хСУЧАСНІ ВИКЛИКИ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ УКРАЇНИ У

уФЕРІ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ, ІННОВАЦІЙ ТА

МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Сформовано і обґрунтовано виклики для формування людського

капіталу України за результатами аналізу тенденцій української
системи вищої освіти. Проаналізовано зміни у тісній взаємодії між
державою та органами місцевого самоврядування у сферах освіти,
науки, післядипломної освіти, інноваційної діяльності; а також
позиції різних держав за глобальним індексом екосистеми стартапів в
динаміці. У зв'язку з новими викликами і завданнями аграрного
сектору економіки в період війни розглянуті додаткові вимоги, які
слід враховувати в довгостроковому періоді відновлення потенціалу
людського капіталу у сфері аграрного бізнесу. Розглядається індекс
людського капіталу для відновлення. Визначено напрями
національної політики, які будуть сприяти зростанню формуючих
показників людського потенціалу для факторів: пропозиції, попиту,
ефективності. В проведеному досліджені використані
загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень,
зокрема теоретичного узагальнення, порівняння, аналізу та синтезу,
діалектичний і абстрактно-логічний. Інформаційну базу дослідження
становлять економічні огляди, науково-аналітичні публікації, дані
Державної служби статистики України, інформаційні матеріали і
звіти, опубліковані у періодичних виданнях та на офіційних сайтах
Інтернету, результати особистих спостережень авторів.
Keywords: agribusiness, competitiveness, human capital, innovation,
international trade.
Introduction
Інтелектуальний і технічний прогрес суспільства можливий лише при
збереженні конкурентоздатності країни у світі за рахунок
випередження ефективного розвитку людського капіталу, за якого
людина володіє знаннями і навичками, що випереджають сучасні
потреби суспільства і економіки. Людський капітал є сукупністю
нематеріальних активів, які можна класифікувати як економічну
цінність досвіду і навичок працівника, до них відносяться: освіта,
інтелект, здоров'я, загальні навички (креативність, відповідальність,
лідерські якості, комунікабельність та ін.). Людський капітал і
економічне зростання країни взаємопов'язані. В розвинутих країнах
людський капітал держави формує 70 % національного багатства, в
Україні цей показник складає лише 30 %. За рік один український
працівник виробляє стільки продукції, скільки один німець за 17 днів.
В країнах Європейського Союзу середній показник витрат на наукові
розробки становить 2,12 % ВВП, в Україні - 0,43 % ВВП. У
Глобальному інноваційному рейтингу Україна займає 30 місце з 39
країн Європи та 45 місце з 129 країн світу. European Innovation
Scoreboard відносить Україну до групи "повільних інноваторів", для
того, щоб перейти у групу "помірних інноваторів", потрібно
покращити сукупний індекс з 36 до 50 (Ukrainian Institute of the
Future, 2021).
Згідно даних Державної служби статистики України, в економіці
країни використовується близько 7 % від загальної кількості чинних
патентів, 6 % – корисних моделей, 4 % – промислових зразків, в
аграрному секторі ці відсотки ще менші (Statistical collection, 2018);
хоча частка інновацій в Україні, призначених для
сільськогосподарських підприємств, досить велика (Pidlisna, 2019).
Таким чином, більшість об'єктів патентного права в аграрному
виробництві України не використовуються й припиняють свій
життєвий шлях майже відразу після отримання правової охорони.
Змінити дані показники можливо за рахунок співпраці аграрної науки
і агробізнесу, пошуку додаткових стимулів та зацікавленості сторін,
що в свою чергу буде сприяти комерціалізації інновацій в аграрному
секторі економіки.
