ДНІПРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства

Кафедра української літератури

Курсова робота
з дисципліни: «Методика викладання української літератури
в загальноосвітніх навчальних закладах»
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти
спеціальність 014.01 Середня освіта (Українська мова і література)

ФОРМИ Й МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ ПИСЬМЕННИКА НА

УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (НА МАТЕРІАЛІ
ТВОРЧОСТІ І. КАРПЕНКА-КАРОГО)

студентки 3 курсу групи УП-18-1

ДОВГАЛЬ Світлани Миколаївни

Керівник _______ канд. філол. наук, доц. Тараненко А. В.

Кількість балів___________
Національна шкала_______

Члени комісії: ___________ Олійник Н. П.

____________ Кропивко І. В.
____________ Шаф О. В.

2021
 РЕФЕРАТ
Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства
Кафедра української літератури

ФОРМИ Й МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ ПИСЬМЕННИКА

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (НА МАТЕРІАЛІ
ТВОРЧОСТІ І. КАРПЕНКА-КАРОГО)

Курсова робота: 54 с., джерела 28.

Об’єкт дослідження: біографія І. Карпенка-Карого.
Мета роботи: проаналізувати специфіку вивчення біографії письменника,
розглянути форми й методи вивчення життєпису І. Карпенка-Карого на
уроках української літератури у 8 і 10 класах тощо.
Одержані висновки та їх новизна: досліджено методику викладання біографії
письменника на уроках української літератури (на матеріалі творчості Івана
Карпенка-Карого), виокремлено новий метод вивчення біографії тощо.
Результати дослідження можуть бути використані під час вивчення курсу
«Методика викладання української літератури в закладах загальної середньої
освіти» у вищих навчальних закладах.
Ключові слова: МЕТОД, ФОРМА, ПРИЙОМ, БІОГРАФІЯ,
ЖИТТЄПИС, І. КАРПЕНКО-КАРИЙ.

RESUME

Course work of 3rd year bachelor Svitlana Dovgal (DNU, Faculty of

Ukrainian and Foreign Philology and Art History, Department of Ukrainian
Literature).
The theme of the work is the forms and methods of studying the biography
of the writer in the lessons of Ukrainian literature (based on the works of I.
Karpenko-Kary).
The research work analyzes the specifics of studying the biography of the
writer, considers the peculiarities of teaching biography in the lesson of Ukrainian
literature in 8th and 10th grades according to the school curriculum and age
characteristics of students' mental development regarding the use of forms and
methods of learning biography. The work consists of an introduction, two parts, a
conclusion, two appendices and a bibliography.
The work is interesting for students of philological faculties, for teachers of
Ukrainian literature in schools.
Bibliography: 28.
 ЗМІСТ
Вступ.........................................................................................................................4

Розділ 1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ

ПИСЬМЕННИКА НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................6

Розділ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ФОРМ ТА МЕТОДІВ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ НА

УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ
І. КАРПЕНКА-КАРОГО)......................................................................................13

Висновки................................................................................................................40

Список використаних джерел..............................................................................42

Додатки...................................................................................................................45
 4

ВСТУП

Вивчення життєвого й творчого шляху письменника – це важливий

аспект у системі викладання української літератури. Знайомлячись з
біографією, учні глибше пізнають митця: епоху в якій він жив і творив,
духовні й моральні цінності, побут, життєві перипетії, яких зазнав автор
тощо. Ці чинники дають можливість фундаментально проаналізувати та
зрозуміти художні твори письменників, тому сьогодні дослідники
приділяють увагу й продовжують вдосконалювати методику викладання
біографії письменника.
Актуальність теми полягає у тому, що попри наявність великої
кількості теоретичних праць (зокрема, М. Бойко, Є. Пасічника,
Б. Степаншина, Г. Токмань та ін.), присвячених методиці викладання
біографії письменників, існує гостра потреба в сучасних формах та методах
репрезентації життєпису для учнів закладів загальної середньої освіти. Як
відомо, вивчення життєпису митця викликає труднощі під час навчання,
вчителі не завжди вміють вдало подати матеріал, що впливає на зниження
інтересу учнів до предмету. Не секрет, що сучасна школа спирається на
засади морального виховання особистості, а вивчення життєвого й творчого
шляху письменника містить у собі значний виховний потенціал. Крім того,
зв’язок вивчення біографії та аналізу художніх творів на уроках з української
літератури й досі залишаються не до кінця дослідженими.
Методику викладання біографії активно досліджують впродовж
десятиліть такі фахівці: В. Дробот (вивчення біографії митця в єдності з його
творчістю, головна мета вивчення біографії – висвітлення творчої еволюції
митця та еволюції його світогляду), Б. Степанишин (вивчення особистості
письменника, тобто перехід від хроніки життя до світогляду; біографія як
знайомство з особою письменника), Є. Пасічник (вивчення біографії у
нерозривному зв’язку з творчістю письменника, життєпис як джерело
формування моралі), Г. Токмань (екзистенційне викладання життєпису);
 5

методисти-практики: О. Демчук (різноманітні типи уроків вивчення

біографії), В. Андрусенко, С. Жила, В. Захарова, С. Кравчук, С. Привалова,
Н. Супринова, Л. Овдійчук, Н. Фіщенко та ін., заклали підґрунтя розробок з
вивчення життєвого та творчого шляху українських письменників,
виокреслили методичні узагальнення тощо.
Наукова новизна роботи полягає у дослідженні новітніх поглядів на
вивчення біографії письменників, що орієнтується на ефективність засвоєння
біографічних даних та реалізації інноваційних форм і методів вивчення
життєпису.
Мета роботи: проаналізувати специфіку вивчення біографії
письменника, розглянути особливості викладання життєпису на уроці
української літератури у 8 і 10 класах відповідно шкільній програмі та
віковим особливостям психічного розвитку учнів щодо застосування форм і
методів засвоєння життєпису.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1) систематизувати теоретичні відомості з методики викладання
біографії;
2) виявити специфіку репрезентації біографічного матеріалу для учнів
8 і 10 класів;
3) з’ясувати ефективні форми й методи вивчення біографії на матеріалі
творчості Івана Карпенка-Карого;
4) проаналізувати інноваційні форми й методи вивчення біографії
письменника на матеріалі творчості Івана Карпенка-Карого.
 6

Розділ 1
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ
ПИСЬМЕННИКА НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вивчення життєпису письменника – важлива ланка для подальшого

літературного аналізу його художніх творів. Біографія письменника є
своєрідною психологічною та естетичною підготовкою до сприйняття та
розуміння творчості. Саме тому сучасна школа орієнтується на обов’язкове
вивчення у нерозривному зв’язку біографії з творчістю.
Сучасні учні в школі отримують підґрунтя для подальшого
літературного аналізу твору, вчаться пізнати глибину думки, яку автор хотів
донести до читача, тому біографія є одним із головних чинників, який
допоможе їм зрозуміти сенс художнього твору.
Автори самі нерідко акцентують увагу на тому, що біографія – це ключ
розуміння до їхньої творчості: «Про свої новели скажу тільки одно, писав
І. Франко, — що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись
знав, дійсні факти, на котрі я дивився, або про котрі чув від свідків, малюючи
крайобрази тих закутків нашого краю, котрі я, як то кажуть, переміряв
власними ногами. В такім розумінні, — всі вони частки моєї автобіографії»
[18., с. 186].
Опанування життєпису письменника ставить перед вчителем такі
завдання:
• ознайомити учнів з особистістю письменника;
• виокреслити специфіку творчого доробку митця – жанрові,
тематичні, ідейні;
• охарактеризувати творчу особистість як реальну людину
(звернути увагу на взаємини з іншими людьми, суспільством);
• розкрити геніальність, важливість, талановитість відомої
особистості;
 7

• передати індивідуальні риси характеру, зацікавити постаттю

автора художніх творів [3, с. 180].
Таким чином, найголовніший метод викладання біографії – це слово
вчителя, тобто художня розповідь (монологічний виклад матеріалу з
застосуванням ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на
учнів) [18., с. 199]. Передусім вчитель відбирає, що саме він розкаже: які
моменти з життя письменника переказуватиме детально, які перерахує без
коментарів, що цитуватиме, як унаочнюватиме розповідь, як активізуватиме
увагу школярів. Тому вчитель повинен дотримуватися принципів вивчення
життєпису.
Учені-методисти, які досліджують методику вивчення біографії на
уроках української літератури, єдиноправильного погляду на принципи
вивчення життєпису не мають. Наприклад, докторка педагогічних наук
Г. Токмань пропонує такі принципи:
1. Принцип історизму. Грубою помилкою вважається вивчення
особистості письменника відірвано від епохи. Учитель має
акцентувати увагу на важливості часу в якому жив автор, передати
цінність для автора певної історичної доби. Донести до учнів, що
митець своєю творчістю вплинув на історичний час, адже реальний і
художній світи тісно переплітаються.
2. Принцип фактуальності. Учитель узагальнює матеріал, апелюючи
достовірними фактами з життя митця, робить акцент на подіях, які
вплинули на долю відомої особистості не проходячи повз і
повсякденного життя.
3. Принцип психологізму. Розповісти про спонукальні чинники та
мотиви вчинків автора, як рухалася його думка, чим боліла душа,
проникнути в світогляд письменника.
 8

4. Принцип екзистенційності. Завдання вчителя переконати учнів у

неповторності та особливості постаті митця, його внутрішнього
світу, долі та творчості.
5. Принцип естетизму. Донести учням, що творчість є суттю
письменницького життя, він живе водночас у реальному світі й у
світі творчої уяви [26., с. 119-120].
На думку Є. Пасічника, вчителеві необхідно дотримуватися таких
параметрів:
1. вивчення біографії в нерозривному зв’язку з творчістю (сьогодні цей
принцип є обов’язковим при вивчені біографії);
2. вивчення біографії як підготовки до сприймання твору;
3. вивчення біографії в нерозривному зв’язку з епохою (принцип
історизму);
4. при вивченні життєпису потрібно ставити конкретні специфічні
завдання, що випливають з особливостей життя та творчості того чи
іншого письменника;
5. акцентування уваги на неповторності кожного життєвого шляху;
6. глибоке висвітлення особистості митця як живої людини з
притаманними їй рисами характеру;
7. всебічне освітлення діяльності митця [18., с. 188].
Отже, учитель повинен допомогти дітям осягнути біографію
письменника: пізнати його як людину, зрозуміти витоки творчості. Життєпис
повинен нести не лише пізнавальний характер, але й екзистенційне значення
– відкрити для учнів митця з іншого боку, познайомитися ближче, що дасть
змогу учням увійти в таїну написання автором художнього твору.
Для детальнішого знайомства з автором учителю необхідно розглянути
різні погляди на нього, для цього у нагоді стануть такі джерела біографії, як
художні біографії, листи, спогади, присвяти, записки, мемуари, щоденники,
нотатки, епістолярії, автобіографії, автобіографічні мотиви в творчості,
 9

