Семінар «Тема конфлікту між мрією і реальністю у

творах О. Вайльда , Дж. Олдріджа»

Естетичні погляди О. Вайльда.

Оскар Уайльд був видатним ірландським письменником і поетом кінця 19
століття, відомим своєю яскравою особистістю та нестандартними
поглядами. Він був піонером естетичного руху, який був реакцією на панівні
вікторіанські цінності практичності та моральної чесності. Погляди Уайльда
на естетику та мораль переплелися і вплинули на його твори, зокрема п’єси,
романи та вірші.
Центром естетичних поглядів Уайльда була ідея «мистецтво для мистецтва».
Він вважав, що мистецтво слід цінувати заради нього самого, не
обмежуючись моральними чи політичними стандартами. Він вважав, що
краса — єдиний важливий аспект мистецтва і єдиний критерій, за яким його
слід оцінювати. Він дотримувався думки, що прагнення до краси та
задоволення є вищим ідеалом, ніж прагнення до практичності чи користі.
Уайльд твердо вірив у концепцію індивідуалізму. Він вважав, що людина
повинна бути вільною у досягненні власних інтересів, бажань і пристрастей,
не обмежуючись суспільними нормами та умовностями. Він критично
ставився до вікторіанського суспільства, яке вважав лицемірним і
репресивним. Він бачив це як суспільство, яке цінує зовнішній вигляд над
реальністю і яке надмірно стурбоване умовністю та пристойністю.
Нетрадиційними були й погляди Уайльда на мораль. Він вважав, що
традиційна мораль вікторіанського суспільства була обмежувальною та
обмеженою. Він дотримувався думки, що мораль повинна базуватися не на
зовнішніх принципах, а радше на індивідуальній свідомості та досвіді. Він
вважав, що прагнення до насолоди та краси є природним бажанням людини і
не обов’язково суперечить моралі.
Підсумовуючи, ідейно-естетичні погляди Оскара Уайльда сформувалися на
основі його досвіду та спостережень за вікторіанським суспільством. Він був
піонером естетичного руху, який прославляв красу мистецтва та свободу
особистості. Він твердо вірив в індивідуалізм і вважав звичайну мораль
обмежувальною та обмеженою. Погляди Уайльда продовжують впливати й
надихати митців і мислителів сьогодні.
Історія створення казки «Хлопчик-Зірка».
В Ірландія, гранат (дерево та його плоди) — це один із традиційних
символів християнської віри: страждання, відродження й
воскресіння.
Цитита(місто в яке вони зайшли і є місцем його перевтілення та
відродження)
Проблематика та основний конфлікт твору.
Твір О. Уайльда починається з розповіді про те, як в лютий мороз
два бідних лісоруба заблукали в лісі. Раптом з неба впала
надзвичайно яскрава зірка. Вони сподівалися, що це був злиток
золота, але, прибувши на місце, побачили немовля з бурштиновим
намистом на шиї в плащі, розшитому золотими зірками. Один із
лісорубів зглянувся над дитиною і забрав його додому. Дружина
лісоруба була спочатку проти нахлібника, адже їх сім’я ледве
зводила кінці з кінцями, а в хаті підростали свої діти. Однак лісоруб
не збирався кидати дитину напризволяще. Зрештою жінка
погодилася і виховала малюка як свого сина.

Хлопчик-зірка ріс й виховувався разом з дітьми Лісоруба, їв і пив з

ними за одним столом і грався разом з ними. З року в рік хлопчик
гарнішав, а жителі села тільки дивувалися його красі, бо всі вони
були смуглолиці й чорняві, а цей мав личко біле й ніжне, мов
вирізьблене зі слонової кістки, і золоті кучері — як пелюстки
нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки,
що дивляться в чисту воду струмка. І був він стрункий, немов
квітка в полі, де не ступала нога косаря.