Досліджуючи питання сучасних викликів для людського капіталу
аграрної сфери у працях іноземних науковців різних країн світу
(Badita, 2015; Perfomance Management, 2023; El-Saharty, 2020; Hunt
Scanlon Media. 2023; Jensen, 2019; Schwab, 2020), можна сформувати
такі загальні напрямки розвитку: інвестиції в людський капітал через
узгоджену національну політику сталого розвитку; підтримка і
сприяння розвитку людського капіталу сільської місцевості;
доступність громадян до освітньої і медичної систем; узгодженість
розвитку людського капіталу із загальними цілями бізнесу;
відповідність результатів навчання освіти потребам ринку; цифрова
трансформація у вищій освіті та суспільстві, орієнтована на людину і
загальні глобальні блага; необхідність формування нових програм
навчання; розробка нових технологій управління талантами
(потенціалом людського капіталу). З початком повномасштабної
війни 24 лютого 2022 р. в Україні перелік викликів людського
капіталу змінився і розширився, а тому дане питання потребує
вивчення.
Material and Methods
В проведеному досліджені використані загальнонаукові та спеціальні
методи економічних досліджень, зокрема теоретичного узагальнення,
порівняння, аналізу та синтезу – при вивчення питання сучасних
викликів для розвитку людського капіталу; системного аналізу – при
вивченні зв’язків між факторами і процесами щодо формування
сучасних викликів для розвитку людського капіталу; методи
статистичного аналізу – при обробці статистичної інформації
показників людського капіталу; діалектичний і абстрактно-логічний
– при здійсненні теоретичних узагальнень, формуванні висновків,
обґрунтуванні напрямів розвитку людського капіталу. Інформаційну
базу дослідження становлять економічні огляди, науково-аналітичні
статті вітчизняних і іноземних авторів, дані Державної служби
статистики України, інформаційні матеріали і звіти, опубліковані у
періодичних виданнях і на офіційних сайтах Інтернету, результати
особистих спостережень авторів.
Розглянемо індекс соціального впливу світової економіки, що
враховує кілька ключових соціальних показників: здоров'я (45 %),
освіту (25 %), зайнятість (30 %) (Word economics). Аналіз даних
індексу соціального впливу світової економіки для вибірки країн
(Table 1) дозволяє зробити висновок, що значними факторами впливу
на нього є тривалість навчання та витрати держави на освіту. Крім
того, спостерігається пропорційна залежність між тривалістю
навчання і показником бідності. Слід відмітити, що показник
зайнятості населення не є гарантією позбавлення його від бідності,
оскільки низька кваліфікація робочої сили не може забезпечувати їй
високий дохід.
Table 1 Індекс соціального впливу світової економіки для вибірки
країн світу у 2023 р.
Країна Оці Соціал Серед Сере Серед Держ Зайняті Бідн
нка ьний ня дній ня авні сть ість
(A- показн трива вік трива витра населе (%)
E) ик лість (роки лість ти на ння
світов життя ) навча освіт (%
ої (роки) ння у працю
еконо (роки) (%) ючих)
міки,
(індекс
)
Японія A 97,3 85 48 13 3,4 60,2 -
Канада A 96,5 83 40 14 5,2 60,3 -
Німечч A 95,1 81 45 14 4,7 59,2 -
ина
Швейц A 94,4 84 42 13 5,2 63,6 -
арія
Велика A 93,2 81 40 13 5,5 59,7 -
Британ
ія
США A 90,5 77 38 14 6,1 57,4 -
Франці A 90,1 83 42 12 5,5 51,1 -
я
Іспанія A 89,9 83 44 11 4,6 49,0 -
Італія A 88,0 83 47 11 4,3 43,7 -
Греція A 87,1 80 45 11 4,4 43,0 -
Латвія B 85,6 74 44 13 6,0 55,5 -
Швеція B 85,5 83 40 10 7,2 59,2 -
Угорщ B 83,8 75 43 12 4,8 56,7 -
ина
Словац B 83,3 75 41 12 4,6 56,3 -
ька
Респуб
ліка
Грузія B 80,8 72 36 13 3,6 52,6 4,2
 Україн B 77,7 72 41 11 5,4 50,2 -
а
Румуні B 77,2 74 42 10 3,7 49,5 -
я
Молдо B 76,8 69 36 12 6,4 37,1 -
ва
Польщ B 76,7 77 41 9 5,2 55,1 -
а
Туречч C 75,2 76 31 9 3,4 43,5 -
ина
Китай C 74,5 78 38 8 3,6 64,8 0,1
Півден D 65,1 62 27 13 6,6 35,1 18,7
на
Африк
а
Сербія D 56,6 74 43 3 3,6 47,8 2,3
Індія D 51,3 67 28 7 4,5 42,8 22,5
Центра E 40,9 54 15 4 2,2 66,6 -
льна
Африк
анська
Респуб
ліка
Source: World economics
Примітка: Індекс соціального фактору подано у балах від 0 до 100; 0 -
низький (poor), 100 - високий (very good).