літературно-критичні статті, літературознавчі портрети (огляди творчості),

есе, ювілейні та посмертні промови, музейні матеріали (родинні реліквії,
особисті речі, рукописи, першодруки), історичні документи (протоколи
допитів, постанови про арешт, тексти вироків), тобто те, що зацікавить живу
аудиторію (учнів) [26., с. 182-183].
Як відомо, «біографія – це не стільки хронологія життя і творчості, а
насамперед духовна еволюція особистості. Це набирання сил майбутнього
письменника, формування світогляду, визрівання майстерності; ціла система
вражень, ситуацій, людей, книг, які залишили помітні сліди в біографії цієї
особистості: дитинство, сім’я, навчання, болісні пошуки істини, дружба й
кохання, самовиховання і самовдосконалення; помилки, «злети» й «падіння»
душі; мрії і прагнення; особливості характеру та їх вияв у різних життєвих
ситуаціях; особисті контакти з побратимами по перу та діячами мистецтва,
культури, науки; подорожі, побачені місця; ставлення до природи,
суспільства, людини. Еволюція поглядів, настроїв письменника, соціально-
моральні, естетичні сторони цієї еволюції й мають бути представлені на
уроках вивчення біографії письменника» [4., с. 121].
Саме тому вчителі, користуючись джерелами біографії знайомляться
детальніше з постаттю митця, що дає їм можливість глибше осягнути долю
автора, пізнати індивідуальний стиль та встановити екзистенційний діалог
учителя з письменником. Педагог, що ґрунтовно опрацьовує біографічні дані
митця в змозі представити учням його постать, як давно знайому йому
людину, розкрити, наприклад, трагізм долі, чинник для творчості,
особливості індивідуального стилю, автобіографізм у творах тощо.
Але, попри всі наведені вище факти, педагог повинен дотримуватися
золотої середини, презентуючи при цьому автора з різних сторін: як
громадянина, митця, звичайну людину. Цікаві моменти необхідно показати
образно для створення «ефекту присутності автор».
 10

Традиційні форми та методи, які використовуються на уроках з

вивчення біографії митців стали: запис учнями хронологічних таблиць,
конспект основних подій з життя автора, переказування біографії з
підручника. Ці форми та методи зводять до мінімуму виховний потенціал та
значення, яке репрезентує мемуарна спадщина. Тому, існує низка поглядів
відомих педагогів, які пропонують різні погляди щодо цього питання.
Якщо звернемося до підручника Б. Степанишина, то він не подає форм
та методів, а лише наголошує на тому, що за рахунок біографії потрібно
викликати інтерес учнів, бо, на його думку, це стане поштовхом до
зацікавлення творчістю: «Поменше дат, назв, другорядної інформації, а
побільше цікавих епізодів з життя письменника, до того ж епізодів з
підтекстним зверненням до почуттів учнів» [5, с. 182]. Учений радить кожен
урок вивчення біографії розпочинати по-іншому, з вигадкою, інтригуючи,
викликаючи інтерес до постаті, про яку йтиметься.
Наступною сходинкою у вивченні біографії на уроках української
літератури вважають Є. Пасічника. Останній вважає основною формою
проведення уроків-біографій лекції, які поділяються на 2 різновиди:
1) монологічний виклад матеріалу із застосуванням ораторських
прийомів (художня розповідь);
2) монологічна розповідь з широкою постановкою завдання.
Є. Пасічник вважає, що в гонитві за цікавістю подання матеріалу (хоча
це є невід’ємним аспектом емоційності уроку) втрачається науковість, тому
вчитель повинен подавати учням матеріал насичений конкретним змістом,
науково обґрунтованим та цікавим [2, с. 199-200].
Отже, суха підготовлена лекція не зацікавить учнів, тим більше, якщо
ці форми будуть систематично повторюватися кожного уроку-біографії.
Тому різновиди проведення уроку, які пропонує Є. Пасічник, є
недосконалими й уроки-лекції під час вивчення життєпису потрібно
 11

урізноманітнити іншими методичними прийомами для підсилення

емоційного сприймання матеріалу учнями.
Доктор педагогічних наук Г. Токмань виокремлює такі форми
проведення уроків з вивчення життєпису автора: урок-лекція, самостійні
спів-оповіді учнів, заочні екскурсії, уроки композиції, урок панорами
[26., с. 183].
Н. Волошина [12.] пропонує розглядати життя письменника,
використовуючи: проблемну лекцію; урок-бесіду з доповідями учня (у
старшій школі); віртуальну екскурсію в місця, пов’язані з життям автора,
ретельне дослідження портретів, ілюстрацій, документів, мемуаристики;
відтворення художнього портрета шляхом виразного читання уривків з
художніх творів.
Учитель-практик і заслужений учитель України О. Демчук пропонує
нестандартні форми уроків, які присвячені вивченню біографії письменника:
лекція-дослідження; урок-семінар; урок-інсталяція; комбінована лекція
(мистецтво і психологія); інтегрований урок – психологічний портрет; лекція-
огляд; лекція-коментар; компаративний урок; лекція-літературознавче
дослідження; урок-політичний діалог; комбінований урок; спарений
інтегрований урок; колективна лекція; урок-інтерв’ю [7., с. 3].
Кандидат педагогічних наук Л. Овдійчук розрізняє більш актуальні
форми й методи роботи з біографією: «інтерв'ю з письменником», «щоденник
митця», «лист до письменника із сучасності», складання сценарію
документального фільму про митця, цікава розповідь з емоційним початком
про яскравий епізод з життя письменника, повідомлення із читанням
спогадів, уривків з листів, щоденників, автобіографічних творів;
використання зорової, слухової, синтетичної наочності (творів суміжних
мистецтв: живопису, скульптури, архітектури, музики, театру, кіно), яка
відтворює певний період життя, духовний світ митців слова. Автор акцентує
 12

увагу, що ці форми є засобом формування естетичних почуттів і смаків

[16., с. 17].
Отже, можемо зробити висновок, що форми й методи, які пропонують
методисти мають надзвичайно широкий спектр, але для сучасних уроків-
біографій ці форми та методи стали класичними зразками, тому сучасна
методика викладання повинна постійно вдосконалюватися, вводити нові
форми та методи, засоби й прийоми, що слугуватимуть для вдосконалення
техніки викладання. Розробка нових форм і методів для викладання біографій
сприятиме інтенсифікації процесу навчання, зокрема підсилиться інтерес до
вивчення особистості письменника, адже інноваційні технології націлені на
підготовку учнів до реалій життя, у якому вони повинні вміти
систематизувати матеріал і творчо застосовувати отримані знання, знаходити
потрібну інформацію і володіти сучасними інноваційними технологіями.
Вивчення біографії – це важливий етап у вивченні літератури, адже життя та
діяльність будь-якого письменника є найкращим коментарем до його творів,
що допомагає учням глибше зрозуміти художні тексти. Тому завдання
методики викладання української літератури у школі щодо біографії повинно
постійно вдосконалюється для того, щоб зробити уроки з вивчення
життєпису цікавими й ефективними.
 13

Розділ 2
РЕАЛІЗАЦІЯ ФОРМ ТА МЕТОДІВ ВИВЧЕННЯ БІОГРАФІЇ НА
УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ
І. КАРПЕНКА-КАРОГО)

Вивчення біографії є надзвичайно важливим етапом, для подальшого

успішного засвоєння творчості письменників, який створює своєрідний
зв’язок між автором і реципієнтом. Життєпис закладає підґрунтя для
сприйняття учнями художніх творів, що допомагає досконаліше зрозуміти
текст: своєрідність розкриття особливостей авторського світогляду,
актуальність проблем розкритих у творі для певної епохи, задум, який був
вкладений у твір письменником тощо.
Оскільки тема нашого дослідження зорієнтована на аналіз методики
викладання біографії Івана Карпенко-Карого, пропонуємо розглянути вимоги
Міністерства освіти і науки України до вивчення цієї постаті у Програмі з
української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів та
проаналізувати вікові особливості психологічного розвитку учнів для
ефективного використання форм і методів оволодіння життєписом
письменника на уроках української літератури. Саме тому наша увага буде
зосереджена на розгляді вікових особливостей й Програми української
літератури, зорієнтованих на учнів 8 і 10 класів, адже у 8 класі діти вивчають
постать І. Карпенка-Карого в єдності з трагікомедією «Сто тисяч», а у 10
класі – з п’єсою «Мартин Боруля».
У пояснювальній записці до Програми з української літератури для 5-9
класів зазначається, що «…предметною компетентністю, за Державним
стандартом базової і повної загальної середньої освіти, буде літературна. Її
трактуємо як готовність і здатність працювати з текстами різних художньо-
естетичних систем, культурно-історичних епох, світоглядних орієнтирів,
традицій і стилів: розуміти зміст прочитаного, з’ясовувати авторську
 14

позицію і художні засоби донесення її до читача…» [27., с. 5] (підкреслено

нами – С.Д.). Тобто системне та логічне поєднання біографічних відомостей
про митця та його творчість – актуальна методична проблема.
Для продуктивного застосування форм та методів вивчення життєпису
письменника потрібно розглянути вікові особливості учнів 8-го і 10-го
класів.
Учні 8 класу входять до підліткового віку 11-15 років відповідно
загальноприйнятому віковому поділу. На думку Н. Волкової, у підлітків
відбуваються певні зміни у мотивації навчання. Пізнавальні інтереси стають
виразнішими, стійкішими і змістовнішими. Навчальний процес ставить
підвищені вимоги до уваги підлітків, здатності зосереджуватись на змісті
навчальної діяльності й відволікатись від сторонніх показників. Навчання
вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу
уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її. Для підлітків
характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними,
елементи самоконтролю й саморегуляції [5., с. 76-77].
Підлітки прагнуть до логічного осмислення матеріалу, застосовуючи
при цьому порівняння, зіставлення, узагальнення, класифікацію тощо.
Підвищується рівень абстрагування, формуються системи прямих і
зворотних логічних операцій, міркувань та умовиводів, що стають більш
відомими, обґрунтованими [5., с. 77].
Пам'ять набуває більшої логічності, довільності й керованості. Підлітки
використовують різноманітні засоби запам’ятовування: логічну обробку
матеріалу, виділення опорних пунктів, складання плану, конспектування
[5., с. 77]. Розширюються і поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш
вибірковим стає інтерес до навчальних предметів.
Саме тому для цієї вікової категорії дітей подання біографії буде
ефективне у формі елементарного нарису, де подаються вже не тільки
 15

