СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Кафедра Історії та археології

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Історія України та української культури (спеціальность

032)”

на тему: Т.Г. Шевченко – видатний український митець.

студента (ки) ІІ курсу, групи ІА – 22д

спеціальності 032 – „Історія та археологія”

Шестаков Н.Д. ___________

(підпис)
Керівник роботи:
доц.Сафонова Н.М. ____________
(підпис)
Результати захисту:
Національна шкала _______
Кількість балів: __________
Оцінка: ECTS ___________

Члени комісії:
_________________________ ________
(прізвище та ініціали) (підпис)
________________________ ________
(прізвище та ініціали) (підпис)
_________________________ ________
(прізвище та ініціали) (підпис)

Дата подання 06.12.2023

Дата захисту ___________
Київ – 2023
 Зміст
1. Вступ…………………………………………………...……….3-5 стор.
2. Розділ І…………………………………………………...……6-12 стор.
3. 1.1. Історіографія проблеми. Дослідження з літературної творчості
Т.Г.Шевченка………………….………………………..………6-11 стор.
4. Висновок до розділу І………………………………....…….11-12 стор.
5. Розділ ІI……………………………………………...….……13-20 стор.
6. 1.1.Формування особистості Т.Г.
Шевченка………………...……………………………….…..13-21 стор.
7. 1.2.Життя в Петербурзі…………………………...…...….....16-17 стор.
8. 1.3.Навчання у Петербурзькій академії мистецтва……......17-20 стор.
9. Висновок до розділу ІІ…………………………………….....20-21 стор.
10. Розділ ІІI………………………………………...………...….22-28 стор.
11.1.1.Участь Т.Г.Шевченка у Кирило-Мефодіївському братстві та
арешти……….………………………………………………..22-27 стор.
12. 1.2 Покарання та арешти………………………..…………..27-30 стор.
13.Висновок до розділу ІІІ……………...………………………30-31 стор.
14.Висновки………………………………………………...……32-33 стор.
15.Список використаної літератури………………………..…. 34-35 стор.

2
 Вступ

Актуальність дослідження.

Тараса Григоровича Шевченко, безсумнівно вважають однією з

ключових фігур в історії України, відомим як великий поет, художник і
герой боротьби за свободу та соціальну справедливість. Його життя і
творчість глибоко вплетені в тканину української історії та культури, і
Шевченко став не тільки національним символом, а й втіленням
непохитної волі до свободи та любові до рідної землі.

Тарас Шевченко вважається не лише великим українським поетом і

художником, але й символом національної культури та борцем за гідність і
права людини. Вивчення його творчості допомагає зберігати та передавати
цінність української культури на майбутні покоління.

Тарас Шевченко вніс значний вклад у світову літературу. Вивчення його

творів дозволяє глибше розуміти розвиток поезії та мистецтва взагалі, а
також вплив на його сучасників та наступні покоління письменників.

Шевченко був не лише поетом, а й політичним діячем, який виступав за

свободу та незалежність. В сучасному світі, де цінності свободи та прав
людини залишаються актуальними, вивчення його життя може слугувати
джерелом натхнення для тих, хто працює над підтримкою демократії та
прав людини.

3
 Мета роботи:

Полягає в аналізі джерел і здобутків історіографії ,вплив

особистості Тараса Шевченка як художнього,поетичного,політичного та
громадського діяча.

Об’єкт дослідження:

Життєвий та творчий шлях Тараса Григоровича Шевченка як

важливий етап в історії української літератури та культури."

Предметом дослідження:

Вплив на українську спадщину за такими етапами розвитку та критеріями

як:

Біографія та соціокультурний контекст:

● Вивчення життя Шевченка, зокрема його дитинство, політичні

переконання та трагедії.
● Аналіз впливу його соціокультурного походження на його
ідентичність і творчість.

Суспільно-політична діяльність:

● Аналіз участі Шевченка в політичних і громадських рухах та

його поглядів на суспільно-політичні питання.
● Дослідження взаємодії з окремими персонами, включаючи
органи влади та інтелектуальні еліти.

Методи дослідження:

Для реалізації поставленої мети і завдань застосовано

філологічний.Основним методом дослідження є філологічний.

4
 Наукова новизна:

Полягає в тому, що було здійснено аналіз аспектів життя та

автобіографії в цілому Т.Шевченка історикознавцями та
літературознавцями.

Практичне значення дослідження:

Висновки матеріалів курсової роботи можна застосувати в практиці

під час вивчення української літератури,проведення семінарів; для
написання курсових, дипломних та робіт.

Курсова робота складається:

Зі вступу, трьох розділів (кожен містить кілька підрозділів),

висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 35
сторінок , з них 28 сторінок основного тексту.

5
 Розділ І

Історіографія проблеми. Дослідження з літературної творчості

Т.Г.Шевченка

Зі здобуттям Україною державності у шевченкознавстві виникла

необхідність оцінювати суто політичні аспекти дисципліни в контексті
певної суспільної моделі існування. Відповідно до попереднього ставлення
до шевченкознавства, український народ та його історія почали
розглядатися в героїчному ореалі та як рух до свободи, що включає в себе
не лише соціальну, але й національну свободу. Ця перспектива дозволила
дослідникам, чиї попередні оцінки творчості Шевченка захищали лише
демократичні елементи всієї його цивілізації, включно з трансплантацією,
тепер оцінювати Шевченка з іншої національної перспективи.

У зв'язку з цим М. Дубина, зокрема, розглядає вихід "Кобзаря" 1840

року не як "початок нової української літератури", а радше як "паростки
молодого національно-визвольного руху, що вилився в опосередковану
боротьбу проти великодержавної політики царизму і ставив за мету
відновлення України, її духовного і політичного суверенітету [1076, 6].

Спостерігається не лише очевидна розстановка акцентів в оцінці

спадщини митця, а й соціальну переорієнтацію дослідника. У
шевченкознавстві, якщо розглядати загальний категоріальний момент
сутнісних чинників історичного проекту творчості поета та українського
буття, стає зрозумілим і до певної міри навіть необхідним акцент на
героїчних діяннях багатовікового лідера і самої нації.