Критерії оцінок: A - дуже добре (very good); B - добре (good); C -
середній (average); D - низький (poor)
E - дуже низький (very poor)
Аграрний сектор економіки є одним з основних секторів
економіки України, який виявив неабияку стійкість в умовах
повномасштабної війни. Серед основних ризиків аграрного сектору
виділяють (Rusan, 2023):
- втрата виробничо-ресурсного потенціалу (загальна посівна
площа скоротилася на 20 % у 2022 р. в порівнянні до 2021 р.;
втрачено 15-20 % поголів'я ВРХ, свиней і птиці);
 - зниження врожайності сільськогосподарських культур через
погіршення якісного складу земель (до прикладу споживання азотних
добрив скоротилося на 40-45 %);
- погіршення забезпеченості сільгосппідприємств технікою (11 %
наявної техніки є частково або повністю пошкодженою);
- зміна спеціалізації або вихід з аграрного бізнесу окремих
сільгоспвиробників через значні економічні втрати (понад 150 000
фермерів продовольчої системи безпосередньо постраждали від війни
та були змушені мігрувати – за даними Продовольчої та
сільськогосподарської організації ООН);
- втрата або пошкодження частини об'єктів інфраструктури,
призначених для зберігання і первинної переробки
сільськогосподарської продукції;
- ускладнення або зміна логістики збуту сільськогосподарської
продукції на зовнішні ринки (до повномасштабної війни 90 %
зернових та олійних культур експортувалося морським шляхом).
Національний інститут стратегічних досліджень визначив для
аграрного сектору економіки ключові завдання, що потребують
вирішення: забезпечення умов для проведення комплексу польових
робіт; сприяння відновленню поголів'я тварин і відбудові
тваринницьких комплексів; продовження і розширення зернової
ініціативи; адаптація аграрної політики України до положень
Спільної аграрної політики Європейського Союзу.
У зв'язку з новими викликами і завданнями аграрного сектору
економіки утворюються і нові вимоги до людського капіталу
агробізнесу, що лише підсилює важливість компетентностного
підходу, який сьогодні є в основі організації освітнього процесу
закладів вищої освіти, що забезпечують підготовку кадрів
(формування людського капіталу), у тому числі і агросфери.
Оскільки підготовка кадрів є тривалим в часі процесом (в Україні 3
роки 10 місяців для рівня бакалавра і 1 рік 4 місяці – для рівня
магістра), то про спеціалістів, які будуть відновлювати і розвивати
аграрний сектор економіки у післявоєнний період потрібно подумати
вже сьогодні з врахуванням тих основних компетентностей, що
будуть не лише достатніми для рівня держави, але і дозволять
забезпечити високий рівень конкурентоспроможності на
міжнародному ринку.
У 2023 р. фахівці Програми Агентства США з міжнародного
розвитку (United States Agency for International Development (USAID))
"Демократичне врядування у східній Україні", Програми розвитку
ООН і Центру сталого миру та демократичного розвитку провели
дослідження індексу соціальної згуртованості та стійкості в Україні й
запровадили новий дослідницький індекс: людський капітал для
відновлення, що визначається як знання, навички, здоров'я людей, які
вони набули протягом життя, а також внутрішнє бажання і мотивація
допомагати відновлювати і відбудовувати Україну. Індекс людського
капіталу для відновлення у 2023 році становить 6,4 за десятибальною
шкалою і формується з таких складників: капітал здоров'я (6,0),
капітал адаптивності (6,5), громадський капітал (6,6). Мета даного
індексу – зробити акцент на довготерміновій стратегії розвитку, а її
результати необхідні для розробки і впровадження Національної
дорожньої карти відновлення та відбудови (Rubryka, 2023).
