1.

Інакомовний смисл виразу “легке дихання”

Цікаво відмітити, що сам вираз “легке дихання” виступає лише двічі: як
назва і вже наприкінці самого оповідання. Ніби слугує, як у вірші,
обрамленням, а також, можливо, і тому, що сам вираз не варто розуміти
прямо, а шукати інакомовне значення.
В оповіданні присутній філософський пласт. Дихання - це вітер: легкий,
приємний, невловимий. Мотив вітру прослідковується впродовж усього
оповідання. Дієслова, які описували дії головної героїні, можна
використовувати і для опису самого вітру.
Дихання - це жіноча краса. Недарма для Олі наявність легкого дихання у
жінки є віддзеркаленням її краси.
Дихання - це вічність, плинність, хрупкість. Воно розсіюється у світі, в
похмурному небі, але повертається знову і знову.
2. Роль пейзажу в створенні атмосфери у формуванні смислових
акцентів в прозі І. Буніна
У прозі Буніна прослідковуються ліричні елементи, які посилюють емоції.
Пейзаж виступає доповненням до основних смислів. В оповіданні «Пан із
Сан-Франциско» море на початку увиразнює його пасажирів, які впевнені,
що являються володарями усього, проте той самий пейзаж наприкінці із
труною героя на кораблі показує, наскільки вони безсилі перед життям.
Туман та буря при плаванні на Капрі символізують ніби перехід головного
героя в інший світ, ніби переправа з Хароном у пекло.
В оповіданні «Сни Чанга» мотив моря, вітру, бурі, підводних рифів за
своїми функціями ототожнюються із життям, яке є так само
непередбачуване та здатне усе змінити в один момент.
У «Легкому диханні» швидкий, трохи розірваний опис подій на фоні
сезонів природи суголосний життю головної героїні – стрімке, перемінне,
невловиме.
3. Образ Олі Мещерської
Головна героїня відрізнялася напрочуд живим поглядом очей, які
слугують віддзеркаленням душі. Впродовж усього оповідання на них
акцентується увага. Була легкою, швидкою, тендітною, наче вітер. В
дієсловах, які описували її дії, був присутній спільний елемент із вітром.
Вона героїня соціуму та природи, проте друге переважає в її натурі. Їй
нелегко знайти спільну мову із дорослими, на відміну від дітей. Для
дівчини релевантні чуттєві фактори. Вона ще не встигла зрозуміти себе.
Оля контрастує та конфліктує із суспільством, тому помирає серед
натовпу.
Цікаво, що так ніхто і не міг її зрозуміти до кінці, як і не можна
однозначно пояснити значення вислову «легке дихання», якого Оля так
сильно прагнула мати в собі.
4. Порівняльна характеристика Олі Мещерської та фрекен Жулі
За протиставленням вчинків героїнь можна припустити наступне. Фрекен
Жулі самостійно обирає шлях своєї поведінки, згідно своїм внутрішнім
якостям, вихованню. Вона цілеспрямовано нехтує усіма правилами,
заводить стосунки з чоловіком нижче за соціальним статусом, тим самим
провокуючи своє падіння.
Оля Мещерська навпаки ніби стає жертвою обставин через свою
добродушність, щирість, простоту. Вона розуміє, що ті стосунки зі
старшим чоловіком не співпадають з її поглядами.
Фрекен є більше героїнею пристрастей, якій притаманні необдумані
вчинки, Оля наче зайва природня людина. Обидві жінки конфліктують з
оточенням і не сприймаються іншими.
5. Образ «Пана із Сан-Франциско»
Примітним є те, що з самого початку автор не дає герою власного імені.
Образ є узагальненням усіх багатих людей, які живуть з думкою про те,
що за гроші здатні купити все.
Гроші. Багатство. Саме зневагу до цих понять через героя передає
письменник. Пан не жив до цієї подорожі, а накопичував статки,
принижував інших. Родина його така сама безлика, без індивідуальних
якостей та рис. Він егоїст, самовпевнений та сліпий до важливих речей.
У поєднанні з образом корабля можна припустити, що корабель – це
алюзія на пекло Данте. Так от на початку наш герой знаходився ще на
верхівці дев’яти кіл, а після остаточних випробувань подорожжю,
опиняється на самому дні, в пеклі, звідки вже ніякі гроші не здатні його
витягти.
6. Корабель як модель соціуму в «Пан із Сан-Франциско»
Корабель в оповіданні має багато відсилок до моделі соціуму. По-перше,
його структура. На верхівці, де доступ до повітря, сонце, небо, розваги,
розкіш та відпочинок, знаходяться «вершки суспільства». Люди, які мають
багато грошей, мають можливість жити без турбот. Знизу, де печі, жар,
вогонь, знаходять ті, хто приводять цей «корабель» до руху, дають йому
можливість рухатися – це прості працівники. Яким немає часу глянути
вгору.
По-друге, поведінка. Серед «великих цього світу» присутня фальш, брехня
– закохане подружжя уособлюють цю думку.
По-трете, командир, той, хто на чолі усього цього корабля. Це наче той
рудоволосий диявол, яким сам не є впевнений в собі.