6
 Узагальнюючі праці, такі як "Шевченко і літературне життя
Київського університету" (Київ, 1989), є першою оцінкою багаторічних
досліджень науковців Київського університету над спадщиною Шевченка
як поета і художника. Вивчення творчості Шевченка в Київському
університеті було ознакою прогресивного ставлення університетської
професури, починаючи з В. Перетца. Відтоді, ці студії працюють над
творчістю поета, народу та української літератури, незважаючи на те, що
розвиток шевченкознавства в Київському університеті відбувався
нерівномірно, з увагою до певних аспектів досліджень і, навпаки, без такої
уваги чи їх ігноруванням. Зв'язок з романтичною традицією здійснювався
свідомо, відповідно і виразно. Це стосується як суто лінгвістичної оцінки
творчості поета, так і оцінки його світогляду, естетичних принципів
творчості, порівняльного шевченкознавства та історичної оцінки спадщини
Шевченка.Для університетського колективу шевченкознавців це було давнє
і болюче рішення: створити в університеті кафедру шевченкознавства,
взяти на себе "підготовку фахівців-шевченкознавців та осмислення
творчості поета студентами всіх факультетів університету" [1076, 9] і
досить глибоко вивчати "його світогляд, психологію творчості, поетику,
теорію тексту, естетику, літературознавство, теорію літератури, історичний
світогляд, проблеми фольклорної основи мови його творів, стилістику"
[1076, 9].
Досліджується питання національності Шевченка, аналізується
питання розуміння українським народом національної автономії, а також -
відповідно до традиції українського шевченкознавства, висхідної до статті
Костомарова "Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке" -
обговорюється зв'язок між творчістю митця і життям тих, на чиї долі
вплинув чорнобильський синдром і, зокрема, тривалий період
бездержавності в Україні.

7
 Завдання майбутніх шевченкознавців у 1990-х роках пов'язане з
вивченням окремих і локальних питань творчості Шевченка, наприклад,
структури Шевченкового тексту "Наймички" Н.Арват одна з перших
оцінила художній час і простір Шевченка і слушно зауважила, що художній
простір у Шевченка "виконує дві функції": по-перше, він виражає контекст,
у якому відбувається дія, а по-друге, кожен персонаж має власний
художній простір і, таким чином, виступає елементом художнього
простору, а отже, виступає елементом характеристики персонажів [1076,
13].У статті "Шевченко в інтерпретації В. Винниченка" Ж. Т. Ляхова "За
рядками листів Т.Шевченка"описує літературну та публіцистичну
спадщину В. Винниченка, особливо аспекти шевченкознавства. Він
пов'язує творчість Шевченка з соціалістичними ідеалами у виступі "Чий
Шевченко?", "підкреслює творчість Шевченка як могутній чинник
національного самовизначення" у літературно-публіцистичній промові
"Геній України", "висвітлює загальнолюдський зміст Шевченкового генія,
його внутрішню розкриває новаторство його естетичної структури" [1087,
42].Далі він інтерпретує геній Шевченка як найвидатніший "у доборі й
комбінації внутрішнього матеріалу" [1087, 43], що вже "логічно виходить
за рамки "класової психології"" [1087, 43], "аналізує національні та
універсальні аспекти спадщини Кобзаря і представляє його як нового
світового вісника" [1087, 43], а також справедливо вбачає у його творчості
"розв'язання суперечностей між сучасним ладом і вісника нового світу" і
справедливо вбачає в його творчості "найбільш адекватну відповідь на
розбрат, страждання і несправедливість сучасного ладу" [1087, 43]. У
своєму дослідженні "Філософія та етика Шевченка" В. Винниченко
підкреслює, що "філософські та моральні абсолюти народу виходять з
життя і знову зливаються з життям". Тому в щирості Шевченка "важко
відрізнити життя від філософії", "Шевченко не філософствує заради
філософії, як це робить народ, і його релігія не заради релігії" [1087, 44].

8
 Вона доходить висновку, що "В. Винниченко осмислює геній
Кобзаря і всебічно утверджує самобутність української ментальності,
домінанту національного характеру" [1087, 44] і що "інтерпретація В.
Винниченком творчості Т. Шевченка ґрунтується на головній проблемі
його часу, а саме "суверенності України" [1087, 45], і відбувається в
контексті реалізації шевченкознавчих студій головної проблеми того часу -
“творення суверенної України” [1087, 45], і відбувається в контексті
здійснення В. Винниченком шевченкознавчих досліджень.
Феномен творчості Шевченка означає також, що лише з таким
абсолютним і точним взірцем, як поезія Шевченка, можна порівнювати і
визначати цінність української літератури кожного з наступних періодів.
Це підтверджують, зокрема, спостереження С.В. Задорожної "Шевченкізм
поетів 60-х років". У цьому спостереженні вона пояснює, які цінності
поети-шістдесятники "переймають від свого геніального предка" [1076, 28]
і чому головною з них є "невмируща ідея слова - насамперед слова, що
об'єднує людей, борців за єдність людської душі, що простують до храму
правди і свободи", а також визначила, чому це "відповідальність митця за
долю народу" [1076, 28].
Вивчення творчості Шевченка у зв'язку з пізньою українською
літературою дає привід дослідникам розглянути особливості та якості, які
лягли в основу літературних здобутків І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини
та інших українських поетів, які наслідували творчість Шевченка.
Наприклад, дослідники вважають, що Василь Симоненко успадкував від
Шевченка "пристрасть поетичної мови, естафету її громадянської напруги"
[1076, 28], В. Забаштанський порівнює "внутрішню суть свого
теперішнього життя" з творчістю Шевченка [1076, 29], І. Драч в симфонії
"Смерть Шевченка" розкриває "основу народності Шевченка,
оригінальність його поетичної інтерпретації суті його гуманізму і
патріотизму" [1076, 31], а для Б. Олійника в диптиху "Шевченко і народ"

9
творчість Шевченка і особистість Шевченка становлять основу його
роздумів над питаннями літературного етносу і класицизму, естетичних
переконань Шевченка та уявлень поета про українську самооцінку.
Важливу роль у шевченкознавчих студіях, що проводяться в
Київському державному університеті, відіграє порівняльно-аналогічний
проект, про що свідчить, зокрема, праця Ф.С. Кислого, який присвятив
себе дослідженню "Художня проза Т.Г. Шевченка в оцінці М.І.
Костомарова". Ф.С. Кислий, прекрасний знавець творчості Костомарова,
спираючись на літературу і дискутуючи з М. Шагінян, Л. Хінкуловим та І.
Пільгуком, вперше опублікував повість Шевченка в 1881 р. і дав їй оцінку
в статті, опублікованій в журналі “Русская старина” де він доказово дійшов
висновку, що так воно і було.
Дослідники підтверджують, що першими і найоб'єктивнішими
оцінками української літератури часто є оцінки українських критиків, які
"часто дають дуже точну і справедливу оцінку кожному твору" [1076, 47] і
"вказують як на його сильні, так і на слабкі сторони" [1076, 47]. ), кожного
твору та подаючи "досить точну і справедливу оцінку" [1076, 47],
визначаючи його художні сильні та слабкі сторони, а також цілі сторінки
роману в спадщині автора, наближають нас до об'єктивної оцінки художніх
творів Шевченка.
Ці роздуми є не лише новими думками в шевченкознавстві і являють
собою розвиток у розгляді цього питання, а й літературно-критичною
рефлексією одного з шанованих сучасників Шевченка, його друга і колеги
по Кирило-Мефодіївському братству, який глибоко знав і поважав
творчість поета. Це також нове слово у вивченні його спадщини. Водночас
слід зазначити, що лише в цьому випадку ця тема розглядається як
самостійна в шевченкознавстві, оскільки І. Франко, М. Шагінян та Л.
Кодацька лише принагідно згадували про неї.