Одним з основних викликів відбудови визначено "дефіцит
кваліфікованих спеціалістів у сфері відбудови", а серед пропозицій їх
вирішення, зокрема розглядається: впровадження фінансових пільг і
грантів для освіти, інвестування в розвиток кадрових резервів
шляхом розширення освітніх програм і підтримки молодих
спеціалістів, створення сприятливих умов для бізнесу та інновацій,
надання фінансової підтримки для стартапів і підприємств,
забезпечення якісного навчання (Anti-corruption headquarters).
Results and Discussion
Проаналізуваши відповідність викликів американської (однієї з
лідерів) (Deloitte Insights, 2023) і української систем вищої освіти,
наведемо результати і обґрунтування основних тенденцій розвитку
людського капіталу України у сфері освіти. Перша тенденція – зміна
кількості вступників до закладів вищої освіти. Для України дана
тенденція є досить характерною, оскільки статистичні дані
підтверджують масштаби даного питання (Table 2). Негативна
тенденція до зменшення кількості вступників буде не лише
зберігатися, але й посилюватися з таких причин: повномасштабна
війна в країні, перебування на окупованих територіях країни,
перебування за кордоном значної частини населення в статусі
біженців, вплив безпекової ситуації на освітній процес і рівень знань
випускників, наявність бюджетного фінансування (Figure 1) та ін. В
2023 році на бакалаврат вступило 267 тис. абітурієнтів, з яких 67 тис.
– на бюджетні місця (Voloshyn, 2023).
Table 2 Статистичні дані кількості випускників шкіл і вступників у
заклади вищої освіти в Україні, тис. осіб
Навчальни Кількість Кількість
й рік випускників вступників до ЗВО
повної загальної (з врахуванням
середньої освіти випускників шкіл
попередніх років)
2014-2015 247 291,6
2015-2016 229 259,9
2016-2017 211 253,2
2017-2018 203 264,4
2018-2019 195 256,8
2019-2020 198 250,1
2020-2021 222 277,1
Source: (Vseosvita, 2021)

Figure 1 Кількість бюджетних місць за державним замовленням на

бакалаврат в Україні
Source: побудовано авторами за даними (Vseosvita, 2021)
Можливість здобувати вищу освіту за кошти державного
бюджету має значний вплив для абітурієнтів щодо рішення про
навчання. На початок 2022-2023 н.р. за кошти державного бюджету
навчалися 418,3 тис. здобувачів (37,9 % від загального контингенту
вступників), 635,5 тис. осіб – за кошти фізичних і юридичних осіб
(60,3 %) (Lisovyi, 2024). Наразі в системі державного фінансування
навчання в закладах вищої освіти очікуються зміни: до Верховної
Ради України подано законопроєкт, який передбачає грантову
систему оплати навчання. Очікується, що дана система запрацює з
вересня 2024 року. Метою таких змін є реформування системи
фінансування вищої освіти за рахунок диверсифікації способів
фінансового забезпечення та вдосконалення механізму розподілу
державного замовлення.
Друга тенденція – зміна ступеню цінності диплома про вищу
освіту. Цінність вищої освіти для випускників закладів вищої освіти
визначається успішним працевлаштуванням, великою заробітною
платою та кар'єрним зростанням. Відповідно популярністю серед
абітурієнтів користуються спеціальності, які є затребуваними і
високо оплачуваними на ринку праці. Цінність вищої освіти для
роботодавця проявляється у знаннях і вміннях, якими володіють
випускники, та яких є достатньо для виконання професійних
обов'язків. Власники компаній, організацій, різних підприємств і
агробізнесу часто відмічають, що знань, отриманих в закладах вищої
освіти не достатньо.
Останніми роками популяризується і розвивається неформальна
освіта в Україні, створюються додаткові освітні портали (Prometheus,
Prosvita, Vseosvita, EdEra тощо), розроблена велика кількість курсів у
форматі онлайн, які не є фіксованими в часі. Проте роботодавці не
визнають дані сертифікати при прийнятті на роботу. У вимогах на
вакантні посади обов'язковою умовою зазначають наявність диплома
про вищу освіту, маючи на увазі при цьому диплом спеціаліста або
диплом магістра. Диплом бакалавра вони часто не розуміють і не
сприймають як документ про вищу освіту. З цієї причини вища освіта
в Україні серед населення не втрачає своєї актуальності.