біографічні дані, але й розкривати вплив на письменника історичної епохи та

життєвих умов.
Програма вимагає від учнів 8-го класу такі предметні компетенції:
«розповідати про життя і творчість І. Карпенка-Карого» [27., с. 56],
начальний матеріал повинен містити «короткі відомості про життя і творчість
видатного українського драматурга» [27., с. 56]
Учні 10-го класу потрапляють до юнацького віку (15-18 років) згідно
поділу вікових періодів. На думку Н. Волкової, «у юнацькому віці
закріплюються і вдосконалюються психічні властивості особистості.
Водночас відбуваються якісні зміни всіх показників психічної діяльності, які
є основою становлення особистості» [5., с. 80].
Відбувається інтенсивне інтелектуальне дозрівання (розвиток
мислення). Учні переходять до вищих рівнів абстрактного й узагальнюючого
мислення, більш усвідомлено і міцно керують логічними операціями.
Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, а й інструментом
пізнання, аналізу й синтезу. Школярі вже прагнуть до наукового
обґрунтування.
«Розвиток мислення характеризується подальшим збагаченням фонду
добре засвоєних умінь, навичок мислительної діяльності, способів і прийомів
розумової роботи. Формування їх залежить від методів навчання» [5., с. 81].
Розвивається репродуктивна і творча уява, посилюється самоконтроль.
Довільне запам’ятовування стає ефективнішим від мимовільного,
відбуваються зміни у процесах логічного запам’ятовування, зростає
продуктивність пам’яті. Основою запам’ятовування матеріалу стають
виявлені логічні зв’язки. Набуває піку розвитку: абстрактне й цілісне
мислення, сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Посилюються
пізнавальні інтереси, зокрема – до самостійних видів навчальної роботи.
 16

Програма вимагає від учнів 10-го класу такі предметні компетенції:

«знає основне з життєвого і творчого шляху драматурга; розуміє причини
просвітницьких ідейних пріоритетів світогляду письменника…» [19., с. 12].
Проаналізувавши вікові особливості учнів восьмого й десятого класів,
ми обрали 3 форми й методи навчання: заочна (віртуальна) екскурсія,
складання сценарію документального фільму про митця, лист до
письменника із сучасності, які, на нашу думку, є ефективними. Тому
пропонуємо розглянути особливості їх реалізації.
Перша форма проведення уроку біографії І. Карпенко-Карого – це
віртуальна (заочна) екскурсія.
Віртуальна екскурсія – це організаційна форма навчання, що
відрізняється від реальної екскурсії віртуальним відображенням реально
існуючих об’єктів із метою створення умов для самостійного спостереження,
збору необхідних фактів тощо. Перевагою її є доступність, можливість
повторного перегляду, наочність тощо. При створенні віртуальної екскурсії
ми залучаємо інноваційні технології та програмне забезпечення (комп’ютер,
мережа інтернет, програма Power Point тощо).
Залежно від спрямованості екскурсії формуються естетичне сприйняття
(вміння сприймати твори художньої культури), історичне сприйняття (вміння
знайти в об'єкті типові риси і особливості; визначити його еволюцію; знайти
історичні факти та ін.
З технічної точки зору віртуальна екскурсія – це комбінація
панорамних фотографій. Все це може доповнюватися озвучуванням
переднього плану і фоновою музикою, а за необхідності і звичайними
фотографіями, відеороликами, flash-роликами, планами турів, поясненнями,
контактною інформаціє та ін.
Цей метод ефективно спрацює як у восьмому так і в десятому класах,
адже ці екскурсії наближають учнів до постаті автора й дають змогу
зрозуміти особистість митця, місце його проживання, його оточення. Єдина
 17

відмінність, яка є у викладанні біографії в такий спосіб – це тривалість цієї

екскурсії: для 8-го класу такий перегляд фото, відео матеріалу з
супроводженням монологічного викладу має тривати близько 20 хвилин, а у
10-му – 25-30 хвилин. Варіант проведення такої екскурсії продемонструємо
на прикладі біографії І. Карпенко-Карого, адже базою для цієї екскурсії
доречно буде використати відео, фото з «Літературно-меморіального музею
імені Івана Карпенка-Карого (Тобілевича)», який знаходиться у хуторі Надія.
Сьогодні в нас є можливість провести екскурсію залучаючи систему
Google Maps, це дасть можливість показати учням реальний вигляд парку
хутору Надія, у якому розташований музей. Відмінність такої екскурсії між 8
і 10 класом полягає у супровідній розповіді: для десятого класу вона буде
розлогіша й конкретніша, для восьмого – це короткі, цікаві та яскраві
відомості з життя письменника.
Фрагмент вивчення біографії для учнів восьмого класу може мати
такий вигляд:
«Тема. Національна драма. Іван Карпенко-Карий – український драматург.
Перший професійний український театр (театр «корифеїв»)
Мета:
 навчальна: ознайомити учнів з розвитком національної драми в
ХІХ столітті, з театром корифеїв, життям і творчістю Івана
Карпенка-Карого; поняттям драми як родом літератури, її
особливостями, будовою, жанрами;
 виховна: виховувати інтерес до минулого України, мистецький
смак, повагу до культурних надбань народу, духовних святинь.
 розвиваюча: розвивати асоціативне мислення та вміння
висловлювати власні думки та враження.
Тип уроку: урок-дослідження
Обладнання: фото, комп’ютер, проектор, підручник, мережа інтернет.
Методи, прийоми і форми роботи: слово вчителя, заочна екскурсія.
 18

ХІД УРОКУ
Ⅰ. Організаційний момент.
Ⅱ. Оголошення теми та мети уроку.
Ⅲ. Мотивація теми уроку.
ⅠⅤ. Виклад нового матеріалу (фрагмент уроку орієнтований на 15-20
хвилин).
Розповідь супроводжується фото будинка у якому народився
І. Тобілевич, фото матері, батька,
Отже, познайомившись з театром «Корифеїв» ми сміливо можемо
перейти до одного з його представників, а саме – це Івана Карпенка-Карого
справжнє ім’я якого Іван Тобілевич.
Іван Карпович Тобілевич – старший із братів Тобілевичів, народився 17
[29] вересня 1845 року у с. Арсенівка на Кіровоградщині у сім’ї вбогого
прикажчика Карпа Тобілевича в маєтку багатого дідича на
Катеринославщині.
Це були тяжкі часи кріпацтва. З дитячих років бачив він тяжкі людські
злидні, темряву і кривду. Душа його боліла, а в серці був протест і щире
бажання боротися з тим лихом, що панувало навкруги.
Його мати – колишня кріпачка багатого пана Золотницького, яку
батько викупив з неволі, була першою вчителькою сина, вчителькою, що
заклала в його душу любов до свого народу, до його художньої творчості, до
тих мистецьких і поетичних скарбів, які втілені в його казках, піснях і
переказах. І він протягом усього життя залишився вірним тим почуттям,
винесеним з рідного села і батьківської хати, де під впливом матері
розцвітала любов і родинна згода. Під тим же впливом виросли і молодші
брати Івана Тобілевича — Микола та Панас, сестра Марія.
Іван Тобілевич, скінчивши чотирикласну школу в місті Бобринці,
заради шматка хліба мусив поступити як канцелярист до приватного
пристава, а потім і до губернської канцелярії, як урядовець. Але справа
 19

українського театру не переставала хвилювати серця молодого чиновника. З

Бобринця Іван Тобілевич ішов до Єлисаветграда пішки шістдесят верст, щоб
побачити знаменитого англійського трагіка Ольдріджа, який грав того вечора
в трагедії Шекспіра «Отелло». Так само не боявся він ні труднощів дороги, ні
інших невигод, коли в Єлисаветграді гастролювали столичні російські трупи
з участю першорядних артистів. Він систематично читав і знав напам’ять
драми російських та західноєвропейських класиків. У часи, коли йому
довелось працювати секретарем міської управи в Єлисаветграді, він
познайомився з артистами російського театру, виступав не раз в їхньому
ансамблі.
Тоді ж за ініціативою і участю Івана Тобілевича, членів його сім’ї та
деяких учителів і міських службовців були влаштовані українські вистави,
прибуток з яких ішов на користь ремісничої школи для незаможних дітей і
Червоного Хреста. Було багато праці, але вона давала моральне задоволення,
бо приносила користь людям, а це для Івана Карповича було найголовніше;
все своє життя він допомагав людям як міг, ділився з ними останнім, що мав.
Час минав — вся родина жила в Єлисаветграді; у секретаря були вже
дружина і четверо дітей. В домі відбувались літературні вечори — читали,
співали, декламували брати і сестра Марія.
І все було добре. Та чорна хмара вже нависла над краєм, над світом,
хмара, з якої грім мав зруйнувати не одну оселю, не одні ясні надії. Це була
війна 77 року, що забрала на шипкінські висоти багатьох юнаків, і урядова
заборона всього українського на Україні, що сталася 1876 року. Це
позначилось на службовій діяльності Івана Тобілевича: начальникам і
співробітникам не подобалось його бажання допомогти людям, бути
оборонцем і заступником покривджених. Його любов до українського театру
теж викликала обурення. В кінці-кінців за діяльність, що «підриває державні
устої», Івана Тобілевича звільняють з посади секретаря правління. Тоді ж
стались і інші тяжкі нещастя. Спершу занедужала стара мати і померла.
 20

Потім майже одночасно захворіли донька Галя і дружина. Незабаром

дружина померла. Щоб лікувати хвору доньку, треба було везти її до моря на
лиман, але й це не допомогло дівчинці — Галя померла, і Іван Тобілевич
лишився сам у хаті з маленькими дітьми і старим батьком, що вже нездужав
працювати.
Сумні настали часи, про які не любив він згадувати… З тої безодні горя
збудив його лист друга — Марка Кропивницького і брата Миколи
Садовського, в якому вони сповіщали, що заборону з українського театру
знято, що вистави починаються, і вони просять його негайно до свого гурту.
Це врятувало життя і майбутнє всієї сім’ї. Іван Тобілевич, знесилений
зруйнуванням свого рідного гнізда, свого щастя, попрощався з батьком, з
дітьми, З дорогими могилами і поїхав туди, де ждала його здавна улюблена
жінка — сцена.
Однією з перших вистав був «Назар Стодоля» Шевченка, улюблений
твір артистів і публіки, у якій Іван Тобілевич грав Назара. Театральним
псевдонімом для своєї акторської діяльності Іван Тобілевич теж таки взяв
ім’я одного з головних персонажів «Назара Стодолі» — Карого, роль якого
він виконував з великим піднесенням і щирістю.
Власті давно вважали Івана Тобілевича особою неблагонадійною. 4
жовтня 1883 року за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з
посади секретаря єлисаветградської міської поліції. Пізніше Іван Франко
влучно скаже з цього приводу: «Царський уряд втратив поліційного пристава
Тобілевича, а Україна придбала драматурга Карпенка-Карого». За допомогу
неблагонадійним політичним діячам та участь у нелегальному гуртку його
було вислано за межі України на три роки. Місцем заслання Івана Карпенка-
Карого став Новочеркаськ. Цей період життя митця був матеріально
скрутним (тяжка праця у палітурній майстерні за мізерну платню), однак
плідним у біографії Карпенка-Карого як драматурга. Адже саме тут на
засланні він написав свої найкращі свої п’єси: «Бондарівна», «Наймичка»,
 21