Отож, увесь корабель – це метафорична модель нашого соціуму.
7. Наведіть і прокоментуйте приклади використання символіки
кольорів у повісті «Життя Василя Фівейського»
Найчастішим кольором, який виступає у повісті, є чорний, колір смерті,
мороку, трагізму. Він вживається або самостійно, або на контрасті з
іншими.
Будинки старости та священник протиставлені не лише за розміром, а й
кольором. У старости, люди щасливої, заможної, дах був червоного
кольору, а священника – дерев’яна потемніла. Між ними була вражаюча
несхожість.
Коли у родині Василя помирає син, божевілля входить у дім: у лампі
задихається вогонь у чорному, закопченому склі (символ трагедії).
Увесь отець Василь був часто описаний чорним кольором (волосся, очі,
руки, сутана). Він ніби сам символізував смерть, рок.
Небо у полі було чорного кольору, непроникне. При пожежі будинок
перетворився на чорну бездну.
Однак чорний в особі священника протиставлявся із безбарвність інших
людей. Отець Василь був серед них наділений найсильнішими
пристрастями.
8. Порівняння історії пана з Сан-Франциско та Доріана Грея
Пан із Сан-Франциско залежний від почуття власної влади. Він живе з
думкою про те, що нарешті надійшов час насолодитися своїми статками,
пожити насправді: дати волю пристрастям, шаленству. Він безіменний,
можливо, не вартий поваги зі сторони автора. Його життя закінчується так
раптово, ніби не встигши навіть початися.
Доріан Грей навпаки. Автор скоріш за все поважає свого героя, подає
факти з його життя. Хлопець з юного віку «живе»: переживає усі можливі
пристрасті у повній мірі. Його не зупиняє нічого. Ми споглядаємо
руйнацію його душевної краси та моральних цінностей із самого початку.
Однак наприкінці дві історії кінчаються однаково: герої вмирають. Пан не
залишає за собою жодних спогадів, Доріан Грей не залишає по собі
жодного достойного спогаду.
 9. Яка ідея злої іронії реалізована в повісті Л. Андрєєва через
мотив сміху? Приклади
У своєму оповіданні авторські погляди протиставляються християнським.
Андрєєв переосмислює біблійний мотив Іови Праведного. Герой
допускається помилки вважаючи, що усі його страждання (смерть сина,
пожежа та смерть дружини) це випробування Бога, пройшовши яке, він
отримає винагороду.
Виходи в поле – це спроби почути той божественний голос, отримати
якесь послання, але там нікого нема. Проте на думку автора, цей хтось, це
не Бог, це Фатум, рок. Закон буття – це рок, ось що рухає світом.
Отож сміх ідіота (другого сина), його образ (щось невловиме, з
щупальцями, що не знають перешкод), ось та маска, яку намагається
вдягнути вже і його донька (трагічна маска античності), а в кінці сміх з
небес, це вже прямі вияви тієї долі, того невидимого, що помилково
вважалося Богом.
10. Який смисл можна виявити в загибелі Василя Фівейського
серед дороги, на бігу, так що навіть мертвий він ніби
продовжував бігти?
Сам письменник у листі до власного друга зазначав, що головний герой
має бути зломленим, але не переможеним. Так і відбулося в повісті: він
впав посередині широкої, витоптаної дороги. Отож Василь і далі буде
бігти, і далі буде шукати відповіді на свої питання. Можливо, автор хотів
цим показати силу духа людини, яка навіть перед смертю не стає на
коліна, а далі продовжує бігти. Можливо, автор вважає, що смерть це не
кінець, це й надалі те безкрайнє поле пошуків та поневірянь.
11. В чому Василь Фівейський вбачав смисл своїх важких
випробувань, чому він помилявся?
У своєму оповіданні авторські погляди протиставляються християнським.
Андрєєв переосмислює біблійний мотив Іови Праведного. Герой
допускається помилки вважаючи, що усі його страждання (смерть сина,
пожежа та смерть дружини) це випробування Бога, пройшовши яке, він
отримає винагороду. Він шукає логіку у цих подіях. Письменник доводить
цю хворобливу фантазію до безумства.
Виходи в поле – це спроби почути той божественний голос, отримати
якесь послання, але там нікого нема, там завжди тиша. Лише наприкінці
герой чує сміх, відвертий, гучний, що доводить його до розпачу і він
розуміє свою помилку, ламається, проте він не залишається переможеним.
 12. Проаналізуйте образи, колізії та деталі повісті Андрєєва, у яких
найяскравіше втілено думку про самотність людини.
Життя дружини Насті, яку ніхто не міг зрозуміти до кінця, її поневіряння,
намагання виправити долю та повернути сина, є таким одиноким
вогником, яке задихається в полоні божевілля.
Сам отець Василь і всі його життєві ситуації символізують самотність
людини. Він один залишився з сином ідіотом, не хотів перекладати свій
гріх на когось іншого, не міг нікому розкрити внутрішні переживання,
піділитися. Можливо, зробивши це, не розвинулося б так божевілля.