В Стратегії розвитку вищої освіти на 2022-2032 рр. (Legislation of
Ukraine, 2022), схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів
України, другою стратегічною ціллю визначено "Довіра громадян,
держави та бізнесу до освітньої, наукової, інноваційної діяльності
закладів вищої освіти". З п'яти заходів для досягнення цілі на 2022 рік
згідно даних звіту Аналітичного центру "ОсвітАналітики" частково
виконано лише одну – щодо політики сприяння волонтерству,
соціальним і громадським проєктам та студентському
самоврядуванню (Nikolaiev, 2023).
Третя тенденція – трансформація бізнес-моделі вищої освіти.
Питання змін до підходу формування ціни за навчання в Україні
піднімається на державному рівні, обговорюється необхідність
робити розрахунки з врахуванням витрат на забезпечення освітнього
процесу за конкретною освітньою-програмою. За такого підходу
може виникнути ситуація, коли певні спеціальності (у тому числі
аграрної сфери), будуть набагато дорожчими в собівартості за інші.
Перед менеджментом закладів вищої освіти постане питання або
відмовлятися від цих освітніх програм, або шукати додаткові джерела
фінансування: гранти, проєкти, комерціалізація додаткових освітніх
послуг.
Четверта важлива тенденція – забезпеченість якісним науково-
педагогічним персоналом та процес його відновлення молодими
кадрами в майбутньому, який безпосередньо пов'язаний з
інфраструктурою закладу вищої освіти. Згідно результатів третього
дослідження RDNA (Rapid Damage and Needs Assessment) щодо втрат
і потреб української освіти через війну у період з лютого 2022 р. до
кінця 2023 року загальні втрати у сфері освіти становлять 6,9 млрд.
доларів. За цей період пошкоджено або знищено 13 % освітньої
інфраструктури (пошкоджено – 3583 закладів освіти, знищено – 394).
Загалом інфраструктурні втрати складають (у млн. доларів США):
збитки - 5557,8; витрати – 6867,8; потреби - 13923,9 (Ministry of
Education and Science of Ukraine, 2023).
 Вплив на людський капітал проявився у збільшенні розриву в
результатах навчання між учнями з сіл і міст – понад 4,5 роки
навчання та зростанні потреб, пов'язаних з реконструкцією
інфраструктури і відновленням потреб очної форми навчання (Table
3) з загальною оцінкою у 13923,9 млн. доларів США на 2024-2033 рр.
За пріоритетними напрямками 2024 року відновлення освітньої сфери
коштуватиме 1,2 млрд. доларів.
Table 3 Загальні потреби на 2024-2033 рр. у відновленні наданні
освітніх послуг станом на 31 грудня 2023 р.
№ Тип інвестицій Загальні потреби,
з/п млн. доларів США
1 Створення безпечного доступу до 2377,8
освіти для всіх
2 Подолання освітніх втрат і 579,9
психологічних травм
3 Забезпечення якісної освіти на всіх 1195,7
рівнях
Всього: 4153,4
Source: (Ministry of Education and Science of Ukraine, 2023)
П'ята тенденція – величина ризиків та необхідність нової
парадигми реагування також характерна для України. У зв'язку з
війною у сфері вищої освіти утворилася нова парадигма реагування
на зміни, пов'язані з ризиками, в першу чергу – безпековими.
Підґрунтям запровадження швидких змін став досвід здійснення
дистанційного навчання у період епідеміологічних заходів
обмеження спілкування людей через COVID-19. Вже були
відпрацьовані алгоритми і створені інформаційні ресурси, на які в
разі необхідності переключаються учасники освітнього процесу.