«Безталанна», в яких відобразив найтонші відтінки почуттів і станів душі

героїв.
Після заслання Іван Карпенко-Карий повернувся до активної
театральної діяльності. А його й досі називають батьком української драми.
Сьогодні творчість не тільки талановитого письменника, але й
театрального діяча підтверджується вшанування пам’яті: на честь Івана
Тобілевича (Карпенка-Карого) названо Київський національний університет
театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого; названі вулиці
іменем Карпенка Карого в багатьох містах України – Дніпра, Дрогобича,
Запоріжжя, Луцьку тощо; також можливість відчути побут письменника,
побачити будинок нам дозволяє хутір Надія державний заповідник-музей
І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича), який знаходиться у Кіровограді.
Пропонуємо вам переглянути відео: https://www.youtube.com/watc h?
v=tY_9CyDoABQ&list=WL&index=28&t=55s
(тут може бути використано відео з цієї місцевості або за допомогою
Google Maps, що супроводжується оповіддю вчителя, якщо він знайомий з
цим місцем: вчитель розповідає про кожну локацію, яку учні бачать на
екрані, доречними будуть враження учителя від цієї місцевості, що
підвищить інтерес учнів до постаті митця).
Отже, ми проглянули відео в якому ближче познайомилися з
атмосферою у якій писалися відомі твори письменника. На хуторі Надія
Іваном Карпенком-Карим написано 11 його п'єс із 18 написаних, які увійшли
до золотого фонду національної класичної драматургії (зокрема, «Сто тисяч»,
«Хазяїн», історичні драми «Сава Чалий», «Гандзя» та інші).
Після розповіді про автора вчитель може дати завдання учням на
закріплення, завдання можуть бути різного типу: як домашнього, так і на
декілька хвилин у класі, наприклад, описати в творі-роздумі чи намалювати
місце, де творив автор тощо.
 22

Для 10-го класу така екскурсія повинна мати більш розширену

біографію, яка виглядатиме повноцінно (від народження до останніх днів)
митця, репрезентація біографічних відомостей Івана Карпенка-Карого
розрахована на повноцінний урок 45 хвилин із проведенням паралелей до
театру корифеїв та жанрового розмаїття творів письменника. Такий вид
репрезентації біографії учні десятого класу можуть влаштувати самостійно
під керівництвом учителя, адже учні цієї вікової категорії здатні вже до
самостійної пошукової діяльності, що дозволить ґрунтовно опрацювати
біографію митця. Учитель повинен зорієнтувати учнів, дати їм чіткий
алгоритм побудови такого уроку (де шукати інформацію, як реалізувати,
підготувати, продемонструвати урок тощо).
Отже, можемо зробити висновок, що така форма роботи є ефективною
під час вивчення біографії. Вона дає можливість показати учням життя
автора наочно, що дасть можливість осягнути, зрозуміти, «доторкнутися» до
життя письменника. Результативність методу полягає у тому, що яскравий
незвичний стиль репрезентації краще засвоюється учнями й дає свої плоди
під час вивчення нового матеріалу. Якщо орієнтуватися на учнів восьмого
класу, то підготовка такого уроку орієнтована на роботу вчителя самостійно,
а у десятому класі вчителя може вступати в ролі координатора, який
проконтролює процес розробки віртуальної екскурсії, доповнюючи розробку
учнів і допомогти в реалізації.
Ще одна досить цікава форма роботи – це складання сценарію
документального фільму про митця. Така форма – досить складний вид
роботи, адже потребує ґрунтовної підготовки. Її реалізація ефективно
спрацює на уроці з учнями 10 класу, адже учні 8 класу ще не можуть
самостійно реалізувати такий масштабний проєкт і втілення цієї форми не
можливо в межах, які передбачено програмою з української літератури, адже
робота з біографією митця у цієї вікової категорії орієнтована на вивчення
 23

епізоду з життя письменника, а учнів десятого класу націлені на вивчення

повної біографії.
Саме тому фрагмент уроку в 10 класі може бути за таким зразком:
Тема. Життєвий і творчий шлях І. Карпенка-Карого. Багатогранність
діяльності. Жанрова різноманітність творів. І. Карпенко-Карий і «театр
корифеїв».
Мета:
 навчальна: познайомити учнів з життєвим шляхом і творчою
діяльністю драматурга І. Карпенка-Карого, його зв’язком із «театром
корифеїв»; домогтися усвідомлення багатогранності літературної та
театральної діяльності письменника; поглибити знання з теорії
літератури про жанрову різноманітність його драматичних творів;
 розвиваюча: розвиток пошукової діяльності учнів, їх творчих
здібностей, уміння самостійно здобувати знання з будь-яких джерел,
готувати повідомлення на задану тему; розвивати навички сприйняття
інформації на слух;
 виховна: виховувати почуття поваги до видатних людей, любов до
художньої літератури, театру.
Тип уроку: комбінований урок.
Обладнання: підручник з української літератури, комп’ютер, зошити.
ХІД УРОКУ
Ⅰ. Організаційний момент.
Ⅱ. Перевірка домашнього завдання.
ⅡⅠ. Оголошення теми та мети уроку.
Ⅳ. Мотивація теми уроку.
Ⅴ. Актуалізація опорних знань (учні згадують все, що пам’ятають про
Івана Карпенка-Карого з 8 класу).
Ⅴ. Виклад нового матеріалу (30 хвилин)
 24

Як чудово, що ви згадали скільки цікавого про сьогоднішнього

головного героя. Я сказала героя? Так, саме героя, бо зараз наше завдання,
під час якого ми ближче познайомимося з Іваном Карпенко-Карим, буде не
просто прослухати етапи життя письменника й дізнатися про цікаві факти.
Робота наша буде побудована так: давайте спочатку поділимося на групи: у
нас буде група номер 1, яка ознайомиться з дитинством митця, друга група –
зрілий вік і третя група – старість автора. Крім того, необхідно обрати
секретаря, який фіксуватиме ввесь матеріал, який ми з вами будемо
виголошувати. У вас на це є 5 хвилин; читаєте біографічні відомості,
уявляєте, що Іван Карпенко-Карий – це головний герой фільму, а його життя
– це основа сюжету цього фільму й наша завдання написати спільними
зусиллями сценарій цього фільму. Отже, знайомимося з біографією і
спробуємо.
(Тут за основу може бути біографія, яку пропонує учням автор підручника з
української літератури або якщо вчитель бажає зробити цю роботу більш
об’ємною, то самостійно чи з допомогою учнів підготувати розлогу
біографію, використовуючи різні джерела).
Отже, після ознайомлення з певним етапом життя автора, поговоримо
про фрагменти для майбутньої стрічки (почнемо з дитинства).
Очікуваний результат:
Сцена 1. Початок починається з картини, де глядач бачить природу села
Арсенівки Бобринецького повіту на Херсонщині. Далі кадр поступово
переходить на хату, де народився Іван Карпенко-Карий звідки лунає сміх.
Сцена 2. Сидить сім’я Тобілевичів: батько Тобілевич Карпо Адамович з
дітьми розповідає їм дотепні історії, малеча регоче.
Кадр переходить на матір письменника, яка лагодиться біля печі, готуючи
смачний обід.
Наче гортаються сторінки, які демонструють, як росте малий Іван: різні
кадри, наприклад, як він допомагає батькові, як вчиться з матір’ю, грається з
 25

братами й сестрою, кріпацькі будні, вечірні історії жінок та дівчат, які

прядуть.
Вчитель під час складання сценарію, акцентує увагу на братах та
сестрі Івана Карпенка-Карого, їхньому впливові на письменника тощо.
Сцена 3. Маленький Іван бачить сцену, коли пани знущаються над кріпаками
й зі сльозами на очах біжить до матері, говорить, що нізащо в світі більше не
дозволить у майбутньому кривдити людей. Мати заспокоює хлопчика,
розповідаючи про театр, вистави, які вона бачила тощо.
Сцена 4. 11 річний Іван сидить за партою у школі Бобринецького повіту,
хлопчик сумлінно вчиться. Далі картина в квартирі сердитої жінки, яка
лається на нього. Минають дні й хлопчик через тугу за рідними й злість цієї
жінки починає хворіти.
Сцена 5. Маленький Іван лежить хворий у ліжку, до нього приїздять батьки й
заходять у кімнату. Батько говорить, що так далі неможливо й вони
приймають рішення купити будинок поряд зі школою Івана на околиці
Бобринці – Рущині, куди переїздить уся родина.
Сцена 6. Іван розмовляє зі своїм вчителем історії, який дає йому книжечки.
Далі сцена, де герой тримає в руках синю книжечку під назвою «Собрание
литературных статей Н. И. Пирогова с портретом автора. Одесса. 1858».
Розгортає її і глядачі бачать напис на форзаці книжки: «Дана от
Бобринецького повітового училища учню 3-го класу, Іванові Тобілевичу, за
успіхи в науках і вихованість, на публічному акті 21 червня 1859 року».
Сцена 6. Перед глядачем постає 14 річний хлопець, який мріє вчитися далі,
гортає книжки. Далі розмова з батьком, де вирішено, що він має йти
працювати. Адже змоги продовжувати навчання хлопцю у родини немає.
Сцена 7. У кадрі канцелярія пристава Абрамова, де за столом сидить Іван.
Обличчя хлопця сумне, зажурене. Хлопець різко встає і починає бігти
додому.
 26

Сцена 8. Батько сварить хлопця, говорячи, що він хотів, щоб він став
чиновником, батько засмучений.
Сцена 9. Хлопець іде селом, роздумуючи про те, що він засмутив батька,
який заради нього був готовий на все, тому приймає рішення влаштуватися
на роботу знову.
Сцена 10. Іван сидить за столом і виконує роль писарчука в Бобринській
ратуші, минають дні (зображення хлопця за столом, який пише, змінюються
лише люди поруч з ним). Далі юнак сидить уже в іншому приміщенні й у
кадр потрапляє документ, де написано «стоначальник в кримінальних
справах Іван Карпович Тобілевич», далі хлопець гортає документи, де також
написано його нову посаду «писець крепостных дел».
Сцена 11. Зображується театральний гурток, де діти грають ролі, керівники
театру керують процесом, хтось поправляє костюми тощо.
Сцена 12. Молодий юнак іде селищем, на вулиці погана погода, смеркає.
Кадр з назвою театру, хлопець стоїть біля каси театру. Змучений іде на
роботу.
Сцена 13. Шалений ритм життя хлопця: кадри, де він бігає з роботи до
театральних гуртків і так по колу. Відвідування ремісничих шкіл, у які він
жертвував гроші.
Сцена 14. Весілля Івана Тобілевича та Надії Тарковської.
Сцена 15. Громадська діяльність Івана Карповича: сцена зображення
засідання нелегального гуртка (сидять чоловіки, які щось обговорюють).
Сцена 16. Зображується дорога, Іван Тобілевич тримає в руках листа з
написом: «Покарання – адміністративне заслання до Новочеркаська».
Сцена 17. Герой сидить і гортає сценарії, де на чітко видно назви:
«Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля». Робота ковалем.
Сцена 18. Іван Карпович стоїть перед хатиною в рідному хуторі, заходить у
будинок.
 27