10
 У статті "Україна як ціле: інтеграція національно-державницької та
етико-релігійної думки у творчості Шевченка" Л. Коломієць стверджує, що
С. Смаль-Стоцький як інтерпретатор Шевченкового "Кобзаря" одним із
перших у європейській науковій спільноті науково обґрунтував
методологію герменевтичного дослідження, хоча Е. Штайґера вважають
засновником "методу інтерпретації" [1099, 53].
Однак особливим здобутком С. Смаль-Стоцького не лише для
українського шевченкознавства, а насамперед для українського народу
дослідник вважає "основні висновки, зроблені з його аналітичних студій
над шевченківськими текстами,"Головний висновок, який випливає з
аналітичних досліджень текстів Шевченка" що вони "становлять
небезпеку для політичних супротивників України" [1099, 53], полягає в
тому, що "Шевченко - у своєму "Кобзарі" - формував національні та
політичні ідеали України" [1099, 53]. “Він мав мужність кидати
звинувачення”[1099, 53], - такий висновок [1099, 53]. В українському
шевченкознавстві це одна з перших історико-аналітичних, а не
соціологічних оцінок творчості видатного вченого.

Висновок до розділу І

Вивчення творчості Тараса Шевченка виявилося надзвичайно

важливим завданням, яке сприяє розкриттю різних аспектів української
культури, літератури та історії. Особливу цінність становлять реакції та
висновки тих, хто звертався до його творчості.Вивчення творчості Тараса
Шевченка сприяє не лише розумінню його особистої творчості, а й
відкриттю глибини української історії та культури. Це є важливим
елементом формування громадянської свідомості.Творчість Шевченка
визначається не лише як витвір мистецтва, а й як потужний чинник

11
формування та зміцнення національної ідентичності. Вивчення його
творчості допомагає зрозуміти унікальність і важливість культурної
спадщини України.Вивчення творчості є актуальним для сучасного світу.
Його теми гідності, свободи та боротьби за права залишаються
актуальними і сьогодні та привертають увагу тих, хто прагне зрозуміти
своє місце у глобальному контексті.
Отже, вивчення творчості Тараса Шевченка є важливим кроком до
збагачення світової культурної спадщини та глибшого розуміння
унікальності української ідентичності. Ті, хто присвячує свій час вивченню
творчості Шевченка, є не лише дослідниками, а й стовпами плідного
обміну між минулим і сучасністю.

12
 Розділ ІI

Дивлячись на наявну тему,треба зазначити,щоб донести до

суспільства тезу сучасного рівня,треба розкрити події,ролі минулого у
суспільно-культурному житті того часу .За цю основу було вирішено взяти
усі моменти з кропіткого життя великої особистості.

Треба зазначити,що постать Т.Г.Шевченка в першу чергу впливає на

суспільство своєю літературною кар’єрою,але,для детального розгляду
треба звернути увагу й на те, яку саме спадщину він залишив по собі,а
саме той великий ,“тернистий” шлях,що є причиною для написання не
одної .Ця спадщина допоможе зрозуміти лінію розвитку української
культури,літератури, життя простого люду та українського духу в цілому,
зокрема в умовах жорсткої цензури всього українства та тотального
кріпацтва.

1.1 Формування особистості Т.Г. Шевченка

9 березня 1814 році в селі Моринці,Пединівської волості,
Звенигородського повіту Київської губернії народився український
кобзар-Тарас Григорович Шевченко.В сім’ї Шевченків він був третьою
дитиною після сестри старшої сестри Катерини та середнього брата
Микити.Як і майже всі діти того часу,Тарас жив у сім’ї селян-кріпаків
Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни.

1816 року сім'я Шевченки були вимушені переїхати до села

Кирилівки Звенигородського повіту, звідки походив батько Тараса,Григорій
Іванович. Усі роки дитинства Тараса пройшли саме в цьому селі. 1816

13
року народилася Тарасова сестра Ярина, 1819 року сестра Марія, а 1821
року народився Тарасів брат Йосип.
1822 року восени Тарас почав навчатись грамоті в місцевого дяка
Совгиря. Саме тоді він вперше познайомився з творами українського
філософа Григорія Сковороди.

20 серпня 1823 року померла його мати,що в свою чергу відбило

болючий слід в житті малого Тараса.Про свою біль він писав так:

“...Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,
Найперші сльози…”
-Т.Г.Шевченко
«ЯКБИ ВИ ЗНАЛИ, ПАНИЧІ...»

1916 року професор Степан Балей видав працю "З психології

творчості Шевченка", який вперше здійснив психоаналітичний аналіз
творчості Кобзаря.Як писав Балей, “...В любові шукатиме така людина,
попри еротично-смислове вдоволення цієї ніжности почування, цього
почуття захисту і внутрішнього упокоєння, яке дає дитині материнська
любов. І передусім те в жінках, що схожі на матір, буде притягати його
любовну симпатію.”.Тому саме через цей болючий момент,Т.Шевченко в
особистому житті буде мати проблеми з відносинами до жінок.

Після смерті матері,його батько Григорій Шевченко одружився з

удовою Оксаною Терещенко яка до цього також мала своїх дітей.Мачеха,як
це виходить частіше за всього нерідних дітей не любила,в тому числі й
малого Тараса.

14
 Разом з батьком він чумакував до таких міст як
Умань,Кропивницький(тодішний Єлисаветград) та Звенигород.Про цю
подію в своєму житті він згадує в повісті «Наймичка».

