ТЕМА 5.

МІЖНАРОДНЕ ВИРОБНИЧО-
ІНВЕСТИЦІЙНЕ
СПІВРОБІТНИЦТВО

к.е.н., доц. Бестужева С.В.

 1. Міжнародний рух капіталу як основна форма
міжнародних економічних відносин
 2. Форми міжнародного руху капіталу
 3. Прямі іноземні інвестиції: сутність, склад,
причини та наслідки
 4. Портфельні іноземні інвестиції: причини,
сутність та види
 5. Інвестиційний клімат країни: сутність, фактори
формування та складові елементи
 6. Інвестиційний ризик: сутність та методи
зниження
 ТЕМПИ ЗРОСТАННЯ РЕАЛЬНОГО ВВП ТА
ВАЛОВОГО НАКОПИЧЕННЯ

Показник 2014 р., 2015 р., 2016 р., 2017 р., 2018 р., %
% % % % (прогноз)
(прогноз
)
Реальн Світ 2,6 2,5 2,2 2,7 2,9
ий Розвинені 1,7 2,1 1,5 1,7 1,8
ВВП країни
Країни, що 4,4 3,8 3,6 4,4 4,7
розвиваютьс
я
Країни з 0,9 -2,8 -0,2 1,4 2,0
транзитивно
ю
економікою
Валові Світ 3,8 2,8 1,9 4,3 4,7
накопи Розвинені 2,8 2,6 1,5 2,8 3,5
чення країни
капітал
у Країни, що 4,5 3,0 2,2 5,4 5,4
розвиваютьс
я та з
 ДИНАМІКА ОБСЯГУ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У СВІТІ
Рік Імпорт ПІІ (надходження), Експорт (відтік) ПІІ, млрд. США
млрд. дол. США
2013р 2014р 2015р 2016р 2013р. 2014р 2015р. 2016р.
Світ 1427 1277 1762 1746 1311 1318 1474 1452
Розвинені країни 680 522 962 1032 826 801 1065 1044
У тому числі за
регіонами
Європа 323 306 504 533 320 311 576 515
Північна Америка 283 165 429 425 363 372 367 365
Країни, що 662 698 765 646 409 446 378 383
розвиваються
У тому числі за
регіонами
Африка 52 58 54 59 16 15 11 18
Азія 431 468 541 443 359 398 332 363
Латинська Америка 176 170 168 142 32 31 33 1
Океанія 3 2 3 2 2 1 2 1
Країни з перехідною 85 56 35 58 76 72 31 25
економікою
 ГЕОГРАФІЧНА СТРУКТУРА ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ
ІНВЕСТИЦІЙ У 2013-2016 РР.
Імпорт ПІІ (надходження), % Експорт (відтік) ПІІ, %

Рік 2013р 2014р. 2015р. 2016р. 2013р 2014р 2015р 2016 р

Розвинені 47,7 40,9 54,6 59,1 63,0 60,7 72,3 71,9
країни
У т.ч. за
регіонами
Європа 22,7 24,0 28,6 30,5 24,4 23,6 39,1 35,4
Північна 19,8 12,9 24,3 24,3 27,7 28,2 24,9 25,2
Америка
Країни, що 46,4 54,7 43,4 37,0 31,2 33,8 25,6 26,4
розвиваються
У т. ч. за
регіонами
Африка 3,7 4,6 3,1 3,4 1,2 1,2 0,8 1,2
Азія 30,2 36,6 30,7 25,3 27,4 30,5 22,5 25,0
Латинська 12,3 13,3 9,5 8,1 2,5 2,4 2,2 0,1
Америка
Океанія 0,2 0,2 0,1 0,1 0,2 0,1 0,1 0,1
Країни з 85 4,4 2,0 2,9 5,8 5,5 2,1 1,7
перехідною
економікою
 СТРУКТУРА СВІТОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
ЗА ГАЛУЗЯМИ ТА РЕГІОНАМИ СВІТУ У 2016 РОЦІ
80,00%

70%
70,00%
64% 65% 64%

60,00%

50,00%

40,00%

30,00% 27% 27%

27%

20,00%
15% 15%

10,00% 7% 8% 8%

2% 2% 2%
0%
0,00%
Світ Розвинені країни Країни, що Країни з
розвиваються перехідною
економікою
Обробна промисловість Видобувна промисловість
Сфера послуг Інші галузі
 РЕЙТИНГ КРАЇН ЗА ОБСЯГАМИ ПІІ У 2014-2016 РР.

