по-різному світяться, що й забезпечує ідентифікацію всіх хро
мосом. Певний елемент розмаїтості в стабільність малюнка вносить рівень
конденсації хромосом, оскільки в довгих хромосомах великі однорідні сегмен
ти поділені на дрібніші. Однак існує і справжня варіабельність Q-малюнка, що
її визначають індивідуальною виразністю особливо яскраво освітлених сег
ментів у хромосомах 3, 4, 13—15, 21, 22 і У. Ці сегменти, що по-різному асо
ціюються один з одним, можна виявити і в інтерфазному ядрі. Названі флуо-
рохроми прийнято вважати індикаторами хроматину з підвищеним вмістом
А-Т, оскільки вони активніше флуоресціюють у відповідних ділянках хромосом.
Методики, за допомогою яких отримують G -фарбування хромосом, різно
манітні. Спільним для всіх них є, по-перше, певне попереднє оброблення пре
279
паратів хромосом перед фарбуванням, по-друге, використання для фарбуван

ня основних барвників, які не флуоресціюють, переважно тіазинових (азури,
метиленовий синій), причому краще застосовувати суміші барвників (барвни
ки Романовського—Гімзи, Лейш мана та ін.).
За характером постфіксаційного оброблення можна виділити такі групи
методик:
1) інкубація препаратів у сольових розчинах, які не містять йонів кальцію
і магнію за температури не вище ніж 37 °С (такими розчинами можуть слугува
ти буферні суміші);
2) інкубація препаратів в аналогічних сольових розчинах, але за високої
температури (60 °С і вище); pH і молярність буферних розчинів або стандар
тного сольового розчину в різних авторів варіюють;
3) інкубація в розчинах протеолітичних ферментів: трипсину, пронази та
інших протеаз;
4) інкубація препаратів з депротеїнізувальними речовинами (сечовина,
2-меркаптоетанол та ін.);
5) комбінований вплив на препарати хромосом основою і високою темпе
ратурою при інкубації в стандартному сольовому розчині.
Жодна методика не дас відтворюваних результатів диференціального ф ар
бування метафаз. Найчастіше застосовують попереднє оброблення трипсином.
Якість фарбування залежить від багатьох чинників, які не завжди можна вра
хувати. Оптимальні умови фарбування визначають у кожній лабораторії емпі
ричним шляхом. За кількістю, величиною і розташуванням виявлених сег
ментів малюнок G -фарбування аналогічний малюнку Q -фарбування. Темно-
заб арвлен і G -сегм ен ти відповідаю ть ф луоресцію вальним Q -сегм ентам .
Розбіжності полягають у тому, що:
а) несвітлові гетерохроматинові центромерні сегменти і регіони вторин
них перетяжок в автосомах 1 і 16 добре зафарбовуються барвником Гімзи;
6) яскраві флуоресціювальні поліморфні сегменти в хромосомах 3, 4, 13—
15, 21, 22 і Y у разі Q -ф а р б у в а н н я не є та к и м и ін те н с и в н и м и , як у разі
G -фарбування.
Малюнок хромосом за G -фарбування не має між індивідуальної мінливості,
його розходження не виявлено і в клітинах різних тканин. На G -пофарбова
них хромосомах спостерігають зміни малюнка лінійної диференційованості
хромосом, які пов’язані зі ступенем мітотичної конденсації хромосоми. Схе
матичне зображення цього малюнка, представлене в повідомленні Паризької
конференції, відбиває лише ту диференційованість, яка властива метафазним
хромосомам середнього ступеня скороченості. Дане зображення містить зага
лом не менше ніж 320 сегментів. Прототип лінійної неоднорідності метафаз-
них хромосом з’являється ще у хромосомах пізньої профази у вигляді наміче
ного угруповання багатьох лінійно розташованих дрібних хромомер, загальна
кількість яких може становити близько 1250 на гаплоїдний набір. Зменшення
кількості сегментів унаслідок хромосомної конденсації відбувається переваж
но за рахунок злиття сусідніх зафарбовуваних ділянок, унаслідок чого остаточ
но формуються G -позитивні сегменти.
280
М алю нок за R -ф арбування протилеж ний малю нку за G -ф арбування:

R-позитивні сегменти відповідають G -негативним, і навпаки. Загальна інтен
сивність фарбування хромосом зазвичай значно слабша, тому мікроскопію і
фотозйомку метафаз краще проводити під фазовим контрастом. Є кілька ме
тодик R-фарбування. Найпоширенішою є методика, яку вперше запропонува
ли, а згодом і модифікували В. Dutrillaux та J. Lejeune (1971). Ключовим м о
ментом є нагрівання препаратів за високої температури (87 °С) у збалансова
ному сольовому розчині Ерла за певних значень pH протягом певного часу.
Конкретні значення температури інкубації, її тривалості, pH сольового розчи
ну варіюють, оскільки всі вони взаємозалежні й зміни одного фактора в гой
або інший бік можуть компенсуватися змінами інших. Істотну роль відіграє
час зберігання хромосомного препарату, а також інші, не завжди контрольо
вані чинники. Тому дана методика в багатьох лабораторіях не дає бажаних
результатів. Фарбування препаратів можна проводити як сумішшю барвників
Романовського—Гімзи, так і акридиновим жовтогарячим. Ще однією методи
кою R-фарбування в разі використання барвника Гімзи є оброблення препа
ратів розчином Ва(ОН)2 за температури 60 °С. Вона простіша для виконання,
але теж вимагає врахування терміну зберігання препарату. Температурний і
лужний вплив застосовують у деяких інших модифікаціях методу R-фарбуван
ня; у них як барвник використовують акридиновий жовтогарячий. У таких
випадках проводять інкубацію препаратів у фосфатному буферному розчині, у
розчині NaOH з наступним впливом формальдегідом. М алюнок за R -фарбу
вання у варіантах з акридиновим жовтогарячим складається із хромосом, які
чергуються за довжиною, сегментів, які світяться в зеленій і червоній ділянках
спектра. У чорно-білому варіанті фотозйомки він відповідає картині R -фарбу-
вання за Гімзою. Якщо термічне оброблення препаратів у разі R -фарбування в
сольовому розчині проводити довше від оптимального часу або в умовах ниж
чого pH, починають активніше виділятися теломерні регіони низки хромосом;
вони інтенсивніше фарбуються за Романовським—Гімзою та яскравіше флуо
ресціюють з акридиновим жовтогарячим. Цей варіант називають Т-фарбуван-
ням і його можна отримати за інших модифікацій R -методу.
На відміну від попередніх трьох типів диференціального фарбування, за
С-фарбування в кожній хромосомі людини барвник сприймає лише центро-
мерний і навколоцентромерний регіони в усіх хромосомах, а також довге пле
че в Y-хромосомі. За локалізацією виділяють чотири типи С-хроматину: влас
не центромерний, характерний для всіх хромосом; гетерохроматин вторинних
навколоценгромерних перетяжок автосом І, 9 і 16; гетерохроматин коротких
плечей акроцентричних автосом; гетерохроматин довгого плеча Y-хромосоми.
На С-фарбованих препаратах ідентифікація хромосом можлива, так само як і
на рутинно фарбованих, тобто можна здійснити групову й індивідуальну іден
тифікацію хромосом 1, 2, 3, 9, 16 і Y. Значення даного методу полягає в тому,
що він, виявляючи структурний гетерохроматин у всіх хромосомах, дає змогу
краще, ніж будь-який інший метод, оцінювати хромосомний поліморфізм. Його
можна також використати для уточнення характеру хромосомних перебудов,
особливо для ідентифікації перицентричних інверсій. Під час відпрацьовуван
281
ня оптимальних умов для одержання чіткого С-фарбованого препарату зі збе

реженням контурів хромосоми з’ясовано, що важливим моментом попереднього
оброблення препаратів є короткочасний вплив основи з наступною тривалою
інкубацією препарату в стандартному сольовому розчині за температури 60—
65 °С. Конкретні методики включають кілька маніпуляцій. Як основні розчи
ни застосовують гідрат оксиду натрію або барію. Ф арбування відповідним чи
ном підготовлених препаратів проводять, як правило, барвником Гімзи. Однак
можливий і флуоресцентний варіант методики із використанням акридиново
го жовтогарячого.
Методи диференціальних фарбувань, тобто фарбувань окремих регіонів
індивідуальних хромосом, також визначають емпірично. На різній здатності
до С-ф арбування у блоків структурного гетерохроматину різних хромосом
ґрунтується так зване С 2-фарбування, під час виконання якого інкубацію
проводять за pH 11,6. Досягається яскраве червоне фарбування С-хроматину
хромосоми 9 і частково — деяких інших. Вибірковість фарбування пов’язана
зі специфічністю первинного комплексу Д Н К —білок—гетерохроматин інди
відуальних хромосом і з особливостями будови цього комплексу в метафазній
хромосомі.
Для виявлення ядерцеутворювальних регіонів, які в соматичних хромосо
мах людини розташовані в коротких плечах усіх десяти акроцентричних авто
сом застосовують кілька методик. Нині для виявлення ядерцевого організатора
переважно застосовують метод, який ґрунтується на використанні нітрату срібла
і проведенні процедури сріблення під час нагрівання (Ag-фарбування).
Оскільки різні диференціальні фарбування розкривають тією або іншою
мірою різні сторони хромосомної організації, для вивчення структурних особ
ливостей нормальних хромосом і з’ясування походження та характеру струк
турних перебудов потрібно досліджувати одну й ту саму хромосому в умовах
різних фарбувань. Q -фарбування, що найменшою мірою змінює хромосомну
структуру, застосовують першим, і ці самі препарати після видалення флуо-
рохрому (або без цього) можуть потім піддаватися іншим фарбуванням. П о
слідовне фарбування хромосом за G, R, Т і С-методами можна проводити в
рамках єдиної процедури із застосуванням барвника Романовського—Гімзи,
оскільки показано, що зміна цих типів фарбування має послідовний характер
і визначається наростанням ступеня руйнування структури хромосом. Зміну
типів фарбування можливо простежити на одній і тій самій метафазній плас
тинці, однак практично це зробити важко. Крім класичних, у сучасній діагно
стиці хромосомних хвороб застосовують також молекулярно-цитогенетичні
методи (флуоресцентна гібридизація in situ — FISH -гібридизація, ПЛР).
Принципи проведення хромосомного аналізу
Цитогенетичне дослідження складається з таких етапів:

1. Візуальний аналіз хромосом.
2. Аналіз за допомогою замальовки.
3. Аналіз за допомогою комп’ютерних систем.
282
Візуальний аналіз хромосомного набору проводять під мікроскопом — це

обов’язковий початковий етап дослідження. Він передбачає розв’язання таких
питань: оцінка якості і придатності хромосомних препаратів для аналізу, вибір
метафазних клітин для вивчення кількості хромосом у наборі загалом і в гру
пах хромосом.
Аналіз за допомогою замальовки дає змогу оцінити склад кількості хро
мосом у кожній метафазі, розподіл цієї кількості в проаналізованій вибірці
клітин, провести ідентифікацію структурних перебудов і числових аномалій.
Треба п ам ’ятати про явищ е мозаїцизму. За допомогою м атематично-статис
тичних розрахунків було встановлено, що потрібно аналізувати 29 метафаз.
Якщо відхилення не знайдено, тоді аналіз можна припинити. Якщо аномалії
повторюються двічі й більше ніж у 29 клітинах, слід запідозрити мозаїцизм і
проаналізувати ще більшу кількість метафаз відповідно до схеми М .П. Ку
лешова (1991).
Аналіз за допомогою ком п’ютерної системи з напівавтоматичним підраху-
ванням хромосом дає змогу лікарю-цитогенетику вивчати структуру, рівень
нестабільності, поліморфні регіони.
Послідовність складання ідіограм і аналіз каріотипу
Спочатку ідентифікують короткі акроцентричні хромосоми групи G, у жінок

їх чотири (21 і 22 пари), у чоловіків — п ’ять (+ Y-хромосома), потім довгі
акроцентричні хромосоми 13, 14, 15 — пари із групи D. Розкладають середні
субметацентричпі хромосоми групи Е: 16, 17, 18 і короткі метацентричні хро
мосоми групи F: 19 і 20 пари. Двадцять найбільших хромосом розміщують в
один ряд і відбирають серед них чотири метацентричні — це перша та третя
пари групи А. Перша пара найдовша, третя пара дещо менша, друга пара з
групи А найдовша серед субметацентричних. До групи В належать четверта та
п ’ята пари субметацентричних хромосом. За розміром вони менше, ніж хро
мосоми групи А.
Номенклатура хромосомних сегментів
Згідно з Паризькою номенклатурою (1971), кожна хромосома має 2 плеча:

р — коротке, q — довге. Регіони і сегменти, з яких вони складаються, познача
ють порядковими числами. Центромера є вихідною точкою, з якої починають
цифрові схеми. Для позначення кожного сегмента використовують 4 знаки:
номер хромосоми, символ плеча, номер регіону і номер сегмента в цьому ре
гіоні. Наприклад: 4р31.
Запис каріотипу людини в нормі і патології
Спочатку записується загальна кількість хромосом, потім комплекс стате

вих хромосом.
46,XX — жіночий каріотип;
46,XY — чоловічий каріотип.
283
Якщо є аномальна або зайва хромосома, використовують спеціальні по

значення:
47,XY,+21 — чоловічий каріотип із зайвою хромосомою 21;
45,X — моносомія за Х-хромосомою в жінки, синдром Ш ерешевського—
Тернера;
47,XXY — зайва Х-хромосома в чоловіка, синдром Клайнфельтера;
46,XX,г( 18) — жіночий каріотип із кільцевою хромосомою 18;
46,X,i(xq) — ізохромосома Х-хромосоми за q-плечем;
46,XY,lqh+ — екстремальний хромосомний варіант 1 хромосоми (вторинна
перетяжка);
mos45,X/46,XX — мозаїчна форма синдрому Ш ерешевського—Тернера;
46,XX, 15S+46,XY,del(l)(q21) — делеція хромосоми 1, q-плеча;
46,XY,inv(6)(pl2p23) — інверсія хромосоми 6, р-плеча.
284
Хромосомні хвороби людини
Загальна характеристика
Хромосомні хвороби людини — одна з найдраматичніших медичних і со

ціальних проблем, за якою стоять і репродуктивні втрати, й порушення психо
фізичного, соматичного, ендокринного стану, і психосоціальні конфлікти.
Хромосомні хвороби людини відіграють усе більшу роль у патології людини на
всіх етапах онтогенезу. Значна частина хромосомних хвороб елімінується при
родним шляхом на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку людини через
спонтанні аборти, позаматкову вагітність. Хромосомні хвороби трапляються
тим частіше, чим на більш ранньому етапі індивідуального розвитку ми їх
шукаємо. До народження доходить лиш е частина хромосомних хвороб. Однак
частота навіть цієї частини вражає — 1 дитина із 150 народжених має хромо
сомні хвороби.
Хромосомні хвороби (хромосомні синдроми) — це група вроджених спадко
вих захворювань, спричинених числовими або структурними абераціями хро
мосом, які видимі у світловому мікроскопі і характеризуються множинними
вродженими вадами розвитку. Включення у визначення “видимі у світловий
мікроскоп” виправдане тим, що сучасні методи молекулярної цитогенетики
дають змогу виявити дрібні делеції на рівні гена, що стирає грань між генною
і хромосомною патологією.
Дослідження з цитогенетики почалися з робіт Арнольда і Флемінга (1879,
1882), які вперше спостерігали мітотичні хромосоми людини, але історія хро
мосомних хвороб п ов’язана з початком XX ст. У 1902 р. Сеттон і Бовері сф ор
мулювали хромосомну теорію менделівського успадкування. У 1912 р. Вінівор-
тер досліджував гістологічні зрізи гонад і виявив у чоловіків 47 хромосом, у
жінок — 48. У 1916 р. Бріджес описав перший випадок аномального розподі
лу хромосом у мейозі — “нерозходження”. У 1921 р. Пейнтер виявив 48 хро
мосом, статевий бівалент X і Y. У 1932 р. Ваарденбург припустив, що хвороба
Дауна має хромосомну етіологію. У 1949 р. Бар і Бертрам відкрили “Х-хрома
ти н ” . У 1954 р. Девідсон і Сміт знайшли “drumsticks” (барабанні палички) у
ядрах поліморфноядерних лейкоцитів. У 1955 р. шведські цитогенетики Л е
ван і Тіо досліджували фібробласти легені ембріона людини і знайшли 46 хро
мосом. В 1956 році Форд і Гамертон досліджували тестикули трьох чоловіків
і виявили 23 біваленти сперматогоніїв, що підтвердило наявність 46 хромо
сом у каріотипі людини. І лиш е в 1959 р. Лежен виявив трисомію 21 при
хворобі Дауна, яку описав у 1866 р. англійський педіатр Л. Даун.
285
Таким чином, першу половину XX ст. можна схарактеризувати як період

розквіту цитогенетики.
Уже з 1959 р. бурхливо розвивається клінічна цитогенетика: відкрито ба
гато нових синдромів, деталізуються описи фенотипу, визначаються частоти
хромосомних хвороб за даними дослідження викиднів, мертвонароджених,
немовлят, зокрема недоношених тощо.
У 1959 р. Форд, Джекобс і Стронг уперше повідомили про синдроми
Клайнфельтера (як клінічний синдром описав Г. Клайнфельтер у 1942 р.) і
Ш ереш евського—Тернера (клінічно описали М.А. Ш ереш евський у 1925 р. і
Тернер у 1938 р.) як про хромосомні хвороби. Починаючи з 1960 р. описів
захворювань, пов’язаних із хромосомним порушеннями, ставало дедалі більше.
У 1963 р. Лежен із співавт. описали перший синдром, пов’язаний зі структур
ними перебудовами — делецію короткого плеча 5 хромосоми — синдром котя
чого крику (сгі du chat).
У 1964—1965 рр. Ш редер і Джерсіан описали генетично детерміновану
хромосомну нестабільність при анемії Ф анконі і синдромі Блумата започатку
вали вчення про синдроми хромосомної нестабільності, пов’язані з порушен
нями ферментів репарації Д Н К . Джекобс із співавт. виявили зв’язок між ка
ріотипом XYY і кримінальною психопатією.
Новий етап розвитку цитогенетики було започатковано після 1970 p., коли
Касперсон відкрив нові методи ідентифікації хромосом, спрямовані на вияв
лення їхньої здатності диференційовано фарбуватися. Даний період вважають
науковою революцією в цитогенетиці, що відкрила шлях до анатомування ге
ному. У 1970-х роках набули пош ирення цитогенетичні дослідження в галузі
онкології. Невдовзі Р.Ф. Гарьковцева створила першу в Росії, а К.П. Ганіна —
в Україні лабораторії онкогенетики. Дослідження К.П. Ганіної та її учнів ви
явилися надзвичайно важливими для медицини, а їхній внесок у науку визна
но в усьому світі.
Завдяки використанню диф еренціального фарбування хромосом було
відкрито хромосомні синдроми, спричинені структурними хромосомними абе
раціями, а завдяки вдосконаленню цитогенетичних методів, появі промета-
фазних методів аналізу — хромосомні мікроструктурні аномалії.
Розвиток молекулярної цитогенетики відкрив можливості пошуку нових хро
мосомних синдромів, змінив уявлення про фенотипні особливості носіїв “малих
аномалій хромосом” — хромосомного поліморфізму і хромосомної нестабільності.
Почала вимальовуватися взаємозалежність структури і функції геному.
Три мільярди пар основ, які становлять геном людини, розподілені по 23
хромосомам. Кожна хромосома являє собою гігантську молекулу ДН К, з’єднану
із численними спеціалізованими білковими молекулами. На кожній з 23 хромо
сом у лінійному порядку розташовані гени. Хромосоми відрізняються одна від
одної кількістю пар основ, тобто і кількістю ДН К , і кількістю генів. Кількість
пар основ на хромосомах коливається від 50 до 250 млн, у середньому — 150 млн.
Сучасні успіхи цитогенетики дали змогу глибоко проникнути в таємницю
будови хромосом (М .П . Бочков, Т.І. Бужієвська, В.П. Пузирьов, С.А. Н а
заренко). Нині вже відомо, що:
286
Хромосомні хвороби людини. Загальна характеристика
— хромосоми мають властивість фарбуватися диференційовано, а кількість

світлих і темних ділянок (бендів) залежить від співвідношення А-Т і Г-Ц пар
основ на сегменті; завдяки здатності диференційовано фарбуватися можна
виділити окремі ділянки хромосом — сегменти й підсегменти;
— кінцеві (теломерні) регіони хромосом забезпечують стабільність хромо
сом і регулюють поділ клітини;
— створено генетичну карту-схему, що вк лю ч ає порядок розташування
генів на хромосомах, масштаб карти — один нуклеотид;
— для всіх хромосом людини створено дрібномасштабні карти з відстанню
між сусідніми маркерами 7—10 млн пар основ (мегабаз);
— є відомості про локалізацію на хромосомах близько 5,5 тис. генів;
— визначено локалізацію 800 генів хвороб людини (1 % від загальної
кількості генів);
— картування генів, відповідальних за виникнення хвороб людини, на хро
мосомах дає змогу розвинути найважливіший з напрямів генетики — патоло
гічну анатомію геному.
ПРИЧИНИ ХРОМОСОМНИХ СИНДРОМІВ
Аномалії хромосом вивчає цитогенетика людини, а поєднання їх із клінічни

ми проявами — клінічна цитогенетика. Хромосомні синдроми можуть бути
зумовлені різними структурними аномаліями хромосом або зміною їхньої
кількості. Числові зміни хромосомних наборів бувають у вигляді поліплоїдій
(збільшення кількості хромосом, кратне гаплоїдному набору) або аневплощій
(збільшення або зменш ення кількості хромосом у наборі, не кратне гаплоїдно
му). Порушення обох типів виникають унаслідок помилок мейозу і мітозу.
Структурні зміни можуть стосуватися всієї хромосоми, кількості генетич
ного матеріалу в ядрі чи його переміщення.
Цитогенетичні порушення за структурних перебудов трапляються у виг
ляді інсерції (вставки), делеції (втрати), дуплікації (подвоєння), інверсії (пере
вертання на 180°) і транслокації (переміщення) хромосом.
Інсерція — це вставка генетичного матеріалу внаслідок його переміщення.
Делеція — це структурна аномалія, що характеризується втратою термі
нальної або інтерстиціальної частини однією з гомологічних хромосом, — част
кова моносомія у цій ділянці (рис. 73).
Транслокації хромосом виникають після розривів й обміну матеріалом між
двома або кількома хромосомами. Вони бувають збалансованими і незбалан-
сованими. Каріотипи, які мають увесь набір генів, але їхнє розташування в
межах хромосом відрізняється від нормального, називають збалансованими за
хромосомними змінами. Збалансовані реципрокні аномалії хромосом можуть
спричинити певні хромосомні синдроми. Описано випадки, коли деякі члени
родини мають збалансований каріотип, тоді як інші — збалансовані рецип
рокні транслокації і виражену клінічну картину хромосомного синдрому. П рий
нято вважати, що цей феномен пов’язаний з ефектом положення генів. Ф ено-
287
! ( 3 3 к к
У 18
7
іі
8
is
9
88
10
г:
11 12
й<) іій XS* Йй U

13 14 15 16 17 18
46.XX.del(l6)(q22)
Ж U А* і* І?
19 20 21 22 X Y
Рис. 73. Часткова моносомія довгого плеча хромосоми 16
к I S u і і ї ї
Іі
6
it u
7 8
tt it it г
9 10 11 12
*J M A* » *x « 4
13 14 15 16 17 18
46,XX,t(6; 12Kq24;q13)
К V I «» л л а
19 20 21 22
Рис. 74. Реципрокнатранслокація
288
М i f »« ч*
»і l\ h (і її
} } і с н 'а п ; ; і *
6 7 8 9 10 11 12
?
it
13
I
14
іі
15
Іі
16
іі 17
іі
18
45,XY,der< 13; 14Кр10;р10)
о ;і ц ч і
19 20 21 22 X Y
Рис. 75. Робертсонівськатранслокація
мен ефекту положення генів полягає в тому, що гени, які опинилися поблизу
точок розриву хромосом при формуванні збалансованої аномалії, змінюють
свої прояви, тобто в одному оточенні генів їх функція збережена, а в іншому —
порушена. У таких випадках є потреба в молекулярно-цитогенетичному д о с
лідженні.
Збалансованою може бути реципрокна транслокація — взаємний обмін сег
ментами між двома негомологічними хромосомами без втрати залучених до
нього хромосом (рис. 74). Збалансовані перебудови хромосом надзвичайно
важливі в клінічній практиці, тому що нерідко діти — носії збалансованої хро
мосомної перебудови — фенотипно нормальні, але їхні нащадки мають висо
кий ризик незбалансованих перебудов. В інших випадках транслокація між
двома акроцентричними хромосомами з утратою ними коротких плечей при
зводить до утворення однієї метацентричної хромосоми замість двох акроцен-
тричних. Такі транслокації називають робєртсонівськими. Носії робертсонівсь-
ких транслокацій мають моносомію по коротких плечах двох акроцентричних
хромосом, але вони здорові, тому що втрата коротких плечей двох акроцент
ричних хромосом компенсується роботою таких самих генів в інших 8 акро
центричних хромосомах. У носіїв робертсонівських транслокацій можуть ут
ворюватися 6 типів гамет (рис. 75), з яких нулісомні гамети призведуть до
моносомії за автосомами, а такі гамети не розвиваються. Носії збалансованого
каріотипу самі можуть мати різні вади розвитку.

L _ J L _ j L ) ( и
1 2 3 4 5
ІІ
6
ІІ
7
(( 8
К
9
и І)
10 11
14 12
І< Л і( а і
13 14 15 16 17 18
4«ЛУ.г(18)
Іі
19
II
20 21
м
22
>
X
.
У
Рис. 76. Кільцева хромосома
Кільцева хромосома — це структурна аномалія, що виникає внаслідок роз

риву довгого і короткого плечей хромосом, що призводить до втрати теломер-
них і злиття центромерних регіонів (рис. 76).
Дуплікація — це структурна аномалія, яка є наслідком подвоєння генетич
ного матеріалу, виникає в разі нерівного кросинговеру між сестринськими
хроматидами і супроводжується патологічними фенотипами (рис. 77).
Дицентрична хромосома має 2 центромери, що утворюються внаслідок ізо-
хроматидного розриву. При цьому теломерний акроцентричний регіон втра
чається, а сестринські хроматиди з’єднуються. Після поздовжнього поділу цен
тромери хромосома містить 2 центромери, дупліковану і делетовану частини
(ри с. 78).
Інверсія — цс зміна лінійної послідовності генів на хромосомі внаслідок
перевертання тієї або іншої її ділянки. Вони бувають перицентричними, коли
до процесу залучається центромера, і парацентричними, коли перевертання
відбувається поза зоною розташування центромери (рис. 79).
Якщо хромосомна хвороба є результатом мутацій у гаметах батьків (що
первинно виникли або успадковані ними від своїх батьків), ми говоримо про
повну форму хромосомної хвороби, або гаметичні мутації. Якщо хромосомна
хвороба виникає внаслідок мутації в клітинах ембріона на ранніх стадіях його
розвитку, ми говоримо про неповні (мозаїчні) форми хромосомної хвороби,
або зиготичні мутації. Мозаїчні форми можуть містити два, три і більше клонів
з різним числовим співвідношенням.
Однією зі структурних хром осом них аном алій є ізохромосома, що ут
ворю ється внаслідок розриву хром осом и, яка проходить через центром еру
(рис. 80).
Останніми роками все більший інтерес викликаю ть мозаїчні ф орми хро
мосомних хвороб, спричинені неправильним поділом клітин на різних ста-
290
Ї8 Іі
ІІ U І! !! Іі
10 11 12
Ьк hk І» з»
13 14 15 16 17 18
46,XX,dup(7)
м а 4А АЛ Ш
19 20 21 22 Y
Рис. 77. Дуплікація
діях ембріонального розвитку. М озаїчні форми хромосомних хвороб характе

ризуються легшим (порівняно з повною формою) перебігом, відсутністю о к
ремих симптомів за наявності домінуючих ознак патології індивідуально за
лученої хромосоми. Легший перебіг мозаїчних форм поясню ється наявністю
клонів нормальних клітин, які частково компенсують генний дисбаланс абе-
рантних форм. Залежність тяж кості перебігу від співвіднош ення клонів точ
но не встановлена. М ожливо, це п ов’язано з тим, що не завжди вдається
точно оцінити співвіднош ення
клонів. Клінічні прояви м озаїч
них форм варіабельні, що уск
ладню є встановлення діагнозу.
Дослідження хромосом у лім ф о
цитах периферійної крові може
бути неінф орм ативним за н е
значної кількості аном альних
клітин. Тому іноді для підтвер
дження діагнозу потрібно досл
іджувати хромосоми у фібробла
стах шкіри або в гонадах, вико-
ристовую чи м о лек у л яр н о -
цитогенетичні методи. О собли
ве місце серед хромосомних по
р у ш ен ь за й м а є в ід к р и т и й у
I9 6 0 р. ф е н о м е н геном ного
імпринтингу (ГІ). ГІ — це про- Р и с . 78. Дицентрична хромосома
291
1
І 7
2
ІІ
З
5Г И
46.XY,inv(4)
)) И (С «І О и
10
ё«_
11
ІЗ
12
іі ІЗ 61 ІІ и
13 14 15 16 17 18
м ЇХ М U 4
19 20 21 22 Y
Рис. 79. Інверсія
цес, за якого диференційовано маркуються батьківські й материнські хромо

соми. Імовірно, це забезпечується специфічним метилюванням цитозинових
основ Д Н К — процесом, який включає транскрипцію генів. І тому основою
ГІ слід вважати специфічні структурно-молекулярні зміни окремих ділянок
хромосом, які відбуваються під час утворення чоловічих і жіночих статевих
клітин. А це, у свою чергу, призводить до різного ступеня проявів (експресії)
гомологічних генів у нащадків.
Так, триплоди, в яких м атеринський і батьківський гаплоїдні набори
представлено у співвіднош енні 1 : 2, характеризую ться затри м ан н ям роз
витку і частковим міхуровим заносом , а триплоїди з оберненим співвідно
ш енням гаплоїдних наборів (2 : 1) характеризую ться різкою гіпоплазією
плаценти.
У разі подвоєння батьківського гаплоїдного набору і відсутності материнсь
кого розвивається повний міхуровий занос з високою ймовірністю хоріонепі-
теліоми. Такі дані дали змогу дійти висновку про більш істотний внесок генів
батька в розвиток ембріональних структур.
На увагу заслуговує ефект ТІ на рівні окремих хромосом — однобатьківська
дисомія (ОБД), коли кількість хромосом нормальна, але одна з пар представле
на хромосомами лише одного з батьків.
Коротке Відбувається це під час мейозу внаслідок
плече нерозходження хромосом. Під час заплі
днення другий партнер, як і належить,
Довге
плече додає свій гаплоїдний набір. Виникає три-
і(Хр) i(Xq) сомія. Але на ранніх етапах розвитку ем
Р и с . 8 0 . Схема утворення ізохромосоми бріона ця третя хромосома зникає, емб-
292
24,Х+!5
О
Сперматозоїд 47*ХХ+ 15
Яйцеклітина
Ембріон *
Рис. 81. Утворення однобатьківськоїдисомії
ріон стає власником хромосом від одного батька. У такий спосіб виникає ОБД
(рис. 81).
ОБД має виражений вплив на нащадків. Якщо в геномі одного з батьків,
чия хромосома має дисомію, є рецесивна ознака, вона подвоїться, відбувати
меться гомозиготизація і розвиватиметься рецесивна спадкова хвороба. За інших
варіантів ефект ОБД проявиться певним синдромом. Наприклад, при ОБД
хромосоми 6 батьківського походження може розвинутися транзиторний нео
натальний цукровий діабет; при ОБД хромосоми 7 (материнської) — синдром
Рассела—Сільвера або внутрішньоутробна гіпотрофія; ОБД хромосоми 11 (бать
ківської) може бути пов’язана із синдромом Беквіта—Відемана.
Усього в лю дини може бути 47 типів ОБД — 44 типи ОБД за 22 автосо-
мами і 3 — за статевими хромосомами, а кількість ОБД окремих сегментів
хромосом — незліченна. На сьогодні описано 27 типів ОБД.
Ефект ГІ встановлено для хромосом 7, 11, 14, 15. У хромосоми 15 в про
ксимальній частині довгого плеча є регіон, схильний до ГІ. Мутації в цьому
регіоні призводять до синдромів Прадера—Віллі та Енгельмана. Для хворих із
синдромом Прадера—Віллі з материнським ГІ (20—25 % усіх випадків синд
рому) характерні ож и рін н я, м ’язова гіп отон ія, гіпогонадизм , розум ова
відсталість, низький зріст, акромікрія. 75—85 % випадків синдрому пов’язані
з делецією сегмента 1 5 q ll-q l3 батьківської хромосоми.
Синдром Енгельмана ( “щасливої ляльки”) у 70 % випадків зумовлений
делецією 1 5 q ll-q l3 материнської хромосоми і характеризується глибокою ро
зумовою відсталістю, судомними “ляльковим и” рухами. Лише у 2 % випадків
ОБД хромосоми 15 має батьківське походження.
Останнім часом з’явилася можливість молекулярно-генетичного дослід
ження причетності ГІ до пухлинного росту. Установлено, що деякі ембріо
нальні пухлини виникають унаслідок втрати гетерозиготності материнського
походження за хромосомами 11 і 13 (пухлина Вільмса, остеосаркома, ретино-
бластома). ОБД за хромосомою 6 батьківського походження поєднується із
транзиторним цукровим діабетом немовлят.
Хромосоми людини зазнають впливу чинників навколишнього середови
ща і є надзвичайно чутливими до дії мутагенних чинників — радіації та хімічних
293
речовин. У разі впливу таких чинників виникають порушення в соматичних або

статевих клітинах. Через цитогенетичні порушення у соматичних клітинах страж
дає життєдіяльність усього організму. У разі впливу зазначених чинників на
статеві клітини порушення хромосом проявляються в наступних поколіннях.
Мутації хромосом у статевих клітинах призводять до утворення неповних ано
мальних гамет, у разі запліднення яких уможливлюється загибель зигот, ембрі
онів, народження дітей із хромосомними хворобами, для яких характерний пев
ний фенотип. Мутації хромосом у соматичних клітинах призводять до неспеци
фічних хромосомних аномалій у вигляді хромосомних або хроматидних пробілів,
розривів, обмінів у каріотипі, що не проявляються певним фенотипом, харак
терним для окремого хромосомного синдрому. Такі мутації не успадковуються.
Вивчаючи вплив мутагенних чинників, можна якісно й кількісно оцінити дію
йонізуючої радіації, хімічних речовин, вірусів, але отримані дані не можна пере
носити на статеві клітини, результатом дії на які є хромосомні хвороби. Вивчен
ня дії мутагенних чинників нині є дуже актуальним з огляду на те, що кількість
мутагенних чинників у навколишньому середовищі збільшується, а хромосомні
соматичні мутації, що виникають у першому поколінні, нерідко спричинюють
грубі порушення генного балансу в статевих клітинах і можуть становити сер
йозну небезпеку для спадковості майбутніх поколінь.
Формування клінічної картини хромосомної хвороби залежить від:
• генотипу організму;
• індивідуальності залученої в аберацію хромосоми або її ділянки (набір
генів);
• типу аберації;
• розміру відсутнього (в разі делеції) або надлиш кового (в разі часткової
трисомії) матеріалу;
• ступеня мозаїчності організму за аберантними клітинами;
• умов середовищ а;
• стадії онтогенезу або віку хворих.
Хромосомні хвороби мають загальні клінічні прояви:
• черепно-лицеві дисморфії;
• вроджені вади розвитку внутрішніх органів;
• поруш ення росту й розвитку;
• затримку психомоторного розвитку;
• поруш ення функцій нервової та ендокринної систем.
Діагностичні ознаки хромосомних хвороб поділяють на три групи:
1-а група — комплекс ознак, які дають змогу запідозрити хромосомну ано
малію. До них належать фізичне недорозвинення, деякі дисморфії мозку і л и
цевого черепа (деформація вушних раковин, епікант, високе піднебіння, мікро
цефалія), клишоногість, клінодактилія мізинців, деякі вади внутрішніх органів;
2-а група — комплекс ознак, які виявляють у разі певних хромосомних
захворювань: так, для трисомії 18 характерні доліхоцефалія, флексорне поло
ження кистей, короткий і ш ирокий палець (великий) стопи; для трисомії 13 —
розколина верхньої губи і піднебіння, флексорне положення кистей, косо
окість, дефект скальпа тощо;
294
3-я група — ознаки, характерні тільки для цієї хромосомної аномалії: котя
чий крик при синдромі 5р-, алопеція при синдромі 18р-.
Хромосомні хвороби характеризуються клінічним поліморфізмом, при
цьому більш тяжка клінічна маніфестація спостерігається в разі автосомних
аберацій. Серед новонароджених дітей із хромосомними абераціями кількість
тих, що мають автосомні аберації, і тих, що мають аберації статевих хромосом,
майже однакова, хоча автосом 22 пари, а гетерохромосом — одна пара. Цс
пов’язано з тим, що автосомні аберації в переважній більшості випадків при
зводять до летального кінця ще до народження дитини.
Хромосомні хвороби спричинюють порушення генетичного балансу, і тому
їхні патологічні ефекти виявляються на всіх етапах онтогенезу: проембріональ-
ному, ембріональному, фетальному і постнатальному у двох варіантах — л е
тальному і вроджених вад розвитку. Летальний ефект хромосомної хвороби
виявляється вже на стадії зиготи, він є однією з головних причин внутрішньо-
утробної загибелі плода. Установлено, що 30—40 % запліднених яйцеклітин
гине на стадії бластули внаслідок різкого порушення морфогенетичних про
цесів. У процесі розвитку людини на ранніх стадіях бере участь приблизно
1000 генів, які локалізовані в усіх хромосомах. Хромосомна аномалія порушує
взаємодію генів й інактивує певні процеси розвитку, такі як міжклітинні взає
модії, диференціювання клітин тощо.
Сумарний внесок хромосомних хвороб у внутрішньоутробну загибель плода
становить 45 %. Що раніше переривається вагітність, то більша ймовірність
хром осом ної хвороби як причини поруш ення розвитку ембріона. Так, у 2—
4-тижневого ембріона хромосомна хвороба виявляється у 60—70 %, в І три
местрі вагітності — у 50 % абортусів, у II триместрі — у 25—30 %, у плодів, які
загинули після 20 тиж — у 7 %, у плодів, що загинули перинатально — у 6 %.
Отже, що менший термін вагітності, то частіше трапляються хромосомні
аномалії. І що на більш ранньому періоді онтогенезу вони виявляються, то
тяжчі форми дисбалансу хромосомного набору. Так, у ранніх абортусів, як
правило виявляють поліплоїдію (25 %), повні трисомії за автосомами (50 %).
Автосомні трисомії 1, 5, 6, 11 і 19 хромосом припиняю ть розвиток плода в
доімплантаційний період, порушують гаметогенез і тому виявляються рідко.
М оносомії за автосомами призводять до загибелі на стадії гамет і зигот.
Хворі зі структурними хромосомними хворобами переважно виживають.
Хромосомні аномалії спричинюють також ефекти, які простежуються про
тягом усього життя. Так, хромосомні хвороби в соматичних клітинах можуть
бути для них нейтральними, зумовлювати їхню загибель, активізувати поділ
клітин, змінювати їхню функцію.
Хромосомні хвороби соматичних клітин трапляються в 1—3 % випадків,
здебільшого вони елімінуються імунною системою. Але в деяких випадках вони
можуть стати причиною злоякісного росту внаслідок активізації онкогенів за
наявності транслокацій, делецій. Так, транслокації між 9 і 22 хромосомами
спричинюють мієлолейкоз. Опромінення і хімічні мутагени збільшують кількість
хромосомних аберацій у соматичних клітинах.
Хромосомні аберації накопичуються також у процесі старіння.
295
Синдроми Дауна, Едвардса і Патау — трисомії 21, 18 і 13 — серед немов

лят трапляються з частотою менше ніж 1 %, тоді як серед спонтанних ви
киднів вони становлять 20 % і є найпош иреніш им типом хромосомних анев
плоїдій. Це свідчить про переважання летальних форм аневплоїдій у людей.
Цитогенетичне дослідження гамет частково пояснює високий рівень спонтан
ного переривання вагітності: майже 10 % сперматозоїдів і 25 % овоцитів ма
ють змінений каріотип (Мартін із співавт., 1987; Пелеястор, 1991). При цьому
в овоцитах зазвичай трапляється аневплоїдія (90 %), у сперматозоїдах зазви
чай виявляють структурні хромосомні аберації. Аналіз хромосомних аномалій
у гаметах утруднений через низьку якість препаратів хромосом, отриманих зі
сперми, і складнощі в отриманні достатньої кількості овоцитів для аналізу.
Вивчення каріотипу морфологічно нормальних ембріонів дало змогу вия
вити у 20 % ембріонів його порушення (Plachot із співавт., 1988, Angell із
співавт., 1988). Цитогенетичний аналіз непересаджених ембріонів під час ви
конання програми запліднення in vitro виявив 36 % випадків аневплоїдних
зачать. На основі цього зроблено висновок, що значна більшість зачать із три-
сомією або не розвивається, або гине в ембріональний період онтогенезу.
Було встановлено, що лиш е 25,5 % зачать із трисомією 2 1 , 5 % зачать із
трисомією 18 і 2,5 % зачать із трисомією 13 доживають до народження (Hook,
1992). Більшість внугрішньоутробних смертей настає у ранні терміни вагіт
ності. За даними Hook, виживаність у разі трисомії 21, 18 і 13 до половини
гестаційного періоду становить відповідно 34, 16 і 5 %. М озаїчні форми авто-
сомних трисомій складні для виявлення, оскільки для аналізу потрібно багато
клітин. Автосомний аневплоїдний мозаїцизм виявляється не так часто за без-
вибіркового цитогенетичного дослідження.
Згідно з даними Сміта і Берга (1976), загальна частота синдрому Дауна
становить 1 : 700 (аналіз 32 досліджень різних авторів). Bond і Chardley (1983)
підсумували 10 незалежних досліджень і дійшли висновку, що трисомія 21, 18
і 13 трапляється в народж ених ж ивим и із частотою відповідно 1 : 800,
1 : 10000, 1 : 21000. Д ані H ook трохи відрізнялися — він виявив, що тр и
сом ії 21, 18 і 13 трапляю ться із частотою 1 : 826; 1 : 6666; 1 : 12 500 н а
роджених живими відповідно, a Carothers (1994) виявив такі частоти тих самих
а н е в п л о їд ій — 1 : 812; 1 : 6600; 1 : 21 700.
Нині в багатьох популяціях відбувається зміна частоти даних аневплоїдій,
що пов’язано з упровадженням скринінгових програм, розвитком пренаталь
ної діагностики, зміною вікової структури, часовими коливаннями кількості
триваючих вагітностей у жінок старшого віку (Mikkelsen, 1998; Kallen і Knudsen,
1989; Stoll із співавт., 1990; M cGrother і Marshall, 1990; C om er із співавт., 1993;
Crossley із співавт., 1994; Stoll із співавт., 1994).
Постнатальна смертність, пов’язана із трисомією 18 і 13, дуже висока. Так,
середня виживаність дітей із трисомією 13 і 18 становить 2,5 і 6 днів відповід
но, 5 % дітей із трисомією 18 і 13 доживають до 1 року (Goldstein і Nielsen,
1988; Poot і Carey, 1994).
Хворі із трисомією 21 у 50 % випадків доживаю ть до 50 років і більше
(Bellet Із співавт., 1990; Baird і Sadovnick, 1989). У хворих із синдромом Дауна
296
вроджені вади серця є головною причиною смертності в ранньому дитячому

віці, але рівень виживаності значно збільшився останнім часом. У пацієнтів із
хворобою Дауна виявляють й інші вади розвитку в поєднанні з вадами серця,
серцевою недостатністю, що призводять до ранньої смерті.
Лейкемія і злоякісні новоутворення у пацієнтів із синдромом Дауна спри
чинюють менше ніж 10 % смертельних випадків (Schooll із співавт., 1982).
Очевидно, що шанс виживаності таких хворих залежить від багатьох чинників,
зокрема наявності або відсутності вроджених вад розвитку.
У разі трисомії 13 і 18 також можливі і летальні форми, і тривале виживан
ня дітей.
ПАТОГЕНЕЗ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ
Патогенез хромосомних хвороб донині не з ’ясований. Однак за будь-яких

трисомій і часткових моносомій можна виділити три типи генетичних ефектів:
• специф ічні;
• напівспециф ічні;
• неспециф ічні.
Специфічні ефекти пов’язані зі зміною кількості структурних генів, які ко
дують синтез білка. Так, у разі трисомії 21 у 50 % хворих виявлено підвищення
активності наднероксиддисмутази — гена, локалізованого на хромосомі 21.
Подібний “ефект дози гена” виявлено для кількох десятків генів за три
сомій на різних хромосомах. Однак біохімічна зміна фенотипу хромосомної
хвороби поки що не дає змоги зрозуміти шляхи патогенезу вроджених пору
шень, які виникають унаслідок хромосомних аномалій. Виявлені біохімічні
відхилення поки що важко порівнювати з фенотипними характеристиками
хвороб на органному й системному рівнях. Зміна кількості алелів гена не завжди
спричиню є пропорційну зміну продукування відповідного білка. У разі хромо
сомних хвороб завжди істотно змінюється активність інших ферментів або
кількість білків, гени яких локалізовані на не залученій у дисбаланс хромосомі.
У жодного пацієнта з хромосомною хворобою не виявлено білка-маркера.
Напівспецифічні ефекти зумовлені зміною кількості генів, і в нормі пред
ставлені численними копіями; до таких генів відносять рибосомні і транс
портні РН К, гістонові і рибосомні білки, скоротливі білки актину й тубуліну.
Ці білки в нормі контролюють ключові етапи метаболізму клітини, її подіну,
міжклітинних взаємодій. Які фенотипні ефекти дисбалансу цієї групи генів, як
компенсується їх дефіцит або надлишок, досі залишається невідомим.
Н еспециф ічні ефекти хромосомних аномалій п ов’язують зі зміненим
вмістом гетерохроматину в клітині. Важлива роль гетерохроматину в клітин
ному поділі, рості та інших біологічних функціях не викликає сумнівів.
Таким чином, неспецифічні і, частково, напівспецифічні ефекти набли
жають нас до розуміння клітинних механізмів патогенезу.
Патогенез хромосомних хвороб розгортається в ранній внутрішньоутроб
ний і триває в постнатальний період. М ножинні вади розвитку як головні
фенотипні прояви хромосомних хвороб формуються в ранньому ембріогенезі,
297
тому до періоду постнатального онтогенезу спостерігалися всі основні вади

розвитку.
Жодних специфічних рис патогенезу хромосомних хвороб не виявлено ані
на молекулярному, ані на клітинному рівні. Характерна риса хромосомного
дисбалансу — множинність вад розвитку, що уражують різні органи й системи.
За кожної форми хромосомної хвороби спостерігається 30—80 різних відхи
лень від норми. Деякі хромосомні хвороби характеризуються лише певним
поєднанням відхилень у розвитку, а не специфічними вадами.
У разі хромосомних хвороб відхилення від нормального розвитку корелю
ють зі ступенем хромосомного дисбалансу. Щ о більше хромосомного матеріа
лу залучено до мутації, то раніше захворювання виявиться в онтогенезі, і то
значніші будуть порушення у фізичному і психічному розвитку індивіда. Як
правило, надлишок хромосом (або частин їх) є набагато сприятливішим, ніж
дефіцит. У міру вивчення фенотипів і різних хромосомних мутацій з ’ясовуєть
ся, що найспецифічніші для того або іншого синдрому особливості зумовлені
порівняно незначними відхиленнями у вмісті хромосомного сегмента. Д исба
ланс у значному обсязі хромосомного матеріалу дає більш неспецифічну клінічну
картину. Так, специфічні клінічні симптоми синдрому Дауна спостерігаються
в разі трисомії за сегментом довгого плеча хромосоми 21q22.1. У разі синдрому
котячого крику при делеції короткого плеча хромосоми 5 за розвиток клінічної
картини відповідає сегмент 5р15. Характерні риси синдрому Едвардса пов’я
зані з трисомією ділянки хромосоми 18q 11.
Хромосомні аномалії спричинюють порушення загального генетичного
балансу скоординованості в роботі генів і системної регуляції, які склалися в
процесі еволюції для кожного виду.
Специфічність патогенезу багатьох спадкових і неспадкових хвороб виз
начається станом імунної та ендокринної систем організму, функції яких гене
тично детерміновані. Несприятливий спадковий фон може бути провокацій
ним моментом у розвитку будь-якої патології.
П риблизна частота хромосомних хвороб становить 0,59 %: аневплоїдії,
включаючи мозаїчні форми, трапляються в 38 % хворих із хромосомними по
рушеннями; трисомії за автосомами — у 22 %\ структурні перебудови — у
40 % (1/2 структурних перебудов — сімейні випадки).
Усі трисомії являють собою спорадичні випадки і є результатом мутацій
de novo.
ДІАГНОСТИКА ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ
Останнім часом з’явилися принципово нові підходи до діагностики хро

мосомної патології. Це стало можливим завдяки розробленню і впровадженню
в клінічну цитогенетику нових технологій, таких як ДН К-діагностика, гібри
дизація нуклеїнових кислот in situ і ком п’ютерні системи для аналізу хромо
сом. ДН К-діагностика ґрунтується на використанні технології рекомбінант
них молекул Д Н К і приготуванні спеціальних проб для виявлення і молеку-
298
лирного аналізу генетичних дефектів. Флуоресцентна гібридизація in situ (FISH)

включає застосування спеціально приготовлених (флуоресціювальних) Д Н К -
проб для виявлення генетичних дефектів на хромосомному рівні і проведення
процедури молекулярно-цитогенетичної діагностики з використанням сучас
ної флуоресцентної мікроскопії.
К ом п’ютерна система для аналізу хромосом передбачає наявність спе
ціальних телекамер для виявлення надслабких сигналів, отриманих при про
веденні гібридизації in situ, а також програм, які дають змогу проводити авто
матичний аналіз хромосом і високоефективну кольорову детекцію Д Н К-зондів
для діагностики хромосомних і генних порушень на мікроскопічному рівні.
Ідентифікація хромосомної патології ґрунтується на використанні Д Н К -
зондів різних типів, які дають змогу маркувати індивідуальні хромосоми або
окремі ділянки хромосом. Д Н К -зонди, як правило, являють собою клоновані
фрагменти геному людини або їх окремі ділянки. Шляхом гібридизації Д Н К -
зондів з метафазними хромосомами або інтерфазними клітинами визначають
особливості хромосомного набору і наявність навіть незначних хромосомних
порушень, які не можна виявити за допомогою класичних цитогенетичних
методів діагностики. Найчастіше в клінічній цитогенетиці застосовують хро-
мосомоспецифічні центромерні Д Н К -зонди, що дають змогу ефективно виз
начати поширені хромосомні синдроми: Дауна, Патау, Едвардса, Клайнфель-
тера, Ш ерешевського—Тернера, трисомії X, дисомії Y, а також мозаїчні ф ор
ми цих синдромів з незначним відсотком аномальних клітин.
Використовуючи молекулярно-цитогенетичний метод, можна досліджува
ти нормальні й аномальні хромосоми та їхню кількість у будь-яких типах клітин,
які перебувають на різних стадіях клітинного циклу, у тому числі і в інтерфазі,
що особливо важливо для пренатальної діагностики хромосомних захворю
вань. Для ефективної молекулярної діагностики хромосомних синдромів по
трібно мати велику колекцію ДН К -зондів для ідентифікації найбільш частих і
соціально значущих хромосомних хвороб.
Патологія у системі автосом перебігає тяжче, ніж аномалії за статевими
хромосомами. Це, ймовірно, пов’язано з різною генетичною активністю хро
мосом: Y-хромосома несе мало генів; одна Х-хромосома в жінки перебуває в
неактивному стані.
Загальна кількість описаних хромосомних аберацій становить: гаметич-
них — 750, з них 700 — структурні перебудови.
Діагностика хромосомних хвороб грунтується на цитогенетичному дослі
дженні, соматогенеточному дослідженні із синдромологічним аналізом, клініко-
генеалогічному аналізі. Цитогенетичні методи діагностики дають змогу робити
висновок про каріотип хворого — кількість і структуру хромосом. Під час за
стосування класичних цитогенетичних методів нерідко виникають труднощі
через наявність додаткових маркерних хромосом у каріотипі, складних ви
падків хромосомного мозаїцизму з незначною часткою аномальних клітин,
участь у хромосомних перебудовах більше трьох хромосом одночасно, наявність
збалансованих транслокацій. Дані труднощі долаються завдяки досягненням
молекулярної цитогенетики — новим технологіям, таким як ДН К-діагности-
299
ка, гібридизація нуклеїнових кислот in situ і ком п’ютерна система аналізу хро
мосом.
Величезну роль у діагностиці хромосомних хвороб відіграє соматогенетич-
не дослідження із синдромологічним аналізом, які розроблені патологоанато
мом Е.Д. Черствим. Цей універсальний метод, що його започаткував М ор
ганы, дав змогу скласти чітку систему опису фенотипу в постнатальний період
онтогенезу. Переконаність у високій точності цього методу стала передумовою
застосування його д ія прижиттєвого оціню вання дисморфогенезу за допомо
гою УЗД. Його ефективність перевірено нами за останні 12 років і отримано
такі дані. Ультразвукове дослідження 58 758 вагітних дало змогу виявити 1567
плодів із вродженими вадами розвитку, що становить 2,67 %. ГІростежено
динаміку виявлення вроджених вад розвитку за періоди 1985—1989 pp. (16 714
вагітних), 1990—1995 pp. (24 214 вагітних), 1995—1996 pp. (17 830 вагітних).
Частота виявлення вроджених вад розвитку за дані періоди становила відпо
відно 1,40 % (234 плода), 2,80 % (678 плодів), 3,67 % (655 плодів). Просте-
жено також динаміку частоти синдромів множинних вроджених вад розвитку
в структурі діагностованих пренатально вроджених вад розвитку і також відзна
чено зростання її з 23,08 % (54 спостереж ення) у 1985—1989 pp. до 29,20 %
(198 спостережень) у 1994—1995 pp. і до 36,03 % (236 спостережень) у 1995—
1996 pp. При аналізі структури синдромів множинних вроджених вад розвит
ку за ці самі періоди відзначено зростання частоти синдромів хромосомної
етіології: 20,37 % (11 спостереж ень), 23,74 % (47 спостережень) і 58,47 %
(138 спостережень) відповідно. Збільшення частоти виявлення як вроджених
вад розвитку взагалі, так і хромосомних хвороб зокрема в періоди 1985—1989 pp.
і 1990—1994 pp. значною мірою зумовлено застосуванням пренатального со-
м атогенетичного дослідж ення із синдром ологічним аналізом . Водночас
збільш ення майже у 2,5 разу частоти хромосомних синдромів множинних
вроджених вад розвитку з 1990—1994 до 1995—1996 pp. можна пояснити зро
станням частоти хромосомних синдромів, імовірно, внаслідок посилення впливу
негативних ендогенних чинників на процеси гаметогенезу і раннього ембріо
генезу, оскільки методика дослідження в цей час не змінювалася.
Класифікація хромосомних хвороб відповідно до залученої хромосоми
постійно поповнюється через безупинне збільшення кількості описаних хро
мосомних синдромів.
Причиною хромосомних хвороб є хромосомні і геномні мутації (триплої
дів, тетраплоїдія, аневплоїдія). Із геномних мутацій у людини трапляються
тільки трисомії за автосомами, полісом» за статевими хромосомами, моно-
сомії лише за Х-хромосомою (М .П. Бочков, 2001). Хромосомні мутації харак
теризуються більшою різноманітністю.
Якщо розрив хромосоми відбувається через центромеру, то кожне плече
має дві сестринські хроматиди, з’єднані частиною центромери, які стають од
наковими за набором генів плечима однієї хромосоми. Так виникає ізохромо-
сома, що реплікується в процесі мітозу і передається з клітини в клітину. Особ
ливістю такої структурної аномалії є те, що нове виникнення хромосоми є
водночас і частковою моносомією по відсутньому плечу.
300
Виявлене в людини явище геномного імпринтингу доповнило низку хро

мосомних порушень.
Визначити форму хромосомної патології можна, використовуючи характе
ристику хромосомної або геномної мутації, знаючи тип клітин, у яких відбула
ся мутація, і покоління, в яком у ця мутація відбулася. М .П. Бочков назвав це
трьома принципами, на яких грунтується класифікація хромосомної патології.
Однак важко погодитися з його думкою, що “диференціація хромосомної
патології на підставі клінічної картини не має істотного значення, оскільки за
різних хромосомних аномалій є велика спільність порушень розвитку” . Наш
37-річний досвід клінічної і цитогенетичної діагностики хромосомних хвороб
засвідчує, що діагностика і диференціація спадкової патології генетиком почи
нається на рівні клінічного обстеження і підкріплюється цитогенетичним до
слідженням характеру хромосомної або геномної мутації. Що вищий рівень
клінічного дослідження, то більша частота хромосомних знахідок цитогенетика.
Досвідчений клінічний генетик може ставити перед цитогенетиком зав
дання пошуку тієї чи іншої форми хромосомної патології, ініціювати застосу
вання молекулярно-цитогенетичного методу в разі відсутності позитивних ре
зультатів диференціального фарбування хромосом.
Нозологічна форма хромосомної патології повинна визначатися тільки на
основі етіології — характеру генетичної події (нестачі або надлишку хромосом
ного матеріалу) та її обсягу (залучення до патологічного процесу хромосоми,
сегмента).
301
Клінічні, ехографічні
та цитогенетичні зіставлення
хромосомних хвороб
ХРОМОСОМА 1 (рис. 82, 83)
Кільцева хромосома 1
Характеристика фенотипу
Череп: мікробрахіцефалія.
Очі: гіпертелоризм, епікант.
Ніс: запале перенісся, широкий кінчик носа.
Фільтр: довгий.
Рот: розколина піднебіння.
Вуха: деформовані, низько розташовані, великі, відстовбурчені.
Ш ия: коротка.
Хребет: сколіоз.
Кінцівки: короткі, стопи маленькі.
Геніталії: гіпоспадія.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджена вада серця.
Прогноз: залежить від характеру ушкодження внутрішніх органів.
Ехографічні пренатальні ознаки
Череп: мікробрахіцефалія.
Очі: гіпертелоризм.
Ніс: ш ирокий кінчик носа, запале перенісся.
Вуха: деформовані, низько розташовані, великі, відстовбурчені.
Шия: коротка.
Хребет: надмірна мобільність, сколіоз.
Кінцівки: короткі, стопи маленькі.
Трисомія 1р
Трисомія 1р — dup (I)(p22.l;p3l.2).
Череп: мікроцефалія.
Геніталії: крипторхізм.
Вади внутрішніх органів: пупкова грижа.
302
Клінічні, ехографічні та цитогенетичні зіставлення хромосомних хвороб
Рак груді (молочних проток)

Недостатність енол ази
Ней робл астом а
Гемолітична анемія
Еригробластоз плода
Еліптоцитоз-1
Еритрокератодермія варіабельна
ГІпо фосфатазі я немовлят
Фукозидоз
Пізня підшкірна порфірія
Порфірія, гепатоеритропо етична
Недостатність галактоепімерази
Ceroid lipofuscinos, нейронний -1 , дитячий
Н едостатність С 8, тип і і II
Лейкемія/лімфома, Т-клітинна
Недостатність середи ьоланцюговоі'ацил-КоА-дегідрогенази
Хвороба “кленового сиропу” , тип 2
Недостатність міоаденілатдеамінази
Недостатність АМФ -деам інази еритроцитів
Гіперплазія надниркових залоз, тип II
ГІпотирощизм, незобний
Міопатія внаслідок недостатності ЦТФази
Гіперамоніємія внаслідок недостатності ЦТФази
Хвороба Ґоше, 2 або більше типів
Гемолітична анемія внаслідок недостатності ПК
Елігггоцитоз-2
Пгропоййлоцитоз
Сфероцитоз, рецесивний
Недостатність антитромбіну III
Хвороба 111арко - Марі
Схильність д о Vivax malaria
Синдром Криґлера - Наджара
' Немалінова міопатія
Недостатність фактора V
Lupus erythematosus, системний
Ней роп єн ія, імунна
Катаракта оперізувальна, пулвірулентна
Хронічний грануломатоз ун аслідок недостатності N C F-2
Глікогеноз VII
Недостатність фактора ХІІІВ
Недостатність C R 1
Недостатність фактора Н
Синдром Аш ера, ти п 2
Синдром Ван Д е р Ву да
Недостатність ф ум арази
В роджена катаракта, тип Фолькмана Пікнодизостоз

Нейропатія Шарко - Марі Глаукома 1, відкритокутова
Синдром Пейца - Еґерса Пперпаратироїдизм (із пухлиною щ елепи)
Глухота, авггосомно-домінантна 2 Бульозний елідермоліз 2А
Хвороба Шгаргардта Пігментний ретиніт-12 (автосомно-рецесивний)
Синдром Ваарденбурґа, ти п 2В Хвороба Альцгеймера-4
Кардіоміопатія, сімейна дилатаційна з дефектом Хвороба пульсі вник м’язів
провідності, 1 Аритмогенна дисплазія правого шлуночка-2
Феохромоцитома
Рис. 02 . Хромосома 1 (за В .П . Пузирьовим, 2001)
303
out
ООП
in
-N T 022071+6
NT 022052+1
і
H5+15456
Hs+16083
H5+81743
Hs+62909
H5+111364
H5+16537
Hs+250745
Н5+?І^І
NT 031691+1 H5+133081
H5+158237
H5+83023
H5+1Q283
H5+82030
Hs+135276
Hs+331667
Hs+9088
H5+179526
Hs+18459
H5+218329
Pitc. 83. Картовані гени хромосоми 1 (регіон 140М -142М )

Вади внутрішніх органів: пупкова грижа.
Трисомія 1q
Трисомія lq буває уд во х формах: інтерстиціальній і дистальній.
Дистальна дуплікація — dup(l)(q32 —>qter).
Череп: макроцефалія з чолом, яке виступає.
Підборіддя: мікрогнатія.
Очі: антимонголощний розріз очних щілин, гіпертелоризм.
304
Кл ін іч н і , ехографічні те цитогенетичні зіставлення хромосомних хвороб
Ніс: пласка спинка носа.

Рот: високе дугоподібне піднебіння.
Вуха: ротовані дозаду вушні раковини.
Грудна клітка: широка апертура, деформація груднини.
Кінцівки: синдактилія II—III пальців стопи.
Вади внутрішніх органів: вроджені вади серця (загальний артеріальний сто
вбур), стеноз та атрезія киш ківника, пілоростеноз, грижі.
Прогноз: сприятливий за відсутності вад внутрішніх органів.
Череп: макроцефалія з чолом, яке виступає.
Очі: антимонголоїдний розріз очей, гіпертелоризм.
Ніс: пласка спинка носа.
Вуха: ротовані дозаду вушні раковини.
Грудна клітка: широка апертура.
Кінцівки: синдактилія.
Вади внутрішніх органів: вади серця і кишківника.
Інтерстмціальна дуплікація dup (1)(q25q32)

Очі: мікрофтальмія.
Ніс: широка спинка, кінчик піднятий вгору (задертий).
Рот: розколина верхньої губи і піднебіння, мікростомія.
Підборіддя: ретрогнатія, мікрогенія.
Вуха: вушні раковини низько розташовані, великі, ротовані дозаду.
Грудна клітка: широка, гіпертелоризм сосків.
Кінцівки: флексорне установлення стоп, контрактури.
Вади внутрішніх органів: вади центральної нервової системи (аріненцефа-
лія, аплазія мозолистого тіла, гіпоплазія мозочка), гіпоплазія тимуса, кістозна
дисплазія нирок, стеноз дванадцятипалої кишки.
Прогноз: сприятливий.
Ніс: широка спинка.
305
Лице: ретрогнатія.
Рот: розколина верхньої губи і піднебіння, мікростомія.
Підборіддя: ретрогнатія.
Вуха: низько розташовані, великі, ротовані дозаду.
Кінцівки: флексорне установлення стоп, контрактури.
Вади внутрішніх органів: вади центральної нервової системи, стеноз два
надцятипалої киш ки, кістозна дисплазія нирок.
ХРОМОСОМА 2 (рис. 84)
Трисомії по коротких плечах хромосоми 2 описано у понад 40 хворих.
Нині можна говорити про клінічний синдром трисомії 2р. Співвідношення
між статями (чоловік : жінка) становить 2 : 1 . Х арактерна пренатальна гіпо
плазія, макросомія.
Череп: високе чоло, що виступає.
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин, птоз, епікант, гіпертелоризм,
страбізм, стеноз сльозового каналу.
Ніс: широка спинка, короткий, з вивернутими ніздрями.
Фільтр: короткий.
Лице: мікрогнатія.
Підборіддя: мікрогенія.
Вушні раковини: великі, деформовані.
Хребет: сколіоз, аномалії хребців.
Грудна клітка: видовжена, із сегментарною грудниною.
Кінцівки: арахнодактилія, клінодактилія, плоскостопість, доліхостеноме-
лія, підвищена гнучкість пальців, віялоподібне розташування пальців стоп.
Геніталії: крипторхізм, гіпоспадія, статевий член оточений валиком, гіпо
плазія жіночих статевих органів, гіпоплазія статевого члена.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, іноді трапляється
агенезія легені.
У поодиноких випадках описано агангліоз товстої кишки, підковоподібну
нирку, гідронефроз, зворотне розташування внутрішніх органів, аортальний
стеноз, гідроцефалію, аномалії сітківки.
Психічний розвиток: олігофренія.
Прогноз: залежить від характеру вад внутрішніх органів.
Череп: високе чоло, що виступає.
Ніс: короткий, широка спинка, вивернуті ніздрі.
306
Недостатність АКТГ
Аніридія-1
Пгюбеталіпопрсггеїнемія
Абеталіпопротеїнемія
П пербет ал іпо л ро теїне мія
Аполіпопротеїн В - 100, порушення
Йодинпероксидазна недостатність щ итоподібної залози

Недостатність кар б омоїлфосф атси ктетази -1
Недостатність білка С
Пігментна ксеродерма, група В
Синдром Елерса - Данлоса IV

Сімейна аневризма
Катаракта, Коппок-подібна
Лейкемія/лімфома, Т-клітинна
Недостатність LACD
Синдром Елерса - Д анлоса, тип X
Ксантоматоз, cerebrotentinous
Рабдоміосаркома, альвеолярна
Синдром Ваарденбурґа, тип 1
Глухота автосомно-рецесивна 9 Інсулік-залежний цукровий діабет-7

Глаукома 3, первинна інфантильна Синдактилія, тип II (синполідаю илія)
Голопрозенцефалія-2, алобарнаабонапівлобарна Синдром зморшкуватої шкіри
Ліссенцефалія, ген 2 Брахідактилія, тип Е
Схильність д о мікобактеріальних інфекцій Синдром брахідактилія - розумова відсталість
Рис. 84 . Хромосома 2 (за В. П. Пузирьовим, 2001)
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин, птоз, гіпертелоризм.

Вушні раковини: великі, деформовані.
Хребет: гіпермобільність.
Грудна клітка: видовжена.
Кінцівки: арахнодактилія, клінодактилія.
Геніталії: крипторхізм, гіпоспадія, гіпоплазія статевого члена.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, гідроцефалія, гідро
нефроз, зворотне розташування внутрішніх органів.
307
Трисомія 2q
Описано 35 випадків трисомії за дистальними сегментами довгого плеча хромо
соми 2; переважно пов’язані із транслокаціями або інсерціями в одного з батьків.
Описано фенотип із триплікацією сегмента від 2q31 —> qter до 2q34 qter.
Характеристика фенотипу (може варіювати)
Череп: мікроцефалія, шишкоподібне чоло.
Очі: гіпертелоризм, короткі повіки, косоокість.
Ніс: пласке перенісся, короткий, з вивернутими ніздрями.
Фільтр: сплощ ений, довгий.
Рот: верхня губа нависає над нижньою.
Лице: “купідона” або “жаби” .
Вушні раковини: дзьобоподібні, низько розташовані.
Хребет: кіфосколіоз.
Грудна клітка: вивернута.
Кінцівки: клінодактилія мізинців, подвоєння II пальця або фаланги, гіпо-
штазія II фаланги й аномалії стоп.
Геніталії: крипторхізм, гіпертрофія клітора, гіпоплазія статевого члена.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджена вада серця (аортальний стеноз,
стеноз легеневої артерії), гіпоплазія нирок.
Психічний розвиток: затримка.
Прогноз: порівняно сприятливий (описано випадки трисомії 2q у віці по
над 28 років).
Ехографічні ознаки
Ніс: пласке перенісся, ніздрі короткі, вивернуті.
Хребет: надмірна мобільність.
Кінцівки: клінодактилія пальців та аномалії стоп.
Геніталії: гіпоспадія, крипторхізм, гіпоплазія статевого члена, гіпертрофія
клітора.
Вади внутрішніх органів: вроджені вади серця, гіпоплазія нирок.
Очі: епікант, гіпертелоризм, екзофтальм, блакитні білкові оболонки очей.
Ніс: короткий, спинка широка, увігнута, широкий корінь носа із прирос
лими крилами і широкими ніздрями.
Фільтр: довгий, ділянка фільтра виступає у формі трикутника.
Рот: макроглосія, високе піднебіння.
Підборіддя: верхня щелепа виступає, нижня щелепа надмірно розвинена.
Вушні раковини: низько розташовані.
308
Грудна клітка: вузька, конічна, відзначається деформований мечоподібний

відросток, який виступає.
Живіт: низьке розташування пупка.
Кінцівки: брахідактилія, молоткоподібний І палець, вальгусна деформація
стоп.
Цитогенетична характеристика
Під час цитогенетичного дослідження виявлено дуплікацію довгого плеча
хромосоми 2: 46,X X ,dup(2)(ql2q21).
Часткова моносомія за хромосомою 2

Часткова моносомія за хромосомою 2 трапляється досить рідко (описано
15 випадків). Втрату матеріалу описано як по короткому, так і по довгому
плечу хромосоми 2.
Очі: мікрофтальмія, помутніння рогівки.
Ніс: великий, зміщ ений убік.
Кінцівки: синдактилія кистей, еквіно-варусна позиція стоп.
Вади розвитку: вроджені вади серця.
Психічний розвиток: затримка фізичного і психомоторного розвитку. Про
гноз: залежить від характеру вади серця.
Кінцівки: еквіноварусна позиція стоп.
Вади внутрішніх органів: вроджені вади серця.
Власне спостереження:
випадок збалансованої транслокації між хромосомами 2 і 14 (рис. 85)
Пробанд — хлопчик, який народився від 5-ї вагітності в термін 37 тиж, з
масою тіла 2600 г, обвід голови 32 см, довжина тіла зменшена.
Череп: гіперостоз у ділянці швів у тім ’яній частині.
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин, гіпертелоризм.
Лице: трикутної форми, гіпоплазія виличних дуг.
Ніс: спинка ввігнута, ніздрі відкриті догори.
Рот: верхня губа виступає.
Вушні раковини: низько розташовані, згладжені лінії.
Ш ия: складчаста.
Грудна клітка: вузька гіпоплазія ключиць.
Кінцівки: укорочені.
Ш кіра: телеангіектазії на щоках, ангіоми в ділянці чола до 5 мм.
М ’язи: гіпертонус.
309
Л Г Ь і і 1 2 й
* £ { ? ? £ : ' & ' V ' S ®
A rc . 85. Каріотип 46,XX,t(2;14)(q1.3q3.1) A rc . 88. Жіночий каріотип із незбалансованою

транслокацією між хромосомами 2 і 14
Геніталії: крипторхізм зліва.

Під час цитогенетичного дослідж ення встановлено каріотип 4 6 ,XY,
t(2; 14)(ql.3q3.1).
Аналогічну транслокацію виявлено і в дівчинки (рис. 86).
ХРОМОСОМАЗ
Трисомія короткого плеча хромосоми З
Популяційна частота невідома. Описано 40 випадків трисомії по коротко
му плечу хромосоми 3.
Череп: мікробрахіцефалія, чоло, що виступає, увігнуте в скроневій ділянці.
Очі: гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очних щілин, епікант.
Лице: квадратне, щоки як у хом’яка, мікрогнатія.
Ніс: короткий.
Рот: розколини губи і піднебіння.
Вушні раковини: деформовані.
Грудна клітка: увігнута.
Кінцівки: синдактилія, брахідактилія, клишоногість.
Геніталії: гіпогеніталізм, крипторхізм.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця, різні вади травного тракту.
Психіка: затримка психічного розвитку.
Прогноз: несприятливий; дві третини пацієнтів помирають у віці до двох років.
310
Череп: мікробрахіцефалія, чоло, що виступає.
Очі: гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очних щілин.
Лице: квадратне, щ оки як у хом’яка, мікрогнатія.
Кінцівки: укорочені, брахідактилія, клишоногість.
Вади внутрішніх органів: вади серця, різні вади травного тракту.
Дуплікації короткого плеча хромосоми 3 переважно пов’язані з сегментом
р21 -> pter або р23 -> pter. У кількох випадках трисомія Зр була наслідком
спорадичної перебудови або була пов’язана із транслокаціями в одного з батьків.
Трисомія д о в г о г о плеча хромосоми З

Череп: брахіцефалія, акроцефалія, мікроцефалія, асиметрія, чоло, що виступає.
Очі: гіпертелоризм, монголоїдний розріз очних щілин, короткі П О В ІК И , 1ІТ0 3 ,
епікант, мікрофтальм, глаукома, можуть спостерігатися також анофтальмія,
унілатеральна аномалія кришталика, колобома, ністагм, мегалокорнеа.
Лице: квадратне, прогнатія, мікрогнатія, недостатній ріст волосся на скро
невих ділянках, синофриз.
Ніс: висока спинка, розгорнуті допереду ніздрі, короткий ніс.
Фільтр: плаский.
Рот: розколина піднебіння або язика.
Вушні раковини: низько розташовані, диспластичні.
Ш ия: коротка, іноді шийний птеригіум.
Кінцівки: клінодактилія V пальців, гіпоплазія нігтів, клишоногість.
Геніталії: крипторхізм, у дівчаток — дисгенезія гонад, подвоєння матки і піхви.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця, аріненцефалія, аплазія мозо
листого тіла, дисплазія і гіпоплазія мозочка.
Психіка: затримка психомоторного розвитку. Відзначаються судомні на
пади і затримка фізичного розвитку.
Прогноз: несприятливий; половина дітей помирає на першому році життя.
Усі трисомії довгого плеча хромосоми 3 виникають унаслідок рекомбінації
inv(3) в одного з батьків або внаслідок транслокацій і дуплікацій. Найчастіше
трапляється дуплікація сегмента 3q23-q27.
Череп: брахіцефалія, акроцефалія, мікроцефалія, асиметрія, чоло, що виступає.
Очі: гіпертелоризм, монголоїдний розріз очних щілин, анофтальмія.
Лице: квадратне, прогнатія, мікрогнатія.
Ніс: короткий ніс.
Шия: коротка, іноді ш ийний птеригіум.
311
Кінцівки: клінодактилія V пальців, клишоногість.

Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця.
Делеція короткого плеча хромосоми З

Рідкісний синдром. Описано близько 20 випадків.
Череп: мікроцефалія, потилиця сплощена, іноді асиметрична.
Очі: птоз, епікант, синофриз.
Вушні раковини: великі, лінії згладжені.
Кінцівки: постаксіальна полідактилія, клишоногість.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, атрезія відхідника,
аномалії нирок, пупкові і пахвинні грижі.
Прогноз: визначається тяжкістю вад розвитку. Спостерігають зниження слуху
і незвичайний “грубий” голос хворих.
Найчастіше трапляється делеція короткого плеча хромосоми 3 ділянки р25-
pter, однак спостерігаються моносомії по різних сегментах і кільцеві хромосоми.
Лице: мікрогнатія
Вушні раковини: великі.
Кінцівки: постаксіальна полідактилія, клишоногість.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, атрезія відхідника,
аномалії нирок, пупкові і пахвинні ірижі.
Рис. 87. Транслокація хромосоми 3(46,X X,t(3; 17)(р;р)
312
Власне спостереження
(рис. 87, 88, 89)
Випадок делеції короткого плеча хромо
соми 3 виявлено під час ехографії плода і
підтверджено після елімінації вагітності д о
слідженням каріотипу абортуса.
Цитогенетичним методом культивуван
ня лімфоцитів пуповини плода встановлено
каріотип: 46,XX,del(3)(p23->pter).
Під час пренатального УЗД у плода
відзначено:
Череп: мікроцефалія, дезорганізація це
ребральних структур.
Очі: птоз.
Кінцівки: К Л И Ш О Н О Г ІС Т Ь . Р и с. Д8. Абортус із каріотипом 4 6 .Х Х ,
Вади розвитку внутрішніх органів: гіпо- dei(3)(p23->pter)
плазія легень, гідроторакс, гідроперикард, асцит, гепатомегалія, нефромегалія. Уні
версальний набряк плода і плаценти (набрякова форма гемолітичної хвороби).
Під час патологоанатомічної верифікації пренатального діагнозу встанов
лено набрякову форму гемолітичної хвороби (анасарка), вроджений еритро-
бластоз у печінці, селезінці, надниркових залозах, нирках, гемосидероз селезін
ки, множинні вогнища некрозу в головному мозку.

Синдром часткової трисомії короткого плеча хромосоми 4
Популяційна частота невідома. Описано близько 60 випадків синдрому
часткової трисомії короткого плеча хромосоми 4. Уперше описали M .G. Wilson
і М .О. R ethore в 1974 р.
Череп: маленький, круглий, часто асиметричний.
Очі: очні щілини горизонтальні або спрямовані донизу. Може бути гіпер
телоризм; часто — косоокість.
Лице: одутле, місяцеподібне.
Ніс: кінчик носа маленький, сферичний. Аплазія кісток носа — “ніс бок
сера”. Надперенісся з’єднується з орбітальними краями, що нависають, і на
висає над носом.
Фільтр: погано намічений.
Рот: ш ирокий, верхня губа довга, дешо видається вперед; зуби неправиль
ної форми й неправильного розташування.
Піднебіння: високе, аркоподібне.
313
в г^ іа м л с н ьі> іст. л ін іт ц t i m e t кн яекэ*

„4- ^
Й1Ы1
Р и с. 89. Синдром множинних вроджених вад розвитку (каріотип 46,XX ,del(3)(p23 -> pter)
(ехофама плода: доліхоцефалія, вроджена вада серця, гідроторакс, асцит)
314
Хвороба Гектінґтона
М ПС І (Синдром и Гурлєр і Шеє)
Синдром Вольфа - Гіршхорна
Фенілкетонурія внаслідок недостатності дигідрогттєридинредуктази
Юнацький періоде нтит

Гіперци нкемія з ди сальбум інемі єю
Гіпертироксинемія з ди са л ьбумінеміє ю
Анальбумінемія
Спадкова персистенція альфа-фетопротеїну
Недостатність альфа-фетопротеїну, вроджена
Плямистість
Недосконалий дентиногенез-1
Гостра лімфоцигарна лейкемія
Муколіпідоз II
Синдром Риґера
Аспартилглюкозамінурія
Недостатність інактиватора СЗЬ
SCID внаслідок недостатності ІЛ -2
Дисфібриногенемія, гамма-тип
Гіпофібриногенемія, гамма-тмп
Дисфібриногенемія, альф а-тип
Дисфібриногенемія, бета-тип
Склероатрофічний і кератичний дерматоз кінцівок

Мезенхімальний дисгенез переднього сегмента
Псевдогіпоальдостеронізм
Карцинома клітин печінки

М ’язова дистрофія, фасціально-лопатково-плєчова
Недостатність фактора XI
Недостатність фактора Флетчера
Глухота, автосомно-домінантнаб М ’язова дистрофія ділянки попереку

Краніосиностоз, тип Аделаїда та кінцівок, тип 2Е
Синдрос Елліса - Ван Кревельда Синдром подовженого QT, тип 4
Хондродисплазія плямиста різомелічна П лечо-лопатково-лицева м’язова дистрофія і А
Синдром Вольфрама
Р ис. 90. Хромосома 4 (за В .П. Пузирьовим, 2001)
Підборіддя: масивне, контрастує зі згладженими кутами щелепи.

Вушні раковини: низько посаджені, протизавиток зігнутий у своїй гори
зонтальній частині.
Шия: коротка, лінія росту волосся низька.
Грудна клітка: гіпертелоризм сосків.
Кінцівки: утруднене згинання пальців, подвоєний І палець кисті, додаткові
пальці, булавоподібні нижні кінцівки, стопи-гойдалки.
315
Скелет: сколіоз, гіпоплазія кісток, аномалії хребта, клубової кістки, крижів,

значно сповільнене скостеніння.
Геніталії: гіпоплазія статевого члена, крипторхізм, гіпоспадія.
Вади розвитку внутрішніх органів: нехарактерні. Відзначалися кардіопатії,
аномалії нирок, травної системи, атрезії гортані.
Психіка: IQ нижчий за ЗО. Часто відзначаються аутичні пози, судомні напади.
Прогноз: несприятливий; третина пацієнтів помирає в дитинстві, пере
важно від пневмонії.
Переважна більшість випадків — наслідок сегрегації перебудов батьківських
хромосом. У половині випадків має місце транслокація короткого плеча хромо
соми 4 на один з акроцентриків. Дані випадки можна розглядати як чисту три-
сомію 4р. В інших випадках батьківські перебудови давали в результаті сегре
гації трисомію, асоційовану з моносомією (С.Г. Ворсанова із співавт., 1998).
Череп: маленький, круглий, часто асиметричний.
Лице: місяцеподібне.
Ніс: “ ніс боксера”.
Рот: широкий, верхня губа довга, дещо видається вперед.
Підборіддя: масивне.
Вушні раковини: низько посаджені.
Кінцівки: булавоподібні нижні кінцівки, стопи-гойдалки.
Скелет: аномалії хребта.
Геніталії: гіпоплазія статевого члена, крипторхізм, гіпоспадія.
Вади розвитку внутрішніх органів: нехарактерні; можуть траплятися ано
малії нирок, травної системи.
Синдром часткової трисоміїд о в г о г о плеча

хромосоми 4
П опуляційна частота синдрому невідома. О писано понад 50 випадків.
Уперше описали Сурана і Конен у 1972 p.; клінічно — Дутрілло із співавт. у
1975 р. С піввіднош ення між статям и (чоловік : ж інка) становить 7 : 5.
С ередня маса тіла новонародженого — 2700 г, довж ина — 47 см.
Череп: мікроцефалія із брахіцефалією, асиметрія.
Очі: часто — аномалії очей: блефарофімоз, епікант, птоз, мікрофтальм.
Лице: мікроретрогнатія.
Ніс: довгий, продовжує лінію чола, перенісся відсутнє.
Фільтр: колони фільтра добре виражені.
Рот: у формі “гаманця”.
Вушні раковини: великі, круглі, низько розташовані, ротовані дозаду, зави
ток значно загнутий, протизавиток виступає. Козелець і мочки вух погано
розвинені.
316
Кл ін іч н і , ехографічні та цитогенетичні зіставлення хромосомних хвороб
Шия: коротка, іноді в численних шкірних складках.

Живіт: грижі, розходження прямих м ’язів живота.
Кінцівки: аном алії рук, дигіталізація І пальця, подвоєний І палець,
відсутність І пальця, подвоєний II палець.
Вади розвитку внутрішніх органів: відзначається патологія нирок.
Психіка: IQ нижчий за 50.
Прогноз: визначається за наявністю аномалій внутрішніх органів; 1/4 дітей
гине на першому році життя.
Трисомія переважно є наслідком батьківської транслокації. У значній
більшості випадків транслокація була між довгим плечем хромосоми 4 і дов
гим плечем хромосоми 18. Розміри триплікованого сегмента варіюють (С.Г. Вор
санова із співавт., 1998).
Череп: мікроцефалія із брахіцефалією, асиметрія.
Ніс: довгий.
Рот: у формі “гаманця”.
Вушні раковини: великі, круглі, низько розташовані.
Кінцівки: подвоєний І палець, відсутність І пальця, подвоєний II палець.
Вади розвитку внутрішніх органів: патологія нирок.
Делеція короткого плеча хромосоми 4

(синдром Вольфа— Пршхорна)
Популяційна частота становить 1 випадок на 100 000.
Череп: мікроцефалія. Чоло високе, надперенісся широке.
Очі: очні щілини горизонтальні або спрямовані донизу й назовні. Птоз,
іноді страбізм, ністагм, облітерація носо-сльозової протоки. У третині випадків —
іридошизис, ектопія зіниці, катаракта.
Ніс: “ шолом грецького воїна”, краї носа продовжують лінію брів, прямолінійні,
паралельні один до одного. Перенісся широке, кінчик носа квадратний.
Фільтр: дуже характерний — колони сильно виражені, немов виходять із
ніздрів, глибокий і вузький.
Рот: кути рота опущені донизу.
Підборіддя: мікроретрогенія.
Вушні раковини: розташовані нормально. Завиток плаский; гіротикозелець
виступає; мочка щільно прилягає. Часто відзначається преаурикулярна мочка.
Шия: довга, тонка.
Кінцівки: довгі, тонкі, арахнодактилія. Вивихи стегна.
Скелет: сколіоз, додаткові ребра, зміни хребців, спинномозкова грижа,
розщеплення крижів, куприкова ямка, тулуб витягнутий.
317
Геніталії: гіпоспадія, крипторхізм.

Вади розвитку внутрішніх органів: більш ніж у половині випадків відзнача
ють вади серця (частіше дефекти перегородки), вади ЦНС, нирок, травної
системи.
Психіка: інтелектуальний дефект тяжчий, ніж за інших хромосомних хвороб.
Прогноз: вивчено недостатньо. Смерть може настати в різні періоди д и
тинства. Відомі 20-річні хворі.
Синдром зумовлений делецією короткого плеча хромосоми 4, розміри де
легованої ділянки варіабельні (найчастіше відзначається втрата дистальніше
від ділянки 4р14). Кореляції між розмірами делеції та вираженістю фенотип-
них проявів немає. У кількох випадках синдром виявлено в дітей з кільцевими
хромосомами 4.
У 90 % випадків делеція виникає de novo. У 10 % випадків відзначають
мозаїцизм і транслокацію в батьків.
Череп: мікроцефалія. Чоло високе, надперенісся широке.
Ніс: “ шолом грецького воїна” , кінчик носа квадратний.
Рот: кути рота опущені донизу.
Ш ия: довга.
Кінцівки: довгі, тонкі, арахнодакгилія.
Скелет: спинномозкова грижа, розщеплення крижів.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця, Ц Н С , нирок, травної
системи.
Делеція д о в г о г о плеча хромосоми 4

Популяційна частота невідома. Описано понад 50 хворих з делеціями дов
гого плеча хромосоми 4.
Череп: мікроцефалія, асиметрія, брахіцефалія.
Ніс: широке сідлоподібне перенісся, підняті догори ніздрі.
Рот: розколина губи, розколина піднебіння, гіпоплазія язика.
Вушні раковини: диспластичні, низько розташовані, мочки маленькі.
Кінцівки: олігодактилія, клінодактилія V пальців.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, аномалії сечової
системи.
Прогноз: відзначається помірне затримання фізичного розвитку; прогноз
визначається тяжкістю вад розвитку. У разі делеції термінальної ділянки дов
гого плеча хромосоми 4 (q33->qter) клінічні прояви виражені слабше.
Череп: мікроцефалія, асиметрія, брахіцефалія.
Ніс: широке сідлоподібне перенісся.
318
Клін іч н і , ехографічні та цитогенетичні зіставлення хромосомних хвороб
Рот: розколина губи, розколина піднебіння.

Вушні раковини: диспластичні, низько розташовані.
Кінцівки: олігодактилія.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця.
випадок делеції довгого плеча хромосоми 4
Пробанд — дівчинка, що народилася від 3-ї вагітності своєчасно, з масою
тіла 3600 г. У 2 міс батьки помітили відставання в розвитку дитини (відсутність
апетиту, зниження рухової активності).
У 2 роки дівчинка пройшла курс лікування церебролізином і вітамінами.
У зв’язку з прогресивним відставанням психофізичного розвитку батьки
звернулися до медико-генетичного центру Харкова.
Фенотипна характеристика дитини
Череп: мікроцефалія, сплощена потилиця, низьке чоло, низька лінія росту
волосся, плагіоцефалія.
Очі: блакитні білкові оболонки очей, білясте утворення на райдужці.
Лице: трикутне.
Ніс: дзьобоподібний, гачкуватий.
Фільтр: короткий, виступає.
Підборіддя: мікрогенії.
Вушні раковини: збільшені, деформовані.
Шия: довга.
Грудна клітка: лійкоподібна, ш ирока нижня апертура, широке стояння
сосків.
Живіт: широке пупкове кільце.
Скелет: кіфоз.
Шкіра: гіпертрихоз спини, передпліч, плечового пояса, стегон, гомілок.
Кінцівки: гіпермобільність суглобів; довга вузька долоня; арахнодактилія;
пласка, вузька, довга стопа; стопа-гойдалка.
Геніталії: гіпертрофія клітора.
Відзначають м’язову гіпотонію, гіпотрофію.
П ід час ц и то ген ети ч н о го д о сл ід ж ен н я в и яв л ен о кар іо ти п : 4 6 ,XX,
del(4)(q32-»qter).
Лице: трикутне.
Ніс: дзьобоподібний, гачкуватий.
Підборіддя: мікрогенії.
Вушні раковини: збільшені, деформовані.
Шия: довга.
Грудна клітка: лійкоподібна.
319
Скелет: кіфоз.
Кінцівки: гіпермобільність суглобів; довга вузька долоня; арахнодактилія;
плоска, вузька, довга стопа; сто па-гойдалка.
Геніталії: гіпертрофія клітора.