Хатина, в якій Василь поселився з сином після пожару, зі своєю пустотою,
відсутністю тепла, меблі, світла є ніби віддзеркаленням душі її власника.
Темне поле, в якій губиться людина, символізує життя, в якому ми самі
боремося зі своїми страхами.
13. Чому Ібсен залишив для своєї драми назву «Ляльковий дім», а
не «Нора»?
Назвавши драму «Нора», Ібсен мав би на увазі життя однієї конкретної
героїні. Це була б індивідуальна драма. А от обравши назву «Ляльковий
дім», автор узагальнює тему п’єси, натякає на головну проблему. Це не
просто індивідуальна проблема в одній сім’ї, це спільний знаменник для
багатьох, хто проживає своє життя, граючи, перевтілюючись в певні
образу. Тобто це п’єса про те, як люди створюють з власного життя театр,
в якому немає місця для власних імен, для особистостей, для справжніх
почуттів.
Окрім того багато людей стверджувало, що Ібсен порушує у драмі жіноче
питання, однак ні. Назва п’єси слугує підтвердженням його слів, що він в
повній мірі не зрозумів суть жіночого руху, проте поставив для себе
завдання відобразити людей.
14. Смисл назви п’єси «Ляльковий дім»?
«Ляльковий дім» - назва, яка має багато значень. Це може бути щось
дитяче, наївне, може бути щось штучне, спрощене, ненатуральне. У
ляльковому домі немає місця справжнім почуттям, індивідуальностям.
Так само і в п’єсі. Головні герої тут протягом усього часу вдягають
костюми, маски, співають, танцюють. Проте обставини (тайний гріх Нори)
змушують скинути з себе усе маскарадне. Автор ніби оживлює ляльки,
виводить їх зі стану сну, заціпеніння та змушує вперше поглянути на себе
справжніх. «Ляльковий театр» - це іронічно-глузлива назва. Автор хотів
зобразити людський будинок фальшивих цінностей, за якими криються
егоїзм, духовна порожнеча. Ця проблема прихована вже в самій назві
твору.
15. Порівняльна характеристика Жанни де Во і Нори
Обидві героїні не отримали достатнього виховання з боку батьків.
Жанна де Во не розуміла, якими бувають стосунки між чоловіком і
жінкою, не знала практичної сторони життя, не змогла виховати сина так,
аби той їй віддячив. Тому життя її було повне страждань, розчарувань,
вона постійно скидала з себе ілюзії. Вона була нещасливою, але дожила до
моменту, коли могла виховувати онучку та, можливо, погодилася зі
словами служниці: «Все ж таки це життя».
Нора була вихована як лялечка для батька та чоловіка. Вона була трохи
інфантильною, не надто приділяла уваги своїм дітям (лише перевдягала
їх). Проте після відвертої розмови з чоловіком жінка вирішує навчитися, а
вже потім будувати якісь стосунки. Невідповідальної стосовно дітей.
Однак вона буде шукати себе.
16. Чому фінал п’єси «Ляльковий дім» можна вважати відкритим?
Автор не дає нам однозначної відповіді, він не категоричний, не дає
оцінки, а просто описує життя. За основами «нової драми» четверта стіна
між глядачами та акторами прибиралася та дія переносилась далі. Отож
Ібсен полишає нам здогадки, натяки, якісь можливі шляхи розвитку подій.
Це все збирається в одне слово: «А як же чудо?».
Герої, можливо, сподіваються на певні зміни, але для кожного з них це
поняття є різним. У п’єсі немає однозначних героїв: навіть не сказати, що
Нора це смілива жінка, яка іде відкривати себе, або її чоловік
безсердечний тиран. Відкритий фінал це безліч нових подій, це
співпадіння практики та теорії.
17. Чому Ібсен стверджував, що головна проблема у його драмі – це
не права жінок? Як можна визначити цю головну проблему
п’єси?
Насправді Ібсен писав, що не до кінця розібрався у сенсі цього жіночого
руху та й не мав на меті донести до читачів лише проблеми прав жінок.
Автор висловлювався, що його ціллю було зображення людей.
Головним, мабуть, було донести ідеї про безглуздя та даремність
приховуватися за масками та костюмами. Необхідно відверто поглянути
на реальність. Проблема людини за свій вибір, проблема «ілюзій»,
істинних та фальшивих цінностей та ідеалів.
Треба не грати в життя, а проживати його, пам’ятаючи про наслідки. Адже
певна інфантильність Нори це наслідки виховання та її байдужості,
ставлення чоловіка до неї, як до ляльки – проблема недооцінки іншої
особистості. Видно, що у п’єсі діти не фігурують. Отож це далекі не
ідеальні люди, які не розуміють самі себе та один одного.
18.Порівняльна характеристика Нори та фрекен Жулі
Нора як і фрекен Жулі являються неоднозначним героїнями. Неможна їх
оцінити або ж різко осудити. Між ними існують схожі риси. Обидві
дівчини в певній мірі страждають через відсутність виховання, яке б
пояснило їм багато важливих речей та розкрило певні сторони життя.