Проте ця врода обернулася йому на шкоду, бо ріс він гордий,

егоїстичний і жорстокий. Дітьми Лісоруба і всіма іншими
сільськими дітьми він гордував, бо ж вони, мовляв, низького
походження, а він — шляхетного роду, адже походить від Зірки.
Йому було приємно мучити людей і тварин, старого сільського
священика він теж не слухав.
цитата
Одного разу хлопчик закидав камінням жебрачку. Дроворуб дав
йому ляпаса, і привів нещасну жінку додому. Жінка зізналася, що
вона є матір’ю їх прийомного сина. Але хлопчик не визнав її –
заявив, що йому огидно навіть дивитися на неї, і вигнав.
цитата
Коли він вийшов з дому до хлопчаків, які підтримували його у всіх
жорстоких забавах, вони прогнали його з саду, назвавши огидним,
як жаба. Подивившись на своє відображення в ставку, він побачив,
що дійсно став виродком.

Довелося йому відправитися на пошуки своєї матері, щоб

попросити у неї вибачення. Важко йому довелося, звірі
відмовилися допомагати йому, вони пам’ятали як він їх мучив. А
стражники біля воріт міста продали його старому за пляшку вина.
Старий тримав його в підвалі напівголодним і три рази відправляв
хлопчика на цілий день в ліс, який здавався прекрасним гаєм, а
насправді був темним і дрімучим. Щоразу він давав завдання
принести монету золота, вперше білого, другий – жовтого, а третій
раз – червоного золота. Три рази йому допомагав Заєць, звільнений
ним з капкана, і всякий раз він віддавав знайдений злиток
прокаженому, що сидів біля воріт міста. Два рази старий сильно
бив юнака, а в третій раз в місті його зустріли з почестями,
назвавши прекрасним Принцом.

Розгублений юнак впав у ноги жебрачці-матері, яку він побачив в

натовпі, але жінка мовчала. Тоді він став просити допомоги у
прокаженого, але коли подивився то побачив своїх батьків –
Короля і Королеву.
цитата
Хлопчик вимолив у них прощення і коли прийшов його час, він сам
став королем. Він був благородним і справедливим правителем і
«вчив усіх добру, любові і милосердю».
Проблеми. Добро і зло(можна сказати що ці два протилежні явища
знаходились у самому хлопчику); батьки і діти(поважати своїх
батьків, вони у нас одні і поки вони живі ми завжди будемо поруч з
ними дітьми); дитяча дружба(малкнька донька лісоруба сказала що
буде дружити з ним не дивлячись нате що він став виглядати
жахливо); моральні цінності(доброта, милість до ближнього,
любов).
Основний конфлікт казки “Хлопчик-зірка”Конфлікт полягає у
невідповідності яскравої, досконалої зовнішності головного героя
та його потворної жорстокої душі, його самозакоханості та
немилосердності.
І показано яскраве перевтілення героя(його душа пройшла багато
випробувань до того поки його знову почнуть поважати) він
пройшов через свої ж страждання якими торторував інших.
Ця казка здатна навчити та показати ддітям основні положення
життя на яких і потрібно ростити дітей.
Формування естетичних поглядів Дж. Олдріджа.

Своєрідність оповідної манери письменника.