Відомо близько ЗО випадків трисомії по короткому плечу хромосоми 5.
Деякі з них пов’язані з трисомією ділянки (5pl4->pter), інші — більш прокси
мальних ділянок.
Череп: макроцефалія.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин, епікант, мікрофтальм.
Ніс: запала спинка.
Кінцівки: короткий І палець стопи.
Вади розвитку внутрішніх органів: гідронефроз, дисплазія нирок, вади серця.
Відзначено олігофренію, затримку фізичного розвитку, м ’язову гіпотонію,
судомні напади, ожиріння. У поодиноких випадках виявлено мікрофтальм.
Прогноз: залежить від характеру вад внутрішніх органів.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин.
Ніс: запала спинка.
Кінцівки: короткий І палець стопи.
Трисомія 5q
Описано ЗО випадків трисомій по довгому плечу хромосоми 5. Найчастіше
виявляють трисомії по дистальних сегментах (q31—>qter).
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин, гіпертелоризм, косоокість.
Ніс: великий зі скругленим кінчиком.
Фільтр: подовжений, широкий.
Рот: “рот коропа”.
Вушні раковини: дисплазія.
Кінцівки: підвищена гнучкість суглобів, укорочення середніх фаланг пальців.
Відзначають олігофренію, затримку фізичного розвитку.
Ніс: великий зі скругленим кінчиком.
320
Недостатність Сб
Недостатність С7
Карликовість Ларона
Синдром Марото - Ламі (М П С VI, декілька форм)

Хвороба Вердніґа - Гоффмана
Сл'нальна м’язова атрофія II
Слінальна м’язова атрофія III
Хвороба Зандхофа
Поліпоз товстої кишки, сімейний

Синдром Ґ арднера
Рак прямоїі то встої кишки
{Схильність до диф терії)
Резистентність д о кортизолу
Рефракторна макроцитарна анемія (синдром 5q)
Глухота в діапазоні низьких звуків

М ’язова дистроф ія поперекового відділу
Синдром Трічера - Коллінза
Діастрофічна дисплазія
Недостатність фактора XII

Контрактурна арахнодактилія
СМ 2-гангліозидоз, варіант АВ
Синдром Кліппеля - Ф ейля Аденоматозний поліпозтовсгсн кишки

Шизофренія-1 Синдром Коккейна 1
Рис. 91. Хромосома 5 (за В.П . Пузирьовим, 2001)
Фільтр: подовжений, широкий.

Вушні раковини: дисплазія.

(рис. 92— 9 5 )
Синдром описав Лежен у 1964 р. Співвідношення між статями (чоловік :
жінка) становить 5 : 6. Середній вік матері — 29 років, батька — 32 роки. С е
редня маса тіла новонародженого — 2650 г, довжина — 47 см, обвід голови —
31 см.

Частота синдрому котячого кри

А . ку стан о ви ть 1 в и п ад о к на 50 000
і і народжень. Цитологічно у хворих ви
< и Л І являю ть просту делецію короткого
% ШЛ І
4 плеча хром осом и 5 у сегменті р14->
pter або р 15—>pter із втратою від тре
N\N ' О тини до половини коротких плечей.
Зрідка відзначають мозаїцизм по де
леції або утворення кільцевої хромо
т т соми 5. Здебільшого делеція виникає
de novo. Для синдрому характерний не
і звичайний крик, що нагадує котяче
нявкання.
Рис. 92. Синдром котячого крику. 4б,хх,5р- Характеристика фенотипу
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин, різко виражений гіпертело-
ризм, епікант, косоокість.
Лице: місяцеподібне обличчя у немовлят, вузьке обличчя у підлітків і до
рослих.
Ніс: плоске широке перенісся.
Рот: піднебіння високе, аркоподібне.
Зуби: неправильні форма і розташування.
Підборіддя: мікроретрогнатія.
Вушні раковини: маленькі, часто нормальної форми, низько розташовані.
Живіт: грижа.
Скелет: сколіоз, аномалії хребців, ребер.
Геніталії: гіпоспадія, крипторхізм, гіпертрофія клітора.
Кінцівки: клишоногість, синдактилії стоп, клінодактилія V пальця кисті.
Вади розвитку внутрішніх органів: аномалії мозку, вади серця, нирок, трав
ної системи, аномалії гортані.
Психіка: IQ нижчий за 20. Дитина сідає після 2 років, починає ходити
після 4 років. Деякі пацієнти прикуті до ліжка.
Прогноз: висока смертність. Багато пацієнтів досягають дорослого віку.
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин, різко виражений гіпертело
ризм.
Підборіддя: мікроретрогнатія.
Шия: коротка
Геніталії: гіпоспадія, крипторхізм, гіпертрофія клітора.
Кінцівки: клишоногість, синдактилії стоп, клінодактилія V пальця кисті.
Вади розвитку внутрішніх органів: аномалії мозку, вади серця, нирок, трав
ної системи.
322
Р ис. 93. Синдром котячого крику. 46,X Y,5p-
Рис. 94. Синдром котячого крику. 46,XY,5p-
ІІ
(S і її ІІ 4
Н 5
1 2 3
45,ХХ,5р-
іі и ІІ II9
і10: 1!
11
іі
12
6 7 8
И
13
II
14
4415
ІІ
їв
II
17
Ві
18
II
19
II
20 21
еі
22
!(
X Y
Р ис. 95. Каріотип 4 6 ,Х Х ,5р - (G -фарбування)
323
випадок деле ц ії короткого плеча хромосоми 5
Пробанд — хлопчик 4 міс, народився від 2-ї вагітності у 25-річної жінки,
в термін 39 тиж. Маса тіла новонародженого — 3800 г, довж ина — 57 см.
Під час огляду відзначено: незвичайний крик, що нагадує котяче нявкання,
затримка психомоторного розвитку, дифузна гіпотонія.
Череп: мікроцефалія, сплощ ена потилиця.
Очі: монголоїдний розріз очей, блакитні білкові оболонки.
Ніс: широке перенісся.
Фільтр: короткий, плаский.
Вушні раковини: низько розташовані, дисморфічні.
Кінцівки: часткова шкірна синдактилія II—IV пальців стопи.
Геніталії: водянка яєчок.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади головного мозку.
Цитогенетична характеристика:
Під час цитогенетичного дослідження виявлено делецію короткого плеча
хромосоми 5: 46,X Y ,del(5)(pl4->pter).
Делеція д о л г о г о плеча хромосоми 5

Описано 10 випадків делецій довгого плеча хромосоми 5. У разі делеції 5q
відзначають затримка психомоторного розвитку.
Череп: опукле вузьке чоло.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин, гіпертелоризм, епікант.
Фільтр: глибокий, широкий.
Вади розвитку внутрішніх органів: гідронефроз, підковоподібна нирка.
Прогноз: вивчений недостатньо.
Череп: опукле вузьке чоло.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин, гіпертелоризм.
Вади розвитку внутрішніх органів: гідронефроз, підковоподібна нирка.

Трисомія д о в г о г о плеча хромосоми 6
Популяційна частота невідома. Описано близько 30 випадків.
Характеристика фенотипу:
Череп: мікроцефалія, брахіцефалія, іноді тригоноцефалія, передчасний кра-
ніосиностоз.
Очі: гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очних щілин, епікант, косоокість.
324
Клінічні, ехографічні та цитогенетичні зіставлення хромосомних хаороб
Недостатність фактора ХІ1А

Рото-лицева розколина
Хвороба "кленового сиропу”, тип З
Спіноцеребральна атаксія-1
Д еф ект перегородки передсердя (одна з форм)

Вроджена гіперплазія надниркових залоз унаслідок недостатності
21 -гідроксилази
Юнацька міоклональна епілепсія
Гемохроматоз
Ниркова глюкозурія
Метмлмапонжацидурія, один із типів
Пігментний ретиніт, периферікзалежний
Аргінінемія
Рак груді
Макулярна дистроф ія, ютелі но вий тип
Дисплззміногеннатромбофілія
П лазміногеноеа хвороба Тошігі
Недостатність плазміногенуї 1II
Схильність д о ішемічної хвороби серця
Шизофренія З Альбінізм очей, автосомно-рецесивний

Дизлексія, специфічна 2 Хвороба накопичення сіаловонГкислоти
Хвороба Педжета (кісток) Макулярна дистроф ія, ретинальна 1 (тип Північна
Пігментний ретингг-14 (автосомно-рецесивний) Кароліна)
Полікістоз нирок) хвороба печінки-1 (автосомно- Сладковаперсистенція фетального гемоглобіну,
рецесивний) гетєроцелюлярна
Хвороба Ш тарґардта 3 (автосомно-домінантна) Міоклональна епілепсія, тип Лаф ора
Прогресивна двостороння хоріоретин альна атрофія
Р ис. 96. Хромосома € (за В.П . Пузирьовим, 2001)
Ніс: широка спинка, підняті догори ніздрі.

Фільтр: подовжений.
Рот: “рот коропа” , високе піднебіння.
Вушні раковини: аномалії форми і розташування.
Шия: коротка, ш ийний птеригіум бічних передніх складок, сколіоз ш ий
ного відділу хребта.
325
Кінцівки: конусоподібні, гіпоплазовані пальці, контрактура великих суг

лобів, ульнарна девіація кистей, клишоногість, клінодактилія V пальців.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, гіпоплазія нирок,
атрезія відхідника.
Психіка: затримка психомоторного розвитку.
Прогноз: 1/4 гине на першому році життя, однак відомі хворі віком понад
15 років.
Цитогенетична основа синдрому — дуплікація сегмента довгого плеча хро
мосоми 6 (q25->q26).
Череп: мікроцефалія, брахіцефалія, тригоноцефалія.
Кінцівки: контрактура великих суглобів, клишоногість, клінодактилія V
пальців.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, гіпоплазія нирок,
атрезія відхідника.
Трисомія короткого плеча хромосоми 6

Популяційна частота невідома. Описано близько 20 випадків трисомії по
короткому плечу хромосоми 6.
Череп: передчасний краніостеноз, високе чоло, широкі шви і тім ’ячко.
Очі: птоз, блефарофімоз, мікрофтальм, косоокість, ністагм.
Ніс: округлий, висока спинка.
Фільтр: погано окреслений.
Рот: мікростомія, тонкі губи.
Вушні раковини: дисморфічні.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, іноді спостерігаєть
ся гіпоплазія нирок.
Геніталії: аплазія матки і піхви.
Ш кіра: гемангіоми.
Психіка: затримка психічного і фізичного розвитку.
Прогноз: висока смертність.
Здебільшого виявляють дуплікацію короткого плеча хромосоми 6 у сег
менті р22-р23.
Череп: високе чоло, широкі шви і тім ’ячко.
Ніс: округлий, висока спинка.
326
Рот: мікростомія, тонкі губи.

Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, іноді спостерігаєть
ся гіпоплазія нирок.
Делеція довгого плеча хромосоми 6

Популяційна частота невідома. Описано 20 випадків делеції різних сег
ментів хромосоми 6.
Очі: косоокість, птоз, гіпертелоризм.
Ніс: широка спинка носа, широкий корінь носа.
Вади розвитку внуїрішніх органів: вроджені вади серця, стеноз прямої кишки.
Психіка: затримка психічного і фізичного розвитку.
Прогноз: вивчений недостатньо.
Розрізняють такі цитогенетичні варіанти: інтерстиціальні делеції, термі
нальні делеції (6q23->qter або 6q25->qter), кільцеві хромосоми.
Очі: птоз, гіпертелоризм.
Ніс: широка спинка носа, ш ирокий корінь носа.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, стеноз прямої кишки.
випадок делеції довгого плеча хромосоми 6
Дівчинка народилася від 1-ї вагітності в термін 32 тиж, з масою тіла 2000 г.
Батьки здорові, не є кровною ріднею.
Череп: субмікроцефалія, скошене чоло, сплощена потилиця.
Очі: синофриз, страбізм, гіпертелоризм, птоз.
Лице: широке.
Ніс: спинка ввігнута, широкий корінь носа.
Рот: макростомія.
Піднебіння: високе, готичне.
Вушні раковини: вертикально витягнуті, деформовані.
Грудна клітка: широка, гіпертелоризм сосків.
327

Психіка: різка затримка психічно-мовленнєвого розвитку.
П ід ч ас ц и т о г е н е т и ч н о г о д о с л ід ж е н н я в с т а н о в л е н о к а р іо т и п :
46,XX,del(6)(q23-»qter).
Череп: субмікроцефалія, скошене чоло.
Ніс: спинка ввігнута, широкий корінь носа.
Рот: макростомія.
Вушні раковини: вертикально витягнуті, деформовані.
Грудна клітка: широка.

Синдром частковоїтрисомії довгого плеча хромосоми 7
Синдром рідкісний. Описано ЗО випадків із цією патологією. Уперше описав
Лежен у 1968 р. Співвідношення між статями (чоловік : жінка) становить 3 : 5.
Середній вік матері — 28,4 року; батька — 32,4 року. Середня маса тіла
новонароджених — 2480 г. Утруднення годування дітей і часті напади ядухи
(Г.І. Л азю к, 1991).
Череп: квадратне чоло, що “вибухає”, з деформованим лобовим швом,
потилицею, яка часом сильно випинається, великим переднім тім ’ячком.
Очі: очні щ ілини горизонтальні, іноді спрямовані донизу, назовні, довгі,
вузькі, мигдалеподібної форми, з довгими віями. Іноді гіпертелоризм, епікант,
страбізм, розколина райдужки.
Лице: іноді маленьке, з повними щоками.
Ніс: маленький, гострий, короткий.
Рот: тонка червона облямівка губ, верхня губа часом занадто довга, закри
ває нижню. Іноді розколина піднебіння.
Підборіддя: мікрогнатія, макроретрогнатія.
Вушні раковини: розташовані низько, ротовані дозаду, великі, дуже ши
рокі, стеноз зовнішніх слухових ходів.
Грудна клітка: можуть бути аномалії ребер і хребта, сколіоз.
Кінцівки: кожне з наступних порушень відзначали тільки в одного пацієн
та: зміщ ення стегна, вроджений вивих стегон, проксимальне розташування І
пальців рук, аномально опуклі нігті на пальцях рук.
Вади внутрішніх органів: вади серця, гідроцефалія, гіпоплазія черв’яка м о
зочка, гідронефроз, аплазія жовчного міхура, кісти печінки, атрезія відхідника.
Психіка: затримка психомоторного розвитку, IQ нижчий за 50.
328
Краніосиностоз
Краніосиндаггил ія Ґрейґа
Міопатія внаслідок недостатності фосфогліцератмутази
Аргінінсукцинацидурія
Хронічний грануломатоз унаслідок недостатності N C F -1
Синдром Целльвегера
M n c v ii
Деформація кисті/столи, тип 1
Синдром Е л е р с а -Д а н л о с а VHA2
Недосконалий остеогенез
Геморагійний діатез унаслідок недостатності PLANH1
Тромбофілія внаслідок надлишку активатора плазміногену
Cutis Іаха, марфаноідкий тип
Муковісцидоз
Недостатність лі поамідде гідроген ази
Гемолітична анемія внаслідок недостатності дифосфогліцератмутази
Недостатність три псин отєну
Кольорова сліпота, тританова
Спадкова персистенція фетального гемоглобіну, один із типів

Голопрозенцефалія, тип З
Недостатність 3-гідрокси-ацил-КоА-дегідрогенази
Макулярна дистрофія, домінантна кістозна губи та піднебіння

Пігментний ретингт-9 Кардіоміопатія, гіпертрофічна 6
Глухота, авгосомно-домінантна5 Глухота, автосомно-рецесивна 4
Синдром Ґ ольденхара Пігментний ретиніт-10 (антосомно-домінантний)
Спінальна м’язова атрофія, дистальна, з Ожіфіння
переважанням ураження верхніх кінцівок Синдром Сміта - Лем лі - Опіца
Пперрефл ексія Синдром подовженого ОТ-2
Церебральні кавернозні вади Недорозвинення крижів, автосомно-домінактне
Ектродактилія, екто дерм альна дисплазія, розколина (тріада Курраріно)
Р ис. 07. Хромосома 7 (за В. П. Пузирьовим, 2001)
Пропюз: сприятливий.
Усі відомі випадки — наслідок сегрегації батьківських перебудов. Виділя
ють трисомію інтерстиціального і дистального регіонів. За інтерстиціальної
трисомії точки розривів — на (q22;q31); за дистальної трисомії — між q31 та
q33. Іноді трапляються інсерції та інверсії.
Череп: квадратне чоло, що “вибухає”; потилиця, що виступає.
Очі: гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз.
Лице: маленьке.
Ніс: маленький.
Рот: верхня губа закриває нижню.
329
Підборіддя: мікроретрогнатія, нижня мікрогнатія.

Вушні раковини: великі, широкі, низько розташовані.
Шия: коротка широка ш ийна складка, розш ирення комірцевої зони.
Хребет: деформації хребта.
Кінцівки: аномалії не візуалізуються.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця, гідроцефалія, гіпоплазія черв’я
ка мозочка, гідронефроз, аплазія жовчного міхура, кісти печінки, атрезія відхідника.
Синдром трисомії короткого плеча хромосоми 7

Описано 20 випадків з даною патологією.
Череп: макроцефалія; потилична кістка, що виступає.
Очі: коротка очна щілина.
Ніс: короткий дзьобоподібний, широка спинка.
Рот: іноді розколина піднебіння.
Підборіддя: іноді мікрогнатія.
Вушні раковини: низько розташовані, великі.
Кінцівки: камптодактилія, арахнодактилія, клінодактилія.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця, іноді вади нирок.
Психіка: виражена олігофренія.
Ніс: короткий дзьобоподібний, широка спинка.
Вушні раковини: низько розташовані, великі.
Кінцівки: камптодактилія, арахнодактилія.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади нирок, серця.

Описано близько 15 випадків з делецією короткого плеча хромосоми 7.
Череп: краніостеноз, мікроцефалія, скошена потилиця.
Очі: птоз, епікант, антимонголоїдний розріз очних щілин, гіпотелоризм.
Лице: вузьке чоло; надбрівні дуги, що виступають.
Ніс: дзьобоподібний.
Рот: маленький, трикутної форми, високе піднебіння, розколина піднебіння.
Підборіддя: ретрогнатія.
Вушні раковини: стеноз слухового ходу.
Кінцівки: довгі пальці кистей, еквіноварусна деформація стоп.
Вади розвитку внутрішніх органів: стеноз аорти.
Геніталії: вади зовнішніх статевих органів.
Під час каріотипування найчастіше визначають делецію короткого плеча
хромосоми 7 у сегменті 7р2.
330

Черен: мікроцефалія.
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин, птоз.
Лице: надбрівні дуги, що виступають.
Рот: мікростомія.
Щелепа: ретрогнатія.
Вушні раковини: не змінені.
Кінцівки: арахнодактилія, еквіноварусна деформація стоп.
Геніталії: вади розвитку зовнішніх статевих органів.
Вади розвитку внутрішніх органів: стеноз аорти.
Делеція д о в г о г о плеча х р о м о с о м и 7
Популяційна частота невідома. М оносомія 7q трапляється рідко.
Череп: брахіцефалія; чоло, що виступає.
Очі: страбізм, епікант, телекант, гіпертелоризм, монголоїдний розріз очей.
Лице: округле.
Ніс: масивний, кінчик сплощений.
Рот: великий з опущеними кутами, верхня губа виступає.
Підборіддя: маленьке, подвійне.
Вушні раковини: деформовані, великі, низько розташовані.
Грудна клітка: деформована.
Кінцівки: синдактилія, синбрахідактилія, клінодактилія V пальців, гіпер-
рухомість суглобів.
Геніталії: крипторхізм, гіпогеніталізм, гіпоплазія статевого члена, гіпоспадія.
Психіка: розумова відсталість різного ступеня вираженості.
Описано делеції довгого плеча хромосоми 7 трьох видів: 7q3, 7q2, 7ql.
Череп: брахіцефалія; чоло, що виступає.
Лице: зміни не візуалізуються.
Ніс: масивний.
Рот: великий, верхня губа виступає.
Вушні раковини: великі, низько розташовані, деформовані.
Кінцівки: синбрахідактилія.
Геніталії: гіпоспадія, крипторхізм, гіпоплазія статевого члена.
Вади внутрішніх органів: вади серця.
331

Трисомія хромосоми 8
Описано понад 55 випадків.
Очі: гіпертелоризм, страбізм.
Лице: асиметричне.
Рот: вивернута нижня губа.
Піднебіння: високе, аркоподібне, може бути розколина м ’якого або твер
дого піднебіння.
Вушні раковини: відстовбурчені з протизавитком, який виступає.
Грудна клітка: запала груднина.
Кінцівки: пальці рук і ніг довгі й тонкі, контрактури суглобів, камптодак
тилія, клінодактилія.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади сечової і статевої систем, серця.
Психіка: інтелект знижений.
Рот: зміни не візуалізуються.
Піднебіння: зміни не візуалізуються.
Вушні раковини: відстовбурчені.
Грудна клітка: зміни не візуалізуються.
Кінцівки: арахнодактилія, камптодактилія.
Вади внутрішніх органів: вади серця й нирок.
випадок делеціїкороткого плеча хромосоми 8. 46,ХХ,сіеІ(6)(р11.1)
Пробанд — дівчинка, народилася від 2-ї вагітності. Перша вагітність ма
тері закінчилася народженням дитини із синдромом Дауна.
Череп: доліхоцефалія, сплощ ення та асиметрія потиличної кістки.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин, блакитні білкові оболонки очей,
асиметрія очних щілин, телеангіектазія на верхній повіці зліва.
Рот: поршнеподібні рухи язиком.
Підборіддя: недорозвинення нижньої щелепи.
Вушні раковини: асиметричні, низько розташовані, вухо сатира зліва, над
мірно загнутий завиток справа.
332
Пперліполротемемія 1
Гемолітична анемія внаслідок недостатності гпутатіонредуктази
Недостатність активатора плазміногену

Ппогонадотропний гіпогонадизм унасл ідок недостатності ГНРГ
Синдром Вернера
СфероцитозІІ
Пігментний ретиніт-1
П леоморфна аденома слинних залоз
Вроджена гіперплазія над ниркових залоз унаслідок нед остатності

11 - бета - гідрокси лази
Недостатність СМ ОЛ
Ацидоз-остеопетрозний синдром ниркових канальців

Недостатність карбоангідрази
Множинний екзостоз
Синдром -Пантера-Пдїона
Трихоринофалангеальний синдром -1
Лімфома Беркітга
Пухирчастий епідермоліз, тип Огна
Макулярна д истрофія, нетипова форма
Зоб, юнацький багагтовузликовий
Гіпотироідизм, спад ковий вроджений (1 або більше форм)
Епілепсія, прогресивна, з розумовою відсталістю Н ейр опатіяШ арко-М а рі (автосомно-

Хондрокальциноз 1 (хвороба відкладення рецесивна)
пірофосфату кальцію) Синдром Коєна-1
Епілепсія, доброякісна неонатальна (сімейні Бульозний епідермоліз простий-1 (Огна)
доброякісні конвульсй'новонароджених) Епілепсія, генералізована, ідіопатична
Р ис. 98. Хромосома 8 (за В.П. Пузирьовим, 2001)
Живіт: розходження прямих м ’язів живота.
Кінцівки: широкі, короткі долоні, брахідактилія, клінодактилія 5-х пальців
нижніх кінцівок, ізодактилія стоп.
Череп: доліхоцефалія.
Вушні раковини: низько розташовані, деформовані.
Кінцівки: брахідактилія.
Аналіз отриманих даних засвідчив зовнішню подібність описаного ф ено
типу до фенотипу синдрому Дауна і потребу в проведенні цитогенетичного
дослідження всіх випадків трисомії 21, які передбачають на основі клінічних
даних.
333

Синдром делеції короткого плеча хромосоми 9
О писано близько 150 випадків синдрому. Вперше описали в 1976 р. Алті
із співавт. Тривалість вагітності нормальна. Довжина тіла новонароджених —
50 см. Середній вік матері — 30,3 року, батька — 32,5 року.
Череп: тригоноцефалія.
Очі: очні щілини розташовані косо, назовні, що надає пацієнтам подібності
до хворих на трисомію 21. Двобічний епікант.
Лице: чоло нависає над середньою частиною, лице видається розташова
ним дещо дозаду.
Ніс: перенісся пласке, широке; ніс короткий, ніздрі відкриті допереду.
Фільтр: колони фільтра виражені.
Рот: маленький, арко подібне піднебіння.
Підборіддя: незначна мікрогенія.
Вушні раковини: низько посаджені, дуже щільно прилягають до черепа,
аплазія мочки, завиток слабко зігнутий у верхній частині.
ІІІия: коротка, іноді з рудиментарними крилоподібними складками.
Грудна клітка: гіпертелоризм сосків, передньозадній діаметр грудної клітки
збільшений.
Кінцівки: пальці рук і ніг довгі, збільшена II фаланга, квадратні, надмірно
опуклі нігті.
Геніталії: у хлопчиків — гіпоспадія, у дівчаток — гіпоплазія великих стате
вих губ, гіпертрофія малих.
Вади розвитку внутрішніх органів: у половині випадків відзначають вади
серця, мозку, нирок, травної системи.
Психіка: IQ у межах 30—60. Хворі привітні, контактні.
Прогноз: у разі чистої моносомії сприятливий.
Делеція виникає de novo у 7 випадках із 10. Сегрегація у 3/4 випадків —
2 : 2 і в трети н і ви п ад ків — 3 : 1 .
Лице: чоло, що нависає.
Рот: маленький.
Підборіддя: мікрогенія слабко виражена, може не візуалізуватися.
Шия: коротка, широка, розширена шийна складка і комірцева зона.
Грудна клітка: збільшення передньозаднього діаметру грудної клітки.
Кінцівки: арахнодактилія, широкі (квадратні) пальці.
Геніталії: гіпоспадія.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця, мозку, нирок, травної си
стеми.
334
Карцинома яєчникш
Гостра лімфобластоідна лейкемія

Недостатність альфа інтерферону
Атаксія Фрідрейха
Гостра л імфобл астична лейкемія-2
Амілоідоз, фінський тип

Цитрулінемія
Гостра печінкова порфірія {чутливість до отруєння свинцем)
Дисплазія нігтів у поєднанні з гіпоплазією колінноїчашечки
Гемолітична анемія внаслідок аденілаткіназнси недостатності

Хронічна мієлоїдна лейкемія
Пігментна ксеродерма І
Тубероз ний склероз-1
Торзі йн а дистонія
Гостра лімфобластаіідна Т -к л пгинна лейкемія
Копро порфірія
Гардеропорфірія
Артрогрипоз, вроджений множинний, дистальний, Глухота, автосомно-рецеоивна 7

тип 1 Анемія Фанконі, група комплементації С
Гіпоплазія хрящів та волосся Синдром невоідноїкарциноми базальних клітин
Синдром Мелькерссона - Розенталя Акрофаціальний дизостоз, тип Наґера
Венозні порушення, множинні шкірні та слизові Синдром Е л е р с а -Д а н л о с а , тип II
Кардіоміопатія, сімейна дилатаційна 1
Рис. 99. Хромосома 9 (за В.П. Пузирьовим, 2001)
Синдром часткової трисомії коротких плечей

Синдром описали в 1970 p. Rethore із співавт. Синдром (9р) — це форма
часткових трисомій, яка трапляється найчастіше. До початку 1980-х років було
описано понад 100 випадків, нині відомо 150 випадків. С піввіднош ення між
статями (чоловік : жінка) становить 1 : 2. Середній вік матері — 29 років,
батька — 30 років.
Тривалість вагітності нормальна. Маса тіла новонародженого — 2900 г.
Череп: помірна мікроцефалія з брахіцефалією, у немовлят плоска потили
ця, “вибухання” лобних кісток.
Очі: очні щілини горизонтальні або дещо нахилені донизу, назовні, антимонго-
лоідний розріз очних щілин, гіпертелоризм. Очі маленькі, глибоко посаджені. Зіниці
розташовані ексцентрично біля внутрішнього куга ока. Страбізм. Епікант. Косоокість.
335
Ніс: товстий зі скругленим кінчиком. Спинка носа стовщена в середній

третині. М ембранозна частина перегородки носа тонка, виступає назовні.
Рот: верхня губа коротка. При відкритому роті — “крива усміш ка” . Нижня
губа вивернута. Опущені кути рота. Високе дугоподібне піднебіння.
Підборіддя: кругле, виступає, з горизонтальною ямочкою, мікрогнатія.
Вушні раковини: великі, відстовбурчені, низько розташовані, зі згладжени
ми лініями.
Ш ия: коротка, іноді з рудиментарними крилоподібними складками.
Грудна клітка: широка, іноді лійкоподібна. Гіпертелоризм сосків.
Живіт: діастаз прямих м ’язів живота, пупкова грижа, атрофічні смуги від
розтягнення.
Хребет: сколіоз, сакральний синус, затримання росту.
Кінцівки: дуже характерні руки: долоні занадто довгі порівняно з пальця
ми. Єдина долонна складка майже постійна. Брахімезофалангія, іноді кліно
дактилія, гіпоплазія дистальних фаланг, аномалії міжфалангових суглобів. Ано
малії ніг. Дисплазія або аплазія нігтів; нігті часто нагадують пазурі. Помірна
синдактилія II—III пальців стоп, широкі І пальці стоп.
Вади розвитку внутрішніх органів: приблизно в 1/4 випадків виявляють врод
жені вади серця.
Шкіра: гіпертрихоз, плями кольору кави з молоком.
Психіка: виражена олігофренія.
Прогноз: у разі чистої трисомії сприятливий.
Розрізняють такі цитогенетичні варіанти: чиста трисомія 9р — tri(9p); три
сомія 9q — за цієї форми триплікованими є коротке плече і проксимальна
частина довгого плеча хромосоми 9; трисомія 9р, асоційована із частковою
трисомією або моносомією іншої хромосоми. Чиста трисохмія в половині ви
падків виникає de novo. Інші форми трисомії 9р виникають унаслідок сегре
гації батьківської перебудови.
Череп: помірна мікроцефалія.
Очі: вузькі очні щілини, антимонголоїдний розріз очей.
Ніс: товстий ніс.
Рот: вивернута нижня губа.
Підборіддя: кругле, виступає.
Вушні раковини: великі, відстовбурчені, нормально розташовані.
Ш ия: коротка із крилоподібними складками, розш ирення комірцевого
простору і шийної складки.
Х Р О М О С О М А 10 (р и с . 100)
Часткова трисомія короткого плеча хромосоми 10
Уперше описали Ш лейцмахер із співавт. у 1974.
Синдром належить до рідкісних. Описано близько 60 випадків.
Маса новонароджених — 2500—3000 г. Середня довжина тіла новонарод
жених — 38,4 см. С піввіднош ення між статями — І : І.
336
15 ш Множинна гліобластома
Гемолітична анемія внаслідок гексокіназноїнедостатності

1 ш
к
12 — Тироідна папілярна карцинома
11 ■ Медулярна тироідна карцинома

Множинна неоплазія ендокринних залоз, тип ІІ
1 11 Множинна неоплазія ендокринних залоз, тип III
21 Метахроматична лейкодистрофія внаслідок недостатності S A P -1

Хвороба Ґоше, варіантна форма
2 23 = Недостатність білка, що зв’язує ретинол

Гостра лімфоцитарна Т-клітинна лейкемія
25 ----- Хвороба накопичення ефірів холестерину
Кругова атрофія судинноїоболонки ока й сітківки,

В6-залежна і незалежна
Порфірія, вроджена еритро по етич н а
Недостатність ліпази підшлунковоїзалози

Гіперплазія надниркових залоз
Хвороба Рефсума, доросла форма Синдром Германскі - Пудлака

М егалобластична анемія 1 Мозочкова атаксія 8
Епілепсія, парціальна Вада розщеплення кисті/стопи
Прогресивна зовнішня офтальмоплегія (ектродактилія), ти п З
Рис. 100. Хромосома 10 (за В. П. Пузирьовим, 2001)
Череп: доліхоцефалія або мікродоліхоцефалія, чоло високе, опукле, ш и
рокі шви і тім ’ячка.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин, очні щілини широкі, горизонтальні,
колобоми райдужки.
Лице: довге, вузьке. Лінія росту волосся на чолі низька, контур лиця нага
дує серце.
Ніс: перенісся широке, часом виступає.
Рот: у третині випадків одно- або двобічна розколина верхньої губи і підне
біння, рот нагадує черепашачий дзьоб, куточки рота опущені вниз.
Підборіддя: кругле, часто маленьке, незначна мікрогенія.
Вушні раковини: великі, низько посаджені, ротовані дозаду, з гіпоплазією
завитків.
Грудна клітка: вузька.
Кінцівки: діафізи довгих кісток тонкі, метафізи вузькі. Спонтанні перело
ми. Відставання кісткового віку. Клишоногість. Гіпоплазія нігтів на кистях.
Камптодактилія.
337
Скелет: вузький таз.

Геніталії: іноді відзначають гіпоплазію зовнішніх статевих органів у хлопчиків.
Вади розвитку внутрішніх органів: у третині випадків спостерігають вади
серця, аномалії нирок (однобічну агенезію, кістозну дисплазію, гіпоплазію,
гідронефроз, подвоєння збиральної системи, відсутність контакту між каналь-
цями і сечоводами; Г.І. Лазюк, 1991), гідроцефалію, агенезію мозолистого тіла,
полікістоз легень, діафрагмову грижу, кістофіброз підшлункової залози, внут-
рішньопечінкову атрезію жовчних проток, аплазію хвоста підшлункової зало
зи, атрезію відхідника.
Психіка: значна затримка психічного розвитку.
Прогноз: несприятливий, чверть дітей мертвонароджені, половина вмирає
до 14 міс. Н айстарш ому з відомих хворих — 12 років.
Усі відомі випадки — наслідок сегрегації сімейної транслокації 2 : 2. Точка
розриву — р 11. Відомі випадки виникнення de novo хромосомних перебудов та
спорадичних транслокацій і дуплікацій.
Череп: доліхоцефалія; чоло, що нависає.
Лице: контур нагадує серце.
Ніс: широке перенісся, що виступає.
Рот: двобічна розколина верхньої губи.
Вушні раковини: низько посаджені, деформовані.
Шия: коротка, розширені комірцева зона і шийна складка.
Кінцівки: спонтанні переломи.
Часткова моносомія короткого плеча

Описано понад 25 випадків. У новонароджених відзначають пренатальну
гіпоплазію. Серед хворих переважають хлопчики.
Череп: мікроцефалія, тригоноцефалія, скафоцефалія, високе або скошене чоло.
Очі: епікант, антимонголоїдний розріз очей, птоз, гіпертелоризм.
Ніс: запала широка спинка носа.
Піднебіння: дугоподібне.
Вушні раковини: маленькі, низько розташовані, мочки прирослі, трапляється
стеноз зовнішнього слухового ходу.
Кінцівки: клінодактилія V пальців.
Геніталії: крипторхізм, гіпоспадія.
Вади внутрішніх органів: вади сечової і статевої систем, серця.
338
Пропюз: залежить від тяжкості вад.

Череп: мікроцефалія, тригоноцефалія, скафоцефалія, високе скошене чоло.
Ніс: запала широка спинка носа, кінчик носа підвищеної ехогенності.
Піднебіння: зміни у вигляді дугоподібного піднебіння не візуалізуються.
Вушні раковини: низько розташовані, маленькі.
Кінцівки: клінодактилія V пальців зазвичай не візуалізується.
Вади внутрішніх органів: вади нирок і серця.
Часткова трисомія д о в г о г о плеча хромосоми 10

Популяційна частота невідома. Критичними є сегменти I0q25-I0q26, а та
кож 10q2l-l0q22. Уперше описав Дутрілло в 1973 р. Як самостійний синдром
виділили Ю ніс і Санчер у 1974 р. С піввіднош ення між статями (чоловік : -
жінка) становить 7 : 2. Тривалість вагітності нормальна, середня маса ново
народжених — 2600 г. Описано 70 випадків даного синдрому.
Череп: мікроцефалія, брахіцефалія, асиметрія, високе опукле чоло.
Очі: очні щілини вузькі, короткі. Маленькі очі, гіпертелоризм. Іноді бле-
фарофімоз. Антимонголоїдний розріз очних щілин, птоз, склерокорнеа, ката
ракта, глаукома, анофтальм, заміщення сітківки фіброзною тканиною.
Лице: широке, плоске, одутлі щоки.
Ніс: короткий, маленький, дзьобоподібний із вивернутими ніздрями. Пе
ренісся гіпопластичне, пласке, часто стиснуте, носова перегородка розташова
на значно вище від крил носа.
Фільтр: подовжений, колони фільтра намічені слабко.
Рот: великий, кути опущені донизу.
Піднебіння: високе, аркоподібне, можуть бути розколини.
Підборіддя: часто макроретрогнатія, мікрогнатія.
Вушні раковини: зігнуті, низько розташовані, ротовані допереду.
Шия: коротка, складчаста.
Хребет: сколіоз грудного відділу.
Грудна клітка: аномалії ребер і груднини.
Кінцівки: гіперрухливість суглобів, зв’язкового апарата. Пальці тонкі, гострі.
Флексорні аномалії пальців. Клінодактилія, синдактилія, камптодактилія. Прок
симальна позиція І пальців кистей. Сандалеподібна щілина і глибокі борозен
ки на стопах.
Вади розвитку внутрішніх органів: тяжкі аномалії серця (дефект міжшлу
ночкової перегородки — ізольований або в поєднанні з вадами великих су
дин); вади нирок.
Психіка: значна затримка психічного розвитку.
339
Прогноз: залежить від тяжкості вад внутрішніх органів; 1/3 дітей гине на
першому році життя.
У всіх відомих випадках трисомії були наслідком сегрегації батьківської
транслокації або (рідше) інверсії. У транслокації із хромосомою 10 зазвичай
бере участь один з акроцентриків. Точка розриву в хромосомі 10—(10q24). Це,
ймовірно, найламкіш ий сайт хромосоми (С.Г. Ворсанова із співавт., 1998).
Череп: мікроцефалія, брахіцефалія, асиметрія, високе чоло.
Очі: гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очних щілин, анофтальм.
Лице: широке, одутлі щоки.
Ніс: маленький, дзьобоподібний.
Рот: великий з опущеними кутами.
Підборіддя: макроретрогенія.
Вушні раковини: низько розташовані, ротовані дозаду.
Шия: коротка; широка ш ийна складка.
Хребет: сколіоз ірудного відділу.
Кінцівки: тонкі гострі пальці, флексорна аномалія пальців, проксимальна
позиція І пальців кистей, сандалеподібна щілина.
Вади розвитку внутрішніх органів: тяжкі аномалії серця (дефект міжшлу
ночкової перегородки — ізольований або в поєднанні з вадами великих су
дин), вади нирок.
випадок часткової трисомії довгого плеча хромосоми 10
П робанд — хлопчик И років. Н аправлений на консультацію до м еди
ко-генетичного центру у з в ’язку із затрим анням психомоторного розвитку.
П ід час д о с л ід ж е н н я к а р іо т и п у в и я в л е н о а н о м а л ію х р о м о с о м и 10:
46,XY,dup(10)(q2.4->qter).
Дитина від першої донош еної вагітності. З 4 місяців перебуває на обліку в
невропатолога у зв’язку зі значним відставанням у розвитку.
Череп: чоло низьке, сплощене.
Очі: епікант, телекант, гіпертелоризм, коротка очна щілина, блакитні білкові
оболонки.
Ніс: короткий, спинка і корінь носа широкі.
Рот: губи товсті, піднебіння пласке.
Підборіддя: надмірний розвиток нижньої щелепи.
Грудна клітка: вузька, гіпертелоризм сосків.
Хребет: сколіоз у грудному відділі.
340
Кінцівки: обмеження рухів у променево-зап’ясткових суглобах, плоска стопа,

варусне установлення стоп, Х-подібні гомілки.
Вади розвитку внутрішніх органів: дистопія правої нирки, проста дисплазія
нирки.
Психіка: значна затримка психомоторного розвитку.
Череп: низьке чоло.
Ніс: широкий.
Рот: товсті губи.
Кінцівки: Х-подібні гомілки, варусне установлення стоп.
Вади розвитку внутрішніх органів: дисплазія, дистопія нирки.
Випадок делеції довгого плеча хромосоми 10

Під час проведення масового ультразвукового скринінгу вагітних виявле
но поєднання дефекту закриття нервової трубки у вигляді спинномозкової
грижі (кістозної) в поперековому відділі хребта, гідроцефалії, нефромегалії та
дисплазії нирок.
Проведено амніоцентез, культивування амніоцитів методами С - і G -бан-
дингу виявило каріотип 46,XX,del(10)(q 2.3).
ХРОМОСОМА 11
Одним з найбільш частих варіантів моносомії короткого плеча хромосоми
11 є інтерстиціальна делеція сегмента 1 ІрІЗ. У дітей з такою делецією можуть
розвиватися пухлини (нефробластома або гонадобластома).
Очі: атрезія зіниці, катаракта, ністагм, птоз, страбізм, гіпертелоризм, мікроф
тальмія.
Рот: мікрогнатія.
Хребет: кіфосколіоз у грудному відділі.
Кінцівки: камптодактилія.
Геніталії: крипторхізм, псевдогермафродитизм.
Вади розвитку внутрішніх органів: аномалії розвитку матки.
341

Хребет: кіфосколіоз у грудному відділі.
Геніталії: крипторхізм, аномалії статевого диференціювання.
Делеція довгого плеча хромосоми 11

Описали Юржеду зі співавт. у 1975 р. за даними літератури та власних
спостережень. Співвіднош ення між статями (чоловік : жінка) становить 1 : 2.
Кількість спостережень незначна. Більшість випадків описано у зв’язку з
делецією de novo на ділянці llq21 або Ilq23.
Діти народжуються з вираженою пренатальною гіпоплазією (маса тіла —
2450 г, довж ина — 48 см).
Череп: деформований, тригоноцефалія, макро- або мікроцефалія.
Очі: очні щілини по-різному спрямовані, епікант, гіпертелоризм.
Лице: місяцеподібне, риси грубі.
Ніс: кулястий із широким гіпопластичним переніссям.
Рот: ш ирокий, губи тонкі.
Підборіддя: розташоване трохи дозаду.
Вушні раковини: низько посаджені і дещо деформовані, протизавиток ви
дасться, мочка недорозвинена.
Кінцівки: клінодактилія, укорочення пальців рук, стопи в еквіноварусному
положенні, молоткоподібний І палець ноги, аномальне розташування пальців ніг.
Вади розвитку: тяжкі аномалії серця, нирок та інших органів.
Прогноз: залежить від тяжкості вад. Затримання психічного розвитку.
Череп: тригоноцефалія, макроцефалія, мікроцефалія.
Лице: місяцеподібне.
Ніс: кулястий.
Рот: широкий.
Кінцівки: еквіноварусна деформація стоп.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця, нирок, травного тракту, ЦНС.
Часткова трисомія д о в г о г о плеча хромосоми 1 1

Синдром уперше описали Ауріас і Лорен у 1975 р. П ов’язаний з делецією
дистальної ділянки плеча хромосоми llq23.1 і є наслідком сегрегації батьків
ської транслокації. Популяційну частоту синдрому не встановлено. Співвідно
342
шення між статями становить 1 : 1 . Тривалість вагітності нормальна або дещо

зменш ена. Середня маса тіла новонароджених — 2250 г.
Череп: тригоноцефалія, мікроцефалія, чоло, що виступає.
Очі: гіпертелоризм, епікант, птоз, колобома, розріз очних щілин варіабельний.
Ніс: маленький, короткий, широке перенісся, верхівка сплощена, ніздрі
вивернуті.
Фільтр: погано сформований, подовжений.
Рот: великий, кути рота опущені, верхня губа подовжена, розколини губи
і піднебіння.
Вушні раковини: великі зі скош еним протизавитком, преаурикулярні виро
сти або фістули.
Грудна клітка: вузька, гіпертелоризм сосків.
Живіт: м’язи черевного пресу слабкі.
Кінцівки: вади розвитку плечового пояса; радіоульнарний синостоз, talipes
valgus, нога-ключка, дисплазія вертлюжної западини, аплазія дистальних ф а
ланг пальців рук.
Хребет: аномалії ребер (гіпоплазія, додаткові ребра і ключиці). Вивих (дис
плазія кульшових суглобів), кіфоз.
Геніталії: гіпоплазія статевого члена, калитки, крипторхізм, пахвинні грижі.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, нирок, пілоростс-
ноз, сечові і статеві аномалії, стеноз або атрезія відхідника, діафрагмові грижі,
агенезія мозолистого тіла, черепно-мозкові, спинномозкові грижі, агенезія
жовчного міхура.
Прогноз: залежить від тяжкості вад. У 8 з 14 описаних випадків діти помер
ли в неонатальний період.
Ніс: маленький, ніздрі вивернуті.
Рот: великий.
Кінцівки: нога-ключка, аплазія дистальних фаланг пальців рук.
Хребет: кіфоз.
Геніталії: гіпоплазія статевого члена, крипторхізм.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця, мозку, нирок, травного тракту.
343

Часткова трисомія по короткому плечу
У всіх описаних випадках трисомія пов’язана з носійством транслокацій
батьками. Триплікованою ділянкою є pi І або р 12.
Сегрегація 2 : 2 або 3 : 1 (у разі п оєднання трисом ії 12р із частковою
трисомією 12q). Помірна пренатальна гіпоплазія, гіпотонія, ускладнення під
час вигодовування.
Череп: турицефалія (форма пісочного годинника); чоло, шо виступає.
Очі: горизонтальні мигдалеподібні очні щілини, білатеральний епікант,
колобоми райдужки, гіпертелоризм, аплазія строми райдужки.
Лице: плоске, прямокутне; відстовбурчені, “роздуті” товсті щоки, високі
широкі брови.
Ніс: короткий; широка плоска спинка, широке перенісся, ніздрі маленькі,
обернуті допереду.
Фільтр: довгий, погано окреслений.
Рот: виступає дещо витягнута верхня губа, нижня губа широка, вивернута,
піднебіння високе, кути рота опущені донизу, неправильний ріст зубів.
Вушні раковини: низькі, ротовані дозаду, гіпоплазія елементів вушної ра
ковини.
Шия: коротка, з надлишком шкіри.
Грудна клітка: коротка, увігнута.
Живіт: пупкова грижа.
Кінцівки: кисті і стопи зазвичай ш ирокі, короткі; дистальні фаланги сф ор
м овані неправильно, часто — клінодактилія і сандалеподібна щ ілина на
стопах.
Вади розвитку внутрішніх органів: атрезія відхідника, гідронефроз, гетеро
топія тканини підшлункової залози у дванадцятипалу кишку, вади серця.
Прогноз: залежить від тяжкості вад.
Череп: турицефалія.
Лице: високе чоло, товсті щоки.
Ніс: короткий, широке перенісся.
Рот: верхня губа значно нависає над нижньою.
Вушні раковини: гіпоплазовані.
Живіт: пупкова грижа.
Вади розвитку внутрішніх органів: атрезія відхідника, гідронефроз, вади
серця.
344

Описано понад 10 випадків делеції 12р11. Діти народжуються зазвичай
своєчасно, з масою тіла менше ніж 2900 г.
Череп: мікроцефалія, вузьке чоло.
Очі: горизонтальний розріз очних щілин, епікант, гіпертелоризм.
Ніс: гострий, довгий.
Вушні раковини: подовжені, низько розташовані.
Кінцівки: камптодактилія, укорочення метакарпальних кісток.
Психіка: глибоке розумове недорозвинення, описано випадки з епілеп
сією, судомним синдромом.
Поєднана недостатність Clr/Cis

Гемолітична анемія внаслідок недостатності трюзо фосфаті зомерази
Хвороба фон Віллебрандта
Емфізема внаслідок недостатності А2М
а товстої! прямої кишки
Рак товстоїі прямої кишки
Синдром Сгіклера
Враджена спонді лоепіфізальна дисплазія
Дисплазія Кніста
Ахондрогснез Ланґера - Сальдіно
Ранній остеоартроз
Ліпома
Мікоідна ліпосаркома
Синдром Санфіліппо D
Псевдо-вітамік D-залежний рахіт
Пстидинемія
Туберозний склероз-З
Недостатність коротколанцюгової ацил-КоА- дегідрогенази
Недостатність імунного інтерферону

Феніл кетонурія
Пперфенілаланінемія, м'яка форма
Гостра непереносимість алкоголю

Ф етальний алкогольний синдром
Синдром О слера - Рендю - Вебера Пухлина чоловічих статевих клітин

Долонно-підош вова кератодерма, ти п Ботіна Синдром Н унан-1
Синдром ураження зовнішніх м 'язів очей, вроджений Хвороба Дар'є (фолікулярний кератоз)
Синдром Голта-Орама Діабет до росли х із проявом у м олодом у віці, тип ill
Рис. 101. Хромосома 12 (за В .П . Пузирьовим, 2001)
345
Ніс: довгий.
Вушні раковини: подовжені, низько розташовані.
Часткова трисомія довгого плеча хромосоми 12

Описано кілька випадків трисомії 12q, які пов’язані із триплікацією в 24 сег
менті.
Череп: витягнутий у передньозадньому напрямку; чоло, що виступає; мак
роцефалія.
Ніс: довгий зі стовщеним кінчиком.
Рот: губи тонкі.
Шия: шия коротка з надлишком шкірних складок.
Грудна клітка: деформована з увігнутою грудниною.
Кінцівки: укорочені внаслідок недорозвинення проксимальних відділів.
Вади розвитку внутрішніх органів: гідронефроз, урстеропелє, ектопія нирок.
Психіка: розумова відсталість.
Череп: макроцефалія, чоло, що виступає.
Ніс: довгий зі стовщеним кінчиком.
Кінцівки: укорочення проксимальних відділів.
Вади розвитку внутрішніх органів: гідронефроз, уретероцелє, ектопія нирок.
Власне спостереження
Обстежено дівчинку 13 років у зв’язку з обтяженим генетичним анамне
зом родини. Під час каріотипування з використанням методу диференціально
го фарбування виявлено патологію хромосоми 12 : 46,XX,deI(12)(p3).
Очі: гіпертелоризм, блакитні білкові оболонки.
Грудна клітка: широке стояння сосків.
Хребет: сколіоз у грудному відділі.
Кінцівки: гіпермобільність суглобів.
346
Ш кіра: гіпоплазія підшкірної жирової клітковини, невуси на шкірі.

Психіка: психомоторний розвиток відповідає віку.
Кінцівки: гіпермобільність.

Делеція д о в г о г о плеча хромосоми 13
Уперше описав Вонг у 1962 р. у хворого з делецією кільцевої хромосоми
D, пізніш е — Лежен у 1968, Д. Орбелі, ї. Лур’є — у 1970 р. Популяційну
частоту синдрому не встановлено. Співвідношення між статями (чоловік : жінка)
становить 1 : 1 . С ередній вік матері — 25 років, батька — 27,9 року. Т р и
валість вагітності нормальна. Середня маса тіла новонароджених — 2250 г.
Описано кілька синдромів, п ов’язаних з моносомією 13q. Перша група —
це випадки з кільцевою хромосомою 13г, без аномалії розвитку великого паль
ця. Друга група — випадки з кільцевою хромосомою з делецією 13q за відсут
ності або з гіпоплазією великого пальця. Третя група — випадки делеції 13q 14,
які супроводжуються ретинобластомою. Четверта група — випадки делеції без
Ретинобл астом а
Остеосаркома
Мегаколон
Пропіонінацидемія, тип рссА
Недостатність фактора VII

Недостатність фактора X
Пігментна ксеродерма (1 тип)

Рак груді (проток)
Глухота, автосомно-рецесивна 1 Хвороба Леттерера - Сіве

М ’язова дистроф ія, подібна до дистроф ії Дюшенна, Синдром гіперорнітинемії-гіперамоніємії-
автосомно-рецесивна гомоцитрулінемії
Рак груді, ранняформа Хвороба Ш тарґардта 2 (автосомно-домінантна)
347
±Ш U n iG _H s ± ]X ] Genes _seqXJ syrn^0j orient, links evidence cyto. full name
ZNF271 ф svev - seg mm С 13g 11 zinc finger protein 271

HSMPP8 Ф svev - seg mm С 13g11 M-phase phosphoprotein, mpp8
I3 p l! f2
SAP18 Фsv ev hm seg mm С 13g12.11 sin3-associated poiipeptide. 18k0
13pll+l
13qll PABPC3 Ф svev -seg mm С 13g12-g13 poly{A) binding protein, cytoplasmic 3
13ql2+lI
I3ql2+12 CDX2 sv ev hm seg mm С 13g12.3 caudal type homeo box transcription factor 2
13q12+13
l3ql2+2 MAB21L1 Ф svev - seg mm С 13gt3 mab-21-like 1 (C. elegans)
l3ql2+3 -
13ql3+l KIAA1134 Ф sv ev hm seg mm С 13Q13.2 KIAA1134 protein
13ql3+2 -
13ql3+3 t svev - seg mm С 13g12-g13 hypothetical gene CG 012
13ql4+l1
.
Ф sv ev hm seg mm С 13gl3-Ql4 lipopolysaccharide specific response-7 potein
I3ql4+12
I3ql4-+ 13 -\
13ql4+2 sv ev hm seg mm С 13g14-g21 5-hydroxytryptamine (serotonin) receptor 2A
СО 13ql4+3
sv ev hm seg mm С 13g14.3 deleted in lymphocytic leukemia. 2
СО 13q2I+1
13q211-2 PCDH20 ф svev - seg mm С 13g21 protocadherin 20
13q21+ 3 1
13q2R32 KLF5 Ф sv ev hm seg mm С 13g21.33 Kruppel-like factor 5 (intestinal)
l3q2l+33
13q22+I POU4F1 ф sv ev hm seg mm С 13g21.1-g22 POU domain, class 4, transcription factor 1
!3q22+2
13q22=3
Ф svev - seg mm С 13g34 RAP2A, member of RAS oncogene family
13q3l+I
l3q3l+2 Ф svev - seg mm С 13g31.2-g32.3 serineAhreonine kinase 24 (STE20 homolog, yeast)
1 3 q 3 !+ 3 -
I3q32+1 LOC87769 f svev - seg mm С 13g32.3 hypothetical protein BC004360
13q32+2
!3q32+3
COL4A2 Ф svevhm segm m С 13g34 collagen, type IV, alpha 2
I3q33+1
!3q33+2
I3q33+3 MGC2780 ф svev - seg mm С 13g34 hipothetical protein MGC2780
I3q34
FU20623 Ф svev - seg mm С 13g34 hipothetical protein FU20623
Рис. 103. Картовані гени хромосоми 13

аномалії І пальця і ретинобластоми. У більшості випадків делеція виникає de

novo.
Череп: мікроцефалія, тригоноцефалія, краніостеноз.
Очі: мікрофтальмія, колобоми райдужки, косоокість, катаракта, ретино-
бластома, епікант, птоз.
Ніс: широка спинка, “грецький профіль”.
Рот: “ кролячі зуби”.
Піднебіння: високе.
Кінцівки: аномалії великого пальця, V-подібний синостоз IV — V пальців
кистей, клінодактилія V пальця, вивихи кульшових суглобів.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади мозку, серця, атрезія відхідника,
аномалії статевих органів.
Психіка: затримка психомоторного розвитку. IQ — нижчий за 50.
Прогноз: залежить від тяжкості вад розвитку внутрішніх органів; висока
смертність.
Череп: мікроцефалія, тригоноцефалія, краніостеноз.
Ніс: широка спинка, “грецький профіль”.
Кінцівки: аномалії І пальця, клінодактилія V пальця.
Вади розвитку внутрішніх органів: вади мозку, серця, атрезія відхідника,
аномалії статевих органів.
У деяких дітей з ретинобластомою відзначається делеція 13ql4. Захворю
вання виявляється в ранньому дитячому віці; серед пухлин у дітей його частка
становить 2,5%. Частота захворювання становить 1 випадок на 15—20 тис.
Завдяки генетичним дослідженням останніх років встановлено, що трети
на всіх випадків захворювання — спадкові форми.
Часткова трисомія д о в г о г о плеча хромосоми 13

Описано кілька груп часткових трисомій по довгому плечу хромосоми 13.
Перша група — це трисомії 13q2, 13q3, друга — трисомія 13ql. Описано понад
ЗО випадків.
Череп: мікроцефалія, тригоноцефалія.
Очі: гіпертелоризм, епікант, антимонголоїдний розріз очей, мікрофтальмія.
349
Рот: мікрогнатія, розколини губи і піднебіння.

Кінцівки: клінодактилія, полідактилія, довгі пальці, скривлення V пальців.
Вади внутрішніх органів: вади серця, грижі.
Психіка: затримка психічного розвитку.
Подібний фенотип описано у хворих трисомією 13—>qter. У разі трисомії
13q 1 також відзначають малу масу новонароджених, плоске чоло, колобоми,
глибоку розумову відсталість.
Трисомія хромосоми 13 — синдром Патау

(рис. 104-110 )
Синдром Патау трапляється у трьох цитогенетичних варіантах — проста
трисомія, робертсонівська транслокація і мозаїчні форми з різним відсотком
клітин патологічного клону. П опуляційна частота становить 1 : 7800.
Череп: мікроцефалія, тригоноцефалія.
Очі: вузькі очні щілини, епікант, мікрофтальмія, колобоми райдужки.
Ніс: запале перенісся, широка основа носа.
Вушні раковини: дисморфічні, низько посаджені.
Кінцівки: полідактилія, флексорне положення пальців, опуклі довгі нігті,
чотирипальпева складка.
Геніталії: крипторхізм, гіпоспадія, гіпоплазія зовнішніх статевих органів.
Вади розвитку внутрішніх органів: аріненцефштія, гіпоплазія мозочка, вади
серця, аномалії нирок, травної системи, подвоєння матки і піхви.
Прогноз: несприятливий.
випадок делеції довгого плеча хромосоми 13, мозаїцизм
Пробанда, дівчинку 9 років, направлено до медико-генетичного центру
для уточнення діагнозу. Дитина народилася недоношеною, від 4-ї вагітності.
Під час дослідження хромосомного набору виявлено аномалію хромосоми ІЗ:
mos46,XX,del(I3)(q3.1—>qter)[25]/46,XX[5].
Шкіра: ластовиння на шоках, гіперкератоз уділянні ліктів, невуси в ділянці
передпліччя.
Волосся: гіпертрихоз, “мис вдови” на чолі.
М ’язи: гіпотонія.
Череп: сплощення потилиці.
Ніс: сплощ ення крил носа, відкриті догори ніздрі.
Очі: епікант, монголоїдний розріз очей, екзофтальм, блакитні білкові обо
лонки.
350
Н І І К
47.ХХ.+13
II II іі м и ІІ 10 11
II 12
Ш і» 66U і і
13 14 15 16 17 18
is в ! #• І і
19 20 21 22
Л іс . 104. Синдром Патау. 4 7,Х Х,+13
Рис. 105. Множинні вроджені вади розвитку (синдром Патау).

Абортує
Вушні раковини: збільшені, відстовбурчені, сліпий норицевий хід зліва.

Рот: лобуляція язика.
Шия, грудна клітка, живіт: шия коротка, низька лінія росту волосся на
шиї; грудна клітка широка, гіпертелоризм сосків; кіфоз, сколіоз; асиметрія
тазових кісток, живіт, який виступає.
Кінцівки: короткі деформовані кисті, синдактилія, брахідактилія. Укоро
чення стегна, брахідактилія, молоткоподібний І палець нижніх кінцівок.
Психіка: затримка психомоторного розвитку, судоми.
351
Рис. 106. Синдром Патау Рис. 107. Синдром Патау Р ис. 108. Синдром Патау
Р ис. 100. Синдром Патау. Абортує
Власні спостереження:
випадки часткової трисомії короткого плеча 13 хромосоми (1 Зр+)
Пробанда, жінку 26 років, направлено до медико-генетичного центру у
зв’язку з обтяженим акушерським анамнезом. У жінки — мимовільний вики
день у термін 26 тиж, вагітність не виникала протягом 3 років. Під час каріо-
типування виявлено аномалію хромосоми 13, каріотип: 46,ХХ,13р+.
352
Р ис. 110. Синдром Патау
Шкіра: дрібні невуси.
Очі: блакитні білкові оболонки.

Вушні раковини: низько розташовані, мочки прирослі.

Шия: низька лінія росту волосся на шиї.
Грудна клітка: циліндричної форми.
Кінцівки: клінодактилія IV, V пальців кистей.
Пробанд — дівчина 17 років. Звернулася до медико-генетичного центру для
обстеження з діагнозом “вторинна аменорея”. Народилася від 1-ї вагітності і по
логів у 40 тиж. Маса тіла новонародженої — 2900 г. Росла і розвивалася відповід
но до віку і статі. Менструації — з 9,5 років по 5 днів, у 15 років припинилися.
Черен: без особливостей.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин, блакитні білкові оболонки.
Ніс: бульбоподібний кінчик.
Вуха: деформовані.
Шия: довга; низька лінія росту волосся.
Грудна клітка: асиметрична, деформована.
Кінцівки: клінодактилія V пальців на руках, сандале подібна щілина.
Вади розвитку внутрішніх органів: гіпоплазія матки.
Під час цитогенетичного дослідження виявлено каріотип: 46,ХХ,13р+.
Випадок робертсонівськоїтранслокації
між хромосомами 1 3 114 (рис. 111, 112)
Пробанд — чоловік 27 років. Подружня пара звернулася до медико-гене
тичного центру з діагнозом обтяженого акушерського анамнезу (3 мимовільні
викидні). Пробанд — від 1-ї донош еної вагітності. Ріс і розвивався відповідно
до віку. Вважає себе здоровим. Фенотип без особливостей.
Під час цитогенетичного дослідження виявлено каріотип: 45,XY,der(13,14)
(qlO; qlO).

Трисомія 14q (часткова трисомія
по дистальних сегментах довгого плена хромосоми 14)
Описано понад 20 випадків. Здебільшого характерна пренатальна гіпо
плазія, середня маса тіла новонароджених становить 2500 г.
Череп: мікроцефалія, затримка закриття швів і тім ’ячок.
Лице: кругле, чоло високе.
Ніс: стовщений м ’ясистий кінчик.
Очі: епікант, антимонголоїдний розріз очних щілин, вади очей.
Рот: мікрогнатія, верхня губа, що виступає.
Вушні раковини: низько розташовані, недорозвинення мочки вуха.
Грудна клітка: високе стояння сосків.
Кінцівки: аномалії форми і розташування пальців, збільшення І пальців.
354
\ / + *
Рис. 1 11. Робертсонівська транслокація
між хромосомами 13 і 14. Чоловічий каріо
тип 45, XY,t( 13,14)(q10;q 10)
f ’ 1
> V
Рис. 112. Робертсонівська транслокація між
хромосомами 13 і 14. Ж іночий каріотип
45,XX,der(13,14)(q10;q10)
І і к I I
4
45,ХХД(13;14)
іі !! її а а10
іі
11
іі
12
h & ід п п ы
13 14 15 16 17 18
ЙЛ
19
Л8
20
м
21 22
!і
X Y
Вади розвитку внутрішніх органів: вади серця і судин.
Трисомія 14q (часткова трисомія

проксимального відділу довгого плеча хромосоми 14)
Описано близько 15 випадків. Типовою є низька маса тіла новонароджених.
Череп: мікроцефалія, іноді брахіцефалія.
355
Синдром Уш ера -1
Л ейквмія/лімфома Т-клітин
Гіпертрофічна кардіоміопатія, одна із форм
Недостатність нуклеозидфосфорилази
Елігтгоцитоз-3
Сферо цитоз І
Гїпотирондизм, незобний
Емфізема цирозна
Емфізема
Геморагійний діатез унаслідок наявності антитромбіну П итсбург
Недостатність аль ф а-1-актихімотрипсину
Лейкемія/лімфом а Т-кпітин
Недостатність тр а н с п о р тн у
Порфірія variegate
Ектопічна експресія кератнкікззи В
Гіпогаммагпобулінемія, різні типи
Хвороба накопичення глікогену, тип VI

Глухота, автосомно-рецесивна 5 Інсулнзалежний цукровий діабет 11
Міопатія, дистальна 1 Хвороба Макадр - Джозефа (мозочкова
Вроджений іхтіоз 2, нееритроматозний лускатий іхтіоз атаксія 3)
Аритмогенна дисплазія правого ш луночка-1 Синдром Аш ера-1А
Катаракта, передня полярна 1 Порфірія змішана
Хвороба Альцгеймера-З М П С, ти п НІС
Лице: маленьке; низька лінія росту волосся на чолі.

Очі: гіпер- або гіпотелоризм, птоз, антимонголоїдний розріз очей, мікроф
тальмія, косоокість.
Рот: мікрогнатія.
Піднебіння: аркоподібне, часом з розколиною.
Ш ия, грудна клітка: шия коротка, кіфоз.
Кінцівки: аплазія променевої кістки, довгі пальці, клінодактилія, клишо-
ноігість, вивихи кульшових суглобів.
Трисомія 14q (трисомія довгого плеча хромосоми 14)

Описано близько 15 випадків.
Характеристика фенотипу (рис. 114)
Череп: мікроцефалія, мікрофтальмія.
Ніс: за формою нагадує цибулину.
Рот: мікростомія, тонка верхня губа, опущені кути рота.
Піднебіння: високе, аркоподібне піднебіння або розколина.
356
Рис. 114. Множинні вроджені вади розвитку. 46,XY, 14q+
Вушні раковини: низько розташовані, ротовані дозаду.

Кінцівки: неправильне розташування пальців кисті, клишоногість.
випадок часткової трисомії по короткому плечу хромосоми 14
П робанд, д івчинка 15 років, спостерігається в м едико-генетичном у

центрі через поруш ення м енструального циклу. Під час проведення каріо-
типування виявлено патологію хромосоми 14. Каріотип: 46,ХХ,14р+, G -ф ар
бування.
Череп: низька лінія росту волосся на чолі, шиї, обличчі. Низьке чоло.
Лице: широке, плоске.
Ніс: м ’ясистий.
Очі: гіпоплазія надбрівних дуг, синофриз, гіпертелоризм, монголоїдний
розріз очних щілин.
Рот: скривлення зубів, розколина нижньої щелепи.
Вушні раковини: зменшені, низько розташовані, відстовбурчені, деформовані.
Шия, грудна клітка: шия коротка; грудна клітка широка, груднина корот
ка, гіпертелоризм сосків.
Кінцівки: широкий плечовий пояс, широкі кисті, широка стопа, сандале-
подібна щілина.
Вади розвитку внутрішніх органів: гіпоплазія матки, полікістоз яєчників.
357
Власне спостереження: випадок частковоїтрисомП'

короткого плеча хромосоми 14 (мозаїцизм)
Пробанд, дівчинка 16 років, направлена на консультацію до медико-гене
тичного центру з діагнозом: тотальна алопеція, відставання статевого розвитку.
Під час каріотипування виявлено аномалію хромосоми 14. Каріотип: mos46,XX,
14р+[17]/46,ХХ[15], G -фарбування, С-фарбування. Дівчинка народилася своє
часно, від 1-ї вагітності, маса тіла 3700 г, з обвиттям пуповини.
Ш кіра: невуси, гіперпігментація в пахвовій і пахвинній ділянках.
Волосся: відсутність росту волосся на голові, відсутність брів, вій.
Лице: довге.
Ніс: довгий, дзьобоподібний, спинка носа опукла, скривлення перегородки.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин, блакитні білкові оболонки.
Вушні раковини: зменшені, дисморфічні.
Шия, грудна клітка, живіт: шия коротка; грудна клітка асиметрична, гіпер
телоризм сосків. Сколіоз.
Кінцівки: камптодактилія, клінодактилія II—V пальців, вузькі кисті, арах
нодактилія, контрактури променевих суглобів. Стопа широка, плоска, синдак
тилія II і III пальців, гіпоплазія IV пальця справа.

Трисомія 15q
(часткова трисомія довгого плеча хромосоми 15)
Описано понад 100 випадків. Фенотипні прояви неспецифічні.
Черен: мікроцефалія.
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин, птоз.
Ніс: виступає, з широкою спинкою.
Рот: опущені кути рота, мікрогенія.
Піднебіння: високе, дугоподібне.
Шия, грудна клітка: кривошия, сколіоз грудного відділу хребта.
Психіка: олігофренія, затримка психомоторного розвитку.
Власні спостереження
До медико-генетичного центру на консультацію направлено дівчину 16 років
з діагнозом: “первинна аменорея”. Під час обстеження хромосомного набору ви-
358
ш Дислексіяі
Синдром Прадера - Віллі
Синдром Ангельмана
Ізовалеріанацидемія
Сфероцитоз спадковий, японський тип
М ’язова дистроф ія поперекового відділу, одна із форм

Недостатність ліпази печінки
Гінекомастія, сімейна
Синдром Марфана
Гемодіаліз-залежний амілоїдоз
Гостра промієлоцитарна лейкемія
Хвороба Тея - Сакса

СМ2-гангліозидоз, юнацький, дорослий
Псевдонедосгатність гексоамінідази А
Глугарил ацидурія
Тирозинемія, тип І
Пігментна ксеродерма, гр. F
Спадкова остеодистрофія Олбрайта-2 Синдром Блума

Спастична параплегія Синдром ущільненоі'шкіри
Синдром Б а р д е -Б ід л я 4
явлено аномалію хромосоми 15. Каріотип

46,ХХ,15р+ (рис. 116). Дівчина народилася від
1-ї вагітності своєчасно, маса тіла 3600 г. На
момент народження дівчини її матері випов
нилося 18 років, батькові — 19.
Череп: скошене чоло.
Ніс: широкий корінь, відкриті нагору ніздрі.
Очі: епікант, телекант, антимонголоїд
ний розріз очних щілин, гіпертелоризм, бла
китні білкові оболонки.
Фільтр: плоский.
Рот: мікростомія, неправильний ріст зубів.
Вушні раковини: зменшені, приросла моч
ка, на правій раковині вертикальні борозни.
Шия, грудна клітка: шия коротка; гіпер
телоризм сосків, крилоподібні лопатки.
Кінцівки: м аленькі кисті, порожниста
стопа.
Обстежено матір пробанда: каріотип
.... , - , Р и с . 1 1 6 . Д ів ч и н к а з к а р іо ти п о м
46,ХХ,15р+. 46,ХХ,15р+
359
Випадок часткової трисомії короткого плеча

хромосоми 15, мозаїчної форми
Обстежено дитину, яка перебувала на лікуванні в міській клінічній ди
тячій лікарні. Під час каріотипування виявлено аномалію хромосоми 15. Ка
ріотип: mos46,XX,l5p+[24]/46,XX[6].
Характеристика фенотипу.
Череп: потилиця, шо виступає.
Ніс: широке сідлоподібне перенісся.
Очі: епікант, монголоїдний розріз очних щілин, гіпертелоризм.
Рот: макроглосія, прогнатія.
Вушні раковини: деформовані.
Шия, грудна клітка, живі г: шия коротка, складчаста. Гіпертелоризм сосків.
Аплазія прямих м ’язів живота, широке пупкове кільце.
К і н ц і в к и : укорочення плечових кісток, клінодактилія V пальців кистей.
Варусне установлення стоп, “тризуб” на стопах.
Вади розвитку внутрішніх органів: дефект міжпередсердної перегородки.
Переметування овального вікна.
Хромосома 16 являє собою метацентричну хромосому із вторинною перетяж

кою в довгому плечі. Там локалізований великий блок навколоцентромерного гете
рохроматину, що виникає як у популяції, так і серед дітей з мікроаномаліями,
вродженими вадами розвитку та розумовою відсталістю. Серед останніх його реєст-
Оують у 5 разів частіше (С.Г. Ворсанова, 1991 —1998). Аномалії хромосоми 16 опи
сані в мимовільних абортусів, до народження такі плоди не доношують.
Моносомія 16q
Описано поодинокі випадки в немовлят (К. Taysi із співавт., 1974; A. Cooke
зі співавт., 1987). Для дітей характерна пренатальна гіпоплазія.
Дана патологія являє собою del(l6)(ql3-^q22) або del( I6)(q22—»qter).
Ніс: широке запале перенісся, запалий ніс.
Вуха: деформовані вушні раковини.
Вади внутрішніх органів: ектопія відхідника, вроджені вади серця і нирок.
Ніс: широке запале перенісся, запалий ніс.
Вуха: деформовані вушні раковини.
Вади внутрішніх органів: вроджені вади серця й нирок.
360
Альфа-анеміятілецьГайнца
Альфа-таласемія
13 Альфа-еритремея
Альфа-метгемогпобінемія
1 12 Синдром розум сюси відсталості, пов’язаний з НЬН
Синдром Рубинштейна-Т о й б і
Полікістоз нирок
11 Недостатність гл іоксал ази А
Хвороба Баттена
1 11 1 Недостатність БПЕХ
12
Катаракта, тип Марнера
Ж) Хвороба Норума
Хвороба риб'ячих очей
2 23 ■
Тирозинемія ІІ
24
Н Недостатність альдолази А
Уролітіаз, 2 ,8-ди гідрокси аденін
Гранул аматоз
Ци статі онурія
Міопатія Броді
Катаракта вроджена з мікрофтальмією Циліндроматоз (множинна доброякісна

Полікістоз кирок, тяжкий інфантильний із кістозна епггеліома)
туберозним склерозом Синдром Таунса - Брокса
Синдром вутлеводеньдефіцитного глікопротеїну Синдром Барде - Б ідля 2
Мозочкова атаксія 4 Анемія Ф анконі-1
Пухлина Вільмса-3
Аномалію описано у вигляді г(16)(р13) і (q24). У дітей спостерігають тяжку
розумову відсталість, кататонічпі психози.
Очі: птоз.
Лице: синофриз.
Кінцівки: укорочення правої руки порівняно з лівою.
Вади внутрішніх органів: гіиопаратиреоз.
Ехографічні пренатальні ознаки:
Кінцівки: укорочення правої руки порівняно з лівою.
Аномалію описали Е.К. Buckton із співавт.; D.G. Barr із співавт., 1981;
Golden із співавт., 1981; Cohen із співавт., 1983 у вигляді tri(16)(pl2—>pter) з
триплікацією хромосомного матеріалу.
Для дітей характерна пренатальна гіпоплазія.
361
Contig i | X | UniG H s± jX ] Genes_seq X| symbol orient, links evidence cyto. full name
-Hs+347939 ♦
Hs+84285
ІбрІЗ+З Hs+182426 HBA1 4» sv ev hm seg mm С 16р13.3 hemoglobin, alpha 1
Hs+75104
Hs+197114
ls+182366 HBA2 4» sv ev hm seg mm С 16р13.3 hemoglobin, alpha 2
16р13+2 NT 010384+10
Ібріз ■NT_010530+1
ІбрІЗ+ІЗ } - N T . 033288+2j TPSG1 ♦ sv ev hm seg mm С ІбрІЗ.З tryptase gamma 1
ІбрІЗ+12 035359+1
I -N■NTT- 035
ІбрІЗ+ІІ 360+1 : -Hs+78344 TSC2 Ф sv ev hm seg mm С 16p13.3 tuberous sclerosis 2
-Hs+227823
І6рІ2+3 -Hs+343665 FN14 4» sv ev 16p13.3 type I transmembrane protein
- seg mm С
-NT_024776+6
16рІ2+2 Fn14
16р12+1 PPL Ф sv ev hm seg mm С 16p13.3 periplakln
•NT_010604+10'
ІбріІ+2 \- ^Hs+4835
.Hs+109606 LOC51030 Ф sv ev - seg mm С 16p13.13 CGI-148 protein
,T NT 024802*,, -Hs+273415
ІбрН + 1 I-NT0248I2+7 - Hs+99969 KIAA0419 4» sv ev - seg mm С 16p 13.11 KIAA0419 gene product
I 6 q l1+1
KIAA1504 ♦ svev - seg mm С 16p12.2 KIAA1504 protein
NT_035363+1
I 6 q l 1+2
СО
О)
F NT_010505+10 AQP8
SRCAP
4» sv ev hm seg mm С
Ф sv ev
16p12 aguaporin 8
- seg mm С 16p11.2 Snf2-related СВР activator protein

ГО I6ql2+1
16ql2+2 MGC4840 ♦ sv ev - seg mm С 16g12.1 hypothetical protein MGC4840

-Hs+170197
16ql3 AMFR ♦ sv ev hm seg mm С 16g21 autocrine motility factor receptor
ij—NT_033904+2
!6q21
NT_010546+8 -Hs+7719 FU13154 Ф sv ev - seg mm С 16g13 hypothetical protein F U 13154
NT_0I0478+I< LOC51673 ♦ sv ev hm seg mm С 16g22.1 brain specific protein
16q22+l -
-Hs+75824
16q22+2 і -NT_035367+1 NFAT5 4» sv ev hm seg mm С 16g22.1 nuclear factor of activated
!6q22+3 - -Hs+3100 T-cells 5, tonicity-responsive
HP 4» sv ev hm seg mm С 16g22.1 haptoglobin
16q23+l NT 024797+10
16q23+2 - FU20279 4» sv ev - seg mm с 16g23.1 hypothetical protein FU20279
16q23+3 I -NT 010422+Hf
16q24+l NT_035371+1_ .347969 DKFZp43400320 ♦ sv ev - seg mm с 16g24.1 hypothetical protein
16q24+2J v -NT_035372+I: DKFZp43400320
16q24+3 Л -NT 010404+1; - h f . 151)642 C16orf7 ♦ sv ev - seg mm с 16g24 chromosome 16 open reading frame 7
Рмс. 118. Картовані гени хромосоми 16

Характеристика фенотипу (рис. 119)

Череп: мікроцефалія, широкі шви, опукле
чоло.
Очі: гіпотелоризм, вузькі очні щілини.
Ніс: короткий, спинка широка.
Вуха: низькі деформовані вушні раковини.
Підборіддя: мікроретрогнатія, прогнатизм.
Рот: високе піднебіння.
Хребет: вивихи кульшових суглобів.
Кінцівки: конусоподібні пальці.
Психіка: виражена затримка розумового роз
витку.
Череп: мікроцефалія із ш ирокими швами,
опукле чоло.
Очі: гіпотелоризм.
Ніс: короткий із широкою спинкою.
Вуха: низькі деформовані вушні раковини.
Підборіддя: мікроретрогнатія, прогнатизм.
Ш ия: коротка
Трисомія 16q Рис. 119. Гіперфенілаланінемія.

46,XX,dup(16)(р12р13.2)
Аномалію описали Garau із співавт. у 1980 р.
у вигляді триплікації ділянок tri( 16)(q 13—»qter) і <q21-22—>qter). Для дітей харак
терна пренатальна гіпоплазія.
Череп: деформація.
Очі: гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очних щілин, епікант.
Лице: високе чоло.
Кінцівки: клінодактилія, клишоногість.
Вади розвитку внутрішніх органів: атрезія відхідника, тяжкі вади серця.
Череп: деформація.
Лице: високе чоло.
Кінцівки: клінодактилія, клишоногість.
Вади розвитку внутрішніх органів: атрезія відхідника, тяжкі вади серця.
363

Друга із хромосом групи Е — субметацентрична маленька хромосома. Опи
сано рідкісні випадки часткових моносомій і трисомій довгих та коротких пле
чей хромосоми 17, а також кільцевих хромосом.
Моносомія 17р
Аномалію описали Smith із співавт., 1982, 1986; Dobyns із співавт., 1983;
Hamill із співавт., 1988 у вигляді del(17)(pl 1-13—»pter).
Череп: брахіцефалія, краніосиностоз.
Лице: широке, гіпоплазія середньої частини лиця.
Кінцівки: короткі руки.
Вади внутрішніх органів: лісенцефалія, гіпоплазія мозолистого тіла, вади
серця.
Психіка: розумова відсталість, гіперактивна поведінка.
Череп: брахіцефалія, краніосиностоз.
Лице: широке, гіпоплазія середньої частини лиця.
Кінцівки: короткі руки.
Вади розвитку внутрішніх органів: гіпоплазія мозолистого тіла, вади серця.
Описані рідкісні випадки стосуються або виявлених збалансованих пере
будов каріотипу за участю I7q, або картування проколагену типу 1 на ділянці
del(17)(17q21—>qter)(Palutke із співавт., 1976; Huerre із співавт., 1982). Ф ено-
типні дані: множинні вроджені аномалії, виражена розумова відсталість.
Аномалію описано у вигляді г( 17)(р13 і р25) Опо із співавт., 1974; Chundley
із співавт., 1982.
Лице: дисморфії.
Ш кіра: множинні плями кольору кави з молоком.
Хребет: високий зріст.
Кінцівки: синдактилія пальців стоп.
Геніталії: аномалії.
Кінцівки: синдактилія пальців стоп.
Геніталії: аномалії.
364
Синдром Бернара - Сульє

Лісенцефалічний синдром Міллера - Дікера
Рак товстоїі прямої кишки

Синдром ЛІ - Формені
Хвороба Шарко - Марі
С м іт а - Магеніса
Чоловічий псевдогермафродктизм з гінекомастією
Полікістоз яєчників
Р Вотсона
Нейрофіброматоз Реклінгаузена
Рак груді, рання форма

Недостатні стьміелопероксидазн
Недостатність галакгокінази
Синдром Елерса - Данлоса, тип VIIА1
Недосконалий остеогенез (дві або більше форм)
Акантоцитоз, одн а із форм
q Еліггтоцитоз, мап азійсько-меланезійська форма
Тромбоастенія Ґланцмана, ти п А
Тромбоастенія Ґланцмана, ти п В
Хвороба Помпе
Недостатність кислоїмальтози в дорослих
Недостатність гормону росту, ти п ілліґа ІА, ти л Коварскі
Недостатність плацентарного лактогену
Вроджена параміотонія
Вроджена міотонія, атипова
Пігментний ретиніт-13 Схильність д о злоякісноїгіперт Єрмії2

Катаракта, передня полярна 2 Рак груді - 1, рання форма
Спадковий амавроз Лебера* 1 Паркінсонізм-деменція
Дистрофія колбочок сітківки 5 з палідопонтонегральною
Глухота, авхосомно-рецесивнаЗ дегенерацією
Синдром С ь о ґр е н а -Ларсона Катаракта, вроджена, церуліновий тип
Катаракта, вроджена зонул ярна із шовним Пігментний ретиніт-15
помутнінням Синдром Рассела -С іп ь в е р а
Р ис. 120. Хромосома 17 (за В.П . Пузирьовим, 2001)
Аномалію описали у вигляді tri( 17;р13—>pter) Feldman із співавт., 1982;
Rethore із співавт., 1983; Magenis із співавт., 1986. У дітей відзначається прена
тальна гіпоплазія, затримка фізичного розвитку.
Череп: чоло, що виступає.
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин.
Ніс: маленький, спинка широка.
Рот: мікростомія, високе піднебіння.
Ш кіра: гірсутизм.
Ш ия: складчаста.
Кінцівки: відставлені І пальці кистей.
Геніталії: крипторхізм, гіпоплазія калитки.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця.
Рідко спостерігають: помутніння рогівки, мікрофтальм, мікрокорнеа, атро
фію райдужки, глаукому; гідроцефалію, аріненцефалію, аплазію мозолистого тіла.
365

Череп: чоло, що виступає.
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин.
Ніс: маленький із широкою спинкою.
Рот: мікростомія.
Шия: складчаста.
Кінцівки: відставлені 1 пальці кистей.
Геніталії: крипторхізм, гіпоплазія калитки.
Вади внутрішніх органів: вроджені вади серця.
ч
Описали у вигляді tri(17;q2l-23-24—»qter) Turleau із співавт., 1979; Orye, van
Bever, 1985; Shimizu із співавт., 1988. У дітей відзначається помірна пренаталь
на гіпотонія.
Череп: мікроцефалія; чоло, що виступає; вдавлення черепа в ділянці скронь.
Очі: мікрофтальм, колобома райдужки.
Ніс: плоска спинка носа.
Вуха: деформовані, ротовані дозаду вушні раковини.
Рот: розколина піднебіння, що заходить на верхню губу з опущеними кутами.
Кінцівки: укорочені за рахунок проксимальних відділів кінцівки, синдак
тилія стоп, підвищена гнучкість суглобів, плоскостопість, клишоногість, по
лідактилія.
Геніталії: крипторхізм, атрезія піхви.
Вади внутрішніх органів: омфалоцелє, мегаколон, вади серця, кістозна
дисплазія нирок, гідронефроз, внутрішня гідроцефалія і гіпоплазія мозку, мікро-
полігірія, вада Денді—Вокера, тріада ознак: внутрішня гідроцефалія, часткова
або повна аплазія черв’яка мозочка, кістозне розш ирення IV шлуночка.
Череп: мікроцефалія; чоло, що виступає; вдавлення черепа в ділянці скронь.
Очі: мікрофтальм.
Ніс: плоска спинка носа.
Вуха: деформовані, ротовані дозаду вушні раковини.
Рот: розколина піднебіння, що заходить на верхню губу з опущеними кутами.
Ш ия: коротка, складчаста.
Кінцівки: укорочені за рахунок проксимальних відділів кінцівки, синдак
тилія стіп, підвищена гнучкість суглобів, плоскостопість, клишоногість, по
лідактилія.
Геніталії: крипторхізм, атрезія піхви.
Вади внутрішніх органів: омфалоцелє, мегаколон, вади серця, кістозна дис
плазія нирок, гідронефроз, внутрішня гідроцефалія і гіпоплазія мозку, мікро-
полігірія, вада Денді—Вокера, тріада ознак: внутрішня гідроцефалія, часткова
або повна аплазія черв’яка мозочка, кістозне розш ирення IV шлуночка.
366

Субметацентрик групи Е. Відомі такі аномалії: часткові моносомії і три
сомії коротких і довгих плечей, кільцеві хромосоми та повні трисомії:
Синдром моносомїї 18р

Описали у вигляді del(18)(pl 1—>pter) Ворсанова із співавт., 1986; Shmidt і
Passarge, 1981. Є 2 основні варіанти 18р: один із них із грубими вадами аріненце-
фалічної серії (циклопія, аріненцефалія) другий — з відсутністю вад мозку (Ла-
зюк із співавт., 1991).
Очі: гіпертелоризм, птоз, епікант.
Ніс: широка спинка носа.
Вуха: великі, вушні раковини диспластичні.
Ш ия: коротка, складчаста.
Грудна клітка: увігнута.
Хребет: низький зріст, вивихи кульшових суглобів, інші аномалії.
Ш кіра: алопеція.
Вади внутрішніх органів: вади мозку і серця.
Прогноз: залежить від типу моносомії — з першим типом пацієнти живуть
кілька місяців, з другим — понад 60 років.
Недостатність інгібітора плазміну
Сімейна амілоіднанейропатія (декілька типів)

Старечий амілоїдоз
Лейкемія/лімфома В-клітин
Метгемоглобінемія внаслідок недостатності цитохрому Ь5
Біполярний афективний розлад холестаз (хвороба Байлера)

Сімейний синдром раку ЛІнча II Дистроф ія колбочок сітківки 1
Хвороба НІмана - Піка, ти п С (аатосо мло-домінантна)
Рекурентний внутрішньопечінковий хо лестаз Сімейний остеолізис
новонароджених Множинний склероз
Прогресивний сімейний внутрішньопечінковий Синдром Жіля д е ля Туретта
367

Вуха: великі, вушні раковини диспластичні.
Хребет: аномалії.
Вади внутрішніх органів: вади мозку і серця.
випадок часткової моносомії короткого плеча
Пробанд — хлопчик, немовля. Дитина від 4-ї вагітності (попередні вагіт
ності закінчувалися медичними абортами) перших пологів у термін 38 тиж
шляхом кесаревого розтину. Вагітність ускладнилася гестозом II половини,
анемією, кольпітом. Дитина народилася у стані середньої тяжкості з асфіксією
І ступеня. На 2-у добу з ’явився грубий систолічний шум.
Маса тіла новонародженого — 2700 г, довж ина — 48 см.
Череп: брахіцефалія, низьке чоло, низька лінія росту волосся.
Очі: монголоїдний розріз очей, гіпертелоризм, коротка очна щілина.
Рот: довгий фільтр, недорозвинення нижньої щелепи.
Вуха: низько розташовані, деформовані.
Шия: коротка, низька лінія росту волосся.
Грудна клітка: вузька, коротка груднина.
Живіт: низьке розташування пупка.
Кінцівки: гіпермобільність великих суглобів, широкі кисті і стопи.
Вади впутрішніх органів: комбіновані вади серця.
Під час цитогенетичного дослідження виявлено каріотип 46,ХУ,18р- (рис.
122, 123).
Аномалію описано у вигляді del(18q-)(ql 1—>q21::23—>qter) Faulkner із співавт.,
1983; Corney, Smith, 1984; Machin, Valtuena із співавт., 1987. Для дітей харак
терна затримка росту.
Характеристика фенотипу.
Очі: глибоко посаджені очні яблука, епікант, косоокість, ністагм, колобо-
ма райдужки, гіпертелоризм, атрофія зорового нерва.
Ніс: маленький, сплощена спинка.
Вуха: деформовані вушні раковини, “вуха сатира” з вузьким слуховим
ходом.
368
Рис. /22. Делеція короткого плеча хромосоми 18.