Нора має шанс змінити себе, переоцінити та отримати досвід. Вона може
мати надію на те, що зрозуміє себе та інших.
Фрекен Жулі приречена на загибель. Її емоцій, погляд на життя «як на
сон», спадковість вплинули на її самогубство. Автор не залишає жодних
шансів, жодного «чуда» не відбудеться.
19. Наведіть і коротко проаналізуйте приклади «зняття масок» у
драмі «Ляльковий дім»
У Ібсена головними є не події, а діалоги та описи. Дім подружжя вже
виглядає наче суцільна маска. Солодощі, прикраси, співи. Відсутність
реплік дітей – це, мабуть, та маска як так і не знялась.
Вечір святкування – момент, коли Нора знімає із себе маскарад. Вона
перша скидає цей «ляльковий костюм» та отримує власний голос. Вона
зізнається у тому, що вчинила, вона розповідає вперше за час подружнього
життя про свої справжні емоції.
Чоловік певний час продовжує називати її своєю лялечкою, пташинкою,
проте у моменті відкриття таємниці так само він виявляє і себе. Ореол
навколо нього розвіюється, коли він переживає за своє ім’я більше ніж за
інше.
Вони перестали грати. Вони стали людьми, які проживши багато років
один з одним, виявилися чужими для себе. Ось тоді наступає відкритий
фінал, який має безліч варіацій розвитку.
20. Що сформувало характер Френка Каупервуда
Френк Каупервуд – головний герої «Трилогії бажань» - з дитинства
відрізнявся надзвичайним розумом та кмітливістю. Проте, можливо, саме
епізод із каракатицею та крабом вплинув на його погляди.
Протягом декількох днів хлопець уважно спостерігав за протистоянням
між каракатицею та крабом. Ні розміри, ні чорнила, ніщо не врятувало
слабку каракатицю. Краб вичікував та силою переміг цей бій.
Цей випадок, так очевидний для тваринного світу, дав зрозуміти
маленькому Френку, що в житті так само – лише сильні та витривалі
виграють. Вже тоді герой визначився, що хоче володарювати та
підкорювати.
21. Чому трилогія Драйзера має назву «Трилогія бажань»?
Трилогія складається з 3 романів: «Фінансист», «Титан» та «Стоїк». Слово
бажання, вміщене в заголовку, багатозначне. Трилогія розповідає про силу
людських пристрастей, які рухають людьми. Історія американського
фінансиста послугувала поштовхом до створення головного героя –
Френка Каупервуда. Він типовий представник американського
монополістичного капіталу. Цілеспрямований, суворий, незламний,
амбіціозний, він бажає спевнити усі свої мрії. Френк хоче стати багатим,
мати владу, реалізувати свої насолоди. Чим вище він підіймається, тим
сильніше змінюється: стає аморальною людиною, яка керується лише
власними принципами.
Отож це роман про бажання та мрії американського фінансиста, люди
владної та сильної.
22. Порівняльна характеристика Френка Каупервуда та Доріана
Грея
Френк Каупервуд мав незвичне розуміння моралі. Він робить все, що
завгодно, аби тільки досягти власних цілей. Йому байдуже до проблем та
переживань інших, головне – ці він сам. Тому герой використовує усіх:
навіть його кохання це в певній мірі проба задовольнити свої потреби.
Врешті-решти він доб’ється свого.
Доріан Грей так само вирішує знехтувати усіма моральними цінностями,
аби лише «жити на повну», поки є фізична краса. Автор акцентує увагу не
на досягненні його цілей, а не деформації, деградації та руйнації його
душі, використовуючи для цього портрет юнака. Доріан так само глухий
до почуттів інших героїв, однак його чекає не успіх, а розуміння власної
трагедії та смерть.
 23. Чому у романі Золя страйк шахтарів зазнав поразки?
Етьєн мріяв про організацію заколоту, але на це були потрібні гроші,
взаємодопомога. Він намагався зацікавити голову родини Має своїми
ідеями. Чергове зменшення виплат шахтарям було слушною нагодою для
робітничого руху.
Етьєн набував все більшого впливу на шахтарів, і одного дня ніхто на
роботу не вийшов. Від імені шахтарів він почав говорити саме, бо думав,
що здатен відстоювати їхні вимоги. Відбулося зіткнення вуглекопів і
солдат. Етьєн відчув провину у всіх смертях, а тому вирішив покинути
поселення, так нічого і не змінивши. Він так і не зрозумів до кінця
причину провалу власного задуму, бо вперше зіткнувся на практиці з
проблемою управління робітниками, робітничим рухом. Він не володів
достатніми знаннями, але це вже була перша спроба робітників заявити
про свої права.
24.Поясніть символіку назви роману «Жерміналь»
У "Жерміналі" Золя проаналізував найважливішу соціально-історичну
суперечність національного життя Франції кінця XIX ст., що її сам
письменник означив "як боротьбу праці та капіталу".