Але вже 2 квітня 1825 року помирає й його батько.В таких

обставинах мачиха з своїми рідними дітьми була вимушена повернутись на
свою батьківщину,тому Тарасу тільки залишалось покинути рідну домівку
та шукати прихисток деінде.Не зважаючи на такі гіркі обставини Тарас
знаходить притулок в свого дядька Павла.Працюючи в дядька Павла в
наймах,він не витримав тяжких умов та втік від свого опікуна до
кирилівського дяка Петра Богорського.Виконуючи обов'язки
обслуговування для дяка,, Тарас не витримав знущань від Богорського.
Відчуваючи в собі сильний тягар до мистецтва живопису, він вирішив
відмовитися від обов'язків перед дяком і розпочав пошук вчителя-маляра в
сусідніх селах.Далі його доля привела до багатьох людей які в свою чергу
“вчили” його малярства.
У 1828 році Шевченко працював козачком (слугою) при дворі пана
Вільшани (Звенигородський район Київської області)і подав прохання про
дозвіл на навчання у хлипнівського художника. Того ж року Василь
Енгельгардт помер, і село Кирилівка перейшло у власність його сина
Павла Енгельгардта який зробив Шевченка своїм власним дворовим
слугою.
Майже два з половиною роки, з осені 1828 до початку 1831 року,
Шевченко жив у свого господаря у Вільно.Про його життя у Вільнюсі
відомо небагато деталей. Здається, Тарас відвідував лекції з малювання
Йонаса Рустемаса,професора Вільнюського університету.Шевченко міг
бути свідком польського повстання 1830 року.Зберігся "жіночий
портрет",намальований Тарасом у той час, що свідчить про його
професійну майстерність у малюванні олівцем.У цьому місті Тарас

15
познайомився з польською швачкою Дунею Гусиковською.Він був родом з
України, де польська мова була поширена в той час,і знав польську мову.З
Гусиковською юнак покращив свої знання польської мови і зміг читати
твори Міцкевича в оригіналі.

1.2.Життя в Петербурзі

При переїзді з Вільнюса до Петербурга у 1831 році поміщик П.

Енгельгардт взяв Шевченка до себе і,намагаючись нажитися на мистецтві
"домашнього художника", уклав з ним контракт і залишив його на чотири
роки у художника Василя Шиляєва, у якого Тарас прожив до 1838 року.
Шиляєв був суворий зі своїми учнями, а Шевченко про нього писав у
своїй автобіографії та повісті "Художник" так, “...він був
жадібною,грубою,суворою і тиранічною людиною".Протягом п'яти років
майстер навчав свого учня малювати "міфологічні та історичні постаті,
вигадливі орнаменти, квіти та різні прикраси за допомогою клейових та
олійних фарб".Шевченко навчився навичкам декоративного живопису,
працюючи за контрактом з групою художників, зокрема як підмайстер
художника у Великому театрі.Після успішного завершення будівництва
Великого театру в листопаді 1836 року він до літа 1838 року працював за
контрактом з Імператорською театральною конторою, займаючись
живописом, малюнками та декораціями, а навесні 1838 року наново
розписав стелі Александрінського і Михайлівського театрів .У 1835-36 рр.
Шевченко створив кілька складних багатофігурних картин на теми
античної історії та Київської Русі; у 1836-37 роках написав картину
"Смерть Богдана Хмельницького".
У цей період Шевченко досяг найбільших успіхів у жанрі портрета
аквареллю, завдяки досвіду інших художників, особливо П. Соколова,у
1833 р. Шевченко написав портрет Павла Енгельгардта та захоплено

16
займався самоосвітою і знайомився з творами мистецтва.Влітку 1836 року,
малюючи щовечора в літньому саду, він познайомився з
колегою-художником Іваном Сошенком, через якого познайомився з
Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем та Олексієм Венеціановим які
в свою чергу познайомили Шевченка з відомим поетом Василем
Жуковським. Сошенко вмовив Ширяєва дозволити Шевченкові
залишитися на місяць для відвідування картинної галереї Товариства
заохочення художників. Комітет цього товариства побачивши малюнки
Шевченка вирішили "мати його на увазі на майбутнє".
Художник Аполлон Мокрицький, учень Брюллова і друг Шевченка,
підхопив ініціативу заохотити Брюллова у справі визволення Тараса з
кріпацтва, у своєму щоденнику він писав, що показав Брюллову вірш
Шевченка в середу 31 березня 1837 року.Брюллову "дуже сподобався він,
побачив у ньому думки і почуття молодої людини і вирішив звільнити його
від кріпацтва.Шевченко почав писати вірші в липні 1836 року, після
знайомства з українськими творами у Гребінка.Саме він вперше визнав і
підтримав поетичний талант Шевченка, став його першим літературним
натхненником і наставником". Першим твором, визнаним поетичним
"шедевром" Шевченка, була балада "Причинна".

1.3. Навчання у Петербурзькій академії мистецтва

Шевченко вступив до академії з досить високим рівнем підготовки .

Попередній етап навчання - малювання з "оригіналів" та "гіпсових голів" -
Шевченко пройшов самостійно за допомогою друзів-художників, ще до
вступу в академію.
Свій перший іспит з малювання Шевченко склав 23 червня 1838
року. Оцінки виставлялися відповідно до кількості поданих малюнків,
починаючи з першого номера з найвищим балом.Його успіхи одночасно

17
привернули увагу Товариства заохочення художників, і 16 грудня 1838
року комітет, розглянувши малюнки Шевченка, ухвалив прийняти його на
“утримання на першу ж вакансію”. Через місяць, 20 січня 1839 року,
комітет "назначил художником Шевченко с ежемесячным жалованьем в 30
рублей и назначил его с 1 января сего года". 23 листопада 1838 року
Шевченко оселився у квартирі Івана Сошенка.
Сошенко дорікав Шевченкові за його поезію, а також за його світське
життя, особливо за зв'язок із Брюловим, часте відвідування літературних і
музичних вечорів, візити до письменників і художників, а також за його
доглянутість. Однак, всупереч побоюванням Сошенка, легковажний спосіб
життя Шевченка не завадив йому створити численні шедеври в цей період.
Нові знайомства з художниками, письменниками та
літературно-мистецьким світом, відвідування гуртків та
літературно-музичних вечорів, навпаки, збагачували і розширювали
кругозір Шевченка та стимулювали його поетичну творчість.У 1839 році
Шевченко почав опановувати техніку олійного живопису, і серед його
ранніх робіт - "Позування моделей у стилі святого Себастьяна" .У
листопаді 1839 року Шевченко переїхав до молодого скульптора і
медальєра Федора Пономарьова.Приблизно в цей час Шевченко подає
олійні ескізи на щомісячні іспити, і 27 вересня 1840 року Рада Академії
мистецтв нагородила першу олійну картину Шевченка "Хлопчик-жебрак,
що дає хліб собаці" срібною медаллю другого ступеня.Успіхи Шевченка
були помічені Товариством заохочення художників, комітет якого вирішив
письмово висловити готовність підтримати його зусилля в оволодінні
мистецтвом живопису. Під час навчання в Академії поступово формуються
матеріалістичні погляди Шевченка.
Наприкінці 1839 року Шевченко познайомився з другом Єребінки П.
Мартосом, який випадково прочитав рукописні твори Шевченка і був дуже
вражений ними. Він порадився з Є.Гребінкою, який запропонував