Чоловічий каріотип 46,XY, 18р-
a v v
Р и с. /23. Множинні вроджені вади розвитку у

хлопчика з каріотипом 46,XY, 18р-
Рот: розколина м ’якого піднебіння, тонка верхня губа з опущеними вниз

кутами — “рот коропа”.
Геніталії: гіпоспадія, крипторхізм, гіпоплазія калитки.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, ЦНС нирок.
Ніс: маленький, сплощена спинка.
Вуха: деформовані вушні раковини, “вуха сатира”.
Рот: тонка верхня губа з опущеними вниз кутами — “рот коропа”.
Геніталії: гіпоспадія, крипторхізм, гіпоплазія калитки.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені вади серця, ЦНС, нирок.
369
Аномалію описано у вигляді r(1 8 )(p ll і q23) Schincel, 1979; М. Donlan,
С. Donlan, 1986. Для дітей характерні пренатальна гіпоплазія, затримка росту.
Вади розвитку внутрішніх органів: голопрозенцефалія, вади серця, нирок,
травного тракту.
Психіка: затримка розумового розвитку, порушення поведінки: гіперак-
тивність, агресивність, психози.
Вади внутрішніх органів: голопрозенцефалія, вади серця, нирок, травного
тракту.
Власне спостереження: випадок кільцевоїхромосоми 18
Пробанд — дівчинка 7 міс. Направлена на консультацію до м едико-гене
тичного центру із підозрою на синдром Дауна. Д и ти н а народилася від
1-ї вагітності, що перебігала на тлі загрози переривання. Пологи ускладнені
дискоординацією пологової діяльності, вторинною слабкістю, асфіксією.
У новонародженої маса тіла — 2800 г, довжина — 44 см.
Череп: брахіцефалія; чоло, що виступає; потилиця сплощена.
Лице: асиметричне, широке.
Очі: монголоїдний розріз очей, гіпертелоризм, асиметричні очні щілини.
Ніс: короткий, спинка носа широка, увігнуте сідлоподібне перенісся.
Рот: довгий фільтр, опущені кути, коротка верхня губа.
Язик: макроглосія.
Ш ия: коротка, широка.
Грудна клітка: асиметрична, широке стояння сосків.
Під час цитогенетичного дослідження виявлено каріотип 46,ХХ,г(18).
Синдром трисомії 18р

А н ом ал ії, які в и яв л ен о у п о н ад 50 % хвори х, о п и с а н о у вигляді
tri(18)(р11—>pter) Meinecke і Koske-Westphal, 1981; San Martin із співавт., 1981;
Johansson із співавт., 1988. Характерна різко виражена гіпотонія.
Лице: неспецифічні дисморфії.
Хребет: різні аномалії.
Кінцівки: гексадактилія.
Вади розвитку внутрішніх органів: гідронефроз.
370

Хребет: різні аномалії.
Кінцівки: гексадактилія.
Вади внутрішніх органів: гідронефроз.
Трисомія 1в (синдром Едвардса)

Описали Ashraf Aziz, 1979; Schincel, 1979; Colley із співавт., 1987; Dasouki і
Barr, 1987; Віск із співавт., 1988; Marion із співавт., 1988.
Загальна характеристика: низька активність плода, слабкий плач. Зміна
гсстаційного терміну: у третині випадків — передчасні пологи, ще в третині
випадків — переношена вагітність. Багатоводдя, маленька плацента, єдина
артерія пуповини, дефіцит росту, середня маса тіла новонародженого — 2340 г.
Гіпоплазія скелетних м ’язів, п ідш кірної ж ирової клітковини. Розумова
відсталість, гіпертонія в постнатальному періоді. Ослаблення реакції на звук.
Черен: потилиця, що виступає; вузьке чоло, мікроцефалія, широкі тім’ячка.
Лице: множинні дисморфії.
Очі: епікант, птоз, помутніння рогівки. Косе розташування очних щілин,
гіпертелоризм, колобома райдужки, катаракта, мікрофтальмія.
Ніс: атрезія заднього носового отвору.
Вуха: низьке розташування, деформовані.
Рот: маленький, вузьке піднебіння.
Грудпа клітка: відносно широка з гіпертелоризмом сосків, коротка грудни
на зі зменшеною кількістю центрів скостеніння, маленькі соски.
Черевна стінка: пахвинна або пупкова грижа та/або діастаз прямих м ’язів
живота.
Таз і стегна: маленький таз, обмежене відведення стегна.
Кінцівки: рука-клешня, тенденція до накладання II пальця на III, V — на
IV. Відсутність дистальної складки на V пальці або на III і IV пальцях кисті.
Дуги на пальцях рук і ніг, гіпоплазія нігтів, особливо V пальця кисті і пальців
стопи. Короткий І палець стопи, часто в положенні дорсальної флексії, ліктьова
або променева девіація рук, варусне установлення ніг, ракетоподібні стопи,
синдактилія II і III пальців стоп.
Шкіра: надмірність шкіри, м ’який гірсутизм у ділянці чола і спини, мар-
муровість шкіри.
Вади внутрішніх органів: дефект міжшлуночкової перегородки, дефект міжпе
редсердної перегородки, відкрита артеріальна протока.
Аномалії, виявлені в 10—50 % пацієнтів
Череп: широкі тім ’ячка, мікроцефалія.
Лице: гіпоплазія орбіт.
371
Очі: епікант, птоз, помутніння рогівки.

Рот: розколина губи та/або піднебіння.
Грудна клітка: відносно широка з гіпертелоризмом сосків.
Кінцівки: ліктьова або променева девіація рук, гіпоплазія або відсутність І
пальця на кистях, “мавпяча” складка, варусне установлення ніг, ракетоподібні
стопи, синдактилія II і III пальців стоп.
Геніталії: гіпоплазія великих статевих губ; клітор, що виступає.
Вади внутрішніх органів: неправильно розташований або лійкоподібний
відхідник; двостулкові аортальний і/або пульмональний клапани, вузлуватість
клапанів, стеноз легеневої артерії, коарктація аорти; незавершена сегментація
або відсутність правої легені; гіпоплазія м ’язів і/або евентрація діафрагми;
дивертикул М еккеля, гетеротопія тканини підшлункової залози та/або селезі
нки, омфалоцелє; незавершений поворот товстої кишки; підковоподібні нир
ки, ектопія нирок, подвоєння сечоводів, полікістоз нирок.
Череп: широкі тім ’ячка, мікроцефалія.
Рот: розколина губи і/або піднебіння.
Грудна клітка: відносно широка.
Кінцівки: ліктьова або променева девіація рук, гіпоплазія або відсутність І
пальця на кистях, “мавпяча” складка, варусне установлення ніг, ракетоподібні
стопи, синдактилія II і III пальців стоп.
Геніталії: гіпоплазія великих статевих губ; клітор, що виступає.
Вади внутрішніх органів: стеноз легеневої артерії, коарктація аорти;
відсутність правої легені; евентрація діафрагми; дивертикул М еккеля, омфало
целє, незавершений поворот товстої киш ки; підковоподібні нирки, ектопія
нирок, подвоєння сечоводів, полікістоз нирок.
Аномалії, виявлені менше ніж у 10 % випадків.
Череп: заходження кісток черепа одна за одну.
Лице: лицеві дисморфії.
Очі: колобома райдужки, катаракта, мікрофтальмія.
Ніс: широке перенісся, атрезія заднього носового отвору.
Вуха: деформовані, низько розташовані.
Грудна клітка: незавершене скостеніння ключиць, аномалії ребер, заглиб
лена в ділянці груднини.
Кінцівки: вивих стегна, аплазія променевої кістки, синдактилія III і IV
пальців кисті, полідактилія, коротка V п ’яткова кістка, ектродактилія.
372
Вади внутрішніх органів: лицевий параліч, уповільнення мієлінізації, мікро-

гірія, гіпоплазія мозочка, вади мозолистого тіла, гідроцефалія, менінгомієло-
целє, подовження турецького сідла, аномалії вінцевих артерій, транспозиції
великих судин, тетрада Фалло, коарктація аорти, декстрокардія, аберантна
підключична артерія, проліферація ендотелію артерій зі склеротичними зміна
ми і кальцифікацією серединного шару стінки; пілоростеноз, позапечінкова
атрезія жовчних шляхів, гіпоплазія жовчного міхура, жовчнокам’яна хвороба,
неперфорований відхідник; гідронефроз, полікістоз нирок (дрібні кісти); гіпоп
лазія щитоподібної залози і надниркових залоз; гемангіоматоз, гіпоплазія ти
муса, трахеостравохідна нориця, тромбоцитопенія.
Геніталії: у чоловіків — гіпоспадія, розщ еплення калитки; у жінок — дво
рога матка (перегородка в матці), гіпоплазія яєчників.
Ехографічні пренатальні ознаки:
Лице: лицеві дисморфії.
Вуха: деформовані, низько розташовані.
Грудна клітка: незакінчена осифікація ключиць, аномалії ребер, поглиб
лення груднини.
Кінцівки: вивих стегна, аплазія променевої кістки, синдактилія III і IV
пальців кисті, полідактилія, коротка V кістка п ’ястка, ектродактилія.
Вади внутрішніх органів: лицевий параліч, уповільнення мієлінізації, мікро-
гірія, гіпоплазія мозочка, вади мозолистого тіла, гідроцефалія, менінгомієло-
целє, подовження турецького сідла, аномалії вінцевих артерій, транспозиції
великих судин, тетрада Фалло, коарктація аорти, декстрокардія, аберантна
підключична артерія, проліферація ендотелію артерій зі склеротичними зміна
ми і кальцифікацією серединного шару стінки; пілоростеноз, позапечінкова
атрезія жовчних шляхів, гіпоплазія жовчного міхура, жовчнокам’яна хвороба,
неперфорований відхідник; гідронефроз, полікістоз нирок (дрібні кісти); гіпо
плазія щитоподібної залози і надниркових залоз; гемангіоматоз, гіпоплазія ти
муса, трахеостравохідна нориця, тромбоцитопенія.
Геніталії: у плодів чоловічої статі — гіпоспадія, розщеплення калитки; у
плодів жіночої статі — дворога матка (перегородка в матці), гіпоплазія яєчників.
Тетрасомія 1Вр
Аномалію описано у вигляді tetra(18;+iso/l8p) Batista із співавт., 1983; Fryns
із співавт., 1985; Kleczkowska із співавт., 1986. Діти переважно народжуються
недоношеними, із пренатальною гіпоплазією, затримкою фізичного розвитку.
Череп: мікроцефалія; сплощена потилиця, що виступає.
Лице: кругле.
Очі: епікант, гіпертелоризм.
373
Рот: маленький.
Кінцівки: клінодактилія, подовжені пальці; синдактилія, флексорна кон
трактура, вальгусні стопи, поперечна долонна складка.
Вади внутрішніх органів: підковоподібна нирка, подвоєння сечівника.

Аномалію описали Ushida і Lin, 1972; Hurgoiu і Suciu, 1984 з точками роз
риву в термінальних ділянках (теломерах) короткого і довгого плеча.
Психіка: глибока розумова відсталість.
Описали Lang і Alfi, 1976; Zonana із співавт., 1982; Tengstrom, Autio, 1987 у
вигляді tri( 19;q 13—»qter). Для дітей характерні пренатальна гіпоплазія, судоми.
Очі: гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очних щілин, епікант, страбізм,
птоз.
Підборіддя: не змінене.
Грудна клітка: бочкоподібна.
Хребет: кіфоз, сколіоз.
Живіт: діастаз прямих м ’язів.
Кінцівки: маленькі, однобічне подвоєння І пальців стоп, сандалеподібна
щілина.
Геніталії: крипторхізм, гіпоспадія, гіпоплазія яєчок.
Вади внутрішніх органів: полікістоз нирок, розш ирення чашок, кардіопатії.
374
Цукровий діабет, інсулін-стійкий Із папілярно-пігментною дистрофією

шкіри
Леорекаунізм
Синдром Рабсона - Менденаля
Недостатність СЗ
Лейкемія, гостра лімфобластоідна
Синдром Мюллероеих проток
Сімейна гіперхолестеринемія
Гемолітична анемія внаслідок недостатності глюкозофосфатізомєрази
Водянка плода
Недостатність пролідази
Чутливість д о поліомієліту
Гіперліпопротеїнемія, тип IB
Глєрліполротеїнемія, тип III
Хвороба “кленового сиропу”
Пігментна ксеродерма (один із типів)
Чоловічий псевдогермафродитизм унаслідок дефекту лютеїнізивного
гормону
Гіпергонадотропний гіпогонадизм
Лейкемія/лімфома В-клітин
Злоякісна гіпертермія
Міотонічна дистрофія
Схильність д о атеросклерозу (пов’язана з Орофаціальне розщеплення-З

ліпопротейнами) Дистрофія колбочок сітківки 2 (автосомно-
Церебральна автосом н о -домінантна артеріол атія із домінантна)
субк орти кальними інфарктами Міотонічна дистрофія
Хвороба Альцгеймера-2 (пізня форма) Пігментний ретиніт-11 (автосомно-домінантний)
Глухота, автосомно-домінантна4
Грудна клітка: бочкоподібна.

Кінцівки: маленькі, однобічне подвоєння 1 пальців стоп, сандалеиодібна
щілина.
Вади внутрішніх органів: полікістоз нирок, розш ирення чашок, кардіопатії.
Маленький метацентрик із групи F.
Моносомія 20р
Аномалію описали у вигляді del(20)(pl 1—>pter) Kalousek і Therien, 1976;
Garsia-Cruz із співавт., 1985; Vianna-M organte із співавт., 1987; Kiss і Osztovics,
1988. Відзначається тенденція до респіраторних інфекцій.
Лице: сплощене.
Очі: епікант.
ІІіс: маленький з піднятими догори ніздрями.
Вуха: деформовані низько розташовані вушні раковини.
375
Нецукровий діабет, нейрогіпофізарний

Хвороба Крейцфельда - Якоба
Хвороба Герстманна - Штраусслера
Недостатність інозинтрифосфатази
Артеріогепатична дисплазія
Церебральна амілоїдна ангіопатія
Синдром Алагіля
Недостатність гормону росту внаслідок деф екту РФГР
Анемія Фанконі* 1
MODY, одна із форм
Гострий комбінований імунодефіцит унаслідок недостатності
деамінази
Гемолітична анемія внаслідок н а длишкуАДА
Псевдогіпопаратироідизм, тип Іа
Дисплазія МакК’юна - Олбрайта
Пітуї'тарна пухлина
Синдром Алагіля (артеріогепатична дисплазія) Задня поліморфна дистрофія рогівки

Вроджена спадкова ендотеліальна дистрофія Діабет дорослих із раннім віком прояву, тип І
рогівки
Рис. 125. Хромосома2 0 (за В.П. Пузирьовим, 2001)
Вади внутрішніх органів: кардіоваскулярні аномалії.

Лице: сплощене.
Вуха: деформовані низько розташовані вушні раковини.
Вади розвитку внутрішніх органів: кардіоваскулярні аномалії.
Аномалію описали Fraisse із співавт. у 1981 у вигляді del(20)(ql 1.13-»qter).
Характерна виражена гіпотонія.
Лице: множинні неспецифічні дисморфії.
Кінцівки: біфалангові пальці рук і ніг.
Лице: множинні неспецифічні дисморфії.
Описали у вигляді г(20)(20р13 і 20q 13) Stewart із співавт., 1979; РоГігіо із
співавт., 1987. Відзначається епілепсія.
Вади внутрішніх органів: вади серця і нирок.
Психіка: девіантна поведінка.
376
Аномалію описали у вигляді dup(20)(pl l-»pter) Delicado із співавт., 1981;
Balestrazzi із співавт., 1984; Lucas із співавт., 1985.
Череп: брахіцефалія, жорстке волосся.
Лице: плоске, кругле з відстовбурченими щоками.
Ніс: середніх розмірів з великими ніздрями.
Фільтр: звичайний.
Рот: аномалії зубів.
Грудна клітка: аномалії, зумовлені вадами внутрішніх органів.
Кінцівки: клінодактилія V пальців, синдактилія стоп.
Вади внутрішніх органів: вади серця, полікістоз нирок, ектопія нирок, гідро
нефроз, вади травного тракту.
Психіка: затримка психомоторного розвитку, порушення координації.
Аномалію описали у вигляді dup(20)(ql 1—>qter) Pawlowitzki із співавт., 1979.

Вади внутрішніх органів: вади головного мозку.
Синдром трисомії 20
Аномалію описали Baldingcr із співавт., 1987, у мозаїчній формі. У більшості

випадків — нормальний ріст, розумова відсталість (може бути незначна), гіпо
тонія, погана координація, атаксія, тремор.
Череп: брахіцефалія.
Очі: монголоїдний розріз очних щілин, блефарофімоз, гіпо- або гіперте
лоризм.
Ніс: сплощене перенісся з вивернутими ніздрями.
Лице: аномалії зубів.
Вуха: великі і погано сформовані.
Хребет: дефекти хребта, незвичайна конфігурація таза, кіфосколіоз.
Живіт: пупкова та/або пахвинна грижі.
Геніталії: гіпоплазія, крипторхізм.
Кінцівки: cubitis valgus, маленькі і загострені пальці кисті, клінодактилія V
пальців, аномалії положення стопи.
Вади внутрішніх органів: вади серця, в тому числі й дефекти міжшлуночко
вої перегородки і тетрада Фалло, вади нирок, атрезія зовнішнього слухового
проходу, колобома райдужки, міопія, косоокість, катаракта, гідроцефалія.
377
Належить до групи G, акроцентрик, найменша.
Моносомія 21 q
Аномалію описали у вигляді d e l(2 l)(q ll—»qter) Lejeun із співавт., 1964; Fryns із
співавт., 1977; Reynolds із співавт., 1985. Спостерігається генералізована гіпотонія.
Очі: антимонголоїдний розріз очей, блефарохалазія.
Рот: високе піднебіння, розколина верхньої губи.
Вуха: великі низько розташовані вушні раковини з аномальними лініями.
Хребет: аномалії.
Шкіра: аномалії нігтів.
Вади внутрішніх органів: кардіопатія, пілоростеноз, агенезія мозолистого тіла.
Аномалію описали у вигляді r(2 l)(p ll.2 і q22.3) Richer із співавт., 1977;
Cruisi та Engel, 1986; Hertz, 1987.
Клінічні ознаки аналогічні ознакам синдрому моносомії довгого плеча
хромосоми 21.
Трисомія 21 q
Аномалію описали у вигляді tri(21)(ql l->qter) Hagemeijer і Smit, 1977; Mattei
із співавт., 1981; Delabar із співавт., 1987.
Клінічні прояви аналогічні проявам синдрому Дауна.
12 Аміотрофічний латеральний склероз
Р Амілоїдоз, це ребро артеріальний

Хвороба Альцгеймера, одна із форм
21
Гостра мієлоїдна лейкемія
2 Зниження адгезивної здатності лейкоцитів
q
22
Гемолітична анемія внаслідок недостатності фосфофруктокінази
Гомоцистинурія, ВЄ-залежний І незалежний тип
Епілепсія, прогресивна міоклональна
Мієлопроліферативний синдром, транзиторний Синдром Дауна, критичний регіон

Глухота, автосомно-рецесивна 8
Рис. 126. Хромосома 21 (заВ .П .П узирьовим , 2001)
378
Синдром Дауна — трисомія 21 (р и с . 127— 133)

Описали Down, 1866; Waardenburg, 1932 у вигляді tri(21;21q22).
$ V
S 3 І й іі ой
З
47,XX,+21
М Ы» і( 5л
10
55 11
So 12
йі ой 6 ft ХЗ _йі_ till
13 14 15 16 17
XX XX Ш. А*
19 20 21 22 X
Л іс . 727. Синдром Дауна. Жіночий каріотип 47,X X ,+21
к hІі іі
46,XX,t(15;21)(p11.1;р11 1)+21
) } И и а н а ї ї
10 11 12
U і і і і Іі Іі І)
13 14 15 16 17 18
11 ї ї к 18
19 20 21 22 X
Рис. 128. Транслокаційнаформ асиндрому Дауна. Жіночий каріотип

46,XX,t(15;21 )(р11.1 р11.1 ),+21
379
Рис. 129. Вагітність 26 тиж, С З Р П , симетрична

форма, ІІІ с т ., синдром Дауна (абортус)
Рис. 130. Синдром Дауна, мозаїчна форма
Рис. 131. Синдром Дауна. 4 7 ,X X ,+21
380
Рис. 132. Синдром Дауна. Ехографічні маркерні ознаки синдром у Дауна (мікроцефалія,
доліхоцефалія, монголоїдний розріз очей, вроджена вада серця)
381
Загальні аномалії: гіпотонія, тенденція тримати рота відкритим з висуну

тим язиком, неперфорований відхідник, гіпермобільність суглобів, відносно
невеликий рот, незграбна хода.
ЦН С: розумова відсталість.
Череп і лице: брахіцефалія з відносно плоскою потилицею , тенденція до
розташ ування волосяного завитка на середньотім’яній лінії. Н езначна мікро
цефалія з монголоїдним розрізом очних щілин. Тонкі кістки черепа з пізнім
закриттям тім ’ячок. Гіпоплазія або аплазія лобних пазух, коротке тверде підне
біння.
Ніс: М аленький ніс із низьким переніссям і тенденцією до наявності внут
рішньої епікантусної складки.
Очі: цяточки на райдужці (плями Брушфільда) з периферійною гіпопла
зією райдужки, дрібні криш талики під час огляду за допомогою лампи (59 %).
Аномалії рефракції.
Вуха: маленькі, низько розташовані з завитком, що перекривається, і про
ти завитком, що виступає, мочки вух відстовбурчені, маленькі або відсутні.
Рот: губи маленькі, неправильно
розташовані, карієс буває рідше, ніж
зазвичай.
Руки: відносно короткі п ’ясткові
кістки і фаланги; V палець — гіпопла
зія середньої фаланги (60 %) з кліно-
дактилією (50 %) і/або єдина згиналь
на складка. “ М ав п яч а” складка
(45 %). Д истальний аксіальний три-
радіус (84 %). Ульнарні петлі на біль
шості пальців (35 %).
Рис. 133. Пренатальна ідентфікаціятрисомГґ21

Ноги: широка щілина між І і II пальцями.

Таз: гіпоплазія зі зменш еними клубовим і ацетабулярним кутами.
Серце: вади приблизно у 40 % хворих. Дефекти міжпередсердних, міжшлу
ночкової перегородок, відкрита артеріальна протока, аберантна підключична
артерія (вади перелічено в порядку зменш ення частоти).
Шкіра: широкі складки в дорсальних відділах шиї. Мармурова шкіра, особ
ливо в ділянці кінцівок. Суха шкіра з явищ ами гіперкератозу (75 %).
Волосся: тонке, м’яке й часто рідке, пряме волосся на лобку в юнацькому віці.
Геніталії: у чоловіків відносно маленький пеніс. Гіпоспадія в період ф ер
тильності проявляється у 100 % немовлят.
Рідкісні фенотипні прояви: косоокість (33 %), ністагм (15 %), кератоконус
(6 %), катаракта (1,3 %), низько розташ овані вуха, 2 центри скостеніння в
рукоятці груднини, лійкоподібна або конічна грудна клітка, трахеостравохідна
нориця, атрезія дванадцятипалої киш ки, тетрада Фалло, неповне з ’єднання
хребетних дужок у нижніх відділах хребта (37 %), лиш е 11 ребер, крипторхізм
(27 % від народж ення до 9 років і 14 % — після 15 років), синдактилія II і
III пальців стоп. Частота лейкем ії становить 1 : 1 5 або наближ ається до 1 %.
Порушення функції щитоподібної залози: елементарний зоб або гіпотиреоз.
Характерні риси в немовлят: діагноз зазвичай встановлюють невдовзі після
народження. Нижче представлено 10 особливостей синдрому Дауна, з яких
Хол виявив принаймні 4 у 48 % немовлят із синдромом Дауна та 6 і більше —
у 89 %.
Гіпотонія — 80 %. С лабкий рефлекс Моро — 85 %. Гіпермобільність суг
лобів — 80 %. Плоский профіль лиця — 90 %. Косе розташування очної щіли
ни — 80 %. А номальні вуха — 60 %. Д исплазія таза — 70 %. Д исплазія серед
ньої фаланги V пальця на кистях — 60 %. “ М авпяча” складка — 45 %.
У 1866 р. англійський лікар Джон Лангдон Даун уперше описав хворобу,
яку згодом назвали його ім ’ям. Д. Даун — видатний лікар, який випереджав
свій час, описуючи хворих з генетичними або частково генетичними відхилен
нями, такими як псевдогіпертрофічна м ’язова дистрофія, синдром Прадера—
Віллі, синдром Аспержера. Даун назвав цю хворобу “монголоїдною ідіотією” і
зробив неадекватний висновок, що хворі із трисомією 21 прогредієнтно де
градують. Однак серед своїх сучасників він відзначився тим, що визнав ще
одну “людську модель” і виступив проти расистських теорій. Терміни, пов’я
зані з монголоїдною расою, використовували до 1930-х років і вилучили після
подання офіційного протесту монгольським урядом.
У розвиток знань про хворобу Дауна великий внесок зробив Шуттельворс.
Обстеживши 350 хворих, він дійшов висновку, що вік матері, як і виснаження
репродуктивної функції, що розвивається за повторних вагітностей, є чинни
ками, відповідальними за вроджені вади розвитку. Спостереження, що діти із
хворобою Дауна народжуються в багатодітних родинах останніми, було зроб
лено в XIX ст. Фразером і Пенроузом, які встановили наявність залежності
між віком матері і виникненням синдрому Дауна. Незважаючи на ці досягнен
ня в розумінні епідеміології синдрому Дауна, наприкінці XIX — на початку
XX ст. були зроблені неправильні висновки про зв’язок синдрому Дауна із
383
сифілісом у матері, туберкульозом, гіпотиреозом, алкоголізмом батька, пору

шенням ендокринної функції у плода, дегенерацією статевих клітин, емоцій
ною травмою матері під час гестації. Усі ці чинники діяли відразу або один за
одним. Варто віддати належне офтальмологові Варденбург й американському
педіатрові Блейру, які висловили думку про хромосомну етіологію хвороби
Дауна ще за 25 років до демонстрації маленької акроцентричної хромосоми
21 (1959) Лежен у 1959 р. зробив припущ ення щодо хромосомної етіології
синдрому Дауна після того, як Тіо й Леван установили, що нормальна диплоїдна
кількість хромосом становить 46. Незабаром після цього Полані із співавт.
(1960) виявили транслокаційну форму синдрому Дауна в дочки жінки віком
21 рік, яку було обрано дня вивчення, оскільки дослідники дійшли висновку,
що деякі індивіди можуть уражуватися хворобою якимись окремими, незалеж
ними від віку матері, механізмами. Наступного року (1961) Кларк зі співавт.
повідомили про мозаїчний синдром Дауна, продемонструвавши наявність нор
мального диплоїдного набору і трисомії 21 у шкірі й крові, узятих у дворічної
дівчинки з ф енотипними ознаками синдрому Дауна, але з практично нормаль
ним розумовим розвитком.

Трисомія хромосоми 22 — синдром котячих очей (рис. 135— 137)
Розвиток: зазвичай незначна розумова відсталість. Деякі пацієнти мають
нормальний інтелект, але емоційно загальмовані.
Ріст: здебільшого нормальний.
Лице і череп: м ’який гіпертелоризм, антимонголоїдний розріз очей, нижня
колобома райдужки, склистого тіла і/або сітківки, мікрогнатія, преаурикулярні
ямки та/або горбки.
Серце: у понад третини випадків вади, в тому числі персистенція лівої
верхньої порожнистої вени.
Відхідник: атрезія з ректовестибулярною норицею.
Нирки: агенезія.
Рідкісні аномалії: мікрофтальмія, низько розташовані аномальні вуха зі сте-
нозованим зовнішнім слуховим ходом, вивих стегна, аплазія променевої кістки,
розколина піднебіння, незакінчений поворот киш ківника, агенезія матки й
маткових труб.
Випадок мозаїчної форми трисомії по хромосомі 22

Пробанд — хлопчик 14 днів. Направлений на консультацію до медико-
генетичного центру з діагнозом: гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, синд
ром тонусних порушень, парез лівого лицевого нерва, пренатальна гіпотрофія
І ступеня. Дитина народиласй від 4-ї вагітності, що перебігала на тлі токсико
зу і загрози переривання в 16, 20 і 28 тиж. Анамнез обтяжений:
1-а вагітність — 1984 p., пологи в сідничному передлежанні, дитина по
мерла;
384
Синдром котячих очей

Синдром ДіҐеорГе
Р77)
Недостатність N -АГА
1 12 Глутаткжурія
Хронічна мієлоїдна лейкемія
Г***»Л
M
Тромбофілія внаслідок нед остатності
ж**il/
^ кофактора II гепарину
11
Нейроепітеліома
Саркома KJtVtra
1 НИ Чутливість до дебризокіну
(Схильність д о паркінсонізму)
13
Недостатність аденілсукцинази
\ /
Слухова неврома
\ \ Менінгома
Деф ект поглинання глкжози/галакшзи
Меттемогпобінемія ферментопатичн а
Метахроматична лейкод истрофія
Схильність до шизофреніі"-3 Конотрункальні аномалії' серця Синдром О піц аЄ , тип II
Рис. 134. Хромосома 22 {за В .П . Пузирьовим, 2001)
2-а вагітність — 1985 p., мимовільний викидень у 19 тиж;

3-і пологи — нормальні;
4-і — пологи в 39—40 тиж у сідничному передлежанні шляхом кесаревого
розтину.
Череп: асиметрія лицевого і мозко
вого черепа, розходження кісток за са-
нітальним типом до 0,1 см; потилиця,
що нависає.
V
А
Очі: гіпертелоризм. ^ р
Рот: опущення лівого кута. ^ 0 0 /
Піднебіння: готичне.
Язик: макроглосія. « ■ » Л ** . »
Верхня й нижня щелепи: мікрогнатія.
Вуха: низько розташовані, дисморфні. У
. л -
Грудна клітка: лійкоподібна, гіперте
лоризм сосків.
Кінцівки: довгі пальці кистей і стоп, % » V r V
сандалеподібна щілина, обмежене розве
дення кульшових суглобів.
Під час цитогенетичного досліджен-
ня виявлено каріотип — m os47,X Y,+
22[5]/46,XY[27]. РИС. і 35. Каріотип4 7 ,XY, +22

Рис. 136. Вагітність 27 тиж, трисомія 22
386
/ /
Рис. 137. Абортус із трисомією 22. Рис.138. Делеція хромосоми 22. Чоловічий
Каріотип 47,XX,+22 каріотип 46,XY,del(22)(p1.3->pter)
Випадок часткової моносомії короткого плеча хромосоми 22 (рис. 138)

Пробанд — хлопчик 10 років. Направлений на консультацію до медико-
генетичного центру у зв’язку із затримкам темпів психічного розвитку, з озна
ками сполучнотканинної дисплазії. У родині — одна дитина від 1-ї вагітності.
У 39 тиж вагітності мати перенесла нервовий стрес. Пологи — в 40 тиж без
ускладнень. Маса тіла дитини — 3400 г, довжина — 52 см. У дитини до 5 років
мовлення не розвивалося.
Череп: без змін.
Лице: трикутної форми.
» ;і и к х и оі»
з
46.ХУ,22р+
ІІЙ і'іл йй U П ХК М
6 7 8 9 10 11 12
< їл я л а л х » / ід лп
13 14 15 16 17 18
лл я
19 20 21 22 X
Р и с . 139. Збільшення короткого плеча хромосоми 22. Каріотип 46,XY,22p+
387
Очі: гіпертелоризм, мікрофтальм.

Вуха: відстовбурчені.
Грудна клітка: широке стояння сосків.
Під час цитогенетичного дослідження виявлено каріотип — 46,XX,del(22)
(pl.3-> pter).
ХРОМОСОМА X (рис. 140)

Моносомія Х-синдром Шерешевського— Тернера
(рис. 1 4 1 -1 5 0 )
Для регулярної форми синдрому моносомії X характерним є такий перелік
аномалій (приблизно зазначено відсотки кожної з них).
Пацієнти, які мають лиш е частину клітин X (ХХ/Х-мозаїки, XY/X-мозаї-
ки з різними ступенями змін гонад за чоловічим типом), а також пацієнти, у
Х-зчеллений Ьглоз
Недостатність сульф ат ази стероїдів
Синдром Калльманна
Х-зчеллена рецесивна
хондро дисплазія, точкова Синдром Альпорта
Спадкова гіпофосфатемія Хвороба Фабрі
Синдром Айкарді Подагра, ФПРС-залежма
Х-зчеплена первинна гіпомагніємія Синдром Лоу
Альбінізм очей Пперімуноглобулінемія М
Решношизіс Л імфопроліферативний синдром
Первинна гіпоплазій надниркових Дункана
залоз
Недостатність гліцерол кінази Синдром Леш а - Ніхана
Хронічний грануломатоз Подагра, ГПРТ-залежна
Пігментний ретин гт-3
М ’ язова дистроф ія Дюшенна Хвороба Хантера
М ’язова дистроф ія Беккера Гемофілія В
Недостатність Синдром альбінізму з глухотою
орнітинкарбамоїлтрансферази Синдром Мартіна - Белла
Хвороба Норрі ГемофіліяА
Пігментний ретиніт-2 Фавізм
Синдром нетримання пігменту Гемолітична анемія
Синдром Віскотта - Олдрича Маніакально-депресивний психоз,
Синдром Менкеса Х-зчеллений
Синдром чоловічого безпліддя Кольорова сліпота (декілька форм)
Ангідротичнаектодермальна Дискератоз вроджений
дисплазія Адренолейкодистрофія
Агамматобулінемія Адреномієлонейролагія
Хвороба Кеннеді Міодистрофія Емері - Дрейфусса
Сидеробластична анемія Д іабет кецукроаий, нефрогенний
Синдром Аарскога - Скотта Х-зчеплена міопатія міотубулярна,
Гемолітична анемія {недостатність ти п 1
Ф ГК )
Хвороба Шарко - Марі
Тапего-хорсйдальна дистрофія
Х-зчеплена спастична параплегія
Розколина піднебіння, Х-зчеплена
Хвороба Пеліцеуса - Мерцбахера
388
Краніофронтонозальна дисплазія Анемія, сидеробластназі спіноцеребелярною атаксією
Дермальна гіпоплазія, фокальна Синдром Віккера - Вольфа
Мікрофтальмія “смугасто* шкіри” Синдром Майлса - Карпентера
Катаракто-дентальний синдром Ненса - Хорана Торзійна дистонія-паркінсонізм, тип Філіпіно
Хвороба Шарко - М арі - Ту з , Х-зчеплена -2, Синдром розум овоївідсталості Адлана - Герндона -
рецесивна Дадлі
Гіпомагнеземія, вторинна гіпокальцемія Мегалокорнеа-1, Х-зчеплена
Синдром Коффіна - Лоурі Пангіпопттуїтаризм, Х-зчеплений
Корнеальний дермощ Глухота 1, прогресивна
Синдром ПаргінґТона Синдром Мора - Тарнеб’єрґа
Пігментний ретиніт-15 Недосконалий амелогенез-3
Гонадний дисгенез, XY жіночий тип Розумова відсталість, Х-зчеплена 23
Агаммаглобулінемія, Х-зчеплена 2 (з недостатністю Синдром Базекса
гормону росту) Гіпертрихоз, вроджений генералізований
Спадкова гіпофосфатемія 2 Л імфолроліферативний синдром
Розумова відсталість, Х-зчеплена 1, без дисморфій Гетеротаксія-1
Синдром Опіца G, тип і Торакоабдомінальний синдром
Пігментний розлад, ретикулярний Синдром Петтігрю
Пігментний ретиніт-6 (Х-зчеплений рецесивний) Синдром розумовоївідсталості Ґуставссона
Глухота 4, вроджена нейросенсорна Синдром дисморфіїСимпсона
Синдром Вільсона - Тернера Розщеплення кисті/стопи (ектодактилія) 2
Недостатність гонад атропіну Синдром Бер’єрсона - Форсманна - Лемана
Синдром Синдера - Робінсона (X-зчепленої Ппопаратироідизм
розум овоївідстало сті) Передчасна недостатність яєчників
Розумова відсталість, Х-зчеплена 9 Артрогрипоз множинний вроджений Х-зчеплений
Хвороба очей Аландських островів (альбінізм очей, Аноф тальм оз-1 (із розумовою відсталістю, але без
тип Форсіуса - Ерікссона) аномалій)
Вроджена стаціонарна нічна сліпота Фрагільна Х-хромосома, розумова відсталість
Синдром Віскотта - Олдрича Бульозний епідермоліз, макулярний тип
Нефролітіаз 1 (Х-зчеплений) Адренолейкодистрофія
Карцинома нирок, папілярна Кольорова сліпота, голубий колір-монохромна
Розумова відсталість, Х-зчеплека неспецифічна з Кардіоміопатія, дилатаційка фатальна інфантильна X -
афазією зчеплена
Розусова відсталість, Х-зчеплена 20 Хондродисплазїя плям иста-2, Х-зчеплена домінантна
Синдром Пріето (синдром Гаппла)
Синдром Сазерленда - Хаан а Дискератоз вроджений
Катаракта, вроджена тотальна Ендокардіальнийфіброеластоз-2 (синдром Барта)
Синдром Ретта Гомосексуальность, чоловіча
Слінальна м’язова атрофія, Х-зчеплена летальна Нетримання пігмента-2 (сімейне, легального типу)
інфантильна Мажорний афективний розлад-2
Розумова відсталість, Х-зчеплена 2, без дисморфій Синдром Вайсманна
Рис. 140. Хромосома X (за В.П. Пузирьовим, 2001)
яких немає лише частини однієї Х-хромосоми (Х-ізохромосома або делеція по

Х-хромосомі), мають менший ступінь змін.
Найбільш характерними рисами є низький зріст і дисгенезія гонад. О с
кільки пізніші прояви синдрому X не виявляються в період дитинства, каріо-
типування призначають будь-якій дівчинці з низьким зростом невідомої етіо
логії, клінічний фенотип якої сумісний з Х-синдромом.
Зріст: маленький, що часто помітно уже від народження. Тенденція до
гладкості.
Гонади: дисгенезія яєчників (від гіпоплазії до відсутності гермінативних
елементів (90 %)).
Лімфатичні судини: транзиторна вроджена лімфедема з резидуальним ви
пинанням на дорсальній поверхні пальців верхніх і нижніх кінцівок (80 %).
389
Хл1
_ а І_ 2
М3
М 4
Й 5
45.Х
$]і
б
88
7
8? к&
9
Кії
10
ЛІ
11
Аа
12
8
М Й0 Ал U хл
17
ла
18
13 14 15 16
XX __________________________
А Х _____________ аА >а
19 20 21 22 X Y
Рис. 141. Синдром Шерешевського-Те р н е р а . Каріотип4 5,X
Рис. 142. Моносомія X, мозаїчна форма. р„Ст143т Синдром Шерешевсь-

mos45,X/46,XX кого — Тернера
Грудна клітка: широка із широко розставленими сосками, які можуть бути

гіпопластичними і/або інвертованими (80 %), часто заглибина в серединній
ділянці груднини.
Вуха: аномальної форми, часто відстовбурчені.
Лице: вузькі верхня щелепа й піднебіння (80 %), порівняно маленька нижня
щелепа (70 %), внутрішні складки очної щ ілини (40 %).
Шия: низька лінія росту волосся, коротка шия (80 %), шийний птеригіум (50 %).
Кінцівки: cubitis valgus або інша аномалія ліктя (70 %). Колінні аномалії,
такі як серединний тибіальний екзостоз (60 %). Коротка IV п ’ясткова кістка
і/або плеснова (50 %).
Інші зміни скелета: дисплазія кісток із грубими трабекулами, найпомітніша
в ділянці метафізів довгих трубчастих кісток (50 %). Вивих стегна.
Ніггі: вузькі, опуклі та/або глибоко посаджені (70 %).
390
Шкіра: надмірно пігментовані невуси (50 %). Надлишки шкіри, особливо в

ділянці шиї в ранньому дитинстві. Тенденція до формування келоїдної тканини.
Нирки: найчастіше підковоподібна нирка, подвоєння або розщеплення нир
кової м иски, незначні зміни (60 %).
Серце: вади (20 %), у 70% з них — коарктація аорти.
ЦНС: погірш ення слухового сприйняття (50 %).
Рідкісні аномалії
Скелетні: аномальний кут між променевою кісткою і зап’ястковими кістка
ми, деформація Маделунга (вроджене порушення скостеніння й росту проме
невої кістки), коротка середня фаланга V пальця кисті, короткі III—V п ’яст
кові і плеснові кістки, сколіоз, кіфоз, спинномозкова грижа, артродез хребців,
аномалії турецького сідла.
Рис. 144. Синдром Шерешевського - Тернера, мозаїчна форма
Рис. 145. Синдром Ш ереш евського- Т е р

нера, мозаїчна форма. mos45X[11]/46,ХХ[23]
391
ЦНС: уповільнене мислення. Середній рівень IQ — 95.

Очі: птоз (16 %), косоокість, блакитні білкові оболонки, катаракта.
Інші зміни: гемангіоматоз, рідко — внутрішній. Довге волосся на руках,
ідіопатична гіпертонія, цукровий діабет, хвороба Крона, порушення функції
щитоподібної залози.
Випадок ізо-Х-хромомсоми по довгому плечу

(рис. 151)
Пробанд — дівчина 16 років. Звернулася до медико-генетичного центру з
діагнозом: первинна аменорея, подвоєння лівої нирки, аномалія піхви. Д ити
на народилася від 1-ї вагітності, перших пологів з масою тіла 3200 г.
392
Череп: брахіцефалія; чоло, що виступає; потилиця сплощена.

Лице: трикутної форми.
Рот: довгий фільтр, опущені кути, коротка верхня губа.
Грудна клітка: широка, широке стояння сосків.
Живіт: низьке розташування пупка, пахвинна грижа.
393
Рис. 150. Синдром Ше

решевського - Тернера
Кінцівки: широкий плечовий пояс, гіпермобільність суглобів.

Вади розвитку внутрішніх органів: подвоєння лівої нирки, атрезія піхви.
Під час цитогенетичного дослідження виявлено каріотип 46,Xi(Xq).
ХХХХ-синдром
Розумова відсталість. Усі інші риси захворювання варіабельні. Пацієнтки
зазвичай нормального зросту.
Розвиток: IQ в межах 30—80, зазвичай — 55.
Лице: гіпоплазія серединних структур лиця, епікант, незначний гіпертело
ризм, легка мікрогнатія.
Кінцівки: рідко — клінодактилія V паль
ців, променево-ліктьовий синостоз.
Інші аномалії: вузький плечовий пояс,
рідко — перетинчаста шия. Аменорея,
нерегулярні менструації. ‘ V . ' і .
V -* • СЬ ^ —
ХХХХХ — синдром
(пента-Х-синдром) V J + +
Аномалії: косорозташована спрямова

на догори очна щілина, відкрита артері
альна протока, маленькі руки, клінодак
тилія V пальців.
Характерні: розумова відсталість (по X
мірна або тяжка), дефіцит росту, особ
ливо в постнатальний період, монголої
дний розріз очей, низьке перенісся, КО- Рис. 151. Хі (Xq)
394
ротка шия, маленькі руки з незначною клінодактилією V пальців, відкрита

артеріальна протока.
Рідкісні аномалії: колобома райдужки, гіпертелоризм, внутрішні складки
очної щілини, низько розташовані вуха, “мавпяча” складка, дислокація ліктів,
варусне установлення пальців стопи в положенні суперпозиції.
XPOMOCOMAY (рис. 152, 153)

XYY-синдром (рис. 154)
Високий зріст, дсвіантна поведінка. Аномалії варіабельні.
Ріст: акселерація в середньому дитячому віці.
Розвиток: уповільнене мислення, вибуховий характер, іноді асоціальність.
Відносна слабкість, погана координація дрібних рухів, іноді дрібний інтенцій-
ний тремор.
Зуби: великі.
Лице: надперенісся, що виступає; асиметрія; довгі вушні раковини.
Скелет: переважання поздовжніх розмірів над поперечними, що помітно в
склепінні черепа, верхніх і нижніх кінцівках. Незначна заглибина в ділянці
груднини.
Шкіра: виражені вузликово-пухирчасті акне в юнацькому віці.
Скелет: променево-ліктьовий синостоз.
Геніталії: крипторхізм, гіпоплазія статевого члена, гіпоспадія.
Інші: зміни на ЕЕГ, ЕКГ — подовження P— Q інтервалу.
Синдром Клайнфельтера — XXY-синдром

(рис. 15 5-160)
Розвиток: тенденція до вповільненого м ислення, приблизно 15—20 %
пацієнтів мають IQ нижчий за 80. Середній показник IQ на 10—15 пунктів ниж-
X Y-гонадний дисгенез
Р 1 II
11
Азооспермія, фактор 2
Азооспермія, фактор 1
Ріст, Y -зчеплений
Рис. 152. Хромосома Y (за В. П. Пузирьовим, 2001)
395
j
symbol orient. links evidence cyto. full name
SRY * sv ev hm seg mm С Ypl 1.3 sex determining region Y
PCDH11Y 4* sv ev - seg mm С Yp11.2 protocadherin 11 Y-linked

-ІІЯ 334896
-NT_OU 896+7 J
11*06336
AMELY Ф sv ev - seg mm с Yp11.2 amelogenin (Y chromosome)
'--NT_011878+7 :
TBL1Y Ф sv ev -seg mm с Yp 11.2 transducin (beta)-like lY-lenked
Hs+45068
H*-*I93I45
11*09120 TSPY Ф sv ev hm seg mm с Yp 11.1 -g 11.1 testis specific protein, Y-linked
Us»115277
Ms-* 170076
Ms+163960 TTTY2 Ф sv ev - seg mm с Yp11.1 testis-specific transcript, Y-lenked 2
•NT 011875+7 t»*145546
H**-286124
Ms-* 197345 ARSEP Ф sv ev - seg mm Y arylsulfatase E pseudogene
Ms* 171857
k M*+155397
V41s *I45010
,lls*80358
USP9Y Ф sv ev - seg mm с Yg11.2 ubiguitin specific protease 9, Y chromosome
'H s*155103 (fat facets-like Drosophila
- N T 011903+8 z 'Ms+70936
' M«*70936
KIAA0951 Ф sv ev - seg mm с Y KIAA0951 protein
STSP Ф sv ev - seg mm Ygl 1 steroid sulfatase (microsomal) pseudogene
XKRY Ф sv ev - seg mm с Yg 11.222 X Kell blood group precursor-related, Y-tinked
HSFY Ф sv ev - seg mm с Yg11.222 heat shock transcription factor, Y-linked
TTTY9 * sv ev - seg mm с Yg11.221 testis-specific transcript, Y-linked 9
TTTY13 * sv ev - seg mm с Yg 11.223 testis-specific transcript, Y-linked 13
TTTY6 * sv ev - seg mm с Y g 11.223 testis-specilic transcript, Y-linked 6
PRY Ф sv ev - seg mm с Ygl 1.223 PTPN 13-like, Y-lenked
G0LGA2LY t sv ev - seg mm с Yg 11.223 golgi autoantigen golgin subfamily a2-like
VCY2 t sv ev - seg mm с Ygl 1 variable charge, Y chromosome,2
LOCB4664 Ф sv ev - seg mm с Yg11.223 melanoma-associated chondroitin sulfate
proteoglycan-like
.-*T _I2!59?S.2 _
-«T_0 25441.1 CDY1 Ф sv ev - seg mm с Yg 11.223 chromodomain protein, Y chromosome, 1
Рис. 153. Картовані гени хромосоми Y

80
и 5 8 п 88 I f
47.XYY
во оіі Н S5 U Н U
10 11 12
НА 06 06 52 ай
13 14 15 16 17 18
І! ,4* ІА и X ДА
19 20 21 22 X Y
Рмс. 154. Каріотип 47.XYY
чий, ніж у нормальних сибсів. Хворі пізно починають говорити, мають більшу
ймовірність проблем з артикуляцією та мовленнєвою виразністю, у тому числі
dysnomia, 20—25 % пацієнтів мають дрібний або помірний інтенційний тре
мор, їм іноді навіть важко пити воду зі склянки. Девіантні форми поведінки, що
виявляються незрілістю, ненадійністю, нахабністю вчинків, відсутністю в них
здорового глузду, нереальною хвалькуватістю і самовпевненістю.
Ріст: з дитинства тенденція до видовження кінцівок. Д испропорційно
збільшені нижні кінцівки за нормальної довжини тулуба і верхніх кінцівок.
Без замісної терапії тестостероном вони схильні до гладкості.
Гіпогонадизм із гіпогеніталізмом. У дитинстві — відносно маленький член
і яєчка. В юнацькому і зрілому віці яєчка залишаються маленькими, зазвичай
менше ніж 2,5 см завдовжки. За рідкісними винятками продукування тесто
стерону неадекватне, середнє значення сироваткового тестостерону в дорос
лих — менше половини нормальних показників. Зазвичай такі хворі безплідні,
спостерігаються гіаліноз і фіброз сім ’явиносних канальців унаслідок надлиш
кового продукування гонадотропіну. У 40 випадках відзначали часткову віри-
лізацію з гіпекомастією.
Інші відхилення: короткі скривлені ліктьові й променеві кістки, клінодак
тилія V пальців.
Геніталії: крипторхізм, гіпоспадія. Гомосексуальність.
Інші відхилення: сколіоз у юнацькому віці. У дорослих найчастіше відзна
чаються цукровий діабет (68 % випадків) і хронічний бронхіт. Н езначна або
помірна атаксія, можуть розвинутися виразкові ураження шкіри передньої
поверхні нижніх кінцівок.
397
і (І іі Іі )і
І І й 2 ; и к 22 а
10 11 12
it13
іі
14
іі
15
ІІ
16
ч17
и18
IS
І* S! •a t* I I I
19 20 21 22 X Y
Рис. 155. Синдром Клайнфельтера. 47,XXY
X X X Y і X X X X Y синдроми
Психіка: розумова відсталість, IQ становить 19—57, середній показник — 34.

Гіпотонія і/або гіпермобільнісгь суглобів у третини хворих.
Ріст: тенденція до малої маси тіла новонароджених, низького зросту, за
тримка кісткового дозрівання — 53 %.
Череп і лице: ущ ільнення ш вів черепа — 57 %, ш ироко посаджені очі —
80 %, епікант — 82 %, косоокість — 59 %. Н изьке перенісся, ш ирокий за
дертий ніс — 95 %, антимонголоїдний розріз очей — 79 %, ниж ня щелепа,
що виступає, — 50 %.
Вуха: великі, низько розташовані, деформовані — 70 %.
Ш ия: коротка — 72 %.
Грудна клітка: товста груднина — 75 %.
Кінцівки: обмеження пронації ліктів — 95 %. П роменево-ліктьовий сино
стоз 4 — 42 %. Клінодактилія V пальців — 90 %. Coxa valga — 25 %. П лоско
стопість — 73 %. Дисплазія епіфізів, зазвичай незначна.
Дерматогліфічні зміни: висока частота зменшеної кількості дуг на пальцях
(середня загальна кількість лише 50), середнє тотальне значення петель — 144.
Геніталії: гіпоплазія статевого члена — 80 %, гіпоплазія яєчок, гіпоплазія
канальців, зменш ена кількість клітин Лейдига — 94 %. Крипторхізм — 28 %.
Гіпоплазія калитки — 80 %.
398
Р ис. 156. Синдром Р ис. 157. Синдром Рис. 158. Синдром К ла й

Клайнфельтера, мозаїч Клайнфельтера, мозаїч нфельтера. mos47,XXY[4]/
на ф орм а. m os4 7 ,X X Y наформа. mos47p(XY[12]/ 4€,XY[30]
[1 2]/48tXXXY[6]/46PCYI1 2] 6,XY[28J
Рис. 159. Синдром Клайнфельтера.

47.XXY
Рис. 160. Синдром Клайнфельтера
399
Рідкісні аномалії: гладкість, плоска потилиця, мікроцефалія, антимонго

лоїдний розріз очей, плями Брушфільда на райдужці, міопія, розколина підне
біння, маленькі штифтоподібні зуби, шийні перетинки (12 %), заглибина в
ділянці груднини, вроджені вади серця (особливо відкрита артеріальна прото
ка), пупкова грижа, сколіоз, “мавпяча” складка, стійка деформація стоп, ано
малії пальців стоп, широка щілина між І і II пальцями стоп, гіпоспадія, роз
щ еплення калитки.
ПОЄДНАНА ПАТОЛОГІЯ
Випадок складного мозаїцизму
Каріотип: chi46,XY[7]/46,XX,15pss[35]
Пробанд — жінка 20 років, народилася від 3-ї вагітності своєчасно, з ма
сою тіла 3600 г, довжина — 52 см. Перша вагітність у матері закінчилася
спонтанним викиднем, 2-а — нормальними пологами. На момент народження
пробанда матері було 33 роки, батькові — 43.
Довжина тіла збільш ена (178 см).
Шкіра: пляма кольору кави з молоком у ділянці чола, телеангіектазія в
міжлопатковій ділянці, спостерігається сухість шкіри.
Череп: чоло виступає.
Лице: асиметрія.
Ніс: гачкуватий, широка спинка, гіпоплазія крил.
Очі: синофриз, епікант, монголоїдний розріз очних щілин.
Рот: аномалії форми і локалізації зубів, піднебіння високе.
Ш ия, грудна клітка, живіт: птеригіум, недорозвинення грудних залоз, аси
метрія грудної клітки і лопаток.
Скелет: сколіоз у поперековому відділі, плечі опущені донизу і допереду.
Кінцівки: клінодактилія II пальців, стовщення міжфалангових суглобів,
згинальні контрактури міжфалангових суглобів кистей, радіальна девіація II
пальців кистей, дистрофія нігтів IV, V пальців стоп, нігті ламкі, розщеплюють
ся на пластинки типу годинникових скелець, плоска стопа, варусне установ
лення стоп, деформація суглоба І пальця, гіпоплазія V пальців.
Відзначається дисгенезія гонад.
Випадок синдрому Шерешевського— Тернера

з ізосомною мозаїчною формою
Каріотип:
mos45,X[ 10]/46,i(X)(qter->q 10: :q 1O^qter) [ 15]/46,X,i(X)(qter->q 10: :q lO^qter) [25]
Пробанд — дівчинка, що народилася від 1-ї вагітності. Маса тіла новона
родженої — 2300 г, довжина — 49 см. Вік матері — 22 роки, батька — ЗІ.
400
Коли дівчинці виповнилося 12 років, батьки звернулися до м едико-генетич

ного центру у зв'язку із затримкою її росту.
Шкіра: ділянки депігментації, невуси, телеангіектазії.
Череп: скошене чоло.
Очі: епікант.
Грудна клітка: широка, коротка груднина, широке стояння сосків.
Кінцівки: синдактилія, широкі кисті, перерозгинання в ділянці дистальних
фаланг.
Вади внутрішніх органів: дисгенезія гонад.
Випадок поєднаної патології синдромів

Шерешевського— Тернера і Вольфа— Гіршхорна, мозаїцизм
Каріотип: mos45,X[10]/46,X,+mar[20]/45,X,4p-[I5]/46,XX[5]
Пробанда, дівчинку 11 років, направлено до медико-генетичного центру у
зв’язку з відставанням у фізичному розвитку, слабкістю, низькою успішністю
в навчанні. Дитина від 1-ї вагітності, перших пологів. Маса тіла новонародже
ної — 2100 г.
Шкіра: гіпертрихоз у ділянці ліктів, спини: невуси, пігментні плями, гіпер
плазія нігтів.
Череп: мікроцефалія, скошене чоло.
Лице: довге.
Ніс: дзьобоподібний, перенісся виступає, вузькі спинка й основа кореня.
Очі: гіпертелоризм, блакитні білкові оболонки.
Рот: розколина нижньої щелепи, верхні різці виступають, лобуляція язика.
Піднебіння: готичне.
Вушні раковини: відстовбурчені, дисморфічні, прирослі мочки.
Ш ия, грудна клітка, живіт: шия коротка, грудна клітка лійкоподібна або
конічна, груднина коротка, гіпертелоризм сосків, сколіоз. Низьке розташуван
ня пупка.
Кінцівки: кисті вузькі, короткі.
Вади внутрішніх органів: гепатомегалія.
Випадок поєднаної хромосомної патології

синдрому Дауна і 4р+
Пробанд, дівчинка 3,5 міс, народилася від 4-ї вагітності, четвертих по
логів. Вага новонародженої — 3200 г. Вік матері — 28, батька — 29 років. У
родині ще дві здорові дитини.
401
Шкіра: суха, телеангіектазії на щоках.
Череп: мікроцефалія; чоло, що виступає; тім ’яні бугри, клиноподібний ріст
волосся, сплощ ення потилиці.
Лице: широке, плоске.
Ніс: короткий, спинка носа ввігнута, широка; корінь носа широкий.
Очі: епікант, монголоїдний розріз очей, коротка очна щілина.
Рот: опущення кутів рота, язик великий, періодично висувається з рота.
Піднебіння: плоске.
Вушні раковини: зменшені, лінії згладжені.
Шия, грудна клітка, живіт: шия коротка, складчаста; низька лінія росту
волосся. Грудна клітка вузька, коротка груднина, гіпертелоризм сосків. Живіт
розпластаний, діастаз прямих м ’язів живота. Ш ироке, низько розташоване
пупкове кільце; пахвинна грижа.
Кінцівки: короткі кисті, укорочена довжина плеча, пальців. Укорочена дов
жина стегна і гомілки. Варусне скривлення гомілки.
Вади розвитку внутрішніх оргапів: вроджений стридор.
Випадок поєднаної патології синдрому Дауна і 15р+

До медико-генетичного центру для уточнення діагнозу було направлено
дитину з підозрою на хромосомну патологію. Пробанд, дівчинка, народилася від
1-ї вагітності, перших пологів, своєчасно. Вік матері — 35 років, батька — ЗО.
Під час каріотипування в дитини виявлено поєднану хромосомну патоло
гію 47,ХХ+21,15р+.
Череп: розходження кісток черепа по всіх швах, персистувальне маленьке
тім’ячко.
Ніс: спинка носа ввігнута, корінь широкий.
Очі: монголоїдний розріз очей, гіпертелоризм, коротка очна щілина.
Рот: макроглосія.
Вушні раковини: виражений завиток.
Шия, грудна клітка, живіт: шия коротка, грудна клітка вузька. Діастаз пря
мих м ’язів живота.
Кінцівки: рудиментарний VI палець на правій кисті, п ’яткові стопи.
Випадок надкількісної мініхромосоми

(рис. 161, 162)
Пробанд — жінка 23 років. Звернулася за консультацією до медико-гене
тичного центру у зв’язку з обтяженим акушерським анамнезом, 1-а вагітність
завмерла в термін 18 тиж.
Пробанд від 1-ї вагітності, пологи в 40 тиж без ускладнень.
402
Череп, лице: без особливостей.
Грудна клітка, хребет: без особливостей.
Кінцівки: довгі кінцеві фаланги І пальців кистей, клінодактилія I, II, V
пальців.
Вади розвитку внутрішніх органів: гіпоплазія лівої нирки.
Під час цитогенетичного дослідження виявлено каріотип: 47,XX,+mar.
Синдром триплоїди і синдром тетраплоїдії

(рис. 163)
Аномалії: велика плацента з міхуровою дегенерацією, дефіцит росту, син
дактилія III, IV пальців кисті.
У 50 % і більше випадків відзначають: плацента велика з тенденцією до
міхурової дегенерації, диспропорційний пренатальний дефіцит росту. У мо-
заїків імовірна скелетна асиметрія.
Лице і череп: дисплазія склепіння черепа, велике заднє тім’ячко, гіперте
лоризм з дефектами очей від колобоми до мікрофтальмп, низьке перенісся,
низько розташовані деформовані вуха, мікрогнатія.
Кінцівки: синдактилія III і IV пальців кисті, “ мавпяча” складка, стійка
варусная деформація стоп.
Серце: вроджені вади, дефекти міжпередсердної і міжшлуночкої перегородок.
Геніталії: у чоловіків — гіпоспадія, гіпоплазія статевого члена, крипторхізм,
гіперплазія клітин Лейдига.
Інші аномалії: аномалії головного мозку, у тому числі гідроцефалія; гіпо
плазія надниркових залоз, аномалії нирок (кістозна дисплазія і гідронефроз).
І ! ІЗ k i L J i
1 2 3 4 5 mar
ь 6
И 7
35
8
а
9
И
10
55
11
53
12
25
X
6ft
13
п
14
id
15
ІА
16
ІІ
17
іі
18
47,XX+mar
їх п U кі
19 20 21 22 Y
Рис. 161. Маркерна хромосома. 47,X X ,+mar
403
Рідкісні аномалії відзначають менше ніж у 50 % випадків: незвичайна форма

черепа, атрезія заднього носового отвору, розколина губи та/або піднебіння,
гетерохромія райдужки, менінгомієлоцелє, макроглосія, омфалоцелє або пуп
кова грижа, аномалії біліарного тракту (у тому числі аплазія жовчного міхура),
незакінчений поворот кишківника, проксимальне розташування великого паль
ця кисті, клінодактилія V пальців, сплощ ення пальців стопи.
Перелічені хромосомні синдроми можуть уперше з’явитися в родині, азе

також можуть й успадковуватися. Тому всі родини, які мають дітей із хромо
сомними хворобами, повинні обов’язково проконсультуватися в лікаря-гене-
тика, щоб визначити форму порушення та прогноз для пробанда і його роди
ни. М едико-генетичне консультування (М ГК) — це галузь профілактичної
медицини, діяльність якої спрямована на зменшення в популяції спадкової
патології. М ГК допомагає родині запобігти народженню хворої дитини, уточ
нити напрям медико-соціальної реабілітації для вже наявних у родині хворих
дітей. Таким чином, М ГК слугує інтересам як родини, так і суспільства; го
ловна його мета — встановити ступінь генетичного ризику в родині та роз’яс
нити подружжю й іншим членам родини сутності медико-генетичного вис
новку. М ГК здійснює консультування родин, які вже мають хворих зі спадко
вою патологією (ретроспективне консультування) або бажають спрогнозувати
здоров’я майбутньої дитини (проспективне консультування). Логічним продов
женням МГК є пренатальна діагностика вроджених і спадкових захворювань.
М ГК допомагає лікарям різних спеціальностей в уточненні діагнозу, доводить
інформацію про діагноз, ступінь ризику захворювання для інших членів родини
і майбутніх нащадків, недирективно надає допомогу в прийнятті рішення. До
завдань МГК також належать ведення реєстру хворих зі спадковою патологією
та диспансерне спостерігання. Просвітницька діяльність серед лікарів і насе-
Рис. 1 6 2 . 47,XY,+m ar. Чоловічий каріотип з 47 Рис. 163. Метафазна пластинка з п о ліплоїд-
хромосомами, додаткова маркерна хромосома ним набором хромосом. 92.ХХХХ
404
лення має для МГК велике значення, оскільки формує потік родин, які направ
ляють до медико-генетичних центрів для надання їм належної допомоги.
Показання для М ГК можна представити в такому вигляді:
— планування народження дитини в генетично обтяжених родинах (пре-
концепційна профілактика);
— обтяженість родин подібними захворюваннями;
— порушення репродуктивної функції;
— затримка розумового і фізичного розвитку;
— невиношування вагітності;
— народження дитини з вродженими вадами розвитку;
— первинна аменорея;
— кровноспоріднений шлюб тощо.
Процес виникнення хромосомних і геномних мутацій здебільшого відбу
вається спонтанно. Зазвичай у популяції діти із хромосомними хворобами на
роджуються у здорових батьків унаслідок нової мутації. Тому кожна родина
має ризик народження дитини із хромосомною хворобою. Частота хромосом
ної патології вища в матерів, у яких в анамнезі були діти (плоди) із хромосом
ними аномаліями або вадами розвитку, а також у жінок зі звичайним невино-
шуванням у ранні терміни вагітності. Ризик хромосомної патології плода най
вищий у батьків — носіїв збалансованих хромосомних мутацій і батьків-мозаїків.
Розраховуючи генетичний ризик, у більшості випадків враховують каріо
тип батьків, вік матері, наявність дітей із хромосомною патологією в анамнезі.
Розглянемо деякі випадки такого розрахунку.
1. Розрахунок генетичного ризику в разі зміни кількості та структури автосом.
а) У батьків нормальний каріотип. У цьому разі ризик для сибсів пробанда
оцінюють за емпіричним даними. Емпіричний ризик визначають за фактич
ним даними, отриманими на підставі аналізу родин, які мають дітей із хромо
сомними хворобами, за допомогою генеалогічного, близнюкового методів і
популяційних досліджень.
Наприклад, ризик народження другої дитини із синдромом Дауна в жінки
віком до 35 років — 1 %, віком понад 35 років — подвоєний ризик (табл. 38).
Повторний ризик у разі синдрому Патау й Едвардса — менше ніж 1 %.
ТАБЛИЦЯ 38
Сумарний ризик народження дітей із трисоміями
(синдроми Дауна, Патау, Едвардса) залежно від віку матері
Вік матері, років Ризик, %
До 19 0,08
2 0 -2 4 0,06
2 5 -2 9 0,1
3 0 -3 4 0,2
3 5 -3 9 0,54
4 0 -4 4 1,6
Понад 45 4,2
405
До 30-річного віку частота нерозходжень практично не зростає, але надалі

істотно збільшується, особливо після 35 років. Загалом можна вважати, що
1 % усіх дітей, які народилися від матерів віком 38—40 років, мають трисо-
мію 21 і 3,7 % — хромосомну аномалію іншого типу.
б) Прогноз у разі виявлення мозаїцизму в одного з батьків. У разі виявлення мо
заїцизму в одного з батьків пробанда ризик для сибсів визначають за формулою:
Х хК
2-Х’
де X — частина аномального клітинного клона; К — коефіцієнт елімінації
незбалансованих зигот в ембріогенезі, наприклад для синдрому Дауна К = 0,5.
в) Прогноз у разі сімейних форм структурних аномалій хромосом залежить
від типу хромосомної аберації. Для розрахунку використовують спеціальні таб
лиці емпіричного ризику.
На відміну від простої трисомії, частота транслокаційних форм хромосом
них синдромів не залежить від віку матері і тому трапляється відносно частіше
в молодих батьків. Наприклад, у 8 % усіх дітей із синдромом Дауна, яких
народили жінки віком до ЗО років, спостерігається транслокація; при цьому у
2—3 % випадків транслокація є також в одного з батьків. У дітей, яких наро
дили жінки віком понад 30 років, транслокаційний варіант хвороби Дауна трап
ляється лиш е в 0,4 % випадків (за рахунок зростання частини простих три-
сомій). У разі сімейних форм структурних аномалій хромосом можна теоре
тично визначити співвідношення різних типів утворених гамет і зигот. Проте
для оцінювання ризику дані розрахунки практично малопридатні і насправді
ураженою виявляється значно менша частина нащадків, ніж теоретично роз
рахована. Це пояснюється селекцією незбалансованих зигот в ембріогенезі.
Тому і в разі сімейних форм структурних аномалій хромосом ризик оцінюють
за емпіричним даними.
Як правило, ризик є вищим за наявності перебудови в матері, а не в бать
ка. Для поширених транслокацій емпіричний ризик дорівнює приблизно 11 %,
коли носієм є мати, і близько 2 %, коли носій — батько.
У рідкісних випадках транслокацій типу центричного злиття між двома
гомологічними хромосомами (наприклад, робертсонівська транслокація 21 хро
мосоми на гомологічну) всі гамети матимуть або надлишок, або дефіцит хро
мосомного матеріалу. Тому теоретичний і фактичний ризик для нащадків но
сія подібної транслокації дорівнює 100 %. Схему успадкування синдрому Д а
уна в даному випадку подано в розділі “ Етіологія хромосомних хвороб”. Приклад
розрахунку генетичного ризику за сімейної транслокаційної форми синдрому
Дауна подано в табл. 39.
Структурні збалансовані аномалії хромосом подружжя можуть спричиню
вати повторні спонтанні аборти. У такому разі ризик невиношування вагітності
також залежить від статі носія хромосомної аберації і характеру перебудови.
2. Розрахунок генетичного ризику в разі хромосомних хвороб, пов’язаних
зміною кількості статевих хромосом.
Ризик для сибсів, як правило, менш е ніж 1 % (не перевищ ує популя
ційний).
406
ТАБЛИЦЯ 39
Розрахунок генетичного ризику
за сімейної тракслокаційної форми синдрому Дауна
Генетичний ризик, %
Ти п робертсонівської тр анслокації
Носій-жінка Н осій-чоловік
Транслокація між хромосомами 21 і 22 (21q22q) 7 2

Транслокація між хромосомою 22 і будь-якою
10 2,4
хромосомою із групи D ІЗ, 14, 15 пари (21qDq)
Транслокація між двома гомологічними
100 100
хромосомами 21 (21q22q)
3. Повторний ризик для нащадків жінок з каріотипом XXX і чоловіків з каріо

типом XXY або XYY.
Теоретичний ризик народження нащадків із трисомією по статевих хро
мосомах становить 50 % (зайва хромосома є в 50 % гамет). Проте більша
частина аневплоїдних ембріонів абортується. Тому фактично ризик становить
близько 10 %.
407
Пренатальна діагностика
вродженої та спадкової
патології
Пренатальна діагностика (ПД) — метод вторинної профілактики вродже

ної і спадкової патології — логічне продовження медико-генетичного консуль
тування, яке може дати сім ’ї не вірогідний, а точний прогноз відносно здоро
в’я плода. ПД об’єднує лікарняні заходи, сучасні лабораторні дослідження (ци
тогенетичні, біохімічні, молекулярні), що спрямовані на пошук морфологічних,
структурних, функціональних, молекулярних порушень внутрішньоутробного
плода (вроджених вад розвитку, хромосомних та моногенних хвороб, спадко
вих хвороб обміну речовин, деяких мультифакторних захворювань). ПД — одне
із сучасних досягнень медицини, впровадження якого запобігає перинатальній
захворюваності і народженню хворої дитини.
Поштовхом до розвитку ПД стало збільшення кількості новонароджених
із вродженими вадами розвитку за останні ЗО років. Під вродженими вадами
розвитку розуміють стійкі морфологічні зміни в будові органів або систем, що
супроводжуються порушенням функції. М орфогенез — це реалізація генетич
ної програми в просторі—часі, яка здійснюється під дією факторів довкілля.
Процес морфогенезу (утворення різних органів і систем) супроводжується пе
ріодичним вмиканням або вимиканням певних генів, які забезпечують вико
нання всієї програми (рис. 164). Під час морфогенезу збільшується кількість
різних варіантів формування органів і систем, що в подальшому визначає ве
лике різноманіття індивідуальних ознак людей. Таким чином, виконання цієї
генетичної програми забезпечується сумісною дією факторів довкілля та гене
тичних, починаючи від запліднення і аж до дорослого віку. Але які саме гене
тичні фактори забезпечують морфогенез, остаточно ще не відомо. Гени емб
ріонального розвитку людини відповідають за вироблення певних білків. Такі
білки, за визначенням М.П. Бочкова, мають назву транскрипційних факторів,
бо вони контролюють транскрипцію РН К із Д Н К шляхом зв’язування окре
мих регуляторних послідовностей ДН К . Такі послідовності створюють комп
лекси, які розпочинають власне процес транскрипції за допомогою РН К -полі
мерази. Імовірно, саме ці транскрипційні фактори і складають численні гени,
що регулюють вмикання чи вимикання певних процесів створення організму
людини.
Вроджені вади розвитку бувають локальні, або ізольовані, множинні та си
стемні. Ізольовані вроджені вади розвитку — це стійкі морфологічні зміни в
408
Пренатальна діагностика вродженої та спадкової патології
будові одного органа, що спричинюють порушення його функції (наприклад,

аненцефалія). Множинні вроджені вади розвитку — це стійкі морфологічні зміни
в будові багатьох органів, які спричинюють порушення їх функцій (наприклад,
синдром Холта—Орама — “рука-серце”, синдром Едвардса). Системні вроджені
вади розвитку — це стійкі морфологічні зміни в будові системи, що супровод
жуються порушеннями функції (наприклад, ахондроплазія).
Причинами вроджених вад розвитку можуть бути спадкові й екзогенні ф ак
тори; окрему групу становлять багатофакторні (мультифакторні) вроджені
вади розвитку. До спадкових факторів, які спричиню ю ть вроджені вади роз
витку, належать генні, хромосомні та геномні мутації. До екзогенних нале
жать різні фактори фізичного (йонізуюча радіація), хімічного (ліки, паління,
алкоголь, дефіцит вітамінів і мікроелементів), біологічного (червона висип
ка, цитомегаловірус) характеру. Усі ці фактори називають тератогенами, бо
вони пошкоджують клітини на ранніх стадіях ембріогенезу або спричиню ють
у них мутації.
Завдяки вітчизняним дослідникам (П.Г. Світлов) стало відомо, що в певні
періоди (критичні) чутливість плода до дії тератогенів особливо висока.
Найбільш небезпечними (критичними) періодами є кінець І і початок II тиж,
а також середини III та VI тиж. Водночас відомо, що кожний орган у процесі
ембріогенезу має свій тератогенний термінаційний період (табл. 40). У вив
чення цих періодів суттєвий внесок зробили вітчизняні науковці — Г.І. Лазюк,
І.Р . Бариляк.
ТАБЛИЦЯ 40
Тератогенні термінаційні періоди для різних органів (за М .П . Б очк ов им )
Ембріональний період П ло дн и й період
Преорганогенез
центральна нервова система

запліднення до серце
утворення
двошарового
диска
Й ноги
піднебіння
зовнішні статеві органи
Смерть Вроджені вади розвитку Функціональні вади та мікроаноматії
Наводимо класифікацію вроджених вад розвитку, в основу якої покладено

період онтогенезу, під час якого діяв тератогенний фактор.
409
День І. Заполнения День 2. Двоклітинна День 3. Морула День 4. Рання бласто-
День 8. __ День 9. Трофобласт День 10—11. Зародок у матці на 10-й день

з лакунами після запліднення
* Q Q Q ^ © 0 0
День 15. Спинна по День 16. Тришаровий День 17. Міграція ме- День 18. Зрізаний
верхня зародка зародковий диск -"'.зодерми -V край
GG •
f ( "> У \
|
ф
\_
f
/
Лімніона
W
День День День 24—25. Формування ворсин хоріона
>JT
День 29. Бруньки рук День ЗО. розвиток День 31. День 32. Зародок у по-
, -------- ч ЛИЦЯ *'*"ч
'К (з ті
/' \
С чі
<и _ s> j
—
'1 \ У ■ f
День 36. Фізіологіч День 37. Розвиток День 38. День 39. Похідні ендо-
на пуповинна грижа ___ лиця ^ дерми
Г^ ъ
тз)
Ш т /
День 43. День 44. Розвиток День 45. День 46.
GP
лиця
\ /
г '— ґ /
у'
Рис. 164 . Ембріональнийрозаитокуднях{за Лангманом)
410
Д е н ь 5. Пізня бласто- Д ен ь 6—7. Події першого тижня......_

циста
Т и ж д е н ь
/ ж
& : ' ~-~с , © -
р о з в и т к у
: % .х > " 1
^ I f .Ig p
Д е н ь 12. День 1 3 . Початок мат День 14. Спинна по
ковою плацентарной) верхня зародкового
j$£f3rs\ крово- диска
06117
2
Д е н ь 19. Формування Д ень 20. Поява сомі- Д е н ь 21. Поперечний

тів зріз соромітної
0
х " Д н е
ділянки
Д е н ь 26. Горлові дуги Д е н ь 27. Д е н ь 28.
•J0 Т И Ж Д С ІІЬ
ti
4». р о з в и т к у
ї*-.»
ї* 4
**-#•
ЛЬ-J*
л N O
н д
00
Д е н ь 33 . Д ен ь 34. Розвиток бру День 35. Горлові дуги
ньок кінцівок і щілини
"У
День 40. Зародок у День 41. День
День 47. День 48. День 49. Плодові обо

лонки третього
0
( Т и ж д е н ь
П 7
>
Рис. 164. (Закінчення). Ем бріональний розвиток у днях (за Лангм аном )
411
• Якщ о вродж ені вади розвитку сф орм увалися внаслідок мутацій у

статевих клітинах батьків, такі вроджені вади розвитку носять назву гаме-
топатій (наприклад, м оногенні синдром и м нож инних вроджених вад роз
витку).
• Вроджені вади розвитку, що сформувалися під час дії тератогснних ф ак
торів на стадії бластоцисті в, називають бластопатіями (мозаїчні форми хромо
сомних хвороб, циклопія, сиреномелія).
• Вроджені вади розвитку, що сф орм увалися під час розвитку зарод
ка, називаю ть смбріопатіями. До д ан ої групи доцільно відносити вроджені
вади розвитку, що вини кли під впливом тератогенних ф акторів у термін
від 15-го д н я після запліднення до кінця 8-го тиж внутріш ньоутробного
розвитку (наприклад, деякі вродж ені вади серця, обличчя, кінцівок, хреб
та тощ о).
• Вроджені вади розвитку, які виникаю ть унаслідок дії тератогенних ф ак
торів у період з 9-го тиж до пологів, належать до фстопатій (наприклад, діабе
тична, алкогольна, інфекційна фетопатії).
Діагностика вроджених вад; розвитку грунтується на використанні сомато-
генетичного дослідження із синдромологічним аналізом, які являють собою
систему огляду людини на всіх етапах онтогенезу з оцінюванням усіх її м орфо
логічних характеристик, перш за все антропометричних, з метою пошуку по
рушень морфогенезу. Пріоритет у розробленні даної системи належить не тільки
Морганьї, а й сучасним вітчизняним дослідникам — патологоанатомам Г.І. Ла~
зюку, Є.Д. Чорствому, 1.0. Кириловій і генетикам С.І. Козловій, Н.С. Демі-
ковій, О.Є. Блініковій. Для уточнення діагнозу вроджених вад розвитку вико
ристовують усі перелічені в даному підручнику методи.
У комплексі заходів щодо профілактики спадкової патології та вродже
них хвороб велике значення мають три рівні профілактики: преконцепційна
(первинна) профілактика, медико-генетичне консультування та його логічне
продовження — ПД як метод однозначного прогнозування (вторинна про
філактика) та запобігання проявам спадкової патології у новонароджених із
тяж кими вадами, генними і хромосомними хворобами (третинна профілак
тика).
Завдання пренатальної діагностики:
1. Забезпечення максимально точного оцінювання плода і точного діагно
зу за наявності захворювання.
2. Надання майбутнім батькам вичерпної інформації про стан плода, ступінь
ризику народження хворої дитини.
3. За наявності високого ризику — надання інформації про можливість
переривання вагітності.
4. Визначення прогнозу на основі точного діагнозу.
5. Інформування батьків про наслідки прийнятого ними рішення.
6. Спостерігання за розвитком плода за наявності вітальної патології.
7. Вивчення процесів м аніф естації вродж еної і спадкової патології в
процесі пренатального спостерігання за розвитком плода та еф ектів к о
рекції.
412
ІСТОРІЯ ПРЕНАТАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ
Протягом багатьох сторіч лікарі прагнули віднайти засоби, щоб зазирнути

у внутрішньоутробний світ людини. Світова історія медицини накопичила ве
лику кількість непрямих методів оцінювання стану ще ненародженої людини
на основі тих або інших особливостей перебігу вагітності. До винайдення м е
тодів отримання інформації від плода, прогнози щодо його здоров’я не були
достовірними.
Починаючи з XX ст., завдяки розвитку генетики, біохімії та загальної
медицини з ’являлися нові можливості зробити таке оцінювання достовірним.
Так, у 1933 р. вперше визначили зв ’язок між появою в родині дитини з синд
ромом Дауна і віком матері. 1959 р. ознаменувався встановленням причини
синдрому Дауна — трисомії за хромосомою 21. У 1966 р. вперше виявлено
синдром Дауна під час дослідження клітин плода, отриманих із амніотичної
рідини.
У 1970 р. було розпочато антенатальний скринінг синдрому Дауна на ос
нові літнього віку матері. У 1972 р. вперше здійснено дослідження білка ф ер
тильності а-фетопротеїну (АФП), зазначено підвищення його рівня в амніо-
тичній рідині за дефектів розвитку невральної трубки. У 1983 р. розпочато
скринінг щодо синдрому Дауна, в основі якого лежав низький рівень АФП в
амніотичній рідині. У 1988 р. скринінг синдрому Дауна почали проводити на
основі дослідження АФП, хоріонічного гонадотропіну та вільного естріолу. У
1990 р. встановлено, що комірцевий простір плода в разі синдрому Дауна
буває розш иреним, а ультразвукова щільність кісток носа зменш ена. У 1991 р.
визначено ще один маркер синдрому Дауна в І триместрі вагітності — зниж е
ний рівень асоційованого з вагітністю плазмового протеїну А (РАРР-А), а в
1992 році встановлено, що рівень хоріонічного гонадотропіну зростає в І три
местрі в разі синдрому Дауна. У тому ж році встановлено, що в II триместрі
вагітності зростає рівень інгібіну А.
Усе це дало підстави в 1997 р. розпочати впровадження комплексної скри-
нінгової програми, яка включала 4 маркерні ознаки. У 1999 р. було впровад
жено інтегрований скринінг-тест з використанням маркерів для 1 та II три
местрів. 90-і роки — це початок впровадження молекулярних методів Д Н К -
діагностики і розроблення оптимальних алгоритмів у ПД. Прогрес молекулярної
ПД забезпечили виконання міжнародного проекту “ Геном лю дини” , вивчення
патологічної анатомії геному, визначення локалізації на хромосомах мутацій
генів, які відповідають за певні спадкові захворювання. Використання нових
молекулярних технологій (П ДРФ -аналіз та ПЛР) сприяли вирішенню пробле
ми ПД моногенної патології.
Водночас розвивалися методи візуального оцінювання плода, пов’язані з
УЗД. Розвитку ПД значно сприяло використання УЗД, яке вперше здійснили
в 1954 р. Ш ироке впровадження високотехнологічного ультразвукового об
ладнання дало можливість віднести цей метод ПД до універсальних, тому що
він дозволив візуалізувати морфологію плода, вивчати в реальному часі його
413
окремі органи і структури, проводити спостерігання за розвитком плода. Впро

вадження у ПД ультразвукових методів дослідження було також поштовхом до
розвитку інвазивних методів ПД. Перше наукове повідомлення про застосу
вання ехографії в акушерстві опубліковано в 1958 p. (I. Donald). Протягом
останніх десятиріч було розроблено низку технічних удосконалень, які сприя
ли поширенню діагностичних можливостей ультразвукової апаратури, успіш
ному застосуванню ехографії як одного з методів ПД. За допомогою УЗД стало
можливим впроваджувати й інвазивні методи ПД, які дали змогу отримувати
зразки амніотичної рідини і клітин плода.
Варто зауважити, що Україна також має певні досягнення в розвитку
ГІД: у 1962 р. у клініці проф есора 1.1. Грищ енка вперше в тодіш ньому СРСР
було застосовано інвазивний метод ПД — амніоцентез з метою ПД імуноло
гічного конфлікту, проведено глибокі наукові дослідження інформативності
даного інвазивного методу для оціню вання стану плода (В.А. Ш илєйко,
Л .П . Д риж ова).
У 1980 р. у клініці В.І. Грищ енка розпочали дослідж ення ефективності
ехографії в діагностиці стану плода (В.О. Ж уліков, B.C. Л упояд, О.Я. Гре
чаніна). У цей період ПД за допомогою інвазивних і неінвазивних методів
було налагоджено в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМ Н УРСР
(І.Ю . Гордієнко), у Львівському інституті спадкової патології (Ю.А. Каче-
нюк ), у Криворізькому м едико-генетичному центрі (М .П . Веропотвелян),
пізніше в Донецькому діагностичному і медико-генетичному центрах (О.М. Зу-
бенко, Ю.В. Черняєва).
У 1992 р. створено У країнську асоціацію спеціалістів ультразвукової
діагностики в псринатології та генетиці (президент — проф есор О .Я . Г ре
чаніна).
У 1989 р. засновано кафедру м едичної генетики та ультразвукової діаг
ностики у Х арківській м едичні й академ ії післядиплом ної освіти. Її очо
лила проф есор О.Я. Гречаніна, яка створила харківську ш колу спеціалістів
У ЗД і м едичної ген ети ки ( І.А. Ж ад ан , О.А. Я к о в ен к о , Є .М . Б абадж а
нян, О.В. Ром адіна, Т.А. М айборода, Т .Б . П и л и п ен ко, Т.А. Качук). Ця
група фахівців на виїзних циклах навчила використовувати ультразвук у ПД
лікарів Луцька, Одеси, Т ернополя, Івано-Ф ранківська, Чернігова, Полтави,
Ч ернівців та інших міст України. Інвазивні методи діагностики за д опом о
гою ультразвуку дозволили здійснити трансабдом інальну аспіраційну біоп
сію плаценти, кордопентез, трансцервікальну біопсію плаценти. Найбільш
еф ективно в Україні розробляли і впроваджували в практику ПД біохімічні
м аркери п роф есори О.Я. Г речаніна (1980—1991 pp., Х арків), С .Б . Арбу
зова (1991—2006 pp., Д онецьк). П роф есор С .Б . Арбузова стала провідним
спеціалістом у цій галузі. П роф есор І.Ю . Гордієнко створила перш ий в
Україні відділ медицини плода в Інституті педіатрії, акуш ерства та гінеко
логії АМН України. Значний внесок у розвиток інвазивних методів ПД зро
били Ю.А. К аченю к, А.В. С ам охвал ова (Л ьвів) та М. П. В еропотвелян
(К ривий Ріг).
414
Нині в Україні вирішуються основні проблеми пренатальної діагности

ки, розробляються підходи до впровадження молекулярних Д Н К-методів діаг
ностики спадкової патології плода.
ГЕНЕТИЧНИЙ ТЯГАР ПОПУЛЯЦІЇ
За даними Всесвітньої організації охорони зд оров’я, 2,5—3 % усіх н о

вонароджених мають різні вади розвитку. При цьому майже 1 % мають
генні хвороби, приблизно 0,8 % — хром осом ні хвороби, 1,5—2 % — врод
жені вади розвитку, які зумовлені дією несприятливих ендогенних або е к
зогенних ф акторів. Частота вродж ених вад розвитку з віком зростає і в
10 років може становити 5—7 % за рахунок не виявлених одразу після н а
родження аномалій розвитку органів слуху, зору, нервової та ендокринної
систем (табл. 41 і 42). М айже 40 % ранньої дитячої смертності та інвалід
ності з дитинства зумовлені спадковим и ф акторами. Хворі з такими пору
ш еннями займаю ть понад 40 % ліж ок у дитячих стаціонарах. На лікування
даного контингенту держава повин на витрачати великі кош ти, тому про
ф ілактика спадкової та вродженої патології має не лиш е медичне, а й со
ціальне значення.
Під генетичним тягарем популяції розуміють накопичення мутацій у ге
номі популяцій людей, які призводять до проявів різних форм спадкової пато
логії (моногенпої, хромосомної, мультифакторної). Проявами генетичного тя
гаря популяції стають як репродуктивні втрати внаслідок маніфестації мутант
них генів на ранніх етапах індивідуального розвитку (онтогенезу), так і спадкові
хвороби, які маніфестують протягом життя.
Завдяки розвитку ПД з ’явилася можливість впливати на наслідки гене
тичного тягаря: за рахунок переривання вагітності або лікування плода
кількість новонароджених дітей із вродженою і спадковою патологією зм ен
шується.
Аналіз світового досвіду переконливо доводить, що навіть за наявності
найвищого рівня організації ПД вплив її на показники перинатальних втрат
несуттєвий. Це пояснюється тим, що ПД елімінує не мутацію, а лише її на
слідки, тому вона й називається вторинною профілактикою. Вплив ПД на
частоту спадкової патології в популяції можливий у разі, якщо діють засоби
первинної, вторинної і третинної профілактики.
Вивчення особливостей ембріонального розвитку лю дини, можливість
спостерігати перші тижні внутріш ньоутробного життя лю дини за доп ом о
гою УЗД створили умови для візуального оціню вання як нормального ем
бріогенезу, так і відхилень у процесі розвитку. Д ля адекватного оціню вання
стану плода кожен лікар повинен знати етапи ембріогенезу і тератогенні
термінаційні періоди, коли ризик ушкодження того чи іншого органа найім о
вірніш ий.
415
ТАБЛИЦЯ 41
Порівняльна характеристика ПВР за даними моніторингу в Харківській області за 2000— 2004 pp.
2000 р. 2001 р. 2 0 0 2 р. 20 0 3 р. 20 0 4 р.
Захворю вання Літера турні