Спочатку у Золя було близько 20 варіантів назв для твору. Врешті-решт
він назвав роман 7 місяцем французького революційного календаря. Це
місяць весняних паростків, посівів, майбутніх жнив. Назва ніби відкривала
завісу майбутнього. Ці образи можна вважати символічними, які мають на
увазі надію на новий шлях життя: від загибелі до переродження, до
процвітання французького народу.
25. Порівняльна характеристика Етьєна Лантьє та Мартіна Ідена
Етьєн Лантьє має мрію змінити життя шахтарів. Він вирішує спробувати
покращити умови їхньої праці. Обставини дають нагоду для цього, герой
організовує бунт, проте нічого не вдається, його чекає поразка. Герой не
знає, яким чином треба керувати робітничим рухом, йому недостає
досвіду, підтримки. Незважаючи на це, у фіналі роману відчутний
оптимізм: знову і знову будуть лунати крики робітників і колись таки це
зміниться.
Мартін Іден зі свого боку мав мету, яка б змінила лише його власну долю.
Він не хоче нічого для інших, а працює та вдосконалюється для
задоволення власних бажань. Певним чином, йому це вдається: він стає
відомим письменником, проте головна його ціль – взаєморозуміння з боку
Руфі – лишається недосягнутою. У фіналі роману звучить лейтмотив
самотності, неможливість знайти своє місце, що й призводить до смерті
героя.
26. Як ви розумієте назву п’єси «Пігмаліон»? Що спільного і
відмінного між п’єсою і міфом?
Назва «Пігмаліон» відсилає нас до грецького міфу. Легендарний цар
Кіпра, Пігмаліон, відсторонювався від жінок, за що був покараний
Афродітою. Він зліпив статую та закохався в неї. Його почуття розчулили
богиню: вона оживила статую, котра стала дружиною Пігмаліона,
Галатеєю, та народила йому доньку.
П’єса схожа з міфом. В обох випадках з каменю з’являється прекрасне
створіння, жінка, відбувається перетворення. Тільки Шоу не зробив із
творця та його «творіння» щасливе подружжя. Він переробив основний
концепт. Можливо, автор мав на увазі, що ми самі творимо та ліпимо себе,
а не хтось інший.
27. Які мотиви спонукають Генрі Гігінса взятися за експеримент з
Елізою Дулітл і який є головним?
Генрі Гігінс взявся за експеримент з Елізою Дулітл, бо хотів виграти парі у
полковника та довести, що здатний зробити з дівчини справжню
герцогиню. Проте окрім азартного аспекту, можливо, важливішим був
власне інтерес Генрі як професора. Йому кортіло перевірити власні
здібності, як вчителя. Професора не цікавить душевний світ дівчини,
байдужий до її почуттів, нехтує усіма правилами поведінки, він просто
сумлінно працює над її манерами та вимовою. Генрі є саме тим типом
вченого, про якого можна сказати: «Колі всім роздавали емпатію, він стояв
у черзі за розумом».
28. Порівняльна характеристика Генрі Гігінса та Генрі Воттона
Обидва герої «проводять» якийсь експеримент, намагаючись довести свою
правильність. Їх не обходять наслідки, вони керуються лише власними
переконаннями.
Генрі Воттон експериментує з душею Доріана Грея. Пропагує
вседозволеність, відсутність усіляких норма моралі.
Генрі Гігінс також не турбується душею Елізу, проте через те, що не бажає
розуміти іншого, коли не може зрозуміти себе. Він виступає вчителем
правильної вимови, манер.
Вони удвох доводять правд ивість власних слів та перемагають у
«суперечці».
29. У чому причина трагічної долі Мартіна Ідена?
Мартін Іден є надзвичайною особистістю, яка, народившись в доволі
невідповідному середовищі, сформувала себе. Він був здатний відчувати
красу у багатьох речах, був надзвичайно обізнаний, адже життя моряка
давало безліч ситуацій, з яких він отримав безцінний досвід. Юнак міг
напрочуд точно передати власні відчуття після багатьох зусиль та тривалої
роботи над собою.
Проте за словами його друга, Мартін – надзвичайно чутлива людина, яка
нездатна підкоритися правилам «верхівки суспільства». Він не до тих
людей прагнув дотягнутися, не тим людям прагнув довести свою
значимість.
Трагедія Мартіна Ідена полягала у переоцінці інших, в ілюзорних ідеалах
та в пошуках прекрасного тем, де це навряд чи можна знайти. Він наче
герой-романтик, який не знайшов собі місця у світі філістерів.
30. У чому помилився Мартін Іден, коли вирішив стати
письменником?
Скоріш за все він помилився не у виборі професії, а у меті, навіщо він це
робить. У нього був справжній талант, побудований на унікальності, на
багатому досвіді, на кропіткій праці.
Мартін Іден мав намір стати відомим письменником, аби отримати
визнання своєї коханої Руфі та її батьків. Саме тут і полягає помилка.
Герой переоцінював те вище суспільство, мав ілюзорні ідеали, вважав їх
унікальними. Проте правда для нього відкрилася занадто пізно. Він
зрозумів, що його цінують не за власні якості, а за гроші, за високий
статус.