Країна Обсяги імпорту Країна Обсяги експорту

(надходження) ПІІ, млрд. (відтік) ПІІ, млрд.
дол. дол.
2014 р. 2015 р. 2016р. 2014 2015 2016р.
р. р.
США 107 380 391 (1) США 317 300 299 (1)
Великобритані 40 33 254 (2) Китай 123 128 183 (2)
я
Китай 129 136 134 (3) Нідерланди 56 113 174 (3)
Гонконг 114 175 108 (4) Японія 114 129 145 (4)
Нідерланди 52 73 92 (5) Канада 56 67 66 (5)
Сінгапур 68 65 62 (6) Гонконг 125 56 62 (6)
Бразилія 73 65 59 (7) Франція 35 44 57 (7)
Індія 35 44 44 (8) Ірландія 43 102 45 (8)
Росія 10 12 38 (9) Іспанія 35 44 42 (9)
Канада 59 49 34 (10) Німеччина 106 94 35 (10)
У 2016 році США повернули собі традиційне перше місце за
обсягом отриманих та вкладених іноземних інвестицій
ІНВЕСТИЦІЙНА КАРТА СВІТУ2016
 ЗМІНИ В НАЦІОНАЛЬНИХ РЕЖИМАХ РЕГУЛЮВАННЯ
ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
В 2009-2015 РОКАХ, КІЛЬКІСТЬ ЗАХОДІВ

 Показники 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015

Кількість країн, які 46 54 51 57 60 41 46

внесли зміни

Кількість змін в сфері 89 116 86 92 88 72 96

регулювання

1)сприятливих для 61 77 62 65 64 52 71
інвестицій

2)менш сприятливих 24 33 21 21 21 11 13
для інвестицій

3)нейтральних/невизна 4 6 3 6 3 9 2
чених
 ЗАХОДИ З РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ
МІЖНАРОДНОГО
ІНВЕСТИЦІЙНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
забезпечення гарантій
права здійснювати досягнення консенсусу між інтересами
регулювання для світової інвестиційної сфери та
досягнення цілей у сфері державними інвестиційними інтересами
стійкого розвитку

створення апеляційного органу та

реформування механізму механізму попередження суперечок
регулювання інвестиційних
суперечок
створення міжнародного інвестиційних
суду або механізму урегулювання
інвестиційного співробіт суперечок між державами
сприяння інвестицій та
Заходи з реформування систем
спрощення інвестиційних
процедур

забезпечення гарантій
відповідального підвищення соціальної та екологічної
інвестування іноземних відповідальності корпорацій
інвесторів
підвищення внутрішньої
між законодавчими актами країн та
узгодженості системи
міжнародно-правовими документами
міжнародного
інвестиційного
співробітництва
 Причинами прямого іноземного інвестування є:
1) прагнення до мінімізації інвестиційного ризику конкуруючої фірми –
іноземний інвестор з метою мінімізації інвестиційного ризику намагається
диверсифікувати свою інвестиційну діяльність;
2) технологічне лідерство інвестора дає можливість при прямому іноземному
інвестуванні реалізувати повною мірою свій технологічний потенціал;
3) переваги в доступі до джерел крупного капіталу;
4) переваги у доступі на ринків багатьох країн, як правило іноземні інвестори
мають певну збутову мережу, займають певну частку на релевантному ринку, що
дає змогу у процесі інвестування розширити обсяги виробничої діяльності та
збільшити прибуток від експорту продукції;
5) переваги в диференціації продукції, рекламі та рівні менеджменту – чим
вище питома вага витрат на рекламу в загальних витратах фірми, тим більше
обсяги експорту її ПІІ;
6) економіка масштабу – чим більше обсяги виробництва фірми на внутрішній
ринок, тим більше обсяг експорту її ПІІ;
7) розмір фірми – чим більше розмір фірми, тим більше обсяги експорту її ПІІ;
8) “захисне інвестування” (підхід С. Хаймера) – великі компанії нерідко
створюють за кордоном свої філії з метою підриву позицій конкурентів на цих
ринках;
9) ухилення від податків – чим вище рівень податкових ставок у країні, тим
сильнішим є стимул до іноземного інвестування в країни з пільговим податковим
режимом або з використанням механізму трансфертного ціноутворення.
 Основними причинами імпорту капіталу є:
- технологічне лідерство – чим вища частка витрат компанії (фірми,
підприємства) на науково-дослідні розробки (НДДКР), тим більший обсяг її
імпорту прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з метою збереження контролю над
технологією;
- рівень кваліфікації робочої сили – чим вище рівень заробітної плати в
компанії, тим більше обсяг її імпорту ПІІ;
- переваги в рекламі – чим вища частка витрат на рекламу в загальних
обсягах продажу компанії, тим більше обсяг її імпорту ПІІ;
- економіка масштабу – чим більше розмір виробництва компанії на
внутрішній ринок, тим менше обсяг її імпорту ПІІ;
- розмір корпорації – чим більше розмір корпорації, тим більший обсяг її
імпорту ПІІ;
- ступінь концентрації виробництва – чим вище ступінь концентрації
виробництва певного товару компанії, тим менше обсяг її імпорту ПІІ;
- потреба в капіталі – чим вище потреба компанії в капіталі, тим більше
обсяг її імпорту ПІІ;
- кількість національних філій – чим більше підрозділів має компанія в
країні, тим більше обсяг її імпорту ПІІ;
- витрати виробництва – чим нижчі витрати виробництва в приймаючій
країні, тим більший її обсяг імпорту ПІІ;
- рівень захисту внутрішнього товарного ринку – чим вище рівень захисту
товарного ринку в країні, тим більший обсяг її імпорту ПЗІ;
- розмір ринку – чим більший розмір внутрішнього ринку, тим більший обсяг
імпорту ПІІ.
 До складу прямих зарубіжних інвестицій
включаються:

-вкладання компаніями за кордон частини

власного капіталу – капітал філій та частка акцій
у дочірніх та асоційованих компаніях;

-реінвестування прибутку – частка іноземного

інвестора в доходах підприємства з іноземними
інвестиціями, яка спрямована на збільшення його
основного та оборотного капіталу;

- внутрішньокорпоративні переміщення
капіталу у формі кредитів та позик між прямим
інвестором та дочірніми, асоційованими
компаніями і філіями.
 Загальною ж ознакою прямих інвестицій є встановлення
довгострокових ділових зв’язків між підприємствами різних країн та
отримання іноземним інвестором права контролю над діяльністю
об’єкта інвестування. Саме наявність чи відсутність контролю з боку
іноземного інвестора є однією з основних відмінностей між прямими
та портфельними інвестиціями.
За міжнародною статистикою частка іноземної участі в
акціонерному капіталі компанії, що дає змогу досягти такого
контролю, прийнята в розмірі 25%.

Основними формами підприємств з

іноземними інвестиціями є:
- дочірні компанії – підприємства, в яких
прямий інвестор-нерезидент володіє більше 50%
капіталу;
- асоційовані компанії – підприємства, в яких
прямий інвестор-нерезидент володіє менш ніж
50% капіталу;
- філіали – підприємства, які повністю
належать прямому іноземному інвестору.
 Експорт капіталу для країни базування сприяє:
1) збільшенню загального обсягу виробництва за рахунок
більш інтенсивного використання капіталу;
2) зростанню доходів власників капіталу та зменшення
доходів власників інших факторів виробництва (землі, праці);
3) зростанню прибутковості капіталу за рахунок підвищення
його продуктивності.

Імпорт капіталу для приймаючої країни сприяє:

1) зниженню прибутковості вкладення капіталу;
2) збільшенню обсягів внутрішнього виробництва за
рахунок залученого іноземного капіталу;
3) зменшенню доходів власників капіталу та збільшенню
доходів власників інших факторів виробництва.

Для світової економіки у цілому трансграничний рух

капіталу сприяє збільшенню обсягів світового
виробництва за рахунок більш ефективного його
перерозподілу між країнами.
 Іноземні портфельні інвестиції поділяються на:
- акціонерні цінні папери – це грошові документи,
які обертаються на ринку та засвідчують майнове право
його власника (акціонера) щодо особи, яка їх випустила
(емітента);
- боргові цінні папери – це документи, які
засвідчують боргове право його власника щодо особи,
яка їх випустила.