А бсол. Абсол. А бсол. Абсол. А б с о л.
Інтенс. Інтенс. Інтенс. Інтенс. Інтенс. дані
КІЛЬКІСТЬ покази.
кількість кількість кількість кількість
покази. показн. показн. показн.
вад вад вад вад вад
1. Аненцефалія 2 0,99 3 1,53 3 1,45 3 1,38 1 0,44 1 : 10 000

2. Спинномозкова грижа 7 3,49 5 2,55 6 2,90 9 4,16 10 4,40 0,8 : 10 000
3. Менінгоцслє — — І 0,53 І 0,48 1 0,46 — — —
4. Гідроцефалія 3 1,49 9 4,59 14 6,78 10 4,63 13 5,72 5 : 10 000
5. М ікроцефалія 5 2,49 3 1,53 — — 4 1,85 5 2,20 2 : 10 000
6. Анотія — — — __ 2 0,92 0,44
Медична
— — І —
7. Анофтальмія 1 0,49 — — 1 0,48 — __ — — 1 : 10 000
8. М ікрофтальмія 2 0,99 І 0,53 1 0,48 1 0,44
416
— —
9. Атрезія хоан — — — — 2 0,96 — — — — __
генетика
10. Мікротія 4 1,99 І 0,53 — — 5 2,31 2 0,88 2 : 10 000
11. Транспозиція великих 3 1,49 і 0,53 3 1,45 8 3,70 6 2,64 1 : 2500
судин
12. Гіпоплазія лівого 3 1,49 3 1,53 2 0,96 2 0,92 1 0,44 1,3 : 10 000
шлуночка серця
ІЗ. Вроджені вади серця 166 82,77 208 106,1 192 93,12 197 91,22 208 91,14 6-10:1000
14. Розколина губи і 19 9,30 30 15,30 32 15,51 17 7,74 31 13,24 10 : 10 000
піднебіння
15. Тотальна розколина губи — — 4 2,04 2 0,96 3 1,38 3 1,32 —
16. Атрезія стравоходу 4 1,99 5 2,55 1 0,48 І 0,46 2 0,88 3 : 10 000
17. Атрезія відхідника 2 0,99 8 4,08 3 1,45 3 1,38 2 0,88 1 : 20 0 0 0 -
40 000
18. Атрезія тонкої кишки 7 3,49 6 3,06 8 3,88 6 2,77 7 3,08 1 : 10 000
19 Агенезія чи дисгенезія 1 0,49 2 1,02 4 4,94 5 2,31 4 1,76 1 - 1 ,2 :
нирок 10 000
14 Медична генетика
20. Кістозне ураження 4 1,99 7 3,57
нирок
21. Гіпоспадія 44 21,93 57 29,07
22. Нсвизначена стать — — 1 0,51
23. Епіспадія 1 0,49 — —
24. Екстрофія сечового — — 1 0,51
міхура
25. Редукційні вади 3 1,49 8 4,08
кінцівок
26. Сливовий живіт 1 0,49 — —
27. Полідактилія 22 10,96 24 12,24
28. Діафрагмова грижа 4 1,99 3 1,53

—і. 29. Омфалоцелє 44 21,93 75 38,25
30. Гастрохізис 4 1,99 3 1,53
31. Синдром Дауна 24 11,96 25 12,75

32. Синдром Патау 2 0,99 1 0,51
33. Синдром Едвардса — — 1 0,51
34. М ножинні вроджені вади 32 15,95 30 15,30
розвитку
Усього 414 205,67 533 271,98
Усього по м. Харкову 305 282,77 335 356,99
Усього по районам Харківської 109 144,11 198 193,75

області
о
2 о 8 о о о _
о CN о
°О о о о о
§§
Я
г- о я о о
1 1 °
СО
CN 5 ° 8 г- 40
г~~
®^ О
ю оо 1 О 2
о- —
—1 і1
•
СО
40 04 ^ґ ГЛ 00 00 tn
оо оо го 04 ОІ 04 'T тГ 'Т Tf Г" СМ о о
о ( 11 40
^ «О 40 СМ т тГ о CM On
40 — О ТІ- СМ 04 о О Г-~ со о гг
CS т
CM СО *—<
363
523
1 ОС
39
40 го - 1 ОС
32
r-~ oo со 40 CM — - N
N
—O<
*—і f'-
NO CN NO NO О NO
18,52
r-~ <У~І 40 40 rr CM
18,21
г- °° 1 1 © Tf CM О
CN (M Tf rt 04 04 ir.
CM m 40 о CN O O CO CO
CM Я *■*
143
518
со
375
70
27
27
40
40
40 ^ I 1 - 40 40 — —
тГ чо о CO о
■<Т -Т і- со
а\ ~ CO TT
ON -Г 04 CO ■
i“"
N
О о П o ' CO CO ir.
»•
CM CO с
CO Ю О
On CO NO
Tt CO "—
I
ТАБЛИЦЯ 42
Прояви генетичного тягаря популяції
(Ю .Е . Вельтищ ев, 1996)
Прояви Характеристики
Пренатальний генетичний тягар
Самовільні аборти 20 % усіх вагітних (у т. ч. 50 % викликано

мутаціями хромосом і 50 % — домінантними
генними мутаціями)
Мертвонародження 2 на 1000 новонароджених. Хромосомні аномалії

у 6 %, частота генних мутацій невідома. Велике
значення мають багатофакторні (полігенні)
хвороби матерів
Народження незрілого плода 7—8 % вагітностей. Багатофакторні хвороби

матері, антигенна несумісність матері й плода
Гемолітична хвороба новонароджених Резус-конфлікт у 2—3 на 1000 новонароджених,

АВО-конфлікт у 5—6 на 1000
Вроджені вади М оногенна природа в 10 %, у переважній

більшості — багатофакторний генез
Постнатальний генетичний тягар
М оногенні хвороби, усього 10 : 1000

у т. ч.:
автосом но-дом інантні 7 : 1000
автосомно-рецесивні 2,5 : 1000
Х-зчеплені 0,4 : 1000
Мультифакторні хвороби до 25 : 1000
Хромосомні хвороби, усього 6 : 1000
Аномалії статевих хромосом 1 : 400 хлопчиків

1 : 600 дівчаток
У т. ч.:
синдром ламкої Х-хромосоми 1: 1250 хлопчиків
1: 2500 дівчаток
синдром Клайнфельтера, XXY 1: 750 хлопчиків
синдром Ш ерешевського—Тернера, 1: 3000 дівчаток
ХО
Аномалії автосом, у т. ч.:

хвороба Дауна (трисомія 21) 1 : 600
синдром Патау (трисомія ІЗ) 1 : 7000
синдром Едвардса (трисомія 18) 1 : 6000
418
ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ПЛОДА
Оцінити стан плода можна за допомогою даних про його сім ’ю, бо він уже
є членом родини, інформація про яку є для нього своєрідною “охоронною
грамотою”. Інформація про сім’ю включає анамнестичні, генеалогічні та клінічні
дані про батьків: матір і батька та їхні родини (у разі потреби з використанням
допоміжних сучасних методів обстеження). Можливість оцінювання ембріо-
сисцифічних білків та клітин плода в крові матері збільшила кількість непря
мих методів інформації, які можна використати для того, щоб отримати уяв
лення про стан здоров’я плода.
ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ПРЕНАТАЛЬНОЇ

ДІАГНОСТИКИ
З огляду на високий рівень репродуктивних втрат у країнах світу запровад

жено скринінгові програми ПД для всіх вагітних, які є засобом пошуку внут-
рішньоутробної патології плода і відбору плодів високого ризику з метою уточ-
нювальної ПД. Для забезпечення ефективної та безпечної для плода і вагітної
уточнювальної інвазивної ГІД потрібно дотримуватись відповідних показань
та умов:
• Обов’язковою умовою успішного проведення ПД є попереднє вивчення
сімейного та акушерсько-гінекологічного анамнезу (частота хромосомної па
тології вища в матерів, які вже мали дітей із хромосомними захворюваннями,
вадами розвитку та самовільними викиднями в ранні терміни вагітності).
• Ризик ускладнень вагітності після застосування ПД не повинен переви
щувати ризик захворювання, щодо якого проводиться діагностика.
• Лікарі, які визначаю ть показання до інвазивної ПД, повинні знати
ймовірність хибнопозитивних та хибнонсгативних результатів, іншими слова
ми, знати діагностичні обмеження.
• ПД складається з двох етапів. Перший — відбір жінок (сімей) з підвищеним
ризиком народження хворої дитини, який встановлений під час медико-гене-
тичного консультування, первинного обстеження вагітної, проведення скринін-
гових неінвазивних програм ПД. Другий — уточнювальна інвазивна ПД, яка
застосовується тільки в жінок з факторами ризику захворювання плода.
• Група спеціалістів з ПД повинна суворо дотримуватися стандартів ви
значення показань, виконання маніпуляцій і лабораторних досліджень, а та
кож мати статистику наслідків вагітностей (контроль після аборту або народ
ження).
Важливість дотримання всіх умов диктується не тільки медичними, а й
деонтологічними міркуваннями: такі питання особливо загострюються в сім ’ї,
яка чекає на дитину.
Саме тому впровадження в практику охорони здоров’я програм масового
пренатального скринінгу вроджених вад розвитку і хромосомних захворювань
у І триместрі вагітності стас актуальним.
419
МЕТОДИ ПРЕНАТАЛЬНОЇ
Більшість ПД в Україні, як і в
усьому світі, проводиться після 10 тиж,
переважно у II триместрі вагітності
(15—25 тиж), який називають “золо
тим періодом”. Саме в цей період
здійснюють основні маніпуляції із
збирання плідного матеріалу для
наступного дослідження. У III три
местрі ПД проводиться лише з ура
хуванням імовірних ускладнень ва
гітності, необхідності виріш ення
Рис. 165. Трансабдомінальна хоріон- або плацен- питань про тактику нагляду за вагіт
тобіопсія ною і ведення пологів унаслідок за
хворювання плода.
Дослідження з метою ПД проводять за допомогою непрямих (обстеження
вагітної) та прямих (обстеження плода) методів.
До непрямих методів належать:
— клінічне (акушерсько-гінекологічне) обстеження;
— мікробіологічне обстеження;
— медико-генетичне (клініко-генетичне, генеалогічне, цитогенетичне,
молекулярно-генетичне) дослідження;
— аналіз ембріоспецифічних білків (а-ф етопротеїн, хоріонічний гонадот-
ропін, естріол та ін.);
— аналіз та Д Н К -аналіз плодових еритробластів з крові вагітних.
Прямі методи ПД поділяють на неінвазивні та інвазивні. До неінвазивних
методів належать:
— УЗД;
— електрокардіографія, рент
генографія (мають обмежене за
стосування).
Інвазивні методи ПД: Плід
— хоріонбіопсія (І триместр;
рис. 165, 166);
— плацентобіопсія (II три Ворсинки
хоріона
местр);
— ам н іоц ен тез — ранній
(13—14 тиж ), звичайний (15—
22 тиж ; рис'. 167); Матка
— кордоцентез (II—III три
местр; рис. 168); Обмежувач
Піхва Шприц
— фетоскопія (II—III три
Рис. 166. Трансцервікальна хоріон- або п ла ц е н то
местр); біопсія
420
— біопсія тканин плода — шкіра, м’язи, печінка, селезінка та ін. (II—III

триместр).
Отриманий у процесі інвазивної ПД матеріал досліджують за допомогою
лабораторних методів (цитогенетичних, молекулярно-генетичних, біохімічних,
імуноцитохімічних).
Під час застосування непрямих методів ПД стан плода оцінюють за біохі
мічними показниками у крові та сечі вагітної, за даними акуш ерсько-гінеко
логічного анамнезу. Бажано, а для жінок високого ризику обов’язково, прово
дити медико-генетичне консультування, яке доповнюють результатами мікро
біологічного, імунологічного, ендокринологічного обстеження.
Пренатальне дослідження здійснюють у 3 етапи:
1-й етап включає комбінований тест у перші 10 тиж вагітності — ранній
пренатальний скринінг (визначення рівня РАРР-А і хоріонічного гонадотро
піну) для виявлення хромосомних хвороб і вад невральної трубки; УЗД в термін
10 тиж вагітності з оціню ванням комірцевого простору, носових кісток та
швидкості кровотоку у венозній протоці (високоінформативні ознаки); пошук
та Д Н К -аналіз плодових еритробластів із крові вагітних.
2-й етап — потрійний тест у термін 16—20 тиж вагітності: включає дослі
дження крові на а-фетопротеїн, хоріонічний гонадотротн і незв’язаний естріол.
У термін 18 —24 тиж — УЗД з оцінюванням морфогенетичної структури всіх
органів плода. Термін вагітності для подальшого ультразвукового спостере
ження за розвитком плода визначають індивідуально. Амніоцентез проводиться
в термін 14—21 тиж, кордоцентез — починаю чи з 21 тиж.
3-й етап — УЗД в термін 32—36 тиж з обов’язковою допплєрографією сис
теми плід—плацента—мати.
Отримані під час інвазивних процедур біологічні зразки плода підлягають
дослідженню за допомогою спеціальних лабораторних методів. У першу чергу
проводять цитогенетичне дослідження — вивчення хромосомного набору (ка
ріотипу) клітин отриманого зразка на всіх етапах ембріогенезу. Залежно від
терміну вагітності досліджують клітини хоріона, плаценти, лімфоцити крові з
пуповини; усі вони мають плодове походження і відповідають його генетич
ним характеристикам.
421
Для діагностики генних хвороб використовують молекулярні методи. їх

поділяють на прямі і непрямі, залежно від того, що досліджується: мутантний
ген чи поліморфні сайти рестрикції, так звані молекулярні маркери. Для про
ведення молекулярної пренатальної діагностики потрібні:
• точний клінічний діагноз;
• адекватно розрахований ризик захворювання плода;
• визначення оптимального терміну ПД;
• забезпечення можливості отримати біологічні зразки плода;
• розроблення чітких рекомендацій після проведення ПД;
• наявність скринінгових програм ДН К -діагностики.
За допомогою зазначених методів клініко-генетичної і молекулярної діаг
ностики можна пренатально встановити діагнози таких моногенних хвороб
(табл. 43):
ТАБЛИЦЯ 43
№ п/п Спадкові захворювання
1 Агамм агл обул і нем ія

2 Адреногенітальний синдром
3 Альбінізм, тип ОСА 1
4 Альпорта синдром
5 а-1-Антитрипсину недостатність
6 Аміотрофія спінальна Вердніга—Гоффманна, Кугельберга—Веландера
7 Аміотрофія неврштьна Ш арко—Марі
8 Аміотрофія спінальна Х-зчеплена
9 Апгельмана синдром
10 Апера синдром
11 Атаксія Фрідрейха
12 Ахондроплазія
13 Беквіта—Відемана синдром
14 (3-таласемія
15 Віллебранда хвороба
16 Вроджена контрактурна арахнодактилія
17 Вроджена м ’язова дистрофія, тип Фукуяма
18 Гемофілія А
19 Гемофілія В
20 Гепатолентикулярна дегенерація (хвороба Вільсона—Коновалова)
21 Гіперхолестеринемія сімейна
22 Гіпофізарний нанізм (дефіцит гормону росту)
23 Глікогенози
24 Глухота нейросенсорна несиндромальна
422
25 Грейга синдром
26 Дефіцит ацил-КоА-дегідрогенази
27 Довгого Q T синдром
28 Жільбера синдром
29 Зонулярна катаракта
ЗО Коффіна—Лоурі синдром
31 Кріглера—Найяра синдром
32 Лімфопроліферативний синдром, Х-зчеплений (хвороба Дункана, синдром
Пуртільйо)
33 Лімфідема Мінроя
34 Луї—Бар синдром (тслеангіосктазія)
35 Леш а—Ніхана синдром
36 М артіна—Белл (ламкої Х-хромосоми) синдром
37 М арфана синдром
38 Міллера—Дікера синдром
39 Мілроя синдром
40 Міодистрофія Дюш енна—Беккера
41 Міодистрофія Емері—Дрейфуса
42 Міотонічна дистрофія
43 Муковісцидоз
44 Мукополісахаридози
45 Несиндромальна нейросенсорна приглухуватість
46 Ніймегена синдром
47 Норрі хвороба
48 Окулофарингеальна міодистрофія
49 Періодична хвороба
50 Псевдоахондропластична дисплазія
51 Прадера—Віллі синдром
52 Рецесивний полікістоз нирок
53 Рстинобластома
54 Сміта—Лемлі—Опіца синдром
55 Спастична параплегія Ш трюмпеля
56 Спінобульбарна м ’язова атрофія
57 Тестикулярної фемінізації синдром
58 Унферріхта—Лундберга хвороба
59 Фенілкетонурія
423
60 Хантера хвороба
61 Холта—Орама синдром
62 Хорея Гентінгтона
63 Ектодермальна ангідротична дисплазія
64 Елерса—Данлоса синдром (класичний тип)
Розроблення названих методів ПД дало можливість сформулювати алго

ритм пренатальної діагностики вродженої і спадкової патології (схема 4).
Схема 4. Алгоритм пренатальної діагностики вродженоїта спадкової патології
424
ПРОГРАМИ ПРЕНАТАЛЬНОГО СКРИНІНГУ

Мета пренатального скринінгу — виявлення вагітних, які виношують хво
ру дитину. У процесі пренатального скринінгу можуть виникати діагностичні
помилки, хибнонегативні або хибнопозитивні результати. Саме тому вкрай
важливо проводити генетичне консультування, щоб забезпечити жінку повною
інформацією не тільки про ступінь ризику хвороби для дитини, а й про суттє
вий зміст пренатального скринінгу. Пренатальний скринінг спрямований на
виявлення вагітних, яким показані додаткові діагностичні обстеження, на змен
шення кількості випадків переривання вагітності внаслідок використання інва
зивних методів. Пренатальний скринінг допомагає подружжям краще підготу
ватися до різних видів лікування дитини після її народження. Використання
пренатального скринінгу позитивно впливає не тільки на долю дитини і її
сім ’ї, а й позбавляє суспільство від зайвих фінансових витрат.
Для того щоб у процесі пренатального скринінгу виконувалися поставлені
завдання, підготовка до нього має включати просвітню роботу серед населен
ня і лікарів, проведення консультацій і тренінгів, використання чутливих тестів,
які забезпечать достовірний результат. Визначення ризику потребує відповід
ного програмного забезпечення. Проведення пренатального скринінгу повин
но контролюватися відповідними установами.
Схематично алгоритм пренатального скринінгу має такий вигляд (схема 5).
Схема 5. Алгоритм пренатального скринінгу
Біохімічний пренатальний скринінг

У різних країнах світу біохімічний пренатальний скринінг використову
ють із різною частотою. Так, у Каліфорнії біохімічним скринінгом охоплені
100 % вагітних, у Ш веції — 5 %, а в країнах, що розвиваються, — 0 %. Україна
425
за рівнем використання біохімічного пренатального скринінгу наближається

до такого в Каліфорнії. Для біохімічного пренатального скринінгу використо
вують різні комбінації біохімічних маркерів, а саме:
• А Ф П + ХГЧ
• АФП + ХГЧ + вільний естріол
• А Ф П + (ЗХГЧ
• А Ф П + рХГЧ + вільний сстріол
• А Ф П + рХГЧ + вільний естріол + інгібін А
Для скринінгу у І триместрі вагітності широко впроваджено в практику
комбінації таких маркерів:
• РА РР-А + (ЗХГЧ
• РА РР-А + рХГЧ + ультразвукова щільність кісток носа плода
Вказані комбінації використовують для пошуку дефектів закриття невраль
ної трубки та хромосомних хвороб.
Пренатальний скринінг дефектів закриття невральної трубки грунтується
на основних морфологічних та генетичних характеристиках даних вад розвит
ку. Як відомо, невральна трубка являє собою ембріональну структуру, з якої
розвивається головний і спинний мозок. Серед форм дефектів закриття не
вральної трубки є як успадковані, так і набуті, що розвиваються під дією ф ак
торів довкілля за наявності генетичної схильності, тобто носять мультифак-
торний характер. Серед дефектів закриття невральної трубки на особливу ува
гу заслуговує спинномозкова грижа, частота якої становить 1 : 1000—1 : 2000.
Ця вада характеризується дефектом закриття кісток уздовж хребта, що вини
кає в ранній ембріональний період з різним ступенем маніфестації. Так, є
закриті спинномозкові грижі, за яких деф ект спинного мозку прикритий
шкірою, і відкриті, за яких дефект вільний від шкіри, а спинний мозок розпла
станий на задній стінці хребця. Ступінь ушкодження різний і в деяких випад
ках закритої спинномозкової грижі людина може навіть не знати про неї. Вод
ночас трапляються тяжкі випадки патології, що супроводжуються змінами в
центральній нервовій системі (психічна та фізична ретардація) або належать
до певних хромосомних хвороб (трисомія 8). До дефектів закриття невральної
трубки належить також аненцефалія — тяжка вроджена вада розвитку, за якої
черепна коробка і головний мозок практично відсутні або значно недорозви
нені. Спинномозкова грижа і аненцефалія в пренатальний період діагносту
ються за допомогою біохімічного скринінгу. Така рання діагностика дає мож
ливість однозначно прогнозувати стан плода, розробляти адекватну тактику
ведення пологів і сприяє повному інформуванню сімей. Якщо спинномозкову
грижу виявляють пізно, майже перед пологами, лікар акушер-гінеколог прий
має адекватне рішення щодо кесаревого розтину та хірургічної корекції вади
впродовж перших 24—48 год після народження. Світовий досвід показує, що
після такого лікування діти, які мали спинномозкову грижу, здебільшого (70 %)
мають нормальний інтелект, а в 30 % дітей залишаються медичні проблеми.
Біохімічний скринінг відкрив широкі можливості для ранньої ПД однієї з
найпоширеніших хромосомних хвороб — синдрому Дауна, частота якого в
популяціях становить 1 випадок на 700 осіб. У 95 % випадків синдром Дауна
426
відносять до спорадичних, а 1 % випадків — успадковується. Додаткова хромо

сома 21 у 88 % хворих синдром Дауна має материнське походження, у 9 % —
батьківське, а в 3 % виникає в постзиготичному мітозі. Доведено, що 1 із 150
вагітностей супроводжується трисомією 21, при цьому 3/4 даної патології пре
натально не діагностують. У 23 % випадків вагітності закінчуються мимовіль
ними викиднями та народженням дитини із синдромом Дауна — дія природ
ного відбору. Синдром Дауна має багато проявів у вигляді множинних вад
розвитку, які супроводжуються затриманням розумового розвитку з проявами
деменції у віці до 60 років, розвитком хвороби Альцгеймера в дорослому віці.
Майже половина дітей має вроджені вади серця, 70 % — порушення зору і
слуху, у 3 % розвивається лейкемія. Пренатальний скринінг щодо цієї хромо
сомної хвороби обґрунтований соціальною дезадаптацією хворих із синдро
мом Дауна. Так, за останні 70 років тривалість життя таких хворих зросла з 9
до 60 років, більшість дітей із синдромом Дауна потребує хірургічної корекції
вад серця, 1/3 у віці після 20 років потребує постійного спостереження, 75 %
хворих не можуть залишатися на самоті понад 1 год. Отже, проведення пре
натального скринінгу важливе не тільки з медичного, а й з економічного і
психологічного погляду. Відомо, що більш ніж 40 % самовільних викиднів
п ов’язані з хромосомною патологією (від 40 до 70 % залежно від терміну ва
гітності). Методами ПД хромосомних хвороб у всьому світі визнані визначен
ня за допомогою біохімічного скринінгу рівня а-фетопротеїну, хоріонічного
гонадотропіну, некон’югованого естріолу та інших маркерів, ультразвукове спо
стерігання розвитку плода. Інвазивна ПД включає біопсію хоріона, амніоцен-
тез, кордоцентез. Найпоширеніший варіант біохімічного скринінгу включає
тести на а-ф етопротеїн, хоріонічний гонадотропін і вільний естріол у 15—
20 тиж вагітності. Ефективність такого потрійного тесту досягає 70 %, а в и
користання лише одного тесту на а-фетопротеїн знижує ефективність скрин
інгу більше ніж у 3 рази (за даними Г.Л. Цукермана).
Останніми роками до скринінгу включено нові тести — асоційований з
вагітністю плазмовий протеїн А (РАРР-А), що його визначено високоінфор-
мативним для діагностики хромосомної аномалії плода в І триместрі вагіт
ності; поєднання тестів на хоріонічний гонадотропін і РАРР-А підвищує еф ек
тивність скринінгу до 80 %.
Поєднання у пренатальних скринінгових програмах біохімічних тестів та
УЗД продемонструвало найвищу ефективність ранньої діагностики вроджених
вад та хромосомних хвороб. Визначено ультразвукові маркери для окремих
хромосомних хвороб, які дають змогу знайти від 20 до 40 % цієї патології
пренатально. До них відносять: потовщення шийної складки (більше ніж 5 мм
у разі синдрому Дауна), внутрішньоутробне затримання розвитку плода, по
мірний гідронефроз, різомелічне скорочення кінцівок (стегна і плеча), вади
серця, гіперехогенний кишківник. Встановлено, що збільшення комірцевого
простору на 3 мм і більше у термін вагітності від 10 до 14 тиж є загальним
проявом таких хромосомних порушень як трисомії, моносомії X і триплоїдії та
спостерігається лиш е у 5 % плодів з нормальним хромосомним набором. За
даними деяких дослідників, 77 % плодів із синдромом Дауна та іншими хро
427
мосомними аномаліями можна виявити пренатально за допомогою вимірю

вання комірцевого простору. Комбінація з біохімічними скринінговими теста
ми дає змогу підвищити даний рівень до 87 %.
Такі дані сприяли розробленню тактики комбінованого пренатального скри
нінгу хромосомних хвороб та поділу його на певні етапи.
а-Ф етопротеїн (АФП) — білок, який виробляє печінка плода у внутріш
ньоутробний період. Його рівень змінюється впродовж вагітності. У кожній
лабораторії потрібно встановлювати норми рівня АФП у медіанах на кожний
тиждень вагітності, тому що концентрація цієї речовини має значні межі ко
ливання залежно від географічної зони, раси людини, а розподіл концентрацій
не підпорядкований закону нормального розподілу.
Даний метод дає змогу припустити наявність вроджених дефектів нерво
вої трубки та черевної стінки. За такої патології концентрація АФП у сиро
ватці крові вагітної значно перевищує норму. У деяких популяціях аномалії
розвитку нервової трубки трапляються в декілька разів частіше, ніж у серед
ньому в світі. А тому серед таких популяцій потрібно визначати рівень АФП в
кожної вагітної. Показанням до такого дослідження є також обтяженість родо
воду наявністю хворого з аномалією нервової трубки в межах III ступеня спо
рідненості по обох лініях подружжя.
Вміст АФП у сироватці крові матері прямо залежить від терміну вагітності,
тому велике значення має встановлення гестаційного терміну. Накопичений
досвід засвідчує, що УЗД дає достовірні дані щодо терміну вагітності.
Можна виділити наступні етапи фізіологічного метаболізму АФП у II три
местрі вагітності: синтез у фетальній печінці, екскреція із сечею плода в на
вколоплідну рідину, проникання в материнський кровообіг через плаценту.
Підвищення рівня АФП у сироватці крові матері у II триместрі фізіологічної
вагітності зумовлене плацентарним кровообігом. У разі патології плода (де
фекти нервової трубки, черевної стінки) рівень АФП у фетальній сироватці не
підвищується, але в навколоплідній рідині зростає за рахунок витоку АФП
через відкрите пошкодження. Унаслідок цього відбувається додаткове надход
ження АФП через амніотичну оболонку у кровообіг матері.
Подібний механізм підвищення рівня АФП у навколоплідній рідині, а та
кож у сироватці крові вагітної відбувається в разі вроджених нефрозів, по-
лікістозу нирок (витік через сечову систему), патології шкіри (через дефект
шкіри), внутрішньоутробної загибелі плода (виділення під час автолізу).
Концентрація АФП є зниженою в сироватці крові жінок із синдромом
Дауна в плода. Механізм цієї асоціації не з’ясований, але наявність асоціації
безсумнівна. Скринінгові обстеження на АФП у групах низького ризику дають
можливість виявити до 20 % випадків хвороби Дауна.
Загальноприйнято визначати рівні АФП у відхиленнях від медіани, скоро
чено МоМ (від англійського multiple of medians). Граничними вважають кон
центрації 2 МоМ та 0,5 МоМ. Оптимальним для дослідження є термін вагіт
ності від 16 до 20 тиж. До 16 тиж концентрація АФП недостатньо надійна як
індикатор патології, а після 20 тиж залишається обмаль часу для додаткових
діагностичних маніпуляцій.
428
Медичних протипоказань для визначення рівня АФП немає. У разі вста

новлення зміненого рівня АФП жінку направляють на додаткове обстеження.
Якщо концентрація білка підвищена, то для уточнення діагнозу аномалії не
рвової трубки або черевної стінки проводять детальне ультразвукове обсте
ження і визначення рівня АФП у навколоплідній рідині. За зниженого рівня
АФП призначають цитогенетичне дослідження клітин (амніоцитів або лім ф о
цитів) плода, отриманих у процесі амніоцентезу чи кордоцентезу.
Підвищити ефективність скринінгової діагностики синдрому Дауна мож
на, проводячи визначення рівня хоріонічного гонадоторопіну в сироватці крові
вагітної. У нормі рівень хоріонічного гонадотропіну після І триместру вагіт
ності значно зменшується. У 68 % жінок із синдромом Дауна в плода даний
показник залишається підвищеним до народження дитини. Медіана концент
рації хоріонічного гонадоторопіну в разі синдрому Дауна підвищена у 2 рази і
більше (понад 2 МоМ).
Введення до скринінгової програми визначення рівня некон’югованого
естріолу в сироватці крові вагітної значно розширює діагностичні можливості
методу. Рівень цього гормону в разі синдрому Дауна в плода нижче медіани
концентрації у 2 рази і більше (нижче ніж 0,5 МоМ).
Найкращі діагностичні можливості виникають за комбінації трьох описа
них вище тестів.
Останніми роками для діагностики хромосомних хвороб використовують
такі сироваткові маркери, як асоційований з вагітністю плазмовий білок А
(РАРР-А) та активін А, зміна рівня яких також корелює з наявністю трисомій
у плода вже в І триместрі вагітності. К ом п’ютерні програми дозволяють зістав
ляти результати і використовувати отримані показники з високим ступенем
вірогідності.
УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Ультразвукове дослідження — основний прямий неінвазивний метод пре

натальної діагностики, який дає змогу ефективно діагностувати вроджені вади
розвитку плода. За даними ВООЗ, таке дослідження нешкідливе для матері
та плода, але вважається, що УЗД не слід зловживати. Досліджень повинно
бути стільки, скільки потребують перебіг вагітності та стан жінки (принцип
ALAR — as low as reasonably achievable). УЗД, виконане в адекватні терміни
відповідно до протоколів, дає змогу виявити 70—80 % плодів з анатомічними
вадами. Сьогодні даний метод використовують для скринінгу патології вагіт
ної та для ПД.
Ефективність УЗД залежить від роздільної здатності ультразвукового апа
рату, досвіду фахівця, рівня обстеження. За міжнародною класифікацією рівнів
УЗД плода передбачено наступне.
І рівень: дослідження проводиться в жіночій консультації на стандартному
ультразвуковому апараті лікарем акушером-гінекологом, який має підготовку
з УЗД. Терміни дослідження: 10—14, 18—22, ЗО—34 тиж вагітності. Проводить
ся рутинне обстеження анатомії та стану плода.
429
II рівень: дослідження проводиться в регіональному медико-генетичному

центрі на ультразвуковому апараті з достатньою роздільною здатністю та до
датковими пристроями (допплерографія) висококваліфікованими лікарями
пренатальної діагностики на будь-якому тижні вагітності. Проводиться комп
лексне обстеження та верифікація порушень розвитку плода, які встановлені
на першому рівні.
III рівень: дослідження проводиться в перинатальному центрі на ультра
звуковому апараті з високою роздільною здатністю та додатковими пристроя
ми (допплерографія та ін.) висококваліфікованими лікарями пренатальної діаг
ностики на будь-якому тижні вагітності. Проводяться комплексне та спеціа
лізоване обстеження стану плода, верифікація порушень розвитку, встановлених
на першому та другому рівнях, визначення можливості та проведення прена
тальної корекції з наступною неонатальною корекцією.
Відповідно до рекомендацій Європейської асоціації з перинатально! меди
цини, прийнято наступну стратегію:
— кожній вагітній рекомендовано 3—4-разове обстеження плода (на пер
шому рівні);
— основне дослідження для виявлення вад розвитку проводиться у термін
вагітності 18—22 тиж (на другому рівні);
— вагітних груп високого ризику потрібно визначати на першому рівні
ультразвукового скринінгу та більш детально обстежувати на другому рівні;
— обстеженню на третьому рівні підлягають вагітні з неоднозначними ре
зультатами, отриманими на попередні* рівнях, особливо в разі підозри на ано
малії розвитку серця та мозку плода.
Дані рекомендації були враховані під час складання наказу № 503 від
28.12.2002 р. МОЗ України. В Україні впроваджено програму обов’язкового
ультразвукового скринінгу всіх вагітних у наступні терміни: 9—11, 16—21 та
після ЗО тиж вагітності. Відповідно до кожного терміну розроблено чіткі реко
мендації шодо обсягу обстеження та спостерігання вагітної.
Під час обстеження у термін вагітності 9—11 тиж визначають ж иттє
здатність плода, кількість плодів у матці, уточнюють термін вагітності (це важ
ливо для наступного оцінювання результатів біохімічного скринінгу на 15—
18 тиж вагітності), вимірюють розмір комірцевого простору, визначають тяжкі
анатомічні вади, стан назальних кісток.
Під час дослідження у термін вагітності 16—21 тиж основну увагу приділя
ють анатомічним особливостям плода, його розмірам, відповідності терміну
вагітності, наявності аномалій, маркерних ознак хромосомної патології, кількості
та якості навколоплідної рідини, стану плаценти і пуповини.
Велике значення для отримання та адекватного оцінювання даних обсте
ження впродовж цього терміну має застосування розширеного протоколу УЗД.
Харківський спеціалізований медико-генетичний центр їм. О.С. Масельського
під керівництвом професора О.Я. Гречаніної розробив та впровадив у роботу
кабінетів пренатальної УЗД протокол анатомічного ультразвукового скринінгу
плода, який передбачає кількісне та якісне оцінювання всіх органів і систем
430
Пренатальна діагностика вродженої' та спадкової патології
плода й дозволяє зафіксувати всі відхилення, що виявляють у процесі обсте

ження.
За наявності відхилень вагітну потрібно направити до регіонального меди
ко-генетичного центру, де здійснюють дослідження на апараті високої роз
дільної здатності, для ідентифікації виявлених відхилень та розроблення так
тики нагляду за вагітною. Оцінюють не тільки анатомічні особливості плода, а
й функціональні порушення. Особливу увагу приділяють аномаліям мозку, сер
ця, плаценти. Для визначення вад даних систем застосовують, окрім звичай
ного УЗД, високоінформативний метод кольорової допплєрографії.
УЗД у III триместрі спрямоване на уточнення анатомічних і ф ункціональ
них особливостей плода, аналіз стану серця, плаценти, пуповини, вирішення
питання щодо подальшого нагляду за вагітною, тактики ведення пологів.
УЗД за умов ультразвукового скринінгу дає можливість діагностувати 50—
80 % усіх вроджених вад розвитку, зокрема практично всі вроджені вади, за
яких показано переривання вагітності. Ультразвуковий скринінг є особливо
ефективним для діагностики вроджених вад центральної нервової системи
(90 %), множинних вроджених вад розвитку (66 %). За даними Д іагностич
ного медико-генетичного центру Санкт-Петербурга, найбільші труднощі ви
никають під час ідентифікації ізольованих вад серця (10 %), а також дефектів
лицевого черепа, дистальних відділів кінцівок (15 %), хромосомної патології.
МАРКЕРНІ УЛЬТРАЗВУКОВІ ОЗНАКИ

ХРОМОСОМНОЇ ПАТОЛОГІЇ
Знання маркерних ультразвукових ознак хромосомної патології дає змогу

визначити групу високого ризику народження дитини з хромосомними анома
ліями для подальшого обстеження за допомогою інвазивних методів ПД.
ВентрикулоМегалія може бути результатом хромосомних дефектів, внутрі-
шньоутробних крововиливів або інфекції. Пренатальна УЗД грунтується на
виявленні розш ирення бічних шлуночків головного мозку, значення відно
шення ширини шлуночка до ширини півсфери мозку більше 97,5-ї процентилі
нормативних показників. Частота хромосомних порушень у разі вентрикуло-
мегалії становить у середньому 13 %, за ізольованої — 2 %, за поєднаної —
13 %. Трапляється в разі трисомії 21, 18, 13, триплоїди.
Голопрозенцефалія (рис. 169) — результат неповного формування перед
нього мозку, часто поєднується з різними аномаліями обличчя. У процесі про
ведення УЗД визначають дилатований центрально розташований шлуночок.
Частота хромосомних порушень у разі голопрозсниефалії становить у середнь
ому 33 %, за ізольованої — 4 %, за сполучення з інш ими вадами— 39 %.
Трапляється в разі трисомії 18, 13.
М ікроцефалія (рис. 170) виникає внаслідок хромосомних дефектів, кро
вовиливів, дії тератогенних факторів. Під час проведення УЗД відзначають
диспропорційне зм енш ення головки та наявність інтракраніальної патології.
431
Частота хромосомних порушень у разі

м ікроцеф алії становить у середньо
му 15—25 %. Т рапляється в разі тр и
сомії 13.
Кісти судинних сплетень (рис. 171)
визначаються приблизно в 1 % плодів
у 16—24 тиж вагітності, але більш ніж
у 90 % спостережень зникають до 26—
28 тиж і не супроводжуються патоло
гічними змінами. Частота хромосом
них поруш ень у разі кіст судинних
сплетень становить у середньому 8 %,
за ізольованих — 1 %, у разі поєднан
Рис. 169. Голопрозенцефалія ня з іншими вадами — 46 %. Трапля
ються в разі трисомії 18.
Синдром Денді—Вокера (рис. 172—174) — кістозне розширення великої
цистерни з частковою або повною агенезією черв’яка мозочка. Частота по
єднань з хромосомними дефектами, переважно з трисомією 18, становить у
середньому 44 %.
Аномальна форма голови — полуничноподібна форма трапляється в разі
трисомії 18, визначається гіпоплазією лобних часток головного мозку. П о
єднується з хромосомними дефектами у 81 % спостережень.
Брахіцефалія (рис. 175) характеризується скороченням лобно-потилично
го розміру. Відзначається при значенні цефалічного індекса (Б П Р /Л П Р х 100)
вище 87 %. Поєднується з трисомією 21 у 15 %, з трисом ією 18, 13 у 28 %, з
триплоїдією — у 10 %, із синдромом Ш ереш евського—Тернера — у 32 %.
Рис. 170. Мікроцефалія
432
t ОСМЗ:
Рис. 173. Голова-“лим он” Рис. 174. Спинно-м озкова грижа в попере
ково-крижовому відділі
M fcorcot U k -M t T lt *M«*Vb0V»
r t». а мдмиї
т m SUHkM k Mт , » і * , В і • а . • і** &__ •
CL-k-ЯИ ІІІМ Т ЯМ».*»—С Ж Л ^ - Т ИК.5СТ
Рис. 175. Брахіцефалія Рис. 176. Розколина губи
433
Рис. 177. Гіпертелоризм Рис. 178. Макроглосія
Аномалії обличчя. Розколина губи та/або піднебіння виникає у 10 % плодів

із трисомією 18, у 39 % — у разі трисомії 13. За всіх спостережень хромосом
них дефектів відзначають поєднані аномалії (рис. 176).
М ікрогнатія є неспецифічною ознакою багатьох генетичних синдромів
та хромосомних дефектів. Частота хромосомних аберацій становить 62 %,
переважно визначається в разі трисомії 18.
Аномалії очей (гіпо-, гіпертелоризм, циклопія), дефекти носа (аплазія, про-
бошизис) часто наявні за голопрозенцефалії, поєднуються з трисомією 13, 18
(рис. 177).
Макроглосія (рис. 178) є однією із характерних ознак трисомії 21, хоча
пренатально визначається у 10 % спостережень до 28 тиж вагітності, у 20 % —
після 28 тиж вагітності. Імовірно, зі збільшенням терміну вагітності розміри
язика стають відносно більшими та доступними для діагностики.
Маркерною ознакою хромосомної патології є дисморфія та збільшення
або зменш ення вушних раковин. У трьох центрах ПД Великобританії було
встановлено, що розміри вушних раковин у плодів з хромосомними дефекта
ми достовірно зменшені (рис. 179).
Кістозна гігрома шиї належить до вад лімф атичної системи. Пренатальна
УЗД ґрунтується на визначенні двобічних кістозних утворень із перетинками
в ділянці шиї. На відміну від кістозної гігроми, однобічні кісти шиї діагнос
тують у III триместрі, вони мають сприятливий прогноз після оперативного
втручання. Кістозна гігрома поєднується з хром осомними деф ектам и у 46—
90 % спостережень, серед яких домінує синдром Ш ерешевського—Тернера
(рис. 180, 181).
Шийна складка є однією з найчастіше діагностованих ознак хромосомної
патології, а саме синдрому Дауна, коли її розмір у сагітальній проекції переви
щує 5 см, а на думку Nicolaides із співавт. (1992) — 7 см. У 33 % спостережень
поєднується з хромосомними дефектами, переважно з трисомією 21 (рис. 182).
Водянка плода характеризується генералізованим набряком та перикарді-
альним або плевральним випотом, або асцитом. Частота хромосомних дефектів
434
►«ЛИГ. V f K i r j O H i M i . ' M tB tM
no
»Ш
П%
M IX « In m m і. ІЧП
[M
Рис. 179. Аурикулярні дисморфії
Рис. 1В0. Кістозна гігрома шиї
Рис. 181. Кістозна гігрома
у разі неімунної водянки плода становить 16 %. Поєднується з трисомією 21,

синдромом Ш ерешевського—Тернера (рис. 183-186).
Діафрагмова грижа діагностується під час ехографії у разі виявлення шлунка,
киш ківника або печінки в порожнині грудної клітки. При цьому відзначають
зміщення органів середостіння в бік неушкодженої половини грудної клітки.
435
Рис. 182. Синдром Шерешевського— Тернера Рис. 183. Асцит. Гідроторакс

(45,X), вагітність 10 тиж. Шийна складка
Рис. 184. Асцит
Рис. 185. Універсальний набряк плода
Поєднується з полігідрамніоном. У 18 % спостережень у разі діафрагмової

грижі в плода виявляють хромосомні порушення, переважно трисомію 18, у
разі ізольованої — у 2 %, у разі поєднання з іншими вадами — у 34 % (рис. 188).
Вроджені вади серця визначаються у 99 % плодів з трисомією 18, у 90 % —
із трисомією 13, у 50 % — із трисомією 21 та у 35 % плодів — із синдромом
Ш ерешевського—Тернера. За ізольованих вроджених вад серця хромосомні
дефекти діагностовано у 16 % плодів, у разі поєднання з іншими вадами — у
65 % (р и с .187, 189, 190).
Атрезія стравоходу в 90 % плодів поєднується з трахеостравохідною фісту
лою. Під час УЗД відзначають полігідрамніон, відсутність зображення шлунка
при спостереженні в динаміці. У разі трахеостравохідної фістули ехокартина
436
Рис. 186. Універсальний набряк плода, тератома каприка в разі хромосомної

а номап її - 47, ХХ+22
437
Рис. 187. Трисомія по хромосомі 22
шлунка може бути нормальною. Хромосомні порушення, переважно трисомія

18, знаходять у 85 % спостережень за відсутності зображення шлунка. На відміну
від плодів з нормальним каріотипом, за трисомії 18 атрезія стравоходу не по
єднується з трахеостравохідною фістулою (рис. 191).
Атрезія дванадцятипалої кишки діагностується на основі визначення ха
рактерної ультразвукової ознаки “подвоєного міхура”, який представлений ди-
латованим шлунком та проксимальним відділом дванадцятипалої кишки. Відзна
чають полігідрамніон. У деяких випадках може виявлятись “єдиний міхур” —
дилатований шлунок. Як правило, типова картина виникає після 24 тиж ва
гітності. У пренатальний період частота хромосомних дефектів у разі атрезії
дванадцятипалої киш ки становить 57 %, переважно вони представлені трисо
мією 21.
Гіперехогенний киш ківник може бути наслідком інтраамніотичного кро
вовиливу, плацентарної недостатності (у тому числі й за внутрішньоутробних
інфекдій), кістозного фіброзу та хромосомних дефектів. За хромосомних по-ч
рушень дана ознака трапляється в 12,5—20 % випадків. 1
Омфалоцелє діагностується під час ехографії в разі виявлення дефекту1
передньої черевної стінки та грижового мішка, до складу якого входять вісце
ральні органи. Пуповина прикріплюється до грижового мішка. За антенаталь
ного визначення омфалоцелє частота хромосомних аномалій становить 36 %
(трисомія 13, 18). Аномальний каріотип відзначається за ізольованої форми в
13 %, за поєднаних вад — у 46 % (рис. 192).
Вади сечової системи класифікують так (Nicolaides із співавт., 1992):
1) помірний гідронефроз (миски розширені, о б ’єм сечового міхура та
кількість навколоплідної рідини в межах нормальних показників);
2) значний гідронефроз з різним ступенем дилатації мисок;
3) мультикістозна дисплазія з множинними кістами різних розмірів, які не
поєднуються між собою, та нерівномірною гіперехогенною стромою;
4) агенезія нирок.
Аномалії можуть бути як однобічними, так і двобічними. За двобічних
процесів з вираженим гідронефрозом або мультикістозною дисплазією нирок
438
М
Л
* <и imta fat 10 г» w*
№
Рис. 188. Діафрагмальна грижа
439
Рис. 190. Вроджена вада серця
обструкція буває на низькому рівні (сечовий міхур дилатований), або на ви

сокому рівні (сечовий міхур нормальних розмірів). Об’єм навколоплідної рідини
може бути зменшений або бути в нормі. Загальна частота хромосомних ано
малій при вадах розвитку нирок становить 12 %, переважно це трисомії 21,
440
18, 13. Порівняно з ризиком, який за

лежить від віку матері, ризик хромо
сомних дефектів утричі вищий за на
явності ізольованих ниркових аномалій
і в ЗО разів вищий у разі поєднання з
іншими вадами (рис. 193, 194).
Аномалії скелета. У 28 % плодів з
трисомією 21 відзначають збільшення
числових значень відношення обводу
голівки до довжини кістки стегна вище
97,5-ї процентилі, тобто відмічено ско
рочення кістки стегна відносно термі
ну вагітн ості. С к о р о ч е н н я довгих
кісток верхніх кінцівок є більш суттє
вим показником для діагностики хромосомних дефектів. Досить часто при
хромосомних перебудовах виявляють аномалії кінцівок: синдактилія — за трип
лоїді!’, клінодактилія та сандапеподібна щілина — за трисомії 21, полідактилія —
за трисомії 13, стопа-гойдатка та аномальне установлення стоп — за трисомії
18 (рис. 195-202).
Затримка внутрішньоутробного розвитку у 19 % поєднується з хромосом
ними порушеннями, переважно з трисомією 18, триплоїдією. Затримка роз
витку плода в разі хромосомних дефектів відрізняється від затримання внут
рішньоутробного розвитку, яке зумовлене плацентарною недостатністю. О с
таннє характеризується порушенням плодового кровообігу, зниженням функції
нирок, зменшенням кількості навколоплідної рідини, пізнім проявом затри
мання внутрішньоутробного розвитку асиметричного типу. Для затримання
розвитку' плода в разі хромосомних дефектів характерним є раннє виникнення
та симетричність відставання зростання всіх частин тіла плода. Порушення
плодового кровообігу відзначають рідко (рис. 203).
ІНВАЗИВНІ МЕТОДИ ПРЕНАТАЛЬНОЇ

Інвазивними методами ПД називають внутрішньоматкові втручання під уль
тразвуковим контролем, які виконують в умовах операційної з метою отримання
плодового матеріалу для подальших цитогенетичних, біохімічних, молекулярних
та гістологічних досліджень. Вибір інвазивного методу залежить від терміну вагі
тності, показань до його застосування, інструментального оснащення центру ПД,
досвіду лікаря. Від останнього залежить, чи матимуть місце ранні післяопера
ційні ускладнення (мається на увазі на увазі загроза переривання вагітності або
самовільний викидень протягом 7—14 днів після втручання).
Показання:
1. Вік вагітної 37 років і більше.
2. Народження в сім ’ї дитини з хромосомною хворобою.
441
Рис. 192. О м ф алоцелє
Рис. 194. Гідронеф роз II - III ст. справа, Рис. 195. Лоб, що нависає. Гіпоплазія нижньої
гідронефроз IV ст. зліва щелепи
442
РИс. 193. Укорочення кісток гомілки. Стопа- Рис. 199. Укорочення та деформація кісток
гойдалка передпліччя
3. Транслокації та інверсії хромосом в одного з батьків.

4. Захворювання, що зчеплені зі статтю.
5. Народження в сім ’ї кількох дітей з вродженими вадами розвитку.
6. Автосомно-рецесивні хвороби.
7. Підозра на вроджену або спадкову патологію плода під час УЗД.
8. Група ризику хромосомної патології плода за результатами біохімічного
скрінінгу маркерів.
Протипоказання:
1. Запальні захворювання з підвищенням температури тіла.
2. Загроза переривання вагітності з кровотечею.
3. Численні лапаротомії та операції на матці в анамнезі, що суттєво зм іни
ли анатомію та співвідношення внутрішніх органів.
4. Наявність численних фіброматозних вузлів у матці, що перешкоджають
проведенню процедури.
5. Результати аналізу виділень з піхви III—IV ступеня.
443
Рис. 200. Ахондрогенез
Рис. 201. Гідроцефалія Рис. 202. Хромосомна хвороба
444
Рис. 20 3 . Хромосомна хвороба {часткова трисом ія хромосоми 14. Каріотип

46,XY,14p+)
6. Категорично протипоказано проведення діагностичних інвазивних про

цедур за відсутності кваліфікованих фахівців та оснащених лабораторій, в яких
проводять дослідження біопсійного матеріалу щодо визначення пренатального
цитогенетичного, біохімічного або ДН К-діагнозу (табл. 44).
Оскільки фіброміома матки в жінок віком понад ЗО років виникає у 20—
30 % випадків, це може бути відносним протипоказанням у разі високого
ризику народження хворої дитини. Вагітним групи ризику з кровотечею, підви
щенням температури та невідповідним аналізом виділень процедури прово
дять після лікування у “спокійний” період.
Правила проведення інвазивних процедур:
1. Усі інвазивні діагностичні процедури виконують у малій операційній за
наявності живого плода.
2. Дотримання правил асептики та антисептики.
3. Постійний ультразвуковий контроль.
4. Місце пункції визначають з урахуванням локалізації плаценти та пуповини.
5. Найчастіше використовують голки з мандренами 20G. Іноді 22G, 18G.
Ускладнення:
Ускладнення після інвазивних процедур можуть виникати під час маніпу
ляції, безпосередньо після неї, а також трохи згодом. їх ураховують, якщо
вони сталися за наявності здорового плода:
1. Кровотеча.
2. Ретрохоріонічна гематома.
3. Переривання вагітності.
4. Розрив амніотичних оболонок і хронічне підтікання навколоплідних вод.
5. Амніоніт.
445
6. Резус-сенсибілізація (дуже рідко, тільки якщо материнсько-плодова тра

фузія становить не менше ніж 15 мл).
У І триместрі вагітності застосовують трансцервікальну біопсію або трансаб-
домінальну аспірацію хоріона. Термін проведення втручання становить 9—
12 тиж. Протипоказання: інфекції, багатоплідна вагітність, стеноз цервікаль-
ного каналу, міома матки, загроза переривання (відносне протипоказання).
Ранні ускладнення: внутрішньоматкові інфекції, кровотеча, гематома, заги
бель плода.
У II триместрі застосовують трансабдомінальну аспірацію плаценти, ранній
амніоцентез, амніоцентез, кордоцентез.
Трансабдомінальна аспірація плаценти проводиться у термін 13—32 тиж
вагітності. Протипоказання: обш ирна міома матки, передньоочеревинне роз
міщення киш ківника, загроза переривання (відносне протипоказання). Ранні
ускладнення: перитоніти, кровотеча, загибель плода.
Ранній ам ніоцентез проводиться у термін 13—14 тиж вагітності. П ро
типоказання: обширна міома матки, маловоддя, загроза переривання (відносне
протипоказання). Ранні ускладнення: олігогідрамніон, інф екції, загибель
плода.
Амніоцентез проводиться у термін 15—20 тиж вагітності. П ротипоказан
ня: обширна міома матки, загроза переривання (відносне протипоказання).
Ранні ускладнення: олігогідрамніон, інфекції, загибель плода.
Кордоцентез проводиться в термін 20—34 тиж вагітності. Протипоказан
ня: обширна міома матки, загроза переривання (відносне протипоказання).
Ранні ускладнення: хоріоамніоніти, гематома пуповини, загибель плода.
Ризик післяопераційних ускладнень після застосування інвазивних методів
ПД становить 1,2—3,2 %.
ТАБЛИЦЯ 44
Лабораторний аналіз плодового матеріалу
■
Термін
М е то д діагностики М атеріал
гестаци
До імплан М олскулярно-цитогенетичний аналіз О диничні бластомери

тації ДН К-діагностика Полярні тільця
9—13 тиж Цитогенетичний аналіз Ворсини хоріона
ДН К-діагностика
Біохімічний аналіз
Морфологічний аналіз
14—20 тиж Цитогенетичний аналіз Ворсини плаценти
ДН К-діагностика Амніотична рідина
Біохімічний аналіз Клітини амніотичної рідини
Морфологічний аналіз
20—22 тиж Цитогенетичний аналіз Ворсини плаценти
Д Н К-діагностика Амніотична рідина
Біохімічний аналіз Клітини амніотичної рідини
М орфологічний аналіз Кров із пуповини плода
446
Після 22 тиж інвазивні дослідження з метою аналізу каріотипу плода про

водять для уточнення пренатального діагнозу та вибору плану ведення по
логів, а також за акушерськими показаннями для визначення стану плода при
резус-конфлікті, цукровому діабеті та ін.
ЗНАЧЕННЯ ДОППЛЄРОГРАФІЇ
У ПРЕНАТАЛЬНІЙ ДІАГНОСТИЦІ
Гемодинамічні процеси у єдиній функціональній системі мати—плацен

та—плід є одними з головних факторів, які забезпечують нормальний перебіг
вагітності, ріст і розвиток плода. Порушення матково-плацентарного та пло
дово-плацентарного кровообігу відіграють головну роль у патогенезі багатьох
ускладнень вагітності. Для діагностики таких порушень використовують доп-
плєрографію — метод, який дозволяє діагностувати навіть незначні відхилен
ня у кровообігу.
Основні показання для допплєрівського дослідження матково-плацентар
ного та плодово-плацентарного кровообігу:
1. Захворювання матері:
— гестоз;
— гіпертонічна хвороба;
— захворювання нирок;
— колагенові судинні захворювання;
— діабет.
2. Захворювання плода:
— затримання внутрішньоутробного розвитку;
— невідповідність розмірів плода терміну вагітності;
— маловоддя;
— передчасне старіння плаценти;
— багатоплідна вагітність.
3. Ускладнений акушерський анамнез (затримання внутрішньоутробного роз
витку та дистрес плода, гестоз і мертвонародження за попередніх вагітностей).
В основі механізму, який забезпечує постійність матково-плацентарного
та плодово-плацентарного кровообігу, лежить зниження плацентарного опору
обігу крові. Це забезпечується у процесі інвазії трофобласта в спіральні арте
рії, внаслідок чого м’язова та еластична оболонки судин замінюються на фібри-
ноїд, а отвір спіральних артерій розширюється. Оболонка спіральних артерій
стає нечутливою до впливу ендогенних пресорних агентів.
Основним морфологічним субстратом патологічних кривих швидкостей
кровообігу є відсутність або неповна інвазія трофобласта в спіральні артерії,
що призводить до підвищення резистентності у цьому басейні. Аналізують
максимальну систолічну та кінцеву діастолічну швидкість. Систолічна швидкість
відображує скорочувальну функцію міокарда, еластичність стінок судини, яка
досліджується, артеріальний тиск та рівень в’язкості крові. Діастолічна швидкість
визначається станом периферійного судинного русла, тобто станом судин пла
447
центи. Аналіз кутонезалежних показників є найпош иреніш им в акушерській

практиці. Він ґрунтується на оцінюванні співвідношень різних параметрів, що
зводить до мінімуму вплив на кінцевий результат абсолютних показників швид
кості руху крові і підвищує точність та об’єктивність вимірювань. Для оціню
вання кривих швидкостей кровообігу застосовують різні індекси: систоло-діа-
столічне співвідношення, індекс резистентності, пульсаційний індекс.
Характерними ознаками порушення кровообігу є зниження діастолічного
компоненту і, відповідно, підвищення значення індексу резистентності та си-
столо-діастолічного співвідношення вище 95-го процентиля. Дослідження кро
вообігу проводять у маткових артеріях, артерії пуповини, у середній мозковій
артерії плода. Допплерографія дає змогу визначити ступінь тяжкості порушень
плодової гемодинаміки і її компенсаторні можливості.
Допплерографія має велике значення для діагностики вроджених вад сер
ця плода. Д аний метод посідає перше місце у вивченні внутрішньосерцевої
гемодинаміки плода. Дослідження серця починають з двовимірної ехокардіо-
графії з метою вибору кращих площин сканування для візуалізації передсерд-
но-шлуночкових клапанів та клапанів головних артерій. Для дослідження пе-
редсердно-шлуночкових клапанів оптимальним є чотирикамерний зріз. Для
отримання зображення основи аорти і клапана легеневої артерії використову
ють площини сканування через відповідні судини. Допплєрехокардіографічне
дослідження плода проводять у режимі кольорового допплєрівського карту
вання та імпульсної допплєрографії. Кольорове допплєрівське картування дає
можливість оцінити кровообіг у режимі реального часу: визначити його на
правленість, швидкість, характер (однорідність або турбулентність). Визначення
патологічних кривих швидкостей кровообігу, а також наявність шунтів дозво
ляє діагностувати структурні порушення серця плода.
Показання для допплєрехокардіографії плода:
— затримання внутрішньоутробного розвитку плода, вроджені вади роз
витку та різні патологічні стани, за яких оцінювання гемодинаміки має важли
ве прогностичне значення;
— аномальне зображення чотирикамерного зрізу серця плода, визначене
під час УЗД;
— розш ирення камер серця;
— порушення серцевого ритму;
— вивчення характеру та ступеня тяжкості порушень гемодинаміки за врод
жених вад серця, які діагностовано під час двовимірної ехокардіографії.
ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ
ТА ВЕРИФІКАЦІЯ ДІАГНОЗУ
Якщо в процесі застосування ПД у плода встановлено патологію, питання

щодо його життєздатності вирішує консиліум у складі генетика, акушера-гіне-
колога, лікаря УЗД. У разі встановлення у плода патології, що несумісна з
життям, консиліум рекомендує переривання вагітності. О бов’язковим етапом
448
ПД є консультування сім ’ї з наданням усієї інформації щодо прогнозу для

дитини в разі її народження. Варто зауважити, що рішення щодо переривання
або пролонгування вагітності сім’я приймає самостійно.
Важливе значення для вирішення даного питання має також термін вагіт
ності, в який діагностовано патологію плода. До 1 січня 2005 р. діяла поста
нова Кабінету Міністрів України від 12.11.1993 р. № 926 “ Про порядок штучно
го переривання вагітності від 12 до 28 тиж нів”. 16.12.2004 р. МОЗ України
повідомило, що з 1 січня 2005 р. набуває чинності Закон України “ Про вне
сення змін до статті 281 Цивільного кодексу У країни”, відповідно до якого
штучне переривання вагітності у пізні терміни може бути проведене за вагіт
ності від 12 до 22 тиж.
Одним із важливим етапів ПД є верифікація діагнозу. Після переривання
вагітності у 1 триместрі проводиться цитогенетичний аналіз хромосомних пре
паратів із тканин та органів абортусів з використанням традиційних цитогене
тичних методів, а також методів гібридизації in situ (FISH ) і молекулярних
методів. Уже на цьому етапі за можливості бажано проводити патоморфологі-
чний аналіз матеріалу абортуса.
Після штучного переривання вагітності у II триместрі верифікація прена
тального діагнозу ґрунтується на схемі, яка розроблена в Харківському спеціа
лізованому медико-генетичному центрі на основі накопиченого досвіду. Схе
ма передбачає активну участь патоморфолога, лікаря-генетика, лікаря УЗД,
цитогенетика. Усі випадки переривання вагітності обговорюються на засідан
нях координаційної ради з ПД, на яких проводять зіставлення пренатального і
патоморфологічного діагнозів, розглядають допущені помилки, розробляють
нові підходи до покращ ення засобів ПД.
ДЕОНТОЛОГІЧНІ ТА ЕТИЧНІ ПИТАННЯ,

ЩО ВИНИКАЮТЬ У ПРОЦЕСІ ПРОВЕДЕННЯ
ДОПОЛОГОВОЇ ДІАГНОСТИКИ
Із впровадженням у практику ПД сім ’ї з високим генетичним ризиком

отримали можливість мати здорову дитину. Насправді основною задачею ПД є
не тільки елімінація плода з летальними вадами розвитку, а й забезпечення
бажаної кількості здорових дітей у сім ’ї. Аналіз підтверджує, що впровадження
ПД сприяло високій ефективності програм з профілактики вродженої та спад
кової патології не тільки в економічному, а й у морально-етичному аспекті.
Так, ПД синдрому Дауна з наступною елімінацією хоча й може оцінюватися
як економічний ефект у десятки тисяч гривень, але перш за все дозволяє уник
нути тяжкої грагедії в сім ’ї з надією на нормальну репродуктивну функцію,
незалежно від ступеня генетичного ризику. Однак ПД можна застосовувати
тільки якщ о сім’я готова до переривання вагітності у разі встановлення пато
логії у плода.
У більшості країн світу ПД застосовують не тільки в разі високого гене
тичного ризику, а й за відносно низького рівня ризику народження дитини зі
У215 Медична генетика 449

спадковими захворюваннями (наприклад, у разі ризику синдрому Дауна в групі

вагітних віком більше 35 років). Прийнятність ПД для різних соціальних груп
залежить від можливості вдосконалення їх методів, які останніми роками сут
тєво змінились, особливо за рахунок можливості застосування ПД у І три
местрі вагітності. І в медичному, і в морально-етичному аспекті вирішення
питання щодо переривання або пролонгування вагітності ще життєздатного
плода з вродженою або спадковою патологією дається легше, що пов’язано з
перериванням вагітності у І триместрі.
Основні положення, які є важливими для лікарів, організаторів охорони
здоров’я, що займаються питаннями профілактики вроджених вад розвитку і
спадкової патології, такі:
— під час планування сім ’ї подружжю показано прослективне медико-
генстичне консультування з метою первинного оціню вання ризику вроджених
вад розвитку та спадкових захворювань і надання інформації про преконцеп-
ційну профілактику;
— у І триместрі проводиться УЗД на 10—11 тиж для реєстрування точ
ного терміну вагітності, направлення жінки на інвазивну ПД за наявності
абсолютних показань, за можливості — використання комбінованого ультра
звукового та біохімічного тестування, доповненого в разі потреби каріотипу-
ванням плода;
— у II триместрі ПД включає скринінгування маркерних сироваткових
білків на 15—18 тиж вагітності, оціню вання ризику хвороби Дауна (за табли
цями або за допомогою ком п’ютерних програм), направлення жінки з ризи
ком більше ніж 0,5 % на інвазивну ПД для подальшого пренатального каріо-
типування, ультразвукового скринінгу в 16—21 тиж вагітності для визначення
вроджених вад розвитку;
— у III триместрі інвазивна ПД проводиться в умовах стаціонару для виз
начення тактики нагляду за вагітною і ведення пологів; рішення щодо застосу
вання інвазивних методів у III триместрі приймає консиліум (генетик, аку-
шер-гінеколог, педіатр, лікар УЗД);
— важливим перспективним напрямом розвитку ПД є комбінований
скринінг материнської сироватки крові та ультразвуковий скринінг у І три
местрі вагітності, оцінювання ризику хвороби Дауна, впровадження ефектив
ного методу молекулярної діагностики хромосомних захворювань;
— майбутнє ПД як науки пов’язано з тестуванням регуляторних генів, які
контролюють ранній ембріогенез людини, впровадженням генетичного пас
порту вагітної, розробленням основ генної та клітинної терапії плода.
У міру розвитку медичної генетики перед лікарем і родиною постають нові
проблеми. Внаслідок використання точної прогнозної генетичної інформації
з ’явилася потреба приділяти увагу уявленням людини про жиггя, репродук
тивну функцію родини, про поняття “хвороба”, “норм а”, “якість життя”. Дані
поняття не нові, але використання генетичної інформації під час спілкування
з родиною вимагає розгляду їх у новому ракурсі. При цьому потрібно керува
тися основними етичними принципами медицини:
450
Пренатальна діагностика вродженої та спадкової патології'
• незалеж ність;
• справедливість;
• дія на благо;
• об ов’язковість.
Дані чотири принципи допомагають вибрати правильний шлях, але вод
ночас вони не можуть вирішити всі проблеми, що виникають у родині із спад
ковою патологією. Саме тому лікареві-генетикові доводиться враховувати й
інші чинники, такі як професія, особисті очікування хворого від консульту
вання й очікувані позитивні зміни для хворого. Для того щоб прийняти розум
не рішення, спочатку слід обговорити з пацієнтом усі складні питання, знайти
їхній взаємозв’язок і визначити цінності самого пацієнта.
Завдання лікаря-генетика полягає в тому, щоб допомогти тим родинам,
які мають спадкові порушення, жити й виконувати репродуктивну функцію
якомога краще. Таке визначення дала в 1985 р. Всесвітня організація охорони
здоров’я. У 1987 р. у Мадриді 39-а Всесвітня М едична Асамблея прийняла
Положення про генетичне консультування та генну інженерію, згідно з яким:
“ Є дві основні області генетичного діагностування:
1-а — обстеження перед зачатгям дитини майбутніх батьків відносно гене
тичних захворювань для оцінювання ймовірності зачаття хворої дитини;
2-а — внутрішньоутробні обстеження після зачаття (ультрасонографія,
амніоцентез) для визначення стану плода.
Лікарі, що працюють у галузі генетичного консультування, етично зобов’я
зані забезпечити майбутніх батьків інформацією для ухвалення свідомого рішен
ня про народження дитини. Інформуючи пари, що бажають мати дітей, лікарі
повинні дотримуватися етичних вимог і професійних стандартів медичної діяль
ності серед населення...
Розвиток сучасних технологій сприяв підвищ енню точності передба
чення й виявлення генетичних захворю вань. Якщ о виявлено генетичний
деф ект плода, майбутні батьки мають право наполягати або не наполягати
на аборті. Водночас лікарі мають право виступати або не виступати проти
вклю чення контрацепції та переривання вагітності в послуги генетичного
консультування. Вони не повинні н ав’язувати власні моральні цінності м ай
бутнім батькам. Лікарі, які вважають, що контрацепція й переривання ва
гітності не сумісні з їхніми м оральними цінностям и, мають право не нада
вати таких генетичних послуг. О днак за певних обставин лікар зоб ов’я за
ний попередити майбутніх батьків про наявність у них генетичних проблем
і запропонувати звернутися за медичною генетичною консультацією до ква
ліф ікованого ф ахівця” .
Останніми досягненнями генетики й невід’ємної її' частини — геноміки —
є, з одного боку, виявлення високої частоти спадкової патології на різних
етапах онтогенезу, а з іншого — розкриття патогенетичних механізмів багатьох
спадкових хвороб обміну, визначення можливості корекції патологічних станів
на рівні не тільки вторинної, а й третинної профілактики. Одержані наукові
дані свідчать про те, що мутації, які забезпечують мінливість, мають три якіс
но різні наслідки — нейтральний, позитивний і патологічний, і різницю між
451
ними іноді буває важко буває визначити. Вплив чинників навколишнього се
редовища нерідко зумовлює перехід прихованого перебігу спадкових хвороб
обміну в маніфестну форму. Тому нині ми не можемо прогнозувати ймовірність
маніфестації латентного перебігу спадкового захворювання. Найяскравішою
ілюстрацією цього є мітохондропатії, які реалізуються у хворобу в процесі на
копичення мутацій. Знання цих процесів дає підстави сприймати хворих зі
спадковими порушеннями обміну речовин як людей, які відрізняються від інших
специфічним обміном речовин. Ми перевірили соціальну й психологічну зна
чущість такого ставлення на прикладі родин з фенілкетонурією, гіпотиреозом,
органічними ацидуріями й аміноацидопатіями: наші пацієнти в міру нормалі
зації їхнього стану зруйнували стереотипне сприйняття їх як хворих і вибуду
вали своє життя на основі особливих взаємин із довкіллям і передусім із хар
човими продуктами.
Останніми роками змінюється ставлення до зм енш ення кількості дітей,
які народжуються з генетичними дефектами або схильністю до них. Ще д о
недавна вважалося: “довгостроковою метою медико-генетичних консультацій
є зниж ення кількості народжених дітей з тяж кими генетичними дефектами
або з генетичними поруш еннями” . Але таке визначення несумісне із завдан
ням запобігти соціальному тиску на жінку щодо штучного переривання ва
гітності. У разі високого ризику народження хворої дитини генетичне ко н
сультування може призвести до відмови родини мати дітей і зм енш ення
кількості народжених дітей з вадами розвитку і спадковою патологією. Однак
це не відповідатиме бажанню подружжя мати здорову дитину. Тому пропози
ція лікаря-генетика провести пренатальний діагноз для оціню вання стану
плода і в разі потреби — селективного аборту буде збігатися з бажанням
багатьох родин і відродить віру подружжя в можливість народження в їхньо
му шлюбі здорової дитини.
Зменш ення частоти народження дітей з генетичними дефектами в родині
є наслідком медико-генетичного консультування. Це дуже важливо і для роди
ни, і для держави, однак на рівні популяції результат зменш ення кількості
дітей зі спадковими захворюваннями проявляється тільки за наявності систе
ми медико-генетичної допомоги населенню, що включає первинну профілак
тику (периконцепційна профілактика), вторинну (медико-генетичне консуль
тування та пренатальна діагностика) і третинну профілактику (лікування до
клінічного прояву хвороби й запобігання ускладненням у разі повної маніфе
стації).
Таку трирівневу профілактику викладено в Десяти заповідях для родин,
які планують народження дитини. Вони ґрунтуються на синхронізації репро
дуктивних процесів, глибокому обстеженні, наданні інформації про ймовірність
розвитку дефектів, доступності ефективного лікування, турботливому ставленні
до людей з генетичними порушеннями. Така профілактика покликана допо
могти родинам з генетичними дефектами і поліпшити стан репродуктивної
функції в популяції.
452
10 ЗАПОВІДЕЙ МАЙБУТНІМ БАТЬКАМ

Заповідь 1. Кожна жінка й кожний чоловік після досягнення статевої зрілості
можуть стати матір’ю і батьком.
Заповідь 2. Плануючи зародження нового життя, майбутні батьки повинні
знати про захворювання у своїх родинах, стан власного здоров’я, вплив вироб
ничих шкідливих чинників.
Заповідь 3. Час для зустрічі двох статевих клітин майбутні батьки повинні
вибирати відповідно до ритму організму, щоб жодна із клітин не спізнилася на
“побачення”.
Заповідь 4. Зародження нового життя не варто планувати на зимово-весняні
місяці, тому що статеві клітини в цей час ще по-зимовому малорухливі й усі
життєві процеси в них уповільнені.
Заповідь 5. Кожна родина до планування майбутньої дитини повинна відвідати
генетика й довідатися про індивідуальний ризик народження нездорової дитини.
Заповідь 6. Алкоголь, тютюнопаління, наркотики, віруси, інфекції — воро
ги майбутньої дитини, тому батьки повинні зробити над собою зусилля й позбу
тися шкідливих звичок і хвороб.
Заповідь 7. Майбутні батьки повинні вживати фолієву кислоту по 0,4 мг на
добу за 2 міс до передбаченої вагітності. Після настання вагітності жінка має
вживати її ше впродовж 2 міс. Фолієву кислоту можна замінити мультивітамі-
нами, до складу яких вона входить.
Заповідь 8. Фолієва кислота, визнана Всесвітнім медичним співтовариством
як продукт, що запобігає розвитку багатьох вад у плода, серцево-судинних за
хворювань та раку товстої кишки.
Заповідь 9. Якщо подружжя має проблеми зі здоров’ям, їх потрібно усунути
завдяки лікуванню, і бажано з мінімальним навантаженням лікарськими препа
ратами.
Заповідь 10. Під час вагітності потрібно пройти ультразвукове обстеження в
терміни 14—16 тиж і в 24—25 тиж у досвідченого фахівця. Інші дослідження
можна проводити тільки за спеціальними показаннями.
До того ж подружжя має взяти на себе відповідальність за реалізацію ре

продуктивної функції родини. У 1967, 1969 і 1983 pp. Всесвітня медична асам
блея в Мадриді, Парижі й Венеції прийняла Положення про планування роди
ни, у якому схвалила планування родини й рекомендувала всім національним
медичним асоціаціям брати участь в освітніх та інших заходах, які стосуються
питань планування родини. Фахівці виходили з того, що метою такого плану
вання є збагачення життя людини, а не впровадження обмеження. “ Плануван
ня сім ’ї може сприяти в наданні більших можливостей для повної реалізації
особистості. Подружжя повинно мати в розпорядженні знання й засоби для
планування своєї родини і, як основне право людини, мати змогу визначити
кількість дітей і час їхнього народження”. У США, Великобританії та деяких
інших країнах прийнята позиція: “остаточне рішення — маги чи не мати дити-
j/ 2+15 Медична генетика 453

ну з імовірними поруш еннями — повинні приймати чоловік і ж інка” . Однак

більшість людей зі спорадичними й автосомно-рецесивними спадковими хво
робами не інформовані щодо генетичного ризику у своїй родині. Тому більшість
країн вважає за обов’язок суспільства створювати такі служби, які б проводи
ли скринінг популяції щодо захворювань, які часто трапляються і піддаються
корекції. Характерною рисою такого скринінгу є те, що перший крок робить
лікар, намагаючись розпізнати хворобу до її клінічної маніфестації, на відміну
від традиційної медичної практики, коли хворий сам шукає професійної допо
моги. Під час проведення такого скринінгу дуже важливо переконати суспіль
ство й кожну родину зокрема в тому, що це корисно як для індивіда, гак і для
всієї популяції, і що в проведенні скринінгу повинні брати участь кожен
громадянин і вся система охорони здоров’я. У 1990 р. Комітет міністрів Ради
Європи прийняв Рекомендації державам-учасникам щодо пренатального ге
нетичного скринінгу, пренатальної генетичної діагностики й п о в’язаного з
цим генетичного консультування N R (90)13 на підставі статті 15.Ь Уставу
Ради Європи:
Понятгя “пренатальний генетичний скринінг” включає перевірочні тести,
які проводять для виявлення серед загальної популяції практично здорових
індивідів тих, для кого є небезпека передати генетичні порушення своїм на
щадкам. Пренатальний генетичний скринінг може проводитися упродовж ва
гітності й включати тестування людей обох статей. Принципи також охоплю
ють скринінг до вступу в шлюб і до зачаття, що проводиться для виявлення
небезпеки здоров’ю майбутньої дитини. Пренатальна діагностика — це понят
тя, що включає тести, які використовують для встановлення специфічних ура
жень окремого ембріона або плода.
У Рекомендаціях відображено 14 принципів:
Принцип 1. Тести пренатального генетичного скринінгу' й/або пренаталь
ної генетичної діагностики не варто проводити, якщо консультування до й
після тестів неможливе.
Принцип 2. Тести пренатального генетичного скринінгу й/або пренаталь
ної генетичної діагностики, що проводяться для виявлення небезпеки здоро
в’ю ще ненародженої дитини, повинні бути спрямовані тільки на виявлення
серйозної небезпеки для здоров’я дитини.
Принцип 3. Відповідальність за проведення пренатального генетичного
скринінгу і пренатальної генетичної діагностики бере на себе лікар; лабора
торні процедури потрібно проводити у відповідних закладах, право яких на
проведення таких процедур підтверджене компетентним державним органом.
Принцип 4. Консультування не повинно бути директивним; за жодних умов
консультант не повинен нав’язувати свої переконання людям, яких він консуль
тує, а має інформувати їх щодо відповідних фактів та альтернатив, давати поради.
Принцип 5. Слід заохочувати участь у консультативній зустрічі обох парт
нерів.
Принцип 6. Пренатальний генетичний скринінг і пренатальна генетична
діагностика можуть здійснюватися тільки за згоди зацікавлених осіб, належ
ним чином поінформованих.
454
Особливу увагу потрібно приділяти недієздатним особам, щоб вони не

були позбавлені доступу до пренатального генетичного скринінгу й пренаталь
ної генетичної діагностики; від їхнього імені мають виступати юридичні пред
ставники або уповноважені згідно з національним законодавством. Пренаталь
ний генетичний скринінг і пренатальна генетична діагностика не повинні
здійснюватись без згоди особи, щодо якої вони проводяться.
Принцип 7. Якщо пренатальний генетичний скринінг і пренатальна гене
тична діагностика пропонуються відповідно до загальнодержавних програм,
це в жодному разі не скасовує вимоги щодо згоди зацікавлених осіб, належа
ним чином поінформованих.
Принцип 8. Інформація, що надається під час консультування до прове
дення пренатального генетичного скринінгу й пренатальної генетичної діагно
стики, має бути індивідуальною щодо кожної конкретної особи і її повинно
бути достатньо для свідомого прийняття рішення. Така інформація має вклю
чати мету і характер тестів, а також усі небезпеки, які пов’язані з ними.
Принцип 9. Ж інка повинна мати право вибору, її не слід примушувати до
згоди або відмови від скринінгу чи діагностики. Право на будь-яке медичне
страхування або соціальну допомогу не повинно залежати від проходження
даних тестів.
Принцип 10. Жодні дискримінаційні заходи не повинні застосовуватися ні
до тих, хто згоден проходити пренатальний скринінг або діагностичне тесту
вання, ні до тих, хто відмовляється від них.
Принцип 11. У разі здійснення пренатального генетичного скринінгу, пре
натальної генетичної діагностики й пов’язаного з ними генетичного консуль
тування особисті дані пацієнтів можна збирати, обробляти й зберігати тільки з
метою надання медичної допомоги, діагностування й запобігання захворюван
ням, а також проведення відповідних досліджень. Такі дані потрібно збирати,
обробляти й зберігати відповідно до Конвенції про захист особистості щодо
автоматизованого оброблення особистих даних і Рекомендацій №К(81)1 Ко
мітету міністрів Ради Європи щодо правил, які стосуються автоматизованих
банків медичних даних.
Принцип 12. Будь-яка інформація особистого характеру, отримана в про
цесі пренатального генетичного скринінгу й пренатальної генетичної діагнос
тики, повинна зберігатися в таємниці.
Принцип 13. Право доступу до особистих даних, які зібрані під час прена
тального генетичного скринінгу й пренатальної генетичної діагностики, має
надаватися тільки особі, якої ці дані стосуються. Генетичні дані, що стосують
ся одного з партнерів, не повинні повідомлятися іншому партнерові без згоди
першого з них.
Принцип 14. Якщо існує підвищений ризик передачі серйозних генетич
них захворювань, пацієнтам після відповідного консультування в разі потреби
має бути надано доступ до служб, які здійснюють дошлюбний і дозаплідню-
вальний скринінг і діагностику.
Доцільно впроваджувати скринінг родоводу, завдяки якому можна склас
ти “паспорт” для кожної родини. Це дасть змогу уникнути випадків “ неспо
455
діваного” народження дітей з успадкованою патологією. Якщо знехтувати цим,

родину може очікувати катастрофа, тому що скринінг, який було проведено
без аналізу родоводу, не виявив патології, а лише виключив одну хворобу, яку
шукали. Наш досвід введення паспорта немовляти доводить, шо таким катас
трофам можна запобігти. Варто зауважити, що лікар-генетик бере на себе най
вищу відповідальність за долю родини. І як би він не намагався надавати пере
вагу недирективному консультуванню, однак ухвалення рішення, від якого
залежить доля людей, залишається основною місією генетичного консульту
вання і професійним обов’язком лікаря. З одного боку, він повинен пояснити
родині ступінь ризику й всі деталі ускладнень, а з іншого — наполягати на
рішенні, шо влаштовує суспільство. Багаторічний досвід генетичного консуль
тування дає нам підставу вважати, що родина має стати активним учасником
ухвалення рішення: остаточне рішення приймають чоловік і жінка, а лікар-
генетик завжди буде поруч з ними, використовуючи нові знання для поліпшення
якості життя родини і її репродуктивної функції. Такий підхід уперше застосу
вав Гарпер. Його книга про медико-генетичне консультування була настільною
для кількох поколінь.
456
Контрольні запитання
та відповіді
Що є предметом вивчення генетики лю 4. Біохім ічна генетика.