Проблема батьків і дітей, мужності та стійкості в

екстремальних ситуаціях.
Одвічна проблема, яка існує в кожному поколінні батьків і дітей, —
це відсут¬ність порозуміння між ними.
З оповідання Дж. Олдріджа «Останній дюйм» ми дізнаємося,що
Дружина пішла, зали-шивши Бену, досвідченому пілоту, сина —
десятирічного хлоп¬чика Деві.
цитата
Бен — безробітний, тому що авіакомпанія в якій він працював
закрилася.
 Батько узяв сина із собою на далекий безлюдний берег знімати
кіно про акул. Розмовляє Бен з Деві тоном наказу, або просто
кричить на нього, від чого хлопець або в сльози або закривається в
собі.
Цитата більше деві
таким чином Важко завоювати прихильність будь-якої дитини, не
тільки Деві. Хлопчик Деві – тихий, вразливий. Деві бачить
чоловіка, якого має називати батьком, та не розуміє його. Можна
тільки уявити собі, що думає дитина, яку залишили одну на березі,
серед скель, морських хвиль, між небом і землею, де немає жодного
до¬рослого.
Деві думає про небезпеку, про те, шо буде з ним, якщо батько
ніколи не випливе з морської глибини. Виходить майже так, як
уявляв собі Деві. Бен, поранений акулою-кішкою, не може вести
літак.
Наразивши на небезпеку себе, він не подумав про сина, який може
залишитися сам-один на березі, якщо Бен від поранень помре. Як
людина, яка завжди думала тільки про себе, Бен не може
розраховувати на сина, адже він міг просто перелякатися, кинути
батька напризволяще. Та незважаючи на страх, бо Деві
переляканий батьковими ранами, хлопчик, який ніколи не керував
літаком самостійно, виявляє все-таки більшу відповідаль¬ність, ніж
батько.
Цитата він здається
Він слухняно виконує усі накази, що дає йому батько, а коли Бен
непритомніє, робить усе саме так, як навчав його батько.
Цитата слбози
Батько й син разом долають небезпеку. У складній ситуації вони
навчаються інших стосунків, котрі засновані на бажанні зрозуміти і
допомогти, а не на байдужості і страху. Так у хвилину гострої
небезпеки вони підтримують один одного.
Це й хотів нам сказати в своєму творі автор. Тож і читач також має
дійти висновку: треба оберігати свої стосунки з рідними, робити
все, щоб було добре тим, хто живе поруч із тобою. Бо це важливо.
Я б ще хотіла сказати як Мені подобається назва «останній дюйм» -
цей вираз є символом воз’єднання, що залишився останній крок до
чогось більшого. Останній дюйм до посадки літака. Останній дюйм
до безпечного берега оберігаючись від акули. І Останній дюйм між
відносинами батька і хлопця.

Тема відчуження в оповіданні Дж. Олдріджа «Останній дюйм».

Людина має боротися до останнього (за твором Дж. Олдріджа «Останній
дюйм»)
«Останній дюйм» Джеймса Олдріджа — це історія про подолання.
Подолання відстані між батьком і сином. Подолання власного егоїзму і
відчуженості батька. Подолання страхів у сина. Льотчик Бен залишився сам-
один зі своїм десятирічним сином Деві. Він не
Дуже розуміє його потреби, не знає, чому дитина така сумна та всього
боїться
Він розмовляє з ним тоном наказу. Бенові ніколи, йому треба заробляти
гроші.
Тому він береться за дуже небезпечну роботу — зробити підводну зйомку
акул у безлюдній Акулячій бухті далеко від Каїра. Батько не розуміє, що
наражає на небезпеку своє і синове життя. Він нікому не повідомляє про те,
де вони будуть. Тому, якщо трапиться нещасний випадок, їх ніхто не
шукатиме і ніхто не надасть допомоги. Бен навіть не турбується про те, що
хлопчику потрібно щось пити на березі, де ніде сховатися від сонця.
Він бере тільки пляшки з пивом та бляшанку з консервованими персиками.
Під час підводних зйомок Бен так захопився, що не звернув уваги на те, що
сам вимазався кров’ю принади з конини, яку брав із собою, щоб підманити
акул ближче. Ця необережність закінчилася трагедією: Бен був поранений
акулою-кішкого і втратив можливість керувати літаком. І батько, і син були
приречені на смерть на безлюдному пляжі.
У такій важкій ситуації треба рішуче діяти удвох. Але Бен боявся, що його І
син недостатньо мужній, не зуміє підняти у повітря літак і летіти. Крім того,
спочатку треба було якось дістатися до літака та затягти туди важке поранене
Бенове тіло. Мабуть, якби Бен був сам, загинув би. Але поруч був його син.
Деві розумів, що не може ані роздягти батька і зняти з нього акваланг, ані
дотягти до літака. Але виконуючи батькові розпорядження, він подолав свої
страхи і невміння і все зробив як слід.
Тепер треба було злетіти. Колись Бен вже намагався навчити хлопчика, але
Деві заплакав і від страху не схотів навчатися керувати літаком. Батько був
розчарований, тому не знав, чи зможе Деві це зробити самотужки. Він
допомогав Деві злетіти, казав йому, що треба робити. Найважче було
посадити літак, бо його треба було вирівнювати над землею не нижче і не
вище, ніж на шість дюймів. Інакше можна було розбитися. Деві добре
розумів, який важливий останній дюйм, коли помилятися не можна. Він все
виконав правильно і зумів зберегти життя і собі, і батькові.
Цей політ був дуже важливий і для батька, і для сина. Це було подолання
відстані між ними. Від повного нерозуміння вони, виконуючи політ,
пройшли шлях пізнання один одного. Батько, нарешті, прислухався до сина, а
син до батька, вони зважили на почуття один одного,їх з’єднала воля до
життя, турбота за життя близької людини.
У кінці оповідання Дж. Олдрідж пише про Бенові думки. Бен у лікарні, він
проходить лікування. Понад усе Бен боїться втратити довіру сина, ті
стосунки, що виникли у повітрі, під час польоту, те єднання, яке допомогло
батьков пройти п’ять важких дюймів на шляху взаємопорозуміння.
Письменник із Беном сподівається, що батько і син не втратять можливості
повного примирення один одного. «Останній дюйм, який розділяє всіх і все,
нелегко полонити…», — думає Бен. Він має надію подолати цей останній
дюйм до серця і його сина.
Подолання перешкод у стосунках між батьками і дітьми — дуже важлива річ.
І недостатньо зусиль тільки з одного боку. Ці кроки батьки і діти завжди
роблять разом, тому що так швидше можна подолати останній дюйм,
найважливіший у житті.
Завдання для самостійної роботи:

1.Складіть цитатну характеристику Хлопчика-Зірки.

«був плащ із золотого полотна, розшитий зорями, згорнутий у багато разів.
Він закричав своєму товаришеві, що знайшов скарб, який упав з неба, і коли
товариш підійшов, вони сіли на сніг, розгорнули складки плаща, у яких
могло бути золото. Проте там було не золото, і не срібло, і не будь-які інші
коштовності, а спала маленька дитина.»
«Отож Хлопчик-Зірка виховувався разом із дітьми Дроворуба, їв із ними й
грався. Щороку він ставав усе гарнішим. Односельці дивувалися, бо всі вони
були смагляві й темноволосі, а він був білим і витонченим, як слонова
кістка, а його кучері були подібні на пелюстки золотого нарциса. Його губи
були, як червона квітка, а очі, як фіалки біля річечки з чистою водою, а його
тіло було таким, як білосніжний нарцис у полі, де ще не ступала нога
косаря.»
«Проте його краса обернулася злом для нього, бо він ріс гордим, жорстоким і
егоїстичним. Дітей Дроворуба та дітей односельців він зневажав через їхнє
низьке походження, говорив, що сам має благородне походження, адже
прилетів із зірки. Хлопчик-Зірка став господарем над ними, називав їх
своїми слугами.»
«Його обличчя було, як у жаби, а тіло було в лусці, як у гадюки. Він упав на
траву і плакав: "Певно, мене спіткало це лихо через мій гріх. Бо я зрікся
своєї матері и прогнав и, я був гордим і жорстоким до неї. Тому я піду й
шукатиму її по всьому світу, і не знатиму відпочинку, допоки не знайду її".»
«Я не гідний цього, бо я зрікся матері, яка народила мене, і не зупинюся,
допоки не знайду її і не попрошу в неї пробачення. Тому дайте мені дорогу,
бо я знову мандруватиму світом і не зможу затриматися тут, хоч ви й
принесли мені корону й скіпетр.»
2.Поміркуйте з приводу назви твору «Останній дюйм».
Намагання Бена знайти контакт із Деві, Навчання водити літак. Батько навчає
сина літати та саджати літак так, щоб між машиною та землею була відстань
шість дюймів. Якщо вище — вдаришся під час посадки, надто низько —
наскочиш на горбик і перекинешся. Головний — останній дюйм. Це
символічна відстань, якої було достатньо для подолання прірви між батьком
та сином, знищення власного егоїзму і відчуженості дорослої людини від
своєї дитини.