Сцена 19. Іван Карпович у товаристві М. Садовського стоять у театрі зі

сценарієм вистави в руках, дискутують. Праця митців з акторами, сцена, де
Іван Карпович грає на сцені.
Сцена 20. Вивіска з назвою «Товариство українсько-російських артистів».
Біля сцени стоїть Іван Карпович з П. Саксаганським і розробляють сценарій.
Сцена 21. Знесилений, постарілий Іван Карпович на сцені театру. Далі –
дорожній знак з написом «Умань», театральні підготовки до вистави тощо.
Напис «Хутір Надія», Іван Тобілевич змарнілий сидить у кріслі.
Сцена 22. Карта, на якій обведено Німеччину, П. Саксаганський та
І. Тобілевич у лікарні. Іван Карпович читає свою виписку з діагнозом: рак
селезінки – невиліковно.
Сцена 23. Похорони Івана Тобілевича, сльози його друзів, дітей тощо.
Закінчення – хрест з табличкою «Іван Карпович Тобілевич, 2 вересня 1907
рік».
Сцена 24. Вшанування пам’яті письменника сьогодні.
Ой, як чудово ми з вам попрацювали. Наша робота була дуже плідною
та цікавою. Вам сподобався такий вид вивчення біографії? Так? Будемо ще
працювати в такому руслі?
Наш сценарій вийшов ґрунтовний, але давайте зробимо його ще
досконалішим. Ваше завдання: ми вже ділилися на групи, тому,
використовуючи цей же поділ, доповніть сценарій репліками закадрового
опису подій, які знаходяться у кадрах, що ми з вами окреслили.
Отже, використовуючи таку форму роботи на уроці вивчення біографії,
як «складання сценарію документального фільму про митця», дає нам
можливість зацікавити учнів у біографічному матеріалі, реалізовуючи при
цьому їхній творчій потенціал. Така форма роботи дає можливість учителю
посилити інтерес до відомої постаті, учні вивчаючи біографію у незвичній
для них формі краще сприймають новий матеріал, адже вони не просто
знайомляться з біографією, а аналізують, систематизують та відтворюють
 28

матеріал, що в результаті призводить до запам’ятовування нового

виучуваного матеріалу. Важливо розуміти, що використання такої форми
проведення уроку не повинно мати систематичний характер, бо це виснажить
учнів, адже такий урок потребує значних зусиль.
Інший ефективний метод – це «лист до письменника із сучасності».
Цей метод ефективний як для восьмого, так і для десятого класів. Він
націлений на систематизацію та закріплення знань після репрезентації
учителем біографічних відомостей. Його зміст полягає у тому, що учні
проводять паралелі між епохою в якій жив письменник та сучасністю,
заглиблюються до питань, що хвилювало митця, його думки, погляди,
духовні й моральні цінності тощо. Переваги цього методу в активізації
критичного мислення учнів, збудження інтересу до відомої постаті та синтезі
вивченого матеріалу, що дозволяє учням зробити аргументовані висновки.
Проілюструвати цей метод можна таким фрагментом уроку для 8-го
класу:
Тема. Національна драма. Іван Карпенко-Карий – український
драматург. Перший професійний український театр (театр «корифеїв»)
Мета:
 навчальна: ознайомити учнів з розвитком національної драми в
ХІХ столітті, з театром корифеїв, життям і творчістю Івана
Карпенка-Карого; поняттям драми як родом літератури, її
особливостями, будовою, жанрами;
 виховна: виховувати інтерес до минулого України, мистецький
смак, повагу до культурних надбань народу, духовних святинь.
 розвиваюча: розвивати асоціативне мислення та вміння
висловлювати власні думки та враження.
Тип уроку: урок-дослідження
Методи, прийоми і форми роботи: слово вчителя, написання листа
письменнику із сучасності.
 29

ХІД УРОКУ
Ⅰ. Організаційний момент.
Ⅱ. Оголошення теми та мети уроку.
Ⅲ. Мотивація теми уроку.
ⅠⅤ. Виклад нового матеріалу.
Подаючи біографію письменника, необхідно звертати увагу не лише на
етапи його життя, а орієнтувати учнів на його погляди, уподобання,
особливості епохи, в якій жив тощо, аби учні ближче пізнали його як
особистість.
Ⅴ. Систематизація та закріплення знань.
Після поданої біографії учитель повинен розповісти учням про певний
алгоритм написання листа письменнику.
Орієнтовний зразок такого листа:
Вітаю, Іване Карповичу, так чудово, що я маю нагоду Вам написати й
поділитися своїми враженням від знайомства. Вивчаючи вашу біографію,
вчитель нам пояснила, що Ви дуже переймалися життям поневолених
людей, тому рада повідомити, що сьогодні наше життя вільне, нами не
керують пани, які робили це колись. Більше немає ніяких заборон на спокійне,
вільне життя.
Щодо театрального життя, то сьогодні в Україні працює низка
театрів, також, думаю для Вам це гарна новина, – більше немає ніякої
цензури і заборон на написання творів, кожен письменник може писати, що
лежить йому до душі. Українська мова процвітає і набирає обертів у своєму
розвитку.
На жаль, мені вже час закінчувати цей лист, бо добіг кінця наш урок,
де ми познайомилися з Вами вперше, можливо в майбутньому я напишу Вам
ще одного листа, у якому поділюся своїми думками щодо прочитання ваших
творів…».
 30

Підсумовуючи репрезентацію біографії для восьмого класу, зауважимо,

що робота з восьмим класом будується на слові вчителя і щоб скористатися
методом «лист письменнику із сучасності» вчитель має розкрити постать
митця з усіх боків. Це уможливить застосування кількох методів чи форм на
одному уроці. Якщо вчитель обрав за основу самостійне опрацювання
біографії письменника, то «лист письменника з сучасності» стане чудовим
методом для перевірки на предмет засвоєння матеріалу.
Якщо цей прийом використати в десятому класі, то фрагмент уроку
матиме той самий алгоритм (розповідь вчителя, узагальнення матеріалу
листом), але лист буде ґрунтовніший і думки учнів будуть відрізнятися від
думок восьмикласників.
Отже, такий метод ефективно спрацює і у восьмому, й у десятому
класах. Листи матимуть різне інформативне навантаження і діти
звертатимуть увагу на злободенні проблеми (кожна вікова категорія буде
звертати увагу на ті моменти, які її хвилюють сьогодні), що залишилися
актуальними, що допоможе встановити ретроспективу.
Проаналізувавши названі вище форми й методи можемо зробити
висновок, що у зв’язку зі швидким розвитком інноваційних технологій
учитель повинен слідкувати за технічним прогресом і вдаватися до нових
форм та методів проведення уроків-біографій, що уможливить зацікавлення
учнів виучуваним матеріалом. Сучасні учні прагнуть до новітніх технологій,
тому такі уроки будуть ефективними й матимуть навчальний потенціал. Це
дає нам можливість запропонувати нові форми вивчення матеріалу на уроках
з вивчення біографії. Пропонуємо проаналізувати 5 інноваційних форм та
методів засвоєння життєпису письменника.
Питання інноваційних технологій сьогодні – це актуальний вид
досліджень, бо традиційні форми та методи навчання, які ґрунтуються на
розвитку уваги й пам’яті, умінні виконувати поставлені завдання, уже не
зовсім відповідає сучасним вимогам суспільства. Завданням загальної
 31

середньої освіти є підготовка учнів до дорослого життя, у якому вони

повинні вміти систематизувати матеріал і творчо застосовувати отримані
знання, знаходити потрібну інформацію й володіти сучасними інноваційними
технологіями. Як слушно зауважує М. Жалдак, «педагог повинен вміти
використовувати сучасні інформаційні технології для підготовки, супроводу,
аналізу, коригування навчального процесу; добирати раціональні методи і
засоби навчання, враховувати індивідуальні особливості; ефективно
поєднувати традиційні методичні системи навчання із новими інформаційно-
комунікаційними технологіями» [8., с. 53].
Осібне місце серед інноваційних форм вивчення біографії Івана
Карпенка-Карого, на нашу думку, посідає дослідницький урок. Ця форма
навчання буде ефективна у вивченні біографії, коли існує достатня кількість
джерел біографії письменника, тобто таких, як листи, спогади, щоденники,
автобіографії та ін. Основою такого уроку є самостійна робота учнів (але
вчитель орієнтує, допомагає і направляє учнів). Зміст уроку будується за
алгоритмом: учитель пропонує дітям самостійно за допомогою першоджерел
установити істинну біографію письменника або знайти той період біографії,
якого стосується, наприклад, лист, документ, спогад. Переваги цієї форми в
тому, що вона зацікавлює учнів і стимулює пошукову діяльність, розвиває
пізнавальну активність та самостійність у дітей. Учні вчаться працювати з
періодичними виданнями, історичними документами, підручниками тощо,
що готує їх до навчання у закладах вищої освіти.
Дослідження на уроках повинні мати систематичний характер, що
дасть змогу виробити алгоритм роботи й поступово ускладнювати завдання
відповідно віковим особливостям учнів (спочатку з допомогою вчителя учні
вчаться опрацьовувати, використовувати різні матеріали, а у подальшому –
самостійно аналізувати й досліджувати джерела інформації).
Підготовка до такого уроку – це досить складна пошукова діяльність,
адже знайти першоджерела або їх копії не легка справа, тому готуватися до
 32

дослідницького уроку необхідно завчасно. Важливо розуміти, що проведення

такого уроку можливе лише за умов достатнього рівня компетенції учителя,
адже дослідницька робота вимагає високого рівня знань насамперед самого
педагога, володіння методиками дослідження, наявності бібліотеки зі
спеціалізованою літературою, бажання поглиблено займатися дослідницькою
діяльністю з учнями.
Повноцінно втілити на уроці цю форму можливо в десятому класі, адже
робота з першоджерелами (листами, періодичним виданнями, історичними
документами тощо) – це досить складне завдання для восьмикласників.
Для десятикласників можливо запропонувати 2 варіанти
дослідницького уроку: 1 – залучити пошукову діяльність учнів (допомогти
учителю знайти джерела біографії), що допоможе їм заздалегідь
ознайомитися з інформацією; 2 – вчитель готує самостійно й репрезентує всі
віднайдені матеріали на уроці з якими працюватимуть учні.
Сьогодні для вивчення біографії Карпенка-Карого існує ґрунтовна
праця «Невідомий Іван Тобілевич (Карпенко-Карий): листи, п’єси» [14.], що
дає можливість учителю звернутися до листів, щоб розкрити особистість
письменника з різних аспектів дослідження. Тому ця книга дозволить
реалізувати дослідницький урок у повній мірі. Для створення дослідницької
атмосфери, вчитель може надати матеріалам архаїчного вигляду:
роздрукувати листи й різними засобами «зістарити» папір, на якому
надруковано джерела вивчення біографії. Цей прийом допоможе наблизити
учнів до реального дослідницького проєкту, що дасть можливість дітям
відчути себе справжніми дослідниками.
Така форма вивчення біографії, на нашу думку, є досить ефективною
адже розвиває пізнавальний інтерес, самостійність, культуру праці, вміння
систематизувати, узагальнювати й поглиблювати свої знання; посилює
інтерес учнів до вивчення нового матеріалу, сприяє розвитку пошукової
діяльності. Для реалізації цієї форм навчання учнів потрібно поступово
 33