дини? 5. П оп уляц ій н а генетика.
П редметом ви вченн я генетики л ю ди 6. Генетика розвитку.
ни є осн овні закон ом ірн ості спадковості 7. Ім уногенетика.
та м інливості організму на всіх рівнях його 8. В ивчення геном у лю дини.
організації.
Що являє собою клінічна генетика?
Назвіть рівні організації організму лю К л ін ічн а ген е ти к а — розділ м ед и ч
дини. н о ї ген ети ки , як и й застосовує на п р ак
1. М олекулярний. ти ц і ЇЇ д о с я г н е н н я д л я п р ави л ьн о го вста
2. К літинний. н о в л е н н я діагн о зу , ад ек ватн о го л ік у в ан
3. О рганізм ени й. н я, для п р о ф іл ак ти к и сп адкови х хвороб,
4. П опуляційний. а також для в и зн а ч е н н я п рогн озу для н а
5. Біогеохім ічний. щ адків.
Що е завданням медичної генетики? Які нараклінічні методи досліджень за

Завданням м едичної ген етики є в и з стосовуються у клінічній генетиці?
н а ч е н н я за к о н о м ір н о с т е й п е р е д а в а н н я К л ін ік о -б іо х ім іч н і, ц и т о г е н е т и ч н і,
сп адкови х озн ак і ролі спадковості в п а м о леку л я р м о -г е н е т и ч н і, ге м а т о л о гіч н і,
тології лю ди н и , а також розроб лен н я м е ім унологічні, ен докр и н о л о гіч н і, електр о
тодів діагн ости ки , л ікуван н я та п ро ф іл ак ф ізіологічні, ультразвукові, рентгенорадіо
ти ки сп адкової патології. логічні.
Які проблеми досліджує медична гене Які періоди в історії медичної генетики
тика? можна виділити?
М едична генетика досліджує: спадкові 1. Д ом ен делівськи й .
ч и н н и к и в підтрим анні гомеостазу та здо 2. Відкриття законів спадковості Г. М ен
р о в ’я організм у лю ди н и , етіологію захво делем.
рю вань; питом у вагу спадкових ч и н н и к ів 3. П еріод р озви тку євгеніки.
та чи н н и к ів довкілля в патогенезі захво 4. П еріод стан о вл ен н я та бурхливого
рю вань; вплив спадковості на процес оду розвитку.
ж ан н я, на вибір методів лікуван н я, а та
кож на ф арм акокін ети ку і ф арм акод и н а- Що характеризує доменделівський пе
м ік у л ік а р с ь к и х р е ч о в и н в о р г а н із м і ріод розвитку генетики?
лю ди н и . Щ е Гіппократ у своїх працях підкрес
лю вав роль спадковості в етіології захво
Назвіть основні розділи медичної гене рю вань. О днак згодом на перш е місце в
тики. теорії м ед и ци н и були висунуті зовніш ні
1. Клінічна генетика. ч и н н и к и п о х о д ж е н н я х вороб . Л и ш е в
2. Ц итогенетика. X V III—X IX ст. з ’яв и л и с я п р ац і, у яки х
3. М олекулярна генетика. розглядався вн есок спадковості в р о зви -
457
ток таки х захворю вань, як альбінізм , ге Згодом ген ети ка посіла гідне м ісце в
м оф ілія, п олідактилія тош о. м едичній теорії і практиці.
У 1959 р. відкрито хром осом ну теорію,
Як вплинуло відкриття законів Менде а провідним напрямом у генетиці стала ц и
ля на розвиток генетики? тогенетика. П ізніш е відбулося злиття трьох
Закон и спадковості М енделя допом ог напрямів генетики: цитогенетики, формаль
л и зрозум іти походж ення і п ри чи н и бага ної генетики і біохімічної генетики. Л ю ди
тьох хвороб. Ці закон и підтвердила сучас на стала головним об’єктом генетичних дос
на м едицина. ліджень. На початку 60-х років минулого
століття генетика стала розвиватися, як одна
Що розуміють під поняттям “євгеніка”? з найваж ливіш их галузей наукових знань.
О дн и м із наслідків відкриття законів Н а п р и к ін ц і XX — на п очатку XXI ст.
М енделя стало перебільш ен н я ролі сп ад м ед и чн а ген ети ка п осіла чільне м ісц е в
ковості у спадковій обтяж еності популяції. біологічній науці.
П ош и ри лася думка про виродж ення родин
зі спадковою патологією та їхню п р и р е Що сприяло бурхливому розвитку ге
ченість. Д іагн оз спадкової хвороби ставав нетики в другій половиш XX ст.?
вироком для всієї родини хворого. За та Інтенсивном у розвитку генетики в цей
ких умов у суспільстві набула популярності п еріод сп ри яли :
євген іка — наука про п ол іп ш ен н я п р и р о — у д о с к о н а л е н н я л а б о р а т о р н о ї та
ди л ю ди н и. О сновні її п о л ож ен н я сф о р інструм ентальної м едицини, щ о дало змогу
м улю вав Ф. Гальтон. проводити точніш у нозологізац ію сп адко
Є вгеніка я к соціальний рух ставила за вих синдром ів і хвороб;
мету звільнити лю дство від спадкової п а — значне зн и ж ен н я після Д ругої світо
тології ш ляхом примусової стерилізації хво вої війн и частоти захворю вань ек зо ген н о
рих. У багатьох державах були прийняті за го п о х о д ж ен н я , ш о сп р и я л о зр о стан н ю
кони про примусову стерилізацію тих, хто інтересу до хвороб ен доген н ого походж ен
народив дітей, хворих на епілепсію , оліго ня, у том у числі спадкових;
френію , ш изоф ренію та інш і спадкові хво — зм ін а методології ген ети чн ого ви в
роби . У С Ш А і Н ім еч ч и н і, н ап р и к л ад , ч ен н я л ю ди н и завдяки подальш ом у роз
кількість прим усово стерилізованих лю дей витку загальн ої ген ети ки і біології.
вим ірю валася десяткам и і сотням и тисяч.
У 20-х роках XX ст. у Росії під голову Назвіть основні постулати медичної ге
в а н н я м М .К . К о л ь ц о в а б ул о с т в о р е н о нетики.
євгенічне товариство, однак, на відміну від 1. Н ем ає межі між спадковою м ін л и
інш их держ ав, жодних євгенічн их закон ів вістю , ш о веде до варіацій спадкових о з
не було прийн ято. нак, і м інливістю , внаслідок як о ї в и н и к а
ю ть спадкові захворю вання.
Назвіть етапи розвитку медичної гене 2. У процесі тривалої еволю ц ії лю д
тики. ство н ак о п и ч и л о вел и чезн и й тягар р ізн о
У наш ій країні медична генетика п о м анітних м утацій.
чала розвиватися у 20—30-х роках м инуло 3. Н а рівен ь прояву сп адкови х хвороб
го століття. О сновополож ником клінічної впливаю ть я к ген оти п , так і н авко л и ш н є
г е н е т и к и ст ав н е в р о п а т о л о г і г е н е т и к середовищ е.
С .М . Д ав и д е н к о в . 4. С п а д к о в а о б т я ж е н іс т ь в к л ю ч а є
С ам е він сф орм улю вав п о н ятгя про ш кідл и ві м утації, н ак о п и ч е н і в проц есі
генетичну гетерогенність спадкових хво еволю ції, та патологічні мутації, щ о сп о н
роб, ви сл о ви в дум ку щ одо необхідності та н н о ви н и каю ть у статевих клітинах.
ск л ад ан н я каталогу генів л ю ди ни, о р ган і 5. С ередовищ е ж иття лю дини постійно
зував м еди ко-ген ети чн у консультацію . зм ін ю ється, внаслідок чого з ’яви л ася нова
458
Контрольні запитання та відповіді
група сп адкової патології — екогенетичні організм ів для з ’ясу ван н я загальних за к о

хвороби. ном ірн остей будови і ф у н к ц іо н у ван н я ге
6. П рогрес у суспільстві і насам перед
ному ів.
м едицині сп ри яє підвищ енню тривалості 4. Е в о л ю ц ій н а ге н о м ік а д о сл ід ж у є
ж и ття хворих зі сп адк овою п атол огією , ш лях еволю ц ії геном ів, п оходж ен н я біорі-
відновленню у них поруш еної репродуктив зн ом ан іття і ген ети чн ого полім орф ізм у.
ної ф ункції, щ о призводить до збільш ення 5. М ед и ч н а ген о м ік а в и р іш у є п р и
кількості таких хворих у популяції. кладні п и тан н я к лін ічн ої і п р о ф іл акти ч
н ої м едици н и .
Якою є поширеність спадкової патології
серед дітей? Що являє собою ДНК-рівень геному
Генні хвороби стан о вл ять 1 % (серед людини?
н ем о вл ят); хром осом ні хвороби — 0,5 % У сом ати чн ій клітині кількість Д Н К
(серед н ем овл ят); хвороби зі сп адковою с т а н о в и т ь 6 ,4 х 1 О9 пар нуклеотидів. О с
сх и льн істю — 3—3,5 % (серед дітей віком н о вн а кіл ьк ість Д Н К (б л и зь к о 95 %) зо
до 5 років); несум існість матері і плода — середж ена у хром осом ах, реш та (близько
0,4 % (серед н ем овл ят). П о ш и р ен ість г е 5 %) — у м іт о х о н д р ія х . М із е р н о м ал а
н етичних сом атичних поруш ень невідом а. к іл ьк іст ь Д Н К п р ед ст ав л е н а о к р е м и м и
кіл ьц еви м и м олекулам и Д Н К у ядрі і ц и
Як змінюється з віком тягар спадкової топлазм і.
патології?
Т ягар сп адкової патології з віком н е Що являє собою ДНК?
зм енш ується, однак зм іню ється її профіль. Д Н К , або дезоксирибонуклеїнова к и с
Н ап ри клад, частота тяж ких ф орм сп а д к о л ота, явл яє собою н и тко п о дібн у м олеку
вої патології зниж ується за рахунок леталь лу, щ о складається з чотирьох нуклеотидів:
ності в ди тячом у віці, але в пубертатний пуринів — аденіну (А) і гуаніну (О) та п ір и
період і п ізн іш е виявляю ться нові хворо м ід и н ів — ц и т о з и н у (С ) і т и м ін у (Т ),
би (хвороби зі спадковою схильністю ). з ’єд н ан и х у п олін уклеоти д н и й л ан ц ю г з
остовом із зали ш ків цукру — д е зо к си р и
Дайте визначення поняття “геном”. бози , і фосфату. Д Н К — єд и н и й тип м о
Геном — це сукупність генів гаплоїдно лекул, здатних до сам овідтворен н я (р еп л і
го набору хромосом організмів певного виду. кації), щ о забезп ечує сп адковість ген ети ч
н о ї ін ф о р м а ц ії в р яд і п о к о л ін ь . Д Н К
Що вивчає наука геноміка? м іститься в ядрах кліти н у вигляді щ ільно
Геном іка вивчає п р и н ц и п и будови і спакованих суперспіралізонаних структур —
структурно-ф ункціональну організацію ге хром осом .
ном ів, а також проводить сек вен у ван н я,
картування та ідентиф ікацію ф ункцій генів З чого складається нуклеотид?
і позаген н их елементів. К ож ний нуклеотид складається з трьох
ко м п о н ен тів: гетер о ц и кл ічн о го к іл ьц я з
З яких розділів складається геноміка? атом ів вуглецю й азоту (азотиста основа),
1. С тр у кту р н а ген ом ік а ви в ч ає п о п ’ятивуглец евого цукрового кіл ьц я (п е н
слідовність нуклеотидів у геном ах, будову тоза) і ф осф атн о ї групи (зал и ш о к ф о сф о р
генів, м іж генних д іл ян о к та інш их струк н ої кислоти). А зотисті основи поділяю ть
турних ген етични х елементів. н а два типи: п урини і піри м іди н и .
2. Ф у н к ц іон альн а геном іка проводить
іден ти ф ікацію генів, вивчає взаєм одію їх Дайте визначення поняття “комплемен-
у кліти н н ій системі. тарність”.
3. П о рівн ял ьн а ген ом іка вивчає п о К о м п л ем ен гар н ість — це взаєм о д о -
дібне і відмінне в організації геномів різних п овню вальн а дія двох д о м ін ан тн и х генів,
459
які сп равляю ть вплив на появу будь-якої ко р и стан н ям ген ети чн ої ін ф о р м ац ії Д Н К ,

н ової сп адкової озн аки . коли п ев н а л ін ій н а п о сл ід о вн ість осн ов
“ п ерево д и ться” у відповідну л ін ій н у п о
Який процес називають реплікацією? слідовність ам ін о к и сл о т (п ер ви н н у струк
Реплікація, або процес сам овідтворен туру білка). С и н тез білка відбувається в
н я молекул Д Н К , — це си н тез за д о п о м о рибосом ах.
гою ф е р м е н т у Д Н К - п о л ім е р а з и н и т о к
Д Н К на м атричній молекулі згідно з п р и н Який процес називають репарацією ДНК?
ц и п ом ком плем ентарності. Р еп ар ац ія Д Н К — це процес відн ов
л е н н я п ер ви н н о ї структури і ліквідації уш
Який процес називають транскрипцією? кодж ень Д Н К .
Т ранскри пція — це механізм, за д оп о
могою якого послідовність основ в одному Що називають геном?
з цистронів ланцю га Д Н К “ переписуєть Ген — це о д и н и ц я сп адковості, час
с я ” в ком плем ентарну їй послідовність о с тина молекули Д Н К , яка кодує си н тез п ев
нов М Р Н К . Цс перш а стадія реалізації ге ного білка, молекул т Р Н К і м Р Н К й та
нетичної інформ ації. ким чином бере участь у ф орм уван н і о з
наки чи властивості організму.
Дайте визііачення поняття генетичний код.
Г енетичний код — це систем а зап ису Що являє собою метод полімеразної
спадкової ін ф орм ац ії в молекулах н уклеї ланцюгової реакції?
нових кислот ш ляхом певного чергування П олімеразна лаіщ ю гова реакція (П Л Р),
послідовностей нуклеотидів. або сп ец и ф іч н а ам п л іф ік ац ія, — це метод,
як и й дає змогу вибірково синтезувати in
Назвіть властивості генетичного коду. vitro у значн ій кількості ф рагм енти Д Н К
1. У н івер сал ь н ість (ід ен ти ч н и й д л я р ізн ого розм іру (від кількох д есятків до
всіх ж ивих організм ів). кількох сотень пар нуклеотидів). Я к мат
2. Т ри п летн ість (кож н а ам ін оки слота риці використовую ть будь-які зразки Д Н К ,
кодується трьом а нуклеотидам и). що м істять ам п ліф ікован у послідовність.
3. Н еп е р ек р и в н іс ть (к о ж н и й кодон Д ля проведення П Л Р о бо в’язково потрібно
складається з трьох нуклеотидів і кож ний знати нуклеотидну послідовність ам пліф і-
н аступ н ий кодон складається з трьох н а кованої ділянки Д Н К . С п ец и ф іч н и й вибір
ступних нуклеотидів). ц ієї д іл я н к и зд ій сн ю ю ть за д о п о м о го ю
4. Виродж еність (усі ам ін оки сл оти , за праймерів. П райм ери — цс ш тучно синте
ви н ятко м м етіоніну і три п тоф ан у, маю ть зовані олігонуклеотидні послідовності Д Н К
п он ад один кодон). завдовж ки від 15 до ЗО пар нуклеотидів,
ком плем ентарних ам пліф ікованій ділянці.
Який процес називають сплайсингом? Цей метод використовую ть для ідентиф і
С п л ай си н г — це процес “ зш и в а н н я ” кації мутацій, які спричиню ю ть спадкові
кодувальних д іл ян о к гена (екзонів) після захворю вання.
в и р із а н н я н ек о д у в а л ь н и х д іл я н о к ген а
(інтронів) з первинних Р Н К -тран скри п тів, З яких етапів с кладається ПЛР?
які утворю ю ться внаслідок тран скрипції. П Л Р ск л ад ається з таки х етапів: ви
У з р іл ій м Р Н К ін т р о н н і д іл я н к и д іл ен н я Д Н К , ам п л іф ік а ц ія Д Н К , ел ек т
відсутні, а ск зон и становлять безперервну роф орез або д етек ц ія результатів а м п л іф і
кодувальну послідовність. кац ії Д Н К .
Який процес називають трансляцією? Що називають ампліфікацією?

Т р а н с л я ц ія (б іо с и н те з біл ка) — це А м п ліф ікац ія — це вибіркове к о п ію
процес утворення специф ічних білків з в и ван н я п евної діл ян ки Д Н К .
460
У чому полягає сутність електрофорезу? Що являють собою прямі методи ДНК-

Електрофорез — це метод поділу білків діагностики?
і нуклеїнових кислот в агарозному чи по- У прям ій діагн ости ц і о б ’єктом м о ле
ліакрилам ідном у гелі, щ о грунтується на кулярного аналізу є м утація гена. Т аки й
відмінностях у швидкості просування фраг підхід е ф е к т и в н и й за н а я в н о с т і т о ч н о ї
ментів під впливом постійного електричного ін ф орм ац ії про п оходж ен н я, частоту і л о
поля, а також на відмінностях у молекулярній к ал ізац ію н а й п о ш и р е н іш и х м утацій. Д о
масі і просторовій конфігурації молекул. таки х мутацій належ ать м утації deIF508 та
н и зк а інш их п ри м уковісц и дозі, делец ій н і
Дайте визначення поняття “секвенування”. мутації при міодистрофії Д ю ш ен н а, мутації
С еквен уван н я — це ви зн ач ен н я п ер R408W при ф ен ілкетон урії, ін версій н а му
в и н н о ї н уклеотидної послідовності м о ле тац ія при гем оф ілії А, п ротяж на делеція
кули д н к . п р и ад р ен о ге н іта л ь н о м у си н д р о м і, е к с
п а н с ії тр и н у к л ео ти д н и х п о вто р ів у разі
Що таке алель? “д и н ам ічн и х м у тац ій ” при си н дром і л а м
Алель — одна з двох або й більш е аль кої Х -хром осом и та д еяки х інш их н ей р о -
тернативних ф орм гена, кож на з яких ха дегенеративн и х захворю ваннях.
рактеризується унікальною послідовністю
нуклеотидів. Алелі поділяють на дві групи — Що являють собою непрямі методи
н орм альні, або алелі дикого типу, за яких ДНК-діагностики?
ф ун кц ія гена не поруш ується, і мутантні, Н еп рям і методи Д Н К -д іагн о сти к и за
щ о спричиню ю ть поруш ення ф ункції гена. стосовую ть у разі сп адкови х захворю ван ь,
У будь-яких популяціях для будь-яких генів які спри ч и н ен і м утац іям и , щ о н е оп и сан і
алелі дикого типу переважаю ть. в літературі, або в разі ви яв л ен н я у п р о
банда невідом их м утацій. Цей м етод грун
Що таке мутація? тується на ви ко р и стан н і зчеп лен и х з ге
П ід м у т а ц іє ю р о з у м ію т ь б у д ь -я к і ном п ол ім орф н и х м аркерів, за доп ом огою
зм ін и в послідовності Д Н К незалеж но від як и х проводиться ід ен ти ф ікац ія мутацій у
їх н ь о ї л о к а л іза ц ії і вп л и ву на ж и т тє д і сім ’ях високого ризику, тобто в батьків або
яльн ість організму. найближ чих родичів хворого. Н еп рям і м е
тод и Д Н К -д іа гн о сти к и застосовую ть і в
На чому Грунтується і для чого прово разі захворю вань, які викликані ще не іден
диться молекулярна діагностика? ти ф іко в ан и м и ген ам и , невідом и м и м ута
М олекулярна діагностика ґрунтується ціям и. О бов’язко во ю умовою є н аявн ість
на дослідж енні мутацій у пацієнтів, членів полім орф ни х сайтів р естри кц ії, щ о п е р е
їхніх сімей або в імовірних гетерозиготних буваю ть у б е зп о с е р е д н ій б л и зь к о с ті до
носіїв патологічних мутацій. М олекулярна м утантного гена.
діагностика може здійсню ватися ще до в и
явлен н я будь-яких клінічних чи біохіміч Що являють собою позахромосомні і
них сим птом ів хвороби, щ о дає змогу ви кільцеві молекули ДНК?
робити р ац іон альн у такти ку і розпочати П озахром осом н і І кільц еві м олекули
лікування, а також еф ективно виявити ге Д Н К являю ть собою продукт геном у, о д
терозиготних носіїв у сім ’ях високого р и н ак дотепер не з ’ясо ван о , за рахунок яки х
зику чи на найбільш ранніх стадіях розви т генети чних п р о ц есів вон и утворю ю ться.
ку плода, щ о є важ ливим ф актором п ро Розм ір їх варію є від 150 до 20 000 пар н у к
ф ілакти ки спадкових хвороб. леотидів.
У ссавців дослідж ен о великі кільцеві
Які є методи ДНК-діагностики? молекули Д Н К розм іром від 150 до 900 000
П рям і і н еп р ям і методи Д Н К -д іа г н о п ар нуклеотидів, які локалізую ться тільки
стики. в ядрі, і д іл ян к и , щ о явл яю ть собою ам п -
461
л іф ік о в а н і п овтори о н к о ге н ів або генів 3. Відсутність інтронів у мігохондрі-

стійкості до антим етаболітів. С ам е з ним и альному геномі.
п о в ’язую ть стійкість клітин до лікарських 4. Гени транспортної РНК є сигнала
р ечови н і здатність клітин до н еоб м еж е ми поділу для процесингу первинних
ного росту. транскриптів.
5. Функціонування мітохондрій з
Що таке повтори і як їх класифікують? різними типами мітохондріальної ДНК (ге
П овтори — ие діл ян ки з повторю ва тероплазмія) усередині клітини.
ним и послідовностям и нуклеотидів у Д Н К . 6. Незначні відмінності коду ДНК від
За довж и н ою повтори класиф ікую ть: універсального.
— м ікросателіти (складаю ться з 2—9 7. Мутації генів у мітохондріальній
пар нуклеотидів); ДНК лежать в основі мітохондріальних
— м ін ісателіти (ск ладаю ться з 10— хвороб.
100 000 п ар н уклеоти д ів).
За частотою повтори поділяю ть на: Що виділяють за функціями первинно
— послідовності, щ о повторю ю ться не го продукту?
доси ть часто (до 1000 повторів в одном у За функціями первинного продукту
локусі); виділяють:
— п осл ід овн ості, щ о п овторю ю ться — ферменти;
часто (п о н ад 1000 повторів). — модулятори функції білків;
Повтори являю ть собою унікальну для — рецептори;
кожної лю дини комбінацію і тому станов — транскрипційні фактори;
лять значний інтерес для судової медицини. — внутрішньоклітинний матрикс;
— трансмембранні переносники;
Що означає термін “поліморфізм”? — позаклітинний матрикс;
П о л ім орф ізм є н асл ідком як існ и х і — канати;
кількісн и х зм ін у структурі Д Н К . Голов — клітинні сигнали;
ною ф орм ою генетичного полім орф ізм у є — гормони;
о дн о н уклеотидн ий полім орф ізм — вар іан — позаклітинні переносники;
ти п о сл ід о в н о с тей Д Н К із за л у ч ен н я м — імуноглобуліни.
одн ієї п ари нуклеотидів. У становлено, щ о
однонуклеотидні розходж ення виявляю ть Як залежить час прояву спадкових хво
ся протягом 1000—2000 пар нуклеотидів, роб від функції патологічного гена?
щ о з а б е з п е ч у є ід е н т и ч н іс т ь л ю д е й на 1. Гени, що кодують транскрипційні
99,9 % , і тіл ь к и 0,1 % розх о д ж ен ь за о д фактори, спричинюють хвороби з внутрі-
ним нуклеотидом зум овлю є значні ін д и шньоутробним розвитком.
відуальні ф ен оти п н і варіації. 2. Гени, шо кодують ферменти, спри
чинюють хвороби з розвитком на першо
Дайте коротку характеристику мітохон- му році життя.
дріалмюї ДНК. 3. Гени, що кодують рецептори, спри
М ітохондріальна Д Н К явл яє собою чинюють хвороби, які розвиваються у віпі
дволанцю гову кільцеву структуру, щ о скла від 1 року до пубертатного періоду.
д аєть ся з 16 569 п ар нуклеотидів і кодує 4. Гени, шо кодують модулятори
дві ри бо сом ні Р Н К , 22 тран сп ортн і Р Н К і білкової функції, спричинюють хвороби з
13 поліпептидів. розвитком у віці до 50 років.
Назвіть основні властивості мітохонд Що таке геномний імпринтинг?

ріальної ДНК. Геномний імпринтинг — це епігене
1. Успадкування за материнським типом. тичний процес диференційного марку
2. Відсутність мейозу. вання локусів хромосом одного з батьків,
462
щ о зу м о вл ю є р ізн и й ф е н о т и п н и й п р о яв пресії гомологічних генів у нащ адків. Точні

у н а щ а д к ів м у та ц ій , у с п а д к о в а н и х від м еханізм и, щ о леж ать в основі ген ом н ого
матері чи батька. М еханізм ом ім п р и н ти н - ім п ринтингу, невідомі, проте головна роль
гу є с п е ц и ф іч н е м ети л у в а н н я ц и т о зи н о - у ц ьом у процесі відводиться сп е ц и ф іч н о
вих осн ов Д Н К , щ о виклю чає т р а н с к р и п му м етилуванню ци този н ови х о сн о в Д Н К ,
цію гена. яке вклю чає тран скри п ц ію генів. Д ля н о р
Відомо близько ЗО генів у геном і л ю м ального розвитку організм у в його д и -
ди н и , що зазнаю ть імпринтингу. Вони без плоїдном у хром осом н ом у наборі о бо в’я з
п осередньо впливаю ть на спадкову п ато ково маю ть бути два різні гаплоїдні н аб о
логію (пухлини, синдром и П радера—Віллі, ри хром осом батька і м атері. Відхилення
А н гельм ана тощ о). від цієї зако н о м ір н о сті, передусім за х р о
м осом ам и, щ о містять ім принтовані д іл ян
Які є наукові погляди на прояви геном ки геному, п ри зводи ть до п о р у ш ен н я н о р
ного імпринтингу? м альн ого п роц есу розвитку.
Т ерм ін “ геном ний ім п р и н ти н г” у ге
н е т и ц і в п е р ш е з а с т о с у в а в у I9 6 0 р . Наведіть приклади прояву феномену
X. К роуз із К олум бій ського університету геномного імпринтингу в людини.
(С Ш А ) для опису селекти вн ої елім інац ії Ф ункц іон альн і відмінності генетично
батьківських хром осом у комах. На основі го м атеріалу матері і батька ви явлені за
я в и щ а г е н о м н о го ім п р и н т и н г у п ізн іш е триплощ ії. Т р и п л о їд н и й набір хром осом у
було п о яс н ен о селективну ін акти вац ію X- л ю дин и ви н и к ає, як відомо, вн аслідок п о
хром осом и батька у ссавців. Н акопи чен і д в о єн н я набору хром осом в одній з бать
дан і даю ть підстави вваж ати, щ о ген о м ківських гамет. Т кан и н а тригщо'їдного п л о
ний ім п ри н ти н г — це ф орм а регуляції, яка да має два хромосомні набори батька і один —
відкриває новий рівень м інливості, п о я с м атері (андрогенний тип). П ри цьому ф о р
н ю є, чому м утації в одних і тих сам их м ується велика кістозна п л ац ен та з част
ділянках геном у дію ть п о-різн ом у залеж ковою пухлинною зм іною . П лоди в и ж и
но від того, одерж ані вони від батька чи ваю ть тільки за м озаїцизм у. О сн о вн и м и
від матері. П роблема геном н ого ім п р и н ф е н о т и п н и м и о зн а к а м и таки х плодів є
тингу набуває особливого зн а ч е н н я через відносна м акроцеф алія, м ікросом ія, затри
зв ’язо к зі спадковою патологією лю дини. м а н н я р о з в и т к у , с и н д а к т и л ія . Е ф е к т
Н аявність зв ’язк у між д е як и м и сп ад к о ви ім п ри н ти н гу доси ть чітко ви зн ачен и й для
м и хворобам и і геном н им ім п ринтингом чотирьох хром осом : 7 -ї, 11-ї, 14-ї і 15-ї.
простеж ується на різних рівнях організації
ген ети чн ого матеріалу. Розкрийте зміст поняття “однобатьків-
ська дисом ія” .
Які явища лежать в основі виникнення З в ’язо к ф ен о м ен а ген о м н о го ім п р и н
геномного імпритингу? тингу з патологією л ю ди н и м ож на п р о сте
Зазви чай організм и м аю ть біалєльну ж ити на рівні окрем и х хром осом , на я к о
експресію генів, і л и ш е на ділян ках ген о му ви являється одн обатьківська дисом ія.
му, схильних до ім принтингу, експресуєть- Під однобатьківською дисом ією розумію ть
ся тільки оди н алель — батька чи матері, п ом илкове походж ення ди п лоїдії за о к р е
тобто сп о стерігається м о н о ал ел ьн а е к с м ою хром осом ою або її частиною з о дн о
пресія ім п рин тованих генів. У становлено, го батьківського дж ерела в зародків або
ш о в основі геном ного ім принтингу леж ать о р ган ізм ів з “ н о р м а л ь н и м ” к ар іо ти п о м .
сп ец и ф іч н і структурно-м олекулярні зм іни К о н ц еп ц ія о дн обатьківської ди со м ієї сто
окремих ділянок хромосом, щ о відбувають с о в н о л ю д и н и була за п р о п о н о в а н а в
ся під час ф орм уван н я чоловічих і ж ін о 1980 р. Е нгелем . У перш е о д н о б атьк івсь-
чих статевих клітин. Такі зм ін и зум овлю ку д и сом ію у л ю д и н и п р о д ем о н стр у вав
ю ть стійкі ф ун кц іон ал ьн і відм інності е к с 1988 р. С п ен с у д ів ч и н к и з м у ко вісц и д о -
463
зом. Відтоді ц я ан ом ал ія хром осом о п и м осом ам и. Але кількість дуп лікац ій о к р е

сується у дедалі більш ої кількості пацієнтів. мих сегм ентів хром осом одн о б атьківсько
Є два ти п и одноб атьківської дисом ії: го п оход ж ен н я м ож е бути н ев и зн а ч е н о
а) ізодисом ія, ш о ви н и к ає внаслідок великою . Д о групи п ід ви щ ен о го р и зи ку
н ерозходж ення хромосом у другому поділі в и н и к н е н н я о д н о б а т ь к ів с ь к о ї д и с о м ії
м ейозу. О бидві хром осом и п ри ц ьом у є відносять:
р еду п л ікован и м и к опіям и і м аю ть ід ен — аном альних носіїв сімейних збалан
тичні послідовності Д Н К з повною гом о- сованих тр ан сл о кац ій і робертсон івськи х
зи готи зацією хром осом ного матеріалу; тран сл окац ій ;
б) гетеродисом ія, нерозходж ення хро — носіїв м озаїчних три сом ій ;
мосом у перш ому м ейотичному поділі з н е — плодів з прен атальн о підтвердж е
іден ти чн и м и гом ологам и. ним діагнозом обм еж еного п л ац е н тар н о
го м озаїцизм у.
Назвіть механізми виникнення одно
батьківської дисомії. Які синдроми пов’язують з одноба гьків-
О п и сан о кілька м еханізмів в и н и к н ен ською дисомісю?
ня однобатьківської дисом ії за цілим и хро За допом огою м о леку л яр н о -ген ети ч
м осом ам и. С еред них: них м аркерів було ви явлен о одн обатьків-
1. К ом плем ентація гамет — д о п о в н ен ську дисом ію за хром осом ою 7 м атер и н сь
н я нулісом ної за п евн ою хром осом ою н а кого походж ення (О БД 7м ат) за відсутності
бору однієї гамети ди сом ною за ц ією са хром осом и 7 батька. У 1995 р. предм етом
м ою хром осом ою ін ш ої гам ети. Н езв аж а пош уку однобатьківської ди сом ії став с и н
ючи на низьку ймовірність такої події, вона дром Р ассела—С ільвера. Втрата цілих ав
не є рідкісною . тосом, їхніх ділян ок або навіть одного бен-
2. “ К о р е к ц ія ” три сом ій — редукц ія да зазвичай п огано п ерен оси ться о р ган із
трисом ій до д и сом ії ш ляхом втрати над- м ом , м ож е бути л е т а л ь н о ю . П р и к л а д и
к іл ьк існ о ї х р о м о со м и , щ о п оходи ть від таких еф ектів — синдром и П р ад ер а—Віллі
одного з батьків, із збереж енн ям двох х р о й А нгельм ана. Н едавно одерж ано д ан і про
мосом другого з батьків. Редукція трисомій те, ш о у хворих із си н дром ом П рад ера—
м ож е відбуватися я к за н ер о зх о д ж ен н я Віллі були відсутні делец ії хром осом и 15
хром атид у м етаф азі, так і в разі відста при двох хром осом ах 15, успадкованих від
ван н я хром осом и в анаф азі під час п е р матері (О БД 15м ат). П олови н а хворих на
ш ого поділу зи готи або п ізн іш е зі зб ере синдром А н гельм ана м ає делец ію , схожу
ж ен н ям початкової хром осом ної к о н сти н а т а к у п р и с и н д р о м і П р а д е р а — Віллі
туції зиготи в деяких клітинах. (15д 11 — 13), але в разі синдром у А н гель
3. С ом атична р еком бін ац ія — обм ін м ана вона м ає м атери н ське походж ення.
між хром атидам и гом ологічних хром осом У тверди лася дум ка, щ о с п ів в ід н о ш ен н я
у со м ати чних клітинах. Т ак и й м еханізм си ндром ів П р ад ер а—Віллі й А н гельм ан а
п ри зводить до однобатьківської ди сом ії за може відображ ати відн осн и й вн есо к м а
окрем им хром осом ним сегментом . тері та батька у грисомію 15. О станнім и
рокам и оп и сан о випадки однобатьківської
Які сім’ї належать до групи підвищено ди сом ії за хром осом ою 11 від батька у хво
го ризику виникнення однобатьківської ди- рих із синдром ом Відсмана—Беквіта (гіган
еомії? ти зм , м акроглосія, ом ф ал о ц ел є, ви соки й
Усього в лю дин и виявлено 47 ти п ів р и зи к розвитку пухлин).
однобатьківського успадкування хромосом:
44 ти п и однобатьківської дисом ії за 22 ав Щ о підтверджує наявність батьківсько
тосом ам и від кож ного з батьків і 3 ти п и го і материнського імпринтингу за окремими
однобатьківської дисом ії за статевим и хро генами?
464
К л аси ч н и й метод генетики — ан аліз значених генів — супресорів пухлини (ф ун

р о до во ду — дав зм огу п ід твер д и ти н а кц іон ал ьн а нулісом ія) та при чи н ою р о з
я в н іс т ь б а т ь к ів с ь к о г о і м а т е р и н с ь к о г о витку злоякісн и х новоутворень.
ім принтингу за окрем им и генами. Ім при н- Більш ість випадків спорадичних пух
тован и й алель передається м енделівським л ин Вільмса характеризується втратою всієї
сп о со б о м , проте й ого е к с п р е с ія в и з н а хром осом и 11 або її частини (тобто втра
ч а є ть ся статтю того, хто його п ер ед ає. тою гетерозиготності). Н ині Д Н К -м а р к е -
Ім п р и н ти н г батька озн ачає, що ф ен оти - ри дали зм огу іденти ф ікувати батьківське
пічної експресії алеля не відбувається в разі дж ерело патології і ви зн ачи ти , щ о делец ія
п ередавання його батьком , а м а т е р и н с ь а б о втр ата х р о м о с о м и 11 с п о с т е р іг а є т ь с я
кий ім при нтинг означає, що експресії гена за спорадичних пухлин Вільмса і м айж е
не відбувається за передаван н я його м аті завжди залучає хром осом у м атери н ського
р ’ю. В иявилося, щ о цей процес зворотний походж ення. Це о зн ачає, щ о м атери н ська
і, отж е, вклю чає ти м часові м о д и ф ік ац ії хром осом а 11 має п евн и й вплив і р о зв и
Д Н К . З в ’я з о к з ф е н о м е н о м г ен о м н о го ток пухлини не ко м п ен су ється х ром осо
ім п ри н ти н гу спадкової патології л ю ди ни м ою 11 батька. В и вчен н я сім ей н и х в и
на рівні окрем их генів чітко п ростеж уєть падків пухлини Вільмса дало підставу п р и
ся на прикладі н и зк и м он оген н и х захво п у с т и т и , ш о с х и л ь н іс т ь д о п у х л и н и
рю вань, наприклад хореї Гентінґтона, н е й передається п ер еваж н о по л ін ії батька і
роф ібром атозу І і II ти пів, м іотонічної д и підтверджує дж ерело різних ф акторів бать
строф ії. ка, п о в ’язан и х з пухлиною Вільмса, але не
картованих на коротком у плечі хром осо
Чи доведено наявність зв’язку між гс- ми II.
номним імпринтингом і пухлинним ростом?
Н ині н аявність зв’язк у між ген ом н и м Якими є перспективи використання
ім принтингом і пухлинним ростом не вик результатів геномних досліджень у меди
л и кає сумніву. В становлено, щ о д еякі ем цині?
б р іо н а л ь н і п у х л и н и , з о к р е м а п у х л и н а 1. Ш ироке застосуван ня ген одіагн ос-
Вільмса, вин икаю ть у разі втрати гетеро тики.
зиготності м атери нського походж енн я за 2. Т ехнічна доступність п ередім п лан -
хром осом ою 11. У разі втрати гетерозигот тап ій н ої діагн ости ки .
ності за хром осом ою 13 м атер и н сь к о го 3. Генетичне тестування хвороб зі спад
п о х о д ж ен н я в и н и к аю т ь о ст ео с ар к о м и і ковою схильністю, проф ілактика таких хво
ретинобластом и. Т аким чином , ін акти ва роб.
ція гена батька внаслідок ім п рин ти нгу і 4. У п ровадж ення генотерапії окрем их
втрати гетерозиготності через мутації дру захворю вань.
гого (у даном у разі м атеринського) алеля 5. С тво р ен н я нових ліків на основі
є м еханізмом п овн ої втрати активності за ген ом н ої інф орм ації.
СЕМ ІОТИКА ВРОДЖ ЕНОЇ ТА СПАДКОВОЇ ПАТОЛОГІЇ.

СИНДРОМОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛІЗ
Щ о є предметом вивчення семіотики Як визначають поняття “синдром” у

спадкових хвороб? клінічній генетиці?
С е м іо ти к а сп а д к о в и х хвороб ви вчає Терм ін “ си н д р о м ” у клінічній ген е
о зн а к и (си м п то м и ) сп ад к о ви х хвороб і тиці застосовую ть не стільки для п о зн а
п ато л о гічн и х стан ів , с п р и ч и н е н и х в п л и чення сукупності сим п том ів, о б ’єдн ан и х
вом сп ад к о ви х ч и н н и к ів і ч и н н и к ів д о в спільним патогенезом , скільки для п о зн а
кілля. чен н я сам остійних нозологічних оди н и ц ь.
465
Багато нозологічно ід ентиф ікованих сп ад посередньо стосується клінічних проявів

кових хвороб називаю ть синдром ам и. спадкової патології — будь-яка м он огенно
детерм інована спадкова хвороба завжди х а
Щ о таке синдромологічний аналіз? рактеризується не одним сим птом ом, а спе
Синдромологічний аналіз — це узагаль циф ічним п оєднанням чи ком плексом п о
нений аналіз усіх ф енотипних (клінічних) р у ш ен ь у р ізн и х о р ган ах і си стем ах . З
проявів з метою виявити стале поєднання к лін ічн ого погляду, потрібн о р о зр ізн яти
ознак для встановлення діагнозу. п ерви нну і вторинну плейотропії. У деяких
випадках плейотропія допом агає з ’ясувати
Назвіть характерні особливості клініч взаєм озв’язок клінічних сим птом ів хвороб.
них проявів спадкової патології.
1. С ім ей н и й характер захворю вання. Чим зумовлені первинна і вторинна
2. Х ронічний , п рогред ієн тн и й , р ец и плейотропії?
ди вн и й перебіг. П ерви н н а п лейотропія зум овлена біо
3. Н аявність спец и ф іч н и х сим птом ів. х ім іч н и м и м е х а н ізм а м и д ії м у тан тн о го
4. Ч исленні патологічні зм ін и органів білка або ф ерм ента — первинних продуктів
і систем. м утантних алелів. В торинна п лейотропія
5. Вроджений характер хвороби. зум овлена у скл ад н ен н ям и п ерви н н и х п а
6. Резистентність до най пош иреніш их тологічних процесів.
методів терапії.
Дайте визначення поняття “вроджена
Щ о зумовлює розвиток хронічного про вада розвитку”.
цесу в разі спадкових хвороб? Вроджена вада розвитку — це стійкі
Х ронічни й процес у разі спадкових морфологічні зміни органа або всього орга
хвороб розвивається внаслідок постій ного нізму, щ о виходять за межі варіації їхньої
впливу м утантного гена. Рівень хронізації будови і спричиню ю ть розлади функцій. П о
та п р о ір ед ієн тн ості одн ієї і тієї сам ої хво няття “ вроджена вада” також включає врод
роби у різни х хворих р ізн и й , щ о п о я с жені поруш ення обміну речовин.
н ю ється взаєм одією генів (ген оти п к ож
ної л ю ди н и індивідуальний). Дайте визначення поняття “вроджена
аномалія”.
Щ о є причиною рецидивного перебігу В род ж ен а а н о м а л ія — це б у д ь -я к а
спадкової патології? ф ункціональна чи структурна аномалія, яка
Р ецидивний перебіг спадкових хвороб є у н о в о н а р о д ж е н о г о а б о з ’я в л я є т ь с я
зум овлений як ген етичн им и чи н н и к ам и , п ізніш е; ан ом алія, сп р и ч и н ен а у сп адкова
гак і чи н н и к ам и довкілля. До генетичних ним станом або впли вом середовищ а, щ о
ч и н н и к ів відносять особливості ф у н к ц іо передував народж енню . Це поняття ох о п
н у ван н я генів хворого, тобто регуляцію лю є не лиш е вади розвитку, а й спадкові
їхньої активності в м еж ах, які встановлені хвороби обміну.
генотипом . Ч и н н и к и довкілля ускладню
ю ть о сн о вн и й патологічний процес (ак ти Щ о таке морфогенез?
візац ія м ікроб н ого ф акто р а, п оруш ен н я М орф огенез — це реалізація ген ети ч
х а р ч у в а н н я ), сп р и ч и н ю ю т ь д о д ат к о в и й ної програм и у п росторі—часі під впливом
у ш к о д ж у в а л ь н и й в п л и в (о х о л о д ж е н н я , багатьох чи н н и к ів середовищ а. У суворо
ін ф екц ії, стреси). ви зн ачен и й період онтогенезу і в суворо
визн ачен о м у м ісці п о чи н ається акти вац ія
Дайте визначення поняття "‘плейотропія”. чи репресія певних генів, що зум овлю є д и
П лсйотропія — це вплив одного гена ф ерен ц іац ію кліти н й органогенез. Варі
на ф орм уванн я кількох ознак. Це універ ації у м орф огенезі зум овлю ю ть безм еж ні
сальна генетична законом ірність, яка без індивідуальні відм інності в лю дей.
466
Назвіть стадії пренатального періоду Щ о називають мультифакторіальними

розвитку людини. вродженими вадами розвитку?
П рен атальн и й період розвитку л ю д и М ульти ф акторіальн и м и вродж ен и м и
ни поділяю ть на три основні стадії: пре- вадам и розвитку нази ваю ть ф орм и п ато
ем бріональну, ем б ріональну і плідну (ф е логії, які зум овлю ю ться п о єдн ан и м вп л и
тальну). вом сп ад к о ви х й е к зо г е н н и х ч и н н и к ів ,
причом у ж оден з них окрем о не є п р и ч и
Дайте визначення поняття “тератогени”. ною розви тку вади.
Т ератогени — це ч и н н и к и н авкол и ш
нього середовищ а, які можуть сп р и ч и н ю Щ о таке критичний період розвитку,
вати ем б р іо н ал ь н и й д и см о р ф о ге н ез, щ о термінаційний тератогенний період?
заверш ується ф орм уванням вади розвитку. К ри ти чн и й період розвитку — це п е
ріод, протягом якого зародок найбільш чут
Які виділяють вроджені вади розвитку? л и ви й до впливу тератогенних чинн и ків:
Вроджені вади розвитку поділяю ть на н ап р и к ін ц і 1-го — на початку 2-го ти ж нів
ізольован і (в одн ом у орган і, н ап р и к л ад гестації і м іж 3-м та 6-м ти ж н ям и ем бріо
стен оз пілоруса), си стем н і (у межах о дн ієї генезу. Термінаційний тератогенний період —
си стем и о рган ів, н ап р и к л ад хон д род и сп - це гр ан и ч н и й тер м ін в ем б р іо н ал ьн о м у
л азії), м н о ж и н н і (в органах двох і більш е форм уванні органа, протягом якого уш код
систем ). ж увальн ий ч и н н и к може сп р и чи н ю вати в
ньом у розви ток вади.
Якою може бути етіологія вроджених
вад розвитку? Щ о таке вроджений морфогенетичний
Е тіо л о гія в р о д ж е н и х вад р о зв и т к у варіант?
може бути спадковою , екзогенною та муль- Вроджений морфогенетичний варіант — це
ти ф акторіальною . таке відхилення у розвитку, що виходить за
межі варіації, але не порушує функцію органа.
Щ о спричинює розвиток спадково зу
мовлених вроджених вад розвитку? Назвіть ознаки дисморфогенезу шкіри,
С п а д к о в о зум овл ен і врод ж ен і вади підшкірної жирової клітковини.
розвитку ви н и каю ть в індивідів за н ая в Ш кіра — ан гіо м и , тел еан гіектазії, ве
ності генних мутацій, еф ек т яки х в и я в н о зн а сітка, п ігм ен тн і п л ям и , д е п ігм е н
л яється у вигляді ем бріон ального д и см ор- та ц ія, т е м н о -к о р и ч н ев е л ас то в и н н я (п о
ф о ген езу , аб о хром о со м н и х і ген ом н и х над 20), гіп ертри хоз, гірсутизм , ліп о м и ,
мутацій (хром осом ні хвороби). ф іб р о м и , келоїдні рубці, п ід ви щ ен а р о з
т я ж н іс ть , скл ад ч астість, в ’ял ість , п о р у
ІДо спричинює розвиток екзогенно зу ш ен н я п о то в и д іл ен н я, гіперкератоз.
мовлених вроджених вад розвитку? П ідш кірн а ж ирова кліткови н а — н ад
Е кзо ген н о зум овлені вродж ені вади л и ш ко в е відкладення, зм ен ш ен а кількість
розви тку ви н и каю ть унаслідок дії терато- ж иру тош о.
генних ч и н н и к ів в ем б ріон альн и й період,
коли здійсню ється органогенез. Т ератоге Назвіть ознаки дисморфогенезу волос
ни м ожуть справляти цитоуш кодж уваль- ся, нігтів, зубів.
ни й вплив, спричи ню вати п оруш ен ня д и Волосся — сухе, рідке, ш ерстисте во
ф ер ен ц ію в ан н я клітин у зачатках органів лосся, алопеція (тотальна, гніздова), сиве
або мутації. Д оведено тератогенну дію йо- пасмо над чолом, “ мис удови” , низький ріст
н ізу ю ч о ї р а д іа ц ії, л ік а р с ь к и х р е ч о в и н , волосся на чолі чи на шиї.
ш кідливих звичок, недостатнього харчу Нігті — ш ирокі, короткі, увігнуті нігті
в а н н я , н есп р и ятл и ви х б іологічн и х ч и н у вигляді годин н и кови х скелець, аплазії,
ників. гіпоплазії, дистроф ії.
467
Зуби — н еп рави л ьн е розташ уван ня, ний р яд в ій , ко л о б о м а р ай д у ж к и , гете-

ф орм а, вродж ений над л и ш ок або вродж е рохром ія р ай д уж ок, б л аки тн і білкові о б о
на відсутність одн ого чи кількох зубів, л о н к и , т е л еан гіе к т азії, м іо п ія, г іп ер м ет
гіпоплазія ем алі, діастем а (верхня, н и ж н я, р о п ія, с и н о ф р и з.
трем и) тощ о. Н іс — к о р о т к и й , д з ь о б о п о д іб н и й ,
сідлоподібне перенісся, ш ироке плоске п е
Назвіть ознаки дисморфогенезу кістко р ен ісся, п лоскі кри ла носа, відкриті вп е
вої системи. ред ніздрі.
Череп — гідроцеф алія, м ікроц еф ал ія, Ф ільтр — д о вги й , ко р о тки й , плоский.
м акроц еф алія, брахіцеф алія, дол іх о ц еф а Щ елеп и — п р о ген ія, ретроген ія, м ак-
лія, тригоноцеф алія, акроцеф алія, чоло, щ о рогенія, мікрогенія, мікрогнатія, м акрогна-
виступає, опукла п оти л и ц я, плоска п о ти тія. Губи і п о р о ж н и н а рота — м ак р о - і
ли ц я. м ікростом ія, губи тон кі, товсті, п ід н еб ін
Грудна клітка і тулуб — доліхостен о- ня п лоске, ви соке, аркоп одібн е, готичне,
м елія, л ій к оп одіб н а грудна клітка, к о н іч р о зк о л и н и п ід н еб ін н я, р о зд во єн н я я зи ч
на грудна клітка, політелія, гіпертелоризм ка, м акр о гл о сія, м ікроглосія, коротка вуз
сосків, сколіоз, лордоз, кіф оз, пілонідаль- дечка язи к а, м н о ж и н н і вуздечки губів.
на ям ка.
К ін ц ів к и — у к о р о ч е н і, в и д о в ж е н і, Які порушення розвитку належать до
вальгусна (Х -подібна) або варусна (О -п о - вроджених вад?
дібна) д еф орм ац ії, п олідактилія (п р еак сі- А п лазія (агенезія) — повн а вродж ена
ал ь н а чи п о ст ак сіа л ь н а ), о л іго д а к т и л ія, відсутність о р ган а або його частини.
брахідактилія, ук орочен ня окрем и х п ал ь Гіпоплазія — н ед о р о зви н ен н я органа,
ців, арахн о д акти л ія, си н д ак ти л ія, к л ін о яке п р о явл яється д еф іц и то м його віднос
д ак ти л ія, кам п то д акти л ія, ш и р о к и й 1 п а ної м аси чи ро зм ір ів, щ о п ереви щ ую ть
л ец ь, гіп оп л азія І п ал ьц я, тр и ф ал ан го ви й відхилення у дві сигм и від середніх п о к аз
І п а л е ц ь к и с т і, к о н у с о п о д іб н а ф о р м а ни ків дл я відповідного віку.
пальців, п оп еречн а д ол он н а склад ка, одна В р о д ж ен а г іп о т р о ф ія — зм е н ш е н а
склад ка на V пальці к и сті, гли бока ск л ад маса тіла н овон ародж ен ого чи плода.
ка па сто п і, с а н д а л еп о д іб н а щ іл и н а н а Гіпертрофія — збільш ена маса або роз
стопі, п орож н и ста стопа, к ін сь к а стопа, міри о рган а за рахунок зб іл ьш ен н я кіль
кли ш оногість, п лоскостопість, перерозги - кості чи о б ’єм у клітин.
н ан н я суглобів, гем ігіп ер гр о ф ія, п ід к о л і Гетеротопія — н аявн ість клітин, т к а
н н а скл ад ка тощ о. нин чи д іл ян о к певного орган а в інш ом у
органі або в тих ділянках того сам ого орга
Назвіть ознаки дисморфогенезу лице на, де їх не п о ви н н о бути.
вих структур. Г етероллазія — п о р у ш ен н я д и ф е р е н
Вушні ракови н и — анотія, м акротія, цію ван н я окрем и х ти п ів ткан и н и .
деф орм овані, низько розташ овані, відстов Е ктопія — розташ у ван н я орган а в н е
бурчені, відхилені назад, завитки зі зглад звичном у м ісці.
ж еним м алю нком , передвушні фістули, п е Атрезія — повна відсутність каналу або
редвуш ні папілом и. п риродн ого отвору.
О бличчя — плоске, кругле, три кутн е, С теноз — звуж ення каналу або отвору.
видовж ене, грубі риси. П о д в о єн н я — н аявн ість додаткови х
Д іл я н к а очей і очі — а н т и м о н г о л о ї органів.
д н и й і м он гол оїд н и й розріз очей, еп ікан т, П ерси стуван н я — зб ер еж ен н я ем брі
т е л е к а н т , гіп ер т ел о р и зм , г іп о те л о р и зм , он альн и х структур, які в норм і зн и каю ть
п т о з , б л е ф а р о ф ім о з , с т р а б із м ( к о с о до певн ого періоду розвитку.
о кість), м ікроф тал ьм , ек зо ф тал ьм , ко р о т ін версія — дзеркальне (зворотне) роз
ка очн а щ іл и н а, п о д в о єн и й чи п о тр о є таш уван н я органів.
468
Н еподіл — злиття органів чи двох с и органа, щ о виходить за межі варіацій або

м етри чн о або асим етрично розвинутих од- перебуває у к рай н іх межах варіацій його
н о яй ц еви х близню ків. н ор м ал ьн о ї будови й істотно не впливає
П оруш ення лобуляції — зм ен ш енн я на ф ункцію органа.
органа (печін ки , легені).
Н а які групи можна поділити малі ано
Які вади розвитку виділяють з огляду малії розвитку?
на причини їхнього виникнення? 1. Вим ірю вані.
В иділяю ть сп адкові (23 % ), м ульти - 2. О писові.
ф а к т о р іа л ь н і (50,8 % ), е к з о г е н н і (2 %) 3. А льтернативні.
вади розвитку. С падкові вади поділяю ть на Д о вимірю ваних належать аномалії, що
хром осом ні та генні. зумовлені абсолю тним або відносним чи с
Екзогенні вади виникаю ть у разі вп ли ловим зн ачен ням (подовж ення, вкорочен
ву н е с п р и я тл и в и х ч и н н и к ів н а в к о л и ш ня, зм ен ш ен н я, збільш ення, зсув частини
нього середовищ а (тератогенів). тіла чи органа, зм іна кривизни поверхні).
М ультифакторіальні вади виникаю ть у Д о описових належ ать ан ом алії ф о р
разі впливу генетичних чинників і чинників ми м ’яких тк ан и н , кольору волосся, шкіри
н ав ко л и ш н ь о го середовищ а. П ри ц ьом у тощ о, до яких важ ко застосувати кількісні
жоден з них окрем о не є причиною вади. методи дослідж ен н я.
Д о альтернативних відносять малі ан о
Які вади виділяють за об’єктом впливу? малії розвитку, які н аявн і або яких нем ає,
В иділяю ть гам ето п а тії, бл асто п атії, наприклад передвуш ні папілом и, алоп ец ія
ем бріопатії, ф етопатії. тощ о.
Гаметопатії — стійкі зм іни у сп адко
вому матеріалі статевих клітин. Які є типи малих аномалій розвитку?
Б ластопатії — ураж ення бластоцистів Виділяю ть малі вродж ені вади, малі
(до м о м е н т у з а к ін ч е н н я д р о б л е н н я — варіанти норм и (сім ей н і, або малі, а н о
перш і 15 днів після заплідн ення). малії) і поруш ен н я розвитку, які м инаю ть.
Ем бріопатії — вади, щ о ви н и к аю ть у Малі вроджені вади — анатомічні дефек
разі впливу на ем бріон від 16-го д н я до ти, щ о зазвичай не потребують хірургічної
10-го ти ж н я гестації. корекції, але іноді є косметичним недоліком.
Ф етоп атії — уш код ж ен н я плода (від М алі вар іан ти н о р м и (с ім е й н і, або
11-го тиж ня до закін ч ен н я пологів). м ал і, а н о м а л ії) — в а р іа н т и ф е н о т и п у ,
відсутні в си н д р о м і м ал ьф о р м ац ії (вади
Які вади виділяють залежно від по р о з в и т к у ); ч а с т о в и н и к а ю т ь у р о д и н і,
слідовності їхнього виникнення? етнічній групі, до як о ї належ ить індивід.
Залеж но від послідовності в и н и к н е н
ня виділяю ть п ерви н н і і втори нні вади. Як поділяють малі аномалії розвитку за
П ер ви н н і зум овлені безпосереднім вп л и рівнем інформативності ознак?
вом тератогена. В торинні є ускладненн ям За рівнем інф орм ати вн ості малі а н о
перви н н и х, тобто є “ вадами вад” . малії розвитку поділяю ть на несп ец и ф ічн і,
П ервинні вади поділяю ть на ізольо відносно сп ец и ф іч н і, ви со ко сп ец и ф ічн і й
вані (о ди н и ч н і, л о кал ьн і), систем ні (у м е о зн аки , не характерні для дан ого си н д р о
жах одн ієї систем и органів), м нож и н н і (в му. З н ач н а частина малих аном алій р о з
органах двох і більш е систем). витку є н есп ец и ф ічн и м и .
Дайте визначення поняття “малі ано Щ о є критерієм виділення синдромів?

малії розвитку”. К р и т е р іє м в и д іл е н н я с и н д р о м ів є
М алі ан ом алії розвитку — це стійкий стійке п о єд н ан н я си м п том ів, вклю чаю чи
м о р ф о ге н ет и ч н и й вар іан т зм ін и будови м алі ан ом ал ії розвитку.
469
М ІТОЗ ТА МЕЙОЗ
Щ о являє собою хромосома? Щ о відбувається в метафазі мітозу?
Х ром осом а являє собою н и тки хро Х ром осом и (ко ж н а з двох хром атид)
м атину ком п акти зован ої та сп іралізованої розташ овую ться у п лощ и н і екватора, ут
структури, які на стадії м етаф ази м ітозу ворю ю чи м етаф азн у п ластинку. Ц ен тр о
м ож н а п обачити у світловий м ікроскоп . м ери розташ овую ться у п л о щ и н і ек вато
Х ром атин складається з Д Н К та Р Н К . ра, а плечі достатн ьо довгих хром осом ру
хаю ться до п о л ю сів к літи н и . Н а ц ьом у
Щ о таке центромера? етані мітозу здій сн ю ю ть ан аліз х р ом осом
Центромера — це первинна перетяж ка ного набору лю ди н и .
хромосоми, в якій Д Н К м ає характерну по
слідовність нуклеотидів, асоційованих зі спе Щ о відбувається в анафазі мітозу?
ц иф ічним и білками. Забезпечує рух хром о А н а ф а за п о ч и н а є т ь с я о д н о ч а с н и м
соми. Центромера на вигляд — дещо світліша поділом ц ен тром ер усіх хром осом . Х ром а
ділянка, щ о рухається під час мітозу, тягну тиди стаю ть сам о стій н и м и хром осом ам и,
чи за собою плечі хромосом, щ о відстають. р о з’єдную ться та розходяться до протилеж
них полю сів кліти н и по ни тках веретена
Дайте визначення поняття “мітоз” . поділу. У кож н ого з полю сів, таки м ч и
М ітоз — це поділ сом ати чн ої клітини ном , збирається стільки хром осом , скільки
на дві одн акові частини. К ож на з частин є їх було в м атери н ській клітині.
то ч н о ю коп ією м ате р и н сь к о ї к л іти н и з
ди п л о їд н и м набором хром осом . Розкрийте поняття телофази мітозу.
Т елоф аза — це заклю чн а ф аза мітозу.
Розкрийте поняття профази мітозу. Х ром осом и деспіралізую ться, стаю ть важ
П роф аза є найтриваліш ою фазою м іто ко п ом ітн и м и . Індивідуальні особливості
зу, коли відбувається перебудова структури к ож н ої хром осом и дуж е складн о п росте
ядра для поділу. Ядро збільшується в об ’ємі, ж ити у світловом у м ікроскоп і. На к о ж н о
по чи н ається спіралізація хром осом , у н а му полю сі к літи н и н авколо хром осом ут
слідок чого останні стаю ть товщ им и і н а ворю ється оболон ка ядра — відбувається
бувають відповідної морфології. Н априкінці утворен н я ядерець. В одночас зд ій сн ю єть
п р о ф а зи к о ж н а хро м о со м а п о д іл яєть ся ся ц и то к ін ез — розподіл ц и то п л азм и , ут
вздовж на дві частини (хроматиди), з ’єднані ворю ється п ер етяж ка, яка поступово п о
центром ерам и. О болонка ядра руйнується, д іл яє клітину на дві нові кліти н и .
ядерце розчиняється. П очинається ф орм у
вання ахромати нового веретена. Щ о таке каріотип?
К ар іо ти п — це х р о м о со м н и й н абір
Щ о являє собою веретено поділу? клітини або організму.
Веретено поділу — це система протеї
нових ниток, які відходять від полюсів кліти У чому полягає біологічна сутність мітозу?
ни. Опорні нитки з ’єднують полюси кліти М ітоз забезпечує точн и й розподіл між
ни, тягнучи скріплені з центромерами хро дочірнім и к літи н ам и м атеріальних носіїв
м осом и. В анаф азі мітозу за скорочення спадковості — м олекул Д Н К , щ о м істять
веретена поділу хроматиди розходяться. ся у хромосомі. Т аким чином забезпечуєть
ся спадкова схож ість дочірніх клітин з м а
Розкрийте поняття прометафази мітозу. терин ською .
П ром етаф аза мітозу — це фаза, за якої
після р у й н уван н я м ем брани ядра хром о Дайте визначення поняття “мейоз”.
сом и рухаю ться до екватора клітини. П р о М ейоз — це два послідовні подіти кліти
м етаф аза заверш ується тоді, коли хром о ни, унаслідок яких утворю ю ться гамети, шо
сом и досягаю ть екватора клітини. мають гаплоїдні набори хромосом.
470
Назвіть етапи профази мейозу І. гомологічними діл ян кам и хромосом. С та

П рофаза І мейотичного поділу (проф а ють помітними спіралізовані хромосоми. На
за І) складається з п ’яти етапів: лептонем а, цьому етапі утворю ю ться чи сленні ядерця.
зигонем а, пахінема, диплонема, діакінез.
Щ о відбувається у діакінезі профази
Щ о відбувається під час лентонєми про мейозу І?
фази мейозу І? У діакінезі спіралізація хромосом п о
Л еп то н ем а — стадія тонких н иток — си л ю ється, кількість хіазм зм ен ш у ється,
подібна до ран н ьо ї п роф ази мітозу. Н а цій біваленти розташовуються по периферії адра.
стадії з ’являю ться тонкі перекручені н и т
ки хром осом . Іноді виділяю ть стадію п ро- Щ о відбувається у метафазі мейозу І?
л еп то н ем и — етап, на яком у хром осом и У м етаф азі м ейозу І руйную ться м ем
вже п одвоєні, але сестринські хром атиди брана ядра, ядерця. Біваленти розташ овані
ро зр ізн и ти важко. у п лощ и ні екватора к літи н и , утворю ю чи
м етаф азн у п л асти н к у . Х р о м о со м и дуж е
Щ о відбувається на стадії зигонеми спіралізован і — скорочен і та стовщ ені.
профази мейозу І?
С початку к о н ’югую ть окрем і діл ян ки Щ о відбувається в анафазі мейозу І?
гомологічних хром осом , потім, нап ри кін ц і У ан а ф азі м ей озу І х р о м о со м и , що
зи гон ем и , гомологічні хром осом и “ зл и п а складаю ться з двох хроматид, розходяться
ю ться” по всій довж ині. Х ром осом и о р іє до п р оти л еж н и х п олю сів к літи н и . Б ать
н тован і тел ом ерн и м и к ін ц ям и до полю сів ківські центром ери кож ного бівалента ру
ядра. У творю ється так званий си нап тонем - хаються незалеж но одна від одної. Відбу
ний ком плекс. вається редукція центромер.
Щ о таке синаптонемний комплекс? Щ о відбувається у телофазі мейозу І?

С и н ап то н ем н и й ком плекс — це ел е У телофазі м ейозу І утворю ється ядер
м ен т к о н ’ю гац ії хром осом у м ейозі, щ о на мембрана, відновлю ється структура ядра.
входить до складу бівалента — п ари хро
м осом , які к о н ’югують. С и н а п то н ем н и й Щ о відбувається у профазі мейозу II?
ком п лекс явл яє собою два або три елект- У проф азі м ейозу II сестр и н ські хро
р о н н ощ ільні тяж і, які м ож на п обачити в матиди, відш товхую чись одна від одної, ут
ел ектр о н н и й м ікроскоп. в о р ю ю т ь ф о р м у х р е с т а , за л и ш а ю ч и с ь
з ’єд н ан и м и ц ентром ерою .
Щ о є характерним для нахінсми про
фази мейозу 1? Щ о характерно для хромосом у мета
П ахін ем а (стадія товстих ниток) п ро фазі мейозу II?
ф ази м ейозу І характеризується гаплоїд Х ром осом и в м етаф азі м ейозу II м ор
н им н аб о р о м б ів ал е н тів . З а в ер ш у є т ь ся ф о л огічн о відр ізн яю ться від м ітоти чн и х
ф орм уван н я синаптонем ного комплексу. У хром осом . Вони м аю ть чіткіш е вираж ену
пахінем і та зигонем і здій сн ю ється синтез подвоєну структуру, більш спіралізовані.
Д Н К (б л и зь к о 0 ,3 —0,4 %).
Щ о відбувається в анафазі мейозу II?
Щ о є характерним для диплонеми про В анаф азі м ей озу П розходяться п од
фази мейозу І? воєні центром ери ; дочірні хром атиди р о з
У диплонем і найбільш чітко пом ітна таш овую ться біля різних полю сів клітини.
структура бівалентів та чотири хроматиди.
П о ч и н ається відш товхуван ня гом ологів; Щ о відбувається в телофазі мейозу II?
м ож на розрізнити фігури Х -подібної ф ор У телоф азі м ейозу I I утворю ю ться чо
ми, так звані хіазми, які є ознакою обміну тири гаплоїдні ядра.
471
У чому полягає біологічна сутність ме трібна дл я п ід тр и м ан н я сталої кількості

йозу? хром осом виду від п о к о л ін н я д о п о к о л ін
М ей оз — це ред укц ій н и й поділ. Р е ня. Крім ц ього, м ей оз забезпечує ком бі-
д у к ц ія кількості хром осом у м ейозі п о нативну мінливість.
ЦИТОГЕНЕТИЧНІ М ЕТОДИ ДОСЛІДЖ ЕННЯ

Щ о є предметом вивчення цитогенетики? Д и ф ер ен ц іальн е ф ар бу ван н я д о п о м а
Ц и тоген ети ка — це галузь ген етики, гає структурно д и ф ер ен ц ію вати хром осо
як а вивчає структуру та ф ункції хром осом . м и, щ о в и яв л яєть ся чер гу ван н ям ев- та
г е т е р о х р о м а т и н о в и х д іл я н о к (т е м н і та
З якою метою застосовують цитогене світлі см уги). П ротяж н ість таки х д іл ян о к
тичні методи дослідження? сп ец и ф іч н а для ко ж н о ї хром осом и , відп о
Ц и тоген ети чн і м етоди застосовую ть відного плеча та регіону. К ож на хр о м о со
для ви в чен н я кількості та структури хро ма м ає свій м алю н ок посм угованості.
м о сом н ого набору або окрем и х хром осом .
Назвіть основні етапи методики отри
Які клітини можуть бути об’єктом ци мання препаратів мейотичних хромосом.
тогенетичних досліджень? 1. Д л я отри м ан н я культури лім ф оцитів
О б ’єктам и цитогенетичних досліджень п ери ф ер ій н о ї крові (культивування л ім ф о
можуть бути соматичні, мейотичні та інтер- ц и тів ) беруть 1—2 м л в е н о зн о ї кр о ві й
ф азні клітин и. Більш ість цитогенети чних додаю ть її до суміш і ж и ви л ьн о го середо
д о с л ід ж е н ь п р о в о д я т ь на с о м а т и ч н и х вищ а з до д ан н ям ф ітогем аглю тиніну. Т р и
клітинах у стадії поділу. Культуру клітин валість культи вуван н я — 48—72 год.
м о ж н а о тр и м у в а ти зі ш м а то ч к ів ш кіри 2. К олхіц и н ізац ія, як а п ідвищ ує м іто
(ф ібробласти), кісткового м озку, ем б ріо тичний індекс у культурі клітин у 2—3 рази.
нальн и х тк ан и н : хоріона, п л ац ен ти , ам н і 3. Г іпотон ізац ія клітин (гіп отон ічн ий
о ти чн ої рід и н и , крові з пуп ови н и . Н ай ч а ш ок), ш о сп р и ч и н ю є р о зр и в яд ер н о ї обо
стіш е о б ’єк то м д о с л ід ж ен н я є культура л о н ки та м іж хром осом них зв ’язків.
лім ф о ц и тів п ер и ф ер ій н о ї крові л ю ди н и на 4. Ф іксація (використовують суміш ме
стадії м етаф ази. танолу та оцтової кислоти у співвідношенні
З : 1).
З якою метою використовують рутин 5. Н ан есен н я рідини на чисте пред
ний метод фарбування хромосом? м етне скло.
Р у ти н н и й метод ф арбуван н я хром о 6. Фарбування.
сом застосовую ть для групової ід ен ти ф і
к а ц ії х р о м о со м , в и зн а ч е н н я к іл ьк існ и х Якими є показання до проведення пре
ан ом алій каріотипу. Б арвн и к Гімзи ф а р натальних цитогенетичних досліджень?
бує хром осом и по всій довж ині. П ри ц ь о 1. Вік ж ін ки до 17 та п он ад 35 років.
му добре пом ітні центром ера, супутники 2. Н аявність х ром осом н ої патології в
(іноді із супутни ковим и н и ткам и ) і вто одного з батьків.
р и н н і перетяж ки. 3. Н арод ж ен н я п оп ередн ьої д и ти н и з
хром осом н ою патологією .
З якою метою використовують диферен 4. Результати У ЗД , щ о припускаю ть
ціальне фарбування хромосом? хром осом ну хворобу плода.
За допом огою ди ф еренціальн ого ф а р 5. Н и зьк и й рівень а-ф е то п р о те їн у у
буван н я хром осом ідентиф ікую ть струк сироватці крові вагітної.
турні хром осом ні ан ом алії (делеції, тр а н с 6. Т ер ато ген н и й вп ли в на плід.
л о кац ії, інверсії), ви явлені рутинн им м е 7. С п о н тан н і викидні на ранніх тер
тодом ф арбування. мінах вагітності.
472
Контрольні запитанні) та відповіді
8. Безпліддя в анам н езі. щ о ви явл яється чергуванням ев- та гете

9. Захворю ванн я, зчеплені зі статтю. р о х р о м ати н о в и х д іл я н о к (тем н і і світлі
см уги). П р о тяж н ість таких д іл я н о к с п е
Який матеріал використовують для про ц и ф іч н а дл я ко ж н о ї х р ом осом и , відп овід
ведення цитогенетичного дослідження плода? них плеча та регіону. Кож на хромосома має
За допомогою інвазивних методів от свій м ал ю н о к посм угованості. З а д о п о м о
римую ть клітини і тканин и ембріона, пло гою С-мстоду ф арбування виявляю ть лиш е
да. Для цитогенетичного дослідження у пре структурний гетерохром атин.
натальний період використовую ть культуру
клітин хоріона (біопсія хоріона), плаценти ІД о таке центромерний індекс?
(плацентобіопсія), амніоцитів (амніоцентез), Ц ентром ерн ий індекс — це відн ош ен
крові з пуповини плода (кордоцентез). н я довж и н и к ороткого плеча хром осом и
до всієї її д о в ж и н и , як у беруть за 100 % .
Назвіть основні методи диференціаль
ного фарбування хромосом.
Є чотири осн овн і методи д и ф ер е н ц і Які виділяють типи С-гетерохроматину
альн ого ф арбуван н я хромосом: Q -, G -, R - за локалізацією?
та С -м етод и . У кож н ого з них є кілька Виділяю ть чотири о сн о вн і т и п и С -г е
модиф ікацій, залежно від техніки ви к он ан терохроматину за локалізацією : ц ентром ер
ня. Структури, які виявляю ть за д о в ж и н и й гетерохром атин, щ о є в усіх хро м о со
ною хром осом , реком ендую ть, відповідно мах; гетерохром атин втори н ни х н авко л о -
д о типу ф арбуван н я, називати Q -, G -, R- ц ен тром ерн и х п ер етяж о к автосом 1, 9 та
та С -сегм сн там и . П ід час д и ф ер ен ц іал ь 16; гетерохром атин к оротки х плечей ак -
ного ф арбуванн я визначаю ть структурне роц ен три чн и х хром осом ; гетерохром атин
ди ф ер ен ц ію ван н я хром осом за довж и н ою , довгого плеча Y-хром осом и.
ХРОМОСОМНІ ХВОРОБИ
Які показання до проведення цитогене 9- С и н д р о м и , які х ар ак тер и зу ю ться
тичного дослідження? хром осом ною нестабільністю .
1. П ідтвердж ення хром осом ної хворо 10. Л ей кози , пухлинні ураж ення тощ о.
б и , н а я в н іс т ь я к о ї п р и п у с к а є т ь с я за
к лін ічн и м и ознакам и . Яка назва є більш виправданою: синд
2. М н ож инні вродж ені вади розвитку ром Тернера чи синдром Шерешевського—
в д и ти н и . Тернера?
3. В и ки дні, м ер тв о н ар о д ж ен н я , н а У перш е к лін ічн у кар ти н у си н д ром у
родж ен н я дітей з вродж еним и вадами р о з статевого ін ф ан ти лізм у, низькорослості та
витку. ш ирокої складки на ш и ї описав Н. А. Ш с-
4. П оруш ення репродуктивної ф ункції р еш е в с ь к и й у 1925 р. У 1930 р. О. Ульріх
у ж ін о к та чоловіків. проан ал ізу вав д а н и й си м п то м о к о м п л ек с
5. З атри м ан н я розум ового та ф ізи ч серед своїх хворих і дій ш ов висновку, що
ного розвитку ди ти н и . йдеться про одне і те сам е захворю вання.
6. Гіпогонадизм . А після того я к К. Б о н н еві у 1932 р. о п и
7. П оруш ення статевого д и ф ер е н ц ію сав подібні ан о м ал ії у м и ш ей , си н д р о м
ван н я. дістав назву синдром у Б о н н еві—Ульріха,
8. П р е н а т а л ь н а д іа г н о с т и к а (в ік а б о У л ь р іх а . І л и ш е в 1938 p ., к о л и
батьків, носійство транслокацій у батьків, X. Т ер н ер виділив у та к и х хворих тріаду
народж ен н я попередньої дитини з хром о о зн ак, синдром у всьом у світі почали н а
сом ною хворобою , вроджені вади розвитку зивати си ндром ом Т ерн ера. У Р осії та У к
у плода). раїні загал ьн о п р и й н ята така назва: синд-

ром Ш ер еш евського—Т ернера. Ц итогене - Н азвіть характерні клінічні ознаки м о

т и ч н о си н д ром 4 5 ,X відкри в С. Еж. Ф орд носомії X у новонароджених.
у 1959 р. П одальш і д о сл ід ж ен н я п о к а за О знаки:
ли , щ о в разі синдром у Ш ереш евського— — коротка к р и ло п о д іб н а ш ия з н ад
Т ерн ера у клітинах організм у наявн а ли ш е л и ш ко м ш кіри;
одна хром осом а X. — н аб р як стоп , гом ілок, кистей рук
та передпліч.
Як часто виникає синдром м оносо
м ії X? Н азвіть характерці клінічні ознаки м о
С индром Ш ереш евського—Т ернера — носомії X у дітей шкільного віку та в підлітків.
єди н а ф орм а м он осом ії у народж ених жи О знаки:
вим и. М он осом ія за хром осом ою X т р а п — затр и м ан н я росту;
л я є т ь с я п р и б л и зн о в 1 % усіх зач ать і — за т р и м а н н я р о зви тк у вто р и н н и х
18,5 % в и к и д н ів . Б л и зь к о 95 % зи го т із статевих озн ак;
хр ом осом н и м н абором 45,X гинуть внут — ш и й н и й птеригіум;
ріш н ьоутробно. Ч астота синдром у серед — ч ер еп н о -л и ц еві дисм орф ії.
ж ивих н овонародж ен их дівчат становить
1 : 2 0 0 0 - 1 : 5000. Н азвіть характерні клінічні ознаки мо
носомії X у дорослих.
Назвіть форми синдрому Шерешевсь О знаки:
кого—Тернера. — гіпогеніталізм ;
С и н д р о м Ш е р е ш е в с ь к о го —Т ер н е р а — н ед о р о зви н ен н я втори н ни х стате
характеризується значною питогенетичною вих ознак;
та к л ін іч н о ю в а р іаб ел ь н істю , щ о п о я с — н и зьки й зріст;
н ю ється як істи нною м оносом ією (регу — ш и й н и й птеригіум;
л яр н а ф орм а), так і м озаїци зм ом . У каріо — п оруш ен н я скелета;
ти п і п р и б л и зн о 60 % хворих м істи ться — чер еп н о -л и ц еві дисм орф ії;
тільки одна хром осом а X, у реш ті випадків — в а л ь г у с н а д е в іа ц ія к о л ін н и х та
спостерігаю ть різн ом ан ітн и й м озаїци зм та ліктьових суглобів;
більш рідкісні варіанти делецій, ізохром о- — укорочен ня м егакарпальних та ме-
сом , кільцевих хром осом . татарзальн их кісток;
— остеопороз;
Назвіть три клінічні ознаки синдрому — бочкоп одібн а грудна клітка;
Шерешевського—Тернера. — н и зь ка лін ія росту волосся на ш иї;
К лін ічн о син дром Ш ереш евськ ого— — ан ти м о н го л о їд н и й розріз очей;
Т ерн ера п роявляється: — птоз;
— гіп огон ад изм ом , н ед о р о зви н ен н ям — епікант;
статеви х о р ган ів та в т о р и н н и х статевих — ретрогенія;
о зн а к ; — низьке розташування вушних раковин.
— вродж ен им и вадам и розвитку; Зріст дорослих хворих на 20—30 см
— н и зьки м зростом. н иж чий від середнього.
Які особливості розвитку статевих У чому полягає механізм виникнення

органів відзначають у хворих із синдромом мозаїцизму?
Шерешевського—Тернера? М озаїц и зм — це н аявн ість в о дн ієї
Відзначаю ть такі особливості: л ю дин и кількох л ін ій кліти н з різним хро
— агенезію гонад; м осом н и м н аб ором . Зд еб ільш ого м о заї-
— гіпоплазію м атки та м аткових труб; ц и зм виявляю ть за статеви м и хром осом а
— п ервин ну ам енорею ; ми. Він розви вається внаслідок п о р у ш ен
— н ед о р о зви н ен н я грудних залоз. ня мітозу на ранніх стадіях ем бріонального
474
розвитку. У нормі кількість хром осом под гіпертелоризм ом сосків, н и зько р о зташ о
вою ється, і вони розп оділяю ться порівну вані вуш ні р ак о ви н и , ан ти м о н го л о їд н и й
під час м ітотичного поділу. М озаїцизм в и розріз очей, н и зь к о розташ ован а лін ія р о
н и к а є , коли хром осом и не розход яться сту волосся на п о ти ли ц і, вродж ен а ф ік с а
(м ітотичне нерозходж ен н я) або коли п о ція передпліччя в зігнутом у стані (cubitus
руш ується м іграція хром осом (уповільне valgus), н аб р як ти л ьн о ї поверхні ки стей та
не р о зх о д ж ен н я хром осом в ан аф азі до стоп, вади серця.
полю сів кліти ни, ш о ділиться). Щ о більша В ід м ін н і о з н а к и : с и н д р о м Ш е р е
к іл ьк ість ан о м ал ь н и х к л іти н , то більш і ш ев сько го —Т ер н ер а ви явл яю ть тільки в
зм ін и у ф ен оти пі. Щ о раніш е н а ем бріо ж інок; хром осом н а ан о м ал ія (45,X); ро зу
нальному етапі розвитку утворю ю ться ан о м овий розви ток н аближ ається до норм аль
м альні лін ії клітин, то більш ий відсоток ного; ам ен орея та безпліддя, які зум овлені
аном альн и х клітин в організм і. диеґенєзіею яєчників; найчастіш а вада сер
ця — к оарктац ія аорти. С ин дром Н унан
Як часто виникає мозаїцизм у разі мо в и н и к ає я к у ж ін ок, так і в чоловіків; н о р
носомії X? м ал ьн и й набір хром осом , ав то со м н о -до -
У 30—40 % ви п адків у хворих із с и н м ін ан тн и й тип успадкуван н я; затр и м ан н я
дромом Ш ереш евського—Тернера наявний розум ового розвитку; н о р м ал ьн и й м ен ст
м о заїц и зм . Н айчастіш е — це 45,Х /46,Х Х , руальни й цикл у ж інок; най частіш а вада
рідш е - 45,Х /46,Х Х /47,Х Х Х ; 45,X /46,X Y . серц я — стен оз л еген евої артерії.
У як и й би м ом ент л ін ія клітин з Y -хром о-
сомою не була виявлена в індивіда за ж ін о Назвіть найхарактерніші клінічні про
чого ф ен отип у, реком ендован а гонадекто- яви синдрому Дауна.
мія, о ск іл ьки у таких хворих ви соки й р и Н айхарактерн іш і прояви:
з и к р о зв и т к у з л о я к іс н и х н о в о у т в о р ен ь — череп н о-ли ц еві дисм орф ії (сп лощ е
статевих органів. на п отили ц я, плоске обли ччя, вузьке чоло,
ш ироке п ер ен ісся, коси й р о зр із очей, то в
Чим зумовлена крилоподібна форма шиї стий язи к ; м аленькі, деф о р м о ван і, н и зько
у хворих із синдромом Шерешевського—Тер розташ ован і вуш ні р ак о ви н и );
нера? — коротка ш ия;
У хворих із синдромом Ш ереш евсько — зм ін и кін ц іво к (ак р о м ік р ія, к л ін о
го—Т ерн ера між ш и й н и м и та ярем н и м и дакти л ія, п оп еречн а складка на долон і);
лімфатичними судинами утворюється скуп — м ’язова гіпотонія;
чення лім фи, яке згодом збільшується. На — патологія Ц Н С ;
задній поверхні ш иї формується велика кіста — зм ін и внутріш ніх органів (вроджені
(кістозна гігрома). Іноді в період внутріш вади сери я, травн ого тракту);
ньоутробного розвитку спостерігається роз — розум ова відсталість;
смоктування скупчення лім ф и з регресом — зн и ж ен н я резистентності організму.
кістозної гігроми і формуванням крилоподі
бної шиї, стовщенням шкіри ш иї, змінами в Назвіть клінічні (фенотипні) ознаки син
ділянці росту волосся, протрузією нижньої дрому Патау.
частини вуш ної раковини та поруш енням О знаки:
розвитку лицевого черепа плода. Комплекс — ч ер еп н о -л и ц еві д и см о р ф ії (три го
таких змін відомий під назвою “послідовність н о ц еф ал ія , м ік р о ц е ф ал ія, гіп о тел о р и зм ,
обструкції яремних лімфатичних судин". р озк ол и н а верхньої губи і п ід н еб ін н я, д е
ф о р м ац ія вух);
Які подібні та відмінні ознаки синдромів — п олідакти лія, ф л ек со р н е п о л о ж ен
Нунан та Шерешевського—Тернера? ня кистей;
П одібні ознаки: н и зьки й зріст, к р и — в р о д ж е н і вади с е р ц я , м о зк у та
л о п о д іб н а ш и я, ш и рока грудна клітка з інш их органів;
475
— патологія очей (м ік роф тал ьм ія, ко- Які цитогенетичні варіанти синдрому
лобом а, п ом утн ін н я рогівки). Дауна вам відомі? Як часто вони виникають?
В ипадки простої п овн ої ф орм и ста
Назвіть фенотипні ознаки синдрому н овл ять 94 % (ви н и каю ть ун асл ідо к н е
Едвардса. розходж ення хромосом у мейозі). М озаїчні
О знаки: ф о р м и с т ан о в л я т ь 2 %. Б л и зьк о 4 % х во
— ч ер еп н о -л и ц еві д и см орф ії (доліхо рих м аю ть тран слокац ій н у ф орм у трисом ії
ц еф ал ія, вузьке чоло, опукла п о ти л и ц я, (50 % т р а н с л о к а ц ій н и х ф о р м у с п а д к о
м ікрогн атія, р озк ол и н а п ід н еб ін н я); вується від б а ть к ів -н о с іїв , 50 % тр а н с л о
— зм ін и скелета (деф орм ація пальців кацій ви н и каю ть de novo).
рук, укорочення пальців ніг, стопа-гойдал-
ка, коротка груднина); Які синдроми часткових анеуплоїдій
— деф екти серц я і судин, травн ої та найчастіше виникають у популяції?
сечової систем ; С и н д р о м к о тяч о го к р и ку , си н д р о м
— крипторхізм , гіпоспадія, гіпертро В ол ьф а—Г ір ш х о р н а, си н д р о м частко в о ї
ф ія клітора, пренатальна гіпотроф ія. трисом ії короткого плеча хром осом и 9.
У яких випадках здійснюють розраху Дайте коротку характеристику найпо

нок повторного ризику у пацієнтів із хромо ширеніших синдромів часткових анеуплоїдій.
сомними хворобами? С индром котячого крику: н езви чн и й
Н а й ч а с т іш е р и з и к р о зр а х о в у ю т ь у плач (нагадує котяч и й к р и к), м ікр о ц еф а
трьох випадках: р и зи к повторен н я а н е у п л ія, ан ти м о н го л о їд н и й розріз очей, розу
лоїдій за н орм альних каріотипів батьків; мова відсталість, дел ец ія короткого плеча
прогн оз за наявності м озаїц и зм у в одного хром осом и 5.
з батьків; п рогноз у разі р оди н н и х ф орм С индром Вольфа—Гіршхорна: гіперте
структурних аном алій хром осом . лоризм , дзьобоподібний ніс, мікроцефалія,
асиметрія черепа, черепно-лицеві дисморфії,
Назвіть характерні ознаки синдрому затримання психомоторного розвитку, д е
Клайнфельтера. леція короткого плеча хромосоми 4.
О знаки: С индром часткової три сом ії хром осо
— ви сокий зріст; ми 9: ол ігоф рен ія, затр и м ан н я ф ізи чн ого
— євнухоїдна будова тіла; розвитку, характерн е обличчя.
— гінеком аетія;
— недорозви н ен і статеві залози; На яку клінічну картину можна очіку
— безпліддя; вати за каріотипу 4 7 ,XXX?
— в ід ст ав а н н я в розум овом у р о з Н ай ч астіш е такі ж ін к и м аю ть н о р
витку. м альний ф ізи чн и й та розум овий розвиток.
У к ар іо т и п і н ай ч ас тіш е в и я в л я ю ть Зазвичай спостерігається передчасний ста
хром осом ний набір 47,XXY. тевий розвиток. Р и зи к ви н и к н ен н я хро
м осом них поруш ен ь у н ащ адків та р и зи к
Чи буває життєздатною людина з карі ви ки днів підви щ ен и й .
отипом 47,XYY?
Т ак , д а н и й х р о м о с о м н и й си н д р о м Які чинники зумовлюють фенотипний
ви н и к ає у хл оп чи к ів із частотою і : 1000. прояв хромосомних хвороб?
Більш ість чоловіків із таким и зм інам и в Ф е н о т и п н а к а р т и н а за л е ж и т ь від:
каріотипі не відрізняю ться від норм альних індивідуальності уш кодж еної хром осом и;
індивідів за ф ізи ч н и м , розум овим та ста типу аном алії; розм іру недостатнього або
теви м розвитком . П роте в них сп остері н адлиш кового матеріалу; сп іввід н о ш ен н я
гається підвищ ена схильність до агресії та клонів у разі м озаїцизм у; ген оти п у о р га
кр и м ін альних дій. нізму; умов н авко л и ш н ьо го середовищ а.
476
Дайте визначення поняття “хромосомні 2. А неуплоїдії — зб іл ьш ен н я чи зм ен

хвороби”. ш ен н я кількості хром осом , не кратн е гап
Х ромосомні хвороби — це група захво лоїдном у.
рювань, спричинених поруш енням кількості 3. Структурні перебудови (зб ал ан со
або структури хромосом, яке виявляється за вані — у каріотипі є весь набір генів, але
допомогою світлової мікроскопії. розташ ування їх у межах хром осом або між
хром осом ам и відрізняється від н о р м ал ьн о
У яких групах ризику екстремальні хро го; незбалан сован і — делец ії, дуплікації,
мосомні варіанти виникають частіше, ніж у інверсії, інсерц ії, гранслокації).
популяції? 4. П ід в и щ ен и й р івен ь х р о м о со м н о ї
Д о іруп ризику, у представників яких нестабільності.
часто збільш ені гетерохром атинові блоки,
м ож на віднести подруж ні пари з п оруш ен Назвіть механізми розвитку порушень
н ям репродуктивної ф ункції, а також дітей у разі хромосомних хвороб.
із затр и м ан н ям психом оторн ого розвитку 1. С п ец и ф іч н і еф екти , щ о п о в ’язан і
та вродж ен и м и вадам и розвитку. зі зм інам и кількості структурних генів.
2. Н ап івсп ец и ф ічн і генетичні еф екти ,
За яким принципом хромосоми поділя щ о зум овлені зм ін ою кількості генів, які в
ють на групи? н о р м і п р е д с т а в л е н і у ви гл я д і б а гать о х
Ф орм а хром осом ви зн ачається р о зта копій.
ш уван н ям п ер в и н н о ї перетяж ки, як а л о 3. Н есп ец и ф ічн і еф екти , ш о с п р и ч и
калізується у д іл ян ц і цен тром ери й може н ен і зм ін о ю в м істу ге т е р о х р о м а т и н у в
бути схарактеризована к ількісн о, я к част клітині.
ка довж и н и короткого плеча до довж и ни
всієї х р о м о сом и , взятої за 100 % (ц ен тр о Яку роль відіграє гетерохроматин у
м ерн и й індекс). клітині?
Ц ен тр о м ерн ий індекс мож е стан о ви П ри п ускаю ть, щ о гетерохром ати н ові
ти б л и зь к о 50 % — м етац ен тр и ч н а х р о блоки беруть участь у п роц есах к л іти н н о
м осом а, бути м ен ш и м за 50 % — субм е- го розви тку. Т ак о ж ім овірн а сел ек ти вн а
тан ен три чн а хром осом а. Я к щ о ц ен тр о м е ц ін н ість С -гетер о х р о м ати н у для ад ап тац ії
р а з м іщ е н а в к ін ц е в е п о л о ж е н н я — л ю д и н и до д е я к и х е к с тр ем ал ь н и х ч и н
хром осом а акроц ен три чн а. н и к ів се ред о ви щ а (гіп о к сія, холод, р ад іо
ак ти в н і р е ч о в и н и , солі важ ки х м еталів
Які є типи гетерохроматину? тощ о).
Під час С -ф арбування в кожній хромо
сомі лю ди н и барвник спри йм аю ть лиш е Дайте визначення поняття “гетерохро
центромерна та навколоцентромерна ділян матин”.
ки хромосом, а також довге плече Y-хром о Г е т е р о х р о м а т и н — ц е с п е ц и ф іч н і
соми. За локалізацією розрізняю ть чотири ділян ки хром осом , Д Н К яких сф орм ован і
типи С-хроматину: центромерний, придат кластерам и, щ о складаю ться з часто- та
ний для всіх хромосом; гетерохроматин вто середньоповторю ван и х, зазви чай сателіт-
ри нних навколоц ентром ерних п еретяж ок них, п ослідовн остей нуклеотидів, які не
автосом 1, 9, 16; гетерохроматин коротких транскрибую ться.
плечей акроцентричних автосом; гетерохро
матин довгого плеча Y-хромосоми. Які властивості має гетерохроматин?
К о н д ен с о в ан и й стан п ротягом усьо
Які виділяють види хромосомних ано го к л іти н н о го ци клу; затр и м ан а р е п л ік а
малій? ція Д Н К гетерохром атинових ділян ок; п о
1. П оліплоїдії — зб іл ьш ен н я кількості
зи ти вн и й еф ект під час ф арбуван н я С -м е-
хром осом , кратне гаплоїдном у набору. тодом.
477
Назвіть специфічні особливості гетеро Дайте визначення поняття “полімор

хроматинових ділянок. фізм” за Фордом.
Висока мутабельність генів, локал ізо П олім орф ізм — це н аявн ість у п р о
ваних навколо цих ділянок; тенденція до ц есі с х р е щ у в а н н я сп а д к о в о го ва р іан т а,
розривів; висока частота участі у хром осом як и й ви н и к ає в популяц ії частіш е, ніж му
них перебудовах; неспециф ічна к о н ’югація. тац ій н а зм іна.
ПОРУШЕННЯ ОБМ ІНУ РЕЧОВИН

Порушення обміну амінокислот Які амінокислоти називають незамінними?
Ч астина ам ін оки слот, з яких будую ть
У чому полягає роль амінокислот в ся білки, не може синтезуватися в організмі
організмі людини? з будь-яки х інш их сполук — це так звані
А м інокислоти є о сн о в н и м и структур незам інні ам ін оки слоти , до як и х належ ать
ним и елем ентам и білків, ви користовую ть тр и п тоф ан , ф ен іл ал ан ін , м етіонін, л ізи н ,
ся в синтезі горм онів, м едіаторів, є д ж ере л ей ц и н , ізо л ей ц и н , валін і треон ін . У д и
лом ен ергії тощ о. Р ізн ом ан ітн і білки та тячому організм і н езам ін н и м и ам ін о к и с
ф ерм ен ти , щ о си нтезую ться в організм і, лотам и є тако ж гістидин та ар гін ін , о с
м аю ть сп ец и ф іч н і властивості, виконую ть кільки організм ди ти н и не мож е си н тезу
ф ун кц ії, притам анні кож ном у з них. Р а вати їх у таких кількостях, які потрібні для
зом вони визначаю ть і регулю ю ть складні н орм альн ого росту.
процеси обміну та розвитку, характерні для Д ж ерело н езам ін н и х ам ін о к и сл о т —
окрем ого організм у і виду в цілому. повн оц ін н і білки тв ари н н ого походж ення.
Рослинн і білки не забезпечую ть потреби
У чому полягає сутність азотистого обміну? організм у, як и й росте, у н езам ін н и х ам і
А зотистий обм ін вклю чає реакції с и н нокислотах.
тезу та розпаду білків, нуклеїнових к и с
лот, ам ін ок и сл от і нуклеотидів, а також Які амінокислоти потрібні для нормаль
н и зк и інш их азотовм існих сполук. О соб ного росту дитини?
ливістю азотистого обм іну в дітей є п о зи Д л я за б езп еч ен н я н орм альн ого росту
ти вн и й баланс азоту. Це — необхідна ум о д и ти н и важ ливе не ли ш е те, які саме ам і
ва росту. П ід час росту організм м ак си н оки слоти надходять в організм , а й їхнє
м альн о використовує азот, щ о надходить співвіднош ення. Адже в разі надм ірного чи
з їж ею , для пластичн ої будови. Н а ранніх н е д о ст атн ь о го н а д х о д ж е н н я о д н іє ї або
етапах р озви тку дитячого організм у ф е р кількох ам ін о к и сл о т розви ваю ться яви ш а
ментні систем и синтезу нуклеїнових к и с ам ін ок и сл о тн о го дисбалансу. Т ак, надли
лот н ад зви ч ай н о ак ти вн і. Це зум овлено ш ок л ей ц и н у в їжі гальмує ріст організму,
високою напруж еністю утворення біл ко н ад ли ш ок м етіоніну сп р и ч и н ю є розви ток
вих молекул у рибосомах клітин. Н айінтен- о зн ак токси ч н о го ураж ення нервової си с
сивніш е засвою ю ть азот діти в перш і місяці тем и, а н ад ли ш ок цисти н у п ри зводить до
ж иття. Н а 3—6-м у м ісяцях ж иття баланс розвитку ж ирової ін ф ільтрації печінки.
азоту п ом ітно зниж ується, хоч і надалі за
ли ш ається позити вн им . Як змінюється співвідношення найваж
П о к а зн и к и ретен ц ії і балан су азоту ливіших азотистих компонентів сечі в дітей
зазн аю ть зн ач н и х ін д и від уал ьн и х к о л и у різні періоди росту й розвитку?
вань, залеж ать від кількості білка в їж і, від Д ослідж ен н я найваж ливіш их ко м п о
його сп іввід н ош ен н я з інш им и харчовим и нентів сечі в дітей свідчать, щ о співвідно
інгредієнтам и. В становлено також сезонні ш ен ня кон центрацій ам інокислот, сечови
ко ли ван н я таких п оказників: вони вищ і у ни і сечової кислоти зм іню ється у процесі
весн ян і й літні м ісяці, ни ж чі — узим ку. росту дити н и . За перш і три м ісяці життя
478
х арактерн і н ай б іл ьш а е к с к р е ц ія сечової л о т р ізн о м а н іт н і, о д н а к сп р а в ж н і с п е