18
Шевченкові видати їх окремою книжкою яка потім отримала назву
“Кобзар”.Євген Гребінка брав активну участь у виданні "Кобзаря" і саме
він подав рукопис до Петербурзького цензурного комітету.Перед цим
Мартос вилучив з "Кобзаря" уривки, які могли бути проблемними для
нього як для видавця. Цензор П. Корсаков, який поступився вимогам
Мартоса і підписав видання, не читаючи "проблемних місць" у "Кобзарі",
потім, прочитавши надрукований текст, також вилучив непристойні місця і
лише після цього дозволив публікацію.
Приблизно в той самий час, що й "Кобзар", 12 березня 1840 року,
Є.Гребінка подав до Петербурзького цензурного комітету рукопис
щорічника "Ластівка", до якого увійшли твір Шевченка "Причинна", вірші
"Вітре буйний, вітре буйний" та "Тече вода в синє море". "Кобзар" побачив
світ через місяць після цензурного схвалення, тоді як "Ластівка" вийшла
друком лише через рік.
8 листопада 1841 року Шевченко подав рукопис "Гайдамаків" до
Петербурзького цензурного комітету, але він знову пройшов цензуру П.
Корсакова, який дозволив йому не подавати твір до цензурного комітету, а
продати його на свій страх і ризик. "Гайдамаки" - поема Шевченка про
події в Коліївщині, заснована на народних переказах, переважно про діда
Івана.
Спочатку "Гайдамаки" налякали цензорів своїм революційним
духом. Тому цензура без дозволу тримала рукопис 18 днів, протягом яких
певні рядки та вирази були вилучені з метою обережності.
26 вересня 1841 року Рада Академії мистецтв нагородила Шевченка
третьою срібною медаллю.16 травня 1842 року Товариство заохочення
художників виключило Шевченка з пансіону,задовольнивши вимоги
скарбника Андрія Сапожникова, який звинуватив Шевченка в тому,що
він"сім місяців не відвідував академічних занять і не подавав до комітету
своїх творів.Шевченко був раптово позбавлений матеріальної допомоги і

19
мусив покладатися на власні доходи.Незабаром, у звіті товариства про його
діяльність з 28 квітня 1842 року по 28 квітня 1843 року з'явилося
альтернативне пояснення від'їзду Шевченка з пансіону, яке не мало нічого
спільного з його неуспішністю.Брак коштів змушував Шевченка
працювати ілюстратором для видань, зміст і спрямованість яких не були
йому до вподоби.Того ж року Шевченко взяв участь в ілюструванні
видання Олександра Башуцького "Наше, скопійоване з натури
росіянами".Крім того, Шевченко проілюстрував іншу книгу Полевого,
"Російські генерали".

Висновок до розділу ІI

Життя Тараса Шевченка було сповнене поневірянь, служби при дворі

та прагнення до самовдосконалення, що сформувало підвалини його
подальшого життя і творчості. Труднощі служби, життя далеко від рідної
країни та соціальна нерівність стали джерелом натхнення для подальших
творчих і громадських починань Шевченка.

Несприятливе середовище, в якому зростав Шевченко, зміцнило його

внутрішню силу і рішучість протистояти соціальній несправедливості.
Його прагнення вчитися і розвиватися в галузі мистецтва свідчить про
пристрасну любов до культури і бажання висловити свої ідеї через
творчість.

Дитинство Шевченка також є прикладом того, як труднощі та

випробування можуть формувати великих мислителів, борців за
справедливість та національних героїв. Шлях Шевченка від кріпака до

20
відомого художника і громадського діяча розкриває силу людського духу та
його здатність перетворювати світ навколо себе за допомогою мистецтва і
слова.

21
 Розділ ІІI
Життя і творчість великого українського поета Тараса Шевченка
вплетені в сумнозвісну тканину соціально-політичних проблем і трагічних
подій його часу. Однією з ключових сторінок його біографії є участь у
Кирило-Мефодіївському братстві та низка арештів.Шевченко захопився
ідеєю поширення освіти та відстоювання національної ідентичності і
вступив до Кирило-Мефодіївського братства. Спілкування з тогочасними
інтелектуалами та патріотами визначило не лише його світогляд, а й
активну участь у культурно-просвітницькому житті України.
Однак історія Шевченкових років виходить за межі літератури та
культури. Тарас Шевченко був тричі заарештований тодішнім правлячим
режимом імперії і заплатив високу ціну за свої переконання та відданість
національним ідеалам.

1.1 Участь Т.Г.Шевченка у Кирило-Мефодіївському братстві

У час, коли світ переживав історичний перелом, на тлі важливих
подій епохи Відродження та Реформації, Кирило-Мефодіївське братство
постало як важливий елемент культурної революції у східних слов'ян.
Засноване в 16 столітті, воно справило значний вплив на розвиток освітніх,
літературних та релігійних традицій в Україні та прилеглих регіонах. Вона
мала значний вплив на розвиток освітніх, літературних і релігійних
традицій України та прилеглих регіонів. Важливо що вони сприяли
створенню цього братства, та відзначити його внесок у розвиток
національної свідомості та культурної спадщини.
Те, що Шевченко висловлював у своїх поетичних творах, довелося
докладніше висловити Костомарову в його «Книгах битія українського
народу». Кінчалася «Книга» пророцтвом:

22
 «І встане Україна з своєї могили і знову озоветься до всіх братів
своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Слов’янщина… І Україна буде
непідлеглою Річчю Посполитою в Союзі Слов’янськім. Тоді скажуть всі
язики, показуючи рукою на те місце, де на карті буде намальована Україна:
«От камінь, єгоже небрегоша зиждущії, той бисть во главу угла»».