Розглядаючи розвиток підприємництва на міжнародному ринку
варто дослідити глобальну екосистему стартапів Startup Ecosystem
Map (StartupBlink, 2023) і глобальний індекс екосистеми стартапів
Global Startup Ecosystem Index для різних країн світу (Table 4). В
десятку країн лідерів входять: United Stites, United Kingdom, Israel,
Canada, Sweden, Singapore, Germany, France, Australia, The Netherland.
Україна займає 49 позицію за глобальним показником індексу та 30
позицію в Європі. До міст України, що мають найвищий показник
індексу екосистеми стартапів, відносяться: Київ (total score: 8,49),
Львів (0,52), Одеса (0,23), Харків (0,22), Тернопіль (0,13). Варто
відмітити, що Київ займає 52 позицію в Top Industry Global Rank у
сфері Software & Data. З даних Table 4 видно, що позиція України з
початком повномасштабної війни у 2022 році різко погіршилась,
опустившись на 15 позицій в Global Startup Ecosystem Index 2023.
Table 4 Порівняльна характеристика вибірки країн за глобальним
індексом екосистеми стартапів у 2020-2023 році
Rating position Top Industry Global
Total
Global Startup Funding in Rank
score
Країна Ecosystem Index US $ in
in
20 20 20 202 2022
2023
20 21 22 3
Ecommerce &
Retail, Energy &
198,0 217 429 00
USA 1 1 1 1 Environment,
80 0 000
Marketing & Sales,
Foodtech, Healthtech
Energy &
United Environment,
51,21 27 211 766
Kingdo 2 2 2 2 Healthtech, Social &
8 562
m Leisure, Ecommerce
& Retail
Energy &
46,57 8 892 565
Israel 3 3 3 3 Environment,
3 596
Foodtech, Healthtech
Energy &
34,49 10 295 461 Environment,
Canada 4 4 4 4
0 653 Hardware & IoT,
Edtech
Fintech, Ecommerce
27,07 5 275 855
Sweden 10 6 5 5 & Retail, Energy &
4 274
Environment
German 5 5 6 7 25,93 11 989 525 Fintech,
y 9 762 Transportation,
 Marketing & Sales,
Software & Data,
Edtech, Hardware &
IoT, Social &
Leisure
Ecommerce &
Retail, Energy &
22,91 14 281 119
France 12 12 9 8 Environment,
6 091
Transportation,
Hardware & IoT
Harware & IoT,
Energy &
Switzer 21,12 3 722 842
8 8 12 11 Environment,
land 5 085
Transportation,
Fintech, Healthtech
18,37 1 418 855 Foodtech, Healthtech
Finland 13 14 14 13
2 951
17,67 1 517 750 Marketing & Sales
Estonia 11 13 13 14
4 934
16,95 2 757 646 Foodtech, Social &
Spain 9 15 16 15
8 005 Leisure
Ecommerce & retail,
Lithuan 14,27 313 378
15 16 17 17 Energy &
ia 1 724
Environment
13,87 3 732 039 Hardware & IoT
Japan 21 21 20 18
1 504
Edtech, Ecommerce
11,98 23 519 097 & Retail,
India 23 20 19 21
2 422 Transportation,
Foodtech
1 666 740 Fintech, Energy &
Italy 25 29 31 30 7,897
654 Environment, Edtech
Social & Leisure,
511 259
Poland 27 30 33 33 7,065 Edtech, Marketing &
041
Sales
Ecommerce &
447 813
Czechia 26 32 32 35 6,337 Retail, Social &
363
Leisure
Latvia 36 42 43 39 5,611 32 329 137 Edtech
Romani Software & Data
45 41 39 42 5,196 98 668 878
a
718 204 -
Croatia 39 37 45 44 5,136
524
738 739 Ecommerce & Retail
Turkey 49 44 46 45 5,126
263
Sloveni -
35 46 47 48 4,720 56 352 919
a
Ukraine 29 34 50 49 4,634 87 578 521 Software & Data
Hungar 176 371 Edtech
37 49 51 50 4,438
y 421
Slovaki Transportation
51 56 58 65 1,940 36 783247
a
Georgia 79 80 73 71 1,054 11 982 866 -
Moldov -
64 77 88 85 0,626 -
a
Source: сформовано авторами за даними джерела (StartupBlink, 2023)
Аналізуючи джерело (Shvaika, 2006) можна відмітити, що серед
показників, що впливають на групи факторів економічного зростання
і розвитку країни є рівень розвитку інновацій (фактор пропозиції),
конкурентоспроможність товарів і послуг на міжнародному ринку
(фактор попиту), запровадження інновацій у сфері підприємництва
(фактор ефективності). У сфері освіти і науки України плануються
зміни на рівні Об'єднаних територіальних громад, що будуть
регулюватися документом "Меморандум про співпрацю", який був
підписаний 22 лютого 2024 року між Міністерством освіти і науки
України і Всеукраїнською асоціацією органів місцевого
самоврядування "Асоціація об'єднаних територіальних громад".