Не в тому місті Мартін шукав визнання, порозуміння та справжньої
підтримки. За словами його друга, він дійсно був надто чутливий, аби без
болю прийняті дійсність.
31. В який момент і чому на портреті Доріана Грея виникли перші
зміни?
Зміни на портреті Доріана виникають після вчинення ним злочинів.
Перший злочин – це смерть Сибіл Вейн. В той вечір Доріан вбиває
дівчину своїм відвертим зізнанням про якість її гри, про те, що кохання її
йому ні до чого. Це розбиває дівчину, вона чинить самогубство. Проте у
той вечір Доріан «вбиває» ще одну людину – себе. Частина його душі, які
відповідала за співчуття, за покаяння помирає, без вороття.
Він починає жити подвійним життям. На людях блискучий денді, красень,
якого всі хотіли бачити, кумир молоді, котра наслідує його манери, стиль,
висловлювання. Він стає еталоном краси, прихильником естетизму в
реальному житті. Любов до краси виявляється в прагненні до вишуканих
коштовних речей. Але разом з тим він весь перебуває у полоні страху, що
його таємниця може розкритися.
32. Чому Безіл Голуорд програв лорду Генрі у змаганні за душу
Доріана Грея?
Між художником і лордом розгортається битва за душу та красу юнака.
Безіл Голуорд інстинктивно відчуває, що не настільки душа Доріна здатна
протистояти спокусам. З перших сторінок роману перемогу одержує лорд.
Чому це сталося? Можливо, тому, що його слова впали на благодатний
ґрунт. Лорд Генрі говорив, що прекрасне в житті – це насолода почуттів,
необхідно дати їм та кожній мрії втілитися в реальності. І свої теорії він
мав нагоду перевірити на юному Доріанові.
Доріан Грей виявився «достойним» учнем, пішов за своїм учителем навіть
без довгих вагань. Він досить легко проміняв власну душу на пошук вічної
насолоди, за що був врешті покараний.
33. Порівняльна характеристика Мартіна Ідена та Генрі Гігінса
Мартін Іден та Генрі Гігінс обидва є майстрами своєї справи.
Мартін досконально готує себе до того, аби стати письменником. Він має
до цього схильності, але й кропіткою працею набуває усі свої уміння. Він
людина, яка сама себе створила.
Генрі є фаховим професором фонетики. Він здатний по декільком
вимовленим реченням визначити, звідки та ким є дана особа. Від нього
навіть не укритися людям, які займають високе становисько, проте
походять із бідних районів.
У стосунках з жінками Мартін Іден мав неправильні ідеали, які не змогли
його зробити щасливим від кохання. Генрі Гігінс так само, маючи ідеальну
маму, більше за все цінуючи словники англійської мови та Мільтона, не
міг знайти ту, яка хоча б трохи походила на той ідеал.
34. Образ лорда Генрі в романі «Портрет Доріна Грея»
Лорд Генрі Воттон є втіленням філософії насолоди та гедонізму. Це
багатій, витончений естет, цінить лише красу. Він стверджує
вседозволеність. Шлюб він розглядає як нонсенс. Егоїзм Генрі Воттона -
це егоїзм естета, який не зважає на реальне життя.
Лорд Генрі одразу, зрозумів, що треба Доріану, спокушає його. І він
спокушає вродливого юнака небезпечними теоріями. На Воттоні лежить
велика відповідальність за героя, але вважати його повністю винним за дії
Доріана не варто.
35. Порівняльна характеристика Доріна Грея та Френка
Каупервуда
Френк та Доріан є схожі своїми принципами, точніше відсутністю моралі.
Обидва роблять усе за будь-яку ціну, аби задовольнити власні бажання,
потреби та мрії. Їх не обходять почуття, переживання, проблеми, які вони
приносять людям. Усе заради себе роблять вони.
Тільки от Френк робить це свідомо, з власного бажання, бо хоче
володарювати, а не бути приниженим. Його наполегливість, кмітливість,
спритність приносять йому надзвичайний успіх.
Доріан піддається спокусі зі сторони Лорда. Він всмоктує ідеї та думки
іншої людини. Усі його дії приводять до того, що герой втрачає душу та
власне життя.
36. Мотив краси як випробування у романі «Портрет Доріана
Грея»
Письменник у своїх творах розробляв три категорії: краса/добро/зло.
Краса випробовує наших героїв.
Голуорд Безіл є певним втілення ідеалу: краса мистецтва та душі мають
бути у гармонії. Побачивши, що його власні сподівання не
виправдовуються, герой не хоче далі жити.
Лорд Генрі виступає каталізатором, який має випробувати Доріана Грея,
який несе в собі красу фізичну та духовну. Доріан – мученик естетизму,
трагедійний герой. Йому не вдається впоратися зі спокусами, він жадає
зберегти красу фізичну будь-якою ціною. Думаючи виняткова про
задоволення цих потреб, він руйнує душу. Портрет відображає це, однак
не здатен зупинити нашого героя. Краса естетична доводять його до
смерті. Уайльд, напевно, зобразив випробування, кризу та покарав
головного героя.