"Книга буття українського народу" - програмний твір Миколи

Костомарова, видатного українського історика, політичного мислителя і
громадського діяча, засновника та ідеолога Кирило-Мефодіївського
братства, представника "романтичного націоналізму" в політичній думці.
Як історик, Костомаров підтримував віру себе і свого покоління в
місію всього слов'янського регіону і особливу місію України як
пробуджувача духу слов'янських народів, а також в слов'янське минуле,
яке, згідно з уявленнями людей того часу, становило расову єдність,
"чесність" була заснована поляком Доленгою-Ходаковським. Костомаров
в" книзі " намагався підкреслити все, особливо в історії Слов'янщини й
України, де відзначалися соціально-моральні традиції, що збігаються з
євангельською демократією. Вже слов'янські предки Русі-України не знали
ні пана, ні царя і "вклонилися Всемогутньому Богу, ще його не знаючи".
Братства повстали, щоб захистити свою віру на Україні, як це було у
перших християн, і всі підписалися під братство, - сказав він, “Якщо ти
дворянин або селянин, тебе будуть називати братом”.
У Національному минулому України Костомаров шукав традицію
християнського альтруїзму-звільнення "ближніх від неволі", посилаючись
на гетьмана Свирговського, який вирушив захищати Волощину, на
Сагайдачного, що відправився "руйнувати Кафу", щоб врятувати рабів від
вічних підземних катівень."Шевченко ту саму національну прикмету із
запалом оспівував у «Гамалії».Завдяки козацькій системі,заснованій на
принципі абсолютної рівності, Україна подає приклад іншим слов'янським

23
народам,виконує свою історичну місію і відповідає слов'янському духу: “І
козаки будуть розмножуватися,і скоро всі козаки будуть в Україні,всі вільні
і рівні, і в Україні не буде ні царя ні пана над самим собою”.
Від романтичного утвердження ідей свободи і рівності, відстоювання
волелюбного духу української нації та особливої місії
кирило-мефодіївської доби до ідеї федералізму з позицій українофільства -
історіографічні погляди Костомарова розвивалися разом із його
загальнофілософським світоглядом. Вперше в історії української
політичної думки Костомаров застосував наукові концепції та аналітичні
методи європейської політичної школи до вивчення політичних процесів
українського суспільства.
Концепція Кирила і Мефодія включала: 1) створення демократичної
федерації християнських і слов'янських республік; 2) знищення царизму і
скасування кріпосного права і кріпацтва; 3) встановлення в суспільстві
демократичних прав і свобод для громадян; 4) розвиток національної мови,
культури і освіти всіма слов'янськими народами. 5) досягнення рівності
прав на мовний, культурний та освітній розвиток усіх слов'янських народів
й поступове поширення християнського устрою в усьому світі.
Згідно сповідання всіх слов'янських народів, наших коханих, в
правдивому світі, що узгоджується з природою людини і наукою Христа,
основою організації соціально-політичного життя людства, Василь
Білозерський пише про це у своїй "записці" на № 510 1847 р. квітня 24. –
Протокол допиту В.М.Білозерського в III відділенні:
«Панславізм – це об’єднання всіх слов’янських племен в одну
спільну родину, що, бувши одушевлена любов’ю до людськості, повинна
розвинути в своєму середовищі християнські правила життя, застосувати
їх у громадському житті і таким способом, так би мовити, дати новий
імпульс до всесвітньої діяльності». Місією слов’ян було повернути Європі
«загублену нею найголовнішу суспільну підставу – релігію».

24
 «Як і давніше, їхнім завданням було ширення сумирної
хліборобської цивілізації; як давніше зм’якшували вони звичаї войовничих
народів, так і тепер зм’якшать роздратовані нещастями душі народів
розв’язанням соціальних завдань, поверненням блага, вказаного
Спасителем».
Ця віра спонукала "молоду Україну" змагатися за те, щоб поєднати
визвольні зусилля інших слов'янських народів з їх власними визвольними
зусиллями: “у деяких пожежах" незалежне існування України неможливе:
“тому її чекає ще гірша доля, ніж та, що випала на долю поляків”. “Для
України це єдиний засіб правового захисту"... До повернення прав народу"
- “об'єднати слов'янські племена в одну сім'ю під захистом закону, любові і
свободи для всіх”. Обплутаний дружніми узами, “слов'янський народ”
захистить себе від усіх варварів і поверне собі свої права"5. багато років
тому, - як писав Білозерський, та й Шевченко згодом в “Гайдамаках”, був
ситий по горло тим, що "старослов'янські діти були просякнуті кров'ю”.

У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко.Відомий

історик Дмитро Багалій зазначає, що “...поет вступив до таємного
товариства і став одним з найактивніших його діячів, поширюючи своїми
творами революційні ідеї серед народу”.Своїми
революційно-демократичними переконаннями Шевченко справив
глибокий вплив на суспільство. Свідченням цього є такі революційні
твори, як "Кавказ", "Сон", "Великий льох" та "Посвята мертвим, живим і
ненародженим". Ці твори стали одним з найважливіших доказів проти них,
коли їх пізніше заарештували.
Шевченко відстоював свої революційні методи боротьби з
кріпацтвом і диктатурою в дебатах з Костомаровим та іншими
ліберальними членами партії.

25
 3 березня 1847 року Олексій Петров, студент Київського
університету, повідомив царській владі про таємне товариство, яке
випадково виявив він. Поліція негайно заарештувала головних членів
групи і відвезла їх до Петербурга. В результаті інтенсивних допитів влада
дізналася про існування першої української політичної організації -
Кирило-Мефодіївського товариства.
Незважаючи на те, що товариство було відносно невинним, царська
влада вирішила покарати його провідних членів. Суворість покарань була
різною. Костомаров, Куліш та інші помірковані діячі отримали відносно
легкі вироки, включаючи заслання до Росії терміном до одного року, після
чого їм було дозволено продовжувати свою попередню діяльність. Глюк
був засуджений до трьох років ув'язнення. Однак найсуворіше покарання
було винесено Шевченку. Шевченко вважався чиновниками та царю
найнебезпечнішим учасником товариства. Його призвали в армію на 10
років. Цар Микола І читав Шевченкову поему "Сон". У своїх спогадах
Віссаріон Бєлінський писав, що Микола І, який вільно володів українською
мовою, сміявся і хохотав, коли читав уривки про себе, але коли він читав
уривки про свою дружину, його настрій швидко змінився на люту
ненависть. Шевченко висміював її пухнасту зовнішність і тики на обличчі,
який у неї з'явився через страх перед повстанням декабристів і планами
стратити її родину.
У рапорті Орлова,Шевченка звинувачували в тому, що він написав
вірш шокуючого змісту "малоросійською мовою" , а не подякував за викуп
з кріпацтва . У звіті Орлов звинувачує у пропаганді та натхненні
українських націоналістів, ствердженні українського поневолення та
страждань, вихвалянні Гетьманщини та козацької свободи, а також у тому,
що він "з неймовірною зухвалістю кидався з наклепами на імперських
діячів".