кислоти й відносно зн и ж ен и й вміст сечо ц и ф іч н і м ех ан ізм и д а н и х п о р у ш ен ь на
вини. У 3—6 місяців кількість сечовини, що рівні клітини досі залиш аю ться н е з’ясо ва-
ви води ться, зростає, а сечової кислоти — ним и.
дещ о зниж ується, хоч у розрахунку на 1 кг Н ині з ’ясовую ться аспекти п о р у ш ен
маси тіла вона перевищ ує відповідні вели ня м ем бран н ого тран сп орту ам інокислот.
чини в дорослих. Вміст ам іаку в сечі, н и зь Ц ьом у сп р и я ю ть ч и с л ен н і д о с л ід ж ен н я
кий за перш их днів ж иття, різко зростає структури і ф у н к ц ії кліти н н и х м ем бран,
вже на другому тиж ні і залиш ається ви со теоретичн е й експ ер и м ен тальн е ви вчення
ким протягом перш ого року життя. Такі механізмів п ер ен есен н я різних речовин у
особливості пов’язують з високою ак ти в клітину, ролі окрем и х ко м п о н ен тів м ем б
ністю у плода і новонародж еного ферментів р ан и в даном у процесі. Усе це дає надію ,
урикотелічного способу обм іну ам ін ок и с шо в недалеком у м ай б утн ьом у педіатри
лот, за якого нейтралізація ам іаку забезп е зм ож уть контролю вати і коригувати ч и с
чується переваж но за рахунок посиленого л ен н і хвороби м ем б р а н н о го тр ан сп о р ту
синтезу сечової кислоти. спадкового і набутого генезу в дітей.
Ц ей б іл ь ш ф іл о г е н е т и ч н о д а в н ій
сп осіб н ей трал ізац ії ам іаку на п ерш ом у Розкрийте поняття вторинних гіпер-
році ж и ття поступово ви тісн яється урео- аміноацидурій.
телічним , тобто синтезом сечовини в циклі Це відома іруп а ам ін о ац и д у р ій , які
сечови н и . Крім того, висока екскрец ія с е виникаю ть унаслідок впливу різних ч и н
чо во ї к и сл оти зум овл ен а н ап руж ен істю ників на систему ренального транспорту.
обм іну нуклеотидів. За таких станів у сироватці крові зазвичай
В іднош ення азоту ам ін оки сл от до за виявляю ть нормальний рівень амінокислот,
гального азоту сечі ли ш е на перш ом у році а в сечі — ген ералізован у гіп ерам ін оаи и -
ж и ття п ер еви щ ує 2 %, тоді я к за наступні дурію як наслідок вторинних тубулярних
періоди стаб ілізується в м еж ах І % і м ало поруш ень. Д осі справж ній механізм утягу
зм ін ю ється під впливом харчових н ав ан ван н я нирок у патологічний процес зали
таж ень. ш ається н ез’ясованим . О днак для п о ясн ен
А м ін о к и с л о т н и й сп е к т р сечі, я к и й ня генезу деяких захворю вань такого типу
відображ ує стан канальцевого транспорту є певні припущ ення. Н априклад, у разі га-
ам ін о ки сл от і загальний стан азотистого лактозем ії, імовірно, м ає зн ачен н я акуму
о б м ін у в о р г а н із м і, з в ік о м іс т о т н о л яц ія фосфатів і вуглеводів у ниркових к а
зм ін ю єть ся. У період н овон ародж ен ості нальцях. У разі хвороби Вільсона—К о н о
в и я в л я ю ть ви со кі п о к а з н и к и ек с к р е ц ії в а л о в а в и н и к н е н н я гіп е р а м ін о а ц и д у р ії
гліцину, серину, аспарагіну, л ізи н у, гісти п ов’язую ть із кліти н н и м и уш кодж енням и
дину, L-метилгістидину, треоніну, проліну, ч е р е з в ід к л а д е н н я у т к а н и н і з н а ч н о ї
[3-аміноізомасляної кислоти. кількості міді.
Ц ілком о чеви д н о, що п о р у ш ен н я в В торинна генералізован а гіперам іно-
м етаболізм і ам ін оки сл от можуть стан о ви ацидурія виникає в разі синдрому Ф анконі,
ти зн ачн у загрозу дл я н орм ального ф у н к ф р у к т о з е м ії, г а л а к т о з е м ії, ц и с т и н о з у ,
ціон уван н я організм у лю дини. г л ік о г е н о в о ї х во р о б и (І т и п ) , х во р о б и
В ільсона— К оновалова, синдром у Л оу, т и -
Які захворювання належать до спадко розин озу, н еп ерен оси м ості лактози.
вих порушень систем транспорту амінокислот? У н изці патологічних станів, не п о
Це цистинурія, гіпергліцинурія та ін. в ’я за н и х зі сп а д к о в и м и вадам и в м ета
Д о цієї групи належ ать захворю вання, роз болізмі ам ін оки слот, мож уть відзначатися
виток яких зумовлює зни ж ення реабсорбції зм іни к о н ц ен тр ац ії їх у сироватці крові і
ам ін о к и сл от у нирках і киш ківни ку. П о сечі. Часом вони зумовлю ю ться транзитор-
р уш ен н я активного тран спорту ам ін о к и с н им и зм ін ам и синтезу й активності ф ер
479
м ентів, часом — п оруш ен н ям и кліти н н ої Які продукти слід виключити з добово

чи ор ган н ої ф ун кцій. Так, у н едонош ени х го раціону хворих на гістидинемію?
дітей спостерігаю ться тран зи торн а гіттер- З доб ового рац іон у хворих потрібно
ф ен іл ал ан ін ем ія, гіперм етіонін ем ія, гіпе- ви к лю чи ти або ви користовувати в н ев е
р о к си п р ол ін ем ія TOUIO. л и кій кількості продукти, багаті на гісти
Д о цієї сам ої групи належ ать захво ди н (ял о ви ч и н а, куряче м ’ясо, яй ц я, к о
рю ван н я, за яких у патологічни й процес р о в ’яче м олоко, сир, твердий сир, горох,
утягую ться н и рк ові к ан ал ь ц і, внаслідок яч м інь, ж ито, борош н о п ш ен и ч н е, рис).
чого за норм ального вмісту ам ін о к и сл о т у Д ієто тер ап ія дуже еф екти вн а в терапії
сироватці крові виявляється зазви чай ге судомного синдрому, однак її еф ективність
нералізована і рідше — ізольована гіпера- ни зька в разі п р о ф іл акти ки та лікуван н я
м іноацидурія. Е тіологічними ч и н н и к ам и в інтелектуальних і м овних розладів.
даном у разі можуть бути незрілість тр ан с
п ортн ої систем и ни рок, то к си ч н и й еф ект Охарактеризуйте синдром Кнонпа—
радіаційного о п р о м ін ен н я та інш і агенти. Комровера.
С и н д р о м р о з в и в а є т ь с я в н а с л ід о к
Назвіть генетичні варіанти гістиди- п ід в и щ е н о ї ф е р м е н т а т и в н о ї а к ти в н о с ті
немії. тр и п тоф ан и іролази. Т и п усп адкуван н я —
1. З деф іц и том ф ерм енту в печінці і автосом н о -р ец еси вн и й . Х арактеризується
ш кірі (ти п ова ф орм а). екзем ою , у рги каріям и , бронхіальною аст
2. З деф іц и том ф ерм енту в печінці і м ою , неврологічним и п оруш енням и у виг
н орм альною його активністю у ш кірі. При ляді п ід ви щ ен о ї зб удливості, судом н ого
цьому збережена активність гістидази може си ндром у та особливостей поведінки.
частко во ком п ен су вати д е ф е к т н а рівні Л абораторно ви явл яється п ози ти вн и й
печінки. тр и п тоф ан о ви й тест (п ідви щ ен а екскрец ія
3. П ром іж на ф орм а з н еп о в н и м б л о з сечею кінуреніну, кін урен ової, ксанту-
ком , яка зум овлена зн и ж ен н ям активності ренової кислот).
гістидази через мутацію ген а-регулятора
або зміну будови фермента, щ о робить його Назвіть основні клінічні прояви хворо
м ен ш активним . би Гартнапа.
4. П о єд н ан н я з гіп ерал ан ін ем ією як У раж ення ш кіри розви ваю ться за т и
н асл ід о к п о двій н ого деф екту гістидази і пом пелагроподібного дерматиту, фотодер-
ф ер м ен ту, щ о бере участь в о б м ін і е л а с матозу. Неврологічні поруш ення: сп о н тан
тину. ний ністагм , ін тен ц ій н и й трем ор, п ірам і
5. Гістидинемія, яка успадковується за дн а си м п то м ати ка, м озочкова атаксія.
авто со м н о-дом ін ан тн и м типом .
Як правильно годувати дитину першого
Якими є інтелектуальний розвиток і року життя, що хворіє на гістидинемію?
особливості психіки дітей, ідо хворіють на Н ай кр ащ и м продуктом для вигодову
гістидинемію? ван ня дітей, які хворію ть на гістидинемію ,
Інтелектуальний розвиток таких дітей на перш ом у році ж иття є ж іноче м олоко.
варію є від н орм ального (п ри б л и зн о в п о М ож на також використовувати адаптовані
ло ви н и ) до тяж к ої розум ової відсталості. сум іш і, к оби ляче і соєве м олоко. Д одат
С еред особливостей психіки відзначаю ть ково до раціону в ті самі тер м ін и , ш о й
ем оц ій н у лабільність, агресивність, пору здоровим дітям , уводять соки і фруктове
ш е н н я п о вед ін к и та уваги. П о р у ш е н н я пюре. Я к перш е підгодовування р ек о м ен
мови — один із найбільш частих сим птом ів дується овочеве пю ре. У другом у півріччі
захворю вання — ви н и к ає у пол ови н и хво твари н н і продукти варто давати в обм еж е
рих, у том у числі в дітей з н орм альни м них кількостях, у межах допустимого вмісту
інтелектом . гістидину в дієті, що визначаю ть на підставі
480
біохім ічного контролю його рівня у крові групи: дуж е р ан н я і дуже гостра м ан іф е с
та сечі. М інім альна потреба дітей у цій тація зі ш ви дки м п огір ш ен н ям стану хво
ам ін о к и сл о ті стан о ви ть 16—34 мг на І кг рих характерн а дл я некетоти чн ої гіперглі-
маси тіла на добу. ц и н ем ії та всіх спадкових поруш ен ь ц и к
лу утворен н я сечови н и ; реш та п оруш ень
З якими захворюваннями диференцію обм іну ам ін о к и сл о т, що характери зується
ють аміноацидопа тію? менш бурхливою і пізніш ою м аніф естацією
А міноанидопатію ди ф ерен цію ю ть н а (на перш ом у ропі ж иття).
самперед з наслідками пре- та інтранаталь-
н о го у р а ж е н н я Ц Н С , н е й р о ін ф е к ц ій , Яка аміноацидонатія проявляється у віці
органічних ацидемій. Д иф еренціал ьну діаг ЗО років і старше? Назвіть її клілічні ознаки.
н остику проводять також усередині групи Це ал к ап т о н у р ія . Х ар а к тер и зу єть ся
ам ін оац и допатій . патологією суглобів к ін ц іво к і хребта (ар-
тропатії), пігм ен тац ією хрящ ів і сполуч
Які принципи лікування хворих зі спад ної тк ан и н и (вуш ні р ако ви н и , білкові обо
ковими порушеннями амінокислотного обміну? л он ки очей , ш кіра носа, рук), п о тем н ін
1. О б м еж ен н я н ад х о д ж ен н я білка і н ям сечі (о с о б л и в о п іс л я її т р и в а л о г о
відповідної амінокислоти з харчовими про контакту з повітрям і д о д ан н я лугу). П а
дуктами. тологія зазви чай п р о явл яється у грудному
2. Д о д а т к о в е в в е д е н н я н е з а м ін н и х віці, але в деяки х випадках тем н а сеча не
ам інокислот. в и явл яється до 20—30-річного віку.
3. П р и зн ач ен н я препаратів, які ак т и
вують альтернативні способи м етаболізму. Щ о зумовлює гіпопігментацію шкіри,
4. Застосуван ня препаратів, які п о с и волосся, райдужки в разі альбінізму?
лю ю ть зв 'язу в ан н я і ви ведення з орган із Г іпопігм ен тац ія зум овлена д еф екто м
му продуктів поруш еного обм іну, щ о на утворен ня м еланіну внаслідок деф екту ти-
копичую ться в ньому. рози н ази , м іграції м елан оц и тів або заги
5. П ротисудом ні й ноотропні засоби. белі стовб у р о ви х п ігм ен тн и х к літи н на
6. Ін тенси вн а терап ія в гострий п ер і ранніх стадіях ем бріогенезу.
од з ви к о р и стан н ям гем оф ільтрації і пе
ри тон еального діалізу. Щ о таке фенілкетонурія? Якою є час
тота цієї хвороби?
Як успадковується аміноацидонатія? Ф енілкетонурія — не спадкова хворо
П ереваж на більш ість захворю вань цієї ба, п ов’язана з поруш енням обміну ф е н і
групи успадковується ав то со м н о -р ец еси в лаланіну, яка призводить до ураж ення п е
но. О кремі ф орм и захворю вань успадко реваж но Ц Н С . У нормі ф енілаланін р о з
вую ться зч еп лен о з Х -хром осом ою . Т ак, щ еплю ється тирозиновим шляхом. Д еф іцит
гіп ер ам о н ієм ія, зум овлена деф іци том ор- ф ерм енту ф ен ілалан ін -4-гідрокси лази або
нітин карбам ілтран сф ерази , передається за його кофактора тетрагідробіоптерину зумов
Х -зчеп лен и м дом ін ан тн и м типом . лю є н ак оп и чен н я ф енілаланіну у біологіч
них рідинах організму. Частота ф ен ілкето
Назвіть основну біохімічну ознаку амі н урії сер ед н о в о н а р о д ж е н и х вар ію є від
ноацидопатії. 1 : 4560 (Ір л а н д ія ) до 1 : 100 000 (Я п о
О сн овн а біохім ічна озн ака — н ак о п и нія). У північних європейських країнах її
чен н я ам ін оки слот у ф ізіологічних рід и частота стан о ви ть 1 : 10 000, у Р о сії —
нах організм у, а також ац ид оз тк ан и н . 1 : 8— 10 тис. н о во н ар о д ж ен и х . Х вороба
м айж е не трапляється серед євр еїв-аш ке-
Які виділяють групи аміноацидопатії назі і негрів. Д іагностується і в хлопчиків, і
залежно від термінів її прояву? в дівчаток, але в дівчаток дещ о частіш е.
Залеж н о від терм інів прояву ам ін о Х ворі д іти н ар о д ж у ю тьс я від зд о р о ви х
ацидоп атії ум овно м ож на поділити на дві батьків, які є гетерозиготним и носіям и му
481
тантного гена. С поріднені шлюби різко Який рівень фенілаланіну в крові у хво
підвищують імовірність появи хворої д и рих на класичну фенілкетонурію?
тини, гомозиготної за мутацією у гені ф е У хворих на класичну ф енілкетонурію
нілкетонурії. рівень ф ен іл ал ан ін у в крові стан ови ть п о
над 15 мг% (9 0 0 — 1200 м к м о л ь /л ). У сечі
Назвіть перші ознаки фенілкетонурії. н а я в н і п р о д у к ти д е к а р б о к с и л ю в а н н я і
Підвищена збудливість дитини, пору тр ан сам ін у ван н я ф енілаланіну.
шення сну, безпричинний крик або, навпа
ки, млявість, м ’язова гіпотонія, стійкі по Яку проводять диференціальну діагно
прілості, висипання на тілі. Однак такі про стику фенілкетонурії, пов’язаної з недостат
яви хвороби батьки найчастіше пов’язують ністю коферментів?
з порушенням вигодовування або догляду. Д іа г н о с т и ч н о зн а ч у щ е п р о в е д е н н я
У дитячій поліклініці дитину спостерігають навантаж увальн ого тесту з тетрагідробіоп-
з діагнозом перинатальної енцефалопатії. терином : тіероральне введення 7— 10 мг на
Ранні клінічні симптоми: 1 кг м аси тіла тетр агід р о біо п тер и н у н о р
— часте блювання, шо виникає н іби м алізує кон ц ен трац ію ф енілалан ін у си р о
то без причин; іноді блювання настільки в а т к и к р о в і п р о т я г о м 4 —6 г о д . Д л я
виражене, що його помилково розцінюють підтвердж увальної діагностики ви ко р и сто
як прояв пілороспазму; вують в и зн ач ен н я активності ди гідропте-
— діарея; р и д и н р е д у к та зи в п е ч ін ц і, л ей к о ц и та х ,
— зміни шкіри за типом екземи; еритроцитах, ф ібробластах ш кіри, дигідро-
— специфічний запах сечі та поту (зат біоп тер и н си н тетази — у п ечінці, нирках,
хлий, мишачий, пліснявий); ім овірно, в еритроц и тах, а також деф іциту
— рухова гіперактивність у поєднанні гуанозинтриф осф атциклогідроксилази — у
з підвищеною пітливістю; печінці і лім ф оц и тах.
— у фенотипі дітей привертають ува
гу світло-русявий колір волосся, світла Щ о таке стійка гіперфенілаланінемія?
слабко пігментована шкіра, блакитні очі. С тій ка гіп ер ф ен іл ал ан ін ем ія — стан,
Часто в дітей, які не отримують ліку щ о супроводж ується незн ачни м підви щ ен
вання, виявляють: н ям ф е н іл ал ан ін у у крові — до 15 мг%.
— мікроцефалію, верхню щелепу, шо Залиш кова акти вн ість ф ен іл ал ан ін гідр о к-
виступає, з широко розставленими зуба с и л а зи в п а ц іє н т ів с т а н о в и т ь 1—35 %.
ми, гіпоплазію емалі, затримання росту; В и я в л я є ть ся під час п р о в е д е н н я м а с о в о
— зміни у психічній сф ері, шо вияв го ск р и н ін гу . Н езв аж аю ч и н а п ід ви щ ен у
ляються у пасивності, швидкій втомлюва к о н ц е н т р а ц ію ф е н іл а л а н і н у , у д іт е й
ності, уповільнених реакціях, порушеннях відсутн і с и м п то м и хвороби і во н и н о р
мови, діти погано переключаються на інші м а л ь н о р о з в и в а ю т ь с я б ез д о т р и м а н н я
види діяльності; с п е ц и ф іч н о ї д ієти . П о к а зан і о б м е ж ен н я
— невротичні порушення: підвищ е х ар ч о в о го б іл к а , б іо х ім іч н и й к о н тр о л ь
ну збудливість, розгальмованість, ем оц ій р ів н я ф е н іл ал ан ін у , м о н іт о р и н г р о зв и т
ну лабільність, нічні жахи, агресивну п о ку д и т и н и .
ведінку.
Щ о таке транзиторна гіперфенілалані
Які ознаки виявляють у процесі нсйро- немія?
сонографії в дітей раннього віку, хворих на Т р ан зи то р н а гіп ерф ен ілалан ін ем ія —
фенілкетонурію? пом ірне п ід ви щ ен н я ф ен ілалан ін у в о к р е
1. Ознаки внутрішньочерепної гіпер мих н овон ародж ен и х, особливо н ародж е
тензії. них передчасно. П ісля до зр іван н я систе
2. Помірну вентрикуломегалію. ми о к и сн ен н я ти р о зи н у в ди ти н и норм а
3. Ознаки метаболічної енцефалопатії. лізую ться рівні ф ен ілалан ін у і тирозину.
482
П ом ірн е під ви щ ен н я ф ен ілалан ін у може нурії — ідентиф ікувати нем овлят з м ета
спостерігатися в разі відставання д озріван б о л іч н и м д е ф е к то м ф ен іл ал ан ін у , як и й
н я ф ен іл ал ан ін тран сам ін ази й одерж анн я мож е при звести до розум ової відсталості.
м олока, багатого на білок. П ід час вигодо О сновною метою програм скри н ін гу,
вуван н я ди ти н и ж іночим м олоком або су щ о використовую ться для ви явлен н я врод
м іш ам и , н аближ ени м и за білковим ск л а ж ени х деф ектів м етаболізм у (у том у числі
дом до ж іночого м олока, рівень ф ен іл ал а ф енілкетон урії), є встан о вл ен н я діагнозу
н ін у норм алізується. у яком ога раніш і терм ін и (до 1-го м ісяця)
та введення дієти чн ого л ікуван н я, щ о за
Щ о називають материнською фенілке- побігає розви тку розум ової відсталості й
тонурією? ін ш и м ускладн ен н ям .
У ж інок, які страж даю ть на ф е н іл к е
тонурію , народж увалися діти з розум овою Кого слід обстежувати на фенілкето
від ст ал іс тю . Т я ж к іс т ь у р а ж е н н я плода нурію?
(навіть як щ о він не страж дає н а ф е н іл к е 1. Усіх новонародж ених на 4—5-й день
тонурію ) корелю є з ко н ц ен тр ац ією ф е н і після н аро д ж ен н я в пологовом у закладі до
л ал ан ін у в крові матері. Ф ен іл ал ан ін п ро того, я к д и ти н а буде в и п и с ан а додом у.
н и к ає крізь пл ац ен тарн и й б ар ’єр і акум у Я кщ о є сум ніви щ одо своєчасного надход
л ю ється у плаценті. У ж ін ок, хворих на ж ен н я білка (своєчасно розпочатого білко
ф ен іл кето н у р ію , відзначаю ть під ви щ ен у вого харчування д и т и н и ), потрібно п р о ве
частоту сп онтан них абортів, у дітей — зн и сти повторне тестуван н я н а 1—4-м у тиж ні
ж е н н я маси тіла, м ікроцеф алію , розумову ж иття. Т акож слід тестувати дітей, які н а
відсталість, вродж ені вади серц я, ан ом алії родили ся поза п ологовим закладом .
розвитку. За ум ови зн и ж ен н я рівня ф е н і 2. Х в о р и х /п е р е д ч а с н о н а р о д ж е н и х
л ал а н ін у у крові ж ін о к в межах 6 —8 мг% новон ародж ен и х на 7-й д ен ь ж иття.
за 3—5 міс до план уван н я вагітності час
тота ан о м ал ій розвитку у плода різко з н и За якими критеріями проводять масо
ж ується. Д ієта м ає бути збагачена ти р о зи вий скринінг новонароджених?
н ом (3 —8 м г н а добу д од атков о), м істити 1. Висока частота зах во р ю ван н я в п о
н езам ін н і ам ін оки сл оти , вітам іни. В ідпо пуляції.
відн а те р ап ія м ож е зап обігти більш ості 2. Тяжкість клінічних проявів, щ о п ри
п роявів м атери н ської ф енілкетонурії. зводять до інвалідизації.
3. Н аявність еф екти вн и х методів ліку
Дайте визначення поняття “тирозине ванн я.
мія новонароджених”. 4. Е коном ічні та доступні методи р ан
Т и р о зи н ем ія новонародж ених (н ед о ньої діагн ости ки .
статність гідроксиф енілпіруватгідроксила-
зи) супроводж ується п ід ви щ ен н ям вмісту Щ о передбач ає програма масового
ти р о зи н у і ф енілаланіну у сироватці крові. скринінгу?
П еребіг хвороби в більш ості дітей безсим - 1. П росвітн и ц ькі заходи серед н асе
п то м н и й . М ожуть спостерігатися летаргія, л ен н я, н авчан н я л ікар ів і м едичного п ер
зн и ж ен н я рухової активності тощ о. К ори соналу.
гується за рахунок вж иван ня вітаміну С. 2. Д іяльн ість ц ен тралізован ої л аб о р а
торії з еф екти вн ою діагностикою .
У чому полягає первинна діагностика 3. Відповідна о р ган ізац ія та п остійне
фенілкетонурії? проведен н я п о стскри н ін гового етапу (п о
Н а перш ом у етапі діагн ости ки ф ен іл вторне взяття крові для підтвердж увальної
кето н у р ії слід ви к ористовувати м асовий діагн ости ки п ер ви н н о го п ози ти вн о го тес
ск р и н ін г новонародж ених. П ерви н н а мета ту; у разі в и яв л ен н я п ідви щ ен ої кількості
неон атальн ого скринінгу щ одо ф енілкето- ф енілалан ін у — ви к л и к ди ти н и до м еди-
483
к о-ген ети ч н ого центру для повторного л ім ф о ц и ти , ам н іо ц и ти або к літи н и хоріо

взяття крові та консультації сім ’ї лікарем- на. М етод дає змогу виявити хворих, гете
генетиком до кінця 1-го місяця життя). розиготне носійство, здійснити п ренаталь
4. Можливість адекватного лікування. ну діагностику. П рям а діагн о сти ка м утан
т н о г о ген а п р о в о д и т ь с я за д о п о м о го ю
Щ о може гарантувати ефективність синтетичних олігонуклеотидних зондів, що
програм масового скринінгу? найчастіш е дає н адійніш ий результат. М е
Програма скринінгу буде ефективною, тод не потребує дослідж ен н я сім ’ї. Й ого
якщо здійснюються: вірогідн ість тео р ети ч н о стан о ви ть 100 %,
— обстеження новонароджених усієї од н ак м ож ливі п о м и лки у разі невідом ої
популяції; мутації. М етод також п ри датн и й для до -
— повідомлення батьків про скринінг п ол огової діагн ости ки та ви яв л ен н я н о -
новонароджених; сійства.
— правильне взяття зразків; Крім м о леку л яр н о -ген ети чн о го а н а
— надійне й швидке виконання скри- лізу, ви явл ен н я гетерозигот може здій сн ю
нінг-тестів; ватися кільком а способам и . Б іохім ічний
— швидке проведення постскринін тест вклю чає н аван таж ен н я ф енілаланіном
гового етапу (підтвердження первинного у дозі 25 м г/кг. Результати н авантаж уваль
позитивного тесту); ного тест\' оц ін ю ю ться ком п лексн о: вм іст
— правильна підтверджувальна діаг ф ен іл ал ан ін у та ти р о зи н у в крові через 1,
ностика пацієнтів з первинним позитивним 2 та 3 год п ісля н ав ан та ж е н н я.
тестом;
— відповідні рекомендації й лікування. Яким чином здійсню ється контроль
рівня фенілаланіну?
Які помилки можуть виникати під час Н ад ій н и м ін д и като р о м п рави л ьн о го
проведення програм масового скринінгу? розрахунку дієти є рівень ф ен ілалан ін у в
1. Використання непридатних бланків. крові. Взяття крові зручно проводити в той
2. Неправильне маркування бланків ден ь, щ о й консультація в лікаря. Вміст
або його відсутність. ф ен ілалан ін у в крові ви зн ачається за д о
3. Неправильний термін взяття зразків. пом огою кількісн и х методів; він не м ає
4. Порушення правил взяття крові. п ереви щ увати 6—8 мг% та бути н и ж чи м
5. П ізнє транспортування зразків до за 2 мг% . П ри взятті крові дл я кон тролю
лабораторії. р ів н я ф ен ілалан ін у слід дотрим увати та
6. Відсутність постскринінгового ета ких правил: взяття крові здійсню вати н а
пу (повторного взяття крові відразу після тщ е, в один і той сам и й час доби (п о к а з
повідомлення даних про первинний п ози н и к и рівня ф ен ілалан ін у у. сироватці крові
тивний результат, забезпечення відвідан зм іню ю ться протягом доби).
ня пацієнтом лікаря-генетика).
Які заходи передбачає програма диспан
У чому полягає підтверджувальна діаг серного спостерігання за дітьми, хворими на
ностика фенілкетонурії? фенілкетонурію?
З метою біохімічного контролю вмісту П рограма ди сп ан серн ого спостеріган
фенілаланіну у крові застосовують тонко- ня вклю чає регулярний контроль рівня ф е
ш ар ову хром ато граф і ю . Для підтверджен- нілаланіну в крові, систем ати чн е о ц ін ю
ня~діагнозу застосовують кількісний аналіз ван ня сом атичного, неврологічного та п си
амінокислот за допомогою високоефектив х іч н о го статусу, У ЗД стан у вн у тр іш н іх
ної рідинної хроматографії. о р ган ів , л а б о р а т о р н и й к о н тр о л ь п о к а з
Нині успіш но впроваджуються моле ни ків крові, Д Н К -д іагн о сти к у для в и зн а
кулярно-генетичні методи діагностики ген ч е н н я х ар ак тер у м у тац ії, е л е к т р о ф ізіо
ного деф екту. О б ’єктом досл ідж ен н я с логічні м етоди д о сл ід ж ен н я тощ о.
484
Схема обстеження дитини, хворої на фенілкетонурію
ВІКДИТИНИ
Захід
До 1-го року 1—3 роки 3— 5 років Старше 5 років
Консультація генетика Кожні 3 міс Кожні 4 міс Кожні 6 міс 1 раз на рік
Консультація дієтолога 2 рази на тиждень 2 рази на тиждень 2 рази на місяць І раз на рік
Аналіз крові на фенілаланін 1 раз на 2 тижні 2 рази на місяць 1 раз на місяць 1 раз на 6 міс
Консультація психолога Кожні 3 міс Кожні 3 міс Щороку Щороку
Клінічний аналіз крові, 1 раз на півроку 1 раз на півроку Щороку Щороку
клінічний аналіз сечі
Б іохім ічний ан ал із крові Щ ороку
з дослідженням функції
печінки, нирок
Електроенцефалограма Щороку
УЗД внутрішніх органів Щ ороку
Які проблеми психологічної адаптації важ кою для сп р и й н я ття є ін ф орм ац ія про
виникають у сім’ї в разі виявлення у дитини тривалість дієтотерап ії (за остан н ім и д а
фенілкетонурії та призначення тривалої ни м и, її м аю ть при зн ачати не м енш е ніж
дієтотерапії? до 16 років) та вартість сп ец іальн и х б е з
Виходячи з того, щ о ф ен іл кетон урія є білкових препаратів. О стання проблема ви
ав то со м н о -рец еси вн и м захворю ван н ям , у ріш ується за рахунок о б ’є д н а н н я батьків в
діагн ости ці психологічного стану сім ’ї п о А соціацію ф ахівців-генетиків та родин, які
трібно врахувати той ф акт, щ о батьки є н о м аю ть дітей , хворих на ф ен ілкетон урію .
сіям и патологічного гена, тобто вони м а А соціація одерж ує сп о н со р ські кош ти для
ю ть уразливу психіку. Том у п роблем и з п р и д б ан н я ліків.
ди ти н о ю сп ри й м аю ться ним и на тлі п ато Н ареш ті, дуже серй озн ою пси хологі
логії. Д уже часто такі батьки розділяю ть чною проблем ою є встан о вл ен н я діагнозу
життя роди ни на період до хвороби д и т и ф ен ілкетон урії в п ізньом у віці, коли зах
ни та період після встан о вл ен н я їй д іагн о во рю ван н я вже повністю проявилося. Ус
зу. Н ай частіш е після п о від о м л ен н я про відом лен н я батькам и того факту, щ о св о є
хворобу ди тин и в батьків спостерігається часно при зн ачен а дієтотерап ія не тільки
реакція протесту, “за п ер еч ен н я хвороб и ” . м ала б запобігти гли боки м п оруш ен н ям
Вони ігнорую ть ф акт хвороби, протесту психоф ізи чн о го розвитку дітей (а вони, як
ю ть проти дій лікарів, хоча водночас самі правило, вже глибокі інваліди), а й дала б
усвідомлю ю ть тяж кість стану ди тини. Така їм змогу відвідувати загальні ш коли (якщ о,
р еакція також п о в ’язан а з гетерозиготн им звісно, діагн оз не був своєчасно встан о в
посійством. Н ерідко р о з’я с н е н н я лікарів л е н и й з ви н и л ік ар ів ), м ож е п р и звести
про тяж кі наслідки або небезпеку хвороби сім ’ю не ли ш е до глибокої депресії з гіпер-
призводять лиш е до зворотних результатів. троф ован и м почуттям п р о ви н и , а й навіть
Щ е однією пош и реною реакцією на п о до суїцидальних спроб.
відом лен н я про хворобу д и ти н и є в и н и к Т аки м чи н ом , п оява в с ім ’ї д и ти н и з
н е н н я іп о х о н д р и ч н и х с к а р г у б а т ь к ів , ф енілкетон урією — це тяж ка психотрав-
розвиток фобій, істероїдні реакції та невра м увальна ситуація, що ви м агає не тільки
с т е н іч н и й с и н д р о м , щ о з н о в у -т а к и п о пси хотерап евти чн ої корекц ії, а й м ед и ка
в ’язан о зі схильністю психіки до н еад ек м ен тозн ої терапії (тран квілізатори , а н т и
ватного реагування. д еп ресан ти , седативні засоби). С п ілкую
П ісля усвідом лення і п р и й н яття б ать чи сь із п ац ієн там и , лікарі п о ви н н і не н а
кам и діагнозу ф ен ілкетон урії наступною голош увати на тяж кості захворю ван н я, а
485
сп о кій н о вислуховувати скарги і п р о п о н у горіхи, ш о ко л ад то щ о ). М о л о к о , овочі,

вати лікування. фрукти вводять у дієту на підставі р о зр а
хунку вмісту в них ф ен іл ал ан ін у (1 г білка
Які способи лікування дітей, хворих на м істить п р и б л и зн о 50 мг ф ен іл ал ан ін у ).
фенілкетонурію? Ф ен іл ал ан ін є н езам ін н ою а м ін о к и с
О дним із н ай п ош и рен іш и х підходів у лотою , і м ін ім ал ьн а потреба в ній п о в и н
л ік у в ан н і ф е н іл к е то н у р ії є к о р е к ц ія на на бути задоволен а для заб езп еч ен н я н о р
рівні субстрату. Субстратом у дан ом у разі м ального росту та розвитку ди ти н и . Щ о
нази вається к ом п он ен т їж і, яки й підлягає м енш ий вік д и ти н и , то більш е надходж ен
м етаболізм у за допом огою генетично д е ня ф ен ілалан ін у їй потрібне.
тер м ін ованого ф ерм енту (н ап ри клад, ф е З метою проф ілактики тяж ких проявів
нілалан ін у), п еретворен н я якого п оруш е захворю ван н я потрібна р ан н я діагн ости ка
не внаслідок сп адкової хвороби. Н ак о п и та дієтотер ап ія з перш их днів ж иття д и т и
ч е н н я п р о м іж н и х п р о д у к т ів о б м ін у ни. Це дасть зм огу запобігти затри м ан н ю
п ри звод и ть до р о зго р тан н я о сн о вн и х р о зу м о во го р о зв и т к у , н еа д е к в атн ій п о
клін ічн и х о зн ак хвороби. Д ієти ч н е обм е ведінці ди ти н и .
ж ен н я — найперш ий успішнигї спосіб ліку О б м еж ен н я ф ен ілалан ін у для хворого
в а н н я багатьох спадкових хвороб, у том у на ф ен ілкетон урію о б о в’язкове впродовж
числі й ф енілкетонурії. Х ворим на ф е н іл усього ж иття. Ж ін кам реком ендується за
кетонурію п ри зн ачаю ть дієту з н и зьки м л и ш ати ся під наглядом л ікаря і п ісля р о з
вмістом ф енілаланіну. Тому, незваж аю чи ш и р ен н я дієти в дітородном у віці. За ба
н а відсутність ф е н іл ал ан ін -гід р о к с и л а зи ж ання стати м атір’ю д о настання вагітності
печінки, переривається патогенетична л ан ж інки п ови н н і знову п ерейти на сп ец іалі
ка в розвитку хвороби: лікувальною дієтою зовану дієту й суворо дотри м увати її до
р еал ьн о запобігти розум овій відсталості народж ення ди ти н и .
д и ти н и , щ о страж дає на ф енілкетонурію .
Сутність лікувального харчування — в и к Які спеціалізовані лікувальні продукти
л ю ч ен н я з раціону продуктів, я к і містять використовують у харчуванні дітей, хворих
велику кількість білка. Зап орукою успіху на фенілкетонурію?
під час л ікуван н я ф енілкетонурії є грам от Я к о с н о в н е дж ер ел о біл ка ш и р о к о
н о складене меню та прави льно о р ган ізо використовую ть спец іалізован і лікувальні
ван и й розклад харчування. продукти: гідролізати білка — “А ф ен іл ак ”
(Р о сія), “Л о ф е н ал а к ” (С Ш А ) або суміш і
У чому полягає повноцінна лікувальна а м ін о к и с л о т — “ Т е т р а ф е н ” ( Р о с ія ) ,
дієта для хворих на фенілкетонурію? “Ф е н іл -Ф р і” (С Ш А ), “А н ал о г-Х Р ” , “ М ак-
П о в н о ц ін н а лік увал ьн а д ієта для хво сам аїд -Х Р ” , “ М аксам у м -Х Р ” (А нглія), ча
рих на ф ен іл кетон урію ф орм ується з двох стково або повн істю вільні від ф ен іл ал а
к о м п о н е н т ів — м ен ю в е ге та р іа н с ь к о го ніну. Д ля хворих дітей перш ого року ж и т
ти п у з ви к о р и ст ан н ям м алобш кови х п р о тя призначаю ть “ А ф енілак” , “Л о ф ен ал ак ” ,
дуктів харч уван н я та щ о ден н ого в ж и в ан “А н ал о г-Х Р ” . Д ан і лікувальні продукти за
н я л ік увальн ого продукту у вигляді суміш і складом н абли ж аю ться до м олока матері і
ам ін о к и сл о т або гідролізатів біл ка, щ о не збалансован і за всіма харчовим и к о м п о
м істять ф е н іл ал ан ін , з д од ан н ям вітам інів нентам и. П родукти д л я дітей старш их од
та м ікроелем ен тів, які зам іщ ую ть тв а р и н н о г о року ( “ Т е т р а ф е н ” , “ Ф е н іл - Ф р і” ,
н и й білок їж і. “ М аксам аїд-Х Р ” , “ М аксам ум -Х Р ”) містять
Д ля хворої д и ти н и різко обм еж ую ть білковий ко м п о н ен т, м інеральні р еч о ви
ф ен іл ал ан ін , що надходить з їжею. З цією ни, вітам іни, іноді вуглеводи. Суміш а м і
м етою виклю чаю ть продукти з високим нок и сл от “ М аксам у м -Х Р ” р еком ен д уєть
рівнем білка (м ’ясо, риба, ковбаси, яй ц я , ся д ітям стар ш и м за 6—8 р о к ів, а тако ж
сир, хлібобулочні вироби, крупи, бобові, вагітним , хворим на ф ен іл кетон уріїо.
486
Д осі в наш ій країні для лікування хво л ал а н ін у (д о зв о л е н и й д іап а зо н — 0 ,0 —

рих на фенілкетонурію використовувалися 0,5 г на 100 г азо ту ), д о б р е р о зч и н н и й у
л иш е спеціалізовані продукти, виготовлені воді і м ає задовільні орган олеп ти чн і влас
фірм ам и далекого зарубіжжя. Н айбільш о тивості.
го п ош и рен ня дістали суміш і, які виробляє
ам ериканська ком панія M eadjonson: “JIo- Яким чином розраховують добову дозу
ф ен ал ак ” — гідролізат казеїну зі зниж еною білка для дітей, хворих на фенілкетонурію?
кількістю ф енілаланіну для дітей перш ого Б ілок за рахунок п ри родних продуктів
року ж иття, що містить вуглеводи, ж ири, у дієті розраховую ть, виходячи з доп усти
мінеральні речовини та вітаміни; “ Ф еніл- мої добової кількості ф ен ілалан ін у. П ри
Ф р і” — суміш ам інокислот без ф енілала цьом у в р ац іо н і він стан о ви ть 20—22 %
ніну з додаванням вуглеводів та невеликої від вікової ф ізіологічн ої н орм и білка. Н е
кількості жиру для хворих на ф енілкетону д остатн я кількість білка п оп овн ю ється за
рію віком понад І рік. О станній продукт не рахунок сп ец іалізован и х лікувальн и х п р о
дуже зручний для дітей віком понад 2 роки, дуктів. У разі, коли продукт, як и й в и к о
о ск іл ьки м істи ть м ало біл ка (20 г на 100 г ристовується, м істить значну кількість ф е
сухого продукту), отже потребує п ризначен нілалан іну (н ап ри клад, у “Л о ф ен ал аку ” —
ня великого об’єму суміші на добу, щ о може п о н ад 15 г на 100 г сухого п р о ду кту ), о с
важко п ереноситися дитиною . тан н ій потрібн о враховувати під час скла
Н ині успіш но використовую ться ліку д а н н я раціон у, а кількість білка п р и р о д
вальні суміш і дл я хворих на ф ен іл кетон у них продуктів відповідно зм енш увати.
рію , створені AT “ Н утрітек” (Р осія) відпо Д ля ви зн ач ен н я добової до зи сп е ц іа
відно до м ед и ко-біологіч н и х потреб, ви з лізован ого продукту м ож н а ви ко р и сто ву
н ачен и х Інститутом харчування РА М Н . вати формулу:
С п еціалізований продукт “А ф ен ілак”
призначаю ть дітям першого року життя. Він добова кількість білка —
являє собою сухий порош ок, склад якого білок при родн и х продуктів
за всіма ком понен там и аналогічний до за -----------------------------------------------------х 100.
м ін н и ків грудного молока. Білковий ком к іл ьк ість білка в 100 г
понен т — суміш гідролізату казеїну з н и зь сухого сп ец іалізован ого продукту
кою кількістю ф енілаланіну (не більш е ніж
0,04 г на 100 г продукту). Ж и р о в и й к о м З раціон у хворих на ф енілкетонурію
п он ен т — суміш олій: кукурудзяної, соєвої слід виклю чи ти продукти тв ар и н н о го п о
(як дж ерела лінолієвої кислоти) та кокосо ходж ення. Це п ри зводить до деф іц и ту не
вої (як дж ерела лауринової кислоти) із до тільки білка, а й жиру. Головним д ж ер е
дан н ям концентрату середньоланцю гових л ом ж и рів для хворих є олія, верш кове
тригліцеридів. Вуглеводним ком понентом масло, у том у числі й топлене. О лія містить
є декстри н -м альтоза, щ о має біфідогенну п ол ін ен аси ч ен і ж и р н і ки слоти , потрібні
дію. для організм у д и ти н и , а тому її о бо в’я з к о
М ін е р а л ь н и й та в іт а м ін н и й ск л ад , во треба додавати до раціон у. К ількість
як и й є н аб л и ж ен и м до грудного м олока, ж иру в дієті м ає перебувати в таких м е
м ає сп ец іалізован и й продукт “Т етр аф е н ” . жах, щ о забезп еч ую ть 30—35 % загал ьн о ї
Й ого п р и значаю ть для д ієти чн ого харчу ен ергети чн ої ц інності їжі.
в ан н я хворим на ф е н іл кето н у р ію дітям В углеводний к о м п о н ен т дієти к о р и
віком п о н ад 1 рік. Це сум іш ам ін о к и сл о т гую ть в к л ю ч е н н я м до р а ц іо н у д и т и н и
з вітам інам и, м ін ерал ьн и м и реч овинам и, різни х овочів, ф руктів, соків, цукру, а та
вуглеводами. Вуглеводи — сумки декстрин- кож продуктів, які м істять крохмаль. З а
м альтозної патоки, глю кози, крохмалю , що гальна кількість вуглеводів у раціоні хво
зн ачн о п оліпш ує см ак продукту. “ Т етра рої д и т и н и п о в и н н а заб езп еч у вати 50—
ф е н ” м істить м інім альну кількість ф е н і 60 % загальн ої ен ер гети ч н о ї ц ін н о сті їжі.
487
Як правильно вводити суміш амінокис пускаю ться сп ец іальн о дл я д и тячого х ар

лот дітям, хворим на фенілкетонурію? чування. У 5 м іс діти п о чи н аю ть о тр и м у
С ум іш ам ін оки сл от і гідролізати білка вати каш у з протертого саго або безб іл ко
вводять до рац іону хворої д и ти н и посту вої круп ки та ки селі. З 6—7 міс до харчу
пово. П очаткові дози становлять 1/3—1/5 вання д и ти н и додаю ть муси, які готують
добової кількості препарату. П ротягом пер із ви к ор и стан н ям ам іл о п екти н о во го к р о х
ш ого т и ж н я к іл ьк іст ь гідрол ізату біл ка м алю , як и й н аб р як ає, та ф руктового соку.
п ід ви щ ую ть і доводять до п о вн о ї дози . Н абір продуктів та склад страв для
Водночас у раціоні зм енш ую ть частку білка дітей старш ого віку (після перш ого року
природних продуктів. Д ітям віком до 1 року ж иття) значно відрізняю ться ВІТ дієти здо
гідролізат білка раціональніш е додавати під рових дітей. У раціоні переваж аю ть овочі
час кож ного сп о ж и ван н я їжі. Д ітям віком та фрукти — завдяки н еви соком у вмісту в
п он ад 1 рік його даю ть двічі н а д ен ь — них ф енілаланіну.
уранці та вдень з р ізн и м и сокам и або со Відмова від високобілкових продуктів
л одки м чаєм. С п ец и ф іч н и й см ак та запах (к р у п ’ян і, м ак ар о н н і, хлібобулочні ви р о
зазн ач ен и х продуктів мож уть зниж увати б и ), п о в ’я з а н а з л ім іто м ф е н іл а л а н ін у ,
ап ети т у дітей, сп ри ч и н ю вати нудоту та 4 збідню є рац іон хворих дітей, не дає зм оги
блю ван н я, в окрем их дітей — відмову від забезпечити різн о м ан ітн ість страв та д о с
їжі, явищ а диспепсії. У таких випадках, а татню ен ергети чн у цінність. У зв ’язк у з
тако ж у гостри й п еріод ін тер к у р ен тн и х цим доц ільн о викори стовувати спеціальні
зах во р ю ван ь р ек о м ен д у єть с я зм е н ш и ти безбілкові п родукти , створені на осн ові
дозу або повністю виклю чити суміш з дієти пш ен и ч н о го або кукурудзяного крохмалю :
на 1—3 дні. О днак ви к л ю чен н я продукту з безбілкові м акар о н н і ви роби , саго, крупу
раціону хворої д и ти н и не п ови н н о бути сагозам ін н и ка, безб ілковий хліб та к о н д и
т р и в а л и м , о с к іл ь к и це м ож е зу м о в и ти терські вироби (кекс), спеціальні безбілкові
білкову недостатність. крупи для виготовлен н я перш их і других
страв, крохм аль кукурудзяний, крохмаль,
У чому полягають особливості харчу як и й наб р якає, скстр у зій н и й та ам ілоп ек-
вання дітей, хворих на фенілкетонурію? ти н ови й . О станні два види крохмалю не
О рганізація харчування дітей, хворих потребую ть теплового о б роб лен н я, за зб и
на ф ен ілкетон урію , ви зн ач аєть ся їхнім и ван ня утворю ю ть п и ш н у масу, їх м ож на
віковим и особливостям и. У перш і м ісяці використовувати дл я приготуван н я мусів,
життя дитини єдиним дж ерелом природ а також з метою зб ільш ен н я о б ’єму других
ного білка є грудне м олоко або адаптовані овочевих страв.
молочні суміші — його замінники. Кількість Д ля ш видкого п ри готування киселів,
їх розраховую ть, беручи до уваги добову пудингів та супів зручно використовувати
дозу фенілаланіну. Грудне молоко або адап нові спеціальні м алобілкові н ап івф абр и ка
товану м олочну сум іш поєдн ую ть з п о - ти страв, вироблені на основі крохм алю з
трібн ою кількістю гідролізату, розводять вк л ю чен н ям р ізн и х овочеви х та ягідних
перевареною водою. Загальний о б ’єм о т добавок, створених у НДІ к р о х м ало п р о
ри м ан ої суміші залежить від віку та маси дуктів (Росія).
тіла дитини. За такої дієти загальну кількість білка
П оступово раціон хворого р о зш и р ю в рац іон і, як правило, не вдається довести
ють: з 3-м ісячного віку призначаю ть ф р у к до фізіологічної норм и, щ о лім ітовано п ев
тові та ягідні соки (починаю чи з 5—10 к р а ним вмістом ф енілаланіну. О днак для н о р
п ел ь до 30—50 мл на д е н ь за 2—3 р а зи ), м ал ьн о го р о зви тк у д и т и н и ен е р гети ч н а
у 3,5 міс вводять ф руктові пю ре. У віці цінність раціону п овинна відповідати віко-
4 —4,5 міс вводять п ерш е п ід год овуван н я в и м н о р м а м . П о т р іб н у е н е р г е т и ч н у
у вигляді овочевих пю ре або п л одоовоче ц ін н іс ть хворій д и ти н і забезп еч у ю ть за
вих кон сервів без д о д ан н я м олока, щ о ви рахунок п евного зб ільш ен н я норм и ж ирів
488
та вуглеводів (але не більш е ніж н а 10 % 2. Б іо х ім іч н е д о с л ід ж ен н я крові —

вікової ф ізіологічної норм и ). З цією м е гіп ербілірубінем ія, гіп о п р о теїн ем ія, зн и
тою , крім олії, верш кового і то п л ен о го ж е н н я р ів н я п р о тр о м б ін у , п ід в и щ е н н я
масла, використовую ть ро сл и н н и й м арга рівня тран сам ін аз, а-ф ето п р о теїн у .
р и н , см етану (до 5— 10 г для за п р ав л ян н я 3. Генералізована гіпсрам ін оац и дсм ія
супів та салатів). Із солодощ ів, крім ц у к з переваж н ою більш істю ти р о зи н у , ф е н і
ру, до зво л яєть ся вж ивати м ед, ва р ен н я, л аланіну, м етіоніну, N -ац ети лти рози н у.
джем. У НДІ крохмалопродуктів (Росія) для 4. В изначення в сироватці крові та сечі
хворих на фенілкетонурію спеціально ство сукн инілац етату і сукцинілацетону.
рені м алобілкові цукерки типу пом адки на 5. Д ослідж ен н я сечі — гіп ерам ін оац и -
основі глю кози з додаванням різних соків. дурія, під ви щ ен н я рівня ф осф ору, гіпер-
кальціурія, іноді цукор.
У чому полягає значення тирозину для 6. П ренатальна діагностика — дослід
організму? ж е н н я с у к ц и н іл а ц е т о н у в а м н іо т и ч н ій
Т и р о зи н є напівзам інною ам ін о к и с рідині та активності ф ум арилацетоацетази
лотою , щ о надходить до організм у у складі в культурі ам ніоцитів або клітинах хоріона.
харчояого білка та син тезується ен д оген
но з ф енілаланіну. Т ирозин потрібний д і я Назвіть клінічні форми альбінізму.
н орм ал ьн о ї роботи н ад н и рков и х залоз і 1. А льбінізм І типу, ти р о зи н азо н ега-
гіпоф іза, для утворення червоних та білих ти в н и й , о к о -ш к ір н и й .
к р о в ’яних тілець. С и нтез м еланіну також 2. А льбінізм II типу, ти р о зи н азо п о зи -
потребує наявності тирозину. Т и рози н має ти в н и й , о к о -ш к ір н и й .
потуж ні стимудю вальні властивості. Вж и 3. А льбінізм очний.
вання дан ої ам ін оки сл оти поліпш ує хро 4. Альбінізм очний, зчеплений зі статтю.
н ічний д еп реси вн и й стан. В організм і т и 5. Альбінізм з геморагійним діатезом та
р ози н перетворю ється на 3,4-д и гідрокси - пігментними рети кул оеі щотел іальї іими кліти
ф ен ілалан ін , а потім — на доф ам ін , яки й нами, синдром Германського—Пудлака.
регулю є к р о в’ян и й тиск та сечо в и п у ск ан 6. А льбінізм о к о -ш к ір н и й , н еп о в н и й ,
ня. Він зумовлю є посилене виділення гіпо синдром Ч едіака—Хігасі.
ф ізом горм ону росту. Разом із ф ен іл ал а 7. А льбінізм — ж овтий мутант.
н іном бере участь у синтезі білка. Т и р о
з и н п о т р іб е н д іт я м , щ о х в о р ію т ь на Назвіть основні клінічні ознаки гострої
ф ен іл кето н урію (за як ої сп остерігається форми тирозинемїї І тину.
його недостатність). Р анній прояв у перш і тиж ні або місяці
життя: п огір ш ан н я загального стану, зат
Назвіть клінічні форми порушення об р и м а н н я з б іл ь ш е н н я м аси т іл а , з б у д
міну тирозину. ливість, гарячка, блю ван н я, діарея, гепа-
1. Т и розинем ія І типу. т о с п л е н о м е г а л ія , п о р у ш е н н я д и х а н н я ,
2. Т и р ози н ем ія II типу. схильність до кровотеч у вигляді м елени,
3. А льбінізм. гематурії, екхім озів, н аб р як и , асц и т, о зн а
4. Х окінсинурія. ки рахіту, загальна м ’язова гіпотонія, зат
5. А лкаптонурія. рим ання психом оторного розвитку. Харак
6. Т р ан зи торн а ти рози н ем ія н ово н а терн и й запах капусти, щ о вариться.
родж ених.
Поясніть патогенетичний механізм розвит
З яких заходів складається програма ку та назвіть клінічні ознаки тирозинемїї II типу.
обстеження хворих у разі підозри на пору П атогенетичною основою захворю ван
шення обміну тирозину? ня є деф іцит тирозинам інотрансф ерази, яка
1. К л ін ічн и й андтіз крові — нормвідповідає
о- за перетворення тирозину на па-
ци тарн а анемія. рагідроксиф епілпіровиноградну кислоту. У
489
разі метаболічного блоку в організмі нако копичення токси чн и х сполук, поруш ення
пичується тирозин, який відкладається у складних внутріш ньоклітинних біохімічних
клітинах шкіри та рогівиі. Повний с и м і і - ш ляхів обміну. У разі органічної ацидурії
томокомплекс включає долонно-підош во- поруш ується і катаболізм глю кози (гліко
вий точковий кератоз з розвитком гіперке- ліз), і її синтез (глю конеогенез), метаболізм
ратичних хворобливих бляшок, герпети- ам інокислот і аміаку, пуринів, пірим ідинів
формні виразки рогівки. Спостерігається та жирів. Н ако п и чен н я у клітинах, плазмі і
розумова відсталість, можливі затримання сп и н н ом озко вій рідині органічних кислот
психомоторного розвитку, мікроаномалії. спричиню є захворю вання на органічну ац и
дурію (ацидем ію ). Термін “ органічна а ц и
Назвіть фенотипні ознаки і патогене дурія” є точн іш и м , оскільки кон ц ен трац ія
тичні механізми розвитку альбінізму. органічних кислот у сечі в 100 разів п ере
Альбінізм — це клінічно та генетично вищ ує кон ц ен трац ію їх у сироватці крові і
гетерогенна група захворювань, які пов’я тому легш е виявляється в сечі. Кількість
зані з дефектами у процесах меланіноут- відомих і виявлених органічних кислот п е
ворсння за недостатності тирозинази, з п о ревищ ує 1000.
рушеннями функції транспортних білків,
міграції меланоцитів або із загибеллю сто Назвіть основні джерела органічних
вбурових пігментних клітин. Загальними кислот в організмі.
фенотипними ознаками є: А м іноки слоти ; ж ирні кислоти; вугле
— депігментація шкіри, волосся, рай води; хол естер о л ; п у р и н и , п ір и м ід и н и ;
дужки; н ей ротран см ітери ; їж а; л ікарські р еч о ви
— ністагм; н и ; продукти ж иттєдіяльн ості бактерій.
— світлобоязнь;
— страбізм; Назвіть основні клінічні прояви органі
— “альбінотичне” очне дно — білко чної ацидурії у немовлят.
ва оболонка, що просвічується, з візуалі- 1. Д и стр ес-си н д р о м , або сеп си с н е
зац ією хоріоїдальних суди н , гіпоплазія м овляти, щ о розвинувся впродовж кількох
жовтої плями, невиразність центральної годин або д н ів після народж ен н я за відсут
ямки сітківки. н о с т і п е р е к о н л и в о г о а к у ш е р с ь к о г о чи
ін ф екц ій н о го анам незу.
З якими патологіями потрібно диферен 2. В ідсутність то ч н о го діагн о зу , що
ціювати альбінізм І типу? поясню є рецидивне погірш ання загального
1. Альбінізм II типу, тирозиназопози- стану нем овляти.
тивний, око-шкірний. 3. С п е ц и ф іч н и й , н е х а р а к т е р н и й
2. Депігментація та мікрофтальмія. д л я з д о р о в о ї д и т и н и за п ах тіл а , в о л о с
3. Альбінізм очний. с я , сечі.
4. Альбінізм із геморагійним діатезом та 4. А н о м ал ьн и й (чорн и й , блаки тн и й ,
пігментними ретикулоендотеліальїіими кліти ч ервон ий, зелен и й ) колір сечі.
нами, синдром Германського—Пудлака. 5. Д ерм атит.
5. Альбінізм око-ш кірний, неповний, 6. Н е з’ясовані тривалі закреп и і п р о
синдром Чедіака—Хігасі. носи.
6. Ш кірний альбінізм без глухоти. 7. С и н д р о м рап тової см ерті, синдром
ап ное під час сну в нем овляти або сибсів.
Органічна ацидурія 8. Н е п о в ’я з а н і з х р о м о с о м н и м и
а н о м а л і я м и чи в п л и в о м т е р а т о г е н ів
Дайте визначення поняття “органічна вродж ені вади р о зви тк у , д и с м о р ф ії л и ц я ,
ацидурія”. вади се р ц я .
Органічна ацидурія — це порушення 9. В нутріш н ьош лун очкови й кр о во ви
проміжного обміну, що призводить до на л ив у д он о ш ен о го нем овляти.
490
Назвіть основні клінічні прояви органі Назвіть клінічні форми класичної орга
чної ацидурії в дітей і підлітків. нічної ацидурії.
1. К рововиливи в сітківку ока або хро 1. І Іеонатальна форма (завжди перебігає
н іч н и й субдуральний випіт, субдуральна як “катастрофа неонатального періоду”).
гем атома в д и ти н и 1—2-го років життя. 2. Хронічна інтермітивна форма (про
2. П о га н а п с р е н о с и м іс т ь ф ізи ч н и х являється в будь-якому віці після неона
н аван таж ен ь, сп еки , голоду. тального періоду).
3. С индром м лявої д и ти н и , м іопатія, 3. Хронічна прогресивна форма (п о
м ’язова гіпотонія, р ец и д и вн и й біль у м ’я чинається, як правило, у ранньому дитя
зах, о зн аки міолізу. чому віці).
4. Грубе п оруш енн я поведін ки , р ег
рес у п си хом оторном у розвитку, щ о ви Назвіть найімовірніші клінічні ознаки
н и кли після н езн ач ної застуди чи к и ш к о неонатальної форми органічної ацидурії.
вої інф екції. 1. Раптова відмова від їжі, блювання,
5. З атри м ан н я ф ізи чн ого розвитку. шо виникають у перші дні життя раніше
6. Н еврол огіч н а п атол огія, а та к о ж “здорового” немовляти.
пер и ф ер ій н а нейропатія. 2. Н е п ояснені інш ими причинами
7. Н е з’ясоване п оруш ен н я слуху. респіраторний дистрес, апное і ціанотичні
8. П оруш ення розвитку мови. атаки, що виникли в перші дні життя д и
9. Відраза до білкової чи ж и р н о ї їж і, тини на тлі годування грудним молоком
нудота і блю ванн я, щ о ви н и каю ть після її або молочною сумішшю (у ситуації з пізнім
сп о ж и ван ня. прикладанням до грудей на тлі неадекват
10. Р евм ато їд н и й артри т і б у д ь-як а ної гідратації, неадекватного поповнення
артропатія, не п о в ’язані з автоім унн им и енергетичних потреб глюкозою і введення
р еакц іям и й інф екц іям и. плазми). Не пояснена енцефалопатія, що
11. Розгальмованість і гіперактивність. почалася з млявості, відмовляння від їжі,
12. П сихоз і аутизм. блювання, і прогресує до коми, супровод
жується загальною м ’язовою гіпотонією,
Назвіть загальні патогенетичні механі яка може поєднуватися з патологічним
зми органічної ацидурії. гіпертонусом кінцівок, міоклонічними су
1. Розвиток гострого чи хрон іч н ого домами і патологічною окоруховою сим п
м етаболічного ацидозу внаслідок н а к о п и томатикою.
чен н я органічних кислот.
2. У творення сполук типу органічні Назвіть найімовірніші клінічні ознаки
кислоти — КоА, що призводить до ви с н а хронічної інтермітивної форми органічної
ж ен н я сукциніл- і ацетил-К оА та поруш ен ацидурії.
ня процесів глю конеогенезу. 1. Кетотична гіпоглікемія, що перебігає
3. У творення еф ірів к арніти ну зі с п о з вираженими неврологічними розладами
лукам и органічні кислоти-К оА . різного ступеня (особливо в дітей до 6
4. У ш кодж ення мітохондрій. місяців і старше 6 років), які минають.
5. П оруш ення ц иклу сечовини і н а 2. Метаболічна катастрофа, що вини
ко п и ч ен н я ам іаку внаслідок уш кодж ен ня кає на тлі респіраторної інфекції, діареї,
м ітохондрій. споживання “банкетної” їжі, що клінічно
6. Інгібування деяк и м и органічним и не відрізняється від синдрому Реє.
кислотами системи утилізації гліцину, що
зумовлює підвищ ення його рівня в організмі Назвіть найімовірніші клінічні ознаки
і прояв його нейротропних властивостей (гру хронічної прогресивної форми органічної
па кетотичних гіпергліцинемій, до якої на ацидурії.
лежать пропіонова, ізовалеріанова, метилма 1. Провідними клінічними ознаками
лонова ацидурії і кєтотіолазна недостатність). є прогресивне затримання психомоторно-
491
го розвитку і прогресивні екстрапірамідні — 4-гід р о к си м аслян о ї ки слоти (у разі

розлади. недостатності дегідроген ази напівальдегі-
2. Порушення харчування, анорексія, ду ян тар н о ї кислоти );
часте рецидивне блювання. — N -ац ети л асп ар агін о во ї кислоти (у
3. Клінічні прояви імунодефіциту у разі хвороби К ан аван а);
вигляді хронічної кандидозної інфекції. — су к ц и н іл а ц е т о н у (у разі ти р о зи -
4. Остеопороз. нем ії, ти п І).
Визначення органічних кислот у сп и н
Назвіть загальні лабораторні ознаки н ом озков ій рідині п роводять у разі підоз
органічної ацидурії, що виникають під час ри на ц еребральну органічну ацидурію .
метаболічного кризу.
1. А цидоз зі збільш еним аніон ни м Який метод діагностики органічної аци-
інтервалом. дурії є найефективнішим?
2. Кетонемія, кетонурія (не за всіх Н и н і н а й е ф е к т и в н іш и м м е т о д о м
органічних ацидурій). підтверджу вальної діагностики органічної
3. Гіпоглікемія, гіперглікемія або часті а ц и д у р ії є газо в а х р о м а то г р а ф ія / м а с -
коливання рівня глюкози в крові. спектрометрія (чутливість і специфічність
4. Помірне або виражене підвищення понад 90 %) зразків ранкової сечі і рідше —
рівня аміаку в крові (мож е виявлятися крові. В иявлення накоп и чен н я патогномо-
тільки під час навантажувальної проби з нічних метаболітів у сечі методом газової
тваринними білками). хроматографії еф ективніш е, ніж досліджен
5. Зниження рівня азоту сечовини. ня крові (ниркові канальці неефективно ре-
6. Підвищ ення рівня креатинф осф о абсорбують органічні кислоти). Визначається
кінази. зниж ен ня рівня карнітину в крові та сечі.
7. Панцитопенія, нейтропенія, тром
боцитопенія, зниження рівня Т- і В-лімфо- Які виділяють органічні ацидурії?
цитів, мегалобластична анемія (за деяких Ізовалеріанова, п р оп іон ова, м ети лм а
органічних ацидурій). л он ова, глутарова та інш і.
Які лабораторні досліджеюія слід обов’яз Назвіть клінічні прояви неонатальної

ково проводити в разі підозри на спадкові по форми аргінінянтарної ацидурії.
рушення метаболізм)' органічних кислот? В ираж ена гіперам онієм ія розвиваєть
1. Д ослідження крові на: ся протягом перш их днів життя. П ри ц ьо
— карнітин; му рівень смертності дуже високий. П ісля
— ацилкарнітин; короткого безсим птом ного періоду спосте
— органічні кислоти. рігаю ться відм овлян н я від їжі, анорексія.
2. Дослідження сечі на органічні кис Потім немовлята стають сонливим и, відзна
лоти. чаю ться озн аки при гн ічен н я Ц Н С. Згодом
настає кома. Т акож спостерігаю ться респ і
На чому ґрунтується діагностика орга раторні розлади, м ’язова гіпотонія, судо
нічних ацидурій? м ний синдром, гепатомегалія, блю вання.
Для діагностики органічних ацидурій П ричина смерті: апное і зуп и н ен ня серця.
проводять кількісне визначення органічних
кислот у сечі / сироватці крові для вик Які лабораторні дослідження слід обо
лючення специфічних спадкових порушень в’язково проводити в разі підозри на пору
або контроль за лікуванням, наприклад: шення бета-окиснення жирних кислот?
— глутарової кислоти + 3-гідроксиглу- Усім пацієнтам у разі підозри на пору
тарової кислоти (у разі глутарової ацидурії); ш ення обміну потрібно провести загальний
— метилмалонової кислоти (у разі д е аналіз крові, визначити рівні сечовини, глю
фекту кобаламіну); к ози, фосф ору, кальцію , аміаку, аспартат-
492
і алан ін ам ін отрансф ерази, лактату, ам ін о зван ого ц и клу сечови н и . Д л я си н тезу се
кислот крові. Беспосерсдньо в разі підозри човин и потрібні п ’ять ф ерм ен тів, н а п р и к
на деф екти б ета-ок и сп ен н я ж ирних к и с лад орн ітин тран скарбам ілаза (о р н іти н кар -
лот визначаю ть рівень сечової кислоти, кре- б ам оїлтран сф ераза). Д еф ек ти цих п ’ятьох
ати н кін ази, карнітину, ацилкарнітинів. ф ерм ен тів — найчастіш і генетичні п р и ч и
П роводять дослід ж ен н я сечі на ац и л - ни гіп ерам о н ієм ії у дітей. К лінічні прояви
гліпин. незалеж но від п р и чи н и в и н и к н ен н я гіпе
р ам он ієм ії подібні і п о в’язані переваж н о з
Які лабораторні дослідження слід обо п оруш ен н ям ф у н к ц ії мозку.
в’язково проводити в разі підозри на пору
шення метаболізму жирних кислот? Назвіть симптоми гіперамоніємії у не
1. Д ослідж ен ня крові на: мовлят.
— ж овчні кислоти; Зазви чай на другий д е н ь ж иття з ’яв
— п ротром бінови й час; л яю ться і ш ви дко прогресую ть такі с и м п
— частковий тром боп л асти н ови й час. томи:
2. Д ослідж ення сечі на жовчні кислоти. — відм о вл ян н я від їжі;
— блю ван н я;
Які лабораторні дослідження слід обо — м лявість;
в’язково проводити в разі підозри на нерок- — тахіпное;
сисомні хвороби? — летаргія;
Д о сл ід ж ен н я крові на: п ротром бін о — судоми;
вий час; ч а стк о в и й тр о м б о п л а сти н о в и й — ком а;
час; довголанц ю гові ж ирні кислоти; ф іти — гепатом егалія;
нову кислоту; піпеколіеву кислоту. — температурна лабільність (гіпотермія);
— внутрішньочерепні крововиливи (вна
Гіперамоніємії слідок коагулопатії).
ІЦо називають гіперамоніємією? Які її Назвіть симптоми гіперамоніємії у дітей

причини? молодшого віку.
Гіперам онієм ія — п ідвищ ен ий вміст 1. З а тр и м а н н я росту, ф ізи чн о го р о з
ам іаку в крові — є однією з при чи н захво витку.
рю ваності і см ертності дітей раннього віку. 2. Б лю вання.
П ричини розвитку гіперамоніємії такі: 3. Вибірковість у їжі, зниж ений апетит.
— тран зиторн а гіп ерам онієм ія н ово 4. А таксія.
народж ених; 5. Е нцеф алопатія з епізодами млявості
— спадкові поруш ення циклу сечовини; і летаргії.
— інш і спадкові хвороби обм іну (орга 6. Судомні напади.
нічні ацидурії); 7. Розум ова відсталість.
— захворю ванн я печінки (у т. ч. с и н
дром Реє); Назвіть симптоми гіперамоніємії у дітей
— тяж кі систем ні захворю вання (ас старшого віку та підлітків.
ф ік сія, ін ф екц ія, сепсис); 1. Х рон ічн а н еврологічна си м п то м а
— парентеральне харчування (надлиш тика.
кове введенн я ам інокислот); 2. П сихічні п оруш ення: періоди д ез
— терапія натрію вальпроатом. орієн тації, пси хози , девіан тн і ф о р м и п о
ведінки.
Які генетичні причини розвитку гіпера 3. М лявість.
моніємії у дітей найчастіші? 4. Р ец и д и в н а ен ц е ф ал о п а тія, п о в ’я
Д е т о к с и к а ц ія а м іа к у до с е ч о в и н и зан а з ви со ки м сп о ж и в а н н я м білка, стре
відбувається вн аслідок серії р еак цій так сам и.
493
Які виділяють типи гіпсрамоніємій? ного дистрес-си н дром у нем овлят або після
1. Гіперам онієм ія І типу (зумовлена генералізован ого судом ного нападу. У та
д е ф іц и т о м к а р б а м іл ф о с ф а т с и н т е т а з и і ких випадках вміст ам іаку зазвичай не п е
N -ацети лглутам атси нтетази). р ев и щ у є 180 м к м о л ь /л .
2. Гіперам онієм ія II типу (зумовлена 4. Транзиторна гіперамоніємія внаслідок
деф іц и том орн ітин тран скарбам іл ази ). відкритої венозної протоки, особливо в не
3. Т ранзиторна гіперам онієм ія н ем о в мовлят з респіраторним днстрес-синдромом.
ляти.
Які етапи невідкладної інфузійної те
Які дослідження потрібно проводити рапії в разі гіперамоніємії (вміст вільних
пацієнтові в разі підозри на гіперамоніємію? йонів амонію у плазмі крові перевищує
П о тр іб н о п р о вести д о с л ід ж ен н я за 200 мкмоль/л)?
такою схемою: 1. П р и п и н и ти сп о ж и ван н я білків.
1. Е кстрене ви зн ач ен н я рівня ам іаку, 2. П ерервати катаболічний стан за до
л актату в крові. пом огою в и со к о ен ер гети ч н о ї ін ф у зій н о ї
2. П р о в е д е н н я за га л ь н о ї е к с т р е н о ї тер ап ії (п о н ад 120 к к а л /к г на добу).
п рограм и дослідж ення: гем ограм а, в и зн а 3. Вводити аргін ін д л я п ід тр и м ан н я
чен н я рівня цукру в крові, дослід ж ення ф ункціонування орн ітинового циклу (ц и к
електролітів, ф ун кц іон ал ьн і проби п еч ін лу сечовин и ).
ки, коагулограм а, ви зн ач ен н я ки сл отн о- 4. Інфузійна терапія впродовж перш их
о сн овн ого стану, дослід ж ен н я газів крові. двох годин.
3. Е кстрене ви зн ачен н я вмісту ам ін о 5. Д етокси кац ія аміаку. За вмісту ам і
ки слот у крові і сечі. аку п он ад 400 м км о л ь/л (> 700 м г/дл) п о
4. Е кстрене ви зн а ч е н н я вмісту орга казана термінова екстракорпоральна деток
н ічних кислот або оротової кислоти в сечі. си к ац ія. В и к о р и стан н я п ер и то н еальн о го
діалізу нееф ективне.
За яким основним діагностичним кри
терієм встановлюють діагноз гіперамоніємії? За якими клінічними ознаками визнача
За концентрації аміаку в плазмі крові ють недостатність гліколітичних ферментів?
118 ммоль/л настають блювашш і летаргічний Загальними клінічними ознакам и не
стан, за 175 ммоль/л — кома, за 290 ммоль/л достатності гліколітичних ферментів є хро
— судоми, за 465 ммоль/л — смерть. Резуль нічна анемія, ретикулоцитоз і непостійна
тати всіх лабораторних досліджень, а також гіпербілірубінемія. Рівень анемії зростає під
спеціальні метаболічні аналізи потрібно от час вірусних інфекцій. У більшості дітей з
римати за кілька годин, у разі потреби — дефектом гліколітичних ферментів у неона
навіть уночі. Рівень вмісту аміаку дає змогу тальний період відзначається суттєва гіпер-
провести диференціальну діагностику на рівні білірубінемія, рівень якої може потребувати
дефектів ферментів циклу сечовини. за м ін н о го п ер е л и в ан н я крові. ГІатогно-
монічні ознаки дефіциту гліколітичних ф ер
З якими захворюваннями потрібно про ментів відсутні. Н аявність спадкових пору
водити диференціальну діагностику для вста шень щодо даної групи ферментів варто при
новлення діагнозу гіперамоніємії? пускати, якщ о хронічну гемолітичну анемію
1. П еч ін кова недостатність (вродж е складно пояснити частими спадковими при
ний гепатит, ти рози н ем ія І типу, галакто- чинами: сферопитозом і гемоглобінопатією.
зе м ія , н ед о статн ість а - 1-а н т и т р и п с и н у ,
деф екти синтезу ж овчних кислот). Порф ірії
2. О рганічні ацидурії (наприклад, п ро
п іо н о в а а ц и д у р ія ) с т а н о в л я т ь б л и зь к о Як здійснюється метаболізм порфіринів
ЗО % тяж ки х вродж ених гіп ерам он ієм ій . в організмі людини?
3. П ідви щ ен а м ’язова ак ти в н ість за Більш а частина порф іринів в організмі
допом іж н ої вентиляції легенів, респіратор л ю дин и — ек зо ген н о го походж ення. О т
494
рим ані з їж ею порф іри н и потрапляю ть у Залеж н о від м ісц я п ер ви н н о го н ак о

печінку крізь ворітну вену. Тут вони п ере п и чен н я п о р ф ір и н ів виділяю ть порфірії:
творю ю ться на коп ропорф іри ни, більш ість — печінкову;
з яки х виділяється з ж овчю , а незн ач на — еритропоезну.
кількість переходить у кров і сечу. Ч асти
на п ор ф ір и н ів — ен д огенного походж ен Назвіть клінічні прояви порфірій.
ня, вон и утворю ю ться як побічн и й п ро Н ак о п и ч ен н я м етаболітів сп р и ч и н ю є
дукт у процесі р о зщ еп л ен н я гем оглобіну і п ід ви щ ен у ф о то ч у тл и вість ш кір и у разі
міоглобіну. еритропоезн и х порф ірій , н ей ровісц ераль-
них п оруш ен ь (біль у ж ивоті, блю ван н я,
Як відбувається синтез гему? закреп , сер ц ево -су ди н н і п о р у ш ен н я, н е
Вихідним матеріалом для синтезу гему вропатія), у разі печін кови х порф ірій.
є сукциніл-К оА , що утворюється в мітохон-
дріях під час реакцій циклу л и м о н н о ї к и с З якими захворюваннями слід диферен
лоти, й ам інокислота гліцин. У процесі біо ціювати порфірії?
синтезу беруть участь вісім ф ерм ен тів, з П орф ірії п отрібно д и ф ерен цію вати з
яких перш ий і три останніх перебуваю ть у у с ім а х ір у р г іч н и м и з а х в о р ю в а н н я м и
мітохондріях, а реш та ф ункціоную ть у ци- органів черевної порож нини, есенціальною
тозолі. Виділяють сім етапів біосинтезу гему. гіпертензією , гіп ерти реозом , гін екологіч
ним и захворю ван н ям и , п сихозом , отр у єн
Яким чином здійснюється регуляція біо ням свинц ем і ти рози н ем ією . Ш кірні п р о
синтезу гему? яви порф ірії потрібн о д и ф ер ен ц ію вати з
Ш видкість синтезу гему лім ітує к о н ф оточутливим дерм атитом .
ден сац ія сукц и н іл-К оА і гліцину в м іто
хондріях. Реакція каталізується регулятор Як лабораторно діагностують порфірії?
ним ф ерм ентом — А Л К -си н тетазою і веде Д л я кож ного виду п орф ірій хар актер
до утворення AJIK (5-ам інолевулінат). Гем н и й набір екскретован и х із сечею і калом
є негативним регулятором синтезу А ЛК-син- уро- і к оп р о п о р ф ір и н ів, а також їхніх п о
тетази. п ередни ків — ам ін олевулін ової кислоти і
Багато сп олук, у т. ч. ін сек ти ц и д и , п орф обіліногенів.
к ан ц ер о ге н и , ф арм ац евти чн і п реп арати ,
збільш ую ть сп ож и ван н я гему, щ о сп р и ч и Поясніть етіологію та механізм розвит
ню є дерепресію синтезу АЛ К -си н тетази і ку переміжної гострої порфірії.
п ід ви щ ен н я ш видкості синтезу гему для П ричи н ою патології є часткова н ед о
забезп еч ен н я потреб клітини. статн ість у р о п о р ф ір и н о г е н -І-с и н т е т а зи ,
ак ти вність якої у печінці зниж ується до
Якою є етіологія порфірій? 50 % від н орм и . Р івень ф ерм ен ту в ер и т
П орф ірії — це група захворю вань, зу роцитах істотно не зм ін ю ється. У плазм і
м овлених п оруш ен ням біосинтезу різних к р о ві н а к о п и ч у є т ь с я п о р ф о б іл ін о г е н і
п орф іринів. П ричин ою розвитку захворю AJIK, особливо в періоди загострен ь, щ о
ва н н я є д е ф іц и т о д н ого з восьм и ф е р супроводж ується гастроін тести н альн и м и і
м ентів, що беруть участь у біосин тезі гему серц ево-су ди н н и м и п ор у ш ен н ям и , с и м п
з вихідних субстратів — сук ц и н іл -К оА і том ам и ураж ення нервової системи.
гліцину.
Якими є симптоми та перебіг переміжної
Як класифікують порфірі!? гострої порфірії?
Д л я п орф ірій характерним є підви щ е Захворю вання проявляється в постпу-
не ви д іл ен н я п орф іринів або їхніх п о п е бертатн ий період, м ож е перебігати л атен
р ед н и ків. Р озр ізн яю ть сп адкові і набуті тн о або у вигляді нападів. П роявляється
порфірії. гострим болем у ж ивоті, бл ю ван н ям , за к
495
репом. З боку сер ц ево-суди н н ої систем и рідкісним захворю ван н ям з авто со м н о -р е-

відзначаю ться тахікардія, м инущ а артері цеси вн и м ти п о м усп адкуван н я, в основі
альна гіпертонія, ортостатична гіпотонія, якого леж и ть недостатність уропорф ірино-
судинний спазм . ген -ІП -си н тетази .
С и м п том и ураж ення Ц Н С вклю чать Унаслідок утворення уронорф іриноге-
бульбарні, м озочкові п оруш ення, гіпота- пу 1 зн ач н о переваж ає си н тез уроп орф і-
л ам іч н у д и с ф у н к ц ію , істерію , пси хози . ри н оген у III — н о р м ал ьн о го ізом еру на
Залу ч ен н я до процесу між ребрових і діаф - шляху си н тезу гему. У наслідок деф іциту
рагм альних нервів може при звести до д и гему відбувається індукція А Л К -син тета-
хального паралічу, щ о часто стає п р и ч и зи й щ е більш е продукування п о р ф ір и н о -
ною смерті. генів, щ о п ри зводить до розвитку ф ото-
дерм атозу і нейровісц еральн и х поруш ень.
Як лабораторно діагностують переміжну
гостру порфірію? Назвіть клінічні прояви хвороби Гюнтера.
В исокий вміст порф обіліногену і АЛК Хвороба Гюнтера проявляється зазви
у плазм і крові. Гіпонатрієм ія, гіпом агніє- чай у віці до 5 років і перебігає з болем у
м ія, п ід ви щ ен н я рівня холестери н у І р- животі, закрепом, блю ванням , серцево-су
ліпопротеїдів. динн им и поруш енням и, нервовими розла
Із сечею у великих кількостях екскрету дам и. П ідви щ ен а світлочутливість ш кіри
ються порфобіліногени й AJIK. На світлі сеча спостерігається з дитинства. П ерш ою о зн а
темніє внаслідок утворення забарвлених спо кою захворю вання може бути червоне за
лук — порфобіліну і порфірину. Рівень пор барвлення сечі. Унаслідок підвищ еної чут
фіринів у калі зазвичай не підвищ ений. ливості до світла розвивається фотодерма-
тоз. Н а відкритих ділянках тіла з ’являю ться
Які лікарські заходи проводять під час везикули або пухирі, які часто вкриваю ться
нападу переміжної гострої порфірії? виразкам и, інфікую ться і загою ю ться з ут
П ід час нападів л ікуван н я проводять воренням рубців. Імовірні рубцеві деф ор
в умовах стаціонару. П ри зн ач аю ть зн еб о мації носа, вух, очей, пальців. Відзначають
лю вальні, седативні препарати. У разі гос к о н ’ю нктивіти, кератити, ектропіон повік.
трого болю м ож ливе ви к о р и стан н я н ар к о М ожуть виявлятись вогнищ а алопеції на
ти ч н и х ан ал ьгети ків. Н ес п о к ій , нудота, волосистій частині голови, гіпертрихоз лиця
блю ван н я є п ок азан н ям до застосування і кінцівок, гемолітичні явищ а. Зуби забарв
х лорп ром азину або інш их ф ен отіази н ів у лені в червоно-коричневий колір унаслідок
н евели ки х дозах. наявності порф ірину в емалі і дентині.
У разі безсоння призначаю ть діазепам,
хлоралгідрат. П оказане парентеральне хар Як лабораторно діагностують хворобу
чування. В нутріш ньовенне введен ня п а Г юнтера?
ц ієн там гем іну зм ен ш ує індукцію А Л К - У разі хвороби Г'юнтера із сечею у
си нтетази і полегш ує перебіг захворю ван п ідви щ ени х кількостях екскретую ться ізо
н я. П р и зн а ч а ю т ь від 1— 1,5 м г н а 1 кг мери І ти п у уро- і коп ро п о р ф ір и н о геп ів.
м аси тіл а до 3—4 мг на 1 к г м аси тіла О ки сн ю ю чи сь в уро- і к о п р о п о р ф ір и н І,
препарату на день. У ж ін ок із частим и пе- вони даю ть червоне забарвлен н я сечі.
редм енструальиим и нападам и порф ірії по Вміст порф іринів у калі підвищ ений в
зи ти вн и й еф ек т дає застосування гон адо основном у за рахунок коп роп орф іри н у Г
троп н ого релізинг-горм он у.
Яке лікування призначають хворим на
Поясніть етіологію і патогенез хвороби вроджену еритропоезну порфірію?
Гюнтера. Хворим з тяж ки м и гем олітичним и п о
Х вороба Гю нтера, або вродж ена ерит- руш енням и проводять перели ван н я крові.
р о п о е з н а п о р ф ір ія (М ІМ : 2 6 3 7 0 0 ), є П ози ти вн и й еф ект відзначено у разі в и к о
496
ристан н я деф ероксам іну в поєднан ні з пе з ав тосом н о -до м ін ан тн и м ти п ом успадку

реливанням крові. У тяж ких випадках п р о ван н я. Р о зви вається вн асл ід о к д еф іц и ту
водять спленектом ію . П ризначаю ть ак ти п ротоп ор ф ір и н о ген о кси дази . П ри цьому
воване вугілля, каротини. Важ ливу роль відбувається часткове блокування ф ер м ен
відіграють за х и с т шкіри від с о іія ч н о г о с в іт л а тативного п еретворен н я п р о то п о р ф ір и н о -
і травм, проф ілактика ін ф екційни х усклад гєну на п р о топ орф іри н . У п ац ієн тів сп о с
нень, а також зм енш ення в раціоні кількості терігаю ть відносну н ед о статн ість вмісту
продуктів, багатих на залізо. Д ля лікування гему за стресових умов, а також екскрец ію
д а н о ї п а т о л о г ії р о зр о б л я ю т ь с я м етод и порф іри н ів з калом.
тран сплантації клітин кісткового мозку.
Назвіть клінічні прояви мозаїчної пор
Поясніть етіологію і назвіть клінічні фірії.
симптоми спадкової копропорфірії. Захворю ван н я п роявляється зазви чай
С падкова коп рогю рф ірія є порф ірією у постпубертатний період. Х арактерні ней -
п ечінкового ти п у з ав то со м н о -д о м ін ан т- ровісцеральні поруш ен н я, явищ а ф о то сен
ним успадкуванням . Розви вається в н асл і сибілізації. П еребігає з нападам и аб до м і
док деф іциту к о п р о п о р ф ір и н о ген о к си д а- нального болю , болем у п опереку, л и х о
зи, щ о п ризвод и ть до н ак о п и ч е н н я коп - м ан кою , тахікардією , нудотою , ди зурією ,
ро п о р ф іри н оген ів III типу. П роявл яється явищ ам и нейропатії, бульбарного паралічу,
у вигляді нападів з гастроінтестинальн и- істерією , п си х ічн и м и п о р у ш ен н ям и . На
ми і се р ц ев о -с у д и н н и м и п о р у ш ен н ям и , ш кірі можуть утворю ватися вези кули , пу
сим п том ам и ураж ення нервової систем и. хирі, еро зії з рубц еви м и зм ін а м и , на її
Н а п а д и п е р е б іга ю т ь з а зв и ч а й у м ен ш відкритих ділян ках — п ігм ен тац ія. Сеча
тяж кій ф орм і, ніж за гострої перем іж н ої хворих пігм ен тован а і ф луоресцію є.
порфірії. Крім того, спостерігається підви
щ ен а світлочутливість ш кіри. Як лабораторно діагностують мозаїчну
Захворю вання проявляється в постпу- порфірію?
бертатний період. Гепатити та інш а хро У калі хворих на м озаїчн у порф ірію
нічна патологія печінки у хворих ще більше відзначається п ід ви щ ен и й рівень уроп ор
підвищ ую ть рівень порф іринів і п оси л ю ф ірин ів і ко п р о п о р ф ір и н ів.
ють явиш е ф отосенсибілізації. Із сечею екскретую ться к о п р о п о р ф і-
р и н и , у період нападів підвищ ується вміст
Розкажіть про лабораторну діагности ам ін ол еву л ін о во ї к и сл о ти , п о р ф о б іл ін о
ку і лікування спадкової копропорфірії. генів і уропорф іринів.
У хворих відзначаю ть постійне зрос П ор ф ір и н и плазм и крові під час д о с
тан н я конц ен трації к оп ропорф іри ногенів лідж ення під м ікроскопом характеризую ть
III типу в сечі і калі. Е кскреція ам інолеву- ся особливим спектром ф луоресц ен тн ого
лінату, порф обіліногенів і уропорф іринів свічен н я, шо до п о м агає ди ф ер ен ц ію вати
підвищ ується ли ш е під час нападів. Т ак ти їх з ін ш и м и ф орм ам и порф ірій. У разі н а
ка лікування гострих нападів спадкової коп падів часто ви н и каю ть азотем ія та ел ект
ропорф ірії така сама, я к і в разі перем іж ної ролітні п оруш ення.
гострої порф ірії. П о зи ти вн и й еф ек т дає
введення хворим геміну. П ризначенн я хо- Яке лікування проводять у разі мозаїч
лестсраміну доцільне за наявності явищ ф о ної порфірії?
тосенсибілізації і дисф ун кц ії печінки. Гострі нап ади лікую ть так сам о , як і
гостру перем іж ну порфірію . П ри зн ачаю ть
Поясніть етіологію і патогенез мозаїч гем ін , гл ю ко зу , ан а л ь г е т и к и , сед ати вн і
ної порфірії. п репарати , хлорпром азин. В и кори стан н я
М озаїчна порф ірія, або сп адкова ф о- каротину, пеніцилам іну, гемодіалізу м ало
то к о п р о п орф ірія, є печінковою п орф ірією еф ективн е. М ісцево застосовую ть со н ц е -
497
захисні крем и. М ожуть бути к ори сн и м и Відзначається високий вміст уроп ор
д о зо в а н і е к с п о з и ц ії к о р о тк о х в и л ь о в о го ф іринів у сечі, тоді я к екскрец ія ам ін оле-
ультраф іолетового о п р о м ін ен н я як захід вулінової кислоти і порф обіліногену сп о с
для захисту ш кіри. терігаю ться рідко. Через наявність великої
кількості порф іри н ів печінка флуоресцію є.
Опишіть етіологію і варіанти перебігу
пізньої порфірії шкіри. Назвіть причини і поясніть механізм
З ах ворю ван н я зум овл ю ється ч а ст к о розвитку еритропоезної порфірії.
вою недостатністю ф ерм енту уроп орф іри - П р и ч и н о ю р о зв и т к у е р и т р о п о е зн о ї
н о ген д ек ар б о к с и л а зи . В ід р ізн я ється від порф ірії є д о м ін ан тн о усп адкован а н ед о
ін ш и х п о р ф ір ій т и м , щ о м о ж л и в і я к статня ак ти вн ість ф ерм ен ту ф ерохелатази
сім ей н і варіанти з ав то со м н о -д о м ін ан т - у мітохондріях усіх ткан и н .
ним усп адк уван н ям (II і III ти п и ), та к і Д еф іц и т ф ерохелатази зум овлю є н а
сп оради чні ви п адк и (І ти п ) за х во р ю ван к о п и ч е н н я п р о то п о р ф ір и н ів , н ад л и ш о к
ня. П атологія м ож е тр и в ал и й час п ер е яких визн ачається в еритроцитах, плазмі
бігати без си м п том ів. П ровокую ть захво крові, жовчі. А ктивність ф ерм енту зн и ж е
р ю ван н я три вал е вж и ван н я ал к оголю , е с н а в усіх тк ан и н ах , вклю чаю чи кістковий
тр о ген и , гепатит С, над л и ш ок заліза. У м озок, і стан о ви ть 10—25 % від н орм и .
го м о зи го т рів ен ь ф ер м ен ту стан о ви ть З—
28 % від н орм и , розвивається геп атоери т- Назвіть клінічні прояви еритропоезної
р о п о езн а порф ірія. порфірії.
Зм ін и ш кіри відрізняю ться від таких
Назвіть клінічні прояви пізньої порфірії змін за інш их порфірій. Світлочутливість
шкіри. ш кіри виявляється з дитинства у вигляді
В ан ам незі хворих на пізн ю порф ірію гострої кропивниці, що спричиню ється дією
ш кіри відзначаю ть часті зл овж и ван н я ал сонячних променів. О сновним и зм інам и з
коголем. боку шкіри є набряклість, свербіж, почер
О сн о вн и м п роявом патології є п ід в и воніння, щ о подібні до таких змін у разі
щ ен а світлочутливість ш кіри. У раж ую ть ангіоневротичного набряку. М ожуть бути
ся її відкриті діл ян ки . Ш кіра стає рихлою , ділянки ліхеніфікації на шкірі, зм іни нігтів.
легкі травм и м ожуть п ри звод и ти до її ура Ф ункція печінки зазвичай не порушена, хоча
ж е н н я , у тв о р ен н я бул, рубців. Ім овірн а в окремих випадках може розвинутися хро
н аявн ість гіп ертрихозу, во гн и щ п ігм ен нічна патологія печінки, щ о пов’язують з на
тац ії на ш кірі. Н еврол огіч н а си м п т о м а копиченням у її клітинах порфіринів, які,
ти к а різко не вираж ена. Ч асто п ізн я п о р утворюючи кристалічні структури, можугь
ф ір ія ш кіри п о єд н у є т ь с я з х р о н іч н и м и ушкоджувати мітохондрії і порушувати ут
з а х в о р ю в а н н я м и п е ч ін к и . Н а я в н іс т ь у ворення жовчі. А бдомінальний біль може
хворих гепатиту С підвищ ує р и зи к р о з свідчити про біліарну обструкцію. П рово
ви тку ге п а т о ц е л ю л я р н о ї к а р ц и н о м и . У кують захворю вання алкоголь, стероїди, д е
гом о зи го т з геп ато ер и тр о п о езн о ю п о р ф і фіцит заліза, вірусний гепатит.
рією вже у ди тячом у віці на ш кірі з ’я в л я
ю ться пухирі, спостерігається гіпертрихоз; Які лабораторні зміни фіксують у разі
колір сечі — червон и й . еритропоезної порфірії?
Д іагн о з ер и тр о п о езн о ї п о р ф ір ії п ід
Щ о виявляють у процесі лабораторної тверджує виявлен н я високих концентрацій
діагностики у хворих на пізню порфірію п р о то п о р ф ір и н ів в ер и тр о ц и тах , плазм і
шкіри? крові, кістковом у мозку, жовчі, калі. О д
У п еч ін ц і, пл азм і к р о в і, сеч і, калі н ак у разі деф іц и ту заліза, анем ії, хр о н іч
п ац ієн тів ви являю ть п ід ви щ ен и й рівен ь них захворю вань п ід ви щ ен н я рівня п р о
порф іринів. топорф іринів в еритроцитах так само м ож
498
ливе. П о п ередн ики на ш ляху синтезу гему Які клінічні ознаки вродженого гіпоти
не накопичую ться. П ід час дослід ж ен ня за реозу можна знайти в більшості хворих дітей
допом огою біопсії ш кіра ф луоресцію є чер уже в перші дні життя?
вон и м кольором . .В ідкрите мале т ім ’яч ко і ш ви черепа
в д о н о ш ен о ї ди ти н и . О днак дан а о зн ака
Якими засобами лікують хворих на в и яв л яєть ся і в 3—5 % зд орових н ем о в
еритропоезну порфірію? лят, отже, вона має невисоку специф ічність
В икористання каротину зм енш ує я в и (тобто не всі нем овлята з цією озн акою
щ а ф отосенсибілізації та полегш ує перебіг хворі на вродж ений гіпотиреоз).
хвороби. Щ оденна доза препарату стан о
ви ть від 120—180 м г до 600—800 мг. П о Чому не можна орієнтуватися на лабо
ліп ш ен н я настає через 1—3 міс від початку ратор ні норми рівня тир ок си н у ( 9 0 —
лікуван н я (за інш их порфірій, щ о перебіга 194 нмоль/л) у сироватці крові дітей пер
ють із ф отосенсибілізацією , препарат м енш шого року життя?
еф екти вн и й). П озитивни й еф ект справляє Усі л аб ораторн і н орм и ф орм ую ться
холестерамін, поліпш ую чи ентерогепатич- внаслідок ви зн ачен н я якого-небудь п о каз
ну циркуляцію п ротопорф іринів і сп ри яю н и к а у великій вибірці певної ф у п и л ю
чи виведенню їх із калом. М ісцево для за дей, з наступним обчисленням середнього
хисту ш кіри використовую ть дигідроксиа- значення і меж інтервалу, куди потрапляє
цетон і лавсон, я к і захищ аю ть ш кіру. 95 % усіх отрим аних значень. У таки й с а
м и й спосіб були сф о р м о ван і н орм и дл я
Вроджений гіпотиреоз рівня тирокси н у у сироватці крові. О днак
дослідж ення в країнах з багаторічною п р ак
Яка процедура в пологовому залі часто тикою скринінгу щ одо вродж еного гіпоти
призводить до хибнопозитивних результатів реозу показало, щ о н орм альн и й інтелекту
скринінгу щодо вродженого гіпотиреозу? альний розвиток ди ти н и мож ливий ли ш е
О броблення ш кіри і пологових ш ляхів за рівня тироксину не нижче за 120 нмоль/л
матері, а також п уп ови н и ан ти сеп ти кам и , (за д еяк и м и д а н и м и — 130 н м о ль/л ).
щ о м істять йод. Велика кількість йоду бло
кує ф у н к ц ію щ и т о п о д іб н о ї за л о з и . За Чому на вроджений гіпотиреоз скринінг
п р и н ц и п о м зворотного зв ’язку це п ри зво проводиться, а на набутий гіпотиреоз — ні?
ди ть до підвищ еного ви роб л ен н я ти р ео Н изьки й р івен ь ти р о кси н у ви кл и кає
тропного гормону. Рівень тиреоїдного гор н езворотне уш кодж ення- головного м озку
мону при цьом у зн и ж ується неістотно. тільки в перш і 4—6 ро ків ж и ття ди ти н и . У
О днак у країнах з багаторічною п р ак ти разі набутого гіпотиреозу, що р о зви в аєть
кою скри н ін гу були зареєстровані ви п ад ся після 6 -річн ого віку, н езворотн ого у ш
к и зн ачн ого зн и ж ен н я тиреоїдного горм о кодж ення головного м озку не відбуваєть
ну і розвитку транзиторного гіпотиреозу в ся, отж е, нем ає потреби ви являти його на
нем овляти. Т ому в багатьох країнах не р е докл ін іч н ій стадії, хоча набутий гіп оти ре
комендую ть використовувати такі антисеп оз, безум овно, є важ ливою м едичною п р о
ти ки із зазначеною вищ е метою . блемою .
Яку функцію, крім раннього виявлення Чому частота вродженого гіпотиреозу,

дітей із вродженим гіпотиреозом, виконує яку отримують на основі результатів скри
скринінг із визначенням рівня тиреотропно- нінгу з визначенням тиреотропного гормону,
го гормону у крові немовлят? вища за частоту вродженого гіпотиреозу, яку
За відсотком проб з визначенням рівня отримують під час скринінгу з визначенням
ти реотроп н ого горм ону у н ем овлят на 5-й рівня тетрайодтироніну?
дець^ж иття м ож на судити про рівен ь йо- С к р и н ін г з в и зн ач ен н ям рівня ти р е
дбдеф іц и ту населення. отропного гормону дає змогу виявити дітей
499
з йододеф іцитом (частота в Є вропі стан о Яка середня тривалість життя хворих
вить 1 : 200—500 осіб), тр а н зи т о р н и м і на муковісцидоз?
ко м п ен со ван и м вродж еним гіпотиреозом . П ісля виділення м уковіснидозу в о к
У таких дітей істотне зн и ж ен н я рівня тет- рем у нозологічну категорію його відн оси
р ай одти ронін у може відбуватися тільки у ли д о розряду “ ф атал ьн и х ” , або “летал ь
віці п о н ад 1—3 міс. н и х ” , захворю вань, оскільки середн я т р и
ва л іст ь ж и т тя х вори х не п ер е в и щ у в а л а
Які форми вродженого гіпотиреозу не 5 років. Н и н і завдяки р о зш и р ен н ю зн а н ь
виявляють під час скринінгу з визначенням про м уковісцидоз захворю ван н я д іагн о с
рівня тиреотропного гормону? тується набагато раніш е, розроблено еф ек
Усі ф орм и гіп оталам о-гіп оф ізарн ого тивні заходи терапії. У розвинутих к р аї
вродж еного гіпотиреозу і д е ф іц и т глобулі нах вдалося збільш и ти середню тривалість
ну, щ о зв’язує тироїдин. ж иття хворих.
На яку патологію варто звернути увагу Яка поширеність муковісцидозу у світі?