 37. Порівняльна характеристика Мартіна Ідена та Френка
Каупервуда
Обидва герої самі себе створюють. Вони плідною працею досягають
успіху. Цілеспрямовані, кмітливі, сильні та витривалі. Проте моральні
цінності та життєві ідеали їх відрізняють.
Мартін здатен на співчуття, на безкорисливу допомогу та підтримку. Саме
так він вчинив із жінкою, в якої наймав кімнату. Він не використовує
інших, не втрачає власні душевні якості. Отримавши успіх, всередині він
лишився тим самим. Ідеал героя – це кохана жінка, яка на жаль, не
являється такою.
Френк зовсім інакше себе повидить. Він більш холоднокровний та
безжальний. Його не обходять інше, головне – аби йому було добре. Чим
він вище підіймається. Тим більш жорстокими стають його принципи.
Його ідеал – це власне заможне життя та успіх.
38. Чому в момент смерті Доріана Грея його портрет відновився у
своєму початковому вигляді?
Доріан Грей – вродливий юнак, який закохується у самого себе. Стає
схожим на Нарциса. У його долі Уайльд розкрив трагедію реального
протиріччя: задоволення, що стало самоціллю, породжує не радість, а
муки.
Доріан стає жертвою своєї максималістської пристрасті - любові до самого
себе. Загальне забарвлення злочинів Доріана - абсолютна аморальність.
Думаючи винятково про свою особу, він її і зруйнував. Він заключив
договір «із дияволом»: продав власну душу, заради вічної молодості та
краси. Доріан гине, коли здіймає руку на Прекрасне, яке вічне. Знову
відбувається фантастичне перевтілення, і все стає на свої місця: портрет
сяє красою, а на обличчі героя проступають усі скоєні ним злочини. Сам
вигляд мертвого Доріана Грея анти естетичний. Уайльд зобразив не лише
душевну кризу свого героя, але й привів його до кари.
39. Порівняльна характеристика Елізи Дулітл та Нори Ібсен
Героїні схожі між собою темою «перетворення».
Історія Елізи Дулітл показана від початку до моменту її становлення як
особистості. Ми бачимо, як вона перетворюється, як стає вишуканою,
інтелігентною, розумною. У випадку з Норою ми бачимо лише як вона
знімає з себе маскарадний костюм, помічаємо її недоліки та тільки можемо
домислити, що вона зміниться, що буде в змозі взяти відповідальність за
себе та свої вчинки.
40. Чому фрекен Жулі між втечею і самогубством вибирає
самогубство?
Така поведінка фрекен не є випадковою. Вона продиктована та пояснена
автором. Доля жінки залежала від спадковості (адже її мати походила з
середнього класу та не була надто витонченою), від неправильного
виховання, яке нав’язав їй батько, від негативного впливу нареченого, від
подій Іванової ночі, коли дочка графа наважилася танцювати зі слугою.
Стріндберг розкрив психологічні та фізіологічні мотиви загибелі героїні.
Вона міняється місцями з лакеєм: він піднімається, а вона спускається
вниз. Їй сниться сон про падіння, вона розуміє, це не минути, проте не
може нічого подіяти. Стріндберг вважав, що героїня належить до типу
напівжінки і вже цим фактом прирікає себе.
41. Якими є причини падіння і загибелі фрекен Жулі?
Фрекен Жулі – це тип напівжінки, яка намагається добитися рівних прав із
чоловіками. За словами Стріндберга, жінка одразу приречена, окрім того
така поведінка свідчить про її виродженні.
Однак трагічним для Фрекен був не рок, а комплекс мотиваційних
обставин. Доля жінки залежала від спадковості (адже її мати походила з
середнього класу та не була надто витонченою), від неправильного
виховання, яке нав’язав їй батько, від негативного впливу нареченого, від
подій Іванової ночі, коли дочка графа наважилася танцювати зі слугою.
Стріндберг розкрив психологічні та фізіологічні мотиви загибелі героїні.
42. Порівняльна характеристика Доріана Грея та Жана
Герої схожі між собою тим, що не мають якихось моральних принципів.
Вони роблять усе заради того, аби задовольнити власні потреби, бажання,
втілити мрії. Вони мало турбуються про те, як їх вчинки впливають на
інших, вони керуються власними почуттями. Єдине Доріан, втрачаючи
свою душу, втрачає і життя. Жан морально опускається, але можна
передбачити, що він належить до нового типи аморальних людей, які
пробиваються в житті настільки, наскільки забажають, будь-якими
способами.
43. Порівняльна характеристика фрекен Жулі та Жанни де Во
Можна сказати, що в деякій мірі поведінка, життєві випробування обох
жінок залежать від їх виховання. Жанна де Во була відірвана від
реальності, слухаючи свою маму, виховуючись довгий час в пансіонаті.
Вона не знала реальних життєвих проблем.
Фрекен Жулі біли під впливом виховання батька, який так само не зміг
дати доньці правильні уявлення. Відрізняє героїнь те, що фрекен Жулі
падає вниз, трагічно закінчує своє життя. Жанна звільняється увесь час від
своїх ілюзій та продовжує далі жити.