Згідно Меморандуму про співпрацю плануються зміни у сферах:
освіти і науки, післядипломної освіти, інноваційної діяльності.
Запровадження даних змін буде здійснюватися у тісній взаємодії між
державою та органами місцевого самоврядування (Vseosvita, 2024).
Conclusion
Сформовано і обґрунтовано виклики для формування людського
капіталу України за результатами аналізу тенденцій української
системи вищої освіти: зміна кількості вступників до закладів вищої
освіти (тенденція до зменшення), зміна ступеню цінності до системи
вищої освіти (потреба в дипломі формальної вищої освіти не втрачає
своєї актуальності, проте існує розрив між знаннями випускника
університету і потребами знань, необхідних роботодавцю),
трансформація бізнес-моделі вищої освіти (актуальним є питання
зміни підходу до формування ціни за навчання та пошук додаткових
джерел фінансування), забезпеченість якісним науково-педагогічним
персоналом і його відновлення молодими кадрами в майбутньому
(спостерігаються втрати через війну, а також необхідність
виправлення розриву в результатах навчання між учнями з сіл і міст;
відновлення потреб очної форми навчання), величина ризиків та
необхідність нової парадигми реагування (основний ризик –
порушення безпекових умов в здійсненні освітнього процесу, ризик
руйнування інфраструктури закладів вищої освіти).
Плануються зміни у таких сферах України на рівні держави:
освіти і науки, післядипломної освіти, інноваційної діяльності.
Запровадження даних змін буде здійснюватися у тісній взаємодії між
державою та органами місцевого самоврядування. Успіх у сфері
міжнародної торгівлі залежить від розвитку інноваційного
підприємництва. Найдоступнішим видом такого підприємництва є
стартапи. У 2023 році Україна зайняла 49 позицію за глобальним
індексом екосистеми стартапів, погіршивши свій результат на 15
позицій по відношенню до початку повномасштабної війни у 2022
році.
У зв'язку з новими викликами і завданнями аграрного сектору
економіки в період війни утворюються додаткові вимоги до
людського капіталу агробізнесу, сформовані Національним
інститутом стратегічних досліджень: забезпечення умов для
проведення комплексу польових робіт; сприяння відновленню
поголів'я тварин і відбудові тваринницьких комплексів; продовження
і розширення зернової ініціативи; адаптація аграрної політики
України до положень Спільної аграрної політики Європейського
Союзу. Оскільки підготовка кадрів є тривалим в часі процесом, то
про спеціалістів, які будуть відновлювати і розвивати аграрний
сектор економіки у післявоєнний період потрібно подумати вже
сьогодні з врахуванням тих основних компетентностей, що будуть не
лише достатніми для рівня держави, але і дозволять забезпечити
високий рівень конкурентоспроможності на міжнародному ринку.
Вводиться поняття індексу людського капіталу для відновлення та
піднімаються питання розробки і впровадження Національної
дорожньої карти відновлення та відбудови.
Отже, для забезпечення високого рівня конкурентоспроможності
людського потенціалу України у сфері агробізнесу на міжнародному
ринку потрібно здійснювати національну політику, яка б сприяла
зростанню формуючих показників людського потенціалу: освіті
(фундаментального показника формування професійних знань і
вмінь), науці (джерелу інновацій та нових технологій);
підприємницьким навичкам – вмінню комерціалізувати свої ідеї.