готувати учнів – уводити форми роботи, залучаючи першоджерела, історичні

документи, листи, спогади тощо. Дослідницька робота готує учнів до
самостійної наукової роботи в майбутньому.
Другим ефективним методом, на нашу думку, є проведення уроку-
біографії залучаючи метод рольової гри. Рольова гра – такий вид роботи, що
вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в
межах зазначеної ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, основну
частину якого учням необхідно доопрацювати. У межах рольової гри учитель
може запропонувати дітям спеціально розроблену біографію, яка має «білі
плями» і за допомогою різних джерел, які названі вище, з’ясувати певні
прогалини в життєписі.
Реалізація рольової гри може мати кілька сценаріїв, один із
запропонованих нами вище – це організувати дослідження для встановлення
прогалин у біографії. Алгоритм дій може бути побудований таким чином:
Ⅰ – вчитель оголошує мету та завдання уроку.
Ⅱ – поділ учнів за ролями: дослідники біографії з білим плямами
(опрацьовують біографію й виносять експертний вирок – де саме біографія
має прогалини, обґрунтовують свою думку), дослідники біографічних
джерел, експерти, які затверджують правдивість проведеної роботи, секретар,
що фіксує доповнення біографії.
Ⅲ – перша команда учнів знайомиться з біографією, яку надає вчитель;
друга команда опрацьовує біографічні матеріали. Далі озвучують біографію
присутнім і роблять висновки, де ж наявні «білі» плями.
Ⅳ – експерти аналізують почуту доповідь, пропонують доповнити
фактами, які віднайшли у листах, спогадах, історичних документах тощо.
Ⅴ – затвердження доповнень, презентація готового життєпису.
ⅤⅠ – аналіз проведеної роботи.
Отже, такий метод, як рольова гра має багато можливостей і
характеристик, оскільки є своєрідною моделлю спілкування, сприяє
 34

розширенню асоціативної бази, формуванню навчальної взаємодії й

партнерства.
Третя форма проведення уроку-біографії, що є результативною, на
нашу думку, – це урок прес-конференція. Така форма уроку розвиває
активність, пошукові здібності, уміння розкривати зміст певної проблеми,
стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені
питання. Вона вчить самостійно здобувати знання. Підготовка до такого
уроку починається за 10–14 днів і має кілька етапів:
Ⅰ етап – підготовчий (полягає у виголошені теми, місця і часу
проведення);
Ⅱ етап – розподілення ролей. Відбувається визначення учасників прес-
конференції, решта учнів діляться на групи, що виконують роль
кореспондентів газет, журналів і телебачення, учитель виконує роль
рецензента, також можуть бути запрошені інші вчителі. Учні-доповідачі
отримують для опрацювання певний етап життя «головного героя» їхньої
прес-конференції, завдання юних науковців – віднайти маловідомі факти й
привернути увагу до важливих етапів біографії;
Ⅲ етап – проведення прес-конференції. Кожен із доповідачів
виголошує досліджувану тему, а кореспонденти занотовують почутий
матеріал, за потреби ставлять питання;
Ⅳ етап – підведення підсумків. Рецензенти оцінюють доповідачів за
такими критеріями: готовність, активність, наявність наочності, грамотність,
доступність та цікавість матеріалу. Виставлення оцінок.
Такий урок можна реалізувати в обох класах: і в десятому, і у
восьмому, адже вся підготовка відбувається під керівництвом учителя, який
мотивує, допомагає й стимулює учнів до роботи. Відмінність проведення
такого заходу у 8 і 10 класах – це рівень доповідей учнів. Перевага цього
методу в стимулюванні учнів до активності, пошукових здібностей, вмінні
 35

учнів вирішувати поставлення завдання, стисло й коротко висвітлювати

проблемні запитання тощо.
Четвертий метод вивчення біографії – це літературне резюме. Для
зацікавлення аудиторії долею та творчістю письменника діти, знайомлячись з
біографією митця, створюють своєрідне «літературне резюме» від його імені.
Резюме повинно мати лаконічний обсяг (1 – 2 сторінки). Створення резюме –
це і пошукова робота, коли вчитель-словесник пропонує учням укласти його
самостійно.
Окрім резюме як ділового документа, що вивчається на уроках
української мови, існує і літературне резюме. Останнє – незвичайна форма
вивчення життєвого і творчого шляху письменника. Перед початком роботи
над літературним резюме вчитель має пояснити, що це за вид документу, для
чого він потрібен і подати приклад оформлення і критерії оформлення:
План написання літературного резюме:
Реквізити
Особливості оформлення реквізитів.
 Назва виду документа.
 Прізвище, ім’я, по батькові письменника.
 Домашня адреса для митців-сучасників.
 Дата і місце народження.
 Відомості про освіту.
 Трудова діяльність.
 Нагороди.
 Додаткова інформація (літературне кредо, плани на майбутнє)
Потрібно повідомити, що літературне резюме порушує основну умову
документа: його укладають студенти (учні), викладачі, а не сама особа, яка
шукає роботу. І мотивація його створення також інша, про що вже було
сказано.
 36

Щоб зацікавити життєвою долею та творчістю Івана Карпенка-Карого

або учитель укладає резюме від його імені, або учні самостійно виконують
цю роботу для закріплення знань з біографії письменника. Лаконічність
резюме (1-2 сторінки) і візуальне розташування реквізитів дозволить учням
за невеликий проміжок часу (2-3 хвилини) не лише дізнатися щось нове про
митця, а й оцінити його погляди, збагнути внутрішню організацією його «Я».
Цей метод допоможе вчителю викликати інтерес до постаті відомої
особистості, до його поглядів, долі. Резюме може мати такий вигляд:
РЕЗЮМЕ Івана Тобілевича (Івана Карпенка-Карого)
(Україна, село Арсенівка Херсонської губернії)
Дата і місце народження: 17 (29) вересня 1845 року село Арсенівка
Херсонської губернії.
Освіта: Бобринецьке повітове училище.
Досвід: писарчук станового пристава, канцелярист міської управи, служба
в повітовому суді, столоначальник повітового поліцейського управління,
член нелегального народницького гуртка, письменник, драматург, актор.
Нагороди та почесні звання: ----
Видавнича діяльність: «Бурлака», «Безталанна», Бондарівна», «Розумний
і дурень», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Гроші», «Сто тисяч», «Батькова
казка», «Паливода XVIII століття», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне»,
«Понад Дніпром», «Чумаки», «Сава Чалий», «Хазяїн», «Гандзя», «Суета»,
«Житейськеє море».
Літературне кредо: ----
Новаторство в драматургії: поставив на першому плані суспільно-
психологічну характеристику провідних персонажів і правдиво розкрив
ідейний задум своїх творів; не будував сюжетів своїх п'єс на поодиноких
фактах, що не мали соціальної цінності; є творцем соціальної драми.
Особисті погляди: поборник реалізму в театральному мистецтві.
 37

Сімейний статус: перша дружина – Надія Карлівна Тарковська, друга

дружина – Софія Віталіївна Тобілевич.
Отже, застосування методу літературне резюме матиме ефективний
характер і для восьмого, і для десятого класу. Метод розвиває активність,
пошукові здібності, викликає інтерес до вивчення матеріалу, систематизує та
узагальнює знання.
Ще один інноваційний метод, який доцільно використовувати на уроці
з вивчення біографії – це Instagram сторінка Івана Карпенка-Карого. Це наш
авторський розроблений метод. Уважаємо, він буде цікавий для учнів будь-
якої вікової категорії, адже використання цієї соціальної мережі сьогодні
знаходиться на піку своєї популярності.
Сутність цього методу полягає у тому, що учні повинні «створити»
сторінку письменника за декількома критеріями, які повинні там
знаходитися. Переваги цього методу в тому, що наочність та креативність
будуть гарантом засвоєння основних відомостей з біографії письменника.
Оформлення такої сторінки може бути виконано із залученням різних
систем: Microsoft Word, Power Point, Microsoft Paint, Adobe Photoshop тощо. І
виконано за наступними критеріями:
1 – вигадати нікнейм (назва сторінки);
2 – написати шапку профіля (основні відомості: ПІБ, найголовніше з
біографії тощо – розраховано на креативність учня);
3 – створити 3 дописи (різні фото письменника й підписи до фото з
цікавою інформацією).
Приклад виконання такого завдання:
38
 39

Таким чином, можемо стверджувати, що цей метод ефективно спрацює

на уроці з вивчення біографії у будь-якому класі, адже учні чудово
сприймають добре відомі їм засоби й Instagram є одним з таких. Цей метод
стане реальним способом для закріплення знань, бо, виконуючи таке
завдання, учні досліджують біографію письменника, щоб подати найцікавіші
й найважливіші факти про митця.
Отже, можемо зробити висновок, що реалізацію форм та методів
вивчення біографії на уроках української літератури будується на слові
вчителя, але для ефективнішого засвоєння біографічних відомостей сучасні
вчителі повинні вдаватися до новітніх форм і методів засвоєння життєпису.
Для продуктивного застосування форм та методів вивчення життєпису Івана
Карпенка-Карого необхідно орієнтуватися на вікові особливості психічного
розвитку учнів 8-го і 10-го класів.
 40

ВИСНОВКИ

Вивчення біографії письменника – це один з важливих аспектів у

системі викладання української літератури. Засвоєння життєпису допомагає
учням фундаментального проаналізувати та зрозуміти художні твори
письменника. Через що виникла гостра потреба у інноваційних формах та
методах вивчення біографії.
Методика викладання біографії вчителем української літератури
постійно вдосконалюється, уводяться нові форми й методи, засоби й
прийоми, що слугують для вдосконалення техніки викладання. Розробка
нових форм і методів для вивчення біографій сприяє інтенсифікації процесу
навчання, зокрема посилюється інтерес до вивчення особистості
письменника, адже інноваційні технології націлені на підготовку учнів до
реалій життя, у якому вони повинні вміти систематизувати матеріал і творчо
застосовувати отримані знання, знаходити потрібну інформацію і володіти
сучасними інноваційними технологіями. Вивчення біографії – це важливий
етап у вивченні літератури, адже життя та діяльність будь-якого письменника
є найкращим коментарем до його творів, що допомагає учням глибше
зрозуміти художні тексти.
Успішне засвоєння біографії письменника – це запорука успіху під час
дослідження художніх текстів митців, адже вивчення біографії – це перехідна
ланка між письменником і реципієнтом.
Форми й методи, які пропонують нам методисти, мають надзвичайно
широкий перелік, але для учнів ХХІ ст. ці форми та методи стали
класичними зразками, тому сучасна методика викладання постійно
вдосконалюється, вводяться нові форми та методи, засоби й прийоми.
Під час дослідження форм та методів вивчення біографії І. Карпенка-
Карого, ми проаналізували та систематизували теоретичний матеріал
методики викладання біографії письменника; висвітлили специфіку
 41