44. Символіка моря у романі «Життя»
Загалом природа є релевантна до почуттів героїні, до її емоцій та
переживань. Усі життєві етапи Жанни корелюють з природою. Ритм життя
– це зміна пір року. А от море має ще один додатковий смисл, окрім того
що відповідає внутрішньому світу жінки. Жанна вбачає у морі підтримку
для себе. Більшу частину свого життя вона проводить на його березі,
споглядає на нього, підпитує себе. Коли ж вона змушена продати маєток
Тополя, ми бачимо, що природа перестає так захоплювати її. Вона не
помічає її красу, бо відчуває пустоту. Тож море – це ніби близька людина,
з якою Жанна розпрощалася та переживає ще одну втрату.
45. Смисл фіналу роману «Життя»
Епіграфом до роману виступають слова «Безхитрісна правда». Отож це
роман про існування загалом через призму конкретного життя. Розалі у
фіналі каже, що життя, не таке вже й погане, як ми вважаємо. Кінець
роману та початок виступають підтвердженням загальної теми. Це ніби
такий пуант як у новелі. Кожний новий поворот життя – це нові смисли.
Прослідковуються принци гойдалок. Фінал відсилає нас назад,
ретроспективно, змушуючи перечитувати усю історію вже з новим сенсом.
Проте сам фінал, можливо, підштовхує нас на думку, що це не кінець ,а
початок чогось нового, адже життя продовжує існувати завжди, воно
безкінечне (бо в романі ще лишається онучка).
46. Порівняльна характеристика Елізи Дулітл та Рут Морз
Ці героїні більше контрастують між собою на основі ставлення до інших
героїв. Еліза цінує в інших перш за все не гроші та статки, а внутрішні
якості. Професор приваблював її своєю силою, впертістю, а її майбутній
чоловік кохання до неї. Їй було байдуже, що чоловік не заможній,
важливим було те, як він відносився до неї.
Для Рут Морз були важливі гроші та статки. Вона ніби і відчувала щось,
що схоже на кохання, проте користь та бажання отримати вигоду
перемогли в її душі.
47. Образ Жанни у романі «Життя»
«Життя» - це історія ніжної, наївної, романтично налаштованої Жанни,
кохання якої було безжально знищено грубою дійсністю.
В її душі не було ніякої нещирості, забобонності, корисливості, брехні. З
монастиря вона вийшла абсолютно не підготовленою до життєвої
боротьби, але сповненою ілюзій про очікуване щастя. Жанна, знаючи про
кохання лише з романів, мріяла якнайшвидше його пізнати, тому й
перенесла це почуття на Жульєна де Лямар, котрого зовсім не знала. Вона
або надто ідеалізувала, або драматизувала.
Вічна тема – це життя, його випробування, руйнування ілюзій, помилки,
цінності, його глибокий сенс.
48. Порівняльна характеристика Доріана Грея та Жульєна де
Ламара
Доріан Грей завжди цінує красу. Він закоханий у себе, оточує себе
вишуканими речами, витворами мистецтва. Жульєн тільки тоді слідкує за
собою, коли йому потрібно звабити жінку. У звичайних обставинах він не
чутливий до краси, скупий на витрати.
Вони обоє зосереджені лише на задоволені власних потреб та бажань.
Мораль, співчуття, доброта для них не існує. Їм байдуже до того, які
страждання вони причинили жінкам, які їх кохали. Врешті-решт обидва
через власні вчинки гинуть.
49. Паралелізм у зображенні стану природи і внутрішнього стану
головної героїні у романі «Життя»
Природа та внутрішній стан героїні є суголосними, вони взаємодіють та
взаємодоповнюють один одного. Якщо звернути увагу на погоду, то
можна з точність прослідкувати спільне у житті Жанни.
Наприклад, поїздка в Італію є найяскравішим моментом у її житті. Там
було тепло, багато квітів, фруктів, ароматів – те саме можна знайти і в
душі героїні. Якщо ж пригадати зиму, холодний вітер, голі дерева, буйне
море без жодних кораблів, відсутність птахі та повсюди сніг, то можна
собі уявити, які почуття переживала Жанна, коли дізналася про зраду
чоловіка.
Отож природа та героїня нерозривні. Вони разом додають більший сенс та
точніше розкривають внутрішнє.
50. Батьки та діти у романі «Життя»
Взаємовідносини між батьками та дітьми у романі є доволі складними.
Мабуть, через відсутність належного виховання, Жанна не розуміла
звичайних речей у житті. Її мати читала романи Вальтера Скотта та
плекала у душі доньки ідеалі, які абсолютно не відповідали дійсності.
Віддавши її на виховання до пансіону, вони ще більше відірвали її, що й
спричинило багато неприємних моментів скидання ілюзій.
Проте не дивлячись на це, Жанна була дуже віддана батькам та вважала
їхні стосунки за взірець. Яким же було її розчарування, коли вона
ненароком відкрила таємниці взаємовідносин її матері. Її батько також не
бува надто практичним та дієвим чоловіком. Недоліки у вихованні
великим чином вплинула на життя героїні.