26
 Кирило-Мефодіївське братство не встигло реалізувати свої наміри, а
засновники організації ще не вийшли з кола теоретичних дискусій, коли
Братство було розгромлене. Однак ідеї Братства глибоко проникли в
свідомість тогочасної інтелігенції та наступних поколінь і надовго
визначили основний напрям національного відродження України.
Значна заслуга в поширенні ідеї братерства належить Тарасу
Шевченку. Його "думи" поширювалися не лише серед сучасників, а й
серед "ненароджених". Син кріпака ,онук гайдамаки, Шевченко виніс зі
свого рідного Звенигородщини глибоку традицію боротьби за волю та
пристрасне прагнення до свободи. На краю степу, де дихала пам'ять про
козацтво і розповідали свої історії свідки Коліївщини, майбутній поет
інстинктивно зрозумів минуле.Його пристрасні вірші виходили за межі
місцевого патріотизму та героїчного оплакування минулого. Вони
пробуджували націоналістичні почуття серед українського народу і давали
йому бачення майбутнього.

1.2 Покарання та арешти

Перший арешт
Під час арешту у Шевченка відібрали папери, в тому числі й "Три
літа", і під конвоєм відправили до Петербурга. Під час допиту, який
проходив у казематі Третього відділу канцелярії , поет не видав нікого з
членів товариства. У в'язниці Шевченко провів близько двох місяців,
пишучи вірші, які згодом уклав у книгу поезій під назвою "В казематі".
Шевченка звинуватили в тому, що він написав поему, яка "могла посіяти і
потім укоренити ідею вигаданого блаженства гетьманщини, щастя
повернення в цю епоху, можливості існування України як самостійної
держави". Слідство не довело, що поет був членом Кирило-Мефодіївського
товариства. Шевченка призначили рядовим в Оренбурзький загін за те, що
він "обдарований міцним тілом", і заборонили писати і малювати на

27
невизначений термін. 30 травня 1847 року поета перевели до Інспекції
військового міністерства, де його заарештували як "таємного в'язня" і
встановили спеціальний пост охорони.Наступного ранку Шевченка
відправили до Оренбурга і віддали під нагляд фельд'єгера при командирі
Оренбурзького загону В. Обручеві. Вирок проти поета був водночас і
проти всієї української культури. Окрім розпоряджень вилучити з бібліотек
раніше видані твори Шевченка, М. Костомарова та П. Куліша, заборонити
їх продаж і не видавати в майбутньому, Третє відділення вимагало
посилити нагляд за особами, які займалися передусім старожитностями,
історією та літературою "Малоросії".
До таких заходів царський режим підштовхнули не стільки ідеї та дії
кирило-мефодіївців, скільки творчість Шевченка. Саме через поезію “Сон”
Микола І вважав Шевченка "особистим ворогом" (загалом поет називав
царя у своїх творах "царем Фельтбелем", "творцем зла", "лютим Нероном",
"царем-безбожником", "жорстоким гонителем правди"), поезію, що
виражала мотивацію до боротьби за соціальне і національне визволення
про. Виступ поета проти самодержавно-кріпосницького ладу був
визначений як злочин, скоєний внаслідок "власного потурання".
Другий арешт
Другому арешту Шевченка(Оренбургі) передувала ціла низка
подій,підпоручик Ісаєв почав залицятися до пані Герн, близької подруги
Тараса. Коли чутки про це поширилися містом, Шевченко був обурений
поведінкою пані Герн і заявив, що не потерпить нікого, хто безкарно
ганьбитиме ім'я поважної людини.

Незважаючи на попередження Лазаревського, Шевченко не витримав

знущань над своїм другом і влаштував засідку на подружжя, відвів їх до
будинку Герне і вигнав Ісаєва. Наступного дня Ісаєв подав донос владі. У
листі-доносі йшлося про те, що "Шевченко ходить у цивільному одязі і

28
пише вірші, незважаючи на заборону".Поліція обшукала речі Шевченка і
знайшла листи, вірші та інші документи, а також його особистий одяг. 27
квітня 1850 року Шевченка заарештували вдруге і тримали під вартою три
тижні. Потім, 12 травня, його відправили до 5-го батальйону Орської
фортеці, де він раніше розпочав свою службу. Приблизно в цей час
військовий міністр дізнався про інцидент і наказав провести розслідування
на основі документів, вилучених у Шевченка. Цар підписав резолюцію, і
слідство було розпочато.
Шевченка знову заарештували й ув'язнили в Орському острозі. Це
було зроблено за наказом царя тримати його під суворим арештом. На
допиті Шевченко відповідав чесно і правильно. Допит проводив полковник
Чигир, який спеціально прибув у цей район для цього допиту. Подробиці
зізнання Шевченка можна знайти в 6-му томі "Повного зібрання творів
Шевченка", виданого Українським науковим інститутом. Подробиці
зізнання Шевченка можна знайти в 6-му томі "Повного зібрання творів
Шевченка" .
На підставі листа, що знаходився у Шевченка, було віддано наказ
заарештувати також товаришів Шевченка. Левицький намагався втопитися,
але був врятований. Головко застрелився, коли до нього прийшла військова
поліція.
Однак слідство не знайшло жодної політичної загрози, і цар
оголосив, що ув'язнення в казематах є достатнім. Тоді, 8 жовтня, Шевченка
за наказом Обручева перевезли з Орської фортеці до Новопетровського
укріплення.
Третій арешт
Третій арешт Шевченка відбувся 13 липня. Він повертався до
родинного маєтку Максимовичів, де зупинявся. Причиною арешту став
донос про "богохульство" та слова "не треба ні царів, ні панів, ні попів".
Сам Тарас Григорович свідчив, що не міг наважитися вимовити такі слова,

29
оскільки знав про свої стосунки з урядом і розумів, що за ним стежать.
Багато свідків також стверджували, що Шевченко не мав нічого поганого
сказати уряду. Однак у звіті Тавашникова (співробітника виправної
колонії) містився висновок, що Шевченкові слід заборонити пересування
Україною. На щастя для Тараса, справу передали українцеві
Андрієвському, і Шевченка відправили до Києва.З 13 по 18 липня Тарас
Шевченко перебував під домашнім арештом у Мошнах, потім його
перевели до Черкас, але 21 липня знову відправили до Мошнів. Він був
майже вільний, але завжди під наглядом Соцького.