під час обстеження дітей з вродженим гіпо П о ш и р ен іс ть м у ко вісц и д о зу у світі
тиреозом? варію є залеж но від популяції. В У країні
У 10 % дітей , хворих на вродж ений вона стан о ви ть 1 : 2300 н о во н ар о дж ен и х .
гіпотиреоз, є ще й аном алії інш их органів У б ільш ості к р аїн Є вр о п и та П івн іч н о ї
(у популяції близько 3—5 %). Н айчастіш і — А м е р и к и — від 1 : 2000 до 1 : 4000 н о в о
вродж ені вади серця. народж ених. Щ ороку в С Ш А народж уєть
ся 2000, у Ф ран ц ії, А нглії, Н ім еччи н і —
Чим відрізняється фетальний гіпотире від 500 до 800, а загалом у світі — п онад
оз від вродженого гіпотиреозу? 45 000 дітей , хворих на м у ковісц и доз.
Ф етальний гіпотиреоз розвивається у
разі гіпотиреозу у вагітної. Вагітність на тлі Щ о являє собою генетика муковісцидозу?
гіпотиреозу закінчується пологам и вкрай М уковісцидоз успадковується за авто-
р ід к а Гїри цьому р и зи к народж ення д и ти со м н о -р ец е си в н и м ти п ом . К лінічні п р о
ни з м н ож ин ним и валами розвитку, а та яви хвороби розви ваю ться тільки в гом о
кож з незворотним и поруш енням и в голов зигот за ан ом альн и м геном М В ТР. У його
ном у м озку залиш ається дуж е ви соки м , носіїв зазвичай н ем ає ж одних сим птом ів
навіть якщ о рівень тироксину був н орм а захворю ван н я.
л ізований на самом у початку вагітності. М утації гена М В ТР у гом озиготном у
стані п ри зво д ять до п о р у ш ен н я си н тезу
Яким хворим у деяких країнах прово білка, щ о ф орм ує хлорний канал у м ем б
дять скринінги щодо порушення функції щи ранах епітеліальних клітин, крізь які відбу
топодібної залози протягом усього життя? вається паси вн и й тр ан сп о р т й он ів хлору.
Х ворим із трисом ією 21.
Дайте характеристику гена МВТР.
Муковісцидоз Ген М В Т Р м істи ть 27 ек зо н ів , о х о п
л ю є 250 000 пар н уклеоти д ів і р о зм іщ е
Яке захворювання називають муковіс- ний посередині довгого плеча хромосоми 7.
пидозом? Н ині виділено п онад 1000 м утацій гена,
М уковісцидоз — це м оногенн е захво які відповідаю ть за р о зви то к си м п то м ів
р ю ван н я, зум овлене м утацією гена М В ТР муковісцидозу. О станні дослідж ення дали
(м уковісц идозного тр ан см ем бран н ого р е зм огу виявити 33 мутації, т о трап ляю ться
гулятора), щ о призводить до ураж ен ня ек найчастіш е. У популяції н ай п о ш и р ен іш и
зокринних залоз життєво важливих органів ми є такі: D F508, C F T R dele 2,3 (21 kb), N
та систем , м ає зазвичай тяж кий перебіг та 1303К, 218insA, 2 14delT, W 12S2X, G 542X,
н есп р и ятл и ви й прогноз. R334W , S U 96X .
500
Які основні ланки патогенезу муковіс ханізмів п ротим ікробного захисту, у ниж ні
цидозу стосовно дихальної системи? відділи дихальн ого тракту п р о н и к ає вел и
Залози слизової оболонки, щ о висте- ка к іл ь к іс т ь р ізн о м а н іт н и х п а т о ге н н и х
ляю ть дихальні шляхи, виробляю ть велику м ік р о о р г а н із м ів . Н а й п о ш и р е н іш и м и є
кількість в ’язкого секрету, яки й у разі н а вірус грипу, золоти сти й стаф ілокок та си -
к о п и чен н я у просвіті бронхів призводить н ь о гн ій н а п ал и ч ка. Р о зв и то к х р о н іч н о ї
до повної обтурації дрібних бронхіол. У нас ін ф екц ії ниж ніх дихальних ш ляхів зви чай
лідок інф ікування нерухомого в ’язкого сли но супроводж ується зростан н ям р есп ір а
зу патогенною м ікроф лорою розвивається т о р н о ї с и м п т о м а т и к и та п р о г р е с и в н и м
гнійне зап ал ен н я, сли зови й секрет зам і зн и ж ен н ям ф у н кц ії легенів.
щ ується гн ій н и м . У наслідок п о р у ш ен н я
п р и р о д н о го пасаж у м о к р о ти н н я , що Які зміни підшлункової залози спосте
здійснюється рухом війчастого епітелію (ци- рігають у хворого на муковісцидоз?
ліарного ескалатора), посилю ється обструк Згущ ен н я секрету підш лункової за л о
ція. Це призводить до інтенсиф ікації інф ек зи у плода часто п ри зводи ть до п овн о ї о б
ційного процесу та ф орм ування за м к н ен о струкції її проток задовго до н арод ж ен н я
го кола: обструкція—ін ф екц ія—запалення. д и т и н и . У н а сл ід о к ц ь о го п а н к р е а т и ч н і
ф ерм ен ти , як і продовж ую ть ви робляти ся
Яка послідовність розвитку патологіч в ацинусах у зви чай н ій кількості, не п о
них змін у дихальній системі хворого на му т р а п л я ю т ь до д в а н а д ц я т и п а л о ї к и ш к и .
ковісцидоз? Н акоп и чен н я активних ф ерм ентів при зво
У стінці бронхів виявляю ться о зн аки ди ть до автолізу т к а н и н и п ід ш л у н к о во ї
з а п а л е н н я р із н о г о с т у п е н я т я ж к о с т і. залози. На перш ом у м ісяці ж иття н ем о в
К л іт и н н і с т р у к т у р и , які за б е зп е ч у ю т ь л яти тіло підш лун кової залози накоп и чує
щ ільність бронхіальної стін ки , руй ную ть кісти та ф іброзн у тк ан и н у . Звідси друга
ся, щ о п ризводить до ф орм уван н я б рон - назва хвороби — кістоф іброз. Н аслідком
х іо л о ектазів та бр о н х о ек тазів. О ск іл ьк и руйн уванн я підш лун кової залози стає п о
процес п о вн ої облітерації дрібних бронхів р уш ен н я перетравлю ван н я та всм октуван
відбувається доси ть ш видко, затри м ан н я ня у травн ом у тракті насам п еред ж ирів і
повітря в дихальних шляхах ф іксується вже білків. У разі відсутності л ік у ван н я такі
на ранніх стадіях захворю вання. П рогре процеси п ри звод ять до затр и м ан н я ф ізи ч
си вн а обструкція у бронхах та затри м ан н я ного розвитку ди ти н и .
повітря м ожуть супроводж уватися появою
ателектазів та ем ф ізем и. У міру п о си л ен Які зміни відбуваються в тонкій кишці
ня тяж кості захворю вання виявляю ть п о у хворого на муковісцидоз?
ш ирені бронхоектатичні зм іни та озн аки П р и б л и зн о у 20 % н о во н ар о д ж ен и х ,
р у й н у в а н н я п арен хім и л еген ів , зр о с тає які страж даю ть на м уковісцидоз, п оруш ен
г іпоксемія, розвивається легенева гіпертен ня тр а н сп о р ту н атр ію , хлору та води в
зія та “ л еген еве” серце. Т ривалість ж иття тонкій киш ці супроводж ується розви тком
хворого на м уковісцидоз ви зн ачається н а м ек он іальн ого ілеусу внаслідок заку п о р ю
сам перед станом дихальної систем и. ван н я дистал ьн и х відділів то н к о ї киш ки
густим в’я зк и м м еко н ієм . П ри цьом у в
Яка роль інфекції у розвитку патологі деяких випадках розвивається атрезія т о н
чних змін у дихальній системі хворого на му кої киш ки. Стінка розш иреної киш ки може
ковісцидоз? розірватися ще до народж ення ди ти н и , що
В ум овах м укостазу та бронхіальної с п р и ч и н и ть м ек он іальн и й перитоніт.
обструкції у дітей, хворих на м уковісци- С и н д р о м д и стал ьн о ї ін тести н ал ьн о ї
лоз, уже впродовж перш ого року ж иття або обструкції, або еквівален т м ек он іальн ого
п ізніш е, зазвичай на тлі вірусної інф екції, ілеусу,— тер м ін , як и й ви ко р и сто ву ється
яка зн и ж ує еф ек ти вн ість л о ка л ьн и х м е для ви значен н я гострої, підгострої або хро
501
нічн ої обструкції дистальних відділів т о н к и ш к ів н и к а . Д о 70—80 % д ітей з м ек о н і-

кої киш ки клейким секретом слизової обо альним ілеусом хворію ть на м уковісцидоз.
л о н к и та каловим и м асам и. Т ривала ж о втян и ц я в н ео н атальн и й п ер і
од, як а ви яв л яєть ся в 50 % хворих разом
Чи відбувається ураження печінки в разі з м екон іальн и м ілеусом, тако ж мож е бути
муковісцидозу? клін ічн ою о зн ако ю муковісцидозу.
У деяких випадках клінічною озн акою
м уковісцидозу стає тривала неон атальн а Які клінічні ознаки муковісцидозу спо
ж о втян и ц я, п о в ’язана із си ндром ом згу стерігають у дітей раннього віку?
щ ен н я жовчі. Ф іброз п еч ін ки , як и й р о з У дітей ран н ього віку, хворих на му
вивається практичн о в усіх хворих на му ковісци доз, спостерігаю ть:
ко вісц и д о з, у 5— 10 % ви п адків прогресує — рец и д и вн і та хронічні респіраторні
до тяж кого захворю вання печінки з біліар- си м п то м и , такі як каш ель або задиш ка;
ним ц и розом та портальною гіпертензією . — рецидивну або хронічну пневмонію ;
— затр и м ан н я ф ізи чн ого розвитку;
Які зміни шкіри спостерігають у хво — н ео ф о р м л ен і, надм ірні, м асляни сті
рих на муковісцидоз? та смердю чі ви п о р о ж н ен н я;
У секреті п отови х залоз хворих на — хронічну діарею ;
муковісцидоз відзначають збільш ення к о н — ви п адан н я прям ої ки ш ки ;
ц ен трації натрію та хлору: вміст солі п ер е — затяж ну н еонатальну ж овтяницю ;
ви щ у є н орм у в 5 р азів . Т ак а а н о м а л ія — ш кіру, солону на см ак;
ф у н к ц ії потових залоз виявляється відразу — дегідратацію у сп екотн у погоду;
після н арод ж ен н я та зберігається п р о тя — н аб ряки (гіп оп ротеїнем ія).
гом усього життя хворого. В изначення к о н Я кі к л ін іч н і п р о яв и м у к о вісц и д о зу
ц ен тр ац ії солі в потовій пробі — о сн о в спостерігаю ть у дітей до ш к іл ьн о го віку?
ний л аб о р ато р н и й тест для д іагн о сти к и У дітей до ш к іл ьн о го віку, хворих на
муковісцидозу. В умовах ж аркого клімату м уковісцидоз, спостерігаю ть:
велика втрата солі крізь ш кіру призводить — стійкий каш ель з гн ій н и м м о к р о
до електролітних розладів та розвитку м е ти н н я м або без нього;
таболічного алкалозу. — діагн о сти чн о н е з’ясовану р ец и д и в
ну або хронічну задиш ку;
Як муковісцидоз впливає на репродук — відставан н я в масі та довж и н і тіла;
тивну функцію людини? — ви п адан н я прям ої ки ш ки ;
П р акти чно в усіх хворих на м уковіс — інвагінацію ;
ци доз чоловіків (97 %) р о зви в ається а з о — хронічну діарею ;
о сп ерм ія, п о в ’язан а з вродж еною відсут — си м п то м барабан н и х паличок;
ністю , атроф ією або обструкцією сім ’яних — кристали солі н а ш кірі;
проток. У хворих на м уковісцидоз ж ін ок — гіпотонічну дегідратацію ;
в ід б у в а є т ь с я з н и ж е н н я ф е р т и л ь н о с т і: — геп а то м е гал ію аб о д іа г н о с т и ч н о
збільш ена в ’язкість вмісту ц ервікального н е з’ясован е п о р у ш ен н я ф ун кц ії печінки.
каналу матки утрудню є м іграцію сп ер м а
тозоїдів. О днак багато ж інок, які страж да Які клінічні прояви муковісцидозу най
ю ть на м уковісцидоз, зберігаю ть плідність. частіше спостерігають у дітей шкільного віку?
У х в о р и х н а м у к о в іс ц и д о з д іт е й
Назвіть особливості клінічних проявів ш кільн ого віку спостерігаю ть:
муковісцидозу в період новонародженості. — х р о н іч н і р ес п ір а то р н і си м п т о м и
У неонатальний період м уковісцидоз н е з’ясо ван о ї етіології;
проявляється інтестипальною обструкцією — н аявн ість Pseudom onas aeruginosa в
(м екон іальн и й ілеус) та інколи п ер и то н і м окроти н н і;
том , п о в ’язан и м із п ер ф о р ац ією стін к и — хрон ічн и й синусит;
502
— назальн ий поліпоз; 5. Без л ік у ван н я п оруш ен н я у тр ав

— бронхоектази; ному тракті можуть п ризвести до зн а ч н о
— сим птом барабан них паличок; го затри м ан н я ф ізи чн о го розвитку.
— хронічну діарею ; 6. Н есвоєчасн ість у стан овлен н я діаг
— си н дром дистальної інтестинальн ої нозу м ож е зум овити складні, дорогі діаг
обструкції; ностичні та лікувальні заходи, п о в ’язан і з
— п анкреатит; лікуван ням ускладн ен ь хвороби.
— ви п адан н я п рям ої киш ки ;
— ц укровий діабет разом з респ ір а На чому грунтується діагноз муковіс
то р н и м и сим птом ам и; цидозу?
— гепатомегалію ; Д іагн о з м уковісц и дозу, я к п рави ло,
— захворю вання печінки н ез’ясованої встановлюють на підставі типових клінічних
етіології. проявів та підтверджую ть високим рівнем
натрію і хлору в секреті потових залоз (п о
Які клінічні прояви муковісцидозу най това проба). О станнім часом стає доступ
частіше спостерігають у підлітків і дорослих? ніш им генетичний аналіз.
У хворих на м уковісцидоз підлітків і
дорослих спостерігаю ть: Яким чином проводять потову пробу?
— гнійне захворю ван ня легенів н е з ’я Стандартна методика (метод Гібсона—
сован ої етіології; Кука) — це в и к о р и стан н я кількісн ого йо-
— си м п том барабанн их паличок; ноф орезу пілокарпіну. За допом огою слаб
— панкреатит; кого електр и чн о го струму п реп арат вво
— синдром дистальн ої інтестин альної диться у ш кіру та стим улю є потові залози.
обструкції; Зіб ран и й піт зважую ть. П отім визначаю ть
— цукровий діабет разом з респ ір а концентрацію в ньому йонів натрію та хло
то рн и м и сим птом ам и; ру. Д л я в и к о н ан н я тесту п отрібно зібрати
— о зн аки цирозу печінки та п ортал ь м інім ум 100 мг поту.
ної гіпертензії;
— відставанн я в рості; У яких випадках рекомендується по
— стери льність з азоосп ерм ією у чо вторне проведення потової проби?
ловіків; 1. Я кщ о результати перш ого тесту ви к
— зн и ж ен н я ф ертильності в ж інок. ликаю ть сум ніви.
2. Я кш о результати п ерш ого тесту н е
Чим зумовлена потреба в ранній діаг гативні, але клінічні п рояви даю ть змогу з
ностиці муковісцидозу? високою ім овірністю підозрю вати м у ко ві
1. Р ан н ій початок л ік уван н я м уковіс сцидоз.
цидозу забезпечує більш ви со ки й терап ев
ти ч н и й еф ект та поліпш ує п рогноз захво Щ о п о тр іб н о в и к о н а ти , якщ о не
рю вання. вдається зібрати потрібну кількість потової
2. С воєчасн е встан овл ен н я діагнозу рідини?
допом агає батькам дитини зрозуміти її стан У таких випадках реком ен д ується
і ш видш е адаптуватися до труднош ів, п о сти м улю вати сек р ец ію п отових зало з за
в’язан и х із хронічною хворобою . д оп ом огою теп л о во го впливу, годуван н я
3. С в оєчасн е встан овл ен н я діагнозу під час зб и р ан н я поту або ф ізи чн и х вправ.
дає змогу сім ’ї виріш ити п итан ня щ одо н а О б ’єм секрету м ож е бути тако ж з н и ж е
р одж ен н я здорової ди тин и. ним у діл ян ц і н абряку. П овторн а ст и м у
4. П ізнє встановлення діагнозу, а тому л яц ія на тій сам ій д іл ян ц і мож е п р и зв е с
відсутність адекватної терапії, може сп р и ти до зн и ж е н н я ф у н к ц ії п отових залоз,
чинити розвиток незворотних патологіч щ о зу м о вл ю є зб іл ь ш е н н я к о н ц е н т р а ц ії
них змін у легенях. електролітів.
503
Я к слід трактувати показники потової вірогідність діагн о зу м у ковісц и дозу зн а ч

проби? но зни ж ується.
У більш ості здорових дітей к о н ц ен т
рац ія натрію і хлору в секреті потових за У чому полягає сутність неонатальної
л о з не п ер еви щ ує 40 м м о л ь /л , а в д е як и х діагностики муковісцидозу?
випадках не доходить до рівня 20 м м оль/л. К онц ен трації ім унореактивного тр и п
П о к а зн и к и від 40 до 60 м м о л ь /л вв аж а сину у крові новон ародж ен и х, які стр аж
ють сум нівним и. Д іагн ости ч н и м и є зн а даю ть на м у ковісц и доз, п р акти ч н о в 5—
ч е н н я , які переви щ ую ть 60 м м о л ь /л . 10 разів перевищ ую ть рівні ім у н о р еакти в
ного трипсину у здорових дітей того самого
Які стани можуть супроводж уватися віку. Д ля ви зн ач ен н я ко н ц ен тр ац ії ім у н о
підвищенням рівня натрію і хлору в секреті р е а к т и в н о г о т р и п с и н у ви су ш ен і п л ям и
потових залоз та призводити до появи хиб- крові н овон ародж ен и х дослідж ую ть за д о
нонозитивної потової проби? пом огою радіоім унного або ф е р м е н тзв ’я -
Рівень натрію і хлору в секреті п ото зан ого аналізу.
вих залоз може бути під ви щ ен и м у разі:
— синдром у набутого ім унодеф іциту; У чому полягає перевага неонатальної
— недостатності ф ункц ії надниркових діагностики муковісцидозу?
залоз; Н еонатальн а діагн о сти ка дає змогу:
— псевдогіпоальдостеронізм у; — визначити пош и рен ість м уковісц и
— адреногенітального синдром у; дозу в регіонах, у як и х його діагн ости ка
— синдром у Д ауна; перебуває на н едостатн ьо високом у рівні;
— синдром у К лайнф ельтера; — своєчасно ви яви ти дітей, які страж
— атопічного дерм атиту; даю ть на м уковісцидоз та яком ога ран іш е
— ек тод ерм альн ої дисплазії; розпочати лікуван н я;
— родинного холестатичного синдрому; — ви яв и ти р о д и н и , щ о п отребую ть
— фукозидозу; генети чного консультування.
— глікогенозу, ти п II;
— недостатності глю козо-6-фосфатази; Які тести слід використовувати для виз
— гіпотиреозу; начення недостатності функції підшлунко
— гіпопаратиреозу; вої залози в разі муковісцидозу?
— родинного гіпопаратиреозу; 1. М ік р о ск о п іч н е д о сл ід ж ен н я калу
— кахексії; (виявлення маслянистих крапель нейтраль
— н ервової анорексії; ного ж иру — стеаторея).
— синдром у М оріака; 2. В и зн ачен н я кон ц ен тр ац ії ф екал ь
— м укополісахаридозу; ного три п си н у (різке зн и ж ен н я).
— н еф роген н ого нецукрового діабету; 3. В и значен н я еластази-1 у калі.
— хронічного панкреатиту;
— гіігогаммаглобулінемії; У чому полягає діагностичне значення
— целіакії. дослідження функції зовнішнього дихання в
разі муковісцидозу?
Яке місце посідає генетичне тестуван Д іагн о сти ч н е зн а ч е н н я до сл ід ж ен н я
ня в діагностиці муковісцидозу? ф ун кц ії зовн іш н ьо го ди х ан н я дуже вели
Г енетичне тесту в ан н я на всі мож ливі ке, особливо в разі обстеж ен н я дітей віком
мутації, п о в ’язан і з м уковіси и д озом , дуже п о н а д 5—8 р о к ів.
дороге, адже кількість відомих мутацій вже П ікова ш видкість видиху — це м ак
переви щ ує 1000. Ч астота к ож н ої з цих м у си м ал ьн а ш видкість повітря під час ф о р
тац ій вар ію є в ш и р о к и х м еж ах. О д н а к сованого видиху після м акси м ал ьн о гл и
як щ о ж одну з 10 н ай п о ш и р ен іш и х у д а бокого вдиху. Д ан и й п о к азн и к вим ірю ю ть
н о м у р е г іо н і м у тац ій не в и я в л е н о , то за допом огою п о ртати вн ого пікф лоум ет-
504
ра. Н орм ативн і зн ач ен н я маю ть п ереви — бадм інтон;

щ увати 80 % від н ор м ал ьн и х вел и ч и н з — вели ки й та н астільн и й теніс;
урахуванням зросту та статі. — верхову їзду;
Ф о р сован а ж иттєва єм кість леген ів — — волейбол;
це су м ар н и й о б ’єм повітря під час ф о р со — гольф ;
ваного м ак сим ального видиху після м ак — туризм.
си м ал ьн о глибокого вдиху.
Якими видами спорту забороняють зай
Яка мета терапії хворих на муковісцидоз? матися хворим на муковісццдоз?
1. П ідтри м ан н я якості ж иття п ац ієн Х ворим на м уковісц и доз заборон ен і
та, м ак си м ал ьн о н аб л и ж ен ого до ж иття такі види спорту:
здорових осіб. — ко взан и ;
2. К онтроль за респіраторни м и ін ф е к — важ ка атлетика;
ц іям и. — футбол;
3. З а б е зп еч ен н я ад ек ватн ого харчу — бокс;
ван н я. — хокей;
— дзю -до;
Назвіть основні компоненти терапії хво — баскетбол;
рих на муковісцидоз. — м отоспорт.
1. Л ікувальна фізкультура.
2. М уколітична терапія. Які класи муколітичних препаратів ви
3. А н ти м ікроб н а терапія. користовують у лікуванні хворих на мукові
4. Ф ер м ентотерапія препаратам и під сцидоз?
ш лу н ко во ї залози. 1. Т іоли , які своїм и сульф гідри льн и
5. Вітам інотерапія. ми групам и розриваю ть дисульф ідні зв ’я з
6. Д ієтотерапія. ки патологічно в ’язкого м окроти н н я.
7. Лікування ускладнень муковісцидозу. 2. С тим улятори ви р о б л ен н я леген ево
го сурф актанту.
У чому полягає принцип кінезотерапії? 3. Д Н К а за, щ о гідролізує Д Н К ядер
О сн о вн а м ета кін езотерап ії п олягає в н ейтроф ілів субстрату, як и й ви зн ачає п а
о чи щ ен н і бронхіального дерева від в 'я з тологічну в ’язк ість м о кр о ти н н я.
кого м о кр оти н н я, щ о блокує бронхи і стає С лід п а м ’ятати, щ о хворим на м уко
середови щ ем для розвитку ін ф екц ій н о го вісцидоз засоби ро зр ід ж ен н я м о кр о ти н н я
п роцесу. У сучасній к лін ічн ій п рак ти ц і потрібно поєднувати з ви д ал ен н ям його з
використовую ть такі м етодики: постураль- дихальних ш ляхів за доп ом огою кінезоте-
н и й др ен аж , перкусія і вібрація грудної рапії.
клітки (кл оп ф м асаж ), ак ти в н и й ц и к л д и
хан н я та автогенн ий дренаж . Н овон арод Які показання до використання в ком
ж еним п оказан і тільки перкусія і к о м п р е плексі терапії антибіотиків у разі муковіс
сія. У міру зростан н я д и ти н и слід уводити цидозу?
е ф е к т и в н іш і за ак ти в н іст ю м ето д и к и з А н ти б ак тер іал ьн у тер ап ію п о тр іб н о
послідовним навчанням пацієнтів та вп ро розп оч ин ати за перш их озн ак заго стр ен
вадж ен н ям контрольного відкаш лю вання. н я бронхолеген евого п роц есу (з урахуван
ням виду видш ених м ікроорганізм ів та чут
Які види спорту можна рекомендувати ли вості до м ед и чн и х п р еп ар атів): зм ін а
хворим на муковісцидоз? характеру каш лю , поява нічн ого каш лю ,
Х ворим на м уковісцидоз реком ен д у зростан н я кількості м о кр о ти н н я та зм іна
ю ть оп ановувати такі види спорту: його характеру, н ар о стан н я зади ш ки , га
— п л авання; рячка, зр о стан н я частоти пульсу, зн и ж ен
— біг; ня апетиту, зн и ж ен н я м аси тіла, ціаноз,
— лиж і; негативні зм іни ф ізи кальн о ї та рен тген о-

ло гічн ої к арти н и з боку легенів, п оява о з мією в н овон ародж ен и х та неврологічною

н а к за п а л е н н я за д а н и м и л аб о р ат о р н и х с и м п т о м а т и к о ю в д ітей ст а р ш о г о віку.
м етодів дослідж ення. Вітамін К потрібно давати пацієнтам із зах
ворю ван н ям и п еч ін к и та в разі тривалого
У чому полягає терапія недостатності вж и ван н я ан ти біоти ків. Д обова доза ж и
підшлункової залози хворих на муковісцидоз? ророзч и н н и х вітам інів м ає п еревищ увати
Е ф ективним и сучасними засобам и, які стандартну удвічі й більш е.
ш и роко застосовую ться в м едичній п р ак
тиці, є м ікрогранули або м ікротаблетки з Назвіть ускладнення, що виникають
різним вм істом панкреатичних ф ерм ентів, найчастіше у разі муковісцидозу.
вкриті p H -чутливою оболонкою та вкладені У разі м уковісцидозу найчастіш е трап
в ж елатинову капсулу (креон, креон 25000, ляю ться такі ускладнення:
п анцитрат). p H -чутлива оболонка р озч и — м ек о н іал ьн и й ілеус;
н яється тільки в луж ном у середовищ і два — синдром ди стальн ої ін тести н альн ої
надц яти п алої киш ки. П анкреатичні ф е р обструкції;
м енти застосовую ться під час їди. — ураж ен н я п ечінки;
Н е варто постій н о підвищ увати дозу — гастроезоф агеальн и й реф лю кс;
ф е р м е н т ів . С л ід п а м ’я т а т и , щ о н е д о — розви то к “л еген ево го ” серц я;
статність підш лункової залози в разі му — цукрови й діабет.
ковісцидозу не піддається п о вн ій корекції.
Які нові технології розробляють для
Які запропоновано рекомендації щодо лікування муковісцидозу?
підбору доз (О Д за ліпазою) панкреатичних Д л я л ік у ван н я м уковісц и дозу р о зр о б
ферментів хворим на муковісцидоз? ляю ть такі нові технології: п р оти зап альн а
1. Н ем овлятам — п р и бл и зн о 4000 ОД т е р а п ія ; ф а р м а к о л о г іч н е м о д е л ю в а н н я
н а 100— 150 м л м олок а. й он н ого транспорту; відн о вл ен н я ф ун кц ії
2. Д ітям віком пон ад 1 р ік — 2000— білка М В ТР; ген н а терап ія.
6000 О Д /к г н а добу.
Д о зи п о н ад 3000 О Д /к г під час їди Розкажіть про основні досягнення і про
свідчать п ро потребу в д од атковом у о б блеми генної терапії.
ст еж ен н і т р а в н о г о тр акту . Д о з и п о н а д Н а сьогодні клоновано комплем ентар
6 0 0 0 О Д /к г п ід ч а с їд и а б о 18 0 0 0 — ну Д Н К . Д оведено, щ о її введення в культу
20 000 О Д /к г на добу м ож уть с п р и ч и н и ру уражених клітин ліквідує деф ект хлорних
ти дуже рідкісне, але тяж ке ускладнення — каналів. Розроблено кілька систем п ерене
стриктуру товстої киш ки. сення генів — реком бінантний аденовірус
ний вектор, аденоасоційовані вірусні векто
Назвіть основні принципи дієтотерапії ри, катіонний ліпідний комплекс.
хворих на муковісцидоз. Д о проблем , п о в ’язан и х з генотера-
Д ієта хворих на муковісцидоз за скла пією , належ ать дуже н и зь к и й р івен ь п ер е
дом має бути м аксим ально наближ еною до н е с е н н я к о н с т р у к ц ій д о е п іт е л іа л ь н и х
норм альної, багатої на білки. Енергетична клітин, н и зьки й рівен ь експ р есії та її ти м
ц інність продуктів у раціоні — 120— 150 % ч а с о в и й х а р а к т е р , р о з в и т о к ім у н н о ї
дієти здорової дитини. 35—45 % усієї ен е р відповіді н а білок вектора я к ан ти тілам и ,
гетичної потреби мають забезпечувати жири, так і ф агоц и там и , р о зви то к я к місцевих,
15 % — білки і 45—50 % — вуглеводи. так і систем них зап альн и х реакцій.
Якою має бути вітамінотерапія хворих Целіакія

на муковісцидоз?
Ж и р о р о зч и н н і вітам іни (A, D , Е і К) Д о якого класу захворювань належить
треба додавати до їжі щ одня. Н едостатність целіакія? Поясніть механізм розвитку цього
вітаміну Е проявляється гемолітичною ан е захворювання.
506
Ц еліакія зум овл ю ється н еп е р ен о с и - м ож на при зн ачати соєві суміш і або суміші
містю злакового білка глютену, п о в ’язаною на основі гідролізату казеїну. П о зи ти вн и й
з особли востям и рецепторів на поверхні еф ект дає введен н я в харчування ж ирів на
Т -лім ф оц итів і м акроф агів, щ о призводить основі середньоланцю гових тригліцеридів,
д о неадекватної ім унологічної відповіді і які розщ еплю ю ться і всмоктую ться в ки ш -
р озви тку атроф ії сли зової оболонки т о н ківнику зн а ч н о легш е, ніж зви чай н і до в
кої ки ш ки. В и н и к ає після введення в хар голанцю гові. Н и н і доведено, щ о в разі ц е
ч у в ан н я п р о д у к тів, які м істять глю тен. л іакії п отрібне до вічн е д о тр и м ан н я дієти,
П р о явл яється діареєю , втратою м аси тіла, оскільки відхід від неї не тільки загрож ує
зб ільш ен н ям ж ивота, відставанням у п с и ім овірним загострен ням процесу, а й зн ач
хом оторном у розвитку. Д іагностується на но підви щ ує р и зи к ро зви тку зл о як існ и х
підставі клін ічни х дани х, ви яв л ен н я ат новоутворень, у том у числі лім ф ом ки ш еч
р о ф ії сли зової обол он ки тон кої к и ш к и під нику. У разі суворого д о тр и м ан н я дієти і
час гістологічного дослідж ення і п ід ви щ е п роведен н я ад екватн ої додаткової терап ії
ного рівня антигліадинових антитіл у крові. діти з ц еліакією не відстаю ть у ф ізи чн ом у
В им агає суворого довічного д о тр и м а н н я і розум овом у розвитку від своїх однолітків.
агліадинової дієти у п оєднанні із си м п то
м атичною терапією . Які види гіпоглікемії виділяють залеж
но від причин виникнення?
Які вторинні метаболічні порушення 1. Гіпоглікем ія, щ о ви н и к ає внаслідок
можуть спостерігатися в разі целіакії? н едостатнього р о зщ еп л ен н я глікогену, х а
Відомі випадки, коли діти з проявом р актерна для глікоген озів і аглікогенозу.
захворю ванн я на 1—2-му році ж иття д о Д о цієї ж групи відносять гіпоглікем ії, що
ж и вал и без л ік у в ан н я до 9— ІО років. У вини каю ть унаслідок п еч ін к о во -кл іти н н о ї
таком у разі розвиваю ться тяж ю вторинні недостатності.
метаболічні поруш ен н я, щ о мож уть навіть 2. Гіпоглікем ія як наслідок глю козурії.
виходити на перш ий план і маскувати с и м 3. Гіпоглікемія внаслідок н едостатнос
п том и о сн овн ого захворю вання. Н ай ч ас ті к о н тр ін с у л я р н и х горм он ів. С п о с те р і
тіш е це стосується поруш ен ь ф о сф о р н о - гається тен д ен ц ія до зн и ж ен н я р івн я глю
кальц ієвого обм іну з розвитком тяж кого кози в пром іж ках між сп о ж и ван н ям їжі.
рахітоп одібного си нд ром у, деф о р м ац ією М ож е ви н и к ати як наслідок х р о н ічн ого
кісток і н изькорослістю . Відомі випадки стресу. С упроводж ує гіп о ко р ти ц и зм , гіп о
тяж кої гіпокальціємії з розвитком судом но ти реоз, гостру н едостатність ф у н к ц ії м о з
го синдром у, вн аслідок чого може в и н и к кової речо ви н и н адниркових залоз.
нути підозра на епілепсію . О п и сан о в и 4. А втоімунні ф орм и , п о в ’язан і з інсу-
падки целіакії, щ о п роявляю ться д и ф у з л ін о-м ім ети чн ою дією автоантитіл до інсу
ним о стео п о р о зо м і болем у н огах. лінових рецепторів.
Н и зькорослість також може бути єдин ою 5. Інсулінова гіпоглікемія. Виникає внас
о зн акою даного захворю вання. У таком у л ід ок п ередозуван н я інсуліну в діаб ети ч
разі діагноз підтвердж ується гістологічно і них хворих і за н аявності інсуломи.
серологічно.
Назвіть вторинні причини розвитку ме
На чому ґрунтується лікування целіакії? таболічного ацидозу.
О сновою л ік у ван н я є суворе д о т р и В тори н н и м и п р и ч и н ам и розви тку
м а н н я агл іад и н о во ї дієти. З харчування м етаболічного аци дозу є:
виклю чаю ть усі злаки (крім рису, гречки, — тяж кі ін ф екц ії, сепсис;
к у к у р у д з и ), а т а к о ж п р о д у к т и , щ о їх — п ід ви щ ен и й катаболізм ;
м істять, у том у числі ковбаси, со си ск и , — тк ан и н н а гіпоксія;
деякі консерви. Звичайно виклю чаю ть л ак — дегідратація;
тозу й алергени. Д ітям 1-го року ж иття — ін токси кац ія.
507
Про що свідчить підвищений вміст лак — орган ічн и м и аиидуріям и, п оруш ен

тату? н я м и метаболізм у біотину;
П ідви щ ени й вміст лактату є н ай ц ін — цитрулінем ією ;
ніш ою д іагн остичн ою озн акою поруш ень — хворобам и н ак о п и ч е н н я глікогену
ен ер гети чного обм іну в мітохондріях. (тип І), деф ектам и глю кон еоген езу в разі
Л актат і піруват є головн им и к ін ц е гіпоглікемії.
вим и продуктам и ан аероб н ого гліколізу.
Т ак и м чи н ом , у тк ан и н ах , ш о ф ун к ц іон у Дайте визначення поняття “кетоз” і
ю ть в ум овах гіпоксії, утворю ється лактат. назвіть причини його розвитку.
Це особливо важ ливо для скелетних м ’язів, Кетоз — це п ід ви щ ен н я рівня к ето
ін тен си вн ість роботи як и х у певних м е нових тіл у крові або сечі.
жах не залеж ить від надходж ення кисню . П ричиною розвитку кетозу є збільш ен
В еритроцитах гліколіз навіть в аеробних ня рівня вільних ж и р н и х кислот у крові
ум овах завж ди закін ч у єть ся утворен н ям внаслідок ліполізу триацилгліцеролу в ж и
л ак та ту (у цих к л іт и н а х відсутн і м іт о ровій тканині.
х о н др ії, щ о м істять ф е р м е н т н і си стем и Н естача доступних вуглеводів п р и зво
аеро бн о го о к и сн ен н я пірувату). Крім ск е дить до ди сбалан су між етер и ф ікац ією і
летних м ’язів, енергію гліколізу в и к о р и с л іп о л ізо м у ж и р о в ій тк а н и н і, вн асл ід о к
товую ть і лактат утворю ю ть також м озок, чого вільні ж и рн і кислоти надходять у кро-
т р а в н и й т р а к т , м о з к о в и й ш ар н и р о к , вотік.
сітківка ока та ш кіра. Усі ч и н н и к и (і м етаболічні, й ен д о к
рин ні), щ о впливаю ть н а вивільнення ж и р
Назвіть первинні метаболічні причини н и х к и сл о т із ж и р о в о ї т к а н и н и , та к о ж
підвищення рівня лактату в крові. впли ваю ть н а п р оц ес кетогенезу.
П ід в и щ е н н я р ів н я л ак та ту в к рові
м ож е зум овлю ватися п ер в и н н и м и м етабо Поясніть принцип визначення відновлю-
л іч н и м и поруш енн ям и: вальних речовин у сечі.
— д еф ектам и дихал ьн ого л ан ц ю га і Метод Грунтується на відновлю вальних
ц и клу К ребса; властивостях альдегідної групи глю кози в
— недостатністю піруватдегідрогена луж ном у середовищ і. Я к о к и сн и к ви к о р и
зи (п ідви щ ен и й вм іст лактату після ц ук стовую ть міді сульфат, як и й , відновлю ю
рового н аван таж ен н я); чись, утворю є забарвлену сполуку; стабілі
— дефектами окиснення жирних кислот; затором у пробі є натрію чи калію цитрат.
П о зи тивн а р еак ц ія н а відновлю вальні речови н и сп остерігається за таких станів:
Метаболіт Порушення/причина
Галактоза Класична галактоземія, дефіцит галактокінази, гострі захворювання

печінки (вторинна непереносимість галактози)
Фруктоза Непереносимість фруктози, есенціальна фруктозурія
4-гідроксифенілпіруват Тирозинемія, типи t і II
Гомогентизинова кислота Алкаптонурія
Ксилоза Пентозурія
Глюкоза Цукровий діабет, синдром Фанконі
Щавлева кислота Гіпероксалурія
Сечова кислота Гілерурикозурія
Гілурова кислота Лікування гіперамоніємії за допомогою натрію бензоату
Лактоза Підвищення вмісту під час лактації, в останньому триместрі вагітності
Креатин ін Високі концентрації
508
За яких станів т ест на виявлення Т ест на ви яв л ен н я сірковм існ и х ам і

сірковмісних амінокислот буде позитив н ок и сл о т д ає зм огу ви яви ти сірковм існ і
ним? кислоти — дисульф іди:
Речовина Порушення / причина
Цистин Цистинурія, гіпераргінінемія, генералізована гіпераміноацидурія

Гомоцистин Класична гомоцистинурія, дефіцит кобаламіну (бактеріальні інфекції
сечових шляхів), цистатіонінурія
Глутатіон Порушення у-глутамінового циклу
Лікарські препарати N-ацетилцистин, пеніциламін, калтоприл, ампіцилін та ін.
Які лабораторні методи використовують Назвіть маркерні ознаки метаболічних

для діагностики порушень обміну амінокислот? захворювань у неонатальний і постнаталь-
В икористовую ть такі л абораторні м е ний періоди розвитку.
тоди дослідж ення: 1. Н аявн ість кровн ого сп о рідн ен н я.
1) прості метаболічні тести із сечею як 2. Н аявність сибсів із н е з ’ясо ван и м и
важливий перш ий етап у діагностиці м ета хворобам и.
болічних поруш ень (матеріал: ранкова сеча); 3. Спадкові захворювання (прогресив
2) н ап ів к іл ьк існ і (якісн і) м етоди —• не неврологічне захворювання, материнсь
одн о- і двови м ірн а тон к ош арова хром ато ка фенілкетонурія, множинні викидні,
графія, високовольтний електроф орез (м а синдром H E L L P toiho).
теріал: добова сеча, висуш ена н а ф ільтру 4. Н едостатність харчування (н ап р и к
вальном у папері к ап іл ярн а кров, п л а зм а / лад нестача вітам іну В 12 у дітей , як и х году
си р о ватк а крові); ють груддю матері, щ о дотри м ую ться ве
3) кількісні методи — ф отом етри чні, гетаріан ської дієти).
й о н о о б м ін н а хром атограф ія, в и со к о еф ек 5. П оява си м п том ів захворю ван н я че
т и в н а р ід и н н а х ром атограф ія (м атеріал: рез зм іни в дієті.
п л азм а / с и р о в а т к а к р о ві, д о б о в а сеча, 6. З у п и н ен н я чи затр и м ан н я ф ізи ч
сп и н н о м о зк о ва рідина). ного розвитку.
7. С и льн е баж ан н я п евн и х продуктів
Які методи використовують для визна або відраза до них.
чення органічних кислот? 8. Затримання розумового розвитку.
О рганічні кислоти визначаю ть за д о 9. Судоми.
пом огою таких методів: газова хром ато 10. Н евстан овлен а п р и ч и н а смерті.
граф ія — м ас-сп ектром етрія; газова хро 11. Н езвичний запах тіла і запах з рота.
м атограф ія — тан дем и а м ас-сп ек тр о м ет 12. Н езви чн и й запах і колір сечі.
рія; ізотопн ий аналіз. 13. М ікроц еф алія або м акроц еф алія.
14. П о р у ш ен н я м ’язового тонусу.
Назвіть чинники запуску метаболічно 15. О рганом егалія.
го кризу в разі порушення обміну білка. 16. Грубі риси обли ччя, товста ш кіра,
Голодування, інфекції, гарячка, опе о бм еж ен н я рухів у суглобах, гірсутизм.
рації, травма, споживання їжі з високим 17. Гикавка і блю вання.
вмістом білка та/або білковий катаболізм. 18. П опрілості.
Назвіть чинники запуску метаболічно Які лабораторні дослідження крові слід про
го кризу в разі порушення обміну цукрів. водити обов’язково в разі підозри на спадкові
Ф р укти , столовий ц укор (сахароза), порушення обміну речовин з гострим початком?
л актоза та молочні продукти, голодуван З агал ьн и й ан ал із крові та ан алізи з
ня, ін ф екц ії, гарячка, оп ерації, травма. метою ви зн ачен н я вмісту:
509
— газів крові; Назвіть етапи діагностики аміноацидо

— гідрокарбонатів; патій.
— електролітів; .Аміноацидопатії діагностують шляхом
— сечовин и; аналізу концентрації амінокислоти в сиро
— глю кози; ватці крові або в сечі, іноді рівня органічних
— ф осф ору; кислот у сечі. На першому етапі проводять
— кальцію ; якісні тести для визначення амінокислот та
— ам іаку; метаболітів їх у сечі; на другому — визначен
— асп артатам ін отран сф ерази і ал ан і- ня амінокислот у сухих плямах крові або в
н ам ін о тран сф ерази ; добовій сечі за допомогою тонкош арової хро
— лактату; матографії. На третьому етапі використову
— ам іноки слот. ють високоефективну рідинну хроматографію
для аналізу вільних амінокислот у біологіч
Які лабораторні дослідження сечі слід них рідинах. На четвертому етапі визнача
проводити обов’язково в разі підозри на спад ють активність ферменту і проводять моле
кові порушення обміну речовин з гострим кулярно-генетичну діагностику.
початком?
Загальн ий ан аліз сечі та ан алізи з м е Л ізосомні хворобні накопичення
тою ви зн ач ен н я вмісту:
— кетонових тіл; Чи потрібно проводити рентгенологічне
— відновлю вальних речовин; дослідження для діагностики гангліозидозу
— органічних кислот. І типу (хвороба Нормана—Ландінга)?
О днією з н айбільш ранніх і важ ливих
Дайте визначення поняття “аміиоаци- діагности чн и х о зн ак хвороби Н о р м ан а—
донатії” . Л ан д ін га є су бп еріостальн і у тв о р ен н я в
А м іноацидоп атії — це спадкові захво довгих трубчастих кістках і ребрах, які в и
р ю ван н я, п о в ’язан і з п оруш енням м ета являю ться від народж ення. П ізніш е, в міру
болізм у ам ін о к и сл о т, які п р и зво д ять до п р о г р е с у в а н н я х в о р о б и , в ід зн а ч а ю т ь с я
ураж ення переваж но Ц Н С . яви щ а дем ін ералізац ії кісткової тк ан и н и і
ро зш и р ен н я діаф ізів, звуж ен н я кін ц івок,
Чи може виникнути підозра на спадко скош еність сгііфізеальних пластинок. Р ен
ву хворобу обміну амінокислот на долабо- тген о гр ам а хребта в и яв л яє гіп о п л азію і
раторному рівні? д з ь о б о п о д іб н у д е ф о р м а ц ію о д н о г о аб о
З ап ідозрити спадкову хворобу обм іну кількох хребців у грудному та п о п ер е к о
а м ін о к и сл о т м ож н а на підставі таки х о з вому відділах хребта.
нак:
— п о єд н а н н я за тр и м а н н я р о зу м о в о Чим відрізняється стартова реакція на
го р о зв и т к у з п ат о л о гією о р га н ів зору вилив різних сенсорних подразників (наприк
(н ай ч астіш е тр ап л яєть ся в разі го м о ц и с- лад, акустичних) у дітей з хворобою Тея—
ти н у р ії); Сакса від фізіологічної стартової реакції ди
— п о єд н ан н я затр и м ан н я розум ового тини?
р озви тку з у р аж ен н я м ш кіри (сп о ст ер і Д ля ф ізіо л о гіч н о ї стар то в о ї р еа к ц ії
гається в разі ф ен іл кетон урії, сп ад к ової д и т и н и х арактерн е зги н ан н я к ін ц ів о к у
ксантуренурії, гістидинем ії); відповідь на різкі аку сти чн і стим ули. У
— п оєд н ан н я затри м ан н я розум ового пацієнтів із хворобою Т ея—С акса ан о м а
розви тку із судом ам и (сп остерігається в лія стартової р еакції на вп лив сен сорн и х
разі н ек стотичн ої гіпергліцинем ії, ф е н іл п о д р а зн и к ів (ак у сти ч н и х ) п р о я в л я є т ь с я
кетонурії, п оруш ен н я обм іну ам ін оки сл от раптовим ш видким р о зги н ан н ям плечей і
циклу сечовин и, гіперлізинем ії). в окрем их випадках ніг, часто суп ровод
510
ж ується серією клонічних пош товхів, які рівня ферменту глю коцереброзидази. Д еф і
охоплю ю ть усі кінцівки. цит ферменту призводить до акумулю вання
ліпіду глю коцерсброзиду в лізосомах клітин
Щ о є причиною загибелі нейронів і де- м оноцитарно-м акроф агальної системи.
мієлінізації білої речовини у пацієнтів із хво
робою Німанна—Піка? Які виділяють типи хвороби Ґоше?
Д о загибелі нейронів і дем ієлінізації Виділяю ть три ти п и хвороби ґо ш е, які
білої речовини призводить внутріш ньоклі відрізняю ться клін ічн и м и о зн акам и . П ер
ти н н е н акопи чен ня сф інгом ієліну у висо ш и й тип — хро н іч н и й , без патології н е
ких концентраціях унаслідок недостатньої рвової систем и. Це н ай п о ш и р ен іш и й тип
активності ферменту сф інгом ієлінази. хвороби Гош е, як и й трап л яється як у д о
рослих, так і в дітей. Д руги й ти п — гос
Які характерні клітини виявляють у три й , зл ояк існ и й , ін ф ан ти л ьн и й , з н ев р о
біоптатах внутрішніх органів і лейкоцитах л о г іч н и м и с и м п т о м а м и . Т р е т ій ти п —
периферійної крові у пацієнтів із хворобою п ід го с т р и й ю в е н іл ь н и й з у т я г у в а н н я м
Німанна—Піка? Ц Н С . Х арактери зується ш и рокою вар іа
У пацієнтів із хворобою Н ім анна—Піка бельністю проявів та п овільним прогресу
в біоптатах внутріш ніх органів і л ей к о ц и в ан н ям неврологічних поруш ень. Д іти, в
тах п ериф ерійної крові виявляю ть харак яки х розви вається хвороба Ґош е другого
терні пінисті клітини (клітини Н ім ан на— ти п у, рідко дож и ваю ть до дворічн ого віку.
П іка). Це клітини з ліпідн им и вклю чен ня
м и , ц и то п л азм а яких на ви гляд п ін и ста Які характерні клітини виявляють у
через наявність великої кількості вакуолей, біоптатах кісткового мозку, селезінки та пе
які маю ть одне або кілька зміш ених до п е чінки в разі хвороби Ґоше?
р иф ерії ядер. У р а з і х в о р о б и Ґ о ш е в б іо п т а т а х
к істко во го м о зку , с е л е зін к и та п еч ін к и
ІДо являє собою хвороба Ґоше? виявляю ть так звані к літи н и Ґош е, які я в
Це рідкісне вроджене прогресивне зах л яю ть собою рети кулярн і кліти н и і гістіо-
ворю вання, щ о характеризується зниж енням ц и ти з н ак о п и ч ен и м цереброзидом .
СПАДКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

Назвіть основні характеристики сполуч Які клітини належать до складу спо
ної тканини. лучної тканини?
С п о л у ч н а т к а н и н а в и к о н у є р із н о С получна ткан и н а складається з
м ан ітн і ж и ттєво важ ливі ф ункції: н ад ає різн их видів клітин, серед яких:
м іцності органам і тілу, з ’єднує між собою — ф ібробласти (беруть участь у проду
всі к літи н и, тк ан и н и й орган и , входить до куванні м іж клітинної речовини; утворюють
складу різних органів, забезпечує водно- просторову структуру сполучної ткан и н и );
сольову рівновагу, ім унни й захист тощ о. — лаб роц и ти (здійсню ю ть біоси н тез
Її провідні характеристи ки такі: м ак ром ол ек у л сп о л у ч н о ї т к а н и н и — г е
— універсальність; парину, у-глобуліну, гістам іну, сер о то н і
— висока сп еціалізація; ну, а також н и зк и ф ерм ен тів);
— багатоком пон ен тн ість; — м акроф аги (забезпечую ть захисну
— п олім орф ізм кліти н н и х систем; ф ункцію );
— поліф ункніональність; — плазм атичні клітини (утворю ю ться
— висока здатність до адаптації. з В -лім ф он и тів, продукую ть антитіла);
М аса сп о л у ч н о ї тк а н и н и стан ови ть — рети кулярн і кліти н и (си н тезую ть
п о н ад п о л о ви н у м аси тіла. С к л ад ається ретикулярні і тонкі колагенові волокна, ф а-
вона з кліти н і осн ов н ої (м іж кліти н н ої) гоцитую ть ан ти ген н і білки і таки м чином
речови н и . є ф ік сован и м и ф агоц и там и ).
511
Які волокна належать до волокнистих — н и зько ю розч и н н істю у воді;

структур сполучної тканини? — подібним ам інокислотним складом;
1. К олагенові волокна, щ о на 2/3 скла — високи м вмістом вуглеводів;
даю ться з проліну, окси п ролін у і гліцину. — значн ою анти ген н істю .
Цс н и зьком олекулярн і пепти ди, щ о утво
р ю ю ться у процесі розпаду, частково ви Назвіть класифікацію патології сполуч
водяться із сечею , а частково р озщ епл ю ної тканини.
ю ться до ам інокислот. 1. П ерви н н і захворю ван н я сполучної
2. О к с и п р о л ін , я к и й у т в о р ю є т ь с я тк ан и н и :
внаслідок розпаду колагену, о к и сн ю ється — си н д ром М арф ан а;
в п ечінці. Н езначна його части на виво — син дром Е лерса—Д ан лоса;
ди ться н и р к ам и і л еген я м и під час о к и с — м укополісахаридози;
н ен н я до О,. Н и н і виділено бл и зьк о 10 — н ед оскон али й остеогенез.
генетично різних типів колагену. 2. В торинні зм ін и сполучної т к а н и
3. Еластичні волокна, щ о наявні в усіх ни , щ о ви н и каю ть у хворих з патологією
органах. О собливо багато їх в аорті, л еге обм іну речовин і за хронічного перебігу
нях, сухожилках та шкірі. Структурно скла з а х в о р ю в а н ь л е г е н ів , н и р о к та ін ш и х
даю ться з двох ком п он ен тів: ел асти н у і органів.
структурного глікопротеїну. 3. С и стем н і захворю ван н я сп олучної
4. Р етикулярні волокна. тк ан и н и (диф узні захворю вання):
— склеродерм ія;
Щ о являє собою основна речовина спо — си стем н и й червон и й вовчак;
лучної тканини? — дерм атом іози т;
О сн о вн а речовина сполучн ої т к а н и — вузликовий періартеріїт.
ни — це м іж кліти н н а реч ови н а, в яку за
нурені к літини і ф іб ри л ярн і волокна. До Чому у хворих з порушеним остеогене
складу м іж к л іти н н ої реч ови н и належ ать зом білкові оболонки очей (склери) мають
п р отеоглікани , щ о м істять глікозам іноглі- блакитний колір?
к ан и , гл ікоп ротеїн и , р о зч и н н і колаген і Ф ілоген ети чн о білкові о болон ки очей
еластин. З плазм и крові в основну р еч о споріднен і з кістковою тк ан и н о ю . Білкові
вину сп олучної тк ан и н и надходять імунні о б о л о н к и очей багатьох тв ар и н м істять
тіла, м етаболіти, білки п л азм и , вітам іни, елементи хрящ ової та кісткової тканин. Го
горм они та йони. ловний ком п он ен т білкових оболонок очей
лю ди н и — колаген. У разі п о р уш ен н я о с
Назвіть основні функції глікозаміноглі теогенезу і за різних хвороб сполучної т к а
канів. н и н и білкові о бо л о н ки очей стовщ ені та
1. Забезпечую ть зб ереж ен н я п р о н и к прозорі. В основі багатьох подібних пору
ності тк ан и н и . ш ен ь леж и ть патологічне утворен н я к о ла
2. З а б е зп еч у ю ть за х и сн і ф у н к ц ії у гену. Б лаки тн и й колір білкових оболон ок
складі секретів слизових залоз. очей у лю дей зі сп ол у ч н о ткан и н н и м и ди с-
3. Забезпечують водно-сольову рівновагу. п л азіям и , а надто з п о р у ш ен н ям и ф о р м у
4. С табілізую ть волокнисті структури. ван ня колагену, зум овлений візуалізацісю
5. € ч асти н ою р еч о в и н , які беруть суд и н н ої оболон ки ока, я к а м ає б л ак и т
участь в імунологічних реакціях. ни й колір.
6. В пливаю ть на проц еси клітинного
поділу. Щ о являє собою синдром Марфана?
С индром М арф ан а — це сп адкова п а
Назвіть основні характеристики гліко тологія сполучної тк ан и н и , щ о х ар ак тер и
протеїнів. зується у р аж ен н я м ск елета, п ато л о гією
Глікопротеїни характеризую ться: серц ев о-су д и н н о ї систем и та органів зору.
512
К лін ічн о ід ен ти ф іко в ан и й В. М арф ан ом 5. У раж ення зовніш ніх покри вів ха
у 1886 р. П р и ч и н о ю си н д ром у є м утації в рактеризується утворен н ям гриж , атр о ф і
гені фібриліну (локалізація на хромосомі 15). чних стрий.
Т и п у сп ад к у ван н я а в то с о м н о -д о м ін а н т - 6. Зм ін и л еген ево ї си стем и — сп о н
н и й . У 3 /4 випадків хворі успадковую ть та н н и й пн евм оторакс.
патологію від батьків, у 1/4 випадків м у 7. З м ін и Ц Н С — ектазія твердої м о з
тац ія ви н и к ає de novo. кової обол о н и , п оп ер еко во -ку п р и ко ве мс-
нінгоц елє, аном алії розвитку.
Який основний механізм ураження спо Х ворі із синдром ом М арф ана, я к п р а
лучної тканини у хворих із синдромом М ар вило, зберігаю ть ін телект (тільки 25 % м а
фана? ють розум ову відсталість різн ого ступеня).
У хворих із синдром ом М арф ан а п о Р епродуктивна ф ун кц ія не поруш ена.
руш ується утворення поперечних з в ’язків
к о л а г е н у . С п о с т е р іг а є т ь с я п о р у ш е н н я Які зміни виявляють під час лаборатор
організації колагену на рівні ф орм уван н я ного дослідження в разі синдрому Марфана?
ф ібрил і у творен н я колаген ови х пучків, У раж ення основної речовини підтвер
зб ільш ен н я розчин ності колагену. дж ує зби іьш ен н я п о казн и ків н и р к о во ї е к
ск реції гл ікозам ін оглікан ів удвічі і зм іну
Назвіть основні клінічні ознаки синд вм істу м айж е всіх ф р акц ій , здебільш ого
рому Марфана. х о н д р о їт и н -4 -с у л ь ф а т у і х о н д р о їт и н -6 -
!. Зміни в скелетній системі. Відразу сульфату, м ен ш ою мірою — гіалуронової
після народж ення хворої дитини можна п о к и слоти і гепарансульф ату.
мітити значне переважання довжини тіла над Н айвищ а ко н ц ен тр ац ія хондроїтин-4-
масою тіла. У міру росту дитини видовжу сульфату і х он дроїти н -6-сульф ату відзн а
ю ться обличчя, кінцівки, формується арах чається у дітей , у клін ічн ій карти н і яких
нодактилія, доліхостеномелія, відбувається переваж аю ть значні скелетн і п оруш ення.
деф орм ація скелета у вигляді вираж еного П ісля 40 р о к ів, коли н астає д е к о м п е н с а
сколіозу і лійкоподібної грудної клітки. ція п атологічн ого процесу, ек скр ец ія всіх
2. Зм ін и в серц ево-суди н н ій системі. ф ракц ій зн а ч н о зниж ується. П ри цьом у в
С п очатку зм ін и оц ін ю ю ться я к пролапс спектрі глікозам іногліканів переваж ає дер-
м ітральн ого кл ап ан а, одн ак до 40 років м агансульф ат.
часто діагностується ан еври зм а аорти, яка П ро втягуван н я у патологічн и й п р о
розш аровується, щ о нерідко закін чується цес волокн и сти х структур сполучн ої тк а
летально. н и н и свідчить підви щ ен н я (удвічі і більш е)
3. З м ін и також мож уть стосуватися вмісту оксипроліну. П ри цьом у п о к азн и
п ери ф ер ій н и х судин — утворен ня а н е в ки екскреції оксипроліну залежать від тяж
ри зм , н ап ри кл ад , у головном у м озку. Т а кості захворю ван н я і віку хворого. Н ай
кож у хворих часто виявляю ть аортальну вищ і п о к азн и к и відзначаю ть у дітей з в и
регургітацїю , застійні серцеві п оруш ен ня, раж еною клінічною карти н ою і в хворих
диеритм ію . віком від 8 до 18 років.
4. Зм іни органів зору. Ч асто у хворих С п остерігаю ться зм іни го р м о н ал ьн о
із си н дром ом М арф ана виявляю ть сф еро- го тла: п ід ви щ ен н я р івн я сом атотропного
факію (криш талик округлої ф орм и), м ікро- горм ону (у 5— 10 разів вищ е за норм у),
факію (зм ен ш ені розм іри криш талика), що реєстр ац ія п атологічн и х ти п ів цукрових
п ри зводить зазви ч ай до підвивиху к р и ш кривих і ви со ко го рівня інсуліну в крові.
талика. Т яж кість ураж ення ока в разі с и н
д ром у М арф ан а — від м іоп ії до вивиху Які спеціальні обстеження застосовують
кри ш тали ка. Ч асом спостерігаю ть відш а у хворих із синдромом Марфана?
руван н я сітківки, зб ільш ен н я осі очного 1. О бстеж ення з використанням
яблука, сп л о щ ен н я рогівки. щ іл и н н о ї л ам п и (встановлю ю ть слабкість
513
ц и н о во ї зв ’язки , схильність до підвивиху Назвіть клінічні критерії синдрому Елер

кри ш талика). са—Данлоса.
2. О глядові рен тген ограм и хребта в 1. П аси вн е зги н ан н я над п ’ятк о в о -го
період росту (виявляю ть й оціню ю ть сту м ілкових £усіш бів-на 9П°.
пін ь вираж еності сколіозу). 2. Т о р к а н н я великим пальцем кисті
3. Щ орічні ск ри н ін гові ехокардіогра- передпліччя.
м и , п о ч и н аю ч и з п у бертатн ого періоду 3. П ер ер о зги н ан н я у ліктьовом у суг
(п р о стеж у ю ть б е зс и м п то м н у д и л а та ц ію лобі понад 10“.
кореня аорти і дегенерацію клапанів). 4. П ер ер о зги н ан н я у колінном у суг
лобі понад 10°.
Яку лікувальну тактику проводять щодо Я к щ о 3—4 п о к азн и к и н аявн і в дан ого
хворих із синдромом Марфана? п ац ієн та, то діагн о з си н д р о м у Е л ер са—
1. Н агляд дільничн ого терапевта, к ар Д ан л оса м о ж н а вваж ати йм овірним .
діолога, оф тальм олога, хірурга-ортопеда, П р и в е р т а ю т ь т а к о ж у в а г у ч іп е р р о з -
генетика, психолога. т я ж н іс т ь ш к ір и , в ід ш а р у в а н н я с т а в к и
2. О бм еж ення ф ізи чн ої активності. ока Ь -р о а р и в и -о ч н о г о яб л у к а , ч а ст к о в а
3. П ропранолол (анаприлін; може від а ^ о н т ія і м н о ж и н н и й -к а р іє с , п о р у ш е н -
строчити розвиток або вповільнити п р о н я'тго стЗ ви , гри ж і та с п о н т а н н і п е р ф о
гресування розш аруван ня аорти). р а ц ії к и ш к т н и к а, п р о л ап с м ітр а л ь н о го
4. Р ек онструкти вн а серц ево-суди н н а кл'аШ наТТггоз вн у тр іш н іх о р г а н ів , в н у т
операція. р іш н ь о ч е р е п н і к р о в о в и л и в и , с т р ім к і
f c a п о л о ги .
Щ о являє собою синдром Елерса—Дан
лоса? Дайте визначення поняття “недоскона
С индром Елерса—Д анлоса — це сп ад лий остеогенез”.
кова вада сполучної тк ан и н и , щ о характе- Н ед оскон али й остеогенез — це ген е
ризуєтьсЗГпщ іищ енрю розтяж ністю ш кіри, тично гетерогенне м он оген н е захворю ван
лам кістю с у д и н і схильністю до кровотеч. н я, клін ічн и м проявом якого є ви раж ен и й
Н й Н м д ен ти ф Т к о в а н б ~ (о їн іч н о , біохім іч- остеопороз, щ о п роявляється сп о н т а н н и
но, ген ети чно) пон ад 10 форм дан ого с и н ми перелом ам и. С ередня частота захворю
дром у, які з ю іін іко-ген етичного погляду в а н н я ст а н о в и т ь 1 : 50 000.
м ож н а вваж ати сам остій н и м и нозол огія-
м и; їхні си м п том и подібні. У чому полягає патогенез недосконалого
остеогенезу?
Який механізм виникнення кровотечі у П атоген ез п о л ягає у п оруш ен н і вн у т
хворих із синдромом Елерса—Данлоса? р іш н ь о к л іт и н н о го б іо си н те зу колаген у:
О сновні патогенетичні м ом енти, щ о зн и ж у єтьс я ш ви д кість у тв о р ен н я п р о к о -
сп р и ч и н ю ю ть кровотечі: л аген у , п о р у ш у ється у тв о р ен н я п о п е р е ч
— аном адьністьж о л а г е т ш по поруш ує н и х з в ’я з к ів к о л а г е н у , з б іл ь ш у є т ь с я
еластичність судинної стінки, яка сп он тан к іл ьк ість к о л а ген у III ти п у. Усе це с п р и
но легко травм ується; ч и н ю є тяж кі п о р у ш ен н я структури о ст ан
— аномальність. колагену, щ о зниж ує нього.
його здатність зумовлювати агрегацца т р о м -
боцитів; Які виділяють типи недосконалого ос
— зн и ж ен а адгезивність тром боцитів теогенезу?
у хворих із синдром ом Е лереа—Д ан лоса І 1 т и п . У с п ад к о в у єтьс я а в т о с о м н о -
Р Ц типів; дом інантно. Х арактеризується значним п о
— зн и ж ен а ш видкість пульсової хвилі р у ш ен н я м с п ів в ід н о ш ен н я к о лаген у І і
в н а сл ід б іГ зІш ж ен н я-ел асіи н н о сті суд и н III т и п ів — 1 : 1 (у н о р м і — 5—6 : 1).
ної стінки (особливо у хворих із си н д р о К лінічні прояви:
м ом Е лерса—Д ан лоса IV типу). — блаки тн і білкові о бо л о н ки очей;
514
— м нож и н н і перелом и (до 20 років ш им перебігом хвороби п о к азн и к и е к с к

кількість перелом ів сягає 20) з н е зн а ч н и реції із сечею дерм атансульф ату не п ер е
ми деф орм аціям и; вищ ую ть норм и.
— глухуватість, як а ш ви д ко р о зв и
вається; Дайте визначення поняття “мукополі-
— гіп окальцієм ія у ж інок під час ва еахаридоз”.
гітності, зростан н я кількості переломів. М укополісахаридоз — це група хвороб,
II тип ( “м 'які кіст ки ”). У спадковуєть спричи нен и х ан ом аліям и обм іну мукопо-
ся а в т о с о м н о - р с ц е с и в н о . В и я в л я є т ь с я лісахаридів. П роявляю ться різним и вадами
внутріш ньоутробно. П ерелом и починаю ть кісткової, хрящ ової і сполучної тканин. Н а
форм уватися на 17—18-му тиж ні вагітності. леж ать до лізосом них хвороб. Д ан а патоло
П ерш е, на щ о звертаю ть увагу під час УЗД гія ви н и к ає за недостатності лізосом н и х
плода, — розірваність кісток ск л еп ін ня че ф ерм ентів обм іну глікозам іногліканів.
р еп а (д е ф о р м о в ан а л ін ія ). Це л етал ьн а
ф орм а. Дайте загальну клінічну характеристи
I I I тип. У спадковується автосом н о- ку хворих на мукополісахаридоз.
д о м ін ан тн о. У таких хворих відсутній бл а З а т р и м а н н я росту; д и с п р о п о р ц ій н а
к и т н и й колір б іл к о в и х о б о л о н о к очей . будова тіла (короткі к ін ц івк и і ш и я, в ел и
П ерелом и почи наю ться ран о, характери ка голова, л ю м б альн и й і тораколю м баль-
з у ю т ь с я в и р а ж е н о ю д е ф о р м а ц іє ю на ний кіф ози ); грубі р и си обличчя; ви р аж е
м ісц ях п ер ел о м ів, у н ас л ід о к чого ф о р ни й гіпертрихоз; слабкість м ’язових кілець,
м ується низькорослість. унаслідок чого утворю ю ться грижі; п ом ут
I V тип. У сп ад ковується авто со м н о - н ін н я рогівки ; з н и ж е н н я слуху; геп ато-
д о м ін ан тн о. Білкові обол он ки очей білі. спленом егалія; вади серця; зн и ж ен н я ін те
Н ай характерніш и й прояв хвороби — часті лекту.
п ерелом и.
Назвіть основні клінічні прояви різних
Які дані лабораторних методів дослід типів мукополісахаридозів.
ження є характерними для недосконалого о с I тип (синдром Гурлєр) — карликовість,
теогенезу? гіпертрихоз, ск аф о ц еф ал ія, м акроц еф алія,
Відзначаю ть зб ільш ен н я екскрец ії о к розум ова відсталість, грубі риси обличчя,
си п р о л ін у і глікозам іноглікан ів (у 1,5—4 п ом утн ін н я рогівки , втрата слуху, гепато-
рази п о н ад норм у) із сечею. сп л ен ом егал ія, гриж і, ви к р и вл ен н я колі
При цьому є залеж ність м іж кількістю нн их суглобів, брахідактилія, кігтеподібна
виведених із сечею окси п рол ін у та гліко кисть, р о зш и р ен н я діаф ізів.
зам ін огліканів і тяж кістю скелетних пору I I тип (синдром Гантера) — відсутність
ш ень: щ о більше вираж ені скелетні д е ф о р п ом утн ін н я рогівки, ати п ови й п ігм ен тн и й
м ації, то вищ а ек скрец ія м етаболітів с п о р е т и н іт , н а б р я к д и с к а зо р о в о го н ер в а,
лучн ої тк ан и н и . А налогічні дані отрим ані зб іл ьш ен е турец ьке сідло, дзьоб оп одіб н і
щ одо о к си л ізи н гід р о кси л ази . О дн ак к о т іл а п о п е р е к о в и х х р е б ц ів , р о з у м о в а
еф іц ієн т співвід н ош ен н я ф р акц ій о к си л і відсталість.
зи н гідроксилази не відображ ує характер і I I I тип (синдром Санфіліппо) — п о
тяж кість осн овн ого п атологічного п р о ц е м ірна карликовість, гіпертрихоз, ущ ільнен
су. Результати дослід ж ення ф р акц ій н ого ня кісток ск л еп ін н я черепа, пом ірн е огру
складу глікозам іногліканів свідчать про п е б ін н я рис обли ччя, відсутність п о м у тн ін
реваж не виведен ня н и рк ам и хондроїти н- н я р о г ів к и , з н и ж е н н я слуху, н е з н а ч н а
4-сульф ату і хондроїтин-6-сульф ату. З н и гепатом егалія, двоопуклі тіла п оперекових
ж ен н я р ів н я дерм атансульф ату більш вла хребців, розум ова відсталість.
с т и в е д і т я м із т я ж к о ю к л ін іч н о ю I V тип (синдром М оркіо) — к а р л и
си м п то м ати кою , тоді я к у пробандів з л ег ковість, ущ іл ьн ен н я кісток ск л еп ін н я че-
515
р еп а, п о м у тн ін н я рогівки , втрата слуху, проблем (мож е потребувати п си хіатрично

п о м ір н а геп ато м егал ія, п л ати сп о н д и л ія , го л ік у ван н я); у разі IV типу — хірургічну
гіпоплазія зубоподібного відростка, п ідви корекцію патологічної рухливості ш ийних
вих ш и й н и х хребців, цервікальн а м ієло- хребців для запобігання ком пресії с п и н н о
патія, кон ічн а д еф орм ац ія груднини, за го мозку; трансплантацію кісткового мозку
гальна слабкість м ’язів, ди сп л азія стегон, (дає перем інні результати).
інтелект збереж ений. П роводиться зам існ а терапія ф е р м е н
V тип (синдром Шеє) — н и н і віднесе там и.
ний до І типу.
VI т ип (синдром М арото—Л ам і) п о Щ о являє собою синдром Штіллсра?
д іб н и й до І тип у, але без наявн ості р о зу С ин дром Ш тіллера (астен ічн а хворо
м ової відсталості. ба) явл яє собою кон сти туц ій н у аном алію ,
VII тип (синдром Слая) — грубі риси щ о успадковується поліген н о.
обличчя, помутніння рогівки різного ступе
ня, зн и ж ення слуху, гепатомегалія, сплено- Н азвіть клінічні прояви синдром у
мегалія, деф орм ація грудної клітки, Х -по- Штіллера.
дібна деф орм ація ніг, інтелект збережений. Синдром характеризується леп тосом -
V III т ип (синдром ді Ф еррант е) — ним високи м зростом , вузькою грудною
низькорослість, розумова відсталість, гірсу кліткою , рухливістю X ребра (реброва стиг
ти зм , ж орстке волосся, гепатом егалія, п о ма — критерій Ш тіллера для ви зн ачен н я
м ірний м н о ж и н н и й дизостоз, гіп оп лазія аном алій конституції). М ’язи слабко р о з
зубоподібного відростка. винені, гіпотонічні. Схильність до поруш ень
IX т ип — низькорослість, м н ож и н н і кровообігу (крапельне серце, тон ка лангус-
відкладення у навколосуглобових тк ан и топодібна аорта), сп лан хн оп тоз, слабкість
нах гіалуронової кислоти. зв ’язкового апарату, плоскостопість, кіфоз,
варикозне розш и рен н я вен, грижі.
Які лікувальні заходи застосовують до
хворих на мукополісахаридоз? З якими патологіями слід диференцію
Застосовують пересадж ування рогівки; вати синдром Штіллера?
хірургічну корекцію клапанних вад серця; С индром Ш тіллера слід д и ф ер е н ц ію
у разі III типу — корекц ію поведінкових вати із си н д ром ам и М ар ф ан а, Краббе.
МІТОХОНДРОПАТІЇ
Ким і коли вперше розшифровано струк Яку роль відіграю ть м іто х о н д р ії у
туру мітохондріальної ДН К? клітинному метаболізмі?
Н у к л ео ти д н а структура Д Н К м іто Мітохондрії, кількість і форма яких ва
хондрій л ю ди н и , пізніш е названа хром о ріюють залежно від ф ункції клітини, мають
сомою 25, або М -хромосомою , уперш е була упорядковану мультиферментну сисіему, в
р о зш и ф р о ван а науковою групою Ф. С ен - якій ферменти розподілені у функціонально
гера в лабораторії м олекул ярн ої біології зн ач у щ о м у п орядку. Це заб езп еч у є п о
М едичного дослід ниц ького центру в К е м слідовність біохімічних реакцій. Беручи участь
бри дж і в 1981 р. у перетворенні енергії хімічних зв’язків на
енергію молекул АТФ, мітохондрії є своєрід
Звідки походять мітохондрії? ними “ генераторами” енергії клітин.
Згідно з однією з гіпотез, м ітохондрії На мітохондріях відбуваються процеси
ви н и к л и я к сим біон т протоевкаріотичних ок и сн ен н я і відновлення. У разі деф екту
к л іти н п о н ад два м іл ьярд и р о к ів том у. мітохондріальної системи порушується енер
Зн ачн у частину своїх генів вони передали гетичний обмін у цілому й ушкоджуються
кліти н н ом у ядру. органи, що містять найбільшу кількість міто-
516
хондрій (печінка, м озок, серце, очі). Зокре високоп ол ім о р ф н и х ін ф о р м ати вн и х ген е

ма, є дані, щ о мітохондрії беруть участь у ти чних систем.
процесах старіння, канцерогенезі, в и н и к У середині о дн ієї к літи н и м ож уть од
нен н і цукрового діабету, СНІДу. ночасно співіснувати норм альн і і мутантні
м ітохондріальні Д Н К (так зван е яви щ е ге
Дайте визначення поняття “мітохонд- тероплазм ії).
ропатії”.
М ітохондропатії — це гетерогенна гру Яку роль відіграє мітохондріальна Д Н К
па спадкових хвороб, які характеризую ть у генетичній археології?
ся патологією в систем і м ітохондрій (п о Д осл ід ж ен н я м ін ли вості м ітохон дрі
руш ен н я структури, ф ун к ц ій ), щ о п р и зво альної Д Н К , які п роводять упродовж двох
д и т ь д о о р г а н о п а т ій о р г а н ів , у я к и х остан н іх д е ся ти л іть , істотн о р о зш и р и л и
мітохондрії локалізую ться найбільш е. уявл ен н я про еволю цію л ю ди н и , поход
ж ен н я і д и ф ер е н ц іац ію р ізн и х етн ічн и х
Що являє собою геном мітохондріаль- груп, про м олекулярні основи деяких спад
ної ДНК? кових хвороб та п роцесів старін н я.
Мітохондріальна Д Н К л ю ди н и являє
со б о ю невелику дво л ан ц ю го ву кільц еву Розкрийте зміст гіпотези “генетичної”,
молекулу розміром 16 569 пар нуклеотидів. або “африканської Єви”.
К о ж н а лю дська клітина м істить у сер ед У перш е д о к ази етн ічн ої д и ф е р е н ц і
н ьом у 100 м ітохондрій і 1000 м ітохондрі ації, тобто к о р ел яц ії м інливості м ітохонд
альних Д Н К . Геном м ітохондрій варіатив ріальної Д Н К з расовою належ ністю і ет-
н и й щ одо набору, порядку розташ ування н огеограф ічн и м п ох о дж ен н ям індивідів,
та експресії генів. Е ндосимбіотичне поход були отрим ані в результаті ви в чен н я п о
ж е н н я , л о кал ізац ія в цитоплазм і і велика л ім орф ізм у м ітохон дріальн ої Д Н К серед
кіл ьк ість ко п ій м ітохон дрій ви зн ачаю ть н асел ен н я А ф р и ки , А зії, Є вропи й А м е
унікальн ість м ітохондріального геному. рики. За до п ом огою п о р івн яльн о го ан ал і
зу вдалося встан ови ти п ослідовність і час
Назвіть основні характерні риси міто в и н и к н ен н я окрем их м утацій, звести всі
хондріальної Д Н К . типи Д Н К м ітохондрій сучасних лю дей до
У с та н о в л ен о су в оро м а т е р и н с ь к и й єд и н ого гіп отети чн ого предка і таки м ч и
характер усп ад к уван н я м ітохонд ріальної ном підтвердити п р и п у щ ен н я щ одо ф о р
Д Н К , тобто вон а передається від матері до м уван н я ти п ів м іто х о н д р іал ьн о ї Д Н К в
до ч о к і синів. С и н и м ітохондріальну Д Н К А ф р и ц і п р и б л и з н о 150—200 ти с . р о к ів
не передаю ть. тому: найбільш а розм аїтість і най більш а
К ом бінати вн а м інливість відсутня — дивергенція мітохондріальної Д Н К відзна
м ітохондріальна Д Н К належ ить тільки од- чалися саме в аф р и кан ськи х популяціях.
нбм у з батьків, отж е р ек ом бін ац ій н і події Д ан а гіпотеза дістала назву “ ген е ти ч н о ї” ,
в ід с у т н і, а н у к л е о т и д н а п о с л ід о в н іс т ь або “аф р и к а н сь к о ї Є в и ” .
зм ін ю ється від п о к о л ін н я д о п о к о л ін н я У міру м іграцій ж ін о к з А ф р и ки в п е
ли ш е внаслідок п ослідовного н ак о п и ч е н ріод колон ізац ії нових зем ель у м ітохонд
н я мутацій. ріальних лініях лю ди н и ви н и к ал и мутації,
М ітохондріальна Д Н К не має інтронів які ф іксували ся і п ош и рю вали ся у поп у
(тобто є велика йм овірність того, щ о в и ляц іях, щ о зреш тою привело до к о н ти н ен
падкова мутація уразить ділянку, яку кодує тальної сп ец и ф ічн ості.
Д Н К ) і еф ек ти вн ої Д Н К -р еп а р ац ій н о ї с и
стем и. Цс зум овлю є зб іл ьш ен н я на п о р я За яким типом успадковується мітохон
до к частоти мутацій мітохондріальної Д Н К дріальна патологія?
п о р івн ян о з ядерною . О тж е, м ітохондрі Точкові мутації м ітохондріальної Д Н К
альн а Д Н К посідає особливе місце серед успадковую ться по м атери н ській лінії. Ве
517
ли кі перебудови — делец ії або дуплікації в — п р о гр еси вн и й тип захворю вання;