Акції поділяються на:

- прості – цінні папери, які засвідчують майнове
право власника та дають право контролю за діяльністю
підприємства-емітента цінних паперів, а розмір
дивідендів по них залежить від прибутку емітента;
- привілейовані – цінні папери, які засвідчують
майнове право без надання права контролю над
діяльністю підприємства-емітента та приносять
фіксований прибуток незалежно від ефективності
діяльності емітента.
 До боргових цінних паперів відносяться:
- облігації – грошовий інструмент, який дає право його власнику на
отримання фіксованого доходу;
- боргова розписка (нота) – короткостроковий грошовий
інструмент, який випускається позичальником на своє ім’я відповідно до угоди з
банком, який гарантує її розміщення на ринку та придбання непроданих нот,
пролонгацію кредиту або надання резервних кредитів;
- опціон – угода, яка дає право власнику придбати або продати певні
цінні папери за фіксованою ціною на визначену дату або по закінченні
визначеного терміну;
- варрант – різновид опціону, який дає можливість власнику придбати у
емітента на пільгових умовах певну кількість акцій протягом певного періоду
часу;
- ф’ючерс – обов’язковий для виконання стандартний
короткостроковий контракт на продаж або придбання певних цінних паперів за
визначеною ціною на визначену дату у майбутньому;
- своп – угода, яка передбачає обмін через певний проміжок часу на
основі узгоджених правил платежами по одній і тій же заборгованості;
- інструменти грошового ринку, які дають їх власнику
безумовне право на отримання гарантованого фіксованого грошового доходу
на визначену дату (казначейські векселя, депозитні сертифікати, банківські
акцепти).
 Ознаками активізації міжнародних портфельних інвестицій є:

- збільшення питомої ваги іноземних цінних паперів у портфелях пенсійних

фондів;
- збільшення кількості міжнародних та глобальних інвестиційних фондів і
зростання вартості їхніх активів;
- збільшення практики емісії в США американських депозитарних розписок на
іноземні акції;
- збільшення випадків реєстрації транснаціональними компаніями своїх
цінних паперів на зарубіжних ринках акцій;
-поширення практики розповсюдження акцій філій ТНК серед місцевих
інвесторів.

Основні причини зростання обсягів міжнародних портфельних

інвестицій:

- лібералізація та дерегуляція фінансових ринків;

- намагання інституційних інвесторів знизити ризики шляхом міжнародної
диверсифікації портфеля;
- поява додаткових джерел фінансування внаслідок збільшення обсягу ринку
євровалют та національних грошових ринків;
- значна перебудова та модернізація роботи провідних фондових бірж світу;
- зростання обсягу необхідної для інвесторів інформації про зарубіжні ринки
цінних паперів.
Інвестиційний портфель – це певний набір акцій, облігацій
та інших боргових цінних паперів з різним ступенем
забезпечення та ризику.

Основними принципами формування інвестиційного

портфелю є:
- принцип достатньої ліквідності, який полягає у
необхідності підтримування певної частки високоліквідних
(швидко реалізуємих) цінних паперів, які необхідні для
здійснення непередбачуваних операцій та задоволення
вимог клієнтів у грошових коштах;
- принцип консервативності передбачає встановлення
оптимального співвідношення між високонадійними та
ризикованими цінними паперами;
- принцип диверсифікації передбачає оптимальне
співвідношення в інвестиційному портфелі між
високодохідними та ризикованими та низькодохідними і
низькоризикованими цінними паперами.
 Класифікація типів інвестиційних портфелів

Інвестиційні властивості цінних паперів

Орієнтація на зростання Орієнтація на поточні виплати

курсової вартості

Портфель
зростання та
доходу
Портфель зростання Портфель доходу

Середнь Агреси Збаланс Подвійно Регуля Доходни

Консер
ого вного ований го рного х
вативн
ого призначе паперів
ння
РОЛЬ ПОРТФЕЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В
ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТА
ГОСПОДАРЮВАННЯ
 За визначенням Світового банку інвестиційний клімат – це
сукупність характерних для певної країни або регіону факторів, які
формують можливості компаній та створюють в них стимули до
продуктивних інвестицій, розширення виробничої діяльності, збільшення
робочих місць.

Інтегрованим показником, який характеризує стан інвестиційного

середовища, є інвестиційний потенціал – реальна здатність
господарського механізму до освоєння вкладеного капіталу.
Ієрархічність інвестиційної привабливості країни
СКЛАДОВІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ КРАЇНИ
 Інвестиційний ризик – це ймовірність втрати
активів, які вкладає іноземний інвестор в економіку
країни.

Інвестиційний ризик оцінюється тільки

іноземним інвестором.

Врахування та оцінка ризику необхідні для того,

щоб потенційний інвестор прийняв правильне
інвестиційне рішення:
1) відкривати філію (дочірню компанію) за
кордоном? (якщо так, то де? як? коли?);
2) розширяти масштаби своєї діяльності за
кордоном або ж частково чи повністю вилучати
капітал з економіки країни-реципієнта?