репрезентації біографічних відомостей Івана Карпенка-Карого для учнів

восьмого й десятого класів, акцентуючи увагу на вікових особливостях
психічному розвитку учнів та вимогах Міністерства освіти України щодо
вивчення біографії у програмі з української літератури; розглянули сучасні
ефективні форми й метод вивчення життєпису та виокремили дієві
інноваційні форми й методи вивчення біографії.
Нами досліджено 3 нетрадиційних форми й методи вивчення біографії
(заочна (віртуальна) екскурсія, складання сценарію документального фільму
про митця та лист до письменника із сучасності), що є ефективними, на нашу
думку, під час вивчення життєпису письменника та 5 інноваційних форм та
методів (дослідницький урок, рольова гра, урок прес-конференція,
літературне резюме та Instagram сторінка письменника), що також є
сучасними й цікавими для учнів закладів загальної середньої освіти.
 42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бойко М. І. Вивчення життєпису художника слова. Київ: Радянська

школа, 1975. 240 с.
2. Бойко М. І. Розповідь про життя і творчість письменника. УМЛШ. 1974.
№ 10. С. 44–54
3. Бондар С. П. Методи навчання. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук
України; головний ред. В. Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008.
1040 с.
4. Ботвинюк О. В. Інноваційні форми й методи вивчення біографії
письменника студентами на заняттях зарубіжної літератури. Таврійський
вісник освіти. 2017. № 2 (58). С. 199–130.
5. Волкова Н. П. Педагогіка. Київ: ВЦ «Академія», 2002. 576 с.
6. Грицак Н. Р. Інноваційні підходи до вивчення зарубіжної літератури у
вищій школі. Освітологічний дискурс. 2018. № 1-2(20-21). С. 188–199.
7. Демчук О. В. Життєпис письменника: Конспекти нестандартних уроків.
Київ: Педагогічна преса, 2002. 192 с.
8. Жалдак М. І., Лапінський В. В., Шут М. І. Комп’ютерно-орієнтовані
засоби навчання математики, фізики, інформатики: посібник для
вчителів. Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. 182 с.
9. Огіренко О. О., Бондарук Л. М. Застосування мультимедійних
презентацій на уроках літератури у процесі вивчення біографії
письменників. Зарубіжна література в школах України. 2015. № 5. С. 34-
36.
10. Новиков А. І. Карпенко-Карий в контексті літературно-мистецького
життя другої половини ХІХ - початку ХХ ст. 2009. № 7-8. С. 17-23.
11. Ісаєва О. О. Комп’ютер на уроці літератури як методична проблема.
Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 2009.
№ 5. С. 2–5.
 43

12. Неділько В. Я. Методика викладання української літератури в школі.

Курс лекцій для студентів-філологів. Тернопіль: Підручники і
посібники, 2009. 144 с.
13. Наукові основи методики літератури: навч.-метод. посібник / за ред.
Н. Волошиної. Київ: Ленвіт, 2002. 344 с
14. Невідомий Іван Тобілевич (Карпенко-Карий): листи, п’єси /
Упорядкування і вступна стаття С. Бронза. Вид. 2-ге, перероб. та доп.
Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. 576 с.
15. Неділько В. Я. Методика викладання української літератури в середній
школі. Київ: Вища школа, 1978. 247 с.
16. Богосвятська А. І. Нові тенденції вивчення біографії письменника.
Зарубіжна література в школах України. 2014. № 5. С. 10–20.
17. Овдійчук Л. М. Вивчення життєпису письменника на уроках літератури
(естетичний аспект). Українська література. 2013. № 11. С. 17.
18. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх
навчальних закладах: навчальний посібник для студентів вищих
навчальних закладів освіти. Київ: Ленвіт, 2000. 384 с.
19. Програма української літератури 10–11 клас. Рівень стандарту. URL:
https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/programy-10-11-
klas/2018-2019/ukr.lit.-10-11.-riven-standartu.docx
20. Пультер С. О. Особливості вивчення біографії письменника в старших
класах. Методика викладання української мови і літератури. Київ:
Радянська школа, 1978. Вип. 8. С. 36–45.
21. Пультер С. О., Колесник К. І. Життєпис письменника на уроках
літератури в старших класах. Українська мова і література в школі.
1999. № 4. С. 33–37.
22. Савченко З. Я син свого народу... Особистість письменника на уроці
літератури / З. Я. Савченко. Суми: Слобожанщина, 1997. С. 86–87.
 44

23. Соболев І. І. Виховна роль біографії письменника. УМЛШ. 1971. №8.

С. 44– 46.
24. Степанишин Б. І. Викладання української літератури в школі. Київ: РВЦ
«Проза», 1995. 256 с.
25. Токмань Г. Л. Методика викладання української літератури в старшій
школі: екзистенційно-діалогічна концепція. Київ: Мілленіум, 2002.
320 с.
26. Токмань Г. Л. Методика навчання української літератури в середній
школі: підручник. Київ: ВЦ «Академія», 2012. 312 с.
27. Українська література 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх
навчальних закладів. 2017. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zag
alna%20serednya/programy-5-9-klas/onovlennya-12-2017/na-sajtukrayinska-
literatura-5-9-z-cherv onimdoc-2.pdf.
28. Бондаренко Ю. Філософсько-історичні підходи до вивчення біографії
письменника. Всесвітня література та культура в навчальних закладах
України. 2009. № 4. С. 5–7.
 45

Додаток 1

Конспект уроку з вивчення біографії Івана Карпенка-Карого

(10 клас)
Тема. Життєвий і творчий шлях І. Карпенка- Карого. Багатогранність
діяльності. Жанрова різноманітність творів. І. Карпенко-Карий і «театр
корифеїв».
Мета:
 навчальна: познайомити учнів з життєвим шляхом і творчою
діяльністю драматурга І. Карпенка-Карого, його зв’язком із «театром
корифеїв»; домогтися усвідомлення багатогранності літературної та
театральної діяльності письменника; поглибити знання з теорії
літератури про жанрову різноманітність його драматичних творів;
 розвиваюча: розвиток пошукової діяльності учнів, їх творчих
здібностей, уміння самостійно здобувати знання з будь-яких джерел,
готувати повідомлення на задану тему; розвивати навички сприйняття
інформації на слух;
 виховна: виховувати почуття поваги до видатних людей, любов до
художньої літератури, театру.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу, комбінований урок.
Обладнання: підручник з української літератури, комп’ютер, зошити,
портрет письменника, презентація.
ХІД УРОКУ
Ⅰ. Організаційний момент (1 хвилина)
Добрий день, шановні учні, перевірте свою готовність до уроку й
починаємо нашу роботу, сьогодні вас чекає цікава робота.
Ⅱ. Перевірка домашнього завдання (1 хвилина)
Почнемо. На минулому уроці вам було озвучено домашнє завдання, зокрема,
вас було поділено на 3 команди. Завдання було таким:
 46

- перша команда готує інформацію про дитинство Івана Карпенка-

Карого;
- друга команда – про зрілий вік;
- третя команда – про старість Івана Карповича;
Всі команди підготувалися до нашого уроку? (Відповідь дітей).
ⅡⅠ. Оголошення теми та мети уроку (1 хвилина)
Ми пересвідчилися у тому, що всі в нас готові до уроку, тепер можемо
переходити до теми та мети нашого заняття (вчитель озвучує тему, мету).
Ⅳ. Мотивація теми уроку (1 хвилина)
Ми вже з вами у 8 класі згадували цього відомого письменника та
театрального діяча, але сьогодні будемо поглиблювати знання про Івана
Карпенка-Карого.
Ⅴ. Актуалізація опорних знань (3 хвилини)
Згадаймо цікаві факти, які ви пам’ятаєте про Івана Карпенка-Карого з 8-го
класу. Ланцюжком кожен озвучує один факт про письменника.
Орієнтовані відповіді:
 його справжнє прізвище Тобілевич;
 він був учасником Театру корифеїв;
 писав драматичні твори;
 написав твір «Сто тисяч» тощо.
ⅤⅠ. Виклад нового матеріалу (30 хвилин)
Як чудово, що ви згадали скільки цікавого про сьогоднішнього
головного героя. Я сказала героя? Так, саме героя, бо зараз наше завдання,
під час якого ми ближче познайомимося з Іваном Карпенко-Карим, буде не
просто прослухати етапи життя письменника й дізнатися про цікаві факти.
Робота наша буде побудована так: давайте спочатку поділимося на групи: у
нас буде група номер 1, яка ознайомиться з дитинством митця, друга група –
зрілий вік і третя група – старість автора. Крім того, необхідно обрати
секретаря, який фіксуватиме ввесь матеріал, який ми з вами будемо
 47

виголошувати (діти обирають). У вас на це є 5 хвилин; читаєте біографічні

відомості, уявляєте, що Іван Карпенко-Карий – це головний герой фільму, а
його життя – це основа сюжету цього фільму й наша завдання написати
спільними зусиллями сценарій цього фільму. Отже, знайомимося з
біографією і спробуємо.
Я запрошую до слова першу групу, яка познайомить нас з дитинством
Івана Карповича. Ви уважно слухайте своїх колег, робіть примітки як би ви
відобразили це у сценарії (діти розповідають про дитинство, їхня відповідь
залежить від креативності, вони можуть запропонувати відео для
перегляду, показати презентацію тощо).
Перша команда чудово представила нам дитинство Івана Карпенка-
Карого, а давайте тепер подумаємо як ми можемо подати це в сценарії. Діти
подають свої ідеї, вчитель керує процесом.
Ви мене приємно вразили з дитинством ми розібралися. Давайте
переходити до зрілого віку (учні знайомлять своїх однокласників з наступним
етапом життя). У кого є ідеї щодо почутого? Продовжуємо писати наш
сценарій (учні озвучують свої думки й разом впорядковують їх у сценарій).
От і фінал нашого фільму, давайте послухаємо про завершення життя
митця. Виголошення біографічних відомостей учнями, оформлення думок
дітей у сценарій.
Очікуваний результат:
Сцена 1. Початок починається з картини, де глядач бачить природу села
Арсенівки Бобринецького повіту на Херсонщині. Далі кадр поступово
переходить на хату, де народився Іван Карпенко-Карий звідки лунає сміх.
Сцена 2. Сидить сім’я Тобілевичів: батько Тобілевич Карпо Адамович з
дітьми розповідає їм дотепні історії, малеча регоче.
Кадр переходить на матір письменника, яка лагодиться біля печі, готуючи
смачний обід.
 48