родоводі — зазвичай м аю ть споради ч н и й — о со б л и в о с т і ф е н о ти п у : н и зь к и й
характер і не успадковую ться. Ц е, й м овір зріст, тон ке волосся, блаки тн і білкові о б о
но, п о в ’язан о з в и н и к н ен н ям даних п ере л он ки очей, високе п ід н еб ін н я, ан о м ал ії
будов de novo після зап лід н ен н я яй ц е к л і р о зви тк у ск ел ета, н ед о статн ій р о зв и т о к
т и н и . С и н д р о м и м іто х о н д р іал ьн и х р о з підш кірн ої ж ирової кліткови н и ;
ладів, п о в’язані з делецією , успадковуються — п ом ір н а геп атосп лен ом егалія, н е
ав то со м н о-рец еси вн о. С и н д ром и , зум ов однорідність п аренхім и печінки і сел езін
лен і м н о ж и н н и м и дел ец іям и , успадкову ки, п ієлектазія, гідрокалікоз, зм ен ш ен н я
ю ться м он оген н о за м енделівським типом . розм ірів турецького сідла.
Назвіть основні клінічні симптоми міто- Які методи діагностики застосовують

хондропатій. для встановлення діагнозу мітохондріальної
1. У раж ення м озку — п ре- і п ер и н а хвороби?
тальна енцеф алопатія у ф орм і дегенератив С ом атоген ети чн е обстеж ен н я із с и н
них п роц есів у речовині м озку — гліоз, дром ологічним ан алізом , клін іко -ген еал о
гіпотроф ія; судом ний синдром — фібри - гіч н и й ан а л із, біо х ім ічн і, ультразвукові,
ляр н і судом и, еп іеквіваленти, рези стен т електроф ізіологічн і, р ен тген орадіограф іч-
на до тер ап ії еп іл еп сія, п о л ін ев р о п атія, ні, п атом орф ологічн і, м о л еку л яр н о -ц и то -
п ато л о гічн і р еф л е к с и , зн и ж е н н я чутли генетичні м етоди.
вості.
2. У раж ення очей — птоз, атроф ія зо З яких досліджень складається діагно
рових нервів, п ігм ен тн и й ретиніт; ам бліо- стична схема в разі підозри на мітохондро-
п ія, оф тальм оплегія, катаракта, п ом утн ін патію?
н я рогівки. 1. С и н д ром ологічн и й аналіз.
3. У раж ення сер ц я — гіпертроф ічна 2. К л ін іко -ген еал о гічн и й аналіз.
або ди л атац ій н а к ард іом іоп атія, блокада 3. А н ам н ез ж иття і хвороби.
серц евої провідності. 4. О гляд очного дна.
4. У раж ен н я м ’я зів — м іо п ати ч н и й 5. УЗД внутріш ніх органів.
си н дром (слабкість і атроф ія м ’язів, з н и 6. ЕЕГ, РЕГ, ехо-Е Г.
ж е н н я м ’язового тонусу, м ’язов и й біль — 7. КТ, Я М РТ .
крам пі); непереносим ість ф ізичних н ав ан 8. Е лектром іограф ія та ел ектр о н ей р о -
таж ень — п о си л ен н я м ’язової слабкості, міографія.
біль, бл ю ванн я і головний біль. 9. Біохімічні дослідж ення — вміст л а к
5. У раж енн я печінки — п рогресивна тату, пірувату в біологічних рідинах, кр еа
гепатом егалія з поруш енням ф ункції і роз ти н ф о с ф о к ін ази , луж ної ф о сф атази , ал а
витком п еч інкової недостатності. ніну в крові.
6. У раж ення ш кіри — ран н є старіння. 10. Біопсія м ’язів — ф ен ом ен “рваних
7. У раж енн я н и рок за ти п ом си н д ро червоних во л о к о н ” (патологія міофібрил).
му де Т о н і—Д еб ре—Ф ан кон і. 11. Е лектронна м ікр о ско п ія — си н д
8. Е н докри н н і п оруш ен н я — затри ром “рваних червоних в о л о к о н ” .
м ан н я росту і кісткового віку, поруш ення
статевого розвитку, гіпоглікемія, цукровий Який матеріал потрібен для морфоло
і нец укрови й діабет, гіпоталам о-гіпоф ізар- гічного дослідження в разі мітохондріальної
на недостатність, д еф іц и т горм ону росту, патології?
гіпотиреоз, гіпопаратиреоз, гіперальдосте- М атеріалом для дослідж ення зазвичай
ронізм . є тк ан и н а ск елетн о го м ’яза (н ап р и к лад,
Т акож виявляю ть; чоти ри го л о во го м ’я за стегн а), о тр и м ан а
— затри м ан н я п си хом оторн ого р о з ш ляхом біопсії. Через полісистемність ура-
витку; ж еніш аналогічні морфологічні і гістохімічні
518
зм ін и м ож на виявити в інш их органах І 2. Д одаткове введен н я коф акторів, які

тканинах: нирках, печінці, серці, клітинах беруть участь у ф ерм ен тн и х реакціях ен ер
крові (лейкоцитах) тощ о. У зв ’язку з тим , ге т и ч н о г о о б м ін у (т іа м ін , р и б о ф л а в ін ,
щ о мітохондрій найбільш е у м ’язових во нікоти нам ід, л іп о єва кислота, біоти н , к ар
л о к н а х , д а н е д о с л ід ж е н н я є о д н и м з нітин).
н а й ін ф о р м а т и в н іш и х щ о д о я к іс н о г о і 3. П р и зн ач ен н я препаратів, як і здатні
кількісн ого стану м ітохондрій організму. зд ійсню вати ф ун кц ію п ер ен есен н я елект
В инятком є окрем і ф орм и патології з тка- рон ів у дихальном у л ан ц ю зі (коф ерм ен т
н и н о сп ец и ф іч н о ю м ітохондріальною ва Q 10, вітам іни К р К 3і С, ян тар н а кислота,
дою , за як ої зм ін и локалізую ться лиш е в ц и том ак).
певній тканині. 4. З м ен ш ен н я л актат-ац и дозу ш ляхом
сти м улю ван н я акти вн ості м ітохондріаль
У чому полягає сутність феномену ’’рва них ф ерм ен тів (дихлорацетат, 2-хлорп ро-
них червоних волокон”, який виявляють за піонат, д и м еф о сф о н ).
допомогою електронної мікроскопії тканин 5. Зап обіганн я ки сн ево-ради кальн ом у
у разі мітохондріальної патології? у ш кодж ен н ю м ітохон дріальн и х м ем бр ан
Ф ен о м ен “ рваних червони х во л о к о н ” (вітам іни Е, С).
свідчить про глибоке уш код ж ен н я м іто 6. С и м п то м ати чн е л ік у ван н я (ш тучна
хондрій і характеризується: вен тиляція легенів, пери тон еальн и й діаліз,
— проліф ерац ією м ітохондрій; гем отрансф узії, вн у тріш н ьовен н е введен
— п олім орф ізм ом м ітохондрій із п о н я розч и н ів натрію гідрокарбонату тощ о).
р уш ен н ям ф орм и і розм іру, дезо р ган іза 7. В и клю чен н я п репаратів і процедур,
цією крист; які здатні інгібувати ен ер гети ч н и й м ета
— с к у п ч е н н я м а н о м а л ь н и х м іт о болізм (вальп роати , барбітурати, хлорам -
хондрій під сарколем ою ; ф енікол).
— наявністю у м ітохондріях п аракри -
сталічних вклю чень; Як класифікують мітохондріальні хво
— наявністю мітохондріально-ліпідних роби?
комплексів. К л а с и ф ік а ц ія м іто х о н д р о п атій , як у
склав у 1992 p. W allace, така:
У чому полягає сутність молекулярно- М ісен с-м у тан тн і м ітохондропатії:
генетичних досліджень у разі мітохоццро- — н ей рооф тальм оп атія Л ебера;
патій? — п ігм ен тн и й ретиніт.
М утації м ітохондріальної Д Н К — де- М утації в генах тР Н К :
л ец її або дуплікації, точкові м утації, м н о —- синдром м іоклон ус-еп ілеп сії, “ р ва
ж и н н і делеції, кількісні ан ом ал ії Д Н К — них червоних во л о к о н ” (M E R R F );
ви зн ачаю ть переваж но у зразках м ’язової — синдром м ітохондріальної ен ц е ф а
тк ан и н и м етодам и П Л Р і гібридизації in л оп атії, лактат-ац и до зу , інсультоподібних
situ. В и явл ен н я виду м ітохондріальної му епізодів (M ELA S).
тац ії з досить високим сп іввід н ош ен н ям Д елец ії або дуп лікац ії д іл ян о к м іто
ан ом альн ої і н орм ал ьн ої м ітохондріальної хон дріальної Д Н К :
Д Н К підтвердж ує діагноз м ітохондріаль — зовн іш н я оф тальм опатія;
ного захворю вання. Відсутність мутації дає — синдром К ер н са—С ейра;
змогу п ри пускати н аявн ість патології, що — син дром П ірсона;
п о в ’я за н а з м утацією яд ерної Д Н К . — аси м етр и ч н и й птоз;
— дво бічн и й птоз у п о єд н ан н і з оф -
Які основні заходи проводять щодо ліку тальм опарезом і слабкістю м ’язів ниж ніх
вання мітохондропатій? кінц івок;
1. Д ієтичні заходи. — ди л атац ій н а кардіом іопатія;
519
— синдром нейропатії, атаксії, пігм ен нервів поєднується з різном анітною невро-
тного ретиніту (N A R P). л огіч н о ю -.си м п то м ати к о ю т п ер и ф е р ій н а
М утації, щ о зниж ую ть кількість копій поліневроп атія, трем ор, атаксія, спасти чн і
м ітохондріальної Д Н К : парези, розум ова відсталість. С упугньою
— л етальн а ін ф ан ти л ьн а дихал ьн а н е патологією можуть бути кістково-суглобові
достатність; зм іни: кіф оз, кіф осколіоз, арахнодактилія,
— си н д ром лактат-аци дозу. сп он д и л о еп іф ізар н а ди сп лазія.
М утації в ядерній Д Н К :
— ф ум арова ацидем ія; Опишіть перебіг синдрому Лебера.
— глутарова ацидем ія; П еребіг захворю вання п р о гр еси вн и й ,
— д е ф іц и т ац и л -К о А -д е гід р о ген а зи о дн ак м о ж ли ва р ем ісія ч ер ез 1—2 р о к и
довголанцю гових ж ирни х кислот; після початку захворю вання. Н ай с п р и ят
— д еф іц и т 3-гід р о к си ац и л -К о А -д егі- л и віш и й п р огн оз відзначаю ть за ран н ьо го
др оген ази довголанцю гових ж ирн их к и с (до 20 років) початку синдром у Л ебера.
лот;
— д е ф іц и т а ц и л -К о А -д е гід р о ге н а зи Назвіть критерії діагнозу синдрому Л е
середньоланцю гових ж ирн их кислот; бера.
— д е ф іц и т ац и л -К о А -д е гід р о ген а зи 1. М атери н ськи й ти п успадкування.
коротколанц ю гових ж и рн и х кислот; 2. П очаток захворю вання — п ер еваж
— підгостра н ек р о ти зи в н а ен ц еф ал о- но у віці 11—30 р о к ів.
м іопатія Л ея; 3. Гостре або підгостре зн и ж ен н я го
— п рогреси вна скл ерози вн а поліоди- строти зору одного чи обох очей.
строф ія А льперса; 4. Ім овірн а н аявн ість н еврологічних
— трихополідистроф ія М енкеса. сим птом ів і кістково-суглобових змін.
5. М ікр о ан гіо п атія сітківки (під час
Які мітохондріальні хвороби виникають обстеж ен н я о чн о го дн а виявляю ть р о зш и
найчастіше? р ен н я і телеан гіектазії поверхневих судин
М ісен с-м утан тн і м ітохондропатії. сітківки, н аб р як ан н я н ей р о н ал ьн о го ш ару
сітківки і д и ск а зорового н ерва).
Щ о являє собою синдром Лебера? 6. П р о греси вн и й перебіг з м ож ливою
Синдром Лебера — спадкова атрофія рем ісією або відн овлен ням гостроти зору.
зорових нервів, нейроофтальмопатія. У пер 7. Ід е н ти ф ік ац ія у х ворого о д н ієї з
ш е він о п и с а н и й 'у Т 9 7 1 р . З 1988 до 1996 р. трьох п ер ви н н и х патологічних мутацій (у
виявлено понад 10 точкових мутацій міто п о зи ц ія х 1 1 778 і 14 484 м іто х о н д р іал ь
хондріальної Д Н К , щ о призводять до зміни ної Д Н К ).
ам інокислотного складу поліпептидів ком
плексу І дихального ланцюга. З якими захворюваннями слід диферен
ціювати синдром Лебера?
Назвіть клінічні прояви синдрому Л е Д и ф е р ен ц іа л ь н у д іагн о сти ку п р о в о
бера. дять із захворю ван н ям и , ш о супроводж у
Захворю ванн я виявляється у віці від ю ться зн и ж ен н я м гостроти зору: ретро-
6 до 62 р о к ів (н ай ч астіш е від 11 до 30 бульбарним невритом , оптикохіазм альним
р о к ів), р о зви в аєть ся гостро і підгостро. ар ахн оен ц еф ал іто м , кр ан іо ф ар и н гіо м о ю ,
П ерш ою озн акою синдром у Л ебера є різке лей коди стр о ф іям и .
зн и ж ен н я гостроти зору одного ока, а че
рез 7—8 тиж — другого. З азви ч ай ураж у ІЦо являє собою синдром M ERRF?
ю ться центральні відділи зору, ви явл яю ть Коли його вперше було описано?
ся ц ен тр ал ьні скотом и. З н и ж ен н я гостро С и н д р о м M E R R F (м іо к л о н у с - е п і-
ти зору ш ви д ко п рогресує, одн ак повна лепсії, “ рваних червоних во л о к о н ” ) зум ов
сліпота н астає рідко. У раж енн я зорових лю ю ть то ч ко ві м утац ії в гені л ізи н о в о ї
520
т Р Н К у п озиціях 8344 і 8356 м ітохондрі- тосіалідозом II типу, си н дром ом м іокло-

ал ьн о ї Д Н К . У перш е його оп и сав Н. Гікі- нусу з ни рковою недостатністю тощ о).
п ага із співавт. у 1980 р. З ах во р ю ван н я
успадковується з внутріш н ьосім ей н и м п о Щ о означає синдром MELAS?
л ім о р ф ізм о м , щ о м ож е зу м о в л ю в а т и с я С и н д ром M E LAS — м ітохондріальна
р ізн и м сп іввід н ош ен н ям м утантних і н о р ен ц е ф ал о п а тія, л ак та т-ац и д о з, інсульто-
м альних м ітохондріальних Д Н К у різни х подібні епізоди.
овоцитах.
Щ о лежить в основі патогенезу синд
Назвіть клінічні ігрояв и синдрому M ERRF. рому MELAS?
Вік прояву захворю вання варію є від З С индром M ELAS зум овлю ю ть точкові
до 65 років. Раннім и клін ічн и м и о зн а к а мутації м ітохондріальної Д Н К у п ози ц іях
ми є ш видка стом лю ваність під час ф із и ч 3243, 3271. П ри ц ьом у тяж кість перебігу
них н аван таж ень, біль у литкових м ’язах, хвороби залеж ить від ступеня мутації. Ім о
п огірш ення п ам ’яті, зн и ж ен н я уваги. Н ай- вірно, щ о дл я прояву хвороби м ає н а к о
типовіш ий сим птом оком плекс: прогреси в пи читися п евн а кількість м утантної м іто
на м іо кл о н ус-еп іл еп сія, ш о вклю чає м іо к хон дріал ьн о ї Д Н К (56—95 %). Т ак м ож н а
лонус (раптове ш видке короткочасне м ’я п о яс н и ти той ф ак т, щ о в о д н ій роди н і
зове ск о р оч ен н я, зум овлене втягуванням буває двоє дітей з к ласи чн и м варіантом
у патологічни й проц ес Ц Н С , атаксією і хвороби.
дем енцією ). Також у хворих спостерігаю ть
ся генералізовані то н іко -кл о н іч н і судом и, Н азвіть клінічні прояви синдром у
н е й р о с е н с о р н а глухота, п о м ір н і о зн а к и MELAS.
м іо п а т ії, с е н с о р н і п о р у ш е н н я (р о зл а д П ерш і о зн ак и з ’явл яю ться зазви ч ай
вібрац ій н ої чутливості і м ’язово-сугл об о у віц і 6 — 10 р о к ів (ім о в ір н і в а р іа н т и —
вого відчуття), н ев р о л о гіч н і с и м п то м и . від 2 до 40 р о к ів). Д о п рояву х вороб и 9 0 —
П еребіг хвороби п рогресивний. 100 % хвори х р о зви в аю ть ся н о р м ал ьн о .
П очатковим и к лін ічн и м и сим п том ам и ча
Н азвіть критерії діагнозу синдрому сто є судом и, р ец и д и в н и й го л о вн и й біль,
MERRF. б л ю в ан н я, ан о р ексія. О дн и м з важ ливих
1. М атерин ськи й тип успадкування. си м п то м ів є н еп е р ен о с и м ість ф ізи ч н и х
2. П очаток хвороби у віці від 3 до 65 н ав ан таж ен ь (р ізк е п о гір ш ен н я с а м о п о
років. чуття, поява м ’язо в о ї сл абко сті, м іалгії).
3. М іоклонус, атаксія, дем ен ц ія у п о Ін сультоп одіб н і епізоди су п роводж ую ть
єдн ан н і з н ей росен сорн ою глухотою, ат ся н ап адам и головн о го болю , п о р у ш ен
роф ією зорових нервів, п оруш ен н ям гл и ням свідом ості, розви тком вогн и щ евої н е
бокої чутливості. врологічн ої си м п то м ат и к и , к о м ато зн и м и
4. Л актат-ац идоз. станам и. П р и ч и н о ю таки х м етаболічн и х
5. Зм іна ЕЕГ: генералізовані к о м п л ек інсультів є гостра н ед остатн ість е н е р г е
си “ с п а й к -х в и л я ” . ти ч н и х субстратів у к літи н ах, а та к о ж в и
6. Ф ен ом ен “рваних червоних воло сока чутливість судин м озку до то к с и ч
к о н ” у біоптатах скелетних м ’язів. них впливів. П р о в о к ац ій н и м и ч и н н и к а
7. П рогреси вн и й перебіг. ми £ г а р я ч к а , ін т е р к у р е н т н і ін ф е к ц ії.
С удом и — тако ж од и н із го ловн и х м ан і-
З якими патологіями слід диференцію ф е с т н и х с и м п т о м ів си н д р о м у M E L A S,
вати синдром MERRF? од н ак вони дуж е варіабельні — ф о к ал ьн і
Д и ф е р ен ц іа л ь н у діагн о сти ку п р о во п а р о к с и з м и , г е н е р а л із о в а н і т о н і к о -
дять разом з інш им и п рогресивн им и м іок- к лон ічн і н ап ад и , м іоклон ії. Т акі е п іл е п
л о н у с-еп ілеп сіям и (денторубропаллідоль- тичні нап ади рези стен тн і до ан ти ко н в у ль-
ю їсовою атроф ією , хворобою Гоше, галак- сан тн о ї терап ії.
521
З часом у хворих розви вається д е м ен не статевих клітинах; овоц и ти, щ о м істять

ція. М ожуть уражуватися ендокрин на (цук делец ії м ітохондріальної Д Н К , здебільш о
ровий діабет, гіп опаратиреоз) і серцево- го не здатні до розвитку ем бріона.
судинна (п еред сердн о-ш лун очкова бл ок а
да) системи. Опишіть клінічну картину синдрому
П еребіг хвороби п ро гр еси вн и й , у разі Кернса—Сейра.
р ан н ьо го початку — злоякісн и й . Захворю ваність не залеж ить від статі;
хвороба п р о явл яється у віці 4 — 18 р оків.
Назвіть критерії діашозу синдрому MELAS. Д л я к лін ічн ої к ар ти н и характерн а тріада
1. М атерин ський тип успадкування. ознак:
2. П рояв у віці до 40 років. — початок хвороби у віці до 20 років;
3. М їгренеп одібни й головний біль з — п р о гр еси вн а зо вн іш н я о ф тал ьм о
нудотою і блю ванням . плегія;
4. Інсультоподібні епізоди. — п ігм ен тн и й ретиніт.
5. Судоми. Т акож ви являю ть одну або кілька та
6. Л актат-аци доз. ких ознак: п ер едсердн о-ш лун очкова б л о
7. Ф еном ен “рваних червоних воло када сер ц я, м озочкови й си н дром , п ід в и
к о н ” у біоптатах скелетних м ’язів. щ ен ня рівня білка у сп и нном озковій рідині
8. П рогресивний перебіг. (п о н ад 1 г /л ).
П тоз зазвичай сим етричний і білате
З якими захворюваннями слід диферен ральний; рухи очних яблук різко обмежені.
ціювати синдром MELAS? Часто зниж ується гострота зору. Н а о ч н о
С индром MELAS слід д и ф ер е н ц ію ва му дні виявляється пігм ентна грануляція.
ти з ін ш им и м ітохондріальним и хвороба Може виникати диплопія, щ о не коригуєть
ми або синдром ам и (підгостра н екроти зи в ся антихолінестеразним и препаратам и.
на ен ц еф алопатія). М іо п аги чн и й си н д р о м р о зви вається
через кілька років після ви н и к н ен н я птозу,
Щ о являє собою синдром Кернса— має спадний характер. Обличчя набуває мас
Сейра? коподібного, гіпомімічного виразу, тембр
С индром К ерн са—С ейра є одним із голосу зміню ється. Відзначаються часті по-
синдром ів, які зум овлю ю ться делецією або перхування, втома від тривалої розмови.
д у п л ік а ц іє ю д іл я н о к м іт о х о н д р іа л ь н о ї У разі ф ізи чн и х наван таж ен ь можуть
Д Н К . У перш е його о п и с а н о в 1958 р. я к р о з в и в а т и с я м іа л г ії, к р а м п і, м іо т о н ія ,
п ігм ен тн и й ретиніт, зовн іш н я оф тальм о ін тен ц ій н и й тремор. В ідзначаю ться еп ізо
плегія, повна блокада серця. Д елец її м іто ди коми внаслідок метаболічних поруш ень.
хондріальної Д Н К виявлено за допом огою Е н докр и н н і п о р у ш ен н я в разі синдром у
м олекулярно-генетичних дослідж ень лиш е К е р н са—С ей ра н еп о стій н і і варіабельні.
в 1989 р. П еребіг хвороби п р огреси вн и й .
За яким типом успадковується синдром Назвіть критерії діагнозу синдрому Кер

Кернса—Сейра? нса—Сейра.
Я к і всі м ітохондріальні хвороби, с и н 1. П очаток зах во р ю ван н я у віці 4 —
дром К ерн са—С ейра м ає нем енделівський 18 р о к ів .
х арактер у сп ад к у ван н я (п ер ед аєтьс я від 2. П р огреси вн а зо вн іш н я о ф тальм о
матері до всіх дітей ), однак йому властива плегія.
висока частота сп орадичн их випадків. Це 3. П ігм ен тн и й ретиніт.
м ож н а пояснити двом а м ом ентам и: великі 4. П ер едсерд н о-ш лун очкова блокада
перебудови м ітохондріальної Д Н К відбу серця.
ваю ться після зап лід н ен н я яй ц екл іти н и і 5. Вміст білка у сп и нном озковій рідині
виявляю ться переваж но у сом ати чних, а п о н а д 1 г /л .
522
6. Ф ен ом ен ‘‘рваних червоних воло П еребіг хвороби п рогр еси вн и й , варі

к о н ” у біоптатах м ’язової тк ан и н и . аб ел ьн и й у різних родинах. За п ізнього
розвитку відзначається л етал ьн и й кін ец ь
З якими захворюваннями слід диферен у віці 40 —50 років. О сн о вн о ю п р и чи н о ю
ціювати синдром Кернса—Сейра? смерті є п оруш ення дихання.
С и н д р о м К е р н с а —С е й р а п о т р іб н о
д и ф ерен цію вати з інш им и ф орм ам и п ро Назвіть критерії діагнозу синдрому мно
гресивних м іопатій, а також із захворю жинних делецій мітохондріальної ДН К.
ван н ям и , щ о супроводж ую ться птозом . 1. Б леф ароптоз, зо вн іш н я о ф тальм о
плегія.
Щ о являє собою синдром множинних 2. М ’язо ва слабкість.
делецій мітохондріальної ДНК? Який тип ус 3. Н е й р о с е н с о р н а глухота, ат р о ф ія
падкування цього синдрому? зорових нервів.
У перш е м н ож и н н і делец ії м ітохонд 4. П рогр еси вн и й перебіг.
р іальної Д Н К були виявлені у пацієн тів з 5. Ф ен о м ен “рваних червоних воло
а в т о с о м н о -д о м ін а н т н о ю п р о г р е с и в н о ю к о н ” у біоптатах скелетних м ’язів.
зовн іш н ьою оф тальм оплегією , щ о суп ро 6. З н и ж е н н я а к ти в н о сті ф е р м е н тів
в о д ж у в а л а с я п р о г р е с и в н о ю с л а б к іс т ю дихального л ан ц ю га в біоптатах м ’язової
м ’язів к ін ц івок, білатеральним и к атарак т к ан и н и .
там и, передчасною смертю .
Т рапляю ться делеції відразу багатьох Щ о являє собою NARP-синдром? Чим
д іл я н о к м ітохон д ріал ьн ого геном у. П ри він зумовлюється?
цьому ураж ую ться великі ф рагм ен ти м іто N A R P -си н д р о м (н ей р о п ат ія, атаксія,
хондріальної Д Н К . п ігм ен тн и й ретиніт) зум овлю ється то ч к о
М н о ж и н н і д е л ец ії м ітохон д ріал ьн ої вою м утацією м ітохон дріальн ої Д Н К . Н а
Д Н К успадковую ться за м енделівським ти явн ість ан о м ал ьн о ї м ітохондріальної Д Н К
пом. Водночас їх виявляю ть і в родинах п р и з в о д и т ь до п о р у ш е н н я а к т и в н о с т і
без очевидних о зн а к авто со м н о -д о м ін ан - А Т Ф ази, щ о реалізується деф ектом о к и с
тн ого успадкування. З огляду на т е н д е н ного ф о сф о р и л ю ван н я і зн и ж ен н ям н ак о
цію до зб ільш ен н я м н ож и н н и х делец ій з п и ч е н н я кліти н ою А ТФ .
віком , м ож на припустити, щ о вони є вто
р и н н и м и щ одо процесу старіння. Назвіть критерії діагнозу NARP-синд-
рому.
Опишіть клінічну картину синдрому 1. Варіабельність прояву.
множинних делецій мітохондріальної Д Н К . 2. Н ей роген н а м ’язова слабкість.
Синдром м нож инних делецій мітохон 3. Атаксія.
дріальної Д Н К п роявляється найчастіш е у 4. П ігм ен тн и й ретиніт.
віці 30—40 років, але його р о зви то к ім о 5. Судоми.
вірний і в дитячом у віці. 6. Затр и м ан н я п си хом оторн ого р о з
С еред кардинальних сим птом ів хво витку (дем ен ц ія).
роби виділяю ть очні (п рогреси вний птоз, 7. С пастичність.
зовн іш н я оф тальм оплегія, оф тальм опарез) 8. Ф еномен “рваних червоних волокон” .
і м ’язові (м ’язова слабкість, стомлю ваність,
гіпотроф ія). Ч асом виявляю ть м іоглобіну- Які мітохондріальні захворювання зу
рію , н есп р и й н яття алкоголю , м н о ж и н н і мовлюються мутаціями ядерної ДНК?
м іоми, аф ек ти вн і поруш ення тощ о. Ф ум арова ац и д ем ія, глутарова ац и д е
У крові визначаю ть підви щ ення рівня мія II ти п у, д е ф іц и т ац и л -К о А -д е гід р о ге-
л актату, зм ін у сп ів в ід н о ш ен н я л ак та т / н а з и д о в го л а н ц ю го в и х ж и р н и х к и сл о т,
піруват, зб іл ьш ен н я активності к р еати н деф іц и т 3 -гідр о к си ац и л -К о А -дегідр о ген а
ф о сф о кін ази . зи д овгол ан ц ю го ви х ж и рн и х ки слот, д е
523
ф іц и т 3 -гід р о к си ац и л -К о А -д егід р о ген ази ти л ьн а, ди тяча і п ізн я (легкі ф орм и глута

се р ед н ьо л а н ц ю го в и х ж и р н и х к и сл о т, д е рової ац и д ем ії — ети л м ало н о во -ади п ін о ва
ф іц и т 3 -гід р о к си ац и л - К оА -дегідрогенази ацидем ія).
к ор о тколан ц ю гови х ж ирних ки слот,
підгостра н ек р о ти зи в н а прогреси вн а е н - Назвіть критерії діагнозу глутарової
ц еф ал о м іо п атія Л ея, с к л ер о зи в н а п о л іо - ацидемії.
д и с тр о ф ія А льперса, тр и х о п о л ід и стр о ф ія Перша форма:
М ен кеса. — р есп іраторн и й ди стр ес-си н д р о м ;
— м ’язо в а гіпотонія;
Назвіть критерії діагнозу і тип успад — блю ван н я;
кування фумарової ацидемії. — геп атосп лен ом егалія;
К ритерії діагнозу: — н езви чн и й запах сечі;
— п рояв у віці до 5—7 м ісяц ів; — ан ем ія;
— повільне зб іл ьш ен н я маси тіла; — л и ц еві ди см орф ії.
— повторне блю ван ня; Д руга форма:
— підвищ ена збудливість; — р ан н ій прояв;
— то н ік о -к л о н іч н і судоми; — тяж к и й перебіг;
— ди стон ія; — р ан н я смерть.
— м ікроц еф алія, ли цеві дисм орф ії; Третя форма:
— аутизм; — п очаток на п ерш ом у році ж иття;
— загибель унаслідок інтеркурентни х — за тр и м ан н я п си хом оторн ого р о з
ін ф екц ій н и х захворю вань. витку;
Т и п успадкування фум арової ацидем ії — синдром, подібний до синдрому Реє.
авто со м н о-рец еси вн и й . В ідзначається д е Четверта форма:
ф ект ф ум арази. — розлади травн ого тракту;
— гепатом егалія;
Які зміни виявляють під час пара- — ж о втян и ц я;
клінічного обстеження в разі фумарової аци — м ’язо ва слабкість.
демії? П ід час К Т головного м озку в и яв л я
П ід час п ар а к л ін іч н о го о б стеж ен н я ю ть атроф ію білої субстанції.
ви являю ть такі зміни:
— в и с о к а к о н ц е н т р а ц ія ф у м ар о в о ї Опишіть клінічну картину дефіциту
кислоти в сечі; ацил- КоА-дегідрогенази довголанцюгових
— ком п лекс “ п ік -х в и л я ” — на ЕЕГ; жирних кислот.
— атроф ія кори головного м озку, р о з Д еф іц и т аци л-К оА -дегідроген ази д о в
ш и р ен н я ш луночкової си стем и , аген езія голан цю гови х ж и рн и х кислот м ає авто
м озоли стого тіла, ім овірні кісти м озку — сом но-рец еси вн и й тип успадкування. Ф ер
на КТ головного м озку; м ен тн и й д еф ек т — д еф іц и т ф лаві нового
— ф ен ом ен “ рваних червоних воло ф е р м е н ту , вн а сл ід о к чого р о зв и в а є т ь с я
к о н ” — під час ел ектрон н ої м ікроскопії. втори н ни й д еф іц и т карнітину.
Клінічна картина і критерії діагнозу такі:
ІЦо спричинює глутарову ацидемію? — о р ган ічн а ацидурія;
Назвіть тип її успадкування і форми. — блю ван н я;
Х вороба зум овл ю ється м н о ж и н н и м — м ’язо в а гіпотонія;
д еф іц и том мітохондріальних ф лавопротеї- — судоми;
нових ац и л -К оА -дегідрогеназ. Т и п успад — кома;
куван н я — Х -зчеп л ен и й рец еси вн и й і ав — р есп іраторн и й ди стр ес-си н д р о м ;
т о с о м н о -р е ц е с и в н и й . Ф орм и: л ет ал ьн а , — синдром, подібний до синдрому Реє;
н ео н а та л ь н а з вр о д ж е н и м и ан о м а л ія м и — міалгії;
(Х -зчеплена рец еси вн а), н еон атальн а без — м ікроц еф алія;
вродж ен их ан ом алій (два т и п и ), ін ф а н — міоглобінурія.
524
О п и ш іть клінічну кар ти н у деф іц и ту Генералізована форма:

З- гідроксиацил- Ко А-дегідрогенази довголан — м ’язова ди стон ія;
цюгових жирних кислот. — судоми;
Виділяю ть дві ф орм и захворю вання. — блю ван н я;
К ритерії діагнозу такі: — затримання психомоторного розвитку;
Тяж ка форма: — м іотон ія;
— синдром, подібний до синдрому Реє; — ви си п ан н я.
— р еспіраторни й д и стрес-си н д ром ; М 'язова форма:
— м ’язова слабкість; — м іопатія;
— судоми; — зн и ж ен и й імунітет;
— серц ев о-п ечін к ова недостатність; — м етаболічний ацидоз.
— за тр и м ан н я п си хом оторн ого р о з
витку; Опишіть клінічну картину підгострої
— п ери ф ерій н а ней роп атія; некротизивної енцефаломіопатії Лея.
— поліневропатія; П ідгостра н екроти зи вн а енцеф алом іо-
— п ігм ен тн ий ретиніт; п а т ія Л е я м ає а в т о с о м н о - р е ц е с и в н и й ,
— ф етопатія. Х -з ч е п л е н и й р ец еси в н и й , м ітохондріаль
Л егка форма: н и й ти п успадкування.
— нудота; Головні ф ерм ен тати вн і деф екти:
— м ’язова слабкість; — п ір у ватд егід р о ген азн и й ком п л екс
— напади гіпоглікемії; (Е І-к о м п о н е н т );
— л актат-ац и доз; — піруваткарбокси лаза;
— атроф ія кори головного мозку; — 1-й ком плекс дихального лан ц ю га
— ацидурія. ( Н АД- коф ерм еї ггредуктаза);
Х вороба м ає ав то со м н о -р ец е си в н и й — 4-й ком п лекс дихального л ан ц ю га
тип успадкування. (ци тохром окси даза).
Н азвіть тип успадкування і критерії діаг Назвіть критерії діагнозу енцефаломіо

нозу дефіциту 3- гідроксиацил-КоА-дегідроге патії Лея.
нази середньоланцюгових жирних кислот. 1. П рояв з 2-го ти ж н я життя до 7 років.
З ах во р ю ван н я має ав т о с о м н о -р е ц е 2. Н еврологічні скарги.
си в н и й ти п успадкування. У патогенезі — 3. Р есп іраторн и й ди стрес-си н дром .
д еф іц и т ф лавінового ферменту. 4. П ігм ен тн и й ретиніт.
К ритерії діагнозу такі: 5. Синдром, подібний до синдрому Реє.
— гострий початок; 6. Л актат-ац и доз.
— блю вання; 7. С и м етр и ч н е у р аж ен н я базальн и х
— діарея; гангліїв головного мозку.
— судоми; 8. С п о н гіо зн а деген ер ац ія середнього
— синдром, подібний до синдрому Реє; м озку, базальних гангліїв.
— гіпоглікемія;
— ацидурія. Назвіть характерні ознаки прогресив
ної склсрозивної поліодистрофії Альперса.
Н азвіть тип успадкування і критерії Це захворювання має автосомно-реце
діагнозу дефіциту ацил-КоА -дегідрогенази сивний тип успадкування. Критерії діагнозу:
коротколанцюгових жирних кислот. — судоми;
Хвороба має автосомно-рецесивний тип — затр и м ан н я п си х о м о то р н о го р о з
успадкування. У патогенезі — деф іцит фла витку;
вінового ферменту. Розрізняю ть дві форми — поруш ення неврологічного статусу;
захворю вання: генералізовану і м ’язову. — синдром, подібний до синдрому Рес;
К ритерії діагнозу хвороби такі: — м ікроц еф алія;
525
— на ЕЕГ — повільнохвильова ак ти в — гіпотерм ія;

ність, п о ліспайки; — судоми;
— К Т — а т р о ф ія к о р и г о л о в н о г о — характерн і зм ін и волосся і ш кіри;
м о зку . — “ли ц е херу ви м а” ;
— атроф ія зорових нервів;
Щ о являє собою трихополідистрофія — см ерть ун аслідок сепсису або суб-
Менкеса? дуральних крововиливів.
Трихополідистрофія М енкеса (хвороба Ат ипова форма:
кучерявого волосся) має Х -зчеплений ре — пізн ій прояв, л егк и й перебіг;
цесивний тин успадкування. У патогенезі — — на ЕЕГ — гіпсаритм ія; К Т —-атро
деф ект обміну і транспорту міді, внаслідок ф ія м озку.
чого зниж ується активність ферментів, які У крові — н и зьки й рівень міді.
містять мідь: лізилоксидази, цитохром окси- Х ворію ть ли ш е хлопчики.
дази, тирозинази, м оноам іж ж сидази , окси-
дази аскорбінової кислоти, надпероксиддис- Які зміни виявляють під час лаборатор
мутази і зниж ення у крові рівня церулоп- ного дослідження у хворих з мітохондріаль-
лазміиу. Усмоктування міді в травному тракті ною патологією?
різко поруш ене, її вміст у сироватці крові, 1. А цидоз.
клітинах печінки і головного мозку зн иж е 2. П ідви щ ен н я рівнів м олочної і п ір о
ний, а у слизовій оболонці киш ківника, м ’я вин оградн ої кислот у крові та с п и н н о м о з
зах, селезінці, нирках, лім фоцитах і фібро ковій рідині.
бластах підвищ ений. 3. Зб іл ьш ен н я у крові сп іввід н о ш ен
ня л актат/п іруват.
Які патохімічиі зміни виявляють у хво 4. Збільш ен н я у крові співвіднош ення
рих із синдромом Менкеса? З-гідроксим асляної і ацетооцтової кислот.
1. Д еф ек т синтезу колагенових і елас 5. П ідви щ ен н я р івн я кетонових тіл у
тичних волокон та поруш ення будови внут крові та сечі.
р іш н ьої обол он ки артерій. 6. Гіпоглікемія.
2. П оруш ення м інералізації кісткової 7. П ід в и щ ен н я р івн я ам іаку в крові.
тк ан и н и . 8. П ідвищ ення рівня ам інокислот (ала
3. П ідви щ ен а лам кість, кучерявість, ніну, глутаміну, глутамінової кислоти, л ей
деп ігм ен тац ія волосся. ци ну, валіну, ізолейцину) в крові та сечі.
4. П оруш ен н я дихання. 9. П ідви щ ен н я вмісту в крові ж ирних
5. П ід в и щ ен н я в крові і с п и н н о м о з к и слот з різною довж и н ою ланцю га.
ковій рідині рівня Ь -3,4-д и гід рок си ф ен і- 10. З б іл ь ш е н н я е к с к р е ц ії із сечею
лалан ін у, ней ром едіаторні розлади. орган іч н и х кислот.
11. З н и ж ен н я в крові рівня загал ьн о
Назвіть критерії діагнозу синдрому го карнітину.
Менкеса. 12. П ідви щ ен н я вмісту міоглобіну в
К ритерії діагнозу: біологічних рідинах.
Класична форма: 13. З н и ж е н н я ак т и в н о с т і о к и сн о го
— затри м ан н я п си хом оторн ого р о з ф о с ф о р и л ю в ан н я та окрем и х ф ер м ен тів
витку; ен ергети чн ого обм іну в м ітохондріях м іо-
— гіпотроф ія; цитів і фібробластів.
ПРЕНАТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА. ПРОГРАМИ СКРИНІНГУ

Щ о таке пренатальна діагностика? УЗД, оперативну техніку (хоріонбіопсія, ам -
П р ен атал ь н а д іагн о сти к а сп адкови х ніо- і кордоцентез, біопсія м ’язів і ш кіри
хвороб — ком плексна галузь м едицини, що плода) та лабораторні методи (ц и то ген е
ш видко розвивається. Вона використовує тичні, біохімічні, м олекулярно-генетичні).
526
Які умови повинні викопуватися в 2. За н ая вн о сті ви со ко го р и зи к у —

організації і розвитку системи пренатальної н а д а н н я ін ф о р м а ц ії щ одо п р ен а та л ь н о ї
діагностики? діагн ости ки і наслідків п р и й н ято го бать
Ризик ускладнень вагітності після пре кам и ріш ен н я: н ародити хвору ди ти н у чи
н атальної діагности ки не п о ви н ен п ер е перервати вагітність.
вищ увати р и зи к діагн остован ого захворю 3. З абезп еч ен н я оп ти м ал ьн о го веден
ван н я. ня вагітності і р ан н ьо ї д іагн о сти ки внут-
Л ікарі, визначаю чи п о к азан н я до п ре ріш н ьоутробн ої патології.
н а т а л ь н о ї д іа г н о с т и к и , м аю ть зн ати 4. П рогн оз здоров’я майбутніх дітей.
ім овірність хи бн оп озитивн их і хибн он ега-
ти в н и х д іагн озів, або, ін ш и м и сл овам и, Які прямі показання для направлення
м ож ливості методу. на консультацію до спеціаліста-генетика?
П ренатальна діагностика м ає вклю ча 1. В становлена чи п ід озрю ван а сп ад
ти два етапи. П ерш ий етап — виявлення і кова хвороба у сім ’ї.
добір ж ін ок (точніш е, сімей) з підвищ еним 2. К р о вн о сп о р ід н ен и й ш люб.
ри зи ком ген етичнонеблагополучн ого р е 3. Вплив м ож ливих тератоген ів (му
зультату вагітності при м ед ико-ген етично та ге н ів ) д о чи п р о тя го м п ер ш и х трьох
му консультуванні чи первинном у обсте м ісяців вагітності.
ж енні вагітних, у тому числі з ви к ори стан 4. Значн і відхилення результатів біо
ням м етодів ск р и н у вал ьн о ї діагн ости ки . хімічного скри н ін гу м аркерних си роватко
Д ругий етап — уточню вальна пренатальна вих білків у крові вагітної.
діагностика. Які б методи уточню вальної 5. В иявлення ультразвукових м аркерів
діагн ости ки не використовувалися (ін ва хром осом них хвороб і вродж ених вад р о з
зивні чи н еінвазивні, лабораторні, дорогі, витку у плода.
трудомісткі), аналізи проводяться тільки в
ж ін ок з ф акторам и ризику. Які три групи методів П Д можна виді
Група ф ахівців з п ренатальної д іагн о лити?
сти ки (акуш ер—гінеколог, л ік а р -г е н е т и к , С кри н увальн і, н еін вази вн і, інвазивні
л ік ар —л аб оран т—генетик) п ови н н а знати (з наступною лабораторною діагностикою ).
про діагностичні обм еж ен ня методу в за Д ля к ож н ого методу є свої п о к а за н н я і
галі і в їхній лабораторії зокрем а. Н а п р и к п р о ти п о к азан н я, м ож ливості, у ск л ад н ен
лад, відділення має у своєму розпорядж енні ня. Вибір методу і вся такти ка п р ен аталь
ультразвукову техніку, може брати зразки ної діагн ости ки п ови н н і бути суворо ін ди
тк ан и н і клітин плода, однак лабораторна відуалізовані відповідно до к о н кр етн о ї си
діагностика для нього може бути недоступ туації в родині та стану вагітної.
ною чи обм еж еною .
Група ф ахівців п ови н н а суворо д о т Яке завдання перинатального скринінгу?
рим увати стандартів ви зн ачен н я показан ь В и зн ач ен н я у п о п у л яц ії ж ін о к груп
і в и к о н а н н я п р о ц ед у р і л а б о р а т о р н и х високого ри зи ку н ародж ен н я дітей з врод
аналізів, здійсню вати поточний контроль ж е н и м и вадам и р о зви тк у і сп а д к о в и м и
яко сті роботи , а також м ати статисти ку хворобам и, які потребую ть детальніш ого
закін чен н я вагітностей і розходж ення діаг аналізу стану плода за до п ом огою ультра
нозів (ко н трол ь після абортів чи після н а звукових та сп еціальних лабор ато р н их м е
родж ень). тодів дослідж ен н я.
Які завдання пренатальної діагностики? Щ о передбачають програми скринінгу

1. Н ад ан н я майбутнім батькам вичер
у пренатальній діагностиці?
пн ої інф орм ац ії про ступінь ризику н арод 1. У льтразвуковий ск р и н ін г плода.
ж е н н я ди ти н и з вродж еною та спадковою 2. Б іо х ім ічн и й с к р и н ін г м ар к ер н и х
патологією . білків у си роватц і крові вагітної.
527
3. Ц итогенети чний скри н ін г. гію (екзогенну чи ендогенну) вона має. Д ля

4. М олекулярний скри нін г. виклю чення останньої, п ринайм ні на рівні
5. Ім унологічний скри н ін г. хром осом н ого дисбалан су, ультразвукове
скануван н я має бути о б о в ’язково д о п о вн е
Яку стратегію вироблено відповідно до не цитогенетичним дослідж енням плода.
рекомендацій Європейської асоціації з пе
ринатально!' медицини? На якому тижні гестації проводиться
1. К ож ній вагітній реком ен д ован о З— біохімічний скринінг сироваткових білків?
4-разове У ЗД плода (рівень 1). С кри н ін г сироваткових білків зазвичай
2. О сн овн е дослід ж ен н я з метою ви здійсню ю ть,на 15—18-му тиж нях вагітності.
явл е н н я вад розвитку на 18—22-м у ти ж
нях вагітності (рівень 2). Які методи діагностики належать до
3. В и значенн я вагітних груп ви сокого скринувальних лабораторних методів?
р и зи к у н а п ерш ом у рівні ультразвукового Д о скри н увальн и х лабораторних м е
скр и н ін гу, детальне обстеж ен н я їх на дру тод ів, як і в и зн ач аю ть п отребу у п р е н а
гому рівні. тальній діагн ости ц і, належ ать:
4. О бстеж ен н я на третьом у рівні вагі 1. В и зн ачен н я в сироватці крові вагі
тн и х з н е о д н о з н а ч н и м и р е з у л ь т а т а м и , тн о ї си роваткови х м аркерів матері:
одерж ан и м и на попередніх рівнях обсте — к о н ц ен тр ац ії а-ф ето п р о теїн у ;
ж ен н я, особливо при підозрі аном алій р о з — рівня хоріонічного гонадотропіну
витку серц я і м озку плода. л ю ди н и ;
— р ів н я н е зв ’язан о го естріолу;
На шо звертають увагу на 10—14-му — асо ц ій о ван о го з вагітністю п л азм о
тижнях вагітності при ультразвуковому об вого білка А;
стеженні плода? — си р оваткового активіну-А .
У ході обстеж ен ня на 10—14-му ти ж 2. В иділення клітин або Д Н К плода з
нях вагітності визначаю ть ж иттєздатність організм у матері.
плода, кількість плодів у м атці, уточ н ю
ють терм ін вагітності (це особливо важ л и Як продукуються сироваткові білки?
во для наступного о ц ін ю ван н я результатів С ироваткові білки є ем б р іо н сп ец и ф і-
біохім ічного скри нін гу на 15—18-му ти ж ч н и м и , тобто продукую ться ем бріоном або
нях вагітності), вим ірю ю ть величину ком - плацен тою і надходять у кровотік матері.
ірцевого простору, визначаю ть тяж кі ан а К он ц ен тр ац ія їх у сироватці крові вагітної
том ічні вади, стан назальних кісток. зм іню ється залеж н о від терм іну вагітності
і стану плода.
На що звертають увагу при ультразву
ковому скринінгу на 18—22-му тижнях ва Щ о таке а-фетопротеїн?
гітності? а -Ф е т о п р о т е їн (А Ф П ) — о сн о в н и й
У ході ультразвукового скри нін гу на к о м п о н ен т ф етальн ої сироватки на ранніх
18—22-му тижнях вагітності звертають увагу терм інах вагітності. В иробляється ж о в тк о
на наявність малих аном алій розвитку та вим м іш ком і печінкою плода, екскретуєть-
тяж ких, не сумісних з ж иттям анатом ічних с я з сечею плода в ам н іо ти ч н у ріди н у,
вад, ви явлення яких є достатньою підста звідти п р о н и к ає у кров матері крізь п л а
вою д л я р е к о м е н д а ц ії п е р е р в а т и д ан у центу або плідні оболон ки . Б ілок в и я в л я
в а г іт н іс т ь . В о д н о ч а с у л ь т р а з в у к о в и й ю ть у крові матері з 5—6 -го ти ж н я вагіт
ск р и н ін г так само, як і біохім ічний, лиш е ності. Й ого к о н ц ен тр ац ія протягом вагіт
констатує наявність поруш ень, але не роз ності істотно зм ін ю ється.
криває їх причин. Відповідно і тактика ве З н а ч н е п ід в и щ е н н я (у 5— 10 разів)
ден н я вагітності визначається не лиш е тяж рівня А Ф П у сироватці крові м атері у II
кістю виявленої вади, а й тим , яку етіоло трим естрі вагітності з ви сокою ім о вір н і
528
стю вказує на н аявн ість деф ектів закри ття підвищ ується, а при трисомії хром осом и 18
н евральної трубки — ан ен ц еф ал ію , с п и н (синдром Едварда) — зниж ується.
н ом озкову грижу. П ідвищ ен ня рівня А Ф П
реєструю ть і при інш их патологічних ста Щ о таке некон’югований естріол?
нах плода (гастрош изис, ом ф алоцелє, а н о Н е к о н ’ю гован и й естріол (Н Е ) — сте
м алії н и р ок ), у разі загрози п ер ер и ван н я роїд н и й горм он . П родукується ф ето п л а-
вагітності тощ о. В одночас у ЗО % випадків ц ен тарн и м к ом п лексом , п ечін кою і н ад
хром осом них поруш ен ь (синдром Д ауна) нирковим и залозами плода, прон и кає у м а
рівен ь А Ф П з 15-го по 18-й ти ж день вагі т е р и н с ь к и й к р о в о т ік . Н е к о н ’ю г о в а н а
тності зн и ж ен и й . ф орм а кращ е характеризує стан ф етоп ла-
ц ен тарного ком плексу, ніж загальн и й ес
Щ о потрібно робити, якщо виявлена тріол. За ко н ц ен тр ац ією Н Е у сироватці
зміна рівня а-фетопротеїну? крові вагітної м ож на ви зн ачи ти ф у н к ц іо
У разі в и яв л ен н я зм ін и р ів н я А Ф П н ал ьн и й стан плац ен ти і плода. У нормі
ж інку направляю ть на додаткове обстеж ен рівень Н Е зростає від 4 л /м о л ь . Зн и ж ен и й
ня. Я кщ о концентрац ія білка підвищ ена, р ів ен ь Н Е сп о с те р ігаєть ся при п р и р о д
то для уточнення діагнозу аномалії невраль ж ен ій гіперплазії ко р и н ад н и ркови х залоз,
ної трубки проводять УЗД і в и зн а ч е н н я при деф іц и ті п л ац ен тар н о ї сульфатази.
кон ц ен трац ії А Ф П в ам ніотичній рідині.
Я кщ о концентрація білка зниж ена, при зн а Щ о дає визначення некон’югованого
чають цитогенетичне дослідж ення клітин естріолу?
(ам ніоцитів чи лім ф оцитів) плода. В ведення до п рограм и скри н у вал ьн о ї
діагностики ви зн ачен н я вмісту в сироватці
Які показники допомагають діагносту крові вагітної н е к о н ’ю го ван о го естріолу
вати хворобу Дауна у плода? розш и рю є мож ливості методу, щ оправда,
Підвищ ити ефективність скринувальної при цьом у істотно збільш ується відносна
діагностики хвороби Дауна допом агає по к іл ьк ість х и б н о п о з и т и в н и х р езультатів.
єднання тесту на А Ф П з визначенням рівня Рівень зазн ач ен о го горм он у зн ачн о н и ж
хоріонічного гонадотропіну лю дини (ХГЛ) у чий при ви н ош уван н і плода з хворобою
сироватці крові майбутньої матері. У нормі Дауна. Н айбільш і діагностичні мож ливості
вміст ХГЛ зм енш ується до низьких значень з ’являю ться при ко м б ін ац ії трьох о п и са
після І трим естру вагітності. Водночас у них тестів (А Ф П , ХГЛ, Н Е ).
68 % ж інок, які винош ую ть плід з хром о
сомною хворобою, цей показник залишається Перелічіть неінвазивні методи прена
підвищ еним до народж ення дитини. М едіа тальної діагностики.
на концентрації ХГЛ при синдромі Даупа Ідеться про методи обстеж ення плода
підвищ ена вдвічі й більше. Х ибнопозитивні без оперативного втручання. Це ультразву
результати одержують рідко. кова діагностика, електрокардіографія, р ен
тгенограф ія. О станнім и рокам и поступово
Щ о таке хоріонічний гонадотропін лю збільшуються м ожливості застосування м е
дини? тоду Я М Р Т для візуалізації плода. Варто за
ХГЛ — гл ікоп ротеїн . С к л ад ається з уваж ити, щ о цінність цього методу значно
двох субодиниць — альфа і бета, секретусть- з н и ж у є т ь с я ч е р е з н е в е л и к у ш в и д к іс т ь
ся клітинам и трофобласта, виявляється у ф орм ування зображ ення (секунди і десят
сироватці крові ж інки з 10— 12-ї доби після ки секунд), щ о внаслідок рухливості плода
зап лідн ен н я, тобто на 3—5-й д е н ь після може давати неправильні результати.
ім п лан тац ії. Й ого к о н ц ен тр а ц ія ш вид ко
зростає і сягає максимуму на 8— 10-му тижні Яке значення УЗД?
вагітності. Рівень ХГЛ при трисомії хром о УЗД дає зм огу виявити я к вроджені
сом и 21 у плода (синдром Д ауна) зазвичай вади розвитку, так і ф у н к ц іо н ал ь н и й стан
529
плода і його провізорни х орган ів (п л а ц ен центобіопсія, одерж ання ам н іотичної ріди

ти, п уп ови н и , оболонок). Т ерм ін и прове ни (ам н іо ц ен тез), б іоп сія тк ан и н плода,
д е н н я УЗД в У країні ви зн ачен і наказом взяття крові плода (кордоцентез).
М О З. Це 1 0 - 1 3 , 2 0 - 2 2 і 3 0 - 3 2 - й ти ж ні
вагітності. У ЗД м ож на також ви к ори сто Щ о визначає вибір інвазивного методу
вувати дл я ви яв л ен н я за тр и м а н н я росту дослідження?
ем бріона чи плода, п очинаю чи з 6—8-го Вибір ін вази вн ого методу до сл ід ж ен
ти ж н я вагітності. УЗД може застосовува ня визначаю ть п о к азан н я до його п рове
ти ся і я к ск ри н увал ьн и й , і я к уточню валь- д е н н я, терм ін вагітності, інструм ентальна
н и й метод. У деяки х країнах УЗД п рово і методична оснащ еність центру пренаталь
дять усім вагітним . Це доп ом агає п о п ер е ної діагностики, а також кваліф ікація л іка-
дити н арод ж енн я 2—3 дітей із серй озн и м и р я-оператора.
вродж еним и вадами розвитку н а 1000 н о
вон ародж ених, що станови ть п р и б л и зн о Який інвазивний метод взяття плідного
30 % усіх дітей з такою патологією . матеріалу застосовують у І триместрі вагіт
ності (період органогенезу)?
Які показання для проведення додат Хоріонбіопсія: трансцервікальним (7—
кового детального УЗД? 12 ти ж н ів) і тр ан саб д о м ін ал ьн и м (9— 12
1. В и явл ен н я відхилень (м аркерів п а тиж нів) способам и.
тології) чи вад розвитку плода в ході с к р и
нувальної УЗД. Які інвазивні методи взяття плідного
2. Н евідповідність розм ірів плода те р матеріалу застосовують у II триместрі вагі
міну вагітності. тності (плідний період)?
3. Н арод ж ен н я п опередньої д и ти н и з
1. П л ац ен т о б іо п с ія : ц и т о г е н е т и ч н а
вродж ен им и вадами розвитку.
діагности ка (до 20 ти ж н ів), м олекулярн а
4. Н аявн ість у ж ін ки хвороб (ц укро
діагн ости ка (до 25 тиж нів).
вий діабет, епілепсія, алкоголізм тощ о), які
2. А м ніоцентез: р ан н ій (13— 14 ти ж
підвищ ую ть ри зи к н ародж ен ня дити н и з
нів), зви ч ай н и й (15—22 тиж ні).
вродж еним и вадами розвитку.
3. К ордоцентез (п у н кц ія п у п ови н и з
5. В плив тератоген ного ф актора (ра
метою взяття крові плода).
діац ія, хімічні реч ови н и , інф екції) у перш і
10 ти ж н ів вагітності.
Який матеріал використовують для хро
6. Н аявність вродж ених вад розвитку
мосомного аналізу?
у когось із подруж ж я (або в родичів I—III
ступенів сп орід н ен н я по лініях чоловіка і Залеж но від терм іну вагітності і зав
друж ини). дань дослідження матеріалом для хромосом
ного аналізу можуть бути клітини ам н іо
Щ о являють собою інвазивні методи тичної рідини, хоріона, плаценти, а також і
пренатальної діагностики? лім ф оцити пуповинної крові плода, одер
Інвазивні методи пренатальної діагн о жані тим чи ін ш и м інвази вн и м способом.
стики — це внутріш ньом аткові втручання
під ультразвуковим к он тролем , які в и к о Щ о являють собою хоріон- і плаценто
н у ю ться в ум овах о п е р а ц ій н о ї з м етою біопсія?
одерж ан ня плідного м атеріалу для н аступ Х оріон- і плацентобіопсію застосову
них гістологічних, біохім ічних, ц и тоген е ють для одерж ання невеликої кількості вор
ти чн и х чи м олекулярних аналізів. син хоріона чи ш маточків плаценти у п е
ріод з 7-го по 16-й тиж день вагітності. П ро
Які методи пренатальної діагностики цедура здійсню ється трансабдом інально чи
належать до інвазивних? т р а н с ц е р в ік а л ь н о п ід к о н т р о л е м У ЗД .
Д о інвази вн и х належ ать такі методи П ри н ц и п ової різниці між п оказан н ям и до
п р ен атальної діагностики: хоріон - і пла- за с то с у в а н н я цих двох сп о с о б ів б іо п сії
530
немає. Вибір процедури залеж ить від того, років. Зазви чай ц я процедура зд ій сн ю єть
яким методом фахівець володіє кращ е. ся на 15— 18-му тиж ні вагітності. Р анній
ам н іоц ен тез проводять на 12— 15-му тиж ні
Які ускладнення можуть виникати під вагітності. Р изик ускладнень вагітності при
час застосування хоріон- і плацснтобіопсії? ам н іоц ен тезі м ен ш и й , ніж при хоріон біо
О дним з ускладнень хоріонбіоп сії є псії. За д а н и м и деяки х авторів, він зовсім
викидень. Загальні втрати плодів після хо н езн ач н и й (0,2 %). З цієї п р и чи н и в бага
ріонбіоп сії стан овлять у середньом у 2,5— тьох центрах прен атальн ої діагностики пе
З %. Н е всі ці втрати зум овл ен і сам ою р е в а ж н о р о б л я т ь а м н іо ц е н т е з , а не
процедурою : у цю величину входять с п о н хоріонбіопсію . У разі невдалого аналізу хо-
тан н і викидні. Власне хоріонбіопсія інду ріонбіоптатів пренатальну діагностику п о
кує, м абуть, 1 %, в у ся к о м у р азі, 1—2 % вторю ю ть за допом огою амніоцентезу.
випадків передчасного п ер ери ван н я вагіт А м н іо ц ен тез роблять крізь передню
ності. Я ки х-н ебуд ь п оруш ен ь п л ац ен ти , черевну стінку вагітної під контролем УЗД.
росту плода, появи вродж ених вад р о зви т А м н іоц ен тез к р ізь піхву м о ж л и ви й , але
ку і зб ільш ен н я пери натальної см ертності його застосовую ть рідко. З ам н іотичної п о
після хоріонбіоп сії не спостерігається. У р ож н и н и беруть 3—30 мл рідини.
деяки х центрах відм ічено, щ о р ан н я хорі
он біоп сія (у терм ін до 8 ти ж нів вагітності) Як проводиться дослідження амніотич
м о ж е ін д у к у в а т и в р о д ж е н і а м п у т а ц ії ної рідини?
кінцівок, так звані редукційні вади. У зв ’я з З б іо х ім іч н и х п о к а з н и к ів р ід и н и
ку з ц им (з 1992 р.) хоріонбіопсію реко тільки ко н ц ен тр ац ія А Ф П є д іагн ости чн о
м ендується п роводити після 8-го ти ж н я значущ ою . О сн о вн и м дж ерелом д іагн о с
вагітності, а плацентобіопсію — після 11-го т и ч н о г о м ате р іал у при а м н іо ц е н т е з і є
тиж ня. клітини. їх о бо в’язко во потрібно культи
вувати (на це витрачається 2—4 ти ж н і) і
Щ о роблять з одержаним матеріалом? для ц итогенетичних, і для біохімічних дос
Зразки хоріона (ворси н и ) підлягаю ть л ід ж ен ь. Т іл ьк и м о л е к у л я р н о -г е н е ти ч н і
лабораторній (цитогенетичній, м олекуляр варіанти д іагн о сти к и за д о п о м о го ю по-
н о -ге н е т и ч н ій , б іо х ім іч н ій ) д іа гн о с т и ц і лім еразної лан ц ю го во ї р еакц ії не ви м ага
спадкових хвороб. П ри аспірації ворсин хо ю ть культивування клітин.
ріона в матеріал можуть потрапляти кліти
ни децидуальної оболонки матки, що може Щ о являє собою кордоцентез?
сп р и ч и н яти діагн о сти ч н і п ом и лк и . Вва К ордоцентез, тобто взяття крові з пу
ж ається, щ о в 4 % ви п адків л аб ораторн а п о ви н и , став ш и рш е ви ко р и сто ву вати ся
діагн о сти ка біоптатів хоріона дає хибн о- п іс л я т о г о , я к ц ю п р о ц е д у р у п о ч а л и
п ози ти вн і результати (н ап р и к л ад , у 1,5 % здійсню вати під контролем УЗД, тобто без
аналізів відзначається хром осом ний м озаї ф етоскопії. П роцедуру проводять з 20-го
ц и зм , як и й є м озаїц и зм ом хоріона, а не тиж ня вагітності. Зразки крові є о б ’єктом
ем бріона), а іноді (хоч і дуж е рідко) — х и б для цитогенетичних (культивую ть л ім ф о
н онегативні результати. Т очність аналізів цити), м олекулярно-генетичних і біохіміч
багато в чому залеж и ть від к вал іф ік ац ії них методів діагностики спадкових хвороб.
л ік а р я —л аб о р ан та—генетика. Кордоцентез використовую ть для діаг
н остики хром осом н и х хвороб, гем атологі
Щ о являє собою амніоцентез? чних спадкови х хвороб (гем оглобінопатії,
А м ніоцентез, або проколю ван ня пло коагулопатії, тро м б о ц и то п ен ії), ім уноде
дового міхура з метою одерж ання н авко ф іцитів, гем атологічного статусу при ре-
лоплідної рідини й клітин ам ніона і плода, зус-сен си білізац її.
які в ній знаходяться, використовується для Ч астота ускладн ен ь при кордоцентезі
прен атальн ої діагн остики з початку 70-х не п ереви щ ує 2 %. П р оц ед ура з п ер ш о ї
531
сп р о б и у сп іш н а у 80—97 % ви падків. П е Які відомості одержують за допомогою

ревага кордоцентезу порівняно з ам ніоцен - цитогенетичного аналізу?
тезом полягає в тому, щ о кров є зруч н і За доп ом огою цитоген ети чн ого а н а
ш им о б ’єктом досл ід ж ен н я, ніж кліти ни лізу уточню ю ть каріотип плода. Складність
ам н іо ти чн ої рідини. Л ім ф оц и ти культиву методів хром осом н ого аналізу у різні те р
ю ться ш видш е (2—3 дні) і надій ніш е за м іни вагітності роби ть м асовий ск р и н ін г
ам н іоц и ти. н ереал ьн и м , том у його проводять у групах
високого генетичного ризику розвитку хро
Для чого проводять біопсію тканин плода? м осом н о ї патології.
Б іопсію тк ан и н плода я к діагн ости ч
ну процедуру здійсню ю ть у II трим естрі До яких категорій вагітних застосову
вагітності під контролем УЗД (раніш е — ють цитогенетичний скринінг?
під візуальним ф етоскопічн им контролем ). Ц ито ген ети чн и й ск р и н ін г застосову
Д л я д іагн о ст и к и тя ж к и х сп ад к о ви х ю ть для деяких категорій вагітних, які н а
хвороб ш кіри (іхтіоз, епідерм оліз) роблять леж ать до груп високого р и зи ку хром осом
біопсію ш кіри плода. Далі проводять п а- них хвороб у плода. Т ак и м и є: 1) вагітні
то м о р ф о л о гіч н е , а іноді й ел е к т р о н н о - віком до 17 та понад 35 років і старш і; 2)
м ікроскопічне дослідж ення. М орфологічні ж ін ки , які ран іш е н ародили ди тину з м н о
критерії наявності спадкових хвороб ш кіри ж и н н и м и вродж еними вадами розвитку чи
ум ож ливлю ю ть точ н и й діагноз чи до п о м а хром осом ною хворобою ; 3) ж ін ки з хро
гаю ть впевнено його відкинути. м о со м н и м и перебудовами у своєм у к ар іо
Д л я д іагн о сти к и м ’язо в о ї д и стр о ф ії типі чи ж ін ки , які м аю ть чоловіків з п о р у
Д ю ш е н н а на вн утр іш н ьо у тр о б н ій стадії ш ен н ям и у каріотипі (сім ейне носійство
розвитку розроблений ім ун оф лю оресц ен - хром осом них аберацій).
тн и й м етод. Д л я ц ього роблять біопсію
м ’язів плода. Біоптат обробляю ть м онокло- Щ о таке молекулярний скринінг?
н альн и м и м іченим и антитілам и до білка М олекулярний скри н ін г являє собою
дистроф іку, котрий у хворих не синтезуєть частину більш ш ирокої програми ск р и н ін
ся. Відповідне ф л ю оресц ен тн е о б роб л ен гу спадкової м оногенної патології, яка трап
н я “ в и с в іч у є” біл ок. П ри у сп ад к у ван н і л яєть ся в 1 % новон ародж ен и х. Т ак сам о,
патологічного гена світіння відсутнє. як і цитоген ети чн и й скри н ін г, він мож е
стосуватися як самих батьків, так і плода.
Щ о такс фетоскопія? У перш ом у випадку завданням дослідж ен
Ф етоскоп ія (уведення зонда й огляд ня є виявлення прихованого (гетерозигот
п л о д а) п ри с у ч ас н ій гн у ч к ій о п т и ч н ій ного) носійства мутацій у разі автосом но-
техніці не станови ть зн ачн и х труднощ ів. рецссивних хвороб або хвороб, зчеплених
О днак метод візуального обстеж ен ня п л о з Х-хромосомою, уточнення клінічного діаг
д а для ви явл ен н я вродж ених вад розвитку нозу, аналізу інф орм ації про сім ’ю.
використовується рідко, тільки у разі особ
ливих показань. Він проводиться на 18— Щ о таке імунологічний скринінг вагітних?
23-му тиж ні вагітності. С п рава в тому, що Ім у н о л о гіч н и м н ази в аю т ь с к р и н ін г
майже всі вроджені вади розвитку, які мож вагітних на н аявн ість н и зк и ін ф екц ій , які
на побачити за допом огою оптичн ого зо н п о тен ц ій н о поруш ую ть вн утріш ньоутроб
да, діагностую ть за допом огою УЗД. З р о ний розвиток плода. Д о таких ін ф екцій н а
зуміло, щ о процедура УЗД простіш а і б ез леж ать: віруси краснухи і простого гер п е
печніш а. Д ля ф етоскопії потрібне введення су, цитом егаловірус, вірус вітряної віспи,
зонда в ам ніотичну п орож ни ну, щ о може зб у д н и к ів т о к с о п л а з м о з у . Н а я в н іс т ь у
сп р и ч и н и ти у ск л ад н ен н я вагітності. Ви ж інок антитіл вказує на те, щ о вони п ер е
кидні стаю ться у 7—8 % ви п адків ф е т о несли відповідне захворю ван н я до вагіт
скопії. ності. В исокі титри антитіл за наявн ості
532
IgM ан ти тіл вказую ть на ак ти в н у ф азу 2) наявн ість діагн ости чн и х (ан ал іти ч
ін ф екц ій н ого процесу. них) м ікром етодів на рівні ви к о р и стан н я
одн ієї чи кількох кліти н ;
Які показання для направлення на пре 3) мікрохірургічна техніка (м ікробіоп -
натальну діагностику? сія) для взяття м інім альної кількості клітин
1. Вік ж інки до 17 та п онад 35 років. без уш кодж ен н я зародкового пухирця;
2. Н аявність сам овільних викиднів 4) точні медичні показан н я з боку сім ’ї
у ран н і терм ін и вагітності. для п роведен н я діагн ости ки .
3. Н аявність у сім ’ї ди ти н и чи ви яв
л ен н я у ході попередньої вагітності плода Які шляхи одержання передімпланта-
із синдром ом Д ауна. ційних ембріонів?
4. Інш і хром осом ні хвороби. О держ ан н я п ередім п лан тац ій н и х е м
5. М нож инн і вродж ені вади розвитку бріонів м ож ливе двом а ш ляхам и: нехірур-
плода при попередній вагітності. гічним м атковим лаваж ем і зап лідн ен н ям
6. С ім е й н е н о сій ств о х р о м о со м н и х у пробірці.
перебудов.
7. Моногенні захворювання, раніше діаг Щ о являє собою матковий лаваж?
ностовані в сім ’ї чи у найближчих родичів. За допом огою м аткового лаваж а у п е
8. В ж ивання перед чи у ранні терм іни ріод 90— 130 год після зап лідн ен н я м ож на
вагітності н изки ф арм акологічни х п р еп а одерж ати зародок, як и й щ е не ім планту
ратів (цитостатични х, анти еп іл еп ти чн и х, вався. На цей час зародок сп ускається з
п ротипухлинних препаратів, деяки х ан т и м аткової труби в матку. П роцедура б езб о
біотиків тощ о). л іс н а і безпечна. Відповідні п р и сто су ван
9. П ерен есен і вірусні ін ф екц ії (геп а н я (уловлю вач, п р о від н и к і катетер) уже
тит, краснуха, токсоп л азм оз та ін.). в и п р о б у ван і. П ро ц ед у р а не в п л и ває на
10. О п ром ін ен н я одного чи обох м ай наступні оваріальні ц и кли і не п ер еш ко д
бутніх батьків до зачаття. ж ає м айбутнім вагітностям.
11. П ози ти вн і результати біохім ічно П ісля п ід садж ен н я зар о дк а в м атку
го чи ультразвукового скринінгу. успіш на вагітність настає в 50 % випадків.
Щ о таке передімллантацшна діагнос Як проводять дослідження перед екст-

тика? ракорпоральним заплідненням?
П ередім плантаційна діагностика нале Екстракорпоральне запліднення і дроб
ж ить до методів первин ної проф ілактики л ен н я зиготи добре відомі в акуш ерській
спадкових хвороб. Цей напрям дослідж ень практиці. Ц ей метод застосовую ть для п о
розви вається з середини 80-х років. Д ля дол ан н я безплідності через непрохідність
діагностики спадкових хвороб використо маткових труб. Незважаючи на те, що тільки
вують зародки ранніх стадій розвитку. П е- 10—20 % підсадж ень є усп іш н и м и , м етод
редімплантаційна діагностика на відміну від використовується дедалі ш ирш е. М ікрохі
зви чай н ої пренатальної діагностики д о п о рургічна процедура здійсню ється за д о п о
м агає уникнути повторних абортів у сім ’ях могою м ікром аніпулятора. Від зародка на
з високим ри зиком спадкової патології. стадії 8— 16 клітин м ож на відокрем ити 1—
2 клітини. Іноді дослідж ення обмежується
Які умови персдімплантаційної діагно вторинним полярним тільцем (воно несе
стики? геном яйц екліти н и). Зародок зберігаю ть в
П ер едім п л ан тац ій н а д іагн о сти ка ус ум овах гли бокого за м о р о ж ен н я (або він
піш н а за таких умов: продовжує розвиватися у ш тучних умовах),
1) легке одерж анн я зародка на перед- поки проводиться аналіз клітин. П ідсаджен
ім п лан тац ійн ій стадії розвитку (до 5—-7-го ня після зам орож ення може бути зроблене
д н я після запліднення); під час бу д ь -як о го ін ш о го о вар іал ьн о го
533
циклу, не о бов’язково в той сам ий м ісяць, хи бн оп ози ти вн и х результатів м ає бути не

коли взята яйцеклітина. м ен ш и м за 1:5. П о -ін ш о м у це м ож на н а
звати чутливістю і сп ец и ф ічн істю методу.
Як проводять діагностику на рівні однієї 3. Н ад ій н ість, або відтворю ван ість.
чи кількох клітин? Результати о бстеж ен н я п ови н н і однаково
Д іагн о сти ка на рівні однієї чи кількох відтворюватися у роботі різних дослідників.
кліти н у д а н и й час реал ьн а при деяки х 4. Доступність біологічного матеріалу.
хворобах. її проводять з ви к о р и стан н ям М етод має бути застосовний до аналізу біо
полім еразної ланцю гової реакції, м онокло- логічного матеріалу, яки й легко одержувати
нальних антитіл, ультрам ікроаналітичних в малій кількості, зберігати хоча б кілька днів
методів. Уже є повідом ленн я про успіш ну і пересилати до централізованої лабораторії.
діагностику на п ередім плантаційній стадії
н и зки хвороб (синдром М арф ан а, м іото Яка мета програми масового скринінгу
нічна дистроф ія, хорея Гентінгтона, сім ей новонароджених? Назвіть етапи такої про
ний п о л іп о зн и й рак товстої к и ш к и , м уко грами.
вісцидоз, G 2 гангліозидоз, хвороба Т ея — О сновна мета програм масового с к р и
С акса, синдром Л еш а — Н іхана, таласе- нінгу новонародж ених на спадкові хворо
м ія, сп и н ал ьн а м 'язо ва атроф ія, м ’язова би — ран н є ви яв л ен н я захворю ван н я на
ди строф ія Д ю ш ен н а, розум ова відсталість доклін іч н ій (доси м п том н ій ) стадії й орга
з л ам кою Х -хром осом ою ). нізац ія л ікуван н я. П рограм а о б о в’язко во
вклю чає такі етапи:
Назвіть критерії проведення масового 1) взяття біологічного м атеріалу для
скринінгу. д ослід ж енн я в усіх н овон ародж ен и х і його
М асовом у скри нін гу підлягаю ть спад до ставл ен и я до діагн о сти чн о ї лабораторії;
кові хвороби, ш о відповідаю ть таки м к р и 2) л абораторн а скр и н у вал ьн а д іагн о с
теріям : тика;
1. Без своєчасного п роф ілакти чн ого 3) угочню вальна д іагн о сти ка всіх в и
л ік у ван н я хвороба істотно зниж ує ж и ттє падків з пози ти вн и м и результатам и, о д ер
здатність, п ризводить до інвалідності. Хво ж ан и м и при скринінгу;
рий потребує сп ец іальн ої допом оги. 4) л ік у ван н я хворих і д и с п ан с ер и за
2. Є прості, економічні методи точної діаг ція з контролем за ходом л ікуван н я;
ностики захворюваї гня на доклінічній стадії. 5) медико-генетичне консультування сім’ї’.
3. Д ля хвороби, яку виявляю ть, є еф ек
тивні методи проф ілактичн ого л ікування. Як проводиться масовий скринінг на
4. Частота хвороби, яку ви являю ть, феніїкетонурію?
перебуває у межах 1:10 000 і вищ е. Л и ш е в Б іологічним м атеріалом для ск р и н у
деяки х країнах ти м часово за наявності до вальної діагн ости ки ф ен ілкетон урії є в и
сл ід н и ц ьк о ї групи ск ри н ін гу підлягаю ть суш ені на хром атограф ічном у папері п л я
х в о р о б и , щ о т р а п л я ю т ь с я з ч а с т о то ю ми кап іл яр н о ї крові н овон ародж ен и х (при
1:20 0 0 0 -1 :4 0 0 0 0 . д еяки х м оди ф ікац іях методу ви кори стову
ють ф ільтрувальний папір). Д іагностичний
Які вимоги пред’являють до методик матеріал м ож на пересилати пош тою в ц ен
масового скринінгу? тралізовану лабораторію .
Д іагностичні методи м асового ск р и н К ров у н овонародж ених беруть на З—
інгу маю ть відповідати таким критеріям . 5 -й день після н арод ж ен н я, тобто ш е у п о
1. Е к о н о м іч н іст ь . М етоди п о в и н н і л оговом у будинку (раніш е браги кров не
бути техн ічн о простим и і деш еви м и для варто через високу ім овірн ість хи бн о н ега-
м асових дослідж ень. тивних результатів).
2. Д іагн остичн а значущ ість. Х ибноне- У разі о три м ан н я п озитивного резуль
гативних результатів п рактично не п о ви н тату проводиться уточню вальна біохім іч
но бути, а сп іввід нош ен ня п ози тивни х і на діагностика.
534
М едична генетика: Підручник / Кол. авт.; За ред. О.Я. Гречаніної,
М 90 Р.В. Богатирьовоі, О.П. Волосовин. — К.: М едицина, 2007. — 536 с.
ISBN 978-966-8144-57-8
У п ідручнику викладен о сучасні уявлен ня про спадкові хвороби лю дин и . О п и
сано біохім ічні, м олекулярн і, ц и тогенети чн і та ультразвукові методи д іагн о сти ки ,
п р о ф іл акти к и і л ік у в ан н я п ри р о д ж ен о ї та сп адк о во ї генети чн ої патології. Ш и р о ко
п одан а її к л ін ічна картин а. Д етал ьн о о п и сан о метаболічні хвороби, у том у числі і
м ітохондріальні.
О собливу увагу п риділен о п р енатальн ій діагно сти ці п рирод ж ен ої та сп адк о во ї
патології.
А вторами описані власні спостереж ен ня хворих з різною генетичною патологією .
П ідручник добре Ілю стрований.
Д ля студентів вищ их м едични х (ф арм ац евти чн и х) н авчальних закладів 111—IV
рівнів акредитації.
Б Б К 52.5
УДК 575.167
Н А В Ч А Л ЬН Е В И ДА Н Н Я
Гречаніна О лена Я ківна

Х оф ф манн Георг
Б огатирьова Раїса Василівна
Волосовець О лександр П етрович та ін.
МЕДИЧНА ГЕНЕТИКА
За ред. О. Я. Гречаніної,
Р.В. Богатирьовоі, О.П. Волосовця
Обкладинка художника В.М. Трупової
П ідп исано д о друку 20.05.07.

Ф орм ат 70x100 1/16. П ап ір оф сет.
Гарн. Tim es. Д рук офсет.
У м .-друк. арк. 33,5.
Наклад 2 500 прим. Зам. 7-529.
В идавництво “ М ед и ц и н а”
01034, м. Київ, вул. С трілец ька, 28.
С відоцтво про вн есен н я до Д ерж авного реєстру видавців,
ви готівників і розповсю дж увачів к н и ж к о во ї продукції.
Д К № 1585 від 01.12.2003.
Тел.: (044) 581-15-67, 234-36-63.
E -m ail: m ed@ books.com .ua
Віддруковано на ВАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»,
09117, м. Біла Церква, вул. Л. Курбаса, 4.
Олена Яківна Гречаніна —
доктор медичних наук, професор, член - кореспондент АМ Н України,
завідувач кафедри медичної генетики Харківського державного медичного
університету, директор Українського інституту клінічної генетики ХДМУ.
директор Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру, член
Всесвітньої асоціації метаболічних хвороб, лауреат Державної премії України
в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України,
Наукові праці Олени Яківни присвячені пошуку методів діагностики,
лікування І профілактики спадкової патології. Вона створила та очолює медико-
генетичну службу в регіоні. Розробила первинну профілактику і систему
пренатальної діагностики природженої та спадкової патології за допомогою
соматогенегичного дослідження із синдромологічним аналізом. Впровадила
систему копм'ютерної діагностики генетичного ризику внутрішньоутробного
плода та широко використала ультразвукове оцінювання ще не народженої
дитини. Вперше в Україні розпочала вивчення метаболічних хвороб (утому
числі і мітохондріальних) і створила лабораторію біохімічної і молекулярної
генетики. Розробила і впровадила програму скринінгу новонароджених на
фенілкетонурію, гіпотиреоз, дефіцит фолатів. Створила систему зворотного
скринінгу в сім'ях, обтяжених природженою та спадковою патологією.
Розробила методики хірургічної і терапевтичної корекції аномалій статевого
розвитку. Створила школу медичної генетики.
Разом ізучня ми встановила геногеографічні особливості спадкової
патології харківської популяції і вперше вивчила метахондріальний геном
українці^
Раїса Василівна Богатирьова —

доктор медичних наук, професор кафедри акушерства і гінекології
Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, лауреат Державної
премії України в галузі науки і техніки.
Розробляє проблеми інтеграції генетики, акушерства і гінекології.
Досліджує ефективність вторинної профілактики природженої та спадкової
патології за допомогою сучасних методів пренатальної діагностики.
Визначила необхідність верифікації пренатального діагнозу для адекватної
первинної профілактики.
Запропонувала концепцію вивчення природи порушень репродуктивної
функції сім'ї та їх профілактики.
Довела, що динамічна зміна напрямів профілактики природженої
та спадкової патології в кожній популяції має підпорядкуватися об'єктивним
біологічним та соціальним факторам.
Разом із учнями вдосконалює методи пренатальної діагностики
моногенних хвороб.
Волосовець Олександр Петрович —

доктор медичних наук, професор. Завідувач кафедри педіатрії № 2
з курсами медичної генетики та неонатології Національного медичного універ
ситету ім. 0 .0 . Богомольця. Головний дитячий кардіоревматапог Міністерства
охорони здоров'я України. Заступник директора Департаменту кадрової
політики, освіти І науки, начальник відділу освіти і науки Міністерства охорони
здоров’я України.
Основні напрямки наукової і практичної діяльності — дитяча кардіо-
ревматологія та алергологія, медична освіта, екологічна педіатрія, ультразвукова
діагностика в педіатрії. Автор понад 400 наукових праць, у т.ч. 4 підручників
та 28 навчальних посібників і монографій. ІО винаходів І деклараційних патентів.
Член Європейського товариства кардіологів. Віце-президент Асоціації
ревматологів України. Був на стажуванні у провідних університетах США,
Нідерландів. Великої Британії та Німеччини. Під його керівництвом захищені
та затверджені ВАК України 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій
з наукової спеціальності "педіатрія”. Виконується ще 5 кандидатських дисертацій.
Волосовець О.П. — заступник голови Експертної ради з медицини
та фармації Державної акредитаційної комісії України. Член Державної комісії
з питань Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка
держави.

Гречаніна - Медична Генетика (2008)

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Гречаніна - Медична Генетика (2008)

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

За редакцією

чл.-кор. АМН України,

Автори: О.Я. Гречаніна, Г. Хоффманн, Р.В. Богатирьова, О. П. Воло-

У підручнику викладено сучасні уявлення про спадкові хвороби людини. О пи­

Рецензенти: 0.3. Гнатейко, проф., директор Львівського НДІ спадкової

© О.Я. Гречаніна, Г. Хоффманн, Р.В. Богатирьова,

ЦИТОГЕНЕТИЧНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ ......................................268

Учення про спадкові захворю вання лю дини — одна з наймолодш их і

Хромосомні порушення, діагноз яких установлюють у дорослих, частіше є

СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ДНК

У кожному ланцюзі основи спрямовані всередину спіралі, причому роз­

Для здійснення специфічного спарю вання основи мають перебувати у

Одна з обов’язкових вимог до генетичного матеріалу полягає в тому, що

леотидів за допомогою ДН К-полімсрази, яка каталізує цю праймер-залежну

Генетичний код — цс система запису спадкової інформації в молекулах

в кодон входять три нуклеотиди, то вони можуть комбінуватися в 43, або 64

Ш ляхом вивчення молекулярних закономірностей були виявлені загальні

• Із трьох нуклеотидів кодона переважне значення мають два перших,

Поодинокі вставки і дслеції компенсують одна одну.

Згідно з так званою центральною догмою молекулярної біології, що була

Транскрипція (переписування) є першою стадією реалізації (зчитування) ге­

Такі симетричні структури називають паліндромами. Вони виявляються в

Процесинг первинних РНК-транскриптів

Сукупність біохімічних реакцій, унаслідок яких зменшується молекулярна

У ядрі синтезуються попередники всіх типів цитоплазматичної РНК. Зрілі

Рекомбінацією (поєднанням) називають процес, унаслідок якого виника­

Існують 3 основні типи рекомбінації:

ку Д Н К до того, як репаративні системи встигли усунути пошкодження. У

2. Видалення нуклеотидів, які оточують помилково спарені пари основ, і

ДН К) та індукується синтез певного білка, потрібного для активації SOS-систе­

Типи мутацій ДНК

Під терміном “мутація” розуміють усі зміни в послідовності ДН К , неза­

(loss-of-function). Інший тип динамічних мутацій описано для 6 тяжких авто-

Ідентифікація мутацій з використанням методів

Одним із перших ефективних методів ідентифікації мутацій був метод блот-

150 160 170

секвенування — метод Сенджера. У

Для проведення ПЛР екз. (п.н.) екз. (п.н.)

Новітні методи ідентифікації мутацій.

Метод ДНК-чіпів (array based analysis) застосовують для масового скану­

Рис. 9. ДНК-чіп Рис. 10. Обладнання д л я м етоду ДНК-чіпів

На поверхню Д Н К -чіпа з розмішеними на ній відомими мутантними по­

Прямі і непрямі методи молекулярної діагностики

• нейроф іброматоз; Нормальна ДН К (Н) Мутантна ДН К (М )

Нормальна Д Н К (Н ) Мутантна ДНК (М ) DGGE (Denaturation gradient gel

дуплексів. За наявності мутацій у досліджуваних зразках Д Н К у гетеродуплек-

Непрямі методи аналізу Д Н К під час дослідження спадкових хвороб більш

лежить від кількості повторюваних елементів. Виокремлюють 2 типи таких

Мігохондрії — одні з найбільших органел клітини. Існує гіпотеза, що міто-

Кожна клітина людського організму містить сотні мітохондрій і тисячі

Phylogenetic Tree of Asian mtDNA Haplotypes представників п ’яти ет­

частина мтДН К Азії представле­ Phylogenetic Tree of American m tDNA

Рис. 20. Філогенетичне дерево гаплогруп,

Рис. 21. Ф ілогенетичне дерево гаплогруп,

РИС. 22. Медіанна мережа гаплогруп мтДНК, що х а р а к т е р н і дляуіф атсм оїпопуляції

Рис. 23. Карта мтДНК лю дини з сайтами патогенних мутацій

Результати кластеризації м тД Н К української популяції свідчать, що

■о-друге, відсутність цитокінезу в даній тканині сприяє “утриманню ” міто-

Мітохондріальні захворювання являють собою велику, порівняно недавно

М тД Н К -кодова ні субодиниці дихального ланцюга

комплекс 1: N D 1 , ND2, ND3, ND4L, ND5, ND6 PI ЗН+ АТР н 20

Незважаючи на те що величезна кількість генів міститься в ядрі клітини і

Повністю мутована Клітини з гетероллазмією Повністю

Рис. 27. Феномен реплікаційноїсегрегаціїі гранична експресія фенотипу

У підручнику викладено сучасні уявлення про спадкові хвороби людини. О пи

У кожному ланцюзі основи спрямовані всередину спіралі, причому роз

Транскрипція (переписування) є першою стадією реалізації (зчитування) ге

Рекомбінацією (поєднанням) називають процес, унаслідок якого виника

ДН К) та індукується синтез певного білка, потрібного для активації SOS-систе

Під терміном “мутація” розуміють усі зміни в послідовності ДН К , неза

Метод ДНК-чіпів (array based analysis) застосовують для масового скану

На поверхню Д Н К -чіпа з розмішеними на ній відомими мутантними по

Phylogenetic Tree of Asian mtDNA Haplotypes представників п ’яти ет

частина мтДН К Азії представле Phylogenetic Tree of American m tDNA

Феномен реплікаційної сегрегації може відбуватись у соматичних кліти

відомий рівень, тоді відбувається швидка зміна клітинного фенотипу на ано

Нижче наводимо загальні характерні риси МТХЗ, урахування яких полег

Нині немає прийнятної класифікації захворювань, які порушують нор

гостра недостатність енергетичних субстратів у клітинах, а також висока чут

Синдром Кернса—Сейра вперше описано в 1958 р. під назвою “ пігмент

Уперше делеції мтД Н К описали С.Т. Moraes із співавт. у 1991 р. Захво

Л і к у в а н н я : вітамінотерапія, L-карнітин, кофермент Q 10. Можна вико

Л і к у в а н н я поки що не розроблене. М ожна використовувати карні

На внутрішній мембрані мітохондрій цей фермент є компонентом міто

Розроблено підходи до терапії МТХЗ на підставі світового досвіду та влас

Більшість MX яскраво проявляються в неонатальний період після припи