28 липня Шевченка відвезли до Києва, де він власноручно написав

зізнання про свої погляди, яке пізніше подали Андрієвський і Васильчаков.
В результаті Васильчаков мав особисту розмову з Шевченком і порадив
йому виїхати з України.

Висновки до ІІI розділу

Участь Тараса Шевченка в Кирило-Мефодіївському братстві та його

неодноразові арешти свідчать про його активну громадянську позицію та
суспільну значущість великого українського поета.
Патріотична діяльність-участь Шевченка в Кирило-Мефодіївському
братстві, яке сприяло розширенню етнічної ідентичності та освіти,
ілюструє його патріотичні переконання. Він вірив у необхідність захищати
і розвивати українську культуру та мову.
Політична діяльність-арештний протокол Тараса Шевченка свідчить
про його участь у тогочасних політичних і громадських рухах. Влада
оцінювала його як потенційно небезпечного опонента і критика режиму.

30
 Неприйняття влади-той факт, що Шевченко був заарештований не
один раз, а тричі, свідчить про те, що влада відкрито не схвалювала його
ідеологічні погляди та громадянську позицію. Його активна участь у праці
та громадському житті не узгоджувалася з офіційною ідеологією.
Вплив на літературну творчість.Арешт і ув'язнення мали глибокий
вплив на творчість Шевченка. Позбавлення волі та осуд стали темою його
творчості, а його трагічна доля відображена в таких відомих творах, як
"Заповіт" та "Кавказ".
Загалом, участь Тараса Шевченка в Кирило-Мефодіївському братстві
та його арешт ілюструють його видатний внесок у розвиток української
культури та активну громадянську позицію в боротьбі за права і гідність
українського народу.

31
 Висновки
Підсумовуючи роботу по дослідженню з наявних джерел,дослідили
важливі аспекти у питанні впливу постатті Шевченка,а саме:
Було дослідженно його життєвий та творчий шлях Тараса
Григоровича Шевченка як важливий етап в історії української літератури
та культури."
Його вплив на українську спадщину за такими етапами розвитку та
критеріями як:

● Біографія та соціокультурний контекст.

● Суспільно-політична діяльність.

Дослідження Тараса Григоровича Шевченка, яке проводиться за

багатьма аспектами, в тому числі за тими які перелічені як теми в курсовій
роботі, а саме: вивчення історіографії, ознайомлення з автобіографією,
простеження його діяльності під час участі в Кирило-Мефодіївському
братстві та сам його вплив на українську історію і суспільство.Саме ці
аспекти детально розкривають Шевченка як видатного
художнього,поетичного,політичного та громадського діяча.

Історіографічні дослідження творчості Шевченка виявили

багаторівневий підхід до аналізу його творчості. Зосередившись на етапах
зміни оцінок та інтерпретацій, можна визначити, як еволюціонувало наше
розуміння Шевченка від його життя до сьогодення. Це демонструє не лише
глибину його творчості, а й здатність адаптуватися до різних культурних
контекстів.
Саме в автобіографічному матеріалі розкривається внутрішній світ
Шевченка. Його вірші стають більш проникливими та сильними, коли він
розповідає про своє життя, розчарування соціальною несправедливістю та

32
важке дитинство. Вони є ключем до розуміння та співпереживання
Шевченка як особистості.
Коли йдеться про його участь у Кирило-Мефодіївському братстві,
Шевченко був не лише поетом, а й активним громадянином. Він об'єднався
з інтелектуалами свого часу, щоб сприяти розвитку освіти та національної
ідентичності. Це був не лише союз ідей, а й важливий крок у формуванні
української культури.
На цьому тлі вивчати творчість, життя та участь Тараса Шевченка в
Кирило-Мефодіївському братстві - це не лише аналізувати окремі аспекти
його життя, а й досліджувати цілісну картину поета-героя, який зробив
неоціненний внесок в історію свого народу та культури. Такий підхід
дозволить краще зрозуміти глибину його творчості та визначити його
місце в пантеоні великих постатей світової літератури.
Шевченко залишив невмирущій вплив на українську історію та
суспільство. Твори Шевченка не лише відображали його особисті
страждання і тривоги, але й започаткували боротьбу за національну
свободу. Він не лише був свідком історії, він брав у ній активну участь і
формував національну ідентичність.

33
 Список використаної літератури

1. Арешт Шевченка - причини арештів та

заслання:https://taras-shevchenko.com.ua/ua/content/aresht-shevchenka.
htm.
2. ДАТИ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА:
http://litopys.org.ua/shevchenko/daty.htm.
3. Життя Тараса Григоровича Шевченка – невід’ємна частина
України:https://library.udau.edu.ua/fondi-ta-kolekcii/virtualni-vistavki/na
viki-z-nami-serce-i-slova-prorochi.html.
4. Життя та творчість Тараса Шевченка:
https://www.ukrlib.com.ua/referats/printit.php?tid=12185.
5. Здобутки сучасного
шевченкознавства:https://kobzar.luguniv.edu.ua/today/statti/bibliographi
a.html.
6. "За рядками листів
Т.Шевченка":https://violity.com/ru/110474160-zh-t-lyahova-za-ryadkami
-listiv-t-shevchenka.
7. ПОСТАТЬ Т. ШЕВЧЕНКА В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО
ВІДРОДЖЕННЯ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (1917-1920
РР.):http://elar.kpnu.edu.ua:8081/xmlui/bitstream/handle.
8. Роль Т. Шевченка в діяльності Кирило-Мефодіївського
братства:https://ukrlit.net/item/1938.html.
9. Стаття Балея:https://ru.scribd.com/document.
10.ТАРАС ШЕВЧЕНКО Документи та матеріали до біографії 1814-1861:
http://litopys.org.ua/shevchenko/docum.htm.
11.Тарас Шевченко і Кирило-Мефодіївське
Братство:https://taras-shevchenko.com.ua/ua/biography/taras-shevchenk
o-i-kirilo-mefodiyivske-bratstvo.htm.
12.Т. Г. Шевченко і
Кирило-Методіївці:https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3130.
13.Тарас Шевченко особисте
життя:https://dovidka.biz.ua/taras-shevchenko-osobyste-zhyttia.

34
14.Шевченкознавство у Київському національному університеті
(1981–2003): http://kobzar.univ.kiev.ua/info/Monog/P81.htm.

35