Наче гортаються сторінки, які демонструють, як росте малий Іван: різні

кадри, наприклад, як він допомагає батькові, як вчиться з матір’ю, грається з
братами й сестрою, кріпацькі будні, вечірні історії жінок та дівчат, які
прядуть.
Вчитель під час складання сценарію, акцентує увагу на братах та
сестрі Івана Карпенка-Карого, їхньому впливові на письменника тощо.
Сцена 3. Маленький Іван бачить сцену, коли пани знущаються над кріпаками
й зі сльозами на очах біжить до матері, говорить, що нізащо в світі більше не
дозволить у майбутньому кривдити людей. Мати заспокоює хлопчика,
розповідаючи про театр, вистави, які вона бачила тощо.
Сцена 4. 11 річний Іван сидить за партою у школі Бобринецького повіту,
хлопчик сумлінно вчиться. Далі картина в квартирі сердитої жінки, яка
лається на нього. Минають дні й хлопчик через тугу за рідними й злість цієї
жінки починає хворіти.
Сцена 5. Маленький Іван лежить хворий у ліжку, до нього приїздять батьки й
заходять у кімнату. Батько говорить, що так далі неможливо й вони
приймають рішення купити будинок поряд зі школою Івана на околиці
Бобринці – Рущині, куди переїздить уся родина.
Сцена 6. Іван розмовляє зі своїм вчителем історії, який дає йому книжечки.
Далі сцена, де герой тримає в руках синю книжечку під назвою «Собрание
литературных статей Н. И. Пирогова с портретом автора. Одесса. 1858».
Розгортає її і глядачі бачать напис на форзаці книжки: «Дана от
Бобринецького повітового училища учню 3-го класу, Іванові Тобілевичу, за
успіхи в науках і вихованість, на публічному акті 21 червня 1859 року».
Сцена 6. Перед глядачем постає 14 річний хлопець, який мріє вчитися далі,
гортає книжки. Далі розмова з батьком, де вирішено, що він має йти
працювати. Адже змоги продовжувати навчання хлопцю у родини немає.
 49

Сцена 7. У кадрі канцелярія пристава Абрамова, де за столом сидить Іван.

Обличчя хлопця сумне, зажурене. Хлопець різко встає і починає бігти
додому.
Сцена 8. Батько сварить хлопця, говорячи, що він хотів, щоб він став
чиновником, батько засмучений.
Сцена 9. Хлопець іде селом, роздумуючи про те, що він засмутив батька,
який заради нього був готовий на все, тому приймає рішення влаштуватися
на роботу знову.
Сцена 10. Іван сидить за столом і виконує роль писарчука в Бобринській
ратуші, минають дні (зображення хлопця за столом, який пише, змінюються
лише люди поруч з ним). Далі юнак сидить уже в іншому приміщенні й у
кадр потрапляє документ, де написано «стоначальник в кримінальних
справах Іван Карпович Тобілевич», далі хлопець гортає документи, де також
написано його нову посаду «писець крепостных дел».
Сцена 11. Зображується театральний гурток, де діти грають ролі, керівники
театру керують процесом, хтось поправляє костюми тощо.
Сцена 12. Молодий юнак іде селищем, на вулиці погана погода, смеркає.
Кадр з назвою театру, хлопець стоїть біля каси театру. Змучений іде на
роботу.
Сцена 13. Шалений ритм життя хлопця: кадри, де він бігає з роботи до
театральних гуртків і так по колу. Відвідування ремісничих шкіл, у які він
жертвував гроші.
Сцена 14. Весілля Івана Тобілевича та Надії Тарковської.
Сцена 15. Громадська діяльність Івана Карповича: сцена зображення
засідання нелегального гуртка (сидять чоловіки, які щось обговорюють).
Сцена 16. Зображується дорога, Іван Тобілевич тримає в руках листа з
написом: «Покарання – адміністративне заслання до Новочеркаська».
Сцена 17. Герой сидить і гортає сценарії, де на чітко видно назви:
«Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля». Робота ковалем.
 50

Сцена 18. Іван Карпович стоїть перед хатиною в рідному хуторі, заходить у
будинок.
Сцена 19. Іван Карпович у товаристві М. Садовського стоять у театрі зі
сценарієм вистави в руках, дискутують. Праця митців з акторами, сцена, де
Іван Карпович грає на сцені.
Сцена 20. Вивіска з назвою «Товариство українсько-російських артистів».
Біля сцени стоїть Іван Карпович з П. Саксаганським і розробляють сценарій.
Сцена 21. Знесилений, постарілий Іван Карпович на сцені театру. Далі –
дорожній знак з написом «Умань», театральні підготовки до вистави тощо.
Напис «Хутір Надія», Іван Тобілевич змарнілий сидить у кріслі.
Сцена 22. Карта, на якій обведено Німеччину, П. Саксаганський та
І. Тобілевич у лікарні. Іван Карпович читає свою виписку з діагнозом: рак
селезінки – невиліковно.
Сцена 23. Похорони Івана Тобілевича, сльози його друзів, дітей тощо.
Закінчення – хрест з табличкою «Іван Карпович Тобілевич, 2 вересня 1907
рік».
Сцена 24. Вшанування пам’яті письменника сьогодні.
Ой, як чудово ми з вам попрацювали. Наша робота була дуже плідною
та цікавою. Вам сподобався такий вид вивчення біографії? Так? Будемо ще
працювати в такому руслі?
Завершивши знайомство з біографією, давайте поговоримо про
творчість митця. Ми неодноразово наголошували, що Іван Карпенко-Карий
жив театром і творив для нього. Іван Карпович – один з корифеїв нового
українського театру. Саме з ним пов’язують становлення реалістичного
театру та започаткування жанру психологічної драми.
Ми вже знаємо з вами, що українська драматургія епохи нової
української літератури розпочалася з п’єс Івана Котляревського «Наталка
Полтавка» та «Москаль-чарівник», а продовжилася у творчості Марка
Кропивницького та його мелодраматичного театру. Та І. Карпенко-Карий
 51

розумів, що публіка хоче чогось більшого, ніж просто пісні й танці,

прикрашені яскравими декораціями: «Слухач стомився дивитися на це
плясове мистецтво й починає справедливо обурюватися перекручуванням
життя, кажучи: у малоросійських писарчуків народ співає, танцює ціле
життя, немає в них ні печалі, ні горя, ні громадських інтересів», адже
«легковажний, шаблонний, жартівливий репертуар без будь-яких інтересів,
що охоплюють суспільне життя даного часу, не задовольняє слухача, який
очікує від театру вражень вищого порядку» (із «Записок до з’їзду сценічних
діячів»). Тому ним було прийнято рішення написати п’єси вищого гатунку,
новизною у п’єсах Івана Карповича стало заглиблення у психологію власних
персонажів, яка відображала тогочасні проблеми народу.
Розквіт творчості Івана Карпенка-Карого припадає на останні
десятиліття 19 століття та на перші роки 20 століття. З 1883 до 1904 року
(тобто за 21 рік) драматург створив 18 п’єс (найвідоміші: «Бурлака» (1883),
«Розумний і дурень» (1885), «Мартин Боруля» (1886), «Сто тисяч» (1889),
«Сава Чалий» (1899), «Хазяїн» (1900), «Суета» (1903), «Житейськеє море»
(1904)). Майже всі ці п’єси були поставлені й здобули визнання не тільки в
Україні, а й за її межами – в США, Канаді, Європі. Літературні критики та
літературознавці зазначають, що І. Карпенко-Карий оновив український
театр.
Головним жанром драматургії Карпенка-Карого є комедія. Комедія, на
думку драматурга, може достукатися до глядача, бо за допомогою цього
жанру є можливість навчити чогось через розвагу та з використанням іронії й
сатири, вказуючи на суспільні вади та недоліки. Іван Карпенко-Карий
започаткував жанр «серйозної комедії» в українській літературі. Це сталося
під впливом творчості драматурга Педро Кальдерона, філософа Дені Дідро,
письменників О. Пушкіна, М. Гоголя, Т. Шевченка й О. Островського.
Серед 18 п’єс драматурга комедіями називають 8, хоч останні дві –
«Суєта» та «Житейське море» зараховують до цього жанру лише умовно. До
 52

ряду «серйозних комедій» відносяться «Мартин Боруля», «Сто тисяч»,

«Хазяїн».
А тепер давайте згадаємо:
 які роди літератури ви знаєте?
Епос, лірика, драма.
 Згадаймо визначення літературного роду драма:
(Один із родів літератури, у якому життя відображається у
формі безпосередньої дії персонажів).
 Які жанри драми ви знаєте?
(Комедія, трагедія, драма, драма-феєрія, трагікомедія тощо).
Так, молодці, що згадали, про те, що існує окремо літературний рід
драма і його жанр драма.
Тепер переходимо до творчості Івана Карпенка-Карого. Подивіться на
екран, перед вами схема жанрового різноманіття творів які написані
письменником:

Трагікомедія
Сатирична комедія
("Сто тисяч",
("Хазяїн")
"Мартин Боруля")

Соціально-
Історична трагедія
психологічна драма
("Сава Чалий")
("Безталанна")

Ми вже вивчали з вами одну з трагікомедій цього письменника – «Сто

тисяч». Згадаймо, що таке трагікомедія хтось пам’ятає?
Трагікомедія – це жанровий різновид драми, який передбачає тісне
переплетення сумного зі смішним, вказуючи на відносність наявних критеріїв
 53

життя, абсурдність буття. Для трагікомедії характерне поєднання

трагедійної дії зі щасливим фіналом.
З’ясуймо також, які особливості має трагікомедія й занотуємо собі в
зошит:
 одночасно трагічно і комічно вияскравлює одні й ті самі явища;
 трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до
одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.
 основний художній прийом — гротеск, який буквально пронизує
всі структурні компоненти твору — від проблематики й сюжету
до характерів дійових осіб;
 будь-яка подія, поворот сюжету не піддаються однозначній
інтерпретації, усе, що відбувається, є багатозначним;
 засоби комічного у творі покликані усунути проблему,
представити її в незвичному вигляді, закликають до нового,
нестандартного погляду;
 моральний конфлікт ніби винесено за дужки: автор не тільки не
відповідає на питання, «добре це чи погано», а й узагалі не
ставить такого питання.
Ми чудово опрацювали жанр трагікомедія. Але, на жаль, наш урок
добігає кінця й ми мусимо його закінчувати.
VⅠІ. Домашнє завдання (3 хвилини)
Перше ваше завдання – доповнити сценарій репліками закадрового
опису подій, які знаходяться у кадрах, що ми з вами окреслили.
Друге – прочитати трагікомедію «Мартин Боруля».
Третє – нами було перераховано жанри, в яких творив Іван Карпенко-
Карий, ваше завдання знайти визначення цих жанрів і їх особливості. Це буде
ваша підготовка до наступного уроку.
ⅤⅢ. Оцінювання учнів (2 хвилини)
Оцінювання учнів.
 54

ⅠⅩ. Підсумок уроку (3 хвилини)

От і залишилося у нас декілька хвилин, ми добре попрацювали,
осмислили біографію письменника, розробили непоганий сценарій, згадали
знання з 8 класу. Тому на завершення буде невелике завдання: я даю вам
аркуші паперу, а ви пишете, що вам сьогодні сподобалось на уроці найбільше
– це анонімно, я не буду знати, хто написав, я просто хочу почути ваші
враження від такої форми роботи. Дякую за плідну співпрацю! Ви молодці!